Технологічно-організаційні заходи  енергозбереження житлової забудови

Матвієнко, Дмитро Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6180
Title:	Технологічно-організаційні заходи енергозбереження житлової забудови
Authors:	Юрко, Олексій Акакієвич Матвієнко, Дмитро Олександрович
Keywords:	енергозбереження;житлова забудова;технологічні заходи;організаційні заходи;енергоефективність будівель;теплова модернізація
Issue Date:	Jan-2023
Abstract:	Зростання споживання енергії від не поновлюваних джерел, виснаження природних ресурсів, погіршення якості довкілля - одні з найважливіших завдань, що потребують всебічного дослідження та розгляду, на шляху становлення суспільства, що відповідає принципам стійкості. Провідну роль вирішенні зазначених проблем грає будівельна галузь, житлове будівництво. Підвищення ефективності використання будинками ресурсів, і відповідно, зниження негативного впливу, чинного на довкілля всіх етапах їх життєвого циклу, закладає основи стійкості довкілля людини, сприяє підвищенню якості життя громадян. На жаль, існуюча практика будівництва та експлуатації будівель у нашій країні не завжди здатна вирішити вище названі проблеми, забезпечити належний рівень комфортності та безпеки довкілля людини: як внутрішнього (будівлі), так і зовнішнього - міського середовища. Актуальність представленого дослідження обумовлена недостатнім розвитком теоретичної бази в галузі ресурсозбереження та екологічного будівництва в Україні, ігноруванням на практиці системного підходу до управління життєвим циклом будівельного об'єкта, слабким розвитком методичних підходів та інструментарію оптимізації вибору ресурсозберігаючих рішень у будівлях, а також недостатністю комплексних рішень практично. Виходячи з зазначених вище проблем, необхідно розробити відповідну теоретико-методичну базу ресурсозбереження у житлових будинках: опрацювати питання оцінки ефективності реалізації, а також оптимізації вибору на різних етапах життєвого циклу будівлі організаційно-технологічних рішень, спрямованих на зниження ресурсів, споживані будівлею, насамперед енергії, відповідно до нового для нашої країни - концепції екологічно чистих будівель, стандарту зеленого будівництва.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6180
Appears in Collections:	192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
ЗП Матвієнко.pdf Restricted Access		2.75 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
ВСТУП .......................................................................................................... 5 
РОЗДІЛ 1. ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕЖЕННЯ В ЖИТЛОВОМУ ФОНДІ 
УКРАЇНСЬКИХ МІСТ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ 
ЖИТЛОВОГО ЕКОБУДІВНИЦТВА ................................................................. 7 
1.1 Дослідження стану житлового фонду в Україні, Київській області та 
м. Києві................................................................................................................... 7 
1.2 Аналіз проблем у сфері енергоресурсозбереження муніципального 
освіти ..................................................................................................................... 14 
1.3 Аналіз сучасних практик житлового будівництва з прикладу 
пасивних будівель, мультикомфортних, активних та еко-будинків................ 16 
1.4 «Зелене» будівництво та «зелені» стандарти: аналіз проблем та 
перспектив розвитку в Україні............................................................................ 27 
1.4.1 Класифікація критеріїв систем оцінки екологічної 
ефективності будівель ......................................................................................... 30 
Висновки за розділом 1 ............................................................................. 35 
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ 
ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕЖЕННЯ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЄВОГО 
ЦИКЛА ЖИЛИХ БУДІВЕЛЬ ............................................................................ 36 
2.1 Особливості енергоресурсозбереження та реалізації принципів 
стійкого розвитку на різних фазах життєвого циклу будівельного об'єкта ....38 
2.1.1 Передпроектна стадія життєвого циклу будівельного об'єкта..... .40 
2.1.2 Проектна фаза життєвого циклу будівельного об'єкта………….. 42 
2.1.3 Будівельна фаза. Концептуальні положення ресурсозберігаючої 
політики на етапі будівництва будівель.............................................................. 44 
2.1.4 Експлуатаційна фаза життєвого циклу ............................................ 47 
2.1.5 Фаза ліквідації будівельного об'єкта ............................................... 52 
2.2 Оцінка ефективності реалізації енергоресурсозберігаючих рішень у 
житлових будинках .............................................................................................. 58 
2.2.1 Аналіз існуючих методик оцінки економічної ефективності 
ресурсозберігаючих рішень ................................................................................. 59 
2.2.2 Розробка теоретико-методичних засад комплексної оцінки 
ефективності реалізації енергоресурсозберігаючих рішень у житлових 
будинках ................................................................................................................ 60 
2.2.2.1 Методика оцінки ефективності та вибору 
енергоресурсозберігаючих рішень на передпроектній стадії життєвого циклу 
будівлі ................................................................................................................... 62 
2.3 Ресурсно-технологічне моделювання зміни вартості робіт з реалізації 
ресурсозберігаючих рішень у житлових будинках............................................66 
Висновки за розділом 2 .............................................................................. 69 
3 
 
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ 
ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕГАЮЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО- ТЕХНОЛОГІЧНИХ 
РІШЕНЬ У ЖИЛИХ БУДІВЛЯХ .................................................................... 121 
3.1 Особливості застосування ресурсно-технологічних моделей 
підвищення енергетичної ефективності житлового фонду на прикладі м. 
Києві……………………………………………………………………………....71 
3.2 Приклад комплексної оцінки ефективності реалізації 3-х 
альтернативних варіантів енергоресурсозберігаючих рішень на прикладі 
житлової будівлі у м. Київ................................................................................... 91 
Висновки за розділом 3 ........................................................................... 100 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................... 101 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……......................................... 103 
  
4 
 
Актуальність теми дослідження. Зростання споживання енергії від не 
поновлюваних джерел, виснаження природних ресурсів, погіршення якості 
довкілля - одні з найважливіших завдань, що потребують всебічного 
дослідження та розгляду, на шляху становлення суспільства, що відповідає 
принципам стійкості. 
Провідну роль вирішенні зазначених проблем грає будівельна галузь, 
житлове будівництво. Підвищення ефективності використання будинками 
ресурсів, і відповідно, зниження негативного впливу, чинного на довкілля всіх 
етапах їх життєвого циклу, закладає основи стійкості довкілля людини, сприяє 
підвищенню якості життя громадян. На жаль, існуюча практика будівництва 
та експлуатації будівель у нашій країні не завжди здатна вирішити вище 
названі проблеми, забезпечити належний рівень комфортності та безпеки 
довкілля людини: як внутрішнього (будівлі), так і зовнішнього - міського 
середовища. 
Актуальність представленого дослідження обумовлена недостатнім 
розвитком теоретичної бази в галузі ресурсозбереження та екологічного 
будівництва в Україні, ігноруванням на практиці системного підходу до 
управління життєвим циклом будівельного об'єкта, слабким розвитком 
методичних підходів та інструментарію оптимізації вибору 
ресурсозберігаючих рішень у будівлях, а також недостатністю комплексних 
рішень практично. 
Виходячи з зазначених вище проблем, необхідно розробити відповідну 
теоретико-методичну базу ресурсозбереження у житлових будинках: 
опрацювати питання оцінки ефективності реалізації, а також оптимізації 
вибору на різних етапах життєвого циклу будівлі організаційно-технологічних 
рішень, спрямованих на зниження ресурсів, споживані будівлею, насамперед 
енергії, відповідно до нового для нашої країни - концепції екологічно чистих 
будівель, стандарту зеленого будівництва. 
Цілі та цілі дослідження. Мета цього дослідження - обґрунтувати 
методологічні основи для досягнення стабільних показників економії 
енергетичних ресурсів на всіх етапах життєвого циклу будівлі. 
Завдання дослідження: 
- виконати порівняльний аналіз технологій сучасних екологічних 
будівель: пасивного, мультикомфортного, активного та еко-будинку за рівнем 
енергоефективності, вартості та екологічності (відповідність вимогам зелених 
стандартів), розробити параметри їх експлуатаційних якостей та 
експлуатаційно-технічні характеристики; 
- дослідження особливостей застосування архітектурних, об'ємних, 
планування, конструктивних рішень та інженерних систем для досягнення 
5 
 
вимог до активного, еко-будинку, пасивних та багатокомфортних будинків; 
- дослідити особливості та взаємозв'язки застосування 
енергозберігаючих рішень (ЕРР) на різних етапах життєвого циклу будівлі 
(ЖЦБ); 
- обґрунтувати ефективність впровадження організаційних та 
технологічних рішень, енергозберігаючих рішень (від ЕРР) на різних фазах 
будівлі з використанням ресурсних технологічних моделей (РТМ); 
- обґрунтувати підходи для оцінки ефективності енергозберігаючих 
організаційних та технологічних рішень, спрямованих на підвищення 
енергоефективності житлового фонду українських міст, для розробки 
класифікації факторів стабільності, уникнення помилок, що можуть 
виникнути при новому будівництві; 
- обґрунтувати методи та алгоритми на прикладі вибору оптимальних 
ресурсів, що підтримують ресурси, у житловому будинку на етапі своєї 
роботи. 
Предмет дослідження - це обґрунтувані аспекти підвищення рівня 
енергоефективності та збереження ресурсів житлових будинків на основі 
вибору оптимальних організаційних та технологічних рішень на різних етапах 
їх життєвого циклу. 
Об'єктом дослідження є життєвий цикл будівель, житлові споруди. 
Структура та обсяг роботи. Структурними елементами магістерської 
роботи є: вступ, 3 глави, висновок, список літератури. 
  
6 
 
РОЗДІЛ 1. ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕЖЕННЯ В ЖИТЛОВОМУ ФОНДІ 
УКРАЇНСЬКИХ МІСТ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ 
ЖИТЛОВОГО ЕКОБУДІВНИЦТВА 
1.1 Дослідження стану житлового фонду в Україні, Київської області 
та м. Києва 
Одним з найважливіших завдань органів влади державного рівня нашої 
країни в соціальній сфері є поліпшення якості довкілля, забезпечення 
громадян доступним і комфортним житлом. 
Житлове будівництво є найважливішою сферою інвестиційно-
будівельної діяльності, оскільки воно забезпечує стабільне функціонування та 
необхідний рівень відновлення соціально-культурного потенціалу країни. 
Сучасні проблеми в житловому фонді муніципальних утворень України мають 
два аспекти: кількісний - брак житла та якісний: 
- високий відсоток морального та фізичного зносу будівель; 
- низька якість житлово-комунальних послуг та технічного 
обслуговування житлових будинків; 
- невідповідність існуючого житла, що будується, сучасним вимогам 
комфортності. 
Розглянемо особливості та існуючі тенденції житлового будівництва в 
Україні з позиції кількісного критерію. 
З погляду обсягів житлового будівництва, наша країна істотно відстає 
від розвинених країн. При цьому вартість житла залишається досить високою 
за порівняно низького рівня валового внутрішнього продукту (ВВП) на душу 
населення: за даними Міжнародного валютного фонду у 2017 р. Україна 
посідала 111 місце у загальносвітовому рейтингу за цим показником [1]. 
За даними статистики 2021 р. обсяг житлового фонду України налічує 
3653 млн. м2 [2]. При цьому 61,4% загальної площі житлових будівель (2 245 
млн. м2) в  Україні займають багатоквартирні будинки чисельністю 3 789 тис. 
будівель [2]. 
На основі аналізу статистичних даних [2, 3] нами було досліджено 
динаміку обсягів житлового будівництва в Україні за період з 1996 по 2021 
роки. Отримані результати представлені на рисунку 1.1. 
7 
 
 
Рис. 1.1 – Динаміка житлового будівництва в Україні 
 
У 1990-х гг. та на початку 2000-х років. обсяги житлового будівництва в 
Україні були незначними і варіювалися в межах 30-41 млн м2 на рік, у цей 
період зросла частка аварійного та ветхого житла [4]. Відновлення обсягів 
житлового будівництва розпочалось у 2005 р. За період з 2005 по 2017 рр. 
житловий фонд країни збільшився на 24,7% (рисунок 1.1). 
Значний внесок у розвиток житлового будівництва в Україні надала 
реалізація з 2005 по 2010 рр., пріоритетного національного проекту «Доступне 
та комфортне житло», «Молодіжне кредитування». Стійке зростання обсягів 
житлового будівництва у цей період, показаний на рисунку 1.1, дозволило 
покращити показник введення в експлуатацію житлових площ з 2005 року по 
2015 рік (рис. 1.2) [5, 6]. 
 
Рис. 1.2. Введення в експлуатацію житла по окремих країнах світу (1990 
р.=100 %), 1980-2015 рр. 
8 
 
 
Рис. 1.3. Розподіл житлового фонду за віком житла та кількістю років з 
моменту останнього капремонту, Україна, 2016 р.; % 
Зазначимо, що відповідно до міжнародних стандартів якості житла 
Організації об'єднаних націй (ООН), на одного жителя має припадати не 
менше ніж 30 м2 загальної площі [7]. У цьому середній показник соціальної 
норми житла в нашій країні становить лише 13,65 м2 загальної площі однієї 
проживаючого (для сім'ї із трьох і більше людин) [8]. 
Паралельно оновленню житлового фонду йдуть процеси вибуття житла 
через його старіння. За даними статистки, житловий фонд України має 
високий рівень фізичного зносу. Причиною цього є систематичне не 
проведення чи несвоєчасне проведення ремонту, зокрема капітального. Так, у 
2014 р. близько 272,9 тис. багатоквартирних будинків потребувало 
капітального ремонту і лише для 25,6 % будівель його було проведено [6]. У 
середньому, щороку ремонтується трохи більше 10 % житла, що потребує 
капітального ремонту [2]. 
Нижче на рисунку 1.3 представлені результати дослідження житлового 
фонду регіонів України за рівнем старого і аварійного житла, розраховано за 
даними обстеження умов життя домогосподарств, що проводиться Державною 
службою статистики України на постійній основі [2]. 
9 
 
'
 
Рис. 1.3а. Розподіл житлового фонду за віком житла та кількістю років 
з моменту останнього капремонту, Україна, 2016 р.;  %. 
 
У цілому по країні частка старого та аварійного житлового фонду 
становить 3,1% від загальної площі житлового фонду країни, і за останні 10 
років, згідно з даними Державною службою статистики України, зросла в 1,5 
рази [2]. Загальна потреба у заміщенні старого та аварійного житла становить 
160 млн. м2 [2]. 
У Київській області частка аварійного та ветхого житла становить 1,7% 
від загального житлового фонду або 1531,2 тис. м2 [2, 3, 4]. 
Проведений аналіз статистичних даних дозволив виявити наступну 
динаміку зміни обсягів житлового будівництва у Київській області за останні 
15 років (таблиця 1.1 та 1.2).  
Таблиця 1.1 - Динаміка введення житла в Київській області за 2001-2007 гг. 
[5, 7] 
Показник 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 г. 
Обсяг введення житла 
в експлуатацію, 0,993 1,017 1,068 1,146 1,209 1,388 1,705 
млн. м2, в т.ч.: 
багатоквартирні 
0,393 0,335 0,375 0,515 0,543 0,728 0,724 
житлові будинки 
Індивідуальне житло 0,600 0,682 0,693 0,631 0,666 0,660 0,981 
Доля індивідуального 
60,4 67,1 64,9 55,1 55,1 50,8 57,5 
житла, % 
Додатковий імпульс розвитку житлового будівництва в Київській 
області надала реалізація програми, спрямованої на покращення житлових 
умов громадян, – національного проекту «Доступне житло». Так, обсяги 
житлового будівництва в Київській області збільшилися в 2008 р. до 2,0 млн. 
10 
 
м2 порівняно з 2006 р., а в кризовий період вдалося не допустити значного 
зниження обсягів житла, що вводиться (таблиця 1.2) [9]. 
Таблиця 1.2 - Динаміка житлового будівництва в Київській області за період 
2008-2016 років. [9]. 
Показник 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 
Обсяг введення 
житла в 2,0 1,8 1,8 1,88 1,98 2,13 2,33 2,41 2,29 2,33 
експлуатацію, 
млн. м2, в т.ч.: 
багатоквартирні 
0,75 0,51 0,48 0,57 0,61 0,74 0,98 0,87 0,92 0,95 
житлові будинки 
Індивідуальне 
1,28 1,35 1,35 1,30 1,37 1,39 1,35 1,54 1,37 1,38 
житло 
Доля 
індивідуального 64 75 75 69 68,9 65,3 57,9 63,9 59,8 59,2 
житла, % 
 
При цьому показник введення багатоквартирних багатоповерхових 
будинків, що характеризує ринковий потенціал та розвиток будівельного 
комплексу в Київській області, виглядає таким чином: 0,745 млн. м2 у 2008 р. 
проти 0,66 млн. м2 у 2006 р. [9]. Всього за час реалізації програми «Доступне  
житло» в області введено в експлуатацію 8,7 млн. м2 житлових будівель [5]. 
Виявлена динаміка процесів старіння та оновлення житла в нашій країні 
відбилася на структурі житлового фонду за термінами служби: за даними 2017 
р. в Україні близько 70% житлових будівель мають термін служби понад 25 
років, при цьому середній вік будівлі в Державі становить - 37 років [2] . Для 
порівняння: середній вік житлових будівель Японії становить близько 30 
років, у Німеччині – 44 роки [2]. При цьому якість опорного житлового фонду 
українських міст: рівень комфортності внутрішнього середовища будівлі, 
технічний стан об'єктів, характеристики його енергоефективності істотно 
відрізняються від зарубіжних. 
Розглянемо докладніше якісні аспекти житлового фонду нашої країни з 
прикладу Київській області та м. Києва. 
За результатами моніторингу технічного стану будівель було виконано 
аналіз структури опорного житлового фонду м. Києва за періодом 
будівництва, поверховості та матеріалу зовнішніх стін, який показав, що 
більшу частину будівель (за кількістю об'єктів) житлового фонду міста 
становлять малоповерхові цегляні будинки періоду  будівництва – до 1927 р., 
з погляду площі – будівлі сучасного періоду споруди після 2000 р., 
11 
 
поверховістю понад 10 поверхів (рис. 1.4 і 1.5) [13, 14]. 
 
 
Рис. 1.4 – Структура житлового фонду міста за періодом будівництва 
(розподіл будинків за кількістю об'єктів (ліворуч) та площею (праворуч))  
 
 
Рис. 1.5 – Розподіл будівель житлового фонду міста за кількістю поверхів та 
матеріалом стін 
 
 Аналітичне дослідження технічного стану житлового фонду м. Києва, 
проведене, представленої в [11], показало наявність високого фізичного зносу 
рівного 41-60%, що відповідає оцінці технічного стану об'єктів як 
«незадовільний», у 62,5% житлових будівель міста [11] (рис. 1.6). 
 
Рис. 1.6 – Фізичний знос житлового фонду м. Києва 
12 
 
 Виявлена низька якість технічного стану об'єктів житлового фонду 
міста Києва є однією з причин його високої енергоємності та низької 
енергетичної ефективності, [12]. 
Розглянемо такий важливий показник якості житлового фонду, як його 
енерго- та ресурсоефективність.  
Відповідно до Закону України  № 1818-IX "Про енергетичну 
ефективність", енергозбереження – це реалізація організаційних, правових, 
технічних, технологічних, економічних та інших заходів, спрямованих на 
зменшення обсягу використовуваних енергетичних ресурсів за збереження 
відповідного корисного ефекту від їх використання (у тому числі обсягу 
виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг) [13, 14]. 
Отже, під ресурсозбереженням розумітимемо реалізацію правових, 
організаційних, наукових, виробничих, технічних та економічних заходів, 
спрямованих на ефективне (раціональне) використання, витрачання будинком 
паливно-енергетичних, водних, матеріальних та інших видів ресурсів, на 
залучення до господарського обігу відновлюваних джерел енергії . Однією з 
основних складових цього поняття є енергозбереження. Акцент, зроблений у 
цій магістерській роботі, більшою мірою на економному та раціональному 
споживанні енергії, пов'язаний з впливом, що надається процесами її 
виробництва, розподілу та споживання на навколишнє середовище, а також 
обмеженістю запасів паливно-енергетичних ресурсів на планеті, їх високою 
вартістю, [13]. 
Відповідно під ресурсоефективністю розумітимемо раціональне 
використання будівлею ресурсів, насамперед енергії, за рахунок зниження їх 
споживання при збереженні того ж рівня комфортності і технологічних 
процесів, що протікають у будівлі. Вона досягається за рахунок реалізації 
комплексу організаційних, економічних та технологічних заходів, 
спрямованих на застосування нових, менш енергоємних приладів та 
обладнання, оптимізації існуючих інженерних систем, встановлення приладів 
обліку та обмеження споживання ресурсів, мотивацію споживачів до 
раціонального споживання ресурсів. 
Введені поняття ресурсозбереження та ресурсоефективності 
вважатимемо надалі еквівалентними поняттям енергоресурсозбереження та 
енергоресурсоефективності, а енергоефективність - окремим випадком, 
однією з частин більш ємного поняття – ресурсоефективності, [13]. 
 
 
13 
 
1.2 Аналіз проблем у сфері енергоресурсозбереження 
муніципального утворення 
Основою енергетичної безпеки країни та комфортності довкілля є 
енергоефективність житла [15]. 
Важливим напрямом у галузі енергоресурспоживання є житловий 
сектор, що є найбільшим споживачем ресурсів, насамперед енергії (рис. 1.7). 
 
Рис. 1.7 - Структура енергоспоживання галузями промисловості  
Будівлі, побудовані після набрання чинності Закону України  № 1818-IX 
"Про енергетичну ефективність", відповідають чинним нормам за рівнем 
енергозбереження та теплозахисту. Самими нефективнішими у частині 
споживання ресурсів виступають будівлі радянського періоду ранніх масових 
серій, будівництво яких виконувалося без урахування вимог до теплового 
захисту будівель, а також будівлі старого та аварійного фонду. 
Нижче на рис. 1.8 представлено структуру житлового фонду м. Києва за 
таким показником, як рівень енергетичної ефективності будівель. Класи 
енергетичної ефективності будівель встановлені за результатами проведених 
енергетичних обстежень та розрахунків показників витрати енергії за 
опалювальний період, виконаних на об'єктах-аналогах [16, 17]. 
 
 
Рис. 1.8 – Класи енергетичної ефективності житлових будівель м. Києва 
14 
 
 
 На діаграмі видно, що 72,5 % житлового фонду міста відноситься до 
низького та зниженого класів енергетичної ефективності (клас G, F та E), 
високого класу енергетичної ефективності (клас А, B) відповідає лише 19,2% 
всіх житлових будівель міста. Така структура енергоспоживання житловими 
будинками характерна для багатьох українських міст. За даними експертів 
кількість енергії, що споживається в нашій країні багатоквартирними 
житловими будинками в процесі їх експлуатації, є надмірною, марнотратною 
і майже в 3,5 рази вище за рівень споживання енергії в країнах зі схожим 
кліматом (рис. 1.9) [18, 19]. 
 
 
Рис. 1.9 – Питома витрата енергії на опалення житлових будинків [19] 
Примітка: * Джерела даних: По Україні - оцінка ЦЕНЕФ-XXI; країн ЄС 
– дані з баз даних Energy Efficiency Trends in Buildings in the EU. Lessons from 
the ODYSSEE MURE project. ADEME. September 2012; Entrance database; База 
даних Buildingsdata.  (http://www.buildingsdata.eu/data-search); US EIA. DOE. 
2014; Comprehensive Energy Use Database на сайті Міністерства природних 
ресурсів Канади 
При цьому структура споживання енергії житловими будинками в 
Україні виглядає так: 65 % припадає на опалення, 18,3 % на гаряче 
водопостачання та 16,7 % – на електропостачання (рис. 1.10). 
15 
 
 
 
Рис. 1.10 - Структура енергоспоживання в житлових будинках України [20, 
21]  
Висока енергоємність житлового фонду українських міст обумовлена 
такими факторами, як:  
- значна тривалість опалювального періоду; 
 - висока частка старих, аварійних будівель, витрати тепла на опалення 
яких істотно перевищують чинні нормативи; 
 - значні втрати енергії при її транспортуванні через зношеність 
інженерних мереж та обладнання [21]; 
 – зневажливе ставлення до економії ресурсів із боку споживачів – 
українських громадян; 
 – низька професійна підготовка у галузі енергозбереження та 
ефективного використання енергетичних ресурсів. 
За оцінками фахівців, в нашій країні резерв економії енергії у житлових 
будинках становить близько 40 % для теплової, 37 % для електричної енергії 
та 30 % для газу [21, 23]. Цей потенціал зосереджений як у частині споживання 
та обліку енергії, так і її постачанні. У нових будівлях потенціал 
енергозбереження нижчий, у старих – суттєво вищий. 
Висока енергоємність житлового фонду українських міст, зростання цін 
на ресурси, роблять актуальним і значущим завдання підвищення 
енергетичної ефективності будівель, що є кінцевими споживачами енергії. 
Зниження споживаних житловими ресурсів, передусім енергії, 
підвищення енергоефективності будівель досягається за рахунок 
впровадження сучасних енергоресурсозберігаючих технологій на всіх етапах 
їх життєвого циклу. 
1.3 Аналіз сучасних практик житлового будівництва на прикладі 
пасивних будівель, мультикомфортних, активних та еко-будинків 
 
Відтворення житлового фонду забезпечується за допомогою нового 
16 
 
будівництва, реконструкції та модернізації існуючих об'єктів. Ці процеси 
повинні здійснюватися відповідно до нових архітектурних, об'ємних, 
планувальних, енергозберігаючих та ін, [24]. 
Комфортність довкілля визначається станом довкілля, якістю 
управління розвитком забудованих територій, міського планування з 
урахуванням концепції сталого розвитку. 
Комфортність внутрішнього середовища проживання людини 
визначається параметрами експлуатаційних якостей (ПЕЯ) та експлуатаційно-
технічними характеристиками (ЕТХ) будівель та їх конструктивних елементів, 
інженерних систем. 
Параметри експлуатаційних якостей – це науково-обґрунтовані 
експлуатаційно-технічні характеристики матеріалу, конструкції, інженерного 
обладнання, довкілля та будівлі в цілому, а також їх сукупність, що 
відповідають вимогам функціонального призначення та зовнішніх факторів, 
що впливають на них. ПЕЯ визначають здатність будівлі виконувати 
покладені на нього функції та встановлюються на основі наукових досліджень 
та узагальнення досвіду експлуатації за ДБН, ДСТУ та іншими нормативними 
документами, [24]. 
ПЕЯ встановлюються на етапі проектування будівельних об'єктів, 
матеріалізуються під час виконання будівельно-монтажних робіт та 
підтримуватимуться на заданому рівні відповідними службами в процесі 
експлуатації будівлі. Кожній будівлі в залежності від її призначення 
висувають свої вимоги до експлуатаційно-технічних характеристик, тому 
набором ПЕЯ та їх значеннями будівлі відрізняються одна від одної. 
Постійне підвищення вимог до рівня комфортності довкілля потребує 
оновлення та вдосконалення набору параметрів експлуатаційних якостей: 
технічних, об'ємно-планувальних, санітарно-гігієнічних, економічних та 
естетичних характеристик будівлі. Так, донедавна виділяли лише дві групи 
параметрів експлуатаційних якостей житлових будівель: - параметри, що 
характеризують фізико-технічний стан будівлі: довговічність, міцність, 
деформативність, розкриття тріщин, герметичність, теплозахист та ін.; - 
параметри, що характеризують моральну довговічність: відповідність будівлі 
сучасному призначенню за об'ємно-планувальними рішеннями, інженерним 
обладнанням, архітектурними вимогами тощо, [24]. 
Посилення вимог до рівня енергозбереження та енергоефективності 
будівель призвело до того, що ці показники були виділені в окрему категорію 
ПЕЯ, що враховується. 
В даний час існує низка технологій проектування та будівництва 
будівель, які максимально незалежні від зовнішніх джерел енергії і прагнуть 
17 
 
гармонії з навколишнім середовищем. Введемо до складу понятійного апарату 
теорії відтворення житлового фонду такі поняття, як пасивний, 
мультикомфортний, розумний, активний будинок, зелена будівля, визначимо 
їх експлуатаційно-технічні показники. 
Пасивний будинок – це будинок з витратою теплової енергії на опалення 
менше 15 кВт·год/м²·рік, для якого не потрібні регулярні системи опалення та 
кондиціювання [25]. Розробку та вдосконалення вимог до проектування та 
будівництва пасивних будинків, а також перевірку відповідності їм 
будівельних об'єктів здійснюється у ДП "Науково-дослідний інститут 
будівельного виробництва" м. Київ. 
Приватним випадком поняття пасивного будинку є мультикомфортний 
будинок. Мультикомфортний будинок – це концепція енергоефективного, 
екологічного будинку підвищеної комфортності та безпечного внутрішнього 
середовища, що досягається за рахунок реалізації принципів пасивного 
будинку та застосування матеріалів групи ISOVER [26]. «Розумний дім» – 
система автоматичного управління інженерними системами будівлі на основі 
застосування інноваційних інформаційно-технічних систем та технологій. 
«Розумний дім» інтегрує в єдину систему управління всі інженерні системи 
будівлі, забезпечує надійне, економічне та узгоджене їхнє функціонування, а 
також комфорт, безпеку та ресурсозбереження для користувачів. 
Активний будинок (будинок плюс енергія) – це будівля з позитивним 
енергобалансом, що виробляє енергію від альтернативних та відновлюваних 
джерел у кількості, що перевищує власне споживання. Надлишки енергії 
можуть бути спрямовані до загальноміської мережі іншим споживачам. 
Концепція активного будинку поєднує в собі рішення, розроблені 
інститутом Пасивного будинку та передбачені системою «Розумний дім». 
Екодом – це малоповерхова будівля з низьким рівнем 
енергоспоживання, що самостійно виробляє енергію для своїх потреб, і має 
присадибну ділянку, призначену для біологічної переробки та утилізації 
органічних відходів, а також вирощування сільськогосподарської продукції за 
допомогою біоінтенсивних методів та пермакультури. 
Нижче в таблиці 1.3 наведено основні положення зазначених вище 
сучасних концепцій енергоефективних будівель. 
 
 
 
 
18 
 
Таблиця 1.3 - Порівняльний аналіз основних положень концепцій 
екологічних типів будівель [25, 26, 27] 
Мультикомфортний Активний 
Пасивний будинок Еко-будинок 
будинок будинок 
1) Форма та орієнтація будівлі з боків світла знижують втрати тепла будинком, забезпечують 
максимальне надходження енергії від сонця. 
2) Зниження теплових втрат будівлі за рахунок ретельної теплоізоляції його 
огороджувальних конструкцій, застосування багатокамерних склопакетів, герметизації 
стиків, рекуперації тепла в системі вентиляції. 
3)  Герметичність 3) Застосування 3) Автономність 3) Автономність будівлі 
оболонки будівлі альтернативних джерел у будівлі від від зовнішніх джерел 
підтверджено тестом енергопостачанні будівлі. зовнішніх енергії за рахунок 
Blower Door test. 4) Підвищені вимоги до джерел енергії за застосування 
4) Застосування звукоізоляції, якості рахунок поновлюваних та 
альтернативних внутрішнього повітря. застосування альтернативних джерел 
джерел у 5) Використання поновлюваних та енергії. 
енергопостачанні екологічно безпечних альтернативних 5) Застосування екологічно 
будівлі. будівельних матеріалів, джерел енергії. чистих місцевих 
5) Максимальна що мають екологічну 4) Установка будівельних матеріалів, 
потрібна потужність декларацію (EPD) та системи Smart- маловитратних за 
системи опалення має екомаркування house "Розумний способом виробництва. З 
бути < 10 Вт/ м2. 6) EcoMaterial Absolute, дім" для можливою їхньою 
6) Питома витрата ізоляція ISOVER. автоматизації майбутньою утилізацією 
теплової енергії на 7)  Максимальна потрібна процесів природним чином на місці. 
опалення < 15 кВт потужність системи управління 6) Застосування методів 
год/м2 рік. опалення < 10 Вт/м2. інженерними пермакультури та 
7)  Загальний 8) Питома витрата системами біоінтенсивних технологій 
показник споживання теплової енергії на будівлі. для переробки та утилізації 
первинної енергії опалення <15 кВт м2/рік. органічних відходів, 
(опалення, ел. 9) Викиди вуглекислого підвищення родючості 
енергія, гаряче газу атмосферу ґрунту на ділянці еко-
водопостачання) < вбирається у 2 кг/м2 на будинку. 
120 кВт год/м2 на рік. рік. 7) Доступність за ціною 
більшої частини населення. 
До сучасних концепцій будинків можна також віднести будівлі з 
нульовим енергоспоживанням – Zero Eco buildings [28]. 
Розглянемо докладніше основні принципи проектування та будівництва 
зазначених типів екологічних будівель, що застосовуються в них 
енергоресурсозберігаючі рішення. 
Пасивний будинок, Технологія пасивного будинку – одна з перших 
найбільш розвинених концепцій будівництва енергоефективних будівель. 
Розроблені та узагальнені в її рамках архітектурні, планувальні, конструктивні 
та інженерні рішення широко застосовуються на практиці, і, як видно з таблиці 
1.3, лягли в основу та знайшли подальший розвиток в інших концепціях 
екологічних будівель. 
Дослідження існуючого досвіду реалізації проектів пасивних будівель 
19 
 
[25-29] дозволило нам виділити основні засади їх проектування та 
будівництва, які забезпечують досягнення високого рівня енергетичної 
ефективності (рис. 1.11). 
Принципи проектування та будівництва пасивних будівель: 
 1. Ландшафтно-планувальна організація території будівництва 
(функціональне зонування території, оптимальне розміщення зелених 
насаджень, що забезпечують вітрозахист та затіненість фасадів будівлі). 
 2. Застосування оптимальних об'ємно-планувальних рішень: 
 - Забезпечення компактності будівлі (мінімальне відношення площі 
огороджувальних конструкцій до опалювального обсягу); 
 − по можливості відсутність еркерів, балконів та інших виступаючих 
елементів будівлі, максимальне наближення її форми до півкулі; 
 − поділ простору всередині будівлі на буферні (нежитлові) та житлові 
зони; 
− будову зовнішніх архітектурних сонцезахисних елементів у будівлі 
(великорозмірних козирків, спеціальних екранів, профільних фасадних систем 
та ін.);  
− оптимальна орієнтація з боків світла світлопрозорих конструкцій (для 
будівель Північної півкулі раціональним є розміщення з південної сторони до 
70-80 % вікон, зі східної сторони – 20-30 %, із західної – до 10 % та повна їхня 
відсутність із північної). 
 3. Акумулюючі принципи: 
− будову теплоакумулюючих елементів усередині приміщень 
(наприклад, масивні стіни з матеріалів високої щільності) та створення тромб-
стін для збереження теплової енергії та зниження температурних коливань у 
будівлі.  
4. Ізоляційні принципи: 
 − зниження теплових втрат через зовнішню оболонку будівлі: 
фундамент, стіни, перекриття, дах за рахунок застосування теплоізоляційних 
матеріалів необхідної товщини з ультранизьким коефіцієнтом 
теплопровідності та якісного виконання робіт із ізоляції; 
  − застосування високоякісних багатокамерних склопакетів з 
високим коефіцієнтом опору теплопередачі; 
  − усунення містків холоду в місцях стику конструкцій; 
 − зниження втрат тепла в системі вентиляції. 
5. Принцип автономності (застосування альтернативних джерел енергії):  
− будову системи базових теплообмінників для нагрівання та 
охолодження повітря, води;  
− застосування теплових, сонячних колекторів для нагрівання води; 
20 
 
 − встановлення фотоелектричних панелей для вироблення електричної 
енергії. 
 
 
Рис. 1.11 – Принципи проектування та будівництва пасивних будівель 
 
Описані вище принципи проектування та будівництва пасивних 
будівель здебільшого не вимагають значних додаткових витрат на реалізацію, 
забезпечуючи при цьому високий рівень енергозбереження у будинках. 
На основі дослідження зарубіжного досвіду будівництва та експлуатації 
пасивних будівель пропонується наступна класифікація характеризуючих їх 
основних груп ПЕЯ (рис. 1.12) та експлуатаційно-технічних характеристик . 
Принциповою відмінністю пасивних будівель від звичайних є наявність 
такого ПЕЯ, як економічність будівництва та майбутньої експлуатації будівлі, 
яка характеризується рівнем енергоефективності будівлею та використанням 
у роботі інженерних систем будівлі нетрадиційних джерел енергії. 
Концепція пасивного будинку була розроблена наприкінці 1980-х років. 
XX ст. і за час свого існування зазнала деяких змін. Так, на міжнародній 
конференції пасивних будинків у Ванкувері у 2015 р. було представлено дві 
нові категорії: «Пасивний будинок +» та «Пасивний будинок Преміум» 
21 
 
(таблиця 1.4). 
Таблиця 1.4 - Градація класів сучасних пасивних будівель, що 
застосовується в системі сертифікації Інститутом пасивного будинку [25, 29] 
Обсяг вироблюваної Об'єм споживаної первинної 
Клас пасивної енергії від поновлюваних енергії від поновлюваних 
будівлі джерел, кВтг/м2 рік джерел, кВтг/м2 рік 
Passive House Classic - < 60 
Passive House Plus >60 < 45 
Passive House 
Premium > 120 < 30 
   
 
 
  
капітальність 
довговічність та вогнестійкість 
будівлі 
       
       
   
експлуатаційна міцність та стійкість 
   
надійність и безпека 
вибухо- и пожежобезпека 
         
     
температурно - вологістний режим 
   
якість води та  повітря всередині приміщення 
      
   
візуальний та звуковий комфорт 
   
захист від вібрації и ЕМІ 
      
   гармонічність об’ємно-планувальні структури будівлі 
   
 
планування приміщень з врахуванням ергономічних 
вимог 
    
архітектурно-художня виразність будівлі 
       
  
економічність енергоефективність та енергозбереження 
  будівництва та   
   
експлуатації будівлі 
застосування нетрадиційних джерел енергії 
 
Рис. 1.12 – Класифікація ПЕК пасивних будівель 
Подана в таблиці 1.4 класифікація пасивних будівель наочно демонструє 
зміщення цієї концепції з кількісних аспектів ресурсозбереження (простого 
22 
 
ПЕЯ пасивних 
будівель 
ергономічність 
гігієнічність 
функціональна 
комфортність внутрішнього 
середовища 
зниження обсягів енергії, що споживається будівлею) у бік якісних (зміна 
структури споживаної енергії - зростання частки енергії від поновлюваних 
джерел). 
Активний будинок (будинок плюс енергія). 
Концепція активного будинку поєднує в собі рішення, розроблені 
інститутом Пасивного будинку та передбачені системою «Розумний дім». 
Відмінною особливістю активних будівель є більший обсяг та 
потужність інженерного обладнання, що працює на альтернативних джерелах 
енергії, порівняно з пасивним та мультикомфортним будинками. 
Під час будівництва активного будинку широке застосування отримали 
сонячні батареї та колектори, невеликі вітрові електростанції, геотермальні 
свердловини, теплові насоси. 
Принциповою відмінністю структури ПЕЯ активних будівель від 
звичайних і пасивних будинків є наявність таких ЕТХ, як автоматизація 
процесів управління інженерними системами будівлі, наявність екологічного 
сертифікату на продукцію, що застосовується в будівництві, а також вартість 
життєвого циклу будівельного об'єкта (рис. 1.13). 
Під час будівництва активного будинку широке застосування отримали 
сонячні батареї та колектори, невеликі вітрові електростанції, геотермальні 
свердловини, теплові насоси. 
Принциповою відмінністю структури ПЕЯ активних будівель від 
звичайних і пасивних будинків є наявність таких ЕТХ, як автоматизація 
процесів управління інженерними системами будівлі, наявність екологічного 
сертифікату на продукцію, що застосовується в будівництві, а також вартість 
життєвого циклу будівельного об'єкта (рис. 1.13). 
Перший активний будинок – Home for life був побудований у 2008 р. у 
Данії. Вбудована в будівлю система розумний будинок дозволяє автоматично 
регулювати кількість світла та тепла, що надходять через світлопрозорі 
конструкції будинку, фасад будівлі, навантаження на системи 
життєзабезпечення в залежності від потреби. За офіційними даними, 
розрахунковий надлишок енергії в будівлі становить близько 9,4 кВт год/ м2, 
що за розрахунками розробників проекту дозволить окупити витрати на 
будівництво будинку через 30 років [30]. 
Перший в Україні активний будинок був побудований у 2011 р. у 
Донецькій області. Вартість будівництва становила 28 млн. грн. [31]. За 
даними моніторингу споживання, фактичне споживання теплової енергії 
будівлею перевищило 30 % проектні значення [31]. Причиною цього, на думку 
розробників проекту, є поведінковий чинник - відсутність у нашій країні 
культури енергоресурсозбереження та марнотратний спосіб життя у 
23 
 
населення. 
   
довговічність та вогнестійкість 
капітальність будівлі 
  
   
  міцність та стійкість 
експлуатаційна міцність та стійкість 
  надійність и безпека   
  
   
екологічна безпека матеріалів та виробів 
     
  
температурно - вологістний режим 
  
    
  якість води та  повітря всередині приміщення 
  
 
візуальний та звуковий комфорт 
захист від вібрації и ЕМІ 
   
 
автоматизація процесів управління інженерними 
системами будівлі 
гармонічність об’ємно-планувальної структури будівлі 
планування приміщень з врахуванням ергономічних 
   вимог 
     
  
архітектурно-художня виразність будівлі 
       
 
— енергоефективність та енергозбереження 
економічність   
— 
будівництва та застосування нетрадиційних джерел енергії 
експлуатації будівлі 
   
— 
   вартість життєвого циклу будівлі 
 
Рис. 1.13 – Класифікація ПЕК активних будівель 
Еко-будинок. Концепція еко-будинку є альтернативним варіантом 
будівництва та експлуатації індивідуальних малоповерхових житлових 
будівель, у яких зроблено наголос на зниження навантаження будівлі на 
навколишнє середовище за рахунок застосування екологічних будівельних 
матеріалів місцевого виробництва, утилізації частини органічних відходів на 
присадибній ділянці, зниження потреби будівлі в енергії на опалення, 
освітлення , гаряче водопостачання та кондиціювання. 
При проектуванні еко-будинку можуть бути використані самі 
24 
 
ПЕЯ активних будівель 
комфортність 
функціональна гігієнічність 
комфортність внутрішнього 
середовища 
архітектурні та об'ємно-планувальні рішення, що і в пасивному будинку. 
Джерелом опалення та гарячого водопостачання еко-будинку служать 
повітряні та водяні сонячні колектори, теплові насоси, печі на рослинному 
відновлюваному паливі. Для підтримки постійної температури в еко-будинок 
використовують добовий водяний акумулятор тепла, влаштовують масивні 
внутрішні частини огороджувальних конструкцій та ін. 
В еко-будинку застосовують природну, примусову систему вентиляції 
або їх комбінацію. Для зниження втрат тепла на виході вентиляційної системи 
встановлюють теплообмінник. 
Постачання еко-будинку водою для пиття та господарських потреб може 
здійснюватися від централізованої системи, а за її відсутності - від колодязя 
чи свердловини. Зниження обсягів споживання води в еко-будинку 
досягається за рахунок використання водозберігаючих приладів, збору та 
повторного використання для технічних потреб дощової та талої води. 
В еко-будинку використовують електроенергію від мережі та 
альтернативних джерел: фотоелектричної батареї, вітроелектричного 
генератора. 
Всі побутові відходи еко-будинку поділяють за складом на не 
перероблювану частину (скло, пластмаса, метал та ін) та органічну частину. 
Перші відходи накопичуються та здаються для переробки або вторинного 
використання у спеціалізовані пункти. Органічні відходи переробляються в 
біореакторах у технічному підвалі еко-будинку або на земельній ділянці 
шляхом компостування з подальшою утилізацією. 
В еко-будинку також застосовується автономна система очищення та 
утилізації стоків, що містять органіку. Стічні води поділяються за видами 
всередині будівлі або надходять на ділянку в єдину систему збору, переробки 
та дренування рідкої частини стічних вод. Тверда частина, що міститься в 
стоках, накопичується у вигляді біологічного мулу та переробляється методом 
компостування на ділянці разом із твердими органічними відходами. Таким 
чином, присадибна ділянка еко-будинку дозволяє одночасно вирішити 
декілька завдань: утилізація органічних відходів за допомогою замикання 
харчового ланцюжка в місцевому біоценозі з метою підвищення біологічної 
активності ґрунту, виробництво сільськогосподарської продукції, організація 
відпочинку та фізичної праці, естетична функція, формування екологічного 
сприйняття світу. 
Нижче на рис. 1.14 представлено класифікацію основних 
експлуатаційно-технічних параметрів еко-будинку. 
 
 
25 
 
 довговічність та вогнестійкість 
 капітальність будівлі 
  
   
 міцність та стійкість 
експлуатаційна  вибухо- и пожежна безпека 
 надійність та 
безпека екологічна безпека матеріалів, виробів 
  
 застосування біоінтенсивних методів 
   утилізації органічних відходів 
     
 — температурно - вологістний режим 
  
 якість води та повітря всередині приміщень 
  
візуальний та звуковий комфорт 
 
 
захист від вібрації та ЕМІ 
  
об’ємно-планувальна структура будівлі 
відповідає вимогам по енергозбереженню 
 
 планування приміщень з врахуванням ергономічних 
вимог 
  
 архітектурно-художня виразність будівлі 
  
      
 енергоефективність та енергозбереження 
 економічність   
будівництва та застосування нетрадиційних джерел енергії 
експлуатації будівлі  
 
вартість будівництва дома min 
   
Рисунок 1.14 – Класифікація ПЕК еко-будинків 
Відмінністю складу ЕТХ еко-будинку від пасивного та активного 
будинків є: застосування при будівництві будівлі будівельних матеріалів 
переважно місцевого виробництва, утилізація органічних відходів на 
земельній ділянці, обмеження вартості еко-будинку (еко-будинок має бути 
доступним за ціною більшою). 
Розглянуті вище концепції енергоефективного та екологічного 
будівництва висувають особливі вимоги до конструктивних та інженерних 
систем будівель, що забезпечує досягнення ними високих рівнів 
ресурсозбереження, насамперед у частині економії енергії, а також високий 
рівень комфортності внутрішнього середовища та зниження негативного 
впливу, чинного будинком на довкілля. 
26 
 
ПЭЯ ЭКО-БУДИНКУ 
комфортність 
гігієнічність 
функціональна 
комфортність внутрішього 
середовища 
Запропоновані на рисунках 1.12, 1.13 та 1.14 параметри експлуатаційних 
якостей енергоефективних будівель наочно демонструють поступове 
вдосконалення експлуатаційно-технічних вимог, які висуваються до будівель, 
від концепції до концепції. Так, технологія пасивного будинку орієнтована 
переважно на зниження теплових втрат самої будівлі та оптимізацію 
пасивного використання альтернативної енергії у ній. У концепції 
мультикомфортного будинку вже є вимога високої якості внутрішнього 
довкілля людини та застосування екологічно безпечних будівельних 
матеріалів. До ЕТХ активного будинку, на додаток до розглянутих вище, 
відносять активне застосування нетрадиційних джерел енергії та вартість 
життєвого циклу будівлі. І, нарешті, еко-будинок більшою мірою, порівняно з 
іншими розглянутими концепціями, орієнтовано зниження негативного 
впливу будівлі на природне середовище за допомогою активного 
використання альтернативних джерел енергії та зменшення відходів будівлі. 
Представлену вище термінологію енергоефективних типів будівель слід 
доповнити концепцією «зелених» будівель та «зеленого будівництва». 
 
1.4 «Зелене» будівництво та «зелені» стандарти: аналіз проблем та 
перспектив розвитку в Україні 
Зелена будівля – об'єкт, що пройшов сертифікацію у системі зелених 
стандартів у будівництві. «Зелене» будівництво – це сукупність сучасних 
підходів, принципів і технологій будівництва та експлуатації будівель, що 
надають мінімальний негативний вплив на навколишнє середовище при 
збереженні та (або) підвищенні рівня комфортності та якості процесів, що 
протікають у будівлі, протягом його життєвого циклу. 
Принципи, що висуваються вимоги до проектування та будівництва 
зелених будівель, закладені у спеціально розроблених національних та 
міжнародних «зелених» стандартах, системах сертифікації будівель. Одними 
з перших зелених стандартів стали британський BREEAM (BRE Environmental 
Assessment Method, 1990), американський стандарт LEED (Leadership in Energy 
and Environmental Design, 1998), швейцарський стандарт Minergie (1998) [31, 
32]. В даний час національні зелені стандарти розроблені в багатьох країнах 
світу, кожен з них має свою специфіку, але при цьому зберігає спільні риси, 
властиві всім зеленим стандартам. Найбільшого поширення у світі набули такі 
системи рейтингових оцінок стійкості будівель та довкілля, як: LEED, 
BREEAM та німецький стандарт DGNB (German Sustainable Building 
Certification system, 2007 р.). За даними 2-го кварталу 2018 р. кількість об'єктів, 
сертифікованих за стандартом LEED, становить 111,9 тис. будівель [32], за 
27 
 
BREEAM – 565,6 тис. будівель [33], за стандартом DGNB – понад 1260 
будівель [33, 34] . 
У нашій країні реалізація зелених проектів здійснюється в рамках як 
міжнародних систем рейтингової оцінки, названих вище, так і на основі Закону 
України від 20.03.2018 № 2354-VIII «Про стратегічну екологічну оцінку». 
Облік регіональних особливостей у рейтинговій системі оцінки стійкості 
довкілля» [35, 36]. Нижче, рисунку 1.15 представлені основні етапи 
становлення української нормативної бази зеленого будівництва. 
Незважаючи на наявність нормативної бази, напрямок зеленого 
екостійкого будівництва реалізується в нашій країні не дуже активно, 
найбільш розвинене застосування зелених стандартів у сфері комерційної 
нерухомості та спортивних об'єктів (рис. 1.16) [40, 41, 44]. Використання 
зелених стандартів у житлову сферу обмежено високою вартістю зелених 
технологій на початковому етапі переходу будівельної галузі Україні на ці 
технології. 
 
Рис. 1.16 – Структура ринку «зеленого будівництва» в Україні 
Примітка: * МФК - багатофункціональні комплекси 
 
Будівництво «зелених» комерційних будівель стає необхідною умовою 
успішного ведення бізнесу, створення та просування позитивного іміджу 
компаній [37]. В Україні сертифікати BREEAM, LEED та DGNB є у ряду 
бізнес-центрів (БЦ) класу А в м. Київ (наприклад, ТЦ «Революція», БЦ San 
Gally Park ). Загалом у нашій країні в системі зелених стандартів 
сертифіковано близько 120 об'єктів. 
Розвиток зелених стандартів та технологій має великі перспективи в 
нашій країні, що пояснюється тими перевагами, які отримують інвестори-
забудовники, девелопери, архітектори, орендарі та власники об'єктів 
нерухомості, а також держава загалом від застосування зелених стандартів, а 
саме: 
28 
 
 - впровадження у практику проектування та будівництва сучасних 
обладнання та матеріалів, інноваційних технологій у галузі енергозбереження, 
раціонального водокористування, зниження обсягів та управління відходами; 
 - впровадження інноваційних технологій та підходів у проектування, 
будівництво та процес експлуатації будівельних об'єктів; 
- збільшення тривалості ефективної служби будівлі, зниження ризику 
виникнення морального зносу об'єкта; 
 - впровадження/вдосконалення системи управління експлуатацією 
будівлі; 
- зниження експлуатаційних витрат у будівлі; 
 - зростання вартості придбання/орендної ставки об'єкта; 
 - отримання забудовником сприятливої та успішної репутації; 
 - забезпечення сприятливих умов та високого рівня комфортності 
протікання у будівлі функціональних процесів: навчання, роботи, житла; - 
виробництво та широке застосування на практиці екологічно чистих 
будівельних матеріалів, виробів та конструкцій; 
 - організація нових робочих місць у виробничій та експлуатаційній 
сферах; 
 - підвищення рівня екологічної безпеки міських територій [38]. 
На основі виконаного аналізу особливостей розвитку зелених технологій 
та практику зеленого екостійкого розвитку за кордоном, були виділені такі 
перспективні напрями стимулювання розвитку його напряму в нашій країні: 
 - будівництво всіх об'єктів, що фінансуються за рахунок коштів 
федерального бюджету, відповідно до «зелених» стандартів; 
 - спрощення процедури погодження проектної документації на 
будівництво, реконструкцію «зелених» будівель; 
 - поширення інформації серед широкого кола осіб та фахівців про 
«зелені» технології, що існують в Україні та світі, реалізовані проекти; 
 - зміна стратегічних підходів до прийняття рішень по проекту: рівний 
облік комерційних, соціальних та екологічних наслідків реалізації проекту 
[39]; 
- надання пільг організаціям-виробникам та споживачам зелених 
матеріалів, виробів, технологій; 
 - спрощення процедури виділення земельної ділянки під зелене 
будівництво, надання пільг на придбання та оренду ділянок для цього; 
 - залучення у будівельну практику договору життєвого циклу на 
виконувані роботи [39]. 
Впровадження в українську практику господарювання запропонованих 
вище принципів та заходів, є запорукою успішного розвитку «зелених» 
29 
 
стандартів і технологій у вітчизняній практиці проектування та будівництва, 
сприятиме зростанню числа «зелених» проектів у нашій країні, закладе основи 
переходу будівельної галузі на шлях сталого розвитку. 
 
1.4.1 Класифікація критеріїв систем оцінки екологічної 
ефективності будівель 
 
Стандарти «зелених будівель» визначають критерії екологічних 
будівель та формують умови їх створення, експлуатації та ліквідації. Ці 
критерії охоплюють широкий спектр проблем, пов'язаних зі створенням 
безпечного та комфортного довкілля людини, включаючи: зменшенням 
обсягів споживаних будівлею ресурсів: енергії та води, протягом його 
життєвого циклу; створення оптимальних параметрів мікроклімату усередині 
приміщень; впровадження у роботу інженерних систем будівлі відновлюваних 
джерел енергії; очищення стічних вод; використання екологічно безпечних 
матеріалів, виробів та конструкцій на етапі проектування, будівництва та 
експлуатації будівельних об'єктів [39, 40]. 
Кожна система оцінювання екологічності будівель містить свій набір 
критеріїв та побудованих на їх основі системи показників стійкості будівлі. 
При цьому, як показала порівняльна характеристика рейтингових систем 
оцінки екологічності будівель, дані системи характеризуються такими 
загальними рисами: - надання великих ваг критерієм, що мають найбільше 
значення для енергозбереження та охорони навколишнього середовища тієї чи 
іншої країни; - застосування бальної системи оцінки, наукове обґрунтування 
граничних значень оціночних показників; - постійне вдосконалення методів 
оцінки, застосовуваних підходів та інструментарію на основі наукових 
досліджень. Головними відмінними рисами систем рейтингової оцінки 
будівель є: - кількість оціночних категорій або критеріїв, що застосовуються; 
- найменування категорій оцінки; - кількість балів, що присвоюються кожній 
категорії (критерію) за результатами оцінки; - системи рейтингу рівнів 
екологічності будівель, що визначають їх відповідність «зеленим» стандартам. 
Розглянемо детальніше критерії оцінки екологічності та 
енергоефективності будівель таких систем зелених стандартів, як LEED версії 
v.4, BREEAM International 2013, German Sustainable Building Certification 
system та українського національного стандарту ДСТУ 17011:2019 Оцінка 
відповідності.  
Німецька рейтингова система DGNB system дає оцінку рівня 
екологічності будівлі на основі оцінки її відповідності 6 групам критеріїв (рис. 
30 
 
1.17). При цьому 4 з 6 категорій мають рівну питому вагу значимості в 
загальній стійкості об'єкта, а критерій «розташування» об'єкта не входить у 
загальну бальну оцінку проекту і розглядається окремо.  
Стандарт DGNB відрізняється великою гнучкістю, що дозволяє 
використовувати цю рейтингову оцінку стосовно «зелених» проектів за 
межами Німеччини. Крім того, на відміну від інших систем «зелених» 
стандартів DGNB system містить такі вимоги до «зелених» будівель: 
необхідність створення візуального комфорту в будівлі, забезпечення 
зручності демонтажу об'єкта на етапі його утилізації. 
 
Рис. 1.17 – Оціночні категорії DGNB system [41] 
 Стандарт «зеленого» будівництва LEED v.4 висуває високі вимоги до 
якості будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються. 
Оцінка відповідності матеріалів, що застосовуються, заявленим вимогам 
проводиться на основі аналізу екологічної декларації продукції – 
Environmental Product Declaration (EPD). Наявність екологічної декларації на 
продукцію, що застосовується в проекті, розглядається в рамках такої 
оціночної категорії стандарту LEED, як: «Матеріали та ресурсна база» (рис. 
1.18). 
 
Рис. 1.18 – Питома вага критеріїв екологічності житлової будівлі у 
системі оцінки LEED v4 
31 
 
Також слід зазначити наявність низки вимог у системі LEED, не 
відповідність яким автоматично позбавляє проект можливості пройти 
сертифікацію у системі «зелених» стандартів. До цих вимог належать: - вимога 
щодо контролю рівня тютюнового диму в приміщеннях; - вимога щодо 
зниження обсягів споживаної питної води; - заборона застосування 
холодоагентів; - наявності екологічної декларації на застосовувану будівельну 
продукцію (підтвердження відсутності в її складі заборонених токсичних, 
біологічно стійких речовин, що накопичуються: ртуті, формальдегідів, 
свинцю, фенолу, міді, кадмію та ін.); - розробка та впровадження ефективної 
системи управління будівельними відходами, відходами знесення будівлі. 
Серед усіх оціночних категорій, що застосовуються в системах 
BREEAM та LEED, найбільше кількість балів присвоюється категорії, що 
характеризує рівень енергетичної ефективності проектів, – 22 і 24 % 
відповідно (рис. 1.18 та 1.19). 
 
 
 Рис. 1.19 – Критерії екологічності житлових будівель та їх вага у 
загальній оцінці стандарту BREEAM International New Construction 2013  
 Національний стандарт ДСТУ 17011:2019 «Оцінка відповідності» 
оцінює внесок показника «Енергозбереження та енергоефективність» у 
загальну екостійкість будівлі у розмірі 17,2 %, що приблизно відповідає 
значущості таких показників, як «Екологічний менеджмент» та «Вибір 
ділянки, інфраструктура та ландшафтне облаштування» (рис. 1.20). 
Розглянута українська рейтингова оцінка екологічних будівель 
відрізняється від німецького стандарту DGNB відсутністю вимог до 
комплексного мережевого менеджменту (процесів планування, розробки, 
реалізації будівельного проекту, подальшої експлуатації, моніторингу та 
підтримки його функціонування) та моніторингу процесів. 
32 
 
 
Рис. 1.20 – Оціночні категорії «зелених» будівель стандарту  
 
Важлива відмінність німецької системи German Sustainable Building 
Certification system від рейтингових систем: британської BREEAM, 
американської системи LEED і української системи «Зелені стандарти» 
життєвого циклу аналізованого проекту та вартість екологічної шкоди від його 
реалізації [41]. 
Зазначені вище переваги, сильні та слабкі сторони ключових систем 
рейтингової оцінки «зелених» будівель, а також розробленого на їх основі 
українського національного стандарту в галузі «зеленого» будівництва 
дозволяють зробити наступний висновок: незважаючи на різний підхід до 
оцінки стійкості будівель, що застосовуються при цьому критеріях, а також 
відмінне значення кількості балів, що присвоюються різним оцінним 
показникам, всі розглянуті системи сертифікації орієнтовані забезпечення 
високих показників екологічної та соціальної стійкості будівель, і навіть 
мають необхідної інструментально-теоретичної базою з метою оцінки 
стійкості як окремих будівельних об'єктів, і середовища проживання загалом 
[41]. 
Серед розглянутих вище концепцій енергоефективних будівель: 
пасивного, мультикомфортного, активного та еко-будинок вимогам «зелених» 
стандартів більшою мірою відповідає концепція активної будівлі та еко-
будинків. Представлена група енергоефективних типів будівель є по суті 
еволюцією концепції будівництва: від пасивного будинку, орієнтованого на 
зниження споживання енергії оболонкою будівлі, до об'єктів з ультранизким 
рівнем споживання енергії, води та інших ресурсів, а також з мінімальним 
негативним впливом на навколишнє середовище протягом усього їх життєвого 
циклу Це перехід від вузького розгляду питань енергозбереження та 
екологічності стосовно тільки будівлі (концепція пасивного будинку) до 
комплексного розгляду питань комфортності, екологічності, 
енергоресурзбереження будівельного об'єкта без відриву від території, на якій 
він розташований (концепція «зеленого будівництва»). 
33 
 
Виконаний у розділі 1 аналіз структури житлового фонду м. Києва, 
динаміки житлового будівництва в Україні, а також основних тенденцій та 
існуючих проблем у цій сфері дозволив сформулювати наступні основні 
напрямки розвитку житлового будівництва в Київській області: 
 - збільшення обсягів житлового будівництва, у тому числі економічного 
класу, що відповідає вимогам енергоефективності та екологічності; 
 - впровадження типових рішень сучасних економічних, 
енергоефективних та енергозберігаючих індустріальних технологій 
житлового будівництва; 
- підтримка окремих категорій громадян, які потребують поліпшення 
житлових умов. 
Зазначені вище перспективні напрями розвитку житлового будівництва 
у м. Києві та Київській області реалізовуватимуться за рахунок: 
 − розвитку промислової бази будіндустрії та ринку сучасних 
будівельних матеріалів, виробів та конструкцій; 
 − вивчення наявного міжнародного та вітчизняного досвіду 
проектування, будівництва та експлуатації енергоефективних, екологічних 
типів житлових будівель; 
 − реалізації заходів технічної політики та політики у сфері забезпечення 
безпеки будівництва житлових будівель; 
 − створення необхідної інженерної та соціальної інфраструктури; 
 − підвищення ефективності заходів містобудівного регулювання та 
забезпечення житлового будівництва земельними ділянками; 
 − будівництва житла за державними програмами з урахуванням 
сучасних вимог енергоресурсозбереження та «зелених» стандартів; 
 - зміни пріоритетів при прийнятті рішень по проекту з комерційних на 
екологічні та соціальні; 
 - спрощення процедури погодження документації на будівництво 
енергоефективних, екологічних типів будівель, зелених об'єктів; 
 - надання податкових пільг організаціям-виробникам чи споживачам 
ресурсозберігаючого обладнання, екологічних будівельних матеріалів, 
«зелених» технологій; 
 − впровадження у практику будівництва контракту життєвого циклу 
будівлі (контракт передбачає виконання будівельних робіт на об'єкті та 
подальше його обслуговування, ремонт, ліквідацію однією організацією). 
 
 
 
34 
 
Висновки по розділу 1 
 1. Виконано аналіз динаміки житлового будівництва в Україні та 
сучасного стану житлового фонду українських міст на прикладі м. Києва, 
відзначені існуючі проблеми в цій галузі та шляхи їх вирішення. 
 2. Доведено, що серед існуючих способів відтворення житлового фонду 
міст нове будівництво, яке виконується з урахуванням сучасних екологічних 
рішень, ресурсозберігаючих технологій є пріоритетним способом вирішення 
проблеми забезпечення населення комфортним житлом.  
3. На основі дослідження наявного досвіду будівництва та експлуатації 
сучасних енергоефективних екологічних будівель проведено порівняльний 
аналіз технологій пасивного, мультикомфорного, активного та еко-будинку. 
Виявлено властиві цим технологіям архітектурні та планувальні, 
конструктивні та інженерні рішення, що забезпечують високий рівень 
енергоефективності, комфортності внутрішнього середовища будівель, 
зниження негативного впливу як самих об'єктів, так і процесів їх будівництва, 
експлуатації на навколишнє середовище. 
 4. Сформульовано параметри експлуатаційних якостей та 
експлуатаційно-технічні характеристики сучасних типів будівель: пасивної, 
мультикомфортної, активної будівель, еко-будинків.  
5. Досліджено використовувані в рамках чинних міжнародних 
рейтингових систем «зелених» будівель LEED, BREEAM та національних 
систем DGNB, RGBS критерії екологічності житлових будівель. Виконано 
оцінку відповідності технологій пасивного, мультикомфортного, активного та 
еко-будинку вимогам «зелених» стандартів. 
 6. Зроблено висновок про необхідність збільшення в нашій країні 
обсягів житлового будівництва, яке здійснюється з урахуванням сучасних 
ресурсозберігаючих технологій, стандартів «зеленого» будівництва. 
  
35 
 
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕЖЕННЯ 
НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЖИТТЯНОГО ЦИКЛУ ЖИЛИХ БУДІВЕЛЬ 
Відтворення житлового фонду українських міст має здійснюватися 
відповідно до нових архітектурних, об'ємно-планувальних, енергозберігаючих 
та іншими сучасними вимогами, що забезпечують створення і підтримку 
комфортної зовнішньої (міської) і внутрішньої (будинку) довкілля [41]. Щодо 
вже існуючих об'єктів слід розробити програми комплексної енергетичної 
санації будівель, заходи щодо їх реконструкції з метою доведення існуючого 
рівня їхньої комфортності до нормативного. Тільки так можна забезпечити 
високий рівень комфортності та безпеки середовища проживання людини. 
Розвиток концепції сталого розвитку, а також «зелених» стандартів, їх 
активне впровадження у практику проектування та будівництва потребують 
перегляду вимог до типових проектів будівель, уточнення та розширення 
їхнього складу ПЕЯ. Сучасні будівлі повинні бути економічними при 
будівництві та експлуатації, не надавати негативного впливу на довкілля та 
здоров'я людини, забезпечувати умови для оптимального функціонування 
процесів, що протікають у них, бути доступними за вартістю більшої частини 
населення [42, 43]. З огляду на це, нами запропоновано наступну класифікацію 
ПЕЯ для житла нового покоління економ класу (рис. 2.1). 
Як видно з рисунку 2.1, до основних ПЕЯ житлових будівель 
пропонується віднести: 
 − міцність, стійкість і довговічність конструкцій і будівлі в цілому; 
 − комфортність внутрішнього середовища: температура, вологість 
повітря, звукоізоляція приміщень, повітрообмін, хімічний склад повітря та ін.; 
 − функціональна комфортність та естетичність будівлі; 
− вартість життєвого циклу будівлі, що характеризується економічністю 
будівництва та майбутньої експлуатації будівлі 
Функціональна комфортність включає вимоги, що забезпечують 
зручність перебування людей та їхню діяльність у штучному середовищі 
будівлі. До поняття функціональної комфортності також віднесено естетичне 
сприйняття будівлі через призму ергономіки, оскільки високі естетичні 
властивості об'єкта створюють умови, сприяють появі задоволення від 
перебування у цьому середовищі. 
Важливою вимогою, що висуваються до сучасних будівель, виступає 
мінімальна вартість життєвого циклу будівлі, що досягається дотриманням 
низки умов, основними з яких є: 
 - застосування раціональних конструкцій, що виготовляються простими 
та дешевими способами, та індустріальних методів зведення будівель; 
36 
 
 - вибір конструкцій та матеріалів, що відповідають необхідної 
довговічності, з урахуванням майбутніх експлуатаційних витрат на їх 
утримання та ремонт; 
 - відсутність надмірностей в архітектурно-планувальних рішеннях та 
оздобленні будівель; 
 - застосування ефективних швидкоокупних ресурсозберігаючих рішень 
та ін.  
 
   
довговічність та вогнестійкість 
капітальність будівлі 
  
   
  міцність та стійкість 
експлуатаційна міцність та стійкість 
  надійність и безпека   
  
   екологічна безпека матеріалів та виробів 
     
  
температурно - вологістний режим 
  
    
  якість води та  повітря всередині приміщення 
  
 
візуальний та звуковий комфорт 
захист від вібрації и ЕМІ 
   
 
автоматизація процесів управління інженерними 
системами будівлі 
гармонічність об’ємно-планувальної структури будівлі 
планування приміщень з врахуванням ергономічних 
   вимог 
     
  
архітектурно-художня виразність будівлі 
       
 
— енергоефективність та енергозбереження 
економічність   
— 
будівництва та застосування нетрадиційних джерел енергії 
експлуатації будівлі 
   
— 
   вартість життєвого циклу будівлі 
Рис. 2.1 – Класифікація параметрів експлуатаційних якостей сучасних 
житлових будівель 
  
37 
 
ПЕЯ активних будівель 
комфортність 
функціональна гігієнічність 
комфортність внутрішнього 
середовища 
Кожна стадія життєвого циклу має свої завдання щодо забезпечення 
сучасних вимог комфортності, безпеки, екологічності та енергоефективності 
житла, досягнення та підтримки високих показників експлуатаційних якостей 
будівель. Розглянемо особливості встановлення, матеріалізації та підтримки 
ключових параметрів експлуатаційних якостей житлових будівель, що 
забезпечують енергоресурсозбереження та реалізацію принципів стійкості на 
різних етапах життєвого циклу будівельного об'єкта. 
 
2.1 Особливості енергоресурсозбереження та реалізації принципів 
сталого розвитку на різних фазах життєвого циклу будівельного об'єкту 
Будівельний об'єкт – це складна динамічна система, яка перебуває у 
стані безперервної зміни на всіх фазах свого життєвого циклу внаслідок 
взаємодії із зовнішнім середовищем. 
Життєвий цикл будь-якого будівельного об'єкта являє собою сукупність 
організаційно-технологічних послідовно реалізованих циклів – функціонально 
взаємопов'язаних, безперервних та повторюваних комплексів робіт, таких як: 
обґрунтування проектних рішень, проектування об'єкта, виконання 
будівельно-монтажних робіт (створення об'єкта), експлуатація, ремонт, 
перепрофілювання та ліквідацію об'єкта (рис. 2.2) [44]. 
 
 Рис. 2.2 – Життєвий цикл будівельного об'єкта як послідовність 
організаційно-технологічних циклів [44]  
 
Стадії ЖЦ СО взаємопов'язані між собою. Так, наприклад, закладені в 
проекті об'ємно-планувальні та конструктивні рішення будівель, матеріали, 
38 
 
що застосовуються, визначають методи монтажу в процесі будівництва, 
функціональні особливості на етапі експлуатації, а також технологічність 
демонтажу і можливість утилізації, вторинного використання відходів на етапі 
ліквідації СО. Тому важливим інструментом організації життєвого циклу 
будівельного об'єкта є системний підхід. Цілісний розгляд процесів 
функціонування будівельного об'єкта як єдиної системи, облік взаємозв'язків 
всіх фаз ЖЦ  забезпечує більш ефективне прийняття управлінських рішень, 
раціональне споживання фінансових, трудових і матеріальних ресурсів 
протягом усього ЖЦ об'єкта [44]. 
Ефективна реалізація політики енергоресурсозбереження у житлових 
будинках також можлива лише за системного підходу до цієї проблеми. 
Системний погляд на енергоефективність передбачає оцінку загального 
обсягу споживаних енергоресурсів протягом усього життєвого циклу будівлі: 
від витрат енергоресурсів на виробництво будівельних матеріалів до витрат, 
пов'язаних із ліквідацією об'єкта. Такий підхід дозволяє повніше врахувати всі 
витрати, пов'язані з реалізацією організаційно-технологічних 
енергоресурсозберігаючих рішень, для вибору серед них найбільш 
оптимальних варіантів. 
Енергозбереження як один із компонентів сталого розвитку та 
найважливіше завдання, яке стоїть перед нашою країною, має здійснюватися 
на всіх стадіях життєвого циклу будівельного об'єкту [45, 46]. 
Ефективність ЖЦ, складовим елементом якої є рівень 
енергоресурсозбереження в будівлі, закладається при проектуванні, 
реалізується у процесі будівництва, підтримується протягом експлуатації 
будівельного об'єкта [46]. Містобудівники повинні враховувати можливість 
отримання максимальної кількості тепла від сонця, мінімізації енергії на 
освітлення. Проектувальники повинні застосовувати енергозберігаючі 
конструктивні та архітектурні рішення, ефективні будівельні матеріали, 
будівельники – ретельно дотримуватись вимог проекту та якісно виконувати 
передбачені ним енергозберігаючі заходи; експлуатуючі організації – 
підтримувати будівлю, її системи в хорошому технічному стані, при 
необхідності виконувати ремонтні роботи із застосуванням 
енергоресурсозберігаючих технологій. Тільки так можна забезпечити 
цілісність розгляду (вирішення) питань щодо енергоресурсозбереження в 
житлових будинках, взаємозв'язок застосовуваних енергозберігаючих заходів, 
підвищити рівень ефективності їх реалізації. 
Кожна стадія життєвого циклу має свої особливості, вирішує своє коло 
загальнобудівельних завдань та завдань у частині енергоресурсозбереження та 
сталого розвитку (рис. 2.3 та 2.4). 
39 
 
 
Рис. 2.3 – Загальнобудівельні завдання кожної фази життєвого циклу будівлі 
 
Рис. 2.4 – Життєвий цикл будівельного об'єкта та основні завдання у 
сфері ресурсозбереження 
 Розглянемо докладніше зазначені вище загальнобудівельні завдання та 
завдання у сфері енергоресурсозбереження, сталого розвитку, розв'язувані 
кожної фазі життєвого циклу будівельного об'єкта. 
 
2.1.1 Передпроектна стадія життєвого циклу будівельного об'єкту 
Початковим етапом розробки проекту, що багато в чому визначає його 
економічну, фінансову, соціальну і, безумовно, екологічну успішність є 
передпроектна фаза. Передпроектні пропозиції розробляють, насамперед, 
40 
 
щодо технічно складних об'єктів, до яких пред'являються особливі вимоги до 
оригінальності інженерних рішень, архітектурної композиції. 
На передпроектній стадії готують відразу кілька альтернативних 
варіантів проектних рішень майбутньої будівлі, це дозволяє виявити вже на 
початковому етапі переваги та недоліки різних варіантів його реалізації. 
Розроблені передпропроектні пропозиції дозволяють сформулювати 
точніші вимоги до проекту, а також застрахувати від можливих помилок та 
проблем технічного, організаційного та економічного характеру у процесі 
проектування об'єкта. 
Питання, які вирішуються на передпроектної стадії, можуть різнитися в 
різних видів будівництва, але частина їх залишається незмінною і притаманна 
будь-яких об'єктів та умов будівництва (рисунок 2.5). 
 
 
Рис. 2.5 – Загальнобудівельні завдання, які вирішуються на передпроектній 
стадії ЖЦЗ 
 
Основне завдання передпроектної фази ЖЦ СО з позиції 
енергоресурсозбереження та сталого розвитку – розробка концепції будівлі, 
що містить коло організаційних, технічних заходів, планованих 
архітектурних, конструктивних та інженерних рішень у галузі 
ресурсозбереження та сталого будівництва, які будуть розглянуті та 
розроблені докладніше на фазі проектування. 
Результатом цього етапу ЖЦ СО є прийняття замовником-інвестором 
41 
 
рішення про розумність вкладення коштів у проект та необхідність підготовки 
проектної документації. 
Виконане на даному етапі обґрунтування інвестицій у будівництво 
дозволяє зробити висновок про господарську необхідність, технічну 
можливість, комерційну, економічну та соціальну ефективність реалізації 
проекту в даних конкретних умовах, а також розробити вимоги до 
виконуваних робіт та умов будівництва для забезпечення експлуатаційної та 
екологічної безпеки об'єкта. Обґрунтування інвестицій має містити 
рекомендації щодо порядку подальшого проектування об'єкта та розвитку 
проекту для отримання інвестором максимально стабільного доходу, 
очікуваних соціальних результатів та інших некомерційних цілей. 
 
2.1.2 Проектна фаза життєвого циклу будівельного об'єкту 
Проектна фаза більшою мірою на відміну від інших етапів ЖЦ будівлі 
визначає ефективність наміченого будівництва: закладає первісну надійність 
та економічність будівельно-монтажних робіт, забезпечує необхідний рівень 
енергоефективності об'єкта, тому має обов'язково включати заходи щодо 
сталого розвитку міських територій та функціонування будівельного об'єкту, 
комплексну оцінку можливих екологічних та соціально-економічних наслідків 
реалізації проекту. 
Нижче на рис. 2.6 представлені основні завдання, які вирішуються на 
проектній фазі ЖЦ СО. 
 
 
Рис. 2.6 – Загальнобудівельні завдання проектної стадії ЖЦ будівлі 
На відміну від передпроектної фази дослідження на етапі проектування 
відрізняються глибиною та ретельністю опрацювання організаційно-
технологічних рішень майбутнього будівництва, експлуатації, а також 
подальшої ліквідації об'єкта. Проектною документацією деталізуються 
42 
 
прийняті на передпроектному етапі рішення та уточнюються основні техніко-
економічні показники. 
Принциповим напрямом проектування, що враховує положення 
концепції сталого розвитку, є розробка заходів, спрямованих на: 
- зниження рівня споживання матеріальних та енергетичних ресурсів; 
-  управління екосистемними ризиками, скорочення відходів; 
- зниження забруднення навколишнього середовища в процесі 
виконання БМР та в ході подальшої експлуатації будівлі.  
Джерелами економії ресурсів на проектній фазі життєвого циклу 
виступають як об'єкти, що створюються, так і будівельно-монтажні роботи, що 
виконуються на будівельному майданчику. З урахуванням цього, управління 
стійким ресурсозбереженням на даному етапі включає вибір та обґрунтування, 
а також подальшу розробку ресурсозберігаючих рішень у двох цих напрямах. 
Враховуючи особливості заходів, спрямованих на зниження споживаних 
ресурсів у процесі виконання БМР, нами запропоновано їх класифікацію за 
трьома рівнями проведення: організаційний, технологічний та поведінковий. 
Важливість впровадження заходів щодо зниження ресурсів, що споживаються 
на будівельному майданчику, обумовлена такими факторами: - впливом 
обсягу енергетичних ресурсів, що споживаються в процесі виконання БМР, на 
загальне енергоспоживання об'єкта протягом його життєвого циклу; - 
Необхідністю зниження витрат на виконання БМР. У свою чергу, заходи, 
спрямовані на забезпечення майбутньої ресурсозберігаючої експлуатації 
житлової будівлі, класифіковані на наступні групи з урахуванням напряму 
економії енергії: 
 - вдосконалення містобудівних рішень; 
 - оптимізація об'ємних, планувальних та архітектурних рішень; 
 - підвищення теплозахисних характеристик огороджувальних 
конструкцій будівлі; 
- підвищення ефективності роботи інженерних систем будівлі [59, 60]. 
Кожен із цих напрямів включає комплекс заходів, вкладених у економію 
ресурсів. У цьому кожен із зазначених заходів має свій потенціал у частині 
енергозбереження. Наприклад, зміна кількості секцій будівлі з 4 до 10 зменшує 
витрату теплової енергії на опалення 1 м2 будівлі до 5...7 %, а збільшення 
кількості поверхів будівлі з 5 до 9 – на 5 % [47]. 
Реалізація заходів щодо зниження швидкості вітру на території забудови 
зменшує втрати тепла будівлею за рахунок інфільтрації у 2...3 рази (щорічна 
економія становить близько 0,1 кг умовного палива на 1 м2 загальної площі 
будівлі) [48]. Зменшення на кожні 0,01 м величини відношення периметра 
зовнішніх стін, що огороджують, до загальної площі поверху знижує теплові 
43 
 
витрати до 2 %, а зміна ширини корпусу будівлі з 12 до 15 м – на 9 – 10 % [49]. 
Застосування в будівлі ефективних конструкцій з підвищеними 
теплозахисними характеристиками забезпечує зниження втрат тепла до 25 % 
[48]. Застосування спеціалізованого обладнання, контрольно-вимірювальних 
приладів, реалізація заходів щодо вдосконалення роботи інженерних систем 
будівель, за оцінкою фахівців, дозволяють скоротити витрати тепла на 
опалення та нагрівання повітря на 25-30% [49]. 
У частині архітектурних рішень будівель також є можливість 
забезпечення раціонального споживання енергії [50]. Наприклад, будівництво 
блокованих будинків замість тих, що окремо стоять, збільшує 
енергоефективність будівель на 5-7 % [48]. 
Проектна фаза є важливим етапом для своєчасної розробки та 
впровадження ряду енерго- та ресурсозберігаючих рішень. Причина цього 
полягає в тому, що деякі з ресурсозберігаючих заходів можуть бути 
реалізовані тільки при новому будівництві, а їх впровадження на існуючих 
об'єктах у ході реконструкції неможливе або високовитратне, 
супроводжується додатковими витратами на демонтаж, перепланування та 
внесення інших змін до існуючого об'єкта, може знизити отримуваний ефект 
від реалізації [50]. 
 
2.1.3 Будівельна фаза. Концептуальні положення 
ресурсозберігаючої політики на етапі будівництва будівель 
 
Будівництво – це процес створення об'єкта шляхом реалізації 
розроблених у проекті архітектурних, конструктивних, інженерних рішень у 
ході виконання будівельно-монтажних робіт. Від якості будівельно-
монтажних робіт, що виконуються, безпосередньо залежить якість майбутньої 
будівлі, у зв'язку з чим, особливе значення має приділятися вхідному, 
операційному та приймальному контролю якості. 
Виробництво будівельно-монтажних робіт знаходиться під впливом 
великої кількості факторів: кліматичних, екологічних, організаційно-
економічних (наприклад, забезпеченість будівельного майданчика 
необхідними матеріально-технічними ресурсами, кваліфікованість основних 
робітників-будівельників та інженерно-управлінського персоналу) та ін. При 
цьому й саме будівництво впливає насамперед на довкілля, оскільки на цьому 
етапі відбувається якісне перетворення її властивостей як безпосередньо на 
території забудови, так і далеко за її межами. Розглянемо основні етапи 
(напрями) ресурсозбереження на будівельній фазі життєвого циклу будівель 
(рис. 2.7). 
44 
 
 
 
Рис. 2.7 – Схема реалізації ресурсозберігаючої політики на етапі будівництва 
  Концептуальні положення ресурсозберігаючої політики на етапі 
будівництва. 
Етап 1. Організація раціонального ведення БМР для зниження 
споживаних на будівельному майданчику ресурсів, що досягається 
впровадженням інноваційних технологій, матеріалів та конструкцій, 
застосування неенергоємних будівельних машин, а також за рахунок 
скорочення термінів будівництва та наукової організації будівельного 
виробництва. 
Оскільки тиск на довкілля починається вже з розчищення території 
будівництва, на цьому етапі повинні бути передбачені заходи щодо 
збереження деревних насаджень та знятого рослинного шару для подальшого 
використання при облаштуванні ландшафту. 
Зниження споживання ресурсів на будівельному майданчику можна 
досягти шляхом грамотної організації робіт на ній, раціонального 
проектування під'їзних шляхів, розміщення місць вивантаження та 
складування вантажів. 
Раціональна організація складського господарства та правильного 
зберігання будівельних матеріалів на майданчику, знижує їх можливі втрати 
та матеріаломісткість будівництва. 
Застосування на будівельному майданчику місцевих будівельних 
матеріалів знижує споживання паливно-енергетичних ресурсів на доставку 
сировини, викиди шкідливих речовин в атмосферу. 
Установка приладів обліку споживання води та електроенергії на 
будівельному майданчику – ще один інструмент раціонального використання 
природних ресурсів під час будівництва. На будівельному майданчику 
рекомендується здійснювати збирання та повторне дощової води для цілей 
господарського водопостачання. 
45 
 
Етап 2. Реалізація політики управління будівельними відходами та 
запобігання забруднення навколишнього середовища На етапі будівництва 
відходи утворюються як під час підготовки території, яка раніше вже 
займалася під забудову, так і в процесі виконання будівельно-монтажних 
робіт. Частка відходів, що утворюються у процесі виконання БМР, відносно 
невелика і становить 1-5% від загальної кількості будівельних відходів. Однак 
ступінь впливу на навколишнє середовище може бути значним. 
Запобігання забруднення навколишнього середовища відходами, що 
утворюються в процесі виробництва будівельно-монтажних робіт, набуває 
особливої актуальності у зв'язку з вивченням складу та властивостей цих 
відходів.  
Небезпека забруднення довкілля продуктами розкладання будівельних 
відходів робить актуальним і значимим вирішення питання грамотному 
управлінні відходами будівельного виробництва. 
Нижче, у таблиці 2.1 представлені основні способи поводження з 
відходами, що застосовуються нашій країні. 
 
Таблиця 2.1 - Способи поводження з будівельними відходами 
Спосіб поводження з 
Особливості підходу Галузь застосування 
відходами 
Цей варіант базується на принципах 
«стійкого будівництва» та передбачає 
систему альтернативного поводження з 
Вторинне використання Реконструкція, 
відходами на основі повторного 
відходів без їх реставрація та знесення 
використання матеріалів без їхньої значної 
переробки будівель 
переробки. Переваги: зниження 
матеріаломісткості та загальної кількості 
відходів 
Переробка відходів потребує додаткових 
Переробка 
витрат енергії, витрат на транспорт, може Усі етапи життєвого 
відсортованих відходів 
супроводжуватися виділенням шкідливих циклу будівлі 
(recycling) 
речовин 
Спалювання Сортування відходів та утилізація значної Усі етапи життєвого 
будівельних відходів їхньої маси під дією високих температур циклу будівлі 
Вивіз відходів на полігони для подальшого 
Вивіз відходів на Усі етапи життєвого 
поховання. Супроводжується забрудненням 
полігон циклу будівлі 
довкілля 
 
Найбільш поширеними варіантами поводження з відходами на практиці 
в даний час є вивіз відходів на полігон та спалювання частини відходів. 
46 
 
Важливим заходом у системі управління будівельними відходами є їх 
своєчасне сортування (визначення відходів придатних для повторного 
використання без переробки, що потребують утилізації, а також тих з них, які 
при додатковій переробці можуть бути повністю або частково використані), 
регулярне вивезення будівельних відходів до пунктів прийому та утилізації. 
Проблема переробки будівельних відходів досить гостро стоїть у 
сучасному світі, що пов'язано зі щорічним зростанням обсягів відходів, що 
утворюються, у тому числі будівельного виробництва, і відсутністю 
відповідних технологій їх недорогої та екологічно безпечної утилізації [51]. 
Створення спеціальних комплексів з переробки будівельних відходів у 
великих містах країни дозволить виключити вивіз сміття на полігони, 
отримати максимальний вихід продукції у вигляді стандартної вторинної 
сировини в ланцюзі рециклінгу, перевести процес переробки будівельного 
сміття з витратної до прибуткової статті бюджету [51]. 
Іншим джерелом забруднення довкілля є небезпечні речовини, що 
застосовуються у процесі виконання будівельно-монтажних робіт [52]. 
Частина з них при неправильному обігу може потрапити у водойми або 
атмосферу і стати джерелом їх забруднення, тому в рамках будівельної фази 
обов'язковий контроль промислових стоків і викиду парникових газів, 
необхідно бути обережними при їх зберіганні, переміщенні та 
безпосередньому застосуванні на майданчику. 
Етап 3. Виконання будівельно-монтажних робіт (реалізація намічених 
проектом енергоресурсозберігаючих архітектурних, конструктивних та 
інженерних рішень). 
Етап 4. Контроль за якістю виконання запроектованих заходів. 
Розрізняють вхідний контроль якості, при якому контролюють якість і 
кількість матеріалів, що надходять, операційний, що виконується 
уповноваженою особою по завершенню окремих технологічних етапів і, 
нарешті, приймальний – при закритті конкретного виду робіт. 
 
2.1.4 Експлуатаційна фаза життєвого циклу 
У процес експлуатації житлові будинки виконують покладені на них 
функції, зберігаючи експлуатаційні показники в заданих межах протягом 
необхідного проміжку часу. Конструктивні елементи будівлі, її інженерне 
обладнання поступово втрачають свої початкові експлуатаційні якості, 
відбувається це під впливом зовнішніх хімічних та фізико-механічних 
факторів. Тому важлива роль цьому етапі ЖЦ відводиться діагностиці 
технічного стану будівель, вмінню з допомогою спеціальних приладів та 
47 
 
устаткування оцінити фактичне значення кожного параметра експлуатаційних 
характеристик об'єкта (рис. 2.8). 
 
Рис. 2.8 – Основні завдання, які вирішуються на стадії експлуатації об'єкта 
 
 Будівництво як етап життєвого циклу будівлі, розглянутий вище, – 
процес відносно швидкоплинний. Більш складним і тривалим є вплив на 
довкілля будівельних об'єктів під час їх експлуатації. Тому іншим важливим 
завданням на експлуатаційній фазі, крім управління технічним станом об'єкта, 
є зниження його негативного впливу на довкілля та управління його стійким 
ресурсозбереженням. Непродумана експлуатація будівель може стати 
причиною забруднення ґрунтового покриву, ґрунтових та поверхневих вод, 
надмірного споживання будинком енергетичних та інших ресурсів. 
З урахуванням особливостей даної фази життєвого циклу будівельного 
об'єкта та завдань, що виконуються в її рамках, пропонується реалізація в 
процесі експлуатації будівлі низки заходів щодо сталого ресурсозбереження 
(рис. 2.9). 
Управління стійким ресурсозбереженням на фазі експлуатації 
будівельних об'єктів включає наступні заходи: 
 Етап 1. Інформаційне забезпечення енергоресурсозбереження в 
будинках за допомогою підвищення екологічної культури населення, 
активного впровадження сучасних технологій економії ресурсів у процесі 
експлуатації будівель, у тому числі вдосконалення технології зменшення 
утворення відходів у процесі ремонтних робіт та реконструкції будівлі, 
створення замкнутих циклів використання водних ресурсів, розробку заходів 
щодо зниження рівня шуму та вібрацій. Це можуть бути такі конструктивні 
48 
 
заходи, як використання систем очищення повітря та встановлення 
шумоізолюючих склопакетів, підвищення енергоефективності будівель, 
пристрій віброізолюючих тротуарів. 
 
 
Рис. 2.9 – Заходи зі стійкого ресурсозбереження, що реалізуються на фазі 
експлуатації будівлі [53] 
  
Для зниження обсягів споживання води будинком організують збирання 
дощової води та, за необхідності, її очищення для подальшого використання з 
метою господарського водопостачання, у тому числі для поливу зелених 
насаджень. 
Етап 2. Управління побутовими та будівельними відходами 
Проектуванню заходів щодо управління відходами має приділятися 
пильна увага у зв'язку з високим рівнем небезпеки, у тому числі радіаційною, 
джерелом якої вони є. Ухвалення рішення щодо проведення заходів з 
утилізації або, за наявності можливості, вторинного використання відходів, що 
утворюються протягом життєвого циклу будівлі, здійснюється на основі 
аналізу складу відходів: їх видів та ступеня небезпеки (рис. 2.10). 
 
49 
 
 
Рис. 2.10 – Елементи системи управління побутовими та будівельними 
відходами житлових будівель 
 Етап 3. Моніторинг рівня енергоресурспоживання будівлі. 
Експлуатація будівельного об'єкта супроводжується споживанням великої 
кількості ресурсів, насамперед енергії. З позиції системного підходу до питань 
енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності будівель має 
приділятися пильна увага, як на етапі проектування та формування 
інвестиційного задуму будівництва, так і в ході самих будівельно-монтажних 
робіт, на етапі експлуатації та ліквідації об'єкта. З цією метою при розробці 
проектних рішень оцінюють сукупні витрати енергії, що споживається 
будинком протягом його життєвого циклу, які визначаються як показник 
повної енергоємності життєвого циклу. Він включає витрати енергії на 
будівництво (включаючи витрати на видобуток і переробку сировини, 
виробництво матеріалів, виробів і конструкцій, будівельно-монтажних робіт, 
витрати енергії на роботу транспорту та обладнання тощо), утримання і 
ремонт будівлі протягом розрахункового терміну служби , а також витрати на 
подальший демонтаж будівлі та утилізацію будівельних відходів [54]. 
 Дослідження енергоємність житлових будівель, проведена на основі 
імітаційної моделі [54], дозволило отримати такі дані щодо розподілу витрат 
енергії протягом життєвого циклу будівлі (рис. 2.11). 
Рис. 2.11 – Структура енергоспоживання в житлових будинках на всіх 
етапах життєвого циклу  
50 
 
Як видно з рисунку 2.11, найбільш енергоємною є експлуатаційна фаза 
життєвого циклу будівлі, а в ній, у свою чергу, – витрати на опалення та 
електропостачання. 
Витрати енергії, що споживається будинком, накопичуються протягом 
життєвого циклу. Так, наприклад, потреба 10-поверхової житлової будівлі у 
паливі становить у середньому 19,5 тис. т ум. палива та 3530 тис. м3 води за 
весь його життєвий цикл [54]. У масштабах нашої країни ця цифра набуває 
величезного розміру, тому питанням підвищення ефективності ресурсів, що 
споживаються будівлею, останніми роками приділяється пильна увага. 
Важливим елементом системи управління енергоресурсозбереженням 
будівлі є організація на постійній основі системи збирання, зберігання та 
систематичного аналізу інформації про обсяги споживання будинком 
ресурсів. 
Цей моніторинг може здійснювати керуюча компанія. 
Аналіз результатів моніторингу дозволить виявити напрямки зниження 
споживаних будівлею ресурсів, прийняти рішення про проведення 
енергетичної санації будівельного об'єкта з метою підвищення ефективності 
використання ресурсів 
Етап 4. Вибір та реалізація енергоресурсозберігаючих рішень. У процесі 
експлуатації будівельного об'єкта в частині енергоресурспоживання стоять 
два завдання: зберегти або підвищити енергетичний рівень будівлі. Вирішення 
цих завдань забезпечує своєчасне проведення поточного та капітального 
ремонтів із підвищенням теплозахисту будівлі, а також реконструкції та 
модернізації будівлі з одночасним підвищенням класу енергетичної 
ефективності об'єкта. 
Енергоресурсозберігаючі технології, що застосовуються на етапі 
експлуатації житлових будівель, пропонується класифікувати за рівнем та 
характером їх проведення на технологічні, організаційні та поведінкові (рис. 
2.12).  
Методики обґрунтування вибору оптимальних 
енергоресурсозберігаючих рішень представлені у п. 2.2 цього розділу. 
 
51 
 
 
Рис. 2.12 - Класифікація енергоресурсозберігаючих заходів, що 
застосовуються на фазі експлуатації будівельного об'єкта 
 
2.1.5 Фаза ліквідації будівельного об'єкту 
 
Фаза ліквідації об'єкта настає у випадках, коли виконання заходів, 
спрямованих на модернізацію, реконструкцію об'єкта, відновлення втрачених 
ним первісних фізико-механічних та експлуатаційних характеристик до 
нормального, працездатного стану з погляду економіки не виправдане. У 
рамках організаційно-технологічного генези ліквідаційна фаза завершує 
життєвий цикл будівлі. 
На стадії ліквідації будівельного об'єкта вирішується ряд завдань, 
основні у тому числі представлені рисунку 2.13. 
 
52 
 
 
Рис. 2.13 – Завдання ліквідаційної фази СО 
 Витрати, що виникають на етапі ліквідації будівлі, входять до складу 
загальної вартості життєвого циклу будівлі. Отже, раціональний вибір методів 
та технологій зносу, а також способів поводження з відходами, що 
забезпечують мінімізацію витрат виконання цих видів робіт та вартості 
екологічних збитків, є важливим завданням на даному етапі ЖЦЗ. 
Застосування неенергоємних, сучасних будівельних машин та 
механізмів, розробка та впровадження на етапі ліквідації продуманої політики, 
спрямованої на управління будівельними відходами з урахуванням 
можливості їх повторного використання, суттєво сприяють вирішенню 
поставленого завдання [55]. 
На етапі ліквідації життєвого циклу будівлі можуть бути реалізовані такі 
принципи сталого розвитку міських територій: - Зниження обсягу споживаних 
ресурсів; − зменшення числа відходів, що утворюються під час знесення 
будівлі, переробка частини будівельних відходів та їх повторне використання; 
− охорона навколишнього середовища від забруднення; − застосування не 
забруднюючих видів транспорту під час знесення будівлі, зниження потреби в 
ньому. 
Підготовка до ліквідаційної фази здійснюється задовго до її настання ще 
на стадії проектування майбутньої будівлі і потім коригується протягом усього 
життєвого циклу. Так, обрані у проекті та використані при будівництві 
об'ємно-конструктивні рішення та матеріали багато в чому визначають методи 
подальшого знесення будівлі, зумовлюють технологічність демонтажу, 
можливість утилізації та вторинного використання відходів (рис. 2.14). 
 
53 
 
 
Рис. 2.14 – Місце ліквідаційної фази в організаційно-технологічному генезі 
СО 
Роботи зі знесення будівель починають із огляду будівельного 
майданчика. Далі, за потреби, консультуються зі спеціалістами проектної чи 
будівельної організацій, виконують пробні випробувальні руйнування. 
Наступний етап – проектування знесення. Зміст та обсяг проекту 
організації робіт під час знесення визначається такими факторами: видом та 
призначенням споруди, ступенем складності зносу, вимогами безпеки, 
витратами часу та ін. 
До найбільш поширених методів зносу та демонтажу будівель відносять: 
– знос за допомогою контрольованого вибуху; – механізований (із 
застосуванням екскаватора, гідромолота та ін.); – напівмеханізований 
(знесення за допомогою електричних, пневматичних інструментів: домкратів, 
відбійних молотків, лопат-ломів, бетоноломів, механічних пилок, лебідок); – 
ручний (за допомогою ручних інструментів: ломів, відбійних молотків, 
кувалд, кирок, скарпелів, газорізальних установок тощо) (таблиця 2.2). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
54 
 
Таблиця 2.2 - Класифікація методів зносу будівель [24, 56] 
Найменування Бажана область 
Переваги Недоліки 
способу застосування 
1 2 3 4 
- невеликі обсяги робіт; 
- використання у 
- низька - застосовується у 
обмежених 
продуктивність; випадках, коли інші 
умовах; 
- велика методи не можуть бути 
- збереження 
трудомісткість; використані; 
сусідніх будівель; 
Знесення - значний обсяг - для зламу невеликих 
- низький рівень 
вручну фізичної роботи; конструкцій 
шуму; 
- залежність від - незначною міцністю; 
- одержання 
погодних умов; - часткове знесення (для 
вторинних 
- підвищена подальшого 
будівельних 
травмонебезпека застосування інших 
матеріалів 
методів знесення) 
- висока 
- знесення будівель у 
- найбільш трудомісткість; 
житлових та 
поширений і - висока вартість; 
Напівмеханізов промислових кварталах; 
найбільш щадний - виконання робіт 
аний знесення - розбирання окремих 
тип знесення супроводжується 
конструктивних 
будівель шумом та 
елементів будівлі 
виділенням пилу 
- обмеження 
- складування та висотою об'єкта 
знос виконуються зносу; 
як одна операція; - не можливість 
- знесення 1- та 2-
- висока застосування при 
Знесення за поверхових кам'яних або 
продуктивність руйнуванні масивів 
допомогою дерев'яних будівель; 
праці; (бетонні та з/б 
екскаватора -Знесення низьких або 
- повна конструкцій); 
підземних деталей 
механізація робіт; - залежність від 
- незалежність від потужності 
погодних умов транспортного 
засобу 
-  відсутність -Обмеження висоти -горизонтальні поверхні 
ручної праці; зносу до 6 м, низька до 500 мм та висотою до 
Знесення за 
- - обслуговуючий продуктивність; - 5 м; 
допомогою 
персонал не велика втрата - залізобетонні 
гідравлічного 
піддається матеріалу при конструкції товщиною 
молота 
шумовому сильно армованому до 200 м та висотою до 5 
навантаженню; залізобетоні. м 
55 
 
- висока 
продуктивність 
праці 
- підвищена 
-найменша 
відповідальність 
трудомісткість; - можливість 
виконання робіт зі 
- Найбільша руйнування будівлі на 
Знесення за зносу; 
економічність; будь-який місцевості; 
допомогою - необхідність 
- дозволяє - демонтаж будівель за 
контрольованог проведення 
уникнути умов тісної міської 
о вибуху підготовчих робіт 
розповзання забудови, мостів, веж 
(видалення всіх 
уламків та сміття тощо. 
дерев'яних елементів 
після зносу; 
будівлі) 
 
Як видно з таблиці 2.2, у кожного методу знесення будівель є свої 
особливості, переваги та недоліки. З огляду на це практично застосовують 
комбінований метод зносу, коли одні конструктивні елементи розбираються 
ручним способом, інші – механізованим, треті – вибуховим. 
Для розбирання кожного елемента будівлі готують проект виконання 
робіт, що містить інформацію про послідовність виконуваних робіт, 
застосовувані методи, межі небезпечних зон, перелік заходів щодо зняття 
навантаження з демонтованого елемента з метою збереження стійкості інших 
елементів/конструкцій будівлі. 
Ключове завдання етапу ліквідації ЖЦЗ - підготовка та реалізація 
заходів, спрямованих на управління будівельними відходами. Якщо 
розглядати повний життєвий цикл будівлі, то будівельні відходи, що 
утворюються на його етапах, можуть бути розподілені наступним чином: 
 - нове будівництво (1-5 %); 
 - виробництво будівельних матеріалів (3-5%); 
 - реконструкція (10-15%); 
 - ремонтні роботи (20-25%); 
 - знесення (50-60%). 
Обсяг ринку будівельних відходів дуже значний, лише нашій країні він 
оцінюється в 15 млн. т, у тому числі близько 30 % відходів переробляються і 
використовують у господарському обороті повторно, решта розміщується на 
полігонах відходів і сміттєзвалищах [57]. У Київській області, наприклад, 
обсяг відходів, що переробляються, становить всього 5,6% [57]. 
Для зниження негативного впливу будівельних відходів на навколишнє 
середовище на різних етапах життєвого циклу будівлі нами запропоновано 
систему управління будівельними відходами, схему реалізації якої 
56 
 
представлено на рисунку 2.15. 
Запропонована система управління відходами, що утворюються в 
процесі життєвого циклу будівлі, включає сукупність заходів, цілей і завдань 
технічного, технологічного, організаційного, економічного характеру, що 
створюють умови для планомірного та безперервного збору, сортування, 
транспортування та подальшої переробки будівельних відходів [57]. 
Реалізація на практиці запропонованої системи вимагає встановлення 
взаємодії між службами замовника та будівельними, проектними, 
постачальницькими організаціями щодо переробки будівельних відходів; 
дозволить вирішити проблеми скупчення будівельного сміття та отримання 
надалі вторинної сировини для багатофункціонального використання. 
 
Рис. 2.15 – Система управління будівельними відходами (СУ СО) на всіх 
фазах життєвого циклу будівельного об'єкту 
57 
 
На сьогоднішній день поширеним способом утилізації будівельних 
відходів (бетону, асфальто- та залізобетону, цегли, арматури) є їх переробка за 
допомогою спеціальної дробильно-сортувальної техніки [52] та повторне 
використання при виконанні робіт нульового циклу (зміцнення слабких 
ґрунтів, влаштування фундаментного засипання), робіт з благоустрою 
територій, дорожньому будівництві. 
Незважаючи на обмежену в даний час сферу застосування, вторинні 
будівельні матеріали мають великі перспективи в будівельній галузі. Це 
пов'язано з їхньою низькою вартістю та вкладом у вирішення низки таких 
важливих завдань, як: зниження матеріаломісткості будівельної галузі, 
екологічна утилізація відходів, стійке функціонування міських територій. 
 
2.2 Оцінка ефективності реалізації енергоресурсозберігаючих рішень у 
житлових будинках 
Як було зазначено раніше, ресурсозбереження – це реалізація правових, 
організаційних, наукових, виробничих, технічних та економічних заходів, 
спрямованих на ефективне (раціональне) використання будівлею паливно-
енергетичних, водних, матеріальних та інших видів ресурсів, на залучення до 
господарського обігу відновлюваних джерел енергії . 
Раціональне використання будинком ресурсів, у т.ч. енергії, що 
досягається за рахунок реалізації комплексу організаційних, економічних та 
технологічних заходів, спрямованих на застосування нових, менш 
енергоємних приладів та обладнання, оптимізації існуючих інженерних 
систем, встановлення приладів обліку та обмеження споживання ресурсів, 
мотивацію споживачів економити воду, теплову, електричну енергію та ін. 
Різноманітність ресурсозберігаючих рішень, представлених на 
будівельному ринку, робить актуальним та значущим вибір серед них 
найбільш оптимальних варіантів на основі оцінки ефективності їх реалізації на 
практиці. 
Ефективність реалізації енерго- та ресурсозберігаючих рішень 
характеризується різними показниками, насамперед, показниками 
економічної групи [57, 58]. Економічна ефективність, критерієм якої є 
отримання найбільшого ефекту при мінімумі витрат, безумовно, 
найважливіший аргумент на користь прийняття рішення про виконання 
заходів щодо енергозбереження та підвищення ефективності споживання 
будівлею ресурсів. 
Розглянемо сучасні підходи до оцінки економічної ефективності 
реалізації ресурсозберігаючих проектів. 
58 
 
2.2.1 Аналіз існуючих методик оцінки економічної ефективності 
ресурсозберігаючих рішень 
Економічні аспекти ефективності енерго- та ресурсозберігаючих заходів 
визначаються системою показників, що відображають співвідношення витрат 
на проведення заходів та одержуваних результатів. 
З метою розрахунку окупності енергозберігаючих рішень, спрямованих 
на утеплення конструкцій будівлі, що огороджують, реалізованих на практиці 
за рахунок позикових коштів, доцільно застосовувати методику, представлену 
в роботах [59, 60]. В основі даної методики лежить розрахунок загальних 
витрат на реалізацію ресурсозберігаючого проекту, наведених до одного 
періоду часу (дисконтованих витрат). При цьому умовою окупності проекту є 
перевищення економії, що одержується, на опалення будівлі над вартістю 
річного відсотка позикових коштів. 
Залежно від масштабності заходів щодо енергозбереження для оцінки 
економічної ефективності їх реалізації на практиці використовують прості (без 
урахування фактора часу) та інтегральні (дисконтовані) показники: - Простий 
та дисконтований термін окупності; - Чистий дисконтований дохід (ЧДД); - 
Індекс прибутковості інвестицій (ІД); - Внутрішня норма прибутковості 
(ВНД); - сукупні дисконтовані витрати на проект (СДЗ); - Показник 
порівняльної ефективності енергозбереження та ін. 
Прості критерії застосовують для оцінки економічної ефективності 
маловитратних заходів з одноразовими витратами на їх реалізацію та рівними 
надходженнями доходів протягом ЖЦ проекту [61, 62]. Для оцінки великих 
проектів у сфері ресурсозбереження, що характеризуються неоднаковими 
потоками коштів (доходів і витрат) протягом життєвого циклу проекту, 
використовують показники, що розраховуються із застосуванням 
дисконтування [62]. 
Для визначення оптимального варіанту енергоресурсозбереження серед 
кількох альтернативних їх можна порівняти за показниками комерційної та 
економічної ефективності, що відбиває співвідношення витрат і результатів за 
кожним варіантом стосовно інтересам його учасників [62]. Комерційна 
ефективність (фінансове забезпечення проекту) визначається 
співвідношенням фінансових витрат та результатів, що забезпечують 
прийнятну норму прибутковості, та враховує наслідки (фінансові) реалізації 
інвестиційного проекту для його безпосередніх учасників. Економічна 
ефективність проекту характеризується показниками, що враховують витрати 
та результати проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів його 
учасників. 
59 
 
Якщо рівень комерційної ефективності проекту недостатньо високий, 
слід оцінити можливості застосування різних варіантів його фінансової 
підтримки. У разі, якщо умови та джерела фінансування проекту відомі та 
затверджені, оцінку його комерційної ефективності допускається не 
виконувати. 
Для оцінки співвідношення вартості заощадженої енергії та витрат на 
реалізацію енергозберігаючих заходів у житлових будинках можна 
використовувати такий показник, як ефективність енергозберігаючих рішень 
з урахуванням тарифів на енергію [62]. 
Крім розглянутих вище показників, для оцінки економічної 
ефективності ресурсозберігаючих рішень у житлових будинках можуть бути 
також використані інші показники, в основі всіх показників лежить загальний 
принцип - отримання найбільшого ефекту при мінімумі витрат. 
Сучасним методом оцінки ефективності реалізації ресурсозберігаючих 
проектів є аналіз вартості життєвого циклу (СЖЦ) варіантів проекту (Life-
Cycle Cost Analysis (LCCA) Method). У його основі лежить такий принцип: 
енергетична ефективність будівлі та економічні аспекти вжитих заходів мають 
бути збалансовані, тобто  економічно оптимальний рівень витрат на реалізацію 
ресурсозберігаючих рішень має відповідати такому рівню енергетичної 
ефективності будівлі, у якому вартість його життєвого циклу буде мінімальна 
[63]. При цьому вартість життєвого циклу укрупнено включаються капітальні 
витрати, вартість технічного обслуговування, експлуатації, а також витрати на 
утилізацію об'єкта. Life-Cycle Cost Analysis метод дозволяє вибрати серед 
кількох варіантів проектних рішень найкращий варіант у даних конкретних 
умовах шляхом порівняння отримуваної СЖЦ будівлі за кожним варіантом, 
[63]. 
 
2.2.2 Розробка теоретико-методичних засад комплексної оцінки 
ефективності реалізації енергоресурсозберігаючих рішень у житлових 
будинках 
 
З позиції концепції сталого розвитку ефективність ресурсозберігаючих 
рішень має характеризуватися як економічними, а й соціальними, 
екологічними показниками. Тобто. застосовувані ресурсозберігаючі рішення 
повинні забезпечувати поряд з економією енергії та інших видів ресурсів, а 
також підвищення рівня комфортності будівлі, якості життя людей, 
збереження навколишнього природного середовища та здоров'я людини 
протягом усього терміну служби будівлі, забезпечувати економічну, соціальну 
60 
 
та екологічну ефективність життєвого циклу будівлі [63] . В основі описаного 
підходу до вирішення задачі енерго- та ресурсозбереження лежить принцип 
сталого розвитку (sustainable development), що забезпечує баланс економічних, 
екологічних та соціальних інтересів суспільства [64]. 
На жаль, на практиці останні два аспекти рідко враховуються при 
ухваленні рішення щодо реалізації ресурсозберігаючих рішень. Крім того, 
досить слабо розроблені методики оцінки соціальних та екологічних наслідків 
реалізації даних заходів, а також спільного обліку всіх трьох складових 
поняття ефективності. 
У зв'язку з цим стає актуальною розробка теоретичних та 
методологічних основ вибору оптимальних енергоефективних рішень, 
реалізація яких забезпечить високий ступінь енергоефективності та 
комфортності будівель, на основі комплексного підходу, а також розробка 
оптимальних критеріїв для кожного з вищезгаданих аспектів, відповідно до 
яких оцінюватимуться як альтернативні енергозберігаючі рішення, і цілі 
проекти енергоефективних будинків. 
Для реалізації описаних вище завдань нами було обґрунтовано методику 
вибору та комплексної оцінки організаційно-технологічних 
енергоресурсозберігаючих рішень на різних етапах життєвого циклу будівлі 
[65]. Враховуючи загальнобудівельні особливості та завдання кожної фази, а 
також їх внесок у загальну стійкість та енергоресурсоефективність будівлі, 
запропонована методика розбита на 5 модулів відповідно до фаз ЖЦ СО (рис. 
2.16). 
 
Рис. 2.16 – Структура методики вибору та комплексної оцінки ЕРР на 
всіх фазах ЖЦ СО 
 
В основі запропонованої методики лежить аналіз витрат на реалізацію 
ресурсозберігаючих заходів, пов'язаних з ними майбутніх експлуатаційних 
витрат та одержуваних від реалізації намічених заходів соціальних та 
екологічних ефектів. 
 
 
 
 
61 
 
 
 
2.2.2.1 Методика оцінки ефективності та вибору 
енергоресурсозберігаючих рішень на передпроектній стадії життєвого 
циклу будівлі  
 
Модуль 1. Передпроектна стадія ЖЦ СО 
Оцінку ефективності та вибір ресурсозберігаючих рішень на 
передпроектному етапі ЖЦ будівельного об'єкта виконують відповідно до 
наступної методики (рис. 2.17). 
Методика оцінки ефективності та вибору ЕРР на передпроектній стадії 
ЖЦ СО Підготовчий етап. Формування попередньої концепції (ідеї) проекту, 
основними елементами якої є тип будівлі (звичайна будівля, активний, 
пасивний, мультикомфортний, автономний будинок та ін.), поверховість, 
матеріал стін, рівень (клас) енергоефективності, який планується досягти в 
результаті реалізації проекту , попереднє місце розміщення об'єкта з 
урахуванням вимог замовника-інвестора, джерела фінансування (власні, 
позикові чи бюджетні кошти). 
Етап 1. Формування вимог до майбутнього проекту (нормативно-
технічних, екологічних, соціально-економічних, комерційних, а також вимог 
щодо енергоресурсозбереження) та встановлення їх пріоритетності для 
учасників проекту. Сформований перелік вимог підлягає подальшому 
уточненню на етапі проектування після затвердження обґрунтування 
інвестицій та отримання завдання на проектування. 
 
62 
 
 
Рис. 2.17 – Алгоритм методики оцінки ефективності та вибору 
передпроектних ЕРР 
 
Етап 2. Підбір альтернативних варіантів передпроектних ЕРР (набору 
ландшафтних, об'ємно-планувальних, архітектурних, конструктивних, 
інженерних рішень щодо проекту). 
На цьому етапі виконують аналіз наявного досвіду будівництва, 
експлуатації енергоефективних будівель, у тому числі у регіоні будівництва. 
На основі даних про природно-кліматичні умови розташування об'єкта 
робиться висновок про можливість використання альтернативної енергії, 
отримання додаткових теплонадходжень за рахунок оптимізації об'ємно-
планувальних рішень будівлі. Визначають наявність необхідних для реалізації 
проекту місцевих будівельних матеріалів, конструкцій, необхідного 
обладнання, виконують підбір запланованих до реалізації енергоефективних 
ресурсозберігаючих будівельних рішень. 
Етап 3. Оцінка відповідності варіантів передпроектних рішень 
мінімально необхідним нормативним технічним та екологічним вимогам 
63 
 
(наявність у проекті екологічно безпечних будівельних матеріалів, виробів, 
«зелених» технологій), вимогам щодо енергоресурсозбереження (клас 
енергетичної ефективності будівлі, частка енергії, що отримується від 
альтернативних джерел, загальне енергоспоживання будівлі за весь життєвий 
цикл та ін.). Варіанти передпроектних рішень, які не відповідають заявленим 
вимогам, виключаються з розгляду або вирушають на доопрацювання. 
Етап 4. Техніко-економічна оцінка передпроектних ЕРР з погляду 
їхньої суспільної значущості, суспільної та комерційної (фінансової) 
ефективності на основі розрахунку розглянутих у п.2.2.2 показників. 
ТЕО передпроектних рішень здійснюється на основі аналізу розрахунків 
попередніх витрат на їх реалізацію та отримуваних вигод. Обов'язковим 
елементом аналізу є розрахунки одержуваної економії витрат за комунальні 
послуги, витрат за придбання, встановлення, експлуатацію енергоефективного 
устаткування й матеріалів, і навіть оцінка зменшення шкоди, завданої 
навколишньому середовищу, досягається рахунок застосування 
ресурсозберігаючих рішень та інших. 
Якщо проект визнаний неефективним чи нереалізованим, слід 
доопрацювати передпроектні пропозиції, розглянути інші варіанти. При 
необхідності на даному етапі вносять відповідне коригування у схему 
фінансування майбутнього проекту. Якщо заходи щодо ресурсозбереження 
призводять до надто великого подорожчання проекту, розглядають 
альтернативні варіанти. Попередня оцінка заходів, спрямованих на економію 
ресурсів при будівництві та експлуатації будівлі, дозволяє вибрати найбільш 
перспективні варіанти для подальшого детальнішого їх опрацювання та 
впровадження. 
Передпроектна стадія завершується формуванням остаточної концепції 
будівельного об'єкта, що містить коло організаційних, технічних заходів, 
планованих архітектурних, конструктивних та інженерних рішень у галузі 
ресурсозбереження та сталого будівництва, які будуть розглянуті та 
розроблені докладніше на фазі проектування. 
Методика оцінки ефективності та вибору ЕРР на передпроектній стадії 
ЖЦ СО Підготовчий етап. Формування попередньої концепції (ідеї) проекту, 
основними елементами якої є тип будівлі (звичайне будівництво, активний, 
пасивний, мультикомфортний, автономний будинок та ін.), поверховість, 
матеріал стін, рівень (клас) енергоефективності, який планується досягти в 
результаті реалізації проекту попереднє місце 
 
64 
 
 
Рис. 2.18 – Потреба будівлі в тепловій енергії до та після реалізації 
ресурсозберігаючих рішень (кДж/( м2·°С·діб)) 
Теплопередача у світлопрозорих огороджувальних конструкціях 
здійснюється за допомогою теплопровідності, конвекції та теплового 
випромінювання. Теплофізичні властивості віконних блоків залежать від типу 
профілю (кількості повітряних камер, наявності та типу їх заповнювача), 
якості ущільнювачів та типу скління. 
Енергетична ефективність віконного блоку визначається профільною 
системою та коефіцієнтом емісії скла (світлопропускною здатністю) [66]. 
Підвищення енергоефективності світлопрозорих конструкцій можливе за 
рахунок: - застосування у склопакетах теплоізоляційних дистанційних рамок; 
- встановлення стекол з тепловідбивними покриттями; - Заповнення 
склопакетів інертними газами. 
При розрахунку економії енергії, що отримується при встановленні в 
будівлі енергоефективних склопакетів, відповідно до запропонованої 
методики, враховують тривалість світлового дня, щільність потоку теплової 
енергії, коефіцієнти відбиття та поглинання сонячної енергії, термін служби 
віконних конструкцій. 
Перспективним напрямом у галузі енергозбереження є застосування 
альтернативних джерел енергії у роботі інженерних систем будівель. 
Подана методика оцінки порівняльної ефективності ЕРР в однорідній 
групі дозволяє на основі досить простих розрахунків виконати експрес-оцінку 
ефективності реалізації альтернативних ресурсозберігаючих рішень та 
отримати відповідь на питання про те, які з безлічі варіантів енергоефективних 
заходів економічно доцільніше застосувати у проекті, виходячи з терміну їх 
ефективної експлуатації. та одержуваної економії енергії. 
 
 
65 
 
2.3 Ресурсно-технологічне моделювання зміни вартості робіт з реалізації 
ресурсозберігаючих рішень у житлових будинках 
Ресурсно-технологічна модель (РТМ) – це модель консолідованих 
даних, незмінних протягом часу, про види та норми витрати ресурсів 
(матеріальних та трудових ресурсів), необхідних для виконання окремих видів 
будівельно-монтажних робіт, сформована на основі даних про кошторисну 
вартість виконуваних робіт з об'єктів-аналогів [67, 68]. 
Ресурсно-технологічна модель включає два блоки: ресурсний та 
вартісний [68]. 
Ресурсний блок включає дані про види та обсяги матеріалів, виробів, 
конструкцій, нормативної величини витрат праці робітників-будівельників, 
машиністів у натуральному вираженні 
Вартісний блок містить норматив ціни одиниці ресурсів, що 
застосовуються при будівництві/реконструкції/капітальному ремонті об'єктів-
аналогів: будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також витрат праці 
основних робітників-будівельників та машиністів та загальну кошторисну 
вартість виконуваних робіт. 
Нижче на рисунку 2.28 представлений алгоритм формування ресурсно-
технологічної моделі.  
Методика формування ресурсно-технологічних моделей включає 
послідовне виконання наступних етапів: 
Етап 1. Підбір об'єктів-аналогів за такими показниками, як: 
призначення об'єкта, рік побудови, поверховість і матеріал зовнішніх 
конструкцій, що захищають та ін. Визначення кількості аналогів, необхідної і 
достатньої для виконання об'єктивної оцінки кошторисної вартості робіт. 
Етап 2. Формування ресурсного блоку РТМ 2.1 Порівняльний аналіз 
кошторисної документації з об'єктів-аналогів. 
Визначення ціноутворюючих ресурсів з кожної з кошторисів. До 
ціноутворюючим відносять ресурси, вартість яких у загальній величині витрат 
становить понад 15 % [69, 70]. Агрегування повторюваних у всіх кошторисів 
на об'єкти-аналоги ресурсів (аналогічних матеріалів і машин, механізмів, 
витрат праці робочих однакових розрядів), які складуть основну 
номенклатуру. 2.2 Складання зведеної відомості обсягів ресурсів, що входять 
до складу основної номенклатури, щодо кожного об'єкта-аналогу. Розрахунок 
середнього значення обсягу ресурсу, необхідного для виконання відповідного 
виду робіт з кожного розділу кошторису або кошторису на весь уніфікований 
об'єкт в цілому. 
 
66 
 
 
Рис. 2.28 – Алгоритм побудови ресурсно-технологічної моделі 
 
Етап 3. Формування вартісного блоку РТМ 
 3.1 Визначення одиничних розцінок за кожний вид ресурсів, що входять 
до складу основної номенклатури, за двома варіантами: - в базисному рівні цін 
на основі довідників федеральних та територіальних одиничних розцінок; - у 
поточних цінах та тарифах за каталогами будівельної продукції, даними фірм-
виробників, прайс-листами та ін.  
3.2 Розрахунок вартості не врахованих ресурсів у розмірі 15 % від 
загальної вартості ресурсів, що входять до основного списку. 
 3.3 Визначення прямих витрат та накладних витрат. 
3.4 Розрахунок кошторисної собівартості та кошторисного прибутку. 
 3.5 Визначення загальної кошторисної вартості виконання 
ресурсозберігаючих робіт та їх питомої вартості (на 1 м2 загальної площі 
житлового будинку чи одиниці виду робіт). 
Нижче на рисунку 2.29 представлена інформаційна модель побудови 
РТМ відповідно до запропонованої методики. 
67 
 
 
 
Рис. 2.29 – Інформаційна модель побудови РТМ 
 
Метою розробки ресурсно-технологічних моделей є аналіз потреби у 
матеріальних і трудових ресурсах, необхідні виконання окремих видів 
будівельних робіт, зокрема, що з підвищенням енергетичної ефективності 
будівлі, і навіть укрупнений розрахунок величини витрат за їх реалізацію [71]. 
РТМ дозволяють суттєво спростити оцінку зміни кошторисної вартості робіт 
з енергозбереження для різних варіантів організаційно-технологічних рішень, 
які застосовуються на етапі будівництва, реконструкції, капітального ремонту 
будівель. 
Дані РТМ на утеплення стін або покрівлі, встановлення або заміну 
віконних конструкцій та ін. ресурсозберігаючі заходи можна використовувати 
як укрупнений норматив вартості відповідного виду робіт. 
Змінюючи номенклатуру (марка, тип) та вартість ключових ресурсів за 
окремими видами робіт, можна легко виконувати порівняльний аналіз зміни 
кошторисної вартості всього будівництва або окремих робіт щодо підвищення 
енергетичної ефективності житлового фонду при використанні різних ресурсів 
та технологій. 
Крім того, ресурсно-технологічні моделі дозволяють: визначити 
вартість виконання енергозберігаючих заходів у поточних цінах на 
початковому етапі виконання техніко-економічного обґрунтування проектних 
рішень; - оперативно визначати вартість альтернативних варіантів 
ресурсозберігаючих рішень з метою їх порівняння та оптимізації вибору 
найбільш ефективних проектних рішень, що враховують регіональні умови та 
68 
 
кон'юнктуру ринку [65]. 
Застосування РТМ практично підвищує точність розрахунків і збільшує 
швидкість виконання попередньої оцінки ефективності реалізації різних 
енергозберігаючих рішень. 
 
Висновки за розділом 2 
1. На основі вивчення сучасних технологій енергоефективного 
житлового будівництва розроблено концептуальні вимоги до сучасних 
житлових будівель, запропоновано параметри їх експлуатаційних якостей.  
2. Досліджено життєвий цикл будівлі, проаналізовано особливості 
загальнобудівельних завдань, які вирішуються на його різних етапах. 
Зроблено висновок про єдність організаційно-технологічних циклів будівлі у 
процесі її функціонування. Доведено доцільність та важливість впровадження 
системного підходу до енергоресурсозбереження у житлових будинках та 
забезпечення їх стійкого функціонування протягом усього життєвого циклу. 
 3. Обґрунтовано основні напрями енергоресурсозбереження та 
реалізації принципів сталого розвитку на кожній фазі життєвого циклу будівлі. 
 4. Запропоновано класифікацію застосовуваних у житловому 
будівництві ресурсозберігаючих рішень при проектуванні, будівництві та 
експлуатації будівель. 
5. Обґрунтовано методику обґрунтування вибору 
енергоресурсозберігаючих рішень на передпроектній, проектній та 
експлуатаційній фазах життєвого циклу будівлі. 
 6. Сформульовано концептуальні положення реалізації 
ресурсозберігаючої політики під час будівництва житлових будинків. 
 7. Виконано дослідження поняття ефективності ресурсозбереження. 
Проаналізовані показники і підходи, що найчастіше застосовуються на 
практиці, а також методи її оцінки. Зроблено висновок про те, що детальніше 
в даний час розроблено методики та показники, що характеризують 
економічні аспекти ефективності ресурсозберігаючих рішень, а найбільшу 
труднощі викликає розробка методики спільного обліку впливу на вибір 
ресурсозберігаючих проектів одразу трьох факторів: економічних, 
екологічних та соціальних.  
8. Обґрунтовано методику передінвестиційного обґрунтування вибору 
альтернативних енергоресурсозберігаючих рішень у житлових будинках. 
Розроблено показник порівняльної ефективності реалізації 
ресурсозберігаючих рішень, однорідних у своїй групі, що забезпечує 
найповніший облік усіх енергетичних витрат за проектом. 
69 
 
 9. Запропоновано інформаційну модель та методику розробки ресурсно-
технологічних моделей, що застосовуються для аналізу зміни вартості робіт з 
реалізації ресурсозберігаючих рішень.  
10. Обґрунтовано методику комплексної оцінки ефективності реалізації 
організаційно-технологічних ресурсозберігаючих рішень у проектах 
житлових будівель. В її основі закладено принцип балансу економічних, 
екологічних та соціальних аспектів заходів, що вживаються в галузі 
ресурсозбереження, а також порівняння варіантів енерго- та 
ресурсозберігаючих рішень виходячи з вартості життєвого циклу будівель. 
Введено показник, що характеризує стійкість, що досягається будинком за 
рахунок реалізації енергоресурсозберігаючих рішень. 
 
  
70 
 
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ 
ЕНЕРГОРЕСУРСЗБЕРЕГАЮЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-
ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ У ЖИТЛОХ БУДИНКАХ 
3.1 Особливості застосування ресурсно-технологічних моделей 
підвищення енергетичної ефективності житлового фонду з прикладу м. 
Києва 
Експлуатаційна фаза, як було вже зазначено вище, є не лише найбільш 
тривалою, але ресурсомісткою фазою життєвого циклу будівлі (рисунок 3.1). 
Враховуючи цей факт, розглянемо приклади реалізації розроблених у розділі 
2. 
 
 
 
Рис. 3.1 – Структура енергоспоживання будівлі протягом усього ЖЦ 
 Виконаний у розділі 1 аналіз структури опорного житлового фонду на 
прикладі м. Києва, а також зроблений висновок про вплив технічного стану 
будівлі, його конструкцій та інженерних систем на рівень 
енергоресурспоживання, роблять актуальним та значним включення до складу 
робіт, що входять до програми капітального ремонту житлових будівель, 
заходів щодо їх енергетичної санації. Таким чином, запущена програма 
капітального ремонту багатоквартирних житлових будинків має не лише 
забезпечувати проведення необхідних ремонтно-відновлювальних робіт, а й 
покращувати споживчі характеристики будівель, у тому числі підвищувати 
рівень їхньої енергоефективності. 
Було проведено дослідження технічного стану та рівня 
енергоефективності житлового фонду Київської області та міста Києва, за 
результатами якого було визначено групи будівель, реалізація 
ресурсозберігаючих рішень у яких має першочергове значення через їхнє 
фізичне зношування. 
71 
 
У рамках цього дослідження житловий фонд області та м. Києва був 
розбитий на однорідні групи, що мають подібні технічні характеристики, 
виходячи з можливості порівняння питомих величин потреби будівлі в 
тепловій енергії. Інтегральною ознакою класифікації опорного житлового 
фонду став період будівництва, що характеризує об'ємно-планувальні та 
конструктивні рішення будівель, матеріал конструкцій, що захищають, 
фізичне зношування. З урахуванням прийнятої класифікації весь житловий 
фонд міста було розбито на 21 групу (таблиця 3.1). 
Таблиця 3.1 - Класифікація житлового фонду м. Києва [24, 73, 74] 
№ групи Період Конструктивна система Кількість Загальна площа, 
будівель будівництва будівлі поверхів м2 
I Дерев’яні, глинобитні 1,2 31 970 
II 1 179 350 
до 1927 р 
Цегляні 2 527 500 
III 3,4,5 492 130 
IV 1928-1945 1-3 173 160 
Цегляні 
V рр. 4-8 448 210 
VI 1946-1957 1-3 260 730 
Цегляні, крупноблочні, панельні 
VII рр. 4-6 399 920 
VIII 1-4 612 080 
1958-1970 Цегляні (з лицюванням цеглою) 
IX 5-11 1 814 230 
рр. 
X Панельні 5-10 1 231 280 
XI 1-4 50 470 
1971-1980 Цегляні 
XII 5-16 2 077 050 
рр. 
XIII Панельні, блочні 9-17 1 954 310 
XIV 1-4 57 570 
XV Цегляні 5-9 1 190 260 
1981-2000 
XVI 10-19 1 133 930 
рр. 
XVII 4-9 2 279 860 
Панельні, блочні, монолітні 
XVIII 10-18 1 150 700 
XIX 1-9 404 040 
2001-2018 Цегляні, панельні 
XX 10-24 2 756 350 
рр. 
XXI Каркасно-монолітні 10-24 2 859 728 
 
Всього по м. Києву 22 084 828 
 
У кожній групі будівель з урахуванням положень математичної 
статистики було розраховано необхідну кількість об'єктів-аналогів (обсяг 
вибірки), обстеження яких забезпечить отримання достовірної інформації про 
всі будівлі групи загалом. Довірчу ймовірність (точність оцінювання) було 
прийнято у розрахунках 0,90. На вибраних об'єктах-аналогах були проведені 
експериментальні дослідження, що включають: - візуальний огляд 
будівельних конструкцій та інженерного обладнання будівель; ‒ тепловізійне 
обстеження зовнішніх конструкцій будівлі (приклад результатів 
72 
 
тепловізійного обстеження представлений на рисунку 3.2); ‒ розрахунок 
теплотехнічних та енергетичних параметрів будівель, що входять до 
енергетичного паспорта (приклад результатів розрахунків представлений у 
таблиці 3.2). 
 
    просп. Науки 43, м. Київ 
73 
 
 
Вул. Голосіївська 51/2 
 
Вул. В. Брожка 62 
Рис 3.2 – Фото та термограми зовнішніх стін фасадів об'єктів-аналогів у м. 
Київ 
74 
 
На представлених термограмах інфрачервоне (теплове) випромінювання 
об'єктів перетворено тепловізорами на зображення, на якому зміна 
температурі на поверхні конструкцій передається відповідними кольорами. 
Так, ділянки зі зниженою температурою на рисунку 3.2 (позначені на 
шкалі темнішим кольором) вказують на місця протікання через порушення 
гідроізоляції балкона та місця промерзання стін у місцях віконних отворів, а 
підвищення температури (дільниці з світлішим фоном) у місцях стиків 
панелей вказує на їхню погану ізоляцію і, відповідно, наявність теплових 
мостів. 
 
 
Таблиця 3.2 – Приклад результатів розрахунку комплексних показників 
витрати теплової енергії у складі енергетичного паспорта будівлі за адресою: 
м. Київ, просп. Науки 43 
№ показника з Позначення 
Значення 
енергетичного Показник показника та 
показника 
паспорта одиниці виміру 
Розрахункова питома 
характеристика витрати теплової qР  
29 от 1,093 
енергії на опалення та вентиляцію Вт/(м3°С) 
будівлі за опалювальний період 
Нормована питома 
характеристика теплової витрати qтр  
30 от 0,359 
енергії на опалення та вентиляцію Вт/(м3°С) 
будівлі за опалювальний період 
31 Клас енергозбереження  Е 
Чи відповідає проект будівлі 
32 нормативною вимогою щодо  ні 
теплозахист 
 
За результатами енергетичного обстеження об'єктів-аналогів: 
 - визначено нормовану та розрахункову питому витрату теплової енергії 
будівель на опалення та вентиляцію будівель; 
 - розрахований загальний (за опалювальний період) витрати теплової 
енергії будівель – Qгод
от; 
 - розрахований клас енергетичної ефективності будівель; 
 - зроблено висновок про рівень енергетичної ефективності об'єктів, 
відповідність/невідповідність діючим теплотехнічним та теплоенергетичним 
75 
 
нормативам.  
Отримані дані, що характеризують енергетичну ефективність об'єктів-
аналогів, були віднесені на інші будівлі, що входять до даних груп, та на весь 
житловий фонд міста загалом (таблиця 3.3). 
 
 
Таблиця 3.3 - Розподіл опорного житлового фонду м. Києва за класами 
енергозбереження 
Питома витрата теплової 
№ Загальні витрат 
2 Клас енергетичної енергії, qот * 
групи Площа, м  теплової енергії, 
ефективності групи 
будівель 3 2 Qгод
кВт-ч/м  Гкал/м  от**, Гкал 
I 31 970 E/F 65,279 0,160 5 100 
II 706 850 F 90,983 0,223 177 000 
III 492 130 F 83,639 0,205 100 900 
IV 173 160 F 69,767 0,171 29 600 
V 448 210 F 58,752 0,144 64 600 
VI 260 730 E/G 56,712 0,139 36 300 
VII 399 920 G 75,479 0,185 74 000 
VIII 612 080 E 81,008 0,209 127 900 
IX 1 814 230 E 78,362 0,155 281 200 
X 1 231 280 E 78,743 0,193 237 600 
XI 50 470 E 56,760 0,144 7 300 
XII 2 077 050 E 63,461 0,161 334 500 
XIII 1 954 310 E 64,463 0,158 308 800 
XIV 57 570 D/E 62,423 0,153 8 800 
XV 1 190 260 E 77,111 0,189 225 000 
XVI 1 133 930 E 44,472 0,109 123 600 
XVII 2 279 860 E 86,794 0,209 476 500 
XVIII 1 150 700 E 81,477 0,199 229 000 
XIX 404 040 C 26,111 0,064 25 900 
XX 2 756 350 B/C 16,320 0,04 190 200 
XXI 2 859 728 В/А 2,448 0,006 17 158 
 
Всього 22 084 828 - - 3 080 958 
Примітка: qот – питома витрата теплової енергії на опалення та вентиляцію 
будівлі; Qгод
от – потреба в тепловій енергії на опалення та вентиляцію будівлі за 
опалювальний період. 
Проведені розрахунки енергетичних характеристик будівель, що 
входять до опорного житлового фонду м. Києва, дозволили отримати сукупне 
значення витрати теплової енергії у багатоквартирних житлових будинках, що 
дорівнює 3080958 Гкал/рік. Крім того, встановлено, що близько 72 % усіх 
житлових будівель міста мають низький клас енергетичної ефективності (G, F, 
E), отже, не відповідають сучасним вимогам енергетичної ефективності, та, 
відповідно до вимог ЗУ  № 1818-IX, потребують реалізації заходів щодо його 
76 
 
підвищення [63, 72, 74]. Лише 27 % будівель житлового фонду міста 
задовольняють сучасні вимоги щодо теплозахисту: мають класи енергетичної 
ефективності А, В та С – це будівлі, після 2000 р. споруди з підвищеними 
теплозахисними характеристиками. 
У рамках дослідження енергетичної ефективності житлового фонду 
Києва було вивчено джерела теплової енергії, проведено аналіз динаміки 
споживання теплової енергії на території міста, виконано розрахунок 
зниження теплового навантаження внаслідок проведення енергетичної санації 
на прогнозний період [13]. Розроблено бази даних енергетичних 
характеристик житлового фонду та джерел теплопостачання із приєднаними 
багатоквартирними житловими будинками м. Києва (рис. 3.3) [63, 74]. 
 
Рис. 3.3 – Структура бази даних джерел теплопостачання 
Відповідно до розробленої методики вибору ЕРР на етапі експлуатації 
будівель у житловому фонді м. Києва виділено групи будівель, у яких 
реалізація енергетично обов'язкових заходів доцільна, виходячи з залишкового 
терміну їхньої служби. Розрахунки показали, що найперспективнішою з 
економічної точки зору є реалізація заходів щодо енергозбереження у 
будинках 1975-2000 років. будівлі, поверховістю не нижче 5 поверхів. 
Відповідно до розробленої методики вибору ЕРР на етапі експлуатації 
будівель у житловому фонді м. Києва виділено групи будівель, в яких 
реалізація енергетично обов'язкових заходів доцільна, виходячи з залишкового 
терміну їхньої служби. Розрахунки показали, що найперспективнішою з 
економічної точки зору є реалізація заходів щодо енергозбереження у 
будинках 1975-2000 років. будівлі, поверховістю не нижче 5 поверхів. 
77 
 
 
Рис. 3.4 – Коефіцієнт «Ке» для будівель різної поверховості 
 Для цих будівель коефіцієнт ефективності проведення ремонтних 
робіт із застосуванням ресурсозберігаючих рішень не перевищує одиниці 
(Ке≤1) (рис. 3.4 та 3.5). 
 
Рис. 3.5 – Коефіцієнт «Ке» для будівель різного року будівництва 
 Саме на ці об'єкти насамперед слід звернути увагу при розробці та 
реалізації муніципальних програм щодо підвищення енергетичної 
ефективності об'єктів опорного житлового фонду в м. Києва. 
Реалізація енергозберігаючих рішень у будівлях до 5 поверхів та до 1975 
р. споруди у м. Києва потребує додаткових розрахунків та обґрунтувань. 
Для виділених груп будівель на прикладі 3 об'єктів-аналогів, відомості 
про які представлені в таблиці 3.4, розроблено ресурсно-технологічні моделі 
на енергетично обов'язкові заходи: утеплення фасадів та покрівлі будівель, 
заміна віконних блоків енергоефективні, оновлення системи опалення та 
гарячого водопостачання.  
Розглянута група енергетично обов'язкових заходів було виконано у 
представлених будинках у ході їх капітального ремонту (таблиця 3.5) [63]. 
78 
 
Реалізації заходів, описаних у таблиці 3.5, у будівлях, що розглядаються, 
забезпечила підвищення класу енергетичної ефективності об'єктів з класу Е до 
нормального D [63, 71]. Зменшення потреби будівель у тепловій енергії 
становить 27 %, 22 % та 19 % відповідно. Про це свідчать дані тепловізійного 
обстеження та моніторингу енергоспоживання будівель, які проводяться 
протягом двох років після виконання капітального ремонту будівель. 
 
Таблиця 3.4 – Дані щодо об'єктів-аналогів, обстежених у м. Києва 
Будівельна 
Поверхо Рік Характеристика джерела 
Адреса об’єкта система 
вість забудови опалення 
будівлі 
просп. Науки 43, централізоване, без 
м. Київ 5 1975 панельна термостатів та 
авторегулювання 
від ІТП, розташованого в 
вул. Голосіївська підвалі будівлі, та 
51/2 5 1976 крупноблочна 
обладнаного вузлом 
обліку 
вул. В. Брожка централізоване, без 
62 2 1968 цегляна термостатів та 
авторегулювання 
 
Таблиця 3.5 – Комплекс заходів щодо підвищення енергетичної ефективності 
(ЕЕ) об'єктів-аналогів 
Клас енергозбереження будівлі 
Перелік реалізованих заходів 
Адреса об’єкта після капітального 
по збільшенню ЕЕ до 
ремонту 
‒ утеплення покрівлі та 
фасадів; 
просп. Науки ‒ оновлення системи опалення; Е D 
43, м. Київ ‒ заміна вікон; «низький» «нормальний» 
‒ оновлення системи 
електропостачання 
‒ утеплення покрівлі та 
фасадів; 
вул. 
‒ оновлення системи опалення; Е D 
Голосіївська 
‒ заміна вікон; «низький» «нормальний» 
51/2 
‒ оновлення системи 
електропостачання 
вул. В. Брожка -утеплення фасадів; Е D 
62 -заміна вікон. «низький» «нормальний» 
79 
 
 
Нижче на рисунках 3.6 у вигляді термограм представлені результати 
експериментальних досліджень енергетичної ефективності будівель до та 
після реалізації ресурсозберігаючих заходів: утеплення фасадів будівель та 
заміни віконних блоків на енергоефективні [72, 74]. 
 
 
Рис. 3.6 – Результати тепловізійного обстеження будівель у м. Києва до 
(ліворуч) та після (праворуч) реалізації ресурсозберігаючих рішень 
 
80 
 
  На прикладі 3-х експлуатованих будівель, відомості про які 
представлені в таблиці 3.4 вище, було розраховано укрупнену вартісну оцінку 
одиниці робіт з реалізації енергетично обов'язкових заходів та розроблено 
відповідні ресурсно-технологічні моделі. 
Вартові блоки РТМ на утеплення фасадів будівлі та заміну віконних 
конструкцій на енергоефективні представлені у таблицях 3.6 та 3.7 нижче. 
Основою для розробки цих ресурсно-технологічних моделей стали дані 
кошторисних розрахунків, виконаних у програмі АВК 5 за територіальними 
одиничними розцінками для Київської області. 
 
  Таблиця 3.6 – Вартісний блок РТМ на утеплення фасадів будівлі 
Оцінка вартості, 
№ Найменування статей витрат 
грн. 
п/п  
 
1 2 3 
1 Основні номенклатурні матеріали (ОМ) 256 142,21 
Інші матеріали, на які не поширюється основна 
2 номенклатура (РМ) 
(ПМ=0,15хОМ)' 38 421,33 
3 Основна заробітна плата (УТП) 57 793,59 
4 Вартість експлуатації верстатів (ЕП) 8 419,83 
5 Прямі витрати (ПЗ) (ПЗ = ОМ + ПМ + ОЗП + ЕП) 360 776,96 
6 Накладні витрати (HP) (HP=0,95хOZP) 54 903,91 
7 Розрахунковий прибуток (СП) (ІП = 0,50 хОЗП) 28 896,79 
Орієнтовна вартість утеплення фасаду (СС) 
8 (СС=ПЗ+НР+СП)' 444 577,67 
Одиниця розрахункової вартості робіт (на 1 м2 загальної 
9 площі) 144,65 
Орієнтовна вартість робіт у поточних цінах (коефіцієнт 
переходу до поточного рівня цін за III квартал 2018 року 
10 К = 6,96) 3 094 260,50 
Одиниця кошторисної вартості робіт (на 1 м2 загальної 
11 площі) в поточних цінах 1 006,72 
Одиниця розрахункової вартості робіт (на 1 м2 загальної 
13 площі) в поточних цінах з ПДВ 1 187,94 
 
Переведення в поточний рівень цін виконано на підставі даних про 
коефіцієнт переходу відповідно до Листа Мінбуду України № 40178-KC/09 
від 01.10.2022. 
81 
 
Таблиця 3.7 - Вартісний блок РТМ на заміну віконних конструкцій 
№ Оцінка вартості, 
Найменування статей витрат 
п/п грн. 
1 Основні номенклатурні матеріали (ОМ) 478 266,94 
Інші матеріали, на які не поширюється основна 
2 71 740,04 
номенклатура (ПМ) (ПМ= 0,15хОМ)' 
3 Основна заробітна плата (УТП) 13 369,30 
4 Вартість експлуатації верстатів (ЕП) 2 656,41 
5 Прямі витрати (ПЗ) (ПЗ = ОМ + ПМ + ОЗП + ЕП) 566 032,69 
6 Накладні витрати (HP) (HP=1.18хOZP) 15 775,78 
7 Розрахунковий прибуток ( СП) (СП=1хОЗП) 13 369,30 
8 Орієнтовна вартість робіт (SS ) (SS=PZ+HP+SP) 595 177,77 
Одиниця розрахункової вартості робіт (на 1 м2 загальної 
9 193,64 
площі) 
Орієнтовна вартість робіт у поточних цінах (коефіцієнт 
10 переходу до поточного рівня цін за III квартал 2018 4 142 437,2 
року К = 6,96) 
Одиниця кошторисної вартості робіт (на 1 м2 загальної 
11 1 347,76 
площі) в поточних цінах 
Одиниця розрахункової вартості робіт (на 1 м2 загальної 
13 1 590,35 
площі) в поточних цінах з ПДВ 
Нижче в таблиці 3.8 представлені узагальнені результати вартісної 
оцінки ресурсів, необхідних відповідно до розроблених РТМ для виконання 
аналізованих енергетично обов'язкових заходів у житлових будинках на 
прикладі м. Київ.  
Таблиця 3.8 – Структура витрат за виконання енергозберігаючих заходів 
відповідно до розроблених РТМ 
Оцінка елементів прямих витрат, Вартість одиниці 
Найменування пов'язаних з реалізацією заходів ЕЕ продукції в 
№ заходу на рівні цін 2001 року. поточних цінах (3 
п/п енергозбереження витрати на машини і Матеріали квартал 2018 року) 
 оплату праці механізми з урахуванням 
працівників ПДВ, грн./ м2 
1 Утеплення фасаду 57 793,59 8 419,83 256 142,21 1 187,94 
Утеплення дахів і 
2 8 730,43 1 939,83 35 394,35 208,22 
горищ 
3 Заміна вікон і 
13 369,30 2 656,41 478 266,94 1 478,38 
дверних блоків 
4 Оновлення системи 
32 446,47 17 102,72 298 963,73 850,10 
HSE 
5 Встановлення ІТП 1 122,89 194,87 42 117,71 96,85 
82 
 
Як видно з таблиці 3.8, найвитратнішими заходами щодо енергетичної 
санації будівель стали роботи з оновлення системи опалення та гарячого 
водопостачання, а також утеплення фасадів (рис. 3.7). 
 
 
Рис. 3.7 – Питома вага витрат на енергетично-обов'язкові заходи за даними 
РТМ 
 
Отримані ресурсно-технологічні моделі дозволяють виконати чисельне 
моделювання зміни рівня витрат на реалізацію енергетично обов'язкових 
заходів на основі двох груп параметрів, що варіюються: - вид ціноутворюючих 
ресурсів у кожному конкретному заході; - поєднання ресурсозберігаючих 
заходів щодо проекту. 
Нижче наведено приклад використання РТМ для оцінки ефективності 
реалізації заходів щодо утеплення фасадів будівлі та заміни віконних блоків за 
умови використання різних ціноутворюючих ресурсів. 
Моделювання виконано на прикладі об'єкта-аналогу 1976 будівлі, 
розташованого в м. Київ, просп. Науки, 43. Техніко-економічні показники 
даної будівлі: 
 - будівельний об'єм будівлі – 13734 м3; 
 - загальна площа житлової будівлі – 4234,4 м2; 
 - загальна площа квартир -3214,8 м2; - кількість поверхів – 5, кількість 
під'їздів – 4, форма у плані прямокутна, розміри – 67,6 х12,3 м; 
 - загальна висота будівлі – 14,75 м, середня внутрішня висота поверхів 
– 2,5 м, висота підвалу – 2,7 м. 
Параметри, що варіюються: вид теплоізоляційного матеріалу (вартість, 
коефіцієнт теплопровідності), товщина теплоізоляції. 
Обмеження: наведений опір теплопередачі конструкції стіни (Rопр) має 
бути не меншим за нормоване значення, що дорівнює умовам Rотр = 2,633 
м2∙оС/Вт. 
Нижче на рисунку  3.8 представлено залежність теплових втрат будівлі 
від величини опору теплопередачі конструкції. 
 
83 
 
 
 
Рис. 3.8 – Графік залежності теплових втрат будівлі від величини опору 
теплопередачі зовнішньої стіни 
 На графіку видно, що чим вищий опір теплопередачі багатошарової 
конструкції, тим нижчими є теплові втрати будівлі та вищий його рівень 
енергетичної ефективності. У свою чергу значення опору теплопередачі стіни 
залежить від товщини шару та коефіцієнта теплопровідності конструкційного 
матеріалу. 
Розглянемо приклад вибору оптимального теплоізоляційного матеріалу 
для об'єкта, що розглядається, відповідно до запропонованої методики. Для 
цього проведемо аналіз ринку будівельних матеріалів (стінної теплоізоляції) 
Київської області і підберемо можливі (альтернативні) варіанти, які можуть 
бути використані в будівлі в ході виконання робіт з його капітального ремонту. 
Як альтернативні варіанти підібрані: мінеральна і базальтова вати, 
екструдований пінополістирол різних марок і товщин (таблиця 3.9). Усі 
підібрані теплоізоляційні матеріали забезпечують опір теплопередачі стінки, 
що перевищує нормативне значення, тобто. формально (умовно) 
задовольняють вимоги теплового захисту будівель. 
За допомогою РТМ було виконано аналіз зміни рівня витрат на 
виконання робіт з утеплення фасадів будівлі при використанні різних 
теплоізоляційних матеріалів та виконано порівняння отриманих значень з 
варіантом, реалізованим на практиці (таблиця 3.9).  
На основі результатів теплотехнічних розрахунків виконаємо оцінку 
зміни рівня енергоспоживання будівлі порівняно з реалізованим практично 
варіантом при використанні різних теплоізоляційних матеріалів (таблиця 
3.10). 
 
 
 
 
84 
 
 
Таблиця 3.9 – Результати моделювання зміни рівня витрат на утеплення 
фасадів під час використання різних теплоізоляційних матеріалів [66] 
Товщина, Вартість Вартість 
Зміна Зміна 
Назва утеплюва матеріалу в утеплюваль
вартості вартості 
теплоізоляційного чів, мм поточних них робіт в 
матеріалу, робіт на 
матеріалу цінах, актуальних 
за 1 м3,% 1 м2, % 
грн./м3 цінах, грн. 
Пінополістирол 
80 2 874 2 895 801,1 - - 
плати ПСБ-С 25 Ф* 
Базальтова вата 80 2 042 2 787 801,0 ↓ 29 ↓ 3,7 
Мінеральна вата 100 1 756 2 752 007,5 ↓ 39 ↓ 4,1 
Базальтова вата 100 3 669 2 991 410,8 ↑ 28 ↑ 7,6 
Мінеральна вата на 
100 1 762 2 752 757,4 ↓ 39 ↓ 4,9 
основі скловолокна 
Екструдованого 
100 3 360 2 952 739,8 ↑ 17 ↑ 2,0 
пінополістиролу 
Примітка: * Питома вартість робіт у поточних цінах становила 1097,48 грн/ м2. 
 
Таблиця 3.10 – Результати розрахунку рівня витрат енергії на опалення 
будівлі під час використання різних теплоізоляційних матеріалів [66] 
Назва теплоізоляційного 
матеріалу 
Пінополістирольні дошки 
80 0,032 1 425,3 82,34 - - 
ПСБ-С 25 Ф 
1,02 
Базальтова вата 80 0,036 1 439,9 83,79 1,8 грн. 
грн. 
1,27 
Мінеральна вата 80 0,037 1 443,4 84,14 2,2 грн. 
грн. 
Базальтова вата 100 0,040 1 425,3 82,34 0 0 
Мінеральна вата на основі 0,21 
100 0,041 1 428,3 82,63 0,4 грн. 
скловолокна грн. 
85 
 
Товщина ізоляції, 5, мм 
Коефіцієнт 
теплопровідності, Х, 
Вт/м°С 
Величина тепловтрат 
через огороджувальні 
конструкції, Дж 
Споживання енергії на 
опалення, кДж/( 
м2^°С^добу) 
Зміна рівня тепловтрат 
через огородження 
Зміна енергоспоживання 
на опалення, кДж/( 
м2^°С'т) 
Екструдований 1,75 
100 0,032 1 400,3 79,84 3,04 грн. 
пінополістирол грн. 
 
З урахуванням тарифу теплової енергії на опалення та даних про 
щорічну потребу будівлі (до проведення капітального ремонту) у тепловій 
енергії у розмірі 576,39 Гкал, розраховано одержувану економію енергії, 
термін окупності робіт з утеплення фасадів та показник ефективності 
реалізації кожного варіанту. Отримані результати зведено до таблиці 3.11. 
Таблиця 3.11 - Розрахунок ефективності застосування різних тепло-
ізоляційних матеріалів [66] 
Споживання Енергозбереженн
Назва теплоізоляційного енергії на я Показник Термін 
матеріалу опалення, Гкал/ терти./ F(x), тис. окупності, 
Гкал/рік рік рік* грн Ток, років 
Перед капітальним 
576,39 - - - - 
ремонтом 
Пінополістирольні плити 
222,88 353,50 527 475 3 473,95 9,1 
ПСБ-С 25 Ф 
Базальтова вата 226,81 349,58 521 625 3 511,23 8,9 
Мінеральна вата 227,76 348,63 520 208 3 529,92 8,8 
Базальтова вата 222,88 353,50 527 475 3 378,34 9,4 
Мінеральна вата на основі 
223,69 352,70 525 490 3 602,53 8,7 
скловолокна 
Екструдований 
216,13 360,26 537 562 3 538,77 9,1 
пінополістирол 
 
Як видно з таблиці 3.11, найменш ефективним із запропонованих 
варіантів є утеплення будівлі жорсткими теплоізоляційними плитами з 
кам'яної вати. Цей варіант характеризується найбільшим терміном окупності 
та найменшим показником ефективності F(х). Найбільш оптимальним 
варіантом серед розглянутих є мінеральна вата зі скловолокна товщиною 100 
мм і теплопровідністю = 0,041 Вт/м°С [63, 66]. Застосування цього 
теплоізоляційного матеріалу забезпечує найменший термін окупності робіт з 
утеплення фасадів та один із найвищих рівнів економії теплової енергії. 
Проведений за допомогою РТМ аналіз залежності значень вартості робіт 
з утеплення фасадів від вартості 1 м3 матеріалів (матеріалів, що належать до 
ціноутворюючих, відповідно до методики розробки РТМ), дозволив 
встановити між цими величинами лінійну залежність виду у*=0,265х+823,88, 
де х – вартість ціноутворюючого матеріалу (теплоізоляції), у – питома вартість 
робіт (рис. 3.9). 
86 
 
 
Рис. 3.9 - Залежність величини питомих витрат на заміну віконних 
конструкцій та утеплення фасадів (вертикальна вісь) від вартості матеріалів 
(горизонтальна вісь) 
 
Виходячи з отриманої лінійної залежності можна зробити висновок, що 
для об'єктів, що будуються на території Київської області, зміна вартості 1 м3 
теплоізоляційного матеріалу на кожні 50 грн. збільшує вартість утеплення 
фасадів будівлі на 13,26 грн / м2. 
На основі ресурсно-технологічної моделі, сформованої на роботи із 
заміни віконних блоків, нами було виконано моделювання зміни рівня 
теплових втрат будівлі та витрат на виконання робіт при використанні різних 
типів віконних блоків [63]. Варіюються фактори розрахунку: вартість, 
коефіцієнт теплопровідності, кількість камер віконного блоку [63]. 
Умови розрахунку: наведений опір теплопередачі віконних блоків має 
бути більшим або дорівнює нормативному значенню, що дорівнює умовам м. 
Києва  R 2
oтр = 0,414 м °С/Вт. 
На рисунку 3.10 показано залежність загальних тепловтрат будівлі та, 
відповідно, величини витрат на опалення від коефіцієнта теплопровідності: 
чим більший коефіцієнт теплопровідності віконного блоку, тим нижчі загальні 
теплові втрати будівлі через огороджувальні конструкції. Однак з часом, зі 
збільшенням опору теплопередачі віконного блоку зниження теплових втрат в 
будівлі уповільнюється і графік залежностей цих величин набуває вигляду 
прямої один від одного. 
 
87 
 
 
Рис. 3.10 – Залежність загальних тепловтрат будівлі через зовнішню 
оболонку за опалювальний період від величини R вікна 
 
 Отримані результати моделювання представлені в таблиці 3.12. 
 
Таблиця 3.12 – Результати моделювання зміни вартості робіт із заміни 
віконних блоків та зниження витрат енергії будівлі на опалення [72] 
Вид віконного блоку 
1 2 3 4 5 6 7 8 
Базова версія* 0,41 - - 2 467,3 212,93 - - 
Теплоізоляційні 
склопакети з 
0,79 7816 1261,3 2 263,7 192,61 ↓ 8,3% ↓ 9,5 % 
покриттям оксидом 
срібла (32 мм) 
Енергозберігаючі 
0,63 6650 1112,7 2 320,7 198,30 ↓ 5,9 % ↓ 6,9 % 
склопакети (60 мм) 
Тепло- та 
шумоізоляційні 0,75 5551 972,6 2 275,7 193,81 ↓ 7,8 % ↓ 9 % 
склопакети (32 мм) 
Енергозберігаючі 
0,58 6391 1079,5 2 292,6 195,49 ↓ 7,1 % ↓ 8,9 % 
склопакети (32 мм) 
Теплозберігаючі 
склопакети з 
0,80 9100 1424,8 2 260,9 192,33 ↓ 8,4 % ↓ 9,7 % 
напиленням оксиду 
срібла (24 мм) 
88 
 
Опір теплопередачі вікна, R, 
м2 °С/Вт 
Вартість віконного блоку, 
грн / м2 
Вартість робіт по заміні 
вікон 1 м2 / грнль. 
Сумарні тепловтрати через 
огороджувальну оболонку 
будівлі за опалювальний 
період, Дж 
Споживання енергії на 
опалення, кДж/(м2
'°С-добу) 
Зниження тепловтрат через 
оболонку будівлі в 
опалювальний період в 
порівнянні з базовим 
варіантом 
Більш низькі витрати енергії 
на опалення в порівнянні з 
базовим варіантом 
Багатокамерні 
0,78 6500 1093,6 2 266,6 192,90 ↓ 8,1% ↓ 9,4 % 
склопакети (32 мм) 
Теплозберігаючі 
0,81 7391 1207,1 2 258,2 192,06 ↓ 8,5 % ↓ 9,8 % 
склопакети (32 мм) 
Тепло- та 
шумоізоляційні 1,04 8200 1310,2 2 209,7 187,23 ↓ 10,4% ↓ 12,1% 
склопакети (88мм) 
Примітка: * до капітального ремонту (дерев'яні віконні блоки) 
На практиці при проведенні капітального ремонту в будівлі було 
здійснено заміну старих дерев'яних вікон на однокамерні теплоізолюючі 
віконні блоки з напилюванням оксиду срібла, наведений опір теплопередачі 
конструкції склало R=0,79 м2°С/Вт. Встановлення цих віконних блоків 
дозволило зменшити на 8,3 % теплові втрати будівлі та на 9,5 % потребу в 
тепловій енергії на опалення (таблиця 3.12). 
Однак, як показують попередні розрахунки, найбільша економія енергії 
на опалення (12,1 %) могла бути досягнута при використанні інших віконних 
блоків – двокамерних тепло- та шумоізолюючих блоків монтажною шириною 
88 мм. 
Відповідно до запропонованої в розділі 2 методики вибору 
ресурсозберігаючих рішень виконаємо оцінку ефективності застосування 
підібраних варіантів віконних блоків. 
Для кожного з наведених вище варіантів енергозберігаючих склопакетів 
розрахований коефіцієнт Ке, що характеризує ефективність проведення 
ремонтних робіт. Варіанти, для яких Ке≥1, виключені з подальшого розгляду. 
У розрахунках виконано порівняння значень витрати енергії на 
опалення, отриманих за результатами теплотехнічних розрахунків, що 
досягаються при встановленні в будівлі підібраних варіантів 
енергоефективних віконних конструкцій зі значеннями, що досягаються при 
використанні звичайного віконного профілю, що відповідає мінімально 
необхідним вимогам теплового захисту будівлі. Середнє значення вартості 
теплової енергії прийнято рівним 1492,15 грн/Гкал [72]. 
Як видно з таблиці 3.13, встановлені при капітальному ремонті 
однокамерні теплоізолюючі віконні блоки з напиленням оксиду срібла, 
порівняно з іншими представленими виробами, мають відносно високу 
вартість та тривалий термін окупності (понад 25 років), характеризуються 
низькими показниками ефективності реалізації цього заходу (показники F( x) 
та d → min. 
 
 
 
 
 
 
 
89 
 
Таблиця 3.13 - Результати порівняльного аналізу ефективності застосування 
різних віконних блоків [72]. 
 
Змінні параметри 
 
 
 
 
 Кількість камер 3 4 4 5 5 3 
 R, м2°С/Вт 0,79 0,75 0,58 0,65 0,78 0,75 
Розрахункові Вартість 
показники 7816 5551 6391 9100 6500 7391 
блоку, грн. 
Вартість робіт по заміні віконних 
1261,3 972,6 1079,5 1424,8 1093,6 1207,1 
блоків, тис. 
<1 <1 <1 <1 <1 <1 
Показник ефективності ремонту Ке 
Зміна рівня енергоспоживання на 
опалення порівняно з рівнем до 19,5 % 19 % 15,7% 17,3% 1 9,4 % 1 9 % 
капітального ремонту, % 
Потреби будівлі в енергії для 
521,4 524,6 543,3 534,4 522,1 524,6 
опалення, Гкал/рік 
Ефективність енергозберігаючих 
заходів з урахуванням  зростання -1 023 -164,6 -534,3 -1519 -514,3 -843 
тарифів на енергоносії д, тис. 
Економія електроенергії на опалення 
82,1 77,3 49,4 62,7 81,0 77,3 
тис. грн/рік 
Термін окупності (Tok), років* 25,4 20,8 36,3 37,6 22,3 25,8 
Індикатор F(x), тис.грн. -339,9 478,3 52 -826,5 159 -141,5 
Примітка: * У розрахунках прийнято термін служби віконних блоків 15 років. 
 
Згідно з проведеними розрахунками, встановлення в будівлі 
однокамерних тепло- і шумоізолюючих віконних профілів монтажною 
шириною 32 мм забезпечує найкраще, серед розглянутих варіантів, 
співвідношення витрат (вартість придбання та встановлення віконного блоку, 
термін його окупності) та показників теплового захисту будівлі (загальні 
тепловтрати через огорожу) будівлі за опалювальний період, одержувана 
економія енергії на опалення) [74]. 
На основі аналізу зміни вартості робіт із заміни віконних блоків за умови 
застосування різних варіантів віконних виробів, за допомогою РТМ була 
встановлена залежність між цими величинами лінійного вигляду: 
у**=0,8301х+265,23, де х – вартість ціноутворювального матеріалу 
90 
 
Тип віконного блоку 
Теплозберігаючі 
склопакети з оксидним 
напиленням 
Тепло- та 
шумоізоляційні 
склопакети (32 мм) 
Енергозберігаючі 
склопакети (32 мм) 
Теплозберігаючі 
склопакети з оксидним 
напиленням 
Багатокамерний 
склопакети (32 мм) 
Теплозберігаючі 
склопакети (32 мм) 
(віконного) блоку), у – питома вартість робіт із заміни віконних блоків. Для 
Київської області збільшення вартості віконних блоків на 50 грн/ м2 
призводить до зростання питомої вартості робіт із заміни віконних 
конструкцій на 41,5 грн/ м2 (рис. 3.9) [63, 74]. 
Аналіз зміни вартості робіт із встановлення у багатоквартирному 
житловому будинку індивідуального теплового пункту при зміні вартості 
ціноутворювального обладнання – циркуляційного насоса та регулюючих 
клапанів, виконаний за допомогою РТМ, дозволив встановити між цими 
величинами лінійну залежність виду: у***=0,000355х+8, 86, де х – вартість 
ціноутворювального обладнання, у – питома вартість робіт. Для Київської 
області збільшення вартості обладнання на 10% супроводжується зростанням 
питомої вартості робіт із встановлення індивідуального теплового пункту на 
5,1%. 
Аналогічно виконано моделювання зміни вартості робіт з оновлення 
системи опалення та гарячого водопостачання при зміні вартості 
ціноутворюючих матеріалів – теплоізоляції, трубопроводів та запірно-
регулюючої арматури. Залежність має вигляд: у **** = 0,0003087х +39,60, де 
х - вартість матеріалів, обладнання, у - питома вартість робіт. 
Виконані у цьому підрозділі розрахунки наочно показали важливість 
розробки та застосування практично ресурсно-технологічних моделей з метою 
обґрунтування вибору ресурсозберігаючих рішень. Застосування РТМ суттєво 
знижує трудомісткість та забезпечує необхідну точність укрупнених 
розрахунків величини витрат на реалізацію різноманітних ресурсозберігаючих 
заходів. Спрощують порівняльний аналіз альтернативних варіантів 
ресурсозберігаючих рішень з урахуванням чисельного моделювання вартісних 
витрат ресурсів, необхідні реалізації цих заходів [74]. 
 
3.2 Приклад комплексної оцінки ефективності реалізації 3-х 
альтернативних варіантів енергоресурсозберігаючих рішень на прикладі 
житлового будинку в м. Києва 
Виконаємо комплексну оцінку ефективності реалізації 3-х 
альтернативних варіантів ресурсозберігаючих рішень, на прикладі житлового 
будинку на просп. Науки, буд. 43. 
Техніко-економічні показники даної будівлі були наведені в підрозділі 
3.1. Питома витрата теплової енергії на опалення у будівлі до капітального 
ремонту – 212,9 кДж/ м2∙°С∙добу. Клас енергетичної ефективності – Е. 
реалізації енергетично обов'язкових ЕРР у зазначеному будинку з 
урахуванням його залишкового терміну служби економічно виправдана, т.к. 
Ке≤1.  
Нижче в таблиці 3.14 представлені сформовані групи альтернативних 
варіантів ЕРР, які плануються до реалізації під час капітального ремонту 
будівлі. 
 
91 
 
Таблиця 3.14 – Склад варіантів заходів щодо вибіркового капітального 
ремонту будівлі 
Назва заходу Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3 
Ремонт системи опалення та ІТП + + + 
Ремонт каналізації та системи електропостачання + + + 
ремонт покрівлі + + + 
Ремонт підвалів, риштувань, навісів під'їздів + + + 
Утеплення, оштукатурювання та фарбування 
+ - - 
фасадів 
Заміна дерев'яних віконних та дверних блоків на 
+ + - 
металопластикові 
 
Варіант № 1 передбачає проведення робіт з капітального ремонту будівлі 
із включенням до їх складу всіх енергозберігаючих заходів, поданих у таблиці 
3.14. Мета роботи – підвищити рівень енергетичної ефективності об'єкта. 
Варіант №2 передбачає проведення на об'єкті вибіркового капітального 
ремонту з енергозберігаючими заходами у тому ж складі, що й Варіант №1, за 
винятком робіт із утеплення фасадів будівлі. 
Варіант № 3 передбачає проведення на об'єкті вибіркового капітального 
ремонту без заходів щодо утеплення фасадів будівлі та заміни 
віконних/дверних блоків на металопластикові. Мета варіантів №2 та №3 – 
збереження рівня енергетичної ефективності будівлі на заданому рівні. 
Для кожного з розглянутих варіантів було виконано розрахунок 
залишкової вартості життєвого циклу будівлі та оцінка стійкості, що 
досягається ним при реалізації кожного з трьох розглянутих варіантів ЕРР. 
При розрахунку залишкової вартості життєвого циклу будівлі до 
одноразових витрат включено отриману на основі РТМ величину витрат на 
реалізацію кожного варіанту (таблиця 3.15). Відповідно до вимог ЗУ  № 1818-
IX окремо виділено вартість енергетично обов'язкових та необов'язкових 
заходів. 
 
Таблиця 3.15 - Витрати на реалізацію 3-х варіантів ЕРР 
Варіант №1 Варіант №2 Варіант №3 
Орієнтовна вартість робіт, тис. грн у цінах* 
Група подій 
2000-і ІІ кв. 2018 2000-і ІІІ кв. 2018 2000-і ІІІ кв. 
роки рік роки рік роки 2018 рік 
Енергозв'язок 959,90 6 680,90 483,64 3 366,13 406,14 2 826,73 
Енергетично 
515,95 3 591,01 515,95 3 591,01 515,95 3 591,01 
необов'язковий 
РАЗОМ 1 475,85 10 271,91 999,59 6 957,14 922,09 6 417,74 
92 
 
Примітка: * для перерахунку вартості у поточний рівень цін станом на ІІІ кв. 2018 
р. використано коефіцієнти переходу відповідно до листа Мінбуду України від № 40178-
KC/09 від 01.10.2021 р. 
У періодичні витрати – Витрати комунальні послуги, зокрема. 
електроенергію та теплову енергію на опалення будівлі. Нижче, у таблиці 3.16 
представлені результати теплотехнічного розрахунку будівлі за 3 варіантами. 
Таблиця 3.16 - Порівняльний аналіз теплоенергетичних показників будівлі за 
варіантами 
Перед 
Варіант Варіант Варіант 
Найменування показника капітальним 
ремонтом №1 №2 №3 
Сумарний коефіцієнт 
теплопередачі 2,156 1,245 1,867 2,045 
будівлі, Вт/( м2°С) 
Загальне теплове тепло і тепло 
огороджувальна оболонка будівлі 2 467,3 1 425,3 2 136,9 2 340,9 
в опалювальний період, Дж 
Потреба в тепловій енергії для 
опалення будівлі за 2 411,3 932,4 1 736,6 1 967,0 
опалювальний період, Дж 
Клас енергоефективності Е С Е Е 
Вартість заходів в цінах за 3 
- 10 271,91 6 957,14 6 417,74 
квартал 2018 року, тис. 
Річна економія ГДж - 1 478,9 674,7 444,3 
енергія в порівнянні з % - 61,3 27,90 18,40 
рівнем споживання Гкал - 353,5 161,28 106,2 
перед капітальним грн. з 
ремонтом - 527 475,0 240 653,9 158 466,3 
НДС 
Зниження витрат на опалення, % - 61,3 27,9 18,4 
Примітка: * Середню вартість тарифів на теплову енергію в Київській області на друге 
півріччя 2018 р. прийнято у розмірі 1492,15 з ПДВ грн/Гкал. [72] 
Виконаємо оцінку досягнення кожним варіантом ЕРР показників 
стійкості екологічної, соціальної та економічної груп. 
Далі виконаємо розрахунок зниження викидів парникових газів, що 
утворюються при виробленні тепла, необхідного на опалення кожного з 3 
варіантів, що розглядаються. Кількість палива, необхідне вироблення тепла на 
опалення житлового будинку (таблиця 3.16), приймаємо з урахуванням даних 
довідкової таблиці 3.17. 
 
 
 
93 
 
Таблиця 3.17 - Обсяги різних видів палива, необхідні для вироблення 1 Гкал 
тепла [72] 
Кількість палива, необхідного для виробництва 
Назва палива 
1 кг у. т.* 1 Гкал 
1м3 природного газу 1,17 122,22 
1 кг мазуту 1,37 104,38 
1 кг олії, 1,43 100 
1 кг вугілля, 0,7 204,29 
1 кВт*год електроенергії 0,123 1162,6 
Примітка: * у.т – умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 Ккал/кг 
Розрахунок кількості викидів СО2 виконаємо за формулою: 
    Е = М К1 ТНЗ К2 44/22       (3.1) 
де Е – річний викид СО2, т/рік; М – фактичне споживання палива 
протягом року, т/год; К1 – коефіцієнт неповного згоряння палива (показує 
частку вуглецю, що окислився до СО2); ТНЗ – теплота згоряння, Дж/т; К2 – 
коефіцієнт викидів вуглецю, т/Дж; 44/12 – коефіцієнт перерахунку вуглецю у 
вуглекислий газ [138]. 
 Результатом неповного згоряння палива є викиди метану (СH4) та 
закису азоту (N2O). Розрахунок кількості викидів СH4, N2O, що утворюються 
при спалюванні природного газу, виконуємо за формулою: 
Назва палива Об'єм палива, необхідний вироблення 1 кг у. т.* 1 Гкал 1м3 
природного газу 1,17 122,22 1 кг мазуту 1,37 104,38 1 кг нафти 1,43 100 1 кг 
вугілля 0,7 204,29 1 кВт·год електроенергії 0,126 116 
 Е = М ТНЗ К3      (3.2) 
де Е, М, ТНЗ - теж, що у формулі (3.1); К3 – коефіцієнт викидів 
парникових газів, кг/ТДж. 
Опалення житлового будинку, що розглядається, здійснюється від 
групової котельні, що працює на газі, тому в розрахунках приймаємо такі 
значення коефіцієнтів: К1 = 0,995; ТНЗ = 34,78CS∙109 Дж/т; К2 = 
15,04СSт/1012Дж, К3=1 (для СH4) та 0,1 (для N2O). 
Нижче у таблиці 3.18 представлені одержані результати розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
94 
 
Таблиця 3.18 – Результати розрахунків викидів парникових газів, що 
утворюються під час спалювання палива для опалення будівлі 
Перед 
Варіант 
Індекс капітальним Варіант №2 Варіант №3 
№1 
ремонтом 
Потреба в тепловій ГДж 2 411,3 932,4 1 736,6 1 967,0 
енергії в опалювальний 
Гкал 576,39 222,88 415,11 470,19 
період 
Необхідний обсяг палива для 
вироблення необхідної 60,211 23,282 43,363 49,1168 
кількості тепла (М), т у.т. 
Е (СО2), т/рік 62,676 24,235 45,138 51,128 
E (CH4), кг/рік 2,094 0,810 1,508 1,708 
Е (N2O), кг/год 0,2094 0,0810 0,1508 0,1708 
Сумарні викиди шкідливих 
62 678,3 24 235,89 45 139,66 51 129,88 
газів в атмосферу, т/рік 
Зменшення шкідливих - 
викидів, % ↓61,3 ↓27,98 ↓18.42 
З урахуванням отриманих значень зниження викидів парникових газів в 
атмосферу надають показнику X13 значення 1; 0,6 та 0,3 для варіантів 1, 2 та 
3 відповідно. 
Проект не передбачає ремонту системи водопостачання будинку та 
впровадження сучасних способів поводження з побутовими відходами, тому 
X14=X15=0. Екологічний сертифікат є лише на теплоізоляційні матеріали, які 
будуть використані при утепленні фасадів, тому X16=0,6 для 1 варіанта та 
X16=0 для 2 та 3 варіантів (таблиця 3.19).  
 
 Таблиця 3.19 – Оцінка екологічної складової запропонованих варіантів 
енергоресурсозберігаючих рішень 
Кількість балів за варіантами 
Назва індикатора стійкості варіант варіант варіант 
№1 №2 №3 
Енергозбереження та енергоефективність 
0 0 0 
(Х11) 
Застосування альтернативних джерел енергії 
0 0 0 
(Х12) 
Зменшення викидів шкідливих речовин в 
1 0,6 0,3 
атмосферу (Х13) 
Раціональне управління водними ресурсами 
0 0 0 
(X14) 
Методи поводження з побутовими відходами 
0 0 0 
(X15) 
95 
 
Застосування матеріалів і виробів, що мають 
0,6 0 0 
екологічний сертифікат відповідності (Х16) 
Сума балів усіх показників за варіантами 
1,6 0,6 0,3 
(XXij) 
 
Зробимо порівняльну оцінку відповідності запропонованих варіантів 
ресурсозберігаючих рішень соціальної складової стійкості будівлі. 
Варіанти № 1 та № 2 передбачають заміну старих дерев'яних віконних 
блоків на енергоефективні двокамерні склопакети Rehau, які будуть не тільки 
знижувати рівень теплових втрат будівлі, але й забезпечуватиме додатковий 
захист приміщень від зовнішнього шуму, тому X21=0,15. 
Заплановані в рамках капітального ремонту заходи не торкаються якості 
повітря всередині приміщень та захисту будівлі від ЕМІ, тому для варіантів № 
1 та № 2 X21 = 0,15, а для Варіанту № 3 X21 приймемо рівним 0. 
Автоматизація вузлів управління системи опалення, передбачена у всіх 
3-х варіантах, забезпечить регулювання подачі теплоти в системи опалення 
будівлі в залежності від зміни параметрів зовнішнього повітря з метою 
підтримки заданої температури повітря в опалювальних приміщеннях, тому 
X22 приймемо 0,15. 
Заплановані варіанти ресурсозберігаючих рішень у рамках капітального 
ремонту будівлі не передбачають зміну його об'ємно-планувальних рішень і 
не включають до свого складу заходи щодо створення доступного середовища 
життєдіяльності для маломобільних груп населення, поліпшення візуального 
середовища міста, благоустрою та озеленення прилеглої території, тому X23 = 
X24 = X25 = X26 = 0. (Таблиця 3.20).  
 
Таблиця 3.20 - Оцінка соціальної складової стійкості будівлі, що досягається 
при реалізації 3-х варіантів енергоресурсозберігаючих рішень 
Кількість балів за варіантами 
Назва показників стійкості варіант варіант 
варіант №2 
№1 №3 
Формування безпечного середовища для 
0,15 0,15 0 
життєдіяльності людини (Х21) 
Забезпечення вимог внутрішнього комфорту 
0,15 0,15 0,15 
будівель (Х22) 
Врахування ергономічних принципів при 
0 0 0 
проектуванні будівлі (Х23) 
Доступне життєве середовище для 
0 0 0 
маломобільних груп населення (X24) 
Екологія відео, покращення візуального 
0 0 0 
середовища міста (Х25) 
96 
 
Благоустрій та благоустрій прилеглої 
0 0 0 
території (Х26) 
Загальна кількість балів за всіма 
показниками (LXij) 0,3 0,3 0,15 
 
Виконаємо оцінку економічної складової запропонованих варіантів 
ресурсозберігаючих рішень. Розрахунковий період (інтервал проведення 
комплексного капітального ремонту з урахуванням енергозберігаючих 
заходів) приймемо у розмірі 30 років. Підставою для прийняття такого періоду 
стали результати досліджень [71, 72], які показали, що проведення 
комплексних капітальних ремонтів, що включають енергозберігаючі заходи, з 
такою максимальною періодичністю запобігає зниженню терміну ефективної 
експлуатації будівлі, оскільки протягом усього терміну служби будівля 
знаходиться у зоні нормальної експлуатації. Крім того, середній термін 
ефективної експлуатації теплоізоляційних матеріалів, застосування яких, як 
показали розрахунки, призводить до значного зниження енергетичних витрат 
будівлі, також становить 30 років [72]. Розрахунки виконаємо для двох 
варіантів: при щорічному зростанні тарифів на 6 та 7 % та нормі 
дисконтування 11 %. Нижче у таблиці 3.21 представлені отримані результати 
розрахунків. 
Як засвідчили розрахунки, все проекти економічно не ефективні за 
умови зростання ціни тарифи теплової енергії у вигляді 6 % річних і прийнятої 
ставці дисконтування 11 %, т.к. ЧДД˂0, d˂0, РІД < 1, IRR ˃r. За умови 
щорічного зростання цін на тарифи у розмірі 6 %, варіант № 1 проекту 
приноситиме економічну вигоду при ставці дисконтування, що не перевищує 
10,58 %, другий проект при ставці дисконтування менший за 9,71 %, третій 
при ставці менше 8,10 % . При зростанні тарифів на теплову енергію у розмірі 
7% перший варіант буде економічно доцільним при ставці дисконтування 
менше 11,62%, другий за ставки, що не перевищує 10,75%, третій при ставці 
менше 9,13%. 
Нижче в таблиці 3.22 представлені отримані результати оцінки 
відповідності варіантів ЕРРР економічної групи факторів стійкості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
97 
 
 
Таблиця 3.21 - Порівняльний аналіз ефективності реалізації 
ресурсозберігаючих рішень 
Варіант №1 Варіант №2 Варіант №3 
Показник 
Економія енергії на опаленні (е), 
353,5 
Гкал/рік 161,28 106,2 
Обсяг капітальних вкладень, грн., в 
т.ч. 10 271,91 6 957,14 6 417,74 
енергообов’язкові заходи (6 680,90) (3 366,13) (2 826,73) 
Річне зростання тарифів на теплову енергію = 6%, r = 11% 
Ток, років 16,6 18,4 23,4 
Е 0,00007 0,00006 0,00005 
F(x) 4 255 925,0 1 689 466,5 628 536,7 
Tдискок, років 33,3 43,2 >60 
ЧДД -240 747,22 -362 084,46 -722 372,96 
РІД -0,05 -0,14 -0,28 
Показник ефективності 
енергозберігаючих заходів з 
-240 747,22 -362 084,46 -722 372,96 
урахуванням тарифів на 
енергоносії (г), грн. 
ВНД (IRR), % 10,58 9,71 8,10 
Річне зростання тарифів на теплову енергію = 7 %, р = 11% 
Tдискок, років 26,7 31,3 49,2 
NHD 387 902,66 -75 270,73 -437 830,35 
РІД 0,073 -0,03 -0,20 
Показник ефективності 
енергозберігаючих заходів з 
387 902,66 -75 270,73 -437 830,35 
урахуванням тарифів на 
енергоносії (г), грн. 
ВНД (IRR), % 11,62 10,75 9,13 
 
 
 
 
 
 
98 
 
 
Таблиця 3.22 – Оцінка відповідності проектних рішень показникам 
економічної групи факторів стійкості 
Кількість балів за варіантами 
Назва індикатора стійкості варіант варіант варіант 
№1 №2 №3 
Зниження експлуатаційних витрат (Х31) 1 0,5 0,25 
Показник енергоефективності з урахуванням 
тарифів на енергоносії (Х32) 0 0 0 
Порівняльний індекс ефективності 
енергозбереження (Х33) 1 0,5 0 
Чистий дисконтований дохід (X34) 0 0 0 
Термін окупності (X35) 1 0,7 0 
Внутрішня норма прибутковості (X36) 1 0 0 
Сума балів (XXij) за варіантами: 4 1,7 0,25 
 
Далі за формулою (2.5) виконаємо розрахунок стійкості, що досягається 
будинком, при реалізації кожного з 3-х варіантів, з отриманих ваг значимості 
показників кожної групи факторів (таблиця 3.23).  
Таблиця 3.23 - Розрахунок показника стійкості запропонованих варіантів 
енергоресурсозберігаючих рішень 
значення показників 
Найменування показника 
Варіант 1 Варіант 2 Варіант 3 
Сума балів з урахуванням важливості екологічної 
0,67 0,25 0,13 
групи факторів (Y1 = E X * wt) 
Сума балів з урахуванням важливості соціальної 
0,04 
групи факторів (U   2 1 X * w2) 0,08 0,08 
Сума балів з урахуванням важливості економічної 
групи факторів (Y;  U X*W3) 1,26 0,53 0,08 
Показник стійкості об'єкта Sуcт), оцінка 200,65 86,53 24,43 
Рост
ж.ц./Sуст 41,30 65,30 213,70 
Відповідно до запропонованої в розділі 2 градацією ступенів стійкості 
будівлі (таблиця 2.10), отримуємо, що варіант №1 відповідає низьким, а 
варіанти №2 та №3 дуже низького ступеня стійкості будівлі. 
Таким чином, як показали результати розрахунків, два останні варіанти 
демонструють не лише вкрай низькі показники економічної ефективності 
проекту, але й мало сприяють досягненню сучасних вимог стійкості. Отже, 
найкращим варіантом для реалізації на практиці є перший варіант, оскільки 
він забезпечує не лише найбільшу економію експлуатаційних витрат, має 
99 
 
найбільший ЧДД і Ток→min, а й більшою мірою сприяє досягненню сучасних 
вимог стійкості (Рост
ж.ц./Sуст→min). 
Висновки по розділу 3 
1. На основі аналізу технічного стану та рівня енергоспоживання 
опорного житлового фонду м. Києва визначено групи житлових будівель, для 
яких економічно доцільно проводити роботи щодо підвищення рівня їхньої 
енергоефективності. Це будівлі поверховістю не нижчою за 5 поверхів, 1975-
2000 рр. будівлі. 
 2. На прикладі об'єктів-аналогів для 3 будівель, що входять до 
зазначених груп, розроблено ресурсно-технологічні моделі на енергетично 
обов'язкові заходи: утеплення фасадів стін, встановлення енергоефективних 
віконних конструкцій, утеплення покрівлі, ремонт системи опалення та 
встановлення індивідуального теплового пункту. Розрахований укрупнений 
норматив ціни на будівництві (вартість виконання даних видів робіт на 1 м2 
площі будівлі) для умов Київської області та м. Києва. 
 3. За допомогою ресурсно-технологічних моделей виконано 
моделювання зміни вартості робіт із утеплення фасадів будівель та заміни 
віконних блоків при використанні різних варіантів ціноутворюючих ресурсів. 
Встановлено залежності між зміною вартості ціноутворювального матеріалу 
та вартістю виконуваних робіт. 
 4. Розглянуто приклад оптимізації вибору комплексу заходів, 
спрямованих на підвищення енергетичної ефективності житлової будівлі та 
планованих до реалізації в ході її капітального ремонту, на основі розробленої 
методики комплексної оцінки ефективності та стійкості, що досягається 
будинком за рахунок реалізації на практиці ресурсозберігаючих рішень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
100 
 
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВОК 
У магістерському дослідженні відповідно до поставленої мети вирішено 
низку завдань, пов'язаних з розробкою теоретичних та методичних основ 
енергоресурсозбереження в житловому будівництві: 
 1. Досліджено сучасні тенденції розвитку житлового будівництва в 
Україні. На прикладі м. Києва проаналізовано якісні та кількісні аспекти 
опорного житлового фонду українських міст, включаючи вік будівель, рівень 
фізичного зносу, клас енергетичної ефективності. Виявлено проблемні 
аспекти розвитку житлового будівництва в Україні та запропоновано шляхи їх 
вирішення в умовах зростання вимог до рівня комфортності, енергетичної 
ефективності, вартісної доступності житлових будівель. 
 2. Виконано порівняльний аналіз сучасних концепцій екологічного, 
енергоефективного будівництва: пасивних, мультикомфортних, активних, 
екодомів та «зелених» будівель. Сформульовано параметри експлуатаційних 
якостей, що характеризують їх, основні вимоги до їх конструктивних 
елементів та інженерних систем. Зроблено висновок про перспективи 
впровадження ресурсозберігаючих рішень та принципів сталого розвитку у 
житлове будівництво нашої країни. 
 3. Досліджено організаційно-технологічні особливості забезпечення 
енергоресурсозберігаючого, екологічно стійкого життєвого циклу будівлі. 
Розроблено класифікацію енергоресурсозберігаючих рішень, що 
застосовуються в житлових будинках на різних етапах їх життєвого циклу. 
 4. Сформульовано концептуальні положення щодо створення еко-
будинків нового покоління на основі стратегії енергоресурсозбереження та 
впровадження принципів сталого розвитку. 
 5. Обґрунтовано методики вибору ресурсозберігаючих рішень на всіх 
фазах життєвого циклу будівлі. Запроваджено показник порівняльної 
ефективності енергозберігаючих рішень, однорідних у своїй групі.  
6. Обґрунтовано методику та інформаційну модель ресурсно-
технологічного моделювання зміни величини витрат на реалізацію 
енергоресурсозберігаючих заходів. На прикладі житлового фонду м. Києва 
побудовано ресурсно-технологічні моделі на енергетично обов'язкові заходи: 
встановлення енергоефективних віконних блоків, утеплення стін та покрівлі, 
ремонт системи опалення та встановлення індивідуального теплового пункту. 
Розрахований укрупнений норматив ціни на будівництві (вартість даних видів 
робіт на 1 м2) для умов Київської області та м. Києва. 
 8. Обґрунтовано методику комплексної оцінки ефективності реалізації 
організаційно-технологічних енергоресурсозберігаючих рішень у житлових 
будинках. В її основі закладено принцип балансу економічних, екологічних та 
соціальних аспектів ефективності заходів, що вживаються в галузі 
ресурсозбереження, а також порівняння варіантів енерго- та 
ресурсозберігаючих рішень виходячи з вартості життєвого циклу будівель. 
Введено показник, що характеризує стійкість, що досягається будинком за 
рахунок реалізації ресурсозберігаючих рішень. 
101 
 
 9. На основі аналізу технічного стану та рівня енергоспоживання 
опорного житлового фонду м. Києва визначено групи житлових будівель, для 
яких економічно доцільно проводити роботи з підвищення рівня їхньої 
енергоефективності. Це будівлі поверховістю не нижчою за 5 поверхів, 1975-
2000 рр. будівлі. 
 10. На прикладі об'єктів, розташованих у м. Київ, показано 
впровадження розроблених алгоритмів та методик підвищення енергетичної 
ефективності, екологічної стійкості об'єктів житлового фонду. За допомогою 
РТМ виконано моделювання зміни рівня витрат на утеплення фасадів будівель 
та заміну віконних конструкцій під час вибору різних ціноутворюючих 
матеріалів. Встановлено залежності між зміною ціни ресурсу та укрупненою 
вартістю робіт. 
 
102 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Список країн за ВВП (ПКС) на душу населення[Электронный ресурс] 
// Школа инвестора. – Режим доступа: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%
D0%BA_%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD_%D0%B7%D0%B0
_%D0%92%D0%92%D0%9F_(%D0%9F%D0%9A%D0%A1)_%D0%BD%D0%
B0_%D0%B4%D1%83%D1%88%D1%83_%D0%BD%D0%B0%D1%81%D0%
B5%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F. 
2. Житлові умови населення: чинники, сучасний стан і політика 
регулювання / Л.М. Черенько, С.В. Полякова, В.С. Шишкін, В.С. Заяць, Ю.Л. 
Когатько, О.А. Васильєв, А.Г. Реут, Ю.А. Клименко, Т.В. Новосільська; Нац. 
акад. наук. Укр., Ін-т демогр. та соц. дослідж. ім. М.В. Птухи. — Електронне 
видання. — Київ, 2020. 
3. Збірник «Статистичний щорічник України»  Статистичний щорічник 
України за 2020 рік [Электронный ресурс] . – Режим доступа: 
https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/Arhiv_u/01/Arch_zor_zb.htm 
4. Аналіз технічного стану житлового фонду України та пропозиції 
щодо його оцінки / М.К. Сухонос, Т.Г. Молодченко, В.М. Прасол // 
Економічний вісник Донбасу. — 2014. — № 1(35). — С. 51-55. — Бібліогр.: 8 
назв. — укр. 
5. Результати незалежного оцінювання програми «Доступне житло 
[Электронный ресурс] // Державний фонд сприяння молодіжному житловому 
будівництву – Режим доступа:  https://www.molod-kredit.gov.ua/pres-
tsentr/prezentatsii 
 6. Показники надання пільгових кредитів молодим сім"ям на 
будівництво придбання) житла 1998-2021 рр. [Электронный ресурс] // 
Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву – Режим 
доступа: https://www.molod-kredit.gov.ua/zhytlovi-prohramy/pilhove-
molodizhne-kredytuvannia/statystyka 
7.  Киричук Ю., 2009. Показник доступності житла як основний 
критерій ефективності державної житлової політики. Вісник Національної 
академії державного управління при Президентові України. № 1. Режим 
доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vnadu_2009_1_12. 
8. Конституція України [Електронний ресурс] : Відомості Верховної 
Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради 
України. Режим доступу: https://cutt.ly/Lhr6vq0. 
9.  Програма будівництва (придбання) доступного житла в Київській 
області на 2019-2023 роки. [Електронный ресурс] // Іпотечний Центр 
103 
 
Держмолодьжитла. – Режим доступа:  https://kyiv.molod-
kredit.gov.ua/novyny/zaprovadzheno-novu-prohramu-kyivskoi-oblasti. 
10. Купчак В.Р., Павлова О.М., Павлов К.В., Лагодієнко В.В. 
Формування та регулювання регіональних енергетичних систем: теорія, 
методологія та практика : Монографія / В. Р. Купчак, О.М. Павлова, К.В. 
Павлов, В.В. Лагодієнко. – Луцьк: СПД Гадяк Жанна Володимирівна, 
друкарня «Волиньполіграф», 2019. – 346 с. 
 11. Енергоефективність в муніципальному секторі. Навчальний 
посібник для посадових осіб місцевого самоврядування /А.Максимов, 
І.Вахович, Т.Гутніченко, П.Бабічева, Н.Вакуленко, Н.Ігольнікова, Т.Цифра, 
О.Молодід, О.Молодід, О.Бєлєнкова, Ю.Ячменьова, Ю.Дорошук, 
А.Скрипник, А.Ваколюк, В.Бойко, М.Сегедій, Д.Вахович/ Асоціація міст 
України – К., ТОВ «ПП «ВІЕНЕЙ», 2015. –184 с. 
12. Сментина Н. В., Фіалковська А. А. Стратегічне планування 
місцевого розвитку: навч. посіб. – К.: ФОП Гуляєва В.М., 2019. – 244 с.. 
 13. Закон України № № 199-IX  «Про енергетичну ефективність 
будівель  від 17.10.2019 
14. ДСТУ ISO 50047:2020 Енергозбереження. Визначення обсягів 
енергозбереження в організаціях (ISO 50047:2016, IDT). – К. : 
Енергозбереження, 2020. – 22 с. 
 15. Пріус М. К. Національна стратегія впровадження енергоресурсів та 
екологічно безпечних (зелених) технологій та виробництв у будівництво та 
ЖКГ / М. К. Пріус, Л. В. Коваленко // Нерухомість: економіка, управління. – 
2013. – № 1-2. – С. 6–8. 
16. Шеина, С. Г. Аналіз ефективності проведення комплексної санації 
будівель на об'єктах житлового фонду / С. Г. Шеина, Е. В. Чулкова, Д. А. 
Кичигина, Т. А. Павлюкова, Е. Н. Миненко // Будівництво та реконструкція-
2015: матер. междунар. науч.-практич. конф. ОДАБА Изд-во ОДАБА, 2015. – 
С. 82–84. 
 17. Проблеми та перспективи розвитку житлової забудови в умовах 
комплексної реконструкції міста : монографія / [Ю. І. Гайко, Т. В. Жидкова, Т. 
М. Апатенко та ін.; за заг. ред. Ю. І. Гайка, Т. В. Жидкової] ; Харків. нац. ун-т 
міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. 
– 247 с.. 
 18. Стребежев, А. В. Система управления энергосбережением в 
жилищной сфере: автореф. дис. … канд. экон. наук : 08.00.05 / Стребежев 
Алексей Валерьевич. – М., 2011. – 55 с. 
 19. Барабаш М. С. Архітектурно-будівельне проектування об’єкта 
будівництва на основі моделювання його життєвого циклу [Електронний 
ресурс] / М. С. Барабаш // Проблеми розвитку міського середовища. – 2013. – 
№ 9. – С. 27–34 – Режим доступу: http://er.nau.edu.ua:8080/handle/NAU/11743. 
 20. Клюшниченко Є .Є. Управління містом: навч. посібник // Є. Є. 
Клюшниченко ; Київський національний ун-т будівництва і архітектури. – 
Київ : КНУБА, 2003. – 260 с.  
104 
 
21. Задорожна І.П.  Основи енергоефективності: навчально-
методичний посібник для ПТНЗ /І.П. Задорожна  – Львів – 2011. -78 с. 
 22. Антикризисные стратегии развития региональной енергетики : 
моногр. / Е. В. Оборина, Д. В. Волошин, С. Г. Ажнакин, К.Э. Шурда ; НАН 
Украины. Ин-т проблем рынка и экономико-эколог. исслед. - О.: Фенікс, 2010. 
- 283 с.. 
 23. Толбатов, В. А. Організація систем енергозбереження на 
промислових підприємствах [Текст] : навч. посіб. / В. А. Толбатов, 
І. Л. Лебединський, А. В. Толбатов. — Суми : СумДУ, 2009. — 195 с.. 
24. Якименко О. В. Технічна експлуатація будівель та споруд : навч. 
посібник / О. В. Якименко, К. О. Кіктьова ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. 
О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. – 247 с.. 
 25. Passive House [Электронный ресурс] // International Passive House 
Association. – Режим доступа: https://passivehouse-international.org/index.php? 
page_id=78 (дата обращения: 17.04.2017). 
 26. Мультикомфортний дім Saint-Gobain ISOVER'a (концепция "Multi-
Comfort House") [Електронный ресурс] // Офиціальний сайт ISOVER. – Режим 
доступа: https://www.isover.ua/energoefektyvnist/multykomfortnyy-dim-saint-
gobain . 
27. The Home for Life Denmark [Электронный ресурс] // Velux. – Режим 
доступа: https://velcdn.azureedge.net/~/media/com/case%20studdy/home%20for 
%20life_denmark/124259-01_model_home_2020_home_for_life.pdf (дата 
обращения: 20.08.2018). 
28. Tetior, A. New conception of creation of “zero” ecobuildings and 
ecocities on base of ecological infrastructure / A. Tetior // European Journal of 
Natural History. – 2017. – № 5. – С. 22-26.  
29. Пасивний будинок Поняття та основні принципи проектування 
пасивного будинку [Електронный ресурс] // Builder club. – Режим доступа: 
http://www.builderclub.com/statia/passivny-dom-ponyatiy e-i-osnovnye-principy-
proyektirovaniya-passivnogo-doma (дата обращения: 17.10.2015). 
30. Активний будинок [Электронный ресурс] // Wikipedia. – Режим 
доступа: 
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%B
D%D0%B8%D0%B9_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B
A 
31. Регіональна інвестиційна політика енергозбереження : [монографія] 
/ М. А. Вознюк; НАН України, Ін-т регіон. дослідж. ім. М.І. Долішнього. - 
Львів, 2015. - 413 c.  
32. LEED projects [Электронный ресурс] //U.S. Green Building Council. 
– Режим доступа: https://www.usgbc.org/projects (дата обращения: 01.07.2018). 
 33. Explore BREEAM [Электронный ресурс] // Официальный сайт 
BREEAM. – Режим доступа: http://www.breeam.com/ (дата обращения 
13.08.2017). 
105 
 
 34. DGNB pre-certified and certified projects [Электронный ресурс] // 
Официальный сайт DGNB System – Режим доступа: https://www.dgnb-
system.de/en/projects/ (дата обращения: 01.07.2018).  
35.  ДСТУ ISO 14001:2015 Системи екологічного управління. – К. : 
Держстандарт, 2015. – 52 с. 
 36. ДСТУ ISO 14033:2020 Екологічне управління. Кількісна 
екологічна інформація. Настанови та приклади. – К. : Держстандарт, 2020. – 
67 с. 
37. Міненко, Є.Н. Зелене будівництво як основа сталого розвитку 
міських територій / Є. Н. Міненко, С. Г. Шеина // Нерухомість: економіка, 
управління. – 2015. – № 2. – С. 55–60. 
 38. Король Є.А. Підвищення рівня екологічної безпеки мегаполісу під 
час будівництва "зелених" будівель / Є.А. Король, Н.С. Шушунова // Науковий 
огляд. – 2014. – № 7-1. – С. 144-147. 
 39. Зеленое строительство в России: перспективы развития 
[Электронный ресурс] // Allabc.ru. Пресс-релизы – строительство. 2013. – 
Режим доступа: http://www.allabc.ru/press-relizy-stroitelstvo/1832 -zelenoe-
stroitelstvo-v-rossii-perspektivy-razvitiya.html (дата обращения: 10.04.2015). 
 40. Гинзбург, А. В. Применение методов оценки состояния среды 
жизнедеятельности в строительной практике: BREEAM И LEED / А.В. 
Гинзбург, М.Х. Кангезова // БСТ: Бюллетень строительной техники. – 2017. –
№ 12 (1000). – С. 33-35. 
41. Evaluation and awards [Электронный ресурс] // DGNB system. – 
Режим доступа: http://www.dgnb-system.de/en/system/criteria/core14/ (дата 
обращения: 13.05.2015). 
42. ДСТУ –Н Б В.1.1-27:2010 Будівельна кліматологія:. Мінрегіонбуд, 
Київ. 2011. – 123 с. 
 43. Сидоров Ю.П., Гаранина Т.В., Тимошенкова Е.В. Системы 
обеспечения микроклимата на объектах железнодорожного транспорта: 
уч.пособие / Под ред. Ю.П.Сидорова .- М.: ФГБОУ «Учебно-методический 
центр по образованию на железнодорожном транспорте», 2015.-260 с. 
 44. Гусакова, Е. А. Системотехника организационно технологических 
циклов объектов строительства: дис. …д-ра техн. наук: 05.23.08 / Гусакова 
Елена Александровна. – М., 2004. – 370 с. 
45. Voula P. Mega. Sustainable development, energy and the city: a 
civilization of visions and actions / V.P. Mega. – New York. : Springer 
Science+Business Media, 2005. – 300 p. 
46. ДБН В.1.2-11-2008 Основні вимоги до будівель і споруд економія 
енергії.  Мінрегіонбуд, Київ. 2008. – 76 с. 
 47. Енергоефективність як ресурс інноваційного розвитку: 
Національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики 
енергоефективності у 2008 році / С. Ф. Єрмілов, В. М. Геєць, Ю. П. Ященко, 
В. В. Григоровський, В. Е. Лір та ін. – К. : НАЕР, 2009. – 93 с. 
106 
 
48. Дмитренко Е. Д. Проблеми підвищення енергоефективності та 
енергозбереження України / Е. Д. Дмитренко, О. М. Кириленко // Проблеми 
підвищення ефективності інфраструктури. – 2014. – №38. – С. 60-63. 
 49. Інвестиції на осучаснення систем теплопостачання у двох 
українських містах від компанії «Комунальні системи України» [Електронний 
ресурс]. – [Український інформаційний портал ONLINE.UA.]. – Електронні 
дні. – Режим доступу: https://novyny.online.ua/782036/investitsiyi-
naosuchasnennya-sistem-teplopostachannya-u-dvohukrayinskih-mistah-vid-
kompaniyi-komunalnisistemiukrayini/.. 
50. Овсянніков, С. Н. Інноваційні архітектурно-будівельні системи 
цивільних будівель: потенціал ресурсозбереження / С.Н. Овсянніков, Т.Ю.  
Овсяннікова // Нерухомість: економіка, управління. –  2018. – № 1. – С. 
35-40. 
 51. Кононенко С.Н. Проблеми переробки відходів будівельної 
промисловості / С.Н. Владимиров // Системны технології. – 2016. – № 19. – 
С.101-105. 
52. Олійник С. П. Переробка будівельних відходів з одержанням 
щебенево-піщаних сумішей / С. П. Олійник // Журнал промислове та цивільне 
будівництво. – 2007. – № 7. – С. 58–59. 
 53. Семененко І. М. Енергозабезпечення регіонів України в контексті 
сталого розвитку / І. М. Семененко, Р. А. Галгаш, Я. В. Бурко // Вісник 
Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 
2016. – № 6 (230). – С. 124-134.. 
54. Гнідой М.В., Куц Г.О., Терещук Д.А. Метод розрахунку повних 
енергетичних витрат на виробництво продукції. – Экотехнологии и 
ресурсосбережение. – 1997. № 5. – с.67-72. 
 55. BIlodId V.D. Viznachennya efektivnostI viroblennya elektrichnoYi 
energIYi atomnimi elektrostantsIyami za metodologIEyu povnih energetichnih 
vitrat. Chastina 1. Vitrati energIYi na budIvnitstvo // ISSN 1562-8965. Problemi 
zagalnoYi energetiki, 2018, vip. 2 (53): 36-44. 
56. ДБН А.3.1-5:2016 Організація будівельного виробництва. – К.: 
Мінрегіонбуд, Київ, 2016. 
57. Олійник, П. П. Организация управления переработкой 
строительных отходов / П. П. Олійник, В. И. Бродський // Вісник 
Придніпровської Державної Академії Будівництва та архітектури. – 2013. – № 
10. – С. 20-28. 73. Эффективность энергосбережения [Электронный ресурс] // 
Энергосбережение. – Режим доступа: http://www.energo-pasport.com/wordpress 
/effektivnost-energosberezheniya.html (дата обращения: 14.08.2016). 
 58. Дмитриев, А. Н. Руководство по оценке экономической 
эффективности инвестиций в энергосберегающие мероприятия / А. Н. 
Дмитриев, Ю. А. Табунщиков, И. Н. Ковалев, Н. В. Шилкин. – М. : АВОК-
ПРЕСС, 2005. – 120 с. 
  
107 
 
 59. Фаренюк Г.Г. Енергетична ефективність підвищення 
теплотехнічних показників основних елементів теплоізоляційної оболонки 
будинків. / Г.Г. Фаренюк // Будівництво України.– 2008. – № 8. - С. 12-14.. 
60. Фаренюк Г.Г. Составляющие теплопотерь зданий первых массовых 
серий и возможности изменения их структуры / Г.Г. Фаренюк // Реконструкція 
житла. – 2003. - №4. – С. 99 – 102. 
  61. Показатели эффективности энергосберегающих мероприятий 
[Электронный ресурс] // Блог энергетика по отоплению, вентиляции и 
кондиционированию – Энергосбережение. 2011. – Режим доступа: 
http://enginerishka.ru/energosberezhenie/pokazateli-effektivnosti-energosberegay 
ushhix-meropriyatij.html (дата обращения: 10.07.2016). 
62. Інформаційний посібник Новий освітній простір 
«Енергоефективність»  [Электронный ресурс]. – Режим доступа: 
https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/418/NOP_Energoefektivnist.
pdf.  
 63. Буяк, Н. А. Оцінювання ефективності енергетичної системи будівлі 
в умовах теплового комфорту : автореф. дис. … канд. техн. наук. : 05.14.01 – 
енергетичні системи та комплекси технічні науки / Буяк Надія Андріївна. – 
Київ, 2017. – 22 с.. 
64. Drongelen, W. Sustainable Urban Development / W. Drongelen. 3-rd ed. 
London: Routledge, 2014. – 392 p. 
 65. Шеина, С. Г. Методика выбора организационно-технологических 
ресурсосберегающих решений в жилищном строительстве по 
многокритериальной системе оценки / С. Г. Шеина, Е. Н. Миненко // 
Жилищное строительство. – 2016. –  № 6. – С. 42 – 45. 
66. Оцінка та управління нерухомістю: навчальний посібник / [В. Р. 
Кучеренко, М. А. Заєць, О. В. Захарченко, Н. В. Сментина, В. О. Улибіна]. – 
Одеса: Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2013. – 272 с. 67. Scheuer, C.W. 
Evaluation of LEEDТМ Using Life Cycle Assessment Methods / C.W. Scheuer, 
G.A. Keoleian. – Gaithersburg : National Institute of Standards and Technology, 
2002. – 157 p. 
68. Brown, T. C. Reliability of individual valuations of public and private 
goods: Choice consistency, response time, and preference refinement 
[Электронный ресурс] / T. C. Brown, D. C. Kingsley, G. L. Peterson, N. E. Flores, 
A. Clarke, A. Birjulin // Journal of Public Economics. – 2008. – № 92. – pp. 1595–
1606. – Режим доступа: 
chromeextension://ilhapdfjlmhfdgdbefpinebijmhjijpn/https://www.fs.fed.us/rm/val
ue/do cs/Reliability_of_individual_valuations.pdf/ (date views 30.09.2017). 
 69. Kingsley, D. C. Estimating willingness to accept using paired 
comparison choice experiments: tests of robustness [Электронный ресурс] / D. C. 
Kingsley, T. C. Brown // Journal of Environmental Economics and Policy. – 2013. 
– № 2(2). –Режим доступа: dx.doi.org/10.1080/21606544.2013.775602/ (date 
views 30.09.2017). 
108 
 
 70. Champ, P. A. WTA Estimates Using the Method of Paired Comparison: 
Tests of Robustness / P. A. Champ, J. B. Loomis // Environmental and Resource 
Economics. 1998. – № 12 (3). – pp. 175–186. 
71. Петров, К. С. Повышение тепловой защиты зданий различных 
назначений в условиях городской застройки [Электронный ресурс] / К.С. 
Петров, А.О. Вонгай, К.А. Саковская // Науковедение: интернет-журнал. – 
2015. – Т. 7. – № 3. – Режим доступа:   
http://naukovedenie.ru/PDF/109TVN315.pdf (дата обращения 01.04.2016). 
72. Шеина, С.Г. Оценка потенциала энергосбережения в жилищном 
фонде муниципального образования / С.Г. Шеина, Е.В. Мартынова // 
Жилищное строительство. – 2015. – № 8. – С.28-31. 
 73. ДБН В.2.6-31-2016 Теплова ізоляція будівель. – К.: Мінбуд Укрїни, 
2016. 
 74. Шеина, С. Г. Экспериментально-теоретические исследования 
энергосбережения в жилищном фонде муниципальных образований / С. Г. 
Шеина, Е. Н. Миненко, П. В. Федяева // Научное обозрение. – 2014. – № 11–2. 
– С. 419–424. 
  
  
 
 
109
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
