Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6183| Назва: | Підвищення конструктивно-технологічних рішень для підвищення експлуатаційних показників несучих та огороджуючих конструкцій монолітних та збірно-монолітних будівель |
| Автори: | Юрко, Олексій Акакієвич Шинкаренко, Віталій Вікторович |
| Ключові слова: | конструктивно-технологічні рішення;несучі конструкції;огороджувальні конструкції;монолітні будівлі;збірно-монолітні будівлі;експлуатаційні показники |
| Дата публікації: | гру-2022 |
| Короткий огляд (реферат): | До найважливіших об'єктів для вдосконалення експлуатаційних якостей (ЕЯ) у цивільному будівництві слід віднести будівлі з монолітним та збірно-монолітним залізобетонним каркасом, внаслідок домінування цих будівельних систем на ринку. Для суттєвого підвищення ЕЯ необхідні нові методичні підходи, що стимулюють пошук раціональних архітектурно-будівельних та організаційно-технологічних рішень. Основна цінність подібних методик полягає у виявленні та реалізації можливостей здійснення якісних змін на різних етапах життєвого циклу будівлі. Одним із варіантів вирішення такого завдання є комплексний підхід, що став методичною основою системного інжинірингу, що застосовується у кращих бізнес-проектах зарубіжної та вітчизняної промисловості. У зв'язку з існуючими техніко-економічними можливостями учасників життєвого циклу будівлі комплексний підхід у підвищенні ЕЯ будівель можна реалізувати тільки при виділенні пріоритетних напрямків. Сучасна практична діяльність учасників щодо вдосконалення ЕЯ цивільних будівель не містить методичної основи і має багато в чому випадковий характер, що не дозволяє реалізувати комплексний підхід. Відзначений недолік характерний для багатьох її аспектів, включаючи організаційно-технологічне забезпечення, яке визначається інтенсивністю впровадження нових організаційно- технологічних та конструктивних рішень, отриманих на експериментальній та винахідницькій основі. Таким чином, актуальність дослідження обумовлена необхідністю обґрунтування методичної основи, а також взаємопов'язаних організаційно- технологічних та конструктивних рішень, що забезпечують комплексне підвищення ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6183 |
| Розташовується у зібраннях: | 192 Будівництво та цивільна інженерія (Промислове і цивільне будівництво) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| ЗП Шинкаренко.pdf Restricted Access | 1.96 MB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
ВСТУП ……………………………………………………………………. .5 РОЗДІЛ 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ: СТАН ПИТАННЯ І НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕНЬ ……………………………...7 1.1. Експлуатаційні якості цивільних будівель: визначення та систематизація………………………………………………………………….....7 1.2. Конструктивні та організаційно-технологічні рішення монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель……………………………………….. 26 1.3. Недоліки організаційно-технологічного забезпечення експлуатаційних якостей монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель……………………………………………………………………….…. 38 Висновки за розділом 1…………………………………………………...46 РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ ЦИВІЛЬНИХ БУДІВЕЛЬ ………………………………………………………47 2.1. Інноваційний потенціал систем збірно-монолітних будівель та методика його оцінки …………………………………………………………..47 2.2. Оцінка експлуатаційних якостей при зведенні монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель ………………………………………………..48 2.2. Модель комплексного походу до підвищення експлуатаційних якостей монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель……………... 58 Висновки за розділом 2………………………………………………….. 64 РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ НЕСУЧИХ І ОГРОЖУЮЧИХ КОНСТРУКЦІЙ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО- МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ…………………………... 65 3.1. Експериментальні дослідження експлуатаційних якостей зовнішніх тришарових стін …………………………………………………………….…..65 3.2. Експериментальні дослідження експлуатаційних якостей зовнішніх двошарових стін ………………………………………………………………...74 3.3. Експериментальні дослідження технології влаштування збірно- монолітних конструкцій у незнімній залізобетонній опалубці з несучим арматурним каркасом «Філігран» ……………………………………………..80 Висновки за розділом 3…………………………………………………..90 РОЗДІЛ 4. НОВІ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЬ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД……………………………………………………………………...…..92 4.1. Зовнішні багатошарові стіни ………………………………………..92 4.2. Збірно-монолітні конструкції в незнімній залізобетонній опалубці з 3 арматурним каркасом «Філігран» ……………………………………………..94 4.3. Переваги та недоліки збірно-монолітних конструкцій …………...98 Висновки за розділом 4 …………………………………………………..99 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ………………………………………………..100 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...101 4 Актуальність дослідження. До найважливіших об'єктів для вдосконалення експлуатаційних якостей (ЕЯ) у цивільному будівництві слід віднести будівлі з монолітним та збірно-монолітним залізобетонним каркасом, внаслідок домінування цих будівельних систем на ринку. Для суттєвого підвищення ЕЯ необхідні нові методичні підходи, що стимулюють пошук раціональних архітектурно-будівельних та організаційно-технологічних рішень. Основна цінність подібних методик полягає у виявленні та реалізації можливостей здійснення якісних змін на різних етапах життєвого циклу будівлі. Одним із варіантів вирішення такого завдання є комплексний підхід, що став методичною основою системного інжинірингу, що застосовується у кращих бізнес-проектах зарубіжної та вітчизняної промисловості. У зв'язку з існуючими техніко-економічними можливостями учасників життєвого циклу будівлі комплексний підхід у підвищенні ЕЯ будівель можна реалізувати тільки при виділенні пріоритетних напрямків. Сучасна практична діяльність учасників щодо вдосконалення ЕЯ цивільних будівель не містить методичної основи і має багато в чому випадковий характер, що не дозволяє реалізувати комплексний підхід. Відзначений недолік характерний для багатьох її аспектів, включаючи організаційно-технологічне забезпечення, яке визначається інтенсивністю впровадження нових організаційно- технологічних та конструктивних рішень, отриманих на експериментальній та винахідницькій основі. Таким чином, актуальність дослідження обумовлена необхідністю обґрунтування методичної основи, а також взаємопов'язаних організаційно- технологічних та конструктивних рішень, що забезпечують комплексне підвищення ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель. Мета дослідження - обґрунтування методичних, організаційно- технологічних та конструктивних рішень, що забезпечують комплексне підвищення ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель. Об'єкт дослідження - експлуатаційні якості монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель. Предмет дослідження - методи та технології підвищення експлуатаційних якостей монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель. Завдання дослідження 1. Визначити структуру ЕЯ монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель, що відповідає концепції життєвого циклу будівельного об'єкта, виявити зміст ЕЯ для врахування потреб учасників життєвого циклу будівлі. 2. Розробити методику аналізу ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель з метою оцінки їх значущості та пріоритету у вдосконаленні. 5 3. Розробити модель комплексного підходу до вирішення задачі підвищення ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель та алгоритм її практичної реалізації. 4. Визначити методичні та організаційні умови отримання достовірної оцінки ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель та розробити її алгоритм (на прикладі діяльності учасника життєвого циклу будівлі); 5. Розробити методику оцінки інноваційного потенціалу монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель для визначення пріоритетів у їх вдосконаленні, а також систему оцінювання готовності спеціаліста до будівельної експертизи, що дозволяє її реалізувати з достовірними результатами. 6. Розробити та експериментально обґрунтувати конструктивно- технологічні рішення несучих та огороджувальних конструкцій, що забезпечують підвищення ключових параметрів ЕЯ несучих та огороджувальних конструкцій монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель, а також комплект технологічних карт з реалізації запропонованих рішень. Практична цінність результатів досліджень полягає в наступному: - обгрунтовані технологічні способи влаштування гнучких стрижневих і смугових зв'язків у багатошарових кладках з облицювальної цегли та ніздрювального блоків; - обгрунтовані оптимальні склади ланок, норми часу та нормоком- плекси для виконання робіт зі зведення каркасу цивільного будинку в незнімній залізобетонній опалубці; - обґрунтовано конструктивно-технологічні рішення зовнішніх багатошарових ненесучих стін з гнучкими стрижневими та сітчастими зв'язками, що забезпечують підвищення ключових параметрів ЕЯ стінового огородження цивільної будівлі. 6 РОЗДІЛ 1. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ: СТАН ПИТАННЯ І НАПРЯМОК ДОСЛІДЖЕНЬ 1.1. Експлуатаційні якості цивільних будівель: визначення та систематизація У нормах з будівельного проектування, що вийшли в 1955 [1], експлуатаційні якості будівлі характеризувалися складом приміщень, нормами їх площ і обсягів, внутрішнім оздобленням і технічним обладнанням. Дотепер єдиного (нормативного) визначення поняття експлуатаційних якостей (ЕЯ) будівлі не склалося. У таблиці 1.1 представлено кілька вітчизняних та одне закордонне визначення, що дають уявлення про зміст ЕЯ будівлі, а також пов'язаних з ними понять експлуатаційних характеристик (показників). Концепція Визначення Автор 1 2 3 Фактичні фізичні, технічні та технічні Експлуатаційні якості будівель, споруд та їх елементів. Бойко Д.М. та ін. характеристики Їх кількісні значення - параметри [2] будівлі експлуатаційних якостей - визначені в нормах. До відмінностей і особливостей, які характеризують будівлю, а також соціальної та споживчої ефективності Тактико-технічні його функціонування, відносяться: Шрайбер А.К. і характеристики рівень комфорту, наявність дефектів, інше [3] будівлі зручність і простота обслуговування, рівень споживання тепла і енергії, ремонтопридатність і т.д. Сукупність технічних, об'ємно- планувальних, санітарно-гігієнічних, Експлуатаційні Вавуло Н.М., економічних і естетичних характеристики Рогонський В.А. характеристик будівлі, сумісних з будівлі та ін. [4, 5, 6] системою вимог (критерії) до будівлі і набором визначення його якості 7 Експлуатаційні ISO 6707-1:2004 вимоги Очікувана якість робіт [7] до будівлі У представлених визначеннях ЕЯ акцент робиться з їхньої комплексності. Разом з тим, зрозуміло, що суть ЕК пов'язана з тим, наскільки вони забезпечують процес використання будівлі за призначенням. Тому ЕЯ пропонується розглядати як базові характеристики будівлі в цілому та її окремих елементів, що володіють споживчою цінністю і є об'єктом діяльності експлуатуючої організації. Підхід до вирішення завдання комплексного підвищення ЕЯ будівлі передбачає їх систематизацію, що включає максимально повний облік та достатню класифікацію для вирішення завдань їх удосконалення. У посібнику під ред. М.Д. Бойко з технічного обслуговування будівель [2], що вийшов у 1993 році, параметри інтегральної експлуатаційної якості будівлі пропонується ділити на великі групи: фізико-технічні та параметри технологічної відповідності будівлі призначенню. Зарубіжні дослідники, наприклад, у Польщі, в монографії 1983 [8], аналогічно виділяють дві групи: функціональні та технічні. Так само розділені ЕЯ цивільної будівлі у двох пізніших вітчизняних роботах [9]. В даний час такі класифікації не видаються достатніми, оскільки вони не цілком враховують аспект споживчої якості. За останні двадцять п'ять років розвиток споживчої якості в галузі цивільного будівництва фахівці поділяють на три етапи: ринок продавця; кризовий; ринок покупця [10]. У сучасних ринкових умовах очікування і вимоги споживача, які можуть бути істотно вищими за обов'язкові вимоги норм, набувають все великого значення та їх облік - це вагома конкурентна перевага для будівельної організації, і ключова умова її успішного подальшого розвитку. Тому класифікацію і змістом експлуатаційних якостей, особливо цивільних будівель, необхідно регулярно переглядати з урахуванням включення до їх складу споживчих якостей. Для завдання вдосконалення ЕЯ цивільних будівель найбільший інтерес представляють будівлі з монолітним і збірно-монолітним каркасом, як внаслідок домінування цих будівельних систем над ринком, а й як мають достатній потенціал на вирішення [11]. За даними НДІ проектреконструкція м. Київ, наведеним у нормах [12], монолітні будівлі висотою 9 поверхів у розрахунку на 1 млн. м2 загальної площі забезпечують порівняно з 8 великопанельними зниження: кошторисної вартості будівництва на 5 %; витрати цементу марки 400 на 4%; витрати енергоресурсів на зведення будівель та вихідні матеріали, та конструкції на 27 %. Для будівель із збірно- монолітним каркасом зниження техніко-економічних показників, наведених до метра площі, порівняно з повнозбірним варіантом, становить: трудомісткість – 10-15 %, капітальні вкладення на зведення конструкцій – до 15 %, витрата сталі – до 30 %; цементу – до 10 %. Варто зазначити, що ще в урядовій програмі 1987 року «Моноліт-2000», прийнятої для реалізації до 2000 року, наголошувалося на перевагі монолітного домобудівництва. «... у порівнянні з панельним домобудуванням у середньому на 40% скорочуються витрати на створення виробничої бази, на 20% витрата металу та на 30% витрата енергетичних ресурсів» [13]. Також на пріоритетність дослідження та вдосконалення якостей монолітних та збірно-монолітних будівель вказує все зростаюча швидкість їх зведення. Так, наприклад, тривалість зведення одного поверху секції монолітного житлового будинку скорочена (для Київського регіону) до трьох доби [14]. Подібні темпи будівництва дозволяють говорити про створення вітчизняних технологій швидкісного монолітного домобудування [15], які здатні за швидкістю будівництва конкурувати зі збірним. На думку деяких дослідників, збірне житлове будівництво за економічності та ефективності програє монолітному, оскільки будівля із збірного залізобетону заздалегідь хіба що розрізається на окремі елементи, які на будівництві повноцінно не поєднуються, що знижує економічність конструкції [16]. Конструктивні особливості монолітних і збірно-монолітних каркасів більшою мірою відповідають вимогам щодо захисту будівлі від прогресуючого руйнувань, у відповідності до ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013. Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва [17] та забезпечення надійності його конструкцій при аварійних впливах у відповідності до ДБН В.2.2-15:2019 «ЖИТЛОВІ БУДИНКИ Основні положення» та ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення». Для об'єктивності слід зазначити кілька істотних недоліків монолітного домобудування в кліматичних умовах України: негативний вплив негативної температури зовнішнього повітря на процес формування несучих конструкцій, а також значну трудомісткість арматурних та опалубних робіт [18, 19, 20]. Характерним об'єктом даного дослідження слід вважати експлуатаційні якості монолітної багатоквартирної житлової будівлі, тобто, згідно з визначенням з ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення» [21], житлової будівлі, в якій квартири мають 9 спільні позаквартирні приміщення та інженерні системи. У даному дослідженні висота цивільних будівель (Відповідно до ДБН В.2.2-9:2018 під висотою будівлі розуміється різниця відміток поверхні проїзду для пожежних машин і нижньої межі отвору (вікна), що відкривається, у зовнішній стіні верхнього поверху, у тому числі мансардного. При цьому верхній поверх не враховується.), за аналогією зі становищем ДБН В.2.2-9:2018 [21], обмежена 75 м. Серед основних параметрів, що визначають споживчу якість таких об'єктів, експерти виділяють: несучі та огороджувальні конструкції; висота стель у чистоті; внутрішнє оздоблення; об'ємно-планувальні рішення; інфраструктура; інженерне забезпечення; безпека; гаражні площі; якість архітектурного опрацювання; місцезнаходження; якість обробки громадських приміщень; сервісне обслуговування, управління експлуатацією та ін., [22]. Фахівці з оцінки нерухомості до ключових ознак експлуатаційної якості житлової будівлі відносять, перш за все, її вартість та місце розташування. За кордоном, наприклад, у Великій Британії, існують спеціальні агентства, які спеціалізуються на комплексному аналізі місця розташування будівлі для оцінки ризику та формування рішення щодо купівлі житла [23]. Практично всі зазначені ознаки споживчої якості взаємопов'язані з експлуатаційними якостями. Винятком є вартість придбання та експлуатації будівельного об'єкта, яка розглядається та оцінюється самостійно, хоча, безсумнівно, вона є інтегральною результуючою всіх експлуатаційних якостей будівлі. Новий підхід до визначення ЕК та їх класифікації необхідний не тільки для того, щоб повніше враховувати інтереси споживачів, а й учасників інвестиційно-будівельного проекту. Він забезпечує можливість пошуку найбільш раціональних шляхів та комплексних підходів до підвищення рівня ЕК. Для реалізації комплексного підходу пропонується наступне авторське визначення ЕК цивільного будинку. Експлуатаційні якості громадянської будівлі - це сукупність його взаємопов'язаних параметрів, що формуються учасниками життєвого циклу будівлі та мають споживчу цінність, виражену насамперед у безпечному, комфортному та економічному використанні даної будівлі, а також у її обслуговуванні з аналогічними характеристиками. Основою для запропонованої класифікації ЕК цивільної монолітної та збірно-монолітної будівлі послужила низка вимог наступних нормативних документів: – Постанова Кабінету Міністрів України №1764 від 20.12.2006. «Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд»; – Закон України № 5403-VI від 02.10.2012 «Про пожежну безпеку»; 10 – Закон України № 1818-IX від 08.03.2022 р «Про енергетичну ефективність»; - ДБН В.1.2-14:2018 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Загальні принципи.», ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану»; - ДБН В.2.2-9-2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення ; - ДБН Б 2.2-5:2011 Планування і забудова міст, селищ і функціональних територій. Благоустрій територій . Крім цього, були враховані результати аналізу досвіду проектування [24, 25, 26 , 27, 28], будівництва [29, 30, 31] і експлуатації моно цивільних будівель на території України та країн світу, а також досвід систематизації ЕК фізкультурно-оздоровчих комплексів та житлових будівель [35]. Найбільш зацікавлені в ЕЯ споживачі, тому вони у пропонованій класифікації систематизуються за критеріями, зрозумілими не лише фахівцям. В основу класифікації покладено поділ усіх експлуатаційних якостей на дві групи (рисунок 1.1): 1) інвестиційні ЕК; 2) інженерно-функціональні ЕК. Перша група якостей виражає укрупнену характеристику, визначену учасниками будівництва до початку експлуатації будівельного об'єкта - це його вартість. Вона складається, в основному, із вартості проектування, будівельних матеріалів та виробів, будівельно-монтажних робіт, а також вартості землі, послуг з підключення інженерних мереж та умов банківського кредиту. Введення поняття інвестиційного ЕК пов'язане з необхідністю доступної вартісної оцінки інженерно-функціональних якостей, наприклад, при обмеженому бюджеті такий індикатор дозволяє інвестору оцінити якість організації проектування та будівництва будівлі. Номінальні значення якостей другої групи регламентуються вимогами норм, формуються проектними рішеннями і параметрами виробничо- технологічного процесу, у своїй їх фактичні кількісні значення стають відомими споживачеві лише період експлуатації. Назва та зміст другої групи ЕК відповідає вимогам схеми формування суб'єктивних переваг споживачів послуг (або набувачів житла) для цивільних будівель, запропонованої у колективній роботі. 11 Обидві групи взаємопов'язані: величина вартості певною мірою відбиває рівень інженерно-функціональних ЕЯ і навпаки, орієнтація на певні інженерно-функціональні параметри визначає рівень вартості. Виділення двох груп якостей забезпечує можливість більш повного аналізу ЕК цивільної будівлі з позиції будівельної системотехніки та використовувати при цьому концепцію життєвого циклу будівельного об'єкта [36, 37], реалізованого за інвестиційно будівельному проекту. Всі параметри, віднесені до другої області (інженерно-функціональні ЕЯ), розділені на п'ять інтегральних ЕЯ (надійність; безпека; ресурсоефективність; функціональність; комфортність та санітарія). Структура та зміст кожного інженерно-функціонального інтегрального ЕЯ, відповідно до рекомендацій теорії будівельної кваліметрії, представлена у вигляді дерева властивостей, тобто. мають певну впорядкованість та ієрархію [38]. Експлуатаційні якості (ЕЯ) монолітного та збірно-монолітного цивільної будівлі Інвестиційно-будівельний етап Етап експлуатації Інтегральні інвестиційні ЕК Інтегральна інженерія та функціонал ЕК Рис. 1.1 - Групи ЕЯ монолітної та збірно-монолітної цивільної будівлі Так, кожна інтегральна ЕК містить групу конкретних ЕК, які є його еквісатисними властивостями. У свою чергу, кожна конкретна ЕК містить групу параметрів, що належать до його еквісатисних властивостей. Параметри ЕК у цій структурі ставляться до квазипростим властивостям, які вимагають подальших підрозділів. Також при побудові дерев властивостей інтегральних ЕК автором використали низку таких правил [38]: - коригованість; - облік взаємозв'язків у системі «людина – середовище – об'єкт»; - споживча спрямованість формулювань властивостей; 12 Вартість проектування Вартість будівельних матеріалів, виробів Вартість будівельно- монтажних робіт Вартість банківського кредиту, послуги «під ключ» та інші витрати Надійність Безпека Ресурсоефективність Функціональність Комфорт і санітарія - функціональна спрямованість формулювань властивостей; - необхідність та достатність числа властивостей у групі; - одночасність існування властивостей; - однозначність тлумачення формулювань; - перевага правостороннього дерева; - перевага табличної форми дерева. Таким чином, при побудові дерев властивостей інтегральних інженерно- функціональних ЕК автором було виділено 19 конкретних ЕК, що містять 65 параметрів. Сукупність отриманих правосторонніх дерев, представлених у табличному вигляді утворює ієрархічну структуру інженерно-функціональних ЕК, подану в таблиці 1.2. У першій колонці таблиці містяться інтегральні ЕК, у другій – еквісатисні їм конкретні ЕК, а третій – перелік параметрів ЕК. Таблиця 1.2 - Структура інженерно-функціональних ЕК монолітної та збірно- монолітної цивільної будівлі Невід'ємна Експлуатаційна експлуатаційн Параметр експлуатаційної якості якість* а якість 1 2 3 1.1. Міцність бетону 1.2. Деформативность 1.3. План-висотне положення в нормативи 1. Надійність допусків 1.4. Цілісність конструкцій 1.5. Ширина отвору тріщини Надійність 1.6. Кількість і розташування арматури і закладних деталей 1.7. Захисний шар бетону 2.1. Живучість 2. Довговічність 2.2. Ремонтопридатність конструкцій 2.3. Ергономіка в технічному о2б.4с.л Мугіожвруевмаоннті ний період (стійкість) 3.1. Межі вогнестійкості конструкцій 3. Пожежобезпечні 3.2. Клас пожежної небезпеки конструкцій безпека конструкції 3.3. Пожежна небезпека будівельних Безпека матеріалів 4. Пожежобезпечна 4.1. Ступінь пасивного захисту приміщень небезпека для 4.2. Можливість евакуації та рятування будівель 4.3. Схема розташування протипожежних загороджень 13 Продовження таблиці 1.2 1 2 3 4.4. Можливість доступу пожежних підрозділів 5. Захист 4.5. Непоширення вогню на ряді будівель конструкцій від 5.1. Сейсмозахист небезпечних явищ 5.2. Віброзахист 5.3. Стійкість до прогресуючого колапсу Продовження 6. Захист 5.1. Сейсмозахист таблиці 1.2 конструкцій від 5.2. Віброзахист небезпечних явищ 5.3. Стійкість до прогресуючого колапсу 6.1. Електробезпека 6.2. Вибухобезпека 6.3. Експлуатація підйомно-транспортного обладнання 7. Безпека будівлі 6.4. Рівень напруженості електромагнітного поля для користувачів 6.5. Рівень іонізуючого випромінювання Безпека 6.6. Захист від газів ґрунту 6.7. Параметри елементів будівельних конструкцій (огорожі, отвори, сходи тощо) 8. Безпека будівлі 7.1 Забруднення стічними водами; для 7.2. Ліквідація (утилізація) твердих і побутових навколишнього відходів с9е. рМедеохавниіщчна а безпека 8.1. Запас несучої здатності та стійкості конструкцій 9.1. Питома величина споживання енергетичних ресурсів (опалення, вентиляція, спалювання 10. водопостачання); Енергоефективніс 9.2. Питома вартість витратна електричну ть енергію; 9.3. Можливість використання вторинних та Ресурсоефект поновлюваних джерел енергії ивність 10.1. Річні витрати на опалення, водопостачання, 10. Економічна каналізацію, електроенергію, санітарно-гігієнічні ефективність витрати операційних 10.2. Витрати на планові та капітальні витрат перемонтажні роботи 10.3. Витрати на утримання інженерного обладнання 11.1. Масштаби і якість архітектурного вигляду Функціональ 11. Естетичні 11.2. Гармонія з навколишнім середовищем ність якості 11.3. Текстура поверхні та якість відділу 14 Продовження таблиці 1.2 1 2 3 12.1. Функціональне зонування та взаємне розташування приміщень 12.2. Доступність для маломобільних груп 12. Індивідуальні та населення загальні мандри 12.3. Забезпечення зеленими насадженнямита елементами благоустрою 12.4. Надання стоянки для автомобілів Функціональн 13.1. Технічний рівень інженерних систем ість 13. Надійність 13.2. Відповідність технічних параметрів інженерних систем інженерних систем фізіології людини 13.3. Тип підтримки системи (централізована та автономна) 14. Розташування 14.1. Орієнтація будівлі на сторони світу 14.2. Близькість інших будівель і споруд будівлі в міському 14.3. Насичення території забудови середовищі об'єктами інфраструктури 15.1. Відносна вологість повітря в місці 15.2. Вологість огороджувальних матеріалів 15. Температура 15.3. Температура повітря в приміщенні і на вологості поверхні огорожі 15.4. Амплітуда коливань температури на внутрішній поверхні огорожі 15.5. Показник теплопоглинання підлоги 16.1. Рівень інсоляції 16. Освітленість 16.2. Рівномірність освітлення Комфорт 17.1. Гідроізоляція дахів, стель, стін та санітарії 17. Герметичність 17.2. Щільність і цілісність стиків, швів 18.1. Повітрообмін із зовнішнім 18. Якість повітря та 1се8р.2е.д Повоивщітермоп роникність огорож 18.3. Аерація будівлі води 18.4. Якість води для господарських потреб і пиття 19.1. Звукоізоляційна здатність захищати 19. Звукоізоляція дані від повітряного та ударного шуму, а також шуму від обладнання * - Маються на увазі можливі і об'єктивно виникаючі відмінності між нормативними параметрами та їх реальними значеннями на стадії завершення будівництва або відмінності між очікуваннями споживачів і нормативними вимогами. У запропонованій класифікації чітко виділяються якості, на вдосконалення яких орієнтовані різні учасники будівництва, що дозволяє створити основу для гнучкішого управління процесом формування ЕЯ. Так, інвестори більшою мірою зосереджені на оптимізації інвестиційних якостей 15 будівельного об'єкта; підрядні організації як втілюють проектні параметри інженерно-функціональних якостей, але й прагнуть скоротити час і собівартість робіт. Отже, чіткіше визначаються зони відповідальності учасників будівництва за конкретні ЕЯ та його параметри. Крім того, дана класифікація створює методичну основу для вдосконалення ЕЯ будівлі за рахунок виділення пріоритетів та реалізації комплексного підходу. 1.2. Конструктивні та організаційно-технологічні рішення монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель Конструктивні системи монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель В даний час існує кілька класифікацій конструктивних систем будівель, які визначають системи за такими ознаками: – на кшталт вертикальних несучих конструкцій [39]; – з розміщення конструкцій у плані та за висотою [40]; – за складовими несучими елементами (плоскі, просторові) [40]. Вертикальні несучі конструкції монолітних будівель прийнято розділяти на чотири типи: I - стрижневі елементи суцільного перерізу (каркас); II – площинні елементи (стіни); III – неплощинні елементи у вигляді тонкостінних стрижнів відкритого або замкнутого профілю (вертикальні стволи ліфтових шахт); IV - неплощинні елементи у вигляді тонкостінної призматичної оболонки незамкнутого профілю (зовнішня оболонка будівлі). Конструктивні системи, які містять несучі елементи лише одного типу, одержали назву первинні або системи першого рівня. За кількістю типів, що застосовуються в конструктивній системі несучих елементів, розрізняють похідні системи другого, третього та четвертого рівнів [40]. За матеріалом несучих конструкцій і несучих конструкцій монолітні будівлі класифікують [41] на такі основні групи: - цільномонолітні будівлі - всі несучі конструкції виконані з монолітного залізобетону; - збірно-монолітні будівлі та будівлі з незнімною опалубкою - несучі конструкції поєднують монолітний залізобетон і несучих або формоутворювальних збірних елементів; - кам'яно-монолітні (цегляно-монолітні) будівлі - несучі огороджувальні стіни виконані з дрібноштучних елементів; – стале-залізобетонні будівлі – несучі конструкції є комбінованими: трубобетон, елементи з жорсткою арматурою, монолітні перекриття по 16 металевій балковій клітині і т.д. Можливі поєднання конструктивних систем, що утворюють сімейство каркасних і безкаркасних систем цивільних монолітних будівель, розроблені на основі класифікаційної схеми з [42], представлені в таблиці 1.3. За даними монографії китайських авторів [43] в таблиці 1.3 також вказані максимальні рекомендовані висоти для багатоповерхових будівель аналізованих конструктивних систем. Зарубіжний досвід будівництва До теперішнього часу в будівельному секторі розвинених країн частка збірного залізобетону становить близько 20 %, а монолітного залізобетону – 60 %, наприклад [44, 45]: – США обсяг застосування монолітного залізобетону становить 74 %, а збірного – 26 %, у своїй близько 63 % монолітного будівництва посідає частку житлових будинків; – у Німеччині 64 % припадає на монолітний бетон та 36 % на збірний, при цьому 52 % монолітного будівництва належить до житлового; - у Франції 86% становить моноліт, 14% - збірний залізобетон, при цьому практично вся частка монолітного будівництва припадає на цивільні будівлі. Можливі інші поєднання конструктивних систем, у яких тип вертикальних несучих конструкцій змінюється за висотою будівлі Досвід будівництва монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель у Китаї, узагальнений у [43, 46, 47], показує, що для будівель вище 75 м найбільшого поширення набула ствольно-рамна (ствольно-каркасна) конструктивна система. У таблиці 1.4 представлені дані щодо частоти використання різних конструктивних систем для 99 проектів монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель різної поверховості (в основному висотою від 60 м до 300 м), розроблених проектними організаціями провінції Гуандун, для будівництва на Півдні КНР [47]. Слід зазначити, що проекти будівель, що мають у Китаї статус «висотних» (У Китаї статус «висотна будівля» надається будинкам заввишки менше 75 м [43]), практично не призначені для постійного проживання людей. Таким чином, у КНР, як і у низці європейських країн, отримала практика відмови від розміщення у висотних будинках (заввишки понад 75 м) житла. На підставі аналізу даних з [48, 49, 50,51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59] в таблиці 1.5 представлено короткий опис, що застосовуються в США, країнах Європи та Японії вже близько 40-50 років. Слід зазначити, що деякі вітчизняні збірно-монолітні системи, що застосовуються в цивільному будівництві, схожі за окремими ознаками на закордонні, а в ряді випадків є їх аналогом. 17 Таблиця 1.3 - Можливі поєднання конструктивних систем монолітних будівель першого, другого та третього рівнів Основні конструкції Максимальна монолітних рекомендована будівель висота будівлі, м Властивост Назва комбінації і системи Відповід За но до даними наведени Міністерс х даних тва [43] [23] + + каркасно-стінова 120 140 + + + каркасно-ствольно-стінова 250 + + каркасно-ствольна 250 200 Каркасні каркасно-ствольно- + + + 500 200 системи оболонкова + + каркасно-оболонкова 250 - оболонково-каркасна- + + + 400 - стіновая ствольно-стінова + + 300 - Безкаркасн (ячеїста) ствольно-оболонкова і системи + + 350 300 («труба в трубі») + + оболонково-стінова 320 - Таблиця 1.4 - Частота використання різних конструктивних систем при будівництві багатоповерхових монолітних цивільних будівель (китайський досвід будівництва) Конструктивні системи монолітних будівель характеристики будівель Частота використання 9 4 16 60 10 1 структурної системи, % Максимальна висота будівлі в 126,6 98,8 668 206,1 180,7 200,18 групі, м Мінімальна висота будівлі в 59,8 51,5 61,8 54,3 64 - групі, м Основний поверховий ряд 22.26 26.28 30...55 23.43 20.27 63 будівель в групі 18 Каркасна Стіна (діафрагма) Ствольна Оболонкова Каркасна (рамна) Каркасно- стінова Каркасно- ствольно- стіновая Ствольно- каркасна Ствольно- стенова Ствольно- оболонкова Таблиця 1.5 - Характеристики деяких зарубіжних конструктивних систем збірно-монолітних цивільних будівель Країна, в якій Назва системи розвинена система Основні структурно-технологічні характеристики системи проектування (розробник) 1 2 3 Збірний каркас: Великобританія - колони заввишки поверх, зі «штепсельним» з'єднанням; - балки (багатопрогонові та однопрогонові) спираються на колони. У конструкції балки (Contiframe Contiframe передбачені отвори для стикування з робочою арматурою колон. Structures Limited Одночасно можуть застосовуватися збірні та збірно-монолітні балки. Holly Lane На балки монтують плити пустотного настилу. Бетонування (стики колон та монолітна Industrial Estate) частина балки) відбувається одночасно. ЗДбоіпрунсот-иммона оглеіотмнеитйр івяи бду кдаірвклаі:с пар ольоти від 6,0 до 7,2 м, висота до 5 поверхів - колони заввишки на 2-3 поверхи, зі «штепсельним» з'єднанням; просічення колон – у рівні перекриттів; - ригелі переднапружені (прямокутного, рідше квадратного перерізу, містять випуски хомутів) спираються на сталеві монтажні столики, передбачені на колонах. На ригелі монтують збірні багатопустотні плити. Перед бетонуванням вузол "ригель- колона" додатково армується. Бетонування (монолітна частина ригеля, просічка колон) PPB-Saret Франція відбувається одночасно. Збірний варіант каркаса - колони висотою на 2-3 поверхи, з вилковим з'єднанням; просічення колон – у рівні перекриттів; - ригелі переднапружені (прямокутного, рідше квадратного перерізу, містять випуски хомутів) спираються на сталеві консолі, передбачені на колонах, з'єднання ригеля з колонною - болтове. На ригелі монтують збірні багатопустотні плити. Замонолічується верхня частина ригеля 19 Продовження таблиці 1.5 1 2 3 Збірний каркас: США - колони одно-двох або триповерхової розрізки, містять консолі для спирання ригелів; (Ontario Precast колони з'єднуються за допомогою зварювання; Concrete Manufac- - ригелі Т-подібного перерізу (переднапружені, з нижньою полицею), у стінці перерізу Duotek System turers Association, ригеля передбачені отвори з постійним кроком для проходу інженерних комунікацій. Portland Cement На ригелі монтують збірні Т-подібні плити (з верхньою полицею). Бетонування (вузол As-sociation) «ригель-колона» та частина перекриття 63 мм) відбувається одночасно. Допустима геометрія будівлі: висота перекриття 1,22 м та 1,52 м; висота до 5 поверхів Збірний каркас: - Збірні (рідше монолітні) колони висотою на 1 ... 4 поверхи, зі «штепсельним» США з'єднанням; просічки колон - у рівні перекриттів, для спирання ригелів передбачені металеві столики; - ригелі (плитного типу), містять випуски хомутів. Dy core System (Фінфрок На ригелі монтують збірні багатопустотні плити. Перед бетонуванням вузол "ригель- Індастріз, Інк.) колона" додатково армується. Бетонування (монолітна частина ригеля, просічка колон) відбувається одночасно. Допустима геометрія будівлі: висота перекриття 0,508 м; проліт до 7,6 м; висота до 15 поверхів Збірний каркас: - колони одно-двох або триповерхових розрізів, зі «штепсельним» з'єднанням; - ригелі США U-подібного перерізу з нижніми симетричними консолями спираються на сталеві монтажні столики, передбачені на колонах; перед бетонуванням вузол «ригель-колонна» Thomas System (Томас Бетонні додатково армується. вироби) На консолі ригелів монтують переднапружені Т-подібні плити перекриттів. Бетонування (стики колон і монолітна частина ригеля - 76 мм) відбувається одночасно. Допустима геометрія будівлі: висота перекриття 0,95 м (0,99 м); проліт до 9,0 м 20 Продовження таблиці 1.5 1 2 3 Каркас: Японія - монолітні колони заввишки на поверх, зі збірною хрестовиною на оголовку; у конструкції хрестовини передбачені арматурні випуски та канали для робочої арматури колони; PG Connection (Obayashi Corpora- - збірні ригелі (рідше збірно-монолітні); вузол «ригель-колона» виконується в хрестовині System tion Technical Re- зварюванням. search Institute) На ригелі монтують збірні багатопустотні плити (для збірно-монолітного варіанта додатково омонолічують верх ригеля) Збірний каркас: Японія - Колони висотою на 2-3 поверхи, зі «штепсельним» з'єднанням; просічки - у рівні перекриттів; - ригелі U-подібного перерізу, що містять випуски хомутів) спираються на сталеві монтажні (Kabuki Construc- столики, передбачені на колонах; перед бетонуванням вузол «ригель-колона» додатково tion Co., Ltd. RPC-K System армується. На ригелі монтують плити пустотного настилу; бетонування (стики колон та Technical Research монолітна частина ригеля) відбувається одночасно Institute) Збірний каркас: - колони трубчастого перерізу заввишки на поверх, на оголовку передбачено по два пази; з'єднання аналогічно стику монолітних колон; Італія Structurapid - ригелі Т-подібного перерізу містять випуски хомутів, монтаж здійснюється з частковим System (Brevetti Gaburri) опиранням ригеля на колону через паз, передбачений на оголовку; перед бетонуванням верхня частина ригеля та вузол «ригель-колона» додатково армуються. На ригелі монтують плити пустотного настилу. Бетонування (сердечник колони, верхня частина ригеля) відбувається одночасно Збірний каркас: - колони одно-двох або триповерхової розрізки, містять консолі для спирання ригелів; колони Швеція з'єднуються за допомогою зварювання; Swedish - ригелі Т-подібного перерізу (переднапружені з нижньою полицею) заввишки до 800 мм. System (AB Strangbetong) На ригелі монтують плити пустотного настилу. Бетонування (стики колон та монолітна частина ригеля) відбувається одночасно. Допустима геометрія будівлі: прольоти від 6,0 до 7,2 м, висота до 20 поверхів 21 Продовження таблиці 1.5 1 2 3 Збірний каркас: - колони висотою на 1...4 поверхи, у рівні перекриттів передбачені просічки з консолями для монтажу ригелів; колони з'єднуються за допомогою зварювання; Фінляндія - ригелі сталезалізобетонні (незнімна сталева опалубка трапецієподібного перерізу з Delta перфорацією) монтується на консолі колон; перед бетонуванням вузол «ригель-колона» (Deltatek OY) додатково армується. На ригелі монтують плити пустотного настилу. Бетонування (стики колон та монолітна частина ригеля) відбувається одночасно Збірні елементи: - Колони двох або трьох-поверхової розрізки; у рівні перекриттів передбачені горизонтальні канали для пропуску канатної арматури елементів перекриттів; колони з'єднуються за допомогою зварювання; - Плити перекриттів багатопустотні (з посиленим контуром, містять вирізи по кутах) або ребристі. бувш. Югославія На тимчасових монтажних столиках, встановлених на колонах, монтують плити (одну чи дві IMS на комірку). Простір між колонами і плитами заповнюють високоміцним розчином. На всю (Branko Zczelj) ширину і довжину будівлі простягають канатну арматуру, пропускаючи її через канали в колонах. Після набору міцності розчину зачеканки натягують канати на диск перекриття. Після натягу ін'єктують полімер-цементним розчином отвори з канатами, зазори між плитами в створах колон бетонують. Допустима геометрія будівлі: розміри комірки: мінімальні 3×3 м; максимальні 7,2 7,2 м; висота до 16 поверхів (для сейсмічних районів). Перетин колон зазвичай 400×400 мм. 22 Кінець таблиці 1.5 1 2 3 Німеччина Незнімна залізобетонна опалубка заводського виготовлення: Elemendecken - для стін – дві плоскі пластини (шкаралупи) товщиною по 50 … 70 мм, з'єднані між собою pllotten (Syspro Gruppe просторовим арматурним каркасом (на кшталт «Filigran»); в пластинах міститься основне Betonbauteile) армування збірно-монолітних стін. Лицьові поверхні пластин виконані гладкими, внутрішні Німеччина мають спеціальну шорсткість для зчеплення з бетоном монолітного сердечника. Шкаралупи можуть містити П і Г-подібні отвори, а також отвори для пропуску інженерних мереж. У Filigran Filigran Trag- конструкціях пластин передбачені втулки для кріплення під час монтажу підкосів. У зазор між ersisteme GmbH & шкаралупами в заводських умовах може бути додатково встановлено шар ефективного Co.KG) плитного утеплювача (як правило, з боку зовнішньої панелі); США - для перекриттів – плоскі пластини завтовшки 50...70 мм; у пластині міститься нижнє Filigree Wideslab армування (іноді переднапружені) збірно-монолітного перекриття, а також просторовий System (Mid-State Filigree арматурний каркас (за типом «Filigran»), що має випуски для зв'язку збірної пластини з Systems, Inc.) монолітною частиною перекриття. Після установки елементів опалубки в проектне положення, додатково армуються стики Японія стін і перекриття, при необхідності виконується армування монолітної частини перекриття. OMNIDES Бетонування збірно-монолітних стін проводиться ярусами, верхній ярус збірно-монолітної Китай стіни та перекриття виконується спільно. Допустима геометрія будівлі: розміри прольотів до 7,2 м; висота до 30 поверхів 23 Вітчизняне будівництво Досвід будівництва цивільних будівель з конструкціями з монолітного залізобетону в Україні налічує близько 100 років. При цьому обсяг такого будівництва до 1990 р.р. був досить низьким. Наприкінці 80-х панельне домобудівництво СРСР становило загалом понад 60 % обсягу житлового будівництва, а найбільших містах - 80...90 % [37]. У 90-ті роки панельне домобудівництво в Україні, як і багато найбільш передових у технологічному відношенні галузі промисловості, переживає суттєвий спад. З 600 домобудівних підприємств, що знаходилися на території СРСР, в Україні залишилося не більше 380, сумарною продуктивністю (1989 р.) - 72 млн. м2 загальної площі на рік [29]. До кінця 1996 р. їхня продуктивність впала вдвічі внаслідок різних організаційних помилок і різкого зниження інвестицій. У радянський період монолітні залізобетонні конструкції для цивільного будівництва, в основному, застосовувалися в будинках з рамним каркасом прольотом від 6 до 9 м, в районах із значними сейсмічними (Північний Кавказ, Крим, Середня Азія тощо) та вітровими навантаженнями. Конструкції виготовлялися без попередньої напруження, з бетону невисоких марок та звичайною арматурою. Для бетонування, зазвичай, використовувалася дерев'яна опалубка одноразового застосування. Навіть у Києві було збудовано лише кілька цивільних будівель із монолітного залізобетону, причому, головним чином, іноземними фірмами (наприклад, готель «Україна») [60]. Орієнтація будівництва на масове застосування збірних залізобетонних конструкцій, починаючи з 60-х років минулого століття, призвела до застосування в будинках висотою до 30 поверхів як несучу система - уніфікованого зв'язкового каркасу з шарнірним об'єднанням ригелів і колон у вузлах рам [61]. У цілому нині цей каркас застосовувався (нині досить рідко) на будівництво громадських і виробничих будинків. В даний час монолітні цивільні будівлі виконуються в наступних конструктивних систем [45]. - безкаркасна (стінова) з малим (до 3,6 м) або великим кроком (зазвичай до 7,2 м) поперечних (рідше поздовжніх) несучих стін; - каркасно-ригельна; - каркасна безригельна; - система з несучими пілонами з влаштуванням ригелів або без них; - каркасна з плоским перекриттям коробчастого типу (використовується рідко, в основному при сітці колон 7,2х7,2 м або 9,0x9,0 м для будівель громадського призначення); - каркасна з кесонним перекриттям (використовується рідко, для 24 громадських будівель і покриттях вбудовано-прибудованих приміщень). У вітчизняній практиці, залежно від умов виконання робіт (укладання та ущільнення бетону), а також забезпечення необхідної надійності несучих конструкцій, мінімальні перерізи вертикальних елементів для цивільних будівель приймаються [45]: - колони в будинках до 5-ти поверхів - 300x300 мм; - колони в будинках понад 5 поверхів - 400x400 мм; - товщина стін (пілонів) - 200 мм. Товщину монолітного безбалочного перекриття зазвичай приймають в діапазоні від 1/27 до 1/32 від більшого прольоту плити. У сучасних вітчизняних рекомендаціях щодо конструктивних систем, що використовуються в житловому будівництві [62] розглядаються три основні варіанти систем для монолітного та збірно-монолітного домобудівництва з вказівками щодо їх раціонального використання (таблиця 1.6). Конструктивно-технологічний тип будівлі визначається методом зведення: 1) монолітні (збірно-монолітні), що зводяться в ковзній опалубки; 2) монолітні (збірно-монолітні), що зводяться в об'ємно-переставних опалубках, які видобувають на фасад; 3) монолітні (збірно-монолітні), що зводяться в переставних опалубках, що витягуються вгору; 4) збірно-монолітні з улаштуванням перекриттів в опалубках, що встановлюються на проектній позначці; 5) збірно-монолітні з улаштуванням перекриттів методом підйому; 6) збірно-монолітні з улаштуванням перекриттів методом опускання опалубок [101]. Перші три типи будівлі відносяться до першого сімейства систем (див. таблицю 1.3), решта - до другого сімейства. 25 Таблиця 1.6 - Області застосування основних конструктивних систем для монолітного та збірно-монолітного домобудівництва Система Область Характеристика структурної системи проектування застосування Найбільш поширений для житлового будівництва (типові проекти житлових будинків з соціальними квартирами). Безкаркасні (ste- Крок несучих стін буває змішаним (від new) з Будівлі значної 3,6 м) або великим (зазвичай до 7,2 м, поперечними або протяжності та рідко до 9,0 м), з їх поперечним або поздовжніми різної поверховості поздовжнім розташуванням. Зовнішні стінками стіни не несучі, виготовляються зі збірних промислових виробів або дрібноштучних матеріалів. Безкаркасні (ste Поперечні зовнішні і внутрішні стіни, Односекційні new) з поздовжні і поперечні. Стелі монолітні будівлі баштового поперечною або збірно-монолітні типу стінами Вона є найбільш варіативною для реалізації різних об'ємно-планувальних рішень, особливо для нежитлових приміщень на нижніх поверхах. Каркасний Вертикальні конструкції - це поєднання Односекційні ствольна (ствол) швидкомонтованих конструкцій з одним будівлі або декількома стволами (сердечниками) жорсткості з монолітного бетону. Перекриття монолітні або збірно- монолітні. У таблиці 1.7 представлений короткий огляд конструктивних та організаційно-технологічних рішень деяких вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель, виконаний на основі даних з [63-65]. У таблиці 1.8 містяться відомості з основних технологічних недоліків вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель на основі даних з [63, 66, 67], виконаних на будівельних майданчиках Країни. 26 Таблиця 1.7 – Основні конструктивні та організаційно-технологічні рішення вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель Назва Зарубіжна конструктивної Основні конструктивні та організаційно-технологічні система Ілюстративний матеріал системи рішення системи прототип (розробник) 1 2 3 4 Збірний каркас: колони висотою на 2-3 поверхи, зі «штепсельним» з'єднанням за перекриття; просічення колон – у рівні перекриттів; - ригелі переднапружені (прямокутного, рідше квадратного перерізу, містять випуски хомутів). Крок колон до 7,2 м-коду. Принципова послідовність монтажу 1) встановлення колон; 2) монтаж збірних (пристрій монолітних) вертикальних діафрагм жорсткості; 3) встановлення Рис. 1.2 - Вузол з’єднання колон та ригелів УДС збірного ригеля на монтажні металеві куточки, «Універсальна закріплені на колонних (з опиранням ригеля на PPB-Saret домобудівельна тимчасові проміжні опори); 4) встановлення (Франція) система» переднапружених пустотних плит на ригель; 5) м. Київ ДСК №1 армування монолітної частини ригелів, з додатковим ім. Співака М.В. армуванням вузла «ригель-колона»; 6) замонолічування верхньої частини ригеля з формуванням монолітних шпонок в порожнинах збірних плит і заповненням просічок колон. Конструктивні недоліки системи: поперечна арматура (хомути) не має надійного анкерування у вузлах «ригель-колона»; геометрія монолітної шпонки (довжина-на 300 мм) на опорному вузлі не відповідає Рис. 1.3 - Будівництво житлового дома по вул. вимогам з армування ригеля Радищева, 12 в м. Києві в 2004 г. 27 Продовження таблиці 1.7 1 2 3 4 Каркас складається із збірних одноярусних або багатоярусних колон (як правило, на 2 поверхи); просічення колон – у рівні перекриттів; збірних багатопустотних плит та монолітних ригелів. Колони перетином 300×300 мм та 400×400 мм; крок 2,7. 7,2 м; «Універсальна з'єднання колон поза перекриттям: зварене або за відкрита допомогою шпильок (для варіанта зі сталевими листами архітектурно- по торцях колон). будівельна Принципова послідовність монтажу 1) встановлення система IMS (бувш. колон; 2) монтаж збірних (пристрій монолітних) багатоповерхових Югославия) вертикальних діафрагм жорсткості; 3) монтаж будівель АРКОС» підтримуючої оснастки для збірно-монолітного (Серія Б1.020.1-7) перекриття (у серії рекомендовано білоруську систему (НДЕП ДП МОДОСТР); 4) встановлення пустотних плит БелНДІС) перекриттів на підтримуючу оснастку; 5) армування несучих і зв'язкових ригелів з пропуском арматури через просічки колон; 6) омонолічування ригелів з формуванням монолітних шпонок у порожнечах збірних Рис. 1.4 – Загальний вигляд каркасу 1 – плит та заповненням просічок колон колони; 2 – збірні багатопустотні плити; 3 - міжплитні шви омонолічування; 4 – монолітні несучі ригелі; 5 - монолітні зв'язкові ригелі 28 Продовження таблиці 1.7 1 2 3 4 «Уніфікована Збірний безригельний каркас: колони висотою на 1-2-3 система збірно- поверхи з просічками в рівні перекриттів (колони монолітного з'єднуються зварюванням з наступним безригельного замонолічуванням); суцільні плити перекриття 3-х типів: каркасу» (КУБ- надколонні, міжколонні та середні, товщиною 160 мм; 2,5) з'єднання плит передбачено петлевим стиком плити з існують варіанти наступним замонолічуванням. систем: КУБ-1, Колони перетином: 200×200 мм, 300×300 мм та 400×400 КУБ-2, мм; крок 3,0. 12,0м. КУБ-2М, КУБ- Не Вказівки щодо проектування каркасу та технології 2К, КБК, КУБ- встановлено зведення каркасу системи КУБ-2,5 представлені в серії Рис. 1.5 - З'єднання колони та надколонної 3V, КУБ-3 (випуск 1-1). плити (Для системи Принципова послідовність монтажу 1) встановлення КУБ-2,5: колон з кондуктором для монтажу надколонних плит, Держкомархітек- зварювання арматури колон; 2) встановлення тури при надколонної плити; 3) встановлення монтажного Держбуді СРСР, оснащення для плит; 4) встановлення міжколонних та НСПО «Моноліт», середніх плит (закладення арматурних стрижнів у ЦНДПІ петлеві випуски плит); 5) замонолічування стиків плит і «Моноліт») просічки колон. Конструктивні недоліки системи: - Працездатність каркасу залежить від виконання стику «надколона плита-колона»; - петлевий стик між плитами погано Рис. 1.6 – Будівництво житлового будинку на працює на вигин. вул. Берегова, 34 у м. Черноморськ у 2016 р.) 29 Продовження таблиці 1.7 1 2 3 4 Незнімна залізобетонна опалубка заводського виготовлення: - для стін (стінові елементи) – дві плоскі пластини (шкаралупи) завтовшки по 50...60 мм, з'єднані між арматурним каркасом; у пластинах міститься основне армування збірно-монолітних стін. - для перекриттів (елементи перекриття) – плоскі пластини завтовшки 50...60 мм; у пластині міститься нижнє армування збірно-монолітного перекриття, а також Збірно- просторовий арматурний каркас, що має випуски. монолітний каркас У стику «стіна-перекриття» передбачено додаткове Рис. 1.7 - Незнімна залізобетонна стінова з незнімною Filigran армування. опалубка при будівництві житлового залізобетонною (Filigran Trag- Принципова послідовність монтажу 1) встановлення будинку по вул. Дідріхсона, 9 у м. Одесі у опалубкою стін і ersisteme стінових елементів з підтримуючими елементами 2008 р. перекриттів з GmbH & (підкосами); 2) установка тимчасових стійок та балок несучим Co.KG, Гер- для елементів переривання; 3) встановлення елементів арматурним мания) перекриття; 4) армування монолітної частини каркасом перекриття (при необхідності); 5) укладання ярусами «Філігран» бетонної суміші в стінові елементи; 6) армування стику «стіни-перекриття»; 7) бетонування верхнього ярусу збірно-монолітної стіни стін та монолітної частини перекриття. Конструктивні недоліки системи: - неоднорідне зчеплення стінових елементів з монолітною частиною стіни; - Величина зчеплення між збірно і монолітною Рис. 1.8 – Незнімна залізобетонна частиною стіни залежить від умов виготовлення опалубка перекриття при будівництві збірного елемента. житлового будинку по вул. Дідріхсона, 9 у м. Одесі у 2008 р. 30 Таблиця 1.8 - Технологічні недоліки вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель Назва конструктивної Технологічні недоліки системи Ілюстративний матеріал системи 1 2 3 1. Високе насичення арматурою вузлів каркаса (складність ущільнення бетонної суміші). 2. Необхідність симетричного завантаження збірно-монолітних ригелів при використанні стандартного оснащення (можливе утворення нормальних тріщин у збірній частині ригеля, що підтверджується практикою будівництва УДС в Уральському регіоні). 3. Низька технологічна надійність монтажу «Універсальна збірної частини збірно-монолітного рядового і торцевого ригеля. 4. домобудівельна Низька технологічна надійність пристрою «штепсельних з'єднань» система» колон за висотою, що здійснюються за допомогою епоксидної смоли або полімер-цементних складів, потрібна висока кваліфікація виконавців. Рис. 1.9 - Вузол сполучення збірної частини ригеля і колони для системи РЕКОН «Універсальна 1. Високе насичення арматурою вузлів каркаса (складність відкрита ущільнення бетонної суміші). архітектурно- 2. Низька технологічна надійність пристрою монолітних ри-гелів будівельна система (складно проконтролювати якість формування бетонних шпонок, багатоповерхових що утворюються в круглопустотних плитах). будівель 3. Наявність відповідальних зварних з'єднань у стиках колон за АРКОС» (Серія Б1.020.1-7) висотою. Рис. 1.10 — Вузол сполучення збірної частини ригеля та колони 31 1 2 3 1. Конструктивними рішеннями передбачений великий обсяг вельми відповідальних зварних робіт у вузлі з'єднання надколонної плити з колоною, що в цілому забезпечує працездатність каркаса. 2. Низька технологічна надійність центрування надколонної плити перекриття щодо колони (відстань між обичайкою плити та Рис. 1.11 - Можливі положення колоною по серії 30 мм). Без використання центрувального надколонної плити перекриття щодо «Унифікована кондуктора плита має можливість переміщатися в межах 30 мм і колони без використання кондукторів, що система збірно- повертатися в горизонтальному напрямку (Рис. 1.11). 3. Відсутність центрують монолітного безри центрування надколонної колони призводить до непроектних гельного каркасу» зазорів між плитами, при яких не забезпечується пропуск (КУБ-2,5) арматурних стрижнів через петлі (Рис. 1.12). 4. Низька технологічна надійність забезпечення рівності і площинності нижньої поверхні диска перекриття внаслідок використання монтажних підкладок (маяків) з неконтрольованою товщиною. Рис. 1.12 — Плити перекриття у вузлах А та Б орієнтовані так, що відсутня можливість пропуску арматурних стрижнів через петлеві випуски 32 Продовження таблиці 1.8 1 2 3 1. Технологічна складність заповнення та ущільнення бетонною сумішшю вузьких порожнин (100…120 мм) між збірними стіновими елементами. 2. Низька технологічна надійність контролю міцності Збірно-монолітний монолітного бетону збірно-монолітної стіни неруйнівними каркас з незнімною способами. 3. Технологічна складність зимового бетонування залізобетонною незнімної опалубки перекриттів при зледеніння внутрішньої опалубкою стін і шорсткої поверхні збірної плити (як показує будівельна практика перекриттів з утворену на шорсткої поверхні кірку льоду складно видалити). 4. несучим арматурним Технологічна складність витримування бетонної суміші у каркасом «Філі- гран» неутепленій залізобетонній опалубці (в зимовий період). 5. Технологічна складність контролю набору міцності монолітного бетону при його витримуванні в збірно-монолітному перекритті. Рис. 1.13 - Укладання бетонної суміші в незнімну стінну опалубку при будівництві житлового будинку по вул. Дідріхсона, 3 у м. Одесі у 2012 р. (фото автора) Додатково слід зазначити досить низьку технологічну надійність монтажу панелей шахт ліфтів при використанні стандартного монтажного оснащення (для системи «РЕКОН» і УДС) 33 У таблиці 1.9 представлено усереднену витрату основних будівельних матеріалів на 1 м2 площі поверху будівлі при використанні деяких вітчизняних збірно-монолітних систем [62]. Таблиця 1.9 - Витрата основних матеріалів на 1 м2 площі поверху Наступна Матеріал матеріало- місткість Бетон м3 /м2 поверхів 0,25 0,23 0,25 0,39 Арматура кг / м2 поверху 17,0 20,2 23,3 26,9 Аналіз понад 150 проектів цивільних монолітних та збірно-монолітних будівель, збудованих у період 2010 – 2017 р.р. у м. Києві, Одесі та інших містах, дозволив визначити частоту використання конструктивних систем будівель, див. таблицю 1.10. Таблиця 1.10 - Частота використання різних типів систем цивільних будівель Швидкомонтовані монолітні системи Функціональне призначення будівлі 127 103 4 1 3 16 Житлових 100 % 81 % 3 % 0,8 % 2,5 % 12,7 % 25 18 2 - 1 4 Громадський 100 % 72 % 8 % - 4 % 16 % Дані у таблиці 1.10 показують, що найбільше застосування серед збірно- монолітних систем цивільних будівель у м. Києві за останні п'ять років, незважаючи на її технологічні та конструктивні недоліки (таблиці 1.7 та 1.8), а також виявлені технологічні обмеження (див. розділ 3.3) та відносно висока 34 Загальна кількість Цілісномонолітні "РЕКОН" "Чебоксари серії" (аналог - система «РЕКОН» УДС) «Універсальна відкрита архітектурно-будівельна «Універсальна відкрита архітектурно-будівельна система багатоповерхових система багатоповерхових будинків ARKOS» (Серія будівель АРКОС» (Серія В1.020.1-7) Б1.020.1-7) "Єдина система збірної "Єдина система збірної монолітної безколісної монолітної безколісної рами" (KUB) рами" (KUB) Каркас із застосуванням Каркас з незнімною желе- стаціонарного залізобетону залізобетонною опалубкою з опалубкою стін і стін і перекриттів з несущим покриттями з несучим та арматурним каркасом матричним каркасом «Філігран» «Філігран» витрата матеріалів (таблиця 1.9), отримав каркас з використанням незнімної залізобетонної опалубкою стін та перекриттів з несучим арматурним каркасом «Філігран». У розділі 2.1 показано, що дана система має найвищий інноваційний потенціал серед останніх чотирьох збірно-монолітних систем, реалізованих в м. Києві останнім часом, а в розділі 3.3 також представлені її технологічні переваги. У зв'язку з цим, для вирішення завдання організаційно-технологічного забезпечення комплексного підвищення ЕК цивільних будівель у рамках справжнього дисертаційного дослідження розглядається лише ця збірно- монолітна система. Зовнішні стінові огородження монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель За ступенем впливу на рівень інженерно-функціональних ЕЯ цивільних будівель зовнішнє огородження поступається тільки несучому каркасу, що забезпечує необхідність дослідження та вдосконалення його ЕЯ. Тому для вирішення завдання комплексного підвищення ЕЯ монолітного або збірно- монолітного цивільного будинку крім несучого каркаса нами також розглядається зовнішнє стінове огородження. Для багатоповерхових каркасних цивільних будівель зазвичай застосовують три типи зовнішніх стінових огорож: 1) поверхово оперті (начіпні) зовнішні стіни, що викладаються з штучних виробів; 2) навісні на каркас стінові панелі; 3) зовнішнє утеплення або облицювальні панелі, що навішуються на зовнішню несучу стінку, виконану замість зовнішніх рядів колон кар-каса на контурі будівлі. З розвитком монолітного домобудівництва в Україні основним та масовим типом зовнішніх стін стали багатошарові огородження з конструкційними шарами з штучних матеріалів або монолітного залізобетону з плитними утеплювачами. Огородження в монолітних та збірно-монолітних цивільних будівлях, як правило, повністю звільнені від сприйняття загальних навантажень, що прикладаються до будівлі при експлуатації, та виконують архітектурно- декоративні, теплозахисні та огороджувальні функції [107]. Тому їх зводять з легких і відносно маломіцних матеріалів. Так, маса 1 м2 зовнішньої стіни, що не несе, як правило, не перевищує 200.. .250 кг [26, 63]. Основні конструктивні рішення зовнішніх багатошарових поверхово опертих стін з різними видами облицювання представлені рис. 1.14. При будівництві цивільних монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель значного поширення набула огорожа у вигляді багатошарової 35 конструкції, внутрішній шар якої виконаний кладкою з легкобетонних блоків (газобетонних блоків автоклавного твердіння) на розчинах з сухих сумішей, зовнішній захисний шар виконаний кладкою з облицювальної цегли (як правило, силікатної з порожнинами) на цементно-піщаному розчині [67]. Між двома шарами кладки передбачений теплоізоляційний шар із фасадного мінераловатного утеплювача – тришарова кладка. У розділі 3.2 буде представлено конструктивний розвиток зазначеного варіанта тришарової кладки, в якому шар щодо недовговічного утеплювача замінений на другий шар кладки з газобетонних блоків зниженої щільності - так звана двошарова кладка. Такий варіант кладки за ініціативою ТОВ «Реконфісс» використовується в містах Київській області з 2014 року. Дослідження, проведені автором (див. розділ 3.2), показали можливість використання в такій кладці пластикових сіток як гнучкі зв'язки між шарами. Слід зазначити, що при будівництві монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель в київському регіоні максимальне поширення отримало багатошарову огорожу, виконану за технологією «мокрого фасаду», при якому поверх шару теплоізоляції влаштовується тонкий штукатурний шар по фасадній (пластиковій) сітці. Рис 1.14 - Конструктивні рішення зовнішніх багатошарових стін з різними видами облицювання: а) одношарова стіна; б) двошарова стіна; в) тришарова стіна; г) двошарова стіна із зовнішньою теплоізоляцією; д) стіна з вентильованим фасадом 36 1 – кладка з легкообетонних блоків; 2 - монолітна (збірно-монолітна) плита перекриття; 3 - термовкладиш; 4 – деформаційний шов; 5 - штукатурка; 6 - цегляна кладка в 1/2 цегли; 7 - ефективний утеплювач; 8 - невентильований повітряний зазор; 9 - облицювальні панелі; 10 – повітряний зазор; 11 – кронштейн; 12 - "Т" - образна напрямна; 13 - дифузійна плівка; 14 - оцинкована сітка; 15 – зв'язку, 16 – склопластикова сітка. При будівництві монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель максимальне поширення в нашій країні набуло багатошарового огородження, виконане за технологією «мокрого фасаду», при якому поверх шару теплоізоляції влаштовується тонкий штукатурний шар по фасадній (пластиковій) сітці. Аналіз 320 проектів цивільних монолітних та збірно-монолітних будівель, збудованих у період 2010 – 2017 рр. у містах Києва, Одеси, Черноморськ дозволив визначити частоту використання типів зовнішніх багатошарових огорож, див. таблицю 1.11. Таблиця 1.11 - Частота використання різних типів зовнішніх огорож у монолітних та збірно-монолітних цивільних будівлях Група будівель за Функціональне Кіль- матеріалом призначення кість несучих будівлі будівель конструкцій Монолітні 30 26 161 9 Житлових 226 (цільно- 73 % 70 % 75 % 32 % монолітні) 5 - 25 19 Громадський 49 12% 12 % 68 % 4 8 18 - Збірні монолітні Житлових 30 10 % 21 % 8 % (в тому числі зі 2 3 10 - знімною Громадський 15 опалубкою) 5 % 9 % 5 % 41 37 214 28 ПІДСУМОК: 320 100 % 100 % 100 % 100 % 37 Тришарова кладка (кладка з легких бетонних блоків, утеплення фасаду, кладка з лицьової цегли) «Двошарова» кладка (кладка з легких бетонних блоків в два шари, кладка з облицювальної цегли) «Мокрий фасад» (кладка з легких бетонних блоків, утеплення фасаду і штукатурка) Фасадна система з вентильованим зазором (кладка з бетонних блоків, утеплення фасаду та облицювання фасадної системи) З таблиці 1.11 видно, що значний інтерес для вдосконалення експлуатаційних якостей (ЕК) огорож у будинках з монолітним та збірно- монолітним каркасом представляють тришарова та двошарова кладки. Найбільш популярна кладка з «мокрим фасадом», що має максимальний потенціал удосконалення ЕК, через технологічні особливості пристрою зовнішнього шару в цьому дисертаційному дослідженні не розглядається. 1.3. Недоліки організаційно-технологічного забезпечення експлуатаційних якостей монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель У роботах [68, 69] встановлено, що причинами зниження експлуатаційних якостей конструкцій цивільних будівель, що призводять в кінцевому підсумку до аварії будівлі, є критичні дефекти в комбінації з людськими помилками при проектуванні, виготовленні, монтажі та експлуатації конструкцій. У дослідженні [68] оцінено ймовірність помилок учасників життєвого циклу будівлі (таблиця 1.12). Таблиця 1.12 – Ймовірність помилок життєвого циклу будівлі Імовірність події Подія Західна Європа Україна Помилка архітектора 0,10 Недосліджені помилка дизайнера 0,40 0,20 Вина виробника робіт 0,50 0,50...0,60 Помилка контролера 0,10 Недосліджені Операційна помилка 0,02 0,10...0,15 перевантаження конструкцій 0,02 близько 0,05 слабкий матеріал 0,02 близько 0,20 З наведених оцінок видно, що в Західній Європі частіше помиляються проектувальники і будівельники, в Україні - постачальники (виробники) матеріалів, будівельники, служби експлуатації. Проте, як у Європі, і в Україні близько 80 % аварій зумовлено помилками учасників, які реалізують інвестиційну фазу будівництва. Розподіл дефектів у будівництві житлових будівель, отриманий у вітчизняній роботі [70], може бути представлений за такими статистичними даними. З причин походження: помилки проектування – 4 %; низька якість матеріалів та виробів – 17 %; низька якість монтажу – 42 %; незадовільна експлуатація – 18 %; сукупність причин – 19 %. За часом прояви: у період будівництва – 48 % збудовано, але не здано в експлуатацію – 20 %; у період експлуатації – 29 % (у тому числі до одного року – 12 %; до 15 років – 7 %; понад 15 років – 10 %); після ремонту – 3%. За видами конструкцій: основи – 3 %; сталеві – 6 %; дерев'яні – 7 %; залізобетонні- 17%; цегляні – 18 %; поєднання 38 різних конструкцій – 49 %. Деякі статистичні дані щодо Німеччини, що демонструють проблему незадовільного виконання будівельно-монтажних робіт, наведені в статті [71]. За цими даними, 42% дефектів виникає через недостатні попередніх досліджень (вишукувань) або помилок у проектуванні; 58% дефектів виникають під час будівництва. З них 11% пов'язані з недоліками організації; 26% - незадовільною якістю БМР; 21% дефектів пов'язані з іншими причинами. Близько 80% всіх пошкоджень виникають приблизно протягом перших п'яти років експлуатації будівель. Таким чином, основним етапом накопичення дефектів, що знижують ЕЯ цивільної будівлі, є етап зведення об'єкта (60% від загальної кількості дефектів) - помилки будівельно-монтажних робіт та супутнє неякісне виробництво будівельних матеріалів та виробів. У роботі [72] визначено та проранжовано організаційно-технологічні фактори, що істотно впливають на ЕК будівлі: дотримання технології виконання робіт; якість поставлених матеріалів, виробів; рівень кваліфікації робітників та ІТП; комплектність та якість проектної документації; повнота виробничого контролю якості (вхідного, операційного, приймального, лабораторного та геодезичного); комплектність та якість технологічної документації; забезпеченість механізмами, оснащенням та інструментом. Запропонована система показників таким чином охоплює основні фактори, що визначають якість будівельно-монтажних робіт: виконавці (men); машини (machines); матеріали (materials); документація (methods) та контроль (management). Ці ознаки, що в англомовній літературі отримали назву 5М-фактори, визначають ефективність системи загального управління якістю (TQM), що є методичною основою міжнародних стандартів за якістю ІСО [73, 74, 75]. Зазначені організаційно-технологічні фактори є універсальними і, певною мірою, інтегральними. Для оцінки недоліків організаційно-технологічного забезпечення необхідно виконати декомпозицію зазначених інтегральних факторів [76]. Це дозволить визначити пріоритетність та сформулювати виділити галузь організаційно-технологічних проблем, вирішення яких дозволить суттєво підвищити ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель, насамперед на етапі будівництва. Для цього необхідно систематизувати основні будівельні дефекти монолітних, збірно-монолітних конструкцій та огорож з багатошарової кладки з облицюванням з цегли, а також причини їх виникнення. Систематизація дефектів монолітних (збірно-монолітних) конструкцій виконана на основі даних з [25, 27, 68, 77], дефекти представлені в таблиці 1.13. 39 Таблиця 1.13 - Основні технологічні дефекти монолітних та збірно-монолітних конструкцій та причини виникнення Основні дефекти Причини дефектів 1 2 Невідповідність параметрів міцності*,морозостійкості*, Неякісна бетонна суміш (або суміш з щільності*, водонепроникності*, неправильно визначеними характеристиками), деформовативності та інших порушення вимог укладання і герметизації, показників бетону проекту і порушення умов утримання та догляду. нормам. Неякісна бетонна суміш, недостатня тривалість Бетонні поверхні мають: ущільнення. - Раковини; Надлишок води в суміші, всмоктування повітря через стики опалубки, недостатнє тривалість - Пори; ущільнення. Виникає в порах і оболонках при зниженні - Оголення арматури. захисного шару бетону. Виникають в важкодоступних місцях для Порушення структури бетону: укладання і вібраційній обробці бетону - внутрішні порожнечі; (переважно на ділянках з насиченою арматурою) з недостатньою пластичністю бетонної суміші. - розриви бетону; Неякісне ущільнення суміші (характерно для колон). - неоднорідні шари, Укладання суміші з великої висоти (бетонування високих стін, колон і фундаментів), розшарування бетонної суміші. - розущільнення та зерниста Заморожування бетону в ранньому віці, структура бетону. нашарування бетонної суміші Проглядаємий скелет зернистої Нещільна посадка опалубки, витік цементного структури молока, недостатнє ущільнення. Тріщини на поверхні бетону* Вони утворюються від температурно-усадочних напружень, замерзання води в порах структури, - в розтягнутій частині конструкції динамічних впливів, перевантаження - поперек несучої арматури конструкцій, зміни статичної схеми будівлі, нерівномірних відкладень фундаментів, появи пустот в бетоні. Велика гнучкість арматури, - в розтягнутій частині конструкції збільшення щитового шару бетону, недостатня уздовж несучої арматури несуча здатність конструкції або перевищення П- горруупша евн снтяи псрлоійе кчтанситих нріо уззмдіорвівж проектних навантажень. каромнсаттрууркиц іі йб:е Неправильна зслеакдцнійа колон, балок Великий крок н ва срторзомйіщкае анбноі зв ійдохгиол денопноя моопгао-ю лубки, недостатній інструментальний контроль (ригелів); товщина стін і покриттів арматурних прутів, упущення окремих стрижнів. * Цей дефект також реаліУзусєатдьксяа вбнеатсолнідуо пкр пир осехкотпнлиюх впаонмниіл іо ткв. ердінні 40 Систематизація дефектів огорож з багатошарової кладки з облицюванням з цегли виконана на основі даних з [78, 79, 80, 81]. Основні технологічні та проектні дефекти огорож з багатошарової кладки з облицюванням з цегли та причини їх виникнення зведені в таблиці 1.14. Таблиця 1.14 - Основні технологічні та проектні дефекти огорож з багатошарової кладки з облицюванням з цегли та причини їх виникнення Основні дефекти Причини дефектів Невідповідність параметрів: - міцність*, деформованість*, морозостійкість*, щільність*, Неякісні матеріали (або матеріали з неправильно водонепроникність*, термощити*, визначеними характеристиками) для пароізоляція та інші показники багатошарової кладки, порушення технічних кам'яних матеріалів, розчинів знань кладки і паро- і теплоізоляційних (клейових сумішей), гнучких пристроїв. з'єднань, ізоляції, конструкції та стандартів пароізоляції. Вертикальні тріщини в лицьовому Відсутність вертикальних деформаційних швів у шарі (переважно по кутах будівлі)*. передньому шарі. Руйнування лицьової цегли на рівні Відсутність горизонтальних деформаційних підлоги*. з'єднань в передньому шарі. Відсутність горизонтальних деформаційних швів Руйнування облицювання торця в передньому шарі, зволоження торцевої плит перекриття*. футеровки атмосферними опадами і конденсатом пари, що надходить з приміщення. Неякісна герметизація горизонтальних Морозне руйнування кладки при її деформаційних з'єднань, невідповідність зволоженні*. матеріалу ріалів в плані морозостійкості Недостатня пропускна здатність гнучкого зв'язку; недостатня стійкість до корозії Незадовільне кріплення з'єднувального матеріалу, надмірна ковкість зовнішнього шару цегляної кладки з'єднання з площини стіни; надмірна жорсткість до внутрішніх шарів*. зсувного зв'язку; незадовільне закріплення зв'язку в кладці переднього і внутрішнього шарів; велика відстань між зв'язками. Наявність наскрізних зазорів в Неякісне влаштування теплоізоляційного шару, ізоляційному шарі*. усадка і просідання теплоізоляційного матеріалу * Цей дефект також реалізується внаслідок проектних помилок. З таблиць 1.13 і 1.14 видно, що дефекти (помилки, допущені під час проектування, виготовлення матеріалів та будівництва) визначають значну область інженерно-функціональних ЕЯ будівлі: безвідмовність конструкцій, 41 довговічність конструкцій, пожежну безпеку конструкцій, захист конструкцій від небезпечних явищ та механічну безпеку конструкцій; для зовнішніх стінових огорож слід також відзначити: температурно-вологісний режим і герметичність (див. таблицю 1.2). Виходячи з вище описаних дефектів, автором визначено недоліки (фактори для пріоритетного вдосконалення) організаційно-технологічного забезпечення ЕЯ цивільних монолітних та збірно-монолітних будівель. Було виконано ранжування факторів (за 5-бальною шкалою, максимальному рангу відповідає максимальний вплив фактора) за критерієм негативного впливу на максимальну кількість параметрів ЕЯ. Ранжування виконували 15 кваліфікованих фахівців (головні інженери та начальники дільниць) із 6 будівельних організацій м. Києва. При ранжируванні не враховувалися ті чинники, які пов'язані з вхідним контролем та дефектами виготовлення будівельних матеріалів, конструкцій та виробів у заводських умовах. Отримані чинники та його середні ранги представлені у таблиці 1.15. 42 Таблиця 1.15 - Основні недоліки організаційно-технологічного забезпечення ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель Недоліки (фактори- Параметри продуктивності (нумерація Ранг пріоритетного вдосконалення) параметрів наведена відповідно до фактор організаційно-технологічного таблиці 1.2) у забезпечення 1 2 3 Опалубкові роботи (монтаж опалубки - 40-50 %, розбирання опалубки - 15-25% від трудовитрат) Якість конструкцій опалубки: Деформативність (1.2); планово- - міцність, жорсткість, висотне розташування у нормативних 1 незмінюваність; допусках (1.3). - технологічність монтажу Цілісність (1.4); захисний шар бетону (демонтаж); (1.7). 1 Міцність бетону (1.1); запас по несучій - знос палуби та інших здатності (8.1); цілісність (1.4); елементів; захисний прошарок бетону (1.7). 3 - щільність з'єднання Запас по здатності, що несе (8.1); опалубних щитів міжремонтний період (2.4). 2 Арматурні роботи (15- 25% трудовитрат) Запас по несучій здатності (8.1); Гарантія якості арматури і міжремонтний період (2.4); ширина - виробів розкриття тріщин (1.5). Забезпечення конструктивного кроку арматури Кількість та розташування арматури та заставних деталей (1.6); цілісність (1.4); 3 Технологічність арматурних ширина розкриття тріщин (1.5). з'єднань Захисний шар бетону (1.7); запас Забезпечення проектного несучої здатності (8.1); міжремонтний 3 захисного шару бетону період (2.4); межа вогнестійкості конструкцій (3.1). 43 Продовження таблиці 1.15 Бетонування (10-20% трудовитрат на бетонування) Міцність бетону (1.1); запас за несучою Гарантія якості бетонної суміші здатністю (8.1); деформативність (1.2); - міжремонтний період (2.4). Транспортування і подача суміші Укладання бетонної суміші Міцність бетону (1.1); запас за несучою 3 здатністю (8.1); деформативність (1.2); Ущільнення бетонної суміші міжремонтний період (2.4). Забезпечення нормативного температурно-вологісного Міцність бетону (1.1); запас за несучою режиму твердіння (в тому числі і здатністю (8.1); цілісність (1.4); 3 взимку) деформативність (1.2); міжремонтний Забезпечення контролю набору період (2.4). міцності Монтаж збірних конструкцій Міцність бетону (1.1); деформативність (1.2); планово-висотне розташування в нормативних допусках (1.3); цілісність (1.4); ширина розкриття тріщин (1.5); Забезпечення якості збірних кількість і розташування арматури та - елементів заставних деталей (1.6); захисний прошарок бетону (1.7); запас несучої здатності (8.1); міжремонтний період (2.4); межа вогнестійкості конструкцій (3.1). Планово-висотне розташування у Забезпечення проектного нормативних допусках (1.3); 3 положення збірних конструкцій деформативність (1.2); запас по несучій здатності (8.1); міжремонтний період (2.4). Запас по здатності, що несе (8.1); Забезпечення збірних з'єднань деформації (1.2); міжремонтний період 3 конструкцій (2.4); кількість та розташування арматури та заставних деталей (1.6). 44 Кінець таблиці 1.15 1 2 3 Кладка багатошарових стін Міцність** (1.1); деформативність (1.2); цілісність (1.4); ширина розкриття тріщин Забезпечення якості кам'яних (1.5); кількість та розташування арматури матеріалів, розчину кладки та заставних деталей (1.6); запас несучої - (суміші), гнучких зв'язків, здатності (8.1); міжремонтний період (2.4); теплоізоляції та пароізоляції. температура повітря в приміщенні та на поверхні огорожі (15.3); щільність та цілісність стиків, швів (17.2). Міцність** (1.1); деформативність (1.2); планово-висотне розташування у Кладка зовнішнього і нормативних допусках (1.3); цілісність внутрішнього шарів (в тому числі (1.4); ширина розкриття тріщин (1.5); 5 забезпечення їх проектного запас несучої здатності (8.1); положення) міжремонтний період (2.4); вогнестійкості конструкцій Кількість та розташування арматури та Забезпечення проектного стану заставних деталей (1.6); запас по несучій 2 гнучких зв'язків здатності (8.1); міжремонтний період (2.4). Міжремонтний період (2.4); температура Улаштування теплоізоляції повітря в приміщенні і на поверхні 2 (пароізоляції) огорожі (15.3); щільність та цілісність стиків, швів (17.2). Міцність** (1.1); деформативність (1.2); цілісність (1.4); запас за несучою Забезпечення оснащення для здатністю (8.1); міжремонтний період 5 укладання зовнішнього шару (2.4); щільність та цілісність стиків, швів (17.2). * Обсяг трудовитрат визначений по ЕНиР від загальних трудовитрат на влаштування монолітних конструкцій; ** Параметри ЕК визначені для багатошарової стінової огорожі. Курсивом виділено ключові параметри ЕК. Далі в роботі буде показано, що характеристики збірно-монолітного каркасу з незнімною залізобетонною опалубкою стін і перекриттів з несучим арматурним каркасом «Філігран», з урахуванням нових конструктивно- технологічних рішень, усувають багато недоліків організаційно-технологічного забезпечення, зазначених у таблиці 1.15. 45 Висновки за розділом 1 1. Визначено, що найбільший потенціал для вдосконалення експлуатаційних якостей (ЕЯ) цивільних будівель мають будівлі з монолітним і збірно-монолітним каркасом. 2. Запропоновано новий підхід до аналізу ЕЯ цивільних будівель, що включає уточнене визначення ЕЯ, їх класифікацію та структуру, необхідну для реалізації комплексного походу та розроблену відповідно до положень теорії будівельної кваліметрії. 3. Визначено основні переваги та недоліки монолітних та збірно- монолітних систем цивільних будівель, що впливають на їх ЕЯ, показано значний вплив зарубіжних конструктивно-технологічних рішень збірно- монолітних конструктивних систем на розвиток вітчизняних систем. 4. Показано, що для вирішення завдання комплексного підвищення ЕЯ монолітної та збірно-монолітної цивільної будівлі необхідно досліджувати та вдосконалювати не тільки несучі, а й огороджувальні конструкції будівлі. 5. На прикладі м. Києва визначено частоту використання різних конструктивних систем цивільних будівель, обрано збірно-монолітну систему, що має потенціал для вирішення завдання комплексного підвищення ЕЯ. 6. На прикладі міст України визначено частоту використання різних типів зовнішніх огорож у монолітних і збірно-монолітних цивільних будинках, обрано два типи огорож, що мають потенціал для вирішення завдання комплексного підвищення ЕЯ. 7. Визначено основні недоліки (фактори для пріоритетного вдосконалення) організаційно-технологічного забезпечення ЕЯ монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель, виконано їх експертне ранжування. 46 РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЬ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО- МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ У рамках магістерського дослідження представлений варіант реалізації комплексного підходу до підвищення експлуатаційних якостей монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель у вигляді процесу поліпшення їх параметрів на етапах життєвого циклу. Поданий у розділі розділ є змістом розробленого методу реалізації комплексного підходу (див. розділ 2.4). 2.1. Інноваційний потенціал систем збірно-монолітних будівель та методика його оцінки Кожна з вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель, проаналізованих у першому розділі, має певний потенціал удосконалення за рахунок розробки та впровадження нових конструктивних, технологічних та організаційних рішень, для оцінки якого необхідно розробити спеціальні методики. Незважаючи на значну кількість публікацій, що містять аналіз конструктивних та технологічних особливостей збірно-монолітних систем цивільних будівель [9, 82], дотепер не запропоновано практичної методики оцінки потенційних можливостей її вдосконалення. Слід зазначити, що загальноприйняте поняття інноваційного потенціалу для будівельних систем будівель та їх окремих елементів нині немає [83]. У різних дослідженнях поняття інноваційного потенціалу розглядається як сукупність різних видів ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності. При цьому, використовуючи різні підходи до вивчення інноваційного потенціалу, дослідники, як правило, основну увагу приділяють його окремим складовим: ресурсної та результативної. Ресурсна складова інноваційного потенціалу характеризує можливості використання ресурсів відповідно до прогнозних очікувань. Результативна складова відбиває результат реалізації наявної можливості, тобто фактичний інноваційний продукт. Такий підхід забезпечує узагальнене уявлення про можливості вдосконалення системи і не дозволяє конкретизувати та диференціювати очікування від вкладення матеріальних та інтелектуальних ресурсів у її інноваційний розвиток. У цьому магістерському дослідженні інноваційний потенціал збірно- монолітної системи цивільної будівлі розглядається як сукупність характеристик, що відображають можливості поліпшення її інвестиційних та інженерно-функціональних експлуатаційних якостей (ЕЯ), завдяки яким підвищується рівень її конкурентоспроможності, масштаб використання та 47 економічні показники. Реалізація інноваційного потенціалу здійснюється за рахунок відповідного нормативно-методичного і технологічного забезпечення, а також патентного захисту регулярно оновлюваних конструктивних і технологічних рішень. Аналіз низки методик показав, що достовірну оцінку інноваційного потенціалу доцільно здійснювати у формі його комплексного дослідження [84]. В авторському підході в основу методики покладено аналіз експертних оцінок комплексу показників, що характеризують рівень її ЕЯ та питому вагу винахідницьких рішень. У такому підході ресурсні складові також враховуються, але тільки тією мірою, в якій вони впливають на підвищення ЕЯ нових будівель. Використання у визначенні понять інвестиційних та інженерно- функціональних ЕЯ будівлі дозволяє підкреслити тісний взаємозв'язок між інноваційним потенціалом збірно-монолітної системи будівлі та ефективністю реалізації його інвестиційно-будівельного циклу. У величині інноваційного потенціалу системи будівлі відображається можливість зростання його ЕЯ і це забезпечує їх прогнозованість вже на початковій стадії реалізації інвестиційно- будівельного проекту, наприклад, на етапі ескізного проектування. Питома вага винахідницьких рішень у збірно-монолітній системі відображає не тільки обсяг новацій, закладених у її конструктивних і технологічних рішеннях, захищених відповідними патентами, але також промислову застосовність внесених до неї змін і поліпшень. Крім того, в даному показнику відображається «відкритість» будівельної системи для винахідницьких рішень, що опосередковано показує можливість її розвитку за рахунок появи нових рішень. Величина інноваційного потенціалу залежить від факторів: масштабності, технологічності, нормативного забезпечення, репутації та частки винахідницьких рішень. Кожен фактор має свій ваговий коефіцієнт, що відбиває його значущість при обчисленні інноваційного потенціалу. 2.2. Оцінка експлуатаційних якостей при зведенні монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель Комплексне підвищення експлуатаційних якостей (ЕК) цивільної будівлі може бути реалізовано за умови вдосконалення системи забезпечення якості його будівництва. У роботі [68] до складу цієї системи пропонується включити: технічний нагляд (будівельний контроль) замовника, контроль підрядника, авторський нагляд, державний будівельний нагляд та державну експертизу проекту. Ключовою умовою ефективного функціонування будь-якої системи 48 контролю якості є достовірність оцінки параметрів якості. У рамках цього дослідження розглядається діяльність з оцінки ЕК для можливості його вдосконалення тільки з боку будівельного контролю замовника (раніше технічного нагляду замовника). У розділі 2.2 було визначено шість ключових параметрів для комплексного підвищення масиву інженерно-функціональних ЕЯ цивільно-монолітної та збірно-монолітної будівлі. Було показано, що найбільший потенціал впливу на масив ЕЯ (за кількістю зв'язків в обсязі вузлових ЕК) мають три параметри: серед них – планово-висотне положення конструкцій у нормативних допусках. Важливість даного параметра для вдосконалення ЕЯ цивільних будівель добре узгоджується з результатами дослідження на об'єктах монолітного домобудівництва в м. Києві та Київській області [70]. Згідно з цим дослідженням дефекти, пов'язані з відхиленням геометричних розмірів монолітних стін і колон, є наймасовішими і становлять 34% від усього обсягу шлюбу при виготовленні монолітних конструкцій. Для порівняння обсяг дефектів, пов'язаних з порушенням захисного шару бетону, за даними дослідження склав 25%. Відповідно до діючих норм до будівельного контролю замовника (раніше технічний нагляд замовника) відносять: «контроль наявності та правильності ведення особою, яка здійснює будівництво, виконавчої документації, в тому числі оцінку достовірності геодезичних виконавчих схем виконаних конструкцій з вибірковим контролем точності положення елементів» [85]. Відповідно технічний нагляд замовника повинен оцінювати якість будівельних робіт за допомогою двох методів [86]: основного – реєстраційного та вибіркового – вимірювального. У повсякденній практиці представники технічного нагляду в недостатньому обсязі виробляють перевірочні геодезичні виміри [31]. Це підтверджується результатом опитування низки фахівців з 15 організацій м. Києва, які виконують функції замовника. Так, тільки в трьох організаціях співробітники регулярно виконують перевірочні геодезичні вимірювання на об'єктах, ще в п'яти організаціях опитувані підтвердили наявність необхідного для вимірювань геодезичного обладнання, при цьому самі вимірювання практично не проводяться. Недостатню увагу співробітників технічного нагляду до вимірювального контролю пояснюється тим, що в організації замовника не завжди є відповідне повірене геодезичне обладнання або фахівці, які здійснюють нагляд, не мають навички здійснення робіт. Таким чином, на практиці, контроль відхилень планово-висотного положення монолітних (збірно-монолітних конструкцій) від нормативних значень, як правило, зводиться до аналізу виконавчої документації, поданої підрядником, тобто зводиться до реєстраційного контролю. У зв'язку з цим виникла потреба в експериментальній перевірці достатності і достовірності практиці контролю, що склалася, з боку 49 технічного нагляду замовника для реалізації ефективної діагностики відхилень монолітних (збірно-монолітних) конструкцій. Для вирішення цього завдання була виконана оцінка геометричних відхилень монолітних несучих конструкцій ряду цивільних будівель реєстраційним і вимірювальним методом, також була проведена експертна оцінка фактичного положення монолітних конструкцій без прив'язки до конкретних об'єктів. На першому етапі було виконано аналіз виконавчої геодезичної документації з 14-ти житлових монолітних будівель, збудованих кількома будівельними організаціями в м. Києві в період з 2009 по 2012 роки. На всіх виконавчих схемах планово-висотні відхилення монолітних стін (колон) і перекриттів були в межах допуску ДБН В.2.6-163:2010 «Конструкції будинків і споруд». Таким чином, за результатами оцінки за реєстраційним методом виявилося, що проблеми наднормативного відхилення несучих монолітних конструкцій у плані і за висотою практично не існує. Разом з цим аналіз значень відхилень від вертикалі стін (обсяг вибірки 260 значень) і колон (обсяг вибірки 92 значення), представлених у вигляді гістограм (див. рис. 2.6), показав, що розподіл значень відхилень істотно відрізняється від розподілу випадкової величини за законом Гауса з функцією щільності f(x, а, σ). Цілком відсутні значення відхилень за межами допуску. Таким чином, значення відхилень, показаних на виконавчих схемах за 14-ти житловими монолітними будинками, є недостовірними [72]. На другому етапі дослідження були проведені вибіркові виміри відхилень по вертикалі і в плані монолітних стін і колон по чотирьох житлових (із зазначеного переліку) та двох адміністративних будівель. Результати вимірів показали наявність наднормативних відхилень стін від вертикалі в межах одного поверху в середньому діапазоні від 15 мм (величина допуску ДБН В.2.6-163:2010 - до 30 мм. В одному з адміністративних будівель з сіткою колон 5,5×6,0 м усунення положення центру колон перерізом 400×400 мм щодо нижньої (відхилення від співвісності) за висотою в середньому становило 40 – 50 мм. Виявився одиничний випадок відхилення стіни підвалу адміністративної будівлі у плані на 150 мм. При цьому в 78% випадків як мінімум одна стіна на типовому поверсі житлової будівлі мала наднормативне відхилення від вертикалі в зазначеному діапазоні (15 ... 30 мм). 50 Рис. 2.6 – Гістограми значень відхилень конструкцій від вертикалі: а) стін; б) колон На останньому етапі дослідження достовірності контролю, була виконана експертна оцінка фактичного розташування несучих монолітних конструкцій цивільних будівель. Як експерти були обрані геодезисти будівельних організацій, що спеціалізуються на монолітному та збірно-монолітному домобудуванні. Робота з експертами проводилася за допомогою анкетування - методики, що ефективно використовується при зборі думок будівельних 51 експертів [87]. У даних анкети містився набір параметрів, класифікованих за групами, що характеризують фактори, що вивчаються. Свої думки експерт висловлює у письмовій формі. Всього в анкетуванні брали участь 42 геодезисти, що мають різний стаж практичної роботи та посадовий статус. Основні цілі даного анкетування: 1) визначення організаційно-технологічних факторів, що впливають на появу наднормативних відхилень монолітних конструкцій; 2) знаходження частоти появи наднормативних відхилень монолітних конструкцій; 3) встановлення типової послідовності дій геодезиста підрядної організації після виявлення наднормативного відхилення. Під час розробки анкети (опитувального листа) було враховано рекомендації, подані у статті [88], щодо чутливості шкал з метою оцінки якості організації будівництва. Максимальна кількість поділів для оціночної шкали прийнято рівним п'яти. Експертна оцінка проводилася за таким алгоритмом. 1. Визначалася мінімально необхідна кількість експертів. Наближена оцінка необхідного числа фахівців може бути визначена за формулою [30]: де М0 - початкова кількість відомих апріорі фахівців; m - число осіб, званих кожним опитуваним; μ = 1, якщо i-фахівець з М0 називає особу, яка не входить до М0; μ = 0, інакше. Початкова кількість фахівців (геодезистів) до роботи з опитувальним листом дорівнювало М0 = 16 людина. Для підвищення об'єктивності оцінки (за рахунок збільшення числа експертів) кожному з 16 фахівців було запропоновано назвати по 5 відомих їм компетентних геодезистів, що працюють в організаціях, що спеціалізуються на монолітному домобудуванні. В результаті було виявлено ще 26 людей. Таким чином, загальна кількість експертів, що залучаються, дорівнює 42 особам. В результаті порівняння розрахованих значень для опитування залучалися 42 експерти – геодезисти будівельних організацій, що спеціалізуються на монолітному домобудівництві. 2. Визначалася кваліфікація (рівень компетентності) кожного експерта для можливості коригування впливу його відповіді на кінцеві результати опитування. Рівень компетентності кожного експерта визначався величиною 52 коефіцієнта компетентності Kк за формулою, запропонованою в [89]: де Kа - коефіцієнт аргументованості, що характеризує структуру аргументів і служить експерту основою відповіді. Визначався за такими ознаками: профільне освіту, стаж роботи геодезистом, посада, підвищення кваліфікації. Для кожної ознаки було визначено 3 числові значення, що дозволяють диференціювати його за 3 рівнями [89]. Для оцінки рівнів було визначено критерії, наприклад, для першої ознаки (профільна освіта експерта) критеріями були: відсутність профільної освіти – «нижній рівень»; наявність середньої спеціальної профільної освіти – «середній рівень»; наявність вищої профільної освіти – «високий рівень»; Kс – коефіцієнт самооцінки експерта. Визначався по анкеті самооцінки, запропонованої в [89], за такими ознаками: рівень знайомства з розглянутою проблемою; теоретична підготовка експерта; виробничий досвід експерта; ступінь ознайомлення з роботами вітчизняних авторів; ступінь знайомства з роботами зарубіжних авторів; інтуїція експерта. Для кожної ознаки були визначені 3 числових значення, що дозволяють диференціювати його за 3 рівнями [89]. При складанні та обробці таблиці 2.5 були прийняті такі критерії: високий рівень компетентності експерта приймається в діапазоні 0,8 < Kк ≤ 1,0; середній, якщо 0,5 ≤ Kк ≤ 0,8 і низький, якщо Kк < 0,5 Результати оцінки компетентності експертів показали, що у 14 експертів коефіцієнт компетентності знаходиться у діапазоні від 0,8 до 1,0, у 28 експертів – від 0,63 до 0,8. Середнє значення становило – 0,75. Таким чином, було встановлено номінально достатній рівень компетентності спеціалістів для можливості отримання від них достовірних відповідей. Як буде показано нижче, такий підхід до оцінки кваліфікації експерта, у разі виникнення у нього ефекту «службової зацікавленості», не забезпечує об'єктивність (не дозволяє відібрати кваліфікованих експертів для виконання достовірних експертних робіт). Таблиця 2.5 - Числові значення рівнів ознак, прийнятих для оцінки рівня експерта Числове значення для рівней Найменування Признак для визначення признака коефіцієнта коефіцієнта Високий Середній Низький 1 2 3 4 5 1. Профільна освіта експерта 0,35 0,25 0,1 Коефіцієнт аргументованості 2. Стаж роботи геодезистом 0,5 0,35 0,25 експерта Ка 3. Займана посада 0,15 0,12 0,1 4. Підвищення кваліфікації 0,1 0,08 0,05 53 1. Рівень знайомства з дослідною 0,5 0,38 0,25 проблемою Коефіцієнт самооцінки 2. Теоретична підготовка експерта 0,15 0,13 0,08 експерта Кс 3. Виробничий досвід експерта 0,15 0,12 0,07 4. Ступінь знайомства з роботами 0,05 0,04 0,025 Коефіцієнт вітчизняних авторів самооцінки 5. Ступень знакомства с роботами 0,05 0,04 0,025 експерта Кс закордонних авторів 6. Інтуїція експерта 0,1 0,08 0,05 Отримані дані щодо оцінки параметрів представлені рисунку 2.7, де з вісі абсцис відкладено параметри, а, по осі ординат – значення суми рангів. Заштрихованою частиною показано ступінь впливу фактора на появу наднормативних відхилень. Рис. 2.7 – Діаграма оцінки впливу організаційно-технологічних параметрів на появу наднормативних відхилень монолітних конструкцій З діаграми видно, що найбільший вплив на відхилення монолітних конструкцій від проектного положення надають професійна підготовка робітників (R = 54) та майстрів (R = 62) знос конструкцій опалубки (R = 120), похибки геодезичних приладів та вимірювань (R = 127). При визначенні частоти появи наднормативного відхилення монолітних конструкцій (стін і колон) від вертикалі та при врахуванні відповідей усіх опитаних експертів (n = 5, m = 42, P = 0,99) W2 = 0,35. При рівні значимості в 1% і числі ступеня свободи µ Розрахункове значення величини c Р2 = (5 - 1) · 42 · 0,35 = 58,8, тобто. між фахівцями є узгодженість. Отримані дані подано рисунку 2.8. 54 При визначенні частоти появи відхилення монолітних конструкцій (стін і колон) від співвісності та при врахуванні відповідей всіх опитаних експертів (n = 5, m = 42, P = 0,99) W3 = 0,42. При рівні значимості в 1% і числі ступеня свободи φ = n – 1 = 4 табличне значення χ2 з [47] становить χ2 = 13,277. Розрахункове значення величини c Р2 = (5 - 1) · 42 · 0,42 = 70,56, тобто. між фахівцями є узгодженість. Отримані дані представлені рисунку 2.9. Рис. 2.8 – Діаграма рангів оцінки частоти появи наднормативного відхилення лінії площин перетину від вертикалі для монолітної стіни (колони) за висотою поверху Рис. 2.9 – Діаграма рангів оцінки частоти появи наднормативного відхилення від співвісності монолітної стіни (колони) у межах поверху З діаграм видно, що найбільш ймовірне поява наднормативного відхилення 55 лінії площин перетину від вертикалі і від співвісності для однієї стін (колон) по висоті поверху - одна стіна (колона) в межах трьох поверхів. Аналіз отриманих відомостей також показав, що, як правило, максимальна частота відхилень вертикальних монолітних конструкцій відзначається на нижніх нетипових поверхах, а також у підвалі. Відхилення на типових (середніх), починаючи з третього, поверхах прагнуть до мінімального значення в межах одна вертикальна конструкція на п'ять - десять поверхів. Ймовірно, це пов'язано з процесом «приробітку» бригад на новому об'єкті та роботі з новими проектними рішеннями. Після влаштування конструкцій на двох або трьох поверхах, робітники адаптуються і здійснюють менше технологічних помилок. Слід також зазначити, що кілька фахівців, які мають великий стаж практичної роботи і займають відносно високі посади, стверджували, що наднормативні відхилення конструкцій вкрай рідкі, і вони завжди вказуються на відповідних виконавчих схемах. При цьому їх оцінки повністю суперечили оцінкам більшості експертів (38 із 42 опитаних). Ймовірно, на відповіді чотирьох експертів вплинув ефект «службової зацікавленості». Їхні відповіді істотно вплинули на зниження зазначених вище коефіцієнтів конкордації. Якщо не враховувати оцінки цих експертів, то коефіцієнти конкордації приймуть відповідно значення: W1 = 0,46; W2 = 0,42; W3 = 0,51. Поширена послідовність дій геодезистів після виявлення наднормативних відхилень, згідно з відповідями в анкеті: «Раджусь з майстром (виконробом), у разі його згоди вказую фактичне відхилення на схемі» (50% опитаних). На запитання «Як ви вважаєте, наскільки поширена в будівельних організаціях практика передачі замовнику виконавчих схем монолітних конструкцій із заниженими відхиленнями» 90% опитаних (37 з 42 опитаних осіб) вказали на варіант відповіді: «Така практика існує практично у всіх організаціях, включаючи ту, де я працюю». Особливого інтересу заслуговують відповіді експертів питанням: «Які організаційні заходи, на Вашу думку, здатні знизити обсяг виконавчих схем, переданих замовнику із заниженими значеннями». Експертам допускалося відзначати два та більше заходи або запропонувати свої. Найбільш поширені відповіді: – організувати замовнику незалежну геодезичну експертизу (78% опитаних); – передати геодезичну службу у безпосереднє підпорядкування головному інженеру організації (66 % опитаних); - Встановити розмір заробітної плати геодезистам, незалежним від обсягу робіт, прийнятих замовником (78% опитаних). Аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновок, що найнадійнішим з 56 точки зору отримання достовірної інформації про відхилення несучих конструкцій є вимірювальний метод, разом з тим він найбільш трудомісткий, вимагає спеціальної підготовки дослідника, а також використання геодезичного обладнання. Оцінка якості на підставі реєстраційного методу, що використовується для аналізу виконавчої документації, наприклад, зі сторони будівельного контролю замовника, не завжди дозволяє отримати об'єктивні результати. Для отримання достовірних даних щодо відхилень реєстраційний метод слід використовувати тільки в комбінації з іншими методами. Як мінімум, при його використанні необхідна вибіркова інструментальна перевірка. Таким чином, умови отримання достовірної оцінки ЕК монолітних конструкцій при зведенні будівель включають методичні та організаційні складові. Методичною складовою є комбінація трьох розглянутих методів контролю. Тільки при спільному використанні вимірювального, реєстраційного та експертних методів контролю може бути досягнута оптимальна трудомісткість оціночних робіт і необхідний обсяг контрольованої вибірки. Організаційна складова реалізується у спеціальній процедурі відбору, що включається до експертної оцінки. Експериментально встановлено, що номінальний високий рівень компетентності експерта не дозволяє гарантії. одержати від нього достовірну оцінку. Аналіз процедур оцінок експертів, наведених у [68, 88] та інших джерелах показав, що в них не міститься елемента перевірки готовності експерта до достовірної оцінки до початку експертизи. Система оцінки готовності спеціаліста до будівельної експертизи може бути використана не тільки для кваліфікованої оцінки ЕК цивільних будівель. Для реалізації сформульованих умов будівельного контролю замовника пропонується наступна послідовність дій: 1) до початку робіт організувати експертну оцінку експлуатаційної якості для визначення обсягу наступних вимірювальних робіт та оцінки «слабких» місць; 2) під час будівництва постійно здійснювати оцінку експлуатаційної якості реєстраційним способом; 3) під час будівництва періодично перевіряти достовірність виконавчої документації вимірювальним способом в обсязі вибірки, встановленої при експертизі. Загальний алгоритм оцінки ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель (на прикладі діяльності будівельного контролю замовника), представлений на рисунку 2.10. 57 Рис. 2.10 – Загальний алгоритм оцінки ЕК монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель 2.3. Модель комплексного походу до підвищення експлуатаційних якостей монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель Для забезпечення можливості суттєвого підвищення експлуатаційних якостей (ЕЯ) цивільних монолітних і збірно-монолітних будівель необхідний методичний підхід, що дозволяє реалізувати зміни на всіх етапах життєвого циклу будівлі з максимальним вкладом у бажаний результат всіх його учасників. Однією з варіантів вирішення цього завдання є комплексний підхід (КП). Такий підхід є методичною основою системного інжинірингу, що отримав останнім часом широке поширення в кращих бізнес-проектах у будівництві, машинобудуванні та інших галузях промисловості [90]. Методологія КП знайшла широке застосування у дослідженні та поліпшенні процесів на етапах життєвого циклу будівельних об'єктів. В організації якісного будівництва, наприклад житлового, КП полягає в забезпеченні необхідних обсягів і якості будівництва [9] на всіх стадіях інвестиційного етапу, що стимулює зростання споживчої привабливості житла 58 та активність інвесторів та забудовників на ринку . У економічних дослідженнях розвитку будівельного підприємства під КП також розуміється управління процесами забезпечення його життєдіяльності на різних етапах життєвого циклу [91], що багато в чому визначає життєздатність підприємств у ринкових умовах. У питаннях вдосконалення організаційно-технологічних рішень під КП розуміється узгодженість їх економічних та технічних параметрів [92]. В організації підготовки будівництва, КП полягає в спільному вирішенні спектра завдань, що відносяться як до загальних питань інженерної підготовки будівельного виробництва, так і до локальних питань підготовки конкретних підрозділів будівельного підприємства. Заслуговує на увагу варіант розгляду КП в енергозберігаючих технологіях з позиції теорії систем, де КП представляється сукупністю заходів, що володіє кібернетичним якістю емерджентності, тобто. містить потенціал глобального оптимуму, який відрізняється від суми локальних оптимумів її елементів [93]. Таким чином, застосування КП у будівництві, як правило, пов'язують з удосконаленням організаційних, технологічних, економічних та інших процесів, стосовно конкретного об'єкта на всіх етапах його життєздатного циклу з урахуванням технічних та економічних вимог. З урахуванням вищесказаного, КП визначено автором як процес управління життєвим циклом будівельного об'єкта, в якому виділяються пріоритетні завдання, та виявляється різнобічний потенціал підвищення ефективності їх вирішення за рахунок використання спеціальних методів та інструментів учасників циклу. Можливості КП до підвищення ЕК монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель пов'язані з поліпшенням параметрів ЕК на всіх етапах життєвого циклу будівлі при оптимальному співвідношенні техніко- економічних показників їх отримання учасниками циклу. Загальна схема реалізації даного КП показана на рисунку 2.11. З цього вище визначення випливає, що для реалізації КП всі ЕК будівлі необхідно структурувати таким чином, щоб була методична можливість: - Оцінки потенціалу підвищення ЕК; - Визначення зон впливу та відповідальності кожного учасника будівництва за конкретні ЕК; - Визначення аспектів взаємодії учасників будівництва для підвищення ЕК. Як було зазначено в розділі 1.2, при будівництві цивільних будівель на Уралі велике поширення набув варіант ненесучої стіни з внутрішнім шаром з дрібноштучних газобетонних блоків автоклавного твердіння, середнім шаром з фасадного мінераловатного утеплювача і зовнішнім шаром з облицювального, частіше силі. Незважаючи на вказівки ДБН В.2.6-33:2008 «Конструкції будинків 59 і споруд. Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Вимоги до проектування, улаштування та експлуатації»: починати процес зведення кладки багатошарових зовнішніх навісних стін з кладки внутрішнього шару (дані вказівки не є обов'язковими, кладку стін слід починати із зовнішнього (облицювального) шару. Для забезпечення спільної роботи внутрішній та зовнішній шари кладки з'єднані між собою гнучкими зв'язками різного типу. Поширення отримали гнучкі стрижневі зв'язки зі склопластикових будівельних дюбелів з поліамідним анкером, який, у разі виконання першим шаром облицювання, закладається в цегляну кладку. При поширеному, назвемо його лінійному, підході в забезпеченні ЕК зовнішнього стінового огородження проектувальники визначають марку (або вид) гнучкого зв'язку, крок її розміщення і рідше глибину загортання анкера в кладку і показують дані параметри на відповідних вузлах в кресленнях. Цей висновок було зроблено автором за результатами аналізу понад 60 відповідних розділів робочої документації цивільних будівель з тришаровою огорожею та лицювальний з цегляної кладки). Гнучкий зв'язок є важливим елементом кладки, що багато в чому визначає такі ключові параметри ЕК як: деформативність стіни (для зовнішньої цегляної версти); кількість та розташування арматури та заставних деталей; міжремонтний період стіни. Отже, базовим елементом підвищення її ЕК є взаємодія Dp → Be. Насправді такої взаємодії часто не відбувається. Як показує, проведений автором та іншими дослідниками, представлений, наприклад, у статті [86], аналіз робочої документації великої кількості монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель, проектувальники, що зводяться в містах Уралу, не вказують, зокрема, як саме слід розташовувати поліамідний анкер гнучкого стрижневого зв'язку в цегляній кладці. Тут можливі наступні варіанти: - встановлення анкера в розчинний шов під час цегляної кладки; розчинний шов після її закінчення; також можливе встановлення в тіло цегли з попаданням у порожнечу або розміщення анкера між порожнечами. В результаті реалізації зазначеного лінійного підходу нерідко виникають різні дефекти облицювання тришарових стін, зокрема, обвалення ділянок лицьового шару кладки через необґрунтоване розміщення гнучких стрижневих зв'язків (див. рисунок 2.13). 60 Рис. 2.13 – Обвалення ділянок лицьового шару кладки житлових будинків у м. Києві: а) обвалення кладки 10 поверху житлового будинку на вул. Житомирській, 44; термін експлуатації кладки 5 років; б) обвалення кладки 12 поверху житлового будинку на вул. Драйзера, 24, термін експлуатації кладки 9 років У розділі 3.1 буде показано, що максимальна несуча здатність поліамідного анкера на вирив спостерігається при його встановленні в тіло цегли між порожнечами. Отриманий результат викликав необхідність коригування (доповнення) типових проектних рішень із зовнішніх багатошарових стін, що було виконано проектними фірмами, що входять до корпорації "Реконфісс " м. Київ. Для реалізації змінених проектних рішень щодо устрою зв'язків автором була розроблена типова технологічна карта з кладки тришарових стін, що передбачає встановлення гнучких зв'язків для забезпечення підвищених ЕК багатошарової стіни [94]. Крім цього, для можливості якісного свердління отворів в цеглі (покращення ключового параметра ЕК – кількість і розташування арматури та заставних деталей) під анкер, а також забезпечення технологічної надійності даного процесу. Паралельно з цим фахівці одного з будівельних тре- стів «Реконфісс», узгодили з цегельним заводом, що також входить до корпорації, зменшення обсягу порожнин в облицювальній цегли для забезпечення більшої несучої здатності поліамідного анкера. Серед подальших кроків щодо вдосконалення ЕК багатошарової кладки можна відзначити ініціативу співробітників ТОВ «Реконфісс» м. Київ зі створення, спільно з керуючою компанією «Територія» (обслуговує десятки житлових будинків, побудованих корпорацією), регламенту з відновлення ЕК багатошарових навісних стін з гнучкими стрижневими зв'язками в період їх експлуатації, а також перехід на кладку стін, що передбачають пристрій гнучких 61 зв'язків іншого типу. Таким чином, навіть у разі початкової реалізації запропонованого комплексного підходу, а саме, взаємодій: Dp → Be; Bp → De; Dp → Pe; Bp → Pe; Bp → Oe очікується суттєвого поліпшення трьох зазначених вище ключових параметрів ЕК зовнішнього стінового огородження будівлі. Розгорнута алгоритмічна схема моделі комплексного підходу до підвищення ЕК монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель, представлена на рисунку 2.14. Застосування запропонованої моделі комплексного підходу, є найбільш прийнятним для великих будівельних організацій, що мають у складі проектні та будівельні підрозділи, а також власні підприємства будівельної індустрії. Використання КП у підвищенні ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель дозволяє: 1) оптимізувати процес поліпшення всього комплексу ЕЯ за рахунок виділення ключових параметрів вузлових інженерно-функціональних ЕЯ; 2) підвищити раціональність використання ресурсів у процесі вирішення задачі вдосконалення ЕК внаслідок визначення пріоритетів у вирішенні; 3) чіткіше позначити та посилити зони відповідальності учасників життєвого циклу за конкретні ЕЯ будівлі; 4) визначити напрями та характер взаємодій між учасниками життєвого циклу для роботи над удосконаленням всього комплексу ЕЯ, які забезпечують високу результативність. 62 Рис. 2.14 – Схема алгоритму практичної реалізації моделі комплексного підходу до підвищення експлуатаційних якостей монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель 63 Висновки за розділом 2 1. Запропоновано методику оцінки інноваційного потенціалу збірно- монолітної системи цивільних будівель. Визначено, що найбільший інноваційний потенціал має каркас з незнімною залізобетонною опалубкою стін і перекриттів з несучим арматурним каркасом «Філігран». 2. Розроблено методику застосування графоаналітичного аналізу для визначення ключових параметрів інженерно-функціональних експлуатаційних якостей (ЕЯ) монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель. Визначено, що ключовими параметрами ЕЯ є: деформативність конструкцій; планово-висотне становище конструкцій у нормативних допусках; кількість та розташування арматури та заставних деталей; захисний шар бетону; міжремонтний період конструкцій; Технічний рівень інженерних систем. Показано, що вдосконалення цих параметрів забезпечує можливість комплексного підвищення інженерно-функціональних ЕК будівлі. 3. Розроблено модель комплексного підходу до підвищення ЕК за рахунок інтеграції можливостей, що виявляються аналізом розподілених взаємодій, а також методико-технологічних ресурсів основних учасників життєвого циклу монолітного та збірно-монолітного цивільного будинку. На основі аналізу розподілених взаємодій між зацікавленими учасниками життєвого циклу будівлі визначено потенціал можливостей для комплексного підвищення ключових параметрів ЕЯ. Розроблено алгоритм практичної реалізації моделі. 4. Визначено методичні (комбінація вимірювального, реєстраційного та експертних методів контролю) та організаційні (спеціальна процедура відбору експертів) умови отримання достовірної оцінки ЕЯ монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель, необхідної для ефективної реалізації комплексного підходу. 5. Експериментально встановлено, що номінальний високий рівень компетентності експерта не дозволяє гарантовано отримати від нього правильну оцінку ЕЯ будівлі. 6. На прикладі діяльності будівельного контролю замовника розроблено загальний алгоритм достовірної оцінки ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель. 64 РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТІ НЕСУЧИХ І ЩО ОГОРОЖУЮТЬ КОНСТРУКЦІЙ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ ГРОМАДЯНСЬКИХ БУДІВЕЛЬ Реалізація комплексного покращення експлуатаційних якостей (ЕК) цивільних будівель з монолітним та збірно-монолітним каркасом можлива внаслідок дослідження низки ключових параметрів ЕК (див. розділ 2.4). Значним потенціалом підвищення ЕК у таких будинках мають зовнішні стінові огородження. Нижче, в розділах 3.1 і 3.2, представлені результати дослідження ЕК зовнішніх ненесущих стінових огорож моно-літних і збірно- монолітних цивільних будівель, на основі яких розроблені нові конструктивні та організаційно-технологічні рішення, що забезпечують комплексне підвищення їх ЕК ( див. розділ 4). 3.1. Експериментальні дослідження експлуатаційних якостей зовнішніх тришарових стін Як було зазначено в розділі 1.2, як зовнішній, захисно-оздоблювальний шар несучих огороджувальних конструкцій цивільних будівель в основному використовують штукатурні склади та облицювання з цегли, рідше – системи навісних вентильованих фасадів. Важливим елементом надійності такого стінового огородження є несуча здатність багатошарової конструкції на сприйняття зусиль натиску і відсмоктування, що виникають від вітрових навантажень. Сприйняття таких навантажень у разі застосування тришарової огороджувальної конструкції, як правило, забезпечується закріпленням внутрішнього шару кладки до міжповерхових перекриттів і несучих стін будівлі по її периметру, а також за рахунок створення гнучких стрижневих зв'язків між зовнішніми і внутрішнім шарами кладки. У практиці проектування та зведення цивільних монолітних будівель велике поширення набули несучі зовнішні стіни з тришарової кладки. У багатьох містах Уралу широко застосовується варіант стіни з внутрішнім шаром з дрібноштучних газобетонних блоків автоклавного твердіння, середнім шаром з фасадного мінераловатного утеплювача та зовнішнім шаром з облицювальної, частіше силікатної, цегли. Для забезпечення спільної роботи внутрішній і зовнішній шари з'єднані між собою гнучкими стрижневими зв'язками, які встановлюють з кроком 500 мм за висотою та довжиною стіни. Широке застосування знайшли гнучкі зв'язки зі склопластикових будівельних дюбелів. Прийнята технологічна послідовність поярусного ведення кам'яних робіт для такої стіни наступна. Кладка ведеться з перекриття, першим викладається ярус кладки з цегли на цементно-піщаному розчині, при цьому анкерна частина дюбеля - поліамідного анкера склопластикового зв'язку, закладається, як правило, в розчинний шов під час його виготовлення. На наступному етапі 65 влаштовується середній шар із плитного утеплювача, а також виконується його захист від водяної пари. На завершальному етапі виконується кладка ярусу з газобетонних блоків на клейовій суміші. З огляду на кратність розмірів блоку і рядів цегляної кладки вільний кінець розпірного елемента дюбеля виявляється загорнутий у шви між рядами блоків, що укладаються. Аналогічним чином кладка виконується на наступних ярусах, як правило, їх три в межах одного поверху. Для дослідження ЕК багатошарових стін монолітних цивільних будівель, а саме несучої здатності гнучких стрижневих зв'язків, на будівельних об'єктах м. Києва в літніх умовах було виконано низку випробувань на вирив будівельного стінового дюбеля типу DC-2 (виробництва «Expert Fix» Китай) З різних кладок. Склопластикові дюбелі типу DC-2 або аналоги застосовуються при зведенні зовнішніх стін будівлі і призначені для зв'язку шарів кладки, що виконуються з різних матеріалів. Досить поширеним (див. розділ 1.2) в умовах міст нашої країни є варіант кладки з використанням внутрішнього шару з дрібноштучних комірчастого блоків автоклавного твердіння (твінблоків) виробництва ТОВ «Березовський» (м. Київ) та зовнішньої версти з облицювальної силікатної цегли. Зовнішній вигляд скло-пластикового дюбеля представлені малюнку 3.1, розміри поперечного перерізу дюбеля, замарковані малюнку, дані у таблиці 3.1 (за даними ДСТУ 27320:2008 Дюбеля-втулки розпорні для будівництва). У процесі ведення кам'яних робіт, стінові дюбелі закладаються в кладку з цегли (при зведенні стін зсередини будівлі), далі, зважаючи на кратність розмірів цегли та блоку, дюбель виявляється загорнутим у шви між рядами блоків, що укладаються. Аналогічна ситуація виникає при проведенні робіт з кладки з лісів. Рис. 3.1 – Зовнішній вигляд склопластикового дюбеля DC-2 66 Таблиця 3.1 – Розміри поперечного перерізу склопластикового дюбеля DC-2 Тип дюбеля Марка (назва) РЭ Розміри, мм DC-2 РЭ2 5,5±0,2 7,7±0,4 Для проведення випробування використовувався повірений тестовий домкрат (адгізиметр) Hydrajaws Model 2000 MG105E (20). Конструкція домкрата розроблена для випробування міцності кріпильних елементів та анкерних систем на вирив. Загальний вигляд тестового домкрата представлено рисунку 3.2. Основні технічні характеристики приладу становлять: - діапазон навантажень на вирив від 0 до 25 кН; - Розрахунковий діапазон динамометра: 0-5, 0-10, 0-15, 0-20 і 0-25 кН; - Похибка динамометра ± 2,5% діапазону шкали. Рис. 3.2 – Тестовий домкрат Hydrajaws Model 2000 MG105E(20) Випробування проводилися за методикою, близькою до наведеної в ДСТУ Б В.2.6-34:2008. «Конструкції будинків і споруд. Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Класифікація» і загальні технічні вимоги [95]. До проведення контрольних випробувань було проведено серію пробних, метою яких було: – оптимізувати конструкцію затискного пристрою, що забезпечує можливість передачі виривного зусилля від тестера на стрижень дюбеля; - Оцінити ступінь впливу міцності твінблок виробництва ТОВ «Березовський» на величину зусилля відриву; - Оцінити ступінь впливу типу клею, що застосовується при кладці 67 твінблоків на величину зусилля відриву. За результатами попередніх випробувань зроблено такі передумови щодо подальших досліджень. 1. Прийнята конструкція затискного пристрою, виконана на основі заклинювальної гайки та самофіксуючих зачепів, яка, з одного боку закріплювалася на анкері діаметром 5,2-5,5 мм, а з іншого, за рахунок привареного краю, фіксувалася в тестовому домкраті, див. рисунок 3.3. За результатами випробувань встановлено, що розроблений пристрій дозволяє утримувати пластиковий анкер при зусиллях аж до значення 4 кН, при якому анкер перестає працювати в зоні пружних деформацій і починається його руйнування (розрив або незворотне подовження). 2. При проведенні попередніх випробувань встановлено, що марка твінблоку виробництва ТОВ «Березовський» (досліджувалися блоки із щільністю 500 кг/м3 та 600 кг/м3) не надає значного впливу на зусилля відриву анкерного елемента з кладки (розкид результатів носив несистемний характер). 3. У той же час встановлено, що марка клею істотно впливає на значення виривного зусилля, у зв'язку з цим виконана кладка двох фрагментів з твінблоку щільністю 400 кг/м3 та 500 кг/м3, виконані на різних типах клею: – на основі сухої суміші Scanmix ксб-17 "посилений" (ТОВ «SCANMIX-Україна»; - на основі сухої суміші "Твінблок-КЛ" (ТОВ " Березовський "). Рис. 3.3 – Затискний пристрій, закріплений на дюбелі Для проведення випробувань було виконано два фрагменти кладки з твінблоку: кладка з блоків ТБ 400-5п на клейовому складі із суміші «Scanmix ксб- 68 17» (ТОВ «SCANMIX-Україна»), кладка з блоків ТБ 300-4п на клейовому складі із суміші Твінблок-КЛ» (ТОВ «SCANMIX-Україна»). Дюбелі закладалися потовщеним кінців у заздалегідь підготовлений паз у твінблоці з клейовим швом і замазувалися зверху клеєм, див. рисунок 3.4. Ділянки кладки з твінблоків після закінчення будівельних робіт представлені на рисунку 3.5. Фрагменти кладки на момент випробувань мали термін твердіння щонайменше 28 діб. Для кожного типу кладки проводилася серія із 20 випробувань. Робота тестового домкрата на кладці з твінблок показана на рисунку 3.6. Рис. 3.4 – Розташування анкерів у кладці: а) у нижньому ряді блоків; б) у верхньому ряді блоків Рис. 3.5 – Ділянки кладки після закінчення будівельних робіт: а) кладка на клеї «Scanmix ксб-17»; б) кладка на клеї «Твінблок-КЛ» Виключивши екстремальні результати (мінімальне та максимальне значення – викиди), отримано, що середнє зусилля відриву дюбеля становить: 69 – для кладки з твінблоків на клеї Scanmix ксб-17 «Посилений» 1,12 кН (111,9 кгс); – для кладки з твінблоків на клеї «Твінблок-КЛ» 0,294 кН (29,4 кгс). Рис. 3.6 – Загальний вид роботи тестового домкрата з відриву дюбеля з кладки із твінблоків Графіки зміни зусилля відриву дюбеля представлені рисунку 3.7. Рис. 3.7 – Зміна зусилля відриву дюбеля з кладки: 70 а) кладка на клеї Scanmix ксб-17 «Посилений»; б) кладка на клеї «Твінблок-КЛ» Випробування на вирив дюбелів із цегляної кладки проводилися для трьох варіантів його встановлення в цегляну кладку: - Встановлення анкера в розчинний шов (під час кладки); - Встановлення анкера в тіло цегли з частковим потраплянням в порожнечу (після кладки); - Встановлення анкера в тіло цегли (після кладки); Технологію встановлення дюбеля в тіло цегли було прийнято наступною: – У цегли пробурювався отвір за допомогою бура діаметром 10 мм; - В отвір вставляється поліамідний анкер на всю довжину; - В анкер вставляється склопластиковий дюбель. На рисунку 3.8 представлені фрагменти цегляної кладки з встановленими склопластиковими дюбелями. Рис. 3.8 – Фрагменти кам'яної кладки із встановленими дюбелями: 1 – дюбель встановлений у шов кладки; 2 – дюбель встановлений у тіло цегли (з влученням у порожнечу); 3 – дюбель встановлений у тіло цегли Фрагменти кладки на момент випробувань мали термін твердіння 14 днів. Для кожного типу кладки проводилася серія із 20 випробувань. Робота тестового домкрата на вирив анкера з цегляної кладки показано рисунку 3.9. 71 Рис. 3.9 – Загальний вид роботи тестового домкрата з відриву дюбеля із цегляної кладки Загальний вигляд та геометрія поліамідного анкера представлені на малюнку 3.10. Рис. 3.10 – Поліамідний анкер: а) склопластиковий дюбель та анкер; б) анкер у розрізі (видна гладка внутрішня поверхня) Випробування на вирив дюбелів, встановлених у шов кладки, показали, що значення зусиль опору відриву близькі до нуля. Дюбель без опору, іноді ще в процесі встановлення вимірювального приладу, виходив із кладки. Було проведено п'ять вимірів за цим типом, після чого вони були припинені через недоцільність. Виключивши екстремальні результати (мінімальне та максимальне), отримано середнє значення зусилля для відриву дюбеля з цегляної кладки: 72 – при встановленні дюбеля в тіло цегли з частковим попаданням у пустоту становить 0,106 кН (10,6 кгс). – при встановленні дюбеля в тіло цегли становить 0,589 кН (58,9 кгс). Графіки зміни зусилля відриву дюбеля з цегляної кладки представлені рисунку 3.11. Рис. 3.11 – Зміна зусилля відриву дюбеля з кладки: а) при попаданні дюбеля в пустоту цегли; б) при попаданні дюбеля в тіло цегли Таким чином, для забезпечення спільної роботи зовнішнього і внутрішнього шару стіни, а також отримання достатньої несучої здатності гнучкого зв'язку на вирив анкер склопластикового дюбеля DC-2 повинен бути встановлений в тілі цегли між порожнечами. У пустотній облицювальній цеглі, наприклад, марки М-300 АПБ за ДСТУ Б В.2.7-61:2008 [46], площа бічної поверхні (ложка) цегли, на якій можливе свердління отворів для необхідної установки анкера становить не більше 20% (рисунок 3.12а ). Необхідно також враховувати, що якісна установка гнучкого зв'язку можлива лише у разі її розташування під кутом 90º щодо гладі стіни. 73 Рисунок 3.12 – Розташування стрижневого гнучкого зв'язку в кладці: а) розташування поліамідного анкеру в тілі цегли; б) розташування гнучкого стрижневого склопластикового зв'язку у двошаровій кладці 3.2. Експериментальні дослідження експлуатаційних якостей зовнішніх двошарових стін Досвід будівництва та експлуатації сучасних багатошарових ненесущих стін з внутрішнім шаром утеплювача показав ряд недоліків, зазначених, наприклад, в [97]. Основними недоліками слід вважати: низька довговічність та ремонтопридатність шару утеплювача; технологічна складність якісної установки гнучких стрижневих зв'язків, наявність великого обсягу прихованих робіт (пристрій утеплювача, пароізоляції тощо). Наслідком цього є складність будівельного контролю, а також необхідність ретельної вивірки кожного шару кладки. Таким чином, наявність внутрішнього шару плитного утеплювача і невисока технологічна надійність будівельних процесів з влаштування стіни негативно відбиваються на її ключових параметрах ЕК (ймовірність безвідмовної роботи, міжремонтний період). Для усунення зазначених недоліків фахівцями проектної організації ТОВ «Буд-майстер» (м. Київ) було запропоновано рішення зовнішньої стіни без суцільного внутрішнього шару плитного утеплювача. Стіна складається із зовнішньої кладки товщиною 120 мм із силікатної цегли на цементно-піщаному розчині з добавками та внутрішньої кладки із дрібноштучних ніздрювальних блоків автоклавного твердіння (твінблоків) марки D 400 на клейовій суміші. По товщині кладка з твінблок передбачена з двох шарів по 200 мм. У рівні кожного 6-го ряду цегляної кладки влаштовується 74 стикувальний ряд із блоків перетином 250×100(h) мм. Між тичковими рядами цегли та блоками виконується закладка смуг з плитного утеплювача підвищеної довговічності товщиною 25 мм. На рисунку 3.13 представлено конструктивне рішення фрагмента стіни для висоти поверху «в чистоті» 2,7 м. Рисунок 3.13 – Фрагмент стіни, виконаний з двошарової кладки В якості гнучкого зв'язку з низькою теплопровідністю між вертикальними шарами кладки з твінблоків було вирішено використовувати полімерну сітку (смужний гнучкий зв'язок), оскільки дане з'єднання більш технологічно по пристрої, ніж окремі склопластикові. Для визначення необхідної марки поліпропіленової сітки, виходячи з її фактичних міцності та геометричних характеристик, на базі ТОВ «ПСО «Тепліт» (м. Київ) були виконані їх випробування [33]. Усього випробовувалися чотири види сітки виробництва ТОВ «НПК Протект» (м. Ярославль) з осередком: 45 × 45 мм (зразок № 1); 35×22 мм (зразок № 2); 35 × 32 мм (зразок №3); 13 × 15 мм (зразок № 4), див. рисунок 3.14. 75 Рис. 3.14 - Зразки видів сіток, що випробовуються Мета випробувань - визначити зусилля, які сприймаються зразками сітки довжиною 400 мм, покладеним в кладку з легкобетонних блоків на глибину 100 мм. Випробування проводилися повіреним тестовим домкратом (адгізиметром) Hydrajaws Model 2000 в такий спосіб. Зразки полімерної сітки укладалися між першим та другим рядом блоків у клейовий шов (рисунок 3.15). Кладка виконувалася з пористих блоків автоклавного твердіння (твінблоків) щільністю 400 кг/м3 виробництва ТОВ «ПСО «Тепліт» на клейовій суміші «Твінблок КЛ» (ТОВ «ПСО «Тепліт»), товщину кладки приймали 200 мм. Рис. 3.15 - Укладання полімерної сітки 76 Через 7 діб після закінчення кладки, зразок сітки фіксувався в спеціальній струбціні, що забезпечує рівномірне навантаження зразка по всій довжині. Після цього тестовий домкрат встановлювали так, щоб його підстава було паралельно площині кладки, див. рисунок 3.16. Потім прилад з'єднували зі струбциною і починали створювати зусилля, що розтягує, до тих пір, поки не відбувався розрив сітки. Для оцінки деформації сітки використовували спеціальну шкалу із ціною розподілу 1 мм, нанесеною на корпусі приладу. Подовження (в мм) фіксували в момент розриву сітки, співвідносили його з довжиною ділянки сітки, що розтягується (відрізок сітки від поверхні блоку до затиску) і обчислювали відносне подовження (в %). Рис. 3.16 – Розміщення тестового домкрата на момент випробування Результати випробувань показали, що зусилля, що сприймається зразком полімерної сітки, покладеної в кладку з твінблоків, визначається винятково міцністю на розрив самої сітки. У всіх випадках випробування закінчувалося розривом сітки. Деформації шва з клейової суміші або руйнування поверхні блоку не відбувалося. Розрив сітки відбувався, як правило, за вузлом, для зразка № 2 також фіксувався розрив по нитках (розшарування). Істотний вплив на розривну силу мало число ниток в зразку, а також ступінь їх натягу. Незважаючи на те, що при випробуванні застосовувалася струбцина для забезпечення рівномірного натягу сітки, домогтися одночасної роботи всіх ниток зразка не вдалося. Розрив, як правило, відбувався в частині ниток (рисунок 3.17). Інші зазнавали деформації або не зазнавали істотних змін. Рівномірної роботи всіх ниток вдалося досягти лише на зразках невеликої довжини (70 мм). У цьому випадку, міцнісні характеристики сітки (у перерахунку на погонний метр) були вищими на 20-25 % результатів, 77 зафіксованих на зразках довжиною близько 400 мм. Рис. 3.17 – Розрив полімерної сітки під час випробування У міру застосування навантаження перед руйнуванням сітки було відзначено її значну деформацію (рисунок 3.18). Більшою мірою нитки розтягувалися на зразках № 2 і № 4 (таблиця 3.3). Що стосується міцнісних характеристик, то максимальні значення зафіксовані для зразків № 1 і № 3. Отримані результати визначень мали високу збіжність, за винятком зразка № 2 для якого характерний більший розкид значень (73 кгс / м або 24%). Рис. 3.18 – Деформація полімерної сітки під час випробування Отримані результати представлені у таблиці 3.2. 78 Таблиця 3.2 - Результати випробувань полімерних сіток Середнє Середнє Міцність на Довжина Розривна значення Довжина Відносне значення № зразка Кількість розрив, Видовженн зразка, сила, кН міцності на розтягнутої видовжен відносного Паспортні дані сіток* сітки нитей кН/м я сітки, мм мм (кгс) розрив, кН/м ділянки, мм ня, % видовження (кгс/м) (кгс/м) ,% 10 415 1,60 (160) 3,84 (384) 11 91 12,08 1 Міцність на розяг, кН/м: 3,18- (артикул 9 380 1,50 (150) 3,90 (390) 12 90 13,30 4,0 3,85 У-45/2/100) 10 400 1,55 (155) 3,87 (387) 12 88 13,6 14,2 (385) Видовження при кладочная 10 410 1,60 (160) 3,90 (390) 12 88 13,60 максимальному навантаженні, сетка 9 370 1,40 (140) 3,78 (378) 17 91 18,68 %: 15-35 20 390 1,15 (115) 2,94 (294) 17 89 19,10 Міцність на розяг, кН/м: 2,0- 2 (артикул У- 19 385 0,90 (90) 2,34 (234) 16 89 17,98 2,5 22/2/100) 2,84 20 390 1,20 (120) 3,07 (307) 16 87 18,39 20,0 (284) Видовження при штукатур- 20 390 1,20 (120) 3,07 (307) 21 91 23,07 максимальному навантаженні, ная сетка 20 390 1,10 (110) 2,81 (281) 19 90 21,35 %: 13-21 3 13 400 1,60 (160) 4,00 (400) 11 91 12,09 Міцність на розяг, кН/м: 2,8- (артикул У- 13 400 1,50 (150) 3,75 (375) 12 92 13,04 3,4 3,91 35/2/100) 13 395 1,45 (145) 3,66 (366) 11 87 12,64 12,4 391 Видовження при кладочная 13 400 1,65 (165) 4,12 (412) 11 93 11,82 максимальному навантаженні, сетка 13 400 1,60 (160) 4,00 (400) 11 90 12,22 %: 11,8-13,0 26 380 1,20 (120) 3,15 (315) 16 85 18,82 4 (артикул 27 380 1,20 (120) 3,15 (315) 23 93 24,73 Міцність на розяг, кН/м: 3,0 3,10 Видовження при У-13/2/100) 26 395 1,30 (130) 3,28 (328) 15 87 17,24 19,8 (310) максимальному навантаженні, штукатур- 26 395 1,15 (115) 2,91 (291) 16 86 18,60 %: 20 ная сетка 26 380 1,15 (115) 3,02 (302) 17 88 19,3 79 З таблиці 3.2 видно, що отримані значення міцності на розрив перевищують відповідні паспортні значення. Дана обставина, ймовірно, пов'язана з технологічними особливостями прийнятої методики випробувань. Отримані величини відносного подовження сіток добре узгоджуються з паспортними даними на сітки. Результати випробувань показали, що зусилля, що сприймається сіткою, покладеною в кладку з ГЗБ блоків, визначається виключно міцністю на розрив пластикової сітки. Максимальною міцністю володіє сітка кладки з осередком 32×35 мм, тому вона була обрана для подальшої реалізації запропонованого рішення стіни на будівельних об'єктах. Для визначення теплотехнічних якостей стіни в програмі ПК «Aquathermheat&energy 4» була побудована модель фрагмента каркасу із зовнішньою огорожею для типового житлового багатоповерхового будинку і виконаний її теплотехнічний розрахунок для умов м. Києва. Результати розрахунку показали, що конструкція стіни та умови її примикання до каркасу задовольняють вимогам ДБН В.2.6-31:2021 [98]. 3.3. Експериментальні дослідження технології влаштування збірно- монолітних конструкцій у незнімній залізобетонній опалубці з несучим арматурним каркасом «Філігран» У розділі 2.1. було визначено, що максимальна величина інноваційного потенціалу має збірно-монолітний каркас з незнімною залізобетонною опалубкою стін і перекриттів з несучим арматурним каркасом «Філігран». Визначення області раціонального застосування та технологічних можливостей незнімної залізобетонної опалубки в підвищенні ЕК каркасу проводилося в м. Києва в процесі будівництва 8 цивільних будівель (житлові будинки від 11 до 27 поверхів і 2-поверховий дошкільний заклад) з використанням незнімної опалубки, що виготовлена за технологією компанії EBAVE (Німеччина). Досвід будівництва з використанням незнімної опалубки показав, що сфера її застосування значною мірою обмежена кліматичними умовами майданчика будівництва. Так, для території нашої країни використання незнімної опалубки перекриття технологічно виправдане у більшості лише у літній та весняно-осінній період. Дане обмеження пов'язане з обмерзанням, що важко видаляється, на верхній шорсткій поверхні опалубки, що виникає при її зберіганні і монтажі в умовах негативних температур повітря (особливо при рясних снігопадах), а також труднощами прогріву тонких (50-60 мм) збірних плит перекриття в будівельних умовах . У результаті встановлено такі параметри раціональної області 80 застосування незнімної залізобетонної опалубки: 1) використання незнімної опалубки перекриття для всіх типів цивільних будівель технологічно виправдано тільки в період із середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище +10 С; 2) область раціонального одночасного застосування незнімної опалубки стін і перекриттів: малоповерхові громадські будівлі (наприклад, дитячі дошкільні заклади) і житлові будівлі до 10-12 поверхів, тобто. цивільні будинки з каркасом, що зводиться за термін не більше 9 місяців; 3) область раціонального застосування незнімної стінової опалубки: стіни сходово-ліфтових вузлів у будинках до 27 поверхів; утеплені стіни підземних поверхів і підвалу. Знайдені параметри сфери застосування дозволяють зробити висновок про більший потенціал незнімної стінової опалубки для підвищення ЕЯ каркасу. Висока швидкість зведення каркаса при одночасному використанні незнімної опалубки стін та перекриттів (технологічний експеримент було проведено в м. Києва в 2009 році на 11-поверховій секції житлового будинку (вул. Франка, д. 5) – 4 поверхи на місяць може бути досягнута, при наступних умов: – площа поверху однієї секції не перевищує 400 м2; - кількість стінових елементів опалубки на поверсі секції не більше 34 одиниць; - довжина стінового елемента не перевищує 5,8 м. Результати хронометражу показали технічну можливість одночасного зведення одним баштовим краном каркаса в незнімній опалубці на двох секціях. Оскільки великим потенціалом для підвищення ЕЯ каркасу будівлі має стінова опалубка, то автором було прийнято рішення зосередитися на детальному дослідженні технології пристрою збірно-монолітних стін. Слід зазначити, що в розділі 4 також представлені розроблені автором конструктивно- технологічні рішення щодо ефективного застосування незнімної опалубки перекриттів. Дослідження технології влаштування збірно-монолітних стін у незнімній залізобетонній опалубці У розділі 2.3 наголошувалося, що до пріоритетних інвестиційних ЕЯ монолітних та збірно-монолітних будівель відноситься швидкість зведення несучих та огороджувальних конструкцій. Таким чином, наголошується на актуальності одного із завдань будівельного виробництва: збільшення швидкості виконання робіт при збереженні їх якості. Для її вирішення застосовують сучасні опалубні системи. У силу ряду причин характеристики відомих зарубіжних опалубних систем, наприклад, PERI, DOKA, перевершують аналогічну вітчизняну продукцію з відносно низькою вартістю. 81 Однак, незважаючи на широке використання сучасних опалубок, якість монолітних конструкцій на багатьох будівельних об'єктах не можна визнати задовільним. Серед основних дефектів слід відзначити знижену в результаті технологічних помилок міцність бетону, наднормативні відхилення монолітних конструкцій у плані та за висотою, непроектну величину захисного шару бетону, низьку якість поверхонь. Основна причина зазначених дефектів - відносно низький рівень технології монолітних залізобетонних робіт у нашій країні. Раціональним напрямком у розвитку будівельних технологій, що дозволяє знизити дефектність конструкцій, є поєднання монолітного залізобетону та збірних конструкцій. Один з варіантів реалізації даного напрямку полягає у використанні незнімної залізобетонної опалубки. У 50-70-х роках минулого століття у вітчизняну будівельну практику були впроваджені незнімні опалубки з армоцементу, склоцементу, залізобетону та фібробетону [116], а також сталевого профільованого настилу [32]. Дані опалубки, в основному, проектувалися тільки для сприйняття монтажно-транспортного навантаження і тиску бетонної суміші, що твердіє, тобто. працювали як огородження (палуба). Такі опалубки застосовувалися на багатьох об'єктах промислового, цивільного, а також гідротехнічного будівництва. До останнього часу в київському регіоні, як незнімна опалубка широко використовувався тільки сталевий профільований настил, а також ряд опалубок з теплоізоляційних матеріалів переважно для індивідуального малоповерхового будівництва. Конструктивне рішення опалубки відповідає ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції [99], опалубка містить просторовий арматурний каркас «Філігран», розроблений у Німеччині в 50-х роках минулого століття (див. розділ 1.2). Незважаючи на відносно невеликі обсяги виробництва, такий вид опалубки добре зарекомендував себе на практиці. Тільки в Києві з 2009 року було збудовано близько п'ятдесяти житлових та громадських будівель, при зведенні несучих конструкцій яких застосовано таку опалубку. Незнімна опалубка стін являє собою залізобетонний виріб, що складається з двох тонкостінних плоских панелей різних розмірів і конфігурацій, з'єднаних просторовим арматурним каркасом, нижній і верхній пояси якого розташовані в бетоні панелей, а також арматурних стрижнів, каркасів і мереж бетону панелей. Незнімна опалубка перекриттів є залізобетонним виробом, що складається з тонкостінних плоских плит різного розміру і конфігурації з просторовим арматурним каркасом, нижні пояси якого розташовані в бетоні плит, а верхні виступають за його межі, а також арматурних стрижнів, каркасів і сіток, що розташовуються в межах бетону плит [99]. На рисунку 3.19 показаний типовий вузол з'єднання стін та перекриття в незнімній опалубці. 82 Рис. 3.19 – З'єднання стін та перекриттів у незнімній залізобетонній опалубці (розміри дано довідково) Загальні технологічні вимоги до даних конструкцій (виробництво монтажних, арматурних та бетонних робіт) викладено в [99]. При організаційно- технологічному проектуванні робіт з улаштування збірно-монолітних конструкцій у незнімній опалубці, а також прийнятті обґрунтованого рішення щодо вибору опалубних систем для зведення несучих конструкцій цивільної будівлі, необхідні норми часу та склади робочих ланок. Аналіз технологічних норм, що діють, показав, що подібна інформація відсутня. Метою дослідження стало визначення основних технологічних параметрів процесів з влаштування збірно-монолітних стін у незнімній залізо-бетонній опалубці: підбір оптимальних ланок робітників та визначення норми часу на виконання кожного процесу при позитивній температурі повітря, а також деталізація технологічних операцій, що становлять дані процеси. Дослідницькі роботи проводилися на кількох будівельних майданчиках м. Києва за позитивних температур повітря. Розглянемо результати виконаних досліджень на прикладі збірно-монолітних конструкцій 25-поверхового житлового будинку (вул. А. Кузнєцова, д. 7). У вказаній будівлі збірно- монолітними конструкціями є стіни сходово-ліфтового вузла (ЛЛУ), на рисунку 3.21а показана їх схема. На типовому поверсі збірно-монолітні стіни ЛЛУ утворені з 21 стінового елемента незнімної опалубки, кожен з яких складається з двох збірних панелей, загальним об'ємом 14,56 м3; висота стінових елементів 28 м; погонна довжина стін 47,09 п.м. 83 Об'єм монолітного бетону у стінах ЛЛУ типового поверху становить 11,5 м3; загальна кількість стикувальних каркасів (встановлюються на майданчику) для збірно-монолітних стін типового поверху 257 прим.; вага каркасів 507,1 кг. Принципова послідовність технологічних процесів улаштування збірно- монолітних стін наступна: розмітка та монтаж стінових елементів (незнімної опалубки) з підкосами; бетонування стінових елементів крім верхнього ярусу по висоті; армування стикувальними каркасами; бетонування верхнього шару; демонтаж підкосів. Найбільш трудомісткими та відповідальними процесами є монтаж та бетонування стінових елементів, тому для них, з метою визначення оптимального складу ланок, були отримані залежності впливу числа робітників у ланці на тривалість виконання роботи. Варіювався як чисельний склад ланки, а й кваліфікація (розряд) робітників. Нині у будівельних організаціях країни практика присвоєння робочим розрядів реалізується над повному обсязі. Однак, враховуючи сформовані вітчизняні норми організаційно-технологічного проектування, для кожного робітника у ланці був визначений умовний розряд залежно від його стажу та середнього вироблення, зазначеної виробником робіт. Для всіх процесів тривалість робіт та норма часу визначалася по рекомендаціям та алгоритмам посібника [100]. Тривалість виконання робіт з монтажу стінових елементів була визначена для 5 варіантів ланок: 1) 3 особи: монтажник (М) 4 розряд (р) - 1 чол., М 5 р - 2 чол.; 2) 4 особи: М 4 р - 2 чол., М 5 р - 2 чол.; 3) 5 осіб: М 3 р - 1 чол., М 4 р - 2 чол., М 5 р - 2 чол.; 4) 6 осіб: М 3 р - 2 чол., М 4 р - 2 чол., М 5 р - 2 чол.; 5) 7 осіб - М 3 р - 3 чол., М 4 р - 2 чол., М 5 р - 2 чол. Тривалість виконання робіт з бетонування стінових елементів була визначена для 4 варіантів ланок: 1) 2 особи - бетонник (Б) 3 розряд (р) - 2 чол.; 2) 3 особи - Б 2 р - 1 чол., Б 3 р - 2 чол.; 3) 4 особи - Б 2 р - 2 чол., Б 3 р - 2 чол.; 4) 5 осіб - Б 2 р - 3 чол., Б 3 р - 2 чол. Бетонування стін ЛЛУ в незнімній опалубці технологічно можна виконати за один такт (зміну). При використанні інвентарної щитової стінової опалубки кількість тактів бетонування більше (не менше трьох), що пов'язано з технологічними вимогами раціонального розміщення її щитів. На рисунку 3.20 представлені схеми розбивки на такти бетонування при влаштуванні стін ЛЛУ в індустріальній інвентарній збірно-розбірній опалубці (виробництво «PERI», Німеччина): рисунок 3.20 б – опалубка «PERI VARIO»; рисунок 3.20 в - опалубка "PERI TRIO". Графіки тривалості робіт з монтажу стінових елементів та їх бетонування залежно від чисельності та кваліфікаційного складу ланок робочих показано на 84 рисунку 3.21. Рис. 3.20 – Схема розташування стін ЛЛУ: а) у збірно-монолітному варіанті; б) розбивка на такти під час бетонування монолітних стін в інвентарній опалубці «PERI VARIO»; в) те саме для інвентарної опалубки «PERI TRIO» Рисунок 3.21 – Залежність тривалості роботи від складу ланок виконавців: а) монтаж одного стінового елемента; б) бетонування всіх стінових елементів 85 На графіку видно, що оптимальна ланка на монтаж стінового елемента незнімної опалубки складається з 4-х осіб (монтажники М1 та М2 4 розряду, монтажники М3 і М4 5 розряду), причому при збільшенні чисельності монтажників понад 4-х осіб тривалість не зменшується, а, навпаки, незначно зростає. Це пов'язано з тим, що монтажники в надмірній кількості починають ускладнювати роботу один одному, в результаті чого швидкість виконання процесів дещо сповільнюється. Ланка для бетонування стінових елементів, як показано на графіку, складається з 3 осіб (бетонник Б1 2 розряду, бетонники Б3 і Б4 3 розряди). Експериментально встановлено, що тривалість монтажу стінового елемента практично не залежить від його геометричного типу (елемент може бути з прорізами, без прорізів, Г-подібний або П-подібний), а також від наявності в порожнині плитного утеплювача (утеплені стінові елементи використовують для пристрою зовнішніх стін підземних поверхів та підвалів). Встановлено, що трудомісткість монтажу незнімної опалубки стін практично не залежить від її довжини, але залежить від висоти. Трудомісткість монтажу Тр, чол.-год одного стінового елемента (при підібраному складі ланки, див. таблицю 3.3) залежно від висоти панелі , м (варіювалися висоти панелей до 4,0 м): Таблиця 3.3 – Характеристики потоків під час зведення збірно-монолітних стін № Професія та кількість робочих в Потрібна Роботи в потоці потоку потоці кваліфікація Монтаж опалубку 5 розряд - 2 чол. 1 Монтажник - 4 чол. (стінових елементів) 4 розряд - 2 чол. Бетонування стінових 3 розряд - 2 чол. 2 Бетонник - 3 чол. елементів 2 розряд - 1 чол. Армування стінових 3 Арматурник - 1 чол 2 розряд - 1 чол. елементів Демонтаж підкосів та 4 Монтажник - 2 чол. 3 розряд - 2 чол. заділок Для інших процесів (армування, демонтаж підкосів стінових елементів) склади ланок не варіювалися і були прийняті на підставі практики в будівельних організаціях м. Києва. Технологічні параметри всіх процесів улаштування збірно-монолітних стін ЛЛУ вузлів у незнімній залізобетонній опалубці наведено в таблиці 3.4. 86 Таблиця 3.4 – Технологічні параметри влаштування збірно-монолітних стін ЛЛУ в незнімній залізобетонній опалубці Норма Стандартний набір Ланка Вимірювач часу, для посилання Опис технологічних операцій Назва композиції продуктивно людино- (основний процесу сті годин інструмент) 1 2 3 4 5 6 Геодезист розбиває осі на тупики, монтажник М1 влаштовує дерев'яні тупики (маяки, що забезпечують незмінне положення нижньої частини настінного елемента) за допомогою монтажного пістолета (0,5 хвилини на 1 п.м. 1 стіна стіни). Монтажники М2, М3 і М4 встановлюють елемент 0,44 елемент стінки на стикувальні рами (2 хв на 1 елемент стіни). Далі перфоратор «Hilti» монтажник М1 свердлить перфоратором отвір в елементі ТЕ-2 - 1 шт.; стіни для кріплення стійки і отвір в плиті перекриття, монт. пістолет закріпивши стійку анкерним болтом. Потім монтажник М1 Структурний «Hilti» просвердлює отвори в плиті перекриття для фіксації монтажник DXE72 - 1 шт.; майбутніх обмежувачів (брусків по нижньому периметру М1 - 4 р рівень 2 м - 2 шт.; Монтаж елемента стіни для забезпечення безперервного бетонування М2 - 4 р молоток стінових і формування поверхні) в нижній частині конструкції; в цей М3 - 5 р покрівельника - 2 елементів час монтажники М2, М3 і М4 за допомогою сталевого М4 - 5 р шт.; брухту, рівневих і обертових головок стійок виставляють (всього монтажний лом - 3 конструкцію в проектне положення (5 хв на 1 елемент 2 4 особи) 1 м стіни стан. стіни). Після установки конструкції монтажники М1 і М2 з (враховуєтьс гармата для монтажною гарматою стріляють обмежувачами (0,7 0,1 я одна бічна кріплення. пінопласт хвилини на 1 годину вечора стіни). Для додаткової фіксації поверхня) - 1 шт. обмежувачів монтажники М3 і М4 забивають в просвердлені отвори на стелі шорти арматури і фіксують обмежувачі дерев'яними клинами, монтажники М1 і М2 встановлюють конструкцію на рівні, монтажники М3 і М4 заповнюють вертикальні шви конструкції монтажною піною (1 хв. на 1 п.м. конструкції). 87 Закінчення таблиці 3.4 1 2 3 4 5 6 Бетон Б1 укладає суміш з діжки в незнімну опалубку 10 м.п. стіни Вібратор занурення Бетоняр Б1 по її периметру шарами (по висоті стіна висотою не (висота до 1,17 «Vacker» (d = 50 мм) - 2р більше 3 м бетонується в 4 шари), бетоняр Б2 утримує 3,0 м) -1 шт.; Бетонування Б2 - 3р направляючу так, щоб бетонна суміш, що випливає з лист фанери елементи стін B3 - 3p простору між панелями опалубки, потрапила в 1 м3 500х400х10 мм - 1 (всього 3 конструкцію. Бетоняр Б3 виконує пошарове бетонної 0,39 шт.; людини) ущільнення суміші за допомогою глибинного суміші рівень 2 м - 1 шт. вібратора. Армування Працівник арматури встановлює стикувальні рами в 10 м.п. стіни 0,22 Арматурник елементів стін елементах стіни до початку бетонування верхнього (4-1 т каркасів рулетка 3 м - 1 шт. 2р - 1 чол. 2,1 го) шару. Демонтаж Монтажник лом монтажний – 1 стійок і конструкцій Монтажники знімають стійки і обмежувачі. 10 м.п. стіни 0,5 шт. ущільнень 3р - 2 чол 88 Таким чином, середня норма часу на влаштування 1 м3 збірно-монолітної стіни ЛЛУ (установка опалубки, армування, бетонування та демонтаж підкосів) у незнімній опалубці при позитивній температурі повітря становить 0,76 чол.- год. Для порівняння, норма часу на виробництво аналогічних робіт в індустріальній інвентарній опалубці (PERI VARIO) для монолітних стін ЛЛУ вузлів становить 3,0 чол.-год. [101]. Така різниця, обумовлена насамперед спрощеною технологією монтажу незнімної опалубки, а також різним обсягом арматурних та бетонних робіт. Аналіз виконавчих схем та результатів вибіркової геодезичної зйомки на поверхах житлових будівель у м. Києва (вул. А. Кузнєцова, 7; опалубки і пропонованими складами ланок, мають відхилення по вертикалі менше, ніж стіни, зведені з використанням індустріальної розбірно-переставної опалубки (в середньому зниження рівня дефектності за ключовим показником ЕК - планово- висотне положення конструкції в нормативних допусках склало 30%). Серед інших переваг цієї технології слід відзначити високу якість лицьових поверхонь (клас поверхні не нижче А3 по [95, 96]), що в середньому знижує витрати на оздоблювальні роботи на 20% порівняно з монолітним варіантом стіни. Досвід бетонування збірно-монолітних стін з бетононасосів при зведенні цивільних будівель в м. Києва показав, що важливим параметром для технологічного проектування є гранична довжина захвату бетонування монолітного сердечника. У разі перевищення граничної довжини, особливо при подачі суміші бетононасосом, нерідко відбувається видавлювання фрагментів збірної панелі другого формування (див. розділ 4) на ділянках, розташованих між арматурою просторових каркасів. Такий технологічний дефект значною мірою погіршує проектні експлуатаційні якості збірно-монолітної стіни і вимагає додаткових витрат на усунення пошкоджень збірної частини. Для визначення величини максимальної довжини захватки бетонування були прийняті такі дані: бетонування виконується з бетононасоса і проводиться на висоту панелі стінової опалубки (hп = 3,6 м) за одну зміну (8 годин). Величина вітрового навантаження прийнята за ДБН В.1.2-2:2006 [102] для Києва на висоті 80 м від рівня землі. Величина тиску від бетонної суміші на незнімну опалубку визначена за [104] для рухомої бетонної суміші (ОК > 8 см) і при температурі бетонування 5-10 ºС. При розрахунку варіювалася товщина стінового елемента (збірної панелі) від 40 мм до 70 мм, загальна товщина збірно-монолітної стіни від 210 до 400 мм, а також крок просторових арматурних каркасів, що з'єднують збірні елементи від 50 мм до 100 мм. В результаті були отримані номограми для технологічного проектування, що дозволяють визначити граничну довжину захвату бетонування в залежності від загальної товщини збірно-монолітної стіни та кроку 89 арматурного каркасу [103]. Приклад номограми для збірної панелі товщиною 50 мм (найпоширенішої товщини стінової опалубки) представлений на малюнку 3.22. Рис. 3.22 – Номограма для визначення граничної довжини захвату бетонування для збірних панелей товщиною 50 мм. Дані з впроваджених у виробництво типових технологічних карт також були використані при складанні короткого довідника майстра будівельно- монтажних робіт [104]. Висновки за розділом 3 1. За результатами аналізу експериментальних даних обґрунтовано, що для забезпечення спільної роботи зовнішньої кладки з облицювальної цегли і внутрішньої кладки з газозолобетонних блоків для тришарової стіни анкерна частина гнучкої стрижневого зв'язку (склопластикового дюбеля з поліамідним анкером) повинна бути встановлена в тілі. 2. На основі аналізу експериментальних даних обґрунтована технологія влаштування гнучких стрижневих зв'язків у тришаровій кладці з облицювальної цегли та газозолобетонних блоків, що забезпечує її максимальну несучу здатність і, як наслідок, підвищення експлуатаційних якостей зовнішньої стінової огорожі. 3. Експериментально обґрунтовано конструктивне рішення двошарової 90 зовнішньої стіни з гнучкими смуговими зв'язками з полімерних сіток, що забезпечує підвищення ключових параметрів ЕК стінового огородження; запропонована технологія пристрою двошарової зовнішньої стіни. 4. На основі аналізу експериментальних даних, обґрунтовано оптимальні склади ланок, норми часу та нормокомплекти для виконання робіт зі зведення каркасу цивільної будівлі в незнімній залізобетонній опалубці з несучим арматурним каркасом «Філігран». 5. За результатами конструктивних розрахунків обґрунтовано номограми для технологічного проектування, що дозволяють визначити граничну довжину захвату бетонування залежно від загальної товщини збірно-монолітної стіни та кроку арматурного каркасу. 91 РОЗДІЛ 4. НОВІ КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ПІДВИЩЕННЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНИХ ЯКОСТЬ МОНОЛІТНИХ І ЗБІРНО-МОНОЛІТНИХ БУДІВЕЛЬ 4.1. Зовнішні багатошарові стіни Зовнішні тришарові стіни За результатами проведеного аналізу досліджень експлуатаційних якостей (ЕЯ) зовнішніх тришарових стін монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель (див. розділ 3.1) необхідно обґрунтувати недоліки та переваги в існуючій технології влаштування багатошарових стін з гнучкими стрижнями склопластикових дюбелів [105]. Процес встановлення дюбеля в цегляну кладку ярусу повинен виконуватись після її закінчення. Анкерна частина дюбеля повинна бути встановлена в тіло цеглини між її порожнинами. У цьому випадку операції розмітки та свердління виявляються дуже відповідальними і трудомісткими, тому необхідна розробка спеціальних шаблонів для свердління. Інші технологічні процеси виконання багатошарової кладки, зазначені в розділі 3.1, не вимагають коригування. В результаті аналізу необхідних змін технології тришарової кладки розроблено орієнтовний технологічний регламент виконання робіт з кладки тришарових зовнішніх стін монолітних і збірно-монолітних цивільних будівель [106]. На підставі результатів випробувань будівельного дюбеля на вирив з кладки з газобетонних блоків слід розглянути можливість переходу від тришарових кладок зовнішніх стін до двошарових, в яких, за рахунок використання блоків зниженої щільності (400 кг/м3) і збільшення товщини їх шару з 200 до 400 мм, з'являється можливість відмови від шару мінераловатного утеплювача (див. рис. 3.12). Рішення зовнішньої стіни, представлене в розділі 3.2, дозволяє забезпечити підвищення технологічності робіт з влаштування кладки, а також параметрів інженерно-функціональних ЕЯ стінових огорож монолітних та збірно- монолітних цивільних будівель, що зумовлюють їх довговічність: ремонтопридатність та міжремонтний період. Зовнішні двошарові стіни Зазначимо деякі технологічні особливості цієї кладки. Оскільки конструкція стіни передбачає заклад тичкових рядів цеглин у кладку з твінблоків, виникає необхідність регулювання висоти горизонтальних швів та 92 ярусів кладки. З рисунку 3.13 видно, що горизонтальні шви цегляної кладки повинні мати товщину 14 мм, а висоти ярусів, навпаки, приймаються менше, ніж у традиційних кладках багатошарових стін. Наприклад, для висоти поверху «у чистоті», що дорівнює 2,7 м висоти ярусів, починаючи з нижнього, будуть: 1-й ярус – 626 мм; 2-й ярус – 612 мм; 3-й ярус – 612 мм; 4-й ярус – 850 мм. Всі яруси кладки виконуються з перекриття. Для можливості виконання цегляної кладки, що забезпечує високі ключові параметри ЕЯ за рахунок якісного заповнення горизонтальних швів підвищеної товщини. Серед рішень, що підвищують технологічну надійність процесів кладки [107], відзначимо простоту установки гнучких смугових зв'язків (заздалегідь нарізаний рулон сітки шириною 330 мм розстилається і утоплюється у свіжо- нанесений шар клейової суміші), а також відсутність необхідності в окремій розмітці рядів блоків оскільки вони виконуються впритул до цегляної кладки. Рис. 4.1 – Інвентарна рейка-порядовка (висота поверху 2700 мм): а) – сторона А визначення положення швів цегляної кладки; б) – сторона Б визначення положення швів кладки з блоків; н – нижня частина шаблону; а - шов, в який закладається армування (сітка); т – тичковий ряд цегляної кладки Істотною відмінністю рішення пропозиції, що пропонується від відомих аналогів [107, 108, 109] є забезпечення підвищеної несучої здатності вузла примикання стіни до перекриття на вітрові навантаження, а також можливість 93 вертикального переміщення частини конструкції, що фіксується до перекриття, щодо частини пристрою, що утримує верхню частину кладки стіни від горизонтального переміщення. Пристрій є технологічним у використанні і забезпечує можливість одночасного виконання кладки зовнішніх стін на двох і більше поверхах. 4.2. Збірно-монолітні конструкції в незнімній залізобетонній опалубці з несучим арматурним каркасом «Філігран» Існуюче конструктивне рішення незнімної залізобетонної стінової опалубки [111]) не дозволяє повною мірою забезпечити підвищення ЕЯ по наступним причинам (основним недолікам). 1. Процес укладання та ущільнення бетонної суміші в незнімній залізобетонній стіновій опалубці утруднений через наявність просторового арматурного каркасу між збірними панелями і малої відстані між ними (зазвичай 100 мм), див. рисунок 1.13. Дослідження зразків (кернів), вибурених зі збірно- монолітних стін на декількох об'єктах, показали, що використання традиційних глибинних вібраторів не забезпечує повною мірою якісного ущільнення суміші, в результаті чого в ній утворюються повітряні порожнечі, як правило, на кордоні монолітного сердечника зі збірними плитами, що знижують несучу здатність збірно-монолітної стіни (рисунок 4.2). Крім цього, збільшення обсягу порожнин у монолітній частині обумовлено малою площею відкритої поверхні суміші між збірними панелями. Рис. 4.2 – Повітряні порожнечі на межі монолітної та збірної частини керна 2. При влаштуванні збірно-монолітних стін періодично фіксується недостатня швидкість набору міцності бетону монолітного сердечнику збірно- монолітної стіни. Так, за наслідками досліджень [112], встановлено, що на окремих ділянках зразків збірно-монолітних стін міцність бетону монолітного сердечника у віці 28 діб склала не більше 45% від марочної. 3. При виготовленні залізобетонної незнімної опалубки цементне молочко 94 на її внутрішніх шорстких поверхнях утворює суцільну плівку (див. рисунок 4.3а). Відповідно до технології виготовлення стінових елементів незнімної опалубки, збірна панель першого формування знаходиться в камері твердіння не менше двох діб, а панель другого формування – не менше однієї доби. При цьому анкерування просторового арматурного каркаса в панелях різна, див. рисунок 4.3б): два стрижні каркаса в панель першого формування та один у плиті другого формування. Все це призводить до того, що зчеплення між збірними панелями опалубки і монолітним сердечником неоднорідно: для панелі першого формування питома величина зчеплення вище, ніж для панелі другого формування. Наскрізним бурінням випробовувалися три зразки збірно- монолітних стін розміром 3,0×3,0 м стін товщиною 200 мм на 7, 14 та 28 добу твердіння бетону монолітного сердечника. У переважної кількості кернів (близько 95 %) збірна частина, що є фрагментом панелі другого формування, відокремлювалася при бурінні по межі контакту з монолітною частиною. Обсяг кернів, у яких відокремився фрагмент панелі першого формування не перевищив 5%. При цьому змінювався діаметр бура (82 мм, 102 мм і 132 мм), а також сторона стіни, з якої виконувалося буріння. Частина кернів, отриманих в результаті буріння збірно-монолітних стін див. рисунок 4.3в. Рис. 4.3 – Ілюстративний матеріал про неоднорідне зчеплення збірних плит та монолітного сердечника: 95 а) фрагмент стінової опалубки; б) просторовий арматурний каркас «Філігран»; в) керни, вибурені зі збірно-монолітної стіни (зразок № 1) на 14 добу набору міцності бетону монолітного сердечника При роботі такої конструкції збірно-монолітної стіни на позацентрове стиснення, особливо при значних ексцентриситетах поздовжньої сили, несуча здатність стіни буде знижена через ймовірне відшарування збірної панелі другого формування. 4. При укладанні бетонної суміші в незнімну опалубку в зимових умовах забезпечення сприятливих температурних умов для формування міцності твердіючого бетону, є фактором, що обумовлює значною мірою несучу здатність збірно-монолітної стіни. Комплексність завдання обумовлена необхідністю забезпечення позитивних температур у всьому обсязі збірно-монолітної стіни. В [65] як основний метод зимового бетонування при використанні незнімної залізобетонної опалубки передбачено влаштування тепляків з теплозахисним покриттям. Дане рішення не можна визнати технологічним і енергоефективним, крім цього потрібно використання теплових генераторів і спеціальних покривних матеріалів як оболонка покриття. 5. У дослідженні [65] для оцінки набору міцності монолітного бетону в незнімній стіновій опалубці передбачений наскрізний ультра-збірна частина, що відокремилася (фрагмент панелі другого формування) звуковий метод неруйнівного контролю, що включає ряд вимірювань швидкості проходження ультразвуку через кожну збірну конструкцію до бетонування і після нього вже через збірно-монолітну конструкцію. Таким чином, до виробництва бетонних робіт будівельна лабораторія повинна виконати ультразвуковий контроль збірних конструкцій, який супроводжується обов'язковим виміром товщини збірних плит опалубки та перерізу монолітного сердечника. Дані вимоги до реалізації ультразвукового контролю знижують його технологічність і роблять слабо придатним для практичної реалізації. 6. Досвід експлуатації зовнішніх збірно-монолітних стін, виконаних у незнімній опалубці, підземних поверхів цивільних будівель показав, що причиною локальних підтоплень підземних поверхів є не тільки зміна рівня підземних вод, викликаного наслідками комплексної міської забудови [113], та як наслідок, недостатності проектних рішень щодо гідроізоляції. Додатковою причиною підтоплень є наявність у збірно-монолітній стіні незахищених додатковою гідроізоляцією вертикальних швів бетонування. Незважаючи на те, що незнімна залізобетонна опалубка перекриттів не знайшла в кліматичних умовах нашої країни широкого застосування внаслідок технологічних обмежень, були розроблені конструктивні та технологічні 96 рішення, що забезпечують підвищення ключових параметрів інженерно- функціональних ЕЯ збірно-монолітних перекриттів з незнімною залізобетонною опалубкою. Спосіб формування торців монолітної частини перекриття, що пропонується, див. рисунок 4.4, дозволяє з високою технологічною надійністю не тільки виконати торець перекриття з мінімальними відхиленнями у плані і строго перпендикулярно до площини перекриття, але також отримати якість декоративну торцеву поверхню заводського виготовлення, наприклад, у вигляді рустованої поверхні (під лицьову цегляну кладку). Рис. 4.4 – Збірний елемент для формування торців монолітного (збірно- монолітного) перекриття з декоративною (рустованою) поверхнею Даний спосіб контролю температури монолітного бетону в перекритті при його витримуванні та пристрій для його здійснення, дозволяє підвищити точність вимірювання температури зовнішньої поверхні опалубки, і як наслідок, температури твердіючого бетону, за рахунок: - усунення вимірювальних похибок, що виникають при обдуванні поверхні опалубки вітром або, навпаки, виникнення застою повітряних мас; оскільки при використанні пропонованого пристрою зовнішня поверхня незнімної або інвентарної опалубки захищена від вітру, але при цьому виключається ймовірність виникнення аеростазу (застою повітря), що оточує вимірювану поверхню опалубки через наявність щілин між опорними виступами пристрою; - Забезпечення можливості перевірки достовірності отриманих дубльованих вимірювань; 97 – забезпечення узгодженості оптичного дозволу пірометра та внутрішніх діаметрів основ пристрою. Пропонований спосіб контролю температури є розвитком результатів дослідження [114]. Технологічні прийоми, передбачені у запропонованому способі, відповідають технологічним рекомендаціям з виробництва бетонних робіт у зимовий період, представлених у [115]. Виконані дослідження технології улаштування збірно-монолітних конструкцій у незнімній залізобетонній опалубці з несучим арматурним каркасом «Філігран», а також аналіз досвіду її використання на будівельних об'єктах. Застосування яких дозволяє забезпечити проектні ЕЯ несучих збірно- монолітних конструкцій. 4.3. Збірно-монолітні конструкції в системах «РЕКОН», УДС, КУБ-2,5 У таблиці 1.8 розділу 1.2 представлені основні технологічні недоліки вітчизняних збірно-монолітних систем цивільних будівель, що впливають на ЕК несучих конструкцій будівлі, зокрема систем: "РЕКОН"; КУБ-2,5 та УДС. Технологічні рішення дозволяють певною мірою усунути виявлені недоліки та забезпечити можливість підвищення ЕЯ несучих збірно-монолітних конструкцій цивільних будівель. Перелік розроблених технологічних рішень та опис відповідних недоліків, які усуваються пропонованими рішеннями, представлені в таблиці 4.2. Таблиця 4.2 – Комплекс розроблених технологічних рішень щодо збірно- монолітних систем цивільних будівель: «РЕКОН»; УДС; КУБ-2,5 Назва № швидкомонтова Технологічні недоліки системи, що впливають на ЕЯ п/п ної монолітної системи 1 2 3 1. Необхідність симетричного завантаження збірно- монолітних ригелів при використанні стандартної оснастки «РЕКОН» УДС 1 (можливе утворення нормальних тріщин у збірній частині ригеля). 2. Низька технологічна надійність монтажу збірної частини 98 збірно-монолітного рядового та торцевого ригеля. 3. Низька технологічна надійність монтажу збірних панелей 2 ліфтових шахт 3 1. Низька технологічна надійність центрування надколонної 4 плити перекриття щодо колони. 2. Відсутність центрування надколонної колони призводить до непроектних зазорів між плитами, при яких не забезпечується пропуск арматурних КУБ-2,5 стрижнів через петлі. 3. Низька технологічна надійність 5 забезпечення рівності і площинності нижньої поверхні диска перекриття внаслідок використання монтажних підкладок (маяків) з неконтрольованою товщиною. . Висновки по розділу 4 1. Запропоновано обґрунтований комплекс конструктивно-технологічних рішень по зведенню каркасу цивільної будівлі з використанням незнімної залізобетонної опалубки, що забезпечує підвищення його ключових параметрів ЕК. 2. Обґрунтовано комплекс технологічних рішень щодо монтажу несучих конструкцій систем збірно-монолітних цивільних будівель: «РЕКОН»; УДС; КУБ-2,5, що дозволяють з високою технологічною надійністю забезпечити можливість підвищення ключових параметрів ЕК конструкцій каркасу будівлі. 3. Викладені в цій роботі методичні підходи можуть бути застосовані при дослідженні та вдосконаленні експлуатаційних якостей (ЕК) цивільних будівель інших будівельних систем: великопанельних, цегляних, а також, при відповідному коригуванні, промислових об'єктів. 99 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 1. Запропоновано структуру ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель, що відповідає положенням теорії будівельної кваліметрії, що дозволяє використовувати для аналізу ЕЯ концепцію життєвого циклу будівельного об'єкта (будівлі); виділено різні аспекти та зміст ЕЯ для врахування потреб учасників життєвого циклу будівлі. Розширено наукову класифікацію ЕЯ. 2. На основі аналізу розподілених взаємодій між зацікавленими учасниками життєвого циклу будівлі визначено потенціал можливостей для комплексного підвищення ключових параметрів ЕЯ. Розроблено алгоритм практичної реалізації моделі. 3. Визначено методичні та організаційні умови отримання достовірної оцінки ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель. Встановлено, що номінальний високий рівень компетентності експерта не дозволяє гарантовано отримати достовірну оцінку ЕЯ будівлі. Запропоновано систему оцінювання готовності спеціаліста до будівельної експертизи для достовірної оцінки ЕЯ монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель, а також інноваційного потенціалу збірно-монолітних систем. 4. Розроблено загальний алгоритм достовірної оцінки ЕК монолітних та збірно-монолітних цивільних будівель (на прикладі діяльності будівельного контролю замовника). Алгоритм реалізований під час контролю реальних зданий. 5. Запропоновано методику оцінки інноваційного потенціалу систем збірно-монолітних цивільних будівель, для визначення пріоритетів у їх вдосконаленні. Встановлено, що максимальний інноваційний потенціал має збірно-монолітний каркас із незнімною залізобетонною опалубкою стін та перекриттів. 6. Запропоновано обґрунтований комплекс конструктивно-технологічних рішень по зведенню каркасу цивільної будівлі з використанням незнімної залізобетонної опалубки, що забезпечує підвищення його ключових параметрів ЕК. 7. Обґрунтовано комплекс технологічних рішень щодо монтажу несучих конструкцій систем збірно-монолітних цивільних будівель: «РЕКОН»; УДС; КУБ-2,5, що дозволяють з високою технологічною надійністю забезпечити можливість підвищення ключових параметрів ЕК конструкцій каркасу будівлі. 8. Викладені в цій роботі методичні підходи можуть бути застосовані при дослідженні та вдосконаленні експлуатаційних якостей (ЕК) цивільних будівель інших будівельних систем: великопанельних, цегляних, а також, при відповідному коригуванні, промислових об'єктів. 100 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Строительные нормы и правила. Часть II. Нормы строительного проектирования: введ. в действие 01.01.1955. - М.: Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре, 1954. - 405 с. 2. Технічна експлуатація будівель та споруд : навч. посібник / О. В. Якименко, К. О. Кіктьова ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2019. – 247 с. 3. Технологія будівельного виробництва: навчальний посібник / В.М. Гуденко. – К.: Аграрна освіта, 2010. – 481 с. 4. Малишев О. М. Технічне обстеження та нагляд за безпечною експлуатацією будівель та інженерних споруд : навч. посібник / О. М. Малишев, В. Д. Віроцький, О. О. Нілов. – Київ : ДП «Головний навчально-методичний центр», 2007. – 708 с. 5. Національний стандарт №2 “Оцінка нерухомого майна”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1440. 6. Ткаченко О.В., Дьома М.В., Калініченко Я.В. РОЗВИТОК ОЦІНОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.confcontact.com/20101224/3_tkach.php 7. ISO 6707-1:2004 Buiiding and Civii Engineering - Vocabuiary - Part 1: Generai Terms, 2007. American Nationai Standards Institute. 8. Аугусти, Г. Вероятностные методы в строительном проектировании - Г. Аугу- сти, А. Баратта, Ф. Кашиати. Пер. с англ. Ю.Д. Сухова. - М.: Стройиздат, 1988. - 584 с. 9. Єршов М.Н. Сучасні технології реконструкції будівель / М.Н. Єршов, А.А. Лапідус. К.: Наукова думка АСВ, 2014. - 496 с. 10. Кацев Б. Три етапи споживчої якості / Б. Кацев, О. Кечін // Бетон та залізобетон в Україні. - 2004. - № 32. - С. 1-4. 11. Юдина А.Ф. Достоинства монолитного строительства и некоторые проблемы его совершенствования / А.Ф. Юдина // Вестник гражданских 101 инженеров. - 2012. - № 1. - С. 154-156. 12. ДБН В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт. - К.: Мінрегіонбуд України, 2009. - 26 с. 13. Якименко О. В. Бетонні роботи : монографія / О. В. Якименко, О. В. Кондращенко, А. О. Атинян ; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва. ім. О. М. Бекетова. – Харків : ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2017. – 277 с. 14. Удосконалення організаційно-технологічних рішень зведення підземних частин цивільних будівель на техногенних міських територіях [Текст] : автореф. дис. ... канд. техн. наук : 05.23.08 / Гринчук Оксана Анатоліївна ; Харків. нац. ун-т буд-ва та архітектури. - Харків, 2020. - 19 с. . 15. Перельмутер, А.В. О применении теории графов к некоторым задачам строительной механики / А.В. Перельмутер // Строительная механика и расчет сооружений. -1965 - № 3. - С. 13-16. 16. Канчели, Н.В. Строительные пространственные конструкции / Н.В. Канчели. - К.: Наукова думка, 2003. - 112 с. 17. ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013. Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об’єктів будівництва – К.: Мінрегіон України, 2013 – 38 с. 18. Ковальов Л.М. Житло економічного класу - збірне, монолітне чи збірно-монолітне?/ Л.М. Ковальов, Н.П. Рощупкін // Житлове будівництво. - 2011.№ 6. - С. 24-25. 19. Ковальов Л.М. Конструктивно-технологические решения сборно- монолитного здания экономического класса / Л.М. Ковальов, Н.А. Зубов и др. // Житлове будівництво. - 2011. - № 3. - С. 37-39. 20. Лапідус, А.А. Організаційно-технологічна ефективність будівництва монолітних конструкцій багатоповерхових житлових будівель / А.А. Лапідус, А.Е. Степанов // Наука та бізнес: шляхи розвитку. - 2019. - № 1. - С. 40-43. 21. ДБН В.2.2-9:2018 «Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення». - К.: Мінрегіонбуд України, 2018 - 46 с. 22. Стерник, Г.М. Единая методика классификации жилых объектов по 102 потребительскому качеству (классу) / Г.М. Стерник, С.Г. Стерник. - М., 2011 - 43 с. 23. Hill, L. Digging the Dirt on Your House / L. Hiii // Financiai Times. 23.02.2002. 24. ДБН В.1.2-1-95. Система забезпечення безпеки будівельних об’єктів. Положення про розслідування причин аварій (обвалень) будівель, споруд, їх частин та конструктивних елементів : чинний з 1 липня 1995 року. – Київ : Держкоммістобудування України, 1995. – 23 с. 25. ДБН В.2.2.-9-99. Громадські будинки та споруди. Загальна принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ: чинний з 1 січня 2000 року. – Київ: Мінбуд України, 1999. – 54 с. 26. Мордич А.І. Збірно-монолітні та монолітні каркаси багатоповерхових будівель з плоскими розпірними перекриттями / А.І. Мордич // Бетон та залізобетон в Україні. - 2001. - № 8-9. - С. 10-14. 27. Никоноров, С.В. Разработка методики оценки качества возведения монолитных конструкций гражданских зданий: дис. ... канд. техн. наук: 05.23.08 / Никоноров Станислав Валерьевич. - Челябинск, 2004. - 205 с. 28. Шалений В.Т. Підвищення технологічності проектних рішень монолітних та збірно-монолітних будівель та споруд / В.Т. Шалений, Р.Б. Папирнык // Промислове та цивільне будівництво. - 2010. - № 2. - С. 19-22. 29. Щерба В.Г. Дослідження технологій зведення багатоповерхових монолітних будівель /В.Г. Щерба, В.В. Щерба // Житлове будівництво. - 2005. - № 12. - С. 12-13. 30. Колчеданцев Л.М. Конструктивно-технологічні рішення збірно- монолітної будівлі економічного класу / Л.М. Колчеданцев, Н.А. Зубов и др. // Житлове будівництво. - 2011. - № 3. - С. 37-39. 31. Охотський Н.Р. До питання якості будівельної продукції з монолітного залізобетону / Н.Р. Охотський // Промислове та цивільне будівництво. - 2009. - № 12. - С. 25-26. 103 32. Безпека експлуатованих будівель та споруд / под ред. В.І. Теличенко, К.І. Еремина. - К., 2011. - 428 с. 33. О.І.Теліченко., М.В.Нагорний. Зведення і монтаж будівель та споруд. Навчальний посібник для розробки курсових і діпломних проектів студентів спеціальності 192 «Промислове та цивільна інженерія». (ПЦБ) – Суми: - 197с.. 34. Кріпак В. Д. Монолітні плоскі перекриття з порожнистими вкладишами / В. Д. Кріпак, Р. Є. Антонов // Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві. - 2017. - Вип. 8. - С. 135-145.. 35. Барашиков А. Я. Надійність будівель і споруд : навч. посібник / А. Я. Барашиков, М. Д. Сирота. – Київ : ІСДО, 1993. – 204 с 36. Демченко В.В. Формальний опис і практичне використання уніфікованої цифрової моделі об'єкта будівництва / В.В. Демченко, Є.В. Бородавка // Східноєвропейський журнал передових технологій. – 2007. - №2/2(26). С.64-69. 37. Дьячкова, О.Н. Системная оценка параметров технологий возведения жилых многоэтажных зданий: дис. . канд. техн. наук: 05.23.08 / Дьячкова Ольга Николаевна. - Санкт-Петербург, 2009. - 147 с. 38. Гайна Г.А. Інформаційна технологія управління життєвим циклом будівель. / Г.А. Гайна, П.М. Яцик, О.О. Терентьєв, Р.В. Ластівка, О.Б. Полторак - // Нові технології в будівництві. – К.: НДІБВ, 2009. - С.132-134. 39. Раафат, А.А. Железобетон в архитектуре / Пер. с англ. Г. Мириенгофа. - М.: Государственное издательство по строительству, архитектуре и строительным материалам, 1963. - 204 с. 40. Аугусти, Г. Вероятностные методы в строительном проектировании - Г. Аугу- сти, А. Баратта, Ф. Кашиати. Пер. с англ. Ю.Д. Сухова. - М.: Стройиздат, 1988. - 584 с. 41. Панченко В. О. Технологія зведення, ремонту і реконструкції спеціальних споруд: Підручник. – Х.: ХНАМГ, 2007. – 327 с.. 42. Руководство по проектированию конструкций и технологии 104 возведения монолитных бескаркасных зданий / ЦНИИЭП жилища Госгражданстроя. - М.: Стройиздат, 1982. - 216 с. 43. Проектирование современных высотных зданий / под ред. Сюй Пэйфу: пер. с китайского - М.: Издательство АСВ, 2008. - 469 с. 44. Герасімов В.В. Комплексний підхід до оптимізації організаційно- технологічних рішень у будівництві / В.В. Герасімов, С.М. Кузнєцов, О.А. Коробова, О.Ю. Михальченко // Бетон та залізобетон в Україні. - 2010. - № 3. - С. 61-68. 45. Дикман, Л.Г. Организация строительства в США. / Л.Г. Дикман, Д.Л. Дикман. - М.: Издательство АСВ, 2004. - 376 с. 46. ДБН В.2.2-41:2019 Висотні будівлі. Основні положення. - К.: Держбуд. 2019. - 46 с 47. Цзиньчао, Х. Сто высотных зданий. Примеры объемно- планировочных решений / Пер. с китайского Я. Бинхао; Под ред. Т.Г. Маклаковой. - М.: Издательство АСВ, 2007. - 132 с. 48. Зотеева, Е.Э. Системы сборно-монолитных зданий: зарубежный опыт строительства / Е.Э. Зотеева. // Аллея науки (Электронный мультидисциплинарный журнал). 2017. Т. 2. № 12. - С. 286-291. 49. Селищев, К.С. Технология устройства монолитных стыков многоэтажных каркасных зданий при отрицательных температурах: дис. ... канд. техн. наук: 05.23.08 / Селищев Константин Сергеевич. - Москва, 2009. - 181 с. 50. Byggarbetplatsens teknikhandbok. Sveriges Byggindustrier, 2012 - 355 р. 51. Die Technik zur Wand - Wie wird's gemacht? Ein Handbuch fur Planung und Ausfuhrung. Syspro Gruppe Betonbauteile. Hockenheim, 1997. 52. Janti, F. Сборно-монолитный каркас «Deita». Проспект компании «Deitatek OY» / F. Janti. - 1998. - 6 с. 53. Prior, R.C. Identification and Preliminary Assessment of Existing Precast Concrete Floor Framing Systems. Theses and Dissertations, 2003. - 213 p. 54. Henin, E. Efficient Precast / Prestressed Fioor System for Buiiding Construction. Theses and Dissertations, 2012. - 326 р. 105 55. Pessiki, S., Prior, R., Sause, R. & Siaughter, S. (1995). Reviev of Existing Precast Concrete Gravity Load Fioor Framing System. PCI Journal, 52-68. 56. Furche, J. (20l7) Siab-Coiumn Connection with Effective Lattice Shear Reinforcement. In Proceedings of the 3rd Internationai Symposius on Connections between Steei and Concrete. Stuttgart, Germany, September 27th - 29th, 2017, pp. 912- 924. 57. Nikoiic, J. (2018) Building «with the System» vs. Building «in the System» of IMS Open Technology of Prefabricated Consrtruction: Challenges for New «Infill» Industry for Massive Housing Retrofitting. Energies, 2018, [1128]; https://doi.org/ 10.3390/en11051128. 58. OMNIDEK Generai Information. Company Literature - Omnia Concrete Fioors Limited, Cheshire, Great Britain, 1998. 59. Petrovic, B & Dimitrijevic, R. (1978) Prefabricated Presstresed Concrete Skeleton System IMS. Housing Science. V. 2. No 4, pp. 369-375. 60. Кодиш Э.Н. Проектування багатоповерхових будівель із залізобетонним каркасом / Э.Н. Кодыш, Н.Н. Трекин, И.К. Никитин. - К.: Вища школа, 2009. - 352 с. 61. Селищев, К.С. Технология устройства монолитных стыков многоэтажных каркасных зданий при отрицательных температурах: дис. ... канд. техн. наук: 05.23.08 / Селищев Константин Сергеевич. - Москва, 2009. - 181 с. 62. Барашиков А. Я. Оцінювання технічного стану будівельних та інженерних споруд / А. Я. Барашиков, О. М. Малишев. – Київ : Основа, 2008. – 320 с.. 63. Мордич, А.И. Новая универсальная каркасная система многоэтажных зданий /И. Мордич, Р.И. Вигдорчик, В.Н. Белевич, А.С. Залесов // Бетон и железобетон. - 1991. - № 1. - С. 2-4. 64. Ю.И. Беляков, А.П. Снежко. Реконструкция промышленных предприятий. Учеб. пособие. – Киев: Высш. шк. Гл. изд. 1988. –240 с. 65. Пищаленко Ю.А. Технология возведения зданий и сооружений. – Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1982. – 192 с.. 106 66. Зведення і монтаж будівель і споруд/ В.Д. Жван, М.Д. Помазан, О.В. Жван; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2011. – 395 с. 67. Fomin, N.I., & Isaev, A.P. (2013). An Integrated Approach to Improving the Quality of Civil Buildings. World Applied Sciences Journal, 27(13 A), 525-530. https://doi.org/l0.5829/idosi.wasi.20l3.27.eieic.l08. 68. Мельчаков, А.П. Конструкционная безопасность строительных объектов / А.П. Мельчаков, Д.А. Байбурин, Е.В. Шукутина и др. - СПб.: Изд-во «Лань», 2019. - 172 с. 69. Перельмутер, А.В. Повышение качества расчетных обоснований проектов / А.В. Перельмутер, В.И. Сливкер // Бюллетень строительной техники. - 1999. - № 10. - С. 59 - 62. 70. Ройтман, А.Г. Предупреждение аварий жилых зданий / А.Г. Ройтман. - М.: Стройиздат, 1990. - 240 с. 71. Томанн, Б. Мониторинг строительных конструкций для обеспечения безопасности и сохраннности зданий и сооружений / Б. Томанн // Строительный эксперт. - 2005. - № 17. - С. 8 - 9. 72. Котляр, М. І. Конспект лекцій з курсу «Технологія зведення будівель та споруд і технологія реконструкції» (для студентів 5 курсу денної і заочної форм навчання спеціальності 7.06010101, 8.06010101 «Промислове та цивільне будівництво» та слухачів другої вищої освіти спеціальності 7.06010101 «Промислове та цивільне будівництво») / М. І. Котляр, Т.В. Рапіна; Харків. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. – Х.: ХНУМГ, 2015. – 109 с.. 73. Bergman, B., Klefsjo, B. Quality from Customer Needs to Customer Satisfaction, Studentilitteratur AB, Lund, 2010 - 658 p. 74. Howarth, T., Greenwood, D. Construction Quaiity Management, Routiedge. Oxon, 2018 - 248 p. 75. Rumane, A.R. Quality Auditing in Construction Projects: A Handbook, Routledge. Oxon, 2019 - 600 p. 76. Zilberova, I.Y., Mailyan, V.D. & Novoselova, I.V. (2019). Modern Methods for Evaluating the Technical and Organizational-technological Solutions for 107 Repair and Construction Production. IOP Conference Series: Materials Science and Engineering, 698(1), [055013]. https://doi.org/10.1088/1757-899X/698/5/0551013. 77. Fardis, M.N. Innovative Materials and Techniques in Concrete Construction. Springer, 2012 - 379 p. 78. Деркач, В.Н. Вопросы качества и долговечности облицовки слоистых стен каменных стен / В.Н. Деркач, Р.Б. Орлович // Инженерно- строительный журнал. - 2011. - № 2. - С. 42 - 47. 79. Ищук, М.К. Причины дефектов наружных стен с лицевым слоем из кирпичной кладки / М.К. Ищук // Жилищное строительство. - 2008. - № 3. - С. 28 - 31. 80. Ищук, М.К. Требования к многослойным стенам с гибкими связями / М.К. Ищук // Жилищное строительство. - 2008. - № 5. - С. 15 - 19. 81. Орлович, Р.Б. О работе анкеров в многослойных ограждающих конструкциях с наружным кирпичным слоем / Р.Б. Орлович, Н.М. Рубцов, С.С. Зимин // Инженерностроительный журнал. - 2013. - № 1. - С. 3 - 11. 82. Митев, И. Предплочи, предстени и конструкции от тях. Ръководство за проекти- ране. ABC Техника / И. Митев, Б. Димитров, З. Димитров. - София, 2006. - 80 с. 83. Ершов, М.Н. Современные технологии реконструкции зданий / М.Н. Ершов, А.А. Лапидус. М.: Издательство АСВ, 2014. - 496 с. 84. Золотов Х.М. Ефективне управління розвитком інноваційних процесів на підприємствах будівельної галузі / Х.М. Золотов . - К.: Вища школа, 2003. - 136 с. 85. ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва". - К.: Мінрегіонбуд, 2016. - 97 с. 86. ДСТУ ISO 9000:2015 Системи управління якістю. Основні положення та словник термінів. - К.: Мінрегіонбуд, 2015. - 22 с. 87. Оцінка та управління нерухомістю: навчальний посібник / [В. Р. Кучеренко, М. А. Заєць, О. В. Захарченко, Н. В. Сментина, В. О. Улибіна]. – Одеса: Видавництво ТОВ «Лерадрук», 2013. – 272 с. 108 88. Дворкін Л.Й., Безусяк О.В., Дворкін О.Л., Гарніцький Ю.В. Технологічне проектування підприємств збірного залізобетону: Навчальний посібник / За ред. проф., д.т.н. Л.Й. Дворкіна - Рівне, РДТУ, 2001.- 153 с. 89. Авиром, Л.С. Управление качеством крупнопанельного домостроения / Л.С. Авиром. - М.: Стройиздат, 1983. - 200 с. 90. Стасинопулос, П. Проектирование систем как единого целого. Интегральный подход к инжинирингу для устойчивого развития / Питер Стисинопулос, Майкл Х. Смит, Карлсон Харгроувс, Черил Деша; пер. с англ. - М.: Эксмо, 2012. - 288 с. 91. Вахненко П.Ф. Багатошарова цегляна стінка з гнучкими в’язями / П.Ф. Вахненко, Р.А. Міщенко // Галузеве машинобудування (будівництво): зб. наук. пр. Полт. держ. техн. ун-ту ім. Юрія Кондратюка. - Полтава: ПДТУ ім. Юрія Кондратюка, 2000. – Вип. 6.– С.107–111.. 92. Головнев, С.Г. Оптимизация методов зимнего бетонирования / С.Г. Головнев. - Л.: Стройиздат. 1983. - 235 с. 93. Дзядикевич Ю.В. Енергетичний менеджмент / Ю.В. Дзядикевич, М.В. Буряк, Р.І. Розум – Тернопіль: Економічна думка, 2010. – 295 c.. 94. Вахненко П.Ф. Кам’яні та армокам’яні конструкції / П.Ф. Вахненко. - [2- е узд.]. – К.: Будівельник, 1990. - 260 с. 95. ДСТУ Б В.2.6-34:2008. Конструкції будинків і споруд. Конструкції зовнішніх стін із фасадною теплоізоляцією. Класифікація і загальні технічні вимоги. - К.: Держбуд. 2008. - 67 с. 96. ДСТУ Б В.2.7-61:2008 Будівельні матеріали. Цегла та камені керамічні рядові і лицьові. Технічні умови. - К.: Держбуд. 2008. - 46 с. 97. Клименко Є.В. Експериментальні дослідження кам’яних конструкцій, підсилених шляхом включення в цегляну обойму / Є.В. Клименко, І.О. Білоус // Ресурсоекономічні матеріали, конструкції, будівлі та споруди. – Рівне: друкарня Укр. Держ. Університету водного господарства та природокористування, 2003. – Вип.9. – С.446 – 452. 98. ДБН В.2.6-31:2021 Теплова ізоляція та енергоефективність будівель. 109 - К.: Міністерство розвитку громад та територій України. 2021. - 21 с. 99. ДБН В.2.6-98:2009 Конструкції будинків і споруд. Бетонні та залізобетонні конструкції. Основні положення. - К.: Держбуд. 2009. - 112 с. 100. Нормирование труда рабочих в строительстве / Е.Ф. Балова, Р.С. Бекерман, Н.Н. Евтушенко и др.; Под ред. Е.Ф. Баловой. - М.: Стройиздат, 1985 - 440 с. 101. Арендарский, Е. Долговечность жилых зданий / Пер. с польского М.В. Предтеченского; Под ред. С.С. Кармилова. - М.: Стройиздат, 1983. - 255 с. 102. ДБН В.1.2-2:2006 Навантаження і впливи. Норми проектування- К.: Держбуд. 2006. - 112 с. 103. Serbin, S.A., Dedyukhin, P.O., & Fomin, N.I. (2019). The Analysis of Technological Parameters of Precast-monolithic System with Permanent Formwork Walls. IOP Conference Series: Materials Science and Engineering, 481(1), [012051]. https://doi.org/10.1088/1757- 899X/481/1/012051. 104. Торкатюк В.И., Колосов А.И., Бабаев В.Н., Шутенко Л.Н., Стадник Г.В. Формирование математического аппарата для выбора оптимальных параметров продукции капитального строительства : монография. Харьков : ХНАМГ, 2013. 421 c 105. Кравчуновська Т.С. Розвиток наукових основ організаційно- технологічного проектування комплексної реконструкції житлової забудови: автореф. дис. … на здобуття наук. ступеня докт. техн. наук: 05.23.08. Дніпропетровськ, 2011. 33 с. 106. Черненко В. К.. Технологія монтажу будівельних конструкцій: [навч. посіб. для студ. вузів] / Черненко В. К.[та ін.] – К.: Горобець Г.С., 2010. – 372 с. 107. Байбурин, А.Х. Методы инноваций в строительстве / А.Х. Байбурин, Н.В. Кочарин. - М.: Лань, 2019. - 164 с. 108. Технологія зведення будівель і споруд [Текст] : навч. посіб. для студ. буд. спец. / І. Н. Дудар ; Вінницький національний технічний ун-т. - Вінниця : ВНТУ, 2005. - 110 с. 109. Технологія будівельного виробництва в житлово-комунальному 110 господарстві [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Д. Жван ; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. - Х. : ХНАМГ, 2010. - 316 с. 110. Павліков А.М. Залізобетонні конструкції: будівлі, споруди та їх частини : підручник / А.М. Павліков. – Полтава : ПолтНТУ, 2017. – 284 с.. 111. Монолітне залізобетонне перекриття [Текст]: навчальний посібник / І. І. Кирпа, О. А. Тищенко; Дніпропетр. нац. ун-т залізн. трансп. ім. акад. В. Лазаряна. – Дніпропетровськ, 2015. – 88 с. 112. Мурасьова, Олена Володимирівна.Удосконалення організаційно- технологічних рішень інструментального моніторингу ущільненої забудови, прилеглої до нового будівництва [Текст] : автореф. дис. ... канд. техн. наук : 05.23.08 / Мурасьова Олена Володимирівна; Харків. нац. ун-т буд-ва та архітектури. - Харків, 2020. - 23 с.. 113. Болотских Н.С. Строительное водопонижение в сложных гидрогеологических условиях. Киев : Будівельник, 1976. 112 с. 114. О. І. Ольховик, А. А. Білецький Технологія будівництва гідротехнічних, водогосподарських та природоохоронних споруд : навч. посібник [Електронне видання]. – Рівне : НУВГП, 2019. – 377 с. 115. ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення. - К.: Мінбуд. 2009. - 89 с. 111