ChSTU repository

  
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ  
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему: "Роль ветеранських просторів у наданні соціальних 
послуг" 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: 
студент V курсу, групи СЗМ-024 
Дробницький Ю.І. 
Керівник: І.О. Бєлова 
Рецензент: Чикало Р.О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 
 
  2 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Белова І.О. 
«_____» _______________2025 р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Дробницькому Юрію Івановичу  
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: "Роль ветеранських 
просторів у наданні соціальних послуг" 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________2025 р   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах Департаменту 
освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради.  
План кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ 1.Теоретико-методологічні засади дослідження ролі ветеранських 
просторів 
Розділ 2 Діяльність ветеранських просторів як елемент системи надання 
соціальних послуг в Україні 
Розділ 3. Оцінка ефективності діяльності ветеранських просторів та 
перспективи їх розвитку 
 
Об’єктом дослідження є система надання соціальних послуг учасникам 
бойових дій та членам їхніх сімей в Україні. Предмет дослідження: 
рганізаційно-функціональна роль ветеранських просторів у забезпеченні 
доступу до соціальних послуг, їхній вплив на процеси соціальної адаптації, 
реінтеграції та психологічної підтримки ветеранів в умовах сучасних 
суспільних трансформацій. 
 
 
  3 
 
Метою дослідження є встановити особливості функціонування 
ветеранських просторів як інноваційної форми надання соціальних послуг в 
Україні, визначити їхню роль у процесах соціальної адаптації, підтримки та 
реінтеграції ветеранів, а також розробити практичні рекомендації щодо 
удосконалення їх діяльності з урахуванням сучасних викликів. 
  
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
 
- розкрити теоретичні засади поняття «ветеранський простір» та 
охарактеризувати його функціональні особливості в системі надання 
соціальних послуг;  
- проаналізувати нормативно-правову базу та інституційні механізми 
забезпечення діяльності ветеранських просторів в Україні;  
- оцінити основні напрями діяльності ветеранських просторів у 
контексті соціального супроводу, психологічної допомоги та реінтеграції 
ветеранів;  
- дослідити практичний досвід функціонування конкретного 
ветеранського простору (наприклад, Veteran Hub або простору в Миргороді) та 
проаналізувати його вплив на благополуччя учасників бойових дій;  
- виявити основні проблеми, бар’єри та перспективи розвитку 
ветеранських просторів як суб’єктів соціальної підтримки; 
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення організаційної 
моделі ветеранських просторів з метою посилення їх ефективності у сфері 
надання соціальних послуг. 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________      І.О. Бєлова 
                                             (підпис)                         (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
 
 
 
 
Завдання одержав здобувач(ка)                                                                                                                            
                                         ____________       Ю.І. Дробницький  
                                             (підпис)                                 (прізвище та ініціали) 
 «____»__________2025 р. 
  4 
 
ЗАТВЕРДЖЕНО 
Завідувач 
кафедри________________ 
 
протокол №___ від ______________ 
 
Орієнтовний графік 
підготовки та захисту кваліфікаційних робіт здобувачами освітнього 
ступеня «магістр» спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» на 
2025/2026 навчальний рік 
 
Етапи підготовки та захисту Денна форма  
КРМ навчання Примітка  
1. Вибір студентом теми КРМ і подання   
заяви  на кафедру; ___.___.2025 р.   
- затвердження тем КРМ і призначення   виконано  
наукових керівників;  
- складання і затвердження 
індивідуальних завдань на виконання 
КРМ 
2. Підготовка вступу і першого розділу  ___.___.2025 р.  виконано  
КРМ   
3. Підготовка другого розділу КРМ ___.___.2025 р.  виконано  
  
4. Підготовка третього розділу КРМ ___.___.2025 р.  виконано  
  
5. Подання здобувачем завершеної КРМ ___.___.2025 р.  виконано  
науковому керівнику   
6. Розгляд КРМ науковим керівником ___.___.2025 р.  виконано  
  
7. Попередній розгляд КРМ на комісії  ___.___.2025 р.  виконано  
від кафедри   
8. Доопрацювання роботи, прийняття ___.___.2025 р.  виконано  
кафедрою рішення про допуск КРМ до   
захисту перед ЕК оформлення та 
зовнішнє рецензування КРМ 
9. Захист КРМ перед ЕК ___.___.2025 р.   
 
 
 
  5 
 
РЕФЕРАТ 
 
"Роль ветеранських просторів у наданні соціальних послуг"" 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 93 
сторінках. Робота містить 9 таблиць, список використаних джерел із 45 
найменувань. 
 
Об’єктом дослідження є система надання соціальних послуг 
учасникам бойових дій та членам їхніх сімей в Україні. 
 Предмет дослідження: рганізаційно-функціональна роль ветеранських 
просторів у забезпеченні доступу до соціальних послуг, їхній вплив на 
процеси соціальної адаптації, реінтеграції та психологічної підтримки 
ветеранів в умовах сучасних суспільних трансформацій 
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановити 
особливості функціонування ветеранських просторів як інноваційної форми 
надання соціальних послуг в Україні, визначити їхню роль у процесах 
соціальної адаптації, підтримки та реінтеграції ветеранів, а також розробити 
практичні рекомендації щодо удосконалення їх діяльності з урахуванням 
сучасних викликів. 
Завдання дослідження:  
- розкрити теоретичні засади поняття «ветеранський простір» та 
охарактеризувати його функціональні особливості в системі надання 
соціальних послуг;  
- проаналізувати нормативно-правову базу та інституційні 
механізми забезпечення діяльності ветеранських просторів в Україні;  
- оцінити основні напрями діяльності ветеранських просторів у 
контексті соціального супроводу, психологічної допомоги та реінтеграції 
ветеранів;  
- дослідити практичний досвід функціонування конкретного 
ветеранського простору (наприклад, Veteran Hub або простору в Миргороді) 
та проаналізувати його вплив на благополуччя учасників бойових дій;  
  6 
 
- виявити основні проблеми, бар’єри та перспективи розвитку 
ветеранських просторів як суб’єктів соціальної підтримки; 
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення організаційної 
моделі ветеранських просторів з метою посилення їх ефективності у сфері 
надання соціальних послуг. 
Практичне значення дослідження полягає в можливості 
використання його результатів для вдосконалення механізмів надання 
соціальних послуг ветеранам через мережу ветеранських просторів. 
Запропоновані підходи, висновки та рекомендації можуть бути застосовані: 
 органами державної влади та місцевого самоврядування — при 
розробці стратегій соціального захисту ветеранів, формуванні місцевих 
програм підтримки; 
 фахівцями соціальної сфери, психологами та координаторами 
ветеранських просторів — для підвищення ефективності організації роботи, 
враховуючи потреби та особливості цільової групи; 
 громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами — 
як аналітична основа для адвокації прав ветеранів, залучення ресурсів і 
створення партнерських платформ; 
 у освітньому процесі — для підготовки фахівців соціальної 
роботи, соціального забезпечення, реабілітології та психології у сфері 
підтримки ветеранів. 
Рік виконання роботи 2025 рік 
Рік захисту роботи 2025 рік 
 
 
  7 
 
Зміст 
Вступ 
�� РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ 
1.1. Сутність та специфіка соціальних послуг для ветеранів 
1.2. Концепція ветеранських просторів як інструменту соціальної підтримки 
1.3. Міжнародний досвід організації соціальних послуг для ветеранів 
 
�� РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ ЯК 
ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В 
УКРАЇНІ 
2.1. Правове та інституційне забезпечення функціонування ветеранських 
просторів 
2.2. Напрями діяльності ветеранських просторів: соціальна, психологічна, 
освітня та реабілітаційна складові 
2.3. Взаємодія ветеранських просторів з державними та недержавними 
суб’єктами соціального захисту 
 
�� РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ 
ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ РОЗВИТКУ 
3.1. Аналіз досвіду функціонування конкретного ветеранського простору (на 
прикладі "Veteran Hub") 
3.2. Проблеми та виклики в організації соціальних послуг у ветеранських 
просторах 
3.3. Пропозиції щодо удосконалення діяльності ветеранського простору 
ЧДТУ  у сфері надання послуг 
�� ВИСНОВКИ 
�� СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
Додатки 
  8 
 
 
ВСТУП 
Актуальність теми 
В умовах збройної агресії проти України та зростаючої кількості осіб зі 
статусом учасника бойових дій, проблема соціальної інтеграції, реабілітації 
та забезпечення гідного рівня життя ветеранів набула особливої актуальності. 
Повернення до мирного життя супроводжується низкою труднощів, 
пов’язаних як із фізичними і психологічними травмами, так і з викликами 
соціального, професійного та економічного характеру. У цьому контексті 
зростає роль інноваційних форм соціальної підтримки, зокрема ветеранських 
просторів, які функціонують як багатофункціональні хаби для надання 
соціальних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг. 
Аналіз наукової літератури свідчить про зростаючий інтерес науковців 
до дослідження механізмів соціальної адаптації ветеранів. Зокрема, у працях 
Г. Лактіонової, І. Мищенко, О. Безрукової підкреслюється необхідність 
створення середовищ, що сприяють поверненню ветеранів до активного 
суспільного життя, через налагодження горизонтальних зв’язків, підвищення 
рівня довіри до інституцій та формування індивідуальних траєкторій 
розвитку. У контексті західних підходів, наприклад, у дослідженнях G. Adler, 
D. Hoge, S. Resick, увага зосереджена на важливості створення безпечного 
простору, де учасники бойових дій можуть отримувати підтримку за 
принципом «рівний – рівному», що, згідно з емпіричними спостереженнями, 
значно підвищує ефективність психосоціальної реінтеграції. 
Ветеранські простори не лише виконують роль інституційної ланки в 
системі соціального захисту, а й формують нову модель партнерства між 
державними структурами, громадськими організаціями та самими 
ветеранами. Їх діяльність сприяє зниженню соціальної напруги, активному 
залученню ветеранів до громадського життя, підвищенню рівня довіри до 
соціальних інститутів та формуванню культури підтримки. Водночас 
  9 
 
питання нормативного, кадрового та ресурсного забезпечення таких 
просторів, а також оцінка їхньої ефективності залишаються недостатньо 
дослідженими в українських реаліях. 
Актуальність дослідження також підтверджується сучасними 
науковими підходами до формування системи соціального захисту ветеранів, 
які підкреслюють необхідність створення багатофункціональних інституцій 
підтримки. Зокрема, у тезах І. Бєлової та Ю. Дробницького (Проблеми 
управління суспільним розвитком…, Київ, 2025, с. 253–258) наголошується, 
що ефективна реінтеграція ветеранів неможлива без розвитку стійких 
соціальних мереж, психологічної підтримки, доступу до сервісних послуг та 
створення спеціалізованих просторів взаємодії. Це положення узгоджується з 
концепцією ветеранських просторів, які розглядаються в роботі як новітній 
інструмент соціального супроводу учасників бойових дій. 
Станом на 2025 рік Україна стикається з безпрецедентними викликами 
у сфері соціальної інтеграції ветеранів, зумовленими тривалим 
повномасштабним вторгненням Росії. Згідно з даними Міністерства у 
справах ветеранів, кількість осіб зі статусом учасника бойових дій 
перевищила 1,5 мільйона. Це створює нагальну потребу в ефективних 
механізмах підтримки, реабілітації та реінтеграції цієї категорії громадян. 
У відповідь на ці виклики в Україні активно розвивається мережа 
ветеранських просторів — інноваційних платформ, що поєднують надання 
соціальних, психологічних, юридичних та освітніх послуг. Наприклад, у 2025 
році в Миргороді, Полтавської області, за підтримки Уряду Німеччини та 
Програми розвитку ООН (UNDP) відкрито Центр підтримки та розвитку 
ветеранів, який надає комплексну допомогу ветеранам та їхнім родинам  
(undp.org). 
Водночас, діяльність таких організацій, як Veteran Hub, зазнає 
труднощів через призупинення міжнародного фінансування, зокрема з боку 
США, що призвело до тимчасового припинення деяких послуг та 
  10 
 
необхідності пошуку альтернативних джерел підтримки . Це підкреслює 
вразливість системи соціальних послуг для ветеранів та потребу в її 
зміцненні. (Рейтерс) 
Наукові дослідження також акцентують на важливості ветеранських 
просторів у процесі реінтеграції. Зокрема, у звіті "Reintegrating Ukraine's 
Veterans" від German Marshall Fund зазначається, що такі простори сприяють 
налагодженню горизонтальних зв’язків, підвищенню рівня довіри до 
інституцій та формуванню індивідуальних траєкторій розвитку ветеранів 
(German Marshall Fund)  
Таким чином, дослідження ролі ветеранських просторів у наданні 
соціальних послуг є надзвичайно актуальним, оскільки дозволяє виявити 
ефективні практики підтримки ветеранів, оцінити їхній вплив на процеси 
реінтеграції та розробити рекомендації щодо вдосконалення системи 
соціального захисту в Україні. 
Отже, вивчення ролі ветеранських просторів у процесі надання 
соціальних послуг є своєчасним, суспільно значущим і теоретично 
обґрунтованим, оскільки дозволяє поглибити розуміння потенціалу цих 
ініціатив та розробити шляхи їх подальшого розвитку з урахуванням потреб 
цільової аудиторії та наявних ресурсів соціальної сфери. 
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановити 
особливості функціонування ветеранських просторів як інноваційної форми 
надання соціальних послуг в Україні, визначити їхню роль у процесах 
соціальної адаптації, підтримки та реінтеграції ветеранів, а також розробити 
практичні рекомендації щодо удосконалення їх діяльності з урахуванням 
сучасних викликів. 
Завдання дослідження:  
- розкрити теоретичні засади поняття «ветеранський простір» та 
охарактеризувати його функціональні особливості в системі надання 
соціальних послуг;  
  11 
 
- проаналізувати нормативно-правову базу та інституційні 
механізми забезпечення діяльності ветеранських просторів в Україні;  
- оцінити основні напрями діяльності ветеранських просторів у 
контексті соціального супроводу, психологічної допомоги та реінтеграції 
ветеранів;  
- дослідити практичний досвід функціонування конкретного 
ветеранського простору (наприклад, Veteran Hub або простору в Миргороді) 
та проаналізувати його вплив на благополуччя учасників бойових дій;  
- виявити основні проблеми, бар’єри та перспективи розвитку 
ветеранських просторів як суб’єктів соціальної підтримки; 
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення організаційної 
моделі ветеранських просторів з метою посилення їх ефективності у сфері 
надання соціальних послуг. 
Об’єктом дослідження є система надання соціальних послуг 
учасникам бойових дій та членам їхніх сімей в Україні. Предмет 
дослідження: рганізаційно-функціональна роль ветеранських просторів у 
забезпеченні доступу до соціальних послуг, їхній вплив на процеси 
соціальної адаптації, реінтеграції та психологічної підтримки ветеранів в 
умовах сучасних суспільних трансформацій. 
Методи дослідження 
У процесі дослідження було використано комплекс загальнонаукових і 
спеціальних методів, що забезпечили системне вивчення ролі ветеранських 
просторів у наданні соціальних послуг. 
Метод аналізу та синтезу — для вивчення наукових джерел, 
нормативно-правової бази та узагальнення теоретичних підходів до проблеми 
соціальної підтримки ветеранів. 
Порівняльний метод — для зіставлення особливостей функціонування 
ветеранських просторів в Україні та інших країнах, зокрема з урахуванням 
міжнародного досвіду (США, Великобританія, Литва). 
  12 
 
Системний підхід — для аналізу ветеранського простору як елемента 
інтегрованої системи соціального захисту, що поєднує державні та 
недержавні ресурси. 
Соціологічні методи (якісні й кількісні) — зокрема метод експертного 
опитування або інтерв’ю з учасниками та координаторами ветеранських 
просторів, для виявлення ефективності їхньої діяльності та оцінки впливу на 
благополуччя ветеранів. 
Метод кейс-стаді (case study) — для глибинного аналізу досвіду 
функціонування окремого ветеранського простору (наприклад, Veteran Hub, 
простору в Миргороді тощо). 
Метод узагальнення практичного досвіду — для формулювання 
висновків і рекомендацій щодо вдосконалення механізмів соціальної 
підтримки ветеранів. 
Гіпотеза дослідження. Припускається, що ветеранські простори як інноваційна 
форма організації соціальних послуг сприяють ефективній соціальній адаптації, 
психологічній стабілізації та інтеграції учасників бойових дій у мирне життя за умови 
належного ресурсного, нормативного та професійного забезпечення їхньої діяльності.  
Наукова новизна роботи полягає в комплексному аналізі ветеранських 
просторів як новітнього інструменту надання соціальних послуг в Україні в 
умовах повномасштабної війни та трансформації системи соціального 
захисту. У межах дослідження: 
 вперше розглянуто ветеранські простори не лише як елементи 
громадського активізму чи психологічної підтримки, а як інтегровані 
соціальні платформи, що поєднують функції сервісного, інформаційного, 
комунікативного та реабілітаційного характеру; 
 обґрунтовано роль таких просторів у зміцненні горизонтальних 
соціальних зв’язків, зниженні рівня соціальної ізоляції ветеранів, 
формуванні довіри до інституцій соціального захисту; 
  13 
 
 систематизовано практичний досвід функціонування ветеранських 
просторів в Україні у 2022–2025 роках, включаючи державні та 
недержавні ініціативи (зокрема, Veteran Hub, простори, створені за 
підтримки міжнародних донорів, муніципальні центри тощо); 
 запропоновано структурну модель удосконалення діяльності 
ветеранських просторів з урахуванням потреб реінтеграції, емоційної 
стабілізації та соціального супроводу учасників бойових дій та їхніх 
родин. 
Наукові джерела свідчать про зростання інтересу дослідників до 
проблем реінтеграції ветеранів, однак значна частина робіт зосереджена на 
аналізі нормативно-правового забезпечення або загальних напрямів 
соціальної підтримки. Водночас у новітніх дослідженнях починає 
формуватися підхід до розгляду інституцій соціального супроводу ветеранів 
як цілісних платформ підтримки. Зокрема, у тезах І. Бєлової та Ю. 
Дробницького «Інтеграція ветеранів у систему соціального захисту: сучасні 
виклики» (Проблеми управління суспільним розвитком…, Київ, 2025) 
підкреслено, що забезпечення соціальної адаптації та психологічної 
стабілізації ветеранів потребує не лише розширення державних послуг, а й 
розвитку інноваційних, комунікаційних та реабілітаційних практик, які 
здатні інтегрувати різні рівні соціальної взаємодії. Такий підхід цілком 
відповідає логіці функціонування ветеранських просторів, які в даному 
дослідженні розглядаються як нова модель соціальної інфраструктури. 
Практичне значення дослідження полягає в можливості 
використання його результатів для вдосконалення механізмів надання 
соціальних послуг ветеранам через мережу ветеранських просторів. 
Запропоновані підходи, висновки та рекомендації можуть бути застосовані: 
 органами державної влади та місцевого самоврядування — при 
розробці стратегій соціального захисту ветеранів, формуванні місцевих 
програм підтримки; 
  14 
 
 фахівцями соціальної сфери, психологами та координаторами 
ветеранських просторів — для підвищення ефективності організації роботи, 
враховуючи потреби та особливості цільової групи; 
 громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами — 
як аналітична основа для адвокації прав ветеранів, залучення ресурсів і 
створення партнерських платформ; 
 у освітньому процесі — для підготовки фахівців соціальної 
роботи, соціального забезпечення, реабілітології та психології у сфері 
підтримки ветеранів. 
Таким чином, дослідження має прикладну цінність у контексті 
посилення інституційної спроможності ветеранських просторів та 
формування ефективної моделі соціальної підтримки учасників бойових дій у 
післявоєнний період. 
 
  15 
 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ 
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ 
1.1. Сутність та специфіка соціальних послуг для ветеранів 
Визначення переліку базових соціальних послуг, передбачених у 
пункті 6 статті 16 Закону України «Про соціальні послуги», є концептуально 
значущим для дослідження інфраструктури ветеранських просторів як 
інструменту соціальної підтримки. Саме надання базових соціальних послуг 
повинно реалізовуватися максимально наближено до місця проживання 
особи або безпосередньо за місцем її перебування. Згідно з чинним 
законодавством, обов’язок забезпечення цього процесу покладається на 
виконавчі органи місцевого самоврядування, що є проявом перерозподілу 
повноважень у результаті децентралізаційної реформи. 
Належна організація базових соціальних послуг у територіальній 
громаді потребує створення відповідних структурних підрозділів у системі 
органів місцевого самоврядування (ОМС). Серед таких послуг виділяють: 
догляд вдома та денний догляд, підтримане проживання, соціальну 
адаптацію, інтеграцію та реінтеграцію, надання притулку, екстрене 
втручання, консультування, соціальний супровід, представництво інтересів, 
посередництво, профілактику, натуральну допомогу, фізичний супровід осіб 
з інвалідністю, переклад жестовою мовою, догляд за дітьми в умовах, 
наближених до сімейних, супровід в інклюзивному навчанні, інформування, 
медіацію тощо. 
На підставі статті 11 пункту 4 згаданого закону, ОМС зобов’язані 
здійснювати регулярну оцінку потреб населення у соціальних послугах. 
Визначення таких потреб регламентується Порядком, затвердженим наказом 
Міністерства соціальної політики України № 30-Н від 9 квітня 2023 року. 
Реалізація цієї функції покладається на спеціалізовані робочі групи, що 
  16 
 
повинні здійснювати аналіз на середньострокову (раз на три роки) та 
короткострокову (щорічно) перспективу. 
Зокрема, середньострокове планування ґрунтується на соціальному 
дослідженні, яке передбачає збір і аналіз інформації щодо чисельності 
вразливих груп, осіб та сімей, які перебувають у складних життєвих 
обставинах (СЖО), їхніх потреб у послугах, а також ресурсного забезпечення 
надавачів соціальних послуг. Оцінка також включає вивчення організаційної 
спроможності громади, рівня обізнаності населення про доступні послуги та 
їхню якість. Інформація для такого аналізу збирається за допомогою 
анкетування, інтерв’ю, фокус-груп та офіційних запитів. 
На основі виявлених потреб місцеві органи влади формують цільові 
програми розвитку соціальних послуг, які є базовим управлінським 
інструментом у плануванні та реалізації соціального забезпечення в громаді. 
У межах цих програм здійснюється бюджетне планування, підготовка 
проектів, оцінка ефективності заходів та коригування стратегії розвитку 
громади. Для короткострокового коригування планових документів щорічно 
оновлюються дані на основі результатів моніторингу й оперативного збору 
інформації. Виконання цієї функції координується органами соціального 
захисту. 
Крім оцінювання, ОМС зобов’язані здійснювати активний пошук та 
виявлення представників вразливих груп, а також проводити широке 
інформування населення про доступні соціальні послуги у форматах, 
адаптованих до потреб осіб з інвалідністю та іншими порушеннями здоров’я. 
Фінансова відповідальність за організацію соціального забезпечення 
покладена на громади відповідно до статті 27 Закону України «Про соціальні 
послуги». Основним джерелом фінансування соціальних послуг є місцеві 
бюджети, доповнені надходженнями з державного бюджету, регіональних та 
обласних цільових програм, коштами підприємств, благодійної допомоги та 
іншими законними джерелами. 
  17 
 
ОМС мають право залучати надавачів соціальних послуг як 
комунального, так і недержавного сектору. Для цього використовуються 
інструменти соціального замовлення, державно-приватного партнерства, 
відкритих конкурсів соціальних проєктів і програм. Особливої актуальності 
це набуває в контексті розвитку ветеранських просторів, які можуть 
виконувати роль недержавних суб’єктів надання цільових соціальних послуг. 
Важливим аспектом управління є моніторинг якості соціальних послуг 
та оцінка їхньої ефективності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів 
України № 449 від 1 червня 2020 року, контроль за дотриманням стандартів 
надання послуг, дотриманням прав отримувачів, а також цільовим 
використанням бюджетних коштів, покладається безпосередньо на органи 
місцевого самоврядування. 
Таким чином, децентралізаційні процеси не лише перерозподілили 
відповідальність у сфері соціального захисту, але й актуалізували 
необхідність розвитку локальної інфраструктури соціальних послуг. У цьому 
контексті ветеранські простори виступають як важливі агенти соціальної 
інтеграції, що можуть ефективно доповнювати та розширювати мережу 
надавачів послуг, особливо у частині підтримки осіб, які повернулися з 
війни. 
У ході аналізу підходів представників і представниць територіальних 
громад до впровадження нових ініціатив, запропонованих Міністерством 
соціальної політики України та Міністерством у справах ветеранів, виявлено 
низку характерних тенденцій, оцінок та побоювань. Зокрема, у фокусі уваги 
місцевого рівня управління опинилися питання організаційної, кадрової, 
інфраструктурної та фінансової спроможності громад забезпечувати 
реалізацію проєктів, спрямованих на підтримку ветеранів. 
Більшість представників органів місцевого самоврядування (ОМС) 
виявили обізнаність щодо нових державних ініціатив і зазначили, що деякі з 
них наразі пілотуються у вибраних територіальних громадах. Проте 
  18 
 
ставлення до таких проєктів є різним. Частина представників розглядає нові 
проєкти як дублювання вже наявних соціальних послуг, не вбачаючи у них 
вирішення актуальних проблем. Інші — висловлюють стурбованість тим, що 
за умови обов’язковості впровадження таких проєктів громади не зможуть їх 
реалізувати без зовнішньої підтримки. 
Особливе занепокоєння викликали питання джерел фінансування та 
організації матеріально-технічної бази, кадрове забезпечення, відсутність 
вільних приміщень, складність відкриття нових ставок, а також низька 
конкурентоздатність місцевих зарплат для залучення нових фахівців. 
Представники громад наголошують, що реалізація нових форм підтримки 
ветеранів потребує постійної державної участі як на етапі запуску, так і у 
фазі довгострокової підтримки. 
Суттєвим викликом визначено нестачу інфраструктури для створення 
окремих центрів підтримки ветеранів — у багатьох громадах комунальні 
установи вже функціонують у непридатних або тимчасових приміщеннях. 
Паралельно з цим бракує фахівців, особливо у сільській місцевості, де 
зафіксована відсутність кадрів з відповідною кваліфікацією та готовністю 
переїжджати. Низький рівень заробітної плати не дозволяє громадам 
залучати або утримувати спеціалістів, зокрема соціальних працівників, 
психологів та адміністраторів. 
Згідно з висловленими міркуваннями, проєкт «помічник ветерана» 
оцінюється громадами по-різному. Частина респондентів вважає доцільним 
застосування персоніфікованого підходу до супроводу ветеранів, особливо на 
етапі повернення до мирного життя. Інші ж вважають доцільнішим 
фінансування наявних комунальних установ, які вже надають аналогічні 
послуги (соціальна інтеграція, представництво інтересів, соціальний 
супровід). У цьому контексті також дискутується можливість застосування 
принципу «рівний рівному», зокрема залучення самих ветеранів до 
виконання функцій помічника. Проте така ідея викликає сумніви щодо її 
  19 
 
практичної реалізації, у зв’язку з потребою реабілітації, додаткового 
навчання та контролю за якістю послуг. 
У ході аналізу можна дійти висновку, що успішність реалізації нових 
державних ініціатив у сфері соціального супроводу ветеранів тісно пов’язана 
з комплексною підтримкою громад з боку держави. Важливими умовами 
ефективного впровадження є створення чітких механізмів координації, 
формування ресурсної бази, розробка стандартів навантаження і 
забезпечення належного рівня підготовки залучених фахівців. Також 
надзвичайно важливо враховувати зворотний зв’язок від представників 
громад, які потребують прозорих механізмів комунікації з розробниками 
проєктів та чітких інструкцій щодо їх реалізації. 
Нижче наведено узагальнені бар’єри та потенціал територіальних 
громад у впровадженні проєктів підтримки ветеранів: 
Таблиця 1.1. 
Узагальнені бар’єри та потенціал територіальних громад у впровадженні 
проєктів підтримки ветеранів 
Категорія Бар’єри Потенціал 
Відсутність коштів у місцевих 
Готовність громад співфінансувати 
Фінансування бюджетах на створення нових 
проєкти за умов державної підтримки 
послуг та ставок 
Нестача приміщень, Існуюча інфраструктура ЦНАПів та 
Матеріально-
обладнання, доступу до комунальних закладів може бути 
технічна база 
інтернету частково адаптована 
Низькі зарплати, відсутність Готовність до підвищення кваліфікації 
Кадрове 
фахівців, складність відкриття та залучення нових спеціалістів при 
забезпечення 
нових ставок достатньому фінансуванні 
Відсутність досвіду в реалізації Наявність досвіду участі у пілотних 
Організаційна 
масштабних проєктів, неясність проєктах і взаємодії з державними 
спроможність 
алгоритмів реалізації структурами 
Відсутність платформи для Запит громад на участь у 
Соціальний 
консультацій і зворотного доопрацюванні проєктів, готовність 
діалог 
зв’язку висловлювати пропозиції 
Ризик вигорання персоналу, Усвідомлення потреби у якісному 
Якість послуг недостатність супервізійної супроводі та контролі за надавачами 
підтримки послуг 
  20 
 
Таким чином, територіальні громади демонструють значний потенціал 
до залучення у впровадження інноваційних моделей підтримки ветеранів, за 
умови забезпечення партнерської участі держави, чіткої регламентації та 
достатнього ресурсного підкріплення. 
 
 
1.2. Концепція ветеранських просторів як інструменту соціальної 
підтримки 
У контексті трансформації системи соціального забезпечення в Україні 
ветеранські простори виступають як інноваційний інструмент, здатний 
забезпечити адресну, комплексну та адаптивну підтримку учасників бойових 
дій і членів їхніх родин. З огляду на високий рівень запиту на послуги з боку 
ветеранської спільноти, актуалізується потреба у концептуалізації поняття 
«ветеранський простір» як складової публічної інфраструктури соціального 
захисту. 
Ветеранський простір — це не лише фізичне місце надання послуг, а 
насамперед — цілісна інституційна модель соціальної інтеграції. Його мета 
полягає у створенні сприятливого середовища для відновлення, реадаптації 
та активної участі ветеранів у житті громади. Такий простір забезпечує 
доступ до широкого спектру сервісів — від інформаційно-правової 
підтримки до психологічної допомоги, груп взаємопідтримки, сприяння 
працевлаштуванню тощо. 
Ефективність ветеранських просторів зумовлюється рядом ключових 
факторів. По-перше, — кадровим потенціалом: наявністю підготовленої 
команди фахівців, здатних надавати послуги на основі принципів етики, 
гідності та емпатії. По-друге, — організаційною моделлю простору, яка не 
повинна бути віддзеркаленням бюрократичної системи, а має бути гнучкою, 
клієнтоорієнтованою та відкритою до взаємодії з громадськими ініціативами 
й бізнесом. По-третє, — відповідністю інфраструктури функціональним 
  21 
 
потребам: архітектурне планування має слугувати забезпеченню приватності, 
комунікації та безбар’єрності. 
Концепція ветеранських просторів також передбачає принципову 
важливість мобільності. Зокрема, мобільні бригади дозволяють охопити 
ветеранів, які перебувають у віддалених населених пунктах або мають 
обмеження щодо фізичної мобільності. Це дає змогу забезпечити рівний 
доступ до послуг для всіх категорій отримувачів. 
Важливою складовою концепції є стандартизація діяльності. Вона 
спрямована на уніфікацію підходів до надання послуг, побудову чітких 
алгоритмів взаємодії, систему моніторингу якості. Водночас зберігається 
простір для регіональної адаптації: громади можуть акцентувати увагу на тих 
аспектах, які є актуальними для їхнього локального контексту (наприклад, 
підтримка родин загиблих, спортивна або арт-терапія). 
Успішне функціонування ветеранського простору потребує наскрізної 
інтеграції з іншими елементами ветеранської політики. Йдеться, зокрема, про 
взаємодію з системами охорони здоров’я, освіти, зайнятості, соціального 
захисту, а також тісну співпрацю з фахівцями із супроводу ветеранів. У 
громадах, де вже реалізовано проєкти з підготовки таких фахівців, створення 
ветеранського простору є логічним наступним кроком. 
 
У межах реалізації проєкту «Центр підтримки громад» особливу увагу 
привертає зростаюча кількість запитів, що стосуються організації, 
функціонування та подальшого розвитку ветеранських просторів. 
Надходження таких запитів є свідченням зростання зацікавленості органів 
місцевого самоврядування, громадських ініціатив і самих ветеранів до цього 
інструменту соціальної адаптації. Частина звернень має суто технічний 
характер, тоді як інші потребують більш глибокого осмислення і 
концептуального пояснення ролі ветеранських просторів у системі 
соціальних послуг. 
  22 
 
У межах діяльності Тренінгового центру діє спеціалізований курс, 
присвячений методології створення ветеранських просторів, що охоплює такі 
теми, як визначення ключових функцій таких установ, особливості їх 
запуску, джерела фінансування, партнерство з бізнесом та громадським 
сектором, а також моделі сталого розвитку. У цьому контексті слід також 
наголосити на історичних етапах становлення цього інструменту в Україні. 
Першим прикладом системного підходу до підтримки ветеранів на 
рівні громади став Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій, 
відкритий у лютому 2016 року. У 2018 році на базі Житомира був заснований 
простір «Дім ветерана». Водночас проєкт «ВетеранХаб++», який поєднав 
інституційну підтримку з боку соціально відповідального бізнесу та 
активність громадянського суспільства, став ключовим прикладом 
регіональної мережевої взаємодії. 
Офіційне визнання ветеранських просторів як одного з інструментів 
державної політики відбулося 13 січня 2020 року, коли Міністерство у 
справах ветеранів видало наказ №8, що рекомендував масштабувати модель 
ветеранських просторів по всій країні [Міністерство у справах ветеранів 
України, 2020]. Після зміни управлінської команди, 5 червня 2024 року 
Міністерство затвердило наказ №168, яким запроваджено стандартизацію 
діяльності таких установ [Мінвет, 2024a]. Вказаний нормативно-правовий акт 
став частиною реалізації Указу Президента України №512/2024 «Про 
Стратегію ветеранської політики» [Президент України, 2024]. 
У серпні 2024 року, в рамках міжнародного ветеранського форуму, 
було представлено концепцію «ВетеранPRO», яка передбачає інституційне 
укріплення простору як осередку комплексної підтримки. Прикладом є 
простір, відкритий у Черкаській області, створений відповідно до оновлених 
рекомендацій Мінвету. 
Перш за все, ветеранський простір — це інструмент соціальної 
реінтеграції осіб, які брали участь у бойових діях. Його мета полягає в 
  23 
 
забезпеченні умов для переходу від військового до цивільного життя шляхом 
надання комплексної підтримки — інформаційної, психологічної, правової, 
професійної та соціальної. 
Ефективність функціонування ветеранських просторів безпосередньо 
залежить від координації з іншими елементами системи соціального захисту. 
Зокрема, Міністерство визначає такі простори як оптимальні локації для 
розміщення фахівців із соціального супроводу ветеранів та демобілізованих 
осіб [Мінвет, 2024b]. Ветеранський простір як комунальна установа може 
стати мультифункціональним хабом — осередком фахового супроводу, 
консультування, груп взаємопідтримки, перепідготовки та посередництва у 
працевлаштуванні. 
Нижче наведено Табл 1.2 , що систематизує основні типи послуг, які 
можуть бути надані у межах діяльності ветеранського простору: 
Таблиця 1.2.  
Основні типи послуг, які можуть бути надані у межах діяльності 
ветеранського простору 
Категорія послуг Зміст 
Інформаційні Надання довідкової інформації про пільги, послуги, програми 
Психологічна підтримка Індивідуальні та групові консультації, кризове втручання 
Первинне консультування, супровід у сфері соціального 
Юридична допомога 
забезпечення 
Супровід у 
Профорієнтація, зв’язок з роботодавцями, навчальні курси 
працевлаштуванні 
Самоорганізовані об’єднання за принципом «рівний-
Групи взаємопідтримки 
рівному» 
Дозвіллєво-реабілітаційні Тренінги, спортивні активності, культурні заходи 
Соціальний супровід Робота фахівця із супроводу ветерана, кейс-менеджмент 
Другим важливим моментом у розвитку ветеранських просторів є 
розуміння того, що сам простір — це не лише матеріальні ресурси, 
інфраструктура чи обладнання. Насамперед, ветеранський простір — це 
команда людей. Це згуртований колектив підготовлених фахівців, здатних 
  24 
 
надавати широкий спектр послуг: від первинного консультування до 
повноцінного соціального супроводу ветеранів та їхніх родин. 
Третій аспект стосується фізичної організації простору. Формування 
внутрішньої структури ветеранського простору повинне здійснюватися не за 
залишковим принципом розподілу кабінетів, а відповідно до концептуальної 
моделі діяльності. Тобто архітектурно-просторові рішення мають відповідати 
функціональним зонам — індивідуальні консультації, групові заняття, 
адміністративний супровід тощо. 
Четвертим є принцип стандартизації. Хоча кожен ветеранський простір 
зберігатиме свою специфіку, пов’язану із локальним контекстом (наприклад, 
робота з родинами зниклих, або дружинами загиблих), базові стандарти 
якості послуг, алгоритми роботи з клієнтами, система моніторингу та 
навчання персоналу повинні бути уніфіковані в межах національної 
політики. 
П’ятий принцип — мобільність. У випадках, коли ветеран або член 
його родини не має змоги фізично відвідати простір через стан здоров’я чи 
географічну віддаленість, передбачено роботу мобільних бригад. Це дозволяє 
розширити доступ до послуг і забезпечити інклюзивність у найширшому 
сенсі. 
Останній — принцип наскрізної інтеграції інструментів ветеранської 
політики. Ідеальна модель ветеранського простору можлива лише в умовах, 
коли громада реалізувала повний спектр взаємопов’язаних заходів: 
управлінські зміни, навчання персоналу, міжвідомчу взаємодію, 
впровадження посад фахівців із супроводу ветеранів, інтеграцію з медичною, 
освітньою, адміністративною системами. Створення простору без урахування 
цих передумов є малоефективним. 
Таким чином, громади, які вже здійснюють практичні кроки у 
впровадженні посад фахівців із супроводу ветеранів, мають логічно 
продовжити цей процес створенням повноцінних ветеранських просторів, що 
  25 
 
працюють на основі стандартів якості, міжвідомчої координації та 
персоналізованого підходу до потреб кожного ветерана. 
Отже, концепція ветеранських просторів формує інституційне 
підґрунтя для реалізації державної політики щодо підтримки ветеранів, 
базуючись на принципах доступності, адресності, міждисциплінарності та 
стійкої інтеграції у локальне середовище. Такий підхід забезпечує не лише 
підтримку, але й розширення можливостей самореалізації ветеранів як 
повноцінних і активних членів суспільства. 
 
1.3 . Міжнародний досвід організації соціальних послуг для ветеранів 
У сучасних умовах геополітичної нестабільності та трансформацій 
глобальної системи безпеки, процес соціальної адаптації ветеранів набуває 
особливого значення. Повернення військовослужбовців до мирного життя 
супроводжується численними викликами — психологічними, соціальними, 
економічними. Одним із найактуальніших питань є інтеграція ветеранів у 
цивільне суспільство, зокрема їхня участь у ринку праці та відновлення 
соціального статусу. 
Проблематика соціальної реінтеграції ветеранів має універсальний 
характер і проявляється у більшості країн світу. Незалежно від регіону чи 
рівня економічного розвитку держави, ветерани потребують системної 
підтримки з боку державних інституцій, громадського сектору та бізнес-
спільноти. З огляду на складність переходу з військової служби до 
цивільного життя, виникає потреба в розробці комплексних програм, 
адаптованих до національного культурного, соціального та економічного 
контексту. 
Такі програми мають охоплювати широке коло заходів: від надання 
психологічної допомоги та соціального супроводу до професійної 
перекваліфікації, сприяння у започаткуванні власної справи, стимулювання 
роботодавців до працевлаштування осіб з ветеранським статусом. Особливої 
  26 
 
актуальності набуває формування інфраструктури підтримки самозайнятості, 
зокрема у форматі бізнес-інкубаторів, акселераційних програм, державних 
субсидій та податкових пільг. 
Міжнародна практика засвідчує ефективність реалізації цільових 
програм соціальної та економічної реінтеграції ветеранів. Одним із 
найрезультативніших напрямів є створення спеціалізованих інструментів 
підтримки у сфері працевлаштування, самозайнятості та підприємництва. 
Такі ініціативи не лише відкривають нові можливості для колишніх 
військових, а й сприяють зміцненню економіки через розвиток малого та 
середнього бізнесу. Крім того, вони дозволяють зменшити залежність від 
державних соціальних трансфертів, що позитивно впливає на бюджетну 
стабільність. 
Отже, визнання значущості ветеранських ініціатив у сфері зайнятості 
та підприємництва є ключовим елементом довгострокової стратегії держав 
соціального добробуту. Успішна реалізація таких програм не лише підвищує 
рівень життя ветеранів, а й зміцнює соціальну згуртованість, формує 
позитивний імідж держави як такого, що не залишає своїх захисників без 
підтримки. 
Україна, накопичивши власний досвід у сфері забезпечення соціальних 
прав ветеранів, нині стоїть перед важливим завданням — адаптацією 
ефективних міжнародних практик до національного контексту. Розробка 
сучасних підходів до соціалізації та реінтеграції ветеранів потребує не лише 
цілеспрямованих державних рішень, але й активної участі інститутів 
громадянського суспільства та бізнесу. Вивчення практик країн із 
розвиненою системою ветеранської політики, зокрема США, Канади, 
Великої Британії, дає змогу визначити ефективні інструменти, що можуть 
бути імплементовані в українську модель підтримки захисників. 
Соціальні виклики, які постають перед українськими ветеранами, 
мають особливу гостроту в умовах повномасштабної війни. Відсутність 
  27 
 
системної моделі соціальної адаптації породжує низку проблем — 
безробіття, маргіналізація, посттравматичні розлади, погіршення 
психоемоційного стану, соціальна ізоляція. У цих умовах формування 
комплексної системи реінтеграції стає не лише моральним зобов’язанням 
держави перед тими, хто захищав її суверенітет, але й запорукою 
довготривалої соціальної стабільності та економічної стійкості. 
Побудова ефективної моделі повернення ветеранів до активного життя 
вимагає системного і багаторівневого підходу. Йдеться про запровадження 
механізмів легалізованої підтримки працевлаштування, професійної 
перепідготовки, сприяння у започаткуванні підприємницької діяльності, а 
також про забезпечення психологічної й медичної допомоги. Для досягнення 
цих цілей необхідна консолідація зусиль державних органів, закладів освіти, 
громадських об’єднань, ветеранських рухів і бізнес-структур. 
Практики США та Канади засвідчують ефективність підходів, у яких 
ветерани залучаються до активного суспільного життя як повноцінні 
суб’єкти економіки й учасники громадських процесів. Зокрема, 
впровадження програм сприяння самозайнятості, податкового стимулювання 
бізнесу, що працевлаштовує ветеранів, та розвиток інституту кейс-
менеджменту довели свою ефективність. Такі моделі не лише сприяють 
особистісному розвитку колишніх військовослужбовців, але й зміцнюють 
інституційну спроможність держави реагувати на довготривалі виклики 
соціальної політики. 
Ключовими умовами успішної адаптації зарубіжного досвіду в Україні 
є розробка цілісної національної стратегії підтримки ветеранів, чітке 
нормативно-правове забезпечення, наявність достатніх фінансових ресурсів, 
а також належна реалізація програмних заходів на місцевому рівні. Лише за 
умови комплексного підходу можливо сформувати ефективну екосистему 
підтримки, яка забезпечуватиме гідні умови для життя, розвитку та 
самореалізації тих, хто захищав державу. 
  28 
 
Україна, спираючись на власний досвід у сфері забезпечення потреб 
ветеранів, опинилася перед необхідністю адаптації найкращих міжнародних 
практик і розробки сучасних механізмів соціалізації колишніх 
військовослужбовців. Ефективна інтеграція ветеранів у мирне життя 
потребує не лише зусиль державного апарату, а й активної участі інститутів 
громадянського суспільства та представників бізнес-середовища. З огляду на 
досвід провідних країн, зокрема США, Канади, Великої Британії, актуальним 
є аналіз їхніх стратегій із метою визначення тих, які можуть бути успішно 
імплементовані в український контекст задля побудови ефективної системи 
підтримки ветеранів як на національному, так і на міжнародному рівні. 
Особливої актуальності ці питання набули в умовах повномасштабної 
війни, коли дедалі більше осіб повертаються з фронту до цивільного життя. 
Відсутність системного та комплексного підходу до соціальної адаптації 
ветеранів у таких умовах може спричинити низку проблем: зростання рівня 
безробіття серед ветеранів, поглиблення психологічних травм, зниження 
соціальної згуртованості та підвищення ризику ізоляції. Тому формування 
повноцінної, інтегрованої моделі підтримки ветеранів є не лише моральним 
обов’язком держави, але й стратегічною необхідністю задля збереження 
соціальної стабільності та стимулювання економічного розвитку. 
Ефективна реінтеграція ветеранів передбачає комплексний підхід, який 
охоплює створення законодавчого підґрунтя для реалізації ініціатив у сфері 
зайнятості, стимулювання підприємництва серед ветеранів, організацію 
професійної перекваліфікації, надання психологічної та медичної підтримки. 
Реалізація такого підходу можлива за умов консолідації зусиль уряду, 
громадських об’єднань, закладів освіти, соціальних служб і бізнес-структур. 
Позитивні приклади таких взаємодій демонструють програми підтримки 
ветеранів у США та Канаді, які можуть стати джерелом конструктивних ідей 
для українських реалій. Досвід цих країн свідчить про те, що активне 
залучення ветеранів до соціально значущої діяльності сприяє їхньому 
  29 
 
особистісному розвитку, формуванню відповідального громадянства та 
посиленню інституційної спроможності держави. Визначальними чинниками 
успішності таких програм виступають чітка стратегічна орієнтація, належне 
фінансування та прозорість механізмів реалізації. 
Окремої уваги потребує питання гендерної чутливості у ветеранській 
політиці. Жінки, які проходили військову службу, нерідко стикаються з 
подвійною дискримінацією — як у період служби, так і після звільнення. 
Після демобілізації жінки-ветеранки можуть зазнавати ізоляції у 
ветеранських спільнотах, де домінують чоловіки, а інституційна підтримка 
часто не враховує їхніх особливих потреб. Відсутність гендерно-
орієнтованих програм, недостатній доступ до спеціалізованих послуг і 
стереотипне сприйняття ролі жінки у збройних силах ускладнюють процес 
соціалізації та можуть мати серйозні наслідки для психічного здоров’я та 
добробуту. 
Інтеграція гендерного підходу в розробку та реалізацію державної 
політики щодо ветеранів є ключовим чинником забезпечення рівності 
можливостей та підвищення ефективності програм підтримки. Спеціалізовані 
ініціативи мають враховувати потреби жінок у сферах охорони здоров’я, 
освіти, зайнятості, а також забезпечувати належну психологічну підтримку та 
реабілітацію з урахуванням гендерної специфіки. Залучення жінок-ветеранок 
до процесів розробки, моніторингу й оцінювання відповідних програм 
дозволяє врахувати широкий спектр їхніх потреб і забезпечити більш 
цілісний підхід. 
У міжнародному досвіді вже існують зразки успішних гендерно-
чутливих ініціатив, які включають ґрунтовні оцінки потреб, створення 
спеціалізованих інформаційних ресурсів, формування мереж підтримки для 
жінок-ветеранок. Їх адаптація до українського контексту може стати дієвим 
кроком у напрямі побудови інклюзивного ветеранського середовища, де 
  30 
 
кожен має змогу реалізувати свій потенціал та відчути себе важливою 
частиною суспільства. 
На особливу увагу заслуговує досвід реалізації програм підтримки 
ветеранів на робочому місці. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки діють 
ініціативи, що сприяють зайнятості ветеранів через програми навчання, 
фінансові стимули для роботодавців та інформаційно-консультативну 
підтримку. Наприклад, програма Veterans' Employment and Training Service 
(VETS) забезпечує доступ ветеранів та членів їхніх родин до якісної 
професійної освіти, стажувань, грантів і правового захисту. Ініціатива Hiring 
Our Heroes організовує ярмарки вакансій, інформаційні кампанії та навчання 
для бізнесу з метою покращення розуміння потреб колишніх 
військовослужбовців та створення інклюзивного середовища на 
підприємствах. 
Таким чином, аналіз міжнародних підходів до соціальної адаптації 
ветеранів, у тому числі з урахуванням гендерної специфіки, має стати 
основою для формування сучасної, ефективної і гуманістично орієнтованої 
державної політики в Україні. Впровадження комплексних програм 
підтримки дозволить не лише поліпшити якість життя ветеранів, але й 
сприятиме соціальній згуртованості, стабільності та поступальному розвитку 
суспільства. 
Досвід зарубіжних країн у сфері соціального забезпечення ветеранів 
демонструє широкий спектр інституційних моделей, механізмів координації 
та фінансового супроводу, які можуть слугувати орієнтиром для 
вдосконалення національної ветеранської політики в Україні. У країнах з 
розвиненими системами підтримки (США, Велика Британія, Канада, Ізраїль, 
Австралія) питання соціальної адаптації, медичної реабілітації, професійної 
інтеграції та психологічного супроводу ветеранів мають стратегічний 
характер і перебувають у центрі міжвідомчої взаємодії. 
  31 
 
США. Модель підтримки ветеранів в США реалізується через мережу 
установ Департаменту у справах ветеранів (U.S. Department of Veterans 
Affairs), яка охоплює понад 170 медичних центрів і тисячі клінік. Ветерани 
мають доступ до безоплатної медичної допомоги, спеціальних програм з 
психічного здоров’я, професійної перекваліфікації, житлових субсидій та 
юридичної підтримки. Особливий акцент робиться на програмах 
ресоціалізації ветеранів із посттравматичним синдромом (PTSD) і 
запровадженні цифрових платформ для доступу до послуг. 
Міжнародний досвід підтримки ветеранів на ринку праці демонструє 
ефективність впровадження комплексних програм соціально-економічної 
інтеграції. Особливе місце серед таких програм займають ініціативи, що 
реалізуються у Сполучених Штатах Америки. Зокрема, програма Veterans' 
Employment and Training Service (VETS) спрямована на професійну 
підготовку ветеранів, їхнє працевлаштування та правовий захист у трудовій 
сфері (U.S. Department of Labor, 2023). 
Одним із ключових елементів VETS є програма Transition Assistance 
Program (TAP), яка передбачає обов’язкові підготовчі семінари для 
військовослужбовців, що завершують службу. Вони охоплюють такі аспекти, 
як складання резюме, пошук роботи, проходження співбесід та фінансове 
планування. Іншою вагомою ініціативою є Veterans Educational Assistance 
Program (VEAP), що надає фінансування на здобуття освіти та підвищення 
кваліфікації, включаючи академічні програми та технічні курси. Програма GI 
Bill забезпечує фінансову підтримку в оплаті навчання, проживання та 
навчальних матеріалів (U.S. Department of Veterans Affairs, 2024). 
Значну роль у сприянні працевлаштуванню ветеранів відіграє мережа 
American Job Centers, яка пропонує широкий спектр тренінгових програм, 
адаптованих до вимог сучасного ринку праці. Наприклад, це можуть бути 
курси з цифрової грамотності, менеджменту проєктів або 
вузькоспеціалізовані технічні програми. VETS тісно співпрацює з 
  32 
 
державними та приватними роботодавцями, організовуючи ярмарки вакансій 
та спеціальні програми найму ветеранів. Роботодавцям також надаються 
консультації та методичні матеріали щодо забезпечення рівних прав 
ветеранів у трудових відносинах (U.S. Department of Labor, 2023). 
Окремо варто зазначити правозахисну складову VETS. Програма 
гарантує захист прав ветеранів від дискримінації, проводить навчання 
роботодавців щодо їхніх обов’язків і забезпечує доступ до юридичних 
ресурсів для ветеранів. У випадках порушення прав програма надає 
консультації та правову підтримку, що підвищує рівень довіри до державної 
політики у сфері зайнятості колишніх військовослужбовців (National Veterans 
Training Institute, 2022). 
Аналіз ефективності VETS свідчить про високий рівень 
працевлаштування ветеранів, які пройшли навчання та отримали супровід 
через цю програму. Ветерани, залучені до таких ініціатив, демонструють 
успішну адаптацію у цивільних сферах — зокрема, в ІТ-секторі, сфері 
охорони здоров’я, державному управлінні та підприємництві. Успішна 
імплементація аналогічних механізмів в Україні може стати потужним 
чинником соціально-економічної стабілізації, забезпечуючи гідні умови 
життя та професійного розвитку для тих, хто захищав державу. 
Канада. Міністерство у справах ветеранів Канади (Veterans Affairs 
Canada) координує роботу з надання послуг, що включають медичну 
допомогу, компенсації, програми перепідготовки та працевлаштування. 
Унікальною є програма "Veterans Independence Program", яка забезпечує 
підтримку для проживання у громаді, надаючи послуги вдома: прибирання, 
доставка харчів, модифікація житла для осіб з інвалідністю тощо. У Канаді 
діє система «одного вікна» (One-Stop Service), що спрощує доступ ветеранів 
до всіх державних послуг. 
Канада реалізує програму "Hire a Veteran", яка спрямована на 
полегшення процесу працевлаштування ветеранів після завершення 
  33 
 
військової служби. Ця ініціатива є частиною загальнодержавної політики 
підтримки соціальної реінтеграції колишніх військовослужбовців, зокрема 
через підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці (Veterans 
Affairs Canada, 2023). 
Програма надає роботодавцям необхідні знання та практичні 
рекомендації щодо залучення ветеранів до трудових колективів. Серед 
ключових переваг — наголос на унікальних компетенціях, які формуються 
під час служби: високий рівень дисципліни, навички керування персоналом, 
адаптивність до складних обставин та вміння працювати у стресових 
ситуаціях. Згідно з аналітичними даними Міністерства у справах ветеранів 
Канади, ці риси є надзвичайно затребуваними у сфері бізнесу та державного 
управління (VAC, 2023). 
Для роботодавців програма пропонує навчальні семінари та 
інформаційні ресурси, що сприяють більш глибокому розумінню потреб 
ветеранів. Зокрема, роз’яснюється, як ефективно інтегрувати ветеранів у 
корпоративну культуру, уникнути конфліктів через різницю у досвіді та 
очікуваннях, а також створити інклюзивне робоче середовище (Canadian 
Armed Forces Transition Group, 2022). 
Водночас ветерани отримують підтримку у трансформації свого 
військового досвіду в формат, адаптований до цивільного ринку праці. 
Програма передбачає індивідуальні консультації, тренінги з написання 
резюме, підготовку до співбесід, а також менторську підтримку від ветеранів, 
які вже успішно реалізувалися у цивільному секторі (Public Services and 
Procurement Canada, 2023). 
У ширшому контексті програма Hire a Veteran сприяє побудові 
інклюзивного ринку праці, стимулює економічний розвиток та підтримує 
соціальну згуртованість у громаді. Позитивний імідж ветеранів, що 
формується через такі програми, посилює довіру до інституцій та зміцнює 
громадянську солідарність (VAC, 2023). 
  34 
 
Ізраїль. В Ізраїлі питання соціального захисту ветеранів входить до 
сфери відповідальності Міністерства оборони та його Підрозділу з 
реабілітації. Крім медичних програм і пенсій, впроваджуються інноваційні 
реабілітаційні ініціативи, включаючи арт-терапію, групи взаємопідтримки та 
спортивні реабілітаційні табори. Особливої уваги надається інтеграції 
ветеранів у цивільне життя через співпрацю з роботодавцями та інститутами 
вищої освіти. 
Велика Британія. Соціальні послуги для ветеранів координуються через 
урядові та недержавні організації, зокрема через Королівський британський 
легіон (Royal British Legion). Значна частина послуг реалізується у співпраці 
з НУО та доброчинними фондами. Практикується багаторівнева модель 
підтримки: соціальні консультації, юридичний супровід, фінансова допомога, 
програми менторства та професійної реабілітації. Успішно працює програма 
«Veterans' Gateway», яка слугує інтеграційним онлайн-порталом для 
звернення ветеранів за всіма видами підтримки. 
У Великій Британії важливим елементом системи підтримки колишніх 
військовослужбовців є програма Career Transition Partnership (CTP), що 
відіграє ключову роль у сприянні працевлаштуванню ветеранів після 
завершення служби. Ця програма є результатом партнерства між 
Міністерством оборони Великобританії та приватним сектором і має на меті 
полегшення переходу військових до цивільного життя. 
Career Transition Partnership забезпечує широкий спектр послуг, 
включаючи професійне консультування, планування кар’єри, підготовку до 
співбесід, розробку резюме, а також надання спеціалізованих тренінгів, які 
адаптують військові навички до вимог цивільного ринку праці. Програма 
також сприяє активному налагодженню контактів між ветеранами та 
потенційними роботодавцями шляхом організації кар’єрних ярмарків, 
індивідуальних консультацій та презентацій від компаній. 
  35 
 
Окрім того, CTP підтримує роботодавців, надаючи їм інформаційні 
ресурси для кращого розуміння переваг працевлаштування колишніх 
військовослужбовців. Завдяки розгалуженій мережі партнерів у приватному 
секторі, програма створює значну кількість робочих можливостей, що 
відповідають компетенціям та інтересам ветеранів. Ефективність CTP 
проявляється в високому рівні успішного працевлаштування її учасників, що 
свідчить про дієвість такої моделі інтеграції військовослужбовців у цивільне 
суспільство. 
CTP є прикладом ефективної державної політики у сфері ветеранської 
підтримки, яка може бути корисною для адаптації в інших країнах, зокрема в 
Україні, де також необхідно забезпечити системну підтримку ветеранів у їх 
соціальній та професійній реінтеграції. 
Австралія. Міністерство у справах ветеранів Австралії (Department of 
Veterans’ Affairs) управляє широким спектром програм підтримки — від 
грошових виплат до комплексної медичної допомоги та супроводу. Держава 
активно залучає психологів, соціальних працівників, консультантів з 
кар’єрного розвитку до міждисциплінарної роботи з ветеранами. Особливо 
важливою є інтеграція інформаційно-аналітичних систем для виявлення 
потреб та моніторингу ефективності соціальних програм. 
Висновок до 1 розділу. 
У результаті аналізу теоретичних засад і міжнародного досвіду 
організації соціальних послуг для ветеранів встановлено, що комплексна 
підтримка ветеранів є ключовим чинником забезпечення їхньої успішної 
реінтеграції у цивільне суспільство. Ветеранські простори, як інституційно 
організовані структури, мають потенціал стати осередками 
мультидисциплінарної допомоги, що включає психологічний, соціальний, 
правовий, професійний і медичний супровід. 
Розвинуті країни — зокрема США, Канада та Велика Британія — 
демонструють ефективні моделі включення ветеранів у трудові відносини, 
  36 
 
адаптації військового досвіду до потреб ринку праці, створення 
мотиваційних програм для роботодавців та формування дружнього до 
ветеранів соціального середовища. Програми VETS (США), Hire a Veteran 
(Канада) і Career Transition Partnership (Велика Британія) є прикладами 
інтегрованого підходу до реалізації ветеранської політики, який поєднує 
державну підтримку, партнерство з бізнесом, освітні можливості та гарантії 
прав. 
Окремої уваги потребує гендерно-чутливий підхід до підтримки жінок-
ветеранок, які стикаються з унікальними викликами — від соціальної 
невидимості до нестачі спеціалізованих сервісів. Інтеграція гендерної 
компоненти у політики допомоги дозволяє забезпечити рівність доступу до 
послуг і врахувати потреби всіх категорій ветеранів. 
Для України, яка перебуває в умовах повномасштабної війни, досвід 
цих країн може слугувати не лише джерелом натхнення, але й орієнтиром 
для формування національної системи ветеранської політики. Це передбачає 
розвиток нормативно-правової бази, створення сталих фінансових механізмів 
підтримки, підвищення кваліфікації фахівців і залучення місцевих громад до 
створення ветеранських просторів. 
Отже, комплексна концепція ветеранських просторів як інструменту 
соціальної підтримки, з урахуванням міжнародних практик та специфіки 
українського контексту, має стати основою для побудови ефективної, 
інклюзивної та сталої системи підтримки захисників та захисниць України. 
  37 
 
РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ВЕТЕРАНСЬКИХ ПРОСТОРІВ ЯК ЕЛЕМЕНТ 
СИСТЕМИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ 
2.1. Правове та інституційне забезпечення функціонування ветеранських 
просторів 
Функціонування ветеранських просторів в Україні здійснюється у 
рамках системи нормативно-правового регулювання, яка має на меті 
забезпечення державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни 
та членів їхніх сімей. Законодавча база формує основи для створення, 
організації діяльності та фінансування таких закладів, а також визначає 
повноваження суб’єктів реалізації політики на державному і місцевому 
рівнях. 
Ключовими нормативними документами, що регулюють 
функціонування ветеранських просторів, є: 
 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту» (1993), який визначає правовий статус учасників бойових дій, 
осіб з інвалідністю внаслідок війни та членів сімей загиблих 
(померлих) військовослужбовців і встановлює гарантії їх соціального 
захисту; 
 Постанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2022 р. № 1320 
«Про затвердження Порядку функціонування ветеранських просторів», 
яка закріплює поняття «ветеранського простору», механізми його 
створення, фінансування та моніторингу діяльності; 
 Накази Міністерства у справах ветеранів України щодо затвердження 
типових положень, методичних рекомендацій з організації роботи 
ветеранських просторів на базі місцевих громад або громадських 
організацій. 
Правове забезпечення доповнюється інституційним виміром, що 
включає як державні, так і недержавні суб’єкти. Центральним органом 
виконавчої влади, відповідальним за реалізацію державної політики у сфері 
  38 
 
соціального захисту ветеранів, є Міністерство у справах ветеранів України. 
Саме цей орган координує створення мережі ветеранських просторів, 
розробляє стратегічні документи, забезпечує методологічну підтримку 
суб’єктів господарювання, що здійснюють їхню діяльність. 
На регіональному рівні до функціонування ветеранських просторів 
залучаються органи місцевого самоврядування, які можуть виступати як 
ініціаторами створення таких закладів, так і партнерами в їхньому 
функціонуванні через фінансову підтримку, надання приміщень чи участь у 
міжвідомчій взаємодії. Важливу роль відіграють громадські організації 
ветеранів та інститути громадянського суспільства, які нерідко виступають 
операторами простору, забезпечуючи адаптивний і потребоорієнтований 
підхід до обслуговування ветеранів. 
Суб'єктом господарювання, що безпосередньо забезпечує діяльність 
простору, може бути юридична особа будь-якої форми власності, яка має 
відповідну матеріально-технічну базу та кадровий потенціал для надання 
комплексних послуг у сфері соціальної підтримки. Згідно з нормативними 
вимогами, такий суб’єкт повинен відповідати критеріям щодо доступності, 
якості послуг, дотримання стандартів безпеки та конфіденційності даних 
відвідувачів. 
Таким чином, ефективне функціонування ветеранських просторів 
вимагає цілісної системи правових норм та скоординованої діяльності 
широкого кола суб’єктів – від центральних органів виконавчої влади до 
місцевих громад і громадських організацій. Це дозволяє не лише забезпечити 
стабільність функціонування простору, а й гарантувати ветеранам гідний 
рівень соціальної інтеграції, реабілітації та адаптації в умовах поствоєнного 
суспільства. 
Ветеранський простір (далі — Простір) — це багатофункціональна 
інституція соціального призначення, що створюється з метою комплексної 
підтримки та реінтеграції ветеранів війни, осіб з особливими заслугами перед 
  39 
 
державою, а також членів їхніх родин. Простір виступає своєрідною точкою 
опори для ветеранів у післявоєнний період, забезпечуючи їм доступ до 
необхідної інформації, реабілітаційних послуг, адаптаційних програм, 
консультаційної допомоги, правового супроводу, а також до спільноти 
однодумців. 
Метою діяльності Простору є не лише надання соціальних послуг, а й 
сприяння ефективному поверненню ветеранів до мирного життя, активній 
участі у громадському, економічному та культурному житті громади. 
Простори є важливим елементом національної інфраструктури соціального 
захисту, яка, з одного боку, відповідає на індивідуальні потреби ветеранів, а з 
іншого — інтегрує державні, муніципальні та громадські зусилля у сфері 
підтримки тих, хто захищав Україну. 
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 
2022 р. № 1194 «Про деякі питання функціонування ветеранських просторів», 
Простори функціонують на підставі міжгалузевого підходу. Це означає 
залучення фахівців з різних сфер: соціальної роботи, психології, 
юриспруденції, охорони здоров’я, а також представників ветеранських 
громадських об’єднань. 
Цільовими категоріями відвідувачів Простору є: 
 ветерани війни, у тому числі учасники бойових дій, добровольці, 
військовослужбовці, які завершили службу; 
 особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; 
 постраждалі учасники Революції Гідності; 
 члени родин вищезазначених категорій, зокрема родини загиблих 
(померлих) Захисників і Захисниць України, ветеранів війни. 
До основних функцій Простору належать: 
 надання інформаційно-консультаційної підтримки (у т. ч. правова 
допомога, послуги кар’єрного консультування); 
  40 
 
 проведення заходів з психологічної реабілітації та профілактики 
ПТСР; 
 реалізація програм соціальної адаптації, професійної орієнтації та 
перекваліфікації; 
 організація дозвілля, культурно-просвітницьких і меморіальних 
заходів; 
 налагодження партнерств з іншими соціальними інституціями 
громади та держави. 
Організаційне забезпечення діяльності Простору здійснює суб’єкт 
господарювання — юридична особа незалежно від форми власності та 
організаційно-правової форми (у тому числі її філії чи відокремлені 
підрозділи). Такий суб’єкт відповідає за матеріально-технічне забезпечення, 
кадровий склад, адміністративне управління та звітність. 
Діяльність Просторів базується на принципах доступності, 
недискримінації, міжсекторальної взаємодії, орієнтації на потреби цільових 
груп та гендерної чутливості. Застосування цих принципів сприяє 
формуванню інклюзивного середовища, в якому кожна особа може 
реалізувати свої права, отримати допомогу та бути визнаною як повноцінний 
учасник суспільного життя. 
Таким чином, ветеранські простори виступають інноваційним 
інструментом державної ветеранської політики, що дозволяє об’єднувати 
ресурси на місцевому та національному рівнях задля надання цілісної 
підтримки особам, які захищали Україну. Їх функціонування є важливим 
кроком до забезпечення соціальної справедливості, гідного визнання 
ветеранів та ефективної реінтеграції у мирне життя. 
Функціонування ветеранських просторів передбачає реалізацію 
комплексу заходів, спрямованих на реінтеграцію, соціальну адаптацію, 
правову та психологічну підтримку відвідувачів. З урахуванням 
комплексного підходу до потреб ветеранів та їхніх родин, Методичними 
  41 
 
рекомендаціями Міністерства у справах ветеранів України окреслено основні 
напрями діяльності таких закладів (Міністерство у справах ветеранів 
України, 2023). 
1. Інформаційно-консультаційна підтримка. Надання консультаційних 
послуг передбачає можливість залучення мобільних груп фахівців. 
Така мобільність дозволяє оперативно реагувати на потреби 
відвідувачів у віддалених районах або у разі обмеженої фізичної 
доступності до простору (UNDP Ukraine, 2022). 
2. Організація психологічної допомоги. Надання послуг у сфері 
ментального здоров’я здійснюється із залученням кваліфікованих 
спеціалістів, зокрема тих, що включені до офіційного реєстру суб’єктів 
надання психологічної допомоги для ветеранів та членів їхніх родин. 
Особливу увагу приділено застосуванню доказових методик, 
відповідно до міжнародних клінічних настанов (World Health 
Organization, 2019). Обробка та зберігання медичної інформації має 
відповідати Закону України «Про захист персональних даних» 
(Верховна Рада України, 2010). 
3. Надання правової допомоги. Юридичне консультування може 
відбуватися як безпосередньо у просторі, так і дистанційно або через 
мобільні групи (USAID Ukraine, 2021). 
4. Професійна реадаптація та працевлаштування. Для підвищення 
конкурентоспроможності ветеранів на ринку праці доцільно 
впроваджувати програми перекваліфікації, навчання новим професіям 
та підтримки ветеранського підприємництва (ILO, 2020). Крім того, 
важливо розвивати партнерство з роботодавцями та бізнесом (OECD, 
2021), зокрема через створення бізнес-інкубаторів, менторських 
програм і платформ для соціального підприємництва. 
5. Інтеграційний підхід через "ведення випадку". Методика кейс-
менеджменту дає змогу забезпечити індивідуальний супровід ветерана, 
  42 
 
включаючи оцінку потреб, планування, моніторинг і оцінку 
ефективності наданих послуг (Case Management Society International, 
2018). 
Організаційне та адміністративне забезпечення 
1. Ведення документації. Рекомендується впровадження системи 
документального обліку, зокрема журналів реєстрації роботи 
мобільних груп та відвідувачів. Допускається використання як 
паперової, так і електронної форми (Міністерство у справах ветеранів 
України, 2023). 
2. Включення до офіційного Переліку Мінветеранів. На підставі 
добровільного інформування суб’єктів господарювання Міністерство 
веде реєстр просторів. Включення до нього відкриває доступ до 
державних та міжнародних програм підтримки (UNHCR Ukraine, 2022). 
3. Порядок комунікації з Міністерством. Вся офіційна кореспонденція 
здійснюється через офіційну електронну пошту, вказану на сайті 
Міністерства (Мінветеранів, 2023). 
4. Моніторинг, розвиток та забезпечення ресурсами. Мінветеранів 
систематизує інформацію, здійснює оцінку потреб просторів, сприяє 
координації з міжнародними партнерами, розробляє методичні 
матеріали (UNDP Ukraine, 2022). 
5. Фінансування. Відповідно до українського законодавства, 
фінансування може здійснюватися за рахунок коштів державного та 
місцевих бюджетів, грантових програм, міжнародної технічної 
допомоги (Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні 
організації», 2012). 
 
2.2. Напрями діяльності ветеранських просторів: соціальна, 
психологічна, освітня та реабілітаційна складові 
  43 
 
Ветеранські простори як інститути соціальної підтримки виконують 
багатофункціональну місію, охоплюючи низку ключових напрямів, що 
забезпечують системну реінтеграцію осіб з бойовим досвідом у мирне життя. 
Основними складовими діяльності таких просторів є соціальна, 
психологічна, освітня та реабілітаційна підтримка, що спрямована на 
відновлення життєстійкості, формування нових можливостей та соціальних 
ролей ветеранів у громаді. 
Соціальна складова функціонування просторів передбачає реалізацію 
програм первинного супроводу, надання консультацій щодо отримання 
державної допомоги, вирішення побутових і юридичних питань, сприяння 
соціальній адаптації. Через формати індивідуальної роботи, групової 
взаємодії та мобільних сервісів простори забезпечують доступність 
соціальних послуг, орієнтованих на потреби кожного відвідувача. Значна 
увага приділяється підтримці членів родин ветеранів, включно з дітьми, які 
потребують окремих програм психоедукації та соціального супроводу 
(Міністерство у справах ветеранів України, 2023). 
Соціальна складова діяльності ветеранських просторів становить один 
із найважливіших напрямів інтеграційної підтримки, що спрямована на 
забезпечення гідного рівня життя, соціальної включеності та функціональної 
адаптації осіб з досвідом участі у бойових діях. У рамках цієї складової 
реалізуються програми первинного соціального супроводу, надаються 
індивідуальні консультації щодо отримання державної підтримки, соціальних 
гарантій, послуг з працевлаштування, реєстрації документів, оформлення 
житла, медичного забезпечення та іншої допомоги, що регламентована 
чинним законодавством України. 
Функціонування ветеранських просторів передбачає застосування 
інтегрованого підходу до соціального обслуговування, який поєднує 
індивідуальну роботу з клієнтом, залучення фахівців із соціальної роботи, 
юристів, координаторів програм та мобільних мультидисциплінарних груп, 
  44 
 
які можуть надавати підтримку навіть у віддалених або фронтових регіонах. 
Завдяки цьому формується система, здатна оперативно реагувати на запити 
ветеранів та членів їхніх родин, включаючи осіб з інвалідністю, внутрішньо 
переміщених осіб, а також родини загиблих Захисників та Захисниць 
України. 
Особливий акцент у соціальній складовій зроблено на роботу з 
родинами ветеранів, зокрема з дітьми, які нерідко переживають психологічні 
наслідки війни та відчувають вплив посттравматичних процесів у сімейному 
колі. Для них у просторах можуть впроваджуватися програми соціальної 
адаптації, психоедукації, формування життєвих та комунікативних навичок, 
включаючи участь у групах взаємопідтримки, арт-терапевтичних сесіях, 
таборових чи освітніх ініціативах. 
Також соціальний вектор діяльності включає налагодження партнерств 
із місцевими органами влади, центрами соціальних служб, громадськими 
організаціями, фондами та бізнесом з метою спільного вирішення соціально 
значущих проблем. Завдяки цьому простори можуть ініціювати спільні 
проєкти з тимчасового житла, правової допомоги, відновлення житлово-
комунальної інфраструктури, що була втрачена внаслідок війни, або інших 
форм цільової підтримки. 
Не менш важливою є інформаційна функція, яку простори виконують 
через систематичне інформування ветеранів про їхні права, можливості 
залучення до програм підтримки, роз’яснення новацій у соціальному 
законодавстві та формування активної життєвої позиції. Для цього в просторі 
можуть проводитися інформаційні кампанії, тренінги з соціальної 
грамотності, семінари щодо захисту прав і участі в громадському житті. 
Загалом, соціальна складова діяльності ветеранського простору не 
лише вирішує першочергові побутові й адміністративні труднощі ветеранів, а 
й забезпечує їх системну інтеграцію в соціальне середовище, створюючи 
умови для відновлення суб’єктності, автономії та самозарадності. 
  45 
 
Психологічна підтримка у ветеранських просторах ґрунтується на 
принципах травма-інформованого підходу. Діяльність охоплює діагностику 
психоемоційного стану, надання кризової допомоги, індивідуальну та 
групову терапію, психоосвітні заходи. Психологи, які працюють у таких 
закладах, повинні мати відповідну фахову підготовку, практичний досвід та 
компетенції щодо роботи з бойовими психотравмами. Використання 
міжнародно визнаних клінічних протоколів, таких як когнітивно-поведінкова 
терапія або ЕМДР, є важливою умовою ефективності психосоціальних 
втручань (WHO, 2019; IASC, 2020). 
Психологічна складова функціонування ветеранських просторів 
становить критично важливий напрям реінтеграційної підтримки, 
спрямованої на подолання наслідків травматичних подій, зумовлених участю 
у бойових діях, втратами, полоном або вимушеним переселенням. Вона 
ґрунтується на принципах травма-інформованого підходу, що передбачає 
повагу до пережитого досвіду, створення безпечного середовища, 
запобігання ретравматизації та підтримку відновлення психологічної 
цілісності особистості. 
У межах цієї складової здійснюється мультиетапна робота з 
психоемоційним станом ветеранів та членів їхніх родин. Початково 
реалізується базова психологічна діагностика, спрямована на виявлення рівня 
дистресу, симптомів посттравматичного стресового розладу (ПТСР), 
депресивних та тривожних станів. У разі потреби проводиться кризове 
втручання, яке може охоплювати як індивідуальну, так і групову підтримку. 
Простори забезпечують надання психотерапевтичної допомоги, зокрема у 
форматі когнітивно-поведінкової терапії, гештальт-підходу, EMDR (метод 
десенсибілізації та репроцесингу рухом очей), які рекомендовані 
міжнародними протоколами психосоціальної допомоги для ветеранів (WHO, 
2019; IASC, 2020). 
  46 
 
Ветеранські простори можуть виступати осередками психоосвіти, 
спрямованої на підвищення обізнаності про природу психологічних реакцій 
на травматичні події, стратегії саморегуляції та збереження психічного 
здоров’я. Така діяльність передбачає тренінги, лекції, тематичні зустрічі, а 
також групи самодопомоги та взаємопідтримки. 
Особлива увага приділяється захисту конфіденційності при роботі з 
чутливою інформацією. Ведення облікової документації, планів 
психосоціального супроводу та індивідуальних кейсів відбувається 
відповідно до чинного законодавства України, із дотриманням етичних 
стандартів професійної діяльності фахівців у галузі психічного здоров’я. 
Ключовим фактором ефективності психологічної допомоги є високий 
рівень підготовки персоналу. Психологи, які працюють у ветеранських 
просторах, мають володіти не лише загальними клінічними 
компетентностями, а й спеціалізованими знаннями щодо роботи з бойовими 
психотравмами, втратами, розладами адаптації та кризовими станами. 
Наявність у фахівців досвіду роботи з ветеранами та проходження 
відповідних тренінгів за міжнародними програмами (наприклад, mhGAP, 
IASC Guidelines) є бажаною умовою для підвищення результативності 
втручань. 
Важливим компонентом у діяльності простору є психологічна 
підтримка родин ветеранів, зокрема дружин, партнерів, дітей. Такі програми 
можуть охоплювати навчання базовим навичкам емоційного реагування, 
подолання кризи, спілкування з ветеранами, які мають ПТСР або інші 
труднощі у соціальній адаптації. Це формує умови для відновлення довіри в 
родинах, покращення сімейного функціонування та створення 
підтримувального середовища. 
Таким чином, психологічна складова ветеранських просторів є 
невід’ємною частиною системи реінтеграції, яка не лише усуває наслідки 
  47 
 
бойового травматизму, а й сприяє формуванню внутрішніх ресурсів для 
відновлення та подальшого розвитку особистості. 
Освітній напрям діяльності просторів охоплює програми професійного 
розвитку, перекваліфікації, неформальної освіти та розвитку громадянських 
навичок. Особлива увага приділяється адаптації освітніх програм до потреб 
ветеранів, враховуючи їхній попередній життєвий досвід, наявні бар’єри та 
потенціал до включення в сучасні соціально-економічні процеси. Простори 
можуть виступати посередниками між ветеранами та закладами освіти, 
забезпечуючи підтримку в отриманні ваучерів на навчання, проходженні 
курсів підвищення кваліфікації або участі у бізнес-інкубаційних програмах 
(ILO, 2020; UNDP Ukraine, 2022). 
Освітній напрям діяльності ветеранських просторів є стратегічно 
важливим компонентом процесу соціальної реінтеграції колишніх 
військовослужбовців, що забезпечує їхню особистісну та професійну 
реалізацію в умовах мирного життя. Цей напрям охоплює широкий спектр 
програм: від формальної професійної освіти до курсів перекваліфікації, 
неформального навчання та розвитку ключових громадянських і соціальних 
компетентностей, необхідних для повноцінної участі в житті громади. 
Зміст і структура освітніх заходів у ветеранських просторах 
формуються з урахуванням особливостей цільової аудиторії – зокрема, 
потреб, бар’єрів доступу, попереднього професійного та життєвого досвіду 
ветеранів. Актуальним стає впровадження адаптивних освітніх програм, які 
дозволяють ефективно трансформувати військові навички в компетенції, 
затребувані на ринку праці, сприяючи сталому працевлаштуванню та 
підприємницькій активності. 
Ветеранські простори відіграють роль освітньо-комунікаційних хабів, 
які забезпечують консультативну підтримку, інформування про освітні 
можливості, а також супровід у процесі подання документів для отримання 
ваучерів на навчання. Вони можуть функціонувати як інтерфейс між 
  48 
 
ветеранами, системою професійно-технічної, вищої або неформальної освіти, 
а також роботодавцями, що зацікавлені в підвищенні кваліфікації персоналу з 
урахуванням специфіки бойового досвіду (ILO, 2020). 
Важливе місце в освітньому компоненті посідають програми бізнес-
інкубації, спрямовані на розвиток навичок підприємницької діяльності. У 
межах цих програм учасники отримують знання щодо створення бізнес-
планів, юридичного оформлення підприємств, залучення інвестицій, 
управління фінансами та маркетингом. Такі ініціативи не лише формують 
основу для економічної незалежності ветеранів, але й сприяють розвитку 
громад як осередків підприємницької ініціативи та інновацій. 
Не менш важливою є психоосвітня складова, що поєднує в собі 
формування базових знань про психологічне здоров’я, навички комунікації, 
подолання стресу, відновлення довіри та участі в колективному житті. 
Психоосвітні програми інтегруються до загального освітнього процесу як 
важливий чинник емоційної стабільності та мотивації до навчання. 
Таким чином, освітній напрям діяльності ветеранських просторів є 
багатоаспектною інтервенцією, що одночасно вирішує завдання 
професійного розвитку, інтеграції до ринку праці, відновлення впевненості у 
власних силах та залучення до суспільного життя. Розширення таких освітніх 
можливостей із урахуванням найкращих практик ООН, МОП та 
національного досвіду є пріоритетом державної політики у сфері підтримки 
ветеранів. 
Реабілітаційна складова охоплює як фізичну, так і психосоціальну 
реабілітацію. Простори сприяють налагодженню індивідуальних маршрутів 
відновлення — від участі у групах підтримки до залучення до культурно-
мистецьких, спортивних чи трудових ініціатив. Комплексна реабілітація 
також може включати доступ до медичних сервісів у партнерстві з 
профільними закладами охорони здоров’я. У цьому контексті важливою є 
міжвідомча взаємодія, що забезпечує безперервність допомоги та включення 
  49 
 
до ширшої системи соціального захисту (OECD, 2021; Верховна Рада 
України, 2022). 
Реабілітаційна складова функціонування ветеранських просторів 
виступає ключовим елементом у забезпеченні повноцінного відновлення 
ветеранів, поєднуючи фізичні, психологічні, соціальні та культурні аспекти їх 
поствоєнної адаптації. У сучасних умовах реабілітація розглядається як 
мультидисциплінарний процес, що охоплює не лише відновлення 
функціонального стану організму, а й відновлення цілісності особистості, її 
здатності до самореалізації та участі в суспільному житті. 
Однією з провідних функцій ветеранських просторів у цьому напрямі є 
формування індивідуалізованих маршрутів реабілітації, що враховують 
потреби, потенціал та обставини кожного відвідувача. Такий підхід дозволяє 
поєднувати роботу у форматі груп взаємопідтримки, залучення до творчих 
майстерень, мистецьких і культурних ініціатив, участь у спортивних заходах 
та трудотерапії. Ці форми активної реабілітації сприяють зміцненню 
ідентичності, розвиткові навичок співпраці, емоційній стабілізації та 
покращенню якості життя. 
У межах простору може здійснюватися координація доступу до 
медичних та парамедичних сервісів, зокрема — фізичної терапії, масажу, 
ерготерапії, психіатричної допомоги, — на основі партнерських відносин із 
закладами охорони здоров’я. Забезпечення медичних інтервенцій на рівні 
простору, навіть у форматі первинного скринінгу, дозволяє оперативно 
виявляти ризики, спрямовувати до спеціалізованих фахівців і контролювати 
динаміку одужання. 
Особливе значення має інституціоналізована міжвідомча співпраця, яка 
включає координацію між міністерствами, службами зайнятості, охорони 
здоров’я, місцевими органами влади, центрами соціального захисту та 
недержавними організаціями. Такий підхід забезпечує безперервність 
підтримки та системність включення ветерана у широкий спектр 
  50 
 
національних та локальних сервісів (OECD, 2021). В Україні цей напрям 
дедалі активніше підтримується на законодавчому рівні, що підтверджується 
розвитком нормативної бази, спрямованої на розширення реабілітаційної 
інфраструктури (Верховна Рада України, 2022). 
Таким чином, реабілітаційна складова діяльності ветеранських 
просторів є не лише важливим механізмом індивідуального відновлення, але 
й інструментом соціальної консолідації, що сприяє поверненню ветеранів до 
активного та гідного життя у громаді. 
Загалом, багаторівнева структура ветеранських просторів формує 
умови для індивідуалізованої підтримки та водночас дозволяє розбудовувати 
громадянську активність ветеранів, їхню участь у житті громади та 
формування нової ідентичності поза військовим контекстом. 
 
2.3. Взаємодія ветеранських просторів з державними та недержавними 
суб’єктами соціального захисту 
Ефективне функціонування ветеранських просторів у системі 
соціального захисту значною мірою залежить від їхньої здатності до 
багаторівневої міжсекторальної взаємодії. В умовах розширення потреб 
ветеранів, зумовлених наслідками збройної агресії проти України, питання 
консолідації зусиль державних і недержавних суб’єктів набуває особливої 
актуальності (UNDP Ukraine, 2023). 
Державні інституції, такі як Міністерство у справах ветеранів України, 
Міністерство охорони здоров’я, служби зайнятості, органи соціального 
захисту населення, органи місцевого самоврядування, виконують стратегічну 
роль у регуляторному, ресурсному та організаційному забезпеченні 
діяльності просторів. Вони надають доступ до базових соціальних послуг, 
формують державні стандарти, забезпечують кадрову та фінансову 
підтримку. Зокрема, служби зайнятості сприяють реалізації освітніх та 
професійних програм, у тому числі через механізм ваучерного навчання. 
  51 
 
Державні інституції виступають ключовими системоутворювальними 
суб’єктами у формуванні, регулюванні та підтримці діяльності ветеранських 
просторів, забезпечуючи стабільність, нормативну визначеність та фінансову 
сталість їх функціонування. Одним із провідних центральних органів 
виконавчої влади у цій сфері є Міністерство у справах ветеранів України, яке 
розробляє та впроваджує політику підтримки ветеранів, визначає 
методологічні засади створення просторів, координує їхню діяльність, а 
також веде офіційний реєстр ветеранських просторів, здійснюючи 
інформаційне супроводження та аналітичну оцінку їх ефективності 
(Мінветеранів, 2023). 
Міністерство охорони здоров’я України виконує важливу роль у 
формуванні стандартів медичної та психічної реабілітації для цільових груп, 
включаючи учасників бойових дій. У межах міжвідомчої співпраці простори 
можуть бути інтегрованими з мережею медичних закладів, реабілітаційних 
центрів, психіатричних служб, що дозволяє налагодити індивідуальні 
маршрути підтримки та забезпечити системну допомогу ветеранам у рамках 
їхнього відновлення. 
Державна служба зайнятості України сприяє реалізації професійної 
адаптації ветеранів, зокрема через механізм ваучерного навчання, що 
дозволяє особам певних категорій безоплатно здобути нову спеціальність, 
підвищити кваліфікацію або пройти курси перепідготовки. У цьому контексті 
простори можуть виступати як посередники між ветеранами і центрами 
зайнятості, супроводжуючи процес від подачі заявки до укладення договору з 
навчальним закладом. 
Органи соціального захисту населення, зокрема департаменти або 
управління соціального захисту в територіальних громадах, забезпечують 
доступ до основних видів соціальної підтримки: грошових виплат, субсидій, 
правової допомоги, а також координують програму забезпечення технічними 
засобами реабілітації. Простори, у свою чергу, можуть здійснювати 
  52 
 
попередній збір даних про потреби відвідувачів і забезпечувати 
перенаправлення до відповідних структур. 
Важливим суб’єктом залишається орган місцевого самоврядування, 
який, з огляду на децентралізацію повноважень, відіграє вирішальну роль у 
фінансуванні просторів, наданні приміщень, формуванні локальних програм 
підтримки, а також координації зусиль із громадськими ініціативами. 
Завдяки цій взаємодії простори інтегруються в локальний соціальний 
простір, а їхня діяльність отримує стабільну підтримку на муніципальному 
рівні. 
Таким чином, взаємодія з державними інституціями на всіх рівнях — 
від центрального до місцевого — дозволяє ветеранським просторам 
функціонувати як елемент комплексної системи соціального захисту, що 
забезпечує адресну підтримку, безперервність послуг та їх відповідність 
національним стандартам. 
На місцевому рівні громадські ради при органах виконавчої влади, 
територіальні громади та департаменти соцзахисту забезпечують інтеграцію 
просторів у локальну інфраструктуру, сприяють моніторингу потреб та 
ресурсів, а також адаптації послуг відповідно до специфіки регіональних 
запитів. 
На місцевому рівні ключову роль у забезпеченні ефективного 
функціонування ветеранських просторів відіграють громадські ради при 
органах виконавчої влади, територіальні громади, департаменти та 
управління соціального захисту населення, а також структурні підрозділи з 
питань охорони здоров’я, освіти та молодіжної політики. Ці інституції 
здійснюють інституційну інтеграцію просторів у локальну інфраструктуру та 
забезпечують міжсекторальну координацію, що є критично важливою 
умовою для безперервності соціальних послуг. 
Громадські ради як консультативно-дорадчі органи забезпечують 
зворотний зв’язок між ветеранами, їхніми представниками та владними 
  53 
 
структурами. Їх участь дозволяє адаптувати національні політики до умов 
конкретної громади, формувати механізми суспільного контролю та сприяти 
легітимізації просторів як публічно значущих інституцій. 
Територіальні громади беруть участь у безпосередньому фінансуванні 
та матеріально-технічному забезпеченні просторів — зокрема, можуть 
виділяти приміщення, комунальні ресурси, місцеві бюджетні кошти для 
реалізації програм реабілітації, перекваліфікації або психосоціальної 
підтримки. Крім того, вони виступають платформою для міжсекторальної 
взаємодії, де простори є активними учасниками соціального партнерства. 
Органи соціального захисту населення на рівні громади забезпечують 
виявлення потреб ветеранів, реалізацію державних програм грошової та 
натуральної допомоги, організовують доступ до реабілітаційних засобів, а 
також координують спільні заходи з ветеранськими просторами. Зокрема, 
спільний моніторинг потреб і ресурсів дозволяє створювати гнучкі моделі 
підтримки, орієнтовані на локальний контекст. 
Також важливим є залучення представників освіти, охорони здоров’я 
та бізнесу, що сприяє впровадженню інтегрованих підходів, зокрема у сфері 
професійної адаптації ветеранів. Така синергія дозволяє не лише адаптувати 
послуги до потреб конкретних територій, а й підвищити їхню ефективність та 
інноваційний потенціал. 
Таким чином, локальна взаємодія створює умови для субсидіарності та 
партисипативного управління, що відповідає принципам сучасного 
державного управління і підвищує спроможність громад у сфері соціального 
захисту ветеранів 
Недержавні суб’єкти, серед яких — громадські організації, благодійні 
фонди, міжнародні донорські інституції, медіа-ініціативи та волонтерські 
об’єднання, виступають важливими партнерами у розширенні спектру 
послуг. Саме вони нерідко надають інноваційні сервіси (психотерапія, арт-
терапія, навчальні програми, правова допомога), оперативно реагують на 
  54 
 
виклики та підвищують довіру цільової аудиторії до соціальних інтервенцій 
(IOM Ukraine, 2022). Роль неурядового сектору особливо важлива у 
впровадженні принципів гнучкого реагування, гуманітарного супроводу та 
незалежного моніторингу якості послуг. 
Недержавні суб’єкти, зокрема громадські організації, благодійні фонди, 
міжнародні донорські інституції, профільні медіа-ініціативи та волонтерські 
об’єднання, відіграють ключову роль у формуванні комплексної екосистеми 
підтримки ветеранів. Вони не лише розширюють спектр доступних послуг, а 
й часто виступають першими ініціаторами впровадження інноваційних 
практик, орієнтованих на потреби конкретних цільових груп. 
Зокрема, громадські організації, які мають гнучкі механізми 
управління, можуть швидко реагувати на соціальні виклики, зокрема у сфері 
психічного здоров’я, правового супроводу, інтеграції до мирного життя та 
працевлаштування. Часто саме ці структури пропонують альтернативні 
сервіси, недоступні в межах державних програм, наприклад: арт-терапія, 
тілесноорієнтована терапія, групи підтримки за принципом "рівний-рівному", 
освітні програми за принципами неформальної освіти або профорієнтаційні 
інтенсиви. 
Благодійні фонди та міжнародні донори не лише забезпечують 
ресурсну підтримку просторам, а й впроваджують стандарти якості, 
моніторингові підходи та принципи інституційної сталісті. Їхня роль важлива 
для інституціоналізації нових послуг, що раніше не були закладені в 
регуляторну систему соціального захисту, але виявили свою ефективність у 
практиці (IOM Ukraine, 2022). 
Волонтерські платформи, особливо у громадах, стали важливим 
елементом адаптаційного ланцюга, забезпечуючи персоналізовану допомогу, 
емоційну підтримку, логістичне сприяння та мобільні сервіси. Їхня діяльність 
особливо цінна для охоплення маломобільних верств ветеранів, осіб з 
інвалідністю та членів сімей загиблих Захисників і Захисниць України. 
  55 
 
Крім того, медіа-ініціативи громадського сектору сприяють 
інформаційній відкритості та дестигматизації потреб ветеранів, просуваючи 
теми психічного здоров’я, реінтеграції та соціальної згуртованості у 
публічний дискурс. 
Недержавний сектор виконує також функцію незалежного моніторингу 
якості наданих послуг, що є важливою умовою формування довіри серед 
цільової аудиторії та посилення прозорості у сфері соціальної політики. Його 
діяльність сприяє гуманітарному супроводу та реалізації принципу "nothing 
about us without us" (нічого про нас — без нас), що є фундаментальним у 
підходах до роботи з ветеранами. 
Платформи взаємодії можуть включати укладання меморандумів, 
створення міжвідомчих робочих груп, участь у спільних тренінгах і форумах, 
проведення міжсекторальних консиліумів у форматі «кейс-менеджменту». 
Такі формати сприяють не лише ефективному розподілу ресурсів, а й 
створенню комплексного середовища підтримки, орієнтованого на сталість 
результатів. 
Платформи міжсекторальної взаємодії у системі функціонування 
ветеранських просторів є важливим інструментом інтеграції ресурсів, 
компетенцій і відповідальностей різних учасників процесу реінтеграції 
ветеранів. Такі платформи створюють умови для координації зусиль між 
державними, громадськими, міжнародними та приватними структурами, 
сприяючи зменшенню дублювання функцій, заповненню прогалини в 
послугах і підвищенню ефективності рішень на рівні окремого випадку. 
До ключових форм співпраці належить укладання меморандумів про 
партнерство, які фіксують зобов’язання сторін у частині забезпечення 
інформаційного обміну, логістичної підтримки, спільного фінансування 
програм, а також взаємодії у питаннях моніторингу результатів. Меморандум 
часто є передумовою стратегічного планування довготривалої співпраці, 
  56 
 
зокрема у сферах психічного здоров’я, професійної адаптації, правового 
супроводу. 
Міжвідомчі робочі групи, сформовані на рівні громад або обласних 
адміністрацій, забезпечують регулярне обговорення нагальних питань 
функціонування ветеранських просторів, прийняття оперативних рішень та 
координацію дій між установами, які надають різнопрофільні послуги. Така 
модель дає змогу оперативно реагувати на потреби відвідувачів просторів та 
оптимізувати механізми перенаправлення до інших інституцій. 
Важливим є залучення працівників просторів до спільних тренінгів, 
семінарів і міжсекторальних форумів, які формують єдине розуміння 
принципів роботи з ветеранами, стандарти етичної взаємодії, механізми 
виявлення уразливих категорій та роботи в мультидисциплінарних командах. 
Поширеним форматом також є консиліуми або «кейс-конференції», де в 
форматі «ведення випадку» розглядаються індивідуальні ситуації, з метою 
узгодження дій між усіма залученими установами. 
Такі механізми партнерства не лише сприяють ефективному розподілу 
ресурсів, а й створюють екосистему безперервної підтримки, у якій кожен 
учасник — ветеран, фахівець, інституція — має чітко визначене місце й роль. 
У контексті реформування соціальної політики ці платформи сприяють 
переходу від фрагментарних інтервенцій до системного підходу, що 
орієнтований на сталі результати, соціальну згуртованість і реальне 
підвищення якості життя цільової групи. 
Особливого значення набуває використання цифрових інструментів 
взаємодії — електронних реєстрів, платформ обміну кейсами, інтегрованих 
баз даних про потреби ветеранів. Це забезпечує прозорість, знижує ризики 
дублювання зусиль і дозволяє систематично оцінювати ефективність 
міжсекторальної співпраці (Cabinet of Ministers of Ukraine Використання 
цифрових інструментів у взаємодії між ветеранськими просторами та 
суб’єктами системи соціального захисту набуває особливої ваги в умовах 
  57 
 
необхідності підвищення ефективності управлінських рішень, прозорості 
процесів і синхронізації дій різних структур. Цифровізація не лише сприяє 
автоматизації рутинних адміністративних процедур, але й створює нові 
можливості для збору, обробки та аналітичного використання даних щодо 
потреб ветеранів. 
Зокрема, електронні реєстри відвідувачів ветеранських просторів, 
платформи для обміну кейсами, а також інтегровані бази даних, що 
поєднують інформацію з органів соціального захисту, охорони здоров’я, 
центрів зайнятості та громадських ініціатив, дозволяють сформувати єдину 
інформаційну екосистему. Такий підхід забезпечує точкову підтримку 
ветеранів, уникнення дублювання послуг, а також формування цілісного 
профілю потреб і наданих інтервенцій. 
Крім того, цифрові дашборди, мобільні застосунки та CRM-системи, 
які впроваджуються у діяльність деяких просторів, дають змогу забезпечити 
персоналізований підхід до кожного клієнта, зберігаючи при цьому 
конфіденційність інформації згідно з вимогами законодавства. Окремі 
практики успішно використовують інструменти штучного інтелекту для 
виявлення ризиків психоемоційного виснаження, а також для оцінки 
ефективності програм підтримки за ключовими індикаторами. 
У національному контексті цифрова взаємодія регламентується, 
зокрема, Концепцією розвитку цифрової трансформації соціальної сфери 
(Кабінет Міністрів України, 2021), яка передбачає поступове створення 
інтегрованої соціальної платформи, що забезпечуватиме міжвідомчий обмін 
даними в режимі реального часу. Така система дозволить знизити 
адміністративне навантаження на фахівців просторів, підвищити 
оперативність реагування на запити ветеранів і посилити контроль якості 
надання послуг на основі верифікованої аналітики. 
У перспективі цифрові інструменти мають потенціал стати 
невід’ємною частиною моделі сталого розвитку ветеранських просторів, 
  58 
 
сприяючи впровадженню evidence-based практик, розвитку інтерактивних 
сервісів та зміцненню довіри з боку як клієнтів, так і партнерських 
організацій. 
Отже, взаємодія ветеранських просторів із державними та 
недержавними суб’єктами соціального захисту є ключовим чинником їхньої 
ефективності, стійкості та інституційного розвитку. Вона дозволяє 
створювати безперервні траєкторії підтримки для ветеранів, інтегровані в 
ширший соціальний контекст і відповідні до сучасних викликів. 
Висновки до розділу 2. 
У другому розділі було здійснено всебічний аналіз функціонального 
наповнення, нормативно-інституційного забезпечення та міжсекторальної 
взаємодії ветеранських просторів як новітньої інфраструктурної одиниці 
системи соціального захисту України. Отримані результати дозволяють 
сформулювати такі узагальнення: 
1. Ветеранські простори в Україні виступають важливою ланкою 
реінтеграції, адаптації та соціальної підтримки ветеранів, членів їхніх родин, 
а також інших осіб, постраждалих унаслідок збройного конфлікту. Їхня 
діяльність базується на принципах мультидисциплінарності, адресності та 
дотримання прав людини, що робить простори осередками комплексного 
супроводу та посилення стійкості спільнот. 
2. Правове та інституційне забезпечення функціонування просторів 
поступово формується в межах політики Міністерства у справах ветеранів 
України та міжвідомчих координаційних механізмів. Водночас існує потреба 
в деталізації нормативно-правових актів, розробці стандартів надання послуг 
та створенні єдиного реєстру просторів, що відповідають затвердженим 
критеріям якості. 
3. Основні напрями діяльності ветеранських просторів охоплюють 
соціальну, психологічну, освітню та реабілітаційну складові, кожна з яких 
спрямована на задоволення конкретних потреб цільової групи. 
  59 
 
Комплексність підходів, орієнтація на травма-інформовану практику, 
адаптація програм під потреби ветеранів та інтеграція з місцевими ресурсами 
формують потенціал для довготривалого позитивного впливу. 
4. Ефективність функціонування просторів значною мірою 
залежить від взаємодії з державними та недержавними інституціями, зокрема 
органами місцевого самоврядування, службами зайнятості, громадськими 
організаціями та міжнародними донорами. Саме міжсекторальне партнерство 
забезпечує ресурсне підсилення, гнучкість реагування та інноваційність 
сервісів. 
5. У сучасних умовах цифрова трансформація є визначальним 
чинником підвищення ефективності управління ветеранськими просторами. 
Інтеграція електронних інструментів, платформ обміну даними та 
аналітичних систем дозволяє підвищити прозорість, уникнути дублювання 
послуг та покращити моніторинг результативності соціальних інтервенцій. 
Таким чином, ветеранські простори в Україні демонструють потенціал 
стати не лише місцем надання послуг, а й центрами соціального згуртування, 
розвитку людського капіталу та просування інклюзивної політики підтримки 
захисників і захисниць України. Подальший розвиток цієї мережі потребує 
системної підтримки, удосконалення нормативної бази, стабільного 
фінансування та посилення міжвідомчої координації. 
 
  60 
 
РОЗДІЛ 3. Оцінка ефективності діяльності ветеранських просторів та 
перспективи їх розвитку 
3.1. Аналіз досвіду функціонування конкретного ветеранського простору 
(на прикладі "Veteran Hub") 
 
Функціонування ветеранських просторів в Україні є важливою 
складовою системи соціальної підтримки ветеранів, що забезпечує 
комплексний підхід до вирішення їхніх соціальних, психологічних та 
правових потреб. Одним із найбільш показових прикладів успішної реалізації 
подібної моделі є Veteran Hub — організація, яка з моменту свого створення 
у 2018 році стала інноваційною платформою допомоги ветеранам та їхнім 
родинам. Досвід Veteran Hub дає змогу оцінити потенціал ветеранських 
просторів як ефективного інструменту соціальної політики та визначити 
напрямки, які можуть бути масштабовані в загальнонаціональну систему 
підтримки. 
За даними відкритих звітів організації, протягом 2018–2023 років 
Veteran Hub надав понад 120 тисяч індивідуальних консультацій, щороку 
обслуговуючи понад 20 тисяч відвідувачів. Найбільшу частку звернень 
становлять юридичні питання (близько 45 %), що свідчить про складність 
нормативного поля, у якому ветерани вимушені орієнтуватися після 
завершення служби. Психологічна допомога, яка охоплює приблизно третину 
усіх запитів, також залишається одним із найбільш затребуваних напрямів, 
що корелює з поширеністю посттравматичних стресових розладів та супутніх 
психологічних труднощів серед колишніх військовослужбовців. Послуги у 
сфері працевлаштування, освіти та перекваліфікації охоплюють ще близько 
15 %, що підкреслює потребу ветеранів у соціально-економічній реінтеграції. 
Однією з найбільш структурованих та ефективних локацій Veteran Hub 
є київський центр на вул. Юрія Іллєнка, 42. Він функціонує як інклюзивний 
простір, що об’єднує зону первинного прийому, кабінети індивідуальних 
  61 
 
консультацій, психологічні кімнати, групові простори, зону коворкінгу та 
аудиторію для освітніх заходів. Інфраструктура побудована за принципом 
«безпечного простору», який мінімізує тригери та формує сприятливу 
атмосферу для людей із бойовим досвідом. Застосування кейс-менеджменту 
дозволяє формувати для кожного ветерана індивідуальну траєкторію 
отримання послуг, що значно підвищує результативність роботи та знижує 
ризик повторних кризових станів. Психологічний підрозділ працює 
відповідно до сучасних доказових практик, включно з EMDR-терапією, 
когнітивно-поведінковими підходами та системною сімейною терапією, що 
відображає високий рівень професійності фахівців. 
Організація також активно взаємодіє з державними структурами, 
громадськими організаціями, міжнародними фондами та бізнесом, що дає 
змогу істотно розширити спектр послуг. У партнерській мережі Veteran Hub 
налічується понад 70 інституцій, які забезпечують консультаційну, освітню, 
реабілітаційну та соціально-побутову підтримку. Такий формат 
міжсекторальної співпраці дозволяє створювати своєрідну екосистему 
допомоги ветеранам, де різні елементи послуг взаємодіють між собою, 
формуючи цілісний маршрут підтримки. 
Оцінюючи ефективність Veteran Hub, варто відзначити низку 
інноваційних аспектів, які можуть бути використані як зразок для інших 
ветеранських просторів. Зокрема, модель «єдиного вікна» значно спрощує 
доступ ветеранів до необхідних сервісів та підвищує рівень задоволеності 
отримувачів. Цифровізація запису на консультації, використання онлайн-
платформ для дистанційної підтримки та систематичне збирання зворотного 
зв’язку також відіграють важливу роль у забезпеченні якості послуг. Крім 
того, модель Veteran Hub підкреслює важливість роботи зі спільнотою, що 
реалізується через регулярні освітні, волонтерські та комунікаційні заходи, 
спрямовані на підтримку соціальних зв’язків та інтеграцію ветеранів у 
суспільство. 
  62 
 
Водночас діяльність Veteran Hub засвідчує, що навіть найбільш успішні 
ветеранські простори стикаються з низкою викликів. Зокрема, високий попит 
на психологічні та юридичні послуги значно перевищує потужності фахівців, 
що зумовлює необхідність розширення штату та відкриття нових локацій. 
Нестача кадрових ресурсів, залежність від грантового фінансування та 
нерівномірність розвитку ветеранської інфраструктури в регіонах 
залишаються серед ключових проблем, які потребують системного 
вирішення на державному рівні. Проте навіть за цих умов досвід Veteran Hub 
демонструє, що сучасна модель ветеранського простору може бути 
ефективною, стійкою та здатною до масштабування. 
У цілому Veteran Hub формує еталонну модель ветеранського 
простору, що базується на комплексному підході, професійному персоналі, 
багаторівневій взаємодії з партнерами та орієнтації на потреби ветеранів. 
Практика організації підтверджує важливість впровадження уніфікованих 
стандартів роботи ветеранських просторів в Україні та створення державної 
інфраструктури підтримки, здатної забезпечити довготривалу і якісну 
допомогу ветеранам. Таким чином, досвід Veteran Hub є цінною основою для 
удосконалення системи соціальних послуг у сфері ветеранської політики та 
може бути використаний для формування стандартів, методичних 
рекомендацій і стратегічних програм розвитку ветеранських просторів по 
всій країні. 
Таблиця 3.1. 
Порівняння Veteran Hub та інших ветеранських просторів в Україні 
Центри соціальних 
Простір “Я — 
Критерій Veteran Hub служб ветеранів при 
ветеран” (Львів) 
ОМС 
Недержавна, Комунальна 
Форма Державні або 
мультипартнерська установа у 
організації комунальні структури 
платформа співпраці з НГО 
«Єдине вікно», кейс- Соціальні та Надання базових 
Модель роботи менеджмент, психологічні соціальних послуг за 
мультидисциплінарність послуги, акцент на нормами 
  63 
 
Центри соціальних 
Простір “Я — 
Критерій Veteran Hub служб ветеранів при 
ветеран” (Львів) 
ОМС 
громадській законодавства 
активності 
Доказові методики (EMDR, Групові та Обмежена кількість 
Психологічна 
КПТ), спеціалізовані індивідуальні сесії, фахівців, часто на 
підтримка 
терапевти арт-терапія півставки 
Стандартні 
Юридичні Повний спектр, консультації Консультації за консультації 
послуги та супровід попитом відповідно до 
компетенцій органу 
Навчальні тренінги, Як правило, 
Кар’єрна Кар’єрні консультанти, 
але без системної переадресація до 
підтримка партнерство з бізнесом 
кар’єрної служби Центру зайнятості 
Залежить від ресурсів 
Робота зі Події, клуби, волонтерство, Активні локальні 
громади, переважно 
спільнотою інтеграційні заходи ініціативи 
мінімальна 
Донорські програми, Місцевий бюджет + Державний та 
Фінансування 
партнерства, гранти гранти місцевий бюджети 
Сильна локальна Стабільність 
Комплексність, 
інтеграція, акцент фінансування, 
Переваги професійність, 
на підтримці нормативне 
масштабування 
спільноти закріплення 
Бюрократичність, 
Висока залежність від Обмежені ресурси 
Недоліки відсутність 
донорів, перевантаження та штат 
інноваційних методик 
Порівняння діяльності Veteran Hub з іншими ветеранськими 
просторами України дозволяє виявити ключові відмінності у структурі, 
підходах та результативності їх роботи. Аналіз свідчить, що Veteran Hub є 
найбільш комплексно організованою моделлю, що поєднує 
мультидисциплінарний командний формат, інноваційні підходи до 
психологічної підтримки та принцип «єдиного вікна» у наданні послуг. На 
відміну від цього, інші ветеранські простори, зокрема комунальні центри або 
локальні громадські ініціативи, частіше функціонують у рамках обмежених 
ресурсів та нормативно закріплених базових процедур. 
Суттєвою перевагою Veteran Hub є гнучкість організаційної моделі, яка 
ґрунтується на міжсекторальному партнерстві та здатності адаптувати спектр 
послуг відповідно до актуальних потреб ветеранів. У той час як державні або 
  64 
 
комунальні центри переважно дотримуються стандартизованих форм роботи 
та мають мінімальну кількість фахівців, Veteran Hub забезпечує широку 
команду професіоналів, включно з терапевтами, юристами, соціальними 
працівниками та кар’єрними консультантами. Це дозволяє здійснювати 
комплексний супровід ветерана на всіх етапах його адаптації та 
ресоціалізації. 
При порівнянні функцій психологічної підтримки спостерігається 
суттєва перевага Veteran Hub, який застосовує доказові терапевтичні методи 
та пропонує як індивідуальні, так і групові формати роботи. Натомість 
більшість комунальних центрів надає лише базові психологічні консультації, 
часто в обмеженому обсязі через кадровий дефіцит. Подібна ситуація 
спостерігається і у сфері юридичної допомоги: Veteran Hub забезпечує 
повноцінний супровід і консультації, тоді як інші простори здебільшого 
обмежуються наданням загальної інформації. 
У сфері кар’єрної підтримки Veteran Hub демонструє значно ширші 
можливості завдяки співпраці з бізнесом, проведенню тренінгів та 
індивідуальних консультацій щодо працевлаштування. У комунальних 
закладах така робота частіше зводиться до переадресації до Центру 
зайнятості без забезпечення персоналізованого підходу. Важливою 
відмінністю є й робота зі спільнотою: Veteran Hub активно формує 
середовище соціальної взаємодії через події, навчальні курси та волонтерські 
ініціативи, що сприяє консолідації ветеранів та їх інтеграції у цивільне 
життя. Інші простори, залежно від ресурсів громади, мають обмежені 
можливості для реалізації подібних активностей. 
У цілому проведений порівняльний аналіз засвідчує, що Veteran Hub 
значно перевершує інші ветеранські простори за якістю та комплексністю 
послуг, ступенем професійності персоналу, гнучкістю організаційної моделі 
та орієнтацією на потреби ветеранів. Водночас його залежність від 
донорських ресурсів та необхідність розширення інфраструктури вказують 
  65 
 
на потребу інституційної підтримки держави для масштабування найкращих 
практик на національному рівні. 
Таблиця 3. 2.  
SWOT-аналіз Veteran Hub 
Компонент Зміст 
• Комплексність послуг та мультидисциплінарна команда.  
• Використання доказових психологічних методик (EMDR, 
КПТ).  
• Розвинена мережа партнерств із державними та 
S (Strengths) — Сильні 
недержавними суб’єктами.  
сторони 
• Високий рівень довіри серед ветеранів та формування 
спільноти.  
• Гнучка організаційна модель та здатність швидко 
адаптуватися до нових потреб. 
• Залежність від донорського фінансування та грантових 
програм.  
• Перевантаження фахівців через високий попит на 
W (Weaknesses) — психологічні та юридичні послуги.  
Слабкі сторони • Обмежена кількість локацій, недостатня для покриття потреб 
у регіонах.  
• Потреба у постійному підвищенні кваліфікації персоналу 
через специфіку роботи з травмою. 
• Розширення мережі ветеранських просторів за моделлю 
Veteran Hub у регіонах.  
• Державна підтримка у межах реформування ветеранської 
політики.  
O (Opportunities) — • Розвиток цифрових сервісів та дистанційної психологічної 
Можливості підтримки.  
• Залучення нових партнерів, зокрема бізнесу та міжнародних 
інституцій.  
• Підвищення ролі Veteran Hub як методичного центру для 
інших просторів. 
• Зростання кількості ветеранів через війну та відповідне 
збільшення навантаження на систему.  
• Можливе скорочення донорських програм у майбутньому.  
• Кадровий дефіцит у сфері соціальної роботи та психотерапії.  
T (Threats) — Загрози 
• Нерівномірність розвитку ветеранської інфраструктури між 
регіонами.  
• Ризик професійного вигорання фахівців через тривалу 
роботу з травматичними випадками. 
SWOT-аналіз Veteran Hub дозволяє комплексно оцінити внутрішні 
характеристики організації та зовнішні фактори, які визначають перспективи 
її подальшого розвитку. Сильні сторони Veteran Hub свідчать про високий 
  66 
 
рівень організаційної спроможності та відповідність сучасним підходам у 
сфері підтримки ветеранів. Комплексність надання соціальних, 
психологічних, юридичних та кар’єрних послуг, а також наявність 
мультидисциплінарної команди формують цілісну модель, що відповідає 
принципу “єдиного вікна”. Використання доказових психологічних методик, 
розвинена система партнерств та значна довіра з боку ветеранів підвищують 
ефективність діяльності хабу та сприяють формуванню стійкої спільноти 
отримувачів послуг. 
Разом з тим, SWOT-аналіз виявляє низку внутрішніх слабких сторін, 
які можуть обмежувати розвиток Veteran Hub. Однією з ключових проблем є 
залежність від грантового та донорського фінансування, що знижує 
прогнозованість та стабільність роботи організації у довгостроковій 
перспективі. Перевантаження фахівців, спричинене значним зростанням 
кількості звернень, особливо у сфері психологічної допомоги, створює 
ризики зниження якості послуг. Обмежена кількість локацій та високі вимоги 
до підготовки персоналу також зумовлюють потребу у розширенні 
інституційної підтримки. 
Зовнішні можливості Veteran Hub демонструють значний потенціал для 
масштабування та посилення впливу на національну систему підтримки 
ветеранів. У сучасних умовах, коли ветеранська політика України перебуває 
на етапі структурного реформування, Veteran Hub може виступати 
методичним та інноваційним центром, здатним формувати стандарти роботи 
для інших подібних просторів. Розвиток цифрових сервісів, дистанційних 
форм підтримки та розширення партнерських програм відкривають шлях до 
збільшення охоплення різних категорій ветеранів, включно з мешканцями 
віддалених регіонів. Державна підтримка й інституціоналізація ветеранських 
просторів можуть стати чинниками, що сприятимуть стійкому розвитку 
моделі Veteran Hub. 
  67 
 
Поряд із можливостями SWOT-аналіз виявляє й низку загроз, що 
можуть негативно впливати на подальше функціонування Veteran Hub. 
Зростання кількості ветеранів унаслідок тривалої збройної агресії Російської 
Федерації створює безпрецедентне навантаження на систему соціальної та 
психологічної підтримки. У майбутньому це може призвести до перевищення 
спроможності хабів обробляти запити та забезпечувати якісний сервіс. 
Потенційне скорочення міжнародного донорського фінансування, яке 
сьогодні є ключовим ресурсом для багатьох ветеранських проєктів, посилює 
ризик нестабільності. Дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері психотерапії 
та соціальної роботи, а також ризик професійного вигорання працівників, 
також становлять значні загрози, особливо у контексті роботи з травмою та 
кризовими ситуаціями. 
Таким чином, аналітичний опис SWOT-аналізу демонструє, що Veteran 
Hub має значний потенціал розвитку та масштабування завдяки своїм 
сильним сторонам та наявним зовнішнім можливостям. Водночас існують 
суттєві ризики, подолання яких потребує інтеграції ресурсів держави, 
посилення кадрової підтримки та формування стабільних механізмів 
фінансування. SWOT-аналіз підтверджує, що Veteran Hub може виступати 
ключовим елементом національної інфраструктури підтримки ветеранів, 
однак для цього необхідне системне стратегічне планування та розширення 
інституційного забезпечення. 
 
 
3.2. Пропозиції щодо створення ветеранського простору в ЧДТУ  
Створення ветеранського простору в Черкаському державному 
технологічному університеті (ЧДТУ) є важливим кроком у формуванні 
сучасної системи підтримки осіб з бойовим досвідом, а також членів їхніх 
сімей, у середовищі вищої освіти. Університет як соціально відповідальна 
інституція має значний потенціал у забезпеченні комплексних освітніх, 
  68 
 
психологічних, соціальних та реабілітаційних послуг, що сприятимуть 
адаптації ветеранів до умов мирного життя, відновленню їхнього 
психологічного благополуччя та підвищенню конкурентоздатності на ринку 
праці. 
У цьому контексті доцільним є створення Центру ветеранського 
розвитку при кафедрі соціального забезпечення факультету гуманітарних 
технологій ЧДТУ, який має стати осередком організації, координації та 
реалізації заходів підтримки ветеранів. Такий центр повинен об'єднати 
освітні, соціальні, психологічні та консультаційні ресурси, забезпечуючи 
комплексність і доступність послуг. 
Центр ветеранського розвитку покликаний виконувати низку ключових 
завдань, спрямованих на професійний, освітній та соціальний розвиток 
ветеранів. До його основних функцій належить створення передумов для 
здобуття, відновлення та удосконалення професійних знань і навичок 
ветеранів та членів їхніх сімей незалежно від їхнього статусу у сфері праці, 
що сприятиме підвищенню їхньої професійної мобільності, 
конкурентоспроможності та можливості забезпечення продуктивної 
зайнятості або самозайнятості. Важливою складовою діяльності Центру має 
бути надання соціальних послуг у сфері зайнятості, включно з 
консультаційною, інформаційною та профорієнтаційною підтримкою, що 
допоможе ветеранам зорієнтуватися у виборі актуальних професій і шляхів 
кар’єрного розвитку. 
Крім того, Центр має забезпечувати організацію підготовки, 
перепідготовки та підвищення кваліфікації ветеранів, а також створювати 
можливості для здобуття нової спеціальності на основі раніше отриманого 
ступеня освіти, проходження спеціалізації чи підвищення кваліфікації, у 
тому числі за скороченими програмами. Такі освітні траєкторії дозволять 
адаптувати навчальний процес під індивідуальні потреби ветеранів і 
  69 
 
забезпечити їм можливість швидкого входження у цивільні професії, які 
мають високий попит на ринку праці. 
Невід’ємним напрямом роботи Центру має стати психологічне 
забезпечення освітнього процесу. У зв’язку з високою поширеністю 
психологічних наслідків бойового досвіду Центр повинен організувати 
психологічний супровід, індивідуальні та групові консультації, тренінги 
адаптації, а також програми емоційної стабілізації для ветеранів і членів їхніх 
сімей. Це сприятиме ефективній інтеграції ветеранів у навчальне середовище, 
зниженню рівня стресу та успішному поверненню до мирного життя. 
Важливою передумовою створення такого Центру є вже наявний 
практичний досвід університету у сфері підтримки ветеранів та 
військовослужбовців. Зокрема, у 2021 році в ЧДТУ успішно впроваджувався 
грантовий проєкт «Норвегія–Україна», у межах якого було організовано 
професійну перепідготовку двох груп слухачів за освітньою програмою 
«Основи підприємництва: відкриття власного бізнесу». Основою проєкту є 
підтримка військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей у здобутті 
цивільних професій, що користуються попитом, а також сприяння їхній 
соціальній адаптації. Випускники отримали три документи – українське 
державне свідоцтво про перепідготовку, спільний сертифікат університету 
NORD та ЧДТУ, а також спільний диплом Міністерства закордонних справ і 
Міністерства оборони Норвегії. Проєкт фінансувався Міністерством 
закордонних справ Королівства Норвегія та реалізовувався у співпраці з 
Міжнародним фондом соціальної адаптації. Під час виконання проєкту також 
здійснювалося вивчення зацікавленості цільової аудиторії у перепідготовці за 
такими напрямами, як логістика, дизайн, кібербезпека, що свідчить про 
високу потребу військовослужбовців у здобутті нових професій. 
Університет також має сталу співпрацю з Черкаським міським центром 
зайнятості, у межах якої регулярно проводяться консультаційні зустрічі з 
ветеранами та членами їхніх родин щодо можливостей професійного 
  70 
 
навчання та перепідготовки за ваучерами. Завдяки цьому ветерани можуть 
здобути робітничу професію, отримати спеціальність рівня магістра на основі 
попередньої освіти, підвищити кваліфікацію чи пройти спеціалізацію. 
Подібна взаємодія створює стабільний механізм інтеграції ветеранів у ринок 
праці та зміцнює можливості університету щодо надання освітніх послуг. 
Окремої уваги заслуговує створене в ЧДТУ безбар’єрне освітнє 
середовище, яке забезпечує рівний доступ до навчання всім учасникам 
освітнього процесу, включно з ветеранами війни. Для кожного студента 
формується індивідуальна навчальна траєкторія та персональний навчальний 
план. Науково-педагогічні працівники університету проходять підвищення 
кваліфікації з метою впровадження дуальної форми освіти, що дозволяє 
поєднувати теоретичне навчання з практичною діяльністю. Університет 
проводить соціально-психологічні тренінги, а також забезпечує 
індивідуальне психологічне консультування військовослужбовців і ветеранів. 
Додатково надається інформація щодо можливостей медичної та 
психологічної реабілітації в ОРЦ «Астра», травматологічному відділенні 
Черкаської міської лікарні та Обласному госпіталі ветеранів. 
Також спортивні зали ЧДТУ можуть використовуватися для 
фізкультурно-спортивної реабілітації військовослужбовців та ветеранів, що 
сприяє відновленню фізичного стану та розвитку ветеранського спортивного 
руху. 
Таким чином, створення Центру ветеранського розвитку на базі ЧДТУ 
є стратегічно важливою ініціативою, яка спирається на наявний досвід 
університету, міжнародні партнерства та існуючу систему підтримки 
ветеранів. Реалізація запропонованої моделі забезпечить комплексний підхід 
до професійного, освітнього, психологічного та соціального розвитку 
ветеранів, сприятиме їхній успішній інтеграції та формуванню сучасного 
інклюзивного середовища у закладі вищої освіти. 
  71 
 
Таблиця 3.3.  
Функції Центру ветеранського розвитку Черкаського державного 
технологічного університету 
Функціональний напрям Зміст основних функцій та завдань Центру 
• Створення можливостей для здобуття, відновлення та 
удосконалення професійних знань і навичок ветеранів та 
членів їхніх сімей. 
• Організація підготовки, перепідготовки та підвищення 
кваліфікації. 
Освітня функція 
• Розроблення адаптивних та індивідуальних освітніх 
траєкторій. 
• Забезпечення можливості здобуття іншої спеціальності на 
основі раніше отриманого ступеня освіти, включно зі 
скороченими програмами навчання. 
• Проведення профорієнтаційних консультацій та оцінювання 
професійних інтересів ветеранів. 
• Надання інформації про актуальні спеціальності та потреби 
Профорієнтаційно- ринку праці. 
кар’єрна функція • Сприяння працевлаштуванню та налагодженню взаємодії з 
роботодавцями. 
• Співпраця з Черкаським міським центром зайнятості щодо 
перепідготовки за ваучерами. 
• Організація соціального супроводу ветеранів та їхніх сімей. 
• Надання інформаційних, консультаційних та інших 
соціальних послуг у сфері зайнятості. 
Соціальна функція • Забезпечення доступу до ресурсів соціальної адаптації та 
підтримки. 
• Координація співпраці з місцевими соціальними службами, 
ветеранськими організаціями та НГО. 
• Психологічний супровід ветеранів під час навчання. 
• Надання індивідуальних та групових консультацій, тренінгів 
адаптації та емоційної стійкості. 
Психологічна функція • Підтримка сімей ветеранів, профілактика стресових і 
кризових станів. 
• Співпраця з медичними установами та реабілітаційними 
центрами («Астра», Обласний госпіталь ветеранів тощо). 
• Забезпечення безбар’єрного освітнього середовища та 
Інклюзивно- рівного доступу до навчання. 
реабілітаційна функція • Формування індивідуальних навчальних планів для ветеранів 
у разі потреби. 
• Організація фізкультурно-спортивної реабілітації у 
  72 
 
Функціональний напрям Зміст основних функцій та завдань Центру 
спортивних залах ЧДТУ. 
• Забезпечення інформування щодо доступних медичних та 
реабілітаційних послуг у регіоні. 
• Проведення соціально-просвітницьких заходів, тренінгів, 
круглих столів та зустрічей ветеранів. 
• Поширення інформації про освітні та соціальні можливості 
Комунікаційно- університету. 
інформаційна функція • Формування ветеранської спільноти та підтримка 
внутрішньої комунікації. 
• Співпраця з міжнародними партнерами та участь у грантових 
програмах. 
• Організація діяльності Центру як структурного підрозділу 
ЧДТУ. 
• Забезпечення виконання проєктів на кшталт «Норвегія–
Україна». 
Інституційна функція 
• Моніторинг ефективності роботи, збір аналітичних даних, 
звітність. 
• Розроблення і впровадження стратегічних програм розвитку 
ветеранської підтримки в університеті. 
Аналіз функцій Центру ветеранського розвитку ЧДТУ, представлених у 
таблиці, дозволяє визначити його місце в структурі університету та оцінити 
комплексність і системність діяльності, спрямованої на підтримку ветеранів. 
Сукупність освітніх, психологічних, соціальних, інклюзивно-реабілітаційних 
та комунікаційних функцій свідчить про те, що Центр покликаний 
виконувати роль міждисциплінарного осередку, здатного забезпечити 
всебічний супровід ветеранів і членів їхніх сімей. Освітній напрям 
відображає стратегічну орієнтацію на розвиток професійного потенціалу, 
оскільки передбачає організацію підготовки, перепідготовки та підвищення 
кваліфікації, а також адаптивні програми здобуття нової спеціальності. Це 
узгоджується із сучасними тенденціями на ринку праці та потребою 
ветеранів у швидкому професійному переорієнтуванні. 
Профорієнтаційно-кар’єрна функція доповнює освітню, забезпечуючи 
ветеранам доступ до інформації про актуальні професії та сприяючи їх 
  73 
 
працевлаштуванню. Важливо, що в університеті вже існує партнерство з 
Черкаським міським центром зайнятості, що значно розширює можливості 
Центру у сфері професійної підтримки. Соціальна функція спрямована на 
надання консультативних послуг та соціального супроводу, що є необхідним 
елементом процесу адаптації ветеранів до умов цивільного життя. У 
взаємодії з ветеранськими організаціями та місцевими інституціями Центр 
може стати ключовою ланкою у регіональній системі соціальної підтримки. 
Психологічна функція є однією з найбільш важливих, адже значна 
частина ветеранів потребує підтримки у подоланні наслідків бойового 
досвіду, адаптації до навчального процесу та налагодженні сімейного життя. 
Наявність можливості проводити індивідуальне та групове консультування, 
тренінги та координацію з медичними установами дозволяє забезпечити 
високий рівень психологічного супроводу. 
Інклюзивно-реабілітаційна функція забезпечує доступність освіти для 
різних категорій ветеранів та враховує їхні фізичні, освітні й соціальні 
потреби. Важливим аспектом є використання спортивної інфраструктури 
університету для фізичної реабілітації. Нарешті, комунікаційно-інформаційна 
та інституційна функції забезпечують інтеграцію діяльності Центру в 
університетське середовище, налагодження партнерств, участь у 
міжнародних проєктах і розвиток стратегії підтримки ветеранів. 
Узагальнюючи, можна зазначити, що наведені у таблиці функції 
формують цілісну модель Центру ветеранського розвитку, здатну 
забезпечити всебічний супровід ветеранів у межах освітнього середовища 
ЧДТУ. Центр виступає інституційною інновацією, яка поєднує освітні, 
соціальні та реабілітаційні можливості університету у форматі комплексної 
служби підтримки. 
 
3.3. Пропозиції щодо удосконалення діяльності ветеранського 
простору ЧДТУ  у сфері надання послуг 
  74 
 
 
Пілотний проєкт “Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ” 
У межах створення Центру ветеранського розвитку доцільно 
запровадити пілотний проєкт “Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ”, 
спрямований на підтримку ветеранів, які прагнуть започаткувати власний 
бізнес, пройти перекваліфікацію або реалізувати освітню ініціативу. 
Основні компоненти проєкту: 
 Освітній модуль: тренінги з підприємництва, цифрової 
грамотності, маркетингу, логістики, економічного планування. 
 Кар’єрний модуль: індивідуальні консультації з HR-
спеціалістами та представниками бізнесу. 
 Менторська підтримка: наставники з числа викладачів, 
підприємців та ветеранів-практиків. 
 Пілотування власних проєктів: від ідеї до презентації 
інвесторам та грантовим програмам. 
 Університетський Demo Day: презентація найкращих бізнес-
ідей або соціальних ініціатив. 
Цей інкубатор дозволить університету стати центром інновацій у сфері 
ветеранської освіти та сприяти формуванню нових моделей зайнятості 
ветеранів. 
З метою посилення практичного потенціалу Центру ветеранського 
розвитку, а також забезпечення ветеранів інструментами для професійної, 
економічної та соціальної адаптації, доцільним є впровадження в 
Черкаському державному технологічному університеті пілотного проєкту 
«Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ». Проєкт покликаний стати 
інноваційною платформою, яка поєднує освітню, підприємницьку, кар’єрну 
та менторську підтримку ветеранів, орієнтовану на розвиток їхніх 
професійних компетентностей та формування власних освітніх або 
підприємницьких ініціатив. 
  75 
 
Сутність інкубатора полягає у створенні структурованого освітнього 
середовища, що включає тренінги й короткотривалі навчальні модулі з 
підприємництва, цифрової грамотності, маркетингу, логістики, фінансового 
планування та інших напрямів, які відповідають актуальним потребам ринку 
праці. Освітній компонент поєднується з кар’єрною підтримкою, що 
передбачає індивідуальні консультації з фахівцями у сфері HR, 
представниками бізнесу та експертами з професійної орієнтації. Залучення до 
роботи інкубатора практиків з числа підприємців і ветеранів, які вже успішно 
інтегрувалися у бізнес-середовище, забезпечує створення менторської 
системи, здатної підтримати учасників у процесі реалізації їхніх власних 
проєктів. 
Важливим елементом інкубатора є можливість пілотування власних 
бізнес- або соціальних ініціатив ветеранів. Від початкового формування ідеї 
до створення прототипу та презентації результатів інкубатор забезпечує 
поетапний супровід та консультативну підтримку. Фінальним етапом проєкту 
є проведення університетського “Demo Day”, під час якого учасники 
представляють свої напрацювання представникам інвесторів, місцевих 
органів влади, бізнесу, потенційним грантодавцям та університетській 
спільноті. Такий формат стимулює розвиток ветеранського підприємництва, 
сприяє упевненості учасників у власних можливостях та формує інноваційно-
підприємницький клімат у регіоні. 
Запровадження «Ветеранського освітнього інкубатора ЧДТУ» має 
також системне значення для університету, оскільки сприятиме становленню 
ЧДТУ як регіонального центру підтримки ветеранів. Це відповідає 
стратегічним орієнтирам розвитку університетів в Україні щодо соціальної 
відповідальності, інклюзивності освітнього простору та інтеграції сучасних 
освітніх практик. Крім того, інкубатор створить підґрунтя для розширення 
співпраці ЧДТУ з міжнародними організаціями, бізнес-партнерами та 
  76 
 
грантовими фондами, залучення інвестицій у розвиток ветеранських програм 
та забезпечення сталості діяльності Центру ветеранського розвитку. 
Отже, пілотний проєкт «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ» може 
стати важливим елементом моделі підтримки ветеранів в університеті, 
спрямованим не лише на їхню адаптацію до мирного життя, але й на 
активізацію їхнього потенціалу, розвиток підприємницьких навичок, 
сприяння працевлаштуванню та зміцнення соціальної інтеграції. Його 
впровадження дозволить реалізувати принципи сучасної ветеранської 
політики та забезпечити комплексність підходів, закладених у діяльність 
Центру ветеранського розвитку. 
Таблиця 3.4.  
Очікувані результати пілотного проєкту «Ветеранський освітній інкубатор 
ЧДТУ» 
№ Очікуваний результат Зміст та характеристика результату 
Підвищення рівня Учасники оволодівають практичними навичками у сфері 
професійної та підприємництва, цифрових технологій, фінансової 
1 
підприємницької грамотності, логістики та маркетингу, що підвищує їхню 
компетентності ветеранів конкурентоспроможність на ринку праці. 
Завдяки менторству та співпраці з роботодавцями зростає 
Розширення можливостей 
частка ветеранів, які знаходять роботу або 
2 працевлаштування та 
започатковують власний бізнес упродовж 3–6 місяців 
самозайнятості 
після завершення програми. 
У межах інкубатора розробляються бізнес- та соціальні 
Створення 10–15 
3 ініціативи, які можуть бути представлені грантодавцям, 
ветеранських проєктів 
інвесторам або реалізовані в громаді. 
Формування сталого Інкубатор посилює роль ЧДТУ як регіонального центру 
4 освітньо-інноваційного підтримки ветеранів, що забезпечує доступ до якісних 
середовища освітніх і професійних можливостей. 
Розширюється співпраця з бізнесом, громадськими 
Розвиток міжсекторальних організаціями, міжнародними фондами та програмами, 
5 
партнерств що сприяє залученню додаткових ресурсів і підвищенню 
сталості проєкту. 
Підвищення рівня Участь у тренінгах, групових заняттях та менторській 
6 соціально-психологічної підтримці сприяє зменшенню стресу, підвищенню 
адаптації ветеранів самооцінки й формуванню позитивної мотивації. 
Університет позиціонується як заклад, що системно 
Формування позитивного 
7 підтримує ветеранів, що сприятиме зростанню кількості 
іміджу ЧДТУ 
вступників з числа ветеранів та членів їхніх сімей. 
  77 
 
Аналіз наведених у таблиці очікуваних результатів пілотного проєкту 
«Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ» дає можливість оцінити 
потенційний вплив ініціативи на розвиток професійних, освітніх та 
соціальних компетентностей ветеранів, а також на формування інноваційного 
середовища університету. Перший очікуваний результат – підвищення рівня 
професійної та підприємницької компетентності ветеранів – є 
фундаментальним, адже саме розвиток навичок, затребуваних сучасним 
ринком праці, забезпечує можливість їхньої подальшої професійної 
самореалізації. У межах проєкту передбачається опанування цифрових, 
фінансових, комунікаційних та управлінських компетентностей, що формує 
основу для конкурентоспроможності в умовах динамічних економічних змін. 
Другий результат, який полягає у розширенні можливостей 
працевлаштування та самозайнятості, демонструє практичну спрямованість 
проєкту. Психологічна та кар’єрна підтримка, менторство й взаємодія з 
роботодавцями сприяють підвищенню рівня зайнятості серед ветеранів, що є 
важливим показником їхньої соціально-економічної інтеграції. Створення 
нових робочих місць, розвиток власних підприємницьких ініціатив та 
формування умов для самозайнятості підсилюють потенціал громади й 
водночас знижують соціальні ризики, пов’язані з тривалою адаптацією до 
мирного життя. 
Третій результат стосується створення 10–15 реальних бізнесових або 
соціальних проєктів, які можуть бути представлені грантовим фондам, 
інвесторам або інтегровані у локальні ініціативи. Він підтверджує, що 
інкубатор не лише виконує освітню функцію, а й формує практико-
орієнтоване середовище, у якому напрацьовані знання та навички одразу 
трансформуються в реальні продукти чи послуги. Це свідчить про 
інноваційну модель навчання, що базується на принципах навчання через 
діяльність (learning by doing). 
  78 
 
Четвертий очікуваний результат — формування сталого освітньо-
інноваційного середовища — відображає довгострокову стратегічну цінність 
проєкту для самого університету. Створення інкубатора сприятиме 
інституціоналізації підтримки ветеранів у ЧДТУ, розширить спектр освітніх 
послуг та зміцнить позиції закладу як регіонального центру соціальної 
адаптації. Зокрема, університет отримує можливість реалізовувати 
міждисциплінарні проєкти, залучати грантове фінансування та 
розбудовувати партнерські мережі. 
П’ятий очікуваний результат — розвиток міжсекторальних партнерств 
— підкреслює, що інкубатор має потенціал не лише внутрішнього, але й 
зовнішнього впливу. Співпраця з бізнесом, громадськими організаціями, 
міжнародними фондами та державними структурами дозволяє підсилити 
ресурсну базу проєкту, забезпечити сталість його діяльності та впровадити 
інноваційні практики, які вже довели свою ефективність у міжнародному 
середовищі. 
Шостий результат, який передбачає підвищення рівня соціально-
психологічної адаптації ветеранів, є надзвичайно важливим у контексті 
реабілітаційної місії проєкту. Крізь участь у групових заняттях, менторських 
сесіях та спільній діяльності формується відчуття підтримки, знижується 
рівень тривожності, зміцнюється мотивація до професійного розвитку. Це 
забезпечує комплексний підхід до роботи з ветеранами, де розвиток навичок 
поєднується з відновленням психологічного благополуччя. 
Сьомий результат — зміцнення позитивного іміджу університету — 
відображає значення інкубатора для репутаційного капіталу ЧДТУ. 
Реалізація таких програм свідчить про соціальну відповідальність 
університету, його готовність відповідати сучасним викликам і підтримувати 
ветеранів на всіх етапах їхнього професійного та особистісного становлення. 
Це також сприяє збільшенню кількості вступників із числа ветеранів і членів 
  79 
 
їхніх сімей, що підвищує соціальну відкритість і різноманітність 
університетської спільноти. 
Таким чином, аналіз таблиці демонструє, що очікувані результати 
проєкту «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ» охоплюють широкий 
спектр соціальних, освітніх, економічних та психологічних аспектів, що 
робить його вагомим інструментом розвитку системи підтримки ветеранів в 
університетському середовищі та у регіоні загалом. 
Таблиця. 3.5.  
Бюджет і ресурсне забезпечення пілотного проєкту «Ветеранський 
освітній інкубатор ЧДТУ» 
Орієнтовний Оціночна 
Категорія Зміст витрат / ресурсів 
обсяг / кількість вартість, грн 
Керівник проєкту (0,25 
3 місяці 18 000 – 25 000 
ставки) 
Тренери (підприємництво, 
цифрові навички, 60 годин 15 000 – 25 000 
маркетинг) 
Ментори (представники 
1. Персональні витрати 
бізнесу, ветерани- 20 годин 6 000 – 10 000 
практики) 
Психолог (групові та 
індивідуальні 30 годин 5 000 – 8 000 
консультації) 
Кар’єрний консультант 15 годин 3 000 – 5 000 
Разом по категорії: 47 000 – 73 000 
  
Канцелярські матеріали, 
друк роздаткових 1 комплект 3 000 – 5 000 
матеріалів 
2. Матеріально-
Матеріали та оформлення 
технічні ресурси 1 захід 1 500 – 2 500 
для Demo Day 
Використання аудиторій, ресурс Без додаткових 
техніки, коворкінгу університету витрат 
Разом по категорії: 4 500 – 7 500 
  
Рекламна кампанія 
(соцмережі, банери, 1 кампанія 5 000 – 10 000 
3. Комунікаційні та макети) 
інформаційні витрати 
Організація зустрічей із 
2–3 події 2 000 – 3 000 
партнерами, кава-брейки 
Разом по категорії: 7 000 – 13 000 
  
  80 
 
Орієнтовний Оціночна 
Категорія Зміст витрат / ресурсів 
обсяг / кількість вартість, грн 
Участь у програмах УВФ, гранти / 
70–90% покриття 
USAID, IREX, NORD, матеріальна 
витрат 
4. Партнерські та Erasmus+ підтримка 
грантові ресурси наставництво, 
Підтримка місцевого неоцінювані 
обладнання, 
бізнесу / донорів внески 
призи 
Зменшує 
Разом по категорії: бюджет 
  
університету 
ПІДСУМКОВИЙ 
Для одного циклу (3 ≈ 62 000 – 99 000 
БЮДЖЕТ — 
місяці) г 
ІНКУБАТОРА 
Аналіз структури бюджету та ресурсного забезпечення пілотного 
проєкту «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ», наведеної в таблиці, дає 
змогу оцінити фінансові потреби ініціативи, її реалістичність та ефективність 
використання університетських і зовнішніх ресурсів. Витрати, розподілені за 
ключовими категоріями — персональні, матеріально-технічні, комунікаційні 
та партнерські, — свідчать про збалансованість проєкту та можливість його 
реалізації без суттєвого фінансового навантаження на університет. 
Найбільш витратною частиною є персональні витрати, що становлять 
понад половину загального бюджету. Це є закономірним, оскільки якість 
інкубатора безпосередньо залежить від рівня компетентності залучених 
фахівців: тренерів, менторів, психологів та кар’єрних консультантів. Високий 
обсяг їхньої участі пояснюється потребою у проведенні як теоретичних, так і 
практичних занять, індивідуальних консультацій, менторських сесій, що 
забезпечує комплексність підтримки учасників. Незважаючи на значну 
частку цих витрат, вони залишаються економічно виправданими, оскільки 
формують основу якісного та результативного навчального процесу. 
Матеріально-технічні витрати є мінімальними порівняно з 
персональними, що свідчить про ефективне використання існуючої 
інфраструктури ЧДТУ. Університет забезпечує інкубатор аудиторним 
фондом, комп’ютерними класами та технічними засобами без додаткових 
  81 
 
видатків, що істотно знижує вартість реалізації проєкту. Основні витрати в 
цій категорії пов’язані з виготовленням навчальних матеріалів, друком 
документів, а також організацією підсумкового заходу Demo Day. 
Комунікаційні та інформаційні витрати спрямовані на забезпечення 
впізнаваності проєкту, залучення учасників та партнерів. Ефективна 
рекламна кампанія є необхідною умовою для формування контингенту 
ветеранів, які братимуть участь у програмі. Витрати на інформаційну 
підтримку — помірні, що вказує на можливість реалізації рекламних заходів 
через цифрові канали, використання внутрішніх університетських платформ 
та соціальних мереж. 
Особливу увагу привертає категорія партнерських та грантових 
ресурсів. Вона не містить прямого фінансового навантаження, однак має 
стратегічне значення для сталості проєкту. Завдяки участі університету в 
національних і міжнародних програмах, таких як ініціативи Українського 
ветеранського фонду, USAID, IREX або Erasmus+, можливо забезпечити до 
70–90% покриття витрат інкубатора. Це дозволяє розглядати проєкт як 
фінансово стійкий та потенційно масштабований. Участь бізнес-партнерів, 
громадських організацій і донорських фондів також надає можливість 
залучати менторів, обладнання чи додаткові ресурси без прямих витрат з 
боку університету. 
Підсумковий бюджет проєкту, що становить 62 000 – 99 000 грн на 
один тримісячний цикл, є достатньо помірним у контексті обсягу 
запланованої діяльності та кількості задіяних спеціалістів. Його 
співвідношення з очікуваними результатами — створення нових проєктів, 
підвищення зайнятості ветеранів, розвиток підприємницьких 
компетентностей та формування позитивного іміджу університету — 
свідчить про високу ефективність витрат і доцільність інвестицій у таку 
ініціативу. 
  82 
 
Отже, аналіз таблиці показує, що бюджет і ресурсне забезпечення 
інкубатора є достатньо обґрунтованими, оптимізованими та реалістичними. 
Проєкт може бути успішно реалізований в умовах університету за рахунок 
раціонального використання внутрішньої інфраструктури та залучення 
зовнішніх грантових ресурсів. Це значно посилює потенціал Центру 
ветеранського розвитку та створює передумови для довгострокової 
підтримки ветеранів у ЧДТУ. 
Таблиця. 3.6  
Ризики реалізації пілотного проєкту «Ветеранський освітній інкубатор 
ЧДТУ» та шляхи їх мінімізації 
Можливі наслідки Шляхи мінімізації 
Група ризиків Сутність ризику 
для проєкту ризику 
Створення робочої 
Затримки у реалізації 
групи; регулярні 
Недостатня координація етапів інкубатора; 
Організаційні координаційні наради; 
між підрозділами ЧДТУ неузгодженість 
призначення 
графіків 
відповідальних осіб 
Оптимізація розподілу 
Зниження якості обов’язків; залучення 
Перевантаження 
проведення занять та додаткових фахівців; 
 персоналу Центру 
консультацій погодинне залучення 
експертів 
Залучення грантів (УВФ, 
Скорочення обсягів 
Нестача коштів на USAID, IREX, 
освітніх модулів; 
Фінансові повноцінну реалізацію Erasmus+); партнерство з 
обмеження участі 
проєкту місцевим бізнесом; 
менторів 
оптимізація витрат 
Диверсифікація джерел 
Переривання або 
Непередбачуваність фінансування; 
відтермінування 
 грантового фінансування формування резервного 
циклу інкубатора 
мінімального бюджету 
Укладання договорів з 
зовнішніми експертами; 
Нестача кваліфікованих Низька ефективність 
Кадрові створення пулу 
тренерів і менторів навчальних модулів 
менторів; співпраця з 
бізнес-асоціаціями 
Високий рівень кадрової Порушення 
Забезпечення належних 
плинності серед стабільності 
умов праці; навчання та 
 психологів та психологічного 
супервізія для персоналу 
консультантів супроводу 
Соціально- Зниження мотивації Зменшення Інтеграція групової 
  83 
 
Можливі наслідки Шляхи мінімізації 
Група ризиків Сутність ризику 
для проєкту ризику 
психологічні учасників або результативності мотиваційної роботи; 
незавершення програми проєкту; регулярні зворотні 
невиконання цілей зв’язки; система 
підтримки peer-to-peer 
Психологічний супровід; 
Наявність у ветеранів Ускладнення адаптаційні тренінги; 
психологічних бар’єрів, включення у співпраця з 
 
ПТСР, стресу навчальний процес реабілітаційними 
центрами 
Проведення базового IT-
Недостатність технічних Труднощі у 
тренінгу; використання 
ресурсів або навичок проходженні онлайн-
Технологічні комп’ютерних класів 
цифрової роботи в модулів; зниження 
ЧДТУ; технічна 
учасників якості навчання 
підтримка 
Постійний моніторинг 
Зміни у нормативно- Коригування змісту 
Правові та законодавства; адаптація 
правовому полі ветеранів та форми діяльності 
зовнішні програм; дотримання 
або освіти інкубатора 
правових норм 
Гнучкі формати 
Нестабільність 
(онлайн/офлайн); 
зовнішнього середовища 
Переривання циклів дистанційні 
(воєнні ризики, 
 навчання консультації; 
економічна 
резервування 
нестабільність) 
альтернативних локацій 
Аналіз ризиків, поданих у таблиці, дозволяє комплексно оцінити 
потенційні загрози, які можуть вплинути на ефективність впровадження 
пілотного проєкту «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ», а також 
визначити оптимальні механізми їх попередження та подолання. 
Структурування ризиків за організаційними, фінансовими, кадровими, 
соціально-психологічними, технологічними та правовими групами 
забезпечує системний підхід до управління проєктом і створює передумови 
для його сталості. 
Організаційні ризики пов’язані переважно з координацією діяльності 
між структурними підрозділами університету та навантаженням на персонал 
Центру ветеранського розвитку. Оскільки інкубатор вимагає участі різних 
фахівців, своєчасності взаємодії та узгодженості дій, навіть незначні 
порушення координації можуть спричинити затримки або зниження якості 
  84 
 
реалізації окремих етапів. Запропоновані шляхи мінімізації, такі як створення 
робочої групи та регулярні координаційні наради, є дієвими механізмами 
забезпечення стабільної управлінської взаємодії. 
Фінансові ризики посідають окреме місце, оскільки нестача коштів або 
непередбачуваність грантової підтримки можуть вплинути на повноту 
реалізації освітніх і менторських модулів. Водночас участь інкубатора у 
програмах підтримки ветеранів та міжнародних грантових ініціативах знижує 
ймовірність фінансової нестабільності. Диверсифікація джерел фінансування, 
зокрема залучення ресурсів бізнес-партнерів і донорських фондів, забезпечує 
гнучкість і адаптивність фінансової моделі проєкту. 
Кадрові ризики пов’язані з можливим дефіцитом кваліфікованих 
тренерів, менторів і психологів. Оскільки цільова аудиторія проєкту — 
ветерани — потребує залучення фахівців із відповідним досвідом, 
недостатність таких спеціалістів може негативно вплинути на якість 
навчального процесу. Укладання угод з зовнішніми експертами, співпраця з 
громадськими організаціями та створення внутрішнього пулу менторів є 
ефективними механізмами зменшення таких ризиків. 
Соціально-психологічні ризики мають особливе значення, оскільки 
ветерани часто стикаються з труднощами адаптації, бар’єрами мотивації або 
проявами посттравматичних станів. Наявність психологічної підтримки, 
адаптаційних тренінгів та взаємодії з реабілітаційними центрами дозволяє 
суттєво знизити ймовірність негативних наслідків. Застосування підтримки 
peer-to-peer та створення групових форматів взаємодії посилює соціальну 
залученість учасників, що позитивно впливає на завершення програми. 
Технологічні ризики, зокрема недостатність цифрових навичок 
учасників або технічних ресурсів, можуть ускладнити реалізацію онлайн-
модулів. Проте використання ресурсів ЧДТУ, наявність комп’ютерних класів 
та проведення базових IT-тренінгів значно зменшують ці загрози. Перехід на 
змішаний формат навчання також підвищує гнучкість інкубатора. 
  85 
 
Правові та зовнішні ризики охоплюють можливі зміни законодавства 
та нестабільність суспільно-політичного середовища. Оскільки проєкт 
реалізується в умовах воєнного стану, ці фактори можуть мати суттєвий 
вплив на організаційні та освітні процеси. Водночас постійний моніторинг 
нормативно-правової бази, адаптація програм і використання дистанційних 
форматів забезпечують стійкість проєкту до зовнішніх коливань. 
Отже, аналітичний огляд ризиків свідчить, що більшість можливих 
загроз досяжні для управління за умови належної підготовки та стратегічного 
планування. Цілісність системи мінімізації ризиків, запропонованих у 
таблиці, дозволяє створити умови для успішного впровадження 
«Ветеранського освітнього інкубатора ЧДТУ» та забезпечити його ефективну 
інтеграцію у діяльність Центру ветеранського розвитку. Системний підхід до 
управління ризиками є необхідною складовою сталого функціонування 
інкубатора, що значно підвищує ймовірність досягнення визначених 
результатів. 
Таблиця 3.7 
Етапи реалізації пілотного проєкту «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ» 
(календарний план на 3 місяці) 
Відповідальні Тривалість / 
Етап реалізації Зміст робіт 
виконавці терміни 
Формування робочої групи; 
уточнення цілей; підготовка Керівник Центру, 
навчальних матеріалів; кафедра соціального 
Тиждень 1 
розподіл обов’язків; забезпечення, відділ 
1. Підготовчий етап підписання угод із міжнародних зв'язків 
партнерами 
Інформаційна кампанія: PR-відділ ЧДТУ, 
оголошення, реєстрація координатори Тиждень 1–2 
учасників, консультації програми 
Відбір учасників; вступна 
зустріч; мотиваційний Психолог Центру, 
2. Старт програми тренінг; проведення координатор Тиждень 2 
та базова адаптація первинної психологічної інкубатора 
діагностики 
Проведення базового тренінгу Тренер із ІТ-напрямів Тиждень 2–3 
  86 
 
Відповідальні Тривалість / 
Етап реалізації Зміст робіт 
виконавці терміни 
з цифрової грамотності 
Проведення лекцій і 
практикумів з 
Залучені тренери, 
підприємництва, фінансової Тиждень 3–7 
викладачі ЧДТУ 
грамотності, маркетингу, 
3. Освітній модуль логістики 
Індивідуальні консультації з 
Ментори, кар’єрний 
побудови бізнес- або Тиждень 4–8 
консультант 
соціального проєкту 
Ментори, зовнішні 
Розроблення бізнес-планів, 
експерти, Тиждень 6–
створення прототипів, 
4. Менторський координатор 10 
консультації з експертами 
супровід та інкубатора 
розробка проєктів Психологічний супровід: 
Тиждень 5–
тренінги емоційної стійкості, Психолог Центру 
10 
робота з мотивацією 
Підготовка презентацій 
Тиждень 10–
проєктів; репетиції; фінальні Ментори, тренери 
11 
5. Презентаційний консультації 
модуль та Проведення “Demo Day”: 
завершення Керівник Центру, PR-
презентація проєктів перед 
відділ, запрошені Тиждень 12 
інвесторами, партнерами та 
партнери 
університетом 
6. Підсумковий Опитування учасників; 
моніторинг та оцінювання ефективності; Керівник Центру, Тиждень 12–
оцінювання підготовка аналітичного звіту; робоча група 1 
результатів планування наступного циклу 
Календарний план реалізації пілотного проєкту «Ветеранський освітній 
інкубатор ЧДТУ», представлений у вигляді Gantt-діаграми (Додаток Б), 
демонструє чітку послідовність етапів та логіку їх взаємопов’язаності. У 
перші два тижні зосереджено основні підготовчі процеси, включаючи 
формування робочої групи, розроблення навчальних матеріалів і проведення 
інформаційної кампанії. Це забезпечує організаційну готовність інкубатора 
та створює необхідні умови для подальшої роботи з учасниками. Стартова 
фаза (2–3 тижні) спрямована на адаптацію ветеранів до навчального 
середовища, включаючи мотиваційні заходи, первинну психологічну 
діагностику й базовий тренінг цифрової грамотності, що дає змогу вирівняти 
стартові можливості учасників. 
  87 
 
Найбільш інтенсивний період проєкту припадає на 3–10 тижні, коли 
паралельно реалізуються освітні модулі, менторські сесії, психологічний 
супровід і розроблення власних проєктів учасників. Послідовне поєднання 
теоретичних, практичних та підтримувальних заходів забезпечує цілісність 
навчального процесу та підвищує ефективність засвоєння матеріалу. 
Завершальна частина програми включає підготовку та проведення 
презентацій у межах Demo Day, а також підсумковий моніторинг і 
оцінювання результатів (11–12 тижні). Така структура календарного плану 
забезпечує логічний перехід від адаптації до інтенсивної роботи й фінального 
представлення результатів, водночас створюючи умови для комплексної 
підтримки та поступового розвитку учасників. 
Висновки до розділу 3 
У третьому розділі було здійснено комплексну оцінку ефективності 
діяльності ветеранських просторів та окреслено перспективи їх подальшого 
розвитку як важливого елементу системи соціальних послуг в Україні. На 
прикладі ветеранського простору «Veteran Hub» проаналізовано 
організаційну модель, спектр соціальних, психологічних та освітніх послуг, 
взаємодію з державними та недержавними інституціями, а також вплив 
діяльності простору на рівень соціальної адаптації та реінтеграції ветеранів. 
Проведений порівняльний аналіз засвідчив, що «Veteran Hub» вирізняється 
високим рівнем інституційного розвитку, ефективністю управлінських 
процесів, наявністю налагоджених партнерств та інноваційними підходами 
до роботи з ветеранами, що робить його одним з найуспішніших прикладів 
підтримки ветеранської спільноти в Україні. 
У межах розділу також були виявлені ключові проблеми та виклики 
розвитку ветеранських просторів, серед яких: нестача фінансування, 
нерівномірність інфраструктурної доступності, недостатній рівень 
міжвідомчої координації та потреба у фахівцях, що володіють 
мультидисциплінарними компетентностями. З огляду на актуальні державні 
  88 
 
пріоритети та зростання потреби у підтримці ветеранів, обґрунтовано 
необхідність створення нового інноваційного осередку — Центру 
ветеранського розвитку в Черкаському державному технологічному 
університеті. Запропонована модель Центру передбачає надання освітніх, 
психологічних, соціальних та кар’єрних послуг, інтеграцію університетських 
і зовнішніх ресурсів, а також реалізацію пілотного проєкту «Ветеранський 
освітній інкубатор ЧДТУ». Розроблений інкубатор демонструє значний 
потенціал у підвищенні професійної мобільності ветеранів, сприянні їхній 
самозайнятості, формуванні підприємницьких ініціатив та розвитку 
партнерських мереж. Таким чином, результати розділу підтверджують 
необхідність стратегічного розширення університетської інфраструктури 
підтримки ветеранів та створюють основу для впровадження інноваційних 
механізмів соціальної адаптації та розвитку людського капіталу ветеранської 
спільноти. 
 
 
 
  89 
 
Висновки. 
Узагальнюючи результати дослідження, слід зазначити, що висновки 
підтверджують положення, викладені у працях сучасних науковців, зокрема 
у тезах І. Бєлової та Ю. Дробницького (2025), де обґрунтовано необхідність 
інтегрального підходу до підтримки ветеранів. У роботі доведено, що 
ветеранські простори є ефективним інструментом реалізації такого підходу, 
оскільки поєднують сервісну, психологічну, консультативну та 
комунікаційну функції. Це дозволяє розглядати їх як ключовий елемент 
сучасної моделі соціального захисту ветеранів, здатний забезпечити їх 
соціальну адаптацію, інтеграцію в громаду та профілактику соціальної 
ізоляції. 
Проведене дослідження ролі ветеранських просторів у наданні 
соціальних послуг засвідчило, що в умовах повномасштабної війни та 
глибоких суспільних трансформацій формування ефективної системи 
підтримки ветеранів є одним із ключових викликів сучасної України. 
Зростання кількості ветеранів, складність їхніх адаптаційних потреб, а також 
необхідність забезпечення стійких механізмів соціальної інтеграції 
зумовлюють пошук нових організаційних підходів і інституційних моделей. 
Здійснений аналіз теоретичних засад, нормативно-правового забезпечення, 
практичних моделей діяльності ветеранських просторів та їхнього потенціалу 
дозволив комплексно охарактеризувати ці структури як інноваційний, 
мультидисциплінарний інструмент соціального супроводу ветеранів. 
У першому розділі роботи було розкрито сутність та специфіку 
ветеранських просторів як соціального явища й організаційної форми, що 
інтегрує функції сервісного, інформаційного, психологічного та 
комунікаційного характеру. Доведено, що ветеранські простори є 
принципово новим типом соціальних інституцій, покликаних забезпечити 
безпечне середовище для реінтеграції ветеранів, зменшення соціальної 
ізоляції, покращення доступу до послуг і розвитку горизонтальних зв’язків. 
  90 
 
Теоретичний аналіз і зіставлення міжнародних практик (США, Канада, 
Великобританія, Литва) показали, що найуспішніші моделі підтримки 
базуються на таких принципах, як комплексність допомоги, міжвідомча 
взаємодія, розвиток підприємницьких і професійних компетентностей 
ветеранів, а також застосування підходу «рівний – рівному». Імплементація 
цих підходів у національний контекст становить важливу умову формування 
сучасної української системи соціального захисту ветеранів. 
Другий розділ був присвячений аналізу діяльності ветеранських 
просторів в Україні, їхньому правовому статусу, напрямам роботи та 
взаємодії з іншими суб’єктами соціальної підтримки. Встановлено, що 
українські ветеранські простори виконують широку палітру функцій — від 
соціальних і психологічних послуг до сприяння працевлаштуванню, 
організації освітніх заходів, юридичного консультування та налагодження 
комунікації між ветеранами та громадою. Водночас було визначено низку 
системних проблем: нестача стабільного фінансування, нерівномірність 
розвитку мережі, відсутність єдиних стандартів надання послуг, недостатній 
рівень міжвідомчої координації. Особливу увагу привертає необхідність 
ресурсного та кадрового зміцнення цих структур, а також формування 
інноваційних моделей розвитку, зорієнтованих на потреби різних груп 
ветеранів, зокрема жінок-ветеранок, людей із травмами та осіб, які 
повертаються до навчання чи професійної діяльності. 
У третьому розділі було здійснено оцінку практичного досвіду 
функціонування ветеранських просторів, зокрема Veteran Hub, який є одним 
із найуспішніших кейсів в Україні. Аналіз показав, що ефективність даного 
простору забезпечується завдяки комплексності програм, розгалуженій 
мережі партнерств, високому рівню професійності персоналу, застосуванню 
травма-інформованих підходів та створенню інклюзивного середовища, 
здатного враховувати різні потреби ветеранів. Порівняння Veteran Hub з 
іншими ветеранськими просторами дозволило визначити ключові критерії 
  91 
 
ефективності: інституційна сталість, мультидисциплінарність, інтеграція 
цифрових сервісів, орієнтація на розвиток компетентностей та партнерство з 
міжнародними організаціями. 
Водночас проведений SWOT-аналіз виявив низку чинників, які можуть 
ускладнювати діяльність ветеранських просторів: залежність від грантової 
підтримки, недостатність державного фінансування, психологічні бар’єри 
ветеранів, потреба в більшій кількості спеціалізованих фахівців. Ці виклики 
актуалізують необхідність розвитку університетських середовищ як 
важливого простору соціальної інтеграції ветеранів. Відповідно в роботі було 
розроблено пропозицію щодо створення Центру ветеранського розвитку при 
кафедрі соціального забезпечення ЧДТУ, який міг би стати регіональним 
осередком освітньої, психологічної та професійної підтримки. 
Запропонована модель Центру передбачає впровадження пілотного 
проєкту «Ветеранський освітній інкубатор ЧДТУ», спрямованого на розвиток 
компетентностей ветеранів, підтримку їхньої самозайнятості, створення 
освітніх та підприємницьких ініціатив, а також забезпечення комплексної 
психологічної й соціальної підтримки. Створені таблиці порівнянь, SWOT-
аналіз, бюджет, ризики та календарний план продемонстрували 
реалістичність і практичну значущість інкубатора як інноваційного 
інструменту соціальної політики університету. Інкубатор здатний 
забезпечити розвиток людського потенціалу, підвищити рівень зайнятості 
ветеранів, сприяти їхній професійній адаптації та інтеграції у регіональну 
економіку. 
Таким чином, результати дослідження дозволяють стверджувати, що 
ветеранські простори є ефективною та перспективною формою організації 
соціальної підтримки учасників бойових дій. Їхній потенціал полягає у 
здатності поєднувати різні типи підтримки, адаптувати соціальні послуги до 
індивідуальних потреб, залучати громаду до процесу реінтеграції та сприяти 
формуванню соціально стійких спільнот. Водночас забезпечення 
  92 
 
ефективного розвитку мережі ветеранських просторів вимагає зміцнення 
нормативно-правового забезпечення, стабільного фінансування, 
професійного розвитку персоналу, цифровізації процесів і посилення 
партнерств між державними, громадськими та освітніми інституціями. 
З огляду на це, дослідження має значну практичну цінність. Його 
результати можуть бути використані для розроблення нових моделей 
соціальної підтримки ветеранів, удосконалення механізмів функціонування 
ветеранських просторів, створення університетських центрів інтеграції 
ветеранів, а також формування державної політики у сфері соціального 
захисту. Запропоновані рекомендації й інноваційні рішення — зокрема 
створення Центру ветеранського розвитку та запуск освітнього інкубатора — 
сприятимуть підвищенню інституційної спроможності системи підтримки 
ветеранів та створенню більш стійкої, ефективної, інклюзивної моделі 
соціальної інтеграції захисників і захисниць України. 
 
  93 
 
 
Список використаних літературних джерел 
Бєлова, І. О., Дробницький, Ю. І., & Журба, М. О. (2025). Інтеграція 
ветеранів у систему соціального захисту: сучасні виклики. У Проблеми 
управління суспільним розвитком в умовах криз та післякризового 
відновлення: матеріали ІІ наук.-практ. конф. (с. 253–258). НУОЗ 
України імені П. Л. Шупика. 
Блінов, О. А. (2022). Організаційні ресурси психологічної реабілітації 
військовослужбовців. Організаційна психологія. Економічна психологія, 
1(25), 16–22. 
Блінов, О. А. (2023). Напрямки організації та психологічні технології 
військово-соціальної роботи. У О. Котикова (Ред.), Теоретичні та 
практичні проблеми надання соціальних послуг в Україні (с. 106–144). 
Видавець Кравченко Я. О. 
Блінов, О. А., & Сластьоненко, О. О. (2021). Нормативно-правове 
забезпечення та удосконалення фінансування психологічної 
реабілітації комбатантів. Дніпровський науковий часопис публічного 
управління, психології, права, 5, 39–43. 
Бриндіков, Ю. Л. (2018). Теорія та практика реабілітації 
військовослужбовців – учасників бойових дій в системі соціальних 
служб (Дис. д-ра пед. наук). Хмельницький національний університет. 
http://tnpu.edu.ua/naukova-robota/docamentsdownload/d-58-053-
03/Dis_Bryndikov.pdf 
Bryan, C. J., & Morrow, C. E. (2018). Moral injury and PTSD in military veterans. 
Journal of Traumatic Stress. 
Canadian Armed Forces Transition Group. (2022). Supporting veterans in 
employment. https://www.canada.ca/en/department-national-
defence/services/benefits-military/support-transition.html 
  94 
 
Case Management Society International. (2018). Standards of practice for case 
management. https://www.cmsa.org 
Cedos. (2024). Ломоносова, Н., Хелашвілі, А., & Назаренко, Ю. Соціальні 
послуги для ветеранів та ветеранок у громадах: виклики та потреби. 
https://cedos.org.ua/researches/soczialni-poslugy-dlya-veteraniv-ta-
veteranok-u-gromadah-vyklyky-ta-potreby/ 
Forbes Ukraine. (2023). Як працює Veteran Hub: кейс успішного ветеранського 
простору. Forbes Україна. 
German Marshall Fund. (2025). Reintegrating Ukraine’s veterans. 
https://www.gmfus.org/sites/default/files/2025-
04/Dobrohorska_Ukraine%20Veterans_Report.pdf 
Green, K. T., Beckham, J. C., & Youssef, N. A. (2016). Posttraumatic stress 
disorder and military service. Trauma Psychology Review. 
Hoge, C. W. (2019). Combat duty and mental health: Lessons from modern 
conflicts. Annals of Psychiatry. 
Hosek, J., Wadsworth, S., Klerman, J., Werner, A., & Wilson, S. (2017). Veterans’ 
readjustment to civilian life. RAND Corporation. 
ILO. (2020). Reintegrating veterans into the labour market: Global experiences. 
International Labour Organization. https://www.ilo.org 
IREX. (2022). Горбунова, В., Савиченко, О., Тичина, І., & Портницька, Н. 
Посилення спроможності соціальних працівників здійснювати 
психосоціальну підтримку ветеранів та їх сімей з питань психічного 
здоров’я (методичний посібник, 61 с.). Програма реінтеграції ветеранів. 
Івакіна, А. С. (2022). Соціальна робота з ветеранами бойових дій в сучасній 
Україні (Кваліфікаційна робота магістра). ХДУ. 
Іллєнко, Ю. (2022). Інтерв’ю з представниками Veteran Hub. Громадське. 
Жиленко, Р. (2017). Досвід США у запровадженні системи приятелів у роботі 
з ветеранами, що страждають на ПТСР. Науковий вісник 
  95 
 
Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. Соціальна робота, 
2(41), 102–104. 
Журба, І., Якушев, О., Тернова, Л., Самара, Н., & Присяжненко, Ю. (2023). 
Основні напрямки та підходи щодо соціальної реабілітації учасників 
бойових дій в сучасних збройних конфліктах. Ввічливість. Humanitas, 
4, 78–86. https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.11 
Кабінет Міністрів України. (2022). Постанова № 1320 «Про затвердження 
Порядку функціонування ветеранських просторів» від 2022 р. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1320-2022-%D0%BF#Text 
Kamarck, K. N. (2018). Military and veterans’ health care: Comparative systems. 
Congressional Research Service. 
Kаплан, Ю., & Двігун, А. (б.д.). Адаптація ветеранів війни до мирного життя: 
помічник ветерана. Національний інститут стратегічних досліджень. 
https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/adaptatsiya-veteraniv-viyny-
do-myrnoho-zhyttya-pomichnyk-veterana 
Міністерство у справах ветеранів України. (2020). Про рекомендацію щодо 
створення ветеранських просторів в громадах (Наказ № 8 від 
13.01.2020). 
Міністерство у справах ветеранів України. (2022). Наказ № 161 «Про 
затвердження Методичних рекомендацій щодо створення та 
функціонування ветеранських просторів». https://mva.gov.ua 
Міністерство у справах ветеранів України. (2023). Методичні рекомендації 
щодо функціонування ветеранських просторів. https://mva.gov.ua 
Міністерство у справах ветеранів України. (2023). Стратегія розвитку 
системи ветеранської політики до 2030 року. https://mva.gov.ua 
Міністерство у справах ветеранів України. (2024a). Про затвердження 
стандартів функціонування ветеранських просторів (Наказ № 168 від 
05.06.2024). 
  96 
 
Міністерство у справах ветеранів України. (2024b). Рекомендації щодо 
працевлаштування фахівців із супроводу ветеранів у ветеранських 
просторах. 
National Veterans Training Institute. (2022). Employer resources and training. 
https://www.nvti.org 
OECD. (2021). Employment support for veterans: Comparative practices. 
Organisation for Economic Co-operation and Development. 
President of Ukraine. (2024). Ukaz Prezydenta Ukrainy № 512/2024 «Pro 
zatverdzhennia Stratehii veteranskoi polityky» [Указ Президента України 
№ 512/2024 «Про затвердження Стратегії ветеранської політики»]. 
Public Services and Procurement Canada. (2023). Military employment transition 
initiatives. https://www.tpsgc-pwgsc.gc.ca 
Reuters. (2025, January 30). Ukraine aid groups cut services, scramble for cash 
after US funding shock. Reuters. 
https://www.reuters.com/world/europe/ukraine-aid-groups-cut-services-
scramble-cash-after-us-funding-shock-2025-01-30 
Smith, R. T., & True, G. (2021). Reintegration after war: A comprehensive model. 
Military Behavioral Health. 
Слозанська, Г., Горішна, Н., Бибик, Д., & Криницька, І. (2023). Соціальна 
підтримка ветеранів/ветеранок російсько-української війни та їх сімей 
у воєнний та повоєнний час. Social Work and Education, 10(1), 47–62. 
U.S. Department of Labor. (2023). Veterans’ Employment and Training Service 
(VETS). https://www.dol.gov/agencies/vets 
U.S. Department of Veterans Affairs. (2020). Integrated Veteran Care Annual 
Report. U.S. Government Publishing Office. 
U.S. Department of Veterans Affairs. (2024). GI Bill comparison tool. 
https://www.va.gov/gi-bill-comparison-tool 
Український ветеранський фонд. (2021–2023). Аналітичні матеріали щодо 
підтримки ветеранів. 
  97 
 
UNDP. (n.d.). United Nations Development Programme. https://www.undp.org 
UNDP Ukraine. (2022). Supporting veteran reintegration through community-
based services. United Nations Development Programme. 
https://www.undp.org/ukraine 
UNHCR Ukraine. (2022). Community protection and service integration in 
Ukraine. https://www.unhcr.org/ua 
USAID Ukraine. (2021). Access to justice and legal aid for vulnerable groups. 
United States Agency for International Development. 
https://www.usaid.gov/ukraine 
Veteran Hub. (2021–2023). Annual report 2021–2023. https://veteranhub.com 
Veteran Hub. (n.d.). Дані про кількість консультацій (офіційні звіти 
організації). 
Veterans Affairs Canada. (2023). Hire a Veteran program. 
https://www.veterans.gc.ca 
Верховна Рада України. (1993). Закон України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-12#Text 
Верховна Рада України. (2010). Закон України «Про захист персональних 
даних» № 2297-VI. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17 
Верховна Рада України. (2012). Закон України «Про благодійну діяльність та 
благодійні організації» № 5073-VI. 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17 
Wenger, M., & Watkins, K. (2021). Community engagement in veteran support. 
Social Work in Practice. 
World Health Organization. (2019). Guidelines on mental health interventions for 
conflict-affected populations. World Health Organization. 
https://www.who.int 
  98 
 
Захаріна, Т. (2023). Напрями соціальної роботи з ветеранами гібридної війни. 
Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Педагогіка. 
Соціальна робота, 1(52), 55–59. 
Журналістський портал Forbes Україна. (2023). Як працює Veteran Hub: кейс 
успішного ветеранського простору. 
Юридичний портал України. (2023). Пояснення до правового статусу 
ветеранських просторів. https://protocol.ua 
Шапошникова, І. В., & Макар, М. М. (2024). Інноваційні соціальні технології 
у роботі з учасниками бойових дій. Проблеми сучасних трансформацій. 
Серія: педагогіка та психологія, 3. https://doi.org/10.54929/2786-9199-
2024-3-03-01 
Шевченко, Р. П. (2024). Інноваційні підходи до організації соціального 
захисту ветеранів війни: міжнародний досвід. Інвестиції: практика та 
досвід, 3, 184–188. 
 
 
  99 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Додатки 
  100 
 
Додаток А 
ПОЛОЖЕННЯ 
про Центр ветеранського розвитку 
Черкаського державного технологічного університету 
 
1. Загальні положення 
1.1. Центр ветеранського розвитку Черкаського державного 
технологічного університету (далі — Центр) є структурним підрозділом 
кафедри соціального забезпечення факультету гуманітарних технологій 
ЧДТУ, створеним з метою забезпечення комплексної освітньої, соціальної, 
психологічної та професійної підтримки ветеранів війни, 
військовослужбовців, учасників бойових дій та членів їхніх сімей. 
1.2. Центр діє відповідно до Конституції України, законів України 
«Про вищу освіту», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту», «Про соціальні послуги», інших нормативно-правових актів, 
наказів Міністерства освіти і науки України, внутрішніх положень ЧДТУ та 
цього Положення. 
1.3. Центр створюється з метою формування сприятливого освітнього 
середовища для ветеранів, сприяння їхній реконверсії, психологічній 
адаптації, соціальній інтеграції, професійному розвитку та 
працевлаштуванню. 
1.4. Центр у своїй діяльності взаємодіє з факультетами, кафедрами, 
навчальним відділом, психологічною службою, юридичним відділом, 
спортивно-оздоровчими підрозділами університету, а також із державними 
органами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, 
міжнародними інституціями, медичними та реабілітаційними центрами. 
1.5. Центр не є юридичною особою. Його діяльність організаційно, 
кадрово та матеріально забезпечує Черкаський державний технологічний 
університет. 
2. Мета та основні завдання Центру 
2.1. Метою діяльності Центру є створення ефективної системи 
освітньої, психологічної, соціальної та професійної підтримки ветеранів 
війни та членів їхніх сімей у межах університетського середовища. 
2.2. Основними завданнями Центру є: 
2.2.1. Освітня підтримка: 
 створення умов для здобуття, відновлення та удосконалення 
професійних знань, умінь і навичок ветеранів та членів їхніх сімей; 
 організація підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації 
ветеранів за актуальними спеціальностями; 
 створення індивідуальних освітніх траєкторій; 
 забезпечення можливості здобуття нової спеціальності на основі 
раніше отриманого ступеня освіти, у тому числі за скороченими програмами.  
2.2.2. Соціальна підтримка: 
  101 
 
 надання інформаційних, консультаційних та профорієнтаційних 
послуг у сфері зайнятості; 
 здійснення соціального супроводу ветеранів у співпраці з 
державними та комунальними соціальними службами; 
 сприяння оформленню документів, пільг, статусів, отриманню 
соціальних гарантій. 
2.2.3. Психологічне забезпечення: 
 проведення індивідуальних та групових консультацій; 
 організація тренінгів адаптації, стрес-менеджменту, сімейного 
консультування; 
 координація з реабілітаційними центрами та медичними 
установами щодо психологічної допомоги; 
 профілактика емоційного вигорання студентів-ветеранів та 
викладачів. 
2.2.4. Професійна та кар’єрна підтримка: 
 співпраця з Центром зайнятості щодо програми ваучерів на 
освіту; 
 організація зустрічей із роботодавцями, стажувань, ярмарків 
вакансій; 
 консультації з відкриття власної справи, участі у бізнес-
інкубаційних програмах. 
2.2.5. Інклюзія та реабілітація: 
 забезпечення безбар’єрного доступу до освітнього процесу для 
всіх ветеранів; 
 організація фізкультурно-спортивної реабілітації з 
використанням інфраструктури ЧДТУ; 
 інформування про можливості медичної реабілітації в регіоні 
(ОРЦ «Астра», госпіталі, лікарні). 
2.2.6. Комунікаційно-просвітницька діяльність: 
 проведення семінарів, тренінгів, круглих столів, науково-
практичних конференцій; 
 популяризація ветеранських ініціатив і програм; 
 сприяння розвитку ветеранської спільноти в університеті. 
3. Структура та управління Центром 
3.1. Керівництво Центром здійснює директор Центру, якого призначає 
ректор ЧДТУ. 
3.2. Директор Центру: 
 організовує та координує діяльність Центру; 
 затверджує плани роботи та звіти; 
 представляє Центр у взаєминах із внутрішніми та зовнішніми 
структурами; 
 несе відповідальність за виконання завдань Центру. 
3.3. До складу Центру входять: 
  102 
 
 фахівець із соціальної роботи; 
 психолог або психотерапевт; 
 кар’єрний консультант; 
 координатор освітніх програм; 
 адміністратор. 
3.4. За необхідності Центр може залучати зовнішніх експертів, 
волонтерів, представників державних установ, бізнесу та громадських 
організацій. 
4. Організація діяльності Центру 
4.1. Центр працює за річним планом, затвердженим керівником Центру 
та погодженим із факультетом гуманітарних технологій. 
4.2. Форми роботи Центру включають: 
 консультаційний прийом; 
 тренінги, семінари, майстер-класи; 
 інформаційно-просвітницькі заходи; 
 онлайн-консультування; 
 участь у міжнародних та національних грантових програмах. 
4.3. Центр забезпечує ведення обліку наданих послуг та формує 
аналітичні звіти щодо ефективності діяльності. 
4.4. Центр співпрацює з: 
 Черкаським міським центром зайнятості — з питань професійної 
перепідготовки; 
 медичними та реабілітаційними установами — з питань 
психологічної та фізичної реабілітації; 
 Міжнародним фондом соціальної адаптації — у межах проєктів 
«Норвегія–Україна» та аналогічних програм. 
5. Права Центру 
Центр має право: 
5.1. Брати участь у підготовці освітніх програм для ветеранів. 
5.2. Ініціювати укладення угод про співпрацю з державними та 
недержавними структурами. 
5.3. Залучати фахівців для реалізації своїх програм. 
5.4. Отримувати інформацію від структур університету, необхідну для 
виконання функцій Центру. 
5.5. Участь у міжнародних грантових ініціативах та програмах. 
5.6. Використовувати матеріально-технічну базу університету для реалізації 
реабілітаційних і спортивних програм. 
6. Фінансування Центру 
6.1. Фінансування Центру здійснюється за рахунок: 
 коштів університету; 
 грантів міжнародних організацій; 
 благодійних внесків; 
 інших джерел, не заборонених законодавством. 
  103 
 
6.2. Розподіл фінансових ресурсів здійснюється відповідно до 
загального кошторису ЧДТУ. 
7. Взаємодія з підрозділами університету 
7.1. Центр співпрацює з навчальним відділом щодо формування 
індивідуальних освітніх траєкторій. 
7.2. Психологічна служба університету забезпечує підтримку діяльності 
Центру. 
7.3. Спортивні комплекси ЧДТУ — база для фізичної реабілітації ветеранів. 
7.4. Відділ міжнародних зв'язків сприяє участі Центру у міжнародних 
програмах. 
8. Оцінювання ефективності роботи Центру 
8.1. Центр щороку проводить моніторинг: 
 кількості наданих послуг; 
 рівня задоволеності ветеранів; 
 результатів освітніх програм; 
 успішності працевлаштування. 
8.2. Результати моніторингу подаються на розгляд ректорату. 
9. Заключні положення 
9.1. Це Положення набирає чинності після затвердження ректором 
ЧДТУ. 
9.2. Зміни та доповнення до Положення вносяться у встановленому порядку. 
9.3. Положення є обов’язковим для виконання всіма структурними 
підрозділами, що взаємодіють із Центром.
  104 
 
 
 
 
 
 
 
  105 
 
Етап / Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень 
Завдання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 
Підготовчий 
етап: робоча 
група, 
матеріали X X 
          
Підготовчий 
етап: 
інформаційна 
кампанія X X 
          
Старт 
програми: 
відбір, вступна 
зустріч X X 
Мотиваційний           
тренінг X 
Психологічна            
діагностика X 
Базовий IT-            
тренінг X X 
          
Освітній 
модуль: лекції, 
практикуми X X X X 
        
Освітній 
модуль: 
кар’єрні 
консультації X X X X 
Менторські         
сесії X X X X X 
Створення        
прототипів X X X X X 
       
  106 
 
Психологічний 
супровід X X X X X X 
Підготовка       
презентацій X X 
Репетиції          X  
DEMO DAY           X  
Моніторинг та            
оцінювання X 
           
  107 
 
Додаток В 
ІНТЕГРАЦІЯ ВЕТЕРАНІВ У СИСТЕМУ СОЦІАЛЬНОГО 
ЗАХИСТУ: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ 
Інна Бєлова 
к.е.н., доцент завідувач кафедри соціального забезпечення ЧДТУ 
Юрій Дробницький 
здобувач гр. СЗМ 024 спеціальність соціальне забезпечення ЧДТУ 
Михайло Журба 
 здобувач  гр СЗ 25 ОП «Соціальне забезпечення» ЧДТУ 
 
Повномасштабна війна, яку переживає Україна, суттєво 
переорієнтувала соціальний простір держави та спричинила появу нової 
великої групи громадян — ветеранів та демобілізованих військових. Масовий 
перехід військовослужбовців до цивільного середовища виявив значний 
спектр соціальних потреб, що вимагали системного перегляду механізмів 
державної підтримки. У зв’язку з цим питання інтеграції ветеранів дедалі 
більше розглядається не як окреме адміністративне завдання, а як складна 
сфера публічного управління, яка охоплює соціальну, психологічну, правову 
і медичну площини одночасно. 
Наукові дослідження з проблематики повернення ветеранів до 
громадського життя підкреслюють: цей процес є багатофакторним і потребує 
узгодженої взаємодії багатьох суб’єктів — від державних інституцій до 
волонтерських і громадських організацій [6; 7]. У центрі таких моделей 
знаходиться концепція інклюзивності, що передбачає активну роль місцевих 
громад, навчальних закладів та роботодавців. 
Вітчизняні автори аналізують реадаптацію ветеранів у контексті 
комплексної реабілітації, де поєднуються медичні процедури, психологічна 
підтримка та соціальні інтервенції. У роботі Журби, Якушева, Тернової, 
Самари і Присяжненка [1] наголошується на тому, що сучасні конфлікти 
формують різноманіття травматичних наслідків, які потребують 
багатогалузевого підходу до їх подолання. 
  108 
 
Сучасна система соціального захисту, що функціонувала до війни, 
виявилася неспроможною повною мірою відповідати новим вимогам. Наявні 
механізми були зорієнтовані на інші масштаби проблеми, мали складні 
адміністративні процедури та непослідовність нормативної бази. У 
результаті зросла потреба у структурній зміні стандартів соціальної політики 
та розширенні інституційних можливостей держави. 
Західні науковці відзначають: держави, які пережили масове 
повернення військових, формують комплексні системи підтримки, засновані 
на гнучкості, багаторівневості та координації між секторами [5]. Такі 
принципи забезпечують довготривалу підтримку і здатність адаптуватися до 
динаміки потреб ветеранів. 
В Україні нормативно-правове поле підтримки ветеранів залишається 
фрагментарним. Окремі закони регулюють лише певні сегменти соціальної 
роботи, тоді як цілісної концептуальної моделі поки не вироблено. Це 
ускладнює доступ до послуг і створює нерівність між різними категоріями 
ветеранів. У дослідженнях підкреслюється необхідність формування нової 
доктрини державної політики в умовах війни [4]. 
Проблемні сфери, що потребують першочергового перегляду, 
включають: забезпечення житлом, медичні та реабілітаційні сервіси, 
пенсійне забезпечення, підтримку сімей військових та професійну 
перепідготовку. В умовах змін воєнного середовища ці компоненти мають не 
просто коригуватися, а переосмислюватися в комплексі. 
Однією з ключових системних вад залишається недостатня 
узгодженість між відомствами. Для країн, де налагоджено інтегровану 
ветеранську політику, характерні спільні цифрові платформи, міжвідомчі 
алгоритми та безперервні маршрути отримання послуг [8; 9]. У вітчизняній 
практиці інтеграція між установами носить фрагментарний характер, що 
ускладнює роботу як для фахівців, так і для самих ветеранів. 
  109 
 
Психологічні наслідки участі у бойових діях також становлять суттєвий 
виклик. Низка робіт наголошує, що бойові травми здатні довго впливати на 
соціальну взаємодію, працездатність і загальний стан людини [2; 3]. Відтак 
сучасні програми реабілітації мають бути комплексними й охоплювати 
роботу з родинами, соціальним оточенням і професійним середовищем. 
Українські дослідники наполягають на створенні єдиної національної 
системи реабілітації ветеранів, що інтегруватиме медичні, психологічні й 
соціальні підходи, а також сучасні міжнародні моделі [1]. Таке поєднання 
дозволить забезпечити системність і сталість реадаптаційних заходів. 
Цифровізація соціальних процесів стала одним із ключових елементів 
модернізації ветеранської політики. Міжнародна практика свідчить, що 
електронні платформи значно скорочують час на отримання послуг, 
посилюють контроль за їх якістю та зменшують бюрократію [6]. В Україні 
створення єдиної інформаційної системи для ветеранів дозволить зробити 
соціальні послуги доступнішими та персоналізованими. 
Громадські організації дедалі активніше виступають суб’єктами 
соціальних змін, зокрема у сфері підтримки ветеранів. У багатьох країнах 
саме вони ініціюють інноваційні підходи, а інколи й виконують функції, які 
державні інституції не встигають або не можуть забезпечити [9]. Український 
ветеранський рух демонструє велику потенцію до самоорганізації й формує 
важливий ресурс розвитку локальних стратегій підтримки. 
З огляду на узагальнення сучасних досліджень, стратегічними 
напрямами формування нової моделі соціальної політики щодо ветеранів є: 
1. створення національної довгострокової стратегії; 
2. інституційне зміцнення системи реабілітації; 
3. комплексне оновлення законодавства; 
4. розвиток кадрового потенціалу соціальної сфери; 
5. активізація взаємодії державних структур із громадами та НУО; 
  110 
 
6. впровадження цифрових сервісів для забезпечення доступності 
допомоги. 
Підсумовуючи, інтеграція ветеранів у систему соціального захисту 
потребує модернізації на концептуальному та організаційному рівнях. 
Комплексність реадаптаційних процесів, підтверджена численними 
науковими джерелами, вимагає від держави формування нових стандартів і 
моделей роботи, спрямованих на забезпечення сталого розвитку й соціальної 
стійкості. 
Список використаних джерел: 
1. Журба І., Якушев О., Тернова Л., Самара Н., Присяжненко Ю. 
Основні напрямки та підходи щодо соціальної реабілітації учасників бойових 
дій в сучасних збройних конфліктах. Ввічливість. Humanitas. 2023. № 4. С. 
78–86. DOI: https://doi.org/10.32782/humanitas/2023.4.11 
2. Bryan C. J., Morrow C. E. Moral injury and PTSD in military 
veterans. Journal of Traumatic Stress. 2018. 
3. Green K. T., Beckham J. C., Youssef N. A. Posttraumatic stress 
disorder and military service. Trauma Psychology Review. 2016. 
4. Hoge C. W. Combat duty and mental health: Lessons from modern 
conflicts. Annals of Psychiatry. 2019. 
5. Hosek J., Wadsworth S., Klerman J., Werner A., Wilson S. Veterans’ 
Readjustment to Civilian Life. Santa Monica : RAND Corporation, 2017. 
6. Kamarck K. N. Military and Veterans' Health Care: Comparative 
Systems. Washington, D.C. : Congressional Research Service, 2018. 
7. Smith R. T., True G. Reintegration after war: A comprehensive model. 
Military Behavioral Health. 2021. 
8. US Department of Veterans Affairs. Integrated Veteran Care Annual 
Report. Washington, D.C., 2020. 
9. Wenger M., Watkins K. Community engagement in veteran support. 
Social Work in Practice. 2021. 
  111