ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему  
«Сучасні підходи до соціальної реінтеграції військовослужбовців» 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи  СЗМ - 024 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення»  
                                                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
 
Головінченко Ф.О. 
       (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник  Губар О.Є.__________ 
                                                     (прізвище та ініціали) 
 
 
Рецензент                 _________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Головінченку Федору Олександровичу  
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: 
 «Сучасні підходи до соціальної реінтеграції військовослужбовців». 
 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р.   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на офіційний статистичних 
матеріалах та даних звітів Міністерства ветеранів, Міністерства соціальної 
політики тощо.  
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
 
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 
Розділ 2. АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ ЗА 2023-2025 рр. 
Розділ 3. ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 
Об’єктом дослідження виступає процес соціальної реінтеграції 
ветеранів як комплексна суспільна система відновлення їхнього статусу, 
функціонування та включення у цивільне середовище.  
Предметом дослідження є сучасні підходи, механізми та інструменти 
соціальної реінтеграції військовослужбовців. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: наукове обґрунтування сучасних 
підходів до соціальної реінтеграції військовослужбовців та розроблення 
проекту комплексної системи підтримки й соціального супроводу ветеранів 
на регіональному рівні. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати 
для досягнення поставленої мети: 
У розділі 1:  
 розкрити сутність, зміст і значення соціальної реінтеграції ветеранів у 
сучасних умовах. Визначити основні поняття; 
 проаналізувати нормативно-правову базу України, що регулює питання 
соціальної підтримки та реінтеграції військовослужбовців; 
 дослідити зарубіжний досвід соціальної адаптації та реінтеграції 
ветеранів та можливості його застосування в Україні. 
У розділі 2:   
 проаналізувати стан соціальної реінтеграції військовослужбовців в 
Україні за 2023–2025 рр., зокрема ефективність державної політики та 
наявних інструментів підтримки; 
 оцінити діяльність громадських організацій та приватних ініціатив, що 
працюють у сфері підтримки ветеранів; 
 виявити основні бар’єри та проблеми реінтеграції, включно з нестачею 
фахівців супроводу та інфраструктурними обмеженнями. 
У розділі 3:  
 розробити проект комплексної системи соціального супроводу 
ветеранів, включно з освітньою програмою підготовки фахівців та  
механізмами міжвідомчої співпраці на прикладі м.Черкас та Черкаської 
області. 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________     Губар О.Є. 
                                             (підпис)                       (прізвище та ініціали) 
                                                                    
                                                                «____» вересня 2025р. 
Завдання одержав здобувач                                                                                                                            
                                         ____________      Головінченко Ф.О. 
                                             (підпис)                    (прізвище та ініціали) 
                                                                                      
                                                                                    «____» вересня 2025 р. 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 109 
сторінках, Робота містить 6 таблиць, 4 рисунки, список використаних 
джерел з 93 найменувань, 9 додатків. 
Об’єктом дослідження виступає процес соціальної реінтеграції 
ветеранів як комплексна суспільна система відновлення їхнього статусу, 
функціонування та включення у цивільне середовище.  
Предметом дослідженя є сучасні підходи, механізми та інструменти 
соціальної реінтеграції військовослужбовців. 
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні сучасних 
підходів до соціальної реінтеграції військовослужбовців та розробленні 
проекту комплексної системи підтримки й соціального супроводу ветеранів 
на регіональному рівні. 
Завдання роботи: 
1. Розкрити сутність, зміст і значення соціальної реінтеграції ветеранів 
у сучасних умовах. Визначити основні поняття. 
2. Проаналізувати нормативно-правову базу України, що регулює 
питання соціальної підтримки та реінтеграції військовослужбовців. 
3. Дослідити зарубіжний досвід соціальної адаптації та реінтеграції 
ветеранів та можливості його застосування в Україні. 
4. Проаналізувати стан соціальної реінтеграції військовослужбовців в 
Україні за 2023–2025 рр., зокрема ефективність державної політики та 
наявних інструментів підтримки. 
5. Оцінити діяльність громадських організацій та приватних ініціатив, 
що працюють у сфері підтримки ветеранів. 
6. Виявити основні бар’єри та проблеми реінтеграції, включно з 
нестачею фахівців супроводу та інфраструктурними обмеженнями. 
7. Розробити проект комплексної системи соціального супроводу 
ветеранів, включно з освітньою програмою підготовки фахівців та  
механізмами міжвідомчої співпраці на прикладі м.Черкас та Черкаської 
області. 
За результатами дослідження сформульовані практичні 
рекомендації по розробленню проекту регіональної моделі комплексної 
соціальної реінтеграції ветеранів, побудованої на міжсекторальному 
партнерстві; запропоновано структуру системи підготовки фахівців 
соціального супроводу ветеранів на базі ЗВО та громадських організацій. 
Одержані результати можуть бути використані при розробці 
регіональних програм реінтеграції ветеранів, зокрема для створення та 
впровадження ефективної моделі супроводу, професійного зростання 
фахівців та підтримуючого середовища для ветеранів на прикладі 
Черкаської області, з можливістю подальшого масштабування на інші 
регіони України. 
Рік виконання роботи: 2025 
Рік захисту роботи: 2025 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ  
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ……………………………………………. 9 
 
1.1. Сутність, зміст та значення реінтеграції ветеранів у суспільство….  9 
1.2.   Нормативно-правові засади соціальної підтримки реінтеграції  
ветеранів в Україні…………………………………………………….. 21 
1.3. Зарубіжний досвід соціальної адаптації та реінтеграції ветеранів… 31 
РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ  
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ ЗА 2023-2025 рр…………… 38 
 
2.1.  Аналіз ефективності політики реінтеграції демобілізованих  
військовослужбовців в Україні……………………………………….. 38 
  
2.2.  Оцінка діяльності громадських інституцій та приватних ініціатив у  
процесі реінтеграції ветеранів………………………………………… 51 
  
2.3. Проблеми та бар’єри успішної реінтеграції ветеранів згідно  
опитувань військовослужбовців …………………………………………..  61 
  
РОЗДІЛ 3.  ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ  
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ (НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ  
ОБЛАСТІ…………………………………………………………………… 73 
  
3.1.   Стан процесу реінтеграції ветеранів у м. Черкаси та Черкаській  
області за 2023–2025 рр…………………………………………………….   73 
  
3.2.   Опис проекту реінтеграції ветеранів у Черкаській області………..  78 
 
3.3. Технологія впровадження проекту та очікувані результати………..  87 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 95 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 99 
ДОДАТКИ  
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Соціальна інтеграція є ключовим процесом як для 
індивіда, так і для функціонування суспільства загалом, оскільки визначає 
здатність людини взаємодіяти з іншими, досягати власних цілей, підтримувати 
психічне та фізичне здоров’я. В умовах повномасштабної війни Україна 
зіткнулася з безпрецедентними викликами, пов’язаними з поверненням великої 
кількості військовослужбовців до мирного життя, що загострило питання їх 
адаптації, реабілітації та соціальної реінтеграції. Ветерани та ветеранки нерідко 
переживають труднощі у доступі до медичної, психологічної, професійної 
підтримки, стикаються з ризиками соціальної ізоляції, стигматизації, безробіття та 
порушення стосунків у сім’ї.  
Особливої актуальності проблема набуває внаслідок відсутності в Україні 
комплексної та цілісної системи реінтеграції військових, недостатньої 
міжвідомчої взаємодії, неефективної інфраструктури підтримки та дефіциту 
підготовлених фахівців із соціального супроводу ветеранів. У цьому процесі 
місцеві громади відіграють ключову роль у забезпеченні умов для успішного 
повернення ветеранів, що зумовлює потребу у формуванні нових сучасних 
моделей соціальної реінтеграції. 
Питання соціальної адаптації ветеранів знаходять відображення у працях як 
зарубіжних, так і українських науковців, серед яких: О. Бойко, Н. Кабаченко, В. 
Лизгунова, І. Трофимова, С. Поліщук, Л. Томенко, а також дослідники соціальної 
роботи, травматерапії та державної політики у сфері підтримки ветеранів. Однак, 
попри величезний науковий інтерес, досі не сформовано комплексної 
регіональної моделі реінтеграції, побудованої на партнерстві державних структур, 
громадських організацій та закладів вищої освіти. 
У сучасних умовах невирішеною частиною проблеми залишається 
створення комплексної системи реінтеграції на рівні областей, зокрема 
ефективної системи соціального супроводу ветеранів та членів їхніх родин, яка 
була б заснована на партнерстві громадських організацій, закладів вищої освіти та 
6 
 
органів місцевого самоврядування. Власне, що визначає актуальність та 
практичну значущість теми магістерського дослідження. 
Предметом дослідження є сучасні підходи, механізми та інструменти 
соціальної реінтеграції військовослужбовців. 
Об’єктом дослідження є процес соціальної реінтеграції ветеранів як 
комплексна суспільна система відновлення їхнього статусу, функціонування та 
включення у цивільне середовище. 
Мета і завдання дослідження. 
Метою магістерської роботи є наукове обґрунтування сучасних підходів 
до соціальної реінтеграції військовослужбовців та розроблення проекту 
комплексної системи підтримки й соціального супроводу ветеранів на 
регіональному рівні. 
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження: 
1. Розкрити сутність, зміст і значення соціальної реінтеграції ветеранів у 
сучасних умовах. Визначити основні поняття. 
2. Проаналізувати нормативно-правову базу України, що регулює питання 
соціальної підтримки та реінтеграції військовослужбовців. 
3. Дослідити зарубіжний досвід соціальної адаптації та реінтеграції 
ветеранів та можливості його застосування в Україні. 
4. Проаналізувати стан соціальної реінтеграції військовослужбовців в 
Україні за 2023–2025 рр., зокрема ефективність державної політики та наявних 
інструментів підтримки. 
5. Оцінити діяльність громадських організацій та приватних ініціатив, що 
працюють у сфері підтримки ветеранів. 
6. Виявити основні бар’єри та проблеми реінтеграції, включно з нестачею 
фахівців супроводу та інфраструктурними обмеженнями. 
7. Розробити проект комплексної системи соціального супроводу ветеранів, 
включно з освітньою програмою підготовки фахівців та  механізмами 
міжвідомчої співпраці на прикладі м.Черкас та Черкаської області. 
Методи дослідження.У процесі дослідження застосовано такі методи: 
7 
 
структурно-логічний аналіз – для розкриття сутності та структури реінтеграції; 
наукова абстракція – для теоретичного узагальнення моделей соціальної 
адаптації; аналіз і синтез – для дослідження державних політик та практик 
реінтеграції; порівняльний аналіз – для дослідження зарубіжного досвіду; 
соціологічний аналіз і статистична обробка даних – для оцінки результатів 
опитувань, звітності та моніторингу стану реінтеграції; проєктний метод – для 
розроблення моделі регіональної системи соціального супроводу ветеранів. 
Інформаційна база дослідження. Інформаційну базу становлять: 
законодавчі та нормативні акти України; документи Міністерства у справах 
ветеранів України; звіти Державної служби зайнятості; дані міжнародних 
організацій (IOM, UNDP, WHO); аналітичні звіти ветеранських організацій; 
статистичні дані Черкаської ОВА; наукові публікації українських і зарубіжних 
дослідників; матеріали соціологічних опитувань військовослужбовців та 
ветеранів. 
Наукова новизна отриманих результатів. 
Отримало подальший розвиток: 
 теоретичне обґрунтування поняття «соціальна реінтеграція 
військовослужбовців» як двостороннього процесу взаємодії індивіда та 
суспільства; 
 розуміння ролі держави та суспільства у формуванні сприятливого 
середовища для повернення ветеранів; 
Узагальнено: 
 зарубіжний досвід організації систем підтримки ветеранів; 
 практики громадських організацій та регіональних ініціатив щодо 
соціальної адаптації військовослужбовців. 
Уперше: 
 розроблено проект регіональної моделі комплексної соціальної реінтеграції 
ветеранів, побудованої на міжсекторальному партнерстві; 
 запропоновано структуру системи підготовки фахівців соціального 
супроводу ветеранів на базі ЗВО та громадських організацій. 
8 
 
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на 
підставі даного проєкту можна розробити та впровадити в Черкаській області 
регіональну модель комплексної реінтеграції ветеранів. Вона забезпечить 
підготовку та гарантовану зайнятість фахівців супроводу, розвиток системи 
практик і наставництва, ефективне управління на основі даних і створення 
підтримуючого середовища для ветеранів. Успішна реалізація цього проєкту на 
прикладі Черкаської області дає можливість масштабувати модель на інші регіони 
України. 
 
9 
 
РОЗДІЛ 1  
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 
 
1.1. Сутність, зміст та значення реінтеграції ветеранів у суспільство 
 
 
Процес повернення військовослужбовців до цивільного життя та їхня 
адаптація до соціуму – це багатовимірне та складне явище, що поєднує соціально-
психологічні, трудові, медіаційні та правові аспекти. У науковій літературі 
переважно використовується термін  «реінтеграція» або  «соціальна реінтеграція», 
коли мова йде про ветеранів, демобілізованих військових, поранених чи 
звільнених за станом здоров’я осіб.  
Так, у англомовному дослідницькому джерелі «Military Service Member and 
Veteran Reintegration: A Conceptual Analysis, Unified Definition, and Key Domains» 
розглядається процес повернення військовослужбовців до цивільного життя  як 
«перехідний процес, через який проходять військовослужбовці, ветерани та їхні 
сім’ї у спробі відновити свою участь у житті громад та повернутися (або 
інтегруватися) у цивільні ролі й середовища» [73]. В українській науковій думці 
поняття соціальної реінтеграції військовослужбовців набуло особливої 
актуальності лише починаючи з 2014 року, коли після початку збройної агресії рф 
проти України значно зросла кількість учасників бойових дій, демобілізованих, 
поранених та ветеранів, які після виконання обов’язку перед державою 
потребували системного соціального супроводу. Відповідно, до 2014 року в 
Україні сектор ветеранської соціальної політики був недостатньо сформованим і 
академічні дослідження цієї теми були обмеженими незначною актуальністю 
даного питання. 
З метою дослідження сутності та змісту поняття «соціальна реінтеграція 
військовослужбовців» та його ролі у процесі соціального супроводу ветеранів, 
продемонструємо визначення даного поняття науковою думкою, окреслимо 
історичний контекст виникнення в Україні  та визначимо його складові елементи.  
10 
 
Загалом, поняття реінтеграції (англ. «reintegration») походить із численних 
соціологічних, психологічних і соціально-робітничих досліджень, які стосувалися 
демобілізованих військових, ветеранів, колишніх учасників збройних конфліктів. 
У зарубіжній літературі поняття «community reintegration» чи «social reintegration» 
використовувались, зокрема, у дослідженнях американських ветеранів після 
В’єтнамської війни, Іраку та Афганістану [77]. Так, у документі  «Community 
Reintegration Directive (VHA Directive 1172.07)», підготовленому U.S. Department 
of Veterans Affairs (2023), визначено, що «потреби ветерана визначають мету та 
формат плану реінтеграції у громаду». Також підкреслюється, що «завдяки 
ефективному практичному підходу, реінтеграція у громаду забезпечує методику 
фіксації функціональних можливостей, навичок, необхідних компетенцій 
ветерана та результатів лікування» [77]. Таким чином, у цьому джерелі поняття  
«community reintegration» трактується як структурований процес, спрямований на 
індивідуальні потреби ветерана та націлений на відновлення його функціональної, 
соціальної та психологічної спроможності до повноцінної участі у житті громади. 
Реінтеграція розглядається не лише як соціальний феномен, а й як управлінський 
механізм, що має практичні індикатори ефективності — функціональні 
показники, рівень навичок та результати реабілітації [77]. 
У звіті «Community Reintegration Summit: Proceedings Report», 
підготовленому Military Officers Association of America (2011), визначено, що 
«реінтеграція — це процес, у межах якого військовослужбовці та ветерани 
успішно повертаються до родини, роботи, навчання й громади після служби або 
звільнення. Цей процес має фізичні, соціальні, психологічні та економічні 
складові» [88]. У цьому документі поняття  «community reintegration»  
тлумачиться як  багатовимірний процес відновлення соціальної ролі ветерана 
після завершення військової служби. Реінтеграція описується не лише як 
повернення до повсякденних обов’язків, а як системне поєднання різних аспектів 
— від фізичного здоров’я до соціально-економічного становища, що забезпечує 
повноцінну участь у житті громади [88]. 
11 
 
У науковій статті Elnitsky, C. A., Fisher, M. P., & Blevins, C. L. (2017) 
«Military Service Member and Veteran Reintegration: A Conceptual Analysis, Unified 
Definition, and Key Domains»  визначено, що «військовослужбовці та ветерани, які 
повертаються, можуть стикатися з різними стресовими розладами та труднощами 
під час переходу від військового до цивільного життя. Основні сфери реінтеграції 
охоплюють індивідуальний, міжособистісний, рівень громадських організацій та 
суспільний рівень, які можуть як сприяти, так і перешкоджати успішному 
поверненню [73]. У цьому дослідженні реінтеграція розглядається як 
багаторівневий соціально-психологічний процес, що включає як внутрішні 
(особистісні) чинники, так і зовнішні (соціальні, інституційні). Автори 
підкреслюють, що успішне повернення ветерана до цивільного життя залежить 
від узгодженої взаємодії індивідуальних ресурсів і системи соціальної підтримки 
[73]. 
У систематичному огляді Dillahunt-Aspillaga, C., Jorgensen-Smith, T., Ehlke, 
S., Sosinski, M., Monroe, D., & Thor, J. (2018) «Traumatic Brain Injury and 
Community Reintegration among Veterans: A Systematic Review» зазначено, що 
«черепно-мозкова травма (ЧМТ) може ускладнювати процес реінтеграції у 
громаду, тобто здатність повернутися до родинного, професійного та 
громадського життя» [76].  Дане джерело демонструє, що реінтеграція  має не 
лише соціальний чи психологічний, а й медико-реабілітаційний вимір. Автори 
наголошують, що фізичні наслідки травм, когнітивні розлади та обмеження у 
повсякденному функціонуванні створюють додаткові бар’єри для повернення 
ветеранів до активного соціального життя [76].   
У звіті Centre for Evidence-Based Policy (2024) «U.S. Veterans’ Reintegration: 
Challenges, Policies, Impacts, and Reforms» визначено, що «динаміка середовища, у 
якому перебувають ветерани, охоплює такі сфери, як працевлаштування, житло, 
психічне здоров’я та залучення до системи правосуддя» [94]. У цьому 
аналітичному документі реінтеграція розглядається як комплекс соціально-
економічних і політичних процесів, спрямованих на забезпечення сталого 
відновлення життєвих функцій ветеранів. Акцент робиться на необхідності 
12 
 
міжвідомчої координації державних програм, які сприяють успішному 
включенню ветеранів у громадське життя через доступ до житла, праці, освіти та 
послуг із ментального здоров’я [94].  
В українській науковій думці до 2014 р. тема ветеранів була практично 
маргіналізованою: соціальні програми, правовий статус, наукові дослідження – 
все це існувало, але не як частина масової державної соціальної політики, 
спрямованої на ветеранів бойових дій. З початком агресії рф у 2014 р. питання 
соціальної підтримки військовослужбовців, їхнього повернення до цивільного 
життя, адаптації та реабілітації вийшло на передній план. Це зумовило як появу 
нових законодавчих категорій (наприклад, статус ветерана війни, учасника 
бойових дій), так і активізацію наукових досліджень у даному напрямку. 
Доречно визначити такі поняття  як «військовослужбовець», «ветеран 
війни», учасник бойових дій. 
Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту», «учасники бойових дій — особи, які брали участь у 
виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових 
підрозділів, з’єднань, об’єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої 
армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у 
воєнний, так і у мирний час» [19]. 
Згідно з Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», 
«військовослужбовці — це громадяни України, іноземці та особи без 
громадянства, які проходять військову службу» [11]. Також, згідно з Законом 
України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх 
сімей», до військовослужбовців належать особи, які проходять військову службу 
у Збройні сили України, у інших утворених відповідно до законів України 
військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, 
державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями 
тощо [17]. Отже, основні елементи даного визначення: особа, яка проходить 
військову службу, у військових формуваннях, створених за законом; це може бути 
громадянин України, іноземець чи особа без громадянства. 
13 
 
Відповідно до Закону  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх 
соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993, ст. 4, «ветеранами війни є особи, 
які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших 
держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю 
внаслідок війни, учасники війни» [19].  
Доречно зазначити, що у вітчизняній науковій літературі зустрічаються 
згадування всіх перелічених вище категорій в контексті питання реінтеграції.  
Так, І.В.Козьміних у статті «Соціальна адаптація та реінтеграція учасників 
бойових дій в умовах післявоєнного суспільства» підкреслює, що процес 
повернення ветеранів до мирного життя є «ключовим чинником стабільності 
суспільства», адже саме від ефективності реінтеграційних програм залежить 
рівень соціальної згуртованості та психологічного благополуччя колишніх 
військовослужбовців. Авторка зазначає, що системна соціальна підтримка 
ветеранів є не лише гуманітарним завданням, а й елементом національної безпеки 
[24]. М.М.Туленков у публікації «Соціальна політика держави щодо ветеранів 
війни: проблеми та напрями удосконалення» наголошує, що ефективна соціальна 
реінтеграція є невід’ємною складовою процесу постконфліктного відновлення. 
Науковець вказує, що «недостатня міжвідомча взаємодія та відсутність єдиного 
підходу до соціального супроводу ветеранів призводять до фрагментарності 
системи підтримки», а отже, потребують узгодження політик соціального захисту, 
працевлаштування, медичної реабілітації та психологічного відновлення [58].  
Як зазначає Н. І. Коляда у дослідженні «Соціальна робота з ветеранами 
війни: проблеми та перспективи», реінтеграція ветеранів повинна базуватися на 
принципах індивідуального підходу, міждисциплінарності та партнерства між 
державою, громадським сектором і родинами військових. Науковиця підкреслює, 
що «реінтеграція — це не одноразовий захід, а тривалий процес соціальної 
адаптації, який має бути підтриманий системою соціальних служб і програм 
розвитку громад» [25]. 
Для формування чіткого уявлення про сутність поняття «соціальна 
реінтеграція військовослужбовців» варто звернутися до низки визначень. 
14 
 
У зарубіжних джерелах, які зазначено вище, процес реінтеграції 
розглядається як «перехідний процес, у межах якого військовослужбовці, 
ветерани та члени їхніх сімей прагнуть відновити участь у ролях цивільного 
життя та повернутися до залученості в житті громади» [73]. 
В записці Генерального секретаря ООН Кофі Аннана від 24.05.2005 р. 
реінтеграцію визначено як процес, в результаті якого колишні 
військовослужбовці набувають цивільного статусу, отримуючи стабільну 
зайнятість і сталий дохід [74]. 
Реінтеграція — адаптації окремих індивідів (або населення окремих 
територій), що опинилися у певних соціальних, соціально-політичних, соціально-
економічних умовах, які ускладнюють або унеможливлюють їх участь у 
суспільному житті держави як повноцінних членів; передбачена нормативними 
актами держави, різноманітна допомога у набутті звичного для особи соціального 
статусу [74]. У ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» реінтеграція 
визначається як «соціальна послуга, що передбачає узгоджені дії фахівців із 
надання постійної або систематичної комплексної допомоги» [18]. 
У контексті соціальної політики України під соціальною реінтеграцією 
ветеранів війни автори І. С. Загоруй та Л. М. Загоруй визначають цей процес як 
частину соціальної політики держави щодо ветеранів, спрямованої на «реалізацію 
соціальних прав і потреб людей, які мають статус ветерана війни, з метою їх 
повернення (али підтримки) в цивільне життя» [8]. 
Тетяна Захаріна у статті «Реінтеграція військовослужбовців як складник 
соціальної політики та соціальної роботи» трактує реінтеграцію 
військовослужбовців як «спеціальний соціально-педагогічний, соціально-робочий 
процес адаптації та входження військовослужбовців і ветеранів у цивільне соціум, 
що включає відновлення їхньої соціальної участі, трудової та громадської 
діяльності, зміцнення соціального статусу та забезпечення соціальної підтримки»  
[10]. 
15 
 
Отже, підсумовуючи зазначене, реінтеграцію можна розглядати як 
соціально-економічний процес із невстановленими чітко часовими межами, що 
реалізується, передусім у межах місцевих громад. 
Соціальна реінтеграція військовослужбовців – це комплексний процес, 
спрямований на відновлення (або створення) умов, за яких військовослужбовець 
(включно з ветераном та пораненим) після виконання військового обов’язку чи 
демобілізації успішно переходить до цивільного життя, зберігає або відновлює 
свою соціальну участь (трудову, громадську, сімейну), отримує підтримку з боку 
державних, громадських чи інших інституцій та забезпечується інтеграцією у 
суспільство як повноцінний соціальний суб’єкт. 
Основні елементи процесу реінтеграції ветеранів наступні. 
1. Звільнення з військової служби. Звільнення зі служби виступає 
проміжною ланкою між військовим досвідом та поверненням до цивільного 
життя, водночас формуючи початковий етап процесу реінтеграції. Цей етап має 
ключове значення, оскільки саме на ньому закладаються основи для подальшої 
успішної адаптації ветеранів і ветеранок. Забезпечення належного інформування, 
надання юридичної допомоги та фінансової підтримки на цьому етапі створює 
необхідні передумови для ефективного переходу до мирного життя. Процес 
звільнення відбувається згідно Закону України “Про військовий обов’язок і 
військову службу” (1992).  
Під час звільнення зі служби у військовослужбовців виникає потреба в 
усвідомленні власних подальших дій і плануванні кроків для переходу до 
цивільного життя. Саме на цьому етапі важливо забезпечити доступ до 
систематизованої, чітко структурованої та зрозуміло поданої інформації. З цією 
метою організовуються консультативно-інформаційні заходи, спрямовані на 
роз’яснення процедур звільнення, порядку передачі службових справ, а також 
надання відомостей щодо отримання статусів і відповідних державних пільг та 
послуг. 
Відповідальний центральний орган виконавчої влади   (надалі ЦОВВ) - 
Міністерство оборони, а також інші структури, які мають відношення до сил 
16 
 
оборони і безпеки країни. Допоміжну функцію виконують Міністерство ветеранів, 
Український ветеранський фонд, Міністерство юстиції. 
2. Відновлення здоров я та стабілізація психологічного стану. 
На етапі відновлення здоров’я провідну роль відіграє Міністерство охорони 
здоров’я України. Через підпорядковану йому Національну службу здоров’я 
України (НСЗУ) забезпечується реалізація права ветеранів на безоплатне 
отримання лікарських засобів, користування закріпленими поліклініками та 
госпіталями незалежно від часу виходу на пенсію чи зміни місця роботи. Крім 
того, Міністерство гарантує щорічне медичне обстеження та диспансеризацію із 
залученням профільних фахівців, першочергове обслуговування в медичних 
закладах і аптеках, а також першочергову госпіталізацію. Важливим напрямом є 
надання реабілітаційних послуг, зокрема для осіб із ураженнями нервової 
системи, опорно-рухового апарату та тих, хто потребує психологічної реабілітації 
(відповідно до Програми медичних гарантій). 
Важливою умовою доступу до низки державних послуг для окремих 
категорій ветеранів є оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. 
Цей процес передбачає проходження медико-соціальної експертної комісії 
(МСЕК), якість роботи якої суттєво впливає на ефективність переходу ветерана до 
цивільного життя. Організація діяльності МСЕК часто визначає загальне 
сприйняття системи державної підтримки, адже від прозорості, оперативності та 
професійності її роботи залежить рівень довіри до всієї структури медико-
соціального забезпечення ветеранів. 
Відповідальний ЦОВВ — Міністерство охорони здоров'я. Допоміжну 
функцію виконують Міністерство ветеранів, Український ветеранський фонд, 
Міністерство молоді та спорту. 
Під час реінтеграції однією з найважливіших потреб ветеранів є отримання 
якісної психологічної підтримки. Відновлення психологічної рівноваги цієї 
категорії громадян належить до компетенції Міністерства охорони здоров’я, 
однак відповідальність за цей напрям також розділяє Міністерство у справах 
ветеранів. Зокрема, з його ініціативи створено Реєстр суб’єктів, які надають 
17 
 
послуги з психологічної допомоги ветеранам, ветеранок та членам їхніх родин. 
Вартість таких послуг передбачається компенсувати за рахунок державного 
бюджету. Спорт відіграє важливу роль як ефективний засіб психологічного 
відновлення ветеранів і ветеранок. Цей напрям підтримується окремим 
підрозділом Міністерства молоді та спорту України, яке реалізує програми 
реабілітації, інтеграції та адаптації ветеранів до мирного життя. У межах 
міністерства функціонує спеціалізована структура, що координує діяльність у 
сфері спорту, реабілітації та інклюзії осіб із інвалідністю, зокрема ветеранів 
(Структура системи «Інваспорт»). 
3. Протезування та ортезування ветеранів. Соціальний супровід. 
Відповідальним центральним органом виконавчої влади у сфері соціального 
забезпечення ветеранів є Міністерство соціальної політики України. До реалізації 
відповідних заходів також залучені Міністерство у справах ветеранів та 
Міністерство охорони здоров’я України. 
У співпраці з іншими центральними органами виконавчої влади, а також 
державними й недержавними організаціями, Міністерство соціальної політики 
України  здійснює підготовку фахівців соціального супроводу в територіальних 
центрах комплектування та соціальної підтримки, надає безпосередній супровід 
військовослужбовцям і їхнім родинам, а також розробляє та апробує програми 
соціальної адаптації для ветеранів і членів їхніх сімей. 
Залежно від потреб ветерана чи ветеранки, у процесі реінтеграції можуть 
залучатися відповідні структурні підрозділи або підпорядковані установи 
міністерства, зокрема: 
 Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, який забезпечує ветеранам 
право на безоплатне протезування та ортезування, у тому числі із застосуванням 
новітніх технологій, що не виробляються в Україні; 
 Пенсійний фонд України, що відповідає за виплату пенсій, довічного 
грошового утримання та відповідних надбавок; 
18 
 
 Національна соціальна сервісна служба України, яка забезпечує 
соціальний захист осіб з інвалідністю, а також соціальну та професійну адаптацію 
військовослужбовців, звільнених із лав Збройних Сил. 
4. Професійно-освітня адаптація.  
Професійно-освітня адаптація є одним із ключових напрямів реінтеграції 
ветеранів, оскільки вона безпосередньо пов’язана з їхнім психологічним станом, 
почуттям впевненості у власних силах та рівнем інтегрованості у суспільство. 
Важливим етапом на шляху до успішного працевлаштування стає 
перекваліфікація — здобуття нової освіти або опанування сучасних професійних 
навичок, що відповідають потребам ринку праці. 
Провідну роль у забезпеченні освітніх можливостей для ветеранів відіграє 
Міністерство освіти і науки України, яке гарантує право учасників бойових дій на 
освітню підтримку — як у системі професійно-технічної, так і у сфері вищої 
освіти. Важливим партнером у реалізації цієї політики виступає Державна служба 
зайнятості, що забезпечує можливість отримання ваучера на навчання. Цей 
інструмент дозволяє: 
 пройти навчання або здобути робітничу професію; 
 отримати ступінь магістра на основі раніше здобутого освітнього рівня, 
навіть за іншою спеціальністю; 
 продовжити освіту на наступному рівні (крім освітньо-
наукового/освітньо-творчого); 
 пройти спеціалізацію чи підвищити кваліфікацію за актуальними 
професіями відповідно до статті 30 Закону України «Про зайнятість населення». 
Відповідальний ЦОВВ — Міністерство освіти і науки. Допоміжну функцію 
виконують Державна служба зайнятості, Міністерство ветеранів, Український 
ветеранський фонд. 
5. Трудова зайнятість. 
Кінцевою метою перекваліфікації ветеранів є їхня успішна трудова 
зайнятість, яка стає ключовим показником завершення процесу реінтеграції в 
цивільне життя. Саме працевлаштування забезпечує фінансову стабільність, 
19 
 
відновлення соціального статусу та відчуття самореалізації після повернення зі 
служби. 
Відповідальність за формування державної політики у цій сфері покладена 
на Міністерство економіки України, яке реалізує комплекс заходів з 
реформування ринку праці та створення сприятливих умов для працевлаштування 
учасників бойових дій. Через Державну службу зайнятості Міністерство 
впроваджує низку державних програм, спрямованих на підтримку трудової 
активності, професійного розвитку та кар’єрного зростання ветеранів і ветеранок 
у мирному житті. 
Відповідальний ЦОВВ — Міністерство економіки, допоміжну функцію 
виконують інші ЦОВВ, що сприяють працевлаштуванню ветеранів, зокрема, 
Український ветеранський фонд. 
6. Загальне благополуччя. 
Загалом, роль держави у процесі реінтеграції ветеранів є багатовимірною та 
не обмежується лише питаннями працевлаштування. Наступним, тривалим 
етапом підтримки стає забезпечення загального благополуччя — системи заходів, 
спрямованих на підтримку гідного рівня життя, психологічну стабільність, 
соціальну залученість і розвиток ветеранів у мирному середовищі. Цей етап не 
має визначеної кінцевої точки, адже потреба у державній підтримці може 
супроводжувати ветерана або ветеранку протягом усього життя. До сфери цього 
напряму належать різноманітні державні програми підтримки, покликані 
гарантувати гідні умови життя та сприяти повноцінній інтеграції ветеранів у 
суспільство. У реалізації таких програм беруть участь різні центральні органи 
виконавчої влади та державні інституції, діяльність яких координується на 
міжвідомчому рівні. 
Показовим прикладом реагування на потреби ветеранської спільноти є 
ініціатива Міністерства у справах ветеранів, спрямована на подолання проблеми 
недостатньої поінформованості про доступні програми підтримки. У межах цього 
підходу було впроваджено цифрове рішення — «Е-Карта», інструмент, який 
забезпечує зручний доступ до інформації про всі наявні в Україні послуги для 
20 
 
ветеранів і ветеранок від державних, громадських та приватних стейкхолдерів. 
«Е-Карта» допомагає отримати актуальні відомості про можливості розвитку, 
соціальну підтримку та допомогу безпосередньо у громадах проживання. 
У Додатку А систематизовано основні уповноважені органи, які здійснюють 
реалізацію державної політики у сфері соціальної та професійної реінтеграції 
ветеранів, із зазначенням їхніх ключових функцій і напрямів діяльності. 
Розуміння поняття соціальної реінтеграції військовослужбовців має 
практичне значення для розробки програм соціальної політики, соціальної роботи 
та ветеранської підтримки. Так, як зазначає Захаріна Т. І., одним із завдань є 
розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо соціальної політики держави в 
напрямку реінтеграції військовослужбовців та ветеранів  [10]. 
На основі викладеного можна сформулювати комплексне визначення, яке 
враховує український контекст та міжнародні підходи. 
Соціальна реінтеграція військовослужбовців – це цілеспрямований, 
системний і багаторівневий процес, що передбачає перехід військовослужбовця з 
військової служби або з особливого режиму до активної участі в цивільному 
житті, який включає  відновлення або формування компетенцій, ролей та функцій 
у цивільному середовищі,  працевлаштування або створення умов для економічної 
самостійності, залучення до громадської, соціальної та сімейної життєдіяльності, 
психологічну, соціальну, правову та медичну підтримку, інтеграцію в соціум як 
повноправного громадянина з гідним соціальним статусом. 
Таке визначення орієнтує увагу не лише на «повернення» до цивільного 
життя, але й на «входження» або «інтеграцію» у соціум із врахуванням 
індивідуальних, групових і системних контекстів. 
Для соціальної роботи це означає створення програм супроводу, груп 
підтримки, ветера́нських просторів, сприяння працевлаштуванню та 
перекваліфікації, надання психологічної допомоги, а також залучення ветеранів 
до волонтерської або громадської діяльності. 
Підсумовуючи проведене дослідження зазначимо, що соціальна 
реінтеграція військовослужбовців – це не лише процес повернення до цивільного 
21 
 
життя, а активний процес включення, участі, адаптації та підтримки. В 
українському контексті це явище набуло системного значення лише після 2014 
року та потребує подальшого теоретичного осмислення, практичної реалізації і 
моніторингу. Визначення, наведене вище, дозволяє розглядати процес як 
багатокомпонентний – психологічний, трудовий, соціальний та правовий.  
 
1.2. Нормативно-правові засади соціальної підтримки реінтеграції 
ветеранів в Україні 
 
Оскільки система соціальної реінтеграції ветеранів в Україні перебуває на 
етапі становлення, надзвичайно важливим є забезпечення її нормативно-правової 
узгодженності і системності. Законодавча база має не лише відображати 
міжнародний досвід у сфері підтримки ветеранів, а й охоплювати всі етапи 
їхнього повернення до цивільного життя — від моменту звільнення з військової 
служби до досягнення повного соціального та економічного добробуту. Такий 
підхід сприятиме формуванню цілісної державної політики, орієнтованої на стале 
відновлення та активну участь ветеранів у суспільному житті. З метою 
комплексного оцінювання стану правового забезпечення процесів соціальної 
адаптації ветеранів проаналізуємо чинні законодавчі акти, що визначають засади 
їхньої реінтеграції та соціального супроводу в Україні. 
Основні права та гарантії соціального захисту, що створюють підґрунтя для 
системи реінтеграції ветеранів, закріплені у Конституції України від 28 червня 
1996 року [22]. Відповідно до статті 43, кожен громадянин має право на працю, а 
держава зобов’язана створювати умови для повного здійснення цього права, 
реалізуючи програми професійного навчання, підготовки та перепідготовки 
кадрів. Стаття 46 Конституції гарантує право громадян на соціальний захист, що 
включає забезпечення у разі безробіття, втрати працездатності чи інших випадків, 
передбачених законом [22].  Таким чином, на конституційному рівні визначено 
принципи, які забезпечують основу для формування державної політики 
соціальної підтримки та реінтеграції ветеранів у суспільне життя. 
22 
 
Безпосереднє правове регулювання статусу ветеранів і механізмів їх 
соціального забезпечення визначено у Законі України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII  [19]. 
Відповідно до статті 1, закон установлює правовий статус ветеранів війни та 
гарантії їх соціального захисту, а також визначає завдання державної політики у 
цій сфері. Стаття 12 конкретизує систему пільг і соціальних гарантій для 
учасників бойових дій, що охоплюють медичне обслуговування, санаторно-
курортне лікування, забезпечення житлом, професійну підготовку та інші заходи, 
спрямовані на сприяння успішній реінтеграції у цивільне життя. 
Законодавчу основу соціального і правового супроводу 
військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей визначає Закон України 
«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 
грудня 1991 року № 2011-XII [17]. У статті 2 зазначено, що ніхто не має права 
обмежувати військовослужбовців та членів їхніх сімей у правах і свободах, а 
держава зобов’язана забезпечити їм належні умови для життя, медичного 
обслуговування, працевлаштування та соціальної адаптації після звільнення зі 
служби. Таким чином, цей закон закладає юридичну основу для підтримки 
ветеранів на перехідному етапі від військової до цивільної діяльності. 
Важливим елементом правового механізму соціальної реінтеграції є Закон 
України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI який 
визначає державні гарантії у сфері працевлаштування [12]. У ньому закріплено 
принципи недискримінації та рівного доступу до ринку праці, а також 
передбачено заходи з професійного навчання, перекваліфікації та підвищення 
кваліфікації, що є необхідними для повернення ветеранів до трудової діяльності 
та соціальної самореалізації. Права на працю, заборону дискримінації та умови 
адаптації робочого місця для ветеранів закріплено у Кодексі законів про працю 
України [26]. Норми Кодексу передбачають рівність прав працівників незалежно 
від стану здоров’я або соціального статусу, а також визначають гарантії 
працевлаштування та умови роботи, що сприяють соціальній та професійній 
реінтеграції ветеранів. Особлива увага приділяється загальним правам 
23 
 
працівників та спеціальним гарантіям для осіб, які потребують адаптації робочого 
місця. 
Соціальний вимір реабілітації ветеранів, зокрема осіб з інвалідністю 
внаслідок війни, визначено у Законі України «Про реабілітацію осіб з 
інвалідністю в Україні» від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV [15]. Відповідно до 
статей 24–26, закон регламентує порядок надання реабілітаційних послуг, 
забезпечення допоміжними технічними засобами, проведення медичної, 
психологічної, професійної та соціальної реабілітації. Ці норми спрямовані на 
відновлення працездатності, підвищення якості життя та соціальну інтеграцію 
ветеранів із наслідками поранень чи травм. 
Важливою складовою правової системи є Закон України «Про соціальні 
послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII, який визначає організаційно-правові 
засади надання соціальних послуг особам, що перебувають у складних життєвих 
обставинах [18]. Стаття 7 встановлює порядок надання таких послуг на основі 
індивідуальної оцінки потреб особи, а стаття 11 визначає систему уповноважених 
органів, відповідальних за координацію соціальної підтримки. Цей закон створює 
правове підґрунтя для індивідуального соціального супроводу ветеранів, 
спрямованого на їхню реінтеграцію та відновлення соціальних зв’язків. 
В аспекті, який досліджується, важливим кроком варто вважати ухвалений 
11.03.2025 р. № 11007 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про 
засади внутрішньої і зовнішньої політики» щодо формування комплексного 
підходу до внутрішньої політики у ветеранській сфері». У Законі визначено 
удосконалений підхід щодо внутрішньої політики у ветеранській сфері, про що 
йдеться в окремій статті 10, яка визначає засади внутрішньої політики у 
ветеранській сфері та містить положення щодо:  
 впорядкування державної ветеранської політики шляхом визнання 
видатної ролі ветеранів у збереженні української державності, використання їх 
потенціалу, з урахуванням набутого військового досвіду, в економічній і 
соціальній сферах розвитку держави як елемента стратегії розвитку людського 
капіталу;  
24 
 
 створення та забезпечення належних умов для реалізації права на охорону 
здоров’я, освітніх, трудових, економічних, культурних, спортивних, соціальних 
прав ветеранів війни, членів їхніх сімей, членів сімей загиблих (померлих) 
захисників і захисниць;  
 створення умов для надання ефективних і доступних медичних послуг та 
медичного обслуговування, реабілітації, абілітації, надання психологічної 
допомоги, з урахуванням індивідуальних потреб, ветеранам війни, членам їхніх 
сімей, членам сімей загиблих (померлих) захисників і захисниць України;  
 здійснення профілактики та лікування посттравматичного стресового 
розладу, суїцидальної поведінки, алкогольної, наркотичної чи ігрової залежності 
серед ветеранів війни;  
 створення та забезпечення функціонування ефективної системи 
повернення з військової служби до цивільного життя;  
 створення умов для формування програм щодо інтеграції ветеранів війни в 
територіальні громади;.  
 фінансове забезпечення заходів та програм, спрямованих на підтримку і 
розвиток ветеранської політики тощо [13]. 
В Україні основи соціального захисту звільнених полонених визначає Закон 
України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт 
позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та 
членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 р. № 2010-IX. Проте питанням 
реабілітаційної, у т. ч. психологічної допомоги, в цьому законі присвячено лише 
статті 8 та 14, які наголошують, що звільненим полоненим, серед іншого, 
надається медична, реабілітаційна, включно психологічна, допомога, соціальна та 
професійна адаптація в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 
[20]. 
Важливою компонентою суспільної реінтеграції ветеранів є реалізація 
принципів безбар’єрності в усіх сферах. Зважаючи на значну частку інвалідизації 
ветеранів, важливо забезпечувати доступність будівель, транспорту, інформації та 
25 
 
послуг для людей з інвалідністю задля створення гідних умов, щоб ветерани, 
незалежно від їхніх фізичних можливостей, могли брати активну участь у житті 
суспільства, отримувати належні послуги та підтримку, ефективно 
реінтегруватися до ринку праці. На державному та регіональному рівнях 
виконується Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні 
на період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 
14 квітня 2021 р. № 366-р. [34]. 
Організаційні засади обліку та автоматизованого надання соціальних послуг 
ветеранам закріплені у Постанові Кабінету Міністрів України № 700 від 14 серпня 
2019 року «Про Єдиний державний реєстр ветеранів війни» [40]. Положення 
документа визначає процедуру створення та ведення Реєстру, порядок доступу до 
відомостей і автоматичного отримання статусів ветеранів, осіб з інвалідністю 
внаслідок війни та членів сімей загиблих. Реєстр забезпечує основу для надання 
ветеранам соціальних послуг та програм реінтеграції. 
Швидка легалізація статусу та доступ до соціальних гарантій, послуг і 
програм реінтеграції регламентується Постановою КМУ № 1041 від 10 вересня 
2024 року «Деякі питання надання в автоматичному режимі статусу учасника 
бойових дій» [37]. Документ визначає підстави, процедуру та перелік відомостей 
для автоматичного надання статусу УБД у період воєнного стану, що дозволяє 
ветеранам оперативно отримувати необхідні соціальні права та підтримку. 
Комплексний підхід до соціальної реінтеграції осіб, які потребують 
відновлення після перебування в ув’язненні внаслідок агресії, визначено у 
Постанові КМУ № 296 від 15 березня 2024 року «Про затвердження Порядку 
проведення відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів» [39]. 
Порядок затверджує заходи адаптації, соціального супроводу та підтримки, 
спрямовані на відновлення соціальної активності та інтеграцію зазначеної 
категорії осіб у суспільство. 
Загалом, зазначені нормативно-правові акти формують базову архітектоніку 
системи соціальної реінтеграції ветеранів в Україні. Вони закріплюють ключові 
принципи державної політики: соціальну справедливість, рівність можливостей, 
26 
 
доступ до медичних і реабілітаційних послуг, професійну адаптацію та гарантії 
гідного рівня життя.  
Для цілісного забезпечення реалізації прав ветеранів важливо, щоб 
національне законодавство враховувало основні положення міжнародного права. 
З цією метою ми проаналізуємо основні міжнародні нормативно-правові акти, що 
регламентують соціальний захист та реінтеграцію ветеранів. 
В умовах сучасного міжнародного права питання захисту прав ветеранів та 
їхньої соціальної, професійної та психологічної реінтеграції регулюється рядом 
фундаментальних міжнародних документів. Вони формують правову основу для 
забезпечення ветеранів доступом до реабілітаційних програм, соціальних гарантій 
та інтеграції в суспільство. 
Одним із ключових документів є Конвенція ООН про права осіб з 
інвалідністю (CRPD, 2006). Особливої уваги заслуговує стаття 26, яка акцентує 
увагу на заходах, спрямованих на забезпечення особам з інвалідністю досягнення 
та збереження максимальної незалежності, повної фізичної, розумової, соціальної 
та професійної здатності, а також на їхню інтеграцію та участь у всіх аспектах 
життя [23, с.13]. Ця стаття є безпосередньо релевантною для ветеранів, які зазнали 
інвалідності внаслідок військової служби, оскільки визначає міжнародні 
стандарти реабілітації та реінтеграції. 
Значну роль у регламентації професійної реабілітації ветеранів відіграє 
Рекомендація Міжнародної організації праці №168 «Професійна реабілітація та 
працевлаштування осіб з інвалідністю» (1983). Документ встановлює міжнародні 
стандарти щодо забезпечення рівних можливостей для осіб з інвалідністю у 
працевлаштуванні та інтеграції у громаду [23, с.14].  Він акцентує на необхідності 
державної підтримки у професійній адаптації ветеранів та їхньої участі у 
суспільному житті. 
На рівні універсальних міжурядових актів важливу роль відіграє Резолюція 
Генеральної Асамблеї ООН 68/1 (2013), яка визначає напрямки державної 
політики щодо узагальнення внесків держав-членів та інших зацікавлених сторін 
у забезпеченні соціального захисту ветеранів [23, с.18]. 
27 
 
Особливе значення мають документи регіонального права, зокрема Хартія 
основних прав Європейського Союзу (2000, проголошена у 2007 році). У статті 26 
Хартії визнається право осіб з інвалідністю на використання заходів, спрямованих 
на забезпечення їхньої незалежності, соціальної та професійної інтеграції та 
участі у житті громади [23, с.11]. Ця стаття безпосередньо стосується ветеранів, 
адже підкреслює необхідність комплексної підтримки та інклюзії осіб з 
обмеженими можливостями. 
Таким чином, міжнародні правові акти формують комплексну систему, яка 
забезпечує захист прав ветеранів, їхню соціальну та професійну реінтеграцію, а 
також сприяє збереженню їхньої гідності та участі у суспільному житті. Водночас 
імплементація цих норм на національному рівні залишається ключовим 
завданням держав для ефективної підтримки ветеранів.  Відповідно, у ході 
проведеного аналізу вітчизняного законодавства щодо відповідності міжнародним 
стандартам маємо підстави констатувати наступні висновки. 
Сучасна система соціальної реінтеграції ветеранів в Україні ґрунтується на 
низці нормативно-правових актів, що регулюють права та гарантії осіб, які брали 
участь у військових діях. Аналіз цих актів у порівнянні з міжнародними 
документами, такими як Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю (CRPD, 
2006), Рекомендація МОП №168 (1983) та Хартія основних прав Європейського 
Союзу (2000, проголошена у 2007 році), дозволяє оцінити ступінь їх відповідності 
міжнародним стандартам. 
Так, Конституція України закріплює право громадян на працю (ст. 43) та 
соціальний захист (ст. 46), що відповідає принципам ст. 26 CRPD та положенням 
Рекомендації МОП №168 щодо створення умов для професійної інтеграції та 
соціальної адаптації осіб з інвалідністю. Таким чином, на конституційному рівні 
забезпечено загальні гарантії рівності можливостей, доступу до 
працевлаштування та соціальної підтримки [23, с.31]. 
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 
деталізує соціальні гарантії ветеранів, включаючи медичне обслуговування, 
санаторно-курортне лікування, професійну підготовку та інші заходи, спрямовані 
28 
 
на сприяння успішній реінтеграції у цивільне життя (ст. 12). Ці положення 
корелюють зі ст. 26 CRPD та Рекомендацією МОП №168 [23, с.15]. Водночас 
закон не містить положень щодо індивідуальної оцінки потреб ветеранів та 
психологічної реабілітації, що частково знижує його відповідність міжнародним 
стандартам. 
Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх 
сімей» забезпечує належні умови життя, медичного обслуговування та 
працевлаштування ветеранів після звільнення зі служби (ст. 2), що відповідає 
принципам ст. 26 CRPD та Рекомендації МОП №168. Проте відсутність 
конкретизації механізмів інтеграції осіб з інвалідністю у соціальне та економічне 
життя обмежує повну відповідність міжнародним нормам [23, с.34]. 
Закон «Про зайнятість населення» встановлює державні гарантії 
працевлаштування, заходи професійного навчання та перекваліфікації, що 
повністю узгоджується з міжнародними принципами рівності можливостей у 
сфері праці [23, с.35]. Разом із тим відсутність спеціальних положень для 
ветеранів з інвалідністю обмежує його відповідність Хартії ЄС щодо 
індивідуальної інтеграції. 
Закон «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» регламентує 
медичну, психологічну, професійну та соціальну реабілітацію (ст. 24–26), що 
безпосередньо відповідає положенням ст. 26 CRPD та рекомендаціям МОП [23, 
с.37]. Основним обмеженням є загальний характер закону, який не орієнтований 
виключно на ветеранів, що може потребувати додаткової спеціалізації програм 
для цієї категорії. 
Закон «Про соціальні послуги» створює правове підґрунтя для 
індивідуального соціального супроводу осіб у складних життєвих обставинах (ст. 
7, 11), що відповідає принципам індивідуальної оцінки потреб, закріпленим у 
CRPD та Хартії ЄС [23, с.38]. Водночас відсутність спеціалізованих соціальних 
послуг для ветеранів обмежує повну відповідність міжнародним стандартам. 
Таким чином, українська нормативна база у сфері соціальної реінтеграції 
ветеранів загалом узгоджується з міжнародними стандартами, забезпечуючи 
29 
 
соціальну та професійну інтеграцію осіб з обмеженими можливостями. Основні 
невідповідності полягають у відсутності чітко визначених механізмів 
індивідуальної оцінки потреб ветеранів з інвалідністю, психологічної підтримки 
та деталізації заходів інтеграції у суспільне життя.  
Окрім положень Конституції України та чинних законів, важливу роль у 
соціальній та професійній реінтеграції ветеранів відіграють національні та 
державні програми, що забезпечують комплексну підтримку у сферах медичного 
обслуговування, психологічної реабілітації, працевлаштування та соціальної 
адаптації. 
1. Стратегія ветеранської політики до 2030 року (прийнята у 2024 році). 
Стратегія визначає основні напрямки та завдання державної політики щодо 
ветеранів. Пріоритетними сферами є соціальний захист, працевлаштування, 
реабілітація та підтримка сімей ветеранів. Документ забезпечує комплексну 
координацію державних заходів для ефективної соціальної інтеграції ветеранів у 
цивільне життя, встановлюючи цінність у вигляді гарантованої підтримки та 
захисту їхніх прав [48]. 
Ухвалені 2024 р. Стратегія ветеранської політики, Стратегія формування 
системи повернення з військової служби до цивільного життя, а також зміни 2025 
р. до Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» визначають 
засади ветеранської політики в Україні. 
Обидві стратегії наголошують на забезпеченні ветеранів та їхніх сімей 
необхідними соціальними послугами, зокрема медичними, реабілітаційними та 
психологічними. В обох документах велика увага приділяється економічній 
незалежності ветеранів, зокрема питанням, що стосуються сприяння зайнятості, 
розвитку ветеранського підприємництва, забезпечення можливостей для навчання 
та перекваліфікації, підтримки професійного розвитку, доступу до формальної та 
неформальної освіти. 
Попри те, що обидва документи стосуються реінтеграції ветеранів, сфери їх 
реалізації різняться. Зокрема, Стратегія повернення зосереджена на створенні 
інституційних, соціально-економічних та політичних умов для функціонування 
30 
 
системи реабілітації, соціально-економічної та політичної реінтеграції ветеранів з 
урахуванням їх групових та індивідуальних потреб з метою забезпечення 
загальноприйнятих норм цивільного життя [32]. Стратегія ветеранів 
зосереджена на збереженні та відновленні людського капіталу ветеранів і членів 
їхніх сімей та фокусується на відновленні добробуту та здоров’я ветеранів, 
підтримці членів їхніх сімей та формуванні позитивного образу ветеранів у 
суспільстві, а також на сприянні зміцненню обороноздатності держави шляхом 
підвищення престижності військової служби [48].  
2. Державна цільова програма «Ветеран. Робота» на 2025–2027 роки. 
Програма передбачає заходи з медичного обслуговування, психологічної 
реабілітації, соціальної адаптації та працевлаштування. Програма забезпечує 
цінність у вигляді комплексної підтримки ветеранів на всіх етапах переходу до 
цивільного життя, сприяючи їхній економічній та соціальній інтеграції  [27]. 
3. Програма реінтеграції ветеранів IREX. 
Міжнародна організація IREX реалізує програму, спрямовану на ветеранів 
та членів їхніх сімей. Програма забезпечує можливості працевлаштування, 
покращує доступ до психосоціальної підтримки та підтримки психічного 
здоров’я. Цінність програми полягає у сприянні стабільності соціального та 
професійного становища ветеранів, розвитку їхніх навичок і професійної 
мобільності  [42]. 
4. Державна програма підвищення кваліфікації для ветеранів і ветеранок. 
Програма орієнтована на ветеранів і ветеранок та надає компенсацію на 
навчання, максимальна сума якої становить 15 прожиткових мінімумів. Оплата 
надходить безпосередньо до навчального закладу. Програма забезпечує цінність 
через розвиток нових професійних навичок і підтримку професійної адаптації 
ветеранів у цивільному секторі.  
5. Програма реінтеграції ветеранів Міжнародної організації з міграції 
(МОМ, діє з 2018 року). 
Програма МОМ в Україні спрямована на ветеранів і членів їхніх сімей, 
забезпечуючи підтримку у процесі соціальної та професійної реінтеграції. 
31 
 
Основні сфери діяльності включають надання медичних, психологічних та 
соціальних послуг. Цінність програми полягає у створенні умов для ефективної 
інтеграції ветеранів у цивільне життя, збереженні їхнього здоров’я та підвищенні 
якості життя [43]. 
Проведене дослідження нормативно- правового забезпечення соціальної та 
професійної реінтеграції ветеранів в Україні  дає підстави зробити висновки, що, 
вцілому, воно відповідає базовим вимогам і створює основу для комплексної 
підтримки цієї категорії осіб. Водночас подальший розвиток законодавства 
потребує його гармонізації з міжнародними стандартами, інтеграції різних етапів 
підтримки та уточнення механізмів реалізації прав ветеранів від моменту 
звільнення зі служби до досягнення повного соціального та професійного 
добробуту. 
 
1.3. Зарубіжний досвід соціальної адаптації та реінтеграції ветеранів 
 
Для багатьох держав, які брали участь у військових конфліктах, питання 
соціальної адаптації та реінтеграції ветеранів є одним із ключових напрямів 
державної політики. Забезпечення повноцінного повернення військовослужбовців 
до мирного життя охоплює широкий спектр заходів — від медичної та 
психологічної реабілітації до професійного відновлення та соціального включення 
у громади. У більшості країн світу такі процеси реалізуються на основі 
комплексних державних програм, що передбачають міжвідомчу взаємодію, 
персоналізований підхід і довгострокову підтримку ветеранів та членів їхніх 
сімей. 
З метою залучення найкращих зарубіжних практик для впровадження в 
Україні доцільним є аналіз міжнародного досвіду соціальної реінтеграції 
ветеранів, який охоплює як організаційно-правові моделі, так і ефективні 
механізми соціальної, економічної та психологічної підтримки. 
Ізраїль має багаторічний і системний досвід у сфері соціальної адаптації та 
реінтеграції ветеранів, який може бути надзвичайно корисним для України в 
32 
 
контексті розбудови комплексної державної політики підтримки 
військовослужбовців після служби.  
Варто відмітити, що в Ізраїлі функціонує добре розвинена система 
супроводу ветеранів, яка охоплює медичну, психологічну, соціальну та 
професійну реінтеграцію. Ветеранська система Ізраїлю ґрунтується на принципах 
комплексності, індивідуалізації допомоги та міжвідомчої координації. Ключовим 
інститутом, що реалізує державну політику у цій сфері, є Департамент реабілітації 
Міністерства оборони Ізраїлю (Rehabilitation Department of the Israel Ministry of 
Defense), який координує надання послуг ветеранам, пораненим або травмованим 
під час служби, спрямованих на їхнє повернення до цивільного життя, 
працевлаштування та професійної активності [72]. Характеристика складових 
елементів системи супроводу ветеранів Ізраїлю представлена у Додатку Б. 
Важливою складовою ізраїльської моделі є медична та фізична реабілітація, 
яку забезпечують спеціалізовані центри Beit Halochem. Ці центри функціонують у 
Тель-Авіві, Єрусалимі, Хайфі та Беер-Шеві та пропонують ветеранам програми 
фізіотерапії, гідротерапії, заняття спортом, професійну підготовку та соціальні 
заходи [78]. Їхня діяльність спрямована на відновлення фізичних функцій і 
формування почуття спільності, що сприяє соціальній адаптації та поверненню 
ветеранів до активного життя.  
Психологічна підтримка та подолання наслідків ПТСР є ще одним 
пріоритетним напрямом державної політики. Зокрема, програми Soldier Recharge 
та Peace of Mind поєднують індивідуальне консультування, групову терапію, арт-
терапевтичні методи, навчання навичкам емоційної саморегуляції та формування 
груп взаємопідтримки [78], [87]. Програма Peace of Mind, що реалізується у 
співпраці з клінічними психологами та психотерапевтами, надає ветеранам 
можливість переосмислити бойовий досвід, зменшити рівень стресу й уникнути 
соціальної ізоляції. Періодичні звіти вказують, що серед тих, хто пройшов реабілітацію, 
приблизно 26 000 осіб мали психологічні розлади, з яких близько 33 % страждали від 
ПТСР [82]. 
33 
 
У сфері професійної адаптації та освіти Ізраїль реалізує широкий спектр 
заходів, спрямованих на допомогу ветеранам у працевлаштуванні та 
перекваліфікації. Департамент для звільнених солдатів і резервістів при 
Міністерстві оборони надає освітні гранти, стипендії, а також індивідуальні 
консультації щодо кар’єрного розвитку [82]. Крім того, ветерани мають 
можливість отримати освіту в цивільних навчальних закладах із фінансовою 
підтримкою держави та громадських фондів. 
Значну роль у системі підтримки ветеранів відіграють громадські 
організації, серед яких провідне місце займає Zahal Disabled Veterans Organization 
(ZDVO). Вона забезпечує фінансування будівництва центрів Beit Halochem, 
організовує соціальні, культурні та спортивні заходи, сприяє психологічній 
реабілітації та інтеграції ветеранів і членів їхніх родин [95]. Така співпраця 
державного та недержавного секторів забезпечує цілісний підхід до підтримки 
військовослужбовців, який охоплює всі аспекти їхнього життя — від медичної 
допомоги до соціальної активності. 
Важливим елементом системи є міжнародна співпраця, зокрема партнерство 
між Міністерством оборони Ізраїлю та Міністерством у справах ветеранів США, 
спрямоване на обмін найкращими практиками у сфері охорони здоров’я, 
психосоціальної реабілітації та цифрових сервісів підтримки ветеранів [88]. Така 
взаємодія дозволяє адаптувати передові підходи до умов Ізраїлю та 
вдосконалювати власну систему допомоги. 
Отже, система супроводу ветеранів в Ізраїлі демонструє такі ключові 
характеристики: 
 високий масштаб охоплення (десятки тисяч ветеранів); 
 поєднання фізичної, психологічної, соціальної і професійної допомоги; 
 значний акцент на реабілітацію резервістів та молодих ветеранів; 
 створення мультифункціональної інфраструктури (реабілітаційні центри з 
комплексом послуг). 
Ізраїльський досвід демонструє ефективність комплексного підходу до 
соціальної адаптації ветеранів, який поєднує медичну, психологічну, соціальну та 
34 
 
професійну підтримку. Його впровадження в Україні може сприяти підвищенню 
ефективності державної політики щодо реінтеграції ветеранів війни, 
забезпеченню їхньої соціальної включеності та розвитку стійких механізмів 
підтримки. 
В українській системі соціальної реінтеграції ветеранів уже створено 
інституційну основу у вигляді Міністерства у справах ветеранів України, яке 
координує реалізацію державної політики у сфері соціального захисту, медичної, 
психологічної та професійної реабілітації. Водночас, порівняння з ізраїльською 
моделлю свідчить, що низка ефективних практик могла б бути запозичена для 
посилення української системи. 
1. Інтегровані реабілітаційні центри типу Beit Halochem. 
   В Ізраїлі подібні центри об’єднують у собі фізичну, психологічну, 
соціальну та професійну реабілітацію. В Україні натомість більшість таких послуг 
надаються розрізнено — у межах різних медичних і соціальних установ. 
Створення єдиних мультидисциплінарних центрів допомоги ветеранам дозволило 
б скоротити бюрократичні бар’єри, забезпечити безперервність підтримки та 
посилити міжвідомчу координацію. 
2. Система психологічної підтримки з акцентом на посттравматичний 
синдром (ПТСР). 
   В Ізраїлі діють спеціалізовані програми, такі як «Peace of Mind» і «Soldier 
Recharge», що поєднують психотерапію, арт-терапію, групову підтримку й роботу 
з родинами ветеранів. В Україні поки що бракує системних, масштабних програм 
такого типу, які б охоплювали ветеранів у регіонах і враховували специфіку 
бойового досвіду. 
3. Партнерство між державою і громадським сектором. 
   В Ізраїлі ключову роль відіграють громадські організації, зокрема Zahal 
Disabled Veterans Organization (ZDVO), які фінансують програми реабілітації, 
освітні проєкти та спортивні ініціативи для ветеранів. В Україні подібне 
державно-громадське партнерство лише формується, тож розвиток спільних 
35 
 
програм і механізмів співфінансування міг би підвищити ефективність 
реінтеграційних заходів. 
4. Міжнародна співпраця у сфері охорони здоров’я ветеранів. 
   Ізраїль активно обмінюється досвідом з Міністерством у справах ветеранів 
США щодо лікування ПТСР, медичної реабілітації та соціальної адаптації. 
Україні доцільно розширити участь у таких міжнародних партнерствах — для 
запозичення протоколів реабілітації, навчання фахівців і впровадження сучасних 
психологічних практик. 
5. Системна підготовка спеціалістів з ветеранських питань. 
   В Ізраїлі діє розгалужена система підготовки соціальних працівників і 
психологів, які спеціалізуються саме на роботі з ветеранами. В Україні така 
спеціалізація поки не має сталого освітнього чи професійного статусу, тому 
запровадження навчальних програм у вишах і системи сертифікації фахівців є 
актуальним кроком. 
6. Залучення ветеранів до громадського життя. 
   В Ізраїлі діє принцип «ветеран як активний учасник спільноти», що 
передбачає підтримку ветеранського волонтерства, наставництва й участі у 
громадських ініціативах. В Україні ці практики ще не набули системного 
характеру, хоча мають великий потенціал для розвитку місцевих спільнот і 
зміцнення соціальної згуртованості. 
Досвід Ізраїлю демонструє, що ефективна реінтеграція ветеранів можлива 
лише за умови поєднання державних програм, суспільної участі й високого рівня 
міжгалузевої взаємодії. Таким чином, українська система потребує посилення 
міжвідомчої координації, розвитку комплексної реабілітаційної інфраструктури, 
системного підходу до психологічної підтримки та розширення партнерств із 
громадськими організаціями і міжнародними інституціями.  
Досвід провідних держав свідчить, що ефективне повернення ветеранів до 
мирного життя забезпечується завдяки впровадженню цілеспрямованих програм 
працевлаштування, підтримки підприємництва та професійної адаптації. Для 
України важливим завданням є адаптація цих міжнародних практик і розроблення 
36 
 
власних інноваційних механізмів соціалізації ветеранів з урахуванням 
національних реалій. 
Міжнародний досвід підтримки ветеранів на робочому місці ілюструє 
комплекс передових практик, які можуть бути ефективно адаптовані для 
українського контексту. Аналіз та впровадження цих практик є необхідними 
умовами для забезпечення успішного включення ветеранів у ринок праці та їх 
повноцінної соціальної інтеграції. Показовим прикладом є американські програми 
підтримки ветеранів на робочому місці. 
Загалом, дослідження історичних витоків ветеранської політики свідчить 
про те, що система підтримки ветеранів у Сполучених Штатах Америки має 
глибокі історичні корені та розвивалася поступово у відповідь на потреби 
суспільства після військових конфліктів. Уже після Громадянської війни уряд 
США започаткував низку програм, спрямованих на надання допомоги колишнім 
військовослужбовцям, включно з виплатою пенсій і забезпеченням медичного 
обслуговування. Ці заходи стали першими кроками у формуванні національної 
політики соціального захисту ветеранів. Основні складові елементи ветеранської 
політики США представлено у Додатку В.  
Враховуючи проведений аналіз міжнародного досвіду реінтеграції та 
супровіду ветеранів, ми дійшли висновку, що Україна має значний потенціал для 
вдосконалення системи підтримки ветеранів шляхом інтеграції найефективніших 
міжнародних практик. Розбудова сучасної моделі соціальної підтримки повинна 
базуватися на комплексному підході, що включає професійну перепідготовку, 
фінансову допомогу для здобуття освіти, тісну співпрацю з роботодавцями, 
розвиток менторських програм і врахування гендерних аспектів у процесі 
адаптації. Упровадження системної підтримки сприятиме формуванню 
сприятливого середовища для самореалізації ветеранів, розвитку 
підприємницьких ініціатив і підвищенню їхньої участі у громадському житті. 
Такий підхід сприятиме успішному переходу ветеранів до цивільного 
життя, підвищенню рівня їх соціальної інтеграції та забезпеченню довготривалої 
професійної стабільності. 
37 
 
Підсумовуюче викладене вище, зазначимо, що комплексна підтримка 
ветеранів виступає не лише інструментом соціальної стабілізації, але й важливим 
чинником економічного розвитку країни. Вона сприяє формуванню нових 
трудових ресурсів, стимулює інноваційну активність і підсилює потенціал 
людського капіталу. Реалізація подібної моделі в Україні може стати стратегічним 
кроком до побудови стійкого суспільства, що забезпечує гідне життя тим, хто 
віддав свій обов’язок державі, та водночас посилює її соціальну єдність і 
національну безпеку. 
  
38 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ 
ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ ЗА 2023-2025 рр. 
 
2.1. Аналіз ефективності політики реінтеграції демобілізованих 
військовослужбовців в Україні 
 
На даному етапі дослідження здійснимо комплексний аналіз якості 
реалізації ветеранської політики та рівня задоволеності її безпосередніх 
реципієнтів — ветеранів. З цією метою нами буде використано офіційні 
аналітичні дані про результати державної ветеранської політики, а також 
емпіричні дані опитувань ветеранів. 
Як уже було зазначено, у період війни та післявоєнний період серед 
пріоритетів соціальної політики стає ветеранська політика та соціальна 
реінтеграція ветеранів війни. Станом на 1 жовтня 2025 року в Україні 
зареєстровано 1 326 552 особи, які мають статус учасника бойових дій, що є 
значним збільшенням порівняно з 556 467 особами на 2022 рік [1]. За оцінками 
Міністерства у справах ветеранів України, до кінця війни кількість ветеранів 
може досягти 5 мільйонів осіб, що складає близько 10% від загальної чисельності 
населення країни  [1]. Це включає не лише безпосередніх учасників бойових дій, а 
й осіб, які брали участь у забезпеченні обороноздатності держави, а також членів 
їхніх сімей. На окрему увагу заслуговує зростаюча роль жінок у війську. Їх частка 
збільшилася на понад 15 % порівняно із довоєнним періодом (станом на грудень 2024 
р. у Збройних Силах України перебувало 69 тис. жінок проти 58 тис. станом на січень 
2022 р.) [17]. 
Як свідчать проведені аналітичні дослідження, після звільнення з військової 
служби ветерани стикаються з комплексом соціально-економічних проблем, що 
істотно ускладнюють їхню адаптацію до цивільного життя. Водночас, процес 
модернізації системи соціальної підтримки ветеранів до умов повномасштабної 
війни просувається повільно й нерівномірно. 
39 
 
Так, згідно з дослідженням Українського ветеранського фонду (УВФ), 
проведеним восени 2024 р., серед ветеранів, які завершили службу, лише 13,3% 
вважають, що держава повністю або переважною мірою виконує свої соціальні 
зобов’язання. Натомість, майже половина респондентів (46,9 %) повідомили про 
труднощі з отриманням медичних послуг; 43,2 % — з грошовою допомогою; 23,2 
% — із доступом до комунальних субсидій; 21,7 % — із забезпеченням 
психологічної підтримки; ще 19,1 % — з проблемами під час нарахування пенсій 
[44, c.6]. Крім того, 10,9 % учасників опитування відзначили інші види труднощів, 
найпоширенішими серед яких є відмови у наданні таких послуг, як поліпшення 
житлових умов, медична реабілітація, санаторно-курортне лікування, надання 
інвестицій для започаткування власного бізнесу, а також отримання 
безвідсоткових позик на будівництво чи ремонт житла [2, c.10]. 
Проаналізуємо стан реалізації основних ланок процесу реінтеграції 
ветеранів. 
7. Звільнення з військової служби. 
Надання ветеранам та ветеранкам відповідних соціальних послуг тісно 
пов’язане з отриманням статусу учасника (учасниці) бойових дій, оформлення 
якого протягом тривалого часу супроводжується значними труднощами. Зокрема, 
за даними дослідження Українського ветеранського фонду (2023 р.), 51 % 
ветеранів та діючих військових стикалися з проблемами під час отримання 
необхідних довідок для підтвердження статусу або оформлення пільг. Часто вони 
також отримували необґрунтовані відмови у видачі документів, що призводило до 
того, що значна частина військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, 
але не мали офіційного статусу, залишалася поза системою соціальних гарантій 
[46]. 
Процедура надання статусу учасника бойових дій (УБД) у досліджуваний 
період характеризувалася значною складністю, що зумовлювалася як 
об’єктивними, так і адміністративними чинниками. Зокрема, під час 
безпосередніх бойових дій внаслідок ворожих атак документи часто знищувалися, 
втрачалися або їхнє оформлення було неможливим через бойову обстановку. 
40 
 
Додатковими перешкодами виступали бюрократичні труднощі — відсутність 
чітко визначених регламентів щодо строків розгляду заяв військовослужбовців та 
надмірна кількість вимог до пакета документів. У деяких випадках документи, 
необхідні для присвоєння статусу УБД, навмисно не видавалися як форма 
адміністративного тиску чи покарання. Загалом, протягом 2022–2023 рр. статус 
УБД отримали близько 143 тис. військовослужбовців, причому найбільша 
кількість випадків оформлення зафіксована у регіонах із великими міськими 
центрами — Дніпропетровській, Харківській областях та м. Києві. Протягом 
цього ж періоду групу інвалідності було присвоєно трохи більше як 6 тис. 
військовослужбовцям [1].  
Доцільно відмітити такий фактор, як доступність до інформації та послуг. 
Після звільнення зі свого підрозділу військовослужбовець втрачає прямий зв’язок 
із військовою одиницею, що змушує його самостійно шукати інформацію щодо 
подальших дій. Більшість таких даних отримується з альтернативних джерел, які 
не завжди є достовірними, що знижує ефективність отримання соціального 
захисту та підриває довіру до державних інституцій, потенційно створюючи 
негативні наслідки у майбутньому. Згідно з результатами соціального опитування, 
проведеного ГО «Принцип» спільно з «Gradus», понад половина демобілізованих 
військових (52 %) шукають необхідну інформацію в інтернеті, 47 % — отримують 
від інших військових, а 45 % — у військових шпиталях. Водночас, інформація з 
інтернету та досвід інших військових виявилися корисними лише для 29 % та 32 
% опитаних відповідно [44, c.17]. 
Для спрощення процедурних питань щодо отримання ветераном статусу та 
оформлення відповідних допомог Міністерством у справах ветеранів було 
запроваджено пілотний інститут «помічника ветерана» — фахівця, який мав 
полегшувати процеси соціальної та психологічної реабілітації. У листопаді 2023 
р. до проекту приєдналися дев’ять областей та м. Київ, а наприкінці 2024 р. 
очікувалося, що кількість помічників ветеранів збільшиться до 15 тис. осіб. На 
оплату праці фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб у 2024 
р. передбачено 2,9 млрд. грн. із державного бюджету. Проте, програма не дала 
41 
 
очікуваних результатів через відсутність чіткого професійного стандарту, єдиної 
методики навчання, адекватних критеріїв відбору кандидатів та недостатнє 
кадрове забезпечення. У 2024 р. інститут «помічника ветерана» було реформовано 
в інститут фахівця із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб та додано до 
Класифікатора професій було професію фахівця із супроводу ветеранів війни та 
демобілізованих осіб та розроблено функціональні обов’язки такого фахівця [49, 
c.12].  
Доречно відмітити, що  підвищення ефективності процесу реінтеграції 
ветеранів тісно пов’язане з цифровізацією інструментів інформування та надання 
кваліфікованих послуг українським ветеранам, членам їхніх сімей та родинам 
загиблих Воїнів. Прикладами таких цифрових сервісів є національні платформи 
«Турбота про військовослужбовця» (https://turbota.mil.gov.ua), де детально 
пояснено кожен крок для ветерана та його близьких, та «е-Ветеран» 
(https://eveteran.gov.ua). Важливим є також сервіс електронної карти надання 
послуг ветеранам війни у розрізі регіонів, який дозволяє швидко орієнтуватися 
щодо найближчих і найзручніших точок надання різних соціальних послуг [31], 
[28]. 
8. Відновлення здоров я та стабілізація психологічного стану. 
Після звільнення зі служби значна частина ветеранів стикається з 
труднощами у доступі до належного медичного забезпечення, особливо у сфері 
профілактики та своєчасного виявлення проблем зі здоров’ям. Найгостріше ці 
проблеми проявляються у випадках, коли мова йде про потребу у тривалій, 
послідовній та високоспеціалізованій медичній допомозі, необхідній для осіб із 
бойовими пораненнями або захворюваннями, що виникли внаслідок проходження 
військової служби. 
Значна частина ветеранів потребує комплексного підходу до реабілітації, 
спрямованого як на відновлення фізичного здоров’я, так і на стабілізацію 
психологічного стану. Це передбачає системну роботу з лікування 
посттравматичного стресового розладу (ПТСР), залучення фахівців-психологів і 
психотерапевтів, реалізацію програм фізичної реабілітації для осіб з обмеженими 
42 
 
можливостями та створення умов безбар’єрного середовища. Водночас, важливим 
напрямом є інтеграція реабілітаційних практик у різні сфери суспільного життя, 
де відбувається постійна взаємодія з ветеранами, що сприятиме їхній ефективній 
соціальній адаптації. 
Важливо відмітити, що повертаючись до мирного життя, жінки-
військовослужбовиці часто зіштовхуються з низкою серйозних викликів — від 
проявів ПТСР та труднощів у пошуку психологічної підтримки до сімейних і 
економічних проблем, а також випадків сексуальних домагань, ейджизму й навіть 
суспільного осуду, що зумовлений поширеними гендерними стереотипами. 
Водночас під час виконання бойових завдань подібних стереотипів практично не 
спостерігається, адже у зоні бойових дій не існує розподілу військовослужбовців 
за гендерною ознакою. Процес адаптації особливо складним виявляється для тих, 
хто безпосередньо перебував на передовій та став свідком поранень і загибелі 
побратимів і посестер, що підвищує потребу у кваліфікованій психологічній 
підтримці. Відповідно до даних дослідження IREX, жінки-ветеранки у 1,7 раза 
частіше звертаються по психологічну допомогу, ніж їхні колеги-чоловіки [43, 
c.14]. 
Нині на державному рівні ветеранам та їхнім сім’ям надається безоплатна 
психологічна допомога. Також безоплатну психологічну допомогу надають 
приватні ініціативи: Український ветеранський фонд Мінветеранів, благодійні 
організації «Veteran Hub» та «Центр психічного здоров’я і травмотерапії 
«Інтеграція», Громадська організація (ГО) «Блакитний птах» та ін.  Послуги з 
фізичної реабілітації надають, зокрема, Центр психічного здоров’я та реабілітації 
МОЗ України «Лісова поляна», благодійні фонди (БФ) «Protez Hub» та 
«Незламні», Всеукраїнський центр реабілітації та протезування «Здоров’я», 
«Superhumans Center», ГО «Серце Азовсталі». Крім того, станом на лютий 2025 р. 
психологічну допомогу можуть надавати майже 9 тис. лікарів загальної практики 
(сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів)31 та ще 1,8 тис. вузьких фахівців за 
спеціальністю «Психологія», що працюють у понад 1,8 тис. закладах, які також 
надають психологічну допомогу безоплатно [45, c.11]. 
43 
 
Одним із найбільших викликів для України є розрив між масштабом потреб, 
які виявлено і які продовжують зростати, і поточним рівнем наявних 
спроможностей надання психологічних та соціальних послуг. Наприклад, 
спостерігається нестача спеціалістів-реабілітологів медико-психологічного 
профілю. Ситуацію ускладнює те, що проблеми, з якими стикаються ветерани та 
їхні родини, часто залишаються непомітними для оточення. Багато з них не 
схильні відкрито говорити про власні труднощі через почуття гордості або 
хибного сорому, особливо коли йдеться про складні життєві обставини, 
зловживання алкоголем, прояви домашнього насильства чи неналежне виконання 
батьківських обов’язків. Вже зафіксовано випадки самогубств серед ветеранів, 
яких можна було б уникнути, якби ці люди своєчасно отримали належну 
психологічну підтримку. 
Особливу увагу слід приділяти особам, які пережили позбавлення свободи 
(примусову ізоляцію). Станом на  1 січня 2025 р. з російського полону в умовах 
широкомасштабної війни повернулися вже 3956 українців. Полон належить до 
найсильніших випробувань, з якими стикається військовослужбовець під час 
бойових дій: він суттєво впливає на фізичне та психічне здоров’я, обмежує 
життєві перспективи, травмує психіку та спричиняє тяжку моральну кризу. 
Психологічні наслідки, такі як сумніви, почуття провини, злість на себе чи 
оточення, відчуття несправедливості або власного безсилля, можуть 
супроводжувати людину протягом усього життя. Після звільнення психологічний 
стан колишніх військовополонених часто характеризується пригніченістю всіх 
психічних функцій, що зумовлює підвищену потребу у кваліфікованій соціальній та 
психологічній реабілітації [48]. 
9. Протезування та ортезування ветеранів. Соціальний супровід. 
Незважаючи на зусилля зі синхронізації військової та цивільної медицини, 
остання й досі відчуває значний кадровий дефіцит. Забезпеченість лікарями на 
первинній ланці медичної допомоги з початку широкомасштабного вторгнення 
залишалася на рівні 63–65 %. 
44 
 
Особливо гостро стоїть проблема нестачі фахівців у сфері протезування. 
Попри постійне зростання фінансування цієї галузі - 5,7 млрд. грн.. у 2025 р., 4,5 
млрд. грн. у 2024 р. та 2,7 млрд. грн.. у 2023 р., - значна частина коштів не 
використовується за призначенням. Наприклад, у 2024 р. використано лише 10 % 
запланованого бюджету. Також, певний час ситуацію ускладнювало те, що 
відповідно до міжнародних стандартів, у сфері протезування можуть працювати 
лише три категорії фахівців: протезисти-ортезисти, асистенти протезистів-
ортезистів та техніки-протезисти-ортезисти. В Україні професія протезист-
ортезист була впроваджена лише наприкінці 2023 р.[45, c.11]. 
Ефективному виконанню завдань із лікування та реабілітації 
військовослужбовців значно перешкоджає високий рівень бюрократизації. Часто 
у нормативно-правових актах спостерігається дублювання певних питань, на 
вирішення яких вони спрямовані, водночас відповідні механізми можуть бути 
суперечливими або розбіжними. За даними досліджень середини 2023 р., 
найбільш поширеними недоліками були: затягування термінів надання 
необхідних документів військовою частиною (47 %), відсутність можливості 
подати документи в електронному вигляді (42 %), а також неможливість пройти 
реабілітацію або недостатня тривалість реабілітаційного періоду (42 %) [45, c.12]. 
Ситуацію ускладнює також відсутність єдиної дорожньої карти взаємодії 
поранених військових із військовими частинами Збройних Сил та інших Сил 
безпеки й оборони.  
Нині учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та члени 
сімей загиблих мають право отримати безоплатне протезування в державних 
закладах охорони здоров’я або в інших центрах, таких як:  БФ Protez Hub;  
Всеукраїнський центр реабілітації та протезування «Здоров’я» (міста Київ, 
Одеса);  Superhumans Center (м. Львів); БФ «Незламні» (м. Львів).  
10. Професійно-освітня адаптація. 
Станом на 1 січня 2023 р., у 414 закладах професійно-технічної освіти 
навчалися 101 ветеран війни  та  5 327 дітей ветеранів війни. На початок 2025 р. у 
межах програми безоплатного професійного навчання від Державної служби 
45 
 
зайнятості  зазначено, що вже пройшли навчання понад 3 200 українців, серед 
яких 2 947 учасників бойових дій та 332 особи з інвалідністю внаслідок війни [25, 
32]. За даними Державної служби зайнятості професійне навчання за її сприяння 
проходили 4,2% учасників та учасниць бойових дій зі статусом безробітного, а 
3,6% отримали ваучер на навчання (Додаток Г) [2, 13].  
І хоча можна спостерігати зростання рівня проходження перекваліфікації 
від державної служби зайнятості серед учасників та учасниць бойових дій зі 
статусом безробітного, він досі є низьким. Це можна пояснити низькою якістю 
таких програм, адже задоволення потреби в перекваліфікації, респонденти та 
респондентки дослідження "Портрет ветерана" оцінюють переважно негативно.  
Разом з тим, спостерігається і позитивна динаміка. Наприклад, реалізується 
експериментальний проект з організації професійного навчання учасників 
бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни в закладах професійної 
(професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, до якого долучилось 
1 226 безробітних зі статусом УБД за перше півріччя 2024 року. На цьому етапі 
також важливу роль відіграє Міністерство освіти і науки, яке гарантує 
позаконкурсний вступ до вишів для військових, а також реалізацію ваучерів на 
навчання, які видає власне Державна служба зайнятості. Українським 
ветеранським фондом також надається допомога у перекваліфікації ветеранів і 
ветеранок за рахунок спеціалізованих курсів, наприклад з ІТ або пілотування 
дронів для ветеранів з інвалідністю. 
Водночас, на державному та місцевому рівнях організовано численні 
підприємницькі ініціативи, що спрямовані на надання ветеранам можливостей 
здобути або покращити професійні навички та сприяти їхньому подальшому 
професійному зростанню.  
Зокрема: 
 Національна онлайн-школа для підприємців. На платформі «Дія» 
представлено 12 онлайн-курсів, що навчають, як створити власне підприємство, 
вести бухгалтерський облік, складати фінансовий план, залучати фінансування 
для розвитку бізнес-ідеї, просувати продукт і керувати командою; 
46 
 
 ГО «Подільська агенція регіонального розвитку». Проєкт «Мережа 
мужніх: центр розвитку соціального підприємництва для ветеранів» надає 
менторську підтримку ветеранам для започаткування та розвитку власного 
бізнесу. У м. Вінниці планується відкриття реабілітаційного центру з широким 
спектром послуг для ветеранів. Навчальна програма включатиме модулі з 
лідерства на основі ветеранського досвіду, психологічної підтримки для 
соціалізації через бізнес, аналізу ринків та інтеграційних моделей; 
 Центри ветеранського розвитку (ЦВР). Система центрів ветеранського 
розвитку є ініціативою Міністерства у справах ветеранів України та спрямована 
на реінтеграцію ветеранів та членів їхніх сімей у суспільне життя через розвиток 
професійних навичок, перекваліфікацію та сприяння зайнятості. На сьогодні ЦВР 
відкрито на базі навчальних закладів у Дніпрі, Вінниці, Львові та Миколаєві; 
 Школа сімейного фермерства для ветеранів війни. Проєкт реалізує 
Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України. Програма 
передбачає навчальний курс з основ сімейного фермерства, проведення 
інформаційно-навчальних заходів, допомогу у створенні сімейного фермерського 
господарства та надання дорадчого супроводу вже створених господарств; 
 New Horizons Hub. В Україні запущено безоплатний проєкт для навчання ІТ-
спеціальностям ветеранів, які повернулися з фронту. Програма пропонує практичні 
навички нової професії в ІТ, допомагає з працевлаштуванням та надає консультації з 
питань ментального здоров’я [2, c.11]. 
11. Трудова зайнятість. 
За даними Державної служби зайнятості (Додаток Г), станом на червень 
2024 року було зареєстровано 7 631 безробітну особу зі статусом УБД , з яких 1 
480 або майже 9,4 % було працевлаштовано за сприяння служби. Для порівняння, 
загальна чисельність безробітних станом на травень 2024 р. становила 234 989 
осіб, із яких 103 402 осіб було працевлаштовано через Державну службу 
зайнятості, що відповідає загальному рівню працевлаштування 44 % [2, 13]. 
Таким чином, показник працевлаштування учасників та учасниць бойових дій 
47 
 
виявився більш ніж у два рази нижчим за середній рівень для всіх осіб, які 
звертаються до ДСЗ. 
У динаміці спостерігається, що відсоток працевлаштованих ветеранів через 
Державну службу зайнятості знизився порівняно з 2022 р. на 11 %, що 
обумовлено наслідками повномасштабного вторгнення. Низький рівень 
працевлаштування загалом можна пояснити тим, що вакансії, які пропонуються в 
центрах зайнятості, здебільшого низькооплачувані та непрестижні, що робить їх 
малопривабливими для ветеранів і ветеранок. У 2024 р. погіршилася ситуація із 
працевлаштуванням ветеранів. Рівень безробіття серед цієї категорії громадян за 
рік зріс із 31 до 34,6 %.  
Станом на 01 лютого 2025 р. в Державному центрі зайнятості було 
зареєстровано 122,9 тис. осіб, з яких зі статусом УБД – 3,1 тис. (рис.2.1.). 
Протягом майже двох років чисельність безробітних УБД збільшилась на 2,5 тис.  
 
Рис. 2.1. Офіційно зареєстровані безробітні, які мають статус учасника бойових 
дій [4]. 
 
 
Ще складнішими є зазначені проблеми в тих, хто мешкає в невеликих 
громадах у сільській місцевості. Для них часто є недоступними послуги, які вже 
впроваджуються в містах. За результатами опитування, проведеного протягом 
червня – липня 2023 р. серед ветеранів та військовослужбовців, виявилося, що 
лише 41,6 % респондентів, що зверталися до державних центрів зайнятості за 
48 
 
послугами з працевлаштування, ще 1,4 % планували це зробити, тоді як більшість 
— 57,1 %  такої практики не мали. 
Серед тих, хто прагнув працевлаштуватися, 31,7 % респондентів 
однозначно стикалися з перешкодами після завершення військової служби, 26,7 % 
— вважали, що скоріше зіштовхувалися з ними, і лише 13,3 % зазначили про їхню 
відсутність. Найпоширеніші труднощі під час рекрутингу після служби, на думку 
респондентів, становили: проблеми з фізичним здоров’ям (28,3 %), власний 
психоемоційний стан (25,8 %), втрату професійних навичок за час служби (17,5 
%) та високу конкуренцію на ринку праці (15 %) (рис.2.2). 
 
Рис. 2.2. Оцінка настання ймовірних перешкод у сфері зайнятості, з якими 
можуть стикнутися ветерани у цивільному житті [2].  
 
Однією з актуальних проблем ринку праці залишається низький рівень 
працевлаштування осіб з інвалідністю. За оцінками Конфедерації роботодавців 
України, у 2023 р. із 2,1 млн. осіб працездатного віку з інвалідністю 
працевлаштовані були лише від 22 до 40 %, причому частка варіюється залежно 
від галузі. Нездатність ринку праці забезпечити зайнятість цих громадян після 
реабілітації створює ризик втрати власних джерел доходів, негативно впливає на 
фінансову самостійність їхніх сімей, спричиняє втрату професійних навичок, 
трудової мотивації та прагнення до професійного розвитку, а також позбавляє 
можливості компенсувати дефіцит необхідних фахівців на ринку праці [33]. 
49 
 
Разом із тим, в Україні активно реалізується низка програм, спрямованих на 
соціальну та економічну підтримку ветеранів, що охоплюють як професійну 
адаптацію, розвиток підприємницьких та трудових навичок, так і забезпечення 
доступу до соціальних послуг та психологічної реабілітації. Так, за підтримки 
Українського ветеранського фонду реалізується  програма «Варто почати власну 
справу»,  яка у 2024 р. залучила 219 заявок на різноманітні проекти;  та програма 
мікрофінансування, що відшкодовує 20 тис. грн. на придбання товарів та 
обладнання. Крім того, ветерани та їхні сім’ї можуть скористатися численними 
іншими урядовими та міністерськими грантами: «Є-РОБОТА» для ветеранів та 
їхніх родин, грант на започаткування власної справи до 250 тис. грн., грант на 
садівництво до 400 тис. грн. за 1 га, грант на розвиток переробного підприємства 
до 8 млн. грн., а також «Seeds of Bravery» — грант для українських технологічних 
стартапів і малих підприємств та інші програми підтримки [5], [6], [7]. 
Протягом двох років повномасштабної війни Українським ветеранським 
фондом при Міністерстві у справах ветеранів України було надано фінансову 
підтримку 508 ветеранським підприємницьким ініціативам та проектам 
громадських організацій. Лише у 2023 р. УВФ профінансовано ветеранські 
підприємницькі проекти на загальну суму понад 187 млн. грн., з яких 183 млн. 
грн. було спрямовано в рамках проєкту «Варто». Окрім цього, ще 4 млн. грн. було 
виділено на відшкодування витрат для створення умов реінтеграції ветеранів та 
членів їхніх сімей через одноразову фінансову допомогу. Завдяки підтримці 
міжнародних партнерів, зокрема БФ «Разом для України», загалом у 2023 р. 
ветеранські проекти, що перемогли у конкурсах Фонду, отримали фінансування 
понад 293 млн. грн. [46, c,21]. 
Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості створено Центр 
реінтеграції ветеранів, метою якого є повернення працівників, які були 
мобілізовані до сил оборони і безпеки, на підприємства галузі після служби, а 
також залучення нових працівників із числа ветеранів. Результатом цієї ініціативи 
станом на серпень 2024 року є працевлаштування 611 ветеранів на підприємствах 
АТ «Українська оборонна промисловість». У програмі Центру зазначено ряд 
50 
 
заходів, направлених на стимулювання та розвиток ветеранських бізнесів, які 
пов’язані з діяльністю ОПК. Іншим прикладом є Міністерство внутрішніх справ 
як однин із найбільших потенційних надавачів робочих місць для ветеранів. 
Наразі відбувається коригування політики міністерства відповідно до потреб 
людей, які повертаються після участі в бойових діях і мають бажання продовжити 
свій трудовий шлях у складі підрозділів Національної поліції України або інших 
підрозділів, які входять до складу і підпорядкування Міністерства внутрішніх 
справ. 
12. Загальне благополуччя.   
В Україні ветеранам війни, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам 
їхніх сімей державою гарантуються пільги та соціальні гарантії, спрямовані на 
підтримку та збереження їхнього рівня загального благополуччя. Перелік пільг 
представлено у Додатку Д.  Упродовж останніх років в Україні спостерігається 
суттєвий прогрес у забезпеченні загального благополуччя ветеранів війни, 
зокрема в контексті надання соціальних послуг. У 2024 році понад 82 028 осіб, які 
мають статус учасників бойових дій або інвалідів внаслідок війни, отримали 
соціальні послуги, загалом їм було надано понад 160 000 послуг [28]. Показово, 
що у 2023 році за соціальними послугами звернулося понад 90 тисяч ветеранів та 
членів їхніх сімей, що у понад 10 разів більше, ніж аналогічний показник за 
2022 рік [8]. 
 З огляду на проведене дослідження вважаємо за доцільне акцентувати 
увагу на тому, що важливим завданням є досягнення готовності «цивільного» 
суспільства до повернення ветеранів. Суспільство, яке також зазнало відчутних 
трансформацій, спричинених війною, у всій своїй цілісності потребуватиме 
реабілітації при переході до цивільного життя, тобто саме суспільство у 
сукупності повинно стати об’єктом ветеранської політики. Політика реінтеграції 
ветеранів  має бути розрахована на період масового повернення 
військовослужбовців Сил оборони та учасників/учасниць бойових дій до 
цивільного життя після завершення війни.  
 
51 
 
 
2.2. Оцінка діяльності громадських інституцій та приватних ініціатив у 
процесі реінтеграції ветеранів 
 
 Окрім державної ветеранської політики, спрямованої на реінтеграцію 
ветеранів, активну участь у цьому процесі беруть недержавні учасники — 
громадські організації, благодійні фонди, волонтерські ініціативи, освітні та 
реабілітаційні центри, які роблять вагомий внесок у формування цілісної системи 
підтримки ветеранів. З метою забезпечення всебічного та системного розуміння 
ефективності реалізації заходів, спрямованих на реінтеграцію ветеранів в Україні, 
видається доцільним здійснити поглиблений аналіз результативності діяльності 
зазначеного сегменту учасників, що дозволить визначити їхній реальний внесок у 
формування національної системи підтримки ветеранів. 
Як було окреслено у попередньому підрозділі, процес реінтеграції ветеранів 
є складним, багаторівневим і динамічним соціальним явищем. На макрорівні він 
пов’язаний із діяльністю державних інституцій, насамперед Міністерства у 
справах ветеранів України, яке формує нормативно-правову та інституційну 
основу реалізації ветеранської політики. Водночас на мезо- та мікрорівнях 
реінтеграційні процеси залежать від соціально-економічних, культурних і 
ціннісних характеристик локальних спільнот, у межах яких відбувається 
безпосереднє повернення ветеранів до цивільного життя. Державна участь у 
цьому контексті виявляється у створенні прозорих механізмів взаємодії між 
ветеранами та органами влади, а також у підтримці територіальних громад, які 
забезпечують практичну реалізацію ветеранської політики на місцях. 
На місцевому рівні надаються такі види підтримки:  
1. Соціально-економічна підтримка, яка включає такі програми: 
 консультаційні послуги з працевлаштування (надання інформації про 
вакансії, допомога у складанні резюме та підготовці до співбесід); 
 перекваліфікація та навчання (організація курсів та тренінгів для 
ветеранів, спрямованих на здобуття навичок, необхідних на ринку праці); 
52 
 
 підтримка підприємництва (надання грантів, кредитів, а також 
консультативної підтримки для ветеранів, які бажають розпочати власний бізнес у 
сфері фандрейзингу та грантрайтингу); 
 фінансове консультування (допомога в управлінні особистими фінансами, 
підвищення рівня фінансової грамотності, в тому числі належне планування 
бюджету, інвестування та забезпечення фінансової стабільності). 
2. Психологічна реабілітація, яка включає наступні види підтримки: 
 індивідуальні та групові психотерапевтичні сесії (надання професійної 
допомоги психологами та психіатрами); 
 програми стрес-резилієнтності (навчання методикам впорядкування 
стресу та покращення емоційного благополуччя); 
 арт-терапія та інші альтернативні методи лікування (використання 
творчих підходів як засобу психологічної реабілітації); 
 підтримка сімей ветеранів (програми, що допомагають членам сімей 
ветеранів краще розуміти та підтримувати своїх близьких). 
3. Медичне обслуговування, яке включає такі послуги: 
 фізична реабілітація (організація доступу до фізіотерапії, ерготерапії, та 
інших форм фізичної реабілітації); 
 спеціалізовані медичні послуги (надання доступу до лікування 
специфічних травм та хвороб, зокрема, тих, що пов’язані з військ овою службою); 
 програми здорового способу життя (освітні програми, які сприяють 
формуванню та підтримці здорового способу життя серед ветеранів та 
унеможливлюють появу залежностей). 
4. Юридична допомога: 
 консультації з юридичних питань (надання правової допомоги ветеранам, 
зокрема з питань отримання соціальних гарантій та пільг); 
 представництво інтересів в судах (допомога у вирішенні судових спорів, 
пов’язаних з правами ветеранів). 
53 
 
5. Соціальна інтеграція, яка забезпечуває напрями соціальної адаптації та 
сприятиме згуртованості самої громади: 
 культурні та спортивні заходи (організація заходів, які сприяють 
соціалізації та побудові спільноти серед ветеранів); 
 волонтерські програми (залучення ветеранів до волонтерської діяльності, 
що допомагає їм відчути себе корисними для суспільства та сприяє їхній 
соціальній адаптації). 
6. Професійний розвиток, який поєднуватиме напрями підтримки набуття 
нових навичок та осучаснення наявних: 
 менторські програми (співпраця з професіоналами з різних галузей для 
наставництва та підтримки ветеранів у їх кар’єрному зростанні); 
 мережеві ініціативи (створення та підтримка професійних мереж, які 
допомагають ветеранам знаходити роботу та розвивати кар’єру) [48, с.15].  
На регіональному рівні в Україні сформувались кілька основних моделей 
підтримки ветеранів, кожна з яких має свої особливості та напрямки діяльності. 
Загалом, такі моделі охоплюють різні програми, які фінансуються кожна окремо. 
Основним інституційним утворенням для надання ветеранської підтримки є 
створення єдиних ветеранських центрів, клубів, гуртків та інших об'єднань на 
рівні громад чи об ластей, які поєднують у своїй діяльності основні напрями 
соціальної підтримки ветеранів, сприяли формуванню згуртованості громади, 
відчуття єдності, а також пришвидшували процес соціальної адаптації вет еранів у 
післявоєнний період [48, с.15]. 
Ветеранські громадські об’єднання сьогодні посідають важливе місце у 
структурі реалізації ветеранської політики, оскільки виступають активними 
учасниками процесу суспільної реінтеграції ветеранів та формування 
відповідного громадського дискурсу. У межах їхньої діяльності відбувається 
впорядкування ветеранського руху, узагальнення наявних проблем і 
трансформація їх у конкретні ініціативи та проєкти, спрямовані на підвищення 
ефективності державної та місцевої політики у сфері підтримки ветеранів. 
54 
 
За результатами соціологічного дослідження «Громадянське суспільство 
України в умовах війни», проведеного Київським міжнародним інститутом 
соціології (КМІС) у період з 27 листопада по 23 грудня 2023 року за підтримки 
ГО «ІСАР Єднання», було встановлено, що близько половини респондентів 
вважають громадські організації ефективнішими за уряд у вирішенні соціальних 
проблем. Водночас, за оцінками представників благодійних, волонтерських та 
інших організацій громадянського суспільства (ОГС) України, охоплених цим 
опитуванням, у 2023 році основні зусилля їхньої діяльності були спрямовані на 
задоволення потреб військовослужбовців (77 % опитаних), мешканців 
прифронтових територій (69 %), членів сімей військових і ветеранів війни (67 %), 
а також осіб з інвалідністю (65 %) [3, с.54].   
Отримані результати свідчать про зростання ролі інститутів громадянського 
суспільства у реалізації ветеранської політики в Україні. Така динаміка 
демонструє поступову зміну балансів між державними та недержавними 
суб’єктами у сфері соціальної підтримки, де громадські ініціативи беруть на себе 
значну частину функцій, пов’язаних із наданням допомоги ветеранам та їхнім 
родинам. Збільшення частки організацій, орієнтованих на задоволення потреб 
військових і ветеранів, засвідчує не лише високий рівень суспільної солідарності, 
а й формування сталого громадського запиту на інституціоналізацію 
ветеранського руху як важливої складової системи національної безпеки та 
соціальної стабільності. 
Наразі, точно визначити кількість зареєстрованих ветеранських 
громадських організацій неможливо через відсутність відкритих реєстрів і 
системної статистики. Тому оцінка їх чисельності та ефективності здебільшого 
базується на даних соціологічних досліджень. За останніми даними, в Україні 
функціонує близько 1000 ветеранських організацій, із яких приблизно 50 
працюють на всеукраїнському рівні. Зокрема, у рамках дослідження «Організації 
громадянського суспільства, які працюють у ветеранській сфері» було 
зафіксовано 1066 організацій, 69 із яких не здійснювали активної діяльності. 
Висока чисельність таких об’єднань відображає одну з актуальних проблем 
55 
 
реінтеграції ветеранів – значна частина з них вважає, що їхні права недостатньо 
захищені на державному рівні [3, с.54].   
Показовими прикладами ефективної мережевої самоорганізації українських 
ветеранів виступають ГО «Рух ветеранів України», обласні координаційні спілки 
учасників АТО (36 спілок) та ГО «Простір можливостей» (21 організація). 
Ключовими напрямами їхньої співпраці з комунальними центрами допомоги 
ветеранам є надання медико-психологічної реабілітації, сприяння соціальній 
адаптації, підтримка працевлаштування та розвиток ветеранського 
підприємництва [3, с.55].   
На фоні щорічного зростання чисельності різних типів громадських 
об’єднань спостерігається й збільшення кількості благодійних та волонтерських 
організацій. Зокрема, станом на 1 січня 2023 р. їхня чисельність порівняно з 1 
січня 2022 р. зросла на 6 348 од., а у порівнянні з 1 січня 2014 р. — на 11 847 од. 
Оскільки волонтерська діяльність згідно зі статтею 1 Закону України «Про 
волонтерську діяльність» від 19 квітня 2011 р. № 3236‑VI є однією з форм 
благодійності, зростання кількості благодійних організацій за останні роки може 
опосередковано відображати й тенденцію до збільшення числа волонтерських 
організацій у той же період [3, с.55].   
У 2024–2025 рр. дані тенденції зберігають динаміку: кількість благодійних 
фондів у 2024 р. зросла на 965 організацій (приблизно на 4 %) порівняно з 
попереднім роком. Крім того, згідно з дослідженнями, у 2024 р. 86 % українців 
були залучені до благодійності, а середнього квартального розміру донату 
досягало близько 4 991 грн. Хоча конкретних загальнодержавних цифр щодо 
кількості волонтерських організацій за 2024‑2025 рр. недостатньо, ці показники 
свідчать про зростаючу активність суспільства в благодійно‑волонтерському 
секторі, що може вважатися непрямим індикатором збільшення волонтерських 
ініціатив [3, с.55]. 
В Україні поступово формується мережа ветеранських хабів, значна частина 
яких функціонує на обласному рівні, зокрема в Києві, Львові, Вінниці, Дніпрі та 
56 
 
інших регіонах. Для забезпечення більшого охоплення представників 
ветеранської спільноти застосовується практика мобільних офісів, що дозволяє 
надавати консультації та послуги безпосередньо у громадах. Згідно з матеріалами 
«Ветеранські простори України», підготовленими за підтримки Міжнародного 
фонду «Відродження», у 16 областях та місті Києві функціонують 28 
ветеранських просторів різних форматів. Значну підтримку у створенні та 
облаштуванні таких хабів надають органи місцевого самоврядування селищного 
та сільського рівня, інтегруючи простори при територіальних центрах соціального 
обслуговування. 
На регіональному рівні спостерігається динамічне зростання кількості хабів 
упродовж 2023–2025 років. Так, у Київській області станом на серпень 2024 р. 
відкрито 2 хаби у містах Бровари та Бориспіль, а станом на вересень 2025 р. їхня 
кількість зросла до 13. У Черкаській області на червень 2025 р. налічувалося вже 
57 ветеранських просторів у громадах. Крім того, у липні 2025 р. уряд ухвалив 
рішення про фінансування створення мережі сучасних ветеранських просторів у 7 
регіонах України з бюджетом понад 446 млн. грн, що свідчить про стратегічну 
підтримку цього напрямку на національному рівні [3, с.58]. 
Таким чином, ветеранські хаби виконують ключову роль у реінтеграції 
ветеранів у суспільство, забезпечуючи доступ до медико-психологічної 
реабілітації, соціальної адаптації, сприяння працевлаштуванню та розвитку 
ветеранського бізнесу. Розвиток мережі хабів демонструє ефективну співпрацю 
держави, місцевого самоврядування та громадянського суспільства, спрямовану 
на створення комплексної системи підтримки ветеранів на всіх рівнях — від 
локального до національного. 
За оцінкою експертів, ветеранські простори повинні виконувати роль 
платформ для налагодження комунікації всередині ветеранської спільноти та між 
ветеранами й представниками органів влади, зокрема фахівцями у сфері 
соціального обслуговування, закладів охорони здоров’я, центрів надання 
адміністративних послуг та інших державних і комунальних установ. Водночас 
57 
 
головна функція таких просторів полягає у сприянні комплексній реінтеграції 
ветеранів у мирне життя на всіх рівнях — у сім’ї, громаді та трудовому колективі. 
Важливим стимулом для активізації діяльності як ветеранських 
громадських організацій, так і інших структур, що працюють у сфері підтримки 
ветеранів, слід вважати Український ветеранський фонд (надалі – УВФ). УВФ діє 
як державна установа при Міністерство у справах ветеранів України, створена 
наказом № 164 від 22 липня 2021 р. на підставі постанови КМУ № 720 від 14 
липня 2021 р. і зареєстрована 2 лютого 2022 р. як неприбуткова бюджетна 
установа [50].  
Основні напрями діяльності УВФ: 
 УВФ проводить конкурсні програми для ветеранів‑підприємців, членів 
їхніх сімей і громадських організацій, що працюють із ветеранами. Наприклад, у 
2024 р. фонду було заплановано фінансування у розмірі 205 млн. грн. на 
підтримку ветеранського підприємництва та ГО;  
 у 2023 р. УВФ профінансовано ветеранські підприємницькі ініціативи на 
суму понад 187 млн. грн., з них близько 183 млн. грн. — у рамках проєкту 
«#ВАРТО»; 
 за майже два роки діяльності фондом підтримано 508 ветеранських 
ініціатив та проєктів громадських організацій; 
 у 2024 р. УВФ започаткував програму «Варто: Єднання 2.0» для ГО на 
освітні проєкти, де грантовий розмір становить від 500 тис. до 1 млн. грн.; 
 у 2025 р. УВФ запустив онлайн‑платформу «Кар’єра ветерана», яка 
допомагає ветеранам і ветеранамкам із адаптацією на цивільному ринку праці, 
створенням резюме, трансформацією військового досвіду в цивільні професії, 
навчанням, пошуком вакансій; 
 Фонд також підтримує інтеграцію ветеранів‑переселенців та їхніх родин 
на нових місцях проживання в умовах воєнного стану [50]. 
58 
 
Затверджена стратегія УВФ на 2025 рік визначає ключові напрями роботи 
до 2030 р.: відновлення добробуту ветеранів війни, осіб із особливими заслугами, 
учасників Революції Гідності, членів сімей загиблих та померлих захисників і 
захисниць України [50]. Основні показники діяльності УВФ представлено у 
Таблиці 2.1. 
Таблиця 2.1. 
Програми та ініціативи Українського ветеранського фонду  
за 2023- 2025 рр.[56] 
Кількість 
Назва програми / Період Обсяг 
Мета підтриманих проєктів 
ініціативи реалізації фінансування 
/ ініціатив 
Підтримка Частина з 508 
підприємницьких ветеранських 
#ВАРТО 2023 р. 183 млн. грн. 
ініціатив ветеранів проєктів у 2022–2023 
рр. 
Фінансування 
Дані по окремих 
Варто почати бізнес-ініціатив 
2024 р. 205 млн. грн. проєктах не 
власну справу ветеранів та членів 
деталізовані 
їхніх родин 
Підтримка ГО на 
0,5–1 млн. Ініціативи ГО у сфері 
Варто: Єднання 2.0 освітні проєкти, 2024 р. 
грн на проект підтримки ветеранів 
тренінги, навчання 
Сприяння - 
працевлаштуванню 
Онлайн-доступ для 
ветеранів, 
всіх ветеранів; 
Кар’єра ветерана переклад 
2025 р. кількість 
(онлайн‑платформа) військового 
користувачів не 
досвіду у цивільну 
обмежена 
професію, 
навчання, вакансії 
Психологічна та - 
Надання консультацій 
соціальна 
Гаряча лінія 2023– усім охочим 
підтримка 
кризової допомоги 2025 рр. ветеранам та членам 
ветеранів та їхніх 
родин 
родин 
Підтримка Інтеграція в нові - 
ветеранів- громади, допомога 
2023– Охоплено тисячі 
переселенців з житлом та 
2025 рр. переселенців 
соціальними 
послугами 
 
Деякі громади та регіони показують гарний приклад взаємодії на рівні 
державному та місцевому рівнях. Так, наприклад прифронтова Херсонська 
59 
 
область область є одним із лідерів по кількості запущених Єдиних ветеранських 
вікон в ЦНАПах. Із 17 ЦНАПів ЄВВ працює у 16, планується відкриття 17-го в 
одній із громад. Надається 19 послуг для ветеранів. Крім того, доступність до 
адмінпослуг забезпечена за рахунок мобільних офісів ЦНАП. Також Херсонщина 
долучена до проекту безоплатного протезування ветеранів. Вже 10 
стоматологічних клінік уклали договори з НСЗУ та наразі йде підготовка до 
реалізації рішення Уряду про безоплатне лікування зу бів (Міністерство у справах 
ветеранів України) [3, с.59]. 
Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій є прикладом того, 
як місцева влада може ефективно підтримувати ветеранів та їхні родини після 
повернення з війни. Створений у 2016 році як комунальне підприємство, центр 
зосереджує зусилля на комплексному супроводі військовослужбовців, які 
потребують не лише формального оформлення статусу, а й повноцінної адаптації 
до цивільного життя. На місцевому рівні ключову роль у комплексній підтримці 
відіграють спеціалізовані служби. У Львові таким прикладом є Львівський центр 
надання послуг учасникам бойових дій, заснований у 2016 році як комунальне 
підприємство. Центр реалізує мульти­дисциплінарний підхід до підтримки 
ветеранів, що охоплює такі ключові напрями. 
1. Юридично-правова підтримка. 
   Центр консультує ветеранів з питань отримання статусу учасника бойових 
дій, оформлення пільг, соціальних гарантій, виконує супровід оформлення 
документів, надає допомогу щодо звернень до органів влади. Цей напрям 
дозволяє зменшити адміністративні бар’єри для ветеранів й пришвидшити 
отримання належних прав. 
2. Соціальна та психологічна допомога, що включає надання консультацій із 
працевлаштування, допомога сім’ям військових, які загинули або зникли безвісти, 
координація волонтерських та громадських ініціатив.  
3. Реабілітація та адаптація - координація напрямків реабілітації, лікування, 
допомога зорієнтуватись у системі медичних та реабілітаційних послуг.  
60 
 
4. Працевлаштування та інтеграція в суспільство через допомогу з пошуком 
роботи, консультації для переходу на цивільні професії, координацію з 
громадськими організаціями.  
5. Координація волонтерських та громадських ініціатив. 
   Центр виступає платформою, яка об’єднує ветеранські, волонтерські, 
громадські організації у Львові, що дозволяє уникнути дублювання зусиль, 
забезпечити кращу комунікацію та ефективність підтримки. 
За останні роки діяльність Центру розширилася — відкриваються нові 
локації у Львові, вдосконалюються інструменти комунікації, зокрема онлайн-
ресурси та інформаційні портали для ветеранів. Це підсилює доступність послуг і 
дозволяє охоплювати більшу кількість людей. Центр демонструє, що успішна 
підтримка ветеранів — це постійний супровід, який враховує юридичні, соціальні, 
психологічні та професійні потреби. Такий підхід сприяє не лише захисту прав 
військових, а й їхній повноцінній інтеграції в громаду та поверненню до 
активного життя. 
Результати проведеного дослідження засвідчують, що у сучасних умовах 
значна частина завдань щодо підтримки ветеранів поступово переходить до 
громадянського суспільства, яке виступає активним суб’єктом формування та 
реалізації ветеранської політики. Водночас, спостерігається недостатня 
координованість дій державних інституцій і громадських організацій, що 
ускладнює формування цілісної системи реабілітаційної та соціальної підтримки. 
Наслідком цього є дублювання заходів, нечіткість механізмів реалізації програм і 
нераціональне використання ресурсів, що знижує результативність допомоги 
ветеранам. Отже, формування ефективної моделі підтримки потребує 
інституційного зміцнення, запровадження єдиних методичних стандартів та 
системної взаємодії між усіма суб’єктами, залученими до реалізації політики у 
сфері ветеранських справ. 
 
  
61 
 
2.3. Проблеми та бар’єри успішної реінтеграції ветеранів згідно опитувань 
військовослужбовців  
 
 
У попередніх розділах нашого дослідження було розглянуто діяльність 
державних інституцій, громадських об’єднань та приватних ініціатив, спрямовану 
на забезпечення ефективної реінтеграції ветеранів у цивільне життя. Водночас, з 
огляду на те, що процес реінтеграції є двостороннім і потребує активної участі як 
держави та суспільства, так і самих ветеранів, ключовим індикатором його 
результативності виступає рівень задоволеності ветеранів якістю наданих послуг і 
умовами повернення до повноцінної соціальної взаємодії. З цією метою у 
подальшому проаналізуємо результати опитування, проведеного Українським 
ветеранським фондом, що дозволяє оцінити ефективність реалізованих заходів 
крізь призму досвіду та потреб цільової групи та опитування, проведеного 
Міжнародною організацією з міграції. 
Перш за все, важливо розуміти які потреби є у ветеранів. Згідно з даними 
шостого онлайн-опитування, проведеного Українським ветеранським фондом у 
жовтні – листопаді 2024 р., чинні військовослужбовці і військовослужбовиці та 
ветерани і ветеранки, які брали участь в опитуванні, вказують на значну 
ймовірність виникнення таких проблем після повернення з війни:  
 зловживання алкоголем і наркотиками (дуже ймовірно – 43 %, скоріше 
ймовірно – 31 %);  
 відсутність роботи (дуже ймовірно – 52 %, скоріше ймовірно – 29 %);  
 конфлікти в родині (дуже ймовірно – 42 %, скоріше ймовірно – 35 %);  
 психоемоційна нестабільність (дуже ймовірно – 53 %, скоріше ймовірно – 33 
%);  
 відсутність інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з 
інвалідністю (дуже ймовірно – 56 %, скоріше ймовірно – 27 %);  
 нерозуміння суспільства (дуже ймовірно – 59 %, скоріше ймовірно – 30 %);  
 проблеми з фізичним здоров’ям та отриманням медичної допомоги (дуже 
ймовірно – 57 %, скоріше ймовірно – 33 %) [48, c.17]. 
62 
 
Результати щорічного анонімного онлайн-опитування, яке Український 
ветеранський фонд проводив 15 – 25 січня 2024 р. серед ветеранів і чинних 
військовослужбовців, свідчать про важливість розв’язання соціальних питань. 
Так, з-поміж опитаних демобілізованих військовослужбовців 56,2 % зазначили, 
що потребують фінансової підтримки; 52,4 % – зміцнення здоров’я; 29,2 % – 
придбання житла; 27,2 % – інвестицій у їхню підприємницьку діяльність; 26,7 % – 
покращення житлових умов; 26,1 % – освіти; 24,1 % – працевлаштування; 22,6 % 
– психологічної підтримки; 2,6 % – відновлення житла (рис. 2.3) [48, c,17]. 
 
 
Рис. 2.3. Потреби ветеранів [48, c.17]. 
 
 Подібну структуру потреб мають і чинні військові. Зокрема, 37,7 % з них 
зазначили, що потребують фінансових виплат; 37,5 % – матеріальної допомоги; 
34,8 % – психологічної допомоги; 33 % – підтримки родини; 30,8% – 
інформаційної допомоги щодо наявних програм; 26,4 % – юридичних 
консультацій; 10,7 % – ремонту чи відбудови житла; 8,5 % – забезпечення 
медикаментами [48, c.17]. 
Важливим чинником ефективності процесу реінтеграції є наявність 
узгодженого бачення його змісту та меж між ключовими суб’єктами — державою, 
місцевими громадами та самими військовослужбовцями, що повертаються до 
цивільного життя. У попередніх розділах нами було визначено офіційні 
тлумачення категорії «реінтеграція», що відображають нормативно-правові 
63 
 
підходи та інституційне розуміння її завершеності. Однак реальний зміст цього 
процесу значною мірою розкривається через досвід і очікування самих ветеранів, 
для яких повернення до мирного соціального простору має не лише правовий, а й 
глибоко особистісний, психологічний і соціокультурний вимір. Тому дослідимо 
погляди військових на розуміння цього процесу. 
Хоча не всі ветерани та ветеранки, які брали участь у фокус-групах, 
оцінюють свій процес реінтеграції як успішний або завершений, більшість 
погоджується, що він має розпочинатися ще до закінчення служби. Зокрема, деякі 
учасники вважають, що підготовка до повернення у цивільне життя повинна 
стартувати приблизно за три місяці до демобілізації. На цьому етапі важливо 
проводити інформування та планування подальшого періоду реінтеграції, аби 
військові чітко розуміли, що після завершення служби існує структурована 
система підтримки та заходів для їхнього повернення до цивільного життя. 
Разом із тим ветерани та ветеранки зазначають, що повне відновлення 
цивільного способу життя для військових майже неможливе: “Боєць 
реінтегрувався не тоді, коли він не кричить уві сні, тому що ми таке можемо 
робити. І не тоді,коли він там ну став якимось лапочкою — ми ніколи вже 
лапочками не будемо. Боєць інтегрувався тоді, коли він активно приймає участь 
в розвитку саме свого ближнього середовища. Тобто, коли він … проактивний, 
коли він шукає, що зробити, де зробити, коли він працевлаштований, якщо він не 
хоче своє щось робити” (ветеран, Р6ФГ4). [32, c,18]. 
На думку ветеранів, цей процес слід будувати з акцентом на визнання 
унікального досвіду військових та ефективне використання набутого ними 
професійного й життєвого досвіду, а не на підгонку під загальноприйняті цивільні 
стандарти. Ветерани та ветеранки загалом уявляють реінтеграційні заходи як 
можливість реалізуватися на рівних із цивільними громадянами, використовуючи 
власні навички та потенціал. 
Хоча більшість опитаних вважали основну відповідальність за реінтеграцію 
своєю, вони також усвідомлювали значний вплив інших соціальних суб’єктів на 
цей процес. Особливе значення, за словами респондентів і респонденток, має 
64 
 
сім’я: близькі люди після завершення служби виконують роль підтримки та 
стимулу для відновлення. Водночас ветерани та ветеранки відзначали, що у 
сімейних відносинах можуть виникати складнощі, які важко подолати, і не завжди 
родини витримують ці випробування — іноді вони призводять до розпаду: “На 
жаль, це може бути як і ключовим позитивом, так і ключовим негативом. У 90% 
випадків родин допомагає, але все-таки є може тих 10 чи 5%, от коли, 
наприклад, наречена покидає свого хлопця, тому щ він став інвалідом, або там 
навіть такий приклад недалекий — батьки відмовились від сина. У таких 
випадках воно взагалі с тає ще гірше. Людині було б легше, якби вона було сама” 
(ветеран, Р3ФГ2). [32, c,20]. 
Роль держави полягає не лише у розробці спеціальних політик реінтеграції 
ветеранів та ветеранок, а й у їхньому впровадженні, що може слугувати 
прикладом для приватного сектору. Учасники дослідження також відзначали, що 
після повернення з фронту багато ветеранів можуть потребувати зміни місця 
роботи, і для цього критично важлива перекваліфікація, яку, на їхню думку, 
повинна забезпечувати саме держава. 
Варто підкреслити, що досвід взаємодії ветеранів із представниками 
державних органів формує їхнє загальне ставлення до держави, тож саме цей 
рівень комунікації є надзвичайно важливим для встановлення довіри до 
державного апарату. Майже всі учасники дослідження мали негативний досвід 
такої взаємодії. Відповідно, у фокус-групах переважали коментарі, що 
висловлювали критику на адресу держави: від патерналістського підходу до 
соціальної політики та байдужості до колишніх військових після завершення 
служби, до неефективного розподілу функцій між інституціями, бюрократизації, 
застарілості системи та відсутності справедливого ставлення. 
Деякі ветерани та ветеранки також наголошували, що наслідком 
неефективної державної ветеранської політики може ставати протиставлення 
цивільного населення та ветеранів, що потенційно створює ризики соціальних 
конфліктів. 
65 
 
Стосовно проінформованості, то ветерани та ветеранки, які брали участь у 
дослідженні, добре обізнані щодо державних пільг та програм, спрямованих на 
їхню реінтеграцію. Вони згадували про державні гранти, програми реабілітації, 
психологічної та юридичної допомоги та інші форми підтримки. Разом із тим, 
деякі з опитаних вважають частину програм неефективними. Зокрема, критику 
викликають гранти з надто складними умовами або ті, що недоступні для всіх 
ветеранів-підприємців. Також респонденти зазначали про низьку ефективність 
послуг психологічної та юридичної підтримки, що частково зумовлено 
негативним досвідом взаємодії з окремими фахівцями, який формує загальне 
сприйняття цих послуг як непродуктивних. Не менш важливим фактором є 
недостатня поінформованість ветеранів про реальні можливості програм, що 
призводить до нереалістичних очікувань. 
На думку респондентів, неефективність державної політики реінтеграції 
пояснюється, серед іншого, застарілими підходами до повернення військових у 
цивільне життя, що відображено у законодавстві, а також відсутністю у держави 
достатньої фінансової та кадрової спроможності забезпечити всіх ветеранів 
повним спектром послуг. Водночас серед опитаних були ті, хто отримав якісну 
допомогу: ефективні послуги реабілітації, фінансову підтримку чи консультації. 
Вони пояснюють свій позитивний досвід існуванням установ і фахівців, які 
справді докладають зусиль для підтримки ветеранів. Деякі респонденти 
позитивно відзначали зростання можливостей для реабілітації чи перекваліфікації 
у їхніх населених пунктах, особливо у містах. 
Загалом, за ставленням до пільг ветерани та ветеранки поділилися на дві 
групи: одні вважають, що пільги слід удосконалювати та розширювати, зокрема 
збільшуючи щорічні виплати, а інші мають більш критичне ставлення, оцінюючи 
програми як недостатні для задоволення реальних потреб. 
Респонденти та респондентки часто згадували про проєкт «Помічник 
ветерана». Дехто відзначав, що супровід з боку державного представника значно 
полегшує процес реінтеграції, особливо у взаємодії з державними інституціями. 
Водночас інші висловлювали розчарування тим, що на момент інтерв’ю проєкт не 
66 
 
був належним чином реалізований і фактично перебував на паузі. Крім того, 
учасники дослідження висловлювали критичні зауваження щодо цієї 
ініціативи:“Але, знаючи, як це відбувається на периферії (а ми ж зараз розуміємо, 
що багато ветеранів вони з периферії, і розуміючи, яка це буде якість послуг, то 
[помічники ветерана] — це просто знущання. Тому що там і емоційно незрілі 
люди перебувають, яким важко розібратися з своїми відчуттями з ПТСР і так 
далі, і соціальні працівники такого ж плюс-мінус віку. Можливо, ще їхні знайомі, 
родичі, перед якими буде стидно, некомфортно показувати свої проблеми і це 
потім буде впливати на якісь плітки, миття брудної білизни і так далі” 
(ветеранка, Р5ФГ1). [32, c,24]. 
Що стосується установ, які надають послуги ветеранам та ветеранам, 
зокрема центрів зайнятості, територіальних центрів комплектування та соціальної 
підтримки, госпіталів і відділень соціальних служб, - респонденти та 
респондентки зазначали, що вони часто фізично не є інклюзивними: «Там, 
наприклад, є соціальна служба по захисту [людей з інвалідністю], вона 
знаходиться в будівлі на четвертому поверсі, а ліфту немає” (ветеран, Р5ФГ2). 
[32, c.23]. 
Ветерани та ветеранки оцінюють процедури отримання послуг у таких 
установах як надмірно бюрократизовані та складні, що робить їх додатково 
психологічно неінклюзивними. Для осіб, які щойно повернулися з фронту, 
проходження цих процедур часто сприймається як «випробування гідності». Крім 
того, державні інституції, що займаються реінтеграцією ветеранів та ветеранок, 
виявляються гендерно неінклюзивними, тобто не пристосованими до потреб 
жінок: “І ця проблема ну досі в реабілітаційних центрах є, тому що вони часто 
забувають про те, що до них можуть приїхати жінки на реабілітацію” 
(Р6ФГ0.1, ветеранка) [32, c.22]. 
Ветерани та ветеранки часто стикаються з нетактовною та непрофесійною 
поведінкою державних працівників, що змушує їх уникати установ і формує 
недовіру до держави: “То після приходу до такого соціального працівника за 
пільгами дуже багато військовослужбовців відмовляється загалом від отримання 
67 
 
пільг чи будь-якої допомоги. Навіть якщо в них зруйноване житло, їх 
пропускають через 10 кіл пекла. В принципі, ось ця логіка Радянського союзу, вона 
була зроблена для того, щоб поки [людина] там розбирається, держава 
економила гроші, бо багато людей відмовляються від пільг. Цього бути не має, 
тому що в моєї сестри чоловік не звертався за виплатою по пораненню, бо в 
нього не було морального ресурсу терпіти приниження” (ветеранка, Р5ФГ1). [32, 
c.26]. 
Ветерани та ветеранки відзначають нерівномірність реалізації ветеранської 
політики на місцевому рівні: у деяких містах, як Тернопіль, спостерігається 
покращення послуг і зростання можливостей, тоді як у менших населених 
пунктах послуги обмежені через брак фінансування та фахівців, а комунікація 
Міністерства ветеранів з місцевою владою часто недостатня, що призводить до 
дебалансування політики. Водночас у великих містах, зокрема Києві, державні 
службовці демонструють кращу підготовленість до взаємодії з ветеранами: 
“Соцзахист київський топовий, але жашківський — це треба мати залізні нерви, 
бо ти приходиш і там люди остервинілі, нібито заходиш в брудному взутті до 
них додому. Треба просто забороняти цим людям виходити і комунікувати з ким-
небудь, тому що це токсичні люди, які травмують ветерана” (ветеранка, Р5Ф1). 
[32, c.27]. 
Майже всі опитані підкреслюють значення ветеранської спільноти для 
успішної реінтеграції у цивільне життя. Побратими та посестри підтримують одне 
одного на різних рівнях: надають психологічну допомогу, консультують щодо 
реабілітації та бюрократичних процедур, допомагають формувати соціальні 
мережі, спільно розвивають бізнес або сприяють працевлаштуванню. 
Що стосується ролі суспільства загалом, респонденти зазначають, що воно 
може створювати значні перепони: нерозуміння та стигматизація ветеранів і 
ветеранок залишаються одними з головних викликів при поверненні до 
цивільного життя. Тому ветерани вбачають основну відповідальність суспільства 
у створенні сприятливих умов, прояві поваги, розуміння та прийняття: “А з боку 
68 
 
суспільства, так як я вже говорив, треба просто, щоб суспільство почало 
ставитися до тебе як до свого” (ветеран, Р3ФГ2) [32, c.27]. 
Негативний досвід взаємодії ветеранів із державними інституціями знижує їхню 
довіру до держави та суспільства, призводить до відмови від підтримки та може 
спричиняти соціальні проблеми й залежності. Основним викликом у реінтеграції 
респонденти називають байдужість держави, яка проявляється в недостатній увазі до 
повернення військових у цивільне життя: “Так мені за ці всі роки ніхто ніколи і не 
подзвонив, і не спитав, чи тобі допомогти, чи не допомогти. Розумієте, то є 
проблема” (ветеран, Р5ФГ5). [32, c.26]. 
Ветерани та ветеранки вважають порушення їхніх прав серйозним викликом 
і часто не знають, куди звертатися у разі невиконання державними інституціями 
своїх обов’язків або прояву неповаги: “І саме головне знаєте, що я стикнувся вот 
на всьому шляху реалізації своїх ветеранських прав, — стикаєшся часто з 
порушеннями, відмовами. І найбільша проблема — немає кому поскаржитися і 
немає до кого звернутися, що твої права як ветерана порушено. Чесно вам скажу 
ні міністерства ветеранів це не зробить, ні органи державної влади не зробить. 
Взагалі не існує ніякої відповідальності за те, що ветерана, вибачте за слово, 
футболять” (ветеран, Р1ФГ4) [32, c.23]. 
Ще одним ключовим викликом у реінтеграції ветеранів та ветеранок є 
недостатня доступність інформації: після завершення служби вони часто 
відчували дезорієнтацію і не знали, куди звертатися по допомогу та які кроки 
робити далі: “... перший час інформації не вистачає, ти просто не знаєш, що 
робити, куди звернутися” (ветеран, Р3ФГ3); “Це є проблема головна реінтеграції 
— інформації 0” (ветеран, Р6ФГ4) [32, c.25]. 
Згідно з даними дослідження, проведеного восени 2023 р., ветерани 
оцінюють можливості отримання юридичної допомоги як недостатні, особливо 
щодо роз’яснення їхніх прав і доступу до соціальних послуг. Наприклад, багато 
ветеранів не знають, що мають право на компенсацію від Міністерства соціальної 
політики за некваліфікований догляд, що дозволяє сім’ї потерпілого звернутися 
по відповідні виплати. Попри те, що юридична підтримка для близько третини 
69 
 
опитаних не є пріоритетною, майже половина респондентів (46,8 %) оцінює її стан 
негативно. Інформаційно-консультаційна підтримка не актуальна для 24 % 
опитаних, при цьому 44,6 % також негативно оцінюють організацію таких послуг. 
Проблеми з доступом до інформації спостерігаються й на інших етапах 
реінтеграції. Так, за результатами опитування УВФ, оприлюдненого в січні 
2024 р. , понад дві третини ветеранів (67,5 %) не знають про існування державних 
програм навчання та перепідготовки після звільнення з військової служби [48, 
c.18]. 
Останнім ключовим викликом, на який наголошували респонденти, є 
стигматизація ветеранів та ветеранок, особливо тих із помітними фізичними 
ушкодженнями або психологічними травмами. Упереджене ставлення 
проявляється як з боку державних інституцій, так і суспільства загалом, що 
суттєво ускладнює їхню реадаптацію до цивільного життя. Ветерани та ветеранки 
підкреслюють необхідність спеціальних заходів, спрямованих на підвищення 
суспільного статусу військових і сприяння взаєморозумінню між військовими та 
цивільними: “Тобто хочеться розуміти, що тебе чекають, що від тебе не 
будуть шарахатися. Військовослужбовці, які списуються, — це такі самі люди” 
(ветеранка, Р3ФГ1); “Навіть якщо в тебе є якісь фізичні травмування, ти не 
стаєш іншою людиною. Ну плюс-мінус ти стаєш іншою людиною лише тоді, коли 
суспільство до тебе відноситься як до особливого. Ветерани, їм потрібна повага, 
їм потрібна розуміння від суспільства, котре не приймало участі [у бойових 
діях]” (ветеранка, Р3ФГ1) [32, c.25]. 
Підсумовуючи результати дослідження, слід констатувати суттєвий розрив 
між формально задекларованою роллю держави у процесі реінтеграції ветеранів 
та ветеранок, визначеною у теоретичній частині, та її реальним сприйняттям 
безпосередніми адресатами цієї політики. Незважаючи на активне реформування 
ветеранської політики в Україні, більшість респондентів повідомляє про 
негативний досвід взаємодії з державними структурами. Серед ключових проблем 
вони виділяють байдужість і пасивність представників державних органів, 
порушення прав ветеранів, обмежену доступність інформації щодо пільг та 
70 
 
послуг, а також упереджене ставлення суспільства й державних службовців до 
колишніх військових. 
Водночас, навіть у світлі критичних оцінок, більшість учасників 
дослідження вважають державу основним суб’єктом реінтеграції, покликаним 
забезпечувати комплексні можливості на всіх етапах повернення військових до 
цивільного життя. Респонденти підкреслюють, що ефективність цього процесу 
значною мірою залежить від цілісності державної політики та здатності 
державних органів координувати діяльність інших інституцій, включно з 
місцевою владою, соціальними службами та громадськими організаціями. 
Разом із тим, для досягнення очікуваного рівня ефективності участі держави 
необхідне подальше вдосконалення механізмів реалізації ветеранської політики. 
Це включає покращення комунікації між центральними та місцевими органами 
влади, підвищення доступності інформації для ветеранів, забезпечення 
інклюзивності та професійності державних послуг, а також активне подолання 
упереджень і стереотипів щодо колишніх військових. Лише комплексний підхід, 
що враховує як формальні, так і соціальні аспекти взаємодії, здатен зменшити 
наявні бар’єри та підвищити рівень довіри ветеранів до держави, що є критично 
важливим для успішної реінтеграції у цивільне життя. 
Отже, на підставі проведеного дослідження ефективності процесу 
реінтеграції ветеранів, маємо підстави акцентувати свою увагу на таких 
проблемах. 
1. Розрив між декларативною політикою та реальним станом 
реінтеграції. Існує суттєвий розрив між формально задекларованою роллю 
держави у ветеранській політиці та її сприйняттям ветеранами. Попри 
реформування системи, більшість ветеранів повідомляють про негативний досвід 
взаємодії з державними структурами, зокрема байдужість, порушення прав, 
обмежений доступ до інформації та упереджене ставлення. 
2. Координаційні проблеми між державними та місцевими установами. 
Система підтримки ветеранів підпорядковується Міністерству у справах ветеранів 
війни, але значна частина повноважень делегована місцевим органам влади, які 
71 
 
мають різні фінансові й кадрові спроможності. Недостатня координація створює 
ризики у забезпеченні безбар’єрного простору та комплексної реінтеграції 
ветеранів. 
3. Роль громадянського суспільства та волонтерських ініціатив. 
Волонтерський рух та громадянські організації суттєво підтримують процес 
повернення ветеранів до цивільного життя. Проте, без модернізації медичної, 
реабілітаційної та освітньої інфраструктури, а також адаптації робочих місць під 
потреби людей з інвалідністю, ця підтримка є недостатньою. 
4. Соціальна та психологічна реінтеграція. Інтеграція ветеранів змінює 
соціальну структуру та методи управління в суспільстві. Ветеранська спільнота 
потребує спеціальної уваги держави і суспільства протягом перехідного періоду. 
Відсутність інклюзивної підтримки може призвести до соціального відчуження, 
деструктивної поведінки та погіршення психоемоційного стану ветеранів. 
5. Працевлаштування та економічна адаптація. Масове повернення 
демобілізованих військових стане випробуванням для ринку праці. Велика 
частина мобілізованих працювала на некваліфікованих або сезонних роботах, що 
ускладнює їх працевлаштування після служби. Відсутність програм 
перекваліфікації та підтримки підприємницької діяльності підвищує ризик 
безробіття, зниження доходів та девіантної поведінки. 
6. Соціальна підтримка та гідний рівень життя. Необхідне впровадження 
комплексних систем соціального забезпечення, які включають матеріальну 
допомогу, житлові програми, доступ до соціальних послуг та підтримку родин 
ветеранів. Забезпечення гідного рівня життя сприятиме активній реінтеграції 
ветеранів. 
7. Гендерні аспекти реінтеграції. Жінки-ветеранки стикаються з 
унікальними викликами: репродуктивне здоров’я, баланс соціальних ролей, 
соціальна стигматизація. Необхідно розробити спеціалізовані програми, які 
враховують гендерні потреби та забезпечують підтримку у сім’ї й суспільстві. 
8. Освіта, самореалізація та громадська активність. Підтримка 
самореалізації ветеранів через освіту, підприємництво, громадянську та 
72 
 
культурну активність є ключовою для успішної реінтеграції. Мережі 
неформальної освіти можуть швидко задовольняти специфічні потреби ветеранів 
щодо економічної, комунікативної та політичної адаптації. 
9. Недостатність ресурсів та кваліфікованих спеціалістів. Спостерігається 
нестача фахівців із психологічної підтримки, реабілітологів та консультантів. 
Масове повернення демобілізованих потребує цілісного, інклюзивного та 
диференційованого підходу до психосоціальної підтримки та охорони психічного 
здоров’я. 
10. Необхідність цілісної державної політики. Відсутній системний підхід і 
координація всіх залучених сторін: держави, бізнесу, громадських організацій. 
Потрібна розробка комплексної державної стратегії, що інтегрує національні, 
регіональні та місцеві заходи для ефективної соціальної та економічної 
реінтеграції ветеранів. 
11. Основні ризики у разі недооцінки проблем. Соціальні: погіршення 
згуртованості суспільства, розвиток девіантної поведінки, соціальне відчуження. 
Економічні: безробіття, зниження трудового потенціалу, розвиток тіньової 
зайнятості, зростання навантаження на бюджети.  Психологічні: поширення 
стресових та травматичних розладів серед ветеранів і членів їхніх родин. 
Отже, ветеранська політика в Україні потребує комплексного та цілісного 
підходу, який враховує соціальні, економічні, психологічні та гендерні аспекти 
реінтеграції ветеранів. Для успішного повернення військових у цивільне життя 
необхідне посилення координації держави, модернізація інфраструктури 
підтримки та активна участь суспільства. Недооцінка цих викликів може 
призвести до серйозних соціальних і економічних ризиків для всієї країни. 
  
73 
 
РОЗДІЛ 3  
ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 
(НА ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ) 
 
3.1. Стан процесу реінтеграції ветеранів у м. Черкаси та Черкаській 
області за 2023–2025 рр. 
 
Як було визначено нами у попередніх розділах дослідження, реінтеграція 
ветеранів війни є багатовимірним соціально-інституційним викликом, що включає 
медичну, психологічну, економічну та соціальну компоненти. Для системи 
підтримки в м. Черкаси та Черкаській області важливо зрозуміти, чи відповідає 
наявна інфраструктура та діяльність громадських організацій реальним потребам 
ветеранів. Також необхідно оцінити, чи можуть ці послуги працювати стабільно й 
після завершення війни. 
Метою дослідження є оцінка, як працюють місцеві інституції та сервіси для 
ветеранів, яку роль у цьому відіграють громадські організації та наскільки 
доступна і якісна аналітична інформація про реінтеграцію ветеранів у регіоні в 
2023–2025 роках. Дослідження спирається на системний аналіз офіційних джерел 
(регуляторні документи, публікації Черкаської ОВА та Черкаської міської ради), 
аналітичних звітів фондів, публікацій громадських організацій та відкритих 
матеріалів місцевих інформаційних ресурсів за 2023–2025 рр.  
1. Організація мережі місцевих інституцій в Черкаській області. 
В регіоні сформовано багатоінституційну модель, до якої входять Черкаська 
обласна військова адміністрація (ОВА), органи місцевого самоврядування (міська 
рада м. Черкаси; ОТГ області), департаменти соціальної політики, а також 
локальні громадські об’єднання і благодійні фонди. Черкаська ОВА ініціювала 
регіональну «Платформу ветерана», що виступає координаційним майданчиком 
для створення ветеранських просторів і програм супроводу [63, 3]. На міському 
рівні у м. Черкаси при центрах соціальних послуг діють ветеранські простори, які 
74 
 
забезпечують безпосередній зв’язок ветерана із системою соціальних сервісів  
[61]. 
Черкаською ОВА (Управління з питань ветеранської політики) ініційовано 
регіональну «Платформу ветерана: Черкаський вимір», здійснюється координація 
створення ветеранських просторів та програм супроводу  ветеранів (розробка 
посади фахівців з роботи з ветеранами, інтеграція з місцевими ОТГ) [63]. 
У м. Черкаси створено ветеранські простори при Департаменті соціальної 
політики, що забезпечують доступ до консультацій, психологічної підтримки, 
координацію з центром зайнятості. Відкрито ветеранський простір (жовтень 
2024). 
2. Послуги для забезпечення потреб ветеранів.  
Станом на 2024-2025 рр. в м.Черкасах та області функціонують такі  
ініціативи:  
 ветеранські простори  (хаби). У регіоні відкрито велику мережу 
ветеранських просторів -  в офіційних повідомленнях Черкаської ОВА вказано 
про понад 50–55 ветеранських просторів  у громадах області та створення 
обласного простору «ВЕТЕРАН ПРО» в Черкасах. Це дає основу для 
локалізованого доступу до консультацій, соціальних послуг, груп підтримки; 
 реабілітація. У Черкасах відкрито реабілітаційні центри для військових і 
ветеранів, де надаються безоплатні послуги фізичної реабілітації та оздоровлення 
[62]; 
 психологічна підтримка. Громадські організації та ветеранські спільноти 
забезпечують індивідуальні і групові консультації та телефони довіри, що має 
важливе значення для первинної психологічної допомоги [63]; 
 професійна адаптація і працевлаштування - співпраця з центром 
зайнятості, Українським ветеранським фондом (грантові ініціативи та тренінги), 
проведення тренінгів [63].  
3. Підготовка фахівців з супроводу ветеранів.  
Регіональний аналіз показує, що підготовка фахівців супроводу ветеранів у 
м. Черкаси та Черкаській області здійснювалася у кількох основних форматах: 
75 
 
короткотермінові інтенсиви, освітні програми у закладах вищої освіти, а також 
державні кадрові ініціативи, які реалізує Міністерство у справах ветеранів 
України. Так, у 2024 р. було реалізовано освітню ініціативу - шестиденний 
офлайн курс у Центрі «Простір можливостей», у межах якого 32 фахівця 
супроводу проходили практичну підготовку, що включала опрацювання кейсів, 
тренінги з кризового консультування та вивчення алгоритмів координації 
соціальних послуг [64]. У квітні 2025 р. за підтримки Черкаської обласної 
військової адміністрації було організовано інтенсивне навчання для фахівців 
супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб. У ньому взяли участь 21 
спеціаліст, які пройшли тренінг із кейс-менеджменту, соціально-правового 
захисту та психологічної підтримки ветеранів  [64]. 
Одночасно, в Черкаській області впроваджено державну кадрову програму 
відбору фахівців супроводу ветеранів через платформу e-Veteran, ініційовану 
Міністерством у справах ветеранів України. Вона передбачає не лише відбір 
кандидатів, а й подальше їх навчання відповідно до оновленого професійного 
стандарту «Фахівець із супроводу ветеранів війни та членів їхніх сімей» [64]. 
Діяльність закладів вищої освіти є ключовою складовою освітньої 
інфраструктури регіону. Зокрема, Черкаським державним технологічним 
університетом та Уманським державним педагогічним університетом 
запроваджено курси підвищення кваліфікації та мікрокваліфікаційні програми для 
спеціалістів соціальної сфери, спрямовані на підготовку кадрів із 
компетентностями у сфері супроводу ветеранів [65]. 
Узагальнені дані про реалізовані проєкти свідчать про стабільну динаміку 
розвитку кадрового потенціалу у сфері ветеранської підтримки. Протягом 2023–
2025 рр. у межах навчальних заходів у Черкасах і на території області пройшли 
підготовку щонайменше 50–60 осіб, які отримали базові навички супроводу 
ветеранів. Програми включали як теоретичні блоки, так і практичні тренінги з 
кейс-менеджменту, кризового реагування, роботи з родинами 
військовослужбовців (результати узагальнено у таблиці 3.1). 
 
76 
 
Таблиця 3.1. 
Показники проведених освітніх ініціатив за 2024-2025 р.   
№ Організація- Місце і дата Кількість 
Проект Характеристика 
з/п виконавець проведення учасників 
1. Інтенсивне Короткотривалий 
навчання для інтенсив з кейс-
Черкаська 
фахівців менеджменту, 
обласна 
супроводу соціально-
військова м.Черкаси, 
(локальний правового 
адміністрація квітень 21 
інтенсив) супроводу та 
(ОВА) та  2025 р. 
психологічної 
місцеві 
підтримки для 
партнери 
фахівців 
супроводу 
2. 6-денний офлайн 6-денний 
курс для фахівців практичний 
(Центр «Простір курс/модуль з 
Центр 
можливостей») алгоритмів 
«Простір м. Черкаси, 
супроводу 
можливостей»,  Черкаська 
ветеранів, 32 
місцеві область, 2024-
практичними 
ветеранські 2025 рр. 
сесіями та 
хаби 
соціально-
правовими 
консультаціями. 
3. Відбір та кадрові Електронний 
ініціативи відбір кандидатів 
Мінветеранів  на посади фахівців 
(e-Veteran) супроводу через 
Міністерство у Національний, 
платформу e-
справах місцевий 
Veteran; подальша - 
ветеранів рівні, 
сертифікація та 
України 2025 р. 
навчання 
відповідно до 
професійного 
стандарту. 
4. Освітні програми Мікрокваліфікації 
(мікрокваліфікації) та програми 
у регіональних підвищення 
ЗВО кваліфікації для 
фахівців м. Черкаси, 
ЧДТУ, УДПУ - 
супроводу м.Умань 
ветеранів, 
академічна 
компонента 
підготовки кадрів. 
 
77 
 
Наявність ініціатив на рівні вищих навчальних закладів свідчить про 
формування стійкого освітнього середовища для розвитку даної професії. 
Водночас, не зважаючи на позитивну динаміку, спостерігається фрагментарність 
підготовки, що зумовлює потребу у стандартизації програм, створенні єдиної 
системи сертифікації та формуванні регіонального реєстру фахівців супроводу.   
4. Недоліки системи реінтеграції. 
Інформаційна система Черкаської області є фрагментованою через 
відсутність централізованого обліку та уніфікованих показників реінтеграції 
ветеранів у громадах Черкащини, що ускладнює оцінку ефективності програм та 
планування ресурсів. Так, відсутні або фрагментарні дані щодо реінтеграції 
ветеранів у м. Черкаси та Черкаській області. У відкритому доступі немає 
уніфікованої регіональної статистики за ключовими показниками, такими як 
кількість ветеранів, які пройшли повний курс реабілітації, число 
працевлаштованих після участі в програмах, охоплення послугами за 
територіальними громадами та показники якості реабілітаційних заходів. 
Інформація розподілена між новинами, звітами фондів та органів обласної 
адміністрації, часто без щорічної агрегованої таблиці. Нерівномірний доступ до 
послуг у сільських громадах. Не зважаючи на те, що відкриваються простори в 
ОТГ, доступність спеціалізованої реабілітації і профорієнтації у віддалених 
громадах залишається обмеженою. 
Вимірювання результатів ускладнене через відсутність уніфікованих 
ключових показників ефективності (наприклад, тривалість і результати 
реабілітації, кількість працевлаштованих або перепідготовлених ветеранів, рівень 
задоволеності послугами тощо), що обмежує можливості порівняння та 
масштабування успішних ініціатив.  
Отже, у 2023–2025 рр. м. Черкаси та Черкаська область демонструють 
активну динаміку розвитку інфраструктури реінтеграції ветеранів, включаючи 
створення ветеранських просторів, реабілітаційних сервісів та управлінських 
відділень, а також розвиток партнерських зв’язків із громадськими фондами. У 
Черкаській області спостерігається поступове формування комплексної моделі 
78 
 
реінтеграції ветеранів через підготовку кваліфікованих фахівців із супроводу. 
Створено підґрунтя для системної підготовки фахівців супроводу ветеранів. 
Серед ключових досягнень слід виділити проведення навчальних заходів, 
залучення державних структур до координації кадрових програм та початок 
інтеграції теми ветеранського супроводу у систему формальної освіти. 
 Водночас, відсутність централізованої, уніфікованої регіональної 
статистики ускладнює оцінку ефективності програм і планування подальшого 
масштабу послуг. Актуальним залишається питання організації комплексного 
супроводу ветеранів, де ключовою фігурою має виступати фахівець супроводу 
ветеранів. Відповідно, на сучасному етапі необхідно організувати системну 
підготовку фахівців із супроводу ветеранів у рамках формальної освіти та 
забезпечити їх подальше працевлаштування. 
 
3.2. Опис проекту реінтеграції ветеранів у Черкаській області 
 
Обґрунтування доцільності проекту. 
Як показав проведений аналіз, впроваджені заходи не забезпечили 
формування цілісної та ефективної системи повернення військовослужбовців до 
цивільного життя. Чинна модель підтримки ветеранів функціонує під 
координацією Міністерства у справах ветеранів України. На практиці значна 
частина управлінських і програмних повноважень делегована органам місцевого 
самоврядування, які демонструють різний рівень фінансової, кадрової та 
організаційної спроможності. Це особливо проявляється у сфері формування 
безбар’єрного середовища та розбудови доступних сервісів для ветеранів і 
демобілізованих осіб. До інфраструктури підтримки ветеранів також належать 
мережа ветеранських просторів і структурні підрозділи органів місцевої влади, які 
відповідають за практичну реалізацію ветеранської політики на місцевому рівні.  
Ключовою проблемою залишається недостатній рівень координації між 
органами державної влади, місцевого самоврядування та іншими суб’єктами, що 
79 
 
залучені до надання послуг у межах процесу супроводу ветеранів. Практика 
реінтеграції ветеранів засвідчує наявність значних організаційних прогалин, 
зумовлених неузгодженністю повноважень і відсутністю синхронізованого 
управлінського механізму між різними державними інституціями. 
Важливу підтримуючу роль у становленні системи реінтеграції відіграє 
громадянське суспільство, насамперед, волонтерський сектор та громадські 
організації. Водночас, наявна необхідність в модернізації медичної та 
реабілітаційної інфраструктури, а також у трансформації освітнього середовища 
та ринку праці відповідно до потреб ветеранів, зокрема осіб з інвалідністю. У 
цьому контексті особливого значення набуває підготовка кваліфікованих фахівців 
із супроводу ветеранів. Такі спеціалісти повинні володіти комплексними 
компетентностями, що охоплюють соціальний, психологічний і правовий виміри 
підтримки, аби забезпечити ефективну адаптацію військовослужбовців до умов 
цивільного життя. Такий підхід дозволяє перейти від волонтерсько-інституційної 
допомоги до системної, фахової та стандартизованої підтримки, орієнтованої на 
потреби кожного ветерана та його родини. 
У Черкаській області, як і в інших регіонах України, процес 
професіоналізації цих фахівців помітно активізувався у 2023–2025 роках, що 
стало результатом синергії державних програм, регіональних стратегій і 
громадських ініціатив, спрямованих на зміцнення системи реінтеграційної 
підтримки ветеранів. 
Подальший розвиток цієї системи потребує реалізацію наступних кроків: 
1. Стандартизацію навчальних програм відповідно до професійного 
стандарту та впровадження у формальну освіту; 
2. Запровадження єдиного електронного реєстру підготовлених фахівців; 
3. Узгодження співпраці між державними інституціями, ветеранськими 
організаціями та закладами освіти. 
Ключовим структурним елементом системи реінтеграції ветеранів виступає 
інституціоналізація служби помічника ветерана, що забезпечує 
індивідуалізований супровід та координацію доступу до необхідних ресурсів. За 
80 
 
розрахунками Міністерства ветеранів,  штат фахівців із супроводу налічуватиме 
від 11 до 13 тис. осіб, водночас на першому етапі буде задіяно до 3000 тис. осіб. 
Вони відповідатимуть за підтримку приблизно 1,5 млн. ветеранів та 3-4 млн. 
членів їхніх сімей [30].  
Фахівець із супроводу відіграє центральну роль у системі повернення 
військовослужбовців до цивільного життя, виступаючи координатором між 
різними рівнями та інституціями підтримки. Його діяльність охоплює широкий 
спектр завдань - від організації та консультування щодо оформлення необхідної 
документації до забезпечення доступу ветеранів та членів їхніх сімей до 
медичних, психологічних, соціальних і освітніх послуг. Така багатофункціональна 
роль робить цього фахівця ключовим посередником у комплексному процесі 
реінтеграції та сприяє побудові безперервної траєкторії підтримки для кожної 
особи, що повертається до мирного життя. 
На сучасному етапі фахівці із супроводу працюють у комунальних 
установах соціального захисту та у ветеранських просторах, що забезпечує 
інституційну сталість і підзвітність їхньої діяльності. Посаду «Фахівець із 
супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб» (код КП 2446.2) офіційно 
включено до Класифікатора професій у розділі «Професіонали», у групі 
«Професіонали в галузі соціального захисту населення». Професійний стандарт 
затверджено наказом Міністерства у справах ветеранів України від 09 квітня 2024 
року № 111. Ним визначено, що займати цю посаду можуть особи з вищою 
освітою не нижче ступеня бакалавра у галузях знань «Освіта / Педагогіка», 
«Соціальні та поведінкові науки», «Право», «Охорона здоров’я», «Соціальна 
робота» або «Публічне управління та адміністрування».  
Основні функції, що має виконувати фахівець із супроводу ветерана 
представлено у таблиця 3.2. 
  
81 
 
Таблиця 3.2 
Основні функціональні обов’язки фахівця із супроводу ветерана. 
Функція Обов’язки 
- допомога в оформленні документів (пільги, соціальні виплати, 
статус учасника бойових дій); 
Соціальний супровід - консультування щодо пошуку освітніх і житлових пільг;  
- створення онлайн‑платформ, які дозволяють ветеранам 
отримувати послуги дистанційно (наприклад, «Допомога поруч»). 
- організація консультацій із психологами або психотерапевтами, 
залучення ветеранів до груп підтримки, сприяння реабілітаційним 
Психологічна та 
заходам лікування ПТСР; 
юридична підтримка 
- захист прав ветеранів у випадках дискримінації чи конфліктів, 
організація правових консультацій. 
- організація заходів, що сприяють соціальній та професійній 
адаптації, реінтеграції до цивільного життя; 
Інтеграція до громади 
- взаємодія з місцевими громадами для залучення ветеранів і 
демобілізованих осіб до активного суспільного життя. 
 
Водночас, у частині кваліфікаційних вимог залишається низка 
неврегульованих аспектів. Зокрема, у Довіднику кваліфікаційних характеристик 
професій працівників поки не визначено детального опису вимог до посади 
фахівця із супроводу ветеранів, так само як і не передбачено офіційних 
рекомендацій щодо нормативів введення відповідних посад до штатних розписів 
установ. У такій ситуації певним орієнтиром для формування кадрової структури 
виступають положення, відповідно до яких субвенція з державного бюджету 
може надаватися лише за умови затвердження рішення про введення посад 
фахівців із супроводу у комунальних установах. Розрахунок здійснюється із 
нормою навантаження - 35 кейсів на одного фахівця або обслуговування до 100 
осіб, що належать до категорій ветеранів війни, членів їхніх сімей та 
демобілізованих осіб. 
Отже, потреба в підготовлених фахівцях і налагодженні взаємодії між 
різними установами підтверджує актуальність і важливість створення дієвих 
регіональних механізмів супроводу ветеранів. У цьому контексті цілком логічним 
і науково обґрунтованим є впровадження проєкту, спрямованого на створення у 
Черкаській області дієвої системи соціального супроводу ветеранів і членів їхніх 
родин на засадах партнерства громадських організацій, закладів вищої освіти та 
органів місцевої влади. Такий підхід забезпечить узгодження з національною 
82 
 
ветеранською політикою, стане інструментом зміцнення місцевої інституційної 
спроможності та сприятиме формуванню сталих механізмів реінтеграційної 
підтримки, що відповідають сучасним суспільним потребам і викликам. 
На початок 2025 р. у Черкаській області офіційно зареєстровано понад  30 
тис. ветеранів російсько-української війни (за даними Мінветеранів та місцевих 
адміністрацій). З огляду на демографічну динаміку та інтенсивність бойових дій, 
після завершення війни очікується до 70–80 тис. ветеранів і членів їхніх родин, 
що становитиме близько 6–8 % населення області. 
Ветеранська спільнота Черкащини потребує системного супроводу у таких 
напрямах: 
 медико-психологічна реабілітація; 
 професійна адаптація та працевлаштування; 
 юридичний і соціальний захист; 
 інтеграція в громадах. 
Водночас, існує дефіцит підготовлених фахівців супроводу у більшості 
територіальних громад: станом на 2024 р. навчання пройшли лише приблизно 50 
фахівців, тоді як для забезпечення якісного супроводу на рівні області потрібно 
щонайменше 250–300 спеціалістів  (у середньому 1–2 на громаду). 
Варто також зазначити, що у місті Черкаси та в Черкаській області на даний 
момент відсутня затверджена комплексна регіональна або міська програма, 
спрямована на забезпечення процесу реінтеграції ветеранів та членів їхніх родин. 
Це створює додатковий виклик у формуванні системної політики підтримки, 
обмежує можливості стратегічного планування, розподілу ресурсів та координації 
між інституціями, які долучені до сфери ветеранських послуг.  
За таких умов реалізація зазначеного проекту стає особливо важливою, 
оскільки саме він може створити необхідну організаційну основу та забезпечити 
практичні інструменти для впорядкованого впровадження реінтеграційних заходів 
і створення на місцевому рівні ефективних механізмів роботи з ветеранами. 
Основні характеристики зазначені у паспорті проекту (таблиця 3.3.) 
  
83 
 
Таблиця 3.3. 
Паспорт проекту 
Назва  Ветеранський супровід Черкащини: Автор 
проекту система підготовки кадрів, регіональні проекту 
команди та цифрова інфраструктура Головінченко 
підтримки.  Федір 
Соціальний короткостроковий проект (1 
рік). 
Спонсор/ Грантові кошти  
грантодавець Очікуваний грантодавець: Український ветеранський фонд 
Основний 
виконавець ГО «Громадський рух «Об’єднані», м.Черкаси 
проекту 
Партнери Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ) — академічний 
проекту партнер, що розробляє навчальну програму підготовки фахівців супроводу 
ветеранів. 
Черкаська обласна військова адміністрація (ОВА) — координація на 
регіональному рівні, формування кадрового замовлення (підтримка громад) 
Ветеранські простори Черкащини  (мережа з понад 50 просторів, відкритих 
у 2024 р.) — бази для проведення практики фахівців та супроводу ветеранів. 
Державна служба зайнятості – інформаційна підтримка, набір слухачів. 
Місце реалізації м.Черкаси, громади Черкаської області (планується охопити 52 громади). 
проекту  
Дата Дата  
01.01.2026 
початку завершення 31.12.2027 
 
проекту проекту 
Цільова 1. Майбутні фахівці із супроводу ветеранів  — це кандидати на 
категорія професійну підготовку за сертифікованою програмою, орієнтованою на 
проекту подальше працевлаштування у комунальних установах системи соціального 
захисту, ветеранських просторах, центрах соціальних послуг, освітніх 
закладах, громадських організаціях та інших інституціях, що працюють у 
сфері підтримки ветеранів. 
До цієї категорії відносяться: 
 особи віком від 21 до 55 років, здатні до реалізації професійних 
функцій супроводу ветеранів, готові до роботи з різними категоріями 
отримувачів послуг та до взаємодії з органами державної влади, місцевого 
самоврядування й громадським сектором; 
 особи, які мають вищу освіту (ступінь бакалавра або магістра) у 
галузях знань «Освіта/Педагогіка», «Соціальна робота», «Соціальні та 
поведінкові науки», «Публічне управління та адміністрування», «Право», 
«Охорона здоров’я» та суміжних спеціальностях; 
 фахівці, що вже працюють у соціальній сфері, сфері освіти, охорони 
здоров’я, психологічного консультування або громадському секторі та 
прагнуть розширити компетентності; 
 особи з числа ветеранів війни або членів їхніх сімей, які відповідають 
вимогам до освіти та сервісних компетентностей і мають мотивацію 
працювати у сфері ветеранського супроводу (за умови відповідної 
психологічної готовності); 
 студенти випускних курсів вищих навчальних закладів відповідних 
спеціальностей, що мають намір працювати у сфері ветеранської підтримки 
84 
 
після завершення навчання. 
2.  Ветерани війни та демобілізовані військовослужбовці, які потребують 
комплексної підтримки у процесі повернення до цивільного життя, 
включно з доступом до соціальних, психологічних, освітніх та правових 
послуг. 
3.  Члени сімей ветеранів, зокрема ті, що перебувають у складних 
життєвих обставинах або потребують психологічної та соціальної 
підтримки у зв’язку з адаптацією ветерана та зміною сімейної системи 
після повернення зі служби. 
Мета  Впровадження в м. Черкасах та Черкаській області дієвої системи 
проекту соціального супроводу ветеранів і членів їхніх родин шляхом партнерства 
громадських організацій, закладів вищої освіти та органів місцевої влади. 
Суспільні 1. Відсутність цілісної регіональної системи реінтеграції ветеранів. 
проблеми, що 2. Недостатня кількість кваліфікованих фахівців супроводу ветеранів. 
вирішує проект 3. Відсутність кадрової системи та формального механізму підготовки 
 фахівців з супровіду ветеранів.. 
4. Недостатня координація між інституціями. 
5. Нестача уніфікованої статистики та інструментів оцінки потреб 
ветеранів. 
6. Зростаючий соціальний запит серед ветеранів та їхніх сімей. 
7. Ризики соціальної напруги та втрати людського потенціалу. 
Завдання 1. Підготувати не менше 120 фахівців супроводу ветеранів  за 2026 на 
проекту основі сертифікованої навчальної програми ЧДТУ.  
2. Впровадити систему соціального супроводу ветеранів  у 52 громадах 
Черкащини через створення локальних команд супроводу. 
3. Забезпечити професійний, психологічний і правовий супровід  
щонайменше 800 ветеранів і членів їхніх сімей. 
4. Сформувати регіональний електронний реєстр фахівців супроводу 
ветеранів (спільно з Черкаською ОВА). 
5. Підготувати аналітичний звіт про результати програми та напрацювати 
рекомендації для розширення її на національний рівень. 
 підготовка 120 кваліфікованих фахівців супроводу протягом 2026 року; 
 90 % випусників працевлаштовано; 
Очікувані  800 ветеранів та членів їх сімей отримали супровід протягом 2026 року; 
результати  впроваджено систему регулярної супервізії (10 супервізій/рік); 
 інтеграція роботи з ветеранськими просторами; 
 запуск електронного реєстру фахівців супроводу. 
Основні 1. Організація та запуск системи професійної підготовки фахівців 
складові супроводу на базі ЧДТУ. 
проекту 2. Отримання гранту на реалізацію проекту.   
3. Організація системи працевлаштування фахівців супроводу у м. Черкаси 
та громадах області. 
4. Організація системи супервізії та професійної підтримки фахівців. 
5. Організація взаємодії з ветеранськими просторами (хабами). 
6. Інтеграція та співпраця з органами державної влади. 
7. Реалізація кейс-менеджменту ветеранів, оцінка результатів та 
звітування. 
85 
 
Продовження таблиці 3.3. 
Бюджет проекту 4 872 020 грн. 
Нормативно- Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
правові акти, на які захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.  
спирається проект Стратегія ветеранської політики на період до 2030 року та 
затверджений операційний план заходів з її реалізації у 2024–2027 рр.  
Стратегія формування системи повернення з військової служби до 
цивільного життя на період до 2033 року та затверджений операційний 
план заходів з її реалізації у 2025–2027 рр.  
Стратегія  розвитку Черкаської області на період 2021-2027 роки, 
затверджена  Рішенням Обласної ради № 38-9/VII від  11.09.2020 р. 
Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального 
забезпечення, адаптації, психологічної реабілітації, професійної 
підготовки (перепідготовки) осіб, які здійснювали заходи з оборони та 
захисту територіальної цілісності, незалежності та суверенітету 
України, починаючи з 2014 року, та членів їх сімей на 2023-2027 роки 
(затверджена Рішенням обласної ради від 03.03.2023 р. №17-14/VIII). 
 
Суспільні проблеми, що вирішує проект. 
1. Відсутність цілісної регіональної системи реінтеграції ветеранів 
Попри активну динаміку розвитку ветеранської інфраструктури (відкриття 
просторів, появу реабілітаційних сервісів та спеціалізованих посад), у Черкаській 
області немає єдиної комплексної регіональної програми реінтеграції ветеранів та 
членів їхніх родин. Це призводить до фрагментарності послуг, нерівного доступу 
та відсутності стандартизованої системи підтримки. 
2. Недостатня кваліфікованих фахівців супроводу ветеранів. 
Станом на 2024 рік область має лише близько 50 підготовлених фахівців, 
тоді як реальна потреба становить 250–300 спеціалістів. Брак професійних кадрів 
у громадах унеможливлює ефективний супровід ветеранів у ключових сферах — 
соціальній, психологічній, юридичній, освітній. 
3. Відсутність кадрової системи та формального механізму підготовки. 
Наразі відсутні: 
 стандартизована система формальної підготовки кадрів; 
 гарантовані механізми працевлаштування після навчання; 
 регіональна модель розвитку інституту фахівців супроводу. 
Через це ветерани часто стикаються з неякісним або несистемним 
супроводом. 
86 
 
4. Недостатня координація між інституціями. 
Відсутність єдиного регіонального підходу ускладнює: 
 обмін інформацією між громадами, державними органами, 
ветеранськими просторами; 
 стратегічне планування мережі послуг; 
 формування безперервної траєкторії супроводу ветерана. 
5. Нестача уніфікованої статистики та інструментів оцінки потреб ветеранів. 
Не ведеться централізована статистика, що ускладнює оцінку ефективності 
програм, заважає ресурсному плануванню, обмежує можливість масштабування 
практик. 
6. Зростаючий соціальний запит серед ветеранів та їхніх сімей. 
У Черкаській області вже зареєстровано більше 30 тисяч ветеранів, а після 
завершення війни очікується 70–80 тис (6–8% населення області). Без відповідної 
кадрової та сервісної інфраструктури частина ветеранів ризикує опинитись у 
ситуації соціальної ізоляції, економічної нестабільності або психологічної кризи. 
7. Ризики соціальної напруги та втрати людського потенціалу.  
Проблеми реінтеграції ветеранів без належної підтримки можуть призвести 
до: 
 загострення суспільної напруги, 
 зростання рівня психологічних криз, 
 втрати кадрового потенціалу ветеранів для регіону. 
Отже, проект «Ветеранський супровід Черкащини: система підготовки 
кадрів, регіональні команди та цифрова інфраструктура підтримки» спрямований 
на створення комплексної, стійкої та кадрово забезпеченої моделі реінтеграції 
ветеранів у Черкаській області, що охоплює навчання фахівців, організацію 
супроводу ветеранів, системну взаємодію громад і державних органів, цифрові 
інструменти та механізми контролю якості. 
Результатом досягнення мети промету є підвищення рівня соціальної 
інтеграції та добробуту ветеранів і членів їхніх сімей у Черкаській області. 
Досягнення цієї мети передбачає збільшення задоволеності ветеранів якістю 
87 
 
соціальної підтримки (не менше ніж до 80%) та зменшення кількості запитів на 
кризові послуги в громадах. Моніторинг реалізації здійснюватиметься через 
опитування ветеранів, а також за звітами місцевих громад і ветеранських хабів. 
Очікуваним довгостроковим ефектом є формування стійкої державної політики у 
сфері підтримки ветеранів. 
Специфічна ціль проекту полягає у створенні дієвої регіональної системи 
соціального супроводу ветеранів. Проект забезпечить функціонування системи у 
52 громадах області, а також гарантує, що не менше 500 ветеранів отримають 
необхідну допомогу. Виконання цілей буде підтверджене звітами Черкаської 
ОВА, ЧДТУ, ГО «Громадський рух «Об’єднані», та громад. У перспективі 
громади будуть готові здійснювати співфінансування посад фахівців із супроводу. 
Проект відповідає критичним суспільним викликам та посилює соціальну 
згуртованість, регіональну безпеку, людський капітал, сталий післявоєнний 
розвиток. 
 
3.3. Технологія впровадження проекту та очікувані результати 
 
План робіт по проекту відображає структуровану послідовність виконання 
завдань, визначає етапи реалізації, строки та відповідальних виконавців, що 
забезпечує ефективне управління проектом. План робіт по проекту включає 
наступні етапи. 
1. Організація та запуск системи професійної підготовки фахівців супроводу 
на базі ЧДТУ. 
1.1. Розробка та сертифікація навчальних програм – підготовка навчальних 
модулів мікрокваліфікацій, їх адаптація до вимог Міністерства ветеранів України 
та отримання офіційного сертифікату для легітимного впровадження у 
навчальний процес. 
1.2. Формування критеріїв відбору слухачів – визначення професійних, 
освітніх та досвідових вимог до кандидатів відповідно до чинного професійного 
стандарту фахівця супроводу. 
88 
 
1.3. Проведення інформаційної кампанії та набір учасників – організація 
комунікаційних заходів, розповсюдження інформації через медіа та партнерські 
мережі для залучення цільової аудиторії. 
1.4. Проведення навчання та підсумкова атестація – реалізація навчальних 
програм у практичній і теоретичній формі з обов’язковою підсумковою оцінкою 
знань і навичок слухачів. 
2. Отримання гранту на реалізацію проекту. 
2.1. Направлення документів по проекту та грантової заявки – підготовка та 
подання повного пакету документів до Українського ветеранського фонду 
відповідно до умов грантової програми. 
2.2. Отримання схвалення про фінансування – взаємодія з грантодавцем для 
отримання офіційного рішення щодо підтримки проекту. 
2.3. Отримання коштів на реалізацію проекту – формалізація фінансових 
процедур та надходження коштів на рахунок проєкту для реалізації запланованих 
заходів. 
3. Організація системи працевлаштування фахівців супроводу у м. Черкаси 
та громадах області. 
3.1. Узгодження штатних потреб із громадами – аналіз потреб комунальних 
та соціальних установ, визначення кількості посад та їх профілю. 
3.2. Відкриття посад у комунальних установах – створення робочих місць у 
центрах надання соціальних послуг, ветеранських просторах та інших відповідних 
установах. 
3.3. Працевлаштування фахівців – призначення слухачів навчальних 
програм на відповідні посади та забезпечення їх інтеграції у професійне 
середовище. 
4. Організація системи супервізії та професійної підтримки фахівців. 
4.1. Розробка супервізійного модуля – формування структурованих 
групових та індивідуальних супервізійних занять для підтримки професійного 
розвитку фахівців. 
89 
 
4.2. Залучення спеціалістів-супервізорів – запрошення фахівців з 
психологічним досвідом роботи з військовими для проведення регулярних 
супервізійних сесій. 
4.3. Створення регіональної платформи професійної спільноти – 
впровадження онлайн та офлайн ресурсів для обміну досвідом та підтримки 
професійного росту фахівців. 
5. Організація взаємодії з ветеранськими просторами (хабами). 
5.1. Формування партнерської мережі – встановлення офіційних 
партнерських зв’язків із ветеранськими просторами Черкащини для координації 
спільних заходів. 
5.2. Проведення спільних програм підтримки – реалізація консультацій, 
освітніх та соціальних заходів для ветеранів і їх родин у партнерстві з хабами. 
5.3. Організація точок доступу – забезпечення фізичної та інформаційної 
доступності фахівців супроводу для ветеранів через хаби та онлайн-платформи. 
6. Інтеграція та співпраця з органами державної влади. 
6.1. Координація з Черкаською ОВА та органами місцевого самоврядування 
– налагодження системи обміну інформацією та координації заходів у регіоні. 
6.2. Супровід створення регіонального електронного реєстру фахівців – 
розробка та впровадження електронного ресурсу для обліку фахівців супроводу. 
6.3. Адаптація місцевої політики до потреб ветеранів – внесення змін до 
регіональних програм та нормативних документів для забезпечення відповідності 
потребам ветеранів. 
6.4. Розробка рекомендацій для національного рівня – формування науково-
обґрунтованих пропозицій для масштабування системи на всю країну. 
7. Реалізація кейс-менеджменту ветеранів, оцінка результатів та звітування. 
7.1. Надання соціального, психологічного та правового супроводу – 
забезпечення комплексної підтримки ветеранів і їх сімей за індивідуальними 
кейсами. 
90 
 
7.2. Збір даних, моніторинг результатів, оцінка ефективності – 
Систематичний аналіз показників роботи та оцінка впливу проекту на рівень 
реінтеграції ветеранів. 
7.3. Підготовка звітів та звітування – формування комплексних звітів для 
донорів, партнерів та інших зацікавлених сторін, відображаючи досягнуті 
результати та рекомендації. 
У Додатку Г подано деталізований план реалізації проекту із зазначенням 
ключових етапів, відповідальних виконавців та очікуваних результатів. На 
підставі даних плану виконаних робіт (Додаток  Е) розроблено основні проектні 
документи: 
1. Матриця розподілу відповідальності (стейкхолдери),  Додаток Ж.  
2. Бюджет проекту, Додаток З.  
3. План управління ризиками проекту, Додаток К.  
Основні ризики проекту представлені за допомогою діаграми Ішікави на 
рис.3.1. та матриці ризиків (таблиця 3.4). 
 
 
Рис. 3.1. Основні ризики проекту. 
  
91 
 
Таблиця 3.4. 
Матриця ризиків 
Наслідки 
  
Незначні Середні Значні Критичні Катастрофічні 
  
Низька якість Низька Репутаційні 
навчальних компетентність ризики Несвоєчасне 
Затримка 
матеріалів або окремих щодо фінансування 
Незначний грантових коштів 
тренерських фахівців або партнерів партнерами 
1,75 
методик  виконавців  або 0.5 
0,9 0,7 проекту 0,8 
Несправність Перевищення 
Збої онлайн-
обладнання запланованих 
платформи Затримка 
(проєктор, Плинність витрат через 
професійної виконання плану-
Віддалений ноутбуки, слухачів інфляцію або 
спільноти  графіка 
інтернет- 2.1 зростання цін 
1.4 3.2 
техніка) 2.4 
 
0,9  
Порушення 
захисту Недобір 
Затримка 
персональних слухачів у 
схвалення Відсутність 
даних групи 
програми напруги в 
ветеранів / 1.8 
Втрата даних мікрокваліфікацій електромережі під 
Нечастий фахівців Недобір 
1.4 Міністерством час проведення 
0.9 слухачів у 
ветеранів України фестивалю 
Неефективна групи  
2,4 3,6 
комунікація 1.25 
 
всередині  
команди 0.9 
Перевищення 
витрат по 
Відмова у Відсутність 
Транспортні Відключення проекту у зв’язку 
наданні інтернету 
Випадковий обмеження електроенергії зі зміною цін, 
приміщень 4.0 
0.7 2.4 4,5 помилок у 
 
розрахунках 
2,7 
Повітряні 
Частий тривоги 
    
5.4 
 
Кореляція суспільних проблем, що вирішує проект та очікуваних 
результатів їх вирішення представлено у таблиці 3.5. 
  
Імовірність 
92 
 
Таблиця 3.5 
Очікувані результати проекту 
 Стан до реалізації проекту Стан після реалізації проекту 
Відсутність комплексної системи Створена інтегрована модель 
1. 
супроводу ветеранів. підтримки. 
 - розрізнені ініціативи, відсутність - у регіоні функціонує уніфікована 
єдиної політики супроводу система супроводу ветеранів з чіткими 
алгоритмами взаємодії; 
- створено єдину модель маршруту 
ветерана - від повернення до громади 
до повної соціальної та професійної 
адаптації. 
 
Недостатня кількість фахівців Забезпечено кадрову спроможність 
2. 
супроводу. регіону. 
 - налічувалось близько 50 фахівців - проведена системна підготовка 
при потребі 250–300. та сертифікація фахівців супроводу; 
- громади області забезпечені 
кваліфікованими кадрами; 
- встановлено сталий механізм 
щорічної підготовки та оновлення 
компетенцій спеціалістів. 
Відсутність офіційної міської/обласної Підготовлений пілотний проект для 
3. програми реінтеграції ветеранів через вдосконалення політики підтримки 
інститут фахівців супровіду ветеранів 
 - немає затвердженої програми - напрацьовано матеріали для розробки 
підтримки та реінтеграції. міської/обласної програму реінтеграції 
ветеранів. 
Відсутність достовірної статистики та Функціонує система даних і 
4. 
аналітики. моніторингу. 
 - фрагментарна статистика, складність - запроваджено аналітичний і 
планування послуг. моніторинговий модуль; 
- створено відкриті звіти й регулярне 
оновлення статистики щодо потреб 
ветеранів. 
5. Недостатня міжінституційна взаємодія Налагоджена міжсекторальна 
співпраця 
 - обмежена координація між владою, - діє постійна регіональна платформа 
університетом, ветеранами та НУО. співпраці; 
 - забезпечено партнерство між 
громадами, університетом, 
ветеранськими просторами, 
соціальними службами та НУО. 
6. Ризик соціальної ізоляції ветеранів Veteran-friendly середовище 
 - ризики стигматизації, ізоляції,  громади впроваджують практики 
проблемна адаптація. включення ветеранів у соціальне та 
 економічне життя; 
 зростає рівень довіри, взаємодії та 
громадської підтримки ветеранів. 
93 
 
Продовження таблиці 3.5. 
Відсутність гарантованої зайнятості Створені робочі місця і кар'єрна 
7. 
фахівців траєкторія 
 - немає гарантій працевлаштування - визначені ставки та посади фахівців 
підготовлених спеціалістів. супроводу ветеранів у громадах і 
відповідних установах; 
- працює система супервізії та 
стажування. 
 
 
Після впровадження проекту в Черкаській області буде сформована цілісна 
та стійка система підтримки ветеранів, яка усуне ключові проблеми, що існували 
раніше, та забезпечить комплексну модель реінтеграції. 
Очікуваними результатами проекту є: 
 підготовка 60 кваліфікованих фахівців супроводу протягом 2026 року; 
 90 % випускників працевлаштовано; 
 500 ветеранів та членів їх сімей отримали супровід протягом 2026 року; 
 впроваджено систему регулярної супервізії; 
 інтеграція роботи з ветеранськими просторами; 
 запуск електронного реєстру фахівців супроводу. 
Зазначені результати будуть підтверджені сертифікатами, трудовими 
контрактами, протоколами супервізій та даними електронного реєстру. Це 
забезпечить доступ громад до підготовлених кадрів та необхідних ресурсів. 
Перш за все, буде подолано фрагментарність у роботі з ветеранами. 
Розрізнені ініціативи та відсутність єдиної політики супроводу поступляться 
місцем інтегрованій моделі підтримки. У регіоні функціонуватиме уніфікована 
система супроводу з чітко визначеними алгоритмами взаємодії між усіма 
залученими структурами. Ветерани отримають зрозумілий і послідовний маршрут 
супроводу — від повернення до громади до повної соціальної та професійної 
адаптації. 
Крім того, буде забезпечено кадрову спроможність регіону. Якщо раніше 
кількість фахівців була набагато меншою за потребу, то після реалізації проекту 
громади отримають доступ до якісно підготовлених і сертифікованих спеціалістів 
94 
 
супроводу. Запрацює сталий механізм щорічної підготовки нових кадрів та 
підвищення кваліфікації діючих фахівців. 
Одним із ключових зрушень стане поява офіційної міської та регіональної 
політики підтримки ветеранів. Буде розроблено, погоджено та впроваджено 
комплексну програму реінтеграції, що включатиме сталі бюджети, визначених 
відповідальних та зрозумілі механізми контролю її реалізації. Також, запрацює 
система якісної статистики й аналітики, чого раніше бракувало. У регіоні 
функціонуватиме аналітичний і моніторинговий модуль, що дозволить 
ухвалювати управлінські рішення на основі достовірних даних. Регулярні 
оновлення статистики та відкриті звіти забезпечать прозорість і ефективне 
планування послуг для ветеранів. Одночасно буде налагоджена міжінституційна 
взаємодія. Замість фрагментованої координації постане постійно діюча 
регіональна платформа співпраці, яка об’єднає громади, університет, соціальні 
служби, ветеранські простори, НУО та самих ветеранів. Це забезпечить 
узгодженість дій і підвищить якість надання послуг. 
Особлива увага приділяється соціальній інтеграції ветеранів. Після 
реалізації проекту громади впроваджуватимуть практики включення ветеранів до 
соціального, економічного й громадського життя, зменшуючи ризики ізоляції й 
стигматизації. Зростатиме рівень довіри та взаємодії, що сприятиме формуванню 
дружнього до ветеранів соціального середовища. Також, буде створено умови для 
гарантованої зайнятості підготовлених фахівців. У громадах офіційно з’являться 
посади фахівців супроводу ветеранів, а система практик, наставництва та 
стажування забезпечить їх професійне зростання та сталість моделі. 
У підсумку, Черкаська область отримає першу в Україні повноцінну 
регіональну модель комплексної реінтеграції ветеранів. Вона поєднуватиме 
системну підготовку і працевлаштування фахівців, затверджену політику 
підтримки ветеранів, сталу міжсекторальну співпрацю, ефективний моніторинг та 
управління на основі даних, а також створення справді інтегрованого, 
підтримуючого та безпечного середовища для ветеранів. 
Завдяки цьому регіон стане національним прикладом реалізації моделі 
супроводу та реінтеграції, придатної для подальшого масштабування в інших 
областях України. 
95 
 
ВИСНОВКИ 
 
Підсумовуючи результати дослідження, варто підкреслити, що соціальна 
реінтеграція військовослужбовців є не просто поверненням до повсякденного 
цивільного життя, а комплексним процесом активного залучення, адаптації, 
підтримки та відновлення соціальної участі. В українських умовах цей феномен 
набув особливої актуальності лише після 2014 року, що зумовлює потребу його 
глибшого теоретичного осмислення, подальшого розвитку інструментів 
практичної реалізації та системного моніторингу. Узагальнене в дослідженні 
розуміння реінтеграції дає змогу трактувати її як багатовимірний процес, що 
охоплює психологічний, професійно-трудовий, соціальний і правовий 
компоненти. 
Чисельність ветеранів російсько-української війни стабільно зростає, 
формуючи найбільшу за історію незалежної України соціальну групу громадян із 
особливими потребами у сфері державної підтримки. Станом на кінець 2024 року 
в Україні зареєстровано майже 1,3 млн. ветеранів, а після завершення війни їхня 
кількість разом із членами родин може сягнути 5–6 млн осіб. Це зумовлює 
потребу переходу до структурно нової моделі ветеранської політики, орієнтованої 
на довгострокову реінтеграцію значної частини населення. 
Ветерани, особливо ті, що проживають у сільських громадах, стикаються зі 
значними соціально-економічними труднощами, серед яких обмежений доступ до 
медичних, психологічних, реабілітаційних та соціальних послуг, проблеми з 
працевлаштуванням, професійною адаптацією та реалізацією трудового 
потенціалу. Поточна система державних гарантій є фрагментарною, що 
призводить до фактичного виключення частини ветеранів із соціальної 
інфраструктури. 
За результатами аналізу виявлено, що наявні стратегічні документи 
державної ветеранської політики залишаються несистемними, а їх практична 
реалізація ускладнена відсутністю чітких індикаторів ефективності, координації 
між центральними та місцевими органами влади та належного управлінського 
96 
 
контролю. Це знижує результативність державної політики та створює ризики 
масштабних соціальних диспропорцій у післявоєнний період. Позитивним 
зрушенням є зменшення бюрократичних бар’єрів щодо отримання статусу 
учасника бойових дій, що розширює доступ ветеранів до державних і 
муніципальних сервісів. Водночас, ці зміни виявили недостатність інституційної 
спроможності існуючої системи для обслуговування зростаючої кількості 
отримувачів послуг, що потребує суттєвого нарощення кадрового, фінансового та 
організаційного потенціалу. 
Дослідження засвідчило, що ключові потреби ветеранів охоплюють 
медичну, психологічну, фізичну та соціальну реабілітацію, забезпечення 
працевлаштування, професійну перепідготовку, інтеграцію в громади та 
підтримку процесів особистісної самореалізації. Окремого значення набувають 
гендерні аспекти ветеранської політики, пов’язані з підтримкою жінок-
військовослужбовиць та подоланням наслідків трансформації гендерних ролей. 
Одним із ключових викликів післявоєнного періоду є формування 
готовності цивільної частини суспільства до прийняття ветеранів. Потенціал 
конфліктності між військовими та цивільними громадянами зумовлений 
відмінністю життєвого досвіду та соціальних норм. Тому держава має спрямувати 
політику не лише на ветеранів, а й на громади, забезпечуючи створення 
інтегруючих наративів, розвиток освітніх і комунікаційних програм, 
деконструкцію стереотипів та зниження рівня соціальної стигматизації. 
Значну роль у реалізації ветеранської політики відіграє громадянське 
суспільство — волонтерські ініціативи, громадські організації, благодійні та 
реабілітаційні центри, які частково компенсують інституційні прогалини держави. 
Проте відсутність системної взаємодії, дублювання функцій та неуніфікованість 
підходів призводять до нераціонального використання ресурсів. Ефективна 
модель підтримки можлива лише за умови створення єдиних стандартів, 
механізмів координації та інтегрованих сервісів. 
На регіональному рівні сформувалися різні моделі ветеранської підтримки, 
однак вони характеризуються нерівномірністю ресурсів і можливостей. 
97 
 
Ветеранські простори, центри реінтеграції та локальні програми підтримки 
продемонстрували високу ефективність як інструменти соціальної адаптації, 
проте потребують масштабування, стандартизації та сталого фінансування. 
Враховуючи результати аналізу, доцільно наголосити, що ефективна 
ветеранська політика повинна трансформуватися від утримувальної до сервісної 
моделі, забезпечуючи не лише соціальний захист ветеранів, а й створення умов 
для їхньої активної участі в економічному, суспільному та культурному житті 
держави. Реалізація такої політики є ключовою передумовою відновлення 
соціальної єдності, зміцнення людського потенціалу та стійкого розвитку України 
в післявоєнний період. 
З метою вирішення окреслених у дослідженні проблем та формування на 
регіональному рівні дієвого механізму підтримки ветеранів нами було розроблено 
соціальний короткостроковий проект “Ветеранський супровід Черкащини: 
система підготовки кадрів, регіональні команди та цифрова інфраструктура 
підтримки” (2026 рік). Проект спрямований на створення комплексної моделі 
регіональної системи супроводу ветеранів через поєднання кадрової підготовки, 
практичної роботи локальних команд та впровадження цифрових інструментів 
управління послугами. 
Проект реалізується громадською організацією «Громадський рух 
«Об’єднані» у партнерстві з Черкаським державним технологічним 
університетом, Черкаською обласною військовою адміністрацією, мережею 
ветеранських просторів Черкащини, Державною службою зайнятості та органами 
місцевого самоврядування у 52 громадах області. Очікуваним грантодавцем є 
Український ветеранський фонд, що забезпечує фінансову підтримку ініціативи. 
Проєкт має на меті впровадження в Черкаській області сталої системи 
соціального супроводу ветеранів і членів їхніх родин шляхом підготовки фахівців, 
створення локальних команд супроводу, розвитку партнерств та цифрових 
інструментів. Основні завдання проєкту передбачають: 
– підготовку 120 фахівців супроводу ветеранів за сертифікованою 
програмою ЧДТУ; 
98 
 
– формування мережі локальних команд супроводу в 52 громадах 
Черкащини; 
– професійний, психологічний і правовий супровід не менше 500 ветеранів 
та членів їхніх сімей; 
– запуск електронного реєстру фахівців супроводу ветеранів; 
– створення системи регулярної супервізії та аналітичного моніторингу 
результатів. 
Реалізація проєкту очікувано забезпечить такі результати: 
– формування першої в області регіональної системи соціального супроводу 
ветеранів; 
– 90% працевлаштування випускників програми підготовки; 
– підвищення доступності допомоги ветеранам у громадах завдяки 
локальним командам супроводу; 
– покращення якості надання послуг завдяки супервізійним підходам та 
стандартизованим процедурам; 
– інтеграція роботи з ветеранськими просторами та органами влади; 
– розвиток цифрової інфраструктури підтримки та покращення статистичної 
бази для прийняття управлінських рішень. 
Соціальна роль проєкту полягає у зниженні ризиків соціальної напруги та 
втрати людського потенціалу, створенні умов для ефективного повернення 
ветеранів до мирного життя, посиленні спроможності громад та підвищенні якості 
публічних послуг. У ширшому вимірі проєкт сприяє розбудові держави через 
зміцнення людського капіталу, розвитку професійної спільноти фахівців з 
ветеранського супроводу, підвищенню соціальної згуртованості та формуванню 
стійкої системи підтримки, що здатна бути масштабована на національний рівень. 
Він демонструє практичну можливість переходу від фрагментарної допомоги до 
системного підходу, що відповідає стратегічним документам державної 
ветеранської політики та довгостроковим цілям реінтеграції. 
 
 
99 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Адміністративні дані в значенні Закону України «Про державну статистику», 
що збираються Міністерством у справах ветеранів України. Портал відкритих 
даних [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://data.gov.ua/dataset/034f43a4-
133a-498f-8478-6076ed1013e4 (дата звернення: 02.11.2025). 
2. Величко-Трифонюк Р., Кіріллова Ю., Зновяк В., Доля І. Актуальні потреби та 
бачення можливостей для кар’єрного і професійного зростання ветеранів / 
Український ветеранський фонд. 2024. 15–25 січ. URL: 
https://veteranfund.com.ua/analitics/aktualni-potreby-ta-bachennia-mozhlyvostey-dlia-
kar-iernoho-i-profesiynoho-zrostannia-veteraniv/ (дата звернення: 02.11.2025 р.). 
3. Державна політика щодо ветеранів війни : аналіт. доп. / [Р. В. Власенко, І. В. 
Гущук, Я. А. Жаліло та ін.] ; за наук. ред. Я. А. Жаліла. – Київ : НІСД, 2025. – 118 
с. – DOI: https://doi.org/10.53679/NISS-analytrep.2025.04  
4. Державна служба зайнятості // Державний центр зайнятості. — URL: 
https://www.dcz.gov.ua/ 
5. Дія. Грант для ветеранів і членів родин [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://diia.gov.ua/services/grant-dlya-veteraniv-ta-chleniv-yihnih-simej (дата 
звернення: 02.11.2025). 
6. Дія. Грант на власну справу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://diia.gov.ua/services/grant-na-vlasnu-spravu (дата звернення: 02.11.2025). 
7. Дія. Грант на сад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://diia.gov.ua/services/grant-na-sad (дата звернення: 02.11.2025). 
8. Загоруй І. С., Загоруй Л. М. Соціальна політика України щодо ветеранів війни: 
перспективи реінтеграції в цивільне життя [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://openarchive.nure.ua/entities/publication/fde42f27-80dc-4596-92b3-
c99042e2b1cb (дата звернення: 02.11.2025). 
9. «Закордонний досвід соціальної реінтеграції ветеранів військової служби» // 
Pedagogical Academy [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pedagogical-
academy.com/index.php/journal/article/view/301 (дата звернення: 02.11.2025). 
100 
 
10. Захаріна Т. І.Реінтеграція військовослужбовців як складник соціальної 
політики та соціальної роботи // Science and Education [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/articles/2023-2-doc/2023-2-5 
(дата звернення: 02.11.2025). 
11. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» : Закон 
України від 25.03.1992 № 2232-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2232-12 (дата звернення: 02.11.2025). 
12. Закон України «Про зайнятість населення»: Закон України від 05.07.2012 № 
5067-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/5067-
17 (дата звернення: 02.11.2025). 
13. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про засади 
внутрішньої і зовнішньої політики» щодо формування комплексного підходу до 
внутрішньої політики у ветеранській сфері» № 11007 від 11.03.2025 р. 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/4285-
20 (дата звернення: 02.11.2025). 
14. Закон України «Про охорону здоров’я» : Закон України від 19.11.1992 № 
2801-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2801-12 (дата звернення: 02.11.2025). 
15. Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»: Закон 
України від 06.10.2005 № 2961-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2961-15 (дата звернення: 02.11.2025). 
16. Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я»: Закон України 
від 03.12.2020 № 1053-IX Електронний ресурс. – Режим доступу: 
[https://zakon.rada.gov.ua/go/1053-20] (дата звернення: 02.11.2025). 
17. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та 
членів їх сімей»: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/2011-12 (дата звернення: 02.11.2025). 
18. Закон України «Про соціальні послуги»: Закон України від 17.01.2019 № 
2671-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/2671-19 (дата звернення: 02.11.2025). 
101 
 
19. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
захисту»: Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/3551-12 (дата звернення: 02.11.2025). 
20. Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких 
встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії 
проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 р. № 2010-IX   
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-
20#Text (дата звернення: 02.11.2025). 
21. Кліщук Л. Чи є гендерна рівність у війську: про кількість жінок в армії, 
однострій по фігурі та стандарти НАТО. Армія INFORM. URL: 
https://armyinform.com.ua/2024/12/05/chy-ye-genderna-rivnist-u-vijsku-pro-kilkist-
zhinok-v-armiyi-odnostrij-po-figuri-ta-standarty-nato/ 
22. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-ВР (дата звернення: 
02.11.2025). 
23. Керрінґтон Дж. Ґ. Огляд міжнародних практик у сфері реінтеграції 
ветеранів: Міркування щодо воєнного та повоєнного контексту України. – 
Дослідження за сприяння ПРООН та ЄС. – 104 с. 
24. Козьміних І. В.Соціальна адаптація та реінтеграція учасників бойових дій в 
умовах післявоєнного суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://social-science.com.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
25. Коляда Н. І. Соціальна робота з ветеранами війни: проблеми та перспективи 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://socialwork.onaft.edu.ua (дата 
звернення: 02.11.2025). 
26. Кодекс законів про працю України: Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/322-08 (дата 
звернення: 02.11.2025). 
102 
 
27. Концепція державної цільової програми «Ветеран»: Міністерство у справах 
ветеранів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mva.gov.ua/ 
(дата звернення: 02.11.2025). 
28. МОН України. Аналітичний матеріал (PDF) [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://mon.gov.ua/static-
objects/mon/sites/1/zagalna%20seredn...rozv.povoyen.perspekt.22.08.2023.pdf (дата 
звернення: 02.11.2025). 
29. Міністерство соціальної політики України. Соціальні послуги для ветеранів 
(2024) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.msp.gov.ua/press-
center/news/ponad-82-tysyachi-vet (дата звернення: 02.11.2025). 
30. Міністерство соціальної політики України. Звернення ветеранів (2024) 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: [ttps://www.msp.gov.ua/press-
center/news/za-mynulyy-rik-za-sot](дата звернення: 02.11.2025). 
31. Міністерство у справах ветеранів України. Державна цільова програма 
«Ветеран. Робота» на 2025–2027 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://mva.gov.ua/ (дата звернення: 02.11.2025). 
32. Міністерство у справах ветеранів України. Стратегія повернення з 
військової служби до цивільного життя на період до 2033 року [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://mva.gov.ua/ (дата звернення: 02.11.2025). 
33. Міжнародна організація з міграції (МОМ). Підсумковий аналітичний звіт: 
Соціальна реінтеграція ветеранів в Україні з акцентом на інклюзивність ветеранів 
як вразливої категорії населення і роль, яку ветеранські організації можуть 
відігравати у забезпеченні інклюзивності / МОМ. — Київ: МОМ, 2023. — 44 с. 
34. Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на 
період до 2030 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 
квітня 2021 р. № 366-р, Схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України 
від 14 квітня 2021 р. № 366 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80#Text (дата звернення: 
02.11.2025). 
 
103 
 
35. Непрацевлаштовані ветерани з інвалідністю: ризики для держави та 
суспільства // Лівий Берег. 2023. 11 верес. URL: 
https://lb.ua/blog/veteran_fond/574260_nepratsevlashtovani_veterani_z.html Дата 
звернення: 11.22.2025). 
36. Портал «Турбота» Міністерства у справах ветеранів України [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://turbota.mil.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
37. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання в 
автоматичному режимі статусу учасника бойових дій»: Постанова КМУ від 
10.09.2024 № 1041 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1041-2024-п (дата звернення: 02.11.2025). 
38. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку 
проведення відновлювальних (постізоляційних, реінтеграційних) заходів»: 
Постанова КМУ від 15.03.2024 № 296 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/296-2024-п (дата звернення: 02.11.2025). 
39. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку 
формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру ветеранів 
війни»: Постанова КМУ від 14.08.2019 № 700 [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/700-2019-п (дата звернення: 02.11.2025). 
40. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку 
протезування та ортезування виробами підвищеної функціональності за новітніми 
технологіями та технологіями виготовлення, які відсутні в Україні, та/або 
спеціальними виробами для занять спортом окремих категорій громадян, які 
втратили функціональні можливості кінцівки або кінцівок» від 05.12.2024 № 1437 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1437-
2024-%D0%BF#Text (дата звернення: 02.11.2025). 
41. Програма реінтеграції ветеранів IREX [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://veteran-reintegration.in.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
 
104 
 
42. Програма реінтеграції ветеранів Міжнародної організації з міграції (МОМ) : 
МОМ Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukraine.iom.int (дата 
звернення: 02.11.2025). 
43. Портал «Простір можливостей»: навчання фахівців супроводу ветеранів 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prostir.ck.ua/ (дата звернення: 
02.11.2025). 
44. Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих 
питань у сферах охорони здоров’я, реабілітації, соціального захисту…: Закон 
України від 21.08.2024 № 3911-IX [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3911-20 (дата звернення: 02.11.2025). 
45. Програма/матеріали IREX (міжнародні методичні матеріали): методологія 
вимірювання результативності проєктів з реінтеграції та працевлаштування 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://irex.org (дата звернення: 
02.11.2025). 
46. Результати дослідження «Реінтеграція ветеранів» щодо жінок-ветеранок в 
Україні / IREX. — Аналітичний звіт. — 2021. — URL: 
https://www.irex.org/sites/default/files/Female%20Veterans%20in%20Ukraine%20%E
2%80%93%20Ukrainian.pdf (дата звернення: 02.11.2025). 
47. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Стратегія ветеранської політики 
до 2030 року»: Розпорядження КМУ від 12.09.2024 № 1209-р [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/go/1209-2024-р (дата 
звернення: 02.11.2025). 
48. Роль держави у соціальній реінтеграції ветеранів та ветеранок: дослідження / 
А. Селянінова, В. Кузьбіда, Я. Хоменко ; Український ветеранський фонд. – Київ, 
2024. – 27 с. 
49. Репортаж: відкриття реабілітаційного центру у Черкасах (січень 2025) 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://veteran.com.ua/news/view/bezkoshtovne-vidnovlennya-dlya-zahisnikiv-u-
cherkasah-vidkrili-novij-reabilitatsijnij-tsentr (дата звернення: 02.11.2025). 
 
105 
 
50. Сайт «Український ветеранський фонд». Поруч з ветераном. — Режим 
доступу: https://veteranfund.com.ua/about/ (дата звернення: 01.11. 2025). 
51. Салімчук О. Як усунути проблеми з оформленням статусу учасника бойових 
дій: покрокова інструкція // Главком. 2023. 05 квіт. URL: 
https://glavcom.ua/columns/oleg_solimchuk/jak-usunuti-problemi-z-oformlennjam-
statusu-uchasnika-bojovikh-dij-pokrokova-instruktsija-918900.html. 
52. Свиридюк Ю. Зеленський розповів, скільки людей повернули з російського 
полону впродовж року // Суспільне. Новини. 2025. 01 січ. URL: 
https://suspilne.media/915369-zelenskij-rozpoviv-skilki-ludej-povernuli-z-rosijskogo-
polonu-vprodovz-roku/ (дата звернення: 02.11.2025 р).  
53. Суспільне. Обмін полонених: статистика за рік [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://suspilne.media/915369-zelenskij-rozpoviv-skilki-ludej-
povernuli-z-rosijskogo-polonu-vprodovz-roku/ (дата звернення: 02.11.2025). 
54. Туленков М. М. Соціальна політика держави щодо ветеранів війни: 
проблеми та напрями удосконалення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://demography.org.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
55. Український ветеранський фонд. Звіти про діяльність та грантові програми 
(2023–2024) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://veteranfund.com.ua/zviti/ (дата звернення: 02.11.2025). 
56. Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України. 
Інноваційні підходи до працевлаштування та перекваліфікації ветеранів: світовий 
досвід і перспективи для України. – Київ: Український ветеранський фонд, 2024. – 
9 с. 
57. Указ Президента України № 512/2024 від 27.09.2024 [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://www.president.gov.ua/documents/5122024-51669 (дата 
звернення: 02.11.2025). 
58. Цирфа Г. О. Нові законодавчі категорії та нові можливості для 
вдосконалення системи соціального захисту осіб із статусом ветеранів війни // 
Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право [Електронний ресурс]. – 
106 
 
Режим доступу: https://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/199756 (дата звернення: 
02.11.2025). 
59. Черкаська міська рада. Повідомлення про відкриття ветеранських просторів 
у м. Черкаси (жовтень–грудень 2024) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://mankivska-gromada.gov.ua/news/1691139782/ (дата звернення: 02.11.2025). 
60. Черкаська обласна військова адміністрація. Повідомлення про створення 
мережі ветеранських просторів та обласного простору «ВЕТЕРАН ПРО» (2024–
2025) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ukrveteran.ck.gov.ua/news/na-
cherkashini-pratsyuye-upravlinnya-z-pitan-veteranskoyi-politiki (дата звернення: 
02.11.2025). 
61. Черкаська обласна військова адміністрація. Платформа ветерана: 
Черкаський вимір: інформаційні та презентаційні матеріали [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://viche.ck.ua/region/integracziya-veteraniv.  
62. Черкаська обласна військова адміністрація. У Черкасах відбулося навчання 
для фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://ck.gov.ua/ (дата звернення: 02.11.2025). 
63. Черкаський державний технологічний університет. Програма 
мікрокваліфікації для фахівців соціальної сфери у сфері ветеранської підтримки 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://chdtu.edu.ua/ (дата звернення: 
02.11.2025). 
64. Яким є образ ветеранів в українському суспільстві. Український кризовий 
медіа-центр. 2024. 20 груд. Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://uacrisis.org/uk/yakym-ye-obraz-veteraniv-v-ukrayinskomu-suspilstvi  
65. Charter of Fundamental Rights of the European Union [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://fra.europa.eu (дата звернення: 02.11.2025). 
66. Convention on the Rights of Persons with Disabilities: United Nations, 2006 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.un.org/development/desa/disabilities/convention-on-the-rights-of-persons-
with-disabilities (дата звернення: 02.11.2025). 
 
107 
 
67. Dillahunt-Aspillaga C., Jorgensen-Smith T., Ehlke S., Sosinski M., Monroe D., 
Thor J. Traumatic Brain Injury and Community Reintegration among Veterans: A 
Systematic Review // Journal of Head Trauma Rehabilitation. – 2018. 
68. Elnitsky C. A., Fisher M. P., Blevins C. L. Military Service Member and Veteran 
Reintegration: A Conceptual Analysis, Unified Definition, and Key Domains // Military 
Medicine. – 2017. – Режим доступу: https://ouci.dntb.gov.ua/en/works/9jQeRwwl/ 
(дата звернення: 02.11.2025). 
69. Eurydice (European Education Information Network). National educational 
platform supports reintegration and training of veterans [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://eurydice.iea.gov.ua/news/ukraine-national-educational-
platform-supports-reintegration-and-training-of-veterans (дата звернення: 02.11.2025). 
70. FIDV – Friends of Israel Disabled Veterans. Beit Halochem Centers 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://fidv.org/our-centers (дата 
звернення: 28.10.2025). 
71. Friends of the Israel Defense Forces (FIDF). PTSD and Mental Health Services 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.fidf.org/ptsd-mental-health-
services (дата звернення: 28.10.2025). 
72. Global Alliance for Behavioral Health and Social Justice. Veterans 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bhjustice.org/topics/veterans 
(дата звернення: 02.11.2025). 
73. Hiring Our Heroes. Small Business Grant Program [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://www.hiringourheroes.org/small-business-grant (дата 
звернення: 28.10.2025). 
74. Internal Revenue Service. The Work Opportunity Tax Credit is available until the 
end of 2025 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.irs.gov/newsroom/the-work-opportunity-tax-credit-is-available-until-the-
end-of-2025 (дата звернення: 28.10.2025). 
75. Internal Revenue Service. Work Opportunity Tax Credit (WOTC) [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://www.irs.gov/businesses/small-businesses-self-
employed/work-opportunity-tax-credit (дата звернення: 28.10.2025). 
108 
 
76. IRGUN – Veterans’ New Center Project in Ashdod [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://www.irgun.org.il (дата звернення: 28.10.2025). 
77. International Labour Organization. Recommendation No. 168 concerning 
Vocational Rehabilitation and Employment (Disabled Persons). – 1983. – Режим 
доступу: https://normlex.ilo.org/ (дата звернення: 02.11.2025). 
78. International Renaissance Foundation. Veterans reintegration [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: https://www.irf.ua/en/veterans-reintegration (дата 
звернення: 02.11.2025). 
79. iBusinessFunding. Who’s Getting Funded in 2025? A Deep Dive into SBA 7(a) 
Borrower Profiles [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://ibusinessfunding.com/resources/whos-getting-funded-in-2025-a-deep-dive-into-
sba-7-a-borrower-profiles (дата звернення: 28.10.2025). 
80. Ministry of Defense (Israel). Rehabilitation Department [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: https://mod.gov.il/en/departments/rehabilitation-department (дата 
звернення: 02.11.2025). 
81. North Carolina Department of Military and Veterans Affairs. Entrepreneurship 
Program 2024–2025 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.milvets.nc.gov/documents/files/entrepreneurship/open (дата звернення: 
28.10.2025). 
82. Orion Talent. Federal Tax Credits for Hiring Veterans [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://www.oriontalent.com/hire-military/federal-tax-credits-for-
hiring-veterans.aspx (дата звернення: 28.10.2025). 
83. PRIO (Peace Research Institute Oslo). Veterans population projections 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://prio.org (дата звернення: 
02.11.2025). 
84. Servicemen’s Readjustment Act of 1944 (GI Bill) [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://www.archives.gov/milestonedocuments/servicemans-
readjustment-act (дата звернення: 28.10.2025). 
85. Solomon Z., Dekel R., Zerach G. Peace of Mind: A model of posttraumatic 
growth and reintegration of combat veterans in Israel // Frontiers in Psychology. – 2023. 
109 
 
– Vol. 14. – Режим доступу: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10013555 
(дата звернення: 28.10.2025). 
86. TPS – Israel Defense Forces. Veterans under the supervision of the Rehabilitation 
Department [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.tps.co.il (дата 
звернення: 28.10.2025). 
87. U.S. Department of Veterans Affairs. Employer Support and Incentives for 
Hiring Veterans [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.benefits.va.gov/VOW/for-employers.asp (дата звернення: 28.10.2025). 
88. U.S. Department of Veterans Affairs. VA, Israel Ministry of Defense renew 
partnership to share best practices in veteran health care [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://news.va.gov/press-room/va-israel-ministry-of-defense-renew-
partnership-to-share-best-practices-in-veteran-health-care (дата звернення: 
28.10.2025). 
89. U.S. Government Accountability Office. Financial Literacy and Small Business 
Lending. GAO-25-107561 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.gao.gov/products/gao-25-107561 (дата звернення: 28.10.2025). 
90. U.S. Small Business Administration. Business Guide: Veteran-owned businesses 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.sba.gov/business-guide/grow-
your-business/veteran-owned-businesses (дата звернення: 28.10.2025). 
91. U.S. Small Business Administration. Grants for community organizations 
(WVETP, VFPETP) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://www.sba.gov/funding-programs/grants/grants-community-organizations (дата 
звернення: 28.10.2025). 
92. Vinnews.com. Financial expenditures on wounded veterans in Israel 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.vinnews.com (дата 
звернення: 28.10.2025). 
93. Zahal Disabled Veterans Organization. The Zahal Disabled Veterans Fund 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zdvo.org/the-zahal-disabled-
veterans-fund-zdvf (дата звернення: 28.10.2025). 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
ДОДАТОК А 
Таблиця  А.1. 
Уповноважені органи реалізації державної політики  
у сфері реінтеграції ветеранів 
Уповноважений 
№ з/п орган реалізації Діяльність Напрям реінтеграції 
державної політики 
 – пенсійне забезпечення осіб з Соціально-
 інвалідністю внаслідок війни та членів економічний 
 сімей загиблих (померлих) УБД; 
 – пільги на житлово-комунальні послуги; 
 – позачергове обслуговування закладами 
 та установами, що надають соціальні 
Міністерство послуги з догляду; 
1. 
соціальної політики – щорічна разова грошова допомога до 5 
України травня; 
– забезпечення допоміжними засобами 
реабілітації; 
– безоплатне забезпечення санаторно-
курортним лікуванням або компенсацією 
вартості самостійного лікування. 
 – безоплатне отримання ліків, лікарських Медичний, соціально-
 засобів, імунобіологічних препаратів; економічний, 
 – вироби медичного призначення за професійний, 
 рецептами лікарів; правовий 
 – забезпечення житлом осіб, які 
 потребують поліпшення житлових умов; 
 – пільги на навчання учасників бойових 
 дій; 
 – проведення психологічної реабілітації та 
Міністерство у професійної адаптації; 
2. 
справах ветеранів – організація соціальної та професійної 
України адаптації; 
– національно-патріотичне виховання; 
– щорічна разова грошова допомога до 5 
травня; 
– одноразова грошова допомога в разі 
інвалідності чи загибелі (смерті) УБД; 
– контроль за реалізацією пільг та гарантій 
відповідно до законодавства; 
– організація поховань ветеранів. 
Продовження таблиці А1 
 – первинне медичне обстеження і Медичний, 
 диспансеризація із залученням необхідних професійний, 
Міністерство спеціалістів; соціально-
3. внутрішніх справ – проведення психологічної реабілітації та економічний 
України професійної адаптації; 
– допомога родинам військовослужбовців 
поліції, які брали участь у бойових діях. 
 – одноразова грошова допомога в разі Медичний, соціально-
 інвалідності чи загибелі (смерті) УБД; економічний 
 – протезування безплатне 
 зубопротезування (за винятком протезів з 
 дорогоцінних металів); 
 – первинне медичне обстеження і 
4. 
Міністерство диспансеризація із залученням необхідних 
оборони України спеціалістів; 
– проведення психологічної реабілітації та 
професійної адаптації; 
– допомога родинам військовослужбовців, 
безоплатне поховання. 
Міністерство – пільги на навчання учасників бойових Професійний 
5. освіти і науки дій та їхніх дітей. 
України 
 – протезування безплатне Медичний 
 зубопротезування (за винятком протезів з 
 дорогоцінних металів); 
 – безоплатне отримання ліків, лікарських 
Міністерство засобів, імунобіологічних препаратів; 
6. охорони здоров’я – первинне медичне обстеження в 
України лікувально-профілактичних закладах; 
– безоплатне лікування в закладах охорони 
здоров’я; 
– періодична госпіталізація із залученням 
необхідних спеціалістів. 
 
Таблиця Б.1 
Система реінтеграції ветеранів в Ізраїілі 
  
№ Тема / Сфера зацікавлення  Опис змісту / питань, які розглядаються  
 
1. Визначення поняття Збройні сили Ізраїлю не використовують термін «ветеран» як юридичне визначення (попри те, що 
«ветеран» і статусу  вживається у повсякденній мові як термін на позначення осіб, які служили у збройних силах). 
ветерана  Натомість є термін «звільнений солдат» на позначення особи, яка: (a) прослужила щонайменше 
дванадцять місяців (окрім виняткових випадків), (б) служила у Збройних силах Ізраїлю, прикордонній 
поліції, поліції Ізраїлю чи в’язничній службі, або (в) пройшла національну державну службу у 
визнаній установі.  
Ті, хто залишає службу, отримує «почесне свідоцтво про звільнення», яке слугує ідентифікаційною 
картою для тих, хто йде в резерв, а також допомагає ветеранам отримувати пільги. Статус 
«звільнений солдат» надається на період до п’яти років після завершення служби, а деякі пільги та 
підтримка, які з ним пов’язані, дійсні упродовж періоду до 10 років.  
Резервісти отримують деякі права та пільги в аспекті доступу до навчання й підтримки (див. нижче), 
але вони дуже обмежені.  
2. Демографія  В Ізраїлі є призов. Усі громадяни Ізраїлю, які відповідають критеріям призову на військову службу, 
 розпочинають її у 18 років. Є винятки з медичних та релігійних причин. Тривалість служби – 2 роки й 
8 місяців для чоловіків і два роки – для жінок. Для тих, хто планує далі будувати кар’єру у Збройних 
силах як професійні солдати, тривалість служби та умови контрактів можуть бути різними.  
Враховуючи обмежене в часі визначення «звільнений солдат», яке використовують для надання 
послуг і доступу до пільг, даних про загальну кількість ветеранів не знайдено. 2021 р. Міністерство 
оборони Ізраїлю подавало цифру 58 154 ветеранів Збройних сил Ізраїлю як таких, що живуть з 
інвалідністю внаслідок військової служби.  
3. Національне Основний закон, що регулює визначення ветерана та послуги, які надаються ветеранам, це Закон 
законодавство, політика і «Про зарахування до звільнених солдатів» (1994 р.), в якому наведені юридичні визначення й 
планування  окреслені права та обов’язки. З моменту набуття чинності до закону кілька разів вносили зміни й 
 адаптовували до потреб ветеранів, які змінюються.  
У червні 2022 р. до цього закону додали пакет реформ, спрямований на реформування сфери 
підтримки поранених ветеранів і ветеранів з інвалідністю. Він відомий під назвою «Одна душа» й має 
на меті скерувати та покращити надання послуг і забезпечити кращу інтеграцію послуг. Закон «Про 
компенсацію та реабілітацію» (1950 р.) також регулює надання підтримки ветеранам і членам їхніх 
сімей.  
ДОДАТОК Б 
  
4. Установи та структури  Основна установа, яка несе відповідальність за ветеранів – це Фонд і відділ звільнених солдатів при 
 Міністерстві оборони. Його визначена роль полягає в тому, щоб діяти від імені звільнених солдатів і 
тих, хто пройшов національну та цивільну службу, щоб інтегрувати їх в систему освіти, професійного 
навчання і працевлаштування. Він має на меті досягнути цього з допомогою інформації, 
консультування, скерування, пільг і грантів. Більшість із послуг, які він надає, можна отримати 
онлайн.  
Департамент реабілітації осіб з інвалідністю Міністерства оборони, який відповідає за чинний 
військовий особовий склад і ветеранів, поранених під час служби. Його основна мета – відновити осіб 
з інвалідністю до оптимальних функціональних спроможностей.  
Департамент сімей і вшанування при Міністерстві оборони відповідає за забезпечення сімей загиблих 
військових.  
5. Процеси / програми Міністерство оборони вважає залучення Відділу звільнених солдатів важливою складовою процесу 
переходу  переходу. Інформації про ширшу політику здійснення переходу від військової кар’єри до цивільного 
 життя не знайдено.  
 
6. Пільги / послуги згідно зі Примітка: У різних юрисдикціях термін «пільги, права та послуги» використовують по-різному і 
законом (загальні)  взаємозамінно в деяких юридичних і нормативних розуміннях. Щоб результати в цих таблицях були 
порівнянними, термін Загальні пільги означатиме ті положення, які доступні всім на основі базової 
відповідності статусу ветерана. Термін Додаткові послуги вживатиметься під час обговорення 
підтримки й забезпечення, які надають відповідно до додаткових потреб окремої особи, наприклад, ті, 
які пов’язані з пораненням.  
  Категорія Загальні пільги (усі ветерани) Додаткові послуги (окремі 
групи) 
  
  Охорона здоров’я  Виплата медичного страхування Здійснюється скерування 
 впродовж одного року після на спеціалізовані послуги 
звільнення, консультування й й оплачується вартість 
підтримка в пошуках надавача медичного лікування 
медичних послуг.  частково чи повністю, 
залежно від пройденої 
оцінки.  
  Пенсії та фінансові виплати  Надбавка під час звільнення, при Додаткові грантові 
 цьому сума залежить від виплати.  
тривалості й типу служби.  Субсидоване державне 
Грошовий депозит у трастовому страхування. 
фонді до 7 років після звільнення, Допомога з оплатою 
при цьому доступ до нього комунальних платежів за 
обмежений і прив’язаний до опалення і транспортних 
окремих категорій видатків.  видатків.  
 
7.  Освіта і працевлаштування  Субсидований доступ до освіти – Доступ до програм 
 зокрема вищої освіти та професійної реабілітації 
професійного навчання.  та грантів  
Консультування й підтримка з  
написання резюме та подання 
заявок на роботу.  
Одноразова грантова виплата 
після успішного завершення 
шестимісячного терміну 
працевлаштування.  
8.  Житло  Субсидія на оренду житла для Доступ до житлових 
 одиноких солдатів – тривалість кредитів і грантів.  
виплати субсидії залежить від  
тривалості служби.  
 
9.  Фінансові консультації  Консультування щодо пенсій.   
  
  
10.  Вшанування  Події, присвячені вшануванню Особливе визнання 
 пам’яті, і кладовища.  поранених солдатів і тих, 
 хто загинув під час 
служби.  
11. Групи з особливими Ветерани з медичними та реабілітаційними потребами: Медична й соціальна допомога загалом 
потребами  надається через систему Національного страхування (НС) на основі положення, передбаченого 
 Національним інститутом страхування. Усі звільнені солдати отримують виплати упродовж одного 
року, а далі мають забезпечувати себе самі. Однак Департамент реабілітації звільнених при 
Міністерстві оборони несе відповідальність за підтримку тих осіб, які мають фізичну інвалідність чи 
розумові вади, й нещодавно впровадили пакет послуг, відомий під назвою «Одна душа» – це пакет 
реформ, який обіцяє суттєве покращення системи надання та інтеграції допомоги й послуг для осіб з 
інвалідністю, зокрема підтримку у сфері професійної реабілітації.  
 
Вдова(и) / вдівець(вдівці) / «Члени подружжя, які залишилися живими»: Департамент сімей і 
вшанування працює з сім’ями померлих. Забезпечують компенсаційні виплати, а також доступ до 
соціальних працівників і психологів, які можуть надати допомогу в різних форматах.  
Діти й інші особи, які перебувають на утриманні: Діти загиблих військових можуть отримувати 
компенсаційні виплати та підтримку у вигляді оплати освітніх послуг і консультування.  
12. Моделі надання послуг  Забезпечення державних послуг: Усі ветерани мають доступ до ширших державних послуг і можуть 
 отримувати обмежену в часі підтримку й допомогу, щоб покрити вартість національного страхування 
впродовж певного періоду часу (див. Розділ 6). Фонд та відділ звільнених солдатів надає консультації 
та здійснює скерування в питаннях працевлаштування та освіти, зокрема й сам безпосередньо надає 
різні послуги.  
Надання допомоги ветеранам з інвалідністю чи захворюванням координує Департамент реабілітації, 
який несе відповідальність за покриття вартості послуг (на основі оцінки потреб) і забезпечує 
скерування й інтегроване надання допомоги (зокрема відстежує соціальні виплати). Пакети лікування 
й підтримки можуть охоплювати державних і приватних надавачів послуг.  
Доброчинна підтримка й підтримка приватного сектору: є низка організацій приватного сектору й 
НУО, які надають підтримку та послуги ветеранам Серед них – ті, які надають медичну і 
психосоціальну допомогу ветеранам з інвалідністю, наприклад, Beit Halochem, і багато інших 
організацій, які працюють у сфері надання медичних і соціальних послуг, а також адвокації.  
 
 
13. Групи зацікавлених сторін  Ключовими зацікавленими сторонами є самі ветерани та їхні сім’ї, військові структури і ключові 
 партнери з Уряду та суспільства, які надають послуги й підтримку.  
14. Зовнішні партнери  Департаменти Міністерства оборони підтримують зв'язок із відповідними установами інших країн, 
 зокрема тими, які відповідають за проведення спортивних змагань серед ветеранів тощо. Міністерство 
налагодило хороші партнерські зв’язки з Мінветеранів США. Також важливо відзначити, що діаспора 
Ізраїлю дуже активно підтримує і фінансує ветеранів з інвалідністю.  
15. Стратегії інформування та Міністерство оборони підтримує присутність у вебмережі та нещодавно почало розширювати 
адвокації  комунікацію та зв’язки з ветеранами з інвалідністю. Воно має хороші партнерські зв’язки з 
 Міністерством у справах ветеранів США.  
16. Ресурси  Загальну оцінку вартості підтримки ветеранів знайти не вдалося. Однак реформи, спрямовані на 
 покращення забезпечення ветеранів з інвалідністю чи захворюваннями, призвели до виділення 
додаткового бюджету 91 мільйона доларів США 2022 р. (Міністерство оборони). 
 
Таблиця В.1 
Система реінтеграції ветеранів в США 
Тема / Сфера зацікавлення Опис змісту / питань, які розглядаються 
№ 
  
1. Визначення поняття «ветеран» У США термін «ветеран» означає особу, яка служила як чинний військовослужбовець у флоті чи в 
і статусу  повітряних силах і яку було звільнено зі служби чи звільнено від виконання обов’язків за будь-яких 
ветерана  умов, окрім як у зв’язку з ганебною поведінкою. Термін «чинний військовослужбовець» означає 
повноцінну службу у Збройних силах, а не виконання обов’язків під час навчання. Резервіст або 
член Національної Гвардії, призваний на чинну службу на федеральному рівні, або особа, яка 
отримала інвалідність через захворювання чи поранення, отримане чи підсилене під час виконання 
обов’язків або під час тренувань, також може вважатися ветераном.  
 
2. Демографія  Міністерство у справах ветеранів регулярно розробляє моделі Прогнозування ветеранів з метою 
 планування. Згідно з моделлю 2020 р., у вересні 2020 р. налічувалося 19,4 мільйона ветеранів 
(5,86% населення47), з яких 2 мільйони (10% ветеранів) – жінки. Пропорція жінок-ветеранок з 
часом зростає. Середній вік ветеранів складає 65 років – загальна кількість ветеранів у США впала 
на третину за період 2000-2018 рр. (джерело: American Community Survey 2020).  
 
3. Національне законодавство, США застосовує, як вони це називають, ексклюзивний підхід до ветеранської політики й надання 
політика і планування  послуг ветеранам, оскільки програми добробуту для ветеранів працюють окремо від програм для 
 населення загалом. Перелік послуг починається з медичних послуг і закінчується пенсійними 
виплатами, які забезпечує Міністерство у справах ветеранів (МІНВЕТЕРАНІВ), яке стверджує, що 
має на меті «Надавати ветеранам пільги та послуги світового класу, на які вони заслужили — і 
робити це, дотримуючись найвищих стандартів співчуття, відданості справі, досконалості, 
фаховості, доброчесності, підзвітності та керівництва».  
Основне законодавство, в якому йдеться про визначення ветерана й надання послуг і пільг, а також 
роль Федерального Уряду з забезпечення надання послуг – це Глава 38 Конституції США. Чимало 
інших законів містять або положення про ветеранів та їхнє включення й доступ до послуг, або 
безпосередньо стосуються ветеранських питань. Серед них – Глава I Закону про американців з 
обмеженими можливостями (ADA) і Закон про працевлаштування та права на повторне 
працевлаштування в силових службах (USERRA), який захищає ветеранів від дискримінації у сфері 
ДОДАТОК В 
працевлаштування.  
4. Установи та структури  На національному рівні Міністерство у справах ветеранів здійснює чотири окремі місії на 
 підтримку свого бачення. Це: (a) підтримка та охорона здоров’я ветеранів з допомогою Управління 
охорони здоров’я ветеранів, яка має мережу із понад 1700 медичних закладів, (б) забезпечення пільг 
ветеранам з допомогою Управління з питань пільг ветеранів, що може передбачати підтримку в 
питаннях освіти, житлових кредитів, страхування життя тощо, (в) національні кладовища з 
допомогою Національного управління у справах кладовищ, яке забезпечує послуги поховання і 
вшанування шляхом підтримання понад 150 кладовищ і святинь, а також вшанування у цифровому 
форматі на Меморіалі спадщини ветеранів (г) зазначена четверта місія – покращення готовності 
нації шляхом забезпечення механізмів для ветеранів у сфері підтримки управління надзвичайними 
ситуаціями на рівні держави, штату й на місцевому рівні, охорони здоров’я і зусиль, спрямованих 
на безпеку рідної країни.  
Окрім національного федерального рівня, є ще Офіси у справах ветеранів у всіх штатах США. 
Перелік послуг, які надає кожен із них, суттєво відрізняється в залежності від штату, та здебільшого 
вони пропонують підтримку й консультації ветеранам з питань пільг і підтримку в доступі до 
медичних послуг, соціального забезпечення, завдяки зв’язкам із надавачами послуг із державного та 
приватного сектору. Серед прикладів – офіси у штаті Мейн та Оклахома.  
5. Процеси / програми переходу  Військовослужбовці, які планують залишити службу, проходять Програму допомоги з переходу 
 (TAP), яку спільно реалізовують Міністерство оборони США, Міністерство у справах ветеранів, 
Міністерство у справах транспорту і Міністерство у справах праці, щоб надати 
військовослужбовцям інформацію про працевлаштування й наявні можливості навчання. Ця 
програма містить тренінг Transition GPS (цілі, план, успіх), який є модульною навчальною 
програмою, заснованою на результатах, зі стандартними навчальними цілями, які пропонують на 
різних етапах життєвого циклу військової служби, щоб дати змогу військовослужбовцям 
спланувати свій перехід на цивільне робоче місце. На додаток до окреслення пільг, підтримки і 
служб, які пропонує військовослужбовцям МІНВЕТЕРАНІВ, коли вони потрапляють до її системи 
охорони здоров’я, модуль GPS з переходу охоплює також фінансове планування й розробку 
індивідуального плану переходу. TAP – це модульний курс, більша частина якого проходить онлайн 
і на місці служби.  
 
  
6. Пільги / послуги згідно зі Примітка: У різних юрисдикціях термін «пільги, права та послуги» використовують по-різному і 
законом (загальні)  взаємозамінно в деяких юридичних та нормативних розуміннях. Щоб результати в цих таблицях 
 були порівнянними, термін Загальні пільги означатиме ті положення, які доступні всім на основі 
базової відповідності статусу ветерана. Термін Додаткові послуги вживатиметься під час 
обговорення підтримки й забезпечення, які надають відповідно до додаткових потреб окремої 
особи, наприклад, ті, які пов’язані з пораненням.  
  Категорія Загальні пільги (усі ветерани) Додаткові послуги (окремі групи) 
  Охорона здоров’я  Усі ветерани мають доступ до Групи пріоритету 14 – це ті 
 субсидованого медичного особи, щодо яких визначено, що 
забезпечення. Однак рівень у них є різний ступінь 
доступу й пільг залежить від інвалідності, пов’язаної зі 
оцінки критеріїв, пов’язаних із службою. Ці категорії швидше 
доходами, бойовим досвідом і отримають скерування й оплату 
його тривалістю, а також за пакети та підтримку 
пораненнями чи інвалідністю, лікування, реабілітації та 
пов’язаними зі службою. постійного догляду.  
Ветерани, які подають заявку  
на отримання медичних 
послуг, отримають одну з 8 
груп пріоритетності на основі 
оцінки цих факторів.  
  Пенсії та фінансові виплати  Пенсії виплачують ветеранам, Компенсації з інвалідності, 
 які відповідають критеріям, додаткові пенсії та допомогу 
наведеним вище, і чиї доходи надаютьтим особам, які мають 
вписуються у визначені ліміти. інвалідність у зв’язку зі 
Застосовують також інші службою. Особи, які є 
критерії, пов’язані зі службою, непрацездатними, можуть також 
зокрема: (a) початок чинної раніше отримати право на 
служби до 8 вересня 1980 р. і пенсію.  
служба щонайменше впродовж Фінансова компенсація надається 
90 і принаймні 1 день у часи для закупівлі адаптивного 
війни або ж (б) початок чинної обладнання і засобів, які 
служби як допомагають при інвалідності. 
військовослужбовець після 7 
вересня 1980 р. і служба 
щонайменше упродовж 24 
місяців або повного періоду 
служби, на який його призвано 
чи контрактовано (з деякими 
винятками) і щонайменше 1 
днем служби під час війни.  
  Освіта і працевлаштування  Доступ до субсидованої освіти Особи, які мають інвалідність, 
 й послуг консультування з пов’язану зі службою, що 
питань кар’єри відкритий для обмежує їхню працездатність або 
більшості ветеранів, які не дає змоги працювати, можуть 
прослужили щонайменше 90 отримати право на додаткову 
днів – рівень підтримки та підтримку в питаннях 
схеми можуть бути різними.  дослідження варіантів 
 працевлаштування і 
проходження навчання.  
  Житло  Програма гарантування Немає жодних окремих 
 житлових кредитів від положень.  
МІНВЕТЕРАНІВ допомагає  
ветеранам отримати доступ до 
субсидованих позик.  
  Фінансові консультації  Доступ до субсидованих Особам, які не можуть керувати 
 страхових продуктів і послуг.  своїми фінансами у зв’язку з 
 фізичним чи психічним 
захворюванням, може надаватися 
додаткова підтримка у питаннях 
фінансового планування.  
  Вшанування  Допомога на поховання Немає жодних окремих 
 надається на Арлінгтонському положень  
національному кладовищі та на  
національних кладовищах, які 
підпорядковуються 
МІНВЕТЕРАНІВ  
7. Групи з особливими Ветерани з медичними та реабілітаційними потребами: Фізичну допомогу й підтримку у сфері 
потребами  психічного здоров’я надає понад 1 700 закладів охорони здоров’я, які підпорядковуються 
 МІНВЕТЕРАНІВ, зокрема медичні центри МІНВЕТЕРАНІВ (VAMCs), амбулаторні клініки у 
громадах (CBOCs), телемедичні клініки та ветеранські центри. Як описано в Розділі 6, рівень 
підтримки й надання послуг значною мірою залежить від потреб осіб, які вимагають комплексної 
допомоги та пріоритетних послуг, а також більш комплексних пакетів допомоги.  
 
8. Групи з особливими Компенсації у зв’язку з інвалідністю – це фінансові пільги, які надають ветеранам, у яких 
потребами  розвинулося хронічне захворювання фізичного чи психічного плану, що призводить до інвалідності 
 й безпосередньо пов’язане з їхнім перебуванням на військовій службі. Цю компенсацію, прив’язану 
до інвалідності у зв’язку зі службою, пропонують ветеранам і, в деяких випадках, їхнім чоловікам / 
дружинам, батькам або членам сім’ї, які залишилися живими. Ті, хто відповідає всім критеріям, 
можуть також отримувати компенсацію на адаптацію до інвалідності (наприклад, адаптивне 
обладнання для автомобілів), страхування життя для ветеранів, які отримали інвалідність у зв’язку 
із військовою службою, а також/чи собаку-поводиря. Додаткові пенсійні виплати можуть 
виплачувати ветеранам війни, які мають обмежений дохід або ж він відсутній, а також ті, які 
отримали серйозну інвалідність, можуть подаватися на програму Допомога і підтримка (A&A). При 
цьому ветеранові або його/її чоловікові / дружині, який(-а) залишився(-илася) живим(-ою), 
виплачують підвищену щомісячну пенсію.  
Ветерани, які мають інвалідність, пов’язану зі службою, і яка обмежує їхні перспективи 
працевлаштування, можуть отримувати допомогу від Служб Готовності та працевлаштування 
ветеранів (Veteran Readiness and Employment services). Це допомагає їм досліджувати варіанти 
працевлаштування й задовольняти свої освітні чи навчальні потреби. У деяких випадках члени сім’ї 
можуть також отримувати певну допомогу.  
Визнано, що ветерани з інвалідністю чи довгостроковим захворювання можуть вимагати суттєвого 
догляду з боку членів сім’ї. У США ветерану може бути призначений головний опікун і до двох 
другорядних опікунів. Головний опікун може отримувати щомісячну виплату (залежно від оцінки), 
медичну підтримку, а другорядні опікуни можуть отримувати консультації з питань психічного 
здоров’я і допомогу в освіті та навчанні.  
Вдова(и) / вдівець(вдівці) / «Члени подружжя, які залишилися живими»: Визначається за Главою 38 
законодавства (див. Розділ 3) як особа, яка була чоловіком / дружиною ветерана станом на момент 
смерті, який/яка жив/-ла з цим ветераном постійно з дня одруження й повторно не одружувалася та 
не жила з іншою особою, яку вони публічно називали чоловіком / дружиною. Пенсії особам, які 
залишилися живими, можуть бути щомісячними виплатами чоловікові / дружині, які залишилися 
живими, тим, хто відповідає обмеженням щодо доходів і чистих доходів, встановлених Конгресом, і 
які відповідають всім критеріям. Також чоловікові / дружині ветерана, який мав поранення чи 
інвалідність, пов’язані зі службою, може виплачуватися компенсація з інвалідності, і виплати 
можуть різнитися залежно від інвалідності й кількості дітей подружжя.  
9. Групи з особливими Діти й інші особи, які перебувають на утриманні: Визначається за Главою 38 законодавства як 
потребами  особа, якій менш ніж 18 років, особа, яка стала на постійній основі неспроможною утримувати себе 
 чи яка здобуває освіту або проходить навчання, але їй менше ніж 18 років. Діти мають право на 
виплати за пенсійними схемами й за положеннями про компенсацію з інвалідності як особи, які 
залишилися живими, й можуть також отримувати освітні пільги. За таких обставин батьки можуть 
також отримувати певну компенсацію та інші виплати, які можуть різнитися залежно від рівня 
доходів та інших обставин.  
 
10. Моделі надання послуг  Забезпечення державних послуг: Допомогу з фізичним і психічним здоров’ям надає понад 1 700 
 закладів охорони здоров’я, які підпорядковуються МІНВЕТЕРАНІВ, зокрема медичні центри 
МІНВЕТЕРАНІВ (VAMCs), амбулаторні клініки у громадах (CBOCs), телемедичні клініки й 
ветеранські центри. Деякими з них безпосередньо керує Департамент у справах ветеранів, інші є 
акредитованими установами, яким Департамент платить за надання узгоджених послуг.  
Надання послуг і скерування координуються на державному рівні з допомогою офісів у справах 
ветеранів на рівні штату і мереж Представників ветеранів у справах послуг (точні назви та функції 
можуть різнитися). Однак суттєву підтримку й багато послуг можна отримати онлайн / в 
електронному форматі через Управління у справах ветеранів. Наявні телефонні послуги, зокрема 
Лінія кризової допомоги та програма Наставництво щодо допомоги, які спрямовані на надання 
інформації членам сім’ї, щоб вони могли відстоювати задоволення потреб ветеранів, членів їхніх 
сімей і заохочувати ветерана подати заявку на отримання пільг і послуг до МІНВЕТЕРАНІВ.  
Доброчинна підтримка й підтримка приватного сектору: Створені декілька Організацій з питань 
обслуговування ветеранів (VSO). Вони допомагають ветеранам, членам їхніх сімей тощо 
зорієнтуватися у програмах пільг і подавати заявки з інвалідності тощо. Ці організації – до яких 
можна звернутися, які офіційно визнали або МІНВЕТЕРАНІВ, або лише Конгрес, або жодна з них 
— надають цілу низку цілеспрямованих послуг, зокрема послуги у сфері працевлаштування, 
сімейних стосунків, фінансових питань, охорони здоров’я, правових питань, питань, пов’язаних із 
психічним здоров’ям, соціальною мережею та службами соціальної підтримки. МІНВЕТЕРАНІВ 
особливо тісно співпрацює з шістьома ключовими VSOs за посередництвом контактної особи з 
питань VSO в Офісі Секретаря МІНВЕТЕРАНІВ (SECVA). Серед цих організацій: Ветерани 
іноземних воєн (VFW); Американський легіон (TAL); Американські ветерани з інвалідністю; 
Паралізовані ветерани Америки (PVA); Американські ветерани (AMVETS); Американські ветерани 
війни у В’єтнамі (VVA). На рівні штату й нижче це зазвичай низка організацій (доброчинних, із 
приватного та державного секторів), які активно працюють із питанням ветеранів.  
11. Моделі надання послуг  Визнана VSO – це та організація, яка була офіційно визнана DVA. Вимоги для цього охоплюють, 
 але не обмежуються (а) основною метою служити ветеранам, (б) демонструвати відданість їм через 
значну кількість ветеранів, які мають членство в організації, або надання послуг для ветеранів. VSO 
можуть отримувати фінансування з державних, окружних або приватних джерел фінансування. 
Вони також можуть отримувати федеральні гранти на підтримку певної діяльності.  
 
12. Групи зацікавлених сторін  Окрім самих ветеранів (які, якщо врахувати їхню кількість, складають важливу й візуально 
 представлену групу в американському суспільстві), є ціла низка ветеранських груп та організацій 
(див. вище), які надають їм послуги, займаються адвокацією та лобіюванням їхніх інтересів. 
Більшість із них – неприбуткові, доброчинні, організації, які базуються на членстві, а деякі з них 
мають великих корпоративних спонсорів – наприклад, Disabled American Veterans.  
 
13. Зовнішні партнери  Немає жодних серйозних зовнішніх партнерів, які б фінансували підтримку ветеранів у США.  
  
14. Стратегії інформування та Міністерство у справах ветеранів (МІНВЕТЕРАНІВ), і офіси на рівні штатів активно підтримують 
адвокації  свої вебсторінки, які використовують як первинні платформи для виходу до громадськості. 
 МІНВЕТЕРАНІВ також періодично проводить онлайн-події та події з фізичною присутністю, часто 
у співпраці з іншими, наприклад, Програмою «Забезпечення спокою» (Creating Calmness 
Programme), якою керує американський Червоний Хрест, яка займається і роботою з людьми, і 
адвокацією, і навчанням / підтримкою.  
 
15. Ресурси  МІНВЕТЕРАНІВ готує бюджетний запит і план виконання, який подається Конгресу щороку. Разом 
 вони озвучують те, чого МІНВЕТЕРАНІВ прагне досягнути за допомогою тих ресурсів, про які 
просить. 2022 року загальний бюджетний запит склав 269,9 мільярда доларів США, при цьому 
аспект охорони здоров’я передбачав 115,5 мільярда доларів США (42%), а пенсії, пільги та інша 
підтримка – 156,6 мільярда доларів США (58%). Ці цифри охоплюють адміністративні видатки. 
Загальне фінансування ветеранів 2020 року склало 4,9% від федерального бюджету. 
 
ДОДАТОК В 
(продовження) 
 
Програми реінтеграції ветеранів у США 
 
У Сполучених Штатах Америки розроблено низку програм, 
спрямованих на підтримку ветеранів у процесі працевлаштування та 
професійної адаптації. Однією з ключових ініціатив є Veterans' Employment 
and Training Service (VETS), метою якої є сприяння залученню ветеранів до 
трудової діяльності через навчальні програми та систему грантів для 
роботодавців. Ця програма відіграє важливу роль у створенні умов для 
успішного переходу ветеранів з військової служби до цивільного життя, 
надаючи їм можливості для здобуття нових професійних навичок і 
підтримуючи роботодавців у процесі найму колишніх військовослужбовців. 
Програма VETS забезпечує доступ ветеранів до широкого спектра 
тренінгових курсів, що спрямовані на формування сучасних 
компетентностей, необхідних для працевлаштування у цивільних професіях. 
Ці навчальні ініціативи реалізуються у співпраці з вищими навчальними 
закладами, технічними школами та іншими освітніми інституціями. До 
структури VETS входить кілька підпрограм, серед яких особливе значення 
має Transition Assistance Program (TAP) — один із основних компонентів 
системи підтримки ветеранів у США [90]. 
Програма TAP є обов’язковою для всіх військовослужбовців, які 
готуються до звільнення, та передбачає проведення серії навчальних 
семінарів. У рамках цих занять учасники отримують знання з підготовки 
резюме, стратегій пошуку роботи, технік проходження співбесіди, а також 
основ фінансового планування. Такий підхід дозволяє підвищити 
конкурентоспроможність ветеранів на ринку праці та сприяє їх успішній 
адаптації в цивільному середовищі. 
Ще однією вагомою ініціативою є Veterans Educational Assistance 
Program (VEAP), що орієнтована на підтримку продовження освіти ветеранів. 
Програма забезпечує фінансування для здобуття освіти у коледжах, 
технічних навчальних закладах або професійних тренінгах, включаючи як 
академічні програми, так і сертифікаційні курси з технічних спеціальностей. 
Особливе місце у системі підтримки ветеранів посідає GI Bill — 
програма, що надає фінансову допомогу для оплати навчання, придбання 
навчальних матеріалів і покриття витрат на проживання під час здобуття 
освіти. Завдяки GI Bill ветерани мають можливість не лише отримати нові 
знання, але й започаткувати власну професійну кар’єру у цивільній сфері. 
Крім того, через мережу American Job Centers програма VETS 
забезпечує ветеранам доступ до широкого вибору професійних тренінгів 
тривалістю від кількох тижнів до кількох місяців. Ці тренінги зорієнтовані на 
розвиток практичних навичок, таких як комп’ютерна грамотність, управління 
проектами або технічні компетенції, що користуються попитом у певних 
галузях.  
Програма VETS як ефективна модель підтримки ветеранів у 
працевлаштуванні. Програма Veterans’ Employment and Training Service 
(VETS) у Сполучених Штатах Америки є одним із найуспішніших прикладів 
системної підтримки ветеранів у сфері працевлаштування. Її діяльність 
ґрунтується на активній співпраці з представниками приватного та 
державного секторів, що забезпечує створення широких можливостей для 
працевлаштування колишніх військовослужбовців. Одним із ключових 
напрямів роботи VETS є організація ярмарків вакансій на національному та 
місцевому рівнях, де ветерани мають змогу безпосередньо спілкуватися з 
потенційними роботодавцями, презентувати власні професійні навички та 
отримувати інформацію про актуальні вакансії. 
Особливе місце у структурі програми посідає співпраця з 
рекрутинговими агентствами, які спеціалізуються на підборі персоналу серед 
ветеранів. Такі агентства допомагають адаптувати військовий досвід 
учасників до вимог цивільного ринку праці, сприяючи ефективному 
працевлаштуванню у сферах, що відповідають їхньому професійному 
потенціалу та особистим інтересам. Крім того, VETS підтримує партнерські 
відносини з компаніями, які впроваджують спеціальні програми для найму 
ветеранів, часто виділяючи для них окремі вакансії. Програма також 
забезпечує ветеранам пріоритет у процесі працевлаштування, сприяючи 
створенню рівних можливостей і підвищенню конкурентоспроможності 
колишніх військовослужбовців на ринку праці. 
Не менш важливим напрямом діяльності VETS є захист трудових прав 
ветеранів. Програма гарантує дотримання принципів недискримінації під час 
розгляду кандидатур та безпосередньо на робочому місці. Для цього 
проводяться спеціалізовані навчальні сесії та семінари для роботодавців, 
спрямовані на підвищення їхньої обізнаності щодо прав ветеранів і 
нормативно-правових зобов’язань роботодавців. Такий підхід не лише сприяє 
формуванню етичної корпоративної культури, а й створює сприятливі умови 
для справедливого ставлення до ветеранів у трудових колективах. 
Додатково програма забезпечує ветеранам доступ до юридичних 
ресурсів, які дозволяють отримати професійні консультації або 
представництво у разі порушення їхніх прав. Механізм зворотного зв’язку є 
невід’ємною складовою VETS: ветерани мають можливість звертатися до 
служби з будь-яких питань, пов’язаних із дискримінацією чи недотриманням 
законодавства, що забезпечує постійний моніторинг ефективності програми 
та її адаптацію до нових потреб спільноти. Завдяки цьому створюється 
комплексна система соціально-трудової підтримки, яка не лише гарантує 
дотримання прав ветеранів, але й активно запобігає їх можливим 
порушенням. 
Результати діяльності VETS свідчать про високу ефективність 
програми: численні ветерани успішно інтегрувалися у цивільне життя, 
знайшовши роботу у сферах інформаційних технологій, медицини, 
управління та інших галузях. Учасники програм відзначають суттєве 
підвищення якості життя, зростання кар’єрних можливостей і вагому 
підтримку під час професійного становлення. Враховуючи позитивний досвід 
США, інтеграція подібних програм в Україні може суттєво посилити систему 
підтримки ветеранів, сприяючи їхній соціальній адаптації, професійному 
розвитку та активній участі в економічному житті держави [91]. 
Програма Hiring Our Heroes як модель інтеграції ветеранів у цивільне 
життя. Програма Hiring Our Heroes була започаткована Торгово-
промисловою палатою США (U.S. Chamber of Commerce) у межах 
загальнонаціональної ініціативи підтримки ветеранів та їхніх родин. 
Основною метою програми є сприяння успішному працевлаштуванню 
ветеранів та їх соціальній адаптації після завершення військової служби. Її 
створення зумовлене високими показниками безробіття серед ветеранів, які, 
на момент запуску програми, перевищували середні національні показники. 
Програма спрямована на подолання цієї проблеми через спеціалізовані 
тренінги, освітні ініціативи та професійне посередництво між ветеранами і 
роботодавцями. 
Hiring Our Heroes орієнтована не лише на пошук роботи, але й на 
розвиток ключових навичок, необхідних для успішної діяльності на 
цивільному ринку праці. Програма акцентує увагу на виявленні та 
просуванні унікальних компетенцій, отриманих під час військової служби, 
демонструючи їх цінність для бізнес-середовища. Завдяки цьому ветерани 
сприймаються як висококваліфіковані фахівці, здатні ефективно 
застосовувати лідерські, аналітичні та організаційні навички у новому 
професійному контексті. 
Окремий компонент ініціативи — Corporate Fellowship Program, 
орієнтований на військовослужбовців, які перебувають на етапі переходу до 
цивільного життя. Програма триває 12 тижнів і передбачає оплачуване 
стажування у провідних компаніях різних галузей, що дозволяє учасникам 
застосувати набуті у військовій сфері знання в реальному бізнес-середовищі. 
Перед початком стажування учасники проходять орієнтаційні сесії, під час 
яких визначають свої професійні інтереси, кар’єрні цілі та сфери, де їхній 
досвід може бути найбільш затребуваним. 
У процесі стажування кожному учаснику призначається ментор, який 
допомагає адаптуватися до корпоративної культури, розв’язувати професійні 
труднощі та формувати кар’єрну траєкторію. Регулярні зустрічі з 
представниками HR-відділів сприяють вдосконаленню комунікаційних 
навичок та узгодженню очікувань між ветераном і роботодавцем. Після 
завершення програми проводиться оцінювання ефективності стажування, а 
більшість учасників отримують пропозиції постійної роботи від компаній, де 
проходили практику, або від інших організацій, які високо цінують їхній 
професіоналізм [87]. 
Таким чином, Hiring Our Heroes є прикладом ефективної інтеграційної 
моделі, яка поєднує навчання, практичний досвід і менторську підтримку. Її 
результати підтверджують, що системний підхід до професійної адаптації 
ветеранів не лише сприяє зниженню рівня безробіття серед них, а й створює 
умови для сталого розвитку трудового потенціалу країни. Врахування 
принципів та методів цієї програми в українському контексті може стати 
дієвим інструментом для формування сучасної системи підтримки ветеранів, 
що забезпечить їх успішне повернення до мирного життя. 
Отже, американська система підтримки ветеранів на робочому місці 
демонструє комплексний підхід, який поєднує освітні, фінансові та соціальні 
інструменти, спрямовані на забезпечення повноцінної інтеграції ветеранів у 
цивільне життя. Цей досвід може слугувати цінною основою для формування 
ефективної моделі підтримки ветеранів в Україні з урахуванням 
національних потреб та соціально-економічних особливостей. 
На наш погляд, комплексна програма реінтеграції ветеранів має 
включати в себе такі найкращі практики, як: 
 включення тренінгів з професійної перепідготовки та розвитку 
навичок, необхідних для цивільного ринку праці; 
 впровадження обов’язкових програм підготовки до цивільного життя 
(аналог TAP); 
 впровадження програми, подібної до GI Bill; 
 організація ярмарків вакансій та програм стажування у цивільних 
компаніях; 
 розробка менторських програм для підтримки ветеранів; 
 врахування унікальних потреб жінок-ветеранок через розробку 
спеціалізованих програм та послуг; 
 гарантування захисту прав ветеранів на робочому місці; 
 забезпечення доступу до юридичних ресурсів та консультацій. 
Крім реалізації програм професійного навчання, сприяння 
працевлаштуванню та супроводу ветеранів у процесі інтеграції на ринку 
праці, у Сполучених Штатах активно функціонують ініціативи фінансового 
стимулювання ветеранів для започаткування власного бізнесу, а також 
програми, що надають податкові та інші економічні стимули підприємцям і 
роботодавцям, які наймають ветеранів, сприяючи таким чином розвитку 
ветеранського підприємництва та підвищенню соціальної відповідальності 
бізнесу. 
Так, у 2024 році урядом США було продовжено реалізацію системної 
політики підтримки ветеранів-підприємців через низку цільових програм та 
партнерських ініціатив, координованих Управлінням у справах малого 
бізнесу (U.S. Small Business Administration, SBA). Одним із пріоритетних 
напрямів залишилася підтримка жінок-ветеранів, які прагнуть започаткувати 
або розвивати власну справу. Зокрема, у травні 2024 року SBA надано 
грантове фінансування на суму $300 000 трьом організаціям у межах 
програми «Women Veteran Entrepreneurship Training Program» (WVETP), 
спрямованої на розвиток підприємницьких компетенцій серед жінок, які 
проходили військову службу. Раніше, у лютому 2024 року, оголошено 
конкурс для неприбуткових організацій на отримання грантів до $300 000 у 
рамках тієї ж програми, що дало можливість розширити доступ до навчання і 
консультацій для ветеранської спільноти [89]. 
Важливим кроком у розбудові інфраструктури підтримки 
ветеранського підприємництва стало розширення мережі Veterans Business 
Outreach Center (VBOC). У червні 2024 року SBA оголошено про виділення 
понад $1 млн. для відкриття трьох нових регіональних центрів, збільшивши 
їхню кількість із 28 до 31 у масштабах країни. Ці центри забезпечують 
ветеранів індивідуальними консультаціями, бізнес-тренінгами та допомогою 
у підготовці бізнес-планів, що сприяє підвищенню рівня самозайнятості 
серед колишніх військовослужбовців [89]. 
У серпні 2024 року SBA та Міністерство у справах ветеранів США 
(U.S. Department of Veterans Affairs, VA) укладено Меморандум про 
взаєморозуміння (MOU), спрямований на консолідацію ресурсів двох 
відомств у сфері підтримки ветеранів-підприємців. Зокрема, документ 
передбачає координацію зусиль у межах програми «Veteran Readiness & 
Employment (VR&E)», що допомагає ветеранам із обмеженими 
можливостями адаптуватися до цивільного ринку праці через створення 
власного бізнесу [90]. 
Вцілому, згідно зі статистичними даними, Office of Advocacy SBA 
(2024), ветерани у США володіють понад 1,6 млн. підприємств, які 
забезпечують створення близько 3,3 млн. робочих місць [87]. Це свідчить про 
вагомий внесок ветеранського підприємництва у розвиток національної 
економіки та підтверджує ефективність діючих державних механізмів 
підтримки. Комплексність підходу, що поєднує фінансову, освітню та 
консультаційну складові, створює умови для сталого розвитку ветеранського 
бізнесу, зміцнення соціальної інтеграції ветеранів та зниження рівня 
безробіття серед цієї категорії населення. Деякі показники державних 
інвестицій США у ветеранський сектор представлено у даних таблиці В.2. 
 
 
 
Таблиця В.2. 
 
Деякі показники державної підтримки ветеранів-підприємців у США  
за 2024 – 2025 рр.  
№ Показник Значення 
Сума затверджених SBA 7(a) позик ~$887 млн. (приблизно 3,7 % всіх 
1 для ветеранів (станом на 2025 схвалених позик) [87]                                        
фіскальний рік) 
Кількість бізнесів з власністю  ~1,6 мільйона [89])                                                                                                 
2 
ветеранів у США                                  
Частка власності бізнесу ветеранами         В  е  т  е  р  а  н  и      в  о  л  о  д  і ю   т ь   5,3 % бізнесів у 
3 США (за профілем SBA 2025)                                   
[87)    
Гранти програми Hiring Our Heroes 5 ветерано- чи дружино-ветеранських 
4 (2025)                                        бізнесів отримають гранти: чотири по 
$10 000, один — $25 000 [87])     
Розширення Veterans Business Outreach SBA виділяє кошти на збільшення 
5 Centers (VBOC)                            кількості центрів (з 28 до 31)                                   
[90])        
Програми для жінок-ветеранів (Women У 2024 році SBA оголосила гранти до 
6 Veteran Entrepreneurship Training $300 000 для організацій у межах 
Program) WVETP                       [91])               
 
 
Крім інвестицій у підприємницький сектор, у США функціонує 
комплекс податкових стимулів для роботодавців, які працевлаштовують 
ветеранів, спрямованих на підвищення економічної зацікавленості бізнесу у 
працевлаштуванні колишніх військовослужбовців. Одним із ключових 
механізмів є Work Opportunity Tax Credit (WOTC), передбачений розділом 51 
Податкового кодексу США, який діє до 31 грудня 2025 року [91]. Цей 
податковий кредит може застосовуватися до ветеранів, сертифікованих як 
члени цільової групи ветеранів, та передбачає стандартне покриття 40 % від 
перших $6 000 заробітної плати працівника, що виконав щонайменше 400 
годин роботи. У разі, якщо працівник відпрацював від 120 до 400 годин, 
застосовується ставка 25 %, а для ветеранів із обмеженими можливостями 
або тих, хто довготривало перебував у стані безробіття, можуть 
застосовуватися підвищені межі кредиту до $9 600 [91]. 
Окрім WOTC, роботодавці можуть скористатися додатковими 
податковими пільгами при наймі ветеранів із обмеженими можливостями. 
Департамент у справах ветеранів США (VA) зазначає, що роботодавці мають 
право на податкові стимули для адаптації робочого місця або надання 
спеціального навчання таким працівникам [87]. Підвищена база оплати у 
межах WOTC для ветеранів із інвалідністю також дозволяє збільшити розмір 
податкового кредиту [89]. 
У практичній площині зустрічаються згадки про додаткові ініціативи, 
такі як Wounded Warrior Tax Credit та Returning Heroes Tax Credit, що 
подвоюють або підвищують базу нарахування податкового кредиту для 
відповідних категорій ветеранів. Проте ці стимули на поточний момент не є 
офіційно затвердженими федеральними програмами [89]. 
 Загалом, податкові пільги та стимули у США виступають ефективним 
інструментом мотивації роботодавців до найму ветеранів, сприяючи їх 
соціальній та економічній інтеграції, а також стимулюючи відповідальне 
ведення бізнесу через економічні заохочення. 
 
ДОДАТОК Г 
 
Таблиця Г.1. 
Надання окремих послуг Державною службою зайнятості  
учасникам бойових дій [4]. 
1 півріччя 
Показник 2022 рік 2023 рік 
2024 року 
Чисельність осіб зі статусом УБД, які мали статус 
10 746 5 880 7 631 
зареєстрованого безробітного 
Чисельність осіб зі статусом УБД, які були 
3 263 1 101 1 480 
працевлаштовані за сприяння ДСЗ та їх відсоток 
(30,4%) (18,7%) (19,4%) 
від загальної кількості безробітних  
Чисельність осіб зі статусом УБД, які проходили 
215 163 323 
професійне навчання за сприяння ДСЗ та їх 
(2%) (2,7%) (4,2%) 
відсоток від загальної кількості безробітних 
Чисельність осіб зі статусом УБД, які отримали 
122 271 
ваучер на навчання та їх відсоток від загальної 0 
(2%) (3,6%) 
кількості безробітних 
Чисельність осіб, які були направлені на 
професійне навчання в рамках 
експериментального проекту з організації 
професійного навчання УБД та осіб з інвалідністю 
0 98 1 266 
внаслідок війни в закладах професійної 
(професійно-технічної) освіти ДСЗ (відповідно до 
постанови Кабінету Міністрів України від 
15.09.2023 №984). 
 
ДОДАТОК Д 
Таблиця Д.1 
Пільги та гарантії для ветеранів та їхніх сімей [3, c.108]. 
Особа з Члени 
Учасник Члени 
Вид гарантії чи інвалідністю Учасник родини, які 
бойових родини 
пільги внаслідок війни проживають 
дій загиблих 
війни разом 
1.Лікування та медичне забезпечення 
Безкоштовні ліки. Так Так Так - Так 
Безоплатне Першочерг Поза чергою Першочерго - Першочергов
зубопротезування ово во о 
Санаторно- 1 раз/рік 21 Щороку 21 д. 1 раз/рік 21 - 1 раз/2 роки 
курортне д. д. 21 д. 
лікування 
Відомчі лікарні та Так Так Так - Так 
госпіталі 
Щорічне Так Так Так - Так 
медобстеження 
Обслуговування в Першочерг Поза чергою Першочерго - Першочергов
закладах охорони ово во о 
здоров'я 
2. Комунальні послуги 
Квартплата Знижка 75% 100% 50% 75% (УБД) 50% 
Комунальні Знижка 75% 100% 50% 75% (УБД) 50% 
послуги 
Паливо Знижка 75% 100% 50% 75% (УБД) 50% 
3. Житло та нерухомість 
Забезпечення Першочерго Поза чергою Першочерго - Поза чергою 
житлом во во 
Відведення Першочерго Поза чергою Першочерго - Першочергов
земельних во во о 
ділянок 
 
ДОДАТОК Е 
Таблиця Е.1 
План робіт по проекту 
№ Строк 
Віха проекту Виконавці Показники виконання 
з/п виконання 
1. Організація та запуск системи професійної підготовки фахівців супроводу на базі 
ЧДТУ. 
Розробка та сертифікація у  
1.Затверджені 
Міністерстві ветеранів України 
програми 
навчальних програм 
мікрокваліфікацій 
мікрокваліфікацій 
 З Вченою радою ЧДТУ 
«Організація роботи фахівця ЧДТУ, кафедра 
01.11.2025 2.Затверджені 
1.1. із супроводу ветеранів війни соціального 
по програмі 
та демобілізованих осіб», забезпечення 
25.12.2025  мікрокваліфікацій 
«Організація роботи 
Міністеровом 
провідного фахівця із 
ветеранів України 
супроводу ветеранів війни та 
- 
демобілізованих осіб» 
Формування критеріїв відбору З 
ЧДТУ, кафедра Критерії відбору 
слухачів (відповідно до 01.11.2025 
1.2. соціального слухачів 
професійного стандарту) по 
забезпечення - 
25.12.2025  
05.04.2026 
ЧДТУ, Державна 
по 
служба 
25.04.2026 Кількість 
Проведення інформаційної зайнятості, ГО 
1.3.  зареєстрованих 
кампанії та набір учасників «Громадський 
З учасників – 60 осіб 
рух «Об’єднані», 
01.07.2026-
ОВА 
15.08.2026 
З 
01.05.2026 
по 
 Підготовлено не 
Проведення навчання за ЧДТУ, кафедра 29.06.2026 
менше 120 фахівців 
1.4. програмами та підсумкова соціального  
супроводу ветеранів  
атестація забезпечення З 
 
01.09.2026 
по 
31.10.2026 
  
2. Отримання гранту на реалізацію проекту.   
Направлення документів по 
ЧДТУ, ГО до 
проекту та грантової заявки в 
2.1. «Громадський 10.01.2026. Грантова заявка 
Український ветеранський 
рух «Об’єднані»,  
фонд  
Український 
до Запит на грант 
Отримання схвалення про ветеранський 
2.2. 01.03.2026 схвалено 
фінансування проекту фонд, 
 - 
ЧДТУ 
Надходження коштів 
Український на відповідні рахунки 
ветеранський виконавців (ЧДТУ,  
до 
Отримання коштів на фонд, ГО «Громадський рух 
2.3. 01.04.2026 
реалізацію проекту ЧДТУ, ГО «Об’єднані») 
 
«Громадський відповідно до 
рух «Об’єднані» затвердженого 
графіку фінансування 
3. Організація системи працевлаштування фахівців супроводу у м. Черкаси та 
громадах області. 
З 
02.04.2026 
по 
ГО 
Узгодження штатних потреб із 16.04.2026 Узгоджена кількість 
«Громадський 
3.1. громадами  потреб у фахівцях з 
рух «Об’єднані», 
З супроводу 
місцеві громади 
01.07.2026 
по 
31.08.2026 
З 
Відкриття посад у 16.04.2026 
комунальних установах по 
Організації – Відкрито посади 
соціальної сфери, центрах 16.05.2026 
3.2. замовники відповідно до потреб 
надання соціальних послуг, З 
фахівців громади 
ветеранських просторах 15.10.2026 
по 
05.11.2026 
1.Локальні команди 
супроводу ветеранів 
створено  у 
З 
щонайменше 20 
01.07.2026 
ГО по територіальних 
«Громадський 01.10.2026 громадах Черкащини 
Працевлаштування фахівців із 
3.3. рух «Об’єднані»,  2. Сформована дієва 
супровіду ветеранів 
організації – З модель кадрового 
замовники 01.11.2026 забезпечення 
по 
регіональної 
15.11.2026 
ветеранської 
політики 
 
4. Організація системи супервізії та професійної підтримки фахівців. 
4.1. Розробка супервізійного ГО З Розроблений 
модуля  для фахівців «Громадський 01.05.2026 супервізійний  
супроводу (групові та рух «Об’єднані», по модуль  (групові та 
залучені фахівці- 01.06.2026 
індивідуальні формати) індивідуальні 
практики 
 формати) 
 
4.2. Залучення спеціалістів- ГО З 4 спеціалісти, 4 
супервізорів із психологічним «Громадський 01.08.2026 супервізійних групи 
досвідом та досвідом роботи з рух «Об’єднані» по на місяць 
31.12.2026 
військовими та проведення 
регулярних супервізійних груп 
4.3. Створення регіональної ГО З 1. Функціонуючий на 
платформи професійної «Громадський 01.06.2026 постійній основі 
спільноти рух «Об’єднані», по онлайн-простір у 
адміністратор 31.12.2026 
форматі телеграм-
 платформи 
групи  для 
професійної 
спільноти фахівців із 
супроводу ветеранів. 
2. Кількість 
залучених фахівців – 
90-100 (фахівці із 
супроводу ветеранів, 
соціальні працівники, 
психологи та 
реабілітологи, кейс-
менеджери). 
3. Регулярність 
взаємодії на 
платформі: до 40 
заходів на рік  
(онлайн-зустрічі, 
круглі столи, 
практичні воркшопи, 
майстер-майнди 
тощо). 
4. Створено 
професійні матеріали 
(3–4 методичні 
рекомендації, 3 чек-
листи (супровід 
ветерана, алгоритм 
роботи з громадою, 
оцінка потреб), 2–3 
кейсові описи, 2 
аналітичні записки 
щодо стану сервісів у 
Черкаській області). 
5. Охоплення 
територіальних 
громад  Черкаської 
області: 16-20. 
5. Організація взаємодії з ветеранськими просторами (хабами). 
5.1. Формування партнерської ГО З  
мережі з ветеранськими «Громадський 01.05.2026 1  
просторами Черкащини рух «Об’єднані», по  
ветеранські 31.12.2026 
простори 
5.2. Проведення спільних програм ГО 
підтримки, консультацій та «Громадський 
подій для ветеранів і сімей рух «Об’єднані», 
ветеранські З 
простори, 01.08.2026 
 
фахівці з по 
супроводу 31.12.2026 
ветеранів, 
психологи-
практики 
5.3. Організація точок доступу ГО З 1. Фізичні точки 
ветеранів до супроводу «Громадський 01.06.2026 доступу (ветеранські 
рух «Об’єднані», по простори,  кабінети 
ветеранські 31.12.2026 
помічника ветерана, 
простори, 
“єдині вікна” при 
фахівці з 
супроводу ЦНАПах, приймальні 
ветеранів у центрах соціальних 
служб, кабінети в 
лікарнях чи 
реабілітаційних 
центрах). 
2. Онлайн-точки 
доступу (чат-боти або 
онлайн-форми для 
звернень, спеціальні 
телефони/гарячі лінії,  
регіональні сайти з 
послугами для 
ветеранів, онлайн-
консультації з 
фахівцями). 
3. Мобільні/польові 
точки доступу 
(виїзди фахівців до 
селищ). 
4. Налагоджені 
маршрути супроводу, 
тобто зрозумілий 
алгоритм, куди і як 
ветеран може 
звернутися, щоб 
отримати  соціальний 
супровід, 
психологічну 
підтримку, правову 
консультацію,реабілі
тацію, допомогу в 
працевлаштуванні. 
 
6. Інтеграція та співпраця з органами державної влади. 
ГО З 1. Узгоджені та 
«Громадський 01.05.2026 затверджені 
рух «Об’єднані», по регіональні 
ОВА, 31.12.2026 протоколи / 
Департамент маршрути супроводу 
соціального ветерана. 
захисту Наявність єдиного 
населення алгоритму дій: 1 
Черкаської ОВА,  затверджений 
Органи регіональний 
місцевого протокол 
Координація з Черкаською самоврядування Кількість підписаних 
6.1. ОВА та органами місцевого (ТГ, міжвідомчих угод: 25 
самоврядування. міські/селищні угод (між ОВА, 
ради). громадами, ЦСС, 
закладами охорони 
здоров’я, службами 
зайнятості) 
 
2. Функціонування 
міжвідомчої робочої 
групи. 
Кількість проведених 
засідань за рік: 6 
засідань (раз на два 
місяці) 
Кількість рішень, 
реалізованих на 
практиці: 10 рішень 
на рік 
 
3. Скоординованість 
роботи служб. 
Частка ветеранів, які 
отримали послуги без 
повторних 
перенаправлень: 60 % 
у 2026 р., зростання 
до 75 %у 2027 р. 
Скорочення 
середнього часу від 
звернення до 
отримання послуги: 7 
робочих днів 
 
4. Єдина система 
обліку та обміну 
інформацією. 
Кількість 
підключених громад : 
у 2026 р. -30 ,  у 2027 
р. - 50 громад . 
Регулярність 
оновлення даних: 1 
раз на місяць 
(мінімум 12 оновлень 
на рік) 
Повнота даних у 
реєстрі: 80 % 
заповнення ключових 
полів. 
 
5. Узгоджені плани 
заходів і програм. 
Кількість спільно 
розроблених 
програм: 5 програм 
(обласний рівень + 
пілотні громади). 
Частка заходів, 
реалізованих у 
партнерстві: 70 % 
заходів із плану. 
 
6. Підвищення 
доступності послуг 
для ветеранів: 
2026 р.-  50%, 2027 р. 
- 85 % ветеранів 
області. 
 
7. Покращення 
суб’єктивної оцінки 
взаємодії. 
Рівень задоволеності 
ветеранів - цільовий 
показник 70 %  
ветеранів оцінюють 
якість взаємодії 
служб як «добру» або 
«відмінну». 
Рівень задоволеності 
фахівців 
міжвідомчою 
координацією – 
цільовий рівень 75 % 
позитивних оцінок. 
ГО З 
«Громадський 01.06.2026 
рух «Об’єднані», по 
Черкаська ОВА 01.09.2026 
(департамент 
соціального Розроблено 
захисту або 
регіональний 
Супровід створення структурний 
електронний реєстр 
6.2. регіонального електронного підрозділ з 
реєстру фахівців. питань фахівців супроводу 
ветеранів) у ветеранів. 
співпраці з 
органами 
місцевого 
самоврядування 
та залученими 
IT-фахівцями. 
ГО З Розроблена модель 
«Громадський 01.09.2026 соціального 
Адаптація місцевої політики рух «Об’єднані», по супроводу як 
6.3. 
до потреб ветеранів. місцеві 31.12.2026 
інституційної 
адміністрації, 
практики. 
ОВА 
ГО З Розроблено 
«Громадський 01.12.2026 рекомендації для 
Розробка рекомендацій для рух «Об’єднані», по впровадження 
6.4. впровадження системи на місцеві 31.12.2026 
системи на 
національному рівні. адміністрації, 
національному рівні. 
ОВА, ветерани-
активісти 
  
7. Реалізація кейс-менеджменту ветеранів, оцінка результатів та звітування. 
Організації- З Не менше 500 
Надання соціального, замовники, де 10.07.2026 ветеранів і членів 
психологічного та правового працюють по сімей отримали 
7.1. 
супроводу ветеранам і їх фахівці з 31.12.2026 повноцінний 
родинам супроводу супровід 
ветеранів 
Організації- З Підготовлено 
замовники, де 01.08.2025 аналітичний звіт та 
працюють по рекомендації для 
Збір даних, моніторинг 
фахівці з 31.12.2026 масштабування 
7.2. результатів, оцінка 
супроводу моделі на 
ефективності 
ветеранів, ГО національному рівні 
«Громадський 
рух «Об’єднані». 
З Відправлено  
Підготовка звітів та звітування 10.01.2027 аналітичний звіт 
ГО 
по результатах проекту перед по зацікавленим 
7.3. «Громадський 
всіма зацікавленими 01.02.2027 стейкхолдерам 
рух «Об’єднані» 
стейкхолдерами (Український 
ветеранський фонд) 
 
ДОДАТОК Ж 
 
          Таблиця Ж.1. 
Матриця розподілу відповідальності 
Бізнес-роль Основні функції Основні вимоги 
Розроблення проектної документації; Навички проектного 
управління командою; проведення перемовин; менеджменту; вміння 
Керівник проекту координація із замовником та грантодавцем; вести переговори. 
організація виконання плану робіт; формування 
звітності. 
Ведення бухгалтерської документації; оплата Досвід роботи від двох 
рахунків; нарахування заробітної плати; років. 
Бухгалтер 
розрахунок бюджету та фінансового звіту; 
організація закупівель. 
Менеджер по Пошук та підбір партнерів; проведення перемов; Вміння вести переговори; 
роботі з укладення договорів; контроль строків робіт; аналітичні здібності. 
партнерами забезпечення взаємодії стейкхолдерів. 
Розробка та сертифікація програм; формування Кваліфікований 
критеріїв відбору; проведення навчання. викладацький склад; 
ЧДТУ 
наявність освітніх 
програм. 
Кафедра Розробка програм мікрокваліфікацій; Професійна освіта та 
соціального проведення навчання; підготовка фахівців. акредитація. 
забезпечення 
Державна служба Участь у наборі учасників; інформування Організаційні та 
зайнятості населення; сприяння працевлаштуванню. комунікаційні навички. 
Співучасть у наборі учасників; участь у поданні Досвід громадської 
ГО «Громадський 
заявки; організація працевлаштування; діяльності та проектного 
рух «Об’єднані» 
залучення супервізорів; організація заходів. менеджменту. 
Координація роботи з громадами; участь у Владні повноваження; 
ОВА міжвідомчій взаємодії; підтримка впровадження організаційні компетенції. 
регіональних протоколів. 
Український Схвалення фінансування; виділення коштів; Прозорі процедури 
ветеранський моніторинг реалізації гранту. фінансування. 
фонд 
Узгодження потреб у фахівцях; участь у Організаційна готовність 
Місцеві громади відкритті посад; сприяння впровадженню до співпраці. 
послуг. 
Організації – Відкриття посад; працевлаштування фахівців; Відповідна інституційна 
замовники надання послуг ветеранам. база. 
фахівців 
Розробка супервізійного модуля; проведення Психологічний досвід; 
Залучені фахівці-
супервізій. досвід роботи з 
практики 
ветеранами. 
Ветеранські Співучасть у формуванні мережі; організація Досвід роботи з 
простори подій; створення точок доступу. ветеранами. 
Психологи- Проведення консультацій; участь у подіях; Психологічна освіта; 
практики підтримка ветеранів. досвід практичної роботи. 
Фахівці з Надання соціального, психологічного та Знання алгоритмів 
супроводу правового супроводу; участь у подіях; взаємодія супроводу; комунікаційні 
ветеранів з громадами. навички. 
Адміністратор Створення та підтримка онлайн-простору; Цифрова грамотність; 
платформи організація взаємодії учасників. комунікаційні навички. 
Органи місцевого Підписання угод; участь у міжвідомчій роботі; Організаційні та 
самоврядування впровадження політик. управлінські компетенції. 
Департамент Участь у координації; супровід створення Профільна 
соцзахисту реєстру; взаємодія зі службами. компетентність. 
Черкаської ОВА 
Розробка та підтримка електронного реєстру. Досвід розробки ІТ-
IT-фахівці 
рішень. 
Місцеві Участь у розробці рекомендацій; впровадження Організаційна 
адміністрації політик. спроможність. 
Ветерани- Участь у формуванні рекомендацій; зворотний Особистий досвід та 
активісти зв’язок. залученість. 
 
ДОДАТОК З 
 
Таблиця З.1. 
Бюджет проекту «Соціальний супровід ветеранів Черкащини: громадські 
ініціативи та освітні партнерства» 
 
Період реалізації: 2026 рік 
 
Кількість/ Вартість за одиницю 
№ Стаття витрат Загальна сума (грн) 
одиниць (грн) 
1. Оплата праці 
  3 102 000,0 
персоналу 
1.1 Керівник проекту 1 42500,0 510 000,0 
1.2 Бухгалтер 1 30 000,0 360 000,0 
1.3 Менеджер по роботі з 
1 26 000,0 312 000,0 
партнерами 
1.4 ІТ- спеціаліст (підтримка 
1 40 000,0 480 000,0 
реєстру) 
1.5 Супервізори 8 осіб × 12 
15 000,0 1 440 000,0 
міс. 
2 Навчальний компонент    400 000,0 
2.1 Підготовка програм 2 програми, 
мікрокваліфікацій та 60  10 000,0 
сетрифікатів сертифікатів 
2.2 Навчальні матеріали 1 500 120 учасників 90 000,0 
2.3 Оплата праці викладачів 5 викладачів 
 300 000,0 
 
3. Практичний 
компонент соціальний   800 000,0 
супровід ветеранів 
3.1 Стажування фахівців 60 осіб × 2 
10 000 600 000 
супроводу міс. 
3.2 Організація груп 
40 груп 5 000 200 000 
підтримки ветеранів 
4. Аналітика та 
  200 020,0 
моніторинг 
4.1 Створення електронного 
1 система 200 000 200 000,0 
реєстру фахівців 
4.2 Аналітичні звіти 
ефективності (збір 2 звіти 10 000 20 000,0 
даних, опитування) 
  
5. Комунікаційно-
просвітницький   170 000,0 
компонент 
5.1 Події, форуми з 
ветеранськими 10  заходів 15 000 150 000 
просторами 
5.2 PR- та інформаційна 
12 міс. 10 000 120 000 
підтримка 
6. Адміністративні 
  200 000,0 
витрати 
6.1 Канцелярія, зв’язок, 
комунальні платежи, 12 міс.  10 000,0 12 0000 
кава, чай 
6.2 Непередбачувані 
операційні витрати (3 % 
  140 000,0 
від суми бюджету 
проекту) 
 РАЗОМ   4 872 020 грн. 
 
Загальний бюджет проєкту становить  4 872 020 грн. у тому числі 74 % — грантове фінансування, 
10 % - внесок ЧДТУ, 5 % — ресурси ГО, 11 % — співфінансування громад. 
Таблиця К.1 
План управління ризиками по проекту. 
Дії Дії ВР 
№ з/п Ризик проекту Причини Наслідки СВ R 
попередження реагування (%) 
1. Зовнішні ризики. 
1.1. Затримка схвалення Тривалі Зрив запуску Регулярна Подання 30 8 2.4 
програми мікрокваліфікацій процедури навчання комунікація додаткових 
Міністерством ветеранів документів 
України 
1.2. Затримка грантових коштів Внутрішні Відтермінування Резервний Тимчасове 25 7 1.75 
процедури активностей бюджет фінансуванн
Українського я партнерів 
ветеранського 
фонду 
1.3. Повітряні тривоги Воєнні дії рф Переривання Укриття,  Перенесення 60 9 5.4 
занять перехід на занять 
онлайн-
навчання 
1.4. Відключення електроенергії Атаки по Зрив заходів Генератор, Перехід на 50 9 4.5 
інфраструктурі павербанки резервне 
живлення 
1.5. Відсутність інтернету Блекаут Неможливість Мобільний Перехід на 50 8 4.0 
онлайн- інтернет мобільний 
активностей інтернет 
1.6. Транспортні обмеження Воєнний стан Скасування Планування з Онлайн- 40 6 2.4 
виїзних сесій ризиками замінники 
2. Технічні ризики. 
2.1. Збої онлайн-платформи Проблеми Втрата взаємодії Тестування Альтернатив 20 7 1.4 
професійної спільноти серверів ні канали 
2.2. Несправність обладнання Брак Затримка занять Резервне Швидка 15 6 0.9 
(проєктор, ноутбуки, обладнання заміна 
ДОДАТОК К 
інтернет-техніка) 
2.3. Втрата даних (списки Збій систем Втрата Бекапи Відновлення 20 7 1.4 
фахівців,  доказовості з резервів 
2.4. Порушення захисту Недостатня Юридичні Політика Аудит 10 9 0.9 
персональних даних безпека наслідки безпеки 
ветеранів / фахівців 
3. Організаційні ризики. 
3.1. Недобір слухачів у групи Слабка реклама Недостатня Розширена Додатковий 30 6 1.8 
кількість інфокампанія набір 
учасників 
3.2. Нерівномірний розподіл Низька участь Частина громад Цільова робота Онлайн- 25 5 1.25 
слухачів між громадами ОТГ без фахівців з ОТГ доступ 
3.3. Плинність слухачів Особисті Менше Мотиваційні Додаткові 35 6 2.1 
обставини випускників заходи консультації 
3.4. Низька активність ветеранів Стигма, недовіра Менший вплив Інфокампанія Адаптація 30 5 1.5 
у користуванні послугами проекту послуг 
3.5. Низька активність громад у Бюрократія Менше Переговори Додаткові 20 8 1.6 
створенні посад фахівців працевлаштовани візити 
х 
3.6. Відмова у наданні Зміна рішень Зрив заходів Резерв Терміновий 10 7 0.7 
приміщень ОТГ приміщень пошук 
альтернатив 
4. Фінансові ризики. 
4.1. Перевищення запланованих Інфляція Брак коштів Коефіцієнт 1.2 Пошук 30 8 2.4 
витрат через інфляцію або донорів 
зростання цін 
4.2. Несвоєчасне фінансування Бюрократія Затримки Чіткі договори Перекриття 10 5 0.5 
партнерами активностей витрат 
5. Ризики управління проектом. 
5.1. Неефективна комунікація Відсутність Затримки Стандарти Нагадування 15 6 0.9 
всередині команди правил комунікації 
5.2. Вигорання Високе Падіння Психопідтримк Тимчасова 25 7 1.75 
команди/супервізорів навантаження ефективності а заміна 
5.3. Репутаційні ризики щодо Помилки у Втрата довіри Комунікаційна Пояснення 10 8 0.8 
партнерів або проекту комунікації стратегія 
5.4. Низька компетентність Брак досвіду Зниження якості Відбір Заміна 10 7 0.7 
окремих фахівців або 
виконавців 
5.5. Затримка виконання плану- Форс-мажори Зрив строків Резерв часу Перепланува 40 8 3.2 
графіка ння 
5.6. Низька якість навчальних Недостатня Погана підготовка Супервізія Оновлення 15 6 0.9 
матеріалів або тренерських модерація фахівців матеріалів 
методик 
ВР – ймовірність настання ризиків 
СВ – Ступінь впливу 
R - Величина ризику