ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: 
  
«Психосоціальний супровід учасників бойових дій: соціальна робота як 
механізм зміцнення ментального здоров я та соціальної включеності» 
 
 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи  СЗМ - 024 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                                                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
 
Куцарський О.М. 
     (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник:  к.е.н., доц. Губар О.Є. 
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент                 _________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Куцарському Олександру Миколайовичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: 
«Психосоціальний супровід учасників бойових дій: соціальна робота як 
механізм зміцнення ментального здоров я та соціальної включеності» 
 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р.   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на офіційний статистичних 
матеріалах та даних звітів Міністерства ветеранів, Міністерства соціальної 
політики тощо.  
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ 
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ 
Розділ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА 
СОЦІАЛЬНОЇ ВКЛЮЧЕНОСТІ ВЕТЕРАНІВ В УКРАЇНІ (2023-2025 рр.) 
Розділ 3. ПРОЕКТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ 
БОЙОВИХ ДІЙ 
Об’єктом дослідження виступає процес соціальної реінтеграції 
ветеранів як комплексна суспільна система відновлення їхнього статусу, 
функціонування та включення у цивільне середовище.  
Предметом дослідження є сучасні підходи, механізми та інструменти 
соціальної реінтеграції військовослужбовців. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: наукове обґрунтування підходів 
до психосоціального супроводу ветеранів у межах ветеранської політики та 
розроблення проекту комплексної системи психологічної підтримки, що 
сприятиме їхньому ментальному здоров’ю та соціальній включеності.   
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати 
для досягнення поставленої мети: 
У розділі 1:  
 визначити сутність, зміст і значення психосоціального супроводу 
учасників бойових дій; 
 проаналізувати роль соціальної роботи у зміцненні ментального 
здоров’я та соціальної включеності ветеранів; 
 дослідити нормативно-правову базу та державні ініціативи щодо 
психологічної підтримки ветеранів в Україні; 
 оглянути зарубіжний досвід психосоціальної підтримки та адаптації 
ветеранів, оцінити можливість адаптації найкращих практик до українських 
реалій. 
У розділі 2:   
 оцінити актуальний стан психосоціальної підтримки та соціальної 
включеності ветеранів в Україні (охоплення, доступність, якість послуг, 
потреби); 
 виявити ключові бар’єри у наданні психосоціальних послуг 
ветеранам.  
У розділі 3:  
 розробити проект комплексної системи психологічного супроводу 
ветеранів на регіональному рівні (м.Черкаси та Черкаська область). 
 
 
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________     Губар О.Є. 
                                             (підпис)                       (прізвище та ініціали) 
                                                                    
                                                                «____» вересня 2025р. 
Завдання одержав здобувач                                                                                                                            
                                         ____________      Куцарський О.М. 
                                             (підпис)                    (прізвище та ініціали) 
                                                                                      
                                                                                    «____» вересня 2025 р. 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 99 
сторінках, Робота містить 5 таблиць, 9 рисунків, список використаних 
джерел з 72 найменувань, 10 додатків. 
Об’єктом дослідження витупає процес психосоціальної підтримки 
учасників бойових дій в Україні, який розглядається як комплексна система, 
спрямована на відновлення їхньої психологічної та соціальної спроможності 
до повноцінного цивільного життя. 
Предметом дослідження є сучасні підходи, механізми та інструменти 
психосоціального супроводу учасників бойових дій як засобу зміцнення 
їхнього ментального здоров’я та соціальної включеності. 
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні підходів до 
психосоціального супроводу ветеранів у межах ветеранської політики та 
розробленні проекту комплексної системи психологічної підтримки, що 
сприятиме їхньому ментальному здоров’ю та соціальній включеності.   
Завдання роботи: 
1. Визначити сутність, зміст і значення психосоціального супроводу 
учасників бойових дій. 
2. Проаналізувати роль соціальної роботи у зміцненні ментального 
здоров’я та соціальної включеності ветеранів. 
3. Дослідити нормативно-правову базу та державні ініціативи щодо 
психологічної підтримки ветеранів в Україні. 
4. Оглянути зарубіжний досвід психосоціальної підтримки та адаптації 
ветеранів, оцінити можливість адаптації найкращих практик до українських 
реалій. 
5. Оцінити реальний стан психосоціальної підтримки та соціальної 
включеності ветеранів в Україні (охоплення, доступність, якість послуг, 
потреби). 
6. Виявити ключові бар’єри у наданні психосоціальних послуг 
ветеранам  
7. Розробити проект комплексної системи психологічного супроводу 
ветеранів на регіональному рівна з визначенням структури, етапів, 
механізмів реалізації та моніторингу ефективності. 
За результатами дослідження сформульовані практичні 
рекомендації по розробленню проекту “Сила громади: мережа 
психосоціальної підтримки ветеранів через мобільні команди та соціальні 
навчальні кабінети” на 2027–2028 роки. 
Одержані результати можуть бути використані при розробці 
регіональних програм системи психосоціальної підтримки ветеранів у 
Черкасах та області через мобільні команди та соціальні навчальні кабінети 
(СНК), що забезпечить комплексний супровід та підвищить доступність 
психосоціальних послуг для ветеранів. 
Рік виконання роботи: 2025 
Рік захисту роботи: 2025 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО 9 
СУПРОВОДУ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ……………………………. 
  
1.1. Соціальна робота у психосоціальному супроводі військовослужбовців  
та ветеранів: роль і організаційна структура в Україні………………… 9 
 
1.2.   Нормативно-правове забезпечення психосоціального супроводу  
учасників бойових дій…………………………………………………….   18 
1.3. Зарубіжні моделі психосоціальної підтримки ветеранів та можливості  
їх адаптації в Україні…………………………………………………….. 23 
РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ СТАНУ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА  
СОЦІАЛЬНОЇ ВКЛЮЧЕНОСТІ ВЕТЕРАНІВ В УКРАЇНІ  
 (2023–2025 рр.)…………………………………………………………………. 29 
  
2.1.  Аналіз чисельності ветеранів, що потребують психологічної допомоги  
та оцінка потреб у підтримці……………………………………………. 29 
  
2.2.  Оцінка діяльності державних ініціатив та недержавних структур у  
сфері підтримки психічного здоров’я ветеранів………………………. 42 
  
2.3. Проблематика організації та надання психосоціальних послуг  
ветеранам………………………………………………………………………. 58 
  
РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ УЧАСНИКІВ  
БОЙОВИХ ДІЙ……………………………………………………………….. 63 
  
3.1.   Оцінка існуючих ініціатив з психологічної підтримки ветеранів у   
м. Черкаси……………………………………………………………………… 63 
  
3.2.   Обгрунтування доцільності та характеристика проекту……………..  70 
  
3.3.  Технологія впровадження проекту та очікувані результати…………. 82 
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 88 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 94 
ДОДАТКИ  
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Психосоціальний супровід учасників бойових дій в 
Україні набуває особливої стратегічної важливості в умовах масштабного 
воєнного конфлікту та стрімкого зростання чисельності ветеранів. Станом на 2025 
рік в Україні зареєстровано понад 1,32 млн учасників бойових дій, серед яких 
близько 366 тис. мають статус ветеранів, а понад 130 тис. — ветерани з 
інвалідністю, пов’язаною з участю у війні. Така демографічна трансформація 
формує значні соціальні та психологічні виклики, що проявляються, зокрема, у 
різкому зростанні потреби у психіатричній та психологічній допомозі: за даними 
2024 року, кількість пацієнтів із діагнозом посттравматичного стресового розладу 
(ПТСР) збільшилася майже вчетверо порівняно з 2021 роком. Це свідчить про те, 
що значна частина ветеранів та колишніх військовослужбовців потребує 
системної, фахової психосоціальної підтримки. 
Попри наявні державні та громадські ініціативи, на даний час відсутня 
системна, інтегрована та регіонально адаптована модель психосоціального 
супроводу ветеранів. Існуючі програми часто носять фрагментарний характер: 
спрямовані на окремі аспекти (наприклад, працевлаштування, медичну допомогу, 
соціальні виплати), але не охоплюють комплексно проблеми ментального 
здоров’я, ресоціалізації, соціальної включеності та підтримки родин. Тому 
розроблення науково обґрунтованого проекту такої комплексної системи  є вкрай 
актуальним. У цьому контексті особливе значення набуває включення соціальної 
роботи у психосоціальний супровід ветеранів, оскільки соціальні працівники 
виконують критично важливі функції з координації допомоги, інтеграції 
медичних, психологічних та соціальних інтервенцій, супроводу ветеранів та їхніх 
сімей у процесі адаптації до цивільного життя та соціальної реінтеграції. Саме це 
підкреслює актуальність розроблення ефективних моделей психосоціальної 
підтримки учасників бойових дій за участю соціальних працівників та визначає 
стратегічний напрям подальших досліджень і реформ у сфері ветеранської 
політики та охорони психічного здоров’я в Україні. 
6 
 
В Україні зростає число наукових праць, присвячених психічному здоров’ю 
ветеранів, їх соціальній адаптації та ресоціалізації. Серед останніх досліджень 
варто виокремити праці таких науковців, як  В. Алещенко — дослідження 
соціально‑психологічної адаптації учасників бойових дій, з аналізом бар’єрів 
інтеграції та потреб ветеранів, А. Назмієв — розкриття сутності та змісту 
соціально-психологічної роботи з ветеранами та їхніми родинами в умовах війни 
тощо.  Також, українські соціальні науковці приділяють значну увагу питанню 
адаптації зарубіжних моделей підтримки ветеранів до національного контексту. 
Зокрема, Юрій Попик у роботі «Зарубіжний досвід соціальної роботи з 
ветеранами війни» здійснює системний аналіз практик психологічної та 
соціальної реабілітації у США, Канаді, Німеччині та Великобританії, а також 
формулює рекомендації щодо їх трансформації та впровадження в українській 
системі психосоціальної підтримки ветеранів. Наукові праці створюють основу 
для розуміння масштабів психологічних проблем, потреб ветеранів і шляхів їх 
вирішення через психосоціальну підтримку, соціальну роботу, реінтеграцію та 
державну політику. 
Предметом дослідження є сучасні підходи, механізми та інструменти 
психосоціального супроводу учасників бойових дій як засобу зміцнення їхнього 
ментального здоров’я та соціальної включеності. 
Об’єктом дослідження витупає процес психосоціальної підтримки 
учасників бойових дій в Україні, який розглядається як комплексна система, 
спрямована на відновлення їхньої психологічної та соціальної спроможності до 
повноцінного цивільного життя. 
Мета і завдання дослідження. 
Метою магістерського дослідження є наукове обґрунтування підходів до 
психосоціального супроводу ветеранів у межах ветеранської політики та 
розроблення проекту комплексної системи психологічної підтримки, що 
сприятиме їхньому ментальному здоров’ю та соціальній включеності.   
Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження: 
7 
 
1. Визначити сутність, зміст і значення психосоціального супроводу 
учасників бойових дій. 
2. Проаналізувати роль соціальної роботи у зміцненні ментального здоров’я 
та соціальної включеності ветеранів. 
3. Дослідити нормативно-правову базу та державні ініціативи щодо 
психологічної підтримки ветеранів в Україні. 
4. Оглянути зарубіжний досвід психосоціальної підтримки та адаптації 
ветеранів, оцінити можливість адаптації найкращих практик до українських 
реалій. 
5. Оцінити актуальний стан психосоціальної підтримки та соціальної 
включеності ветеранів в Україні (охоплення, доступність, якість послуг, потреби). 
6. Виявити ключові бар’єри у наданні психосоціальних послуг ветеранам.  
7. Розробити проект комплексної системи психологічного супроводу 
ветеранів на регіональному рівні (м.Черкаси та Черкаська область). 
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано такі методи: 
структурно-логічний та системний аналіз - для розкриття сутності та структури 
психосоціального супроводу;  аналіз нормативно-правових документів та політик 
— для вивчення контексту державної підтримки; порівняльний аналіз — для 
вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду; соціологічні методи (опитування, 
інтерв’ю, аналіз практик) та статистична обробка — для оцінки потреб ветеранів і 
реального стану підтримки; проектний метод — для розроблення моделі 
регіональної комплексної психосоціальної підтримки ветеранів, інтеграції 
соціальної роботи та мультидисциплінарного супроводу. 
Інформаційна база дослідження. До інформаційної бази дослідження 
входять законодавчі та нормативні акти України, документи Міністерства у 
справах ветеранів, статистичні дані Державної служби зайнятості, аналітичні 
матеріали ветеранських організацій, наукові публікації українських та зарубіжних 
дослідників, результати соціологічних опитувань ветеранів. 
Наукова новизна отриманих результатів. 
Отримало подальший розвиток: 
 теоретичне обґрунтування поняття «соціальна реінтеграція 
військовослужбовців» як комплексного процесу взаємодії ветерана з різними 
8 
 
соціальними інституціями, що включає медичну, психологічну, соціальну та 
професійну підтримку; 
 розуміння ролі держави, місцевих органів влади та громадських інституцій 
у формуванні сприятливого середовища для повернення ветеранів до цивільного 
життя та їхньої соціальної адаптації; 
 концептуалізація значення соціальної роботи і соціальних працівників у 
забезпеченні ефективного психосоціального супроводу та реінтеграції ветеранів. 
Узагальнено: 
 зарубіжний досвід організації систем психосоціальної підтримки та 
реінтеграції ветеранів із акцентом на інтеграцію медичних, психологічних та 
соціальних послуг; 
 практики громадських організацій, благодійних фондів та регіональних 
ініціатив щодо соціальної адаптації демобілізованих військовослужбовців; 
 результати аналізу ефективності українських політик та програм підтримки 
ветеранів за 2023–2025 рр., що дозволяють виявити ключові бар’єри та проблемні 
зони у соціальній реінтеграції. 
Уперше: 
 розроблено проект регіональної моделі комплексної соціальної та 
психосоціальної реінтеграції ветеранів, побудованої на міжсекторальному 
партнерстві державних органів, громадських організацій і приватних ініціатив; 
 визначено механізми інтеграції соціальної роботи у психосоціальний 
супровід учасників бойових дій як обов’язкової складової ефективної реінтеграції. 
Практичне значення одержаних результатів. Практичні напрацювання 
проекної частини дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку 
системи психосоціальної підтримки ветеранів у Черкасах та області через 
мобільні команди та соціальні навчальні кабінети, що забезпечить комплексний 
супровід та підвищить доступність психосоціальних послуг для ветеранів. 
  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ 
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ 
 
1.1. Соціальна робота у психосоціальному супроводі 
військовослужбовців та ветеранів: роль і організаційна структура в Україні 
 
Належне забезпечення доступу до послуг у сфері психічного здоров’я та 
психосоціальної підтримки є принципово важливим чинником, що зумовлює 
покращення психоемоційного стану ветеранів і сприяє їхній успішній адаптації до 
умов цивільного життя. Проблематика психосоціального супроводу учасників 
бойових дій у сучасних умовах є надзвичайно актуальною, зважаючи на соціальні, 
психологічні та професійні виклики, які виникають у процесі реінтеграції 
ветеранів у цивільне життя. 
Одним із центральних інструментів подолання цих труднощів виступає 
соціальна робота, яка забезпечує системну підтримку особистості, враховуючи її 
індивідуальні потреби та соціальний контекст.  З огляду на необхідність чіткого 
окреслення інструментів та методів такого супроводу, доцільним є звернення до 
наукових підходів щодо тлумачення поняття «соціальна робота», представлених у 
зарубіжних та вітчизняних дослідженнях. 
Термін «соціальна робота» у науковій літературі трактується по-різному. 
Так, Д. Конлі (Conley, 2018) визначає соціальну роботу як професійну діяльність, 
спрямовану на зміцнення потенціалу людини для подолання соціальних, 
психологічних та економічних труднощів [45]. Національна асоціація соціальних 
працівників США (NASW, 2020) розглядає соціальну роботу як застосування 
наукових знань і професійних методів для покращення соціального 
функціонування індивідуумів, сімей та спільнот [46]. Українські дослідники 
підкреслюють комплексний характер соціальної роботи, визначаючи її як систему 
організованої діяльності, спрямовану на надання соціальної, психологічної та 
10 
 
матеріальної підтримки особам і групам, що перебувають у кризових або 
вразливих життєвих ситуаціях [11], [22]. 
Сутність соціальної роботи у контексті психосоціального супроводу 
учасників бойових дій полягає у забезпеченні умов для комплексної реабілітації 
та адаптації особистості. Вона охоплює психолого-соціальну підтримку, 
індивідуальне консультування, групові форми роботи, організацію професійної та 
соціальної реабілітації, а також взаємодію з державними і громадськими 
інституціями, що сприяє ефективному доступу ветеранів до ресурсів соціальної 
підтримки [24]. 
Явище соціальної роботи у психосоціальному супроводі ветеранів в Україні 
є відносно новим і перебуває на стадії формування наукового дискурсу. Зокрема, 
лише з 2019 р. розпочато формування мобільних команд соціально-психологічної 
допомоги ветеранам та їхнім сім’ям [50]. Фактично розвиток системної соціальної 
роботи з ветеранами пожвавився з 2023–2024 рр., коли почали діяти перші 
психосоціальні центри підтримки, а соціальні працівники пройшли спеціалізовані 
навчання [50]. 
Наукові дослідження свідчать, що соціальна робота здатна значно 
зменшувати ризики виникнення психічних розладів, пов’язаних із 
посттравматичними стресовими реакціями, а також підвищувати рівень 
соціальної та емоційної адаптації учасників бойових дій [4]. Крім того, соціальна 
робота сприяє відновленню родинних, професійних та соціальних зв’язків, 
активізує участь ветеранів у громадському житті та підвищує рівень соціальної 
інтеграції [13]. Особливе значення має регіональний аспект соціальної роботи, 
оскільки локальні громади можуть надавати персоналізовану підтримку, яка 
враховує конкретні соціокультурні та економічні умови території [22].  
Сучасні підходи до соціальної роботи передбачають інтеграцію 
нормативно-правового, психологічного та соціального забезпечення ветеранів. 
Норми законодавчих та нормативних актів дозволяють соціальним працівникам 
організувати доступ до державних послуг, програм соціальної та професійної 
11 
 
реабілітації, а також забезпечити комплексну соціальну підтримку учасників 
бойових дій  [11].  
Соціальні працівники виконують функцію ключової ланки взаємодії між 
учасниками бойових дій, їхніми сім’ями та системою державних і недержавних 
інституцій, забезпечуючи адресований доступ до необхідних ресурсів і послуг, 
спрямованих на стабілізацію життєвого функціонування та відновлення 
соціальних зв’язків. У цьому контексті соціальна робота виступає інструментом 
реалізації прав ветеранів, одночасно інтегруючи психологічні, соціальні та 
професійні ресурси для оптимізації процесу їх соціальної адаптації  [24]. 
 Відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовці, 
учасники бойових дій і прирівняні до них категорії, а також особи, звільнені з 
військової служби, зокрема ті, хто брав безпосередню участь в АТО/ООС, 
зобов’язані проходити безоплатну психологічну та медико-психологічну 
реабілітацію у спеціалізованих центрах, із гарантією компенсації витрат на проїзд 
до місця реабілітації та у зворотному напрямку [7]. З огляду на масштаб 
поширення бойових психотравм та потенційні ризики формування соціальної 
напруги в післявоєнний період, зазначена законодавча вимога набуває особливої 
значущості та виконує ключову превентивну функцію. 
Психосоціальний супровід ветеранів та ветеранок функціонує як 
комплексна багаторівнева система, що охоплює спектр допомоги — від 
соціально-психологічної підтримки й базового супроводу (перший рівень) до 
надання спеціалізованих психологічних послуг (другий рівень) та медично-
психологічної і психіатричної допомоги (третій рівень). Її організація та порядок 
взаємодії визначаються постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 
29.11.2022 р. «Деякі питання надання психологічної допомоги ветеранам війни, 
членам їх сімей та деяким іншим категоріям осіб», чинними порядками та 
формами МОЗ і Міністерства у справах ветеранів, а також положеннями 
Державної цільової програми з медичної, фізичної реабілітації та психосоціальної 
реадаптації.  
12 
 
У зв’язку з масштабністю та складністю цієї моделі подальший науковий 
аналіз є необхідним для оцінки її структурної ефективності та достатності 
нормативно-правового забезпечення. 
Координування та фінансове забезпечення системи надання послуг з 
психологічної реабілітації здійснює Міністерство у справах ветеранів, 
виступаючи головним розпорядником відповідних бюджетних коштів. 
Організаційна модель психологічної допомоги вибудувана як трирівнева 
структура, що охоплює психосоціальну підтримку та супровід (перший рівень), 
заходи психологічної реабілітації (другий рівень) та комплексну медико-
психологічну реабілітацію (третій рівень) (рис.1.1.). 
 
Рис. 1.1. Організаційна модель психологічної допомоги. 
 
Як видно з рисунку 1.1., надання психологічної допомоги в Україні, у тому 
числі ветеранам та членам їхніх сімей, реалізується за багаторівневою моделлю.  
Перший рівень охоплює первинну психологічну підтримку, яку 
забезпечують лікарі загальної практики — сімейні лікарі, терапевти та педіатри, а 
також соціально-психологічний супровід, що здійснюється фахівцями із 
соціальної роботи під час надання соціальних послуг, організації груп 
13 
 
взаємодопомоги та впровадження підходів «рівний-рівному». Важливим 
елементом цього рівня є послуга формування життєстійкості, яка впроваджується 
у громадах на базі центрів життєстійкості (нині створено понад 320 таких 
центрів). Її основним призначенням є зміцнення психосоціального благополуччя 
населення, зниження рівня стресу й тривожності, розвиток умінь надання першої 
психологічної допомоги близьким, зокрема дітям та літнім родичам, а також 
формування навичок стресостійкості та запобігання психологічній травматизації. 
Окремі компоненти спрямовані на підтримку батьків, розвиток позитивного 
батьківства та підтримку у взаємодії з дітьми на різних етапах їхнього зростання. 
Крім цього, у межах послуги передбачається залучення волонтерів та координація 
їхньої діяльності для розширення доступу до первинної психологічної підтримки. 
Другий рівень передбачає здійснення психологічної реабілітації, 
орієнтованої на подолання актуальних або специфічних психологічних 
труднощів, що виникли внаслідок пережитих екстремальних подій — участі у 
бойових діях, перебування в полоні, відбування покарання, впливу надзвичайних 
ситуацій (зокрема пожеж, руйнування житла) чи особистісних криз, пов’язаних із 
втратою близьких, розлученням та іншими життєвими стресорами. Взаємодія 
фахівця з отримувачем послуг спрямована на відновлення базового відчуття 
безпеки, стабілізацію емоційного стану, формування ефективних стратегій 
подолання, опрацювання травматичного досвіду, зниження інтенсивності 
негативних емоційних реакцій і поступове відновлення психологічного 
функціонування. На цьому рівні також реалізуються профілактичні та лікувальні 
заходи для осіб і сімей, які перебувають у стані психологічного напруження або 
мають підвищений ризик розвитку психічних розладів. 
Третій рівень охоплює надання комплексної медико-психологічної 
допомоги, що забезпечується мультидисциплінарною командою із застосуванням 
принципів кейс-менеджменту. У межах цього рівня реалізується повноцінна 
медико-психологічна реабілітація, яка включає лікування розладів психічного 
здоров’я за інтегрованими програмами, що поєднують психологічні та 
психотерапевтичні методи, а за потреби — медикаментозну терапію й заходи 
14 
 
фізичної реабілітації. Надання такої допомоги може здійснюватися як у 
стаціонарних, так і в амбулаторних умовах, а також у дистанційному форматі 
залежно від потреб отримувача. 
На кожному з трьох рівнів особи, які отримують допомогу, можуть 
потребувати екстреної (кризової) психологічної підтримки — комплексу 
втручань, спрямованих на реагування у випадках гострої стресової реакції чи 
раптового переживання кризи з метою стабілізації психічного стану, відновлення 
базового рівня функціонування та запобігання розвитку розладів адаптації. 
Спеціалізована психіатрична допомога передбачає реалізацію комплексу 
цілеспрямованих заходів, спрямованих на оцінку та обстеження психічного 
здоров’я осіб відповідно до положень Закону України «Про систему охорони 
психічного здоровʼя в Україні» та інших нормативних актів України. Вона 
включає профілактику, діагностику психічних розладів, надання лікувальної 
допомоги, організацію нагляду та догляду, а також медичну і психологічну 
реабілітацію осіб із психічними розладами, у тому числі тих, що виникли 
внаслідок вживання психоактивних речовин. 
З метою підвищення якості та прозорості надання послуг створено Реєстр 
постачальників послуг із психологічної реабілітації ветеранів і членів їхніх сімей, 
який акумулює інформацію про установи, уповноважені здійснювати такі 
втручання [16].  
З 01 січня 2025 року в Україні набрав чинності новий пакет медичних 
послуг у сфері психічного здоров’я –  «Психосоціальна та психіатрична допомога 
дорослим і дітям, що надається в центрах ментального здоров’я та мобільними 
мультидисциплінарними командами». Цей ініціативний крок спрямований на 
системне забезпечення доступу до комплексної психіатричної та психологічної 
підтримки, що охоплює різні рівні надання допомоги. 
Центри психічного здоров’я, що створюються у межах нової програми, 
виконують функцію ключових структур для забезпечення психічного добробуту 
населення. Вони орієнтовані на надання високоякісних послуг як стаціонарного, 
так і амбулаторного типу, з особливою увагою до вразливих груп – ветеранів, 
15 
 
дітей та внутрішньо переміщених осіб. Мультидисциплінарний підхід у роботі 
мобільних команд дозволяє інтегрувати медичну, психологічну та соціальну 
підтримку, забезпечуючи своєчасне реагування на складні психосоціальні 
потреби. 
Інституціоналізація Центрів психічного здоров’я є стратегічним 
компонентом реалізації «Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в 
Україні до 2030 року». Вона спрямована на формування стійкої системи 
ментального здоров’я, що поєднує державну політику, наукові розробки та 
практичний досвід міжнародних моделей. Впровадження цього пакету послуг 
здійснюється в рамках Всеукраїнської програми психічного здоров’я «Ти як?» і 
відображає прагнення до комплексного та інклюзивного підходу у сфері 
психосоціальної підтримки громадян. 
У контексті розвитку системи психічного здоров’я в Україні стратегічне 
значення набуває забезпечення цілеспрямованої психосоціальної підтримки 
військовослужбовців та ветеранів. У цьому напрямі функціонує державний заклад 
«Центр психічного здоров’я і реабілітації військових та ветеранів МОЗ України» - 
«Лісова поляна», який спеціалізується на комплексному наданні психіатричної та 
психологічної допомоги особам із бойовими психотравмами та супутніми 
наслідками бойових дій [36]. 
Центр впроваджує методики, засновані на доказовій медицині та сучасних 
наукових практиках психотравматології, адаптованих до особливостей 
українського воєнного контексту. Основна увага приділяється діагностиці та 
лікуванню: 
 розладів, асоційованих із бойовою психотравмою; 
 наслідків мінно-вибухових травм, акубаротравм та постконтузійного 
синдрому; 
 психосоціальної підтримки осіб, які втратили свободу або перебували у 
полоні. 
Мультидисциплінарний підхід у роботі Центру поєднує психіатричні, 
психологічні та реабілітаційні інтервенції, що дозволяє ефективно зменшувати 
16 
 
прояви посттравматичних розладів, стабілізувати психоемоційний стан пацієнтів 
та сприяти їхній соціальній та професійній реінтеграції. Діяльність Центру є 
складовою національної стратегії розвитку охорони психічного здоров’я, 
орієнтованої на довгострокове зміцнення психологічної стійкості військових та 
ветеранів та формування ефективної системи психосоціальної підтримки в умовах 
сучасного конфлікту. 
У рамках розвитку багаторівневої системи психічного здоров’я в Україні 
соціальні працівники виконують критично важливу функцію у забезпеченні 
комплексної психосоціальної підтримки військовослужбовців, ветеранів та осіб, 
які зазнали бойових психотравм. Вони інтегруються у мережу Центрів психічного 
здоров’я, мобільних мультидисциплінарних команд та спеціалізованих закладів, 
таких як «Лісова поляна», що дозволяє поєднувати медичну, психологічну та 
соціальну підтримку на різних рівнях надання допомоги. 
          Соціальні працівники виконують низку міждисциплінарних функцій, що 
забезпечують ефективність реабілітаційних процесів: 
1. Соціальна діагностика та оцінка потреб пацієнта: структуроване 
виявлення психосоціальних ризиків, оцінка життєвих ресурсів, рівня соціальної 
підтримки та потенційних загроз маргіналізації або соціальної ізоляції. 
2. Інформаційно-консультативна підтримка: надання пацієнтам та їхнім 
сім’ям актуальної інформації про програми психосоціальної допомоги, 
реабілітаційні заходи, правові гарантії та соціальні ресурси. 
3. Координація міждисциплінарних інтервенцій: соціальні працівники 
виступають посередниками між психіатрами, психологами, реабілітологами та 
іншими фахівцями, забезпечуючи інтеграцію медичних та соціальних заходів у 
єдиний терапевтичний процес. 
4. Супровід реабілітаційних процесів: соціальні працівники забезпечують 
адаптацію пацієнтів до цивільного життя, відновлення соціальних зв’язків, 
сприяють працевлаштуванню, залученню до навчальних, громадських та 
культурних програм. 
17 
 
5. Психосоціальний моніторинг: систематичне відстеження прогресу 
пацієнтів, виявлення рецидивів або нових психосоціальних проблем та корекція 
індивідуальних планів підтримки. 
6. Підтримка сімей ветеранів: соціальні працівники надають консультації та 
супровід членам родин, зменшуючи негативний вплив психотравм на сімейні 
взаємини та формуючи стабільне соціальне оточення [14]. 
У контексті багаторівневої системи психосоціальної підтримки, соціальні 
працівники забезпечують «місток» між первинними послугами Центрів 
психічного здоров’я, спеціалізованими закладами, такими як «Лісова поляна», та 
ветеранами. Такий підхід дозволяє реалізувати принципи безперервності, 
комплексності та інтеграції психосоціальної допомоги, що відповідає 
національній «Концепції розвитку охорони психічного здоров’я до 2030 року» та 
програмі «Ти як?». 
Отже, соціальні працівники відіграють стратегічну роль у реалізації 
мультидисциплінарної моделі психосоціальної підтримки, спрямованої на 
зменшення наслідків бойових психотравм, підвищення психологічної стійкості 
військових та ветеранів і забезпечення їхньої ефективної соціальної інтеграції. 
Таким чином, соціальна робота в системі психосоціального супроводу 
учасників бойових дій є комплексним і багатовимірним процесом, що забезпечує 
відновлення особистісного потенціалу, соціальну адаптацію та інтеграцію 
ветеранів у громадське життя. Ефективна організація соціальної роботи сприяє 
підвищенню якості життя ветеранів, зміцненню соціальної стабільності та безпеки 
суспільства, а також формує основу для системного підходу до реабілітації 
учасників бойових дій на національному та регіональному рівнях. 
  
18 
 
 
1.2. Нормативно-правове забезпечення психосоціального супроводу 
учасників бойових дій 
 
 
Інституціоналізація багаторівневої системи надання психологічної та 
психосоціальної підтримки учасникам бойових дій потребує чіткого нормативно-
правового забезпечення, що визначає порядок організації послуг, функціонування 
Центрів психічного здоров’я, спеціалізованих закладів, а також роль соціальної 
роботи та соціальних працівників; у зв’язку з цим критично важливим є 
системний аналіз чинних нормативно-правових актів, які регламентують 
структуру, компетенції та механізми надання психосоціальної допомоги 
ветеранам та військовослужбовцям. Нормативно-правове забезпечення 
психосоціального супроводу учасників бойових дій в Україні базується на 
комплексі законів, постанов Кабінету Міністрів та внутрішніх наказів 
Міністерства у справах ветеранів, що забезпечує правову основу, організаційну 
структуру та стандарти надання психологічної та психосоціальної допомоги. 
Основу нормативно-правового забезпечення психосоціального супроводу 
учасників бойових дій в Україні формує Закон України «Про статус ветеранів 
війни, гарантії їх соціального захисту». Цей закон закріплює право ветеранів на 
комплексний соціальний захист, включно з медичною, психологічною та 
реабілітаційною допомогою, що створює правову основу для надання 
психосоціальної підтримки. Доповненням до законодавчого регулювання є 
Постанова Кабінету Міністрів України № 1338 від 29 листопада 2022 року «Деякі 
питання надання психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та 
деяким іншим категоріям осіб», яка встановлює трирівневу систему безоплатної 
психологічної допомоги та регламентує умови, механізми і суб’єктів надання 
послуг [27]. 
Ключовим документом у питанні фінансування та організації комплексної 
психосоціальної підтримки є Постанова Кабінету Міністрів України № 307 від 18 
19 
 
березня 2024 року «Деякі питання ментальної, спортивної, фізичної, 
психологічної реабілітації та професійної адаптації ветеранів війни, членів їх 
сімей та деяких інших категорій осіб». Вона регулює фінансування, доступ та 
організацію психологічної та реабілітаційної допомоги, а також визначає категорії 
осіб, які мають на неї право [26]. 
На рівні виконавчих органів Міністерством у справах ветеранів України 
затверджено Наказ № 330 від 14 грудня 2023 року «Про затвердження Порядку 
формування, ведення та доступу до Реєстру суб’єктів надання послуг із 
психологічної допомоги для ветеранів і членів їх сімей», який визначає процедури 
створення та адміністрування Реєстру надавачів психологічних послуг, 
забезпечуючи системність та контроль якості допомоги [33]. Також, для 
стандартизації надання послуг Міністерством у справах ветеранів також видано 
Наказ № 340 від 21 грудня 2023 року «Про затвердження Методичних 
рекомендацій щодо надання безоплатної психологічної допомоги ветеранам та 
членам їх сімей», що регламентує методику організації психологічної підтримки, 
стандарти надання послуг та вимоги до фахівців [32]. 
Концептуальне підґрунтя сучасної ветеранської політики України 
формують «Стратегія ветеранської політики до 2030 року», схвалена 
розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.11.2024 р. № 1209-р  та 
«Стратегія формування системи повернення з військової служби до цивільного 
життя» схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.12. 2024 р. № 
1350-р, які базуються на положеннях Закону України «Про засади внутрішньої і 
зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. № 2411-VI та забезпечують основний 
вектор розвитку системи підтримки ветеранів. [35], [37], [6]. 
У межах зазначених стратегічних документів окреслено пріоритети 
державної політики у сфері справ ветеранів, що охоплюють соціальний захист, 
працевлаштування, реабілітаційні заходи та підтримку членів родин ветеранів. 
Зокрема, у контексті психосоціального супроводу ветеранів Стратегією 
ветеранської політики на період до 2030 року визначено Операційну ціль 2 – 
20 
 
«Відновлення та підтримка фізичного і психічного здоров’я ветеранів/ветеранок 
війни», яка реалізується протягом останніх двох років. 
Згідно зі Звітом про стан реалізації Стратегії у 2024 році, «розпочато 
впровадження комплексних програм розвитку професійної, фізкультурно-
спортивної, соціальної та психологічної реабілітації, а також розвитку адаптивних 
видів спорту для відновлення та підтримки фізичного та психічного здоров’я 
ветеранів/ветеранок війни з урахуванням їхніх індивідуальних потреб», що вже 
забезпечило перші конкретні результати у вигляді залучення ветеранів до 
реабілітаційних програм та активізації соціальної адаптації цієї категорії 
населення, а саме: 
1. Розширено перелік спеціалізації для суб’єктів надання послуг, визначено 
склад мультидисциплінарної команди та підвищено граничну вартість 
відшкодування послуг із психологічної допомоги другого рівня шляхом 
прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 № 1480 “Про 
внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України  від 29 11. 2022 р. № 1338 і 
від 18 березня 2024 р. № 307”. 
2. Експериментальний проект щодо надання учасникам бойових дій та 
особам з інвалідністю внаслідок війни допомоги для занять фізичною культурою 
та спортом, який стартує з 2025 року. Метою реалізації експериментального 
проекту є створення умов для фізичного та психологічного відновлення учасників 
бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни, а також підвищення соціальної 
інтеграції через їх участь у спортивних заходах. 
3. Розроблено проект Закону України “Про внесення змін до Закону України 
“Про фізичну культуру і спорт” від 25.11.2024 № 12233 щодо спорту ветеранів 
війни»» [11], [29]. 
В умовах формування багаторівневої системи надання психологічної та 
психосоціальної підтримки ветеранам ключовим елементом є забезпечення 
чіткого нормативно-правового поля, що регламентує компетенції соціальних 
працівників, стандарти соціальної роботи та взаємодію між різними рівнями 
надання допомоги. Сучасне законодавство України створює комплексну базу для 
21 
 
реалізації таких підходів, що дозволяє не лише формалізувати соціальну 
адаптацію ветеранів як офіційну послугу, а й інтегрувати її у систему 
психосоціальної підтримки через Центри психічного здоров’я, спеціалізовані 
заклади та мобільні мультидисциплінарні команди. 
Зокрема, Наказ Міністерства соціальної політики України № 175‑Н від 11 
квітня 2024 року «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги 
соціальної адаптації ветеранів війни та членів їхніх сімей» конкретизує зміст, 
обсяг, умови та порядок надання соціальної послуги, що включає комплекс 
заходів соціальної підтримки, адаптації та відновлення соціальних і сімейних 
зв’язків. Цей документ не лише легітимізує соціальну роботу як складову 
психосоціальної допомоги, а й визначає роль соціальних працівників у 
координації інтегрованих заходів підтримки, спрямованих на реабілітацію та 
інтеграцію ветеранів у цивільне життя [36]. 
Закон України «Про соціальні послуги» створює загальні правові рамки для 
надання соціальної роботи як публічної послуги, встановлюючи стандарти, 
контроль та повноваження органів влади. Завдяки цьому соціальні працівники 
отримують правову основу для здійснення своєї діяльності на різних рівнях 
системи підтримки – від громади до державних і спеціалізованих установ – що 
підвищує ефективність комплексної психосоціальної допомоги та забезпечує її 
доступність [8]. 
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 
закріплює права ветеранів на соціальну та психосоціальну підтримку, надаючи 
законодавче підґрунтя для впровадження комплексних програм реабілітації. 
Аналіз цього закону демонструє, що правове визначення статусу ветеранів і 
гарантій їх соціального захисту безпосередньо впливає на організаційні підходи 
до діяльності соціальних працівників, визначаючи коло осіб, які потребують 
підтримки, та види необхідних послуг [9]. 
Таким чином, взаємодія цих нормативно-правових актів забезпечує 
формування цілісної, багаторівневої системи психосоціальної підтримки 
22 
 
ветеранів, де соціальні працівники виступають ключовими агентами реалізації 
державної політики. Нормативне закріплення стандартів соціальної адаптації та 
прав ветеранів створює умови для координації між Центрами психічного 
здоров’я, спеціалізованими закладами та мобільними мультидисциплінарними 
командами, забезпечуючи інтеграцію соціальної роботи у комплексні програми 
психосоціальної допомоги та підвищуючи ефективність реабілітаційних процесів. 
Відсутність окремого профільного закону про психічне здоров’я в Україні 
продовжує формувати контекст, в якому реалізація підтримки ментального 
здоров’я покладається на системи, закріплені через існуючі нормативно‑правові 
акти та стратегічні документи. Станом на 2025 рік ключовими рамками такої 
політики залишаються Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні 
на період до 2030 року (далі — Концепція), затверджена розпорядженням КМУ 
від 27 грудня 2017 р. № 1018‑р, а також заходи подальшої реалізації, ініційовані в 
межах національних і міжнародних програм у відповідь на психоментальну кризу, 
викликану повномасштабним вторгненням [17]. 
Концепція окреслює визначення психічного здоров’я відповідно до 
стандартів ВООЗ та закладає основоположні принципи його підтримки. Документ 
також відображає ключові напрями трансформації системи: від традиційної 
інституціоналізованої моделі охорони психічного здоров’я до сучасної підходу, 
орієнтованого на надання послуг на рівні громад, із суттєвим розширенням 
профілактичних та промоційних заходів для населення. 
У 2024-2025 роках важливим елементом реалізації цієї політики стало 
впровадження WHO Special Initiative for Mental Health – Ukraine, що спрямований 
на зміцнення системи психічного здоров’я: розвиток спроможностей фахівців, 
масштабування послуг на базі громад, запровадження мультидисциплінарних 
мобільних команд, стандартизацію підходів до психосоціальної підтримки та 
реабілітації [51]. Цей підхід фактично актуалізує положення Концепції, 
адаптуючи їх до надзвичайних умов — війни, масових травм, переміщень, 
23 
 
зруйнованої інфраструктури — та робить систему ментального здоров’я більш 
гнучкою, здатною відповісти на зростаючий запит на психологічну допомогу [51]. 
Важливо підкреслити, що нормативні документи, які регулюють соціальну 
роботу з ветеранами — такі як накази, закони про соціальні послуги та статус 
ветеранів — залишаються базовою платформою для інтеграції соціальної роботи 
у систему психосоціальної підтримки. Водночас, нова хвиля реформ і підтримки у 
2024–2025 рр. спрямована на розширення спектра послуг: від класичної 
соціальної адаптації — до психотерапевтичної, реабілітаційної, кризової 
підтримки з урахуванням бойових травм, ПТСР, мінно‑вибухових та контусійних 
уражень, а також комплексної допомоги ветеранам і військовим. Таким чином, 
соціальна робота як елемент психосоціального супроводу набуває нового змісту, 
що відповідає викликам воєнного часу. 
Зі свого боку, роль соціальних працівників стає критичною для реалізації 
багаторівневої системи підтримки: вони забезпечують зв’язок між первинним 
(громадським) рівнем, закладами охорони психічного здоров’я, мобільними 
командами, спеціалізованими реабілітаційними установами, координують 
міждисциплінарні інтервенції, супроводжують ветеранів та їхні родини, сприяють 
соціальній та психологічній адаптації, реінтеграції. 
Отже, сучасний етап розвитку системи психосоціальної підтримки в 
Україні, 2024–2025 рр, демонструє перехід від декларативних стратегічних 
документів до практичних, оперативних заходів, що реалізуються через 
партнерство держави, міжнародних організацій та фахівців соціальної роботи. 
Такий підхід вимагає подальшого нормативного уточнення, стандартизації, 
системного моніторингу та належного правового оформлення ролі соціальних 
працівників як невід’ємного елементу системи ментального здоров’я. 
 
1.3. Зарубіжні моделі психосоціальної підтримки ветеранів та можливості їх 
адаптації в Україні 
 
Досвід зарубіжних країн у сфері соціальної роботи та психосоціальної 
підтримки ветеранів свідчить про високу ефективність комплексних підходів, які 
24 
 
поєднують психологічну, медичну, соціальну та професійну реінтеграцію 
учасників бойових дій у цивільне життя. В основі більшості успішних програм 
лежить принцип міждисциплінарної підтримки, що включає індивідуальну і 
групову терапію, соціальну адаптацію, залучення сімей та спільнот ветеранів, а 
також заходи щодо подолання наслідків посттравматичних стресових розладів та 
інших психологічних травм. 
Одним із яскравих прикладів є Warrior Care Network (США). Це мережа 
програм для ветеранів США, які страждають на посттравматичний стресовий 
розлад (ПТСР), травми головного мозку (TBI), військові травми, депресію, 
тривожні розлади. Програма забезпечує безкоштовне інтенсивне амбулаторне 
лікування (Intensive Outpatient Programs - IOP), яке поєднує індивідуальну та 
групову терапію, а також додаткові підходи — психіатричну, психологічну 
підтримку, фізичну реабілітацію, терапію на базі доказових методів [55]. 
Ефективність даної програми пояснюється тим, що вона дає можливість 
ветеранам отримати спеціалізовану психіатричну і психотерапевтичну допомогу 
на професійному рівні, навіть якщо вони не мають стаціонарного лікування. Це 
зручно для тих, хто повернувся до цивільного життя, але потребує підтримки. 
Американський досвід також показує, що поєднання клінічної допомоги з 
соціальною — важливе для реабілітації та реінтеграції [55]. 
Зазначена модель може бути адаптована для України та використана як 
орієнтир для створення амбулаторних центрів психосоціальної підтримки 
ветеранів із ПТСР або бойовим досвідом, що не потребують тривалого 
стаціонарного лікування, при цьому її ефективність залежить від наявності 
висококваліфікованих фахівців і достатнього фінансування, а також може 
слугувати стратегічною основою для розвитку інтегрованої системи 
психосоціальної допомоги, здатної забезпечити комплексну реабілітацію та 
соціальну адаптацію ветеранів. 
У Канаді функціонує Operational Stress Injury Social Support (OSISS). Це 
волонтерська / державно‑громадська програма підтримки ветеранів із бойовим 
досвідом, які мають операційні стресові травми (operational stress injuries — OSI). 
25 
 
Програма надає психологічну та соціальну підтримку, групову терапію, допомогу 
сім’ям, peer-підтримку та соціальну інтеграцію. [50].  Особливістю програми є 
використання peer‑підтримки: ветерани, які пройшли аналогічний досвід, 
виступають наставниками та консультантами для нових учасників. Це дозволяє 
забезпечити довготривалу психологічну підтримку, сприяти адаптації до 
цивільного життя та інтеграції у соціальне середовище. Ефективність даної 
програми полягає у тому, що вона поєднує клінічну допомогу та соціальну 
підтримку, що допомагає зменшити стигматизацію, долучитися до спільноти 
ветеранів, отримати підтримку у реальному житті й адаптуватися до цивільного 
середовища  [50]. 
Концепція peer-підтримки, яка передбачає залучення волонтерів-ветеранів, 
організацію групових зустрічей та надання безкоштовної психологічної допомоги, 
може бути ефективно адаптована для українського контексту з огляду на 
масштаби потреб ветеранів, при цьому соціальні працівники відіграють ключову 
роль у координації цих процесів, забезпеченні інтеграції соціальної та 
психосоціальної підтримки, супроводі групових заходів та моніторингу їх 
ефективності, що сприяє підвищенню психологічної стійкості та соціальної 
адаптації учасників бойових дій. 
Подібні підходи реалізовуються й через благодійні та громадські 
організації. Наприклад,  благодійна організація True Patriot Love Foundation 
(Канада) надає грантову підтримку ветеранам і їх сім’ям, охоплюючи медичні, 
психосоціальні та соціальні потреби. Програми охоплюють відновлення після 
травм, підтримку ментального здоров’я, сімейну підтримку та допомогу у 
соціальній адаптації. Використання фінансових інструментів дозволяє 
охоплювати широку аудиторію та забезпечує комплексність послуг, включаючи 
психологічну допомогу, реабілітаційні заходи та соціальну адаптацію [54]. 
Дана програма демонструє свою ефективність  через гранти й фінансування, 
що дозволяє підтримати великий спектр заходів — від реабілітації й терапії до 
соціальної адаптації, освіти, підтримки сімей, що дає цілісну допомогу [54]. 
Створення подібних фондів або налагодження партнерства з міжнародними 
організаціями, мобілізація ресурсів громадянського суспільства та реалізація 
програм, спрямованих на підтримку сімей ветеранів і соціальну адаптацію, 
26 
 
можуть бути ефективно адаптовані до українських реалій, забезпечуючи 
додаткові можливості для комплексної психосоціальної підтримки та інтеграції 
ветеранів у суспільство. 
В умовах адаптації зарубіжного досвіду для України особливу увагу слід 
приділяти моделям, які включають peer‑підтримку, комплексну інтеграцію 
психотерапевтичних і соціальних заходів та залучення громадських і благодійних 
організацій.  
Прикладом є  програма Veteran Transition Program (Канада). Це групова 
програма реабілітації ветеранів, спрямована на допомогу у переході від військової 
служби до цивільного життя, подоланні психологічних наслідків війни, адаптації 
до нового життя. Програма включає навчання психологів, групову терапію, 
підтримку ветеранів і їхніх родин [45]. Дана програма дозволяє психоемоційно 
підтримати ветеранів, допомогти їм усвідомити досвід війни, знизити рівень 
тривожності та депресії, підвищити самооцінку, соціалізуватися. За 
повідомленнями, програму пройшло багато ветеранів із позитивними 
результатами [45]. 
Вже існує спроба адаптувати цю програму для українських ветеранів через 
Maple Hope Foundation, що демонструє, як зарубіжну модель можна 
трансформувати відповідно до українського контексту з урахуванням 
національної культури та потреб, і водночас підтверджує, що навчання 
психологів, групова терапія ветеранів та робота з їхніми сім’ями можуть 
ефективно забезпечувати психологічне відновлення, соціальну адаптацію та 
підготовку до цивільного життя. 
У Австралії діє дослідницька програма  Transition and Wellbeing Research 
Programme.  Вона аналізує вплив військової служби та переходу до цивільного 
життя на психічне, фізичне та соціальне здоров’я військовослужбовців і ветеранів 
Австралійських Збройних Сил, а також їхніх сімей. Програма має на меті 
створити наукову базу для політики підтримки ветеранів та їх соціальної 
інтеграції [53]. Дана програма забезпечує наукову підтримку процесу інтеграції 
ветеранів, проводячи систематичний моніторинг їх психічного, фізичного та 
соціального стану. Отримані дані слугують основою для розробки ефективних 
27 
 
політик та програм підтримки ветеранів, що демонструє важливість науково 
обґрунтованого підходу у формуванні системи психосоціальної підтримки. 
Впровадження дослідницьких програм, систематичний моніторинг стану 
ветеранів, створення національних баз даних та використання аналітики для 
розробки політики на основі отриманих результатів можуть бути ефективно 
адаптовані для України, сприяючи формуванню адекватної та обґрунтованої 
ветеранської політики. 
Досвід психосоціальної підтримки ветеранів та поранених військових у 
Rambam Health Care Campus в Ізраїлі демонструє ефективну інтеграцію соціальної 
роботи у мультидисциплінарну систему надання допомоги. Після початку 
ескалації конфлікту поранені військовослужбовці, зокрема ті, хто зазнав бойових 
травм та посттравматичного стресового розладу (ПТСР), направляються на 
лікування до медичного закладу Rambam, де соціальні працівники беруть участь у 
підтримці пацієнтів не лише під час стаціонарного лікування, а й після виписки, 
забезпечуючи комплексну психосоціальну реабілітацію. Послуги включають 
соціально-побутову підтримку, що охоплює супровід пацієнтів та їхніх сімей, 
допомогу у вирішенні організаційних питань під час госпіталізації та реабілітації, 
а також психологічну підтримку, зокрема консультування, емоційну підтримку та 
роботу з травмою. Крім того, соціальні працівники координують взаємодію між 
лікувальними, реабілітаційними та соціальними службами, виступаючи 
зв’язковою ланкою між медичною допомогою, психологічними інтервенціями та 
подальшою соціальною інтеграцією ветеранів. 
Послуги надаються безпосередньо пораненим військовослужбовцям 
Ізраїльських сил оборони та іншим військовим, які зазнали бойових травм або 
психотравм, а також їхнім сім’ям, що потребують соціальної, інформаційної та 
психологічної підтримки. Всі послуги забезпечуються професійними соціальними 
працівниками закладу, які мають спеціалізацію у роботі з травмованими 
пацієнтами, інтегровані у медичні та реабілітаційні команди, і здатні 
координувати комплексну підтримку, поєднуючи медичні, психологічні та 
соціальні інтервенції [56]. 
Аналіз цього досвіду демонструє, що впровадження подібної моделі в 
Україні може забезпечити ефективну інтеграцію соціальної роботи у 
28 
 
спеціалізовані медичні та реабілітаційні заклади для ветеранів та військових з 
травмами чи ПТСР, дозволяючи здійснювати не лише медичне лікування, а й 
комплексну психосоціальну підтримку та реінтеграцію у суспільство. Важливим 
компонентом є забезпечення супроводу пацієнтів і після виписки, включаючи 
роботу з сім’ями, соціальну адаптацію, допомогу у вирішенні побутових і 
соціальних питань та підтримку емоційного стану, що сприяє зменшенню ризику 
соціальної ізоляції та підвищенню психологічної стійкості ветеранів. Досвід 
Rambam також підкреслює значення мультидисциплінарної взаємодії, де 
соціальні працівники виступають ключовою ланкою, здатною забезпечити 
координацію між медичною, психологічною та соціальною допомогою, 
інтегруючи міжнародні практики у локальний контекст і адаптуючи їх до 
специфіки потреб ветеранів. 
Аналіз успішних зарубіжних моделей психосоціальної підтримки ветеранів 
демонструє, що їх ефективність базується на комплексному підході, який поєднує 
психотерапевтичні та медичні інтервенції, соціальну реінтеграцію, підтримку 
сімей, а також заходи щодо працевлаштування та реабілітації, що дозволяє 
охопити як фізичні, так і соціально-психологічні потреби ветеранів. Важливим 
компонентом таких моделей є peer‑підтримка, коли ветерани, що вже пройшли 
певний шлях відновлення, надають допомогу своїм колегам, що сприяє зниженню 
стигматизації, підвищенню рівня довіри до програми та забезпечує тривалу 
соціальну взаємодію. Додатково, залучення волонтерських, благодійних або 
змішаних державно‑громадських ініціатив надає системі більшу гнучкість та 
здатність оперативно реагувати на змінні потреби ветеранів у порівнянні з 
виключно державними програмами. Одночасно наукові дослідження, моніторинг 
стану ветеранів та системна аналітика є фундаментальною основою для розробки 
ефективної політики підтримки, визначення стандартів послуг та оцінки 
результативності програм, що забезпечує стратегічну обґрунтованість і 
адаптивність системи психосоціальної допомоги. 
 
  
29 
 
 
РОЗДІЛ 2   
АНАЛІЗ СТАНУ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ТА СОЦІАЛЬНОЇ 
ВКЛЮЧЕНОСТІ ВЕТЕРАНІВ В УКРАЇНІ  
(2023–2025 рр.) 
 
2.1. Аналіз чисельності ветеранів, що потребують психологічної допомоги та 
оцінка потреб у підтримці 
 
Як показало проведене теоретичне дослідження, психічне здоров’я 
ветеранів — це критичний компонент соціальної політики України, особливо з 
огляду на тривалість та інтенсивність збройного конфлікту. Стреси, пов’язані з 
бойовими діями, втратою побратимів та тяжкими фізичними ушкодженнями, а 
також процес адаптації до цивільного життя формують високі і часто складні 
психологічні потреби. За оцінками, значна частина колишніх військових і діючих 
службовців має симптоми посттравматичних або інших психічних розладів.  
З  метою визначення масштабів проблеми та оцінки реального рівня потреб 
у психологічній підтримці здійснимо дослідження чисельності ветеранів, які 
потребують психологічної допомоги, а також проаналізуємо структуру та 
інтенсивність цих потреб.  
Посттравматичний стресовий розлад є однією з найпоширеніших проблем 
психічного здоров’я серед людей, які пережили бойові дії, і особливо часто 
трапляється серед ветеранів. 
На підставі проведеного дослідження «Адаптація до цивільного життя: 
ключові напрями для посилення реінтеграції ветеранів та ветеранок в Україні», 
здійсненого в межах проєкту reSCORE (2024), продемонстровано основні 
психологічні стани ветеранів. Вибірка дослідження включає 500 опитаних 
ветеранів та ветеранок, серед яких 447 чоловіків (89 %) та 53 жінки (11 %). 
Переважна більшість респондентів (97 %) — молодші за 60 років. Офіційний 
статус ветерана мали 48 % учасників, статус учасника бойових дій — 77 %. 
30 
 
Ознаки поранень або травм, пов’язаних із війною, зазначили 71 % опитаних, тоді 
як 27 % мали статус особи з інвалідністю. Процес демобілізації завершили 57 % 
респондентів, а 43 % перебували у процесі демобілізації на момент опитування. 
Опитування проводили за місцем проживання (59 %), у медичних або 
реабілітаційних закладах (30 %) та у приміщеннях громадських чи ветеранських 
організацій (11 %). Майже всі учасники (95 %) проходили службу в зоні бойових 
дій, при цьому 29 % перебували там понад 12 місяців, а загалом 75 % служили 
понад один рік [2, c.33]. 
Аналіз окремих симптомів ПТСР показує, що деякі прояви значно частіше 
трапляються саме серед ветеранів, ніж у решти населення. Понад половина 
опитаних повідомили про повторювані тривожні сновидіння, раптові відчуття 
повторного переживання травматичних подій, підвищену дратівливість або 
агресивні реакції, а також про свідоме уникання всього, що може нагадувати про 
пережитий стрес (рис.2.1). 
 
 
Рис. 2.1.Частота відповідей щодо симптомів посттравматичного стресового 
розладу (ПТСР) серед чоловіків-ветеранів віком до 60 років загалом (N = 436), а 
також серед тих, хто не має поранення (травми) (N = 103), має поранення (травми) 
з незначним впливом (N = 157), з помірним впливом (N = 101), з істотним або 
сильним впливом (N = 60). [2, c.34]. 
 
31 
 
На підставі поданого графіка можна зробити наступні висновки щодо рівня 
впливу травматичного досвіду та психологічний стан ветеранів: 
1. Найпоширеніші та найінтенсивніші симптоми серед ветеранів — це 
повторювані тривожні сновидіння та раптове відчуття повторного переживання 
травматичної ситуації. Для обох показників частка ветеранів, які відчували 
значний або сильний вплив, перевищує 50%, що свідчить про високий рівень 
посттравматичної активності симптомів. 
2. Також, дуже поширеними є дратівливість і спалахи гніву, уникання 
нагадувань про стресовий досвід та відчуття емоційної відстороненості від інших 
людей. За цими симптомами ветерани демонструють суттєво вищі значення, ніж 
середні показники по населенню. 
3. Показники втрати інтересу до звичних занять, труднощів із 
переживанням позитивних емоцій та надмірної пильності також виражені, але 
дещо нижчі порівняно з групою найбільш інтенсивних симптомів. 
4. Загальний профіль свідчить, що ветерани мають підвищений рівень 
проявів майже за всіма дев’ятьма симптомами ПТСР, що вказує на значне 
психологічне навантаження та потребу у системній психотерапевтичній 
підтримці. 
Бойові поранення та інші види травм суттєво посилюють вираженість 
симптомів ПТСР серед ветеранів. Аналіз даних показує чітку залежність: чим 
сильніший вплив поранення або травми на повсякденне життя, тим 
інтенсивнішими є прояви ПТСР. Показово, що навіть найрідше зафіксований 
симптом — схильність до ризикованої поведінки — спостерігається у 49 % 
ветеранів, які зазначили значний або тяжкий вплив бойового поранення. Це 
підкреслює необхідність інтегрованої моделі відновлення, що поєднує фізичну 
реабілітацію, психологічну підтримку та довготривале спостереження. 
Водночас, ПТСР є помітним і серед тих ветеранів, які не мали бойових 
поранень: окремі симптоми виявлені у 54 % опитаних. Така тенденція 
свідчить, що сама участь у бойових діях — навіть за відсутності фізичних 
32 
 
ушкоджень — може бути достатнім фактором для формування 
посттравматичних реакцій [2, c.35]. 
Порівняння з показниками серед населення підтверджує ці висновки: 46–53 
% ветеранів-чоловіків віком до 60 років повідомили про симптоми ПТСР 
упродовж місяця до опитування, тоді як серед цивільних чоловіків того ж віку 
частка становить лише 30–38 %. Це демонструє значно вищу вразливість 
ветеранської спільноти до травматичного стресу та потребу в системній, 
цілеспрямованій психічній підтримці (рис.2.2.). 
 
Рис.2.2. Частота відповідей щодо симптомів ПТСР серед чоловіків-ветеранів 
віком до 60 років (N = 436, зелений колір) і чоловіків віком до 60 років серед 
загального населення (N = 2 883, жовтий колір) [2, c.35]. 
 
Досвід воєнних травматичних подій суттєво впливає на інтенсивність 
проявів ПТСР серед ветеранів. Зокрема, ті, хто був свідком убивства іншої 
людини, демонструють значно вищий рівень прояву майже всіх симптомів 
посттравматичного стресового розладу порівняно з тими, хто не переживав 
подібного досвіду. Це свідчить про потужний психологічний вплив подій, 
пов’язаних із прямим зіткненням зі смертю, навіть якщо сам ветеран не зазнав 
фізичного поранення. 
33 
 
В обох групах ветеранів найбільш поширеним симптомом залишаються 
повторювані тривожні сновидіння, які є типовим маркером травматичного стресу. 
Натомість найрідше фіксується схильність до ризикованої чи потенційно 
самошкідливої поведінки, хоча цей симптом також присутній у значної частини 
опитаних. Така закономірність підкреслює, що специфіка пережитої бойової 
ситуації визначає не лише загальний рівень ПТСР, але й структуру конкретних 
симптомів, які формують індивідуальну картину психологічних наслідків війни 
(рис.2.3). 
 
Рис. 2.3. Частота відповідей щодо симптомів ПТСР серед чоловіків-ветеранів 
віком до 60 років, які стали свідками вбивства людини 
(N = 278, помаранчевий колір), і тих, хто не був свідком таких подій (N = 219, 
зелений колір) [2, c.36]. 
Рівень прояву симптомів ПТСР серед ветеранів також демонструє 
залежність від тривалості їхньої військової служби. Дані свідчать, що ті, хто 
перебував у строю менше шести місяців, значно рідше повідомляють про прояви 
посттравматичного стресу, ніж ветерани з довшим періодом служби. Водночас 
серед військовослужбовців, які служили понад пів року, істотних відмінностей у 
вираженості симптомів ПТСР не простежується, що може свідчити про певну 
стабілізацію або вирівнювання психологічних реакцій у цій групі. 
34 
 
Таку закономірність можна інтерпретувати як результат поступового 
пристосування до бойових умов або формування стійкіших механізмів психічної 
адаптації. Водночас це може свідчити і про накопичення психологічного 
навантаження, яке після певного порогу проявляється подібним чином незалежно 
від додаткового продовження служби (рис.2.4.). 
 
Рис.2.4. Частота відповідей щодо симптомів ПТСР серед ветеранів/-ок віком 
до 60 років, які проходили службу менше шести місяців (N = 64), від шести 
місяців до одного року (N = 39), від одного до півтора року (N = 96), від півтора 
до двох років (N = 105), а також від двох до двох із половиною років (N = 121)  
[2, c.37]. 
 
Порівняння психоемоційного стану чоловіків-ветеранів до 60 років із 
чоловіками відповідної вікової групи в загальній популяції показує, що рівні 
депресії та тривожності між цими двома групами суттєво не відрізняються. Це 
узгоджується з результатами дослідження reSCORE (2023), яке також не виявило 
статистично значущих відмінностей у схильності до цих розладів серед ветеранів. 
Середні показники депресивних і тривожних симптомів залишаються стабільними 
як серед ветеранів, так і серед представників загального населення, що свідчить 
про відсутність тенденції до їхнього загострення (таблиця 2.1) [2, c.36]. 
  
35 
 
Таблиця 2.1 
Середні показники депресивних і тривожних симптомів. 
Емоційний стан Населення загалом Ветерани (чоловіки) 
(чоловіки) 
Тривожність  4.1 4.1 
Депресія 3.4 3.5 
Агресія 1.4 2.0 
*середні бали за шкалою 0-10 
Також, не спостерігається значущої різниці між чоловіками-ветеранами та 
ветеранками: гендерні відмінності у рівнях депресії та тривожності в середовищі 
ветеранів значно менші, ніж аналогічні розбіжності в загальному населенні. 
Натомість більш помітною є різниця в показниках агресії. Чоловіки-ветерани до 
60 років зазначають дещо вищий рівень агресивних проявів (2,0 з 10), ніж 
чоловіки загального населення (1,4 з 10), а також порівняно з жінками-
ветеранками у цій же віковій групі. Це може свідчити про специфічні поведінкові 
реакції, пов’язані з бойовим досвідом, які не обов’язково супроводжуються 
підвищенням рівня депресії чи тривожності. 
Ветерани та ветерани, які пережили бойові поранення або стали свідками 
жорстокого насильства чи загибелі людей, і надалі демонструють підвищені 
прояви агресивної поведінки порівняно з тими, хто такого досвіду не мав. 
Стійкість цього явища в різних дослідженнях свідчить, що агресія може бути 
типовою реакцією на глибоку психологічну травму. Це підкреслює необхідність 
системної, спеціалізованої підтримки у сфері психічного здоров’я, спрямованої на 
роботу з травматичним досвідом, регуляцією емоцій та запобіганням 
довготривалим негативним наслідкам як для самих ветеранів, так і для їхніх сімей 
та громад (рис.2.5). 
36 
 
 
Рис. 2.5. Частота відповідей щодо стигматизації психічного здоров’я серед 
чоловіків-ветеранів віком до 60 років (N = 436) та чоловіків віком до 60 років 
серед загального населення (N = 2 883) [2, c.38]. 
 
Отже, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) залишається одним із 
найпоширеніших і найсерйозніших викликів у сфері психічного здоров’я серед 
ветеранів та ветеранок. За результатами опитування, щонайменше третина 
респондентів самостійно ідентифікує у себе симптоми ПТСР, що суттєво 
перевищує показники, зафіксовані серед загального населення. Підвищена 
вірогідність проявів ПТСР характерна насамперед для ветеранів і ветеранок, чиї 
бойові поранення або травми мають помірний, значний чи тяжкий вплив на 
повсякденне функціонування. Особливо високі рівні симптоматики 
спостерігаються в осіб, які були свідками загибелі людей, тоді як респонденти з 
коротким терміном служби (менше шести місяців) демонструють нижчу 
інтенсивність проявів ПТСР. 
Водночас, результати дослідження не виявили статистично значущої різниці 
у схильності до депресивних чи тривожних розладів між ветеранами та загальним 
населенням. У гендерному вимірі спостерігається тенденція до дещо вищих 
показників агресивності серед ветеранів-чоловіків порівняно з ветеранками, 
особливо серед тих, хто зазнав насильства або став свідком смерті під час служби. 
37 
 
Разом із цим, ветерани та ветерани демонструють вищі рівні емоційної 
соціальної підтримки та можливостей соціалізації порівняно з показниками у 
загальній вибірці. Основними джерелами підтримки вони визначають членів 
родини, цивільних друзів та побратимів і посестер по службі. Проте незважаючи 
на наявні ресурси, майже чверть опитаних (23 %) зазначили, що не отримують 
жодної підтримки від своєї військової частини, а 14 % — від неурядових або 
громадських організацій, що вказує на нерівномірність доступу до допомоги та 
потребу в посиленні інституційної підтримки. 
Окрему групу проблем у ветеранів, які страждають на ПТСР, становить 
адиктивна поведінка, зокрема вживання алкоголю та/або наркотиків, що 
здебільшого має на меті зменшення внутрішнього напруження, болючих спогадів 
і емоційного дискомфорту. Складність ситуації полягає в тому, що труднощі 
ветеранів та їхніх сімей часто залишаються непоміченими оточенням, оскільки 
самі ветерани не виносять їх на широкий загал через почуття гордості або хибного 
сорому, пов’язаного зі складними життєвими обставинами, зловживанням 
алкоголем, домашнім насильством чи недостатнім виконанням батьківських 
обов’язків. На сьогодні відомі випадки непоодиноких самогубств, яких можна 
було б запобігти, якби постраждалі своєчасно отримали психологічну підтримку. 
Даючи відповідь на питання “З якими з перелічених проблем, на Вашу 
думку, зіткнуться ветерани, які повернуться з російсько-української війни?”, 
респонденти мали можливість обрати декілька варіантів відповіді. Так, на думку 
опитаних, найбільш імовірними проблемами є: відсутність роботи (77,5%), 
зловживання алкоголем чи наркотиками (72,8%), конфлікти у сім’ї, родині (69,4%). 
Близько 30-40% респондентів відмітили також такі проблеми, як самогубства, 
складнощі з отриманням українського громадянства (для іноземців, які брали участь в 
бойових діях) та порушення законів, участь у злочинності [2, c.40]. 
На питання “Якої підтримки Ви потребуєте зараз найбільше?”, третина 
респондентів зазначили, що потребують матеріальної підтримки (33%). Також 
серед актуальних потреб: підтримка родині (19%), психологічна підтримка 
(18,3%), інформаційна (11,9%) та юридична підтримки (10%) [2, c.41]. 
38 
 
На питання, який вид психологічної допомоги вони хотіли б отримати, 
найбільш високу оцінку одержали індивідуальна консультація з психологом 
(70%) і консультація з психологом саме у контексті досвіду проходження 
військової служби (58%). Групова терапія та курси є не такими популярними: 
користь у зустрічах з іншими ветеранами та ветеранськими групами 
самодопомоги вбачають 35 % опитаних. Це також були найпопулярніші відповіді 
за результатами опитування ветеранів, проведеного МОМ у 2022 році. Сімейні 
консультації (32%), групові консультації (22%) та тренінги з управління стрессом 
(31%) також отримали нижчі оцінки. На запитання про те, до кого звертаються 
ветерани за емоційною підтримкою, найпоширенішою відповіддю були члени 
сім’ї, друзі та колеги. Другим за популярністю варіантом відповіді є громадські 
об’єднання ветеранів, ветеранські простори, хаби та центри або ж сімейні лікарі 
[42, c.28].  
Аналіз психічного стану ветеранів за даними 2023–2024 років демонструє 
наявність як позитивних змін, так і збереження високого рівня симптомів депресії 
та тривожності. За результатами системи MARTA, яку використали понад 91 тис. 
ветеранів та ветеранок, високий або середній рівень депресії спостерігається у 50 
% респондентів, тоді як ймовірність розвитку ПТСР за період вересень 2023 — 
травень 2024 знизилася на 30 %. Показники високої тривожності зменшилися на 
25 %, водночас зросла частка осіб із помірним рівнем тривожності (+17 %) та тих, 
у кого тривожність відсутня. Рівень резильєнтності, що відображає здатність 
ефективно справлятися зі стресом і адаптуватися до складних життєвих ситуацій, 
підвищився приблизно на 7 %. Крім того, рівень зловживання алкоголем знизився 
на 13,33 % [42, c.29]. 
Порівняльні дані інших джерел, зокрема Пресцентру Мінветеранів, 
показують, що у лютому 2024 року частка ветеранів із вираженою депресією 
сягала 65–70 %. За шкалою Пітсбурзького опитувальника якості сну, серйозні 
проблеми зі сном коливалися в межах 1–5 %. Водночас за шкалою самотності та 
соціальної ізоляції високий рівень ізоляції зменшився на 35 %, тоді як помірне 
відчуття самотності збільшилося на 40 % порівняно з вереснем 2023 року [42, c.30]. 
39 
 
Таким чином, дані демонструють одночасно позитивну динаміку у частині 
ПТСР, тривожності та резильєнтності, але збереження високих показників 
депресивних симптомів і соціальної ізоляції вказує на необхідність подальшого 
масштабування психологічних сервісів і програм підтримки для ветеранів та 
ветеранок. 
За даними Міністерства соціальної політики, у 2024 році соціальні послуги 
отримали 82 028 ветеранів, загальна кількість наданих послуг перевищила 160 
000, значну частку яких становила психологічна допомога. Для порівняння, у 2023 
році понад 90 000 ветеранів та членів їхніх родин скористалися соціальними 
сервісами, що свідчить про стабільно високий попит на підтримку з боку держави 
[21]. Особливо виразно потребу в психологічній допомозі демонструють дані 
щодо кризових гарячих ліній: цілодобова гаряча лінія Мінветеранів надала 39 384 
консультації з червня 2022 року, а з березня 2024 року «Єдина ветеранська лінія» 
отримала понад 38 000 звернень. Приблизно 20 % ветеранів зазначають 
психологічну підтримку як пріоритетну потребу [13,c.5]. (рис.2.6). 
 
 
Рис.2.6. Дані опитування ветеранів та ветеранок. 
Ці показники свідчать про значний і постійний запит на психологічну та 
емоційну підтримку серед ветеранів, підкреслюючи необхідність подальшого 
масштабування соціальних сервісів, забезпечення доступності професійних 
психологів та ефективної роботи кризових служб. 
40 
 
Прогнози та потреби в психосоціальних послугах серед ветеранів і 
цивільного населення є особливо актуальними у контексті післявоєнної 
реінтеграції. За оцінками, наведеними в методичних документах проєкту 
PRO_MentalHealth, після завершення війни очікувана кількість потенційних 
отримувачів психосоціальних послуг серед ветеранів становитиме 4–5 млн. осіб. 
При цьому, загальна чисельність осіб, які можуть потребувати підтримки в 
Україні, перевищує 15 млн. осіб, включно з членами родин ветеранів, 
переселенцями та цивільним населенням, що зазнало травматичного досвіду [31]. 
Особлива увага має бути приділена ветеранам та цивільним, які пережили 
примусову ізоляцію — полон. Станом на січень 2025 року з російського полону 
вже повернено 3 956 українців, але загальні оцінки щодо потенційного масштабу 
повернення залишаються значними. За даними деяких джерел, росія утримує 
понад 8 000 українців, водночас у списках зниклих осіб значиться понад 70 000 
українців, що дає підстави припускати, що значна частина з них може бути в 
полоні  [3]. 
Полон — це не просто фізичне ув’язнення, а один із найтяжчих видів 
психологічної травми. Психічні наслідки такого досвіду часто є глибокими й 
тривалими: колишні полонені можуть страждати від почуття провини, злісті на 
себе або інших, відчуття власного безсилля й справедливості, а також моральної 
кризи. Ці емоційні травми здатні супроводжувати людину протягом усього життя, 
утруднюючи процес соціальної адаптації й реінтеграції. Після звільнення колишні 
військовополонені зазвичай потребують тривалої та комплексної підтримки — як 
психологічної, так і соціальної. Їхній стан часто характеризується пригніченістю 
всіх психічних функцій, що значно підсилює важливість програм реабілітації. 
Саме тому для них необхідні спеціалізовані програми з соціальної реінтеграції, а 
також посилена увага з боку фахівців із психічного здоров’я, які можуть 
допомогти подолати не лише наслідки травми, а й побудувати нові життєві 
перспективи. 
Такі прогнози підкреслюють масштабний запит на психологічну підтримку, 
соціальну адаптацію та реабілітаційні програми. Водночас вони вказують на 
41 
 
необхідність стратегічного планування системи психосоціальної допомоги, 
включно з підготовкою висококваліфікованих фахівців, створенням доступної 
мережі центрів підтримки та інтеграцією державних і громадських ініціатив для 
забезпечення сталості та доступності послуг. 
У 2024 році Міністерством соціальної політики спільно з IREX проведено 
підготовку приблизно 270 соціальних працівників та психологів, спеціалізованих 
на психосоціальній підтримці ветеранів. Цей крок реалізовано у межах 
масштабної стратегії посилення кадрового потенціалу системи допомоги 
ветеранам: підготовлені фахівці повинні забезпечувати більш доступні та 
професійні сервіси підтримки, особливо на рівні громад та ветеранських програм. 
Залучення соціальних працівників разом із психологами здійснено для 
інтегрованого підходу, який поєднує клінічні навички з соціальною роботою, що 
важливо для комплексної реінтеграції ветеранів [21]. 
Водночас, Міністерством охорони здоров’я інтегровано послуги 
ментального здоров’я у первинну ланку медичної допомоги. У рамках цієї 
ініціативи сімейні лікарі та терапевти пройшли навчання за програмою WHO 
mhGAP, що надає базові знання з виявлення, оцінки та управління поширеними 
психічними розладами. За даними МОЗ, майже 70 000 медичних працівників 
сертифіковано після проходження цього курсу, що значно розширює здатність 
первинної ланки надавати психосоціальну підтримку. 
Також, МОЗ повідомляє про створення майже 1 000 медичних закладів 
первинної ланки, в яких пацієнти можуть безоплатно отримувати базові послуги з 
ментального здоров’я. Це створює основу для системного, масштабованого 
підходу до психічного здоров’я в Україні, де допомогу можуть отримати не лише 
ветерани, а й інші категорії населення завдяки розширенню мережі доступних 
медичних точок. Крім того, станом на лютий 2025 р. психологічну допомогу 
можуть надавати майже 9 тис. лікарів загальної практики (сімейних лікарів, 
терапевтів, педіатрів) та ще 1,8 тис. вузьких фахівців за спеціальністю 
«Психологія», що працюють у понад 1,8 тис. закладах, які також надають 
психологічну допомогу безоплатно. Послуги з арттерапії (практика для 
42 
 
покращення психологічного стану за допомогою творчості) надають благодійні 
фонди «Після служби» та «Через творчість про біль», ГО «Обласна ветеранська спілка 
учасників АТО Рівненщини», Громадська спілка «Дім Ветерана» тощо [21]. 
У сукупності ці ініціативи зміцнюють систему догляду за ментальним 
здоров’ям, підвищують її інклюзивність та доступність — особливо в контексті 
післявоєнної реінтеграції ветеранів. 
 
2.2. Оцінка діяльності державних ініціатив та недержавних структур у 
сфері підтримки психічного здоров’я ветеранів. 
 
Забезпечення психосоціальної підтримки в Україні здійснюється 
комплексно через державні інституції, національні проєкти, а також завдяки 
розвиненій мережі громадських організацій, ветеранських просторів та релігійних 
структур, що надають додаткові ресурси для соціальної адаптації колишніх 
учасників бойових дій. Суспільна реінтеграція ветеранів розглядається як 
двосторонній процес, у якому вони повинні усвідомити необхідність та 
невідворотність повернення до цивільного життя, а також заново опанувати 
психологію мирного часу, відновлюючи внутрішню стабільність і соціальні 
зв’язки. У цьому контексті забезпечення належного доступу до послуг із 
психічного здоров’я та психосоціальної підтримки виступає критично важливим 
чинником, який сприяє не лише покращенню психоемоційного стану ветеранів, а 
й ефективній адаптації до цивільного середовища та інтеграції у суспільство. 
З метою комплексної оцінки ефективності організації та надання 
психосоціальної підтримки ветеранам, а також для виявлення існуючих проблем і 
прогалин у реалізації відповідних заходів, доцільно здійснити детальний аналіз їх 
виконання за кожним із зазначених вище напрямків. 
Як було визначено у попередньому дослідженні, ключову роль у 
забезпеченні психосоціальної підтримки учасників бойових дій відіграє 
Міністерство у справах ветеранів, яке координує реалізацію основних державних 
ініціатив, спрямованих на підтримку та реінтеграцію ветеранів. Зокрема, це 
43 
 
стосується впровадження Проєкту переходу від військової служби до цивільного 
життя, що включає комплекс заходів із професійної орієнтації, адаптації та 
планування подальшої кар’єри. 
Міністерство також забезпечує організацію та розвиток освітніх програм і 
програм підвищення кваліфікації для ветеранів, що реалізуються у співпраці з 
державними установами та міжнародними партнерами. Крім того, воно відповідає 
за адміністрування та вдосконалення Єдиного державного реєстру надавачів і 
отримувачів соціальних послуг, що сприяє систематизації, підвищенню 
прозорості та контролю якості сервісів, доступних для ветеранів та членів їхніх 
родин. 
В Стратегії ветеранської політики України визначено операційну ціль 2: 
«Відновлення та підтримка фізичного і психічного здоров’я ветеранів», яка 
знаходить своє конкретне відображення у практичних програмах і проєктах 
Міністерства у справах ветеранів. У межах даного дослідження здійснимо аналіз 
реалізації цієї цілі Мінветеранів протягом 2023–2025 років на підставі публічних 
звітів та даних, доступних у відкритих джерелах, що дозволить оцінити 
ефективність впроваджених заходів та виявити можливі прогалини в їх виконанні. 
Одним із ключових чинників ефективності реалізації ветеранської політики 
є належне фінансове забезпечення відповідних програм і заходів, тому з цією 
метою проаналізуємо обсяги та структуру видатків на ветеранську політику 
протягом 2023–2025 років. У паспорті бюджетної програми на 2023 рік зазначено 
бюджетні призначення 696 799,1 тис. грн. (з них 496 165,3 тис. за загальним 
фондом) [19]. 
Згідно з бюджетного запиту Мінветеранів, для напрямів “психологічна 
реабілітація” було передбачено 166 712,0 тис. грн., для соціальної/професійної 
адаптації — 35 885,4 тис. грн, для центрів соціально-психологічної реабілітації — 
26 418,6 тис. грн. [19]. За звітом Мінветеранів про виконання програм у 2023 році, 
бюджетна програма 1501040 виконана на 83,7%. Це означає фактичні витрати 
приблизно в 582,7 млн. грн. (83,7% від ~696,8 млн. грн.) [19]. 
44 
 
Отже, на заходи з психологічної допомоги, соціальної адаптації, реабілітації 
тощо в 2023 році було заплановано близько 696,8 млн. грн, а фактично витрачено 
приблизно 582,7 млн. грн. (тобто близько 84% бюджету). 
 У проекті Державного бюджету на 2024 рік передбачено 13,554 млрд. грн. 
на ветеранську політику  [18].  Значна частина цих коштів - 2,5882 млрд. грн. — 
спрямована саме на реабілітацію: ментальну, фізичну, психологічну, спортивну, а 
також професійну адаптацію ветеранів й членів їх сімей [18].  Крім того, 
бюджетом передбачена субвенція для діяльності фахівців із супроводу ветеранів 
(постанова КМУ № 1205 від 18 жовтня 2024 р.) — це дозволяє підтримувати 
мережу спеціалістів, які працюють безпосередньо з ветеранами [18].   
   За даними Міністерства ветеранів, на реалізацію ветеранської політики в 
держбюджеті 2025 року передбачено 10,7 млрд. грн., у тому числі:  
- 2,93 млрд. грн. — на забезпечення діяльності фахівців із супроводу 
ветеранів (що дозволяє підтримувати персонал, який надає соціальні, 
реабілітаційні, психологічні послуги); 
- 450 млн. грн. — на розвиток ветеранських просторів (що може включати 
простори для соціальної взаємодії, підтримки та психологічних зустрічей); 
 1,7 млрд. грн. на реабілітацію (ментальне та фізичне здоров’я) та 
професійну адаптацію [19]. 
Отже, у 2024 році відбулося значне збільшення фінансування ветеранської 
політики (на 53 % порівняно з 2023 роком), причому істотна частина коштів була 
спрямована саме на реабілітаційні програми. У 2025 році загальний обсяг 
фінансування дещо знизився (до 10,7 млрд. грн.), але пріоритет щодо реабілітації 
та супроводу ветеранів зберігається: значна частина бюджету йде на фахівців 
супроводу, адаптацію, житло для ветеранів та ветеранські простори [40]. 
Отримане фінансування надало Міністерству у справах ветеранів 
можливість реалізувати комплекс заходів із психосоціальної реабілітації 
учасників бойових дій, спрямованих на відновлення їхнього психологічного та 
емоційного стану, а також на сприяння ефективній адаптації до цивільного життя. 
45 
 
1. Розбудовано Реєстр ПППРВ (постійно діючих програм 
психосоціальної реабілітації ветеранів) та механізми доступу до психологічних 
послуг. Це забезпечує систематизовану інформацію про надавачів відповідних 
послуг і регламентують порядок їх отримання ветеранами, що сприяє підвищенню 
прозорості, доступності та якості психосоціальної підтримки. 
Реєстр забезпечує: 
 гарантований державою доступ до психологічних послуг; 
 прозору систему відбору фахівців, включно з комісією з оцінки 
професійної кваліфікації; 
 можливість вибору психолога за графіком роботи, спеціалізацією та 
форматом послуг. 
Запровадження комісії для відбору надавачів психологічної допомоги 
(Наказ № 96) є значним кроком до підвищення якості сервісів. Це дозволяє 
Мінветеранів контролювати професійну компетентність фахівців, включених до 
реєстру, що може покращити стандарти психосоціальної реабілітації. Прозорий 
реєстр — важлива умова для доступності та довіри ветеранів. 
На даний час у Реєстрі вже акредитовано 30 суб’єктів (з них 13 – у м. Київ), 
73 фахівці у категорії «психологи». Таким чином, створено основу для 
стандартизації та контролю якості допомоги. 
2. У межах бюджетної програми Мінветеранів продовжено фінансування 
психологічної реабілітації за принципом «триґерної системи», що означає 
автоматичне виділення ресурсів на надання послуг у разі настання визначених 
подій або потреб учасників бойових дій. Така модель забезпечує своєчасний 
доступ ветеранів до психосоціальної підтримки, дозволяючи оперативно 
реагувати на кризові ситуації та потреби в реабілітації. 
Досягнуто наступні результати: 
 підвищено граничну вартість послуг  психологічної допомоги І та ІІ 
рівнів; 
 розширено механізм доступу до послуг, що дозволяє збільшити 
охоплення ветеранів. 
46 
 
Це свідчить про посилення державної підтримки та спробу адаптації 
програми до реальних потреб ветеранів, у яких зростає потреба у довготривалій 
терапії. 
3. Розроблено та впроваджено  інструменти оцінювання стану 
психічного здоров’я ветеранів. 
3.1. Створено цифровий інструмент – платформу  «MARTA», який 
забезпечує: 
 можливість самостійної перевірки психоемоційного стану; 
 отримання  індивідуальних рекомендацій щодо подальших дій; 
 шифрування даних та гарантію конфіденційності. 
На даний час зафіксовано понад 90 тисяч користувачів, що вказує на 
високий інтерес до самооцінки психічного стану та можливість раннього 
виявлення проблем. 
3.2. Організовано гарячу лінію кризової підтримки для ветеранів та членів 
їхніх родин. 
Лінія працює цілодобово, забезпечена кваліфікованими фахівцями,  має 
понад 30 тисяч звернень. Це свідчить про значну потребу у невідкладній 
підтримці та роль лінії як інструмента первинного реагування на кризові стани. 
4. Створюється інституційна інфраструктура психосоціальної реабілітації. 
У 2024 році відновлено роботу Бориспільського центру, який після ремонту 
функціонує на 90 % готовності. 
Ключові напрями діяльності центру:  
 реалізація програм психологічної допомоги; 
 проведення групових та індивідуальних терапевтичних сесій; 
 розвиток інфраструктури соціальної адаптації. 
  у Житомирській області планується відкриття центрів 
психосоціальної підтримки для ветеранів та членів їхніх сімей.  
  у  Рівненській області такі центри вже надали понад 3 000 послуг 
психосоціальної підтримки.  
47 
 
Створення таких регіональних центрів суттєво підвищує доступність послуг 
у громадах. 
5. Розвиток адаптивного спорту. 
У флагманському проєкті “Розвиток спорту для ветеранів” (2023–2024) 
Мінветеранів визначає, що спорт має надавати не лише фізичну, а й психологічну 
соціалізацію ветеранів [38]. Проєкт “Розвиток спорту для ветеранів” має 
багаторівневе значення: фізична активність сприяє здоров’ю, а участь в 
адаптивному спорті — соціальній інтеграції та психологічному відновленню. 
Завдання проєкту (змагання, тренувальні табори, навчання тренерів) показують, 
що Мінветеранів розглядає спорт як інструмент реабілітації, а не лише дозвілля.  
Проєкт ставить на меті реалізацію таких завдань, як: проведення 
спортивних змагань, навчально-тренувальних зборів, підготовку фахівців із 
адаптивного спорту, а також міжнародну співпрацю [38]. В результаті очікується 
створення “координованої системи спортивних заходів від регіонального до 
міжнародного рівня” та збільшення участі ветеранів у заходах, що сприяють 
соціальній інтеграції ветеранів. У межах проєкту підготовлено 80 тренерів для 
адаптивного спорту у п’яти областях, проведено регіональні та міжнародні 
спортивні змагання, а також розроблено методологію надання послуг із 
фізкультурно-спортивної реабілітації ветеранів [38]. 
   6. Нормативно-правові ініціативи. 
Мінветеранів розробило низку проєктів нормативних актів, спрямованих на 
систематизацію сфери психічного здоров’я та реабілітації: 
 оновлення критеріїв оцінювання платних послуг реабілітації; 
 модернізація підходу до моніторингу якості психологічної допомоги; 
 проект Порядку та критеріїв моніторингу стану послуг із 
психологічної допомоги та реабілітації ветеранів; 
 пропозиції до змін у постановах Кабінету Міністрів щодо стандартів, 
фінансування й алгоритмів надання психологічної допомоги; 
 розвиток методичних рекомендацій із реабілітації. 
Урядом України було підтримано низку ініціатив Мінветеранів, зокрема: 
48 
 
 проєкт Закону України щодо створення системи моніторингу стану 
надання психологічної допомоги ветеранам; 
 зміни до актів, що передбачають розширення категорій осіб, які мають 
право на безоплатні послуги; 
 адаптацію державних стандартів до міжнародних рекомендацій у 
сфері психічного здоров’я. 
Це забезпечує нормативну стійкість всієї системи психологічної підтримки. 
7. Міжнародна та міжвідомча співпраця. 
 Залучення міжнародних партнерів (IREX, GIZ) та експертів з ментального 
здоров’я демонструє стратегічний підхід Мінветеранів: не лише розвивати 
внутрішні ресурси, а й використати міжнародний досвід. Центри психосоціальної 
підтримки, які відкриваються за підтримки міжнародних донорів, вже надали 
тисячі послуг, що свідчить про реальну інфраструктуру підтримки. 
У межах спільних проектів IREX (Рада міжнародних наукових досліджень 
та обмінів) реалізує програму реінтеграції ветеранів, зокрема шляхом підготовки 
тренерів та соціальних працівників. За даними 2024 року, понад 270 фахівців 
отримали навчання для надання психологічної підтримки ветеранам і їхнім 
сім’ям, а через онлайн-платформу MARTA близько 90 тис. осіб пройшли 
психологічне опитування та отримали рекомендації або кризову підтримку. У 
межах програми IREX проведено понад 12,2 тис. консультацій із ветеранами, а 1,8 
тис. ветеранів отримали мобільні підтримуючі послуги, що забезпечує широкий 
охоплення цільової групи. Крім того, організація забезпечує грантову підтримку 
громадським організаціям, які працюють у напрямку психосоціальної реабілітації 
ветеранів, що сприяє розвитку мережі спеціалізованих сервісів на локальному 
рівні [38]. 
GIZ, у партнерстві з Мінветеранів, впроваджує проект «Protecting the mental 
health of veterans and vulnerable groups in Ukraine» (2023–2026), який передбачає 
навчання соціальних працівників, психологів та інших фахівців із надання 
психосоціальної підтримки, а також короткострокові консультації та 
впровадження гендерно-чутливих підходів. За офіційними даними Мінветеранів, 
49 
 
центри психосоціальної підтримки, створені за підтримки міжнародних донорів, 
вже надали понад 3 тис. послуг ветеранам, що свідчить про реальне 
функціонування інфраструктури підтримки. У рамках цих заходів підготовлено 
622 спеціалісти для роботи з ветеранами у сфері ментального здоров’я, а 
регіональні центри забезпечені необхідними ресурсами, зокрема планшетами для 
фахівців супроводу, що підвищує оперативність і якість надання послуг [38]. 
Такий комплекс заходів сприяє відновленню фізичних, психологічних та 
соціальних функцій ветеранів, забезпечує їхню інтеграцію в громадське життя та 
розвиток навичок командної взаємодії. 
Таким чином, міжнародна співпраця та реалізація національних програм 
забезпечують не лише фінансування, а й експертну підтримку, навчання фахівців, 
створення цифрових сервісів і інфраструктури для надання психосоціальної 
допомоги. Отримані результати свідчать про системний підхід Мінветеранів: 
створюються умови для комплексної психосоціальної реабілітації ветеранів, 
їхньої соціальної адаптації та повернення до активного громадського життя, 
одночасно підвищується професійний потенціал українських фахівців у сфері 
ментального здоров’я. 
8. Центри ветеранського розвитку. 
Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію 
експериментального проекту з переходу від військової служби до цивільного 
життя ветеранів війни на базі закладів освіти засобами освіти, спорту та 
реабілітації» від 30 січня 2024 р. № 104 Київ. У 2024 році, за даними Міністерства 
у справах ветеранів, було відкрито 12 Центрів ветеранського розвитку на базі 
закладів вищої освіти, загалом функціонує 25 таких центрів у різних регіонах 
України. Уже понад 400 ветеранів та членів їхніх сімей отримали послуги з 
професійної адаптації, що підтверджує роль цих центрів як “точок входу” для 
комплексної підтримки, включно з соціальною, освітньою та реабілітаційною 
допомогою. Такий підхід демонструє інтеграцію політики переходу ветеранів до 
цивільного життя через багаторівневі послуги [44]. 
50 
 
Одним із прикладів реалізації університетського компоненту є 
Прикарпатський національний університет (Івано-Франківськ), де у межах 
експериментального проекту запущено програму “Віднайди себе!”. Програма 
включає три напрямки підтримки: психологічну реабілітацію, фізичну 
реабілітацію та освітню інтеграцію, що свідчить про комплексне забезпечення 
соціальної та психологічної адаптації ветеранів, а не лише навчальної інтеграції 
[30]. 
Отже, протягом 2023–2024 рр. Міністерство у справах ветеранів України 
сформувало багаторівневу систему надання психологічної допомоги, що включає 
розвиток інституційної інфраструктури, удосконалення нормативно-правового 
забезпечення, розширення кола надавачів послуг та підвищення якості підтримки 
ветеранів і членів їхніх родин. Запроваджена модель поєднує державні, 
комунальні, недержавні та приватні ресурси через централізований реєстр, 
кризові служби, інструменти самооцінки психічного здоров’я, а також 
спеціалізовані центри реабілітації. 
Окрім ініціатив Міністерства у справах ветеранів, значним фактором у 
забезпеченні психологічної підтримки населення України, зокрема ветеранів та 
військовослужбовців, є проект «Ти як?», який реалізується як всеукраїнська 
програма за підтримки Міністерства освіти і науки, МОЗ України та міжнародних 
партнерів (IOM, UNHCR, UNICEF) з метою масового забезпечення доступу до 
психологічної допомоги та підвищення психічної стійкості населення. 
Програма проекту «Ти як?» охоплює три ключові напрями: 
1. Профілактика та підвищення психічної стійкості, включно з уроками 
емоційної грамотності та тематичними тижнями. 
2. Підготовка та сертифікація фахівців за mhGAP, що дозволяє надавати 
базову психологічну підтримку. 
3. Навчання ветеранів і психологів методикам «peer support», щоб створити 
мережу взаємопідтримки серед військових. 
Програма реалізується з 2023 року, з поступовим масштабуванням на 2024–
2025 роки. Основні результати діяльності за 2023–2025 рр. наступні. 
51 
 
Сертифікація фахівців mhGAP. 
У межах реалізації програми сертифікації фахівців за стандартами mhGAP 
спостерігається поступове нарощування потенціалу кадрів у сфері психічного 
здоров’я. У 2022 році програма перебувала на підготовчому етапі, 
зосереджуючись на розробці навчальних матеріалів та методичних програм, що 
дозволило закласти основу для подальшого масового навчання. Значне зростання 
відбулося у 2023 році, коли 70 000 фахівців отримали сертифікацію, включно з 
персоналом військових госпіталів, що свідчить про масштабну інтеграцію 
стандартів mhGAP у практику надання психосоціальної підтримки ветеранам та 
військовослужбовцям. На 2024 рік прогнозується подальше збільшення кількості 
сертифікованих працівників та розширення мережі навчальних центрів, що 
дозволить забезпечити більш системний та доступний підхід до психічного 
здоров’я у контексті реінтеграції ветеранів [2]. 
У межах програми навчання ветеранів та психологів за принципами peer 
support відзначається поступове масштабування підготовки фахівців та учасників. 
До кінця 2023 року було треновано 219 осіб, що дозволило сформувати перші 
групи та опрацювати методику взаємопідтримки серед ветеранів. У першому 
півріччі 2024 року відбулося значне розширення програми — кількість 
тренованих зросла до 900 осіб, що свідчить про системне масштабування 
навчання та підвищення охоплення серед ветеранів і психологів, які беруть участь 
у процесі психосоціальної підтримки. Такий підхід забезпечує розвиток навичок 
взаємної підтримки, сприяє зміцненню соціальної адаптації ветеранів та підвищує 
ефективність надання психосоціальних послуг. 
Загальні показники охоплення та ефективності програми: 
 програмою охопилено понад 1000 закладів первинної ланки, включно з 
військовими госпіталями, центрами підтримки ветеранів; 
 проведено навчальні тематичні тижні, уроки емоційної грамотності, 
онлайн-модулі та комікси для підвищення психічної стійкості; 
52 
 
 опитування громадської думки показали, що 86% українців підтримують 
регулярне обговорення тем психічного здоров’я, що сприяє зменшенню 
стигматизації серед військових. 
Вцілому, програмою «Ти як?» закладено основу для довгострокової 
стійкості психічного здоров’я військових, інтеграції психологічної допомоги у 
систему охорони здоров’я та розвитку мережі взаємопідтримки [2]. 
Загалом, у рамках реалізації ветеранської політики в Україні запроваджено 
як державні, так і громадські ініціативи, спрямовані на надання безоплатної 
психологічної допомоги учасникам бойових дій та ветеранам війни. Зокрема, таку 
підтримку безоплатно надають організації та програми, наведені в таблиці 2.2. 
Таблиця 2.2. 
Організації та ініціативи, у яких ветерани можуть отримати  
психологічну підтримку 
№ Назва Зміст та особливості послуг, які надаються 
з/п   
Національна психологічна асоціація. Надає психологічну підтримку всім, хто 
1 
https://www.npa-ua.org/wearestrong  постраждав від війни.  
Український ветеранський фонд Психологи консультують цілодобово без 
2 Мінветеранів. вихідних.  
https://veteranfund.com.ua/projects/  
#ВартоЖити Лінія психологічної підтримки військових та 
  їхніх близьких. Надає консультації про те, як 
3 https://vartozhyty.com.ua/  упоратися з емоціями та переживаннями у 
 зв’язку з повномасштабною війною . 
 
Veteran Hub Консультації психологів, пояснення юристів 
 щодо статусів і черг, допомога з пошуком 
4 
https://vartozhyty.com.ua/  роботи в тилу. Консультанти працюють для 
 Сил оборони України . 
LifeLine Ukraine Лінія підтримки психічного здоров’я та 
  запобігання самогубствам. Була створена 
5 https://vartozhyty.com.ua/  насамперед для надання допомоги ветеранам і 
 членам їхніх сімей, нині ця гаряча лінія 
обслуговує всіх жителів України . 
53 
 
Продовження таблиці  2.2. 
Благодійна організація «Центр Центр надає психотерапевтичну допомогу 
психічного здоров’я і травмотерапії всім, хто постраждав унаслідок 
«Інтеграція» психотравмуючих подій (визволеним з полону, 
6  внутрішньо переміщеним особам, людям, які 
https://integration.kiev.ua  втратили члена сім’ї на війні, демобілізованим 
 військовослужбовцям, членам родин 
 військовослужбовців). 
ГО «Блакитний птах» Медична та гуманітарна допомога, 
http://hostage.org.ua/  психологічна допомога, юридична допомога. 
 Психологічна та соціальна підтримка людей, 
 які пережили полон. Також організація надає 
7 
 первинну юридичну допомогу, наприклад 
щодо відновлення документів, якщо вони були 
втрачені під час полону, при поданні заяв у 
державні органи або до міжнародних судів. 
Застосунок «База» Працює на Android, iOS. Ветерани, близькі 
http://www.vvybir.org.ua/мобільний- ветеранів і цивільні можуть отримувати 
застосунок-база/  психологічну онлайн-підтримку анонімно в 
 будь-який час. У «Базі» зібрано невеликі статті 
про тривогу, наслідки легкої черепно-мозкової 
травми, хронічний біль, злість, поганий сон, 
8 
депресію, нав’язливі думки, панічні атаки, 
провину тощо. Окрім пояснення, для кожного 
стану є рекомендації та інструменти, як 
працювати з цим. Також додаток корисний 
опціями «Трекер настрою», «Медитація», 
«Кризові контакти» тощо. 
ГО «Серце Азовсталі» Надає підтримку ветеранам, які боронили 
 Маріуполь. Є частиною проєкту «Сталевий 
9 
фронт Ріната Ахметова», спрямованого на 
всебічну підтримку українських військових.  
 
Регіональний розподіл мережі психологічної та психосоціальної підтримки 
ветеранів в Україні демонструє значні відмінності, зумовлені рівнем безпекової 
ситуації, наявністю інституційних ресурсів, активністю місцевого самоврядування 
та громадського сектору. Проведений огляд підтверджує фрагментованість даних 
і нерівномірність розвитку сервісів, що безпосередньо впливає на доступність 
допомоги для ветеранів у різних регіонах країни. 
Так, у західних областях спостерігається відносно активна мережа 
ветеранських просторів та психологічних ініціатив, значною мірою за участі 
громадських організацій, зокрема об’єднань ветеранів та внутрішньо переміщених 
осіб. Найбільш позитивний приклад демонструє Рівненська область, де створено 
54 
 
декілька Центрів психосоціальної підтримки, що, за наявними публічними 
даними, надали тисячі консультацій. У деяких джерелах згадується сумарний 
показник, який може вимірюватися десятками тисяч послуг, що свідчить про 
успішність моделі та її активне масштабування. Натомість Львівська, Івано-
Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області демонструють 
наявність окремих локальних ініціатив, проте системна статистика щодо 
кількісних показників охоплення населення залишається обмеженою або 
недоступною у відкритих джерелах. У Закарпатській, Волинській та ряді інших 
областей фіксується присутність локальних ініціатив, проте відсутність 
уніфікованої статистики унеможливлює їхню порівняльну оцінку з іншими 
регіонами. 
Центральна частина України, зокрема місто Київ, характеризується високою 
концентрацією ветеранських просторів, психологічних проектів та послуг, що 
пояснюється значною чисельністю ветеранів, наявністю фахівців та ресурсних 
організацій. Проте високе навантаження вимагає детального моніторингу 
доступності послуг у межах окремих районів міста. У Київській, Вінницькій, 
Черкаській, Полтавській та Кіровоградській областях функціонують різноманітні 
локальні ініціативи, однак їхній масштаб та ефективність складно оцінити через 
відсутність регулярних звітів та недостатню прозорість статистичних даних. 
Житомирська область є прикладом активного розгортання інфраструктури 
психосоціальної допомоги. Тут офіційно відкрито Центр психосоціальної 
підтримки ветеранів, підтверджений локальними публікаціями, що свідчить про 
процес інституційного закріплення таких послуг. Водночас у Чернігівській та 
Сумській областях фіксується наявність лише поодиноких ініціатив без 
систематизованих публічних звітів, що не дозволяє оцінити реальний рівень 
доступності допомоги. 
В Одеській області відзначається розвиток партнерських ініціатив та участь 
неурядових організацій у наданні психосоціальних послуг, а також перспективи 
створення або розширення мережі Центрів психосоціальної підтримки. У 
Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях спостерігається висока 
55 
 
потреба у відновленні та розбудові відповідних сервісів, особливо у громадах, які 
зазнали руйнувань та мають значний рівень травматичного досвіду. Публічна 
статистика тут обмежена, що відповідає загальній тенденції регіонів із 
підвищеними безпековими ризиками. 
Східні області демонструють найвищий рівень потреби у психологічних та 
реінтеграційних послугах, що зумовлено тривалою воєнною напругою. У 
Дніпропетровській області реалізуються проєкти щодо масштабування мережі 
центрів та розвитку адаптивного спорту для ветеранів, що свідчить про активну 
роботу в напрямку реабілітації. Натомість у Донецькій, Луганській та частково 
Харківській областях доступ до стабільної інфраструктури ускладнений 
безпековою ситуацією, що зумовлює фрагментарність публічної інформації та 
неповноту даних щодо охоплення населення. 
У межах розвитку соціальної інфраструктури для ветеранів в Україні 
особливу роль відіграють Veterans HUB — спеціалізовані простори комплексної 
підтримки, які інтегрують соціальні, психологічні та правові послуги. Приклади 
таких хабів включають Veterans HUB Київ, Veterans HUB Львів та Veterans HUB 
Харків, що функціонують як локальні центри доступу до психосоціальної 
підтримки та реабілітаційних послуг. 
У цих хабах надаються як індивідуальні, так і групові психологічні 
консультації, проводяться терапевтичні та підтримуючі групи, організовуються 
освітні програми та різноманітні реабілітаційні заходи. Такий підхід забезпечує 
ветеранам “м’яку” точку входу до системи підтримки, особливо для тих осіб, які 
можуть не бути готові звертатися до психіатричних чи клінічних закладів, але 
потребують допомоги у подоланні стресу, травматичного досвіду та соціальної 
ізоляції. Розбудова Veterans HUB демонструє ефективну модель локальної, 
доступної та інтегрованої підтримки ветеранів, яка доповнює державні та 
громадські програми, спрямовані на соціальну адаптацію та відновлення 
психічного здоров’я учасників бойових дій. 
Важливу роль у поверненні ветеранів до цивільного життя відіграють 
релігійні громади, особливо у тих випадках, коли ветерани залишаються поза 
56 
 
увагою державних інституцій, бізнесу або світських організацій громадянського 
суспільства. До таких спільнот належать Міжконфесійне Братство військових 
капеланів, яке об’єднує капеланів різних конфесій для надання духовної та 
психологічної підтримки військовослужбовцям і ветеранам, а також Центр 
військового капеланства Української Греко-Католицької Церкви, який здійснює 
душпастирську діяльність серед військових, надає психологічну опіку та 
підтримку родинам. Крім того, значну роль відіграють капеланські служби 
Православної церкви України, де функціонує близько 600 капеланів, які 
здійснюють духовну та психосоціальну підтримку військовослужбовців по всій 
країні. 
Релігійні громади здатні формувати стабільне середовище підтримки на 
основі віри, спільноти, міжособистісної довіри та морального авторитету. 
Основна діяльність таких спільнот зосереджена на наданні духовної та 
психологічної підтримки, що має суттєве значення для осіб із травматичним 
досвідом військової служби. 
У межах духовної підтримки ветерани отримують можливість подолати 
соціальну ізоляцію та внутрішнє відчуження. Релігійні практики сприяють не 
лише зниженню рівня тривожності та стресу, а й процесу соціальної реінтеграції 
та відновлення почуття гідності. Крім духовної складової, релігійні організації 
здійснюють широкий спектр соціальної та волонтерської діяльності: надають 
гуманітарну допомогу, долучаються до логістичного супроводу в сфері охорони 
здоров’я, організовують групи взаємодопомоги та реабілітаційні заходи. 
Особливого значення набуває розвиток інституту капеланства — духовної опіки у 
військових частинах, шпиталях і центрах реабілітації, що передбачає 
міжконфесійну співпрацю, підготовку спеціалістів і поєднання пастирського 
служіння з елементами сучасної психології. 
За даними Центру стратегічних комунікацій ЗСУ, на 2024 рік у Службі 
військового капеланства залучено понад 300 священнослужителів з 13 різних 
релігійних організацій. Водночас, фактичне кадрове наповнення штатів капеланів 
у Збройних силах України становить лише 36 % від запланованих посад, що 
57 
 
свідчить про наявний потенціал для подальшого розвитку та масштабування 
послуг. Загальна чисельність Служби військового капеланства визначена на рівні 
близько 1 700 осіб, але фактичне кадрове забезпечення складає приблизно 45 % 
від запланованого, що вказує на необхідність розширення інституту капеланства 
та інтеграції його у системні програми психосоціальної підтримки ветеранів. 
Релігійні громади характеризуються високою мотивацією членів, широкою 
мережею присутності в громадах та значним моральним авторитетом, що 
забезпечує ефективне виявлення потреб і концентрацію ресурсів у найбільш 
вразливих групах населення. Завдяки цим характеристикам релігійні організації 
займають унікальну нішу в системі підтримки ветеранів, доповнюючи державні та 
громадські інституції. Їхній внесок у духовно-психологічне зцілення, соціальну 
реінтеграцію та моральну стабілізацію осіб, які постраждали від війни, є суттєвим 
і потребує подальшого інституціонального визнання та інтеграції в загальну 
систему ветеранської політики. 
На підставі проведеного аналізу можна зробити висновок, що в Україні 
формуються структурні передумови системи ветеранського супроводу, яка 
інтегрує державні програми, діяльність громадських організацій, ветеранські 
простори, міжнародну співпрацю та релігійні громади. Взаємодія цих рівнів 
забезпечує комплексний підхід до підтримки ветеранів: державні програми 
координують та фінансують ключові ініціативи, громадські організації та 
ветеранські простори надають практичну психосоціальну допомогу, міжнародні 
партнери сприяють впровадженню сучасних стандартів і обміну досвідом, а 
релігійні громади створюють стійке середовище духовної та психологічної 
підтримки. Така багаторівнева система створює умови для ефективного 
відновлення психічного та ментального здоров’я учасників бойових дій, сприяє їх 
соціальній адаптації та зміцненню психологічної стійкості. 
  
58 
 
2.3. Проблематика організації та надання психосоціальних послуг ветеранам 
 
 
Як показало проведене нами дослідження, у найкоротший час, у період 
війни, було досягнуто численних здобутків у сфері забезпечення психічного 
здоров’я серед ветеранів. Водночас, залишається низка невирішених проблем, 
подолання яких істотно підвищить ефективність надання послуг та розширить 
їхнє охоплення. 
Аналізуючи сучасний стан організації психосоціальної підтримки ветеранів 
в Україні, можна виділити низку ключових проблем, що впливають на 
ефективність і доступність таких послуг.  
По-перше, недостатність охоплення залишається помітним бар’єром: хоча 
сотні ветеранських спільнот отримують підтримку через державні та громадські 
програми, низка регіонів, особливо сільських, фактично виключені з цих ініціатив 
через обмежену кількість фахівців і брак ресурсів. Це призводить до 
нерівномірності надання послуг та формування територіальних диспропорцій у 
доступі до психосоціальної підтримки. Спостерігається необхідність 
систематичного моніторингу психічного стану ветеранів, що дозволило б 
оперативно виявляти ризики розвитку ПТСР, депресії, тривожних розладів та 
адиктивної поведінки. Станом на 2024 рік, незважаючи на використання системи 
MARTA, дані охоплюють лише частину ветеранів, і значна кількість осіб 
залишається поза регулярним наглядом, що знижує ефективність профілактичних 
та реабілітаційних програм. 
По-друге, стигма та соціальні бар’єри продовжують обмежувати звернення 
ветеранів за допомогою. Соціальні норми та упередження щодо психічного 
здоров’я зберігаються як серед ветеранів, так і в загальному населенні, що може 
знижувати ефективність програм і спонукати частину ветеранів до уникнення 
фахової підтримки. Наприклад, за даними дослідження MARTA, близько 20 % 
ветеранів зазначають психологічну допомогу як ключову потребу, однак не всі 
активно нею користуються через побоювання стигматизації. 
59 
 
Третім фактором є фінансування та сталість програм. Багато ініціатив 
реалізуються за підтримки міжнародних донорів, таких як IOM або ООН, що 
ставить питання про довгострокову стабільність та незалежність від грантових 
ресурсів. Обмежене фінансування на розширення тренінгів та онлайн-платформ 
перешкоджає підготовці нових фахівців та створенню доступних дистанційних 
ресурсів для ветеранів, особливо в регіонах з обмеженим фізичним доступом до 
центрів підтримки. За оцінками експертів, розширення фінансування цих 
напрямів дозволило б забезпечити щонайменше 50–70 % охоплення потенційно 
вразливої групи ветеранів у прифронтових та сільських регіонах, що значно 
підвищило б ефективність надання психосоціальних послуг. 
Координація між різними рівнями управління та організаційними 
структурами часто є недостатньою: Міністерства, місцеві органи влади, 
громадські організації та міжнародні структури іноді дублюють свої функції або, 
навпаки, залишають “прогалини” у розподілі відповідальності.  
Також, існує брак системної оцінки результатів: наразі відсутні достатньо 
опубліковані незалежні дослідження, які б дозволяли кількісно оцінити вплив 
програм психосоціальної підтримки на якість життя ветеранів, рівень їх 
соціальної інтеграції та професійної реінтеграції.  
Важливо відмітити недостатню кількість сертифікованих фахівців у 
прифронтових регіонах, що значно обмежує доступ ветеранів до кваліфікованої 
допомоги. За даними Мінветеранів, лише частина регіонів має доступ до 
спеціалізованих психологів та соціальних працівників, що особливо відчутно у 
громадах, наближених до лінії фронту, де потреби у психосоціальній підтримці є 
найвищими. 
Важливо інтегрувати peer support у державну систему медичної та 
соціальної підтримки. Досвід міжнародних програм показує, що підтримка 
ветеранів через колег із подібним досвідом значно підвищує ефективність 
реінтеграції та зменшує стигматизацію звернень за допомогою. В Україні наразі 
відсутня офіційна нормативна база для масштабного впровадження таких програм 
у державних закладах. 
60 
 
З метою дослідження даного спектра проблем, продемонструємо оцінку 
ветеранами ступеня їх задоволеності отриманими психологічними послугами (за 
даними проведеного дослідження «Адаптація до цивільного життя: ключові 
напрями для посилення реінтеграції ветеранів та ветеранок в Україні», 
здійсненого в межах проєкту reSCORE (2024)).  
Ветерани та ветерани повідомляють про відносно меншу кількість бар’єрів 
у доступі до послуг із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки 
порівняно з загальним населенням, причому жоден із зазначених бар’єрів не є 
надто поширеним у будь-якій групі. Водночас ефективність цих послуг 
залишається на середньому рівні, що вказує на необхідність не лише розширення 
доступу, а й підвищення якості їх надання. Імовірно, ветерани мають доступ до 
більш спеціалізованих програм або користуються ними частіше через підвищену 
потребу в психічній підтримці. При цьому ветерани відзначають вищу 
доступність таких послуг порівняно з ветеранами-жінками, тоді як серед 
загального населення подібних гендерних відмінностей не спостерігається. Це 
може свідчити про недостатню адаптацію наявних психосоціальних програм до 
специфічних потреб ветеранок або про те, що вони орієнтовані на них у меншому 
обсязі (рис.2.7). 
 
Рис. 2.7. Частота відповідей щодо доступності послуг із психічного здоров’я та 
психосоціальної підтримки серед чоловіків-ветеранів віком до 60 років (N = 436) і 
чоловіків того ж віку з числа загального населення (N = 2 883)  
[2, c.31]. 
 
61 
 
Ветерани та ветерани, які проживають у міській місцевості, частіше 
відзначають кращу доступність послуг із психічного здоров’я та психосоціальної 
підтримки порівняно з тими, хто мешкає у сільській місцевості. Водночас ця 
відмінність виявляється більш вираженою серед загального населення. Слід 
зауважити, що ветерани з сільських регіонів стикаються з помітно меншою 
кількістю бар’єрів у доступі до таких послуг порівняно з респондентами із 
сільської місцевості серед загального населення. Подібну тенденцію, хоча й менш 
виражену, спостерігаємо і в містах. Це свідчить про те, що, попри загальну 
складність доступу до психічного здоров’я та психосоціальної підтримки у 
сільських регіонах, ветеранські програми певною мірою сприяють зменшенню 
цього розриву (рис.2.8). 
 
Рис.2.8.  Частота відповідей щодо доступності послуг із психічного здоров’я та 
психосоціальної підтримки серед ветеранів віком до 60 років у сільській 
місцевості (N = 86), ветеранів у міській місцевості (N = 350), чоловіків віком до 60 
років у сільській місцевості з числа загального населення (N = 997) і чоловіків у 
міській місцевості з числа загального населення (N = 1 893)  
[2, c.32]. 
 
62 
 
Ветерани зазначають, що відчувають нестачу інформації про пільги та 
послуги у системі охорони здоров’я, зокрема щодо державних програм фізичної 
та психологічної реабілітації, а також протезування. Вони пояснюють це 
відсутністю чітких і доступних процедур для участі у державних та міжнародних 
програмах реабілітації, а також загальною низькою обізнаністю громадян щодо 
власних прав та можливостей у сфері соціального і медичного забезпечення. 
Також, наявні соціальні та психологічні послуги не завжди відповідають 
реальним потребам ветеранів. Загальна недостатність ресурсів, що спрямовані на 
фізичну та психологічну реабілітацію, а також надання соціальних послуг, у 
поєднанні з браком кваліфікованих кадрів і відсутністю індивідуального підходу 
до вирішення проблем ветеранів, суттєво ускладнює їхню адаптацію до 
цивільного життя та знижує ефективність використання наявних ресурсів. Крім 
того, доступність соціальних програм і пільг характеризується вираженою 
територіальною нерівномірністю. 
Отже, за період 2023–2025 років Україна досягла помітного прогресу у 
реалізації державної політики, спрямованої на надання психологічної підтримки 
ветеранам. Стратегічні документи, такі як Стратегія ветеранської політики до 
2030 року та План заходів з охорони психічного здоров’я, створюють правову і 
програмну основу. Міжнародні партнери, зокрема IOM, відіграють ключову роль, 
навчаючи фахівців і ветеранів, а також підтримуючи інфраструктуру. 
Однак попит на такі послуги є надзвичайно великим, а ресурси та кадровий 
потенціал ще не повністю відповідають цим потребам. Основні виклики — це 
стигма, нерівномірний доступ, залежність від грантового фінансування і брак 
системного моніторингу результатів. 
Для успіху подальшої політики необхідна координація дій на всіх рівнях: 
державному, громадському та міжнародному. Стратегічні інвестиції в людський 
ресурс, інфраструктуру, цифровізацію та комунікацію — це ключ до побудови 
стабільної, сталiї моделі психологічної підтримки ветеранів, яка зможе 
відповідати зростаючим потребам. 
 
63 
 
РОЗДІЛ 3 
ПРОЕКТ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ  
УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ 
 
3.1. Оцінка існуючих ініціатив з психологічної підтримки ветеранів у 
Черкаській області  
 
Черкаська область має розгалужену систему підтримки ветеранів, що 
поєднує: обласні програми житлової допомоги, мережу локальних ветеранських 
просторів, регіональну «Платформу ветерана. Черкаський вимір» для 
інформування щодо напрямків допомоги, експериментальні програми соціального 
супроводу і пілотні послуги з формування життєстійкості (resilience) у громадах. 
Функціонують також механізми реабілітації і забезпечення засобами реабілітації 
через Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю. Стосовно забезпечення 
психосоціальної підтримки учасникам бойових дій реалізовано наступні 
ініціативи. 
1. Обласнаі програми соціального захисту ветеранів . 
В Черкаській області діють дві обласні програми соціального захисту 
учасників бойових дій: 
1- «Обласна програма забезпечення учасників антитерористичної 
операції/операції об’єднаних сил, бійців-добровольців, які брали участь у захисті 
територіальної цілісності та державного суверенітету на Сході України, та осіб які 
брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони 
України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою 
агресією Російської Федерації проти України та членів їх сімей житлом у 2021-
2025 роках» (рішення Черкаської обласної ради від 11.09.2020 №38-10/VIІ), зі 
змінами; 
2- «Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального 
забезпечення, адаптації, психологічної реабілітації, професійної підготовки 
(перепідготовки) осіб, які здійснювали заходи з оборони та захисту 
64 
 
територіальної цілісності, незалежності та суверенітету України, починаючи з 
2014 року, та членів їх сімей, на 2023-2027 роки» (рішення Черкаської обласної 
ради від 03.03.2023 №17-14/VIIІ), зі змінами.   
Крім житла, Обласна програма  забезпечення житлом передбачає соціальні 
послуги: інформування, консультування, соціальний супровід сімей у складних 
обставинах, соціальну адаптацію, догляд вдома, натуральну допомогу, 
представництво інтересів ветеранів, соціальна профілактика. ([ck-oda.gov.ua][1]).  
Звіт ОДА за 2024 рік вказує, що надавачі соціальних послуг провели 373 групові 
зустрічі (тренінги, групи взаємопідтримки, «рівний – рівному») для ветеранів та їх 
сімей: всього 2 708 учасників / учасниць.  
Реалізація Обласної комплексної програми Черкаської області, спрямованої 
на медичне, соціальне забезпечення, психологічну реабілітацію та професійну 
адаптацію осіб, які брали участь у заходах оборони та захисту України з 2014 
року, демонструє поступовий розвиток мережі підтримки ветеранів та підвищення 
інституційної спроможності регіону. Згідно з офіційними звітами Черкаської 
обласної державної адміністрації та Черкаської обласної ради за 2023–2024 роки, 
програма охоплює широкий спектр напрямів, включно з удосконаленням 
медичної інфраструктури, розбудовою соціальних сервісів, формуванням 
реабілітаційних підрозділів та впровадженням міжвідомчих моделей 
психологічної допомоги. 
У межах медичного та реабілітаційного компонентів передбачено створення 
сучасних відділень відновного лікування в п’яти клінічних закладах області, 
загальна потужність яких становитиме близько 150 реабілітаційних ліжок. 
Реабілітаційні підрозділи впроваджують біопсихосоціальний підхід відповідно до 
Міжнародної класифікації функціонування (МКФ), що відповідає європейським 
стандартам медичної практики. Фахівці закладів пройшли відповідну підготовку, 
зокрема на освітніх платформах Національної служби здоров’я України, що 
сприяло формуванню компетентних міждисциплінарних команд. 
Соціальний блок програми також демонструє значну динаміку. За даними 
Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА, станом на 2025 рік 
65 
 
соціальні послуги отримали 2018 осіб із числа ветеранів та членів їхніх сімей. 
Загалом надано 2462 послуги, що охоплювали інформування, консультування, 
соціальний супровід, допомогу в складних життєвих обставинах та натуральну 
підтримку. Важливим організаційним кроком стало розширення мережі доступу 
до адміністративних і соціальних послуг: у 65 територіальних громадах 
функціонують ЦНАПи або їхні віддалені робочі місця, де впроваджено механізм 
«єдиного вікна» для ветеранів. 
Одним із ключових системних аспектів реалізації програми є розвиток 
міжвідомчої моделі психологічної підтримки. Органи влади, центри соціальних 
послуг, психологи освітніх установ, фахівці медичних закладів та ветеранських 
просторів вибудовують мережу координації, спрямовану на забезпечення 
психологічної допомоги, профілактики стресових станів та підтримки сімей 
ветеранів. Поширення такої моделі відповідає сучасним підходам до формування 
сталих систем психосоціальної підтримки в громадах. 
Фінансування окремих напрямів програми здійснюється за рахунок коштів 
обласного бюджету. Загальний обсяг видатків, спрямованих на соціальні послуги 
ветеранам, становить 13,8 млн. грн. Хоч окремі статті витрат не деталізовані у 
відкритих джерелах, наявні дані свідчать про системність та багатовекторність 
фінансування, що охоплює як соціальний, так і медичний сегменти підтримки. 
Загалом результати реалізації програми свідчать про поступове формування 
в області комплексної інфраструктури підтримки ветеранів, що включає розвиток 
реабілітаційних потужностей, розширення соціальних сервісів, удосконалення 
адміністративного доступу та інтеграцію психологічної допомоги на рівні громад. 
Такі процеси відображають цілеспрямовану політику регіону, спрямовану на 
забезпечення всебічного супроводу ветеранів у процесі медичного, 
психологічного та соціального відновлення. 
2. Соціальна допомога та соціальний супровід (обласні та районні 
ініціативи). 
Соціальна підтримка військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей у 
Черкаській області реалізується у форматі комплексного соціального супроводу, 
66 
 
що охоплює інформування щодо прав і соціальних гарантій, сприяння в 
оформленні необхідних документів, надання психологічної та психосоціальної 
підтримки, а також заходи з профілактики залежностей та інших соціальних 
ризиків. 
У межах регіону впроваджуються експериментальні моделі поетапної 
соціальної адаптації, які передбачають: 
1. короткострокову інтенсивну програму соціального відновлення на базі 
рекреаційних або оздоровчих закладів за участі психологів, соціальних 
працівників та інших фахівців; 
2. подальший соціальний супровід у громаді, що включає оцінювання 
індивідуальних потреб ветерана, розроблення плану підтримки, сприяння 
відновленню сімейних і соціальних зв’язків, формування навичок повсякденного 
функціонування та соціальної інтеграції. 
Реалізація зазначених заходів забезпечується структурними підрозділами з 
питань соціального захисту населення обласного та районного рівнів, а також 
органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, які 
виступають партнерами у наданні спеціалізованих соціальних послуг.  
Прикладами реалізації даного проекту є «Центр соціальної адаптації» у 
Черкасах -  громадська організація, яка реалізує програму соціального супроводу 
для військових і їхніх сімей у Черкаській області. Громадська організація “Центр 
соціальної адаптації” у Манківській громаді працює над реалізацією соціального 
супроводу в Черкасах.  
3. Соціальні ініціативи на рівні громади. 
У 2025 році Черкаською міською радою ініційовано конкурс соціальних 
проектів, спрямованих на підтримку ветеранських громадських організацій, що 
дозволяє отримати фінансування з міського бюджету. Крім того, виконавчий 
комітет Черкаської міської ради ухвалив рішення про внесення змін до бюджету, 
передбачивши понад 73 млн. грн.. на грошову компенсацію житла ветеранів, 
зокрема осіб з інвалідністю, а також на реалізацію соціальних проектів для 
ветеранів та їхніх сімей.  
67 
 
На рівні територіальних громад Черкаської області також здійснюється 
надання спеціалізованих послуг ветеранам. Так, Шевченківська громада 
забезпечує адміністративні послуги, включно з реєстрацією в Державному реєстрі 
ветеранів, видачею посвідчень учасника бойових дій, встановленням факту 
ушкоджень здоров’я та наданням одноразової грошової допомоги.  
У Будищенській громаді функціонує комплексна підтримка ветеранів, що 
включає грошову компенсацію за оренду житла, програму «Дружина ветерана» 
для підтримки партнерів ветеранів, видачу посвідчень та надання одноразової 
допомоги.  
Ці заходи відображають комплексний підхід до соціальної підтримки 
ветеранів на рівні міста та територіальних громад Черкаської області. 
У громадах Черкаської області формується мережа «ветеранських 
просторів», що функціонують як багатофункціональні локальні центри підтримки 
ветеранів, військовослужбовців та членів їхніх сімей. Такі простори забезпечують 
доступ до інформаційних, психологічних, правових, реабілітаційних та 
профадаптаційних послуг, а також створюють умови для організації дозвілля, 
неформального спілкування та взаємопідтримки. 
Станом на період червень 2025 року мережа включає 57 ветеранських 
просторів, що діють у 55 територіальних громадах області. Розширення 
інфраструктури триває: відкриття нових просторів здійснюється регулярно, 
відповідно до потреб ветеранів та можливостей місцевих громад. 
Функціонування таких центрів спрямоване на підвищення доступності 
соціальних та психологічних послуг, підсилення горизонтальних зв’язків 
всередині ветеранської спільноти та формування сприятливого середовища для 
соціальної інтеграції та відновлення.  
4. Автоматизовані інформаційні ресурси.  
«Платформа ветерана — Черкаський вимір» є регіональним інформаційним 
вебресурсом, що забезпечує централізований доступ до відомостей про соціальні 
послуги, пільги, адміністративні процедури, можливості реєстрації, а також 
грантові та інші програми підтримки ветеранів. Платформа функціонує з кінця 
68 
 
2023–2024 років і виконує роль комунікаційного інструмента обласної державної 
адміністрації, спрямованого на підвищення прозорості та доступності інформації 
для цільових груп. Також діє телеграм-канал Платформи ветерана. Управління з 
питань ветеранської політики Черкаської ОДА має сторінку у Facebook, де 
поширює інформацію про ветеранські програми, пільги, можливості підтримки.  
5. Пілотні послуги: формування життєстійкості та 
мультидисциплінарні команди. 
У межах регіону реалізується пілотний проект із запровадження послуги з 
формування життєстійкості у 17 громадах, що спрямована на зміцнення 
психологічних ресурсів ветеранів та членів їхніх родин. Одночасно проводиться 
апробація роботи мультидисциплінарних команд, до складу яких входять 
соціальні працівники та психологи, для комплексного надання соціально-
психологічних і оздоровчих послуг, зокрема на базі табору «Максимум».  
6.  Громадські ініціативи та благодійні фонди (гранти та центри 
адаптації). 
Громадські організації та благодійні фонди відіграють важливу роль у 
розширенні спектра підтримки ветеранів, реалізуючи локальні програми 
соціальної адаптації, супроводу та розвитку. Зокрема, «Центр соціальної 
адаптації» у Маньківській громаді впроваджує програми індивідуального та 
сімейного супроводу, спрямовані на інтеграцію ветеранів у громаду. Локальний 
осередок Українського ветеранського фонду забезпечує доступ до грантових 
можливостей і підтримує розвиток бізнес-ініціатив ветеранів, сприяючи їхній 
економічній та соціальній самостійності. 
7. Спорт, фізична активність та соціалізація. 
У Черкаській області є ініціатива спорту для ветеранів, зокрема адаптивні 
змагання. Наприклад, у грудні 2025 у Звенигородському районі відбувався 
чемпіонат «Бійці духу» — змагання із адаптивних видів спорту серед ветеранів. 
На рівні держави існує програма «Ветеранський спорт» (через Дію), яка дає право 
учасникам бойових дій щоквартально отримувати кошти для оплати спортивних 
занять.   
69 
 
Отже, реалізація комплексної підтримки ветеранів у Черкаській області 
характеризується широким географічним охопленням через мережу 57 
ветеранських просторів, що забезпечує доступність соціально-психологічних, 
правових та реабілітаційних послуг у більшості територіальних громад. 
Інтегрований підхід поєднує житлову допомогу, соціально-психологічні, правові 
та медичні сервіси, а також професійну реабілітацію, створюючи умови для 
всебічної підтримки ветеранів та членів їхніх сімей. Комплексність програми 
посилюється поєднанням підходів «знизу» на рівні громад і «зверху» на 
обласному рівні, що дозволяє більш гнучко реагувати на локальні потреби 
ветеранів. Включення спортивних та дозвіллєвих активностей у програми 
реабілітації сприяє не лише фізичному, а й соціальному відновленню учасників. 
Використання інформаційних платформ, зокрема вебпорталу «Платформа 
ветерана — Черкаський вимір», забезпечує систематизований доступ до 
відомостей про послуги, процедури та соціальні гарантії. Фінансова підтримка 
програм здійснюється як за рахунок державного бюджету, так і з використанням 
міжнародних інструментів, зокрема ресурсів Європейського Союзу, що розширює 
обсяг доступних ресурсів для реалізації комплексних заходів. 
Водночас, реалізація комплексної підтримки ветеранів у Черкаській області 
характеризується низкою проблемних аспектів. По-перше, спостерігається 
нестача публічних даних щодо результативності програм, зокрема відсутність 
централізованих і відкритих метрик впливу на психічне самопочуття ветеранів, 
рівень працевлаштування та довготривалу житлову стабільність після участі у 
програмах. Існуючі джерела переважно надають кількісні дані щодо проведених 
заходів, таких як кількість тренінгів або учасників, але не містять інформації про 
довгострокові результати. 
По-друге, питання фінансової прозорості та сталості залишається 
актуальним. Пілотні ініціативи, зокрема програми формування життєстійкості та 
мультидисциплінарні команди, часто залежать від тимчасового фінансування, що 
не гарантує їх постійної бюджетної підтримки. 
70 
 
По-третє, у ряді територіальних громад виявлено недостатню кількість та 
обмежену кваліфікацію фахівців, зокрема психологів і соціальних працівників, 
необхідних для сталого надання якісних послуг. Локальні повідомлення 
підкреслюють, що ефективність ветеранських просторів значною мірою 
визначається наявністю компетентного персоналу. 
 
3.2  Обгрунтування доцільності та характеристика проекту 
 
Повномасштабна війна в Україні спричинила значне зростання кількості 
ветеранів, які повертаються до цивільного життя та потребують комплексної 
підтримки. За орієнтовними оцінками місцевих органів влади, у Черкаській 
області проживає понад 25 тисяч військовослужбовців, демобілізованих або 
поранених протягом 2023–2025 рр. Так, за даними Черкаської обласної 
адміністрації, станом на 01.01.2025 р. в Єдиному державному реєстрі ветеранів на 
облік по області перебувають: учасники бойових дій — 36 797 осіб; учасники 
війни — 3 447 осіб;  особи з інвалідністю внаслідок війни — 7 174 особи.  
Значна частка з них стикається з труднощами психологічного характеру, 
бар’єрами працевлаштування, проблемами соціальної адаптації та порушенням 
сімейних стосунків. 
Психологічна підтримка у Черкаській області реалізується комплексно: 
через табори для оздоровлення, ветеранські простори, пілотні програми 
життєстійкості, соціальну адаптацію у громадах, безоплатні консультації 
психологів та інформаційні платформи. Вона поєднує індивідуальні консультації, 
групові тренінги та соціальну підтримку для інтеграції ветеранів у громаду. 
Моніторинг стану надання соціальних і психологічних послуг свідчить, що, 
попри функціонування державних інституцій (Центри надання соціальних послуг, 
Центри зайнятості, медичні заклади), система залишається фрагментованою. Не 
вистачає фахівців із психосоціальної підтримки, кейс-менеджерів, кризових 
психологів та спеціалістів з роботи з ветеранами. Це ускладнює забезпечення 
індивідуального підходу і безперервності супроводу. 
71 
 
Особливої уваги потребує проблема соціальної включеності: понад 40% 
ветеранів відчувають труднощі повернення до звичного життя, мають обмежені 
можливості працевлаштування, а також недостатній доступ до реабілітаційних та 
освітніх програм. Брак системної координації між державними структурами та 
громадським сектором призводить до дублювання послуг або їх відсутності в 
окремих громадах. 
Відповідно до  Постанови КМУ № 104 від 30 січня 2024 року було 
впроваджено експериментальний проект з переходу ветеранів війни від військової 
служби до цивільного життя, який передбачає залучення закладів освіти, спорту 
та реабілітації для забезпечення комплексної адаптації. У межах проекту було 
відкрито ветеранські центри на базі університетів, зокрема Національного 
університету фізичного виховання і спорту та Прикарпатського національного 
університету, де ветерани отримують послуги з освіти, психологічної та фізичної 
реабілітації. На 2024 рік в Україні функціонувало близько 25 таких центрів у 
різних регіонах, що дозволило охопити понад 400 ветеранів та членів їхніх сімей, 
проте відсутність детальної статистики щодо завершення курсів та 
довгострокових результатів обмежує оцінку ефективності пілотного проекту. 
Загалом, до даного проекту на даний час долучилися такі заклади вищої 
освіти України: 
 Національний університет фізичного виховання і спорту України;  
 Західноукраїнський національний університет;  
 Київський національний університет будівництва і архітектури;  
 Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія 
Кондратюка»;  
 Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника.  
Незважаючи на позитивні кроки, існуюча кількість центрів є недостатньою 
для забезпечення комплексної підтримки всіх категорій ветеранів та їх соціальної 
включеності на національному рівні. Це обмеження підкреслює важливість 
подальшого масштабування та координації проекту, що узгоджується з 
положеннями державної Стратегії повернення ветеранів до цивільного життя, яка 
72 
 
передбачає інтеграцію освітньої, спортивної та психологічної складової в єдину 
систему соціальної адаптації ветеранів, включаючи механізми державно-
приватного партнерства. 
Додатково до зазначених аспектів важливо відмітити організаційні 
проблеми на рівні громад. Під час організації психосоціальної допомоги 
ветеранам війни громади стикаються з низкою проблем та складнощів, що їх 
можна виокремити у такі групи за напрямами: 
1. Лідерство. 
2. Координація, міжвідомча співпраця. 
3. Кадровий потенціал. 
4. Організація допомоги. 
5. Обізнаність. 
6. Фінансові та інші ресурси. 
Проблеми лідерства у сфері підтримки ветеранів зумовлені тим, що на 
місцевому рівні лише в незначної кількості громад присутні лідери, які активно 
просувають питання надання психосоціальної допомоги ветеранам та членам 
їхніх сімей. Такі особи здійснюють роз’яснювальну роботу серед органів влади, 
пропонують практичні моделі підтримки та готові брати на себе відповідальність 
за їх впровадження. Частково ця ситуація обумовлена недостатньою підготовкою 
наявних лідерів, зокрема браком навичок адвокації та лобіювання, необхідних для 
ефективного представлення інтересів цільових груп і просування відповідних 
ініціатив. 
Координація та міжвідомча взаємодія між різними департаментами і 
структурними підрозділами, включно з окремими підрозділами одного й того 
самого органу, часто ускладнені. Співпраця між працівниками соціальної сфери, 
охорони здоров’я, правоохоронних органів та інших інституцій практично не 
відбувається, що обмежує ефективну координацію у наданні допомоги та 
задоволенні потреб осіб, про які відомства не мають достатньої інформації. Схожі 
труднощі спостерігаються у взаємодії з неурядовими організаціями та між самими 
73 
 
громадськими структурами, що знижує загальну ефективність надання 
комплексної підтримки. 
Кадровий потенціал на місцевому рівні є неоднорідним і значно 
погіршується зі збільшенням відстані від великих міст. Відчутний дефіцит 
фахівців із психічного здоров’я, зокрема психологів і психіатрів, а також 
соціальних працівників та спеціалістів із соціальної роботи, обмежує здатність 
надавати своєчасну та якісну психосоціальну підтримку ветеранам та членам їхніх 
сімей. Існуючі кадри потребують підвищення компетентності, зокрема у сферах 
відновлення психічного здоров’я після стресових і травматичних подій, 
профілактики суїцидальних ризиків та застосування методів роботи з наслідками 
психологічної травми, включно з розладами адаптації, посттравматичним 
стресовим розладом, психосоматичними, депресивними, тривожними станами та 
розладами, спричиненими вживанням алкоголю. 
Організація психосоціальної допомоги на місцевому рівні ускладнюється 
низьким рівнем обізнаності органів влади щодо можливих форм надання 
підтримки, зокрема через центри психологічної допомоги, мобільні бригади, 
«гарячі лінії» та ветеранські простори. Відсутні чіткі уявлення про конкретні 
потреби ветеранів та членів їхніх сімей, які можуть включати психологічний і 
соціальний супровід, працевлаштування, невідкладну допомогу у кризових 
станах, участь у групах підтримки чи взаємодопомоги, консультування за 
моделлю «рівний – рівному», психологічну підтримку під час горювання та 
допомогу у подоланні наслідків психотравм. Додатковою проблемою є 
відсутність критеріїв якості наданих послуг, системи супервізії та методичного 
супроводу для фахівців і організаторів психосоціальної допомоги на рівні громад. 
Переважній більшості населення України бракує обізнаності щодо 
психічного здоров’я, здорового способу життя, конструктивного вирішення 
конфліктних ситуацій, задоволення власних потреб та підтримки інших. 
Недостатнє розуміння того, що відбувається з особами, які повернулися з війни, а 
також того, які можливі способи надання допомоги, властиве як ветеранам і 
членам їхніх сімей, так і фахівцям, що надають послуги, та представникам 
74 
 
місцевих органів влади. Це спричинює упереджене ставлення до ветеранів у 
громадах, ускладнює формування атмосфери доброзичливості, турботи та 
психологічної підтримки з боку сім’ї та громади загалом. Низький рівень 
обізнаності критично впливає на формування запиту на психосоціальні послуги та 
визначає якість їх задоволення. Додатковими бар’єрами є високий рівень стигми 
та упереджень щодо психічного здоров’я, а також побоювання щодо дотримання 
конфіденційності, що обмежує ефективне створення системи психосоціального 
супроводу ветеранів і членів їхніх сімей на рівні громад. 
Фінансові та інші ресурси становлять важливу складову розвитку якісних 
психосоціальних послуг для ветеранів. Проте існують труднощі, що пов’язані не 
лише з недостатнім обсягом фінансування, а й із проблемами його ефективного 
використання та розподілу відповідно до потреб ветеранів. Слабкі механізми 
гнучкого перерозподілу ресурсів у разі зміни пріоритетів додатково обмежують 
здатність системи реагувати на актуальні потреби цільової групи. 
З огляду на це, виникає потреба у створенні комплексного проекту, 
спрямованого на посилення психосоціального супроводу, зміцнення ментального 
здоров’я та розширення можливостей соціальної включеності ветеранів на рівні 
області. 
Таблиця 3.1. 
Паспорт проекту 
Назва  Сила громади: мережа психосоціальної Автор 
проекту підтримки ветеранів через мобільні проекту 
команди та соціальні навчальні 
кабінети  Олександр 
Соціальний короткостроковий проект Куцарський 
(пілотний проект - 1 рік, подальше 
тиражування протягом наступних двох 
років). 
Спонсор/ Очікуваний грантодавець: Український ветеранський фонд 
грантодавець  
Замовник Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА 
проекту 
Партнери Департамент соціального захисту населення Черкаської ОВА — методичний 
проекту супровід, забезпечення взаємодії з соціальними службами та 
мультидисциплінарними командами. 
Черкаська обласна військова адміністрація (ОВА) — координація на 
регіональному рівні, формування кадрового замовлення, організаційна 
75 
 
підтримка громад, інтеграція проєкту в обласні програми. 
Черкаська міська рада та виконавчий комітет — партнер на рівні міста 
Черкаси, що забезпечує адміністративну підтримку, інформування, 
інфраструктурну участь та координацію надання соціальних послуг. 
Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ)— академічний 
партнер, що розробляє навчальну програму підготовки фахівців 
психосоціального супроводу ветеранів, забезпечує тренерський склад, 
супервізію, сертифікацію та науковий супровід спортивного компоненту. 
Територіальні громади Черкаської області  — локальні партнери, що 
забезпечують розміщення СНК, організовують мобільні виїзди та соціальний 
супровід у громаді, а також передають досвід на інші громади. 
Ветеранські простори Черкащини (мережа з 55 ветеранських хабів) — 
майданчики для роботи мобільних команд, проведення тренінгів, 
консультацій, груп підтримки та спортивних активностей. 
Управління з питань ветеранської політики Черкаської ОВА — 
комунікаційний партнер, що забезпечує поширення інформації через 
«Платформу ветерана — Черкаський вимір» та соцмережі, організацію 
інформаційних кампаній. 
Центри надання соціальних послуг територіальних громад — участь у 
формуванні індивідуальних планів підтримки, забезпечення соціального 
супроводу та залучення фахівців. 
Громадські організації Черкащини (зокрема ГО «Центр соціальної адаптації», 
інші ветеранські та соціальні НУО) — проведення тренінгів, груп 
взаємопідтримки, спортивних івентів, залучення волонтерів і peer-to-peer 
фасилітаторів. 
Медичні заклади області (реабілітаційні відділення МКФ-моделі) — 
партнерська взаємодія з мобільними командами щодо маршрутизації 
ветеранів та надання психологічної/медичної допомоги. 
Комунальні та приватні спортивні установи м. Черкаси: 
КП «Спорткомплекс „Будівельник“» — адаптивні групові тренування; 
 КП «Центральний стадіон м. Черкаси» — легкоатлетичні тренування, 
групові кардіо; 
КДЮСШ №2 — секції одноборств та функціональної фізичної підготовки; 
Sport Life Черкаси, кросфіт-клуб «Barbarian», скеледром «Vertical», фітнес-
клуб «Енергія» — тренування, адаптивний спорт, командні активності; 
Черкаський обласний центр «Інваспорт» — адаптивний спорт для ветеранів з 
інвалідністю; 
Асоціація ветеранів спорту Черкащини — організація змагань та спортивних 
подій; 
 Спортивні федерації: тхеквондо, бокс, легка атлетика, веслування — участь 
у тренуваннях та відкритих заходах. 
Місце Планується пілотна реалізаціє проекту у м.Черкаси протягом 2026 року з 
реалізації подальшим тиражуванням у громадах Черкаської області (планується 
проекту  охопити 12-15 громад) протягом наступних двох років. 
Дата Дата  
початку 01.01.2026 р. завершення 31.12.2026р. 
пілотного  пілотного 
проекту проекту 
76 
 
Продовження таблиці 3.1. 
Цільова категорія Ветерани, військовослужбовці після повернення зі служби, члени сімей 
проекту ветеранів;члени сімей загиблих; добровольці територіальної оборони. 
Мета  Створити доступну, мобільну, стандартизовану та ефективну систему 
проекту психосоціального супроводу ветеранів на базі вже існуючих 
ветеранських просторів, яка: 
 підсилює громади з нестачею кадрів; 
 систематизує та підвищує якість психосоціальної підтримки; 
 забезпечує розвиток життєвих, соціальних та емоційних навичок 
ветеранів; 
 розширює можливості соціальної інклюзії; 
 включає спортивно‑адаптивні заходи, які сприяють фізичному 
та психологічному відновленню, зміцненню командних зв’язків, 
самоконтролю та впевненості ветеранів. 
Проблеми, що 1. Недостатня кількість кваліфікованих психологів та соціальних 
вирішує проект працівників, що ускладнює надання системної психосоціальної 
 підтримки ветеранам у місті. 
2. Відсутність єдиної системи оцінки ефективності психосоціальних 
послуг, що ускладнює моніторинг результатів програм і корекцію 
підходів. 
3. Пілотні моделі підтримки ветеранів не мають постійного 
інституційного підсилення, через що їхня реалізація обмежена за 
масштабом і тривалістю. 
4. Недостатня кількість локальних тренінгів та навчальних програм для 
ветеранів, зокрема з життєстійкості, адаптації та розвитку соціальних 
навичок. 
5. Ветеранські простори часто функціонують лише як місця для подій, 
а не як постійні центри навчання, психосоціальної та спортивної 
реабілітації. 
6. Обмежений доступ ветеранів до комплексних спортивно‑адаптивних 
програм, що впливає на фізичне та психоемоційне відновлення. 
7. Низька інтеграція послуг у громадах, що створює розрив між 
соціальною, психологічною та фізичною підтримкою ветеранів. 
Проєкт спрямований на вирішення цих прогалин, без створення нових 
великих структур, а через підсилення того, що вже існує. 
Завдання 1. Охопити психосоціальними та спортивними послугами 650–700 
проекту  ветеранів. 
(на 2026 рік, 2. Створити мобільні команди психосоціального супроводу (2 команди) 
м.Черкаси) для роботи у ветеранських просторах та громадах. 
3. Розробити та облаштувати навчальні мікропростори (СНК) у 4 
ветеранських просторах для проведення тренінгів і груп підтримки. 
4. Провести групові та індивідуальні тренінги з життєстійкості, 
соціальної інтеграції та навичок повсякденного функціонування. 
5. Організувати спортивно‑адаптивні заходи, включно з регулярними 
тренуваннями та мінімум 2 змаганнями/турнірами для ветеранів. 
6.Підвищити кваліфікацію фахівців (психологи, соціальні працівники, 
тренери, фасилітатори) шляхом навчальних курсів та супервізії. 
7. Впровадити моніторинг і оцінку ефективності програми та 
підготувати річний звіт із рекомендаціями щодо покращення. 
Очікувані 1.  Забезпечення психологічної підтримки ветеранів та членів їх сімей у 
77 
 
результати проекту повному обсязі. 
(на перший рік у  зниження рівня тривоги та емоційного виснаження; 
м.Черкаси)  стабілізація психоемоційного стану завдяки комплексним 
інтервенціям (індивідуальна та групова робота, воркшопи, 
психоедукація). 
2.  Підвищення соціальної інтеграції та включеності ветеранів через: 
 активну участь у ветеранських просторах, групах 
взаємопідтримки та тренінгах; 
 зміцнення соціальних зв’язків у місті (громаді); 
 залучення до волонтерських та громадських активностей, 
формування відчуття цінності та корисності. 
3. Підвищення фізичної та психосоціальної стійкості через спортивні 
заходи. 
4. Розвиток мережі партнерів та стійких сервісів підтримки. 
 створення сталих зв’язків між мобільними командами, СНК, 
спортивними та соціальними установами; 
 інтеграція спортивних активностей у психологічну та соціальну 
роботу як постійного компоненту програми; 
 підготовка компетентних фахівців та тренерів для подальшого 
масштабування програми. 
Планується зростання показників на 30 -40%. Конкретні значення 
будуть отримані в результаті анкетування учасників кінці реалізації 
проекту. 
Основні складові 1. Підготовчий етап: організація та запуск проекту. 
проекту 2. Грантовий етап: підготовка та підтвердження фінансування. 
3. Операційний запуск проекту (після отримання гранту). 
4. Створення навчальних соціальних кабінетів (СНК). 
5. Навчання та підвищення кваліфікації фахівців. 
6. Проведення інформаційної кампанії та заохочення ветеранів до 
участі. 
7. Надання послуг ветеранам. 
8. Спортивно-адаптивна програма. 
9. Комунікація та публічне інформування. 
10. Моніторинг, аналіз та формування річного звіту. 
Бюджет проекту 9 054 540,0 грн. (на 2026 рік) 
Нормативно-правові Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального 
акти, на які захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.  
спирається проект Стратегія ветеранської політики на період до 2030 року та 
затверджений операційний план заходів з її реалізації у 2024–2027 рр.  
Стратегія формування системи повернення з військової служби до 
цивільного життя на період до 2033 року та затверджений операційний 
план заходів з її реалізації у 2025–2027 рр.  
Стратегія  розвитку Черкаської області на період 2021-2027 роки, 
затверджена  Рішенням Обласної ради № 38-9/VII від  11.09.2020 р. 
Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального 
забезпечення, адаптації, психологічної реабілітації, професійної 
підготовки (перепідготовки) осіб, які здійснювали заходи з оборони та 
захисту територіальної цілісності, незалежності та суверенітету 
України, починаючи з 2014 року, та членів їх сімей на 2023-2027 роки 
(затверджена Рішенням обласної ради від 03.03.2023 р. №17-14/VIII). 
78 
 
  
Даний проект враховує досвід, отриманий у межах експериментального 
проєкту, запровадженого Постановою КМУ № 104 від 30 січня 2024 року, та 
забезпечує подальший розвиток цієї ініціативи, поглиблюючи модель 
міжсекторальної взаємодії й розширюючи залучення вищих навчальних закладів 
до формування та реалізації сучасної ветеранської політики. Проект спрямований 
на створення сталої регіональної мережі підтримки, що інтегрує освітні, 
соціальні, психологічні та спортивно-реабілітаційні ресурси для комплексного 
супроводу ветеранів та їхніх родин. 
Новизна проекту полягає в тому, що він не дублює чинні програми та 
реалізовані ініціативи, а: 
 створює мобільну ланку, якої в Черкаській області немає; 
 робить ветеранські простори не лише місцем зустрічей, а навчальними 
центрами; 
 формує єдину систему вимірювання результативності психосоціального 
супроводу; 
 забезпечує постійний доступ до психологів у громадах, де їх не було; 
 інтегрує сімейний компонент, який у більшості регіональних програм 
слабко розвинений. 
Роль  соціальних навчальних кабінетів (СНК) у проекті (Додаток А,Б).  
Соціальні навчальні кабінети (СНК) у системі психосоціальної підтримки 
ветеранів є стаціонарними локаціями, що забезпечують доступ до освітніх, 
психологічних, соціальних та відновлювально-фізичних послуг у визначених 
партнерських просторах. СНК функціонують як стабільні точки комплексної 
допомоги, де проводяться групові заняття, тренінги, консультації та програми 
відновлення відповідно до фіксованого розкладу. Їхня ключова роль полягає у 
створенні структурованого, безпечного та передбачуваного середовища, у якому 
ветеран може отримувати системну підтримку після первинного залучення та 
оцінки потреб. 
79 
 
Значення та функції СНК у проекті.   
1) Доступність послуг у місці проживання ветеранів. 
СНК розміщуються у ветеранських просторах, які вже функціонують у місті 
Черкаси. Це дозволяє ветеранам отримувати підтримку без додаткових бар’єрів, з 
мінімальними витратами часу й ресурсів. 
2) Стандартизація психосоціальної допомоги. 
СНК працюють за єдиними стандартами: 
– протоколи первинного оцінювання; 
– індивідуальні маршрути підтримки; 
– стандарти групових тренінгів; 
– єдина система моніторингу ефективності. 
Це підвищує якість послуг і дозволяє масштабувати модель в інші громади. 
3) Базова платформа для роботи мобільних команд. 
СНК — це «якірні точки», де мобільні команди проводять консультації; 
здійснюють кризові інтервенції; проводять воркшопи з управління стресом, 
розвитком навичок; проводять групи взаємопідтримки; здійснюють супервізію та 
індивідуальну роботу. 
Без СНК мобільні команди були б лише виїзною структурою без власного 
осередку стабільності. 
4) Розвиток соціальних і життєвих навичок ветеранів. 
СНК виконують освітню функцію: 
– проведення тренінгів з адаптації після військової служби; 
– розвиток комунікації; 
– навички подолання тривоги та ПТСР; 
– фінансова грамотність; 
– навички повсякденного життя. 
Це критично важливо для повернення до цивільного життя. 
5) Інтеграція спортивно-адаптивної складової. 
СНК слугують «координаційним центром» для планування занять; 
формування груп; співпраці з інструкторами; моніторингу фізичної активності; 
80 
 
оцінки прогресу ветеранів. Вони пов’язують психологічну та фізичну 
реабілітацію в єдину систему. 
6) Довіра і безпечний простір. 
СНК мають бути тихими, приватними, психологічно безпечними. Це 
важливо для ветеранів, які уникають великого скупчення людей, потребують 
конфіденційності, можуть мати симптоми тривожності, гіпернастороженості чи 
ПТСР. СНК створюють умови, в яких людина не боїться звертатися по допомогу. 
7) Можливість постійного моніторингу та наукового супроводу. 
У СНК фіксуються дані про прогрес ветеранів: первинні оцінки, зміни у 
стані, результати тренінгів,участь у спортивних заходах, соціалізація та рівень 
включеності. 
Ці дані дають змогу стратегічному партнеру проекту - ЧДТУ проводити 
науковий супровід, оцінювати ефективність та покращувати модель. 
8) Платформа для роботи волонтерів і ветеранських НУО. 
СНК стають місцем, де працюють волонтери, тренери, фасилітатори; 
проводяться peer-to-peer групи; проходять інформаційні кампанії; проводяться 
консультаційні дні соціальних служб. Це підсилює мережу підтримки у місті. 
Отже, СНК — це інфраструктурна основа всього проекту. Вони 
забезпечують сталість, системність, якість послуг; можливість масштабування в 
інші громади; єдині стандарти; місце для роботи команд; безпечний простір для 
ветеранів; інтеграцію психологічної, соціальної та спортивної підтримки. СНК 
виступатимуть центрами, де психологічна підтримка поєднується з практичними 
спортивними інструментами, що посилює ефект психологічного відновлення. 
Мобільні команди, на відміну від СНК, виконують польову, гнучку та 
проактивну функцію, спрямовану на розширення доступу до послуг та 
забезпечення індивідуального супроводу ветеранів у межах моделі кейс-
менеджменту. Їхнє завдання полягає у тому, щоб «прийти до ветерана», а не 
очікувати, що він самостійно звернеться до стаціонарних локацій. Це критично 
важливо з огляду на те, що значна частина ветеранів не звертається по допомогу 
через високий рівень недовіри, небажання стигматизуватися, психологічні 
81 
 
бар’єри, проблеми з мобільністю або географічну віддаленість місця проживання 
від наявних сервісів. 
З огляду на викладене, мобільні команди є інструментом первинного 
контакту та залучення. Саме вони здійснюють первинну оцінку потреб, проводять 
базові скринінги, визначають оптимальну траєкторію надання послуг та 
скеровують ветерана до СНК або інших партнерських сервісів. У межах ведення 
випадку (case management) мобільні команди супроводжують ветерана на всіх 
етапах, забезпечують моніторинг динаміки, підтримують зворотний зв’язок і 
допомагають реалізувати індивідуальний план відновлення. Таким чином, СНК і 
мобільні команди не дублюють, а доповнюють один одного, формуючи 
інтегровану модель комплексної підтримки. 
У місті Черкаси мобільні команди є важливим елементом регіональної 
системи, адже вони забезпечують присутність послуг у різних мікрорайонах 
міста, центрах соціального захисту, громадах, партнерських НУО, реабілітаційних 
та освітніх закладах. Особливу роль відіграють їхні виїзди до громадських хабів, 
спортивних центрів, ветеранських організацій та місць компактного проживання 
ветеранів, а також можливість здійснювати домашні візити для маломобільних 
осіб та осіб з інвалідністю. Такі виїзди створюють умови для розширення 
охоплення, зниження бар’єрів доступу та оперативного реагування на 
індивідуальні потреби ветеранів і їхніх родин. 
СНК забезпечують довгострокову структуровану роботу з ветеранами, тоді 
як мобільні команди формують широку воронку залучення, що дозволяє 
підвищити охоплення цільової аудиторії та зменшити ризики недоотримання 
підтримки вразливими групами. У сукупності вони створюють модель, яка 
одночасно є інституційно сталою (через СНК) та гнучкою й адаптивною (через 
мобільні команди), що відповідає сучасним підходам до розвитку системи послуг 
у сфері ветеранської політики. 
Застосування такої комбінованої моделі у Черкасах дозволяє формувати 
інтегровану мережу психосоціальної підтримки, орієнтовану як на індивідуальні, 
так і на групові потреби ветеранів. Мобільні команди виконують функції 
82 
 
виявлення, оцінки, супроводу та кризового реагування, тоді як СНК забезпечують 
поглиблену, планову і структуровану роботу над розвитком навичок 
саморегуляції, адаптації та відновлення. Такий підхід не лише підвищує 
ефективність пілотного проєкту на рівні міста Черкаси, але й створює методичну 
основу для подальшого тиражування моделі у громадах області та України в 
цілому. 
Спортивний компонент як ключовий інструмент психосоціальної 
підтримки. 
Спортивний компонент включатиме адаптивні тренування, функціональний 
фітнес, роботу з тілом для зниження напруги, силові комплекси, базові 
кардіотренування, а також елементи командних активностей як інструмент 
соціалізації. Регулярна спортивна активність у межах проєкту виконує такі 
завдання: 
 зниження тривожності та гіпервозбудження; 
 формування стійких здорових навичок, важливих у реабілітації; 
 соціальна інтеграція ветеранів через командні тренування та спільні події; 
 підвищення самооцінки, повернення відчуття контролю над тілом і 
життям; 
 адаптивна фізична активність для ветеранів з інвалідністю; 
 профілактика ПТСР та депресивних станів. 
Спортивні заходи є невід’ємною частиною психологічної роботи мобільних 
команд і СНК.  
 
3.3. Технологія впровадження проекту та очікувані результати 
 
У перший рік передбачається реалізація пілотного проєкту у місті Черкаси у 
тісній співпраці з місцевими партнерами, які забезпечують комплексну підтримку 
ветеранів, включно з психологічною, соціальною, освітньою та спортивною 
складовими.  
83 
 
Метою проекту для м. Черкаси є підсилення системи психосоціальної 
підтримки ветеранів м. Черкаси через: 
 мобільні команди психологів та соціальних працівників; 
 впровадження навчальних кабінетів у ветеранських просторах; 
 використання Центру ветеранського розвитку ЧДТУ як хабу підготовки та 
супроводу;  
 інтеграція спортивних активностей у психологічну та соціальну роботу як 
постійного компоненту програми стандартизовану систему оцінювання потреб та 
індивідуальних маршрутів відновлення. 
Ключовим партнером проєкту визначено Черкаський державний 
технологічний університет, що забезпечуватиме фахову, наукову та 
інфраструктурну підтримку його реалізації. Зокрема, передбачається залучення 
спеціалістів кафедри психології та соціального забезпечення для здійснення 
психосоціального супроводу учасників. Спортивна кафедра університету братиме 
участь у розробленні адаптивної рухової програми, орієнтованої на потреби 
ветеранів. У рамках практичної складової планується проведення «Відкритих 
тренувальних днів для ветеранів» та організація наукового моніторингу впливу 
фізичної активності на процеси психосоціального відновлення. Частина 
практичних занять буде базуватися на спортивних майданчиках університету, що 
забезпечить належні умови для апробації та оцінювання ефективності 
запропонованих інтервенцій. План робіт по проекту представлено у Додатку В. 
На підставі даних Додатку В. розроблено основні проектні документи: 
1. План по кадрових ресурсах Додаток Г. 
2. Матриця розподілу відповідальності (стейкхолдери),  Додаток Д.  
3. Бюджет проекту, Додаток Е.  
4. План управління ризиками проекту, Додаток Ж.  
5. Алгоритм маршрутизації ветерана в системі СНК, Додаток З. 
6. Курс навчання мультидисциплінарних фахівців для роботи з ветеранами 
через принцип кейс-менеджементу, Додаток К. 
7. Зразок звітних документів по проекту, Додаток Л. 
У результаті реалізації передбаченого комплексу заходів проекту очікується 
досягнення сукупності цільових результатів, що сприятимуть підвищенню 
84 
 
ефективності процесу психологічної підтримки ветеранам, а також матимуть 
позитивний соціальний ефект у громаді (таблиця 3.2.). 
Таблиця 3.2. 
Очікувані результати проекту 
Стан до реалізації проекту Стан після реалізації проекту 
1. Відсутність комплексної системи Створена інтегрована мережа психосоціальної 
супроводу ветеранів. Розрізнені ініціативи, підтримки. У місті Черкаси та пілотних громадах 
відсутність єдиної політики супроводу функціонує уніфікована система супроводу 
ветеранів з чіткими алгоритмами роботи. 
Мобільні команди та 4 СНК надають комплексну 
психологічну, соціальну та спортивну підтримку. 
Встановлено маршрути ветерана від повернення 
до громади до соціальної адаптації. 
2. Недостатня кількість кваліфікованих Забезпечено кадрову спроможність через 
фахівців (психологи, соціальні працівники, навчання і сертифікацію. Проведено підготовку 
тренери). При потребі 650–700 ветеранів у мобільних команд та фахівців СНК. Встановлено 
місті було недостатньо спеціалістів. систему підвищення кваліфікації та супервізії. 
3. Відсутність навчальних мікропросторів та Створені та функціонують 4 соціальні навчальні 
постійних ветеранських центрів.  кабінети (СНК). Ветеранські простори 
Ветеранські простори функціонували лише інтегровані з мобільними командами.  
як майданчики для подій. Забезпечено регулярні тренінги, групи підтримки 
та спортивні активності. 
4. Недостатня соціальна інтеграція Підвищена соціальна інтеграція та включеність 
ветеранів. Ветерани обмежено залучені до ветеранів. Активна участь у ветеранських 
активностей громади. просторах, групах підтримки, волонтерських 
проектах. Розвиток соціальних зв’язків у 
громадах. 
5. Відсутність системи моніторингу та Функціонує система моніторингу та оцінки. 
оцінки ефективності послуг психологічної Відстежуються результати консультацій, 
підтримки. Відсутні дані для аналізу тренінгів, активностей ветеранів. За результатим 
ефективності. проекту підготовлено річний звіт із 
рекомендаціями щодо масштабування у громадах 
Черкаської області. 
6. Обмежений доступ до спортивно- Підвищення фізичної та психосоціальної 
адаптивних програм. Відсутність стійкості. Регулярні адаптивні тренування (3–4 
регулярних тренувань та змагань ветеранів. рази/тиждень). Проведено мінімум 2 
турніри/змагання для ветеранів. Інтеграція 
фізичної активності у психосоціальний супровід. 
7. Відсутність комплексного підходу та Розвинута мережа партнерів та інтегрована 
координації між партнерами. Розрив між система підтримки. Співпраця між мобільними 
соціальною, психологічною та спортивною командами, СНК, спортивними та соціальними 
підтримкою. установами. Створена система компетентних 
фахівців для подальшого тиражування проекту у 
громадах Черкаської області. 
 
 
85 
 
В результаті реалізації «Сила громади: мережа психосоціальної підтримки 
ветеранів через мобільні команди та соціальні навчальні кабінети» очікується 
отримання такого соціального ефекту. 
1. Підвищення суспільної стабільності. Реалізація проекту сприятиме 
зниженню соціальної напруженості та ризику ізоляції ветеранів та їхніх сімей. 
Забезпечення психосоціальної підтримки, доступ до навчальних та спортивних 
програм, а також активна участь у волонтерських і громадських ініціативах 
створюють умови для інтеграції ветеранів у соціальне середовище. Це, у свою 
чергу, зміцнює довіру між громадянами та інституціями, сприяє збереженню 
соціальної згуртованості та підвищенню ефективності локального врядування. 
2. Розвиток людського капіталу. Проект сприяє професійному розвитку та 
підвищенню кваліфікації місцевих фахівців: психологів, соціальних працівників, 
тренерів, фасилітаторів та адміністраторів ветеранських просторів. Завдяки 
системі навчання, супервізії та сертифікації створюється стійкий кадровий 
потенціал, що підсилює здатність громад забезпечувати комплексну підтримку 
соціально уразливих груп. Ветерани отримують можливість розвивати життєві, 
соціальні та професійні навички, що сприяє їхній адаптації до цивільного життя, 
підвищенню економічної самостійності та участі у розвитку громади. 
3. Позитивний мультиплікативний ефект. Створена мережа мобільних 
команд та навчальних кабінетів слугуватиме платформою для поширення 
найкращих практик, розвитку волонтерського руху та залучення громад до 
активних соціальних процесів. Це стимулює соціальну відповідальність, формує 
культуру підтримки ветеранів і підвищує загальний рівень соціальної капіталізації 
в регіоні. 
4. Інтеграція психосоціальної та фізичної підтримки. Залучення ветеранів 
до спортивно-адаптивних програм одночасно покращує їхнє фізичне та 
психологічне здоров’я, що зменшує витрати на соціальні та медичні послуги та 
підвищує працездатність і самостійність ветеранів. Це створює довгостроковий 
позитивний вплив на розвиток регіону. 
86 
 
Перспективи розвитку проекту “Сила громади: мережа психосоціальної 
підтримки ветеранів через мобільні команди та соціальні навчальні кабінети” на 
2027–2028 роки. 
Проект планується масштабувати у громадах Черкаської області протягом 
наступних двох років, з особливим акцентом на розвиток системи 
психосоціальної підтримки ветеранів у місті Черкаси, де здійснено пілотну 
реалізацію. Основна мета масштабування – створення стабільної та інтегрованої 
мережі, яка забезпечить комплексний супровід ветеранів через мобільні команди 
та соціальні навчальні кабінети (СНК). 
Основні напрями розвитку проекту. 
1. Масштабування у громадах області. 
Проект передбачає розширення мережі мобільних команд та створення 
додаткових СНК у громадах-партнерах. Це дозволить забезпечити системну, 
стандартизовану та доступну психосоціальну підтримку ветеранів, інтегруючи її з 
місцевими ветеранськими просторами та соціальними службами. 
2. Підвищення кадрового потенціалу. 
Продовжиться підготовка та сертифікація фахівців: психологів, соціальних 
працівників, тренерів та фасилітаторів. Планується розвиток системи супервізії та 
підвищення кваліфікації, що забезпечить сталість компетентності кадрів і якість 
надання послуг у всіх громадах. 
3. Інституційне підсилення та стандартизація. 
 Запроваджуються єдині стандарти роботи мобільних команд і СНК, що 
дозволяє уніфікувати підходи та методики у всіх громадах. Впроваджується 
система моніторингу та оцінки ефективності, що забезпечує контроль результатів 
та підготовку рекомендацій для подальшого масштабування. 
4. Соціальна інтеграція та інклюзія. 
 Проект спрямований на розвиток соціальної активності ветеранів через 
участь у ветеранських просторах, групах підтримки, волонтерських ініціативах та 
спортивно-адаптивних програмах. Створюється середовище, яке зменшує 
стигматизацію та соціальну ізоляцію. 
87 
 
5. Аналітика та адаптивне управління проектом. 
 Проводиться системний збір даних і аналітичний супровід діяльності 
проекту для оцінки ефективності інтервенцій та коригування підходів. 
Розробляються рекомендації для масштабування, що забезпечують адаптацію 
програми під особливості кожної громади. 
Таким чином, перспективи розвитку проекту на наступні два роки 
передбачають формування стійкої, інтегрованої та ефективної системи 
психосоціальної підтримки ветеранів у Черкаській області, яка поєднує навчальні, 
соціальні та спортивні компоненти та забезпечує довгострокову ефективність на 
рівні громад. 
 
 
  
88 
 
ВИСНОВКИ 
 
На підставі проведеного дослідження психосоціального супроводу 
учасників бойових дій, з акцентом на соціальну роботу як механізм зміцнення 
ментального здоров’я та соціальної включеності, можна сформулювати такі 
науково обґрунтовані висновки. 
Соціальна робота відіграє ключову роль у психосоціальному супроводі 
учасників бойових дій, забезпечуючи інтеграцію медичних, психологічних та 
соціальних інтервенцій на всіх рівнях надання послуг. Вона виступає механізмом 
координації та безперервного супроводу ветеранів, сприяючи їхній соціальній 
адаптації, реінтеграції у громади та відновленню міжособистісних і сімейних 
зв’язків. Соціальні працівники забезпечують доступ до інформації про послуги, 
надають індивідуальні консультації, організовують групову підтримку та 
залучають ресурси громадянського суспільства, релігійних організацій і 
міжнародних партнерів. Через поєднання міжсекторальної співпраці, мобільних 
команд і навчальних платформ соціальна робота формує стабільне середовище 
підтримки, яке сприяє зниженню психологічного стресу, подоланню соціальної 
ізоляції та зміцненню ментального здоров’я ветеранів, одночасно підвищуючи 
ефективність державних і регіональних програм реінтеграції. Таким чином, 
соціальна робота є фундаментальним елементом системного підходу до 
психосоціальної підтримки ветеранів, поєднуючи державний масштаб ініціатив із 
локальною адаптацією та комплексною взаємодією з громадами. 
Законодавчі ініціативи відіграють визначальну роль у формуванні системи 
психосоціальної підтримки ветеранів, створюючи нормативно-правове підґрунтя 
для організації та надання соціальних і психологічних послуг. Національні 
документи, зокрема закони «Про соціальні послуги», «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту» та наказ Міністерства соціальної політики 
№ 175‑Н, встановлюють стандарти соціальної адаптації, регламентують права 
ветеранів та порядок надання послуг, легалізуючи соціальну роботу як 
професійну діяльність. Водночас ці нормативні акти створюють умови для 
89 
 
міжсекторальної взаємодії державних, громадських і релігійних інституцій, 
забезпечують правову базу для використання міжнародного досвіду та ресурсів, а 
також визначають стандарти професійної підготовки фахівців. Таким чином, 
законодавче забезпечення є критично важливим елементом комплексного підходу 
до реінтеграції ветеранів, сприяючи узгодженості дій на державному та 
регіональному рівнях, підвищенню доступності та якості психосоціальних послуг 
і забезпеченню сталості системи підтримки. 
Позитивні аспекти системи підтримки ветеранів в Україні можна розглядати 
у кількох взаємопов’язаних вимірах. По-перше, спостерігається високий рівень 
системності підходу: поєднання стратегічного планування, представленого 
Стратегією ветеранської політики, з практичними ініціативами міжнародних та 
національних організацій, таких як IOM, регіональні Veterans HUB та програми 
mhGAP, створює фундамент для формування стійкої та масштабованої моделі 
підтримки учасників бойових дій. По-друге, розвиток людського ресурсу є 
критично важливим компонентом ефективності цих заходів; навчання психологів, 
медичних працівників та самих ветеранів, які виконують функції peer‑тренерів, 
забезпечує потенціал для довготривалої підтримки та поширення практик 
психосоціальної реабілітації на національному рівні. По-третє, наявність 
інституційної інфраструктури — Veterans HUB, реєстрів фахівців та 
маршрутизованих моделей надання послуг — підвищує доступність і якість 
допомоги ветеранам, дозволяючи інтегрувати медичні, психологічні та соціальні 
послуги у єдину систему. Четвертим аспектом є міжнародна підтримка, зокрема 
участь IOM та партнерів ООН, що зміцнює спроможність державних структур та 
надає додаткові ресурси, досвід і методологічні інструменти. 
Важливу та специфічну роль у процесі повернення ветеранів до цивільного 
життя відіграють релігійні громади, особливо у тих випадках, коли ветерани 
залишаються поза увагою державних органів, бізнесу або світських організацій 
громадянського суспільства. До таких спільнот належать Міжконфесійне 
Братство військових капеланів, яке об’єднує капеланів різних конфесій для 
надання духовної та психологічної підтримки військовослужбовцям і ветеранам, а 
90 
 
також Центр військового капеланства Української Греко-Католицької Церкви, що 
здійснює душпастирську діяльність серед військових та їхніх сімей, надаючи 
психологічну опіку. Крім того, значну роль виконують капеланські служби 
Православної церкви України, де функціонує близько 600 капеланів, які 
здійснюють духовну та психосоціальну підтримку військовослужбовців на 
території всієї країни. 
Релігійні громади формують стабільне середовище підтримки на основі 
віри, міжособистісної довіри та морального авторитету, що є критично важливим 
для осіб із травматичним досвідом військової служби. Основна діяльність таких 
спільнот зосереджена на наданні духовної та психологічної підтримки, що сприяє 
подоланню соціальної ізоляції та внутрішнього відчуження, зниженню рівня 
тривожності та стресу, а також процесу соціальної реінтеграції й відновленню 
почуття гідності ветеранів. 
Вцілому, такий підхід забезпечує комплексну психосоціальну підтримку 
ветеранів, поєднуючи медичну, соціальну, психологічну та духовну складові у 
цілісну систему реінтеграції. 
Аналіз динаміки розвитку системи психосоціальної підтримки ветеранів 
свідчить, що у 2023–2024 роках Міністерство у справах ветеранів України 
здійснило суттєве посилення інституційної, нормативної та організаційної бази 
надання психологічної допомоги учасникам бойових дій. Зокрема, було створено 
національну інфраструктуру підтримки, яка включає реєстр фахівців, центри 
реабілітації, кризові лінії та інструменти самооцінки психічного стану, що 
забезпечує раннє виявлення психологічних проблем та системну координацію 
допомоги. Забезпечено фінансування програм психологічної реабілітації на рівні, 
достатньому для значного розширення охоплення ветеранів та їхніх родин, а 
також розроблено нормативно-правові акти, що регулюють якість і доступність 
послуг. Одночасно зроблено акцент на цифровізації процесів надання підтримки, 
що дозволяє охопити ширше коло користувачів, та відбувається професіоналізація 
сфери через створення комісій із відбору психологів і оновлення критеріїв їхньої 
діяльності. Сукупність цих заходів формує цілісну екосистему психосоціальної 
91 
 
підтримки, здатну забезпечити комплексне супроводження ветеранів та членів 
їхніх сімей, поєднуючи раннє виявлення проблем, ефективну реабілітацію та 
довгострокову підтримку. 
Проtкт «Ти як?» став першим системним і масовим підходом до надання 
психологічної допомоги військовослужбовцям та ветеранам в Україні. За період 
2023–2025 років підготовлено близько 70 000 сертифікованих фахівців за 
програмою mhGAP, навчено приблизно 1 100 ветеранів та психологів методикам 
peer‑support, а також охоплено понад 1 000 закладів первинної ланки і проведено 
освітні програми для військових та ветеранів. Ці результати демонструють 
ефективність комплексного підходу, який поєднує професійну підготовку 
фахівців, розвиток людського ресурсу серед ветеранів та впровадження 
мультидисциплінарних моделей психосоціальної підтримки. 
Особливу увагу в системі підтримки приділено інтеграції соціальної роботи, 
що забезпечує координацію медичних, психологічних та соціальних інтервенцій, 
а також супровід ветеранів і членів їхніх сімей у процесі соціальної адаптації та 
реінтеграції. Ця міждисциплінарна модель дозволяє формувати стійке соціальне 
середовище, сприяє зниженню психологічного стресу, подоланню соціальної 
ізоляції та відновленню почуття гідності, що є ключовим чинником успішної 
реінтеграції учасників бойових дій у цивільне життя. 
Повномасштабна війна в Україні спричинила суттєве збільшення кількості 
ветеранів, які повертаються до цивільного життя та потребують комплексної 
психосоціальної підтримки. У Черкаській області, за орієнтовними даними 
місцевих органів влади, станом на 01.01.2025 р. на облік у Єдиному державному 
реєстрі ветеранів зафіксовано 36 797 учасників бойових дій, 3 447 учасників війни 
та 7 174 осіб з інвалідністю внаслідок війни. Значна частка цих осіб стикається з 
психологічними труднощами, бар’єрами працевлаштування, проблемами 
соціальної адаптації та порушенням сімейних стосунків, що потребує 
впровадження системного та комплексного підходу до їхньої реінтеграції. 
Психологічна підтримка ветеранів у Черкаській області реалізується через 
різноманітні інструменти: табори для оздоровлення, ветеранські простори, пілотні 
92 
 
програми життєстійкості, ініціативи соціальної адаптації у громадах, безоплатні 
консультації психологів та інформаційні платформи. Такий підхід передбачає 
поєднання індивідуальних консультацій, групових тренінгів та соціальної 
підтримки, що сприяє інтеграції ветеранів у соціальне середовище та підвищенню 
їхньої життєвої стійкості. 
Моніторинг надання соціальних і психологічних послуг демонструє, що, 
попри функціонування державних інституцій, таких як Центри надання 
соціальних послуг, Центри зайнятості та медичні заклади, система залишається 
фрагментованою. Особливо відчутним є дефіцит фахівців із психосоціальної 
підтримки, кейс-менеджерів, кризових психологів та спеціалістів з роботи з 
ветеранами, що ускладнює забезпечення індивідуалізованого підходу та 
безперервності супроводу. 
Проблема соціальної включеності також залишається актуальною: понад 
40 % ветеранів відчувають труднощі повернення до звичного життя, мають 
обмежені можливості працевлаштування та недостатній доступ до 
реабілітаційних і освітніх програм. Брак системної координації між державними 
структурами та громадським сектором призводить до дублювання послуг або 
їхньої відсутності в окремих громадах. 
На рівні територіальних громад під час організації психосоціальної 
допомоги ветеранам виявляються низка організаційних проблем, які можна 
групувати за наступними напрямами: лідерство, координація та міжвідомча 
співпраця, кадровий потенціал, організація надання допомоги, обізнаність 
населення та доступ до фінансових і матеріальних ресурсів. 
Таким чином, державний масштаб ініціатив у сфері психосоціальної 
підтримки ветеранів проявляється у регіональній площині через конкретні мережі 
послуг, інтегровані програми та платформні рішення, проте ефективність їхньої 
реалізації значною мірою залежить від здатності місцевих громад забезпечувати 
міжсекторальну координацію, кадровий потенціал та доступність комплексних 
сервісів. Водночас досвід Черкаської області демонструє, що інтеграція 
державних стратегій із локальними ініціативами створює умови для системного, 
93 
 
комплексного та адаптованого до потреб ветеранів підходу до соціальної та 
психологічної реінтеграції. 
Враховуючи виявлені проблеми у сфері соціальної та психологічної 
підтримки ветеранів, а саме фрагментованість системи, нестачу фахівців, 
недостатню координацію між державними та громадськими структурами, а також 
складнощі соціальної включеності та працевлаштування, пропонується реалізація 
пілотного проекту «Сила громади: мережа психосоціальної підтримки ветеранів 
через мобільні команди та соціальні навчальні кабінети». Цей соціальний 
короткостроковий проект розрахований на один рік пілотного впровадження з 
подальшим тиражуванням та масштабуванням протягом наступних двох років, що 
дозволить поступово інтегрувати розроблені моделі підтримки у регіональні та 
національні системи реінтеграції. 
Проект спрямований на забезпечення комплексної психосоціальної 
підтримки ветеранів через поєднання мобільних команд, здатних оперативно 
реагувати на потреби ветеранів у громадах, та соціальних навчальних кабінетів, 
що надають психологічні, соціальні та освітні послуги на місцевому рівні. Така 
структура дозволяє подолати бар’єри доступності послуг, забезпечити 
індивідуалізований супровід ветеранів, а також створити платформу для навчання 
та розвитку місцевих фахівців і самих ветеранів як peer‑тренерів. 
Очікувані результати пілотного року реалізації проекту у місті Черкаси 
включають: формування мережі мобільних команд для надання психосоціальної 
підтримки, забезпечення доступу ветеранів до індивідуальних консультацій та 
групових тренінгів, інтеграцію соціальних та освітніх компонентів у процес 
реабілітації, підвищення рівня соціальної включеності ветеранів та членів їхніх 
сімей, а також створення бази для оцінки ефективності моделі та її подальшого 
тиражування в інших регіонах. 
Таким чином, проект безпосередньо відповідає виявленим проблемам на 
регіональному рівні і водночас слугує практичним механізмом реалізації 
державних стратегій у сфері психосоціальної підтримки ветеранів, поєднуючи 
державний масштаб ініціатив із локальною адаптацією та міжсекторальною 
інтеграцією послуг. 
 
94 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Благодійна організація «Центр психічного здоров’я і травмотерапії 
“Інтеграція”». — Електронний ресурс. — Режим доступу: https://integration.kiev.ua  
(дата звернення: 05.11.2025). 
2. Будище́нська громада. Програми підтримки ветеранів. — Режим доступу: 
https://budyschenska-gromada.gov.ua  (дата звернення: 05.11.2025). 
3. #ВартоЖити. Портал психологічної підтримки. — Електронний ресурс. — 
Режим доступу: https://vartozhyty.com.ua (дата звернення: 05.11.2025). 
4. Державна політика щодо ветеранів війни : аналіт. доп. / Р. В. Власенко, І. В. 
Гущук, Я. А. Жаліло та ін. ; за наук. ред. Я. А. Жаліла. — Київ : НІСД, 2025. — 
118 c. 
5. Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА. Інформаційні 
матеріали та звіти. — Режим доступу: https://cloud01.ck-oda.gov.ua  (дата 
звернення: 05.11.2025). 
6. Доступ до правди. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://dostup.pravda.com.ua (дата звернення: 05.11.2025). 
7. Дуля, А., Спіріна, Т. До питання реабілітації учасників бойових дій в Україні 
[Електронний ресурс] // Ввічливість. Humanita. — 2024. — № 1. — С. 38–43. — 
Режим доступу: 
https://elibrary.kubg.edu.ua/48910/1/Dulia%20%D0%90._Spirina%20T_DPRUBDVU.
pdf  (дата звернення: 05.11.2025).  
8. ГО «Блакитний птах». — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
http://hostage.org.ua (дата звернення: 05.11.2025). 
9. Єдиний державний реєстр ветеранів війни. Дані про чисельність ветеранів та 
осіб з інвалідністю внаслідок війни. — Режим доступу: https://e-veteran.gov.ua 
(дата звернення: 05.11.2025). 
10. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про засади 
внутрішньої і зовнішньої політики» щодо формування комплексного підходу до 
внутрішньої політики у ветеранській сфері» № 11007 від 11.03.2025 р. 
95 
 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/4285-
20 (дата звернення: 02.11.2025). 
11. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та 
членів їх сімей»: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII [Електронний ресурс]. 
– Режим доступу: [https://zakon.rada.gov.ua/go/2011-12] (дата звернення: 
02.11.2025). 
12. Закон України «Про соціальні послуги»: Закон України від 17.01.2019 № 
2671-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
[https://zakon.rada.gov.ua/go/2671-19] (дата звернення: 02.11.2025). 
13. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» : 
Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
[https://zakon.rada.gov.ua/go/3551-12] (дата звернення: 02.11.2025). 
14. Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких 
встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії 
проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 р. № 2010-IX   
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-
20#Text (дата звернення: 02.11.2025). 
15. Звіт про стан реалізації у 2024 році Стратегії ветеранської політики на період 
до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 
листопада 2024 року № 1209-р: затв. розпорядженням Кабінету Міністрів 
України. Київ : Міністерство у справах ветеранів України, 2024. 28 с. 
16. Івакіна, А. С. Соціальна робота з ветеранами бойових дій в сучасній Україні : 
кваліфікаційна робота на здобуття ступеня вищої освіти «магістр» / А. С. Івакіна ; 
наук. кер. І. В. Шапошникова. — Івано-Франківськ : ХДУ, 2022. — 42 с. — 
[Електронний ресурс]. — Режим доступу: 
https://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/16680 (дата звернення: 02.11.2025). 
17. Інформація про створення ветеранських центрів у межах експериментального 
проєкту (Національний університет фізичного виховання і спорту України, 
Західноукраїнський національний університет, Київський національний 
університет будівництва та архітектури, Національний університет «Полтавська 
96 
 
політехніка», Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника). 
— Режим доступу: офіційні сайти ЗВО (дата звернення: 02.11.2025). 
18. Климчук В., Царенко Л. Організація психосоціальної допомоги ветеранам 
війни та членам їхніх сімей. Рекомендації для місцевих органів влади. — Київ : 
ВАІТЕ / Координатор проектів ОБСЄ в Україні, 2021. — 32 с.  
19. Ключові результати 100 днів команди Мінветеранів : аналітичний звіт / 
Міністерство у справах ветеранів України. — 9 c.  
20. Коляда Н. І. Соціальна робота з ветеранами війни: проблеми та перспективи 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://socialwork.onaft.edu.ua (дата 
звернення: 02.11.2025). 
21.  Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР 
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-ВР (дата звернення: 
02.11.2025). 
22. Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 
року: Розпорядження КМУ від 27.12.2017 № 1018-р. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1018-2017 (дата звернення: 02.11.2025). 
23. Координаційний центр з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України. 
Цільова модель системи у сфері психічного здоров'я та психосоціальної 
підтримки в Україні — версія 2.0. 2024. — [Електронний ресурс]. — Режим 
доступу: https://www.mev.gov.ua/sites/default/files/2025-05/model-sistemi-
psikhologichnoi-pidtrimki-moz-09-05-2024.pdf  (дата звернення: 02.11.2025). 
24. Матеріали моніторингових звітів щодо соціального та психосоціального 
забезпечення ветеранів у громадах України. — Режим доступу: офіційні звіти 
ОДА або Мінветеранів. 
25. Міністерство фінансів України. Дані про бюджет 2025 року. — Електронний 
ресурс. — Режим доступу: https://mof.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
26. Міністерство у справах ветеранів України. Бюджетні запити та звітність. — 
Електронний ресурс. — Режим доступу: https://mva.gov.ua (дата звернення: 
02.11.2025). 
97 
 
27. Міністерство у справах ветеранів України. Стратегія повернення з військової 
служби до цивільного життя на період до 2033 року [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу: https://mva.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
28. Міністерство соціальної політики України. Соціальні послуги для ветеранів 
(2024) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.msp.gov.ua/press-
center/news/ponad-82-tysyachi-vet (дата звернення: 02.11.2025). 
29. Мобільний застосунок «База». — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
http://www.vvybir.org.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
30.  Мухіна, Н. Л. Соціальна робота з ветеранами ЗСУ: регіональний аспект : 
кваліфікаційна робота на здобуття ступеня вищої освіти «магістр» / Н. Л. Мухіна; 
наук. керівник С. К. Костючков. — Івано‑Франківськ : Херсонський держ. ун-т, 
2024. — 60 с. — Режим доступу: https://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/20435 
(дата звернення: 02.11.2025). 
31. Національна психологічна асоціація. — Електронний ресурс. — Режим 
доступу: https://www.npa-ua.org/wearestrong (дата звернення: 02.11.2025). 
32. Назмієв, А. Соціально‑психологічна робота з військовослужбовцями, 
ветеранами війни та членами їхніх родин // Науковий вісник Ужгородського 
університету. Серія: «Педагогіка. Соціальна робота». — 2025. — № 1(56). — 
С. 150–153. — DOI: 10.24144/2524-0609.2025.56.150-153. 
33. Новини та аналітика щодо державного бюджету України 2024 року. — 
Електронний ресурс. — Режим доступу: https://ua-today.eu (дата звернення: 
02.11.2025). 
34.  Обласна програма забезпечення учасників антитерористичної 
операції/операції об’єднаних сил, бійців-добровольців … та членів їх сімей 
житлом у 2021–2025 роках : рішення Черкаської обласної ради від 11.09.2020 № 
38-10/VІІ, зі змінами. 
35. Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального забезпечення, 
адаптації, психологічної реабілітації, професійної підготовки (перепідготовки) 
осіб, які здійснювали заходи з оборони та захисту територіальної цілісності 
98 
 
України з 2014 року, та членів їх сімей на 2023–2027 роки : рішення Черкаської 
обласної ради від 03.03.2023 № 17-14/VІІІ, зі змінами. 
36. Платформа «Ветерана — Черкаський вимір». — Режим доступу: 
https://dspck.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
37.  Програма «Ветеранський спорт» (через застосунок «Дія»). — Режим доступу: 
https://ch.gov.ua  (дата звернення: 02.11.2025). 
38.  Постанова Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2024 р. № 1205 «Деякі 
питання забезпечення діяльності фахівців із супроводу ветеранів війни та 
демобілізованих осіб» – Електронний ресурс. – Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1205-2024-%D0%BF (дата звернення: 
02.11.2025). 
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 307 «Деякі 
питання ментальної, спортивної, фізичної, психологічної реабілітації та 
професійної адаптації ветеранів війни, членів їх сімей та деяких інших категорій 
осіб» – Електронний ресурс. – База даних «Законодавство України» / Верховна 
Рада України. — URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/307-2024-%D0%BF] (дата 
звернення: 02.11.2025). 
40. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1338 «Деякі 
питання надання психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та 
деяким іншим категоріям осіб» – Електронний ресурс. –URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1338-2022-%D0%BF (дата звернення: 02.11.2025). 
41. Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про фізичну 
культуру і спорт” щодо спорту ветеранів війни» від 25 листопада 2024 р. № 12233 
— Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/Card/45303(дата звернення: 02.11.2025). 
42. Про надання психологічної допомоги ветеранам та членам їхніх родин. 
Городенківська громада. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://hth.gov.ua/news/1723556941 (дата звернення: 02.11.2025). 
99 
 
43. Проєкт «Психосоціальна підтримка в Україні PRO_MentalHealth» / Solidarity 
Fund PL in Ukraine. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://solidarityfund.org.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
44. «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціальної 
адаптації ветеранів війни та членів їхніх сімей та внесення зміни до 
Класифікатора соціальних послуг», Наказ Міністерства соціальної політики 
України № 175-Н від 11 квітня 2024 р.  – Електронний ресурс. – URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/z0828-24 (дата звернення: 02.11.2025). 
45. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо надання безоплатної 
психологічної допомоги ветеранам війни, членам їхніх сімей та деяким іншим 
категоріям осіб»,  Наказ Міністерство у справах ветеранів України від 21 грудня 
2023 р. № 340 – Електронний ресурс. – Режим доступу: 
https://mva.gov.ua/media/1/%D0%9D%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B7_340.pdf 
(дата звернення: 02.11.2025). 
46.  «Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Реєстру 
суб’єктів надання послуг із психологічної допомоги для ветеранів і членів їх 
сімей», Наказ Міністерства у справах ветеранів України від 14 грудня 2023 р. 
№ 330  – Електронний ресурс. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0067-24 (дата 
звернення: 02.11.2025). 
47.  «Про реалізацію експериментального проєкту з переходу від військової 
служби до цивільного життя ветеранів війни на базі закладів освіти засобами 
освіти, спорту та реабілітації», Постанова Кабінет Міністрів України від 30 
січня 2024 р. № 104  – Електронний ресурс. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/104-
2024-%D0%BF (дата звернення: 02.11.2025). 
48. «Про затвердження форм індивідуального плану, угоди про надання 
психологічної допомоги, картки психологічного супроводження отримувача 
послуг із психологічної допомоги», Наказ Міністерства у справах ветеранів 
України від 14 грудня 2023 р. № 331  – Електронний ресурс.– 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/z0087-24 (дата звернення: 02.11.2025). 
100 
 
49. Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги соціальної 
адаптації ветеранів війни та членів їхніх сімей: Наказ Міністерства соціальної 
політики України від 11 квітня 2024 року № 175-Н //URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/z0828-24 (дата звернення: 02.11.2025). 
50. Про схвалення Стратегія формування системи повернення з військової служби 
до цивільного життя на період до 2033 року та затвердження операційного плану 
заходів з її реалізації у 2025–2027 роках: Розпорядження Кабінет Міністрів 
України від 31 грудня 2024 р. № 1350‑р – Електронний ресурс URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1350-2024-%D1%80 (дата звернення: 02.11.2025). 
51. Розпорядження КМУ «Стратегія ветеранської політики до 2030 року»: від 
12.09.2024 № 1209-р. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1209-2024-р (дата звернення: 02.11.2025). 
52. Роль держави у соціальній реінтеграції ветеранів та ветеранок : дослідження / 
А. Селянінова, В. Кузьбіда, Я. Хоменко ; Український ветеранський фонд. — 
Київ, 2024. — 27 c. 
53. Центр соціальної адаптації (Черкаси). — Режим доступу: https://mankivska-
gromada.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
54. Український досвід формування ветеранської політики : аналітичне 
дослідження / Громадська організація «Простір можливостей», за підтримки 
Міжнародного фонду «Відродження». — 2023. — 99 с. — Електронний ресурс. — 
Режим доступу: https://pm.in.ua/wp-
content/uploads/2025/07/Doslidzhennya_Ukrayinskyj-dosvid_vetpolityky-1313.pdf  
(дата звернення: 02.11.2025). 
55. Український ветеранський фонд Мінветеранів. Проєкти та програми 
підтримки. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://veteranfund.com.ua/projects (дата звернення: 02.11.2025). 
56. Черкаська обласна державна адміністрація. Офіційний портал. — Режим 
доступу: https://ck-oda.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
101 
 
57. Черкаська міська рада. Офіційний сайт. — Режим доступу: 
https://vycherpno.ck.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
58. Шевченківська територіальна громада. Адміністративні та соціальні послуги 
ветеранам. — Режим доступу: https://shevchenkove-gromada.gov.ua (дата 
звернення: 02.11.2025). 
59. Шполянська громада: адаптивні спортивні змагання «Бійці духу». — Режим 
доступу: https://shpola-otg.gov.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
60. Veteran Hub. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://vartozhyty.com.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
61. Canadian Veteran Transition Program / Maple Hope Foundation. — Електронний 
ресурс. — Режим доступу: 
https://www.maplehopefoundation.org/uk/updates/presenting-the-canadian-veteran-
transition-program (дата звернення: 02.11.2025). 
62. Conley, A., Midgley, J. Social work and social development: theories and skills for 
developmental social work / Ed. by James Midgley and Amy Conley. — New York; 
Oxford: Oxford University Press, 2010. — 240 p. 
63. Integration and socialization of ATO/JFO veterans: challenges, practices and 
experience providing assistance. How is this issue addressed in Ukraine? UNFPA 
Ukraine. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://ukraine.unfpa.org/en/news/integration-and-socialization-atojfo-veterans-
challenges-practices-and-experience-providing (дата звернення: 02.11.2025). 
64. LifeLine Ukraine. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://vartozhyty.com.ua (дата звернення: 02.11.2025). 
65. National Association of Social Workers. What is Social Work? — Електронний 
ресурс. — Режим доступу: https://www.socialworkers.org/Careers/NASW-
Career‑Center/Explore‑Social‑Work/Why‑Choose‑the‑Social‑Work‑Profession (дата 
звернення: 02.11.2025). 
66. Operational Stress Injury Social Support (OSISS) // Наукові перспективи. — 
Електронний ресурс. — Режим доступу: 
102 
 
https://perspectives.pp.ua/index.php/nauka/article/download/18651/18682/20000 (дата 
звернення: 02.11.2025). 
 
67. Support and timely assistance: How the first psychosocial support centres operate. 
PRO_MentalHealth for veterans and their families. Децентралізація. — Електронний 
ресурс. — Режим доступу: https://decentralization.gov.ua/en/news/19971 (дата 
звернення: 02.11.2025). 
68. Three years of war: rising demand for mental health support, trauma care and 
rehabilitation. WHO Regional Office for Europe. — Електронний ресурс. — Режим 
доступу: https://www.who.int/europe/news/item/24-02-2025-three-years-of-war-rising-
demand-for-mental-health-support-trauma-care-and-rehabilitation (дата звернення: 
02.11.2025). 
69. Transition and Wellbeing Research Programme / Department of Veterans' Affairs 
(Australia). — Електронний ресурс. — Режим доступу: https://www.dva.gov.au/get-
support/providers/training-research/research/transition-and-wellbeing-research-
programme (дата звернення: 02.11.2025). 
70. True Patriot Love Foundation. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://en.wikipedia.org/wiki/True_Patriot_Love_Foundation (дата звернення: 
02.11.2025). 
71. Warrior Care Network. — Електронний ресурс. — Режим доступу: 
https://en.wikipedia.org/wiki/Warrior_Care_Network (дата звернення: 02.11.2025). 
72. WHO Special Initiative for Mental Health – Ukraine. World Health Organization. 
— Електронний ресурс. — Режим доступу: https://www.who.int/initiatives/who-
special-initiative-for-mental-health/ukraine (дата звернення: 02.11.2025). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
ДОДАТКИ 
  
ДОДАТОК А 
Стандарти роботи Соціально-навчальних кабінетів та базовий перелік 
обладнання 
(відповідають концепції психосоціальної підтримки ветеранів, вимогам 
сучасних освітніх та реабілітаційних просторів, а також підходам УВФ) 
(проект) 
 
1. Стандарти функціонування СНК. 
1.1. Функціональне призначення СНК. 
СНК — це мультифункціональний простір, який забезпечує 
психосоціальну підтримку (індивідуальні консультації); групові заняття та 
тренінги; зустрічі ветеранських груп взаємопідтримки; психоедукацію; базові 
спортивно-оздоровчі міні-сесії (не тренажерний зал, а інтеграція елементів 
активності); дистанційні консультації та онлайн-включення; координацію 
мобільних команд. 
1.2. Мінімальні стандарти простору СНК. 
а) Безбар’єрність та інклюзивність. 
   – доступність для людей з інвалідністю; 
   – вільний простір не менше 12–20 м²; 
   – можливість розміщення мобільних меблів. 
б) Конфіденційність. 
   – можливість проведення приватних консультацій; 
   – звукоізоляція або розташування у тихій зоні. 
в) Універсальність. 
   – меблі, що трансформуються для групових/індивідуальних форматів; 
   – простір придатний для лекцій, тренінгів, терапевтичних зустрічей. 
г) Технічна оснащеність. 
   – стабільний інтернет; 
   – ноутбук та обладнання для демонстрацій/онлайн-терапії; 
   – робоче місце фахівця + окрема зона для груп. 
д) Стійкі процедури роботи. 
   – затверджений графік роботи; 
   – журнал відвідувань; 
   – реєстр учасників; 
   – база даних активностей. 
є) Безпека та етичність. 
   – відповідність стандартам роботи з ветеранами; 
   – заборона стигматизуючих практик; 
   – забезпечення добровільної згоди учасників. 
1.3. Програмні стандарти СНК. 
У СНК мають реалізовуватися такі напрями підтримки: 
а) Психологічний компонент: індивідуальні консультації; групові 
терапевтичні формати; кризові інтервенції; психоедукація. 
б) Соціальний компонент: робота над соціальними навичками; 
підтримка сімей ветеранів; консультації щодо соціальних послуг і пільг; 
навчання життєстійкості. 
в) Освітній компонент: тренінги з самоорганізації, комунікації, 
фінансової грамотності; воркшопи з повернення до цивільного життя; 
семінари за партнерів .  
г) Спортивно-оздоровчий компонент (легка адаптивна активність у 
приміщенні або на спортивному майданчику поруч): вправи для регуляції; 
базові ОФП; «рухові паузи» у групових заняттях. 
1.4. Управлінські стандарти: 
 кожен СНК має відповідального координатора. 
 стандартизований облік активностей: звіти, реєстрація, 
анкетування. 
 місячні супервізії персоналу ЧДТУ. 
 щоквартальний моніторинг ефективності. 
1.5. Очікувані результати роботи СНК: 
 постійні консультації та групові заняття; 
 інтеграція СНК у структуру ветеранських просторів; 
 підвищення рівня психосоціальної стійкості ветеранів; 
 можливість масштабування моделі в громади області. 
2. Оснащення  соціально-навчальних кабінетів (СНК). 
2.1. Базове меблеве оснащення (на один СНК). 
Ціль: комфорт проведення тренінгів, консультацій, груп підтримки. 
Склад: 
 столи мобільні трансформовані — 2–4 шт. 
 стільці ергономічні — 10–16 шт. 
 м'які крісла/пуфи для груп підтримки — 4–6 шт. 
 шафа або комод для зберігання матеріалів — 1–2 шт. 
 вішак/стійка для верхнього одягу — 1 шт. 
 кавовий столик або сервісний столик — 1 шт. 
2.2. Технічне обладнання (на один СНК). 
Ціль: проведення навчань, онлайн-тренінгів, дистанційних консультацій, 
презентацій. 
Склад: 
 ноутбук  — 1 шт. 
 проєктор або LED-панель 55–65’’ — 1 шт. 
 екран для проєктора (якщо потрібен) — 1 шт. 
 колонки або саундбар — 1 шт. 
 вебкамера високої якості для онлайн-сесій — 1 шт. 
 мікрофон петличний або настільний — 1 шт. 
 МФУ (принтер-сканер-копір) — 1 шт. 
 Wi-Fi-роутер з підсилювачем сигналу — 1 шт. 
 подовжувачі, мережеві фільтри — 2–3 шт. 
2.3. Психоедукаційні та тренінгові матеріали 
Ціль: забезпечення групової та індивідуальної роботи психологів і 
соцпрацівників. 
Склад: 
Дошка фліпчарт + маркери — 1 шт. 
Набір психологічних карт (метафоричних асоціативних карток) — 3–5 
наборів. 
Набори для тренінгів: 
  – таймери, 
  – набір цінностей, 
  – матеріали для арт-терапії (фарби, олівці, папір), 
  – інструменти для рольових вправ. 
Папір А4, блокноти для учасників, маркери, стікери — витратні 
матеріали. 
2.4. Обладнання для інклюзивності та адаптації під ветеранів з інвалідністю. 
Ціль: універсальний дизайн та безбар’єрність. 
Склад: 
 пандус (якщо відсутній у просторі) або мобільний пандус. 
 спеціальне широке крісло для осіб із порушенням опорно-рухового 
апарату. 
 регульований стіл для людей на візках. 
 навушники для сенсорної регуляції (noise-canceling). 
 тактильні наклейки, контрастна навігація. 
2.5. Обладнання для релаксації та емоційного розвантаження (опційно). 
Ціль: стабілізація, робота зі стресом, деескалація емоцій. 
Склад: 
 лампа з регулюванням яскравості; 
 аромадифузор (за бажанням); 
 антистрес-матеріали (сенсорні предмети); 
 невеликий біокуток/зелена зона (рослини). 
2.6. Обладнання для безпеки та конфіденційності. 
 замок/сейф для документів; 
 звукоізоляційні панелі (за потреби); 
 вивіска з графіком роботи та контактами. 
 
 
Рис. А.1. Приклад розташування обладнання в СНК . 
 
ДОДАТОК Б 
 
Положення про соціально-навчальний кабінет 
(проект) 
 
1. Місія соціально-навчального кабінету (СНК). 
Місія СНК — створити доступний, безпечний та професійний простір для 
психосоціальної підтримки ветеранів і членів їхніх сімей, який забезпечує 
комплексну допомогу, сприяє розвитку життєвих, соціальних та емоційних 
навичок, підсилює стійкість і якість життя, а також інтегрує психологічну, 
соціальну та спортивно-адаптивну складові відновлення. 
 
2. Функціональне положення про соціально-навчальний кабінет. 
2.1. Загальні положення. 
1. Соціально-навчальний кабінет (далі — СНК) є структурною одиницею у 
складі ветеранського простору або іншого партнерського закладу, яка 
забезпечує надання психосоціальних, освітніх та консультативних послуг 
ветеранам, військовослужбовцям після повернення зі служби та членам їхніх 
сімей. 
2. СНК діє в межах проекту «Сила громади: мережа психосоціальної 
підтримки ветеранів через мобільні команди та соціальні навчальні 
кабінети», відповідно до нормативних документів, стандартів соціальних 
послуг, рекомендацій Українського ветеранського фонду та локальних 
регламентів партнерських організацій. 
3. СНК функціонує як стаціонарна точка доступу до послуг мобільних 
психосоціальних команд та місце проведення індивідуальної, групової, 
консультативної та освітньої роботи. 
4. СНК забезпечує конфіденційність, безпеку, доступність і рівність умов для 
всіх відвідувачів. 
 
2.2. Мета діяльності СНК. 
Метою діяльності СНК є забезпечення комплексної, професійної та 
стандартизованої психосоціальної підтримки ветеранів та їхніх сімей у 
громаді, а також створення умов для відновлення, соціальної інтеграції, 
розвитку навичок та підвищення якості життя. 
2.3. Основні завдання СНК. 
1. Надання психосоціальної підтримки: 
   – первинне оцінювання потреб ветерана; 
   – кризові інтервенції; 
   – індивідуальні психологічні консультації; 
   – короткостроковий та середньостроковий психологічний супровід. 
2. Соціальний супровід та інформування: 
   – надання інформації про соціальні послуги та можливості громади; 
   – допомога в оформленні документів, комунікація із соціальними 
службами; 
   – індивідуальні плани соціальної адаптації. 
3. Освітньо-тренінгова діяльність: 
   – проведення тренінгів із життєстійкості, стресостійкості, управління 
емоціями; 
   – тренінги з розвитку соціальних і комунікаційних навичок; 
   – воркшопи з фінансової грамотності, життєвих навичок та адаптації 
після служби; 
   – peer-to-peer групи підтримки. 
4. Спортивно-адаптивна інтеграція: 
   – координація фізичної активності ветеранів; 
   – комунікація зі спортивними інструкторами; 
   – формування груп для тренувань; 
   – відслідковування спортивної активності в рамках програм. 
5. Платформа для роботи мобільних команд: 
   – забезпечення місця для роботи психолога, соціального працівника, 
консультантів; 
   – координація виїздів у громади; 
   – моніторинг кейсів. 
6. Моніторинг і оцінка ефективності: 
   – збір даних: анкети, опитування, показники прогресу; 
   – оцінка динаміки стану ветеранів; 
   – підготовка аналітичних звітів. 
7. Підтримка партнерської взаємодії: 
   – робота з ветеранськими організаціями; 
   – участь у спільних заходах; 
   – комунікація з медичними установами, соціальними службами та 
спортивними партнерами. 
2.4. Організація роботи СНК. 
1. СНК працює за затвердженим графіком (не менше 5 днів на тиждень, 
мінімум 6 годин на день). 
2. Роботу координує менеджер проєкту або відповідальна особа 
ветеранського простору. 
3. Усі послуги фіксуються в єдиній системі обліку (журнал, електронна 
форма або CRM). 
4. Допускається участь волонтерів та фасилітаторів — після проходження 
інструктажу. 
2.5. Персонал СНК. 
а) Психолог / консультант з психічного здоров’я. 
б) Соціальний працівник / фахівець із соціальної роботи. 
в) Тренер / фасилітатор групових занять (за потреби). 
г) Координатор простору або адміністратор. 
д) Волонтери / peer-to-peer фасилітатори (за напрямами). 
2.6. Матеріально-технічне забезпечення СНК. 
СНК повинен бути оснащений: 
– меблями; 
– технікою (ноутбук/проектор/принтер); 
– засобами забезпечення приватності; 
– навчальними матеріалами; 
– модулем для групової роботи; 
– аптечкою та засобами безпеки; 
– мультимедійним обладнанням; 
– психологічними тестовими наборами та інструментами. 
 
2.7. Принципи роботи СНК. 
1. Конфіденційність. 
2. Повага до гідності людини. 
3. Добровільність участі. 
4. Ненасильницька комунікація. 
5. Доступність для всіх категорій ветеранів. 
6. Недискримінація. 
7. Гендерна чутливість. 
8. Орієнтація на індивідуальні потреби. 
 
2.8. Очікувані результати функціонування СНК. 
1. Підвищення доступності психосоціальних послуг у м. Черкаси. 
2. Зростання рівня стійкості та адаптації ветеранів. 
3. Покращення психоемоційного стану учасників. 
4. Зміцнення соціальних зв’язків ветеранів. 
5. Налагоджена модель партнерської взаємодії. 
6. Зібрані та проаналізовані дані для масштабування в 12–15 громад 
області. 
7. Підвищення кваліфікації фахівців. 
8. Поява сталих точок підтримки у громаді. 
 
2.9. Підстави для діяльності. 
– Закон України «Про статус ветеранів війни» 
– Стратегія ветеранської політики 
– Регіональні програми підтримки ветеранів 
– Операційний план проєкту 
– Рішення Департаменту соцзахисту Черкаської ОДА 
– Партнерські угоди 
 
 
ДОДАТОК В 
Таблиця В.1. 
План робіт по проекту 
№ Строк 
Віха проекту Виконавці Показники виконання 
з/п виконання 
1. Підготовчий етап: організація та запуск проекту. 
– сформована команда 
управління проєктом 
Департамент 
(керівник, 
соціального 
координатор, фахівець 
захисту 
з МіО, адміністратор, 
 населення 
01.01.2026- комунікаційний 
1.1. Формування команди Черкаської 
15.01.2026 спеціаліст); 
управління проєктом.  ОДА; 
– затверджено склад 
Черкаська 
команди наказом; 
ОВА; ЧДТУ. 
– визначено ролі, 
 
обов’язки та внутрішні 
процедури. 
Затверджені проектні 
документи:  
- паспорт проекту; 
-план робіт по 
проекту; 
-календарний план 
Команда 
Розроблення та затвердження 16.01.2026- (Діаграма Ганта); 
1.2. управління 
проектних документів. 31.01.2026 -матриця 
проектом 
відповідальності; 
-план управління 
ризиками проекту; 
-план комунікацій по 
проекту; 
-бюджет проекту. 
Оформлення проектних Команда 
16.01.2026- 
1.3. документів для подання на управління Грантова заявка 
31.01.2026 
грантову заявку. проектом 
2. Грантовий етап: підготовка та підтвердження фінансування. 
Подання грантової заявки до Команда 
Подано заявку в УВФ. 
2.1. Українського ветеранського управління 01.02.2026 
 
фонду (УВФ). проектом 
Позитивне рішення 
грантодавця. 
УВФ, команда 
Підписано договір. 
Отримання рішення про проекту; 
02.02.2026 – Відкрито рахунок 
2.2. фінансування та укладення ОВА/ОДА 
01.03.2026 проекту. 
договору. (юридичний 
Затверджено бюджет 
супровід) 
проекту. 
 
3. Операційний запуск проєкту (після отримання гранту). 
ЧДТУ (кафедра Стандартизовані 
соціального протоколи оцінювання 
забезпечення, потреб ветеранів. 
 Розроблення стандартів кафедра Алгоритм 
01.03.2026 – 
3.1. роботи мобільних команд і фізкультури, маршрутизації. 
15.03.2026 
СНК. кафедра Методичний посібник 
філософії) для фахівців. 
Департамент Внутрішні регламенти 
соцзахисту. роботи. 
Сформовано дві 
мобільні команди 
Департамент (психолог, 
соцзахисту; соцпрацівник, 
Формування та Центри фасилітатор/ментор, 
укомплектування двох соцпослуг; 16.03.2026 – спортивний інструктор 
3.2. 
мобільних психосоціальних ЧДТУ; 25.03.2026 за потреби). 
команд. ветеранські Проведено первинний 
простори. інструктаж. 
 Затверджено графік 
виїздів. 
 
4.  Створення навчальних соціальних кабінетів (СНК). 
4.1. Проведення аудиту чотирьох Команда   
ветеранських просторів у проєкту; 26.03.2026 – 4 акти технічного та 
місті Черкаси. мобільні 31.03.2026 функціонального 
команди; обстеження. 
ветеранські  
простори. 
4.2. Оснащення та відкриття Департамент 01.04.2026 – Обладнання закуплено. 
чотирьох СНК. соцзахисту; 20.04.2026 Чотири СНК повністю 
партнери; працюють. 
ветеранські Забезпечено доступ 
НУО. для ветеранів. 
5. Навчання та підвищення кваліфікації фахівців. 
5.1. Проведення навчального ЧДТУ;  Навчено 25–30 
курсу підготовки психологів, Інваспорт; 01.04.2026- фахівців 
соцпрацівників, тренерів, спортивні 15.04.2026   
фасилітаторів. клуби;  
ГО-партнери. 
5.2. Проведення щомісячних ЧДТУ;  9 супервізій; 
супервізійних сесій. супервізори-  супервізійні 
практики. З 01.05.2026- протоколи; 
по  підвищення 
25.12.2026 компетентності 
фахівців. 
 
  
6. Проведення інформаційної кампанії та заохочення ветеранів до участі. 
6.1. Розробка та запуск Управління з Розроблено і 
інформаційної кампанії. питань затверджено 
ветеранської комунікаційну 
політики ОВА; стратегію. 
Команда Підготовлено 20–25 
проєкту; інформаційних 
ЧДТУ матеріалів (буклети, 
(комунікаційни постери, публікації в 
й блок); соцмережах, на 
Ветеранські сторінках ОВА, ЧДТУ 
НУО та ГО- З 01.02.2026 та інших партнерів). 
партнери. по Проведено мінімум 4 
 31.03.2024 інформаційні заходи у 
ветеранських 
просторах та громадах; 
 Опубліковано 
оголошення на веб-
порталах партнерів 
(ОДА, ЧДТУ тощо). 
Охоплено 
щонайменше 1 000 
ветеранів через різні 
канали комунікації. 
6.2. Мобілізація та заохочення Мобільні 
ветеранів до участі. психосоціальні 
команди; 
Ветеранські 
простори; Залучено 650–700 
01.04.2026 – 
Центри ветеранів до заходів 
01.12.2026 
соціальних проекту 
послуг; 
ГО-партнери, 
волонтери. 
 
7. Надання послуг ветеранам. 
Мобільні  650–700 ветеранів 
команди;  охоплено; 
Робота мобільних команд у ветеранські 01.04.2026 – проведено понад 1500 
7.1. ветеранських просторах простори; 25.12.2026  індивідуальних 
м.Черкас. Центри консультацій. 
соцпослуг  
 
ЧДТУ;  
мобільні 01.04.2026 – Проведено 80–100 
Проведення тренінгів, груп 
7.2. 
підтримки, воркшопів. команди; ГО- 25.12.2026 групових заходів. 
партнери  
  
8. Спортивно-адаптивна програма. 
ЧДТУ (каедра  Регулярні тренування 
фізкультури); 01.05.2026 – (3–4 рази/тиждень); 
КП 25.12.2026 Індивідуальні 
«Будівельник»; програми 
Запуск спортивних тренувань 
7.1. «Центральний Залучена кількість 
та адаптивних секцій. 
стадіон»; клуби учасників – 200.  
SportLife, 
Barbarian, 
Vertical тощо. 
  
Спортивні Червень  
Проведення спортивних федерації; 2026 р, Проведено  
подій та «Відкритих Асоціація Жовтень щонайменше 2 
7.2. 
тренувальних днів для ветеранів 2026 р. турніри/змагання; 
ветеранів». спорту Взяли участь 150 та 
Черкащини. більше ветеранів. 
 
8. Комунікація та публічне інформування. 
  
Управління з  Резулярне ведення 
питань З 01.02.2026 рубрики на 
Комунікація та публічне ветеранської по «Платформі ветерана 
8.1. 
інформування політики ОВА; 31.12.2026 — Черкаський вимір»; 
команда Проведено  4 
проєкту; ЧДТУ пресзаходи. 
 
9. Моніторинг, аналіз та формування річного звіту. 
 -кількість залучених 
 ветеранів 
Команда Щомісячно, (індивідуальні 
управління березень– консультації, групові 
проектом. грудень заходи); 
Мобільні 2026 р. - кількість проведених 
Відстеження реалізації 
команди.  тренінгів, воркшопів та 
заходів проекту, залученості 
ЧДТУ спортивних 
9.1. ветеранів та ефективності 
(науковий активностей; 
мобільних команд і СНК. 
супровід для - рівень відвідуваності 
 
забезпечення та активності у СНК; 
достовірності - фіксація позитивних 
даних). змін у стані ветеранів 
 (опитування, анкети, 
оцінка супервізорів). 
 
Команда  - порівняння 
Оцінка та аналіз 
управління  запланованих і 
результативності проекту та 
проектом;  фактичних показників 
визначення тенденцій для 
9.2. ЧДТУ Щокварталь (залучення ветеранів, 
корекції діяльності та 
(аналітичний но,  консультації, групові 
масштабування. 
супровід). підсумковий заходи); 
 
 аналіз  - виявлення 
у грудні проблемних зон та 
2026 р. пропозиції щодо їх 
 усунення; 
- ефективність 
навчання фахівців 
(покращення 
компетентності, якість 
ведення кейсів);   
-рекомендації щодо 
масштабування на інші 
громади. 
 Річний аналітичний 
Команда  звіт про виконання 
Підготовка річного звіту з 
управління  проекту; 
метою документування 
проектом;  Рекомендації для 
результатів, висновків і 
ЧДТУ 01.01.2027 – масштабування у 12–
9.3. рекомендацій для 
(науково- 20.01.2027 15 громад області; 
подальшого впровадження та 
аналітичний 2027 р. Документоване 
масштабування. 
блок). зростання ключових 
 
 показників на 30–40%. 
 
 Департамент 
 соціального захисту 
 населення Черкаської 
 ОДА; 
 Черкаська ОВА; 
 Команда  Український 
Відправлення річного звіту управління  ветеранський фонд 
9.4. 
стейколдерам проектом. 20.01.2027 – (УВФ); 
 31.01.2027  партнери проекту (ГО, 
ветеранські простори, 
спортивні клуби); 
наукові партнери 
(ЧДТУ). 
 
 
 
 
ДОДАТОК Г 
 
Кадровий план проекту 
1. Команда управління проектом — 5 осіб. 
Керівник проекту, координатор, фахівець з МіО, адміністратор, 
комунікаційний спеціаліст. 
          Команда відповідає за загальне управління, координацію, комунікацію та 
адміністративну підтримку проекту. 
 
2. Мобільні команди — 2 команди по 4 особи, всього 8 осіб.  
Склад мобільної команди: психолог, соціальний працівник, 
фасилітатор/ментор, спортивний інструктор. 
Вони працюють у різних локаціях та забезпечують тренінги, психологічну 
підтримку та фізичну активність. 
Планується постійна робота мобільних команд протягом 9 місяців.  
Періодичність виїздів: 3 виїзди на тиждень (кожна бригада) 
Завантаження на 9 місяців: 3 виїзди × 4 тижні × 9 місяців = 108 
виїздів/бригада 
 
3. Команди СНК (стаціонарні навчальні кабінети) — 4 команди, кожна по 
5 осіб. 
 Склад одної команди: психолог/консультант з психічного здоров’я, 
соціальний працівник, тренер/фасилітатор групових занять, координатор 
простору або адміністратор, волонтери/peer-to-peer фасилітатори. 
  
4. Викладачі ЧДТУ — 8 осіб. 
Вони залучені для проведення навчальних сесій, лекцій та консультацій у 
рамках проекту. 
 
Загальна кількість персоналу та склад відповідно до плану робіт по 
проекту: 
Команда управління: 5 осіб 
Мобільні команди: 8 осіб 
Команди СНК: 20 осіб 
Викладачі ЧДТУ: 8 осіб 
 
Загальна кількість персоналу (без волонтерів): 41 особа.  
 
  
Таблиця Г.1 
Розрахунок фонду оплати праці для персоналу проекту  
(здійснено згідно плану робіт по проекту). 
 
Посада К-сть Місячна оплата, грн Місяців За рік, грн 
Керівник проєкту 1 40 000,0 12 480 000,0 
Координатор 1 22 000,0 12 264 000,0 
Фахівець з МіО 1 22 000,0 12 264 000,0 
Адміністратор 1 22 000,0 12 264 000,0 
Комунікаційний спеціаліст 1 22 000,0 12 264 000,0 
Психолог 6 30 000,0 10 1 800 000,0 
Соцпрацівник 6 25 000,0 10 1 500 000,0 
Фасилітатор/тренер (СНК) 6 20 000,0 9 1 080 000,0 
Спортивний інструктор 4 10 000,0 9 360 000,0 
Викладач ЧДТУ 8 10 000,0 10 800 000,0 
Координатор/адміністратор СНК 4 22 000,0 9 792 000,0 
Волонтери / peer-to-peer  8 - — - 
  Разом фонд оплати праці 7 868 000,0 
ДОДАТОК Д 
 
Таблиця Д.1. 
Матриця розподілу відповідальності 
 
Бізнес-роль Основні обов’язки Вимоги 
Керівник проєкту управління всіма етапами проєкту; Знання проектного 
формування проектної документації; менеджменту, навички 
координація етапів; комунікація зі планування, ведення 
стейкхолдерами; підготовка грантової звітності, управління 
заявки та звітності; моніторинг ризиками, комунікації. 
виконання; ризики; бюджет; контроль 
мобільних команд і СНК. 
Координатор проєкту організація виконання задач за Планування, 
календарним планом; координація комунікаційні навички. 
мобільних команд і СНК; контроль 
логістики, графіків, ресурсів. 
Фахівець з МіО моніторинг заходів, супровід Збір та обробка даних, 
показників; підготовка аналітики й аналітика. 
звітів; оцінка ефективності. 
Адміністратор документальний супровід; допомога в Адміністрування, робота 
логістиці, закупівлях; організація подій з документацією 
та зустрічей. 
Комунікаційний розробка та впровадження Комунікації, SMM 
спеціаліст інформаційної кампанії; підготовка 
контенту; взаємодія з партнерами та 
ОВА. 
Психолог індивідуальні консультації; Психологічна освіта, 
психосоціальний супровід ветеранів; досвід роботи 
участь у тренінгах, групах підтримки. 
Соціальний працівник соціальний супровід; маршрутизація Соціальна робота, кейс-
ветеранів; участь у програмах менеджмент 
підтримки. 
Продовження таблиці Д.1. 
Фасилітатор/ментор проведення тренінгів, групових занять; Навички групової 
peer-to-peer підтримка; робота у роботи, фасилітації 
мобільних командах та СНК. 
Спортивний інструктор проведення тренувань і спортивної Спортивна підготовка, 
програми; адаптивні заняття; участь у адаптивний спорт 
спортивних подіях. 
Координатор СНК організація роботи простору; Організація, 
планування заходів; комунікація з адміністрування 
громадами та мобільними командами. 
Волонтери допомога у проведенні групових подій; Залученість, навички 
підтримка ветеранів; комунікація з комунікації 
просторами та громадами. 
Викладачі ЧДТУ навчальні програми і тренінги; Викладацький та 
супервізії; сертифікація фахівців; науковий досвід 
науковий супровід. 
Департамент соцзахисту методичний супровід; укомплектування Профільна 
ОВА команд; координація з соцслужбами; компетентність у 
участь у стандартизації послуг. соцзахисті 
Черкаська ОВА региональна координація; підтримка Управлінські 
громад; інтеграція проєкту в регіональні компетенції 
програми. 
Черкаська міська рада адміністративна підтримка; Інституційна 
інфраструктурне забезпечення; спроможність 
координація на міському рівні. 
Центри соцпослуг соціальний супровід; участь у Компетентність у 
формуванні індивідуальних планів соцсфері 
підтримки; маршрутизація. 
Ветеранські простори майданчики для мобільних команд; Досвід роботи з 
проведення тренінгів, консультацій; ветеранами 
організація подій. 
 
 
 
Продовження таблиці Д.1 
ГО проведення тренінгів, груп Досвід громадської 
взаємопідтримки, спортивних івентів; діяльності 
залучення волонтерів і peer-to-peer 
фасилітаторів. 
Медичні заклади партнерська взаємодія з мобільними Медична кваліфікація, 
командами щодо маршрутизації реабілітація 
ветеранів та надання 
психологічної/медичної допомоги. 
Спортивні установи тренування, адаптивні секції, участь у Спортивна 
змаганнях; організація спортивних інфраструктура та 
подій для ветеранів. тренерський склад 
 
ДОДАТОК Е 
 
Таблиця Е.1. 
Бюджет проекту на 2026 рік 
Вартість за одиницю 
Кількість/ Загальна сума  
№ Стаття витрат /оплата за місяць, 
од. (грн) 
грн. 
1. Оплата праці 
   
персоналу 
1.1 Керівник проєкту 1 40 000,0 480 000,0 
1.2 Координатор 1 22 000,0 264 000,0 
1.3 Фахівець з МіО 1 22 000,0 264 000,0 
1.4 Адміністратор 1 22 000,0 264 000,0 
1.5 Комунікаційний 1 22 000,0 264 000,0 
спеціаліст 
1.6 Психолог 6 30 000,0 1 800 000,0 
1.7 Соцпрацівник 6 25 000,0 1 500 000,0 
1.8 Фасилітатор/тренер 6 20 000,0 1 080 000,0 
(СНК) 
1.9 Спортивний інструктор 4 10 000,0 360 000,0 
10. Викладач ЧДТУ 8 10 000,0 800 000,0 
11. Координатор/адміністрат 4 22 000,0 792 000,0 
ор СНК 
 Разом фонд оплати праці 7 868 000,0 
2. Витрати на СНК    
2.1 Витрати на оснащення 
4 130 900,0 523 600,0 
СНК 
2.2 Витрати на утримання 
СНК (комунальні 4 000, 0/міс/1 
4 144 000,0 
платежі, інтернет, кабінет/9 місяців 
прибирання) 
Разом витрати на СНК 667 600,0 
3. Виїзди мобільних 
бригад (оплата 216 виїздів 400 грн/виїзд 86 400,00 
пального) 
4. Реклама / PR / 
   
інфокампанія 
4.1 Друк постерів/буклетів               1  000,0  15 000,0 
4.2 Оплата таргетованої 
3 місяці  15 000,0 
реклами 
4.3 Оренда простору для 
-  10 000,0 
заходів 
Продовження таблиці Е.1. 
4.2 Створення 
відео/фото/медіа -  10 000,0 
контенту 
4.4 Роздаткові матеріали -  5 000,0 
Разом витрати на рекламу 55 000,0 
5. Проведення заходів 
   
(тренінги, групи, події) 
5.1 Витрати на воду, чай, 100 групових 
500 грн/захід 50 000,0 
канцелярію, принтер. зустрічей 
6. Організація 
2 15 000,0 30 000,0 
спортивних змагань 
7. Адміністративні 
витрати команди    
проекту 
7.1 Витрати на офіс команди 
проекту (канцелярія, 
12 міс. 10 000,0 120 000,0 
зв’язок, комунальні 
платежи, кава, чай) 
7.2 Непередбачувані 
операційні витрати (2 % 
  177 540,0 
від суми бюджету 
проекту) 
 РАЗОМ   9 054 540,0. 
 
 
Таблиця Ж.1. 
ПЛАН УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПРОЄКТУ 
Ймовірність 
 Дії Ступінь Величина 
Ризик Причини Наслідки Дії реагування настання 
№ попередження впливу ризику (R) 
ризику (%) 
1. Зовнішні ризики. 
1.1 Затримка Бюрократія Відтермінування Рання подача Перенесення 
погодження Українського старту проєкту заявки та запуску 
25 7 1.75 
грантової заявки ветеранського контроль активностей 
фонду строків 
1.2 Затримка Внутрішні Затримка Включення Тимчасове 
виділення гранту процедури закупівель і резервного часу фінансування 
20 8 1.6 
та підписання фонду формування у план-графік партнерів 
договору команд 
1.3 Обмеження Безпекова Скасування Планування Перенесення 
відвідувань та ситуація заходів, онлайн- заходів, 
публічних обмеження форматів та переорієнтація на 
50 8 4.0 
заходів у зв’язку роботи укриттів дистанційні 
з воєнним станом мобільних активності 
команд 
1.4 Відключення Атаки по Переривання Наявність Перехід на 
електроенергії інфраструктурі тренінгів і генераторів та резервне 50 9 4.5 
консультацій павербанків живлення 
1.5 Відсутність Блекаут Неможливість Наявність Перехід на 
інтернету проведення мобільних мобільний 
онлайн-заходів точок доступу інтернет 40 8 3.2 
та резервних 
каналів 
1.6 Транспортні Воєнний стан Перенесення Планування з Заміна виїздів 
обмеження виїздів урахуванням онлайн-
30 6 1.8 
мобільних ризиків консультаціями 
команд маршрутизації 
ДОДАТОК Ж 
В 
Продовження таблиці Ж.1. 
2. Технічні ризики. 
2.1 Несправність Знос або брак Затримка Забезпечення Швидка заміна та 
обладнання та обладнання проведення резервного оренда 
техніки у заходів обладнання обладнання 
20 6 1.2 
соціальних 
навчальних 
кабінетах 
2.2 Збої Проблеми на Втрата доступу Попереднє Перенаправлення 
комунікаційних серверах або в учасників до тестування на альтернативні 
платформ і провайдера матеріалів платформ та канали зв’язку 15 7 1.05 
онлайн-ресурсів регулярне 
оновлення 
2.3 Втрата даних Технічні збої Втрата Регулярне Відновлення 
(звітність, списки або людська доказовості і створення даних із 
ветеранів, помилка статистичних резервних копій резервних копій 
15 7 1.05 
статистика) даних та зберігання на 
захищених 
носіях 
2.4 Порушення Недостатні Юридичні Розроблення Проведення 
захисту протоколи наслідки та політик захисту аудиту безпеки 
персональних безпеки втрата довіри даних та та виправлення 10 9 0.9 
даних ветеранів і навчання вразливостей 
фахівців персоналу 
3. Організаційні ризики. 
3.1 Недобір Недостатня Менше Проведення Додаткові заходи 
ветеранів до інформаційна охоплення цілеспрямованої залучення та 
30 7 2.1 
участі робота та цільової інформаційної мотивації 
довіра аудиторії кампанії 
3.2 Нерівномірна Низька Частина Цільова робота Забезпечення 
участь громад у активність територій з органами онлайн-доступу 
проекті окремих залишиться без місцевого для віддалених 
25 5 1.25 
об’єднаних покриття самоврядування громад 
територіальних та мотиваційні 
громад зустрічі 
Продовження таблиці Ж.1. 
3.3 Плинність Особисті Зниження Індивідуальний Додаткові 
учасників або обставини ефективності супровід та консультації та 
низька учасників проєктних мотиваційні заміна учасників 
30 6 1.8 
відвідуваність заходів заходи 
мобільних 
команд 
3.4 Відмова у Зміна рішень Зрив проведення Укладання Терміновий 
наданні органів запланованих попередніх пошук 
приміщень для місцевого активностей домовленостей альтернативних 
соціальних самоврядування та наявність приміщень 10 7 0.7 
навчальних резервних 
кабінетів або локацій 
заходів 
3.5 Затримка Кадровий Незабезпеченість Попередній Тимчасове 
формування дефіцит або мобільних відбір залучення 
мобільних затримки у виїздів та кандидатів та фахівців- 20 8 1.6 
психосоціальних погодженні затримка старту резервні списки партнерів 
команд кадрів послуг 
4. Фінансові ризики. 
4.1 Зростання цін на Економічна Перевищення Регулярний Скорочення 
обладнання та нестабільність бюджетних перегляд непершочергових 
послуги та інфляція видатків кошторису та видатків та 
закладення пошук 30 8 2.4 
резерву в додаткових 
бюджеті джерел 
фінансування 
4.2 Несвоєчасне Бюрократичні Затримки у Укладання Перерозподіл 
співфінансування процеси у проведенні чітких коштів та 
партнерами партнерів заходів договорів та тимчасове 15 5 0.75 
графіків покриття витрат 
платежів 
4.3 Нестача Обмежені Скорочення Попередні Пошук нових 
спонсорської або ресурси у обсягу послуг домовленості та партнерів та 
20 6 1.2 
партнерської потенційних або активностей підтвердження донорів 
допомоги партнерів підтримки 
Продовження таблиці Ж.1. 
5. Ризики управління проектом. 
5.1 Неефективна Відсутність Затримки у Впровадження Введення 
внутрішня регламентів та виконанні регламентів додаткових 
комунікація в стандартів завдань та комунікації та каналів 15 6 0.9 
команді непорозуміння регулярні комунікації та 
робочі наради нагадувань 
5.2 Вигорання Високе Зниження Проведення Тимчасова заміна 
команди навантаження ефективності та супервізії та або залучення 
25 7 1.75 
та стрес якісті надання забезпечення додаткових 
послуг психопідтримки ресурсів 
5.3 Репутаційні Помилки у Втратa довіри Розробка Негайні 
ризики щодо зовнішніх зацікавлених комунікаційної пояснення та 
партнерів або комунікаціях сторін стратегії та публічні заяви 10 8 0.8 
проєкту правила 
публікацій 
5.4 Зрив строків Форс-мажорні Несвоєчасне Закладення Перепланування 
виконання обставини та досягнення резервного часу та мобілізація 
плану-графіка накопичення ключових у графік та ресурсів 40 8 3.2 
затримок результатів регулярний 
моніторинг 
5.5 Низька якість Недостатня Зниження Проведення Оновлення 
навчальних підготовка та ефективності супервізії та матеріалів та 
матеріалів або модерація навчання та тестування додаткові 15 7 1.05 
методик задоволеності матеріалів тренінги для 
слухачів тренерів 
 
ДОДАТОК З 
 
АЛГОРИТМ МАРШРУТИЗАЦІЇ ВЕТЕРАНА В СИСТЕМІ СНК 
(проект) 
 
 
1. ПЕРВИННИЙ КОНТАКТ (вхід у систему). 
Вхідними точками є: 
 соціально-навчальний кабінет (СНК); 
 мобільна команда; 
 направлення від ветеранських НУО, медичних закладів, соціальних 
служб; 
 самозвернення (телефон, месенджер, онлайн-форма). 
Дії адміністратора / координатора: 
1. Реєструє ветерана (мінімальний набір даних). 
2. Пояснює умови конфіденційності. 
3. Узгоджує час первинної консультації. 
Результат: ветеран включений у систему обліку, призначено первинну 
зустріч. 
 
2. ПЕРВИННЕ ПСИХОСОЦІАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ. 
Проводить психолог або фахівець із соціальної роботи. 
Включає: 
 коротку психологічну скринінгову оцінку (стрес, тривога, настрій, сон, 
травматичні симптоми); 
 оцінку соціальних потреб (житло, фінанси, працевлаштування, 
здоров’я); 
 визначення рівня ризиків (суїцидальні думки, небезпечна поведінка, 
ПТСР-симптоми високої інтенсивності). 
Інструменти (опційно): тести PHQ-9, GAD-7, PCL-5 (скорочена форма), OPSI, 
соціальний кейс-скринінг. 
Результат: заповнений первинний профіль ветерана та класифікація за рівнем 
потреб. 
 
3. КАТЕГОРИЗАЦІЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ. 
Після оцінювання визначаються три основні маршрути: 
Категорія A — Низький рівень потреб. 
 немає тяжких симптомів; 
 потребує інформації, запобігання стресу, участі в групах. 
Маршрут: 
→ групові заняття, воркшопи, освітні програми в СНК 
→ peer-to-peer групи 
→ спортивно-адаптивна активність 
 
Категорія B — Середній рівень потреб. 
 помірний стрес/тривога 
 соціальні труднощі 
 потребує короткострокової підтримки 
Маршрут: 
→ індивідуальні консультації психолога (5–8 сесій) 
→ соціальний супровід 
→ включення до програми стресостійкості 
→ паралельно — групові заняття 
 
Категорія C — Високий рівень потреб / високий ризик. 
 виражені ПТСР-симптоми 
 суїцидальний ризик 
 залежності 
 медичні стани, що потребують спеціалізованої допомоги 
Маршрут: 
→ термінова консультація психолога 
→ направлення до спеціалізованих служб: 
 психіатр, лікар-психотерапевт 
 стаціонар/денний стаціонар 
 кризовий центр 
  → паралельний соціальний супровід 
  → після стабілізації — повернення до послуг СНК 
 
4. ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПЛАНУ ПІДТРИМКИ (ІПП). 
 
Створюється для категорій B та C. 
План містить: 
 цілі (психологічні, соціальні, життєві, адаптивні); 
 строк дії (1–3 місяці); 
 перелік послуг (індивідуальна терапія, консультації, групи, спорт-
програма); 
 відповідальних фахівців; 
 критерії успіху та методи оцінки. 
Результат: затверджений ІПП, погоджений із ветераном. 
 
 
 
 
5. НАДАННЯ ПОСЛУГ ТА СУПРОВІД. 
Психологічні послуги: 
 індивідуальні консультації; 
 короткострокові інтервенції; 
 групові програми (емоційна регуляція, адаптація). 
Соціальні послуги: 
 кейс-менеджмент; 
 допомога в оформленні документів; 
 маршрутизація до соцслужб, юристів, медичних установ; 
 вирішення соціально-побутових проблем. 
Спортивно-адаптивні програми: 
 залучення до тренувань; 
 рекомендації тренера; 
 моніторинг активності. 
Освітні активності: 
 тренінги та майстер-класи; 
 групи підтримки. 
 
6. МОНІТОРИНГ І ПЕРЕОЦІНКА СТАНУ. 
Періодичність кожні 4–6 тижнів (або частіше при високому ризику): 
 повторне скринінгове оцінювання; 
 перевірка виконання ІПП; 
 корекція маршруту; 
 визначення прогресу/ускладнень. 
Результат: рішення про продовження, корекцію або завершення підтримки. 
 
7. ЗАВЕРШЕННЯ ПІДТРИМКИ. 
Рішення приймається, якщо: 
 досягнуто цілі ІПП; 
 стабілізовано стан; 
 завершено курс послуг. 
Ветеран отримує: 
 підсумкову консультацію; 
 рекомендації на майбутнє; 
 інформацію про підтримуючі групи/заходи; 
 можливість повернутися у разі потреби. 
 
8. ДОПІДТРИМКА (фаза підтримувальних послуг). 
Тривалість: 3–6 місяців. 
Формати: 
 періодичні телефонні check-in; 
 участь у группах підтримки; 
 доступ до спортивних і соціальних активностей; 
 запрошення на заходи СНК. 
ДОДАТОК К 
 
Курс навчання мультидисциплінарних фахівців для роботи з 
ветеранами через принцип кейс-менеджементу 
(проект) 
 
Мета курсу. Підготувати мультидисциплінарних фахівців (психологів, 
соціальних працівників, тренерів, фасилітаторів) для роботи з ветеранами 
через принцип кейс-менеджменту: комплексне ведення кожного ветерана як 
окремого випадку з урахуванням психологічних, соціальних та фізичних 
потреб. 
Цільова аудиторія: 
 психологи, соціальні працівники, тренери, фасилітатори; 
 учасники мобільних психосоціальних команд та персонал навчальних 
соціальних кабінетів (СНК); 
 фахівці, які будуть безпосередньо працювати з ветеранами у груповому 
та індивідуальному форматі. 
Структура курсу. 
1. Вступний модуль. 
 ознайомлення з проектом «Сила громади»; 
 цілі, принципи та стандарти роботи мобільних команд; 
 основи кейс-менеджменту (підхід «ведення випадку»). 
2. Модуль психологічної підтримки ветеранів. 
 психологічні особливості ветеранів; 
 профілактика ПТСР, стрес-менеджмент; 
 методи індивідуальної психологічної підтримки. 
3. Модуль соціальної роботи та фасилітації. 
 робота з кейсами ветеранів: оцінка потреб, планування та 
супровід; 
 ведення документації кейс-менеджменту; 
 організація групових заходів та підтримуючих зустрічей. 
4. Модуль спортивно-адаптивної роботи. 
 основи адаптивного спорту для ветеранів; 
 створення індивідуальних та групових програм; 
 інтеграція фізичної активності у кейс-менеджмент. 
5. Модуль інтеграції та координації команд. 
 міждисциплінарна взаємодія (психолог + соціальний працівник + 
тренер + фасилітатор); 
 сценарії комплексного ведення випадків; 
 робота з супервізорами. 
         6. Практичні заняття та кейс-розбори. 
 симуляції роботи з ветеранами; 
 ведення реальних кейсів під супервізією; 
 обговорення складних випадків, групова рефлексія. 
Особливості курсу. 
Курс загальний для всіх спеціалістів, але містить блоки для кожної 
професійної групи; 
Навчання побудоване на комплексному підході до ведення випадку: від 
первинної оцінки потреб ветерана до реалізації індивідуальної програми 
підтримки; 
Практична спрямованість:фокус на реальні кейси ветеранів у Черкасах через 
мобільні команди та СНК. 
 
ДОДАТОК Л 
Таблиця Л.1 
Зразок звітних документів по проекту 
Періодичні Місце 
Мета Виконавці Показники 
сть / строки проведення 
1. Моніторинг 
Відстеження Щомісяця, Мобільні Команда - кількість залучених ветеранів 
реалізації березень– виїзди, СНК, управлінн, (індивідуальні консультації, 
заходів, грудень ветеранські мобільні групові заходи); 
залученості 2026 простори, команди, -кількість проведених тренінгів, 
ветеранів та онлайн- ЧДТУ воркшопів, спортивних 
ефективності платформа активностей; 
команд -відвідуваність СНК; 
-позитивні зміни у стані 
ветеранів (анкети, оцінка 
супервізорів). 
2. Аналіз 
Оцінка Щоквартал Робочі Команда Порівняння план/факт за 
результативнос ьно,  наради, управління, залученням ветеранів та 
ті, визначення грудень аналітичний ЧДТУ заходами: 
тенденцій, 2026 блок ЧДТУ, -проблемні зони та шляхи їх 
корекція онлайн- усунення; 
діяльності платформа -ефективність навчання 
фахівців. 
3.Річний звіт. 
Підсумкове Грудень Офіс Команда Річний аналітичний звіт про 
документуванн 2026 команди управління, виконання проекту: 
я результатів, проекту, ЧДТУ -рекомендації для 
висновків та ЧДТУ масштабування у громадах; 
рекомендацій - зростання ключових 
показників. 
 
 
Стейкхолдери – отримувачі звіту: Департамент соціального захисту 
населення Черкаської ОДА, Черкаська ОВА, Український ветеранський фонд, ГО-
партнери, ветеранські простори, ЧДТУ. 
  
Приклади звітів та очікувані показники. 
1. Звіт моніторингу (щомісячний). 
Місяць: березень 2026 Виконавці: Мобільні команди, ЧДТУ 
Показники:  
 залучено ветеранів: 60 осіб 
 індивідуальні консультації: 140 
 групові заходи: 7  
 відвідуваність СНК: 120 відвідувань.  
Коментар: ветерани активно долучаються до групових тренінгів, найбільший 
попит на психологічні консультації. 
Рекомендації: збільшити кількість спортивних тренувань у СНК, розробити 
короткі інформаційні листівки для залучення ветеранів із віддалених районів. 
 
2. Звіт аналізу (квартальний). 
Квартал: березень–травень 2026. Виконавці: Команда управління, ЧДТУ. 
Показники:  
 залучено ветеранів: 210 
 індивідуальні консультації: 450  
 групові заходи: 22  
 оцінка компетентності фахівців: 80% покращення за результатами 
супервізій. 
Аналіз: ветерани демонструють стабільний рівень залученості,  фахівці 
демонструють покращення навичок ведення кейсів.  
Проблема: невисока участь ветеранів з віддалених районів. 
Рекомендації: Організувати виїзні заходи мобільних команд у віддалені 
райони. Підготувати додаткові комунікаційні матеріали. 
 
3. Результуючий річний звіт. 
Рік: 2026. Виконавці: команда управління проектом, ЧДТУ. 
Основні результати: 
 залучено ветеранів: 670 (ціль 650–700)  
 індивідуальні консультації: 1520 
 групові заходи: 90 
 навчено фахівців: 28, проведено 8 модулів, сертифікати видані. 
 зростання ключових показників: 35% 
Висновки: проект ефективно реалізований у пілотних локаціях. Ветерани 
активно користуються послугами, демонструють покращення психологічного та 
фізичного стану. Мобільні команди ефективно застосовують кейс-менеджмент. 
Рекомендації для масштабування: розширити мережу СНК у 12–15 громадах 
області. Використати успішний досвід щомісячних супервізій.