ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
___________________________________________________________________________________________ 
(повне найменування вищого навчального закладу)  
Факультет гуманітарних технологій 
___________________________________________________________________________ 
(повне найменування інституту, найменування факультету (відділення) 
Кафедра соціального забезпечення 
___________________________________________________________________________ 
(повна назва кафедри (предметної,  циклової комісії)) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: 
  
«Механізми соціальної підтримки населення в умовах збройного 
конфлікту: партнерство соціальної робота та бізнесу» 
 
 
 
 
 
 
Виконала: студентка 2 курсу, групи  СЗМ - 024 
 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
                                                (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
 
Каюк В.В. 
     (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник:  к.е.н., доц. Губар О.Є. 
                                                     (прізвище та ініціали) 
Рецензент                 _________________________ 
                                                    (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр       
Галузь знань   23 Соціальна робота   
Спеціальність             232 «Соціальне забезпечення»  
 
ЗАТВЕРДЖУЮ: 
Зав. кафедри 
____________ к.е.н., доц. Бєлова І.О. 
“_____” _______________20 ____ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ 
Здобувачу Каюк Валентині Валеріївні 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: 
«Механізми соціальної підтримки населення в умовах збройного 
конфлікту: партнерство соціальної робота та бізнесу» 
 
Тему затверджено наказом від «___» ____  _________202_ р.   
Кваліфікаційна робота магістра виконується на офіційний статистичних 
матеріалах та даних звітів Міністерства соціальної політики, відкритих не 
фінансових звітів підприємств, даних Черкаської обласної державної 
адміністрації тощо. 
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ 
В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ 
Розділ 2. АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ В 
УКРАЇНІ ТА ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ І БІЗНЕСУ  ЗА 2022–
2025 рр. 
Розділ 3. ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В СИСТЕМІ 
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ 
Об’єктом дослідження є  система соціальної підтримки населення в 
Україні в умовах збройного конфлікту. 
Предметом дослідження є механізми взаємодії та партнерства 
держави, соціальних служб і бізнесу у забезпеченні соціальної підтримки 
населення в умовах збройного конфлікту в Україні. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра: наукове обґрунтування 
механізму соціальної підтримки населення в умовах збройного конфлікту та 
розроблення проекту ефективного соціального партнерства між державою, 
бізнесом і соціальними службами, спрямованого на забезпечення стійкої та 
комплексної підтримки категорійних груп населення. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати 
для досягнення поставленої мети: 
У розділі 1:  
- дослідити сутність, зміст, структуру та ключові види соціальної 
підтримки населення в умовах криз і збройних конфліктів; 
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення соціального захисту 
та підтримки населення в Україні; 
-  дослідити світові моделі соціальної підтримки населення і визначити 
практики партнерства держави, бізнесу та соціальних служб, які 
можуть бути адаптовані в Україні. 
У розділі 2:   
- оцінити соціально-демографічні групи населення, що стали вразливими 
внаслідок збройного конфлікту, та визначити їхні ключові потреби у 
соціальній підтримці; 
- проаналізувати форми, механізми та результати взаємодії бізнесу та 
соціальної сфери в Україні у 2022–2025 рр.; 
- виявити основні бар’єри та проблеми у формуванні сталого 
соціального партнерства.  
У розділі 3:  
- проаналізувати наявні регіональні ініціативи соціального партнерства в 
Черкаській області у 2022–2025 рр; 
- розробити проект соціального партнерства в межах системи соціальної 
підтримки населення у м.Черкаси.  
Завдання підготував 
науковий керівник   __________________     Губар О.Є. 
                                             (підпис)                       (прізвище та ініціали) 
                                                                    
                                                               «____» вересня 2025р. 
Завдання одержав здобувач                                                                                                                            
                                         ____________      Каюк В.В. 
                                             (підпис)                    (прізвище та ініціали) 
                                                                                                                                                             
«____» вересня 2025 р. 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 106 
сторінках, робота містить 4 таблиці, 3 рисунки, список використаних 
джерел з 79 найменувань, 8 додатків. 
Об’єктом дослідження є  система соціальної підтримки населення в 
Україні в умовах збройного конфлікту 
Предметом дослідження є механізми взаємодії та партнерства 
держави, соціальних служб і бізнесу у забезпеченні соціальної підтримки 
населення в умовах збройного конфлікту в Україні. 
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні механізму 
соціальної підтримки населення в умовах збройного конфлікту та 
розробленні проекту ефективного соціального партнерства між державою, 
бізнесом і соціальними службами, спрямованого на забезпечення стійкої та 
комплексної підтримки категорійних груп населення. 
Завдання роботи: 
1. Дослідити сутність, зміст, структуру та ключові види соціальної 
підтримки населення в умовах криз і збройних конфліктів. 
2. Проаналізувати нормативно-правове забезпечення соціального 
захисту та підтримки населення в Україні.  
3. Дослідити світові моделі соціальної підтримки населення і визначити 
практики партнерства держави, бізнесу та соціальних служб, які можуть бути 
адаптовані в Україні. 
4. Оцінити соціально-демографічні групи населення, що стали 
вразливими внаслідок збройного конфлікту, та визначити їхні ключові 
потреби у соціальній підтримці. 
5. Проаналізувати форми, механізми та результати взаємодії бізнесу та 
соціальної сфери в Україні у 2022–2025 рр., включаючи корпоративну 
соціальну відповідальність, благодійність і соціальні інвестиції. 
7. Виявити основні бар’єри та проблеми у формуванні сталого 
соціального партнерства.  
8. Проаналізувати наявні регіональні ініціативи соціального 
партнерства в Черкаській області у 2022–2025 рр. 
9. Розробити проект соціального партнерства в межах системи 
соціальної підтримки населення у м.Черкаси.  
За результатами дослідження сформульовані практичні 
рекомендації по розробленню проекту «Соціальна відповідальність Черкас - 
підтримка населення у час війни» за участю держави, підприємств та 
міжнародних донорів. 
Одержані результати можуть бути використані при розробці 
моделі комплексного міжсекторного партнерства, що поєднує ресурси 
держави, бізнесу та донорів, і створює передумови для сталого соціального 
розвитку Черкас у кризових умовах. 
Рік виконання роботи: 2025 
Рік захисту роботи: 2025 
4 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП……………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ  
НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ………………. 9 
1.1. Поняття, сутність і структура соціальної підтримки населення в  
умовах криз і конфліктів……………………………………………… 9 
1.2.    Нормативно-правове забезпечення соціальної підтримки населення  
в Україні під час збройного конфлікту………………………………. 13 
1.3. Світові моделі соціальної підтримки в умовах збройних конфліктів:  
досвід партнерства держави, бізнесу та соціальних служб………… 24 
РОЗДІЛ 2.   АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ  
НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ТА ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ І  
БІЗНЕСУ  ЗА 2022–2025 рр……………………………………………….. 34 
2.1. Соціально-демографічні групи населення, що зазнали вразливості  
внаслідок збройного конфлікту, та їх потреби у підтримці……….. 34 
  
2.2.   Аналіз форм та результатів співпраці бізнесу і соціальної сфери…  39 
  
РОЗДІЛ 3.  ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В СИСТЕМІ  
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ……………………………… 51 
  
3.1. Аналіз ініціатив співпраці бізнесу та соціальних служб у Черкаській  
області за 2022-2025 рр……………………………………………………. 51 
  
3.2.    Обґрунтування доцільності проекту корпоративної соціальної  
відповідальності та його характеристика………………………………… 66 
  
3.3.   Технологія впровадження проекту та очікувані результати……… 75 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 89 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 97 
ДОДАТКИ  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Актуальність теми. Розбудова системи соціальної підтримки населення в 
умовах збройного конфлікту в Україні потребує диверсифікації механізмів 
соціальної роботи та переорієнтації на кризове реагування.  За оцінками 
гуманітарних агентств, у 2025 році близько 14,6 млн. осіб потребують 
гуманітарної або соціальної допомоги, з яких близько 3,7 млн. становлять 
внутрішньо переміщені особи.  Значна частина населення потребує житла, 
продовольства, соціального захисту та психосоціальної підтримки. Це підкреслює 
необхідність розроблення ефективний моделей соціального партнерства між 
державою, бізнесом та громадянським суспільством щодо  забезпечення 
необхідної соціальної підтримки населенню.  
У період криз та потрясінь розвиток соціального партнерства стає 
ключовим чинником стабілізації суспільства, що в Україні у 2022–2025 рр. 
проявляється через трансформацію корпоративної соціальної відповідальності 
(КСВ) у стратегічну функцію бізнесу, домінування воєнно-гуманітарних 
пріоритетів, активізацію соціальних інвестицій і корпоративного волонтерства.  У 
цьому контексті створення сталої моделі КСВ є критично важливим для системної 
інтеграції ресурсів бізнесу, держави та громадських організацій і ефективного 
забезпечення соціальної підтримки вразливим групам населення. Що, власне, 
зумовило актуальність обраної теми дослідження. 
Предметом дослідження є механізми взаємодії та партнерства держави, 
соціальних служб і бізнесу у забезпеченні соціальної підтримки населення в 
умовах збройного конфлікту в Україні. 
Об’єктом дослідження є  система соціальної підтримки населення в 
Україні в умовах збройного конфлікту. 
Мета і завдання дослідження. 
Метою дослідження є наукове обґрунтування механізму соціальної 
підтримки населення в умовах збройного конфлікту та розроблення проекту 
ефективного соціального партнерства між державою, бізнесом і соціальними 
6 
 
службами, спрямованого на забезпечення стійкої та комплексної підтримки 
категорійних груп населення. 
Завдання дослідження: 
1. Дослідити сутність, зміст, структуру та ключові види соціальної 
підтримки населення в умовах криз і збройних конфліктів. 
2. Проаналізувати нормативно-правове забезпечення соціального захисту та 
підтримки населення в Україні.  
3. Дослідити світові моделі соціальної підтримки населення і визначити 
практики партнерства держави, бізнесу та соціальних служб, які можуть бути 
адаптовані в Україні. 
4. Оцінити соціально-демографічні групи населення, що стали вразливими 
внаслідок збройного конфлікту, та визначити їхні ключові потреби у соціальній 
підтримці. 
5. Проаналізувати форми, механізми та результати взаємодії бізнесу та 
соціальної сфери в Україні у 2022–2025 рр., включаючи корпоративну соціальну 
відповідальність, благодійність і соціальні інвестиції. 
7. Виявити основні бар’єри та проблеми у формуванні сталого соціального 
партнерства.  
8. Проаналізувати наявні регіональні ініціативи соціального партнерства в 
Черкаській області у 2022–2025 рр. 
9. Розробити проект соціального партнерства в межах системи соціальної 
підтримки населення у м.Черкаси.  
Методи дослідження.У процесі дослідження застосовано такі методи: 
структурно‑логічний та системний аналіз для розкриття сутності, змісту, 
структури та ключових видів соціальної підтримки населення в умовах криз і 
збройних конфліктів; порівняльний аналіз для дослідження світових моделей 
соціальної підтримки населення та визначення практик партнерства держави, 
бізнесу та соціальних служб, що можуть бути адаптовані в Україні; соціологічні 
методи та статистична обробка – для оцінки соціально-демографічних груп 
населення, що стали вразливими внаслідок збройного конфлікту, та визначення 
їхніх ключових потреб у соціальній підтримці; аналіз кейсів та практик бізнесу та 
7 
 
соціальної сфери – для вивчення форм, механізмів і результатів взаємодії у сфері 
корпоративної соціальної відповідальності, благодійності та соціальних 
інвестицій; SWOT-аналіз – для оцінки потенціалу, сильних і слабких сторін 
проекту соціального партнерства, а також визначення ризиків і можливостей його 
впровадження; проектний метод – для розроблення регіональної моделі 
соціального партнерства у м. Черкаси.  
Інформаційна база дослідження.  До інформаційної бази дослідження 
входять: законодавчі та нормативні акти України, що регулюють соціальний 
захист та підтримку населення;  документи Міністерства соціальної політики 
України та інших державних органів, що регулюють надання соціальних послуг і 
допомоги в умовах збройного конфлікту; аналітичні та статистичні матеріали 
Державної служби статистики України, ООН, United Nations in Ukraine, 
Humanitarian Action Info та інших міжнародних організацій;  наукові публікації 
українських та зарубіжних дослідників; результати соціологічних досліджень та 
аналізу практик бізнесу і соціальної сфери у сфері корпоративної соціальної 
відповідальності; регіональні ініціативи соціального партнерства у Черкаській 
області за 2022–2025 рр., включно з аналізом потреб вразливих груп населення та 
їх соціальної підтримки. 
Наукова новизна отриманих результатів. 
Отримало подальший розвиток: 
 теоретичне обґрунтування поняття «соціальна підтримка населення в 
умовах збройного конфлікту» як комплексного процесу взаємодії державних 
органів, соціальних служб, бізнесу та громадських інституцій, що включає 
забезпечення базових потреб, медичну, психосоціальну, економічну та правову 
підтримку; 
 розуміння ролі держави, місцевих органів влади та соціальних служб 
у формуванні сприятливого середовища для надання адресної допомоги 
уразливим соціально-демографічним групам населення; 
 концептуалізація значення міжсекторального партнерства та 
соціальної роботи у забезпеченні ефективного супроводу вразливих груп 
8 
 
населення, включно з координацією дій бізнесу, громадських організацій та 
соціальних служб. 
Узагальнено: 
 зарубіжний досвід організації систем соціальної підтримки населення 
у кризових умовах, з акцентом на інтеграцію державних, громадських і приватних 
ресурсів; 
 практики громадських організацій, благодійних фондів і соціально 
відповідального бізнесу щодо надання допомоги внутрішньо переміщеним 
особам, людям похилого віку, особам з інвалідністю та сім’ям у складних 
життєвих обставинах; 
 результати аналізу ефективності українських політик та програм 
соціальної підтримки населення за 2022–2025 рр., що дозволяють виявити 
ключові бар’єри, проблемні зони та нерозкритий потенціал міжсекторального 
партнерства. 
Уперше: 
 розроблено проект регіональної моделі соціального партнерства у 
системі соціальної підтримки населення у м. Черкаси, побудованої на інтеграції 
державних, приватних і громадських ресурсів; 
 визначено механізми взаємодії соціальних служб, бізнесу та 
громадських організацій для комплексного задоволення потреб уразливих 
соціально-демографічних груп населення; 
 обґрунтовано технологію впровадження проекту соціального 
партнерства з урахуванням локальної специфіки Черкаської області та очікуваних 
результатів щодо підвищення ефективності надання соціальної підтримки. 
Практичне значення одержаних результатів. Практичні напрацювання 
проектної частини дослідження можуть бути використані для впровадження 
моделі комплексного міжсекторного партнерства у м. Черкаси, яка інтегрує 
ресурси держави, бізнесу та донорів. Реалізація проекту сприятиме комплексному 
супроводу соціально-демографічних груп, що постраждали внаслідок збройного 
конфлікту, і дозволить забезпечити більш доступні, цільові соціальні послуги на 
рівні міста та регіону. 
  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ В 
УМОВАХ ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ 
 
1.1. Поняття, сутність і структура соціальної підтримки населення в 
умовах криз і конфліктів 
 
Для визначення ролі соціальної підтримки населення в умовах криз і 
конфліктів необхідно дослідити її поняття та сутність у вітчизняній науковій 
думці та нормативно-правовому полі. Соціальна підтримка виступає ключовим 
елементом системи соціального захисту та соціальної політики держави, 
забезпечуючи стабільність життєвих умов громадян та мінімізацію негативних 
наслідків кризових явищ. 
У науковій літературі поняття «соціальна підтримка» розглядається як 
багатовимірне явище. Так, низка авторів визначає соціальну підтримку як систему 
заходів матеріального забезпечення, спрямованих на задоволення базових потреб 
громадян, які не можуть самостійно подолати соціальні ризики [30, c.37]. Інші 
дослідники акцентують на соціальному та психологічному аспектах, трактуючи 
соціальну підтримку як допомогу особам, що опинилися у складних життєвих 
обставинах, яка реалізується через соціальні виплати, пільги, соціальні послуги, 
психологічну та консультативну підтримку  [35].  
В освітніх і соціально-педагогічних дослідженнях соціальна підтримка 
розглядається як система заходів суб’єктів соціальної роботи, спрямованих на 
вирішення проблем окремих категорій населення шляхом надання необхідних 
видів соціальних послуг та створення умов для забезпечення їх соціальної 
захищеності  [40, c.24]. Інший підхід визначає соціальну підтримку як 
організаційно-правову форму соціального забезпечення, що полягає у відновленні 
здатності осіб або соціальних груп, які перебувають у складних життєвих 
обставинах, до самостійного життя та участі у суспільній діяльності шляхом 
надання безоплатних соціальних послуг і матеріальної допомоги [40, c.17].  
10 
 
Крім того, у науковій літературі під соціальною підтримкою розуміють 
сукупність заходів, спрямованих на забезпечення мінімального рівня добробуту, 
захисту від соціальної ізоляції та створення умов для соціальної адаптації осіб і 
сімей у складних життєвих ситуаціях [34]. Наступне визначення виступає 
доповненням до даного, і визначає соціальну підтримку як «сукупність 
державних, громадських та інституційних заходів, спрямованих на забезпечення 
мінімальних стандартів життя, соціальної стабільності та адаптації осіб і груп у 
складних соціально-економічних умовах» [45, c.23].  
Важливо відзначити, що чинним законодавством України, зокрема, 
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про 
Єдину інформаційну систему соціальної сфери» від 14.04.2021 № 404 соціальна 
підтримка визначається як «передбачені законодавством соціальні виплати, 
пільги, послуги, здійснення або надання яких забезпечується інституціями 
соціального захисту за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, 
Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та інших 
джерел, не заборонених законодавством» [24].  
Таким чином, аналіз наукових підходів і законодавчого визначення 
дозволяє зробити висновок, що соціальна підтримка населення є багатовимірним 
явищем, яке охоплює матеріальні, соціальні, психологічні та правові засоби 
захисту, спрямовані на забезпечення стабільності життя громадян, їх соціальної 
адаптації та мінімізації негативних наслідків кризових ситуацій і конфліктів. Саме 
ці концептуальні підходи формують основу для подальшого аналізу ролі 
соціальної підтримки в Україні та визначення її ефективності в умовах сучасних 
викликів. 
Соціальна підтримка в умовах кризових явищ та конфліктів набуває 
особливої соціальної значущості, оскільки вона виступає фундаментальним 
механізмом захисту населення від негативних соціальних наслідків та забезпечує 
відновлення нормального рівня життєдіяльності громадян.  
У кризових умовах (війна, економічні колапси, надзвичайні ситуації) 
соціальна підтримка виконує низку ключових функцій: 
11 
 
1. Стабілізаційна функція. Соціальна підтримка спрямована на підтримання 
умов життя населення, яке зазнає негативних впливів: бідності, безробіття, 
внутрішнього переміщення, втрати житла або доходів. Наприклад, під час 
військового конфлікту в Україні понад 1,5 млн. внутрішньо переміщених осіб 
отримали адресну матеріальну допомогу та тимчасове житло, що дозволило 
зменшити соціальну напруженість у громадах [30, c.21].  
2. Функція адаптації та реабілітації. Соціальна підтримка забезпечує 
допомогу вразливим групам населення — військовослужбовцям, ветеранам, 
внутрішньо переміщеним особам, людям з інвалідністю  шляхом надання як 
матеріальної допомоги, так і психологічної підтримки, реабілітаційних програм та 
соціальних послуг. Наприклад, спеціалізовані центри психологічної допомоги та 
державні програми підтримки ветеранів сприяють подоланню посттравматичного 
стресового розладу та інтеграції в суспільство [45, c.41].   
3. Соціально-інтеграційна функція. Соціальна підтримка зміцнює соціальну 
згуртованість, що критично важливо для підтримки колективної стійкості у 
періоди криз. Реалізація програм підтримки місцевих громад, організація 
волонтерських ініціатив, забезпечення доступу до освіти та охорони здоров’я 
сприяють формуванню відчуття безпеки та соціальної приналежності, що знижує 
ризик соціальної дезінтеграції  [45, c.43].  
4. Функція підвищення соціальної стійкості (resilience). Соціальна 
підтримка виступає механізмом, що дозволяє суспільству швидше 
відновлюватись після потрясінь. Досвід міжнародних гуманітарних криз показує, 
що поєднання фінансової допомоги, психологічної реабілітації та розвитку 
соціальної інфраструктури значно скорочує період соціальної дезадаптації 
населення [45, c.44].  
Зазначені функції соціальної підтримки реалізуються через конкретні види 
допомоги та послуг, які систематизовано за цільовими групами населення та 
органами адміністрування. У період повномасштабної війни з рф роль соціальної 
підтримки населення значно зросла через різке збільшення кількості осіб, які 
потребують допомоги, включаючи внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та 
12 
 
людей, що втратили житло або доходи. Ситуація, що склалася, продемонструвала 
необхідність розширення спектра соціальних послуг, удосконалення механізмів 
надання допомоги та адаптації державної політики соціального захисту до умов 
воєнного часу [34]. Для наочного представлення та структурного аналізу наведено 
таблиці 1.1.  
Таблиця 1.1. 
Структура соціальної підтримки населення України 
Види соціальної Основні види допомоги/ Органи 
Цільова група 
підтримки послуг адміністрування 
Грошові виплати Пенсії; допомога при Пенсіонери, Пенсійний фонд 
та допомоги вагітності та пологах; сім’ї з дітьми, України, Фонд 
допомога при малозабезпечен загальнообов’язкового 
народженні/усиновленні і державного соціального 
дитини; допомога страхування, місцеві 
малозабезпеченим сім’ям органи соціального 
захисту 
Соціальні послуги Реабілітація, догляд, Люди з Міністерство соціальної 
соціальний супровід, послуги інвалідністю, політики, територіальні 
для людей з інвалідністю літні особи, центри соціального 
ВПО обслуговування 
Житлові субсидії Субсидії на оплату Малозабезпече Міністерство соціальної 
та пільги комунальних послуг; пільги ні, багатодітні політики, органи 
на житло сім’ї, ветерани, місцевого 
особи з самоврядування 
інвалідністю 
Цільова підтримка Підтримка ВПО, ветеранів, ВПО, ветерани, Міністерство соціальної 
вразливих груп одиноких батьків, дітей, діти, одинокі політики,  
малозабезпечених батьки, Міністерство у справах 
малозабезпечен ветеранів, громадські 
і організації, благодійні 
фонди 
Доступ до освіти Соціальні стипендії, Діти, молодь, Міністерство освіти і 
та культурних безкоштовні гуртки, малозабезпечен науки, місцеві органи 
послуг культурні програми і управління освітою 
Цифровізація та Онлайн-заявки на допомогу, Усі категорії Державні інформаційні 
інтеграція електронні сервіси населення системи, Міністерство 
цифрової трансформації  
*розроблено автором на підставі даних Міністерства соціальної політики України [34]. 
 
Отже,  основними цілями соціальної підтримки є забезпечення базового 
рівня добробуту та соціальної безпеки населення, що є фундаментом стабільного 
функціонування суспільства. Важливим завданням соціальної підтримки є захист 
13 
 
громадян від бідності, маргіналізації та соціальної ізоляції, що дозволяє зменшити 
соціальну напруженість і підвищити якість життя. Соціальна підтримка також 
спрямована на забезпечення вразливих груп населення доступом до освіти, 
реабілітаційних програм та житлових ресурсів, що сприяє їх соціальній адаптації 
та інтеграції. Крім того, її діяльність має на меті підтримку соціальної 
стабільності, інтеграції та розвитку громад, формуючи умови для колективної 
стійкості та довгострокового соціального розвитку. 
 
1.2. Нормативно-правове забезпечення соціальної підтримки 
населення в Україні під час збройного конфлікту 
 
Правове регулювання соціальної підтримки населення в Україні базується 
на комплексі нормативно‑правових актів, які закріплюють як конституційні 
соціальні права, так і конкретні механізми їх реалізації під час дії воєнного стану 
та збройного конфлікту.  
Так, конституційна норма частини першої статті 46 Конституції України 
проголошує, що «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право 
на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, 
втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у 
старості та в інших випадках, передбачених законом» [26]. Це положення 
виступає конституційною основою для всього соціального законодавства, 
встановлюючи правові підстави для створення механізмів соціальної допомоги та 
гарантій. Спеціальні законодавчі акти деталізують ці конституційні принципи, 
визначаючи правовий статус окремих категорій осіб та порядок реалізації їхніх 
соціальних прав.  
У національній системі правового регулювання захисту населення під час 
надзвичайних ситуацій та дії правового режиму воєнного стану важливе місце 
належить Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403‑VI. Цей 
акт вситупає правовою основою для організації державної системи цивільного 
14 
 
захисту, яка включає не лише заходи з реагування на надзвичайні ситуації, а й 
механізми соціального захисту осіб, постраждалих унаслідок таких ситуацій   
[27]. Зокрема, стаття 83 визначає заходи, спрямовані на ліквідацію наслідків 
надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, включно з 
наслідками воєнних дій, шляхом цільової мобілізації ресурсів для забезпечення 
життєдіяльності населення [27].  
Соціальний захист постраждалих населення закріплено в главі 17 Кодексу, 
де стаття 84 визначає заходи захисту та відшкодування матеріальних збитків, що 
включають «надання матеріальної допомоги (компенсації), забезпечення житлом, 
надання медичної та психологічної допомоги, надання гуманітарної допомоги та 
інших видів допомоги» [27]. Ці положення створюють правову основу для 
комплексної підтримки осіб, які зазнали шкоди внаслідок надзвичайних обставин, 
зокрема бойових дій, і визначають, що відповідні заходи здійснюються за рахунок 
державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених 
законодавством. Таким чином, Кодекс цивільного захисту України інтегрує в 
систему правового захисту положення щодо соціальної підтримки постраждалих 
у кризових умовах, закладаючи механізми забезпечення їх базових життєвих 
потреб у надзвичайних ситуаціях [27].  
Правове підґрунтя загальних соціальних гарантій визначено в Законі 
України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 
05.10.2000 р. № 2017‑III, який встановлює правові засади формування соціальних 
стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію основних соціальних 
гарантій, закріплених Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 6 
цього Закону, базовим соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на основі 
якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів 
населення, житлово‑комунального обслуговування, соціальних послуг тощо [10].  
Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 р. № 2671‑VIII 
визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, які 
спрямовані на профілактику та подолання складних життєвих обставин, 
15 
 
включаючи випадки, пов’язані зі збройним конфліктом. У статті 1 цього Закону 
соціальні послуги визначаються як комплекс заходів з надання допомоги особам 
та сім’ям, що перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть 
самостійно їх подолати  [3].   
Ще одним важливим нормативно-правовим документом  забезпечення 
соціальної підтримки в умовах кризових явищ є Закон України «Про гуманітарну 
допомогу» від 22.10.1999 р. № 1192‑XIV, який визначає правові засади 
регулювання надання гуманітарної підтримки населенню, що опинилося у 
складних життєвих обставинах. У цьому законі гуманітарна допомога 
розглядається як безоплатна матеріальна чи інша допомога (у грошовій формі чи 
натурі), що надається особам і сім’ям для задоволення першочергових потреб у 
випадках кризових ситуацій, стихійних лих, збройних конфліктів та інших 
надзвичайних обставин [11].   
Зокрема, даний закон  встановлює основні правові принципи організації та 
надання такої допомоги, включаючи визначення суб’єктів, які можуть бути 
отримувачами гуманітарної підтримки, порядок отримання та використання 
гуманітарних ресурсів, а також відповідальність за їх цільове призначення. Хоча 
цей нормативно-правовий акт не містить детального переліку видів соціальних 
гарантій, він закладає правову основу для реалізації оперативної гуманітарної 
підтримки, що часто поєднується із соціальною допомогою у кризових умовах, 
таких як військові дії чи інші надзвичайні ситуації [11]. 
Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо-переміщених 
осіб» від 20.10.2014 р. № 1706‑VII визначено в статті 2 гарантії дотримання прав і 
свобод внутрішньо переміщених осіб, зокрема заходи щодо захисту та створення 
умов для інтеграції або повернення ВПО на попереднє місце проживання, а також 
встановлено повноваження органів влади щодо забезпечення реалізації таких прав 
(Закон України № 1706‑VII, ст. 2). У цьому законі стаття 7 окремо передбачено 
забезпечення ВПО реалізацією їхніх прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, 
16 
 
загальнообов’язкове державне соціальне страхування та соціальні послуги, що 
складає правову основу для соціальної підтримки у кризових умовах [7].  
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців 
та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011‑XII закладено правову основу для 
соціального та правового захисту службовців, забезпечує умови їх соціальної 
підтримки, включно з грошовим забезпеченням, пенсійним забезпеченням та 
іншими соціальними гарантіями, що застосовуються як у мирний час, так і в 
період дії воєнного стану (Закон України № 2011‑XII) [9].   
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 
від 22.10.1993 р. № 3551‑XII визначає систему соціальних гарантій для ветеранів 
війни, включаючи права на пенсійне забезпечення, пільги, медичне 
обслуговування та соціальну адаптацію в суспільстві, що реалізується відповідно 
до положень цього закону та підзаконних актів. Даний нормативний акт 
встановлює особливі соціальні гарантії для осіб, які безпосередньо брали участь у 
захисті незалежності та територіальної цілісності України, що включають 
різноманітні види соціальної підтримки [8].  
Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 
05.07.2012 р. № 5073‑VI регулює правові засади надання благодійної допомоги, 
що виступає важливою складовою системи соціальної підтримки населення у 
воєнний час та кризових умовах. Благодійна діяльність визначається як 
«добровільна, безоплатна допомога, спрямована на задоволення першочергових 
потреб осіб і спільнот, постраждалих від збройних дій або інших надзвичайних 
ситуацій»  (стаття 1)  
Даний закон визначає бенефіціарів благодійної допомоги - фізичних осіб, 
неприбуткові організації та територіальні громади, що дозволяє залучати ресурси 
благодійників для підтримки внутрішньо переміщених осіб, сімей загиблих, 
людей з інвалідністю та інших уразливих груп населення. Крім того, він 
передбачає різні форми допомоги — матеріальні ресурси, фінансові кошти та 
соціальні послуги , що забезпечує гнучкість реагування на потреби постраждалих 
17 
 
від війни (статті 3–4) [12]. Таким чином, Закон № 5073‑VI створює правові 
передумови для організованого залучення благодійних ресурсів у системі 
соціальної підтримки населення під час збройного конфлікту та кризових 
обставин, доповнюючи державні механізми допомоги. 
Додатково до зазначених законів, соціальна підтримка під час дії воєнного 
стану деталізується у постановах Кабінету Міністрів України, що регулюють 
умови надання державної соціальної допомоги та соціальних виплат у період 
воєнного конфлікту. 
Так, Постанова КМУ «Про деякі питання надання державної соціальної 
допомоги та пільг на період введення воєнного стану» від 07.03.2022  р. № 214 
встановлює особливості продовження виплати державної соціальної допомоги з 
урахуванням обставин воєнного стану. Цим актом визначено, що «строк виплати 
державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги на дітей, 
непрацюючим особам похилого віку та іншим категоріям осіб, а також наданих 
пільг, продовжується для отримувачів, які проживають на територіях, де ведуться 
бойові дії або які перебувають у тимчасовій окупації» [16].  Це положення 
закріплює правову гарантію стабільності соціальних виплат для вразливих груп у 
умовах збройного конфлікту та забезпечує неприйнятність автоматичного 
припинення допомоги через об’єктивні обставини воєнного часу, таких як 
неможливість особисто звернутися до органів соціального захисту населення чи 
Пенсійного фонду.  
Постанова КМУ «Деякі питання виплати допомоги на проживання 
внутрішньо переміщеним особам» від 20.03.2022 р. № 332 регламентує порядок 
надання щомісячної допомоги на проживання саме внутрішньо переміщеним 
особам у зв’язку з вимушеним переміщенням внаслідок бойових дій. Відповідно 
до цього нормативно-правового акта, «допомога призначається та виплачується 
щомісяця за весь період дії воєнного стану, а також автоматично продовжується 
без необхідності повторного подання документів щодо підтвердження статусу 
ВПО» [17]. Такий режим адміністрування соціальної допомоги спрямований на 
18 
 
мінімізацію адміністративних бар’єрів для осіб, які через вимушене переміщення 
втратили постійне місце проживання або доступ до звичних каналів отримання 
соціальних виплат.  
Постанова КМУ «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових 
допомог на період введення воєнного стану» від 26.02.2022 р. № 162 визначає 
механізми забезпечення безперервності пенсійних та соціальних виплат у 
складних умовах. Зокрема, цей нормативний акт передбачає, що «у випадках, 
коли через воєнну ситуацію уповноважені банки не можуть здійснювати виплату 
пенсій чи допомог, така виплата здійснюється шляхом переказу коштів без 
відкриття рахунку через національного оператора поштового зв’язку або інші 
канали», а також гарантує «продовження виплати соціальних допомог дітям з 
інвалідністю, яким виповнилось 18 років під час дії воєнного стану, до моменту їх 
повноцінного перерахування після завершення режиму воєнного стану» [18].  Це 
рішення забезпечує юридичний механізм для стабільного фінансового 
забезпечення соціально вразливих категорій за наявності логістичних та 
адміністративних перешкод, викликаних бойовими діями.  
У системі правового регулювання соціальної підтримки населення під час 
збройного конфлікту значне місце займають акти виконавчої влади, спрямовані на 
забезпечення житлових прав окремих категорій внутрішньо переміщених осіб. 
Так, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання 
допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо 
переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території» від 
22.09.2025 р. № 1176 встановлює механізм надання державної допомоги для 
вирішення житлового питання тим громадянам, які були вимушені залишити свої 
постійні місця проживання у зв’язку із агресією проти України  [[12].19].  
Даний нормативно‑правовий акт визначає правові засади отримання 
допомоги у вигляді житлового ваучера, що є спеціальним платіжним документом 
у електронній формі та може бути використаний для придбання житлової 
нерухомості, фінансування будівництва або внесення першого внеску за 
19 
 
іпотечним кредитом. Особливістю такого механізму є те, що допомога надається 
один раз у фіксованій сумі (в межах визначених державою фінансових ресурсів) 
для окремих категорій внутрішньо переміщених осіб, які проживали на тимчасово 
окупованій території, що створює правові умови для їх стабілізації та 
забезпечення житлом у період після переміщення  [19]. Даною Постановою також 
передбачено взаємодію з іншими державними реєстрами та механізмами, зокрема, 
з Державним реєстром майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових 
дій, що дає можливість враховувати втрати житлового майна внаслідок збройної 
агресії та забезпечувати пріоритетність надання допомоги тим, хто цього 
найбільше потребує [19].  
Загалом, норма цього підзаконного акта є складовою правового механізму 
реалізації житлових прав внутрішньо переміщених осіб, які зазнали негативних 
соціальних наслідків воєнних дій. Вона конкретизує соціальну функцію держави 
щодо забезпечення житлом громадян у складних життєвих обставинах, що є 
важливою частиною системи соціальної підтримки населення в умовах тривалого 
збройного конфлікту та нестабільності. 
У системі нормативно‑правового забезпечення соціальної підтримки 
населення під час збройного конфлікту ключову роль відіграє Постанова Кабінету 
Міністрів України від 11.07.2023 р. № 709 «Деякі питання підтримки внутрішньо-
переміщених осіб», яка конкретизує механізми реалізації щомісячної адресної 
допомоги внутрішньо переміщеним особам у складних умовах воєнного стану.  
Даний нормативно-правовий акт визначає правові, організаційні та 
адміністративні умови надання допомоги на проживання, що є важливою 
складовою державної політики соціального захисту ВПО в Україні [20]. 
Згідно з положеннями цього документа, «допомога на проживання 
призначається внутрішньо переміщеним особам для забезпечення соціальної 
підтримки незахищених верств населення та стимулювання їхньої економічної 
самостійності» [20]. Це положення закладає правове підґрунтя для виплати 
щомісячної адресної допомоги, яка спрямована на покриття базових житлових 
20 
 
потреб переселенців і зменшення соціальних ризиків, що виникають унаслідок 
вимушеного переміщення [20]. Даний нормативно-правовий акт встановлює 
також особливості порядку та строків призначення такої допомоги. Зокрема, 
відповідно до оновлених вимог, «допомога призначається на шість місяців на 
сім’ю, яка вперше звернулася за її наданням, та виплачується щомісяця одному з 
членів сім’ї — уповноваженій особі, причому її розміри відрізняються залежно 
від соціально-демографічних характеристик отримувачів: особам з інвалідністю 
та дітям — у підвищеному розмірі, а іншим ВПО — у базовому розмірі». [20]. 
Реформа механізмів соціальної підтримки, закріплена в цьому акті, 
передбачає також «переведення адміністративного фокусу від призначення 
допомоги кожній окремій особі до призначення її на родину вцілому», що має 
підвищити адресність та ефективність використання державних ресурсів. [20]. 
Окремі положення акта регламентують порядок перевірки фактичного місця 
проживання/перебування ВПО уповноваженими органами (територіальними 
підрозділами Національної соціальної служби), що є елементом системи 
верифікації права на соціальну підтримку та гарантує цільове використання 
коштів бюджету [20]. Враховуючи ці норми, Постанова КМУ № 709 від 
11.07.2023 виступає основним підзаконним актом, що забезпечує функціонування 
механізму щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, 
окреслює правові підстави призначення, перелік умов отримання та порядок 
адміністрування таких виплат, що є критично важливим компонентом державної 
стратегії соціальної підтримки населення в період збройного конфлікту. 
Окрім розглянутих законів та постанов Кабінету Міністрів України, 
механізми соціальної підтримки населення реалізуються та деталізуються через 
державні програми, які визначають конкретні категорії отримувачів, види 
допомоги та порядок надання соціальних виплат. Протягом 2024–2025 рр. було 
реалізовано державні програми соціальної підтримки населення, адаптовані до 
умов воєнного стану та кризових обставин. 
21 
 
Бюджетна програма «Модернізація системи соціальної підтримки населення 
України» (код за КПКВК 2501630) є однією з основних державних програм 
соціального спрямування, спрямованих на підвищення ефективності системи 
соціальної допомоги та соціальних послуг в Україні. Програма реалізується під 
егідою Міністерства соціальної політики України у співпраці з міжнародними 
фінансовими організаціями, зокрема Світовим банком (Loan No. 8404‑UA), що 
підтверджує її стратегічний характер як інструмента реформування соціального 
захисту населення  
Метою програми є модернізація системи соціальної підтримки населення 
шляхом підвищення ефективності надання соціальної допомоги та соціальних 
послуг, зміцнення процесів адміністрування таких виплат і створення системних 
умов для соціального захисту найбільш вразливих категорій громадян. Основна 
увага при цьому приділяється малозабезпеченим сім’ям, сім’ям з дітьми, особам з 
інвалідністю, дітям‑сиротам, дітям з обмеженими можливостями та іншим 
уразливим верствам населення [23]. 
Змістовно програма передбачає реалізацію таких ключових напрямів 
соціальної підтримки: 
 удосконалення механізмів надання соціальної допомоги шляхом 
цифровізації процесів, зокрема через інтеграцію електронних систем обліку 
отримувачів та надавачів соціальних послуг; 
 розвиток соціальних послуг і підтримки сімейних форм опіки (в тому 
числі для дітей‑сиріт та дітей з інвалідністю), що сприяє зниженню рівня 
інституційного утримання та підтримці інклюзивних моделей опіки; 
 посилення адміністрування соціальних платежів для підвищення 
прозорості та цільового призначення державних виплат, включно з адресними 
соціальними допомогами; 
22 
 
 розбудова системи комплексної допомоги малозабезпеченим сім’ям, що 
має на меті не лише матеріальну підтримку, але й соціальний супровід у 
подоланні складних життєвих обставин [23].  
Це дозволяє розглядати зазначену бюджетну програму як структурну 
складову державної політики соціального захисту, спрямовану на забезпечення 
сталого доступу до соціальної підтримки та соціальних послуг для широкого кола 
населення, яке опинилося у складних життєвих обставинах, зокрема в умовах 
економічних потрясінь та наслідків збройного конфлікту [23]. 
У 2024–2025 рр. основною ініціативою стала Державна соціальна програма 
«Зимова підтримка 2025/26», затверджена постановою Кабінету Міністрів 
України № 1433 від 05.11.2025 р. Цільовою аудиторією програми є всі громадяни 
України, які перебувають на її території, а також визначені категорії вразливих 
осіб (діти з малозабезпечених сімей, особи з інвалідністю, одинокі пенсіонери, 
внутрішньо переміщені особи). Програма передбачає: 
 одноразову грошову допомогу 1 000 грн. для всіх громадян; 
 адресну виплату 6 500 грн. для вразливих категорій; 
 підтримку у доступі до соціальних послуг через державні сервіси та 
поштову мережу [25]. 
Таким чином, державні програми соціальної підтримки у 2023–2025 роках 
спрямовані на забезпечення цільового та універсального фінансового покриття 
базових потреб населення, що постраждало від збройного конфлікту та 
економічних наслідків війни. 
Стосовно участі підприємств як соціальних партнерів у забезпеченні 
соціальної підтримки населенню, то маємо відзначити, що в Україні питання 
корпоративної соціальної відповідальності (надалі - КСВ) поки що не 
врегульоване спеціальним законодавчим актом, що закріплював би правовий 
обов’язок підприємств щодо соціальної підтримки населення або реалізації 
принципів стійкого розвитку. На національному рівні КСВ функціонує як 
добровільна концепція, яка формується через внутрішні політики підприємств, 
23 
 
корпоративні кодекси етики та стандарти корпоративного управління, часто 
орієнтовані на міжнародні практики, зокрема ISO 26000 та принципи ESG. 
Складовими правового поля, які опосередковано регламентують соціальну 
відповідальність бізнесу, є: 
1. Норми щодо прозорості та звітності. Законодавство про доступ до 
публічної інформації та вимоги щодо публічної фінансової та нефінансової 
звітності створюють правове підґрунтя для добровільного розкриття соціальних, 
екологічних та управлінських практик компаній. Це дозволяє громадськості та 
державним органам оцінювати внесок бізнесу у соціальну підтримку населення та 
контроль за цільовим використанням ресурсів. 
2. Добровільне саморегулювання бізнесу. Підприємства формують 
внутрішні політики соціальної відповідальності, які охоплюють підтримку 
внутрішньо переміщених осіб, постраждалих унаслідок збройних конфліктів, 
працівників та місцевих громад. Такі механізми не мають обов’язкової юридичної 
сили, але формують корпоративну практику соціальної відповідальності та 
сприяють підвищенню соціальної ефективності бізнесу. 
3. Вплив міжнародних стандартів та практик. У контексті європейської 
інтеграції на українські підприємства, особливо ті, що співпрацюють із ЄС, 
починають поширюватися вимоги директиви ЄС CSRD (Corporate Sustainability 
Reporting Directive), що вимагає звітності про соціальні, екологічні та 
управлінські показники. Це створює непрямий правовий тиск на український 
бізнес щодо розвитку корпоративної соціальної відповідальності та прозорості у 
сфері соціальної підтримки населення [51] . 
З огляду на наведене, зазначимо, що українське законодавство залишається 
фрагментарним у регулюванні КСВ, а його розвиток відбувається переважно 
через добровільні ініціативи бізнесу та внутрішні корпоративні стандарти. 
Водночас, відсутність чіткої правової рамки КСВ обмежує можливості 
державного контролю та координації соціально відповідальних практик бізнесу, 
залишаючи їх ефективність залежною від корпоративної культури та зовнішніх 
стимулів, включаючи міжнародні стандарти та партнерські програми. Таким 
24 
 
чином, корпоративна соціальна відповідальність в Україні на сьогодні є 
концептуальною та добровільною, а її практична реалізація у сфері соціальної 
підтримки населення базується на внутрішніх політиках підприємств та 
національних нормах прозорості та звітності, доповнених впливом міжнародних 
стандартів. 
Проведений аналіз демонструє, що правове забезпечення соціальної 
підтримки в умовах збройного конфлікту створює нормативну основу для 
продовження та адаптації механізмів соціальних виплат, спрямованих на захист 
доходів громадян, підтримку внутрішньо -переміщених осіб та забезпечення 
доступності пенсій і інших соціальних допомог навіть за умов обмеженого 
функціонування установ соціального захисту. Корпоративна соціальна 
відповідальність в Україні залишається добровільною, проте її розвиток створює 
додаткові можливості для соціальної підтримки населення. Незважаючи на 
відсутність окремого закону, що зобов’язує бізнес здійснювати КСВ, національні 
та міжнародні стандарти (ISO 26000, принципи ESG, CSRD) формують практичні 
механізми залучення корпоративних ресурсів до надання допомоги 
постраждалим, підтримки внутрішньо -переміщених осіб та реалізації соціально- 
орієнтованих програм. 
           Отже, система нормативно-правового забезпечення соціальної підтримки в 
Україні в умовах війни та криз є комплексною та багаторівневою, поєднуючи 
державні програми соціальних виплат, спеціальні правові механізми гуманітарної 
та благодійної допомоги, а також добровільні корпоративні ініціативи. Такий 
підхід забезпечує гнучкість реагування на соціальні потреби населення та 
інтеграцію різних джерел підтримки, що є критично важливим для забезпечення 
соціальної стійкості та адаптації суспільства в умовах надзвичайних викликів. 
 
 
1.3. Світові моделі соціальної підтримки в умовах збройних конфліктів: 
досвід партнерства держави, бізнесу та соціальних служб 
 
В умовах  війни, з масштабами та інтенсивністю якої Україна стикається 
вперше у своїй історії, особливої наукової та практичної цінності набуває 
25 
 
дослідження досвіду країн, що вже переживали збройні конфлікти та сформували 
інституціоналізовані стратегії соціальної підтримки населення, зокрема через 
механізми корпоративної соціальної відповідальності як елемент партнерства 
держави, бізнесу та соціальних служб. 
Соціальна підтримка населення в умовах збройних конфліктів формується 
як складна багаторівнева система взаємодії державних інституцій, приватного 
сектору та соціальних (у тому числі недержавних і волонтерських) служб. У 
сучасних державах, що мають досвід реагування на тривалі або інтенсивні 
безпекові загрози, така система ґрунтується саме на інституціоналізованому 
партнерстві, яке забезпечує координацію ресурсів, відповідальності та функцій 
між різними секторами. 
Держава в умовах збройного конфлікту виконує ключову 
системоутворюючу функцію, виступаючи центральним координатором соціальної 
підтримки цивільного населення. Саме державні органи формують нормативно-
правову базу реагування, визначають рівні надзвичайної ситуації, запроваджують 
спеціальні режими управління та забезпечують легітимність усіх заходів 
допомоги. Центральна координація передбачає створення або активацію 
спеціалізованих органів і штабів цивільного захисту, які відповідають за 
стратегічне планування, оперативне управління та інформаційне забезпечення 
населення. У рамках цієї функції держава визначає так звані «точки входу» для 
інших учасників партнерства — бізнесу та соціальних служб. Це можуть бути 
спеціальні координаційні центри, урядові платформи, офіційні запити на ресурси, 
меморандуми про співпрацю або стандартизовані процедури залучення 
приватного сектору. Таким чином, держава не лише акумулює інформацію про 
потреби населення, але й здійснює її трансляцію до партнерів, запобігаючи 
фрагментації допомоги та дублюванню зусиль. 
Важливою складовою державної координації є система оповіщення та 
комунікації з населенням, яка в умовах збройного конфлікту набуває критичного 
значення. Через офіційні канали держава забезпечує поширення достовірної 
інформації, інструкцій з безпеки, порядку отримання соціальної допомоги та 
доступу до соціальних послуг, що формує базу довіри до всієї системи підтримки. 
26 
 
Соціальні служби, як державні, так і недержавні, становлять операційне 
ядро системи соціальної підтримки в умовах збройних конфліктів. Їхня роль 
полягає у безпосередній роботі з постраждалими групами населення, 
ідентифікації індивідуальних та колективних потреб, а також у наданні 
конкретних соціальних послуг [56]. 
У розвинених моделях реагування соціальні служби інтегруються в єдину 
національну систему кризового управління. Це означає, що їхня діяльність не є 
автономною або стихійною, а підпорядковується загальній логіці державного 
реагування. До функцій соціальних служб належать організація тимчасового 
житла, надання гуманітарної допомоги, психосоціальна підтримка, робота з 
внутрішньо переміщеними особами, сім’ями загиблих і поранених, дітьми, 
людьми похилого віку та іншими вразливими категоріями. 
Особливе значення має масовий характер соціальної допомоги в умовах 
війни. Соціальні служби повинні бути здатними працювати не лише з 
індивідуальними кейсами, а й із великими групами населення, застосовуючи 
стандартизовані процедури реєстрації, оцінки потреб і надання послуг. Саме тому 
в багатьох країнах соціальні служби тісно співпрацюють із волонтерськими та 
благодійними організаціями, які доповнюють державні спроможності та 
забезпечують гнучкість реагування. 
Приватний сектор у системі соціальної підтримки в умовах збройних 
конфліктів відіграє дедалі важливішу роль. Бізнес володіє ресурсами, які держава 
та соціальні служби часто не можуть мобілізувати достатньо швидко: 
логістичними мережами, транспортом, складськими потужностями, фінансовими 
резервами, технологічними рішеннями та управлінською експертизою. 
У межах публічно-приватного партнерства бізнес може бути залучений 
двома основними шляхами. Перший — через формалізовані державні механізми 
координації, коли підприємства взаємодіють з урядовими структурами на основі 
офіційних запитів, контрактів або кризових координаційних центрів. Другий шлях 
— через власні ініціативи корпоративної соціальної відповідальності, благодійні 
фонди та прямі програми підтримки постраждалих громад або працівників. 
Ефективність участі бізнесу значною мірою залежить від наявності 
інституціоналізованих каналів взаємодії з державою. За відсутності таких каналів 
27 
 
допомога приватного сектору може мати хаотичний характер і не відповідати 
реальним потребам населення. Натомість чітко визначені механізми партнерства 
дозволяють інтегрувати ресурси бізнесу в загальну систему соціальної підтримки, 
забезпечуючи прозорість, підзвітність і цільове використання ресурсів [56]. 
Окреме місце в моделі соціальної підтримки посідають волонтерські та 
неприбуткові організації. Вони часто виконують функцію «мосту» між 
державними інституціями, бізнесом і безпосередньо постраждалим населенням. 
Завдяки гнучкості, близькості до громад та високому рівню довіри з боку 
населення такі організації здатні швидко реагувати на локальні потреби, які не 
завжди встигають бути зафіксовані на центральному рівні. 
У сучасних моделях реагування діяльність волонтерських організацій дедалі 
частіше інтегрується в офіційні державні плани. Держава та бізнес можуть 
виступати фінансовими та матеріальними донорами, тоді як неприбутковий 
сектор забезпечує практичну реалізацію програм допомоги. Така взаємодія 
дозволяє поєднати масштаб державних ресурсів із гнучкістю та адаптивністю 
громадянського суспільства. Фундаментальним елементом системи соціальної 
підтримки в умовах збройних конфліктів є фінансові механізми, що забезпечують 
базову соціальну захищеність населення. Йдеться про державні системи 
соціального страхування, прямі грошові виплати, компенсації втрати доходу, 
пільги для мобілізованих осіб, переселенців і членів їхніх сімей. 
У кризових умовах держава, як правило, адаптує або спрощує процедури 
доступу до таких виплат, запроваджуючи прискорені або автоматизовані 
механізми. Ці фінансові інструменти не лише виконують функцію матеріальної 
підтримки, але й відіграють стабілізуючу роль, зменшуючи соціальну напругу та 
запобігаючи маргіналізації вразливих груп. Ефективність фінансових механізмів 
значною мірою залежить від їхньої інтеграції з роботою соціальних служб і 
волонтерських організацій. Саме через таку інтеграцію забезпечується адресність 
допомоги та її відповідність реальним потребам постраждалого населення. 
Державна координація цивільного захисту та локальної соціальної 
підтримки в умовах збройного конфлікту (досвід Ізраїлю). У системі соціальної 
28 
 
підтримки населення Ізраїлю в умовах збройного конфлікту центральну роль 
відіграє державний механізм цивільного захисту, який функціонує на основі чітко 
визначеної вертикалі управління та координації. Ключовим інституційним 
елементом цієї системи є Командування тилу Армії оборони Ізраїлю (Home Front 
Command), яке відповідальне за підготовку цивільного населення до 
надзвичайних ситуацій, організацію оповіщення, координацію дій органів 
місцевої влади та взаємодію з іншими державними структурами [61]. 
Діяльність Командування тилу охоплює розроблення та поширення 
офіційних інструкцій для населення, управління системами раннього 
попередження, а також організацію оперативних заходів цивільного захисту під 
час ескалації бойових дій. У межах цієї моделі муніципальні органи влади діють у 
тісній координації з центральними структурами, забезпечуючи адаптацію 
загальнодержавних рішень до локальних умов і потреб населення. 
Приватний сектор залучається до реалізації заходів цивільного захисту 
відповідно до визначених державою процедур. Його участь передбачає надання 
матеріально-технічних ресурсів, логістичної підтримки, інфраструктурних 
можливостей та технологічних рішень, необхідних для функціонування систем 
оповіщення, тимчасового розміщення населення та забезпечення базових потреб у 
кризових умовах. Така взаємодія здійснюється в межах загальної системи 
державного управління, що мінімізує ризики неузгоджених дій і забезпечує 
узгодженість між різними секторами. 
Сильними сторонами даної моделі є високий рівень централізації 
управління, чітке розмежування повноважень між національним і місцевим 
рівнями та наявність сталих процедур реагування. Водночас ефективність системи 
значною мірою залежить від постійного оновлення координаційних механізмів і 
підтримання здатності інтегрувати значну кількість залучених суб’єктів у межах 
єдиної управлінської логіки [61]. 
Соціальна та психосоціальна підтримка населення в умовах воєнної травми 
(досвід Ізраїлю). Соціальна та психосоціальна підтримка населення в Ізраїлі в 
умовах збройного конфлікту реалізується через систему державних соціальних 
29 
 
служб, діяльність яких координується Міністерством соціального захисту. 
Основною метою цієї системи є надання допомоги особам і групам, які зазнали 
безпосереднього або опосередкованого впливу воєнних дій, з урахуванням 
довготривалих соціальних і психологічних наслідків конфлікту. 
Державна політика у цій сфері передбачає організацію мережі центрів 
соціальної та психологічної допомоги, розгортання мобільних груп фахівців, а 
також підготовку методичних рекомендацій для роботи з різними категоріями 
постраждалого населення. Особлива увага приділяється роботі з дітьми, особами 
похилого віку, сім’ями загиблих і поранених, а також з особами, які зазнали 
вимушеного переміщення. Соціальні служби виконують функції первинної оцінки 
потреб, надання психологічної підтримки, соціального супроводу та координації 
доступу до інших форм допомоги, включно з фінансовими виплатами та 
медичними послугами. Діяльність соціальних працівників базується на 
стандартизованих протоколах, що дозволяє забезпечити системність і 
відтворюваність заходів підтримки в умовах масового запиту на допомогу. 
Приватний сектор у межах даної моделі бере участь у фінансуванні програм 
соціальної та психологічної реабілітації, підтримці корпоративних фондів 
допомоги, а також у реалізації заходів соціальної адаптації та працевлаштування 
постраждалих осіб. Взаємодія бізнесу з державними соціальними структурами 
здійснюється в межах визначених нормативних рамок і спрямована на 
доповнення державних ресурсів без порушення загальної логіки соціальної 
політики [65]. 
Загалом, ізраїльська модель соціальної та психосоціальної підтримки в 
умовах збройного конфлікту характеризується високим рівнем 
інституціоналізації, чітким розподілом функцій між державними структурами та 
залученими партнерами, а також орієнтацією на довгострокове подолання 
наслідків воєнної травми для суспільства. 
Фінансові та соціально-страхові механізми підтримки населення в умовах 
збройного конфлікту (досвід Ізраїлю). Фінансова підтримка населення в умовах 
збройного конфлікту в Ізраїлі реалізується через систему державного соціального 
30 
 
страхування, ключовим інституційним елементом якої є Національний інститут 
страхування (Bituach Leumi). Діяльність цієї установи спрямована на забезпечення 
соціальної захищеності громадян шляхом адміністрування обов’язкових 
страхових програм, виплат соціальної допомоги та компенсацій у разі втрати 
доходу або працездатності, зумовлених воєнними діями [67]. 
У період ескалації збройного конфлікту держава адаптує чинні механізми 
соціального страхування до кризових умов, зокрема шляхом спрощення процедур 
подання заяв, прискорення ухвалення рішень щодо нарахування виплат і 
запровадження спеціальних режимів підтримки для окремих категорій населення. 
До таких категорій належать мобілізовані особи, внутрішньо переміщені особи, 
члени сімей загиблих і поранених, а також громадяни, які втратили джерела 
доходу внаслідок безпекової ситуації. 
Соціально-страхові виплати виконують стабілізаційну функцію в системі 
соціальної підтримки, забезпечуючи базовий рівень матеріальної безпеки та 
зменшуючи ризики соціальної дезадаптації. Важливим аспектом цієї моделі є 
інституційна інтеграція фінансових механізмів із діяльністю соціальних служб, 
що дозволяє поєднувати грошову допомогу з соціальним супроводом і 
психосоціальною підтримкою. 
У межах цієї системи приватний сектор відіграє допоміжну роль, 
зосереджуючись переважно на доповненні державних програм через корпоративні 
фонди соціальної підтримки, добровільні виплати працівникам і участь у 
програмах відновлення економічної активності постраждалих груп. Така участь 
відбувається в межах чинного законодавства та не замінює державних соціально-
страхових зобов’язань. 
Загалом, ізраїльська модель фінансової соціальної підтримки в умовах 
збройного конфлікту характеризується високим рівнем формалізації, стабільністю 
інституцій та здатністю до адаптації в кризових умовах, що забезпечує 
безперервність соціального захисту населення [67]. 
Інституціоналізована модель масової соціальної допомоги та соціальних 
послуг у кризових умовах (досвід США).У Сполучених Штатах Америки система 
31 
 
соціальної підтримки населення в умовах масштабних кризових ситуацій, 
включно з наслідками збройних конфліктів і безпекових загроз, функціонує в 
межах Національної системи реагування на надзвичайні ситуації. Одним із її 
ключових компонентів є механізм Emergency Support Function №6 (ESF-6), який 
відповідає за координацію масової соціальної допомоги, тимчасового розміщення 
та надання соціальних послуг постраждалому населенню [60]. 
Механізм ESF-6 передбачає чіткий розподіл функцій між федеральними 
органами влади, органами влади штатів, місцевими адміністраціями, а також 
залученими недержавними та приватними суб’єктами. Федеральний рівень 
забезпечує загальну координацію, нормативне регулювання та мобілізацію 
ресурсів, тоді як регіональний і місцевий рівні відповідають за безпосередню 
організацію соціальної допомоги з урахуванням локальних потреб і умов. 
Соціальні служби в межах цієї моделі виконують функції організації 
тимчасового житла, забезпечення базових потреб постраждалих, соціального 
супроводу та координації доступу до гуманітарних і соціальних програм. Їхня 
діяльність здійснюється у взаємодії з великими недержавними організаціями, 
зокрема гуманітарного профілю, що дозволяє забезпечити масштабність і 
безперервність допомоги в умовах значного навантаження на систему. 
Приватний сектор залучається до реалізації заходів у межах ESF-6 шляхом 
надання матеріальних ресурсів, логістичних послуг, інфраструктурних 
можливостей та фінансової підтримки. Його участь має інституційно закріплений 
характер і координується через федеральні механізми взаємодії з бізнесом, що 
дозволяє інтегрувати приватні ресурси в загальну систему реагування без 
порушення принципів державного управління. Модель ESF-6 характеризується 
високим рівнем стандартизації, міжсекторальної координації та правового 
регулювання. Це забезпечує можливість масштабування соціальної допомоги в 
умовах криз, мінімізує дублювання функцій і сприяє ефективному використанню 
ресурсів держави, бізнесу та соціальних служб [60]. 
Аналіз зарубіжного досвіду дозволяє виокремити низку уніфікованих 
сценаріїв соціальної підтримки населення, які відтворюються в різних 
32 
 
національних контекстах і реалізуються через формалізовані механізми взаємодії 
держави, соціальних служб та приватного сектору. Ці сценарії відображають 
типові соціальні виклики, що виникають унаслідок збройних конфліктів, а також 
інституційні підходи до їх подолання на основі напрацьованих процедур і 
нормативно закріплених моделей реагування. 
1. Сценарій масової евакуації та організації тимчасового житла. Перший 
уніфікований сценарій пов’язаний із необхідністю масової евакуації цивільного 
населення та забезпечення тимчасового житла в умовах безпекової загрози. У 
межах цього сценарію держава здійснює оголошення відповідного рівня 
надзвичайної ситуації та активує спеціалізовані координаційні структури, 
відповідальні за цивільний захист і соціальну підтримку населення. У США такі 
функції реалізуються в межах механізму Emergency Support Function №6, тоді як в 
Ізраїлі відповідальність покладається на Командування тилу та муніципальні 
органи влади. 
Соціальні служби в даному сценарії забезпечують організацію приймальних 
пунктів, реєстрацію евакуйованих осіб, первинну оцінку потреб і надання 
допомоги вразливим групам населення. Приватний сектор залучається до процесу 
через надання житлових, транспортних і логістичних ресурсів, що дозволяє 
оперативно розширити спроможності державної системи. Взаємодія бізнесу з 
органами влади здійснюється в межах офіційно визначених координаційних 
механізмів, що забезпечує узгодженість дій та цільове використання ресурсів. 
2. Сценарій масової психологічної травми та соціальної реінтеграції. 
Другий уніфікований сценарій стосується подолання наслідків масової 
психологічної травми, спричиненої збройним конфліктом, та забезпечення 
соціальної реінтеграції постраждалого населення. У межах цього сценарію 
держава формує та реалізує програми психосоціальної підтримки, фінансує 
діяльність спеціалізованих центрів і розробляє методичні рекомендації для роботи 
з різними категоріями населення. В Ізраїлі такі заходи координуються 
Міністерством соціального захисту, яке забезпечує нормативну та організаційну 
основу відповідних програм. 
33 
 
Соціальні служби виконують функції безпосереднього надання 
психологічної допомоги, соціального супроводу та реалізації спеціалізованих 
програм для дітей, осіб похилого віку та інших уразливих груп. Приватний сектор 
долучається до цього процесу шляхом фінансування програм реабілітації, участі в 
партнерських проєктах із державними структурами та впровадження 
корпоративних політик соціальної підтримки, спрямованих на збереження 
зайнятості та соціальної стабільності. 
3. Сценарій переміщення населення за кордон та міжнародної гуманітарної 
взаємодії. Третій уніфікований сценарій охоплює ситуації масового переміщення 
населення за межі держави та потребу в міжнародній координації соціальної 
підтримки. У цьому контексті Сполучені Штати Америки виступають як 
державний суб’єкт, який через уповноважені органи забезпечує фінансування 
гуманітарних програм, координацію медичної та соціальної допомоги в пунктах 
прийому переміщених осіб, а також залучення приватного сектору до 
логістичного забезпечення. 
Ізраїль у межах цього сценарію застосовує національні механізми 
соціального захисту, зокрема системи соціального страхування та соціальних 
сервісів, забезпечуючи реєстрацію та підтримку осіб, які переміщуються або 
повертаються. Одночасно здійснюється координація з міжнародними 
організаціями, що дозволяє узгоджувати національні заходи соціальної підтримки 
з міжнародними гуманітарними програмами. 
Досліджений зарубіжний досвід свідчить, що для України цінним є 
інституціоналізоване поєднання державної координації, діяльності соціальних 
служб та участі бізнесу в системі соціальної підтримки населення в умовах 
збройного конфлікту. Особливе значення має формалізація механізмів залучення 
приватного сектору та інтеграція корпоративної соціальної відповідальності в 
державну політику соціального захисту, що забезпечує узгодженість дій і 
ефективне використання ресурсів. Запровадження стандартизованих процедур 
масової соціальної допомоги та фінансової підтримки дозволяє підвищити 
стійкість соціальної системи та зменшити довгострокові соціальні наслідки війни 
для населення. 
  
34 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ В 
УКРАЇНІ ТА ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ І БІЗНЕСУ  
(2022–2025 рр.) 
 
2.1. Соціально-демографічні групи населення, що зазнали вразливості 
внаслідок збройного конфлікту та їх потреби у підтримці 
 
Повномасштабна війна, що триває в Україні близько чотирьох років, 
зумовила формування нових категорій населення, які потребують соціальної 
підтримки, а також суттєве зростання чисельності соціально вразливих верств. У 
зв’язку з цим нагальною науково-практичною необхідністю є дослідження та 
оцінка потенційного обсягу осіб в Україні, котрі потребують соціальної 
підтримки. 
У цьому контексті однією з найбільш чисельних і соціально вразливих груп 
населення є внутрішньо переміщені особи та переміщені сім’ї, формування яких 
стало прямим наслідком тривалих бойових дій на території України. За 
офіційними оцінками, у 2025 році в Україні проживало близько 3,7 млн. 
внутрішньо-переміщених осіб, значна частка яких перебуває у стані тривалої 
вимушеної міграції та не має можливості повернутися до місць попереднього 
проживання через руйнування житла, небезпеку або відсутність базової 
інфраструктури [69]. Втрата житлових, трудових і соціальних ресурсів призвела 
до того, що внутрішньо переміщені особи демонструють високий рівень 
залежності від державної, соціальної та гуманітарної допомоги, що обумовлює 
їхні комплексні та довготривалі потреби у забезпеченні житлом, продовольством, 
грошовою підтримкою на прожиток, доступі до медичних і психосоціальних 
послуг, а також у заходах, спрямованих на соціальну інтеграцію та відновлення 
економічної самостійності. 
У структурі соціально-вразливих груп населення категорія дітей та молоді є 
однією з пріоритетних для дослідження через значний вплив повномасштабної 
35 
 
війни на їх фізичне, психосоціальне та освітнє становище. За даними 
гуманітарних планів реагування, дитяче населення, особливо діти віком до 18 
років, належить до категорії найбільш уразливих і потребує спеціалізованих 
послуг для забезпечення їхніх базових прав і потреб, включно з освітою, 
психологічною підтримкою та соціальною підтримкою сімей із дітьми [41].  
Експертні оцінки ООН та партнерських організацій свідчать про те, що значна 
частина українських дітей постраждала безпосередньо або опосередковано від 
бойових дій: руйнування навчальних закладів обмежує можливості здобуття 
освіти, і на кінець 2025 року понад 340 закладів освіти були пошкоджені або 
знищені, що суттєво порушує доступ дітей до якісної освіти та нормального 
навчального середовища [41]. Дані досліджень також підкреслюють, що 
економічні наслідки війни призвели до зростання рівня бідності серед сімей з 
дітьми: за оцінками Дитячого фонду ООН та українських соціально-економічних 
обстежень, рівень бідності в сім’ях із дітьми був вищий порівняно із сім’ями без 
дітей (47,3 % проти 34,3 % у 2019 році), і майже половина дітей, що проживають у 
стані бідності, не отримують жодної соціальної допомоги [58]. У результаті таких 
комплексних впливів діти та молодь стикаються з критичними потребами у 
безпечному доступі до освіти, психосоціальній підтримці, профілактиці та лікуванні 
психологічних розладів, а також у системній соціальній підтримці сімей із дітьми, 
що вимагає посиленої державної, громадської та міжнародної реакції [58]. 
Категорія молодих жінок та самотніх матерів в Україні є однією з найбільш 
чисельних і соціально-вразливих верств населення, які зазнали системного та 
непропорційного впливу повномасштабної війни. За наявними оцінками 
міжнародних організацій, понад 6,7 млн. жінок в Україні потребують 
гуманітарної допомоги, що свідчить про масштабний характер гуманітарної кризи 
саме серед жіночої частини населення та про необхідність цільових заходів 
соціальної підтримки, орієнтованих на їхні специфічні потреби. Значна частина 
цієї категорії зазнала вимушеного внутрішнього переміщення: приблизно 1 869 
000 жінок є внутрішньо переміщеними особами всередині України, що зумовлює 
36 
 
втрату житла, соціальних зв’язків, стабільних джерел доходу та доступу до 
базових соціальних послуг [68]. 
Демографічна структура гуманітарних потреб в Україні також має 
виражений гендерний характер, оскільки жінки становлять близько 56% осіб, які 
потребують гуманітарної допомоги, що підкреслює їхню кількісну перевагу серед 
отримувачів соціальної та гуманітарної підтримки. Така ситуація значною мірою 
обумовлена тим, що саме жінки частіше залишаються відповідальними за догляд 
за дітьми, людьми похилого віку та іншими утриманцями, поєднуючи ці 
обов’язки з необхідністю адаптації до нових умов проживання та пошуку джерел 
існування в умовах економічної стагнації. Особливої соціальної вразливості 
зазнають молоді жінки та самотні матері, які в умовах війни часто виступають 
єдиними годувальницями домогосподарств і водночас стикаються з обмеженими 
можливостями працевлаштування та доступу до послуг догляду за дітьми [69]. 
Окремим чинником посилення соціальної вразливості жінок в Україні є 
зростання ризиків гендерно-зумовленого насильства, включно з домашнім 
насильством та іншими формами насильницької поведінки, що посилюються в 
умовах соціальної нестабільності, економічного стресу та вимушеного 
переміщення. Одночасно з цим війна суттєво обмежила доступ жінок до 
медичних послуг, зокрема до послуг у сфері репродуктивного здоров’я, 
психологічної допомоги та профілактики і лікування психічних розладів, що має 
довгострокові негативні наслідки як для фізичного, так і для психічного здоров’я 
жіночого населення [68].  
Категорія людей похилого віку в Україні, зокрема особи віком 65 років і 
старше, є однією з найбільш соціально-вразливих груп населення, які зазнають 
значного негативного впливу повномасштабної війни та пов’язаних із нею 
гуманітарних криз. За даними Державної служби статистики України та ООН, на 
початок 2025 року в Україні проживало понад 8,3 млн. осіб віком 65 років і 
старше, що становить приблизно 18,5 % населення країни, і ця група має 
підвищений ризик соціальної та медичної вразливості в умовах бойових дій та 
економічної нестабільності [59].  
37 
 
Війна значно ускладнила доступ людей похилого віку до медичних послуг, 
включно з регулярним медичним супроводом при хронічних захворюваннях, 
необхідністю прийому життєво важливих ліків, а також до системи охорони 
здоров’я в цілому через руйнування медичної інфраструктури та обмеженість 
транспортної доступності. Крім того, соціальні служби, які зазвичай підтримують 
самостійне проживання людей похилого віку, опинилися в умовах значного 
перевантаження, що суттєво знижує ефективність надання соціальної допомоги, 
особливо для тих, хто мешкає у віддалених або тимчасово окупованих територіях [59].  
Особливої уваги потребує доступ людей похилого віку до життєво- 
необхідних товарів, продовольства та енергоносіїв, включно з опаленням та 
утриманням житла в зимовий період, коли через руйнування інфраструктури та 
дефіцит ресурсів ризик для їхнього здоров’я та життя значно зростає. Дані 
гуманітарних оцінок свідчать, що понад 1,5 млн. осіб похилого віку потребують 
негайної підтримки в сфері забезпечення продуктами харчування, ліками та 
базовими соціальними послугами, що підкреслює нагальність цільових заходів 
державної та міжнародної допомоги [59].  
Особи з інвалідністю є однією з найбільш соціально-вразливих груп 
населення, яка потребує спеціалізованих форм підтримки у зв’язку з обмеженим 
доступом до базових послуг, зруйнованою інфраструктурою та високими 
ризиками для здоров’я й життя в умовах війни. За даними Міністерства соціальної 
політики України та гуманітарних оцінок ООН, на початок 2025 року в Україні 
зареєстровано понад 2,7 млн. осіб з інвалідністю, що становить приблизно 6 % 
населення країни, із яких значна частка потребує постійної соціальної та медичної 
підтримки [73].  
Війна суттєво ускладнила доступ осіб з інвалідністю до медичних послуг, 
включно з регулярним лікуванням, реабілітацією, отриманням медикаментів та 
адаптованого медичного обладнання. Крім того, соціальні служби, які 
забезпечують підтримку осіб з інвалідністю в їхньому самостійному проживанні, 
були частково паралізовані через руйнування інфраструктури, обмежені ресурси 
та тимчасову окупацію деяких територій [73].  
38 
 
Окремою проблемою є доступність мобільності та технічних засобів, таких як 
ортопедичні пристрої, засоби пересування та спеціальні допоміжні технології, які 
необхідні для повсякденного функціонування осіб з інвалідністю. В умовах війни 
частина цих ресурсів недоступна, що збільшує соціальну ізоляцію та ризики для 
здоров’я цієї категорії населення. Крім того, війна підсилює психологічну та 
економічну вразливість осіб з інвалідністю, які часто залежать від допомоги родини або 
соціальних служб, і потребують комплексного підходу для забезпечення рівного 
доступу до медичних, соціальних і реабілітаційних послуг [73].  
Категорія сімей з дітьми у складних життєвих обставинах в Україні 
характеризується високим рівнем соціальної та економічної вразливості. За 
даними соціальних служб України, до 38 % домогосподарств з дітьми 
перебувають за межею бідності, що становить приблизно 1,5–1,7 млн. сімей у 
країні, включно з сім’ями, які втратили джерела доходу через війну, внутрішньо 
переміщені та постраждалі від руйнувань інфраструктури [71].  
Сім’ї з дітьми, що опинилися у складних життєвих обставинах, зазнають 
обмежень у доступі до базових соціальних послуг, включно з медичним 
обслуговуванням, освітою та забезпеченням харчуванням і одягом. Дані 
гуманітарних оцінок свідчать, що значна частина таких сімей залежить від 
натуральної підтримки, а соціальний супровід і допомога у доступі до державних 
та громадських послуг є недостатніми для задоволення базових потреб. 
Економічна уразливість цієї категорії проявляється також у обмежених 
можливостях для інтеграції в ринок праці, що підсилює цикл бідності та знижує 
економічну стійкість домогосподарств. Соціальні та економічні показники 
підтверджують, що сім’ї з дітьми у складних життєвих обставинах потребують 
систематичного моніторингу та оцінки їхніх потреб для цільового розподілу 
соціальних ресурсів і гуманітарної підтримки [74].  
Загалом, станом на 2025 рік гуманітарна ситуація в Україні залишається 
критичною. За даними Ukraine Humanitarian Needs and Response Plan 2025 
(HNRP), приблизно 12,7  млн. осіб потребують гуманітарної допомоги, що 
становить близько однієї третини населення країни [76].  
39 
 
Таким чином, масштаби гуманітарних потреб в Україні охоплюють 
мільйони людей різних вікових та соціальних категорій і вимагають 
багаторівневої та комплексної відповіді державних, громадських та міжнародних 
організацій, що включає одночасне задоволення базових фізіологічних потреб, 
медичної та психосоціальної підтримки, житлових потреб, заходів захисту та 
економічної підтримки населення. 
 
 
2.2. Аналіз форм та результатів співпраці бізнесу і соціальної сфери 
 
Війна зумовила зміну пріоритетів у напрямах реалізації корпоративної 
соціальної відповідальності в Україні, що актуалізує необхідність аналізу 
найкращих практик КСВ упродовж 2022–2025 рр. з метою виявлення 
превалюючих тенденцій їх розвитку. Дослідження матеріалів платформи CSR 
Ukraine, а також корпоративних нефінансових звітів великих і середніх 
підприємств за 2022–2025 рр. засвідчує зміну домінуючої моделі КСВ у бік її 
стратегічної інституціоналізації та адаптації до умов тривалої соціально-
економічної кризи. 
Так, у звітах українських компаній простежується концентрація КСВ-
діяльності на напрямах, безпосередньо пов’язаних із наслідками воєнних дій. 
Значна частина підприємств у 2022–2023 рр. задекларувала підтримку 
обороноздатності держави як пріоритетний напрям соціальної відповідальності. 
За даними кейсів, представлених на платформі CSR Ukraine, така підтримка 
реалізовувалася через фінансування закупівель обладнання, транспортних засобів, 
засобів зв’язку та захисту, а також через довгострокові партнерства з 
благодійними фондами та волонтерськими організаціями. У звітності низки 
компаній ці витрати були інтегровані до бюджетів КСВ, а не відображалися як 
разові благодійні пожертви [51]. 
Окремим напрямом КСВ стала системна підтримка внутрішньо- 
переміщених осіб. Аналіз корпоративних практик показує, що підприємства 
40 
 
впроваджували програми працевлаштування ВПО, забезпечували житлом або 
компенсацією оренди, організовували перекваліфікацію та психологічну 
підтримку. Наприклад, у кейсах, опублікованих CSR Ukraine, зафіксовано 
практики адаптації HR-політик до потреб переміщених працівників, зокрема 
спрощення процедур найму та гнучкі формати зайнятості. Такі ініціативи свідчать 
про розширення соціальної відповідальності у площину управління людським 
капіталом. 
Важливе місце у звітах КСВ за досліджуваний період посідає соціальний 
захист працівників. У 2022–2024 рр. компанії зосереджувалися на питаннях 
фізичної безпеки, збереження робочих місць, виплат заробітної плати в умовах 
простою, а також підтримки мобілізованих працівників і членів їхніх родин. У 
низці кейсів CSR Ukraine зазначено впровадження внутрішніх корпоративних 
фондів допомоги, програм медичного страхування та психологічної реабілітації. 
Це дозволяє трактувати КСВ як інструмент забезпечення організаційної стійкості 
в кризових умовах [51]. 
Варто зазначити, що за даний період у звітності підприємств фіксується 
поступове повернення уваги до екологічної складової КСВ, проте з урахуванням 
воєнного контексту. Компанії декларують заходи з енергоефективності, 
зменшення споживання ресурсів, управління відходами та підготовки до 
післявоєнного відновлення інфраструктури. У матеріалах CSR Ukraine наведено 
приклади інтеграції екологічних ініціатив у програми сталого розвитку громад, 
що зазнали руйнувань, зокрема через підтримку проєктів з відновлення 
соціальних об’єктів. Окремої уваги заслуговує еволюція звітності у сфері КСВ. У 
досліджуваний період зростає кількість компаній, які структурують нефінансову 
звітність відповідно до принципів ESG та цілей сталого розвитку. У звітах чіткіше 
окреслюються показники соціального впливу, цільові групи та результати 
реалізованих програм. За матеріалами CSR Ukraine, для частини компаній така 
звітність стала інструментом комунікації з міжнародними партнерами та 
донорами, що підвищує значення прозорості та вимірюваності КСВ-ініціатив [51]. 
41 
 
Таким чином, аналіз практик корпоративної соціальної відповідальності в 
Україні у 2022–2025 рр. демонструє зміщення акцентів від фрагментарних 
соціальних ініціатив до комплексних програм, інтегрованих у корпоративні 
стратегії та системи управління. Наведені приклади з корпоративних звітів і 
матеріалів CSR Ukraine підтверджують, що КСВ у воєнний період набуває 
прикладного, управлінського та адаптивного характеру, що створює підґрунтя для 
подальших емпіричних досліджень її ефективності та довгострокового впливу. 
Найкращі практики КСВ в Україні за зазначений період представлені у таблиці 
2.1.* 
Таблиця 2.1. 
Практики КСВ в Україні за 2022-2025 рр. 
Компанія Соціальна / гуманітарна активність 
Від 2022 року — понад 90 млн грн на підтримку ЗСУ та постраждалих; 
ініціативи «Light for Life» (світловідбиваючі браслети для школярів), 
Farmak            
«Safe Education» (облаштування бомбосховищ у школах), медична та 
вітамінна допомога дітям, постраждалим від війни.                                     
Гуманітарний проєкт Common Help UA — допомога ВПО, 
Astarta Holding     постраждалим, соціальним та медичним установам; підтримка ЗСУ: 
техніка, транспорт, медикаменти, продукти; допомога переселенцям 
Через EPAM Ukraine Assistance Fund — гуманітарна допомога, 
EPAM Україна волонтерство співробітників, підтримка медичних потреб і соцгруп, 
допомога дітям, постраждалим від війни. 
Фундація Течія: допомога медичним закладам, реабілітаційним 
TECHIIA 
центрам, дитячим закладам; благодійні марафони та екстрена допомога. 
Соціальне партнерство з громадами: фінансування інфраструктури, 
DTEK / DTEK 
медичних закладів, шкіл, дитсадків; підтримка працівників і громад у 
Oil&Gas 
регіонах видобутку 
Підтримка локальної громади: ІТ‑школа, освітні ініціативи, 
Econia волонтерські проєкти; благодійність для дітей та родин, допомога 
медичним закладам; підтримка соціальних, культурних, спортивних, 
освітніх ініціатив 
*Складено автором на підставі даних [37], [38], [39], [51]. 
 
Основними формами та напрямками КСВ бізнесу за означений період стали 
такі:  
 благодійність та корпоративна філантропія — фінансова чи 
матеріальна підтримка соціальних ініціатив, благодійних фондів, гуманітарних 
програм; 
42 
 
 корпоративне волонтерство, залучення працівників у волонтерську 
діяльність, благодійні програми, соціальне партнерство з громадами, НУО; 
 соціальні інвестиції — інвестування в соціальну інфраструктуру, 
підтримку вразливих груп, громадські проєкти, забезпечення робочих місць, 
соціальний захист працівників; 
 ESG-практики: екологічна відповідальність, етичне управління, 
прозорість, дотримання прав людини, сталий розвиток; 
 інтеграція допомоги в операційну діяльність.  
Розглянемо більше детально особливості кожного із зазначених вище 
напрямків. 
Благодійність та корпоративна філантропія залишаються базовими формами 
реалізації корпоративної соціальної відповідальності в Україні, однак у 2022–2025 
рр. їхній зміст і організаційні механізми зазнали суттєвих змін. Українські 
дослідження у сфері соціальної відповідальності бізнесу свідчать, що в умовах 
війни філантропічна діяльність підприємств набула більшої масштабності, 
регулярності та організаційної впорядкованості, що відображено у нефінансовій 
звітності та публічних КСВ-ініціативах [29]. 
Аналіз практик великих українських компаній демонструє, що 
благодійність у воєнний період реалізується через фінансову, матеріальну та 
організаційну підтримку соціально значущих напрямів. Зокрема, група 
«Метінвест» у своїх звітах КСВ за 2022–2024 рр. систематизувала благодійну 
діяльність у межах проєкту «Рятуємо життя», який акумулює ресурси для 
закупівлі медичного обладнання, автомобілів швидкої допомоги, засобів 
індивідуального захисту та гуманітарної допомоги для цивільного населення. 
Особливістю цього підходу є централізоване управління благодійними потоками 
та їх інтеграція у загальну систему корпоративного управління [13]. 
Подібну модель корпоративної філантропії застосовує енергетичний 
холдинг ДТЕК, який у період 2022–2025 рр. зосередив благодійні програми на 
підтримці критичної інфраструктури, постраждалих громад та працівників 
енергетичної галузі. У звітності компанії благодійність розглядається як 
43 
 
інструмент забезпечення соціальної стабільності регіонів присутності, зокрема 
через фінансування відновлення об’єктів соціальної інфраструктури, гуманітарні 
поставки та адресну допомогу громадам, що зазнали руйнувань [39]. 
У сфері логістики та роздрібної торгівлі прикладом системної 
корпоративної філантропії є компанія «Нова пошта», яка у звітах з КСВ фіксує 
комплексну підтримку благодійних і волонтерських ініціатив. Компанія 
забезпечувала безоплатну логістику гуманітарних вантажів, фінансувала проєкти 
з підтримки медичних закладів і внутрішньо переміщених осіб, а також 
створювала власні благодійні фонди для реалізації соціальних програм. Така 
діяльність виходить за межі разових пожертв і характеризується довгостроковим 
плануванням та вимірюванням соціального ефекту [38]. 
Аналіз корпоративної філантропії в Україні також фіксує зростання ролі 
партнерських форматів. Компанії дедалі частіше реалізують благодійні ініціативи 
у співпраці з неурядовими організаціями, місцевими органами влади та 
міжнародними фондами. Це дозволяє підвищити адресність допомоги, уникнути 
дублювання ресурсів і забезпечити кращу координацію соціальних програм. У 
звітах КСВ така взаємодія відображається як елемент управління стейкхолдерами. 
Таким чином, благодійність і корпоративна філантропія у сучасних умовах 
функціонують як структурований напрям КСВ, що характеризується 
інституціоналізацією, стратегічною спрямованістю та інтеграцією у корпоративні 
процеси. Приклади діяльності українських компаній свідчать про еволюцію цього 
напряму від фрагментарної фінансової підтримки до системної соціальної 
діяльності з чітко визначеними пріоритетами, інструментами реалізації та 
очікуваними соціальними результатами. 
Корпоративне волонтерство в Україні у 2022–2025 рр. сформувалося як 
самостійний і інституціоналізований напрям корпоративної соціальної 
відповідальності, що поєднує участь працівників у соціально значущій діяльності, 
реалізацію благодійних програм та розвиток партнерських відносин із 
територіальними громадами і неурядовими організаціями. Українські наукові 
дослідження визначають корпоративне волонтерство як форму соціальної 
44 
 
відповідальності бізнесу, за якої компанія створює організаційні, часові та 
ресурсні умови для добровільної участі персоналу у вирішенні суспільно 
важливих проблем [46]. 
Аналіз практик провідних українських компаній засвідчує, що у воєнний 
період корпоративне волонтерство набуло системного характеру та було 
інтегроване у внутрішні політики управління персоналом. Зокрема, у звітності ІТ-
компанії SoftServe корпоративне волонтерство оформлено у вигляді окремої 
програми, яка передбачає координацію волонтерських ініціатив працівників, 
надання оплачуваного часу для участі у волонтерській діяльності та фінансову 
підтримку соціальних проєктів, ініційованих співробітниками. У період 2022–
2024 рр. основна увага таких програм була зосереджена на підтримці 
гуманітарних ініціатив, цифровій допомозі громадським організаціям та освітніх 
проєктах для внутрішньо переміщених осіб [33]. 
У банківському секторі корпоративне волонтерство часто поєднується з 
програмами фінансової грамотності та соціального партнерства. Так, у КСВ-
звітності ПриватБанку зафіксовано реалізацію волонтерських програм за участю 
працівників, спрямованих на консультування населення, підтримку соціально 
вразливих груп і співпрацю з благодійними фондами. Такі ініціативи мають 
довгостроковий характер і реалізуються у партнерстві з громадськими 
організаціями, що дозволяє підвищити ефективність використання людського 
капіталу компанії у соціальній сфері [37]. 
Значний розвиток корпоративного волонтерства спостерігається у 
виробничих і торговельних компаніях, діяльність яких тісно пов’язана з 
місцевими громадами. У практиках компанії «Метінвест» волонтерська діяльність 
працівників поєднується з програмами соціального партнерства з громадами 
присутності, зокрема через участь у відновленні соціальної інфраструктури, 
організації гуманітарної допомоги та підтримки місцевих ініціатив. У звітності 
компанії корпоративне волонтерство розглядається як інструмент розвитку 
соціального капіталу та зміцнення довіри між бізнесом і громадою [13]. 
45 
 
Академічний аналіз матеріалів CSR Ukraine та корпоративних звітів 
дозволяє виокремити характерну рису сучасного корпоративного волонтерства в 
Україні — його тісний зв’язок із діяльністю неурядових організацій. Компанії 
дедалі частіше виступають не прямими виконавцями соціальних проєктів, а 
партнерами НУО, забезпечуючи фінансову, експертну або організаційну 
підтримку. Така модель соціального партнерства сприяє підвищенню адресності 
волонтерських програм і зменшенню транзакційних витрат при реалізації 
соціальних ініціатив [28]. 
У звітах за 2023–2025 рр. також фіксується інституціоналізація 
корпоративного волонтерства через створення внутрішніх координаторів, 
корпоративних платформ для обліку волонтерських годин та оцінювання 
соціального ефекту. Це свідчить про поступовий перехід від неформальної участі 
працівників у волонтерській діяльності до управлінської моделі, у межах якої 
волонтерство розглядається як складова розвитку людського капіталу та 
корпоративної культури. 
Отже, корпоративне волонтерство, соціальне партнерство з громадами та 
взаємодія з неурядовими організаціями у 2022–2025 рр. постають як 
структурований напрям корпоративної соціальної відповідальності в Україні. 
Його розвиток характеризується зростанням ролі працівників як активних 
суб’єктів соціальних змін, посиленням міжсекторальної співпраці та інтеграцією 
волонтерських практик у системи корпоративного управління, що 
підтверджується аналізом корпоративної та наукової звітності. 
Соціальні інвестиції у 2022–2025 рр. посіли провідне місце в системі 
корпоративної соціальної відповідальності українських підприємств, оскільки 
були спрямовані на довгострокове зміцнення соціальної інфраструктури, 
підтримку вразливих груп населення та забезпечення соціально-економічної 
стійкості громад у воєнний період. У наукових дослідженнях соціальні інвестиції 
трактуються як цільове спрямування фінансових, матеріальних і нематеріальних 
ресурсів бізнесу на створення або відновлення соціальних благ, що формують 
стабільне середовище функціонування підприємств і суспільства [32]. 
46 
 
Аналіз нефінансової звітності українських компаній свідчить, що у воєнних 
умовах соціальні інвестиції значною мірою зосереджувалися на підтримці 
соціальної інфраструктури в регіонах присутності. Зокрема, енергетичні та 
промислові підприємства інвестували ресурси у відновлення медичних закладів, 
освітніх установ, об’єктів житлово-комунального господарства та критичної 
інфраструктури. Група «Метінвест» у 2024–2025 рр. спрямувала на соціальні 
програми, включно з підтримкою громад та розвитку інфраструктури, майже 10 
млрд. грн.. До цих вкладень входять відновлення шкіл, дитячих садків, медичних 
закладів, будівництво укриттів, а також підтримка соціальних послуг для 
працівників і місцевих громад [13]. 
Окремий напрям соціальних інвестицій пов’язаний із підтримкою вразливих 
груп населення, насамперед внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та членів 
сімей мобілізованих працівників. Так, ТОВ «Нова пошта» у 2022–2023 рр. 
інвестувала понад 183,5 млн. грн.  у створення робочих місць у приймаючих 
громадах, фінансування програм навчання та адаптації працівників, а також на 
гуманітарну допомогу місцевим спільнотам. У корпоративних звітах компанії ці 
програми класифікуються як соціальні інвестиції, оскільки вони забезпечують 
довгострокові економічні та соціальні ефекти в регіонах діяльності [38]. 
Значну частину соціальних інвестицій становили вкладення у збереження 
зайнятості та соціальний захист працівників. У звітах промислових підприємств 
зазначається фінансування програм підтримки доходів, медичного страхування, 
психологічної допомоги та реабілітації працівників, постраждалих унаслідок 
бойових дій. Наприклад, у групі «Метінвест» витрати на соціальний захист 
персоналу в 2023 р. склали близько 1,2 млрд. грн., що включало компенсації 
мобілізованим працівникам, підтримку їхніх родин та програми професійного 
повернення після служби [13]. 
У фінансових звітах компанії «Київстар» за 2023 р. зазначено, що на 
медичне забезпечення та соціальні проєкти для вразливих категорій населення 
спрямовано близько 15 млн. грн., зокрема на закупівлю медичного обладнання 
для дитячих реанімацій у Львові. Такі приклади демонструють, що соціальні 
47 
 
інвестиції мають конкретну фінансову оцінку та системний характер, а не 
обмежуються разовими благодійними внесками [14]. 
Аналіз матеріалів CSR Ukraine та корпоративних звітів дозволяє 
виокремити характерну рису сучасних соціальних інвестицій — їх інтеграцію у 
довгострокові стратегії розвитку бізнесу та громад, партнерство з неурядовими 
організаціями і місцевими адміністраціями, а також чітку фінансову звітність. Це 
свідчить про перехід від фрагментарних форм КСВ до системної діяльності, де 
інвестиції вимірюються і плануються для досягнення конкретних соціально-
економічних результатів. 
Інтеграція допомоги в операційну діяльність розглядається в сучасній 
науковій літературі як стратегічний підхід у корпоративній соціальній 
відповідальності, коли бізнес використовує власні ключові активи, ресурси або 
логістичні можливості для задоволення соціальних та гуманітарних потреб. Такий 
підхід відрізняється від традиційної благодійності тим, що допомога стає 
частиною операційної моделі компанії та поєднується з її основною економічною 
діяльністю, що дозволяє збільшити ефективність соціальних програм і підвищити 
стійкість бізнесу та громад. 
В українських умовах, особливо після початку повномасштабної війни, 
практика інтеграції допомоги в бізнес-процеси набула значного розвитку. 
Компанії використовують виробничі потужності, логістику, технологічні 
платформи та управлінські ресурси для реалізації гуманітарних ініціатив, що 
дозволяє забезпечити адресну і масштабну допомогу.Так, наприклад,  ТОВ «Нова 
пошта» інтегрувала логістичні потужності для доставки гуманітарних вантажів у 
зони бойових дій та для ВПО. За даними корпоративного звіту за 2022–2023 рр., 
компанія організувала понад 15 000 рейсів гуманітарної допомоги, що включали 
медикаменти, продовольчі набори та товари першої необхідності, на загальну 
суму понад 183,5 млн. грн.  Логістичні ресурси компанії були використані без 
залучення додаткових сторонніх операторів, що підвищило швидкість доставки та 
зменшило витрати [38]. 
48 
 
Металургійна компанія «Метінвест» використовувала власні транспортні та 
виробничі активи для відновлення соціальної інфраструктури у прифронтових 
регіонах. У 2023–2024 рр. компанія спрямувала близько 10 млрд. грн. на соціальні 
інвестиції, частина яких була реалізована через використання власних вантажних 
автопарків і будівельних підрозділів для відновлення шкіл, дитячих садків та 
медичних закладів у прифронтових містах [13]. 
Оператор мобільного зв’язку АТ «Київстар» використав свої цифрові та 
технологічні платформи для організації безкоштовного інтернет-з’єднання у 
критично важливих об’єктах та гуманітарних центрах, а також для передачі 
інформаційної підтримки внутрішньо переміщеним особам. У 2023 р. на такі 
програми було спрямовано близько 15 млн. грн., при цьому використання 
існуючих IT-платформ зменшило додаткові операційні витрати та забезпечило 
масштабованість проєкту [14]. 
 Енергетична компанія ДТЕК інтегрувала допомогу в операційні процеси 
через відновлення електропостачання у критичних об’єктах соціальної 
інфраструктури. У 2022–2023 рр. понад 2,5 тис. об’єктів, включаючи лікарні та 
школи, було підключено до електропостачання за рахунок внутрішніх ремонтних 
бригад компанії. Загальна вартість витрачених ресурсів на ці проєкти перевищила 
1 млрд. грн. [39]. 
Наведені практики корпоративної соціальної відповідальності бізнесу 
мають позитивний соціальний ефект на суспільство. Адже реалізація КСВ у 
воєнний період частково компенсує функції, які раніше виконувала держава. 
Бізнес бере участь у пом’якшенні соціальних наслідків війни, підтримці 
населення, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб. Емпіричні дані свідчать, що 
системне залучення компаній до соціальних програм дозволяє стабілізувати 
місцеві громади, забезпечити гуманітарну допомогу та підтримати соціальні 
послуги. Таким чином, КСВ виступає як партнер, що взаємодіє з державними та 
громадськими структурами.  
Це демонструє формування нової моделі соціального бізнесу, орієнтованої 
на відповідальність, сталість, довгострокову перспективу та соціальну функцію у 
49 
 
суспільстві. Підприємства інтегрують КСВ у стратегічне управління, враховуючи 
соціальні та екологічні ризики, а також інтереси стейкхолдерів. Ця модель 
відображає зміщення акцентів від фрагментарних благодійних ініціатив до 
комплексного підходу, де бізнес розглядається як активний учасник соціального 
розвитку [42]. Вона сприяє підвищенню суспільної довіри до бізнесу та формує 
умови для стійкого економічного й соціального розвитку в кризових умовах. 
Водночас, одним із суттєвих бар’єрів реалізації корпоративної соціальної 
відповідальності є обмеженість ресурсів компаній та недостатня стратегічна 
мотивація для довгострокових соціальних інвестицій. Ця проблема особливо 
актуальна в умовах економічної нестабільності, воєнних ризиків, зниження 
попиту на продукцію чи послуги та ускладнень логістичних ланцюгів. Основні 
прояви цього бар’єру наступні. 
1. Фінансові обмеження. Підприємства з високим ризиком операційної 
нестабільності або зниженням доходів не можуть виділяти значні кошти на 
соціальні програми, які потребують довгострокових капіталовкладень. 
Наприклад, у промислових і металургійних компаніях частка соціальних 
інвестицій у структурі витрат на КСВ у кризові роки становила лише 15–25% від 
середньорічних планових показників, що обмежує ефективність програм та їхнє 
розширення [44]. 
2. Недостатня стратегічна мотивація. Деякі компанії розглядають 
соціальні інвестиції як факультативні або короткострокові ініціативи, спрямовані 
переважно на покращення іміджу або виконання мінімальних нормативних вимог, 
а не як частину довгострокової бізнес-стратегії. У таких випадках соціальні 
проекти не інтегруються у планування та управління, що знижує їхню системність 
і стабільність [44]. 
3. Вплив зовнішніх ризиків. Економічна нестабільність, коливання попиту та 
воєнні ризики підвищують невизначеність бізнесу, що стимулює компанії 
фокусувати ресурси на короткострокових операційних цілях. Логістичні 
складнощі, пошкодження виробничої та транспортної інфраструктури, обмежений 
50 
 
доступ до ринків постачання та збуту створюють додаткові перешкоди для 
реалізації соціальних проєктів у довгостроковій перспективі [49]. 
4. Обмеження масштабу та адресності соціальних ініціатив. Через 
нестачу ресурсів або відсутність стратегічної мотивації компанії змушені 
обмежувати масштаби програм або зосереджуватися на невеликих, ситуативних 
проектах, що зменшує їхній соціальний ефект. Наприклад, частина малих та 
середніх підприємств у 2022–2023 рр. виділяла ресурси лише на одноразові 
гуманітарні вантажі або локальні благодійні акції, не інвестуючи у розвиток 
місцевої інфраструктури чи професійної підтримки громади  [50].  
Таким чином, обмеженість ресурсів і стратегічної мотивації є системним 
бар’єром, який потребує комплексного підходу: поєднання фінансового 
планування, інтеграції КСВ у корпоративну стратегію, партнерства з НУО та 
міжнародними донорами, а також адаптації програм до умов економічної та 
воєнної нестабільності. Подолання цього бар’єру дозволяє забезпечити сталу 
соціальну ефективність підприємств і збільшити вплив КСВ на стейкхолдерів.  
 
  
51 
 
РОЗДІЛ 3  
ПРОЕКТ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ 
ПІДТРИМКИ НАСЕЛЕННЯ 
 
3.1. Аналіз ініціатив співпраці бізнесу та соціальних служб у Черкаській 
області за 2022–2025 рр. 
 
Черкаська область належить до тих регіонів, які внаслідок 
повномасштабного вторгнення рф зазнали суттєвого соціально-демографічного 
навантаження, прийнявши десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а 
також  значну кількість ветеранів та сімей загиблих військовослужбовців. Це 
актуалізувало необхідність у посиленні міжсекторної співпраці, що інтегрує 
можливості державних і комунальних соціальних служб, приватного бізнесу, 
громадського сектору та міжнародних гуманітарних організацій. 
Протягом 2022–2025 рр. у Черкаській області сформувалась багаторівнева 
модель соціальної підтримки, основу якої становили місцеві та обласні програми 
соціальної підтримки населення. Серед них доцільно виділити такі: 
- Обласна програма забезпечення учасників АТО/ООС житлом у 2021–2025 
роках (затверджена рішенням Черкаська обласна рада від 11.09.2020 № 38‑10/VIІ) 
[52];  
 Обласна комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на 
2023–2025 роки (рішення обласної ради від 18.08.2023 № 20‑10/VIIІ) [52];   
 Програма надання підтримки внутрішньо переміщеним та евакуйованим 
особам у м. Черкаси на 2022–2025 рр. (затверджена рішенням виконавчого 
комітету Черкаська міська рада від 20.09.2022 № 750 з подальшими змінами) [52] ; 
 Міська соціальна програма «Турбота» на 2024–2028 рр. [52];   
52 
 
 Комплексна програма соціальної підтримки захисників державного 
суверенітету та незалежності України і членів їх сімей – жителів м. Черкаси на 
2025-2027 роки. 
 Програма соціальної підтримки сімей м. Черкаси на 2026-2030 роки [52]. 
Зазначені нормативно-правові ініціативи створили необхідні інституційні 
умови для ефективної міжсекторної взаємодії, що особливо важливо в умовах 
воєнного конфлікту та значного соціального навантаження на регіон. Їх наявність 
дозволила соціальним службам Черкаської області забезпечити комплексну 
підтримку соціально-вразливих категорій населення, зокрема, внутрішньо 
переміщених осіб, у співпраці з бізнесом, міжнародними організаціями та 
громадськими ініціативами. Період 2022–2025 рр. відзначався активним 
розвитком партнерських механізмів, що сприяв переходу від традиційної 
бюджетної моделі соціального забезпечення до змішаної моделі, яка поєднує 
соціальні інвестиції бізнесу та державні ресурси. 
1. Розвиток міжсекторного партнерства в контексті регіональних та 
локальних програм соціального розвитку. 
«Програма економічного і соціального розвитку Черкаської області на 
2022–2025 роки» стала ключовим стратегічним документом, що визначив 
напрями соціальної політики регіону в період активної фази воєнного стану. 
Програма орієнтована на: 
 зміцнення інституцій соціальної підтримки; 
 розбудову мережі соціальних послуг; 
 підтримку зайнятості, зокрема ветеранів та ВПО; 
 залучення бізнесу до регіональних соціальних ініціатив. 
Відповідно до щорічних звітів Черкаської ОВА, рівень виконання 
соціального блоку програми у 2023 р. становив понад 90 %, що стало можливим 
завдяки синергії державного, місцевого та приватного фінансування. Важливо, що 
програма передбачала організацію координаційних заходів за участі підприємців. 
Так, у 2022–2024 рр. відбулося понад 40 міжсекторних нарад, на яких розглядали 
53 
 
питання облаштування місць проживання ВПО, забезпечення соціальних центрів 
ресурсами, підвищення зайнятості [52]. 
Програма стала основою міжсекторних соціальних інвестицій, що 
передбачали модернізацію інфраструктури соціальних закладів. Зокрема, 
проводились ремонти шелтерів для ВПО, реконструкція комунальних центрів 
соціальної допомоги та облаштування місць компактного проживання 
переселенців. Частина цих робіт була профінансована безпосередньо бізнесом, а 
інша частина — через схеми співфінансування «громада — бізнес — донор». До 
ключових партнерів у цих ініціативах належали МХП, фонд MHP‑Громаді, НВФ 
«Урожай», Черкаська агенція регіонального розвитку, а також міжнародні 
гуманітарні організації, зокрема IOM та Triangle Génération Humanitaire. Така 
співпраця дозволила забезпечити комплексну допомогу внутрішньо переміщеним 
особам, ветеранам та іншим вразливим категоріям, поєднуючи державні ресурси, 
громадські ініціативи та соціальні інвестиції бізнесу. Реалізовані соціальні 
ініціативи такої співпраці представлено у Додатку А. 
Загалом, реалізація програми сприяла формуванню партнерств із понад 90 
підприємствами Черкаського регіону, серед яких особливо виділяються МХП, 
фонд MHP‑Громаді, НВФ «Урожай», а також низка підприємств харчової та 
легкої промисловості, логістичних компаній, будівельних фірм, IT-компаній, 
закладів охорони здоров’я та приватних реабілітаційних центрів. Це дало змогу 
поєднати матеріальну та гуманітарну допомогу з розвитком соціальних проєктів, 
що забезпечують комплексну підтримку громадян у складних умовах воєнного 
конфлікту. 
 Обласна комплексна програма підтримки ВПО на 2022–2025 роки. 
Внаслідок масового внутрішнього переміщення у Черкаській області 
виникла потреба у системному підході до забезпечення ВПО житлом, соціальною 
підтримкою, працевлаштуванням та доступом до медичних і психологічних 
послуг. Саме з цією метою була затверджена Обласна комплексна програма 
підтримки ВПО на 2022–2025 роки, що включала: 
54 
 
 створення обласного координаційного штабу допомоги ВПО; 
 відкриття нових шелтерів та місць компактного проживання; 
 організацію юридичного, психологічного та соціального супроводу; 
 проведення освітніх та інтеграційних заходів; 
 залучення підприємців та благодійних організацій до співфінансування 
потреб ВПО [52]. 
За 2022–2024 рр. у межах програми було створено понад 5 500 місць для 
проживання ВПО у громадах Черкащини. Частину з них облаштовано за рахунок 
бізнесу: ліжка, меблі, сантехнічне обладнання, будівельні матеріали та побутова 
техніка були надані як благодійна допомога або через моделі корпоративної 
соціальної відповідальності (CSR). Серед ключових партнерів, які долучилися до 
реалізації цих заходів, слід відзначити Ukrainian Red Cross Society (Черкаська 
обласна організація Червого Хреста), що забезпечувала облаштування шелтерів та 
надавала гуманітарну допомогу переселенцям, а також фонд MHP‑Громаді, який 
надавав соціальну підтримку, меблі та побутову техніку для тимчасового житла. 
Усі ці ініціативи відбувалися у тісній координації з обласною та місцевою 
владою, що дозволяло ефективно інтегрувати державні ресурси, благодійні внески 
та соціальні інвестиції бізнесу [53]. 
Крім того, у межах даної програми було організовано 120 навчальних 
заходів для ВПО та ветеранів, присвячених пошуку роботи, розвитку 
підприємницьких компетенцій та цифровій грамотності. До проведення тренінгів 
активно долучалися представники приватного сектору: бізнес-тренери, HR-
менеджери та власники малих підприємств. Така співпраця демонструє ефективну 
модель міжсекторної взаємодії, де держава, бізнес та громадські організації 
спільно забезпечують комплексну підтримку вразливих категорій населення в 
умовах воєнного конфлікту. Реалізовані соціальні ініціативи такої співпраці 
представлено у Додатку Б. 
Таким чином, Обласна комплексна програма підтримки ВПО на 2022–2025 
роки стала важливим інструментом формування системного підходу до соціальної 
55 
 
допомоги переселенцям, поєднуючи державні ресурси, бізнес-партнерство та 
громадську участь, що дозволило створити реальні умови для проживання, 
інтеграції та соціальної адаптації ВПО у Черкаській області. 
«Програма надання підтримки внутрішньо переміщеним та евакуйованим 
особам у м. Черкаси на 2022–2025 рр.» виступила ключовим муніципальним 
інструментом оперативного реагування на гуманітарну кризу, спричинену 
активною фазою війни на сході України.  
Дана програма стала міським інструментом оперативного реагування на 
гуманітарну кризу. Вона передбачала: 
 створення восьми місць компактного проживання; 
 відкриття центрів соціально-психологічної допомоги; 
 організацію юридичних консультацій; 
 адресні грошові виплати; 
 гуманітарне забезпечення (харчі, одяг, засоби гігієни) [53]. 
У 2023 р. Черкаською міською радою було передбачено понад 12 млн. грн. 
на адресні виплати ВПО. Однак ці кошти охоплювали лише частину потреб, що 
стимулювало розширення партнерства з бізнесом. Підприємства забезпечували 
харчові набори, ремонт приміщень, технічне оснащення, а логістичні компанії — 
безкоштовні перевезення гуманітарних вантажів. Завдяки партнерству з бізнесом 
та неурядовими організаціями програмою було охоплено понад 27 000 ВПО. Це є 
одним із найвищих показників ефективності муніципальних програм соціальної 
підтримки у центральній Україні. 
Відповідно до звітів міської ради, у межах програми проведено капітальний 
ремонт будівлі колишньої дитячої поліклініки за адресою вул. Благовісна, 148, 
внаслідок чого створено тимчасовий притулок для внутрішньо переміщених осіб, 
розрахований на одночасне проживання до 350 осіб [54]. Додатково, у 2025 році 
було оголошено про плани відкриття нового притулку у Південно‑Західному 
мікрорайоні міста з перепрофілюванням будівлі колишнього дитячого садка для 
розміщення переселенців [54].  
56 
 
Під час реалізації програми значну увагу приділено не лише житловому 
забезпеченню, а й комплексній соціальній підтримці мешканців шелтерів. Так, 
один із діючих притулків, де проживають 187 осіб, з яких 48 — діти, обладнано 
житловими кімнатами та побутовою технікою, а мешканцям надається 
психологічна допомога та сприяння у працевлаштуванні, а також допомога у 
пошуку шкіл та дитсадків для дітей [54]. 
 У 2025 р. було започатковано нову ініціативу — проект «Дружній простір» 
у місцевому соціальному центрі, де переселенці могли отримати психологічну 
підтримку та соціальні послуги; Териториальний центр обслуговував понад 300 
внутрішньо переміщених осіб [52]. Реалізовані соціальні ініціативи такої 
співпраці представлено у Додатку В. 
Отже, реалізація Програми надання підтримки внутрішньо переміщеним 
та/або евакуйованим особам у м. Черкаси на 2022–2025 рр. підтверджує, що 
муніципальні ініціативи забезпечують ефективні рішення, спрямовані на 
створення та облаштування житлових приміщень, надання соціальної та 
психологічної підтримки, допомогу переселенцям у процесі адаптації. Важливим 
аспектом є те, що виконання програми забезпечено не лише за рахунок 
бюджетних коштів, але й через активну участь міжнародних та гуманітарних 
організацій, що демонструє ефективну міжсекторну взаємодію. 
«Міська програма підтримки ветеранів та сімей загиблих Захисників 
України» націлена на забезпечення комплексної підтримки військовослужбовців, 
які повернулися з фронту, та членів їхніх сімей. Програма передбачає: 
 одноразову виплату сім’ям загиблих у розмірі 50 тис. грн.; 
 компенсацію витрат на поховання; 
 фінансування медичної та реабілітаційної допомоги; 
 психологічну підтримку та соціальний супровід; 
 забезпечення соціального житла та консультативної допомоги. 
За офіційними даними 2023 р., у межах програми допомогу отримали 20 
сімей загиблих на загальну суму близько 1 млн. грн., а понад 300 ветеранів 
скористалися комплексом соціальних та реабілітаційних послуг [52]. 
57 
 
Унікальним аспектом реалізації програми стало залучення приватного 
сектору до співфінансування реабілітаційних послуг. Зокрема, у 2024 р. у м. 
Черкаси відкрився реабілітаційний центр RECOVERY — частина національної 
мережі центрів для поранених захисників, облаштований за сучасними 
стандартами фізіотерапії, ерготерапії, масажу та психологічної підтримки [48]. 
Центр забезпечує ветеранів послугами, що включають масажі, фізіотерапію, 
консультації психологів та комплексну реабілітацію, значно знизивши фінансове 
навантаження на міський бюджет.  
Центр оснащено сучасним реабілітаційним обладнанням, розширено 
реабілітаційне відділення на 30 ліжкомісць, працюють кабінети фізіотерапії, 
ерготерапії, психологічної підтримки, масажу; щороку понад 1 000 захисників 
можуть отримувати допомогу [48]. Таке співфінансування приватними клініками 
є прикладом соціальних інвестицій бізнесу у сферу підтримки ветеранів і 
демонструє ефективність міжсекторної взаємодії — держави, приватного сектору 
та громадських ініціатив. 
Отже, дана  програма забезпечує не лише фінансову підтримку, а й 
комплексну допомогу ветеранам у сфері медицини, реабілітації, психологічної 
підтримки та соціальної інтеграції. Співфінансування приватними клініками 
дозволяє підвищити якість та доступність послуг, а також впровадити інноваційні 
підходи до реабілітації, які унеможливлюють повне покладення витрат на 
державний бюджет. Це підкреслює роль міжсекторного партнерства  у реалізації 
муніципальних програм соціальної підтримки в умовах воєнного стану та 
збільшує ефективність заходів, спрямованих на соціальну інтеграцію ветеранів у 
місцеву громаду. 
Міська соціальна програма «Турбота» на 2024-2028 рр., затверджена 
виконавчим комітетом Черкаської міської ради у 2023 році, є стратегічним 
документом, що визначає напрями соціальної підтримки вразливих категорій 
населення міста на зазначений період.. Програма розроблена з метою 
комплексного забезпечення матеріальної допомоги, соціальних пільг, підтримки 
58 
 
людей похилого віку, осіб з інвалідністю, малозабезпечених громадян, а також 
надання соціальних послуг безпосередньо за місцем проживання [52]. 
Аналіз програмних документів та бюджетних таблиць показує, що 
фінансування програми здійснюється виключно за рахунок міського бюджету. 
Так, на 2024 рік передбачено загальний обсяг коштів у сумі 18 080,9 тис. грн., з 
яких понад 4 113,4 тис. грн. спрямовано на матеріальну допомогу мешканцям, 
800,0 тис. грн. — на компенсацію витрат на поховання, а 142,0 тис. грн. — на 
стипендії довгожителям (понад сто років). Реалізація цих заходів забезпечує 
соціальне покриття понад 160 осіб для виплат на поховання та 21 особи у 
категорії довгожителів [52].  
У межах  даної програми передбачено 34 напрямки соціальної підтримки, 
що охоплюють як фінансові виплати, так і послуги соціальної адаптації та 
психологічної підтримки. Такий комплексний підхід дозволяє говорити про 
прагнення міської влади до системної моделі соціального забезпечення, яка 
здатна реагувати на різні життєві обставини громадян, включно з кризовими 
ситуаціями, пов’язаними з воєнним станом та економічною нестабільністю. 
Важливим аспектом програми є потенційна можливість залучення 
приватних і громадських організацій. У проекті документа передбачено 
можливість проведення конкурсів соціальних проектів, розроблених 
громадськими організаціями, ветеранами, людьми з інвалідністю, які можуть 
реалізовуватися за підтримки міського бюджету. Це відкриває механізм 
міжсекторного партнерства, що дозволяє доповнювати бюджетну підтримку 
ресурсами приватного сектору або благодійних фондів. 
2. Участь міжнародних організацій у розвитку міжсекторної співпраці. 
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR). 
З 2022 року UNHCR забезпечує у Черкаській області масштабні програми 
підтримки ВПО, включаючи: 
 грошові виплати найбільш уразливим домогосподарствам; 
 юридичні консультації; 
 shelter-підтримку (ремонти житла, облаштування шелтерів); 
59 
 
 мобільні консультаційні бригади. 
За 2022–2024 рр. мобільні групи UNHCR зареєстрували і надали грошову 
допомогу понад 16 000 осіб, а також профінансували ремонти понад 350 
домогосподарств. 
UNHCR активно взаємодіє з бізнесом, залучаючи приватні компанії до 
логістики, технічного оснащення та модернізації соціальних центрів. Бізнес 
забезпечував транспорт, складські приміщення, технічне обладнання, що істотно 
зменшувало фінансові навантаження на громади. 
Всесвітня продовольча програма ООН (World Food Programme, WFP). 
WFP здійснювала дві основні програми: 
1. продовольчу допомогу (food assistance); 
2. грошові виплати найбільш уразливим сім’ям. 
У 2022–2024 рр. кількість домогосподарств, охоплених підтримкою, 
становила до 10 000 од. Підприємства логістики Черкас надавали транспорт, 
паливо, складські площі, що дозволило WFP зменшити витрати та підвищити 
ефективність доставки допомоги. 
Протягом 2022–2024 років у Черкаській області спостерігалася висока 
активність національних громадських організацій, які відігравали ключову роль у 
забезпеченні соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та 
ветеранів. До найактивніших структур належали Благодійний фонд «Карітас 
Черкаси» та громадська організація «Черкаська мережа розвитку», а також 
численні місцеві волонтерські центри та ініціативи. 
Так, благодійний фонд «Карітас Черкаси» фокусувався на наданні 
психологічної підтримки, організації гуманітарних наборів для вразливих 
категорій населення та проведенні освітніх заходів. Діяльність організації сприяла 
комплексній адаптації ВПО та створенню умов для соціальної інтеграції у 
громадах. ГО «Черкаська мережа розвитку» зосереджувалася на професійному 
навчанні переселенців, реалізації програм ресоціалізації ветеранів та створенні 
бізнес-інкубаторів для підтримки підприємницької активності серед ВПО. Такі 
ініціативи стимулювали розвиток компетенцій, сприяли працевлаштуванню та 
60 
 
самозайнятості осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах через воєнні 
дії. 
Місцеві волонтерські центри та ініціативи забезпечували оперативну 
допомогу та підтримку на рівні громад, надаючи консультації, організовуючи 
гуманітарну допомогу та сприяючи інтеграції переселенців у місцеве середовище. 
За оцінками діяльності цих організацій у 2022–2024 рр., гуманітарну 
допомогу отримали понад 14 000 осіб, було проведено близько 300 консультацій 
та організовано навчання цифровим навичкам для 200 осіб. Така діяльність 
демонструє ефективність міжсекторної взаємодії громадських організацій із 
державними та місцевими структурами, забезпечуючи комплексну підтримку 
ВПО та ветеранів, а також сприяючи розвитку соціальної стійкості громад 
Черкаської області в умовах збройного конфлікту. 
3. Участь бізнесу у системі соціальної підтримки населення. 
Протягом 2022–2025 років бізнес Черкаської області продемонстрував 
високу активність у реалізації соціальних програм, спрямованих на підтримку 
внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та вразливих категорій населення. 
Взаємодія бізнесу з соціальними службами забезпечувала не лише оперативну 
гуманітарну допомогу, а й сприяла створенню сталих інституційних механізмів 
підтримки. 
Великий бізнес. Одним із найяскравіших прикладів є діяльність корпорації 
МХП, яка у 2022–2023 рр. надала понад 70 тонн гуманітарної допомоги 
соціальним центрам, сприяла ремонту шелтерів та забезпеченню продуктовими 
наборами громадських кухонь для ВПО. Крім того, корпорація інвестувала у 
модернізацію медичних та реабілітаційних центрів, надаючи сучасне обладнання, 
будівельні матеріали та технічну підтримку. 
Діяльність МХП підтверджує ефективність моделі соціального партнерства, 
коли бізнес не обмежується одноразовими благодійними внесками, а інтегрується 
у системну роботу соціальних служб. Такий підхід дозволяє забезпечити 
комплексну підтримку громадян, підвищити якість надання соціальних послуг та 
створити сталу інфраструктуру допомоги. 
61 
 
Малий та середній бізнес (МСБ). Активна участь у соціальних програмах 
спостерігалася також серед близько 90 місцевих підприємців. Вони надавали 
безкоштовні послуги ВПО, забезпечували шелтери продуктами, технікою та 
меблями, здійснювали благодійні внески на ремонт та облаштування соціальної 
інфраструктури, а також надавали робочі місця для професійного навчання та 
стажування. 
Завдяки залученню МСБ було забезпечено працевлаштування понад 400 
ВПО, що стало можливим завдяки координації з Черкаським обласним центром 
зайнятості та регіональною програмою підтримки зайнятості. Цей приклад 
демонструє, що навіть підприємства малого та середнього бізнесу здатні 
створювати значущий соціальний вплив, формуючи сталі практики корпоративної 
соціальної відповідальності та інтегруючись у міжсекторну систему соціальної 
підтримки населення. 
Таким чином, аналіз участі бізнесу в соціальних програмах Черкаської 
області свідчить про ефективність комплексного підходу, коли державні та 
місцеві соціальні служби співпрацюють із великим і малим бізнесом, створюючи 
синергетичний ефект у наданні соціальної підтримки ВПО, ветеранам та іншим 
категоріям населення. 
У Черкаській області протягом 2022–2025 рр. спостерігалося формування 
чотирьох основних моделей партнерства між соціальними службами, бізнесом та 
громадськими і міжнародними організаціями. Ці моделі відображають різні рівні 
взаємодії та дозволяють комплексно забезпечувати соціальну підтримку 
населення у складних умовах воєнного конфлікту. 
1. Гуманітарне реагування. Модель гуманітарного реагування передбачає 
екстрене надання продуктів, одягу, житла та базових послуг для внутрішньо 
переміщених осіб у період початкової фази війни 2022 року. Прикладом реалізації 
цієї моделі є діяльність UNHCR, який забезпечував грошові виплати, юридичні 
консультації, тимчасове житло та гуманітарні набори для ВПО. Протягом 2022–
2024 рр. мобільні групи UNHCR надали допомогу понад 16 000 осіб, а також 
62 
 
профінансували ремонти 350 домогосподарств, що дозволило швидко забезпечити 
базові потреби найбільш уразливих категорій населення Черкаської області. 
2. Ресурсне партнерство. Ресурсне партнерство включало спільне 
фінансування та забезпечення інфраструктури соціальних закладів, ремонтів, 
технічного оснащення та модернізацію шелтерів. Конкретним прикладом є 
співпраця UNHCR із державними та місцевими органами влади, а також 
залучення бізнесу до логістики та постачання матеріалів для соціальних центрів. 
Корпорація МХП у 2022–2023 рр. надала понад  70 тонн гуманітарної допомоги, 
забезпечила продуктовими наборами громадські кухні для ВПО, а також 
інвестувала в модернізацію медичних та реабілітаційних центрів, надаючи 
обладнання та матеріали. Аналогічно, близько 90 місцевих підприємців брали 
участь у забезпеченні шелтерів меблями, технікою та ресурсами для ремонту 
соціальної інфраструктури. Такий підхід дозволив забезпечити стабільність 
соціальної підтримки та зменшити навантаження на місцеві бюджети. 
3. Соціальна інтеграція та зайнятість. Ця модель передбачала програми 
стажування, працевлаштування та перекваліфікації ВПО та ветеранів. У 
Черкаській області завдяки партнерству з бізнесом і обласним центром зайнятості 
було працевлаштовано понад 400 ВПО, організовано навчання цифровим 
навичкам для 200 осіб та надано консультації щодо розвитку підприємницьких 
компетенцій. ГО «Черкаська мережа розвитку» реалізувала програми 
ресоціалізації ветеранів та бізнес-інкубатори, що сприяло професійній адаптації та 
інтеграції в економічне життя регіону. Хоча конкретні приклади прямого 
залучення бізнесу до цих програм у публічних джерелах обмежені, наявні дані 
дозволяють стверджувати про формування потенційних механізмів інтеграції 
через соціальні служби та громадські організації. 
4. Проектне партнерство. Проектне партнерство охоплювало спільне 
планування та реалізацію комплексних соціальних проектів, оцінку їх 
ефективності та стратегічне соціальне інвестування. UNHCR у співпраці з 
місцевими адміністраціями Черкаської області та державними органами 
координував проєкти, що включали облаштування шелтерів, забезпечення ВПО 
63 
 
житлом та доступом до соціальних послуг. Так, у межах програми «Підтримка 
ВПО» було створено понад 5 500 місць проживання, частина яких була 
облаштована через співфінансування бізнесу, держави та міжнародних донорів. 
Проєктна модель забезпечує комплексний підхід, інтегруючи державні, приватні 
та громадські ресурси для досягнення сталих результатів у сфері соціальної 
підтримки. Узагальнення зазначених ініціатив представлено у Додатку B. 
Таким чином, аналіз реалізації партнерських моделей у Черкаській області 
демонструє, що поєднання гуманітарного реагування, ресурсного забезпечення, 
інтеграційних програм та проектного партнерства дозволяє створювати ефективну 
систему соціальної підтримки, де державні, міжнародні та приватні актори 
взаємодіють для комплексного задоволення потреб ВПО, ветеранів та інших 
соціально вразливих груп населення. 
Отже, проведений аналіз реалізації соціальної підтримки населення у 
Черкаській області в період 2022–2025 рр. засвідчив формування зрілої системи 
міжсекторного партнерства, яка забезпечує комплексне реагування на потреби 
ВПО, ветеранів та сімей загиблих у умовах воєнного конфлікту. Така система 
характеризується інтеграцією державних і комунальних соціальних служб, 
бізнесу, громадських організацій та міжнародних інституцій, що створює умови 
для узгодженої і ефективної реалізації соціальних програм. Важливим елементом 
стало поширення практик корпоративної соціальної відповідальності серед 
великих та малих підприємств, що дозволило бізнесу не лише здійснювати 
благодійні внески, а й брати участь у системному вирішенні соціальних проблем 
через фінансування, ресурсне забезпечення та надання професійних послуг. 
Створення інституційних платформ для координації соціальних програм 
забезпечило можливість реалізації різноманітних моделей партнерства — від 
гуманітарного реагування до ресурсного, інтеграційного та проектного підходів. 
Це сприяло підвищенню ефективності використання державних, приватних та 
донорських ресурсів і дозволило досягти відчутних соціальних результатів. 
Таким чином, досвід Черкаської області демонструє, що ефективна 
міжсекторна взаємодія здатна забезпечити стійку соціальну підтримку в умовах 
64 
 
кризи, інтегруючи державні інституції, бізнес і громадські організації в єдину 
систему соціальної відповідальності та соціальних інвестицій. 
Попри наявні позитивні результати, реалізація міжсекторного партнерства у 
Черкаській області стикається з низкою системних викликів, що пов’язані із 
загальнонаціональним та регіональним економічним контекстом. 
Макроекономічні виклики та спад економіки. Згідно з нещодавніми 
дослідженнями, економіка України перебуває у фазі поступового сповільнення: за 
підсумками першої половини 2025 року у деяких секторах зафіксовано реальний 
спад, зокрема у промисловості та будівництві. Це означає, що зменшилися 
виробничі потужності, знижується попит, тиск на ресурси зростає. Це  фактори, 
які прямо впливають на здатність підприємств інвестувати або підтримувати 
соціальні ініціативи. Реальне зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) за 
останні роки стало мінімальним. Наприклад, за підсумками 2024 року зростання 
ВВП було лише 2,9 %, що значно поступається довоєнним темпам і не може 
слугувати надійною підставою для масштабного бізнес- розвитку. Такі 
макроекономічні умови створюють несприятливий фон для бізнесу: скорочення 
попиту, зростання вартості енергоносіїв, висока невизначеність, а також 
підвищені витрати на логістику, інфраструктуру, охорону, що зменшує ресурсну 
базу для соціальних інвестицій. 
Фіскальний та податковий тиск, витрати і зростання собівартості 
продукції. Крім того, за даними експертів, у 2024–2025 рр. бізнес в Україні 
(включно з малими та середніми підприємствами) стикається з підвищеним 
податковим та адміністративним тиском, зростанням тарифів на енергоносії, 
логістичні витрати, а також збільшенням витрат на персонал. У такій ситуації 
можливості бізнесу для масштабних соціальних вкладень значно обмежуються. 
Це особливо критично для малих і середніх підприємств, які за визначенням 
мають менший фінансовий резерв. Підвищення податкового навантаження та 
зростання собівартості можуть призвести до зменшення їх участі у партнерствах 
або повного виходу з благодійних/соціальних ініціатив, особливо якщо ці 
ініціативи не приносять прямого прибутку. 
65 
 
Внаслідок економічного спадіння та фінансового тиску, довгострокове 
фінансування партнерських проєктів виглядає вкрай невизначено. Багато ініціатив 
залежать від гуманітарних грантів, систематичних стабільних внесків, що у 
довгостроковій перспективі робить їх вразливими до зупинки. 
Структурні та організаційні проблеми партнерства. Аналіз реалізованих 
заходів соціального партнерства на рівні регіону вказує на те, що партнерські 
ініціативи часто мають характер фрагментарних акцій — невеликих за 
масштабом, локальних, з часом обмеженою тривалістю. Відсутність єдиної 
координаційної платформи, яка б системно об’єднувала бізнес, державні соціальні 
служби, громадські організації, ускладнює планування, масштабування і 
ефективний розподіл ресурсів. Також бракує системи моніторингу та оцінки 
ефективності - тобто стандартизованих критеріїв, показників впливу соціальних 
інвестицій бізнесу. Без таких механізмів важко оцінити, наскільки надана 
допомога відповідає потребам, чи продовжується підтримка на довгостроковій 
основі, чи призводить вона до реальних змін (інтеграції, стабільного 
працевлаштування, життєвої стабільності). 
Нерівномірність участі бізнесу. Досвід Черкащини показує, що соціальні 
ініціативи переважно фінансують великі корпорації, які мають більший капітал та 
готовність до соціальних інвестицій. Натомість малий та середній бізнес, 
особливо у віддалених громадах або менш вигідних регіонах, менш активні — 
через брак ресурсів або недостатню мотивацію. Це породжує дисбаланс у 
охопленні соціальних програм і зменшує їх загальну ефективність на рівні 
регіону. 
Підсумовуючи, можна сказати, що міжсекторне партнерство в Черкаській 
області демонструє суттєві досягнення, проте його тривала ефективність і стійкий 
розвиток залежать від здатності адаптуватися до економічних викликів та 
запровадити надійні системи координації і моніторингу. Крім того, важливо 
забезпечити фінансову спроможність бізнесу, як великого, так і малого та 
середнього, для стабільної підтримки соціальних програм. 
 
66 
 
 
3.2. Обґрунтування доцільності проекту корпоративної соціальної 
відповідальності та його характеристика 
 
Після 2022 року в Україні відбулося багатомільйонне внутрішнє 
переміщення населення: за даними UNHCR та інших міжнародних організацій, у 
2025 рр. у країні налічується приблизно 3,7–4,6 млн. внутрішньо переміщених 
осіб (ВПО). Зокрема, у Черкаській області офіційно зареєстровано 135 848 ВПО, 
серед яких понад 30 тис. осіб  діти, а 6 039 становлять особи з інвалідністю. Це 
робить регіон одним із найбільших приймаючих центрів у центральній Україні. 
Це робить регіон одним із найбільших центрів розміщення внутрішньо 
переміщених осіб у центральній Україні. 
Водночас, область приймає значну кількість ветеранів та учасників війни: за 
різними джерелами, у Черкаській області проживає понад 62 000 ветеранів, в т.ч. 
близько 30,5 тис. учасників бойових дій та понад 7 тис. осіб з інвалідністю 
внаслідок війни. Це суттєво збільшує навантаження на соціальні, медичні, 
реабілітаційні та освітні сервіси, а також підвищує потребу у підтримці сімей 
військовослужбовців, яких в області також десятки тисяч (точна кількість 
офіційно не публікується). 
Водночас, економічна та гуманітарна криза, скорочення державних 
ресурсів, відтік робочої сили, зростання частки населення, що потребує підтримки 
(ВПО, ветерани, особи з інвалідністю, сім’ї військовослужбовців, молодь), а 
також підвищене навантаження на соціальні служби обмежують здатність 
держави самостійно задовольняти всі потреби зазначених категорій населення. У 
цих умовах політика корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), у 
партнерстві з державними структурами та міжнародними донорами стає дієвим 
механізмом соціального партнерства та адресної соціальної допомоги. 
На підставі проведеного дослідження нами пропонується формат взаємодії, 
що передбачає розроблення річної програми корпоративної соціальної 
67 
 
відповідальності у поєднанні з меморандумом про співпрацю між представниками 
бізнесу, органами державної влади та громадськими й соціальними інституціями. 
Даний формат є релевантним рішенням актуальних соціально-економічних 
викликів, що постали перед регіоном. Він дозволяє раціонально розподілити 
відповідальність, забезпечити прозорість процесів, підвищити ефективність 
використання ресурсів і залучити додаткову міжнародну фінансову та експертну 
підтримку. Такий підхід також сприяє підвищенню соціальної згуртованості, 
запобігає посиленню нерівностей і формує підґрунтя для відновлення та розвитку 
регіону в середньо- і довгостроковій перспективі. 
Мета проекту: забезпечити системну, стабільну та довгострокову 
соціальну підтримку внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ветеранів, молоді та 
інших вразливих груп населення міста через інтеграцію механізмів корпоративної 
соціальної відповідальності (КСВ) за активної участі бізнесу, державних органів 
та міжнародних донорів. 
Проблеми, на вирішення яких направлений проект представлено на рис. 3.1. 
 
Рис. 3.1. Проблеми, на вирішення яких направлений проект. 
 
1. Недостатнє житлове забезпечення для ВПО та малозабезпечених осіб. 
Міграційні процеси, спричинені війною, призвели до значного зростання числа 
68 
 
внутрішньо переміщених осіб у містах центральної України, зокрема в Черкасах. 
За даними міжнародних та державних джерел, кількість ВПО у регіоні у 2025 році 
становила близько 45–50 тис. осіб. Більшість цих громадян не мають власного 
житла або проживають у тимчасових умовах, що не забезпечує належного рівня 
комфорту та безпеки. Для малозабезпечених груп населення ситуація 
ускладнюється обмеженими фінансовими можливостями для оренди або 
придбання житла, що створює гостру потребу у системному забезпеченні 
тимчасовим і соціальним житлом. 
2. Безробіття та недостатність професійних навичок у ВПО, молоді та 
ветеранів. Економічні наслідки війни та переміщення населення призводять до 
зростання рівня безробіття серед переселенців і ветеранів. У 2025 році в 
Черкаській області кількість осіб, які потребували працевлаштування, 
оцінювалась у 8–10 тис. осіб серед ВПО та ветеранів. Брак сучасних професійних 
та цифрових навичок ускладнює інтеграцію на ринок праці, особливо в ІТ, 
сервісних та промислових секторах. Дефіцит кваліфікованої робочої сили також 
створює бар’єри для відновлення економічної активності та розвитку малого та 
середнього бізнесу. 
3. Психологічні проблеми (соціальна ізоляція, психологічна травма, 
невпевненість у майбутньому), особливо серед переселенців і ветеранів. Війна 
призводить до високого рівня психоемоційного навантаження серед ВПО та 
ветеранів. Дослідження психологічних станів переселенців показують, що значна 
частина населення страждає від симптомів посттравматичного стресу, депресії, 
тривожності та соціальної ізоляції. Відсутність доступу до психологічної 
підтримки та оздоровчих програм поглиблює невпевненість у майбутньому, 
знижує адаптаційні можливості та перешкоджає інтеграції в громаду. 
4. Недостатність фінансових ресурсів для гуманітарної підтримки 
(харчування, побут, одяг, соціальні послуги). Місцеві органи влади та соціальні 
служби часто не мають достатніх фінансових ресурсів для забезпечення потреб 
ВПО та вразливих верств населення. Програмами допомоги охоплюється лише 
частина осіб, а дефіцит коштів обмежує можливості надання регулярної 
підтримки у вигляді продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та соціальних 
послуг, що створює гостру гуманітарну нестачу у період війни. 
69 
 
5. Недостатня здатність державних та соціальних служб самостійно 
задовольняти зростаючі потреби населення. Навантаження на департаменти 
соціальної політики, центри зайнятості та медичні установи ускладнює своєчасне 
та ефективне реагування на потреби ВПО, ветеранів і малозабезпечених. 
Обмеженість бюджетних ресурсів, скорочення персоналу та зростання попиту на 
соціальні послуги зменшують здатність держави забезпечити комплексну 
підтримку та інтеграцію вразливих груп. 
6. Обмежені ресурси підприємств для реалізації соціально відповідальних 
ініціатив. У період воєнної економічної кризи бізнесові суб’єкти стикаються з 
обмеженими фінансовими, організаційними та кадровими ресурсами, що 
ускладнює системне залучення корпоративного сектору до підтримки ВПО, 
ветеранів та інших вразливих груп. Недостатність коштів для соціальних програм, 
нестача персоналу для координації ініціатив та висока економічна нестабільність 
знижують потенціал бізнесу для реалізації сталих CSR-проектів. 
Реалізація напряму проекту передбачає комплексну інтеграцію ресурсів для 
вирішення зазначених  соціальних проблем, і тому напрями проекту тісно 
пов’язані з раніше окресленими проблемами. Основними напрямами проекту є 
такі. 
1. Освіта та перекваліфікація. Даний напрям спрямований на подолання 
проблеми безробіття та недостатності професійних навичок у ВПО, ветеранів та 
молоді. Включає організацію професійних курсів, навчання цифровим та 
прикладним навичкам, проведенні семінарів з фінансової грамотності, що 
сприяютиме підвищенню конкурентоспроможності учасників на ринку праці. 
Додатково,  передбачається стажування на підприємствах-партнерах, таких 
як SoftServe, Quadrate28 та Черкаський державний бізнес-коледж, що 
забезпечуватиме отримання практичного досвіду, формування мережі 
професійних контактів і полегшення соціальної інтеграції. 
2. Працевлаштування та соціальна інтеграція. Цей напрям реалізує заходи, 
спрямовані на забезпечення робочих місць і економічної інтеграції ВПО та 
ветеранів. Програми включають тимчасове, сезонне та постійне 
працевлаштування на підприємствах-партнерах (Черкаський Азот, фабрика 
«Україна», NovaPay), адаптаційні тренінги, менторство та корпоративну 
70 
 
підтримку. Реалізація цього напряму дозволяє подолати одночасно дві ключові 
проблеми: безробіття та низьку соціальну інтеграцію переселенців і ветеранів.  
3. Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. У цьому напрямі 
підприємства та донори забезпечуватимуть співфінансування ремонту шелтерів, 
облаштування соціальних квартир і надання базових гуманітарних наборів (одяг, 
продукти, предмети першої необхідності). 
4. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. Даний напрям 
спрямований на подолання психологічних проблем переселенців і ветеранів, а 
також на підвищення соціальної згуртованості громади. Включає організацію 
спортивних, культурних та оздоровчих заходів, психологічну підтримку, 
програми відпочинку і літні табори для молоді та ветеранів створюють 
можливості для соціальної інтеграції та формування мереж взаємопідтримки. 
Всі зазначені напрямки проекту інтегровані між собою та спрямовані на 
комплексне вирішення ключових соціальних проблем Черкас: 
 освіта, перекваліфікація та працевлаштування забезпечують економічну 
інтеграцію та подолання безробіття; 
 гуманітарна підтримка та соціальне житло компенсують дефіцит житла та 
базових ресурсів у ВПО та малозабезпечених; 
 соціальне відновлення та дозвілля підвищує психологічну стабільність та 
згуртованість громади. 
Механізми спільного фінансування, залучення бізнесу та донорів 
дозволяють компенсувати обмежені ресурси підприємств у період війни, 
підвищити сталість програм та забезпечити системне управління соціальною 
підтримкою. 
Таким чином, проект формує модель комплексного міжсекторного 
партнерства, що поєднує ресурси держави, бізнесу та донорів, і створює 
передумови для сталого соціального розвитку Черкас у кризових умовах (рис. 
3.2). 
71 
 
 
Рис. 3.2. Комплексна модель соціального партнерства,  
що реалізує проект. 
 
Проект «Соціальна відповідальність Черкас - підтримка населення у час 
війни» реалізується на підставі затвердженої річної Програми корпоративної 
соціальної відповідальності (CSR) для м. Черкаси на 2026 рік. (Додаток Г). У 
межах цієї програми всі учасники — представники бізнесу, органів державної 
влади та громадських організацій підписують Меморандум про партнерство 
(Додаток Д). Меморандум формалізує зобов’язання сторін, визначає напрями 
співпраці та механізми взаємодії, а також забезпечує координацію реалізації 
проекту. 
В умовах воєнного часу держава, як одна зі сторін соціального партнерства, 
має стимулювати участь бізнесу у реалізації соціально значущих ініціатив 
шляхом надання дотацій, податкових пільг та інших преференцій, особливо для 
малого та середнього бізнесу, що дозволяє компенсувати обмежені ресурси 
підприємств, забезпечити сталу участь корпоративного сектору у КСВ-програмах 
та підтримати комплексну соціальну підтримку вразливих груп населення. 
Пропонуються такі основні напрямки діяльності держави як соціального 
партнера. 
1. Податкові стимули та преференції для бізнесу: 
 зниження податку на прибуток або часткове звільнення від сплати 
податків для компаній, що інвестують у соціальні проекти; 
72 
 
 пільгові умови щодо податку на додану вартість при закупівлі обладнання 
та матеріалів для освітніх, житлових та гуманітарних ініціатив; 
 можливість використання амортизаційних переваг для обладнання, що 
використовується у програмах перекваліфікації та професійної освіти. 
У межах даного проекту ці стимули дозволяють підприємствам фінансувати 
освітні програми, організовувати стажування та професійне навчання, брати 
участь у забезпеченні соціального житла та гуманітарної допомоги, що забезпечує 
сталу участь бізнесу навіть за обмежених ресурсів. 
2. Державні гранти та дотації на забезпечення фінансової підтримки 
ключових напрямів проекту: 
 освітні програми та перекваліфікацію; 
 працевлаштування та розвиток менторських програм; 
 облаштування соціального житла та тимчасових шелтерів; 
 гуманітарну підтримку ВПО та малозабезпечених. 
Державне фінансування відіграє роль «стабілізуючого буфера», дозволяючи 
бізнесу та громадським організаціям планувати довгострокові проекти, навіть у 
періоди економічної нестабільності. 
3. Спільне фінансування та партнерство. 
Проект реалізується через комбіноване фінансування, яке включає участь 
бізнесу, держави та міжнародних донорів. Це дозволяє забезпечити необхідний 
обсяг ресурсів для комплексного охоплення цільових груп. Такий підхід підвищує 
ефективність витрат, зменшує фінансові ризики окремих учасників та забезпечує 
сталість програм соціальної підтримки. 
4. Залучення міжнародних донорів. 
Міжнародні донори надають додаткове фінансування та експертну 
підтримку. Вони сприяють розвитку нових методів соціальної інтеграції, обміну 
кращими практиками у сфері CSR та підвищують прозорість і довіру до програм. 
У проекті міжнародні донори можуть забезпечувати гранти для освітніх та 
гуманітарних програм, підтримку житлових ініціатив та розвиток волонтерських 
мереж. 
5. Волонтерські програми та співпраця з громадськими організаціями. 
Волонтерські ініціативи та партнерство з ГО і благодійними фондами 
дозволяють залучати додаткові людські ресурси, організовувати соціальний 
супровід учасників, координувати розподіл допомоги та підтримувати 
73 
 
ефективність реалізації заходів. Такі партнерства також сприяють залученню 
громади до процесу соціальної інтеграції, розвитку взаємодопомоги та 
підвищення соціальної згуртованості. 
6. Прозорий моніторинг, звітність та оцінка ефективності. 
Проект передбачає системний моніторинг усіх заходів і прозору звітність 
перед державними органами, бізнесом та донорами. Регулярний збір даних про 
виконання програми, оцінка ефективності та аналіз результатів дозволяють: 
 коригувати реалізацію заходів у реальному часі; 
 забезпечувати підзвітність та прозорість використання ресурсів; 
 формувати стійку модель CSR-партнерства, яка може масштабуватися 
на інші регіони. 
Організація управління КСВ‑проектом у м. Черкаси. У сучасних умовах 
воєнної економіки та обмежених ресурсів, створення окремого державного 
підрозділу для управління комплексними CSR-програмами є економічно та 
організаційно недоцільним. Для ефективного функціонування проекту доцільно 
застосувати модель міжсекторного консорціуму, яка поєднує державні структури, 
бізнес і громадські організації (рис. 3.3). 
 
Рис. 3.3. Організаційна схема управління проектом. 
 
1. Координаційний механізм. 
Проект може управлятися через координаційну команду проекту, яка 
формується з представників: 
74 
 
 департаменту соціальної політики міста (відповідальний за соціальну 
інтеграцію та контроль якості послуг); 
 центрів зайнятості та інших локальних державних органів (надання 
інформаційної підтримки, грантових програм, податкових пільг); 
 бізнес-асоціацій (забезпечення комунікації з підприємствами та 
координації ресурсів); 
 громадських та благодійних організацій (соціальний супровід учасників, 
моніторинг та підтримка на місцях). 
Координаційна команда працює за принципом консорціуму партнерів, де 
кожен учасник відповідає за свою функціональну зону, а рішення приймаються 
колегіально на основі меморандуму про партнерство. Такий підхід дозволяє 
забезпечити ефективне управління проектом без додаткової бюрократичної 
інстанції. 
2. Основні функції управлінської команди. 
Планування і моніторинг – розробка календарного плану заходів, 
визначення KPI, оцінка ефективності реалізації програм. 
Координація ресурсів – узгодження фінансування від бізнесу, держави та 
донорів; контроль над розподілом матеріальних, людських і інформаційних 
ресурсів. 
Взаємодія зі стейкхолдерами – підтримка зв’язку з підприємствами, ГО, 
волонтерами та міжнародними донорами, вирішення організаційних питань. 
Звітність і прозорість – збір даних, підготовка щоквартальних та річних 
звітів для всіх сторін; забезпечення відкритого доступу до результатів для 
підвищення довіри та мотивації учасників. 
3. Модель командної роботи. 
Ядро команди проекту становить 5–7 осіб, включаючи координатора від 
департаменту соціальної політики та менеджера з координації бізнес-партнерів. 
Робочі групи за напрямами – кожен із ключових напрямів проекту (освіта, 
працевлаштування, житло, соціальне відновлення) має свою робочу групу з 
представників бізнесу, громадських організацій та волонтерів. 
Регулярні наради та комітети – щомісячні наради координаційної команди, 
щоквартальні комітети з усіма партнерами, оперативні робочі зустрічі робочих 
груп. 
Дана організаційна структура має наступні переваги: 
75 
 
 використання існуючих державних структур без створення нових 
бюрократичних інстанцій; 
 гнучкість і швидкість реагування на зміни в умовах воєнної та 
економічної нестабільності; 
 чітке розподілення відповідальності між державою, бізнесом та 
громадським сектором; 
 залучення широкого кола ресурсів і експертизи без додаткових витрат на 
персонал; 
 прозорість, підзвітність і можливість масштабування на інші регіони 
України. 
 
3.3. Технологія впровадження проекту та очікувані результати 
 
З метою системного представлення ключових параметрів, механізмів та 
очікуваних результатів ініціативи, у цьому підрозділі подано Паспорт проекту, 
який узагальнює основні характеристики запропонованої Програми колективної 
соціальної відповідальності та визначає її цілі, цільові групи, інструменти 
реалізації й організаційно-управлінські засади (таблиця 3.1). 
  
76 
 
Таблиця 3.1. 
Паспорт проекту 
«Соціальна відповідальність 
Черкас - підтримка населення у 
Назва та час війни» Автор Валентина 
характеристика Соціальний короткостроковий проект 
проекту Каюк 
проекту (пілотний проект - 1 рік, подальше 
тиражування протягом наступних двох 
років). 
Спонсор/  UNDP — підтримка відбудови громад, зайнятості ВПО; 
грантодавець  IOM — програми працевлаштування, мікрогранти бізнесу, підтримка 
ВПО; 
 IRC, NRC — підтримка соціальної інфраструктури, психологічні 
послуги; 
 EU4Skills, Erasmus+ — розвиток професійної освіти; 
 German GIZ — енергоефективні та соціальні проекти громад; 
 Дитячий фонд ООН (UNICEF) — молодіжні та спортивні програми; 
 World Vision — підтримка сімей, ВПО, молоді; 
 Український ветеранський фонд. 
Замовник проекту 
Департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА 
Партнери проекту Департамент соціального захисту населення Черкаської ОВА — 
методичний супровід, забезпечення взаємодії з соціальними службами та 
мультидисциплінарними командами. 
Черкаська обласна військова адміністрація (ОВА) — координація на 
регіональному рівні, формування кадрового замовлення, організаційна 
підтримка громад, інтеграція проєкту в обласні програми. 
Черкаська міська рада та виконавчий комітет — партнер на рівні міста 
Черкаси, що забезпечує адміністративну підтримку, інформування, 
інфраструктурну участь та координацію надання соціальних послуг. 
Управління з питань ветеранської політики Черкаської ОВА — 
комунікаційний партнер, що забезпечує поширення інформації через 
«Платформу ветерана — Черкаський вимір» та соцмережі, організацію 
інформаційних кампаній. 
Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ)— 
академічний партнер, що розробляє навчальну програму підготовки 
фахівців та сертифікацію.  
Ветеранські простори Черкащини (мережа з 55 ветеранських хабів) — 
майданчики для проведення тренінгів, консультацій, груп підтримки.  
Громадські організації Черкащини (зокрема ГО «Центр соціальної 
адаптації», інші ветеранські та соціальні НУО) — проведення тренінгів, 
груп взаємопідтримки, спортивних івентів, залучення волонтерів і peer-
to-peer фасилітаторів. 
Медичні заклада м.Черкас.  
Комунальні та приватні спортивні установи м. Черкас. 
Підприємства великого, малого та середнього бізнесу м.Черкас. 
Місце реалізації Планується пілотна реалізаціє проекту у м.Черкаси протягом 2026 року з 
проекту  подальшим тиражуванням у громадах Черкаської області (планується 
охопити 12-15 громад) протягом наступних двох років. 
Дата 01.01.2026 р. Дата  
77 
 
початку пілотного завершення 31.12.2026р. 
проекту пілотного 
проекту 
Цільова категорія  ВПО, які зареєстровані у м.Черкаси; 
проекту  молодь (18–35 років), включаючи переселенців та дітей з родин ВПО; 
 ветерани, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок 
війни, сім’ї загиблих; 
 малозабезпечені, багатодітні сім’ї, особи з інвалідністю, які 
потребують соціальної або гуманітарної допомоги. 
Мета  Забезпечити системну, стабільну та довгострокову соціальну підтримку 
проекту внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, молоді та інших вразливих 
груп населення міста через інтеграцію механізмів корпоративної 
соціальної відповідальності (CSR) за активної участі бізнесу, державних 
органів та міжнародних донорів. 
Проблеми, що  недостатнє  житлове забезпечення для ВПО та малозабезпечених осіб; 
вирішує проект  безробіття та недостатність професійних навичок у ВПО, молоді та 
 ветеранів; 
 психологічні проблеми (соціальна ізоляція, психологічна травма, 
невпевненість у мабутньому) (особливо серед переселенців і ветеранів); 
 нестача фінансових ресурсів для гуманітарної підтримки (харчування, 
побут, одяг, соціальні послуги); 
 недостатня здатність державних та соціальних служб самостійно 
задовольняти потреби населення, що зростають; 
 обмежені ресурси підприємств для реалізації соціально 
відповідальних ініціатив, що ускладнює системне залучення бізнесу до 
підтримки ВПО, ветеранів та вразливих груп, зокрема через фінансові, 
організаційні та кадрові обмеження в умовах воєнної економічної кризи. 
Завдання  забезпечити системну підтримку ВПО, ветеранів, молоді та інших 
проекту  вразливих груп населення міста Черкаси шляхом об’єднання ресурсів 
 бізнесу, державних структур, донорів та громадських організацій; 
 створити умови для професійного розвитку та працевлаштування, 
зокрема запровадити навчальні, тренінгові та стажувальні програми; 
 сприяти забезпеченню житлом та гуманітарною допомогою 
малозабезпечених, ветеранів та внутрішньо переміщених осіб; 
 підвищити рівень соціальної інтеграції, психологічної підтримки та 
соціальної інтеграції для осіб, які постраждали від війни; 
 розширити залучення бізнесу до корпоративної соціальної 
відповідальності (CSR) через стимули та партнерські механізми 
співпраці; 
 створити сталу інфраструктуру взаємодії громади, бізнесу та влади, 
яка буде ефективною протягом дії програми та надалі 
підвищити рівень доступу населення до соціальних, освітніх, 
реабілітаційних та культурних послуг, а також забезпечити рівні 
можливості для всіх груп. 
 кількість охоплених: приблизно 5 000–7 000 осіб (ВПО, молодь, 
Очікувані ветерани) отримають освітню, професійну і психологічну підтримку; 
результати  працевлаштовано не менше 300 осіб; 
проекту (на 2026  створено/відновлено до 1 000 одиниць житла / тимчасових притулків / 
рік)  соціальних квартир / шелтерів; 
 надано гуманітарну допомогу (продуктові/гуманітарні набори) 10 000 
78 
 
– 15 000 осіб; 
 проведено 5–10 соціальних / спортивних / оздоровчих заходів, 
охоплено 2 000–3 000 осіб; 
 підвищено рівень залученості малого та середнього бізнесу у 
соціальні ініціативи, закладено податкові стимули, створено стійкий 
механізм CSR на рівні міста. 
Основні складові 1.Підготовчий етап 
проекту 1.1. Формування команди проекту 
1.2. Розроблення та затвердження Програми корпоративної соціальної 
відповідальності у м.Черкаси на 2026 рік. (Додаток Г). 
1.3. Підготовка та підписання Меморандуму про партнерство (Додаток 
Д). 
2. Інформаційно-комунікаційний етап. 
2.1. Запуск комунікаційної кампанії. 
2.2. Проведення публічних заходів для залучення бізнесу. 
3. Етап реалізації проекту 
3.1. Освітні програми для молоді та ВПО. 
3.2.Програма працевлаштування ветеранів. 
3.3. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. 
3.4. Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. 
4. Моніторинг, оцінка та звітність. 
4.1. Поточний моніторинг. 
4.2. Підсумковий звіт. 
План робіт по проекту представлено у Додатку Е. 
Бюджет (1,2, 4 етапи): 2 751 960,0 грн. 
Бюджет проекту 
Орієнтовний бюджет на третій етап: 38 200 000,0 грн. (Додаток З). 
Нормативно- Стратегія  розвитку Черкаської області на період 2021-2027 роки, 
правові акти, на затверджена  Рішенням Обласної ради № 38-9/VII від  11.09.2020 р. 
які спирається Обласна комплексна програма щодо медичного, соціального 
проект забезпечення, адаптації, психологічної реабілітації, професійної 
підготовки (перепідготовки) осіб, які здійснювали заходи з оборони та 
захисту територіальної цілісності, незалежності та суверенітету України, 
починаючи з 2014 року, та членів їх сімей на 2023-2027 роки 
(затверджена Рішенням обласної ради від 03.03.2023 р. №17-14/VIII). 
Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо 
переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 р.,  Закон України «Про 
соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 
2011-XII від 20.12.1991 р., Закон України «Про статус ветеранів війни, 
гарантії їх соціального захисту»  № 3551-XII від 22.10.1993 р. , Закон 
України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»  
№ 1768-III від 01.06.2000 р.  
Примітка Запропоновані напрями реалізації проекту та розрахований бюджет є 
орієнтовними й мають, насамперед, концептуально-демонстраційний 
характер. Це зумовлено тим, що в Україні на даний час відсутній 
затверджений Закон «Про соціальне партнерство», а також існують 
суттєві фінансові обмеження як з боку державного бюджету, так і з боку 
бізнес-структур у період воєнних дій. У зв’язку з цим наведені заходи 
слід розглядати як модельну пропозицію, спрямовану на привернення 
уваги органів влади, підприємств та громадськості до важливості 
розвитку корпоративної соціальної відповідальності й формування 
дієвих механізмів міжсекторної взаємодії у місті Черкаси у 2026 році. 
79 
 
Для оцінювання реалістичності, стратегічного потенціалу та можливих 
обмежень запропонованого проекту доцільним є проведення SWOT-аналізу, який 
дозволяє системно окреслити його сильні та слабкі сторони, а також зовнішні 
можливості та ризики, що впливають на ефективність реалізації програми в 
умовах воєнного стану та економічної нестабільності (таблиця 3.2). 
Таблиця 3.2. 
SWOT-аналіз проекту «Соціальна відповідальність Черкас - підтримка 
населення у час війни» на 2026 рік. 
1. Сильні сторони (Strengths). 
 1.1. Наявна міжсекторна співпраця. 
У Черкасах вже сформувалася інфраструктура взаємодії між державними службами, 
громадами, бізнесом та громадським сектором (2022–2025 рр.), що створює 
сприятливий ґрунт для спільних програм. 
1.2. Активний великий бізнес (МХП, Фармак, локальні виробничі кластери). 
Значний досвід реалізації КСВ: гуманітарні програми, підтримка шелтерів, модернізація 
соціальних центрів, фінансування волонтерських ініціатив. 
1.3. Зростання соціальної активності малого та середнього бізнесів. 
Близько 90 підприємців у Черкасах та області вже брали участь у програмах підтримки 
ВПО та ветеранів, працевлаштували понад 400 осіб. 
1.4. Наявність освітньої та професійної інфраструктури. 
Черкаський державний технологічний університет,  Черкаський національний 
університет, ЧОЦЗ, Центр професійної освіти мають діючі програми перекваліфікації.  
1.5. Позитивний досвід громадських організацій (Карітас, Мережа розвитку, місцеві 
волонтерські центри). 
Понад 14 000 осіб за 2022–2024 отримали гуманітарну та психологічну допомогу, що є 
базою для подальшого масштабування. 
2. Слабкі сторони (Weaknesses). 
 2.1. Економічна нестабільність та спад виробництва. 
Через війну та економічний спад ВВП (зниження на національному рівні в 2022 р. на 29 
%, уповільнене відновлення у 2023–2025 рр.) фінансова спроможність бізнесу 
обмежена. 
2.2. Нерівномірна участь бізнесу.  
Великі компанії активно реалізують КСВ, тоді як у малого та середньго бізнесу у 
віддалених громадах недостатньо ресурсів. 
2.3. Відсутність системної, а не разової звітності за КСВ. 
Немає стандартизованих показників ефективності на рівні міста 
2.4. Нестача фахових програм для роботи з великим припливом ВПО. 
Зростання потреб у соціальній підтримці. Прогнозується приріст понад 20–30 тис. осіб у 
разі погіршення ситуації на сході, що може перевантажити соціальні служби. 
2.5. Бюджетні обмеження громади. 
Зростає навантаження на місцевий бюджет (соціальні виплати, житло, харчування), що 
зменшує можливість співфінансування. 
3. Можливості (Opportunities). 
 3.1. Залучення міжнародного фінансування. 
Найбільш релевантні донори для м. Черкас: 
80 
 
 UNDP — підтримка відбудови громад, зайнятості ВПО; 
 IOM — програми працевлаштування, мікрогранти бізнесу, підтримка ВПО; 
 IRC, NRC — підтримка соціальної інфраструктури, психологічні послуги; 
 EU4Skills, Erasmus+ — розвиток професійної освіти; 
 German GIZ — енергоефективні та соціальні проєкти громад; 
 Дитячий фонд ООН (UNICEF) — молодіжні та спортивні програми; 
 World Vision — підтримка сімей, ВПО, молоді; 
 Український ветеранський фонд. 
3.2. Податкові стимули та компенсації, які може надати держава: 
 компенсації ЄСВ за працевлаштування ВПО та ветеранів; 
 податкові пільги для підприємств, що впроваджують КСВ; 
 державні гранти на перекваліфікацію (через ЧОЦЗ). 
3.3. Розвиток освітньо-працевлаштувальних програм через партнерство університетів 
та бізнесу. 
Пілотні моделі «навчання–стажування–робота» для молоді, ветеранів та ВПО. 
3.4. Інвестиції у соціально важливу інфраструктуру. 
Шелтери, соціальні центри, молодіжні простори, спортивні секції для дітей та підлітків.  
3.5. Підвищення репутаційної цінності бізнесу. 
Участь у програмі КСВ може стати додатковим маркетинговим інструментом та 
критерієм для міжнародних грантів. 
4. Загрози (Threats). 
 4.1. Загострення військової ситуації на сході та масовий приплив ВПО. 
Черкаси можуть прийняти ще 20–40 тис. осіб, що значно збільшить навантаження на 
житло, соціальні служби, ринок праці. 
4.2. Ризик скорочення фінансових можливостей бізнесу. 
Через високе податкове навантаження, коливання енергоринку та логістичні проблеми 
частина бізнесу може зменшити внески у соціальні проекти. 
4.3. Зменшення іноземного фінансування в разі зміни геополітичних пріоритетів 
донорів. 
Конкуренція між регіонами України за грантові ресурси зростає. 
4.4. Низька фінансова спроможність місцевого бюджету. 
Видатки на соціальну підтримку (житло, харчування, транспорт, освіту) можуть 
перевищити фінансову спроможність громади. 
4.5. Міграція працездатного населення з регіону. 
Молодь і кваліфіковані фахівці можуть виїжджати в інші регіони або за кордон. 
 
Отже, проект колективної соціальної відповідальності у Черкасах має 
високий потенціал, оскільки спирається на вже сформоване міжсекторне 
партнерство та активність великих і малих підприємств. Проте її реалізація 
залежить від економічної стійкості бізнесу, здатності залучити міжнародне 
фінансування, а також ефективного управління новими хвилями ВПО, 
спричиненими загостренням бойових дій. Найважливішими зовнішніми 
можливостями є гранти міжнародних організацій і державні стимули для бізнесу, 
81 
 
а найбільшими загрозами  є економічні ризики та високі бюджетні навантаження 
громади. 
Розроблений проект передбачає трирівневу логіку впровадження: 
підготовчий етап, інформаційно-комунікаційний етап, безпосередня реалізація 
напрямів підтримки населення та система моніторингу й оцінювання 
результативності. Дана структура дозволяє забезпечити узгодженість і 
послідовність дій, а також створює інтегровану модель міжсекторного 
партнерства «влада — бізнес — громада — міжнародні організації». План робіт 
по проекту представлено у Додатку Е. 
1. Підготовчий етап. На першому етапі передбачається формування 
організаційних, кадрових та нормативно-правових засад реалізації проекту. Його 
ключовим завданням є створення керівної й координаційної спроможності, яка 
забезпечить подальше ефективне розгортання програми. 
У межах підготовчого етапу відбувається формування команди проекту, що 
включає керівника, координатора корпоративної соціальної відповідальності, 
менеджера взаємодії з бізнесом, фахівця з освітніх програм, аналітика, юриста та 
бухгалтера. Така структура дозволяє забезпечити комплексний підхід до 
управління ініціативою та уникнути організаційної фрагментації. Паралельно 
здійснюється ідентифікація потенційних бізнес-партнерів — підприємств, які вже 
мають досвід соціальної підтримки населення або зацікавлені у розвитку КСВ у 
2026 році. 
Важливою складовою підготовчої фази є розроблення та затвердження 
міської Програми колективної соціальної відповідальності на 2026 рік. (Додаток 
Г). Цей документ визначає цілі, напрями, механізми реалізації та очікувані 
результати. Створення програми передбачає аналіз соціальних потреб громади, 
проведення стратегічної сесії за участі бізнесу, місцевої влади й громадських 
організацій, а також юридичну експертизу тексту. Після погодження та внесення 
пропозицій проект програми подається на затвердження виконавчого комітету та 
сесії міської ради. 
82 
 
Завершальним кроком даного етапу є розроблення та підписання 
Меморандуму про партнерство між міською владою, представниками бізнес-
середовища, громадським сектором і міжнародними організаціями. Меморандум 
визначає зобов’язання сторін, механізми взаємодії та внесок кожного партнера в 
реалізацію ініціатив протягом року (Додаток Д). 
2. Інформаційно-комунікаційний етап. Другий етап передбачає створення 
сприятливого інформаційного середовища, яке стимулюватиме участь бізнесу та 
забезпечить поінформованість ключових цільових груп — ВПО, молоді та 
ветеранів. 
Планується повноцінна комунікаційна кампанія, яка включатиме 
формування візуальної айдентики програми, створення інформаційної сторінки на 
порталі Черкаської міської ради, запуск соціальної реклами у цифрових і 
традиційних медіа. Інформаційна робота спрямована не лише на популяризацію 
проєкту, але й на інформування громадян про можливості навчання, 
працевлаштування та реабілітації. 
У рамках етапу планується поведення публічних заходів — бізнес-форумів, 
презентацій проекту, консультаційні зустрічі з експертами з КСВ, тренінги із 
залученням міжнародних партнерів (IOM, GIZ, UNDP). Такі події сприяють 
формуванню розуміння соціальних вигод для бізнесу та стимулюють участь 
підприємств різного масштабу в гуманітарно-економічних ініціативах на рівні 
громади. Очікується, що цей етап не лише посилить брендинг програми КСВ у 
Черкасах, але й збільшить кількість бізнес-партнерів, які долучаються до 
реалізації проекту вже в 2026 році. 
3. Реалізація основних напрямів проекту. На етапі реалізації програма 
переходить від організаційної підготовки до практичної роботи з населенням. 
Вона включає чотири стратегічні напрями, які відповідають ключовим соціальним 
потребам громади: освіта та перекваліфікація, підтримка ветеранів, реабілітаційні 
та оздоровчі ініціативи, а також розвиток соціального підприємництва. 
 
 
83 
 
3.1. Освітна та перекваліфікація. 
Цей напрям вирішує проблему браку професійних можливостей для ВПО, 
ветеранів та молоді в умовах скорочення ринку праці й структурної економічної 
трансформації. Освітні програми передбачають курси перекваліфікації (ІТ, 
логістика, соціальні послуги, менеджмент), тренінги цифрової грамотності, 
програми розвитку підприємницьких компетентностей, а також створення бізнес-
інкубатора для стартапів молоді та ВПО. 
Бізнес-базу для стажування та практики забезпечують місцеві підприємства, 
які підписали Меморандум про партнерство. Це дозволяє збільшити шанси 
учасників на подальше працевлаштування. Залучення міжнародних фондів (IOM, 
GIZ,) забезпечує фінансову підтримку освітніх програм та грантові стипендії.  
Приклад реалізації даного напрямку представлено у Додатку Ж . 
3.2. Працевлаштування та соціальна інтеграція.  
У межах цього напряму реалізуються інструменти соціального партнерства, 
які поєднують державну підтримку (компенсації ЄСВ, ваучери на навчання, 
гранти) та ресурси приватного сектору (робочі місця, адаптаційні програми, 
корпоративні реабілітаційні ініціативи). Підприємства-партнери розробляють 
внутрішні політики супроводу ветеранів на робочому місці, забезпечують гнучкі 
формати зайнятості та психологічну підтримку. 
Механізм державної компенсації роботодавцям робить участь бізнесу 
економічно вигідною, що підвищує мотивацію підприємств долучатися до 
програми та створювати додаткові робочі місця. Механізм реалізації даного 
напрямку представлено у Додатку Ж . 
3.3. Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. 
Третій напрям програми спрямований на розв’язання проблеми житлової 
нестабільності внутрішньо переміщених осіб, ветеранів та інших соціально 
вразливих категорій населення, що постраждали внаслідок воєнних дій. Зростання 
запитів на тимчасове та довгострокове житло, а також обмежені можливості 
існуючої інфраструктури актуалізують необхідність створення безпечних та 
обладнаних місць для проживання. У межах кейсу «Шелтер Черкаси 2026» 
84 
 
передбачено модернізацію 2–3 комунальних будівель із подальшим їх 
перетворенням на соціальні квартири та шелтери загальною місткістю до 300 
місць. 
Механізм реалізації передбачає тристороннє партнерство: бізнес забезпечує 
співфінансування ремонтних робіт, матеріалів та технічного оснащення; органи 
місцевої влади відповідають за виділення приміщень, узгодження проєктно-
кошторисної документації та супровід процедур; громадські організації залучають 
волонтерів, здійснюють соціальний супровід мешканців і розподіл гуманітарної 
допомоги. У процесі реалізації до співпраці можуть долучатися будівельні 
компанії «RIEL», «НоваБудова», мережі «Епіцентр», «Comfy», «Eldorado», а 
також торговельні партнери, зокрема «АТБ-Маркет», що сприятиме забезпеченню 
гуманітарними наборами та побутовими ресурсами. 
Особливе місце у моделі підтримки посідає взаємодія з неурядовим 
сектором (БФ «Карітас», Товариство Червоного Хреста України, ініціатива 
«Будуємо Україну Разом»). Їх участь забезпечує не лише фізичне облаштування 
простору, але й соціальну орієнтацію проєкту: адаптацію людей до нових умов 
проживання, інтеграцію в локальну спільноту, організацію допомоги та 
консультацій. Така синергія держави, бізнесу й громадянського сектору формує 
модель підтримки, яка дозволяє швидко реагувати на потреби населення та 
мінімізувати соціальні ризики, пов’язані з відсутністю житла та базових 
побутових умов. 
Створення шелтерів є не лише інфраструктурним, а й реінтеграційним 
інструментом: проживання у безпечному середовищі, забезпечення побутовими 
ресурсами та гуманітарною допомогою сприяють стабілізації психоемоційного 
стану людей, відновленню базових відчуттів безпеки та гідності. У подальшому 
це створює підґрунтя для працевлаштування, навчання, залучення до соціальних 
активностей та поступового повернення до самостійного життя. Таким чином, 
кейс «Шелтер Черкаси 2026» виконує не лише функцію тимчасового притулку, 
але й є ключовою ланкою в довгостроковому ланцюзі соціальної адаптації та 
85 
 
відновлення постраждалих груп населення. Механізм реалізації даного напрямку 
представлено у Додатку Ж. 
3.4. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. 
Третій напрям вирішує проблему зростання потреб у психологічній, 
медичній та реабілітаційній підтримці ветеранів та їхніх родин, а також дітей з 
сімей ВПО. Партнерство з приватними клініками м. Черкаси (зокрема «Смайл», 
«Нове життя», «Revival», «MediClub», «Авіцена») дозволяє розширити спектр 
послуг без додаткового навантаження на бюджет. 
Бізнес фінансує спортивні секції, закуповує обладнання для реабілітаційних 
центрів та підтримує організацію літніх відпочинкових таборів. Такий формат 
соціальних інвестицій сприяє фізичній та психологічній стабілізації цільових груп 
та покращує їх соціальну інтеграцію. 
Спортивна компонента сприятиме фізичному і психологічному 
відновленню; соціалізації; створенню умов для здорового дозвілля; формуванню 
соціальних зв’язків і згуртованості. Види спорту, що можуть бути включені: легка 
атлетика, біг, футбольні тренування, волейбол; командні види спорту (футбол, 
волейбол) на відкритих майданчиках або стадіонах; плавання  та водні види 
спорту (басейн, водні тренування); загальна фізична активність — фітнес, ігри, 
спортивні групи, адаптивний спорт (для ветеранів/людей з інвалідністю). 
Механізм реалізації даного напрямку представлено у Додатку Ж.   
5. Моніторинг, оцінка та звітність. 
Система моніторингу забезпечує своєчасне коригування програми та 
контроль за досягненням показників ефективності. Протягом року здійснюється 
щомісячний аналіз ходу реалізації проєкту, зокрема виконання кількісних та 
якісних індикаторів, моніторинг соціального ефекту та оцінка економічних 
ризиків, пов’язаних із війною, міграцією та фінансовою нестабільністю. 
Підсумкова оцінка здійснюється наприкінці року і включає аналіз створених 
робочих місць, кількості осіб, охоплених освітніми та реабілітаційними 
програмами, впливу на соціальну згуртованість громади та рівень участі бізнесу в 
системі КСВ. 
86 
 
Фінансова модель проекту вибудувана у відповідності до її складових, що 
забезпечує цільове використання коштів, ефективний розподіл ресурсів та 
можливість досягнення запланованих результатів у кожному напрямі діяльності. 
При цьому, фінансування здійснюватиметься на партнерських засадах 
корпоративної соціальної відповідальності та буде розподілене між державним 
сектором (місцевим бюджетом), підприємствами-учасниками проекту, 
міжнародними донорськими організаціями, а також може додатково 
підтримуватись громадськими організаціями через волонтерську участь та 
нефінансові форми внеску (наданні приміщень, послуги на умовах волонтерства 
тощо). Орієнтовний розрахунок бюджету проекту представлено у Додатку З.  
Соціальний ефект реалізації проекту. Реалізація програми корпоративної 
соціальної відповідальності (CSR) у місті Черкаси формує комплексний 
соціальний ефект, який виходить за межі безпосереднього виконання заходів та 
досягнення кількісних індикаторів. Програма сприяє консолідації ключових 
соціальних партнерів: державних інституцій, підприємницького сектору та 
громадянського суспільства (громадські організації), що підвищує адаптивну 
спроможність громади до наслідків воєнної кризи. Впровадження програми 
забезпечує зміцнення соціального капіталу міста, акумулює ресурси різних 
секторів та формує основу для довгострокової соціальної стійкості. 
Важливою складовою соціального ефекту є розвиток соціального 
партнерства між державою, бізнесом та населенням. Реалізація програми сприяє 
не лише координації дій між різними секторами, але й формує новий тип 
взаємодії у громаді – партнерську модель управління соціальним розвитком, 
засновану на принципах взаємної відповідальності та розподілу функцій. Така 
модель відповідає сучасним концепціям публічного адміністрування, де соціальна 
підтримка розглядається як результат синергії інституційних, приватних та 
громадянських патнерів. 
Розвиток соціального партнерства посилює ефективність соціальної 
політики, знижує навантаження на державні інституції та сприяє підвищенню 
рівня залучення громадян до процесів прийняття рішень. Бізнес, беручи участь у 
87 
 
CSR-ініціативах, отримує можливість інтегрувати соціальні інновації у власні 
виробничі процеси, а держава формує умови для стабільної соціальної підтримки. 
Населення, у свою чергу, набуває не лише матеріальних переваг, але й ресурсів 
для соціальної активізації, розвитку громади та самозарадності. 
Таким чином, соціальний ефект проекту полягає не лише у прямому впливі 
на цільові групи, але й у створенні соціального партнерства як тривалої 
інституційної практики. Це зміцнює соціальну єдність, підвищує стійкість міської 
системи до кризових впливів і забезпечує формування нової моделі соціальної 
взаємодії, де підтримка вразливих груп населення стає не лише завданням 
держави, а колективною відповідальністю громади та бізнесу. 
Важливим соціальним результатом реалізації програми є розширення 
доступу вразливих груп до соціальних, культурних, освітніх та реабілітаційних 
послуг, що у довгостроковій перспективі зменшує ризики маргіналізації, 
соціальної депривації та зростання нерівності. Забезпечення підтримки ВПО, 
ветеранів, молоді та малозабезпечених груп сприяє зниженню структурної 
напруги в громаді, відновленню соціальної мобільності та підвищенню 
спроможності до самозабезпечення. 
Крім того, програма сприяє формуванню локальної моделі соціальної 
інтеграції, орієнтованої на реабілітацію, відновлення соціальних зв’язків та 
забезпечення безпечного середовища для соціально вразливих категорій 
населення. У цьому контексті її реалізація виконує превентивну, а не лише 
компенсаторну функцію: знижує ймовірність соціального виключення та посилює 
можливості самореалізації учасників. 
Важливо наголосити, що соціальний ефект проявляється не тільки на рівні 
окремих отримувачів допомоги, але й у площині розвитку громади як соціальної 
системи. Підвищується рівень довіри між громадянами, органами влади та 
бізнесом, що є ключовим чинником ефективного постконфліктного відновлення. 
Таким чином, реалізація програми сприяє формуванню сталішої, згуртованої та 
інституційно спроможної міської спільноти, здатної до реагування на кризові 
виклики та підтримання стійкості в умовах тривалих соціально-економічних змін. 
88 
 
Перспективи розвитку проекту. Окремий потенціал розвитку програми 
пов’язаний із інституціоналізацією соціального партнерства. Подальший розвиток 
моделі тристоронньої взаємодії (держава–бізнес–громада) відкриває можливості 
для розширення спектра соціальних послуг, підвищення їх доступності та 
ефективності, а також для створення нових форм спільного управління ресурсами. 
Інтеграція інтересів різних соціальних акторів формує основу для довгострокових 
стратегій місцевого розвитку, які виходять за межі стандартних механізмів 
бюджетного фінансування. 
У середньостроковій перспективі така модель може перетворитися на 
самостійний інструмент локального врядування у сфері соціальної політики, що 
сприятиме не лише відновленню громади після кризи, але й її прогресивному 
розвитку. Соціальне партнерство у цьому контексті не лише підсилює реалізацію 
проекту, але й формує середовище, де соціальна підтримка та реабілітація стають 
частиною системної та самовідтворюваної інституційної практики. 
Така трансформація проекту забезпечує можливість поступового переходу 
від короткострокових гуманітарних інтервенцій до моделей сталого розвитку 
громади, створює передумови для підвищення соціальної інтегрованості, 
інклюзивності та економічного зростання, що є особливо важливим у контексті 
поствоєнного відновлення та зміцнення людського капіталу регіону. 
 
 
  
89 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Проведене дослідження дає підстави зробити наступні висновки. 
Повномасштабна війна, що триває в Україні близько чотирьох років, 
зумовила формування нових категорій населення, які потребують соціальної 
підтримки, а також суттєве зростання чисельності соціально вразливих верств. 
Розбудова системи соціальної підтримки населення в умовах збройного конфлікту 
в Україні потребує диверсифікації механізмів соціальної роботи, залучення 
додаткових ресурсів та переорієнтації соціальної сфери на кризове реагування.  
Соціальна підтримка розглядається як комплексна система заходів, 
спрямованих на забезпечення життєдіяльності населення, насамперед у кризових 
умовах, що охоплює фінансову, соціальну, психологічну та правову допомогу. 
Сутність соціальної підтримки полягає у забезпеченні соціальної стабільності, 
мінімізації соціальних ризиків і відновленні соціальної стійкості населення в 
умовах конфліктів та інших дестабілізуючих чинників. Структурно система 
соціальної підтримки має мультикомпонентний характер і включає матеріальну 
допомогу, надання соціальних послуг, психологічну підтримку, правове 
забезпечення, а також інституційні механізми реалізації зазначених напрямів. 
У кризових умовах, зокрема під час війни, економічних криз та 
надзвичайних ситуацій, соціальна підтримка набуває системоутворювального 
значення, оскільки виконує функцію стабілізації умов життєдіяльності населення, 
що зазнає негативного впливу таких чинників, як зростання бідності, безробіття, 
внутрішнє переміщення, втрата житла та доходів. Вона також спрямована на 
забезпечення адаптації та реабілітації вразливих соціальних груп, зокрема 
військовослужбовців, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб та осіб з 
інвалідністю, шляхом надання матеріальної, соціальної та психологічної 
допомоги. Водночас соціальна підтримка виконує інтегративну функцію, 
сприяючи збереженню соціальної згуртованості та підвищенню колективної 
стійкості суспільства в умовах дії травматичних наслідків конфліктів. Таким 
чином, соціальна підтримка виступає не лише формою соціальної допомоги, а й 
90 
 
ключовим механізмом забезпечення соціальної стійкості, що створює передумови 
для відновлення суспільства після кризових потрясінь. 
Правове забезпечення соціальної підтримки в умовах збройного конфлікту 
формує нормативні передумови для безперервного функціонування та адаптації 
механізмів соціальних виплат, спрямованих на захист доходів населення, 
підтримку внутрішньо переміщених осіб і гарантування доступу до пенсійного 
забезпечення та інших видів соціальної допомоги навіть за обмеженої 
інституційної спроможності органів соціального захисту. Водночас корпоративна 
соціальна відповідальність в Україні має переважно добровільний характер, однак 
її поступовий розвиток розширює можливості залучення недержавних ресурсів до 
системи соціальної підтримки. Попри відсутність спеціального законодавчого 
акту, що прямо зобов’язував би суб’єктів господарювання до впровадження 
практик КСВ, національні та міжнародні стандарти, зокрема ISO 26000, принципи 
ESG та вимоги CSRD, формують інституційні та процедурні орієнтири для участі 
бізнесу у наданні допомоги постраждалому населенню, підтримці внутрішньо 
переміщених осіб і реалізації соціально орієнтованих програм. У цілому система 
нормативно-правового забезпечення соціальної підтримки в Україні в умовах 
війни та кризових явищ характеризується комплексністю й багаторівневістю, 
поєднуючи державні програми соціальних виплат, спеціальні правові механізми 
гуманітарної та благодійної допомоги та добровільні корпоративні ініціативи. 
Така модель забезпечує гнучкість реагування на актуальні соціальні потреби 
населення, сприяє інтеграції різних джерел підтримки та створює необхідні умови 
для збереження соціальної стійкості й адаптації суспільства в умовах 
надзвичайних викликів. 
Аналіз зарубіжних практик засвідчує, що для України особливої цінності 
набуває інституційно закріплена модель соціальної підтримки, яка поєднує 
державну координацію, діяльність професійних соціальних служб і системну 
участь бізнесу в умовах збройного конфлікту. Важливим елементом такої моделі є 
формалізація механізмів залучення приватного сектору та інтеграція інструментів 
корпоративної соціальної відповідальності у державну політику соціального 
91 
 
захисту, що сприяє узгодженості дій суб’єктів і раціональному використанню 
наявних ресурсів. Запровадження уніфікованих процедур надання масової 
соціальної та фінансової допомоги створює передумови для підвищення стійкості 
соціальної системи та мінімізації довгострокових соціальних наслідків війни для 
населення. 
Проведений аналіз категорій населення, які потребують допомоги, 
засвідчує, що станом на 2025 рік гуманітарна ситуація в Україні зберігає 
критичний характер. Значна тривалість збройного конфлікту та його соціально-
економічні наслідки призвели до істотного розширення кола осіб, які перебувають 
у стані гуманітарної вразливості, що охоплює різні вікові, соціальні та професійні 
групи населення. За оцінками міжнародних гуманітарних структур, потреба в 
допомозі вимірюється десятками відсотків від загальної чисельності населення 
країни, що свідчить про системний, а не локальний характер гуманітарної кризи. 
За таких умов масштаби гуманітарних потреб виходять за межі традиційних 
інструментів соціальної підтримки та потребують багаторівневої й комплексної 
відповіді. Ефективне реагування передбачає скоординовану взаємодію державних 
органів, громадського сектору та міжнародних організацій із поєднанням 
екстрених і довгострокових заходів. Йдеться не лише про забезпечення базових 
фізіологічних потреб населення, але й про доступ до медичної та психосоціальної 
допомоги, вирішення житлових питань, реалізацію заходів соціального захисту та 
створення умов для економічної стабілізації домогосподарств. Такий підхід є 
необхідною передумовою зниження гуманітарних ризиків і забезпечення 
соціальної стійкості суспільства в умовах тривалих кризових викликів. 
Аналіз практик корпоративної соціальної відповідальності в Україні у 2022–
2025 роках засвідчує наявність суттєвих якісних змін у підходах бізнесу до 
реалізації соціально орієнтованої діяльності. З початком повномасштабної війни 
КСВ дедалі частіше розглядається компаніями не як допоміжна або репутаційна 
складова, а як невід’ємний елемент корпоративної стратегії та управлінських 
рішень. Така трансформація зумовлена необхідністю адаптації бізнесу до умов 
тривалої соціальної та гуманітарної кризи, а також зростанням очікувань з боку 
92 
 
суспільства та держави щодо активної участі приватного сектору у подоланні 
наслідків війни. 
Виявлені тенденції свідчать про поступовий перехід від реактивних та 
епізодичних форм благодійності до системного і стратегічного підходу до КСВ. 
Компанії дедалі частіше інтегрують соціальні, гуманітарні та екологічні цілі у свої 
операційні моделі, поєднуючи економічну діяльність із вирішенням суспільно 
значущих проблем. У структурі корпоративних ініціатив домінують напрями, 
пов’язані з підтримкою сил оборони України, допомогою внутрішньо 
переміщеним особам, наданням гуманітарної допомоги, забезпеченням 
соціального захисту працівників і місцевих громад, зміцненням продовольчої 
безпеки, а також розвитком волонтерських і благодійних практик. 
Паралельно спостерігається зростання уваги бізнесу до впровадження 
стандартів сталого розвитку та інструментів ESG-звітності, які використовуються 
як механізми підвищення прозорості діяльності, зміцнення довіри з боку 
зацікавлених сторін і формування позитивної ділової репутації. У контексті 
євроінтеграційних процесів та орієнтації на міжнародні ринки такі підходи 
набувають додаткового значення як чинник підвищення конкурентоспроможності 
українських компаній. Загалом розвиток КСВ у 2022–2025 роках 
характеризується інституціоналізацією соціальної відповідальності бізнесу та її 
поступовою інтеграцією у ширшу систему соціальної підтримки населення в 
умовах війни. Водночас, одним із суттєвих бар’єрів реалізації корпоративної 
соціальної відповідальності є обмеженість ресурсів компаній та недостатня 
стратегічна мотивація для довгострокових соціальних інвестицій. Ця проблема 
особливо актуальна в умовах економічної нестабільності, воєнних ризиків, 
зниження попиту на продукцію чи послуги та ускладнень логістичних ланцюгів.  
Черкаська область належить до тих регіонів, які внаслідок 
повномасштабного вторгнення рф зазнали суттєвого соціально-демографічного 
навантаження, прийнявши десятки тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а 
також  значну кількість ветеранів та сімей загиблих військовослужбовців. Це 
актуалізувало необхідність у посиленні міжсекторної співпраці, що інтегрує 
93 
 
можливості державних і комунальних соціальних служб, приватного бізнесу, 
громадського сектору та міжнародних гуманітарних організацій. 
Протягом 2022–2025 рр. у Черкаській області сформувалась багаторівнева 
модель соціальної підтримки, основу якої становили місцеві та обласні програми 
соціальної підтримки населення. Важливим елементом стало поширення практик 
корпоративної соціальної відповідальності серед великих та малих підприємств, 
що дозволило бізнесу не лише здійснювати благодійні внески, а й брати участь у 
системному вирішенні соціальних проблем через фінансування, ресурсне 
забезпечення та надання професійних послуг. 
У Черкаській області спостерігалися чотири основні моделі партнерства: 
1. гуманітарне реагування – екстрене надання продуктів, одягу, житла у 
2022 р., що було критично необхідним на початковому етапі війни; 
2. ресурсне партнерство – спільне фінансування та забезпечення 
інфраструктури соціальних закладів, ремонтів, технічного оснащення, орієнтоване 
на стабілізацію соціальної підтримки; 
3. соціальна інтеграція та зайнятість – програми стажування, 
працевлаштування та перекваліфікації ВПО та ветеранів; 
4. проектне партнерство – спільне планування і реалізація комплексних 
соціальних проектів, оцінка ефективності, стратегічне соціальне інвестування.  
Ці моделі взаємодії забезпечили розвиток стійкої соціальної системи, яка 
поєднує державні, комунальні та приватні ресурси, а також міжнародні та 
громадські ініціативи. 
Аналіз показав, що між 2022 та 2025 рр. у Черкаській області відбулося 
формування зрілого міжсекторного партнерства, що включає: 
1. взаємодію державних і комунальних соціальних служб, бізнесу, 
громадських та міжнародних організацій; 
2. поширення корпоративної соціальної відповідальності серед великих і 
малих підприємств; 
3. створення інституційних платформ для координації соціальних програм; 
94 
 
4. впровадження різноманітних моделей партнерства – від гуманітарної до 
проектної; 
5. значне розширення соціальної підтримки ВПО, ветеранів та сімей 
загиблих: понад 5 500 місць проживання, 27 000 ВПО охоплено гуманітарною 
допомогою, 300 ветеранів отримали реабілітаційні послуги, понад 400 осіб 
працевлаштовані. 
Попри позитивні результати, система партнерства в Черкаській області має 
низку проблем: 
1. фрагментарність ініціатив – відсутність єдиної координаційної 
платформи призводить до дублювання ресурсів; 
2. нерівномірна участь бізнесу – великі корпорації більш активні, ніж малий 
бізнес у віддалених громадах; 
3.відсутність системи моніторингу ефективності – бракує стандартизованих 
показників впливу соціальних інвестицій бізнесу; 
4. невизначеність довгострокового фінансування – більшість партнерських 
проєктів досі залежать від гуманітарної допомоги та короткострокових 
донорських грантів. 
Рішення цих проблем потребує інтеграції програм у єдину регіональну 
платформу, розробки критеріїв оцінки ефективності партнерств та стимулювання 
активності малого та середнього бізнесу через податкові та репутаційні 
механізми. 
На основі проведеного аналізу потенційних ресурсів розвитку та наявних 
ризиків обґрунтовано доцільність запровадження соціального короткострокового 
пілотного проєкту «Соціальна відповідальність Черкас – підтримка населення у 
час війни», реалізація якого протягом одного року з подальшим масштабуванням 
упродовж наступних двох років спрямована на формування системної, стабільної 
та довгострокової соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, 
молоді та інших вразливих груп населення міста шляхом інтеграції механізмів 
корпоративної соціальної відповідальності за активної взаємодії бізнесу, органів 
державної влади та міжнародних донорів. 
95 
 
У результаті реалізації проєкту очікується досягнення комплексного 
соціального ефекту, що проявлятиметься у посиленні міжсекторної взаємодії та 
підвищенні ефективності соціальної підтримки населення в умовах кризових 
викликів. Насамперед проєкт сприятиме консолідації ключових партнерів — 
органів державної влади, бізнес-структур і громадського сектору — з метою 
формування скоординованої відповіді на соціально-економічні наслідки кризи. 
Акумулювання ресурсів різних секторів та узгодження їхніх дій забезпечить 
зміцнення соціального капіталу громади, підвищення рівня довіри та розвитку 
горизонтальних зв’язків. 
Водночас реалізація проєкту створює передумови для формування нової 
моделі взаємодії у сфері соціального розвитку, заснованої на принципах 
партнерства та спільної відповідальності за прийняття й реалізацію управлінських 
рішень. Такий підхід дозволить оптимізувати навантаження на державні соціальні 
сервіси шляхом перерозподілу функцій між суб’єктами соціальної політики, 
інтеграції соціальних інновацій та підвищення загальної результативності надання 
соціальних послуг. Очікується також розширення доступу вразливих груп 
населення, зокрема внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, молоді та 
малозабезпечених верств, до соціальної, культурної, освітньої та реабілітаційної 
підтримки. 
Сукупний вплив зазначених змін сприятиме зниженню ризиків соціального 
виключення, маргіналізації та поглиблення нерівності, а також відновленню 
соціальної мобільності в громаді. У довгостроковій перспективі проєкт 
спрямований на формування стійкої та згуртованої міської спільноти, підвищення 
її інституційної спроможності та здатності ефективно реагувати на сучасні та 
майбутні кризові виклики. 
Перспективи розвитку проєкту визначаються можливістю його поступової 
трансформації у комплексний інструмент соціального управління та підвищення 
ефективності взаємодії між ключовими суб’єктами громадського життя. Розвиток 
тристоронньої моделі взаємодії «держава–бізнес–громада» створює умови для 
розширення спектра соціальних послуг, підвищення їхньої ефективності та 
96 
 
доступності для різних категорій населення. У довгостроковій перспективі проєкт 
може функціонувати як самостійний механізм локального врядування у сфері 
соціальної політики, сприяючи відновленню соціальної інфраструктури та 
прогресивному розвитку міської громади. Трансформація проєкту передбачає 
перехід від короткострокової допомоги до моделей сталого розвитку, що 
забезпечує підвищення інклюзивності, соціальної інтегрованості та економічного 
потенціалу регіону, а також створює передумови для формування стійких 
соціальних практик у відповідь на кризові виклики. 
 
 
  
97 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Апдін В. С. Соціальна підтримка населення: теоретичні та практичні 
аспекти : монографія. Київ, 2021. 152 с. 
2. Вплив економічної нестабільності та воєнних ризиків на реалізацію 
соціальних ініціатив / Т. В. Ковальчук // Проблеми економіки. – 2023. – № 2. – С. 
132–139 URL: https://journals.uran.ua (дата звернення: 14.11.2025). Збірник 
наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана 
Огієнка. Серія «Соціальна педагогіка». Київ, 2025. 312 с. 
3. Закон України «Про соціальні послуги»  від 17 січня 2019 року № 
2671-VIII// База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19 (дата звернення: 15.11.2025).  
4. Закон України «Про соціальний захист та підтримку дітей, які 
постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, та 
внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування 
надання соціальних послуг та виплат»  від 08 жовтня 2024 року № 3999-IX // // 
База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/3999-20 (дата звернення: 15.11.2025).   
5. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим 
сім’ям» від 07 березня 2002 року № 214-IV // База даних «Законодавство України» 
/ Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-
%D0%BF (дата звернення: 15.11.2025). 
6. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам та 
особам, які не мають права на пенсію» від 18 травня 2004 року № 1727-IV // База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15 (дата звернення: 15.11.2025).   
7. Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення 
прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» // База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1706-
18 (дата звернення: 15.11.2025). 
98 
 
8. Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» // База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3551-
12 (дата звернення: 15.11.2025).  
9. Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і 
правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» // База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2011-12 (дата звернення: 15.11.2025).  
10. Закон України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні 
соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»  // База даних «Законодавство 
України» / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2017-
14 (дата звернення: 15.11.2025).  
11. Закон України від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV «Про гуманітарну 
допомогу»  // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1192-14 (дата звернення: 15.11.2025). 
12. Закон України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну 
діяльність та благодійні організації».  // База даних «Законодавство України» / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5073-17   (дата 
звернення: 15.11.2025). 
13. Звіт зі сталого розвитку Групи «Метінвест» за 2022–2024 рр. 
Офіційний сайт компанії «Метінвест». URL: https://www.metinvestholding.com 
(дата звернення: 14.11.2025). 
14. Звіт зі сталого розвитку Київстар за 2023 р.. Офіційний сайт компанії 
Kyivstar. URL: https://kyivstar.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
15. Кабінет Міністрів України. Про затвердження Положення про Єдину 
інформаційну систему соціальної сфери: постанова від 14 квітня 2021 року № 404  
// База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/404-2021-%D0%BF (дата звернення: 
15.11.2025).  
99 
 
16. Кабінет Міністрів України. Деякі питання надання державної 
соціальної допомоги та пільг на період введення воєнного стану:постанова від 07 
березня 2022 року № 214. // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада 
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2022-%D0%BF (дата 
звернення: 15.11.2025).  
17. Кабінет Міністрів України. Деякі питання виплати допомоги на 
проживання внутрішньо переміщеним особам: постанова від 20 березня 2022 року 
№ 332 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.  URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/332-2022-%D0%BF (дата звернення: 
15.11.2025).  
18. Кабінет Міністрів України. Про особливості виплати та доставки 
пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану: постанова від 26 
лютого 2022 року № 162 // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада 
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/162-2022-%D0%BF (дата 
звернення: 15.11.2025).  
19. Кабінет Міністрів України. Про затвердження Порядку надання 
допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо 
переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території : постанова 
від 22 вересня 2025 року № 1176 // База даних «Законодавство України» / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1176-2025-
%D0%BF (дата звернення: 15.11.2025). 
20. Кабінет Міністрів України. Деякі питання підтримки внутрішньо- 
переміщених осіб: постанова від 11 липня 2023 року № 709 // База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2023-%D0%BF (дата звернення: 
15.11.2025).  
21. Кабінет Міністрів України. Деякі питання підтримки внутрішньо 
переміщених осіб : постанова від 11 липня 2023 року № 709 // База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
100 
 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/709-2023-%D0%BF (дата звернення: 
15.11.2025). 
22. Кабінет Міністрів України. Про затвердження Порядку надання 
допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо 
переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення 
змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного 
внаслідок бойових дій : постанова від 22 вересня 2025 року № 1176 // База даних 
«Законодавство України» / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1176-2025-%D0%BF (дата звернення: 
15.11.2025). 
23. Кабінет Міністрів України. Про внесення змін до деяких постанов 
Кабінету Міністрів України щодо надання соціальних послуг у разі введення 
надзвичайного або воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях : 
постанова від 07 травня 2022 року № 560 // База даних «Законодавство України» / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/560-2022-
%D0%BF (дата звернення: 15.11.2025). 
24. Кабінет Міністрів України. Про затвердження Положення про Єдину 
інформаційну систему соціальної сфери : постанова від 14 квіт. 2021 р. № 404 
[Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/404-
2021-%D0%BF   (дата звернення: 15.11.2025). 
25. Кабінет Міністрів України. Про впровадження Європейської гарантії 
для дітей в Україні : постанова від 19 листопада 2025 року № 1558-2025-п // База 
даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.  URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/go/1558-2025-%D0%BF (дата звернення: 15.11.2025).  
26. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 року № 
254к/96-ВР.// База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України.  
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 (дата 
звернення: 15.11.2025).  
101 
 
27. Кодекс цивільного захисту України: Закон України від 02 жовтня 2012 
року № 5403-VI. // База даних «Законодавство України» / Верховна Рада України. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17 (дата звернення: 15.11.2025). 
28. Корпоративна соціальна відповідальність в умовах війни: соціальні 
програми та інвестиції / І. П. Міщук // Економіка та суспільство. – 2022. – № 32. 
URL: https://journals.uran.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
29. Корпоративна соціальна відповідальність в умовах війни: досвід 
українських компаній/ Л. В. Дяченко // Гуманітарний вісник України – 2023. – № 
5. – С. 77–85. URL: https://heraldes.khmnu.edu.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
30. Коляденко С. В. Соціальна робота з уразливими групами населення: 
навч. посіб. Запоріжжя: ЗНУ, 2020. 198 с. 
31. Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу в умовах воєнного 
стану/ О. В. Бондаренко та ін. // Вісник Хмельницького національного 
університету. Економічні науки. – 2023. – № 3. – С. 45–52. URL: 
https://heraldes.khmnu.edu.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
32. Корпоративна філантропія як складова соціальної відповідальності 
бізнесу/ І. П. Міщук // Економіка та суспільство. – 2021. – № 32. URL: 
https://journals.uran.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
33. Корпоративне волонтерство як інструмент соціальної відповідальності 
бізнесу/ О. М. Грішнова, Л. В. Дяченко // Науковий вісник Міжнародного 
гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. – 2021. – № 47. – С. 
56–62. 
34. Міністерство соціальної політики України. Про соціальну підтримку 
населення [Електронний ресурс]. Режим доступу: 
https://www.msp.gov.ua/otrymuvacham-soc-pidtrymky/pro-sotsialnu-pidtrymku   (дата 
звернення: 15.11.2025). 
35. Медичний реабілітаційний центр ВЕРТЕБРО в м. Черкаси 
[Електронний ресурс] // Vertebro.com.ua. – Режим доступу: https://vertebro.com.ua/ 
(дата звернення: 15.11.2025). 
102 
 
36. Міністерство соціальної політики України. Дані про сім’ї з дітьми в 
складних життєвих обставинах : електронні дані [Електронний ресурс] // 
Міністерство соціальної політики України. – Режим доступу: 
https://www.msp.gov.ua/news/22240.html (дата звернення: 10.11.2025). 
37. Нефінансова звітність ПриватБанку за 2022–2024 рр. Офіційний сайт 
АТ КБ «ПриватБанк» (дата звернення: 14.11.2025). 
38. Нефінансова звітність ТОВ «Нова пошта» за 2022–2023 рр.. 
Офіційний сайт компанії. URL: https://novaposhta.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
39. Нефінансова та ESG-звітність ДТЕК за 2022–2023 рр. Офіційний сайт 
компанії ДТЕК. URL: https://dtek.com (дата звернення: 14.11.2025). 
40. Павленко Л. І. Організаційно-правові засади соціального забезпечення 
в Україні: навч. посіб. Харків : ХДУ, 2018. 176 с. 
41. План гуманітарних потреб і реагування в Україні на 2025 рік 
[Електронний ресурс] : звіт / Ukraine Humanitarian Needs and Response Plan 2025. – 
Режим доступу: https://www.unhcr.org/ua/sites/ua/files/2025-
01/Ukraine%20HNRP%202025%20Humanitarian%20Needs%20and%20Response%20
Plan%20UA_0.pdf (дата звернення: 15.11.2025).  
42. Соціальна відповідальність підприємств як чинник сталого розвитку 
економіки/ Н. М. Краус, О. В. Краус // Науковий вісник Херсонського державного 
університету. Серія: Економічні науки. – 2022. – № 46. – С. 89–95. 
43. Соціальні інвестиції як інструмент корпоративної соціальної 
відповідальності/ О. В. Бондаренко, Л. В. Дяченко // Вісник Хмельницького 
національного університету. Серія: Економічні науки. – 2023. – № 3. – С. 45–52. 
URL: https://heraldes.khmnu.edu.ua (дата звернення: 14.11.2025). 
44. Соціальна відповідальність бізнесу в умовах війни: інтеграція 
соціальної допомоги у виробничі та логістичні процеси / І. П. Міщук //Економіка 
та суспільство. – 2022. – № 32. URL: https://journals.uran.ua (дата звернення: 
14.11.2025). 
45. Соціальна підтримка в умовах кризи: психологічний аспект : 
колективна монографія / ЛДУБГД. Луцьк, 2023. 198 с. 
103 
 
46. Соціальна відповідальність бізнесу та корпоративне волонтерство в 
Україні / І. В. Смачило, Н. П. Синиця // Економіка та суспільство. – 2022. – № 39. 
URL: https://inter-nauka.com (дата звернення: 14.11.2025). 
47. Суспільне Черкаси. Безоплатне відновлення військових після 
поранень: як працює реабілітаційний центр — відео [Електронний ресурс] // 
Суспільне. – Режим доступу: https://suspilne.media/cherkasy/715530-vidnovlenna-
pisla-poranen-reabilitacijnij-centr-na-cerkasini-bezoplatno-likue-vijskovih-z-usiei-
ukraini/ (дата звернення: 15.11.2025). 
48. Реабілітаційний центр RECOVERY для поранених бійців відкрили у 
Черкасах.[Електронний ресурс] // ThePage.ua. – Режим доступу: 
https://thepage.ua/ua/style/health/reabilitacijnij-centr-recovery-dlya-poranenih-bijciv-
vidkrili-u-cherkasah/amp (дата звернення: 15.11.2025). 
49. Розвиток корпоративного волонтерства в умовах соціально-
економічних трансформацій/ Т. В. Ковальчук // Проблеми системного підходу в 
економіці. – 2023. – № 1. – С. 91–97. 
50. Трансформація корпоративної соціальної відповідальності в Україні в 
умовах війни/ Л. О. Лігоненко //Проблеми економіки. – 2023. – № 2. – С. 132–139. 
51. Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» (CSR 
Ukraine). Офіційний вебсайт: аналітичні звіти, кейси, дослідження з КСВ в 
Україні. URL: https://csr-ukraine.org (дата звернення: 14.11.2025). 
52. Черкаська міська рада. Міські соціальні програми.[Електронний 
ресурс] // Черкаська міська рада. – Режим доступу: https://cherkasy-
rada.gov.ua/documents/miska-vlada/departamenty/departament-soczialnoyi-
polityky/miski-soczialni-programy/  (дата звернення: 15.11.2025). 
53. Черкаська районна адміністрація. Оновлено перелік актуальних 
програм забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб [Електронний 
ресурс] // Черкаська районна адміністрація. – Режим доступу: 
https://cherkassyrda.gov.ua/galuzevi-novyny/sotsialnyj-zahyst/2024/01/18/onovleno-
perelik-aktualnyh-program-zabezpechennya-zhytlom-vnutrishno-peremishhenyh-osib/ 
(дата звернення: 15.11.2025). 
104 
 
54. Черкаська міська рада. У Черкасах планують відкрити ще один 
шелтер для внутрішньо переміщених осіб  [Електронний ресурс] // Черкаська 
міська рада. – Режим доступу: https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/u-cherkasah-
planuyut-vidkryty-shhe-odyn-shelter-dlya-vnutrishno-peremishhenyh-osib/ (дата 
звернення: 15.11.2025). 
55. Черкаська міська рада. Новий проєкт для ВПО запрацював у 
черкаському Терцентрі. [Електронний ресурс] // Черкаська міська рада. – Режим 
доступу: https://cherkasy-rada.gov.ua/novyny/novyj-proyekt-dlya-vpo-zapraczyuvav-u-
cherkaskomu-terczentri/ (дата звернення: 15.11.2025). 
56. All-Hazards Preparedness and Response Plan/ Assistant Secretary for 
Preparedness and Response, U.S. Department of Health and Human Services. – 
Electronic data. – Washington, DC, USA. – Mode of access: https://aspr.hhs.gov (date 
of access: 10.11.2025). 
57. Bureau of Population, Refugees, and Migration (PRM): official 
information / U.S. Department of State. – Electronic data. – Washington, DC, USA. – 
Mode of access: https://www.state.gov  (date of access: 10.11.2025). 
58. Children and armed conflict in Ukraine. Electronic data / United Nations 
Children’s Fund (UNICEF). – Mode of access: https://www.unicef.org/ukraine. (date of 
access: 10.11.2025). 
59. Data and Analysis on Older Persons in Ukraine. Electronic data / United 
Nations in Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/en/315678-older-persons-
humanitarian-needs-ukraine(date of access: 10.11.2025). 
60. Emergency Support Function (ESF) #6 – Mass Care, Emergency 
Assistance, Temporary Housing, and Human Services: official document / Federal 
Emergency Management Agency. – Electronic data. – Washington, DC, USA. – Mode 
of access: https://www.fema.gov  (date of access: 10.11.2025). 
61. Home Front Command: official materials and guidance / Israel Defense 
Forces. – Electronic data. – Israel. – Mode of access: https://www.idf.il (date of access: 
10.11.2025). 
105 
 
62. Humanitarian Situation in Ukraine – May 2025. Electronic data. / United 
Nations in Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/en/313429-humitarian-
situation-ukraine-may-2025 (date of access: 10.11.2025). 
63. Humanitarian action in Ukraine: Overview 2025. Electronic data. / 
Humanitarian Action Info. – Mode of access: https://humanitarianaction.info/ (date of 
access: 10.11.2025). 
64. Humanitarian Winterization Response 2025. Electronic data. / The United 
Nations in Ukraine. – Mode of access:https://ukraine.un.org/  (date of access: 
10.11.2025). 
65. Ministry of Welfare and Social Affairs of Israel: official publications on 
social and psychological support in crisis situations. – Electronic data. – Israel. – Mode 
of access: https://www.gov.il (date of access: 10.11.2025). 
 
66. National Business Emergency Operations Center (NBEOC): fact sheet / 
Federal Emergency Management Agency. – Electronic data. – Washington, DC, USA. – 
Mode of access: https://www.fema.gov (date of access: 10.11.2025). 
67. National Insurance Institute of Israel (Bituach Leumi): social benefits and 
insurance provisions. – Electronic data. – Israel. – Mode of access: 
https://www.btl.gov.il (date of access: 10.11.2025). 
68. Over 8 million women and girls in Ukraine will need humanitarian 
assistance in 2024.  Electronic data / United Nations in Ukraine. – Mode of access: 
https://ukraine.un.org/en/261357-over-8-million-women-and-girls-ukraine-will-need-
humanitarian-assistance-2024 (date of access: 10.11.2025). 
69. People with disabilities: Humanitarian needs in Ukraine. Electronic data / 
United Nations in Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/en/313430-people-
with-disabilities-humanitarian-needs-ukraine (date of access: 10.11.2025). 
70. Protect and empower women and girls in Ukraine and neighbouring 
countries.  Electronic data / UN Women. – Mode of access: 
https://www.unwomen.org/en/where-we-are/europe-and-central-asia/ukraine) (date of 
access: 10.11.2025). 
106 
 
71. Protection of women and children in Ukraine [Electronic data] / The United 
Nations in Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/ (date of access: 
10.11.2025). 
72. Statistical data on displaced women in Ukraine [Electronic data] / Interfax-
Ukraine. – Mode of access: https://ua.interfax.com.ua/news/general/1046955.html](date 
of access: 10.11.2025). 
73. Statistical data on persons with disabilities in Ukraine [Electronic data] / 
Ministry of Social Policy of Ukraine. – Mode of access: 
https://www.msp.gov.ua/news/22240.html (date of access: 10.11.2025). 
74. Social protection needs of vulnerable families with children in Ukraine 
[Electronic data] / United Nations in Ukraine. – Mode of access: 
https://ukraine.un.org/en/312345-social-protection-vulnerable-families (date of access: 
10.11.2025). 
75. Three years of full-scale war in Ukraine roll back decades of progress for 
women’s rights, safety and economic opportunities [Electronic data] / United Nations in 
Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/en/289777-three-years-full-scale-war-
ukraine-roll-back-decades-progress-women%E2%80%99s-rights-safety-and (date of 
access: 10.11.2025). 
76. Ukraine Humanitarian Response Plan 2025 [Electronic data] / United 
Nations in Ukraine. – Mode of access: 
https://ukraine.un.org/en/download/151048/256565 (date of access: 10.11.2025). 
77. Ukraine: Humanitarian Needs and Response Plan 2025 [Electronic data] / 
Government of the United Kingdom. – Mode of access: https://www.gov.uk/ (date of 
access: 10.11.2025). 
78. Ukraine Humanitarian Response Plan 2025 [Electronic data] / United 
Nations in Ukraine. – Mode of access: https://ukraine.un.org/ (date of access: 
10.11.2025). 
79. Ukraine | United Nations Population Fund (UNFPA) [Electronic data]. – 
Mode of access: https://www.unfpa.org/ukraine (date of access: 10.11.2025). 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
Таблиця А.1 
Реалізовані соціальні ініціативи співпраці «громада — бізнес — донор» у м.Черкаси [52]. 
Кількісні показники 
Модель партнерства Учасники / бізнес Діяльність Джерела / коментарі 
/ результати 
UNHCR, Черкаська Грошові виплати, гуманітарні 16 000 осіб отримали UNHCR 2024 
Гуманітарне міська рада набори, тимчасове житло, допомогу; 350 https://www.unhcr.org/u
реагування юридичні консультації домогосподарств a 
відремонтовано. 
Корпорація МХП Надання продуктів харчування, 70 тонн гуманітарної Звіти МХП, Черкаська 
ремонт шелтерів, модернізація допомоги; 300 осіб ОВА 
медичних/реабілітаційних отримали послуги 
Ресурсне партнерство 
центрів громадських кухонь; 
обладнання та 
матеріали для центрів 
90 місцевих Забезпечення меблями, технікою Понад 400 ВПО Звіти Черкаської ОВА, 
підприємців та ресурсами для шелтерів, працевлаштовано; прес-релізи 
Ресурсне партнерство благодійні внески участь у ремонтах і 
облаштуванні 
шелтерів 
ГО «Черкаська Програми стажування, 200 осіб пройшли Звіти ГО, Черкаська 
Соціальна інтеграція мережа розвитку», перекваліфікації, бізнес- навчання цифровим ОВА 
та зайнятість обласний центр інкубатори навичкам; 400 ВПО 
зайнятості працевлаштовано 
UNHCR, Черкаська Створення комплексних проєктів 5 500 місць UNHCR, Черкаська 
ОВА, міжнародні для ВПО, облаштування житла, проживання для ВПО; ОВА 
донори, бізнес модернізація шелтерів частково 
Проектне 
профінансовано через 
партнерство 
співфінансування 
«бізнес–держава–
донори» 
ДОДАТОК  А 
Продовження таблиці А.1. 
8 місць компактного 
проживання; 12 млн 
Гуманітарне 
грн виділено на 
реагування / Міський 
Відкриття шелтерів, центри адресні виплати; 27 
рівень 
Черкаська міська соціально-психологічної 000 ВПО охоплено Звіти Черкаської 
рада допомоги, адресні виплати програмою міської ради 
Приватні клініки Співфінансування медичних та Понад 300 ветеранів Звіти клінік, Черкаська 
Черкас реабілітаційних послуг ветеранів отримали ОВА 
реабілітаційні 
Ресурсне партнерство 
послуги; оплата 
/ місцеві ініціативи 
масажів, фізіотерапії, 
консультацій 
психологів 
Міська програма Психологічна підтримка, 20 сімей загиблих Черкаська міська рада 
«Підтримка соціальні послуги, житло отримали допомогу на 
Проектне 
ветеранів» суму ~1 млн грн; 
партнерство / 
понад 300 ветеранів 
ветеранські 
охоплено 
програми 
комплексними 
послугами 
 
Таблиця Б.1. 
Кейси міжсекторної співпраці в межах Обласної комплексної програми підтримки ВПО  
(Черкаська область, 2022–2025) 
№ Назва підприємства / організації Напрямок підтримки Показники / результат Джерело / коментар 
Облаштування шелтерів, ~60 осіб у кожному шелтері, 20 redcross.org.ua 
Ukrainian Red Cross Society 
1 надання меблів та побутової кімнат для сімей, кухня, 
(Черкаська обласна організація) 
техніки санвузли, побутова техніка 
Благодійна допомога: меблі, Понад 5000 місць для ВПО по mhpgromadi.org.ua 
2 Фонд MHP-Громаді побутова техніка, будівельні всій Черкащині забезпечено 
матеріали для шелтерів матеріально 
Координація, логістика, Відкрито понад 40 нових Звіти Черкаської ОДА 
3 Місцева влада Черкаської області надання комунальних шелтерів та місць компактного 2023–2024 рр. 
приміщень проживання 
Гуманітарна допомога та Ремонт та облаштування ~10 ukrinform.net 
4 Canadian Red Cross Society підтримка облаштування шелтерів, забезпечення меблями 
житла ВПО та побутовою технікою 
НУО «Асоціація експертів з Притулки для постраждалих ~100 осіб охоплено щороку; ukraine.unfpa.org 
превенції та реагування на та денні центри соціальної надано психологічну, юридичну 
5 
ґендерно-обумовлене насильство» підтримки та соціальну допомогу 
+ UNFPA Ukraine 
Проведення тренінгів для 120 навчальних заходів з Звіти Черкаської ОДА 
Малі приватні підприємства та HR- ВПО та ветеранів цифрової грамотності, 2023–2024 рр. 
6 
тренери Черкащини підприємництва та 
працевлаштування 
Координація між владою, 40+ міжсекторних нарад у 2022– unity.gov.ua 
Обласний координаційний штаб 
7 бізнесом та НУО 2024 рр., охоплено понад 5500 
допомоги ВПО 
місць проживання 
Фінансова допомога на Допомога на оренду житла ВПО unity.gov.ua 
8 Фонд «Право на захист» оренду житла протягом 6 місяців; понад 1000 
сімей охоплено 
 
ДОДАТОК  Б 
Таблиця В.1. 
Приклади реалізованих кейсів підтримки, шелтерів і соціальних ініціатив у Черкасах  
та Черкаській області 
№ Назва / тип проєкту / ініціативи Хто реалізує / партнери Що зроблено / результат Коментар / джерело 
Ukrainian Red Cross Society Створено прихисток: ~ 60 Прихисток для ВПО 
(Черкаська обласна людей; 20 кімнат для сімей; та евакуйованих — 
Облаштування шелтеру для ВПО у 
організація та місцева кухня, санвузли, побутова приклад відновлення 
1 громаді (Кам’янська/територіальна 
громада техніка (холодильники, соціальної 
громада) 
пральні машини тощо) інфраструктури. 
(redcross.org.ua) 
Держава,  Червоний Хрест,  Центр забезпечений Приклад швидкого 
Центр для ВПО у м. Черкаси — міжнародні партнери меблями, побутовою реагування та 
2 переселенці у кризовій ситуації; технікою, надано прихисток соціального захисту 
підтримка переселенців для 56 осіб (з них 19 дітей) в умовах війни. 
(unity.gov.ua) 
UNFPA Ukraine,  місцева Створено кризову кімнату, Демонструє, як 
влада Черкас,  НУО денний центр, притулок; соціальні послуги та 
Притулок для постраждалих від «Асоціація експертів з надано психологічну, захист прав можуть 
3 насильства + денний центр превенції та реагування на юридичну, соціальну надаватися через 
соціальної підтримки ґендерно-обумовлене підтримку; щороку сотні мультиагентську 
насильство», донор з Канади звернень співпрацю. 
(ukraine.unfpa.org) 
Місцева влада, міжнародні Відремонтована будівля + Приклад 
партнери (Canadian Red Cross облаштоване житло для міжсекторної 
Перетворення будівлі (дитячий 
Society) переміщених сімей; меблі, ініціативи: держава + 
4 садок) на житло/прихисток для ВПО 
побутова техніка міжнародні донори + 
у м. Черкаси 
громада. 
(ukrinform.net) 
ДОДАТОК  В 
Продовження таблиці В.1. 
До 28 липня 2023 — 83 % Демонструє 
укриттів приведено до системну підготовку 
Модернізація шкіл/навчальних 
5 готовності; планували – до громад до умов 
закладів під укриття 
Обласна влада, комунальні 98 % до початку навчального війни. (kolo-
служби, місцеві підприємства року ukraine.com) 
Обласна / міська влада, Встановлено 273 модульних Приклад 
місцеве підприємство- укриття у місті; понад 1600 інфраструктурних 
Будівництво модульних 
6 виробник по області проєктів безпеки + 
укриттів/сховищ у м. Черкаси 
соцзахист. (kolo-
ukraine.com) 
Міська влада Черкас,  Очищено більше 100 тонн Приклад реалізації 
донорські / благодійні сміття, замінено склопакети, політики соціального 
Тимчасове житло для ВПО — ремонт 
7 джерела / бізнес-партнери утеплено фасад, ремонт житла через 
корпусів колишнього дитячого садка 
даху; облаштовано житло партнерство. 
(provce.ck.ua) 
Благодійний фонд Право на ВПО отримують фінансову Приклад гнучкої 
Програма підтримки оренди житла захист,  міжнародні партнери,  допомогу на оренду житла фінансової 
8 
для ВПО регіональна адміністрація протягом 6 місяців підтримки ВПО. 
(unity.gov.ua) 
Ukrainian Red Cross Society,  Професійне навчання, Приклад 
Програма «Livelihoods» для ВПО: партнери (Канада, Іспанія) перекваліфікація, допомога з комплексної 
9 перекваліфікація, навчання, адаптацією в громаді підтримки для 
адаптація інтеграції ВПО. 
(en.interfax.com.ua) 
Черкаська міська рада,  Надання консультацій, Приклад 
громадські організації,  соціальних послуг та організаційної 
Соціально-інтеграційний хаб 
донори допомоги інтеграції інновації для 
10 «Черкаси – твоє місто» для 
довгострокової 
переселенців та ВПО 
інтеграції ВПО. 
(auc.org.ua) 
 
ДОДАТОК Г 
Програма корпоративної соціальної відповідальності (CSR) для 
 м. Черкаси на 2026 рік 
(проект) 
1. Актуальність, мета та завдання програми. 
Після масових переміщень громадян унаслідок збройного конфлікту та 
масштабного зростання числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО) Україна 
стикається з гострою потребою в соціальному захисті, житлі, працевлаштуванні та 
інтеграції у суспільство. У м.Черкаси, як і в інших містах, значна частина ВПО, 
ветеранів, вимушено переміщених осіб та малозабезпечених верств населення 
потребує системної підтримки. Обмежені можливості державного бюджету в 
умовах економічної нестабільності роблять актуальним залучення приватного 
сектору через механізми корпоративної соціальної відповідальності (CSR). 
CSR‑програма на місцевому рівні дає змогу поєднати ресурси бізнесу, 
держави та донорів, забезпечити оперативну гуманітарну підтримку, професійне 
перенавчання та працевлаштування, соціальну та психологічну підтримку, а також 
сприяти довготривалому поверненню до нормального соціального життя. 
Мета програми: забезпечити стале функціонування системи соціальної 
підтримки для ВПО, ветеранів, молоді та вразливих груп міста Черкаси через 
механізми CSR та міжсекторного партнерства протягом 2026 року. 
Завдання програми: 
 забезпечити системну підтримку ВПО, ветеранів, молоді та інших вразливих 
груп населення міста Черкаси шляхом об’єднання ресурсів бізнесу, державних 
структур, донорів та громадських організацій; 
 створити умови для професійного розвитку та працевлаштування, зокрема 
запровадити навчальні, тренінгові та стажувальні програми; 
 сприяти забезпеченню житлом та гуманітарною допомогою 
малозабезпечених, ветеранів та внутрішньо переміщених осіб; 
 підвищити рівень соціальної інтеграції, психологічної підтримки та 
соціальної інтеграції для осіб, які постраждали від війни; 
 розширити залучення бізнесу до корпоративної соціальної відповідальності 
(CSR) через стимули та партнерські механізми співпраці; 
 створити сталу інфраструктуру взаємодії громади, бізнесу та влади, яка буде 
ефективною протягом дії програми та надалі. 
 підвищити рівень доступу населення до соціальних, освітніх, реабілітаційних 
та культурних послуг, а також забезпечити рівні можливості для всіх груп. 
Законодавча база, на основі якої розроблено програму:  Закон України «Про 
забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 
20.10.2014 р.,  Закон України «Про соціальний і правовий захист 
військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 р., Закон 
України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  № 3551-XII 
від 22.10.1993 р. , Закон України «Про державну соціальну допомогу 
малозабезпеченим сім’ям»  № 1768-III від 01.06.2000 р.,  
2. Цільова категорія.  
 ВПО, які зареєстровані у м.Черкаси; 
 молодь (18–35 років), включаючи переселенців та дітей з родин ВПО; 
 ветерани, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, сім’ї 
загиблих; 
 малозабезпечені, багатодітні сім’ї, особи з інвалідністю, які потребують 
соціальної або гуманітарної допомоги. 
3. Соціальні проблеми, які вирішує програма. 
 недостатнє  житлове забезпечення для ВПО та малозабезпечених осіб; 
 безробіття та недостатність професійних навичок у ВПО, молоді та 
ветеранів; 
 психологічні проблеми (соціальна ізоляція, психологічна травма, 
невпевненість у мабутньому) (особливо серед переселенців і ветеранів); 
 нестача фінансових ресурсів для гуманітарної підтримки (харчування, побут, 
одяг, соціальні послуги); 
 недостатня здатність державних та соціальних служб самостійно 
задовольняти потреби населення, що зростають; 
 обмежені ресурси підприємств для реалізації соціально відповідальних 
ініціатив, що ускладнює системне залучення бізнесу до підтримки ВПО, ветеранів 
та вразливих груп, зокрема через фінансові, організаційні та кадрові обмеження в 
умовах воєнної економічної кризи. 
4. Основні напрями та заходи. 
4. 1. Освітні програми для молоді та внутрішньо переміщених осіб. 
Реалізація за такими напрямками: 
 курси цифрової грамотності, ІТ‑навичок, базових професій, підприємництва; 
 семінари з фінансової грамотності, ведення малого бізнесу, сучасних 
робочих спеціальностей; 
 майстер‑класи, стажування, практика на підприємствах (компанії‑партнери). 
4.2. Працевлаштування та соціальна інтеграція ветеранів. 
Реалізація за такими напрямками: 
 програми працевлаштування ВПО, ветеранів, молоді на підприємствах-
партнерах; 
 організація сезонної, тимчасової, віддаленої роботи та стажувань; 
 особлива увага до ветеранів: гнучкі графіки, соціальні гарантії, адаптаційні 
тренінги. 
4.3.  Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. 
Реалізація за такими напрямками: 
 співфінансування бізнесом та грантами ремонту або облаштування 
житла/шелтерів; 
 надання гуманітарних наборів (одяг, побут, предмети першої необхідності), 
підтримка через благодійні ініціативи; 
 організація соціальних квартир, гуртожитків, компактних проживань для 
ВПО. 
4.4. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. 
Реалізація за такими напрямками: 
 фінансування спортивних заходів, фізичної реабілітації, відпочинку, 
культурних і соціальних подій для ветеранів, ВПО, молоді; 
 організація екскурсій, літніх таборів, освітніх відпочинкових програм; 
 психологічна та соціальна підтримка через партнерські NGO або соціальні 
служби. 
5. Механізм фінансування та стимулів. 
 податкові пільги та стимули для бізнесів, які долучаються до CSR‑ініціатив; 
 дотації/гранти від держави (місцеві, державні), міжнародних донорів, 
благодійних фондів; 
 спільне фінансування проектів: бізнес + донори + бюджет + громадські 
організації. 
 6. Очікувані результати за рік. 
 кількість охоплених: приблизно 5 000–7 000 осіб (ВПО, молодь, ветерани) 
отримають освітню, професійну і психологічну підтримку; 
 працевлаштовано не менше 300 осіб; 
 створено/відновлено до 1 000 одиниць житла / тимчасових притулків / 
соціальних квартир / шелтерів; 
 надано гуманітарну допомогу (продуктові/гуманітарні набори) 10 000 – 15 
000 осіб; 
 проведено 5–10 соціальних / спортивних / оздоровчих заходів, охоплено 
2 000–3 000 осіб; 
 підвищено рівень залученості малого та середнього бізнесуу соціальні 
ініціативи, закладено податкові стимули, створено стійкий механізм CSR на рівні 
міста. 
 7. Управління та координація. 
В якості центру управління ініціативами пропонується використовувати існуючі 
структури: департамент соціальної політики, служби зайнятості, громадські 
організації, бізнес‑асоціації. Вони формують консорціум партнерів, який 
координує реалізацію програми та звітує про результати. 
 
 
 
 
8. Моніторинг та звітність. 
8.1. Відповідальні суб’єкти за моніторинг: Департамент соціальної політики 
Черкаської міської ради; центри зайнятості та соціальних служб; партнерські 
організації та бізнес-асоціації; громадські організації, залучені до реалізації. 
8.2. Форми та періодичність звітності: 
 щоквартальне подання звітів виконавцями програми; 
 піврічний аналіз виконання показників, зокрема: 
o кількість залучених учасників; 
o кількість працевлаштованих; 
o обсяг наданої гуманітарної допомоги; 
o кількість створених або адаптованих місць проживання; 
o кількість проведених заходів; 
 річний підсумковий звіт із результатами, висновками та рекомендаціями. 
8.3. Методи збору інформації: реєстраційні списки учасників програм; звіти 
партнерських організацій; бухгалтерська й фінансова звітність; соціологічні 
опитування; незалежний аудит або оцінка ефективності (за потреби). 
8.4. Механізми контролю: 
 аналіз виконання запланованих показників; 
 оцінка ефективності використання коштів та ресурсів; 
 контрольні перевірки та інспекції; 
 оприлюднення результатів у відкритому доступі. 
8.5. Підсумкова звітність: 
 формується щорічно в узагальненому вигляді та подається на розгляд 
виконавчому комітету або відповідним структурним підрозділам; 
 передбачає оновлення програми, її коригування та визначення нових потреб 
громади. 
 
 
 
ДОДАТОК Д 
 
МЕМОРАНДУМ 
про партнерство для реалізації  
Програми корпоративної соціальної відповідальності для 
 м. Черкаси на 2026 рік 
проект 
м. Черкаси   
дата: «__» ___________ 2026 р. 
 
1. Сторони-митропортери. 
1.1. Представники бізнесу (юридичні особи).   
1.2. Органи місцевого самоврядування / департамент соціальної політики.   
1.3. Громадські / благодійні / волонтерські організації.   
1.4. (за потреби) Міжнародні донорські / благодійні / гуманітарні структури   
2. Передумови 
з огляду на:   
- зростаючу кількість ВПО, ветеранів, соціально вразливих верств населення у м. 
Черкаси;   
- обмеженість державних ресурсів в умовах воєнного стану;   
- необхідність забезпечити соціальну інтеграцію, працевлаштування, гуманітарну, 
житлову та освітню підтримку;   
- можливість мобілізації ресурсів бізнесу та зовнішніх донорів за допомогою CSR;   
Сторони погоджуються об’єднати свої зусилля для реалізації програм соціальної 
підтримки на засадах партнерства.   
 
 
 
 
3. Мета Меморандуму. 
Запровадити спільну програму корпоративної соціальної відповідальності, 
спрямовану на соціальний захист, інтеграцію та підтримку ВПО, ветеранів, молоді 
та вразливих груп населення міста.   
4. Основні напрямки співпраці та зобов’язання сторін. 
Зобов’язання 
Зобов’язання 
№ Напрямок Зобов’язання бізнесу громадських 
держави / влади 
організацій / донорів 
4.1 Освіта та Забезпечити Надавати гранти, Залучати учасників, 
перекваліфікація фінансування/співфінансування дотації, сприяти забезпечувати 
курсів, матеріалів, обладнання пільгам і методичну/соціальну 
стимулювати участь підтримку 
бізнесу 
4.2 Працевлаштуван Приймати на роботу / Створювати Сприяти адаптації на 
ня та стажування стажування ВПО, ветеранів, програми стимулів робочих місцях, 
молодь; надавати практику, (знижки, податкові надавати підтримку 
менторство пільги), (соціальну, 
забезпечувати психологічну) 
соціальні гарантії 
4.3 Житло та Співфінансувати ремонт / Сприяти отриманню Координувати 
гуманітарна облаштування шелтерів, прав розподіл 
підтримка соціального житла, надати власності/оренди, житла/ресурсів, 
гуманітарну допомогу надавати пільги або надавати соціальний 
субсидії, супровід 
забезпечувати 
нормативну базу 
4.4 Соціальне Фінансувати або організовувати Підтримувати через Забезпечувати 
дозвілля, спортивні, культурні, бюджет, надавати залучення цільових 
оздоровлення, відпочинкові, оздоровчі пільгові умови, груп, організовувати 
реабілітація ініціативи забезпечувати волонтерські / 
безпеку, логістику соціальні послуги 
4.5 Моніторинг і Забезпечити прозорість витрат, Забезпечувати Здійснювати 
звітність надавати дані про реалізацію контрольно‑ звітні соціальний супровід, 
заходів механізми, збирати відгуки, 
підтримку аналіз ефективності 
аудиту/моніторингу 
 
5. Механізми стимулювання. 
- Надання податкових пільг бізнесу, що бере участь у CSR‑програмах;   
- Видача грантів / дотацій на освіту, перекваліфікацію, працевлаштування, житло;   
- Спільне співфінансування (бізнес + донори + державний бюджет + громадські 
організації);   
- Публічна звітність, оприлюднення результатів;   
- Соціальне визнання компаній‑учасників, громадська комунікація, репутаційні 
бонуси.   
6. Умови і терміни.   
- строк дії меморандуму — 1 календарний рік (2026 р.);   
- перегляд та коригування умов — щоквартально (за результатами моніторингу);   
- 0вітність — наприкінці року: кількість охоплених, реалізованих заходів, бюджет, 
результати.   
7. Порядок врегулювання спорів   
Усі спірні питання вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У разі 
неможливості досягнення згоди — через медіацію або консенсус між ініціаторами.   
8. Заключні положення   
Цей меморандум є декларацією намірів та основою для подальших договорів/угод. 
Вступає в силу з моменту підписання.   
 
Підписи сторін: 
– ________________________ (Бізнес)   
– ________________________ (Орган влади)   
– ________________________ (Громадська/благодійна організація)   
– ________________________ (Донор / грантодавець, за потреби)   
 
 
ДОДАТОК Е 
Таблиця Е.1. 
План робіт по проекту «Соціальна відповідальність Черкас - підтримка 
населення у час війни» на 2026 рік. 
 
1. Підготовчий етап 
1.1. Формування команди проекту. 
Види робіт  призначення керівника проекту наказом Департаменту соціальної політики 
ЧМР; 
 формування управлінської групи: координатор КСВ, менеджер роботи з 
бізнесом, аналітик, менеджер освітніх програм, юрист, бухгалтер; 
 розроблення структури відповідальності (матриця RACI); 
 визначення партнерів серед бізнесу (проведення попередніх перемовин). 
Виконавці Департамент соціальної політики ЧМР, Центр зайнятості, Бізнес–асоціація 
Черкас, міжнародні партнери (UNHCR, IOM). 
Строки 01.01.2026 – 31.01.2026 р.  
Цільові  сформована команда проекту  з 7 фахівців; 
показники  підписані 10 попередніх листів-про наміри з бізнесом.  
 
1.2. Розроблення та затвердження Програми корпоративної соціальної 
відповідальності у м.Черкаси на 2026 рік. 
Види робіт  аналіз потреб населення (ВПО, ветерани, молодь, малозабезпечені); 
 проведення стратегічної сесії за участі бізнесу, влади й громадського 
сектору; 
 розроблення тексту програми КСВ; 
 проведення юридичної експертизи; 
 затвердження програми рішенням виконавчого комітету та міської ради. 
Виконавці Департамент соціальної політики, юридичний відділ ЧМР, бізнес-асоціації, 
залучені експерти. 
Строки 01.01.2026 – 28.02.2026 р. 
Цільові  затверджена Програма корпоративної соціальної відповідальності на 2026 у 
показники м.Черкаси; 
 формування реєстру місцевих підприємств, готових до участі (не менше 
50). 
 
  
 
1.3. Підготовка та підписання Меморандуму про партнерство. 
Види робіт  підготовка шаблону меморандуму (влада — бізнес — НУО — міжнародні 
партнери); 
 узгодження юридичних положень; 
 офіційна церемонія підписання з першими учасниками програми. 
Виконавці Департамент соціальної політики, юридичний відділ, бізнес-партнери. 
Строки 01.03.2026 – 31.03.2026 р. 
Цільові підписано мінімум 20 меморандумів. 
показники 
 
2. Інформаційно-комунікаційний етап. 
2.1. Запуск комунікаційної кампанії. 
Види робіт  створення бренду програми КСВ м. Черкаси (візуальна айдентика); 
 створення сторінки програми на сайті міської ради; 
 запуск соціальної реклами (ТБ/радіо/соціальні мережі); 
 інфокампанія щодо можливостей для ВПО, молоді, ветеранів. 
Виконавці Відділ інформації ЧМР, PR-компанії міста, бізнес-партнери, НУО. 
Строки 01.04.2026 – 01.12.2026 р. 
Цільові  охоплення аудиторії в соцмережах — не менше 150 тис. переглядів; 
показники  публікації у ЗМІ — не менше 30 матеріалів. 
 
2.2. Проведення публічних заходів для залучення бізнесу. 
Види робіт  бізнес-форуми із залученням міжнародних експертів; 
 круглі столи щодо гуманітарної безпеки, зайнятості, КСВ; 
 презентації грантових програм для бізнесу (IOM, GIZ, UNDP). 
Виконавці Департамент економіки ЧМР, бізнес-асоціації, міжнародні організації. 
Строки 01.04.2026 – 31.10.2026 р. 
Цільові  проведено 6 публічних заходів; 
показники  залучено не менше 300 учасників; 
 приєднано до програми КСВ 30 нових підприємств. 
 
3. Етап реалізації проекту 
3.1. Освітні програми для молоді та ВПО. 
Види робіт  курси перекваліфікації (IT, логістика, управління, соціальний супровід); 
 тренінги з цифрової грамотності; 
 бізнес-інкубатор для молоді та ВПО; 
 стажування на підприємствах-партнерах. 
Виконавці Черкаський центр зайнятості, ІТ-кластери, бізнес-школи, IOM, GIZ. 
Строки 01.05.2026 – 25.12.2026 р. 
Цільові  пройшло навчання 600 осіб; 
показники  стажування пройшли 200 осіб; 
 працевлаштовано 150 осіб. 
 
 
3.2.Програма працевлаштування ветеранів. 
Види робіт  створення програм адаптації ветеранів на підприємствах; 
 компенсація роботодавцям ЄСВ (державний партнер); 
 гранти від держави на перекваліфікацію (до 26 тис. грн на особу — 
програма підтримки малого та середнього підприємництва). 
Виконавці Міністерство ветеранів України, Центр зайнятості, бізнес. 
Строки 01.05.2026 – 25.12.2026 р. 
Цільові  200 ветеранів охоплено програмою; 
показники  100 працевлаштовано; 
 50 осіб отримали гранти на навчання. 
 
3.3. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. 
Види робіт  фінансування спортивних секцій; 
 безкоштовні реабілітаційні послуги ветеранам (фізіотерапія, массаж, 
психолог); 
 організація літніх таборів для дітей ветеранів, загиблих та 
малозабезпечених місей за підтримки спонсорів; 
 партнерські програми із приватними клініками. 
Виконавці Приватні клініки: «Смайл», «Нове життя», «Revival», «MediClub», 
«VitaCenter», «Авіцена». 
Спортивні центри: Черкаси Арена (раніше «Центральний стадіон»),  
Спортивний комплекс «Будівельник», МСК «Дніпро» , мережа місцевих 
спортивних клубів, шкіл, майданчиків, тренажерних залів і басейнів, що діють 
у місті.  
Строки 01.05.2026 – 25.12.2026 р. 
Цільові  1 200 учасників спортивних програм; 
показники  300 ветеранів отримали реабілітацію; 
 400 дітей взяли участь у літніх програмах. 
 
3.4. Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. 
Строки Цільові показники / 
Види робіт Виконавці (партнери) 
виконання результати 
1. Визначення та 
відбір Департамент ЖКГ, 
01.02.2026 – 
комунальних Департамент Відібрано 2–3 об’єкти 
28.02.2026 
приміщень для соцполітики, ОВА 
шелтерів 
2.Розробка 
проєктно- Департамент ЖКГ + 01.03.2026 - Підготовлено пакет 
кошторисної будівельні компанії 31.03.2026 документації та кошториси 
документації 
3.Проведення RIEL, NovaBud, 01.05.2026 -
Створено 300 місць  
ремонтних робіт волонтери БУР 31.10.2026  
4.Закупівля та 
Епіцентр, Comfy, 01.10.2026 – Повне обладнання 
встановлення 
Eldorado 31.10.2026  приміщень 
меблів і техніки 
5.Надання АТБ-Маркет, 01.05.2026 – 10 000 гуманітарних 
гуманітарної Червоний Хрест, 25.12.2026 наборів/рік 
допомоги Карітас 
6. Соціальний 
NGO 
супровід та 01.11.2026 – Соціальний супровід ВПО 
Карітас,БУР,Червоний 
підтримка 25.12.2026 та ветеранів 
Хрест 
мешканців 
 
4. Моніторинг, оцінка та звітність. 
4.1. Поточний моніторинг. 
Види робіт  щомісячний збір аналітики від усіх партнерів; 
 відстеження ключових показників (KPIs); 
 аналіз економічних ризиків — вплив інфляції, міграції населення, коливань 
ринку праці. 
Виконавці Аналітична група проєкту. 
Строки 01.02.2026 – 31.12.2026 р. 
Цільові  12 проміжних звітів; 
показники  коригування програми при необхідності. 
 
4.2. Підсумковий звіт. 
Види робіт  оцінка ефективності кожного напряму; 
 соціально-економічний аналіз: 
 зростання зайнятості, 
 рівень інтеграції ВПО, 
 зниження навантаження на бюджет, 
 ефект для бізнесу (податкові пільги, репутаційні вигоди); 
 проведення публічного звіту. 
Виконавці Керівник проєкту, ДСП ЧМР, економічний департамент. 
Строки 01.12.2026 – 25.12.2026 р. 
Цільові  оприлюднений звіт; 
показники  оновлені рекомендації на 2027 рік. 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК Ж 
 
Приклади реалізації кейсів за Програмою корпоративної соціальної 
відповідальності (CSR) для м. Черкаси на 2026 рік для кожного 
напрямку програми 
 
1. Освітні програми для молоді та внутрішньо переміщених осіб. 
 Кейс: «Цифрова освіта для майбутнього» — навчальний кластер для 
ВПО, молоді та ветеранів. 
Суть кейсу: створення безоплатних курсів з  цифрової грамотності; 
UX/UI, адміністрування; фінансової грамотності та мікропідприємництва. 
Навчання проводять місцеві ІТ-компанії, викладачі ЗВО та ментори з бізнесу. 
Стажування здійснюється на локальних підприємствах з можливістю 
подальшого працевлаштування. 
Охоплення:  1 500 осіб / рік (ВПО, ветерани, молодь). 
Можливі партнери з бізнесу: 
 SoftServe  (офіс у Черкасах, ІТ-освітні центри); 
 EPAM University Programs ( навчання онлайн та підтримка); 
 Черкаський IT-кластер (IT Cluster Cherkasy). 
Парнери - державні установи: 
 Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської 
ради 
 Черкаський міський центр зайнятості 
 Черкаський державний технологічний університет 
Партнери - NGO: 
 Черкаська платформа; 
 Українська освітня платформа; 
 Veteran Hub (освітні курси для ветеранів). 
Державні стимули: 
 компенсація частини вартості навчання(програма Державного центру 
зайнятості); 
 податкові пільги для компаній, які фінансують навчальні програми 
(місцеві рішення про зниження ставок орендної плати на комунальні 
приміщення); 
 гранти «єРобота» на запуск бізнесу для учасників курсів. 
Орієнтовний бюджет кейсу 
№ Найменування статті затрат Розрахунок Сума, грн. 
1. Курси ІТ, цифрової грамотності та ін. 1500 осіб × 5 000 7  500 000,0 
грн/особа 
2. Організація стажувань, менторство                                          900 000,0 
  Разом: 8 400 000,0 
 
Структура фінансування: 
Держава:  30% → 2 530 000, 0 грн. (компенсація навчання через програми 
зайнятості); 
Бізнес:  40% → 3 360 000,0 грн.(оплата тренерів, менторів); 
Міжнародні донори (GIZ, UNDP): 30% → 2 530 000, 0 грн. (підтримка 
цифрової інклюзії). 
2. Працевлаштування та соціальна інтеграція ветеранів. 
Кейс: «Ветеран працює» — програма соціальної інтгерації 
тапрацевлаштування для ветеранів. 
Суть кейсу: створення квот на робочі місця для ветеранів (логістика, 
охорона, технічні спеціальності). Роботодавці запроваджують гнучкі зміни, 
медичні пакети, адаптацію з психологом. Ветерани проходять стажування на 
потенційних місцях роботи (підприємства, логістичні центри, сервісні 
компанії). 
Охоплення:  400 працевлаштованих ветеранів.  
Можливі партнери з бізнесу: 
 Azot (Група OstChem); 
 “Черкаський автобус”; 
 Миронівський хлібопродукт (МХП / «Наша Ряба»); 
 Нова Пошта; 
 підприємства малого та середнього бізнесу (виробництво, 
логістика, сфера послуг). 
Партнери - державні органи: 
 Черкаська міська рада (Департамент соціальної політики); 
 Державний центр зайнятості; 
 Управління у справах ветеранів. 
Партнери – NGO: 
 «Юридична сотня»; 
 «Побратими» Черкаси. 
Державні стимули: 
 компенсація роботодавцю 50% єдиного соціального внеску (ЄСВ) 
за працевлаштування ветеранів (за моделлю постанови КМУ №124); 
 податкові канікули 6–12 місяців для МСП, що беруть участь у 
програмі (рішення міськради); 
 компенсація витрат на облаштування робочого місця (до 20 тис. 
грн на працівника). 
Орієнтовний бюджет кейсу 
№ Найменування статті затрат Розрахунок Сума, грн. 
1. Професійне навчання 400 × 6 000 грн        2 400 000,0 
2. Компенсація ЄСВ 400 × 1 500 × 7 міс. 4 200 000,0 
3. Адаптація ветеранів (психолог, HR-  200 000,0 
тренінги) 
4. Стажування 400 × 2 000 грн.                800 000,0 
  Разом: 7 600 000,0 
 
Структура фінансування: 
Держава: 55% →  4 180 000,0 грн.   (компенсація ЄСВ, навчання за 
державними програмами); 
Бізнес: 30% → 2 280 000,0   (оплата наставників, менторів,  адаптаційних 
програм); 
Донори  (ветеранські програми IREX, UCBI): 15% → 1 140 000,0. 
 
3. Забезпечення житлом та гуманітарна підтримка. 
Кейс: “Шелтер Черкаси 2026” — модернізація житла для ВПО та 
ветеранів. 
Суть кейсу: 
 бізнес співфінансує ремонт 2–3 комунальних будівель під 
шелтери (100–150 місць); 
 Програма «Будуємо Україну разом» — залучає волонтерів, 
проводить ремонт; 
 Епіцентр / NovaBud / Comfy — надають матеріали та техніку; 
В результаті, створюються соціальні квартири. 
Ціль: створення/ремонт до 300 місць у шелтерах  та надання 
гуманітарної допомоги  10 000 осіб. 
Можливі партнери з бізнесу: 
 Будівельна корпорація "RIEL" (Черкаси); 
 "НоваБудова"; 
 Епіцентр К (Черкаси) — матеріали; 
 Comfy / Eldorado (побутова техніка); 
 АТБ-Маркет (гуманітарні набори). 
Партнери - державні органи: 
 Департамент ЖКГ Черкаської міської ради; 
 Департамент соціальної політики; 
 Обласна військова адміністрація (координація житлових 
проєктів). 
Партнери – NGO: 
 «Карітас Черкаси» 
 «Червоний Хрест України»  (Черкаське відділення); 
 «Будуємо Україну Разом» (БУР). 
Державні стимули: 
 пільгова оренда комунальних приміщень бізнесу, що бере участь 
у співфінансуванні; 
 компенсація 30–50% вартості ремонтних робіт через місцевий 
бюджет/донорські програми; 
 програми «єВідновлення»: гранти на ремонт житла ВПО. 
Орієнтовний бюджет кейсу 
№ Найменування статті затрат Розрахунок Сума, грн. 
1. Ремонт приміщень 300 місць × 22 000 грн 6 600 000,0 
2. Облаштування кімнат (меблі,  3 000 000,0 
техніка)       
3. Гуманітарні набори 10 000 × 350 грн.      3 500 000,0 
4. Адміністрування, соцсупровід                500 000,0 
  Разом: 13 600 000,0 
Структура фінансування: 
Держава: 25% → 3,4 млн. грн.  (пільгова оренда приміщень, субсидії на 
ремонт); 
Бізнес: 35% →  4,76 млн. грн. (матеріали, техніка, оплата частини робіт); 
Донори (UNHCR, IOM, Caritas, Rotary): 40% → 5,440 млн. грн. ( стандартні 
програми shelter support). 
4. Соціальне відновлення, дозвілля, спорт, оздоровлення. 
Кейс: “Активні Черкаси” — програма спортивної та культурної 
реабілітації. 
Суть кейсу:  
 безоплатні абонементи для ветеранів та впо у мережі спортивних 
закладів м.Черкаси; 
 реабілітаційні групи з психологами: арт-терапія, групи підтримки; 
 організація фестивалів, дитячих таборів, спортивних турнірів. 
 програма «Культурні середи» — безкоштовні квитки у театр і кіно. 
Охоплення: 2 500 осіб (ветерани, ВПО, молодь). 
Найбільша уваа приділяється спортивній компоненті. 
 1. Створення спортивних сесій та групп: 
 організація регулярних занять легкою атлетикою, бігом, 
футболом, волейболом на Черкаси Арена або в комплексі Будівельник; 
 запуск груп фізичної реабілітації та адаптивного спорту для 
ветеранів і осіб з інвалідністю на базі МСК «Дніпро». 
2. Доступ до басейну та водних програм. 
 оформлення абонементів або соціальних карт для ВПО, 
ветеранів, молоді, малозабезпечених на відвідування басейну МСК «Дніпро» 
чи інших доступних басейнів у місті; 
 організація курсів оздоровчого плавання, груп водної терапії, 
водної реабілітації — важливо для психологічного та фізичного відновлення. 
3. Сезонні і відкриті майданчики / табори / спортивні події. 
 використання відкритих спортивних майданчиків для волейболу, 
футболу, баскетболу, легкої атлетики; організація аматорських турнірів, 
спортивних свят, соціальних спортивних подій; 
 проведення літніх таборів/оздоровчих і спортивних змін з 
елементами фізичної активності, ігор, змагань.  
4. Реабілітація, психологічна підтримка та здоров’я. 
 через фізичну активність сприяння психоемоційному 
відновленню, адаптації, подоланню стресу, соціальній інтеграції; 
 надання ветеранам, людям з інвалідністю, ВПО можливості 
реабілітації та повернення до активного життя — за участі фахівців 
(реабілітологів, тренерів, психологів). 
Можливі партнери з бізнесу. 
 Черкаський спортивний клуб «Мавпи»; 
 фітнес-клуб "Sport Life Черкаси"; 
 Черкаський драмтеатр ім. Т. Шевченка; 
 ТРЦ Lubava, ДніпроПлаза; 
 санаторії Черкаської області: "Сосновий бір". 
Партнери - державні установи: 
 Департамент у справах сім’ї, молоді та спорту; 
 Управління культури та охорони культурної спадщини; 
 Центр соціальних служб. 
Партнери – NGO: 
 Психологічна служба Veteran Hub; 
 ГО “Янголи Спорту”; 
 Спілка ветеранів АТО Черкащини. 
Державні стимули: 
 компенсація частини вартості абонемента (до 50%); 
 пільгова оренда муніципальних спортивних об’єктів для 
організаторів; 
 гранти від Українського культурного фонду. 
Орієнтовний бюджет кейсу 
№ Найменування статті затрат Розрахунок Сума, грн. 
1. Реабілітаційні програми (фізична  3 500 000,0 
терапія, масаж, реабілітологи) 
2. Спортивні абонементи 500 осіб × 1 200 грн.                      600 000,0 
3. Культурні та соціальні заходи 10 подій × 150 000 грн. 1 500 000,0 
4. Психологічна підтримка 20 фахівців × 7 місяців                     2   000 000,0 
5. Літні табори / виїзні програми                                    1 000 000,0 
  Разом: 8 600 000,0 
 
Структура фінансування: 
Держава:20% → 1,7 млн. грн.;  
Бізнес: 45% → 3,9 млн. грн.  (послуги спорткомплексів, корпоративні 
спонсорства); 
Донори: 35% → 3,0 млн. грн. 
Зведений бюджет реалізації CSR-кейсів у м. Черкаси (2026) 
Загальний 
Держава, Бізнес, Донори, 
Кейс бюджет, 
% % % 
млн. грн. 
IT-Restart (Освіта, перекваліфікація) 8,4 30 40 30 
Ветеран працює (Працевлаштування) 7,6 55 30 15 
Шелтер Черкаси 2026 (Житло та 13,6 25 35 40 
гуманітарна підтримка) 
Recovery Center (Реабілітація та 8,6 20 45 35 
дозвілля) 
Разом: 38,2 - - - 
 
ДОДАТОК З 
Таблиця З.1.  
Бюджет проекту 
 Категорія Сума Коментар 
1.  Підготовчий етап   
Керівник проекту, 
координатор програми, 
7 осіб × 12 міс × менеджер роботи з 
1.1. Оплата роботи команди проекту середня зарплата бізнесом, аналітик, 
30 000 = 2 530 000 менеджер освітніх 
програм, юрист, 
бухгалтер 
Підготовка документів, 
Зовнішні експерти (юристи), 
1.2. 30 000,0 меморандумів .  
консультації 
2-3 консультації.   
Організація консультацій, нарад, Оренда зали (1–2 події, 
1.3. 8 000,0 
стратегічних зустрічей 4–8 год), кава-брейк                                 
Канцелярія, комунікація, 
1.4. Адміністративні затрати  10 000,0 
витратні матеріалию 
  Разом: 2 578 000,0 
2.  Комунікаційно-інформаційний етап.   
2.1. Розробка сторінки/лендінгу       10 000,0  
2.2. Реклама (контент SMM, соціальні 9 міс ×  
мережі, банери) 8 000=72 000,0                          
2.3. Поліграфія (матеріали)                               8   0  00,0  
2.4. Організація заходів            5 000,0 ×6 = 30 000,0 6 заходів 
  Разом: 120 000,0 
3.  Моніторинг та звітність   
 Фінансується в межах заробітної - - 
плати команди проекту. 
4. Непередбачувані витрати   
53 960,0 
(2% від бюджету проекту) 
  Разом бюджет 
2 751 960,0 
проекту: 
 
  
Таблиця З.2 
Джерела та структура фінансування проекту. 
% від 
Джерело загальної 
Статті затрат Сума, грн. 
фінансування суми 
бюджету 
Місцевий бюджет Всі витрати, які входять у 
компетенцію міста: 
 зарплати команди проекту; 
 організація робочих зустрічей; 
 адміністративні витрати; 
1 486 058,4 54,0 
 юридичне оформлення 
місцевих документів. 
 розробка лендінгу, 
 офіційні аноси, 
 модерація сторінок. 
Міжнародні  оплата послуг експертів, 
організації UNDP, тренерів, аналітика; 
GIZ, IOM, UNHCR  оплата організації частини 852 107,6 31,0 
 заходів, 
 реклама в соціальних мережах. 
Бізнес-партнери  надання локацій для заходів; 
 кейтеринг; 
 участь спікерів; 247 676,4 9,0 
 інформаційна підтримка; 
 транспорт і матеріали. 
Громадські  волонтерські ресурси; 
165 117,6 6,0 
організації  комунікаційна допомога.