Репозиторій ЧДТУ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій 
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
на тему 
«Організаційні засади надання соціальних послуг громадськими організаціями» 
 
 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи СЗМ-024 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
         (шифр і назва спеціальності (спеціалізації)) 
 
Дутка Я. Б._____________________________ 
             (прізвище та ініціали) 
 
 
Науковий керівник Нагайчук Н.Г._________________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
Рецензент _________________________ 
           (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 р. 
2 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр 
Галузь знань  І Охорона здоров’я і соціальне 
забезпечення  
Спеціальність І10 Соціальна робота і консультування 
 
ЗАТВЕРДЖУЮ:  
Зав. Кафедри 
 к.е.н., доц. Бєлова І.О.  
“_______” ___________ 20 __ р. 
 
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ 
МАГІСТРА 
 
Здобувачу Дутці Ярославу Богдановичу 
на підготовку кваліфікаційної роботи магістра на тему: «Організаційні засади 
надання соціальних послуг громадськими організаціями». 
Тему затверджено наказом від « »    202_ р 
Кваліфікаційна робота магістра виконується на матеріалах ГО «Громадський рух 
«Об’єднані». 
 
План кваліфікаційної роботи магістра 
Розділ 1. Теоретико-методичні засади надання соціальних послуг 
громадськими організаціями. 
Розділ 2. Організаційні моделі надання соціальних послуг громадськими 
організаціями. 
Розділ 3. Напрями вдосконалення діяльності громадських організацій у 
системі надання соціальних послуг. 
Об’єктом є організація процесів з надання соціальних послуг. 
Предметом є діяльність громадських організацій у сфері надання 
соціальних послуг.  
Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає у теоретичному обґрунтуванні 
та методичному аналізі засад надання соціальних послуг громадськими 
3 
організаціями, дослідженні організаційних моделей їх реалізації та визначенні 
напрямів удосконалення діяльності громадських організацій у системі соціального 
захисту населення. 
Конкретні завдання, які здобувач вищої освіти повинен виконати для 
досягнення поставленої мети: 
У розділі 1: дослідити поняття та підходи до класифікації соціальних послуг, 
з’ясувати роль громадських організації як суб’єктів надання соціальних послуг, 
розкрити теоретичні підходи до визначення потреб громади у соціальних послугах 
та формування соціального замовлення. 
У розділі 2: дати характеристику діяльності ГО «Громадський рух 
«Об’єднані», здійснити аналіз умов набуття громадською організацією статусу 
провайдера соціальних послуг, провести оцінку процесів функціонування системи 
надання соціальних послуг громадськими організаціями. 
 У розділі 3: сформувати пропозиції щодо організації психологічної 
підтримки медичних працівників як соціальної послуги громадської організації, 
розробити соціального проєкту «Ресурс рівноваги» як інноваційної форма надання 
психологічної підтримки медичним працівникам. 
Завдання підготувала  
науковий керівник                            Нагайчук Н. Г. 
                                                             (підпис)                               (прізвище та ініціали) 
                                                                                                       « » _____ 202_ р. 
Завдання одержав здобувач                                       Дутка Я. Б. 
    
(підпис)                  (прізвище та ініціали) 
« »  ____ 202_ р. 
 
  
4 
РЕФЕРАТ 
 
Основний текст кваліфікаційної роботи магістра викладений на 72 сторінках. 
Робота містить 20 таблиць, 11 рисунків, список використаних джерел з 57 
найменувань, 4 додатків. 
 
«ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ 
ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ» 
 
Предметом дослідження є діяльність громадських організацій у сфері 
надання соціальних послуг.  
Об’єктом дослідження є організація процесів з надання соціальних послуг. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає у теоретичному 
обґрунтуванні та методичному аналізі засад надання соціальних послуг 
громадськими організаціями, дослідженні організаційних моделей їх реалізації та 
визначенні напрямів удосконалення діяльності громадських організацій у системі 
соціального захисту населення. 
Завдання роботи: 
– дослідити поняття та підходи до класифікації соціальних послуг; 
– з’ясувати роль громадських організації як суб’єктів надання соціальних 
послуг; 
– розкрити теоретичні підходи до визначення потреб громади у соціальних 
послугах та формування соціального замовлення; 
– дати характеристику діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані»; 
– здійснити аналіз умов набуття громадською організацією статусу 
провайдера соціальних послуг; 
– провести оцінку процесів функціонування системи надання соціальних 
послуг громадськими організаціями; 
– сформувати пропозиції щодо організації психологічної підтримки 
медичних працівників як соціальної послуги громадської організації; 
– розробка соціального проєкту «Ресурс рівноваги» як інноваційної форма 
надання психологічної підтримки медичним працівникам. 
За результатами дослідження сформульовано комплекс теоретичних 
висновків та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності 
організації та надання соціальних послуг громадськими організаціями, а також на 
розширення їхнього потенціалу у соціальній сфері. 
Одержані результати можуть бути використані органами місцевого 
самоврядування, установами соціального захисту та громадськими організаціями 
для вдосконалення механізмів соціального обслуговування, розроблення 
інноваційних соціальних проєктів і підвищення якості послуг, орієнтованих на 
потреби різних категорій населення. 
 
 
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025 рік 
Рік захисту роботи 2025 рік 
 
 
Підпис студента _________ 
 
Дата ___________________ 
 
 
  
5 
ЗМІСТ 
ВСТУП…………………………………………………………………………... 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ  
СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ…………. 10 
1.1. Поняття та класифікація соціальних послуг……………………………… 10 
1.2. Громадські організації як суб’єкти надання соціальних послуг………… 16 
1.3. Теоретичні підходи до визначення потреб громади у соціальних  
послугах та формування соціального замовлення……………………………. 20 
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОДЕЛІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ  
ПОСЛУГ ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ…………………………… 28 
2.1. Характеристика діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані»……….. 28 
2.2. Аналіз умов набуття громадською організацією статусу провайдера  
соціальних послуг ……………………………………………………………… 39 
2.3. Оцінка процесів функціонування системи надання соціальних послуг  
громадськими організаціями…………………………………………………… 47 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ  
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СИСТЕМІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ  
ПОСЛУГ………………………………………………………………………… 58 
3.1. Психологічна підтримка медичних працівників як соціальна послуга  
громадських організацій……………………………………………………….. 58 
3.2. Соціальний проєкт «Ресурс рівноваги» як інноваційна форма надання  
психологічної підтримки медичним працівникам……………………………. 65 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………... 74 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………. 82 
ДОДАТКИ 100 
 
  
6 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. У контексті глибоких політичних трансформацій, 
соціальних викликів та економічної турбулентності, що характеризують сучасний 
етап розвитку України, спостерігається активізація нових форм громадської участі 
у вирішенні соціально значущих проблем. Обмеженість ресурсів та інституційна 
фрагментованість державної соціальної політики зумовлюють її фокусування 
переважно на базових функціях соціального захисту, залишаючи поза увагою 
широкий спектр потреб вразливих груп населення. У таких умовах суттєво зростає 
значення громадянського суспільства – зокрема громадських організацій, асоціацій 
та ініціативних груп, які репрезентують інтереси різних суб’єктів соціальної 
політики та виступають активними агентами соціальних змін, забезпечуючи 
інноваційні підходи до надання соціальних послуг, мобілізацію ресурсів та 
розвиток партнерських моделей взаємодії. 
Громадські та недержавні організації (НДО), відповідно до своєї 
організаційно-правової природи, функціонують як інституції громадянського 
суспільства, основною метою яких є задоволення потреб своїх членів та 
представлення інтересів соціально вразливих груп. У сучасних умовах 
трансформації соціальної політики НДО дедалі частіше виконують делеговані або 
компенсаторні функції, які держава з об’єктивних чи суб’єктивних причин не 
реалізує в повному обсязі. Таким чином, вони виступають альтернативними або 
додатковими провайдерами соціальних послуг, зокрема в сферах, що потребують 
гнучкості, інноваційності та адресності.  
Теоретичні засади діяльності громадських організацій ґрунтовно висвітлені 
у працях провідних науковців, серед яких варто відзначити О. А. Дмитренко, Д. 
Льюіса, С. Г. Карпенко, Н. В. Котенко, О. І. Грицай, О. В. Новакову, Р. Ламбела, І. 
І. Сибігу, Н. Кравчук, Л. Н. Чернявську. Їхні дослідження охоплюють ключові 
аспекти функціонування недержавних організацій – від нормативно-правового 
статусу та організаційної структури до механізмів соціального впливу, стратегій 
мобілізації ресурсів і моделей взаємодії з державними інституціями. Значний 
7 
внесок у наукове осмислення ролі НДО у сфері соціального обслуговування 
зробили вітчизняні дослідники, зокрема представники Школи соціальної роботи 
(В. Полтавець, Р. Кравченко, Н. Кабаченко, О. Васильченко), а також фахівці 
Центру інновацій та розвитку, серед яких О. Сидоренко. Питання 
інституціоналізації, ефективності та соціального впливу діяльності НДО були 
предметом досліджень таких учених, як Т. Семигіна, І. Мигович, П. Жовніренко та 
ін. 
Водночас, незважаючи на значну кількість наукових напрацювань, окремі 
аспекти організації надання соціальних послуг громадськими організаціями 
потребують більш глибокого дослідження. Зокрема, актуальним є аналіз 
практичних моделей реалізації соціальних послуг у сучасних умовах, оцінка їх 
ефективності та впливу на якість життя цільових груп, а також розробка 
рекомендацій щодо удосконалення механізмів взаємодії громадських організацій із 
державними структурами та місцевими громадами. 
Мета і завдання дослідження. Метою кваліфікаційної роботи магістра 
полягає у теоретичному обґрунтуванні та методичному аналізі засад надання 
соціальних послуг громадськими організаціями, дослідженні організаційних 
моделей їх реалізації та визначенні напрямів удосконалення діяльності 
громадських організацій у системі соціального захисту населення. 
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: 
– дослідити поняття та підходи до класифікації соціальних послуг; 
– з’ясувати роль громадських організації як суб’єктів надання соціальних 
послуг; 
– розкрити теоретичні підходи до визначення потреб громади у соціальних 
послугах та формування соціального замовлення; 
– дати характеристику діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані»; 
– здійснити аналіз умов набуття громадською організацією статусу 
провайдера соціальних послуг; 
– провести оцінку процесів функціонування системи надання соціальних 
послуг громадськими організаціями; 
8 
– сформувати пропозиції щодо організації психологічної підтримки 
медичних працівників як соціальної послуги громадської організації; 
– розробка соціального проєкту «Ресурс рівноваги» як інноваційної форма 
надання психологічної підтримки медичним працівникам. 
Об’єктом дослідження є організація процесів з надання соціальних послуг. 
Предметом дослідження діяльність громадських організацій у сфері 
надання соціальних послуг.  
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження ґрунтується на 
поєднанні теоретичних та емпіричних методів, що забезпечують комплексне 
вивчення проблеми організації надання соціальних послуг громадськими 
організаціями. До методів теоретичного дослідження належать аналіз наукових 
матеріалів з метою уточнення змісту понять «соціальні послуги» та «громадська 
організація», а також синтез наукових джерел для визначення основних видів і 
моделей надання соціальних послуг. Застосовано комплекс загальнонаукових і 
спеціальних методів. Зокрема, системно-структурний метод використано для 
визначення місця громадських організацій у системі соціального захисту та їх 
взаємозв’язку з іншими інституціями соціальної сфери. Аналітичний метод 
застосовано для виявлення особливостей функціонування громадських організацій 
в Україні та соціально-економічних чинників, що впливають на ефективність 
надання ними соціальних послуг. Використано порівняльний метод, а також 
методи групування, табличний і графічний методи, що дозволило сформувати 
науково обґрунтовані висновки та рекомендації. 
Інформаційну базу дослідження становлять нормативно-правові акти 
України, що регламентують сферу соціальних послуг та діяльність громадських 
організацій, зокрема закони України, постанови Кабінету Міністрів України, 
накази профільних міністерств і відомств. Важливим джерелом стали наукові праці 
українських і зарубіжних дослідників, що висвітлюють теоретичні засади 
функціонування громадських організацій, моделі соціальної підтримки та 
інноваційні практики у сфері соціальної роботи. До інформаційної бази включено 
результати соціологічних опитувань, статистичні дані Державної служби 
9 
статистики України, аналітичні матеріали Міністерства соціальної політики та 
звіти громадських організацій щодо реалізації соціальних програм. 
Додатково використано матеріали періодичних видань, збірники наукових 
конференцій, електронні ресурси та бази даних, що містять актуальну інформацію 
про стан і тенденції розвитку системи соціальних послуг.  
Наукова новизна одержаних результатів. Елементами наукової новизни є: 
уточнення теоретичних засад поняття «соціальні послуги», їх класифікації та ролі 
громадських організацій у системі соціального захисту; визначення особливостей 
організації та моделей надання соціальних послуг громадськими організаціями в 
умовах сучасних соціально-економічних викликів; обґрунтування необхідності 
психологічної підтримки медичних працівників як окремого напряму соціальних 
послуг, що може реалізовуватися громадськими організаціями; формуванні 
пропозицій щодо впровадження інноваційних підходів до оцінки потреб громади 
та забезпечення адресності соціальних послуг. 
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у 
можливості їх використання для вдосконалення діяльності громадських 
організацій у сфері надання соціальних послуг. Запропоновані положення та 
висновки можуть бути застосовані при розробці програм соціальної підтримки, 
спрямованих на задоволення потреб різних категорій населення, зокрема медичних 
працівників, які потребують психологічної допомоги. Результати дослідження 
можуть слугувати основою для формування рекомендацій щодо удосконалення 
нормативно-правового забезпечення діяльності громадських організацій, а також 
для розробки методичних матеріалів з організації та управління процесом надання 
соціальних послуг. Вони мають практичну цінність для органів місцевого 
самоврядування, які співпрацюють із громадськими організаціями, та для самих 
організацій у процесі планування й реалізації соціальних програм.  
Отримані висновки можуть бути використані у навчальному процесі закладів 
вищої освіти при викладанні дисциплін соціально-гуманітарного спрямування, а 
також у практичній діяльності соціальних працівників, менеджерів соціальної 
сфери та керівників громадських організацій.  
10 
Апробація результатів дослідження. Основні положення, теоретичні 
узагальнення та практичні висновки кваліфікаційної роботи пройшли апробацію у 
процесі наукових дискусій, публікацій та представлення на фахових заходах, 
зокрема, на ІІ науково-практичної конференції за міжнародною участю «Проблеми 
управління суспільним розвитком в умовах криз та післякризового відновлення» 
(Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, кафедра 
публічного управління, адміністрування та соціальної роботи, м. Київ, 4 грудня 
2025 року). 
  
11 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ 
ПОСЛУГ ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 
 
1.1. Поняття та класифікація соціальних послуг 
 
У сучасних умовах трансформації державного управління та децентралізації 
соціальних функцій, громадські та благодійні організації активно інтегруються в 
такі ключові сфери суспільного життя, як захист прав людини, охорона здоров’я, 
освіта, соціальний захист, екологія, культура, житлово-комунальна сфера та спорт 
[53, с.189]. 
В умовах соціально-економічної нестабільності та зростання вразливості 
окремих категорій населення, спостерігається тенденція до активного звернення 
громадян до недержавних організацій з метою отримання соціальної підтримки, 
попри наявність законодавчо гарантованих прав на соціальні послуги з боку 
держави. Така ситуація свідчить про наявність системних дисфункцій у 
державному секторі соціального забезпечення, зокрема щодо своєчасності, 
доступності та ефективності реалізації соціальних гарантій. У випадках, коли 
держава не виконує своїх зобов’язань у повному обсязі, саме недержавні організації 
компенсують дефіцит соціальної допомоги, забезпечуючи базову підтримку, 
сприяючи подоланню життєвих труднощів та збереженню соціальної активності 
індивідів. 
Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» № 2671-VIII від 
17.01.2019 року, соціальні послуги – дії, спрямовані на профілактику складних 
життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних 
наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають [41]. Закон визначає, що 
«особі/сім’ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг». 
Варто акцентувати увагу на соціальних послугах загальнонаціонального 
значення, це послуги які становлять комплексні, доступні та високоякісні види 
соціальної підтримки, що реалізуються на всій території України з метою 
задоволення загальнодержавного суспільного інтересу. Їх надання здійснюється на 
12 
основі результатів експериментальних проєктів та спрямоване на підтримку 
окремих категорій громадян, які перебувають у складних життєвих обставинах, а 
також на подолання негативних наслідків таких обставин. Перелік соціальних 
послуг загальнонаціонального значення затверджується Кабінетом Міністрів 
України, що забезпечує їх нормативне закріплення та системне впровадження у 
практику соціальної роботи.  
Друга група – базові, це основні види соціальної підтримки, що гарантують 
мінімально необхідний рівень задоволення життєвих потреб осіб, які опинилися у 
складних життєвих обставинах. Вони спрямовані на забезпечення доступу до 
найважливіших ресурсів і послуг, необхідних для збереження життєдіяльності, 
соціальної інтеграції та захисту прав людини (наприклад, інформаційні та 
консультаційні послуги; соціальний супровід; допомога у вирішенні побутових та 
матеріальних проблем; психологічна підтримка; сприяння у працевлаштуванні; 
правова допомога) [41]. 
Отже, соціальні послуги загальнонаціонального значення мають 
стратегічний характер і визначаються урядовим рівнем, тоді як базові соціальні 
послуги становлять фундамент системи соціального забезпечення, орієнтований на 
задоволення першочергових потреб громадян.  
Узагальнена класифікація соціальних послуг Згідно Закону представлено на 
рис. 1.1. В Україні сформовано національну систему соціальних послуг, під якою 
розуміємо інституційно організовану та нормативно врегульовану сукупність 
органів державної влади, органів місцевого самоврядування, недержавних 
організацій та інших суб’єктів, що забезпечують надання соціальних послуг 
громадянам відповідно до їхніх потреб та соціального статусу. Вона функціонує як 
цілісна структура, спрямована на реалізацію державної соціальної політики, 
гарантування прав людини на соціальний захист та створення умов для інтеграції 
осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, у суспільне життя. 
 
13 
 
Рис. 1.1. Класифікаційні ознаки соціальних послуг згідно Закону України 
«Про соціальні послуги» 
Джерело: побудовано автором за [41, ст. 16] 
 
Залежно від кінцевої мети, соціальні послуги класифікуються на: 
– соціальну профілактику – спрямовану на запобігання виникненню складних 
життєвих обставин та/або потраплянню особи чи сім’ї в такі обставини; 
– соціальну підтримку – орієнтовану на допомогу особі чи сім’ї у подоланні 
складних життєвих обставин; 
– соціальне обслуговування – спрямоване на мінімізацію негативних 
наслідків складних життєвих обставин, підтримку отримувачів та сприяння їхній 
інтеграції у громаду. 
Основними характеристиками національної системи соціальних послуг є: 
– нормативно-правове закріплення – діяльність системи регулюється 
Конституцією України, Законом України «Про соціальні послуги» та іншими 
законодавчими та підзаконними актами; 
– інституційна багаторівневість передбачає поєднання державних, 
муніципальних та недержавних інституцій у процесі надання послуг; 
– функціональна комплексність полягає в охопленні різних видів послуг 
(соціально-побутових, психологічних, педагогічних, медичних, економічних, 
юридичних, послуг із працевлаштування тощо); 
14 
– орієнтація на потреби населення, в основі лежать потреби одержувачів, 
тобто реалізується спрямованість на підтримку окремих категорій громадян, які 
перебувають у складних життєвих обставинах, та на подолання наслідків таких 
обставин; 
– адаптивність та інноваційність, це риси, що забезпечують здатність системи 
реагувати на нові соціальні виклики, інтегрувати результати експериментальних 
проєктів та впроваджувати сучасні практики соціальної роботи. 
Система соціальних послуг виступає ключовим механізмом реалізації 
соціальної політики держави, забезпечуючи баланс між державними гарантіями та 
громадськими ініціативами, а також сприяючи формуванню соціальної 
згуртованості та солідарності в суспільстві. 
Національна система соціальних послуг структурована за основними 
функціональними видами, що забезпечує їх упорядковане застосування у практиці 
соціальної роботи. Перелік таких послуг охоплює ключові напрями підтримки 
населення, що зорієнтовані на задоволення базових потреб, психологічну та 
педагогічну допомогу, охорону здоров’я, матеріальне забезпечення, правовий 
захист та сприяння у працевлаштуванні (табл. 1.1). 
Соціальні послуги надаються різним категоріям населення, що опинилися у 
складних життєвих обставинах та потребують зовнішньої підтримки. До таких 
категорій належать [41; 11]: 
– дорослі та діти, які за станом здоров’я потребують соціальної допомоги – 
особи з інвалідністю, невиліковними захворюваннями, психічними розладами, а 
також ті, хто втратив рухову активність; підтримка може поширюватися і на членів 
їхніх сімей; 
– сім’ї, що постраждали від надзвичайних ситуацій – унаслідок пожеж, 
стихійних лих, техногенних катастроф, бойових дій, терористичних актів, 
збройних конфліктів чи тимчасової окупації; 
– малозабезпечені сім’ї та сім’ї з безробітними членами, які не мають 
достатніх матеріальних ресурсів для забезпечення базових потреб; 
15 
– сім’ї, що потребують підтримки у вихованні дітей – зокрема сім’ї після 
розлучення, де дитина зазнає негативного впливу; сім’ї одиноких батьків; сім’ї, де 
батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків; сім’ї, які виховують 
дітей-сиріт або дітей, тимчасово залишених без батьківського піклування 
(наприклад, у випадку трудової міграції батьків); 
– діти-сироти, які залишилися без батьківського піклування; 
– діти, що перебувають в інтернатних закладах, потребуючи додаткової 
соціальної підтримки та інтеграції у суспільство. 
Таблиця 1.1 
Класифікації соціальних послуг за функціональною ознакою 
Вид Характеристика 
Забезпечення продуктами харчування, інвентарем, транспортними 
Соціально-побутові послугами, засобами первинної механізації; соціально-побутовий 
послуги патронаж та адаптація; виклик лікаря; придбання та доставка 
медикаментів. 
Консультації з питань психічного здоров’я та соціальних взаємин; 
Психологічні 
психодіагностика; психологічна корекція та реабілітація; методичні 
послуги 
поради. 
Виявлення та розвиток інтересів осіб у складних життєвих 
Соціально- обставинах; організація навчального, виховного та корекційного 
педагогічні послуги процесів; дозвілля, спортивно-оздоровча, технічна та художня 
діяльність; залучення закладів та громадських організацій. 
Консультації щодо профілактики органічних розладів; підтримка 
Соціально-медичні 
та охорона здоров’я; профілактичні та лікувально-оздоровчі заходи; 
послуги 
працетерапія. 
Задоволення матеріальних потреб осіб у складних життєвих 
Соціально-
обставинах; надання натуральної чи грошової допомоги; одноразові 
економічні послуги 
компенсації. 
Консультації з питань чинного законодавства; захист прав та 
Юридичні послуги інтересів осіб; оформлення правових документів; правова допомога; 
сприяння реалізації юридичної відповідальності. 
Послуги із Пошук роботи; сприяння у працевлаштуванні; соціальний супровід 
працевлаштування працевлаштованої особи. 
Джерело: побудовано автором за [41]. 
 
У попередніх підходах клієнтами соціальної роботи вважалися переважно 
особи, які не мали можливості самостійно подолати життєві труднощі та 
інтегруватися у соціально-економічні відносини. Проте із прийняттям нового 
Закону України «Про соціальні послуги» (2019 р.), у статті 1 якого наведено 
оновлене визначення соціальних послуг, відбулося концептуальне розширення 
16 
їхнього змісту. Соціальні послуги визначаються як дії, спрямовані на профілактику 
складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх 
негативних наслідків для осіб чи сімей, які в них перебувають. 
Це положення засвідчує, що сучасна професійна соціальна робота має бути 
орієнтована не лише на підтримку осіб та сімей, які вже перебувають у складних 
життєвих ситуаціях, але й на все населення загалом. Такий підхід забезпечує 
превентивний характер соціальної роботи, сприяє формуванню соціальної 
стійкості та підвищує ефективність системи соціального захисту [3]. 
Соціальні послуги можуть надаватися різними суб’єктами, серед яких [50]: 
– державні інституції та органи соціального захисту населення; 
– громадські та неурядові організації, що реалізують соціальні програми та 
проєкти; 
– локальні бізнес-структури, які беруть участь у соціально відповідальних 
ініціативах; 
– релігійні установи, що здійснюють благодійну та соціально спрямовану 
діяльність. 
Для безоплатного отримання соціальних послуг особа або сім’я має 
звернутися до управління соціального захисту населення, яке здійснює аналіз 
потреб та спрямовує отримувача до відповідного надавача послуг. Це можуть бути 
спеціалізовані заклади, зокрема: 
– територіальні центри надання соціальних послуг;  
– центри соціально-психологічної підтримки; 
– центри матері та дитини; 
– центри комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю тощо. 
На всіх етапах процесу з отримувачем працюють фахівці із соціальної 
роботи, соціальні працівники та соціальні робітники, які виконують ключову 
функцію у забезпеченні ефективності та результативності соціальної допомоги. 
Отже, на нашу думку, під соціальними послугами слід розуміти. системно 
організовану діяльність, спрямовану на підтримку та відновлення життєдіяльності 
осіб і сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах та не мають достатніх 
17 
ресурсів для самостійного їх подолання. Вони реалізуються через комплекс заходів 
соціального, правового, психологічного та організаційного характеру, що 
забезпечують задоволення базових потреб, сприяють інтеграції у суспільство та 
підвищенню рівня соціальної безпеки. 
 
1.2. Громадські організації як суб’єкти надання соціальних послуг 
 
Спектр суб’єктів, що здійснюють надання соціальних послуг, є доволі 
широким і охоплює як державні інституції, так і недержавні структури. Водночас 
особливого значення у сучасних умовах набуває діяльність громадських 
організацій, які, завдяки своїй гнучкості, близькості до потреб місцевих громад та 
здатності оперативно реагувати на соціальні виклики, виступають важливими 
суб’єктами у системі соціального забезпечення. Саме їхня роль у процесі 
організації та реалізації соціальних послуг потребує окремого розгляду. 
Становлення України як соціально орієнтованої та демократичної держави 
органічно пов’язане з розвитком інституцій громадянського суспільства, серед 
яких особливе місце посідає недержавний сектор, що поступово набуває вагомого 
значення у реалізації соціальної політики. У науковому та практичному дискурсі 
для позначення інституцій громадянського суспільства, діяльність яких 
здійснюється поза межами державного та комерційного секторів, усталено 
використовується поняття «третій сектор». Зазначений термін є характерним для 
англоамериканської традиції, зокрема у Сполучених Штатах Америки, де соціальна 
структура умовно поділяється на три складові: державну (governmental), 
прибуткову (for-profit) та неприбуткову (non-profit). Остання охоплює організації, 
що функціонують на принципах добровільності, неприбутковості та соціальної 
спрямованості. У Німеччині поширеним є термін «Vereine», що позначає 
добровільні об’єднання громадян, які мають правовий статус та діють відповідно 
до принципу субсидіарності.  
В українському контексті третій сектор представлений недержавними, 
позабюджетними та некомерційними організаціями, які реалізують соціальні 
18 
ініціативи, спрямовані на задоволення потреб окремих соціальних груп, зокрема 
тих, що перебувають у складних життєвих обставинах. У багатьох випадках саме 
ці інституції забезпечують доступ до соціальних послуг, які держава, попри 
наявність нормативно-правових гарантій, не завжди спроможна надати своєчасно, 
якісно та у повному обсязі. Така ситуація зумовлює необхідність концептуального 
переосмислення архітектури системи соціального забезпечення, зокрема у напрямі 
її адаптивності, диверсифікації ресурсів та розширення кола надавачів соціальних 
послуг. 
Поняття «громадська організація» є предметом багатовекторного 
теоретичного осмислення у вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі. Її 
концептуалізація охоплює широкий спектр підходів – від правових і соціологічних 
до управлінських та політико-інституційних – що свідчить про складність і 
багатогранність цього феномену. Значний науковий інтерес до сутності та 
функціонального призначення громадських організацій зумовлений їхньою 
зростаючою роллю у трансформації соціальної політики, розвитку громадянського 
суспільства та реалізації принципів публічно-приватного партнерства. 
Громадські організації є специфічним інститутом громадянського 
суспільства, що функціонує на засадах автономності та суспільної орієнтації. Їхня 
діяльність ґрунтується на дотриманні високих етичних стандартів та реалізації 
суспільно значущих цілей. Базовими ознаками таких організацій є: 
– плюралізм – різноманітність організаційних форм і напрямів діяльності, що 
забезпечує представництво різних соціальних груп; 
– незалежність від урядових структур – операційна автономія та відсутність 
прямого підпорядкування державним органам; 
– некомерційний характер – орієнтація на суспільні інтереси, а не на 
отримання прибутку;  
– багаторівневе представництво – діяльність на локальному, національному 
та міжнародному рівнях; 
– захист суспільних інтересів – артикуляція та відстоювання прав і потреб 
громадськості [5]. 
19 
Фундаментальні принципи є стратегічною основою функціонування 
громадських організацій. Вони забезпечують сталість, легітимність та довіру з боку 
суспільства й донорів. Принципи виступають інструментом аналізу зовнішнього 
середовища та прийняття обґрунтованих рішень (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2  
Принципи діяльності громадських організацій 
Принцип Характеристика Призначення (роль) 
Забезпечує: зміцнення партнерських відносин із 
Відкритість щодо 
донорами; розвиток співпраці з іншими 
Прозорість діяльності, фінансування та 
організаціями; підвищення ефективності через 
результатів 
моніторинг та оцінку результатів. 
Відповідальність за Охоплює: організаційну структуру та 
Підзвітність використання ресурсів та управлінські процеси; фінансову політику та 
досягнуті результати процедури; кадрову політику та умови праці. 
Джерело: складено автором за [19] . 
 
Дотримання цих принципів є ключовою умовою ефективності, стійкості та 
легітимності неурядових організацій у системі соціального забезпечення. 
Громадські організації характеризуються наявністю визначених цілей та 
функцій, які уточнюються відповідно до специфіки їхньої діяльності (див. рис. 1.2). 
 
Рис. 1.2. Цілі та функції громадських організацій [5]. 
 
20 
Державні надавачі соціальних послуг забезпечують стабільність та широке 
охоплення населення, проте їхня діяльність характеризується високим рівнем 
формалізації та централізації. Недержавні організації, навпаки, вирізняються 
гнучкістю, клієнтоорієнтованістю та індивідуалізованим підходом, що сприяє 
формуванню довіри та активному залученню громадськості. Поєднання цих двох 
моделей створює умови для комплексного розвитку системи соціального 
забезпечення (табл. 1.3). 
Таблиця 1.3 
Порівняння державних і недержавних надавачів соціальних послуг 
Критерій Державні надавачі Недержавні надавачі 
Рівень Високий, значна 
Низький, мінімальна бюрократизація 
формалізації бюрократизація 
Управлінська Вертикальна, 
Самоврядування, горизонтальні зв’язки 
структура централізована 
Обмежене, клієнти 
Залучення Активне залучення клієнтів до управління 
здебільшого пасивні 
клієнтів та прийняття рішень 
отримувачі 
«Зверху вниз» – орієнтація «Знизу вгору» – орієнтація на потреби 
Принцип роботи 
на державні стандарти клієнтів 
Охоплення Широке, обов’язкове Звужене коло клієнтів, необов’язковість 
населення надання послуг послуг 
Послуги, що розширюють соціальний 
Характер послуг Базові соціальні послуги 
мінімум, індивідуалізований підхід 
Подолання проблем та особистісний 
Подолання соціальних 
Мета діяльності розвиток клієнта, стимулювання 
проблем 
позитивних змін 
Взаємодія з «Державний службовець – 
«Рівний – рівному», що формує довіру 
клієнтами прохач» 
Залучення Активне залучення волонтерів та нових 
Обмежене 
учасників учасників 
Контроль Здійснюється вищими Контроль з боку рядових членів організації 
діяльності органами влади та самих клієнтів 
Джерело: складено автором за [18] 
 
Неурядові організації, що характеризуються незалежністю, плюралізмом та 
орієнтацією на суспільні інтереси, функціонують у середовищі, де довіра є 
визначальним чинником. Прозорість і підзвітність виступають взаємопов’язаними 
принципами, які формують основу легітимності, стійкості та ефективності NGO. Їх 
дотримання є ключовою умовою успішної діяльності та розвитку громадського 
сектору. 
21 
1.3. Теоретичні підходи до визначення потреб громади у соціальних 
послугах та формування соціального замовлення 
 
У сучасному управлінні місцевим соціальним розвитком відбулися суттєві 
зміни у термінології та концептуальних підходах. Тривалий час у практиці 
соціальної роботи використовувалися поняття «соціальне забезпечення» та 
«соціальне обслуговування», однак нині вони поступилися місцем категоріям 
«соціальний захист», «соціальна підтримка» та «соціальні послуги». При цьому 
державний сектор утратив монопольне становище у сфері їх надання. 
Ринкова трансформація економічних процесів, а також орієнтація на 
європейські та провідні світові стандарти суспільного добробуту зумовили 
диверсифікацію постачальників соціальних послуг. Зросла роль неурядових 
організацій, актуалізувалося міжсекторне співробітництво, що, у свою чергу, 
висунуло на перший план потребу в ефективному управлінні продуктивністю їх 
надання. 
Відзначається перехід від роздрібленої низхідної моделі соціальних послуг 
до висхідного підходу, що ґрунтується на оцінці потреб населення. 
Перерозподільчий принцип поступово витісняється орієнтацією на показники 
задоволеності отримувачів, а також на досягнення короткострокових і 
довгострокових результатів. 
Фахівці наголошують на необхідності «переформатування основних підходів 
до розуміння соціальної роботи в громаді як професійної діяльності та побудови 
нової парадигми соціальної роботи як сфери надання соціальних послуг 
компетентними фахівцями диференційовано й адресно – залежно від потреб 
об’єкта на різних рівнях (мікро-, мезо- та макро-) та різним категоріям клієнтів» 
[46, с. 65; 3]. 
Реформа децентралізації, що є визначальною рисою сучасного етапу 
розвитку України, передбачала формування до 2020 року об’єднаних 
територіальних громад (ОТГ) як добровільного об’єднання кількох суміжних 
населених пунктів незалежно від їхнього районного підпорядкування в єдину 
22 
адміністративно-територіальну одиницю. Зміна адміністративно-територіального 
устрою супроводжувалася перерозподілом повноважень та відповідальності між 
органами місцевого самоврядування та державними інституціями. 
У результаті реформування ОТГ отримали пряме фінансування з державного 
бюджету не лише на потреби благоустрою, але й на забезпечення ключових сфер 
життєдіяльності громади, зокрема медицини, освіти та соціального захисту 
(включно із соціальними та адміністративними послугами соціального характеру). 
У Законі «Про соціальні послуги» (2019) визначено, що потреби населення 
адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних 
послугах встановлюються шляхом збору, узагальнення та аналізу інформації про 
наявність на відповідній території вразливих груп населення, осіб та сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати. 
На основі отриманих результатів ухвалюються управлінські рішення щодо 
організації надання відповідних соціальних послуг [41; 3]. 
Проблематика визначення та класифікації потреб у соціальній роботі є 
предметом дослідження багатьох науковців, так, розроблена А. Борисовою [3] 
модель спирається на концепцію відносної та вираженої потреби, визначення та 
опис яких подано у праці Р. І. Сопко [47], де виокремлено чотири основні типи 
потреб клієнтів у соціальній роботі: 
1) Нормативна потреба – визначається на основі професійних суджень 
фахівців, які встановлюють стандарти, норми та рівні забезпечення (розмір 
соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, що визначається експертами 
Міністерства соціальної політики як достатній для забезпечення базового рівня 
життя). 
2) Потреба, що відчувається – безпосередньо визнається самими людьми та 
фіксується переважно шляхом соціологічних опитувань (потреба у відновленні 
інфраструктурного об’єкта, яка виявляється через опитування мешканців). 
3) Висловлена (виражена) потреба – визначається з огляду на кількість осіб, 
для яких вона є актуальною, та фіксується методами статистичного обліку (потреба 
23 
у проведенні інтеграційних заходів для осіб, які зазнали вимушеного переміщення 
з тимчасово окупованих територій). 
4) Відносна (порівняльна) потреба – встановлюється шляхом порівняння 
потреб різних груп населення, для яких вона може бути актуальною чи 
неактуальною, з урахуванням географічних, демографічних та соціальних 
відмінностей (для людей похилого віку в одній територіальній громаді актуальним 
є створення центру дозвілля, тоді як в іншій – організація транспортного 
сполучення для доступу до соціально значущих об’єктів). 
Німецький науковець К. Нойбер визначає оцінку потреб як систематичний 
процес збору та аналізу даних щодо розподілу ресурсів з метою виявлення та 
визначення товарів і послуг, яких бракує спільноті для досягнення 
загальноприйнятих стандартів. При цьому наголошується, що відповідальність за 
їх забезпечення покладається на громаду [3; 25]. 
Оцінка потреб громади у соціальних послугах розглядається як соціологічне 
дослідження, що передбачає збір та аналіз інформації про ресурси громади, 
особливості її інфраструктури та соціально-психологічні характеристики 
населення. Основним джерелом такої інформації є «соціальний паспорт громади», 
який фіксує соціальний стан, ресурсний потенціал та інституційну структуру 
територіальної громади. 
Соціальний паспорт включає шість базових блоків (табл. 1.4). Зазначені 
показники дозволяють визначити пріоритетні напрями розвитку системи 
соціального захисту та організації соціальних послуг у громаді. Оцінка потреб 
громади у соціальних послугах базується на якісному аналізі рівня надання базових 
послуг та визначенні відносної потреби, що формує специфіку системи соціального 
захисту кожної ОТГ. Для отримання комплексної інформації доцільно залучати дві 
ключові групи, це органи місцевого самоврядування як координаторів процесу, та 
отримувачів соціальних послуг як безпосередніх клієнтів соціальної роботи. 
Оптимальним інструментом збору якісних даних є метод фокус-групового 
дослідження (сфокусованого групового інтерв’ю), який дозволяє виявити оцінки, 
мотивації та емоційне сприйняття соціальних послуг. Метод вирізняється 
24 
гнучкістю, оперативністю та здатністю виявляти приховані аспекти проблематики, 
хоча потребує високої кваліфікації модератора та складного аналізу результатів. 
Таблиця 1.4 
Структура соціального паспорта громади 
Блок Ключові показники Змістовне призначення 
Площа громади, відстань між Визначення просторових умов 
Географічний населеними пунктами, рельєф, доступу до соціальної 
доступність соціальних об’єктів інфраструктури 
Чисельність населення, міграційні Оцінка соціальної структури 
Демографічний процеси, гендерна структура, вікові населення для планування 
групи послуг за віком і статтю 
Визначення фінансової 
Бюджет громади, джерела 
спроможності громади та 
Економічний фінансування, рівень зайнятості, 
економічних ресурсів для 
провідні галузі господарства 
соціального захисту 
Аналіз управлінського 
Структура місцевого самоврядування, 
потенціалу та партнерських 
Політичний діяльність громадських організацій, 
можливостей у сфері соціальних 
юридичних осіб 
послуг 
Визначення освітньо-
Освітньо- Мережа закладів освіти, культури, культурного середовища як 
культурний дозвілля ресурсу соціальної інтеграції та 
розвитку 
Кількість і структура вразливих груп: Визначення пріоритетних 
сім’ї у складних обставинах, діти- напрямів соціального захисту та 
Соціальний 
сироти, ВПО, учасники АТО/ООС, обсягів необхідних соціальних 
люди з інвалідністю послуг 
Джерело: побудовано автором за [3] 
 
На основі обраних методів та типології потреб клієнтів на рисунку 1.3 
представлено теоретичну модель оцінки потреб громади у соціальних послугах. 
Модель включає три послідовних етапи, кожен з яких спрямований на 
виявлення та співвіднесення фактичних і потенційних потреб громади у соціальних 
послугах [32]: 
1) Дослідження вираженої потреби (аналіз соціального паспорта громади). 
На цьому етапі здійснюється аналіз статистичних даних щодо соціального складу 
населення громади, а також вивчається наявність організацій, які вже надають 
соціальні послуги або можуть бути потенційними надавачами. Це дозволяє 
визначити об’єктивно зафіксовану потребу, яка вже проявлена у структурі громади. 
 
25 
 
Рис. 1.3. Елементи моделі оцінки потреби громади у соціальних послугах 
Джерело: побудовано автором 
 
2) Дослідження відносної потреби (проведення фокус-груп). Визначається 
перелік соціальних послуг, які фактично надаються в громаді, та тих, яких бракує. 
Порівняння між наявними послугами і тими, що необхідні, дозволяє виявити 
прогалини у системі соціального захисту. 
3) Результат оцінки потреб (комплексний аналіз інформації). На 
завершальному етапі здійснюється співставлення рівня задоволення вираженої та 
відносної потреби. Аналізується відповідність між потребами громади та спектром 
послуг, які реально надаються. Це дає змогу визначити пріоритети для 
вдосконалення або розширення системи соціальних послуг. 
Ця модель дозволяє поєднати кількісні та якісні підходи до оцінки, 
забезпечуючи комплексне розуміння актуальних потреб громади та формуючи 
основу для стратегічного планування соціального захисту. Такий підхід дозволяє 
співвідносити об’єктивні та суб’єктивні потреби громади, визначати критичні 
точки у системі надання послуг та створювати основу для розвитку ресурсів.  
Результати оцінки потреб мешканців громади у соціальних послугах 
враховуються при формуванні місцевих бюджетних програм відповідно до наказу 
26 
Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Типового переліку 
бюджетних програм і результативних показників їх виконання у галузі 
«Соціальний захист та соціальне забезпечення» [37]. 
Програми територіальних громад можуть також включати окремі завдання, 
пов’язані з модернізацією інфраструктури соціального захисту, зокрема заходи з 
енергозбереження, капітальний ремонт соціальних установ, притулків тощо [51]. 
Формування таких завдань та відповідних результативних показників здійснюється 
згідно з наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Примірного 
переліку результативних показників бюджетних програм для місцевих бюджетів» 
[36]. Зазначені показники застосовуються у межах конкретної бюджетної програми 
відповідно до її мети та завдань, що дозволяє забезпечити цільове використання 
ресурсів та ефективне реагування на актуальні соціальні потреби громади. 
Результати оцінки потреб громади у соціальних послугах створюють основу 
для формування ефективної системи їх надання. Виявлені виражені та відносні 
потреби дозволяють визначити пріоритетні напрями соціального захисту та 
окреслити ті сфери, де існує дефіцит ресурсів чи послуг. Саме на цьому етапі 
виникає потреба у використанні механізму соціального замовлення, який 
забезпечує залучення до процесу надання послуг не лише державних, але й 
недержавних суб’єктів – громадських організацій, благодійних фондів, бізнес-
структур. 
Таким чином, оцінка потреб виступає вихідною точкою для соціального 
замовлення: вона визначає, які послуги необхідні громаді, а соціальне замовлення 
забезпечує їх реалізацію через партнерство та контрактні відносини між державою 
та інституціями громадянського суспільства. Це дозволяє поєднати об’єктивні 
результати дослідження потреб із практичними інструментами їх задоволення, 
сприяючи раціональному використанню бюджетних коштів та підвищенню 
ефективності соціального обслуговування. 
У науковій літературі соціальне замовлення розглядається як: 
– організаційно-правовий інструмент реалізації державних і регіональних 
програм через соціальні контракти [49]; 
27 
– економічний механізм, що дозволяє громадським та благодійним 
організаціям отримувати фінансування з місцевих бюджетів для вирішення 
соціальних проблем громади [42]; 
– форма соціального партнерства, яка забезпечує взаємодію державних і 
недержавних суб’єктів у сфері соціального захисту [21]. 
Держава виконує провідну роль у фінансуванні та контролі якості соціальних 
послуг, створюючи умови для розвитку партнерських відносин. Бізнес-структури 
реалізують соціальні програми та благодійні ініціативи, спираючись на концепцію 
соціальної відповідальності бізнесу. Інституції громадянського суспільства 
визначають соціальні пріоритети та беруть участь у реалізації програм. Функції 
недержавних організацій у системі соціального обслуговування включають: 
– обслуговуючу – надання соціальних послуг відповідно до потреб 
населення; 
– інформаційну – формування баз даних про запити громади;  
– програмувальну та планувальну – участь у створенні та реалізації 
соціальних проектів і стратегій розвитку; 
– контролюючу – перевірку якості та ефективності наданих послуг [16]. 
Соціальні послуги, що реалізуються через механізм соціального замовлення, 
фінансуються переважно з бюджетів різних рівнів. На відміну від традиційного 
кошторисного фінансування установ соціального захисту, соціальне замовлення 
здійснюється на договірних засадах. Його предметом є соціальні послуги, 
визначені замовником у вигляді технічного завдання, яке містить конкретні 
параметри, очікувані результати (зміни у цільовій групі отримувачів) та граничну 
вартість послуг, розраховану відповідно до законодавства. Реалізація соціального 
замовлення можлива як через державні та регіональні програми, так і через окремі 
проекти громадських організацій. Одним із механізмів державної підтримки НДО 
є надання грантів на виконання соціальних проектів, що можливе за умови 
достатнього фінансування місцевих бюджетів та відповідності діяльності 
організації інтересам місцевої влади [8]. На рисунку 1.4 представлено Життєвий 
цикл соціального замовлення. 
28 
 
Рис. 1.4. Життєвий цикл соціального замовлення. 
Джерело: побудовано автором за [49]. 
 
Перевагами соціального замовлення є: 
– підвищення адресності та доступності соціальних послуг; 
– конкурсний відбір виконавців і стимулювання підвищення якості послуг; 
– оптимізація бюджетних витрат та залучення додаткових ресурсів; 
– прозорість процедур і протидія корупції; 
– активізація громадськості та розвиток громадянського суспільства [14]. 
Отже, соціальне замовлення виступає дієвим інструментом підвищення 
ефективності системи соціального захисту, забезпечуючи залучення громадських 
організацій до управління та надання послуг; створення конкурентного середовища 
у сфері соціального обслуговування; раціональне використання бюджетних коштів 
на рівні територіальних громад. 
  
29 
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ МОДЕЛІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ 
ГРОМАДСЬКИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 
 
2.1. Характеристика діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
 
Громадська організація «ГРОМАДСЬКИЙ РУХ «ОБ’ЄДНАНІ» («SOCIAL 
MOVEMENT «UNITED») (далі – Організація) є добровільним об'єднанням 
фізичних осіб, створеним для розв’язання гуманітарних проблем населення, 
допомога військовим, організація волонтерської діяльності та вплив на розбудову 
й розвиток українського суспільства  
Організація є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є 
одержання прибутку. Організація вільна у виборі напрямків своєї діяльності та діє 
на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території діяльності, 
рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів (учасників), 
прозорості, відкритості та публічності. 
Діяльність Організації має суспільний характер, що проявляється у її 
взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, 
підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, встановленні 
партнерських відносин з іншими громадськими організаціями, рухами, фондами, 
зареєстрованими в Україні чи за її межами, громадянами України, іноземцями 
та/або особами без громадянства. 
Для реалізації статутних завдань та досягнення визначених цілей громадська 
організація, відповідно до чинного законодавства України, наділена широким 
спектром прав (табл. 2.1).  
Головною метою Організації є вирішення гуманітарних проблем населення, 
підтримка військовослужбовців, розвиток волонтерської активності та сприяння 
розбудові українського суспільства. Основними напрямами діяльності ГО 
«Громадський рух «Об’єднані»: 
– захист прав, свобод і законних інтересів громадян; 
30 
– забезпечення прав та інтересів членів Організації, надання допомоги у їх 
реалізації; 
Таблиця 2.1 
Статутні права ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
Категорія прав Спосіб реалізації 
Правосуб’єктність у 
Участь у цивільно-правових відносинах; набуття майнових і 
цивільно-правових 
немайнових прав. 
відносинах 
Захист прав та інтересів членів і третіх осіб у судах, органах 
Представництво та захист 
влади, місцевого самоврядування, на підприємствах та в 
інтересів 
установах. 
Вільне поширення інформації про діяльність; пропагування мети 
Інформаційна діяльність та завдань; публікація наукових і методичних матеріалів; 
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи. 
Підтримка інших Ідейна та організаційна підтримка громадських об’єднань; 
об’єднань допомога у створенні та розвитку їх діяльності. 
Доступ до публічної Отримання інформації від органів влади та інших розпорядників 
інформації у порядку, визначеному законом. 
Проведення конференцій, семінарів, круглих столів, конкурсів, 
Організація заходів 
культурних та освітніх заходів, у тому числі міжнародних. 
Фінансова та матеріальна Отримання членських внесків, пожертв, грантів; самостійне 
підтримка визначення напрямів використання ресурсів. 
Підприємницька Здійснення господарської діяльності безпосередньо або через 
діяльність створені юридичні особи, якщо вона відповідає статутним цілям. 
Долучення до формування регуляторної політики; участь у 
Участь у державній 
розробленні нормативно-правових актів; робота у 
політиці 
консультативних та дорадчих органах. 
Установлення контактів із закордонними організаціями; 
Міжнародна співпраця 
укладання угод; участь у міжнародних заходах. 
Медіа та проєктна Заснування медіа; реалізація програм і проєктів; участь у 
діяльність громадських спілках, у тому числі міжнародних. 
Оренда чи безоплатне користування майном; відкриття 
Майнові права 
банківських рахунків; передача майна в оренду чи суборенду. 
Відзнаки та нагороди Заснування нагород для членів організації та партнерів. 
Державне замовлення Виконання державних замовлень відповідно до законодавства. 
Інші права Реалізація прав, передбачених чинним законодавством України. 
 
– сприяння розвитку освітніх, гуманітарних, суспільних та громадянських 
процесів; 
– інформаційна й консультаційна діяльність у сфері захисту прав і свобод; 
– налагодження співпраці між громадськими організаціями, об’єднаннями та 
спілками, координація спільних дій; 
– участь у розробці та обговоренні проектів державної політики та механізмів 
взаємодії держави й громадськості; 
31 
– організація та проведення заходів, що стосуються суспільного життя; 
– співпраця із засобами масової інформації, реалізація інформаційних 
кампаній; 
– організація та проведення наукових і громадських заходів (симпозіумів, 
конференцій, семінарів, тренінгів, форумів, круглих столів, виставок, конкурсів 
тощо); 
– надання фінансової, матеріальної та іншої допомоги фізичним і юридичним 
особам; 
– розвиток освітніх, гуманітарних, культурних і правових програм, залучення 
міжнародних фондів та надання гуманітарної допомоги; 
– реалізація спільних програм із національними та міжнародними 
партнерами. 
Управління Організацією здійснюється на принципах демократизму, 
гласності, виборності, підпорядкованості та виконавчої дисципліни з урахуванням 
регламентуючих документів. До органів управління належать (рис. 2.1): 
– Загальні збори членів Організації; 
– Правління; 
– Голова Правління; 
– Директор. 
Засідання керівних органів можуть проводитися як у присутності членів (або 
їх уповноважених представників), так і дистанційно з використанням онлайн-
комунікаційних програм. Рішення про форму проведення засідання ухвалює 
Правління, повідомляючи членів Організації не пізніше ніж за 10 днів до 
визначеної дати. Усі засідання оформлюються протоколом із зазначенням форми 
проведення та використаних технічних засобів. 
32 
 
Рис. 2.1. Організаційна структура ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
Джерело: побудовано автором на основі Статуту  
 
Загальні збори є вищим органом управління Організації, уповноваженим 
приймати рішення з будь-яких питань її діяльності, включно з тими, що належать 
до компетенції Правління. Члени загальних зборів беруть участь особисто або 
через представника за довіреністю; кожен має один голос. Збори вважаються 
правомочними за умови присутності більшості членів. Вони скликаються 
Правлінням щорічно. Повідомлення про дату, час, місце та порядок денний 
надсилається не пізніше ніж за 30 днів. Позачергові збори скликаються у випадках, 
що стосуються суттєвих інтересів Організації, протягом 30 днів з моменту 
виникнення відповідних обставин. Повідомлення про їх проведення здійснюється 
не пізніше ніж за 14 днів. 
Не менш як одна десята членів Організації має право ініціювати перед 
Правлінням скликання позачергових Загальних зборів. У разі невиконання цієї 
вимоги члени можуть самостійно скликати збори. 
Рішення Загальних зборів ухвалюються більшістю голосів присутніх членів. 
З питань внесення змін до установчих документів, припинення діяльності та 
відчуження майна на суму понад 50 % активів рішення приймаються не менш як 
трьома четвертими голосів. 
Правління є керівним органом у період між Загальними зборами, обирається 
строком на п’ять років і здійснює управління поточною діяльністю. Правління 
33 
підзвітне Загальним зборам та організовує виконання їх рішень, діючи від імені 
Організації в межах Статуту та законодавства. Директор не входить до складу 
Правління за посадою, але має право дорадчого голосу та отримує повідомлення 
про засідання. Директор здійснює стратегічне управління діяльністю, майном та 
фінансами Організації в межах компетенції, визначеної Статутом, рішеннями 
Загальних зборів та Правління. Основним пріоритетом є розвиток зовнішніх 
напрямів діяльності та забезпечення виконання ухвалених рішень. 
Голова Правління забезпечує ефективне та своєчасне функціонування 
Правління й оперативну діяльність Організації в межах повноважень, визначених 
Статутом, рішеннями Загальних зборів та Правління. Він відповідає за виконання 
ухвалених рішень та пріоритетно спрямовує діяльність на розвиток внутрішніх 
напрямів роботи Організації. 
Ревізійна комісія є органом врядування, що здійснює контроль за виконанням 
рішень Загальних зборів, використанням коштів Організації та дотриманням вимог 
законодавства. Це незалежний орган, який безпосередньо підпорядковується 
Загальним зборам. Члени Ревізійної комісії, як правило, беруть участь у засіданнях 
Правління з правом дорадчого голосу, інформують про ухвалені рішення, але не 
мають права голосу. 
Організація є непідприємницьким товариством. Для реалізації програмних та 
статутних завдань у її власності можуть перебувати кошти, цінні папери, майнові 
й немайнові права, матеріальні та нематеріальні активи, обладнання, транспорт та 
інші засоби, набуття яких дозволено чинним законодавством України. 
Майно Організації формується за рахунок: безоплатних надходжень, 
фінансової допомоги та добровільних пожертвувань; членських внесків; пасивних 
доходів; дотацій і субсидій з державного та місцевих бюджетів, державних 
цільових фондів; фінансування програм і проектів за рахунок бюджетних коштів та 
державного замовлення; благодійної, гуманітарної та технічної допомоги, у тому 
числі відповідно до міжнародних договорів; доходів від діяльності створених 
юридичних осіб; майна, придбаного за власні кошти чи на інших законних 
підставах. 
34 
Доходи та майно Організації спрямовуються виключно на фінансування її 
утримання, реалізацію статутних цілей та напрямів діяльності (табл. 2.2). 
Таблиця 2.2 
Джерела доходів ГО «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році 
Показник Грн 
Надходження у вигляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних 9562677 
пожертвувань, милосердя тощо, у тому числі:  
Благодійна допомога 1797791 
Гуманітарна допомога 7764886 
Інші доходи 12795424 
Всього доходів неприбуткової організації 22358101 
Джерело: побудовано автором за даними річної звітності (Додаток А.1) 
 
У 2024 році джерела доходів громадської організації «Громадський рух 
«Об’єднані» характеризуються такою структурою, що відображає зовнішню 
підтримку від основного донора Nova Ukraine (некомерційна організація, 
зареєстрована за розділом 501(c)(3) Податкового кодексу США (EIN 465335435), 
яка займається наданням гуманітарної допомоги Україні та підвищенням 
обізнаності про Україну у Сполучених Штатах, а також у решті світу [28]. 
Загальний обсяг надходжень неприбуткової організації становив 22 358 101 
грн, що свідчить про значний рівень фінансової спроможності та здатність 
забезпечувати реалізацію статутних завдань. 
Ключовим джерелом фінансування виступили надходження у вигляді 
безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань та проявів 
милосердя, які у сукупності склали 9 562 677 грн. Усередині цієї категорії 
виокремлюються:  
– благодійна допомога – 1 797 791 грн, що відображає цільову підтримку від 
фізичних та юридичних осіб;  
– гуманітарна допомога – 7 764 886 грн, яка має переважно матеріальний 
характер і спрямована на задоволення першочергових потреб окремих соціальних 
груп. 
Вагомою складовою фінансової бази організації стали інші доходи, що 
дорівнювали 12 795 424 грн. Ця категорія охоплює різноманітні джерела, які не 
35 
належать до благодійних чи гуманітарних надходжень, але забезпечують 
стабільність функціонування організації та розширюють можливості її діяльності. 
На рисунку 2.2 представлено діаграму, що відображає структурний розподіл 
джерел доходів громадської організації «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році. 
Візуалізація демонструє три основні категорії надходжень, які формують 
фінансову основу діяльності організації. 
Благодійна 
допомога
8%
Гуманітарна 
допомога
Інші доходи 35%
57%
 
Рис. 2.2. Структура доходів ГО «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році 
Джерело: побудовано автором за даними річної звітності (Додаток А.1) 
 
Інші доходи становлять 57% загального обсягу фінансування. Ця категорія 
охоплює різноманітні джерела, що не належать до благодійної чи гуманітарної 
допомоги, але забезпечують стабільність функціонування організації та реалізацію 
її статутних завдань. 
Гуманітарна допомога складає 35% загальної структури доходів. Вона має 
переважно матеріальний характер і спрямована на задоволення базових потреб 
окремих категорій населення, що перебувають у складних життєвих обставинах. 
Благодійна допомога представлена найменшою часткою – 8%, що свідчить 
про цільову підтримку з боку фізичних та юридичних осіб, спрямовану на 
реалізацію окремих соціальних ініціатив. 
Такий розподіл засвідчує переважання альтернативних джерел фінансування 
над традиційними формами благодійності, що може свідчити про ефективну 
36 
проєктну діяльність організації, її здатність до залучення ресурсів та адаптацію до 
сучасних викликів у сфері соціального забезпечення. 
Таким чином, фінансова структура ГО «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 
році демонструє поєднання класичних форм підтримки (благодійних і 
гуманітарних внесків) із додатковими джерелами доходів, що дозволяє організації 
ефективно реалізовувати соціальні проєкти та забезпечувати сталість своєї 
діяльності. 
Розглянемо ключові результати діяльності ГО «Громадський рух 
«Об’єднані» за період 2023-2025 роки (табл. 2.3). Вони ілюструють масштаб 
операційної діяльності Організації та її безпосередній вплив на медичну систему 
України в умовах повномасштабної війни.  
Таблиця 2.3 
Обсяги діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані»  
за період з 2022 по 2024 рік. 
Показник Значення 
Задоволені запити від лікарень 383 
Передано допомоги, т 124 
Охоплено медичних закладів 150+ 
Проведено моніторингових візитів 67 
Охоплено областей 20 
 
У період 2022–2024 років громадська організація «Громадський рух 
«Об’єднані»» продемонструвала значний масштаб діяльності у сфері надання 
соціальних послуг та гуманітарної підтримки. 
Задоволені запити від лікарень – 383 випадки, що свідчить про системну 
роботу з медичними установами та оперативне реагування на їхні потреби. 
Передано тон допомоги – 124 тони гуманітарних ресурсів, що підтверджує вагомий 
внесок організації у забезпечення населення та медичних закладів необхідними 
матеріальними засобами. Різноманітність наданого обладнання ілюструє 
комплексний підхід ГО «Громадський рух «Об’єднані» до задоволення потреб 
медичних закладів. Серед ключових позицій, що постачалися лікарням: 
37 
– інкубатори для немовлят; 
– медичні ліжка; 
– ліжка для пологів 
– монітори пацієнта; 
– апарати узд; 
– тонометри; 
– інфузійні помпи; 
– апарати ШВЛ. 
Охоплено медичних закладів – понад 150 установ, що демонструє широку 
географію та масштабність підтримки у сфері охорони здоров’я. Проведено 
моніторингових візитів – 67, що відображає системний контроль за ефективністю 
використання допомоги та дотриманням стандартів надання соціальних послуг. 
Охоплено областей – 20, що свідчить про загальнонаціональний характер 
діяльності організації та її здатність забезпечувати підтримку у різних регіонах 
України. Наведені показники підтверджують високий рівень організаційної 
спроможності та ефективності ГО «Громадський рух «Об’єднані»» у реалізації 
соціальних та гуманітарних програм, спрямованих на підтримку медичних закладів 
і населення в умовах суспільних викликів. 
Фінансова діяльність громадської організації «Громадський рух «Об’єднані» 
у 2024 році характеризується цільовим та прозорим використанням коштів 
відповідно до статутних завдань і напрямів неприбуткової діяльності (табл. 2.4). 
Таблиця 2.4 
Напрями витрачання коштів ГО «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році 
Показник грн 
вартість активів (коштів або майна), вартість товарів (робіт, послуг), використаних 3700732 
(переданих) для фінансування видатків на утримання неприбуткової організації, 
реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими 
документами, та/або для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, 
передбаченої законом для релігійних організацій  
безповоротна фінансова допомога, добровільні пожертвування, милосердя тощо, 19436204 
у тому числі: 
благодійна допомога  0 
гуманітарна допомога  19436204 
Всього видатків неприбуткової організації  223136936 
Джерело: побудовано автором за даними річної звітності (Додаток А.1) 
38 
 
Загальний обсяг видатків організації за звітний період склав 223 136 936 грн, 
що свідчить про масштабність реалізованих програм та проєктів у соціальній сфері.  
У структурі витрат виокремлюються два основні напрями: 
Витрати на утримання організації та реалізацію статутної діяльності – 3 700 
732 грн. До цієї категорії належать витрати, пов’язані з використанням активів 
(коштів або майна), товарів, робіт і послуг, що забезпечують функціонування 
організації, досягнення її цілей та виконання завдань, визначених установчими 
документами. Зазначені витрати також охоплюють добродійну діяльність, 
передбачену законодавством для неприбуткових інституцій. 
Надання безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань та 
гуманітарної підтримки – 19 436 204 грн, з яких 100% становить гуманітарна 
допомога. Відсутність витрат на благодійну допомогу у грошовій формі (0 грн) 
свідчить про переорієнтацію організації на матеріальну підтримку у вигляді 
товарів, ресурсів та послуг, що передаються безоплатно особам, які перебувають у 
складних життєвих обставинах. 
Таким чином, модель витрачання коштів ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
у 2024 році демонструє пріоритетність гуманітарного напряму діяльності, а також 
раціональне використання ресурсів для забезпечення організаційної спроможності 
та реалізації соціально значущих ініціатив. 
Рисунок 2.3 ілюструє розподіл видатків громадської організації 
«Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році за двома основними напрямами 
фінансування статутної діяльності. Візуалізація представлена у формі кругової 
діаграми, що дозволяє наочно оцінити домінуючі напрями витрачання коштів у 
межах неприбуткової діяльності. 
Гуманітарна допомога, що включає безповоротну фінансову підтримку, 
добровільні пожертвування та інші прояви милосердя, становить 94% загального 
обсягу видатків. Такий показник свідчить про пріоритетність соціально 
орієнтованої діяльності організації, спрямованої на підтримку осіб, які 
39 
перебувають у складних життєвих обставинах, шляхом надання матеріальних 
ресурсів, товарів першої необхідності та послуг. 
вартість активів 
(коштів або майна), 
вартість товарів 
(робіт, послуг), 
використаних 
(переданих) для 
фінансування 
видатків на 
утримання НО 
16%
безповоротна 
фінансова допомога, 
добровільні 
пожертвування, 
милосердя тощо 
(гуманітарна 
допомога)
84%  
Рис. 2.3. Структура видатків ГО «Громадський рух «Об’єднані» у 2024 році 
Джерело: побудовано автором за даними річної звітності (Додаток А.1) 
 
Витрати на утримання організації, включаючи вартість активів, товарів, робіт 
і послуг, використаних для забезпечення функціонування ГО відповідно до її 
статутних завдань, складають 16% загальної структури видатків. Цей сегмент 
охоплює адміністративні, технічні та операційні витрати, необхідні для реалізації 
програмної діяльності та підтримки інституційної спроможності організації. 
Наведена структура засвідчує високий рівень ресурсної мобілізації на 
користь безпосередньої допомоги цільовим групам, що відповідає принципам 
соціальної справедливості, гуманізму та ефективного використання коштів у межах 
неприбуткової моделі управління. 
Проведений огляд діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані» дозволив 
системно оцінити ключові компоненти її функціонування та визначити 
ефективність моделі надання соціальних послуг, яку використовує організація в 
умовах сучасних суспільних викликів. ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
функціонує як класична неприбуткова організація з чітко визначеною 
гуманітарною та суспільною місією, що зосереджена на вирішенні гуманітарних 
проблем, підтримці військовослужбовців та розбудові громадянського суспільства. 
40 
Її діяльність ґрунтується на фундаментальних принципах прозорості, 
самоврядності та публічності, а широкий спектр статутних прав забезпечує міцну 
юридичну основу для реалізації різноманітних соціальних проєктів та ініціатив. 
Стратегічно важливим фактором фінансової стійкості є співпраця з 
міжнародними донорами, зокрема з американською некомерційною організацією 
Nova Ukraine, що підкреслює здатність ГО залучати значні зовнішні ресурси для 
виконання статутних завдань. 
 
2.2. Аналіз умов набуття громадською організацією статусу провайдера 
соціальних послуг  
 
Соціальні послуги в Україні надаються провайдерами у державному, 
комунальному та недержавному секторах, незалежно від джерел фінансування, 
відповідно до затверджених державних стандартів. Розроблення та затвердження 
таких стандартів здійснюється центральним органом виконавчої влади, 
відповідальним за формування державної політики у сфері соціального захисту 
населення. Державні стандарти соціальних послуг визначають вимоги до 
забезпечення належного рівня їх доступності, охоплюючи всі етапи надання – від 
первинного звернення до завершення послуги. Вони також встановлюють зміст, 
обсяг, норми, умови та порядок надання соціальних послуг, а також критерії їх 
якості [23]. 
Відповідно до положень підпункту 6 пункту 1 статті 1 Закону України «Про 
соціальні послуги», суб’єктами у сфері надання соціальних послуг визнаються 
юридичні особи, фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці. Зазначені 
суб’єкти підлягають включенню до спеціального розділу «Надавачі соціальних 
послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. 
У цьому контексті, для того щоб громадська організація могла здійснювати 
діяльність як провайдер соціальних послуг, вона повинна бути включена до Реєстру 
надавачів та отримувачів соціальних послуг. Включення до Реєстру є нормативно 
визначеною умовою, що засвідчує відповідність організації державним стандартам, 
41 
забезпечує її офіційне визнання та відкриває доступ до механізмів державного 
фінансування. 
Реєстр надавачів соціальних послуг та отримувачів посідає центральне місце 
у процесі реформування системи соціального захисту України. Його 
запровадження у 2021 році [40] не можна розглядати лише як технічне оновлення, 
адже він є складовою масштабної трансформаційної політики, що реалізується 
Міністерством соціальної політики. Зазначена діяльність інтегрована у 
міжнародний проєкт «Соціальний захист для інклюзії, стійкості, інновацій та 
трансформації» (SPIRIT), який здійснюється за підтримки Уряду Великої Британії. 
Ведення цього Реєстру забезпечується державними адміністраціями та 
виконавчими органами рад різних рівнів, що гарантує офіційне визнання суб’єктів 
у системі соціального забезпечення. Включення до Реєстру є необхідною умовою 
для легітимізації діяльності недержавних надавачів соціальних послуг. Воно не 
лише підтверджує відповідність організації загальним та спеціальним критеріям, 
але й забезпечує її офіційний статус, професійну компетентність та інституційну 
«видимість» серед громадян. Крім того, реєстрація відкриває можливості для участі 
у механізмах соціального замовлення та отримання державного фінансування, що 
є ключовим чинником розвитку та стабільності діяльності громадських 
організацій. 
Функціонування Реєстру спрямоване на розширення ринку соціальних 
послуг, залучення нових та ефективних надавачів, а також забезпечення 
максимальної доступності якісної допомоги для кожної особи, яка її потребує 
(табл. 2.5). 
Як бачимо з таблиці, реєстр виконує подвійну стратегічну функцію, для 
держави він є інструментом систематизації, моніторингу та підвищення прозорості 
у сфері соціального захисту, зокрема, функціонування Реєстру дозволяє на 
системному рівні формувати об’єктивне уявлення про стан та динаміку розвитку 
сфери соціальних послуг, він надає достовірні дані щодо кількості зареєстрованих 
надавачів, спектру послуг, які вони надають, а також рівня їхньої якості. Ця 
інформація є критично важливою для обґрунтованого бюджетного планування, 
42 
визначення пріоритетів фінансування та спрямування ресурсів на ті види 
соціальної допомоги, які мають найбільший суспільний запит. 
Таблиця 2.5 
Стратегічні функції Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг 
Значення для громадських 
Функції Реєстру Прояв для держави 
організацій 
Забезпечує єдиний інформаційний 
Надає офіційне підтвердження 
Систематизація та простір у сфері соціального 
статусу організації як надавача 
облік захисту; сприяє прозорості та 
соціальних послуг 
контролю 
Дозволяє оцінювати ефективність 
Сприяє підвищенню 
Моніторинг та діяльності надавачів; формує 
професійних стандартів та 
контроль якості підґрунтя для управлінських 
відповідності критеріям якості 
рішень 
Відкриває можливості для 
Створює умови для залучення 
Розширення ринку участі у соціальному 
нових суб’єктів; забезпечує 
соціальних послуг замовленні та державному 
конкуренцію та інноваційність 
фінансуванні 
Підвищує ефективність системи Зміцнює легітимність та 
Інституціоналізація 
соціального захисту через «видимість» організації серед 
діяльності 
офіційне визнання надавачів громадян 
Гарантує своєчасне та якісне Дозволяє наблизити послуги 
Забезпечення 
надання соціальних послуг до конкретних груп населення, 
доступності допомоги 
населенню які їх потребують 
Джерело: побудовано автором 
 
Для надавачів соціальних послуг, зокрема громадських організацій, 
включення до Реєстру означає офіційне визнання їхньої діяльності, розширення 
можливостей участі у соціальному замовленні та доступ до державного 
фінансування, а також дозволяє брати участь у конкурсних процедурах, зокрема у 
межах реалізації постанови Кабінету Міністрів України №40 [39] щодо надання 
малих грантів. 
Для зручності потенційних надавачів соціальних послуг передбачено два 
альтернативні шляхи для подання документів на реєстрацію. Вибір між паперовим 
та електронним методом залежить виключно від внутрішніх процесів та технічних 
можливостей кожної окремої організації (рис. 2.4). 
43 
 
Рис. 2.4. Способи подання громадською організацією документів для 
реєстрації у Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг 
Джерело: побудовано автором за [41; 40] 
 
У випадку обрання паперової форми подання документів, пошук 
найближчого реєстратора не становить складності. Міністерством соціальної 
політики України створено інтерактивний інформаційний ресурс (дашборд) [45], 
який містить повний перелік реєстраторів по всій території держави. За допомогою 
цього інструменту організація може оперативно отримати контактні дані 
відповідного реєстратора за місцем своєї реєстрації. 
Незалежно від обраного способу подання (паперовий чи електронний), 
ключовим етапом є формування належного пакета документів. Саме цей аспект 
визначає успішність включення організації до Реєстру. Відповідно до вимог 
постанови Кабінету Міністрів України №99, перелік документів, необхідних для 
реєстрації, є мінімальним та чітко структурованим: 
– Заява про включення до Реєстру надавачів соціальних послуг; 
– Перелік соціальних послуг, які організація фактично надає або планує 
надавати. 
44 
У більшості випадків зазначених двох документів достатньо для успішного 
проходження процедури реєстрації. Подання додаткових матеріалів має 
факультативний характер і залежить від специфіки діяльності організації. 
Наприклад, у випадку надання послуг життєстійкості чи підтриманого 
проживання, що передбачає використання спеціалізованих приміщень, необхідно 
додати підтверджувальну інформацію щодо їх наявності та відповідності вимогам. 
Після формування пакета документів організація може здійснити подання 
заявки. Найбільш зручним та ефективним способом є використання Електронного 
кабінету, що забезпечує спрощену процедуру взаємодії з реєстраційними органами 
та мінімізує часові витрати (табл. 2.6). 
Таблиця 2.6 
Дорожня карта подання електронної заявки 
Етап Дія Результат 
1. Авторизація Вхід через портал Мінсоцполітики з Доступ до кабінету 
використанням КЕП 
2. Огляд Ознайомлення з даними організації Перевірка актуальності 
кабінету інформації 
3. Робота із Подання первинної/зміненої/виключної заяви Відстеження статусу 
заявами 
4. Отримання Формування автоматичного запиту Електронний витяг з 
витягу Реєстру 
5. Розгляд заяви Регламентований процес перевірки Офіційне рішення 
реєстратора 
Джерело: побудовано автором 
 
Офіційне підтвердження статусу надавача соціальних послуг здійснюється 
шляхом формування витягу з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. 
Найбільш зручним та оперативним способом є використання особистого 
електронного кабінету, що дозволяє самостійно отримати документ у будь-який 
момент. Витяг із Реєстру має юридичну силу та засвідчує офіційний статус 
організації як надавача соціальних послуг. 
Варто наголосити, що реєстрація у Реєстрі не є завершальним етапом, а лише 
початком відповідальної діяльності у правовому полі. Вона передбачає не лише 
набуття певних прав, але й виконання визначених обов’язків, які формують основу 
соціальної відповідальності організації. 
45 
Перебування надавача соціальних послуг у Реєстрі є безкоштовним. Чинне 
законодавство не встановлює жодних платежів за включення до Реєстру, за термін 
перебування в ньому чи за формування витягів. Усі адміністративні процедури 
здійснюються безоплатно, що забезпечує рівний доступ громадських організацій 
до системи соціальних послуг. 
Основним обов’язком зареєстрованого надавача є підтримання актуальності 
даних, внесених до Реєстру, що передбачає: 
– актуалізацію інформації, тобто своєчасне повідомлення реєстратора про 
будь-які зміни у діяльності організації, зокрема щодо розширення або скорочення 
переліку соціальних послуг; 
– повідомлення про припинення діяльності – у випадку ліквідації організації 
або припинення надання соціальних послуг необхідно подати заяву про 
виключення з Реєстру. 
Підтримання достовірності та актуальності інформації має ключове значення 
для функціонування системи соціальних послуг. Це дозволяє державним органам 
здійснювати коректне планування ресурсів, уникати помилкового спрямування 
отримувачів до організацій, які більше не надають певних послуг, та забезпечувати 
ефективність соціальної підтримки. Відповідальне ставлення громадських 
організацій до ведення даних у Реєстрі є вагомим внеском у реалізацію 
стратегічних завдань держави – оптимізацію бюджетного планування та 
формування дієвої мережі соціальних послуг. 
Внесення відомостей про надавачів соціальних послуг до Реєстру 
здійснюється за умови відповідності їх діяльності критеріям, визначеним 
нормативно-правовими актами. Зокрема, такі критерії закріплені постановою 
Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 р. №185, яка встановлює вимоги до 
організаційної, кадрової та матеріально-технічної бази надавачів, а також до якості 
та доступності соціальних послуг. 
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 р. №99 
затверджено Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та 
отримувачів соціальних послуг (далі – Порядок). Зазначений нормативно-правовий 
46 
акт визначає механізм функціонування Реєстру, процедури внесення відомостей та 
забезпечення доступу до інформації про суб’єктів, які здійснюють діяльність у 
сфері соціальних послуг. Відповідно до пунктів 25 – 26 Порядку, для внесення 
документів та відомостей до Реєстру надавач соціальних послуг зобов’язаний 
подати пакет документів у паперовій формі (табл. 2.7). Такий підхід забезпечує 
офіційність процедури та підтверджує достовірність даних, що вносяться до 
державної інформаційної системи. 
Таблиця 2.7 
Перелік документів 
Паперовий спосіб подання Електронний спосіб подання 
заява за встановленою формою копія декларації відповідності матеріально-
(додаток 3 Порядку); технічної бази вимогам законодавства з питань 
пожежної безпеки; 
копія статуту (положення) інформація про результати контролю 
установи чи організації; уповноважених органів щодо дотримання вимог 
законодавства про соціальні послуги (за наявності); 
копії документів керівника документ, що підтверджує право власності або 
(паспорт громадянина України, користування приміщенням, яке використовується для 
реєстраційні дані у Державному надання послуг; 
реєстрі фізичних осіб – платників 
податків, документи про освіту та 
підвищення кваліфікації); 
перелік соціальних послуг із висновок сертифікованого фахівця з технічного 
визначенням їх змісту, обсягу, умов та обстеження будівель і споруд про відповідність 
порядку отримання (за формою приміщення вимогам ДБН В.2.2-40:2018 «Будинки і 
додатку 4 Порядку); споруди. Інклюзивність будівель і споруд. Основні 
положення»; 
довідка територіального органу висновок державної санітарно-епідеміологічної 
ДПС про відсутність податкової експертизи щодо відповідності приміщень санітарним 
заборгованості; нормам; 
копії штатного розпису та публічний звіт про діяльність у сфері надання 
трудових договорів із найманими соціальних послуг та документи про результати 
працівниками; оцінювання їх якості (для надавачів із досвідом понад 
три роки); 
документи, що підтверджують дозвільні документи на організацію харчування 
кваліфікацію, атестацію та або договір із суб’єктом господарювання, що надає 
професійний рівень працівників; відповідні послуги (для надавачів послуг догляду, 
притулку тощо); 
посадові інструкції та особисті свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів 
медичні книжки працівників; або договори із суб’єктами, що надають транспортні 
послуги, разом із дозвільними документами (для 
надавачів екстрених/кризових соціальних послуг); 
документ, що підтверджує Договір із закладом охорони здоров’я або ліцензію 
повноваження уповноваженої особи на провадження медичної практики (для надавачів 
подавати документи від імені послуг догляду особам із частковою чи повною 
організації (наприклад, наказ втратою рухової активності, пам’яті, а також особам із 
керівника). хронічними чи невиліковними захворюваннями, 
психічними та поведінковими розладами). 
Джерело: побудовано автором за [40; 35] 
47 
Отже, правове регулювання процесу включення суб’єктів до Реєстру 
забезпечує формування системи прозорого та контрольованого надання соціальних 
послуг, що є важливим елементом у діяльності громадських організацій, 
орієнтованих на задоволення соціальних потреб населення. Набуття статусу 
провайдера соціальних послуг у недержавному секторі передбачає не лише 
обов’язкову реєстрацію у відповідному Реєстрі, що є інструментом інтеграції 
громадських організацій у систему соціального захисту, а й відповідність 
професійним критеріям. 
Проведений аналіз умов набуття громадською організацією статусу 
провайдера соціальних послуг засвідчує, що процедура включення до Реєстру 
надавачів та отримувачів соціальних послуг є чітко врегульованою та доступною. 
Вона передбачає можливість подання документів як у паперовій, так і в 
електронній формі, що забезпечує гнучкість та зручність для різних організацій. 
Отримання статусу провайдера соціальних послуг має стратегічне значення 
для громадських організацій, адже воно не лише підтверджує їх правосуб’єктність 
у сфері соціального захисту, але й відкриває доступ до механізмів державної 
підтримки, фінансування та партнерства. Водночас реєстрація накладає на 
організацію обов’язок підтримувати актуальність даних у Реєстрі, що є важливою 
умовою ефективного функціонування системи соціальних послуг та забезпечення 
прозорості діяльності. 
Таким чином, набуття статусу провайдера соціальних послуг слід розглядати 
як комплексний процес, що поєднує правові, організаційні та адміністративні 
аспекти. Він формує основу для інтеграції громадських організацій у державну 
систему соціального захисту та сприяє розвитку клієнтоорієнтованої моделі 
надання соціальних послуг в Україні. 
  
48 
2.3. Оцінка процесів функціонування системи надання соціальних 
послуг громадськими організаціями 
 
Факт реєстрації та отримання офіційного статусу провайдера соціальних 
послуг є лише початковим етапом, що відкриває можливості для подальшої 
діяльності громадської організації у сфері соціального обслуговування. Слід 
розглянути практичні аспекти їхньої діяльності у складі державної системи 
соціального захисту. Важливим завданням на цьому етапі є оцінка процесів 
функціонування системи, що дозволяє простежити, яким чином задекларовані 
принципи та нормативні положення реалізуються у практиці надання соціальних 
послуг (рис. 2.5). 
Оцінювання процесів передбачає дослідження організаційних механізмів, 
ресурсного забезпечення, взаємодії між суб’єктами та результативності діяльності 
громадських організацій у сфері соціального обслуговування. Особливу увагу 
варто зосередити на визначенні виходів системи – конкретних соціальних 
результатів, що досягаються у роботі з отримувачами послуг, а також механізмам 
моніторингу та оцінювання ефективності. 
Невід’ємними компонентами системи є суб’єкти, об’єкти та взаємозв’язки 
між ними, що забезпечують функціональну цілісність та керованість процесу 
надання соціальних послуг. У структурі системи виокремлюються три основні 
сектори: 
– державний сектор, що охоплює суб’єктів, які перебувають у державній 
власності та підпорядковані центральним органам виконавчої влади. Ці установи 
реалізують загальнодержавну соціальну політику та забезпечують виконання 
гарантованих державою соціальних стандартів; 
– комунальний сектор, який включає заклади комунальної власності, що 
функціонують під управлінням органів місцевого самоврядування. Вони 
забезпечують безпосереднє надання базових соціальних послуг на рівні 
територіальних громад; 
49 
– недержавний сектор, представлений громадськими, благодійними, 
релігійними організаціями та фізичними особами, діяльність яких спрямована на 
надання соціальних послуг. Управління цим сектором здійснюється відповідно до 
чинного законодавства та внутрішніх нормативних документів (статутів) 
організацій [15]. 
 
Рис. 2.5. Структурно-функціональна модель системи надання соціальних 
послуг [15] 
 
За інформацією Державної служби статистики України, станом на 1 січня 
2025 року в державі функціонувала значна кількість інститутів громадянського 
50 
суспільства різних організаційно-правових форм. Зокрема, було зареєстровано 105 
908 громадських організацій, 2 464 громадські спілки, 28 801 професійна спілка, 
179 об’єднань профспілок, 27 923 релігійні організації, 31 740 благодійних 
організацій, 1 841 орган самоорганізації населення, 40 725 об’єднань співвласників 
багатоквартирних будинків (ОСББ) та 323 творчі спілки [13; 6] (без показників 
тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та м. Севастополя). 
Кількісні характеристики свідчать про високий рівень інституційного розвитку 
громадянського суспільства в Україні, що створює сприятливі умови для активної 
участі громадських та благодійних організацій у процесі надання соціальних 
послуг. 
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України від 19 вересня 
1991 року № 1576 «Про господарські товариства» [34], громадське об’єднання 
може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено 
його статутом, або через створені у встановленому законом порядку юридичні 
особи (товариства, підприємства). При цьому така діяльність має відповідати меті 
об’єднання та сприяти її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької 
діяльності громадськими об’єднаннями підлягають внесенню до Єдиного 
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських 
формувань. 
Законодавство України створює правові умови для поєднання громадськими 
організаціями основної соціальної діяльності з підприємницькою чи 
господарською активністю, що дозволяє їм зміцнювати ресурсну базу та 
ефективніше реалізовувати соціальні проєкти. 
Відповідно до чинного законодавства України, неурядові організації мають 
право здійснювати підприємницьку діяльність на рівних умовах із іншими 
суб’єктами господарювання. Водночас для громадських організацій 
встановлюється специфічна вимога: така діяльність повинна відповідати 
положенням їхнього статуту, а отримані доходи мають спрямовуватися виключно 
на реалізацію цілей, задля яких організація була створена. Це положення 
розглядається як позитивний чинник як для самих ГО, так і для ринку послуг, 
51 
товарів та робіт загалом, оскільки додаткова конкуренція сприяє підвищенню 
якості пропозицій та формує механізми цінового регулювання серед 
постачальників. 
На сьогодні в Україні діє Закон «Про публічні закупівлі», який визначає, що 
учасниками тендерних процедур можуть бути фізичні особи, фізичні особи-
підприємці, юридичні особи – резиденти та нерезиденти, а також об’єднання 
учасників, які подали тендерну пропозицію або беруть участь у переговорах у разі 
застосування переговорної процедури закупівлі [38]. Таким чином, законодавство 
не встановлює обмежень щодо участі у торгах за організаційно-правовою формою 
суб’єкта. 
За результатами дослідження [13], у 2024 році рівень надання соціальних 
послуг організаціями громадянського суспільства (ОГС) залишився стабільним. 
Основний фокус їхньої діяльності був спрямований на підтримку осіб та сімей, які 
перебувають у складних життєвих обставинах, зокрема постраждалих від війни. 
Відповідно до Реєстру надавачів соціальних послуг, станом на березень 2025 року 
було зареєстровано 821 ОГС, що є суттєвим приростом порівняно з груднем 2023 
року, коли їх кількість становила 525 [44; 13]. 
Водночас результати дослідження «Зацікавленість і спроможність 
організацій громадянського суспільства надавати соціальні послуги» [13; 17] 
свідчать, що лише 8% ОГС визначають надання соціальних послуг як один із 
пріоритетів своєї діяльності, а близько 3% розглядають його як джерело 
фінансування. Це вказує на обмежену інституційну орієнтацію громадського 
сектору на системне забезпечення соціальних послуг [13; 52]. 
Як і у 2023 році, у 2024-му представники ОГС зазначали, що організації не 
завжди здатні повною мірою задовольнити потреби цільових груп. Проте загальна 
тенденція залишилася незмінною: громадські організації брали активну участь у 
тендерах, змагалися за державні контракти, організовували кампанії зі збору 
коштів, а також виконували логістичні завдання для міжнародних організацій, не 
стикаючись із суттєвими перешкодами з боку державних органів. 
52 
Важливим напрямом розвитку стала співпраця громадського сектору з 
Міністерством соціальної політики. У 2024 році Міністерство продовжило 
реалізацію експериментального проєкту із діяльності Центрів життєстійкості у 
територіальних громадах – безбар’єрних просторів, де мешканці могли отримати 
консультації, першу психологічну допомогу, скерування до відповідних служб та 
організацій, а також відвідувати групові заняття з психосоціальної підтримки. У 
межах роботи Центрів держава розпочала закупівлю послуг у неурядових 
організацій, що позитивно позначилося на їхніх можливостях. Станом на листопад 
2024 року в Україні функціонувало 185 таких центрів у 243 територіальних 
громадах 23 областей [13; 26]. 
Разом із тим, ОГС, зареєстровані в регіонах України, продовжують стикатися 
з низкою адміністративних та логістичних бар’єрів. Серед основних проблем – 
необхідність внесення змін до статутів для отримання статусу надавача соціальних 
послуг, ризик втрати ознаки неприбутковості, високі витрати на оренду приміщень, 
недостатня кількість інклюзивних просторів для ветеранів та осіб з інвалідністю, а 
також нестабільний доступ до комунальних приміщень, які часто надаються лише 
на короткий термін. 
Суттєву підтримку у сфері надання соціальних послуг забезпечували 
міжнародні донори, серед яких: ООН, GIZ (Німеччина), Cordaid (Нідерланди), 
HelpAge International, USAID, уряди Німеччини та Канади, Save the Children, Mercy 
Corps Ukraine, ACTED (Франція), IREX, Данська рада у справах біженців, 
Норвезька рада у справах біженців та інші.  
У контексті розвитку спроможності ОГС варто відзначити проєкт 
«Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери 
в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA), реалізований БО «Мережа 100 відсотків життя 
Рівне». У 2024 році в його рамках 12 ОГС отримали фінансову підтримку на 
загальну суму 630 102,85 євро для реалізації соціальних проєктів у різних регіонах 
України [13; 55]. Це сприяло підвищенню якості соціальних послуг та розширенню 
доступу до допомоги для вразливих груп населення. 
53 
Варто зазначити, що впровадження інших напрямів діяльності (навчальних, 
консультаційних, екологічних послуг) мало місце, проте не досягло рівня розвитку 
соціальних послуг. Частина місцевих ОГС розглядала можливість надання платних 
послуг бізнесу для підвищення фінансової спроможності, однак ці плани 
залишаються перспективними через обмежені ресурси та етичні дилеми, пов’язані 
зі збором коштів у період війни. 
Українські громадські організації у 2022–2024 роках залишалися переважно 
субпідрядниками у сфері отримання донорських коштів, а не основними 
грантоотримувачами. Попри тенденцію до посилення локалізації гуманітарного 
реагування та зростання ролі місцевих ОГС, лише 0,8% (80,1 млн дол. США) із 
загальної суми 9,95 млрд дол. гуманітарної допомоги, наданої у період з лютого 
2022 року по жовтень 2024 року, було спрямовано безпосередньо до місцевих та 
національних неурядових організацій [54]. Серед найбільших національних 
грантоотримувачів варто відзначити Міжнародний фонд «Відродження», ІСАР 
Єднання та Фонд «Східна Європа» [13]. 
Соціальне замовлення виступає одним із законодавчо визначених механізмів 
фінансування діяльності громадських організацій. На відміну від системи 
публічних закупівель, воно передбачає не пряме придбання послуг державою, а 
компенсацію витрат за їх надання. У межах цього механізму ГО можуть 
пропонувати державним інституціям виключно соціальні послуги, спрямовані на 
задоволення потреб населення. Держава, виконуючи функцію замовника (обласні 
державні адміністрації, органи місцевого самоврядування чи інші розпорядники 
бюджетних коштів), має можливість закуповувати такі послуги шляхом 
конкурсного відбору серед юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 
З 1 січня 2020 року в Україні набув чинності Закон «Про соціальні послуги», 
який мав на меті систематизувати процес передачі надання соціальних послуг 
державою на аутсорсинг. Проте його реалізація стикається з низкою проблем, 
зокрема відсутністю необхідних підзаконних актів та належної електронної 
інфраструктури для забезпечення повноцінного функціонування ринку соціальних 
послуг. Закон передбачає, що надавачами можуть бути лише суб’єкти, внесені до 
54 
Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Водночас, попри вимогу 
створення сучасної інформаційно-телекомунікаційної системи, Реєстр досі існує у 
вигляді електронних таблиць, розміщених на сайті Міністерства соціальної 
політики. Це не створює юридичних бар’єрів для доступу ГО до ринку соціальних 
послуг, проте ускладнює процес моніторингу та оцінювання їхньої якості, а також 
діяльності надавачів. 
Попри зазначені труднощі, соціальне замовлення залишається поширеним 
інструментом співпраці між місцевими органами влади та ГО. Водночас результати 
соціологічних досліджень свідчать про необхідність удосконалення цього 
механізму, так значна частина опитаних організацій наголошує на неповноті 
нормативно-правової бази та недостатньому інформаційному супроводі. Зокрема, 
за даними дослідження В. Дударьова та В. Поповича, понад 50% респондентів 
відзначили недосконалість правового регулювання соціального замовлення, а 
близько 30% вказали на проблеми з інформаційним забезпеченням [16]. 
Відповідно до результатів дослідження практики участі сервісних 
громадських організацій у тендерних процедурах, можна констатувати, що цей 
напрям співпраці перебуває на етапі становлення. Значна частина громадських 
організацій, які здійснювали спроби реалізації власних соціальних послуг у 
форматі закупівель, зіткнулася з низкою труднощів та організаційних 
непорозумінь. Зокрема, дані опитування, проведеного серед організацій після 
завершення тендерних процесів, засвідчили, що від 7,5% до 87,5% учасників мали 
проблеми на різних стадіях – від підготовки документів і участі у торгах до 
виконання договірних зобов’язань ( табл. 2.8) [1]. 
Результати дослідження свідчать, що громадські організації стикаються з 
проблемами на різних етапах. Дані таблиці 2.8 наочно демонструють, що найбільші 
труднощі для НУО виникають на завершальних етапах – під час фактичного 
виконання договору та отримання фінансування. 
  
55 
Таблиця 2.8 
Труднощі з якими стикалися ГО на різних етапах тендерних процедур 
(процесу виконання соціального замовлення) 
Етап участі у тендерних процедурах та виконання договірних НУО, що мали 
зобов’язань проблеми (%) 
Участь у торгах  7,5 
Підготовки та подання тендерної документації 12,5 
Оформлення звітних матеріалів для отримання фінансування за надані 18,0 
послуги (виконання договору) 
Підписання договорів із замовниками послуг 35,9 
Фактичне надання послуг відповідно до укладених договорів  48,7 
Отримання коштів за виконані зобов’язання 87,2 
Джерело: побудовано за [12; 1] 
 
Як відображено на рисунку 2.5 , структурно-функціональна модель системи 
надання соціальних послуг передбачає наявність чітко визначених вхідних та 
вихідних параметрів. Вхідним елементом системи виступає сформульована 
соціальна ціль, що визначає орієнтири діяльності суб’єктів, а вихідним – досягнуті 
результати, які мають оцінюватися за низкою показників, зокрема: якістю, 
ефективністю, адресністю наданих послуг, а також раціональністю використання 
бюджетних і позабюджетних ресурсів. 
Моніторинг і оцінювання якості та ефективності надання соціальних послуг 
виступають ключовими інструментами забезпечення належного функціонування 
системи соціального захисту. Їх застосування дозволяє здійснювати контроль за 
відповідністю діяльності суб’єктів встановленим стандартам, своєчасно виявляти 
проблеми та коригувати процеси надання допомоги.  
Завдяки впровадженню систематичного моніторингу та оцінювання 
забезпечується поступовий перехід від традиційних форм соціального 
обслуговування до сучасної моделі, орієнтованої на соціалізацію та підтримку 
особи. Така модель спрямована на створення умов для свідомого й мотивованого 
подолання складних життєвих обставин, що підвищує результативність соціальної 
роботи та сприяє інтеграції отримувачів послуг у суспільне життя (табл. 2.9).   
56 
Таблиця 2.9 
Рівні моніторингу та оцінювання у системі надання соціальних послуu 
 
Рівень аналізу Предмет моніторингу та оцінювання Очікувані результати 
- матеріально-технічна база; 
- рівень фінансування; 
- умови праці; 
Установа / соціальна Підвищення якості послуг, оптимізація ресурсів, покращення 
- кваліфікація персоналу; 
служба умов праці та професійного рівня персоналу 
- психологічний клімат; 
- кількість, якість та ефективність послуг; 
- доступність закладу та послуг 
- задоволеність потреб громади; 
- співвідношення попиту та пропозиції; 
- оперативність реагування; 
- дотримання державних стандартів; 
- відповідність місцевих програм державній 
політиці; Забезпечення відповідності послуг потребам громади, 
Територіальна 
- системи контролю та залучення громадськості; прозорість управління, ефективне використання ресурсів, 
громада / регіон 
- ефективність використання бюджетних коштів; розвиток партнерства 
- репутація управління; 
- кооперація між установами; 
- взаємодія державних, комерційних та 
громадських провайдерів; 
- поінформованість населення 
- тенденції потреб населення; 
- рівень охоплення соціальними послугами; 
Формування ефективної державної політики, забезпечення 
- задоволеність якістю послуг; 
Державний рівень рівного доступу до послуг, відповідність міжнародним 
- дотримання міжнародних та національних норм; 
стандартам, стратегічне планування розвитку системи 
- відповідність державним стандартам; 
- система інформування населення 
Джерело: побудовано автором за [31] 
 
57 
Показники якості соціальних послуг та критерії їх дотримання 
визначаються у відповідних державних стандартах соціальних послуг, а також у 
специфікаціях послуг, що надаються на підставі договорів про соціальне 
замовлення. Вони слугують базою для здійснення оцінювання та забезпечують 
єдність підходів до визначення рівня відповідності діяльності суб’єктів 
встановленим вимогам. 
Система оцінювання якості соціальних послуг передбачає застосування 
внутрішніх та зовнішніх механізмів контролю. Внутрішнє оцінювання 
здійснюється безпосередньо на рівні суб’єкта, що надає соціальні послуги, і 
охоплює щоденну самооцінку персоналу, залученого до процесу їх надання, 
контроль з боку відповідальної особи за організацію та проведення оцінювання 
в межах соціальної служби, а також діяльність спеціалізованої комісії з 
моніторингу та оцінювання, до складу якої можуть входити керівник установи, 
надавачі та отримувачі послуг. У практиці застосовуються два рівні оцінювання 
якості соціальних послуг (див. рис. 2.6).  
 
Рис. 2.6. Оцінювання якості соціальних послуг [27] 
 
Зовнішнє оцінювання проводиться центральними та місцевими органами 
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також може 
здійснюватися за участю громадських об’єднань, що займаються захистом прав 
громадян. Такий контроль доцільно здійснювати на регулярній основі, зокрема 
58 
не рідше одного разу на два роки, що забезпечує системність, об’єктивність та 
прозорість процесу оцінювання. 
Розбудова системи соціальних послуг в Україні здійснюється у межах 
комплексної реформи децентралізації та модернізації соціального захисту, що 
акцентує увагу на підвищенні якості, доступності та ефективності послуг, а 
також на розширенні участі недержавних суб’єктів у їх наданні. 
Основні напрями розвитку соціальних послуг у територіальних громадах, 
визначені Міністерством соціальної політики України, включають: 
1. Перехід від фінансування інституцій до фінансування конкретних 
послуг. 
2. Запровадження системи моніторингу та оцінювання їхньої якості. 
3. Формування інтегрованих центрів надання соціальних послуг. 
4. Забезпечення того, щоб рівень якості та доступності послуг в об’єднаних 
територіальних громадах не знижувався порівняно з умовами до об’єднання. 
5. Постійне вдосконалення процесів надання соціальних послуг у контексті 
створення ОТГ та загальної трансформації системи соціального захисту. 
Ключовою стратегічною перевагою у цьому процесі є активна співпраця з 
неурядовими організаціями та волонтерськими об’єднаннями, які значно 
посилили свою діяльність упродовж останніх років. Їх залучення до системи 
соціальних послуг забезпечує низку переваг: впровадження інноваційних 
практик, індивідуалізований підхід до отримувачів, використання передового 
європейського досвіду, а також розвиток нових форм і напрямів соціальної 
підтримки. 
  
59 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ 
ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У СИСТЕМІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ 
ПОСЛУГ 
 
3.1. Психологічна підтримка медичних працівників як соціальна 
послуга громадських організацій 
 
У сучасних умовах тривалого воєнного стану та зростання навантаження 
на систему охорони здоров’я питання психічного здоров’я фахівців критичних 
професій набуває особливого значення. Результати комплексного оцінювання 
стану психічного здоров’я медичних працівників, проведеного партнерами 
Громадської організації «Громадський рух «Об’єднані»»  ГО «ZDOROVI» 
спільно з Міжнародним комітетом порятунку, свідчать про системний характер 
психоемоційного вигорання, високий рівень тривожності та значні труднощі у 
використанні здорових стратегій подолання стресу у професійних колективах. 
Проведені дані дослідження опитаних 1552 фахівців із десяти регіонів 
демонструють, що медичні працівники є однією з найбільш вразливих груп: 
тривалий стрес, дефіцит відпочинку, емоційне виснаження та етичні дилеми 
впливають не лише на їхній особистий добробут, але й на ефективність роботи 
всієї системи охорони здоров’я. Особливо відчутними є прояви тривоги, 
хронічного виснаження та зниження оптимізму щодо майбутнього, що 
фіксується як у кількісних, так і в якісних даних опитування та фокус-групових 
інтерв’ю. 
Важливо зазначити, що медичні працівники не є ізольованою групою, їхній 
стан напряму впливає на якість надання медичних послуг населенню, взаємодію 
з пацієнтами, ефективність роботи закладів та загальний рівень функціонування 
системи охорони здоров’я. Таким чином, доступ до послуг психосоціальної 
підтримки для медиків має не лише індивідуальне, а й суспільне значення. 
Саме тому впровадження психологічної підтримки в діяльність 
громадських організацій має стати необхідною умовою забезпечення сталості 
соціальних послуг. Громадські організації, які працюють із вразливими групами, 
60 
можуть оперативно реагувати на потреби, пропонувати гнучкі формати 
підтримки та компенсувати нестачу інституційних ресурсів, характерну для 
державних установ охорони здоров’я. 
Одним із ключових аспектів оцінювання психічного стану медичного 
персоналу є рівень їхнього особистого добробуту. У звіті МКП та ZDOROVI 
наведено перелік індикаторів, що дають змогу оцінити емоційний стан, наявність 
ресурсу, оптимізму та внутрішньої стійкості працівників. 
Таблиця 3.1 
Індикатори особистого добробуту медичних працівників 
Показник Позитивне (%) Негативне (%) 
Я здатний(а) мати позитивні (добрі) почуття 72 28 
Я можу керувати важкими почуттями здоровим способом 70 30 
Я почуваюся бадьоро 55 45 
У мене є енергія для того, що я хочу робити 69 31 
Я почуваюся розслаблено 49 51 
Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє 54 46 
Я мислю чітко 87 13 
Я почуваюся добре стосовно себе 74 26 
Мені цікаві речі, які зазвичай приносять задоволення 83 17 
Я вмію розпізнавати ознаки серйозного стресу 82 18 
Джерело: побудовано автором за 22; 9. 
 
Показники включають: здатність мати позитивні почуття; уміння керувати 
важкими емоціями; відчуття енергійності; здатність розслаблятися; 
оптимістичний погляд у майбутнє; чіткість мислення; самооцінку; інтерес до 
діяльності; здатність розпізнавати ознаки стресу. 
Отримані дані засвідчують, що значна частина медичних працівників має 
знижений рівень життєвого тонусу, труднощі з підтриманням позитивного 
емоційного стану та відчуттям енергійності. Такі показники є типовими для 
стану хронічного стресу. Важливо, що навіть базові елементи психологічної 
стійкості (оптимізм, відчуття розслабленості, здатність мислити чітко) 
виявляються порушеними, що свідчить про системне емоційне виснаження 
працівників сфери охорони здоров’я, а адже формує об’єктивний попит на 
61 
сторонню професійну підтримку, яку можуть забезпечувати громадські 
організації. 
25% 23%
20%
20%
17%
15%
10%
5%
0%
18-30 років 31-49 років 50+ років
 
Рис. 3.1. Рівень негативного подолання стресу за віковими групами 
 
Згідно з наведеними даними, найвища частота негативних стратегій 
подолання (до 24 %) спостерігається серед представників молодших вікових 
груп (18-30 років). Це свідчить про недостатність сформованих навичок 
саморегуляції та високу вразливість молодих спеціалістів. 
Натомість старші працівники демонструють вищу психологічну стійкість, 
що корелює зі збільшенням професійного досвіду. 
Важливо й те, що негативні стратегії найчастіше зустрічаються у 
працівників, які працюють поодинці, або у малих колективах, що також підсилює 
потребу в зовнішній підтримці (індивідуальні консультації, групові інтервенції), 
яку можуть забезпечити громадські організації. 
Таблиця 3.2. 
Оцінка підтримки з боку керівника та робочого середовища 
Показник Так (%) Ні (%) 
Менеджер/керівник піклується про мій добробут 70 30 
Керівник доступний для розмови 82 18 
Керівник зв’яжеться у скрутній ситуації 77 23 
Отримав(ла) інформацію про стрес і подолання 78 22 
Лікарня надає підтримку під час невідкладних робіт 72 28 
Менеджер/керівник визнає мою роботу 79 21 
Джерело: побудовано автором за 9; 22. 
62 
 
Понад 30% медичних працівників не відчувають достатньої підтримки 
керівництва, що у свою чергу означає, що третина персоналу фактично 
залишається сам-на-сам зі стресом, що збільшує ризики: емоційного вигорання, 
втрати професійної мотивації, зниження якості медичної допомоги. Підтримка 
колег хоч і присутня, але носить неформальний характер і не може слугувати 
компенсаторним механізмом на рівні системи. Саме в цьому контексті залучення 
громадських організацій стає критично необхідним. 
Наявність цих бар’єрів демонструє необхідність посередницької ролі 
громадських організацій у наданні психологічної підтримки, адже саме 
громадські організації можуть: забезпечити доступність послуг; працювати 
конфіденційно, що знижує стигму; пропонувати безоплатні формати підтримки; 
адаптувати програми під потреби різних груп. 
Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє сформулювати 
низку концептуальних висновків щодо стану психоемоційного благополуччя 
медичних працівників та об’єктивної необхідності впровадження психологічної 
підтримки у діяльність громадських організацій. 
По-перше, психоемоційний стан медичних працівників істотно 
погіршується під впливом комплексу системних і зовнішніх чинників. Йдеться 
не лише про військовий контекст, що зумовлює хронічний стрес, 
перевантаження та високий рівень емоційної напруги, а й про внутрішні 
організаційні умови: дефіцит матеріальних і кадрових ресурсів, постійні зміни у 
структурі та змісті професійних обов’язків, нестабільність і непередбачуваність 
робочого середовища. Сукупність цих факторів формує підґрунтя для 
виснаження, зниження здатності до саморегуляції та порушення механізмів 
адаптації. 
По-друге, зниження рівня особистого добробуту медичних працівників має 
безпосередній і довготривалий вплив на ефективність функціонування системи 
охорони здоров’я. Поширені стратегії негативного подолання, зменшення 
стресостійкості та ресурсності персоналу об’єктивно погіршують якість 
медичних послуг, підвищують ймовірність професійних помилок, знижують 
63 
командну взаємодію та ускладнюють комунікацію між членами колективу. Це, у 
свою чергу, створює додаткові ризики як для пацієнтів, так і для самого 
медичного персоналу. 
По-третє, наявні інституційні ресурси державних та комунальних закладів 
охорони здоров’я не забезпечують достатнього рівня психологічної підтримки 
персоналу. Дослідження засвідчили брак системних управлінських практик 
турботи про психічне здоров’я, недостатній рівень зворотного зв’язку з боку 
керівництва, відсутність програм профілактики професійного вигорання, 
обмеженість навчальних заходів щодо стрес-менеджменту, а також часові та 
організаційні бар’єри, що ускладнюють доступ працівників до фахової 
допомоги. Таким чином, існує потреба у зовнішніх механізмах підтримки, які б 
компенсували ці інституційні прогалини. 
По-четверте, громадські організації мають значний потенціал для 
ефективного реагування на виявлені виклики. Їхня діяльність відзначається 
гнучкістю, мобільністю та здатністю швидко адаптувати форми роботи до 
специфічних потреб цільових груп. Завдяки незалежності від бюрократичних 
обмежень ГО можуть реалізовувати комплексні програми психологічної 
підтримки, забезпечувати конфіденційність, використовувати сучасні методики, 
залучати грантове та партнерське фінансування, а також працювати 
безпосередньо у громадах та закладах. Усе це робить їх важливим елементом у 
системі забезпечення стійкості та добробуту медичних працівників у кризових 
умовах. 
Таким чином, аналіз показників особистого добробуту, стратегій 
подолання стресу та рівня управлінської підтримки показує, що необхідність 
впровадження психологічної підтримки в діяльність громадських організацій є 
як емпірично обґрунтованою, так і стратегічно доцільною. 
У сучасних умовах саме ГО здатні забезпечити ту гнучкість, 
конфіденційність і комплексність, яких бракує державним структурам . 
Експертні оцінки у сфері соціальної політики виокремлюють кілька 
ключових напрямів розвитку системи соціальних послуг в Україні, що 
визначають стратегічні орієнтири її модернізації (табл. 3.3). 
64 
Таблиця 3.3 
Ключові напрями розвитку системи соціальних послуг в Україні 
Напрям Характеристика 
1. Відповідальність Розвиток соціальних послуг передбачає чітке визначення 
місцевої влади та відповідальності органів місцевого самоврядування за організацію 
принцип компенсації та фінансування соціального обслуговування. Одним із механізмів 
є запровадження фінансової компенсації витрат у випадках, коли 
місцева влада не може забезпечити належний рівень послуг за 
рахунок бюджетних коштів. Такий підхід сприяє підвищенню рівня 
задоволеності населення, формуванню спільної відповідальності, 
розвитку конкурентного ринку соціальних послуг та більш 
справедливому розподілу бюджетних ресурсів. Водночас його 
реалізація потребує створення баз даних отримувачів і 
провайдерів, розробки механізмів визначення індивідуальних 
потреб, впровадження альтернативних моделей фінансування 
(зокрема ваучеризації), а також забезпечення контролю за якістю 
та дотриманням державних стандартів усіма провайдерами. 
2. Єдиний Одним із перспективних напрямів є створення в громадах єдиного 
комунальний комунального центру соціальних послуг, що обслуговуватиме всі 
провайдер соціальних категорії населення, які потребують підтримки. Така модель 
послуг дозволяє об’єднати ресурси громади, оптимізувати використання 
фінансового, кадрового та матеріально-технічного потенціалу, 
спростити доступ до послуг, розширити коло їх отримувачів та 
оперативно реагувати на соціальні зміни. Водночас її 
впровадження потребує належної законодавчої та нормативної 
бази, переходу до звітності за видами послуг, перепідготовки 
персоналу та подолання опору змінам з боку працівників існуючих 
установ. 
3. Нові підходи до Сучасна стратегія розвитку соціальної сфери передбачає перехід 
фінансування та від утримання комунальних закладів до розрахунку вартості 
визначення вартості кожної окремої послуги. Це стимулює застосування ринкових 
послуг принципів пошуку оптимального співвідношення ціни та якості. 
Очікуваними результатами є ефективніше використання 
бюджетних коштів, фінансування установ відповідно до 
результатів їхньої діяльності, розвиток конкурентного ринку 
соціальних послуг та залучення альтернативних провайдерів, 
здатних забезпечити дешевші й якісніші послуги. Додатковим 
інструментом може стати впровадження платних і частково 
платних послуг, що дозволить розширити спектр пропозицій та 
зменшити навантаження на місцеві бюджети. 
4. Контроль якості, Забезпечення права громадян на якісні та безпечні соціальні 
безпека послуг та послуги потребує створення ефективної системи контролю. 
розвиток ринку Розвиток відкритого ринку соціальних послуг неминуче призведе 
до збільшення кількості провайдерів різних форм власності, що 
сприятиме подоланню монополії комунальних установ. Приватні 
провайдери розглядаються як важливі рушії інновацій, здатні 
модернізувати систему. Для забезпечення об’єктивності контролю 
необхідно створити державний реєстр або систему ліцензування 
провайдерів із чіткими критеріями, запровадити механізми 
рейтингування закладів соціальної підтримки та сформувати 
незалежний орган зовнішнього оцінювання, що гарантуватиме 
прозорість і неупередженість процесу. 
Джерело: побудовано автором за 31. 
65 
 
Узагальнені концептуальні засади розвитку системи соціальних послуг в 
Україні окреслюють стратегічні орієнтири реформування, що базуються на 
принципах децентралізації, клієнтоорієнтованості та розширення участі 
недержавних суб’єктів. Водночас практична реалізація цих підходів потребує 
конкретизації на рівні територіальних громад, де саме відбувається безпосереднє 
надання соціальних послуг. Саме у цьому контексті особливого значення набуває 
аналіз організації роботи громадських організацій, які виступають важливими 
партнерами держави у забезпеченні доступності, якості та інноваційності 
соціальної підтримки населення. 
Децентралізація створює сприятливі умови для об’єднаних територіальних 
громад, забезпечуючи можливість формувати нові моделі соціальних послуг, 
ефективно контролювати витрати та оперативно реагувати на потреби 
населення. Основними напрямами розвитку є: систематичне визначення потреб 
вразливих груп; розмежування управлінських і виконавчих функцій; 
запровадження менеджерських посад для оцінювання потреб та контролю якості; 
створення органів моніторингу при місцевих радах; активне використання 
механізму соціального замовлення із залученням недержавних провайдерів.  
Ключовим орієнтиром реформування є переорієнтація системи на потреби 
клієнтів. Це передбачає розробку індивідуальних планів дій, незалежність 
фахівців соціальної роботи від провайдерів послуг, стимулювання появи нових 
форм підтримки та трансформацію органів соціального захисту у структури, що 
забезпечують можливість отримання послуг, а не лише їх безпосереднє надання. 
Сучасні тенденції у сфері соціальних послуг в Україні акцентують увагу на 
впровадженні інноваційних практик та поширенні успішного досвіду. До 
ключових напрямів належать: 
– створення комплексних центрів надання послуг у невеликих громадах, 
що поєднують функції різних соціальних інституцій; 
– застосування групових супервізій як ефективної форми професійної 
підтримки; 
66 
– цифровізація адміністративних процесів через використання 
електронних реєстрів; активна співпраця з громадськими організаціями та 
фондами для залучення додаткових ресурсів і підвищення якості послуг. 
Розбудова системи соціальних послуг в Україні розглядається як 
трансформація від централізованої моделі до клієнтоорієнтованої мережі, де 
громада виступає ключовим організатором: самостійно визначає потреби, 
фінансує послуги на основі їхньої вартості та залучає різноманітних виконавців 
– комунальних і недержавних – під контролем незалежних механізмів 
оцінювання. 
Беручи до уваги окреслені виклики та потреби, логічним продовженням є 
розроблення та впровадження практичних соціальних інтервенцій. Однією з 
таких ініціатив є соціальний проєкт «Ресурс рівноваги», спрямований на 
підтримку психічного здоров’я та емоційної стійкості медичних працівників. 
Проєкт реалізується за участі ГО «Громадський рух «Об’єднані»» та ЧДТУ та 
демонструє практичну модель залучення громадських організацій до системи 
надання соціальних послуг. 
 
3.2. Соціальний проєкт «Ресурс рівноваги» як інноваційна форма 
надання психологічної підтримки медичним працівникам 
 
Під час проходження переддипломної практики у ГО «Громадський рух 
«Об’єднані»» розроблено проєкт «Ресурс рівноваги». Для втілення цього 
проєкту подано заявку на його фінансування до міжнародної грантової програми, 
спрямованої на підтримку ініціатив у сфері психосоціальної допомоги й 
зміцнення стійкості медичних працівників та до місцевої програми підтримки 
соціальних ініціатив, що реалізується органами місцевого самоврядування  
м. Черкаси з метою розвитку послуг психосоціальної підтримки населення (табл. 
3.4). 
1. Актуальність програми (проекту, заходу). 
У медичному середовищі, де інтенсивність роботи постійно зростає, а 
відповідальність за життя пацієнтів залишається надзвичайно високою, особливо 
67 
важливо розуміти, як зберігати власну емоційну стійкість, підтримувати 
ресурсність та забезпечувати психологічну рівновагу. Вчасне отримання якісної 
психологічної допомоги дає змогу запобігти розвиткові хронічного стресу, 
знизити тривожність та зберегти професійну працездатність. 
У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у створенні цілеспрямованих 
програм психологічної підтримки, що поєднують психоосвітні, психокорекційні 
та профілактичні заходи. Громадські організації мають унікальні можливості для 
реалізації таких програм, адже вони можуть працювати мобільно, швидко 
адаптувати інтервенції під потреби конкретних груп, забезпечувати 
конфіденційність і залучати додаткові ресурси з грантових та партнерських 
програм. 
Соціальний проєкт «Ресурс рівноваги» відповідає актуальним викликам і 
покликаний забезпечити комплексну психологічну підтримку медичних 
працівників шляхом: 
 індивідуального консультування та психопідтримки; 
 групових тренінгів зі стрес-менеджменту та саморегуляції; 
 створення мобільних «ресурсних зон» для відновлення 
психоемоційного стану; 
 підвищення компетентності керівництва медзакладів у питаннях 
підтримки персоналу. 
Таблиця 3.4 
Анотація проєкту – «Ресурс рівноваги» 
Найменування громадського ГО «Громадський рух «Об’єднані»» 
об’єднання 
Назва програми (проекту, заходу) Ресурс рівноваги 
Тип проекту соціальний, психологічний, освітньо-консультативний 
Цільова група медичні працівники закладів охорони здоров’я (лікарі, 
медсестри, молодший медперсонал); молодші 
спеціалісти та студенти медичних факультетів у 
стажуванні; адміністративний персонал медичних 
закладів. 
Пріоритетне завдання, на забезпечення психологічної підтримки та профілактики 
розв’язання якого спрямовано професійного вигорання медичних працівників. 
програму (проект, захід) (зазначити 
словами тільки одне спрямування) 
Територія реалізації Центр соціальної адаптації та професійного розвитку 
ветеранів, членів їх сімей та осіб з інвалідністю ЧДТУ 
  
68 
Продовження табл. 3.4 
Термін реалізації: січень 2026 – грудень 2026 
Партнери Департамент освіти та гуманітарної політики 
Черкаської міської ради, Черкаський державний 
технологічний університет, Черкаський обласний 
центр соціальних служб, заклади охорони здоров’я, 
громадські організації партнери у сфері психічного 
здоров’я та соціальної підтримки 
Забезпечення загальнодержавного місцевий 
рівня виконання (реалізації) 
програми (проекту, заходу) 
Загальна сума кошторису витрат з 101 550 грн 
урахуванням співфінансування 
(загальна сума програми (проекту, 
заходу) разом з адміністративними 
витратами), грн. 
Очікуване зовнішнє фінансування на 53 775 грн 
реалізацію (виконання) проекту, грн. 
Участь громади у співфінансуванні 47 775 грн 
програми (проекту, заходу) (в розмірі 
не менш як 15 відсотків необхідного 
обсягу фінансування), грн. 
Строк реалізації програми (проекту, січень – грудень 2026 року 
заходу) 
Прізвище та ім’я керівника ГО «Громадський рух «Об’єднані»» 
відділення, місцезнаходження Діденко Сергій Васильович 
об’єднання, телефон, факс, e-mail м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, будинок **,  
корпус **, квартира ** 
Тел.: +38 (096) *** ** ** 
E-mail: ***[email protected] 
Прізвище, ім’я та посада керівника Дутка Ярослав Богданович 
програми (проекту, заходу), телефон, Тел.: +38 (067) *** ** ** 
факс, e-mail E-mail: [email protected] 
 
2. Опис проєкту «Ресурс рівноваги». 
Практичне значення: проєкт «Ресурс рівноваги» має на меті надання 
психологічної підтримки медичним працівникам, які щодня стикаються зі 
стресовими ситуаціями та високим рівнем професійного вигорання. Реалізація 
програми сприяє покращенню психоемоційного стану медичного персоналу, 
підвищенню якості надання медичних послуг та зміцненню командної взаємодії 
у закладах охорони здоров’я. 
Метою проєкту є забезпечити системну психологічну підтримку медичних 
працівників через інноваційні методи роботи з психоемоційним станом, що 
дозволяє знизити рівень стресу та запобігти професійному вигоранню. 
Реалізація мети передбачає:  
69 
– проведення регулярних психоосвітніх тренінгів і практичних занять; 
– надання індивідуальних консультацій психологів та психотерапевтів; 
– впровадження груп підтримки для обміну досвідом та емоційної 
взаємодопомоги; 
– використання сучасних методик релаксації, медитації та саморегуляції. 
Завдання проєкту: 
1. Оцінити рівень психоемоційного стану медичних працівників на 
старті програми. 
2. Організувати цикл тренінгів і воркшопів із подолання стресу та 
розвитку ресурсів стійкості. 
3. Запровадити групи взаємопідтримки для регулярного обговорення 
емоційних та професійних труднощів. 
4. Провести моніторинг ефективності заходів та корекцію програми 
відповідно до потреб учасників. 
Основні питання (теми): 
1. Психоемоційний стан та стресоустійкість медичних працівників. 
2. Методи профілактики професійного вигорання. 
3. Техніки релаксації та саморегуляції. 
4. Підтримка колективної взаємодії та командної ефективності. 
Проєкт розрахований на заклади охорони здоров’я, медичний персонал 
різних профілів (лікарі, медичні сестри, молодший медичний персонал) у містах 
та громадах, де відзначається високий рівень професійного навантаження. 
Цільовими групами (учасниками) даного проєкту є:  
 медичні працівники закладів первинної, вторинної та третинної 
ланки охорони здоров’я; 
 молодші спеціалісти та студенти медичних факультетів у 
стажуванні; 
 адміністративний персонал закладів охорони здоров’я, залучений до 
організації психологічної підтримки. 
Проєкт розрахований за графіком Ганта на 2026 рік (табл. 3.5). 
70 
Таблиця 3.5 
Графік Ганта проєкту «Ресурс рівноваги» 
Етап / Напрям діяльності Січ Лют Бер Квіт Трав Черв Лип Серп Вер Жовт Лист Груд 
           
 
 Підготовчий етап (планування, логістика) 
             
Оцінка потреб медичних працівників 
            
 Розробка програм тренінгів та воркшопів 
  
          
Проведення психоосвітніх тренінгів 
  
          
Індивідуальні консультації та супровід 
  
          
Робота груп підтримки 
  
          
Моніторинг ефективності та корекція 
  
          
Підсумкова оцінка та звітність 
 
Позначення:  
  – активна фаза реалізації відповідного етапу 
Порожня клітинка – етап не реалізується в зазначений місяць 
71 
3. Очікувані результати: підсумки заходів, довгострокові результати, 
позитивні зміни. 
Під час реалізації проєкту «Ресурс рівноваги» планується проведення 
тренінгів, індивідуальних консультацій та груп підтримки для медичних 
працівників, а також здійснення моніторингу ефективності заходів, що має 
підвищити стресостійкість та психоемоційний стан медичного персоналу, 
знизити ризик професійного вигорання, формувати культуру підтримки у 
колективах. У свою чергу це має призвести до покращення якості надання 
медичних послуг, підвищення мотивації та залученості працівників, зменшення 
конфліктності у колективах. 
За результатами реалізації проєкту очікується ряд якісних/кількісних 
досягнень. 
Кількісний очікуваний результат: 
 охоплення понад 80% медичних працівників закладів-учасників 
проєкту, що дозволить значно підвищити загальний рівень психоемоційної 
підтримки персоналу; 
 проведення не менше 12 тренінгів, що охоплять різні аспекти 
професійного вигорання, стресостійкості та розвитку психологічних ресурсів; 
 надання 50 індивідуальних консультацій психологами для медичних 
працівників із підвищеним рівнем стресу або емоційного навантаження; 
 організація щонайменше 8 груп підтримки, де учасники зможуть 
обмінюватися досвідом, ділитися емоційними труднощами та отримувати 
взаємну підтримку. 
Якісний очікуваний результат: 
 покращення психоемоційного стану персоналу, зменшення рівня 
тривожності та професійного вигорання, підвищення внутрішнього ресурсу для 
щоденної роботи; 
 підвищення стресостійкості, формування навичок швидкої адаптації 
до стресових ситуацій та контролю емоційного стану у складних умовах роботи; 
 розвиток навичок саморегуляції, включаючи техніки релаксації, 
медитації та управління емоційними реакціями; 
72 
 зміцнення командної взаємодії та культури підтримки у колективах, 
що сприятиме кращій комунікації між працівниками, підвищенню ефективності 
командної роботи та створенню позитивного психологічного клімату у закладі. 
Для забезпечення прозорості та широкого поширення інформації про 
реалізацію проєкту «Ресурс рівноваги» передбачено використання комплексного 
підходу до інформування громадськості, що включає: 
1. Цифрові канали – соціальні мережі та офіційні сайти закладів для 
розміщення новин, фото- та відеоматеріалів, онлайн-трансляцій та тематичних 
публікацій. 
2. Засоби масової інформації – прес-релізи, статті у місцевих газетах, 
телеканалах, а також проведення прес-конференцій і брифінгів. 
3. Інформаційні матеріали – буклети, листівки та інфографіки із 
підсумками та результатами проєкту для розповсюдження серед медичних 
закладів та громадських організацій. 
4. Відкриті заходи – презентації результатів, семінари та воркшопи для 
ознайомлення громадськості та обміну досвідом. 
5. Електронні розсилки – регулярні повідомлення про графік заходів, 
нові тренінги та підсумки реалізації проєкту. 
Завдяки комплексному використанню зазначених каналів комунікації 
забезпечується високий рівень прозорості проєкту, ефективне залучення цільової 
аудиторії та підвищення обізнаності громадськості щодо результатів та 
позитивних змін, що досягаються в процесі реалізації програми. 
4. Актуалізація кількості товарів і послуг та їх вартості з 
врахуванням діючих цін, виходячи із загальної чисельності учасників та програми 
заходу з дотриманням принципів економного витрачання і максимізації ефекту 
від використання. 
Кількість послуг і товарів базується на орієнтовному розрахунку, виходячи 
із загальної кількості учасників і переліку заходів, передбачених програмою 
проєкту (табл. 3.6). 
  
73 
Таблиця 3.6 
Бюджет (кошторис) проєкту 
№ Джерела фінансування 
Стаття витрат Сума, грн 
з/п  Власні  Залучені 
1 Оплата послуг залучених спеціалістів 60 000 30 000 30 000 
(тренери / психологи / фасилітатори) 
2 Оренда приміщення (для тренінгів / 0 0 0 
зустрічей) 
3 Оплата транспортних послуг (логістика, 10 000 5 000 5 000 
трансфер) 
4 Оренда обладнання / оргтехніки 5 000 2 500 2 500 
(проектор, мікрофон, звукова апаратура, 
столи/стілець тощо) 
5 Художнє/технічне оформлення місць 4 000 2 000 2,000 
проведення (банери, постери, декор) 
6 Послуги зв’язку та інтернет, поштові 1 500 750 750 
витрати, оргкомунікації 
7 Поліграфічні послуги (роздаткові 8 000 4 000 4 000 
матеріали, буклети, сертифікати, 
інформаційні буклети) 
8 Канцелярські та господарчі товари 2 000 1 000 1 000 
9 Харчування учасників (перерви-кава / 6 000 3 000 3 000 
легкі перекуси) 
10 Непередбачувані витрати / «резерв» (10 % 11 050 5 525 5 525 
 від загального бюджету) 
Всього: 101 550 47 775 53 775 
 
Загальна вартість проєкту – 101 550 грн: 
– внесок банку у витрати з його реалізації – 47 775 грн. 
– залучені кошти – 53 775 грн. 
5. Перелік матеріально-технічного та опис кадрового забезпечення, 
необхідних для реалізації проєкту (програми). 
У табл. 3.7 відображено комплексний підхід до забезпечення проєкту 
«Ресурс рівноваги», який передбачає не лише матеріальні ресурси, а й 
висококваліфіковане кадрове забезпечення для досягнення очікуваних 
результатів. 
  
74 
Таблиця 3.7 
Перелік матеріально-технічного та кадрового забезпечення проєкту «Ресурс 
рівноваги» 
№ Категорія Елементи Функціональне 
забезпечення призначення 
1 Приміщення Центр соціальної адаптації та Проведення тренінгів, 
професійного розвитку ветеранів, семінарів та групових 
членів їх сімей та осіб з занять 
інвалідністю ЧДТУ 
2 Технічне Ноутбуки, планшети, проєктори, Забезпечення демонстрацій, 
обладнання екрани, аудіо-система, мікрофони інтерактивної роботи та 
відеозапису заходів 
3 Методичні Посібники, буклети, анкети, Підвищення ефективності 
матеріали роздаткові матеріали (блокноти, навчання та оцінка 
ручки, фліпчарти, маркери) результатів тренінгів 
4 Програмне Zoom, Google Meet, PowerPoint, Проведення онлайн-занять 
забезпечення Canva, Miro та створення інтерактивних 
вправ і презентацій 
5 Проєктна команда Керівник проєкту, адміністратор Координація, організація та 
контроль реалізації проєкту 
6 Психологічний Психологи, психотерапевти, коучі, Проведення 
персонал фасилітатори психоемоційної підтримки, 
тренінгів та консультацій 
7 Науково- Викладачі ЧДТУ Розробка та адаптація 
методичне навчальних програм для 
забезпечення медичних працівників 
8 Волонтери та Помічники на заходах Організаційна та технічна 
асистенти підтримка під час тренінгів 
та семінарів 
 
Отже, результати проведеного аналізу переконливо доводять, що 
психологічна підтримка є невід’ємною складовою забезпечення ефективної 
роботи медичних працівників у сучасних умовах. Значний рівень емоційного 
виснаження, поширеність негативних стратегій подолання стресу та 
недостатність інституційної підтримки формують запит на залучення 
громадських організацій як гнучких і доступних провайдерів психологічних 
послуг, що у свою чергу створює підґрунтя для розроблення інноваційних 
соціальних ініціатив, спрямованих на зміцнення психічного здоров’я та 
професійної стійкості персоналу. 
  
75 
ВИСНОВКИ 
 
У кваліфікаційній роботі магістра здійснено комплексне теоретичне 
узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального науково-
практичного завдання, що полягає в уточненні змісту та структури 
психоемоційної підтримки медичних працівників в умовах воєнного стану, 
обґрунтуванні методичних підходів до її організації та розробці практичних 
рекомендацій щодо вдосконалення механізмів соціальної підтримки фахівців 
сфери охорони здоров’я. 
Проведене дослідження дало змогу сформулювати висновки теоретичного, 
аналітичного та прикладного характеру, а також розробити інноваційний 
соціальний проєкт «Ресурс рівноваги», спрямований на підсилення 
психоемоційної стійкості медичного персоналу та підвищення ефективності 
системи його підтримки. 
1. У результаті дослідження було встановлено, що соціальні послуги 
становлять цілісну систему підтримки осіб, які перебувають у складних 
життєвих обставинах, а також спрямовані на підвищення їх соціальної адаптації, 
незалежності та якості життя. Понятійний апарат, закріплений у національному 
законодавстві, забезпечує теоретичне та практичне підґрунтя для формування 
ефективної системи соціальної підтримки населення. Класифікація соціальних 
послуг, яка включає соціальні, психологічні, медичні, реабілітаційні, освітні, 
інформаційні та інші види допомоги, створює можливість їх структурованого 
надання відповідно до потреб різних категорій отримувачів. Узагальнення 
теоретичних джерел показало, що системність, багаторівневість і комплексність 
є ключовими характеристиками сучасної моделі соціальних послуг, що 
забезпечує її адаптивність до соціальних змін і викликів. 
2. Громадські організації займають важливе місце в системі соціального 
захисту України, виступаючи гнучкими, мобільними та інноваційними 
суб’єктами надання соціальних послуг. У процесі аналізу було виявлено, що 
громадські організації ефективно реагують на потреби громади, здатні швидко 
адаптуватися до кризових ситуацій (зокрема, економічної нестабільності та умов 
76 
воєнного стану) та забезпечують комплексну підтримку, яку державні інституції 
не завжди можуть надати вчасно і в повному обсязі. Їх діяльність ґрунтується на 
принципах добровільності, самоврядності, прозорості та орієнтації на потреби 
конкретних соціальних груп. Високий рівень залученості громадських 
організацій у гуманітарну допомогу, психологічну підтримку, освітні та 
реабілітаційні програми свідчить про їхню значущу роль у підвищенні стійкості 
громад та розвитку інклюзивного соціального середовища. 
3. На основі проведеного теоретичного аналізу зроблено висновок, що 
визначення потреб громади є ключовим етапом формування ефективної системи 
соціальних послуг. Потреби населення формуються під впливом економічних, 
соціальних, демографічних, безпекових та психологічних факторів, тому їх 
оцінювання має здійснюватися комплексно, із застосуванням сучасних методів 
соціальних досліджень  опитувань, фокус-груп, аналізу статистичних даних, 
картування проблематики тощо. Теоретичні підходи засвідчили, що потреби 
громади мають бути визначені не лише за принципом наявних труднощів, а й у 
контексті довгострокового розвитку та підвищення соціальної стійкості. 
Також встановлено, що формування соціального замовлення є дієвим 
інструментом взаємодії державних структур, громадських організацій та 
отримувачів послуг, який забезпечує прозорий механізм фінансування, підвищує 
якість соціальних послуг і сприяє їх відповідності реальним потребам громади. 
Саме соціальне замовлення дозволяє оптимізувати використання ресурсів, 
забезпечити конкуренцію між надавачами та створити умови для впровадження 
інновацій у соціальній сфері. Таким чином, формування соціального замовлення 
виступає важливою методичною складовою побудови ефективної, орієнтованої 
на потреби населення системи соціальних послуг. 
4. Аналіз діяльності ГО «Громадський рух «Об’єднані» дозволяє 
ідентифікувати успішну модель функціонування громадської організації в 
умовах суспільних викликів, що є актуальним для сучасної України. Ключовими 
компонентами цієї моделі є: чітка інституційна рамка зі статутно закріпленими 
широкими повноваженнями для реалізації соціальних ініціатив; демократична 
структура врядування з ефективним розподілом стратегічних, операційних та 
77 
контрольних функцій між її органами; диверсифікована модель фінансування, 
що спирається на успішне залучення коштів від міжнародних партнерів, зокрема 
Nova Ukraine. Фінансова модель організації за 2024 рік демонструє високий 
рівень спроможності, структура надходжень є диверсифікованою: домінуюча 
частка «інших доходів» (57%) та значна вага гуманітарної допомоги (35%). 
Переважання «інших доходів» свідчить про фінансову модель, що спирається на 
ефективну проєктну діяльність, а не виключно на традиційні форми 
благодійності. 
Висока операційна ефективність, підтверджена значними кількісними 
показниками наданої допомоги та широким географічним охопленням. Ключові 
показники діяльності за 2022–2024 роки свідчать про високу операційну 
ефективність та значний практичний внесок організації. За цей період було 
задоволено 383 запити від лікарень, передано 124 тонни гуманітарної допомоги 
та охоплено понад 150 медичних закладів у 20 областях України. Ці дані 
підтверджують здатність організації системно реагувати на кризові потреби та 
надавати масштабну підтримку національній системі охорони здоров'я.  
Аналіз моделі витрачання коштів у 2024 році демонструє чітку 
пріоритезацію програмної діяльності. Переважна частина ресурсів була 
спрямована безпосередньо на надання допомоги бенефіціарам: 84% видатків (19 
436 204 грн) становила гуманітарна допомога. На утримання організації та 
забезпечення її функціонування було витрачено 16% (3 700 732 грн). Такий 
розподіл демонструє високий коефіцієнт програмної ефективності, де переважна 
більшість ресурсів спрямовується безпосередньо на статутну діяльність, а не на 
адміністративні витрати, що є ключовим маркером результативності для 
неприбуткових організацій. 
У сукупності така модель забезпечує не лише фінансову стійкість та 
організаційну підзвітність, але й дозволяє досягати вагомого соціального впливу, 
що робить її зразком для розбудови спроможності громадянського суспільства в 
Україні. 
5. Процес включення громадських організацій до Реєстру надавачів 
соціальних послуг слід розглядати не як формальну адміністративну процедуру, 
78 
а як важливий етап інституційного розвитку та інтеграції у систему соціального 
захисту держави. Наявність альтернативних шляхів подання документів – у 
паперовій та електронній формах – забезпечує доступність та гнучкість 
процедури, що сприяє залученню широкого кола організацій до офіційного 
партнерства з державними інституціями. 
Реєстрація у Реєстрі виступає стратегічним інструментом, який не лише 
підтверджує правовий статус надавача соціальних послуг, але й відкриває нові 
можливості для його розвитку. Зокрема, вона забезпечує прозорість діяльності, 
створює умови для отримання фінансування, а також формує довіру з боку 
отримувачів послуг та органів влади. 
Таким чином, Реєстр надавачів соціальних послуг виконує роль ключового 
механізму у побудові сучасної, клієнтоорієнтованої та ефективної системи 
соціальної підтримки в Україні, де громадські організації стають рівноправними 
учасниками процесу реалізації соціальної політики та розвитку партнерських 
відносин із державою. 
Таким чином, Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг виступає 
не лише адміністративним механізмом, але й стратегічним інструментом 
розвитку системи соціального захисту, що поєднує інтереси держави та 
громадських організацій, забезпечуючи ефективність, якість та своєчасність 
надання соціальних послуг населенню. 
Таким чином, включення громадської організації до Реєстру виступає 
обов’язковою передумовою надання соціальних послуг, а також важливим 
інструментом забезпечення їхньої якості, своєчасності та доступності для 
населення. 
6. Діяльність ГО «Громадський рух «Об’єднані» є прикладом ефективної 
гуманітарної моделі, що базується на чіткій організаційній структурі та прозорих 
принципах самоврядності й публічності. Аналіз фінансової стійкості організації 
демонструє її значну спроможність: загальний обсяг доходів за 2024 рік сягнув 
22,3 млн грн. Структура фінансування свідчить про диверсифікований підхід до 
залучення ресурсів, де домінують «інші доходи» (57%), що може свідчити про 
ефективну проєктну діяльність, здатність до залучення різноманітних ресурсів 
79 
та адаптацію до сучасних викликів, та гуманітарна допомога (35%). Стратегічну 
важливість у цьому процесі відіграє співпраця з міжнародними донорами, 
зокрема з американською некомерційною організацією Nova Ukraine, що 
підкреслює здатність ГО залучати значні зовнішні ресурси. 
Ця потужна фінансова база безпосередньо трансформувалася у значний 
операційний вплив. Масштаб цього впливу за 2022–2024 роки вимірюється 
конкретними результатами: 
 383 задоволених запити від лікарень; 
 124 тонни переданої допомоги; 
 Охоплення понад 150 медичних закладів у 20 областях України. 
Аналіз структури видатків демонструє високу цільову ефективність: 
переважна частина ресурсів (84%) спрямовується безпосередньо на надання 
гуманітарної допомоги. Таким чином, ГО «Громадський рух «Об’єднані» 
позиціонується як спроможна та результативна інституція, чия модель діяльності 
демонструє успішне поєднання залучення зовнішніх ресурсів із масштабною 
практичною реалізацією соціальних ініціатив. 
Набуття громадською організацією статусу провайдера соціальних послуг 
є ключовим етапом для її інтеграції в національну систему соціального захисту. 
Процедурні аспекти цього процесу є чітко регламентованими та доступними, що 
свідчить про свідому державну політику, спрямовану на зниження 
бюрократичних перешкод для залучення недержавних надавачів: включення до 
Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг передбачає гнучкі способи 
подання документів  як у паперовій, так і в електронній формі. 
Реєстр виконує подвійну функцію. Для держави він є інструментом 
моніторингу, обліку та забезпечення прозорості у сфері соціальних послуг. Для 
громадських організацій  це механізм легітимації, який відкриває доступ до 
державного фінансування та участі в механізмах соціального замовлення. Таким 
чином, Реєстр виступає не просто технічним інструментом обліку, а 
фундаментальним механізмом побудови довіри, що є передумовою для 
делегування державних функцій та бюджетних коштів недержавному сектору. 
Водночас отримання статусу накладає на організацію відповідальність за 
80 
підтримання актуальності даних, що є необхідною умовою для ефективного 
планування та розподілу ресурсів у соціальній сфері. 
Отже, набуття статусу провайдера є комплексним процесом, який не лише 
формалізує діяльність громадської організації, а й створює правові підвалини для 
побудови сталих партнерських відносин між державою і громадським сектором 
у розбудові сучасної, клієнтоорієнтованої моделі надання соціальних послуг. 
Недержавний сектор є невід'ємним компонентом національної системи 
соціального захисту України, хоча його інтеграція в національну систему 
залишається неповною та фрагментарною. 
Незважаючи на системні виклики, спостерігаються позитивні тенденції. 
Кількість зареєстрованих ОГС-провайдерів соціальних послуг динамічно зросла 
з 525 (станом на грудень 2023 року) до 821 (станом на березень 2025 року). 
Розвивається співпраця з Міністерством соціальної політики, зокрема в межах 
проєктів створення Центрів життєстійкості, а значну підтримку продовжують 
надавати міжнародні донори. 
Проте цей потенціал стримується низкою гострих проблем. Ключова 
суперечність полягає в тому, що попри значну кількість інститутів 
громадянського суспільства (понад 105 тисяч ГО), лише 8% з них визначають 
надання соціальних послуг як пріоритет. Серед основних бар’єрів, що 
обмежують їхню участь, виділяються: 
 адміністративні труднощі, зокрема необхідність внесення змін до 
статутних документів; 
 ризик втрати статусу неприбутковості під час розширення 
діяльності; 
 критично обмежений доступ до прямого фінансування: з 9,95 млрд 
дол. США гуманітарної допомоги, наданої Україні з лютого 2022 по жовтень 
2024 року, лише 0,8% (80,1 млн дол. США) надійшло безпосередньо до місцевих 
та національних ГО; 
 недосконалість механізму соціального замовлення, що ускладнює 
співпрацю з державними органами. 
81 
Отже, для перетворення недержавного сектору з допоміжного елемента на 
повноцінного партнера держави у соціальній сфері, першочерговим завданням є 
усунення системних диспропорцій у фінансуванні та гармонізація нормативно-
правового поля, що дозволить розкрити його потенціал у розбудові 
децентралізованої та клієнтоорієнтованої системи соціальних послуг. 
7. Проведений аналіз дав можливість встановити, що впровадження 
психологічної підтримки у діяльність громадських організацій є не просто 
бажаним, а критично необхідним кроком у сучасних умовах. Військові дії, 
високий рівень професійного навантаження, емоційне виснаження та постійні 
стресові фактори значною мірою впливають на психологічний стан медичних 
працівників, волонтерів та інших фахівців критичних професій. Дослідження, 
здійснені профільними громадськими організаціями й міжнародними 
партнерами, підтверджують підвищений рівень тривожності, депресивних 
проявів та симптомів емоційного вигорання, що безпосередньо знижує 
ефективність роботи та погіршує якість життя. 
Психологічна підтримка має розглядатися як системний елемент 
діяльності громадських організацій, оскільки саме вони є найбільш гнучкими, 
мобільними та здатними швидко реагувати на актуальні потреби населення. Їхня 
участь у наданні психоедукаційних, консультативних та підтримувальних послуг 
забезпечує доступ до допомоги широкого кола осіб, особливо в регіонах, де 
державні інституції перевантажені чи обмежені у ресурсах. Таким чином, 
обґрунтовано доведено, що інтеграція психологічної підтримки в діяльність 
громадських організацій сприяє підвищенню стійкості громади, зменшенню 
рівня професійного вигорання та покращенню якості надання соціальних послуг 
загалом. 
8. Аналіз змісту та структури соціального проєкту «Ресурс рівноваги» 
дозволив дійти висновку, що він є інноваційною моделлю впровадження 
психологічної підтримки для медичних працівників у діяльності громадських 
організацій. У проєкті поєднано сучасні психоедукаційні практики, тренінгові 
формати, консультативну підтримку та групову роботу, що забезпечує 
комплексний і багатовимірний вплив на психологічний стан учасників. Його 
82 
реалізація базується на доказових методиках, адаптованих до умов підвищеного 
стресу й професійного виснаження, характерних для медичної сфери. 
Проєкт демонструє високий рівень інституційної спроможності 
громадської організації, яка здатна організувати системну психологічну 
допомогу, забезпечивши належні кадрові, фінансові та матеріально-технічні 
ресурси. Значущим є те, що «Ресурс рівноваги» формує нову модель підтримки, 
орієнтовану не лише на реагування на наслідки стресу, а й на розвиток навичок 
саморегуляції, підвищення психологічної стійкості та усвідомленого ставлення 
до власного емоційного стану. Такий підхід дозволяє забезпечити 
довгостроковий позитивний ефект та сприяє профілактиці професійного 
вигорання серед медичних працівників. 
Отже, проєкт «Ресурс рівноваги» виступає перспективною інноваційною 
практикою, яка може бути масштабована та адаптована іншими громадськими 
організаціями, що працюють у сфері соціальних послуг та психосоціальної 
підтримки. 
Таким чином, результати проведеного дослідження підтверджують, що 
громадські організації відіграють ключову роль у розвитку сучасної системи 
соціальних послуг в Україні, адже вони здатні забезпечувати інноваційні 
підходи, оперативно реагувати на суспільні виклики та формувати нові моделі 
соціальної підтримки, які відповідають актуальним потребам населення. 
Запропоновані теоретичні узагальнення, аналітичні висновки та практичні 
рекомендації можуть бути використані для вдосконалення діяльності 
громадських організацій, розширення державної політики у сфері соціальних 
послуг та впровадження стійких соціальних інтервенцій у майбутньому. 
 
 
 
  
83 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Андрєєва О. А. А Інституційна спроможність неурядового сектору в 
Україні : монографія. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2024. 112 с. 
2. Бєлєвцова Я.С. Механізм підвищення якості соціальних послуг на 
рівні місцевих органів влади: автореф. дис. канд. наук з держ. упр. Харків. регіон. 
ін-т держ. упр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Харків, 2011. 20 
с. 
3. Борисова Ю. В. Оцінка потреб громади у соціальних послугах як 
складова стратегічного планування місцевого розвитку // Суспільство та 
національні інтереси. 2024. Т. 4, № 4. С. 836–851. 
4. Бюро соціальних та політичних розробок (2017). Модель реформи 
системи надання соціальних послуг в Україні в умовах децентралізації. URL: 
https://bureau.in.ua/index.php/home/social-reform/79-blog/218-predstavnikiv-otg-
poltavshchini-navchili-yakstvoriti-ta-vprovaditi-model-integrovanikh-poslug.  
5. Вахович І., Смолич Д. Неурядові організації: сутність, поняття, 
ознаки, цілі та функції. Економіка та суспільство, 2022. (46). URL: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-46-31. 
6. Географія розрахунку кількості ОГС у 2024 році зазначена 
відповідно до формулювання Державної служби статистики України 
7. Гончаров В.О. Соціальне обслуговування як організаційно-правова 
форма соціального забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. 
юрид. Наук. Київ, 2012. 20 с. 
8. Горемикіна Ю. Проблеми розвитку недержавних організацій у сфері 
надання соціальних послуг. Дослідження молодих науковців. 2009. №1(11). C. 
161–168. 
9. Громадська організація «ZDOROVI». Аналітичний звіт про рівень 
вигорання та психологічні потреби медичних працівників. Київ, 2024. 
10. Державний стандарт соціальної послуги консультування. 
Затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2015 № 
678. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0866-15#Text 
84 
11. Державні стандарти соціальних послуг: збірка документів / упоряд. 
І. Б. Іванова ; за заг. ред. І. В. Маслянікової [Електронний ресурс]. Київ: 
Університет «Україна», 2023. 475 с. 
12. Дмитренко, О. & Ткаченко, О. (2020). Забезпечення населення 
медико-соціальними послугами у сфері ВІЛ/СНІД за рахунок коштів місцевих 
бюджетів: аналітична записка. ІАА. 
13. Дослідження «Індекс сталості розвитку організацій громадянського 
суспільства в Україні у 2024 році» підготовлено Українським незалежним 
центром політичних досліджень за підтримки Міжнародного фонду 
«Відродження». URL: 
http://www.ucipr.org.ua/images/documents/2024_CSOSI_report_UA_revII_23_07.p
df  
14. Дубич К.В. Соціальне замовлення – ефективний механізм надання 
соціальних послуг в Україні. Державне управління: теорія та практика. 2013. № 
1. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Dutp_2013_1_14.pdf. 
15. Дубич К. В. Сучасна система надання соціальних послуг України / К. 
В. Дубич. // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2015. - № 3. - 
Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2015_3_7. 
16. Дударьов, В. & Попович, В. (2019). Соціальне замовлення як 
інструмент підвищення ефективності надання соціальних послуг на 
регіональному рівні. Вісник НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право, 2 (42), 
11–17 
17. Зацікавленість і спроможність ОГС надавати соціальні послуги. Звіт 
за результатами соціологічного дослідження, - КМІС, квітень 2024 р 
18. Когут В., Андрейчук С. Державні та недержавні організації 
соціальної сфери в Україні: особливості взаємодії та перспективи розвитку // 
Ефективність державного управління. 2016. Вип. 3 (48). Ч. 1. 
19. Кожевникова В. О. Окремі аспекти сутності та діяльності неурядових 
організацій (NGO) в сучасних умовах. Том 3 № 3 (2025): Аналітично-порівняльне 
правознавство. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/article/view/335020 
85 
20. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#Text. 
21. Мещан І.В. Технологічні форми соціального партнерства в 
управління закладами соціального обслуговування. Пріоритети сучасних 
суспільних наук в трансформаційних умовах : матеріали міжнародної науково-
практичної конференції м. Львів (27-28 листопада 2015 р.). Львів : ГО «Львівська 
фундація суспільних наук», 2015. С. 48–51. 
22. Міжнародний комітет порятунку (IRC). Звіт про психоемоційний 
стан медичних працівників в Україні. Київ, 2024. 
23. Міністерство соціальної політики України [Інтернет]. Соціальні 
послуги [цитовано: 20 серп. 2023]. Доступно на: 
https://www.msp.gov.ua/timeline/Socialni-poslugi.html 
24. Міністерство соціальної політики України. Офіційні матеріали щодо 
реформування системи соціальних послуг та децентралізації. Київ, 2020–2024. 
25. Нойбер, Кіт А.; Аткінс, Вільям Т; Джейкобсон, Джеймс А. та Рей 
терман, Ніколас А. Університет Мічиган,. Програма безперервної освіти у сфері 
людських служб. Оцінка потреб: модель планування громади. 1980, 107 c.. SHR-
0004429 Доступно від Sage Publications.Inc. 
26. Оксана Жолнович: Центри життєстійкості запрацюють у 243 
громадах України.URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ oksana-zholnovych-tsentry-
zhyttiestiikosti-zapratsiuiut-u-243-hromadakh-ukrainy 
27. Особливості надання медичних та соціальних послуг для вразливих 
категорій населення з використанням ґендерно-чутливого підходу: Навч. посіб. / 
Ярошенко А.О., Варбан М.Ю., Шульга Л.О. та ін.; за заг. ред. Ярошенко А.О. – 
К.: МБФ «Альянс громадського здоров’я», 2017 – 112 с. 
28. Офіційний сайт Nova Ukraine. URL: https://novaukraine.org/about-us/ 
29. Пашов Р. І., Рубан Ю. Ю. Залучення громадських організацій до 
співпраці з органами публічної влади на шляху до розбудови демократичного 
суспільства. Публічне управління та митне адміністрування, № 4 (27), 2020. С. 
57-62. 
86 
30. Положення про Раду з реалізації меморандуму про співпрацю між 
неурядовими організаціями та Кабінетом Міністрів Латвії. URL: 
http://likumi.lv/doc.php?id=263733. 
31. Посібник з моніторингу та оцінювання надання соціальних послуг в 
Україні / Щербань С., Шейко Р., Левкіна Г. – Харків: ХІСД, 2017 – 112с. 
32. Посібник із визначення потреб населення об’єднаної територіальної 
громади у соціальних послугах / Практичні рекомендації – Київ, 2019. 
33. Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні : Указ 
Президента України від 26.02.2016 № 68/2016 URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/68/2016#Text. 
34. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991 року 
№ 1576. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1576-12#Text 
35. Про затвердження критеріїв діяльності надавачів соціальних послуг. 
Постанова Кабінету міністрів України від 3 березня 2020 р. № 185. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/185-2020-%D0%BF#Text 
36. Про затвердження Примірного переліку результативних показників 
бюджетних програм для місцевих бюджетів за видатками, що можуть 
здійснюватися з усіх місцевих бюджетів: Наказ Міністерства фінансів від 
27.07.2011 No 945. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MF11152  
37. Про затвердження Типового переліку бюджетних програм і 
результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі 
«Соціальний захист та соціальне забезпечення»: Наказ Міністерства соціальної 
політики від 14.05.2018 No 688. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0685-
18#Text 
38. Про публічні закупівлі. Закон України. Відомості Верховної Ради 
(ВВР), 2016, № 9, ст.89. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-19#Text 
39. Про реалізацію спільного з Дитячим фондом Організації Об’єднаних 
Націй (ЮНІСЕФ) проекту стосовно надання фінансової допомоги у вигляді 
малих грантів для соціальних послуг сім’ям з дітьми та дітям та/або послуги 
раннього втручання. Постанова Кабінету міністрів України від 17 січня 2025 р. 
№ 40. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/40-2025-%D0%BF#Text 
87 
40. Про Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг. Постанова 
Кабінету міністрів України від 27 січня 2021 р. № 99. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/99-2021-%D0%BF#Text 
41. Про соціальні послуги. Закон України. Відомості Верховної Ради 
(ВВР), 2019, № 18, ст.73. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19#n482  
42. Проненко Л. Механізми залучення громадських організацій до 
розвитку освітньої сфери в Україні. Вісн. НАДУ. 2005. № 4. С. 221–226. 
43. Регулювання діяльності громадських організацій (NGO) в країнах 
ЄС, США та Канаді : Інформаційна довідка, підготовлена Європейським 
інформаційно-дослідницьким центром на запит народного депутата України. 
URL: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28925.pdf. 
44. Реєстр надавачів та отримувачів соціальних послуг. Міністерство 
соціальної політики України. URL: https://www. msp.gov.ua/reyestr-nadavachiv-i-
otrymuvachiv  
45. Реєстратори надавачів соціальних послуг. URL: 
https://www.ioc.gov.ua/analytics/nadavachiv-sotsialnykh-posluh 
46. Слозанська Г.І. Теорія і практика професійної підготовки майбутніх 
соціальних працівників до роботи у територіальних громадах: дис....д-ра пед. 
наук: 13.00.05 – соціальна педагогіка (231 – соціальна робота). Тернопіль, 2019. 
687 с. 
47. Сопко Р. Типологія потреб клієнтів у соціальній роботі / Р. Сопко // 
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія : Педагогіка. 
Соціальна робота. – 2014. – Вип. 31. – С. 172-174. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuuped_2014_31_64 
48. Соціальне замовлення: можливості впровадження в Україні. – К. : ГО 
«КримСОС», 2020. – 192 с. 
49. Соціальні послуги в Україні: Сьогодення та перспективи. Київ : ВК 
«Зірка», 2007. 52 с. 
50. Соціальні послуги: що це та як їх отримати?. URL: 
https://www.unicef.org/ukraine/stories/social-services 
88 
51. Спільно до нових послуг. Керівництво із впровадження соціальних 
послуг для сімей з дітьми в громадах. Частина 1. Соціальне планування та 
розвиток послуг. Посібник/ О.Ю. Дащаківська, І.П. Криницька, 
К.М.Максименко. Київ, 2021. 76 с. 
52. Тільки для 8% ОГС соціальні послуги - пріоритет у роботі, ще 10% 
вважають це перспективним напрямом діяльності - результати дослідження. 
Міністерство соціальної політики України URL: https://msp.gov.ua/ press-
center/news/tilky-dlya-8percent-ohs-sotsialni-posluhy-pryoritet-u-roboti-shche-
10percent-vvazhayut-tseperspektyvnym-napryamom-diyalnosti-rezultaty-
doslidzhennya 
53. Шевчук П.І. Соціальна політика [Текст] / П.І. Шевчук.- Львів.:Світ.-
2003.- 400 С. 
54. Щорічне опитування щодо стану локалізації в Україні за 2024 рік. 
Грудень 2024. Refugees International (США) та БФ «Схід SOS».  
55. EU4CSOs EmpowerUA – Посилення залучення громадянського 
суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні. URL: 
https://eu4csos.org/about-2024 
56. Non government organisations UK. URL: 
http://www.ngo.bham.ac.uk/definingfurther.htm. 
57. World Health Organization. Mental Health and Psychosocial Support for 
Health Workers. Geneva: WHO, 2020–2023.