Роль енергетичних підприємств у досягненні цілей сталого розвитку України

Залива, Костянтин Леонідович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6592
Title:	Роль енергетичних підприємств у досягненні цілей сталого розвитку України
Authors:	Рябоконь, Наталія Петрівна Залива, Костянтин Леонідович
Keywords:	ЕНЕРГЕТИКА;СТАЛИЙ РОЗВИТОК;ЦІЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ;ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА;РОЗУМНІ МЕРЕЖІ;ДЕКАРБОНІЗАЦІЯ
Issue Date:	2025
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 84 сторінки, 7 таблиць, 2 рисунки, список використаних джерел з 81 найменувань. Об’єктом дослідження є енергетичний сектор України в контексті реалізації концепції сталого розвитку. Предмет дослідження – сукупність економічних, екологічних, соціальних та організаційно-інноваційних процесів і механізмів діяльності енергетичних підприємств України, що визначають їхню роль і вплив на досягнення Цілей сталого розвитку. Метою кваліфікаційної роботи магістра є теоретичне обґрунтування та розроблення практичних напрямів підвищення ролі енергетичних підприємств України у досягненні Цілей сталого розвитку. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідити теоретичні засади сталого розвитку та визначити роль енергетики у забезпеченні економічного, екологічного й соціального вимірів сталого розвитку; узагальнити підходи до вимірювання показників сталого розвитку в енергетичному секторі та обґрунтувати систему індикаторів оцінювання; проаналізувати сучасний стан енергетичного сектору України та виявити ключові проблеми й виклики його сталого розвитку; оцінити роль і внесок провідних енергетичних підприємств України у досягнення Цілей сталого розвитку в умовах трансформації та воєнних загроз; обґрунтувати напрями впровадження інноваційних енергетичних технологій як інструменту підвищення сталого розвитку енергетичних підприємств; дослідити значення розвитку інтелектуальних електричних мереж для забезпечення сталого розвитку енергетики України; сформувати комплекс практичних рекомендацій щодо підвищення ролі енергетичних підприємств у реалізації Цілей сталого розвитку з урахуванням національних умов та стратегічних пріоритетів розвитку.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6592
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Залива К.Л..pdf Restricted Access		800.3 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Роль енергетичних підприємств у досягненні цілей 
сталого розвитку України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-1 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
                                                                              ___________________Залива К.Л.      ______ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник        Рябоконь Н.П.  
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
 
 
5 
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП…………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ  
В НЬОМУ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ……………………………. 9 
1.1. Роль енергетики у забезпеченні економічного, екологічного та  
соціального вимірів сталого розвитку…………………………………. 9 
1.2 Підходи до вимірювання показників сталого розвитку в  
енергетичному секторі…………………………………………………... 14 
Висновки до розділу 1…………………………………………………… 20 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ТА  
ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ  
СТАЛОГО РОЗВИТКУ…………………………………………………. 22 
2.1 Аналіз структури енергетичного сектору в Україні……………….. 22 
2.2 Аналіз ключових енергетичних компаній в Україні………………. 26 
2.3 Внесок енергетичних підприємств у досягнення Цілей сталого  
розвитку України………………………………………………………… 32 
Висновки до розділу 2…………………………………………………… 42 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ  
ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ……………………… 45 
3.1 Впровадження інноваційних енергетичних технологій  
енергетичними підприємства…………………………………………… 45 
3.2 Необхідність розвитку розумних електричних мереж у  
забезпеченні сталого розвитку енергетики України…………………... 57 
Висновки до розділу 3………………………………………………….. 69 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 72 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 75 
 
 
6 
 
ВСТУП 
 
 
Актуальність дослідження ролі енергетичних підприємств у досягненні 
цілей сталого розвитку України зумовлена системоутворюючим значенням 
енергетичного сектору для функціонування економіки, соціальної 
стабільності та екологічної безпеки держави. Енергетичні підприємства 
забезпечують безперервну роботу промисловості, транспорту, житлово-
комунального господарства й критичної інфраструктури, а отже 
безпосередньо впливають на рівень добробуту населення, 
конкурентоспроможність національної економіки та здатність країни 
реалізовувати довгострокові стратегічні пріоритети розвитку. 
В умовах повномасштабної війни та постійних загроз енергетичній 
інфраструктурі роль енергетичних підприємств в Україні набуває особливої 
ваги, оскільки енергетична стійкість фактично інтегрується у ширше поняття 
національної безпеки. Забезпечення надійного енергопостачання, швидке 
відновлення пошкоджених об’єктів, підтримка функціонування критично 
важливих соціальних сервісів і регіонів є необхідною передумовою 
збереження соціальної стабільності та економічної життєздатності держави. За 
цих умов досягнення Цілей сталого розвитку неможливе без активної, 
скоординованої та стратегічно орієнтованої діяльності енергетичних 
підприємств. 
Водночас Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання у сфері сталого 
розвитку, кліматичної політики та європейської інтеграції, що передбачають 
поступову декарбонізацію енергетики, підвищення енергоефективності, 
розвиток відновлюваних джерел енергії та впровадження принципів «зеленої» 
економіки. Саме енергетичні підприємства є ключовими виконавцями цих 
зобов’язань на практиці, оскільки вони приймають інвестиційні рішення, 
впроваджують інноваційні технології, модернізують інфраструктуру та 
формують екологічний і соціальний профіль енергетичного сектору. 
7 
 
Актуальність теми також зумовлена необхідністю поєднання 
економічної ефективності діяльності енергетичних підприємств із соціальною 
відповідальністю та екологічною прийнятністю.  
Таким чином, дослідження ролі енергетичних підприємств у досягненні 
цілей сталого розвитку України є актуальним з огляду на стратегічне значення 
енергетики для відновлення та модернізації країни, виконання міжнародних 
зобов’язань, підвищення енергетичної безпеки та формування довгострокової 
моделі розвитку, орієнтованої на стійкість, інноваційність і суспільний 
добробут. 
Об’єктом кваліфікаційної роботи магістра є енергетичний сектор 
України в контексті реалізації концепції сталого розвитку. 
Предметом кваліфікаційної роботи магістра є сукупність 
економічних, екологічних, соціальних та організаційно-інноваційних процесів 
і механізмів діяльності енергетичних підприємств України, що визначають 
їхню роль і вплив на досягнення Цілей сталого розвитку. 
Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення 
практичних напрямів підвищення ролі енергетичних підприємств України у 
досягненні Цілей сталого розвитку.  
Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено розв’язання 
таких завдань: 
– дослідити теоретичні засади сталого розвитку та визначити роль 
енергетики у забезпеченні економічного, екологічного й соціального вимірів 
сталого розвитку; 
– узагальнити підходи до вимірювання показників сталого розвитку 
в енергетичному секторі та обґрунтувати систему індикаторів оцінювання; 
– проаналізувати сучасний стан енергетичного сектору України та 
виявити ключові проблеми й виклики його сталого розвитку; 
 
8 
 
– оцінити роль і внесок провідних енергетичних підприємств України 
у досягнення Цілей сталого розвитку в умовах трансформації та воєнних 
загроз; 
– обґрунтувати напрями впровадження інноваційних енергетичних 
технологій як інструменту підвищення сталого розвитку енергетичних 
підприємств; 
– дослідити значення розвитку інтелектуальних електричних мереж 
для забезпечення сталого розвитку енергетики України; 
– сформувати комплекс практичних рекомендацій щодо підвищення 
ролі енергетичних підприємств у реалізації Цілей сталого розвитку з 
урахуванням національних умов та стратегічних пріоритетів розвитку. 
Методи дослідження. Теоретичні узагальнення та аналіз сутності 
сталого розвитку енергетики здійснювалися із застосуванням методів аналізу 
й синтезу, індукції та дедукції. Для оцінки сучасного стану енергетичного 
сектору України та діяльності енергетичних підприємств застосовано 
статистичний і порівняльний аналіз. Системний підхід використано для 
дослідження взаємозв’язку економічних, екологічних і соціальних аспектів 
сталого розвитку енергетики. Метод структурно-функціонального аналізу 
дозволив визначити роль енергетичних підприємств у досягненні Цілей 
сталого розвитку. Для обґрунтування напрямів підвищення сталого розвитку 
використано методи узагальнення, прогнозування та логічного моделювання. 
Наукова новизна кваліфікаційної роботи магістра полягає у 
комплексному обґрунтуванні ролі енергетичних підприємств як ключових 
агентів досягнення Цілей сталого розвитку України з урахуванням воєнних 
викликів та процесів європейської інтеграції. У роботі систематизовано вплив 
діяльності енергетичних підприємств на економічний, екологічний і 
соціальний виміри сталого розвитку та уточнено їх взаємозв’язок у сучасних 
умовах трансформації енергетичного сектору. Запропоновано інтегрований 
підхід до підвищення сталого розвитку енергетичних підприємств на основі 
9 
 
поєднання інноваційних технологій, розвитку інтелектуальних електричних 
мереж і принципів енергетичної стійкості. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості 
використання сформульованих висновків і рекомендацій у діяльності 
енергетичних підприємств для підвищення ефективності, екологічної сталості 
та надійності енергопостачання. Запропоновані напрями розвитку 
інноваційних технологій і інтелектуальних електричних мереж можуть бути 
використані при формуванні стратегій розвитку енергетичних компаній та 
інвестиційних програм. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 84 сторінки. Список використаних джерел 
складається з 81 найменувань, 7 таблиць,  2 рисунки. 
 
  
10 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ В 
НЬОМУ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ 
 
 
1.1 Роль енергетики у забезпеченні економічного, екологічного та 
соціального вимірів сталого розвитку 
 
Енергетика є базовою інфраструктурою, яка впливає на всі три виміри 
сталого розвитку, такі як економічний, екологічний і соціальний, та визначає 
реальні можливості держави і бізнесу досягати Цілей сталого розвитку (ЦСР). 
У системі ЦСР це зафіксовано безпосередньо через ЦСР 7 «Доступна та чиста 
енергія», але вплив енергетики виходить далеко за її межі, оскільки енергія є 
виробничим фактором, компонентом якості життя й водночас ключовим 
джерелом антропогенних викидів і забруднення. Організація Об’єднаних 
Націй прямо підкреслює, що доступ до надійної, сучасної та доступної енергії 
є передумовою розвитку бізнесу, освіти, охорони здоров’я, комунікацій та 
зменшення бідності [1]. 
У економічному вимірі роль енергетики проявляється насамперед у 
забезпеченні продуктивності та конкурентоспроможності. Енергія визначає 
собівартість продукції в промисловості, агросекторі та сфері послуг; впливає 
на інвестиційну привабливість територій через наявність мережевої 
інфраструктури; формує умови для технологічної модернізації й цифровізації. 
Макроекономічно енергетика взаємодіє з економічним зростанням через 
розширення доступу до електроенергії та сучасних видів палива, що підвищує 
продуктивність праці та створює можливості для підприємництва; зниження 
енергетичної бідності домогосподарств і зменшення вимушених витрат на 
дорогі/неефективні джерела енергії; підвищення надійності енергопостачання, 
що зменшує простої виробництв і втрати у ланцюгах постачання. Світовий 
банк у тематичних оглядах і аналітичних матеріалах акцентує, що доступ до 
11 
 
енергії є критичним для подолання бідності, надання базових послуг і 
підвищення продуктивності, а зв’язок «енергія—зростання—скорочення 
бідності» підтверджується широкою емпіричною літературою [2;  3].  
Структурно енергетика є великим сектором капітальних інвестицій в 
генерацію, мережі, видобуток, зберігання, енергоефективність будівель і 
промисловості, транспортну електрифікацію, що створює мультиплікативні 
ефекти, зокрема попит на машинобудування, будівництво, ІТ, інжиніринг, 
фінансові та страхові послуги. Паралельно енергетичний сектор формує 
значну частку бюджетних надходжень і валютного балансу (через 
експорт/імпорт енергоресурсів), а також системні ризики, такі як цінові шоки, 
залежність від імпорту, вразливість ланцюгів постачання. Саме тому 
міжнародні огляди енергетичного майбутнього розглядають енергетику 
одночасно як фактор економічного розвитку, безпеки та декарбонізації [4]. 
У межах економічного виміру сталого розвитку окреме місце посідає 
енергоефективність. Підвищення енергоефективності зменшує енергоємність 
ВВП, скорочує витрати бізнесу й домогосподарств, знижує потребу в 
додаткових потужностях генерації та мереж, тим самим звільняючи ресурси 
для інновацій і соціальних інвестицій. На рівні підприємств 
енергоефективність – це не лише модернізація обладнання чи утеплення, а й 
управління енергоспоживанням, цифровий моніторинг, оптимізація 
технологічних процесів, зменшення втрат у мережах. З погляду сталого 
розвитку це критично, бо дозволяє одночасно досягати економії коштів та 
скорочення викидів. 
Екологічний вимір визначається тим, що сучасні енергосистеми є одним 
із головних джерел парникових газів і локальних забруднювачів повітря, а 
також створюють тиск на природні ресурси протягом життєвого циклу 
енергетичної інфраструктури. Саме тому кліматична політика та сталий 
розвиток практично неможливі без трансформації енергетики. Міжурядова 
група експертів зі зміни клімату (IPCC) у Шостому оціночному звіті з 
пом’якшення змін клімату підкреслює необхідність системних змін в 
12 
 
енергетиці для досягнення кліматичних цілей, включно зі зменшенням 
залежності від викопного палива, розширенням ВДЕ, підвищенням 
ефективності та електрифікацією кінцевого споживання [5]. 
Екологічна роль енергетики має дві взаємопов’язані площини. Перша - 
це мінімізація негативного впливу, зокрема декарбонізація, контроль 
забруднення, скорочення витоків метану, управління відходами (зола, шлаки, 
відпрацьовані мастила, батареї), рекультивація земель, екологічні стандарти 
для теплової генерації та видобутку. Друга - це формування позитивного 
внеску через «зелену» трансформацію, такі як розвиток ВДЕ, накопичувачів, 
водню, модернізацію мереж, гнучкість попиту, а також інтеграцію енергетики 
з природоорієнтованими рішеннями. У практичній політиці сталого розвитку 
це означає, що «чистота» енергетики оцінюється не лише за викидами CO₂, але 
й за сукупним екологічним слідом, таким як вплив на якість повітря, воду, 
біорізноманіття, ґрунти та використання матеріалів. 
Соціальний вимір сталого розвитку через енергетику проявляється 
насамперед у доступності, надійності та справедливості енергопостачання. 
Електроенергія та сучасні енергетичні послуги є основою роботи лікарень, 
шкіл, водопостачання, зв’язку, цифрових сервісів, вони також визначають 
безпеку й комфорт домогосподарств. На глобальному рівні прогрес у доступі 
до електроенергії є значним, але нерівномірним. Так, міжнародні інституції в 
межах моніторингу ЦСР 7 фіксують, що універсальний доступ до 2030 року 
потребує прискорення, а «енергетична бідність» зберігається для сотень 
мільйонів людей [1]. 
2025 року Світовий банк у комунікаціях щодо звіту Tracking SDG 7 
наголошував, що базовий доступ до електроенергії наблизився до приблизно 
92% населення світу, але темпи прогресу залишаються недостатніми для 
досягнення мети 2030 року, а диспропорції між країнами та групами населення 
зберігаються [6]. 
Другим критичним соціальним каналом є здоров’я. Спалювання 
«брудних» видів палива в домогосподарствах призводить до шкідливого 
13 
 
впливу забруднення повітря в приміщеннях, що непропорційно зачіпає 
вразливі групи. Всесвітня організація охорони здоров’я у звіті про побутове 
забруднення повітря прямо пов’язує використання забруднювальних видів 
палива і технологій з істотними ризиками для здоров’я та підкреслює потребу 
масштабування чистих рішень [7]. 
Тобто, енергетична політика впливає на показники смертності й 
захворюваності, витрати системи охорони здоров’я, а також на соціальну 
нерівність, оскільки найбільше страждають ті, хто не має доступу до чистих 
технологій або не може їх оплатити. 
Також енергетичний сектор впливає на зайнятість, оскільки створює 
нові робочі місця у ВДЕ, мережах, зберіганні, енергоефективності, але 
водночас означає скорочення зайнятості в секторах, пов’язаних з викопним 
паливом, та потребує перекваліфікації, регіональної політики і соціального 
захисту. Міжнародне агентство з відновлюваної енергетики (IRENA) у 
щорічному огляді Renewable Energy and Jobs наголошує на зростанні 
зайнятості у ВДЕ та підкреслює, що енергетичний перехід має бути 
інклюзивним і забезпечувати гідну працю [8].  
Організація економічного співробітництва та розвитку у 2025 році 
узагальнює підходи до «справедливого переходу» до нульових викидів, 
акцентуючи на поєднанні кліматичної політики з інструментами ринку праці 
та соціальної політики, щоб мінімізувати негативні наслідки для працівників і 
домогосподарств [9]. 
Розглядаючи енергетику як інтегратор трьох вимірів сталого розвитку, 
важливо підкреслити, що саме баланс між доступністю, надійністю та  
екологічна прийнятністю визначає якість енергетичної політики. Якщо 
фокусуватися лише на одному вимірі, виникають системні провали. 
Наприклад, швидке нарощування генерації без розвитку мереж і гнучкості 
може підвищувати ризики відключень або обмежень і таким чином шкодити 
економіці; надмірне адміністративне стримування тарифів без адресної 
підтримки вразливих груп може знижувати інвестиції у модернізацію та 
14 
 
підривати надійність; а ігнорування екологічних витрат призводить до 
«прихованих» соціальних і фіскальних втрат через хвороби, деградацію 
довкілля та кліматичні ризики.  
Окремо варто розкрити роль енергетики у забезпеченні стійкості та 
безпеки розвитку, що є «містком» між економічним і соціальним вимірами, а 
також між енергетикою й адаптацією до змін клімату. Стійка енергосистема –  
це така, що здатна витримувати шоки, такі як екстремальна погода, аварії, 
кібератаки, геополітичні ризики, цінові коливання, швидко відновлюватися та 
забезпечувати пріоритетні навантаження. Для енергетики це означає, що 
«зелена трансформація» має враховувати надійність мереж, фізичний захист 
об’єктів, диверсифікацію джерел, розвиток розподіленої генерації та 
накопичувачів там, де це підвищує живучість системи, а також модернізацію 
управління попитом. 
Якщо узагальнити, енергетика виконує у сталому розвитку щонайменше 
п’ять системних функцій. По-перше, вона є інфраструктурною основою 
економічного виробництва, інновацій та інвестиційної активності, а отже 
визначає потенціал зростання і конкурентоспроможності. По-друге, вона є 
головним полем для скорочення викидів і забруднення, отже ключовим 
важелем екологічної стійкості та виконання кліматичних зобов’язань. По-
третє, енергетика визначає соціальний добробут через доступність і якість 
енергетичних послуг, впливаючи на освіту, охорону здоров’я, зайнятість і 
нерівність. По-четверте, енергетика є сектором високих трансформаційних 
витрат і вигод, де критично важливі інструменти справедливого переходу. По-
п’яте, енергетика є критичним елементом стійкості до шоків і ризиків, а отже 
умовою безперервності функціонування суспільства і держави. 
Таким чином, роль енергетики у забезпеченні економічного, 
екологічного та соціального вимірів сталого розвитку є не допоміжною, а 
визначальною. Вона формує траєкторію технологічної модернізації, визначає 
екологічний слід економіки та безпосередньо впливає на якість життя і 
справедливість.  
15 
 
1.2 Підходи до вимірювання показників сталого розвитку в 
енергетичному секторі 
 
У міжнародній практиці вимірювання сталості енергетичного сектору 
базується на концепції triple bottom line, яка передбачає оцінку результатів 
діяльності не лише з позицій економічної ефективності, а й з точки зору 
екологічної безпеки та соціальної справедливості. Відповідно, енергетичні 
показники сталого розвитку мають відображати: 
– здатність енергетичної системи забезпечувати економічне зростання; 
– мінімізацію негативного впливу на клімат і довкілля; 
– доступність, надійність і безпеку енергетичних послуг для населення 
та бізнесу. 
Однією з найбільш авторитетних методологій є система Energy Indicators 
for Sustainable Development (EISD), розроблена МАГАТЕ, ООН, МЕА та 
Євростатом. Вона передбачає формування ієрархії показників, згрупованих за 
трьома вимірами сталого розвитку (табл. 1.1) [10]. 
Сутність підходу EISD полягає у використанні уніфікованих кількісних 
індикаторів, які дозволяють здійснювати порівняльний аналіз між країнами, 
регіонами та часовими періодами. Ця система широко застосовується для 
моніторингу прогресу у досягненні Цілей сталого розвитку ООН, насамперед 
ЦСР 7 «Доступна та чиста енергія». 
 
Таблиця 1.1 – Структура показників сталого розвитку енергетичного 
сектору за методологією EISD 
Вимір сталого розвитку Група показників Приклади індикаторів 
Економічний Енергоефективність Енергоємність ВВП, втрати в 
мережах 
Екологічний Вплив на довкілля Викиди CO₂, SO₂, NOₓ 
Соціальний Доступ і безпека Доступ до електроенергії, 
надійність постачання 
Джерело: розроблено на основі [11]  
 
16 
 
Економічні показники сталого розвитку енергетики відіграють ключову 
роль у оцінюванні здатності енергетичного сектору забезпечувати 
довгострокове економічне зростання за умов ефективного використання 
ресурсів, фінансової стабільності та технологічної модернізації. Вони 
відображають взаємозв’язок між обсягами виробництва та споживання енергії, 
структурою енергобалансу, інвестиційною активністю та загальною 
конкурентоспроможністю економіки. У міжнародній практиці економічний 
вимір сталого розвитку енергетики формується навколо показників 
енергоефективності, енергетичної продуктивності та інвестиційної 
привабливості галузі [12]. 
Базовим економічним індикатором є енергоємність валового 
внутрішнього продукту, яка показує кількість первинної енергії, спожитої для 
створення одиниці економічної вартості. Зменшення цього показника свідчить 
про підвищення технологічного рівня економіки, впровадження 
енергоощадних технологій та оптимізацію виробничих процесів. Міжнародне 
енергетичне агентство розглядає зниження енергоємності як один із ключових 
чинників досягнення кліматичних та економічних цілей сталого розвитку [12]. 
Таблиця 1.2 – Основні економічні показники сталого розвитку 
енергетичного сектору 
Показник Одиниця виміру Інтерпретація 
Енергоємність ВВП кг н.е./USD Рівень ефективності економіки 
Частка ВДЕ % Диверсифікація енергобалансу 
Інвестиції в чисту енергію млрд USD Довгострокова стійкість сектору 
Втрати електроенергії % Якість інфраструктури 
Джерело: розроблено автором 
Важливим доповненням до енергоємності є показник енергетичної 
продуктивності, який відображає обсяг ВВП, створений на одиницю спожитої 
енергії. Він дозволяє оцінити ефективність використання енергоресурсів у 
міжкраїнних порівняннях і використовується для аналізу структурних змін в 
економіці. Зростання енергетичної продуктивності зазвичай корелює з 
розвитком високотехнологічних і менш енергоємних секторів. 
17 
 
Суттєве значення у системі економічних показників має структура 
інвестицій в енергетичний сектор, зокрема обсяги капіталовкладень у 
відновлювану енергетику, енергоефективність та модернізацію мережевої 
інфраструктури. Інвестиції в чисту енергію розглядаються як індикатор 
довгострокової стійкості та інноваційної спрямованості енергетичної системи, 
а також як фактор зниження залежності від імпортних енергоресурсів. 
Окрему групу економічних показників становлять показники втрат 
електроенергії в мережах, які відображають технічний стан інфраструктури та 
ефективність управління розподільчими системами. Високий рівень втрат 
призводить до зростання собівартості електроенергії та зниження фінансової 
стійкості енергетичних підприємств, що негативно впливає на загальну 
економічну ефективність галузі. 
Таким чином, економічні показники сталого розвитку енергетики 
формують аналітичну основу для оцінки ефективності, 
конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості енергетичного 
сектору. Їх системне використання дозволяє обґрунтовувати напрями 
державної політики, корпоративні стратегії розвитку та інвестиційні рішення 
у контексті переходу до сталої енергетики. 
Екологічні показники є фундаментальною складовою системи 
оцінювання сталого розвитку енергетики, оскільки саме енергетичний сектор 
формує основну частку антропогенних впливів на довкілля та клімат. За 
даними Міжнародного енергетичного агентства, виробництво та споживання 
енергії забезпечують понад 70 % глобальних викидів парникових газів, що 
робить енергетику ключовим об’єктом кліматичної політики та екологічного 
моніторингу [13]. 
Центральним екологічним індикатором сталого розвитку енергетики є 
обсяг викидів діоксиду вуглецю (CO₂), пов’язаних зі спалюванням викопного 
палива. Цей показник використовується як у абсолютному вимірі, так і у 
відносних формах — викиди на одиницю виробленої електроенергії або на 
одиницю валового внутрішнього продукту. Зниження питомих викидів CO₂ 
18 
 
свідчить про декарбонізацію енергетичного балансу, підвищення 
енергоефективності та зростання частки відновлюваних джерел енергії [14]. 
Таблиця 1.3 – Екологічні показники сталого розвитку енергетики 
Показник Одиниця виміру Значення для сталості 
Викиди CO₂ т/кВт·год Кліматичний вплив 
Частка ВДЕ % Декарбонізація 
Споживання води м³/МВт·год Ресурсна ефективність 
Викиди SO₂, NOₓ кг/ГВт·год Якість повітря 
Джерело: розроблено автором 
Важливою групою екологічних показників є викиди забруднюючих 
речовин у повітря, зокрема оксидів азоту (NOₓ), діоксиду сірки (SO₂) та 
твердих частинок. Ці показники безпосередньо пов’язані з якістю 
атмосферного повітря, станом здоров’я населення та витратами системи 
охорони здоров’я. У контексті сталого розвитку їх скорочення розглядається 
не лише як екологічна, а й як соціально-економічна мета. 
Окремий вимір екологічної оцінки енергетики становлять показники 
використання природних ресурсів, зокрема води та земель. Традиційна 
теплова та атомна генерація характеризуються значним водоспоживанням, 
тоді як розвиток відновлюваної енергетики може змінювати структуру 
землекористування. Показники водоємності та площі земель, зайнятих під 
енергетичну інфраструктуру, дедалі частіше включаються до систем сталого 
розвитку як індикатори ресурсної ефективності. 
Кліматичний вимір екологічних показників також охоплює індикатори 
вуглецевої інтенсивності енергетичної системи, які дозволяють оцінити 
відповідність розвитку енергетики національним та міжнародним 
кліматичним зобов’язанням, зокрема цілям Паризької угоди. У цьому 
контексті важливого значення набувають сценарні та прогнозні показники, що 
відображають потенціал скорочення викидів у довгостроковій перспективі 
[15]. 
Соціальні показники сталого розвитку в енергетиці відображають вплив 
енергетичних систем на якість життя населення, соціальну справедливість, 
безпеку та інклюзивність економічного розвитку. На відміну від економічних 
19 
 
та екологічних індикаторів, соціальний вимір зосереджується на людині як 
кінцевому бенефіціарі енергетичних послуг і розглядає енергію не лише як 
товар, а як базову суспільну послугу, необхідну для реалізації людського 
потенціалу [1]. 
Таблиця 1.4 – Соціальні показники сталого розвитку енергетичного 
Показник Одиниця Характеристика 
Доступ до електроенергії % населення Соціальна інклюзія 
SAIDI / SAIFI год/разів Надійність постачання 
Частка витрат на енергію % доходу Енергетична бідність 
Джерело: розроблено автором 
Ключовим соціальним показником є доступ населення до електроенергії 
та сучасних енергетичних послуг. Цей індикатор використовується 
Організацією Об’єднаних Націй у межах Цілі сталого розвитку 7 і відображає 
рівень соціальної інклюзії та економічних можливостей. Нестача доступу до 
надійного електропостачання обмежує розвиток освіти, охорони здоров’я, 
підприємництва та цифрової інфраструктури, що поглиблює соціальну 
нерівність [1]. 
Важливе місце у соціальному вимірі займає проблема енергетичної 
бідності, яка характеризується нездатністю домогосподарств забезпечити 
базові енергетичні потреби за прийнятною ціною. Показниками енергетичної 
бідності є частка витрат на енергію в доходах домогосподарств, рівень 
заборгованості за комунальні послуги та обмежений доступ до ефективного 
опалення. 
Окрему групу соціальних показників формують індикатори надійності 
та якості енергопостачання, зокрема тривалість і частота перерв у 
електропостачанні (SAIDI та SAIFI). Ці показники безпосередньо впливають 
на комфорт населення, безперебійність роботи критичної інфраструктури та 
економічну активність. Висока надійність енергосистеми є важливою 
передумовою соціальної безпеки, особливо в умовах криз, надзвичайних 
ситуацій або воєнних ризиків [16]. 
20 
 
Соціальний вимір сталого розвитку енергетики також охоплює 
показники безпеки та умов праці в енергетичному секторі. Рівень виробничого 
травматизму, професійних захворювань і дотримання стандартів охорони 
праці є важливими індикаторами соціальної відповідальності енергетичних 
компаній.  
Крім того, до соціальних показників належать індикатори участі громад 
і прозорості управління, зокрема рівень залучення споживачів до прийняття 
рішень, доступ до інформації про тарифи та екологічні наслідки енергетичних 
проєктів. У сучасних підходах до сталого розвитку наголошується на 
важливості соціального діалогу та довіри між енергетичними компаніями, 
державою та суспільством. 
ЦСР 7 передбачає формалізовану систему індикаторів, які інтегрують 
енергетичні показники у глобальну систему моніторингу сталого розвитку. 
Ціль сталого розвитку 7 «Доступна та чиста енергія» спрямована на 
забезпечення загального доступу до надійних, сталих і сучасних енергетичних 
послуг, підвищення енергоефективності та збільшення частки відновлюваних 
джерел енергії у світовому енергетичному балансі. Для оцінювання прогресу 
в досягненні цієї цілі Організацією Об’єднаних Націй сформовано чітку 
систему кількісних індикаторів, які інтегрують економічні, соціальні та 
екологічні аспекти розвитку енергетики. 
Першою складовою SDG 7 є завдання 7.1 «Забезпечення загального 
доступу до сучасних енергетичних послуг», яке вимірюється двома 
ключовими показниками. Індикатор 7.1.1 «Частка населення з доступом до 
електроенергії» відображає рівень енергетичної інклюзії та соціального 
розвитку. Він використовується для аналізу нерівностей між країнами, 
регіонами та соціальними групами, а також для оцінки впливу енергетичної 
інфраструктури на якість життя населення. Другий індикатор –  7.1.2 «Частка 
населення, що використовує чисті види палива та технології для приготування 
їжі» — фокусується на проблемі енергетичної бідності та здоров’я, оскільки 
21 
 
використання традиційної біомаси пов’язане з високими ризиками для 
здоров’я та довкілля. 
Друге завдання SDG 7 – це 7.2 «Збільшення частки відновлюваної 
енергії», яке оцінюється за допомогою індикатора 7.2.1 «Частка відновлюваної 
енергії у загальному кінцевому енергоспоживанні». Цей показник є ключовим 
для аналізу процесів декарбонізації енергетичних систем і переходу до 
низьковуглецевої економіки. Він дозволяє оцінити структурні зміни в 
енергобалансі та ефективність державної політики у сфері підтримки 
відновлюваних джерел енергії. 
Третє завдання – 7.3 «Подвоєння глобальних темпів підвищення 
енергоефективності» - вимірюється індикатором 7.3.1 «Енергоємність 
первинної енергії», який показує обсяг споживаної енергії на одиницю 
валового внутрішнього продукту. Зниження енергоємності є свідченням 
технологічного прогресу, модернізації виробничих процесів і зменшення 
ресурсної залежності економіки.  
Таким чином, показники Цілі сталого розвитку 7 формують цілісну 
систему оцінювання, яка дозволяє комплексно аналізувати доступність, 
екологічну сталість та ефективність енергетичних систем. Їх використання 
забезпечує порівнюваність даних на міжнародному рівні та створює 
аналітичну основу для формування енергетичної політики, орієнтованої на 
принципи сталого розвитку. 
 
Висновки до розділу 1 
 
У першому розділі дослідження системно розкрито теоретичні засади 
сталого розвитку та визначено ключову роль енергетичного сектору у 
забезпеченні його економічного, екологічного й соціального вимірів. 
Обґрунтовано, що енергетика є не лише галуззю господарства, а базовою 
інфраструктурною основою функціонування сучасної економіки та 
суспільства, від якої безпосередньо залежать темпи економічного зростання, 
22 
 
рівень добробуту населення, екологічна безпека й стійкість розвитку в 
довгостроковій перспективі  
Доведено, що в економічному вимірі енергетичний сектор формує 
передумови підвищення продуктивності, конкурентоспроможності та 
інвестиційної привабливості економіки. Доступність і надійність 
енергопостачання, рівень енергоефективності та структура енергобалансу 
істотно впливають на собівартість продукції, розвиток підприємництва, 
технологічну модернізацію та макроекономічну стабільність. Особливу роль у 
цьому контексті відіграє підвищення енергоефективності, яке розглядається як 
універсальний інструмент досягнення одночасно економічних та екологічних 
цілей сталого розвитку. 
У межах екологічного виміру встановлено, що енергетика є основним 
джерелом антропогенних викидів парникових газів і забруднюючих речовин. 
Обґрунтовано необхідність трансформації енергетичних систем шляхом. 
Соціальний вимір сталого розвитку енергетики розкрито через категорії 
доступності, надійності та справедливості енергопостачання. Визначено, що 
доступ до сучасних енергетичних послуг є необхідною умовою розвитку 
освіти, охорони здоров’я, соціальної інфраструктури та зменшення соціальної 
нерівності.  
Узагальнено сучасні підходи до вимірювання сталого розвитку 
енергетичного сектору. Показано, що міжнародна практика базується на 
концепції triple bottom line та використовує системи уніфікованих індикаторів, 
зокрема методологію Energy Indicators for Sustainable Development та 
індикатори Цілі сталого розвитку 7. Обґрунтовано доцільність застосування 
економічних, екологічних і соціальних показників для комплексної оцінки 
ефективності, екологічної прийнятності та соціальної значущості розвитку 
енергетики. 
 
  
23 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ЕНЕРГЕТИЧНОГО СЕКТОРУ ТА ЕНЕРГЕТИЧНИХ 
ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 
 
 
2.1 Аналіз структури енергетичного сектору в Україні 
 
Енергетичний сектор України є однією з базових складових 
національної економіки, оскільки забезпечує функціонування промисловості, 
транспорту, житлово-комунального господарства та соціальної 
інфраструктури. Рівень розвитку енергетики значною мірою визначає 
економічну стабільність держави, її енергетичну безпеку та можливості 
сталого розвитку. В умовах трансформаційних процесів, пов’язаних з 
європейською інтеграцією, а також повномасштабної війни, енергетична 
система України зазнає суттєвих структурних змін, що зумовлює необхідність 
комплексного аналізу основних видів енергії. 
Відповідно до методології Державної служби статистики України, 
енергетичний баланс країни включає такі основні види енергії: 
електроенергетику, газову, вугільну та відновлювану енергетику. Саме ці 
напрями формують основу виробництва і споживання енергії в державі та 
визначають її позиції у міжнародному енергетичному просторі [17]. 
На рисунку 2.1 представлено динаміку загального енергопостачання в 
Україні. 
Електроенергетика займає центральне місце в енергетичній системі 
України, оскільки електрична енергія є універсальним видом енергії, що 
використовується практично у всіх секторах економіки. Виробництво 
електроенергії в Україні здійснюється на атомних, теплових, гідравлічних 
електростанціях, а також на об’єктах відновлюваної енергетики. За даними 
Міжнародного енергетичного агентства, у 2023 році загальний обсяг 
24 
 
виробництва електроенергії в Україні становив близько 155 млрд кВт·год, що 
є меншим порівняно з довоєнними показниками через руйнування 
інфраструктури та скорочення промислового споживання [18]. 
 
Рисунок 2.1 – Динаміка загального енергопостачання в Україні 
 
На рисунку 2.2 представлено джерела виробництва електроенергії в 
Україні. 
 
 
Рисунок 2.2 – Джерела виробництва електроенергії в Україні 
 
25 
 
Домінуючим джерелом електроенергії в Україні залишається атомна 
енергетика. У 2023 році атомні електростанції забезпечили близько 49 % 
загального виробництва електроенергії. Така висока частка пояснюється 
наявністю значних встановлених потужностей, відносно низькою 
собівартістю виробництва та можливістю стабільної базової генерації. Атомна 
енергетика відіграє важливу роль у зменшенні залежності від імпортних 
енергоресурсів та стримуванні зростання тарифів на електроенергію [19]. 
Теплова електроенергетика, яка базується на використанні вугілля та 
природного газу, посідає друге місце у структурі виробництва електроенергії. 
У 2023 році частка теплових електростанцій становила близько 22 %. 
Основною функцією теплової генерації є покриття пікових навантажень та 
балансування енергосистеми. Водночас теплові електростанції є більш 
вразливими до коливань цін на паливо та мають значний негативний вплив на 
довкілля через високі викиди парникових газів і забруднюючих речовин. 
Важливим компонентом електроенергетики є гідроенергетика, яка 
забезпечує близько 6-7 % виробництва електроенергії. Гідроелектростанції 
відіграють ключову роль у регулюванні навантажень та забезпеченні 
маневрових потужностей, особливо в умовах зростання частки відновлюваних 
джерел енергії. Разом із гідроакумулювальними станціями вони сприяють 
підвищенню стабільності об’єднаної енергосистеми України [20]. 
Газова енергетика є одним з основних елементів енергетичного балансу 
України. Природний газ використовується як для виробництва електроенергії 
та тепла, так і безпосередньо у промисловості та побутовому секторі. За 
даними Міжнародного енергетичного агентства, у 2023 році природний газ 
становив близько 33–34 % у структурі загального постачання первинної 
енергії в Україні [19]. 
Україна має розвинену газотранспортну систему та одну з найбільших у 
Європі мереж підземних сховищ газу, що історично забезпечувало транзитні 
функції та сезонне балансування. Водночас унаслідок воєнних дій видобуток 
газу зменшився, а питання імпортних поставок набуло особливої актуальності. 
26 
 
Газова енергетика виконує важливу роль у забезпеченні теплопостачання 
населення, особливо в опалювальний період, що робить її соціально значущим 
сектором економіки. 
Вугільна енергетика тривалий час була основою енергетичної безпеки 
України, особливо у східних регіонах. Вугілля використовувалося переважно 
на теплових електростанціях і в металургійній промисловості. Проте у 
сучасних умовах роль вугільної енергетики поступово зменшується. У 2023 
році частка вугілля у виробництві електроенергії становила близько 22 %, тоді 
як у попередні десятиліття цей показник був значно вищим [21]. 
Скорочення вугільної генерації зумовлене кількома факторами, а саме 
високою собівартістю видобутку, зношеністю шахтного фонду, екологічними 
вимогами та втратою частини виробничих потужностей у зоні бойових дій. 
Крім того, вугільна енергетика має найбільший негативний вплив на довкілля 
серед усіх видів енергії, що суперечить зобов’язанням України щодо 
скорочення викидів парникових газів у межах кліматичної політики ЄС. 
Відновлювана енергетика є одним з найбільш перспективних напрямів 
розвитку енергетики України. До відновлюваних джерел належать сонячна, 
вітрова, біоенергетика та гідроенергетика. За даними Державного агентства з 
енергоефективності та енергозбереження, у 2023 році частка електроенергії з 
відновлюваних джерел (включно з великою гідроенергетикою) становила 
близько 22 % загального виробництва електроенергії [https://saee.gov.ua]. 
Найбільш розвиненим сегментом ВДЕ в Україні є сонячна енергетика, 
на яку припадає близько 70-75 % встановлених «зелених» потужностей (без 
урахування ГЕС). Вітрова енергетика має значний потенціал, особливо у 
південних та прибережних регіонах, однак її розвиток стримується воєнними 
ризиками. Біоенергетика є перспективною з огляду на аграрний потенціал 
України та можливість використання сільськогосподарських відходів. 
Узагальнену характеристику структури виробництва електроенергії в 
Україні наведено в таблиці 2.1. 
27 
 
Таблиця 2.1 – Структура виробництва електроенергії в Україні в 2023 
році 
Вид енергії Частка у виробництві, % 
Атомна 49 
Вугільна 22 
Газова 7 
Гідроенергетика 6 
Відновлювальні (СЕС, ВЕС, біо) 16 
Джерело: складено на основі [17; 18] 
 
Загалом енергетична система України перебуває у стані глибокої 
трансформації. З одного боку, зберігається значна роль традиційних видів 
енергії - атомної, газової та вугільної. З іншого боку, відбувається поступове 
зростання частки відновлюваної енергетики та посилення уваги до 
енергоефективності й декарбонізації. В умовах війни особливого значення 
набувають надійність, диверсифікація джерел енергії та децентралізація 
енергопостачання. 
Таким чином, основні види енергії в Україні формують складну, але 
взаємопов’язану систему, розвиток якої має стратегічне значення для 
економічної стабільності, соціального добробуту та інтеграції країни до 
європейського енергетичного простору. 
 
2.2 Аналіз ключових енергетичних компаній в Україні 
 
Найвищу системну роль в електроенергетиці відіграє оператор системи 
передачі НЕК «Укренерго». Компанія забезпечує баланс виробництва й 
споживання електроенергії в режимі реального часу, експлуатацію та розвиток 
магістральних і міждержавних електромереж, а також організовує технічну 
можливість імпорту/експорту електроенергії [22]. 
В умовах війни ключовою проблемою «Укренерго» стала фізична 
вразливість магістральної інфраструктури та обмеження пропускної 
спроможності мереж через пошкодження. Держава фіксує ситуації, коли через 
28 
 
ураження магістральних мереж виникають обмеження на видачу 
електроенергії окремими електростанціями навіть за наявності палива чи 
готовності обладнання [23]. 
 Наслідком є вимушене застосування графіків погодинних або аварійних 
відключень, так «Укренерго» розраховує ліміти споживання, а оператори 
розподілу застосовують їх на місцях, причому ліміти можуть коригуватися 
протягом доби залежно від стану мереж і балансу.  
Другим фундаментальним блоком проблем для оператора системи 
передачі є підтримка надійності синхронної роботи з континентальною 
Європою та розвиток міждержавних перетоків. Європейська мережа 
операторів систем передачі ENTSO-E у 2023 році запровадила нову 
багатосторонню угоду про аварійну допомогу для українського оператора, яка 
створює механізм запиту й надання екстреної підтримки у разі значних збоїв 
генерації або передачі [24].  
 На практиці це означає, що навіть за умов руйнувань Україна може 
опиратися на інструменти технічної солідарності, однак паралельно виникає 
проблема структурної залежності від імпорту в години дефіциту, а також 
потреба нарощувати пропускну спроможність міждержавних з’єднань та 
внутрішніх «вузьких місць» мережі.  
Поряд із передачею, основу виробництва електроенергії тривалий час 
формувала атомна генерація, пов’язана з НАЕК «Енергоатом» (нині АТ 
«НАЕК «Енергоатом») [25]. Найбільш критичною проблемою для атомного 
сегмента є безпековий чинник, зумовлений тимчасовою окупацією Запорізької 
АЕС і загальною мілітаризацією ризиків навколо об’єктів ядерної 
інфраструктури. Українські державні органи публічно наголошують на 
небезпечності ситуації на окупованій станції та фіксують оцінки міжнародних 
інституцій щодо ризиків [26].  
За таких умов «Енергоатом» вимушений одночасно забезпечувати 
експлуатаційну надійність діючих блоків на підконтрольній території та 
підтримувати готовність систем ядерної і радіаційної безпеки в умовах 
29 
 
підвищених загроз (включно з ризиком втрати зовнішнього енергоживлення, 
логістичними ускладненнями, кадровими обмеженнями та потребою 
прискореного ремонту).  
ПрАТ «Укргідроенерго» є системоутворюючим виробником 
гідроелектроенергії.  Для цього енергетичного сегмента війна створила 
безпрецедентні ризики, адже об’єкти на великих річках є не лише генерацією, 
а й інфраструктурою водного господарства. Так, наприклад, у 2024 році 
відбулися значні пошкодження ДніпроГЕС, через які було втрачено 20% 
регулюючих потужностей Укргідроенерго [27], а Каховська ГЕС повністю 
виведена з експлуатації після її підриву. 
У таких умовах ключова проблема «Укргідроенерго», це не лише 
відновити потужності, а й адаптуватися до роботи в режимі підвищеної 
невизначеності гідрологічних умов, військових ризиків та потреби надавати 
енергосистемі гнучкість, яка особливо важлива при зростанні частки ВДЕ. 
Найбільш «вразливим» у фізичному сенсі сегментом є теплова генерація 
(ТЕС/ТЕЦ) та вугільна складова. В Україні серед ключових гравців 
виділяються приватні компанії групи ДТЕК і державні та змішані 
підприємства, наприклад, ПАТ «Центренерго». Теплова генерація має 
стратегічну роль для покриття піків споживання та балансування, однак у 
2024-2025 роках стала однією з головних мішеней атак, що обумовлює 
потребу постійних ремонтів і відновлення [28]. В зв’язку з цим компанія 
вкладає значні обсяги інвестицій у відновлення ТЕС і підтримку роботи шахт 
[29]. 
Державне підприємство «Центренерго» має подібні проблеми, зокрема  
масштабні пошкодження активів, значні прямі й непрямі втрати від простоїв, 
а також необхідність трансформації управління та фінансового оздоровлення. 
Наприклад,  на дві ТЕС припало понад 200 влучань, а втрати від обстрілів 2024 
року оцінювалися у понад 12,5 млрд грн, а непрямі втрати у вигляді 
недовиробленої від простоїв після атак електроенергії знаходяться на рівні 25 
млрд грн [30]. 
30 
 
Додатково для державних компаній типовими є ризики корпоративного 
управління, історичні борги, а також репутаційні виклики, пов’язані з 
публічними розслідуваннями чи претензіями до закупівель і контрактів, що в 
умовах дефіциту ресурсів стає фактором довіри інвесторів і донорів [31].  
Окремою групою енергетичних підприємств є оператори систем 
розподілу (обленерго), які безпосередньо відповідають за якість 
електропостачання кінцевим споживачам у регіонах. Їхня ключова проблема є 
висока зношеність розподільчих мереж, значні пошкодження через обстріли, 
дефіцит обладнання й матеріалів, а також складність виконання планових 
ремонтів через обмеження безпеки та логістики. Додатково оператори 
розподілу несуть репутаційний тягар відключень, хоча часто причина лежить 
у дефіциті потужності або обмеженнях магістральних мереж.  
 Для обленерго також гостро стоїть питання тарифного регулювання, 
втрат електроенергії в мережах, доступу до капіталу та цифровізації, що 
безпосередньо впливає на спроможність інтегрувати розподілену генерацію і 
накопичувачі. 
Відновлювана енергетика  представлена десятками приватних компаній 
і проєктів, але як «системний» інститут ринку ключову роль у сегменті 
підтримки ВДЕ відіграє ДП «Гарантований покупець» [32]. Одна з головних 
проблем ВДЕ-сектору в Україні є хронічна заборгованість у розрахунках, що 
підриває довіру інвесторів і обмежує нові капіталовкладення. Хоча за даними 
«Гарантованого покупця», загальна заборгованість перед виробниками ВДЕ 
зменшилася з 35,8 млрд гривень у вересні 2024 року до 22,3 млрд гривень у 
березні 2025 року – скорочення на 37,7%, але проблема заборгованості все ще 
вимагає вирішення [33]. 
Для ВДЕ до цього додаються ще проблеми інтеграції, зокрема 
обмеження пропускної спроможності мереж, вимушені обмеження генерації у 
пікові години виробітку, потреба у гнучкості та накопичувачах, а також 
підвищені вимоги до прогнозування та балансування. 
31 
 
Газовий сегмент має власну групу ключових підприємств, серед яких 
НАК «Нафтогаз України» як домінуюча група у видобутку та постачанні, АТ 
«Укргазвидобування» як найбільший державний видобувник, а також ТОВ 
«Оператор ГТС України» (ОГТСУ), що забезпечує транспортування 
природного газу магістральними газопроводами.  Підприємства також мають 
схожі проблеми, в першу чергу, фінансове навантаження та військові ризики 
для виробничої інфраструктури. Так, протягом 2024-2025 роках десятки 
об’єктів «Укргазвидобування» зазнали атак, а найбільш руйнівна атака (лютий 
2025 року) призвела до суттєвих втрат видобутку, що вимагало термінового 
імпорту газу та запуску відновлювальних робіт [34].  
Це демонструє ключову структурну проблему, а саме навіть за наявності 
ресурсної бази видобуток може різко знижуватися через ураження наземної 
інфраструктури, а отже енергетична безпека вимагає резервних сценаріїв, 
зокрема імпорт, запаси в ПСГ, диверсифікація постачання, швидке 
відновлення.  
Для ОГТСУ ключовим викликом останніх років стало завершення 
транзитної моделі. Компанія публічно повідомляла, що з 1 січня 2025 року 
газотранспортна система України працює без транзиту російського газу, і 
оператор завчасно готувався до такого режиму роботи [35].  
Це означає необхідність трансформації бізнес-моделі, а саме 
переорієнтації на внутрішні потоки, підвищення ролі зберігання газу, 
можливого розвитку нових сервісів, у тому числі для інтеграції з ринками ЄС, 
оптимізації активів і тарифів на транспортування.  
Фінансово-економічні проблеми енергетичних підприємств 
проявляються у трьох взаємопов’язаних аспектах. По-перше, це дефіцит 
інвестиційного ресурсу на відновлення і модернізацію. По-друге, боргові 
дисбаланси та «ланцюги неплатежів» між учасниками ринку. По-третє, 
регуляторні компроміси між соціальною доступністю енергії та фінансовою 
стійкістю компаній. На прикладі ВДЕ це добре видно, оскільки навіть за 
наявності державних гарантій підтримки інвесторів, затримки виплат і 
32 
 
накопичення боргів суттєво погіршують інвестиційний клімат та стимулюють 
судові спори.  
У газовому сегменті аналогічні ризики виникають навколо тарифів 
теплокомуненерго, субсидування населення та потреби забезпечити 
безперебійність опалювального сезону навіть у разі пошкоджень видобутку 
[34].  
Окремо варто підкреслити управлінсько-інституційні проблеми. Значна 
частина критичної енергетичної інфраструктури в Україні належить державі 
або контролюється державою, що з одного боку дозволяє реалізовувати 
суспільні пріоритети, але з іншого – створює ризики політичного впливу на 
тарифні рішення, кадрову політику та інвестиційні програми. Для державних 
компаній особливо важливими стають прозорість закупівель, незалежність 
наглядових рад, контроль ризиків, оскільки саме ці параметри визначають 
доступ до міжнародного фінансування і донорських програм відновлення. Для 
приватних компаній інституційні ризики проявляються через 
непередбачуваність правил гри, затримки платежів на ринку та обмеження 
мереж, що потребує стабільних механізмів контрактування (PPA, аукціони, 
гарантії походження) і зрозумілої політики щодо накопичувачів та гнучкості. 
З боку європейської інтеграції важливим є поступове наближення 
законодавства та ринкових механізмів до стандартів ЄС та Енергетичного 
Співтовариства; відповідні щорічні огляди прогресу України фіксують рух у 
напрямі вторинного регулювання та планування в теплоенергетиці, 
когенерації й інших сегментах, але також вказують на потребу подальших 
кроків [36]. 
Отже, ключові енергетичні підприємства України, такі як «Укренерго», 
«Енергоатом», «Укргідроенерго», «Нафтогаз», «Укргазвидобування», 
ОГТСУ, провідні компанії теплової генерації (ДТЕК Енерго, «Центренерго»), 
а також оператори систем розподілу, стикаються з комплексом проблем. Це 
проблеми системної стійкості в умовах атак і втрат потужності, обмежень 
мереж та необхідності балансування, фінансових дисбалансів на ринку й 
33 
 
боргових ланцюгів, дефіциту капіталу для модернізації, складного 
регуляторного вибору між соціальною ціною та економічною стійкістю, а 
також інституційної якості управління та інтеграції до європейських ринків. У 
короткостроковій перспективі пріоритетом є фізичне відновлення та захист 
критичних об’єктів і мереж; у середньостроковій – модернізація та 
підвищення гнучкості системи, оздоровлення розрахунків і ринкових 
механізмів; у довгостроковій – декарбонізація, технологічне оновлення й 
повноцінна інтеграція до енергетичного простору ЄС за умов безпеки та 
верховенства права.  
 
2.3 Внесок енергетичних підприємств у досягнення Цілей сталого 
розвитку України 
 
Внесок енергетичних підприємств у досягнення Цілей сталого розвитку 
в Україні варто розглядати як сукупність трьох взаємопов’язаних функцій:  
− забезпечення енергетичної безпеки й доступності енергії (ядро ЦСР 
7); 
− модернізація інфраструктури та технологічний перехід до 
низьковуглецевої економіки (ЦСР 9, 12, 13); 
−  підтримка соціальної стійкості громад і людського капіталу в 
умовах війни та повоєнного відновлення (ЦСР 3, 4, 8, 11, 16, 17).  
Цей внесок проявляється не лише у виробництві та постачанні 
електроенергії і газу, а й у стратегічних інвестиціях у мережі, ВДЕ, 
накопичувачі енергії, зменшенні втрат і викидів, прозорості корпоративного 
управління, охороні праці та взаємодії з громадами. На рівні державної 
політики логіка такого переходу зафіксована, зокрема, у Національному 
енергетичному та кліматичному плані (NECP) на 2025-2030 роки як рамці 
координації енергетичної та кліматичної політики, а також у планових 
документах для відновлення, де прямо підкреслюється взаємозв’язок реформ 
в енергетиці із ЦСР 7 та ЦСР 13 [37]. 
34 
 
Державне підприємство «НАЕК «Енергоатом» відіграє ключову роль у 
досягненні Цілей сталого розвитку в Україні, насамперед ЦСР 7 «Доступна та 
чиста енергія» та ЦСР 13 «Боротьба зі зміною клімату». Компанія забезпечує 
базове електропостачання країни за рахунок атомної генерації, яка 
характеризується практично нульовими прямими викидами парникових газів. 
За офіційними даними, у 2024 році виробництво електроенергії атомними 
електростанціями становило близько 53 млрд кВт·год, що підтверджує 
системоутворюючу роль компанії в енергетичному балансі держави. 
Внесок Енергоатому у ЦСР 9 «Промисловість, інновації та 
інфраструктура» полягає у підтриманні та модернізації критичної 
енергетичної інфраструктури. Компанія експлуатує 15 енергоблоків на 
чотирьох АЕС із сумарною встановленою потужністю 13,8 ГВт, що вимагає 
постійних інвестицій у безпеку, цифровізацію та оновлення технологічних 
систем. У відкритих матеріалах компанії підкреслюється пріоритет ядерної та 
радіаційної безпеки як ключового елементу сталого розвитку, що напряму 
пов’язано також із ЦСР 3 «Міцне здоров’я та благополуччя». 
Крім того, Енергоатом декларує впровадження принципів 
корпоративної соціальної відповідальності та належного корпоративного 
управління, що відповідає ЦСР 16 «Мир, справедливість та сильні інститути». 
На офіційному сайті компанії оприлюднені політики з питань етики, 
комплаєнсу та сталого розвитку, які спрямовані на підвищення прозорості та 
підзвітності діяльності підприємства. Таким чином, атомна генерація в Україні 
розглядається не лише як джерело енергії, а як стратегічний інструмент 
кліматичної та енергетичної політики держави [25]. 
ПрАТ «Укргідроенерго» є провідним виробником гідроенергії в Україні 
та важливим учасником реалізації ЦСР 7, ЦСР 9 і ЦСР 13. Компанія 
експлуатує каскади гідроелектростанцій на Дніпрі та Дністрі, забезпечуючи 
виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, а також балансування 
енергосистеми в умовах зростання частки ВДЕ. Так, сумарна встановлена 
35 
 
потужність гідроелектростанцій компанії становить понад 5860 МВт, а 
середньорічний виробіток – близько 10 млрд кВт·год [38]. 
Особливе значення діяльність Укргідроенерго має для стійкості 
енергосистеми, оскільки гідроелектростанції та гідроакумулюючі станції 
забезпечують покриття пікових навантажень і аварійний резерв. Це напряму 
сприяє досягненню ЦСР 11 «Сталий розвиток міст і громад», адже стабільність 
електропостачання є базовою умовою функціонування міської 
інфраструктури. 
Компанія також демонструє інституційний підхід до сталого розвитку, 
готуючи звітність зі сталого розвитку за стандартами GRI та здійснюючи 
прив’язку своєї діяльності до Цілей сталого розвитку ООН. У звітах 
зазначається увага до екологічного моніторингу, управління водними 
ресурсами та мінімізації впливу на довкілля, що відповідає ЦСР 12 
«Відповідальне споживання і виробництво». У контексті повоєнного 
відновлення Укргідроенерго розглядається як один з ключових елементів 
«зеленої» трансформації енергетики України (офіційний сайт та звіти ПрАТ 
«Укргідроенерго»). 
ДТЕК є найбільшим приватним енергетичним холдингом України та 
одним із ключових драйверів інтеграції принципів сталого розвитку в 
корпоративну практику енергетичного сектору. Діяльність компанії охоплює 
теплову генерацію, відновлювану енергетику, розподіл електроенергії та 
енергосервіс, що дозволяє комплексно впливати на досягнення ЦСР 7, ЦСР 8, 
ЦСР 9 і ЦСР 13. 
Особливо показовим є внесок компанії у розвиток відновлюваних 
джерел енергії. Через напрям DTEK Renewables компанія реалізує масштабні 
проєкти у вітровій та сонячній енергетиці, зокрема Тилігульську 
вітроелектростанцію, яка після завершення має досягти встановленої 
потужності 500 МВт. Очікуваний річний виробіток електроенергії оцінюється 
на рівні 1,7 ТВт·год, що еквівалентно суттєвому скороченню викидів CO₂. 
36 
 
Загальний обсяг інвестицій у проєкт, за інформацією міжнародних фінансових 
джерел, становить близько 450 млн євро. 
У соціальному вимірі ДТЕК робить внесок у ЦСР 8 «Гідна праця та 
економічне зростання» шляхом збереження робочих місць, підтримки регіонів 
присутності та реалізації програм охорони праці. В умовах воєнних руйнувань 
компанія активно займається відновленням пошкоджених енергооб’єктів, що 
підсилює її роль у забезпеченні енергетичної стійкості громад.  
В Звіті про сталий розвиток 2024 року ДТЕК сталий розвиток 
окреслюється як системна корпоративну стратегію, що спирається на три 
складові: екологічну, соціальну та управлінську (ESG) підходи. У центрі уваги 
компанії знаходиться перехід до зеленої енергетики, скорочення впливу на 
довкілля, підтримка людей та громад, а також посилення корпоративного 
управління. Так, ДТЕК розвиває та масштабно інвестує у відновлювані 
джерела енергії: вітрові і сонячні електростанції, системи акумулювання 
енергії (батареї) та зниження вуглецевого сліду діяльності. Компанія 
встановила ціль досягти вуглецевої нейтральності до 2040 року та формує базу 
для плану декарбонізації з урахуванням усіх рівнів викидів (Scope 1, 2, 3).  
 ДТЕК інтегрує технології підвищення енергоефективності, модернізує 
мережі й виробництво, зменшує шкідливі викиди та інші екологічні ризики, 
одночасно підтримуючи енергетичну стійкість всієї країни.  
Компанія орієнтована на внутрішні соціальні інвестиції, підтримку 
працівників, громад та місцевих спільнот, включно з проєктами з розвитку 
професійних навичок, забезпеченням безпеки праці та іншими ініціативами, 
що сприяють стійкості суспільства, особливо в умовах війни.  
Компанія також втілює високі стандарти управління, прозорості та 
звітності, адаптує внутрішні політики до міжнародних практик, включно з 
підготовкою до нових вимог європейського законодавства (CSRD) та 
інтеграцією ESG-стандартів в усі бізнес-процеси.  
У звіті також підкреслюється, що сталий розвиток розглядається не як 
окремий функціональний блок, а як частина довгострокової стратегії компанії: 
37 
 
від підтримки енергетичної безпеки та відновлення інфраструктури в умовах 
воєнних викликів до активного сприяння «зеленої» трансформації 
енергетичного сектора України та країн Європи [39]. 
НЕК «Укренерго» як оператор системи передачі електроенергії виконує 
центральну роль у реалізації ЦСР 7 і ЦСР 9 через забезпечення надійності та 
стійкості Об’єднаної енергосистеми України. Одним із ключових досягнень 
компанії стало приєднання української енергосистеми до континентальної 
європейської мережі ENTSO-E, що суттєво підвищило енергетичну безпеку 
держави та сприяло досягненню ЦСР 17 «Партнерство заради сталого 
розвитку». 
Компанія здійснює масштабні проєкти з реконструкції та модернізації 
мереж передачі, впроваджує цифрові рішення для управління системою та 
підвищення її гнучкості. У відкритих джерелах зазначається, що Укренерго 
також інтегрує екологічні та соціальні вимоги у проєкти будівництва й 
реконструкції, що відповідає принципам ЦСР 12 і ЦСР 16. 
В умовах війни діяльність Укренерго набула додаткового виміру 
сталості, оскільки швидкість відновлення пошкоджених об’єктів 
безпосередньо впливає на функціонування лікарень, водоканалів, транспорту 
та інших критично важливих систем. Таким чином, компанія фактично є 
інфраструктурною основою для досягнення низки соціальних ЦСР, навіть 
якщо її основна функція залишається технічною [20]. 
Група «Нафтогаз» відіграє важливу роль у досягненні ЦСР 7 через 
забезпечення стабільного газопостачання та проходження опалювальних 
сезонів, що має вирішальне значення для соціальної стійкості країни. За 
відкритими даними, обсяг видобутку природного газу в Україні перевищує 13 
млрд м³ на рік, що дозволяє зменшувати залежність від імпорту [40] . 
У контексті ЦСР 13 діяльність Нафтогазу спрямована на скорочення 
викидів метану та підвищення енергоефективності. Компанія декларує 
стратегічну ціль досягнення нульових прямих викидів (Scope 1) до 2040 року, 
що відповідає сучасним міжнародним кліматичним підходам. У публічних 
38 
 
документах зазначається увага до впровадження систем моніторингу витоків 
газу та модернізації інфраструктури. 
Соціальний аспект діяльності компанії проявляється у підтримці 
доступності енергії для населення та стабільності теплопостачання, що 
пов’язано з ЦСР 3 і ЦСР 11. Таким чином, газовий сектор розглядається як 
перехідний елемент між традиційною та низьковуглецевою енергетикою 
України. 
Якщо говорити про операторів системи розподілу електроенергії, то 
вони також роблять значний внесок в досягнення сталого розвитку. 
Розглянемо такий внесок на прикладі декількох обленерго. 
Вплив АТ «Черкасиобленерго» на досягнення ЦСР в Україні найбільш 
відчутний через підвищення надійності електропостачання та модернізацію 
розподільчих мереж, що прямо корелює з ЦСР 7 «Доступна та чиста енергія» 
та ЦСР 9 «Промисловість, інновації та інфраструктура». Як оператор системи 
розподілу, компанія забезпечує технічну основу доступності електроенергії 
для домогосподарств і бізнесу області: від роботи підстанцій і ліній до 
приєднання нових споживачів та генеруючих установок (зокрема розподіленої 
генерації). У реаліях воєнного часу цей внесок набуває додаткової соціальної 
ваги, оскільки безперервність електропостачання визначає роботу 
водоканалів, лікарень, об’єктів зв’язку й місцевого самоврядування (ЦСР 3, 
ЦСР 11) [41]. 
Системна модернізація мереж реалізується через інвестиційні програми, 
які затверджуються регулятором. Для Черкасиобленерго НКРЕКП схвалила 
інвестиційну програму на 2025 рік, що відображає планові вкладення у 
реконструкцію, техпереоснащення та оновлення інфраструктури розподілу 
[42].  
Наявність такої програми важлива не лише як фінансовий документ, а як 
механізм доведення внеску оператора в ЦСР 9 (модернізація інфраструктури), 
ЦСР 12 (відповідальне управління ресурсами та активами), ЦСР 13 
(скорочення втрат і непрямих викидів через ефективніші мережі). 
39 
 
Окремим практичним напрямом, який має високий «сталий» ефект, є 
впровадження інтелектуального обліку і переходу до більш цифрових моделей 
взаємодії з клієнтами. Встановлення смарт-лічильників відбувається в межах 
затверджених інвестпрограм і дозволяє забезпечити точність та автоматизацію 
передачі даних, а також кращий контроль споживання [41].  
В межах інвестиційної програми за ІІ квартал 2025 року 
Черкасиобленерго встановило 2486 однофазних лічильників нового 
покоління, що демонструє масштаб практичних дій у напрямі цифровізації 
обліку [41]. У термінах ЦСР такі рішення підтримують ЦСР 7 через 
підвищення якості послуги, а також ЦСР 12 через більш раціональне 
споживання і зниження втрат. 
Отже, внесок Черкасиобленерго у реалізацію ЦСР проявляється через 
поєднання інфраструктурних інвестицій,  цифровізації обліку та сервісів і 
посилення стійкості мереж, що в сукупності формує передумови енергетичної 
безпеки та соціальної стабільності регіону. 
ПрАТ «Львівобленерго» також впливає на досягнення ЦСР через 
модернізацію мереж і підвищення стійкості електропостачання у регіоні з 
великою концентрацією населення, критичної інфраструктури та бізнес-
активності. Найпряміший зв’язок формується з ЦСР 7 і ЦСР 9, так оператор 
відповідає за технічну можливість доступу до електроенергії та здатність 
мереж витримувати пікові навантаження, аварійні режими та наслідки 
обстрілів. У період воєнних ризиків цей аспект переходить у площину ЦСР 11 
(стійкість міст і громад), адже надійна робота мереж розподілу є базовою 
умовою для функціонування громадських сервісів [43]. 
Масштаб і спрямованість модернізації відображаються в інвестиційних 
програмах, які затверджує НКРЕКП. Для Львівобленерго регулятор схвалив 
інвестиційну програму на 2025 рік у сумі 788985 тис. грн (без ПДВ), що 
свідчить про значні планові вкладення в реконструкцію, технічне 
переоснащення та розвиток системи розподілу [44].  
40 
 
Другий суттєвий напрям впливу Львівобленерго на ЦСР - це розвиток 
більш раціональних моделей споживання та обліку, що прив’язується до ЦСР 
12 і опосередковано до ЦСР 13. Наприклад, компанія просуває інструменти 
керування попитом (зокрема через багатозонні лічильники, які стимулюють 
перенесення споживання на нічні години) [44]. Хоча цей інструмент часто 
подається як «економія для споживача», але він зменшує пікове навантаження 
на систему та потребу в додатковій маневровій генерації, що є внеском у 
системну енергоефективність. 
Таким чином, вплив Львівобленерго на ЦСР полягає у поєднанні 
інвестицій у мережі, цифрово-облікових та поведінкових інструментів 
керування попитом і відновлювальної спроможності у кризових умовах. 
АТ «Вінницяобленерго» робить внесок у досягнення ЦСР насамперед 
через підвищення якості та доступності послуги з розподілу електроенергії 
(ЦСР 7), модернізацію інфраструктури (ЦСР 9) та впровадження цифрових 
рішень в обліку і взаємодії зі споживачами (ЦСР 12). Для регіону з активним 
розвитком міської інфраструктури й малого та середнього бізнесу ключовою 
є здатність мереж забезпечувати надійність, прогнозованість та готовність до 
інтеграції нових навантажень і розподіленої генерації [45]. 
Інституційною основою модернізації виступає інвестиційна програма. 
НКРЕКП схвалила інвестиційну програму АТ «Вінницяобленерго» на 2025 рік 
у сумі 433403 тис. грн, що відображає регуляторно погоджені напрями 
реконструкції, техпереоснащення та розвитку системи розподілу [46].  
Окремим практичним прикладом внеску в ЦСР 12 є розвиток «смарт-
обліку» та перехід до більш автоматизованих рішень вимірювання 
споживання. У 2024 році в місті Вінниця реалізовано масштабну інвестиційну 
програму зі встановлення сучасних смарт-лічильників (понад 8 тисяч 
встановлених приладів обліку).  
Соціальний компонент впливу оператора проявляється через 
забезпечення стабільності електропостачання для міських сервісів і 
41 
 
домогосподарств (ЦСР 3 і ЦСР 11), зокрема під час пікових навантажень та 
аварійних ситуацій.  
Вплив ПрАТ «Волиньобленерго» на досягнення ЦСР у регіоні 
розкривається через модернізацію розподільчих мереж, розвиток 
автоматизованих систем обліку та підвищення клієнтської доступності 
сервісів. Як оператор системи розподілу, компанія забезпечує реалізацію ЦСР 
7 через фізичну доступність електроенергії та підтримання надійного 
електропостачання для населення й бізнесу, а також створює технічні 
передумови для розвитку місцевої економіки (ЦСР 8) і стійкості громад (ЦСР 
11) [47]. 
НКРЕКП схвалила інвестиційну програму ПрАТ «Волиньобленерго» на 
2025 рік у сумі 444465 тис. грн [48].  
Окремим напрямом, який має чіткий зв’язок із ЦСР 12 та ЦСР 9, є 
впровадження смарт-лічильників і перехід до автоматизованого комерційного 
обліку (АСКОЕ). Одним із ключових напрямів інвестпрограми є оновлення 
застарілих лічильників і перехід до АСКОЕ [48].  
АТ «Харківобленерго» має специфічний вплив на досягнення ЦСР, 
оскільки працює в умовах підвищених воєнних ризиків і значних руйнувань 
енергетичної інфраструктури. У такому контексті внесок оператора виходить 
за межі звичайної модернізації й найбільше пов’язаний із забезпеченням 
стійкості громад і критичної інфраструктури (ЦСР 11), гарантуванням доступу 
до енергії (ЦСР 7) та збереженням працездатності ключової інфраструктури 
(ЦСР 9). Відновлення розподільчих мереж після пошкоджень безпосередньо 
визначає функціонування лікарень, систем водопостачання, транспорту, 
зв’язку та пунктів обігріву [49]. 
НКРЕКП схвалила інвестиційну програму АТ «Харківобленерго» на 
2024 рік у сумі 680624 тис. грн., що вказує на значний масштаб планових робіт 
навіть у складних умовах [50]. 
З початку 2024 року компанія побудувала близько 25 км сучасних 
повітряних ліній, замінила 1134 опори та встановила 5 нових 
42 
 
електропідстанцій. Такі показники мають пряме значення для обґрунтування 
впливу на ЦСР 9 (оновлення та розширення інфраструктури), а також на ЦСР 
11, оскільки відновлення мереж визначає «стійкість» міського середовища та 
базових послуг. 
Узагальнюючи результати аналізу, можна дійти висновку, що 
енергетичні підприємства України відіграють важливу роль у досягненні 
Цілей сталого розвитку, оскільки саме енергетика забезпечує базові умови 
функціонування економіки, соціальної сфери та державних інститутів. 
Найбільш безпосередній вплив здійснюється на ЦСР 7 «Доступна та чиста 
енергія», адже діяльність виробників, операторів системи передачі та 
операторів системи розподілу визначає фізичну доступність електроенергії і 
тепла для населення, бізнесу та критичної інфраструктури. У воєнних умовах 
цей вплив набув важливого характеру, оскільки безперервність 
енергопостачання стала передумовою збереження життєдіяльності міст і 
громад. 
Водночас енергетичні підприємства дедалі активніше впливають на 
досягнення ЦСР 9 «Промисловість, інновації та інфраструктура» через 
масштабні інвестиції у модернізацію мереж, генерації та систем управління. 
Регуляторно затверджені інвестиційні програми, цифровізація обліку, 
впровадження автоматизованих систем управління та інтеграція з 
європейською енергосистемою формують технологічну основу 
довгострокової стійкості енергетичного сектору. У цьому контексті 
енергетичні компанії виступають не лише як постачальники послуг, а як 
ключові інвестори в оновлення критичної інфраструктури держави. 
Суттєвим є внесок енергетичних підприємств у досягнення ЦСР 13 
«Боротьба зі зміною клімату», що проявляється у розвитку відновлюваної 
енергетики, збереженні низьковуглецевої базової генерації, зменшенні 
технологічних втрат у мережах та декларуванні кліматичних цілей у 
нафтогазовому секторі. Хоча темпи декарбонізації в Україні обмежені 
воєнними та фінансовими чинниками, енергетичні компанії поступово 
43 
 
інтегрують кліматичні пріоритети у свої стратегії, що свідчить про перехід від 
ситуативних заходів до більш системного підходу. 
Окремого значення набуває вплив енергетичних підприємств на 
соціальні ЦСР, зокрема ЦСР 8 «Гідна праця та економічне зростання» і ЦСР 
11 «Сталий розвиток міст і громад». Через збереження робочих місць, 
підтримку регіональної економічної активності та оперативне відновлення 
електропостачання після пошкоджень енергетичні компанії фактично 
виконують функцію стабілізатора соціально-економічних процесів. У 
прифронтових і постраждалих регіонах сталий розвиток у сфері енергетики 
трансформується в концепцію стійкості, де відновлення інфраструктури 
поєднується з її технічним оновленням і підвищенням надійності. 
Загалом вплив енергетичних підприємств на досягнення Цілей сталого 
розвитку в Україні характеризується комплексністю та міжсекторальністю. 
Енергетичний сектор виступає одним із ключових драйверів сталого розвитку 
та повоєнної трансформації країни. Саме тому подальше посилення ролі 
енергетичних підприємств у реалізації ЦСР має розглядатися як стратегічний 
пріоритет державної політики та корпоративних стратегій розвитку. 
 
Висновки до розділу 2 
 
У другому розділі здійснено комплексний аналіз енергетичного сектору 
та ключових енергетичних підприємств України в контексті сталого розвитку, 
що дозволило виявити як структурні особливості галузі, так і системні 
проблеми та напрями її трансформації в умовах воєнних викликів і 
європейської інтеграції.  
У процесі аналізу структури енергетичного сектору встановлено, що 
енергетична система України характеризується поєднанням традиційних і 
відновлюваних джерел енергії, де провідну роль відіграє атомна енергетика як 
базова низьковуглецева генерація. Водночас теплова та газова енергетика 
зберігають значення для балансування системи та покриття пікових 
44 
 
навантажень, але залишаються найбільш вразливими з точки зору 
екологічного впливу, цінових ризиків і фізичних ушкоджень інфраструктури. 
Відновлювана енергетика демонструє поступове зростання, проте її 
подальший розвиток стримується воєнними ризиками, обмеженнями 
мережевої інфраструктури та фінансовими дисбалансами. 
Доведено, що енергетичний сектор України перебуває у стані глибокої 
трансформації, де ключового значення набувають надійність, диверсифікація 
джерел постачання, децентралізація та підвищення гнучкості енергосистеми. 
В умовах війни енергетична безпека фактично інтегрується у ширше поняття 
національної стійкості, а енергетика виконує не лише економічну, а й 
критично важливу соціальну функцію. 
Аналіз діяльності ключових енергетичних підприємств показав, що 
системоутворюючі компанії, такі як НЕК «Укренерго», НАЕК «Енергоатом», 
ПрАТ «Укргідроенерго», НАК «Нафтогаз України», оператор ГТС, провідні 
компанії теплової генерації та оператори систем розподілу, функціонують у 
надзвичайно складному середовищі, поєднуючи завдання оперативного 
відновлення пошкоджених об’єктів із необхідністю довгострокової 
модернізації. Основними проблемами для більшості підприємств є фізична 
вразливість інфраструктури, дефіцит інвестиційних ресурсів, боргові 
дисбаланси на ринку, регуляторні обмеження та підвищені вимоги до якості 
корпоративного управління. 
Встановлено, що попри ці виклики енергетичні підприємства роблять 
вагомий внесок у досягнення Цілей сталого розвитку України. Найбільш 
безпосередній вплив здійснюється на ЦСР 7 «Доступна та чиста енергія», 
оскільки саме діяльність виробників, операторів системи передачі та розподілу 
визначає фізичну доступність, надійність і безперервність енергопостачання 
для населення, бізнесу та критичної інфраструктури. В умовах воєнного стану 
цей внесок набув визначального значення для забезпечення життєдіяльності 
міст і громад. 
45 
 
Суттєвим є внесок енергетичних підприємств у реалізацію ЦСР 9 
«Промисловість, інновації та інфраструктура», що проявляється через 
масштабні інвестиції у відновлення й модернізацію мереж, генерації, 
впровадження цифрових рішень, автоматизованих систем обліку та інтеграцію 
з європейським енергетичним простором. Регуляторно затверджені 
інвестиційні програми операторів систем розподілу та передачі формують 
інституційну основу для підвищення довгострокової стійкості енергетичного 
сектору. 
У межах екологічного виміру доведено, що енергетичні підприємства 
поступово інтегрують кліматичні пріоритети у свою діяльність, що сприяє 
досягненню ЦСР 13 «Боротьба зі зміною клімату». Це проявляється у розвитку 
відновлюваної енергетики, збереженні низьковуглецевої атомної та 
гідрогенерації, зменшенні технологічних втрат у мережах, а також 
декларуванні довгострокових цілей зі скорочення викидів у газовому та 
енергетичному секторах. Водночас темпи декарбонізації залишаються 
обмеженими фінансовими, інфраструктурними та безпековими чинниками. 
Окремо підкреслено соціальний вимір діяльності енергетичних 
підприємств, який пов’язаний із ЦСР 8 «Гідна праця та економічне зростання» 
та ЦСР 11 «Сталий розвиток міст і громад». Через збереження зайнятості, 
підтримку регіональної економічної активності, оперативне відновлення 
електропостачання та забезпечення роботи критичних сервісів енергетичні 
компанії виконують стабілізуючу функцію для суспільства, особливо у 
прифронтових та постраждалих регіонах. 
 
  
46 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИЧНИХ 
ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Впровадження інноваційних енергетичних технологій 
енергетичними підприємства 
 
Інноваційні енергетичні технології на підприємствах енергетичної галузі 
(генерація, оператори системи передачі та розподілу, постачальники та 
сервісні компанії) є одним із ключових практичних інструментів досягнення 
Цілей сталого розвитку, оскільки саме ці підприємства визначають структуру 
енергобалансу, надійність електропостачання, рівень втрат у мережах, 
вуглецеву інтенсивність електроенергії та можливості інтеграції «чистих» 
ресурсів у систему. У контексті ЦСР 7 (доступна та чиста енергія), ЦСР 9 
(інновації та інфраструктура), ЦСР 12 (відповідальне споживання і 
виробництво) і ЦСР 13 (дії щодо клімату) технологічне оновлення 
енергокомпаній переходить до системної трансформації, зокрема, 
цифровізації мереж, розвитку розподіленої генерації, накопичення та 
гнучкості, інтеграції ВДЕ, підвищення енергоефективності, декарбонізації 
теплової генерації та побудови стійких енергосистем. Так, наприклад, 
міжнародна аналітика підкреслює, що цифровізація вже допомагає 
підвищувати безпеку, продуктивність, доступність та стійкість енергосистем 
[51].  
Перший базовий напрям інновацій для підприємств генерації, це - 
масштабування відновлюваних джерел енергії та технологій їх інтеграції. Для 
генеруючих компаній ВДЕ означають не лише будівництво СЕС, ВЕС чи 
біоенергетичних потужностей, а й впровадження сучасних систем 
прогнозування генерації, диспетчеризації та підтримки мережевих режимів 
таких як, керування реактивною потужністю, швидке обмеження/відновлення 
47 
 
генерації, відповідність кодам мережі. Економічна доцільність цього напряму 
посилюється глобальним трендом зниження витрат на виробництво «зеленої» 
електроенергії. Наприклад,  IRENA у звіті про витрати відновлюваної 
генерації підкреслює конкурентоспроможність нових проєктів ВДЕ та їхній 
внесок у енергетичну безпеку за рахунок уникнення витрат на паливо [52]. 
Наступний важливий напрям – це системи накопичення енергії та 
технології гнучкості як умова стійкої інтеграції ВДЕ та підвищення 
надійності. Для генеруючих компаній накопичення використовується для 
згладжування профілю відпуску, участі у допоміжних послугах, зменшення 
обмежень та підтримки частоти і напруги. Для операторів мереж накопичення 
стає інструментом керування піковими навантаженнями, локальної 
балансувальної підтримки у вузьких місцях мережі та підвищення стійкості 
під час аварій.  Для ЦСР це означає більш надійне постачання чистої енергії 
(ЦСР 7), підвищення стійкості інфраструктури (ЦСР 9) і прискорення 
скорочення викидів за рахунок витіснення пікових викопних потужностей 
(ЦСР 13). 
Третій напрям, як зазначалося вище, це  цифровізація мереж та 
створення елементів Smart Grid у операторів передачі й розподілу. Для ТСО та 
ДСО інноваційна технологічна рамка включає автоматизовані системи 
диспетчерського керування (SCADA/EMS/DMS), цифрові підстанції (цифрові 
вимірювання, автоматизовані пристрої релейного захисту й автоматики), 
широке впровадження сенсорики та телеметрії, використання даних у режимі 
близькому до реального часу, аналітику для виявлення втрат і перевантажень, 
а також цифрові двійники мереж для планування розвитку [51]. У площині 
ЦСР цей напрям прямо впливає на зниження технічних втрат, підвищення 
якості електроенергії та скорочення аварійності, що є частиною сучасної 
інфраструктурної стійкості (ЦСР 9), а через інтеграцію ВДЕ – також 
кліматичної цілі (ЦСР 13). 
Важливими є інновації, які дозволяють здійснювати  інтелектуальний 
облік (AMI), «розумні» лічильники та цифрові платформи взаємодії з 
48 
 
клієнтами. Для енергетичних компаній (особливо операторів розподілу та 
постачальників) AMI є технологічною основою прозорого обліку, зниження 
комерційних втрат, підвищення платіжної дисципліни, точнішого 
прогнозування попиту, а також запуску програм керування попитом і 
тарифних стимулів. Саме через AMI та пов’язані аналітичні модулі 
постачальники можуть пропонувати споживачам персоналізовані 
енергосервісні рішення, такі як консультації, динамічні тарифи, енергоаудит 
домогосподарств/бізнесу, що підсилює «відповідальне споживання» в 
енергетиці (ЦСР 12) і підтримує енергоефективність (ЦСР 7).  
Ще одним інноваційним напрямом є технології керування попитом 
(demand-side management, demand response), яка використовується для 
підвищення стійкості та ефективності енергосистеми, особливо в умовах 
зростання частки змінної відновлюваної генерації. Їх сутність полягає у 
свідомому та керованому коригуванні профілю електроспоживання 
споживачів, в першу чергу,  промислових і комерційних, відповідно до 
поточного стану енергосистеми, цінових сигналів або технічних обмежень 
мережі. На відміну від традиційного підходу, де попит вважався фіксованим і 
підлягав безумовному покриттю з боку генерації, сучасні енергетичні системи 
розглядають попит як гнучкий ресурс, здатний забезпечувати балансування, 
зниження пікових навантажень і підвищення надійності постачання. 
Для підприємств енергетичної галузі технології керування попитом 
реалізуються через цифрові платформи, автоматизовані системи обліку та 
керування навантаженням, а також механізми економічного стимулювання. 
Оператори систем передачі та розподілу використовують технології керування 
попитом як альтернативу капіталомістким інвестиціям у мережеву 
інфраструктуру, зменшуючи потребу в розширенні мереж за рахунок 
згладжування пікових режимів. Міжнародне енергетичне агентство 
підкреслює, що гнучкість попиту підвищує використання наявних генеруючих 
і мережевих активів, зменшує втрати та обмеження генерації з відновлюваних 
джерел, а також сприяє інтеграції «чистої» електроенергії в енергосистему 
49 
 
[53]. У стратегічному вимірі керування попитом сприяє досягненню Цілей 
сталого розвитку, оскільки одночасно підвищує доступність та надійність 
електроенергії (ЦСР 7), ефективність та інноваційність енергетичної 
інфраструктури (ЦСР 9), а також забезпечує скорочення викидів парникових 
газів за рахунок зменшення потреби у викопній піковій генерації (ЦСР 13) . 
Інновації в управлінні активами та технічному обслуговуванні  на основі 
даних є одним із ключових напрямів технологічної трансформації підприємств 
енергетичної галузі, оскільки саме стан і надійність фізичних активів, таких як 
електростанції, підстанції, мережі, обладнання керування, безпосередньо 
визначають безперервність енергопостачання, рівень втрат та операційні 
витрати. Сучасний підхід до управління активами базується на переході від 
реактивного або планово-попереджувального обслуговування до ризик-
орієнтованого управління активами, що використовує великі масиви 
експлуатаційних даних, сенсорні вимірювання та аналітику в режимі, 
наближеному до реального часу. Такий підхід дозволяє енергетичним 
компаніям завчасно виявляти проблеми з обладнанням, прогнозувати 
ймовірність відмов і оптимізувати графіки ремонтів без надмірних простоїв 
або перевитрат ресурсів. Це один із найрезультативніших способів зменшити 
аварійність і втрати, скоротити простої та витрати на ремонт, а також 
підвищити безпеку персоналу через зменшення необхідності «реактивних» 
виїздів у аварійні ситуації. З позиції сталого розвитку такі рішення працюють 
як інструмент підвищення продуктивності інфраструктури й зниження 
непродуктивних витрат ресурсів (ЦСР 9 і 12), а також як елемент соціальної 
стійкості через надійніше електропостачання для населення та критичної 
інфраструктури. 
Крім цього, енергетичним компаніям необхідно впроваджувати 
інновації, які дозволяються підвищувати свою власну енергоефективність, 
зокрема шляхом здійснення енергоменеджменту, а саме впровадження ISO 
50001 [54]. 
50 
 
Для компаній, які використовують викопне паливо, важливим напрямом 
є модернізація теплової генерації та її декарбонізація. Модернізація теплової 
генерації здійснюється за рахунок модернізація турбін, котлів, систем 
спалювання, впровадження швидшого регулювання навантаження, 
оптимізація допоміжних систем, цифрове керування режимами для зниження 
питомої витрати палива та викидів. А глибока декарбонізація здійснюється 
через перехід на нижчовуглецеві палива та/або технології уловлювання CO₂. 
Технології уловлювання, використання та зберігання вуглекислого газу 
(CCUS, Carbon Capture, Utilisation and Storage) розглядаються в сучасній 
енергетичній та кліматичній політиці як один із ключових інструментів 
глибокого скорочення викидів у так званих складних для декарбонізації 
сегментах, де пряме зниження викидів шляхом електрифікації або повного 
переходу на відновлювані джерела є технічно чи економічно обмеженим. 
Сутність CCUS полягає в уловлюванні CO₂ безпосередньо з димових газів або 
технологічних потоків, його подальшому транспортуванні та або 
довготривалому геологічному зберіганні, або використанні як сировини в 
інших виробничих процесах. Міжурядова група експертів зі зміни клімату 
(IPCC) у Шостому оціночному звіті зазначає, що досягнення кліматичної 
нейтральності без застосування CCUS у промисловості є вкрай складним або 
неможливим у більшості сценаріїв, які відповідають обмеженню глобального 
потепління на рівні 1,5-2 °C. У звіті підкреслюється, що CCUS доповнює 
енергоефективність, паливозаміщення та електрифікацію, а не замінює їх, 
формуючи комплексний інструментарій пом’якшення зміни клімату [14]. 
Для енергетичних підприємств CCUS має особливе значення у 
перехідний період трансформації енергосистеми. Міжнародне енергетичне 
агентство у звітах Net Zero by 2050 та CCUS in Clean Energy Transitions 
наголошує, що навіть за швидкого зростання відновлюваної енергетики 
частина теплових потужностей і промислових установок залишатиметься 
необхідною для забезпечення стабільності системи, і саме CCUS дозволяє 
суттєво знизити їхній кліматичний вплив [55].  
51 
 
З точки зору сталого розвитку CCUS робить внесок насамперед у 
досягнення ЦСР 13 (боротьба зі зміною клімату), а також ЦСР 9 (інновації та 
інфраструктура), оскільки стимулює розвиток нових технологій, мереж 
транспортування CO₂ та високотехнологічних сервісів.   
Водневі технології та рішення Power-to-X (PtX) дедалі активніше 
розглядаються енергетичними підприємствами як стратегічний інструмент 
довгострокової трансформації енергосистеми та досягнення Цілей сталого 
розвитку, насамперед у контексті глибокої декарбонізації, підвищення 
гнучкості системи та інтеграції відновлюваних джерел енергії. На відміну від 
класичних ВДЕ-рішень, які орієнтовані передусім на виробництво 
електроенергії, водень і PtX дозволяють пов’язати електроенергетику з 
промисловістю, транспортом і теплопостачанням, створюючи міжсекторні 
ланцюги використання чистої енергії. 
Для енергетичних підприємств водень виконує кілька ключових 
функцій. По-перше, електролізери можуть виступати як кероване 
навантаження, що споживає надлишкову електроенергію з ВДЕ у періоди 
високої генерації та низького попиту. Це зменшує обмеження відновлюваних 
джерел і підвищує економічну ефективність ВДЕ-активів. Міжнародне 
енергетичне агентство зазначає, що саме поєднання електролізу з 
відновлюваною електроенергією є одним із перспективних шляхів 
масштабування «зеленої» генерації без перевантаження мереж [56]. 
По-друге, у рамках концепції Power-to-X водень стає проміжним 
продуктом для створення інших енергоносіїв і матеріалів, зокрема 
синтетичних газів, рідких палив, аміаку чи метанолу. Для енергетичних 
компаній це означає можливість виходу за межі традиційного ринку 
електроенергії та формування нових бізнес-моделей, орієнтованих на 
постачання низьковуглецевих енергоносіїв для промисловості, морського 
транспорту чи авіації. У стратегічних сценаріях IEA та Європейської комісії 
PtX розглядається як ключовий механізм декарбонізації секторів, які складно 
електрифікувати безпосередньо [57; 58]. 
52 
 
По-третє, водневі технології підвищують гнучкість і стійкість 
енергосистеми. На відміну від акумуляторних систем, водень може 
зберігатися у великих обсягах і протягом тривалого часу, що робить його 
потенційним інструментом сезонного балансування. Для енергетичних 
підприємств це особливо актуально в системах з високою часткою вітрової та 
сонячної генерації, де коливання виробітку мають не лише добовий, а й 
сезонний характер [14]. 
У контексті Цілей сталого розвитку водневі технології та Power-to-X 
мають комплексний ефект. Вони безпосередньо підтримують ЦСР 7 (доступна 
та чиста енергія) через інтеграцію ВДЕ та підвищення надійності 
енергопостачання, ЦСР 9 (інновації та інфраструктура) через розвиток нових 
технологічних ланцюгів і промислових кластерів, а також ЦСР 13 (боротьба зі 
зміною клімату) шляхом скорочення викидів у важкодекарбонізованих 
секторах. Таким чином, для енергетичних підприємств водень і Power-to-X 
виступають стратегічним, довгостроковим інструментом сталого розвитку, 
який доповнює, а не замінює інші напрями енергетичного переходу. 
Важливим напрямом для українських енергетичних компаній є розвиток 
мікромереж (microgrids), розподілених енергоресурси (DER) та рішень для 
підвищення стійкості електропостачання критичної інфраструктури. Для 
операторів системи розподілу, операторів системи передачі та 
енергосервісних підрозділів енергокомпаній мікромережа означає перехід від 
моделі, де надійність забезпечується виключно централізованими мережами, 
до моделі локального енергетичного вузла, який може працювати як у паралелі 
з основною мережею, так і в «острівному» режимі із пріоритетним живленням 
критичних навантажень. Концептуально це поєднання локальної генерації 
(СЕС, ВЕС, когенерації), накопичення енергії (BESS), керованих навантажень 
та систем керування та захисту, що в комплексі дозволяє підтримувати роботу 
лікарень, водоканалів, об’єктів зв’язку, пунктів обігріву та інших критичних 
об’єктів навіть за умови пошкодження магістральної або розподільчої 
інфраструктури. В українських умовах додатковою особливістю є те, що 
53 
 
критична інфраструктура має пріоритет у структурі електропостачання і не 
може обмежуватися на рівні побутових графіків, що підкреслюють й самі 
оператори розподілу у своїх роз’ясненнях щодо пріоритетів постачання [59].  
Практична реалізація DER та мікромереж в Україні вже формується. В 
першу чергу, це - гібридні СЕС із накопиченням для критичних об’єктів 
(медицина, освіта, муніципальні сервіси), де енергетичні підприємства 
виступають або інтеграторами рішень, або мережевими партнерами з точки 
зору приєднання, режимів роботи та безпеки. Прикладом такого підходу є 
державні та муніципальні програми встановлення фотовольтаїчних станцій на 
медзакладах, що демонструє масштабування розподіленої генерації як 
елементу стійкості системи охорони здоров’я [60].  
Також, важливим є розвиток системних накопичувачів енергії та 
мережевих рішень гнучкості, які створюють умови для роботи як локальних 
мікровузлів, так і більш широких програм керування стійкістю. У цьому 
контексті важлива роль НЕК «Укренерго» як оператора передачі. Так, на 
сьогодні компанія реалізує проєкти з розбудови системи energy storage у 
співпраці з міжнародними партнерами [61]  
Також, в Україні вже реалізуються пілотні концепції мікромереж на 
рівні енергетичних вузлів, де українські енергетичні підприємства можуть 
застосовувати DER не лише «за лічильником» споживача, а як елемент 
мережевої архітектури. Показовим є приклад USAID Energy Security Project, 
який презентував методологію та концептуальний дизайн пілотної 
мікромережі для одного енергетичного вузла в Миколаївській області; це 
важливо тим, що переводить мікромережі з рівня окремих об’єктів 
(лікарня/школа) на рівень керованого вузла системи розподілу з чіткими 
вимогами до керування, захисту та взаємодії з мережею [62].  
З точки зору реалізації Цілей сталого розвитку, мікромережі та DER в 
українських енергетичних підприємствах створюють подвійний ефект. По-
перше, вони підсилюють ЦСР 7 через забезпечення доступності та надійності 
енергопостачання для критичних споживачів, зменшуючи ризик відключень 
54 
 
та простоїв соціально важливих сервісів. По-друге, вони прямо підтримують 
ЦСР 9, оскільки мікромережі вимагають модернізації інфраструктури, зокрема 
цифрові системи керування, автоматика, захист, телеметрія, нових 
операційних практик ОСР та розвитку інженерних компетенцій. По-третє, у 
випадку конфігурацій «ВДЕ + BESS + керування» вони створюють внесок у 
ЦСР 13, оскільки частина резервного та аварійного енергоживлення 
переводиться з викопних генераторів на більш низьковуглецеві рішення [63]  
Також, енергетичні підприємства повинні розвивати інноваційні 
технології «відповідальної» інфраструктури та циркулярної економіки в 
енергетичній галузі. На відміну від лінійної моделі «побудувати — 
експлуатувати — списати», циркулярний підхід у енергетиці передбачає 
управління активами протягом усього життєвого циклу з мінімізацією 
відходів, повторним використанням матеріалів, продовженням строку служби 
обладнання та зменшенням викидів CO₂ у мережевих і генеруючих проєктах. 
Для енергетичних підприємств відповідальна інфраструктура 
насамперед означає життєво-циклове управління активами (asset life-cycle 
management, ALM) [64]. Це включає вибір обладнання з урахуванням 
ремонтопридатності та можливості модернізації, використання цифрових 
інструментів діагностики для подовження строку, а також прийняття 
інвестиційних рішень на основі повної вартості володіння, а не лише 
початкових капітальних витрат. Такий підхід відповідає логіці стандартів 
управління активами ISO 55000, які акцентують на створенні цінності від 
активів протягом усього життєвого циклу та зниженні ризиків 
інфраструктурних відмов [54]. 
Ключовим елементом циркулярної економіки в енергетиці є повторне 
використання, рециклінг і відповідальне виведення з експлуатації обладнання. 
Це особливо актуально для сучасних енергетичних технологій, зокрема 
вітрових турбін, сонячних панелей, акумуляторів, кабельної продукції та 
трансформаторів. Міжнародні організації підкреслюють, що без циркулярних 
підходів масове розгортання ВДЕ та накопичення може призвести до нових 
55 
 
ресурсних і екологічних проблем. В зв’язку з цим, наприклад, виникає 
необхідність планування рециклінгу компонентів ВДЕ та батарей ще на етапі 
проєктування, щоб зменшити тиск на ланцюги постачання критичних 
матеріалів, таких як літій, кобальт, мідь тощо. 
Для мережевих компаній (ОСР і операторів передачі) циркулярна 
економіка реалізується через повторне використання матеріалів під час 
модернізації мереж, таких як металоконструкції, кабель, опори; регенерацію 
трансформаторних масел, а також оптимізацію демонтажу старих ліній і 
підстанцій із максимальним поверненням вторинної сировини в обіг. У 
поєднанні з цифровим управлінням активами це дозволяє скорочувати 
матеріаломісткість інфраструктурних проєктів і зменшувати непрямі викиди, 
пов’язані з виробництвом нових матеріалів. IPCC у своєму звіті підкреслює, 
що матеріальна ефективність і циркулярність є важливими важелями 
скорочення викидів у промисловості та інфраструктурі, доповнюючи 
енергетичну декарбонізацію [14]. 
Окремим напрямом відповідальної інфраструктури є відповідальні 
закупівлі та управління ланцюгами постачання. Енергетичні підприємства 
дедалі частіше впроваджують ESG-вимоги до постачальників обладнання, такі 
як походження сировини, екологічні стандарти виробництва, умови праці, 
можливість повернення або переробки обладнання після завершення строку 
служби.  
У контексті України технології відповідальної інфраструктури та 
циркулярної економіки пов’язані з відновленням та модернізацією 
пошкоджених енергетичних об’єктів. Повторне використання придатних 
елементів, модульні рішення, стандартизація обладнання та цифрове 
планування ремонтів дозволяють зменшувати витрати ресурсів і часу, 
водночас підвищуючи стійкість системи. Це особливо важливо для мережевих 
компаній, які працюють в умовах обмежених інвестиційних можливостей і 
високих ризиків пошкоджень. 
56 
 
З точки зору Цілей сталого розвитку, відповідальна інфраструктура та 
циркулярна економіка в енергетиці комплексно підтримують ЦСР 9 (стійка та 
інноваційна інфраструктура), ЦСР 12м(відповідальне споживання і 
виробництво) та ЦСР 13 (боротьба зі зміною клімату) за рахунок зниження 
матеріаломісткості, скорочення викидів на всьому життєвому циклі активів і 
підвищення довгострокової надійності енергосистеми. Для енергетичних 
підприємств це означає перехід від короткострокової оптимізації витрат до 
стратегічного управління інфраструктурою як цінністю, що зберігається та 
відтворюється в часі. 
Кібербезпека та вбудована безпека («security-by-design») у цифрових 
енергосистемах є також критичним напрямом інновацій для енергетичних 
підприємств, оскільки цифровізація одночасно підвищує ефективність і 
розширює поверхню атаки. Міжнародні огляди підкреслюють, що зростання 
підключеності та автоматизації по всьому ланцюгу «генерація–передача–
розподіл–споживач» робить енергосистему більш уразливою до кібератак, а 
отже кіберстійкість стає частиною енергетичної безпеки та надійності 
постачання [65]. Для України ця тема має особливу вагу через роботу 
енергосистеми в умовах воєнних ризиків і високої критичності безперервного 
електропостачання для оборони, медицини, водопостачання та зв’язку, тому 
підхід «security-by-design» має закладатися у всі нові проєкти цифровізації, 
починаючи від «розумних» лічильників і підстанцій до платформ керування 
DER. 
«Security-by-design» означає, що захист впроваджується не як надбудова 
після запуску, а як обов’язкова інженерна вимога на етапах проєктування 
архітектури, вибору вендорів, інтеграції, експлуатації та модернізації.  
Українські енергетичні підприємства (ОСР, оператор передачі, 
генеруючі компанії, оператори критичних енергооб’єктів) повинні 
сформувати систему кіберстійкості з кількох взаємопов’язаних компонентів. 
По-перше, інвентаризація та класифікація активів, а саме повний перелік OT- 
і IT-активів, їх критичність, залежності та ризики [66]. По-друге, жорстка 
57 
 
сегментація IT/OT і мікросегментація OT, а саме розділення офісних мереж і 
технологічних контурів, впровадження DMZ між рівнями, контроль «північ–
південь» та «схід–захід» трафіку, мінімізація плоских мереж на 
підстанціях/диспетчерських центрах. Саме таку логіку «zones & conduits» 
формалізує IEC 62443 для промислових систем [67]. По-третє, керований 
віддалений доступ, тобто повна заборона «прямих» підключень до OT, 
використання бастіон-хостів, VPN із MFA, запис сесій, принцип мінімальних 
привілеїв і тимчасові доступи для підрядників. По-четверте, централізований 
моніторинг і реагування, зокрема SOC/CSIRT-функція або контрактований 
SOC, збір логів з ключових OT/IT вузлів у SIEM, мережеві датчики для OT, а 
також обов’язкові канали взаємодії з національними структурами, зокрема 
орієнтація на рекомендації CERT-UA щодо невідкладних заходів та обміну 
інформацією про інциденти [68].  
Ще один критичний блок - це безпека ланцюгів постачання та вимоги до 
вендорів, так як у цифрових підстанціях, AMI, DERMS і інверторних DER 
значна частина ризику переноситься на прошивки й програмні компоненти 
сторонніх виробників. Тому енергокомпаніям доцільно закріплювати в 
тендерній документації вимоги щодо безпечної розробки, вимагати прозорості 
оновлень, підтримки протягом життєвого циклу, а також механізмів 
керованого виправлення вразливостей.  
Отже, для українських енергетичних підприємств кібербезпека 
цифрових енергосистем має бути організована як поєднання нормативної 
відповідності вимогам сектору критичної інфраструктури, технічної 
архітектури захисту OT/ICS, постійного моніторингу та готовності до 
інцидентів у взаємодії з CERT-UA.  
Отже, інновації на енергетичних підприємствах у сучасних умовах 
виступають системоутворюючим чинником трансформації енергетики та 
досягнення Цілей сталого розвитку. Вони охоплюють не лише впровадження 
окремих технологічних рішень, а формують комплексний перехід до нової 
моделі функціонування енергетичних компаній, у якій поєднуються 
58 
 
декарбонізація, цифровізація, підвищення стійкості та ефективне управління 
ресурсами. Розвиток відновлюваних джерел енергії, систем накопичення, 
водневих технологій і Power-to-X розширює можливості зниження вуглецевої 
інтенсивності енергобалансу та інтеграції чистої енергії в промислові й 
мережеві процеси, що безпосередньо підтримує кліматичні цілі та енергетичну 
безпеку. В той же час, інновації в енергетичних підприємствах мають 
максимальний ефект лише за умови їх комплексного впровадження, коли 
технологічні рішення підкріплюються управлінськими підходами, 
стандартами, цифровими даними та вимірюваними показниками 
результативності. Саме така інтегрована інноваційна модель дозволяє 
енергетичним компаніям одночасно підвищувати конкурентоспроможність, 
зміцнювати енергетичну та інфраструктурну стійкість і робити реальний 
внесок у досягнення Цілей сталого розвитку. 
 
3.2  Необхідність розвитку розумних електричних мереж у 
забезпеченні сталого розвитку енергетики України 
 
Інтелектуальні електричні мережі (Smart Grid) є одним із ключових 
технологічних напрямів трансформації сучасної енергетики в умовах переходу 
до сталого розвитку, декарбонізації економіки та цифровізації 
інфраструктурних галузей. У науковій літературі Smart Grid розглядається як 
комплексна система, що поєднує електроенергетичну інфраструктуру з 
інформаційно-комунікаційними технологіями з метою підвищення 
ефективності, надійності, гнучкості та екологічної сталості виробництва, 
передачі, розподілу і споживання електричної енергії. 
Європейська технологічна платформа розумної мережі визначає 
«розумну мережу» як: «електромережу, що може розумно інтегрувати дії всіх 
підключених до неї користувачів – виробників, споживачів та тих, хто 
виступає у згаданих ролях одночасно – з метою збалансованого, ефективного, 
економного та безвідмовного постачання електроенергії» [69].  
59 
 
Науково-дослідний Інститут електроенергетики (EPRI) дає наступне 
визначення: «Модернізація системи електропостачання, метою якої є 
моніторинг, захист та автоматична оптимізація усіх підключених елементів –  
починаючи з центрального та генератора розподілу, закінчуючи мережею 
високої напруги, мережею розподілу, промисловими споживачами та 
системами автоматизації, накопичувачами енергії, кінцевими споживачами та 
їх термостатами, електричними машинами та іншими побутовими 
електроприладами» [70]. 
На відміну від традиційних централізованих енергосистем, 
інтелектуальні мережі характеризуються двосторонніми потоками 
електроенергії та інформації, що забезпечує активну участь споживачів у 
функціонуванні енергетичного ринку та формування нових моделей взаємодії 
між усіма учасниками енергетичної системи. В таблиці 3.1  представлено 
порівняльну характеристику традиційної енергетичної системи та основних 
властивостей енергетичної системи, створеної на основі реалізації концепції 
Smart Grid. 
У рамках реалізації концепції Smart Grid мають бути врахованими 
вимоги усіх зацікавлених сторін – держави, генеруючих, мережевих і 
енергозбутових компаній, споживачів і виробників обладнання тощо. 
Відповідно до цього визначено ключові цінності нової електроенергетики: 
− доступність – забезпечення споживачів енергією відповідно до 
необхідних параметрів;  
− надійність та якість енергозабезпечення;  
− економічність – оптимізація та диференціація тарифів на 
енергозабезпечення з одночасним зниженням загальносистемних витрат на 
виробництво і розподіл електроенергії;  
− ефективність використання всіх видів ресурсів і технологій під час 
виробництва, передавання, розподілу та споживання електроенергії;  
− зниження негативного впливу на навколишнє середовище. [73].  
60 
 
Таблиця 3.1  – Порівняльна характеристика функціональних 
властивостей традиційної енергетичної системи та енергетичної системи на 
базі концепції Smart Grid 
Сьогоднішня енергетична система Енергетична система на базі концепції 
Smart Grid 
Одностороння комунікація між Двосторонні комунікації 
елементами або її відсутність 
Централізована генерація – розподілена Розподілена генерація  
генерація із складним процесом інтеграції 
Топологія – переважно радіальна Переважно мережева 
Реакція на наслідки аварії Реакція на передбачення та попередження 
аварії 
Робота обладнання до відказу Моніторинг і самодіагностика, які 
продовжують «життя» обладнання 
Ручне відновлення Автоматичне відновлення – 
«самовиліковні мережі» 
Схильність до системних аварій Передбачення розвитку системних аварій 
Ручне і фіксоване виділення мережі Адаптивне виділення 
Перевірка обладнання на місці Віддалений моніторинг обладнання 
Обмежений контроль перетікання Управління перетіканням потужності 
потужності 
Управління перетіканням потужності Ціна в реальному часі  
Джерело: [71; 72]  
Технологічна «архітектура» Smart Grid включає, з одного боку, фізичні 
компоненти мережі, зокрема, підстанції, лінії електропередач, пристрої 
релейного захисту й автоматики, системи регулювання напруги, комутаційні 
апарати, засоби компенсації реактивної потужності тощо, а з іншого боку, 
цифровий контур керування, який забезпечує спостережуваність та 
керованість у близькому до реального часу. До цього цифрового контуру 
належать: інтелектуальний комерційний та технічний облік (Advanced 
Metering Infrastructure, AMI); диспетчерські системи SCADA/EMS/DMS; 
автоматизація розподільчих мереж (Distribution Automation, DA) з функціями 
локалізації аварій і відновлення живлення (FLISR); цифрові підстанції та 
пристрої IEC-орієнтованої комунікації; системи синхрофазорних вимірювань 
і широкозонного моніторингу (WAMS/PMU) для магістральних мереж; 
платформи прогнозування попиту/генерації, оптимізації режимів, управління 
попитом (Demand Response, DR) та гнучкістю; системи накопичення енергії 
(BESS) і керування ними;  кібербезпекові рішення, що покривають мережевий 
61 
 
периметр, сегментацію OT/IT, управління доступами та реагування на 
інциденти. Практична цінність такого набору технологій полягає в тому, що 
вони переводять електромережу з режиму переважно реактивного управління 
(реагування після події) у режим проактивного. 
До ключових переваг «розумної» мережі відносять такі: 
- підвищена надійність та якість постачання електроенергії (покращує 
безвідмовність подачі електроенергії зі скороченням перебоїв в 
енергопостачанні; забезпечує інтеграцію «чистих» енергоресурсів; елементи 
мережі здатні полагоджуватися самостійно завдяки використанню сучасних 
методів моніторингу, автоматизації, управління та аналізу даних); 
- покращений рівень захисту комп’ютерних систем («розумна» 
мережа постійно моніторить себе, щоб виявити небезпечні або сумнівні 
ситуації, це допомагає унеможливити збої в операціях; забезпечує 
конфіденційність усіх користувачів та споживачів); 
- покращена енергоефективність (є важливим фактором, 
забезпечуючи відповіді на запити, залучення споживачів, та зменшення втрат 
енергії; дозволяє краще використовувати активи; покращує інтеграцію 
гібридних та електричних провідників; 
- підвищений рівень енергозбереження: («зелений» підхід дозволяє 
диверсифікувати можливості виробництва енергії, що охоплює 
електроенергію вироблену з високо проникних відновлюваних джерел енергії 
(вітрових, сонячних, гідро і т.д.), альтернативних джерел енергії (н.: 
біоенергетика) та нових джерел енергії з низьким викидом CO2, таких як 
вугільні заводи, що обладнані системами уловлювання та зберігання вуглецю 
(технологія CCS); 
- підвищена фінансова активність: (пропонує прямі економічні 
переваги у формі зниження або уникнення операційних витрат; розширює 
ціновий діапазон для споживачів та торгівельні можливості на ринках 
енергетики; надає клієнтам доступ до більш детальної та найсвіжішої 
енергетичної інформації [74]. 
62 
 
Необхідність впровадження Smart Grid в Україні зумовлена сукупністю 
економічних, технологічних, екологічних та безпекових чинників. Українська 
електроенергетична система характеризується значним зносом основних 
фондів, високим рівнем втрат електроенергії в мережах, обмеженими 
можливостями інтеграції децентралізованої генерації та недостатнім рівнем 
цифровізації процесів управління. За даними відкритих аналітичних 
досліджень, середній рівень фізичного зносу електромереж в Україні 
перевищує 60 % [75], що призводить до зниження надійності 
електропостачання та зростання експлуатаційних витрат. У цих умовах 
впровадження Smart Grid розглядається як стратегічна необхідність 
забезпечення довгострокової стійкості енергетичного сектору. 
Додатковим аргументом на користь розвитку інтелектуальних мереж є 
зобов’язання України у сфері європейської інтеграції та імплементації 
положень Європейського зеленого курсу, які передбачають поступову 
декарбонізацію енергетики, збільшення частки відновлюваних джерел енергії 
та підвищення енергоефективності. Без впровадження Smart Grid досягнення 
цих цілей є практично неможливим, оскільки традиційні мережі не здатні 
забезпечити необхідний рівень гнучкості та керованості в умовах зростаючої 
частки нестабільної генерації. Крім того, інтелектуальні мережі сприяють 
розвитку конкурентного ринку електроенергії, підвищенню прозорості 
тарифоутворення та формуванню нових механізмів взаємодії між 
виробниками, операторами мереж і споживачами. 
Особливу актуальність впровадження Smart Grid в Україні набуває в 
контексті енергетичної безпеки та стійкості енергосистеми в умовах воєнних 
загроз і надзвичайних ситуацій. Інтелектуальні мережі дозволяють оперативно 
локалізувати пошкодження, відновлювати електропостачання за допомогою 
децентралізованих джерел та мінімізувати соціально-економічні наслідки 
аварій. Таким чином, Smart Grid виступає не лише інструментом підвищення 
ефективності, але й важливим елементом національної безпеки. 
63 
 
Інтелектуальні електричні мережі на сьогодні розглядаються як одна з 
ключових технологічних основ переходу до сталого розвитку енергетичних 
систем. Їх значення виходить далеко за межі суто технічної модернізації 
електромереж і полягає у формуванні нової моделі функціонування 
енергетичного сектору, що поєднує цифровізацію, децентралізацію, 
підвищення енергоефективності та екологічної відповідальності. У цьому 
контексті Smart Grid виступає системним інструментом реалізації Цілей 
сталого розвитку, оскільки забезпечує одночасний позитивний вплив на 
економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку, що є базовими 
складовими концепції сталості. 
Вплив Smart Grid на досягнення Цілей сталого розвитку насамперед 
проявляється у сфері забезпечення доступної, надійної та екологічно чистої 
енергії. Інтелектуальні мережі створюють технічні й організаційні передумови 
для підвищення енергоефективності на всіх етапах енергетичного ланцюга –  
від виробництва до кінцевого споживання. Завдяки впровадженню 
автоматизованих систем управління, цифрового обліку та аналітики великих 
масивів даних зменшуються технологічні та комерційні втрати електроенергії, 
оптимізуються режими роботи мереж, знижується потреба у резервних і 
пікових потужностях. У результаті формується більш ефективна система 
використання енергетичних ресурсів, що безпосередньо сприяє досягненню 
цілей, пов’язаних з раціональним використанням ресурсів та відповідальним 
споживанням. 
Одним із ключових внесків Smart Grid у сталий розвиток є забезпечення 
масштабної інтеграції відновлюваних джерел енергії. Традиційні 
електромережі мають обмежену здатність працювати з нестабільною та 
децентралізованою генерацією, тоді як інтелектуальні мережі завдяки 
гнучкому управлінню, прогнозуванню та використанню систем накопичення 
енергії здатні компенсувати коливання виробництва з сонячних і вітрових 
електростанцій. Це дозволяє суттєво збільшити частку низьковуглецевої 
генерації в енергетичному балансі, що напряму пов’язано з реалізацією 
64 
 
кліматичних цілей та скороченням викидів парникових газів. Таким чином, 
Smart Grid відіграє роль технологічного каталізатора переходу до 
декарбонізованої економіки. 
Важливим аспектом впливу Smart Grid на Цілі сталого розвитку є 
трансформація ролі споживача в енергетичній системі. Завдяки 
інтелектуальним лічильникам, цифровим платформам та механізмам 
управління попитом споживачі отримують доступ до детальної інформації про 
власне енергоспоживання, цінові сигнали та можливості оптимізації витрат. 
Це формує передумови для зміни поведінкових моделей, розвитку культури 
енергозбереження та залучення споживачів до активної участі в 
енергетичному ринку. У науковому вимірі це розглядається як важливий 
соціальний компонент сталого розвитку, оскільки підвищується енергетична 
обізнаність населення, зменшується енергетична бідність і зростає 
інклюзивність енергетичної системи. 
Smart Grid також істотно впливає на реалізацію Цілей сталого розвитку, 
пов’язаних з інноваціями та інфраструктурою. Інтелектуальні мережі є 
прикладом складної інноваційної інфраструктури, що інтегрує енергетику з 
інформаційно-комунікаційними технологіями, штучним інтелектом, 
інтернетом речей і системами кібербезпеки. Їх впровадження стимулює 
розвиток нових ринків, технологічних стартапів, сервісних моделей і формує 
попит на висококваліфіковані кадри. У довгостроковій перспективі це 
підвищує конкурентоспроможність економіки, сприяє технологічному 
оновленню промисловості та створенню доданої вартості, що відповідає 
завданням сталого інноваційного розвитку. 
Не менш значущим є внесок Smart Grid у забезпечення сталого розвитку 
міст і громад. Інтелектуальні мережі є невід’ємною складовою концепції 
«розумних міст», оскільки забезпечують ефективне управління 
енергоспоживанням у житловому секторі, транспорті, комунальній 
інфраструктурі та громадських будівлях. Вони дозволяють інтегрувати 
електротранспорт, локальні джерела генерації та мікромережі, підвищуючи 
65 
 
енергетичну автономність і стійкість громад. У кризових ситуаціях Smart Grid 
забезпечує швидке виявлення пошкоджень, автоматизоване відновлення 
електропостачання та підтримку критично важливих об’єктів, що має 
безпосередній соціальний ефект і сприяє зменшенню негативних наслідків 
надзвичайних подій. 
З позицій системного аналізу Smart Grid сприяє досягненню Цілей 
сталого розвитку через формування синергетичного ефекту між екологічними, 
економічними та соціальними результатами. Підвищення енергоефективності 
та інтеграція відновлюваних джерел зменшують екологічний тиск, водночас 
цифровізація мереж знижує операційні витрати та підвищує економічну 
ефективність підприємств, а залучення споживачів і громад посилює 
соціальну складову сталості. Саме ця здатність одночасно впливати на 
декілька вимірів розвитку робить Smart Grid не окремою технологічною 
інновацією, а елементом довгострокової стратегії сталого розвитку. 
В таблиці 3.2 представлено перелік ключових технологій Smart Grid та 
їх вплив на Цілі сталого розвитку. 
 
Таблиця 3.2 – Участь ключових технологій Smart Grid в досягненні 
Цілей сталого розвитку 
Технологія Smart Сутність/функція Основний ефект для Вплив на ЦСР 
Grid енергосистеми 
AMI / smart- Дистанційний Зниження ЦСР 7, ЦСР 12  
лічильники комерційний облік, комерційних втрат, 
(інтелектуальний профілі навантаження, прозорість, основа для 
облік) якісні дані тарифів TOU/DR 
SCADA/EMS (для Диспетчеризація Підвищення ЦСР 9, ЦСР 11  
ОСП) магістральної мережі в надійності, 
реальному часі керованість режимів, 
зниження аварійності 
DMS (для ОСР) Управління Скорочення перерв, ЦСР 9, ЦСР 11 
розподільчою оптимізація напруги, 
мережею, оптимізація оперативність ремонту 
топології 
Distribution Автоматизоване Менший SAIDI/SAIFI, ЦСР 11, ЦСР 7  
Automation (DA), секціонування, швидше відновлення 
FLISR локалізація аварій і живлення 
відновлення 
66 
 
Технологія Smart Сутність/функція Основний ефект для Вплив на ЦСР 
Grid енергосистеми 
Цифрові підстанції Цифрові вимірювання, Менше помилок і ЦСР 9, ЦСР 11 
(IEC-орієнтовані комунікації, простоїв, краще 
рішення) автоматизація РЗА техобслуговування, 
швидші налаштування 
WAMS/PMU Широкозонний Краща ЦСР 9, ЦСР 11 
(синхрофазори) моніторинг режимів спостережуваність, 
ОЕС попередження 
системних аварій 
DER-інтеграція Інтеграція Декарбонізація, ЦСР 7, ЦСР 13 
(ВДЕ, розподілених ресурсів диверсифікація, 
мікрогенерація, у мережу локальна 
прос’юмери) енергостійкість 
Demand Response Зменшення Менша потреба у ЦСР 12, ЦСР 13 
(DR), керування піків/перерозподіл пікових потужностях, 
попитом навантаження економія витрат 
BESS Балансування, резерв, Гнучкість, стійкість, ЦСР 7, ЦСР 13, 
(накопичення підтримка інтеграція ВДЕ ЦСР 11 
енергії) частоти/напруги 
Volt/VAR Оптимізація напруги Зниження втрат, ЦСР 7, ЦСР 12 
Optimization та реактивної покращення якості 
потужності електроенергії 
Системи Захист мережевих і Зменшення ризику ЦСР 9, ЦСР 11 
кібербезпеки OT/IT диспетчерських збоїв/атак, 
систем безперервність послуг 
Джерело: розроблено автором 
 
З огляду на зазначене, впровадження Smart Grid в Україні може бути 
описане як інструмент досягнення ЦСР через конкретні механізми, такі як 
зменшення втрат та підвищення ефективності (ЦСР 7, 12), цифрова 
модернізація критичної інфраструктури (ЦСР 9), підвищення стійкості громад 
та надійності постачання (ЦСР 11), скорочення викидів через інтеграцію ВДЕ 
і гнучкості (ЦСР 13). Важливо, що для отримання цього ефекту технологічні 
компоненти мають бути зібрані у цілісну систему, а не розгортатися 
фрагментарно. 
Ключова роль у впровадженні Smart Grid належить енергетичним 
підприємствам, які є безпосередніми операторами та користувачами 
електроенергетичної інфраструктури. Саме на рівні енергетичних компаній 
відбувається практична реалізація технологічних рішень, інвестиційних 
програм та організаційних змін, необхідних для переходу до інтелектуальних 
67 
 
мереж. Генеруючі компанії, оператори систем передачі та розподілу, 
постачальники електроенергії і компанії з енергосервісу виконують 
взаємодоповнювальні функції у формуванні екосистеми Smart Grid. Їхня 
узгоджена діяльність визначає темпи та ефективність цифрової трансформації 
енергетики. 
Для енергетичних підприємств впровадження Smart Grid означає зміну 
традиційної логіки управління активами та бізнес-процесами. Перехід до 
інтелектуальних мереж вимагає від компаній активного інвестування в 
цифрові технології, модернізації обладнання, впровадження автоматизованих 
систем управління та розвитку людського капіталу. Особливого значення 
набуває формування цифрових компетенцій персоналу, здатного працювати з 
великими обсягами даних, сучасними програмними платформами та 
системами кіберзахисту. Без належного рівня підготовки кадрів технологічні 
інновації не здатні забезпечити очікуваний ефект. 
Одним із ключових завдань енергетичних підприємств у процесі 
впровадження Smart Grid є розгортання інфраструктури інтелектуального 
обліку електроенергії. Масове впровадження smart-лічильників створює 
основу для управління попитом, оптимізації споживання та підвищення 
прозорості розрахунків між постачальниками і споживачами. Водночас це 
вимагає значних капіталовкладень і узгодження дій з регуляторними органами 
з метою забезпечення економічної доцільності та соціальної прийнятності 
таких заходів. 
Крім технічних аспектів, енергетичні підприємства мають відігравати 
активну роль у формуванні інституційних та організаційних умов розвитку 
Smart Grid. Це включає участь у розробці галузевих стандартів, пілотних 
проєктів, науково-дослідних програм і партнерств з науковими установами та 
ІТ-компаніями. Важливим напрямом є також взаємодія з органами державної 
влади щодо вдосконалення нормативно-правової бази, яка має стимулювати 
інновації та забезпечувати баланс інтересів усіх учасників ринку. 
68 
 
Для успішного впровадження Smart Grid енергетичні підприємства 
повинні реалізувати комплекс взаємопов’язаних заходів, серед яких 
ключовими є стратегічне планування цифрової трансформації, інтеграція 
принципів сталого розвитку в корпоративні стратегії, запровадження ESG-
підходів у діяльності та забезпечення довгострокового фінансування 
інноваційних проєктів. Особливу увагу слід приділяти питанням кібербезпеки, 
оскільки цифровізація енергетики суттєво підвищує вразливість 
інфраструктури до кібератак. У цьому контексті інвестиції в системи захисту 
даних та інформаційної безпеки є невід’ємною складовою Smart Grid. 
На сьогодні Україна перебуває на етапі часткового впровадження Smart 
Grid. Так, за даними аналітики DiXi Group з посиланням на Energy Map, станом 
на кінець 2024 року 19,7% побутових споживачів (3,29 млн) використовували 
смарт-лічильники, а у 2025 році оператори систем розподілу планували 
додаткові встановлення (понад 600 тис.), що свідчить про наявність 
інвестиційної траєкторії та практики реалізації таких програм [76 ].  
Станом на кінець 2024 року найвищий рівень встановлення 
інтелектуальних лічильників було зафіксовано в Івано-Франківській області –  
39,2% (226,5 тис. домогосподарств). Серед інших лідерів були: 
Дніпропетровська область – 38,1% (505,7 тис.); Запорізька область – 34,3% 
(262,3 тис.); Закарпатська область – 32,4% (145,0 тис.); Волинська область – 
31,0% (123,7 тис.). Найнижчі рівні, менше 10%, спостерігаються в 
Чернівецькій (9,2%), Черкаській (5,0%), Харківській (4,2%) та Донецькій 
(3,0%) областях. Разом на ці області припадало лише 141,9 тис. 
інтелектуальних лічильників [76]. 
DTEK Grids повідомляв про встановлення десятків тисяч смарт-
лічильників у 2025 році та декларував намір масштабного покриття в окремих 
регіонах у довшому горизонті, що вказує на сформовану програму цифрового 
обліку як складову Smart Grid-переходу [77]. 
Незважаючи на труднощі, технологія Smart Grid поступово 
впроваджується: Київська область – ДТЕК реалізує проект модернізації 
69 
 
енергомереж, впроваджуючи автоматизовані підстанції та цифрові системи 
керування; Тернопільська область – впроваджено систему моніторингу 
споживання електроенергії, яка дозволяє уникнути перевантажень мережі; 
Хмельницька область – активно розвивається децентралізована генерація та 
інтеграція локальних сонячних електростанцій. 
 ДТЕК, представив амбітний план післявоєнного відновлення 
енергетичної інфраструктури в Київській області. Він передбачає створення 
нової сучасної мережі, яка працюватиме на основі інноваційної системи Smart 
Grid. Вона має бути стійкою до викликів війни та ефективно інтегрувати 
відновлювану енергетику. Проєкт передбачає масштабне будівництво 
протягом наступного десятиліття та оцінюється в 2,4 мільярда євро інвестицій. 
Згідно з планом, після затвердження Міністерством енергетики буде 
побудовано розгалужену «розумну» мережу, яка включатиме 20 тисяч 
кілометрів нових ліній електропередачі (як підземних, так і повітряних), 250 
підстанцій, 6000 трансформаторів та майже мільйон розумних лічильників 
[78]. 
На сьогодні учасники енергетичного ринку мають різний рівень 
готовності до впровадження елементів розумної енергетики. Основний етап 
впровадження цієї системи очікується протягом наступного десятиліття, і 
ключову роль у цьому процесі відіграватимуть оператори систем розподілу 
(ОРС). На першому етапі компаніям рекомендується розробити генеральні 
плани, які мають узгоджуватися з їхніми довгостроковими стратегіями 
розвитку [78]. 
Так, у шести державних операторів розподільчих мереж, що 
управляються цією компанією (АТ «Хмельницькобленерго», АТ 
«Миколаївобленерго», ПАТ «Запоріжжяобленерго», АТ 
«Тернопільобленерго», ПАТ «Черкасиобленерго» та АТ «Харківобленерго») 
рівень телемеханізації підстанцій класом напруги 35-110 кВ вже досяг 65%. В 
деяких регіонах цей показник вищий: наприклад, у Тернопільській області - 
70 
 
100%. Серед регіонів лідером є Київ, де телемеханізовано всі 64 підстанції та 
223 розподільчі пункти 10 кВ [78]. 
Багато операторів розподільчих систем також мають поточні проекти зі 
створення волоконно-оптичної комунікаційної інфраструктури. Водночас, за 
даними URM, серед державних регіональних енергетичних компаній ПАТ 
«Черкасиобленерго» є найбільш передовою у впровадженні автоматизованих 
систем управління та моніторингу електричних мереж (таких як SCADA, 
OMS, АСКОЕ). Паралельно в більшості державних регіональних 
енергетичних компаній модернізуються та розширюються диспетчерські 
пункти [78]. 
Одним із ключових показників ефективності впровадження Smart Grid є 
зниження індексу SAIDI (середньої тривалості відключень споживачів). 
Наразі в сільській місцевості України цей показник іноді перевищує 1000 
хвилин на рік. Для порівняння: у 2019 році середній показник у країнах ЄС 
становив 160 хвилин для планових відключень та 102 хвилини для аварійних 
відключень [78]. 
Отже, узагальнена оцінка рівня впровадження Smart Grid в Україні може 
бути сформульована таким чином: країна має помітний прогрес у базових 
елементах Smart Grid (передусім AMI та окремі проєкти цифровізації та 
автоматизації у мережевих компаніях), наявні політичні та корпоративні 
рамки для розширення цих програм, синхронізація з ENTSO-E, однак 
системна зрілість Smart Grid ще формується і стримується неоднорідністю 
впровадження в ОСР, потребою масштабування обліку, обмеженнями 
інвестиційного ресурсу, необхідністю стандартів даних  та підвищеними 
кібер- і безпековими ризиками. 
 
Висновки до розділу 3 
 
У третьому розділі обґрунтовано стратегічні напрями підвищення 
сталого розвитку енергетичних підприємств України, які ґрунтуються на 
71 
 
впровадженні інноваційних технологій, цифровізації та формуванні 
інтелектуальної енергетичної інфраструктури. Доведено, що в сучасних 
умовах саме енергетичні підприємства є ключовими агентами трансформації 
енергетичного сектору, оскільки вони безпосередньо визначають рівень 
надійності енергопостачання, екологічний вплив, ефективність використання 
ресурсів і здатність системи протистояти зовнішнім шокам  
Встановлено, що впровадження інноваційних енергетичних технологій 
має комплексний характер і виходить за межі окремих технічних рішень. 
Розвиток відновлюваних джерел енергії, систем накопичення, цифрових 
мереж, керування попитом, енергоменеджменту, водневих технологій, CCUS 
та мікромереж формує нову модель функціонування енергетичних 
підприємств, орієнтовану на декарбонізацію, підвищення гнучкості та 
довгострокову стійкість. Показано, що максимальний ефект від інновацій 
досягається лише за умови їх інтегрованого впровадження, коли технологічні 
зміни поєднуються з сучасними підходами до управління активами, 
цифровими даними, стандартами та показниками результативності. 
Обґрунтовано, що інноваційні технології сприяють одночасному 
досягненню кількох Цілей сталого розвитку, зокрема ЦСР 7 «Доступна та 
чиста енергія», ЦСР 9 «Промисловість, інновації та інфраструктура», ЦСР 12 
«Відповідальне споживання і виробництво» та ЦСР 13 «Боротьба зі зміною 
клімату». Вони дозволяють зменшувати вуглецеву інтенсивність енергетики, 
підвищувати ефективність використання ресурсів, знижувати втрати та 
створювати нові бізнес-моделі для енергетичних підприємств у межах 
енергетичного переходу. 
Доведено, що розвиток інтелектуальних електричних мереж є 
системоутворюючою умовою сталого розвитку енергетики України. Smart 
Grid розглянуто як не просто інструмент технічної модернізації, а як основу 
нової парадигми управління енергосистемою, що поєднує цифровізацію, 
децентралізацію, інтеграцію відновлюваних джерел енергії та активну участь 
споживачів. Показано, що впровадження Smart Grid забезпечує підвищення 
72 
 
надійності та якості електропостачання, зниження технологічних і 
комерційних втрат, оптимізацію режимів роботи мереж і формування гнучкої, 
адаптивної енергосистеми. 
Встановлено, що для України впровадження інтелектуальних мереж має 
додаткове значення в контексті енергетичної безпеки та стійкості в умовах 
воєнних загроз. Smart Grid, мікромережі та розподілені енергоресурси 
дозволяють забезпечувати безперервне енергопостачання критичної 
інфраструктури, швидке відновлення після пошкоджень і зменшення 
соціально-економічних втрат. У цьому сенсі інтелектуальні мережі 
виступають не лише інструментом сталого розвитку, а й важливим елементом 
національної безпеки. 
Окремо підкреслено роль енергетичних підприємств у реалізації Smart 
Grid-переходу. Саме на рівні операторів систем передачі та розподілу, 
генеруючих і постачальних компаній відбувається практичне впровадження 
цифрових рішень, інвестиційних програм і організаційних змін. Успішність 
цього процесу залежить від стратегічного планування, розвитку людського 
капіталу, належного регуляторного середовища, доступу до фінансування та 
вбудованої кібербезпеки цифрових енергосистем. 
 
  
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
У магістерській роботі здійснено комплексне дослідження теоретичних, 
аналітичних та прикладних аспектів сталого розвитку енергетичного сектору 
та енергетичних підприємств України в умовах глибоких структурних 
трансформацій, воєнних викликів і європейської інтеграції. Узагальнення 
результатів усіх розділів дозволяє сформувати цілісне бачення ролі енергетики 
у досягненні Цілей сталого розвитку та обґрунтувати ключові напрями 
підвищення сталості функціонування енергетичних підприємств у 
довгостроковій перспективі. 
У першому розділі доведено, що енергетичний сектор є 
системоутворюючою основою сталого розвитку, оскільки одночасно визначає 
економічний потенціал країни, рівень екологічного навантаження та якість 
соціального добробуту. Енергетика виступає базовою інфраструктурою для 
функціонування промисловості, транспорту, соціальних сервісів і 
домогосподарств, а її доступність, надійність та екологічна прийнятність 
безпосередньо впливають на конкурентоспроможність економіки та рівень 
життя населення. Обґрунтовано, що в умовах глобального енергетичного 
переходу роль енергетики виходить за межі забезпечення попиту на енергію 
та перетворюється на ключовий інструмент досягнення кліматичних, 
соціальних і інноваційних цілей розвитку. 
У межах теоретичного аналізу встановлено, що сталий розвиток 
енергетики має розглядатися крізь призму балансу між економічною 
ефективністю, екологічною безпекою та соціальною справедливістю. 
Однобічна орієнтація на будь-який із цих вимірів призводить до системних 
дисбалансів, зниження надійності енергосистеми та накопичення прихованих 
соціально-економічних і екологічних витрат. Особливу увагу приділено ролі 
енергоефективності як універсального інструменту сталого розвитку, що 
74 
 
дозволяє одночасно знижувати витрати, скорочувати викиди та підвищувати 
стійкість енергетичних систем. 
Також у першому розділі узагальнено сучасні міжнародні підходи до 
вимірювання сталого розвитку енергетичного сектору. Показано, що системи 
індикаторів, зокрема Energy Indicators for Sustainable Development та 
показники Цілі сталого розвитку 7, формують науково обґрунтовану 
методологічну основу для комплексної оцінки економічних, екологічних і 
соціальних результатів розвитку енергетики. Їх застосування забезпечує 
порівнюваність результатів, об’єктивність аналізу та можливість 
обґрунтування управлінських і політичних рішень. 
Другий розділ роботи присвячено аналізу стану енергетичного сектору 
України та діяльності ключових енергетичних підприємств у контексті 
сталого розвитку. У ході дослідження встановлено, що українська енергетика 
характеризується поєднанням значного потенціалу низьковуглецевої генерації 
з високим рівнем фізичного зносу інфраструктури, фінансовими дисбалансами 
ринку та підвищеними безпековими ризиками. Воєнні дії істотно посилили 
вразливість енергосистеми, водночас продемонструвавши її критичну роль у 
забезпеченні національної стійкості та соціальної стабільності. 
Аналіз діяльності системоутворюючих енергетичних підприємств 
показав, що вони виконують багатовимірну функцію у реалізації Цілей 
сталого розвитку. З одного боку, вони забезпечують фізичну доступність і 
надійність енергопостачання, що є основою досягнення ЦСР 7, а з іншого, 
через інвестиції в інфраструктуру, цифровізацію та модернізацію мереж 
сприяють реалізації ЦСР 9, а через збереження зайнятості, підтримку регіонів 
і критичної інфраструктури, досягненню соціальних цілей сталого розвитку. 
Водночас встановлено, що потенціал енергетичних підприємств у сфері 
декарбонізації та екологічної модернізації залишається обмеженим через 
фінансові, інституційні та безпекові чинники. 
У третьому розділі обґрунтовано напрями підвищення сталого розвитку 
енергетичних підприємств України на основі впровадження інноваційних 
75 
 
технологій та розвитку інтелектуальних електричних мереж. Доведено, що 
інновації в енергетиці мають системний характер і охоплюють не лише окремі 
технологічні рішення, а комплексну трансформацію бізнес-моделей, 
управління активами та взаємодії з ринком і споживачами. Розвиток 
відновлюваних джерел енергії, систем накопичення, цифровізації мереж, 
керування попитом, водневих технологій, мікромереж і рішень циркулярної 
економіки формує нову модель функціонування енергетичних підприємств, 
орієнтовану на довгострокову стійкість. 
Особливу увагу приділено концепції Smart Grid як ключовому 
інструменту сталого розвитку енергетики України. Показано, що 
інтелектуальні електричні мережі забезпечують підвищення надійності та 
якості електропостачання, зниження втрат, інтеграцію розподілених 
енергоресурсів і активну участь споживачів у функціонуванні енергетичної 
системи. В українських умовах Smart Grid набуває додаткового значення як 
інструмент підвищення енергетичної безпеки та стійкості в умовах воєнних 
загроз, забезпечуючи швидке відновлення електропостачання та безперервну 
роботу критичної інфраструктури. 
 
 
  
76 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Ensure access to affordable, reliable, sustainable and modern energy. 
URL: https://www.un.org/sustainabledevelopment/energy/ 
2. Energy. Overview. World Bank. URL:  https://www.worldbank.org/en/ 
topic/energy/overview 
3.  Bacon R., Kojima M. Energy, Economic Growth, and Poverty 
Reduction. A Literature Review. URL:  
https://documents1.worldbank.org/curated/en/312441468197382126/pdf/104866-
v1-revised-public-main-report.pdf 
4. World Energy Outlook 2025. URL: https://www.iea.org/reports/world-
energy-outlook-2025 
5. Climate Change 2022. Mitigation of Climate Change. Intergovernmental 
Panel on Climate Change. URL: 
https://www.ipcc.ch/report/ar6/wg3/downloads/report/IPCC_AR6_WGIII_Summa
ryForPolicymakers.pdf 
6. Energy Access Has Improved, Yet International Financial Support Still 
Needed to Boost Progress and Address Disparities. URL: 
https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2025/06/25/energy-access-has-
improved-yet-international-financial-support-still-needed-to-boost-progress-and-
address-disparities 
7. Household air pollution. URL: https://www.who.int/news-room/fact-
sheets/detail/household-air-pollution-and-health 
8. Renewable Energy and Jobs Annual Review 2024. URL: 
https://www.irena.org/-/media/Files/IRENA/Agency/Publication/2024/Oct/ 
IRENA_Renewable_energy_and_jobs_2024.pdf 
9. Ensuring a just transition to net-zero emissions. URL: 
https://www.oecd.org/content/dam/oecd/en/publications/reports/2025/05/ensuring-
a-just-transition-to-net-zero-emissions_5b5994ea/a3da7080-en.pdf 
77 
 
10. Energy Indicators for Sustainable Development: Guidelines and 
Methodologies. IAEA, 2005. URL: https://www-pub.iaea.org/MTCD/ 
Publications/PDF/Pub1222_web.pdf  
11. Energy indicators for sustainable development: Country Studies on 
Brazil, Cuba, Lithuania, Mexico, Russian Federation, Slovakia and Thailand. 
International Atomic Energy Agency. United Nations. Department of economic and 
social affairs. URL: https://www.un.org/esa/sustdev/publications/ 
energy_indicators/full_report.pdf 
12. Energy Efficiency 2023. URL: https://www.iea.org/reports/energy-
efficiency-2023 
13. Energy and climate are inextricably linked. URL: 
https://www.iea.org/topics/climate-change 
14. IPCC Sixth Assessment Report. URL: 
https://www.ipcc.ch/report/ar6/wg3/ 
15. The Paris Agreement. URL: https://unfccc.int/process-and-
meetings/the-paris-agreement 
16. Reliable, affordable access to all fuels and energy sources. URL: 
https://www.iea.org/topics/energy-security 
17. Держстат України. Енергетичний баланс. URL: 
https://www.ukrstat.gov.ua 
18. IEA. Ukraine Electricity. URL: https://www.iea.org 
19. IEA. Electricity Mix of Ukraine. URL: https://www.iea.org 
20. Укренерго. Офіційний сайт. URL: https://ua.energ 
21. IEA. Electricity Statistics. URL: https://www.iea.org 
22. Висновок щодо Річного звіту про виконання програми 
відповідності НЕК «УКРЕНЕРГО» за 2024 рік. URL: 
https://www.nerc.gov.ua/storage/app/sites/1/Docs/Sfery_ElektroEnergiia/Vidokre
mlennya_ta_nezalezhnist/Ukrenergo-vysnovok_zvitu-2024.pdf 
78 
 
23. Через пошкодження магістральних мереж є обмеження з видачі 
електроенергії. URL: https://mev.gov.ua/novyna/cherez-poshkodzhennya-
mahistralnykh-merezh-ye-obmezhennya-z-vydachi-elektroenerhiyi-ministr 
24. PRESS RELEASE: ENTSO-E announces further support to Ukraine 
through a new agreement on Emergency Energy Assistance and increased electricity 
trading capacity. URL: https://www.entsoe.eu/news/2023/03/29/press-release-
entso-e-announces-further-support-to-ukraine-through-a-new-agreement-on-
emergency-energy-assistance-and-increased-electricity-trading-capacity 
25. АТ «НАЕК «Енергоатом». Офіційний сайт. URL: 
https://energoatom.com.ua/ 
26. МАГАТЕ підтвердило небезпечність ситуації на окупованій 
росіянами Запорізькій АЕС. URL: https://mev.gov.ua/novyna/mahate-
pidtverdylo-nebezpechnist-sytuatsiyi-na-okupovaniy-rosiyanamy-zaporizkiy-aes 
27. Через пошкодження ДніпроГЕС втрачено близько 20% 
потужностей Укргідроенерго. URL: https://epravda.com.ua/news/2024/03 
/23/711535/ 
28. ДТЕК. Звіт про діяльність 2024. URL: 
https://dtek.com/content/upload/report/DTEK%202024%20Action%20Report%20
Ukrainian%20250221.pdf 
29. У 2024 році ДТЕК Енерго інвестував близько 11 млрд грн у 
відновлення ТЕС і роботу шахт. URL: https://energo.dtek.com/media-
center/press/u-2024-rotsi-dtek-energo-investuvav-blizko-11-mlrd-grn-u-
vidnovlennya-tes-i-robotu-shakh 
30. Голова наглядової ради «Центренерго» Гота: За підсумками 2025р 
компанія вийде з чистим прибутком в 4,5 млрд грн. URL: 
https://interfax.com.ua/news/interview/1130426.html 
31. «Центренерго» злило фірмі - «прокладці» понад 130 млн за вугілля 
для ТЕС, яке так і не приїхало. URL: https://bihus.info/czentrenergo-zlylo-firmi-
prokladczi-ponad-130-mln-za-vugillya-dlya-tes-yake-tak-i-ne-pryyihalo 
32. ДП «Гарантований покупець». URL: https://www.gpee.com.ua/ 
79 
 
33. Держава зменшує борг перед інвесторами у відновлювану 
енергетику. URL: https://eba.com.ua/en/derzhava-skorochuye-rozmir-
zaborgovanosti-pered-investoramy-vde 
34. Нафтогаз провів Україну через найважчу зиму: без газового 
блекауту, попри критичні виклики. URL: 
https://www.naftogaz.com/news/naftogaz-proviv-ukrainu-cherez-nayvazhchu-
zymu-bez-gazovogo-blekautu-popry-krytychni-vyklyky 
35. З 1 січня 2025 року українська ГТС працює без транзиту 
російського газу. URL: https://tsoua.com/news/z-1-sichnya-2025-roku-
ukrayinska-gts-praczyuye-bez-tranzytu-rosijskogo-gazu 
36. Ukraine Annual Implementation Report 1 November 2024. Energy 
Community Secretariat. URL: 
https://www.rada.gov.ua/uploads/documents/75823.pdf 
37. National Energy and Climate Plan of Ukraine 2025-2030. URL: 
https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=en-GB&id=d3c7185c-8669-4ce9-8da0-
29a47b4b95a2&title=NationalEnergyAndClimatePlanOfUkraine2025-2030 
38. ПрАТ «Укргідроенерго». Офіційний сайт. URL:  https://uhe.gov.ua/ 
39. Sustainability in Action 2024. URL: 
https://dtek.com/content/upload/Sustainability_in_Action_report.pdf 
40. «Нафтогаз України». Офіційний сайт. URL:  https://gas.ua/uk/home 
41.  АТ «Черкасиобленерго». Офіційний сайт. URL:   
https://www.cherkasyoblenergo.com/ 
42. Про схвалення Інвестиційної програми ПАТ 
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО» на 2025 рік. URL: https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-
shvalennya-investicijnoyi-programi-pat-cherkasioblenergo-na-2025-rik 
43. ПрАТ «Львівобленерго». Офіційний сайт. URL:    https://loe.lviv.ua/ 
44. Про схвалення Інвестиційної програми ПРАТ 
«ЛЬВІВОБЛЕНЕРГО» на 2025 рік. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2397874-24#Text 
80 
 
45. АТ «Вінницяобленерго». Офіційний сайт. URL: https://vn.e-
svitlo.com.ua/ 
46. Про схвалення Інвестиційної програми АТ 
«ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» на 2025 рік. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v2390874-24 
47. ПрАТ «Волиньобленерго». Офіційний сайт. URL:  
https://energy.volyn.ua/#gsc.tab=0 
48. Про схвалення Інвестиційної програми ПРАТ 
«ВОЛИНЬОБЛЕНЕРГО» на 2025 рік. URL:   https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-
shvalennya-investicijnoyi-programi-prat-volinoblenergo-na-2025-rik 
49. АТ «Харківобленерго». Офіційний сайт. URL:  
https://www.oblenergo.kharkov.ua/uk 
50. Про схвалення Інвестиційної програми АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» 
на 2024 рік. URL:   https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0668874-24 
51. Digitalization & Energy. OECD/IEA, 2017. URL:   
https://iea.blob.core.windows.net/assets/b1e6600c-4e40-4d9c-809d-
1d1724c763d5/DigitalizationandEnergy3.pdf 
52. Renewable Power Generation Costs in 2023. URL:   
https://www.irena.org/Publications/2024/Sep/Renewable-Power-Generation-Costs-
in-2023 
53. The Value of Demand Flexibility. URL:   
https://www.iea.org/reports/the-value-of-demand-flexibility 
54. ДСТУ ISO 50001:2020 (ISO 50001:2018, IDT) СИСТЕМИ 
ЕНЕРГЕТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ. Вимоги та настанова щодо 
використання. URL:  https://zakon.isu.net.ua/sites/default/files/normdocs/ 
dstu_iso_50001_2020.pdf 
55. CCUS in Clean Energy Transitions. URL:   
https://www.iea.org/reports/ccus-in-clean-energy-transitions 
56. The Future of Hydrogen. URL:  https://www.iea.org/reports/the-future-
of-hydrogen 
81 
 
57. Net Zero by 2050. URL:  https://www.iea.org/reports/net-zero-by-2050 
58. Hydrogen. URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/energy-systems-
integration/hydrogen_en 
59. Як розподіляється доступна електроенергія між всіма споживачами 
столиці, – пояснює ДТЕК Київські електромережі. URL: https://www.dtek-
kem.com.ua/ua/news/yak-rozpodilyayetsya-dostupna-elektroenergiya-mizh-vsima-
spozhivachami-stolici-poyasnyuye-dtek-kijivski-elektromerezhi 
60. Майже 50 сонячних електростанцій вже встановлено у медзакладах 
первинного рівня у межах проєкту МОЗ та Світового банку. URL:  
https://moz.gov.ua/uk/majzhe-50-sonyachnih-elektrostancij-vzhe-vstanovleno-u-
medzakladah-pervinnogo-rivnya-u-mezhah-proyektu-moz-ta-svitovogo-banku 
61. Укренерго, ЄБРР та IFC розпочнуть реалізацію проектів щодо 
розбудови в Україні системи. URL: energy storage https://ua.energy/zagalni-
novyny/ukrenergo-yebrr-ta-ifc-rozpochnut-realizatsiyu-proektiv-shhodo-
rozbudovy-v-ukrayini-systemy-energy-storage 
62. Distributed Power Generation: USAID ESP Presented a Pilot Microgrid 
Concept. URL: https://energysecurityua.org/news/distributed-power-generation-
usaid-esp-presented-a-pilot-microgrid-concept 
63. Innovative Grid Technologies for Ukraine Next Winter and Beyond: 
Four Challenges - Four Actions. URL:  
https://greendealukraina.org/assets/images/reports/gdu-technologies-for-ua-
grid.pdf 
64. Understanding the Lifecycle of Energy Assets. URL:   
https://engimates.com/understanding-the-lifecycle-of-energy-assets/ 
65. Cyber resilience. URL:  https://www.iea.org/reports/power-systems-in-
transition/cyber-resilience 
66. Guide to Industrial Control Systems (ICS) Security. URL:  
https://nvlpubs.nist.gov/nistpubs/SpecialPublications/NIST.SP.800-82r2.pdf 
82 
 
67. The World’s Only Consensus-Based Automation and Control Systems 
Cybersecurity Standards. URL: https://www.isa.org/standards-and-publications/isa-
standards/isa-iec-62443-series-of-standards 
68. Рекомендації СЕРТ. URL:  https://cert.gov.ua/recommendations 
69. Smart Grids, European Union. URL:  http://www.smartgrids.eu/ 
70. Report to NIST on the Smart Grids Interoperability Standards Roadmap, 
EPRI, 2009. 
71. Аналіз зарубіжної практики впровадження автоматизованих систем 
управління технологічними процесами в електроенергетиці. Київ, 2014.  URL:  
https://ua.energy/wp-content/uploads/2018/01/2.-SMART-GRID.pdf 
72. A vision for the modern grid. URL:    
https://smartgrid.gov/files/Vision_for_Modern_Grid_200701.pdf 
73. Оцінка стану та реалізації концепції розвитку «інтелектуальних» 
електромереж у світовій практиці. URL: https://ua.energy/wp-
content/uploads/2018/01/3.-Smart-Grid.pdf 
74. Княжко П., Войшчик Б. Необхідність сталої електроенергетичної 
інфраструктури в Україні та як її досягти. GE Energy. 3 квітня 2012 року. URL:   
www.euea-energyagency.org. 
75. Українські обленерго готуються до переходу до стимулюючого 
регулювання. URL:   https://oe.if.ua/uk/articles/5f71703fdb9c422c067099c5 
76. One in five Ukrainians saved on night electricity tariffs in 2024. URL:   
https://dixigroup.org/en/one-in-five-ukrainians-saved-on-night-electricity-tariffs-
in-2024/ 
77. Over 67,000 smart meters since the beginning of 2025: how DTEK Grids 
DSO digitalize their grids. URL:  https://grids.dtek.com/en/media-center/press/over-
67000-smart-meters-since-the-beginning-of-2025-how-dtek-grids-dso-digitalize-
their-grids-/ 
78. Smart Grid: Ukraine on the path to an energy revolution. URL:  
https://ua-energy.org/en/posts/29-05-2025-cd75a12f-f41d-4cb2-a166-
126cc1e7ab7c
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
