Удосконалення системи стратегічного управління витратами підприємства (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ТД», м.Черкаси)

Хаменушко, Євгеній Володимирович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6614
Title:	Удосконалення системи стратегічного управління витратами підприємства (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ТД», м.Черкаси)
Authors:	Манн, Руслан Володимирович Хаменушко, Євгеній Володимирович
Keywords:	СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ;КОНТРОЛІНГ;ВИТРАТИ;ЕФЕКТИВНІСТЬ;КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ;ОПТИМІЗАЦІЯ
Issue Date:	Dec-2025
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра: 81 сторінки, 13 таблиць, 1 рисунок, список літератури з 46 найменувань. Тема дослідження: Удосконалення системи стратегічного управління витратами підприємства (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ТД», м.Черкаси). Об’єкт дослідження - процес стратегічного управління витратами на підприємстві. Предмет дослідження - теоретичні, методичні та практичні аспекти формування та вдосконалення системи стратегічного управління витратами на прикладі ТОВ «Черкасихліб ТД». Мета дослідження - обґрунтування теоретичних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення системи стратегічного управління витратами на підприємстві ТОВ «Черкасихліб ТД». Завдання дослідження – дослідити теоретичні основи стратегічного управління витратами підприємства; – проаналізувати існуючу систему управління витратами на ТОВ «Черкасихліб ТД»; – оцінити ефективність використання ресурсів і структуру витрат підприємства; – виявити основні проблеми та недоліки діючої системи управління витратами; Методи дослідження - системний підхід, статистичні методи, методи загальнонаукового пізнання: аналіз та синтез, порівняння та опис, систематизація, а також методи економіко-статистичного збору та обробки інформації. Наукова новизна отриманих результатів полягає у подальшому розвитку теоретико-методичних засад стратегічного управління витратами підприємства з урахуванням галузевих особливостей хлібопекарської промисловості. Запропоновано удосконалену модель системи стратегічного управління витратами, що базується на інтеграції інструментів контролінгу, аналізу ланцюга створення вартості та оцінювання ефективності управлінських рішень у довгостроковій перспективі. Одержані результати дали змогу поглибити розуміння механізмів формування та реалізації системи стратегічного управління витратами на підприємствах харчової промисловості. На основі проведеного аналізу розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення управління витратами на ТОВ «Черкасихліб ТД», спрямовані на підвищення ефективності використання ресурсів, зниження собівартості продукції та зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку. Master’s thesis contains 81 pages, 13 tables, 1 figure, bibliography of 46 titles. Theme of study: Improvement of the strategic cost management system of the enterprise (based on the materials of Cherkasyhlib TD LLC, Cherkasy) Оbject of study: the process of strategic cost management at an enterprise. Subject of study: Theoretical, methodological, and practical aspects of forming and improving a strategic cost management system using the example of Cherkasyhlib TD LLC. The purpose of study justification of theoretical principles and development of practical recommendations for improving the strategic cost management system at Cherkasyhlib TD LLC. The tasks of study: – to study the theoretical foundations of strategic cost management in an enterprise; – to analyze the existing cost management system at Cherkasyhlib TD LLC; – to evaluate the efficiency of resource use and the cost structure of the enterprise; – to identify the main problems and shortcomings of the current cost management system; Research method: systematic approach, statistical methods, methods of general scientific knowledge: analysis and synthesis, comparison and description, systematization, as well as methods of economic and statistical collection and processing of information. The scientific novelty of the obtained results consists in further developing the theoretical and methodological foundations of strategic cost management in enterprises, taking into account the specific features of the baking industry. An improved model of the strategic cost management system is proposed, based on the integration of controlling tools, value chain analysis, and evaluation of the effectiveness of management decisions in the long term. The practical significance of the obtained results enabled a deeper understanding of the mechanisms of formation and implementation of a strategic cost management system in food industry enterprises. Based on the analysis, practical recommendations were developed to improve cost management at Cherkasyhlib TD LLC, aimed at increasing the efficiency of resource use, reducing production costs, and strengthening the company's competitive position in the market.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6614
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Хаменушко.pdf Restricted Access		770.31 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему: «Удосконалення системи стратегічного управління 
витратами підприємства (на матеріалах ТОВ «Черкасихліб ТД», 
м.Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24 -2 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
_______Хаменушко Євгеній Володимирович ______ 
(прізвище та ініціали) 
 Керівник ________Манн Р.В.____________________ 
(прізвище та ініціали) 
 Рецензент _________________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
  
5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП …………………………………………………………………………  6 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ  
ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ ……………………………………….. 9 
1.1 Сутність та види витрат на підприємстві…………………………… 9 
1.2 Системи управління витратами на підприємстві, її роль та  
значення………………………………………………………………………… 15 
1.3 Нормування та планування витрат на підприємстві ……………… 25 
1.4 Сучасні методи управління витратами на підприємстві……………. 31 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ  
«ЧЕРКАСИХЛІБ ТД»…………………………………………………………. 37 
2.1 Опис галузі та організаційно-економічна характеристика  
підприємства……………………………………………………………….. 37 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства………… 47 
2.3 Формування ціни на продукцію підприємства …………................... 56 
РОЗДІЛ 3 СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА  
ПІДПРИЄМСТВІ………………………………………………………………. 63 
3.1 Управління технологічними втратами підприємства……………….. 63 
3.2 Інвестиційний проект по впровадженню нового  
обладнання……………………………………………………………………. 65 
3.3 Розрахунок витрат на виробництво нового виду продукції………… 69 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………. 74 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………........................... 78 
 
 
  
6 
 
ВСТУП 
 
Сучасні умови господарювання характеризуються високим рівнем 
конкуренції, нестабільністю економічного середовища, динамічними змінами 
споживчих уподобань та зростанням вартості ресурсів. За таких умов ефективне 
управління витратами стає ключовим чинником забезпечення стабільного 
розвитку підприємства, його конкурентоспроможності та фінансової стійкості. 
Витрати формують основу собівартості продукції, визначають рівень 
прибутковості та рентабельності діяльності, а отже — і можливість реалізації 
стратегічних цілей підприємства у довгостроковій перспективі. 
Стратегічне управління витратами є складовою частиною системи 
стратегічного менеджменту підприємства, спрямованою на формування, 
підтримку та розвиток конкурентних переваг шляхом оптимального використання 
ресурсів і контролю за їх ефективним розподілом. На відміну від традиційного 
підходу, який фокусується на зниженні витрат у короткостроковому періоді, 
стратегічне управління передбачає системне бачення майбутнього розвитку 
підприємства, орієнтацію на підвищення його вартості, якості продукції, 
інноваційність виробничих процесів та створення доданої цінності для 
споживачів. 
Особливої актуальності проблема удосконалення системи стратегічного 
управління витратами набуває для підприємств харчової промисловості, зокрема 
хлібопекарської галузі. Ця галузь є соціально значущою, адже забезпечує 
населення продуктами першої необхідності, але водночас функціонує в умовах 
високої цінової чутливості ринку, значної залежності від коливань вартості 
сировини та енергоносіїв, а також жорсткого контролю з боку держави. Для 
підприємств цього сектора важливим є не лише зниження витрат, а й 
забезпечення стабільності виробничого процесу, якості продукції та довіри 
споживачів. 
ТОВ «Черкасихліб ТД» (м. Черкаси) є одним із провідних підприємств 
хлібопекарської галузі регіону. Підприємство має розгалужену мережу реалізації 
7 
 
продукції, широкий асортимент хлібобулочних виробів, стабільні позиції на 
ринку та тривалий досвід діяльності. Водночас, у сучасних умовах 
господарювання підприємство стикається з низкою проблем, пов’язаних із 
зростанням собівартості продукції, необхідністю модернізації виробничих 
потужностей, оптимізацією логістичних процесів і підвищенням ефективності 
управління ресурсами. Це зумовлює потребу у вдосконаленні діючої системи 
управління витратами шляхом впровадження стратегічних підходів, орієнтованих 
на довгостроковий розвиток та підвищення економічної ефективності. 
Важливим аспектом є те, що сучасна система стратегічного управління 
витратами повинна поєднувати аналітичні, управлінські та інформаційні 
інструменти. Йдеться не лише про калькулювання собівартості продукції, а й про 
використання методів стратегічного аналізу, таких як бенчмаркінг, управління на 
основі цінності (Value-Based Management), система збалансованих показників 
(Balanced Scorecard), контролінг витрат, аналіз ланцюга створення вартості та 
управління за центрами відповідальності. Ефективна реалізація цих інструментів 
дає змогу не тільки оптимізувати витрати, а й забезпечити підвищення 
конкурентоспроможності підприємства. 
Теоретичні та методичні основи стратегічного управління витратами 
висвітлені у працях таких науковців, як І. Ансофф, М. Портер, Г. Мінцберг, Р. 
Каплан, Д. Нортон, О. Віханський, В. Савчук, А. Чухно, І. Бланк, С. Костенко та 
ін. Вітчизняні дослідники наголошують на необхідності адаптації класичних 
підходів до специфіки українських підприємств, з урахуванням галузевих 
особливостей, ресурсних обмежень та нестабільності ринкової кон’юнктури. 
Проте, незважаючи на значний науковий доробок, питання практичного 
впровадження стратегічного управління витратами на підприємствах харчової 
промисловості залишаються недостатньо розробленими, що обумовлює 
актуальність даного дослідження. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є обґрунтування теоретичних 
засад та розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення системи 
стратегічного управління витратами на підприємстві ТОВ «Черкасихліб ТД». 
8 
 
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких основних 
завдань: 
– дослідити теоретичні основи стратегічного управління витратами 
підприємства; 
– проаналізувати існуючу систему управління витратами на ТОВ «Черкасихліб 
ТД»; 
– оцінити ефективність використання ресурсів і структуру витрат 
підприємства; 
– виявити основні проблеми та недоліки діючої системи управління витратами; 
– запропонувати напрями вдосконалення стратегічного управління витратами 
з урахуванням сучасних методичних підходів; 
– визначити економічний ефект від упровадження запропонованих заходів. 
Об’єктом дослідження є процес стратегічного управління витратами на 
підприємстві.  
Предметом дослідження — теоретичні, методичні та практичні аспекти 
формування та вдосконалення системи стратегічного управління витратами на 
прикладі ТОВ «Черкасихліб ТД». 
Інформаційну базу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і 
зарубіжних авторів, статистичні дані, фінансова звітність підприємства, 
нормативно-правові акти України, а також матеріали внутрішньої звітності ТОВ 
«Черкасихліб ТД». 
Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості 
використання розроблених рекомендацій для підвищення ефективності 
стратегічного управління витратами на підприємствах харчової промисловості, 
що сприятиме зміцненню їх фінансової стійкості, покращенню конкурентних 
позицій та забезпеченню сталого розвитку. Таким чином, тема дослідження є 
актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення, а її результати 
можуть бути використані у діяльності не лише ТОВ «Черкасихліб ТД», а й інших 
підприємств галузі, що прагнуть побудувати ефективну систему стратегічного 
управління витратами відповідно до вимог сучасної економіки.   
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ  ВИТРАТАМИ 
ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Сутність та види витрат на підприємстві 
 
У процесі своєї виробничої діяльності підприємство проводить безліч 
фінансово-господарських операцій і постійно несе витрати, пов'язані з їх 
проведенням. Одні групи витрат безпосередньо пов'язані зі здійсненням 
конкретної операції (із конкретним об'єктом витрат), інші - мають загальний 
характер і необхідні для забезпечення функціонування підприємства в цілому. 
Усі витрати - і матеріальні, і трудові, і фінансові - підприємство здійснює для 
забезпечення своєї виробничої діяльності [5, с. 583]. 
Операційні витрати є основною складовою витрат підприємства (рис.1.1). 
До них входять виробнича собівартість реалізованої продукції, адміністративні 
витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. До виробничої собівартості 
включають [4, с. 110]: 
− прямі матеріальні витрати; 
− прямі витрати на оплату праці; 
− інші прямі витрати; 
− загальновиробничі витрати. 
До складу прямих матеріальних витрат входять вартість сировини та 
основних матеріалів, що є основою продукції, яку виробляють, купівельних 
напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які 
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. 
Прямі витрати на оплату праці - це заробітна плата та інші виплати 
робітникам, які займаються виробництвом продукції, виконанням робіт або 
наданням послуг. 
До складу інших прямих витрат входять усі інші виробничі витрати, які 
можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема 
10 
 
відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, 
амортизація виробничих основних засобів тощо. 
Витрати 
підприємства 
 
Фінансові Операційні 
Інші витрати 
витрати витрати 
 
Адміністративні 
Витрати на збут 
витрати 
Виробнича 
Інші операційні 
собівартість 
витрати 
продукції 
Прямі 
Прямі витрати 
матеріальні 
на оплату праці 
витрати 
Інші прямі Загальновиробничі 
витрати витрати 
Рисунок 1.1 – Структура витрат підприємства 
 
До складу загальновиробничих витрат включають [6, 7, 8]: 
− витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління 
цехами, дільницями тощо; 
− відрахування на соціальні заходи та медичне страхування апарату 
управління; 
− витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць 
тощо); 
− амортизацію основних засобів та нематеріальних активів 
загальновиробничого призначення; 
− витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну 
оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого 
11 
 
призначення; 
− витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; 
− витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання 
виробничих приміщень; 
− витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці 
загальновиробничого персоналу, відрахування на соціальні заходи, медичне 
страхування робітників та апарату управління виробництвом, витрати на 
здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю 
продукції, робіт, послуг); 
− витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього 
природного середовища; 
− інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо). 
Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не входять до собівартості 
реалізованої продукції, поділяють на адміністративні, витрати на збут та інші 
операційні витрати [8, с. 312]. 
До адміністративних витрат відносять такі загальногосподарські витрати, 
спрямовані на обслуговування та управління підприємством [9, 10]: 
− загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на 
проведення річних зборів, представницькі витрати тощо); 
− витрати на службові відрядження та утримання апарату управління 
підприємством, а також іншого загальногосподарського персоналу; 
- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних 
активів загальногосподарського використання  (операційна оренда, страхування 
майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона 
тощо); 
− винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки 
майна тощо); 
− витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо); 
− амортизація нематеріальних активів загальногосподарського 
12 
 
використання; 
− податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі 
(крім податків, зборів та обов'язкових платежів, які включають до виробничої 
собівартості продукції, робіт, послуг); 
− плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; 
− інші витрати загальногосподарського призначення. 
Витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, тобто 
витрати [10, 14]: 
− пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції; 
− на ремонт тари; 
− на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам 
та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; 
− на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); 
− на передпродажну підготовку товарів; 
− на відрядження працівників, зайнятих збутом; 
− на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних 
активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, 
страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);  
− на транспортування та страхування готової продукції; 
− на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; 
− інші витрати, пов'язані зі збутом продукції.  
До інших операційних витрат належать: 
− витрати на дослідження та розробки; 
− собівартість реалізованої іноземної валюти; 
− собівартість реалізованих виробничих запасів (їх облікова вартість та 
витрати, пов'язані з реалізацією); 
− втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за 
операціями, активами та зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю 
підприємства); 
13 
 
− втрати від знецінення запасів; 
− нестачі й втрати від псування цінностей; 
− визнані штрафи, пеня, неустойка; 
− витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів 
соціально-культурного призначення; 
− інші витрати операційної діяльності. 
До фінансових витрат належать процентні та інші витрати підприємства, 
пов'язані із залученням позикового капіталу. 
До складу інших витрат включають витрати (крім фінансових), які 
виникають під час фінансово-господарської діяльності підприємства, але не 
пов'язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією продукції, а саме: 
− собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та 
витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій); 
− собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та 
витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів); 
− собівартість реалізованих майнових комплексів; 
− втрати від неопераційних курсових різниць; 
− сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, у тому числі 
втрати від участі в капіталі асоційованих, дочірніх або спільних підприємств; 
− витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж 
тощо); 
− залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; 
− інші витрати [41, 42, 44]. 
Витрати операційної діяльності групують за такими економічними 
елементами: матеріальні затрати, витрати на оплату праці, відрахування на 
соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати [15, 16, 17]. 
Матеріальні затрати включають вартість витрачених у виробництві 
сировини та основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих 
виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних 
14 
 
матеріалів, допоміжних та інших матеріалів. 
До витрат на оплату праці входять заробітна плата за окладами й тарифами, 
премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого 
невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці Відрахування на соціальні 
заходи включають відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на 
соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на 
індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші 
соціальні заходи. До амортизації відносять суму нарахованої амортизації 
основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних 
активів. 
Інші операційні витрати включають витрати операційної діяльності, які не 
ввійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, 
послуги зв'язку, виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково- касове 
обслуговування тощо. 
У таблиці 1.1 проілюстровано види витрат як і можуть виникати залежно 
від виду діяльності підприємства. 
 
Таблиця 1.1 – Види діяльності та види витрат на підприємстві 
Вид Витрати 
діяльності 
ЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 
Операційна Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) 
діяльність АДМІНІСТРАТИВНІ ВИТРАТИ Загальні і корпоративні 
витрати, витрати на утримання адміністративно-управлінсього 
персоналу 
ВИТАТИ ПО ЗБУТУ Витрати на пакувальні матеріали, витрати 
на маркетинг, тару 
ІНШІ ОПЕРАЦІЙНІ ВИТРАТИ Витрати на дослідження і 
розробки, штрафи і пені, витрати від браку 
Фінансова ВИТРАТИ(ВТРАТИ) ВІД УЧАСТІ В КАПІТАЛІ Втрати 
діяльність отримані внаслідок інвестицій 
ФІНАНСОВІ ВИТРАТИ Витрати на сплату відсотків 
  
15 
 
Продовження таблиці 1.1 
 
Вид Витрати 
діяльності 
Інша Собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних 
діяльність активів і іншого майна підприємства 
НАДЗВИЧАЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ 
Втрати і витрати, пов’язані з подіями, або операціями, що 
відрізняються від звичайної діяльності, і не очікується,що вони будуть 
повторюватися 
 
 
 
1.2 Система управління витратами на підприємстві, її роль та 
значення 
 
Система управління витратами була створена інженерами і технологами у 
другій половині ХІХ ст. у США. Її мета формулювалася так: надання 
інформаційної допомоги управлінцям, контроль і прогнозування витрат, вибір 
найефективніших шляхів розвитку підприємства, прийняття оперативних 
управлінських рішень. Суть системи полягає у забезпеченні інформації для 
управління підприємством [22, с. 134]. 
На підставі одержаних даних, аналізу прогнозів та виробничих бюджетів 
система управління витратами забезпечує планування господарської діяльності. 
Особливість цієї системи полягає в її орієнтації на детальний облік витрат на 
виробництво, пов’язаних з використанням ресурсів і калькулюванням 
собівартості продукції з метою вишукування резервів зниження витрат на 
одиницю продукції [37]. 
У зв’язку з цим важко погодитися з твердженням деяких авторів про те, що 
управлінський облік є лише підсистемою бухгалтерського обліку або його 
частиною. На нашу думку, система управління витратами відокремлена від 
бухгалтерського обліку, насамперед вона є складовою системи менеджменту на 
підприємстві, оскільки охоплює не тільки облік витрат, а й порядок їх 
16 
 
планування, організацію виробництва та розробку системи стимулювання 
працівників за досягнення поставлених цілей. 
Система управління витратами суттєво відрізняється від традиційного 
бухгалтерського обліку, орієнтованого на складання фінансової (бухгалтерської) 
звітності. На відміну від бухгалтерського обліку, який відображає результати 
діяльності підприємства за минулий період, тобто за своєю суттю є 
ретроспективним, вона забезпечує контроль та аналіз поточної діяльності 
підрозділів, дозволяє виявити взаємозв’язок між рівнем витрат, обсягами 
виробництва й прибутком і на підставі цього оперативно планувати майбутню 
діяльність. Тобто за своєю суттю система управління витратами націлена на 
перспективу [11]. 
Ще одна відмінність системи управління витратами від фінансового обліку 
полягає в тому, що останній призначений як для внутрішніх, так і для зовнішніх 
користувачів інформації (банків, фінансових та статистичних органів, інших 
підприємств), його ведення жорстко регламентується нормативними актами 
державних органів. Система управління витратами, у свою чергу, направлена на 
задоволення виключно внутрішніх потреб підприємства при управлінні його 
виробничо-збутовою діяльністю. Вона не обмежена у виборі методів і 
розробляється відповідно до особливостей організаційної структури, тактичних та 
стратегічних цілей підприємства, технологій виробництва продукції, вимог 
виробничих процесів тощо. 
Для забезпечення ефективного менеджменту необхідно організувати 
управління витратами в різних аспектах - за технологіями (звичайні, інтенсивні 
тощо), центрами відповідальності, видами продукції, за відповідальними 
особами. Це дає змогу всебічно аналізувати рівень витрат та встановлювати їх 
відповідність визначеним нормам [12]. 
Система управління витратами повинна забезпечити менеджерів 
підприємства такою інформацією, яка дозволить [26]: 
− приймати управлінські рішення з урахуванням їхніх економічних 
наслідків; 
17 
 
− контролювати витрати у зіставленні з нормами; 
− формувати економічну стратегію; 
− оцінювати формування собівартості та прибутку протягом виробничого 
періоду; 
− оцінювати витрати в розрізі структурних підрозділів підприємства; 
− приймати рішення стосовно доцільності здійснення окремих 
виробництв, ефективності використання ресурсів. 
Отже, система управління витратами відіграє надзвичайно важливу роль у 
розробці стратегії поведінки підприємства в ринкових умовах, тобто 
обґрунтуванні управлінських рішень під впливом зовнішнього економічного 
середовища. Не менше значення її і в налагодженні ефективного внутрішньо- 
господарського управління, створенні ефективного механізму планування, 
контролю й аналізу витрат. 
Як свідчить світова практика, основним засобом побудови ефективного 
менеджменту підприємства є система управління витратами [27]. Її головне 
завдання - забезпечити керівництво підприємства необхідною інформацією для 
прийняття управлінських рішень. В умовах адміністративно-командної системи 
система управління витратами не мала ні організаційно- економічного поняття, ні 
спеціальних обов’язків відповідної частини адміністративного персоналу 
підприємства. Стратегічні та багато поточних управлінських рішень приймалися 
вищими територіальними й галузевими ланками управління. З переходом до 
ринку функції управління підприємством значно розширилися за одночасного 
підвищення вимог до їх обґрунтованості й оперативності. Закономірним 
наслідком цього і стала необхідність застосування в господарській практиці ідей, 
методів та інструментарію системи управління витратами. Вона дозволяє 
вирішити цілу низку важливих завдань поліпшення управління підприємством. 
Перше серед них - визначення переліку рентабельних видів продукції, які 
могли б принести підприємству прибуток. У межах системи управління 
витратами прийнято планувати витрати та собівартість одиниці продукції, 
прогнозувати ринкові ціни на неї, розраховувати прибутковість. Система 
18 
 
орієнтована на обчислення рівня собівартості як відтворюваної величини, тобто 
виробничі витрати плануються, виходячи з прогнозних ринкових оцінок одиниці 
покупних матеріальних ресурсів, енергоносіїв та робочої сили. При цьому 
беруться до уваги наявний ресурсний потенціал підприємства, розміри 
застосування технологічних матеріалів, прийняті технології виробництва й 
можливості їх поліпшення, доступні канали реалізації продукції та обсяги 
продажу. По кожному продукту визначаються рівень рентабельності та прибуток 
на одиницю продукції як критерії доцільності його виробництва та збуту [28]. 
Не менш важливим є і визначення межі беззбитковості за товарними видами 
продукції. Для цього система управління витратами передбачає спеціальну 
класифікацію витрат на постійні та змінні, CVP-аналіз та інші прийоми. До 
постійних відносять витрати, розміри яких не пов’язані з обсягами виробництва 
продукції. Змінними є витрати, що змінюються прямо пропорційно до обсягів 
виробленої продукції. Собівартість одиниці продукції для межі беззбитковості 
розраховується лише у змінних витратах, а сама межа є результатом ділення 
загальної суми постійних витрат на різницю між ціною реалізації та питомими 
змінними витратами. Межа беззбитковості називається також критичною точкою і 
може визначатися графічно [30]. 
Для опрацювання цінової стратегії (політики) підприємства може бути 
використаний підхід, що дістав назву «CVP-аналіз», тобто аналіз залежності суми 
прибутку від собівартості (витрат) за різних обсягів виробництва. 
Різні темпи динаміки цін на чинники інтенсифікації швейного виробництва 
та його продукцію вимагають проведення розрахунків ефективності додаткових 
витрат і визначення доцільності підвищення на цій основі підвищення 
виробництва одягу. За змістом і метою ці розрахунки близькі до CVP-аналізу [30]. 
Отже, система управління витратами відіграє надзвичайно важливу роль у 
розробці стратегії поведінки підприємства легкої промисловості в ринкових 
умовах, тобто в обґрунтуванні управлінських рішень під впливом зовнішнього 
економічного середовища. Не менш значна роль належить їй і в налагодженні 
ефективного внутрішньогосподарського управління. 
19 
 
Система управління витратами передбачає структуризацію внутрішнього 
середовища підприємства шляхом виокремлення в ньому центрів 
відповідальності, а саме: центру управління, центрів виручки (грошових 
надходжень), центрів прибутку, центрів витрат. Центром управління виступає 
керівництво підприємства (адміністрація). Центрами виручки є маркетингові 
(збутові) підрозділи, які відповідають лише за обсяги й ціни реалізації продукції. 
Центри прибутку виробляють та реалізують вироблену продукцію, а відтак несуть 
і найповнішу відповідальність за собі- вартість, ціни та прибуток. Центри витрат 
не здійснюють реалізацію і відповідають лише за собівартість та дотримання 
нормативів витрат. 
У спеціальній літературі трапляються також поняття центрів виникнення 
витрат, які породжують витрати, але безпосередньо не виробляють продукції, 
несучи відповідальність лише за виконання своїх функціональних обов’язків [13, 
с. 93]. 
Керівництво підприємства здійснює постановку цілей центрам 
відповідальності за допомогою бюджетів. Бюджети підрозділів можуть мати різну 
побудову, періодичність складання та контролю, різну календарну деталізацію. 
Для швейних підприємств доцільно складати річні бюджети з їх помісячною 
деталізацією. Існує також необхідність у складанні виробничих бюджетів на 
цикл виробництва (який не збігається з календарним роком) з метою визначення 
доцільності його здійснення [13]. 
Виокремлення у складі підприємства центрів відповідальності полегшує 
постановку цілей підсистемам управління. Ця управлінська процедура 
здійснюється у формі бюджетування та на основі диференціації функцій 
підрозділів відповідно до характеру й обсягів їх відповідальності. Бюджети 
підрозділів можуть мати різну побудову, періодичність складання та контролю, 
різну календарну деталізацію. Під час розробки бюджетів використовують 
охарактеризовану вище класифікацію витрат на постійні та змінні, наявну на 
підприємстві нормативну базу, тобто адаптовані до конкретних умов норми 
виробітку. Враховуються й економічні нормативи, до яких належать норми 
20 
 
амортизації, плата за землю, параметри матеріального стимулювання тощо. Як 
правило, на швейних підприємствах у бюджетах передбачають усі витрати, що 
виникають у процесі виробництва продукції, незалежно від ступеня впливу 
підрозділу на їх формування [18, 19]. 
Наявність річних бюджетів підрозділів дозволяє впровадити ефективний 
механізм поточного контролю їхньої діяльності шляхом зіставлення бюджетних 
та фактичних показників. Для цього найчастіше користуються методом, що дістав 
назву «стандарт-кост». В основу методу покладено стандарти, тобто кількість та 
вартість технологічних матеріалів і трудових витрат на одиницю продукції. 
Інший метод - «директ-кост» - передбачає бюджетування та контроль 
витрат з чітким розмежуванням прямих і непрямих витрат, визначенням 
собівартості продукції лише у змінних витратах [18, с. 158]. 
Матеріали бюджетних розрахунків та підсумкові показники виконання 
річних бюджетів створюють необхідні передумови для розробки інструментів 
регулювання внутрішніх економічних відносин і мотивації персоналу. 
Отже, система управління витратами створює достовірні й надійні 
інформаційні масиви для прийняття управлінських рішень у процесі поточної 
виробничо-фінансової діяльності господарства. Упровадження цієї системи, 
особливо актуальним для реструктуризованих підприємств. 
Управління витратами на підприємстві можна визначити як систему 
обробки та підготовки необхідної інформації у процесі управління 
підприємством. До її загальних принципів належать [35, с. 173]: 
Системний характер організації та ведення системи управління витратами. 
Цей принцип є визначальним і передбачає побудову проблемного (стратегічного) 
й оперативного планування, облік та контроль виробничих витрат і продукції, 
оцінку роботи персоналу як цілісну систему планових, облікових, контрольно-
аналітичних та економічних розрахунків, спрямованих на досягнення 
підприємством загалом високих результатів господарювання. Залежно від 
обраних підприємством економічних пріоритетів ними може бути максимізація 
прибутку, збільшення частки ринку, одержання цільового прибутку тощо [35]. 
21 
 
Орієнтація на задоволення виключно власних інформаційних потреб 
підприємства при управлінні його виробничо-збутовою діяльністю. Дані системи 
управління витратами повинні мати суто внутрішнє призначення і за межі 
підприємства можуть виходити лише в ролі конфіденційної інформації. 
Самостійне визначення самим підприємством форм та документації 
системи управління витратами. Цей принцип означає повну незалежність 
підприємства при відпрацюванні порядку ведення внутрішнього обліку, контролю 
й звітності. Завданням останньої є забезпечення керівників підприємства 
необхідною інформацією [25]. 
Пріоритет стратегічних цілей перед поточними завданнями. Дотримання 
цього принципу вимагає від системи управління витратами глибокого 
обґрунтування перспектив підприємства й визначення таких стратегічних цілей, 
які не мають нічого спільного з декларацією бажаних напрямів розвитку чи 
очікуваних результатів. Стратегія повинна реально  враховувати як внутрішні 
можливості господарства, так і весь спектр зовнішніх умов його функціонування. 
Завдання управлінського обліку - надати всю необхідну для цього інформацію. 
Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво, але високу якість 
стратегічних управлінських рішень забезпечує внутрішній облік [20, 21]. 
Принцип безперервності передбачає постійний пошук, передачу, 
нагромадження, обробку та аналіз інформації для потреб управління 
підприємством. Жодних змістових прогалин та часових перерв в одержанні 
керівництвом управлінської інформації не повинно бути. Управлінський облік є 
обов’язковою складовою інформаційної системи господарства і разом з нею 
функціонує на постійній основі. 
Єдність та універсальність інформаційної бази системи управління 
витратами як принципи її організації вимагають створення внутрігосподарських 
банків інформаційних ресурсів (баз даних) багатофункціонального призначення. 
Завдяки цьому спрощується й здешевлюється пошук необхідної інформації для 
обґрунтування управлінських рішень, створюються передумови повторного чи 
багаторазового використання передусім первинних даних виробничого обліку 
22 
 
витрат та результатів за їх разової фіксації. В кінцевому підсумку дотримання 
цього принципу дозволяє з максимальною ефективністю використати 
нагромаджену інформацію. 
Наскрізна уніфікована стабільна систематизація та кодування всіх планово-
облікових номенклатур. Даний принцип тісно пов’язаний з попереднім і вимагає 
сталої й вичерпної структуризації всіх інформаційних потоків системи управління 
витратами: про структурні підрозділи, їх спеціалізацію; перелік вироблюваних 
продуктів; склад витрат за статтями, статей за частинами; перелік 
використовуваних технологічних матеріалів; про цінову інформацію, персонал, 
засоби виробництва і т. ін. Особливо необхідна така уніфікація в умовах 
комп’ютеризації облікових процедур. Вона дозволяє швидко й точно 
ідентифікувати предмет інформаційного запиту з боку керівництва, 
безпомилково відшукати потрібні дані, за потреби обробити їх і таким чином 
забезпечити прийняття обґрунтованого управлінського рішення. Одночасно 
створюються технічні передумови використання інформації за багатьма 
напрямами [23, 24]. 
Принцип бюджетного (кошторисного) методу управління витратами, 
собівартістю й дохідністю підприємства передбачає: визначення сфери діяльності 
господарства та його внутрішніх складових як центрів відповідальності; 
планування (складання) бюджетів структурних одиниць відповідно до їхніх 
диференційованих у межах підприємства економічних функцій; узагальнення 
(сумування) бюджетів підрозділів і одержання генерального бюджету 
підприємства; визначення відповідності показників генерального бюджету 
стратегічним цілям підприємства; уточнення генерального бюджету та бюджетів 
підрозділів; організацію контролю за виконанням бюджетів. 
Принцип взаємодії підрозділів підприємства через дані бюджетів 
передбачає визначення регулюючих параметрів внутрігосподарського обміну 
продукцією та послугами за допомогою цінових інструментів трансфертної 
природи. Завдяки цьому створюються передумови організації виробництва на 
засадах замкненого циклу, що дозволяє підприємству загалом пропонувати на 
23 
 
відкритому ринку продукти високого ступеня готовності до кінцевого 
споживання. Бюджетні та звітні матеріали створюють систему «опорних точок» 
внутрігосподарських економічних відносин. 
Принцип оцінки результатів діяльності підрозділів на основі бюджетів і 
внутрішньої звітності надає системі управління витратами рис інструмента 
мотивації персоналу як головного елемента економічного механізму 
підприємства. По кожному підрозділу він відтворюється низовими системами 
планування, обліку, контролю та матеріального стимулювання. 
Принцип масової участі персоналу підприємства (партисипативності) в 
процедурах системи управління витратами сприяє поглибленому ознайомленню 
кожного працівника незалежно від посади з характером діяльності, структурою 
та завданнями підрозділу й підприємства. Це сприяє збагаченню мотиваційних 
інструментів активізації персоналу, оскільки цілі підприємства стають цілями 
кожного працівника, колектив консолідується, а виконання поставлених завдань 
стає джерелом морального задоволення робітників, пробуджує у них почуття 
відповідальності, посилює заінтересованість у роботі, мобілізує творчу ініціативу. 
Реалізації переваг принципу партисипативності сприяє дотримання 
принципу періодичності. Складання та обговорення документів системи 
управління витратами слід здійснювати за певним графіком, узгодженим з 
виробничою та збутовою циклічністю діяльності підприємства. Це стосується і 
матеріалів, отримуваних керівниками. До функцій апарату управління 
підприємством належить встановлення конкретних дат підготовки й обговорення 
в колективах планових, облікових, контрольних та аналітичних документів. 
Щодо швейних підприємств, то важливо залучити до системи управління 
витратами постачальницьку діяльність і налагодити розробку внутрішніх 
витратних стандартів. 
Принцип економічної обґрунтованості та достовірності полягає в тому, що 
його дані повинні передусім точно відображати господарські операції, 
ретроспективну характеристику діяльності підприємства та його підрозділів. 
Щодо стратегічних планів, то вони повинні містити обґрунтування цілей і шляхів 
24 
 
їх досягнення з такою глибиною аргументації, яку допускає доступна інформація 
про майбутній стан економічного середовища. Короткострокові (річні, 
квартальні) плани слід деталізувати настільки, щоб на рівні підрозділів вони 
наближалися до інструкцій. Лише достовірна й обґрунтована інформація 
дозволить керівництву приймати правильні управлінські рішення. 
Одним з важливих принципів ведення системи управління витратами 
виступає принцип мінімальної трудомісткості. Він вимагає орієнтації на 
досконалі методики, сучасні технічні засоби й відповідне програмне забезпечення 
(комп’ютерні технології) виконання комплексу планових,  облікових, 
контрольних та аналітичних розрахунків. Мінімальна трудомісткість дозволить 
своєчасно і в повному обсязі підготувати необхідну інформацію для прийняття 
управлінських рішень. Умовою дотримання даного принципу, як і попереднього, 
є використання функціональної структуризації виробничих витрат, на основі якої 
можна будувати прості й гнучкі алгоритми техніко-економічних розрахунків за 
допомогою як стандартних пакетів типу електронних таблиць, так і спеціальних 
пакетів прикладних програм витратно-цінового аналізу. 
Названі принципи вказують загальні напрями побудови системи управління 
витратами й у конкретному господарстві застосовуються з урахуванням його 
організаційно-економічних особливостей. Обов’язковість дотримання всіх без 
винятку принципів не слід розглядати як абсолютну і тим більше як вимогу 
уніфікації системи управління витратами в усіх господарствах. Система 
управління витратами та форми її ведення визначаються самостійно кожним 
підприємством. Крім того, впровадження системи потребує певного часу для 
освоєння її методів та прийомів відповідними фахівцями: керівниками, 
галузевими спеціалістами, бухгалтерами. 
На підготовчому етапі впровадження системи створюють загальну 
організаційно-методичну основу у вигляді двох положень: «Положення про 
внутрігосподарські відносини» та «Положення про структурний підрозділ 
сільськогосподарського товариства». За допомогою цих двох документів 
унормовують основні засади внутрішнього управління діяльністю виробничих 
25 
 
підрозділів, зокрема й ведення системи управління витратами. 
 
 
1.3 Нормування та планування витрат на підприємстві 
 
Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є 
обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників 
усіх рівнів [32]. 
Чинниками зниження собівартості є підвищення технічного рівня 
виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та 
обсягу продукції, галузеві та інші фактори. Вирішальною умовою зниження 
собівартості служить безперервний технічний прогрес – впровадження нової 
техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, 
вдосконалювання технології, впровадження прогресивних видів матеріалів. 
Серйозним резервом зниження собівартості є розширення спеціалізації і 
кооперування. Зниження витрат та собівартості продукції забезпечується 
насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом 
продуктивності праці скорочуються витрати праці на одиницю продукції, а отже 
зменшується питома вага заробітної плати в структурі собівартості. 
Зниження собівартості продукції закладається в плані по собівартості 
продукції і є окремим розділом цього плану. Планування зниження собівартості 
товарної продукції здійснюють шляхом планування зниження затрат на 1 грн. 
товарної продукції. Всі чинники, що впливають на зміну цих витрат, можуть бути 
об'єднані у перелічені вище групи [32]. 
Розрахунок зниження собівартості продукції за відповідними чинниками 
виконують у такій послідовності: 
1. Визначаються затрати на 1 грн. товарної продукції в базовому році: 
 
С
В = тп
1                                                                  (1.1)  
��тп.пл
26 
 
2. Визначають вихідну собівартість товарної продукції в плановому році  
Свих.пл= В1 грн тп.б∗ Qтп.пл ,                                            (1.2) 
де Де Q тп.пл - плановий обсяг товарної продукції підприємства, грн. 
3. Визначають економію затрат за техніко-економічними чинниками 
методом прямого розрахунку: 
- підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію 
витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем): 
Ем= (Н0∗ Ц − Н1∗ Ц) ∗ N1                                                 (1.3) 
де Но, Н1 - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур. 
од.;  Ц - ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.; N1 - обсяг випуску продукції 
після здійснення заходу, натур. од.;  
- та росту продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості 
виготовлення продукції (Ет 
            (1.4) 
де t0, t1 - трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н- год.; 
Сr0 Cr1 – середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, 
грн. /год.; %дод – середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії 
робітників; %соц-зах. - встановлений процент відрахувань на соціальні заходи; 
- удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат 
за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва 
(Еск); 
Eck = [C − (Цс + Тр)] ∗ Nk                                              (1.5) 
де С - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на 
спеціалізованих підприємствах, грн. /од.; Цс – гуртова ціна за виріб, виготовлений 
на спеціалізованому підприємстві, грн. /од.; Тр - транспортно-заготівельні витрати 
на одиницю виробу, грн. /од.; Nk - кількість виробів, що отримують по кооперації 
зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, 
натур, один.; 
- зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження 
27 
 
умовно- постійних витрат (Еу - п) 
                                             (1.6) 
де QПЛ - приріст обсягу випуску продукції в плановому році,%; ПУ-П - сума 
умовно-постійних витрат в базовому році, грн. 
4. Визначають планову собівартість продукції (СТПШ1): 
                                        (1.7) 
де Есум - сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів, грн. 
5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році (В1грн.тп. 
пл,): 
                                        (1.8) 
1. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому 
роціп орівняно з базовим (y): 
 
                                          (1.9)
 
Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних 
ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються 
самим підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними 
організаціями. Застосовувана система норм витрат матеріальних ресурсів 
охоплює велику кількість різноманітних норм, які класифікують за певними 
ознаками. У практиці господарювання використовують три основні методи 
нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий (базується 
на аналізі та техніко- економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з 
використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва), 
дослідно- лабораторний (визначення норм витрат шляхом проведення низки 
дослідів і досліджень), звітно-статистичний (встановлення норм витрат виходячи 
зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів) [45]. 
Метою планування витрат підприємства є економічно обґрунтоване 
28 
 
визначення величини витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва 
кожного виду та всієї продукції підприємства. У процесі планування 
встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по 
підприємству (кошториси). Розрахунки планових витрат окремих виробів, 
товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби в 
оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності 
окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для 
внутрішньозаводського планування, а також для формування цін. 
У процесі планування витрат здійснюється: 
− розрахунок вартості ресурсів, необхідних для кожного виду діяльності, 
за переліком об’єктів і підприємства в цілому; 
− обчислення виробничої собівартості кожного виду продукції, робіт, 
послуг за структурними підрозділами і підприємства в цілому; 
− визначення загальної величини витрат на плановий обсяг господарської 
діяльності підприємства (кошторис) [33, 34, 36]. 
Зведений кошторис витрат на виробництво (з розбивкою за  кварталами) 
складається на основі таких розрахунків: 
− витрат на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати і 
комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію в основному виробництві; 
− основної та додаткової заробітної плати робітників, зайнятих 
виробництвом продукції (виконанням робіт, наданням послуг), з відрахуванням на 
соціальні заходи; 
− кошторисів витрат (калькуляцій виробничої собівартості продукції) 
цехів допоміжного виробництва; 
− кошторису витрат на утримання й експлуатацію устаткування; 
− кошторису загальновиробничих витрат; 
− кошторису інших виробничих витрат. 
У системі техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце 
займає калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Розрізняють 
такі види калькуляцій: планові (складають на основі прогресивних норм 
29 
 
витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні 
дані при встановленні цін), кошторисні (стосуються нових видів продукції, 
послуг) і нормативні (складають на  основі існуючих норм використання засобів 
виробництва та робочого часу). Розрізняють калькуляції собівартості цехову, 
виробничу, галузеву та ін. [31]. 
Необхідною умовою планування витрат є роздільне планування постійних і 
змінних витрат та визначення найбільш економічного розміру виробничих 
запасів. 
При плануванні постійних витрат підприємство має вирішувати наступні 
задачі: 
− визначення необхідного об'єму випуску і реалізації продукції, при якому 
досягається окупність постійних і змінних витрат; 
− розрахунок необхідної величини постійних витрат і зіставлення їх з 
реальними виробничими можливостями. 
Для визначення мінімального об'єму випуску продукції, нижче за яке 
виробництво продукції стає нерентабельним, використовують показник порогу 
рентабельності (точки беззбитковості), який визначається за наступною 
формулою: 
                                                             (1.10) 
де Nкр – критичний обсяг виробництва; Спв – постійні витрати на весь випуск 
продукції; Ц – ціна одиниці продукції; Сзв – змінні витрати на весь випуск 
продукції. 
При плануванні витрат обраховують потребу в матеріальних ресурсах на 
запланований обсяг виробництва. Витрати матеріалів обчислюються множенням 
обсягу продукції (робіт) на норми витрат матеріалів. Цей засадний принцип 
конкретизується відповідно до того чи іншого об’єкта нормування. 
Так, витрати матеріалів на виробництво продукції Мв.в підраховуються за 
формулою: 
30 
 
                                                 (1.11) 
де n – кількість найменувань продукції, що виготовляється; N – обсяг 
випуску продукції і-го найменування в натуральному вимірі; Мні – норма витрат 
матеріалу на одиницю і-го виробу; 
Мн.в. – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного виробництва 
(обчислюється при значній зміні залишків незавершеного виробництва). 
Так підраховуються витрати на виробництво продукції основних матеріалів, 
напівфабрикатів, комплектуючих виробів і тих допоміжних матеріалів, які 
нормуються на окремі вироби. Витрати матеріалів на допоміжні й обслуговуючі 
процеси обчислюються множенням обсягу робіт або кількості об’єктів 
обслуговування на норму витрат. Об’єктами нормування в цьому випадку можуть 
бути час роботи устаткування (мастильні матеріали, енергія), тонно-кілометри 
перевезень (матеріали для обслуговування транспортних засобів), кількість 
працівників (спецодяг), тощо. 
Велике значення має планування величини запасів, так як їх величина 
істотно впливає на ефективність роботи підприємства. У нас найбільш відома 
система «максимум-мінімум», згідно з якою запаси поповнюються до рівня не 
нижчого за їхню мінімальну величину, а після надходження чергової партії не 
бувають більшими за встановлену максимальну кількість. Для забезпечення цих 
умов замовлення на чергову поставку матеріалів видається за такої величини 
поточного запасу, якої вистачить для роботи аж поки замовлений запас не надійде 
[38, 39, 40]. 
Ця величина називається точкою замовлення (Мз. з) та обчислюється за 
формулою: 
Мзз = Мз.пд + Мз.сз + Мд ∗ ��з                                 (1.12) 
 
де Мз. пд – підготовчий запас; Мз. сз – страховий запас; Мд – середньодобові витрати 
матеріалу в натуральному вимірі; tз – час у днях від моменту оформлення 
замовлення до надходження чергової партії матеріалів. 
31 
 
Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку. 
Порівняння фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в 
процесі аналізу оцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, 
з'ясовувати причини відхилень фактичних витрат, від планових і відповідно, 
стимулювати працівників підприємства до їхнього зниження. 
Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від 
форми і методу обліку витрат, які застосовують на підприємстві. Метод обліку 
виробничих витрат - це визначення складу і розміру витрат на окремі вироби, 
види, групи виробів, переділи, замовлення і т.д. 
В Україні на даний час основні методи обліку затрат класифікуються: 
− стосовно технологічного процесу – за замовленнями, за переділами; 
− за об'єктами калькуляції - деталь, вузол, виріб, процес, переділ, 
виробництво, замовлення. 
 
 
1.4 Сучасні методи управління витратами на підприємстві 
 
На сьогодні серйозної проблемою функціонування вітчизняних підприємств 
постає застарілість систем управління витратами, тому необхідним шляхом 
зниження собівартості продукції і підвищення ефективності функціонування 
підприємств є запозичення досвіду використання зарубіжних систем управління 
витратами [43]. 
Крім того, у сучасних умовах постають питання щодо сучасних методів 
оптимізації витрат, що є практично застосовувані в умовах вітчизняних 
підприємств. Але кожен із них має свої переваги й недоліки та може бути 
застосований у певних умовах. 
Так, одним із найбільш ефективних методів виявлення резервів зниження 
собівартості продукції є функціонально-вартісний аналіз (ФВА). Функціонально-
вартісний аналіз – комплексний системний аналіз діяльності підприємства, його 
складових (технічних і технологічних, маркетингових, фінансових, збутових 
32 
 
підрозділів, управлінських функцій), а також оцінка ефективності використання 
витрат на реалізацію кожної з цих функцій з метою виявлення неефективних, 
нераціональних витрат, існуючих внутрішніх резервів і розробки програм 
підвищення ефективності діяльності та збільшення прибутковості підприємства 
[43]. 
Основними перевагами ФВА є більш чітке вивчення вартості продукції, 
що дає можливість приймати обґрунтовані стратегічні рішення щодо призначення 
цін на продукцію, вибору між можливостями виготовляти самостійно або 
купувати напівфабрикати; ясність функцій, за рахунок яких підприємствам 
вдається приділити більше уваги підвищенню ефективності високовартісних 
операцій тощо. 
Недоліки функціонально-вартісного аналізу полягають у такому: процес 
опису функцій може виявитися занадто деталізованим; крім того, модель є досить 
складною в застосуванні, її важко підтримувати; для якісної реалізації методу 
потрібні спеціальні програмні засоби; реалізація методу розглядається як 
непотрібна «примха» фінансового менеджменту, недостатньо підтримується 
оперативним керівництвом. 
Значне зниження витрат виробництва досягається в результаті застосування 
прогресивних методів організації праці. Прикладом цього є розроблена в Японії 
система організації виробництва «just-in-time» («точно-в- строк»), яка набула 
широкого застосування в усьому світі. Система знижує витрати виробництва за 
рахунок своєчасного постачання ресурсів. Сутність її полягає в тому, що 
матеріальні ресурси постачаються споживачеві у визначене місце, у потрібний час 
і в необхідній кількості [43]. 
До переваг методу «just-in-time» відносять: зменшення термінів 
виробництва кінцевого виробу; скорочення витрат на зберігання продукції; більш 
висока гнучкість при модифікації продукції; більш висока продуктивність; 
скорочення термінів підготовки до виробництва; покращений контроль якості. 
До недоліків цього методу належать: зростаючі транспортні витрати; 
зберігання товару на складі може виявитися дешевшим, ніж постійне його 
33 
 
постачання; залежність від постачальників; значний ризик зриву виробництва й 
реалізації продукції. 
Наступний метод – таргет-костінг (від англ. target costing – цільова вартість) 
– це метод управління собівартістю (витратами на виробництво продукції), 
сутність якого полягає в зниженні собівартості продукції під час усього її 
виробничого циклу за рахунок застосування виробничих, наукових досліджень та 
розробок [43]. «Target-costing» передбачає розрахунок собівартості виробу 
виходячи з попередньо встановленої ціни реалізації. 
Перевагами таргет-костінгу є: маркетингова орієнтація виробництва; 
визначення цільових витрат для нових продуктів; контроль витрат на стадії 
розробки продукції. 
Недоліками методу є те, що: для цільового зниження витрат можуть 
знадобитися значний час та інвестиції; технічні можливості підприємства не 
завжди дозволяють знизити собівартість до заданого рівня. 
Інший метод – «kaizen-costing» – це новітній метод управління витратами, 
який застосовується для досягнення цільової собівартості, але на відміну від 
«target-costing» полягає в постійному вдосконаленні якості процесів на всьому 
підприємстві за участі всіх його працівників, що дає можливість зменшити 
непродуктивні витрати. 
Основною перевагою «kaizen-costing» є те, що він забезпечує постійне 
зменшення витрат і утримання їх на заданому рівні, а недоліком є 
необхідність мотивації працівників і корпоративної культури, що підтримує 
залучення персоналу в діяльність підприємства [43]. Крім того, недоліком цього 
методу є те, що він потребує мотивації співробітників, залучення додаткового 
персоналу. 
LCC (Life Cycle Cost) – аналіз – це метод розрахунку витрат за етапами 
життєвого циклу продукції. Планові витрати визначаються на кожній стадії 
життєвого циклу продукту. Це єдиний метод управління витратами, який 
передбачає врахування впливу інфляції через дисконтування грошових потоків у 
прийнятті рішень. 
34 
 
Перевагами даного методу є отримання в довгостроковому періоді оцінки 
здійснених витрат і їх покриття відповідними доходами; забезпечення точного 
прогнозу всіх витрат і співвідношення отримуваного доходу та витрат щодо 
виробництва виробу в цілому; забезпечення стратегічного бачення структури 
витрат і зіставлення її зі структурою доходів. Недоліками є відсутність 
періодизації фінансових результатів; невизначеність в обліку накладних витрат; 
вірогідність витрат на отримання великої додаткової інформації. 
Найновішим методом, який нещодавно почали практично використовувати 
в управлінні витратами, є EVA (Economic Value Added) – метод економічної 
доданої вартості. Даний метод дає можливість прив’язати створення вартості до 
певних груп робітників або підрозділів і так отримувати критерій для 
диференційованої винагороди за виконану роботу на підприємстві. 
Крім того, більшого застосування дістає АВС-аналіз, що являє собою 
технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової 
локалізації витрат суб’єкта господарювання для потреб моделі управління його 
прибутком. Основою АВС-аналізу є поняття «центру витрат» – відокремленого 
функціонально організаційного процесу або явища, що пов’язані із формуванням 
однорідної сукупності витрат підприємства. 
Перевагами АВС-аналізу є значне підвищення обґрунтування віднесення 
накладних витрат на конкретний виріб, більш точне калькулювання собівартості; 
забезпечення взаємозв’язку одержуваної інформації з процесом формування 
витрат. 
Основний недолік методу полягає в тому, що він вимагає значних змін у 
системі бухгалтерського обліку та вдосконалення систем інформаційної 
підтримки, що тягне за собою зростання витрат на управління. 
Не менш важливим методом оптимізації витрат на підприємстві є XYZ- 
аналіз, який являє собою технологію обґрунтування управлінських рішень щодо 
оптимізації абсолютної величини витрат підприємства шляхом виявлення та 
ідентифікації резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації 
таких резервів. Переваги XYZ-аналізу: простота, точність і наочність, можливість 
35 
 
автоматизації. Недоліками методу є те, що він не дозволяє забезпечити 
правильність висновків при побудові складного, слабкоструктурованого 
товарного асортименту. 
Іншим методом оптимізації витрат є метод збалансованості. Як один із 
стратегічних підходів управління витратами, він пов’язаний з тим, що цілі, які 
ставить перед собою компанія, завжди балансують на одній чаші вагів із 
витратами. Наприклад, чим більш якісну продукцію ми хочемо виробити, тим 
більші витрати на забезпечення якості ми повинні понести. 
Бюджетування як метод оптимізації витрат заснований на складанні 
оперативних, місячних, квартальних та річних бюджетів і пов’язуванні їх із 
стратегічними цілями (за допомогою системи збалансованих показників), що 
дозволяє, як мінімум, зробити появу витрат передбачуваним. 
Ще одним методом оптимізації витрат є оперативно-заявочна кампанія та 
система контролю за виконанням та доцільностю витрат. Суть цього методу 
полягає в тому, що при щоденних витратах лінійним менеджерам постійно 
необхідно підтверджувати доцільність тих чи інших витрат. Ця система буде 
працювати, тільки якщо на підприємстві правильно сформований бюджет, 
розписані цілі і є мотиваційна програма зі скорочення витрат. 
Отже, перераховані методи (збалансованості, бюджетування, оперативно-
заявочна кампанія) вимагають впровадження інформаційних технологій. Адже 
якщо не буде системи, яка зобов’язуватиме всіх звітувати й контролювати 
процеси, наміри щодо оптимізації витрат залишаться лише на папері. Тому серед 
методів стратегічного управління витратами слід вказати й на аутсорсінг, тобто 
передачу третім особам частини функцій підприємства, або інший вид 
аутсорсінгу, пов’язаний із функціями, які не є для компанії ключовими. 
Таким чином, можна зазначити, що особливості витрат як об’єкту 
управління полягають у їхній різноманітності, постійному зміненні під впливом 
зовнішнього та внутрішнього середовища, різній динаміці в різні періоди часу. 
Усе це призводить до ускладнення точного кількісного оцінювання величини, 
динаміки, рівня витрат, визначення впливу витрат на економічні результати 
36 
 
діяльності підприємства та методи їх оптимізації. Ефективність планування й 
контролю рівня витрат залежить також від своєчасного забезпечення інформацією 
всіх рівнів управління витратами. 
Із розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства 
піддаються все більшому управлінському впливу, з’являються можливості знайти 
більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. 
  
37 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 
 
2.1 Опис галузі та організаційно-економічна характеристика 
підприємства 
 
Однією з провідних галузей харчової промисловості України є 
хлібопекарська галузь, основним призначенням якої є стійке і безперебійне 
забезпечення виробництва хліба, хлібобулочних та інших видів борошняних 
виробів у тих обсягах, які відповідають нормам споживання, встановленим 
державою, тобто рівню продовольчої безпеки. 
Нині саме хлібобулочні вироби відіграють надзвичайно важливу роль у 
раціоні людей та займають особливе місце в харчуванні. Асортимент 
хлібобулочних виробів різноманітний, здатен задовольнити кожного, і, 
незважаючи на це, він постійно розширюється та вдосконалюється. Традиційно в 
Україні виробництвом хліба займаються спеціалізовані підприємства – 
хлібокомбінати і хлібозаводи, що випускають масову продукцію. 
Згідно з динамікою розвитку галузі, хлібокомбінати втрачають свої позиції 
внаслідок зменшення споживання борошняних виробів та невеликого асортименту. 
Одним з альтернативних шляхів забезпечення населення різноманітною випічкою є 
створення міні-пекарень та кафе-булочних. 
В Україні немає практично жодного хлібозаводу, де використовувалися б 
іноземні інвестиції. Це призводить передусім до відставання у технологічному 
розвитку української хлібопекарської галузі. Багато заводів не можуть дозволити 
собі впровадити якісь передові технології, тому що це може позначитися на 
збільшенні собівартості хліба та в підсумку в умовах обмеженої рентабельності 
виявиться просто невигідним. 
Згідно з показниками офіційної статистики, пшеничного хліба за 2023 рік 
було вироблено 1 млн. 120 тис. т. , тобто на кожну людину припадає 24,98 кг на 
38 
 
рік або 68,43 г на добу. 
Згідно з Постановою КМУ «Про затвердження наборів продуктів 
харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів для основних соціальних 
і демографічних груп населення» від 11.10.2016 № 780, державою затверджено 
необхідне мінімальне споживання хлібу, основні показники якого наведено в 
табл. 2.1. 
 
Таблиця 2.1 - Споживання хліба у розрахунку на особу 
 
 Мінімальна норма Середньорічне 
Соціально-демографічні групи споживання хліба, кг на рік споживання хліба 
населення Пшеничного Житнього згідно з мінімальними 
нормами, кг на особу 
Діти віком до 6 років 29,2 14,6 43,8 
Діти віком від 6 до 18 років 51,1 28,0 79,1 
Працездатне населення (від 62,0 39,0 101,0 
18 до 60 років) 
Не працездатне населення 62,0 38,0 100,0 
(від 60 років і старше) 
 
Підприємства хлібопекарської промисловості функціонують у 
конкурентному середовищі, адже для даної галузі характерна значна кількість 
підприємств різних потужностей і форм власності. Причинами наявності великої 
кількості малих та середніх підприємств хлібопекарської промисловості, на нашу 
думку, є: 
– низькі вхідні бар’єри, що дозволяють новим виробникам (малим 
підприємствам, міні-пекарням) швидко і дешево входити в галузь; 
– незначна економія за рахунок масштабу виробництва, що дає змогу 
малим підприємствам конкурувати з великими при однакових витратах; 
– високі транспортні витрати обмежують ефективність виробництва (радіус 
39 
 
економічно ефективного обслуговування підприємства); 
– високі інвентарні витрати та нерівномірності коливання збуту призводять 
до того, що підприємство з великомасштабною інфраструктурою може втрачати 
свої переваги порівняно з меншою фірмою, хоча виробничий процес є більш 
ефективним при роботі на повну потужність; 
– відсутність переваг   у   роботі   зі   споживачами   (покупцями)   та 
постачальниками лише завдяки значним розмірам підприємства; для покупців не 
має значення, яку частку ринку займає підприємство; 
– низький рівень накладних витрат легше утримувати на малих приватних 
підприємствах, ніж на великих, які мають більше зобов’язань і перебувають під 
ретельним наглядом власників та держави; 
– споживачі потребують продукцію у відносно невеликій кількості, тому 
обсяги продажу не залежать від зусиль щодо підтримки виробництва чи 
поширення маркетингу в таких масштабах, щоб забезпечувати переваги для 
великих підприємств; 
– ринковий попит на продукцію різноманітний і великий настільки, що дає 
змогу великій кількості підприємств пристосуватись до вимог покупців. 
Однак протягом останніх років в Україні, як і в світі та країнах Європи, 
спостерігається концентрація та укрупнення виробництва хлібобулочних виробів. 
Раніше у країнах Західної Європи хлібопекарський бізнес представляли, в 
основному, численні міні-пекарні, однак на сучасному етапі розвитку кількість 
приватних міні-пекарень зменшується. Тенденція витіснення малих виробників 
великими підприємствами спостерігається і в Україні та набирає більших 
масштабів. На думку експертів, в Україні укрупнення виробництва хлібобулочних 
виробів дасть змогу оптимізувати логістику, прискорити реконструкцію 
підприємств, знизити витрати і собівартість продукції, а це сприятиме 
підвищенню прибутковості та рентабельності виробництва. 
В Україні хліб і хлібобулочні вироби випікають близько 400 промислових 
хлібозаводів, які розміщені в містах та районних центрах, (приблизно 70–72% 
виробництва у загальному обсязі); приватні міні-пекарні (приблизно 20%). 
40 
 
Основну частину хлібопекарської продукції Черкаської області виробляють 
хлібозаводи (74–83%), а малі хлібопекарські підприємства  випікають 17–26% 
від загального обсягу виробництва. 
Хлібопекарська промисловість належить до матеріаломістких виробництв, 
адже значна частка у загальній собівартості продукції належить матеріальним 
витратам. 
Більшість хлібопекарських підприємств працюють на морально і фізично 
застарілому обладнанні, зношення парку технологічного обладнання становить 
близько 40%. Тому актуальним є питання проведення реконструкції, заміни 
технологічного обладнання на більш сучасне, енергозберігаюче. 
Об'єктом дослідження є підприємство ТОВ «Черкаси хліб ТД», яке було 
створено у 1932 році. 
Основна діяльність підприємства – виготовлення і випічка хлібобулочних та 
кондитерських виробів. ТОВ «Черкасихліб ТД» виробляє широкий асортимент 
найменувань хлібобулочних, в т.ч. заварні, елітні хліба, булочні та здобні вироби, 
булочні вироби дрібної ваги (50 г) та кондитерські вироби (тістечка, торти, 
пряники, печиво). 
Місія підприємства полягає у наступному: 
– виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних 
кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 
– вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння 
олійних культур; 
– роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими 
кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах. 
– Крім виробництва хлібобулочних виробів, підприємство здійснює 
комерційно-посередницьку та інші види господарської діяльності, Зокрема, 
реалізує хлібобулочні вироби, борошняні та кондитерські вироби, займається 
перевезенням хліба на дальні відстані для сільського населення, а також здійснює 
реалізацію своєї продукції на декількох торговельних точках. 
 
41 
 
Таблиця 2.2 – Загальна інформація про підприємство 
Повне найменування Товариство з обмеженою відповідальністю 
юридичної особи Черкасихліб 
ЛТД (скорочена назва – ТОВ «Черкасихліб ТД») 
Код ЄДРПОУ 43264658 
Дата реєстрації 27.05.2011року 
Уповноважена особа Решетнікова М.О. 
Розмір статутного 210 000 грн. 
капіталу 
Організаційно-правова Товариство з обмеженою відповідальністю 
форма 
Форма власності недержавна 
Види діяльності Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; 
виробництво борошняних кондитерських виробів, 
тортів і тістечок 
нетривалого зберігання (основний) 
10.72 Виробництво сухарів та сухого печива, 
виробництво борошняних кондитерських виробів, 
тортів і тістечок 
тривалого зберігання 
46.39 Оптова торгівля зерном, необробленим 
тютюном, 
насінням і кормами для тварин 
47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих 
магазинах переважно продуктами харчування, 
напоями та 
тютюновими виробами та інші 
Контактна інформація Україна, 18015, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.. 
Напільна, будинок 248 
 
 
Найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва хліба та 
хлібобулочних виробів займає виробництво хліба житньо-пшеничного більше 
60%. Продукція товариства реалізується через власну торгову мережу 
«Формула Смаку», яка налічує близько 25 торгових павільйонів. Протягом 
42 
 
останніх років ринок збуту значно розширився і охопив такі області як Черкаську, 
Київську, Полтавську, Чернігівську, Рівненську, Волинську, Хмельницьку,    
Житомирську.    Продукція    відпускається    відповідно    до 
замовлень і, доставляються власним автотранспортом. 
З метою зміцнення конкурентних позицій на ринку, а також підвищення 
якості продукції на підприємстві впроваджена система управління безпекою 
харчових продуктів відповідно до стандарту ГОСТ 4161-2003. 
Протягом останніх років до основних придбань активів відносяться: 
придбання двох кіосків для розширення власної торговельної мережі; придбання 
автотранспортної дільниці; придбання хлібопекарської печі 
«Werner&Pfleіderer»; придбання контейнерної (ротаційної) печі «Wіnkler»; 
придбання 7 спецавтомобілів для перевозки продукції; 
До складу підприємства входять такі організаційні одиниці 
1. Адміністративно-побутовий комплекс; 
2. Хлібобулочний цех. В хлібобулочному цеху встановлено 5 ліній: 
– лінія №1 з піччю БН-50 по виробництву житньо-пшеничного 
подового хліба круглої форми; 
– лінія №2 з піччю по виробництву житньо-пшеничного подового хліба 
круглої форми; 
– лінія №3 з піччю «Wіnkler»по виробництву житньо-пшеничного 
подового хліба овальної форми; 
– лінія №4 з піччю ПХС-25М по виробництву батонів; 
– лінія №5 з піччю ПХС-25М по виробництву здобних виробів і 
батонів; 
3. Кондитерський цех. В кондитерському цеху встановлено: 
– газова піч Г 4 ПХ 3С-25 по виробництву широкого асортименту 
кондитерських виробів: тортів, тістечок, пряників, печива, рулетів; 
– булочна лінія з ротаційною газовою піччю «Wіnkler Compact" по 
виробництву булочних і дрібноштучних виробів; 
4. Експедиція; 
43 
 
5. Котельна; 
6. Автотранспортна дільниця. 
 
Підприємство здійснює реалізацію хлібобулочних виробів через мережу 
торгових кіосків та позиціонує свою продукцію, як домашню випічку. 
У виробничому процесі ТОВ «Черкасихліб ТД» застосовується наступне 
виробниче обладнання та устаткування: високотемпературні печі, машини для 
замішування тіста, холодильні камери для зберігання продукції, сушки для тари 
(лотків та ящиків), машини різальні тощо. 
Дослідження діяльності підприємства ТОВ «Черкасихліб ТД» показало 
відсутність спеціально розроблених стратегій зниження витрат. Тобто у процесі 
здійснення господарської діяльності на підприємстві приймають ряд тактичних та 
стратегічних рішень, але не розробляють документ, який передбачав би 
комплексну модель дій на перспективу та міг би бути названий стратегією 
підприємства загалом чи стратегією зниження витрат зокрема. 
Проведене дослідження показало, що для підприємства характерними є такі 
особливості: 
− необхідність використовувати різне технологічне обладнання; 
− безперервний режим технологічного процесу; 
− потреба в щоденному та безперервному забезпеченні населення 
продукцією з нетривалим терміном зберігання; 
− безперервна робота підприємства протягом року; 
− широкий асортимент продукції (випікання пшеничного та житньо- 
пшеничного хліба, булочних, здобних та кондитерських виробів різної ваги); 
− потреба у безперебійному забезпеченні борошном та іншою сировиною 
для забезпечення запланованого графіку виробничого процесу; 
− використання специфічної сировини – борошна, яке має ряд якісних 
ознак, що впливають на вихід готової продукції та її якість (вид – житнє, 
пшеничне, змішане; ґатунок; вологість); 
44 
 
− необхідність чіткого узгодження роботи підприємства з підприємствами 
роздрібної торгівлі й транспортними організаціями, забезпечення торгової мережі 
продукцією у визначені години і в широкому асортименті; 
− гнучкість зміни обсягів виробництва та асортименту продукції 
відповідно до замовлень роздрібних торгових підприємств, які залежать від 
попиту населення. 
Асортимент продукції досліджуваного підприємства суттєво впливає на 
середню рентабельність підприємства. Так, рентабельність виробництва деяких 
традиційних видів хліба складає 2–3%, а рентабельність виробництва дрібно 
штучних виробів може сягати 30–40%. 
Оскільки у структурі витрат хлібопекарських підприємств високу частку 
займають матеріальні витрати, то значну увагу слід приділяти їх аналізу та 
виявленню можливостей зниження витрат на матеріальні ресурси. У таблиці 2.3 
наведено структуру витрат на виробництво 1 тонни хліба на досліджуваному 
підприємстві зі звітний рік. 
 
Таблиця 2.3 – Статті витрат у структурі собівартості хліба простої 
рецептури 1 тонни 
Статті Питома вага, % 
Борошно 39,8 
Інші основні матеріали 20,33 
Транспортно-заготівельні витрати 3,76 
Всього витрат на сировину  
Паливо на технологічні цілі 9,13 
Електроенергія на технологічні цілі 1,07 
Основна заробітна плата 4,65 
Додаткова заробітна плата 2,76 
Соціальні нарахування  
Загально-виробничі витрати 15,11 
Виробнича собівартість  
Адміністративні витрати 7.7 
Витрати на збут 10,84 
Повна собівартість 100 
45 
 
 
Певний вплив на матеріаломісткість продукції здійснює якість основної 
сировини – борошна. Використання борошна з пониженими хлібопекарськими 
властивостями та вологістю, вищою від норми, призводить до зниження виходу 
хліба та підвищення фактичних витрат борошна, а відповідно й матеріаломісткості 
продукції. 
Значну питому вагу в загальній матеріаломісткості продукції займають 
паливно-енергетичні ресурси. На зниження їхніх витрат впливають такі фактори: 
переведення підприємства на прогресивні види палива, впровадження печей з 
електрообігріванням, заміна застарілих і зношених котлів, впровадження 
установок для хімічного водоочищення, оснащення котлоагрегатів 
ультразвуковими генераторами, автоматизація роботи котлоагрегатів з допомогою 
автоматичних систем регулювання. 
Технологічний процес виробництва хліба і хлібобулочних виробів 
пов’язаний з великою кількістю операцій з переміщення, які виконують на всіх 
дільницях основного виробництва. Тому для нього характерна значна частка 
загального обсягу навантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських 
робіт. Усунення ручної праці та зниження витрат можна досягнути за допомогою 
впровадження автоматизованих ліній виробництва хліба та хлібобулочних 
виробів. 
Загалом, скороченню загальної величини матеріальних витрат і 
матеріаломісткості продукції сприяє впровадження автоматизації виробничих 
процесів, сучасної системи енергетичного обслуговування виробництва, сучасних 
ліній пакування та транспортування продукції. 
Охарактеризуємо основні виробничі та технічно-технологічні ризики на 
досліджуваному підприємстві: 
– підвищення цін на борошно – призводить до зростання собівартості, а в 
ситуації регулювання цін на продукцію і до отримання збитків; 
– низька якість борошна – призводить до додаткових витрат внаслідок 
зниження виходу хліба або доведення борошна різноманітними добавками до 
46 
 
необхідних показників якості; 
– помилки в плануванні потреби сировинних ресурсів – у випадку недостачі 
ресурсів призводить до перебоїв у виробництві, у випадку надмірного обсягу 
поставок призводить до додаткових витрат внаслідок зростання складських 
витрат, витягування коштів з обігу, псування сировини, збільшення операційного 
циклу; 
– помилки у розробленні графіку закупок сировини – призводить до збоїв у 
виробництві, виникнення браку; 
– фізичний знос обладнання – призводить до зупинок обладнання, 
техногенних аварій, зростання браку, втрат сировини зниження якості продукції, 
підвищення витрат на охорону праці і природоохоронну діяльність тощо; 
– моральний знос обладнання – призводить до додаткових витрат внаслідок 
значної сировинно- та енергоємності. Негативно впливає на якість продукції через 
порушення технологічних процесів; 
– недотримання технологічного режиму – призводить до додаткових витрат 
внаслідок браку, зниження якості продукції, можливих техногенних аварій, 
підвищення витрат на охорону праці і природоохоронну діяльність; 
– поява нових конкурентів – ризик зменшення частки ринку внаслідок її 
захоплення конкурентами. 
Для зменшення рівня технічних і технологічних ризиків доцільним є 
застосування сучасної техніки у виробничому процесі (хлібопекарські печі, 
тістомісильне, тістоподільне, тістооброблювальне, пакувальне обладнання), 
ефективне планування і використання наявних виробничих потужностей і площ з 
метою збільшення коефіцієнта використання потужностей, проведення науково-
дослідних робіт у сфері технології виробництва з метою впровадження нового 
асортименту і сучасних технологій виробництва хліба і хлібобулочних виробів. 
Для зменшення рівня постачальницьких ризиків підприємствам доцільно 
формувати страхові запаси сировини (у певних межах), диверсифікувати 
постачальників матеріальних ресурсів, зокрема борошна, формувати вертикально-
інтегровані об’єднання, які будуть включати весь виробний ланцюг, починаючи із 
47 
 
вирощування пшениці, виробництва борошна і закінчуючи роздрібною мережею. 
 
 
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 
 
Проведемо аналіз виробничо-господарської діяльності за основними 
техніко-економічними показниками: динаміка доходів від реалізації продукції, 
рівня собівартості продукції, валового прибутку, рентабельності підприємства та 
чистого прибутку його діяльності. 
Динаміка показників виробничо-господарської діяльності ТОВ 
«Черкасихліб ТД» за 2023 -2024 рр. наведена у таблиці 2.4. 
 
Таблиця 2.4 - Динаміка показників виробничо-господарської діяльності 
підприємства за 2023 – 2024 рр. 
   Відхилення 
Показники 2023 2024 абсолютне, відносне, 
+,- % 
Чистий доход (виручка) від 169961 128500 -41461 75,6 
реалізації 
продукції (товарів, робіт, послуг) 
Собівартість реалізації продукції 145956 105638 -40318 72,4 
(товарів, робіт, послуг) 
Валовий прибуток (збиток) 24005 22862 -1143 95,2 
Інші операційні доходи 1516 3378 1862 222,8 
Адміністративні витрати 3902 4380 478 112,3 
Витрати на збут 14539 12736 -1803 87,6 
Фінансові результати від 4561 4620 59 101,3 
операційної 
діяльності 
Фінансові результати до 4575 873 -3702 19,1 
оподаткування 
Чистий фінансовий результат 2958 726 -2232 24,7 
(прибуток) 
48 
 
У 2023 році сумарний обсяг чистого доходу склав 169961 тис. грн. В 2024 
році обсяг чистого доходу зменшився на 41461 тис. грн. Це пояснюється тим, що 
значно зросли витрати на енергоносії та закупівлю житнього борошна. Сьогодні 
структура закупки житнього борошна на підприємстві виглядає наступним чином: 
60% житнє борошно білоруського виробництва і 40 % вітчизняного. В силу того, 
що борошно українського виробника є нижчим за якістю та вищим у ціні, 
перевага віддається імпортному. 
З метою підвищення конкурентоспроможності та формування групи 
лояльних клієнтів підприємство у 2023 році придбало нову лінії по виробництву 
кондитерських виробів. 
На кінець 2024 року сумарний обсяг чистого доходу становив 128500 тис. 
грн. 
В 2024 році приріст обсягу виручки перевищує приріст собівартості 
продукції. Це позитивна тенденція, яка вказує на ефективну систему управління 
витратами. Очевидно, що суб'єкт господарювання використовує доступні резерви 
скорочення витрат, підприємство постійно покращує операційний процес. Це веде 
до зниження вартості одиниці продукції та послуги. 
У 2023 році сума валового прибутку становила 24005 тис. грн., у 2024 році 
його величина знизилася на 95,2%. Перевищення доходів від реалізації товарів і 
послуг над собівартістю свідчить про ефективний контроль за собівартістю 
продукції. 
У 2024 році у порівнянні з 2023 роком знизилася сума витрат на збут 87,6. У 
2024 році ця сума становила 12736 тис. грн. Підприємство  оптимізувало витрати 
на просування продукції, що не дозволяє реалізувати весь потенціал 
підприємства. Сума інших доходів у 2024році у порівнянні із 2023 роком зросла. 
У 2023 році сума фінансового результату до оподаткування становила - 4575 
тис. грн., а в 2024 році значення цього показника знизилося майже у 5 разів і 
становило 873 тис. грн. Низьке значення показника обумовлено тим, що протягом 
2024 року на підприємстві мали місце значні фінансові витрати, які склали 3686 
тис. грн. Ці витрати були пов’язані із виплатою відсотків за користування 
49 
 
позиками банку. 
У 2023 році сума чистого прибутку становила 2958 тис. грн. У 2024 році у 
порівнянні з 2023 роком величина чистого фінансового результату (прибуток) 
скоротилася майже в 4 рази і склала - 726 тис. грн. 
Основні засоби виробничого призначення ТОВ «Черкасихліб ТД» 
розподілені на такі групи: будівлі та споруди, машини та обладнання, транспортні 
засоби, земельні ділянки. Дані таблиці 2.5 показують структуру основних засобів 
підприємства за аналізований період. 
 
Таблиця 2.4 – Аналіз складу та структури основних засобів підприємства за 
2023-2024 рр. 
 
Відхилення у 
Структура 
Основні засоби, основних Відхилення у 
основних 
тис.грн. засобах структурі 
Основні засоби засобів, % 
абсол. основних 
відно 
тис. засобів 
2023 2024 2023 2024 сне% 
грн. 
Будівлі та споруди 9119 8944 35,0 35,0 -175 98,0 0 
Машини та обладнання 10606 9838 41,0 39,0 -768 92,0 -2 
Транспортні засоби 515 409 2,0 1,6 -106 80,0 - 0,4 
Земельні ділянки 1023 1023 4,0 4,1 0 0 -0,1 
Інші 4670 4644 18,0 20,3 -26 99,0 +1,7 
Всього 25933 24858 100 100 1075 95,0 - 
 
 
На основі даних таблиці 2.5 можна зробити висновок, що протягом 2023-
2024 рр. суттєвих зрушень у вартості будівель і споруд не було. Але відбулося 
незначне скорочення вартості машин та обладнання та транспортних засобів. 
Загальна вартість основних засобів у 2024 році скоротилася на 1075 тис. грн. у 
порівнянні з 2023 роком. 
50 
 
До показників ефективності використання основних засобів можна віднести 
показник питомої ваги активної частини основних засобів у їх загальній сумі. 
Питома вага активної частини основних фондів у 2024 році склала 40,6% 
проти 43% у 2023 році. Дана тенденція свідчить про те, що ефективність 
використання основних фондів знижується. 
Для оцінки стану основних засобів розраховують: фондовіддачу, 
фондомісткість, коефіцієнт зносу та коефіцієнт придатності. Показник 
фондовіддачі характеризує обсяг продукції, яка виробляється однією гривнею 
вартості основних виробничих фондів: 
 грн.,                                                   (2.1) 
 
де Фв - фондовіддача, грн.; Q - обсяг виготовленої продукції за розрахунковий 
період, тис. грн.; ОФсер- р - середньорічна вартість основних виробничих фондів, 
тис. грн. 
 
Тобто, у 2023 році на 1 грн. вартості основних фондів припадає 
2,04 грн. випущеної продукції, а у 2024 році – 2,9 грн. Тенденція до 
зростання показника фондовіддачі є позитивною. 
Показник фондомісткості характеризує забезпеченість підприємства 
основними виробничими фондами і є оберненим до фондовіддачі: 
, грн.,                                          (2.2) 
де Фм - фондомісткість, грн. 
 
51 
 
 
Розрахуємо коефіцієнт зносу основних фондів, який характеризує частку 
вартості основних фондів, яку списано на витрати виробництва в попередніх 
періодах: 
                                                                   (2.4) 
де Кз - коефіцієнт зносу основних фондів; Зоф- сума зносу основних фондів, тис. 
грн.; ОФ п - первісна вартість основних фондів, тис. грн. 
 
Коефіцієнт придатності основних фондів свідчить, яка частина основних 
фондів придатна для експлуатації в процесі виробничої діяльності: 
Кп =1 – Кз ,                                          (2.5) 
де Кп - коефіцієнт придатності основних фондів; Кз - коефіцієнт зносу 
основних фондів. 
Кп2023 = 1 – 0,502 = 0,497 
Кп2024 = 1 – 0,574 = 0,426 
Значення коефіцієнтів зносу та придатності показує, що основні засоби є 
досить зношеними і потребують оновлення та модернізації. 
У 2023 році загальний ступінь зносу основних засобів становив 50,2%, а у 
2024 – 57,4%. 
Аналіз показників свідчить про те, що знос основних засобів протягом року 
збільшився на 7,2%, а частина основних фондів, що придатна для експлуатації 
зменшилась на 7%. 
 
 
 
 
52 
 
Таблиця 2.6 - Оцінка стану основних засобів 
 
Найменування Значення показника Відхилення 
показників 2023 2024 абсолютн. відносне, % 
Фондовіддача 2,04 2,90 +0,86 142,2 
Фондомісткість 0,49 0,35 -0,14 71,42 
Коефіцієнт зносу 0,502 0,574 +0,072 - 
Коефіцієнт придатності 0,497 0,426 - 0,072 - 
 
Проведемо аналіз ефективності використання трудових ресурсів 
підприємства ТОВ «Черкасихліб ТД». Як відомо, основою будь-якого 
підприємства є його персонал. 
Розрахуємо динаміку основних показників з управління персоналом 
підприємства за 2023–2024 рр., а зокрема: кількість працюючих на підприємстві 
працівників, та їх склад – кількість та динаміка кадрів адміністративно – 
управлінського апарату, виробничих кадрів; рівень середньої заробітної плати 
(таблиці 2.7). 
 
Таблиця 2.7 - Динаміка основних показників з управління персоналом 
підприємства за 2023 – 2024 рр. 
 
Показник 2023 2024 Відхилення 
абсол відн. 
Кількість працюючих, чол. 233 237 4 101,7 
В т. ч. адміністративно-     
управлінського персоналу, чол. 48 54 +6 112,5 
Виробничого персоналу, чол. 185 183 -2 98,9 
Витрати на оплату праці, тис.грн 8590 14230 5640 156,7 
Середня заробітна плата, грн. 3686,7 6000 2313,3 162,7 
 
53 
 
Дані таблиці 2.7 свідчать, що на підприємстві чисельність працівників у 
2024 р. порівняно з 2023 р. зросла на 4 особи. На підприємстві протягом 
аналізованого періоду спостерігалося збільшення витрат на оплату праці та 
середнього рівня заробітної плати. Збiльшення витрат на заробiтну плату 
вiдбулось за рахунок зростання мінімального рівня заробітної плати. 
Середня заробiтна плата працiвникiв заводу у 2024 роцi у порівняні з 2024 
роком зросла на  2313,3 грн. 
У 2024 році в порівнянні із 2023 роком збільшилася кількість 
адміністративно-управлінського персоналу за рахунок розширення відділу 
маркетингу. 
Проведемо аналіз складу та структури витрат на підприємстві і дані 
занесемо у таблицю 2.8. 
 
Таблиця 2.8 – Аналіз складу та структури витрат підприємства за 2023-2024 
рр. 
 Сума, тис. грн. Відхилення Структура витрат 
Елементи витрат віднос 
абсол. Відхил у 
2023 2024 не 2023 2024 
тис.грн. структ  
% 
Матеріальні 
46750 49084 +2334 105,0 69,4 67,7 -1,7 
затрати 
Витрати на оплату 
8590 14230 +5640 165,7 12,8 19,6 +6,8 
праці 
Відрахування на 
1905 3182 +1277 167,0 2,8 4,4 +1,6 
соціальні заходи 
Амортизація 1346 1145 -201 85 2,0 1,6 -0,4 
Інші операційні 
8771 4886 -3885 55,7 13,0 6,7 -6,3 
витрати 
Разом 67362 72527 +5165 107,7 100 100 - 
54 
 
Дані таблиці 2.8 свідчать, що протягом аналізованого періоду відбулося 
значне зростання матеріальних витрат та витрат оплату праці, а відрахування на 
амортизацію та інші операційні витрати скоротилися. Це призвело до збільшення 
загальної суми витрат у 2023 р. на 5165 тис. грн. або на 107,7%, що є негативним 
явищем в господарській діяльності підприємства. 
Проведемо аналіз показників фінансової стійкості та платоспроможності 
підприємства. Розрахунок цих показників буде здійснено за допомогою даних 
форм №1 та №2 підприємства за 2023-2024 рр. (таблиця 2.8). 
 
Таблиця 2.8 - Показники платоспроможності і фінансової стійкості 
підприємства за 2023-2024 рр. 
Показник на 31.12.23 на 31.12.24 Відхилення 
Показники платоспроможності 
Коефіцієнт загальної ліквідності 0,91 0,93 0,02 
Коефіцієнт поточної ліквідності 0,53 0,90 0,37 
Коефіцієнт абсолютної 0,02 0,01 -0,01 
ліквідності 
Показники фінансової стійкості 
Коефіцієнт співвідношення 0,49 0,61 0,12 
залучених та власних коштів 
Коефіцієнт фінансової стійкості 0,15 0,138 -0,012 
(автономії) 
Коефіцієнт покриття балансу 0,38 0,44 0,06 
Показник рентабельності активів 
Коефіцієнт рентабельності 0,04 0,21 0,17 
активів 
 
Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства протягом 
аналізованого періоду показав наступне: 
55 
 
− коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття), який 
характеризує обсяг поточних зобов’язань по кредитах і розрахунках, який 
можливо погасити за рахунок оборотних активів (теоретичне значення 1,0- 2,0) на 
кінець 2023 року становив 0,91 тоді як на кінець 2024 року – 0,93. Це свідчить про 
підвищення загальної ліквідності підприємства; 
− коефіцієнт поточної ліквідності (розраховується як відношення 
найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, 
поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних 
зобов’язань підприємства) на кінець 2023 року становив 0,53, тоді як на кінець 
2024 року – 0,9. Тобто, значення цього коефіцієнта покращилося і є значно 
вище нормативного значення (від 0,6); 
− коефіцієнт абсолютної ліквідності (обчислюється як відношення 
грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до 
поточних зобов’язань) на кінець 2023 року становив 0,01, тоді як на кінець 2024 
року – 0,02. Теоретичне значення цього коефіцієнту не менше 0,25-0,5; 
− коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (структури 
капіталу) - коефіцієнт фінансової стійкості, що характеризує кількість залучених 
коштів на 1 грн. власних коштів (розраховується як відношення суми забезпечень 
наступних витрат і платежів, довгострокових зобов’язань, поточних зобов’язань 
та доходів майбутніх періодів до власного капіталу) на кінець 2023 року – 0,49, а 
на кінець 2024 року становив 0,61. Теоретичне значення коефіцієнта - 0,5-1,0; 
− коефіцієнт фінансової стійкості (автономії) (розраховується як 
відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і 
показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у 
його діяльність) на кінець 2023 року становив 0,15, тоді як на кінець 2024 року – 
0,138, в той час як теоретичне значення коефіцієнта складає - 0,25-0,5; 
− коефіцієнт покриття балансу характеризує те, наскільки ліквідні 
кошти покривають зобов’язання. Нормативне значення - 2,0 - 2,5. Зазначений 
коефіцієнт станом на 31.12.24 р. становив 0,44 (у порівнянні станом на 31.12.23 р. - 
0,38); 
56 
 
− коефіцієнт рентабельності активів (розраховується як відношення 
чистого прибутку (збитку) підприємства до середньорічної вартості активів і 
характеризує ефективність використання активів підприємства). Теоретичне 
значення - >0. Зазначений коефіцієнт станом на 31.12.23 року становив 0,04, а на 
31.12.24 року - 0,21. 
Результати розрахунків, наведених у таблиці 2.7 свідчать про задовільний 
фінансовий підприємства протягом аналізованого періоду. 
 
 
2.3 Формування ціни на продукцію підприємства 
 
Цінова політика досліджуваного підприємства – це комплекс заходів, що 
пов’язані з формуванням оптово-відпускної ціни товару. Від складової оптово-
відпускної ціни на товар, в даному випадку хліб простої рецептури, залежить 
прибуток підприємства. Прибуток складає собою не тільки головне джерело 
збільшення випуску продукції, та рентабельності хлібопекарських підприємств, 
але й в значній мірі зумовлює економію матеріальних та трудових ресурсів. 
Виробнича собівартість продукції підприємства складається із прямих 
витрат і загальновиробничих витрат. 
Витрати, пов’язані з виробництвом продукції хлібопекарської 
промисловості (робіт, послуг) групуються за такими статями калькуляції: 
– сировина і матеріали; 
– паливо й електроенергія на технологічні цілі; 
– основна заробітна плата; 
– додаткова заробітна плата; 
– відрахування на соціальні заходи; 
– витрати на утримання та експлуатацію устаткування; 
– загальновиробничі витрати; 
– адміністративні витрати; 
57 
 
– витрати на збут. 
До статті калькуляції «Сировина та матеріали» включається вартість 
сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції (хліба простої 
рецептури), утворюючи її основу і є необхідним компонентом при його 
виробництві. Допоміжні матеріали, що використовуються при виготовленні 
продукції та для сприяння у виробничому процесі і пакування продукції (якщо 
пакування відповідно до встановленого технологічного процесу проводиться у 
процесі виробництва продукції (цехах) до здавання її на склад готової продукції). 
У підприємстві основним видом сировини є борошно, що використовується 
на виробництво хлібобулочних виробів. Рецептурою на хліб загального вжитку 
крім борошна вищого та першого ґатунку передбачено дріжджі хлібопекарські 
пресовані і сіль. 
Сировина і матеріали – це частина засобів виробництва, які один раз беруть 
участь у процесі виробництва і повністю переносять свою вартість на 
новостворений продукт. 
До допоміжних матеріалів належать пакувальні матеріали (пакувальний 
папір, етикетка, короба, шпагат, поліетиленові плівки, пакети тощо). Витрати на 
пакування виробів включаються безпосередньо у виробничу собівартість, якщо 
готові вироби пакуються на виробництві. 
В калькуляційних статтях зі складу статті «Сировина і матеріали» 
виділяють окремі рядки «Борошно», «Інші основні матеріали», «Допоміжні 
матеріали». 
Для визначення кількості і вартості основних і допоміжних матеріалів, 
необхідних для виробництва передбаченої планом продукції, складається 
розрахунок. Вихідними даними для якого слугують: виробнича програма в 
установленому асортименті та розфасовці; розрахункові норми виходу готової 
продукції; розрахункові, встановлені рецептурою, норми витрат основних і 
допоміжних матеріалів на одиницю продукції; договірні ціни на сировину і 
матеріали; транспортно-заготівельні витрати на сировину і матеріали. 
В розрахунку показується: виробіток за планом, норма виходу виробу, 
58 
 
норми витрат основних та допоміжних матеріалів. 
На підприємстві потреба у борошні на виготовлення хліба простої 
рецептури визначається наступним чином: 
 
П= В ×100 / Н,       (2.6) 
де П – потреба в борошні, тонн; В – виробіток за планом, тонн; Н – норма 
виходу за планом, %. 
Витрати на сировину і матеріали вираховуються за їх первинною вартістю, 
що складається із загальної вартості, які сплачуються згідно із договором 
постачальнику, за відрахуванням непрямих податків (податок на додану вартість, 
акцизу), вартість ввізного мита, транспортно-заготівельних витрат (затрати на 
заготівлю матеріальних цінностей, оплату тарифу за завантажувально-
розвантажувальні роботи і транспортування матеріальних цінностей усіма видами 
транспорту до місця використання). 
До статті «Паливо й енергія на технологічні цілі» відносяться витрати на всі 
види палива й електроенергії (які отримані від сторонніх підприємств та 
організацій), що безпосередньо використовуються в процесі виробництва хліба. 
Планова потреба в паливі визначається, виходячи із норм витрат умовного палива 
на 1 тонну продукції, коефіцієнту переведення умовного палива в натуральне, 
вартості окремих видів палива. 
Витрати палива й електроенергії на опалення виробничих приміщень, 
внутрішнє і зовнішнє освітлення та інші господарські потреби відображаються у 
загальновиробничих і адміністративних витратах; витрати палива й енергії на 
транспортні роботи, пов’язані з обслуговуванням виробництва та приведення в 
дію устаткування, в загальновиробничих витратах та витратах на утримання й 
експлуатацію устаткування. 
До статті «Основна заробітна плата» відносяться витрати на оплату праці 
виробничого персоналу зайнятих безпосередньо на виробництві даної продукції, 
відповідно до штатної чисельності працівників з розрахунку 1 тонни продукції, у 
вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок. 
59 
 
До статті «Додаткова заробітна плата» відносяться витрати на виплату 
виробничому персоналу підприємства, додаткової заробітної плати, нарахованої за 
працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі 
умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні 
виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих 
завдань і функцій, що відносяться до собівартості продукції, виходячи з обсягу 
виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування, кошторисної ставки 
цих витрат, розрахованої на 1 тонну цієї продукції. 
«Відрахування на соціальні заходи» включаються нарахування на заробітну 
плату робітників, зайнятих виробництвом продукції, які включають відрахування: 
на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; на соціальне страхування 
у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності; на соціальне страхування на 
випадок безробіття; на соціальне страхування від нещасного випадку. 
Відрахування здійснюються у розмірах, визначених законодавством, у 
відсотках до суми основної та додаткової заробітної плати. Загальна сума 
відрахувань приймається за даними підприємства у розмірі 22%. 
«Розрахунок витрат на утримання та експлуатацію устаткування» – до даної 
статті відносяться витрати на утримання і експлуатацію виробничого обладнання, 
цехового транспорту та інструментів і пристроїв зі складу основних виробничих 
засобів – технічний нагляд, технічне обслуговування. Включаються витрати на 
проведення. 
До статті «Загальновиробничі витрати» відносяться витрати на: управління 
виробництвом; включаються витрати на оплату праці і відрахування на соціальні 
заходи апарату; амортизація основних засобів; витрати на обслуговування 
виробничого персоналу (безпосередньо зайнятого на виробництві хліба), та інші 
витрати. 
До адміністративних витрат належать такі загальногосподарські витрати, 
що спрямовані на обслуговування і управління підприємством. Адміністративні 
витрати визначаються за даними підприємства на основі складеного кошторису. 
Розподіл між видами продукції здійснюється пропорційно до суми основної 
60 
 
заробітної плати робітників, зайнятих у виробництві відповідної продукції. За 
відсутністю даних підприємства,  розмір адміністративних витрат 
рекомендується приймати в розмірі 9-10% від виробничої собівартості. 
Для визначення ефективності виробництва та реалізації продукції 
розраховують виробничу собівартість, повні витрати на виробництво продукції, 
планують величину очікуваного прибутку, виходячи із встановленої ціни. Сума 
всіх перерахованих вище статей витрат становить повні витрати на виробництво 
хліба простої рецептури. 
Відпускна ціна продукції підприємства включає: виробничу собівартість, 
визначені адміністративні витрати, витрати на збут, норму прибутку. В даному 
випадку прибуток мінусовий, тому що хліб соціальний (простої рецептури), де 
підприємство покриває свої затрати іншими видами продукції, здоба тощо. 
Ц = ВС+Ва+Вз+П+ПДВ,     (2.7) 
 де: Ц – ціна;  ВС – виробнича собівартість продукції; Ва – адміністративні 
витрати; Вз – витрати на збут; П – сума прибутку; ПДВ – ставка податку на додану 
вартість. 
Сума прибутку визначається за формулою: 
П = Р × (ВС +Ва +Вз) / 100,        (2.8) 
де: Р – рівень рентабельності, що планується підприємством або 
встановлюється законодавчо. 
Даний показник для хліба простої рецептури встановлюється на рівні 
законодавчо встановлених обмежень, тобто не більше 5%. 
Наша держава втримує ціни на хліб регуляторними методами і реалізовує 
сировину для хлібопечення (борошно) зі своїх резервів за цінами на 25-30% нижче 
ринкових. 
Для соціальних сортів хліба підприємство орієнтується на політику 
втримання ринку, а для нових сортів із поліпшеними смаковими і якісними 
показниками, здобних виробів і хлібобулочних виробів намагається 
максимізувати прибуток. Рівень якого буде обмежуватися тільки купівельною 
спроможністю населення та готовністю споживача заплатити певну суму грошей 
61 
 
за запропоновані вироби. 
У таблиці 2.8 розраховано рентабельність виробництва основних видів 
хліба, що виготовляються на підприємстві. 
 
Таблиця 2.8 - Рентабельність основних видів продукції підприємства за 
звітний рік 
 
Статті Види продукції 
Хліб 1 сорту Хліб Хліб 1 сорту Хліб 
подовий Дарницький формовий Бородинський 
Маса виробу,кг 0,65 0,7 0,9 0,6 
Місячний обсяг випуску, шт. 8000 5000 15000 3000 
Місячний обсяг випуску, кг 5200 3500 13500 1800 
Вартість сировини, грн./кг 6,75 5,50 4,50 6,8 
Відрядна розцінка, грн./шт 0,30 0,30 0,45 0,5 
Електроенергія, грн./ шт 0,75 0,85 0,6 0,85 
Вартість сировини на випуск, грн. 35100 19250 60750 12240 
Пряма ЗП на випуск, грн. 2400 1500 6750 1500 
Електоренергія на випуск, грн. 6000 4250 9000 2550 
Разом прямі витрати 43500 25000 76000 16290 
Інші витрати     
Витрати на доставку покупцям 2600 1750 6750 900 
Амортизація обладнання, грн. 1950 1313 5065 675 
Комунальні послуги, грн. 3250 2188 8438 1125 
Зарплата іншого персоналу, грн. 3900 2625 10125 1350 
Інші накладні витрати 1625 1094 4219 563 
Разом інші витрати 13325 8969 34594 4613 
Всього витрати 56825 33969 111094 20903 
Повна собівартість виробу 7,10 6,79 7,41 6,97 
Відпускна ціна виробу 7,25 6,85 6,50 7,55 
Рентабельність,% 2,1 0,8 -12,2 8,4 
Аналізуючи дані таблиці 2.8 можна зробити наступні висновки. Серед 
62 
 
наведених видів хліба найбільший обсяг виробництва припадає на хліб першого 
сорту формовий або соціальний хліб, його обсяг випуску становить 13500 шт. у 
місяць. Даний вид хліба приносить підприємству збитки. 
Найвищий рівень рентабельності 8,4% досягається при виробництві 
хліба «Бородинського», але обсяги його виробництво становили лише 6000 
шт./міс., а рентабельність хліба 1 сорту подового – 2,1%. Тобто, за рахунок 
виробництва інших видів хліба підприємство компенсує витрати на виробництво 
соціального хліба. 
Регулювання цін на масові сорти хліба приводить до того, що деякі види 
продукції для підприємства є збитковим. Для поліпшення ситуації на 
підприємстві потрібно виготовляти такі види хлібобулочної продукції, які б 
могли перекрити збиток, отриманий від виробництва «соціального» хліба. 
  
63 
 
РОЗДІЛ 3 
СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА 
ПІДПРИЄМСТВІ 
 
3.1 Управління технологічними витратами на підприємстві 
 
Сировина і матеріали складають основу майбутньої хлібобулочної 
продукції. Проведені дослідження показали, що у виробничій собівартості 
хлібопекарських підприємств матеріальні витрати складають переважну частину. 
Однією із найважливіших завдань підприємства – це раціональне 
використання сировини (борошна), основних матеріалів та напівфабрикатів. 
Важливо зазначити, що при цьому мова повинна йти не про економію 
матеріальних витрат на виробництво різних видів хлібобулочної продукції (адже 
витрати сировини у хлібопекарському виробництві здійснюються згідно з 
рецептурними нормами, і відхилення у бік зменшення просто недопустимі), а про 
раціональність їх здійснення, мінімізацію непродуктивних втрат. 
Адже вартість сировин складає до 80% собівартості кінцевого продукту. 
Втрати хліба у вигляді крихти і лома досягають 0,03%. Втрати від неточності 
маси штучних виробів можуть досягати 0,4-0,5% до маси борошна. Втати від 
переробки браку складають 0,02-0,03% від загальної маси борошна. Сировина, 
основні матеріали і напівфабрикати відпускаються на виробництво за 
встановленими на підприємстві рецептурами. У них враховується економія 
сировини, матеріалів і напівфабрикатів на одиницю хлібобулочної продукції. 
Норми в рецептурах повинні бути нижчими за чинні та прогресивними. За ними 
потрібно визначати собівартість під час складання калькуляції на окремі види 
продукції і за ними визначати відхилення від установлених норм. 
Для підприємства важливе значення має норма виходу хліба – мінімально 
допустимий обсяг хліба, виготовленого зі 100 кг борошна та іншої сировини 
відповідно до утвердженої рецептури. Вихід хліба визначається відношенням 
64 
 
кількості виготовленого хліба до кількості фактично витраченого борошна. 
Нормування витрат виходу хліба спрямовано на оптимізацію витрат борошна та 
його раціонального використання, що відповідає чинним показникам якості. 
На підприємстві встановлена своя мінімальну норма виходу хліба. Вона 
визначається на основі технології приготування тіста, застосовуваного 
обладнання, хлібопекарських властивостей борошна. Норми виходів 
хлібобулочних виробів встановлюють виходячи із базової вологості борошна 
(14,5 %) для кожного виробу залежно від сорту борошна, випічки, способу 
реалізації (ваговий, штучний) тощо. Якщо змінюється вологість борошна, то 
змінюється і норма виходу: чим нижча вологість, тим вища норма виходу і 
навпаки. 
Для розрахунку виходу хліба використовують такі показники: чисті витрати 
борошна та додаткової сировини на виробництво продукції; технологічні 
витрати для виготовлення хлібобулочних виробів, а також на складах і 
комунікаціях. 
Технологічні витрати для виготовлення хлібобулочних виробів – це 
борошно, напівфабрикати хлібопекарського виробництва і готові вироби, 
використання яких зумовлено технологічним процесом виробництва 
хлібобулочних виробів і їх збереженням. Технологічні витрати для виробництва 
хлібобулочних виробів потрібно знижувати до оптимальної величини. 
До технологічних витрат для виготовлення хлібобулочних виробів можна 
віднести: затрати сухих речовин для бродіння тіста; затрати борошна на 
формування тістових заготовок; упік хлібобулочних виробів (зменшення маси 
тіста при випіканні); зменшення маси хлібобулочних виробів під час 
транспортування від печі та укладання у вагонетки; усушка хлібобулочних 
виробів (зменшення маси під час зберігання). 
Технологічні витрати на складах і комунікаціях – це борошно, 
напівфабрикати та готова продукція, втрачена під час зберігання, 
транспортування, а також через недосконалість або дефекти устаткування. Ці 
витрати потрібно, за можливості, повністю ліквідовувати шляхом дотримання 
65 
 
правил експлуатації устаткування і постійного контролю за його станом, чіткого 
виконання технологічних режимів виробництва. 
Технологічні витрати на складах і комунікаціях включають: витрати 
борошна на першій стадії процесу виготовлення продукції (прийом борошна і 
замішування тіста); витрати тіста і борошна під час посадки сформованих 
тістових заготовок у піч; витрати у вигляді крихти під час виймання 
хлібобулочних виробів з печі, під час транспортування та укладання на вагонетки; 
витрати від неточності маси хлібобулочних виробів; витрати від перероблення 
браку. 
На виробництво хлібобулочної продукції сировина, основні матеріали та 
напівфабрикати відпускаються за встановленими на підприємстві нормами та 
рецептами. У нормах повинна бути врахована досягнута економія сировини, 
основних матеріалів та напівфабрикатів на одиницю продукції. Норми повинні 
бути нижчими за діючі та прогресивними. За ними визначається собівартість 
продукції при складанні калькуляції на окремі види продукції і за ними ж 
визначаються відхилення від установлених норм. Це дає змогу підприємствам за 
рахунок внутрішніх резервів перевиконати норму виходу хліба. Для економії, 
наприклад, 1% борошна норму виходу потрібно перевиконати на 1,5%. 
Застосування системи бюджетування також дозвоить значно знизити 
технологічні витрати на виробництві, підвищити рівень управління витратами, а 
використання для цих цілей інформаційної системи допоможе оперативно 
контролювати формування затрат. 
 
 
3.2 Інвестиційний проект по впровадженню нового обладнання 
 
Сьогодні у виробництві хлібобулочних виробів на перше місце виносяться 
проблеми вдосконалення технологічних процесів і застосування нового 
високопродуктивного енергозберігаючого обладнання, яке відповідає 
європейським стандартам. Одним із шляхів вирішення цих проблем, може бути 
66 
 
впровадження нових технологій та устаткування, що дозволяють автоматизувати 
виробничий процес. 
Пропонуємо на досліджуваному підприємстві ввести в експлуатацію 
енергозберігаючу систему транспортерів для охолодження, нарізки та пакування 
хлібобулочних виробів литовського виробництва «Довайна» (DOVAINA). Ця 
система дає можливість порізати і упакувати продукцію вже через годину після 
випічки. У результаті на полиці магазинів потраплятиме більш свіжий хліб. Дана 
система дозволяє не порушувати охолоджувальні процеси під час пакування, 
відповідно, якість хліба суттєва зростає. 
Основними перевагами обладнання для охолодження, нарізування та 
пакування «Довайна» дозволяють комплектувати напівавтоматичні лінії  
охолоджувальним та ріжучим устаткуванням, столиком пакетів та кліпсатором 
пакетів. Охолоджені та нарізані вироби можна упаковувати половинками. 
Обладнання для упаковки хліба дозволяє упаковувати хліб і батони прямокутної 
та овальної форми. Пакети для упаковки хліба закриваються пластиковою скобою 
– кліпсою із печаткою і датою виготовлення хліба. 
Застосування даного обладнання дасть можливість скороти затрати 
людської праці; економити енергоресурси; можливість чіткого управління та 
діагностики за рахунок візуального доступу тощо. 
Уся робота по охолодженню, нарізуванню та упаковці хліба 
комп’ютеризована. Усі причини зупинки лінії відображаються на кольоровому 
дисплеї «Touch screen». Дану лінію можна пересувати в інше місце, завдяки тому, 
що вона комплектується спеціальним механізмом. 
Будь-яке інвестиційне рішення повинне прийматися на підставі аналізу 
розрахованих показників ефективності досліджуваного проекту й ризиків, 
пов'язаних з його реалізацією. 
Для визначення інвестиційної ефективності проекту по придбанню нового 
обладнання «Довайна» на досліджуваному підприємстві наведемо основні 
показники, які характеризують даний проект. 
Інвестиційний проект розрахований на 2 роки, дисконтну ставку в розмірі 
67 
 
14%. Сума інвестиційних коштів (в гривнях) складає 700000 гривень, сума чистого 
річного грошового потоку: 1000000 грн., у тому числі: 
1-й рік (дохід/прибуток) 600000/250000 грн.; 2-й рік (дохід/прибуток) 
400000/250000 грн. 
Для визначення інвестиційної даного ефективності проекту розрахуємо 
наступними показниками: чистий приведений дохід (ЧПД); індекс дохідності (ІД); 
індекс рентабельності (ІР); термін окупності (ТО). 
1. Чистий приведений дохід дозволяє одержати найбільш узагальнену 
характеристику результатів інвестування у абсолютному виразі. Чистий 
приведений дохід – це різниця між приведеною до теперішньої вартості сумою  
чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і 
сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок здійснюється за 
наступною формулою: 
ЧПД = ЧГП - ІВ,      (3.1) 
де ЧПД – сума чистого приведеного доходу з інвестиційного проекту; ЧГП 
– сума приведеного до теперішньої вартості чистого грошового потоку за весь 
період експлуатації інвестиційного проекту; ІВ – сума інвестиційних витрат на 
реалізацію інвестиційного проекту. 
Для приведення сум грошового потоку проекту до теперішньої вартості 
використаємо дисконтну ставку в розмірі 14%. Дисконтний множник за 
фінансовими таблицями відповідно становить за один рік 0,8772, за два роки – 
0,7695. 
Приведені до теперішньої вартості суми грошового доходу становлять: за 1-
й рік – 600000×0,8772=526320 грн.; за 2-й рік – 400000×0,7695=307800 грн. 
Загальна сума грошового потоку становитиме - 834120 гривень. Приведені 
до теперішньої вартості суми прибутку будуть становити: 
за перший рік – 250000 × 0,8772 = 219300 грн.; за другий рік – 250000 × 
0,7695 = 192370 грн. 
Загальна сума прибутку становитиме 411670 гривень. 
Розрахуємо чистий приведений доход (ЧПД): 
68 
 
ЧПД = 83412–70000 = 134120 гривень. 
2. Індекс дохідності проекту (ІД) дозволяє порівняти об’єм 
інвестиційних витрат із майбутні ми доходами по інвестиційному проекту. 
Розрахуємо індекс доходності здійснюється за формулою: 
ІД = ЧГП / ІВ      (3.2) 
де, ЧГП – сума приведеного до теперішньої вартості чистого грошового 
доходу за весь період експлуатації інвестиційного проекту; ІВ – сума 
інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту. 
На основі наведених показників визначимо індекс доходності проекту. По 
проекту індекс доходності становитиме: 
ІД = 834120 / 700000 = 1,19 
Розрахунки показали, що значення індексу доходності більше одиниці ІД ≥ 
0), то даний проект може бути прийнятий у зв’язку з тим, що він повністю 
покриває інвестиційні витрати. 
3. Індекс рентабельності (ІР) у процесі оцінки інвестиційного 
проекту має допоміжне значення, оскільки не дозволяє повною мірою оцінити 
весь позитивний грошовий потік по проекту, адже він у нашому випадку не 
включає амортизаційних відрахувань). 
ІР = ЧПС / ІВ       (3.3) 
де ЧПС – середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за весь 
період експлуатації проекту; ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію 
інвестиційного проекту. 
Розрахуємо середньорічний прибуток приведений до теперішньої вартості. 
ЧПС = 41167/2 = 20583 грн. 
Розрахуємо індекс рентабельності на основі наведених даних: 
ІР = 205830 / 700000 = 0,29 
Індекс рентабельності дозволяє порівняти між собою різні види 
рентабельності: рентабельність операційної та інвестиційної діяльності, 
рентабельність активів із рентабельністю власних коштів. Результати порівняння 
дозволяють визначити: чи дає можливість реалізація інвестиційного проекту 
69 
 
підвищити загальний рівень ефективності виробничої діяльності, що може бути 
одним із критеріїв прийняття інвестиційного рішення. 
4. Розрахуємо термін окупності (ТО) для оцінки ефективності 
інвестиційного проекту за формулою: 
ТО = ІВ/ ЧГПС      (3.4) 
 
де ІВ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту; 
ЧГПС – середньорічна сума ЧГП за період експлуатації проекту. 
ЧГПС = 8341120 / 2 = 417060 грн. 
Термін окупності із врахуванням середньорічної вартості чистого 
грошового потоку становитиме: 
ТО = 700000 / 417060 = 1,68 роки 
Проведені розрахунки показників ефективності інвестиційного проекту 
щодо модернізації технологічного процесу свідчать про те, що проект є 
ефективним і може бути впроваджений на досліджуваному підприємстві. 
 
 
3.3 Розрахунок витрат на виробництво нового виду продукції 
 
На сьогоднішній день потужність виробничої лінії підприємства 
завантажена лише на 67%, тому вважаємо за доцільне збільшити асортимент 
продукції і впровадити у виробництво новий вид хліба із вдосконаленими 
смаковими якостями. Прогнозується, що новий вид хліба з рентабельністю 10% 
зможе взяти на себе частину накладних витрат і частково покрити витрати на 
виробництво соціального хліба. 
Нами пропонується впровадити у виробництво хліб «Морквяний мікс», до 
складу якого будуть входити суха морква, паприка, насіння льону, вівсяні 
пластівці, кунжут і житній солод. Основні інгредієнти, які входять до складу хліба 
значно підвищать його енергетичну цінність і знижують калорійність, сприяють 
70 
 
виведенню шкідливих речовин із організму. Виходячи із рецептури хліба 
«Морквяний мікс» проведемо розрахунок вартості сировини і матеріалів на 
виробництво 1 тонни даного продукту. 
Таблиця 3.1 - Розрахунок вартості сировини і матеріалів на 1 тонну хліба 
 
Вид сировини та основних Од. Норми Ціна. од. Сума, грн. 
матеріалів виміру витрат сировини, 
на 1 т грн. 
Сировина: 
Мука с висівками грубого помолу кг. 534 11,30 6034,2 
Вода л. 346,42 3,9 1351,1 
Суха морква, насінні льону,кунжут кг 80 55 4400,0 
Рослинне масло л. 5,6 32,25 180,6 
Інші сухі інгредієнти кг. 33 93 3069,0 
Сіль кг. 1,76 6,85 12,1 
Разом сировина та інші основні матеріали 15046,9 
Пакувальні матеріали     
кліпса шт. 2000 0,13 260,0 
целофан м 248 0,12 29,8 
Разом пакувальні матеріали 289,8 
Всього по статті 15336,7 
 
 
Виходячи із розрахунків таблиці 3.1 витрати по статті «Сировина і 
матеріали» становлять 15336,7 грн. на 1 тонну. 
Дані таблиці 3.2. свідчать, що додаткові витрати на електроенергію на 
виробництво оновленого хліба на рік будуть становити 10746,4 грн. 
 
 
71 
 
 
Таблиця 3.2 – Витрати електроенергії на технологічні потреби 
 
Обладнання Потужність, Кіль- Тариф на Загальна Річний фонд Загальні 
Вт кість ел/ен потужність робочого часу витрати 
од. обладнання, підприємств ел.ен, 
кВт/год а, год/рік кВт/рік 
Лінія по       
виробництву 5,60 1,00 1,9 5,60 1010,00 10746,4 
хліба 
 
Також необхідно провести розрахунок витрат на заробітну плату основних 
робітників виробничого цеху. Основними працівниками виробничому цеху є: 
інженер-технолог хлібного виробництва, інженер, контролер. 
Тарифна ставка інженера технолога становить 56,8 грн./год., для інженера 
зміни - 45,6 грн./год., а у контролера – 34,0 грн./год. Результати розрахунку 
основної заробітної плати наведені у табл. 3.3. 
 
Таблиця 3.3 – Розрахунок основної заробітної плати працівників 
 
Всього Доплата Фонд 
Тар. Всього 
річний за роботу у основної та 
ст., додаткова ЄСВ 
Професія тариф. святкові, додаткової 
грн/го заробітна (22%) 
фонд, вихідні дні, заробітної 
д плата 
тис. грн. грн. плати, грн. 
Інженер- 
56,8 120000 12280 12280 13200 29040 
технолог 
Інженер 45,6 96000 9224 9224 105 600 23232 
Контролер 34,1 72000 7168 7168 79200 17424 
Всього  288000 28672 28672 316200 69696 
 
Припустимо, що для виробництва річного обсягу нового хліба витрати на 
утримання та експлуатацію обладнання становитимуть 50 тис. грн., 
адміністративні витрати – 25 тис. грн., витрати на збут – 15 тис. грн. 
72 
 
У таблиці 3.4 представимо витрати по статтям калькуляції на виробництво 
нового виду хліба і порахуємо його повну собівартість на 1 т. 
 
Таблиця 3.4 – Витрати по статтям калькуляції на виробництво хліба 
«Морквяний мікс» 
 
Стаття калькуляції Сума за рік, грн. 
Витрати на сировину та матеріали 15046,9 
Витрати на допоміжні матеріали 289,8 
Витрати електроненергії на технологічні потреби 10746,4 
Витрати на основні і додаткову заробітну плату 316200 
основних виробничих робітників 
Нарахування на заробітну плату 69696 
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання 50000 
Виробнича собівартість 461979,1 
Адміністративні витрати 25000 
Витрати на збут 15000 
Повна собівартість 501979,1 
 
Розрахуємо відпускну ціну підприємства на новий вид хліба і  представимо 
дані у таблиці 3.5. 
 
Таблиця 3.5 – Розрахунок ціни хліба «Морквяний мікс» 
 
Показники Сума грн. 
1 2 
Повні витрати на виробництво і реалізацію при 501979,1:12 = = 43831,6 
виробничій програмі 12 тонн хліба в рік 
Рентабельність,% 10 
  
73 
 
Продовження таблиці 3.5 
 
1 2 
Відпускна ціна підприємства (без ПДВ) 48214,76 
ПДВ 20% 9642,9 
Відпускна ціна з ПДВ 57857,7 
Ціна хліба 500 г 28,90 
 
Таким чином, провівши необхідні розрахунки, нами було встановлено, що 
ціна 1 упаковки хліба «Морквяний мікс» 500 г. становитиме 28,90 грн. 
 
  
74 
 
ВИСНОВКИ 
 
Особливості витрат як об’єкту управління полягають у їхній різно- 
манітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього та внутрішнього 
середовища, різній динаміці в різні періоди часу. Усе це призводить до 
ускладнення точного кількісного оцінювання величини, динаміки, рівня витрат, 
визначення впливу витрат на економічні результати діяльності підприємства та 
методи їх оптимізації. Ефективність планування й контролю рівня витрат 
залежить також від своєчасного забезпечення інформацією всіх рівнів управління 
витратами. 
Особливості витрат як об’єкту управління полягають у їхній різно- 
манітності, постійному зміненні під впливом зовнішнього та внутрішнього 
середовища, різній динаміці в різні періоди часу. Усе це призводить до 
ускладнення точного кількісного оцінювання величини, динаміки, рівня витрат, 
визначення впливу витрат на економічні результати діяльності підприємства та 
методи їх оптимізації. Ефективність планування й контролю рівня витрат 
залежить також від своєчасного забезпечення інформацією всіх рівнів управління 
витратами. 
Із розвитком нових економічних методів і підходів витрати підприємства 
піддаються все більшому управлінському впливу, з’являються можливості знайти 
більш ефективні шляхи їх оптимізації та зниження. Посилення уваги до витрат 
підприємства має першочергове значення, оскільки від правильної оцінки 
реальної собівартості залежить ефективність управління виробництвом, що у 
підсумку вплине на фінансовий результат діяльності підприємства. 
Основна діяльність досліджуваного підприємства – це виготовлення і 
випічка хлібобулочних та кондитерських виробів. ТОВ «Черкасихліб ТД» 
виробляє широкий асортимент найменувань хлібобулочних, в т.ч. заварні, елітні 
хліба, булочні та здобні вироби, булочні вироби дрібної ваги та кондитерські 
вироби (тістечка, торти, пряники, печиво). Крім виробництва хлібобулочних 
виробів, підприємство здійснює комерційно-посередницьку та інші види 
75 
 
господарської діяльності, Зокрема, реалізує хлібобулочні вироби, борошняні та 
кондитерські вироби, займається перевезенням хліба на дальні відстані для 
сільського населення, а також здійснює реалізацію своєї продукції на декількох 
торговельних точках. 
Найбільшу питому вагу в загальному обсязі виробництва хліба та 
хлібобулочних виробів займає виробництво хліба житньо-пшеничного більше 
60%. Продукція товариства реалізується через власну торгову мережу «Формула 
Смаку», яка налічує близько 25 торгових павільйонів. Протягом останніх років 
ринок збуту значно розширився і охопив такі області як Черкаську, Київську, 
Полтавську, Чернігівську, Рівненську, 
Волинську, Хмельницьку, Житомирську. Продукція відпускається 
відповідно до замовлень і, доставляються власним автотранспортом. 
Аналіз виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства 
показав, що протягом аналізованого періоду простежувалася негативна тенденція 
зниження основних фінансових показників його діяльності. Регулювання 
державою цін на масові сорти хліба приводить до того, що деякі види продукції 
для підприємства є збитковим. Для поліпшення ситуації на підприємстві потрібно 
виготовляти такі види хлібобулочної продукції, які б могли перекрити збиток, 
отриманий від виробництва «соціального» хліба. Проведений нами розрахунок 
рентабельності декількох видів хліба, дозволяє зробити висновок, що за рахунок 
виробництва інших видів хліба підприємство компенсує витрати на виробництво 
соціального хліба. Серед наведених видів хліба найбільший обсяг виробництва 
припадає на хліб першого сорту формовий або соціальний хліб. Даний вид хліба 
приносить підприємству збитки. Найвищий рівень рентабельності 8,4% 
досягається при виробництві хліба «Бородинського», але обсяги його 
виробництво є вдвічі меншими. А рівень рентабельність хліба 1 сорту подового 
складає лише 2,1%. 
Одним із найважливіших завдань підприємства – це раціональне 
використання сировини (борошна), основних матеріалів та напівфабрикатів.   
Важливо зазначити, що при цьому мова повинна йти не про економію 
76 
 
матеріальних витрат на виробництво різних видів хлібобулочної продукції (адже 
витрати сировини у хлібопекарському виробництві здійснюються згідно з 
рецептурними нормами, і відхилення у бік зменшення просто недопустимі), а про 
раціональність їх здійснення, мінімізацію непродуктивних втрат. 
Впровадити у виробництво енергозберігаючу систему транспортерів для 
охолодження, нарізки та пакування хлібобулочних виробів литовського 
виробництва «Довайна» (DOVAINA). Ця система дає можливість порізати і 
упакувати продукцію вже через годину після випічки. У результаті на полиці 
магазинів потраплятиме більш свіжий хліб. Дана система дозволяє не порушувати 
охолоджувальні процеси під час пакування, відповідно, якість хліба суттєва 
зростає. Застосування даного обладнання дасть можливість скороти затрати 
людської праці; економити енергоресурси; можливість чіткого управління та 
діагностики за рахунок візуального доступу. 
Нами було проведено розрахунок показників ефективності інвестиційного 
проекту, які показали, що даний проект може бути впроваджений у практичну 
діяльність підприємства. Інвестиційний проект розрахований на 
2 роки, дисконтну ставку в розмірі 14%. Сума інвестиційних коштів 
складає 700000 гривень, сума чистого річного грошового потоку: 1000000 грн., у 
тому числі: 1-й рік (дохід/прибуток) 600000/250000 грн.; 2-й рік (дохід/прибуток) 
400000/250000 грн. Розрахунки основних показників ефективності проекту 
показав, що: ЧПД = 134120 грн.; ІД = 1,19; ІР = 0,29; ТО = 1,68 роки. 
Нами пропонується впровадити у виробництво хліб «Морквяний мікс», до 
складу якого будуть входити суха морква, паприка, насіння льону, вівсяні 
пластівці, кунжут і житній солод. Це пояснюється тим, що нині потужність 
виробничої лінії підприємства завантажена лише на 67%, тому вважаємо за 
доцільне збільшити асортимент продукції і впровадити у виробництво новий вид 
хліба із вдосконаленими смаковими якостями. Прогнозується, що новий вид хліба 
із рентабельністю 10% зможе взяти на себе частину накладних витрат і частково 
покрити витрати на виробництво соціального хліба. Провівши необхідні 
розрахунки, нами була складена калькуляція на виробництво хліба «Морквяний 
77 
 
мікс», ціна якого за 500 гр упаковку буде складати 28,90 грн. 
Оптимізацію витрат можна здійснити також за рахунок оптимізації 
адміністративно-управлінських витрат, скорочення витрат на нього, а також 
зниження транспортних витрат, зниження матеріаломісткості і трудомісткості 
продукції, економне використання енергоносіїв тощо. 
  
78 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Андрушків Б.М. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів.: «Світ», 
2008. – 328 с. 
2. Бєляєва С. В. Методика визначення конкурентоспроможності 
підприємства (теоретичний аспект) / С. В. Бєляєва, Т. Л. Зубко // Інноваційна 
економіка. – 2013. – Т. 6. – С. 77-81. 
3. Бібліотека економіста // URL: http: // library.if.ua/ 
4. Біла О. Г. Управління витратами підприємства: теорія та практика: 
монографія / О. Г. Біла, І. Л. Боднарюк, Т. В. Мединська. – Львів: Видво ЛКА, 
2012. – 200 с. 
5. Бланк И.А. Управление финансовыми ресурсами / И. А. Бланк. – К. : 
Омега-Л, 2010. - 768 с. 
6. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – Київ: Атіка, 
2002. – 206 с. 
7. Булах І. В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства: монографія 
/ І. В. Булах, Т. Д. Надтока – Вінниця, ВНТУ, 2010. –583 с. 
8. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – Київ: 
КНЕУ, 2003. – 524 с. 
9. Вервега І.М. Методика і організація обліку операційних витрат 
підприємства // Бухгалтерський облік і аудит, 2023. – №10. – с.3 - 7. 
10. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: Підручник. – К: 
Кондор, 2009. –187 с. 
11. Гловач О.К. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання 
собівартості продукції // Бухгалтерський облік і аудит. 2016. – №10. – с.3 - 7. 
12. Голишова І.С. Резерви зниження собівартості продукції // URL: 
http://archive.nbuv.gov.ua/ portal/natural/vcpi/ TPtEV/ 2012 _6/ statti/17 Golish.pdf 
13. Горбач О.Д. Собівартість хліба простої рецептури та особливості її 
планування у хлібопекарській промисловості // URL: // http: 
//nbuv.gov.ua/UJRN/ecfor_2013_4_4 
79 
 
14. Гордановська, В. П. Зниження собівартості продукції в умовах 
інтенсифікації виробництва: моногр. / В. П. Гордановська. – К. : Техніка, 2007. – 
117 с. 
15. Горобець О. Організація управління витратами на підприємстві//Вісник 
Тернопільської академії народного господарства. 2009. – №7/2. – с.101- 104 
16. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами: Навч.-метод. 
посібник для самост. вивч. дисц. – Київ, 2002. – 131с. 
17. Давидович І.Є. Управління витратами: навчальний посібник. – К.: Центр 
учбової літератури, 2013. - 320 с. 
18. Данилко В.К. Управління витратами : навч. посібник / В. К. Данилко, 
О. М. Кушніренко, К. С. Марченко. – К. : Каравела, 2015. – 216 с. 
19. Дацій О. І. Економіка підприємства: навч. посіб. / Гуманітарний ун-т 
«Запорізький ін-т держ. та муніципального управління». - Запоріжжя : ГУ і 
«ЗІДМУ», 2014. – 224 с. 
20. Державна служба статистики України // URL: http://ukrstat.gov.ua// 
21. Економіка підприємства: підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – 
Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2011. – 528 с. 
22. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в 
Україні» // URL: // https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/996-14#Text 
23. Закон України «Про інвестиційну діяльність» : прийнятий Верховною 
Радою України 18.09.1991 р. № 1560-XII. Редакція від 06.11.2014 р. // URL: 
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1560-12/ed20141106. 
24. Іванюта П.В., Лугівська О.П., Управління витратами: навч. посіб – Київ: 
«Центр учбової літератури», 2022 р. - 316 с. 
25. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: навч. посіб. К.: МАУП, 2024. - 241 с. 
26. Ільїн О.М. Планування на підприємстві: навч. посіб. К.: МАУП, 2022. – 
432 с. 
27. Коваленко О.В. Класифікація витрат ресурсів як основа оцінювання 
собівартості продукції // Економіка АПК. 2016. – №4. – с.90 – 95. 
28. Костецька Н. Підходи до класифікації резервів зниження витрат 
80 
 
виробництва // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Тернопіль, 2006. – 
Вип. 9. – С. 49–54. 
29. Костецька Н. Факторний підхід до формування стратегії зниження 
витрат підприємства / Н. Костецька // Галицький економічний вісник. – 2011. – № 
1(30). – С. 159-166 
30. Кузьмін О. Є. Методичні положення щодо контролювання та 
регулювання витрат підприємства // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 1. – 
С. 134 – 144. 
31. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх 
планування в торговельній діяльності – Затверджено Наказом Міністерства 
економіки України 02.03.10 № 226 // URL: http: 
search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ME02094 
32. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2). Запаси // 
URL: http://www.minfin.gov.ua 
33. Міронова Ю.Ю. Економічна сутність собівартості продукції та шляхи її 
зниження // URL: http:// archive. nbuv. gov.ua/ portal/ soc_gum/Eir/2009_3/160-
165.pdf 
34. Нападовська Л. В. Напрями зниження собівартості на підприємствах 
хлібопекарської промисловості // Актуальні проблеми економіки. URL: 
http://nbuv.gov.ua/UJRN/ape_2013_1_22 
35. Орлов О. Планування собівартості продукції / О. Орлов // Економіка 
України. 2014 . – № 12. – С. 39-48. 
36. Партин Г.О. Системно-орієнтоване управління витратами промислового 
підприємства: монографія / Г. О. Партин, А. І. Ясінська. – Л. : ЗУКЦ, ППНВФ 
«Біапр». – 2011. – 200 с. 
37. Пляшко О.С. Підприємницька діяльність: облік, оподаткування, 
звітність: навч. посібник - Рівне : Волинські обереги, 2022. – 320 с. 
38. Погорелов Ю. С. Управління витратами підприємства: навч. посібник / 
Ю. С. Погорелов, Л. М. Христенко, А. А. Алєйніков, Г. А. Макухін; заг. ред Г. В. 
Козаченко. – Вінниця: Вид-во «Поділля», 2022. – 628 с. 
81 
 
39. Податковий кодекс України // URL: http://zakon2.rada.gov.ua 
laws/show/2755-17 
40. Пугаченко О.Б. Особливості хлібопекарського виробництва та їх вплив 
на склад і облік запасів //URL: // http://nbuv.gov.ua/UJRN/Npkntu_e_2009_15_51 
41. Рибалко О.М. Шляхи вдосконалення собівартості та тенденції зміни 
структури накладних витрат для прийняття управлінських рішень // 
Держава та регіони серія: Економіка та підприємництво. 2008. – №4. – с.293 
– 298. 
42. Рудніченко Є. М., С. Й. Ядуха, І. В. Лісовський // Економіка і регіон. - 
2015. - № 5. - С. 40-46. 
43. Солодовник Л. М., Пономаренко П. І. Економіка виробничого 
підприємства: навч. посіб. / Національний гірничий ун-т. - Д. : НГУ, 2004. – 270 с. 
44. Трифонова О.В., Ткачук Ю.М., Принципи управління витратами 
промислових підприємств // Прометей, 2016 р. – 146 с. 
45. Хопчан М. Стратегія формування витрат виробництва на підприємстві / 
М. Хопчан, Н. Костецька // Вісник ТАНГ. – Тернопіль, 2011. – Вип. 18. – С. 68–
70. 
46. Цал-Цалко, Ю. С. Витрати підприємства / Ю. С. Цал-Цалко. – К.: ЦУЛ, 
2002. – 136 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
