Розвиток відеострімінгових сервісів в Україні як драйвер економіки креативних індустрій

Балко, Віктор Олексійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6615
Title:	Розвиток відеострімінгових сервісів в Україні як драйвер економіки креативних індустрій
Authors:	Одінцов, Олег Михайлович Балко, Віктор Олексійович
Keywords:	ЕКОНОМІКА КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ, ВІДЕОСТРІМІНГОВІ СЕРВІСИ, ЦИФРОВІЗІЯ, БІЗНЕС, ,;МЕДІА ВИРОБНИЦТВО
Issue Date:	2025
Abstract:	АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: РОЗВИТОК ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ В УКРАЇНІ ЯК ДРАЙВЕР ЕКОНОМІКИ КРЕАТИВНИХ ІНДУСТРІЙ Здобувача групи ЕПМ-24-1 Балка Віктора Олексійовича (шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові) факультету економіки та управління денної форми навчання спеціальності 076 – Підприємництво та торгівля Кваліфікаційна робота магістра містить 105 сторінок, 40 таблиць, 3 рисунки, список літератури з 75 найменувань. Об’єктом дослідження є відеострімінгові сервіси як елемент креативної економіки та цифрової інфраструктури. Предметом дослідження виступають економічні закономірності, інструменти та моделі розвитку відеострімінгових сервісів і їхній вплив на динаміку креативних індустрій. Метою кваліфікаційної роботи магістра є теоретико-методичне обґрунтування сутності, структури та економічних аспектів функціонування відеострімінгових сервісів, а також аналіз їхнього впливу на розвиток креативних індустрій в Україні. Завданнями роботи є: - розкрити економічну сутність і структуру креативних індустрій; - визначити роль відеострімінгових сервісів у системі цифрової та креативної економіки; - проаналізувати зарубіжні моделі функціонування та підходи до оцінки ефективності стрімінгових платформ; - дослідити тенденції та специфіку розвитку ринку відеострімінгових сервісів в Україні; - запропонувати напрями вдосконалення економічних механізмів та державного стимулювання інновацій у сфері цифрового контенту. Методи дослідження: структурно-функціональний аналіз, економіко-статистичний аналіз, порівняльний і графічний методи. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи магістра відповідно до поставленої мети. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці пропозицій щодо напрямів та економічного обґрунтування розвитку відеострімінгових сервісів в Україні. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра – 2025 Рік захисту роботи – 2025 SUMMARY for master’s qualification work at the subject DEVELOPMENT OF VIDEO STREAMING SERVICES IN UKRAINE AS A DRIVER OF THE CREATIVE ECONOMY Student of the group ЕPM-24-1 BALKO Viktor Faculty of the Economics and Management, full-time education Specialty 076 Entrepreneurship and trade Master’s qualification work consists of the: 105 pages, 40 tables, 3 drawings, list of references of the 75 names. The object of the study is video streaming services as an element of the creative economy and digital infrastructure. The subject of research is the economic patterns, tools and models of the development of video streaming services and their impact on the dynamics of creative industries. The purpose of the master’s qualification work is the theoretical and methodological substantiation of the essence, structure and economic aspects of the functioning of video streaming services, as well as the analysis of their impact on the development of creative industries in Ukraine. The tasks of the work are: - to reveal the economic essence and structure of creative industries; - to determine the role of video streaming services in the system of digital and creative economy; - to analyze foreign models of functioning and approaches to assessing the effectiveness of streaming platforms; - to investigate the trends and specifics of the development of the video streaming services market in Ukraine; - to propose directions for improving economic mechanisms and state stimulation of innovations in the field of digital content. Research methods: structural-functional analysis, economic-statistical analysis, comparative and graphical methods. According to the results of the research conclusions of a theoretical and practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the master's qualification work in accordance with the set goal. The practical significance of the results results obtained lies in the development of proposals for directions and economic justification for the development of video streaming services in Ukraine. Year of completion of a bachelor’s qualification work – 2025 Year of the protection of the bachelor’s qualification work – 2025
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6615
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Диплом - Балко Віктор.docx Restricted Access		203.69 kB	Microsoft Word XML	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
6
мінІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Черкаський державний технологічний університет
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ









Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
магістра

на тему: «Розвиток відеострімінгових сервісів в Україні як драйвер економіки креативних індустрій»









Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-1
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»
                                                                            _______________________Балко В.О.__________________
(прізвище та ініціали)
                                                          Керівник _____д.е.н., професор Одінцов О.М.__
(прізвище та ініціали)
                                                                    Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)









Черкаси 2025 року

ЗМІСТ
ВСТУП	6
РОЗДІЛ 1	8
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ У СИСТЕМІ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ	8
1.1. Економічна сутність та структура креативних індустрій	8
1.2. Відеострімінгові сервіси як елемент цифрової економіки	16
1.3. Методичні та зарубіжні підходи до оцінки ефективності функціонування відеострімінгових сервісів	28
Висновки до розділу 1	34
РОЗДІЛ 2	37
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ В УКРАЇНІ	37
2.1 Трансформація ринку відеострімінгових сервісів України	37
2.2. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності провідних платформ	49
2.3. Оцінка впливу відеострімінгових сервісів на показники розвитку креативних індустрій	58
Висновки до розділу 2	66
РОЗДІЛ 3	69
НАПРЯМИ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ В УКРАЇНІ	69
3.1. Проблеми та обмеження розвитку національного ринку стрімінгових сервісів	69
3.2. Економічне моделювання перспектив розвитку відеострімінгової індустрії в Україні	77
3.3. Пропозиції щодо державного стимулювання інновацій у сфері креативного контенту та цифрової дистрибуції	90
Висновки до розділу 3	94
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ	96
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	99



ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах цифрової трансформації економічні процеси дедалі більше зміщуються у бік інноваційних і креативних секторів, які формують основу постіндустріального розвитку. Креативна економіка, що поєднує інтелектуальну власність, цифрові технології та культурну цінність, стає одним із ключових драйверів сталого зростання національних економік. Особливе місце в ній посідають відеострімінгові сервіси – як приклад поєднання технологічної інновації, креативного контенту та ефективних бізнес-моделей.
Такі платформи, як Netflix, Amazon Video Prime, Apple TV, перетворилися на багатомільярдні корпорації, що формують глобальні ринки аудіовізуального контенту, створюють робочі місця у сфері продакшену, ІТ, маркетингу, аналітики даних та реклами. Їхня діяльність сприяє мультиплікативному ефекту у розвитку креативних індустрій, зокрема кінематографії, музики, дизайну та цифрових медіа.
Для України розвиток відеострімінгових сервісів відкриває перспективи інтеграції у світову цифрову економіку, диверсифікації доходів у креативній сфері та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників контенту. Водночас актуальними залишаються питання оцінки економічної ефективності таких сервісів, особливостей їхньої бізнес-моделі та ролі в розвитку національної креативної екосистеми.
Тому дослідження економічної природи та закономірностей функціонування відеострімінгових сервісів як драйвера розвитку креативних індустрій є науково значущим і практично необхідним для формування стратегій цифрового зростання.
Мета роботи. Метою даного дослідження є теоретико-методичне обґрунтування сутності, структури та економічних аспектів функціонування відеострімінгових сервісів, а також аналіз їхнього впливу на розвиток креативних індустрій в Україні.
Завдання дослідження:
- розкрити економічну сутність і структуру креативних індустрій;
- визначити роль відеострімінгових сервісів у системі цифрової та креативної економіки;
- проаналізувати зарубіжні моделі функціонування та підходи до оцінки ефективності стрімінгових платформ;
- дослідити тенденції та специфіку розвитку ринку відеострімінгових сервісів в Україні;
- запропонувати напрями вдосконалення економічних механізмів та державного стимулювання інновацій у сфері цифрового контенту.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є відеострімінгові сервіси як елемент креативної економіки та цифрової інфраструктури.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є економічні закономірності, інструменти та моделі розвитку відеострімінгових сервісів і їхній вплив на динаміку креативних індустрій.
Методи дослідження. У роботі застосовано методи теоретичного узагальнення, структурно-функціонального аналізу, системного підходу, економіко-статистичного аналізу, а також порівняльний і графічний методи для узагальнення зарубіжного досвіду та визначення тенденцій розвитку стрімінгового ринку.
Структура роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. У першому розділі розглянуто теоретико-методичні засади дослідження відеострімінгових сервісів у контексті розвитку креативної економіки. У другому розділі проведено аналіз динаміки, структури та фінансово-економічних показників діяльності провідних відеострімінгових платформ України, а також їхнього впливу на розвиток креативних індустрій. Третій розділ присвячено визначенню перспективних напрямів розвитку відеострімінгового ринку, моделюванню економічного ефекту та розробці пропозицій щодо стимулювання інновацій у сфері цифрової дистрибуції.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ У СИСТЕМІ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ


1.1. Економічна сутність та структура креативних індустрій

Сучасна глобальна економіка характеризується зростанням ролі знань, інформації та інтелектуального капіталу. У XXI столітті саме здатність генерувати нові ідеї, перетворювати їх на економічну вартість і комерціалізувати через інноваційні продукти визначає конкурентоспроможність країн і підприємств. На зміну традиційним факторам виробництва, а саме капіталу, праці та природних ресурсів, приходить четвертий рушій економічного розвитку – творчість, яка стає ядром нової моделі господарювання, відомої як креативна економіка [1].
Креативна економіка є феноменом постіндустріального суспільства, у якому економічне зростання дедалі більше залежить від культурного, інтелектуального та технологічного потенціалу. У цьому контексті економічна діяльність перестає обмежуватися виробництвом матеріальних благ – натомість головним джерелом вартості стає створення, обробка і поширення ідей, образів, контенту та культурних продуктів, що формують новий тип споживання і зайнятості [2].
Вважається, що перехід до креативної економіки тісно пов’язаний із процесами цифровізації, глобалізації та демократизації доступу до інформаційних ресурсів. Зростання ролі цифрових технологій, розвиток платформної економіки, розширення онлайн-комунікацій та поширення штучного інтелекту створюють принципово нові умови для розвитку творчих індустрій, у тому числі відеострімінгових сервісів, які є ключовим напрямом цифрової трансформації медіа-ринку [1].
Поняття «креативна економіка» з’явилося наприкінці ХХ століття як відображення переходу від індустріальної до інформаційної моделі розвитку. У науковій літературі воно трактується по-різному, однак спільним у всіх підходах є акцент на використанні творчості, інтелектуальних здібностей і культурних ресурсів як основного економічного ресурсу. Більш детально про трактування визначення «Креативна економіка» наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 – Підходи науковців до визначення поняття «Креативна економіка»
Автор / Джерело	Визначення поняття «креативна економіка»	Ключовий акцент
Джон Хокінс (2001)	Креативна економіка – це система, у якій ідеї та творчість перетворюються на економічну вартість через інноваційні продукти й послуги.	Комерціалізація творчості та інтелекту.
Річард Флорида (2002)	Креативна економіка формується завдяки діяльності «креативного класу», який створює додану вартість на основі знань, талантів і новаторства.	Людський капітал і роль креативного класу.
ЮНЕСКО (2013)	Креативна економіка – це сукупність секторів, що мають культурне або художнє походження та використовують творчість як головне джерело виробництва і споживання.	Культурний і гуманітарний вимір.
ОЕСР (2018)	Креативна економіка охоплює галузі, в яких поєднуються інновації, цифрові технології та творчі ідеї для створення нової вартості.	Інноваційно-технологічна природа.
Європейська Комісія (2020)	Креативна економіка – частина цифрового ринку ЄС, що забезпечує розвиток медіа, культурних та ІТ-секторів і сприяє зайнятості.	Економічна інтеграція та цифровізація.
UNCTAD (2021)	Креативна економіка – це комплексна система виробництва товарів і послуг, що базуються на творчості, культурі та інтелектуальній власності.	Глобальна торгівля культурними і креативними товарами.

Продовження таблиці 1.1
1	2	3
Британський департамент культури, медіа та спорту (DCMS)	Креативна економіка включає галузі, у яких походження продукту зумовлене індивідуальною творчістю, навичками та талантом, що мають потенціал створювати добробут.	Індивідуальна творчість як джерело економічної цінності.
Українські дослідники (Мінкульт, НАНУ)	Креативна економіка – це сегмент господарства, у якому інтелектуальний і культурний потенціал нації реалізується через інноваційні, медіа- та цифрові продукти.	Розвиток національного інтелектуального потенціалу.

Джерело: Складено автором на основі [3-8]

Як видно з наведених підходів, більшість науковців розглядають креативну економіку як сукупність видів діяльності, що базуються на інтелектуальних і культурних ресурсах та спрямовані на створення доданої вартості через творчість. Спільною рисою є визнання творчості основним чинником виробництва, а головною відмінністю різні акценти. Одні підкреслюють роль культури, інші – інновацій, треті – економічної вигоди.
Узагальнюючи, можна сказати. Що креативна економіка – це система господарських відносин, у якій провідним ресурсом виступають знання, творчість та інтелектуальна власність, а продуктом – інноваційні ідеї, культурні цінності та цифровий контент [3-8].
Проте розвиток креативної економіки неможливий без трьох взаємопов’язаних елементів: інновацій, творчості та інтелектуальної власності, які формують її функціональне ядро.
1. Інновації є основним механізмом перетворення ідей у комерційно значущий результат. У креативних індустріях вони проявляються у вигляді нових форматів контенту, технологічних платформ, інтерактивних медіа та цифрових продуктів, що поєднують мистецтво і технології [11-12].
2. Творчість виступає джерелом унікальності продукту, забезпечує емоційну цінність і культурну самобутність. Саме творчий процес перетворює звичайну інформацію на комунікаційний та економічний феномен [11-12].
3. Інтелектуальна власність виконує функцію правового захисту результатів творчої діяльності, створюючи умови для їх монетизації. Розвинені системи ІВ сприяють залученню інвестицій, формуванню ринку авторських прав і розвитку стартапів у сфері медіа та технологій [11-12].
Таким чином, взаємодія інновацій, творчості та ІВ створює синергетичний ефект, який забезпечує динамічне зростання креативних ринків і підвищує конкурентоспроможність економіки в цілому.
Згідно дослідження, у науковій та нормативній практиці існує кілька підходів до класифікації креативних індустрій. Найбільш поширеними є моделі, розроблені міжнародними організаціями, а саме: ОЕСР, ЮНЕСКО, Європейською Комісією, а також національні системи класифікації. Більш детальна інформація наведена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Класифікаційні підходи до визначення структури креативних індустрій
Організація	Основні групи індустрій	Ключові характеристики
ЮНЕСКО	Культурні та креативні сектори	Орієнтація на культурну спадщину та контент
ОЕСР	Інноваційно-творчі галузі	Зв’язок із технологіями та ринковою вартістю
ЄС (Creative Europe)	Культурні, медіа, цифрові	Єдиний цифровий простір
Україна (НПП, Мінкульт)	Медіа, ІТ, реклама, дизайн, мода, відео, музика	Інтеграція у світові ринки

Джерело: Складено автором на основі [5-7; 10]

Порівняльний аналіз показує, що міжнародні системи класифікації відрізняються ступенем акценту на культурній чи технологічній складовій. Якщо підхід ЮНЕСКО базується на збереженні культурної спадщини, то ЄС та ОЕСР більше уваги приділяють цифровим секторам і інноваційному потенціалу. Українська класифікація прагне інтегрувати обидва підходи, орієнтуючись на розвиток сучасних цифрових індустрій [5-7; 10].
Таким чином, креативний сектор постає як багатовимірне явище, у межах якого поєднуються традиційні форми культурного виробництва та новітні технологічні практики. Для глибшого розуміння його ролі в економіці розглянемо основні напрями, що формують структуру та зміст креативної діяльності.
Рисунок 1.1 – Основні напрями креативного сектору
Джерело: Складено автором на основі [13-18]

1. Сфера медіа є одним із ключових напрямів креативного сектору, що забезпечує виробництво, обробку та поширення інформаційного контенту через телебачення, радіо, друковані та цифрові платформи. Вона формує значну частку ринку креативних індустрій, створюючи додану вартість через рекламні надходження, підписки та продаж прав на контент. Економічне значення медіа зростає у зв’язку з цифровізацією споживання інформації та переходом до мультимедійних форматів [13].
2. Дизайн виступає важливим чинником інноваційного розвитку, оскільки поєднує естетичну складову з функціональністю продукції. Ця галузь охоплює графічний, промисловий, цифровий, ландшафтний та бренд-дизайн, сприяючи підвищенню конкурентоспроможності підприємств і формуванню унікального ринкового позиціонування. Дизайн є рушієм розвитку малого та середнього бізнесу, особливо у сфері креативних стартапів [14].
3. Рекламна індустрія забезпечує ефективну взаємодію між виробником і споживачем, використовуючи інноваційні маркетингові інструменти, аналітику даних і креативні комунікаційні стратегії. Вона стимулює попит на товари та послуги, формує споживчі тенденції й активно впливає на розвиток суміжних галузей, таких як дизайн, ІТ та медіа. Економічно реклама виступає каталізатором зростання ринкової активності та інвестицій у бренди [15].
4. ІТ-сектор є одним із найдинамічніших елементів креативної економіки, охоплюючи розробку програмного забезпечення, вебдодатків, ігор, а також технологій віртуальної й доповненої реальності. Ця галузь генерує значні експортні доходи, створює високотехнологічні робочі місця та стимулює цифрову трансформацію підприємств у різних секторах економіки. Розвиток ІТ сприяє формуванню інноваційного середовища та підвищенню технологічної конкурентоспроможності країни [16].
5. Кінематограф і відеопродакшн напрям поєднує мистецький і підприємницький аспекти, охоплюючи виробництво, дистрибуцію та промоцію аудіовізуального контенту. В умовах розвитку стрімінгових платформ кіногалузь стає не лише культурним, а й економічним драйвером, залучаючи приватні інвестиції, іноземні гранти та підтримку державних фондів. Вона створює робочі місця для фахівців різних спеціальностей і сприяє формуванню позитивного іміджу країни за кордоном [17].
6. Музична індустрія поєднує творчість і комерційний потенціал, охоплюючи створення, продюсування, поширення та монетизацію музичного контенту. Сегмент стрімінгових сервісів та концертної діяльності формує значну частину доходів креативного сектору, сприяючи розвитку суміжних сфер – туризму, медіа та реклами. Музика також виконує соціокультурну функцію, формуючи ідентичність нації та підтримуючи міжнародну культурну інтеграцію [18].
Узагальнюючи наведене, можна зазначити, що креативний сектор являє собою комплекс взаємопов’язаних напрямів, які поєднують творчий потенціал із підприємницькою ініціативою та технологічними інноваціями. Його розвиток сприяє диверсифікації економіки, формуванню доданої вартості та зміцненню конкурентоспроможності національного ринку [13-18]. Саме тому доцільно розглянути економічне значення креативних індустрій, їхній внесок у створення ВВП, зайнятість населення та інвестиційні процеси.

Таблиця 1.3 – Економічне значення креативних індустрій
Показник	Економічний зміст (значення для національної економіки)	Приклади прояву та економічного ефекту
Валовий внутрішній продукт (ВВП)	Креативні індустрії формують зростаючу частку ВВП за рахунок виробництва високододаної вартості, розвитку нематеріальних активів і розширення ринку інтелектуальної власності. Вони сприяють диверсифікації економічної структури та зменшенню залежності від сировинних галузей.	Розвиток цифрових сервісів, аудіовізуального контенту, креативного експорту; зростання частки ІТ-галузі у структурі ВВП.
Зайнятість населення	Креативна економіка створює нові сегменти ринку праці, орієнтовані на знання, інноваційність і гнучкі форми зайнятості. Вона стимулює попит на висококваліфікованих фахівців та формує нові професії у сфері цифрового дизайну, продакшну, маркетингу, аналітики даних.	Розширення зайнятості у сфері ІТ, медіа, дизайну; зростання самозайнятості та фріланс-сектору; підвищення рівня креативного підприємництва.
Інвестиційна активність	Креативні індустрії виступають потужним фактором залучення інвестицій у високотехнологічні сегменти економіки. Вони формують сприятливе середовище для розвитку стартапів, венчурного капіталу та публічно-приватних партнерств.	Фінансування креативних стартапів, міжнародні грантові програми, копродукційні проєкти, інвестиції у креативні хаби та технопарки.


Продовження таблиці 1.3
1	2	3
Експортний потенціал	Продукти креативних індустрій мають високий рівень глобальної мобільності та конкурентоспроможності, що забезпечує зростання валютних надходжень і позитивне сальдо зовнішньої торгівлі інтелектуальними послугами.	Експорт ІТ-продуктів, діджитал-контенту, аудіовізуальних матеріалів, дизайнерських і маркетингових рішень.
Інноваційний розвиток	Креативний сектор є джерелом інноваційних ідей, стимулює розвиток міжгалузевих зв’язків і цифрової трансформації економіки. Його діяльність сприяє зростанню інноваційного потенціалу регіонів.	Інтеграція технологій AR/VR, штучного інтелекту, big data у бізнес-моделі; створення інноваційних кластерів і креативних хабів.

Джерело: Складено автором на основі [1-2; 19-21]

Проводячи дослідження, можна сказати, що значення креативних індустрій у сучасній економіці виходить далеко за межі культурного чи соціального аспекту. Вони стають системоутворюючим елементом інноваційного розвитку, формуючи нову архітектуру національного господарства, засновану на знаннях, креативності та технологіях. Завдяки високій частці нематеріальних активів і створенню доданої вартості, креативні сектори дедалі більше впливають на динаміку ВВП, структуру зайнятості та обсяги інвестиційних потоків [1-2; 19-21].
Креативні індустрії виступають каталізатором модернізації економіки, адже стимулюють формування нових професій і компетенцій, розвиток цифрових платформ, креативного підприємництва та венчурного фінансування. Їхній мультиплікативний ефект поширюється на суміжні галузі: ІТ, туризм, освіту, фінанси, комунікації – створюючи передумови для підвищення продуктивності праці та інноваційної активності [1-2; 19-21].
Таким чином, креативна економіка формується як ключова складова постіндустріального розвитку, де основними ресурсами є інтелект, творчість і технологічний прогрес. Вона забезпечує стійке економічне зростання, розширює експортний потенціал країни та підвищує її глобальну конкурентоспроможність. З огляду на це, доцільно детальніше розглянути структуру та тенденції розвитку цифрових індустрій, які виступають найбільш динамічним сегментом креативної економіки.


1.2. Відеострімінгові сервіси як елемент цифрової економіки

Сучасна економіка перебуває у фазі структурної трансформації, спричиненої стрімким розвитком цифрових технологій, автоматизації бізнес-процесів і зростанням ролі інформаційних ресурсів. У цій парадигмі формується цифрова економіка – система господарювання, у якій створення, розповсюдження й споживання цінності відбувається переважно через електронні комунікації, цифрові платформи та мережеві взаємодії. Її рушіями виступають дані, інновації, інтелектуальна власність і креативний капітал [22].
Одним із найбільш динамічних сегментів цієї системи стали відеострімінгові сервіси, які трансформували не лише модель споживання аудіовізуального контенту, а й логіку формування економічної вартості у сфері медіа, розваг та культури. Відмова від фізичного носія та традиційних каналів розповсюдження спричинила появу нової економічної моделі – платформної, у межах якої контент і технологія об’єднуються у єдину ціннісну екосистему [23].
За даними Statista (2024), глобальний обсяг ринку відеострімінгових послуг перевищив 554 млрд дол. США, демонструючи середньорічний темп зростання (CAGR) 13,8 % і прогнозуючись до 920 млрд дол. США до 2028 р. В Україні сегмент легального онлайн-стрімінгу оцінюється приблизно у 3,2 млрд грн (2023 р.), що становить близько 12 % ринку цифрових медіа-послуг [24]. Ці тенденції свідчать, що стрімінгові платформи стають не лише культурним, а й вагомим економічним феноменом, здатним впливати на зайнятість, податкові надходження, інвестиції та формування цифрового ВВП.
Внаслідок цього, дослідження відеострімінгових сервісів як елемента цифрової економіки є теоретично та практично значущим, оскільки дозволяє з’ясувати механізми створення доданої вартості, перерозподілу ресурсів і формування нової ринкової архітектури у сфері креативних індустрій [22-23].
Поняття «Відеострімінговий сервіс» (від англ. video streaming service) у сучасній науковій літературі трактується як цифрова платформа, що забезпечує безперервну передачу аудіовізуального контенту користувачеві в режимі реального часу або на вимогу, без необхідності попереднього завантаження файлу [25]. З техніко-економічного погляду, такий сервіс поєднує три складові: технологічну, контентну та економічну [26]. 
Проте ключова економічна особливість стрімінгової моделі полягає у зниженні граничних витрат на одиницю контенту та ефекті масштабування: кожен додатковий користувач не потребує значного приросту витрат, що забезпечує експоненціальне зростання доходів. Завдяки цьому стрімінгові платформи реалізують мережевий ефект (network effect), коли цінність сервісу зростає зі збільшенням кількості користувачів, а сам контент перетворюється на нематеріальний актив із високою капіталізацією [22-23; 25-26].
У структурі цифрової економіки відеострімінгові сервіси функціонують як цифрові посередники між виробником і споживачем, створюючи замкнутий цикл: контент – платформа – дані – монетизація. Цей цикл забезпечує не лише рух фінансових потоків, а й формування нового типу цифрової доданої вартості, у якій головними ресурсами стають алгоритми, увага користувачів та їхні поведінкові дані [22-23; 25-26].
Відтак, відеострімінгові сервіси є важливою складовою цифрової економіки, оскільки поєднують технологічні, медіа-та маркетингові функції, формуючи міжгалузеву синергію. Вони виступають каталізатором розвитку креативних індустрій, стимулюють попит на інтелектуальну власність і створюють нові джерела доходів у цифровому секторі [22-23; 25-26].
У структурі сучасної цифрової економіки стрімінгові платформи посідають стратегічно важливе місце, оскільки поєднують технологічні інновації, комерційні моделі та культурно-креативний контент у єдину мережеву екосистему. Їхня функція не обмежується поширенням відео – вони формують нову архітектуру ринку цифрових послуг, де основним економічним активом виступає увага користувача й дані про його поведінку.
З економічного погляду, відеострімінгові сервіси є медіа-, технологічними та маркетинговими платформами одночасно, що забезпечує мультиплікативний ефект для розвитку суміжних галузей – телекомунікацій, IT, реклами, виробництва контенту та електронної комерції. Ця мультифункціональність зумовила їхнє перетворення на центри створення цифрової доданої вартості (Digital Value Added), які конвертують креативний продукт у фінансові результати [22-23; 25-26].

Таблиця 1.4 – Економічна роль стрімінгових платформ у цифровій економіці
Сфера впливу	Основний економічний ефект	Приклади реалізації
Технологічна	[27-28]	Зниження транзакційних витрат, масштабованість сервісу	Netflix CDN, YouTube Cloud Distribution
Медіаекономічна	[29-30]	Створення нової форми цифрової доданої вартості	Власний продакшн Netflix Originals, Apple Studios
Маркетингова	[31-32]	Персоналізований таргетинг і аналітика користувачів	Алгоритми рекомендацій Netflix, Spotify
Соціально-економічна [33]	Нові професії в ІТ і креативному секторі	Відеомонтажери, сценаристи, data-аналітики
Інвестиційна	[34-35]	Притік прямих іноземних інвестицій у цифрову сферу	Створення регіональних офісів Netflix, Amazon Prime

Джерело: Складено автором на основі [27-35]

Як наведено в таблиці 1.4, відеострімінгові сервіси є системоутворювальним елементом цифрової економіки, що інтегрує виробничі, маркетингові та інноваційні процеси у єдину екосистему. Їхня роль полягає не лише у забезпеченні доступу до контенту, а у перебудові економічних відносин між виробником, споживачем і технологічною інфраструктурою [27-35].
Наступним логічним кроком у дослідженні є аналіз типології бізнес-моделей, які забезпечують функціонування стрімінгових сервісів і визначають характер їх монетизації в цифровому середовищі. Бізнес-модель у стрімінговій сфері визначає спосіб створення, доставки та монетизації цифрового контенту, формуючи основу економічної стійкості платформи. Її вибір безпосередньо впливає на структуру доходів, цінову політику, аудиторію та конкурентну позицію. У світовій практиці склалися три базові моделі: передплатна (SVOD), рекламна (AVOD) та гібридна (Hybrid/TVOD), кожна з яких відображає різні підходи до споживання цифрового продукту.

Таблиця 1.5 – Типологія бізнес-моделей у стрімінговій індустрії
Параметр	Передплатна (SVOD)	Рекламна (AVOD)	Гібридна (TVOD / Hybrid)
Основне джерело доходів	Передплата користувачів	Рекламодавці	Комбінація: передплата + реклама
Фінансова стабільність	Висока	Низька, залежна від ринку реклами	Середня, гнучка
Рівень монетизації аудиторії	Високий (ARPU 10–15 USD)	Низький (ARPU 1–3 USD)	Середній (4–8 USD)
Бар’єр входу для користувача	Середній	Низький	Низький
Гнучкість ціноутворення	Обмежена	Висока (через рекламу)	Висока
Приклади платформ	Netflix, Disney+, Apple TV+	YouTube, Pluto TV	Hulu, Megogo, Amazon Prime
Частка на ринку (2024 р.)	56 %	29 %	15 %
Ключові ризики	Висока вартість контенту	Залежність від рекламних бюджетів	Складність адміністрування

Джерело: Складено автором на основі [36-40]

1. Передплатна модель є найпоширенішою у світовій стрімінговій економіці. Її сутність полягає у щомісячній оплаті користувачем доступу до бібліотеки контенту без додаткової реклами. Основним економічним ефектом моделі є стабільність грошових потоків та висока прогнозованість доходів, що дозволяє платформам інвестувати у власний контент і технології [36-40]/
Такі гіганти, як Netflix, Disney+, Apple TV+ чи Megogo, працюють саме за цією схемою. За даними Statista (2024), на SVOD припадає близько 56 % світового ринку стрімінгу, а середній рівень ARPU (Average Revenue Per User) становить 12,3 дол. США на місяць. Для України цей показник коливається в межах 3,5 – 4,2 дол. США залежно від платформи та обсягу контенту.
Економічна перевага моделі полягає у довгостроковій капіталізації клієнтської бази та формуванні ефекту “мережевої лояльності”, коли збільшення кількості користувачів знижує середні витрати на одиницю контенту.
2. Рекламна модель базується на безоплатному доступі до контенту, який монетизується через розміщення таргетованої реклами. Основними джерелами доходів тут є рекламодавці, а не кінцеві споживачі. Прикладами такої моделі є YouTube, Pluto TV, Facebook Watch [36-40].
AVOD має високу економічну ефективність за великої аудиторії, проте характеризується високою залежністю від рекламного ринку та коливань у споживчій активності. Згідно з даними PwC Global Entertainment Outlook (2024), у 2023 р. глобальні доходи AVOD перевищили 61 млрд дол. США, демонструючи приріст +13 % р/р, тоді як SVOD зростав на рівні 8 – 9 %.
Перевагою моделі є низький бар’єр входу для користувача, що розширює охоплення ринку. Недоліком є нестабільність доходів і необхідність точного налаштування рекламних алгоритмів для утримання прибутковості.
3. Гібридна модель поєднує елементи SVOD і AVOD – користувач отримує базовий доступ безкоштовно, але сплачує за преміум-контент або відсутність реклами. Це дозволяє платформам гнучко адаптувати монетизацію під різні сегменти аудиторії. Такий підхід застосовують HBO Max, Hulu, Amazon Prime Video, а також український Megogo, який пропонує комбінацію безкоштовного та преміум-контенту [36-40].
Гібридна модель є найдинамічнішою: за прогнозом Deloitte Digital Media Trends (2024), її частка на ринку до 2026 р. може зрости до 35 %, що зумовлено прагненням користувачів до персоналізації оплати – “платити лише за те, що дивишся”.
З економічного погляду, ефективність кожної моделі залежить від структури ринку, рівня платоспроможності користувачів та глибини цифрової інтеграції. У розвинутих країнах домінує SVOD-модель, тоді як у країнах, що розвиваються (у т.ч. в Україні), поступово зростає роль гібридного формату, який забезпечує баланс між прибутковістю та доступністю.
Таким чином, бізнес-моделі відеострімінгових сервісів формують економічну архітектуру цифрового контенту, визначаючи логіку руху фінансових потоків, структуру витрат і поведінкову економіку користувача [36-40].
Проте відеострімінгові сервіси функціонують як багатокомпонентні цифрові бізнеси, у яких відбувається поєднання технологічних, контентних і маркетингових процесів. Економічна модель таких платформ передбачає складну структуру доходів і витрат, що відображає дуальну природу галузі – одночасно як медіаіндустрії та технологічного бізнесу.
1) Основним джерелом прибутку для більшості сервісів є передплата користувачів (SVOD) або рекламні надходження (AVOD). У гібридних моделях ці складові поєднуються. Окрім основних потоків, усе більшого значення набувають додаткові джерела доходу, такі як ліцензування контенту, партнерські програми, продаж прав на локалізацію та спонсорський контент.
Згідно з даними PwC Global Entertainment and Media Outlook (2024), у 2023 р. світовий дохід відеострімінгового ринку перевищив 130 млрд дол. США, з яких 54 % припадало на передплатні сервіси, 34 % – на рекламні, а решта на ліцензійні та партнерські доходи. В Україні ринок легального стрімінгу оцінюється в понад 180 млн дол. США (2024 р.), причому близько 60 % формують гібридні платформи (KSE Media Index, 2024).
Доходи стрімінгових платформ умовно можна поділити на три рівні [38]:
a) Базові (операційні) – передплата, реклама, транзакційний контент;
b) Похідні (ліцензійні) – продаж прав, франшизи, бренд-партнерства;
c) Інноваційні (додаткові) – інтеграція з e-commerce, гейміфікація, донати, NFT-контент, інтерактивні трансляції.
2) Але структура витрат відеострімінгових платформ бізнесу не менш складна. Основні статті включають [31; 38]:
a)  Виробництво й закупівлю контенту – до 50–60% загальних витрат (Netflix, наприклад, інвестував понад 17 млрд дол. у контент у 2023 р.).
b) Технологічна інфраструктура – хмарні сервіси, CDN-мережі, розробка алгоритмів рекомендацій (≈ 20%).
c) Маркетинг і залучення користувачів – просування, реклама, SEO-кампанії (≈ 10–15%).
d) Адміністративні витрати – персонал, юридичні послуги, ліцензування, комплаєнс (≈ 5–10%).
У середньому 90% сукупних витрат припадає на чотири ключові напрями: контент, технології, маркетинг і управління користувацьким досвідом. Витрати на розробку власного контенту мають високий мультиплікаційний ефект – кожен долар інвестицій у продакшн формує в середньому 2,4 дол. приросту доходів, згідно дослідження Statista, 2024.

Таблиця 1.6 – Структура доходів і витрат відеострімінгових платформ
Показник	Основні складові	Частка у структурі, % (світ)	Частка у структурі, %	(Україна)
Доходи	Передплата користувачів (SVOD)	54 %	42 %
	Рекламні надходження (AVOD)	34 %	40 %
	Ліцензії, партнерства, брендинг	9 %	12 %
	Інші джерела (донати, інтерактив, NFT)	3 %	6 %



Продовження таблиці 1.6
1	2	3	4
Витрати	Виробництво/закупівля контенту	55 %	48 %
	Технології (платформи, сервери, ІТ-розробка)	20 %	25 %
	Маркетинг і реклама	12 %	15 %
	Адміністративні та операційні витрати	8 %	7 %
	Інші (правові, ліцензійні, податкові)	5 %	5 %

Джерело: Складено автором на основі [36-40]

Як свідчать дані таблиці 1.6, структура доходів і витрат відеострімінгових платформ демонструє високий рівень концентрації на контентній і технологічній складових. Саме вони створюють основну додану вартість у стрімінговій економіці [36-40]. 
У країнах із розвиненим ринком цифрових послуг (США, Велика Британія, Південна Корея) домінує модель вертикальної інтеграції –  платформи одночасно виробляють і дистрибутують контент, що мінімізує транзакційні витрати [41-42].
В Україні, натомість, переважає аутсорсингова модель: частка закупівельного контенту сягає 70%, а локальне виробництво лише формується, що пояснює нижчий рівень рентабельності (≈ 18 % проти 31 % у країнах ОЕСР). Поступова локалізація контенту, розвиток українських продакшн-компаній і розширення цифрової реклами є ключовими факторами підвищення ефективності бізнес-моделей на національному ринку [41-42].
Таким чином, економічна ефективність відеострімінгових платформ визначається не лише обсягом доходів, а й оптимізацією витратної структури. Підвищення частки власного контенту, інвестиції в алгоритмічні технології та персоналізовану рекламу забезпечують довгострокову конкурентоспроможність [36-42].


Наступний аспект, що визначає успішність платформи, – взаємозв’язок між якістю контенту, ціновою політикою та аудиторією, який формує поведінкову економіку користувачів і визначає еластичність попиту в цифровій екосистемі [43-45].
У межах глобальної стрімінгової індустрії сформувалися дві базові економічні закономірності [43-45]:
1. Зростання якості контенту (через інвестиції у власні продакшн-студії та технології) призводить до збільшення вартості підписки, але підвищує й рівень лояльності аудиторії;
2. Еластичність попиту на відеоконтент є нерівномірною: споживачі готові сплачувати більше за ексклюзивність, персоналізацію та безрекламний формат, тоді як надлишкове підвищення ціни без розширення бібліотеки контенту спричиняє відтік користувачів.

Таблиця 1.7 – Порівняння ключових відеострімінгових платформ за ціною, якістю контенту та аудиторією (2024 р.)
Платформа	Середня місячна ціна, $	Оцінка якості контенту*	Кількість підписників, млн	Частка власного контенту, %
Netflix	15,5	9,4 / 10	269	55
Disney+	10,9	8,8 / 10	149	62
Amazon Prime Video	14,0	8,5 / 10	220	48
HBO Max	15,0	9,0 / 10	99	60
Apple TV+	9,9	8,7 / 10	58	80

Джерело: Складено автором на основі [46-51]

Аналіз таблиці свідчить, що між ціною підписки та якістю контенту існує пряма залежність: платформи з високими стандартами виробництва й значною часткою власних проєктів (Netflix, HBO Max, Apple TV+) встановлюють вищу ціну, проте зберігають стійку й лояльну аудиторію. Така стратегія є економічно виправданою, оскільки орієнтується на формування довгострокової споживчої цінності, підвищення рівня задоволеності користувачів і створення ефекту мережевої взаємодії, що стимулює повторне споживання контенту.
Водночас показник еластичності попиту демонструє, що при досягненні порогу в межах $17–18 за місячну підписку темпи залучення нових користувачів поступово знижуються, навіть за умови активного розширення контентної бібліотеки. Це свідчить про необхідність оптимізації цінової політики шляхом поєднання різних підходів: гнучких пакетних пропозицій, гібридних моделей монетизації (передплата + реклама) та персоналізованих тарифів, орієнтованих на специфічні групи споживачів.

Таблиця 1.8 – Залежність між якістю контенту, середньою ціною підписки та коефіцієнтом утримання аудиторії (2023-2024 рр.)
Показник	Висока якість (8,5–10 балів)	Середня якість (7–8 балів)	Низька якість (<7 балів)
Середня ціна підписки, $	13,5	8,9	5,2
Коефіцієнт утримання аудиторії, %	91	74	52
Частка реінвестицій у контент, %	35	22	11

Джерело: Складено автором на основі [46-51]

Дані демонструють, що якість контенту прямо впливає на рівень утримання клієнтів і, відповідно, на стабільність грошових потоків платформи. Високоякісний контент генерує не лише вищі доходи, а й знижує витрати на залучення нових користувачів, підвищуючи рентабельність бізнес-моделі.
З економічного погляду, відеострімінгові сервіси реалізують ефект зростаючої граничної корисності інформаційного продукту, коли споживач оцінює не лише обсяг, а передусім – якість і унікальність пропозиції. Відтак формується індивідуалізований попит, який стає визначальним фактором у ціноутворенні.
Внаслідок, у цифровій економіці якість контенту стає стратегічним ресурсом, а ціна – індикатором ринкової позиції. Баланс між ними визначає конкурентоспроможність платформи, рівень монетизації та можливість масштабування аудиторії. Висока якість продукції в поєднанні з гнучкою політикою ціноутворення створює умови для сталого розвитку та забезпечує синергію економічної, культурної та технологічної цінності.
Сучасна економіка креативних індустрій переживає глибоку структурну трансформацію під впливом цифрових технологій. Відеострімінгові сервіси стали не лише посередниками у дистрибуції контенту, а й активними агентами формування нової моделі зайнятості. Їхня діяльність охоплює весь ланцюг створення доданої вартості – від генерації ідей до виробництва, маркетингу, технологічної підтримки та аналітики споживацьких даних.
Економічно це означає, що стрімінгові платформи формують мережеву структуру ринку праці, у якій взаємодіють виробники контенту, технічні спеціалісти, креативні менеджери, маркетологи, аналітики й фахівці з комунікацій. Такі компанії не створюють класичні «робочі місця» у традиційному розумінні – вони організовують тимчасові, проектні або гібридні форми зайнятості, що відповідають гнучкій природі цифрової економіки [52].

Таблиця 1.9 – Форми зайнятості, характерні для стрімінгових платформ
Форма зайнятості	Характеристика	Економічні наслідки
Проектна (freelance)	Робота над окремими проєктами з виробництва чи адаптації контенту	Зменшення фіксованих витрат компаній, зростання мобільності працівників
Аутсорсингова модель	Передача функцій (монтаж, переклад, дизайн) зовнішнім агентам	Підвищення ефективності через спеціалізацію виконавців
Постійна (in-house)	Внутрішній штат технічних і креативних фахівців	Забезпечення стабільності якості контенту та корпоративних стандартів
Гібридна	Поєднання основної команди та мережі незалежних підрядників	Гнучкість у масштабуванні виробництва, оптимізація витрат

Джерело: Складено автором на основі [53-55]


Ключовою особливістю стрімінгової економіки праці є висока концентрація людського капіталу у сферах із доданою вартістю – IT-розробка, UX/UI-дизайн, контент-продакшн, маркетинг, кібербезпека, аналітика даних. Платформи фактично перетворилися на осередки нової “економіки знань”, де креативність і технологічна компетентність є головними чинниками конкурентоспроможності [54].
Водночас це породжує парадоксальну ситуацію: попит на висококваліфікованих фахівців зростає, але традиційні механізми соціального захисту й стабільності зайнятості слабшають. Ринок стрімінгової праці характеризується гнучкістю, фрагментарністю та проектністю, що відповідає логіці “gig-економіки”. Для працівників це означає зростання можливостей, але й підвищення ризиків доходної нестабільності.

Таблиця 1.10 – Основні напрями впливу стрімінгових платформ на ринок праці у креативних індустріях
Напрям впливу	Зміст впливу	Потенційний економічний ефект
Диверсифікація професій	Поява нових спеціальностей: контент-продюсери, аналітики даних, AI-редактори	Розширення ринку висококваліфікованої праці
Інтернаціоналізація трудових процесів	Глобальні команди, віддалена співпраця	Підвищення конкурентоспроможності працівників і компаній
Технологізація креативної праці	Використання ШІ, автоматизація продакшну	Зростання продуктивності праці, зниження витрат
Переорієнтація навчання	Попит на міждисциплінарні цифрові навички	Інвестиції у людський капітал та освіту
Гнучкість організації праці	Перехід від традиційної до проектної моделі	Зменшення транзакційних витрат, зростання мобільності

Джерело: Складено автором на основі [56-58]

Таким чином, у межах цифрової економіки відеострімінгові сервіси виступають системними трансформаторами ринку праці, формуючи умови для появи нових професій, гнучких форматів зайнятості та розвитку цифрових компетенцій. Вони зміщують акцент із “місця роботи” на “цінність компетенції”, переводячи логіку зайнятості з індустріальної у постіндустріальну, знаннєву парадигму [56-58].
З економічної точки зору, це сприяє ефективнішому використанню людського капіталу, підвищенню продуктивності праці та формуванню нових ланцюгів створення доданої вартості. У довгостроковій перспективі такий підхід закладає основу “економіки талантів”, де інтелектуальний потенціал стає ключовим ресурсом розвитку [56-58].


1.3. Методичні та зарубіжні підходи до оцінки ефективності функціонування відеострімінгових сервісів

У сучасних умовах цифрової трансформації глобальної економіки питання оцінки ефективності функціонування цифрових сервісів набуває стратегічного та системного значення. Це зумовлено тим, що цифрові платформи стають не лише елементом інфраструктури комунікацій, а й важливим чинником створення доданої вартості, формування нових бізнес-моделей і забезпечення інноваційної динаміки економічного зростання. На відміну від традиційних галузей матеріального виробництва, ефективність діяльності цифрових сервісів не обмежується фінансовими показниками – вона проявляється у здатності генерувати нематеріальні активи, такі як дані, інтелектуальний контент, цифрові продукти, користувацька взаємодія, репутаційна цінність та лояльність аудиторії [59].
У цьому контексті постає потреба у комплексному методологічному підході до вимірювання ефективності цифрових сервісів, який враховує багатовимірність їхнього впливу – економічного, технологічного, соціального та культурного. Оцінювання має відображати не лише комерційні результати, а й здатність цифрової екосистеми до сталого розвитку, адаптивності та масштабування в умовах високої конкуренції [60].
З економічної точки зору, ефективність цифрового сервісу визначається його спроможністю генерувати стабільні грошові потоки, розширювати користувацьку базу, утримувати частку ринку, залучати інвестиції та забезпечувати зростання капіталізації. З позицій інноваційного розвитку – це створення нових технологічних рішень і підвищення рівня цифрової компетентності суспільства. Зі свого боку, соціальний аспект полягає у впливі на якість життя, зайнятість, доступність інформаційних ресурсів і розвиток людського капіталу [61].
У світовій науковій та управлінській практиці сформувалося кілька підходів до оцінювання результативності цифрових сервісів, серед яких провідними є фінансово-економічний, ринковий та соціально-економічний. Детальна характеристика основних підходів до оцінки ефективності діяльності цифрових сервісів наведено в таблиці 1.11.

Таблиця 1.11 – Основні підходи оцінки ефективності діяльності 
Підхід	Ключові показники	Сутність та зміст	Приклади використання
Фінансово-економічний	ROI (окупність інвестицій), ARPU (дохід на користувача), EBITDA, рентабельність продажів	Визначає прибутковість сервісу, ефективність використання ресурсів і потенціал масштабування	Netflix, Spotify, Amazon Prime Video
Ринковий	Частка ринку, MAU (щомісячна активність користувачів), тривалість підписки, LTV (довічна цінність клієнта)	Оцінює конкурентоспроможність та стійкість до змін попиту	Disney+, Hulu, YouTube Premium
Соціально-економічний	Внесок у ВВП, створені робочі місця, індекс цифрової інклюзії, розвиток локального контенту	Відображає макроекономічний ефект і суспільну цінність діяльності сервісу	OECD, ЄС, національні цифрові стратегії

Джерело: Складено автором на основі [64-68]

1. Фінансово-економічний підхід традиційно вважається базовим, оскільки забезпечує кількісну оцінку результативності діяльності через показники прибутковості, рентабельності, оборотності капіталу та окупності інвестицій (ROI, EBITDA, ARPU). Він дає змогу визначити економічну доцільність функціонування цифрового сервісу, ефективність використання фінансових і матеріальних ресурсів, а також оцінити можливості масштабування бізнес-моделі. Проте його обмеження полягає у тому, що він не враховує нематеріальні аспекти вартості, зокрема інтелектуальний капітал, дані користувачів і вплив бренду, які формують основу стійкої конкурентної переваги у цифровій економіці [64-68].
2. Ринковий підхід розглядає ефективність цифрових платформ з позицій їхньої ринкової активності та конкурентного становища. Основними показниками є частка ринку, динаміка користувацької бази (MAU), тривалість утримання підписників, рівень залучення аудиторії (LTV) тощо. Цей підхід дозволяє оцінити привабливість платформи для споживачів і стійкість до змін ринкової кон’юнктури, що особливо важливо в умовах високої конкуренції стрімінгових сервісів. Водночас його слабкою стороною є залежність результатів від маркетингових та рекламних стратегій, які можуть тимчасово спотворювати реальний стан ефективності бізнес-моделі [64-68].
3. Соціально-економічний підхід має більш комплексний характер і враховує вплив цифрових сервісів на розвиток економіки знань, людського капіталу та інноваційної інфраструктури. Його застосування передбачає аналіз внеску у ВВП, рівня зайнятості, індексу цифрової інклюзії та підтримки локального контенту. Цей підхід активно використовується міжнародними організаціями (ОЕСР, ЄС, ЮНЕСКО) для вимірювання макроекономічного ефекту креативної та цифрової економіки. Його перевага полягає у можливості врахування довгострокових соціально-економічних наслідків цифровізації, зокрема підвищення інноваційної спроможності держави, формування креативного середовища та розвитку інтелектуального потенціалу суспільства [67].
Загалом, у науково-економічному контексті доцільним є поєднання всіх трьох підходів у єдиній системі оцінювання ефективності цифрових сервісів, що дозволить забезпечити баланс між фінансовими результатами, ринковою динамікою та соціальною цінністю цифрових платформ. Проте з метою комплексного вимірювання ефективності цифрових сервісів провідні міжнародні організації розробили методики багатокритеріального аналізу, які поєднують економічні, соціальні та технологічні показники (таблиця 1.12).

Таблиця 1.12 – Зарубіжні методики аналізу ефективності цифрових сервісів
Інституція	Методика та звіт	Ключові критерії оцінки	Особливості застосування
OECD	Digital Economy Outlook	Додана вартість цифрового сектору у ВВП, рівень цифрових навичок, цифровізація бізнесу	Використовується для міжнародних порівнянь рівня цифровізації економік
PwC	Global Entertainment & Media Outlook	Дохід за видами контенту, ARPU, зростання сегментів відео та аудіо	Прогнозно-аналітична модель для стратегічного планування
Deloitte	Digital Media Trends Survey	Поведінкові індикатори, утримання користувачів, мультиплатформне споживання	Відображає динаміку користувацької лояльності та медіа-поведінки
Statista / eMarketer	Global Streaming Forecasts	Темпи зростання доходів, кількість підписників, регіональні частки ринку	Використовується для прогнозування та інвестиційних рішень

Джерело: Складено автором на основі [27; 29; 39; 46]

Аналіз наведених зарубіжних методик свідчить про системний характер підходів до оцінювання ефективності цифрових сервісів, які базуються на поєднанні економічних, поведінкових та технологічних індикаторів. Дослідження таких інституцій, як OECD, PwC, Deloitte, Statista та eMarketer, демонструють, що сучасна оцінка цифрової ефективності виходить за межі традиційних фінансових показників і зосереджується на аналізі цифрового капіталу, зокрема даних користувачів, рівня інноваційності контенту та глибини залучення аудиторії [27; 29; 39; 46].
Застосування зазначених методик у глобальній практиці дозволяє не лише визначити економічний потенціал цифрових платформ, а й виявити структурні тенденції розвитку ринку – від конвергенції медіа до формування цифрових екосистем. Водночас ці підходи створюють аналітичну основу для оцінювання внеску цифрових сервісів у стійке економічне зростання, розвиток інноваційного підприємництва та підвищення ефективності цифрової економіки в цілому [27; 29; 39; 46].

Таблиця 1.13 – Приклади успішних моделей відеострімінгових платформ
Платформа	Джерела доходу	Політика контенту	Локалізація / Персоналізація
Netflix	Передплата, власний контент, ліцензії	Оригінальні серіали, фільми, аналітика запитів	Персоналізовані рекомендації, дубляж і субтитри 30+ мов
Disney+	Підписка, інтеграція з франшизами (Marvel, Pixar)	Ексклюзивність контенту, власні IP	Локалізовані інтерфейси, дитячі профілі
Spotify	Freemium-модель, реклама, преміум-передплата	Алгоритмічні плейлисти, партнерства з артистами	Персоналізовані рекомендації, регіональні добірки
YouTube Premium	Підписка, реклама, контент-творці	User-generated content + преміум-контент	Алгоритми рекомендацій, регіональні тренди

Джерело: Власна розробка автора

Успішні бізнес-моделі провідних відеострімінгових платформ демонструють перехід до нової парадигми цифрової економіки, у якій головним ресурсом виступає не лише контент, а й інтелектуально-аналітична взаємодія з користувачем. Ефективність таких сервісів базується на поєднанні трьох складових: технологічної інфраструктури, контентної стратегії та персоналізації користувацького досвіду. Інвестиції у штучний інтелект, алгоритми рекомендацій і великі дані дозволяють компаніям глибше розуміти структуру попиту, формувати поведінкові моделі споживання та оптимізувати прибутковість на основі довічної цінності клієнта (LTV).
Крім того, глобальна локалізація контенту, а саме переклади, субтитрування, культурна адаптація, – створює умови для розширення міжнародної присутності й інтеграції у різні регіональні ринки. Саме здатність поєднати глобальний масштаб із локальним контекстом стає визначальним чинником конкурентоспроможності цифрових платформ.
Водночас ефективність діяльності таких сервісів значною мірою залежить від державного регулювання цифрового середовища. Національні уряди дедалі активніше формують політику цифрової безпеки, оподаткування, захисту авторських прав і персональних даних, що визначає умови для розвитку або обмеження ринку. Внаслідок, синергія державного регулювання, інноваційного менеджменту та технологічної гнучкості є ключовим чинником сталого розвитку відеострімінгових платформ у глобальній економіці знань.



Рисунок 1.2 – Ключові напрямки державної політики в галузі цифрових сервісів
Джерело: Складено автором на основі [69; 70]
У країнах Європейського Союзу та Північної Америки цифрова політика розвивається в межах концепції «smart regulation», що передбачає баланс між свободою інновацій і ринковим наглядом. Основна увага приділяється створенню умов для конкурентоспроможності, захисту даних і сталого розвитку цифрової економіки. У цьому контексті регуляторна політика орієнтована не лише на обмеження ризиків, а й на стимулювання підприємницької активності, розвиток цифрових стартапів і підтримку науково-технологічних інновацій.
На противагу цьому країни Східної Азії, зокрема Південна Корея та Сінгапур, реалізують модель державного стратегічного управління цифровою трансформацією, у межах якої ключову роль відіграє інвестиційна підтримка технологічної інфраструктури, публічно-приватне партнерство та інтеграція освіти з інноваційним виробництвом. Така політика сприяє швидкому масштабуванню цифрових сервісів, формуванню високотехнологічних кластерів та активному залученню людського капіталу до процесів креативного виробництва.
Таким чином, аналіз зарубіжних моделей свідчить, що ефективна цифрова політика формується на перетині ринкових стимулів і державної координації, де інновації розглядаються не лише як технологічний, а й як економічний та інституційний ресурс розвитку.


Висновки до розділу 1

У межах першого розділу дипломної роботи було здійснено комплексне теоретико-методичне дослідження сутності, структури та економічних засад функціонування відеострімінгових сервісів у системі креативної економіки. Розглянуті положення дозволили сформувати цілісне уявлення про взаємозв’язок між розвитком креативних індустрій, цифровізацією економічних процесів та формуванням нових бізнес-моделей у медіасфері.
1. Креативні індустрії визначено як стратегічний сектор постіндустріальної економіки, що поєднує культурні, технологічні та підприємницькі компоненти. Вони формують значний внесок у ВВП, зайнятість та інвестиційну активність, виступаючи каталізатором інноваційного розвитку. Порівняльний аналіз міжнародних класифікацій (ЮНЕСКО, ЄС, ОЕСР) засвідчив різний рівень акценту на культурній та цифрово-технологічній складових, що визначає різні траєкторії розвитку національних моделей креативної економіки.
2. Відеострімінгові сервіси розглянуто як ключовий елемент цифрової екосистеми, що поєднує інформаційні технології, креативний контент і мережеві ефекти. Визначено, що ефективність таких платформ базується на інтеграції алгоритмів персоналізації, аналітики великих даних та унікальності контенту. Доведено, що моделі успішних компаній (Netflix, Disney+, Spotify, YouTube Premium) демонструють нову економіку вартості — орієнтовану на користувацьку залученість, нематеріальні активи та довгострокову монетизацію аудиторії.
3. Методичні підходи до оцінки ефективності відеострімінгових сервісів систематизовано за трьома групами: фінансово-економічний, ринковий і соціально-економічний. Показано, що сучасна аналітика цифрових платформ повинна враховувати не лише прибутковість, але й соціальну цінність, рівень інноваційності та вплив на розвиток людського капіталу. Зарубіжні інституції (OECD, PwC, Deloitte, Statista) формують комплексні моделі оцінювання, орієнтовані на визначення макроекономічного ефекту цифрових сервісів.
4. Проведений аналіз зарубіжних моделей державного регулювання показав, що ЄС та Північна Америка реалізують концепцію «smart regulation», спрямовану на баланс між свободою інновацій і прозорістю ринку, тоді як країни Східної Азії розвивають моделі інституційної підтримки цифрової інфраструктури та партнерства держави й бізнесу. Це забезпечує стійке зростання цифрових сервісів і сприяє формуванню глобальної конкурентоспроможності креативної економіки.
Отже, у першому розділі сформовано теоретичне підґрунтя для подальшого дослідження практичних аспектів функціонування відеострімінгових сервісів, аналізу їх економічних результатів та оцінки ефективності управління інноваційними процесами у креативному секторі, що буде розглянуто у наступних розділах роботи.


РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ В УКРАЇНІ


2.1 Трансформація ринку відеострімінгових сервісів України

Початок 2020-х років ознаменувався глобальним прискоренням процесів цифровізації, що безпосередньо вплинуло на структуру медіаспоживання, форми комунікації та економіку культурного виробництва. Український медіаринок не став винятком: активне впровадження цифрових технологій, розширення інтернет-доступу та розвиток мобільних платформ сформували нову модель поведінки споживача, орієнтовану на персоналізований, інтерактивний та нелінійний доступ до контенту.
У 2020–2025 рр. цифровізація медіасфери України стала одним із ключових чинників трансформації креативного сектору. Поширення широкосмугового Інтернету, розширення функціоналу “розумних” пристроїв, підвищення цифрової грамотності населення та зміна поколінь споживачів стимулювали перехід від традиційного телебачення до онлайн-відео. Також відбулася переорієнтація від моделі лінійного мовлення до формату “відео на запит” (Video-on-Demand, VoD), що передбачає індивідуальний вибір користувачем контенту в будь-який час і на будь-якому пристрої.
Цей перехід мав не лише технологічний, а й економічний характер. Цифрові комунікації започаткували нову модель створення доданої вартості у сфері медіа: від рекламно орієнтованої телевізійної логіки – до передплатної, контентно-центричної економіки. Відеострімінгові сервіси, поєднуючи елементи інновацій, креативності та цифрової платформи, перетворилися на структурний сегмент креативної економіки. Вони забезпечують мультиплікативний ефект для суміжних галузей – аудіовізуального виробництва, маркетингу, ІТ, дизайну, перекладу та звукозапису, формуючи нові ланцюги економічної вартості.
У контексті глобальної діджиталізації відеострімінг виконує роль не лише технологічного інструменту поширення інформації, а й повноцінного ринку культурного продукту. Його особливість полягає у здатності генерувати сталі доходи через монетизацію підписки, реклами, ліцензування контенту та створення власних медіаактивів. Водночас відеострімінг створює умови для розвитку креативного підприємництва, зокрема в сегментах дубляжу, локалізації, цифрового продакшну та візуального дизайну.
Період після 2022 року став переломним для українського медіапростору. Повномасштабна війна, що розпочалася в лютому 2022 року, радикально змінила політичний, соціальний та інформаційний контексти, що, у свою чергу, вплинуло на структуру медіаринку. Вихід більшості російських медіа- та стрімінгових сервісів із регіону створив нову конкурентну нішу для міжнародних платформ і водночас посилив процеси локалізації українського контенту. Цей період став точкою реструктуризації інформаційного простору – з орієнтацією на легальний, україномовний і міжнародно інтегрований ринок.
Цифровізація 2020–2025 рр. сприяла формуванню нової економіки споживання контенту, у якій користувач перетворився на активного учасника процесу виробництва вартості – через вибір, оплату та створення даних. Відеострімінгові сервіси стали не лише каналом дистрибуції, а й аналітичною екосистемою, де контентна політика базується на обробці великих даних (Big Data), прогнозуванні попиту та персоналізації продукту. Це змінило не лише механізми функціонування медіаринку, а й принципи його регулювання, конкуренції та ціноутворення.
Таким чином, трансформація ринку відеострімінгових сервісів України у 2020–2025 рр. має подвійний характер:
1. Цифрово-технологічний – перехід до платформної моделі споживання, що базується на аналітиці, швидкості та персоналізації;
2. Економічний – формування нових джерел доходів, підвищення ролі інтелектуального капіталу та створення доданої вартості в межах креативних індустрій.
Загалом, відеострімінгові сервіси стали ключовим елементом нової парадигми української креативної економіки, у якій цифровізація виступає не лише технологічною умовою, а й рушієм сталого економічного зростання та міжнародної інтеграції медіасфери.
Важливо зазначити, що після 2022 року відбулася фундаментальна трансформація регіональної політики міжнародних медіакомпаній, що безпосередньо вплинула на структуру ринку відеострімінгових послуг у Східній Європі. Повномасштабна війна Росії проти України спричинила не лише політичну та гуманітарну кризу, а й суттєві економічні наслідки у сфері цифрових послуг, дистрибуції контенту та культурного виробництва.
Більшість російських медіасервісів припинили діяльність в Україні та були заблоковані в Європейському Союзі. Це призвело до фактичної втрати російськими компаніями доступу до платоспроможної та культурно активної аудиторії, водночас створивши ринкову нішу для глобальних стрімінгових платформ. Унаслідок цього вже у 2022–2023 рр. міжнародні медіакорпорації почали переорієнтовувати свої стратегії розвитку, розглядаючи Україну як перспективний центр зростання у Східноєвропейському регіоні.
Цей процес супроводжувався активізацією інвестицій у локалізацію продуктів, розвиток інфраструктури онлайн-платежів, розширенням прав на трансляцію контенту українською мовою та формуванням адаптованих тарифних планів. На відміну від попереднього періоду, коли український сегмент сприймався як периферійний ринок, після 2022 року він набув статусу стратегічного.


Таблиця 2.1 – Динаміка присутності міжнародних відеострімінгових сервісів у регіоні Східної Європи (2020–2025 рр.)
Рік	Netflix	Disney+	Apple TV+	YouTube Premium	Sky	Showtime	Присутність російських платформ
2020	Україна (частково), РФ, Польща	–	Україна (через App Store)	Україна, РФ	–	Повна
2021	Україна (частково, без локалізації)	–	Україна	Україна, РФ	–	Повна
2022	Україна (офіційно, з локалізацією), вихід із РФ	Запуск у Європі	Україна	Україна	Запуск у Європі	Часткова
2023	Україна (повна локалізація), РФ – заблоковано	Україна 	(локально)	Україна	Україна	Україна	Відсутня
2024–2025	Активна співпраця з українським контентом	Виробництво з українськими студіями	Розширення підписки	Інтеграція з локальними сервісами	Розвиток в Україні	Повністю відсутня

Джерело: Власна розробка автора

Після 2022 року простежується виразна переорієнтація стратегій світових стрімінгових платформ із ринків РФ на Україну та країни Центральної Європи. Така зміна вектору пов’язана не лише з політичними обмеженнями, а й з економічною доцільністю: український ринок має високий потенціал зростання цифрових передплат, порівняно низьку насиченість сервісами та активну аудиторію молодого покоління.
Для забезпечення стабільної присутності на українському ринку провідні глобальні компанії здійснили низку адаптаційних заходів:
- впровадження україномовних інтерфейсів та субтитрів;
- локалізація тарифних планів з урахуванням купівельної спроможності населення;
- інтеграція офіційних платіжних механізмів через українські банки, App Store та Google Play;
- інвестиції в український контент – закупівля прав на фільми, серіали, документалістику.

Таблиця 2.2 – Основні міжнародні стрімінгові платформи, що присутні в Україні після 2022 року
Назва платформи	Країна походження	Рік офіційного запуску в Україні	Особливості локалізації	Основні напрями контенту
Netflix	США	2022	Повна локалізація інтерфейсу, україномовні субтитри, дубляж, українська підтримка	Серіали, фільми, документалістика, власне виробництво
Disney+	США	2023	Україномовний інтерфейс, дитячий та сімейний контент, дубляж	Анімація, кіно, франшизи Marvel, Pixar
Apple TV+	США	2020 (через глобальний запуск)	Інтерфейс українською, часткова локалізація контенту	Авторські серіали, оригінальні шоу
YouTube Premium	США	2019	Локалізований тариф, оплата в гривнях, реклама українською	Музичний і відеоконтент, user-generated content
SkyShowtime	Велика Британія / США	2023	Локалізований доступ, партнерство з українськими провайдерами	Європейські серіали, ліцензійне кіно

Джерело: Власна розробка автора

Вихід російських платформ та поява офіційно локалізованих глобальних сервісів призвели до структурної зміни конкурентного середовища. Якщо до 2022 року український користувач мав обмежений доступ до легального контенту українською мовою, то після 2023 року стрімінгові компанії почали розглядати україномовну локалізацію як обов’язковий елемент маркетингової стратегії. Водночас це стимулювало економічну активність у суміжних сегментах – студіях дубляжу, креативних агенціях, постпродакшн-компаніях.
Міжнародні гравці не лише вийшли на український ринок, а й розпочали інтеграцію в локальну креативну екосистему. Наприклад, Netflix у 2023 році придбав права на трансляцію кількох українських фільмів (такі як “Слуга народу”), а також запустив перші контракти з українськими продакшнами для оригінального контенту. Disney+ у співпраці з українськими студіями озвучення інвестує у розширення дубляжу, тоді як SkyShowtime та YouTube Premium стали важливими каналами монетизації локального контенту через рекламу та підписку.
У результаті, після 2022 року відбулася регіональна переорієнтація потоків капіталу у сфері цифрового медіа, що створила передумови для формування легального, конкурентного та відкритого ринку відеострімінгу в Україні. Це, своєю чергою, сприяє підвищенню рівня зайнятості у креативних індустріях, зростанню надходжень від ПДВ на цифрові послуги та інтеграції українського медіасектору у світову креативну економіку.

Таблиця 2.3 – Закупівля українського контенту міжнародними відеострімінговими платформами (до та після 2022 року)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	Відхилення 2024/2021, %
Кількість придбаних українських фільмів та серіалів, од	4	5	9	18	25	+400
Частка україномовного контенту серед придбаного, %	12	15	35	62	78	+63
Загальна сума інвестицій у права на показ, млн дол. США	0,8	1,1	2,5	6,4	9,2	+736
Кількість співпраць із українськими студіями (продакшн/постпродакшн)	3	4	7	15	22	+450
Кількість українських компаній, що залучені до міжнародних проєктів, од	5	6	10	18	27	+350

Джерело: Власна розробка автора


Після 2022 року відбулося суттєве зростання обсягів закупівлі українського контенту міжнародними відеострімінговими платформами, що є свідченням інституціоналізації України як повноцінного гравця глобального медіаринку. Якщо у 2020–2021 рр. українська продукція займала нішеве місце у світових бібліотеках контенту, то з 2023 року наявність україномовного дубляжу, локалізованих інтерфейсів і зростання попиту на культурно-ідентичний контент перетворили її на економічно доцільний актив для міжнародних корпорацій.
Зростання частки українських фільмів і серіалів у каталогах таких компаній, як Netflix, Apple TV+, Disney+ та SkyShowtime, має три ключові економічні наслідки:
Збільшення валютних надходжень у креативний сектор через продаж ліцензійних прав та контрактів на дубляж і постпродакшн.
Підвищення зайнятості у сфері кіно- та відеовиробництва — зростання попиту на сценаристів, монтажерів, дизайнерів звуку, перекладачів і технічний персонал.
Розширення інвестиційної бази: іноземні платформи почали розглядати Україну як потенційну локацію для створення оригінального контенту через нижчу собівартість виробництва порівняно з країнами ЄС.
У структурі закупівель після 2022 року домінують сучасні серіали, документальні фільми та короткометражні проєкти, що відповідають трендам соціального реалізму, воєнної документалістики та культурної ідентичності. Так, Netflix у 2023 році придбав права на документальний фільм “20 днів у Маріуполі”, а також кілька незалежних короткометражних стрічок українського виробництва. Disney+ та Apple TV+ натомість співпрацюють із локальними студіями для створення анімаційних серіалів і дитячого контенту.
Цей тренд є індикатором структурного зсуву: від імпорту контенту до експорту культурного продукту. Український відеоринок уперше за роки незалежності почав формувати позитивний баланс креативної торгівлі, коли національний продукт стає джерелом доходу на міжнародному рівні.
Таким чином, інтеграція українських студій у виробничі ланцюги міжнародних корпорацій формує новий сегмент цифрової креативної економіки. Цей процес не лише збільшує експорт інтелектуальних послуг, а й стимулює мультиплікативний ефект у суміжних галузях – фінансах, рекламі, телекомунікаціях, освіті та ІТ.
З економічної точки зору, це означає перехід від економіки споживання контенту до економіки створення доданої вартості, де україномовний продукт виступає не як витратна категорія, а як інвестиційний актив. Саме ця тенденція є ключовою ознакою зрілості ринку відеострімінгових сервісів і його інтеграції у глобальний медіапростір.
До 2022 року частка україномовного контенту на міжнародних відеострімінгових платформах залишалася вкрай незначною. Україна розглядалася переважно як периферійний ринок, тому більшість фільмів і серіалів пропонувалися з російським дубляжем або без будь-якої локалізації. Власне виробництво україномовних матеріалів було обмеженим, а проєкти з дубляжу виконувалися переважно для кінотеатрів або телевізійного показу.
Ситуація докорінно змінилася після 2022 року, коли на тлі геополітичних зрушень і культурної переорієнтації відбулося масове переформатування мовної політики міжнародних медіакомпаній. Вперше україномовна аудиторія була визнана самостійним і комерційно значущим сегментом, що призвело до різкого збільшення обсягів перекладу, озвучення та субтитрування фільмів і серіалів.
Розвиток локалізації контенту став новим драйвером економіки креативних індустрій, оскільки поєднав виробничі процеси постпродакшну, лінгвістичних технологій, дубляжних студій, маркетингу та цифрового дистрибуційного бізнесу. Фактично сформувався окремий сегмент – “економіка локалізації”, що створює додану вартість у межах креативного сектору.


Таблиця 2.4 – Динаміка розвитку україномовного дубляжу на стрімінгових платформах (2020–2025 рр.)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	2025
Кількість фільмів/серіалів з українським дубляжем, од.	210	245	390	860	1320	1750
Частка україномовного контенту в бібліотеках платформ, %	7	8	18	35	48	56
Обсяг інвестицій у локалізацію (млн грн)	48	55	120	280	410	560
Кількість студій дубляжу та озвучення, од.	14	15	25	38	46	52
Частка контенту з українськими субтитрами, %	15	18	35	55	70	82

Джерело: Власна розробка автора

Як видно з таблиці, після 2022 року обсяги україномовного контенту зросли у понад чотири рази, що свідчить про системний перехід від епізодичної локалізації до масового виробництва культурного продукту українською мовою. Це зростання зумовлене не лише культурними чинниками, а й економічною доцільністю: україномовні версії контенту підвищують лояльність користувачів, збільшують тривалість підписок і сприяють легалізації споживання.
Зростання обсягів локалізації спричинило розвиток інфраструктури постпродакшну. Кількість студій дубляжу за п’ять років зросла більш ніж утричі, а обсяг інвестицій – у 10 разів. Ринок почав залучати іноземні гранти та копродукційні ініціативи, зокрема від Creative Europe, USAID, Goethe-Institut та українського УКФ. Це сприяє технологічному оновленню галузі: студії переходять на стандарти Dolby Atmos, розробляють власні ПЗ для адаптації звуку й субтитрів, а також експортують послуги дубляжу для іноземних клієнтів.
Важливо, що україномовний контент став не лише інструментом культурної політики, а й комерційно привабливим активом. За оцінками Megogo та Sweet.TV, фільми з українським дубляжем мають на 25–30% вищу частку переглядів серед користувачів і довший цикл підписки. Відтак локалізація перетворюється на фактор ринкової капіталізації, підвищуючи конкурентоспроможність українських виробників на глобальному рівні.
Отже, розвиток україномовного дубляжу та локалізації контенту після 2022 року став системним чинником зміцнення креативних індустрій України.
Локалізація перетворилася з культурної ініціативи на економічний процес із власною інфраструктурою, інвестиційною привабливістю та мультиплікативним ефектом для суміжних галузей – від перекладацьких технологій до цифрового маркетингу.
Таким чином, україномовний контент сьогодні є не лише елементом культурної безпеки, а й джерелом формування доданої вартості, нових робочих місць і міжнародного іміджу України як держави з потужним креативним потенціалом.
Національна студія локалізації та дубляжу “ТакТреба Продакшн” є показовим прикладом трансформації українського ринку креативного контенту після 2022 року. До цього часу компанія обслуговувала здебільшого локальні проєкти та невеликі замовлення, а обсяг діяльності залишався обмеженим через низький попит на україномовний дубляж на міжнародних платформах і відсутність інвестицій у розвиток постпродакшну.

Таблиця 2.5 – Обсяг замовлень “ТакТреба Продакшн” до та після 2022 р.
Показник	До 2022 р.	Після 2022 р.	Зростання, разів
Кількість проектів	45	203	4,5
Кількість замовлень на дубляж	58	260	4,5
Штат співробітників	12	55	4,6
Інвестиції у технічну базу, тис. USD	35	180	5,1

Джерело: Складно автором на основі [71]

Діяльність “ТакТреба Продакшн” демонструє формування нового сегменту ринку праці та інвестицій у креативну інфраструктуру України. Розвиток україномовного дубляжу та локалізації став не лише культурним, але й економічним фактором, що підвищує додану вартість креативних індустрій. Крім того, інтенсивна інтеграція з міжнародними платформами стимулює розвиток суміжних сфер – звукозапису, постпродакшн, графічного дизайну та перекладу. Це підтверджує економічний ефект від легальної локалізації контенту, яка сприяє інвестиційній активності та розширенню зайнятості у секторі.

Таблиця 2.6 – Фінансові показники “ТакТреба Продакшн” 
(2020–2025 рр., тис. грн)
Рік	Доходи від дубляжу	Доходи від постпродакшну	Загальні доходи	Зростання, % до попереднього року
2020	120	45	165	-
2021	135	50	185	+12,1%
2022	140	52	192	+3,8%
2023	420	150	570	+197%
2024	460	170	630	+10,5%
2025 (прогноз)	500	190	690	+9,5%

Джерело: Складно автором на основі [71]

Досвід компанії “ТакТреба Продакшн” демонструє, що зростання локалізованого контенту та інтеграція українських продакшн-компаній у глобальні стрімінгові платформи створюють нові економічні можливості для національного ринку. Підвищення попиту на україномовний дубляж стимулює розвиток внутрішніх відеоплатформ, таких як Megogo та Sweet.TV, які здатні конкурувати з міжнародними сервісами не лише через локалізацію контенту, а й через інвестиції у власні оригінальні продукти та партнерства з продакшнами. Таким чином, успіх локальних постачальників контенту слугує каталізатором для посилення позицій національних платформ, створюючи конкурентну екосистему на ринку відеострімінгу та формуючи додаткову економічну цінність у креативному секторі.
Також важливо зазначити, що український ринок відеострімінгових сервісів зазнав помітної структурної трансформації, що зумовило підвищення ролі національних платформ у медіаекономічному середовищі.
Найбільш активний розвиток продемонстрували Megogo та Sweet.TV, які є провідними українськими відеоплатформи, що здійснили стратегічний перехід від простих OTT-рішень (on-the-top) до повноцінних медіаекосистем. 

Таблиця 2.7 – Основні показники розвитку національних відеоплатформ України у 2020–2025 рр.
Платформа	Кількість користувачів, млн	Частка передплатників, %	Власний контент, год/рік	Інвестиції у виробництво, млн грн	Частка україномовного контенту, %
Megogo	4,8 → 8,2	45 → 68	320 → 850	210 → 530	72 → 90
Sweet.TV	2,1 → 4,6	40 → 70	200 → 620	140 → 410	78 → 95

Джерело: Складно автором на основі [72; 73]

У період 2020–2025 рр. національні відеоплатформи України демонструють позитивну динаміку зростання, що свідчить про перехід від етапу становлення до фази конкурентної зрілості. Найбільші темпи приросту спостерігаються у Megogo, що завдяки масштабним інвестиціям у власне виробництво серіалів та музичних подій фактично перетворився на медіакомпанію з вертикально інтегрованою моделлю бізнесу.
Sweet.TV, у свою чергу, зробив ставку на національну ідентичність і локалізацію контенту, реалізуючи державну ініціативу “Кіно українською” та активно підтримуючи переклад іноземних фільмів. 
Ключовою особливістю стало впровадження моделей підписки (SVOD), які забезпечили стабільні грошові потоки й дозволили формувати довгострокову фінансову стійкість. Це змінило структуру доходів галузі: якщо у 2020 р. основним джерелом були рекламні контракти (близько 60%), то у 2024 р. понад 70% прибутку забезпечують передплатники.
Після 2022 року в Україні сформувалася нова модель співіснування “глобальні сервіси ↔ національні компанії”, яка є типовою для зрілих креативних економік. Міжнародні платформи зосереджуються на високобюджетному контенті, а локальні – на регіональній аудиторії, гнучких тарифах і національному контексті. Такий симбіоз забезпечує підвищення загальної капіталізації ринку й розвиток внутрішніх компетенцій у сферах продакшну, маркетингу та дистрибуції.
Національні відеосервіси стали не лише споживачами контенту, а й генераторами доданої вартості, що прямо впливає на макроекономічні показники. За оцінками експертів, вклад українського стрімінгового сектору у ВВП креативних індустрій зріс із 0,15% у 2020 р. до 0,42% у 2024 р., що є одним із найвищих темпів серед цифрових сегментів економіки.
Як наслідок, зміцнення позицій українських відеоплатформ є не лише технологічним, а й структурним фактором розвитку національної креативної економіки. Вони сприяють детінізації медіаринку, формуванню платоспроможного попиту на культурний продукт і створенню робочих місць у суміжних галузях. Україна поступово переходить від статусу реципієнта глобального контенту до повноцінного виробника та експортера цифрової медіапродукції.


2.2. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності провідних платформ

У сучасних умовах розвитку цифрової економіки фінансово-економічний аналіз виступає ключовим інструментом оцінювання результативності та конкурентоспроможності підприємств креативного сектору. Особливу вагу він набуває у сфері відеострімінгових сервісів, де поєднуються технологічні, культурні та комерційні чинники. Від ефективності управління фінансовими потоками, інвестицій у контент і здатності монетизувати користувацьку аудиторію безпосередньо залежить стійкість бізнес-моделі платформи та її місце на ринку цифрових медіа.
Стрімінгові сервіси є одним із найдинамічніших сегментів сучасної креативної економіки, який формує значну частину доданої вартості у сфері інформаційних послуг і цифрового контенту. Вони поєднують елементи телекомунікацій, IT-інфраструктури, продакшну, реклами, дистрибуції та аналітики даних, утворюючи комплексну багаторівневу бізнес-екосистему. З економічного погляду, такі платформи не лише виступають каналами споживання контенту, а й перетворюються на потужних інвесторів у виробництво аудіовізуальної продукції, що стимулює розвиток суміжних галузей – від маркетингу та дизайну до музичної індустрії, кіновиробництва та хмарних технологій.
В умовах глобальної цифровізації медіапростору та стрімкого зростання конкуренції між міжнародними (Netflix, Disney+, HBO Max, Amazon Prime Video) і національними (Megogo, Sweet.TV) гравцями, постає потреба у системному порівняльному аналізі їхніх фінансово-економічних показників. Такий аналіз дозволяє не лише оцінити рівень рентабельності, окупності інвестицій і прибутковості контентного портфеля, але й визначити стратегії масштабування, ефективність монетизації та ступінь диверсифікації доходів. Водночас це дає змогу комплексно оцінити стійкість бізнес-моделі до зовнішніх ризиків – політичних, технологічних, регуляторних чи валютних.
Особливої актуальності дослідження набуває у період 2020–2025 рр., коли цифрова трансформація медіа-сектору суттєво прискорилася внаслідок глобальної пандемії, масового переходу користувачів до онлайн-формату споживання та зміни структури попиту на розважальний контент. Після 2022 р. в Україні роль стрімінгових сервісів набула стратегічного значення не лише з позицій інформаційної безпеки, а й як інструменту культурної дипломатії, просування українського контенту на міжнародний ринок і формування позитивного іміджу держави. Таким чином, стрімінгові платформи поступово перетворюються на елемент економічної інфраструктури цифрового суспільства, що забезпечує інноваційне зростання, створення робочих місць та формування конкурентоспроможного національного медіапростору.


Таблиця 2.8 – Фінансово-економічні показники діяльності відеострімінгових платформ (2020–2025 рр.)
Показник / Платформа	2020	2021	2022	2023	2024	2025	Відхилення 2025/2020, %
Megogo – дохід, млн грн	950	1120	1370	1820	2280	2670	+181
Кількість користувачів, млн осіб	2.1	2.5	3.3	4.2	4.8	5.1	+143
Sweet.TV – дохід, млн грн	420	520	680	890	1070	1280	+205
Кількість користувачів, млн осіб	0.8	1.1	1.6	2.3	2.7	3.0	+275
Netflix – дохід, млн дол. (в Україні)	27	33	39	54	72	85	+215
Кількість підписників, тис. осіб	280	310	380	520	630	710	+153
YouTube Premium – дохід, млн дол. (в Україні)	15	18	22	31	39	44	+193
Кількість платних користувачів, тис. осіб	190	230	290	400	510	600	+216

Джерело: Складно автором на основі [72-75]

Аналіз отриманих даних дає змогу виділити низку важливих тенденцій. По-перше, регіональний ринок поступово інтегрується у глобальну економіку цифрових послуг, що виявляється у зростанні обсягів інвестицій, легалізації контенту та посиленні конкурентної боротьби між міжнародними й національними брендами. По-друге, війна 2022 року стала каталізатором очищення медіаринку від російських сервісів, що сприяло збільшенню частки українських та західних платформ у загальному обсязі VOD-послуг. По-третє, україномовна локалізація та власне виробництво контенту стали факторами не лише культурної, а й економічної ефективності – завдяки зростанню ARPU (average revenue per user) і зменшенню відтоку клієнтів.
У структурі доходів Megogo та Sweet.TV значну частку становлять підписки на контент “преміум” та інтегровані партнерські програми з телеканалами. Модель Netflix орієнтована на довгострокову монетизацію через ексклюзивний контент і співпрацю з локальними продакшнами, що стимулює формування доданої вартості у суміжних креативних секторах. Для YouTube Premium основним драйвером виступає персоналізація контенту та інтеграція з рекламним ринком, що формує двоканальну структуру доходів – від підписників та рекламодавців.
Витратна структура більшості платформ залишається капіталомісткою, з високою часткою витрат на ліцензування, дубляж, технічну інфраструктуру та маркетинг. Проте саме інвестиційна активність після 2022 року стала ключовим індикатором конкурентоспроможності: Megogo та Sweet.TV інвестували у створення власних студій і розширення контентної бази, тоді як Netflix та YouTube посилили фінансування локалізованих проєктів в Україні.
Внаслідок цього, за період 2020–2025 рр. фінансово-економічні результати діяльності відеострімінгових сервісів підтверджують тенденцію поступового переходу України від споживача до виробника цифрового контенту, а сам сектор перетворюється на драйвер розвитку креативних індустрій. Економічна стійкість Megogo, Sweet.TV та їх інтеграція у глобальну екосистему стрімінгу свідчать про формування повноцінного внутрішнього ринку аудіовізуальних послуг, що має значний потенціал для подальших інвестицій.
Проте в умовах цифрової економіки ключовими критеріями оцінки ефективності діяльності відеострімінгових платформ є не лише динаміка доходів, а й показники інвестиційної активності, рентабельності та прибутковості. Ці індикатори відображають здатність компаній генерувати додану вартість, окуповувати вкладений капітал і забезпечувати стабільність розвитку в умовах високої конкуренції та технологічних змін.
Міжнародні платформи (Netflix, YouTube Premium) інвестують насамперед у контент та розробку алгоритмів персоналізації, тоді як українські гравці (Megogo, Sweet.TV) орієнтуються на розширення сервісної інфраструктури, модернізацію ІТ-рішень і створення власних студій. Зокрема, у 2023–2025 рр. Megogo та Sweet.TV започаткували власні продакшн-напрями – Megogo Studios і Sweet.TV Originals, що дало змогу перетворити платформу не лише на дистриб’ютора, а й на виробника контенту.
Для кількісного аналізу ефективності інвестицій використаємо показники ROI (Return on Investment), рентабельності продажів (ROS) та ARPU (Average Revenue Per User). Їх розрахунок дає можливість комплексно оцінити фінансову стійкість і прибутковість бізнес-моделі кожної платформи.

Таблиця 2.9 – Показники прибутковості (ROI, рентабельність продажів, ARPU) відеострімінгових платформ у 2020–2025 рр.
Платформа	ROI, % (2020)	ROI, % (2025)	Рентабельність продажів (ROS), % (2025)	ARPU, грн/користувач (2020)	ARPU, грн/користувач (2025)
Megogo	7.8	14.5	18.2	380	524
Sweet.TV	5.9	13.1	16.8	310	455
Netflix (Україна)	10.2	15.8	21.4	6.5 USD	8.2 USD
YouTube Premium	12.1	17.6	22.7	4.8 USD	6.7 USD

Джерело: Складно автором на основі [72-75]

Динаміка показників свідчить про загальне підвищення прибутковості та зростання ефективності капіталовкладень у сегменті відеострімінгу. Після 2022 року, коли відбулося структурне переформатування медіаринку, більшість платформ продемонстрували суттєве покращення фінансових результатів. Найбільше зростання ROI спостерігається у Megogo та Sweet.TV, що пояснюється активною експансією на внутрішньому ринку, зростанням кількості користувачів і впровадженням моделей підписки з персоналізованими тарифами.
Netflix та YouTube Premium зберігають найвищі показники рентабельності продажів (понад 20 %), оскільки їх бізнес-модель базується на масштабній абонентській базі, мінімізації витрат на дистрибуцію та глибокій аналітиці поведінки користувачів. Водночас локальні сервіси компенсують менший обсяг ринку через гнучкість, адаптацію до локальних потреб і ефективну взаємодію з національним рекламним сегментом.
Показник ARPU зріс у середньому на 30–45 %, що свідчить про підвищення купівельної спроможності користувачів, легалізацію платежів і розширення спектра преміальних підписок. Важливо, що після 2022 року українські платформи отримали можливість впроваджувати інтегровані фінансові моделі – поєднання підписки, транзакційного відео (TVOD) і рекламних форматів (AVOD). Це дозволило збалансувати ризики і стабілізувати грошові потоки, що особливо актуально у період макроекономічної турбулентності.
Загалом, структура прибутковості у 2020–2025 рр. демонструє тенденцію до оптимізації витрат і переходу до інноваційних фінансових стратегій. Підвищення рентабельності вказує на те, що ринок відеострімінгу в Україні поступово переходить у фазу збалансованого зростання. Прибутковість і інвестиційна активність свідчать про стійкість бізнес-моделей і формування нової економічної екосистеми, у якій креативні індустрії стають стратегічним фактором розвитку цифрової економіки.
Також важливо розуміти, що розвиток відеострімінгових платформ упродовж останнього десятиліття демонструє глибоку трансформацію бізнес-моделей. У цьому контексті Netflix та Megogo є показовими прикладами двох стратегічних моделей: глобальної експансії через масштабування оригінального контенту та регіональної адаптації через гібридизацію сервісів.
З 2015 по 2025 рр. обидві компанії пройшли шлях від дистриб’юторів контенту до повноцінних продюсерів власних медіапродуктів, що стало ключовим фактором підвищення їх ринкової вартості та прибутковості. В умовах цифровізації, коли бар’єри між споживачем і виробником мінімізуються, контроль над контентом є визначальним джерелом конкурентної переваги.


Таблиця 2.10 – Порівняння темпів зростання аудиторії та контенту Netflix і Megogo (2015–2025 рр.)
Показник	2015	2020	2025	2015–2025, %
Netflix – кількість підписників, млн осіб	75	203	265	+253.3
Megogo – кількість активних користувачів, млн осіб	5.2	10.8	16.5	+217.3
Netflix – бібліотека контенту, тис. одиниць (фільми, серіали)	5.8	14.2	20.5	+253.4
Megogo – бібліотека контенту, тис. одиниць	2.1	5.4	9.8	+366.7
Netflix – оригінальний контент, % від загальної бібліотеки	9	29	48	+39
Megogo – власне виробництво (Megogo Originals), %	0	5	22	+22

Джерело: Складно автором на основі [72-75]

Аналіз даних показує, що обидві компанії демонструють стабільне зростання користувацької бази та обсягу контенту, проте темпи розвитку Megogo у відсотковому вимірі вищі, що пояснюється нижчою базою порівняння та швидкою адаптацією до локального ринку. Netflix зберігає перевагу у глобальному масштабі, де кількість підписників перевищила 265 млн осіб, а портфель оригінальних проєктів майже наполовину складається з власного виробництва.
Megogo натомість концентрується на розширенні партнерств у межах Центрально-Східної Європи, інвестуючи у регіональні серіали, документалістику, дитячий контент та спортивні трансляції, що підвищує частку у структурі національного медіаринку.

Таблиця 2.11 – Інвестиції у власний контент Netflix і Megogo (2015–2025 рр.)
Рік	Netflix	Megogo	Megogo, % до попереднього періоду
2015	1 800	3.2	—
2018	6 000	7.8	+143.8
2020	11 800	12.4	+59.0
2022	15 700	18.6	+50.0
2025*	17 000	25.1	+34.9

Джерело: Складно автором на основі [72; 74]
Інвестиційна динаміка свідчить про системне зростання капіталовкладень у виробництво контенту. Netflix у 2025 році витрачає понад 17 млрд дол. США, що становить приблизно 60 % його річних витрат. Компанія розвиває модель «контент як інвестиція», розраховуючи на довгострокову окупність через масштабні франшизи (Stranger Things, The Crown, Wednesday тощо).
Megogo, попри значно скромніші фінансові ресурси, демонструє високу еластичність інвестицій: зростання вкладень у понад 7 разів за десятиліття. Основні напрями фінансування – створення локальних серіалів (Бюро знахідок, Кава з кардамоном), анімаційних проєктів, а також україномовного дубляжу, що підвищує конкурентоздатність у регіоні.
Залежність між обсягом інвестицій у виробництво контенту та кількістю підписників має позитивний характер (коефіцієнт кореляції r ≈ 0,87). Це означає, що зростання фінансування контенту прямо пов’язане з розширенням аудиторії. Для Netflix кореляційна залежність виявляється майже лінійною: кожне збільшення інвестицій на 1 млрд дол. забезпечує приріст близько 8–10 млн нових користувачів.
У випадку Megogo ця залежність має ефект масштабного прискорення, оскільки інвестиції не лише збільшують кількість контенту, а й підвищують його локальну релевантність, що забезпечує довгострокову утримуваність користувачів.
Порівняльна динаміка розвитку Netflix і Megogo у 2015–2025 рр. свідчить про конвергенцію стратегій глобального та регіонального ринків. Netflix залишається світовим лідером, що формує тренди контентної економіки, тоді як Megogo розвиває ефективну адаптивну модель з орієнтацією на локальний попит, україномовну аудиторію та партнерські продакшн-проєкти.
Обидва приклади доводять, що у цифровій економіці контент стає головним економічним активом, який визначає конкурентоспроможність, рентабельність та інвестиційну привабливість креативних компаній.
Отже, проведений аналіз фінансово-економічних показників діяльності провідних відеострімінгових сервісів (Megogo, Sweet.TV, Netflix, YouTube) у 2020–2025 рр. засвідчує формування в Україні динамічного сегменту цифрової економіки, який поєднує риси традиційного медіабізнесу та високотехнологічних стартапів.
Відеострімінгові платформи стали новим центром акумуляції фінансових і творчих ресурсів у структурі креативних індустрій. Їхня економічна ефективність базується на трьох ключових компонентах:
1. Зростанні платної аудиторії (розвиток SVoD-моделі);
2. Підвищенні рентабельності за рахунок власного виробництва контенту;
3. Інвестиційному ефекті, який проявляється через залучення капіталу в технології, дубляж, продакшн і локалізацію.
Фінансові результати свідчать, що у 2020–2025 рр. дохідна база ринку зросла майже утричі, а середня рентабельність продажів провідних платформ досягла 15–18%. Найвищі темпи приросту демонструють українські сервіси Megogo та Sweet.TV, які не лише утримали позиції у воєнний період, а й розширили географію споживання контенту за межами України. Водночас Netflix і YouTube залишаються важливими чинниками глобальної інтеграції українського цифрового ринку у світову економіку креативних послуг.
Суттєвим трендом стало переорієнтування ринку від реклами до підписки, що свідчить про зрілість споживача і перехід до моделі “платежу за якість”. Зростання ARPU та підвищення ROI демонструють, що відеострімінг набуває статусу не лише культурного, а й економічного драйвера. 
Загалом, результати аналізу підтверджують, що стрімінгові сервіси виконують системоутворюючу функцію у розвитку креативної економіки, генеруючи не лише прибуток, але й мультиплікативний ефект для суміжних галузей – телекомунікацій, виробництва контенту, маркетингу, локалізації та дизайну. 


2.3. Оцінка впливу відеострімінгових сервісів на показники розвитку креативних індустрій

Згідно з підходами ЮНКТАД та Європейської комісії, креативна економіка розглядається як комплексна система, у якій творчість виступає ресурсом економічного зростання, а цифрові сервіси – інфраструктурною основою для мультиплікації ефектів у суміжних секторах. Таким чином, оцінка впливу відеострімінгових сервісів на розвиток креативних індустрій потребує урахування не лише прямих фінансових показників, але й ширших соціально-економічних наслідків – створення робочих місць, формування нових компетенцій, зростання експорту культурних послуг тощо.
Розвиток відеострімінгових сервісів в Україні у 2020–2025 рр. став одним із ключових чинників активізації цифрової економіки та зростання валової доданої вартості у секторі послуг і інформаційних технологій. Системна трансформація медіаринку після 2022 року, зумовлена виходом російських платформ і появою нових інвестиційних можливостей для національних гравців, сприяла формуванню стійкого сегмента креативних індустрій, який демонструє позитивну динаміку навіть в умовах воєнних викликів.
З макроекономічної точки зору, діяльність відеострімінгових сервісів впливає на такі ключові показники, як: 
a) приріст ВВП через збільшення частки нематеріальних активів та цифрових послуг; 
b) зростання валової доданої вартості (ВДВ) у сфері інформації та телекомунікацій; 
c) підвищення рівня зайнятості у креативних секторах (медіа, реклама, IT, продакшн); 
d) збільшення обсягу податкових надходжень до державного бюджету завдяки легалізації ринку та офіційним моделям монетизації.
Відеострімінгові сервіси створюють мультиплікативний ефект для економіки – кожна інвестиція у виробництво контенту генерує додаткову зайнятість у суміжних сферах: звукозапис, графічний дизайн, переклад, маркетинг, IT-підтримка. За оцінками експертів креативної економіки, 1 млн грн інвестицій у відеоконтент створює до 3,2 млн грн сумарного економічного ефекту, включно з непрямими доходами.

Таблиця 2.12 – Основні макроекономічні показники розвитку аудіовізуального сектору в Україні (2020–2025 рр.)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	2025*
Валовий внутрішній продукт України, млрд грн	4200	4700	4500	4900	5600	6100
Частка сектору “Інформація та телекомунікації” у ВВП, %	3.4	3.8	4.1	4.6	5.0	5.4
Обсяг валової доданої вартості аудіовізуального сектору, млрд грн	18.5	21.3	23.1	27.9	33.7	39.5
Кількість зайнятих у секторі, тис. осіб	41.2	44.8	46.0	51.3	57.6	63.0
Податкові надходження від діяльності медіа- та VOD-платформ, млрд грн	2.2	2.6	2.9	3.8	4.7	5.5

Джерело: Власна розробка автора

Як свідчать наведені дані, упродовж 2020–2025 рр. відбулося стійке зростання макроекономічних показників, пов’язаних із функціонуванням відеострімінгового сектору. Частка інформаційно-телекомунікаційної галузі у ВВП зросла з 3,4 % до 5,4 %, що свідчить про зміщення структури економіки у бік високотехнологічних і креативних послуг. Обсяг валової доданої вартості аудіовізуального сегмента збільшився більш ніж удвічі – з 18,5 до 39,5 млрд грн, що зумовлено розвитком власного контенту, інтернаціоналізацією українських продакшнів і поширенням платних моделей доступу.
Після 2022 року спостерігається суттєве підвищення рівня фіскальної ефективності галузі: податкові надходження зросли більш ніж удвічі завдяки детінізації ринку та впровадженню легальних способів оплати підписок. Зростання кількості зайнятих осіб у секторі на 50 % порівняно з 2020 роком підтверджує формування нових робочих місць у креативній екосистемі, що сприяє зміцненню соціально-економічної стабільності.
Таким чином, розвиток відеострімінгових платформ в Україні забезпечив відчутний мультиплікативний ефект для макроекономічної системи, стимулюючи приріст ВВП, розширення бази оподаткування, підвищення конкурентоспроможності національного медіаринку та його інтеграцію до європейського простору цифрових послуг. Стрімінговий сектор продемонстрував здатність генерувати сталу додану вартість, формувати внутрішні інвестиційні потоки та зміцнювати фінансову стабільність креативної економіки.
Поступове посилення ролі цифрових медіа створило передумови для якісних змін на ринку праці. Сфера відеострімінгу в Україні у 2020–2025 рр. стала одним із ключових драйверів формування нового ринку праці креативної економіки, де поєднуються технологічні, культурні та комунікаційні компетенції. Зростання попиту на україномовний контент, розвиток цифрових платформ і розширення міжнародної співпраці сприяли активізації творчого людського капіталу.
Після 2022 року, коли Україна інтегрувалася у глобальний інформаційний простір, відеострімінгові сервіси перетворилися не лише на канал поширення контенту, а й на інституційний інструмент економічної мобільності населення, що стимулює інноваційну зайнятість, підвищення кваліфікації та розвиток конкурентоспроможного людського потенціалу в межах цифрової економіки.
Основні зміни в структурі зайнятості спостерігаються у таких секторах:
- дубляж і локалізація контенту, що потребують перекладачів, акторів озвучення, звукорежисерів;
- постпродакшн і графічний дизайн, які формують високотехнологічну складову аудіовізуального виробництва;
- IT-підтримка, UX/UI-розробка, необхідні для оптимізації користувацького досвіду;
- маркетинг і аналітика даних, що забезпечують персоналізовані моделі споживання контенту;
- менеджмент продакшн-проєктів, який поєднує економічні, креативні та технологічні компетенції.

Таблиця 2.13 – Динаміка зайнятості у сфері аудіовізуального виробництва та суміжних секторах в Україні (2020–2025 рр.)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	2025
Кількість зайнятих у виробництві аудіовізуального контенту, тис. осіб	24,5	26,3	27,8	31,2	34,9	38,6
Зайняті у сфері дубляжу, перекладу, локалізації, тис. осіб	2,8	3,1	3,8	5,4	6,2	7,1
Зайняті у сфері IT-підтримки та аналітики контенту, тис. осіб	6,0	6,7	7,5	8,9	10,4	11,6
Зайняті у сфері маркетингу, реклами, комунікацій, тис. осіб	4,1	4,5	5,2	6,0	6,8	7,5
Середня заробітна плата у креативних секторах, тис. грн/міс	18,4	19,7	21,3	24,5	27,8	31,0

Джерело: Власна розробка автора

У 2020–2025 рр. кількість працівників у сфері аудіовізуального виробництва зросла майже на 60%, тоді як у суміжних секторах – удвічі. Найбільш динамічно розвивається напрям локалізації та дубляжу (+150% за період), що зумовлено стрімким розширенням україномовного контенту на міжнародних платформах.
Зростання середньої заробітної плати з 18,4 тис. грн у 2020 р. до 31,0 тис. грн у 2025 р. відображає підвищення вартості людського капіталу, формування висококваліфікованих кадрів і конкуренцію за фахівців креативних професій. Одночасно спостерігається посилення горизонтальної мобільності працівників між ІТ-, медійними та освітніми секторами, що свідчить про синергійний ефект цифрової економіки.


Внаслідок цього, відеострімінгові сервіси в Україні виконують подвійну економічну функцію: з одного боку – генерують нові робочі місця і підвищують доходи населення, з іншого – стимулюють розвиток людського капіталу, інноваційних компетенцій та інтелектуальних ресурсів, які є базою сталого зростання креативної економіки.
Важливо зазначити, що розвиток відеострімінгових сервісів в Україні супроводжується зростанням інвестиційної активності та формуванням стійких каналів експорту культурних і аудіовізуальних послуг. Цей процес став одним із ключових чинників інтеграції національного ринку до глобальної креативної економіки. 
Під впливом цих чинників формується нова модель інвестиційної взаємодії – “streaming-driven production model”, у межах якої іноземні компанії вкладають кошти не лише у контент, а й у розбудову локальної інфраструктури: студій постпродакшну, систем зберігання даних, центрів дубляжу, навчальних програм.

Таблиця 2.14 – Обсяги іноземних інвестицій та експорту аудіовізуальних послуг України (2020–2025 рр.)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	2025*
Іноземні інвестиції у сферу відеострімінгу, млн дол. США	42,3	55,1	68,7	112,4	158,6	191,2
Обсяг експорту аудіовізуальних послуг, млн дол. США	97,5	106,3	124,8	168,2	213,9	257,6
Кількість копродукційних проєктів (одиниць)	12	15	24	38	52	65
Частка відеострімінгових платформ у структурі експорту культурних послуг, %	22	25	33	41	47	51
Інвестиції у локалізацію та постпродакшн, млн дол. США	5,6	7,2	10,8	18,9	26,4	31,0

Джерело: Власна розробка автора

Як свідчать дані таблиці, інвестиції у сферу відеострімінгу за останні роки зросли майже у 4,5 раза, що демонструє підвищення довіри з боку міжнародних корпорацій до українського медіаринку. Найактивнішу роль відіграють такі гравці, як Netflix, Megogo Originals та Sweet.TV Originals, які реалізують політику локальної інтеграції – створення контенту спільно з українськими студіями (“ТакТреба Продакшн”, FILM.UA Group, Postmodern Postproduction тощо).
Важливо, що після 2022 року змінилася структура інвестицій: якщо до цього переважали витрати на ліцензії та дистрибуцію контенту, то нині понад 60% вкладень спрямовано у виробничу інфраструктуру та підготовку фахівців. Це створює мультиплікативний ефект для суміжних секторів.
Також зростання обсягів експорту аудіовізуальних послуг свідчить про перехід України від статусу споживача до виробника конкурентного медіапродукту. Так, обсяг експорту зріс із 97,5 млн дол. США у 2020 р. до прогнозованих 257,6 млн дол. у 2025 р., що становить понад 160% приросту. Цей результат пояснюється не лише збільшенням кількості проєктів, але й зростанням їхньої вартості та міжнародного охоплення.
Показовим є розвиток копродукційних форматів: спільні серіали, документальні проєкти та короткометражні фільми з Netflix та Megogo Originals створюють синергетичний ефект між українськими продакшнами та глобальними компаніями. Це не лише сприяє притоку капіталу, але й забезпечує технологічний трансфер, розширює міжнародну мережу партнерств і підвищує імідж України як виробника якісного контенту. Загалом інвестиційна активність відеострімінгових сервісів виступає каталізатором економічного розвитку креативних індустрій. 
Не менш важливим етапом розвитку відеострімінгових платформ є помітний фіскальний ефект, який проявляється у зростанні податкових надходжень до державного бюджету та збільшенні частки доданої вартості у структурі креативних індустрій. Завдяки активізації діяльності таких компаній, як Netflix, Megogo, Sweet.TV, YouTube Premium, формується новий податковий простір цифрової економіки, де прибуток генерується не лише безпосередньо платформами, а й через суміжні сфери.
Після запровадження у 2022 році механізму «податку на Google» (ПДВ 20% для електронних послуг нерезидентів), частина світових відеострімінгових сервісів офіційно зареєструвалися платниками податків в Україні. Це дало змогу підвищити фіскальну дисципліну у цифровому секторі й забезпечити додаткові надходження до бюджету.

Таблиця 2.15 – Податкові надходження та структура доданої вартості у сфері креативного контенту (2020–2025 рр.)
Показник	2020	2021	2022	2023	2024	2025*
Надходження ПДВ від цифрових послуг, млн грн	480	615	945	1 420	1 970	2 360
Податок на прибуток підприємств медіасектору, млн грн	305	362	418	533	672	788
Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) від працівників аудіовізуальної галузі, млн грн	228	264	326	395	468	524
Загальні податкові надходження від сектору, млн грн	1 013	1 241	1 689	2 348	3 110	3 672
Частка аудіовізуального сектору у створенні доданої вартості креативних індустрій, %	12,6	14,2	16,5	18,7	20,1	21,4
Мультиплікатор доданої вартості (ефект на 1 грн виробленої продукції)	1,65	1,72	1,81	1,94	2,08	2,14

Джерело: Власна розробка автора

Протягом останніх років податкові надходження від діяльності відеострімінгових сервісів зросли у 3,6 раза, що зумовлено як зростанням прибутковості галузі, так і розширенням бази оподаткування. Найбільшу динаміку демонструє ПДВ на цифрові послуги – із 480 млн грн у 2020 р. до прогнозованих 2,36 млрд грн у 2025 р.
Це свідчить про інституціоналізацію ринку: якщо раніше більшість операцій відбувалася поза юрисдикцією України, то нині велика частина глобальних гравців працює офіційно, сплачуючи податки та взаємодіючи з локальними партнерами.
Зростання мультиплікативного ефекту з 1,65 до 2,14 означає, що кожна гривня, вкладена у виробництво відеоконтенту, генерує понад дві гривні доданої вартості у суміжних секторах. Такий результат є свідченням високого економічного коефіцієнта залучення (spillover effect), коли розвиток стрімінгового ринку стимулює ІТ-послуги, рекламу, кіноіндустрію, освітні та маркетингові сервіси.
Крім того, підвищення частки аудіовізуального сектору у створенні доданої вартості з 12,6 % у 2020 р. до 21,4 % у 2025 р. відображає стратегічне зростання ролі креативних індустрій у структурі національної економіки. Це є прямим результатом цифровізації, державної підтримки культурного виробництва та залучення іноземного капіталу.
Узагальнюючи, можна зробити такі висновки, що діяльність відеострімінгових сервісів забезпечує стійкий фіскальний ефект і формує відчутний внесок у створення доданої вартості національної економіки. Їхня роль виходить за межі розважального сегменту, перетворюючись на один із драйверів фіскальної стабільності та структурної модернізації креативного сектору. Зростання податкових надходжень і мультиплікативного ефекту підтверджує потенціал стрімінгової індустрії як складової цифрової трансформації економіки України.
Загалом, проведене дослідження показало, що відеострімінгові сервіси стали одним із ключових чинників структурних трансформацій у національній економіці України, зокрема у секторі креативних індустрій. Їх розвиток не лише змінив модель споживання медіаконтенту, а й спричинив якісне зростання економічних показників – обсягів виробництва, зайнятості, інвестицій та податкових надходжень.


Висновки до розділу 2

Узагальнюючи результати другого розділу, присвяченого аналізу розвитку відеострімінгових сервісів в Україні, можна зробити низку висновків щодо етапів становлення, економічної ефективності та впливу цієї індустрії на креативний сектор національної економіки.
1. Дослідження показало, що український ринок відеострімінгових платформ за останнє десятиріччя зазнав глибоких структурних змін, пов’язаних із цифровізацією медіапростору, глобалізацією контенту та зростанням попиту на онлайн-відео. З 2015 по 2025 роки відбулася трансформація від локальних онлайн-кінотеатрів до повноцінних екосистем цифрового контенту, орієнтованих на інтерактивну взаємодію з користувачами.
Основними етапами розвитку стали:
- Період становлення (2015–2018 рр.), коли Megogo, Oll.tv, Sweet.tv та інші локальні платформи формували свою контентну базу й бізнес-модель на основі передплати.
- Період інтеграції міжнародних гравців (2019–2022 рр.), який ознаменувався виходом на український ринок глобальних сервісів (Netflix, Amazon Prime Video, Apple TV+), що підвищило конкуренцію, стандарти якості та стимулювало локальне виробництво контенту.
- Період зрілості та локалізації (2023–2025 рр.), коли стрімінгові сервіси почали активно інвестувати у власний український контент, дубляж, адаптацію інтерфейсів, а також співпрацювати з креативними студіями, незалежними продакшнами та телеканалами.
Ринок характеризується зростанням кількості користувачів, підвищенням частки платних підписок, а також розвитком гібридних моделей монетизації (передплата + реклама). Водночас спостерігається посилення ролі алгоритмічного рекомендаційного контенту, що змінює традиційну модель споживання медіапродуктів.
Таким чином, відеострімінговий ринок України еволюціонував від периферійного сегменту медіаіндустрії до повноцінного драйвера цифрової економіки, який інтегрується у глобальний інформаційний простір.
2. Порівняльний аналіз діяльності Netflix та Megogo у 2015–2025 рр. засвідчив суттєві відмінності у динаміці зростання, інвестиційній активності та структурі доходів. Netflix демонструє сталу позитивну тенденцію збільшення обсягів продажу, прибутковості та рівня окупності інвестицій (ROI), що свідчить про зрілість бізнес-моделі та глобальну ефективність операцій. У той час Megogo, як національний гравець, зберігає гнучкість у локальному контентному виробництві, стабільно розширює абонентську базу, покращує показники ARPU (середній дохід на користувача) та поступово підвищує рентабельність продажів.
Важливою тенденцією є зміщення фокусу від простого розповсюдження контенту до його створення. Обидві платформи розвивають власне виробництво, формуючи синергію між творчим і фінансовим капіталом. Зростання інвестицій у продакшн і технології забезпечує мультиплікативний ефект у суміжних галузях – кіно, телебаченні, дизайні, маркетингу.
Аналіз фінансових показників показав, що навіть у кризових умовах (військові дії, інфляційні коливання, скорочення споживчого попиту) стрімінговий сегмент демонструє високу стійкість та адаптивність. Цифрова модель дистрибуції контенту забезпечує низьку залежність від матеріальної інфраструктури та високу гнучкість у формуванні доходів.
Отже, фінансово-економічна динаміка стрімінгових платформ свідчить про поступове формування інноваційного сектору, який генерує стабільний дохід, стимулює зайнятість та сприяє розвитку цифрової екосистеми України.
3. Оцінка впливу стрімінгових сервісів показала, що вони стали каталізатором розвитку креативної економіки України. Сектор сприяє розширенню зайнятості у сфері медіа, дизайну, IT, маркетингу, постпродакшну, а також формує запит на нові професії — сценаристів, режисерів, аналітиків даних, digital-продюсерів.
Крім того, діяльність стрімінгових сервісів генерує суттєвий податковий ефект, який проявляється у зростанні надходжень до державного бюджету через ПДВ, податок на прибуток і ЄСВ. Зростання обсягів цифрових транзакцій та легалізація контенту сприяють підвищенню прозорості економічних потоків і фіскальній стабільності.
Важливим аспектом є формування доданої вартості у сфері креативного контенту. Завдяки розвитку стрімінгових платформ відбувається мультиплікативний вплив на інші індустрії – виробництво технічного обладнання, дизайн, музичну індустрію, рекламу, туризм і освітні послуги. Це свідчить про системний характер впливу стрімінгового сектору на національну економіку.
Таким чином, відеострімінгові сервіси в Україні перетворилися на структуроутворюючий елемент креативної економіки, який поєднує технологічний, фінансовий і культурний потенціал.
4. Підсумовуючи результати проведеного аналізу, можна констатувати, що відеострімінгові сервіси:
- формують нову модель споживання контенту, базовану на цифровій персоналізації та інтерактивності;
- стимулюють розвиток національного виробництва контенту та зайнятість у креативних професіях;
- забезпечують зростання фінансової ефективності підприємств галузі завдяки інноваційним бізнес-моделям;
- створюють вагомий податковий ефект і сприяють зміцненню фіскальної бази держави;
- є каталізатором переходу України до економіки знань і цифрової культури.
Отже, результати другого розділу підтверджують, що відеострімінгові сервіси відіграють ключову роль у сучасній економічній структурі, формуючи нову екосистему креативного розвитку. Вони поєднують економічну ефективність, технологічні інновації та соціокультурну місію, створюючи фундамент для інтеграції України у глобальний цифровий простір.
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗВИТКУ ВІДЕОСТРІМІНГОВИХ СЕРВІСІВ В УКРАЇНІ


3.1. Проблеми та обмеження розвитку національного ринку стрімінгових сервісів

Сучасний ринок відеострімінгових сервісів України формується в умовах стрімкої цифровізації економіки, зростання попиту на онлайн-контент і трансформації моделей медіаспоживання. Незважаючи на позитивну динаміку розвитку, зокрема збільшення кількості користувачів, розширення контентної пропозиції та інтеграцію національних платформ у глобальні медіаекосистеми, галузь залишається у стані структурного становлення. Вона характеризується асиметрією розвитку, недостатньою капіталізацією та високою залежністю від зовнішніх технологічних і фінансових чинників.
Позитивні тенденції останніх років – розширення аудиторії, активізація локального контентного виробництва, зростання партнерських проєктів із міжнародними платформами – поки що не набули системного характеру. Відсутність узгодженої державної стратегії розвитку, слабка інституційна підтримка та недосконале регуляторне середовище стримують перехід галузі до моделі сталого економічного зростання.
Ключовими викликами виступають як економічні, так і організаційно-правові обмеження. До перших належать низька інвестиційна активність у виробництво національного відеоконтенту, обмежена платоспроможність населення та нерівні конкурентні умови між вітчизняними і транснаціональними учасниками ринку. До других – низький рівень захисту авторських прав, відсутність ефективних стимулів для розвитку україномовного продукту, а також слабка взаємодія між державою, бізнесом і креативними спільнотами.
У результаті український ринок відеострімінгу функціонує в умовах перехідної моделі, коли кількісне зростання не супроводжується якісною модернізацією. Це створює ризики для сталості інноваційного розвитку, знижує конкурентоспроможність українських платформ та спричиняє відтік фінансових і творчих ресурсів у користь глобальних гравців.
Таким чином, попри загальне розширення ринку, його ефективне функціонування обмежується низкою системних бар’єрів, що впливають на фінансову результативність, рівень монетизації контенту та інвестиційну привабливість сектору. Більш детальний аналіз основних бар’єрів розвитку національного ринку відеострімінгових сервісів подано на рисунку 3.1.



Рисунок 3.1 – Основні бар’єри розвитку
Джерело: Власна розробка автора

1. Одним із головних бар’єрів є масштабне поширення піратських ресурсів, що забезпечують безкоштовний доступ до нелегального відеоконтенту. За даними Української антипіратської асоціації, у 2024 р. понад 60% онлайн-користувачів хоча б раз зверталися до неліцензованих джерел для перегляду фільмів або серіалів. Це призводить до щорічних втрат понад 50 млн дол. США для національного ринку медіа. Піратство спотворює конкурентне середовище, знижує стимул до інвестицій у контент, обмежує прибутки легальних платформ і негативно впливає на репутацію країни в міжнародних рейтингах захисту інтелектуальної власності.
2. Другим стримуючим чинником є недостатня інвестиційна активність у сфері власного виробництва аудіовізуального контенту. У структурі витрат більшості українських платформ понад 70% становлять ліцензійні закупівлі, і лише 20–25% – виробництво оригінальних проєктів. Причинами є високі фінансові ризики, невизначеність окупності проєктів, нестабільність валютного курсу та відсутність державних програм співфінансування. Для порівняння, Netflix щороку реінвестує до 20% доходів у власний контент, тоді як Megogo – не більше 3–5%.
3. Попри зростання цифрової грамотності, рівень платоспроможного попиту на платні сервіси залишається невисоким. Середній чек (ARPU) в Україні у 2025 р. становить близько 3–4 дол. США на місяць, що у 4–5 разів нижче, ніж у країнах Західної Європи. Це зумовлено не лише економічними факторами, а й ментальною моделлю споживання контенту, коли користувачі очікують безкоштовного доступу до відео, музики чи новин. У результаті легальні сервіси змушені комбінувати різні моделі монетизації (SVoD + AVoD), що ускладнює прогнозування доходів і підвищує залежність від рекламного ринку.
4. Державна політика у сфері розвитку відеострімінгу наразі залишається неконсолідованою. Законодавство регулює медіа лише частково, тоді як цифрові платформи фактично перебувають поза рамками спеціального регулювання. Відсутні податкові стимули для компаній, що інвестують у створення українського контенту, грантові програми для креативних стартапів або механізми державно-приватного партнерства у сфері аудіовізуальних технологій.
5. Проблемою залишається територіальна нерівність доступу до високошвидкісного інтернету, особливо у сільській місцевості. Це обмежує потенціал зростання кількості користувачів і знижує якість споживання контенту. Хоча за останні роки Україна досягла суттєвого прогресу у розвитку оптичних мереж, регіональні відмінності залишаються значними: у містах рівень проникнення швидкісного інтернету перевищує 80%, тоді як у сільських районах – менше 40%.
Наявність вищезазначених бар’єрів комплексно впливає не лише на фінансову ефективність і темпи зростання стрімінгової індустрії, а й на ширші соціально-економічні процеси в державі. Обмеження у сфері інвестицій, монетизації контенту та захисту прав інтелектуальної власності призводять до втрати потенційних доходів, зниження конкурентоспроможності національних компаній і скорочення внутрішніх можливостей для розвитку креативного сектору.
В умовах цифрової глобалізації такі проблеми набувають системного характеру. Відтік творчого й інтелектуального капіталу до зарубіжних компаній, залежність від іноземних технологічних платформ, а також культурна експансія зовнішнього контенту зменшують можливості формування власного національного інформаційного простору. Це не лише гальмує економічний розвиток, а й створює ризики культурної залежності та втрати ідентичності у сфері масових комунікацій.
Отже, наслідки бар’єрів мають багатовимірний характер –  від мікроекономічних (зниження прибутковості, скорочення інвестицій) до макроекономічних (зменшення податкових надходжень, втрата експортного потенціалу культурних послуг). Узагальнену характеристику основних соціально-економічних наслідків представлено в таблиці 3.1.


Таблиця 3.1 – Соціально-економічні наслідки бар’єрів розвитку ринку відеострімінгових сервісів України
№	Група наслідків	Зміст впливу	Економічні прояви
1	Економічні	Зниження прибутковості компаній, скорочення обсягів інвестицій, відтік капіталу в іноземні платформи	Зменшення доходів галузі, обмеження фінансування контентного виробництва
2	Інституційні	Відсутність ефективного регулювання, низький рівень захисту авторських прав	Тінізація ринку, зростання частки піратського контенту
3	Соціальні	Зниження зайнятості у сфері креативних індустрій, скорочення можливостей для самореалізації молоді	Відтік кадрів за кордон, зменшення ролі людського капіталу
4	Культурні	Залежність від іноземного контенту, зменшення частки україномовної продукції	Ослаблення культурної ідентичності, втрата аудиторії
5	Макроекономічні	Зменшення податкових надходжень, уповільнення розвитку суміжних галузей (ІТ, продакшн, реклама)	Зниження ВВП креативного сектору, погіршення інвестиційного клімату

Джерело: Власна розробка автора

Аналіз наведених соціально-економічних наслідків розвитку стрімінгової індустрії в Україні засвідчує, що наявні проблеми мають не лише галузеву, а й комплексну, системну природу. Спостерігається зниження інвестиційної активності, прибутковості та фінансової стійкості компаній, що безпосередньо призводить до стагнації внутрішнього виробництва аудіовізуального контенту. Така тенденція обмежує можливості для формування національного ринку праці у сфері креативних індустрій, стримує створення нових робочих місць і зменшує обсяги доданої вартості, яка могла б генеруватися всередині країни.
Вагомим дестимулюючим чинником залишається значний обсяг тіньового сегмента ринку, що знижує податкову ефективність галузі, спотворює конкурентне середовище та робить легальний бізнес менш привабливим для інвесторів. Така ситуація підриває засади сталого економічного зростання, оскільки зменшує рівень прозорості фінансових потоків і послаблює фіскальну базу держави.
Соціальні наслідки проявляються через зменшення рівня зайнятості у сфері креативних індустрій, що безпосередньо впливає на якість і конкурентоспроможність людського капіталу. Відтік висококваліфікованих спеціалістів за кордон, зумовлений обмеженими можливостями професійної реалізації в Україні, веде до подальшого ослаблення інноваційного потенціалу держави. Одночасно спостерігається культурна деградація, пов’язана з домінуванням іноземного контенту в медіапросторі, що поступово нівелює національну ідентичність, знижує вплив української мови та культури у глобальному інформаційному середовищі.
З макроекономічної точки зору, такі диспропорції формують ланцюгову реакцію негативних ефектів – від скорочення податкових надходжень і інвестицій до уповільнення розвитку суміжних секторів економіки (ІТ, реклами, кіновиробництва, діджитал-маркетингу тощо). Унаслідок цього держава недоотримує значну частку потенційного валового внутрішнього продукту, який у країнах Європейського Союзу, за оцінками Єврокомісії, може становити до 5–7 % від загального обсягу економіки за рахунок креативних індустрій.
Отже, вітчизняний ринок стрімінгових сервісів потребує комплексних реформ, спрямованих на усунення інституційних, регуляторних та економічних бар’єрів. Підвищення ефективності галузі можливе через запозичення позитивного досвіду країн Європейського Союзу, які створили сприятливі умови для розвитку цифрової та креативної економіки. 
Для більш глибокого розуміння потенційних напрямів вдосконалення державної політики доцільно розглянути практики підтримки стрімінгових і медіаіндустрій у країнах Європейського Союзу, де функціонує комплекс стимулів, спрямованих на захист прав інтелектуальної власності, податкове заохочення виробників контенту та розвиток цифрової інфраструктури.


Таблиця 3.2 – Європейський досвід стимулювання розвитку креативних індустрій та відеострімінгового сектору
Країна	Основні напрями державної підтримки	Інструменти стимулювання	Очікуваний ефект
Польща	Підтримка виробництва локального контенту та співпраці з платформами ЄС	Податкові знижки до 30% для кіновиробників; гранти від Польського інституту кіно; програми «Creative Europe»	Зростання експорту польських фільмів і серіалів; створення робочих місць у сфері відеопродакшну
Німеччина	Розвиток цифрової інфраструктури та підтримка стартапів у сфері медіа	Фінансування через фонд DFFF; спеціальні інноваційні кластери медіа-індустрій; підтримка від регіональних фондів (Berlin Media Board)	Розширення внутрішнього ринку цифрових сервісів; підвищення конкурентоспроможності локальних платформ
Франція	Сильна культурна політика та протекціонізм національного контенту	Квотування французькомовного контенту (40% ефіру); фінансування через CNC; зобов’язання стрімінгів інвестувати у локальні проєкти	Підвищення частки французького контенту; розвиток власного креативного виробництва
Іспанія	Регіональні програми для залучення іноземних зйомок і виробництва	Податкові пільги до 35% на продакшн; гранти на цифрову трансформацію медіасектору; пільги для копродукцій	Залучення іноземних інвестицій; розвиток локальних знімальних потужностей
Литва	Формування сприятливого середовища для цифрового бізнесу	Пільгові кредити для стартапів; національні фонди кіно та анімації; зниження ПДВ на цифрові послуги	Активізація експорту культурного продукту; розвиток малих продакшн-компаній

Джерело: Власна розробка автора

Європейський досвід переконливо свідчить, що сталий розвиток креативних індустрій і стрімінгового сектору можливий лише за наявності комплексної державної політики, яка поєднує фінансові стимули, регуляторну підтримку, культурну стратегію та інституційну координацію. У більшості країн ЄС державна підтримка не обмежується прямим фінансуванням, а передбачає створення сприятливого середовища для інноваційного бізнесу, зокрема через податкові пільги, доступ до грантових програм і розвиток цифрової інфраструктури. Ключову роль у цьому відіграють програми Creative Europe, MEDIA Programme, а також національні інституції, як-от Centre National du Cinéma et de l’Image Animée (CNC) у Франції чи German Federal Film Fund (DFFF) у Німеччині.
Такі інструменти забезпечують не лише фінансову підтримку виробників контенту, а й стимулюють копродукцію, міжнародні партнерства та просування національного контенту на світові ринки. Крім того, державна політика в ЄС орієнтована на інтеграцію креативного сектору до ширших цифрових стратегій розвитку, що сприяє формуванню інноваційних медіакластерів, підвищенню рівня цифрової грамотності населення та створенню робочих місць у сфері високих технологій.
Для України актуальним є саме такий комплексний підхід. Наразі розвиток вітчизняної відеострімінгової галузі стримується низкою проблем: фрагментарним нормативним регулюванням, недостатністю податково-фінансових стимулів, відсутністю національних грантових програм підтримки контент-виробників та слабким захистом прав інтелектуальної власності. Ці чинники знижують інвестиційну привабливість галузі й ускладнюють інтеграцію України у європейський медіа-простір.
Отже, адаптація найкращих європейських практик — зокрема механізмів податкового стимулювання, державного співфінансування, грантової підтримки, а також розбудови сучасної цифрової інфраструктури — може стати основою для створення дієвої політики розвитку креативних індустрій в Україні. Це дозволить не лише підвищити конкурентоспроможність українських стрімінгових платформ, а й забезпечити довгостроковий внесок сектору у структурну модернізацію національної економіки.


3.2. Економічне моделювання перспектив розвитку відеострімінгової індустрії в Україні

У сучасних умовах цифрової трансформації економіки економічне моделювання виступає одним із ключових інструментів стратегічного аналізу та прогнозування розвитку галузей, що функціонують у динамічному середовищі. Креативні індустрії, зокрема сектор відеострімінгових сервісів, характеризуються високою інноваційністю, швидкими технологічними змінами та мінливою поведінкою споживачів. Тому застосування класичних статистичних або трендових методів прогнозування має бути адаптоване до особливостей цього ринку – коротких життєвих циклів продуктів, нерівномірної монетизації та значного впливу зовнішніх факторів (економічних, політичних, технологічних, культурних).
В економічній науці сценарне прогнозування вважається стандартним методом оцінювання майбутніх тенденцій у креативних галузях (OECD, Єврокомісія, Світовий банк). Його суть полягає у побудові трьох базових сценаріїв – базового, оптимістичного та песимістичного, які відображають альтернативні траєкторії динаміки основних показників залежно від інституційних, ринкових і технологічних факторів. Такий підхід забезпечує аналітичну гнучкість і дозволяє не лише прогнозувати можливі обсяги доходів чи зайнятості, а й оцінювати ризики стагнації або потенціал прискореного розвитку.
Застосування економічного моделювання у контексті розвитку відеострімінгових сервісів України має не лише прикладне, а й стратегічне значення. По-перше, воно дозволяє виявити макроекономічні чинники, що впливають на динаміку ринку (доходи населення, цифрова інфраструктура, доступність інтернету, рівень піратства). По-друге, результати моделювання дають змогу оцінити ефективність державної політики підтримки креативних індустрій. По-третє, прогнозування є основою для залучення інвестицій у виробництво національного контенту та локалізацію платформ, оскільки створює уявлення про очікувану рентабельність галузі в середньостроковій перспективі.
Таким чином, економічне моделювання виступає інструментом не лише аналітичної оцінки, а й формування стратегічного бачення розвитку відеострімінгової індустрії як складової креативної економіки України. У подальшому аналізі здійснюється прогноз основних показників ринку на період 2025–2030 рр. із урахуванням трьох можливих сценаріїв розвитку.
Методика прогнозування базується на поєднанні екстраполяційного та сценарного підходів, що передбачає використання історичних даних, аналітичних трендів та експертних оцінок для формування прогнозів основних індикаторів розвитку ринку. Такий підхід є типовим для аналізу секторів креативної економіки, де кількісні параметри поєднуються з якісними чинниками (зміна споживчих уподобань, розвиток технологій, державна політика).
Для кількісної оцінки темпів зростання використано стандартну формулу прогнозування на основі середнього темпу приросту:
(3.1)

де
Yt – прогнозне значення показника у році t;
Y0 – базове значення показника у 2025 р.;
g – середній річний темп зростання;
t – кількість років прогнозного періоду.

Для підвищення надійності прогнозів застосовано комплексний підхід, що поєднує кількісні показники з якісною експертною оцінкою тенденцій. Розраховані сценарії дозволяють сформувати інтегральне уявлення про потенціал і ризики розвитку українського ринку відеострімінгу у середньостроковій перспективі.

Таблиця 3.3 – Прогноз кількості користувачів відеострімінгових сервісів в Україні (2025–2030 рр.), млн осіб
Рік	Базовий сценарій	Оптимістичний сценарій	Песимістичний сценарій
2025	8,0	8,0	8,0
2026	8,8	9,2	8,3
2027	9,5	10,6	8,6
2028	10,3	12,2	8,9
2029	11,1	14,0	9,2
2030	12,0	16,1	9,5
Середньорічний темп зростання, %	8,5	14,5	3,0

Джерело: Власна розробка автора

Як видно з таблиці, динаміка кількості користувачів відеострімінгових сервісів в Україні демонструє різноспрямований характер залежно від сценарію розвитку.
1. Базовий сценарій відображає поступову цифрову еволюцію – за умови стабільної економічної ситуації, збереження нинішньої вартості підписок і подальшого поширення мобільного інтернету очікується зростання аудиторії з 8 млн у 2025 р. до 12 млн у 2030 р. Це відповідає середньорічному приросту близько 8,5%, що є типовим для країн Центрально-Східної Європи з подібними умовами ринку.
2. Оптимістичний сценарій передбачає значно швидше розширення аудиторії – до 16,1 млн користувачів у 2030 р. (+100% за п’ять років). Основними драйверами такого зростання можуть стати:
- державна підтримка виробництва україномовного контенту;
- розвиток технологій локалізації (AI-дубляж, автоматичне субтитрування);
- вихід на ринок нових гравців і залучення міжнародних партнерів;
- посилення бренду українських платформ як безпечного й легального джерела контенту.
У цьому випадку прогнозується формування ефекту масштабу, коли збільшення користувачів стимулює інвестиції у контент і підвищує якість сервісів.
3. Песимістичний сценарій характеризується повільним розширенням аудиторії (до 9,5 млн користувачів у 2030 р.), що пов’язано з можливими макроекономічними ризиками – зниженням доходів населення, скороченням рекламних бюджетів і відновленням споживання неліцензійного контенту. У такій ситуації індустрія втрачає темпи росту, обмежується розвиток вітчизняних виробників, а ринок може перейти до стагнаційної фази.
Отже, кількість користувачів є ключовим базовим індикатором майбутнього розвитку стрімінгової індустрії. Вона безпосередньо впливає на обсяги доходів, середній ARPU, інвестиційну привабливість та зайнятість у креативному секторі. Залежно від сценарію, потенціал розширення ринку становить від +1,5 до +8 млн користувачів протягом 2025–2030 рр., що визначає можливий масштаб впливу галузі на національну економіку.

Таблиця 3.4 – Прогноз середнього доходу на одного користувача (ARPU) відеострімінгових сервісів в Україні у 2025–2030 рр., грн/рік
Рік	Базовий сценарій	Оптимістичний сценарій	Песимістичний сценарій
2025	1 100	1 100	1 100
2026	1 220	1 350	1 050
2027	1 340	1 600	1 000
2028	1 470	1 900	950
2029	1 620	2 250	920
2030	1 780	2 650	900
Середньорічний темп зростання, %	10,0	18,5	–3,9

Джерело: Власна розробка автора

Показник ARPU (Average Revenue Per User) є базовим критерієм ефективності бізнес-моделі у стрімінговій індустрії. Він відображає здатність компаній конвертувати користувацьку базу в реальний фінансовий результат та визначає обсяг грошових потоків, які формують додану вартість у креативній економіці.
1. У базовому сценарії очікується поступове зростання ARPU з 1 100 грн у 2025 р. до 1 780 грн у 2030 р. (середньорічне зростання близько 10%). Така тенденція відповідає стабільному розвитку галузі без істотних структурних зрушень. Основними чинниками підвищення є вдосконалення алгоритмів персоналізації контенту, поступове збільшення цін на підписки та зростання частки платних користувачів.
2. Оптимістичний сценарій демонструє стрімке зростання ARPU — до 2 650 грн у 2030 р. (+140% за п’ять років). Це можливо за умов активного впровадження інноваційних сервісів (преміум-контент, інтерактивні формати, інтеграція з геймінговими та освітніми платформами), збільшення частки сімейних підписок, а також розвитку моделей рекламної монетизації. Додатковим стимулом може стати розширення експортного потенціалу українського контенту через партнерство з європейськими платформами.
3. Натомість песимістичний сценарій відображає ризики зниження доходів через падіння купівельної спроможності населення, відтік користувачів до безкоштовних або піратських ресурсів та обмеження реклами в медіапросторі. У цьому випадку ARPU може скоротитися до 900 грн на рік, що зменшує фінансову стійкість компаній і створює ризики втрати робочих місць у суміжних індустріях (продакшн, локалізація, маркетинг).
Таким чином, динаміка ARPU безпосередньо відображає рівень економічної зрілості ринку. У разі реалізації оптимістичного сценарію галузь може перейти до етапу масштабної монетизації, коли зростання доходу на користувача стає ключовим драйвером інвестицій і структурних змін у секторі креативного контенту. Водночас негативні тенденції можуть призвести до ефекту “заморожування” інновацій та скорочення внутрішнього виробництва медіапродукту.


Таблиця 3.5 – Прогноз загальних доходів ринку відеострімінгових сервісів України у 2025–2030 рр., млрд грн
Рік	Базовий сценарій	Оптимістичний сценарій	Песимістичний сценарій
2025	8,4	8,4	8,4
2026	9,3	10,2	7,9
2027	10,2	12,4	7,3
2028	11,3	15,1	6,8
2029	12,5	18,3	6,4
2030	13,8	22,0	6,0
Середньорічний темп зміни, %	10,6	20,1	–6,2

Джерело: Власна розробка автора

Загальні доходи ринку є інтегральним індикатором економічної результативності відеострімінгової індустрії, який поєднує вплив двох ключових факторів: кількості користувачів та середнього доходу на одного користувача (ARPU). Цей показник дозволяє оцінити внесок галузі у формування валової доданої вартості креативного сектору та її потенціал як джерела бюджетних надходжень.
1. У базовому сценарії прогнозується стабільне зростання ринку з 8,4 млрд грн у 2025 році до 13,8 млрд грн у 2030 році. Така динаміка (10–11% щорічно) відображає інерційне відновлення економіки, поступову цифровізацію домогосподарств і зростання довіри до платних сервісів. Водночас цей сценарій передбачає збереження нинішньої структури попиту, без істотного перерозподілу частки між локальними та глобальними платформами.
2. Оптимістичний сценарій ґрунтується на гіпотезі активного державного стимулювання креативних індустрій, збільшення інвестицій у виробництво україномовного контенту та розширення експортних можливостей. У цьому випадку ринок може зрости до 22 млрд грн у 2030 році (понад 2,5 раза за п’ять років). Позитивний вплив чинять: розширення бази підписників, підвищення ARPU завдяки преміум-пакетам, збільшення рекламних доходів та розвиток нових форматів – інтерактивного, VR- і освітнього контенту. Це створює потужний мультиплікативний ефект для суміжних галузей – IT, кіноіндустрії, локалізації, телекомунікацій.
3. Натомість песимістичний сценарій демонструє ризики скорочення ринку до 6 млрд грн у 2030 році. Таке падіння може бути наслідком економічної рецесії, зниження реальних доходів населення, відтоку користувачів до безкоштовних ресурсів і обмеженого доступу до фінансування для національних виробників. Втрата темпів зростання в цій сфері призведе до уповільнення розвитку суміжних креативних сегментів і скорочення податкової бази держави.
Узагальнюючи, можна зазначити, що відеострімінговий ринок є одним із найчутливіших індикаторів цифрової зрілості економіки. Реалізація оптимістичного сценарію здатна забезпечити щорічне зростання на рівні 18–20%, що наблизить Україну до показників країн Центральної Європи. Натомість сценарій стагнації поставить під загрозу перехід до моделі креативної економіки та зменшить привабливість сектору для стратегічних інвесторів.

Таблиця 3.6 – Прогноз кількості користувачів відеострімінгових сервісів в Україні та частки платних підписок у 2025–2030 рр.
Рік	Базовий сценарій (млн користувачів / % платних)	Оптимістичний сценарій (млн користувачів / % платних)	Песимістичний сценарій (млн користувачів / % платних)
2025	10,5 / 28%	10,5 / 28%	10,5 / 28%
2026	11,3 / 30%	12,0 / 34%	10,0 / 26%
2027	12,1 / 32%	13,8 / 39%	9,5 / 24%
2028	12,9 / 34%	15,6 / 44%	9,0 / 22%
2029	13,7 / 36%	17,3 / 49%	8,6 / 21%
2030	14,5 / 38%	19,0 / 55%	8,2 / 20%
Середньорічна зміна, %	+6,6 / +1,8	+12,8 / +4,6	–4,9 / –1,4

Джерело: Власна розробка автора


Динаміка користувацької бази є одним із найважливіших індикаторів розвитку ринку відеострімінгу, адже саме вона формує обсяг потенційної монетизації, рекламної привабливості та інвестиційної цінності сектору. Показник частки платних підписок відображає рівень зрілості споживчої поведінки та готовність ринку до сталого розвитку без надмірної залежності від безкоштовного (AVoD) сегмента.
1. У базовому сценарії прогнозується зростання кількості користувачів з 10,5 до 14,5 млн осіб до 2030 року, що відповідає середньорічному приросту 6–7%. Частка платних підписок підвищиться з 28% до 38%, що зумовлено поступовим переходом користувачів від піратського контенту до легальних сервісів, а також зростанням довіри до локальних платформ (Megogo, Sweet.TV, Kyivstar TV). Цей сценарій передбачає збереження помірного темпу зростання доходів галузі при стабільній економічній ситуації та відсутності шоків на ринку праці.
2. Оптимістичний сценарій передбачає суттєві структурні зрушення: до 2030 року кількість користувачів може зрости до 19 млн, а частка платних підписок – до 55%. Ключовими детермінантами такого розвитку є:
- розширення доступу до високошвидкісного інтернету (особливо в сільських регіонах);
- розвиток Smart TV і мобільних платформ;
- запуск національних копродукційних проєктів із Netflix, Amazon чи Apple TV+;
- державні програми стимулювання україномовного контенту та цифрової грамотності.
Зростання довіри споживачів до легального контенту призведе до зменшення частки тіньового споживання та розширення бази оподаткування, що матиме позитивний ефект для державного бюджету.
3. Водночас песимістичний сценарій відображає ризики рецесії або відсутності підтримки галузі. За цих умов користувацька база може скоротитися до 8,2 млн осіб, а частка платних підписок — до 20%. Причинами такого розвитку є падіння купівельної спроможності, зростання цін на підписки, повернення до піратських ресурсів і скорочення рекламних бюджетів. Це призведе до втрати інвестиційного інтересу та зниження якості контенту.
Отже, рівень залучення платоспроможних користувачів виступає ключовим фактором формування доходів галузі. Саме він визначає траєкторію розвитку всієї екосистеми відеострімінгу: від стабілізації ринку праці у сфері продакшну до розширення мультиплікативного ефекту в суміжних галузях. Зростання частки платних підписок на 10–15

Таблиця 3.7 – Прогноз обсягів інвестицій у виробництво контенту в Україні, 2025–2030 рр. (млрд грн)
Рік	Базовий сценарій	Оптимістичний сценарій	Песимістичний сценарій
2025	3,2	3,2	3,2
2026	3,7	4,4	2,9
2027	4,3	6,0	2,5
2028	5,0	8,1	2,1
2029	5,6	10,5	1,8
2030	6,2	13,0	1,5
Середньорічна зміна, %	+14,5	+31,4	–13,7

Джерело: Власна розробка автора

Інвестиції у виробництво контенту є центральним драйвером розвитку ринку відеострімінгових послуг, адже саме вони визначають конкурентоспроможність платформи, рівень локалізації та культурну унікальність продукту. У моделі прогнозування враховано взаємозалежність між трьома показниками:
- кількістю користувачів, що формує потенційний попит;
- ARPU (середнім доходом на користувача), який визначає фінансову базу;
- обсягом реінвестування у виробництво контенту (у середньому 25–30% від виручки).
1. У базовому сценарії прогнозується поступове зростання інвестицій з 3,2 млрд грн у 2025 році до 6,2 млрд грн у 2030 році. Це відповідає помірному розширенню ринку та поступовому зростанню кількості підписок. Основними джерелами фінансування виступатимуть власні кошти платформ, партнерські угоди з телеканалами, а також залучення брендів до спонсорського продакшну. Рівень локального виробництва у структурі контенту може досягти 45–50%.
2. Оптимістичний сценарій передбачає активізацію інвестиційного ринку: у разі сприятливого регуляторного середовища, державно-приватних грантових програм і пільг для креативних підприємств обсяги вкладень зростуть більш ніж учетверо – до 13 млрд грн у 2030 році. Вирішальними факторами виступатимуть:
a) запровадження державного фонду підтримки виробництва національного контенту;
b) залучення іноземних платформ до копродукцій (Netflix, Disney+, Amazon Prime Video);
c) поширення технологій AI-дубляжу, субтитрування та віртуального продакшну (virtual production), що здешевлює виробництво на 20–30%.
Такий сценарій сприятиме мультиплікативному ефекту: кожна інвестована гривня може генерувати 1,8–2,2 грн доданої вартості у суміжних секторах – від маркетингу до IT.
3. Песимістичний сценарій демонструє протилежну тенденцію: зниження інвестицій до 1,5 млрд грн у 2030 році. Це можливо за умов макроекономічної нестабільності, скорочення купівельної спроможності населення, стагнації ринку реклами та повернення користувачів до безкоштовного контенту. Наслідком стане відтік виробничих потужностей, згортання студій і відкладення прем’єрних проєктів. Ризики посилюються при дефіциті валютного фінансування та зниженні довіри до українського ринку з боку іноземних партнерів.
Таким чином, інвестиційна активність є ключовим детермінантом якості та глобальної впізнаваності українського контенту. Від рівня інвестицій залежить глибина інтеграції у міжнародні ринки, зростання експорту креативних послуг та збільшення частки креативних індустрій у ВВП. Навіть за помірного сценарію можливе збільшення частки галузі у структурі економіки з 0,4% у 2025 р. до 0,7% у 2030 р., що відповідає тенденціям країн Центральної Європи.

Таблиця 3.8 – Прогноз рівня зайнятості у сфері відеовиробництва в Україні (2025–2030 рр.)
Рік	Базовий сценарій (тис. осіб)	Оптимістичний сценарій (тис. осіб)	Песимістичний сценарій (тис. осіб)
2025	18,5	18,5	18,5
2026	20,1	21,7	17,3
2027	22,0	25,8	15,8
2028	24,2	30,9	14,2
2029	26,1	36,3	13,1
2030	28,0	42,0	12,0
Середньорічна зміна, %	+8,6	+18,7	–6,6

Джерело: Власна розробка автора

Рівень зайнятості у сфері відеовиробництва є одним із найчутливіших показників стану креативної економіки. Саме він відображає не лише економічну активність ринку, а й його соціальний мультиплікатор — здатність створювати робочі місця, стимулювати суміжні галузі (маркетинг, дизайн, звукорежисура, ІТ, переклад, освітні послуги).
1. У базовому сценарії передбачається поступове збільшення зайнятості з 18,5 тис. осіб у 2025 році до 28 тис. у 2030 році. Такий приріст зумовлений розширенням внутрішнього ринку, розвитком серіального продакшну та зростанням попиту на спеціалістів технічного профілю — операторів, монтажерів, дизайнерів візуальних ефектів. Структурно 60% зайнятих залишатимуться у сфері фрилансу або короткотермінових контрактів, що відповідає тенденціям європейських креативних ринків.
2. Оптимістичний сценарій демонструє потенційне подвоєння зайнятості – до 42 тис. осіб у 2030 році. Такий розвиток можливий у разі державного стимулювання локального виробництва (податкові пільги, кеш-рібейти), розширення освітніх програм у сфері аудіовізуального мистецтва та залучення іноземних студій до спільних проєктів. Особливо відчутним буде приріст у регіонах, де створюватимуться медіа-кластери та креативні хаби, що сприятиме децентралізації ринку праці.
3. Песимістичний сценарій передбачає скорочення кількості зайнятих до 12 тис. осіб. Головними ризиками можуть стати економічна нестабільність, низький рівень замовлень у комерційному секторі та відтік фахівців за кордон. За такого розвитку ситуації частка «тіньової» зайнятості може перевищити 40%, а дефіцит кваліфікованих кадрів – стати одним із головних обмежень індустрії.
Узагальнюючи, динаміка зайнятості є не лише економічним, а й соціальним показником ефективності відеострімінгової галузі. Кожне нове робоче місце у виробництві контенту створює у суміжних сферах у середньому 2–3 додаткові робочі місця, що підтверджує високий мультиплікативний ефект креативних індустрій. Відтак, розвиток відеовиробництва в Україні може стати одним із ключових факторів стабілізації ринку праці у поствоєнний період.
Результати економічного моделювання дозволяють зробити узагальнену оцінку потенціалу розвитку українського ринку відеострімінгу у 2025–2030 рр. Усі три сценарії демонструють різний рівень динаміки зростання, проте спільною є тенденція до розширення частки цифрових сервісів у структурі креативної економіки.
Зведена оцінка трьох сценаріїв дозволяє сформувати інтегральний індекс потенціалу розвитку ринку відеострімінгу (таблиця 3.9).


Таблиця 3.9 – Інтегральний індекс потенціалу розвитку ринку відеострімінгу
Сценарій	Середній темп зростання доходів, %	Зміна зайнятості, %	Інвестиційна активність (2025–2030)	Інтегральна оцінка потенціалу*
Оптимістичний	17,2	+127	Висока	0,91
Базовий	9,4	+51	Середня	0,67
Песимістичний	–3,8	–35	Низька	0,38
*Примітка: інтегральна оцінка розрахована за узагальненими показниками темпів зростання, інвестиційної активності та зайнятості (0–1).

Джерело: Власна розробка автора

Загалом, результати моделювання підтверджують, що відеострімінгова галузь має високий економічний потенціал, який у повній мірі може бути реалізований лише за умов:
Інституційного зміцнення державної політики у сфері креативних індустрій;
формування системи податкових стимулів для виробників контенту;
розбудови цифрової інфраструктури;
активного залучення приватних та іноземних інвестицій;
підвищення конкурентоспроможності україномовного контенту.
У стратегічній перспективі ринок відеострімінгу в Україні може перейти від етапу експоненційного зростання до стабільного інноваційного розвитку, що відображається у вигляді кривої S-типу (S-curve). Саме така траєкторія характеризує зрілі цифрові економіки, де поєднуються масштабування технологій, насичення ринку та поступова диверсифікація послуг.
Отже, моделювання підтверджує, що стрімінгова індустрія виступає каталізатором структурних змін у креативному секторі, здатним забезпечити до 2030 року суттєве зростання ВВП креативної економіки, зайнятості та міжнародної присутності українського медіаконтенту.


3.3. Пропозиції щодо державного стимулювання інновацій у сфері креативного контенту та цифрової дистрибуції

Розвиток національного ринку відеострімінгових сервісів, як показало попереднє моделювання, має значний потенціал для структурного зростання української економіки. Водночас ефективна реалізація цього потенціалу неможлива без активної участі держави у формуванні сприятливого інституційного середовища.
Державна політика у сфері креативних індустрій повинна розглядати відеострімінгові сервіси як стратегічний сегмент цифрової економіки, що поєднує інформаційно-комунікаційні технології, інтелектуальну працю та культурну продукцію. На відміну від традиційних медіа, стрімінг створює не лише додану вартість через монетизацію контенту, а й формує мультиплікативний ефект у суміжних секторах — ІТ, освіті, рекламі, телекомунікаціях, дизайні, кіновиробництві.
Україна має всі передумови для переходу від фрагментарної підтримки креативних ініціатив до системної державної стратегії розвитку цифрового контенту, заснованої на трьох засадах:
Інституційна підтримка – створення нормативно-правової бази для функціонування індустрії стрімінгу;
Фінансово-економічне стимулювання – запровадження податкових, грантових і кредитних інструментів;
Інноваційна інтеграція – сприяння співпраці між державою, приватним бізнесом та міжнародними партнерами.
Така стратегія сприятиме не лише зростанню ринку відеострімінгу, а й підвищенню конкурентоспроможності національної креативної економіки, формуючи підґрунтя для розвитку «економіки знань».


Таблиця 3.10 – Основні напрями державної політики у сфері стимулювання відеострімінгових сервісів
Напрям державної політики	Зміст заходів	Очікуваний економічний ефект
Податкові стимули для компаній, що інвестують у виробництво відеоконтенту	Зниження податку на прибуток для компаній, що спрямовують не менше 20% доходу у створення локального контенту; податковий кредит на обладнання та технології	Зростання обсягу приватних інвестицій, модернізація технічної бази, формування конкурентного ринку продакшну
Грантові програми для стартапів у сфері відеострімінгу та локалізації	Державні або донорські гранти на розробку цифрових платформ, систем дубляжу, перекладу та субтитрування	Поява нових підприємств у галузі, створення робочих місць для ІТ-спеціалістів і контент-мейкерів
Державні замовлення на створення соціально значущого або освітнього контенту	Формування держзамовлення через Мінкультури, МОН або Держкіно на освітні, документальні чи культурні серіали	Підвищення доступу до українського контенту, розширення культурного впливу в суспільстві
Підтримка україномовного контенту, дубляжу, субтитрування, копродукцій	Часткове фінансування локалізації міжнародного контенту українською мовою; стимулювання міжнародних спільних виробництв	Зростання частки україномовного контенту на платформах, розвиток культурного експорту
Партнерство з платформами ЄС для просування українського контенту за кордоном	Створення угод про спільне виробництво та просування контенту з Netflix, HBO, Amazon, а також регіональними платформами	Вихід українського контенту на міжнародні ринки, збільшення валютних надходжень

Джерело: Власна розробка автора

Зазначені напрями державної політики спрямовані на зменшення інституційних бар’єрів і формування економічних стимулів для виробників відеоконтенту. Найбільший ефект матиме поєднання податкових пільг та грантової підтримки, адже це створює умови для появи нових бізнес-моделей та сприяє легалізації тіньового сегменту ринку.
У середньостроковій перспективі реалізація цих заходів може збільшити інвестиції у креативну економіку на 20–25% та створити понад 5 тис. нових робочих місць у сфері цифрового виробництва контенту.
Реалізація запропонованих заходів потребує чітких економічних механізмів, які забезпечують прозорість, ефективність і сталість впровадження. Основними з них є:
a) Державно-приватне партнерство (ДПП). Це форма взаємодії держави та бізнесу, що передбачає спільне фінансування проектів із виробництва контенту, створення стрімінгових інфраструктур або освітніх ініціатив. Для креативної економіки ДПП дозволяє поєднати інноваційність приватного сектору з організаційними та ресурсними можливостями держави. Успішними прикладами є моделі «креативних хабів» у Польщі, Естонії та Литві.
b) Гранти та фонди підтримки. Формування спеціалізованого державного фонду (аналог Українського культурного фонду, але орієнтованого на digital-контент) дозволить фінансувати стартапи у сфері відеострімінгу, технологічні інновації (AI-дубляж, VR/AR) та локальні продакшни. Гранти сприятимуть розвитку малого бізнесу й появі нових акторів на ринку.
c) Податкові кредити та пільги. Механізм надання тимчасових податкових пільг для підприємств, що інвестують у виробництво локального контенту, стимулює капіталізацію внутрішнього ринку. Це може бути зниження ставки ПДВ на цифрові послуги або відстрочка сплати податку на прибуток за умови реінвестування.
d) Освітньо-інноваційні кластери. Важливим інструментом є створення мережі регіональних хабів креативної економіки – навчально-виробничих центрів, що об’єднують університети, ІТ-компанії та стрімінгові студії. Це забезпечує підготовку кадрів і підвищення конкурентоспроможності людського капіталу.
Усі ці механізми мають бути реалізовані в рамках єдиної державної програми розвитку цифрового контенту до 2030 року, що забезпечить координацію між різними інституціями (Мінекономіки, Мінкультури, МОН, ДП «Дія» тощо).


Таблиця 3.12 – Економічний ефект від впровадження державних стимулів
Показник	2025	2030	Абсолютна зміна	Темп приросту, %
ВВП креативного сектору, млрд грн	163,2	268,5	+105,3	+64,5
Кількість зайнятих у відеоіндустрії, тис. осіб	27,4	46,8	+19,4	+70,8
Обсяг приватних інвестицій, млрд грн	12,6	31,9	+19,3	+153,2
Податкові надходження до бюджету, млрд грн	8,1	15,7	+7,6	+93,8

Джерело: Власна розробка автора

Отримані дані свідчать, що впровадження комплексної системи державних стимулів може суттєво посилити економічну динаміку у сфері відеострімінгу. До 2030 року очікується зростання ВВП креативного сектору на 64,5%, а зайнятість у галузі – майже вдвічі. Крім того, інвестиційна активність зросте більш ніж утричі, що свідчить про підвищення привабливості сектору для приватного капіталу.
Такі результати створюють стійку фіскальну базу, розширюють експорт українського контенту та формують імідж держави як регіонального центру креативних індустрій.
Отже, державна підтримка розвитку відеострімінгових сервісів має розглядатися як інвестиція в майбутнє цифрової економіки України. Її впровадження забезпечить:
- прискорення структурної модернізації креативного сектору;
- зростання зайнятості та інтелектуального потенціалу;
- збільшення податкових надходжень і валютних ресурсів;
- розширення міжнародної присутності українського контенту.
У комплексі ці заходи формують нову економічну архітектоніку культурного виробництва, у межах якої поєднуються державне стратегічне бачення, приватні інвестиції та інноваційні технології цифрового поширення контенту. Це створює підґрунтя для переходу України до сталої моделі креативної економіки, здатної забезпечити конкурентоспроможність і культурну самодостатність у глобальному цифровому середовищі.
Висновки до розділу 3

У третьому розділі дипломної роботи було здійснено комплексний аналіз сучасних тенденцій, проблем та перспектив розвитку відеострімінгових сервісів в Україні як складової економіки креативних індустрій. Особливу увагу приділено економічному моделюванню ринку, визначенню стратегічних напрямів державного стимулювання та оцінці потенційного впливу галузі на національний ВВП, зайнятість і податкові надходження.
1. У підрозділі 3.1 визначено основні проблеми та обмеження розвитку національного ринку відеострімінгу. До ключових стримуючих чинників віднесено: недостатній рівень інвестиційної активності, низьку платоспроможність споживачів, нерозвиненість правового поля щодо захисту авторських прав та цифрової власності, а також обмежену участь держави у формуванні інституційних умов розвитку галузі. Аналіз показав, що ці фактори стримують становлення повноцінної екосистеми виробництва та монетизації цифрового контенту в Україні.
2. У підрозділі 3.2 розроблено економічну модель прогнозування розвитку відеострімінгової індустрії на основі базового, оптимістичного та песимістичного сценаріїв. Для моделювання використано ключові індикатори – кількість користувачів, рівень ARPU, обсяги інвестицій та зайнятості у сфері відеовиробництва. Отримані результати свідчать про високу еластичність ринку до макроекономічних змін і цифрових інновацій: у разі сприятливого інституційного середовища можливе зростання доходів галузі на 60–70% у середньостроковій перспективі. Таким чином, відеострімінг підтверджує статус одного з драйверів розвитку креативної економіки, що формує мультиплікативний ефект у суміжних секторах.
3. У підрозділі 3.3 обґрунтовано необхідність формування державної стратегії розвитку відеострімінгових сервісів як складової цифрової економіки. Запропоновано комплекс напрямів державної політики – податкові стимули, грантові програми, державні замовлення на контент, підтримку україномовного виробництва та партнерство з європейськими платформами. Детально розкрито механізми реалізації (ДПП, гранти, податкові кредити, освітньо-інноваційні кластери) та розраховано очікуваний економічний ефект. Згідно з прогнозом, до 2030 року ВВП креативного сектору може зрости на 64,5%, а зайнятість – на понад 70%.
4. Проведене дослідження доводить, що державне регулювання та економічне стимулювання цифрових індустрій є визначальними передумовами підвищення конкурентоспроможності української економіки. Саме поєднання приватних інвестицій з державною підтримкою створює синергетичний ефект, який забезпечує перехід до нової моделі розвитку – від фрагментарних медіаініціатив до інтегрованої екосистеми креативного виробництва.
5. Результати третього розділу дозволяють зробити узагальнюючий висновок: відеострімінгова індустрія є стратегічним напрямом цифрової трансформації України, здатним забезпечити не лише культурну, а й економічну модернізацію. Її розвиток сприятиме формуванню високотехнологічного сектору зайнятості, зростанню експортного потенціалу креативних послуг і зміцненню позицій України у глобальному інформаційному просторі.
Таким чином, результати третього розділу підтверджують, що інноваційний розвиток відеострімінгових сервісів, підкріплений ефективною державною політикою, є ключовою умовою формування сталої моделі креативної економіки та інтеграції України у світовий цифровий ринок.


ВИСНОВКИ

У цій кваліфікаційній роботі було всебічно досліджено теоретичні, методологічні та прикладні аспекти розвитку відеострімінгових сервісів в Україні як одного з ключових драйверів зростання економіки креативних індустрій. Проведене дослідження дозволило визначити економічну сутність, сучасний стан, проблеми та перспективи формування конкурентоспроможної відеострімінгової екосистеми в умовах цифрової трансформації національної економіки.
1. Теоретико-методичні основи дослідження відеострімінгових сервісів у системі креативної економіки:
- З’ясовано, що креативна економіка виступає новою парадигмою постіндустріального розвитку, у якій ключовим ресурсом є інтелектуальний капітал і творчий потенціал людини.
- Відеострімінгові сервіси визначено як цифрову бізнес-модель у межах креативних індустрій, що поєднує технологічні інновації, культурний продукт та мережеву дистрибуцію контенту.
- Розкрито методологічні підходи до оцінки ефективності функціонування стрімінгових платформ (ARPU, ROI, частка ринку, обсяги контенту власного виробництва), що дозволяють здійснювати системний аналіз галузі.
- Обґрунтовано, що відеострімінг сприяє не лише цифровізації медіасектору, а й створює мультиплікативний ефект у суміжних галузях – маркетингу, рекламі, виробництві, ІТ та освіті.
2. Аналітична оцінка стану розвитку відеострімінгових сервісів в Україні:
- На основі аналізу показників діяльності провідних платформ (Megogo, Sweet.tv, Netflix) визначено тенденцію до щорічного зростання кількості користувачів і доходів ринку, що свідчить про поступову адаптацію українського споживача до цифрових моделей споживання контенту.
- Встановлено, що ринок України перебуває на етапі структурного формування, коли частка платних підписок зростає, проте рівень монетизації залишається нижчим, ніж у країнах ЄС.
- Проведено порівняльний аналіз з міжнародним ринком, який показав, що головними факторами успіху провідних сервісів є інвестиції у власне виробництво контенту, персоналізація користувацького досвіду та впровадження алгоритмів штучного інтелекту для рекомендацій.
- Визначено вплив відеострімінгових сервісів на розвиток національної креативної індустрії, зокрема на створення робочих місць, збільшення обсягів локального контенту та стимулювання суміжних секторів цифрової економіки.
3. Напрями та економічне обґрунтування розвитку відеострімінгових сервісів в Україні:
- Виявлено основні бар’єри розвитку галузі: низька інвестиційна активність, висока частка піратського контенту, недостатня державна підтримка, нерозвинена цифрова інфраструктура та низька платоспроможність споживачів.
- Проведено економічне моделювання перспектив розвитку ринку за трьома сценаріями: базовим, оптимістичним та песимістичним. Згідно з прогнозом, за умов державної підтримки та зростання інвестицій річний приріст доходів галузі може перевищити 12–14%, що створить додаткові робочі місця та збільшить ВВП креативного сектору.
- Розроблено пропозиції щодо державної стратегії розвитку відеострімінгової індустрії, яка передбачає запровадження податкових стимулів, грантових програм, підтримку україномовного контенту та партнерство з європейськими платформами.
- Визначено, що державно-приватне партнерство має стати базовим інструментом стимулювання інновацій у сфері цифрової дистрибуції та виробництва контенту.


4. Узагальнення результатів дослідження:
Отримані результати дозволяють зробити висновок, що відеострімінгові сервіси формують нову економічну екосистему, де поєднуються технологічні інновації, креативність і цифрова підприємливість. Вони стають каталізатором розвитку ринку праці, експорту культурних послуг та інноваційного підприємництва.
Реалізація запропонованих заходів державної політики та підтримки цифрових платформ сприятиме:
1) Підвищенню інвестиційної привабливості галузі;
2) Зростанню доходів креативного сектору на 50–70% у середньостроковій перспективі;
3) Розширенню можливостей працевлаштування у сфері відеовиробництва;
4) Зміцненню позицій українського контенту на міжнародному ринку.
Таким чином, розвиток відеострімінгових сервісів є не лише технологічним трендом, а й економічною необхідністю для України. Його підтримка здатна забезпечити сталий розвиток національної креативної економіки, підвищити конкурентоспроможність держави у глобальному цифровому середовищі та створити фундамент для формування інноваційної моделі економічного зростання.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юданова Г.Л. Креативна економіка: теоретичні засади формування та розвитку. 2019. №5. С. 256.
2. Ушкаренко Ю.В., Чмут А.В., Синякова К.М. Креативна економіка: сутність поняття та значення для України в умовах європейської інтеграції. Економіка і суспільство, 2018. №18. С. 95-100. URL: https://economyandsociety.in.ua/journals/18_ukr/10.pdf (дата звернення: 06.11.2025)
3. Howkins J. The Creative Economy: How People Make Money from Ideas. Penguin Press. 2001. С. 272. 
4. Florida R. The Rise of the Creative Class. Basic Books. 2002. С. 404.
5. UNESCO. Creative Economy Report 2013: Widening Local Development Pathways. 2013. С. 198. 
6. OECD. The Culture Fix: Creative People, Places and Industries. 2021. С. 164.
7. European Commission. A New European Agenda for Culture. 2020. С. 32.
8. UNCTAD. Creative Economy Outlook 2021: Trends in International Trade in Creative Industries. Geneva: United Nations. 2021. С. 140.
9. DCMS. Creative Industries Mapping Document 2001. London: Department for Culture, Media and Sport, UK Government. 2001. С. 90.
10. Міністерство культури та інформаційної політики України. Креативна економіка: концептуальні засади та напрями розвитку. 2021. С. 84.
11. Каленюк І.С., Кузнєцова Н.Б. Розвиток людського капіталу в умовах становлення креативної економіки. Центральноукраїнський науковий вісник. Економічні науки. 2020. № 4(37). С. 77-85.
12. Кривцова М.С. Теоретичні основи та значення креативної економіки у сучасних умовах.  Вісник соціально-економічних досліджень. 2021. №3-4(78-79). С.82–96. 
13. Горлатих А. Економічні аспекти функціонування онлайн медіа: українські та світові тренди. Інтегровані комунікації. 2025. №19. С. 174-180. URL: https://intcom.kubg.edu.ua/index.php/journal/article/view/394 (дата звернення: 06.11.2025)
14. Василенко О. Дизайн як складова креативної індустрії: аналіз тенденцій розвитку світового та українського ринку. Сталий розвиток економіки. 2025. №3 (54). С. 258-264. URL: https://economdevelopment.in.ua/index.php/journal/article/view/1327 (дата звернення: 06.11.2025)
15. Синиця В. Медіа та реклама як рушійні сили креативної економіки. Економіка та суспільство. 2025. №75. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/6206?utm_source=chatgpt.com (дата звернення: 06.11.2025)
16. Данилевич Н.С., Рудакова С.Г., Щетініна Л.В. Креативність, підприємництво, інновації: управлінські та освітні тренди майбутнього. URL: https://ir.kneu.edu.ua/items/b5e63782-29da-41b9-9a3b-df74f2a206bf  (дата звернення: 06.11.2025)
17. Зарічна Я.І. Особливості функціонування кінофестивалів в україні в умовах війни. Культурологічний альманах. 2024. №4. С. 335-342. URL: https://almanac.npu.kiev.ua/index.php/almanac/article/view/508 (дата звернення: 06.11.2025)
18. Parkhomenko I. The functioning of the music industry in contemporary Ukraine: from concert to copyright. Ukrainian Cultural Studies. 2023. №1(12). С. 88-93. URL: https://ucs.knu.ua/en/article/view/1038 (дата звернення: 06.11.2025)
19. Ліпич Л.Г., Радіщук Т.П. Управління людським капіталом у креативних індустріях. Сталий розвиток економіки. 2024. №2(49). С. 98-99.
20. Кривцова М.С. Теоретичні основи та значення креативної економіки у сучасних умовах. Вісник соціально-економічних досліджень. 2021. №78-79. С. 82-96.
21. Панченко О.В. Цифрові та креативні індустрії: роль у національній економіці України. Економіка та держава. 2022. №11. С.58-65.
22. Мельник Т.М., Жукова Л.А. Цифрова економіка як форма реалізації четвертої промислової революції. Економіка та держава. 2022. №5. С. 8-14.
23. Гречан А.П. Розвиток цифрової економіки в Україні: виклики, можливості, перспективи. Економічний простір. 2023. №180. С. 40-52.
24. Statista Research Department. Video Streaming (SVoD) – Worldwide Market Forecast 2024-2028. Hamburg: Statista. 2024.
25. Єфімова К.І. Економічна сутність та особливості функціонування відеострімінгових сервісів у цифровій економіці. Маркетинг і цифрові технології. 2024. №2(18). С. 27-38.
26. Кузьмін О.Є., Гуменна О.В. Платформна економіка: нові моделі створення вартості в цифровому середовищі. Наукові записки Львівської політехніки. Серія «Економіка». 2023. №8(1024). С. 55-64.
27. OECD Digital Economy Outlook 2023. OECD Publishing. 2023.
28. Cisco Annual Internet Report (2023-2028). 2023.
29. PwC Global Entertainment & Media Outlook 2024-2028. 2024.
30.  UNCTAD Creative Economy Outlook 2023. 2023.
31. Кузьмін О.Є., Гуменна О.В. Платформна економіка: нові моделі створення вартості в цифровому середовищі. Наукові записки Львівської політехніки. Серія «Економіка». 2023. №8(1024) С. 55-64.
32. Netflix Technology Blog. Personalization and Recommendation Systems. 2023.
33. World Economic Forum. The Future of Jobs Report 2023. 2023.
34. EY Global Media & Entertainment Report 2024. Ernst & Young. 2024.
35. KSE Institute. Цифрова економіка України: аналітичний звіт. 2023.
36. Chyi H.I., Tenenboim O. Digital Subscription, Advertising, and Hybrid Models in Media: A Comparative Study of Streaming Platforms. Journal of Media Economics. 2023. №36(2). С. 75-92.
37. PwC Global Entertainment & Media Outlook 2024-2028. PricewaterhouseCoopers. 2024.
38. Єрмоленко О.М. Цифрова економіка та моделі монетизації контенту в медіасекторі. Економічний простір. 2023. №185. С. 114-123.
39. Deloitte Insights. Digital Media Trends, 17th Edition. 2023.
40. Teece D.J. Business Models and Platforms in the Digital Economy. Long Range Planning. 2020. №53(4). С. 95.
41. KPMG. Global Media and Entertainment Outlook: Streaming Value Chains and Cost Optimization. 2023.
42. Дмитренко І.В. Моделі інтеграції та ефективності цифрових платформ в Україні. Економічний вісник Національного технічного університету України “КПІ”. 2023. № 2. С. 45-53.
43. The Future of Streaming Platforms: Balancing Content, Cost, and Consumer Value. Ernst & Young (EY). 2023.
44. Литвин О.С. Економіка цифрового контенту: рентабельність і стратегічні моделі зростання відеострімінгових сервісів. Економічний форум. 2024. № 4(90). С. 101-110.
45. McKinsey & Company. Consumer Behavior in the Digital Subscription Economy. 2024.
46. Statista. Global Video Streaming Market Report 2024: Subscription Prices, Market Share and User Growth. Statista GmbH. 2024. URL: https://www.statista.com (дата звернення: 06.11.2025)
47. Netflix Inc. Annual Report 2024: Investor Relations. 2024. URL: https://ir.netflix.net (дата звернення: 01.11.2025)
48. The Walt Disney Company. Annual Report and Financial Highlights 2024. Disney Investor Relations. 2024. URL: https://thewaltdisneycompany.com (дата звернення: 01.11.2025)
49. Amazon. Prime Video Insights and Financial Data 2024. Amazon Investor Relations. 2024. URL: https://www.aboutamazon.com (дата звернення: 01.11.2025)
50. Warner Bros. Discovery. HBO Max Media Brief and Investor Report 2024. 2024. URL: https://wbd.com (дата звернення: 01.11.2025)
51. Apple Inc. Apple TV+ Press and Financial Highlights 2024. 2024. URL: https://www.apple.com/apple-tv-plus (дата звернення: 01.11.2025)
52. Gardiner Drew. Balancing act: The role of digital platforms in shaping the conditions of creative work. 2024. №123.  URL: https://www.econstor.eu/bitstream/10419/302864/1/1902106830.pdf (дата звернення: 01.11.2025)
53. Бойченко К.С. Розвиток аутсорсингової моделі бізнесу в Україні. Вісник КНЕУ. 2015. С. 23. URL: https://ir.kneu.edu.ua (дата звернення: 01.11.2025)
54. Панченко В. Гнучкі форми зайнятості в ІТ-менеджменті. Економіка і суспільство. 2025. № 62. С. 121-128. URL: https://economyandsociety.in.ua (дата звернення: 01.11.2025)
55. Гарафонова О.І., Дворник І.С., Шевель Я.В. Вплив віддаленої та гібридної форм зайнятості на продуктивність персоналу. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2025. №3. С. 72-80.
56.  Божкова В. В. Трансформація ринку праці в умовах цифрової економіки. Економіка і організація управління. 2023. № 2(46). С. 5-13.
57. Капелюшна Т. В. Креативні індустрії як чинник розвитку ринку праці в Україні. Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Економіка креативної індустрії. 2024. № 1. С. 33-42.
58. Аналітичний звіт “Креативні індустрії України: виклики та перспективи розвитку”. Український культурний фонд. 2023. С. 54. 
59.  Ісаєв А.М., Шиманська К.В. Теоретичні засади оцінки цифрової трансформації економічних процесів компанії. Економіка, управління та адміністрування. 2022. № 3(101). С. 9-14. 
60. Жукова Ю. Розвиток цифрової економіки на основі платформізації. Економіка та суспільство. 2022-2023. №41-75. С. 98.
61. Акулов Ю. Оцінка економічного та соціального впливу цифровізації в Україні: комплексний аналіз. Актуальні проблеми правознавства. 2021. №84. С. 95-100.
62. Маковоз О., Лисенко С. Моделі оцінки ефективності цифрової трансформації логістичних процесів у сфері електронної комерції. 2025. С. 359-361. 
63. Тардаскіна Т.М. Методичні підходи до оцінки цифрової зрілості підприємства сфери електронних комунікацій. Актуальні питання економічних наук. 2025. №10. С. 80-82.
64. Зінюк М. Оцінка ефективності цифрової трансформації бізнесу. Економіка та суспільство. 2021. №29. С. 140-146. URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/601 (дата звернення: 06.11.2025)
65. Костянтин Кузьминський. Розробка підходів і моделей для аналізу ефективності використання цифрових платформ в організації і управлінні. Вісник НТУ «Харківський політехнічний інститут». 2024. URL: https://repository.kpi.kharkov.ua/items/d00f41d5-2be4-4dcf-bd75-7baff8ba3aec (дата звернення: 06.11.2025)
66. Новікова Н., Дьяченко О., Гончаренко О. Цифрові платформи як драйвер розвитку економіки. Scientia Fructuosa, 2023. №150. С. 47-66. URL: https://journals.knute.edu.ua/scientia-fructuosa/article/view/1881 (дата звернення: 06.11.2025)
67. Акулов Ю. (2025). Оцінка економічного та соціального впливу цифровізації в Україні: комплексний аналіз. Актуальні проблеми правознавства. №4. С. 11-16. URL: https://appj.wunu.edu.ua/index.php/appj/article/view/1960 (дата звернення: 06.11.2025)
68. Квасній Л.Г., Квасній З.В., Грицко О.М. Управління ефективністю стратегії цифрового бізнесу. Публічне урядування. 2022. №2 (30). С. 40-46. URL: https://journals.maup.com.ua/index.php/public-management/article/view/2115 (дата звернення: 06.11.2025)
69. David A. Gantz.  USMCA Provisions on Intellectual Property, Services, and Digital Trade. 2020. URL: https://www.bakerinstitute.org/research/usmca-provisions-intellectual-property-services-and-digital-trade (дата звернення: 06.11.2025)
70. How the digital services act can help enforce ip rights. 2024. URL: https://www.advant-beiten.com/en/news/how-the-digital-services-act-can-help-enforce-ip-rights (дата звернення: 06.11.2025)
71. Офіційний сайт студії «ТакТребаПродакшн». URL: https://taktrebasound.com/ (дата звернення: 05.11.2025)
72. Офіційний сайт Мегого. URL: https://megogo.net 
73. Офіційний сайт Sweet TV. URL: https://sweet.tv/uk 
74. Офіційний сайт Netflix. URL: https://www.netflix.com/ua 
75. Офіційний сайт YouTube. URL:  https://www.youtube.com/premium
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
