Інновації в системі удосконалення технологій бізнес-адміністрування (на матеріалах ТОВ «БУД-РЕАЛ», м. Київ)

Стаднік, Олександр Петрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6625
Title:	Інновації в системі удосконалення технологій бізнес-адміністрування (на матеріалах ТОВ «БУД-РЕАЛ», м. Київ)
Authors:	Білик, Олександр Анатолійович Стаднік, Олександр Петрович
Keywords:	Інновації, інноваційна діяльність, інноваційні технології, будівельний комплекс, бізнес-адміністрування
Issue Date:	2025
Abstract:	Предметом дослідження є сукупність методичних та практичних підходів до формування інноваційних технологій в системі бізнес-адміністрування.За результатами дослідження сформульовані пропозиції: а саме, було надано рекомендації щодо формування інноваційних технологій підприємств будівельного комплексу України, в провадження BIM-технологій в будівництві як підхід до моделювання інноваційних трендів будівельного комплексу, проведено оцінку економічної ефективності проекту з впровадження інформаційного моделювання будівель в умовах ТОВ «Буд-Реал». В роботі проведено повний аналіз із застосуванням сучасних методів дослідження. А саме загально-науковий, діалектичний метод; історичний і системний підходи до вивчення процесу обліку, методи класифікації; порівняльних характеристик; наукової абстракції; нормативно-правового забезпечення; економіко-статистичні методи; метод групувань, графічний, метод та метод табличного відображення аналітичних даних.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6625
Appears in Collections:	073 Менеджмент (Бізнес-адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
КРМ_Стаднік О.П..pdf Restricted Access		1.89 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет економіки та управління 
Кафедра менеджменту та бізнес адміністрування 
 
 
 
Допущено до захисту 
в.о. завідувача кафедри  
Олександр БІЛИК_______________ 
____________________________________ 
«_____»______________________ 2025 р. 
 
 
 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
НА ТЕМУ: 
ІННОВАЦІЇ В СИСТЕМІ УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ БІЗНЕС-
АДМІНІСТРУВАННЯ (НА МАТЕРІАЛАХ ТОВ «БУД-РЕАЛ», М. КИЇВ) 
 
Галузь знань: 07 Управління та адміністрування 
Спеціальність: 073 Менеджмент 
Освітня програма: Бізнес-адміністрування 
Рівень вищої освіти: другий (магістерський) 
Форма здобуття освіти: денна_ 
Група БАМ-23__ 
 
Виконавець роботи:                           
 «____»___________ 2025 р.       ___________        _Олександр СТАДНІК___ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                             (підпис)                                        ( )                          
   
Керівник роботи: 
                              
 
 «____»_________ 2025 р.        ___________          _Олександр БІЛИК_____ 
ім’я та ПРІЗВИЩЕ
                                                                                  (підпис)                          (Вчене звання, )   
 
 
 
 
Черкаси 2025 
 
 
 
5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП 6 
РОЗДIЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ  
ДІЯЛЬНІСТЮ  9 
1.1 Управління інноваційною діяльністю підприємств  9 
1.2 Організаційно-економічні основи управління інноваційною  
діяльністю підприємств  21 
1.3 Роль інноваційних систем бізнес-адміністрування в процесах  
удосконалення новітніх трендів будівельного комплексу 28 
Висновки до розділу 1 39 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 41 
2.1 Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності  
підприємства ТОВ «Буд-Реал» М. КИЇВ 41 
2.2 Аналіз діяльності підприємств будівельного комплексу України  58 
2.3 Аналіз інноваційної діяльності та трендів розвитку підприємств  
будівельного комплексу України 75 
Висновки до розділу 2 78 
РОЗДIЛ 3 ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙ В СИСТЕМІ  
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 80 
3.1 Рекомендації щодо формування інноваційних технологій підприємств 80 
будівельного комплексу України  
3.2 BIM-технології в будівництві як підхід до моделювання інноваційних 91 
трендів будівельного комплексу  
Висновки до розділу 3 97 
ВИСНОВКИ 99 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 103 
 115 
 
6 
 
ВСТУП 
 
На сьогодні в українській будівельній науці та практиці спостерігається 
складна ситуація у сфері управління інноваціями. Найбільш гостро постала 
проблема підвищення інноваційної активності та відновлення потенціалу 
будівельного комплексу країни, через вторгнення рф на територію України та 
значні руйнації будівель. Інноваційна діяльність в будівництві шляхом 
створення та використання новітніх більш ефективних засобів виробництва, 
інноваційних технологій в проектуваннні та будівництві сприяє розвитку 
національної економіки.  
Однією з ключових умов успішного функціонування підрядних 
організацій в ринкових умовах є впровадження інновацій в будь-якій сфері 
діяльності, наприклад, технічне переозброення і модернізація виробництва, 
впровадження передових технологій та методів виконання робіт, освоєння 
інноваційного обладнання, удосконалення системи управління. Державна 
статистика демонструє низький рівень інноваційної активності підприємств 
будівельного комплексу за наявності значного рівня наукового потенціалу. Від 
будівельних організацій і компаній необхідні не лише професійне ведення 
будівельного виробництва, але й передусім отримувати закази на це 
виробництво, постійно доводити потенційним інвесторам свої можливості, 
найліпшим образом задовольняти їх запити з якості підрядних робіт, строкам 
будівництва об’єктів, вартісним параметрам, а також витратним 
характеристикам введених в експлуатацію об’єктів. При цьому варто пам’ятати, 
що вимоги до будівельних підприємств постійно зростають з причин  
підвищення потреб та інтересів споживачів будівельної продукції та розвитком 
інноваційних трендів в будівельній сфері у світі. 
Залежність України від глобальних економічних змін означилася на 
розвитку будівельної галузі. У 2020 році коронакриза позначилася на 
будівництві, оскільки відбувся спад в реалізації будівельних проектів. Через 
закриття кордонів  і локдауни скоротилося постачання будівельних матеріалів 
7 
 
та призупинено деякі  будівельні роботи, що відобразилося на глобальних 
тенденціях ринку. За період вторгнення рф на територію України, було 
понівечено та деформовано значну кількість будівель. Новітні вимоги 
будівництва, забудова будівель з якісними та безпечними укриттями. Попри це, 
архітектори та забудовники прагнуть до інновацій.  
Впровадження інноваційних трендів у сферу будівництва важливе, 
оскільки активізує розвиток цієї сфери, що в свою чергу, сприятиме розвитку 
всих сфер національної економіки. Це обумовлено тим, що сфера будівництва 
вимагає значної кількості робочих місць і товарів та послуг інших сфер 
економіки. 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є розроблення методичних 
підходів та практичних рекомендацій щодо формування інноваційних трендів в 
системі удосконалення технологій бізнес-адміністрування будівельного 
комплексу України. 
Основними завданнями кваліфікаційної роботи магістра є:  
дослідити теоретичні аспекти управління інноваційною діяльністю 
будівельного комплексу; 
провести аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності 
підприємства; 
дослідити діяльності підприємств будівельного комплексу України  
провести аналіз інноваційної діяльності та трендів розвитку підприємств 
будівельного комплексу України; 
запропонувати шляхи формування інноваційних трендів будівельного 
комплексу України. 
Теоретичне підґрунтя аналітичного дослідження становлять законодавчі 
акти, урядові декрети та нормативні документи України, а також наукові праці 
українських і зарубіжних дослідників, присвячені питанням розвитку 
інноваційних напрямів у будівельній сфері. Додаткову інформаційну базу 
складають звітні та статистичні матеріали підприємства. 
 
8 
 
Практична цінність та економічна доцільність проведеної роботи 
виражаються у можливості використання здобутих результатів на практиці, 
зокрема шляхом впровадження запропонованих методичних рішень для 
розвитку інноваційних трендів у будівельній галузі. 
Предметом магістерської кваліфікаційної роботи є сукупність 
методичних та практичних підходів до формування інноваційних технологій в 
системі бізнес-адміністрування. 
Об’єктом магістерської кваліфікаційної роботи є «ТОВ «Буд-Реал» 
м. Київ». 
Для досягнення поставленої мети та виконання визначених завдань 
застосовано комплекс взаємопов’язаних дослідницьких методів, зокрема: 
системний аналіз, аналіз причинно-наслідкових зв’язків, порівняльний аналіз, 
прямий структурний аналіз, а також метод моделювання. 
Основу інформаційного забезпечення склали наукові публікації 
українських і закордонних фахівців у сфері регіонального управління, 
спеціалізовані періодичні видання, нормативно-правові документи, чинні 
законодавчі акти, а також фінансова звітність підприємства. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у всебічному аналізі 
діяльності ТОВ «Буд-Реал», розрахунках основних фінансових показників 
підприємства та оцінці перспектив упровадження інноваційних тенденцій у 
будівельній сфері Київського регіону. 
Основні результати досліджень кваліфікаційної роботи магістра 
апробовані автором в статті збірника наукових праць ЧДТУ на тему 
«Трансформації національної економіки України: ринок нерухомого майна». 
 
9 
 
 
РОЗДIЛ 1  
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ  
 
1.1 Управління інноваційною діяльністю підприємств 
 
Важливим фактором у конкурентній боротьбі за споживача між 
будівельними підприємствами є інноваційний потенціал, який є сукупністю 
можливостей зі створення нової техніки, технології, продукуванню та 
просуванню на ринок інноваційних трендів. 
Інноваційний потенціал будівельного підприємства представляє собою 
можливість досягнення поставлених інноваійних цілей, реалізація яких в 
глобальних масштабах виступає як засіб отримання достатньо високого 
прибутку у довгостроковій перспективі, підвищення конкурентоспроможності 
на ринку. 
Виробничий потенціал ‒ це основні фонди та персонал, що є у наявності 
на будівельному підприємстві,я кий максимально ефективно взаємодіє між 
собою. 
Питання ефективного використання інноваційного потенціалу 
будівельних підприємств залишається надзвичайно актуальним, зокрема у 
контексті вдосконалення механізмів взаємодії між державними структурами та 
науковими установами. Це співробітництво має бути спрямоване на 
стимулювання інноваційної активності у будівельній галузі. Для досягнення 
цього необхідно дотримання ряду важливих умов, серед яких: 
1. Створення сучасної нормативно-правової бази, яка б законодавчо 
регламентувала обсяги фінансування складових інноваційного потенціалу 
будівельних підприємств; 
2. Розроблення інноваційної стратегії, що передбачає сценарний підхід до 
планування інноваційної діяльності будівельного підприємства, із врахуванням 
10 
 
можливих варіантів розвитку подій і негативних чинників, які можуть впливати 
на формування та впровадження нових трендів у галузі. 
3. Формування стимулюючої системи для активації діяльності 
інноваційно активних будівельних підприємств; 
4. Розробка комплексного підходу до вирішення завдань інноваційного 
розвитку та інноваційної політики підприємств будівельного комплексу. 
З метою більш ефективногго та найбільш повного використання 
інноваційного та виробничого потенціалу, який мається у наявності на 
підприємстві, потрібна чітко сформульована стратегія розвитку 
господарюючого суб’єкта, що враховує можливість отримання синергетичного 
ефекту від інноваційного та виробничого розвитку шляхом раціонального 
залучення та використання вже існуюючих інноваційних трендів в будівельній 
сфері (новітні матеріали, технології, послуги тощо). Синтез таких підходів 
повинен сприяти вирішенню ключових завдань процесу управління 
інноваційною та виробничою діяльність в сучасних умовах ативізації процесів 
інноватизації та інформатизації [12]. 
Одним із визначальних аспектів інноваційної політики будівельної галузі 
є формування конкурентоспроможних підприємств як на внутрішньому, так і 
на зовнішньому ринках, активне впровадження сучасних інноваційних рішень і 
стимулювання експорту української інноваційної продукції. На сьогодні 
будівельний сектор України функціонує в умовах недостатньо структурованого 
та майже нерегульованого ринку інновацій у будівництві, де 
конкурентоспроможність продукції лише починає набирати обрисів. Цей 
процес особливо помітний під час проведення тендерних процедур на 
будівельному ринку, що фактично є механізмом вибору найбільш економічно 
доцільних і технічно ефективних проєктів будівництва, реконструкції чи 
експлуатації об’єктів різного призначення. 
Бізнес-середовище, у якому сьогодні реалізуються проєкти інноваційного 
та виробничого характеру в будівельній сфері, загалом можна охарактеризувати 
як недостатньо конкурентне. Нестабільність і обмежена ефективність чинної 
11 
 
законодавчої бази обмежує стимули для активного розвитку інноваційних і 
виробничих ініціатив будівельних підприємств. У зв’язку з цим виникає 
необхідність цілеспрямованого розвитку такої діяльності, яка б забезпечила 
умови для реалізації масштабних і високоризикових проєктів із високими 
стандартами якості. 
Формування та раціональне використання інноваційного потенціалу 
будівельного комплексу є цілеспрямованою діяльністю, яка включає 
проведення наукових пошуків, виконання прикладних досліджень і дослідно-
конструкторських робіт. Усі ці процеси спрямовані на вирішення актуальних 
завдань соціально-економічного розвитку будівельних підприємств. 
Інноваційний розвиток будівельних підприємств передбачає 
трансформацію їхніх функцій, що охоплює впровадження техніко-
технологічних, організаційно-управлінських рішень, а також покращення 
результатів діяльності – появу нових будівельних технологій і впровадження 
сучасних інноваційних трендів у галузі. 
Реалізація інноваційної та виробничої діяльності підприємств 
будівельного сектору можлива завдяки впровадженню системи відповідних 
виробничих, організаційних та інституційних показників. Сучасна стратегія 
розвитку будівельного комплексу має бути зорієнтована на підтримку проєктів, 
що забезпечують короткі строки реалізації та максимізацію прибутковості за 
умов мінімізації витрат [17]. У цьому контексті найбільший пріоритет мають 
інноваційні проєкти, які при помірних інвестиціях здатні забезпечити 
створення конкурентоспроможного продукту та посилення інноваційного й 
виробничого потенціалу будівельної компанії. До таких проєктів доцільно 
віднести об’єкти енергетичної сфери, підприємства з переробки 
сільськогосподарської продукції та житлові будівельні об’єкти. 
Результатом інноваційної діяльності є техніко-технологічні нововведення, 
що знаходять своє відображення у створенні або вдосконаленні продукції чи 
послуг, які впроваджуються на ринку, а також у запровадженні нових або 
12 
 
удосконалених технологічних процесів і методів виробництва, що 
застосовуються у практичній діяльності. 
Як уже зазначалося, основним рушієм появи та поширення інноваційних 
трендів у будівельній галузі виступає конкуренція. В умовах ринкових відносин 
виробники будівельної продукції та послуг постійно змушені шукати 
можливості для зниження виробничих витрат і виходу на нові ринки. Саме ті 
підприємства, які першими опановують і впроваджують сучасні інноваційні 
технології, здобувають відчутні конкурентні переваги. 
Варто підкреслити, що саме застосування інноваційних технологій, а не 
лише нових продуктів, є визначальним чинником формування довгострокової 
конкурентоспроможності будівельних компаній [59, с.120]. 
 
Таблиця 1.1 ‒ Основні сучасні підходи до визначення поняття 
«інноваційні технології» 
Автор Сутність поняття «інноваційні технології» 
 Радикально нові чи вдосконалені технології, які істотно поліпшують 
Н.І. Верхоглядова умови виробництва або самі виступають товаром. Зазвичай мають 
знижену капіталомісткість, характеризуються більшою екологічністю 
й меншими енергопотребами. 
І.С. Процик Сукупність методів і засобів, що підтримують етапи реалізації 
нововведення. 
Ю.І. Соха Сукупність новітніх засобів,   які   забезпечують високе зростання 
ефективності процесу виробництва на підприємстві. 
 Невід’ємна частина успішного розвитку будь-якого підприємства, що 
Р.Б. Тян досягається за рахунок використання новітніх екологічних, 
ресурсозберігаючих технологій. 
 Сучасні передові засоби, які допомагають підприємствам значно 
М.В. Чорна вдосконалювати існуючий процес виробництва чи надавати більш 
якісні послуги. 
Джерело:[ 6; 37; 47; 56; 60] 
 
XXI століття відзначається стрімким розвитком і активним 
впровадженням інноваційних технологій у всі сфери життя суспільства, 
зокрема – у будівництво, що охоплює проєктування, зведення та облаштування 
житлових об’єктів. Від того, які сучасні технології застосовуються та з якою 
швидкістю вони інтегруються у галузь, залежать обсяги будівництва, 
характеристики будівельних матеріалів, якість споруд, рівень екологічної 
безпеки та витрати на їх експлуатацію. Саме тому стратегії розвитку 
13 
 
будівельної галузі мають формуватися, коригуватися та реалізовуватися з 
урахуванням специфіки сучасних технологій та особливостей їх упровадження 
[10]. 
Ці обставини актуалізують необхідність прискореного впровадження 
інноваційних технологій у сферу нового будівництва в Україні. Хоча певні 
позитивні зрушення є, темпи впровадження залишаються недостатніми. Щоб 
змінити ситуацію, доцільно в рамках національних і регіональних стратегій 
розвитку будівельної галузі обґрунтувати напрями впровадження таких 
технологій, що представлені на рисунку 1.1. 
 
Напрями впровадження інноваційних технологій 
Будівельна Архітектура і Автомобільні Будівельні 
техніка і містобудування дороги і споруди на матеріали і 
устаткування дорогах технології 
Екологія і безпека Інженерні мережі і 
будівництва обладнання 
 
Рис. 1.1 Напрями впровадження інноваційних технологій в будівництві  
 
Розділи, що визначають напрями впровадження інноваційних технологій 
у будівництві, повинні містити приклади практичного досвіду, набутого як в 
Україні, так і за її межами, з урахуванням можливості їх адаптації для 
вітчизняних умов. 
У межах напряму «будівельна техніка та обладнання» варто розглянути 
сучасні приклади інноваційних будівельних машин, особливості їх 
експлуатації, а також системи контролю та моніторингу технічного стану такої 
техніки. 
Щодо напряму «екологія та безпека в будівництві», доцільно зосередити 
14 
 
увагу на методах оцінювання рівня забруднення довкілля внаслідок 
техногенних чинників, аналізі енергозберігаючих технологій, що 
застосовуються в будівництві, особливостях організації охорони праці, а також 
заходах для підвищення ефективності системи управління охороною праці у 
будівельній галузі. 
У 2023 році активно розвивався напрям «зеленої» архітектури, в якому 
зелені насадження інтегруються безпосередньо в архітектурні елементи 
будівель, а не лише розташовуються поряд із ними. Основні принципи такого 
екологічного будівництва включають мінімізацію впливу на природу, 
використання екологічно чистих матеріалів, безпечних для людей і тварин, а 
також застосування перероблених або придатних до повторної переробки 
ресурсів. Особлива увага приділяється використанню будівельного сміття, яке 
швидко розкладається, та впровадженню енергонезалежних систем, таких як 
сонячні батареї та вітряки, встановлені на дахах. 
Серед важливих напрямів виокремлюють «архітектуру та 
містобудування», що охоплює дослідження архітектурно-художніх підходів до 
забудови міських просторів, освоєння підземного простору та територій, які 
зазнали порушень, формування екологічно комфортного житлового середовища 
й розвиток ландшафтної архітектури. 
В Україні помітно зростає популярність редевелопменту – 
переосмислення та повторного використання занедбаних промислових об’єктів. 
Такі проєкти мають велике значення для міського середовища, оскільки вони 
оновлюють архітектурний вигляд районів, стимулюють розвиток транспортної 
й комерційної інфраструктури та допомагають зменшити маятникову міграцію 
мешканців. Одним із найбільш відомих прикладів київського редевелопменту є 
створення арт-заводу «Платформа» на території колишнього Дарницького 
шовкового комбінату. 
Через декілька років тенденцію оновлення промислових територій 
підхопила сфера житлового будівництва. Вдалим прикладом такого проєкту є 
житловий комплекс Great. Колись на місці його забудови знаходилися 
15 
 
занедбані цехи бетонного заводу, склади та гаражні кооперативи. У 2022 році 
девелоперські компанії «Ріел» та IB Alliance розпочали будівництво 
масштабного проєкту – на площі 11,5 гектарів передбачено зведення 13 
житлових будинків, дитячого садка з початковою школою, торгово-офісного 
комплексу та тематичного парку із сучасним ландшафтним дизайном. 
Напрям «автомобільні дороги та споруди на дорогах» охоплює 
представлення інноваційних матеріалів для дорожніх покриттів, новітніх 
методів проєктування, розрахунків і конструктивних рішень мостів, тунелів, 
естакад та інших споруд. Особливе значення мають сучасні технології 
будівництва дорожньої інфраструктури. 
У 2023 році завдяки реалізації державної ініціативи «Велике 
будівництво» темпи спорудження інженерних об’єктів перевершили показники 
2022 року, досягнувши 111,6% [61]. 
Лідером у впровадженні інноваційних рішень у напрямі «інженерні 
мережі та обладнання» є концерн «Київпідземшляхбуд», який застосовує 
передові технології та високотехнологічне обладнання. Основні напрями 
діяльності компанії включають: 
проєктування підземних комунікацій; 
будівництво магістральних, вуличних та внутрішньоквартальних 
інженерних мереж: колекторів (глибокого та мілкого закладення), каналізації, 
водопроводів, мереж теплопостачання, електропостачання та зв’язку; 
реконструкцію існуючих мереж; 
антикорозійний захист залізобетонних і металевих конструкцій від дії 
агресивних середовищ; 
будівельне водозниження та заморожування ґрунтів; 
будівництво підземних об’єктів (транспортних тунелів, резервуарів-
сховищ, паркінгів тощо) [11]. 
У напрямі «будівельні матеріали та технології» одним із провідних 
трендів залишалося спорудження енергоефективного житла. Використання 
теплоізоляційних матеріалів вважається одним із найбільш доступних і 
16 
 
водночас ефективних способів зменшення енергоспоживання. Завдяки 
теплоізоляції втрати тепла в будівлях можуть бути скорочені до 70%. 
Варто також відзначити появу в Україні першого серійного проєкту 
енергоефективного будинку OptimaHouse, розробленого компанією ISOVER 
SAINT-GOBAIN. Цей проєкт був створений на основі європейських концепцій 
«Мультикомфортний дім» та «Активний дім», із врахуванням специфіки 
українського ринку. OptimaHouse вирізняється низкою переваг для українських 
споживачів: високим рівнем енергоефективності, швидкими темпами 
будівництва, повною відмовою від газового опалення та доступною вартістю 
[71]. 
На думку фахівців, однією з найперспективніших сучасних технологій 
швидкого зведення енергоефективних споруд є система «Термодім», що 
ґрунтується на використанні блоків незнімної опалубки з пінополістиролу 
(термоблоків). Ця технологія має багато спільного з монолітним будівництвом, 
де бетонну суміш заливають у форму (опалубку) безпосередньо на 
будівельному майданчику, надаючи їй необхідної форми для створення 
монолітних конструкцій. Водночас, на відміну від традиційного методу, у 
«Термодомі» опалубку не знімають – вона стає складовою частиною стіни, 
виконуючи теплоізоляційні, звукоізоляційні, гідроізоляційні та інші функції. 
Ключовою перевагою цієї технології є формування багатошарової 
захисної конструкції з відповідним опором теплопередачі, що споруджується за 
один технологічний цикл. Така стіна забезпечує значне зниження витрат на 
опалення та кондиціонування будинку протягом усього періоду його 
експлуатації. Це особливо актуально в умовах зростання вартості енергоносіїв і 
впливає на вибір забудовниками конкретної будівельної технології. 
Окрім того, «Термодім» дозволяє істотно скоротити тривалість 
будівельних робіт. Під час монтажу термоблоків до їх заповнення бетоном 
можливо одночасно прокладати електропроводку, вентиляційні та каналізаційні 
мережі. В результаті ці комунікації опиняються всередині монолітної бетонної 
стіни, що підвищує їхню надійність і подовжує термін безаварійної 
17 
 
експлуатації. Витрати на будівництво за цією технологією можуть бути на 20–
35% нижчими порівняно з традиційною цегляною забудовою [53, c.25]. 
На жаль, процес впровадження інновацій у сфері «будівельні матеріали та 
технології» в Україні залишається надзвичайно повільним. Наразі лише близько 
70% потреб у будівельних матеріалах покривається за рахунок вітчизняного 
виробництва, тоді як решту доводиться імпортувати. Крім того, темпи розвитку 
сучасних технологій значно випереджають створення відповідних будівельних 
матеріалів на українському ринку. Це змушує будівельні компанії купувати 
необхідні матеріали за кордоном, що, у свою чергу, призводить до суттєвого 
здорожчання будівництва [28]. 
У зв’язку з цим, впровадження новітніх технологій у житловому 
будівництві має відбуватися за кількома ключовими напрямами: будівельні 
матеріали та технології, архітектура і містобудування, будівельна техніка та 
обладнання, автомобільні дороги і споруди, інженерні мережі та обладнання, 
екологічні та безпекові аспекти будівництва. Важливо при цьому враховувати 
як вітчизняний, так і зарубіжний досвід будівельних компаній. 
Застосування інноваційних технологій дає змогу суттєво скоротити 
терміни будівництва, зменшити його вартість і позитивно вплинути на стан 
довкілля шляхом використання екологічно безпечних будівельних матеріалів. 
Сучасні тенденції розвитку будівельного виробництва свідчать про зміни 
в мотиваційних чинниках, що визначають стратегічний курс діяльності 
будівельних компаній. Якщо раніше головними завданнями були отримання 
максимального прибутку та забезпечення виживання на ринку, то нині 
пріоритетом стає розвиток потенціалу та інноваційна активність підприємств у 
будівельній галузі. Відтак, важливою і самостійною складовою їхньої 
структури, а також необхідною умовою стабільного функціонування та 
подальшого розвитку, стає інноваційний менеджмент. 
Цей напрям є ключовим елементом перспективної стратегії будівельної 
компанії, оскільки саме завдяки йому формуються науково-технічні ресурси, 
18 
 
впроваджуються новітні характеристики будівельної продукції, а також 
відкриваються нові сегменти ринку збуту. 
Впровадження інновацій у будівництві під час створення нового продукту 
чи послуги, у разі успішної реалізації, формує новий попит. Завдяки ефекту 
заміщення це спричиняє структурні зміни в галузі, що активізує ринкові 
механізми та водночас підсилює конкурентні переваги будівельних 
підприємств. 
Інноваційний процес у будівельній галузі тісно пов’язаний із 
розширенням ринкових сегментів та збереженням уже зайнятих позицій, що 
має супроводжуватися зростанням обсягів будівництва та витісненням 
конкурентів із ринку. У цьому контексті перед будівельними підприємствами 
постають інноваційні завдання, серед яких – підвищення технічного рівня 
виробництва, забезпечення науково-технічної підтримки виходу на ринок 
нових продуктів і послуг, а також зниження витрат на виробництво будівельної 
продукції до рівня нижчого за конкурентів. Після стабілізації позицій на ринку 
підприємства можуть орієнтуватися на досягнення високих технічних і 
технологічних стандартів у сфері будівництва та послуг [62]. 
Серед основних інноваційних ресурсів будівельних підприємств варто 
виокремити не лише рівень технологічного забезпечення, а й організаційні 
структури та системи управління, які мають відповідати завданням розвитку 
інноваційних процесів. Водночас впровадження та адаптація нововведень може 
бути ускладнена соціально-психологічними бар’єрами. Саме тому особливого 
значення набуває розробка ефективних механізмів упровадження інновацій, 
подолання організаційного опору, а також створення дієвої системи мотивації 
та стимулювання інноваційної діяльності на підприємствах. 
У межах інноваційної діяльності будівельні підприємства мають 
розробляти плани науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які 
слугують основою для впровадження нових видів продукції, будівельних 
технологій, матеріалів, сучасних методів управління, а також для створення 
нових і модернізації наявних виробництв. 
19 
 
Оцінювання рівня розвитку інноваційної діяльності підприємств 
будівельної галузі здійснюється за допомогою показників, що відображають 
інтенсивність цього процесу. До основних таких показників належать: 
зміни рівня інноваційної активності будівельного комплексу та окремих 
підприємств, зокрема – питома вага витрат на технологічні інновації в 
загальному обсязі поточних і капітальних витрат; 
коефіцієнт оновлення будівельної продукції, що визначається як частка 
випуску інноваційної будівельної продукції у загальному обсязі продукції 
підприємства та галузі в цілому; 
ефективність витрат на інноваційну діяльність, яка показує 
результативність вкладених інвестицій у цей напрям [36]. 
Головною метою реалізації інноваційних проєктів у будівельній галузі є 
досягнення стратегічно важливих цілей підприємства, що передбачає 
отримання принципово нових науково-технічних результатів шляхом 
впровадження інновацій, враховуючи наявні об’єктивні обмеження. Такими 
обмеженнями виступають ресурси будівельного підприємства, зокрема – 
обладнання, матеріали, кадровий потенціал та ефективна система управління. 
Саме тому інноваційні проєкти перебувають у конкуренції між собою за право 
використання цих ресурсів. 
Інноваційна стратегія будівельного підприємства має орієнтуватися на 
максимізацію очікуваних фінансових результатів. Зважаючи на це, 
підприємство повинне обирати відповідні технології, орієнтуватися на вигідні 
ринкові сегменти, прагнути мінімізації ризиків та враховувати інші важливі 
чинники. Водночас така стратегія, зазвичай, ефективна лише у 
короткостроковій перспективі. Її реалізація передбачає раціональне 
використання фінансових і матеріальних ресурсів, удосконалення системи 
управління виробництвом, посилення контролю, підвищення відповідальності 
керівництва за прийняті рішення, зменшення витрат, а також активізацію 
інноваційної та маркетингової діяльності. 
20 
 
В залежності від поставлених цілей інноваційних проєктів та чинників, 
що впливають на рівень інноваційної активності, будівельне підприємство 
може обирати різні типи інноваційних стратегій. Серед них виокремлюють 
наступальну та захисну стратегії управління інноваційною діяльністю. 
Наступальна стратегія характеризується підвищеним рівнем ризику, 
проте й високим потенціалом прибутковості. Її реалізація вимагає високої 
кваліфікації персоналу, здатності вчасно визначати нові можливості ринку та 
оперативно втілювати їх у вигляді будівельної продукції. Як правило, таку 
стратегію застосовують великі будівельні компанії, що мають суттєвий вплив 
та конкурентні переваги на ринку. 
Захисна стратегія передбачає помірний рівень ризику і є доцільною для 
підприємств, які здатні залишатися прибутковими в конкурентних умовах, 
підтримуючи прийнятну норму прибутку завдяки зниженню витрат. 
Крім того, варто враховувати стратегії науково-дослідних розробок та 
стратегії адаптації інновацій, які передбачають активне впровадження 
інноваційної політики, розвиток інноваційного менеджменту та ефективного 
маркетингу на будівельних підприємствах. 
Таким чином, формування виробництва будвельної продукції відповідно 
новітніх трендів є не лише важливим завданням інноваційної діяльності 
буівельного підприємства, але й умовою його подальшого розвитку та 
підвищення конкурентоздатності в ринкових умовах. Інноваційні тренди 
суттєвим чином впливають на конкурентоздатність будівельного підприємства, 
його організацію та управління. 
Досягнення інноваційного та виробничого розвитку економіки 
будівельних підприємств, ефективної роботи інноваційної системи та 
впровадження державної інноваційної політики можливе лише за умови 
раціонального використання інноваційного потенціалу та компетентного 
управління інноваційними процесами в будівельному секторі. 
 
21 
 
1.2 Організаційно-економічні основи управління інноваційною 
діяльністю підприємств  
 
Будівельний комплекс є значною складовою розвитку еокноміки України, 
що забезпечує можливість сталого функціонування інших галузей. В даний час 
розвиток будівельного комплексу України характеризується організаційно-
економічним відривом будівельних організацій від органів державної влади та 
громадських об'єднань, недостатністю конкретної, об'єктивної та 
систематизованої специфічної інформації про реальний стан та напрямок 
розвитку регіональних будівельних комплексів відповідно сучасних трендів. 
Ефективне функціонування будівельного комплексу безпосередньо 
залежить від правильного функціонування його організаційно-економічного 
механізму. 
Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності представляє 
собою узгоджену систему економічних відносин, принципів, методів і 
організаційних форм, що забезпечують створення, промислове впровадження та 
комерціалізацію інновацій [13, c.85]. 
Організаційно-економічний механізм інноваціного розвитку включає в 
себе не тільки форми, методи, види та функції розвитку, а й систему управління 
ним. Тому, організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку можна 
також визначити як  складну інноваційну систему, яка поєднує в собі комплекс 
заходів впливу, а також кількісну та якісну систему оцінки різних сторін її 
функціонування, що є основою досягнення цілей та реалізацію завдань 
ефективної інноваційної діяльності будівельних підприємств. Організаційно-
економічний механізм дозволяє забезпечити взаємозв’язок елементів з більш 
складнішими системами. 
Будівельний комплекс є одним з основних секторів економіки України, 
який займає досить значне місце у відтворенні основних фондів та істотно 
впливає на організаційну структуру, пропорційність і темпи розвитку 
економічних одиниць. Ця сфера діяльності тісно пов'язана із промисловим 
22 
 
виробництвом, транспортом, житлом, комунальним господарством та іншими 
сферами. 
Організаційно-економічний механізм не може функціонувати як замкнена 
система, оскільки він є динамічною відкритою структурою, що враховує вплив 
численних як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Так само і підприємство, 
що здійснює інноваційну діяльність, може стикатися з обмеженнями чи 
уповільненням через різні фактори. Відповідно, організаційно-економічний 
механізм інноваційної діяльності підприємства має виконувати такі функції [27, 
c.105]: 
розкриття потенціалу, закладеного у різних формах власності та 
господарювання, сприяння конкуренції та співпраці між ними задля 
ефективного використання інноваційного потенціалу, що є особливо важливим 
для подолання економічної кризи та переходу до сталого зростання; 
підтримання збалансованості та внутрішньовиробничої пропорційності 
між структурними елементами виробництва, що функціонують на інноваційній 
основі; 
формування стійких мотивацій для підприємців, менеджерів, працівників 
і колективів до створення принципово нових технологій, організаційних форм 
виробництва, маркетингових послуг, а також реалізації професійного і творчого 
потенціалу всіх учасників відтворювального процесу; 
забезпечення рівних економічних можливостей для використання 
соціально-економічного потенціалу кожного підприємства, власника та 
суб’єкта господарювання при організації результативного інноваційного 
процесу. 
Розробка таких механізмів, які можуть суттєво посилити інноваційну 
активність підприємств в умовах сучасної економіки, належить до 
пріоритетних напрямів наукових досліджень. 
Система управління будівельного підприємства генерує комплекс 
інноваційно-інвестиційних заходів, які організаційно-економічними методами 
підвищують ефективність інвестиційно-інноваційної діяльності Сукупність 
23 
 
таких заходів зазвичай називають організаційно-економічним механізмом 
управління інноваційною та інвестиційною діяльністю будівельного 
підприємства. 
Процес розробки організаційно-економічного механізму інноваційного 
розвитку підприємств будівельного комплексу має проводитися послідовно та 
передбачати виконання наступних дій:  
На першому етапі – проведення моніторингу соціально-економічного 
розвитку підприємств будівельного комплексу. На цьому етапі, 
використовуючи спеціальні методи дослідження необхідно провести повний 
аналіз результатів господарської та фінансової діяльності; вивчити динаміку 
найбільш важливих кількісних та якісних показників. 
На другому етапі проводиться діагностика рівня організаційно-
економічного розвитку підприємств як результату розвитку організаційно-
економічного механізму, з метою виявлення «вузьких» місць та недоліків у 
структурі цього механізму, а також функціональних зв'язках між його 
елементами.  
На третьому етапі – проведення оцінки можливостей покращення 
функціонування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку 
підприємств підприємств будівельного комплексу. Цей етап дозволяє виявити 
можливості та резерви для оптимізації цього механізму. 
На четвертому етапі проводиться розробка програми покращення 
функціонування організаційно-економічного механізму інноваційної розвитку 
підприємств будівельного комплексу. Це детальний план дій, що включає 
оцінку інноваційного потенціалу будівельних організацій та визначення обсягу 
робіт та відповідальності за їх виконання. 
На п’ятому етапі проводиться оцінка розробленого організаційно-
економічного механізму інноваційного розвитку підприємств будівельного 
комплексу. Вона передбачає почергове виявлення пріоритетних елементів 
запропонованого механізму з метою визначення найкращого результату його 
функціонування. 
24 
 
На шостому, заключному етапі проводиться запровадження програми 
покращення організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку 
підприємств будівельного комплексу. 
Організаційний аспект цих заходів визначається тим, що їхня сутність 
значною мірою охоплює різноманітні управлінські дії – планування, підготовку 
та ухвалення рішень, координацію, взаємодію, оцінку стану та контроль. 
Водночас економічна складова полягає у тому, що, по-перше, впровадження 
управлінських рішень супроводжується певними витратами, по-друге – виникає 
необхідність їх оптимізації, по-третє – реалізація запланованого потребує 
створення відповідних економічних передумов, і, по-четверте, особливого 
значення набуває питання економічної доцільності та ефективності таких 
заходів. 
Одним із ключових завдань комплексного аналізу ефективності 
інноваційного розвитку будівельного підприємства є пошук оптимального 
поєднання факторів, що забезпечують її підвищення. Це зумовлено тим, що 
існує велика кількість чинників, які впливають на господарську ефективність, а 
їхній взаємозв’язок є складним і водночас має певні оптимальні межі впливу. 
Тому, щоб обґрунтувати шляхи підвищення ефективності виробництва, 
необхідно визначити найкращі поєднання та значення цих факторів. До таких 
чинників можна віднести рівень спеціалізації й концентрації виробництва, 
технічне переоснащення, розширення виробничих потужностей тощо. 
Досягнення високих показників ефективності виробництва пов’язане з 
визначенням оптимальних параметрів зазначених факторів, фонду оплати праці 
та обсягів підрядних робіт, що зростають на основі випереджального розвитку 
виробництва, зумовленого науково-технічним прогресом. 
Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності 
підприємств, як і будь-який інший механізм, має формуватися на основі певної 
сукупності принципів, що є доцільними для побудови такої системи на 
українських промислових підприємствах. На нашу думку, особливо важливо 
забезпечити простоту застосування цього підходу, що дозволить 
25 
 
використовувати сформульовані принципи у практичній діяльності. Це 
пояснюється потребою керівників вітчизняних підприємств у доступних та 
спрощених методах вирішення складних і багатогранних завдань. 
У зв’язку з цим пропонується формувати механізм інноваційної 
діяльності підприємства, спираючись на таку систему принципів: системність, 
цілісність, адаптованість, адаптивність та рівновага. 
Варто зазначити, що поряд із традиційно вживаними в наукових 
дослідженнях принципами, такими як системність, цілісність та рівновага, слід 
виділити також принципи адаптованості та адаптивності. Зупинимося на цих 
принципах докладніше. 
Цілісність передбачає орієнтацію механізму на забезпечення єдності всіх 
його елементів, кожен з яких виконує свою важливу, хоч і часткову функцію, 
яка є необхідною для повноцінного функціонування всієї системи. Для 
українських промислових підприємств цей принцип є особливо значущим, 
оскільки в умовах фрагментарного інноваційного розвитку часто 
спостерігається відсутність узгодженості в реалізації заходів, спрямованих на 
досягнення спільної мети – інноваційного зростання. 
Адаптованість означає відповідність механізму інноваційного розвитку 
особливостям внутрішнього середовища підприємства, враховуючи його сильні 
сторони та недоліки. Надзвичайно важливо, щоб такі механізми відображали 
актуальні проблеми підприємства. Незважаючи на складність економічного 
становища, кожне підприємство має хоча б певні аспекти потенціалу, здатні 
стати основою для інноваційного розвитку. Якщо брати до уваги ці сильні 
сторони, водночас усвідомлюючи наявні слабкості, керівництво зможе 
вибудувати механізм, який органічно інтегруватиметься у загальну систему 
підприємства [13, c.86]. 
Адаптивність передбачає здатність підприємства відповідати сучасним 
вимогам динамічного, інформаційного економічного середовища. Сьогодні 
практично кожна організація має необхідність гнучко реагувати на зміни у 
зовнішньому середовищі та враховувати політичні й макроекономічні процеси. 
26 
 
Якщо принцип адаптованості стосується відповідності внутрішнього механізму 
умовам самого підприємства, то принцип адаптивності – забезпечення 
відповідності підприємства вимогам зовнішнього середовища, зокрема у 
контексті досягнення цілей інноваційного розвитку [57, c.47]. 
Системність означає створення на підприємстві цілісної системи, яка 
забезпечує не лише пошук, а й ефективне впровадження інновацій. 
Концептуальне підґрунтя цього принципу викладене у поданому раніше 
визначенні організаційно-економічного механізму. Досить часто наголошується 
на важливості системного підходу керівників до інноваційного розвитку, однак 
варто пам’ятати, що системність – поняття дуже широке. В рамках цього 
дослідження вона передбачає також реалізацію інших чотирьох принципів, які 
доповнюють і підтримують один одного. 
Рівновага у механізмі інноваційного розвитку означає гармонійне 
поєднання між собою протилежних компонентів цього механізму, а також їх 
узгодження із зовнішнім середовищем підприємства. Наприклад, доцільним є 
поєднання діяльності виробничих і маркетингових відділів промислових 
підприємств, при цьому забезпечуючи їхню автономність у виконанні завдань, 
пов’язаних з інноваційним розвитком. Важливо максимально використовувати 
внутрішній інтелектуальний потенціал працівників, але водночас залучати 
зовнішні знання. Також слід поєднувати впровадження радикальних інновацій з 
удосконалювальними, що дозволяє підтримувати стабільність і поступовість 
змін. 
Формування механізму інноваційної діяльності створює сприятливі 
умови для того, щоб керівники підприємства на всіх рівнях управління могли 
чітко усвідомлювати майбутній напрям розвитку підприємства та нарощувати 
його стратегічні можливості. Тут простежується тісний взаємозв’язок 
організаційної та економічної складових: економічна частина механізму 
визначається орієнтацією на досягнення конкретних економічних результатів, 
тоді як організаційна – забезпечує структуру та процес досягнення цих цілей. 
У цілому, організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності на 
27 
 
будівельному підприємстві може бути представлений як послідовність етапів, 
які разом формують цілісну систему функціональних зв’язків між суб’єктами, 
об’єктами, методами, засобами та іншими складовими інноваційного процесу. 
Така система може ефективно використовуватись для досягнення широкого 
кола стратегічних завдань підприємства. 
На першому етапі здійснюється визначення цілей інноваційної діяльності 
підприємства, що ґрунтується на аналізі його поточних показників, планів на 
майбутнє та стратегій розвитку [2, c.53]. 
На другому етапі проводиться оцінка фактичного інноваційного 
потенціалу підприємства, який розглядається як сукупність трудових, 
матеріальних, нематеріальних і природних ресурсів. Ці ресурси можуть бути як 
залученими до виробничого процесу, так і такими, що з певних причин не 
використовуються, проте мають реальний потенціал для участі в інноваційній 
діяльності. 
Третій етап передбачає аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища 
підприємства з метою виявлення потенційних загроз і можливостей ззовні, а 
також сильних і слабких сторін всередині підприємства. 
На основі проведеного аналізу, на четвертому етапі формується перелік 
альтернативних інноваційних стратегій і здійснюється вибір найефективнішої 
серед них. 
Наступний, п’ятий етап, включає розроблення комплексу заходів для 
реалізації обраної стратегії, вибір відповідного інструментарію, визначення 
джерел фінансування та оптимізацію їх структури. 
На шостому етапі відбувається безпосереднє впровадження вибраної 
стратегії в діяльність підприємства. Цей етап передбачає практичну реалізацію 
інноваційних заходів, моніторинг їх виконання та підбиття підсумків. У 
випадку, якщо поставлені стратегічні цілі не досягнуті, керівництво повинно 
визначити основні проблемні питання та слабкі сторони, знайти шляхи їх 
усунення, мінімізувати негативні наслідки відхилення від запланованих 
результатів, а також за необхідності переглянути чи скоригувати стратегічні 
28 
 
цілі відповідно до нових умов. 
Завершальним етапом є оцінка результатів інноваційної діяльності 
підприємства та визначення рівня її ефективності, що дозволяє сформувати 
висновки та корективи для подальшої роботи. 
 
1.3 Роль інноваційних систем бізнес-адміністрування в процесах 
удосконалення новітніх трендів будівельного комплексу 
 
Поступове спрямування української економіки на інноваційний шлях 
потребує всебічного наукового підґрунтя. Процеси євроінтеграції 
супроводжуються появою нових вимог до організації інноваційної діяльності, 
що виявляється у модернізації виробничих потужностей, впровадженні 
передових технологій, зростанні технологічної конкуренції та підвищеному 
попиті на наукові дослідження, орієнтовані на специфіку окремих галузей. У 
цьому контексті особливо важливо підкреслити, що конкурентоспроможність 
підприємств значною мірою визначається ефективною стратегією 
інноваційного розвитку, яка поєднує економічні й соціальні чинники та сприяє 
реалізації потенціалу інноваційної діяльності в різних секторах економіки. 
Досвід свідчить, що конкурентні переваги досягаються завдяки адаптації 
сучасних тенденцій до діяльності підприємств. 
Світова наукова спільнота одностайно вважає інновації провідним 
чинником економічного зростання регіонів. Проте, попри окремі ініціативи 
щодо переходу України до інноваційної моделі розвитку, рівень наукоємності 
валового внутрішнього продукту від початку незалежності знизився вчетверо, 
склавши у 2019 році лише 0,48% [48, с.8]. За показниками витрат на одного 
науковця Україна посідає одні з найнижчих позицій не лише серед 
європейських країн, а й поступається низці африканських держав, що лише 
починають формувати власний науково-технологічний потенціал. Така ситуація 
суперечить міжнародним зобов’язанням України, зокрема положенням Угоди 
про асоціацію з Європейським Союзом, де у статті 374 наголошено: «Сторони 
29 
 
розвивають та посилюють наукове та технологічне співробітництво з метою як 
наукового розвитку як такого, так і зміцнення свого наукового потенціалу для 
вирішення національних та глобальних викликів...». У 2018 році частка 
фінансування наукових досліджень з Державного бюджету не перевищувала 
0,25% ВВП, а в 2019 році знизилася до менш ніж 0,2%. Лише у 2021 році, 
порівняно з попереднім роком, обсяг фінансування зріс на 24% і сягнув 7,9 
млрд грн, з яких понад половину традиційно отримала Національна академія 
наук України [46]. 
В Україні практично не функціонує система конкурсного фінансування 
наукових досліджень, хоча її створення передбачене положеннями Закону 
України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Крім того, ситуацію 
ускладнює систематичне недотримання норм Законів України «Про пріоритетні 
напрями розвитку науки і техніки» та «Про пріоритетні напрями інноваційної 
діяльності в Україні». Наразі в державі відсутній ефективний механізм 
перегляду та актуалізації пріоритетів наукових досліджень відповідно до 
сучасних викликів та процесу інтеграції України у європейський науковий 
простір [42, с.3]. Як наслідок, позиції України у світових рейтингах 
інноваційного розвитку залишаються незадовільними (табл. 1.2). 
 
Таблиця 1.2 ‒ Місце України в рейтингах інноваційності (складено за 
даними провідних світових індексів інноваційності) станом на 2020 рік 
Індекс ТОР 5 Місце України 
1 2 3 
GII (INSEAD) – Глобальний Швейцарія, Швеція, Сполучене 56 серед 130 країн 
інноваційний індекс INSEAD  Королівство, США, Фінляндія і світу 
Сінгапур 
GII (BCG) – Глобальний Південна Корея, Швейцарія 64 серед 110 країн 
інноваційний індекс Boston США,  Японія, Нідерланди світу 
Consulting Group  
Рейтинг патентної активності Китай, США, Японія, Південна 21 серед 100 країн 
країн світу (World Intellectual Корея, Німеччина світу 
Property Indicators ) 
IT (EIU) – Індекс Фінляндія, США, Сінгапур, 51 серед 66 країн 
конкурентоздатності IT-галузі Англія, Швеція світу  
Economist Intelligence Unit  
The Global Competitiveness Index Швейцарія, США, Сінгапур, 79 серед 140 країн 
- індекс глобальної Нідерланди, Німеччина світу 
конкурентоспроможності 
30 
 
Продовження табл.1.2 
1 2 3 
ICI (EFD) – Індекс інноваційного Швеція, Фінляндія, США, 64 серед 141 країн 
потенціалу Economy Finance Швейцарія, світу 
Development Нідерланди 
ITIF (WEF) – Рейтинг Фонду Швеція, Фінляндія, 52 місце з 56 у світі, а 
інформаційних технологій і Англія, Сінгапур, Нідерланди в Центральній і 
інновацій World Economic Forum  Східній Європі - 
останнє. 
NRI (WEF) – Індекс мережевої  Швеція, Фінляндія, 64 рейтингову 
готовності World Economic Forum  Німеччина, Сінгапур, Відень позицію серед 139 
країн світу 
IDI (ITU) – Індекс розвитку Швеція, Фінляндія, 71 рейтингову 
інформаційно-комунікаційних Німеччина, Сінгапур, Відень позицію серед 143 
технологій International країн світу 
Telecommunication Union (11) 
Джерело: [66; 68; 69; 70; 75] 
 
Згідно з глобальним інноваційним індексом GII (INSEAD), провідні 
позиції серед країн-новаторів утримують Швейцарія, Швеція, Сполучене 
Королівство, США, Фінляндія та Сінгапур. До першої двадцятки п’яти країн 
увійшов також Китай. Натомість Україна у 2019 році опинилася лише на 56-й 
позиції серед 130 країн світу [68]. 
Відповідно до результатів Звіту про глобальну конкурентоспроможність, 
найсерйознішими перешкодами для ведення бізнесу в Україні та розвитку його 
інноваційної складової (у відсотковому вираженні до загальної кількості 
проблем) залишаються: корупція – 16,6%, обмежений доступ до фінансування – 
12,2%, інфляція – 11,5%, політична нестабільність – 10,6%, високі податкові 
ставки – 8,1%, неефективність урядової бюрократії – 8,0%, складність 
податкового законодавства – 7,9%, регуляції, пов'язані з іноземною валютою – 
7,1%, урядова нестабільність та можливість переворотів – 6,4%, обмеження 
трудового законодавства – 3,1%, недостатній рівень інноваційного потенціалу – 
2,3%, слабкість інфраструктури – 1,8%, криміногенна ситуація – 1,4%, низький 
рівень системи охорони здоров’я – 1,1%, брак кваліфікованих кадрів – 0,9%, та 
низька трудова етика – 0,9% [74, с.45]. 
Водночас, попри наявні проблеми, у 2020 році, за даними Державної 
служби статистики України, що містяться у звіті «Інноваційна діяльність 
31 
 
промислових підприємств у 2020 році», інноваціями займалося 759 
промислових підприємств, що становить 16,2% від загальної кількості 
обстежених підприємств. Вищий за середній по країні рівень частки 
інноваційно активних підприємств спостерігався у Харківській, Тернопільській, 
Миколаївській, Черкаській, Кіровоградській, Івано-Франківській, Запорізькій, 
Сумській областях та у місті Києві [22]. 
Сектор інноваційного підприємництва охоплює ту частину 
підприємницької діяльності, де у виробничих процесах застосовуються сучасні 
(високотехнологічні) розробки або випускається продукція, що має високий 
технологічний рівень [23, c.36]. Найбільшу частку нових видів інноваційної 
продукції впроваджено на підприємствах Харківської області (16,6% від 
загального обсягу), Запорізької (13,4%), Львівської (10,3%), Сумської (9,1%) та 
у місті Києві (8,3%). Якщо аналізувати за видами економічної діяльності, 
лідерами є підприємства машинобудівної галузі (23,9%), харчової 
промисловості (21,4%) та фармацевтичної продукції (7,8%). 
Щодо впровадження інноваційних технологічних процесів, тобто нових 
або вдосконалених способів обробки та виготовлення продукції, їхня кількість 
становила 1831 одиницю. Найбільше таких процесів реалізували підприємства 
м. Києва (30,0%), а також Харківської (12,6%), Сумської (12,3%), Запорізької 
(7,8%) та Дніпропетровської (5,8%) областей. За галузевим розподілом 
першість тримають підприємства, що займаються виробництвом машин та 
устаткування, не включених до інших категорій (18,8%), видобутком 
природного газу (17,7%), виробництвом готових металевих виробів (13,4%) та 
харчових продуктів (7,9%). Водночас із загальної кількості впроваджених 
інноваційних технологічних процесів 611 були маловідходними або 
ресурсозберігаючими [22]. 
В будівельній галузі України, з огляду на специфіку її організації та 
виконання робіт, інноваційна діяльність практично не знаходить належного 
впровадження. Це пояснюється тим, що наукові установи, дослідні інститути, 
проєктні організації та технологічні центри функціонують окремо від 
32 
 
будівельних підприємств. Як наслідок, виникає розрив між етапами створення 
інноваційних продуктів, їх випробуванням, комерціалізацією та впровадженням 
у виробництво. 
Разом із тим, інноваційне підприємництво в будівництві має потенціал 
стати рушієм таких стабілізаційних процесів у регіонах України: врівноваження 
попиту та пропозиції на ринку; розвиток конкурентного бізнес-середовища, яке 
дає змогу ефективно використовувати наявні матеріальні, кадрові, організаційні 
та технологічні ресурси; створення значної кількості нових робочих місць, що 
сприятиме формуванню середнього класу – основи економіки держави; 
посилення інноваційного потенціалу тощо. Саме тому надзвичайно важливо 
активізувати розвиток інноваційного підприємництва на основі державно-
приватного партнерства, зосередженого на впровадженні сучасних тенденцій 
будівельного комплексу. 
Таким чином, сьогодні пріоритетним стратегічним завданням для 
розвитку територій України є формування, підтримка та впровадження 
інноваційних тенденцій у будівельній сфері на основі ефективної взаємодії 
бізнесу та органів влади. 
Процес формування, розвитку та впровадження інноваційних трендів 
можливий лише за умови попереднього аналізу наявної інноваційної 
інфраструктури регіону, а також ідентифікації підприємств, здатних виробляти 
інноваційну продукцію та надавати інноваційні послуги на конкретній 
території. Окрім цього, важливим є визначення потреб регіонів у фахівцях, які 
мають відповідні компетентності у сфері управління інноваційною діяльністю, 
а також організація системи їхньої професійної підготовки. 
Особливої уваги у розвитку будівельного комплексу заслуговують 
інновації, орієнтовані на сучасні тенденції (trend-driven innovation) [76; 77]. До 
актуальних та пріоритетних трендів у будівельній галузі України належать, 
зокрема, такі напрями, як: 
проєктування та організація ландшафтного дизайну; 
забезпечення інфраструктури для життєдіяльності регіонів; 
33 
 
створення нових ресурсоефективних та енергоощадних будівельних 
матеріалів і технологій. 
Окреслені інноваційні тренди виступають перспективними напрямами 
кластеризації у будівельній галузі. Розгляд інновацій як одного з ключових 
аспектів формування кластерних об’єднань будівельного комплексу дозволяє 
визначити будівельний кластер як сукупність виробничих, ресурсних, 
інвестиційних, інноваційних і кадрових можливостей взаємопов’язаних, 
інноваційно активних підприємств будівельної галузі та споріднених секторів. 
Такі об’єднання формуються як на регіональному, так і на міжрегіональному 
рівнях, базуючись на спільних цілях і завданнях, що відповідають сучасним 
тенденціям, потребам у розвитку житлової, інфраструктурної сфери та 
позитивного іміджу територій. 
Представлені напрямки кластеризації будівельної галузі України є 
інноваційними за своєю суттю, відповідають актуальним світовим підходам та 
реальним запитам внутрішнього ринку. Запропоновані кластерні ініціативи 
можуть впроваджуватися за концепцією відкритих або закритих інновацій. 
Наразі в науковому середовищі активно ведеться дискусія щодо переваг, 
недоліків та викликів застосування цих підходів до організації кластерної 
взаємодії. 
Впродовж значної частини ХХ століття у підприємницькій діяльності 
домінувала модель, що отримала назву «закритих інновацій». Її концепція 
полягала в тому, що компанії самостійно формують і розробляють науково-
технічні ідеї, на їх основі створюють нову продукцію, виходять із нею на ринок, 
забезпечують її подальший супровід і розвиток. При цьому поширення 
інформації про інноваційні розробки за межі організацій, які входять до складу 
кластеру, вважалося неприйнятним [65]. 
На початку XXI століття інноваційний розвиток підприємств зіткнувся з 
низкою викликів, серед яких – скорочення життєвого циклу продукції, 
посилення мобільності кваліфікованих працівників, а також зростання впливу 
34 
 
приватного венчурного капіталу, що підсилює конкуренцію для підприємств, 
які працюють у традиційних галузевих межах [38, с.79]. 
Для подолання цих проблем основним завданням інноваційного розвитку 
сучасних підприємств є побудова систем та кластерних структур на основі 
моделей «відкритих» і «закритих» інновацій. Кластерні архітектури дозволяють 
об’єднувати як внутрішні, так і зовнішні джерела інноваційного потенціалу, що 
дає змогу досягати максимальних результатів у реалізації інноваційних рішень, 
орієнтованих на актуальні ринкові тренди. 
Актуальні тенденції регіонального розвитку, що ґрунтуються на 
інтеграції зусиль підприємств будівельної галузі в межах концепції «відкритих 
інновацій», спрямовані на створення ефективного та гнучкого бізнес-
середовища в будівельному секторі України. Таке середовище повинно бути 
здатним швидко адаптуватися до змін ринкових умов задля успішного 
впровадження кластерних ініціатив і підтримки підприємницьких інтересів. 
Водночас концепція відкритих інновацій має як сильні сторони, так і певні 
обмеження, що відображено в таблиці 1.3. 
 
Таблиця 1.3 ‒ Переваги та недоліки концепції «відкритих інновацій» 
Переваги Недоліки 
можливість зниження витрат і ризиків, пов’язаних можливість розкриття конфіденційної 
з НДДКР; інформації; 
взаємодія зі споживачами на ранніх стадіях загроза втрати конкурентної переваги, 
процесу створення інновації; заснованого на інтелектуальної власності; 
більш глибоке розуміння тенденцій і збільшення складності управління і 
особливостей цільового ринку; контроль за інноваційним процесом; 
отримання комерційного ефекту від ліцензування необхідність розширення горизонту 
власних технологій; інноваційної стратегії за межі фірми. 
розвідка і апробація нових продуктів і ринків. 
Джерело: складено на омнові [38, c.85] 
 
Сучасні пріоритети регіонального розвитку впливають на трансформацію 
ставлення підприємців до інтелектуальної власності. У більшості випадків вона 
сприймається не як об’єкт, що потребує жорсткого захисту від конкурентів, а як 
товар, який доцільно активно обмінювати між учасниками інноваційного 
ринку. Внесення відповідних змін до законодавчих і нормативно-правових 
35 
 
актів сприятиме спрощенню процедур управління комерціалізацією в 
підприємницькому секторі регіону та стимулюватиме створення й 
впровадження кластерних ініціатив. 
Разом із цим, ефективний інноваційний розвиток можливий лише за 
наявності відповідних умов, тому важливо розглянути сутність і основні 
принципи формування інноваційного середовища в економічних системах. 
Інноваційне середовище виступає необхідним елементом розвитку організацій, 
що включає дві взаємопов’язані складові – внутрішнє та зовнішнє середовище. 
Аналіз внутрішнього середовища дозволяє визначити інноваційний потенціал 
підприємства, тоді як дослідження зовнішнього середовища забезпечує 
збирання інформації про загальний інноваційний клімат. Вивчення обох 
складових дає змогу оцінити інноваційну позицію організації та окреслити 
напрями її подальшого розвитку [58, с.43]. 
Оцінювання інноваційного середовища формує інформаційне підґрунтя 
для ефективного процесу створення, розвитку та впровадження інноваційних 
трендів. Об’єднання підприємств будівельної галузі довкола інноваційної ідеї в 
межах технопарків, бізнес-інкубаторів та інноваційних кластерів забезпечує 
сприятливе інноваційне середовище, яке прискорює комерціалізацію інновацій. 
Такі об’єднання, як правило, пропонують підприємствам пільгові умови 
оренди, доступ до офісного обладнання, а також надають інформаційну, 
організаційну й технологічну підтримку. 
Основною причиною низької економічної результативності реалізації 
інноваційних трендів є те, що первинний відбір та подальша інтеграція 
інноваційних проєктів здійснюються без належного методичного супроводу. 
Йдеться про відсутність врахування територіальної специфіки регіонального 
інноваційного та бізнес-середовища, недостатнє діагностування бар’єрів, що 
гальмують інтеграцію зусиль навколо інновацій, відсутність якісної оцінки 
ефективності кластерних ініціатив та інноваційних проєктів, а також вирішення 
інших актуальних питань. Водночас стан і динаміка розвитку регіонального 
інноваційного та підприємницького середовища формують запити на відповідні 
36 
 
групи досліджень і надалі суттєво впливають на темпи та якість інноваційного 
розвитку будівельної галузі. 
Таким чином, саме комплексна оцінка інноваційного середовища є 
основою для результативної організації процесів формування, розвитку та 
впровадження інноваційних трендів у будівельній сфері, що в свою чергу 
сприяє економічному та соціальному зростанню регіонів. З огляду на це, 
важливим є детальне вивчення сутності категорії «інноваційне середовище» та 
факторів, які визначають його характер і вплив. 
Термін «інноваційне середовище» вперше був введений у науковий 
дискурс ще у 1980-х роках соціологом Мануелем Кастельсом, який розглядав 
його як інструмент для аналізу системних умов, що забезпечують економічним 
суб’єктам можливість генерувати нові ідеї, створювати продукцію, 
налагоджувати нові виробництва та відкривати нові ринки. Зокрема, Кастельс 
зазначав, що «інноваційне середовище – це специфічна сукупність відносин у 
сфері виробництва та управління, що ґрунтується на соціальній організації, яка 
поділяє спільну культуру праці та інструментальні цілі, спрямовані на 
створення нових знань, процесів і продуктів» [25]. 
Поняття набуло більш системного розвитку у середині 1980-х років 
завдяки європейській дослідницькій групі Groupede Recherche Europeen sur les 
Milieux Innovateurs (GREMIR), яка вивчала особливості функціонування понад 
12 європейських територій з метою аналізу середовищ, що впливають на 
розвиток регіонів. Базовим визначенням терміну стало формулювання одного з 
учасників GREMIR – Camagni (1991), який визначав інноваційне середовище як 
«сукупність мережевих, складних неформальних соціальних зв’язків, що 
існують у межах обмеженого географічного простору. Таке середовище формує 
зовнішній імідж та внутрішнє відчуття приналежності, стимулюючи 
інноваційну активність території через синергетичні ефекти та колективне 
навчання» [64, с.7]. 
Ще один підхід до розуміння інноваційного середовища ґрунтується на 
концепції відкритих інноваційних систем, яку вперше детально представив 
37 
 
професор Каліфорнійського університету в Берклі Генрі Чесбро у своїй праці 
«Відкриті інновації. Новий шлях створення і використання технологій» 
(Гарвард, 2003) [64, с.7]. Суть цієї концепції полягає в зміні традиційної моделі 
управління дослідженнями та розробками (НДДКР) на більш відкриту форму, 
що передбачає активну технологічну дифузію, а також співпрацю між 
університетами, національними лабораторіями, постачальниками, 
споживачами, галузевими консорціумами. В основі цього підходу – 
використання спеціалізованих інноваційних систем, таких як кластери, 
технопарки, венчурні фонди, інноваційні центри, патентні бюро та наукові 
лабораторії, для формування й розвитку інноваційного середовища. 
Автор вважає, що всі перераховані підходи до визначення інноваційного 
середовища мають певні недоліки, оскільки робиться акцент або лише на 
соціальних відносинах, тим самим виключаючи економічні та управлінські 
відносини, або зосереджується увага лише на управлінському аспекті, що 
значно звужує змістовні характеристики інноваційного середовища.  
З метою визначення власного підходу доцільно розглянути фактори, що 
впливають на стан інноваційного середовища будівельного комплексу в Україні 
(рис. 1.2) [34, c. 193]. 
 
 
Інноваційна та Інтенсивність Інноваційна активність 
інвестиційна політика конкурентної суб'єктів інноваційної 
держави боротьби діяльності 
Формування Фактори, що впливають на стан Економічний розвиток 
попиту на інноваційного середовища регіону  
інновації. 
 
Соціально- Особливості Технологічне Динаміка розвитку 
культурний ринку середовище регіонального 
рівень нерухомості інноваційного потенціалу 
 
Рис. 1.2 Фактори, що впливають на стан інноваційного середовища 
будівельного комплексу України. [34, c. 193]. 
38 
 
 
Враховуючи наведені фактори, автор пропонує трактувати інноваційне 
середовище будівельного комплексу як систему ресурсів та можливостей 
соціально-економічного середовища, які забезпечують учасників інноваційної 
діяльності відповідно до потреб і умов функціонування ринку нерухомості. 
Запропонований підхід дозволяє розглядати інноваційне середовище як 
сукупність потенціалів – наукового, технологічного, кадрового, фінансово-
економічного, інформаційного, інфраструктурного та виробничо-
технологічного – а також ринкового сегменту, кожен із яких може бути 
описаний та оцінений за відповідними показниками. 
Таким чином, проблема оцінювання інноваційного середовища потребує 
ґрунтовного наукового дослідження. Аналіз існуючих методик виявив, що вони 
охоплюють досить обмежений перелік показників, які відображають: 
макроекономічні параметри (валовий регіональний продукт, чисельність 
економічно активного населення, середній дохід на одну особу); 
інфраструктурні показники (кількість організацій, що використовують 
сучасні комунікаційні та інформаційні технології, кількість страхових установ); 
правові умови (наявність місцевих нормативно-правових актів, що 
регулюють інноваційну діяльність і передбачають податкові та інші стимули 
для її суб’єктів); 
кадровий потенціал (чисельність працівників, задіяних у сфері науки та 
НДДКР, кількість студентів вищих навчальних закладів); 
економічні показники (обсяги інноваційної продукції за рівнем новизни, 
витрати на НДДКР, кількість поданих патентних заявок та виданих охоронних 
документів, фінансування технологічних інновацій) [34, с.191]. 
Водночас слід підкреслити, що інформаційна та технологічна складові 
інноваційного середовища залишаються поза увагою при таких оцінках. 
Додатково, відсутня універсальна методика для розрахунку інтегрального 
показника оцінки інноваційного середовища, особливо в контексті розвитку 
будівельної галузі. Зокрема, цей процес ускладнюється відсутністю 
нормативних значень, що створює труднощі для забезпечення порівнянності та 
39 
 
коректності інтегральної оцінки. 
Наявні підходи не дозволяють повною мірою відобразити рівень розвитку 
інноваційного середовища в контексті будівельного комплексу, а також 
врахувати використання його ключових складових – людського, наукового, 
технологічного та фінансово-економічного потенціалів. 
Слід підкреслити, що інноваційне середовище є складною, динамічною 
системою, що поєднує соціально-економічні, організаційно-правові та 
політичні чинники, які можуть як сприяти, так і стримувати розвиток 
інноваційних процесів. У зв’язку з цим доцільно здійснювати оцінку 
інноваційного середовища будівельного комплексу із застосуванням як 
кількісних, так і якісних показників. 
Кількісне оцінювання доцільно здійснювати у вигляді інтегральної 
оцінки, що враховує сукупність інноваційного потенціалу будівельної галузі в 
регіональному вимірі та рівень інноваційної активності підприємств галузі. 
Якісну ж оцінку варто проводити експертним методом за наперед визначеними 
критеріями та параметрами, що дозволяє врахувати особливості галузевої 
специфіки та локальних умов. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Формування виробництва будвельної продукції відповідно новітніх 
трендів є не лише важливим завданням інноваційної діяльності буівельного 
підприємства, але й умовою його подальшого розвитку та підвищення 
конкурентоздатності в ринкових умовах. Інноваційні тренди суттєвим чином 
впливають на конкурентоздатність будівельного підприємства, його 
організацію та управління. 
Комплексний підхід до вирішення задач інноваційного та виробничого 
розвитку економіки будівельних підприємств, ефективного функціонування 
інноваційної системи і реалізацції державної інноваційної політики можливий 
лише на основі ефективного використання інноваційного потенціалу та 
40 
 
грамотного управління інноваційними процесами на підприємствах 
будівельного комплексу. 
Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку можна 
також визначити як  складну інноваційну систему, яка поєднує в собі комплекс 
заходів впливу, а також кількісну та якісну систему оцінки різних нарямів її 
функціонування, що є основою досягнення цілей та реалізацію завдань 
ефективної інноваційної діяльності будівельних підприємств. 
Важливим аспектом розвитку підприємств будівельного комплексу  є 
інновації, що базуються на трендах (trend-driven innovation). Наприклад, серед 
актуальних та пріоритетних трендів української будівельної галузі є ініціативи, 
що пов’язані з питаннями: розробки та організації ландшафтного дизайну; 
інфраструктурного забезпечення життєдіяльності регіонів; розробки новітніх 
ресурсо- та енергоефективних будівельних матеріалів, технологій тощо. 
Формування, розвиток та реалізація інноваційних трендів в будівельному 
комплексі на платформах поєднання бізнесу та влади є пріоритетним 
стратегічним напрямком розвитку територій України.  
Процес інноваційного розвитку може ефективно існувати лише в певних 
умовах, що актуалізує птання формування інноваційного середовища в 
економічних системах. Оцінка інноваційного середовища формує 
інформаційний простір для розвитку процесів фортування, розвитку та 
реалізації інноваційних трендів. Об’єднання будівельних підприємств навколо 
інноваційної ідеї в рамках технопарків, бізнес-інкубаторів, інноваційних 
кластерів, формує максимально сприятливе інноваційне середовище для 
прискорення комерціалізації ідеї. Тому, дослідження інноваційного середовища 
є передумовою ефективної організації процесів формування, розвитку та 
реалізації інноваційних трендів в будівельній сфері, що сприяє економічному і 
соціальному розвитку територій.    
41 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА РОЗВИТКУ БУДІВЕЛЬНОГО 
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 
 
2.1 Аналіз організаційної та господарсько-економічної діяльності 
підприємства 
 
У роботі ТОВ «Буд-Реал» дотримується високих стандартів, керується 
будівельними нормами і правилами. Кошторисна вартість робіт формується в 
програмному комплексі АВК-5, що орієнтований на реалізацію положень 
Державних будівельних норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «ПРАВИЛА визначення 
вартості будівництва» при складанні інвесторських кошторисів, договірної 
ціни, звітно-виробничої документації.  
Гарантія на виконані нашою організацією роботи від 1 року до 10, 
залежно від виду та умов виконання робіт. Працівники пишаються тим, що 
після співпраці з фірмою, нові клієнти стають постійними замовниками.  
Тому що керівництво та працівники підприємства: 
цінують час своїх клієнтів і сприяють розвитку їхнього бізнесу; 
керівництво неухильно працює над підвищенням професійних навичок 
співробітників; 
прагнуть до лідерства на ринку. 
Стратегічно підприємство націлено на створення повного комплексу 
послуг з проектування, будування, реконструкції, ремонту, виготовлення та 
монтажу різних типів складності. Для компанії ТОВ «Буд-Реал» важливе 
дотримання і постійне удосконалення культури надання послуг, і, за 
допомогою впровадження безперервності процесу поліпшення якості 
виконуваних робіт, домагатися естетики точності у виконанні замовлень, 
вчасно, у визначені терміни.  
42 
 
Стратегічна ідея ведення бізнесу полягає в розширенні переліку послуг, 
дотриманні таких складових, як економії часу клієнта, підвищенні професійної 
компетенції працівників та високої культури обслуговування. 
Стратегічна мета: стати лідером у будівництві, лідером у наданні послуг з 
ремонту будівель, та бути і надалі надійним партнером для своїх клієнтів. 
Стабільно висока якість виконуваних робіт, комплексний підхід до 
вирішення виробничих питань і точність виконання замовлень ‒ основні 
критерії роботи підприємства ТОВ «Буд-Реал» 
Підприємство співпрацює з клієнтами різного рівня достатку. Результати 
можна побачити в квартирах, особняках, дачах, офісах, салонах краси, 
автосалонах, торгових центрах, виставкових центрах, а також в дитячих 
установах, лікарнях, банках, заправках, казино та ін. 
Конкурентні переваги компанії:  
ТОВ «Буд-Реал» виконує комплекс ремонтно-будівельних робіт, який 
передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та 
попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. 
Якщо будівля в цілому не підлягає реконструкції чи капітальному ремонту, 
комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які 
класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, 
які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). 
Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує 
ефективну експлуатацію будівлі або об’єкта з моменту завершення його 
будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий 
капітальний ремонт (реконструкцію). Будівельно-монтажна компанія ТОВ 
«Буд-Реал» виконує всі види ремонтно-будівельних робіт на будь-яких 
об’єктах, незалежно від їх складності, дизайну, матеріалів, внутрішні це роботи 
чи зовнішні, а саме так як побажає замовник: 
зовнішні та внутрішні оздоблювальні роботи, що включають в себе: 
малярні, облицювальні, шпалерні, склярські та штукатурні; 
ремонт фасадів; 
43 
 
ремонт покрівлі; 
ремонт вхідних груп; 
ремонт огорож; 
ремонт асфальтних покриттів; 
санітарно-технічні роботи, що включають в себе: водопровід, 
каналізацію, опалення, вентиляцію, електричні мережі; 
звукоізоляція, гідроізоляція та теплоізоляція; 
ремонт та заміна метало пластикових вікон, дверей; 
улаштування офісних, сантехнічних перегородок; 
ремонт, заміна підлогових покриттів; 
улаштування підвісних стель  будівлі, тощо; 
будівництво житлових будинків, котеджей за індивідуальним проектом; 
перебудова будинків та споруд, в тому числі перепланування, 
реконструкція, підсилення, відновлення; 
зведення монолітних, збірних каркасів; 
повний комплекс внутрішніх та зовнішніх оздоблювальних робіт.  
Метою діяльності ТОВ «Буд-Реал» є здійснення підприємницької 
діяльності і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, 
підприємств різних форм власності, організацій, установ в виготовленій 
продукції, виконаних роботах, наданих послугах в сферах, що визначені 
предметом діяльності підприємства. 
Підприємство ТОВ «Буд-Реал» має змішану форму власності, 
організаційно-правова форма підприємства – приватне підприємство. 
Основними напрямами діяльності, що зазначені в статуті підприємства, є: 
будівництво; 
сільське та рибне господарство; 
переробна промисловість; 
оптова та роздрібна торгівля; 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність; 
тимчасове розміщування й організація харчування; 
44 
 
інформація та телекомунікації; 
фінансова діяльність; 
операції з нерухомим майном; 
професійна, наукова та технічна діяльність; 
діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування; 
державне управління й оборона; обов’язкове соціальне страхування. 
Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до діючого 
законодавства України і дійсним Статутом. 
Управління підприємством здійснюється відповідно до уставу на основі 
об’єднання прав власників щодо господарського використання свого майна й 
принципів самоврядування трудового колективу. Вищим керівним органом 
підприємства є рада засновників. 
Підприємство самостійне, згідно чинному законодавству, вирішує всі 
питання кадрового забезпечення своєї діяльності, визначає порядок найму, 
форму і метод організації праці, принципи і порядок нормування праці, 
встановлює тарифні ставки (оклади) і доплати, визначає порядок преміювання, 
тривалість робочого дня і робочого тижня, тривалість і порядок надання 
вихідних відпусток. 
До виняткової компетенції ради засновників підприємства належать: 
затвердження статуту підприємства й внесення змін у нього; 
призначення на посаду й звільнення керівника підприємства; 
призначенні на посаду й звільнення керівників; 
порядок використання прибутку підприємства. 
Виконавчим органом підприємства є директор, що підзвітний раді 
засновників і призначається нею. 
Директор підприємства має наступні права й обов’язки: 
організовує роботу підприємства й несе персональну відповідальність за 
всю його діяльність; 
здійснює керівництво оперативною діяльністю підприємства, укладає 
договори і контракти; 
45 
 
без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у 
всіх державних і недержавних установах, підприємствах та організаціях; 
здійснює різні юридичні дії, видає доручення, відкриває в установах 
банків розрахункові й інші рахунки; 
приймає на роботу й звільняє працівників підприємства. 
Очолює бухгалтерію головний бухгалтер, який визначає, формулює, 
планує, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку 
господарсько-фінансової діяльності підприємства, здійснює контроль за 
ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. 
Забезпечує раціональну організацію обліку і звітності на підприємстві і в його 
підрозділах на основі централізації і автоматизації обліково-розрахункових 
робіт, прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку і контролю. 
Трудовий колектив підприємства ТОВ «Буд-Реал» становлять всі 
громадяни, які беруть учать у його діяльності на основі трудового договору, а 
також інших форм договорів, які регулюють трудові відносини працівника з 
підприємством. 
Майно підприємства становлять основні фонди й оборотні кошти, а 
також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі 
підприємства. 
Джерелами формування майна підприємства є: 
грошові й матеріальні внески засновників; 
доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг; 
кредити банків і інших кредиторів; 
капітальні вкладення й дотації з бюджетів; 
придбання майна інших підприємств, організацій, а також громадян; 
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, 
підприємств і громадян; 
доходи від продажу акцій і інших цінних паперів; 
інші джерела, які не заборонені законодавчими актами України. 
На підприємстві ТОВ «Буд-Реал» використовуються такі методичні 
46 
 
матеріали, як фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва, а саме баланс та 
звіт про фінансові результати. 
Економічна робота підприємства здійснюється чітко, злагоджено та 
стабільно протягом усього періоду існування підприємства. Організація та 
методичне забезпечення безпосередньо економічної роботи на підприємстві 
тримається на високому рівні. Підприємство забезпечено методичними 
матеріалами, на основі яких формуються основні показники господарської 
діяльності. 
Управління підприємством повинно здійснюватися на базі певної 
організаційної структури. Структура підприємства та його підрозділів 
визначається підприємством самостійно. При розробці організаційної 
структури управління ТОВ «Буд-Реал» необхідно було забезпечити ефективний 
розподіл функцій управління по підрозділах (рис. 2.1). При цьому потрібно 
було виконати такі умови: 
рішення одних і тих же питань не повинно перебувати у відання різних 
підрозділів; 
всі функції управління повинні входити в обов'язки керуючих підрозділів; 
на даний підрозділ не має покладатися вирішення питань, які 
ефективніше вирішувати в іншому підрозділі. 
Слід зазначити, що структура управління може змінюватися в часі 
відповідно до динаміки масштабів і змісту функцій управління, у зв’язку з 
мінливими вимогами навколишнього світу і т.п. 
Будівельний сектор, який традиційно виступає фактором стабільності у 
суспільстві, притягує до себе особливу увагу, як органів державної влади всіх 
рівнів, так і вчених. Аналіз поточної ситуації в галузі показав, що значне 
скорочення долі бюджетних коштів, зростання інфляційних процесів потребує 
внесення трансформаційних змін у цю галузь економіки. 
В цей час діяльність будівельного комплексу характеризується значним 
зниженням практично всіх показників, причиною чого є нездатність багатьох 
підприємств адаптуватися до нових економічних умов ‒ умов кризи. 
47 
 
Директор 
Радник директора з Заступник директора Помічник директора 
питань з будівництва 
зовнішньоекономічної 
діяльності Відділ Бухгалтерія  
капітального 
будівництва 
Відділ кадрів 
Виробничо- Інженер з охорони 
технічний відділ праці 
Голова відділу Начальник Майстри 
постачання виробництва 
Відділ постачання Ділянки 
виробничих робіт 
Відділ продажу 
Рис. 2.1 Організаційна структура ТОВ «Буд-Реал»  
 
Підприємство ТОВ «ТОВ «Буд-Реал» займає не останнє місце у сфері 
надання послуг будівництва та продажу будівельних матеріалів. Під час кризи 
підприємство дещо знизило свої позиції на ринку, але своєчасні дії, направлені 
на відбудову та покращення фірми призвели до позитивних результатів і 
компанія таким чином майже без втрат змогла пристосуватися до нових умов 
після кризового періоду. 
Постачальниками матеріалів для ремонтних робіт, будівельно-монтажних 
робіт, виробництва є переважно вітчизняні підприємства, які компетентні у цій 
справі. Деякі матеріли найвищої якості привозяться з-за кордону, але їх частина 
незначна. В Інтернет магазині представлена продукція найвідоміших 
європейських виробників, марки яких добре відомі споживачеві, а також 
перевірені часом марки вітчизняних виробників (сантехніка, опалення, плитки, 
будівельні матеріали). 
48 
 
Продукція підприємства постійно оновлюється, а послуги постійно 
вдосконалюються. Причиною цього в першу чергу є постійна співпраця ТОВ 
«Буд-Реал»  з багатьма компаніями-постачальниками. Безперервно ведуться 
переговори про поставку нової, інноваційної, якіснішої продукції. Компанія 
зацікавлена у результативній співпраці з новими постачальниками. На даний 
момент часу ведуться переговори з такими країнами, як Чехія та Італія щодо 
реалізації продукції їх найвідоміших брендів сантехніки та опалення, які вже 
встигли стати популярними на європейському ринку. Адже український 
споживач все більше уваги приділяє якості, тому компанія робить все можливе 
для постійного розвитку та задоволення потреб споживачів. 
Будівництво належить до групи галузей матеріального виробництва, що 
виконують роботу зі створення основних фондів для всіх інших галузей. 
Продукцією його є закінчені будівельні об'єкти, що утворять основні фонди, 
реконструкція й технічне переозброєння вже діючих основних фондів. Воно 
включає здійснення проектно-дослідницьких, науково-дослідних робіт. У його 
склад входять будівельні й монтажні організації, підприємства будівельної 
індустрії, виробництва будівельних матеріалів, використовуваний у будівництві 
транспорт. 
Будівництво обслуговує практично всі галузі й сфери народного 
господарства. По обсязі виробленої продукції й кількості зайнятих трудових 
ресурсів на будівництво доводиться приблизно десята частина відповідних 
показників економіки країни 
Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма 
або план виробництва та реалізації продукції. Виробнича програма визначає 
необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає 
номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажів. Вона 
обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, 
потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті 
тощо. Цей розділ плану тісно пов’язаний з планом по праці і заробітній платі, 
планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим 
49 
 
планом. 
Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг 
продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена 
споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є 
головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються 
у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її 
виконання. 
Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є 
вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід 
ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву 
спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент 
продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, 
навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої 
програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою 
маркетингової політики сучасного підприємства. 
Підприємство ТОВ «Буд-Реал» займається будівельно-монтажними 
роботами. 
Проаналізуємо основні техніко-економічні показники ТОВ «Буд-Реал» 
(табл. 2.1). Дані таблиці 2.1 свідчать, що діяльність підприємства рівномірна, 
оскільки виручка від реалізації зростає. Це  характеризує роботу підприємства з 
якісного боку і, насамперед, рівень організації господарської діяльності, 
ефективність використання обладнання, сировини і робочої сили. 
50 
 
Таблиця 2.1 ‒ Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ТОВ «Буд-Реал» 
    Відхилення 
Показники 2021 2022 2023 2022-2021 2023-2022 
Абсолютне Відносне Абсолютне Відносне 
Реалізація, тис. грн 213268 225896 243851 12628 106 17955 108 
Собівартість, тис. грн 9927 10099 10976 172 102 877 709 
БМР всього, тис. грн 198536 202287 219523 3451 102 17536 109 
В т. ч        
Житлові, тис. грн 157883 159789 167886 1906 101 8097 105 
Інші, тис. грн 40653 42198 51637 1545 104 9439 122 
Субпідряд, тис. грн 6875 7598 8934 723 111 1336 118 
БМР ТОВ «БУД-РЕАЛ» , тис. грн 198978 202287 210985 3009 102 8998 105 
Без ПДВ, тис. грн 165828 168336 175821 2508 102 7485 104 
Вироблення 1 одного робітника, люд 91 92 92 1 101 0 100 
Чисельність працівників в ЕВЗ, люд. 149 153 158 4 103 5 103 
Середня зарплата працівників, , тис. грн  10125 12845 13298 2720 127 453 104 
Зарплата відрядників, тис. грн 22593 23489 25709 896 104 2220 109 
Чисельність почасовиків ЕВЗ, люд. 165 168 170 3 102 2 101 
Середня зарплата почасовиків, тис. грн 5325,29 6021,45 7003,58 696 113 982 116 
Зарплата почасовиків, тис. грн 12358 13725 14397 1367 111 672 105 
Всього зарплата, тис. грн 33817 37433 40106 3616 111 2673 107 
Додаткова зарплата, тис. грн  7985 8325 9156 340 104 831 110 
Всього зарплата, тис. грн 41802 45758 49262 3956 109 3504 108 
Всього чисельність, люд 314 321 328 7 102 7 102 
Середньомісячні нарахування, , тис. грн 5525 7138 9577 1613 129 2439 134 
ФОП з нарахуваннями, тис. грн 47327 52896 58839 5569 112 5943 111 
51 
 
Розглянемо більш детально дохід (виручку) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), та проведемо аналіз її динаміки, розрахунки наведено в 
таблиці 2.2 та рисунку 2.2. 
 
Таблиця 2.2 ‒ Аналіз динаміки обсягу доходу (виручки) від реалізації 
продукції (товарів, робіт, послуг), тис.грн. 
Роки Дохід (виручка) від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізації продукції показники % 
(товарів, робіт, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
послуг), тис.грн. ві гові 
2021 213268 - - - - - - 
2022 225896 12628 12628 106 106 5,9 5,9 
2023 243851 30583 17955 114 108 14,3 7,9 
 
Як бачимо з таблиці 2.2 динаміка виручки від реалізації продукції 
рівномірно зростаюча. Так у 2022 році в порівнянні з 2021 роком відбулось 
збільшення виручки від реалізації продукції та послуг на  12628 та 2023 році в 
порівнянні з 2022 на 17955, що пов’язано в основному зі збільшенням обсягів 
замовлень 
 
Рис. 2.2 Динаміка обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг), тис.грн 
 
Середньорічний темп росту розраховується за наступною формулою [7]: 
 
                                    Т  n1T1 *T2*...*Tn                                           (2.1) 
де n- кількість років, 
52 
 
T- коефіцієнти. 
 
T  106108  11448 107%  
 
Tпр = 107 – 100 = 7 % ‒ середньорічний темп приросту  обсягу доходу 
(виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). 
Таким чином, середньорічний темп приросту доходу (виручки) від 
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) складає 7 %. Темп росту рівномірно 
зростаючий, це пов’язано в основному з використанням прогресивних видів 
матеріалів, підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, 
удосконаленням організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт 
ТОВ «Буд-Реал» . 
Проаналізуємо динаміку собівартості реалізованої продукції та послуг за 
допомогою таблиці 2.3 та рисунку 2.3. 
 
Таблиця 2.3 ‒ Аналіз динаміки собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
Роки собівартість Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
реалізованої показники % 
продукції, тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2021 9927 - - - - - - 
2022 10099 172 172 102 102 1,7 1,7 
2023 10976 1049 887 111 109 10,6 8,7 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.3 можна зробити висновки, що 
собівартість реалізованої продукції постійно зростає. Основна причина цього 
явища зовнішній чинник, а саме зростання цін на сировину та матеріали. 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  102109  11118 105,44%  
Tпр = 105,44% – 100% = 5,44% - середньорічний темп приросту 
собівартості реалізованої продукції. 
53 
 
 
 
Рис. 2.3 Динаміка собівартості реалізованої продукції, тис.грн 
 
Таким чином, можна зробити висновок, що динаміка собівартості 
реалізованої продукції упродовж 2021-2023 рр. зростаюча, це в основному 
пов’язано з інфляційними процесами та зростанням ціни на матеріалі, сировину 
та заробітної плати працівникам. 
Розглянемо динаміку  прибутку від субпідрядних організацій та динаміку 
прибутку БМР ТОВ «Буд-Реал» за допомогою таблиці 2.4 та 2.5 та рисунку 2.4. 
 
Таблиця 2.4 ‒ Аналіз динаміки прибутку від субпідрядних організацій, 
тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2021 6875 - - - - - - 
2022 7598 723 723 111 111 10,5 10,5 
2023 8934 2059 1336 130 118 30 18 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку субпідрядних 
організацій: 
 
T  111130  14430 120,1%  
 
Tпр = 120,1% – 100% = 20,1% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій. 
 
54 
 
Таблиця 2.5 ‒ Аналіз динаміки прибутку від БМР ТОВ «Буд-Реал», тис.грн 
Роки Прибуток від Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
субпідрядних показники % 
організацій, Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
тис.грн. ві гові 
2021 198978 - - - - - - 
2022 202287 3009 3009 102 102 2 2 
2023 210985 12007 8998 106 104,5 5 4 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.4 та 2.5 можна зробити 
висновки, що прибуток від будівельно-монтажних робіт ТОВ «Буд-Реал» 
значно більший в порівнянні з прибутку субпідрядних організацій. 
 
 
Рис. 2.4 Динаміка прибутку від субпідрядних організацій та БМР ТОВ 
«Буд-Реал», тис.грн 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту прибутку БМР ТОВ «Буд-Реал»: 
T  102106  10812 104%  
Tпр = 104% – 100% = 4% ‒ середньорічний темп приросту прибутку 
субпідрядних організацій 
Таким чином, середньорічний темп приросту прибутку субпідрядних 
організацій складає 20,1 % та БМР ТОВ «Буд-Реал» -4 %. Темп росту 
рівномірно зростаючий. Це пов’язано зі збільшенням обсягу реалізації 
продукції, підвищенням продуктивності обладнання, впровадження 
прогресивних технологій.  
55 
 
Проаналізуємо динаміку заробітної плати працівників за допомогою 
таблиці 2.6 та рисунку 2.5. 
 
Таблиця 2.6 ‒ Аналіз динаміки заробітної плати працівників, тис.грн 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2021 41802 - - - - - - 
2022 45758 3956 3956 109 109 9,5 9,5 
2023 49262 7460 3504 118 108 18 8 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.6 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
обсягів виробництва. 
 
 
Рис. 2.5  Динаміка заробітної плати працівників 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  109118  12862 113,4%  
 
Tпр = 113,4 % – 100% = 13,4 % - середньорічний темп приросту 
заробітної плати працівників. 
Таким чином, середньорічний темп приросту заробітної плати складає 
13,4 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це пов’язано в основному з 
56 
 
збільшенням будівельно-монтажних робіт ТОВ «Буд-Реал», підвищенням 
кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням організації 
праці . 
Проаналізуємо динаміку ТОВ «Буд-Реал»з нарахуваннями за допомогою 
таблиці 2.7 та рисунку 2.6. 
 
Таблиця 2.7 ‒ Аналіз динаміки ТОВ «Буд-Реал» з нарахуваннями, тис.грн 
Роки Заробітна плата Абсолютні Темп росту, % Темп приросту, 
працівників, показники % 
тис.грн. Базисні  Ланцюго Базисні Ланцюгові Базисні Ланцю
ві гові 
2021 47327 - - - - - - 
2022 52896 5569 5569 111 111 11,8 11,8 
2023 58839 11512 5943 124 111 24,3 11,2 
 
За результатами розрахункової таблиці 2.7 можна зробити висновки, що 
заробітної плати працівників постійно зростає.  Це пов’язано зі збільшенням 
заробітної плати працівників. 
 
Рис. 2.6 Динаміка ТОВ «Буд-Реал» з нарахуванням. 
 
Розрахуємо середньорічний темп росту: 
 
T  111124  13764 117,3%  
 
Tпр = 117,3 % – 100% = 17,3  % - середньорічний темп приросту з 
нарахуваннями. 
57 
 
Таким чином, середньорічний темп приросту фонду оплати праці з 
нарахуваннями складає 17,3 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з збільшенням заробітної плати працівників, 
збільшенням обсягів виробництва, підвищенням кваліфікації та продуктивності 
праці персоналу, удосконаленням організації праці . 
Таким чином, аналізуючи основні техніко-економічних показників 
діяльності приватного підприємства ТОВ «Буд-Реал» за 2021-2023 роки можна 
зробити висновки, що діяльність підприємства рівномірно зростаюча .Про що 
свідчать такі явища, як: 
середньорічний темп приросту доходу (виручки) від реалізації продукції 
(товарів, робіт, послуг),  складає 7 %. Темп росту рівномірно зростаючий, це 
пов’язано в основному з використанням прогресивних видів матеріалів, 
підвищенням кваліфікації та продуктивності праці персоналу, удосконаленням 
організації праці та збільшенням будівельно-монтажних робіт; 
зростання динаміки собівартості реалізованої продукції упродовж 2021-
2023 рр., що пов’язано, в основному, з інфляційними процесами та зростанням 
ціни на матеріали, сировину та заробітні платню працівникам; 
за результатами аналізу динаміки прибутку від субпідрядних організацій 
та БМР ТОВ «Буд-Реал» в 2023 році  можна зробити висновки, що прибуток від 
будівельно-монтажних робіт ТОВ «Буд-Реал» значно більший в порівнянні з 
прибутком субпідрядних організацій; 
заробітної плати працівників постійно зростає, середньорічний темп 
приросту заробітної плати складає 13,4 %.  Це пов’язано зі збільшенням обсягів 
виробництва. 
Зазначені процеси є позитивними для конкурентоспроможності та 
позиціювання підприємства на ринку будівельних послуг. Прибуток відіграє 
вирішальну роль в підприємницькій діяльності і є одним з головних показників 
діяльності підприємства. Він характеризує можливість  інноваційного розвитку, 
реконструкції та модернізації його виробництва. 
 
58 
 
2.2 Аналіз діяльності підприємств будівельного комплексу України  
 
Будівельний комплекс належить до сфери матеріального виробництва та 
відіграє важливу роль у соціально-економічному розвитку як окремих регіонів, 
так і країни загалом. У зв’язку з цим, визначення особливостей функціонування 
будівельного комплексу України виступає пріоритетним напрямом у розробці 
ефективних управлінських рішень, спрямованих на регіональний розвиток. 
На сучасному етапі основними факторами, що стримують 
трансформаційні процеси в будівельній галузі, є незавершеність реформування 
як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях у таких напрямах: 
Дерегуляція. Згідно з даними Міністерства розвитку громад, територій та 
інфраструктури України, нині триває процес дерегуляції будівельної галузі та 
спрощення процедур, пов’язаних із погодженнями та дозволами у сфері 
будівництва. Одним із перших результатів цієї роботи стало зростання обсягів 
прийнятого в експлуатацію житла на 13% у 2018 році порівняно з попереднім, 
що становить 11 млн кв. м [32]. 
Розробка нормативно-правової бази, адаптованої до міжнародної системи 
технічного регулювання у сфері будівництва. 
Запровадження міжнародного досвіду незалежного контролю якості 
шляхом залучення професійних інженерів-консультантів. 
Використання європейських підходів до визначення пріоритетів у 
формуванні життєвого середовища. 
Нормативне врегулювання інвестиційної діяльності у будівельному 
секторі [40]. 
Розробка правових основ для систем економічної та екологічної безпеки 
інноваційного розвитку будівельної галузі відповідно до актуальних світових 
тенденцій. 
Будівельний сектор економіки України зазнає негативного впливу через 
відсутність чітко визначеного розподілу сфер відповідальності між органами 
влади та неузгодженість їхніх дій, а також через обмежену зацікавленість як 
59 
 
іноземних, так і вітчизняних приватних інвесторів у фінансуванні українських 
інфраструктурних проєктів. 
У науковій роботі М. Климчук [26] представлено ітераційно-інституційну 
модель, яка пропонує механізм забезпечення розвитку підприємств будівельної 
сфери в Україні. Ця модель включає три послідовні рівні. Перший рівень – 
державний (макросередовище), що передбачає досягнення таких завдань: 
гармонізація національного законодавства із європейськими стандартами; 
залучення іноземного капіталу для реалізації будівельних проєктів; 
стимулювання впровадження сучасних технологій у будівельну галузь; 
забезпечення доступу до пільгового кредитування для будівельних 
підприємств. 
Другий рівень – регіональний (мезосередовище), передбачає досягнення 
таких цілей, як надання фінансової та консалтингової підтримки підприємствам 
галузі, сприяння формуванню регіональних інтеграційних об’єднань (кластерів, 
альянсів), а також реалізацію будівельних проєктів на місцевому рівні. 
Завершує цю модель третій рівень – рівень самих підприємств [26, с.68]. 
Зосередимося на аналізі першого, державного рівня. На цьому етапі 
ключову роль у реалізації реформ і розвитку будівельної сфери виконує 
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України. До його 
основних завдань належить регулювання сфер будівництва, архітектури, 
містобудування, житлово-комунального господарства, формування та 
реалізація державної політики у сфері архітектури, здійснення контролю та 
нагляду в будівельній галузі. Одним із прикладів ефективного впровадження 
реформ стало передання функцій Державної архітектурно-будівельної інспекції 
(ДАБІ) на рівень місцевої влади [8]. 
У межах децентралізації також відбувається передача функцій замовника 
інфраструктурних об’єктів на місця, що сприяє покращенню іміджу територій, 
подоланню архітектурної одноманітності регіонів, залученню міжнародного 
досвіду та передових технологій, а також підвищенню інвестиційної 
привабливості проєктів і територій загалом. 
60 
 
У запропонованій М. Климчуком ітераційно-інституційній моделі 
розвитку підприємств будівельної галузі України другий рівень ітерації 
представлено регіональним рівнем (рівнем мезосередовища). Однією з 
основних цілей на цьому етапі автор виділяє стимулювання створення 
регіональних інтеграційних об’єднань, таких як кластери та альянси [26, с.69]. 
Доцільним кроком у дослідженні будівельного комплексу України є 
визначення його сутності та складових елементів, що дозволяє конкретизувати 
напрями подальшого аналітичного вивчення перспектив упровадження 
кластерної моделі в регіонах. 
Вчені подають таке трактування будівельного комплексу – це сукупність 
галузей матеріального виробництва та проєктно-пошукових організацій, 
діяльність яких забезпечує здійснення капітального будівництва в 
промисловості, сільському господарстві, транспорті, житлово-комунальній 
сфері та інших галузях народного господарства [44; 65]. 
Будівельний комплекс охоплює такі складові матеріального виробництва, 
як будівництво, виробництво будівельних матеріалів, конструкцій та деталей. У 
ряді наукових джерел структура будівельного комплексу подається в ширшому 
контексті, включаючи до його складу також галузі будівельного та дорожнього 
машинобудування, а також спеціалізовану інфраструктуру (рис. 2.7) [44; 65]. 
61 
 
 
 
 
БУДІВЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС 
ГАЛУЗІ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЗАБЕЗПЕ- СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІНФРАСТРУКТУРА 
ЧЕННЯ 
Будів- Промисловість Виробництво  науково-дослідні і дослідно-конструкторські 
ництво будівельних будівельних інноваційне організації 
матеріалів конструкцій і деталей  
вищі і середні спеціальні навчальні заклади, 
кадрове 
професійно-технічні училища 
 
фінансове банківські установи, які фінансують 
БУДІВЕЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА 
 будівництво 
Загально- Ремонтно- Спеціалізо- ресурсне організації по матеріально-технічному 
будівельні будівельні вані забезпеченню підприємств 
 
 
Рис. 2.7 Склад будівельного комплексу України 
Джерело: [44; 65]
61 
 
62 
 
Будівельний комплекс охоплює повний цикл робіт, пов’язаних зі 
створенням будівельних об’єктів – від розробки проєктної документації до їх 
введення в експлуатацію, забезпечуючи при цьому наявність необхідної 
будівельної інфраструктури та виробництва спеціалізованих матеріальних 
ресурсів. 
Сьогодні особливої актуальності набуває питання інтеграції підприємств 
будівельної галузі з урахуванням їх наукового, технічного та інноваційного 
потенціалу. Така інтеграція має базуватися на розвитку коопераційних зв’язків 
між підприємствами будівельної сфери із залученням представників малого та 
середнього бізнесу, науково-дослідних установ, інформаційних і фінансових 
структур, а також органів державного управління. Ця взаємодія реалізується 
через формування та впровадження завдань інноваційної політики 
регіонального розвитку, яка передбачає управлінську підтримку, стимулювання 
та організаційне забезпечення впровадження сучасних трендів у будівельній 
галузі. 
Дослідження основних показників функціонування будівельного 
комплексу України дозволяє виокремити ключові тенденції його розвитку 
відповідно до пріоритетів інноваційної діяльності підприємств. 
У контексті активізації інноваційних процесів доцільно провести аналіз 
стану будівельного комплексу України за такими напрямами (рис. 2.8), що 
дасть можливість: 
визначити групи регіонів, які є найбільш придатними для формування, 
розвитку та реалізації інноваційних трендів у будівельній сфері з урахуванням 
кадрового потенціалу, наявних інноваційних ресурсів, виробничих 
потужностей і матеріального забезпечення; 
окреслити стратегічні напрями інноваційного розвитку будівельного 
комплексу в регіональному розрізі. 
1. Дослідження процесу формування нормативної бази, інтегрованої в 
міжнародно-правову систему технічного регулювання у будівництві. На 
державному рівні проголошено курс на уніфікацію національного 
63 
 
законодавства з європейськими нормами, що створює передумови для 
інтеграції будівельних підприємств за інноваційними напрямами. Це 
забезпечується через впровадження єдиного, взаємопов’язаного комплексу 
нормативних документів, відповідно до яких здійснюється технічне 
регулювання та визначаються якісні вимоги до будівельних робіт залежно від 
виду будівельної продукції, із урахуванням сучасних інноваційних підходів та 
тенденцій розвитку галузі. 
НАПРЯМИ АНАЛІЗУ ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА 
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ АНАЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕНЯ 
УКРАЇНИ 
1. Аналіз формування нормативної Огляд регуляторних бар’єрів реалізації 
бази, інтегрованої в міжнародно- інноваційного напряму розвитку будвельного 
правовий простір технічного комплексу України 
регулювання в будівництві 
Наявність виробничого потенціалу 
2. Аналіз виробничої ефективності  інноваційного розвитку 
3. Аналіз фінансових результатів та Фінансова забезпеченість інноваційних 
результати інвестиційної діяльності процесів та зацікавленість інвесторів 
підприємств будівельного комплексу 
Кадровий потенціал інноваційного розвитку 
4. Аналіз кадрового забезпечення 
Інноваціний потенціал формування новітніх 
5. Аналіз інноваційної діяльності трендів 
 
 
Рис. 2.8 Напрями аналізу будівельного комплексу України та очікувані 
інформаційні результати для формування кластерної політики  
 
Доцільно проаналізувати формування нормативної бази України, 
інтегрованої в міжнародно-правовий простір технічного регулювання 
в будівництві, що дасть можливість провести огляд регуляторних бар’єрів 
реалізації інноваційного розвитку будівельного комплексу. 
64 
 
Кількісні зміни нормативної бази в регулюванні будівельного комплексу 
відображено на рис. 2.9, який дає змогу спостерігати тенденцію до зниження 
обов’язкових до застосування будівельних норм і збільшення ролі національних 
стандартів добровільного застосування.  
 
2000 
1800 
1600 
1400 
1200 
кількість1 000 
800 
600 
400 
200 
0 
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 
роки  
Державні будівельні норми ДБН (СніП - будівельні норми і правила)  
ДСТУ (Державні стандарти України ) 
 
Рис. 2.9 Кількісні зміни нормативної бази технічного регулювання 
підприємств будівельного комплексу  
Джерело: Складено автором на основі [41] 
Упродовж десятиліття, з 2013 до 2023 рік, кількість обов’язкових 
державних будівельних норм зменшилася з 420 до 131, що становить 
скорочення на 69 % у відсотковому співвідношенні. Така динаміка сприяє як 
безпосередньому, так і опосередкованому полегшенню процесів упровадження 
інноваційних підходів у сфері будівництва. 
Водночас, у період між 2013 і 2023 роками було зафіксовано зростання 
кількості національних стандартів добровільного застосування на 57 %, що 
також має значний вплив на інноваційний розвиток галузі. Це дозволяє 
формувати інноваційні процеси в межах єдиної системи документообігу та 
нормативно-правової підтримки. Варто зазначити, що гармонізація нових 
добровільних стандартів відбувається із врахуванням провідних векторів 
65 
 
розвитку будівельної галузі як на національному, так і на міжнародному рівнях, 
що створює сприятливі умови для пришвидшення інноватизації в Україні. 
Крім того, як ілюструє рисунок 2.9, у період з 2021 по 2023 роки 
передбачено незначне зростання кількості обов’язкових державних будівельних 
норм – з 131 до 135. Проте ці оновлені норми матимуть вищу адаптивність до 
сучасних вимог.  
Загалом, ці зміни засвідчують суттєвий прогрес у модернізації 
нормативної бази, яка тепер значно більше відповідає нормам міжнародного 
правового поля у сфері технічного регулювання будівництва. Це створює 
передумови для активнішої співпраці з іноземними партнерами та інтеграції 
інновацій у взаємодії з закордонними представниками будівельного сектору. 
Попри позитивні зрушення, низка проблемних аспектів усе ще актуальна. 
Зокрема, паралельне функціонування національних і європейських будівельних 
норм спричиняє складнощі у сфері правового регулювання та практичного 
застосування нормативних документів. Це зумовлює потребу в ґрунтовному 
зіставленні українських стандартів із тими, які вже адаптовані до міжнародних 
та регіональних вимог. Усунення розбіжностей у термінах та технічних 
параметрах дозволить зменшити адміністративні бар’єри та підвищити 
ефективність залучення як вітчизняних, так і іноземних учасників будівельного 
ринку до процесів інноваційного оновлення галузі. 
Таким чином, поглиблений аналіз трансформації нормативної бази, 
орієнтованої на інтеграцію з міжнародною правовою системою технічного 
регулювання, створює сприятливе середовище для активізації інтеграційних 
процесів у будівельній сфері. 
2. Аналіз виробничої ефективності будівельного комплексу 
Сьогодні перед органами регіонального управління постає важливе 
завдання – визначити пріоритетні напрями розвитку будівельної галузі, які 
сприятимуть сталому економічному зростанню регіонів. Підвищення 
ефективності такого розвитку прямо залежить від раціонального використання 
сукупного ресурсу регіону – як уже наявного, так і потенційного, що може бути 
мобілізований для реалізації стратегічних цілей. 
66 
 
Аналіз показників виробничої ефективності в будівельному секторі дає 
змогу ідентифікувати рівень реалізованого виробничого потенціалу та його 
спроможність підтримувати інноваційні процеси. З метою оцінки цього 
потенціалу розглянемо зміну питомої ваги підприємств будівельної галузі в 
загальноекономічній структурі України впродовж 2019–2023 років (див. табл. 
2.9). 
Згідно з даними, наведеними в таблиці 2.8, у період з 2019 року до 
листопада 2023 року простежується негативна динаміка зниження питомої ваги 
підприємств будівельного сектора у загальноекономічних показниках України. 
Зокрема, відбулося скорочення частки обсягу реалізованої будівельної 
продукції у структурі загального обсягу реалізації – з 3,3 % у 2019 році до 2,7 % 
наприкінці 2023 року. Аналогічна тенденція спостерігається щодо капітальних 
інвестицій, які зменшилися з 17,3 % до 13,0 %, та прямих іноземних інвестицій 
– з 2,8 % до 2,4 %. Основними причинами таких змін виступають загострення 
економічної кризи та збройна агресія на сході України. 
Крім того, відбулося зменшення середньорічної частки штатних 
працівників у будівельній галузі – з 4,4 % у 2019 році до 3,9 % у 2023 році. Така 
динаміка зумовлена, передусім, трудовою міграцією кваліфікованих фахівців за 
кордон [35, с. 30]. 
Таблиця 2.8 ‒ Динаміка показників питомої ваги підприємств будівельного 
комплексу в Україні у загальноекономічних показниках за 2019–2023 рр., % 
Роки 
Показники 
2019 2020 2021 2022 2023 
1. Обсяг реалізованої будівельної продукції 
3,3 3,4 2,6 2,6 2,7 
у загальному обсязі реалізованої продукції 
2. Середньорічна кількість штатних (найманих) 
4,4 3,9 3,8 3,8 3,9 
працівників 
3. Капітальні інвестиції 17,3 16,4 15,9 12,4 13,0 
4. Прямі іноземні інвестиції (на кінець року) 2,8 2,8 2,7 2,5 2,4 
Джерело: складено автором на основі  [30; 33; 39; 52] 
 
Одним із базових індикаторів економічного розвитку держави є валовий 
внутрішній продукт (ВВП), який акумулює результати діяльності всіх секторів 
67 
 
національної економіки. У цьому контексті доцільно проаналізувати внесок 
будівельної галузі України у формування ВВП (див. табл. 2.9). 
Як свідчать дані таблиці, частка будівництва у загальній структурі ВВП 
України залишається стабільно низькою і складає лише 2,7 %. Для порівняння, 
у Німеччині цей показник стабільно утримується на рівні 10 %, тоді як у 
Польщі він становив 12,9 % у 2008 році та 10,2 % у 2020 році [41; 64]. Така 
розбіжність свідчить про значний нереалізований потенціал вітчизняного 
будівельного сектору щодо економічного зростання. 
Таблиця 2.9 ‒ Обсяги та частка внеску підприємств будівельного 
комплексу у ВВП України в 2020–2023 рр.  
Одиниця Роки 
№ Показники 
виміру 2020 2021 2022 2023 
1 ВВП по Україні загалом млн. грн 1566728 1979458 2383182 2 982920 
2 Темп приросту до 
% +7,7 +26,3 +20,4 +25,2 
попереднього року  
3 Внесок підприємств 
будівельного комплексу млн. грн. 42301,7 53445,4 64354,0 65624,2 
у ВВП країни 
4 Частка будівництва у 
% 2,7 2,7 2,7 2,2 
ВВП 
Джерело: складено автором на основі [31] 
 
Важливим для аналізу виробничої діяльності будівельного комплексу є 
аналіз динаміки (рис. 2.10) та структури будівельних робіт за видами 
будівельної продукції (рис. 2.10, табл. 2.10). 
Період 2021–2023 років відзначився суттєвим зростанням обсягів 
будівництва: приріст у 2023 році порівняно з 2021 роком склав 48 167,8 млн 
грн, що відповідає 83,7 %. Це можна розглядати як позитивну тенденцію. 
Водночас ці загальні показники не відображають змін у структурі виконаних 
робіт за окремими видами будівельної продукції. Ці аспекти детально розкрито 
на рисунку 2.11, де простежується зростання обсягів робіт за всіма напрямами 
упродовж 2013–2023 років. 
 
 
68 
 
З метою з’ясування відповідності векторів розвитку будівельного 
комплексу актуальним суспільним потребам доцільно проаналізувати 
структуру будівельних робіт за видами об’єктів (див. табл. 2.11). 
Аналіз даних таблиці 2.11 та рисунка 2.11 свідчить про переважання у 
загальному обсязі будівництва інженерних споруд і нежитлових приміщень. 
Водночас частка житлових будівель демонструє позитивну динаміку. Зокрема, 
у 2013 році частка житлового будівництва становила 16,02 %, тоді як у 2023 
році вона зросла до 22,45 %. Починаючи з 2021 року, спостерігається чітка 
тенденція до зростання частки житлових об’єктів у загальній структурі 
будівельної продукції. Загалом за аналізований період обсяги будівництва 
житлових будівель зросли на 40,13 %, що може розглядатися як відповідь галузі 
на зростаючий попит населення на житло. 
Таблиця 2.10 ‒ Структура будівельних робіт за видами будівель  
Види Роки 
будівель 2013 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 
Інженерні 
54,2 56,63 55,34 51,77 51,36 49,74 48,31 50,03 
споруди, % 
Житлові 
16,02 13,19 13,54 16,99 22,09 24,18 24,43 22,45 
будівлі, % 
Нежитлові 
29,78 30,17 31,11 31,24 26,53 26,08 27,25 27,25 
будівлі, % 
Всього 100 100 100 100 100 100 100 100 
Джерело: складено автором на основі [16] 
 
У 2019 році нежитлові будівлі мали досить вагому частку в загальній 
структурі будівництва, однак протягом 2020–2021 років спостерігається 
поступове зниження цього показника. Варто наголосити, що така тенденція 
стосується лише часткової структури загальних обсягів, тоді як фактичні обсяги 
виконаних робіт за всіма видами будівель демонструють позитивну динаміку 
протягом усього аналізованого періоду. 
Як зазначають експерти Конфедерації будівельників України: «ми 
зростаємо, але не виросли, адже обсяги будівельної продукції в Україні в 20 
разів менші, аніж у Польщі, і дорівнюють обсягам Литви з населенням 3 
69 
 
мільйони» [14]. Це свідчить про суттєвий потенціал для зростання, який наразі 
реалізується не повною мірою. 
Україна поки перебуває на етапі формування соціально орієнтованої 
моделі розвитку будівельної галузі. Одним із ключових викликів залишається 
питання доступності житла для широких верств населення. Для порівняння: у 
Німеччині частка житлового будівництва в загальному обсязі становить 61 %, у 
Польщі – 41,9 % (за даними на кінець 2022 року), тоді як в Україні цей 
показник у 2022 році склав лише 24,43 %. 
Слід також зазначити, що в Німеччині спостерігається зростання обсягів 
державних замовлень на будівництво житла та об’єктів інфраструктури для 
біженців. У Польщі розвиток житлового сектору стимулюється переважно за 
рахунок сприятливих умов іпотечного кредитування [41]. 
До позитивних сигналів можна віднести очікування, висловлені 
представниками Конфедерації будівельників України, згідно з якими вектор 
державної політики та бізнес-ініціатив у 2021 році буде спрямовано на розвиток 
соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Такий підхід відповідає 
глобальним трендам у будівництві та передбачає активне впровадження 
інноваційних проєктів. Також прогнозується введення в експлуатацію близько 
10 млн м² житла упродовж 2021 року [14]. 
Негативним фактором, який стримує розвиток будівельної галузі, є 
наявність великої кількості незавершених об’єктів. Станом на кінець 2021 року 
з 14,6 тисячі об'єктів незавершеного будівництва, 6,1 тисячі (41,1 %) 
перебували у стадії активного будівництва, тоді як для 8,442 тисячі (56,6 %) 
будівництво було тимчасово припинене або законсервоване. У 21 регіоні 
кількість об’єктів, будівництво яких зупинено, перевищувала кількість тих, що 
активно зводилися. Як зазначають представники будівельного сектору, 
основною причиною зупинки робіт є відсутність фінансування [52]. 
Будівельний комплекс України представлений не лише будівництвом, але 
й охоплює промисловість будівельних матеріалів, що виробляє матеріали, 
вироби, деталі й конструкції для всіх видів будівництва. Потреби в будівельних 
70 
 
матеріалах мають пряму залежність від розвитку як житлового, так і 
нежитлового будівництва. Незважаючи на наявність високоякісної доступної 
сировини для виробництва будівельних матеріалів, український ринок не здатен 
задовольнити в повному обсязі попит на цю продукцію. Тому в країні 
розвиваються експортно-імпортні відносини на ринку будівельних матеріалів. 
Важливо розглянути співвідношення експорту до імпорту за 
досліджуваний період, що дасть можливість з’ясувати стан 
зовнішньоторговельного балансу будівельних матеріалів  
В аналізованому періоді спостерігається стійке перевищення експорту 
над імпортом основних груп будівельних матеріалів. Співвідношення експорту 
до імпорту зросло на 36 % у 2023 р. проти 2013 р. [41].  Подібне явище свідчить 
про зростання частки вітчизняних матеріалів, використовуваних у 
будівельному процесі. Хоча й незначне, але перевищення обсягу експорту 
підтверджує достатній рівень конкурентоспроможності виробництва 
будівельних матеріалів. 
Проведений аналіз показав перевищення експорту над імпортом 
основних груп будівельних матеріалів, що є позитивною динамікою та визначає 
значний потенціал розвитку експорту будівельних матеріалів завдяки наявності 
необхідних природних ресурсів. Основними умовами, що забезпечують вигідну 
конкурентну позицію на світовому ринку будівельних матеріалів, є 
енергоефективність, екологічність та інноваційність, що є сучасними світовими 
трендами і визначають якість та конкурентоспроможність будівельної 
продукції. 
Визначені проблемні аспекти виробничої ефективності будівельного 
комплексу регіонів України варто вирішувати в рамках кластерного підходу, 
ефективність якого доведено світовою практикою. Проведений аналіз дав змогу 
виявити напрями завдань кластерної політики регіонального розвитку, серед 
яких:  
71 
 
узгодження цілей кластероутворення будівельного кластеру і його 
учасників з цілями соціально-економічного розвитку всього регіону, що дасть 
можливість подолати виявлені регіональні диспопорції;  
забезпечення координаційного управління розвитком будівельного 
комплексу та реалізацією кластерних ініціатив, що дозволить отримати 
додаткові ефекти від виробничої діяльності підприємств будівельної сфери. 
3. Аналіз фінансових результатів та результати інвестиційної діяльності 
підприємств будівельного комплексу. Рівень та перспективи розвитку 
будівельного комплексу визначаються фінансовим станом будівельних 
підприємств. Саме аналіз результатів фінансової діяльності будівельного 
комплексу дає змогу визначити наявні можливості та загрози, що виникають на 
шляху його розвитку. Основні показники, що характеризують фінансовий стан 
будівельної галузі та інфляцію, подаено в табл. 2.12. 
 
Таблиця 2.11 ‒ Динаміка фінансових результатів діяльності будівельних 
підприємств 
Результати Результати від Витрати Рівень 
 діяльності операційної операційної рентабельності Інфляція,  
підприємств діяльності,  діяльності, (збитковості), % 
будівельної галузі млн. грн. млн. грн. % 
2016 -1107,1 92603,8 -1,2 109,1 
2017 1080,7 131473,6 0,8 104,6 
2018 -211,7 161730,4 -0,1 99,8 
2019 -10,2 155085,5 0 100,5 
2020 8639,1 150101,9 5,8 124,9 
2021 -12815,6 168266,7 -7,6 143,3 
2022 -714,9 181765,2 -0,4 112,4 
2023 4169,8 226235,0 1,8 113,7 
Джерело: складено автором на основі [21; 43] 
 
У цій таблиці зведено фінансові показники діяльності будівельних 
підприємств з 2016 по 2023 рр. за даними Державного комітету статистики 
України [43]. 
Дослідження наведених у таблиці даних дають можливість зробити 
висновок, що з 2016 по 2023 рр. рентабельність будівельних підприємств має 
72 
 
нерівномірну тенденцію. Спостерігається від’ємний результат розрахунку рівня 
рентабельності у 2013 (-1,2 %), 2017 (-0,1 %), 2021 (-7,6 %) та 2022 роках (-0,4 
%), що свідчить про неприбуткову діяльність підприємств. Позитивний 
результат від операційної діяльності підприємств будівельної сфери 
спостерігається лише в 2020 (5,8 %) та 2023 (1,8 %) роках. Це частково 
пов’язано зі збільшенням обсягу виробництва продукції та послуг підприємств 
будівельного комплексу, а також з підвищенням цін на продукцію та послуги, 
що викликані інфляційними процесами. У 2021 р. індекс інфляції збільшився 
майже вдвічі, і збитковість підприємств будівельної сфери зросла до 7,6 %.  
Результати інвестиційної діяльності.  
Для того щоб зрозуміти, яка частка інвестиційних ресурсів припадає на 
будівельний комплекс, доцільно проаналізувати розподіл інвестиційних 
ресурсів за видами економічної діяльності в Україні (табл. 2.13). 
Таблиця 2.12 ‒ Розподіл освоєних капітальних інвестицій за сферами 
економічної діяльності (у % до загального обсягу) 
Розподіл освоєних капітальних інвестицій 
за сферами економічної діяльності (у % до 
Сфери економічної діяльності 
загального обсягу) 
2020 2021 2022 2023 
1. Промисловість 39,3 34,5 33,3 33,1 
2. Будівництво 6,5 15,4 12,6 12,3 
3. Сільське, лісове та рибне господарство 8,6 10,7 13,8 14,0 
4. Інформація та телекомунікації 3,7 10,9 4,8 4,1 
5. Оптова та роздрібна торгівля; ремонт 
9,4 7,9 7,7 7,0 
автотранспортних засобів і мотоциклів 
6. Транспорт, складське господарство, поштова 
7,1 6,6 7,6 8,7 
та кур’єрська діяльність 
7. Державне управління й оборона; обов`язкове 
2,6 2,9 5,9 7,4 
соціальне страхування 
8. Операції з нерухомим майном 5,1 3,7 5,3 3,8 
9. Фінансова та страхова діяльність 2,8 2,3 2,3 1,9 
10. Інше 14,9 5,1 6,7 7,7 
Примітка: складено автором на основі  [49]. 
Табл. 2.13 ілюструє, що у 2023 р. провідними сферами економічної 
діяльності за обсягами освоєння капітальних інвестицій залишаються: 
промисловість – 33,1 %, будівництво – 12,3 %, сільське, лісове та рибне 
господарство – 14,0 %, інформація та телекомунікації – 4,1 %, оптова та 
73 
 
роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0 %, 
транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,7 %, 
державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4 % 
[49]. 
Аналіз розподілу капітальних інвестицій за видами економічної 
діяльності за період з 2020 по 2023 рр. дає змогу стверджувати, що будівництво 
є пріоритетним напрямом інвестування в нашій країні. За обсягом воно займає 
друге місце після промисловості, що свідчить про суттєвий вплив на розвиток 
економіки. З метою розуміння більш повної картини інвестиційного клімату 
для будівельного сектора необхідно розглянути структуру капітальних 
інвестицій за джерелами, що визначає рівень пріоритетності будівельного 
комплексу для держави та регіону (табл. 2.13).  
Отже, за даними статистики, в будівництво інвестується 12,3 % від 
загального обсягу інвестицій [49], що є недостатнім в умовах існуючих  
економічних потреб розвитку регіонів, зростаючої ролі енергоефективності та 
стрімкого розвитку світових трендів у будівництві. Окрім цього, ця галузь 
забезпечує робочими місцями величезну кількість людей (оскільки охоплює 
значний масив виробничих підприємств), створює умови для комфортної праці 
та життя людини. Відповідно, розвиток будівельних кластерів, створення на 
рівні держави та регіонів умов для їх існування дасть змогу підняти галузі 
матеріального виробництва, що є складовими будівельного комплексу на новий 
рівень. 
 
Джерело: складено автором на основі [31] 
74 
 
 
Таблиця 2.13 ‒ Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за 2018–2023 рр.1) 
Роки 2018 2019 2020 2021 2022 2023 
Одиниці виміру млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % млн. грн. % 
Усього 
273 256,0 100 249 873,4 100 219 419,9 100 273 116,4 100 326 163,7 100 412 812,7 100 
у т. ч. за рахунок: 
-коштів 
державного 16 288,3 5,96 6174,9 2,47 2738,7 1,25 6919,5 2,53 7468,9 2,29 14 324,6 3,47 
бюджету 
-коштів місцевих 
8555,7 3,13 6796,8 2,72 5918,2 2,70 14 260,0 5,22 23 225,1 7,12 38 175,9 9,25 
бюджетів 
-власних коштів 
підприємств та 171 176,6 62,64 165 786,7 66,35 154 629,5 70,47 184 351,3 67,50 226 398,9 69,41 288 644,2 69,92 
організацій 
-кредитів банків 
39 724,7 14,54 34 734,7 13,90 21 739,3 9,91 20 740,1 7,59 23 249,5 7,13 21 826,9 5,29 
та інших позик 
-коштів 
іноземних 4904,3 1,79 4271,3 1,71 5639,8 2,57 8185,4 3,00 9416,7 2,89 5667,1 1,37 
інвесторів 
-коштів 
населення на 
22 575,5 8,26 24 072,3 9,63 22 064,2 10,06 31 985,4 11,71 29 117,9 8,93 32 288,1 7,82 
будівництво 
житла 
-інших джерел 
10 030,9 3,67 8036,7 3,22 6690,2 3,05 6674,7 2,44 7286,7 2,23 11 885,9 2,88 
фінансування 
Примітки: 1) – інформація зазначена без урахування тимчасово окупованої території АР Крим і м. Севастополь та зони проведення 
антитерористичної операції. 
Джерело: складено автором на основі [31] 
78 
 
75 
 
2.3 Аналіз інноваційної діяльності та трендів розвитку підприємств 
будівельного комплексу України 
 
Науково-технічна й інноваційна діяльність у сфері будівництва та 
промисловості будівельних матеріалів здійснюється відповідно до положень 
законів України «Про інноваційну діяльність», «Про пріоритетні напрями 
інноваційної діяльності в Україні», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і 
техніки», «Про стандартизацію», рішень Уряду, а також частин державних 
цільових програм [54].  
Станом на сьогодні до державного реєстру включено сім цільових 
програм, головним державним замовником яких є Міністерство будівництва. 
Серед цих програм найважливішими є: комплексна державна програма 
енергозбереження України; програма розвитку водопровідно-каналізаційного 
господарства; програма ліквідації наслідків підтоплення територій у містах і 
селищах України; програма поводження з твердими побутовими відходами 
[20]. 
Для реалізації затверджених пріоритетних напрямів розпочато 
розроблення Програми сприяння розвитку інноваційної діяльності в 
будівництві. Зміст цієї програми полягає у визначенні комплексу умов, 
поступова реалізація яких відповідно до визначених у Програмі етапів 
сприятиме розвитку інноваційної діяльності в будівельному комплексі України 
[20]. Однак динаміка інноваційного розвитку будівництва є незадовільною 
(табл. 2.16). 
 
Таблиця 2.14 ‒ Патенти на винаходи і корисні моделі в будівництві 
Зміна у 2023 р. до 
Показники 2019 р. 2020 р. 2021 р. 2022 р. 2023 р. 
2019 р., % 
Усього 11 689 10 717 9551 10 208 10 589 90,6 
Будівництво 657 594 467 482 525 79,9 
Частка до загальної 
5,62 5,54 4,89 4,72 4,96 83,2 
кількості, % 
Джерело: складено автором на основі [50, с. 62] 
 
76 
 
Аналіз табл. 2.16 демонструє, що протягом 2019–2022 рр. спостерігалося 
поступове зменшення патентів на винаходи та корисні моделі в будівництві на 
20,1 %, порівнюючи з 2019 р. Питома вага патентів на винаходи і корисні 
моделі в будівництві становить 4,72 % від загальної кількості по Україні (що 
видані за технічними напрямами відповідно до методики Всесвітньої 
організації інтелектуальної власності  (національні власники)). Лише у 2023 р. 
спостерігається незначне підвищення показника до 4,96 %. 
Експерти виокремлюють два основні напрями інноваційного процесу, що 
мають безпосереднє відношення до будівництва [15]: 
зростання питомої ваги інноваційно-орієнтованих підрядних робіт (тобто 
будівельно-монтажних робіт, що безпосередньо забезпечують впровадження 
нової техніки, нових технологій чи виробництва нових продуктів) у загальному 
обсязі будівельно-монтажних робіт; 
інноваційна перебудова самої будівельної сфери (інноваційне технічне 
оснащення будівельно-монтажних робіт, технологічні інновації, інновації в 
сфері організації й управління будівельно-монтажними роботами). 
Статистичне відображення інноваційної діяльності будівельного 
комплексу окреслено слабо, відсутній регіональний огляд інноваційної 
активності підприємств будівельного комплексу, що ускладнює процеси 
визначення пріоритетів інноваційного розвитку. Однак окреслені процеси 
дають можливість визначити організаційний напрям завдання інноваційної 
політики, що полягає у формуванні інформаційної бази щодо інноваційної 
діяльності будівельного комплексу та світових трендів розвитку, а також 
підтримці: підприємницьких ініціатив зі створення бізнес-інкубаторів за 
профілем будівельного кластеру; венчурних фондів; зниження 
адміністративних бар’єрів кластероутворення; доступності та спрощення 
процедур отримання кредитних коштів тощо.  
Зміна вимог до організації будівельного виробництва, перехід на 
європейські стандарти (особливо в сфері енергоефективного будівництва, 
модернізації та реконструкції будівель та споруд), поява нових світових трендів 
77 
 
у будівельній сфері ставлять перед будівельним комплексом України нові 
завдання. Для їх вирішення Україна має могутній ресурсний потенціал, що 
відкриває перспективи інноваційної співпраці будівельного комплексу 
з енергетичною, ІТ та іншими суміжними галузями для реалізації інноваційних 
проектів у сферах нерухомості, інфраструктурного забезпечення та 
ландшафтного дизайну. Інтеграція спільних зусиль у напрямі активізації 
інноваційної діяльності визначить пріоритетні напрями кластеризації 
будівельного комплексу України. 
Актуалізація розвитку вітчизняних підприємств будівельного комплексу 
за принципами «зеленого» будівництва (енергоефективності, екологічності, 
інноваційності) дасть можливість виробникам будівельних матеріалів 
підвищити конкурентоспроможність своєї продукції і зайняти додаткові позиції 
на світовому ринку будівельних матеріалів. 
Аналіз будівельного комплексу України за окресленими напрямами 
(формування нормативної бази, інтегрованої в міжнародно-правовий простір 
технічного регулювання в будівництві; виробничої ефективності; фінансової та 
інвестиційної діяльності; кадрового забезпечення; інноваційної діяльності) дав 
змогу визначити такі напрями завдань інноваційної політики: 
інтеграційний – інтеграція діяльності окремих міністерств і відомств в 
реалізації принципів інноваційної політики; 
координаційний – забезпечення координаційного управління розвитком 
будівельного комплексу та реалізацією кластерних ініціатив, що дозволить 
отримати додаткові ефекти від виробничої діяльності підприємств будівельної 
сфери; 
узгодження цілей інноваційного розвитку будівельного кластеру і його 
учасників з цілями соціально-економічного розвитку всього регіону, що дасть 
можливість подолати виявлені регіональні диспопорції;  
кадровий – розвиток людського капіталу, що передбачає заходи щодо 
підвищення якості освіти за профілем будівельного кластеру, програми 
78 
 
підвищення кваліфікації, стимулювання припливу фахівців з інших регіонів і з-за 
кордону; 
організаційний – підтримка бізнес-ініціатив, що передбачає створення 
бізнес-інкубаторів за профілем кластеру, венчурних фондів, сприяння доступу 
до кредитних ресурсів, спрощення процедур реєстрації компаній, зниження 
адміністративних бар’єрів. 
 
Висновки до розділу 2 
 
Будівельний комплекс в Україні не є досить розвиненим та 
конкурентоспроможним. Насамперед це пояснюється низькою інноваційною 
активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку регіонів, які 
поділяються на лідирів та аутсайдерів. Так, регіони лідери працюють більш 
потужні організації, відповідно, будівництво і тому числі з урахування 
сучасних інноваційних трендів перебуває на більш високому рівні. При цьому в 
інших регіонах спостерігається майже постійна нестача фінансування. До того 
ж, суттєва різниця у рівні інвестування ще більше поглиблює кризу 
диспропорійного інноваційного розвитку будівельної сфери. Наведені 
спостереження свідчать про те, що за збереження такого розподілу 
інвестування за регіонами неможливо очікувати рівномірного та стабільного 
розвитку будівництва за всіма регіонами країн, що відповідно відобразиться на 
загальному результаті, який нині не є оптимальним. Загалом потенціал 
інноваційногорозвитку будівельного комплексу у Україні доволі значний, 
реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню таких інноваційних трендів, 
таких як розробка та організація ландшафтного дизайну; інфраструктурного 
забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх ресурсо- та 
енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є визаними у світі та 
сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального складника в країні. 
Проблеми, що стоять в Україні на шляху інноваційного розвитку 
підприємств будівельного комплексу та просування інноваційних трендів на 
ринок є надзвичайно гострими й актуальними. Їх розв’язання стане  реальним 
79 
 
за умови наявності нормативно-правової бази, яка стимулюватиме роботу всіх 
сфер підприємств  будівельного комплексу на засадах гармонізації з 
європейськими та світовими стандартами, а також запровадження    
принципово нового інвестиційного механізму, що забезпечуватиме  
надходження  до  цієї сфери  економіки  коштів  з  різноманітних джерел     
фінансування:  державних, приватних, комерційних, іноземних. 
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ТОВ «Буд-
Реал» м. Київ. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції 
рівномірно зростаюча. Так у 2023 році в порівнянні з 2021 роком відбулось 
збільшення виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн, 
(середнторічний темп приросту7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням 
обсягів замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої 
продукції складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами 
та зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентосроможності ТОВ «Буд-Реал» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів. 
80 
 
РОЗДIЛ 3  
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТРЕНДІВ БУДІВЕЛЬНОГО 
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ 
 
3.1 Рекомендації щодо формування інноваційних трендів підприємств 
будівельного комплексу України 
 
Ключовим метою розвитку та підвищення конкурентоспроможності 
будівельного комплексу України є масштабне впровадження інновацій, що 
забезпечить зростання кадрового та наукового потенціалу, рентабельності 
підприємств та в результаті підвищення якості та комфорту середовища 
життєдіяльності громадян відповідно задоволення їх потреб та інтересів. 
Процес формуванні інноваційних трендів в бідівництві повинен 
відповідати одному або декільком з наступних критеріїв:  
спрощувати та прискорювати процес будівництва; 
знижувати собівартість будівництва чи експлуатаційні витрати; 
підвищувати енергоефективність будівлі (споруди); 
збільшувати життєвий цикл будівлі (споруди). 
Найбільш актуальні для будівельного комплексу наступні інноваційні 
напрями для впровадженння: 
адитивні технології, включаючи технології 3D-друку; 
технології виробництва нових будівельних матеріалів; 
комп'ютерні та когнітивні технології; 
технології штучного інтелекту; 
технології префабрикованого модульного будівництва; 
технології автоматизації процесів будівництва та застосування 
роботизованих комплексів; 
технології доповненої та віртуальної реальності; 
«зелені» та безвідходні технології; 
технології створення енергоефективних будівель; 
81 
 
природоподібні та конвергентні технології будівництва; 
технології рециклінгу будівельних відходів; 
комплексні технології «розумного міста», технології конвергенції 
кіберфізичних систем; 
когерентні технології цифрового моделювання повних циклів творчої 
діяльності тощо. 
Головною перешкодою для формування, розвитку та впровадження 
інноваційних трендів в будівельній сфері є відсутність чіткої державної 
політики в галузі будівництва. Прогресивні технології проектування і 
будівництва, що з'явилися, не забезпечені нормативно-правовою базою, що 
унеможливлює їх до впровадження. Так, в Україні  практично відсутня система 
сучасного технічного регулювання та економічного стимулювання інновацій у 
будівництві. 
Головним драйвером будівельного ринку України можуть стати 
«дорожня карта» з формування розвитку та впровадження інноваційних трендів 
в будівельній сфері, стратегії, регіональні програми, однак, вони повинні бути 
доповнені сучасним інструментарієм державного стимулювання розвитку та 
впровадження інноваційних технологій у будівництві. Необхідна державна 
політика, стратегічним напрямом якої повинні бути формування, розвиток та 
захист будівельного ринку, вдосконалення регуляторної діяльності та 
посилення інноваційної спрямованості програм з підтримки малого та 
середнього підприємництва, вдосконалення інфраструктури та підвищення 
конкурентоспроможності підприємств будівельного комплексу з урахуванням 
регіональної спеціалізації та орієнтацією їх роботи не тільки на внутрішній, але 
й зовнішні ринки. 
Тому доцільно у рамках стратегічного та програмного підходу до 
розвитку будівельного комплексу, розробити комплекс заходів: 
державного контролю за дотриманням вимог енерго- та споживання 
ресурсів, екологічної безпеки; 
82 
 
державної підтримки та економічного стимулювання впровадження 
інновацій. 
Для реалізації стратегічних цілей розвитку будівельного комплексу 
визначено такі напрямки (табл.3.1). 
 
Таблиця 3.1 ‒ Рекомендовані стратегічні напрями інноваційного розвитку 
будівельного комплексу України 
Напрямок Очікуваний результат 
Перехід від галузевого управління кількісними показниками до управління якістю та 
асортиментом будівельних матеріалів 
Видання актуалізованих стандартів та Виведення на ринок інноваційних продуктів 
правил для застосування у будівництві, а відповідних світовим 
також їх гармонізація з євроейськими стандартів якості. 
стандартами Вибір споживачами матеріалів не за ціновими 
Сертифікація продукції (перегляд факторами, а за критеріями забезпечення 
критеріїв, додаткових властивостей, що якості та репутації забудовника. 
створюють нову якість життя). Виробництва більшої частини підприємств 
Встановлення технічних параметрів  зможуть використовувати найкращі 
запровадження інноваційних тредів в технології. 
будівельній сфері Виконавець вимог має можливість вибрати 
власні кошти досягнення параметричних 
показників або скористатися схваленими 
нормами та стандартами 
Вдосконалення регуляторної діяльності 
Підготовка пропозицій щодо питань, Удосконалення правового регулювання 
пов'язаних з удосконаленням нормативно- будівельної діяльності. Розробка та 
правової бази впровадження регіональних норм технічного 
Розробка та впровадження регіональних регулювання.  
норм технічного регулювання. 
Економічне стимулювання впровадження інноваційних рішень у будівництві 
Дотації, субсидування, пільгові кредити, Масове впровадження «зеленого 
податкові відрахування, що стимулюють будівництва», енергоефективного та 
програми для споживачів за умови екологічного. 
закріпленого на державному рівні 
базового рівня енергоефективності 
Створення інститутів розвитку 
Створення спеціалізованого інституту Моніторинг світового ринку інновацій у 
розвитку інноваційних технологій у будівництві, база даних з технологій та 
будівництві. компаній. 
 Дослідження та розробки, розвиток 
вітчизняних технологій. Участь у створенні 
повноцінної стратегії розвитку ринку 
будівництва регіону та структурної політики 
держави на цьому ринку. 
83 
 
Продовження табл.3.1 
Підтримка малого та середнього бізнесу як основи для сталого розвитку промисловості 
будівельних матеріалів 
Створення умов (будівельні кластери, Збільшення кількості організацій, які 
особливі економічні зони), за яких здійснюють інновації у будівельній сфері. 
підприємства промисловості будівельних Підвищення конкурентоспроможності 
матеріалів малого та середнього бізнесу підприємств будівельного комплексу та 
отримають державну підтримку їхньої орієнтація їх роботи не тільки на  внутрішній, 
виробничої діяльності нарівні з великими але й зовнішні ринки. 
підприємствами. 
Запуск всіх інструментів та заходів 
держпідтримки, спрямованих на 
посилення експортних можливостей 
окремих підприємств будівельного 
комплексу 
Формування середньострокових та 
довгострокових прогнозів щодо попиту та 
пропозиції з метою реалізації сценарних 
умов, а також з метою прийняття рішень 
про доцільність надання державної 
підтримки під час здійснення окремих 
проектів та створення нових виробництв. 
Удосконалення податкових умов для 
ведення інноваційної діяльності, що 
передбачає стимулювання витрат 
будівельних підприємств на технологічну 
модернізацію 
 
На основі запропонованих стратегічних напрямів інноваційного розвитку 
будівельного комплексу можна спрогнозувати сценарії його розвитку: 
базовий, який полягає у динамічному розвитку комплексу, відповідно до 
трендів розвитку світової та національної економіки на основі залучення 
можливостей інноваційного середовища територій; 
інерційний, який передбачає статичний розвиток комплексу з незначною 
зміною його кількісних показників. 
Базовий сценарій розвитку будівельного комплексу орієнтований на 
модернізацію та технологічний розвиток діючих виробництв та оновлення 
основних фондів, максимальне використання ресурсів, підвищення 
конкурентоспроможності та експортних можливостей підприємств. 
Процес реалізації стратегічних заходів інноваційного розвитку 
будівельного комплексу України потребує оцінки інноваційного середовища в 
процесах розвитку будівельного комплексу. Тому рекомендуємо проводити 
таку оцінку за допомогою наступного методичного підходу (рис.3.1). 
84 
 
І. КІЛЬКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ ІНОВАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ І. ЯКІСНЕ ОЦІНЮВАННЯ  
за групами показників  за групами показників  
(по регіонах): (експертна оцінка по регіонах ) 
1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РЕГІОНУ: 1. РІВЕНЬ ЯКОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ 
- науковий потенціал; БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ: 
- виробничо-технологічний потенціал; - якість нормативно-правової бази інноваційної політики; 
- людський потеніал; - якість організаційного забезпечення інноваційної політики 
- інформаційний потенціал; 
- фінансово-економічний потенціал 2. РІВЕНЬ ІНФОРМАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ТА ЗАХИСТУ  
- наявність та кількість інформаційно-активних підприємств 
2. РІВЕНЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ будівельної та суміжних галузей;  
БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ: - наявність системи захисту інформації 
- рівень активності, що пов’язана з технологічними і 
нетехнологічними інноваціями; 3. ЯКІСНІ ПАРАМЕТРИ ЗАЙНЯТОСТІ В ІННОВАЦІЙНОМУ 
- рівень інноваційної активності малого бізнесу; СЕРЕДОВИЩІ РЕГІОНУ: 
- рівень інноваційної результативності -  відносний рівень ціни інноваційної праці  
- захищеність зайнятого населення 
ІІ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ 
 КОЖНОЇ ГРУПИ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ  ІІ. РЕЙТИНГОВА ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ ЗА ВИЗНАЧЕНО 
ШКАЛОЮ ГРАДАЦІЇ 
ІІІ. РОЗРАХУНОК ІНДЕКСУ ОЦІНКИ 
ІННОВАЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА (IIC) 
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ІННОВАЦІНОГО СЕРЕДОВИЩА 
 
Рис.3.1 Методичний підхід до оцінки інноваційного середовища в процесах розвитку будівельного комплексу 
Джерело: Складено автором на основі  [34] 
85 
 
Рекомендований методичний підхід до оцінки інноваційного середовища 
в процесах розвитку будівельного комплексу  надасть в подальшому 
можливість проводити один із напрямків діагностування та визначення 
пріоритетів інноваційного розвитку регіонів, формуванню «дорожніх карт» 
розвитку будівельного комплексу України. Такий підхід формує платформу 
подальшого оцінювання не лише будівельного комплексу, а й інших сфер 
діяльності за умов доповнення показниками.  
Більш детально систему показників кількісної оцінки інноваційного 
середовища регіону в процесах розвитку будівельного комплексу та 
формуванню новітніх трендів в будівельній сфері розглянемо за допомогою 
таблиці 3.2. 
 
Таблиця 3.2 ‒ Система кількісних показників оцінки інноваційного 
середовища регіону 
Показник (од. Методика розрахунку 
виміру - 
коефіцієнт) 
1 2 
І.Інноваційний потенціал інноваційного середовища 
1.1.  Науковий Рівень зайнятих у високотехнологічних і середньо технологічних, 
потенціал  високого рівня галузях промислового виробництва в загальній 
чисельності зайнятих в економіці регіону,%; 
Частка зайнятого населення в наукоємних галузях сфери послуг від 
загального числа зайнятих в економіці регіону,%; 
Доля співробітників, що займаються дослідженнями і розробками, від 
загального числа зайнятих,%; 
Питома вага осіб у віці до 39 років в чисельності дослідників,% ; 
Питома вага осіб, які мають вчений ступінь, в чисельності 
дослідників,%; 
Наукові публікацій в розрахунку на 10 осіб;  
Кількість патентних заявок, пов’язаних з винаходами, які подані в 
Укрпатент національними заявниками, в розрахунку на 1 млн. чол. 
економічно активного населення регіону; 
Кількість створюваних технологій в передовому виробництві в 
розрахунку на 1 млн. чол. економічно активного населення регіону; 
Величина прибутку від продажу технологій за кордон в розрахунку на 
1 тис. грн. ВРП (валового регіонального продукту). 
86 
 
Продовження табл.3.2 
1 2 
1.2.  Питома вага вартості інноваційно-активних підприємств у загальній 
Виробничо- вартості основних виробничих засобів регіону; 
технологічний Ступінь зносу основних виробничих засобів в %; 
потенціал  Питома вага обладнання віком до 5 років в загальній його вартості; 
Вартість основних виробничих засобів підприємств промисловості; 
Вартість основних виробничих засобів підприємств промисловості в 
розрахунку на одну тисячу зайнятих в господарському комплексі 
регіону; 
Кількість інноваційних заходів, спрямованих на підвищення 
ефективності виробництва; 
Виробництво нових видів продукції і підвищення 
конкурентоспроможності; 
Продуктивність праці інноваційно-активних підприємств. 
1.3.  Людський Рівень смертності та народжуваності населення регіону; 
потенціал Рівень освіти населення; 
Рівень добробуту населення регіону; 
Зайнятість населення регіону. 
1.4. Інформацій Частка підприємств, яка використовує Інтернет, від загального 
ний потенціал числа,%; 
Частка населення, що має доступ до Інтернету в домашніх 
господарствах, в чисельності опитаних у віці 18-74 років, %; 
Частка витрат на інформаційні, комунікаційні технології та системи 
захисту інформації до ВРП, % . 
1.5.  Фінансово- Внутрішні витрати, пов’язані з дослідженнями, розробками в 
економічний процентах до ВРП, %; 
потенціал Внутрішні витрати, пов’язані з дослідженнями, розробками в 
розрахунку на одного дослідника; 
питома вага грошових коштів підприємств, які займаються 
підприємницькою діяльністю, пов’язаних з дослідженнями, 
розробками, %; 
Відношення середньомісячної з/п працівників, зайнятих 
дослідженнями і розробками, до середньомісячної номінальної 
нарахованої з/п в регіоні, %; 
Частка витрат, що відносяться до технологічних інновацій до загальної 
суми витрат регіонального бюджету, %; 
Витрати на науку і професійну освіту з регіонального бюджету в% до 
загальної суми витрат бюджету; 
Співвідношення коштів державного, регіонального бюджетів і власних 
коштів підприємства; 
Частка коштів, що спрямовуються в сферу науково-технічних 
розробок та інноваційної діяльності в загальному обсязі витрат 
регіону. 
87 
 
Продовження табл.3.2 
1 2 
ІІ. Рівень інноваційної діяльності підприємств будівельного комплексу 
2.1. Рівень Частка підприємств, що займається технологічними інноваціями,% 
      активності, що  Частка підприємств, які здійснюють модернізацію виробництв на 
      пов’язана з  основі інновацій, %; 
      технологіч- Частка підприємств, які здійснювали нетехнологічні (маркетингові) 
      ними і нетех- інновації, від загального числа, %; 
      нологічними  Частка залучених інвестицій в інноваційні технології, %; 
      інноваціями  Частка підприємств, що мають кінцеві інновації, які пов’язані з 
технологією, які розроблені власними силами, від загального числа, %. 
2.2. Рівень Частка малого підприємництва, що займається інноваційною 
       інноваційної  діяльністю, від загального числа, %. 
       активності 
      малого бізнесу  
2.3. Рівень Частка інноваційного товару, роботи, послуги від загального обсягу 
       інноваційної відвантаженого товару, виконаної роботи, послуги, %; 
       результа- Частка впроваджуваних, технологічних змін інноваційних товарів, 
       тивності  робіт, послуг нових для ринку, від загального обсягу відвантаженого 
товару, виконаної роботи, послуги, %; 
Частка підприємств, які оцінили скорочення на матеріальні та 
енергетичні витрати від загального числа підприємств, що 
впроваджують інноваційні технології, %. 
Джерело: [34, c.191]. 
 
У методиці для визначення інтегрального показника оцінки 
інноваційного середовища сформований комплекс параметрів, що 
характеризують окремі його компоненти, для розрахунку яких можливе 
використання даних державної статистики.  
У зв’язку з тим, що запропоновані показники для оцінки ефективності 
інноваційного середовища мають різні одиниці виміру та не є співвідносними, 
необхідно привести їх до стандартизованого вигляду. 
Для стандартизації кожної групи системи кількісних показників оцінки 
ефективності інноваційного середовища регіону необхідно зробити оцінку 
приватних показників по кожній з двох груп за методикою лінійного 
масштабування: 
Розрахунки слід проводити за формулою [73 , с.49]:  
 
88 
 
xi  xi
Х i 
min ,
xi  x
max imin                                           (3.1) 
 
де  – нормоване значення i-го показника для даного регіону;  
xi – абсолютне значення i-го показника для даного регіону;  
ximin  – абсолютне значення i-го показника, що є найменшим серед 
відповідних регіональних показників;  
ximax  – абсолютне значення i-го показника, що є найбільшим серед 
відповідних регіональних показників [73, с.50].  
  
xi  xi
Х 1 min
i ,
xi  x
max imin                                         (3.2) 
 
У такий спосіб усі показники були приведені до універсальної 
розмірності в межах шкали (0; 1), що, зрештою, дало можливість перейти 
безпосередньо до обчислення самого індексу оцінки інноваційного середовища 
(IIC) за формулою: 
n
 Ii
IIC  і1
n ,                                        (3.3) 
 
де n- кількість груп показників оцінки інноваційного середовища.  
Запропонована методика базується на оцінці основних факторів розвитку 
інноваційного середовища регіону, що прямо або чи опосередковано впливають 
на процеси формування, розвитку та ралізації новітніх трендів в будівельній 
сфері, незважаючи на це дана методика використовує виключно кількісні 
показники і ігнорує якісні. Її результати будуть нести уривчастий характер, 
89 
 
недостатню інформативність та не зможуть виступати гідною базою для 
формування передумов формування інноваційних трендів будівельного 
комплексу України. Тому доцільно також визначити якісні параметри оцінки 
інноваційного середовища (табл. 3.3) 
Таблиця 3.3 ‒ Якісні параметри оцінки інноваційного середовища в 
процесах розвитку будівельного комплексу 
І. Рівень якості галузевої інноваційної політики   
1.1. Якість Наявність спеціалізованого органу, що займається інноваційним 
нормативно- розвитком (підтримкою інновацій) в рамках стратегічного розвитку 
правової бази будівельного комплексу; 
інноваційної Виділення в схемі територіального планування зон пріоритетного 
політики розвитку інноваційної діяльност підприємств будівельної сфериі; 
Наявність стратегії або концепції інноваційного розвитку та 
комплексних програм розвитку;  
Наявність законодавчої і нормативно-правової бази, яка містить норми 
заходів та інструментів державної підтримки інноваційної діяльності, 
що є гармонізованими з європейськими та світовими стандартами у 
будівельній сфері; 
Наявність документів, які охороняють інтелектуальну власність. 
1.2. Якість Кількість інститутів регіонального розвитку (фонди, агентства, 
організацій- корпорації розвитку), які сприяють розвитку та підтримують суб’єкти 
ного інноваційної діяльності, що реалізують інноваційні проекти та 
забезпечення промувають інноваційні тренди. 
інноваційної 
політики 
ІІ. Рівень інформаційного розвитку та захисту  
Наявність та кількість інформаційно-активних підприємств; 
Наявність системи захисту інформації. 
ІІІ. Якісні параметри зайнятості в інноваційному середовищі регіону 
 3.1. Відносний З точки зору відстані від мінімальних державних стандартів; 
        рівень ціни Наявність доплат та надбавок за інноваційну працю. 
        інноваційної 
        праці  
3.2. Захищеність Гідні умови праці , відповідно до санітарно-гігієнічних вимог; 
       зайнятого Рівень охоплення соціальним страхуванням. 
       населення 
Джерело: [34, c.191]. 
 
Якісні характеристики інноваційного середовища регіону доцільно 
проводити за допомогою методу анкетування з подальшим його ранжуванням 
або експертним методом. 
Рейтингову оцінку зазначених параметрів необхідно проводити за 
наступною шкалою (табл. 3.4). 
90 
 
 
Таблиця 3.4 ‒ Рейтингова шкала якісної оцінки інноваційного середовища 
Рівень 
Тип 
Бальна розвитку 
інноваційного Характеристика інноваційного середовища 
оцінка інноваційного 
середовища 
середовища 
Інноваційне середовище не сприйнятливе до 
0-2 дуже слабкий 
інновацій, впровадження нововведень в економіку 
несприятлива 
Інноваційне середовище не в змозі генерувати 
2-3 слабкий 
інновації, нововведення 
Інноваційне середовище не генерує інновації, але, 
впровадження нововведень в економіку можливо 
3-4 пасивний 
в результаті цільової політики інституцій 
нейтральна інноваційного середовища 
Інноваційне середовище не генерує інновації, 
4-6 помірний однак нововведенням залученні із зовні 
приживаються 
Інноваційне середовище здатне генерувати 
6-8 зростаючий 
інновації і сприйнятливе до нововведень 
платформа стійкого рівня розвитку інноваційного 
8-9 сприятлива активний 
середовища 
платформа високого рівня інноваційного 
9-10 стрімкий 
середовища 
Джерело: [34, c.191]. 
 
Таким чином, оцінку ефективності інноваційного середовища в процесах 
розвитку будівельного комплексу слід визначати як комплексний параметр, на 
який впливають як інноваційний потенціал регіону, що формує сприятливі 
умови формування інноваційних трендів в будівельній сфері в парадигмі 
відносин «регіон-галузь», так і активність різних економічних суб’єктів, 
здатних здійснювати інноваційну діяльність. У той час, як інноваційний 
потенціал сприяє готовності підприємств до формування інноваційних трендів, 
показники рівня інноваційної діяльності є визначальним фактором оцінки 
можливостей використання спеціалізованих інноваційних систем для 
формування інноваційного середовища. Комплексна оцінка інноваційного 
середовища з урахуванням як кількісних, так і якісних параметрів дозволяє 
визначити ефективність інноваційного середовища та передумови 
інноваційного розвитку будівельного комплексу. 
Отже, інноваційне середовище є тим фундаментом, на якому в різних 
аспектах (правових, економічних, організаційних, соціальних) здійснюється 
91 
 
інноваційна діяльність, яка може активізувати процеси формування, розвитку 
та реалізації інноваційних трендів в будівельній сфері. Глибокі знання щодо 
стану інноваційного середовища певного регіону, надають можливість 
окреслити перспективи його інноваційного розвитку та дозволяють 
адміністрації регіону розробляти і приймати управлінські рішення (з 
урахуванням місцевої специфіки) в напрямку активізації процесів 
інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу.  
 
3.2 BIM-технології в будівництві як підхід до моделювання інноваційних 
трендів будівельного комплексу 
 
Термін BIM – Інформаційна модель будівлі (Building Information Model) 
було введено компанією Autodesk у 2002 році. У різних джерелах саме 
визначення BIM використовується за різними формулюваннями, але ми будемо 
розуміти під BIM електронну базу даних, що містить всю інформацію, 
необхідну для проектування, будівництва та експлуатації будівлі, а також набір 
спеціалізованих засобів управління цими даними [67]. 
До комп’ютерних технологій роль бази даних виконував комплект 
документації. Існувала ціла система управління цими даними для створення, 
редагування, зберігання, забезпечення цілісності даних. Після активізації 
процесів цифровізації, виникнення комп'ютерних програм, що дозволяють 
створювати, зберігати та редагувати проектну документацію (CAD – Computer 
Aided Design), з’явилася можливість зберігати інформацію в електронному 
вигляді. Але при цьому окремі частини інформації між собою не пов'язані і 
потрібно виконувати певний обсяг ручної роботи із забезпечення цілісності 
даних. 
Наприклад, якщо всі моделювання виконувались в AutoCAD, в більшість 
спеціалізованих розрахункових програм інформацію потрібно було вводити 
вручну. Збір навантажень, специфікації, кошторису, описи, результати 
92 
 
розрахунків ‒ це можна зберігати в електронному вигляді, але взаємозв’язок 
між даними здійснюється лише людиною. 
Спроби об'єднання даних в один взаємопов'язаний інформаційний простір 
робилися давно. Не можна сказати, що процес об'єднання даних завершився, 
оскільки ще існують проблеми із сумісністю окремих програм, але певних 
результатів вирішення цього непростого завдання досягнуто. Вже існують 
лінійки програмних продуктів, що працюють за технологією BIM, що 
дозволяють виконувати роботу практично по всіх розділах проекту і довели 
свою ефективність . 
Фактично перехід від технології CAD до технологій BIM для проектної 
організації означає перехід на нове програмне забезпечення та деяке 
перенавчання персоналу. І хоча ефективність нових технологій вже 
багаторазово доведена досвідом провідних світових проектних організацій, у 
нашій країні перехід на BIM йде повільно, і одна з причин цього – необхідність 
на першому етапі зазнавати чималих витрат. Спочатку такий підхід набув 
широкого поширення в машинобудуванні, а в останнє десятиліття особливо 
активно впроваджується в архітектурно-будівельному проектуванні.  
BIM – це числове представлення та належним чином організована 
інформація про об’єкт, яка використовується на всіх етапах його життєвого 
циклу. Важливою складовою цієї технології є єдиний інформаційний простір, 
база даних, що містить усю інформацію про технічні, правові, майнові, 
експлуатаційні, енергетичні, екологічні, комерційні та інші характеристики 
об’єкта будівництва. Завдяки високій точності та детальному опису моделі, ця 
технологія дає можливість проводити різні розрахунки (наприклад, 
енергоефективність та енергоспоживання будівлі, комплексні розрахунки на 
довготривалість, вогнестійкість та міцніть як усієї будівлі, так і її окремих 
елементів) та аналіз отриманих результатів [3, с. 118]. 
Таким чином, BIM-технології ‒ це новий підхід моделювання 
інноваційних трендів будівельного комплексу, що базуэться на управлінні 
цифровою інформацією у будівельній галузі, який дозволяє віртуально 
93 
 
відтворити об’єкт ще до початку його будівництва. Такий підхід дає змогу 
підвищити безпеку та надійність будівель і споруд, контролювати якість та 
швидкість будівельних робіт, суттєво знизити ймовірність помилок у проєктах, 
зменшити вартість будівництва та оптимізувати витрати на стадії експлуатації. 
Модернізація та цифровізація будівельного комплексу України, завдяки 
впровадженню BIM-технологій, дасть змогу вирішити низку системних 
проблем. Йдеться про низьку якість проектування і будівництва, неефективне 
використання ресурсів, непрогнозованість затрат на експлуатацію побудованих 
об’єктів, аварійність будівель та споруд, брак інвестицій, ресурсоємність та 
низька енергоефективність галузі. 
Кабінет Міністрів 17 лютого 2021 року затвердив концепцію 
впровадження технологій будівельного інформаційного моделювання (BIM-
технологій) до 2025 року та план її реалізації. Метою концепції є визначення 
механізмів впровадження BIM-технологій у будівництві як інструменту 
реформування, модернізації та цифрової трансформації будівельної галузі в 
Україні. В рамках реалізації концепції заплановано: гармонізувати 
законодавство України із законодавством ЄС, забезпечити рівні умови для всіх 
суб’єктів ринку щодо застосування BIM-технологій та стимулювати 
використовувати такі технології. Будівельникам буде забезпечена можливість 
вільно обирати будь-яке програмне забезпечення та використовувати відкриті 
формати представлення даних [63]. 
Тому, розробка проектів з впровадження інформаційного моделювання 
будівель в умовах вітчизняних підприємств є актуальним. 
Із появою новітніх трендів в будівництві, ускладнюється вся проектна 
документація, при цьому обсяг такої документації збільшується досить 
значними темпами. Проектувальники змушені обробляти все більше і більше 
інформації, яка ускладнює процес роботи над проектом. Шалений 
інформаціний потік продовжує надходити і після здачі об’єкта в експлуатацію, 
оскільки зведена будівля тісно взаємодіє з навколишнім середовищем та 
інфраструктурними об’єктами. Важливо пам’ятати про життєзабезпечення 
94 
 
споруди, управління внутрішніми процесами. У геометричній прогресії зростає 
ймовірність виникнення помилок, а зі збільшенням вартості проекту зростає і 
ціна цих помилок. Окреслене коло проблем потребує запровадження концепції 
інформаційного моделювання будівель. Бурхливий розвиток процесів 
інноватизації, інформатизації, цифровізації та запровадження інформаційних 
технологій вимагає новітніх підходів в архітектурно-будівельному 
проектуванні і розробці проектно-кошторисної документації, що полягають у 
створенні комп’ютерних моделей будівель і споруд та несуть у собі всі 
відомості про майбутні об’єкти. Головним принципом BIM є співпраця різних 
зацікавлених сторін під час окремих фаз життєвого циклу об’єкту, що дозволяє 
впровадження, отримання та актуалізацію інформації з метою підтримки і 
відображення ролі кожного користувача [72].  
BIM-технологія є системним підходом, щодо моделювання процесу 
впровадження інноваційних трендів в будівництві, оскільки дозволяє надати 
цифрове відображення необхідних параметрів будівельного об’єкту на етапах 
проектування, реалізації, використання та утилізації або оновлення. Важливою 
перевагою BIM є можливість визначення й опису не тільки геометричних і 
матеріальних параметрів об’єкту, а також грошових і часових факторів 
реалізації проекту.  
Негативним моментом щодо впровадження BIM-технології є те, що на 
сьогодні не існує загальноприйнятого визначення й єдиних стандартів до 
побудови інформаційної моделі інноваційних трендів в будівництві, але були 
сформовані основні принципи, яким вона повинна відповідати:  
1. Єдина інформаційна модель є узгодженим банком даних графічної і 
описової інформації, базою даних проекту, загальною для всіх частин і етапів 
проекту. Інформація може бути отримана з моделі за потребою.  
2. Ґрунтуючись на єдиній інформаційній моделі об’єкта, формується 
єдина стратегія управління проектуванням, виробництвом і процесом реалізації 
будівельного об’єкта.  
95 
 
3. Забезпечується підтримка розподілених груп: люди, інструменти і 
завдання можуть ефективно і спільно використовувати цю інформацію, що 
виключає надмірність, повторне введення і втрату даних, помилки під час їх 
передачі та перетворення.  
4. Універсалізація форматів обміну даними між програмними [55]. 
Ключовою перевагою системи BIM від стандартної ‒ CAD є те, що вона 
дає можливість для моделювання, що визначається як 4D, 5D, 6D, 7D та навіть  
8D моделей будівельних споруд, що є інформативним та більш ефективним для 
розробки та впровадження сучасних інноваійних трендів в будівельній сфері.  
Розгялнемо особливості технології BIM в рамках моделювання від 4D до 
8D за допомогою таблиці 3.5. 
 
Таблиця 3.5 ‒ Особливості технології BIM в рамках моделювання від 4D 
до 8D 
Вид інформаційної моделі Опис можливостей  
з урахувнням додаткового 
параметра моделюювання 
3D (візуальний) ‒ дозволяють параметризаційний опис геометричних і 
візуалізація проекту матеріальних ознак, дають можливість щодо використання 
 найновіших доступних технології пов’язаних із виробництвом і 
переробкою будівельних елементів, наприклад, обробка на 
станках із ЧПУ чи різання лазером; є можливість створення 
фото реалістичних зображень. 
4D (час) ‒ планування і віртуальна модель будівлі з планами побудови і можливістю 
планування будівельних контролю процесу побудови, одночасно з візуалізацією будівлі 
робіт в обраному часі 
5D (вартість) ‒ оцінка створює можливість виготовлення більш точної кошторисної 
бюджету і відстеження документації, мінімізації ваги помилки, а також контролю 
витрат витрат на етапі будівництва 
6D (експлуатація) ‒ моделювання, ґрунтоване на Facility Management, що полягає на 
експлуатація та технічне управлінні будівельним об’єктом протягом цілого циклу життя 
обслуговування об'єкта від від проектування до ліквідації. Інтеграція багатьох площин 
будівництва до проектування дозволяє аналізувати речі, які донедавна 
завершення здавалися за межами проектування  
7D (стійкість) ‒ оцінка та дотримання принципів сталого розвитку в будівельному 
зниження потреби енергії процесі. Вже не фазі проектування можна оцінити майбутню 
будівлю з точки зору енергозбереження, використання сонячної 
енергії 
8D ‒ безпека формування планів дій у надзвичайних ситуаціях та 
передвідвування проблем безпеки. 
 
96 
 
Таким чином, застосування ВІМ на рівні 4D-8D дозволяють проводити 
моделювання будівельних об’єктів із залученням сучасних інноваційних 
трендів серед, яких роботизовані комплекси; технології віртуальної реальності; 
«зелені» та безвідходні технології; технології створення енергоефективних 
будівель; комплексні технології «розумного міста», технології конвергенції 
кіберфізичних систем та інші. Новітні тренди в будівельній сфері та технології 
їх проектного моделювання в рамках будівельного об’єкта вимагають 
удосконалення нормативно-довідкової бази і методики ціноутворення не тільки 
по роботам, а і конструктивним елементам будівлі, а також залучення 
сценарного підходу з метою визначення з-поміж можливих варіантів реалізації 
інноваційних проектів обрати  оптимальний за основними техніко-економічним 
показникам.  
Сценарний підхід дозволяє оцінити ризики зміни цих показників та 
визначити ефективність і надійність реалізації проекту в сучасних ринкових 
умовах України. В основу оцінки інноваційних трендів та рішень щодо їх 
впровадження покладено варіантне проектування – з декількох технічно 
доцільних конкуруючих варіантів рішення треба вибрати оптимальний варіант, 
найбільш економічно доцільний в даних конкретних умовах.  
Методика варіантного проектування в рамках ВІМ-технології передбачає 
чотири етапи:  
1 Аналіз вихідних даних та умов виробництва з обґрунтуванням варіантів 
для порівняння.  
2 Відбір технічно доцільних конкуруючих варіантів з обґрунтуванням 
базового варіанта та альтернативних нових прогресивних варіантів з оцінкою 
переваг та недоліків.  
3 Оцінка економічної ефективності варіантів з урахуванням періоду 
інвестиційного циклу будівництва за критеріями NPV, PP, IRR.  
4 Прийняття оптимального варіанта з урахуванням технічної та 
економічної доцільності його впровадження в конкретних умовах будівництва 
об′єкта.  
97 
 
Оцінки економічної ефективності інноваційних трендів та рішень щодо їх 
впровадження в будівництві при впровадженні фрагментів ВІМ вимагають 
вирішення ряду методологічних проблем в ринкових умовах за життєвий цикл 
проекту, що окреслює коло подальших наукових досліджень науковців. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Формування інноваційних трендів в будівельній сфері, як показує світова 
практика, є засобом досягнення цілей інноваційної політики та потужним 
інструментом для стимулювання розвитку територій. Активізація 
інноваційного розвитку будівельного комплексу дозволяє сприяти ефективній 
зайнятості, збільшенню відрахувань до бюджетів різних рівнів, підвищенню 
конкурентоспроможності будівельних підприємств, подолати архітектурну 
одноманітність регіонів, сприяти формуванню позитивного іміджу та 
ефективного бізнес-середовища територій. 
Рекомендовано методичний підхід до оцінки ефективності інноваційного 
середовища регіону на основі комплексного параметру, на який впливають як 
інноваційний потенціал регіону, що формує як сприятливі умови розвитку 
будівельного комплексу, так і активність різних економічних суб’єктів, здатних 
здійснювати інноваційну діяльність. Зазначений комплексний методичний 
підхід оцінювання на основі як кількісних, так і якісних індикаторів дозволяє 
визначити ефективність інноваційного середовища будівельного комплексу  та 
потенціал формування інноваційних трендів в розрізі територій, що в 
подальшому формує можливість проводити діагностування та визначення 
пріоритетів іноваційного розвитку будівельних підприємств. 
Рекомендовано впровадження BIM-технологій в діяльність будівельних 
підприємств, оскільки ‒ це новий підхід моделювання інноваційних трендів 
будівельного комплексу, що базується на управління цифровою інформацією у 
будівельній галузі, який дозволяє віртуально відтворити об’єкт ще до початку 
його будівництва. Такий підхід дає змогу підвищити безпеку та надійність 
98 
 
будівель і споруд, контролювати якість та швидкість будівельних робіт, суттєво 
знизити ймовірність помилок у проєктах, зменшити вартість будівництва та 
оптимізувати витрати на стадії експлуатації. Модернізація та цифровізація 
будівельного комплексу України, завдяки впровадженню BIM-технологій, 
дасть змогу вирішити низку системних проблем. Йдеться про низьку якість 
проектування і будівництва, неефективне використання ресурсів, 
непрогнозованість затрат на експлуатацію побудованих об’єктів, аварійність 
будівель та споруд, брак інвестицій, ресурсоємність та низька 
енергоефективність галузі. 
З метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ТОВ «Буд-Реал» 
рекомендовано в рамках його проектної діяьності запровадити інформаційне 
моделювання на основі BIM-технологій, що значно спростить процеси 
формування та впровадження інноваційних трендів будівельної сфери в умовах 
підприємства. З цією метою проведено оцінку економіної ефективності проекту 
з впровадження інформаційного моделюваня будівель в умовах ТОВ «Буд-
Реал». Так, за результатами порівняння прибутку проектної організації при 
використанні CAD-технологій проектування та після впровадження BIM-
технологій виявленно: обсяг інвестицій у нове програмне забезпечення та 
навчання персоналу склав 2786600 грн., внаслідок підвищення продуктивності 
було отримано збільшення заробітної плати та збільшення прибутку організації. 
Чистий дисконтований дохід за три роки становив 2642864 грн. Проект визнано 
ефективним. 
 
99 
 
ВИСНОВКИ 
 
В ХХІ столітті в Україні та всьому світі широко використовуються 
інноваційні методи будівництва, у тому числі: використання сучасного 
устаткування (інноваційних будівельних машин),  екологічних матеріалів, 
енергоефективних технологій зведення будівель, інноваційні матеріали для 
інженерних споруд. Особливої актуальності набувають дослідження 
формування інноваційних трендів в будівельній галузі. Аналізуючи данні 
капітальних інвестицій підприємств ринку будівельної галузі показало, що 
проблеми впровадження інноваційних трендів будівельного комплексу є 
надзвичайно гострими та актуальними. 
У першому розділі кваліфікаційної роботи магістра акцентовано увагу на 
комплексному підході до вирішення задач інноваційного та виробничого 
розвитку економіки будівельних підприємств. Ефективне функціонування 
інноваційної системи і реалізацції державної інноваційної політики можливе 
лише на основі ефективного використання інноваційного потенціалу та 
грамотного управління інноваційними процесами на підприємствах 
будівельного комплексу.  
Зазначено, що важливим аспектом розвитку підприємств будівельного 
комплексу є інновації, що базуються на трендах. Серед актуальних та 
пріоритетних трендів української будівельної галузі є ініціативи, що пов’язані з 
питаннями:  
розробки та організації ландшафтного дизайну;   
інфраструктурного забезпечення життєдіяльності регіонів; 
розробки новітніх ресурсо- та енергоефективних будівельних матеріалів; 
розробки та впровадження новітніх технологій, серед яких: комп'ютерні, 
технології штучного інтелекту, автоматизації процесів будівництва та 
застосування роботизованих комплексів, доповненої та віртуальної реальності; 
«зелених», безвідходних та технології рециклінгу будівельних відходів; 
100 
 
комплексні технології «розумного міста», технології цифрового моделювання 
повних циклів інноваційної діяльності тощо. 
Формування, розвиток та реалізація інноваційних трендів в будівельному 
комплексі на платформах поєднання бізнесу та влади є пріоритетним 
стратегічним напрямком розвитку територій України.  
Процес інноваційного розвитку може ефективно існувати лише в певних 
умовах, що актуалізує птання формування інноваційного середовища в 
економічних системах. Оцінка інноваційного середовища формує 
інформаційний простір для розвитку процесів фортування, розвитку та 
реалізації інноваційних трендів.  
Аналіз господарсько-економічної діяльності підприємства ТОВ «БУД-
РЕАЛ» м. Київ. Показав, що динаміка виручки від реалізації продукції 
рівномірно зростаюча. Так у 2023 році в порівнянні з 2021 роком відбулось 
збільшення виручки від реалізації продукції та послуг на 30583 тис. грн, 
(середнторічний темп приросту7 %), що пов’язано в основному зі збільшенням 
обсягів замовлень. Середньорічний темп приросту собівартості реалізованої 
продукції складає 5,44 %, що в основному пов’язано з інфляційними процесами 
та зростанням ціни на матеріалі, сировину та заробітню платню працівникам. 
Підвищення конкурентосроможності ТОВ «БУД-РЕАЛ» потребує заходів щодо 
покращенні інноваційної діяльності, формування, розвитку та просування на 
ринок інноваційних трендів.  
Проведено аналіз діяльності підприємств будівеьного комплексу України, 
що дозволяє констатувати його неефективність, що пояснюється низькою 
інноваційною активністю будівельних підприємств, різницею в розвитку 
регіонів, які поділяються на лідерів та аутсайдерів. Постійна нестача 
фінансування, а також суттєва різниця у рівні інвестування ще більше 
поглиблює кризу диспропорійного інноваційного розвитку будівельної сфери.  
Загалом потенціал інноваційного розвитку будівельного комплексу в 
Україні доволі значний, реалізація цього потенціалу сприятиме поширенню 
таких інноваційних трендів як розробка та організація ландшафтного дизайну; 
101 
 
інфраструктурного забезпечення життєдіяльності регіонів; розробка новітніх 
ресурсо- та енергоефективних будівельних матеріалів, технологій, що є 
визаними у світі та сприяють зростанню економіки та стабілізації соціального 
складника в країні. 
Розв’язання ключових проблем інноваціного розвитку будівельних 
підприємств стане  реальним за умови наявності нормативно-правової бази, яка 
стимулюватиме роботу всіх сфер підприємств будівельного комплексу на 
засадах гармонізації з європейськими та світовими стандартами, а також 
запровадження принципово нового інвестиційного механізму. 
У третьому розділі кваліфікаційної роботи магістра зазначено що 
формування інноваційних трендів в будівельній сфері є засобом досягнення 
цілей інноваційної політики та потужним інструментом для стимулювання 
розвитку територій. Рекомендовано методичний підхід до оцінки ефективності 
інноваційного середовища регіону на основі комплексного параметру, на який 
впливають як інноваційний потенціал регіону, що формує як сприятливі умови 
розвитку будівельного комплексу, так і активність різних економічних 
суб’єктів, здатних здійснювати інноваційну діяльність. Зазначений 
комплексний методичний підхід оцінювання на основі як кількісних, так і 
якісних індикаторів дозволяє визначити ефективність інноваційного 
середовища будівельного комплексу  та потенціал формування інноваційних 
трендів в розрізі територій, що в подальшому формує можливість проводити 
діагностування та визначення пріоритетів іноваційного розвитку будівельних 
підприємств. 
Рекомендовано впровадження BIM-технологій в діяльність будівельних 
підприємств, оскільки ‒ це новий підхід моделювання інноваційних трендів 
будівельного комплексу, що базується на управління цифровою інформацією у 
будівельній галузі, який дозволяє віртуально відтворити об’єкт ще до початку 
його будівництва. Такий підхід дає змогу підвищити безпеку та надійність 
будівель і споруд, контролювати якість та швидкість будівельних робіт, суттєво 
102 
 
знизити ймовірність помилок у проєктах, зменшити вартість будівництва та 
оптимізувати витрати на стадії експлуатації. 
З метою удосконалення процесу інноваційного розвитку ТОВ «Буд-Реал» 
рекомендовано в рамках його проектної діяьності запровадити інформаційне 
моделювання на основі BIM-технологій, що значно спростить процеси 
формування та впровадження інноваційних трендів будівельної сфери в умовах 
підприємства. З цією метою проведено оцінку економіної ефективності проекту 
з впровадження інформаційного моделюваня будівель в умовах ТОВ «Буд-
Реал». Так, за результатами порівняння прибутку проектної організації при 
використанні CAD-технологій проектування та після впровадження BIM-
технологій виявленно: обсяг інвестицій у нове програмне забезпечення та 
навчання персоналу склав 2786600 грн., внаслідок підвищення продуктивності 
було отримано збільшення заробітної плати та збільшення прибутку організації. 
Чистий дисконтований дохід за три роки становив 2642864 грн. Проект визнано 
ефективним. 
 
 
 
 
103 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Абакумова К.Л., Панкова Л.І Інноваційні тренди розвитку 
будівельного комплексу в Україні та світі. Сучасні теорія і практика 
менеджменту та бізнес-адмінстрування: Збірник тез доповідей V 
Всеукраїнської науково-практичної конференції (м.Черкаси, 29 квітня 2021 р.) 
Черкаси, Черкасткий державний технологічний університет. Видавець 
Пономаренко Р.В., 2021. 146 с.  
2. Балабанова Л.В., Сардак О.В. Управління персоналом: 
підручник [для студ. вищ. навч. закл.]. М-во освіти і науки України. Київ: 
Центр учбової літератури, 2011. 468с.  
3. Барабаш М., Київська К. Використання методів інтеграції для 
створення узагальненої інформаційної моделі будівельного об’єкта. Управління 
розвитком складних систем. 2019. № 25.  С. 114–120. 
4. В України з’явився «Посол по бізнесу» у Давосі. URL: 
http://reforms.in.ua/ua/news (дата звернення: 10.04.2025). 
5. Валовий регіональний продукт. URL: http://www.ukrstat.gov.ua 
(дата звернення: 10.04.2025) 
6. Верхоглядова Н.І., Россіхіна О.Є. Теоретичні основи управління 
конкурентостійкістю будівельного підприємства. Економічний простір. 2009. 
№ 29.  С. 136– 149. 
7. Вимір економічного зростання. URL: 
https://pidru4niki.com/1595021038085/politekonomiya/vimir_ekonomichnogo_zrost
annya 
8. Вісник Будівельної палати України. № 10. URL: http://www.bud-
palata.com.ua/files/6/VISNIK_10_2018.pdf (дата звернення: 01.04.2025). 
9. Воронін А.В. Використання кластерного анализу для вибору 
локальних стратегій. Проблеми та перспективи управління економикою та 
маркетингом в организації. 2001. № 1. URL: http://perspectives.utmn.ua 
/No1/text02.shtml 
104 
 
10. Воськало В.І. Використання новітніх технологій у житловому 
будівництві та стратегіях його розвитку. / Вісник Хмельницького національного 
університету 2010, № 6 Т.З URL: 
http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_6_3/232-236.pdf 
11. Гальчук А.П. Будівничі підземного міста URL: 
http://www.kpds.kiev.ua/svittenderiv.htm. 
12. Гамидов Г.С. Развитие организационных форм управления 
инновационными процессами в строительном комплексе. Инновации. 2006. №4 
(91) 
13. Біляк Ю. В., Самофалова М. О. Менеджмент: навч.посібн. Київ: 
ЦП«Компринт», 2019. 360 с. 
14. Головне новорічне привітання, аналітика і підсумки будівельного 
ринку від перших осіб та провідних організацій будівельної галузі. URL: 
http://budport.com.ua/news/7913-pidsumki-roku-i-golovne-novorichne-privitannya-
vid-pershih-osib-galuzi-ta-providnih-kompaniy (дата звернення: 03.03.2025). 
15. Дріль Н. В., Торкатюк В. І., Хорошко І. О, Железнякова И. Л., 
Чорноморденко Т. В., Кухтін К. В. Напрямки інноваційного процесу в 
будівництві України. Синергетичні аспекти формування економічних 
параметрів будівельних структур в умовах ринку. 
URL: http://eprints.kname.edu.ua/ 29768/1/20.pdf (дата звернення: 14.03.2025). 
16. Економічна статистика. Економічна діяльність. Будівництво. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/menu/menu_u/bud.htm (дата звернення: 
03.04.2025). 
17. Жук В.А. Инновационные подходы в системе обеспечения 
инвестиционно-строительной деятельности. Инновации. 2006. №4 (91)  
18. Зайняте населення за видами економічної діяльності у 2018 – 
2023 роках. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2017/rp/zn_ed/ 
zn_ed_u/ zn_ed_2013_u.htm (дата звернення: 13.03.2025). 
105 
 
19. Інвестиційний менеджмент :навчальний посібник. Видання друге, 
доповнене і перероблене. Ткаленко Н.В., Ремньова Л.М.,Маргасова В.Г., 
Виговська В.В., Ніколаєнко Ю.В. К.: Кондор-Видавництво, 2019. 232 с. 
20. Інноваційний розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 16.03.2025). 
21. Індекс інфляції. URL: https://index.minfin.com.ua/economy/index/ 
inflation/ (дата звернення: 11.05.2025). 
22. Інноваційна діяльність промислових підприємств у 2020 році. 
URL:http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm 
23. IT industry competitiveness index 2009: Overall scores and ranks. 
URL: www.bsa.org/globalindex 
24. Капітальні інвестиції у січні–грудні 2023 року. 
URL: http://www.fin.org.ua/news/1233501 (дата звернення: 12.04.2025). 
25. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и 
культура; пер. с англ. под науч. ред. О. И. Шкаратана.  М. : ГУ ВШЭ, 2000.  608 
с. 
26. Климчук М. М. Інтеграційно-інституційна модель забезпечення 
розвитку підприємств будівельної галузі. Будівельне виробництво. 2017. № 57. 
С. 67–70. 
27. Кравченко А. И. История менеджмента: Учебное пособие [для 
студ. выш. уч. зав.]. М.: Академический Проект, 2000. 352 с.  
28. Лялікова Н. Є. Аналіз ринку сучасних будівельних матеріалів 
URL: http://www.kpds.kiev.ua/svittenderiv.htm. 
29. Майбутнє будівельної галузі. URL: https://ckp.in.ua/events/16370 
30. Обсяг виконаних будівельних робіт за видами будівельної 
продукції. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ (дата звернення: 
21.03.2025). 
31. Офіційний сайт державної служби статистики України. 
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 11.03.2025). 
32. Офіційний сайт «Урядовий портал». URL: https://www.kmu.gov.ua/ 
106 
 
ua/news/248912477 
33. Павловські Г. Щодо проблем розвитку діяльності підприємств 
будівельної сфери в Україні. Інтернаука: Міжнар. наук. журн. 2020. № 3 (2). 
С. 124–135. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2025_3(2)__30 
34. Потапенко Т. П., Панкова Л. І. Методичні аспекти оцінки 
ефективності інноваційного середовища, як умова розвитку бізнес-інкубації. 
Інтелект ХХІ: наук. екон. журн. Київ, 2019. Вип. 6. С. 187–198 (Index 
Copernicus 
35. Потапенко Т. П. Проблеми кластерної політики регіонального 
розвитку будівельної галузі. Соціально-економічний розвиток регіонів в 
контексті міжнародної інтеграції: журн. Херсон: ХНТУ, 2020. № 27 (16). С. 26–
35. 
36. Прихач А.Ю. Проблемы восприятия инновационных 
преобразований. Инновации 2005. №4 (81) 
37. Процик І. С., Криван І. В. Інновації на підприємствах: сутність та 
переваги впровадження. Проблеми формування та розвитку інноваційної 
інфраструктури : тези доп. міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 19–21 трав. 2011 
р.): конф. присвяч. 45-й річниці започаткування діяльн. Ін-ту економіки та 
менедж.; 40-й річниці каф. економіки п-ва та інвестицій / Нац. ун-т «Львів. 
політехніка» [та ін.].  Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011.  С. 350–351. 
38. Проблеми нормативно-правового забезпечення інноваційної 
діяльності та шляхи їх вирішення: Конференція (м. Київ, 27 вересня 2020), відп. 
ред. В.С. Шовкалюк. К.: Київський національний університет імені Тараса 
Шевченка, 2020. 188 с. 
39. Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал) в економіці України 
за видами економічної діяльності. URL: http://data.gov.ua (дата звернення: 
10.04.2025) 
40. Ракицька С. О., Жусь М. Передумови формування об’єднання 
підприємств будівельного комплексу на регіональному рівні. Науковий вісник 
Ужгородського університету: Серія: Міжнародні економічні відносини та 
107 
 
світове господарство / голов. ред. М. М. Палінчак. Ужгород: Вид. дім 
«Гельветика», 2018. Вип. 4. С. 129–132. 
41. Рева С. Л. Особливості будівельної галузі України: тенденції, 
виклики, перспективи. URL: http://iceg.com.ua/wp-content/uploads/Presentation 
42. Регіональна економіка : підручник : затв. МОНУ. Є. П. Качан, Г. П. 
Баб'як, Л. П. Запорожан [та ін.] ; за ред. Є. П. Качана. - Київ : Знання, 2011. 670 
с. 
43. Рентабельність операційної діяльності підприємств за видами 
економічної діяльності. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 
11.05.2025). 
44. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: 
навч. посіб. / за наук. ред. Л. Г. Чернюк. Київ: Центр навч. літ-ри, 2006. 728 с. 
45. Розподіл загальної площі прийнятого в експлуатацію житла за 
характером будівництва по регіонах у 2023 році. URL: http://www.ukrstat.gov.ua 
46. Руда Ю., Піонтківська І. Бюджет-2023: розвиток за інерцією. 
Експрес-аналіз. URL: https://ces.org.ua/wp-content/uploads/2023/01/budget-
2023_flash.pdf. 
47. Соха Ю.І., Процак К.В. Формування будівельного ринку в Україні. 
Вісник Національного університету «Львівська політехніка».  2009. № 640.  С. 
203–207. 
48. Стан інноваційної діяльності та діяльності у сфері трансферу 
технологій в Україні у 2020 році: аналітична довідка. Т.В. Писаренко, Т.К. 
Кваша та ін. К.: УкрІНТЕІ, 2021. 98 с. 
49. Стан інвестиційної діяльності в Україні. URL: http://me.gov.ua 
50. Стан розвитку науки і техніки, результати наукової, науково-
технічної, інноваційної діяльності за 2019 рік: аналітична довідка. Київ: МОНУ, 
Укр. ін-т наук.-техн. експертизи та інформації. 2020. 92 с. 
51. Статистичний бюлетень «Капітальні інвестиції в Україні». 
URL: https://ukrstat.org/uk/druk/publicat/Arhiv_u/06/Arch_ki_bl.htm 
108 
 
52. Статистичний бюлетень «Стан будівель та споруд незавершеного 
будівництва». URL: http://www.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 10.11.2025). 
53. Столяров О. Життя за містом ‒ гарна річ. У приватному будівництві 
цеглі наступають на п'яти. Дзеркало тижня. 2006. № 24 (603) 24 ‒ 30 червня 
URL : http://www.dt.ua/2000/2675/53745/ 
54. Торкатюк В. І., Пан М. П., Єрьомін А. М., Свічка С. А. 
Інноваційний розвиток будівельного комплексу України. 
URL: eprints.kname.edu.ua/29778/1/23.pdf (дата звернення: 14.04.2025). 
55. Трач Р.В. Інформаційне моделювання в будівництві (ВІМ): 
сутність, етапи становлення та перспективи розвитку (КНУБА). Миколаїв: 
МНУ ім. В.О. Сухомлинського. Науковий збірник «Економіка та управління 
підприємством»,  2023. Випуск 16. С.490-496. 
56. Тян Р.Б., Іванов М.Ф., Грищенко І.В. Сучасний стан будівельного 
ринку України і заходи щодо його стабілізації в умовах світової фінансової 
кризи. Економіка будівництва і міського господарства.  2009.  Т. 5.  № 2.  С. 
107–112. 
57. Управління конфліктами: навч. посіб. К. : Кондор, 2010. 170 с. 
58. Хазін В. Й., Хазін С. В. Досвід автоматизації проектних робіт у 
будівельній галузі. Збірник наукових праць [Полтавського національного 
технічного університету ім. Ю. Кондратюка]. Сер.: Галузеве 
машинобудування, будівництво. 2010. Вип. 2. С. 152-155. 
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpgmb_2010_2_28. 
59. Христенко О.В., Боєв М.І. Управління впровадженням інноваційних 
технологій на будівельних підприємствах. Економіка і регіон. 2020. № 6. С. 
118–124. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrig_2020_6_20 (дата звернення: 
10.11.2021). 
60. Чорна М.В., Глухова С.В. Оцінка ефективності інноваційної 
діяльності підприємств: монографія.  Харків: ХДУХТ, 2012.  210 с. 
61. Економічна правда. 
URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2025/01/21/670235/ 
109 
 
62. Есетова А.М. Стратегічні аспекти підвищення інноваційно 
активності будівельних підприємств. Інновації. 2006. №4 (91) 
63. BIM-технології у будівництві: Кабмін затвердив концепцію. до 2025 
року. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-economy/3192366-bimtehnologii-u-
budivnictvi-kabmin-zatverdiv-koncepciu-do-2025-roku.html 
64. Boekholt P. and Thulaux B. Overview of Cluster Policies in 
International Perspective. A Report for the Dutch Ministry of Economic Affairs, 
Technopolis, 1999. 
65. Building and construction ‒ Make it in Germany URL: 
http://www.make-it-ingermany.com/en/for-qualified-professionals/working/industry-
profiles/building-and-construction.;  
66. Claudio R., Riccardo V. Foresight and Innovation in the Context of 
Industrial Clusters: The Case of Some Italian Districts. Technological Forecasting & 
Social Change. 2008. Vol. 75, № 6. P. 817–833. 
67. Eastman C., Teicholz P., Sacks R., Liston K. BIM Handbook. John 
Wiley & Sons, 2008 
68. European Cluster Organizations Directory – Europe INNOVA, 
2013, Q2 – 8. URL: http://www.europabio.org/facts-figures.htm 
69. Fujita М., Krugman P., Venables Т. The Spatial Economy: Cities, 
Regions and International Trade. Cambridge, MA: MIT Press, 1999 
70. Global Innovation Index Report 2019. 
URL:http://www.wipo.int/econ_stat/en/infographics/global_innovation_leaders_2019 
71. ISOVER SAINT-GOBAIN/ Енергоефективність. Проект 
OptimaHouse URL:  https://www.isover.ua/optimahouse-project 
72. National Building Information Model Standard Project Committee, 
URL:  http:// www.buildingsmartalliance.org/index.php/nbims/faq 
73. Regional disparities in regional development of the Czech Republic 
/ [A. Kutscheraueratal, H. Fachinelli, M. Hučka, others] / Technical University of 
Ostrava. Ostrava. 2010. P. 120 URL:  
http://disparity.idealnihosting.cz/edice_cd/cd11_regdis_mono_angl/pdf/Regional%20 
110 
 
disparities.pdf 
74. Surai A. S. Evaluation of the level of the business environmental 
development of the regions of Ukraine. European Journal of Economics and 
Management. Czech Republic, Praha, 2020. Vol. 3. P. 42–48.  
75. Synopsis of Policy Options for Creating a Supportive Environment for 
Innovative Development. ECE/CECI/2008/3, Geneva, 9 September 2008 
76. Trad A., Kalpić D. The business transformation framework and its 
business. Berlin: E-Leader, 2020. 
77.  Westney Eleanor D. Global strategy and global business 
environment: changing models of the global business environment. First 
published: 18 October 2011. URL: https://doi.org/10.1002/gsj.34.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
