Інноваційні технології та екологічна безпека в управлінні твердими відходами

Хижняк, Микола Анатолійович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6776

Title:	Інноваційні технології та екологічна безпека в управлінні твердими відходами
Authors:	Ящук, Людмила Борисівна Хижняк, Микола Анатолійович
Keywords:	управління;газифікація;інноваційні технології;відходи;переробка;знешкодження;сортування
Issue Date:	Dec-2025
Abstract:	Хижняк М.А. Інноваційні технології та екологічна безпека в управлінні твердих відходів Актуальність теми. Проблема управління твердими побутовими відходами є однією з найважливіших екологічних викликів сучасних міст. Зростання обсягів споживання, обмеженість ресурсів, а також екологічні ризики, пов’язані із захороненням відходів, зумовлюють необхідність впровадження інноваційних технологій та переходу до принципів циркулярної економіки. Впровадження сучасних систем сортування, переробки та енергетичного відновлення дає змогу мінімізувати вплив відходів на довкілля та підвищити ресурсну ефективність економіки. Проблема управління твердими побутовими відходами (ТПВ) в Україні є однією з найгостріших екологічних, соціально-економічних та інфраструктурних проблем держави. Вона сформувалася під впливом довготривалих системних недоліків, недостатнього фінансування та відсутності сучасних європейських підходів до поводження з відходами. Мета роботи: розглянути доцільність застосування інноваційних технологій у сфері управління твердими побутовими відходами та визначити їхній вплив на рівень екологічної безпеки територій. Об’єкт дослідження: Процеси управління твердими побутовими відходами в місті Черкаси в контексті їх збирання, сортування, переробки та знешкодження. Предмет дослідження: Інноваційні технології в галузі поводження з ТПВ та їхнє значення для забезпечення екологічної безпеки. Методи дослідження: У роботі використано методи аналізу й синтезу, порівняльний та системний підходи, екологічне моделювання, експертну оцінку технологій, а також методи статистичного аналізу даних щодо утворення, перероблення та захоронення відходів. Результати дослідження. Установлено, що застосування інноваційних технологій, таких як плазмова газифікація, анаеробне зброджування органічних відходів, біотехнології та високоефективні лінії сортування, дозволяє зменшити обсяг відходів та підвищити рівень екологічної безпеки. Наукова новизна: запропоновано модель модернізації системи управління ТПВ із використанням інноваційних технологій, адаптовану до умов українських регіонів. Обґрунтовано взаємозв'язок між технологічними інноваціями та зниженням екологічних ризиків, а також визначено потенціал впровадження європейських практик у місцеві системи управління. Теоретичне та практичне значення: Теоретичне значення полягає у поглибленні підходів до формування сучасної моделі екологічно безпечного управління ТПВ. Практичне значення визначається можливістю використання результатів дослідження для розроблення регіональних програм поводження з відходами, модернізації міських інфраструктури, впровадження цифрових рішень та новітніх технологій переробки. Отримані висновки можуть бути застосовані в управлінні екологічною безпекою територій, у діяльності органів місцевого самоврядування та підприємств галузі. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (32 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра. Повний обсяг роботи – 72 сторінок друкованого тексту, основна частина – 33 сторінки. Khyzhnyak M.A. Innovative technologies and environmental safety in solid waste management Actuality of theme. The problem of solid waste management is one of the most important environmental challenges of modern cities. The growth of consumption volumes, limited resources, as well as environmental risks associated with waste disposal, necessitate the introduction of innovative technologies and the transition to the principles of a circular economy. The introduction of modern sorting, recycling and energy recovery systems allows minimizing the impact of waste on the environment and increasing the resource efficiency of the economy. The problem of solid waste management in Ukraine is one of the most pressing environmental, socio-economic and infrastructural problems of the state. It has been shaped by long-standing systemic shortcomings, insufficient funding and the absence of modern European approaches to waste management. The purpose of the work: to consider the feasibility of applying innovative technologies in the field of solid waste management and determine their impact on the level of environmental safety of territories. The object of study: Solid waste management processes in the city of Cherkasy in the context of their collection, sorting, processing and disposal. Subject of research:Innovative technologies in the field of solid waste management and their importance for ensuring environmental safety. Research methods:The work uses methods of analysis and synthesis, comparative and systemic approaches, ecological modeling, expert assessment of technologies, as well as methods of statistical analysis of data on the generation, processing, and disposal of waste. Results of the research. It has been established that the use of innovative technologies, such as plasma gasification, anaerobic digestion of organic waste, biotechnology, and highly efficient sorting lines, allows reducing the volume of waste and increasing the level of environmental safety. Scientific novelty:A model for the modernization of the solid waste management system using innovative technologies, adapted to the conditions of Ukrainian regions, is proposed. The relationship between technological innovations and the reduction of environmental risks is substantiated, and the potential for implementing European practices into local management systems is identified. Theoretical and practical significance:The theoretical significance lies in deepening the approaches to the formation of a modern model of environmentally safe solid waste management. The practical significance is determined by the possibility of using the research results to develop regional waste management programs, modernize urban infrastructure, implement digital solutions and the latest processing technologies. The conclusions obtained can be applied in the management of environmental safety of territories, in the activities of local governments and enterprises of the industry. Structure and scope of work.The master's qualification work consists of an introduction, an abstract, two chapters, conclusions, a list of references (32 sources), graphic documentation for the master's qualification work. The full volume of the work is 72 pages of printed text, the main part is 33 pages.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6776
Appears in Collections:	101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Хижняк МКР.pdf Restricted Access		1.07 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування

Кафедра екології та природоохоронних технологій

Пояснювальна записка

до кваліфікаційної роботи магістра

на тему ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В
УПРАВЛІННІ ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ

Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-401
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
_Хижняк М.А.______________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Ящук Л.Б._________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль _Хоменко О.М.________
(прізвище та ініціали)
Рецензент Спрягайло О.В._____________
(прізвище та ініціали)

Черкаси – 2025 рік

3
ЗМІСТ

Вступ 4
1 Аналітичний огляд літератури 6
1.1 Нормативно правова база управління твердими побутовими 6
відходами
1.2 Інноваційні тенденції та досвід в галузі управління відходів в ЄС 11
1.3 Екологічна безпека, технології та управління твердими відходами 18
1.4 Сучасний стан системи управління ТПВ в Україні та інноваційні 20
рішення
2 Інноваційні технології та екологічна безпека в управлінні твердими
відходами 31
2.1 Утворення, накопичення та переробка відходів в Черкаській 31
області
2.2 Характеристика інноваційних технології з утилізації та переробки 37
відходів для міста Черкас та Черкаської області
2.3 Розрахунок ефективності роздільного збирання твердих
побутових відходів у домогосподарстві м.Черкаси 53
Висновки 67
Перелік посилань 69
Додатки 73
Додаток А 74

4
ВСТУП

Проблема управління твердими побутовими відходами (ТПВ) є однією з
ключових екологічних та соціально-економічних викликів сучасної України.
Щороку обсяги відходів зростають, а існуюча інфраструктура для їх переробки та
утилізації залишається недостатньою. Більш ніж 90% ТПВ в Україні продовжують
захоронюватися на полігонах та сміттєзвалищах, значна частина яких
експлуатується з порушеннями норм безпеки. Такий підхід призводить до
деградації ґрунтів, забруднення атмосферного повітря та ґрунтових вод, утворення
парникових газів і створює серйозні ризики для здоров’я населення.
У контексті євроінтеграційного курсу Україна взяла зобов’язання
реформувати систему управління відходами відповідно до вимог ЄС, зокрема
Директиви 2008/98/ЄС та принципів циркулярної економіки. Це вимагає переходу
від застарілих лінійних моделей “збирання–вивезення–захоронення” до
комплексних інноваційних рішень, спрямованих на зменшення утворення відходів,
їх повторне використання, перероблення, енергетичне відновлення та мінімізацію
негативного впливу на довкілля.
Інноваційні технології, такі як плазмова газифікація, високоефективне
компостування органіки, сортування, виробництво RDF/SRF палива, біотехнології,
системи GPS-моніторингу сміттєвозів та Waste-to-Energy рішення, відкривають
нові можливості для екологічно безпечного поводження з відходами. Їх інтеграція
дозволяє не лише мінімізувати обсяги захоронення, а й перетворювати відходи на
енергетичні та матеріальні ресурси, тим самим формуючи основу для сталого
розвитку громад і регіонів.
Важливим аспектом є забезпечення екологічної безпеки на всіх етапах
поводження з відходами від їх утворення та збирання до перероблення й
остаточного видалення. Використання новітніх технологій дає змогу суттєво
зменшити викиди шкідливих речовин, попередити забруднення довкілля та
підвищити рівень екологічної культури населення. Таким чином, поєднання
5
інноваційних рішень із ефективною системою екологічного контролю є ключовою
умовою модернізації сфери управління ТПВ в Україні.
Метою дослідження є можливість застосування інноваційних технологій у
сфері управління твердими побутовими відходами та визначити їхній вплив на
рівень екологічної безпеки територій. Для досягнення мети доцільно виконати
наступні завдання:
− розглянути нормативно-правову базу управління твердими
побутовими відходами ;
− характеризувати інноваційні тенденції та досвід в галузі управління
відходів в ЄС;
− визначити сучасний стан системи управління ТПВ в Україні та
інноваційні рішення
− характеристика утворення, накопичення та переробка відходів в
Черкаській області
− визначення інноваційних технології з утилізації та переробки відходів
для міста Черкас та Черкаської області;
− визначення доцільності роздільного збирання твердих побутових
відходів у домогосподарстві м.Черкаси.
У цьому дослідженні розглядаються сучасні інноваційні технології
перероблення та утилізації відходів, їх екологічні переваги, можливості
впровадження в регіонах України, зокрема у місті Черкаси та Черкаській області, а
також перспективи переходу до моделі циркулярної зеленої економіки.
Результати роботи апробовані на Сьомій всеукраїнській науковій
конференції у м. Одеса 4-5 листопада 2025 р.

6
1. АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Нормативно правова база управління твердими побутовими відходами

В Україні досі залишається актуальне питання управління відходів, в тому
числі тверді побутові відходи (ТПВ). З метою вирішити це питання 8 листопада
2017 року Верховна Рада ухвалила закон «Національна стратегія управління
відходами в Україні до 2030 року» з метою забезпечити перехід України від
застарілої системи до сучасної системи сталого управління відходами, заснованої
на принципах ЄС. Це основий стратегічний документ, що визначає як держава буде
реформувати сферу поводження відходами відповідно до стандартів ЄС. Вона
стала важливим кроком до побудови «циркулярної економіки» - системи де відходи
перетворюються на ресурси [1].
Основні завдання Стратегії:
- Розроблення сучасної системи управління відходами на державному,
регіональному та місцевому рівнях;
- Впровадження ієрархії управління відходами, де пріоритет — запобігання
утворенню, а не просто утилізація;
- Створення системи розширеної відповідальності виробника (РВВ).
- Розвиток інфраструктури для збирання, сортування, транспортування,
перероблення та утилізації відходів.
- Підвищення екологічної свідомості населення через освіту та
інформаційні кампанії.
- Адаптація законодавства України до директив ЄС, зокрема Директиви
2008/98/ЄС про відходи.
- Зменшення частки відходів, що потрапляють на полігони, шляхом
рециклінгу та повторного використання.
На сьогоднішній день законодавство України в сфері поводження з
відходами базується на багатьох документах: Закон України «Про охорону
навколишнього середовища», Закон України «Про благоустрій населених пунктів»,
7
Закон України «Про місцеве самоврядування України», Закон України «Про
систему громадського здоров’я», Закон України «Про житлового комунальні
послуги» та Закон України «Про управління відходами».
Верховна Рада України прийняла Закон України «Про управління відходами»
20 червня 2022 року. Але через рік набув чинності 9 липня 2023 року [2].
Метою законопроєкта є удосконалення системи управління відходами,
наближення законодавства до норм ЄС, впровадження ієрархію поводження з
відходами, створення правових, економічні, організаційні засади, запобігання і
зменшення утворення відходів, побудова інфраструктури в галузі об’єктах
відходів, залучення інвестиції та покращення стану навколишнього природного
середовища.
Також ухвалені деякі нормативно-правові документи, спрямовані на
реалізацію положень на основі Закону України «Про управління відходами» [3]:
- Постанова КМУ від 30 червня 2023 року №667 «Про затвердження Порядку
розроблення та затвердження регіональних планів управління відходами»;
- Постанова КМУ від 19 червня 2023 року №625 «Деякі питання поводження з
побутовими відходами в особливих умовах»;
- Постанова КМУ №1073 «Про затвердження порядку поводження з
відходами, що утворилися у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель
та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або
проведення робіт з ліквідації іх наслідків)»
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про управління відходами» (№ 2320 –
ІХ від 20.06.2022 року) передбачає комплекс заходів, спрямованих на те, щоб
виробник ніс відповідальність за свою продукцію протягом усього її життєвого
циклу, а саме:
1. Приймання відходів. Виробник або організація має забезпечити
можливість повернення споживачем використаної продукції.
2. Збирання відходів. Має бути створена система, що дозволяє споживачам
легко здати відходи (в пунктах прийомах, контейнери).
8
3. Транспортування відходів. Забезпечення безпечного перевезення відходів
до місць переробки або утилізації.
4. Рециклінг. Виробник зобов’язаний забезпечити належну обробку зібраних
відходів відповідно принципів до ієрархії.
5. Інформування споживачів. Виробники повинні інформувати населення про
порядок повернення продукції.
6. Введення обліку та звітності. Необхідно ввести звітність зібраних,
оброблених та утилізованих відходів, звітувати про виконання обов’язків [2].
Цей документ є першою реальною можливістю для України з моменту
здобуття незалежності запровадити європейський підхід до управління відходами
та зробити ще один крок до членства в Європейському Союзі.
Ці цілі також стосуються побутових відходів, і їх дотримання забезпечується
місцевими органами влади. Стаття 37 Закону України «Про управління відходами»
передбачає, що рівень збору та переробки побутових відходів має зростати кожні
п’ять років, досягнувши щонайменше 10% до 2025 року та щонайменше 15% до
2030 року.
Фундаментальним принципом цієї Директиви застосування пріоритетів щодо
застосування відходів. Це означає, що екологічні пріоритети для всіх видів відходів
встановлюються на законодавчому рівні. Винятки допускаються, але повинні бути
обгрунтовані.
Ієрархія управління відходами є метою на основі циркулярної економіки, які
визначають методи поводження з відходами від найбільшого на найменш
допустимого. Прикладом є найбільш прийнятне – це рециклінг, сортування,
компостування та переробка, найменш прийнятне – полігони. Існують різні рівні
ієрархії – від 3-х до 10 рівнів. На даний момент існує 5-ти рівнева ієрархія за
європейським стандартам, яка зазначена у «Національній стратегії управління
відходами в Україні до 2030 року» [4] (рис.1.1).
9

Рисунок 1.1 – Ієрархія управління відходами

Ієрархія відходів передбачає таку послідовність дій:
1. Запобігання утворення відходів.
2. Підготовка до повторного використання.
3. Переробка відходів.
4. Інші операції.
5. Видалення
Згідно з цією ієрархією, зменшення кількості відходів є головним
пріоритетом будь-якої системи управління відходів. Це включає всі заходи щодо
мінімізації кількості утворених відходів. Це перший та єдиний рівень, який працює
ще до утворення відходів, тобто вирішує причину проблеми. Інші ступені лише
після того, як відходи утворилися – з наслідками.
Другий рівень – підготовка до повторного використання. Це ці матеріали, які
ще можна використати повторно, не повинно ставати сміттям. До них належать:
використання старого одягу, меблів, побутових приладів. Також відносять
благодійність магазинів, шо збирають речі, миють, чистять, ремонтують та
продають за невелику ціну.
10
Третій рівень – рециклінг. Це переробка відходів у нову продукцію та
матеріалів. До переробки відносяться більшість твердих побутових відходів (ТПВ)
(папір, скло, пластик, метали) та компостування органічних відходів.
Четвертий рівень – відновлення. Це процес надання відходам корисного
використання та заміни їх іншими матеріалами. Поширеним прикладом є
виробництва палива, отриманого з відходів, яке використовується для виробництва
тепла та електроенергії як альтернатива викопному паливу.
П’ятий рівень – видалення. Це будь-які процеси з відходами, які не дають
користі. Найчастіше ці відходи захоронюють на полігони або спалюють без
отримання енергії. На даний момент, це той рівень їєрархії, на якій знаходяться
97% побутових відходів в Україні.
Для впливу дотриманню цієї ієрархії, в тому числі фінансування та
відшкодування витрат, органи влади впроваджують такі механізми та інструменти:
1. Плата за розміщення відходів – підприємство або організація сплачують за
захоронення відходів. Основною метою є зменшення кількістю відходів, що
потрапляють на звалища та стимулювати переробку.
2. Система розширеної відповідальності – виробники фінансують збір,
транспортують, переробляють або утилізують тверді побутові відходи.
3. Застосування принципу «плати за все, що викидаєш» - громадяни або
підприємства сплачують за обсяг утворених відходів. Така система стимулює
сортування і зменшення кількості сміття.
4. Екологічний податок – включає платежі за забруднення довкілля
(утворення та розміщення відходів). Його частина спрямовується на фінансування
природоохоронних заходів.
5. Цільові фонди та фінансові гарантії – місцеві або державні фонди
використовують на створення інфраструктури та сортувальних станцій. Гарантії
необхідні для діяльності підприємств, щоб гарантувати їхню екологічну та
фінансову відповідальність.
6. Екологічне стимулювання «зелених технологій» та тарифи на послуги –
податкові пільги і гранти для підприємств, які проваджують інноваційні технології
11
зменшення, переробки і повторного використання. Тарифи встановлюються
органами місцевого самоврядування, повинні бути економічно обгрунтованими та
врахувати принцип «забруднювач платить».
Законодавство України щодо управління відходами все ще розвивається, і
хоча вже досягнуто значного прогресу у провадженні положень Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС, ще пройде певний час, перш ніж усі нововведення
будуть впровадженні. Цей процес ще більш ускладнився масштабним вторгнення
Російської Федерації в Україну, з якими українська держава стикається протягом
багатьох років залишається невирішеними.

1.2 Інноваційні тенденції та досвід в галузі управління відходів в ЄС

Європейські країни планово і поступово відмовляються від спалювання
побутових відходів. 26 січня 2017 року Європейська Комісія надіслала
Європейському парламенту повідомлення щодо перегляду спалювання побутових
відходів з метою сприяння повторному використанню та переробці побутових
відходів. У документі зазначено, що Європейська Комісія підтримує використання
установок анаеробного розкладання для біорозкладних відходів, а також
наголошується, що після підписання Паризької угоди країни ЄС взяли на себе 14
зобов'язань щодо декарбонізації своєї економіки, і тому в майбутньому було б
краще взагалі закрити сміттєспалювальні заводи [5].
Тому, Європейська екологічна політика зосереджена на будівництві
спеціалізованих високотехнологічних заводів для переробки великої кількості
відходів, головним чином скла, металів та пластмас. Експерти оцінюють, що
близько 80% усіх відходів можна переробити на корисні вторинні продукти, і ця
діяльність вважається дуже прибутковою в ЄС.
Більшість країн світу, в тому числі Європейські країні такі як Швеція,
Швейцарія та Німеччина повністю відмовляються від розміщень полігонів та
звалищ ТПВ, приділяючи увагу системі циркулярної зеленої економіки.
12
Циркулярна економіка (також відома як економіка замкнутого циклу або
зелена економіка) зосереджена на відновленні ресурсів, переробці відходів та
використанні відновлюваних джерел енергії. Кінцева мета — «замкнути цикл»,
тобто спрямувати максимально можливий потік ресурсів у нові ресурсні цикли, тим
самим мінімізуючи кількість відходів, в ідеалі до нуля.
Циркулярна економіка вимагає збереження доданої вартості продукції та
мінімізації утворення відходів. Європейський Союз давно прийняв інструменти для
впровадження принципів зеленої циркулярної економіки (Сьома та Восьма
Програма дій ЄС з охорони навколишнього середовища, програма «Нуль відходів»,
План дій ЄС для циркулярної економіки, План дій з кругової економіки).
Впровадження перших трьох кроків ієрархії відходів у країнах ЄС
просувається в рамках ініціативи «Нуль відходів» та активно заохочується в
європейських містах. Все більше національних установ та місцевих органів влади
приєднуються до Асоціації «Нуль відходів Європи». Девіз цієї ініціативи — «Не
спалювати! Не захоронити!»
Боротьба місцевої громади проти сміттєспалювальних заводів стала
рушійною силою руху до концепції «нуль відходів» («Zero Waste»). Модель «нуль
відходів» ідеально вписується в сучасну політику циркулярної економіки, яка
базується на принципі мінімізації споживання ресурсів, відходів, викидів та втрат
енергії шляхом уповільнення, закриття та скорочення матеріальних та
енергетичних циклів [6].
Основні переваги системи «Нуль відходів»:
1. Економічні (чим менше відходів утворюється, тим менше витрати за збір
відходів).
2. Соціальні (створюють робочі місця в галузі поводження з відходами).
3. Екологічні (зменшення кількості парникових газів та шкідливих речовин)
Крім того, запроваджені основні елементи в системі «Нуль відходів»:
1. Збір відходів за принципом «двері в двері».
2. Запровадження системи «плати за все, що викидаєш».
3. Активне залучення населення та вживання заходів.
13
4. Моніторинг та аналіз складу відходів.
5. Комунікація з усіма напрямками (підприємства, бізнес, територіальні
громади).
Концепція «від дверей до дверей» є системою, за якої відходи збираються
безпосередньо біля житла кожного домогосподарства — тобто мешканці не несуть
сміття до загальних контейнерів, а залишають його у визначений день біля власних
дверей, воріт або під'їзду.
У системі збору відходів «від дверей до дверей» працівники компанії з
управління відходами приходять до будинку або будівлі кожного мешканця або
групи мешканців (залежно від ситуації) у визначені дні, щоб зібрати один або
кілька певних видів відходів. Найчастіше збирають такі фракції відходів: харчові
відходи, папір, картон, метали, пластик і скло.
В Італії в місті Мілан з населенням понад 1,4 млн. людей має систему збору
відходів «від дверей до дверей». Відходи були розділені та упаковані в прозорі
пакети, що дозволило співробітникам відділу управління відходами перевірити
правильність розділення та негайно накласти штрафи на власників відходів у разі
порушень. Система збору харчових відходів охоплює 100% населення та збирає
приблизно 105 кг харчових відходів на одного мешканця на рік. Загалом кожна
людина генерує приблизно 120 кг харчових відходів на рік, причому 87,5% цих
відходів збирається в межах міста. Хоча більшість населення Мілана (80%)
проживає в квартирах, а щільність населення становить 7000 осіб на км², місто
стало успішним прикладом впровадження та експлуатації системи збору харчових
відходів. У Мілані з 2012 року діє система збору відходів, яка також проводиться
інформаційно-просвітницька кампанія: кожне домогосподарство отримує 10-
літровий вентильований контейнер для кухонних відходів та 25 пакетів для
компосту, а багатоквартирні будинки також отримують 120-літрові контейнери для
сміття, які спорожняються двічі на тиждень [7].
Кожне домогосподарство заохочується до участі в програмі та роздільного
збору відходів. Муніципалітети з системами збору побутових відходів мають
14
найвищі показники роздільного збору відходів, оскільки збір здійснюється на
основі особистої відповідальності.
Система збору відходів «двері в двері» більше підходять в районі приватного
сектора, чим в багатоквартирних будинків. Крім цієї системи ЄС функціонує
система збору відходів в контейнери. В Німеччині, в звичайних німецьких дворах
працює система збору окремих видів відходів в різнокольорові контейнери (рис.
1.2).

Рисунок 1.2 – Значення контейнерів для сортування відходів міста

Принцип сортування відходів для всіх: папір, скло, пластик сортується
окремо. В червоний контейнер – електроніка, батарейки, лампочки, в оранжевий –
пластик, в жовтий – метали, в зелений – скло, в синій – папір, картон, в чорний –
харчові відходи.
Для більшість європейців сортування сміття це обов’язок, але це органічний
спосіб. Окрім очевидних екологічних переваг, переробка відходів також пропонує
інші переваги в багатьох країнах. Наприклад автомати, з яких за здані пляшки
отримуємо невелику суму грошей. Такі автомати є в Німеччині, Фінляндії, Швеції,
Данії, Нідерландах, Естонії та Литві.
За несортоване сміття передбачені досить великі штрафи, залежно від країни.
В Німеччині за недопалок штраф коштує 50-150 євро, залежно від місцевості, за
15
утилізоване сміття неналежним чином штраф 300 євро. В Швеції за викинуте не
там сміття коштує 170 євро. В Швейцарії коштує 290 євро [8].
Німеччина є однією з провідних країн Європейського Союзу з управління
відходами: у 2017 році в ній працювало 68 сміттєспалювальних заводів потужністю
близько 20 мільйонів тонн, а також 32 сміттєспалювальні заводи потужністю 5
мільйонів тонн. У 2017 році 45 заводів загальною потужністю переробки близько 5
мільйонів тонн переробили приблизно 4,5 мільйона тонн відходів.. З цих відходів
лише близько 500 000 тонн було відправлено на захоронення. У 2020 році
статистика відходів зафіксувала 1102 компостувальні та ферментаційні установки,
які переробляють біорозкладні відходи окремо або разом з іншими відходами. З
них 218 були установками з компостування органічних відходів, 599 – установками
з компостування зелених відходів, 227 – біогазовими установками та 58 –
комбінованими біогазовими та компостними установками [9].
За даними Федеральної статистики Німеччини за 2020 рік біовідходів від
промислових підприємств, установ, домогосподарств утворилося близько 13,65
млн. т. З них, на компостних заводах перероблено 7,41 млн.т., на біогазових
установках і установках анаеробного процесу перероблено 6,24 млн.т. Приблизно
5,3 мільйона тонн (64 кілограми на душу населення) було зібрано в контейнери для
органічних відходів, а також ще 5,33 мільйона тонн садових та паркових відходів
(64 кілограми на душу населення) (загалом приблизно 10,63 мільйона тонн/128
кілограмів на душу населення). У федеральному статистичному звіті також
оцінюється, що у 2020 році середнє домогосподарство компостувало та повторно
використовувало близько 2,6 мільйона тонн органічних відходів (31 кілограм на
людину) [10].
У 2020 році 97% біорозкладних відходів, відправлених до переробних
центрів, було перероблено. Щодо домашнього компостування: 23% садових
відходів та квіткових горщиків вважаються повністю переробленими.
У Швейцарії також є «сміттєва поліція», яка використовує найновіші
інноваційні технології для аналізу сміття, залишеного в недозволених місцях або
без сплати плати (спеціальний жетон), з метою виявлення та штрафування
16
порушників. У Швеції спеціалізовані вантажівки їздять по містах, щоб зібрати
використану електроніку, небезпечні відходи, хімікати та інші відходи, що
підлягають переробці. Аптеки також приймають невикористані ліки. Шведи
відвозять свої великогабаритні відходи до спеціалізованих центрів переробки, які
зазвичай розташовані на околицях міст. Крім того, Швеція досить ефективно
використовує відходи для виробництва тепла та опалення будинків.
Велика Британія є однією з найрозвиненіших країн світу, коли йдеться про
переробку харчових відходів, використовуючи аеробне розщеплення – процес, під
час якого мікроорганізми розщеплюють харчові відходи для виробництва біогазу
та добрив. У деяких системах постачання кисню припиняється, що дозволяє
бактеріям рости та розщеплювати органічні відходи. В середньому система
виробляє 200 кВт⋅год енергії на тонну відходів.
Фінляндія переробляє більше пляшок та паперу, ніж будь-яка інша країна
світу. Майже на кожній вулиці є контейнери для переробки різних видів відходів.
У Фінляндії діє нова система: у супермаркетах є спеціальні автомати, які
приймають пляшки та видають чек на суму застави. Покупці можуть отримати чек
на касі. Також діє система депозитів для покриття вартості товару. Тому, купуючи
товар, ви сплачуєте не лише його вартість, а й вартість упаковки. Ця сума є
фіксованою і буде повернена магазину після повернення використаної упаковки.
Фіни переробляють відходи для виробництва енергії та використання інших
ресурсів. Вони прагнуть перерозподілити відходи та використовувати їх якомога
ширше та ефективніше.
У Європі використовується технологія «відходів в енергію», який охоплює
різні види технологій обробки відходів, що виробляють енергію у вигляді тепла,
електроенергії та альтернативного палива. Цей термін включає такі технології, як
виробництво кухонного газу з органічних відходів, вилучення метану зі
сміттєзвалищ, термічна обробка відходів у сміттєспалювальних печах та
спалювання або газифікація альтернативного палива на цементних заводах.
Швеція є однією з країн ЄС з найбільшою кількістю сміттєспалювальних
заводів (Рис. 1.3). Їх 32. У Данії, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Швейцарії та
17
Норвегії майже немає побутових відходів, що захоронюються на звалищах,
частково завдяки наявності сміттєспалювальних заводів.

Рисунок 1.3 – Управління відходами ЄС

На рисунку зображено, що лідерами по переробці відходів є країни
Швейцарії, Швеції, Бельгія, Данія, Нідерланди та Німеччина. Вони активно
застосовують рециклінг та енергетичне спалювання відходів. Відсоток
захоронення в цих державах менше 5%. З найбільшими проблемами мають Сербія,
Чорногорія, Мальта, Турція та Греція. У цих країнах захоронення переважають
80%, а то за 90% і це свідчить про недостатню розвинену систему сортування,
фінансування та низький рівень екологічної культури населення.
У Європі є велика кількість заводів з механічної та біологічної обробки
відходів, які використовують технології, засновані на виробництві RDF
(відновлюваного твердого палива). Чи буде цементний завод зацікавлений у цьому
типі альтернативного палива, залежить від багатьох факторів, включаючи склад
альтернативного палива, його вологість та теплотворну здатність, наявність
полівінілхлориду, ціну альтернативного палива порівняно зі звичайним паливом,
безперервність поставок та технічне оснащення заводу. У Європі паливо, отримане
18
з відходів (RDF), спалюється на цементних заводах, але в нещодавньому звіті
Європейської Комісії наголошується, що таке управління відходами має
відповідати фундаментальним принципам циркулярної економіки та не
порушувати ієрархію відходів. За даними Європейського агентства з охорони
навколишнього середовища, європейські цементні заводи не особливо зацікавлені
в RDF-паливі через його низьку якість та наявність полівінілхлориду [11].
У Європі спалювання відходів відбувається на спеціально побудованих
сміттєспалювальних заводах, щоб зменшити обсяг і масу відходів без додавання
додаткового палива. В процесі горіння утворюється 25-30% початкової маси у
вигляді шлаку та 3,5-4% у вигляді золи, які потребують спеціальних та безпечних
процедур утилізації та не є деталями. Змішані відходи, необроблені побутові
відходи та промислові відходи спалюються. Однак основні занепокоєння щодо
спалювання відходів стосуються його впливу на навколишнє середовище та
здоров'я людини, включаючи шкідливі викиди, утилізацію продуктів згоряння та
безпеку працівників на сміттєспалювальних заводах. Щоб мінімізувати цей вплив,
заводи зі спалювання відходів повинні будуватися за межами житлових районів,
мати системи безперервного моніторингу викидів, що відповідають міжнародним
стандартам, та сучасні системи очищення викидів, що відповідають вимогам
більшості європейських країн.

1.3 Екологічна безпека, технології та управління твердими відходами

Екологічна безпека є однією з ключових складових сталого розвитку
сучасного суспільства та визначає рівень захищеності довкілля і населення від
негативного впливу антропогенної діяльності. Однією з найбільш актуальних
загроз екологічній безпеці на сьогодні є накопичення твердих відходів, зокрема
твердих побутових та промислових, обсяги яких зростають пропорційно до
розвитку урбанізації, промисловості та споживчих моделей поведінки.
Недосконала система управління твердими відходами призводить до забруднення
19
ґрунтів, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, а також створює
ризики для здоров’я населення.
Тверді відходи є джерелом багатокомпонентного негативного впливу на
довкілля. У процесі їх накопичення та захоронення утворюються фільтрати, що
містять важкі метали, органічні сполуки та патогенні мікроорганізми, які можуть
мігрувати в навколишнє природне середовище. Крім того, внаслідок анаеробного
розкладу органічної складової відходів утворюється біогаз, до складу якого
входить метан — потужний парниковий газ, що сприяє зміні клімату. Таким чином,
проблема управління твердими відходами тісно пов’язана з питаннями екологічної
та кліматичної безпеки.
Сучасні підходи до управління твердими відходами базуються на ієрархії
поводження з відходами, яка передбачає пріоритет запобігання їх утворенню,
повторне використання, рециклінг, відновлення енергії та, як крайній захід,
захоронення. Така ієрархія закріплена в міжнародних екологічних документах і
поступово імплементується в національні системи управління відходами.
Ефективна реалізація цих підходів сприяє зменшенню екологічного навантаження
та підвищенню рівня ресурсної ефективності економіки.
Важливу роль у забезпеченні екологічної безпеки відіграють сучасні
технології оброблення твердих відходів. До них належать механіко-біологічна
обробка, сортування, компостування органічної фракції, анаеробне зброджування,
термічні методи (спалювання, піроліз, газифікація) та технології глибокої
переробки вторинної сировини. Застосування таких технологій дає змогу суттєво
зменшити обсяги відходів, що підлягають захороненню, а також отримувати
корисні продукти у вигляді вторинних матеріальних ресурсів та енергії.
Окрему увагу слід приділити управлінським аспектам у сфері поводження з
твердими відходами. Ефективна система управління передбачає поєднання
нормативно-правових, економічних та організаційних інструментів. До них
належать екологічне законодавство, стандарти і ліміти утворення відходів, система
розширеної відповідальності виробника, економічне стимулювання роздільного
збирання та перероблення відходів, а також екологічна освіта і підвищення
20
обізнаності населення. Без належного управління навіть сучасні технології не
забезпечують очікуваного екологічного ефекту.
В умовах євроінтеграційних процесів особливого значення набуває адаптація
національної системи управління твердими відходами до європейських вимог. Це
передбачає розвиток інфраструктури для роздільного збирання відходів,
зменшення частки захоронення, впровадження найкращих доступних технологій та
посилення контролю за дотриманням екологічних норм. У результаті комплексного
поєднання технологічних та управлінських рішень можливе досягнення високого
рівня екологічної безпеки та мінімізація негативного впливу твердих відходів на
навколишнє природне середовище.

1.4 Сучасний стан управління відходів ТПВ України та інноваційні рішення

На сьогоднішній день ситуація з поводження та управління відходів в Україні
є критичною. Переважна більшість (понад 90%) побутових відходів потрапляє на
перевантажені полігони, що часто не відповідають екологічним нормам, а рівень
переробки надзвичайно низький, менше 3% від загальної кількості. З 2023 року діє
Закон України «Про управління відходами», який покликаний змінити цю
ситуацію, запроваджуючи принципи європейського підходу до управління
відходами, але впровадження потребує часу.
За даними Міністерства розвитку України офіційна кількість полігонів
налічує близько 5,5 тис. із загальною площею 8,5 тис. га (рис.1.4). Найбільша
кількість є у Вінницькій області - 714, у Полтавській – 675, в Чернігівській – 658, в
Одеській – 608. Найменша кількість сміттєзвалищ знаходиться в Івано-
Франківській області – 17, у Луганській області – 18, у Львівській області – 20, у
Черкаській області – 21. В місті Києві є два офіційних сміттєзвалища [12].
21

Рисунок 1.4 – Карта полігонів та звалищ побутових відходів в Україні

Щорічний обсяг утворення побутових відходів в країні коливається від 50 до
52 млн куб. м. (10-13 млн. т.) (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 – Поводження з побутовими відходами в Україні

На графіку показано, що перероблення та утилізація відходів повільно
зростає: з 3,65 % у 2013 р. до 6,3 % у 2020 р. — позитивна, але недостатня тенденція.
22
Спалювання становить незначну частку і навіть знижується після 2016 р., що
свідчить про відсутність сучасних сміттєспалювальних потужностей. Передача
вторинної сировини зросла з 2,5 % до 4,6 %, що показує поступовий розвиток
інфраструктури збору й сортування. Захоронення залишається головним способом
утилізації — близько 9–13 млн т щороку, тобто понад 90 % відходів потрапляють
на полігони.
Вчені пояснюють зменшення обсягів відходів між 2014 і 2016 роками
інфляцією та падінням попиту через політичну та економічну кризу, що настала
після революції 2014 року. З 2017 року, коли економіка почала стабілізуватися,
обсяги відходів знову зростають. У 2019 та 2020 роках кількість відходів, що
утворюються в Україні, знову зросла: у 2019 році було утворено 441,5 млн тонн
відходів, а у 2020 році цей показник зріс до 462,4 млн тонн.
Згідно з офіційними джерелами за 2023 рік по всій країні працює 31
сміттєпереробний завод у 26 місцях, але враховуючи площу незаконних полігонів,
яка охоплює приблизно 43 000 квадратних кілометрів, цієї кількості явно
недостатньо для ефективного управління відходами країни.
Протягом звітного року через неадекватні системи управління відходами,
переважно у населених пунктах приватного сектору, було виявлено 26 800
незаконних сміттєзвалищ загальною площею 0,6 га. В 2021 році було створено 25
500 незаконних сміттєзвалищ загальною площею 0,38 га.
За даними Міністерства регіонального розвитку, менше 6% відходів в
Україні переробляється або використовується повторно. З них 2,73% спалюється
на єдиному в країні діючому сміттєспалювальному заводі «Енергія» в Києві. 3,2%
побутових відходів відправляється до центрів та установок переробки [13].
За даними Міністерства охорони навколишнього середовища та природних
ресурсів, обсяг побутових відходів у 2023 році досяг 9 мільйонів тонн, які були
утилізовані на 5600 сміттєзвалищах та сміттєпереробних об'єктах, що охоплюють
площу 12 000 гектарів. Аналіз змін з 2021 по 2023 рік показує загалом послідовну
картину. Однак, сміттєзвалища, які не відповідають екологічним стандартам, все
ще потребують регулювання. Згідно з аналізом показників, проведеним
23
міністерством, у 2023 році вже буде 713 сміттєзвалищ такого типу, що на 20 більше,
ніж у попередньому році, порівняно з 2022. Обсяг твердих харчових відходів також
зростає, збільшившись на 5 мільйонів кубічних метрів з 39 мільйонів кубічних
метрів у 2022 році до 44 мільйонів кубічних метрів у 2023 році [14].
За даними експертів, понад 80 відсотків сміттєзвалищ, що зараз працюють в
Україні, не відповідають санітарним та технічним нормам, тобто вони є
справжніми сміттєзвалищами відкритого типу, що становлять загрозу для
навколишнього середовища. Багато сміттєзвалищ переповнені і потребують
покращення. За даними Міністерства місцевого самоуправління та територіального
розвитку України, у 2021 році 230 сміттєзвалищ (3,8%) були переповнені, а 824
(13,8%) не відповідали екологічним стандартам. Сертифікація та заходи щодо
відновлення сміттєзвалищ були недостатніми. З 1489 сміттєзвалищ, що
потребували сертифікації, 48 (24% від загальної кількості) були сертифіковані у
2021 році. Є потреба побудувати 288 нових сміттєзвалищ. З 371 сміттєзвалища, що
потребували рекультивації, лише 29 було завершено, що становить лише 7,8% від
загальної кількості.
За останні роки в Україні не проводились дослідження та аналіз складу ТПВ.
За різними даними та джерелами найбільшу частку побутових відходів займають
харчові відходи - 44%, папір - 13%, вторинні полімери - 11%. Наступним скло - 9%,
метали - 2%, текстиль - 5%, будівельні відходи - 5%, деревина - 1%, інші відходи
10% (рис. 1.6) [15,16].
24

Рисунок 1.6 – Морфологічний склад ТПВ в Україні

27 вересня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1073,
якою затвердив порядок утилізації відходів, що утворюються у зв'язку з
пошкодженням (руйнуванням), завданим будівлям та спорудам внаслідок бойових
дій, терористичних актів, актів диверсії або операцій з ліквідації їх наслідків [17].
Ця процедура має на меті встановити механізм утилізації відходів, що
утворилися внаслідок пошкодження (руйнування), завданого будівлям та
спорудам, незавершеним будівельним майданчикам та зеленим зонам внаслідок
бойових дій, а також запобігання та пом'якшення негативного впливу цих відходів
на довкілля та здоров'я людини.
За даними Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури
України, у квітні 2024 року в Україні утворилося загалом 223 237,3 тонни відходів
від руйнувань. Найбільше утворилось в Київській області – 189229,4 т., в
Миколаївській – 6010,3 т., в Чернігівській – 6700 т., в Запорізькій – 5343 т., в
Донецькій – 4429,7 т.. Найменше утворилось в Тернопільській області – 10,2 т., в
Житомирській – 8 т., в Івано-Франківській – 1,6 т. В інших областях (Волинській,
Закарпатській, Вінницький, Полтавській, Луганській, Херсонській областях)
інформації немає [17].
25
Згідно до виконання обов’язку, обліку та звітування органами влади лише
три міські ради подали звіт згідно вимог (Львівська, Хмельницька та Одеська), а
інформацію про обсяги утворених відходів подали 6 рад (Дніпровська, Львівська,
Одеська, Сумська та Хмельницька). За даними інформації в Дніпровській області
утворилося – 110 тис. т., в Львівській – 1200 т., в Одеській – 12284,5 т., в Сумській
– 248,59 т. та в Хмельницькій – 776 т.
Інформація про сортування відходів, результати надала тільки Одеська
міська рада. Департамент повідомляв, що організуватиме роботу щодо сортування,
а відокремлення в ньому небезпечних речовин, в роботі демонтажу. Роботи з
демонтажу будуть виконуватися уповноваженими органами, які мають необхідну
кваліфікацію, досвід та документацію для виконання робіт, з урахуванням вимог
охорони праці та техніки безпеки, а також усіх правил промислової безпеки. Під
час знесення пошкоджених та зруйнованих об'єктів у місті Одеса утворено 12
284,47 т. бетону, цегли, облицювальної цегли та керамічних сумішей або окремих
фрагментів, 51 934 т. деревини, 7 580,5 т. деревини, скла та пластику, забруднених
або уражених шкідливими речовинами, 31,525 т. бітумних сумішей, 1,395 т.
змішаних металів, 2,88 т. змішаних металів забруднених небезпечними
речовинами, 0,004 т. кабелі, 2,093 т. ізоляційних матеріалів, 430,3840 т. інших
змішаних матеріалів. Всі це відходи зберігаються на звалищі ТПВ-2.
Усі відходи, що утворюються під час знесення пошкоджених або
зруйнованих будівель, зберігаються на сміттєзвалищах у змішаному та
несортованому стані, які можуть містити небезпечні відходи або відходи, що
містять азбест, що спричиняють негативний вплив на навколишнє середовище та
здоров'я тих, хто збирає та утилізує ці відходи. Оскільки сортування відходів не
проводиться, гарантувати повторне використання цих відходів під час будівництва
нових об'єктів неможливо. Зараз влада швидше організовує вивезення матеріалів
для знесення, оскільки їм потрібно якомога швидше очистити територію та
забезпечити швидке відновлення життєзабезпечення громади, а не запобігати та
пом’якшувати негативний вплив цих відходів на довкілля та здоров’я людей, що
було метою постанови.
26
Як уже показала практика, вимоги постанови є недостатніми для
забезпечення цільового призначення. Тому чинні нормативні акти потребують змін
для усунення вищезазначених недоліків.
З огляду на поточну ситуацію, важливо буде поступово впроваджувати
вимоги Національної стратегії управління відходами, адаптувати заходи, що
враховують європейські принципи управління відходами, а також розробляти та
застосовувати інноваційні методи, що допоможе ефективніше проводити
утилізацію, зменшити шкідливий і руйнівний вплив на загальну екосистему
України.
Міжнародний досвід продемонстрував ефективність використання сучасних,
інноваційних роботизованих процесів для переробки твердих відходів, таких як
скло, папір, пластик тощо. Звичайно, ефективність управління побутовими
відходами залежить не лише від технології, що використовується для збору та
переробки, але й від того, як люди управляють своїми відходами. Значна кількість
населення України досі поводиться безвідповідально під час сортування побутових
відходів та ігнорує елементарні правила. Контроль за такими діями має
здійснюватися, в першу чергу, на місцевому та регіональному рівнях. В країнах
Європейського Союзу по утилізації пляшок має врегульовану дію. Завдяки
ефективній політиці та комплексній системі управління відходами, у місцях
продажу встановлено спеціальні торговельні автомати («фандомати»), що дозволяє
кожному мешканцю сортувати свої пляшки та отримувати частину виручки у
вигляді ваучерів на придбання товарів. Система навчає громадян, як правильно
утилізувати свої відходи та отримувати користь. Хоча вона не є новаторською чи
революційною, але вона допомагає вирішити проблему ефективного управління
відходами [18].
Зважаючи на те, що є плани національної стратегії в сфері управління
відходів, є можливість використання інноваційних технологій та практичний
досвід з міжнародних розвинутих країн, рекомендується розглянути такі «розумні»
методи поводження ТПВ в Україні.
27
Рециклінг на основі штучного інтелекту (ШІ). Роботизована переробка
відходів на базі штучного інтелекту схожа на розумні сміттєві баки, але перевага
полягає в тому, що роботи на базі штучного інтелекту швидше сортують та
ідентифікують відходи. Після розділення матеріалів роботи надають інформацію
про правильну переробку, сприяючи покращенню управління відходами.
Роботизована переробка дозволяє ефективніше зменшити кількість відходів, що
потрапляють на звалища.
GPS – моніторинг. Це система супутникового контролю за рухом
спеціалізованого транспорту, яка дозволяє відстежувати рух автомобіля в режими
реального часу. Ця система створює оптимальні маршрути вивезення ТПВ із
врахуванням місця розташування контейнерів, трафіку та відстаней. GPS – трекери,
які встановлені на сміттєвозах у реальному часі передає дані про координати руху,
час зупинок, швидкість та обсяг зібраних відходів. Аналітика платформа створює
звіти для контролю чи охоплено всі адреси, чи відбулися відхилення від
марштруту. Основним перевагами є зменшення витрат на паливо (20-25%),
оптимізація маршрутів та запобігання нецільовому використанню транспорту. Для
управління відходами є можливість онлайн-контролю та формування цифрової
карти вивезення ТПВ.
Сучасні системи GPS – моніторингу поєднується з іншими «розумними»
технологіями: 1. Теги на контейнерах – автоматично визначає, які контейнери були
порожні. 2. Датчики заповнення контейнерів – передають сигнал, коли бак
наповнений на 90%. 3. Вагові датчики – вимірюють обсяг зібраних відходів.4.
Мобільні застосунки для жителів – показують графік вивезення та дозволяють
залишити скаргу або фото.
Технологія «відходи в енергію» (Waste to Energy) WtE)). Є процесом
перетворення твердих побутових відходів на електричну або теплову енергію
шляхом термічної обробки, переважно спалювання або термохімічних реакцій.
Екологічною перевагою є зменшення обсягів захоронення, зниження викидів
метану, сучасні методи фільтрації, які забезпечують нульові викиди токсичних
речовин та використання відходів як ресурсу. Для економіки є створення робочих
28
місць, можливість продажу електроенергії та палива, зменшення витрат на
полігони та залучення «зелених інвестицій» та грантів ЄС.
В Швеції мають 35 таких заводів та понад 50% переробляють за цією
технологією, в Данії переробляють 47%, в Німеччині в кількості 100 заводів
переробляють 38%, в Японії мають найчистіші заводи з повною утилізацією тепла
з частою переробки 70%.
В Україні працює єдиний завод «Енергія» в Києві, який спалює близько 25%
міських ТПВ і виробляє тепло для 300 тис. квартир. Розглядаються проекти в
Львові, Дніпрі, Харкові, Вінниці для будівництва WtE установок. В державних і
місцевих аспектах – це створення енергетичної сітки, де RDF - паливо
спалюватиметься за промислових заводах або ТЕЦ.
Біотехнологія. В цій технології використовують живих організмів (бактерії,
гриби, водорості) для розкладання відходів з отримання біогазу, добрива та
біопалива. Спочатку органічні відходи збирають, обробляють, змішують і
подрібнюють до однорідної маси. Потім матеріал подають в анаеробний реактор,
де він ферментується. Найпоширенішими методами є гідроліз і метаногенез, які
розщеплюють органічні молекули на простіші сполуки. Після ферментації
отриманий біогаз збирається в резервуарах і використовується для виробництва
електроенергії, тоді як твердий та рідкий залишок (дигестат) використовується
високоякісним органічним добривом.
Основними напрями застосування є:
1. Біокомпостування (мікроорганізми розкладають органічні відходи, в
результати отримуємо компост).
2. Анаеробне зброджування (безкисневе бродіння органіки у біореакторах,
результат – біогаз).
3. Біофільтрація повітря (бактерії розщеплюють шкідливий газ).
4. Біоремедіація грунтів (бактерії руйнують нафтопродукти та пестициди).
5. Біодеградація пластику (виробництва матеріалів, що розкладаються, на
заміну традиційного пластика).
29
В Україні працюють понад 60 біогазових комплексів, більшість на
агропідприємствах. В 2019 році було відкрито перша Львівська станція
компостування. Біологічні стічні споруди є в місті Черкаси, Вінниця, Тернополі.
Основними перевагами є повна утилізація органіки без токсичних викидів,
зменшення викиду метану та вуглекислого газу, зменшення витрат на вивезення та
покращення санітарного стану міст.
Механіко-біологічна переробка (Mechanical Biological treatment – MBT). Під
час процесів обробки металів метали відокремлюються від відходів та витягуються
висококалорійні компоненти, які потім піддаються біологічній обробці в аеробних
або анаеробних умовах. Завдяки низькій біологічній активності кінцевий продукт
можна легко утилізувати.
Після такої переробки утворюються такі матеріали і речовини: RDF/SRF (30
- 46%) – це папір, картон, дерево, пластик, яка використувається в якості палива на
електростанції чи в промисловості); втрати через розкладання органіки та
випаровування води під час біологічної очистки складають 20 - 24%; 31-35% -
компост, який призначений для захоронення в полігони; 2 – 3% - метали; 5% -
інерні залишки – це мінеральні залишки такі як каміння також залишають на
полігоні (рис.1.4).

Рисунок 1.7 – Склад продуктів після механіко – біологічної переробки відходів

30
Такі установки утворюють два основних види забруднень, які потрібно
контролювати – викиди газів (CH4, NH3, N2O, пил) та леткі органічні сполуки
(бензол, толуол, етанол, ксилоли) та фільтрат і конденсат від біологічної переробки.
Плазмова газифікація (піроліз). Ця хімічна технологія призначена для
утилізації відходів при високих температурах у виробництві скла та утворення
газоподібного водню для використання палива. Основною перевагою є тим, що в
ньому відсутні токсичні викиди і цей процес є герметичним без запаху та диму. З 1
тонни ТПВ можна отримати до 800 – 1200 кВт год. електроенергії. Але ця
технологія є дороговартісною, висока вартість обладнання та обслуговування,
складність керування процесом (високі температури, потреба в точному контролі),
необхідність попереднього сортування (зменшення вологи й інертних матеріалів)
та потреба у стабільному енергопостачанні (значні витрати електроенергії).
Світовим лідерами в цій технології є Японія, США, Південна Корея та ЄС.

31
2. ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В
УПРАВЛІННІ З ТВЕРДИМИ ВІДХОДАМИ

2.1 Утворення, накопичення та переробка відходів в Черкаській області

Черкаська область є промислово-аграрним регіоном, тому формування
відходів має змішаний характер: побутові, будівельні, промислові, аграрні та
небезпечні відходи. Основною проблемою є значна залежність від полігонів,
недостатній рівень сортування та недосконала інфраструктура поводження з
відходами, тому поводження з відходами в Черкаській області досі залишається
проблемою в регіоні.
За даними Черкаського обласного управління статистики, у 2024 році в
області утворилося 1 413 937 тис. тонн відходів, з яких 1 345 151 тис. тонн – від
господарської діяльності підприємств та організацій, а 68 786 тис. тонн – від
побутових відходів [19].

Рисунок 2.1 – Утворення відходів у Черкаській області (2019-2024 рр.)

У 2019–2024 роках Черкаська область демонструє помірну, але нестабільну
динаміку утворення промислових і побутових відходів (рис.2.1). Загальна кількість
32
відходів коливалася в межах 1,4–1,685 млн тонн, що свідчить про відносну
стабільність загального навантаження на регіональну систему поводження з
відходами. Обсяги промислових (у т.ч. гірничопромислових) відходів у 2019–2024
рр. змінювалися нерівномірно в межах 110400–146300 тис. тонн). Мінімум
спостерігався у 2020 році (1104,654 тис. т), що може бути пов’язано з карантинними
обмеженнями, зменшенням виробничої активності та економічним спадом.
Максимум — у 2023 році (1463,245 тис. т), що пояснюється підвищенням
інтенсивності промисловості, зміною структури виробництва або більшим
охопленням звітності підприємств. Обсяги ТПВ у 2019–2024 роках коливалися між
1345 та 1600 тис. м³. Спостерігається зростання у періоди 2019–2020 та 2022–2024
років та скорочення у 2021 році. Найвищий показник — 2024 рік (1600,594 тис. м³).
Згідно із Законом України «Про управління відходами» відходи
класифікуються на дві категорії:
1. Небезпечні відходи.
2. Відходи, які не є небезпечними.
В Черкаській області в наявності різні типи підприємств утворюються
різноманітні види відходів, а саме: небезпечні відходи (акумулятори, батарейки,
матеріали, що містять ртуть, машинні масла, різні шлами, ганчірки); відходи, які не
є небезпечними (побутові відходи, органічні відходи від сільськогосподарських
підприємств, дерев’яні відходи, скло, упаковка)
Найбільшу кількість відходів заводи утворили в Черкаській області - 551,175
тис. т та Золотоніського району – 390,228 тис. т.
Протягом року в регіоні було використано (перероблено) 788,8 тис. т відходів
та 729,661 тис. т відходів передано іншим підприємствам для відновлення або
видалення.
Станом на кінець 2024 року обсяг відходів, що тимчасово зберігаються на
об'єктах компанії в регіоні, становитиме 155,783 тис. т.
Для запобігання накопиченню відходів у місці їх виникнення місцеві
підприємства, організації та установи інформуються про технічні можливості
33
утилізації відходів та адреси підприємств з необхідною технічною
інфраструктурою.
До 31 грудня 2024 року в регіоні велися облік утворення, обробки та
утилізації відходів, а також реєстр об'єктів утилізації відходів.
За даними місцевої влади, в області налічується 393 сміттєзвалища
побутових відходів. Департамент громадських робіт Черкаської обласної
адміністрації повідомив, що у 2024 році на сміттєзвалища було вивезено 252, 498
тонн побутових відходів.
У період 2022–2024 рр. спостерігаються помітні коливання в обсягах
утворення, перероблення й зберігання відходів. Загалом видно тенденцію до
зростання обсягів обігу відходів у системі (через збільшення обсягів передачі
іншим підприємствам) і зменшення відходів на кінець року — що свідчить про
більш ефективне управління відходів (рис 1.2).

Рисунок 2.2 – Динаміка основних показників поводження з відходами в
Черкаській області

34
У 2023 р. утворено 1525,3 тис. т (зростання на 15 % порівняно з 2022 р.), що
може бути наслідком активізації промисловості після спадів 2022 р. У 2024 р. —
зниження до 1413,9 тис. т, можливо через оптимізацію виробничих процесів або
більшу частку перероблення. Відходи, які одержані від підприємств постійно
зростає. Це свідчить про розвиток співпраці між підприємствами й централізований
збір відходів для перероблення. У 2024 р. спалено 4,2 тис. т. (порівняно за 2022 р.
– 10,4 тис. т.). Тенденція на зниження більше 50 %. Це позитивний характер, адже
спалювання — це нижчий рівень у ієрархії управління відходами. Відходи, з метою
отримання енергії значно скоротилися (2024 р. – 1,8 тис. т., в 2022 р. – 5,9 тис. т).
Це свідчить про відсутність стабільних енергетичних потужностей для утилізації
або невигідність процесу. У 2023 р. було використано 902,6 тис. т. відходів, що
показує активізацію рециклінгу, але спад спостерігаємо в 2024 р. яким, може бути
наслідком обмежень у фінансуванні або проблем з інфраструктурою. У 2024 р.
729,7 тис. т. відходів було передано підприємствам. На відміну від минулих років
тут показує, що кількість відходів збільшилось вдвічі. Це показує позитивну
тенденцію до передачі відходів для подальшого використання чи оброблення.
Втрати відходів внаслідок крадіжки та пожежі не передбачені. У 2024 р. наявність
відходів в сховищах значно зменшилось. Таке значне скорочення обсягів
накопичення свідчить про зменшення залежності від полігонів і розвиток системи
повторного використання.
Згідно з даними Департаменту будівництва Черкаської обласної
адміністрації, обсяг побутових відходів, що були захоронені в області у 2024 році,
становив 252 498 000 тонн, з яких 95 100 тонн було утилізовано на Черкаському
міському сміттєзвалищі.
Згідно з даними місцевої влади, в регіоні налічується 393 місця утилізації
побутових відходів (звалища та сміттєзвалища), з них 267 місць паспортизовано.
Для вирішення проблеми незаконних сміттєзвалищ та утилізації незібраних
відходів Постановою місцевого самоврядування № 399 від 14 жовтня 2014 року та
внесеними до неї змінами було створено постійний місцевий комітет, який
35
відповідає за питання утилізації незібраних відходів. Також у всіх районах та 63
територіальних громадах створено та функціонують відповідні комісії.
Найбільшим сміттєзвалищем для захоронення побутових відходів є
Черкаське сміттєзвалище, на якому у 2024 році було захоронено 112 002 тонни
побутових відходів (37,7% від загальної кількості побутових відходів, захоронених
в області).
Відходи з житлових будинків, громадських будівель та споруд, комерційних
закладів, ресторанів вивозяться на полігони та сміттєзвалища. Загалом ТПВ
містить: папір - 10,3-26,4%, харчові відходи - 20-40 %, деревина - 0,75-3,7%,
текстиль - 0,2-8%, метали - 1-5,8% , скло - 1,1-9% , полімерні речовини та інші
речовини - 0,6-6% (рис 1.3).

Рисунок 2.3 – Склад побутових відходів Черкаської області

Побутові відходи включають скло, папір та пластик (ПЕТ-пляшки) роздільно
збирають в контейнери. Відсоток муніципалітетів регіону, які запровадили
роздільний збір побутових відходів, становить 12,02%, що у вісім разів більше, ніж
у 2015 році (1,5%). Додаткові контейнери будуть встановлені в місцевих житлових
36
районах та пунктах збору відходів для збору вторинної сировини, такої як
використаний папір, склобій та поліетиленові пляшки.
Місто Черкаси з 2012 року займається збором небезпечних відходів (ламп та
обладнання, що містить ртуть, використаних батарейок, акумуляторів тощо). У
місті створено п’ять пунктів збору, кожен з яких має стаціонарний контейнер для
небезпечних відходів.
Найбільші комунальні сміттєзвалища та полігони для захоронення
побутових відходів у містах Черкаси, Сміла, Умань, Багачево перевантажені та
потребують реконструкції. Щоб зменшити навантаження на сміттєзвалища та
пункти утилізації побутових відходів, у регіоні продовжується робота над
створенням системи роздільного збору відходів у мешканців, але ці заходи не є
ефективним вирішенням проблеми.
На місці Черкаського міського сміттєзвалища, у Черкаському районі
Рускополянської міської ради, розташована когенераційна установка, яка виробляє
електроенергію з біогазу, що утворюється на сміттєзвалищі. За 2024 рік зі
сміттєзвалища було видобуто 677 684 тис. м3 біогазу. За рік роботи електростанції
до електромережі передається близько 1,1 млн кВт електроенергії [20].
На території Уманського району, в адміністративних межах Собківської
сільської ради, приватне підприємство «Ресайклінг» побудувало сортувальну лінію
потужністю 50 тонн побутових відходів на добу.
Відповідно до вимог Порядку розроблення та затвердження регіональних
планів управління відходами, затвердженого постановою КМУ від 30.06.2023 №
667, наказом Черкаської обласної військової адміністрації від 12.12.2023 № 776
створено робочу групу Черкаської обласної державної адміністрації, основним
завданням якої є підготовка пропозицій до проекту регіонального плану управління
відходами.
Сформований регіональний план управління відходами дозволить розділити
територію області на зони, закласти основи для впровадження комплексної системи
управління відходами в регіоні, обрати оптимальний сценарій та забезпечити
розвиток інфраструктури управління відходами: виділення земельних ділянок для
37
будівництва об'єктів з обробки відходів, розробка моделі логістичної
інфраструктури відповідно до плану управління відходами, модернізація
(реконструкція) існуючих об'єктів та планування будівництва нових об'єктів з
урахуванням фінансових можливостей муніципалітету, тарифної політики та
залучення інвестицій.
Одним з альтернативних шляхів вирішення цього питання є будівництво
сміттєпереробних комплексів, яких у регіоні немає. Будівництво цих станцій
вимагатиме значних інвестицій, які не можуть бути покриті місцевими бюджетами,
а отже, потребуватиме фінансування з державного бюджету та зовнішніх
інвестицій.
У 2024 році у сільських територіях та містах Черкаської області,, питання
збору та переробки відходів залишається складним. Системи сортування та
переробки в селах часто обмежені, а значна частина відходів потрапляє на
незаконні звалища або полігони. Основний акцент робиться на стихійних звалищах
і невідповідності екологічним стандартам через недостатню інфраструктуру, хоча
можуть існувати локальні ініціативи з прийому вторсировини, таких як папір,
пластик і скло.
Враховуючи, що сьогодні проблема виявлення та ліквідації стихійних
сміттєзвалищ є досить актуальною, місцевим органам виконавчої влади доручено
активізувати роботу в цьому напрямку та вжити заходів щодо ліквідації стихійних
сміттєзвалищ.

2.2 Характеристика інноваційних технології з утилізації та переробки
відходів для міста Черкас та Черкаської області

Основна проблема побутових відходів у Черкаській області полягає в
переповненості існуючих сміттєвих полігонів через брак сучасних потужностей
для сортування та переробки. Щороку в області накопичується значна кількість
відходів, які захоронюються на полігонах, що становить екологічну загрозу. Навіть
38
попри впровадження роздільного збирання в деяких населених пунктах, загальна
ситуація залишається критичною
Україна, Черкаська область та місто Черкаси мають потребу в
ресурсозбереженні, переробці відходів, зменшенні навантаження на навколишнє
середовище відповідно, технологія з утилізації та повторного використання
відходів, які мають сенс.
Компостування. Харчові відходи в довкіллі за сприятливих температур
починають швидко гнити з виділенням газів з неприємним запахом та
легкозаймистих газів, рідкої речовини та різних твердих продуктів. Це приваблює
різних комах, птахів та гризунів, які можуть бути переносниками інфекцій та що
можуть бурхливо розмножуватися за цих умов та спричиняти серйозні
епідеміологічні проблеми. Найчастіша ситуація у відборі харчових відходів із
загальних побутових відходів є факт, харчові відходи змішуються з відходами
паперу зазвичай стають непридатними для використання як вторинна сировина при
змішуванні з іншими компонентами, тоді як інші відходи (метал, скло та пластик)
потребують попереднього очищення, що значно перешкоджає їх використанню.
Таким чином, збір харчових відходів в окремі контейнери не лише вирішує
екологічні та гігієнічні проблеми, але й допомагає економити ресурси та зменшує
кількість відходів, що викидаються.
Найпопулярніша технологія переробки харчових та органічних відходів є
компостування. Харчові відходи збирають в контейнер, перевозять в завод по
переробці таких відходів та переробляють у компост. Завдяки раціональному і
правильному зборі вміст металів у компості відповідає державним та екологічним
норми, які застосовується в якості добрива.
Основною сировиною для мікроорганізмів є олігомерні та
високомолекулярні речовини. Це всі речовини, які мають біологічне походження.
Процес розкладання відбувається шляхом утворення ацетальдегіду (CH3CHO),
оцтової кислоти (CH3COOH) і вуглекислого газу та води.
Цей метод є досить тривалим тому, що процес складає з трьох стадій:
підсушування, розпушування, сепарація для видалення зайвих домішок і
39
компостування. Спочатку відходи зберігаються в нагрітому реакторі протягом 15-
20 днів, потім переносяться в інший реактор ще на 40 днів. Отриманий компост
потім за необхідності промивають і доставляють споживачам. Це дозволяє
утилізувати їжу, листя, траву, обрізки овочів та фруктів.
Останнім часом технологія ЕМ (ефективних мікроорганізмів)
використовується в різних сферах для обробки харчових відходів. Основною
перевагою цього процесу ферментації є його безпека: вміст контейнера
залишається неушкодженим і може зберігатися на кухні для подальшого
використання. Рідку фазу видаляють з посудини кожні три дні і після розведення
можуть використовувати для ферментації харчових відходів, підживлення рослин,
видалення органічних відходів тощо. Тверді речовини виймають з контейнера
приблизно кожні 7-10 днів. Їх використовують безпосередньо як органічне
добриво, змішавши їх із ґрунтом у співвідношенні 1 частина добрива на 20-40
частин ґрунту та зберігаючи у відповідному місці. Через 40-60 днів ферментовані
відходи перетворюються на гумус. Використання ферментованих харчових
відходів може збільшити врожайність зернових у 1,5-2 рази та овочів у 3-4 рази
[21].
Вермікомпостування. Нещодавно дослідники проводять дослідження з
використанням вермікультури для нейтралізації побутових відходів. Серед
відходів черв’яки переробляють харчові відходи, папір та тирсу від деревини, але
не переробляють скло, пластик та метали [22]. Вже більше два десятиліття таких
метод використовується в країнах ЄС (Франція, Німеччина, Італія та Данія) і це
викликає інтерес в дослідників в Україні. Найбільш перспективним варіантом є
використання вермикомпостування для нейтралізації ТПВ у приватних
господарствах, де також можливе ретельне сортування відходів.
У Сполучених Штатах нещодавно спостерігається сплеск використання
вермикомпостування (ферм черв'яків) – споруд, подібних до установок з
компостування харчових відходів, які можуть вмістити від 15 000 до 20 000 осіб.
Головною перевагою цього методу утилізації є те, що різні види органічних
відходів можна регулярно додавати до верхнього контейнера. Особливо великою
40
перевагою при звичайній утилізації є те, що таким чином також можна утилізувати
газети, журнали, паперову та картонну упаковку. Більше того, черв’яки люблять
глянцеві обкладинки кольорових журналів. Вчені в Україні вивчають використання
вермікомпостування для переробки відходів з фабрик картонної упаковки. У цьому
дослідженні було використано особин каліфорнійського черв'яка Eisepia apsigei
штаму BK-94, отриманих у Біотехнологічному комплексі Інституту гідробіології
Національної академії наук України. Середня вага цього черв'яка становила 300-
350 мг, а довжина тіла — 40-60 мм. Оптимальними умовами для росту черв'яків на
момент утилізації були відносна вологість повітря 65-80% та температура 14-27°C.
Тим часом, 50 осіб щомісяця перетворюють 4500-5000 грамів відходів на біогумус.
Зрозуміло, що за оптимальних умов вермікомпостування може ефективно
переробляти паперові відходи, які не придатні до переробки [21].
Для полегшення великомасштабного вермікомпостування експерти проекту
рекомендують використовувати контейнери, придатні для розміщення черв'яків,
такі як пластикові контейнери або контейнери, оснащені кранами. Якщо крана
немає, просвердлюють невеликі отвори в дні резервуара. Потім насипають шар
щебеню товщиною близько 7,5 см у резервуар і встановлюють його на дві цеглини.
На дні резервуара є ємність для збору фільтрату, а органічні відходи рівномірно
розподіляються поверх шару гравію, і додається близько 100 дощових черв'яків.
Потім контейнер закривають і ставлять у захищене від прямих сонячних променів
місце. Через кілька тижнів додають новий шар відходів і процес повторюють, доки
контейнер не заповниться. Через 9-12 місяців контейнер буде наповнений якісним
компостом. Злита рідина також є дуже поживним розчином, тому її можна
розбавити водою у співвідношенні 1:10 та використовувати для поливу рослин.
Біогаз. Коли тверді побутові відходи зберігаються на сміттєзвалищах,
природний анаеробний розклад органічних відходів відбувається в умовах
дефіциту кисню, спеки та вологості. Одним із продуктів є біогаз. Вміст та склад
біогазу різний, залежно від складу та кількості відходів, які є в полігоні. В
основному біогаз складається з метану (50-70%), вуглекислого газу (30-40%) та
41
інших домішків (азот -4%, сірководень -1,5%, кисень – 1%, водень – 0,5%) (рис. 2.4)
[23, 24].

Рисунок 2.4 – Середній склад біогазу

Сам процес газоутворення – це метанове бродіння. Його мета базується на
анаеробному бродінні (за відсутності повітря) та включає різні біохімічні реакції,
зумовлені активністю мікробів. Виробництво біогазу відбувається природним
шляхом у болотах, на звалищах та у стічних водах, а також штучно на біогазових
установках.
Сам процес виробництва газу (біогазу) складається з двох стадій: по-перше,
розщеплення біополімерів на мономери мікроорганізмами, і по-друге, переробка
мономерних біомолекул мікроорганізмами.
Перший етап - це енергетично несприятливий процес, який не забезпечує
достатньо вільної енергії для живлення мікроорганізмів. Тому підтримка належних
умов для оптимального розвитку мікробіоти є важливою для успішного проведення
цього кроку.
Другий етап - Окиснення утворених молекул мономерів є нормальним і
природним окисно-відновним процесом. Однак за відсутності нормального
42
окислювача (кисню з повітря) виникає дисбаланс залежно від ступеня окиснення
атомів, присутніх у молекулі (сірка, азот, вуглець). Результатом є не лише
необхідний метан (CH4), але й нечисті гази (CO2, NH3, SH2), які вважаються
непотрібними або навіть шкідливими [25].
Харчові відходи перетворюються на біогаз анаеробними мікроорганізмами.
Для цього доступні установка метанування «ІБГУ-1» або біоенергетичний модуль
«БІОЕН-1». Обрану конструкцію заповнюють харчовими відходами, накривають
спеціальним пластиковим куполом для запобігання втратам біогазу, а у відходи
впорскують воду або культуру метаногенних бактерій. Через кілька днів маса
відходів починає виділяти біогаз, і його кількість щодня збільшується. Тривалість
інтенсивного виробництва біогазу залежить від кількості відходів, але може
тривати до двох років. Після виробництва пластиковий купол знімається, а вміст
реактора використовується як органічне добриво.
Для добування біогазу зі сміттєзвалища ТПВ використовуються більш
складні системи споруд та технології: мережі спеціально обладнаних вертикальних
свердловин, високоякісних горизонтальних трубопроводів для транспортування
біогазу від свердловин до точок збору, точки збору газу та магістральні
газопроводи для транспортування біогазу від пунктів збору газу до об'єктів
утилізації [26].
Температура біогазу у сховищі відходів становить 40-50°C, а вміст вологи —
5-7% (об'ємне співвідношення). Коли звалищний газ надходить через вихідний
отвір, температура швидко падає, що призводить до конденсації та утворення
великої кількості газу. Щоб конденсат міг стікати, газові труби встановлюються під
ухилом 30 градусів, зі спеціальним зливом у найнижчій точці цього ухилу, що
забезпечує вихід води з системи та її повернення в злив. Газопроводи необхідно
прокладати в траншеях глибиною один метр, щоб запобігти промерзанню взимку,
і укладати їх на шар твердих побутових відходів, які зберігалися не менше шести
місяців тому. Труби розміщуються на металевих або залізобетонних опорах
довжиною 40 - 50 см з ухилом 2,5 - 3 м [27].
43
Перед подачою біогаз попередньо очищують для запобігання корозії
обладнання, видаляють вільнотекучу воду, вся вода тонко видаляється, а якщо
біогаз містить високі концентрації сірководню та кремнію, ці сполуки додатково
видаляють. Біогаз необхідно очистити від дрібного та грубого пилу.
Біогаз використовується для виробництва електроенергії та тепла в двигунах
теплоелектроцентралей (ТЕЦ). Електроенергія, вироблена на цих установках,
подається в мережу, а тепло продається місцевим споживачам та підприємствам.
Для спалювання газу під час першого етапу випробувань, а також, у разі аварійної
поломки, для профілактичного обслуговування або ремонту когенераційних
установок, на полігоні, окрім когенераційних установок, встановлена система
відведення газу з ефективністю згоряння приблизно 90%.
Для постійного контролю кількості та якості біогазу, що виробляється та
використовується на факелах та когенераційних установках, встановлено
автоматичну систему моніторингу, яка включає такі прилади моніторингу та
вимірювання: датчики тиску та температури для розрахунку масової витрати
біогазу; витратоміри для вимірювання об'ємної витрати газу, що проходить через
систему; портативні газоаналізатори, що контролюють якість газу в
трубопроводах, термопара; що використовується для контролю температури вогню
на факельній установці; система автоматичного запису даних.
Спалювання. Спалювання відходів є найпоширенішим способом утилізації.
Це ефективний спосіб і дає можливість збереження природних ресурсів таких як
ліси та корисні копалини. Але спалювання потребує утилізації енергії, наявності
тепломережі в місті розташування сміттєспалювальних заводів.
Спалювання відходів використовується у всьому світі протягом багатьох
років для обробки побутових відходів, але сучасні процеси спалювання, які
зазвичай передбачають нашарування відходів на решітці за температури 700-
800°C, більше не відповідають чинним екологічним стандартам. Процес горіння
утворює токсичні гази та велику кількість вторинних відходів, включаючи
небезпечні органічні сполуки. Використання повітря в процесі горіння призводить
до високого питомого об'єму вихлопних газів, які важко та дорого очищувати. Як
44
альтернатива спалюванню за температури 700-800 °C, за кордоном здійснюється
інтенсивний науково-технічний прогрес у розробці процесів та установок для
обробки побутових відходів за високих температур (1350-1600 °C) [28].
Незважаючи на існуючі проблеми, сміттєспалювальні заводи сьогодні
працюють у 20 країнах світу. На початку 1990-х років у Німеччині було 47
сміттєспалювальних заводів, які спалювали 35% своїх відходів; у Нідерландах було
12 сміттєспалювальних заводів, які спалювали 40%; у Сполучених Штатах було 168
сміттєспалювальних заводів, які спалювали 16% (хоча й з меншою потужністю); а
в Японії було аж 1900 сміттєспалювальних заводів, які спалювали 75%. У 1980-х
роках на ці компанії покладалися великі сподівання. Однак на початку 1990-х років
зростання екологічної обізнаності призвело до значного тиску на
сміттєспалювальні заводи в Європі, які, за словами експертів, є основним джерелом
діоксину, стійкого органічного забруднювача, що потрапляє в повітря. Діоксини
порушують гормональну систему організму людини, викликають імунодефіцит,
послаблюють природний захист організму, сприяють розвитку гінекологічних
захворювань, збільшують кількість викиднів та вроджених вад розвитку. У рамках
контрзаходів щодо діоксинів було запроваджено дуже суворі нові правила для
сміттєспалювальних заводів, і більшість із них зараз перебувають під загрозою
закриття або реконструкції. З набранням чинності нових європейських правил
чотири з 12 сміттєспалювальних заводів Нідерландів були закриті, а в модернізацію
решти споруд та заводів було інвестовано понад 1 мільярд доларів [29].
Зараз існують чіткі та конкретні вимоги до систем , найважливішою з яких є
так зване «правило двох секунд», яке стверджує, що гази, що утворюються під час
згоряння ТПВ, повинні залишатися в області, де температура перевищує 850°C, а
концентрація кисню не падає нижче 6% протягом принаймні двох секунд. Хоча
суворе дотримання цих умов справді запобігає утворенню діоксинів, це створює
серйозне протиріччя: подача повітря в піч забезпечує достатній рівень кисню, але
водночас автоматично знижує температуру, сприяючи утворенню шкідливих
сполук. Для підвищення ефективності пароелектростанцій на більшості заводів
встановлено системи рекуперації тепла для виробництва пари або електроенергії.
45
Вироблення діоксину найбільш інтенсивне в теплообмінниках цих систем, де
починається процес охолодження газу.
Важливим компонентом для сміттєспалювального заводу є установки для
очищення газових викидів. Типова схема очисних споруд включає три етапи
очищення:
На першому етапі частинки зольної золи видаляються з газового потоку за
допомогою електростатичних фільтрів. Частина газу повертається в піч, а решта
направляється до розподільника очищених стічних вод для подальшого очищення
газу, де солі, що містяться в ньому, кристалізуються та відокремлюються від
загального газового потоку. Для підвищення ефективності видалення частинок
солі, що кристалізувалися на попередньому етапі, отриманий газ проходить через
додатковий електростатичний фільтрувальний блок.
На наступному етапі вихлопні гази очищаються кислотою та лугом у
скрубері, а потім направляються до теплообмінника для рекуперації надлишкової
енергії. Стічні води з реакторної очисної споруди нейтралізуються вапном,
обробляються коагулянтами у вигляді хлориду заліза(III) та сульфіду натрію для
ефективного зв'язування важких металів, а потім додається відповідний
поліелектроліт з подальшим розділенням на тверду та рідку фази. Відокремлений
шлам транспортується для подальшої обробки або утилізації, а очищена вода
випаровується на вищезгаданій установці для видалення солей. Після
теплообмінника відпрацьовані гази реактора обробляються активованим вугіллям
для подальшого очищення від шкідливих компонентів, таких як діоксини та оксиди
азоту. Частинки вуглецю, що виводяться з реактора потоком газу, потім
вловлюються пиловими фільтрами.
На заключному етапі відпрацьований газ нагрівається шляхом спалювання
природного газу, обробляється аміаком і пропускається через каталізатор для
видалення оксидів азоту та діоксинів. Потім очищений газ проходить через
регенеративний теплообмінник, перш ніж потрапити в атмосферу.
Наступним кроком у розробці процесу горіння в шарі вважається спалювання
ТПВ у печі з киплячим шаром. Цей процес був запропонований у Японії на початку
46
1980-х років. Наразі понад 25% сміттєспалювальних заводів у Японії
використовують цей процес. Процес починається з подачі гарячого повітря в піч
знизу з точно визначеною швидкістю, що створює шар дрібного піску всередині
печі, який діє як теплоносій. Цей шар має властивості, подібні до киплячої рідини,
і його поведінку можна пояснити законами гідромеханіки. Пісок у киплячому шарі
нагрівають до 750-800°C за допомогою спеціального пальника, а потім
подрібнений ТПБВ додають до шару. Постійний рух частинок у шарі ще більше
подрібнює ТПБВ, а висока теплопровідність піску призводить до його швидкого
горіння.
Приклад шведського міста Уппсала з населенням 160 тисяч мешканців
підтверджує можливість використання ТПВ як джерела енергії за належного
підходу до охорони навколишнього середовища. З початку 1990-х років місто
поступово використовує для опалення ТПВ, дрова, торф та інші джерела енергії.
Загалом, місто отримує 38% своїх потреб у теплі від спалювання на
електростанціях ТПВ, 41% від спалювання деревини та торфу, 11% від видобутку
тепла з повітря або води за допомогою теплових насосів, 5% від спалювання нафти
та використання електроенергії, і близько 0,01% від використання сонячної енергії.
Спалювання ТПВ відбувається на об'єкті, оснащеному сучасною системою
очищення газів, що дозволяє використовувати ТПВ не лише в місті, а й у всіх
районах радіусом 75 км.
Спалювання відходів дає можливість:
- провести знезараження побутових відходів від вірусів і бактерій;
- зменшити об’єм відходів в 10-20 разів, масу – 3-4 рази;
- скоротити кількість забруднюючих речовин;
- використати енергію, що міститься у відходах;
- замінити природні енергоносії (ліс, нафта, вугілля, газ) з метою збереження
природних ресурсів.
Системи технології спалювання побутових відходів постійно розвиваються
та вдосконалюються. Екологічний вплив цього методу є незначним. При надійному
контролі згорання і ефективному очищення димового газу від викидів шкідливих
47
газів в атмосферу будуть мінімальні. Спалювання – це кращий метод переробки
відходів, ніж вивезення в полігони, але варто зазначити, що ця технологія
розглядається як додатковий метод, а не конкурентний.
Піроліз. На сьогоднішній день цей метод звертають увагу фахівці у галузі
управління відходів, оскільки це дозволяє уникнути багатьох негативних наслідків
шаруватого горіння.
Піролізом є високотемпературною переробкою побутових відходів без
доступу або з частковим доступу кисню. З його допомогою переробляють відходи,
які важко переробити, такі як зношені шини, пластик та відпрацьовані масла.
Продукти, отримані після піролізу, легко зберігати та транспортувати, піролізні
установки не потребують високих витрат енергії для роботи, а весь процес загалом
вимагає менших капіталовкладень. Піроліз не утворює біологічно активних
матеріалів, утворюється щільна зола, яка значно зменшується в об'ємі, а важкі
метали не викидаються в атмосферу.
Залежно від температури процесу, піроліз поділяється на три температурних
рівня: 1. низькотемпературний ( до 550 градусів за Цельсієм);
середньотемпературний ( 550 – 800 градусів за Цельсієм); високотемпературний
(800 – 1050 градусів за Цельсієм).
На установках піролізу побутових відходів за температури 10000°C
утилізувалися майже всі матеріальні та енергетичні компоненти. Однак технічний
процес дуже трудомісткий [30].
Діапазон температур 1100–1400 °C вважається непридатним для піролізу,
оскільки він призводить до розм'якшення та плавлення шлаку, що спричиняє
порушення роботи установки.
Наразі досліджуються та розробляються піролізні установки з
використанням процесів прямої та протитечії, шахтних та барабанних конструкцій,
повітряно-струминних, кисневих та парових процесів, а також додаткового
використання електропечей та плазмових апаратів із зовнішнім та внутрішнім
нагріванням.
48
Звичайна установка піролізу твердих побутових відходів з внутрішнім
нагріванням являє собою вертикальний реактор, подібний до печі, в який побутові
відходи подаються зверху. Корисний об'єм реактора зазвичай поділяється на кілька
зон для сушіння відходів, піролізу, спалювання та плавлення шлаку. Завантажені
відходи падають у реактор під дією сили тяжіння. Відносно висока температура
газу випаровує більшу частину води у відходах. Висушені відходи надходять до
зони піролізу, де вони розкладаються на горючі гази, вуглець та шлак. Горючий газ
піднімається вгору, змішується з водяною парою та потрапляє в конденсатор, де газ
охолоджується та розділяється на рідку смолу, воду та горючий газ. Вугілля та
нерозкладені відходи потрапляють у зону горіння та плавлення, де вугілля згорає
за температури приблизно 1600°C, а шлак розріджується, що дозволяє видалити
його з реактора. Для підтримки та стабілізації процесу всередині реактора знизу
подається гаряче повітря з температурою 600-900°C. Деякі установки пропонують
заміну повітря інертними або горючими газами або рециркуляцію піролізних газів
у реактор, причому останній варіант вважається найбільш доцільним (рис. 2.5) [21].

1 – приймальна воронка; 2 – затвор; 3 – конденсатор рідких продуктів; 4 –
заслінки; 5 – вентилятор; 6 – газоаналізатор; 7 – димосос; 8 – система
газоочистки; 9 – сопло підігрітого повітря; 10 – повітряпідігрівач; 11 – водяна
ванна; 12 – швельшахта.
Рисунок 2.5 – Устаткування для піролізу
49

Цей метод вважається набагато кращим та екологічно безпечнішим за
спалювання. В результаті піролізу утворюються піролізні гази, смоли та тверді
відходи (сажа, активоване вугілля тощо). Продукти піролізу використовуються для
різних промислових цілей Порівняно з природним газом, піролізний газ має
перевагу у відсутності сполук сірки. Однак процес виробництва є складним, і
труднощі виникають не лише при зберіганні та транспортуванні продукту, але й у
контролі самого процесу. Основними компонентами піролізних газів є водень,
метан та чадний газ.
Конденсована рідка фаза піролізного газу містить 20-80% води, смолу,
нерозчинну олію, оцтову кислоту, метанол та інші органічні речовини. Ця суміш
має теплотворну здатність 2330-4660 кДж/дм³ та представляє інтерес для
дослідників як рідке паливо. Рідка фаза піролізу являє собою в'язку смолисту
речовину, яку часто називають олією, смолою, тепловим паливом або біопаливом,
оскільки її вихід може сягати 80% залежно від сировини та умов піролізу. Це може
бути використана як сировина для виробництва дизельного палива, бензину,
розчинників, масел або може бути використана безпосередньо як котельне паливо.
Твердий продукт, отриманий в результаті піролізу, являє собою суміш
вуглецевих залишків та їх мінеральних компонентів (піровуглеці). Вихід може
сягати 30-35% від загальної сухої маси палива. Його теплотворна здатність
становить 25 630-27 960 кДж/кг (суха речовина). При обробці в присутності
окислювача вуглець газифікується в газоподібне паливо, а тверда фаза
перетворюється на шлак, що містить лише мінерали. Тверда сировина, отримана
шляхом піролізу, також відома як напівкокс, може використовуватися в
повсякденному житті як паливо для камінів та барбекю або як матеріал для
задоволення технічних потреб у різних галузях промисловості, замінюючи
природні та синтетичні матеріали, багаті на вуглець. Шлак найчастіше
рекомендують використовувати в будівництві та промисловості будівельних
матеріалів для виробництва різних матеріалів.
50
Наразі високотемпературний піроліз у поєднанні з попереднім сортуванням
вважається найперспективнішим методом утилізації відходів піролізу як з
екологічної, так і з економічної точки зору. Усі продукти цього процесу можна
використовувати для різних економічних цілей. Спалювання однієї тонни ТПВ
виробляє таку ж кількість тепла, як і 250 кг побутового мазуту, тому економічні
вигоди є суттєвими, навіть без урахування витрат на утилізацію холодоагенту та
запобігання забрудненню
Плазмова газифікація. Цей метод є досить дорогим, складним та
енергоємним, найбільше підходить до переробки токсичних та шкідливих відходів.
Однак, через негативне ставлення до прямого спалювання серед населення та
державних органів влади, експерти з управління відходами дедалі більше
звертають свою увагу на цей метод.
Технологія плазмового нагріву використовується плазматрон, який за
допомогою електричної дуги створює зону високої температури. Водночас
температури навколо дуги перевищують 4000 °C, а в плазмі можуть досягати 17
000 °C. За таких високих температур майже всі речовини, включаючи
найшкідливіші та найтоксичніші, розкладаються на іони та радикали. Швидкість
розкладання відходів життєдіяльності в області плазми становить 99,9%. Оскільки
в реактор не подається повітря, утворення NO2 мінімізується, а забруднюючі
речовини, що містять хлор, фтор і сірку, перетворюються на більш активні форми,
ніж при стратифікованому горінні, і видаляються з реактора у вигляді сполук, що
поглинаються твердою фазою. Плазмова технологія перетворює відходи на два
основні продукти: синтез-газ, суміш газів, що складається переважно з чадного газу
та водню, та шлак. Тому синтез-газ переважно використовується як джерело енергії
або як сировина для органічного синтезу. Шлак, який складається переважно з
металів та силікатів, є інертним, екологічно чистим матеріалом, який можна
використовувати як будівельний матеріал для будівництва доріг. Видалення шлаку
з навколишнього середовища не призведе до забруднення навколишніх територій
або ґрунтових вод забруднювачами (рис. 2.6).
51

1 – пекти; 2 – циклон; 3 – теплообмінники; 4 – компресор; 5 – ресивер; 6 –
електрогенератор; 7 – газотурбінний двигун; 8 – скрубер; 9 – димосос; 10 – димар;
11 – вихід рідкого шлаку;12 – вихід рідкого металу.
Рисунок 2.6 – Схема плазмового способу переробки побутових відходів

Перед початком процесу плазмової газифікації необхідно виконати певну
підготовку побутових відходів:
1) Побутові відходи необхідно попередньо висушити, для чого потрібне
додаткове обладнання;
2) Побутові відходи необхідно подрібнити до розміру 20-40 см. Для повного
спалювання побутових відходів потрібна багатоступенева система згоряння, яка
періодично нагріває та охолоджує гази згоряння, а потім видаляє з них оксиди
фтору та оксиди хлору [31].
Принцип дії можна описати наступним чином: високотемпературна плазмова
газифікація (з потенціалом для виробництва електроенергії) або використання
відхідного тепла з подальшим багатоступеневим очищенням газоподібних
продуктів згоряння відповідно до норм охорони навколишнього середовища (рис.
2.7).
52

1-реактор-газифікатор; 2-генератор плазми(до 50 кВт); 3-допалювач; 4-генератор
плазми(6 кВт); 5-скуббер розпилювач; 6 скуббер-насадочний; 7-витяжний
вентилятор.
Рисунок 2.7 – Плазмова установка

Цей технологічний процес передбачає збір твердих відходів у спеціальні
бункери, звідки їх вивозять сміттєвозами з відведених місць. Відходи поміщають у
спеціальний пристрій, оснащений черпаком для їх перемішування всередині
реактора, після чого вони самопливом падають у робочу зону реактора. Частинки
відходів під дією сили тяжіння потрапляють у робочу зону реактора.
Сконструйований як вертикальна піч, реактор оснащений плазмовими пальниками,
що генерують високі температури, що розщеплюють органічні компоненти ТПВ на
атоми та переводять їх у газоподібний стан. З реактора синтез-газ потрапляє до
скруберної установки, де його охолоджують до 30°C, фільтрують та нейтралізують.
На завершальному етапі газ знову фільтрують для видалення оксидів азоту та
перетворюють на паливо, яке можна використовувати для виробництва тепла або
електроенергії. Теплотворна здатність синтез-газу, отриманого з відходів
плазмотермічним процесом, досягає 10-13 МДж/м³. Решта нерозкладної частини
53
ТПБВ плавиться за високих температур і періодично витягується з реактора, де
може бути використана як склоподібне в'яжуче речовина в дорожньому
будівництві та інших будівельних роботах.
Основною перевагою цієї технології є універсальність щодо переробки
побутових відходів і невеликі габарити, які дозволяють пересуватись по місцевості.
Практичне розповсюдження є ненадійність плазмотронів з постійним тривалістю
роботи. Недоліками звичайно є велика витрата електроенергії, високі концентрації
металів в газах та високі витрати на обслуговування та ремонт реактора і
плазмотрона.
Відмінності плазмової переробки від традиційного спалювання відходів
передбачає в надзвичайно високій температурі та замкнутий цикл системи.
Практично всі неорганічні сполуки проходять під впливом високої температури.
Також утворюється менше залишків золи, що полегшує переробку залишкових
продуктів.
Установки, що використовують плазмову технологію для газифікації твердих
відходів, мають великий потенціал на майбутнє, оскільки успішна реалізація такого
типу проектів дозволяє вирішити дві проблеми одночасно: утилізацію відходів та
виробництво енергії з відновлюваних джерел.

2.3 Розрахунок ефективності роздільного збирання твердих побутових
відходів у домогосподарстві м.Черкаси

У місті Черкаси за 2024 рік було утворено 1413,037 тис. т. відходів, з них
252,498 тис. т. захоронені в полігонах та в сміттєзвалищах через недостатньої
налагодженої системи сортування та переробки відходів, тому відходи викидалися
на сміттєзвалища без попередньої обробки. Це негативна тенденція тому, що за
останні роки кількість поховання відходів збільшилась, в 2022 році було
захоронено 167,4 тис т., в 2023 році 244,5 тис т. Така система управління відходами
призводить до таких проблем, як перевантажені сміттєзвалища, створення
54
незаконних сміттєзвалищ, непропорційний розподіл територій для захоронення
відходів, підвищення ситуаційно-епідеміологічного ризику, втрачається
можливість отримати вторинні ресурси та унеможливлює функціонування
циркулярної економіки.
За офіційними даними Держкомстату, на початок 2024 року чисельність
міста Черкаси становила 265,976 тис. осіб та на початок 2023 року становила
267600 осіб [32]. Для розрахунків використовувалися приблизні дані, оскільки
точну кількість мешканців дуже важко встановити через обставини воєнного часу.
Розрахунки проводилися на основі кількості відходів, що утворюються у 10
домогосподарствах. Кожне домогосподарство складається з різної кількості осіб,
загальна кількість учасників дослідження становила 27 осіб.
У цій роботі розглядається структура та система управління відходами в місті
Черкаси, ресурсний потенціал побутових відходів, а також прогнозується
можливий економічний прибуток для міста від сортування та здачі вторинної
сировини мешканцями міста.
Це дослідження було проведено з метою визначення морфологічного складу
твердих побутових відходів у Черкаському районі. Компоненти побутових відходів
були розділені, зважені та проаналізовані з метою визначення того, які компоненти
слід відправляти до центрів збору та переробки.
В таблиці 2.1 позначено, які компоненти відходів придатні до переробки, а
які не придані

Таблиця 2.1 – Типи відходів, які придатні та не придатні до переробки
Тип відходів Придатні Не придатні
1 2 3
Макулатура Газети, журнали, офісний папір, Паперові серветки, чеки, шпалери,
картонні коробки, рекламні стікери, наклейки, жирний папір
буклети

55
Продовження таблиці 2.1
1 2 3
Пластик ПЕТ – пляшки, пакети, пластикові Одноразовий посуд, обгортка від
контейнери, плівка LDPE, масла, тонка упаковка, що
(маркування 01, 02, 04, 05) шуршить, засоби особистої
гігієни, (маркування 03, 06, 07)
Скло Скляні пляшки, банки, посуд Кришталь, кераміка, фарфор,
скляний, флакони, скляні баночки дзеркала, лампи, кінескоп,
від ліків броньоване скло, автомобільне
скло
Метал Консервні банки, алюмінієві Батарейки, аерозольні балончики,
банки, металевий посуд, побутова станки для гоління
техніка (комп’ютери,
холодильники, газові плити та
електроніка)

Усі відходи, які непридатні до переробки і які не належать до органічних
відходів, були класифіковані як «Інші відходи».
Тверді побутові відходи були поділені на такі категорії:
1. Макулатура.
2. Пластик.
3. Скло.
4. Метали.
5. Інші відходи.
У дослідженні використовувалися емпіричні та аналітичні методи.
Емпіричне дослідження полягало у зборі та аналізі даних про кількість та тип
побутових відходів. За допомогою аналітичного методу було розраховано
показники фінансової вигоди від сортування твердих побутових відходів
населенням міста Черкаси.
Розрахунок масової частки кожної категорії твердих побутових відходів
проводиться за формулою:
��
�� = ∗ 100% (2.1)
��
56

де m – маса певної категорії відходів, а M – загальна маса відходів.
Розрахунок фінансової вигоди від сортування твердих побутових відходів у
домогосподарствах за тиждень проводився за формулою:
�� = �� ∗ �� (2.2)

де m – маса певної категорії відходів, а e – тариф на цей вид вторинної
сировини в пунктах прийому.
Розрахунок фінансової вигоди від сортування твердих побутових відходів у
домогосподарствах на рік було проведено за формулою:
�� = �� ∗ 52 (2.3)

де A – фінансова вигода від сортування твердих побутових відходів у
домогосподарствах на тиждень.
Розрахунок середньої економічної вигоди для одного члена сім'ї на рік було
проведено за формулою:
��
�� = (2.4)
��

де P – загальна фінансова вигода від сортування твердих побутових відходів
для сім'ї на рік, n – кількість осіб у сім'ї.
Для визначення середньої фінансової вигоди для однієї особи серед десяти
досліджених сімей було використано наступну формулу:
��1+��2+��3+��4+��5
�� = (2.5)
10

де S1, S2, S3, S4, S5 – середня фінансова вигода для одного члена кожної сім'ї
на рік.
Для розрахунку фінансової вигоди від сортування твердих побутових
відходів для всіх мешканців міста Черкаси було використано таку формулу:
��1 = �� ∗ 265976 (2.6)
57
��2 = �� ∗ 267600 (2.7)

Розрахунок фінансової вигоди від сортування та переробки ТПВ
здійснюється з використанням даних про ціни на вторинну сировину в пунктах
прийому:
Ціни на вторинну сировину в приймальних пунктах:
1. Макулатура – 3 грн/кг.
2. Пластик (ПЕТ – пляшки) – 4,5 грн/кг,
3. Пластик (поліетилен) – 8 грн/кг
3. Скло – 1,5 грн/кг
4. Метали (чорні) – 4 грн/кг
5. Метали (алюмінієві банки) – 15 грн/кг.
Дослідження проведено в три етапи:
1. Дослідження – збір даних про обсяги відходів у домогосподарствах, які
брали участь у дослідженні
2. Аналіз – проведення розрахунків, прогнозування утворення певної
категорії відходів за рік та визначення фінансової вигоди членів родини та
населення міста Черкас від категорії відходів, які можна переробити вторинну
сировину.
3. Заключення – висновки та впровадження інноваційних технологій в галузі
управлінні відходів та твердих побутових відходів у міста Черкаси
На першому етапі дослідження протягом одного тижня сортували побутові
відходи із десяти домогосподарств (різного розміру). Відходи сортували,
зважували та записували дані.
Другий етап дослідження мав на меті систематизацію зібраної інформації та
проведення необхідних розрахунків: розрахунок кількості твердих відходів, що
утворюються кожним домогосподарством щомісяця та щороку, та суми грошей,
яку можна було б заробити, розділяючи ці відходи за різними пропорціями
ресурсоцінності. Також було розраховано економічні вигоди, яких щорічно може
досягти загальне населення міста від роздільного збору відходів, за умови, що
58
населення міста залишиться незмінним на початку 2023 року та на початку 2024
року.
На заключному етапі дослідження на основі отриманих даних було зроблено
висновки щодо економічних вигод від сортування побутових відходів у місті
Черкаси.
Протягом тижня зібрані кількість та обсяг та морфологічний склад ТПВ, дані
показані на таблиці 2.2

Таблиця 2.2 – Визначення морфологічного складу ТПВ у домогосподарств м.
Черкаси
Категорія Кількість відходів у домогосподарстві за тиждень, кг
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Середні
значення
Макулатура 0,35 0,28 0,43 1,57 0,53 0,74 0,62 0,80 0,28 0,76 0,63
Пластик (ПЕТ 0,19 0,20 0,17 0,35 0,18 0,17 0,23 0,28 0,14 0,15 0,20
– пляшки)
Пластик 0,08 0,07 0,09 0,17 0,07 0,10 0,08 0,14 0,10 0,11 0,11
(пакети,
поліетилен)
Скло 0,47 0,68 0,32 0,52 0,75 0,28 1,13 0,55 0,37 0,50 0,55
Метал 0,04 - 0,18 0,22 - 0,05 0,12 0,17 - - 0,07
(чорний)
Метал - 0,21 - 0,14 0,15 0,12 - 0,10 - 0,18 0,08
(алюмінієва
банка)
Органічні 1,77 1,54 1,83 2,67 1,72 1,68 1,75 2,10 1,43 1,12 1,7
відходи
Інші відходи 0,68 0,64 0,75 1,63 0,54 0,77 0,80 1,47 0,38 0,45 0,81
Всього 3,58 3,62 3,77 7,27 3,94 3,9 4,73 5,61 2,7 3,27 4,23

59
Проаналізовано, що тиждень у кожному домогосподарстві було утворено в
середньому 4,18 кг відходів. Найбільше утворено органічні відходи, яких
приблизно складає 1,7 кг та інші відходи – 0,81 кг.
Розраховуємо масову частку кожної категорії твердих побутових відходів:
0,63/4,23*100% = 15% (макулатура);
0,20/4,23*100% = 4,7% (пластик, ПЕТ-пляшки);
0,11/4,23*100% = 2,5% (пластик ,поліетилен);
0,55/4,23*100% = 13,1% (скло);
0,07/4,23*100% = 1,6% (метал чорний);
0,08/4,23*100% = 1,9% (метал алюмінієві банки);
1,7/4,23*100% = 40,6% (органічні відходи);
0,81/4,23*100% = 19,3% (інші відходи);

Рисунок 2.8 – Тижневий морфологічний склад твердих побутових відходів

В діаграмі показано, що органічні відходи значно переважають, та інші
відходи, які непридатні до переробки також мають немалий відсоток (рис. 2.8).
Сумарно вони складають 60% з усієї маси відходів. Однак, органічні відходи можна
60
компостувати та використовувати як органічне добриво, а решту відходів можна
переробити.
Розраховуємо прогнозований обсяг ТПВ за рік, за допомогою даних з таблиці
2.2. Результати представлені в таблиці 2.3

Таблиця 2.3 – Прогнозована кількість відходів за рік
Категорія Кількість відходів у домогосподарстві за рік, кг
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Сере
дні
значе
ння
Макулату 18,2 14,56 22,36 81,64 27,56 38,48 32,24 41,6 14,56 39,52 33,07
ра
Пластик 9,88 10,4 8,84 18,2 9,36 8,84 11,96 14,56 7,28 7,8 10,7
(ПЕТ –
пляшки)
Пластик ( 4,16 3,64 4,68 8,84 3,64 5,2 4,16 7,28 5,2 5,72 4,88
Скло 24,44 35,36 16,64 27,04 39 14,56 58,76 28,6 19,24 26 27,29
Метал 2,08 - 9,36 11,44 - 2,6 6,24 8,84 - - 4,05
(чорний)
Метал - 10,92 - 7,28 7,8 8,32 - 2,6 - 9,36 4,6
(алюмініє
ва банка)
Органічні 92,04 80,08 95,16 138,8 89,44 87,36 91 109,2 74,36 58,24 91,57
відходи 4
Інші 35,36 33,28 39 84,76 28,08 40,04 41,6 76,44 19,76 23,4 42,17
відходи
Всього 186,6 188,2 196,1 378,2 204,3 205,3 245,9 289,1 140,7 170,0 220,4

Було визначено, що за рік утворюються в середньому близько 220 кг в
одному домогосподарстві. За рік утворено: макулатури - 33,07 кг, пластик (ПЕТ-
61
пляшки) – 10,7 кг, пластик (поліетилен) – 4,88 кг, скло – 27,29 кг, метали (чорні) –
4 кг (алюмінієва банка) – 4,6 кг.
Для кожної категорії, яка придатна до переробки на підприємствах
розраховуємо річну прогнозовану суму фінансової вигоди, яку може отримати
домогосподарства завдяки здачі вторинної сировини. Результати є в таблиці 2.4
1. 0,35*3 = 1,05*52 = 54,6 грн (макулатура)
2. 0,28*3 = 0,84*52 = 43,68 грн
3. 0,43*3 = 1,29*52 = 67,08 грн
4. 1,57*3 = 4,71*52 = 244,92 грн
5. 0,53*3 = 1,59*52 = 82,68 грн
6. 0,74*3 = 2,22*52 = 115,44 грн
7. 0,62*3 = 1,86*52 = 96,72 грн
8. 0,80*3 = 2,49*52 = 129,48 грн
9. 0,28*3 = 0,84*52 = 43,48 грн
10. 0,76*3 = 2,28*52 = 118,56 грн
1. 0,19*4,5 = 0,85*52 = 44,46 грн (пластик, ПЕТ-пляшки)
2. 0,20*4,5 = 0,9*52 = 46,8 грн
3. 0,17*4,5 = 0,76*52 = 39,7 грн
4. 0,35*4,5 = 15,7*52 = 81,9 грн
5. 0,18*4,5 = 0,81*52 = 42,12 грн
6. 0,17*4,5 = 0,76*52 = 39,78 грн
7. 0,23*4,5 = 1,03*52 = 53,82 грн
8. 0,28*4,5 = 1,26*52 = 65,5 грн
9. 0,14*4,5 = 0,63*52 = 32,76 грн
10. 0,15*4,5 = 0,75*52 = 35,1 грн
1. 0,08*8 = 0,64*52 = 33,28 грн (пластик, поліетилен)
2. 0,07*8 = 0,56*52 = 29,12 грн
3. 0,09*8 = 0,72*52 = 37,44 грн
4. 0,17*8 = 1,36*52 = 70,72 грн
5. 0,07*8 = 0,56*52 = 29,12 грн
62
6. 0,10*8 = 0,8*52 = 41,6 грн
7. 0,08*8 = 0,64*52 = 33,28 грн
8. 0,14*8 = 0,56*52 = 29,12 грн
9. 0,10*8 = 0,8*52 = 41,6 грн
10. 0,11*8 = 0,88*52 = 45,76 грн
1. 0,47*1,5 = 0,7*52 = 36,6 грн (скло)
2. 0,68*1,5 = 1,02*52 = 53,04 грн
3. 0,32*1,5 = 0,48*52 = 24,96 грн
4. 0,52*1,5 = 0,78*52 = 40,56 грн
5. 0,75*1,5 = 1,12*52 = 58,5 грн
6. 0,28*1,5 = 0,42*52 = 21,84 грн
7. 1,13*1,5 = 1,69*52 = 88,14 грн
8. 0,55*1,5 = 0,82*52 = 42,9 грн
9. 0,37*1,5 = 0,55*52 = 28,86 грн
10. 0,50*1.5 = 0,75*52 = 39 грн
1. 0,04*4 = 0,16*52 = 8,32 грн (метали чорні)
3. 0,18*4 = 0,72*52 = 37,44 грн
4. 0,22*4 = 0,88*52 = 45,76 грн
6. 0,05*4 = 0,2*52 = 10,4 грн
7. 0,12*4 = 0,48*52 = 24,96 грн
8. 0,17*4 = 0,68*52 = 35,36 грн
2. 0,21*15 = 3,15*52 = 163,8 грн (алюмінієва банка)
4. 0,14*15 = 2,1*52 = 109,2 грн
5. 0,15*15 = 2,25*52 = 117 грн
6. 0,12*15 = 1,8*52 = 93,6 грн
8. 0,10*15 = 1,5*52 = 78 грн
10. 0.18*15 = 2,7*52 = 140,4 грн

63
Таблиця 2.4 –Прогноз суми фінансової вигоди для домогосподарств
Категорія Фінансова вигода для домогосподарств за рік, грн
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Середні
значення
Макулатура 55 44 67 245 83 115 97 129 43 119 93
Пластик 44 47 40 82 42 40 54 66 33 35 11
(ПЕТ –
пляшки)
Пластик 33 29 37 71 29 42 33 29 42 46 20
(пакети,
поліетилен)
Скло 37 53 25 41 59 22 88 43 29 39 43
Метал 8 - 37 46 - 10 25 35 - - 16
(чорний)
Метал - 164 - 109 117 94 - 78 - 140 70
(алюмінієва
банка)
Всього 177 336 207 593 329 3223 296 380 147 379 317

Проаналізовано, що в середньому одне домогосподарство може отримати
близько 316 гривень на рік за рахунок сортування та передачі вторинної сировини
до відповідних пунктів збору. Цю кількість можна збільшити, якщо споживачі
віддаватимуть перевагу продуктам з упаковкою, що підлягає переробці, над тими,
що мають упаковку, що не підлягає переробці, що зменшить частку відходів, які не
містять цінних ресурсів, та збільшить частку матеріалів, що переробляються, у
загальній кількості побутових відходів.
За даними таблиці 2.4 та дані про чисельність населення міста Черкаси на
початку 2024 року розраховуємо можливий обсяг фінансової вигоди для однієї
особи та для всього населення міста за рік відповідно за формулами.
64
Розраховуємо середню економічну вигоду всіх відходів для однієї особи
кожного члена родини за формулою:
Макулатура - (55+44+67+245+83+115+97+129+43+119)/27 = 35 грн
Пластик (ПЕТ – пляшки) – (44+47+40+82+42+40+54+66+33+35)/27 = 17 грн
Пластик (поліетилен) – (33+29+37+71+29+42+33+29+39)/27 = 13 грн
Скло – (37+53+25+41+59+22+88+43+29+39)/27 = 16 грн
Метал (чорний) – (8+37+46+10+25+35)/27 = 6 грн
Метал (алюмінієва банка) – (164+109+117+94+78+140)/27 = 26 грн
Розраховуємо фінансову вигоду всіх мешканців міста Черкас, результати
заносимо в таблицю 2.5:
Для населення 267600 осіб:
Макулатура 35*267600 = 9366000 грн/рік
Пластик (ПЕТ – пляшки) 17*267600 = 4549200 грн/рік
Пластик (поліетилен) 13*267600 = 3746400 грн/рік
Скло 16*267600 = 4281600 грн/рік
Метал (чорний) 6*267600 = 1605600 грн/рік
Метал (алюмінієва банка) 26*267600 = 6957600 грн/рік
Для населення 265976 осіб:
Макулатура 35*265976 = 9309160 грн/рік
Пластик (ПЕТ – пляшки) 17*265976 = 4521592 грн/рік
Пластик (поліетилен) 13*265976 = 3457688 грн/рік
Скло 16*265976 = 4255616 грн/рік
Метал (чорний) 6*265976 = 1595856 грн/рік
Метал (алюмінієва банка) 26*265976 = 6915376 грн/рік

65
Таблиця 2.5 – Прогнозована сума фінансової вигоди для населення міста
Черкас грн за рік
Категорія Фінансова вигода для населення грн/рік
Для однієї особи Для населення Для населення
267600 осіб 265976 осіб
Макулатура 35 9366000 9309160
Пластик (ПЕТ – 17 4549200 4521592
пляшки)
Пластик 13 3746400 3457688
(поліетилен)
Скло 16 4281600 4255616
Метал (чорний) 6 1605600 1595856
Метал (алюмінієва 26 6957600 6915376
банка)
Всього 113 30506400 30055288

Отже, за рік одне домогосподарство в середньому утворено близько 220 кг
твердих відходів. До твердих побутових відходів належать відходи, з яких можна
видобувати вторинну сировину при впровадженні системи сортування. Практично
2/3 відходів, а саме органічні відходи та інші відходи, тобто ці які не підлягають до
переробки, а частина відходів їх можна переробити та використовувати як
сировину для компаній, яким потрібні ці деталі у їхньому виробничому циклі.
66

Рисунок 2.9 – Порівняння вартості вторинної сировини для двох груп населення

На графіку видно (рис. 2.9), місто Черкаси може отримати прибуток в розмірі
30506400 гривень на рік, якщо чисельність населення повертається такому ж рівні
як і на початку 2023 року. У такому разі місто може отримувати: макулатури –
9366000 грн/рік, пластику (ПЕТ – пляшки) – 4521592 грн/рік, пластику (поліетилен)
– 3746400 грн/рік, скла – 4281600 грн/рік, метал (чорний) – 1605600 грн/рік, метал
(алюмінієва банка) – 6957600 грн/рік. Для такої кількості населення, яке проживало
в Черкасах на станом 2024 року, місто може отримати прибуток від продажі
вторинної сировини в сумі 30055288 грн/рік. За категоріями можна отримати:
макулатури – 9309160 грн/рік, пластику (ПЕТ – пляшки) – 4549200 грн/рік,
пластику (поліетилен) – 3457688 грн/рік, скла – 4255616 грн/рік, метал (чорний) –
1595856 грн/рік, метал (алюмінієва банка) –6915376 грн/рік.
За один рік перероблена сировина може принести місту фінансову вигоду у
розмірі 3 мільйона гривень. Переважаючий тип відходів за рівнем утворення є
макулатура. Ціна макулатури 3 грн/кг. Найціннішим є алюмінієві банки – 15 грн/кг.
Далі скло – 1,5 грн/кг і пластик (ПЕТ – пляшки) – 8 грн/кг. Враховуючи кількість
твердих побутових відходів, що щорічно утворюються в місті Черкаси, можна
зробити висновок, що місто має значний ресурсний потенціал.
67
ВИСНОВКИ

Проаналізувавши матеріали, що стосуються цієї проблеми, можна зробити
висновок, що ситуація з відходами в Україні та Черкаській області є критичною.
Виходячи з вищенаведеного аналізу ситуації у сфері управління відходами, можна
стверджувати, що основними причинами такої ситуації залишаються: застарілі та
неудосконалені технології переробки, порушення екологічних норм, недостатнє
фінансування та низька ефективність сортування, збирання та переробка відходів.
У першому розділі наведено детальний та комплексний аналітичний огляд
наукових джерел та нормативно-правових баз у сфері управління відходами.
Встановлено, що чинне українське законодавство, зокрема Закон України «Про
управління відходами» та Національна стратегія управління відходами до 2030
року, складають концептуальну основу переходу до європейської моделі
управління відходами на основі принципів ієрархії управління відходами,
циркулярної економіки та розширеної відповідальності виробника. Водночас було
виявлено також низку системних проблем, пов’язаних із непослідовним
виконанням нормативних вимог, недостатньою спроможністю місцевих органів
влади та обмеженими фінансовими ресурсами.
Аналіз інноваційних тенденцій та досвіду в країнах Європейського Союзу
показує, що ефективні системи управління відходами спираються на поєднання
роздільного збору, високотехнологічного сортування, біологічної обробки
органічних відходів, переробки матеріалів та скорочення кількості захоронень на
сміттєзвалищах. Використання таких заходів, як системи збору відходів «від
дверей до дверей», принцип «плати за використання», та цифровізації управління
потоками відходів, довело свою ефективність для досягнення високого рівня
екологічної безпеки та економічної ефективності.
Огляд поточної практики управління відходами в Україні показує широку
залежність від сміттєзвалищ, що створює значні екологічні ризики, і ця проблема
посилюється збільшенням кількості відходів, що утворюються в результаті
військових операцій. У документі обґрунтовано доцільність впровадження
68
інноваційних технологій, таких як механобіологічні процеси, біотехнології,
виробництво палива RDF/SRF, плазмова газифікація та технології утилізації
відходів, як елементів комплексної системи управління відходами.
У другому розділі представлено детальний аналіз управління відходами в
Черкаській області, який показує, що регіон страждає від величезної кількості
промислових та побутових відходів, низького рівня переробки та значного
перенасичення сміттєзвалищ. Водночас було визначено передумови для
впровадження інноваційних рішень, зокрема, шляхом розвитку роздільного збору,
та зацікавленості місцевої влади в модернізації промисловості.
У цій статті демонструється доцільність впровадження низки інноваційних
технологій у Черкасах та Черкаській області, розробки технологій компостування
органічних відходів, технології піролізу та використання установок для
виробництва біогазу. Запропоновані заходи спрямовані на зменшення кількості
відходів на сміттєзвалищах, підвищення рівня переробки та покращення
екологічного стану відповідних територій.
Розрахунок ефективності роздільного збору побутових відходів у
домогосподарствах міста Черкаси підтверджує економічну та екологічну
доцільність впровадження такої системи. Було доведено, що роздільний збір
допомагає зменшити навантаження на сміттєзвалища, скоротити викиди
парникових газів, збільшити кількість вторинної сировини та заохочувати людей
до більш екологічної поведінки.
Підсумовуючи результати дослідження, можна зробити висновок, що
впровадження інноваційних технологій у поєднанні з удосконаленням нормативно-
правової бази, механізмів контролю та систем екологічної освіти є необхідними
передумовами для підвищення рівня екологічної безпеки у секторі управління
відходами. Отримані наукові результати матимуть практичну цінність і можуть
бути використані для розробки програм управління відходами на регіональному та
місцевому рівнях. Крім того, вони слугуватимуть основою для майбутніх наукових
досліджень у сферах сталого розвитку та циркулярної економіки.

69
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Про схвалення Національної стратегії управління відходами в Україні до
2030 року : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 820-р.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/820-2017-%D1%80#Text (дата звернення:
12.12.2025).
2. Про управління відходами : Закон України від 20.06.2022 № 2320-ІХ. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20/stru (дата звернення: 12.12.2025).
3. Вступив у дію Закон «Про управління відходами» [Електронний ресурс].
Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. URL:
https://mepr.gov.ua/reforma-startuvala-vstupyv-u-diyu-zakon-pro-upravlinnya-
vidhodamy/
(дата звернення: 12.12.2025).
4. Практичні аспекти управління відходами в Україні: посібник / М. О.
Барінов, І. Л. Олексієвець, Д. В. Родная та ін. Київ : Поліграф плюс, 2021. 118 с.
5. Інноваційні технології поводження з відходами [Електронний ресурс] :
навч. посіб. / О. В. Кофанова, О. Я. Тверда, К. К. Ткачук, О. Є. Кофанов ; КПІ ім.
Ігоря Сікорського. Київ, 2025. 196 с.
6. Концепція «нуль відходів» — від теорії до практики / О. Мелень-Забравна,
Г. Хомечко ; за заг. ред. О. Кравченко. Львів, 2020. 36 с.
7. Wanderley T., McQuibban J., Mörsen T. Як оптимально збирати біовідходи :
посібник. Брюссель, 2022. 44 с. URL: https://zerowastecities.eu/wp-
content/uploads/2022/11/UKR_ZWE_Biowaste..pdf (дата звернення: 12.12.2025).
8. Сортування сміття в Європі – крок по кроку [Електронний ресурс]. URL:
https://blog.europa.jobs/uk/art-sortuwannia-smittia-w-europi/ (дата звернення:
12.12.2025).
9. Waste Management in Germany 2023 : facts, data, figures [Electronic resource].
URL:
https://www.bmuv.de/fileadmin/Daten_BMU/Pools/Broschueren/abfallwirtschaft_2023
_en_bf.pdf (дата звернення: 12.12.2025).
70
10. Federal Ministry for the Environment, Nature Conservation, Nuclear Safety
and Consumer Protection [Electronic resource]. URL:
https://www.bmuv.de/en/press/current-press-releases (дата звернення: 12.12.2025).
11. Кращі європейські практики управління відходами : посібник / А.
Войціховська, О. Кравченко, О. Мелень-Забравна, М. Панькевич ; за заг. ред. О.
Кравченко. Львів : Компанія «Манускрипт», 2019. 64 с.
12. Найбільше сміттєзвалищ у Вінницькій і Полтавській областях
[Електронний ресурс]. URL:
https://www.slovoidilo.ua/2020/12/04/infografika/suspilstvo/najbilshe-smittyezvalyshh-
vinnyczkij-ta-poltavskij-oblastyax (дата звернення: 12.12.2025).
13. Поводження з відходами [Електронний ресурс]. URL:
https://7promeniv.com.ua/vidkhody (дата звернення: 12.12.2025).
14. Впровадження інноваційних технологій переробки твердих побутових
відходів в Україні [Електронний ресурс]. URL:
https://www.nayka.com.ua/index.php/ee/article/view/5379/5431 (дата звернення:
12.12.2025).
15. Шосте національне повідомлення України з питань зміни клімату /
Міністерство екології та природних ресурсів України. Київ, 2014. 323 с.
16. Визначення параметрів утворення побутових відходів у населених
пунктах України для цілей регіонального планування [Електронний ресурс].
Всеукраїнська асоціація ОТГ. URL: https://hromady.org/wp-
content/uploads/2020/11/Параметри-утворення-побутових-відходів.pdf (дата
звернення: 12.12.2025).
17. Стан поводження з відходами від руйнувань в Україні станом на квітень
2024 року [Електронний ресурс]. URL: https://epl.org.ua/announces/stan-
povodzhennya-z-vidhodamy-vid-rujnuvan-v-ukrayini-stanom-na-kviten-2024-roku/
(дата звернення: 12.12.2025).

71
18. Zharikova I., Nevliudov I., Maksymova S., Chala O. Automatic Machine of
Plastic Bottles and Aluminum Cans Collection for Recycling // Journal of Universal
Science Research. 2023. Vol. 1(11). P. 169–178.
19. Екологічний паспорт Черкаської області [Електронний ресурс].
20. Регіональна доповідь про стан навколишнього середовища Черкаської
області.
21. Каратєєва О. І., Коваль О. А., Гроза В. І. Технологія переробки побутових
відходів та відходів сільського господарства : курс лекцій. Миколаїв : МНАУ, 2018.
190 с.
22. Поводження з відходами: Курс лекцій. Для студентів денної форми
навчання. Спеціальність 101 «Екологія» Освітньо-кваліфікаційний ступінь
«магістр». / О.В. Рибалова. – Х: НУЦЗУ, 2016. – 53–72 с.
23. Основи біотехнології: Н. Ю. Мацай. – Луганськ : «Держ. закл.ун-т імені
Тараса Шевченка». – Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. –
153 с.
24. Сайт Енерджі Віледж. URL: https://www.village.energy/
25. Еко Форум Львів 2021 [Електронний ресурс]. URL: http://eco-
lviv.razom.eu/biogaz/biogaz.html (дата звернення: 12.12.2025).
26. Петровський І. Г. Реконструкція та технічне переоснащення полігону
твердих побутових відходів №5 у с. Підгірці, Обухівського рвйону Київської
області. Рекультивація ділянки №1 : звіт з оцінки впливу на довкілля. Кременчуг,
2019. 181 с.
27. Біотехнологія : підручник / В. Г. Герасименко та ін. ; за ред. В. Г.
Герасименка. Київ : ІНКОС, 2006. 647 с.
28. Про затвердження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять
підвищену екологічну небезпеку : Постанова Кабінету Міністрів України від
28.08.2013 № 808.
29. Матлак Є. С., Висоцький С. П., Стародубцева О. В. та ін. Про стратегію
видалення та переробки твердих побутових відходів // Машинобудування та
техносфера ХХІ століття : зб. наук. пр. Донецьк, 2003.
72
30. Директива Ради Європейського Союзу 96/61/ЕС від 24 вересня 1996 року.
«Про комплексне запобігання та контролю забруднень». URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_497#Text
31. Орлова Т. О. Оцінки екологічного стану земельних ділянок, зайнятих
відходами та об’єктами поводження з ними : автореф. дис. … канд. техн. наук. Київ,
2008. 148 с.
32. Профіль міста Черкаси [Електронний ресурс]. URL:
https://chmr.gov.ua/upload/Profil_mista_2024.pdf (дата звернення: 12.12.2025).

73

ДОДАТКИ

74
ДОДАТОК А

Апробація роботи

Ящук Л., Хижняк М. Екологічна безпека в управлінні твердими побутовими
відходами. Матеріали Сьомої Всеукраїнської науково-практичної конференції,
Одеса, Україна, 4–5 листоп. 2025 / Одеський національний університет. 2025. С.
167–170. ISBN 978‐966‐186‐379‐7.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets