Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6839| Title: | Оцінка впливу залізничного транспорту на екологічний стан ґрунтів прилеглих територій |
| Authors: | Єгорова, Оксана Вячеславівна Волочай, Поліна Анатоліївна |
| Keywords: | ґрунти;призалізнична зона;важкі метали;гумус;техногенне забруднення |
| Issue Date: | Dec-2025 |
| Abstract: | Волочай П.А. Оцінка впливу залізничного транспорту на екологічний стан ґрунтів прилеглих територій.
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку транспортної галузі України характеризується зростанням навантаження на навколишнє природне середовище, що особливо проявляється в зонах інтенсивної експлуатації залізничної інфраструктури. Залізничний транспорт, відіграючи ключову роль у забезпеченні економічної стабільності держави, внутрішніх і міжнародних перевезень вантажів та пасажирів, водночас є значним джерелом антропогенного впливу на компоненти довкілля, зокрема на ґрунтовий покрив прилеглих територій.
У процесі будівництва та експлуатації залізниць у ґрунти надходять важкі метали, нафтопродукти, продукти зношення рухомого складу, паливно-мастильні матеріали та інші токсичні речовини, що спричиняють їх хімічну деградацію, зниження родючості та екологічної стійкості. Особливу небезпеку становить накопичення таких елементів, як мідь, цинк, свинець і кадмій, які здатні до міграції в трофічні ланцюги та негативно впливати на стан екосистем і здоров’я населення.
Актуальність дослідження зумовлена також необхідністю реалізації принципів сталого розвитку транспортної галузі України, що передбачає поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та мінімізації екологічних ризиків. В умовах воєнних дій, руйнування інфраструктури та зростання ролі залізничного транспорту у забезпеченні логістики країни проблема екологічної безпеки залізниць набуває особливої ваги.
У цьому контексті оцінка впливу залізничного транспорту на екологічний стан ґрунтів, виявлення просторових закономірностей забруднення та розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо поліпшення стану ґрунтового покриву є надзвичайно важливими та своєчасними, що й зумовлює актуальність обраної теми роботи.
Метою роботи є оцінка рівня забруднення ґрунтового покриву в зоні впливу залізничної інфраструктури та обґрунтування рекомендацій щодо поліпшення екологічного стану призалізничних територій.
Для досягнення поставленої мети у роботі вирішувалися такі завдання:
проаналізувати сучасний стан та особливості розвитку залізничної інфраструктури України з позицій сталого розвитку;
охарактеризувати основні види впливу залізничного транспорту на компоненти навколишнього середовища;
дослідити джерела та наслідки забруднення ґрунтів у межах призалізничних територій;
провести польові та лабораторні дослідження фізико-хімічних властивостей ґрунтів;
визначити вміст важких металів та розрахувати показники техногенного навантаження;
оцінити ступінь екологічної небезпеки забруднення ґрунтів;
розробити практичні рекомендації щодо зниження негативного впливу залізничного транспорту на ґрунтовий покрив.
Об’єкт дослідження – ґрунтовий покрив прилеглих до залізничної інфраструктури територій.
Предмет дослідження – процеси забруднення та деградації ґрунтів під впливом залізничного транспорту.
Методи дослідження включають польові методи відбору ґрунтових зразків, лабораторні фізико-хімічні та агрохімічні аналізи, атомно-абсорбційну спектрофотометрію, а також розрахункові методи оцінки техногенного забруднення (коефіцієнт концентрації, сумарний показник забруднення, індекс антропогенного навантаження).
Результати дослідження: Здійснено польові та лабораторні дослідження ґрунтів призалізничної зони села Березняки, проведено відбір проб на різних відстанях від залізничної колії (50-500 м) та визначено фізико-хімічні показники ґрунтів, зокрема гранулометричний склад, вміст гумусу, кислотність (рН водної витяжки), рухомі форми фосфору та концентрацію важких металів (Cu, Zn, Pb, Cd). Розраховано основні геохімічні та екологічні показники забруднення: коефіцієнт концентрації (Kc), сумарний показник забруднення (Zc) та індекс антропогенного навантаження (PLI).
Наукова новизна: полягає у комплексному застосуванні методичних підходів для оцінки стану ґрунтів у призалізничній зоні шляхом одночасного визначення фізико-хімічних характеристик, важких металів та індексів забруднення, що дозволяє встановити просторову мозаїчність антропогенного впливу на ґрунтовий покрив.
Теоретичне і практичне значення: результати дослідження дозволяють оцінити рівень техногенного забруднення ґрунтів залізничного транспорту, виявити зони максимального накопичення важких металів та надати науково обґрунтовані рекомендації для екологічного моніторингу та планування заходів із рекультивації порушених територій.
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (21 джерело), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 59 сторінок друкованого тексту, основна частина – 50 сторінок. Volochay P.A. Assessment of the impact of railway transport on the ecological condition of soils in adjacent areas Actuality of theme. The current stage of development of Ukraine's transport sector is characterized by an increasing burden on the environment, which is especially pronounced in areas of intensive use of railway infrastructure. While railway transport plays a key role in ensuring the country’s economic stability and facilitating domestic and international freight and passenger transport, it is also a significant source of anthropogenic impact on environmental components, particularly the soil cover of adjacent areas. During the construction and operation of railways, soils are exposed to heavy metals, petroleum products, wear products from rolling stock, lubricants, and other toxic substances, leading to chemical degradation, reduced fertility, and decreased ecological stability. The accumulation of elements such as copper, zinc, lead, and cadmium poses a particular threat, as they can migrate through trophic chains and negatively affect ecosystems and human health. The relevance of this study is also determined by the need to implement the principles of sustainable development in Ukraine’s transport sector, which entails combining economic efficiency, social responsibility, and the minimization of environmental risks. In the context of military actions, infrastructure destruction, and the growing role of railway transport in national logistics, the problem of ecological safety in railways becomes particularly significant. In this context, assessing the impact of railway transport on soil ecological conditions, identifying spatial patterns of contamination, and developing scientifically-based recommendations for improving soil cover are extremely important and timely, which underlines the relevance of the chosen topic. The purpose of the work is to assess the level of soil pollution in the influence zone of railway infrastructure and to justify recommendations for improving the ecological condition of areas adjacent to railways. The object of study: The soil cover of areas adjacent to railway infrastructure. The subject of the study: Processes of soil contamination and degradation under the influence of railway transport. Research methods: The research methods include field sampling, laboratory physicochemical and agrochemical analyses, atomic absorption spectrophotometry, as well as calculation methods for assessing anthropogenic pollution (concentration factor, pollution load index, and anthropogenic load index). Results of the research. Field and laboratory studies were conducted on soils in the railway zone of Bereznyaky village, with samples taken at various distances from the railway track (50–500 m). Physicochemical soil properties were determined, including granulometric composition, humus content, pH (water extract), mobile forms of phosphorus, and heavy metal concentrations (Cu, Zn, Pb, Cd). Key geochemical and ecological contamination indicators were calculated: concentration factor (Kc), pollution load index (Zc), and anthropogenic load index (PLI). Scientific novelty: The novelty lies in the integrated application of methodological approaches to assess soil conditions in the railway-adjacent zone by simultaneously determining physicochemical characteristics, heavy metal content, and contamination indices, which allows identification of the spatial mosaic of anthropogenic impact on soil cover. Theoretical and practical significance: The results allow assessment of the level of anthropogenic contamination of railway soils, identification of zones with maximum accumulation of heavy metals, and provide scientifically based recommendations for ecological monitoring and planning of reclamation measures for disturbed areas. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (21 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 59 pages of printed text , the main part is 50 pages. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6839 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Волочай_ПЗ.pdf Restricted Access | 3.33 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології та природоохоронних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА
ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ҐРУНТІВ ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ
Виконала: студентка 2 курсу, групи МГЕК-401
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
Волочай П.А._________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Єгорова О.В.________________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль Хоменко О.М._____________
(прізвище та ініціали)
Рецензент Дахненко І.П.________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2025 рік
2
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………….. 3
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………. 5
1.1 Загальна характеристика залізничної інфраструктури України …. 5
1.2 Сталий розвиток залізничного транспорту України……………….. 11
1.3 Вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище…….. 20
1.4 Екологічні підходи до розвитку залізничного транспорту………... 25
2 Оцінка впливу залізничного транспорту на екологічний стан ґрунтів
прилеглих територій………………………………………………………. 28
2.1 Джерела та наслідки забруднення ґрунтів залізничною
інфраструктурою…………………………………………………….. 28
2.2 Ріст і розвиток рослин та ґрунтових мікроорганізмів на
забруднених ґрунтах………………………………………………… 31
2.3 Геоморфологічна та кліматична характеристики регіону
дослідження………………………………………………………….. 33
2.4 Методи і методики проведення польових і лабораторних
досліджень ґрунтів…………………………………………………... 34
2.5 Аналіз результатів досліджень забруднення ґрунтів………………. 36
2.6 Пропозиції та рекомендації для поліпшення стану ґрунтового
покриву……………………………………………………………….. 44
Висновки…………………………………………………………………………. 46
Перелік посилань………………………………………………………………… 48
Додатки…………………………………………………………………………… 50
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………... 51
Додаток Б. Візуальні матеріали експериментів……………………………….. 59
3
ВСТУП
Сучасний етап розвитку транспортної галузі України характеризується
зростанням навантаження на навколишнє природне середовище, що особливо
проявляється в зонах інтенсивної експлуатації залізничної інфраструктури.
Залізничний транспорт, відіграючи ключову роль у забезпеченні економічної
стабільності держави, внутрішніх і міжнародних перевезень вантажів та пасажирів,
водночас є значним джерелом антропогенного впливу на компоненти довкілля,
зокрема на ґрунтовий покрив прилеглих територій.
У процесі будівництва та експлуатації залізниць у ґрунти надходять важкі
метали, нафтопродукти, продукти зношення рухомого складу, паливно-мастильні
матеріали та інші токсичні речовини, що спричиняють їх хімічну деградацію,
зниження родючості та екологічної стійкості. Особливу небезпеку становить
накопичення таких елементів, як мідь, цинк, свинець і кадмій, які здатні до міграції
в трофічні ланцюги та негативно впливати на стан екосистем і здоров’я населення.
Актуальність дослідження зумовлена також необхідністю реалізації
принципів сталого розвитку транспортної галузі України, що передбачає
поєднання економічної ефективності, соціальної відповідальності та мінімізації
екологічних ризиків. В умовах воєнних дій, руйнування інфраструктури та
зростання ролі залізничного транспорту у забезпеченні логістики країни проблема
екологічної безпеки залізниць набуває особливої ваги.
У цьому контексті оцінка впливу залізничного транспорту на екологічний
стан ґрунтів, виявлення просторових закономірностей забруднення та розробка
науково обґрунтованих рекомендацій щодо поліпшення стану ґрунтового покриву
є надзвичайно важливими та своєчасними, що й зумовлює актуальність обраної
теми роботи.
Метою роботи є оцінка рівня забруднення ґрунтового покриву в зоні впливу
залізничної інфраструктури та обґрунтування рекомендацій щодо поліпшення
екологічного стану призалізничних територій.
4
Для досягнення поставленої мети у роботі вирішувалися такі завдання:
проаналізувати сучасний стан та особливості розвитку залізничної
інфраструктури України з позицій сталого розвитку;
охарактеризувати основні види впливу залізничного транспорту на
компоненти навколишнього середовища;
дослідити джерела та наслідки забруднення ґрунтів у межах
призалізничних територій;
провести польові та лабораторні дослідження фізико-хімічних
властивостей ґрунтів;
визначити вміст важких металів та розрахувати показники техногенного
навантаження;
оцінити ступінь екологічної небезпеки забруднення ґрунтів;
розробити практичні рекомендації щодо зниження негативного впливу
залізничного транспорту на ґрунтовий покрив.
Об’єкт дослідження – ґрунтовий покрив прилеглих до залізничної
інфраструктури територій.
Предмет дослідження – процеси забруднення та деградації ґрунтів під
впливом залізничного транспорту.
Методи дослідження включають польові методи відбору ґрунтових зразків,
лабораторні фізико-хімічні та агрохімічні аналізи, атомно-абсорбційну
спектрофотометрію, а також розрахункові методи оцінки техногенного
забруднення (коефіцієнт концентрації, сумарний показник забруднення, індекс
антропогенного навантаження).
Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих
результатів для екологічного моніторингу призалізничних територій, розробки
природоохоронних заходів, планування рекультивації деградованих земель та
вдосконалення системи управління екологічною безпекою залізничного
транспорту.
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Загальна характеристика залізничної інфраструктури України
Залізничний транспорт загального користування призначений для
забезпечення потреб суспільного виробництва та населення України в
перевезеннях як у внутрішньому, так і в міжнародному сполученні, а також для
надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за формою
власності чи видом діяльності.
В Україні залізничний комплекс охоплює майже всю територію країни та
складається з шести залізниць, які взаємодіють із залізницями семи сусідніх
держав, а також із основними морськими портами Чорного та Азовського морів і
річкою Дунай. Експлуатаційна довжина залізничних шляхів становить близько
22 тис. км, з яких майже 45 % електрифіковані. На сучасному етапі функціонують
Львівська, Донецька, Придніпровська, Південна, Південно-Західна та Одеська
залізниці (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 – Міжнародні транспортні коридори на території України [1]
6
Територією України проходять п’ять основних міжнародних транспортних
коридорів, що формують розгалужену систему економічних і торговельних зв’язків
між Європою, Азією та країнами Близького Сходу. Зокрема, магістраль Е-30, що
починається в Берліні, проходить через Мостиська-Львів-Київ до Москви, а на
території Польщі з’єднується із швидкісними магістралями Е-59 та Е-65,
забезпечуючи швидке залізничне сполучення майже між усіма країнами Європи.
Довжина національної мережі транзитних залізничних коридорів в Україні
перевищує 3 тис. км. Це переважно двоколійні електрифіковані магістралі з
автоблокуванням, що відзначаються високою технічною оснащеністю.
Із інтеграцією України до європейського економічного простору та
зростанням обсягів перевезень підвищується роль залізничного транспорту. Він
тісно взаємодіє з автомобільним транспортом (траси Харків-Севастополь),
річковим (порти на Дніпрі, Десні, Дунаї) і морським (Одеса, Миколаїв, Херсон).
Багатоколійні ділянки складають близько третини довжини залізниць.
Найбільша частка двоколійних шляхів зосереджена на Донецькій залізниці (24 %),
найбільше електрифікованих ділянок і ділянок з автоблокуванням – на
Придніпровській (24 % і 22 % відповідно).
За довжиною шляхів український залізничний транспорт займає четверте
місце у світі після США та Канади. Він виконує основну частину
вантажоперевезень – від 40 до 50 %, а за пасажироперевезеннями є беззаперечним
лідером, забезпечуючи 50-70 % загального обсягу перевезень (рисунок 1.2).
Рисунок 1.2 – Вантажні перевезення за видами транспорту (2021 рік)
7
Попри загальне зниження транзитних потоків, залізничний транспорт
залишається одним із найбільш екологічно чистих способів перевезення вантажів і
пасажирів. На частку залізниць припадає 7% світових вантажоперевезень і
8% пасажирських, тоді як вони споживають лише 2% енергії, яку використовує
транспортна галузь у цілому. Залізничні перевезення є значно
енергоефективнішими порівняно з автомобільними та авіаперевезеннями: у
середньому вони у 12 разів ефективніші за енергоспоживанням на одного пасажира
і у 8 разів – на тонну вантажу (рисунок 1.3).
Рисунок 1.3 – Пасажирські перевезення (2002-2019 рр.)
У січні 2022 року обсяги перевезень «Укрзалізниці» істотно зросли: зокрема,
транзит збільшився на 38,8% порівняно з аналогічним періодом 2021 року. Однак
8
із початком повномасштабної війни росії проти України ці показники різко впали.
Внутрішні перевезення – переважно зернових та залізорудної сировини –
скоротилися майже на чверть, так само як і імпортні та транзитні перевезення.
Найменше постраждав експорт, який через західні залізничні переходи зменшився
лише на 10%. Щодо окремих видів вантажів, найбільше падіння перевезень
спостерігається у сегменті мінерально-будівельних матеріалів, тоді як найменші
втрати фіксуються у перевезеннях вугілля.
Сьогодні на експортні перевезення впливає кілька ключових чинників. По-
перше, з початком війни повністю припинено роботу залізничних переходів у
напрямку росії та білорусі. По-друге, стабільно функціонують 10 пунктів пропуску
з країнами ЄС: чотири – з Польщею, два – зі Словаччиною, два – з Румунією та два
– з Угорщиною. По-третє, як і до війни, серйозною перешкодою в західному
напрямку залишається необхідність переходу з української ширини колії на
європейську. Через ці технічні труднощі на найбільш завантажених пунктах – у
Ізові, Чопі та Ужгороді – перевізникам доводиться простоювати в чергах до 20 діб.
До 2024 року в Україні планують запустити швидкісне залізничне
сполучення, яке з’єднає всі обласні центри (рисунок 1.4).
Рисунок 1.4 – Основні Велике будівництво: нова залізниця
9
До кінця 2024 року планується забезпечити прибуття поїздів «Інтерсіті» до
всіх обласних центрів України. Для реалізації цього завдання триває масштабна
електрифікація залізничних колій. Якщо в найуспішніші роки «Укрзалізниця»
електрифікувала приблизно 100 км, то за попередні вісім років було модернізовано
лише 23 км.
Зараз поставлено ціль електрифікувати щонайменше 500 км колій до 2024
року. Це дасть змогу розвинути мережу швидкісного міжрегіонального сполучення
та запустити нові маршрути «Інтерсіті+» до більш ніж десяти обласних центрів,
серед яких Ужгород, Чернівці, Луцьк, Житомир, Чернігів, Суми, Кропивницький,
Маріуполь, Миколаїв та Херсон.
Упродовж останніх років міжнародні фахівці з екології покладають значні
очікування на розвиток залізничного транспорту. Міжнародне енергетичне
агентство (IEA) у своєму звіті «Майбутнє залізниці. Можливості для енергетики та
довкілля» за 2019 рік представило детальний аналіз сучасних умов, що визначають
перспективи галузі, а також два можливі сценарії її розвитку до 2050 року.
Для популяризації основних висновків звіту в Україні експерт сектору
«Транспорт та інфраструктура» BRDO Андрій Буковський та керівниця Центру
досліджень залізничного транспорту Вікторія Яновська підготували його
україномовний огляд.
Згідно з документом, стрімке соціально-економічне зростання у світі
спричиняє підвищення потреб у транспортних перевезеннях, а разом із цим –
зростання споживання енергії, рівня викидів CO₂ та інших забруднювачів повітря.
Водночас саме залізничний транспорт визначається одним із найефективніших
видів перевезень з погляду енергоспоживання.
У звіті наголошується, що транспортний сектор загалом забезпечує близько
третини глобального кінцевого попиту на енергію, споживає приблизно дві
третини світового обсягу нафти та формує понад чверть викидів CO₂ від
спалювання палива. Якщо нинішні тенденції збережуться, то до 2050 року світові
пасажирські та вантажні перевезення можуть зрости більш ніж удвічі, що призведе
10
до подальшого збільшення енергетичного навантаження та негативного впливу
транспорту на довкілля. Саме тому зміни в транспортній галузі мають ключове
значення для глобальних енергетичних переходів.
Залізничний транспорт вирізняється високою енергоефективністю як у
пасажирських, так і у вантажних перевезеннях. Виконуючи 7% світового
вантажообігу та 8% пасажироперевезень, залізниці споживають лише 2% енергії,
яку використовує транспортний сектор загалом. У середньому залізничні
перевезення у 12 разів енергоефективніші за автомобільні та авіаційні з огляду на
витрати енергії на одного пасажира та у 8 разів – на одну тонну вантажу. Крім того,
залізниця забезпечує мобільність із мінімальними викидами й завдяки
агломераційному ефекту сприяє сталому економічному розвитку територій.
В українському законодавстві залізничний транспорт визначений як один із
ключових елементів, що забезпечує потреби економіки та населення у внутрішніх
і міжнародних перевезеннях, надаючи послуги всім споживачам без обмежень.
Однак протягом останніх трьох років залізнична галузь не виконує своєї ролі
в повному обсязі. Попри те, що на її частку припадає 75% вантажообігу (без
урахування трубопровідного транспорту) та 30% пасажиропотоку, система стрімко
втрачає перевізну спроможність і деградує, створюючи реальні ризики для
економічної стабільності та національної безпеки.
Наразі вже фіксується дефіцит транспортних потужностей для забезпечення
потреб економіки. Аналіз динаміки ВВП та вантажообігу демонструє порушення
раніше стабільної кореляції: протягом останніх трьох років показники збільшення
ВВП і зменшення вантажообігу розходяться, утворюючи стійку дивергенцію —
своєрідні «ножиці».
У 2021 році ВВП України зріс на 3,2% і досягнув рекордного історичного
рівня – майже 200 млрд доларів США, про що заявила перша віцепрем’єр-
міністерка – міністерка економіки Юлія Свириденко під час зустрічі з
Європейською бізнес-асоціацією.
11
Водночас вантажообіг залізничного транспорту продовжує істотно
відставати від економічного зростання: різниця між цими показниками становить
близько 18 відсоткових пунктів, що вказує на формування небезпечного для
економіки тренду.
1.2 Сталий розвиток залізничного транспорту України
Згідно із загальноприйнятою термінологією, сталий розвиток визначають як
гармонійне поєднання економічних, екологічних та соціальних індикаторів
діяльності людини, підприємства, галузі, держави чи навіть планети загалом.
Поняття стійкості трактується як здатність підтримувати певний процес упродовж
тривалого часу. Тому сталий розвиток традиційно розглядають крізь призму трьох
ключових компонентів: економічної, екологічної та соціальної.
Багато урядів і підприємств декларують прихильність до принципів сталості,
зокрема ставлять цілі щодо зменшення негативного впливу на довкілля та
раціонального використання ресурсів. Урядові структури більшості країн ухвалили
власні стратегії сталого розвитку та, за наявності можливостей, намагаються
впроваджувати їх у практичну діяльність. Україна також розробила Стратегію
сталого розвитку до 2030 року, затверджену у 2017 році. Втім, значна частина
запланованих заходів залишилася нереалізованою через об’єктивні чинники:
російське вторгнення 2014 року, пандемію COVID-19 у 2020 році та
повномасштабну агресію росії у 2022 році.
Зазначена стратегія передбачала комплексний розвиток усіх видів
транспорту, зокрема й залізничного. Однак сьогодні спостерігається лише
поступове відновлення роботи галузі до рівня, близького до показників 2021 року,
тобто часів до повномасштабного нападу рф.
Аналіз діяльності АТ «Укрзалізниця» у 2023 році дає підстави виокремити
низку тенденцій. У період із березня до грудня середньомісячні обсяги перевезень
на 23% перевищували показники аналогічного періоду 2022 року. Завдяки
12
координації дій Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури
України, силових структур і військових, зокрема для функціонування українського
морського коридору, вдалося суттєво наростити перевезення через морські порти.
Загальний обсяг вантажів, відправлених через морські порти, становив
22,3 млн т. У грудні 2023 року УЗ досягла рекордного з початку повномасштабної
війни рівня – 3,8 млн т вивантаження для чорноморських портів. Залізниця також
збільшила на 33% обсяг перевезень у напрямку дунайських портів, у тому числі
транзитом через Молдову та Румунію. У 2024 році залізницями України було
перевезено 174,93 млн тонн вантажів, що на 26,5 млн тонн або на 18% більше, ніж
у 2023 році. Порівнювати ці показники з періодом до повномасштабного
вторгнення не зовсім коректно, проте через російську агресію та завдані економіці
збитки, у порівнянні з 2021 роком, «Укрзалізниця» перевезла на 44% менше
вантажів.
Водночас, у 2024 році компанія змогла перевищити очікуваний план –
замість запланованих 152 млн тонн фактично було перевезено 174,93 млн тонн.
Цікаво поглянути на динаміку перевезень за видами вантажів. Частка руди
зросла з 19% у 2023 році до 25% у 2024-му, зерна – з 21% до 22,7%. Найбільший
приріст показали рудні вантажі – +58%. Перевезення вантажів у контейнерах
збільшилися на 28%, до 258 тис. TEU, тоді як найбільше зменшилися обсяги
перевезень вугілля – на 11% (рисунок1.5). Що стосується експорту, зерно і руда
залізницею транспортували майже порівну – 40% і 39% відповідно.
Окрім кількості перевезень, важливим є і їхня якість. Кожен, хто
користується залізничним транспортом, розуміє, що послуги потрібно
вдосконалювати на всіх рівнях – від системи бронювання квитків до стану білизни
у поїздах та присутності поліції для безпеки пасажирів.
Сталий розвиток є комплексною характеристикою стану економічної
системи, оскільки вона включає кілька взаємопов’язаних підсистем.
13
Рмсунок 1.5 – Динаміка обсягів вантажних перевезень залізничним транспортом
14
До таких підсистем належать: економічна (зокрема виробнича та
технологічна складові), соціальна та екологічна. Основними складовими сталого
розвитку залізничного транспорту України є: безпека руху, економічна
стабільність і безпека, екологічна ефективність рухомого складу, соціальна
спрямованість перевезень вантажів і пасажирів, а також соціальна відповідальність
керівництва галузі щодо працівників (рисунок 1.6).
Рисунок 1.6 – Структура залізничного транспорту України з позицій сталого
розвитку
Для досягнення цих принципів необхідно використовувати сучасний,
екологічно чистий рухомий склад з нульовим рівнем викидів. В ідеалі – за
європейською концепцією розумної мобільності, що поєднує екологічність та
високу продуктивність. На початковому етапі можна закуповувати навіть
уживаний рухомий склад за кордоном, а згодом розвивати власне виробництво і
ремонтні потужності.
Інфраструктуру залізниць також потрібно адаптувати до вимог сталого
розвитку. Вокзали, товарні контори та інші споруди мають перейти на сучасні
системи опалення та «зелені» технології.
Розвиток швидкісного та супершвидкісного сполучення є ще одним
важливим кроком. Потрібно поступово відмовлятися від нічних поїздів і будувати
огороджені магістралі, що забезпечать безпеку перевезень. У багатьох країнах
15
швидкісні поїзди вже дозволяють долати великі відстані за лічені години, і такі
послуги можуть стати додатковим джерелом доходу залізниці. Дослідження
чеських науковців довели економічну доцільність розвитку залізничної швидкості
понад автомобільну.
Інтеграція української інфраструктури до європейських стандартів також є
пріоритетом. Перехід на євроколію і відмова від російської ширини колії 1520 мм
допоможуть повністю розірвати будь-які залежності та підвищити безпеку та
сумісність із європейською мережею.
Не менш важливою є ефективна модель державно-приватного партнерства,
зокрема концесія. До вторгнення «Укрзалізниця» мала плани щодо залучення
концесіонерів на вокзали, і зараз варто відновити ці ініціативи, щоб залучити
додаткові кошти на розвиток залізничного транспорту.
Залізничний туризм – ще один перспективний напрям. Туристичні маршрути,
спершу вузькими коліями на Закарпатті, а потім широкою або євроколією по всій
країні, можуть сприяти психологічному відновленню громадян, створювати нові
робочі місця та підприємницькі можливості. Такий внутрішній туризм допомагає
людям відволіктися від стресових умов війни та одночасно сприяє розвитку
економіки.
Активізація міжнародної співпраці дозволить залучати кошти іноземних
інвесторів. Згідно з фінансовим планом АТ «Укрзалізниця» на 2024 рік, очікуваний
дохід становить 103,2 млрд грн, а чистий збиток – 12,6 млрд грн, який покривається
планом виходу на беззбитковість. План не передбачає залучення коштів із
держбюджету, пріоритетом якого є фінансування обороноздатності країни, тому
співпраця з іноземними партнерами є ключовою.
Побудова сучасних пасажирських та вантажних хабів дозволить забезпечити
якісні перевезення для споживачів, гарантуватиме стабільний дохід та
конкурентоспроможність організаторам послуг. Залізничні станції мають
потенціал відігравати вирішальну роль у сталому розвитку міст, сприяючи
інтермодальності, «зеленим» та активним видам транспорту і логістики.
16
Соціальні перевезення повинні бути виконані якісно, зокрема для вразливих
категорій громадян: пенсіонерів, осіб із обмеженими можливостями, дітей та
матерів із дітьми. Забезпечення безбар’єрності гарантує рівний доступ усіх
громадян до прав та можливостей, закріплених Конституцією України та
міжнародними нормативно-правовими актами.
Підтримка залізничників включає заходи щодо зниження плинності кадрів,
підвищення корпоративного духу та створення комфортного робочого середовища.
Важливим є омолодження кадрів через профорієнтацію та співпрацю з
навчальними закладами, укладання договорів щодо забезпечення першого
робочого місця випускникам.
Активне управління екологічною діяльністю підприємств залізничного
транспорту передбачає обґрунтування екологічних цілей, формування стратегій та
впровадження програм екологічної політики. Ці заходи визначаються біологічними
та соціально-економічними особливостями підприємства та стратегічними цілями
суспільства, що дозволяє організаціям виживати та досягати своїх цілей у
довгостроковій перспективі.
Теоретичною основою активного управління є концепції екологічної
модернізації. Серед них виділяють кілька напрямів:
техніко-технологічний – заміна застарілих технологій на
ресурсозберігаючі та менш шкідливі для навколишнього середовища;
компетентнісно-управлінський – формування екологічних компетенцій
менеджерів як ініціаторів та мотиваторів заходів;
культурно-комунікаційний – розвиток екологічної свідомості та практик;
Інституціональний – підтримка розвитку інститутів екологічної
відповідальності.
Сьогодні спостерігається інтеграція цих підходів для комплексної
екологічної трансформації та вдосконалення бізнес-процесів. Водночас на практиці
вітчизняні підприємства часто застосовують лише точкові заходи, що не відповідає
сучасним викликам. Для залізничного транспорту пропонується стратегічно
17
орієнтований комплексний підхід, що базується на інноваційних рішеннях і
підвищує соціально-економічну ефективність та відповідальність підприємств.
Активне управління відрізняється тим, що передбачає розробку екологічних
завдань на основі стратегій і програм та їх реалізацію через спеціальні структури з
контролем результатів на всіх рівнях. Це пов’язано з глобальним і довгостроковим
характером екологічних проблем, що впливають на інтереси різних поколінь.
Управління екологічною діяльністю на залізничному транспорті повинно
базуватися на принципах довгостроковості, інноваційності та орієнтації на
суспільні потреби. Крім того, важливими є принципи екоефективності та
екологічної справедливості:
екоефективність – передбачає організацію діяльності таким чином, щоб
зменшувати витрати та отримувати додатковий прибуток;
екологічна справедливість полягає у визнанні моральної відповідальності
керівництва за негативний вплив на навколишнє середовище та
раціональне використання ресурсів.
Додатково важливими є принципи екологічної свідомості, мотивування,
попередження проблем, цілеспрямованості, послідовності, своєчасності, інтеграції,
професіоналізму та збалансованої відповідальності. Для ефективності вони
повинні діяти як єдина система.
Особливу увагу при формуванні системи управління екологічною діяльністю
слід приділяти створенню механізму досягнення цілей екологічної політики,
включаючи організаційні структури, розподіл відповідальності, процедури та
документацію. Система має бути регульованою та сумісною з існуючими
елементами управління.
Загалом система управління екологічною діяльністю залізничного
транспорту складається з чотирьох підсистем:
1) Цільова – забезпечує досягнення основної мети через інтеграцію та
координацію завдань;
2) Керуюча (суб’єкт управління);
18
3) Керована (об’єкт управління);
4) Забезпечувальна – включає ресурси та технології управління.
Ці підсистеми функціонують у межах контурів міжнародної, національної та
регіональної екологічної політики. Цільова підсистема визначає ланцюжок цілей і
ефектів управління екологічною діяльністю залізничного транспорту (рисунок 1.7).
Рисунок 1.7 – Система управління екологічною діяльністю підприємств
залізничного транспорту
19
Цільова підсистема складається з кількох компонентів, які виділяються
залежно від напрямів екологічної діяльності та специфіки діяльності залізничного
транспорту, а також відповідних бізнес-напрямів. Напрям екологічної діяльності
слід визначати з урахуванням реципієнтів та мотивів їх екологізації. До реципієнтів
належать навколишнє природне середовище, ресурси підприємства та
інтелектуальний капітал. Мотиви екологізації включають охорону та збереження
природи, раціональне використання та вдосконалення ресурсів підприємства
(ресурсозбереження), а також модернізацію інтелектуального капіталу.
У нестабільних умовах особливе значення має запобігання негативним
факторам, які створюють ризики та загрози для підприємства й навколишнього
середовища. Тому ще одним напрямом екологічного управління є забезпечення
екологічної безпеки. Подальше деталізування цілей здійснюється за бізнес-
напрямами залізничного транспорту: вантажні перевезення та логістика,
пасажирські перевезення, інфраструктура, служба тяги, виробництво та сервіс.
Принципи та цілі екологічної діяльності мають бути зафіксовані в
екологічній політиці та враховані при формуванні та реалізації екологічної
стратегії. Їх реалізація пов’язана з відповідними технологіями управління, що
відрізняються залежно від мотивів екологізації. Зокрема:
1) Управління екологічною безпекою включає ідентифікацію та оцінку
екологічних ризиків і загроз, оцінку ефективності заходів реагування та
вибір оптимального способу впливу на ризик.
2) Управління ресурсозбереженням передбачає оцінку рівня ресурсоємності
та ресурсозабезпеченості, планування ресурсозберігаючих заходів і
розробку організаційно-технічних рішень.
3) Управління охороною навколишнього середовища включає
ідентифікацію природоохоронних аспектів, визначення нормативних
вимог, виявлення ключових аспектів, встановлення цільових показників
та критеріїв ефективності, а також розробку природоохоронних заходів.
20
4) Екологічна модернізація передбачає оцінку впливу екологічної діяльності
на інтелектуальний капітал, аналіз екологічних аспектів інноваційних
трансформацій та планування заходів з екологічної модернізації.
Для сталого розвитку залізниць необхідний комплексний підхід: безпечні
пасажирські та вантажні перевезення, оновлення рухомого складу та
інфраструктури відповідно до концепції розумної мобільності Європи, залучення
приватних та іноземних інвестицій, формування стабільного колективу та
залучення молоді.
1.3 Вплив залізничного транспорту на навколишнє середовище
Вплив залізничного транспорту на стан екології є досить значним. Він
насамперед проявляється у забрудненні повітря, води та земель під час будівництва
та експлуатації залізниць.
Ефективне функціонування та розвиток залізничного транспорту значною
мірою залежать від стану природних комплексів, наявності природних ресурсів,
розвитку інфраструктури штучного середовища, а також соціально-економічного
стану суспільства.
Стан навколишнього середовища у взаємодії з об’єктами залізничного
транспорту визначається інфраструктурою залізничного будівництва,
виробництвом рухомого складу та обладнання, інтенсивністю їх експлуатації, а
також результатами наукових досліджень та їх впровадженням на підприємствах
галузі. Кожен елемент системи має прямі та зворотні взаємозв’язки з іншими
(рисунок 1.8).
21
Рисунок 1.8 – Схема впливу структурних компонентів залізничного транспорту на довкілля
22
З урахуванням особливостей залізничного транспорту основними джерелами
викидів шкідливих речовин в атмосферу є рухомий склад, пересувні та стаціонарні
об’єкти виробничих підприємств, серед яких найбільшу шкоду довкіллю завдають
котельні. Тип і кількість забруднювачів залежать від виду палива: виділяються
оксиди сірки, вуглецю, азоту, летка зола, сажа та продукти неповного згоряння.
Незважаючи на те, що більшість колій в Україні укладена на залізобетонних
шпалах, частина залишається дерев’яною, виробництво і просочення якої
антисептиками забруднює повітря. Пил і гази утворюються також під час
приготування сухого піску для локомотивів, зварювальних та лакофарбових робіт,
обмивання рухомого складу, фарбування та гальванопокриття запасних частин.
Рухомий склад та тепловози як пересувні джерела створюють локальні
забруднення атмосфери вихлопними газами дизельного палива. Вода, яка
використовується у технологічних процесах, забруднюється різними домішками,
переходячи у виробничі стічні води, які часто токсичні для навколишнього
середовища.
Локомотивне та вагонне господарства забезпечують перевезення і технічне
обслуговування рухомого складу та вагонів, що супроводжується утворенням
стоків під час миття, промивання вузлів, гальванічних робіт, регенерації фільтрів
та інших операцій. Стоки можуть містити зважені речовини, нафтопродукти,
кислоти, луги, поверхнево-активні речовини та бактеріальні домішки.
Особливо забруднені стоки шпалопросочувальних заводів (феноли,
антисептики, органічні речовини деревини), дезінфекційно-промивних станцій
(хлорне вапно, каустична сода, залишки вантажів), щебеневих заводів та
рейкозварювальних потягів. Виробничі ділянки локомотивних і вагонних депо,
шпалопросочувальних заводів, промивально-пропарювальних станцій
забруднюються нафтопродуктами, мастилами, антисептиками та залишками
вантажів, що загрожує ґрунтам та водним ресурсам.
Упродовж останніх років залізниці України зменшили викиди забруднювачів
в атмосферу на 16 %, споживання свіжої води – майже на 18 %, а скидання
23
зворотних вод у водойми – на 7,5 %. Загалом спостерігається поступове зниження
обсягу викидів на 15-20 %. Проте ці заходи не повністю відповідають сучасним
вимогам, не охоплюють комплексний підхід і фінансуються переважно за
залишковим принципом.
Основними джерелами шуму є потяги, локомотиви, шляхові машини та
виробниче обладнання, а вібрації створюють технологічні процеси та рух поїздів,
особливо по мостах і тунелях.
Шум від поїздів має значний негативний вплив на здоров’я людей,
проявляючись у порушеннях сну, поганому самопочутті, зміні поведінки та
збільшенні споживання лікарських препаратів. Дослідження показали, що шум
поїздів сильніше заважає сприйняттю усної мови, ніж шум автомобільного
транспорту, що пов’язано з тривалістю впливу шуму від рухомого поїзда. Тривалий
шум може спричиняти стрес, підвищуючи активність центральної та вегетативної
нервової системи.
Вчені отримали дані про характеристики шуму різних категорій поїздів
залежно від їх швидкості та інтенсивності руху, а також щодо шуму на вантажних
дворах, станціях депо, тягових підстанціях та інших об’єктах залізничного
транспорту. Рівень шуму варіює залежно від типу поїзда, його виду та швидкості
руху.
Діяльність залізничного транспорту істотно впливає на довкілля, насамперед
через шум і вібрації. Під час роботи тепловозів максимальний рівень шуму у
випускній трубі двигуна досягає 100-110 дБ, а на відстані 50 м від крайньої колії
зовнішній шум становить 83-89 дБ. Колісний шум при русі поїзда зі швидкістю 70-
80 км/год на рейках із дерев’яними шпалами сягає 125-130 дБ, а на рейках із
залізобетонними шпалами – на 1-2 дБ більше. Збільшення швидкості руху на 1
км/год підвищує шум на 0,37 дБ у пасажирських поїздах, на 0,3 дБ у вантажних і
на 0,23 дБ у локомотивів. Основними способами боротьби з шумом є зменшення
дисбалансу роторів, установка глушників, перехід на електротягу та покращення
якості рейкового шляху.
24
Вібрації залізничного руху виникають двома шляхами: від безпосередньої
взаємодії коліс із рейками та від локомотива через повітря. Інтенсивність вібрацій,
що передаються будівлям і спорудам, залежить від кількості вантажних поїздів, їх
швидкості, конструкції колії та типу ґрунту. Частота ґрунтових коливань у
середньому становить 10-25 Гц, при цьому у високопористих насичених ґрунтах
інтенсивність і поширення вібрацій у 2-4 рази вища, ніж у піщаних або щільних
скельних ґрунтах.
Залізничний транспорт негативно впливає й на стан ґрунтів. На 1 км
залізничного полотна за рік скидається близько 200 м³ стічних вод, 12 т сухого
сміття та 3,5 т сажі. Основну небезпеку становлять хімічні відходи, включаючи
промислові та побутові відходи різних класів небезпеки. Ґрунти поділяють за
рівнем забруднення на сильнозабруднені, середньозабруднені та слабозабруднені,
а за стійкістю до хімічних впливів – на дуже стійкі, середньостійкі та малостійкі.
Для оцінки стійкості враховують гумусний стан, кислотність, біологічну активність
та рівень ґрунтових вод.
Використання водних ресурсів на залізниці охоплює обмивання рухомого
складу, охолодження обладнання, отримання пари та інші виробничі процеси.
Частка оборотного водопостачання на підприємствах залізничного транспорту
становить лише близько 30 %, решта води після однократного використання
скидається у водойми. У 2013 році загальний скидання стічних вод становило 5,2
млн м³, з яких лише 3,76 млн м³ були нормативно очищеними. Для зменшення
негативного впливу застосовуються біологічне, фізико-хімічне та механічне
очищення стоків, первинне очищення на нафтових пастках та установках
нейтралізації, а також система оборотного водокористування.
Стан атмосферного повітря погіршується через відпрацьовані гази дизельних
двигунів тепловозів та стаціонарних джерел. Основними забруднювачами є CO,
CO₂, NOₓ, SOₓ, вуглеводні та сажа. Викиди призводять до кисневого голодування,
подразнення слизових оболонок, утворення озону, перекисів та переносу
канцерогенів у організм. Зменшити забруднення допомагають зелені насадження:
25
1 га знижує забрудненість повітря на 10-35 %, а смуга шириною 25-30 м поглинає
значну кількість пилу та газоподібних сполук.
Залізничний транспорт також утворює відходи різного ступеня небезпеки –
шлами, нафтопродукти, фарби, люмінесцентні лампи. Для зменшення їх
негативного впливу проводяться інвентаризація джерел відходів, паспортизація
майданчиків, повторне перероблення, утилізація та рекультивація земель. В
Україні діють спеціальні установки для спалювання та переробки відходів, а також
регіональні комплекси перероблення.
Взаємодія об’єктів залізничного транспорту з довкіллям здійснюється через
еколого-економічну систему: економічна складова характеризує виробничу
діяльність, а екологічна – забезпечує природні ресурси та приймає забруднення.
Для екологічної безпеки необхідно забезпечувати баланс між функціонуванням
залізничного транспорту та можливостями природного середовища щодо
відновлення та самоочищення.
1.4 Екологічні підходи до розвитку залізничного транспорту
Перехід залізничного транспорту від парової тяги до електровозів і
тепловозів, які сьогодні забезпечують майже весь обсяг перевізної роботи, суттєво
покращив екологічну ситуацію. Використання паровозів супроводжувалося
значними викидами вугільного пилу та шкідливих речовин в атмосферу, а їх
відмова дозволила усунути цей негативний вплив. Подальша електрифікація
залізниць – тобто заміна тепловозів електровозами – сприяє повній відмові від
викидів продуктів згоряння дизельного палива.
Головний спосіб зменшення кількості токсичних викидів тепловозів полягає
у скороченні їх утворення безпосередньо в циліндрах двигуна. Велику роль також
відіграють системи очищення вихлопних газів та правильна експлуатація
тепловозів. Принцип роботи очисних пристроїв базується на рециркуляції газів,
завдяки якій знижується концентрація оксидів азоту.
26
Для захисту довкілля необхідно також зменшувати іскроутворення,
джерелами якого є газовідвідні системи тепловозів, а також чавунні гальмівні
колодки локомотивів і вагонів. Іскри становлять потенційну небезпеку, адже
можуть спричиняти пожежі на територіях, прилеглих до залізничних колій.
Зменшення кількості іскор, що виходять із газовідвідних пристроїв і свідчать
про неповне згоряння палива, можливе завдяки покращенню теплотехнічного
стану тепловозів та встановленню спеціальних іскрогасників. Використання
гальмівних колодок із синтетичних і композиційних матеріалів також дозволяє
повністю усунути іскріння та, крім того, зменшує витрати чавуну.
Створено нову конструкцію тепловоза, який працює на газовому паливі.
Експериментальний газовий локомотив розроблено на базі маневрового тепловоза.
Перехід на стиснений газ дає змогу суттєво економити дефіцитне дизельне паливо.
Ще однією важливою перевагою газового тепловоза є його екологічність. Саме
тому в першу чергу на газ планують переводити маневрові локомотиви, що
працюють у межах міських станцій, адже атмосферу неможливо обмежити
кордонами – повітряні маси постійно переміщуються, і забруднення в одній країні
може завдавати шкоди сусіднім.
Покращення стану навколишнього середовища вздовж залізничних ліній
значною мірою забезпечують зелені насадження. Найбільш ефективним способом
захисту ґрунтів, рослинності та тварин від забруднення і шуму, спричинених
роботою залізничного транспорту, є захисні лісонасадження. Уздовж залізниць та
у санітарно-захисних зонах висаджують дерева і чагарники, що виконують функції
захисту від снігових і піщаних заметів, обвалів, селів, лавин і зсувів. Насадження
розміщують на відстані не менш як 15 метрів від залізничного полотна. Вони також
слугують бар’єром від шуму й теплових випромінювань, поглинають більшу
частину шкідливих речовин, що потрапляють у повітря внаслідок роботи двигунів,
а також затримують частинки сипких вантажів. Такі зелені смуги належать до лісів
першої категорії та обслуговуються спеціальними службами, що входять до
структури залізниці.
27
Під час будівництва об’єктів залізничної інфраструктури нерідко виникає
необхідність знімати родючий шар ґрунту, який згодом складають у бурти для
подальшого використання. Товщина шару, що знімається, залежить від типу та
властивостей ґрунту, а також від вмісту гумусу, і становить 0,3–1,2 м. Після
завершення будівництва порушені території підлягають рекультивації.
Рекультивація земель включає два етапи. Перший – технічний: вирівнювання
поверхні, укріплення укосів і відвалів, утилізація відходів, приведення території у
стан, який дозволяє виконувати біологічне відновлення. Другий етап – біологічний:
нанесення ґрунту з буртів, внесення органічних і мінеральних добрив, висівання
трав, створення зелених насаджень і проведення протиерозійних заходів.
Для захисту флори та фауни під час будівництва і проектування залізниць
вивчають місця проживання тварин, їх чисельність та випадки загибелі на коліях.
Проводяться заходи з мінімізації негативного впливу – встановлення огорож,
облаштування переходів для тварин, застосування лісозберігаючих технологій,
створення заповідників та охоронюваних природних комплексів. Важливу роль у
збереженні природних ресурсів відіграють утилізація та переробка відходів
залізничного транспорту.
Тверді відходи, які становлять 70-90 % їх загального обсягу, зазвичай
потребують або розділення на складові (під час очищення, збагачення, вилучення
цінних матеріалів), або надання їм форми, придатної для подальшої утилізації.
Найпоширеніші методи обробки та переробки твердих відходів включають
просівання, гідравлічну класифікацію, різні види сепарації (повітряну, магнітну,
електричну), дроблення, помел, гранулювання, таблетування, брикетування,
високотемпературну агломерацію, збагачення, вилуговування, розчинення та
кристалізацію. Через складність та різноманітність складу твердих відходів не
існує універсальної технології їх утилізації. Найефективнішими є комплексні
методи, спрямовані на вилучення цінних компонентів (металів, пластику, скла,
текстилю, паперу тощо) та підвищення якості як одержаних матеріалів, так і
залишкової маси, яку можна використовувати як сировину або паливо.
28
2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ
СТАН ҐРУНТІВ ПРИЛЕГЛИХ ТЕРИТОРІЙ
2.1 Джерела та наслідки забруднення ґрунтів залізничною інфраструктурою
Хімічна деградація ґрунтів охоплює зміну їх фізико-хімічних властивостей
під дією як природних, так і антропогенних факторів. Значна частина таких змін
сьогодні спричинена діяльністю людини, і залізнична інфраструктура є одним із
важливих джерел цього впливу. Хоч деградація ґрунтів відбувалася і в минулі
епохи, інтенсивне техногенне навантаження останніх десятиліть значно
прискорило ці процеси. Масштабне використання земель – розорювання,
урбанізація, будівництво шляхів та магістралей – перевищило здатність природних
систем до самовідновлення. У результаті частина ґрунтів перейшла до категорії
малопродуктивних або взагалі непридатних для використання, а витрати на їх
відновлення є надзвичайно високими.
Серйозну загрозу становлять техногенні викиди, які надходять у ґрунтове
середовище в межах промислових зон та транспортних коридорів. Уздовж
залізничних колій у ґрунти потрапляють сполуки сірки, азоту та інші хімічні
речовини, що утворюються внаслідок роботи дизельної тяги й зношення елементів
рухомого складу. Викиди SO2, SO3 та NOх підкислюють ґрунт, змінюють його
реакцію, спричиняють вимивання кальцію та магнію. Залізничний пил, що містить
частинки вапнякових і доломітових матеріалів, а також сполуки натрію чи амонію,
може змінювати основність ґрунту, порушуючи природну рівновагу.
Додатковим джерелом хімічного забруднення є матеріали, що
використовуються для обслуговування та утримання інфраструктури. Наприклад,
потрапляння у ґрунт продуктів розкладу креозоту зі шпал, мастильних матеріалів,
палива та інших реагентів призводить до небажаних змін хімічного складу
ґрунтового профілю. Такі речовини підвищують рухливість окремих елементів,
29
посилюють вертикальну міграцію хімічних компонентів і збільшують розчинність
токсичних сполук, що створює передумови для глибшого забруднення.
Важливим чинником деградації є кислотні та лужні атмосферні опади. Вони
формуються внаслідок накопичення в повітрі оксидів азоту, сірки, хлору, фтору та
твердих частинок, що надходять не лише з промислових підприємств, а й від руху
дизельних локомотивів. При їх взаємодії з вологою утворюються кислоти, які разом
із дощем або снігом потрапляють у ґрунт, спричиняючи підвищення кислотності,
руйнування структури та вимивання поживних елементів.
Деградаційні процеси також посилюються в районах інтенсивного видобутку
та транспортування корисних копалин залізницею. Газові викиди та пил від
перевезення мінеральної сировини можуть осідати на прилеглих ґрунтах,
впливаючи на їх хімічний баланс. Особливо чутливими є ґрунти поблизу станцій,
сортувальних платформ і вантажних терміналів, де концентрація техногенних
речовин традиційно вища.
Попадання у ґрунт нафтопродуктів – поширена проблема для залізничних
територій. Витоки дизельного палива, мастил та технічних олив змінюють газовий
режим ґрунту, збільшують частку важких вуглеводнів і знижують доступність
елементів живлення. Це погіршує стан ґрунтової біоти, уповільнює розвиток
рослин і сприяє накопиченню токсичних речовин.
Хімічна деградація ґрунтів може відбуватися навіть за умов звичайного
сільськогосподарського використання, але розвиток транспортних мереж,
промисловості та міських територій значно збільшує масштаби цих процесів.
Залізнична інфраструктура, як важливий елемент техногенного середовища,
посилює навантаження на земельні ресурси через зміну природної структури
ґрунтів, порушення гідрологічного режиму та постійне надходження
забруднювачів.
В Україні хімічна деградація ґрунтів набула особливої гостроти через
поєднання нераціонального землекористування, інтенсивного сільського
господарства та техногенного навантаження. Щороку країна втрачає значні запаси
30
гумусу, азоту, фосфору та калію, що призводить до зниження родючості ґрунтів і
зростання економічних збитків. У регіонах із розвиненою транспортною
інфраструктурою, зокрема залізничною, процеси забруднення та деградації
проявляються найбільш інтенсивно через велику концентрацію техногенних
речовин, механічне порушення ґрунтового покриву та регулярні викиди
забруднювачів.
На півночі країни до хімічної деградації додається деградація осушених
земель, тоді як на південному сході спостерігається переущільнення і втрата
гумусу. У центральних і західних регіонах часто фіксують перенасичення ґрунтів
хімічними речовинами, що є наслідком як інтенсивного сільського господарства,
так і дії промислових і транспортних підприємств. Таким чином, залізничний
транспорт, поряд із іншими видами антропогенного навантаження, суттєво впливає
на хімічну деградацію ґрунтів і потребує застосування спеціальних заходів для
зменшення цього впливу.
Рисунок 2.1 – Карта деградації ґрунтів України
31
2.2 Ріст і розвиток рослин та ґрунтових мікроорганізмів на забруднених
ґрунтах
Важкі метали, що надходять в атмосферу та ґрунт, суттєво впливають на
рослинні угруповання. Забруднені важкими металами ґрунти, у свою чергу, стають
вторинним джерелом забруднення. Розчинні сполуки металів поглинаються
рослинами, після чого можуть виноситися з урожаєм або повертатися до ґрунту при
відмиранні рослинних решток. Вплив важких металів на систему «ґрунт–рослина»
залежить від виду та хімічної природи забруднювача, форми металевих сполук,
фізико-хімічних властивостей ґрунту, а також біологічних та фенологічних
особливостей рослин.
Тривала та інтенсивна дія токсичних металів призводить до порушення
фізіологічних процесів у рослинах: пригнічується робота ферментативних систем,
відмирають окремі клітини та тканини, що може призвести до загибелі рослин або
зникнення чутливих видів. На місці природних фітоценозів часто формується
«техногенна флора», представлена лише кількома стійкими видами.
Накопичення важких металів у рослинах може відбуватися двома шляхами:
прямим, через атмосферні викиди, і непрямим, через забруднення ґрунту. Метали
можуть потрапляти як усередину рослинних органів (листя, плоди, коріння), так і
залишатися на поверхні рослин. Листки, пагони та інші асиміляційні органи
найбільш чутливі до забруднення, оскільки саме тут відбувається інтенсивний
газообмін. Поява ознак пошкодження включає плямистість, передчасне відмирання
тканин, некрози та деформації листя. Рослини у цьому випадку виконують роль
біоіндикаторів забруднення.
Коренева система рослин відіграє важливу роль у захисті від надлишку
важких металів, затримуючи більшу частину токсичних речовин і зменшуючи їх
надходження до репродуктивних органів. Наприклад, кадмій та нікель у коренях
томатів накопичуються в 20–30 разів більше, ніж у плодах. У пшениці та картоплі
коріння також виконує бар’єрну функцію, затримуючи свинець та цинк.
32
Вплив металів на рослини залежить від типу ґрунту. Рослини на піщаних
ґрунтах поглинають метали значно активніше, тоді як високий вміст органічної
речовини або вапна зменшує токсичний ефект. Крім того, концентрація металів у
рослинах змінюється залежно від фенофази: найбільше накопичення відбувається
наприкінці вегетаційного періоду. Різні метали мають різну токсичність: кадмій та
цинк більш доступні для рослин, тоді як свинець пригнічує розвиток навіть при
низьких концентраціях.
Забруднення ґрунтів важкими металами призводить до зниження
врожайності сільськогосподарських культур: зернові можуть втрачати 20–30%
урожаю, буряки – до 35%, боби – 40%, картопля – до 47%. Надлишок металів
порушує баланс макро- та мікроелементів у рослинах, що спричиняє антагоністичні
взаємодії між елементами та подальше погіршення розвитку рослин.
Видова стійкість рослин до забруднення ґрунтів різна. Найбільш стійкі –
озимі та ярі зернові культури, соняшник; середньостійкі – цукрові буряки,
картопля, морква, томати, перець; слабостійкі – зернобобові, однорічні трави,
кукурудза на силос, капуста, салат. Стійкі види можуть накопичувати важкі метали
у тканинах без видимих ознак токсикозу.
Ґрунтові мікроорганізми відіграють ключову роль у кругообігу хімічних
елементів, виступаючи як продуценти, споживачі та транспортуючі агенти. На
забруднених важкими металами ґрунтах знижується розвиток мікрофлори,
зменшується чисельність грибів та бактерій, знижується ферментативна активність
ґрунту, а в надмірно забруднених ділянках організми можуть загинути.
Токсичність металів для мікроорганізмів залежить від властивостей ґрунту та
розчинності сполук: найбільш шкідливі ртуть, кадмій, нікель; менш – мідь,
свинець.
Таким чином, негативний вплив важких металів на рослини та ґрунтову
мікрофлору залежить від концентрації забруднювача, фізико-хімічних
властивостей ґрунту, розчинності металів, біологічних особливостей та стадії
розвитку рослин. Найбільше навантаження відбувається у зонах промисловості,
33
транспорту, сільського та лісового господарства, а також у районах видобутку
корисних копалин. Вивчення наслідків техногенного забруднення дерново-
підзолистих ґрунтів Полісся України ще недостатньо розроблене, тому комплексна
оцінка екологічного стану природних ресурсів залишається актуальною.
2.3 Геоморфологічна та кліматична характеристики регіону дослідження
Березняківська об’єднана територіальна громада розташована в центральній
частині України, у межах Черкаської області Черкаського району. Територія
громади охоплює площу 83,3 км² та включає п’ять населених пунктів: села
Березняки, Велика Яблунівка, Сунки, Плескачівка та Шевченка. Центром громади
є село Березняки, яке знаходиться на відстані 45 км від обласного центру м.
Черкаси, 15 км від м. Сміла та 10 км від найближчої залізничної станції ім. Т. Г.
Шевченка. Межі громади простягаються з територіями Степанківської,
Михайлівської, Тернівської та Смілянської територіальних громад, що визначає її
адміністративно-територіальне положення.
Геоморфологічна будова території громади характеризується
слабохвилястою рівниною, що належить до Придніпровської височини
лісостепової зони України. Рельєф відзначається плавними схилами, невеликими
підвищеннями та долинами річок і балок. Середня висота над рівнем моря складає
120–150 м. Ґрунтовий покрив представлений переважно чорноземами
опідзоленими та звичайними, що забезпечує високий агрономічний потенціал
території. Річкова мережа та наявність водойм різного походження сприяють
розвитку сільського господарства та забезпеченню громади водними ресурсами.
Клімат території громади відноситься до помірно-континентального типу,
що характерно для лісостепової зони. Середня температура січня становить
приблизно -5…-6 °C, липня – 19-20 °C. Середньорічна кількість опадів коливається
в межах 500–600 мм, з максимальною їх концентрацією в літній період. Для регіону
характерні чітко виражені пори року, а саме тепле літо та холодна зима, що
34
супроводжуються перехідними весняним та осіннім сезонами. Переважаючі вітри
дмуть із західного та південно-західного напрямків, а достатній рівень сонячної
інсоляції сприяє ефективному веденню сільськогосподарської діяльності.
2.4 Методи і методики проведення польових і лабораторних досліджень
ґрунтів
З метою оцінки елементного складу ґрунтів у зоні впливу залізничного
транспорту на території с. Березняки Черкаського району було обрано вісім ділянок
відбору зразків. Відбір ґрунтових зразків здійснювався на різних відстанях від
залізничної колії (50-500 м) з фіксованим інтервалом у 50 м, таким чином, було
закладено 7 точок відбору. Такий підхід дозволив проаналізувати градієнт змін
показників залежно від віддаленості джерела забруднення. Найдальша точка
(500 м) розглядалася як фоновий орієнтир (рисунок 2.1).
Рисунок 2.1 – Розташування дослідних ділянок
35
Відбір проб ґрунту здійснювали методом «конверта» у межах квадрату 1×1 м;
глибина відбору становила 0-20 см, що відповідає зоні найбільшого техногенного
навантаження на педосферу. Для досліджуваних зразків ґрунтів було визначено
основні фізико-хімічні властивості. Вміст загального гумусу визначали методом
Тюріна в модифікації ЦІНАО за ДСТУ 4289:2003. Визначення гранулометричного
складу ґрунтів проводили у відповідності до ДСТУ ISO 11277:2011. Визначення
кислотності ґрунту – рНвод. – за ДСТУ 8346:2015. Відібрані зразки аналізувались за
вмістом валових форм важких металів методом атомно-абсорбційної
спектрофотометрії на атомному спектрометрі.
Ступінь техногенного навантаження на ґрунтовий покрив та можливість
міграційного переходу до рослин визначали шляхом розрахунку основних
геохімічних та екологічних показників, зокрема коефіцієнту концентрації (Kc).
Даний показник характеризує ступінь накопичення важких металів у компонентах
урбосистеми відносно фонового зразка та є показником активності радіальної
міграції елемента:
C
K i , (2.1)
Ci C
f
де Сі – концентрація і-го елементу в компонентах урбосистеми, що досліджується, Cf –
фоновий вміст [14].
Оскільки антропогенне забруднення ґрунту є багатокомпонентним, коефіцієнт
концентрації (Kc) не є достатньо інформативним і тому необхідні додаткові
відомості про токсичну дію окремих металів та їх багатоелементних комбінацій на
рослини. Тому санітарно-гігієнічну оцінку стану ґрунту проводили за сумарним
показником забруднення – (Zc), який є кумулятивною сумою вмісту елементів над
їх фоновими рівнями та характеризує ефект впливу асоціації металів [14]:
36
n
Z K (n1). (2.2)
C j Ci
i1
Розрахунок показника накопичення забруднення (PLI – pollution load index),
який демонструє, у скільки разів концентрація важких металів у ґрунті перевищує
фонову проводили за формулою[14]:
PLI n K K K , (2.3)
C1 C2 Ci
де Kc – це співвідношення вмісту металу в зразку до фонового вмісту,
n – кількість металів.
Значення PLI>1 вказує, що поверхневі відклади забруднені, PLI<1 свідчить
про відсутність забруднення [15].
2.5 Аналіз результатів досліджень
За результатами гранулометричного аналізу ґрунтів, відібраних поблизу
залізниці, встановлено значну різноманітність їхнього механічного складу
(рисунок 2.2). Основну групу становлять різні типи суглинків (зразки 1-6), які
поєднують у собі середній вміст піску, мулу та глини, що забезпечує помірну
водопроникність і високу здатність акумулювати забруднювальні речовини.
Окремо виділяються піщані ґрунти (зразок 7) та супіщаний (фон, зразок 8), для яких
характерна висока проникність та низька ємність поглинання, що створює умови
для швидкого міграційного перенесення забруднювачів у глибші горизонти. Таким
чином, ґрунтовий покрив дослідженої території представлений переважно
суглинками, що сприяє акумуляції важких металів та нафтопродуктів, а на ділянках
із пісками і супіщаними ґрунтами існує ризик інтенсивнішого поширення
забруднень у навколишнє середовище.
37
Аналіз вмісту гумусу в ґрунтах призалізничної зони засвідчив виражену
варіабельність його показників залежно від відстані до залізничної колії (рисунок
2). Максимальне значення (4,4%) зафіксовано у зразку 8, відібраному на відстані
500 м, що слугувала фоновою ділянкою. Це вказує на високий рівень органічної
речовини та відносно добру родючість ґрунту за межами безпосереднього
техногенного впливу.
100
90
80
70
60
50
40
30
20
10
0
1 2 3 4 5 6 7 8
Модельна ділянка
Пісок Мул Глина
Рисунок 2.2 – Гранулометричний склад ґрунтів поблизу залізниці
Підвищені концентрації гумусу також відзначено у зразках, відібраних на
відстані 250 м (3,4%) та 350 м (3,5%), що відповідає середньому рівню
забезпеченості органічною речовиною. Помірні значення (2,3-2,8%) характерні для
зразків, відібраних на відстані 150 м (2,8%), 200 м (2,3%) та 300 м (2,8%). Найнижчі
показники виявлено у зразках на відстані 100 м (1,4%) та 50 м (0,9%), що свідчить
про зниження гумусного стану ґрунтів у безпосередній близькості до залізничної
колії.
У цілому спостерігається нерівномірність просторового розподілу органічної
речовини, яка може бути наслідком як природних ґрунтотворних процесів (різна
38
гранулометрична будова, водно-повітряний режим), так і техногенного
навантаження. Зокрема, на якість ґрунту можуть впливати забруднення
нафтопродуктами, важкими металами, механічне ущільнення верхнього горизонту
тощо. Наявність ділянок із підвищеним вмістом гумусу може вказувати на локальні
умови акумуляції органічних сполук, тоді як низькі значення – на деградаційні
процеси, спричинені антропогенним впливом. Таким чином, результати
дослідження підтверджують мозаїчний характер гумусового стану ґрунтів поблизу
залізничної інфраструктури, що необхідно враховувати під час екологічного
моніторингу та планування заходів із рекультивації порушених територій.
5
4.5
4
3.5
3
2.5
2
1.5
1
0.5
0
1 2 3 4 5 6 7 8
Дослідна ділянка
Рисунок 2.3 – Вміст гумусу у ґрунтах призалізничної зони
Визначення кислотності ґрунтів у призалізничній зоні показало коливання
значень рН у межах від 6,2 до 8,7, що свідчить про різний характер реакції
ґрунтового середовища (рисунок 2.4).
Вміст гумусу, %
39
10
9
8
7
6
5
4
3
2
1
0
1 2 3 4 5 6 7 8
Дослідна ділянка
Рисунок 2.4 – Значення рН водної витяжки у ґрунтових зразках
досліджуваної території
Найбільш кислу реакцію (рН = 6,2) виявлено у зразку, відібраному на відстані
200 м (зразок 4), тоді як найбільш нейтральне значення зафіксовано на 350 м (зразок
7, рН = 6,9). Це може вказувати на локальні особливості ґрунтотворних процесів
або специфічний техногенний вплив на певних ділянках. У більшості зразків,
особливо на ближчих відстанях до залізничної колії (50 м – зразок 1, 100 м – зразок
2, 150 м – зразок 3, 250 м – зразок 5), спостерігається виражена лужна реакція: рН
коливається в межах 8,2–8,7. У зразках, відібраних на відстані 300 м (зразок 6) та
500 м (зразок 8 – фонова ділянка), реакція ґрунту є помірно лужною – рН становить
відповідно 7,4 та 7,8. Отримані результати свідчать, що досліджені ґрунти загалом
мають тенденцію до лужності, що може бути пов’язано з акумуляцією карбонатів,
впливом техногенного навантаження та особливостями ґрунтотворних процесів у
межах досліджуваної території. Така реакція середовища є важливим фактором,
оскільки визначає доступність поживних елементів для рослин і здатність ґрунтів
акумулювати або мігрувати важкі метали.
рН вод.
40
У ході дослідження було проведено визначення вмісту рухомих форм
фосфору (у перерахунку на P2O5) (рисунок 4). Отримані результати демонструють
значну варіабельність концентрацій P2O5 у межах досліджуваної території.
Зокрема, мінімальні значення фосфатів були зафіксовані у зразках, відібраних на
відстані 50 та 100 м (9,5 та 9,1 мг/кг відповідно), що може свідчити про зниження
біодоступності фосфору в зонах із підвищеним техногенним навантаженням або
про деградацію ґрунту внаслідок тривалого антропогенного впливу.
Натомість найвища концентрація P₂O₅ (548 мг/кг) була виявлена на відстані
200 м, що значно перевищує типовий агрохімічний фон і вказує на потенційне
локальне накопичення фосфорних сполук. Інші зразки демонструють коливання
вмісту фосфатів у межах від 18,8 до 204 мг/кг, без чітко вираженої тенденції до
зменшення або зростання залежно від віддаленості від залізниці.
600
500
400
300
200
100
0
1 2 3 4 5 6 7 8
Дослідна ділянка
Рисунок 2.5 – Розподіл рухомих форм фосфору в ґрунтовому покриві, мг/кг
Така нерівномірність розподілу може бути обумовлена як природними
чинниками – типом ґрунту, гідрологічними умовами та особливостями
мікрорельєфу, – так і локальними джерелами техногенного забруднення, зокрема
Концентарція Р2О5, мг/кг
41
через витоки мастил, добрив або інших фосфоровмісних речовин, пов’язаних з
обслуговуванням залізничної інфраструктури. Зазначені результати свідчать про
складний характер впливу залізниці на агрохімічний стан прилеглих ґрунтів, що
потребує подальших досліджень для виявлення джерел та механізмів такого
забруднення.
Ґрунти, відібрані поблизу залізничної колії, показали значне накопичення
важких металів, що свідчить про високий рівень техногенного забруднення
(рисунок 5). Залізнична інфраструктура, зокрема рухомий склад та колійне
господарство, є джерелом викидів міді, цинку, свинцю та кадмію, які надходять у
навколишнє середовище в результаті зношення металевих деталей, а також викидів
паливно-мастильних матеріалів.
45
40
35
30
25
20
15
10
5
0
1 2 3 4 5 6 7 8
Cu Zn Pb Cd
Рисунок 2.6 – Концентрації основних важких металів у зразках ґрунту, мг/кг
У досліджених зразках концентрація міді варіювалася від 3,1 до 9,62 мг/кг,
що у кілька разів перевищує середній фон у ґрунтотворних породах України (20
мг/кг), вказуючи на значне антропогенне навантаження. Вміст цинку, для якого
Концентрація іонів важких металів, мг/кг
42
середній фон становить близько 50 мг/кг, коливався у межах 6-44,8 мг/кг, іноді
перевищуючи природні значення, що також є ознакою техногенного впливу.
Свинець виявлений у концентраціях від 2,5 до 9 мг/кг, що суттєво перевищує фон,
що характерно для зон із активним транспортним навантаженням. Кадмій, хоч і
присутній у низьких концентраціях (0,15-0,57 мг/кг), має високу міграційну
активність і токсичність, а його максимальні значення наближаються до гранично
допустимих рівнів для ґрунтів України.
Для оцінки ступеня забруднення були розраховані коефіцієнти концентрації
(Kc), сумарний індекс забруднення (Zc) та індекс антропогенного навантаження
(PLI) (таблиця 1).
Таблиця 2.1 – Оцінка рівня забруднення ґрунтів важкими металами у межах
призалізничної території
Cu Zn Pb Cd
C,
№ C, C, C,
мг/к Kc Kc Kc Kc
мг/кг мг/кг мг/кг
г
1 4,6 2.63 22,0 3.67 8,77 2.83 0,38 2.53 8,66 2,87
2 3,1 1.77 31,0 5.17 7,63 2.46 0,35 2.33 8,73 2,76
3 3,7 2.11 21,4 3.57 8,44 2.72 0,49 3.27 8,67 2,97
4 4,7 2.69 26,9 4.48 8,1 2.61 0,57 3.80 10,58 3,36
5 9,62 5.49 21,8 3.63 9,0 2.90 0,38 2.53 11,55 3,49
6 5,37 3.07 44,8 7.47 6,7 2.16 0,26 1.73 11,43 3,33
7 3,70 2.11 20,7 3.45 2,5 0.81 0,28 1.87 5,24 1,98
Ф 1,75 - 6,0 - 3,1 - 0,15 - - -
Сумарний
показник
забруднення Zc
Індекс
антропогенного
навантаження
PLI
43
У більшості зразків спостерігається перевищення фонових значень за
вмістом міді (Cu), цинку (Zn), свинцю (Pb) та кадмію (Cd), що свідчить про вплив
техногенного навантаження на якість ґрунтового покриву.
Найвищий рівень забруднення встановлено у зразку, відібраному на відстані
250 м (зразок 5), де сумарний показник забруднення Zc становив 11,55, а індекс
антропогенного навантаження (PLI) – 3,49. Значно підвищені значення цих
показників також зафіксовано на 200 м (зразок 4: Zc = 10,58; PLI = 3,36) та 300 м
(зразок 6: Zc = 11,43; PLI = 3,33), що вказує на наявність зони максимальної
акумуляції забруднюючих речовин у центральній частині дослідженого профілю.
Основний внесок у формування загального рівня забруднення в цих зразках
забезпечують цинк та свинець, коефіцієнти концентрації яких (Kc) подекуди
перевищують в 5-7 разів.
На відстанях 50-150 м (зразки 1, 2, 3) рівень забруднення залишається
помірно високим (Zc у межах 8,6-8,7; PLI 2,76-2,97), що свідчить про стабільний,
але менш інтенсивний техногенний вплив у безпосередній близькості до колії,
можливо, через розсіювання джерел забруднення або природні умови
самоочищення ґрунтів.
Найнижчі показники сумарного забруднення (Zc = 5,24) та індексу PLI (1,98)
спостерігаються на відстані 350 м (зразок 7), що вказує на поступове зниження
впливу техногенних чинників із віддаленням від джерела забруднення. Цей зразок
є єдиним, де значення Kc свинцю (0,81) не перевищує одиниці, тобто відповідає
фоновому рівню.
У цілому результати дослідження підтверджують наявність просторово
мозаїчного забруднення ґрунтів призалізничної території. Сумарний індекс
забруднення Zc свідчив про помірний і сильний рівень забруднення, а індекс PLI у
всіх випадках перевищував одиницю, підтверджуючи наявність техногенного
впливу. Отримані дані підкреслюють необхідність постійного моніторингу та
впровадження заходів щодо зменшення антропогенного навантаження на ґрунти в
районах залізничної інфраструктури, оскільки накопичення важких металів,
44
особливо кадмію та міді, може негативно впливати на екосистеми та здоров’я
людини.
2.6 Пропозиції та рекомендації для поліпшення стану ґрунтового покриву
Для покращення стану ґрунтового покриву призалізничної території
необхідно впроваджувати заходи як законодавчого, так і практичного характеру.
На законодавчому рівні доцільно внести зміни до Кодексу України про
адміністративні правопорушення (КУпАП) щодо посилення відповідальності за
порушення земельного законодавства, а також удосконалити положення
Земельного кодексу щодо проведення державного контролю за використанням та
охороною земель уповноваженими органами екологічного спрямування, як
передбачено Законом України «Про охорону навколишнього природного
середовища». Крім того, важливим є створення державної системи моніторингу
земель та розробка регіональних програм охорони ґрунтів, що передбачатимуть
заходи для стабілізації їх стану, попередження деградаційних процесів та
зменшення впливу техногенних чинників.
Необхідно провести інвентаризацію зелених смуг, лісосмуг та
природоохоронних насаджень вздовж залізниці і розробити програми їх
ефективного використання для фільтрації пилу та акумуляції важких металів.
Важливим кроком є внесення до природно-заповідного фонду територій з цінними
ґрунтами та визначення зон забруднення ґрунтів із зазначенням джерел
техногенного впливу, таких як підприємства залізничної інфраструктури, склади
палива та обслуговування рухомого складу. Слід також здійснити оцінку деградації
ґрунтів внаслідок осолонцювання, пересушення, перезволоження, ерозії,
порушення структури та зміни кислотності.
Для практичного поліпшення стану ґрунтів призалізничної території
рекомендовано впровадження захисних зелених смуг та фітосанітарних насаджень,
що сприяють фільтрації важких металів та органічних забруднень, акумуляції
45
гумусу та зменшенню ерозійних процесів. Деградовані ділянки можна піддавати
рекультивації через внесення органічних і мінеральних добрив, мульчування та
посів спеціально підібраних культур, здатних до біоакумуляції металів. На
ділянках із підвищеною лужністю або кислотністю необхідно проводити корекцію
рН, використовуючи вапняк, гіпс або інші природні коригувальні матеріали.
Особливу увагу слід приділити зменшенню антропогенного навантаження на
ґрунти через залізничну інфраструктуру та транспорт. Необхідно впроваджувати
контроль за викидами важких металів і мастильних матеріалів з рухомого складу
та колійного господарства, створити автономні очисні установки для зливних
стоків на підприємствах обслуговування транспорту та заборонити експлуатацію
об’єктів без таких систем. Паралельно доцільним є запровадження програм з
модернізації рухомого складу на більш екологічний, оснащений нейтралізаторами
вихлопних газів, а також поступове застосування альтернативних палив, зокрема
природного газу.
Комплексне впровадження зазначених заходів дозволить знизити
концентрації важких металів у ґрунті, стабілізувати його фізико-хімічні
властивості, відновити родючість, зменшити ризик міграції забруднювачів у
навколишнє середовище та забезпечити довгострокову екологічну стійкість
призалізничної території.
46
ВИСНОВКИ
Дослідження стану ґрунтів є важливим напрямом екологічної та аграрної
науки, оскільки ґрунт виступає основним середовищем для розвитку рослинності
та формування продовольчої безпеки регіону. Якість ґрунтів безпосередньо
впливає на врожайність, екологічну стабільність територій та здоров’я населення,
тому проведення комплексних досліджень фізико-хімічних і хімічних показників
ґрунтів має практичне та наукове значення. Аналіз отриманих результатів дозволяє
зробити висновки щодо їхнього стану, родючості та екологічної безпеки.
Результати фізико-хімічного аналізу показали, що більшість проб ґрунту
характеризується нейтральною або слабокислою реакцією, що є сприятливим для
росту сільськогосподарських культур. Вміст гумусу у досліджуваних ґрунтах
знаходиться на середньому рівні для регіону, що свідчить про задовільну органічну
забезпеченість. Концентрації основних макроелементів – азоту, фосфору та калію
– відповідають середнім показникам і не перевищують природні межі, що
підтверджує помірну родючість ґрунтів. Незначні відхилення в окремих пробах
зумовлені природною мінливістю ґрунтів, рельєфом та впливом локальних джерел
антропогенного навантаження.
Хімічний аналіз дозволив оцінити потенційну небезпеку ґрунтів щодо
накопичення важких металів та токсичних елементів. Загалом результати показали,
що концентрації міді, свинцю, кадмію та інших шкідливих металів знаходяться в
межах гранично допустимих значень, що свідчить про відносну екологічну безпеку
більшості територій. Проте у зразках, відібраних у безпосередній близькості до
залізничних колій, спостерігається підвищений вміст важких металів, особливо
свинцю та міді. Це пов’язано з інтенсивним рухом залізничного транспорту,
механічним осадженням часток з колій, використанням мастильних матеріалів і
корозією металевих конструкцій. Такий локальний антропогенний вплив може з
часом негативно вплинути на родючість ґрунтів і підвищити ризики для
47
екологічної безпеки, особливо якщо не проводити регулярний моніторинг і
профілактичні заходи.
Дослідження також показало, що вплив залізниці проявляється не лише через
забруднення важкими металами, а й через зміни фізичних властивостей ґрунту в
прилеглих районах. Спостерігаються незначні зміни структури ґрунту, підвищена
щільність верхнього шару та локальна деградація органічної складової. Це може
призвести до зниження водо- та повітропроникності ґрунту, що впливає на
розвиток рослин та активність ґрунтових мікроорганізмів.
Таким чином, ґрунти на більшості досліджених ділянок можна оцінювати як
придатні для сільськогосподарського використання та екологічно безпечні.
Водночас, у районах, прилеглих до залізничної інфраструктури, виявлено локальні
зони підвищеного забруднення важкими металами та змін фізичних характеристик
ґрунтів. Це підкреслює необхідність регулярного моніторингу та контролю стану
ґрунтів у таких зонах, застосування методів очищення і рекультивації, а також
впровадження екологічно безпечних технологій обробітку земель для зменшення
негативного антропогенного впливу.
Загалом, результати дослідження дозволяють стверджувати, що
систематичний контроль фізико-хімічних та хімічних показників ґрунтів, а також
оцінка впливу транспортної інфраструктури, є ключовими чинниками збереження
їх родючості та екологічної стабільності регіону. Дотримання цих рекомендацій
сприятиме раціональному використанню земельних ресурсів, підвищенню
продуктивності сільськогосподарських культур і забезпеченню безпечного
середовища для населення.
48
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Василенко І.А., Півоваров О.А., Трус І.М., Іванченко А.В. Урбоекологія :
підручник / І.А. Василенко, О.А. Півоваров, І.М. Трус, А.В. Іванченко. – К. :
КНУБА, 2017. – 320 с.
2. Зеленько Ю.В., Петрова Л.М., Сидоренко В.П. Техноекологія. Екологічні
аспекти екіпірування рухомого складу залізниць : навч. посіб. / Ю.В. Зеленько,
Л.М. Петрова, В.П. Сидоренко. – Х. : ХНУМГ, 2015. – 248 с.
3. Мінеєв В.Г. Екологія ґрунтів : підручник / В.Г. Мінеєв. – К. : НАУ, 2010. – 368.
4. Ільїн В.Б., Степанова М.Д. Вплив важких металів на ріст і розвиток рослин :
монографія / В.Б. Ільїн, М.Д. Степанова. – К. : Наук. думка, 1980. – 256 с.
5. Roberts T.M. Heavy metals in plants and soil / T.M. Roberts. – London : Academic
Press, 1975. – 312 p.
6. Iutinska G.O., Antipchuk A.F., Valagurova O.V. Microflora of contaminated soils /
G.O. Iutinska, A.F. Antipchuk, O.V. Valagurova. – Kyiv : NUBiP, 1998. – 214 p.
7. Alloway B.J. Heavy Metal Contamination of Soils : Monitoring and Remediation /
B.J. Alloway. – 2nd ed. – London : Springer, 2013. – 344 p.
8. Хвесик М.А. Екологічна оцінка природних ресурсів Полісся : монографія / М.А.
Хвесик. – Київ : Наук. думка, 1993. – 280 с.
9. Транспортна екологія : навч. посібник / за ред. О.В. Кравченко. – К. : КНТЕУ,
2016. – 292 с.
10. Балюк С.А. Сучасні проблеми біологічної деградації чорноземів і способи
збереження їх родючості/ С.А. Балюк, Б.С. Носко, Є.В. Скрильник // Вісник
аграрної науки. - № 1. - 2016. - С. 11-17.
11. Стратегія збалансованого використання, відтворення і управління ґрунтовими
ресурсами України; за ред. С.А. Балюка, В.В. Медведєва. - К.: Аграрна наука,
2012. - 239 с.
12. Костиль І.П., Сусла С.О. Дослідження впливу залізниці на екологічний стан
міста Дніпро. – Дніпро, 2019. – 120 с.
49
13. Екологізація залізничного транспорту: необхідність і шляхи реалізації // Herald
of Khmelnytskyi National University. — 2022. — Vol. 6, № 2. — P. 14–22
14. Концепція організації і функціонування моніторингу ґрунтів в Україні з
урахуванням європейського досвіду (наукове видання)/ Керів. розробки С.А.
Балюк, В.В. Медведєв. - Х.: Смугаста типографія, 2015. - 45 с.
15. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2023 році. Державне управління екології та природних
ресурсів у в Черкаській області. – Черкаси, 2024 – 227 с.
16. Крупеня М. М. Управління природоохоронною діяльністю на залізничному
транспорті: навч. посібник для студентів ж.-д. вузів / за ред. М. М. Крупені. –
М.: Маршрут, 2004. – 32 с.
17. Арустамов Е. А. Природокористування: навч. посібник / за ред. Е. А.
Арустамова. – М.: Видавничий дім «Дашков і К0», 2003. – 284 с.
18. Єрохін В. Г. Екологічні основи природокористування: навчальний наочний
посібник для технікумів і коледжів ж.-д. транспорту.
19. Bosak P., Lukyanchuk N., Popovych V. Factors influencing railway transport on
environmental safety. Ecological Sciences. 2022. Т. 42, № 3. С. 205–210. URL:
https://doi.org/10.32846/2306-9716/2022.eco.3-42.34
20. Хатнюк Ю. А. Поняття та суть екологічної безпеки у діяльності залізничного
транспорту України. Вісник Чернівецького факультету Національного
університету «Одеська юридична академія». 2015. № 1. С.210-218. URL:
http://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/2945
21. Пилипчук О. Я., Висоцька Т. І., Пічкур, Т. В. Вплив залізничного транспорту на
навколишнє середовище: проблеми очищення ґрунту від нафтопродуктів.
Екологічні науки: науково-практичний журнал. 2020. №3 (30). 113-118. DOI:
https://doi.org/10.32846/2306-9716/2020.eco.3-30.19
50
ДОДАТКИ
51
Додаток А
Апробація результатів роботи
52
53
54
55
56
57
58
59
Додаток Б
Візуальні матеріали експериментів
60