Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6841
Назва: Оцінка впливу техногенного забруднення на якість та безпеку молочних продуктів
Автори: Хоменко, Олена Михайлівна
Маценко, Богдан Володимирович
Ключові слова: якість;безпечність;сир;молочна продукція;органолептичні показники;фізико-хімічні показники
Дата публікації: гру-2025
Короткий огляд (реферат): Маценко Б.В. Оцінка впливу техногенного забруднення на якість та безпеку молочних продуктів. Актуальність роботи. Харчова промисловість є однією з найбільш чутливих галузей до техногенного впливу. Сирні продукти займають особливе місце в раціоні людини як джерело високоякісного білка, жирів, вітамінів і мінеральних речовин. Водночас вони можуть бути потенційними носіями забруднювачів – важких металів, пестицидів, радіонуклідів, мікробіологічних та хімічних сполук, які надходять із корму тварин, води, ґрунту або через технологічні процеси виробництва. Накопичення таких речовин у продуктах харчування може призводити до зниження їхньої харчової цінності, погіршення органолептичних властивостей та створення потенційних ризиків для здоров’я людини. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення високих стандартів якості та безпечності сирів, що сприяє зміцненню здоров’я населення, підтриманню продовольчої безпеки та розвитку конкурентоспроможного ринку молочної продукції. Вивчення впливу техногенних факторів на молочні продукти дозволяє оцінити ризики, пов’язані з їх споживанням, та розробити практичні рекомендації щодо мінімізації негативного впливу на продукцію. Мета роботи – визначення якості та безпечності сирів на молочній основі, що реалізуються в торговельних мережах міста Черкаси. Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:  дослідити сучасний стан і тенденції розвитку ринку сирів в Україні, включаючи аналіз виробництва, споживання та конкурентоспроможності продукції;  проаналізувати законодавчо-нормативну базу щодо безпечності та якості сирів в україні та за кордоном;  розглянути фактори формування споживчих властивостей сирів, включаючи органолептичні, фізико-хімічні та біохімічні показники;  провести органолептичне дослідження зразків кисломолочних сирів та визначити їх фізико-хімічні характеристики;  оцінити рівень безпечності сирів та виявити можливі ризики для споживачів. Об’єктом дослідження обрано кисломолочні сири провідних торговельних марок, представлені у торговельних мережах міста Черкаси. Предметом дослідження виступають органолептичні та фізико-хімічні показники якості й безпечності сирів, а також стан ринку та рівень їх конкурентоспроможності. Для реалізації поставлених завдань у роботі застосовувалися такі методи:  аналітичні методи – для збору та систематизації інформації про ринок, законодавчі та нормативні вимоги;  органолептичні методи – для оцінки зовнішнього вигляду, кольору, консистенції, смаку та запаху сирів;  фізичні та фізико-хімічні методи – для визначення кислотності, вмісту білка, жиру та інших показників;  лабораторні методи – для контролю безпечності продукції та виявлення потенційних забруднювачів. Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати дозволяють виробникам підвищити якість продукції, органам контролю забезпечити дотримання стандартів безпечності, а споживачам — отримати достовірну інформацію про якість сирів на ринку. Наукова новизна роботи полягає в розширеному комплексному дослідженні якості та безпечності кисломолочних сирів як складової продовольчої безпеки регіону з урахуванням сучасних техногенних та екологічних чинників. Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (22 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 62 сторінки друкованого тексту, основна частина – 50 сторінки.
Matsenko B.V. Assessment of the impact of technogenic pollution on the quality and safety of dairy products. Actuality of theme. The food industry is one of the most sensitive sectors to technogenic impacts. Cheese products hold a special place in the human diet as a source of high-quality protein, fats, vitamins, and minerals. At the same time, they can be potential carriers of contaminants – heavy metals, pesticides, radionuclides, microbiological and chemical compounds – that enter through animal feed, water, soil, or during technological production processes. The accumulation of such substances in food products may lead to a decrease in their nutritional value, deterioration of organoleptic properties, and pose potential risks to human health. The relevance of this study is determined by the need to ensure high standards of quality and safety for cheeses, which contributes to strengthening public health, maintaining food security, and developing a competitive dairy market. Investigating the impact of technogenic factors on dairy products allows for assessing risks associated with their consumption and developing practical recommendations to minimize negative effects on products. The aim of the work is to determine the quality and safety of milk-based cheeses sold in retail networks in the city of Cherkasy. To achieve this aim, the following objectives were formulated:  to investigate the current state and trends of the cheese market in ukraine, including the analysis of production, consumption, and product competitiveness;  to analyze the legislative and regulatory framework regarding the safety and quality of cheeses in ukraine and abroad;  to examine the factors shaping the consumer properties of cheeses, including organoleptic, physicochemical, and biochemical indicators;  to conduct organoleptic testing of samples of fermented cheeses and determine their physicochemical characteristics;  to assess the safety level of cheeses and identify potential risks for consumers. The subject of the study comprises the organoleptic and physicochemical indicators of cheese quality and safety, as well as the state of the market and the level of product competitiveness. The object of the study is fermented cheeses of leading commercial brands available in retail networks in the city of Cherkasy. To achieve the stated objectives, the following methods were applied:  Analytical methods –for collecting and systematizing information about the market, legislation, and regulatory requirements;  Organoleptic methods – for assessing the appearance, color, texture, taste, and smell of cheeses;  Physical and physicochemical methods – for determining acidity, protein content, fat content, and other indicators;  Laboratory methods – for monitoring product safety and detecting potential contaminants. The practical significance of the work lies in the fact that the obtained results allow manufacturers to improve product quality, regulatory authorities to ensure compliance with safety standards, and consumers to obtain reliable information about the quality of cheeses on the market. The scientific novelty of the study lies in the comprehensive investigation of the quality and safety of fermented cheeses as a component of regional food security, taking into account modern technogenic and environmental factors. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of introduction, annotation, two chapters, conclusion, list of references (22 sources), graphic documentation, applications. The full amount of work is 62 pages of printed text , the main part is 50 pages.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6841
Розташовується у зібраннях:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Маценко_ПЗ.pdf
  Restricted Access
2.67 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
 
Кафедра екології та природоохоронних технологій 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
на тему ОЦІНКА ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ЯКІСТЬ ТА 
БЕЗПЕКУ МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ 
 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-401 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
Маценко Б.В.__________________________ 
 (прізвище та ініціали) 
Керівник _Хоменко О.М.________________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль Хоменко О.М.___________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Колісник К.С.________________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
Черкаси – 2025 рік 
2 
 
ЗМІСТ 
Вступ……………………………………………………………………………… 3 
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………. 5 
 1.1 Сучасний стан та перспективи розвитку харчової промисловості  
України……………………………………………………………….. 5 
 1.2 Аналіз сучасного стану та динаміки молочної галузі України……. 10 
 1.3 Сир як функціональний харчовий продукт із біологічною  
активністю……………………………………………………………. 15 
 1.4 Класифікація, асортимент та характеристика основних груп сирів. 16 
 1.5 Формування споживних властивостей сирів………………………. 20 
 1.6 Технологія виготовлення сирної продукції 22 
2 Оцінка впливу техногенного забруднення на якість та безпеку  
молочних продуктів………………………………………………………... 27 
 2.1 Міжнародні та вітчизняні стандарти у сфері якості харчової  
продукції……………………………………………………………... 27 
 2.2 Фактори формування безпечності молочної продукції…………… 31 
 2.3 Організація, об’єкти та методи дослідження………………………. 35 
 2.4 Результати дослідження сирів за ступенем екологічного ризику…. 38 
  2.4.1 Результати дослідження маркування сирів………………….. 38 
  2.4.2 Органолептична оцінка досліджуваних сирів……………….. 41 
  2.4.3 Результати фізико-хімічних досліджень сирів……………….. 43 
Висновки…………………………………………………………………………. 47 
Перелік посилань………………………………………………………………… 49 
Додатки…………………………………………………………………………… 51 
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………... 52 
 
 
 
 
3 
 
ВСТУП 
 
Сучасний світ стикається з численними викликами, пов’язаними з 
забрудненням навколишнього середовища, що негативно впливає на всі 
компоненти екосистеми та безпосередньо відображається на стані здоров’я 
людини. Прискорена урбанізація, інтенсивна індустріалізація, широке 
застосування хімічних речовин у сільському господарстві та промисловості 
створюють умови для накопичення різних забруднювачів у ґрунті, воді та 
атмосфері. Ці фактори сприяють надходженню шкідливих речовин у продукти 
харчування, що безпосередньо впливає на якість і безпечність споживчої продукції. 
Харчова промисловість є однією з найбільш чутливих галузей до 
техногенного впливу. Сирні продукти займають особливе місце в раціоні людини 
як джерело високоякісного білка, жирів, вітамінів і мінеральних речовин. Водночас 
вони можуть бути потенційними носіями забруднювачів – важких металів, 
пестицидів, радіонуклідів, мікробіологічних та хімічних сполук, які надходять із 
корму тварин, води, ґрунту або через технологічні процеси виробництва. 
Накопичення таких речовин у продуктах харчування може призводити до 
зниження їхньої харчової цінності, погіршення органолептичних властивостей та 
створення потенційних ризиків для здоров’я людини. 
Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення високих 
стандартів якості та безпечності сирів, що сприяє зміцненню здоров’я населення, 
підтриманню продовольчої безпеки та розвитку конкурентоспроможного ринку 
молочної продукції. Вивчення впливу техногенних факторів на молочні продукти 
дозволяє оцінити ризики, пов’язані з їх споживанням, та розробити практичні 
рекомендації щодо мінімізації негативного впливу на продукцію. 
Мета роботи – визначення якості та безпечності сирів на молочній основі, що 
реалізуються в торговельних мережах міста Черкаси. 
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання: 
4 
 
 дослідити сучасний стан і тенденції розвитку ринку сирів в україні, 
включаючи аналіз виробництва, споживання та конкурентоспроможності 
продукції; 
 проаналізувати законодавчо-нормативну базу щодо безпечності та якості 
сирів в україні та за кордоном; 
 розглянути фактори формування споживчих властивостей сирів, включаючи 
органолептичні, фізико-хімічні та біохімічні показники; 
 провести органолептичне дослідження зразків кисломолочних сирів та 
визначити їх фізико-хімічні характеристики; 
 оцінити рівень безпечності сирів та виявити можливі ризики для споживачів. 
Об’єктом дослідження обрано кисломолочні сири провідних торговельних 
марок, представлені у торговельних мережах міста Черкаси.  
Предметом дослідження виступають органолептичні та фізико-хімічні 
показники якості й безпечності сирів, а також стан ринку та рівень їх 
конкурентоспроможності. 
Для реалізації поставлених завдань у роботі застосовувалися такі методи: 
 аналітичні методи – для збору та систематизації інформації про ринок, 
законодавчі та нормативні вимоги; 
 органолептичні методи – для оцінки зовнішнього вигляду, кольору, 
консистенції, смаку та запаху сирів; 
 фізичні та фізико-хімічні методи – для визначення кислотності, вмісту білка, 
жиру та інших показників; 
 лабораторні методи – для контролю безпечності продукції та виявлення 
потенційних забруднювачів. 
Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати 
дозволяють виробникам підвищити якість продукції, органам контролю 
забезпечити дотримання стандартів безпечності, а споживачам — отримати 
достовірну інформацію про якість сирів на ринку. 
 
5 
 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Сучасний стан та перспективи розвитку харчової промисловості України 
 
Харчова промисловість традиційно посідає пріоритетне й стратегічно 
важливе місце в економіці України, оскільки здатна забезпечувати як потреби 
внутрішнього споживання, так і формувати вагому позицію держави серед світових 
лідерів з виробництва продуктів харчування.  
Доступність, якість та екологічна безпечність продовольчих товарів 
безпосередньо впливають на рівень продовольчої безпеки країни та відображають 
її соціальну стабільність. Водночас процеси глобалізації та інтеграції України у 
світову економіку зробили національну економіку більш уразливою до зовнішніх 
ризиків і одночасно поставили перед нею вимогу підвищення 
конкурентоспроможності. Ці тенденції стосуються й харчової промисловості, яка 
може досягти відповідності міжнародним стандартам лише за умови переходу до 
інноваційної моделі розвитку та впровадження сучасних технологічних рішень у 
виробництво [1]. 
Харчова промисловість є ключовою ланкою в переробці 
сільськогосподарської продукції та забезпечує населення основними товарами 
повсякденного споживання, що зумовлює стабільний попит на її продукцію. Значна 
частка витрат домогосподарств припадає саме на продукти харчування, що 
підкреслює важливість цієї галузі. Її розвиток тісно пов’язаний із станом 
тваринництва й рослинництва, адже ефективність функціонування харчової 
промисловості залежить від вирішення проблем у цих секторах. Крім того, галузь 
залишається привабливою для інвесторів через значні обсяги продовольчого 
ринку [1]. 
Економічна роль харчової промисловості визначається її здатністю 
забезпечувати населення широким асортиментом продуктів. Сьогодні галузь 
включає 25 підгалузей і за обсягами валової продукції (приблизно 20%) посідає 
6 
 
друге місце в промисловості країни після машинобудування та металообробки 
(рисунок1.1). За потенціалом промислового виробництва (10,1%) вона займає 
третю позицію, а за вартістю основних фондів – п’яту [3]. 
 
 
Рисунок 1.1 – Динаміка зміни індексу промислової продукції 
 
Основу виробничої структури харчової промисловості формують 
борошномельна, круп’яна, хлібопекарська, цукрова, олійно-жирова, плодоовочева, 
м’ясна, молочна, кондитерська, виноробна та інші галузі. Найвагомішою є 
продукція олійно-жирового комплексу, що становить понад 27,9% загального 
обсягу виробництва. Значну частку займають також м’ясні (13,3%), молочні 
(10,5%) продукти та напої (11%) [1]. 
Навіть в умовах війни харчова промисловість демонструє відносну стійкість 
і залишається однією з найбільш оптимістичних галузей економіки. Хоча 
підприємства зазнали втрат через розрив логістичних ланцюгів, блокування 
7 
 
морських маршрутів і руйнування окремих виробництв, попит на продукти 
харчування в країні та за кордоном залишається стабільним. Багато виробників 
зберегли або навіть наростили обсяги виробництва порівняно з початком війни [3]. 
Згідно з опитуваннями Інституту економічних досліджень, у вересні 18% 
підприємств харчової промисловості працювали на рівні 100% і більше від 
потужності довоєнного часу, що є найвищим показником серед усіх галузей. 
Харчова промисловість продовжує підтримувати економіку країни та 
забезпечувати продовольчу стабільність [2]. 
У перші місяці війни виробничі показники в промисловості загалом суттєво 
знизилися, однак харчова галузь швидко стабілізувалася. З липня спостерігається 
позитивна динаміка. Уже у вересні 38% підприємств збільшили обсяги 
виробництва, тоді як лише 12% повідомили про їхнє скорочення. Індекс змін 
виробництва у галузі досяг рекордних +0,26, що значно перевищує середній 
показник переробної промисловості (+0,05) (рисунок 1.2). 
 
 
Рисунок 1.2 – Індекс зміни виробництва 
 
На початку вересня 62% підприємств харчової промисловості працювали на 
рівні 75-99% або на повну потужність, що є найвищим результатом разом із легкою 
промисловістю (рисунок 1.3). Менше ніж 5% підприємств були змушені працювати 
8 
 
на рівні нижче 25% або повністю зупинили діяльність. Це підкреслює зростання 
ролі агропромислового комплексу на тлі спаду в металургії, машинобудуванні та 
інших секторах. 
 
 
Рисунок 1.3 – Частка промислових підприємств, які працюють на повну або 
частково повну потужність в порівнянні з довоєнним періодом 
 
Інші показники також свідчать про лідерські позиції галузі. Підприємства 
частіше повідомляють про збільшення кількості нових замовлень (26% проти 10%, 
які відзначали їхнє скорочення). У харчовій та легкій промисловості 
спостерігається зростання зайнятості: 7% підприємств збільшили штат 
працівників. При цьому рівень заборгованості залишається відносно 
стабільним [3]. 
Харчова промисловість також демонструє високий експортний потенціал. На 
початку вересня 53% підприємств повідомили, що їхня експортна діяльність не 
припинялася. Лише 15% експортерів не змогли її відновити, що нижче за середній 
показник по країні [5]. 
9 
 
На початку війни експорт різко скоротився: у травні індекс змін експорту 
становив -0,64 (по промисловості загалом – -0,71). Однак харчова галузь швидше 
подолала негативну тенденцію. Уже у вересні індекс досяг +0,05, а кількість 
підприємств, які збільшили обсяги експорту (24%), вперше перевищила частку тих, 
що їх скоротили (19%) (рисунок 1.4) [4]. 
 
 
Рисунок 1.4 – Індекс змін експорту харчової галузі 
 
Попри позитивні тенденції, значною проблемою залишаються логістичні 
труднощі: черги на західному кордоні (68% опитаних) та блокування морських 
шляхів (62%). При цьому в галузі фіксується найменше падіння зовнішнього 
попиту – лише 15% підприємств відзначили його зниження, що менше за середній 
показник у промисловості (26%). Це свідчить про стійкий інтерес до української 
харчової продукції, особливо в умовах зростання світових цін. Крім того, 17% 
підприємств експортували продукцію в 11 і більше країн (проти 11% серед усіх 
галузей) [2]. 
Дані зовнішньої торгівлі також підтверджують зростання ролі харчової 
промисловості та АПК у воєнний період. За січень-липень 2022 року експорт 
аграрних товарів (як сировини, так і готової продукції) становив майже 45% 
10 
 
загального експорту країни. Хоча переважає саме сировинна продукція, статистика 
не враховує ефект запуску зернового коридору [2]. 
 
1.2 Аналіз сучасного стану та динаміки молочної галузі України 
 
За даними Державної служби статистики України, у 2024 році обсяги 
виробництва незгущених молока та вершків майже вдалося відновити до рівня 2021 
року – періоду до початку повномасштабної війни. Більше того, у 2024 році окремі 
категорії, зокрема «молоко та вершки незгущені й без додавання цукру жирністю 
не більше 1 % у пакуваннях понад 2 л» та «молоко та вершки незгущені й без 
додавання цукру чи інших підсолоджувальних речовин жирністю понад 21 % у 
первинних пакуваннях об’ємом понад 2 л», навіть перевищили довоєнні показники. 
Такий результат зумовлений передусім збільшенням виробництва вершків, 
на які переробляють значну частину молока. Це пов’язано зі скороченням 
внутрішнього попиту на питне молоко, що відбулося через зменшення чисельності 
населення та підвищення споживчих цін на молочну продукцію (таблиця 1.1). 
 
Таблиця 1.1 – Обсяг виробництва молока та вершків незгущених в Україні за 
2011-2024 рр., тис. т 
Найменування 
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 
продукції за НПП 
Молоко та вершки  
незгущені й без  
додавання цукру  514 416 467 464 443 435 434 335 312 335 359 
жирн. не більше 
1%, тис.т 
Молоко та вершки  
незгущені й без  
додавання цукру  512 472 463 478 497 474 493 465 370 399 426 
жирн. більше 1% до  
6%, тис.т 
Молоко та вершки  
незгущені й без  
додавання цукру  58,2 51,3 53,2 47,9 48,6 51,3 47,0 44,8 76,6 82,4 92,3 
речовин жирністю  
більше 21%, тис.т 
11 
 
Сільськогосподарські підприємства продовжують збільшувати виробництво 
молока. Це сприяє зростанню обсягів його промислової переробки. Проте поки що 
збільшення виробництва відбувається переважно за рахунок підвищення 
продуктивності худоби, оскільки кількість корів у промисловому секторі 
продовжує зменшуватись. Разом із тим, низка провідних господарств активно 
вкладає кошти в молочний напрям, і очікується, що темпи зростання виробництва 
значно прискоряться вже у 2025 році, адже рентабельність виробництва молока у 
2024 році була надзвичайно високою. 
 Війна також вплинула на обсяги виробництва сирів в Україні. У 2022 році 
виробництво свіжого неферментованого сиру скоротилося на 29,5 % порівняно з 
довоєнним 2021 роком. Виробництво тертого, порошкового, голубого та інших 
неплавлених сирів у 2022 році знизилося на 22,6 % порівняно з 2021 роком. Обсяг 
твердих і напівтвердих сирів скоротився лише на 11,8 %, а плавленого сиру – на 
21,7 %. Втім, вже у 2024 році спостерігається зростання виробництва майже всіх 
видів сирів, наближаючись до довоєнного рівня 2021 року. Зокрема, виробництво 
твердого та напівтвердого сирів у 2024 році порівняно з 2022 роком зросло на 
20,4 %. 
У теперішній час виробництвом сирів в країні займаються більше ніж 150 
підприємств, 2/3 із яких виробляють тверді сичужні сири, решта – м’які та плавлені. 
За даними державної служби статистики України найбільшою популярністю на 
ринку сирів, користується група твердих сирів і складає 93,4 % (рисунок 1.5) [3].  
Українські виробники сиру опинилися під загрозою втрати значної частини 
внутрішнього ринку через ймовірне збільшення імпорту. Основною причиною 
його зростання є значна різниця в цінах: імпортний сир помітно дешевший за 
вітчизняний. Порівняння цін на українські та польські сири показує, що навіть із 
врахуванням доставки польський товар залишається вигіднішим. 
 
12 
 
 
Рисунок 1.5 – Структура виробництва сирів в Україні,  
натуральне вираження, % [3] 
 
У грудні 2024 року імпорт сичужних сирів (твердих, напівтвердих, білих) 
виріс на 50 % порівняно з груднем 2023 року, досягнувши 4,6 тис. тонн. За оцінками 
експертів, змінити ситуацію можуть лише два фактори: зниження цін українськими 
виробниками (що малоймовірно через невигідність виробництва) або суттєва 
девальвація гривні (що більш ймовірно з огляду на економічну ситуацію та війну). 
Втім, експерти зазначають, що впевненості у подальшому значному зростанні 
імпорту поки немає, оскільки девальвація гривні частково стримує імпортерів. 
Через проблеми на внутрішньому ринку виробники намагаються збільшити 
експорт сирів, оскільки їх легше та вигідніше експортувати, ніж молоко та вершки. 
Згідно з вимогами ЄС, на експорт допускається лише молоко-сировина гатунку 
«екстра», тоді як молоко другого сорту йде на переробку. Наразі в Україні 
виробляється значно більше молока другого сорту, що створює підстави для 
збільшення виробництва сирів. 
У найближчі роки збільшення експорту сиру, на жаль, стане вельми 
складною задачею, особливо з огляду на те, що ціни на український сир 
виявляються значно вищими за світові. У Європі зараз продаються сири типу Гауда 
13 
 
за 3500 USD за тонну, в той час як українські сировари прагнуть експортувати сир 
за не менше 4500 USD за тонну. Ураховуючи погіршення фінансового стану 
підприємств у 2023 році через економічну кризу та війну, Україна навіть може бути 
змушена припинити експорт і спрямувати зусилля тільки на внутрішній ринок. За 
даними Спілки українських підприємців, відомо про падіння квартального обороту 
в середньому на 30-35%, і це при врахуванні заходів, що були прийняті державою 
для підтримки бізнесу [3]. У 2023 році обсяг імпорту сирів в Україну зросла майже 
удвічі – з 23,7 до 46,8 тисяч тонн, повідомляє Український клуб аграрного бізнесу 
(УКАБ) (рисунок 1.6) [2]. 
 
Рисунок 1.6 – Структура імпорту сирів 
14 
 
Цікаво відзначити, що девальвація гривні та споживча інфляція в ЄС 
підвищили експорт українських сирів в Європу у минулому році, при цьому 
налякавши польських операторів та споживачів, які можливо не знавали про 
пропозицію сирів з України. Проте, ця ситуація була тимчасовою, обвал цін в ЄС 
та світі в 2023 році призвів до повернення українського ринку до стану чистого 
імпорту сирів. 
Головними ринками збуту українських сирів за останні роки стали країни 
пострадянського простору, зокрема Казахстан та Молдова, де українські 
виробники продають свою продукцію під брендом. Це призводить до високої 
середньої вартості українських сирів навіть в оптових партіях порівняно з іншими 
експортерами [2]. 
Вищі витрати на виробництво, навіть при конкурентних цінах на сировину, 
призводять до підвищення цін на готову продукцію. Поточна висока вартість 
експортної логістики з України також утруднює конкуренцію на зовнішніх ринках. 
 
1.3 Сир як функціональний харчовий продукт із біологічною активністю 
 
Молочні продукти мають високу біологічну цінність і займають важливе 
місце у забезпеченні повноцінного харчування. Сир, завдяки великій концентрації 
білків і жирів, необхідних амінокислот, кальцію та фосфору, відіграє значну роль у 
підтримці життєдіяльності людини. 
Багато продуктів харчування включають сир, який виробляють із молока. 
Прямо з молока можна отримати лише обмежену кількість продуктів, проте майже 
всі його компоненти концентруються у сирі. Таким чином, сир можна розглядати 
як концентрат молочного білка та жиру. 
У порівнянні з молоком, що містить приблизно 3,8 % жиру, сир містить від 
20 до 30 % жиру, що забезпечує його високу засвоюваність. Багато сортів сиру 
належать до продуктів преміум-класу, виробництво яких вимагає кількох років 
15 
 
дозрівання. Країни-виробники таких сирів суворо дотримуються законодавства 
щодо контролю географічного походження продуктів [6]. 
На сьогоднішній день налічується близько двох тисяч різновидів сиру, які 
відрізняються за споживчими властивостями, складом і технологіями виробництва 
(рисунок 1.7). 
 
 
Рисунок 1.7 – Класифікація сирів за типом сировини 
 
Відповідно до ДСТУ 6003:2008 «Сири тверді. Загальні технічні умови», сир 
– це білковий молочний продукт, який отримують шляхом зсідання молока під дією 
молокозсідальних ферментів, закваски або фізико-хімічних факторів, без повної 
або часткової заміни жодної зі складових молочної сировини. Для виробництва 
державного стандартного сиру використовують коров’яче молоко незбиране не 
нижче першого ґатунку, знежирене молоко та вершки (свіжі або сухі). У випадку 
виготовлення сирного продукту допускається часткова заміна молочної сировини 
16 
 
немолочними компонентами, зазвичай гідрогенізованою пальмовою або 
кокосовою олією [7]. 
Важливо зазначити, що виробництво сирного продукту не є порушенням 
законодавства; його реалізація в Україні дозволена. Сирний продукт дешевший за 
справжній сир і розрахований на споживачів із обмеженою купівельною 
спроможністю. Проблемою є лише видавання сирного продукту за твердий сир і 
продаж його за ціною справжнього продукту. 
На сьогодні існує близько двох тисяч різновидів сиру, що відрізняються 
споживчими властивостями, складом і технологією виробництва, включаючи 
тверді, плавлені, сичужні та м’які сири [8]. Удосконалення технологій виробництва 
твердих сирів нового покоління потребує контролю на всіх етапах: від вибору 
сировини та підготовки стандартизованої суміші для коагуляції до отримання 
сичужного згустку та дозрівання. Якість молока та властивості його компонентів 
залишаються ключовими факторами у виробництві високоякісного сиру. Наразі в 
Україні спостерігається значне погіршення якості сирого молока [9]. 
Хімічний склад сиру включає повноцінні білки (близько 25%), які легко 
засвоюються організмом, молочний жир (близько 30%), мінеральні речовини (солі 
кальцію, натрію, фосфору тощо) та жиро- і водорозчинні вітаміни (A, D, E, B1, B2, 
PP). Сири характеризуються високою калорійністю та фізіологічною 
повноцінністю. Їхня поживна цінність, легка засвоюваність і приємний смак 
роблять сир придатним як для повсякденного харчування, так і як закуску, що 
стимулює апетит перед основною їжею [6, 9]. 
 
1.4 Класифікація, асортимент та характеристика основних груп сирів 
 
Класифікація сирів базується на їхніх товарних характеристиках та 
технології виробництва. Натуральні сири поділяють на сичугові та кисломолочні 
залежно від способу згортання молока. Сичугові сири виробляються із 
17 
 
застосуванням сичугового ферменту, тоді як кисломолочні сири виготовляють за 
допомогою молочної кислоти. 
В Україні переважно спеціалізуються на виробництві сичугових сирів, у той 
час як у країнах Західної Європи та Америки більш поширені кисломолочні сири. 
Крім того, сири класифікуються за вмістом жиру в сухій речовині та масою 
головок, причому відмінності у технології виробництва та дозрівання призводять 
до різної смакової та текстурної якості [9]. 
Тверді сичугові сири є найширшою групою за асортиментом (рисунок 1.8). 
Їхні основні характеристики – низька вологість і відносно тверда консистенція, що 
робить їх популярними серед споживачів і широко використовуваними в кулінарії 
та харчовій промисловості. 
 
 
Рисунок 1.8 – Класифікація сичугових сирів 
 
Процес виробництва твердих сирів включає повторне нагрівання сирної маси 
та пресування під тиском. Тверді сири поділяються на підгрупи, такі як сири типу 
18 
 
Швейцарського, Голландського та Чедера, залежно від температури нагрівання та 
інших технологічних параметрів [9, 10]. 
Сири типу Швейцарського відрізняються великою масою та високою 
температурою нагрівання. Сири типу Голландського мають нижчу температуру 
нагрівання та дрібніший рисунок, характеризуються легко кислим смаком. 
Чедеризація дозволяє отримати сири типу Чедера завдяки додатковому дозріванню 
сирної маси перед формуванням. Ці групи сирів відрізняються не лише 
технологією виробництва, а й смаковими та текстурними властивостями, що 
робить їх популярними серед споживачів у всьому світі. 
Півтверді сичугові сири, або самопресувальні тверді сири, мають специфічні 
характеристики та методи виготовлення. Під час обробки сирного зерна вони 
піддаються повторному низькому нагріванню, що сприяє самопресуванню під 
власною вагою у формах. Дозрівання таких сирів, при якому молочнокислі бактерії 
взаємодіють із бактеріями сирного слизу, триває приблизно два місяці. Готовий 
продукт має тонку кірку, покриту підсушеним сирним слизом, легко аміачний смак 
і аромат, ніжну масляну консистенцію та неправильний рисунок. Основними 
представниками цієї групи є сири Латвійський і Пікантний. Латвійський сир має 
форму бруска із квадратною основою, вміст жиру в сухій речовині 45%, вологість 
48%, вміст солі 2,5%. Пікантний сир має форму прямокутного бруска, масу 3–4 кг, 
жирність у сухій речовині 55%, вологість 40%, вміст солі 2,5% [12]. 
М’які сири відрізняються від твердих вищим вмістом вологи, меншими 
розмірами, м’якою консистенцією та коротшим терміном дозрівання. Для 
досягнення високої вологості та прискореного дозрівання повторне нагрівання 
сирної маси не застосовують, а розміри сирного зерна значно більші, що дозволяє 
краще утримувати вологу. Примусове пресування замінюють самопресуванням під 
власною вагою, а термін дозрівання зазвичай не перевищує одного місяця. 
Залежно від складу аеробної мікрофлори, яка бере участь у дозріванні, м’які 
сири поділяють на три групи [10]. 
Перша група – сири, що дозрівають за участю мікрофлори сирного слизу: 
19 
 
 
 сири з молочнокислими бактеріями і поверхневою мікрофлорою сирного 
слизу;  
 сири з молочнокислими бактеріями та білою пліснявою на поверхні; 
Друга група – сири, що дозрівають за участю цвілі: 
 сири з молочнокислими бактеріями і білою пліснявою на поверхні 
(наприклад, Брі); 
 сири з молочнокислими бактеріями та блакитною цвіллю в тісті 
(наприклад, ДорБлю, Рокфор). 
Третя група – свіжі сири, що виготовляються за участю молочнокислих 
бактерій (наприклад, Домашній, Чайний, Адигейський). 
Розсільні сири дозрівають та зберігаються у розсолі. Вони можуть 
виготовлятися за технологіями м’яких, твердих або напівтвердих сирів. В Україні 
основними розсільними сирами м’якої технології є Бринза та Лиманський сир, які 
дозрівають у бочках із соляним розчином. На Кавказі виготовляють розсільні сири 
твердого типу, такі як Кобійський, Чанах, Грузинський, Осетинський, 
Лімертинський та Сулугуні [11]. 
Розсільні сири мають меншу харчову цінність порівняно з сирами, що 
дозрівають у повітряному середовищі, через частковий перехід поживних речовин 
у розсол. Вони характеризуються гострим, солоним або кислуватим смаком, 
грубим тістом, білим кольором та відсутністю кірки. Термін зберігання при 
температурі 2–5 °C становить до 6 місяців [10]. 
Плавлені сири – це перероблені сири, що виготовляються з різних видів 
сичугових сирів із додаванням кисломолочного сиру, вершкового масла, солей-
плавників та смакових добавок. Їх частка у загальному виробництві сирів становить 
близько 30%. Для виробництва суміш нагрівають до 70–90 °C для плавлення. 
Плавлені сири відзначаються тривалим терміном зберігання завдяки знищенню 
мікроорганізмів, зручністю використання та м’якою, пластичною консистенцією. 
Широко застосовуються у вигляді шматкових та ковбасних сирів [12]. 
20 
 
1.5 Формування споживних властивостей сирів 
 
Споживні властивості товару – це характеристики, які проявляються під час 
його споживання або використання і задовольняють матеріальні та культурні 
потреби людини [12, 13]. Зазвичай споживні властивості є комплексними, 
утвореними поєднанням простих властивостей, і визначають споживну цінність 
продукту для людини [14]. 
Товарознавці виділяють декілька груп споживчих властивостей: властивості 
призначення (функціональні, соціальні, класифікаційні), надійність (довговічність, 
безвідмовність, ремонтопридатність, здатність до зберігання), ергономічні 
властивості (антропометричні, фізіологічні, психологічні та психофізіологічні), 
естетичні характеристики, а також безпека та екологічні властивості. 
На формування споживних властивостей сирів значний вплив мають вид і 
якість сировини, рецептура та технологія виробництва [15]. Сири відзначаються 
високою харчовою цінністю, адже всі поживні та біологічно активні речовини 
молока концентруються у них. Вони забезпечують організм білками, жирами, 
мінеральними речовинами, солями та вітамінами. 
Одним із головних чинників, що визначають споживні властивості сирів, є 
сировина. Важливими є такі аспекти: тип молока (коров’яче, овече, козяче або їх 
суміш), якість молока, кухонної солі та сичужного ферменту, а також дотримання 
технології виготовлення. Молоко для сироваріння повинно бути високої якості, 
оскільки дефекти сировини безпосередньо впливають на кінцевий продукт. В 
Україні для твердих сирів здебільшого використовують коров’яче молоко, для 
деяких видів – овече або суміш молока різних видів [1, 16]. 
Сіль впливає на смак сиру, його консистенцію та малюнок, а також регулює 
процес молочнокислого бродіння. Забруднення сільових домішок кальцію може 
викликати лужний присмак, а магнієвих домішок – гіркоту. 
 
21 
 
Ферменти, такі як сичужний хімозин та пепсин, відіграють важливу роль у 
формуванні згустку молока. Пепсин дешевший за хімозин і має слабкіші згортальні 
властивості, тому його застосовують у більших дозах, що інколи призводить до 
гіркуватого смаку сиру. 
Якість молока залежить від багатьох факторів: здоров’я тварин, стадії 
лактації, умов утримання, харчування, санітарно-гігієнічних умов на фермах, 
обробки та зберігання молока, транспортування до заводів. Молоко повинно 
відповідати стандартам чистоти, густини, жирності, кислотності (16–18°Т) та 
бактеріологічним показникам, а також бути сиропридатним. Втрата 
сиропридатності можлива через антибіотики, мийні засоби, консерванти або 
наявність патогенних мікроорганізмів, особливо маслянокислих бактерій, що 
витримують пастеризацію і спричиняють згіркнення сиру [17]. 
Технологічний процес виробництва натуральних сичужних сирів включає 
такі етапи: приймання молока та оцінка його якості, пастеризація та підготовка до 
створожування, внесення бактеріальних заквасок, сичужне створоження, обробка 
сирного згустку, формування, пресування, посол, дозрівання, сортування, 
пакування, транспортування та зберігання готового продукту. 
Молоко для сироваріння визначає смакові характеристики сиру. 
Сиропридатність молока характеризується оптимальним вмістом білків, жиру, 
сухого залишку, вітамінів, ферментів, пептидів та мікроелементів. Під дією 
сичужного ферменту молоко повинно утворювати щільний згусток, що добре 
відокремлює сироватку, та створювати сприятливе середовище для розвитку 
молочнокислих бактерій, які відіграють головну роль у дозріванні сирів. 
Закваски є джерелом ферментів, що забезпечують перетворення компонентів 
сирної маси під час дозрівання. Ступінь посолки регулює мікробіологічні та 
біохімічні процеси, формує смак, консистенцію та малюнок сиру. 
Біохімічні процеси під час дозрівання спричиняють зміни основних 
складових сиру: продукти розпаду білків, жирів та молочного цукру формують 
смак і аромат готового продукту [18]. 
22 
 
Таким чином, споживні властивості твердих сирів обумовлені високою 
харчовою цінністю та концентрацією життєво важливих компонентів: білків, 
жирів, мінералів та вітамінів. Основними факторами їх формування є вид молока, 
якість молока, солі та ферменти, технологія виготовлення та інші виробничі 
чинники. 
 
1.6 Технологія виготовлення сирної продукції 
 
З усіх галузей молочної промисловості саме сироварна галузь пред’являє 
найвищі вимоги до якості переробленого молока. Показники якості молока, його 
хімічний склад і технологічні властивості визначаються багатьма факторами: 
породою тварин, їхнім станом здоров’я, стадією лактації, умовами утримання, 
дотриманням санітарно-гігієнічних та ветеринарних правил, а також умовами 
зберігання і транспортування молочної сировини [11]. 
Усі сири залежно від виду використаної сировини поділяються на натуральні 
та плавлені. Для виробництва натуральних сирів застосовують молоко, тоді як для 
плавлених – готові сири та інші молочні складові. Натуральні сири, у свою чергу, 
класифікують на сичужні та йогуртові відповідно до способу згортання молока. В 
Україні переважає виробництво сичужних сирів, тоді як у країнах Західної Європи 
та Америки значний попит мають йогуртові сири, у яких зсідання відбувається під 
дією молочної кислоти [10]. 
Товарознавча класифікація сирів базується на спільності їхніх товарних 
ознак, тоді як технологія виготовлення різних груп має суттєві відмінності. Згідно 
з класифікацією, натуральні сичужні сири поділяють на п’ять категорій: тверді, 
напівтверді, м’які, гострі та сири з овечого молока. За вмістом жиру в сухій 
речовині традиційно виділяють сири жирністю 45-50%, хоча останніми роками 
почали виготовляти й продукти з жирністю 30%. У торгівлі сирні головки 
поділяють на великі (типу Швейцарського) та дрібні [8]. 
23 
 
Основними джерелами мікрофлори сирів є молоко, сичужний фермент, 
кухонна сіль, бактеріальні закваски, а також особливості технологічних процесів. 
Тверді сири є найбільшою групою серед сичужних сирів. Під час їх 
дозрівання активну участь беруть молочнокислі бактерії, водночас розвиток 
аеробної мікрофлори на поверхні пригнічується. Для твердих сирів характерним є 
застосування другого нагрівання сирної маси та примусового пресування. Готові 
сирні головки покривають парафіновою або полімерною сумішшю, що забезпечує 
їх збереження та правильне дозрівання [12]. 
Залежно від технології виробництва, тривалості дозрівання та 
органолептичних властивостей тверді сири поділяють на сири швейцарського типу, 
чеддерні та голландські. 
Швейцарський сир – це твердий сичужний продукт, для якого характерна 
високотемпературна обробка сирної маси. До традиційних представників цієї 
групи належать Швейцарський, Алтайський і Радянський сири. Виробництво 
здійснюють із високоякісного, переважно непастеризованого молока з кислотністю 
18-20 °Т. У разі використання пастеризованого молока його попередньо нагрівають 
до 71-74 °C. Після пастеризації вносять чисті бактеріальні закваски – сироваткову 
паличку, молочнокислі та ароматичні стрептококи, термофільні культури та 
пропіоновокислі бактерії, а також хлорид кальцію. У процесі ферментації закваска 
утворює молочну кислоту, що спричиняє зниження pH і сприяє правильному 
згортанню молока [12]. 
Напівтверді сири виготовляють за технологією, подібною до виробництва 
твердих сирів, проте з певними відмінностями у процесах обробки та дозрівання. 
Дозрівання таких сирів відбувається за принципами, характерними для м’яких 
сирів. Формування специфічного смаку та аромату забезпечує сироваткова слиз, 
яка культивується на поверхні сирних головок. Для цієї групи сирів типовими є 
легкий аміачний присмак, виражений аромат, м’яка масляниста текстура та 
наявність внутрішніх порожнин. 
 
24 
 
Отримання сиру високої якості можливе лише за умови правильного проведення 
взаємопов’язаних мікробіологічних, біохімічних та фізико-хімічних процесів під 
час виготовлення та дозрівання продукту. Загальну схему технології виробництва 
твердих сирів подано на рисунку 1.9 [12]. 
 
 
Рисунок 1.9 – Технологія виробництва сиру 
 
Схема технологічного процесу виробництва напівтвердого сиру включає такі 
основні етапи: визначення сиропридатності молока та його підготовка до 
вироблення; підготовка молока до згортання; отримання й обробка згустку; 
формування та пресування сиру; посол; дозрівання готового продукту. Кожен етап 
має важливе значення для формування якісних показників майбутнього сиру. 
Сиропридатність молока визначають за допомогою бродильної, сичугової та 
бродильно-сичугової проб. Бродильна проба характеризує рівень забрудненості 
молока маслянокислими (газоутворюючими) бактеріями. Сичугова проба визначає 
25 
 
здатність молока утворювати згусток під дією сичужного ферменту. Бродильно-
сичугова проба дозволяє оцінити як наявність небажаної мікрофлори, так і реакцію 
молока на дію ферменту, забезпечуючи комплексну оцінку його придатності для 
сироваріння. 
Після підтвердження сиропридатності молоко нормалізують за вмістом жиру 
для забезпечення необхідної жирності готового продукту та направляють на 
пастеризацію. Пастеризація покращує якість сирів завдяки зменшенню кількості 
газоутворюючих бактерій, що запобігає появі вродженого рисунка сиру. Однак 
вона водночас погіршує здатність молока до згортання. Підвищення температури 
пастеризації з 72 до 90 °C збільшує тривалість утворення згустку у 2–3 рази, що є 
важливим технологічним чинником. 
Виробництво сиру супроводжується складними біохімічними процесами, від 
яких залежить формування видового та якісного профілю продукту. Вирішальне 
значення має бактеріальна закваска, яку додають для підготовки молока до 
сичужного зсідання. Мікрофлора заквасок вносить у сирні маси ферменти, що 
активно впливають на трансформацію білків, жирів і вуглеводів під час дозрівання. 
У процесі дозрівання молочнокисла мікрофлора відіграє ключову роль, 
зокрема в розщепленні білкових молекул, що характерне саме для цього типу сирів. 
Таким чином, бактеріальні штами, що входять до складу закваски, визначають 
інтенсивність перебігу біохімічних реакцій, смак та аромат готового продукту. 
Сичуговий фермент є основним чинником зсідання молока. Процес має дві 
стадії: ферментативну, під час якої казеїн перетворюється на параказеїн, та 
коагуляційну, що завершується утворенням щільного згустку. Тривалість 
вурдження залежить від дозування ферменту та концентрації кальцію, що впливає 
на структуру згустку та вихід сиру. 
Обробка згустку передбачає відділення сироватки та зменшення об’єму 
сирної маси. Розмір сирного зерна безпосередньо впливає на вологість, 
консистенцію та текстуру сиру: дрібніше зерно дає сухіший і щільніший продукт, 
тоді як крупніше сприяє формуванню м’якшої структури. Якість сирної маси 
26 
 
залежить від способу формування, температури повторного нагрівання та ступеня 
засолювання. 
Температура повторного нагрівання є визначальним чинником у формуванні 
структури та смаку. Високі температури уповільнюють дозрівання й погіршують 
консистенцію, тоді як знижена температура сприяє кращим органолептичним 
властивостям, підвищує вміст вільних амінокислот та летких жирних кислот, що 
позитивно впливає на смак та аромат сирів [12]. 
Спосіб формування також відіграє важливу роль. Формування наливом 
спрощує технологічний процес і скорочує його тривалість, тоді як формування з 
пласта забезпечує рівномірнішу структуру сирного тіста. Вибір методу залежить 
від типу сиру та вимог до кінцевого продукту. 
Ступінь засолювання – ще один ключовий фактор, що впливає на якість 
сирів. Оптимальний вміст солі сприяє правильному дозріванню, регулює діяльність 
мікроорганізмів і формує смаковий профіль. Засолювання в розсолі визначає 
інтенсивність проникнення солі у сирну масу та впливає на його рисунок. 
Узагальнюючи, можна відзначити, що якість напівтвердих сирів формується 
під впливом комплексу мікробіологічних, біохімічних та фізико-хімічних процесів, 
які відбуваються на всіх етапах їх виробництва та дозрівання. Сукупність цих 
факторів визначає органолептичні характеристики, структуру та тривалість 
зберігання готового продукту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
27 
 
2 ОЦІНКА ВПЛИВУ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ЯКІСТЬ ТА 
БЕЗПЕКУ МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ 
 
2.1 Міжнародні та вітчизняні стандарти у сфері якості харчової продукції 
 
Якість харчових продуктів визначається як сукупність властивостей, що 
характеризують придатність продукту до споживання. До цих властивостей 
належать показники харчової та біологічної цінності, вміст органічних речовин 
(білків, жирів, вуглеводів, ліпідів), вітамінів і мінералів, рівень засвоюваності, 
сенсорні характеристики (смак, запах, колір, зовнішній вигляд, консистенція), а 
також показники безпечності, які забезпечують профілактику хвороб та епідемій. 
Вимоги до якості харчових продуктів змінюються відповідно до розвитку науки, 
технологій та соціально-економічного рівня суспільства. Тому рівень якості 
харчових продуктів можна розглядати як динамічну модель, що відображає 
сучасний стан науково-технічного прогресу та промислового розвитку [5]. 
Для забезпечення стабільної якості та безпечності харчової продукції на 
підприємствах харчової промисловості впроваджуються суворі системи контролю. 
Їх головною метою є гарантування високої якості продукції та запобігання 
порушенням на всіх етапах життєвого циклу: виробництві, транспортуванні, 
зберіганні та реалізації. Міжнародні системи сертифікації, визнані у всьому світі, 
підтверджують необхідність постійного та комплексного контролю за якістю. Вони 
визначають глибину перевірок і обов’язкові етапи контролю відповідно до набору 
міжнародних стандартів, які умовно поділяють на п’ять основних категорій [2]. 
Основні категорії перевірки відповідності міжнародним стандартам 
включають: 
 Переробку та транспортування сировини і харчових продуктів, що 
передбачає дотримання умов, які запобігають погіршенню якості та 
забрудненню продукції. 
28 
 
 Вимоги до приміщень, обладнання та виробничих умов, які визначають 
санітарно-гігієнічні параметри, необхідні для безпечного виготовлення 
харчових продуктів. 
 Контроль якості та регулярності санітарної обробки приміщень і 
обладнання, що забезпечує мінімізацію ризиків перехресного 
забруднення. 
 Методи боротьби з потенційно небезпечними шкідниками та 
мікроорганізмами, спрямовані на збереження мікробіологічної безпеки 
виробництва. 
 Ефективне управління процесами постачання сировини та 
документообігу, що гарантує простежуваність кожного етапу 
виробництва та відповідність технологічним вимогам. 
Ці категорії формують основу міжнародних і національних систем 
забезпечення якості, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності 
харчової продукції та захист здоров’я споживачів. 
Усі стандарти, що регулюють виробництво харчових продуктів, 
розробляються спеціальними технічними комітетами, які визначають категорії 
якості, допустимі відхилення показників та відповідні коефіцієнти. Саме ці 
комітети формують нормативно-технічну базу, що є основою для контролю якості 
та безпечності продукції на всіх етапах виробництва [2]. 
Важливу роль у розвитку сучасних підходів до забезпечення безпечності 
харчових продуктів відіграла Комісія Codex Alimentarius (Кодекс Аліментаріус). У 
1991 році на 25-му засіданні Комітету з гігієни харчових продуктів було прийнято 
документ «Загальне визначення НАССР і процедури використання Кодексу 
Аліментаріус». У цьому документі підтверджено необхідність інтеграції системи 
НАССР до міжнародних норм, що визначають принципи гігієни та безпечності 
харчової продукції. Комітет погодився, що система НАССР має бути невід’ємною 
частиною загальних принципів виробництва харчових продуктів, визначених у 
Codex Alimentarius. 
29 
 
Оцінює ефективність управління 
компаніями, що працюють у секторі 
ISO 22000:2005 харчової промисловості та виробництва 
на всіх етапах від обробки сировини до 
пакування.
Визначає порядок використання, 
обслуговування, послідовність етапів 
ISO/TS 22004:2005
контролю та зручність застосування 
звітних матеріалів
Визначення стандартів якості 
обладнання та виробництва харчових 
продуктів, пояснення спеціальних умови 
ISO/TS 22002-1:2009 та різноманітних передумов для 
виробництва високоякісних харчових 
продуктів відповідно до міжнародних 
стандартів.
Визначає ефективність планування та 
виконання сільськогосподарської 
діяльності, ступінь безпеки та якість 
ISO/TS 22002-3:2011 сировини, що використовується в 
подальшому ланцюжку харчового 
виробництва. Регламентує ефективне 
управління і довгострокове планування.
Незамінний при аудиторській перевірці, 
містить докладні і точні інструкції, що 
дозволяють проводити багаторівневий 
аудиторський контроль швидко і з 
ISO/TS 22003:2007 максимальним охопленням всіх ланок 
виробництва, обробки і 
транспортування. Включає перевірку 
ефективності системи управління, 
менеджменту та продукції підприємства
 
Рисунок 2.1 – Стандарти серії ISO якості та безпечності харчових продуктів 
 
Європейський Союз не залишився осторонь міжнародних тенденцій і 
закріпив принципи HACCP у своїх нормативно-правових актах. Це було здійснено 
через Директиву 93/43/EEC «Про гігієну харчових продуктів», яка зобов’язала всіх 
ISO 22000
30 
 
операторів харчового ринку ЄС упровадити систему HACCP на своїх 
підприємствах. Таким чином, Європейський Союз зробив систему HACCP 
обов’язковою умовою функціонування харчової промисловості та гарантування 
безпечності продукції [14]. 
Єдиною універсальною міжнародною нормою, що визначає вимоги до 
системи НАССР, є стандарт ISO 22000:2005 «Food safety management systems — 
Requirements for any organization in the food chain» («Системи управління 
безпечністю харчових продуктів – Вимоги до будь-якої організації харчового 
ланцюга»), оприлюднений у 2005 році [3]. 
На сьогодні система HACCP є ключовою моделлю управління якістю та 
безпечністю харчових продуктів у більшості промислово розвинених країн світу. 
Україна також активно впроваджує міжнародні стандарти в цій сфері. 
23 липня 2014 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 4179, 
який був спрямований на гармонізацію національного законодавства з нормами 
Європейського Союзу щодо безпечності та якості харчових продуктів. Цим 
документом фактично було адаптовано європейську модель контролю та 
управління безпечністю харчової продукції. Зокрема, передбачено такі положення: 
 скасування дозвільних документів і процедур, які не застосовуються в 
країнах ЄС; 
 впровадження європейських принципів регулювання ГМО, включаючи 
реєстрацію саме джерел генетично модифікованих організмів, а не продуктів, 
виготовлених із їх використанням; 
 створення єдиного компетентного контролюючого органу у сфері 
безпечності харчових продуктів – Державної служби України з питань 
безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Ця структура 
об’єднала; 
 Державну ветеринарну та фітосанітарну службу; 
 Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів; 
 Державну санітарно-епідеміологічну службу; 
31 
 
 встановлення вимог щодо обов’язкової розробки та впровадження систем 
управління безпечністю харчової продукції на основі принципів НАССР, що 
також регламентується стандартами; 
 ДСТУ 4161–2003 «Система управління безпекою харчових продуктів. 
Вимоги»; 
 ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпекою харчових продуктів. 
Вимоги до будь-яких організацій харчового ланцюга»; 
 відповідно до вимог Закону України «Про основні принципи та вимоги до 
безпеки та якості харчових продуктів», усі оператори ринку харчових 
продуктів зобов’язані впроваджувати систему НАССР або інші визнані 
системи контролю безпечності під час виробництва та обігу харчових 
продуктів; 
 нова редакція цього закону, яка набула чинності у 2015 році, передбачила 
перехідний період для впровадження сучасних систем управління 
безпечністю продукції замість застарілих норм та правил [14]. 
 
2.2 Фактори формування безпечності молочної продукції 
 
Безпечність молочної продукції значною мірою залежить від рівня 
забрудненості навколишнього середовища, оскільки продовольча сировина може 
містити сторонні речовини – ксенобіотики. Останні потрапляють у довкілля 
переважно внаслідок антропогенної діяльності людини та мають здатність 
накопичуватися у ґрунтах і водоймах, а також переноситися на значні відстані 
атмосферними та водними потоками. Просуваючись харчовими ланцюгами, 
ксенобіотики зрештою досягають організму людини, де можуть спричиняти 
порушення обмінних процесів, токсичні ушкодження, ослаблення імунітету та 
розвиток різноманітних патологічних станів. 
 
32 
 
Якість та безпечність харчової продукції формуються на всіх етапах 
агропромислового виробництва: від вирощування сировини до її переробки, 
транспортування, зберігання та реалізації. Основними критеріями оцінки є хімічні, 
фізичні та біохімічні властивості продуктів. Забезпечення високої якості можливе 
лише за умови дотримання технологічних вимог та системного контролю на 
кожному етапі виробництва. Врахування факторів, що впливають на якість 
молочної продукції, є важливою складовою продовольчої безпеки країни [5]. 
 
Рисунок 2.2 – Основні шляхи надходження шкідливих речовин  
до продуктів харчування 
 
Споживаючи харчові продукти, людина разом із поживними речовинами 
може поглинати значну кількість забруднювальних компонентів – від 70 до 90 %. 
Одним із основних джерел таких забруднень є використання мінеральних добрив у 
рослинництві, що зумовлює накопичення у продуктах нітратів, нітритів та 
нітрозамінів. Надлишок нітратів може спричиняти диспепсичні розлади у дітей, 
розвиток метгемоглобінемії, зниження вмісту вітамінів в організмі та послаблення 
33 
 
протиракової резистентності. Нітрити, у свою чергу, сприяють утворенню 
нітрозамінів – сполук із вираженою канцерогенною дією. 
Забруднення харчових продуктів може призводити до різних видів харчових 
отруєнь – бактеріальних, небактеріальних і мікотоксикозів, які становлять суттєву 
загрозу для здоров’я населення [7]. 
Бактеріальні харчові отруєння (токсикоінфекції) спричиняються 
мікроорганізмами, зокрема сальмонелами. Зараження відбувається через 
споживання контамінованих продуктів тваринного та рослинного походження: 
м’яса, молока, риби, овочів, а також качиних і гусячих яєць. До бактеріальних 
отруєнь належать і інтоксикації, викликані стафілококами, які найчастіше 
виявляються у неякісному молоці, сирі, консервах, кондитерських виробах та 
морозиві. 
Отруєння небактеріального походження зумовлені потраплянням у їжу 
хімічних токсичних сполук або радіонуклідів. Пестициди можуть надходити в 
харчові продукти разом із сільськогосподарською сировиною – зерном, овочами, 
фруктами. Важкі метали (свинець, цинк, мідь, нікель тощо) інколи переходять у 
продукти з посуду та пакувальних матеріалів. До небактеріальних отруєнь також 
належать випадки споживання отруйних рослин або м’яса токсичних для людини 
видів тварин. 
Мікотоксикози виникають унаслідок потрапляння в організм мікотоксинів – 
продуктів життєдіяльності токсичних видів мікроскопічних грибів. Одним із 
найбільш відомих є ерготизм, що проявляється судомами, галюцинаціями та 
іншими тяжкими симптомами. Він можливий при вживанні хліба або іншої 
продукції, виготовленої з борошна, забрудненого спориневими грибами [5]. 
Зниження надходження шкідливих речовин до організму людини є важливою 
умовою поліпшення здоров’я та підвищення якості життя населення. Забезпечити 
це можливо шляхом комплексної реалізації заходів, що охоплюють усі етапи 
виробництва, переробки, транспортування, зберігання та споживання харчових 
34 
 
продуктів, а також контролю якості питної води. Основні напрями таких заходів 
наведено у таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Заходи щодо покращення продукції 
Заходи щодо 
покращення Сфера застосування Метод 
продукції 
Використання фільтрації, обробки 
ультрафіолетом, обеззараження 
Очищення питної хлоруванням або озонуванням для 
води знищення мікроорганізмів та 
видалення шкідливих хімічних 
речовин 
Застосування сучасних технологій 
обробки, зберігання та пакування 
Обробка продуктів продуктів для мінімізації ризику 
забруднення та збереження їхньої 
поживної цінності 
Вибір культур з високою стійкістю до 
Облік вирощуваних 
шкідників та хвороб, що зменшує 
культур 
потребу в застосуванні пестицидів. 
Застосування методів обробітку, які 
сприяють збереженню ґрунтового 
Технологія 
покриву та зменшенню ерозії, а також 
обробітку ґрунту 
ротація культур для покращення 
родючості ґрунту. 
Застосування органічних добрив або 
Обмеження 
інтегрованого підходу до управління 
використання 
родючістю ґрунту з метою зниження 
мінеральних добрив 
залежності від хімічних добрив. 
Встановлення і строге дотримання 
Гранично допустимі 
норм вмісту полютантів у харчових 
рівні (ГДР) 
продуктах та питній воді для захисту 
шкідливих речовин 
здоров'я населення. 
Введення заборони або обмежень на 
Заборона або 
використання небезпечних хімічних 
обмеження 
речовин у сільському господарстві та 
шкідливих речовин 
харчовій промисловості. 
 
 
 
Нормативні заходи Сільськогосподарські заходи 
Технологічні заходи 
  
 
35 
 
2.3 Організація, об’єкти та методи дослідження 
 
Мета даного дослідження полягала у проведенні екологічної оцінки сирів 
провідних торговельних марок щодо його безпечності та якості.  
При виконанні роботи використовували комплекс загальноприйнятих і 
сучасних фізико-хімічних, мікробіологічних, мікроструктурних та статистичних 
методів досліджень.   
Об’єктами  досліджень були обрані найбільш популярні серед споживачів 
сири – зразки кисломолочного сиру шести торгових марок – ТМ «Слов’яночка», 
ТМ «Яготинський», ТМ «Простонаше», ТМ «Ферма», ТМ «Своя лінія» та ТМ 
«Білоцерківський». 
У дослідних зразках оцінювали маркування та пакування, досліджували 
якість за органолептичними і фізико-хімічними показниками. 
Органолептична оцінка сиру проводиться за температури продукту  (18 ± 2) 
° С відповідно до вимог нормативної документації на конкретний вид сиру.  
Проведення органолептичної оцінки сирів вимагає відповідного середовища 
та методів оцінювання. Важливо, щоб експерти були ізольовані від зовнішніх 
впливів та забезпечені оптимальні умови, такі як відносна вологість повітря, 
температура та обмін повітря. Також необхідно враховувати якість упаковки, 
маркування та зовнішній вигляд сиру. 
Маркування грає важливу роль у визначенні якості сиру, оскільки воно 
містить важливі дані про вміст жиру, дату виготовлення та іншу інформацію. При 
оцінці зовнішнього вигляду сиру важливо звертати увагу на колір, рисунок тіста та 
консистенцію. Консистенція сиру має бути однорідною та приємною для 
споживача. 
Найважливішими показниками якості сиру є його смак, запах та аромат. Вони 
повинні бути відповідні для конкретного виду сиру і не містити сторонніх 
присмаків або запахів. Експерти проводять оцінку цих показників на підставі 
36 
 
зразків сиру, що відбираються з головок. В Україні сири оцінюються відповідно до 
національних стандартів і технічних умов. 
При оцінці зовнішнього вигляду сиру важливо враховувати кілька аспектів.  
1. Покриття. Застосовують захисні покриття на основі парафіну, водних 
дисперсій полімерів або різних полімерних плівок. Важливо оцінити якість та 
міцність покриття, оскільки воно забезпечує захист сиру від зовнішніх впливів. 
2. Колір і рисунок зрізу брускети. При оцінці зовнішнього вигляду сиру 
важливо звернути увагу на колір і рисунок зрізу. Рівномірність і однорідність 
кольору по всій масі сиру є ключовими показниками якості. Рисунок сиру 
оцінюють за формою, кількістю, розмірами і розташуванням вічок на розрізі сиру. 
Сильно виражений губчатий або рваний рисунок може бути ознакою низької 
якості. 
3. Консистенція. Оцінюють консистенцію сиру за щільністю, твердістю, 
однорідністю і відчуттями, що виникають при порушенні рецепторів в порожнині 
рота. Сири з грубою, твердою або резиноподібною консистенцією можуть бути 
відхилені від продажу. 
4. Смак, запах і аромат. Головні показники якості сиру – це смак, запах і 
аромат. Вони повинні відповідати встановленому стандарту для даного виду сиру і 
не містити сторонніх присмаків або запахів. 
Органолептична оцінка зовнішнього вигляду сиру допомагає визначити його 
якість та відповідність стандартам. 
Якість зразків твердих, напівтвердих та м’яких сирів встановлювали за 
наступними фізико-хімічними показниками:  
- рН;  
- титрована кислотність;  
- масова частка жиру, %;  
- масова частка жиру в сухій речовині, %;  
- масова частка вологи , %; [20].  
37 
 
Визначення рН: беремо 20 г розтертого сиру, змішуємо з 20 см3 
дистильованої води у ступці. Отриману гомогенну масу переносимо в хімічний 
стакан на 50 см3 та занурюємо електроди. Через 1-2 хв. після того як цифра буде 
постійною записуємо показання.  
Визначення титрованої кислотності: у фарфорову ступку відважуємо 5 г 
сиру, потім ретельно переміщуючи і розтираючи сир товкачиком, додаємо 
поступово 50 мл дистильованої води температурою 35-40℃ і 3 краплі 1%-го 
спиртового розчину фенолфталеїну. Титрування проводимо децинормальним 
розчином їдкого лугу (натрію) до появи слабо-рожевого кольору, не зникаючого 
протягом хвилини. Об’єм лугу, що затрачує на нейтралізацію 5 г сиру, помножене 
на 20, показує градус кислотності сиру.  
Згідно ДСТУ 5867-90 частку жиру у сирі визначають наступним чином: у 
вершковий жиромір відважуємо 5 г сиру, потім в жиромір підливаємо 5 мл води, 
10 мл сірчаної кислоти густиною 1,81 і 1 мл ізоамілового спирту. Отримані дані на 
шкалі жироміру показник множимо на 5,5 і одержуємо вміст жиру в сирі (у 
відсотках) [19].  
Відповідно до ДСТУ 3626-73 «Молоко і молочні продукти. Методи 
визначення вологи і сухої речовини» у бюксу вносимо 20 г піску та поміщаємо до 
сушильної шафи і витримуємо за температури 102±2 ℃ упродовж 1 години. Бюксу 
виймаємо з шафи, закриваємо кришкою, охолоджуємо в ексикаторі протягом 40 хв. 
і зважуємо на вагах з похибкою не більше ніж 0,001 г. До цих бюксів вносимо 3 г 
сиру, закриваємо кришкою і зважуємо. Вміст бюкси ретельно перемішуємо 
скляною паличкою. Відкриту бюксу та кришку поміщаємо до сушильної шафи за 
температури 102±2℃. Після 2 годин висушування бюксу виймаємо з шафи, 
закриваємо кришкою, охолоджуємо в ексикаторі протягом 40 хв., потім зважуємо. 
Подальші зважування проводимо після висушування впродовж 1 год., через кожні 
15 хв., доки розбіжності між двома послідовними зважуваннями не 
перевищуватимуть 0,001 г.  
 
38 
 
2.4 Результати дослідження сирів за ступенем екологічного ризику 
 
2.4.1 Результати дослідження маркування сирів 
 
Відповідно до Закону України «Про молоко та молочну продукцію» 
виробник (продавець) зобов’язаний надавати споживачеві необхідну та достовірну 
інформацію про харчові продукти, що забезпечує можливість їх правильного 
вибору. Інформацію для споживача представляють безпосередньо з харчовим 
продуктом у вигляді тексту, умовних позначень та малюнків на споживчій тарі, 
етикетці, контретикетці, ярлику, пробці, листі-вкладиші способом, прийнятим для 
окремих видів харчових продуктів. Текст інформації для споживача надають 
державною мовою. Інформація для споживача повинна бути однозначно 
зрозумілою, повною і достовірною, щоб споживач не міг бути обдурений або 
введений в оману щодо складу, властивостей, харчової цінності, природи, 
походження, способу виготовлення та вживання, а також інших відомостей, що 
характеризують прямо чи опосередковано якість і безпеку харчового продукту, і не 
міг помилково прийняти даний продукт за інший, близький до нього на вигляд або 
іншим органолептичним показниками. 
Аналіз інформації споживача про сири, реалізовані у магазинах 
досліджуваних об’єктів представлений у таблиці 2.1. Аналіз етикеток виробів, 
показав, що вся інформація, зокрема склад, терміни придатності, дата 
виготовлення, номер партії, вага та інша інформація наведена в повному обсязі та 
не позбавляє споживач його прав на «належну якість продукції та обслуговування; 
безпеку продукції». У всіх представлених зразків сиру зазначена стандартна назва 
продукту відповідно до державного стандарту. На етикетках використано термін 
«Сир», а не «Сирок» чи «Сирковий». Упаковка від виробника у всіх зразків 
герметична.  
У зразків ТМ «Слов’яночка», ТМ «Простонаше», ТМ «Ферма» та 
ТМ «Білоцерківський» зазначено відповідність ДСТУ, що свідчить про безпечність 
39 
 
продукту та дотримання нормативів виготовлення. На етикетках двох інших зразків 
зазначено виготовлення за технічними умовами (ТУ). Нормативи ТУ можуть 
встановлювати самі заводи-виробники, що дозволяє включати до складу продукції 
додаткові компоненти, включно з потенційно шкідливими, не передбаченими 
ДСТУ. 
Термін та умови зберігання сиру всіх зразків – 30 діб. Термін придатності 
розраховується з дня закінчення технологічного процесу виготовлення. Після 
виготовлення продукт має зберігатися на заводі не більше 36 годин, що у сумі 
зберігає 72 години від виробництва. 
Подовження терміну зберігання може свідчити про наявність консервантів 
або обробку високою температурою, що знижує кількість корисних молочнокислих 
бактерій. 
 
Таблиця 2.1 – Аналіз складу досліджуваних сирів  
Об’єкт дослідження Маркування 
1  2 
Сир кисломолочний 
ТМ «Слов’яночка», 9% 
 Склад: молоко коров’яче нормалізоване, 
закваска на чистих культурах молочнокислих 
бактерій. Маса нетто 280 г. Вміст жиру 9%. 
Дата виготовлення. Термін придатності: до 
01.11.2025. Стандарт: ДСТУ 4554:2006. 
Виробник: ТОВ «Сандора». 
 
Сир кисломолочний 
ТМ «Простонаше», 9% Склад: молоко коров’яче незбиране, закваска 
чистих культур молочнокислих бактерій. 
Маса нетто 300 г. Вміст жиру 9%. Дата 
виготовлення. 
Термін придатності: 30.11.2025. 
Стандарт: ДСТУ 4554:2006 
 Виробник: ПрАТ «Данон Кремез» 
 
40 
 
Продовження таблиці 2.1 
1 2 
Сир кисломолочний 
ТМ «Яготинський», 9% Склад: молоко коров’яче незбиране, молоко 
 знежирене, закваска чистих культур 
молочнокислих бактерій. Маса нетто 350 г. 
Вміст жиру 9%. Дата виготовлення. 
Термін придатності: 20.11–03.12.2025. 
Стандарт: 
ТУ У 563/46.00446003.001-96. 
Виробник: ТДВ «Яготинський маслозавод». 
 
Сир кисломолочний  
ТМ «Ферма», 9% Молоко коров’яче незбиране, молоко 
коров’яче знежирене, закваска чистих культур 
молочнокислих бактерій. 
Маса нетто 350 г. Вміст жиру 9%. Дата 
виготовлення. 
Термін придатності: 30.11.2025. 
Стандарт: ДСТУ 4554:2006 
Виробник: ТОВ «Террафуд» 
 
Сир кисломолочний  
ТМ «Своя лінія», 5% Склад: молоко нормалізоване, агент 
 твердіння: хлорид кальцію, закваска 
бактеріальна, сичужний фермент. 
Термін  придатності:  15.11.-15.12.2019.  
Стандарт:  ТУ  У  15.5-00444636- 
002:2007. Виробник: ПрАТ «Лакталіс-
Миколаїв». 
 
 
Сир кисломолочний  
ТМ «Білоцерківський», 
9% 
Склад:  молоко знежирене,  закваска  прямого  
внесення.  Термін  придатності:  до  
30.11.2025. 
Стандарт: ДСТУ 4554:2006. Виробник: ПП 
«Білоцерківська агропромислова 
група» 
 
 
41 
 
2.4.2 Органолептична оцінка досліджуваних сирів 
 
Для оцінки якості кисломолочних сирів були досліджені шість зразків різних 
виробників та торгових марок. Основна мета аналізу полягала у визначенні 
органолептичних властивостей продукції, зокрема консистенції, кольору, запаху та 
смаку, а також відповідності упаковки стандартним вимогам. 
Консистенція усіх досліджених зразків була розсипчастою. При цьому 
відзначено різницю у текстурі: сири марок «Слов’яночка» (ТОВ «Сандора»), 
«Простонаше» (ПрАТ «Данон Кремез») та «Своя лінія» (Мережа АТБ) мали 
розсипчасту консистенцію у спресованій упаковці, що забезпечує щільність 
продукту і полегшує його фасування. Інші зразки – «Яготинський» (ТДВ 
«Яготинський маслозавод»), «Ферма» (ТОВ «Террафуд») та «Білоцерківський» 
(ПП «Білоцерківська агропромислова група») – характеризувалися майже 
зернистою текстурою, що може свідчити про більш традиційний метод 
виробництва або менший ступінь пресування (таблиця 2.2). 
Колір усіх сирів був білим і рівномірним по всій масі, що відповідає вимогам 
державних стандартів. Така однорідність кольору є важливим показником якості, 
адже свідчить про правильну підготовку молока та відсутність сторонніх домішок 
або підфарбовування продукту. 
Що стосується запаху та смаку, то у більшості зразків вони були 
характерними для кисломолочних продуктів: кисломолочний аромат виражений, 
без сторонніх присмаків. Винятком став сир «Простонаше», у якого запах був лише 
злегка вираженим, що може вказувати на менш активну бактеріальну закваску або 
коротший період дозрівання. У «Ферма» кисломолочний запах був сильно 
виражений, що свідчить про активну мікробіологічну ферментацію і більш 
насичений смак. 
42 
 
Таблиця 2.4 – Комплексна органолептична оцінка якості кисломолочних сирів 
Виробник 
ПП 
Ознака для ТДВ 
ПрАТ «Данон ТОВ Мережа «Білоцерківська 
порівняння ТОВ «Сандора» «Яготинський 
Кремез» «Террафуд» АТБ агропромислова 
маслозавод» 
група» 
Торгова «Білоцер-
Слов’яночка» «Простонаше» «Яготинський» «Ферма» «Своя лінія» 
марка ківський» 
Органолептичні властивості 
Розсип- 
Розсипчаста, у Розсипчаста, у Розсипчаста, Розсипчаста, 
Розсипчаста, часта, 
Консистенція спресованій спресованій майже спресованій 
майже зерниста майже 
упаковці упаковці зерниста упаковці 
зерниста 
Колір 
Білий, рівномірний  за всією масою 
 
Кисло-
Кисломолочний Злегка Кисломолочний Кисломолочний 
Запах і запах молочний, 
виражений,  без кисломолочний, виражений,  без виражений,  без 
 сильно 
сторонніх без сторонніх сторонніх сторонніх 
виражений 
Зовнішній 
вигляд Характерний  даному виду 
 
Пакування 
Роздрібне фасування 
 
43 
 
Зовнішній вигляд усіх зразків відповідав даному виду кисломолочних сирів. 
Продукт мав характерну форму та однорідну поверхню. Упаковка всіх марок була 
герметичною та роздрібного фасування, що забезпечує безпеку продукту під час 
транспортування та зберігання. 
Таким чином, органолептична оцінка показала, що всі досліджені сири 
відповідають базовим вимогам до кисломолочних продуктів за консистенцією, 
кольором і запахом. Незначні відмінності у вираженості смаку та структури 
пояснюються особливостями технологічного процесу та типом закваски, що 
використовувався виробниками. Ці результати дозволяють зробити висновок, що 
представлені на ринку зразки є безпечними та якісними для споживання. 
 
2.4.3 Результати фізико-хімічних досліджень сирів 
 
Для оцінки якості кисломолочних сирів були визначені такі фізико-хімічні 
показники: рН, титрована кислотність, масова частка жиру, жиру в сухій речовині 
та вміст вологи. Ці показники дозволяють оцінити технологічну придатність 
продукту, його безпеку та відповідність стандартам. 
Значення рН у досліджених зразках коливалося від 4,05 у сиру 
ТМ «Простонаше» до 4,55 у ТМ «Своя лінія». Більшість зразків знаходилася в 
межах нормативного діапазону 3,9–4,5, що відповідає вимогам до кисломолочних 
сирів. Трохи підвищене рН у «Своя лінія» може свідчити про меншу активність 
молочнокислих бактерій або коротший період дозрівання продукту. 
Титрована кислотність варіювалася від 160 °Т у «Своя лінія» до 198 °Т у 
«Яготинський». В усіх зразках, крім «Своя лінія», показники знаходилися в межах 
170–250 °Т, що відповідає нормі для кисломолочних сирів. Менша кислотність у 
«Своя лінія» узгоджується з підвищеним рН та може впливати на смакові 
властивості, роблячи продукт менш кислим.
44 
 
Таблиця 2.6 – Фізико-хімічні показники сирів 
Титрована кислотність, Масова Масова частка Проба  на  
Назва/Показник рН 
°Т частка жиру, % вологи, % крохмаль 
1 2 3 4 5 6 
Варіюється 
залежно від сорту 
Норма 3,9-4,5 170-250   (від 0,6% у 65-80 негативна 
нежирному до 
18% у жирному) 
ТМ «Слов’яночка» 4,15 168 9,0 71,2 негативна 
ТМ «Простонаше» 4,05 168 9,2 73,8 негативна 
ТМ «Яготинський» 4,15 198 9,1 70,9 негативна 
ТМ «Ферма» 4,25 185 9,2 70,5 негативна 
ТМ «Своя лінія» 4,55 160 4,85 68,2 негативна 
ТМ  «Білоцер-
4,15 174 9,1 71,5 негативна 
ківський» 
45 
 
Масова частка жиру у досліджених зразках, крім «Своя лінія», коливалася від 
9,0 до 9,2%, що відповідає заявленому класу жирності кисломолочного сиру. 
Зразок «Своя лінія» відрізнявся нижчим вмістом жиру – 4,85%, що відповідає 
продукту з пониженим вмістом жиру. 
Вологість продуктів була в межах 68,2–73,8%, що відповідає очікуваним 
значенням для кисломолочних сирів. Найвища вологість спостерігалася у 
«Простонаше» (73,8%), а найнижча – у «Своя лінія» (68,2%). 
Одним  з  найвідоміших  методів  фальсифікації  сиру,  є  додавання  до нього  
крохмалю,  для  збільшення  ваги  продукту  або  прикриття  неякісної сировини. За 
результатами досліджень у жодному  зразку крохмалю не виявлено (рис.2.3.). 
Реакція розчину Люголю на кисломолочному сирі негативна. Синє забарвлення 
відсутнє. 
 
 
Рисунок 2.3 – Виявлення наявності крохмалю в сирі
46 
 
Для перевірки на домішки рослинних жирів використовували метод 
нагрівання сиру у гарячій воді. У зразків № 1, 2, 5 та 6 молочний жир під дією 
високої температури згорнувся в щільний тугий клубочок, що свідчить про 
відсутність рослинних жирів. Однак у зразка № 1 клубочок був менш щільним, ніж 
у інших, що може вказувати на незначні домішки сторонніх жирів. 
Зразки № 3 та 4 майже повністю розчинилися у воді, а дрібні м’які згустки 
випали в осад. Така поведінка сиру під нагріванням свідчить про наявність 
рослинних жирів у цих зразках, оскільки молочний жир при високих температурах 
повинен формувати щільний згусток. 
Таким чином, дослідження показало, що більшість сирів не містить 
крохмалевмісних домішок і у більшості випадків відсутні сторонні жири, за 
винятком зразків № 3 та 4, у яких виявлено ймовірні домішки рослинних жирів.
47 
 
ВИСНОВКИ 
 
На сучасному етапі розвитку суспільства до якості та безпечності продуктів 
харчування висуваються підвищені вимоги, що зумовлено погіршенням 
екологічного стану навколишнього середовища, зростанням техногенного 
навантаження та необхідністю забезпечення продовольчої безпеки населення. У 
цих умовах особливої актуальності набувають питання контролю якості молочної 
продукції, зокрема кисломолочних сирів, які є важливим джерелом повноцінного 
білка, кальцію та інших біологічно активних речовин у раціоні людини. 
Сирна галузь залишається однією з провідних складових харчової 
промисловості, проте за останні роки характеризується зменшенням обсягів 
виробництва та експорту на тлі суттєвого зростання імпорту сирної продукції з 
країн Європейського Союзу. Це посилює конкуренцію на внутрішньому ринку та 
водночас підвищує ризики надходження продукції з невідповідними показниками 
якості, що обумовлює необхідність постійного моніторингу споживчих 
властивостей сирів. 
Аналіз чинної законодавчо-нормативної бази України та міжнародних вимог 
показав, що вітчизняні стандарти щодо якості та безпечності кисломолочних сирів 
охоплюють основні органолептичні, фізико-хімічні та показники безпечності 
продукції. Водночас законодавством дозволено виробництво та реалізацію сирних 
продуктів за умови дотримання рецептурних і технологічних вимог та належного 
інформування споживача шляхом маркування, що робить питання ідентифікації 
фальсифікації особливо важливим. 
У процесі роботи було розглянуто основні фактори формування споживних 
властивостей кисломолочних сирів. Встановлено, що вирішальний вплив на якість 
готової продукції мають якість молочної сировини, склад і активність заквасочних 
культур, спосіб сквашування, ступінь пресування, а також умови фасування і 
зберігання. Поєднання цих факторів визначає консистенцію, смак, аромат, 
вологість та харчову цінність кисломолочного сиру. 
48 
 
У результаті органолептичної оцінки шести зразків кисломолочних сирів 
провідних торговельних марок України, що реалізуються у роздрібній торговельній 
мережі міста Черкаси, встановлено, що всі досліджені зразки за зовнішнім 
виглядом, кольором, смаком та запахом загалом відповідають вимогам до даного 
виду продукції. При цьому було виявлено відмінності у консистенції та текстурі 
сирів, які проявлялися у розсипчастій або зернистій структурі та зумовлювалися 
особливостями технології виробництва і ступенем пресування. 
Фізико-хімічні дослідження показали, що значення рН у більшості зразків 
перебували в межах нормативного діапазону, характерного для кисломолочних 
сирів, що свідчить про правильний перебіг процесів ферментації. Титрована 
кислотність, масова частка жиру та вміст вологи також відповідали встановленим 
нормам, за винятком окремих зразків, у яких знижена кислотність і менший вміст 
жиру були пов’язані з рецептурними особливостями та виробництвом продуктів зі 
зниженою жирністю. 
Особливу увагу в роботі було приділено дослідженню показників 
безпечності та виявленню можливих ознак фальсифікації кисломолочних сирів. За 
результатами проведених досліджень встановлено, що в жодному з аналізованих 
зразків не виявлено крохмалю, що свідчить про відсутність даного способу 
фальсифікації. Водночас у двох зразках зафіксовано ознаки ймовірної наявності 
рослинних жирів, що може негативно впливати на харчову цінність продукту та 
вводити споживача в оману щодо його складу. 
Більшість кисломолочних сирів, представлених у торговельній мережі міста 
Черкаси, відповідають вимогам якості та безпечності, встановленим чинною 
нормативною документацією. Разом із тим виявлені випадки можливого 
використання рослинних жирів підтверджують доцільність посилення контролю з 
боку виробників, торговельних мереж та контролюючих органів, а також 
необхідність підвищення поінформованості споживачів щодо складу та 
властивостей сирної продукції. 
 
49 
 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1. Семененко О. Г. Аналіз розвитку харчової промисловості України. Економічний 
вісник університету. 2017. Вип. 33(1). С. 168-182. 
2. Швець Ю. О., Бутенко А. А. Аналіз сучасного стану харчової промисловості 
України на внутрішньому та зовнішньому ринках. Науковий вісник 
Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 
2018. Вип. 30. С. 71-74. 
3. Гуторов, О.І. «Харчова промисловість України: сучасний стан і перспективи 
розвитку». – Київ: Кондор, 2018. – 245 с. 
4. Гриценко, А.А. "Економічні аспекти розвитку харчової промисловості 
України". – Львів: Афіша, 2016. – 312 с. 
5. "Харчова промисловість України: стан та перспективи розвитку" / за ред. О.М. 
Шевченка. – Київ: НУХТ, 2017. – 354 с. 
6. "Функціональні молочні продукти: наукові основи та практичне використання" 
/ за ред. О.М. Романенка. – Харків: ХНАУ, 2019. – 268 с. 
7. "Функціональні молочні продукти: наукові основи та практичне використання" 
/ за ред. О.М. Романенка. – Харків: ХНАУ, 2019. – 268 с. 
8. Белова, Г.М. «Мікробіологічні аспекти виробництва молочних продуктів». – 
Київ: Наукова думка, 2017. – 299 с. 
9. Сидоренко, Н.В. "Сучасні технології виробництва сирів з біологічно активними 
компонентами". – Одеса: ОНАХТ, 2020. – 293 с. 
10. Машкін, М.І., Париш, Н.М. "Технологія молока і молочних продуктів: 
Навчальне видання". – К.: Вища освіта, 2006. – 351 с. 
11. Власенко В.В. Технологія виробництва і переробки молока і 
молочних продуктів / В.В. Власенко, М.І. Машкін, П.П. Бігун. – Вінниця.: 
ГІПАНТС 2000. - 306 с. 
12. Пахарь, І.М. «Технологія сирів». – Харків: Міська типографія, 2014. – 284 с. 
13. . ДСТУ 6003:2008 «СИРИ ТВЕРДІ. Загальні технічні умови» 
50 
 
14. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої 
сировини”, прийнятий 23 грудня 1997р. // Урядовий кур'єр. -1998. - 24 січня. - 
С.12-13. 
15. Сидоренко, Н.В. "Сучасні технології виробництва сирів з біологічно активними 
компонентами". – Одеса: ОНАХТ, 2020. – 293 с. 
16. Рудавська Г.Б. Товарознавство молочних товарів: Навчальний посібник. К.: 
КДТЕУ, 1998. – 164с. 
17. Лабораторний практикум з хімії і фізики молока і молочних продуктів / укладач: 
В.Г. Юкало. – Тернопіль: Тернопільський національний технічний університет 
імені Івана Пулюя, 2018. – 182 с. 
18. Поліщук Г.Є., Грек О.В., Скорченко Т.А. та ін. Технологічні розрахунки у 
молочній промисловості: навч. посіб. –К.: НУХТ, 2013. – 394 с 
19. Грек О.В., Скорченко Т.А. Технологія комбінованих продуктів на молочній 
основі: підруч. – К.: НУХТ, 2012. – 362 с. 
20. Дідух Н.А. Молокопой Л.О. Високоефективні режими теплової обробки у 
виробництві твердих сичужних сирів функціонального призначення. Молочна 
промисловість. №6(49)/2008. С. 37-39. 
21. ДСТУ 3662:2018. Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови. Наказ від 
27.06.2018 №188 «Про прийняття та скасування національногонормативного 
документа; про внесення зміни до наказу від 18 грудня 2017 р.№ 420». [Чинний 
від 2019-01-01]. Київ: ДП «УкрНДНЦ», 2018. 19 с. 
22. Сівковська Д. О. Технологія виробництва твердих сирів з короткими термінами 
визрівання. Технологія виробництва і переробкипродукції тваринництва: наук.-
теор. зб. Житомир: ЖНАЕУ, 2020. Вип. 13. c.220-223. 
 
 
 
 
 
51 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТОК 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
52 
 
Додаток А. 
Апробація результатів роботи 
 
 
53 
 
 
54 
 
 
55 
 
 
56 
 
 
57 
 
 
58 
 
 
59 
 
 
60 
 
 
61 
 
 
62