ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6990| Title: | Особливості організації та встановлення меж територій природо-заповідного фонду (на прикладі ландшафтного заказника місцевого значення «Медова долина» розташованого на території Лисянської територіальної громади (за межами с. Журжинці) Звенигородського району Черкаської області) |
| Authors: | Волонтир, Аліна Бігун, Анна Русланівна |
| Keywords: | ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ;ПРИРОДООХОРОННІ ТЕРИТОРІЇ |
| Issue Date: | Jun-2025 |
| Abstract: | У кваліфікаційній роботі досліджено теоретичні та практичні аспекти щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду на прикладі ландшафтного заказника місцевого значення «Медова Долина». Проаналізовано законодавчу базу та особливості організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Охарактеризовано територію, що виступає об’єктом нашого дослідження та Проекту щодо організації та встановлення меж території природньо-заповідного фонду на прикладі ландшафтного заказника місцевого значення «Медова Долина». |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6990 |
| Appears in Collections: | 193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Диплом_merged.pdf Restricted Access | 2.02 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
ВСТУП Природоохоронна діяльність є стратегічним і водночас одним з найактуальніших напрямів сучасної глобальної, державної та регіональної політики. Ефективне функціонування установ природоохоронного призначення становить важливу передумову забезпечення сталого розвитку та подолання негативних природних і соціально-економічних процесів. Реалізація провідних завдань у межах природно-заповідного фонду значною мірою залежить від належної організації та функціонування його складових. Однією з ключових складових землеустрою в Україні є встановлення меж земельних ділянок об'єктів природно-заповідного призначення. Незважаючи на постійні зміни у законодавстві, питання оновлення та актуалізації просторових і кадастрових даних щодо об'єктів природно- заповідного фонду України залишається гострою проблемою для сучасної системи державного земельного кадастру. Вимоги до природоохоронної сфери в Україні формувалися з урахуванням культурно-історичних традицій, політичної та економічної ситуації, а також провідних наукових підходів, що визначали розвиток мережі природно-заповідного фонду. Її відповідність принципам екологічної оптимізації історично була нерівномірною, а роль у різних регіонах держави — неоднозначною. Сучасні процеси цифровізації усіх рівнів землеустрою створюють умови для оновлення та систематизації інформації про об’єкти природоохоронного фонду, зокрема — національні парки, заповідники та заказники, що є важливою складовою загальнодержавної екологічної інфраструктури. Мережа природно-заповідного фонду України формувалася переважно з метою охорони рідкісних видів флори та фауни. Проте, з огляду на сучасні екологічні виклики, об'єкти фонду розглядаються як осередки єдиної екомережі, що виконує функцію збереження ландшафтного та біотичного різноманіття. Перспективи удосконалення організаційно-правових засад збереження цих ресурсів пов’язані із інтеграцією територій природно- заповідного фонду в єдину поліфункціональну екологічну систему, а отже — із формуванням національної екомережі. У цьому контексті особливої актуальності набуває розгляд природно- заповідного фонду як основи для створення екологічного каркасу території, що відображає біоцентрично-мережеву конфігурацію ландшафтів. Мета і завдання дослідження Метою кваліфікаційної роботи є розроблення проєкту землеустрою щодо організації та встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Медова долина», який розташований в адміністративних межах Лисянської селищної ради Звенигородського району Черкаської області. Об’єктом дослідження виступає територія ландшафтного заказника місцевого значення «Медова долина». Предметом дослідження є методи та засоби збору, обробки та аналізу інформації, необхідної для організації та встановлення меж земельної ділянки, а також вивчення особливостей нормативно-правового режиму функціонування зазначеного природоохоронного об’єкта. До основних методів дослідження належать: аналіз текстової та графічної частини проєкту землеустрою; опрацювання відкритих джерел, що містять інформацію щодо організації та встановлення меж земель природоохоронного призначення; вивчення нормативно-правової бази; дослідження організаційних аспектів функціонування природоохоронних територій. Наукова та практична значущість Поліпшення екологічного стану території України потребує насамперед впровадження ефективної системи природоохоронних заходів у регіонах з найбільш напруженою екологічною ситуацією та високим соціально- економічним значенням. У цьому контексті природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, для якого встановлюється спеціальний режим охорони, відтворення і використання. Україна визнає природно- 6 заповідний фонд як частину глобальної системи охоронюваних природних територій і об’єктів. До складу природно-заповідного фонду входять: природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, а також штучно створені об’єкти — ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва. Таким чином, враховуючи наведені фактори, передумови та аналіз сучасного стану питання, вибір теми дослідження є обґрунтованим та актуальним у контексті розвитку природоохоронної діяльності в Україні. 7 І. ПРАВОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ 1.1. Нормативна база регулювання земель природо-заповідного фонду У 1992 році в Україні вперше було встановлено законодавчу основу для формування природно-заповідного фонду шляхом прийняття Закону України «Про природно-заповідний фонд України». У преамбулі цього нормативного акта зазначається, що до природно-заповідного фонду належать ділянки суші й акваторії, природні комплекси та об’єкти, які мають виняткове екологічне, наукове, естетичне, рекреаційне та інше значення. Їх створення має на меті охорону біорізноманіття, ландшафтів, генофонду рослинного й тваринного світу, а також підтримання екологічної рівноваги та організацію екологічного моніторингу. Ці території визнаються національним надбанням і перебувають під особливою державною охороною. Законодавство передбачає спеціальний порядок використання, відновлення та охорони таких земель. Український природно-заповідний фонд є складовою частиною світової мережі охоронюваних природних територій. Проведення будь-якої діяльності, яка може негативно вплинути на ці об’єкти або порушити їхнє функціональне призначення, заборонене. Згідно зі статтею 43 Земельного кодексу України, до земель природно- заповідного фонду належать водні й сухопутні території, які мають унікальну цінність і законодавчо закріплений охоронний статус. Аналогічне визначення наведено в частині першій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та частині першій статті 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Такі землі можуть одночасно відноситись до інших категорій — наприклад, лісового, водного чи історико- культурного фонду (відповідно до ст. 6 Закону «Про природно-заповідний фонд України»). 8 Згідно зі статтею 44 Земельного кодексу, до земель природно- заповідного фонду належать як природні (національні природні парки, заповідники, заказники, пам’ятки природи тощо), так і штучно створені об’єкти. Подібний перелік надається у частині другій статті 61 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Стаття 3 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» класифікує об’єкти за рівнем значення (державного чи місцевого), їх походженням і функціональними характеристиками (ботанічні, зоологічні, ландшафтні та інші). Режим охорони таких територій, а також вимоги до їхнього зонування регламентуються положеннями розділу ІІІ (статті 14–38) Закону, а також деталізуються в окремих положеннях щодо конкретних об’єктів і в охоронних зобов’язаннях. Статистичні дані свідчать, що на 1991 рік в Україні було 15 заповідників та 3 національні природні парки. До 1999 року ця кількість зросла до 20 заповідників і 9 парків. Станом на 2001 рік в Україні вже налічувалось 16 природних і 4 біосферні заповідники, 11 національних парків, 17 ботанічних садів, 7 зоопарків, 19 дендропарків і 30 регіональних ландшафтних парків. Щорічно утворюється щонайменше один новий заповідний об’єкт. На 1 січня 2005 року площа природно-заповідного фонду сягала 2,7 млн га (4,5 % території держави), найбільше — у Криму, на заході та півночі України, найменше — на сході та південному сході. Основними нормативно-правовими актами, що регламентують функціонування природно-заповідного фонду, є: Конституція України, Земельний, Кримінальний та Адміністративний кодекси, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про державний земельний кадастр», «Про екологічну мережу», а також низка підзаконних актів (накази Держкомзему, Мінекології тощо). Під час розроблення Проекту землеустрою та виконання відповідних вимог застосовувались такі нормативно-правові документи: 9 Земельний кодекс України від 25.10.2001 (зі змінами від 10.10.2024); Водний кодекс України від 06.06.1995 №213/95 (зі змінами від 10.10.2024); Лісовий кодекс України від 21.01.1994 №3852-XII (зі змінами від 10.10.2024); Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-IV; Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 №3613-VI; Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-XII; Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 №2456-XII; Постанова КМУ «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051; Постанова КМУ «Деякі питання застосування геодезичної системи координат» від 22.09.2004 №1259; Постанова КМУ «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки...» від 04.06.2015 №374; Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок надходження, зберігання, використання та обліку матеріалів Держкартгеофонду України» від 22.07.1999 №1344; Постанова КМУ від 17.11.2004 №1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою»; Постанова КМУ №821 від 28.07.2021 «Про зміни до актів Кабінету Міністрів України». Також використовувались спеціальні норми і правила: вимоги до структури та технічних параметрів електронних документів (додаток 1 до постанови №1051 від 17.10.2012); 10 класифікація угідь відповідно до КВЗУ (додаток 4 до Порядку ведення ДЗК); перелік обмежень у використанні земель (додаток 6 до Порядку ведення ДЗК); наказ Мінагрополітики №255 від 11.04.2013 про технічне забезпечення виконавців робіт із землеустрою; наказ Мінагрополітики №509 від 02.12.2016 щодо УСК-2000; наказ Укргеодезкартографії від 14.04.2011 №23; інструкція ГКНТА-2.04-02-98 щодо топографічного знімання; умовні знаки для топографічних планів (Мінприроди, 2001); Правила з техніки безпеки на геодезичних роботах (ПТБ-88), ДНАОП 74.2-1.01-89. 1.2. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду Категорії земель в Україні зазнавали змін упродовж розвитку земельного законодавства. Згідно з чинним Земельним кодексом України, землі природно- заповідного фонду та інші природоохоронні землі вперше були виокремлені в самостійну категорію. До 2002 року вони входили до складу інших земельних категорій. Правовий статус зазначених земель визначається положеннями земельного, екологічного законодавства та іншими нормативно-правовими актами. Вони можуть бути у державній, комунальній або приватній власності й використовуються з природоохоронною, науковою, рекреаційною, оздоровчою та освітньою метою, а також для моніторингу довкілля. Визначення «правовий режим земель» має ключове значення для аналізу правового регулювання землевідносин. Хоча цей термін широко використовується в наукових працях, його юридичне визначення у законодавстві відсутнє. 11 Правовий режим земель означає законодавчо встановлений порядок їх використання та охорони. Його поділяють на: загальний (для всіх земель країни), особливий (для окремих категорій) та спеціальний (для окремих земельних ділянок). Загальновизнаним є підхід, згідно з яким правовий режим земель включає сукупність правових норм щодо прав власності, землекористування, управління, охорони земель і відповідальності за порушення законодавства. Деякі автори також вказують на включення порядку притягнення до відповідальності юридичних і фізичних осіб. На думку В.І. Семчика, правовий режим є правовим механізмом функціонування об’єкта в системі правовідносин. Натомість Н.І. Титова акцентує, що важливими є не лише механізми правового регулювання, а й його наслідки, пов’язані з природними та соціальними умовами[29]. Режим територій природно-заповідного фонду — це нормативно визначений набір екологічних вимог, які регламентують правовий статус, допустимі види діяльності та охоронні заходи. Він визначається Законом України «Про природно-заповідний фонд України» з урахуванням специфіки об’єктів. Правовий режим природоохоронних земель передбачає охорону, раціональне використання, збереження, управління та контроль за додержанням норм, а також застосування відповідальності за порушення. Залежно від виду об’єкта, режим може бути єдиним (уніфікованим) — наприклад, для заповідників і пам’яток природи, або диференційованим — для об’єктів із функціональним зонуванням (біосферні заповідники, національні парки). Специфічні риси правового режиму земель природно-заповідного фонду: Забороняється діяльність, що суперечить їхньому призначенню або загрожує природним комплексам; зазвичай ділянки вилучаються з господарського обігу. 12 Окремі землі не можуть передаватися у приватну власність, хоча більшість допускає недержавну форму володіння. Статус заповідних об’єктів надається згідно з визначеним законом порядком. Впроваджується функціональне зонування з диференційованим режимом для кожної зони. Навколо охоронюваних об’єктів формуються охоронні зони. Діє пільговий податковий режим — майже всі об’єкти звільнені від земельного податку. Передбачена підвищена юридична відповідальність за порушення — кримінальна, адміністративна та цивільна. Зокрема, передбачено санкції за незаконну вирубку, полювання, знищення об’єктів ПЗФ. Також застосовуються підвищені ставки податку при нецільовому використанні земель. 1.3. Правовий режим земель під об’єктами ПЗФ місцевого значення У контексті сучасної екологічної політики України особливе місце займають землі природно-заповідного фонду, що відіграють ключову роль у збереженні біорізноманіття, охороні рідкісних видів флори і фауни та формуванні екологічної мережі. Об’єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) місцевого значення становлять важливу складову національної системи природоохоронних територій. Їх правовий режим встановлюється з урахуванням особливостей природних умов, цільового призначення територій, а також адміністративного статусу. Землі під об’єктами ПЗФ місцевого значення можуть перебувати у власності держави, територіальних громад або приватних осіб. Однак, незалежно від форми власності, правовий режим таких земель передбачає особливі вимоги щодо їх використання, охорони, обмеження господарської діяльності та контролю з боку уповноважених органів. Законодавчим 13 підґрунтям для регламентації цих питань є Земельний кодекс України, Закон України «Про природно-заповідний фонд України», а також інші нормативно- правові акти екологічного спрямування. Правовий режим земель під об’єктами ПЗФ місцевого значення визначається як сукупність правових норм, що регулюють порядок їх використання відповідно до природоохоронного статусу, встановлюють допустимі форми діяльності, механізми охорони, відтворення природних комплексів та відповідальність за порушення встановлених вимог. До об’єктів місцевого значення належать, зокрема, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендропарки, зоологічні парки та парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва. Кожен із цих видів має свою специфіку правового регулювання, однак загальними є заборона чи суттєве обмеження діяльності, що може призвести до деградації природного середовища, а також необхідність дотримання екологічних норм при використанні територій. Важливим елементом правового режиму є функціональне зонування територій, що дозволяє раціонально розподіляти навантаження між зонами з різним рівнем антропогенного впливу. Зокрема, у межах одного об’єкта можуть існувати заповідні, буферні, рекреаційні та господарські зони, для кожної з яких визначається свій рівень дозволеної діяльності. Контроль за дотриманням правового режиму здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції. За порушення встановленого режиму передбачено адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Крім того, законодавство передбачає звільнення земель ПЗФ від земельного податку, що створює додаткові стимули для збереження природних ресурсів. Узагальнюючи вищезазначене, слід підкреслити, що правовий режим земель під об’єктами ПЗФ місцевого значення покликаний забезпечити баланс між охороною природи та потребами соціально-економічного розвитку 14 громад, гарантуючи стабільне функціонування природоохоронної системи на місцевому рівні. Процедура створення об'єктів ПЗФ місцевого значення включає кілька етапів: Підготовка та подання клопотання: ініціаторами можуть бути органи виконавчої влади, наукові установи, громадські організації або інші зацікавлені особи. Клопотання повинно містити обґрунтування необхідності створення об'єкта ПЗФ, інформація про місцезнаходження, характеристику його природної цінності, дані про власників та користувачів природних ресурсів, розміри, а також відповідний картографічний матеріал. Попередній розгляд клопотання здійснюється органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або їх територіальними структурами (підрозділами) протягом 30 днів. Рішення про створення об’єктів ПЗФ приймаються відповідними органами місцевого самоврядування, зокрема обласними радами, Київською та Севастопольською міськими радами. Після прийняття рішення, досліджувана територія отримує відповідний статус, дані щодо якої вносяться до Державного земельного кадастру. Земельний масив ПЗФ підлягає встановленню меж на місцевості. Правовий режим та обмеження у використанні земель ПЗФ Землі, що входять до складу ПЗФ, можуть перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Незалежно від форми власності, на ці землі поширюється особливий режим охорони, який передбачає: Заборону діяльності, що може призвести до деградації або зміни природного стану об'єкта. Обов'язок власників або користувачів земель забезпечувати охорону та збереження природних комплексів. Встановлення обмежень та обтяжень щодо використання земель, які підлягають державній реєстрації та вносяться до Державного земельного кадастру. 15 Згідно зі статтею 46-1 Земельного кодексу України, особливий режим охорони, відтворення і використання земель ПЗФ поширюється на всі земельні ділянки, що розташовані в межах таких територій, незалежно від форм власності та цільового використання. Інформаційне забезпечення та охоронні зобов'язання Для інформування населення та природокористувачів про статус та межі об'єктів ПЗФ встановлюються спеціальні інформаційні та охоронні знаки. Ці знаки повинні бути інформативними, наочними, естетичними та логічно розміщеними на місцевості. Власники або користувачі земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти ПЗФ, зобов'язані укладати охоронні зобов'язання, що передбачають дотримання встановленого режиму охорони та використання території. Фінансування та викуп земель За рахунок місцевих бюджетів здійснюється фінансування заходів, спрямованих на охорону та збереження об'єктів ПЗФ місцевого значення. У разі потреби викупу земельних ділянок для створення або розширення об'єктів ПЗФ, це відбувається в порядку, визначеному законодавством, за рахунок коштів знову ж таки місцевих бюджетів. Таким чином, правовий режим земель під об'єктами природно- заповідного фонду місцевого значення передбачає комплекс заходів щодо їх створення, охорони, використання та фінансування, спрямованих на збереження природної спадщини та забезпечення екологічної безпеки. 16 ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1. Стан і перспективи розвитку природно-заповідного фонду Черкаської області Природно-заповідний фонд (ПЗФ) Черкаської області включає 562 об'єкти загальною площею понад 75,9 тис. га, з яких фактично охоплено 64,8 тис. га. Із загальної кількості об'єктів 22 мають статус загальнодержавного значення, а 540 — місцевого. Такі дані надає Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації (ОДА). Згідно з офіційною статистикою Черкаської ОДА, до складу ПЗФ області входять два національні природні парки — «Нижньосульський» та «Білоозерський», регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», Канівський природний заповідник, Черкаський зоологічний парк, дендрологічний парк «Софіївка», а також, 198 пам’яток природи, 240 заказників, 52 заповідні урочища та 66 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Про це повідомила начальниця Управління Олена Звягінцева. [30] Рис. 2.1. Природно-заповідний фонд Черкащини 17 Розміщення об'єктів природно-заповідного фонду по адміністративних районах області є нерівномірним, що значною мірою зумовлено високим рівнем розораності земель. Сільськогосподарські угіддя Черкаської області становлять 1 454,8 тис. га, що відповідає 70 % від загальної площі регіону (2 091,7 тис. га), з яких рілля займає 1 273,6 тис. га — 88% від площі сільськогосподарських земель. Рівень розораності територій у більшості районів коливається в межах 62–80 %. Лише кілька адміністративних районів області демонструють високий або близький до середнього по Україні показник заповідності. Так, Золотоніський і Канівський райони мають найвищі показники, тоді як Чорнобаївський район — наближений до середнього. Значну частину площі ПЗФ Канівського району формують Канівський природний заповідник, Національний природний парк «Білоозерський» та регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів». У Золотоніському районі основу природоохоронних територій становлять орнітологічний заказник «Липівський» та ботанічний заказник «Пташині острови». У трьох районах області (Чорнобаївський, Корсунь-Шевченківський, Черкаський) частка ПЗФ становить 3–7 %, у чотирьох (Маньківський, Монастирищенський, Смілянський, Чигиринський) — від 1 до 3 %, а у десяти (Городищенський, Драбівський, Звенигородський, Кам'янський, Катеринопільський, Лисянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Шполянський) — менш ніж 1 %.[29] У 2022 році з метою наочного представлення територіального розміщення та основних характеристик об'єктів ПЗФ України був розроблений Атлас об’єктів природно-заповідного фонду. Він доступний у інтерактивному форматі за посиланням: https://pzf.land.kiev.ua/.[28] Атлас створено для інформування науковців, студентів, а також широкої громадськості щодо стану ПЗФ як у межах країни загалом, так і в окремих областях, включаючи новоутворені територіальні громади. 18 Рис. 2.2. Природно-заповідний фонд Черкаської області в межах територіальних громад станом на 01 січня 2023р. На території Черкаської області сформована розгалужена мережа природно-заповідних територій, що охоплює найбільш цінні природні комплекси. Проте значна частина об’єктів, які мають природоохоронну цінність, досі не включені до складу ПЗФ. У межах Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України (2000–2015 рр.) та Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (1997 р.) передбачалося створення ряду нових об'єктів ПЗФ у Центральному Лісостеповому Придніпров’ї, включаючи: ➢ Національні природні парки: «Трахтемирівський» (10 тис. га, Черкаська та Київська області), «Черкаський бір» (40 тис. га), «Холодний Яр» (6 тис. га), «Середньодніпровський» (300 тис. га, Черкаська та Кіровоградська області); ➢ Розширення Канівського природного заповідника до 5858,6 га з подальшим присвоєнням біосферного статусу; 19 ➢ Створення регіональних ландшафтних парків: Тимошівський, Рось, Сунківський, Світловодський, Дніпровсько-Тясминський, Шуляцький, Долина Гірського Тікича; ➢ Інші об'єкти ПЗФ у межах водно-болотних угідь, лісостепових масивів та основних водних артерій (Дніпро, Тясмин, Синюха, Велика Вись, Чорний Ташлик, Рось, Вільшанка, Гірський Тікич). [28] Реалізація зазначених заходів дозволить підвищити рівень заповідності області до понад 10 %, що сприятиме збереженню біоландшафтного різноманіття та екологічному збалансуванню регіону. Частина передбачених об’єктів вже створена та функціонує. 2.2. Природно-екологічна характеристика ландшафтного заказника «Медова долина» Територія об’єкту природно-заповідного фонду, розташована на території Лисянської територіальної громади (за межами села Журжинці) Звенигородського району Черкаської області. Ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина» оголошений об’єктом природно-заповідного фонду відповідно рішенням Черкаської обласної ради від 28.08.2009 р. №28-8/V «Про території та об’єкти природно-заповідного фонду області» територію площею 48,6297 га, з метою збереження цінного природного комплексу з лучно-степовою рослинністю та типовою для регіону фауною. Мальовничий куточок природи, що є місцем медоносних рослин (гісоп лікарський, головатень, лафант анісовий). Фауна даної місцевості представлена оленем плямистим, козулею, зайцем русаком, борсуком, тощо. 20 Рис.2.3. Ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина» Станом на 2009 рік, земельна ділянка на якій розташовано заказник, надана була в оренду ФГ «Медова долина» на 7 років, її площа складала 48,6297 га. Територія заказника, за погодженням з органами Мінприроди України може використовуватись: для природоохоронних цілей; для науково- дослідних цілей; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища, в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Територія заказника з усіма об’єктами природи належить до природно- заповідного фонду області. ФГ «Медова долина», у відповідності з природоохоронним законодавством, у свій час несла відповідальність за належний стан і. додержання встановленого заповідного режиму. Межі заказника виносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків (4 знаки) та інформаційних щитів (1щит) затвердженого зразка. ФГ «Медова долина», у віданні якого знаходився заказник, у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про природно- 21 заповідний фонд України», іншими законодавчими і нормативними актами та Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина». Основними завданнями заказника є: збереження місць зростання медоносних рослин; відтворення фауни типової для регіону; спостережень за станом навколишнього природного середовища та проведення наукових досліджень; підтримання загального екологічного балансу у даному регіоні; поширення екологічних інформаційних знань, тощо. Режим функціонування заказника «Медова долина» В заказнику встановлюється режим щодо збереження і відтворення природних ресурсів та підтримання загального екологічного балансу. Рішення про зміну меж території чи ліквідацію заказника приймає Черкаська обласна рада у відповідності до Закону України «Про природно- заповідний фонд України». [7] На території заказника забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим Положенням про заказник «Медова Долина». На території ПЗФ забороняється: - будь-яке будівництво стаціонарних та розміщення тимчасових споруд, не пов’язаних з організацією охорони заказника; - руйнування житла тварин, їх відловлювання, порушення умов поселення та розмноження, збір яєць, пуху, тощо; - розкладання вогнища, випалювання сухостою або його залишків, спалювання чагарників, деревини та інших матеріалів; - незаконна вирубка деревини, пошкодження дерев та чагарників; - перевищення допустимих хімічних, фізичних, біотичних та інших впливів, антропогенних навантажень, порушення вимог наданих дозволів на спеціальне використання природних ресурсів; 22 - застосування пестицидів, забруднення земель хімічними, радіоактивними речовинами, паливно - мастильними матеріалами, виробничими і іншими відходами, псування, влаштування сміттєзвалищ, складування листя; - знищення або пошкодження інформаційних знаків; - проїзд по території заказника за межами доріг будь якими транспортними засобами, за винятком транспорту державних природоохоронних органів під час виконання ними службових обов’язків (органи Мінприроди, державної лісової охорони, МВС). Лише при додержанні загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, можна здійснювати господарську, наукову та іншу діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника. Використання природних ресурсів у межах заказника допускається за дозволом на спеціальне використання природних ресурсів у межах цих територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що видається територіальним органом Мінприроди. Відповідальність за порушення законодавства Порушення природоохоронного законодавства України у межах природно-заповідного фонду тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства. Юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства, зобов’язані відшкодувати збитки, що підраховуються відповідно до спеціальних такс, які затверджені Кабінетом Міністрів України. Відповідальність несуть особи, винні у: нецільовому використанні території заказника здійсненні на території заказника забороненої діяльності; чи невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на заказник; самочинній зміні меж заказника. 23 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина» розроблено у відповідності з Законом України «Про природно- заповідний фонд України». [7] Економічне забезпечення організації і функціонування заказника Витрати, пов’язані із забезпеченням режиму заказника здійснюються за рахунок коштів Лисянської селищної ради та інших джерел фінансування не заборонених законодавством. Кошти, одержані від природоохоронної та іншої діяльності в межах заказника, що не суперечить його цільовому призначенню, є власними коштами Лисянської селищної ради і використовуються для здійснення заходів щодо утримання заказника. У разі необхідності проведення спеціальних заходів, спрямованих на запобігання знищення чи пошкодження заказника, можуть виділятись кошти з державного бюджету. Охорона заказника здійснюється Лисянською селищною радою та районна державна адміністрація сприяють охороні, збереженню заказника та виконанню покладених на нього завдань. Державний контроль за дотриманням режиму заказника здійснюють спецпідрозділи Мінприроди України. Громадський контроль за додержанням режиму території заказника здійснюється громадськими екологічними інспекторами, які проводять свою діяльність відповідно до Положення про громадський контроль в галузі охорони навколишнього середовища. Станом на 2024 рік дещо змінилась ситуація щодо користувачів на території заказника. Заказник місцевого значення входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Заказник місцевого значення створено з метою збереження, відтворення та відновлення природного комплексу та підтримання екологічного балансу. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, на території, на якій розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина» зареєстровані: 24 - земельна ділянка за кадастровим номером 7122883600:04:001:0641 (власник Лисянська селищна рада), площею 45,7834га. В межах заказника дана земельна ділянка займає площу 44,2609га. На земельну ділянку оформлено речові права, які зареєстровані, а саме право оренди фізичною особою Коваленком Русланом Володимировичем; - земельна ділянка за кадастровим номером 7122883600:04:001:0941 (власник Лисянська селищна рада), площею 3,1000га. В межах заказника дана земельна ділянка займає площу 2,8849га. На земельну ділянку оформлено речові права, які зареєстровані, а саме право оренди фізичною особою Коваленком Русланом Володимировичем. Отже, загальна площа ландшафтного заказника 48,6297 га., з них 47,1458 га під сформованими земельними ділянками, що внесені в ДЗК та 1,4839 га площа земельних угідь, на які не сформовані дані в ДЗК. Інформація представлена на картографічному матеріалі та в додатках. Об’єкт землеустрою, що був обстежений під час проведення робіт: - до особливо цінних земель не відноситься (стаття 150 Земельного кодексу України); - до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення відноситься (стаття 43 Земельного кодексу України); - на території земель історико-культурного призначення, пам’яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення не розташований (стаття 53 Земельного кодексу України). [2] Відповідно до ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено основні вимоги щодо режиму заказників: - на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник; 25 - господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Землевласники чи землекористувачі водних та інших природних об’єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму збереження та охорони. Відсутня інформація про перспективний стан використання та охорону земель на території Лисянської територіальної громади (за межами села Журжинці) Звенигородського району Черкаської області, згідно вимог ст.47 Закону України «Про землеустрій». 26 ІІІ. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ТЕРИТОРІЇ ЛАНДШАФТНОГО ЗАКАЗНИКА В АДМІНІСТРАТИВНИХ МЕЖАХ ЛИСЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ 3.1. Порядок розробки проектів землеустрою з організації та встановлення меж об’єктів ПЗФ Відповідно до статті 47 Закону України «Про землеустрій» [6], встановлено мету розробки проектів землеустрою з організації та визначення меж територій природно-заповідного фонду та інших земель природоохоронного призначення. Такі проекти необхідні насамперед для: а) збереження ландшафтного різноманіття, захисту навколишнього середовища та підтримання екологічної рівноваги; б) створення зелених зон поблизу міст, збереження та використання культурної спадщини; в) визначення меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг; г) облаштування місць для санаторного лікування, рекреації, туризму; ґ) проведення наукових досліджень; д) встановлення на місцевості меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, передбачених законодавством; е) інформування землевласників, землекористувачів та суб'єктів господарювання про встановлені обмеження в межах ПЗФ. Крім того, Закон визначає правові підстави для розробки відповідних проектів. Згідно зі статтею 22 цього ж Закону[6], підставою для розробки проекту землеустрою з організації та визначення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Медова долина» є договір на виконання комплексу землевпорядних робіт, укладений між замовником — Лисянською селищною радою — та виконавцем — ФОП «Олійник О.А.». 27 Проект землеустрою щодо «Медової долини», загальна площа якої становить 48,6297 га, охоплює територію Лисянської ТГ, за межами села Журжинці Звенигородського району Черкаської області. Проект включає: а) завдання на розробку проекту (додаток А); б) пояснювальну записку; в) характеристику території із зазначенням режиму землекористування, викладену в Положенні про заказник; ґ) матеріали геодезичних досліджень та землевпорядного проектування (включені в додатки та графічну частину); д) (за наявності) витяг з містобудівної документації щодо меж охоронних зон, пляжів тощо — у цьому випадку ці дані відсутні; е) інформацію про майбутнє використання та охорону земель (за наявності); є) план території із зазначенням угідь, землевласників, користувачів та земель з обмеженим режимом (графічний матеріал); ж) план меж ділянок, що включаються до ПЗФ без вилучення у власників/користувачів (графічно); з) креслення перенесення меж на місцевість, за потреби з доданим актом такого перенесення; і) перелік обмежень у використанні земель. Процес передбачає підготовчий етап, згідно з Постановою КМУ №1094 від 25.08.2004 р., [13] яка затверджує порядок розробки таких проектів. Цей етап включає: • аналіз вихідних матеріалів для обґрунтування створення або оголошення територій ПЗФ; • роботу з початковими картографічними матеріалами, перевірку облікових даних; • аналіз проектної документації щодо охорони природи, культурної спадщини тощо. 28 Окремим завданням є визначення режиму території, включаючи охоронні зобов’язання, обмеження у використанні ділянок і характеристику режимних об’єктів. Проект землеустрою також передбачає подання інформації до Державного земельного кадастру про межі та режими використання земель ПЗФ. Процес регламентується і Законом України «Про охорону культурної спадщини» [10]. У проекті не використовувалися дані з Державного фонду документації із землеустрою, натомість застосовувалися актуальні відомості Державного земельного кадастру (відповідно до ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). [5] Для землевпорядних робіт були використані матеріали Державного картографо-геодезичного фонду, зокрема Каталоги координат і висот геодезичних пунктів 1-4 класів у системі УСК-2000 (МСК 71). На зазначеній території ПЗФ відсутні будівлі та споруди, тому містобудівна документація не застосовувалася. 3.1.1. Опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт Для визначення просторового розташування об’єкта природно- заповідного фонду, його меж, площі, встановлення режимних елементів та зон з обмеженнями, було проведено комплекс топографо-геодезичних польових робіт. При виконанні робіт із землеустрою координатна база формувалась з використанням послуг компанії System Solutions. Точки базових станцій цієї GNSS-мережі мають міцний зв’язок із пунктами Державної геодезичної мережі. Мережа сертифікована відповідно до чинного порядку. Перед початком польових робіт було укладено договір з постачальником RTK- сигналу — компанією System Solutions. Геодезичні вимірювання здійснювались у межах єдиної Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000, відповідно до 29 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування геодезичної системи координат» від 22 вересня 2004 р. №1259. Застосування цієї системи координат є обов’язковим згідно з наказом Міністерства аграрної політики №509 від 2 грудня 2016 року «Про затвердження Порядку використання Державної геодезичної референцної системи координат УСК- 2000 при здійсненні робіт із землеустрою». Також необхідність її використання закріплена наказом Укргеодезкартографії від 14 квітня 2011 року №23. У ході спостережень було досягнуто максимальної середньоквадратичної похибки (СКП), що склала 0,027, що повністю відповідає вимогам до точності для землевпорядних проєктів. Результати GNSS-зйомки відображені в матеріалах геодезичних досліджень. Докладна інформація про точність геодезичних вимірювань і кадастрової зйомки міститься у звіті про виконання GNSS-робіт у відповідних додатках. Увесь обсяг робіт було реалізовано згідно з вимогами «Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5 000, 1:2 000, 1:1 000 та 1:500» (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої Головним управлінням геодезії, картографії та кадастру (ГУКК) 9 квітня 1998 року №521 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 1998 року за №393/2833. [12] 3.1.2. Опис та обґрунтування проектного рішення Під час камеральних робіт оброблені матеріали геодезичних вимірів. Результати кадастрової зйомки нанесено на планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру») між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17 жовтня 2003р., ратифікованої Законом України від 15 червня 2004 р. № 1776-IV та інші ортофотоплани. 30 Витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони, інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці в наявності відсутні. Встановлено наявність земель за цільовим призначенням та угіддями, визначено стан використання земель, визначено місце розташування об’єкту природно-заповідного фонду в межах сформованих земельних ділянок. Використовуючи інформацію, надану замовником та результати обробки польових вимірів, розроблено електронний варіант документації та виготовлено електронний документ (XML) для сформування території природно-заповідного фонду, що несе за собою мету внесення даних до автоматизованої системи Державного земельного кадастру. Обробку результатів кадастрової зйомки і складання проектної документації виконано на комп’ютері з допомогою ліцензійного програмного забезпечення «Digitals». Всі розрахунки проводилися в системі координат УСК-2000 та в місцевій системі координат МСК-71. За результатами виконаних робіт, проект землеустрою ПЗФ включає: план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування та перелік обмежень у використанні земельних ділянок. Електронний документ (ХМЛ) для формування території природно- заповідного фонду підготовлено відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051. Умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення) 31 При виконанні даного виду робіт із землеустрою дані роботи не передбачаються. Поділ, об’єднання, вилучення із користування проектом землеустрою також не передбачено. Згідно з додатком 6 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 та постановою Кабінету Міністрів України № 821 від 28 липня 2021 р. «Про зміни, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України» територія ландшафтного заказника місцевого значення «Медова долина» встановлює обмеження 10.04 - Заказники. Перелік обмежень відображено в додатку Б. 3.2. Організація території ландшафтного заказника Ландшафтні заказники місцевого значення — це об'єкти природно- заповідного фонду, які створюються з метою охорони унікальних або типових природних ландшафтів, що мають важливе екологічне, естетичне або наукове значення. Їх організація є важливою складовою регіональної екологічної політики, спрямованої на збереження природи у межах місцевих адміністративно-територіальних одиниць. Правові підстави для організації • Відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд", ландшафтні заказники створюються за рішенням місцевих рад. • Організація здійснюється на підставі екологічного обґрунтування, розробленого науковими установами або фахівцями. Процедура створення та організації території • Проведення попереднього еколого-ландшафтного аналізу. • Визначення меж території з врахуванням природних та адміністративних факторів. 32 • Погодження з землекористувачами та органами місцевого самоврядування. • Розробка проєкту землеустрою та винесення меж у натуру. • Офіційне затвердження рішенням місцевої ради. Елементи організації території • Функціональне зонування: ядро заказника, буферні зони, рекреаційні ділянки (за потреби). • Режим охорони: заборона або обмеження господарської діяльності, вирубки лісів, будівництва, мисливства тощо. • Інфраструктура охорони: встановлення інформаційних щитів, межових знаків, організація охорони. • Моніторинг і наукове спостереження: ведення спостережень за станом ландшафту та біоти. Значення для місцевих громад • Створення умов для сталого розвитку через екотуризм та екологічну освіту. • Поліпшення якості довкілля, збереження джерел водопостачання, запобігання ерозії ґрунтів. • Підвищення екологічної відповідальності населення. Організація території ландшафтного заказника місцевого значення є важливою формою збереження природної спадщини на локальному рівні. Вона потребує наукового підходу, міжвідомчої взаємодії та залучення громадськості. Правильне зонування, встановлення чіткого режиму охорони та створення умов для екологічної освіти забезпечують не лише охорону ландшафтів, а й гармонійний розвиток регіонів. 33 3.3. Погодження та затвердження проектної документації. Реєстрація 3.3.1. Погодження та затвердження проектної документації Проєкт землеустрою щодо організації та встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Медова Долина», що розташований в адміністративних межах Лисянської селищної ради, за межами населеного пункту села Журжинці Звенигородського району Черкаської області, було погоджено відповідно до вимог статті 186² Земельного кодексу України та затверджено замовником. [2] Усі проєкти землеустрою, пов’язані з відведенням земельних ділянок незалежно від форми власності та категорії земель, підлягають обов’язковому погодженню з відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади. Проєкти розглядаються протягом одного місяця, після чого передаються на погодження та подальше затвердження. Згідно з частиною третьою статті 186 Земельного кодексу України, проєкти землеустрою, які стосуються організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, а також земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду, водоохоронних зон та інших об’єктів, що формують спеціальні режими землекористування, обов’язково погоджуються з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища (якщо йдеться про об’єкти загальнодержавного значення), або з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у цій же сфері, а також із відповідним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації — у випадках, коли йдеться про об’єкти місцевого значення. [2] Такі проєкти також узгоджуються з власниками та користувачами земельних ділянок, що включаються до територій природно-заповідного 34 фонду чи інших охоронних зон без вилучення цих ділянок, за винятком випадків, коли обмеження вже встановлені законом або відповідними нормативно-правовими актами. Відповідно до частини третьої статті 186 Земельного кодексу України, проєкти землеустрою такого типу затверджуються їх замовниками, у даному випадку — Лисянською селищною радою. Комплект документів, що передається за результатами виконаних робіт, включає: 1. Проєкт землеустрою, погоджений згідно з чинним законодавством; 2. Електронний файл із результатами розробки, призначений для внесення даних до Державного земельного кадастру; 3. Витяг з Державного земельного кадастру про реєстрацію встановлених обмежень у використанні земель; 4. Паперовий примірник проєкту передається замовнику; у виконавця залишається електронна (відсканована) копія документації, яка обов’язково передається до Державного фонду документації із землеустрою; Форма подання: o У паперовому вигляді — засвідчена підписом та печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника відповідно до статей 25, 26, 28, 66 Закону України «Про землеустрій»; [6] o В електронному вигляді — підтверджена електронним цифровим підписом того ж фахівця, відповідно до вимог законодавства про електронний цифровий підпис. 3.3.2. Екстериторіальне погодження та реєстрація об’єкту природо- заповідного фонду На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження 35 принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру"[15], пілотний проєкт було реалізовано в структурних підрозділах Держгеокадастру. Відповідно до вимог, розробник проєкту землеустрою зобов’язаний подати оригінал документа як у паперовій, так і в електронній формі до територіального органу з питань земельних ресурсів за місцем знаходження відповідної земельної ділянки. Електронна версія проєкту має бути підтверджена електронним цифровим підписом розробника, що гарантує її автентичність і відповідність оригіналу. У день надходження документів територіальний орган Держгеокадастру: - приймає проєкт землеустрою та реєструє його в системі електронного документообігу, присвоюючи йому унікальний штрих-код з реєстраційним номером і датою; - перевіряє відповідність між паперовою та електронною версіями проєкту; - вносить електронний варіант проєкту, завірений цифровим підписом розробника, до системи документообігу, а також копіює відповідні дані з індексної кадастрової карти (плану), включаючи інформацію про земельні ділянки та наявні обмеження, якщо такі є. Розгляд проєкту землеустрою, його погодження або обґрунтована відмова здійснюються державним експертом згідно з визначеним порядком та у відповідності до частини першої статті 186² Земельного кодексу України. [2] Після розгляду експерт формує електронний висновок, який підписує власним електронним цифровим підписом і реєструє у системі електронного документообігу Держгеокадастру. Опрацьований проєкт також засвідчується електронним цифровим підписом розробника. Відповідний територіальний орган Держгеокадастру, де розташована земельна ділянка, друкує витяг із Державного земельного кадастру (ДЗК), 36 засвідчує його печаткою та передає разом з оригіналом проєкту землеустрою розробнику. Забудовник має змогу самостійно перевірити стан погодження проєкту на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, ввівши реєстраційні реквізити з копії доручення. У разі отримання висновку з відмовою в погодженні, розробник має право доопрацювати проєкт, врахувавши надані зауваження чи пропозиції, і повторно подати його на погодження [2]. Екстериторіальне погодження — це процес, який включає в себе аналіз, перевірку, оцінювання та встановлення відповідності поданого об’єкта чинним вимогам законодавства, стандартам, нормативам і технічним правилам. 3.4. Проблеми функціонування та розвитку ПЗФ та пропозиції щодо вдосконалення законодавства Природно-заповідний фонд (ПЗФ) України є основою для збереження біорізноманіття, унікальних ландшафтів та підтримки екологічної рівноваги. Ефективне функціонування ПЗФ можливе лише за умови чіткого визначення меж його територій. Однак на практиці реалізація проектів землеустрою, спрямованих на встановлення меж об’єктів ПЗФ, стикається з численними проблемами правового, економічного та соціального характеру. Проблеми правового характеру, це: 1) Законодавство про ПЗФ часто не узгоджується з іншими нормативно-правовими актами (зокрема, земельним та лісовим законодавством). 2) Відсутність чітких механізмів контролю за порушеннями режиму охорони ПЗФ. 3) На загальнодержавному рівні відсутні програми, що системно координують процес землеустрою в межах ПЗФ. 37 4) Слабка інтеграція екологічної та земельної політики. 5) Існує правова колізія між Земельним кодексом України, Законом України «Про природно-заповідний фонд» та підзаконними актами. 6) Невизначеність процедур погодження меж та складності при реєстрації прав на землю в Державному земельному кадастрі та Реєстрі речових прав. 7) Місцеві органи самоврядування або приватні користувачі можуть чинити спротив передачі земель під ПЗФ. 8) Часто об’єкти ПЗФ знаходяться на землях інших форм власності (фермерських господарств, комунальної чи приватної власності), що ускладнює подальший процес охорони земель. Проблеми економічного характеру: 1) Бюджетні асигнування на утримання заповідників та національних парків часто є недостатніми. 2) Відсутність стимулів для залучення приватних інвестицій або міжнародної технічної допомоги. 3) Процес землеустрою потребує значних фінансових ресурсів, яких часто не передбачено у бюджетах відповідних природоохоронних установ. 4) Відсутність стабільного фінансування з боку держави для розробки землеустрою. Проблеми соціального характеру: 1) Брак кваліфікованих землевпорядників, які мають досвід роботи саме з ПЗФ. 2) Низький рівень міжвідомчої координації між екологічними та земельними структурами. 3) Опір місцевих громад, що не зацікавлені у вилученні земель з господарського обороту. 4) Відсутність належного інформаційного супроводу щодо екологічної важливості ПЗФ. 38 5) Конфлікти інтересів з користувачами земель (фермери, лісгоспи, забудовники). Проблеми щодо охорони територій та процедури контролю: 1) Самовільне використання земель ПЗФ, незаконна вирубка лісів, браконьєрство. 2) Відсутність дієвого механізму моніторингу та екологічного нагляду 3) Недостатній рівень наукових досліджень щодо оцінки стану екосистем ПЗФ. 4) Відсутність сучасної ГІС-системи обліку та управління об'єктами ПЗФ. 5) Конфлікти інтересів між охороною природи та господарською діяльністю 6) Тиск з боку аграрного сектору, видобувної промисловості, забудовників. 7) Багато об'єктів ПЗФ не мають актуалізованих карт, відсутні координати або електронні межі, що ускладнює процес землеустрою. Насправді ж є варіанти вирішення всіх вище перелічених проблем. Можливо це відбуватиметься протягом певного часу, але все ж таки з боку держави та органів місцевого самоврядування, цей процес щодо покращення та вдосконалення роботи в сфері ПЗФ має розпочатися негайно. Наявність численних перепон у процесі розробки і реалізації проектів землеустрою для ПЗФ суттєво гальмує розвиток природоохоронної сфери в Україні. Для покращення ситуації необхідно: Пропозиції щодо вдосконалення законодавства: • Гармонізація законодавства • Уніфікація законодавства про ПЗФ із земельним, лісовим та водним кодексами. • Визначення пріоритетності охорони природи при конфлікті норм. 39 • Запровадження системи стимулів • Податкові пільги для підприємств, які підтримують природоохоронні заходи. • Фінансова підтримка з державного бюджету для розширення ПЗФ. • Посилення відповідальності • Встановлення суворіших санкцій за порушення режиму охорони територій. • Впровадження інституту екологічної інспекції з широкими повноваженнями. • Покращення системи управління • Запровадження цифрових систем управління об'єктами ПЗФ. • Розробка довгострокових стратегій розвитку ПЗФ із урахуванням кліматичних змін. • Підтримка громадських ініціатив • Створення умов для залучення громадськості до охорони природи. • Підтримка освітніх проєктів і програм екологічного виховання • Цільові державні програми та фінансування через Державний фонд охорони навколишнього природного середовища. • Спрощення процедур у законодавстві, зокрема щодо погоджень та реєстрацій. • Інвентаризація земель та створення єдиної ГІС-системи для управління ПЗФ. • Підвищення екологічної свідомості громад, щоб зменшити спротив процесу. Тільки за умови комплексного підходу стане можливим ефективне збереження природної спадщини України. 40 IV. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ Загальні положення з охорони праці в Україні обумовлені й регламентовані Законом України “Про охорону праці”, Конституцією України, Кодексом законів про працю та іншими нормативно-правовими документами, котрі розроблені на основі законів, Указів Президента, Держстандартів, Постанов Кабінету Міністрів. Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці. Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років. Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці роботодавець зобов'язаний повідомити про це відповідний орган державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому місці до нормативних вимог. Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу запланованих заходів, визначає їх достатність і за наявності підстав може, як виняток, 41 прийняти рішення про встановлення іншого строку застосування вимог нормативних актів з охорони праці. Роботодавець зобов'язаний невідкладно повідомити заінтересованих працівників про рішення зазначеного органу державного нагляду за охороною праці. Відповідно до Закону України «Про охорону праці»[31] на підприємстві розробляються комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці. До них включають організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, соціально-економічні, лікувально-профілактичні заходи та засоби, спрямовані на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Згідно ЗУ “Про охорону праці” працівники, яких прийнято на роботу зобов'язані прослухати інструктаж з техніки безпеки, а також навчитись методики невідкладної першої медичної допомоги потерпілим, з якими стались різного роду нещасні випадки. В разі нещасного випадку який стався на виробництві відповідальність несе за це особа, котра є відповідальна за охорону праці і захист населення підприємства або організації. Служба охорони праці підприємства здійснює оперативне керівництво і координує роботу всіх служб і службових осіб при розробці і виконанні перспективних, поточних і оперативних планів з охорони праці, наказів власника підприємства, наказів і вказівок державних органів управління, приписів органів Державного нагляду, рішень комісії з охорони праці, рішень нарад з охорони праці, пропозицій уповноважених трудових колективів, заходів, зазначених в актах розслідування нещасних випадків, аварій, а також при оперативному усуненні потенційної небезпеки, що виникла внаслідок різних порушень вимог охорони праці. Я проходила переддипломну практику у ФОП «Олійник О.А.». Це фізична особа – підприємець, офіс якого має в своєму складі два приміщення на три робочих місця, наразі з одним найманим працівником. Для роботи з 42 геодезичними приладами, ФОП винаймає помічника на умовах короткострокового договору. ФОП Олійник Олександр Анатолійович є суб’єктом господарювання, що є розробником документації із землеустрою згідно із законом, так як володіє необхідним технічним та технологічним забезпеченням та діє на підставі кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника виданого 25.12.2014 р. за № 012403. Для виконання землевпорядних, геодезичних робіт ФО-П Олійник Олександр Анатолійович використовує двочастотний приймач GNSS Galaxy GIS – тип приймача, серійний №S8256C117196549, сертифікований в установленому порядку. Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 25.12.2024року № 0105/м чинне до 25.12.2025 року. Володіє електронним тахеометром TOPCON-239N № ON4435, персональний комп’ютер, ноутбук, ліцензійне програмне забезпечення для обробки геодезичних, картографічних, та землевпорядних робіт «Digitals/Delta» (розробник – ТОВ «Аналітика», м.Вінниця) в кількості 2 ліцензійних ключів, БФП Xerox WorkCentre 3025NI Wi-Fi, fax, ADF формату А-4, принтер НР1020 формату А4. Копії документів зберігаються на електронних носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити їхню цілісність на цих носіях. ФО-П Олійник О.А. забезпечує виконання робіт із землеустрою відповідно до вимог законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил та зобов’язується дотримуватись умов договору щодо розроблення документації із землеустрою. Працює переважно в Черкаській області. Проводить діяльність у сфері інжинірингу, землеустрою та геодезії, надає послуги технічного консультування в цих сферах. Одним із основних напрямів діяльності є виготовлення землевпорядної документації. 43 Офіс ФОП «Олійник О.А.» розташований в двохповерховому адміністративному будинку в центральній частині селища Лисянка. Кабінети розташовані на першому поверсі. Всі засоби пожежогасіння розташовані як у кабінеті безпосередньо (порошковий вогнегасник), так і в коридорі першого поверху (пожежний кран-комплект); план евакуації з приміщення вивішені для загального ознайомлення на кожному поверсі біля сходів; аптечка є в кабінеті безпосередньо, де я проходила практику. Є список ліків, за яким аптечку поповнює роботодавець. Кабінет №1 просторий світлий, площею 34 кв.м., з одним великим вікном. В кабінеті розташовані два столи з комп’ютерами, є дві шафи та чотири стільця. Біля вікна встановлений сучасний кондиціонер фірми Samsung.. Для геодезичних приладів поруч знаходиться спеціальне приміщення. Кабінет №2 має один стіл, всю оргтехніку, біля вхідних дверей стоїть великий холодильник Nord. Згідно зі статтею 18 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення з працівниками інструктажів із питань охорони праці». Інструктажі з охорони праці, залежно від характеру та часу проведення, поділяються на такі види: Вступний інструктаж Проводиться з усіма новими працівниками перед початком трудової діяльності, а також з працівниками, які прибули у відрядження, студентами, практикантами тощо. Первинний інструктаж на робочому місці Здійснюється перед початком самостійної роботи на робочому місці для новоприйнятих працівників або переведених з іншого підрозділу. Повторний інструктаж Проводиться з усіма працівниками через визначений термін (зазвичай раз на 6 місяців) для закріплення знань з безпеки праці. Позаплановий інструктаж 44 Здійснюється у разі змін у технологічному процесі, оновлення інструкцій, порушень працівниками вимог охорони праці або після аварій, нещасних випадків. Цільовий інструктаж Проводиться при виконанні одноразових робіт, не передбачених посадовими обов’язками, під час ліквідації аварій, стихійних лих, а також перед початком робіт підвищеної небезпеки. Під час ознайомлення з місцем проведення практики, в перший день на виробництві, мною був пройдений вступний та первинний інструктаж з техніки безпеки. Подальша робота на підприємстві передбачалась як в межах офісу, так і в польових умовах. Вступний інструктаж проводився Олійником Олександром Анатолійовичем, відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству. Вступний інструктаж проводився в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників з урахуванням особливостей виробництва. Запис про проведення вступного інструктажу робився в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: • новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю; • який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; Під час проходження практики, мною був пройдений вступний та первинний інструктаж. В повторному, позаплановому та цільовому не було необхідності, так, як я практикантка та ніяких нещасних випадків, аварій, стихійних лих, порушень вимог нормативно-правових актів та змін технологічного процесу не відбувалося. 45 За час проходження практики, я виконувала такі роботи: • брала участь у розробці планово-картографічних документів для ведення державного земельного кадастру; • брала участь в топографо-геодезичних роботах; • дотримувалась внутрішнього розпорядку офісу та робочого графіку; • під контролем керівника, вела земельно-кадастрову документацію; • була присутня під час консультування громадян з приводу проекту відведення; • брала участь в процесі розробки проектної документації щодо зміни цільового призначення земель; • брала участь у складанні матеріалів для здійснення землеустрою та проведення робіт з встановлення меж об’єктів ПЗФ; • брала участь у підготовці документів щодо оформлення договорів оренди. Професійною топографо-геодезичною і картографічною діяльністю за відповідними напрямами можуть займатися особи, які мають вищу освіту у сфері геодезії та/або землеустрою. Сертифіковані інженери-геодезисти несуть відповідальність за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт. До роботи з електроприладами допускаються тільки особи, які пройшли спеціальну підготовку і які здали перевірочні іспити на знання правил по техніці безпеки. Слід дотримуватися особливої обережності під час роботи в сиру погоду і надійно охороняти від попадання вологи в електричні вузли і блоки. Якщо прилад відсирів, то категорично забороняється протирати вузли і деталі ганчіркою, його треба просушити. Акумулятори повинні поміщатися у дерев’яні ящики, що щільно зачиняються. В радіусі 5 м від акумуляторів забороняється розводити вогонь. При виконанні камеральних робіт необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Приміщення повинні забезпечуватись в достатній кількості 46 засобами пожежогасіння та пожежної сигналізації. До виконання камеральних робіт допускаються особи, які мають спеціальну технічну підготовку та пройшли інструктаж та перевірку знань правил безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки. При виконанні камеральних робіт забороняється використовувати несправні прилади та інструменти. Згідно з «Державними санітарними правилами і нормами роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин»[20] площа приміщення на одне робоче місце користувача повинна становити 6 м², а об'єм не менше ніж 20 м³ . Розміщення кабінетів з обчислювальною технікою в підвальних і на цокольних поверхах заборонено. Вхід i вихід в приміщення має бути безпечним, вільним при пересуванні і забезпечувати пропускну спроможність в аварійних ситуаціях. Розміщення обладнання повинно забезпечувати сприятливі і безпечні умови праці. Покриття підлоги повинно бути матовим з коефіцієнтом відбиття 0,3- 0,5. Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями. Для внутрішнього оздоблення приміщень з ПК слід використовувати дифузно-відбивні матеріали з коефіцієнтами відбиття для стелі 0,7-0,8; для стін 0,5-0,6. Забороняється застосовувати для оздоблення інтер'єру класів з ПК полімерні матеріали (деревинно-стружкові плити; шпалери, що миються; рулонні синтетичні матеріали; шаруватий паперовий пластик тощо), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини, що перевищують гранично допустимі норми. Обладнання та організація робочих місць користувачів ПК мають забезпечувати відповідність конструкцій усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності. При розташуванні елементів робочого місця користувача ПК необхідно враховувати: робочу позу користувача, простір для розміщення користувача, 47 можливість огляду елементів робо-чого місця, можливість ведення записів, розміщення документації та матеріалів, якими користуватиметься працівник. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. Робочі місця з ПК слід так розташовувати відносно вікон, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва. Робочі місця з ПК мають бути розташовані від стіни з вікнами на відстані не менш ніж 1,5 м, від інших стін – не менше ніж 1 м. При розміщенні робочого місця поряд з вікном кут між екраном монітора і площиною вікна повинен складати не менше 90° (для виключення відблисків). Недопустиме таке розташування ПК, при якому працюючий повернений обличчям або спиною до вікон кімнати або до задньої частини ПК, у яку монтуються вентилятори. При розміщенні робочих столів з ПК слід дотримуватись таких відстаней: між бічними поверхнями ПК – 1,2 м, від тильної поверхні одного ПК до екрана іншого ПК – 2,5 м. Монітор має бути встановлений таким чином, щоб верхній край екрана знаходився на рівні очей. Екран монітора ПК має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600-700 мм, але не ближче ніж 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів. Для забезпечення точного і швидкого зчитування інформації в зоні найкращого бачення площина екрана монітора має бути перпендикулярною нормальній лінії зору. Розташування екрана монітора ПК має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом 30° до нормальної лінії погляду користувача. Клавіатура має бути розташована так, щоб на ній було зручно працювати двома руками. Клавіатуру слід розміщати на поверхні столу на відстані 100- 300 мм від його краю. Кут нахилу клавіатури до столу має бути в межах від 5° до 15°, зап'ястя і долоні рук мають розташовуватися горизонтально до площини столу. 48 Принтер слід розміщувати у зручному для користувача положенні, так, щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягну-тої руки користувача. Конструкція робочого стола повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання з урахуванням його кількості та конструктивних особливостей (розмір монітора, клавіатури, принтера, ПК та ін.) і документів, а також враховувати характер виконуваної роботи. Висота робочої поверхні столу з ПК має регулюватися в межах 680-800 мм, а ширина і глибина – забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля (рекомендовані розміри: 600-1400 мм, глибина - 800-1000 мм). Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше ніж 600 мм, шириною – не менше ніж 500 мм, глибиною (на рівні колін) – не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги - не менше ніж 650 мм. Ноги не повинні бути витягнені при сидінні далеко вперед, тому що в такому разі м'язи будуть надто напружені; положення «нога на ногу» не рекомендується, оскільки при ньому підвищується тиск на сідничний нерв і порушується кровообіг ніг. Робочий стілець має бути підйомно-поворотним, регульованим за висотою, з кутом нахилу сидіння та спинки, поверхня сидіння має бути плоскою, передній край – заокругленим. Регулювання за кожним із параметрів має здійснюватися легко і надійно фіксуватися. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння – до 15° вперед і до 5° назад. Висота спинки стільця має становити 300±20 мм, ширина – не менше ніж 380 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1-30° від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260-400 мм. Для зниження статичного напруження м'язів верхніх кінцівок слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники завдовжки не менше ніж 49 250 мм, завширшки – 50-70 мм, що регулюються за висотою над сидінням у межах 230-260 мм і відстанню між підлокітниками у межах 350-500 мм. Поверхня сидіння і спинки стільця має бути напівм'якою з нековзним повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується. Робоче місце має бути обладнане підставкою для ніг шириною не менше ніж 300 мм, глибиною – не менше ніж 400 мм, яка регулюється за висотою в межах до 150 мм і за кутом нахилу опорної поверхні підставки до 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню і бортик по передньому краю висотою 10 мм. Всі перелічені розміри зазначені на рисунку 4.1. Рисунок 4.1. Правильне положення за ПК Під час проходження переддипломної практики я була забезпечена робочим місцем, комп’ютером, принтером та всім необхідним обладнанням для якісного практикування навичок у даній сфері. В приміщенні, де я перебувала під час проходження практики, належним чином здійснюються камеральні роботи, освітлення достатнє, просторо, офіс добре провітрюється. За весь час проходження практики на даному підприємстві, я не виявила ніяких порушень з охорони праці. 50 ВИСНОВКИ Природно-заповідний фонд Черкаської області є важливою складовою екологічного балансу регіону. На даний момент він охоплює 562 об'єкти загальною площею понад 75,9 тис. га, з яких фактично охороняється 64,8 тис. га. Черкаська область багата на природоохоронні території, серед яких два національні природні парки — «Нижньосульський» та «Білоозерський», Канівський природний заповідник, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів», а також численні заказники, пам'ятки природи та парки- пам’ятки садово-паркового мистецтва. Проте розподіл природоохоронних об'єктів по адміністративних районах області є нерівномірним, що зумовлено високим рівнем розораності земель, де велика частина території області використовується для сільськогосподарських цілей. Крім того, Черкаська область є частиною національної екологічної стратегії, зокрема у рамках національних програм, які були розроблені до 2015 року. Серед найбільш амбітних проектів — створення нових національних природних парків, таких як «Трахтемирівський», «Черкаський бір», «Холодний Яр» та «Середньодніпровський», а також розширення Канівського природного заповідника. Заплановані заходи дозволять підвищити рівень заповідності Черкаської області до понад 10 %, що стане вагомим кроком до збереження біологічного різноманіття та екологічної рівноваги в регіоні. Природоохоронна діяльність у Черкаській області включає також створення нових природоохоронних об'єктів, серед яких ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина», що розташований у Лисянській територіальній громаді. Цей ландшафтний заказник місцевого значення оголошений об’єктом природно-заповідного фонду відповідно рішенням Черкаської обласної ради від 28.08.2009 р. №28-8/V «Про території та об’єкти природно-заповідного фонду області», територія площею 48,6297 га, з метою збереження цінного природного комплексу з лучно-степовою рослинністю та 51 типовою для регіону фауною. Заказник створений для охорони цінних природних комплексів з типічною для регіону флорою та фауною. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, територія, на якій розташований ландшафтний заказник місцевого значення «Медова долина» зареєстровані: - земельна ділянка за кадастровим номером 7122883600:04:001:0641 (власник Лисянська селищна рада), площею 45,7834га. В межах заказника дана земельна ділянка займає площу 44,2609га. На земельну ділянку оформлено речові права, які зареєстровані, а саме право оренди фізичною особою Коваленком Русланом Володимировичем; - земельна ділянка за кадастровим номером 7122883600:04:001:0941 (власник Лисянська селищна рада), площею 3,1000га. В межах заказника дана земельна ділянка займає площу 2,8849га. На земельну ділянку оформлено речові права, які зареєстровані, а саме право оренди фізичною особою Коваленком Русланом Володимировичем. Отже, загальна площа ландшафтного заказника 48,6297 га., з них 47,1458 га під сформованими земельними ділянками, що внесені в ДЗК та 1,4839 га площа земельних угідь, на які не сформовані дані в ДЗК. Інформація представлена на картографічному матеріалі та в додатках. Забезпечення охорони цього природного об'єкта регулюється спеціальним Положенням, яке передбачає заборону на будь-яку діяльність, що суперечить цілям охорони природи, зокрема на будівництво, полювання, вирубку лісів тощо. Охорона території здійснюється органами місцевого самоврядування, а контроль за дотриманням природоохоронного законодавства забезпечується Міністерством екології та природних ресурсів України. Крім того, для ефективної роботи заказника передбачено фінансування з бюджету Лисянської селищної ради та інших джерел, що не заборонені законом. Одним із важливих етапів збереження природних ландшафтів є розробка проекту землеустрою для ландшафтного заказника «Медова долина». Для 52 визначення місця розташування об’єкту природно-заповідного фонду, його меж та розмірів, встановлення режимоутворюючих об’єктів та зон дії обмежень були проведені польові топографо-геодезичні роботи. В якості координатної основи при виконанні робіт із землеустрою було використано послуги компанії System Solutions. Точки встановлення базових станцій мережі мають жорсткі зв’язки з координатами пунктів Державної геодезичної мережі. Використана GNSS - мережа сертифікована в установленому порядку. Перед початком робіт з постачальником послуг RTK- мережі, компанією System Solutions, був укладений договір. Топографо-геодезичні роботи виконані в єдиній Державній геодезичній референційній системі координат УСК-2000 ( постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування геодезичної системи координат» від 22.09.2004 р. № 1259.). В результаті спостережень отримано максимальне значення СКП = 0,027, що задовольняє вимогам точності землевпорядного проекту. Результати GNSS-зйомки наведено в матеріалах геодезичних вишукувань. Детальні відомості щодо результатів та точності виконання геодезичних робіт і кадастрової зйомки наведено в звіті по виконанню GNSS- зйомки в додатках. Незважаючи на значний прогрес у створенні та охороні природоохоронних об'єктів Черкаської області, існують певні проблеми, зокрема в організації охорони та контролю за природоохоронними територіями. Однією з основних проблем є неузгодженість законодавства про ПЗФ з іншими нормативно-правовими актами, а також відсутність чітких механізмів контролю за порушеннями природоохоронного режиму. Це створює труднощі в реєстрації прав на землю в Державному земельному кадастрі та у взаємодії між державними органами та місцевими органами самоврядування. Для подолання цих проблем необхідно вдосконалити законодавство, підвищити ефективність моніторингу за виконанням природоохоронних норм та посилити координацію між різними рівнями управління. 53 Водночас проект землеустрою для ландшафтного заказника «Медова долина» є важливим етапом у процесі збереження природних ландшафтів Черкаської області. Його реалізація дозволить забезпечити точність в установці меж природоохоронних територій та підтримати екологічну рівновагу в регіоні. Успіх цього проекту також залежить від ефективного залучення всіх зацікавлених сторін, включаючи місцевих землекористувачів і органи державної влади. Загалом, розвиток природно-заповідного фонду Черкаської області має позитивні перспективи, і впровадження нових природоохоронних територій, зокрема через створення ландшафтних заказників, сприятиме збереженню біорізноманіття та покращенню екологічної ситуації в регіоні. Для цього необхідно продовжувати роботу над удосконаленням нормативно-правової бази та посиленням контролю за природоохоронною діяльністю, що в кінцевому рахунку сприятиме сталому розвитку Черкаської області. 54 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Конституція України від 28.06.1996р. https://surl.li/xaknta 2. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. https://surl.li/jltfhv 3. Лісовий Кодекс України від 4. Водний Кодекс України 5. Закон України «Про державний земельний кадастр» 6. Закон України «Про землеустрій» 7. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» 8. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» 9. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України» 10. Закон України «Про охорону культурної спадщини» 11. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України» від 21 грудня 2010 року 12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну систему моніторингу довкілля» №391 від 30 березня 1998 року 13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно- заповідного фонду України» № 521 від 21 квітня 1998 року 14. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природо-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико- культурного призначення» від 25 серпня 2004 р. № 1094 15. Постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із запровадження принципу екстериторіальності погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" 16. Інструкція з топографічного здіймання у масштабах 1: 2000, 1:1000 та 1:500 55 17. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999.– 98 c. 18. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Яремча, 2000. – 114 c. 19. Природно-заповідний фонд України загальнодержавного значення: Довідник. - К., 1998. - 240 с. 20. Р.Й. Гулько “До впровадження автоматизованої системи обробки земельно- кадастрової інформації. (Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України)”, Вісник ПДАУ №1, Львів 1997р. 21. Бурдіян Б. Навколишнє середовище та його охорона. - К., 1993 22. Гудзевич А. Природозаповідна Україна//Географія та основи економіки. - 1999. - №4 23. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2010 році. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2011. – 254с. 24. Експрес-оцінка стану територій природно-заповідного фонду України та визначення пріоритетів щодо управління ними. 25. Іваненко І.Б., Гетьман В.І. Про управління рекреаційною діяльністю у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду / Зб. методичних матеріалів з питань рекреаційно-туристичної діяльності на територіях природно-заповідного фонду. – 2011. – 271 с. 26. Національний атлас України / Гол. ред. Л.Г.Руденко. – К.: ДНВП «Картографія», 2007. – 440 с. 27. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи європейського союзу / Ред. О.О. Кагало, Б.Г. Проць - Львів: ЗУКЦ, 2012. – 277с. 28. Портал «Природа України» https://pzf.land.kiev.ua/ 29. Статистичні дані Міністерства екології та природних ресурсів на поч. 2023р. 30. Офіційний сайт Черкаської обласної державної адміністрації https://ck- oda.gov.ua/ 56