Поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва (перебуває в оренді), що розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) Золотоніського району Черкаської області»

Рудь, Євгеній Олегович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6991
Title:	Поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва (перебуває в оренді), що розташована в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного пункту) Золотоніського району Черкаської області»
Authors:	Литвин, Валентина Володимирівна Рудь, Євгеній Олегович
Keywords:	ПОДІЛ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ;РЕЄСТРАЦІЯ ОБМЕЖЕННЯ У ВИКОРИСТАННІ ЗЕМЕЛЬ,
Issue Date:	Jun-2025
Abstract:	Мета кваліфікаційної роботи аналіз розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка перебуває у комунальній власності. У вступі обгрунтована актуальність теми кваліфікаційної роботи, її мета та визначені завдання до виконання роботи. Перший розділ кваліфікаційної роботи містить аналіз нормативноправових актів України, які регулюють процедуру поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У другому розділі приведена природно-економічна характеристика землекористування. Встановлення обмежень (обтяжень) при користуванні земельною ділянкою, проведення топографо-геодезичних робіт та обгрунтування проектного рішення проаналізовано у третьому розділі. У четвертому розділі приведено опис дотримання охорони праці та техніки безпеки при виконанні польових та камеральних робіт.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6991
Appears in Collections:	193 Геодезія та землеустрій (Геодезія та землеустрій)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Рудь Є диплом.pdf Restricted Access		1.4 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text




ВСТУП 
Актуальність дослідження. У реаліях сьогодення, внаслідок 
військового вторгнення росії до України, питання земельних відносин є одним 
з головних пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки. 
Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним 
Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативноправовими 
актами. Земля може перебувати у приватній, комунальній та державній 
власності. 
Питання поділу та об’єднання земельних ділянок різного 
функціонального призначення наразі дуже актуальні. У більшості випадків 
поділ земельної ділянки необхідний, коли: треба продати, подарувати, 
обміняти не всю земельну ділянку, а лише її частину; потрібно провести поділ 
земельної ділянки між співвласниками будинку; коли людина хоче залишити 
її у спадок декільком спадкоємцям. Підставою для поділу земельної ділянки є 
засвідчена нотаріально заява власника земельної ділянки та розроблена 
землевпорядною організацією технічна документація на поділ земельної 
ділянки. 
Поділ може проводитися для земельних ділянок приватної, комунальної 
та державної власності. Коли ділянку поділяють на кілька частин, то 
необхідно встановити нові межові знаки. Проведення розподілу землі 
можливо тільки після розробки технічної документації із землеустрою щодо 
встановлення меж ділянок, а також після формування створених в результаті 
поділу ділянок у ДЗК, щоб була можливість присвоїти кадастровий номер 
кожній новоствореній ділянці та окремо провести держреєстрацію права 
власності на кожну з них. Отже, новоутворені ділянки повинні відповідати 
встановленим законодавством критеріям, зокрема, цільове призначення 
новостворених ділянок, а також категорія земель не можуть відрізнятися від 
цих самих критеріїв у початковій ділянці. Кожна ділянка після поділу повинна 
мати доступ до дороги або проїзду. 
6 
 
Метою роботи є розробка технічної документації із землеустрою щодо 
поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.  
Об’єктом бакалаврської  кваліфікаційної роботи є: земельна ділянка 
сільськогосподарського призначення для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва комунальної власності, що розташована 
в адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного 
пункту) Золотоніського району Черкаської області.  
Предметом прикладного дослідження є теоретичні та прикладні 
аспекти формування технічної документації із землеустрою  щодо поділу 
земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва (перебуває в оренді) на території 
Золотоніської міської територіальної громади (за межами населеного пункту).  
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання 
земельних ділянок затверджується власником (розпорядником) земельних 
ділянок, а щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - 
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної 
Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого 
самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками 
відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 
Поділ чи об’єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень 
(обтяжень), встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження 
(обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в 
результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової 
земельної ділянки. 
Склад і зміст технічної документації із землеустрою щодо поділу та 
об’єднання земельних ділянок визначені у статті 56 Закону України «Про 
землеустрій». 
В даній кваліфікаційній роботі проведено аналіз вище згаданих 
теоретичних аспектів формування технічної документації із землеустрою 
щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення для 
7 
 
ведення товарного сільськогосподарського виробництва (перебуває в оренді), 
що розташована в адміністративних межах  Золотоніської міської ради (за 
межами населеного пункту) Золотоніського району Черкаської області.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8 
 
І. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ 
ФОРМУВАННЯ ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ 
ЩОДО ПОДІЛУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ  
 
1.1 Нормативно-правові акти, які регулюють розробку технічної 
документації щодо поділу земельної ділянки 
 
В частині другій статті 4 Земельного кодексу України [2] зазначено, що 
земельні відносини, які регулюються з метою забезпечення прав на землю 
громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, направлені 
щоб раціонально використвувати та забезпечувати охорону земель, є 
головним завданням чинного земельного законодавства. 
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють розробку 
технічної документації щодо поділу земельної ділянки є Земельний кодекс 
України та Закон України "Про землеустрій".   
Земельний кодекс України - є нормативним актом (законом), який надає 
більш конкретного вираження положення Конституції України в процесі  
регулювання земельних відносин та встановлює основні аспекти практично 
всіх інститутів земельного права.  
Поділ земельної ділянки - це процес розділення однієї сформованої 
ділянки на декілька, що супроводжується розробкою нових 
правовстановлюючих документів на нерухомість та землю і присвоєнням 
нового кадастрового номера кожній ділянці. У Земельному кодексі України 
зазаначено,  що власники мають право виконати поділ земельної ділянки, в 
тому числі між кількома особами, як фізичними, так і юридичними. 
Здійснити поділ ділянки можна при наявності документів, які 
посвідчують право власності чи користування даною земельною ділянкою. 
Процес формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання 
раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або 
користуванні, здійснюється відповідно технічної документації із землеустрою 
9 
 
щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, про що йдеться в частині 6 ст. 
79-1 ЗКУ [2]. 
Закон України "Про землеустрій" [4] визначає, що розробка технічної 
документації із землеустрою, зокрема щодо поділу та об'єднання земельних 
ділянок, є обов'язковою для внесення змін до ДЗК.  
Також важливим є Закон України "Про державний земельний кадастр" 
[3], згідно якого встановлють правові, економічні та організаційні основи 
діяльності у сфері ДЗК. Обмін інформацією між Державним земельним 
кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та  
застосування відкритості даних відбувається відповідно порядку, що 
визначається цим законом.  
Регулює правові основи та відносини у сфері топографо-геодезичної і 
картографічної діяльності та сприяє забезпеченню потреб держави і громадян 
результатами топографо-геодезичної і картографічної діяльності Закон 
України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».  
Постанова Кабміну України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження 
Порядку ведення Державного земельного кадастру» [12] визначає процедуру 
та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру, містить сукупність 
норм та правил, що визначають ведення ДЗК, внесення та оновлення даних, 
видачу документів, здійснення доступу до інформації. Порядком передбачено  
регулювання всіх процесів ведення кадастру: від реєстрації земельних ділянок 
до видачі витягів.  
22.10.2004 року Кабміном України була прийнята Постанова №1259 
“Деякі питання застосування геодезичної референцної системи координат” 
[11], в якій йдеться про те, що топографо-геодезичні   та   картографічні   
роботи починаючи з 1 січня 2007 р. будуть здійснюватись із застосуванням 
Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000. Метою 
впровадження в Україні даної системи координат, в першу чергу є заміна 
застарілих систем координат СК-42 та СК-63.  
10 
 
Засобами вимірювання є технічні засоби, які можуть використовуватись 
при вимірюваннях і мають нормовані  метероологічні властивості. До них 
віносять міри, вимірювальні перетворювачі, прилади, установки і системи. 
Дані пристрої, якими виконують вимірювання, підлягають періодичній 
повірці.   
Постанова КМУ від 19.01.2024 № 67 «Деякі питання функціонування 
Державного картографо-геодезичного фонду України» регулює використання 
матеріалів Державного картографо-геодезичного фонду України, ратифікує 
вимоги до оформлення електронних документів, в яких містяться відомості 
про результати картографічних робіт в електронній (цифровій) формі, також 
дана постанова затвердила відповідний Порядок надходження, ведення обліку 
та зберігання електронних документів, їх валідації. Дія цього порядку 
поширюється на суб’єктів, які займаються топографо-геодезичною і 
картографічною діяльністю, а також займаються виготовленням, збереженням 
та використанням результатів виконання загальнодержавних та спеціальних 
топографо-геодезичних і картографічних робіт, які мають міжвідомче 
значення.  
Постанова КМУ від 17.11.2004 №1553 «Про затвердження Положення про 
Державний фонд документації із землеустрою» (постановою Кабміну України 
від 21 квітня 2021 р. № 393 [15] внесено зміни до назви Постанови на «Про 
затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою 
та оцінки земель»), яка  регулює порядок надходження, обліку, зберігання 
матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, 
порядок передачі документації із землеустрою та оцінки земель розробниками 
такої документації до Державного фонду, який формується шляхом збирання, 
обробки, обліку матеріалів в електронній формі, які отримуються у результаті 
проведення землеустрою та дій, пов’язаних з оцінкою земель незалежно від 
місця розташування земельних ділянок та  їх форм власності, з метою 
використання їх органами державної влади та органами місцевого 
11 
 
самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і 
громадянами.  
На період дії правового режиму воєнного стану, матеріали Державного 
фонду документації із землеустрою надаються запитувачам без відомостей 
про координати поворотних точок меж об’єктів ДЗК та не оприлюднюються в 
електронному вигляді на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, відповідно 
Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2025 № 394 «Деякі питання 
захисту інтересів власників земельних ділянок та застосування 
адміністративної процедури у сфері земельних відносин» [16]. 
Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455 «Про 
затвердження Правил охорони електричних мереж» затверджує встановлення 
додаткових вимог щодо особливого режиму використання земель у межах 
спеціальних зон об’єктів енергетики, які визначено у Правилах охорони 
електричних мереж. Цими правилами забезпечується збереження електричних 
мереж, створюються належні умови їх експлуатації та провадиться 
запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму, також ними 
керуються при проєктуванні, будівництві та експлуатації електричних мереж, 
а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу 
електричних мереж. 
 
1.2 Поняття земель сільськогосподарського призначення 
 
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, що 
надаються для виробництва сільськогосподарської продукції, 
використовуються при здійсненні сільськогосподарської науково-дослідної та 
навчальної діяльності, розміщенні відповідної виробничої інфраструктури, у 
тому числі можуть використовуватись під інфраструктурою оптових ринків 
сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 
12 
 
Виняткову цінність земель сільськогосподарського призначення для 
України як для аграрної держави підкреслює те, що з категорій земель, що 
визначені в ст. 19 ЗКУ [2], землі сільськогосподарського призначення 
посідають перше місце. 
До земель сільськогосподарського призначення відносять: 
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, 
сіножаті, пасовища та перелоги); 
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, 
полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені 
до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими 
будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків 
сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). 
До ріллі (орна земля) відносять земельні ділянки, що постійно 
розорюються і засіваються сільськогосподарськими культурами, 
багаторічними травами, а також використовуються як чисті пари, площі 
парників і теплиць. До ділянок ріллі не відносять сіножаті і пасовища, які 
розорюються з метою їх докорінного поліпшення і які регулярно 
використовуються під трав´яними кормовими культурами для сінокосіння та 
випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. 
Багаторічними насадженнями (багаторічники) вважають рослини, що 
живуть більше двох років. Багаторічниками можуть бути як трав´янисті, так і 
дерев´янисті рослини. Трав´янисті багаторічні рослини, наземні частини яких 
не дерев´яніють, на відміну від дерев і кущів називають багаторічними 
рослинами, а дерев´янистими — решту багаторічних рослин. Дерева і кущі 
зазвичай багаторічні, трав´янисті ж рослини бувають однорічними та 
дворічними. Такі насадження мають важливе екологічне значення в 
сільському господарстві: сприяють покращенню мікроклімату, запобігають 
ерозії ґрунту, є середовищем існування для багатьох видів тварин і комах. З 
економічної точки зору стабільний врожай забезпечує високу рентабельність, 
13 
 
плоди багаторічних культур застосовуються для промислового виробництва 
соків, вин, варення, сушених плодів тощо. 
Сіножатями (сінокоси) називають сільськогосподарські угіддя, вкриті 
рослинністю, які систематично використовують на сіно. Сіножаті 
представлені різними видами багаторічних трав. Вони бувають заплавні (їх 
заливають весняні води річок), суходільні і заболочені (найбільш поширені на 
Поліссі); серед двох перших виділяють природні (не поліпшені) та поліпшені 
сіножаті. 
До пасовищ належать сільськогосподарські угіддя, які 
використовуються для випасання худоби, птиці. Пасовища можуть бути: 
суходільні, обводнені, болотисті, гірські та інші. За характеристикою 
рослинності переважають злакові та бобові трави, що служать для кормів 
тваринам, поліпшення грунту, зрошення. Формування може бути з допомогою 
втручання людини так і природним способом (луки, гірські схили, степи 
тощо). 
Перелоги — це сільськогосподарські угіддя, оброблювальні землі, які 
тимчасово не використовуються для здійснення сільськогосподарської 
діяльності. Їх залишають на кілька років під природну рослинність для 
відновлення родючості ґрунту. Зазвичай термін перерви досягає від 1 до 10 
років (іноді довше). З часом ділянка заростає травами, бур'янами або 
чагарниками, що формує природне угіддя, що дає можливість відновити 
структуру та мікрофлору ґрунту, зменшити ерозію, підвищити вмісту 
органічної речовини (гумусу). Але тривале невикористання земельної ділянки 
протягом тривалого часу спричиняє поширенню бур’янів та відсутність 
отримання врожаю. 
Частина 1 ст. 150 ЗКУ передбачає склад земель 
сільськогосподарського призначення, до яких належать також особливо цінні 
землі, яких передбачено, серед яких, зокрема: 
14 
 
- чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах не 
мають ознак ерозії та солонуватих шарів - звичайні чорноземи, характерні для 
північної частини степової зони, дуже родючі); 
-  лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти 
утворюються за умов порівняно близького залягання ґрунтових вод, що 
сприяє водному балансу; 
- темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті -
це ґрунти, в яких процес опідзолення є супутнім основному;  
- бурі гірсько-лісові та дерново буроземні глибокі і середньоглибокі -  
це буроземи, грунти  гірських систем, що утворилися під лісами з розвинутим 
трав'янистим покривом. За типами ґрунтів вони різні, мають свої особливості 
утворення та характеристики, проте об'єднуються угрунтуванням під лісами 
та луками на різній глибині, залежно від розвитку гумусового горизонту; 
-  дерново-підзолисті суглинкові ґрунти формуються під мішаними 
та сосновими лісами в умовах промивного типу водного режиму; 
-  торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і 
осушені незалежно від глибини (осушені торфовища, особливо з глибиною 
залягання торфу більше одного метра можуть мати значення для 
природоохоронного регулювання. Якщо торфовища є частиною водно-
болотних угідь, що мають міжнародне значення, вони також відносяться до 
особливо цінних земель );  
- коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму 
(характеризуються глибоким проникненням гумусу та поступовим 
зменшенням його вмісту з глибиною,  сформувалися під впливом 
субсередземноморського клімату та рослинності);  
- дернові глибокі ґрунти Закарпаття - утворюються в умовах 
достатнього зволоження, переважно в передгірських і гірських районах 
Закарпатської області. Вони є результатом дернового процесу 
15 
 
ґрунтоутворення на основі материнських порід, таких як лесовидні суглинки, 
делювіальні та елювіальні відклади. 
Землями сільськогосподарського призначення можуть користуватися: 
   1) громадяни (фізичні особи): ведення особистого селянського 
господарства, садівництво, городництво, сінокосіння та випасання худоби, 
ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 
   2) сільськогосподарські підприємства: ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва; 
   3) сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні 
заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи — 
для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення 
сільського господарства; 
   4) сільськогосподарські підприємства, організації та установи, 
релігійні організації і об'єднання громадян — ведення підсобного сільського 
господарства. 
Згідно земельного законодавства нашої країни, землі 
сільськогосподарського призначення не можуть бути переданими у власність 
іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним 
особам та іноземним державам. 
Для внутрішньої безпеки України та забезпечення економічної 
потужності держави, землі сільськогосподарського призначення мають 
особливе стратегічне значення, саме тому виникає необхідність здійснення 
правового регулювання відносин, що виникають між суб´єктами під час 
набуття земельних ділянок сільськогосподарського призначення на певному 
правовому титулі, їх використанні, охороні. 
Склад земель сільськогосподарського призначення (ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 
150 ЗКУ [2] та цілі використання земель сільськогосподарського призначення, 
перелік яких не є вичерпним (ч. 1 ст. 22 ЗКУ) вважаються визначальними 
16 
 
факторами, що впливають на особливості правового режиму земель 
сільськогосподарського призначення. 
 
1.2.1 Правовий статус земельної ділянки для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва 
В Україні є низка нормативно-правових актів, якими визначається 
правовий статус земельної ділянки для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва, передусім це Земельний кодекс 
України, а також спеціальні закони Україн: «Про особисте селянське 
господарство», «Про фермерське господарство», «Про землеустрій», «Про 
оренду землі», «Про державний земельний кадастр», Цивільний кодекс 
України та інші. 
Вимогами до суб´єктів, які можуть отримати земельні ділянки 
сільськогосподарського призначення у власність чи у користування, є норми, 
що визначають порядок набуття земель сільськогосподарського призначення 
у власність чи користування, вони також визначають правила і умови ви-
користання земель сільськогосподарського призначення та створюють 
правовий режим цих земель. 
Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, які 
надані для виробництва сільськогосподарської продукції, використовуються 
для здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної 
діяльності та розміщення відповідної виробничої інфраструктури або 
призначені для цих цілей (ст. 22 Земельного кодексу України) [2]. 
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та 
надаються у користування громадянам:  
- для ведення особистого селянського господарства;  
- садівництва;  
- сінокосіння та випасання худоби;  
- ведення товарного сільськогосподарського виробництва.  
17 
 
Правовий статус земельної ділянки для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва включає цільове призначення, дозволене 
використання і зареєстровані в установленому порядку права на цю земельну 
ділянку та передбачає використання ділянки для вирощування 
сільськогосподарських культур; розведення худоби та птиці; виробництва 
сільськогосподарської продукції з метою продажу (реалізації). 
Згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних 
ділянок, землі сільськогосподарського призначення (код 01.01 – 
01.19) земельні ділянки сільськогосподарського призначення (земельні 
ділянки, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення 
сільськогосподарської науководослідної та навчальної діяльності, розміщення 
відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових 
ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; 
земельні ділянки, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському 
господарстві, та інше). До них відносяться, в тому числі,  землі для ведення 
товарного сільськогосподарського виробництва 01.01. 
Ведення товарного виробництва дає змогу виробляти продукти праці, 
які призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок 
шляхом купівлі-продажу.  
На земельних ділянках, наданих для ведення товарного 
сільськогосподарського виробництва, можна будувати об'єкти нерухомості 
сільськогосподарського призначення та допоміжні споруди, за умови, що 
вони будуть використовуватися для виробництва, переробки, зберігання та 
реалізації сільськогосподарської продукції.  
Також земельні ділянки даного цільового призначення можуть 
надаватися у власність або оренду громадянам України та вітчизняним 
юридичним особам, а також у державну комунальну власність. Іноземні та 
юридичні особи можуть отримати лише в оренду. Розмір ділянки у приватну 
власність або користування фермерського господарства не може 
перевищувати 100 га, а площа сільськогосподарських угідь – 50 га.  Земельна 
18 
 
ділянка, передана в приватну власність або в користування фермерському 
господарству, визначається згідно з вимогами Земельного кодексу 
України. Право власності чи користування на таку землю посвідчується 
відповідними документами – державним актом на право власності, витягом з 
ДЗК тощо. 
Формами користування даними земельними ділянками можуть бути: 
- оренда (коротко- або довгострокова); 
- суборенда (з дозволу власника); 
- емфітевзис – довгострокове користування чужою землею для 
сільськогосподарських потреб (ст. 102-1 Цивільного кодексу України), 
- сервітут – обмежене право користування. 
Після того, як у 2021 році було знято мораторій на продаж земель 
сільськогосподарського призначення, дозволено 
- продаж таких ділянок громадянам України (юридичним особам – з 
2024 року, з певними обмеженнями), 
- встановлений ліміт площі землі у власності (100 га для фізичних 
осіб до 2024 року, до 10 000 га – після 2024 року для юросіб). 
Існують певні вимоги, лімітування, заборони щодо використання таких 
земель. Наприклад, використання таких земель не за цільовим призначенням 
заборонено. Обов’язково повинні бути датримані норми екологічного 
законодавства, збереження родючості грунтів. Зміна цільового призначення є 
не допустима без погодження із компетентними органами. Однією з вимог є 
ведення кадастрової документації, реєстрації прав у Реєстрі речових прав.  
Певна особливість існує для фермерських господарств – право на 
користуванн або у власность можуть набути тільки черезаукціон або 
безоплатну приватизацію (у певних випадках); оформлення землі тільки на 
фізичну або юридичну особу. 
 
 
19 
 
 
 
 
 
 ІІ ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ 
 
2.1 Основні відомості про об’єкт бакалаврської роботи 
 
Земельна дiлянка площею 59,8594 га, що передбачена для подiлу, 
розташована в Черкаській областi Золотонiському районі в адмiнiстративних 
межах Золотонiської міської ради (за межами населеного пункту). 
Дана земельна ділянка сформована, внесена до Державного земельного 
кадастру та має кадастровий номер 7110400000:10:001:0034 (згiдно Публiчної 
кадастрової карти України). 
Право комунальної власностi на земельну дiлянку заресстровано за ТОВ 
«ЗОЛОТОНІСЬКЕ», про що є відповідний витяг із ДЗК. Вiдповiдно до 
реєстру речових прав, земельна дiлянка перебуває в орендi ПАТ 
«ПЛЕМІННИЙ ЗАВОД – ДОСЛІДНЕ ГОСПОДАРСТВО «ЗОЛОТОНІСЬКЕ». 
В ході виконання робіт, об’єкт землеустрою був обстежений і виявлено 
що земельна ділянка: 
- не є землями природно-заповiдного та iншого природоохоронного 
призначення (cтатті 4З, 46 Земельного кодексу України); 
- не розташована на територiї, що відноситься до земель iсторико-
культурного призначення, пам'яток культурної спадщини мiсцевого значення, 
ix охоронних зон, в історичних ареалах населених мiсць та iнших землях 
iсторико-культурного призначення (статгя 53 ЗКУ); 
-  не вiдноситься до земель лiсогосподарського призначення (стаття 55 
ЗКУ);  
-   не вiдноситься до земель водного фонду i не розташована в межах 
прибережної захисної смуги (статті 58, 60 ЗКУ).  
20 
 
На час складання технічної документації із землеустрою даний об’єкт за 
основним цiльовим призначенням вiдповiдно до статті 19 ЗКУ вiднесений до 
категорiї земель сiльськогосподарського призначення, вiдповiдно до додатку 
59 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», 
затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 [12], розділ 01, 
підрозділ 01.01. – для ведення товарного сільськогосподарського 
виробництва. Згідно переліку угідь по Класифікації видів земельних угідь 
(КВЗУ) віднесена до угіддя: пасовища – 59,8594 га – (Код 002.02). 
Конфігурація земельної ділянки -  багатокутник. Під’їхати до земельної 
ділянки можна по існуючому шляху. 
Суміжними землекористувачами та землевласниками ділянки є: АТ 
«Українська залізниця», ТОВ «ЗОЛОТОНІСЬКЕ» та землі комунальної 
власності Золотоніської міської ради. 
 
2.2 Природно-кліматичні умови 
 
Золотоніська міська рада є частиною Черкаського регіону, що 
знаходиться в центрі України, у лісостеповій зони, у межах Придніпровської 
височини та Придніпровської низовини. Таке розміщення зумовлює 
географічні та кліматичні особливості даної території. Черкаська область 
межує з Київською, Полтавською, Кіровоградською, Вінницькою та 
Чернігівською областями.  
Головною річкою області є Дніпро. Ця річка формує Кременчуцьке 
водосховище, а також є багато малих річок, таких як Тясмин, Росава, Гірський 
Тікич, Гнилий Тікич тощо та водосховищ, які значною мірою впливають на 
формування мікроклімату регіону.  
Рельєф області переважно рівнинний, що сприяє розвитку 
сільськогосподарського напрямку виробництва.  
Клімат регіону є помірно континентальним, літо – тепле, зима -  помірно 
холодна. Річна кількість опадів становить близько 450–600 мм.  
21 
 
Ґрунти - переважно родючі чорноземи, які забезпечують високу 
врожайність. Переважають  чорноземи типові та опідзолені,  сірі лісові 
ґрунти, лучно-болотні ґрунти в долинах річок. Це забезпечує сприятливі 
умови для вирощування зернових, технічних та овочевих культур. 
 Рослинність - переважно лісостепова, з багатим тваринним світом. Тут 
збереглися природні ліси (переважно дуб, граб, клен, липа) і степові ділянки. 
У лісах мешкають дикі кабани, лисиці, зайці, борсуки; з птахів — сови, дятли, 
сороки та інші. 
Завдяки сприятливим природно-кліматичним умовам Черкащина має 
високий потенціал для аграрного виробництва, рекреаційного розвитку та 
зеленого туризму. 
Золотоніщина - це регіон у північно-східній частині Черкаської області 
України. Має сприятливі природно-кліматичними умови, що створюють добрі 
передумови для розвитку сільського господарства та життя населення. 
Місцевість здебільшого рівнинна, з незначними підвищеннями, 
належить до Придніпровської височини. У південній частині переважають 
заплавні території вздовж Дніпра та його приток. 
На теренах Золотоніщини протікають малі річки, такі як Суха Згар, 
Ірклій, Суха Оржиця. Водойми використовуються для зрошення, рибальства 
та рекреації. 
Переважають чорноземи - родючі ґрунти, багаті на гумус, що 
забезпечують високі врожаї. Також зустрічаються дерново-підзолисті ґрунти в 
лісових зонах. 
На території Золотоніщини є лісові масиви, що складаються переважно 
з дуба, граба, ясена. Також тут зустрічаються соснові та мішані ліси. Фауна 
представлена типовими для Лісостепу видами: зайцями, лисицями, сарнами, 
їжаками, різними птахами. 
Природно-кліматичні умови об’єкта землеустрою досить сприятливі для 
ведення сільського господарства. Кліматична зона відноситься до лісостепової 
зони України з помірно-континентальним кліматом. Середньо-річна 
22 
 
температура досягає позначок від +8 до +9 °C . Опади спостерігаються 
частіше влітку  - 500-600 мм/рік. Сніговий покрив нестійкий – 10-20 см. 
Вегетаційний період триває 260-270 днів. 
Об’єкт землеустрою має типову для регіону природно-грунтову 
характеристику. Чорноземи типові середньогумусні, рівнинну місцевість з 
помірно-континентальним кліматом. Це велика, придатна для інтенсивного 
агровиробництва ділянка, що ідеально підходить для вирощування зернових, 
технічних культур, а також для впровадження точного землеробства. 
Найбільш ефективним в сільськогосподарській діяльності для даної 
ділянки є вирощування таких культур як пшениця, кукурудза, соняшник, соя, 
ріпак, що дасть високу інтенсивність використання.  
Територія даної ділянки цілком придатна для агропромислових 
проєктів, підходить для довгострокової оренди або капіталовкладень. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
23 
 
 
 
ІІІ РОЗРОБКА ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ЩОДО ПОДІЛУ 
ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО 
ПРИЗНАЧЕННЯ 
 
3.1 Методика розробки технічної документації щодо поділу земельної 
ділянки 
 
Методика розробки технічної документації щодо поділу земельної 
ділянки, передбачена законодавством про землеустрій, включає кілька 
етапів. Вона починається з підготовки замовником (власником земельної 
ділянки) заяви та обговорення умов поділу.  
Закон України «Про землеустрій» [4]  передбачає, що розробку 
документації з землеустрою, у тому числі технічної документації щодо поділу 
земельної ділянки, мають право здійснювати юридичні особи та фізичні 
особи-підприємці, які мають необхідне технічне та технологічне забезпечення 
та сертифіковані інженери-землевпорядники. 
Землевпорядник проводить топогеодезичні роботи, визначає межі 
ділянок після поділу та готує технічну документацію. Вона повинна містити 
необхідні матеріали та підписи відповідальних осіб.  
До етапів розробки технічної документації входять: 
1. Підготовка заяви та обговорення: замовник подає заяву до 
землевпорядника, в якій визначає мету, умови, підстави поділу земельної 
ділянки, з проханням надати відповідний дозвіл для замовлення розробки 
документації із землеустрою сертифікованим землевпорядником. До заяви 
додаються копії документів, що підтверджують право власності або 
користування земельною ділянкою;  витягу з ДЗК; схему поділу (за наявності 
або попередній план). 
24 
 
2. Топогеодезичні роботи: землевпорядник проводить топогеодезичні 
роботи для визначення меж земельної ділянки та складання топографічних 
планів. Це необхідний етап у процесі підготовки проекту землеустрою, який 
забезпечує точність розміщення нових ділянок у державному земельному 
кадастрі. Топогеодезичні роботи - це комплекс інженерно-геодезичних 
заходів, які включають: визначення меж земельної ділянки в натурі (на 
місцевості), проведення вимірювань, що дозволяють створити актуальний 
топографічний план, прив'язку ділянки до координатної системи УСК-2000 
(обов'язкова для ДЗК). 
Основними етапами топогеодезичних робіт при поділі земельної 
ділянки є: 
- отримання вихідних даних (дані з кадастрової карти, 
правовстановлюючі документи, межові плани); 
- польові роботи (геодезисти виїжджають на місцевість для 
проведення вимірювань GPS або тахеометром); 
- створення топографічного плану (масштаб: 1:500 або 1:1000 
(залежно від площі та забудови); наноситься рельєф, споруди, інженерні 
мережі); 
- визначення та погодження меж поділу (формуються контури нових 
ділянок, які будуть винесені в натуру); 
- обчислення координат (точки повороту меж отримують координати в 
системі УСК-2000); 
- передача результатів (геодезичні креслення та координати 
використовуються для розробки землевпорядної документації). 
При виконанні топогеодезичних робіт використовуються спеціальні 
методи та обладнання: GNSS-приймачі (GPS-RTK), електронні тахеометри, 
програмне забезпечення: Digitals, Credo, AutoCAD Civil 3D, ArcGIS. 
При завершенні робіт формуються відповідні документи: 
- акт встановлення (відновлення) меж; 
- схема розміщення ділянки; 
25 
 
- координатна відомість точок меж; 
- кадастровий план земельної ділянки (у .dwg/.pdf форматах); 
- звіт про виконані геодезичні роботи. 
Дані погоджуються із місцевим управлінням Держгеокадастру. Точність 
вимірювань повинна відповідати технічному регламенту для робіт із 
землеустрою. 
3. Обчислення та визначення координат: обчислюються координати 
точок поділу та визначаються параметри нових земельних ділянок, що є 
ключовим етапом у топогеодезичних роботах при розробці технічної 
документації поділу земельної ділянки, що гарантує юридичну точність меж, 
їх відображення у кадастрі та фізичне закріплення на місцевості. 
Застосовуються GPS-RTK обладнання або тахеометр для фіксації. 
Вимірюються поворотні точки зовнішньої межі ділянки,  точки поділу на 
новоутворені ділянки, координати об'єктів, що межують. Координати 
обчислюються у системі УСК-2000, що є обов’язковою для кадастру в 
Україні.  
Обробка даних відбувається за допомогою програм Digitals, Credo, 
AutoCAD,  Civil 3D, ArcGIS / QGIS, що дає змогу формувати координатну 
відомість, будувати цифрову модель ділянки та її частин після поділу та 
отримати файл обміну для подачі до ДЗК.  Схема з координатами має містити 
лінії поділу ділянки, нумерацію точок, координати кожної точки, площу 
новоутворених ділянок. 
Результатом проведеної роботи є формування акту встановлення 
(відновлення) меж, опис меж із зазначенням координат точок, список уміжних 
землекористувачів. 
4. Складання схеми поділу: на основі топогеодезичних робіт та 
обчислених даних складається схема поділу, яка показує нові межі та 
параметри земельних ділянок. Це один з ключових етапів у розробці 
технічної документації при поділі земельної ділянки. Вона є графічним 
додатком до документації і показує фактичний розподіл однієї ділянки на 
26 
 
кілька нових, із зазначенням меж, координат та площ. Схема споділу 
складається із загальних реквізитів (назви, масштабу, відовістей про 
замовника, дати складання).  
Графічна частина включає обов’язкові елементи: 
-  контур ділянки (зовнішня межа існуючої земельної ділянки); 
- лінії поділу (умовні лінії, якими ділянку буде поділено на частини); 
- нумерацію новоутворених ділянок (наприклад: «ділянка 1», «ділянка 
2»); 
- площу кожної ділянки (вказується у га (з точністю до 0.0001 га); 
- поворотні точки меж (пронумеровані, з координатами у відомості); 
- північ (орієнтир (напрямок на північ); 
- прилеглі об’єкти (дороги, сусідні ділянки, водойми, межі населеного 
пункту (за потреби). 
До схеми поділу додається технічна документація із землеустрою, 
кадастрова справа (для новоутворених ділянок), заява на присвоєння нових 
кадастрових номерів, заява на внесення змін до Держгеокадастру. 
5. Розробка технічної документації: землевпорядник готує технічну 
документацію, яка містить всі необхідні матеріали та підписи відповідальних 
осіб. Дана процедура є офіційною та передбачає створення пакета документів 
для юридичного оформлення поділу однієї земельної ділянки на дві або 
більше, з подальшим присвоєнням нових кадастрових номерів.  
Технічна документація складається:  
1. Титульна сторінка. 
2. Зміст. 
3. Пояснювальна записка: 
- Мета поділу; 
- Відомості про початкову ділянку; 
- Опис новоутворених ділянок; 
- Юридичні підстави; 
4. Кадастровий план (схема поділу). 
27 
 
5. Координатна відомість. 
6. Копія правовстановлюючих документів. 
7. Матеріали геодезичних вимірювань. 
8. XML-файл обміну для реєстрації. 
Всі документи, які входять до складу технічної документації мають 
відповідати стандартам та вимогам, що регламентуються законодавством 
України (Законом «Про землеустрій», Порядку ведення ДЗК, Технічному 
регламенту зйомки в УСК-2000). 
6. Затвердження та реєстрація - це завершальний етап процесу, який 
офіційно фіксує поділ ділянки та присвоює новоутвореним частинам окремі 
кадастрові номери в Державному земельному кадастрі (ДЗК). 
Право затверджувати технічну документацію мають фізичні особи 
(технічна документація не потребує затвердження органами місцевого 
самоврядування. Вона подається без погодження, лише до кадастрового 
реєстратора) та юридичні особи (ТОВ, фермерські господарства), що 
передбачає у більшості випадків погодження з органом місцевого 
самоврядування обов’язкове. 
Для затвердження подються такі документи: заява на затвердження 
документації, примірник технічної документації, копії правовстановлюючих 
документів на землю, витяг з ДЗК. 
Якщо погоджує орган місцевого самоврядування, видається рішення 
(розпорядження) про затвердження документації. 
Державну кадастрову реєстрацію здійснюють Центри надання соціальних 
послуг (ЦНАП), електронний портал Держгеокадастру, сертифікований 
землевпорядник, який подає документи онлайн.  
Згідно із ЗУ «Про державний земельний кадастр» [3] визначено термін 
розгляду пакету документів на реєстрацію, який складає 10 робочих днів. В 
результаті звернення новоутвореним ділянкам присвоюються нові кадастрові 
номеріи, видається витяг з ДЗК на кожну ділянку та оновлюються дані на 
28 
 
публічній кадастровій карті. Якщо в документації містяться помилки -  
реєстратор надає відмову з обґрунтуванням. 
 
 
 
3.2. Підготовчі роботи 
 
При розробці технічної документації із землеустрою було використано 
актуальні офіційні дані Державного земельного кадастру (ст. 20 Закону 
України «Про Державний земельний кадастр») [3] , а саме: 
а) наявність відомостей про обмеження у використанні земель згідно 
статтей 14, 15 ЗУ «Про державний земельний кадастр»; 
б) згідно статті 15 Закону України «Про Державний земельний 
кадастр»: 
- наявність відомостей про кадастрові номери суміжних земельних 
ділянок; 
- місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру 
– наявне на оглядовій карті; 
- наявність координат поворотних точок меж суміжних 
землекористувачів; 
- наявні категорія земель та  цільове призначення (вид використання 
земельної ділянки в межах певної категорії земель); 
- склад угідь із зазначенням контурів – наявні; 
- відомості про земельну ділянку, де міститься інформація про власників 
(користувачів) даного об’єкту, наявність зареєстрованих речових прав згідно 
даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
В ході виконання робіт по поділу земельної ділянки містобудівна 
документація, а також викопіювання із такої документації не 
використовувалась. 
29 
 
При здійсненні землеустрою роботи по проведенню ґрунтових, 
геоботанічних та інших обстежень не виконувалися. 
В межах об’єкту землеустрою будівлі та споруди – відсутні. 
Речові права та будівлі та споруди – не зареєстровані. 
 
 
3.3. Розробка технічної документації 
 
Формування технічної документації із землеустрою щодо поділу та 
об’єднання земельних ділянок може виконуватись відповідно до рішення 
власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів 
земельних ділянок. 
Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання 
земельних ділянок згідно ст.56 Закону України «Про землеустрій» включає: 
а) пояснювальну записку; 
б) технічне завдання на складання документації, яке затверджується 
замовником робіт,; 
в) кадастрові плани земельних ділянок, які об’єднуються в одну земельну 
ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну 
ділянку; 
г) матеріали польових геодезичних робіт; 
ґ) відомості про встановлені межові знаки на межі поділу; 
д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та 
наявні земельні сервітути. 
На земельні ділянки, які перебувають у  приватній власності технічна 
документація із землеустрою формується землевпорядною організацією або 
сертифікованим інженером-землевпорядником за зверненням власника 
земельної ділянки. Якщо земельні ділянки, які підлягають поділу перебувають 
у  державній чи комунальній власності – на підставі розпоряджень  або рішень 
органів виконавчої влади  чи місцевого самоврядування. 
30 
 
      Якщо земельна ділянка перебуває у  заставі, в такому випадку поділ або 
об’єднання земельної ділянки, виконують за згодою землекористувача, 
заставодержателя. У випадку, коли ділянка знаходиться у користуванні - 
поділ, об’єднання такої ділянки здійснюється за погодженням 
землекористувача чи заставодержателя.  
     Стаття 89 Земельного кодексу України [2] регламентує, що  у результаті 
поділу земельної ділянки, або ж об’єднання земельних ділянок, 
новосформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. 
      Земельна ділянка, яка перебуває у спільній сумісній власності, також може 
бути поділена або з неї може бути виділена окрема частка, крім випадків, 
установлених законом. 
      При умові перебування земельної ділянки у спільній сумісній власності, 
поділ з виділенням частки співвласника можна виконати після попереднього 
визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не 
передбачено законом або не встановлено судом. 
      Якщо на земельній ділянці є обмеження (обтяження), які встановлені до 
поділу, то процес поділу чи об’єднання такої ділянки не припиняє їх дії, крім 
випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину 
земельної ділянки, яка в результаті поділу не увійшла до новосформованої  
ділянки. 
      Стаття 56 Закону України «Про землеустрій» [2] визначає склад і зміст 
технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних 
ділянок. 
      Земельний кодекс України, зокрема ч.5 ст. 186 регламентує, що 
документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки «не підлягає» 
погодженню. Сформована технічна документація щодо поділу земельної 
ділянки, що перебуває у  державній або комунальній власності затверджується 
органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися 
земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 
122 Земельного кодексу України, Верховною Радою Автономної Республіки 
31 
 
Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої 
влади, а ділянки, яка перебуває у приватній власності чи користуванні - 
власником чи розпорядником цієї ділянки. 
       Технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, 
яка є об’єктом даної бакалаврської роботи підлягає затвердженню власником 
земельної ділянки ТОВ «ЗОЛОТОНІСЬКЕ». 
      Земельні ділянки, сформовані  шляхом поділу, необхідно зареєструвати 
спочатку в ДЗК, а потім провести реєстрацію права власності чи права 
користування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Також 
необхідно внести зміни до укладених договорів оренди (якщо це стосується 
земельних ділянок переданих  в оренду у зв’язку із зміною істотних умов 
договору (кадастрового номера, площі). 
 
3.3.1 Формування графічних матеріалів  
 
При виконанні робіт по поділу земельної ділянки польові роботи не 
проводились. Визначення межі поділу земельної ділянки проведено за 
допомогою ліцензійного програмного забезпечення Digitals. 
При виконанні робіт із землеустрою за координатну основу було 
використано дані ДЗК на земельну ділянку, з кадастровим номером 
7110400000:10:001:0034 також використовувались послуги мережі постійно 
діючих референцних GNSS-станій компанії System Solution. Систему 
координат SK63(4) задіяно для обчислення положення базових станцій. 
Графічні матеріали — це невіддільна частина технічної документації із 
землеустрою, яка складається під час поділу земельної ділянки. Вони 
забезпечують візуальне представлення просторових меж нових ділянок та 
відповідають вимогам Державного земельного кадастру. 
Зважаючи на основні аспекти статті 56 ЗУ «Про землеустрій» [4], 
технічна документація із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних 
ділянок з графічних матеріалів має містити кадастрові плани земельних 
32 
 
ділянок, які сформовані в результаті об’єднання в одну земельну ділянку, або 
частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку.  
При формуванні матеріалів землевпорядної документації щодо поділу 
земельної ділянки сільськогосподарського призначення ТОВ 
«ЗОЛОТОНІСЬКЕ» площею 59,8594 га як вихідні графічні матеріали 
використано викопіювання з Публічної кадастрової карти та кадастровий план 
земельної ділянки, який містить координати сіх поворотних точок меж 
земельної ділянки, перелік земельних угідь, їх площ, відомостей про цільове 
призначення земельної ділянки. 
В ході виконання роботи сформовано Схему розподілу земельної 
ділянки, на якій показано проєктну межу поділу. Даний графічний матеріал 
показує по яких саме угіддях буде проходити лінія поділу, її протяжність та 
поворотні точки, також вказуються площі майбутніх земельних ділянок. 
Вказуються межі наявних зон обмежень (обтяжень) на земельних ділянках. 
Схема погоджується замовником. 
Після погодження схеми розподілу, наступним етапом є складання 
кадастрових планів новосформованих земельних ділянок, із описом уточнених 
меж, координатами охоронних зон та угідь.   
 
3.4 Опис та обгрунтування проєктного рішення 
 
Подiл земельної ділянки, з кадастровим номером 
7110400000:10:001:0034 площею 59,8594 га на 2 (двi) земельних дiлянки 
проведений вiдповiдно до заяви власника земельної дiлянки. В ході виконання 
робiт була розроблена схема розподiлу земельної дiлянки на 2 окремих 
земельнi дiлянки.  
Обробку результатiв подiлу земельної дiлянки i формування 
документацiї виконано на персонольному комп'ютерi з допомогою 
лiцензiйного програмного забезпечення «Digitals». Всі розрахунки 
33 
 
проводилися в системі координат СК-63 з переходом у місцеву систему 
координат МСК-71. 
За результатами проведеної роботи складено кадастровi плани 
новосформованих земельних ділянок, відомість про встановленi межові знаки 
на межi подiлу та перелiки обмежень у використанні земельних ділянок 
(Додатки Б, В). 
Інформацію щодо площ та складу угідь земельних ділянок, 
сформованих відповідно поділу земельної ділянки з кадастровим номером 
7110400000:10:001:0034, наведено в таблиці. 
Таблиця 3.4.1 
Склад угідь земельних ділянок, сформованих в результаті поділу 
№ п.п. № ділянки Площа, га Вид угідь 
1. Ділянка 1 49,8594 пасовища 
2. Ділянка 2 10,0000 пасовища 
 Всього  59,8594  
 
Площі земельних ділянок вирахувані з точністю до одного квадратного 
метра.  
Документацією із землеустрою новосформовані земельні ділянки 
відносяться  до категорії земель сільськогосподарського призначення розділ 
01, підрозділ 01.01,  цільове призначення даних ділянок - для ведення 
товарного сільськогосподарського виробництва (відповідно до статті 19 
Земельного кодексу України та відповідно до додатку 59 [12]).  А згідно 
переліку з Кваліфікацією видів земельних угідь (КВЗУ) віднесені до угідь: 
пасовища (Код 002.02). 
Використовуючи паперові матеріали технічної документації із 
землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розробляють електронний 
варіант документації та виготовляють електронний документ (XML) для 
формування земельних ділянок, присвоєння їм кадастрових номерів та щоб 
внести дані до АС ДЗК. 
34 
 
 
 
3.4.1 Обмеження щодо використанні земельних ділянок 
 
Обмеження прав на земельну ділянку власника чи землекористувача 
передбачає утримння від певних дій щодо даної земельної ділянки, обов'язок 
вчиняти певні дії вважається обтяженням земельної ділянки. 
Нижчеперелічені обмеження у використанні земель можуть 
встановлюватись прийнятими відповідно до чинного законодавства актами, 
договором, рішенням суду: 
а) при дотриманні певних умов починати і завершувати забудову або 
освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків; 
б) дотримуватись заборони на проведення деяких видів діяльності; 
в) неможливість змінювати цільове призначення земельної ділянки та 
ландшафт території; 
г) здійснювати будівництво, ремонт або утримання дороги чи ділянки 
дороги з дотриманням встановлених вимог і умов; 
ґ) необхідно дотримуватись природоохоронних вимог чи виконання 
визначених видів робіт; 
д) надавати право полювати, ловити рибу, збирати дикорослі рослини на 
своїй земельній ділянці з дотриманням установленого часу і установлених 
умов; 
е) обов’язковою умовою є утримувати та забезпечувати збереження 
полезахисних лісосмуг. 
Обмеження, які встановлюються у використанні земель (крім обмежень, 
безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них 
нормативно-правовими актами) необхідно реєструвати в ДЗК, згідно 
законодавства, що  є чинним на момент реєстрації. 
35 
 
Обмеження у використанні земель вступають в силу з моменту 
набрання чинності нормативно-правових актів, якими вони були встановлені. 
(п. 4 частини другої статті 111 ЗК України) [2]. 
 
Інформація про обмеження, що встановлюються, відображуються у  у 
схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та 
охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктах 
землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ПЗФ та іншого 
природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-
культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та 
водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх 
режимоутворюючих об’єктів, проєктах землеустрою еколого-економічного 
обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь, проєктах землеустрою щодо 
відведення земельних ділянок, технічних документаціях, що формується в 
результаті проведення землеустрою, містобудівній документації. Відомості 
про такі обмеження вносяться до ДЗК (п. 5 ч. 2 статті 111 ЗК України) [2]. 
Земельні ділянки, що є об’єктом даної бакалаврської роботи містять 
обмеження, що визначені переліком обмежень щодо використання земельних 
ділянок згідно додатку 6 [2]. Ці дані відображені в таблиці 3.4.1. 
Таблиця 3.4.1 
Наявні обмеження визначені переліком обмежень щодо використання 
новосформованих земельних ділянок 
№ Назва обмеження Код згідно Площа, Підстава встановлення 
ділянки класифікатора га 
1 Охоронна зона навколо 01.05 3,5271 Постанова КМУ від 
(вздовж) об’єкта 27.12.2022 №1455 «Про 
енергетичної системи, затвердження Правил 
Лінія ЛЕП 10,35,110 охорони електричних 
кВт мереж» 
2 Охоронна зона навколо 01.05 1,8214 Постанова КМУ від 
(вздовж) об’єкта 27.12.2022 №1455 «Про 
енергетичної системи, затвердження Правил 
Лінія ЛЕП 10,35,110 охорони електричних 
кВт мереж» 
  
36 
 
Земельна ділянка ТОВ «Золотоніське» площею 49,8594 га, яка 
розташована за межами населених пунктів на території Золотоніської міської 
ради, не обтяжена сервітутами та має обмеження у використанні (охоронна 
зона навколо (уздовж) об’єкта енергетичної системи (01.05) площею 3, 5271 
га), прав третіх осіб на використання земельної ділянки немає. Перелік 
обмежень щодо використання земельної ділянки №1  від 19.12.2024 р. №325-1 
додається (Додаток Б). 
Земельна ділянка ТОВ «Золотоніське» площею 10,0000 га, яка 
розташована за межами населених пунктів на території Золотоніської міської 
ради, не обтяжена сервітутами та має обмеження у використанні (охоронна 
зона навколо (уздовж) об’єкта енергетичної системи (01.05) площею 1,8214 
га), прав третіх осіб на використання земельної ділянки немає. Перелік 
обмежень щодо використання земельної ділянки №2  від 19.12.2024 р. №325-2 
додається (Додаток В). 
 
4.3 Встановлення межових знаків на межі поділу земельної ділянки 
 
Межі  земельних  ділянок в натурі (на місцевості) можуть 
встановлюватись на підставі розробленої та затвердженої технічної 
документації із землеустрою щодо встановлення відновлення) меж земельних 
ділянок в натурі (на місцевості), підставою також може бути проєкт 
землеустрою щодо відведення земельної ділянки чи технічна документація із 
землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних  ділянок. 
Місцеположення поворотних точок меж земельних ділянок на 
місцевості зазвичай закріплюються межовим знаком (спеціальним знаком 
встановленого зразка).   
Використовуючи спеціальні геодезичні прилади землевпорядник фіксує 
на місцевості межі земельної ділянки, які встановлюються на поворотних 
точках за координатами з ДЗК, та закріплює ці точки відповідними межовими 
знаками (дерев’яні кілки, дюбеля, фарбою, тощо). 
37 
 
Встановлення межових знаків дозволяє наочно закріпити межі ділянки,  
також вони можуть використовуватись для огородження території та 
фактичного використання землі. Встановлення меж земельної ділянки 
складається із таких етапів: 
- перед початком робіт проводять укладення договору із 
землевпорядною організацією для формування технічної документації щодо 
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 
- підготовчі роботи включають проведення аналізу вихідних матеріалів, 
даних ДЗК та ін.; 
- виконання топографо-геодезичних робіт, що включають геодезичні 
зйомки на місцевості з метою визначення поворотних точок меж земельних 
ділянок та, за бажанням власника земельної ділянки встановлення межових 
знаків (відповідно до Інструкції); 
- формування технічної документації із землеустрою, щодо 
встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 
відноситься до камеральних робіт, які виконуються з використанням 
спеціального програмного забезпечення. 
Роботи по  встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі 
(на місцевості) та їх закріплення спеціальними межовими знаками повинні 
проводитись виконавцями у присутності власників (користувачів) земельних 
ділянок, також необхідно забезпечити присутність власників (користувачів) 
суміжних земельних ділянок або уповноважених ними осіб та з дотриманням 
п. 3.12 Інструкції. 
Перед проведенням робіт необхідно завчасно (не пізніше ніж за п'ять 
робочих днів до початку робіт) поінформувати власників (користувачів) 
суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення 
межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 
Встановлення межових знаків може здійснюватися без присутності 
власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, якщо вони не 
з’явилися, хоча і були повідомлені про час і місце проведення робіт. 
38 
 
У Земельному кодексі України, зокрема в ст. 106, зазначено, що 
природні чи штучні споруди і рубежі, а саме: річки, струмки, канали, 
лісосмуги, рослинні смуги, дерева, стежки, рівчаки, стіни, паркани, огорожа, 
шляхові споруди, бетонні або металеві стовпи, плити, моноліти, камені, інші 
споруди і рубежі, якщо вони співпадають із межами земельних ділянок або 
спеціально встановлюються на них, можуть слугувати межовими знаками. 
Межові знаки на водних об’єктах не встановлюються. 
По межі поділу земельної ділянки ТОВ «ЗОЛОТОНІСЬКЕ» буде 
встановлено 12 межових знаків. Закріплення межі поділу земельної ділянки в 
натурі буде проведено на замовлення власника земельної ділянки після 
затвердження технічної документації та внесення відповідних даних до АС 
ДЗК. 
Для встановлення в натурі (на місцевості) межових знаків на межі 
поділу земельної ділянки будуть проведені польові топографо-геодезичні 
роботи. 
Планується, що роботи по визначенню координат точок земельних 
ділянок будуть виконані з використанням приймача GNSS Galaxy G1S.  
Спостереження проводились в режимі реального часу (RTK) з 
використанням референційних GNSS-станцій мережі System.NET. 
В ході проведення спостережень, отримано значення СКП, яке не 
перевищило 0.05 і відповідає вимогам точності виконуваних робіт. 
Мобільним інтернет-зв’язком по стандарту GSM/GPSRS забезпечено 
доступ до серверу мережі. Також передано поправки від мережі у 
стантартизованому форматі RTCM v3.x (формат повідомлення, версія). 
Технологією мережевого RTK Master Auxiliary Corrections (MAX) 
сформовано коригувальні поправки. Дана технологія володіє відкритим 
алгоритмом і прийнята комітетом RTSM 104, як стантарт для GNSS-мереж. 
Формування поправок передбачено в режимі реального часу, з 
використанням одночасно від кількох базових станцій, головна з яких (Master) 
також використано допоміжні (Auxiliary). Визначення всіх станцій 
39 
 
виконуються автоматично, в залежності від положення приймача. RTK-
поправки розраховані з використанням програмного комплексу Leica GNSS 
Spider v4.3, що був встановлений на сервері мережі. 
Для переходу на місцеву систему координат (МСК-71), яка зв’язана з 
системою координат УСК-2000 було виконано з використанням модуля 
перерахунку координат програмного забезпечення «Digitals» 
Роботи виконано відповідно до вимог Інструкції з топографічного 
знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) 
[10]. В результаті проведених робіт складено відомість про встановлені 
межові знаки на межі поділу. 
При обстеженні земельної ділянки раніше встановлених межових знаків 
не виявлено. Так як замовник не має наміру виділяти земельні ділянки в 
натурі (на місцевості), а буде використовувати її єдиним масивом 
сільськогосподарських земель, то закріплення меж таких зенмельних ділянок 
межовими знаками не передбачається. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
40 
 
 
 
 
ІV ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ 
 
4.1 Охорона праці та техніка безпеки 
 
Роботу землевпорядників в теперішній час не можна уявити без 
сучасної оргтехніки і комп'ютерних технологій. А ця техніка при 
недотриманні вимог охорони праці може негативно впливати на стан здоров'я 
і працездатність користувачів.  
Усі види польових, землевпорядних, топографо-геодезичних робіт 
виконуються в суворій відповідності до затверджених інструкцій, положень, 
технічних проектів. До виконання топографо-геодезичних робіт допускаються 
тільки особи, які мають спеціальну технічну підготовку, пройшли навчання 
щодо безпечних методів роботи, склали перевірочні іспити й отримали 
спеціальне посвідчення на право проведення робіт.  
З робітниками, зарахованими на роботу з даної професії вперше, 
проводиться професійно-технічне навчання за програмами, розробленими для 
кожної спеціальності, з наступною персональною перевіркою цих знань в 
обсязі вимог тарифно-кваліфікаційного довідника.  
Тривалість інструктажу разом з навчанням повинна бути не менше:   
– двох днів для бригад, що ведуть топографо-геодезичні роботи в 
обжитих районах;  
– трьох днів для бригад, що ведуть роботи в містах, селищах, по 
лініях залізних і автогужових доріг, на об'єктах спеціального призначення, а 
також ведуть зйомку підземних інженерних комунікацій;  
– п'яти днів для бригад, що ведуть топографо-геодезичні роботи в 
тайгових, тундрових, пустельних і малонаселених районах;  
41 
 
– восьми днів для бригад, що ведуть вирубку лісу з метою 
лісозаготівлі для будівлі геодезичних знаків;  
– п'яти днів для бригад, що ведуть будівництво геодезичних 
знаків висотою до 11м;  
– дванадцяти днів для бригад, що ведуть будівництво 
геодезичних знаків висотою вище 11м;  
– п'ятнадцяти днів для бригад, що працюють у горах. 
Керівник бригади зобов'язаний повторити навчання робітників 
правилам безпечної роботи у випадках:  
– зміни фізико-географічних умов робіт;  
– одержання в процесі виробництва нової техніки і впровадження 
нової технології робіт;  
– виявлення грубих порушень правил безпечного ведення робіт, 
привели чи здатні привести до важких наслідків;  
– появи нового процесу чи виду робіт, правил безпечного 
виконання яких раніше робітники не навчалися;  
– втілення вищими організаціями нових правил і вимог по 
безпечному проведенню робіт чи у випадках одержання особистих нових 
вказівок і розпоряджень.  
Польові топографо-геодезичні роботи в малообжитих районах у 
зимовий час можуть проводитися тільки з дозволу керівництва 
землевпорядних експедицій, в інших випадках – з дозволу керівництва 
підприємства при дотриманні таких умов: організації по маршрутах руху 
бригад обігрівальних пунктів; забезпечення всіх працівників теплим 
спецодягом, спеціально обладнаним механічним транспортом і організацією 
постійного чергування радіооператорів на базах партій, що працюють у 
малообжитих районах, у режимі прийому, поки бригади працюють у полі.  
Забороняється працювати при температурі нижче – 25°С, а на верху 
геодезичних знаків – при температурі нижче – 10° С. Особи, що інспектують 
роботи, зобов'язані перевіряти стан охорони праці із занесенням результатів 
42 
 
перевірки в акт інспекції, вимагати негайного усунення виявлених недоліків, 
припиняти роботи у випадках загрози для життя і здоров'я працівників і 
піднімати питання про залучення до відповідальності осіб, винних у 
порушенні правил безпеки.  
Усі польові підрозділи повинні бути забезпечені повним комплектом 
справних інструментів, інвентарем, устаткуванням, запобіжними, 
рятувальними, захисними засобами і пристосуваннями залежно від роботи, 
яка виконується, фізико-географічних умов місцевості і відповідно до 
табельного забезпечення, іншим спецодягом за встановленими нормами і 
медичними аптечками.  
Різальні інструменти (пилки, сокири, лопати, бур) під час пересування 
повинні знаходитися в чохлах, мати спеціальні захисні пристосування. 
Інструменти і захисні пристосування закріплюються персонально за кожним 
робітником на весь польовий сезон. Запаси бензину зберігаються в спеціально 
відведених для цього місцях, затінених від сонячних променів; при 
використанні паливно-мастильних матеріалів варто дотримувати всіх заходів 
пожежної безпеки.  
До початку виконання польових топографо-геодезичних робіт у містах, 
населених пунктах, на територіях промислових об'єктів і ділянках 
спеціального призначення необхідно через місцеві органи комунального 
господарства і відповідні установи промислових об'єктів і ділянок 
спеціального призначення установити схеми розміщення і глибини залягання 
мереж інженерних комунікацій (кабелів електромереж, телефонів, радіо, 
трубопроводів газу, каналізації, води й ін.). Це необхідно для того, щоб 
вибрати місця, де можливо безпечно закладати в ґрунт центри геодезичних 
знаків, репера, забивати штирі для закріплення крапок теодолітних ходів та 
інше. Ці дані тим більше необхідні, якщо передбачається зйомка підземних 
інженерних комунікацій. Також необхідно з'ясувати схему повітряної 
високовольтної мережі і межі смуги її відчуження. Маючи ці дані, необхідно 
скласти робочий проект, а по ньому – організаційно-технічне розпорядження 
43 
 
кожному виконавцю, з видачею вказівки про правила безпечного ведення 
робіт на конкретних ділянках місцевості. Робочий проект на виконання 
міських робіт захищається у встановленому порядку. Без робочого проекту і 
його захисту роботи забороняються.  
Забороняється:  
– одночасне проведення геодезичних робіт на двох чи більше 
вертикальних ярусах або у тих же умовах одночасне проведення геодезичних і 
інших, наприклад, будівельних робіт без касок і захисних огороджень;  
– проводити роботи в смузі відчуження високовольтних ліній 
електропередач, електропідстанцій, на антенних полях без узгодження з 
відповідними організаціями;  
– робити вимір висоти, підвіски проводів, ліній електропередач 
безпосереднім виміром за допомогою рулетки, рейки, тичин, вішок і інших 
предметів, а визначати її слід аналітично;  
– піднімати рейки, вішки й інші предмети до проводів ліній 
електропередач, до контактної мережі залізничних і трамвайних ліній на 
відстань ближче ніж 2 м;  
– залишати на проїзній частині і тротуарах не забиті у рівень з 
поверхнею землі штирі, труби й ін. Застосовувати штирі довше 15см для 
закріплення крапок теодолітних ходів на заасфальтованій частині міста також 
забороняється.  
При виконанні сільськогосподарських робіт поблизу ліній 
електропередач (ЛЕП) на металевих корпусах машин і механізмів, а також на 
металевих трубопроводах можуть наводитися небезпечні електричні 
потенціали, викликані електричною і електромагнітною індукцією. Крім 
цього, при роботі в охоронній зоні ЛЕП напругою 330 кВ і більше електричне 
поле несприятливо впливає на незахищену від нього людину. Особливо 
небезпечним є торкання металевих машин і механізмів безпосередньо до 
проводів ЛЕП.  
44 
 
Якщо провід ЛЕП впав на машину, водій повинен негайно зупинити її, 
сигналом привернути увагу водія ближньої машини, який повинен сповістити 
про те, що сталося, в енергозабезпечуючу організацію. До прибуття аварійної 
бригади ні водій, ні спостерігач не повинні здійснювати ніяких самостійних 
дій. Наближатися до такої машини на відстань менше 20 м забороняється.  
 
5.2 Умови праці на підприємстві та їх аналіз. 
 
Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища та 
трудового процесу, що впливають на здоров’я й працездатність людини в 
процесі її професійної діяльності, згідно з Гігієнічною класифікацією праці та 
небезпечних чинників виробничого середовища, важкості та напруженості 
трудового процесу”, затвердженою наказом МОЗ № 382 від 31.12.1997 року  
Виробничі умови праці поділяють на такі групи: 
—      загальні; 
—      технічні; 
—      умови безпеки; 
—      санітарно-гігієпічпі; 
—      психофізіологічні; 
—      естетичні. 
Загальні умови праці визначають режим праці та відпочинку, стан 
виробничих і побутових приміщень, організацію й оснащення робочих місць і 
місць відпочинку, забезпечення працівників тощо. 
Технічні умови праці характеризуються технічним рівнем і станом 
засобів праці, досконалістю технологічних процесів. Основними показниками 
є рівень автоматизації, механізації та комп’ютеризації виробництва та частка 
ручної праці. 
Умовами безпеки праці вважають такі, за яких вплив шкідливих і 
небезпечних виробничих чинників на працівників неможливий або їх рівні не 
перевищують гігієнічних нормативів та визначають ступінь безпеки 
45 
 
виробничого обладнання, устаткування та виробничих процесів. Основні 
показники умов безпеки — рівень аварійності, нещасних випадків і 
професійних захворювань. 
Санітарно-гігіенічні умови характеризуються станом повітряного 
середовища робочої зони, освітленістю, рівнем шуму, вібрації, 
випромінювань, лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо. Основні 
показники — стан здоров’я працівників, працездатність, продуктивність 
праці, рівень професійних захворювань. 
Ступінь важкості та напруженості праці, який залежить від рівня 
навантаження на організм людини під час роботи визначають 
психофізіологічні умови праці. Важкість праці — це характеристика 
трудового процесу, що відображає ступінь загальних енерговитрат, 
навантаження на опорно-руховий апарат, серцево-судинну та дихальну 
системи організму працівника. 
Напруженість праці — ознака трудового процесу, що відображає 
навантаження на центральну нервову систему (рівень уваги, емоціональна та 
інтелектуальна напруженість) працівника. 
Естетичні умови характеризуються оформленням та інтер’єр 
приміщень, форму та колір обладнання, зручність робочого одягу, 
облаштування куточків живої природи та інші заходи. 
 
5.2.1 Класифікація умов праці 
 
Умови праці розподіляють на чотири класи: 
I        клас — оптимальні, дають змогу зберегти здоров’я працівників і 
створити передумови для підтримання високого рівня працездатності; 
II       клас — допустимі, які не перевищують встановлені гігієнічні 
нормативи для робочих місці, і за яких функціональний стан організму 
відновлюється за період відпочинку або до початку іншої зміни, а також не 
справляють несприятливого впливу на здоров’я працівників та їх нащадків; 
46 
 
III      клас — шкідливі виробничі чинники перевищують гігієнічні 
нормативи та здатні несприятливо позначитися на організмі працівників або 
їх нащадків. 
Шкідливі умови праці за рівнем перевищення гігієнічних нормативів і 
змін в організмі працівників поділяють на чотири ступеня: 
I        ступінь — спричиняють функціональні зміни та сприяють 
зростанню показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності; 
II       ступінь — зумовлюють стійкі функціональні порушення й 
призводять до зростання захворюваності та появи окремих ознак професійної 
патології; 
III      ступінь — підвищення рівня захворюваності та розвиток 
початкових стадій професійної патології; 
IV     ступінь — розвиток вираженої форми професійних захворювань, 
значно зростають показники хронічної патології та захворюваності з 
тимчасовою втратою працездатності; 
IV клас — небезпечні (екстремальні) характеризуються високим 
ризиком виникнення тяжких форм гострих уражень, отруєнь, каліцтва, а іноді 
загрожує життю працівника. 
Умови праці мають задовольняти вимогам, які дають змогу виконувати 
робочі обов’язки без шкоди для здоров’я, уникати перевтоми і забезпечують 
високу продуктивність, а саме: 
—      вимогам безпеки; 
—      фізіологічним і гігієнічним вимогам; 
—      психологічним; 
—      ергономічним. 
Основна мета вимог є запобігання нещасним випадкам і професійним 
захворюванням. У законах і нормативно - технічній документації визначено 
вимоги безпеки для небезпечних і шкідливих чинників, виробничого 
обладнання, виробничих процесів, засобів захисту працівників, будівель, 
споруд. 
47 
 
Фізіологічні та гігієнічні вимоги враховують функціональні можливості 
організму людини та зміни фізіологічних процесів під впливом умов праці. Ці 
вимоги є предметом вивчення фізіології та гігієни праці. 
Психологічні вимоги визначають закономірності психічної діяльності 
людини, можливості сприйняття інформації, пам’яті та мислення. Ці вимоги є 
предметом вивчення психології. 
Ергономічні вимоги враховують антропометричні та біомеханічні 
характеристики людини, особливості робочої пози, встановлюють 
відповідність знарядь праці, органів управління, робочих місць розмірам, 
формі й масі тіла людини, силі та напрямку рухів. Ці вимоги вивчає 
ергономіка. 
Існують дві методики аналізу умов праці: за окремими елементами умов 
праці та за інтегральною оцінкою. 
Аналіз умов праці за окремими елементами здійснюється на підставі 
детального вивчення характеристик технологічного процесу, конструкції 
машин і устаткування, виконуваної роботи виявляють діючі, потенційно 
небезпечні та шкідливі виробничі чинники та визначають їх походження, 
характер впливу на людину, можливу концентрацію або рівень і тривалість дії 
протягом зміни тощо. 
Методика аналізу умов праці за інтегральною оцінкою ґрунтується на 
застосуванні показника “важкість праці”, який враховує вплив на працівника 
всіх елементів умов праці. Існує шість категорій важкості робіт, яким 
відповідають шість груп умов праці: 
I        — категорія — оптимальні; 
II       — допустимі; 
III      — гранично допустимі; 
IV     — гранично стерпні; 
V       — нестерпні; 
VI     — критичні. 
48 
 
Великого значення набуває атестація робочих місць, яку проводять на 
підприємствах (в установах) на підставі постанови Кабінету Міністрів 
України № 442 від 1.08.92 р. “Про порядок проведення атестації робочих 
місць за умовами праці”та відповідно до “Методичних рекомендацій для 
проведення атестації робочих місць за умовами праці” . 
   Атестація здійснюється один раз на п’ять років на підприємстві 
загалом і в кожному підрозділі зокрема атестаційною комісієюю, до складу 
якої входять фахівці, робітники, службовці, інженери з охорони праці, 
керівники служби, представники профспілок. 
Атестацію робочих місць проводять лише за умовами праці або за їх 
загальним рівнем. 
Основна мета такої атестації — врегулювання відносин між 
роботодавцем і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні 
умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу 
в несприятливих умовах. 
За результатами атестації складають переліки: 
—      робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, за якими 
закріплено право працівника на пільги та компенсації, передбачені 
законодавством; 
—      робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, щодо яких 
пропонують встановити пільги за рахунок підприємства; 
—      робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких потрібно 
здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення. 
Загальна атестація робочих місць — це комплексна оцінка кожного 
робочого місця на його відповідність сучасному науково- технічному рівню та 
вимогам охорони праці. Основна мета - підвищення ефективності 
виробництва завдяки поліпшенню умов праці. 
Сучасний рівень розвитку техніки поки що не може забезпечити всім 
працівникам належних умов праці, що виключають вплив шкідливих і 
небезпечних чинників на організм людини. Тому законодавство передбачає 
49 
 
надання працівникам за несприятливі умови праці надання різних пільг та 
компенсацій. 
Працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, на 
підставі наказу МОЗ № 38355 від 31.12.97 р. додатково до основної відпустки  
надають від 6 до 36 робочих днів і встановлюють скорочений робочий день, 
згідно зі “Списком виробництв, професій і посад зі шкідливими умовами 
праці, робота на яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий 
день”. 
Згідно з наказом МОЗ № 54 від 23.03.93 р. доплати за несприятливі 
умови праці можуть бути здійснені у вигляді підвищення тарифних ставок і 
посадових окладів, надбавок до ставок і окладів. 
Компенсаційні доплати за умови праці, що не відповідають нормативам, 
включають доплати за: 
—      роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих 
умовах праці; 
—      інтенсивність праці; 
—      роботу в нічний час; 
—      перевезення небезпечних вантажів. 
Власник за свої кошти (з прибутку) може встановлювати за 
колективним договором додаткові пільги та компенсації, які не передбачені 
чинним законодавством (додаткові перерви, безкоштовні обіди тощо). 
Згідно із чинним законодавством, на кожному підприємстві (в установі, 
організації) щорічно або через три роки (залежно від галузі та відповідно до 
рішення трудового колективу) укладають колективний договір (угоду) між 
роботодавцем (або уповноваженим органом чи особою) і трудовим 
колективом. 
У колективному договорі сторони узгоджують такі питання: 
забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці не 
нижче передбаченого законодавством рівня; обов’язки, комплексні заходи 
щодо встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого 
50 
 
середовища; підвищення рівня охорони праці; запобігання випадкам 
виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій; обсяги та 
длеерела фінансування зазначених заходів. 
У КЗпП України є положення про трудовий договір (ст. 21). 
Трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем, за якою 
працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, 
дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець — 
виплачувати працівникові заробітну плату та забезпечувати умови, необхідні 
для виконання роботи, передбачені чинним законодавством і угодою сторін. 
Працівникові не може бути запропонована робота, яка протипоказана 
йому через стан здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, 
які потребують професійного добору, допускають осіб за наявністю висновку 
спеціальної медичної експертизи (наркологічної, психофізіологічної тощо). 
Згідно із чинним законодавством, усі працівники підлягають 
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного 
випадку на виробництві та професійного захворювання.  
Особливою формою трудового договору є контракт. 
Охороні праці жінок, молоді, осію з інвалідністю в Україні приділено 
особливу увагу. Заборонено використовувати працю жінок на важких роботах 
із шкідливими та небезпечними умовами праці (окрім робіт із санітарного та 
побутового обслуговування). Жінок до роботи вночі можна залучати лише за 
особливої потреби тимчасово. Вагітних жінок, які мають дітей до 3 років, 
заборонено залучати до роботи вночі та у вихідні дні, до позаурочної роботи 
та відправляти у відрядження. 
Чинне законодавство дозволяє приймати на постійну роботу молодь 
віком від 16 років (як виняток – за погодженням із профспілками, можуть 
бути прийняті на роботу 15-річні особи). На тимчасову легку роботу, для 
практичної підготовки молоді, що навчається, можна, згідно із КЗпП, 
приймати учнів загальноосвітніх шкіл і професійних навчальних закладів, які 
51 
 
досягли 14 років, у вільний від навчання час. Прийом підлітків на роботу 
можливий лише за письмової згоди одного з батьків або особи, яка їх замінює. 
Недопустимим є залучення неповнолітніх до важких і робіт зі 
шкідливими або небезпечними умовами праці, підземних, нічних (від 22-ї до 
6-ї години), понаднормових, робіт у вихідні дні, а також до робіт, які пов’язані 
з підніманням, утриманням або переміщенням вантажів. 
Підприємства (установи), які використовують працю осіб з 
інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням 
рекомендацій медико-соціальної експертної комісії й індивідуальних програм 
реабілітації, вживати додаткові заходи з безпеки праці, що відповідають 
специфічним особливостям цієї категорії працівників. 
У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов’язаний 
організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування осіб з 
інвалідністю, відповідно до медичних рекомендацій. 
 
5.3 Техніка безпеки при виконанні геодезичних робіт. 
 
В усіх виробничих і допоміжних приміщеннях землевпорядкувальних 
організацій на видних місцях вивішуються інструкції, розпорядження, 
плакати і попереджувальні надписи з протипожежної безпеки.  
Засоби гасіння пожежі (пожежні крани, щити, вогнегасники) завжди 
повинні бути в справному стані і розташовані на видному і легкодоступному 
місці.  
Для забезпечення ефективної евакуації людей з палаючого приміщення 
робочі місця, проходи, шляхи евакуації, переносні засоби пожежогасіння і 
засоби повідомлення завжди утримуються в чистоті і порядку.  
До початку робіт керівник повинен провести ввідний інструктаж, на 
якому детально проробити і вивчити з усіма підлеглими правила безпечної 
праці, протипожежні заходи, вимоги по захисту навколишнього середовища, 
52 
 
внутрішній розпорядок, дисциплінарні вимоги та правила поводження з 
геодезичними приборами. 
Під час інструктажу проводиться практичний показ прийомів безпечної 
роботи безпосередньо на робочому місці. Інструктаж завершується 
перевірочним опитом і результати його заносяться у спеціальні журнали, які 
підписуються усіма працівниками та керівником. 
Навчання і інструктаж по техніці безпеки повторюються перед 
початком кожного виду нового знімання.  
Усі прилади і інструменти до початку робіт повинні бути старанно 
оглянуті та перевірені. 
Сокири та молотки повинні бути щільно насадженими на ручки з 
розклинюванням металевими кілками. Деревяні ручки не повинні мати 
задирок і тріщин. Переносити сокири дозволяється тільки у чохлах. 
Ручки ящиків та футлярів геодезичних приладів повинні бути міцно 
закріпленими на них. 
Переносити віхи, штативи, шпильки слід гострими кінцями вниз. 
Установлювати віхи та штативи необхідно так, щоб не поранити вістрям ноги. 
Неможна носити за спиною геодезичний прилад на штативі для 
уникнення ушкодження ніг. 
Розмотувати та змотувати стрічку слід удвох, щоб не поранити долоні 
металевою стрічкою. Переносити при вимірюванні мірну стрічку необхідно 
тільки за ручки. 
Забороняється перекидувати один одному віхи та шпильки. 
Геодезичні прилади, встановлені на штативи, необхідно міцно 
закріплювати на місцевості для запобігання їх падіння. 
Забороняється залишати геодезичні прилади без догляду 
У населених пунктах слід дотримуватись правил дорожнього руху. 
Переносити геодезичні прилади з одного місця на друге дозволяється тільки 
по краю тротуару, а не по проїжджій частині. 
53 
 
При наближенні грози, польові роботи необхідно припинити та усім 
студентам перейти у закрите приміщення. 
Під час грози не дозволяється стояти під деревами та бути близько від 
стовпів, громовідводу.  
Пересікаючи вулицю, переконайтесь у повній безпеці. При цьому слід 
бути особливо обережними при переході через перехрестя вулиць чи доріг, 
уважно стежте за рухом транспорту, особливо на поворотах. 
Працюючи на вигоні - на околиці села поряд с садибами бережіться 
собак. 
Влітку у сонячні дні забороняється працювати з непокритою головою. 
При роботі на сонці без головного убору може бути тепловий або сонячний 
удар. У найбільш жаркі години дня роботи слід перервати і перенести її на 
ранкові або вечірні години. 
Працювати слід у легкому та зручному взутті та не можна працювати 
босоніж. Одяг повинен бути зручним, вільним для роботи, відповідати сезону. 
Не дозволяється сідати або лягати на сиру землю, каміння, траву, це може 
викликати простудні захворювання, інколи з важкими ускладненнями. 
Забороняється пити з випадкових джерел, питну воду слід мати при собі 
у термосах, флягах, каністрах. 
Не можна пити холодну воду будучи спітнілим. 
Кожна бригада повинна мати бинт, йод або похідну аптечку. При 
пораненнях, вивихах, засорениях очей тощо перша допомога потерпілому 
повинна бути надана, на місці. Спіробітникам потерпілого слід прийняти всі 
міри, щоб його негайно відправити до медпункту бази (табору). 
 
5.4 Техніка безпеки при роботі з ПК 
 
Державні санітарні правила і норми поширюються на умови й 
організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) 
усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-
54 
 
променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-
обчислювальних машинах (ЕОМ) колективного використання та ПК. 
Так, наприклад, роботодавцю заборонено установлювати комп’ютери в 
приміщеннях, які розташовані у підвалах будинків. Для уникнення можливих 
аварій та замикань, поряд з приміщеннями, де вестиметься робота з 
комп’ютером (над чи під ними), також не дозволяється проведення робіт, що 
потребують здійснення надмірно вологих технологічних процесів. 
Відповідне приміщення повинно бути укомплектоване системами 
центрального або індивідуального опалення, кондиціонування чи вентиляції 
повітря. 
У кожній кімнаті, де обладнуватимуться робочі місця співробітників, 
що працюватимуть на комп’ютері, повинні бути наявні елементи природного 
та штучного освітлення. При цьому, на вікнах слід встановити легко 
регульовані жалюзі чи штори, які дозволять працівникам коригувати рівень 
освітлення в приміщенні. 
З метою досягнення максимального рівня безпечності і охорони праці 
при роботі з комп’ютером, виробничі приміщення необхідно обладнати 
аптечками першої медичної допомоги, системами автоматичної пожежної 
сигналізації і вогнегасниками. 
Важливо пам’ятати, що в разі несправності ПК, виявленні іскріння, 
пробою, запаху гару, ознак горіння тощо слід негайно припинити роботу, 
відключити обладнання від електромережі та негайно повідомити 
безпосереднього керівника або спеціаліста з ремонту ПК. 
В приміщенні, в якому разом працюють 5 або більше комп'ютерів, на 
видимому місці встановлюється службовий вимикач, який у разі потреби 
дозволить повністю відключити електричне живлення кімнати. 
Площа одного робочого місця має становити не менше 6 квадратних 
метрів. При необхідності, суміжні робочі місця співробітників, що працюють 
з комп’ютером, слід розділити перегородками висотою до 2 метрів. Основним 
55 
 
обладнанням робочого місця є ПК або ноутбук, монітор, клавіатура, робочий 
стіл, крісло тощо. 
На столі працівника можливо розмістити допоміжні для роботи 
пристрої (принтери, колонки, сканери), а також місця для зберігання 
документів, за умови, що це не обмежуватиме видимість екрану і не 
заважатиме працівнику. 
ПК повинен розташовуватися на відстані не ближче 1 метра від джерела 
тепла. 
Світлові відблиски із клавіатури, екрана та інших частин ПК у напрямку 
очей користувача неприпустимі. 
Бажано розмістити комп’ютери в кімнаті таким чином, щоб світло 
потрапляло на екрани моніторів з півдня чи північного сходу. 
Монітор встановлюють таким чином, щоб відстань від поверхні екрана 
до очей користувача була  в межах 600-700 мм залежно від розміру екрана.  
Найбільш раціональним є розташування екрану перпендикулярно до лінії зору 
оператора. 
Також екран відео монітора повинен розміщуватись так, щоб світло від 
вікна падало на робоче місце збоку, бажано зліва. 
Клавіатуру розміщують на робочому або окремому столі на відстані 
100-300 мм від краю з боку користувача. Положення клавіатури та кут її 
нахилу залежить від побажання користувача (як правило, в межах 5-15°). Не 
допускається хитання клавіатури. 
Висота робочої поверхні столу повинна регулюватися у межах 680-800 
мм, усереднена висота становить 725 мм. 
Робоче крісло співробітника має бути підйомно-поворотним, легко 
регульованим за висотою та забезпечувати належну підтримку та зручне 
положення спини і хребта особи. 
Розетка біля ПК розташовується в доступному місці, щоб в аварійних 
випадках можна було своєчасно відключити електроживлення. 
56 
 
У приміщеннях для роботи ПК необхідно проводити щоденне вологе 
прибирання та регулярне провітрювання протягом робочого дня. Видалення 
пилу з екрану необхідно проводити не рідше 1 разу на день. 
Забороняється: 
• проводити ремонт та технічне обслуговування комп’ютера на 
робочому місці працівника; 
• самочинно ремонтувати або намагатись здійснити технічне 
налагодження комп’ютера без залучення компетентних спеціалістів; 
• складувати на робочому місці зайві документи, деталі та 
предмети, що не потрібні для роботи; 
• використовувати монітори з нечітким зображенням та монітори з 
поломкою екрану; 
• працювати з матричним принтером без антивібраційного покриття 
та зі знятою кришкою. 
• Допускати до роботи осіб, які не пройшли затверджений на 
підприємстві курс охорони праці для роботи з комп’ютером, не дозволяється. 
Основними небезпечними та шкідливими виробничими факторами, що 
можуть впливати на користувача є: 
• напруга зорових органів і пов’язана з нею втома та побічні ефекти; 
• монотонність праці, значний  обсяг інформації, оброблюваної за 
одиницю часу; 
• тривале перебування в одному і тому самому статичному 
положенні, що викликає застійні явища в організмі; 
• нервово-емоційне напруження при роботі на ПК; 
• різного виду випромінювання при використанні відео моніторів на 
електронно-променевих трубках; 
• ураження електричним струмом та інше. 
 
 
 
57 
 
 
 
 
ВИСНОВОК 
Одним із ключових механізмів для забезпечення розвитку територій, 
вирішення майнових спорів і впорядкування власності на землю є поділ 
земельної ділянки. Він має чітке правове регулювання, потребує технічного 
оформлення та реєстрації. В сучасних умовах розвитку ринку землі, поділ 
земельної ділянки – це важливий правовий інструмент для організації 
ефективного землекористування, планування забудови, який дозволяє 
вирішувати спадкові і майнові питання, ефективніше управляти земельними 
ресурсами. 
Земельна ділянка — це базова одиниця землекористування, яка може 
бути об’єктом права власності, користування, оренди. Відповідно до 
земельного законодавства, якщо земельній ділянці присвоєно кадастровий 
номер, то вона вважається сформованою [2]. Але життя не стоїть на місці й 
іноді вже сформовану земельну ділянку потрібно поділити на дві або декілька 
окремих земельних ділянок. 
В результаті розробки даної кваліфікаційної роботи було виконано 
поділ земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення 
товарного с/г виробництва комунальної власності, що розташована в 
адміністративних межах Золотоніської міської ради (за межами населеного 
пункту). 
Порядок виконання робіт, склад технічної документації повинні 
відповідати вимогам чинних законодавчих та нормативних актів України.  
Перший розділ містить аналіз основних засад та нормативно-правових 
актів України, які регулюють формування технічної документації щодо поділу 
земельної ділянки. У другому розділі приведена природно-економічна 
характеристика землекористування. Встановлення обмежень (обтяжень) при 
користуванні земельною ділянкою, проведення топографо-геодезичних робіт 
58 
 
та обгрунтування проєктного рішення проаналізовано у третьому розділі. У 
четвертому розділі приведено опис дотримання охорони праці та техніки 
безпеки при виконанні польових та камеральних робіт. 
У результаті поділу: 
• виникають нові об’єкти земельних правовідносин; 
• кожна нова ділянка отримує окремий кадастровий номер; 
• права власності або користування мають бути зареєстровані окремо для 
кожної ділянки. 
Поділ заборонено, якщо: 
• це суперечить законодавству; 
• земельна ділянка перебуває під арештом; 
наявні обмеження щодо розпорядження. 
Отже, поділ земельної ділянки — це важлива землевпорядна процедура, 
що дозволяє гнучко управляти земельними ресурсами, вирішувати майнові 
питання та забезпечувати ефективне використання землі. Цей процес вимагає 
дотримання чітких правових норм і технічних вимог, що гарантує правову 
визначеність новостворених земельних ділянок, при цьому земельні ресурси 
повинні використовуватися без втрати корисних властивостей та погіршення 
стану навколишнього природного середовища.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
59 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
1. Конституція України, Київ., 1996 р. 
2. Земельний кодекс України від 25.10. 2001 року №2768-III.  
3. Закон України  «Про Державний земельний кадастр»   від  7  
липня  2011 р. № 3613-VI. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-
17#Text. 
4. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 року № 858-
IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/858-15#n668. 
5. Закон України «Про природно-заповідний фонд України». 
6. Закон України «Про охорону праці»: від 14 жовтня 1992 року 
№2694-XII. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text 
7. Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність : Закон 
України від 23 грудня 1998 р. № 353-XIV 
URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/353-14#Text. 
8. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів 
України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері 
земельних відносин» від 28.04.2021 року  № 1423-IX. 
9. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного 
стану : Закон України від 24 березня 2022 р. № 2145-IX URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-20#Text. 
10. Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 
1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98). 
11. Деякі питання застосування геодезичної референцної системи 
координат: постанова від 22 вересня 2004 р. № 1259 URL: 
https://ips.ligazakon.net/document/view/kp041259?an=21. 
12. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 р. 
№ 1051. 
60 
 
13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до 
деяких актів Кабінету Міністрів України" від 28.07.2021 р. № 821. 
14. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
порядку проведення та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі» 
від 19 листопада 2014р., № 1467/26244. 
15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження 
Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки 
земель» від 21 квітня 2021 р. № 393. 
16. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання захисту 
інтересів власників земельних ділянок та застосування адміністративної 
процедури у сфері земельних відносин» від 08.04.2025 № 394. 
17.      Гиренко І. В. Науково-практичний коментар Земельного 
кодексу України. – Київ: Видавничий дім "Професіонал", 2019. – 804 с. 
18. М.М. Сакун, І.І. Дядько. Охорона праці в галузі : навч. посіб. 
Одеса: Центр Медіа, 2012. 76 с. 
19. Й.М. Дорош., О.С. Дорош. Формування обмежень та обтяжень у 
землекористуванні: навч. посіб. Херсон : Грінь Д. С., 2017. 650 с. 
20. М.Г. Ступінь. Земельний кадастр: підручник. Львів, 2011. – 309 с. 
21.  А.М. Третяк, В.М. Третяк, Р.М. Курильців, Т.М. Прядка. 
Управління земельними ресурсами та землекористуванням: навч. посіб. 
Біла Церква: «ТОВ «Білоцерківдрук», 2022 – 436 с. 
22. Обмеження прав на землю : веб-сайт.  URL: 
https://wiki.legalaid.gov.ua  
23. Черкаська область / Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. 
URL: https://uk.wikipedia.org/ (дата відвідування: 12.05.2025) 
24. Охорона праці. Визначення поняття. Основні завдання: 
http://studies.in.ua/ru/bzhd-seminary/1044-ohorona-prac.html 
25. Види та порядок проведення інструктажів з охорони праці: веб-
сайт. URL: http://vinfpo.org.ua  
 
61
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
