Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6996
Title: Оцінка екологічної спрямованості сільськогосподарського сектору Черкащини, як умови сталого розвитку регіону
Authors: Жицька, Людмила Іванівна
Федоренко, Максим Павлович
Keywords: СТАЛИЙ РОЗВИТОК;ЗАХОДИ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ;ІНТЕНСИФІКАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА, ОРГАНІЧНЕ ЗЕМЛЕРОБСТВО;АГРАРНИЙ СЕКТОР ЧЕРКАЩИНИ;РОСЛИННИЦТВО;ТВАРИННИЦТВО;ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ;БІОЛОГІЧНІ ВІДХОДИ;ПЕРЕРОБКА
Issue Date: Dec-2025
Abstract: Актуальність теми: Питання сталого розвитку сільського господарства можна розглядати як усталений агроекосистемний напрямок розвитку сільгоспвиробництва. Тому екологічна спрямованість галузі, екологізація процесів обробітку земель, використання інноваційних технологій та органічне землеробство є першочерговими завданнями сталого розвитку аграрного сектору України. Також найважливішою умовою екологічно збалансованого розвитку регіонів є гарантування конституційного права громадян на безпечне навколишнє середовище. Інтенсивне ведення сільського господарства призводить до цілої низки небажаних наслідків: втрати родючості ґрунту й деградації, зростання кількості ерозійних процесів; забруднення довкілля пестицидами і агрохімікатами; несприятливих зміни гідрологічного режиму ґрунтів, що пов’язано з осушенням чи заболоченням. Враховуючи зазначене, на сьогодні забезпечення належної результативності практичних природоохоронних дій та їх впровадження у сферу діяльності суб‘єктів господарювання сучасних сільгосппідприємств – одне з пріоритетних завдань черкаських аграріїв на шляху до сталого розвитку. Мета роботи й завдання досліджень. Метою роботи є оцінка екологічної спрямованості сільськогосподарських підприємств Черкаської області, наслідки впливу діяльності для довкілля та перспективи впровадження ресурсозберігаючих технологій і органічного аграрного виробництва, як умови сталого розвитку регіону. Для досягнення цієї мети нами були поставлені наступні завдання: – розкрити питання, що стосуються етапів становлення аграрного сектору України та Черкащини; – провести аналіз кліматичних, геоморфологічних, природних географічних, соціально-економічних, технологічних та інших регіональних особливостей щодо потенціалу розвитку аграрного сектору; – встановити головні екологічні проблеми, що мають відношення до діяльності сільгосппідприємств; – виявити небезпеки для довкілля пов’язані з рослинництвом і тваринництвом та обробітком земель; – дослідити питання використання органічних добрив та перспективи технологій органічного аграрного виробництва, як умови сталого розвитку регіону; – визначити можливості для впровадження інновацій і систем обробітку земель, підвищення ефективності виробництва й важливих напрямків забезпечення відновних процесів та гуміфікації сільськогосподарських ґрунтів; – розробити заходи щодо мінімізації впливу на довкілля та сільськогосподарські землі за умов використання ресурсозберігаючих технологій та переробки біологічних відходів. Об’єкт дослідження: потенціальні можливості вдосконалення аграрного сектору Черкащини та еколого-інноваційна діяльність за умови сталого розвитку. Предмет дослідження: механізми, інструменти та напрями впровадження ресурсозберігаючих технологій і екологічних інновацій у діяльності аграрних підприємств регіону для забезпечення умов сталого розвитку. Методи дослідження: при написанні роботи були використані загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення), аналітичні, порівняльні та розрахунково-статистичні методи. Результати дослідження. Висвітлено питання щодо етапів становлення аграрного сектору Черкащини; проведено дедуктивний аналіз регіональних особливостей щодо потенціалу розвитку аграрного сектору, встановлено головні екологічні проблеми, що мають відношення до діяльності сільгосппідприємств та впливу на оточуюче середовище і здоров’я людини, виявлено небезпеки пов’язані з рослинництвом, тваринництвом та методами обробітку земель, досліджено перспективність використання технологій органічного землеробства й інновацій у сфері переробки відходів тваринництва та рослинництва і їх обробки; розроблено рекомендації щодо питань та напрямків загальної екологізації галузі, як умови сталого розвитку Черкаського регіону. Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у виявленні специфічних особливостей еколого-інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств Черкаської області та розробці рекомендацій для її активізації з урахуванням регіональних особливостей. Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для вдосконалення діяльності аграрних підприємств, формування регіональних програм підтримки щодо використання ресурсозберігаючих технологій за рахунок впровадження інвестиційної політики в сільське господарство і збільшення інвестицій на переробку відходів виробництва, а також використання фахівцями екологами і спеціалістами аграрного профілю.
Actuality of theme: The issue of sustainable agricultural development can be considered as an established agro-ecosystem direction of agricultural production development. Also, the most important condition for environmentally balanced development of regions is guaranteeing the constitutional right of citizens to a safe environment. Intensive agriculture leads to a number of undesirable consequences: loss of soil fertility and degradation, increased erosion processes; environmental pollution with pesticides and agrochemicals; adverse changes in the hydrological regime of soils, which is associated with drainage or waterlogging. Taking into account the above, today ensuring the proper effectiveness of practical environmental protection actions and their implementation in the sphere of activity of business entities of modern agricultural enterprises is one of the priority tasks of Cherkasy farmers on the path to sustainable development. Purpose of work and research objectives. The purpose of the work is to assess the environmental orientation of agricultural enterprises in the Cherkasy region, the consequences of the impact of activities on the environment, and the prospects for the implementation of resource-saving technologies and organic agricultural production as conditions for the sustainable development of the region. To achieve the set goal, it was necessary to solve the following tasks: – to reveal issues related to the stages of formation of the agricultural sector of Ukraine and the Cherkasy region; – to conduct an analysis of climatic, geomorphological, natural geographical, socio-economic, technological and other regional features regarding the development potential of the agricultural sector; – to identify the main environmental problems related to the activities of agricultural enterprises; – identify environmental hazards associated with crop and livestock farming and land cultivation; – investigate the issue of using organic fertilizers and the prospects of organic agricultural production technologies as conditions for sustainable development of the region; – identify opportunities for implementing innovations and land cultivation systems, increasing production efficiency and important areas for ensuring restoration processes and humification of agricultural soils; – develop measures to minimize the impact on the environment and agricultural lands by using resource-saving technologies and processing biological waste. The object of the study: potential opportunities for improving the agricultural sector of Cherkasy region and ecological and innovative activities under the condition of sustainable development. The subject of the study: mechanisms, tools and directions for implementing resource-saving technologies and environmental innovations in the activities of agricultural enterprises in the region to ensure conditions for sustainable development. Research methods: When writing the work, general scientific (analysis, synthesis, induction, deduction, generalization), analytical, comparative, and computational and statistical methods were used. Results of the research. The issues of the stages of the formation of the agricultural sector of Cherkasy region are highlighted; a deductive analysis of regional features regarding the development potential of the agricultural sector is conducted, the main environmental problems related to the activities of agricultural enterprises and the impact on the environment and human health are identified, hazards associated with crop production, livestock production, and land cultivation methods were identified, the prospects for using organic farming technologies and innovations in the field of processing and treatment of livestock and crop production waste were investigated; Recommendations have been developed on issues and directions of general greening of the industry as a condition for sustainable development of the Cherkasy region. Scientific novelty of the results obtained. The scientific novelty of the work lies in identifying specific features of the ecological and innovative activities of agricultural enterprises in the Cherkasy region and developing recommendations for its activation, taking into account regional characteristics. Practical significance of the results obtained. The practical significance of the work lies in the possibility of using the obtained results to improve the activities of agricultural enterprises, formation of regional support programs for the use of resource-saving technologies through the implementation of investment policies in agriculture and increased investments in the processing of production waste, as well as their use by environmentalists and agricultural specialists. Structure and scope of work. The master's qualification work consists of an abstract, introduction, two chapters, conclusions, a list of references (32 sources), appendices, and graphic documentation for the master's qualification work. The full volume of the work is 74 pages of printed text, with appendices; the main part is 37 pages.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/6996
Appears in Collections:101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Федоренко_Магістр (pdf).pdf
  Restricted Access
2.63 MBAdobe PDFView/Open Request a copy


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування 
Кафедра екології та природоохоронних технологій 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
на тему ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ 
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СЕКТОРУ  ЧЕРКАЩИНИ, ЯК УМОВА 
СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ 
 
Виконав: студент 2 курсу, групи МГЕК-401 
спеціальності 101 «Екологія» 
(шифр і назва спеціальності) 
                      
_Федоренко М.П._____________________ 
                   (прізвище та ініціали) 
Керівник _Жицька Л.І._________________ 
                        (прізвище та ініціали) 
Нормоконтроль _Хоменко О.М._________ 
                 (прізвище та ініціали) 
Рецензент Бондаренко Ю.Г._____________ 
                     (прізвище та ініціали) 
 
 
 
Черкаси – 2025 рік 
 
 
2 
ЗМІСТ 
 Стор. 
Вступ 4 
1 Аналітичний огляд літератури 6 
 1.1 Місце сільськогосподарського виробництва в структурі валової 6 
доданої вартості України 
 1.2  Сучасні виклики сталого розвитку аграрного сектору 11 
України 
  1.2.1 Механізми державного регулювання в аграрному секторі 11 
України 
  1.2.2 Розвиток інноваційних процесів у становленні аграрного 12 
сектору України 
 1.3  Інноваційна політика в сільському господарстві та сталий 14 
розвиток 
 1.4 Компоненти стратегічного забезпечення щодо ефективності 16 
напрямків функціонування аграрного сектору 
2 Оцінка екологічної спрямованості сільськогосподарського сектору  19 
Черкащини, як умова сталого розвитку регіону 
 2.1  Динаміка розвитку сільськогосподарського виробництва 19 
Черкаської області на шляху до сталого розвитку 
 2.2 Аналіз видів впливу сільгоспвиробництв на навколишнє 23 
середовище та шляхи вирішення проблем 
  2.2.1 Характеристика основних джерел забруднення 23 
підприємств агропромислового комплексу 
  2.2.2 Вплив на екосистему ґрунту та способи вдосконалення 25 
агротехнічних прийомів за використання техніки, мінеральних 
і органічних добрив на оброблюваних землях 
  2.2.3 Роль тваринництва у процесах забруднення довкілля та 34 
напрямки зниження впливу 
 2.3 Державна політика та заходи з екологізації сільського 36 
3 
господарства регіону 
  2.3.1 Органічне сільське господарство як етап на шляху до 36 
сталого розвитку 
  2.3.2 Екологізація сільського господарства передбачає 37 
  2.3.3 Переробка відходів сільського господарств, як напрямок 41 
екологізації галузі на шляху до сталого розвитку 
 2.4 Система управління відходами в умовах сталого розвитку 46 
 2.5 Оцінка існуючих проблеми та загроз у сфері управління 48 
відходами 
 2.6 Мінімізація навантаження на довкілля, пов’язаного з відходами 49 
Висновки 52 
Перелік посилань 56 
Додатки 60 
 Додаток А. Апробація результатів роботи 61 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4 
ВСТУП 
 
Питання сталого розвитку сільського господарство можна розглядати як 
екосистемний напрямок розвитку сільгоспвиробництва. Тобто підходи які 
сприятимуть довгостроковому використанню земель, виключаючи надмірний 
обробіток ґрунту (який веде до ерозії), не наукове використання хімічних засобів, 
що призводять до погіршення стану екосистем ґрунту (знищення мікроорганізмів 
та дрібних тварин), а також надмірне зрошення без використання адекватного 
дренування (що сприяє засоленню). 
Сталість сільського господарства також залежить від внесення у ґрунт 
органічних речовин за мінімізації використання не відновлюваних ресурсів, 
зокрема, природного газу (який використовують для перетворення інертного 
азоту атмосфери у необхідне синтетичне добриво), або ж викопних мінеральних 
руд (наприклад, фосфатів для фосфорних добрив). Тому екологічна спрямованість 
виробництва, екологізація процесів обробітку земель, використання інноваційних 
технологій та органічне землеробство є першочерговими завданнями сталого 
розвитку аграрного сектору України. 
Також серед завдань національної екологічної політики найважливішим є 
гарантування конституційного права громадян на безпечне навколишнє 
середовище, що є обов‘язковою умовою екологічно збалансованого розвитку 
регіонів України. Враховуючи зазначене, на сьогодні забезпечення належної 
результативності практичних природоохоронних дій та їх впровадження у сферу 
діяльності суб‘єктів господарювання сучасних сільгосппідприємств – одне з 
пріоритетних завдань черкаських аграріїв. 
Спеціалістами Департаменту агропромислового розвитку Черкаської 
обласної державної адміністрації проводиться значна робота з екологізації 
сільського господарств та реалізації Стратегії розвитку Черкаської області, що 
обумовлює впровадження агротехнічних заходів, спрямованих на поліпшення 
родючості й відновлення ґрунту; використання ресурсозберігаючих технологій за 
5 
рахунок збільшення обсягів інвестицій в сільське господарство; використання 
відходів виробництва для альтернативного місцевого палива, тощо. 
Поряд з підвищенням урожайності та поліпшенням якості продукції в 
сільському господарстві, в першу чергу, повинні враховуватися питання 
збереження та захисту навколишнього природного середовища від техногенного 
забруднення. Адже інтенсивне ведення сільського господарства призводить до 
цілої низки небажаних наслідків: втрата родючості ґрунту й деградація ґрунтів, 
внаслідок зростання кількості ерозійних процесів; забруднення довкілля 
пестицидами і агрохімікатами; несприятливі зміни гідрологічного режиму ґрунтів 
та пов‘язані з ними процеси осушення чи заболочення. 
Використанню усіх цих актуальних для сільського господарства підходів та 
оцінці екологічної спрямованості аграрного сектору Черкащини на шляху до 
сталого розвитку присвячені розділи даної кваліфікаційної роботи магістра. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6 
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ 
 
1.1 Місце сільськогосподарського виробництва в структурі валової доданої 
вартості України 
 
Неодноразово стверджується, що сільське господарство є важливою 
складовою ланкою сучасного вітчизняного господарського комплексу. 
Традиційно тенденції й майбутні перспективи розвитку цієї галузі визначаються 
загальним станом національного економічного розвитку, на якому, у першу чергу, 
в значній мірі позначається зміна динаміки основних показників аграрної 
діяльності. 
На сьогодні сільське господарство займає частку у 17,0% у структурі 
валової доданої вартості України і є дугою за величиною галуззю, яка наповнює 
державний бюджет країни (рисунок 1.1) [1]. 
 
Рисунок 1.1 – Структура валової доданої вартості у III кварталі 2021 року, % 
 
У загальній своїй динаміці виробництво основних видів 
сільськогосподарської продукції нами відображене на рисунках 1.2 – 1.4. 
 
7 
 
Рисунок 1.2 – Посівна площа сільськогосподарських культур, уточнена за даними 
Держслужби статистики України [2] 
 
За період зазначених статистичних досліджень, динаміка показує незначні 
коливання площ використаних під виробництво зернових і зернобобових культур,  
з подальшим плавним їх зростанням у період з 2017-го по 2021-ший роки. Як 
бачимо, сільськогосподарські площі, що знаходились під соняшником – мають 
також стійку тенденцію до незначного щорічного зростання. 
У період 2010 – 2022 рр. площі під зерновими й зернобобовими культурами 
збільшуються на 905,0 тис. га, а під соняшником – відбувається зростання на 
2050,0 тис. га. 
Досліджуючи ситуацію з виробництвом продукції тваринництва в 
аграрному секторі України, маємо обернену до рослинництва динаміку. 
Спостерігається стійка тенденція до незначного щорічного скорочення кількості 
поголів’я сільськогосподарських тварин (рисунок 1.3). 
 
 
 
8 
 
Рисунок 1.3 – Кількість сільськогосподарських тварин на 1 січня 
 
Рисунок свідчить, що за період 2010–2022 роки кількість відбувається 
скорочення поголів’я великої рогатої худоби на 2182,7 тис. голів, а поголів’я 
корів скорочується на 1192,5 тис.  
Дослідження динаміки виробництва основних видів тваринницької 
продукції можлива констатація факту постійного зменшення об’ємів 
виробництва, яке відбувається в останні роки (рисунок 1.4). 
 
Рисунок 1.4 – Виробництво основних видів продукції тваринництва 
9 
Аналіз динаміки зазначених виробничих показників у сільському 
господарстві вказує на існуючі накопичені і невирішені проблеми у стратегічному 
управлінні агропромисловим виробництвом, стані розвитку сільських територій, 
місцевих громад, тощо. Особливо порушуються питання соціально-економічного 
напрямку сільських території, екологізації виробництва і виробничих процесів на 
шляху до сталого розвитку, а також складність демографічної ситуації в сільській 
місцевості. 
Тому стратегія розвитку аграрного сектору України вибудовується на 
випереджувальних темпах зростання неаграрного сектору економіки, який 
забезпечуватиме належний прогрес аграрної галузі за рахунок новітніх технологій 
[3, с. 74]. 
Як правило, ефективність, інклюзія та якість – є основними сучасними 
критеріями економічного розвитку і зростання. Ц означає, що зростання 
сільськогосподарського виробництва галузі може бути забезпечене за рахунок 
зростання ефективності використання усіх видів ресурсів за застосування 
інновацій, що після впровадження дадуть змогу, поряд із зазначеними моментами, 
знижувати витрати виробництва, зменшити екологічне навантаження на довкілля 
й підвищити конкурентоспроможність продукції і сталий розвиток галузі [4, с. 
44]. 
Інновація – це процес впровадження нових ідей, втілених в інтелектуальних 
продуктах як у матеріальній, так і нематеріальній формі, результатом якого є 
зростання соціально-економічного потенціалу окремого підприємства та 
економіки загалом за рахунок удосконалення форми організації виробництва та 
управління, а також інвестицій у наукові дослідження. 
На наш погляд, на сьогодні найбільш потенційно ефективними можна 
вважати такі інновації, які можуть бути впроваджені в різних сферах сільського 
господарства в короткостроковій і середньостроковій перспективі. 
До таких інноваційних технологій можемо віднести наступні, таблиця 1.1. 
 
 
10 
Таблиця 1.1 – Інновації сільгоспвиробництва для забезпечення сталого 
розвитку галузі 
№ п/ч Назви пропонованих інновацій Етапи черговості 
впровадження 
1 Безпечна генна інженерія насіннєвого першочергово 
матеріалу 
2 Гідросистемне рибальство нульового стоку першочергово 
3 Лотково-конденсатні системи поливу за умови використання 
поливу 
4 Комп'ютерне управління поголів'ям ВРХ першочергово 
5 Біоінсектициди та запилювачі першочергово 
6 Коконно-рукавні зерносховища за умови відсутності 
ангарів 
7 Технології точного висіву першочергово 
8 «Розумні» теплиці першочергово 
9 Датчики Craft Scanner для контролю глибини першочергово 
обробітку ґрунту 
10 Аеропонні ферми (вирощування рослин без за умови попиту 
ґрунту) 
 
Враховуючи сучасний стан, аграрний сектор має високий потенціал для 
розвитку і перспективи щодо впровадження інновацій. Одна з ключових переваг 
сільськогосподарської галузі України – це доступ до найважливіших ресурсів, що 
забезпечують аграрне виробництво. І саме тому фактори, які є глобальними 
викликами для європейських країн (зростання населення, зміна клімату та ін.), для 
України перетворюються на можливості зростання та підвищення 
конкурентоспроможності вітчизняного агробізнесу [5]. 
Отже, впровадження інноваційних технологій та усталений розвиток 
сільського господарства України – єдиний ефективний сценарій становлення цієї 
галузі як однієї із стратегічно важливої складової національної екосистеми, адже 
саме від темпів її розвитку залежить рівень продовольчої безпеки держави, 
соціально-економічний та екологічний стан сільських територіальних громад й 
рівень життя населення сіл у цілому. 
 
 
11 
1.2 Сучасні виклики сталого розвитку аграрного сектору України 
 
1.2.1 Механізми державного регулювання в аграрному секторі України 
 
До основних методів державного регулювання розвитку аграрного сектору 
України відносять, рисунок 1.5. 
 
 Фінансово-екекономічні Організаційно-адміністративні 
 
 
Інституційно-правові Соціально-психологічні 
 
Рисунок 1.5 – Схема методів державного регулювання аграрного сектору [6] 
 
Як бачимо, ця система має бути механізмом сучасного державного 
регулювання поєднання, що поєднує етапи прогнозування, забезпечення 
виконання розроблених програмних напрямків і систем захисту українських 
товаровиробників сільськогосподарської продукції й українського продовольчого 
і сировинного ринку. Зрозуміло, що механізми сучасного державного 
регулювання аграрного сектору повинні стимулюватися, а не проявлятися в 
аграрній політиці України шляхом втручання державних органів у ринкові 
процеси і регулюванні нею самої організації ринку. 
Насамперед регулюючий вплив держави, як такої, полягає в планомірному і 
узгодженому русі суб'єктів господарської діяльності, який зумовлений 
перехідними періодами формування цивілізованих ринкових відносин, які 
характеризуються зростанням цін, падінням обсягів виробництва, фінансовою 
неплатоспроможністю, відсутністю бюджету й відповідних завдань стосовно 
розвитку держави. 
За останній час стає очевидною необхідність більш системного наукового 
обґрунтування політики держави й органів територіального управління стосовно 
регулювання діяльності суб'єктів аграрного сектору, впровадження новітніх 
12 
ринкових, екологічно спрямованих форм господарювання і землекористування, 
розробки оригінальних технологій, що стосуються екологічності виробництва та 
переробки сільгосп продукції [7]. 
Також, необхідно наголосити на тісній співпраці сільського господарства та 
пов’язаних з ним існуючих споріднених галузей економіки, які стосуються не 
тільки виробництва сільськогосподарської техніки, але і реалізації продуктів 
харчування, що стимулюють використання нових технологій і технологічних 
підходів, що в даний час потрібні для використання у сільському господарстві. 
Потрібні нові підходи щодо спеціалізації і концентрації виробництва на сільсгосп 
підприємствах, характер рівня зайнятості, а також інші дуже важливі аспекти в 
організації виробництва. 
 
1.2.2 Розвиток інноваційних процесів у становленні аграрного сектору 
України  
 
Важливу складову вітчизняної економіки, її органічну ланку являє собою 
аграрний сектор, що формує 13% валового внутрішнього продукту, забезпечує 
продовольчу безпеку держави, виробництво продуктів харчування для населення 
та сировини для переробної промисловості, посідає значне місце у товарній 
структурі експортних поставок. Тут щорічно формується 30% зведеного бюджету 
країни, понад 40% становить експорт агропродовольчої продукції; кожен другий 
долар валютної виручки надходить від аграрного сектору. 
Аграрний сектор прямо або опосередковано пов'язаний з усіма галузями і 
чинить суттєвий вплив на більшість інших видів економічної діяльності, 
включаючи виробництво сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, 
енергетику, хімічну промисловість. Він виступає базовою галуззю сільських 
територій, безпосередньо впливає на формування і розвиток їх соціальної 
інфраструктури, певною мірою на рівні зайнятості, матеріальне забезпечення 
сільського населення, хід демографічних процесів. 
13 
Сільське господарство слід розглядати як цілісну соціоекономічну систему, 
яка включає: виробництво безпечного продовольства; рекреаційну діяльність; 
збереження природи і розвиток ландшафтів; охорону традиційної української 
самобутності й сільського етносу. Лише визначення сільського господарства в 
такому широкому значенні допоможе Україні посісти належне місце у світовій 
агропродовольчій системі [8, 9]. 
з 2000 р., що відомий як перший рік зростання української економіки. З 
цього часу, поряд зі зростанням українського аграрного експорту, відбувалося й 
зростання аграрного імпорту, що забезпечувало впровадження інновацій в 
український аграрний сектор.  
Оскільки для України традиційно характерний надзвичайно високий ступінь 
розораності [6], то зростання обсягів аграрного виробництва як у грошовому 
виразі, так і фізичному обсязі може відбуватися тільки за рахунок підвищення 
урожайності або переорієнтації на культивування інших культур. На цей час вже 
відомо дані відносно шляхів розвитку аграрного виробництва у високорозвинених 
країнах світу [5, 6, 7]. Це насамперед шлях використання інноваційних 
технологій, спрямованих на підвищення урожайності та нарощування 
прибутковості аграрного бізнесу. Останнім часом країни світу вже повною мірою 
відчувають реальність впливу кліматичних змін, що веде до змін ареалу 
поширення окремих культур та необхідності вибору засухостійких сортів і 
технологій. Такі зміни відбулися і на території України [8 - 11]. 
Таким чином за підсумками 2023 року Україна посідає п’яте місце із 125 
країн світу за обсягами експортованої органічної продукції до ЄС та вже шостий 
рік поспіль залишається в топ-5 найбільших експортерів до ЄС. Про що 
неодноразово інформує OrganicInfo.ua , рисунок 1.6 [12].  
14 
 
Рисунок 1.6 – Динаміка реалізації органічної продукції 
 
Зокрема, протягом 2023 року до ЄС ввезено 2,48 млн. т органічної 
агропродовольчої продукції, що на 9,1% менше за попередній період, але є 
достатньо вагомим аргументом щодо реалізації інноваційних напрямків. 
Проблематика інновацій та перспективи щодо забезпечення інноваційних 
процесів у розвитку економіки аграрного сектору України висвітлено у наукових 
публікаціях Лупенка Ю., Маліка М., Шпикуляка О. та ін. [13], а також Столярчук 
Н. [14]. Обґрунтування питань з управління процесами інноваційних напрямків й 
інноваційним розвитком даного сектору детально обґрунтовано у працях В. 
Лаврука й інших [15], І. Кукси [16], В. Покотилової [17]. Висвітлено у роботах О. 
Олійника та ін. [18], Н. Сіренко [19], що дає поштовх до розвитку такого 
важливого органічного землеробства. 
 
1.3  Інноваційна політика в сільському господарстві та сталий розвиток 
 
Центром уваги сучасних дослідників в галузі технологічних інновації у 
сільгоспвиробництві завжди були і є напрямки екологічно чистих технологій, які 
15 
є прямою ознакою інтенсивного розвитку виробництва. З ними пов’язані усі зміни 
щодо запровадження новітніх методів, засобів та технологій виробництва, які 
носять ознаки науково-технічного прогресу. На відміну від інновацій технічного 
спрямування, зміни в середовищі обслуговування основних виробничих процесів, 
називаються нетехнологічними. Оскільки охоплюють організаційний, 
управлінський, правовий, соціальний та екологічний сектори розвитку. 
Спрямування інновацій у сільському господарстві таке, що підвищує 
економічність та екологічність сільськогосподарського виробництва. Серед 
класифікаційних ознак інновацій нами пропонуються такі, таблиця 1.2.  
 
Таблиця 1.2 – Класифікація видів інновацій в аграрному виробництві 
№ п/ч Ознака класифікації Вид інновацій 
1 Область впровадження та сфера Які напрямки чи галузі охоплює нововведення 
використання інновацій (технології, продукти, організація чи маркетинг). 
2 Рівень новизни інновацій Наскільки унікальними є нововведення: абсолютно 
нові, вдосконалені існуючі або адаптовані 
запозичення 
3 Масштаб змін, які Глибина змін, яких досягають інновації: глобальні 
впроваджуються чи часткові. 
4 Тип реалізації інновацій Якою формою вони виражені: матеріальні об’єкти 
(товари, техніка) або нематеріальні рішення 
(методики, знання). 
5 Мета впровадження Основне спрямування: оптимізація виробничих 
процесів, покращення умов праці чи захист 
навколишнього середовища 
6 Тривалість реалізації Період часу, необхідний для впровадження: 
короткий чи довгий 
7 Джерело походження інновацій Звідки взято ідеї: внутрішні розробки або 
запозичення зовнішніх технологій 
8 Розмір витрат на впровадження Обсяг фінансових ресурсів, необхідний для 
 реалізації: мінімальний чи значний. 
9 Фінансові джерела Які кошти використовуються: власні ресурси, 
залучені інвестиції, державні субсидії. 
10 Рівень ризику Ступінь невизначеності: низька, середня чи висока 
ймовірність невдачі. 
 
На нашу думку, використання ресурсозберігаючих технологій дозволяє 
оптимально організувати інноваційну діяльність у сільськогосподарських 
підприємствах, пов’язану не тільки з новими сортами рослин, виведенням нових 
порід тварин, новою технікою, а і новітніх технологій. Це змінює характеристики 
16 
сільськогосподарської продукції, що виробляється, та призводить до появи нових 
видів продукції. 
 
1.4 Компоненти стратегічного забезпечення щодо ефективності напрямків 
функціонування аграрного сектору 
 
Відповідно до цілей, що формулюють стратегічний розвиток аграрного 
сектору, важливо сформулювати стратегічні компоненти, що дозволять ефективно 
функціонувати усім ланкам галузі, рисунок 1.7. 
 
Рисунок 1.7 – Напрямки розвитку стратегії аграрного сектору України [20] 
17 
Аналіз рисунка дозволяє означити декілька варіантів реалізації рівнів 
інтенсифікації виробництва, рисунок 1.8. 
 
Рисунок 1.8 – Варіанти рівнів реалізації процесів інтенсифікації 
сільськогосподарського виробництва [21] 
 
Важливою умовою сталого розвитку даного сектору економіки держави є 
диверсифікація виробництва та впровадження інноваційних технологій. Реалізація 
цього напрямку можлива за рахунок таких етапів: 
– глибока спеціалізація виробництва – орієнтація на випуск продукції за 
рахунок скорочення «непрофільних бізнесів», що є кращим в умовах стабільності 
навколишнього ринкового середовища, зокрема отримання молока за умови 
власного виробництва і тільки грубих і соковитих кормів; 
– диверсифікація виробництва  – за умови розширення номенклатури 
виробленої продукції, що дозволяє за рахунок високого ступеню товарності 
кожного з напрямків діяльності гнучке реагування на стан та кон’юнктуру ринку і 
отримання та стабілізацію результату [22, 23]. 
18 
Аналіз кліматичних, геоморфологічних, природних географічних, 
соціально-економічних, технологічних та інших регіональних особливостей 
показав, що Черкащина має високий потенціал стосовно розвитку аграрного 
сектору. Дотого ж, наявність родючих чорноземних грунтів, що гарантують 
отримання високих врожаїв, а також сприятливе географічне положення в центрі 
держави і розвинена мережа транспортних шляхів створюють умови для 
досягнення бажаних еколого-економічних результатів, за умов сталого розвитку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
19 
2 ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО 
СЕКТОРУ  ЧЕРКАЩИНИ, ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ 
 
2.1  Динаміка розвитку сільськогосподарського виробництва Черкаської 
області на шляху до сталого розвитку 
 
Агропромислове виробництво відноситься до найбільш важливого сектору 
економіки області, адже в ньому сформовано основну частину продовольчих 
ресурсів регіону. Конкурентоспроможність аграрного сектору економіки регіону 
залежить від запровадження інноваційних моделей його спрямованості, що є 
важливим інструментом на шляху до сталого розвитку. Підвищення ефективності 
сільськогосподарського виробництва в значній мірі залежить від швидкості 
впровадження в практичну діяльність вітчизняних і світових досягнень. Це 
матиме як стратегічну та і практичну цінність в умовах розвитку сучасного 
господарювання [24]. 
Загальна площа сільськогосподарських угідь що піддаються обробітку 
становить біля 1,5 мільйона гектарів. З них близько 1,3 мільйона га це рілля. 
Господарюють в області велика кількість підприємств, фермерських господарств, 
серед яких значна частка належить сільськогосподарським кооперативам, але 
найбільше, все ж,  особистих селянських господарств, рисунок 2.1. 
За оперативними даними обсяг сільськогосподарського виробництва по всіх 
категоріях господарств у 2023 році зріс на 13,8%, в тому числі в 
сільськогосподарських підприємствах – на 14,0%. 
За підсумками 2023 року частка продукції агропромислового комплексу 
склала 88,4% (1080,0 млн. дол. США) від загального обсягу експорту товарів 
Черкаської області. Найбільший обсяг валютних надходжень в область від 
експорту товарів надходить з Китаю, Польщі, Нідерландів, Туреччини, 
Німеччини, Індії, Єгипту [25]. 
 
20 
 
Рисунок 2.1 – Кількість об’єктів та суб’єктів, які здійснюють виробничу 
діяльність у Черкаській області 
 
За результатами розроблених балансів попиту та пропозицій основної 
сільськогосподарської продукції у 2023 році виробництво перевищувало фонд 
споживання зернових та зернобобових культур у 3,5 рази, м’яса та м’ясних 
продуктів – у 5,0 разів, молока та молочних продуктів – у 1,7 рази, яєць – у 2,0 
раз, цукру – в 1,4 раз та повністю забезпечувало продовольчу безпеку області. 
Однією з основних цілей агропромислового комплексу залишається 
продовольча безпека – забезпечення населення високоякісними продуктами 
харчування власного виробництва. Структура посівних площ сільгоспкультур 
області дозволяє забезпечити потреби населення області. Масштаби посівних 
площ під сільськогосподарськими культурами наведено на рисунку 2.2. 
21 
 
Рисунок 2.2 – Посівні площі сільськогосподарських культур в усіх категоріях 
господарств 
В структурі посівних площ зернові культури займали 52,4% в тому числі 
кукурудза на зерно – 29,7%; технічні культури – 35,6%, в тому числі соняшник – 
19,6%; картопля і овочі – 6,2%; кормові культури – 5,6%. 
Валовий збір зернових і зернобобових культур у господарствах області за 
усіма категоріями господарств становить 4,5 млн. тонн, за середньої урожайності 
70,9 ц/га. Зокрема, пшениці зібрано 1165,4 тис. тонн, урожайність 56,7 ц/га, 
ячменю – 232,9 тис. тонн, 45,4 ц/га. Кукурудзи намолочено 3 млн. тонн, 
урожайність складає 85,2 ц/га. Соняшнику – 696,8 тис. тонн за урожайності 29,3 
ц/га.  Також в області  цього року зібрано 36,2 тис. тонн плодово-ягідної продукції 
та 435,6 тис. тонн овочевої з середньою урожайністю 188,4 ц/га. 
В області працюють і тепличні господарства які виробляють овочеву 
продукцію на площі 5,9 тис. га, рисунок 2.3. 
22 
 
Рисунок 2.3 – Види овочевої продукції 
 
В області працює ПОСП «Уманський тепличний комбінат», що є одним з 
найбільших в Україні де вирощують томати і огірки. Зокрема,  вирощується 94,8 
тис. тонн продукції,  середня урожайність якої становить 160,7 ц/га [26 ]. 
Структура сільськогосподарської продукції представлена на рисунку 2.4. 
 
 
Рисунок 2.4 – Структура сільськогосподарської продукції (у постійних цінах 2021 
року; млн. грн.. та відносні показники, %) [26] 
23 
Як показують результати аналізу, аграрний устрій області – це складний 
сектор, що включає сільське господарство, тваринництво та переробку, який 
становить значну частину економіки регіону та експорту. Область має великий 
аграрний потенціал, зосереджений переважно на вирощуванні зернових та 
олійних культур, а також на тваринництві. В умовах євроінтеграції та глобальних 
змін аграрний сектор стикається з викликами адаптації до нових стандартів та 
пошуком нових ринків збуту. Адже збільшення обсягу продажів, середня 
собівартість продукції, зростання фондоозброєності й продуктивності праці, 
збільшення рентабельності та робоча стабільність, покращення інших виробничо-
фінансових показників діяльності регіональних аграрних підприємств, а також 
зростаючий соціально-економічний показник розвитку сільських територій є 
демонстрацією результатів сталого економічного поступу аграрного сектору 
області. 
 
2.2 Аналіз видів впливу сільгоспвиробництв на навколишнє середовище та 
шляхи вирішення проблем 
 
2.2.1 Характеристика основних джерел забруднення підприємств 
агропромислового комплексу 
 
В результаті господарської, виробничої діяльності суб’єктів 
господарювання, виникає вплив на навколишнє природне середовище. 
Наслідком не раціонального використання природних ресурсів є 
фрагментація природного середовища і порушення природних процесів, які 
забезпечують сталість і підтримку середовища існування не лише диких видів 
біоти, а й людини. 
Інтенсивне ведення сільського господарства призводить до цілої низки 
небажаних наслідків. В першу чергу це втрата родючості ґрунту та деградація 
ґрунтів, внаслідок зростання кількості ерозійних процесів; забруднення довкілля 
24 
пестицидами та агрохімікатами; несприятливі зміни гідрологічного режиму 
ґрунтів та пов’язані з ними процеси осушення та заболочення. 
Основними джерелами забруднення атмосферного повітря від підприємств 
агропромислового комплексу є, рисунок 2.5: 
 
Рисунок 2.5 – Джерела забруднення атмосфери 
 
До основних джерел впливу на водні об’єкти, що стосуються підприємств 
сільськогосподарського виробництва можна віднести виснаження водоносного 
горизонту (якщо використовуються прісні підземні води у значній кількості), а 
також скиди забруднень у водні об'єкти стічних вод (якщо вони скидаються у 
поверхневі водні об’єкти без попереднього очищення). За інформацією 
Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області у 2023 році для потреб 
сільського господарства з поверхневих та підземних джерел забрано 83,059 млн. 
3 3 3
м , використано 62,379 млн. м  води, скинуто 28,861 млн. м  стічних вод [27]. 
Також встановлено, що у результаті діяльності сільськогосподарської галузі 
утворюється значна кількість відходів. Це, зокрема, підприємства 
сільськогосподарського спрямування і пов'язані з ними послугами, відходи яких 
становили 68,2% від загальних обсягів утворених відходів в області. Серед них 
25 
найбільшу кількість склали тваринні екскременти та послід пташиний, що 
становить 1020,566 тис. т (66,9%). 
Обсяги викидів від підприємств сільського господарства, рибного та 
лісового господарства склали 10,1 тис. тонн (16,3 % від загального обсягу викидів 
від стаціонарних джерел викидів) [28 ]. 
 
2.2.2 Вплив на екосистему ґрунту та способи вдосконалення агротехнічних 
прийомів за використання техніки, мінеральних і органічних добрив на 
оброблюваних землях  
 
На сьогодні розвиток сільського господарства тісно пов’язаний з 
використанням сільськогосподарської техніки, а також мінеральних добрив, що 
дозволяє призвичити обробіток грунту на підвищення урожаїв культур та 
покращення родючості. На таких ґрунтах спостерігається збільшення валового 
збору, підвищується якість сільськогосподарської продукції. Але недотримання 
науково обґрунтованих підходів під час використання техніки та застосування 
добрив, недосконалість існуючих способів обробітку, – може призвести до 
негативного впливу і погіршення стану не тільки земель, а і навколишнього 
природного середовища в цілому. 
Внесення мінеральних та органічних добрив у ґрунт 
сільськогосподарськими підприємствами Черкащини наведено в таблиці 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Внесення мінеральних та органічних добрив у ґрунт 
сільськогосподарськими підприємствами* 
 2018 2019 2020 2021 2022 2023 
1 2 3 4 5 6 7 
Загальна посівна площа, тис. га 931,0 944,9 936,8 934,8 943,3 939,3 
Мінеральні добрива:        
Всього внесено в поживних 1087,6 1054,1 1090,0 1078,0 1328,0 786,0 
речовинах, тис. ц 
У тому числі: азотних, тис. ц 592,3 729,8 765,0 754,0 930,0 583,0 
26 
Продовження таблиці 2.1. 
1 2 3 4 5 6 7 
фосфорних, тис. ц 7,5 147,9 161,0 161,0 173,0 104,0 
калійних, тис. ц 34,7 176,2 164,0 163,0 225,0 99,0 
азотно-фосфорно- калійних, 453,1 - - - - - 
тис. ц 
Удобрена площа під урожай, 780 793,4 798,1 779,3 763,4 703,3 
тис. га 
% удобреної площі 91,5 84 85,2 83,4 80,9 74,9 
Внесено на 1 га, кг  127 111,6 130,0 127,0 157,0 100,0 
У тому числі: азотних, кг  69,2 77,2 85,0 88,7 109,9 74,2 
фосфорних, кг  0,9 15,7 21,0 19,0 20,5 13,2 
калійних, кг  4 18,7 24,0 19,3 26,6 12,6 
азотно-фосфорно-калійних, кг  52,9 - - - - - 
Органічні добрива:       
Всього внесено в поживних 1155, 1134,5 913,3 818,2 959,4 955,6 
речовинах, тис. т  1 
Удобрена площа, тис. га  69,6 79,6 85,6 97,1 110,8 95,6 
% удобреної площі  8,2 9,3 9,1 10,3 11,7 10,2 
Внесено на 1 га, т  1,35 1,3 1,1 0,965 1,132 1,219 
* За інформацією Департаменту агропромислового розвитку 
облдержадміністрації [25 ]. 
 
Обов’язкова умова інтенсивної технології вирощування 
сільськогосподарських культур – раціональне використання агротехнічних 
прийомів в оптимальні строки відповідно до біологічних вимог рослин. 
Інтенсивна технологія передбачає підвищення родючості ґрунтів, чергування 
культур у сівозмінах, впровадження і вирощування високоврожайних сортів, 
придатних для механізованого збирання, застосування науково обґрунтованих 
норм мінеральних добрив. 
Не менш важливою умовою збереження родючості грунтів, убезпечення їх 
від спресовування, зниження пористості, в’язкості  і ущільнення це, насамперед 
використання необхідних технологічних прийомів застосування сільгосптехніки, 
рисунок 2.6. 
Дотримуючись усіх цих необхідних способів збереження вологості, 
структури, пластичності, водопроникності, тощо, буде досягнуто потрібних 
27 
властивостей, які визначають стан ґрунту і його готовність для 
сільськогосподарських робіт. 
 
Рисунок 2.6 – Технологічні моменти захисту грунтів 
 
Адже вони впливають на проростання насіння, ріст самих рослин й загальну 
родючість ґрунту. Поряд з підвищенням урожайності та поліпшенням якості 
продукції в сільському господарстві в першу чергу повинні враховуватися 
питання збереження та захисту навколишнього природного середовища від 
техногенного забруднення. Тому, необхідним є впровадження природоохоронних 
28 
ресурсозберігаючих технологій, які б забезпечували збереження в чистоті ґрунту, 
води та повітря. 
Використання мінеральних добрив підвищує врожайність, але надмірне або 
неправильне застосування може призвести до засолення ґрунту, порушення 
балансу поживних речовин, зниження його родючості та забруднення водних 
джерел. Органічні добрива, навпаки, покращують структуру ґрунту, збільшують 
його вологоутримувальну здатність та підтримують здорову екосистему завдяки 
живленню ґрунтових мікроорганізмів. Оптимальний підхід – це збалансоване 
поєднання обох типів добрив з урахуванням аналізу ґрунту для забезпечення як 
врожайності, так і підтримки його екологічного стану. 
Ми можемо виділити три складові для формування здорового ґрунту: 
фізичну, хімічну і, що найголовніше, – біологічну. Саме останній складовій 
необхідно приділити основну увагу. Адже біота або ж жива речовина, яка населяє 
ґрунт, а також біологічні властивості та характеристики самого ґрунту, являють 
собою повноцінну живу систему, яка має здатність існувати та розвиватися за 
власними законами. Необхідно досліджувати ґрунтові мікроорганізми, досконало 
вивчати їхню діяльність, їхню роль. Недбале ставлення до ґрунту може призвести 
до зниження урожайності та погіршення якісних показників самого ґрунту. 
Потрібно працювати з ґрунтами у комплексі з іншими показниками і брати 
до уваги цілий ряд інших прийомів, рисунок 2.7. 
Також ґрунтознавці одностайно схиляються до думки, що необхідно 
працювати над збереженням вологи, яка потрібна і для гарного стану ґрунту, і для 
його родючості. Необхідне зволоження під час проведення агротехнічних заходів 
з врахуванням усіх шарів ґрунту. Тобто у питанні збереження вологи працювати з 
усіма шарами ґрунту: не лише поверхневими 5 см, але й шаром 15 см, що 
накопичує капілярну вологу, і шаром 40 см, який повинен вбирати вологу з 
поверхневих шарів. 
29 
 
Рисунок 2.7 – Агротехнічні прийоми захисту ґрунтів 
30 
Велике значення має робота з рослинними рештками. Це корисно не лише 
для ґрунту, але й для самого сільгоспвиробництва. Для лущення стерні слід 
використовувати деструктори, також необхідно застосовувати азотфіксуючі 
бактерії [28]. 
Окремо слід сказати про таку проблему, як спалювання пожнивних решток 
(соломи), що досі існує на вітчизняних полях. Насправді це спалювання грошей. 
Це втрати азоту, яким міг би збагачуватися ґрунт – у 1 т соломи міститься до 80 кг 
азоту. Крім того, спалювання зупиняє процеси в ґрунті, на 2-3 см знищується вся 
біота. Це значні втрати, яких можна уникнути, припинивши спалювання 
пожнивних решток. Але і просто заробляти рештки у ґрунт непродуктивно, 
рисунок 2.8.  
 
Рисунок 2.8 – Обробіток грунту після  збирання врожаю 
 
Разом з цим, неконтрольоване заробляння рослинних решток, окрім 
позитивного ефекту, може створити ряд проблем аграрію. В першу чергу, це 
стосується соломи, яка має найдовший період розкладання в ґрунті – 0,5-1,5 роки. 
Збільшення періоду розкладання органічної маси підсилює дефіцит азоту в ґрунті 
(мікроорганізми для деструкції використовують ґрунтові запаси), збільшує 
31 
накопичення в ґрунті токсичних речовин та хвороботворних мікроорганізмів, 
обмежує доступ рослин до елементів живлення, акумульованих в органічній масі. 
Вирішити вищевказані проблеми можна шляхом нанесення мікроорганізмів 
безпосередньо на органіку, тобто обробка її деструкторами. Деструктор має бути 
обов'язковим елементом технології. Одним з найбільш поширених є деструктор 
Екостерн, до складу якого входять гриби і бактерії, що прискорюють розкладання 
пожнивних залишків і є антагоністами патогенних мікроорганізмів, – живі 
клітини бактерій Bacillus subtilis, Azotobacter, Enterobacter, Enterococcus і гриби 
Trichoderma lignorum, Trichoderma viride, а загальне число життєздатних клітин 
9 3  
становить 2,5× 10  КУО / см [ 29 ]. 
Ще одним з негативних наслідків для земель є неконтрольоване 
використання зрошення, а також їх осушення. Такі меліоративні заходи 
призводять до зміни водного балансу, значне випаровування та вплив на річковий 
стік. Зрозуміло, що необхідність використання меліорації визначається сучасними 
кліматичними умовами. Але тривале зрошення спричиняє цілу низку екологічних 
проблем. Найголовніша  – це вторинне засолення ґрунтів, за надмірного зрошення 
та підвищений рівень ґрунтових вод. Також із цим пов’язують проблему 
раціонального водовикористання. 
Осушення – також спричиняє ряд негативних процесів і це, насамперед, 
порушення функціонування біоценозів на перезволожених землях, лісах, болотах і 
збіднення екосистем разом із порушенням процесів річкового стоку. Такі землі з 
часом включають до переліку нових територій сільськогосподарського 
виробництва. 
За даними Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області 
загальна площа меліорованих земель в Черкаській області налічує 118,9 тис. га, 
що становить 8,2% від площі всіх земель області, які знаходяться у 
сільськогосподарському використанні [ 28 ].  
Станом на 01.01.2024 в області обліковується, таблиця 2.2: 
 
 
32 
Таблиця 2.2  – Використання меліоративних земель 
№ Види земель Площі % від загальної кількості та види 
п/ч земель, використання 
тис. га 
1 Осушувальні системи на 55,7 
54 – загальна площа 
загальній площі всього, з них:  
2 внутрішньогосподарські 4,3 
7,7 – внутрішнє використання 
системи 
3 Зрошувальні землі на 63,2 
загальній площі всього, 61,5 – загальна площа 
з них : 
4 внутрішньогосподарські 11,9 
18,9 – внутрішнє використання 
системи 
5 Наявна кількість 102,8 86 – знаходить у межах 
меліорованих земель  міжгосподарських систем 
6 Осушувальні системи з 31,4 
56% – осушених земель 
двобічним регулюванням 
 
Певним чином меліорація впливає на біологічні кругообіги речовин і енергії 
у агроландшафті в однаковій мірі і осушення і полив. На сьогодні в регіоні 
налічується 26 гідропостів, 130 стаціонарних насосних станцій та 
гідромеліоративних створів призначених для спостерігання рівня ґрунтової води 
[27]. Аналіз показників наведено на рисунку 2.9. 
 
3500 3308 
3000
2457 
2500 2328,6 
2097,7 1985,3 
2000
1500
1000
500
0
Закриті Відкриті Гідротехнічні Довжина Гідротехнічних 
осушувальні осушувальні споруди трубопроводів споруд 
мережі, км мережі, км на 
зрошувальних 
системах, км 
 
Рисунок 2.9 – Показники меліоративних систем в регіоні 
33 
Для дотримання екологічно обґрунтованого режиму використання 
меліорованих земель Регіональним офісом водних ресурсів у Черкаській області 
проведено роботи щодо проведення моніторингу стану таких земель. Обстеження 
на площі 48,6 тис. га зрошуваних та осушених земель показало, що процеси 
засолення і осолонцювання на відповідній площі не відбуваються, адже 234 
відібрані і проаналізовані проби ґрунту на водну витяжку не дали позитивного 
результату. Останні роки відзначаються стабільною тенденцією до збільшення 
площ поливу. Динаміка  приведена в таблиці 2.3. 
 
Таблиця 2.3 – Динаміка збільшення площ поливу 
Зрошувальні 2021 рік 2022 рік 2023 рік 
усього, % від усього, % від усього, % від 
землі 
тис. га загальної тис. га загальної тис. га загальної 
площі площі площі 
Площа 21,803 35 26,606 42 32,553 52 
зрошувальних 
земель, на якій 
забезпечено 
належне 
функціонування 
інфраструктури 
зрошувальних 
систем  
у тому числі 0,772 1 0,857 2 1,084 1,7 
систем 
краплинного 
зрошення  
 
Лабораторія вод та ґрунтів Регіонального офісу водних ресурсів у 
Черкаській області постійно відбирає проби води із 18 джерел зрошення на 
придатність її для поливу. Результати досліджень на початку поливного періоду 
на загальній площі 10134 га довели можливість поливу водою І класу 
використання без обмежень, а на площі 17267 га можливість поливу водою ІІ 
класу. Отже небезпека залуження ґрунтів та токсичного впливу на рослини 
відсутня, а непридатної води для зрошення не виявлено. Також регулярні 
спостереження за рівнем ґрунтових вод на осушених землях показали, що площа 
34 
земель з незадовільним меліоративним станом становить 10373 га, в тому числі, 
через близькі рівні ґрунтових вод на площі 279 га та пізні строки відведення води 
– 10094 га. Такі данні необхідні для швидкого реагування, щоб не втратити врожаї 
[25, 28]. 
 
2.2.3 Роль тваринництва у процесах забруднення довкілля та напрямки 
зниження впливу 
 
Тваринництво Черкаської області включає птахівництво, свинарство, 
вівчарство та скотарство [ 25, 29 ]. 
Виробництво основних видів продукції тваринництва за категоріями 
господарств надано у таблиці 2.4 та рисунку 2.10. 
 
Таблиця 2.4 – Виробництво основних видів продукції тваринництва за 
категоріями господарств у січні–вересні 2025 року 
 Господарства Підприємства Господарства 
усіх категорій населення 
Жива маса 26,6 307,9 18,7 
сільськогосподарських 
тварин, реалізованих на забій, 
тис. т 
Обсяг виробництва 348, 290,6 57,9 
(валовий надій) молока, тис. т 
Кількість одержаних яєць від 502,4 300,4 202,0 
птиці свійської, млн. шт. 
 
Як, правило,  до 17% парникових газів генерується тваринництвом. 
Найбільший відсоток серед них займає саме метан. Він належить до одних із 
найважливіших чинників, які сприяють глобальному потеплінню, адже ця 
забруднююча  речовина уразі накопичення утримує в атмосфері у 100 разів 
більше тепла, ніж вуглекислий газ. Значна частина метану надходить від корів на 
фермах, які виділяють вуглекислий газ та і вся індустрія, що побудована для 
отримання м’яса і молочних продуктів, а саме: споживання палива технікою, що 
35 
використовується для вирощування кормів, логістика, зберігання та ін. Як 
стверджує організація Worldwatch Institute, на всю галузь припадає близько 51% 
усіх викидів парникових газів в атмосферу.  
Виробництво м'яса, зокрема свинини та яловичини, є також значним 
джерелом викидів метану (CH4) та закису азоту (N2O), що належать до 
парникових газів. 
 
Рисунок 2.10 – Динаміка виробництва м`яса, молока та яєць [ 29 ]. 
 
Також стічні води з тваринницьких ферм можуть потрапляти у річки та 
ґрунти, забруднюючи їх відходами тваринництва, що призводить до евтрофікації 
водойм та зниження якості ґрунтових вод. 
Отже тваринництво Черкаської області впливає на довкілля через 
забруднення ґрунтів і водних ресурсів, викиди парникових газів, зміну 
ландшафтів та збільшення навантаження на природні ресурси. Проте, існують і 
позитивні аспекти, як-от збереження біорізноманіття у деяких формах і 
можливість сталого розвитку галузі через впровадження нових технологій. 
 
36 
2.3 Державна політика та заходи з екологізації сільського господарства 
регіону 
 
2.3.1 Органічне сільське господарство як етап на шляху до сталого розвитку 
 
Вважається, що органічна продукція – це овочі, фрукти та молоко від 
дрібних фермерів із базару. Однак це не зовсім так. Справжні органічні продукти 
вирощуються без використання хімічних добрив, отрутохімікатів, генетично 
модифікованих організмів, а також без гормонів і антибіотиків у тваринництві. 
Лише сертифікат підтверджує дотримання всіх вимог органічного виробництва, 
які встановлено законом №2496-VIII. 
В області спостерігається позитивна динаміка розвитку рослинництва і 
вирощування рослинної продукції, рисунок 2.11 
 
Рисунок 2. 11 – Динаміка виробництва продукції рослинництва [ 30 ]. 
Як інформують в Мінагрополітики, сертифікація органічного виробництва 
забезпечує: 
–    охорону природи, 
37 
–   збереження родючості ґрунтів, 
–    дотримання добробуту тварин, 
–    відмову від хімікатів, ГМО, синтетичних речовин, 
–    чітке маркування для споживачів. 
Позитивним впливом на стан сільськогосподарських ґрунтів 
характеризується екологізація землеробства при запровадженні органічного 
аграрного виробництва. Водночас, незважаючи на перспективність такого 
напрямку, частка сільськогосподарських земель Черкаської області, на яких 
застосовуються органічні технології, залишається ще незначною і становить лише 
біля 1,0 тис. га (близько 0,2 % від загальної площі сільськогосподарських угідь). 
Для ознайомлення зацікавлених у розвитку та започаткуванню органічного 
виробництва сільгоспвиробників (юридичних і фізичних осіб) на офіційному 
вебсайті Департаменту створено окремий розділ «Органічне виробництво», 
розміщено законодавчі акти, що регламентують виробництво та обіг органічної 
продукції, Методичні рекомендації щодо застосування цього законодавства, 
подано перелік сертифікованих виробників регіону. 
Розвиток органічного аграрного сектору в області визначений одним із 
важливих напрямків позитивного впливу на стан сільськогосподарських ґрунтів. 
Згідно реєстру Органік Стандарт в 2023 році по області зареєстровано 14 
сертифікованих виробників органічної рослинницької продукції [30 ]. 
 
2.3.2 Екологізація сільського господарства передбачає 
 
Як визначальна регіональна економіко-соціальна галузь сільське 
господарство є досить чутливим до флуктуацій у навколишньому середовищі, 
оскільки організація виробництва проходить на великих територіях, а зміни 
клімату, в кінцевому результаті, позначаються на якісних показниках 
сільськогосподарської продукції. 
 У відповідності із Законом України «Про Основні засади (стратегію) 
державної екологічної політики України на період до 2030 року» створення умов 
38 
бережливого використання й відновлення земель, поліпшення стану деградованих 
екосистем та сприяння у досягненні рівня нейтральних позицій перетворених 
земель, підвищення освіченості селян, власників землеволодінь і орендаторів 
стосовно умов модифікації угідь – є одними із стратегічних завдань державної 
екологічної політики. 
Екологізація сільського господарства передбачає, рисунок 2.12. 
 
Рисунок 2.12 – Напрямки екологізації сільгоспвиробництва 
 
На виконання реалізації Стратегії прийнято Національний план дій з 
охорони навколишнього середовища на період до 2025 року (розпорядження 
Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 № 443-р), який передбачає, зокрема 
удосконалення економічного стимулювання охорони земель, виконання 
добровільних національних завдань та допоміжних заходів щодо досягнення 
нейтрального рівня деградації земель. 
39 
Для підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері 
боротьби з деградацією земель та опустелюванням, виконанню пріоритетних 
завдань, зміцненню інституціональної спроможності та покращенню координації 
діяльності уповноважених органів у відповідній сфері розпорядженням Кабінету 
Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 271-р затверджено Національний план 
дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. 
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській 
області, на території Черкаської області обліковувалось 361,8 тис. га деградованих 
та 108,8 тис. га малопродуктивних земель. З них потребують консервації – 95,8 
тис. га деградованих та 43,4 тис. га малопродуктивних земель [32 ]. 
Черкаською філією ДУ «Держґрунтоохорона» спільно з Департаментом 
агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації 
виконується комплекс робіт, пов’язаних з агрохімічною паспортизацією 
сільськогосподарських угідь (польові та аналітичні дослідження, збір та 
опрацювання даних щодо агрохімічного та радіо-токсикологічного обстеження 
земель, створення регіональних інформаційних банків даних якісного стану 
ґрунтів). 
Спеціалістами Департаменту агропромислового розвитку Черкаської 
обласної державної адміністрації проводиться роз’яснювальна робота з 
районними військовими адміністраціями та сільгосппідприємствами щодо 
необхідності проведення робіт спрямованих на суцільну агрохімічну 
паспортизацію сільськогосподарських земель господарств усіх форм власності. 
У  регіональній Стратегії розвитку на період 2021-2027 роки, затвердженою 
стратегічні напрями розвитку Черкаської області, рисунок 2.13. 
40 
 
      Рисунок 2.13 – Основні стратегічні напрямки розвитку регіону 
 
Стабілізація, або ж незначне зниження Індексу обсягу 
сільськогосподарського виробництва є показником сталості розвитку галузі. 
Нижче приведено його показники в постійних цінах 2021 року до попереднього 
року, рисунок 2.14 
 
  
Рисунок 2.14 – Динаміка Індексу обсягу сільськогосподарського 
виробництва у Черкаській області, % 
41 
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2024 № 940 внесені зміни 
до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, які враховують 
наслідки військових дій в Україні та їх вплив на територіальні громади та регіони, 
необхідність підвищення безпеки та стійкості до зовнішніх чинників, а також 
набуття Україною статусу кандидата на членство в Європейському Союзі. 
Враховуючи наведене, наразі розроблений проект оновленої Стратегії розвитку 
Черкаської області на період 2021-2027 роки, з метою приведення її у 
відповідність із пріоритетами регіонального розвитку, визначеними 
актуалізованою Державною стратегією. Акцент у оновленій Стратегії розвитку 
Черкаської області зроблено на покращенні якості життя населення з урахуванням 
викликів, що постали перед Черкаською областю у зв’язку з військовими діями 
(за принципом «краще, ніж було»). 
Для реалізації плану Стратегії розвитку Черкаської області на період 2021-
2027 роки розроблено плани заходів які включають пріоритетні проекти, що 
мають визначальне значення для розвитку області на цьому важливому шляху. 
 
2.3.3 Переробка відходів сільського господарств, як напрямок екологізації 
галузі на шляху до сталого розвитку 
 
Переробка відходів сільського господарства є тим важливим напрямком,що 
сприятиме зменшенню тиску на довкілля, оскільки агропромисловий комплекс 
віднесено до найбільших і важливих секторів економіки області, адже в ньому 
формуються основні компоненти продовольчих ресурсів. І саме він обумовлює 
значні перспективи розвитку. 
Загальна площа сільськогосподарських земель в області становить майже 
1,5 мільйона гектарів (більше 3,5 % усіх земельних угідь України), з яких близько 
1,3 мільйона гектарів – рілля. 
Виробничу діяльність в області здійснюють десь 869 сільськогосподарських 
підприємств, 1592 фермерських господарств та 18 сільськогосподарських 
кооперативів. 
42 
У 2023 році через зменшення рослинницької продукції на 12,9 % 
відбувається зменшення виробництва в усіх категоріях господарств. Індекс 
валової продукції сільського господарства за усіма категоріями господарств у 
2024 році становить 91,5 %, в тому числі у сільськогосподарських підприємствах 
його частка 93 %, а у приватних господарствах населення – 85,5 %. Відходи 
рослинного походження мають тенденцію до переробки [ 32 ]. 
Обсяги відходів рослинництва та тваринництва залежать від посівів, 
використання посівних площ та об’ємів утворених екскрементів тварин і гною. 
2024 рік характеризувався зростанням використанням посівних площ під 
сільськогосподарські культури на 0,2 % і за усіма категоріями господарств 
становив 1222 тис. га. Відсоткові показники їх застосування наведено на рисунку 
2.15. 
 
Рисунок 2.15 – Площі сільгоспкультур у Черкаській області 
 
За статистичними даними в області зібрано 3,6 млн. тонн зернових та 
зернобобових культур. З технічних культур зібрано 636,2 тис. тонн насіння 
43 
соняшнику та 375,9 тис. тонн сої, цукрового буряку накопано 787,8 тис тонн, 
картоплі – 917,6 тис. тонн. 
На відміну від 2020-го року за показниками якого регіон зайняв п’ятнадцяте 
місце щодо урожайності, на сьогодні, за урожайністю  зернових і зернобобових 
культур Черкаська область утримує дев’яте місце в Україні. Відбувається 
зростання площ багаторічних плодово-ягідних насаджень, що становить більше 
5,5 тис. га, з яких зібрано 32,9 тис. тонн плодово-ягідної продукції. 
Посівні площі овочевих культур у відкритому ґрунті складають 22,2 тис. га. 
Середня урожайність овочів –  173,5 ц/га, а валовий показник –  385 тис. тонн. 
Як і плодово-ягідну продукцію овочеві культури вирощують переважно 
господарства населення. На сільгосппідприємства припадає 4,8 тис. га площі.  
За даними Головного управління статистики в Черкаській області у 2023 
році утворилося 231,956 тис. тонн відходів рослинного походження, з яких 
найбільшу кількість склали: відходи рештків трави і листя, солома від колоскових 
культу, очищені кукурудзяні качани та сухі стебла, некондиційні хлібні злаки, 
некондиційні плоди й насіння олійних культур, некондиційна фуражна солома,  
тощо. 
Протягом останнього десятиріччя темпи утворення відходів рослинного 
походження змінювалися. Так, протягом 2014 - 2018 років обсяги утворення 
відходів рослинного походження збільшувалися з 95,484 тис. тонн у 2014 році до 
175,176 тис. тонн у 2018 році. У період з 2019 по 2022 роки спостерігався спад 
обсягів утворення відходів, на що вплинули несприятливі погодні умови в регіоні. 
У 2023 році помітно відбувся зріст в економіці аграрного сектору, що 
відобразилось на збільшенні обсягів утворення відходів. 
Динаміка утворених у Черкаській області рослинних відходів за останні 
десять років висвітлена на рисунку 2.16. 
44 
 
Рисунок 2.16 – Динаміка обсягів утворення відходів рослинного походження у 
Черкаській області протягом 2014 – 2023 років 
 
Враховуючи, що перспективу розвитку сільського господарства в області 
задля забезпечення населення якісними продовольчими товарами та експорту за 
межі регіону, до 2035 року прогнозується збільшення обсягів відходів сільського 
господарства рослинного походження. 
Розглядаючи питання переробки відходів тваринного походження можна 
зазначити, що джерела утворення та обсяги відходів  за 2024 рік всіма категоріями 
господарств реалізовано на забій худоби та птиці в живій вазі 468,1 тис. тонн, що 
більше минулорічного на 2,9 відсотка, молока вироблено 463,9 тис. тонн (на 2 % 
більше до попереднього року) та 697 млн. штук яєць (що більше на 7,6 %). 
 Утримання голів великої рогатої худоби сільськогосподарськими 
підприємствами області збільшилося на  4,1 тисячі і складає 105,0 тис. У цей 
показник входять також 44,1 тис. корів. Поголів’я свиней дорівнює 109,9 тис. 
одиниць, а птиці 19,4 млн. штук. 
45 
Таким чином відбувається зростання обсягів відходів тваринного 
походження, рисунок 2.17. 
 
Рисунок 2.17 – Динаміка обсягів утворення відходів тваринного походження 
у Черкаській області протягом 2014 – 2023 років 
 
Основними утворювачами відходів у Черкаській області є підприємства 
сільськогосподарського спрямування та пов’язані з ними послуги. Загальний 
обсяг таких відходів складає 68,2% від валового показника. 
До відходів тваринного походження належать також побічні продукти 
тваринного походження, не призначені для споживання людиною, – туші та 
частини туш забитих, загиблих тварин, продукти тваринного походження, визнані 
непридатними для споживання людиною, тощо. Рівень усіх відходів становить 
900 - 1000 тис. тонн на рік, що пов’язано із стабілізацією роботи в аграрному 
секторі регіону. 
Відходи тваринного походження можуть утворюватися на м’ясопереробних 
виробництвах та за формальною ознакою відноситись до відходів 
харчопереробної промисловості. 
46 
Враховуючи, показники стабілізації агропромислового комплексу області та 
тенденцію зростання сумарного обсягу виробленої продукції сільськими 
господарствами, що підвищило рівень забезпечення населення якісними 
продовольчими товарами, тому до 2035 року можливе їх зростання. 
 
2.4 Система управління відходами в умовах сталого розвитку 
 
Система управління відходами рослинного походження здійснюється 
відповідно до вимог Закону України «Про управління відходами». 
Виконання зобов’язань щодо дотримання вимог у сфері управління 
відходами покладається безпосередньо на утворювачів відходів та суб’єктів 
господарювання у сфері управління відходами, у тому числі тих, у власності або у 
користуванні яких є об’єкти оброблення відходів. 
Вирішення питань подальшого управління відходами здійснюється 
суб’єктами господарювання – власниками відходів області за власний рахунок. 
Місцеві державні адміністрації взаємодіють з органами місцевого 
самоврядування; сприяють створенню умов для організації та будівництва 
об’єктів оброблення відходів; проводять роз’яснювальну та просвітницьку роботи 
з населенням щодо управління відходами. Державний нагляд (контроль) з питань 
запобігання утворенню та управління відходами здійснює Державна екологічна 
інспекція Центрального округу. 
Державні адміністрації на місцях взаємодіють з органами місцевого 
самоврядування; сприяють створенню умов щодо організації та побудови об’єктів 
перетворення відходів; проводять роз’яснювальну та просвітницьку роботи з 
населенням щодо управління відходами. Органи місцевого самоврядування згідно 
наданих повноважень забезпечують належне облаштування місць захоронення 
побічних продуктів тваринного походження. Державний нагляд (контроль) з 
питань запобігання утворенню та управління відходами здійснює Державна 
екологічна інспекція Центрального округу. Розглядаючи питання інфраструктури 
47 
та інформації про найбільші об’єкти переробки відходів рослинного та 
тваринного походження міститься у таблиці 2.5 [ 32 ]. 
 
Таблиця 2.5 – Підприємства з переробки сільгоспвідходів 
№ 
Назва підприємства Сировина 
п/ч 
ТОВ «КОРСУНЬ ЕКО ЕНЕРГО» на цукровому Жом цукрових буряків. 
1 заводі в Звенигородському районі з експлуатацією Електроенергія поставляється в 
біогазового комплексу потужністю 7,5 МВт мережу за зеленим тарифом. 
ПрАТ «Миронівська птахофабрика» у с. Степанці М’ясо-кісткове, кров’яне, 
Черкаського району, з комплексом переробки пір’яне борошно; жир 
2 курчат бройлерів та цехом технічних фабрикатів, тваринний; м’ясо та 
реалізацією побічні продукти тваринного субпродукти, не придатні для 
походження ІІ та ІІІ категорії споживання людиною 
ПрАТ «Еко-Азот» у с. Слобода Черкаського Курячий послід 
3 району, з виробництва комплексного мінерального 
добрива «Гармонія» 
Тальнівська філія ДП „УКРВЕТСАНЗАВОД“ у м. Відходи тваринного 
4 
Тальне Звенигородського району походження, у т. ч. туші тварин 
Виробничо-технологічні 
5 ТОВ «Ясенсвіт» у с. Нагірна Уманського району 
відходи птиці 
Відходи тваринного 
походження / побічні продукти 
тваринного походження  від 
6 Тальнівська філія ДП «УКРВЕТСАНЗАВОД» м’ясокомбінатів, переробних 
підприємств, забійних цехів, 
агропромислових товариств та 
приватних господарства. 
 
Відходи тваринного походження / побічні продукти тваринного 
походження, не призначених для споживання людиною, мають високу ресурсну 
цінність і використовуються на полях в якості органічного добрива. 
За даними Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській 
області видалення відходів тваринництва особистих селянських господарств та 
сільськогосподарських підприємств в області проводиться на 74 
худобомогильниках, з яких 15 відповідають вимогам ветеринарного 
законодавства та 59 виведені з експлуатації. Органи місцевого самоврядування 
згідно наданих повноважень вирішують питання щодо розміщення на території 
відповідних територіальних громад об’єктів оброблення відходів. 
 
48 
2.5 Оцінка існуючих проблеми та загроз у сфері управління відходами 
 
Під час  обробки обробці сільськогосподарських культур, які 
використовуються у виробництві продуктів харчування та кормових добавок і 
кормів утворюються вторинні відходи. Серед них: соняшникове та рисове 
лушпиння, шкарлупа горіхів, стручки квасолі та бобів і інші відходи біомаси, що 
можна використати для біогазу. 
Використання біомаси для вироблення енергії представлено у таблиці 2.6. 
 
Таблиця 2.6 – Використання біомаси для виробництва енергії 
Вид Річний обсяг Частка в Частка 
Біомаси/біопалива споживання річному використання 
№ 
Натуральні обсязі економічного 
п/ч Тис. т. 
одиниці споживання, потенціалу, 
у. п. 
% % 
Солома зернових 94 тис. т 1,8 0,9 
1 48 
культур та ріпаку 
Дрова 5,0 млн. м3 45,1 
2 1200 
(населення) 
Деревна біомаса 3,2 млн. т 40,9 >90 
3 (крім споживання 1089 
населенням) 
Лушпиння 380 тис. т 7,8 41 
4 208 
соняшника 
 
Зараз вторинна сировина для енергетичних потреб використовується лише 
на 0,9 % загального потенціалу біомаси. Як правило це біомаса деревини у якості 
дров, тирси, гранул/брикетів та соняшникового лушпиння, десь біля 8 %. Але 
найменш активно використовують відходи соломи, що становить < 1 % 
економічного потенціалу, адже її, в основному спалюють, або залишають на 
полях  [3, 31].  
Оцінка ситуації показала, що основні проблеми у сфері управління 
відходами рослинності пов’язані з відсутністю єдиного обліку на державному 
рівні таких відходів, утворених після збирання урожаю, оскільки після 
подрібнення їх  залишають на полях, а також низький рівень обізнаності суб’єктів 
49 
господарювання стосовно можливості енергетичного використання даного 
відходу щодо переваг обробки та повторного використання. 
Загрозу для оточуючого середовища становлять факти спалювання відходів 
рослинного походження на полях. 
Основними проблемами у сфері управління відходами тваринного 
походження і побічними продуктами тваринницької сфери діяльності, які є 
непридатними для споживання населенням, й які піддаються спалюванню, 
захороненню, або ж які можна використовувати для біогазу чи компосту є: 
невміння оцінити переваги переробки падежу тварин на спеціалізованих об’єктах  
господарниками на відміну від захороненням; використання застарілого 
обладнання під час обробки відходів тваринного походження; недотримання норм 
і правил при облаштуванні і утриманні худобомогильників, що врешті-решт 
сприяє тому, що виникають несанкціонованих місця закопування тваринних 
трупів, тощо. 
Окрім цього, може виникнути  загроза щодо ризику бактеріального, 
вірусного або ж гельмінтного забруднення ґрунтових і водних екосистем через 
недотримання нормативів і правил зберігання тваринних гною й екскрементів, а 
також додаткових джерел з емісіями парникових газів. 
 
2.6 Мінімізація навантаження на довкілля, пов’язаного з відходами 
 
Реалізації заходів, що допомагають мінімізувати утворення відходів які 
мають здатність біологічного розкладення та утворених діяльністю аграрних та 
інших підприємств, фермерських і приватних господарств відносять умови 
застосування новітнього обладнання, методи запровадження маловідходних та 
безвідходних технологій обробітку земель та збору врожаїв з полів, 
стимулювання процесів розвитку органічного землеробства з вирощуванням 
екологічно чистої продукції, застосування нульових технологій обробітку на 
угіддях. 
50 
Доцільно розглянути можливість використання біовідходів в якості 
енергетичних ресурсів, переважно як палива чи в інший спосіб для виробництва 
енергії, анаеробного оброблення для виробництва біогазу, компостування тощо, 
рисунок  2.18 та 2.19.  
 
Рисунок 2.18 – Схема теплової електростанції з комбінованим виробництвом 
тепла і електроенергії при спалюванні біомаси 
 
Беручи до уваги значний аграрний потенціал Черкаської області, необхідно 
вживати заходи щодо зменшення захоронення відходів, що біологічно 
розкладаються. 
 
51 
 
Рисунок 2.19 – Схема анаеробного розкладання біомаси 
 
Як правило, перевага надається процесам відновлення існуючих відходів 
над їх видаленням. 
Регіональна програма управління відходами (РПУВ) не встановлює 
обмежень для використання інших методів оброблення відходів, що біологічно 
розкладаються. Реалізація заходів направлена на запобігання негативному впливу 
відходів на здоров’я людей та навколишнє природне середовище. 
Доступ до інформації про відходи забезпечується інформаційною системою 
«ЕкоСистема». Прийняття управлінських рішень за фактами порушення 
законодавства про відходи фіксуються на офіційному веб-ресурсі «ЕкоЗагроза». 
Інформаційне забезпечення системи управління відходами, у тому числі, що 
біологічно розкладаються, включено до завдань та заходів РПУВ. 
 
 
 
 
 
 
52 
ВИСНОВКИ 
 
1. Агропромислове виробництво відноситься до найбільш важливого 
сектору економіки Черкаської області, адже в ньому сформовано основну частину 
продовольчих ресурсів регіону. Підвищення його ефективності залежить від 
швидкості впровадження в практичну діяльність вітчизняних і світових 
досягнень, що матиме як стратегічну так і практичну цінність в умовах розвитку 
сучасного господарювання. Наявність родючих чорноземних грунтів, що 
гарантують отримання високих врожаїв, сприятливе географічне положення в 
центрі держави і розвинена мережа транспортних шляхів створюють умови для 
досягнення бажаних еколого-економічних результатів та умов сталого розвитку. 
2. Виробничу діяльність в області здійснюють десь 869 
сільськогосподарських підприємств, 1592 фермерських господарств та 18 
сільськогосподарських кооперативів. 2024 рік характеризувався зростанням 
використанням посівних площ під сільськогосподарські культури на 0,2 % і за 
усіма категоріями господарств становив 1222 тис. га. Посівні площі овочевих 
культур у відкритому ґрунті складають 22,2 тис. га. Середня урожайність овочів –  
173,5 ц/га, а валовий показник –  385 тис. тонн. 
3. До основних стратегічних цілей агропромислового комплексу регіону 
належать продовольча безпека – забезпечення населення високоякісними 
продуктами харчування власного виробництва, тому в структурі посівних площ 
зернові культури займали 52,4% ( кукурудза на зерно – 29,7%; технічні культури – 
35,6%, в тому числі соняшник – 19,6%; картопля і овочі – 6,2%; кормові культури 
– 5,6%); підвищення врожайності на полях – валовий збір зернових і 
зернобобових культур у господарствах області за усіма категоріями господарств 
становить 4,5 млн. тонн, за середньої урожайності 70,9 ц/га; зібрано 36,2 тис. тонн 
плодово-ягідної продукції та 435,6 тис. тонн овочевої з середньою урожайністю 
188,4 ц/га. 
4. Встановлено, що таке інтенсивне ведення сільського господарства 
призводить до цілої низки небажаних наслідків: родючості ґрунту та деградація 
53 
ґрунтів, зростання кількості ерозійних процесів, забруднення довкілля 
пестицидами та агрохімікатами, несприятливі зміни гідрологічного режиму 
ґрунтів, пов’язаних з процеси осушення та заболочення. 
5. Використання сільськогосподарської техніки, а також мінеральних 
добрив дозволяє призвичити обробіток грунту на підвищення урожайності, тому 
спостерігається збільшення валового збору. Разом з цим, недотримання науково 
обґрунтованих підходів застосування добрив, недосконалість існуючих способів 
обробітку веде до негативних наслідків і погіршення стану не тільки земель, а і 
навколишнього природного середовища в цілому. 
6. Доведено, що застосування органічних добрив покращує структуру 
ґрунту, збільшує його вологоутримувальну здатність та підтримує здорову 
екосистему завдяки живленню ґрунтових мікроорганізмів. Тому оптимальними 
умовами для формування здорового ґрунту є поєднання фізичної, хімічної і 
біологічної складової, з урахуванням діагностики ґрунтів для забезпечення, як 
врожайності, так і підтримки його екологічного стану. 
7. Виявлено, що не контрольоване використання меліоративних систем 
впливає на біологічні кругообіги речовин і енергії у агроландшафті в однаковій 
мірі, і осушення, і полив. Змінюється водний баланс, спостерігається значне 
випаровування та відбувається вплив на річковий стік, процеси вторинного 
засолення ґрунтів, підвищується рівень ґрунтових вод, порушуються процеси 
колообігу речовин і енергії у біоценозах.  
8. Визначено основні джерела забруднення довкілля в галузі, а саме 
вентиляційні приміщення з утримання худоби і птиці (до 17% парникових газів 
генерується тваринництвом і найбільший відсоток займає саме метан), викиди 
сільськогосподарської техніки та паливовикористовуючих агрегатів: котли, печі, 
теплогенератори (10,1 тис. тонн, або 16,3 % від загального обсягу усіх 
стаціонарних джерел); місця зберігання відходів (68,2% від загальних обсягів 
відходів області); скиди стічних вод без попереднього очищення (близько 28,860 
3
млн. м ). 
54 
9.  Позитивним впливом на функціонування сільськогосподарських ґрунтів 
має екологізація землеробства, що характеризується впровадженням органічного 
аграрного виробництва. Нажаль, незважаючи на перспективність такого 
напрямку, частка сільськогосподарських земель в області, де застосовуються 
органічні технології, є незначною і становить лише біля 1,0 тис. га (близько 0,2 % 
від загальної площі сільськогосподарських угідь). Тому рекомендовано взяти курс 
на вирощування органічної продукції. 
10.  Встановлено, що під час  обробки сільськогосподарських культур у 
виробництві продуктів харчування та кормових добавок і кормів утворюються 
вторинні відходи, які доцільно використовувати для біогазу. Наразі вторинна 
сировина для енергетичних потреб використовується лише на 0,9 % загального 
потенціалу біомаси, яку або спалюють, або залишають на полях. Невміння 
оцінити переваги переробки відходів і їх використання для біогазу чи компосту, 
використання застарілого обладнання під час обробки відходів тваринного 
походження; недотримання норм і правил при облаштуванні і утриманні 
худобомогильників, що врешті-решт сприяє тому, що виникають 
несанкціонованих місця закопування тваринних трупів, тощо, невміння оцінити 
переваги переробки падежу тварин на спеціалізованих об’єктах, віднесено нами 
до основних проблем аграрного сектору області.   
11. Мінімізувати утворення відходів які мають здатність біологічного 
розкладення, та утворені діяльністю аграрних та інших підприємств, фермерських 
і приватних господарств дозволить застосування новітнього обладнання, 
запровадження маловідходних та безвідходних технологій обробітку земель і 
збору врожаїв з полів, стимулювання процесів розвитку органічного землеробства 
з вирощуванням екологічно чистої продукції, застосування нульових технологій 
обробітку на угіддях. 
12. Доцільно розглядати можливість використання біовідходів в якості 
енергетичних ресурсів, переважно як палива чи в інший спосіб для виробництва 
енергії, анаеробного оброблення для виробництва біогазу, тощо.  Реалізації 
заходів у відповідності до вимог Закону України «Про управління відходами» які 
55 
направлені на запобігання негативному впливу відходів на здоров’я людей й 
навколишнє природне середовище і сприятиме виконання запропонованих нами 
екологічних підходів, що будуть сприяти стабілізації потенціалу аграрного 
сектору, забезпечать умови екологізації виробництва та сталий розвиток 
Черкаського регіону. 
13.  Результати досліджень за темою магістерської випускної роботи були 
представлені на Днях студентської науки, 2024, Міжнародній науково-практичній 
конференції «Глобальні виклики та міждисциплінарні рішення: наука, освіта і 
суспільство в епоху змін», яка відбулась 1 жовтня 2025 року в м. Стенфорд, США, 
а також на Сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції 
«Євроінтеграція екологічної політики України», яка відбулась в м. Одеса 
(Україна) 3 - 5 листопада 2025 р. на базі Одеського національного університету 
імені І.І. Мечникова, кафедри екологічного права і контролю. Отримано 
сертифікати участі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
56 
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 
1.  Сільське господарство України. – [ Електронний ресурс ]. – Режим 
доступу:https://ukrstat.gov.ua/operativ/menu/infografika/2022/o_soc_ek_pok_Ukr/01_
2022_u.pdf.  
2. Державна служба статистики України. – [ Електронний ресурс ]. – 
Режим доступу: https://ukrstat.gov.ua. 
3. Hotra V.V. (2014) Suchasnyi stan ta problemy innovatsiinoho rozvytku 
ahrarnoho sektoru Ukrainy. – Актуальні проблеми економіки. – № 6. – Р. 89–74. 
4. Мазнєв Г.Є. Інноваційна діяльність як фактор підвищення ефективності 
агровиробництва. – Актуальні проблеми інноваційної економіки, 2016. – № 2. – С. 
36–47. 
5. Пасько С. М. Стан та перспективи розвитку аграрного сектору 
економіки України // Науковий вісник Ужгородського національного 
університету: Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 
Вип. 42, 2022. – С. 171 – 176. 
6. Державна аграрна політика України: проблеми правового забезпечення: 
монографія / за ред. В.Ю. Уркевича та М.В. Шульги. – Харків, 2014. – 276 с. 
7. Жемойда О. В. Державне управління у сфері сільського господарства : 
навч. посіб. / О. В. Жемойда ; уклад. О. В. Ярошенко. – К. : НАДУ, 2013. – 56 с.  
8. Fertilizers by Product. (2019). FAOSTAT. – [ Електронний ресурс ].  – 
Режим доступу: http://www.fao.org/faostat/en/#data/RFB.  
9. OECD-FAO Agricultural Outlook 2019-2028. – [ Електронний ресурс ].  – 
Режим доступу:  https://www.oecd-ilibrary.org/agriculture-and-food/ oecd-
faoagricultural-outlook-2019-2028_agr_outlook-2019-en.  
10. Беженар І. М. Удосконалення регіонального розміщення та структури 
виробництва продукції вівчарства на основі її диверсифікації. Глобальні та 
національні проблеми економіки. 2015. № 5. С. 104–110. – [ Електронний ресурс ].  
– Режим доступу: http: // global-national in.ua/issue-5–2015. 
57 
11. Реалізація продукції сільського господарства підприємствами та 
господарствами населення. – [Електронний ресурс].  – Режим доступу: 
http://www.ukrstat.gov.ua/ 
12. Сільське господарство України у 2022 р.: Статистичний щорічник. – 
Київ: Державна служба статистики України, 2022. – [ Електронний ресурс ].  – 
Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua 
13. Лупенко Ю. О., Малік М. Й., Шпикуляк О. Г. та ін. Інноваційне 
забезпечення розвитку сільського господарства України: проблеми та 
перспективи: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ НААНУ, 2014. 516 с. 
14. Столярчук Н. М. Облік і внутрішній аудит інноваційної діяльності в 
науково-дослідних установах: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ НААНУ, 2016. 196 с. 
15. Лаврук В., Корженівська Н., Ткачук В., Лаврук О., Хелдак М. 
Управління відтворенням галузі тваринництва як основа її інноваційно-
інвестиційного розвитку. Agricultural and Resource Economics. 2021. Vol. 7 (3). Pp. 
200-222. DOI: https://doi.org/10.51599/are.2021.07.03.12 
16.  Кукса І. М. Державне регулювання інноваційних процесів в 
агропромисловому комплексі України: автореф. дис. д-ра екон. наук. Київ, 2015. 
41 с. 
17.  Покотилова В. І. Управління інноваційними процесами в 
агропромисловому виробництві: автореф. дис. д-ра екон. наук. Миколаїв, 2010. 36 
с. 
18.  Олійник О., Макогон В., Міщенко В., Брік С. Ефективність витрат на 
впровадження нових сортів і гібридів у рослинництві. Agricultural and Resource 
Economics. 2020. Vol. 6(4). Pp. 168-186. DOI: 
https://doi.org/10.51599/are.2020.06.04.09 
19. Органічна харчова промисловість: технології та маркетинг.  
https://organicinfo.ua/events/organic-food-industry-2025/ 
20.  Гуторов А. О. Розвиток інтеграційних відносин в аграрному секторі 
економіки: монографія. –  Київ: ТОВ «Сік ГРУП Україна», 2016. –  484 с. 
58 
21. Кропивко М. Ф. Напрями реформування системи управління аграрним 
сектором в умовах децентралізації влади та розвитку євроінтеграційних процесів. 
Економіка АПК. 2016. № 6. С. 26-37. 
22. Михайлов А. М. Інвестиційні ресурси аграрного сектора економіки 
України: наукові основи, стан, перспективи: монографія. –  Суми: ФОП 
Литовченко Є. Б., 2017. –  300 с. 
23. Модернізація матеріально-технічної бази аграрних підприємств / 
[Захарчук О. В., Войтюк В. Д., Могилова М. М. та ін.] ; за ред. О. В. Захарчука та 
В. А. Войтюка. –  Тернопіль: ФОП Паляниця В. А., 2019. –  С. 305.  
24. Реалізація продукції сільського господарства підприємствами та 
господарствами населення. URL : http://www.ukrstat.gov.ua/ 
25. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в 
Черкаській області у 2023 році. – Черкаси: Управління екології та природних 
ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, 2024. – 226 с. 
26. Статистичний збірник «Сільське господарство Черкащини» / За 
редакцією В. П. Приймак. – Черкаси: Державна служба статистики України. 
Головне управління статистики у Черкаській області, 2024. – 20 с.   
7. Регіональний офіс водних ресурсів у Черкаській області. – [ Електронний 
ресурс ].  – Режим доступу:  https://drive.google.com/file/d/1_aabvz-
COltf5FennuSmsKCstDVZCab1/view 
27. Інформація про водогосподарську обстановку в зоні діяльності 
Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області. – [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: 
 https://drive.google.com/file/d/1DBC3KcJ3iz_KLHIyJJv7Dolx3IDk_7o2/view 
28. Сільське, лісове та рибне господарство. – [Електронний ресурс]. – 
Режим доступу:  https://www.ck.ukrstat.gov.ua/?p=stat_sg 
29. Тваринництво Черкащини. – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: 
https://www.ck.ukrstat.gov.ua/source/arch/2025/tvarinnictvo_24.pdf 
 
59 
30. Органічне землеробство на Черкащині. – [Електронний ресурс]. – Режим 
доступу: https://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/122189-organichne-
virobnitstvo-na-cherkaschini-povernennja-do-naturalnogo-smaku-ta-novi-mozhlivosti-
dlja-fermeriv 
31. Офіційний ресурс Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів 
України: ЕкоЗагроза. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
https://ecozagroza.gov.ua/about 
32. Регіональний план управління відходами в Черкаській області до 2034 
року. – Черкаси: ЧОДА, 2025. – 361 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
60 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Д О Д А Т К И 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
61 
Додаток А 
 
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ 
 
Результати досліджень за темою магістерської випускної роботи були 
представлені на Днях студентської науки, 2025, Міжнародній науково-практичній 
конференції «Глобальні виклики та міждисциплінарні рішення: наука, освіта і 
суспільство в епоху змін», яка відбулась 1 жовтня 2025 року в м. Стенфорд, США, 
а також на Сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції 
«Євроінтеграція екологічної політики України», яка відбулась в м. Одеса 
(Україна) 3 - 5 листопада 2025 р. на базі Одеського національного університету 
імені І.І. Мечникова, кафедри екологічного права і контролю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
62 
 
 
 
 
 
 
 
 
63 
 
64 
 
 
65 
 
 
 
 
 
66 
 
 
 
67 
 
 
 
68 
 
 
69 
 
 
70 
 
71 
 
72 
 
 
 
 
 
73 
 
 
 
 
 
 
74