ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7054| Title: | Екологічна оцінка поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області |
| Authors: | Магльована, Тетяна В'ячеславівна Чустрак, Дмитро В’ячеславович |
| Keywords: | тверді побутові відходи;вторинна переробка;утилізація;рециклінг,;екологічна безпека;полігон |
| Issue Date: | Dec-2025 |
| Abstract: | Чустрак Д.В. Екологічна оцінка поводження з твердими побутовими відходами в Черкаській області
Актуальність теми. Проблема утворення відходів набула в наш час глобального характеру і стала невідкладним питанням державної політики для міжнародної спільноти загалом. Зростаюча кількість відходів і підвищення пов’язаної з ними небезпеки справляє значний вплив на глобальний екологічний стан та місцеве навколишнє середовище, на стан природних ресурсів, здоров’я населення, на місцеву економіку і умови життя, приходячи у все більшу суперечність з цілями сталого розвитку. Тому, основним завданням кваліфікаційної роботи магістра є аналіз стану, динаміки утворення, шляхів утилізації та перспектив переробки твердих побутових відходів Черкаської області.
Мета роботи: екологічна оцінка стану та перспектив переробки твердих побутових відходів Черкаської області та основних методів знешкодження та захоронення твердих відходів.
Об’єкт дослідження: тверді побутові відходи Черкаської області.
Предмет дослідження: аналіз динаміки утворення, шляхів утилізації твердих побутових відходів Черкаської області, екологічна оцінка стану твердих побутових відходів та перспектив їх подальшої переробки.
Методи дослідження: теоретичний - аналіз перспектив переробки твердих побутових відходів Черкаської області; аналіз проблем поводження з твердими побутовими відходами; аналітичний метод – розробка рекомендаційної моделі управління та поводження з твердими побутовими відходами м. Черкаси.
Результати дослідження. Проведений в роботі аналіз обсягів утворення та накопичення твердих побутових відходів показав, що із загальної кількості утворених відходів 97,3 % складають відходи ІV класу небезпеки, до яких відносяться ТПВ. На полігони та сміттєзвалища ТПВ області вивозяться відходи від житлових помешкань, громадських будівель та установ, підприємств торгівлі та громадського харчування, що містять у загальному обсязі такі складові, як папір – від 10,3 до 26,4 %; харчові відходи - від 20 до 40 %; відходи деревини – від 0,75 до 3,7%; текстиль – від 0,2 до 8 %; металів - від 1 до 5,8 %; скло - від 1,1 до 9%; полімерні відходи та інші речовини – від 0,6 до 6%.
Як і в попередні роки актуальною є проблема надходження ресурсоцінних відходів на полігони та сміттєзвалища ТПВ. Лише попереднє сортування відходів ТПВ перед їх видаленням на полігони та широке запровадження роздільного збирання саме ресурсоцінних складових ТПВ дозволить значно зменшити навантаження на полігони та скоротити загальні обсяги розміщення відходів на полігонах.
Рівень використання відходів упродовж 2022 – 2024 р.р в Черкаській області збільшився від 55% до 63%. Проте на території м. Черкаси лише два підприємства спеціалізуються на переробці ресурсоцінних компонентів ТПВ.
Для покращення екологічної ситуації запропоновано проект комплексної переробки ТПВ із використанням технології каталітичного піролізу, який може бути використаний для вирішення проблеми утилізації відходів для м. Черкаси та області.
Наукова новизна: запропоновано проект комплексної переробки ТПВ із використанням технології каталітичного піролізу для вирішення проблеми утилізації відходів для м. Черкаси та області; теоретично обґрунтовано та розроблено рекомендаційну модель управління та поводження з ТПВ в м. Черкаси.
Теоретичне і практичне значення: запропоновано проект комплексної переробки ТПВ із використанням технології каталітичного піролізу для вирішення проблеми утилізації відходів для м. Черкаси та області, що передбачає одержання екологічнобезпечих продуктів, що готові для подальшої реалізації; розроблено чотири схеми роздільного збирання ТПВ згідно яких ресурсоцінні компоненти ТПВ вивозяться безпосередньо на підприємства, в технологічному циклі яких передбачено використання даного виду ресурсоцінного компоненту як вторинної сировини.
Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота магістра складається зі вступу, анотації, двох розділів, висновків, переліку посилань (28 джерел), графічної документації до кваліфікаційної роботи магістра, додатків. Повний обсяг роботи – 66 сторінки друкованого тексту, основна частина – 61 сторінка. Chustrak D.V. Environmental assessment of solid waste management in Cherkasy region Actuality of theme. The problem of waste generation has acquired a global character in our time and has become an urgent issue of state policy for the international community in general. The growing amount of waste and the increase in the dangers associated with it have a significant impact on the global ecological state and the local environment, on the state of natural resources, the health of the population, on the local economy and living conditions, increasingly contradicting the goals of sustainable development. Therefore, the main task of the master's thesis is to analyze the state, dynamics of generation, ways of utilization and prospects for solid waste processing in Cherkasy region. The purpose of the work: environmental assessment of the state and prospects of solid waste recycling in Cherkasy region and the main methods of solid waste disposal and disposal. The object of study: solid household waste in Cherkasy region. The subject of research: analysis of the dynamics of generation, ways of utilization of solid household waste in Cherkasy region, environmental assessment of the state of solid household waste and prospects for its further processing. Research methods: theoretical - analysis of solid waste processing prospects of the Cherkassy region; analysis of solid household waste management problems; analytical method - development of a recommendation model for management and handling of solid household waste in Cherkassy. Results of the research. The analysis of the volume of generation and accumulation of solid household waste conducted in the work showed that 97.3% of the total amount of generated waste is waste of the IV hazard class, which includes solid waste. The region's landfills and landfills receive waste from residential premises, public buildings and institutions, trade and catering enterprises, which contains the following components in total: paper - from 10.3% to 26.4%; food waste - from 20 to 40%; wood waste - from 0.75 to 3.7%; textiles - from 0.2 to 8%; metals - from 1 to 5.8%; glass - from 1.1 to 9%; polymeric waste and other substances - from 0.6 to 6%. As in previous years, the problem of resource-intensive waste entering landfills and landfills remains a pressing issue. Only preliminary sorting of solid waste before its disposal to landfills and widespread introduction of separate collection of resource-intensive components of solid waste will significantly reduce the load on landfills and reduce the total amount of waste disposed of at landfills. The level of waste utilization in Cherkasy region increased from 55% to 63% in 2019-2022. However, in Cherkasy, only two enterprises specialize in the processing of resource rich SHW components. To improve the environmental situation, a project of integrated SHW recycling using catalytic pyrolysis technology is proposed, which can be used to solve the problem of waste disposal for Cherkasy and the region. Scientific novelty: a project of integrated processing of solid waste using catalytic pyrolysis technology to solve the problem of waste disposal for Cherkasy and the region is proposed; a recommendation model for the management and treatment of solid waste in Cherkasy is theoretically substantiated and developed. Theoretical and practical significance: a project of integrated processing of solid waste using catalytic pyrolysis technology to solve the problem of waste disposal for Cherkasy and the region, which provides for the production of environmentally friendly products ready for further sale; four schemes of separate collection of solid waste have been developed, according to which the resource-rich components of solid waste are taken directly to enterprises whose technological cycle provides for the use of this type of resource-rich component as secondary raw materials. Structure and scope of work. The master's thesis consists of an introduction, an abstract, two sections, conclusions, a list of references (29 sources), graphic documentation for the master's thesis, appendices. The full volume of the work is 67 pages of printed text, the main part is 30 pages. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7054 |
| Appears in Collections: | 101 Екологія (Екологія та охорона навколишнього середовища) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Чустрак_КРМ.pdf Restricted Access | 13.5 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра екології та природоохоронних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи магістра
на тему ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ
ВІДХОДАМИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Виконав: студент 2 курсу, групи ЗМГЕК-401
спеціальності 101 «Екологія»
(шифр і назва спеціальності)
Чустрак Д.В.__________________________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Магльована Т.В.______________
(прізвище та ініціали)
Нормоконтроль Хоменко О.М.___________
(прізвище та ініціали)
Рецензент Бондаренко Ю.Г.______________
(прізвище та ініціали)
Черкаси – 2026 рік
2
ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………… 3
1 Аналітичний огляд літератури……………………………………………. 5
1.1 Проблема управління відходами в контексті сталого розвитку…... 5
1.2 Нормативно-правова база у сфері управління відходами…………. 10
1.3 Інформаційна система управління відходами……………………… 14
1.4 Класифікація відходів. Види відходів за категоріями………………. 19
1.5 Екологічно безпечні методи утилізації та захоронення ТПВ……… 26
2 Екологічна оцінка поводження з твердими побутовими відходами в
Черкаській області…………………………………………………………. 33
2.1 Аналіз динаміки та обсягів утворення відходів у Черкаській області...... 33
2.2 Аналіз основних проблем поводження з ТПВ області……………. 35
2.3 Застосування відходів в системі вторинного ресурсокористування 46
2.4 Проект комплексної переробки твердих побутових відходів…….. 48
2.5 Розробка моделі управління та поводження з твердими
побутовими відходами для міста Черкаси………………………….. 53
2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів…………. 59
Висновки…………………………………………………………………………. 62
Перелік посилань………………………………………………………………… 64
Додатки…………………………………………………………………………… 67
Додаток А. Апробація результатів роботи……………………………………... 68
3
ВСТУП
Проблема утворення відходів у сучасних умовах набула глобального
характеру та стала одним із пріоритетних питань державної політики як на
національному, так і на міжнародному рівнях. Постійне зростання обсягів відходів
і підвищення рівня пов’язаних з ними ризиків суттєво впливають на стан
навколишнього природного середовища, природні ресурси, здоров’я населення,
економічний розвиток територій та якість життя людей, що дедалі більше
суперечить принципам сталого розвитку.
Відходи характеризуються складною та різноманітною структурою і являють
собою багатокомпонентні суміші, які містять значну кількість антропогенних
забруднювачів хімічного та біологічного походження. Це створює потенційну
загрозу для здоров’я населення та екологічної безпеки територій, особливо в
районах інтенсивного накопичення твердих побутових відходів.
В умовах України, з огляду на особливості структури господарського
комплексу та домінування ресурсоємних і багатовідхідних технологій, проблема
управління відходами виходить за межі суто технологічних аспектів. Вона набуває
комплексного характеру, охоплюючи екологічні, економічні та соціальні складові
сталого розвитку. У зв’язку з цим виникає потреба у формуванні соціально та
екологічно обґрунтованої системи поводження з відходами та розробці сучасної
стратегії їх управління.
Ефективне вирішення екологічних проблем, пов’язаних з обмеженням
негативного впливу твердих відходів на довкілля та здоров’я населення, можливе
лише за умови послідовної реалізації чинного законодавства України, зокрема
Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про
управління відходами», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного
благополуччя населення», постанов Кабінету Міністрів України, державних
стандартів, санітарних норм і правил, а також інших нормативно-правових
документів у сфері охорони довкілля.
4
До основних державних принципів вирішення проблеми накопичення
твердих відходів на сучасному етапі належать пріоритетний захист навколишнього
природного середовища та здоров’я населення від негативного впливу відходів,
раціональне використання матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів,
науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів
суспільства, поступова мінімізація утворення відходів, особливо високотоксичних,
а також ведення державного обліку, контролю і моніторингу процесів утворення та
розміщення твердих відходів.
У зв’язку з викладеним, основним завданням кваліфікаційної роботи магістра
є аналіз динаміки утворення твердих побутових відходів у Черкаській області,
дослідження існуючих шляхів їх утилізації, екологічна оцінка стану поводження з
відходами та визначення перспектив їх подальшої переробки.
Метою роботи є екологічна оцінка сучасного стану та перспектив переробки
твердих побутових відходів Черкаської області, а також аналіз основних методів їх
знешкодження та захоронення.
Об’єкт дослідження: тверді побутові відходи Черкаської області.
Предмет дослідження: аналіз динаміки утворення, шляхів утилізації твердих
побутових відходів Черкаської області, екологічна оцінка стану твердих побутових
відходів та перспектив їх подальшої переробки.
Методи дослідження: теоретичний – аналіз перспектив переробки твердих
побутових відходів Черкаської області; аналіз проблем поводження з твердими
побутовими відходами; аналітичний метод – розробка рекомендаційної моделі
управління та поводження з твердими побутовими відходами м. Черкаси.
5
1 АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Проблема управління відходами в контексті сталого розвитку
Антропогенний вплив на біосферу як цілісну глобальну екосистему досяг
критичного рівня. Людська діяльність, посилена досягненнями науково-технічного
прогресу та нераціональним природокористуванням, формує техносферу, що
спричиняє порушення відновлювальних процесів біосфери, зміну природних
кругообігів речовин і енергетичних потоків. Унаслідок цього під дією зовнішніх
факторів дестабілізується динамічна рівновага глобальної соціоекосистеми Землі.
Розв’язання зазначеної проблеми потребує переходу до принципів сталого
розвитку, які передбачають зміну способу життя та господарської діяльності з
метою зменшення антропогенного навантаження на природні ресурси й
забезпечення їх збереження для майбутніх поколінь. Серед ключових напрямів
такого переходу є підвищення енергоефективності, впровадження відновлюваних
джерел енергії, раціональне використання водних ресурсів, заохочення екологічно
безпечного виробництва і споживання, а також удосконалення системи управління
відходами.
В Україні однією з суттєвих проблем залишається низький рівень екологічної
свідомості населення, що зумовлює недостатнє врахування екологічних наслідків
виробництва під час вибору та споживання товарів. Недостатня поінформованість
щодо екологічних загроз проявляється в обмеженому використанні послуг зі
збирання та перероблення відходів, неефективному функціонуванні
контрольованих полігонів, а також у поширенні практик некоректного спалювання
сміття.
З метою розв’язання проблеми поводження з відходами Кабінет Міністрів
України розпорядженням від 8 листопада 2017 року № 820-р схвалив Національну
стратегію управління відходами в Україні до 2030 року [1]. Відповідно до положень
Стратегії, управління (регулювання) відходами охоплює комплекс заходів,
6
спрямованих на багаторазове використання природних ресурсів, перероблення
(оброблення) та утилізацію відходів. Водночас у сфері діяльності органів
виконавчої влади всіх рівнів ситуація характеризується як критична, оскільки
протягом тривалого часу не здійснювалося належне реагування на наявні виклики
(рисунок 1.1). Це призвело до поглиблення екологічної кризи, загострення
соціально-економічних проблем у суспільстві та зумовило необхідність
реформування системи управління відходами з урахуванням вітчизняного і
міжнародного досвіду.
Рисунок 1.1 – Національний план управління відходами до 2030 року
Складність ситуації з відходами, зокрема твердими побутовими відходами
(ТПВ), в Україні порівняно з розвиненими країнами пов’язана з великими обсягами
їх утворення та відсутністю належної інфраструктури поводження з ними (рисунок
1.2). Це об’єктивно зумовлено наявністю значних територій для складування
відходів і тривалим відкладанням ухвалення рішень щодо впровадження більш
енергоефективних та економічно доцільних схем поводження з ТПВ. Наслідком
зазначених чинників стало розміщення відходів без урахування потенційних
небезпечних впливів на довкілля та здоров’я населення, низький рівень
використання відходів як вторинної сировини через недосконалість організаційно-
7
економічних механізмів їх залучення у виробництво, а також відсутність
державного фінансування створення мережі об’єктів з перероблення та утилізації
ТПВ як окремої галузі національної економіки.
Рисунок 1.2 – Ієрархія пріоритетів поводження з відходами в Україні та Європі
У результаті домінуючим способом поводження з ТПВ в Україні залишається
їх вивезення та захоронення на полігонах і сміттєзвалищах. Так, у 2016 році було
перероблено лише 5,8 % утворених ТПВ, з яких 2,71 % (1,3 млн м³) спалено, 3,09 %
(1,53 млн м³) спрямовано на інші сміттєпереробні комплекси, а близько 0,003 %
(2 тис. м³) – компостовано. Решта 94 % відходів була захоронена на полігонах і
сміттєзвалищах, кількість яких станом на 2016 рік становила 5470 одиниць. При
цьому 305 полігонів (5,6 %) є перевантаженими, 1646 (30 %) не відповідають
вимогам національної екологічної безпеки, а 99 % – європейським стандартам.
Додатково, внаслідок недостатнього контролю та відсутності ефективної системи
управління ТПВ, щороку утворюється понад 27 тис. стихійних сміттєзвалищ. Така
ситуація суперечить європейським стандартам у сфері поводження з відходами та
положенням Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом,
підписаної у 2014 році.
8
Стратегія визначає ключові напрями державного регулювання у сфері
поводження з відходами на середньо- та довгострокову перспективу з урахуванням
європейських підходів. Її реалізація передбачена у три етапи: перший – 2017-2018
роки, другий – 2019-2023 роки, третій – 2024-2030 роки, загальною тривалістю 14
років. Виконання Стратегії здійснюється через реалізацію загальних і спеціальних
заходів, зокрема щодо окремих видів відходів.
Основними інструментами реалізації Стратегії є Національний план
управління відходами, затверджений Кабінетом Міністрів України, а також
регіональні плани управління відходами, погоджені з Міністерством захисту
довкілля та природних ресурсів України і Міністерством розвитку громад та
територій України. Водночас фактичне фінансування заходів, передбачених
зазначеними планами, стало можливим лише з 2020 року за умови передбачення
відповідних видатків у бюджетах.
Аналіз загальних заходів Стратегії свідчить, що на першому та другому
етапах її реалізації (до 2023 року включно) основна увага зосереджена на
організаційних, нормативно-методичних та управлінсько-структурних заходах, які
потребують значних бюджетних витрат. Лише на третьому етапі, починаючи з 2024
року, передбачено реалізацію окремих інфраструктурних заходів, зокрема
модернізацію матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання у сфері
багаторазового використання ресурсів, перероблення та утилізації відходів.
Спеціальні заходи у сфері поводження з ТПВ також переважно мають
організаційний, нормативний та економічний характер. Зокрема, передбачено
створення в населених пунктах з чисельністю населення понад 50 тис. осіб
спеціалізованих комунальних пунктів збирання всіх видів відходів, скорочення
кількості полігонів шляхом формування мережі регіональних полігонів
мінімальною потужністю 50 тис. тонн на рік на не менше ніж 150 тис. осіб
населення, а також облаштування близько 200 сміттєперевантажувальних станцій
для зменшення транспортних витрат.
9
Стратегією визначено, що у 2023 році рівень перероблення ТПВ має досягти
15 %, а охоплення населення роздільним збиранням – 23 %, тоді як у 2030 році ці
показники мають становити відповідно 50 % і 48 %. Досягнення зазначених цілей
без створення розгалуженої інфраструктури об’єктів з перероблення та утилізації
ТПВ як окремої галузі національної економіки видається неможливим. При цьому
у Стратегії лише задекларовано необхідність будівництва таких об’єктів без
конкретизації їх видів, місць розташування та джерел фінансування, що, ймовірно,
має бути деталізовано в Національному та регіональних планах.
Досвід провідних країн світу, зокрема Японії, Німеччини, Швеції, Австрії,
Італії та Франції, свідчить про доцільність формування системи управління
відходами на основі розвитку сучасної інфраструктури з оброблення та утилізації
відходів (рисунок 1.3).
Рисунок 1.3 – Досвід Європейських країн у питанні поводження з відходами
Для України перспективним є використання японського досвіду створення
культурних центрів з рециклювання ресурсів, насамперед у містах-мільйонниках
та обласних центрах. Такі центри доцільно споруджувати протягом трьох років за
рахунок коштів Державного бюджету. Вони мають включати заводи з
перероблення ТПВ із системами регенерації речовини та енергії, місцеві
електростанції, цехи брикетування, компостування, рециклювання габаритних
10
відходів, підрозділи моніторингу стану довкілля, а також об’єкти соціально-
культурного призначення. Фінансування будівництва таких центрів пропонується
здійснювати за рахунок дотацій Державного бюджету в обсязі не менше 5%
загального фонду з подальшою передачею їх в експлуатацію органам місцевої
влади.
1.2 Нормативно-правова база у сфері управління відходами
На сьогодні національна правова система у сфері поводження з відходами
перебуває на етапі активного реформування, що зумовлено впливом двох
ключових процесів. Першим є реалізація положень Угоди про асоціацію між
Україною та Європейським Союзом, зокрема в частині охорони навколишнього
природного середовища, яка визначена одним із пріоритетних напрямів співпраці.
Другим чинником виступає розвиток місцевого самоврядування та впровадження
реформи децентралізації влади в Україні.
Зазначені процеси мають взаємодоповнювальний характер і сприяють
формуванню та вдосконаленню правових засад регулювання відносин у сфері
управління відходами.
Угода про асоціацію, підписана у 2014 році, ознаменувала новий етап у
розвитку договірних відносин між Україною та Європейським Союзом і нині є
основоположним рамковим правовим документом, що визначає характер їхньої
взаємодії. У зв’язку з цим під час формування державної політики та розроблення
законодавчих актів необхідно керуватися положеннями зазначеної Угоди.
Крім того, Угода про асоціацію встановлює поетапний графік гармонізації
національного законодавства України у сфері поводження з відходами та
управління ресурсами з відповідними нормами та політиками Європейського
Союзу, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки та сталого розвитку.
Основними документами, що визначають принципи поводження з відходами
та пріоритети в цій сфері є низька документів, наведені в таблиці 1.1.
11
Таблиця 1.1 – Узагальнений перелік нормативно-правових актів України у
сфері регулювання поводження з відходами
Основний зміст документа Нормативно-правовий акт
1 2
Основні засади (правові, організаційні,
економічні) діяльності у сфері Закон України «Про управління
управління/поводження з відходами відходами (від 31.03.2023 р.)
Закон України «Про
Основні засади (правові, організаційні, охорону навколишнього
економічні) діяльності у сфері охорони природного середовища»
навколишнього природного середовища (від 25.06.1991 р. з
подальшими змінами)
Компетенція та повноваження ОМС Закон України «Про
(сільських, селищних, міських рад) місцеве самоврядування в
Україні» (від 21.05.1997 р.)
Житлово-комунальні послуги: питання
їх надання та споживання, відноcини між
їхніми виробниками, виконавцями і Закон України «Про житлово-
споживачами, а також їхні права та комунальні послуги» (від 09.11.2017р.)
обов’язки
Створення умов, сприятливих для
життєдіяльності людини. Організація
благоустрою населених пунктів. Закон України «Про благоустрій
Експлуатація й обслуговування будівель населених пунктів»
та споруд, системи збирання і вивезення (від 06.09.2005 р.)
відходів
Забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя (стан
здоров’я населення). Здійснення Закон України «Про забезпечення
державного санітарно- санітарного та епідемічного благополуччя
епідеміологічного нагляду (обов’язки населення» (від 24.02.1994 р. з
покладено на Держпродспоживслужбу подальшими змінами.)
України)
Механізми міжмуніципального
співробітництва щодо об’єктів
поводження з ТПВ (наприклад, Закон України «Про співробітництво
будівництво, полігони, лінії сортування територіальних громад»
відходів, станції перевантаження (від 17.06.2017 р.)
відходів, тощо), щодо створення спільної
системи управління відходами
12
Продовження таблиці 1.1
1 2
Застосування механізму державно-
приватного партнерства у сфері Закон України «Про державно-
поводження з відходами (крім збирання приватне партнерство» (від 01.07.2010
та перевезення) р.)
Питання проведення процедури оцінки
наслідків для довкілля, у тому числі для
здоров’я населення, для документів
державного планування (поширюється
на документи державного планування,
які стосуються сільського, лісового Закон України «Про стратегічну
рибного господарств, енергетики, екологічну оцінку» (від 20.03.2018 р.)
промисловості, транспорту, поводження
з відходами, використання водних
ресурсів, охорони довкілля,
містобудування та ін.)
Питання проведення процедури оцінки
впливу на довкілля для об’єктів та для
планованої діяльності, які можуть мати Закон України «Про оцінку впливу на
значний вплив на довкілля та категорії довкілля» (від 23.05.2017 р.)
об’єктів до яких вона застосовується
Державний стратегічний документ Національна стратегія управління
розвитку сфери поводження з відходами відходами в Україні до 2030 року
в Україні (Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 08.11.2017 р., №820-р)
Покрокова деталізація виконання Національний план управління
Стратегії управління відходами на відходами до 2030 року
державному рівні (Розпорядження Кабінету Міністрів
України від 20.02.2019 р.)
Відповідно до Закону України «Про відходи», державна політика у сфері
поводження з відходами ґрунтується на низці ключових напрямів. Зокрема,
передбачено забезпечення повного збирання відходів, їх своєчасного
знешкодження та видалення з обов’язковим дотриманням вимог екологічної
безпеки під час здійснення відповідних операцій. Важливим напрямом також є
скорочення обсягів утворення відходів та зниження рівня їх небезпечності.
13
Крім того, державна політика спрямована на раціональне та комплексне
використання первинних матеріальних ресурсів, стимулювання максимально
можливої утилізації відходів, а також на забезпечення екологічно безпечного
видалення тих відходів, що не підлягають утилізації, шляхом впровадження
сучасних технологій і безпечних практик поводження з ними.
Зазначені напрями впорядковані відповідно до пріоритетності, визначеної
європейськими принципами управління відходами, та узгоджуються з
положеннями Директиви 2008/98/ЄС щодо поводження з відходами.Саме на
засадах цього нормативного акта має формуватися відповідне національне
законодавство у сфері управління відходами. Водночас принципово важливо, щоб
процес імплементації охоплював усі положення зазначеної Директиви, оскільки
вибіркове запровадження її норм може призвести до фрагментарного та
неефективного правового регулювання, що не забезпечить очікуваних результатів.
Ключовим положенням Директиви 2008/98/ЄС є запровадження ієрархії
поводження з відходами, яка на законодавчому рівні встановлює пріоритетну, з
точки зору захисту довкілля, послідовність дій щодо управління всіма видами
відходів (рисунок 1.4). Відступи від цієї ієрархії допускаються лише за наявності
належного обґрунтування.
Ієрархія управління відходами передбачає послідовне здійснення таких дій:
запобігання утворенню відходів, підготовку виробів і матеріалів до повторного
використання, перероблення відходів, інші види утилізації, зокрема із
застосуванням енергетичного відновлення, а також остаточне видалення відходів
шляхом їх захоронення на полігонах.
Зазначена ієрархія застосовується як на загальнодержавному рівні, так і на
рівні окремих суб’єктів господарювання, а в окремих випадках – навіть
домогосподарств.
Фактично така модель поводження з відходами відображає поведінку
відповідального та свідомого власника, який уникає придбання надмірних або
непотрібних речей, максимально продовжує строк їх використання, у тому числі
14
шляхом повторного застосування, надає нове призначення матеріалам, що
втратили первісну функцію, а у разі неможливості подальшого використання
забезпечує безпечне спалювання з отриманням енергії. Лише за відсутності
альтернатив відходи підлягають захороненню на сміттєзвалищах.
Рисунок 1.4 – Ієрархія поводження з відходами
у відповідності до Директиви 2008/98/ЄС
Така послідовність дій є логічною та обґрунтованою, що зумовлює її
закріплення в нормативно-правових і стратегічних документах держав – членів
Європейського Союзу, спрямованих на забезпечення ефективного та екологічно
безпечного управління відходами.
1.3 Інформаційна система управління відходами
Прийняття Закону України «Про управління відходами» стало ключовим
етапом реформування національної системи поводження з відходами. Цей закон
відображає сучасний підхід до регулювання та адміністрування процесів
15
управління відходами в Україні і покликаний усунути багаторічні проблеми,
пов’язані з неефективним обліком, контролем та переробкою відходів. Закон
встановлює базові принципи державної політики у сфері поводження з відходами,
проте його реалізація вимагає ухвалення низки підзаконних нормативно-правових
актів, які деталізують механізми та порядок виконання визначених норм. Саме в
цьому контексті велике значення набуває створення та функціонування
Інформаційної системи управління відходами (ІСУВ).
Інформаційна система управління відходами є ключовим елементом
модернізації процесів управління відходами та цифровізації державного контролю
у цій сфері. Вона створюється відповідно до проєкту постанови Кабінету Міністрів
України «Про затвердження Порядку створення та адміністрування інформаційної
системи управління відходами». Основною метою створення ІСУВ є забезпечення
централізованого та структурованого обліку відходів, полегшення процесів
звітності, узагальнення й аналізу даних, а також надання електронних публічних
послуг суб’єктам господарювання та органам влади.
Інформаційна система представлена у вигляді єдиної бази даних, яка
об’єднує інформацію про всі види відходів, операції з ними та суб’єктів
господарювання, що здійснюють діяльність у сфері управління відходами. Завдяки
цьому стає можливим забезпечення прозорого та ефективного обліку, контроль за
дотриманням законодавства, планування політики у сфері управління відходами та
прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Однією з ключових особливостей
ІСУВ є її доступність для всіх зацікавлених сторін, включаючи органи державної
влади, органи місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання, що
забезпечує повну інтеграцію інформаційних потоків.
Для користування системою передбачено обов’язкову реєстрацію на
цифровій платформі «ЕкоСистема», де суб’єкти господарювання створюють власні
електронні кабінети. Реєстрація дозволяє вводити дані про діяльність з відходами,
подавати заявки на отримання дозволів та ліцензій, здійснювати облік операцій та
16
звітність у електронній формі. Такий підхід значно спрощує адміністративні
процедури та підвищує ефективність контролю з боку державних органів.
Структурно ІСУВ складається з кількох функціональних підсистем
(рисунок1.5):
1) Підсистема адміністративних послуг, що включає можливість
отримання дозволів на операції з відходами, ліцензій та інших
документів, передбачених законодавством;
2) Підсистема обліку та звітності, яка забезпечує внесення даних про
обсяги утворення, переробки та утилізації відходів, їх накопичення,
узагальнення та аналітичну обробку;
3) Реєстрова підсистема, що забезпечує централізоване зберігання
інформації про суб’єктів господарювання та відходи;
4) Модуль нотифікації, який оперативно інформує користувачів про
зміни в законодавстві, стан поданих документів та необхідність
виконання окремих адміністративних процедур.
Рисунок 1.5 – Підсистеми надання адміністративних послуг на цифровій
платформі «ЕкоСистема»
17
Запровадження ІСУВ забезпечує не лише уніфікацію інформаційних потоків,
а й створює основу для інтеграції з міжнародними системами обліку та моніторингу
відходів. Це важливо для гармонізації українського законодавства з європейськими
стандартами, оскільки Угода про асоціацію з ЄС передбачає поступове наближення
національної практики управління відходами до директив та принципів ЄС,
включно з Директивою 2008/98/ЄС. Використання цифрових інструментів
дозволяє реалізувати принципи ієрархії поводження з відходами: запобігання
утворенню, повторне використання, перероблення, енергетичне відновлення та
безпечне видалення.
Підсистема реєстрів є складовою частиною інформаційної системи у сфері
поводження з відходами та призначена для централізованого узагальнення,
зберігання, оброблення й управління даними державних реєстрів. Її впровадження
спрямоване на формування єдиного інформаційного простору, що забезпечує
цілісність, узгодженість і актуальність даних про відходи та суб’єктів
господарювання, діяльність яких пов’язана з їх утворенням, обробленням,
утилізацією або видаленням (рисунок 1.6).
Рисунок 1.6 – Порядок створення та адміністрування інформаційної системи
управління відходами
18
Основним завданням підсистеми реєстрів є уніфікація структури реєстрів та
баз даних, що функціонують у зазначеній сфері, а також усунення дублювання
інформаційних потоків і функцій між різними органами державної влади. Це
дозволяє мінімізувати повторне збирання однотипної інформації, знизити
навантаження на суб’єктів подання даних і забезпечити більш раціональне
використання коштів державного бюджету, спрямованих на ведення та супровід
інформаційних ресурсів.
Підсистема реєстрів забезпечує централізоване адміністрування даних, їх
актуалізацію, контроль повноти та достовірності, а також інтеграцію з іншими
державними інформаційними системами та реєстрами. Завдяки цьому
створюються умови для підвищення ефективності управлінських рішень у сфері
поводження з відходами, а також для здійснення аналітичної та прогнозної
діяльності.
Важливою функцією підсистеми є забезпечення доступу користувачів до
державних реєстрів та оприлюднення інформації у формі відкритих даних
відповідно до вимог чинного законодавства. Це сприяє підвищенню рівня
прозорості діяльності органів державної влади, розширенню можливостей
громадського контролю та використанню відкритих даних для наукових
досліджень і прикладних розробок.
Таким чином, створення Інформаційної системи управління відходами є
фундаментальним кроком у напрямі цифровізації екологічного управління,
підвищення прозорості, ефективності та контролю у сфері поводження з відходами.
Вона створює умови для системного підходу до адміністрування, полегшує
інтеграцію різних суб’єктів, забезпечує своєчасний облік і аналітику, що, у свою
чергу, сприяє впровадженню концепції циркулярної економіки та сталого
розвитку.
19
1.4 Класифікація відходів. Види відходів за категоріями
У зв’язку з актуальністю завдань удосконалення системи класифікації та
обліку відходів і необхідністю приведення її у відповідність до європейських
стандартів, Урядом України було прийнято рішення щодо розроблення державного
класифікатора відходів, гармонізованого з Європейським переліком відходів.
Зазначене рішення закріплено дорученням Кабінету Міністрів України від
05.12.2000 р. № 14814/96 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від
15.03.2002 р. № 138-р. На виконання цих документів та за дорученням Міністерства
охорони навколишнього природного середовища України Радою з вивчення
продуктивних сил України НАН України за участю фахівців Науково-дослідного
економічного інституту Міністерства економіки України було розроблено проєкт
нової редакції державного класифікатора відходів.
Формування дієвого міжнародного механізму контролю та управління
відходами зумовлює необхідність створення узгодженої системи статистичних
показників, що охоплює процеси утворення, переміщення, накопичення,
перероблення та видалення відходів. У цьому контексті система класифікації
відходів є невід’ємним елементом загальної системи управління відходами. До
ключових класифікаційних систем належить Європейський перелік відходів, який
найбільш повно узагальнює сучасний міжнародний досвід у цій сфері.
Європейський перелік відходів було прийнято відповідно до Директиви ЄС
від 20.12.1993 р. (94/3/ЄЕС) на виконання статті 1(а) Рамкової директиви
75/442/ЄЕС про відходи. Надалі він неодноразово переглядався, коригувався та
доповнювався відповідно до рішень Комісії ЄС, зокрема у 2000 році (2000/532/ЄС)
та у 2001 році (2001/118/ЄС). На сьогодні Європейський перелік відходів
ефективно використовується для вирішення широкого кола завдань, у тому числі
як базовий інструмент для формування європейської статистичної номенклатури
відходів.
20
Розроблення національного класифікатора відходів у новій редакції має на
меті забезпечення його гармонізації з міжнародними стандартами у сфері
класифікації відходів. Це необхідно для впровадження єдиних підходів до
управління відходами, їх обліку та контролю, а також для створення можливостей
проведення порівняльного аналізу структури та обсягів утворення відходів у межах
європейської статистичної системи.
Водночас чинний Класифікатор відходів ДК 005-96, затверджений і введений
у дію у 1996 році, на сьогодні не відповідає вимогам сучасної практики державного
обліку та паспортизації відходів, а також не забезпечує належного рівня
гармонізації з міжнародними, насамперед європейськими, стандартами у цій сфері.
В Україні розроблення класифікатора відходів, гармонізованого з
європейськими стандартами, було передбачене Програмою реформування
державної статистики на період до 2002 року. Проте, незважаючи на те, що проєкт
такого класифікатора був розроблений і погоджений, його впровадження на
практиці не відбулося, що значною мірою пов’язано з відсутністю належної
політичної підтримки.
Разом із тим слід зазначити, що в Україні здійснювалася певна робота щодо
гармонізації законодавства у сфері поводження з відходами відповідно до вимог
Європейського Союзу. Зокрема, Закон України «Про відходи» в цілому враховує
положення Рамкової директиви 75/442/ЄЕС про відходи та Директиви 91/689/ЄЕС
про небезпечні відходи. Однак національне законодавство залишається
фрагментарним і в окремих аспектах неповним або таким, що відрізняється від
відповідного законодавства ЄС, зокрема у питаннях захоронення відходів на
полігонах та формування цілісної національної стратегії поводження з відходами.
З огляду на постійний розвиток європейського екологічного законодавства,
Україна потребує подальшого вдосконалення власної нормативно-правової бази та
її послідовної гармонізації з правом Європейського Союзу у сфері управління
відходами.
21
До категорій відходів належить їх класифікація за видами залежно від
джерела утворення, зокрема в промисловості, будівельній галузі, житловому
секторі та установах різного призначення. Такий поділ ґрунтується на наявності
спільних фізико-хімічних, морфологічних або функціональних характеристик
відходів, що визначають особливості їх обліку, збирання, оброблення та утилізації.
Підвиди категорій відходів формуються у вигляді типів відходів, які
потенційно можуть підлягати роздільному збиранню та подальшій спеціалізованій
обробці. До таких типів, зокрема, належать побутові відходи домогосподарств,
великогабаритні відходи, зелені (біорозкладні) відходи, а також небезпечні
відходи, що потребують особливих умов поводження.
Виробничі (промислові) відходи класифікуються переважно залежно від
галузі промисловості, в межах якої вони утворюються (гірничодобувна,
металургійна, хімічна, харчова, енергетична тощо). Такий підхід дає змогу
враховувати специфіку технологічних процесів, склад і рівень небезпечності
відходів, а також визначати оптимальні методи їх подальшого управління.
Композиційний склад відходів, до якого належать папір, скло, пластмаси,
біовідходи та інші матеріали, формує їх морфологічний склад. Кожна
морфологічна фракція, у свою чергу, поділяється на окремі підвиди, наприклад
газетний папір, картон, різні види пластмас тощо. Типовий морфологічний склад
твердих побутових відходів (ТПВ) наведено на рисунку 1.7.
Рисунок 1.7 – Типовий морфологічний склад ТПВ
22
Аналіз даних, наведених на рисунку 1.7, свідчить, що до складу ТПВ у
найбільшому обсязі входять інертні матеріали (28,15 %), харчові відходи (24 %),
скло (12,5 %) та пластмаси (11,3 %). Такий розподіл фракцій є визначальним для
вибору методів збирання, сортування та подальшої переробки відходів.
На рисунку 1.8 представлено морфологічний склад ТПВ залежно від
чисельності населення та категорії житлової забудови: багатоповерхової (БП) та
приватного сектору (ПС).
Рисунок 1.8 – Склад побутових відходів залежно від категорії житла
(БП – багатоповерхова забудова, ПС – приватний сектор)
Згідно з аналізом наведених даних, у багатоповерховій забудові міст із
чисельністю населення понад 5 тис. осіб найбільшу частку становлять органічні та
мінеральні відходи, тоді як частка металів, текстилю та гуми є мінімальною. Це
пояснюється особливостями споживчої поведінки населення та умовами
проживання.
Залежно від характеру утворення відходи поділяються на такі основні види:
23
Ø відходи комунального господарства, до яких належать побутові
відходи та відходи, що утворюються внаслідок діяльності
інфраструктури населених пунктів;
Ø небезпечні відходи, зокрема відпрацьовані нафтопродукти та відходи,
що містять стійкі органічні забрудники;
Ø відходи виробничої та промислової діяльності, у тому числі відходи
видобувної галузі;
Ø відходи медичної галузі;
Ø відходи сільського господарства;
Ø відходи будівельної галузі та демонтажу;
Ø відходи пакування;
Ø відходи електричного та електронного обладнання;
Ø відпрацьовані акумулятори та батареї;
Ø транспортні засоби, зняті з експлуатації;
Ø осади стічних вод, що утворюються на комунальних очисних спорудах.
Відходи відносять до небезпечних у разі наявності однієї або декількох
небезпечних властивостей, зокрема вибухонебезпечності, токсичності, отруйності,
здатності до самозаймання або токсичного впливу на біотичні системи. Перелік
таких властивостей на національному рівні визначено наказом Міністерства
екології та природних ресурсів України від 16.10.2000 р. № 165. У країнах ЄС
небезпечні властивості відходів унормовані Додатком ІІІ Рамкової директиви про
відходи, імплементація якої передбачена в Україні.
Відходи виробничої та промислової діяльності поділяються на чотири класи
небезпечності:
І клас – надзвичайно небезпечні відходи (наприклад, відпрацьовані
люмінесцентні лампи);
ІІ клас – високонебезпечні відходи (некондиційні свинцеві акумуляторні
батареї);
24
ІІІ клас – помірно небезпечні відходи (лакофарбові матеріали, моторні
мастила);
IV клас – малонебезпечні відходи (відходи зварювальних електродів, зношені
шини).
Відходи медичної галузі поділяються на чотири категорії:
категорія А – епідемічно безпечні;
категорія В – епідемічно небезпечні;
категорія С – токсикологічно небезпечні;
категорія D – радіологічно небезпечні.
До небезпечних відходів у сільському господарстві належать агрохімікати та
пестициди з простроченим терміном придатності або ті, що не були використані в
повному обсязі.
Згідно з Рамковою директивою ЄС, до відходів належать речовини або
предмети, від яких їх власник має намір позбутися. В Україні Національною
стратегією управління відходами до 2030 року визначено категорії відходів, що
потребують спеціального поводження, що відповідає європейським підходам
(рисунок 1.9).
До побутових відходів належать як змішані, так і роздільно зібрані відходи
домогосподарств, зокрема папір, скло, текстиль, пакувальні матеріали, деревина,
метали, відходи електричного та електронного обладнання, відпрацьовані батареї
та акумулятори, а також великогабаритні відходи. При цьому побутові відходи
становлять близько 3 % від загального обсягу відходів, що утворюються в Україні
за рік. Відходи виробництва, сільського та лісового господарства, а також
рибальства до побутових не належать.
У країнах Європейського Союзу з початку 2000-х років упроваджується
концепція «Нуль відходів» (Zero Waste), що передбачає максимальне зменшення
обсягів утворення відходів (рисунок 1.10).
25
Рисунок 1.9 – Категорії відходів, що потребують спеціального поводження згідно
з Національною стратегією управління відходами до 2030 року
Рисунок 1.10 – Концепція «Нуль відходів»
26
Основними принципами цієї концепції є повторне використання продукції,
мінімізація відходів у побуті (наприклад, застосування багаторазових пакувальних
матеріалів), а також використання відходів однієї галузі як вторинної сировини для
іншої. У межах концепції «Нуль відходів» передбачається захоронення лише
біорозкладних залишків, що дозволяє суттєво зменшити навантаження на полігони
твердих побутових відходів.
1.5 Екологічно безпечні методи утилізації та захоронення ТПВ
Знешкодження та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ) є
завершальними етапами системи управління відходами та застосовуються у
випадках, коли відходи не можуть бути повторно використані, перероблені або
утилізовані іншими екологічно доцільними способами. З огляду на потенційний
негативний вплив ТПВ на навколишнє природне середовище та здоров’я
населення, ці процеси регламентуються сукупністю санітарних, екологічних і
технічних вимог.
Основним принципом поводження з ТПВ є пріоритетність запобігання їх
утворенню та мінімізації обсягів захоронення. Відповідно до європейської ієрархії
управління відходами, захоронення розглядається як найменш бажаний метод і має
застосовуватися лише для залишкових фракцій відходів після їх попередньої
обробки. Такий підхід спрямований на зменшення навантаження на полігони та
зниження ризиків забруднення ґрунтів, поверхневих і підземних вод.
Знешкодження ТПВ передбачає комплекс технологічних заходів,
спрямованих на зменшення або усунення небезпечних властивостей відходів. До
основних методів знешкодження належать механіко-біологічна обробка, термічні
методи (спалювання, піроліз, газифікація), стабілізація та інертирування. Вибір
конкретного методу залежить від морфологічного складу відходів, їх вологості,
вмісту небезпечних компонентів та економічної доцільності.
27
Захоронення ТПВ здійснюється на спеціально обладнаних полігонах, які
повинні відповідати вимогам екологічної безпеки. До основних правил
захоронення належать вибір земельної ділянки з урахуванням гідрогеологічних
умов, облаштування багатошарових ізоляційних екранів, систем збору та очищення
фільтрату, а також систем дегазації полігону. Обов’язковим є здійснення
екологічного моніторингу стану атмосферного повітря, ґрунтів і підземних вод у
зоні впливу полігону.
Важливим принципом захоронення є попередня підготовка відходів, що
включає їх сортування, ущільнення та, за можливості, стабілізацію органічної
складової. Це дозволяє зменшити обсяг відходів, що підлягають захороненню,
скоротити утворення біогазу та фільтрату, а також підвищити експлуатаційну
безпеку полігону.
Значну роль у системі захоронення ТПВ відіграють санітарно-захисні зони,
які забезпечують мінімізацію впливу полігонів на житлову забудову та об’єкти
соціальної інфраструктури. Розміри таких зон визначаються з урахуванням
потужності полігону, кліматичних умов і характеру навколишнього середовища.
Сучасні підходи до знешкодження та захоронення ТПВ передбачають
поступовий перехід від традиційних полігонів до інтегрованих комплексів з
управління відходами, що поєднують сортування, перероблення, утилізацію та
мінімальне захоронення залишкових фракцій. Такий підхід відповідає принципам
сталого розвитку та концепції циркулярної економіки.
Найбільш поширеним і традиційним способом збирання ТПВ є валовий
(змішаний) збір, який полягає у скиданні всіх видів відходів в одну ємність.
Основним недоліком цього способу є змішування різних морфологічних фракцій,
що істотно ускладнює або робить неможливим подальше вилучення ресурсоцінних
компонентів і знижує ефективність перероблення відходів.
Альтернативою є роздільне збирання ТПВ, яке дозволяє підвищити рівень
утилізації та повторного використання матеріалів. Водночас його впровадження
потребує додаткових матеріальних і соціальних витрат, зокрема на встановлення
28
спеціально обладнаних контейнерів для роздільного збору відходів (рисунок 1.11),
організацію логістики та формування екологічної свідомості населення.
Рисунок 1.11 – Пластикові баки об’ємом на 120/240 літрів
До найбільш поширених та відносно екологічно й економічно доцільних
методів утилізації та знешкодження ТПВ належать:
- захоронення на спеціально обладнаних полігонах ТПВ;
- сортування з повторним використанням ресурсоцінних компонентів;
- термічне знешкодження (спалювання);
- компостування з одержанням біопалива або органічних добрив;
- вермікультивування з утворенням біогумусу.
Одним із перспективних методів утилізації органічної складової ТПВ є
компостування, яке являє собою біологічний аеробний процес перетворення
органічних відходів, що легко розкладаються, у вуглекислий газ (CO₂) та стабільну
29
органічну речовину (рисунок 1.12, 1.13). Твердим залишком цього процесу є
компост, який може використовуватися після додаткової обробки.
Рисунок 1.12 – Життєвий цикл органічної речовини
Рисунок 1.13 – Вплив відходів на довкілля
30
Основними способами компостування є застосування індивідуальних
компостерів на присадибних ділянках, а також відкриті методи компостування у
валках або буртах із періодичним перемішуванням за допомогою спеціальної
техніки. До більш технологічно складних належать закриті способи
компостування, зокрема тунельні установки та обертові реактори, у яких
забезпечується регулювання температури, вологості та подачі кисню.
На рисунку 1.14 наведено основні правила компостування, серед яких
важливе значення має підтримання балансу «коричневих» (вуглецевих) та
«зелених» (азотних) відходів, а також обов’язкове накриття компостної маси для
зменшення втрат вологи та запахів.
Рисунок 1.14 – Основні правила компостування
Водночас одним із стримувальних чинників розвитку компостування
залишається відсутність стабільного ринку збуту компосту або компостоподібного
продукту, що знижує економічну привабливість цієї технології.
31
Найбільш масштабним методом поводження з ТПВ залишається
захоронення, що пояснюється його відносною простотою та низькою вартістю. На
сьогодні понад 93 % твердих побутових відходів в Україні вивозяться на звалища
та полігони. При цьому понад 90 % існуючих полігонів не відповідають чинним
нормативам екологічної безпеки.
На полігонах твердих побутових відходів (ТПВ) спостерігаються значні
перевищення концентрацій шкідливих речовин. Так, рівень аміаку (NH₃)
перевищує допустимі норми ГДК у 30 разів. Над територією полігону, де
відбувається процес тління відходів, виявлено викиди оксиду карбону (CO₂), що
перевищують норматив у 2 рази, аміаку – в 11 разів, а також різноманітних
органічних сполук, включаючи метан, пропан, феноли, етан та ароматичні
вуглеводні.
Полігони ТПВ негативно впливають і на ґрунти, розташовані поблизу, де
зафіксовано підвищені концентрації свинцю (Pb), хрому (Cr), міді (Cu), марганцю
(Mn), цинку (Zn) та миш’яку (As).
Найпоширенішим методом утилізації ТПВ залишається їх захоронення на
полігонах, основним призначенням яких є тривале зберігання відходів, що
утворюються внаслідок життєдіяльності населення. Сьогодні понад 93 % всіх ТПВ
вивозяться на сміттєзвалища та полігони, проте понад 90 % українських полігонів
не відповідають нормативам безпеки, оскільки розташовані на землях, не
обладнаних належним чином.
Полігони призначені для захоронення побутових, будівельних, садово-
паркових та промислових відходів III та IV класу небезпеки. Відходи IV класу
приймаються без обмежень і можуть використовуватися як ізолюючий матеріал
(оксиди алюмінію та кремнію, вапняк, гашене вапно, крейда, шлами від
пом’якшення води тощо). Відходи III та IV класу приймаються з певними
обмеженнями відповідно до нормативів. На полігони заборонено приймати відходи
I та II класу небезпеки, медичні відходи, а також вибухонебезпечні, радіоактивні та
самозаймисті речовини.
32
Структура полігонів ТПВ включає інженерні споруди та комунікації, ділянки
складування відходів, господарську зону та під’їзні дороги. Рекомендовані дві
основні схеми розташування споруд – видовжена та компактна, проте форма
полігону може варіюватися залежно від рельєфу місцевості (рис. 1.15).
Рисунок 1.15 – Форма облаштування полігону ТПВ
Для полігонів ТПВ рівнинної форми саме черговістю складування відходів
визначається величина котловану [15]. Для такої форми дно котловану є
горизонтальним з метою рівномірного розподілення фільтрату за площею всього
котловану, а також із незначним ухилом з метою здійснення відбору проб
фільтрату.
Якщо полігони ТПВ розміщуються на схилах, що мають ухил понад 0,5 %, то
тоді каскад котлованів облаштовують в основі полігону. Цей каскад котлованів є
розділеним за допомогою дамби, яка може бути використаною також і для під’їзду
сміттєвозів [15].
33
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПОВОДЖЕННЯ З ТВЕРДИМИ ПОБУТОВИМИ
ВІДХОДАМИ В ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1 Аналіз динаміки та обсягів утворення відходів у Черкаській області
До головних утворювачів відходів Черкаської області за 2023 рік відносяться
підприємства сільськогосподарської галузі, відходи якої складають 85,7 % від
загального обсягу відходів, що утворились в області [12]. Домінуюча частка цих
відходів припадає на послід пташиний та тваринні екскременти, що становить
понад 84 % - 1058,668 тис. тон.
Динаміку обсягів утворення відходів за період 2022 – 2024 р.р. по Черкаській
області представлено в таблиці 2.1 [12].
Таблиця 2.1 – Обсяги утворення відходів у Черкаській області, тис. т
Показник 2022 рік 2023 рік 2024 рік
Обсяги утворення відходів:
1 2 3 4
Промислові (у т.ч.
гірничопромислові) 1345,151 (від
відходи за формою 1259,075 1463,245 економічної
звітності № 1 - діяльності)
відходи, тис. т*
Відходи житлово-
комунального
господарства за 1600,594 (252,498
формою звітності 1444,342 1501,010 тис.тонн)
№ 1- ТПВ , тис.
м3**
Загальна кількість
відходів, млн. т 1,5 1,685 1,598
Інтенсивність утворення відходів:
Загальна кількість
відходів на
одиницю ВРП, кг/ 1 *** *** ***
млн. грн.
34
Продовження таблиці 2.1
1 2 3 4
Утворення
небезпечних
(токсичних) *** *** ***
відходів І-ІІІ класів
небезпеки на
одиницю ВРП, кг/1
млн. грн.
Утворення твердих
побутових відходів *** ***
на особу, м3/ на 1 1,3
чол.
Аналіз динаміки утворення відходів за період 2022-2024 років свідчить про
загальну тенденцію до зростання обсягів відходів з окремими коливаннями за
видами економічної діяльності.
Обсяги промислових, у тому числі гірничопромислових, відходів у 2022 році
становили 1259,075 тис. т. У 2023 році спостерігається суттєве зростання цього
показника до 1463,245 тис. т, що може бути пов’язано з активізацією промислової
діяльності. У 2024 році обсяг промислових відходів зменшився до 1345,151 тис. т,
однак залишився вищим за рівень 2022 року, що свідчить про збереження значного
антропогенного навантаження з боку промислового сектору.
Відходи житлово-комунального господарства (ТПВ) мають стабільну
тенденцію до зростання. У 2022 році їх обсяг становив 1444,342 тис. м³, у 2023 році
– 1501,010 тис. м³, а у 2024 році досяг 1600,594 тис. м³, що відповідає 252,498 тис.
тонн. Збільшення обсягів ТПВ може бути зумовлене як зростанням споживання,
так і недостатнім рівнем впровадження роздільного збирання та запобігання
утворенню відходів.
Загальна кількість утворених відходів у 2022 році становила 1,5 млн т, у 2023
році – 1,685 млн т, що є максимальним значенням за досліджуваний період. У 2024
році загальний обсяг відходів зменшився до 1,598 млн т, однак перевищив показник
35
2022 року. Така динаміка вказує на нестабільність процесів утворення відходів і
залежність їх обсягів від економічної активності.
Показник інтенсивності утворення відходів на одиницю валового
регіонального продукту (ВРП) у таблиці не наведено, що унеможливлює кількісну
оцінку ефективності використання ресурсів. Водночас наявні дані свідчать про
необхідність подальшого аналізу цього показника, оскільки саме він дозволяє
оцінити рівень екологізації економічного розвитку регіону.
Таким чином, результати аналізу свідчать про домінування промислових і
побутових відходів у загальній структурі утворення відходів, а також про
актуальність впровадження сучасних підходів до управління відходами,
спрямованих на зменшення їх утворення та підвищення рівня перероблення.
2.2 Аналіз основних проблем поводження з ТПВ області
За даними органів місцевого самоврядування на території області
обліковується 393 місця видалення побутових відходів, зокрема полігонів та
несанкціонованих сміттєзвалищ. Така кількість об’єктів свідчить про значне
антропогенне навантаження на довкілля та наявність системних проблем у сфері
поводження з твердими побутовими відходами.
Згідно з даними Департаменту будівництва Черкаської обласної державної
адміністрації, у 2024 році значна частина місць видалення відходів експлуатується
з порушенням чинних екологічних і санітарних вимог, зокрема без належного
інженерного облаштування, систем збору фільтрату та дегазації. Це створює
ризики забруднення атмосферного повітря, ґрунтів і підземних вод, а також
негативно впливає на умови проживання населення прилеглих територій.
Наявність великої кількості полігонів і сміттєзвалищ, більшість з яких не
відповідають сучасним вимогам екологічної безпеки, обумовлює необхідність
удосконалення регіональної системи управління відходами, зокрема шляхом
скорочення обсягів захоронення, розвитку інфраструктури сортування та
36
перероблення, а також поступової рекультивації застарілих і перевантажених
об’єктів.
З 1 січня 2025 року у зв’язку з втратою чинності постанов Кабінету Міністрів
України від 03.08.1998 № 1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць
видалення відходів» та від 31.08.1998 № 1360 «Про затвердження Порядку ведення
реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» скасовано вимоги
щодо складання та ведення обласних реєстрів об’єктів утворення, оброблення,
утилізації відходів і місць їх видалення. Також скасовано обов’язкове щорічне
подання власниками об’єктів утворення відходів інформації про зміни у діяльності
таких об’єктів та щорічний перегляд паспортів місць видалення відходів за
результатами спостережень і контрольних замірів.
Проблема управління побутовими відходами в області залишається
актуальною. За даними органів місцевого самоврядування, на території області
обліковується 393 місця видалення побутових відходів, зокрема полігони та
сміттєзвалища.
Згідно з інформацією Департаменту будівництва Черкаської обласної
державної адміністрації, у 2024 році в області було захоронено 252,498 тис. т
побутових відходів, з яких 95,1 тис. т розміщено на Черкаському міському полігоні
побутових відходів (рисунок 2.1).
Відповідно до даних Головного управління Держгеокадастру у Черкаській
області, лише 197 місць видалення побутових відходів, що становить близько 50 %,
мають належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності або
користування земельними ділянками, відведеними під полігони та сміттєзвалища.
За даними обласного реєстру місць видалення відходів, паспортизовано 267
об’єктів, що свідчить про наявність значної кількості об’єктів, які експлуатуються
без належної документації.
Для координації та контролю діяльності у сфері паспортизації місць
видалення відходів у області діяла обласна комісія з питань затвердження паспортів
МВВ, утворена розпорядженням обласної державної адміністрації від 22.09.2014
37
№ 343 (зі змінами). Проте у звітному році проєкти паспортів місць видалення
відходів на розгляд комісії не надходили.
Рисунок 2.1 – Черкаський міський полігон побутових відходів
З метою ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ та управління
безхазяйними відходами в області функціонує постійно діюча обласна комісія з
питань поводження з безхазяйними відходами, створена розпорядженням обласної
державної адміністрації від 14.10.2014 № 399 (зі змінами). Аналогічні комісії діють
у всіх районах та 63 територіальних громадах області.
Інформацію про місця розміщення побутових відходів станом на 31.12.2024
наведено в таблиці 2.2. Найбільшим об’єктом захоронення побутових відходів є
Черкаський міський полігон, на якому у 2024 році розміщено 112,002 тис. т
відходів, що становить 37,7 % від загального обсягу захоронених побутових
відходів в області.
На полігони та сміттєзвалища області вивозяться відходи, що утворюються в
житлових будинках, громадських будівлях і установах, а також на підприємствах
торгівлі, громадського харчування та інших об’єктах соціальної інфраструктури.
38
Таблиця 2.2 – Кількість полігонів ТПВ по районах Черкаської області станом
на 1 січня 2023 року
Назва одиниці Площі під Зміни площі
№ адміністративно- твердими (+/–) у
з/п територіального устрою Кількість побутовими відношенні до
регіону відходами, га попереднього
року
1 2 3 4 5
1 Городищенський район 1 6,55 -
2 Драбівський район 1 11,71 -
3 Жашківський район 1 2,31 -
4 Звенигородський район 2 6,05 -
7,9 – фактично
(46,8-
5 Золотоніський район 1 відведено
землі згідно -
державних
актів)
6 Кам’янський район 1 1,79 -
7 Канівський район 1 9,59 -
8 Катеринопільський район 1 4,21 -
9 Корсунь-Шевченківський
район 1 2,09 -
10 Лисянський район 1 3,5 -
11 Монастирищенський район 1 3,841 -
12 Маньківський район 1 5,3 -
13 Смілянський район 1 4,47 -
14 Христинівський район 1 5,0 -
15 Чигиринський район 1 5,0 -
16 Тальнівський район 1 2,99 -
17 Уманський район 1 29,625 -
18 Чорнобаївський район 1 3,09 -
19 Шполянський район 1 2,9 -
20 Черкаський район (м. Черкаси
у с. Руська Поляна) 1 6,02 -
Всього: 21 123,9623 -
Заводи по переробці твердих
побутових відходів - - -
39
Інформацію щодо кількості полігонів твердих побутових відходів Черкаської
області станом на 1 січня 2023 року наведено в таблиці 2.2. Серед них полігон ТПВ
м. Черкаси є найбільшим об’єктом захоронення відходів у регіоні. Так, у 2022 році
на нього було вивезено близько 86 тис. т ТПВ, що становить понад 39 % від
загального обсягу відходів, захоронених на території області [12].
На полігони та сміттєзвалища ТПВ вивозяться відходи, що утворюються у
житлових будинках, громадських установах, закладах торгівлі та громадського
харчування. Морфологічний склад таких відходів є різноманітним і включає папір
(10,3–26,4 %), харчові відходи (20–40 %), деревину (0,75–3,7 %), текстиль (0,2–8
%), метали (1–5,8 %), скло (1,1–9 %), а також полімерні матеріали та інші
компоненти (0,6–6 %).
Загалом на території Черкаської області функціонує 21 полігон ТПВ
загальною площею майже 124 га. При цьому в області відсутні заводи з переробки
твердих побутових відходів, що значно ускладнює ефективне управління
відходами.
Як і в попередні роки, актуальною залишається проблема надходження на
полігони значної кількості ресурсоцінних компонентів ТПВ. Зменшення
навантаження на полігони можливе лише за умови попереднього сортування
відходів та широкого впровадження системи роздільного збирання вторинної
сировини.
За інформацією Департаменту містобудування, архітектури, будівництва та
житлово-комунального господарства ЧОДА, роздільний збір ТПВ впроваджено у
містах Черкаси, Золотоноша, Умань та Канів. У населених пунктах області
поступово збільшується кількість спеціалізованих контейнерів для збору
макулатури, скла та поліетиленових пляшок. Зокрема, у м. Черкаси встановлено
310 контейнерів, з яких 60 призначені для скла, а 250 – для пластику (рисунок 2.2).
40
Рисунок 2.2 – Контейнери для збору ТПВ у м. Черкаси
Зібрані ПЕТ-пляшки підлягають сортуванню, подрібненню, промиванню та
підготовці до подальшої утилізації на підприємстві ПрАТ «Черкасивторресурси».
Лише у 2022 році підприємством було перероблено 4,2 тис. т ПЕТФ-пляшок.
У місті Черкаси функціонують три стаціонарні пункти збору небезпечних
відходів. Упродовж року від населення було зібрано близько 3,3 т таких відходів,
до яких належать ртутні термометри, люмінесцентні та енергозберігаючі лампи,
батарейки та акумулятори (рисунок 2.3).
Роздільний збір вторинної сировини здійснюється у 98 населених пунктах 40
територіальних громад області. Частка населених пунктів, де запроваджено таку
систему, становить 11,4 % від їх загальної кількості, що у сім разів більше
порівняно з 2015 роком.
Одним із ключових напрямів зменшення навантаження на полігони ТПВ є
подальший розвиток роздільного збирання відходів та будівництво
сміттєпереробних комплексів, що потребує значних інвестицій. З цією метою в
Черкаській області створено робочу групу ЧОДА з питань залучення інвестицій у
сферу поводження з відходами.
41
Рисунок 2.3 – Контейнери для збору небезпечних відходів у м. Черкаси
В 98 населених пунктах 40 територіальних громад Черкаської області
продовжується роздільне збирання вторинних відходів від населення.
Роздільно збираються в складі ТПВ: папір, скло, пластик (ПЕТ-пляшки), що
зображено на рисунку 2.4.
Рисунок 2.4 – Контейнери для роздільного збирання відходів в м. Черкаси
42
Частка населених пунктів області, де вже запроваджено роздільний збір ТПВ по
відношенню до загальної кількості населених пунктів, становить лише 11,4 %. Якщо
порівнювати цю частку з даними 2015 року (1,5 %), то спостерігається її зростання у
сім разів.
Упродовж 2022 року на території області активно продовжувалась робота по
розміщенню додаткових контейнерів для збору вторинної сировини, до якої
відноситься папір, скло та поліетиленові пляшки.
Одним із ефективних рішень щодо зменшення навантаження на полігони
ТПВ є продовження роботи по впровадженню системи роздільного збору відходів
та будівництво сміттєпереробних комплексів, що потребує значних
капіталовкладень та, можливо, залучення зовнішніх інвестицій [20].
В Черкаській області створено робочу групу ЧОДА, основним напрямком
діяльності якої є залучення інвестицій на шляху вирішення проблем поводження з
відходами, в тому числі й побудови сміттєпереробного заводу.
Рішенням Черкаської обласної ради від 19 лютого 2021 року за №5-23/VІІІ
затверджено Обласну програму охорони навколишнього природного середовища
на 2021 – 2027 р.р., до головних заходів якої включено розділ «Раціональне
використання і зберігання відходів виробництва і побутових відходів».
Згідно даного розділу Обласної програми передбачається будівництво та
реконструкція міських полігонів ТПВ; купівля спеціальної техніки для
транспортування відходів; активне впровадження роздільного збору ТПВ з метою
подальшого використанні ресурсоцінних компонентів ТПВ та ліквідація стихійних
сміттєзвалищ.
Лише за 2022 рік Черкаською міською радою закуплено спеціальну техніку з
метою безпечного транспортування ТПВ на загальну суму понад 18 млн. гривень.
До гострих проблем Черкаської області в галузі поводження з відходами слід
віднести значну перевантаженість міських полігонів у таких містах як Черкаси,
Сміла, Ватутіне та Умань, та необхідність їх реконструкції (рисунок 2.5, 2.6).
43
Рисунок 2.5 – Полігон ТПВ м. Черкаси
Конегераційну установку ТОВ «ЛНК» встановлено в адміністративних
межах Руськополянської сільської ради Черкаського району на території міського
полігону ТПВ (рисунок 2.6). Дана установка надає можливість виробництва
електричної енергії з біогазу за рахунок відведення метану – СН4, що утворився в
процесі анаеробного розкладання органічних компонентів ТПВ, від тіла полігону
за допомогою системи газопроводів та свердловин для збирання газу.
Потужність даної установки, що встановлена на території полігону, дає
можливість упродовж року виробити понад 1,9 млн кВт електричної енергії, що
передається до електричних мереж.
Вилучення біогазу з полігону дозволяє значно зменшити ризики щодо
виникнення пожеж на території полігону ТПВ.
ПП «Ресайклінг» продовжується запровадження інвестиційного проекту
щодо будівництва комплексу по переробці та сортуванню ТПВ біля полігону в місті
Умань. Побудована сортувальна лінія дозволяє переробляти понад 50 тон твердих
побутових відходів на добу.
44
Рисунок 2.6 – Полігон ТПВ м. Сміла
Рисунок 2.7 – Конегераційна установка ТОВ «ЛНК»
на території Черкаського полігону ТПВ
Згідно до виконання Національної стратегії управління відходами в Україні
та Національного плану управління відходами, які є затвердженими
розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2017 року за № 820-
р та від 20 лютого 2019 року за № 117-р. в області розроблено проект Регіонального
плану управління відходами до 2030 року. Проект Регіонального плану управління
відходами проходив громадське обговорення та процедури консультацій з
45
органами виконавчої влади, направлений щодо погодження в Міністерство захисту
довкілля та природних ресурсів України та Міністерство розвитку громад та
територій України.
Згідно розробленого Регіонального плану управління відходами
передбачається вибір оптимального сценарію щодо комплексної системи
поводження із відходами, який буде включати розподіл території Черкаської
області на відповідні кластери; відведення земельних ділянок для будівництва
сміттєпереробних заводів; планування побудови логістичної моделі об’єктів
інфраструктури у відповідності до видів відходів; залучення зовнішніх інвестицій
тощо.
З кожним роком все більшої актуальності набуває проблема утилізації
полімерних відходів, частка яких складає до 20 %, що становить 100 тис. тон за рік
[19 - 23]. За загальними обсягами утворених відходів полімерні відходи, до яких
відносяться контейнери для харчових продуктів, плівка пакувальна тощо, є на
другому місці після промислових.
Відсотковий усереднений склад ТПВ Черкаської області представлено на
рисунку 2.8.
Рисунок 2.8 – Зведений усереднений склад ТПВ по Черкаській області
46
Аналіз даних, наведених на рисунку 2.8, свідчить про те, що відсотковий
компонентний склад твердих побутових відходів є змінним і має умовний характер,
оскільки на нього істотно впливають кліматичні особливості, пори року та рівень
благоустрою житлової забудови. Відмічається стійка тенденція до зростання
частки пластмасових відходів, зокрема пакувальних плівок і ПЕТ-пляшок, а також
паперу.
Значні сезонні коливання характерні для харчових відходів: їх частка
становить близько 30 % у весняний період і зростає до 45 % і більше в літньо-
осінній сезон. Окрім того, простежується щорічне збільшення на 3–4 % частки
будівельних відходів, які безпосередньо потрапляють на міські майданчики збору
твердих побутових відходів.
2.3 Застосування відходів в системі вторинного ресурсокористування
Утилізаційні методи дозволяють ефективно економити паливні, енергетичні
та матеріальні ресурси, а також сприяють збільшенню частки замкнених
виробничих циклів, що підвищує рівень екологізації виробництва [16].
Ліквідаційні методи, у свою чергу, орієнтовані на утилізацію відходів як
вторинної сировини та забезпечують дотримання санітарно-гігієнічних вимог при
їхньому захороненні.
Зокрема, утилізаційні методи передбачають переробку відходів з метою
їхнього повторного використання як вторинної сировини. До цієї категорії
відносяться відходи, утилізація яких вимагає спеціальних виробничо-
технологічних умов та наявності відповідних технологій переробки.
Загальна схема використання відходів як вторинної сировини включає
наступні завдання:
- повторне використання речовин у ролі вторинних ресурсів;
- переробку вторинних ресурсів для виробництва інших матеріалів;
- безпечне спалювання вторинних ресурсів для отримання енергії;
47
- захоронення лише тих відходів, які неможливо повторно використати.
Сфера вторинного ресурсокористування в Україні наразі перебуває на етапі
активного формування та демонструє позитивну динаміку [24]. Підприємства цієї
сфери за видом діяльності поділяються на три категорії:
1) Підприємства, що займаються заготовкою сировини;
2) Підприємства, що здійснюють переробку вторинної сировини, у тому
числі самостійні переробні підприємства та ті, що входять до складу
галузевих комплексів;
3) Підприємства, які одночасно приймають вторинну сировину та
здійснюють її подальшу переробку.
Використання відходів як вторинної сировини дозволяє значно зменшити
негативний вплив на навколишнє середовище.
Аналіз показників утворення та використання відходів у Черкаській області
за 2022–2024 роки демонструє певну нерівномірність у динаміці як обсягів
відходів, так і частки їх повторного використання (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3 – Динаміка використання відходів по Черкаській області
Рік
2022 рік 2023 рік 2024 рік
Показник
Обсяги утворення
відходів, тон 1259075,482 1463245,321 1345151,708
Обсяги
використання 791071,494 902561,009 788810,840
відходів, тон
Рівень використання
відходів, % 63 62 58
У 2022 році загальний обсяг утворених відходів складав 1 259 075,482 тонни,
з яких 63 % були використані як вторинна сировина або відновлені (791 071,494
тонни). У 2023 році обсяги утворення відходів зросли до 1 463 245,321 тонни, проте
48
рівень їх використання незначно знизився до 62 %, що відповідало 902 561,009
тоннам відходів, які були перероблені або відновлені.
У 2024 році спостерігається зменшення загального обсягу утворених відходів
до 1 345 151,708 тонни, при цьому обсяги їх використання знизились до 788 810,840
тонни, а рівень повторного використання впав до 58 %. Така тенденція свідчить про
те, що, незважаючи на відносно стабільні обсяги утворених відходів, частка їх
переробки зменшується, що може бути пов’язано з недостатньо ефективною
організацією процесів сортування та вторинної переробки, а також з коливанням
виробничих потреб та інфраструктури утилізації.
Згідно з наведеними даними, використання відходів як вторинної сировини
залишається важливим інструментом зменшення екологічного навантаження на
навколишнє середовище, однак необхідно посилити заходи щодо підвищення
ефективності переробки та стимулювання повторного використання відходів на
території області.
Таким чином, за три роки спостерігається зростання обсягів утворення
відходів у 2023 році з подальшим зменшенням у 2024 році, а рівень їх використання
демонструє тренд до зниження, що підкреслює необхідність удосконалення
системи вторинного ресурсокористування в регіоні.
2.4 Проект комплексної переробки твердих побутових відходів
У цьому розділі розглядається запропонований фірмою Beston проект
комплексної переробки твердих побутових відходів (ТПВ) з використанням
технології каталітичного піролізу, який може бути застосований для вирішення
проблеми утилізації відходів у м. Черкаси та Черкаській області.
Проект передбачає застосування технології каталітичного піролізу для
отримання екологічно безпечних продуктів, готових до подальшої реалізації.
Зокрема, вперше для переробки харчових відходів застосовується каталітичний
49
піроліз, що дозволяє отримувати високоякісні органічні добрива, придатні для
сільськогосподарського використання.
Структурна схема переробного комплексу наведена на рисунку 2.9, де
показані основні технологічні блоки: сортування відходів, підготовка до піролізу,
безпосередньо процес каталітичного піролізу та отримання кінцевих продуктів
(добриво, енергія, відновлювані матеріали).
Рисунок 2.9 – Структура комплексу переробки ТПВ
Згідно з запропонованим проектом фірми Beston, технологія комплексної
переробки твердих побутових відходів (ТПВ) включає кілька послідовних етапів:
1) Приймання відходів
Несортовані відходи після процесу зважування завозяться автотранспортом
та вивантажуються у приймальний бункер (рисунок 2.10), що забезпечує
накопичення та подачу відходів на наступні етапи переробки.
2) Розкриття упаковки
Відходи надходять у гуркіт, де відбувається розрив мішків та упаковки, що
полегшує подальше сортування та обробку (рисунок 2.11).
50
Рисунок 2.10 – Приймальний бункер комплексу переробки ТПВ
Рисунок 2.11 – Гуркіт комплексу переробки ТПВ
3) Сортування відходів
Далі відходи подаються на сортувальну лінію, де вручну відбувається їх
розділення на три основні групи:
- харчові та ґрунтові відходи;
- полімерні відходи (пластик, тканини, текстиль, картон, папір,
деревина);
- неорганічні відходи (рисунок 2.12).
51
Рисунок 2.11 – Сортувальна лінія комплексу переробки ТПВ
4) Подрібнення полімерних відходів
Полімерні матеріали піддаються подрібненню у дробарках, що дозволяє
обробляти до 40 тонн ТПВ на годину (рисунок 2.13). Подрібнення забезпечує
однорідну фракцію матеріалу для подальшого процесу переробки.
Рисунок 2.12 – Потужна дробарка, що може переробляти до 40 т ТПВ за годину
52
5) Каталітичний піроліз
Підготовлені відходи надходять до модуля каталітичного піролізу (рисунок
2.14), де під впливом каталізатора відбувається термічний розклад органічних
матеріалів з отриманням екологічно безпечних продуктів.
Рисунок 2.14 – Модуль каталітичного піролізу
Потужність даної установки дозволяє переробляти 100 тонн ТПВ щодня. За
умови щоденної переробки такого обсягу побутових відходів протягом року
можливо отримати продукцію, представлену в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 – Продукція комплексної переробки ТПВ методом каталітичного піролізу
Продукція Одиниця виміру Кількість
Скраплений побутовий кілограм 1 200 000
газ
Дизельна фракція літрів 3 500 000
Бензинова фракція літрів 3 750 000
Твердопаливні брикети кілограм 6 000 000
Металобрухт кілограм 1 020 000
Склобій кілограм 1 160 000
Органо-мінеральні кілограм 5 600 000
добрива
Будівельні матеріали кілограм 1 880 000
53
Аналіз таблиці показує, що найбільші обсяги продукції у процесі
комплексної переробки ТПВ методом каталітичного піролізу припадають на
твердопаливні брикети та органо-мінеральні добрива. Перші можуть
використовуватися для виробництва теплової енергії, а другі – у сільському
господарстві як високоякісне добриво.
2.5 Розробка моделі управління та поводження з твердими побутовими
відходами для м. Черкаси
Методи поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) можуть значно
різнитися і в першу чергу залежать від організації системи їх збору.
Одним із найпоширеніших підходів є загальне (валове) збирання ТПВ з
подальшим вивезенням на полігони, спалюванням або компостуванням. У цьому
випадку всі види відходів потрапляють до одного контейнера без сортування.
Більш ефективним є роздільний збір ТПВ, який активно застосовується у
розвинених європейських країнах. Ця система передбачає, що населення сортує
відходи за категоріями, наприклад: кольорові та чорні метали, харчові відходи,
склобій, папір, картон, пластик тощо. Для цього використовують контейнери
різного типу та кольорового маркування залежно від типу відходів.
В Україні застосовуються дві основні системи збору ТПВ:
1) Валова (унітарна) система – всі відходи збираються в один контейнер.
2) Роздільна система – окремі компоненти ТПВ збираються в різні
контейнери відповідно до їх типу.
Для міста Черкаси переважає валова система збору, при цьому роздільно
збирають переважно ПЕТ-пляшки, а інші компоненти – скло, пластик, папір –
сортуються лише частково.
Комунальне підприємство «Черкаська служба чистоти» (КП «ЧСЧ»)
забезпечує вивезення ТПВ від багатоповерхових будинків, приватного сектора та
54
організацій відповідно до укладених договорів. Загальна кількість обслуговуваного
населення складає близько 225 000 осіб.
Для збору відходів використовуються контейнери обсягом 1,1 м³ та 0,24 м³.
Після впровадження обслуговування приватного сектора за угодами, обсяги
вивезення ТПВ зросли до 5 850 м³ на місяць. Вивезення здійснюється за допомогою
дев’яти спеціалізованих вантажних автомобілів марок MAN та МАЗ.
Всі зібрані відходи транспортуються на міський полігон, що розташований у
межах Русько-Полянської сільської ради, на відстані 15 км від міста Черкаси.
Важливо зазначити, що полігон потребує рекультивації, оскільки ресурс його
експлуатації вичерпано.
Для покращення системи поводження з ТПВ у місті Черкаси рекомендовано
впровадження роздільного збору ресурсно цінних компонентів. Технологічні
схеми такого збору представлені у таблиці 2.5. Вони розроблені з урахуванням
санітарних норм та передбачають не більше 5 контейнерів на одному майданчику,
кожен з яких призначений для окремого виду відходів.
Збирання відходів за цими схемами дозволяє ефективно виділяти та
переробляти матеріали, які можуть бути повторно використані, що сприяє
зменшенню обсягів ТПВ на полігонах та підвищенню рівня вторинного
ресурсокористування.
Згідно з наведеними схемами для м. Черкаси особливо актуальним є
первинне сортування ТПВ безпосередньо на місцях його збору, що дозволяє
підвищити ефективність подальшої переробки та використання ресурсно цінних
компонентів.
55
Таблиця 2.5–Схеми роздільного збирання ТПВ
Схема 1. Блакитний контейнер «Вторинна сировина» - призначений для
№1 змішаного збирання ресурсоцінних складових ТПВ.
2. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи.
1. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір):
- або червоний контейнер «Полімери»;
- або зелений контейнер «Скло»;
- або синій контейнер «Макулатура»;
Схема - або чорний контейнер «Метал».
№2 2. Роздільне збирання в одному контейнері – одного певного виду
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір):
- або червоний контейнер «Полімери»;
- або зелений контейнер «Скло»;
- або синій контейнер «Макулатура»;
- або чорний контейнер «Метал».
3. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи.
1. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір):
- або червоний контейнер «Полімери»;
- або зелений контейнер «Скло»;
- або синій контейнер «Макулатура»;
- або чорний «Метал».
2. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір):
Схема - або червоний контейнер «Полімери»;
№3 - або зелений контейнер «Скло»;
- або синій контейнер «Макулатура»;
- або чорний контейнер «Метал».
3. Роздільне збирання в одному контейнері одного певного виду
ресурсоцінних компонентів (один контейнер на вибір):
- або червоний контейнер «Полімери»;
- або зелений контейнер «Скло»;
- або синій контейнер «Макулатура»;
- або чорний контейнер «Метал».
Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи.
1. Червоний контейнер «Полімери».
Схема 2. Зелений контейнер «Скло».
№4 3. Синій контейнер «Макулатура».
4. Чорний контейнер «Метал».
5. Сірий контейнер «Змішані відходи» - у тому числі органічні відходи.
56
Далі проведемо аналіз запропонованих рекомендаційних схем:
Схема №1 передбачає вивезення ресурсоцінних складових ТПВ на
сміттєпереробні підприємства або сміттєсортувальні станції, де вони проходять
додаткове сортування або переробку.
Схема №2 передбачає вивезення двох видів ресурсоцінних складових ТПВ на
підприємства, у технологічних циклах яких ці види відходів можуть
використовуватися як вторинна сировина.
Схема №3 передбачає вивезення трьох видів ресурсоцінних складових ТПВ
на підприємства, де ці відходи також можуть застосовуватися як вторинна
сировина в технологічних процесах.
Запровадження таких схем дозволяє ефективніше розділяти та переробляти
відходи, зменшуючи навантаження на полігони та сприяючи розвитку вторинного
ресурсокористування у місті.
Схема №4 передбачає вивезення полімерних відходів на сміттєсортувальні
станції або сміттєпереробні підприємства, де вони проходять подальше сортування
на окремі види полімерів або переробку. Макулатура у цій схемі направляється на
підприємства, де передбачено її переробку у технологічному циклі; склобій – на
підприємства, що використовують скло в технологічних процесах; металобрухт –
на підприємства, де передбачене переплавлення металу.
Усі чотири запропоновані рекомендаційні моделі збору та переробки ТПВ
можуть застосовуватися у місті Черкаси. Вибір конкретної схеми залежить від
кількох факторів:
- близькість розташування підприємств, що займаються збором і
переробкою окремих видів вторинної сировини;
- тип сировини, яку переробляє підприємство;
- технологічні можливості підприємства щодо обробки окремих
компонентів відходів.
Перелік підприємств Черкаської області, що займаються збором та
переробкою окремих видів вторинної сировини, наведено у таблиці 2.6.
57
Таблиця 2.6 – Підприємства Черкаської області, що займаються збором та
переробкою окремих видів вторинної сировини
Вид вторинної Утилізовано
№
Назва підприємства, адреса сировини, що приймає (оброблено) відходів
з/п або переробляє за звітний (2022) рік,
підприємство тонн
1 ТОВ «КЛУБ СИРУ», м. Канів, вул. Знежирена сироватка, 64150,286
Героїв Небесної Сотні, 195 маслянка
ПрАТ «МИРОНІВСЬКА Відходи тваринного 91915,5
2 ПТАХОФАБРИКА», Черкаський р-н, походження
с. Степанці, вул. Слобода, 25
3 ПрАТ «ЕКО-АЗОТ», м. Черкаси, вул. Курячий послід 7647,34
Смілянська, 2
4 ПрАТ «Черкасивторресурси», Поліетилен високого 4209,958
м. Черкаси, вул. Гоголя, 421 тиску, ПЕТФ – пляшки
ТОВ «ОЛЕСТАС ЕКО», м. Черкаси, Відпрацьовані 1747,126
бул. Шевченка, 190 люмінесцентні лампи,
медичне обладнання,
відпрацьовані
акумуляторні батареї,
5 біологічні відходи,
матеріали
фільтрувальні,
пакувальні, моторного
мастила, промаслене
ганчір’я
ПрАТ «Ватутінський комбінат Лузга соняшника 5262,54
6 вогнетривів», м. Ватутіне, вул.
Індустріальна, 11
Тальнівська філія ДП Відходи тваринного 2339,467
7 «УКРВЕТСАНЗАВОД», м. Тальне, походження
вул. Чумацька, 59
ТОВ «Ясенсвіт», Київська обл., с. Падіж птиці, папір 11,99
Ромашки, вул. Покровська, 22А обгортковий
8 (фактичне забруднений
місцезнаходження:Уманський р-н, с.
Нагірна, вул. Польова,1)
ТОВ «Ергопак», Київська обл, Відходи полімерні 1807,0
9 м.Боярка, вул.Соборності, 36, синтетичні зіпсовані
(фактичне місцезнаходження: м.
Канів, вул. Енергетиків, 191)
ПрАТ «Звенигородський сироробний Сироватка 46195,805
10 комбінат» (м. Звенигородка, вул.
Козачанська, 35-а)
225287,0
Всього
58
Змішані відходи та ресурсоцінні компоненти рекомендовано вивозити у
регламентованому режимі, з дотриманням встановлених санітарних норм і правил
поводження з ТПВ, що дозволяє забезпечити екологічну безпеку та ефективне
використання вторинної сировини.
Аналіз таблиці 2.6 показує, що на території Черкаської області функціонує 10
підприємств, які займаються переробкою вторинної сировини. У межах міста
Черкаси працюють лише три підприємства, з яких ПрАТ «Черкасивторресурси»
спеціалізується саме на переробці ресурсоцінних компонентів ТПВ.
Підприємство «Черкасивторресурси», розташоване за адресою: м. Черкаси,
вул. Гоголя, 421, здійснює виробництво ПЕТ флейків, ПЕВТ/ПЕНТ гранул та
поліетиленових плівок (рисунок 2.15), забезпечуючи таким чином ефективне
вторинне використання полімерних відходів.
Рисунок 2.15 – Продукція ПрАТ «Черкасивторресурси», м. Черкаси
Підприємство ПрАТ «Черкасивторресурси» входить до складу Українського
виробничо-екологічного об’єднання «Укрвторма». Продукція підприємства
застосовується в різних галузях промисловості та сільського господарства.
Розглянемо основні види продукції, що виготовляє ПрАТ
«Черкасивторресурси»:
59
ПЕТ флейки – подрібнені плоскі шматочки, виготовлені з
поліетилентерефталату (ПЕТ-пляшок). ПЕТ – один із найпоширеніших полімерів,
який використовується для виробництва пластикових пляшок для рідин. На
підприємстві ПЕТ флейки отримують на спеціальному обладнанні з наступним
очищенням, що забезпечує високу якість продукту. Флейки можна повторно
використовувати шляхом лиття під тиском або екструзії, що підвищує їх насипну
вагу і полегшує транспортування. Крихти, що утворюються під час виробництва,
збирають окремо і продають для виготовлення полімерпіщаної бруківки,
пластикових труб, люків та інших виробів.
ПЕВТ та ПЕНТ гранули – поліетилен високого тиску (ПЕВТ) та низького
тиску (ПЕНТ), вироблені з газоподібного етилену.
ПЕВТ гранули за своїми характеристиками аналогічні первинній полімерній
сировині та використовуються для виготовлення стійких до механічного впливу
виробів, що не піддаються корозії.
ПЕНТ гранули характеризуються високою щільністю, стійкістю до високих
температур і агресивних середовищ, але є більш екологічно небезпечними.
Вторинна стрейч гранула – отримується з перероблених відходів стрейч-
плівок і може застосовуватися для виробництва вторинної плівки, литих виробів та
як добавка під час виготовлення поліетиленової продукції.
Поліетиленова плівка – тонкий шар поліетиленового матеріалу, що
характеризується еластичністю, вологонепроникністю, морозостійкістю та
гігієнічністю. Використовується для пакування товарів, у сільському та
фермерському господарстві (теплиці), будівництві та інших сферах.
2.6 Пропозиції щодо зменшення кількості твердих відходів
Однією з головних проблем сучасного суспільства є накопичення твердих
побутових відходів (ТПВ) у зонах, прилеглих до великих міст. Сміття складається
з органічних та неорганічних компонентів, має різну вологість та здатність
60
поглинати атмосферні опади. Для тимчасового зберігання відходів зазвичай
використовують природні складки ландшафту, штучні поля-накопичувачі та
технологічні бункери.
Переробка ТПВ є одним із найбільш перспективних способів вирішення
проблеми накопичення сміття. Основними напрямами переробки є отримання
добрив з органічних відходів, виробництво нового паперу з текстильних і
паперових залишків та переплавлення металобрухту для повторного використання.
При цьому ключовою проблемою залишається сортування відходів та розробка
технологічних процесів для корисних компонентів. Економічна ефективність
переробки залежить від вартості альтернативних способів поводження з ТПВ.
Комплексний підхід до зменшення кількості відходів передбачає
використання таких методів: селективного (роздільного) збору відходів; утилізації
вторинних ресурсів та складування на інженерно облаштованих полігонах;
контрольованого сортування та біомеханічної переробки з максимальною
утилізацією вторинної сировини; а також термічного розкладу (спалювання)
баластних компонентів.
Особливу увагу слід приділяти роздільному збору ТПВ, який може
реалізовуватися двома підходами. Технологічний підхід передбачає переробку
невідокремленого потоку відходів на підприємстві з отриманням окремих потоків
матеріалів для ринку та залишків, що направляються на полігон. Соціальний підхід
полягає в активній участі населення у сортуванні відходів: миття пляшок, зняття
кришок з ПЕТ-пляшок тощо.
Впровадження системи роздільного збору ТПВ у місті Черкаси має низку
переваг. По-перше, це зменшення навантаження на міський полігон, оскільки до
62% комунальних відходів є вторинною сировиною. По-друге, такий підхід
дозволяє продовжити термін експлуатації полігону та уникнути додаткових витрат
на будівництво нового або розширення існуючого. По-третє, роздільний збір
відходів дає можливість отримувати додаткові кошти від реалізації вторинної
сировини спеціалізованим заготівельним організаціям. Крім того, облаштування
61
контейнерних майданчиків та встановлення спеціальних контейнерів забезпечує
ефективність системи та залучає населення до сортування відходів.
Таким чином, впровадження системи роздільного збору ТПВ у Черкасах
дозволить мінімум подвоїти термін експлуатації міського полігону, забезпечити
економію коштів міського бюджету та фондів охорони навколишнього
середовища, а також генерувати додаткові ресурси від реалізації вторинної
сировини. Отримані кошти можуть бути спрямовані на функціонування системи
роздільного збору: облаштування майданчиків, придбання та встановлення
спеціальних контейнерів, оплату праці персоналу, закупівлю обладнання
(наприклад, машини для подрібнення ПЕТ-пляшок та пінопласту), транспорту для
перевезення ТПВ та проведення освітніх та просвітницьких заходів серед
населення.
62
ВИСНОВКИ
Для значної кількості міст проблема твердих відходів є більш гострою, ніж
забезпечення населення питною водою чи чистим повітрям. Тому увага до проблем
їх знешкодження та утилізації щорічно буде зростати.
До головних утворювачів відходів Черкаської області за 2024 рік відносяться
підприємства сільськогосподарської галузі, відходи якої складають 85,7 % від
загального обсягу відходів, що утворились в області.
На даний час за інформацією проведеної інвентаризації на території
Черкаської області наявно 477 місць для видалення ТПВ, що включають
сміттєзвалища та полігони. Проте всього 197 місць видалення ТПВ, володіють
документами на право власності щодо користування земельними ділянками, які
облаштовані під полігони та сміттєзвалища, а це складає всього 41 %.
Відходи від житлових помешкань, громадських будівель та установ,
підприємств торгівлі та громадського харчування вивозяться на полігони та
сміттєзвалища ТПВ, що містять у загальному обсязі такі складові, як папір – від
10,3 до 26,4 %; харчові відходи - від 20 до 40 %; відходи деревини – від 0,75 до
3,7%; текстиль – від 0,2 до 8 %; металів - від 1 до 5,8 %; скло - від 1,1 до 9%;
полімерні відходи та інші речовини – від 0,6 до 6%.
Як і в попередні роки актуальною є проблема надходження ресурсоцінних
відходів на полігони та сміттєзвалища ТПВ. Лише попереднє сортування відходів
ТПВ перед їх видаленням на полігони та широке запровадження роздільного
збирання саме ресурсоцінних складових ТПВ дозволить значно зменшити
навантаження на полігони та скоротити загальні обсяги розміщення відходів на
полігонах.
В 98 населених пунктах 40 територіальних громад Черкаської області
продовжується роздільне збирання вторинних відходів від населення. Роздільно
збираються в складі ТПВ: папір, скло, пластик (ПЕТ-пляшки).
63
Частка населених пунктів області, де вже запроваджено роздільний збір ТПВ по
відношенню до загальної кількості населених пунктів, становить лише 11,4 %. Якщо
порівнювати цю частку з даними 2015 року (1,5 %), то спостерігається її зростання у
сім разів.
Одним із ефективних рішень щодо зменшення навантаження на полігони
ТПВ є продовження роботи по впровадженню системи роздільного збору відходів
та будівництво сміттєпереробних комплексів, що потребує значних
капіталовкладень та, можливо, залучення зовнішніх інвестицій.
В роботі запропоновано проект комплексної переробки ТПВ із
використанням технології каталітичного піролізу, який може бути запропонований
для вирішення проблеми утилізації відходів для м. Черкаси та області.
Із загальної кількості утворених відходів 97,3 % складають відходи ІV класу
небезпеки, до яких відносяться ТПВ.
З метою покращення екологічної ситуації у сфері поводження з відходами на
території регіону впроваджені нові технології перероблення та знешкодження
відходів, що призвело до загального зменшення обсягів розміщення відходів в
області, а також створило умови для недопущення потрапляння переважної
кількості вторинних відходів на полігони та сміттєзвалища для захоронення.
Використання відходів в якості вторинної сировини є одним з головних напрямків
вирішення проблеми зменшення екологічного навантаження на довкілля області.
Розроблено рекомендаційну модель управління та поводження з ТПВ в м.
Черкаси. Запропоновано чотири схеми роздільного збирання ТПВ згідно яких
ресурсоцінні компоненти ТПВ вивозяться безпосередньо на підприємства, в
технологічному циклі яких передбачено використання даного виду ресурсоцінного
компоненту як вторинної сировини. На вибір схеми впливає близькість
розташування підприємств, що займаються збиранням та переробкою окремих
видів вторинної сировини і вид сировини, яку переробляє підприємство.
64
ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Закон України «Про управління відходами»: [Електронний ресурс]–
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2320-20#Text
2. Закон України «Про відходи»: [Електронний ресурс]–Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/187/98-%D0%B2%D1%80#Text
3. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення: [Електронний ресурс]– Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4004- 12#Text
4. Про поводження з радіоактивними відходами: [Електронний ресурс] –
Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/255/95-
%D0%B2%D1%80
5. Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів:
[Електронний ресурс] – Режим доступу:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2034-99-%D0%BF#Text
6. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів: [Електронний ресурс]
– Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1216-98-
%D0%BF#Text
7. Войціховська А., Кравченко О., Мелень-Забрамна О., Панькевич М. Кращі
європейські практики управління відходами [за заг. ред. О. Кравченко]. –
Львів: Компанія «Манускрипт», 2019. - 64 с.
8. Лавринюк З.В. Управління та поводження з відходами: Конспект лекцій.
– Луцьк: Вежа Друк, 2022. - 74 с.
9. Радовенчик В. М., Гомеля М. Д. Тверді відходи: збір, переробка,
складування: навчальний посібник. Київ: Кондор, 2010. - 552 с.
10. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Україні у 2023 році. – К.: Міністерство захисту довкілля та природних
ресурсів. – 2024. – 514 с.
65
11. Черкаська громада за чисте довкілля – Навчальне видання / Н. І. Свояк, Н.
М. Фоміна.– Черкаси: ТОВ «Маклаут». – 2010. - 172 с.
12. Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища в
Черкаській області у 2022 році – Управління екології та природних
ресурсів ЧОДА. - Черкаси, 2023. – 226 с.
13. В.М. Радовенчик, М.Д. Гомеля Тверді відходи: збір, переробка,
складування. – К.: Кондор. – 2009. - 551 с.
14. С.О. Апостолюк, В.С. Джигирей, І.А. Соколовський та ін. Промислова
екологія: навч.посіб. – К.: Знання, 2012, 430 с.
15. ДБН В.2.4. – 2005. Полігони твердих побутових відходів. Основи
проектування. – К., 2006.- 35 с.
16. Сторожук В. М. Відходи підприємств. Поводження та документальний
супровід [Текст]: навч. посіб. / В. М. Сторожук, О. В. Мельников. -
Львів : Укр. акад. друкарства, 2012. - 286 с.
17. Небель Б. Наука про навколишнє середовище: У 2 т. - М.: Світ, 1993.
18. Міщенко В.С. Світ відходів і Україна в ньому / В.С. Міщенко // Дзеркало
тижня. Україна. – 2012. - № 25. – с. 3-4.
19. Пономарьова, В.Т. Використання пластмасових відходів за кордоном /В.Т.
Пономарьова, М.М. Лихачова, З.А. Ткачик // Пластичні маси. - 2008.- №
5. – C. 44 - 48.
20. Андрейцев Д.Ф. Технічні та економічні проблеми вторинної переробки та
використання полімерних матеріалів. /Д.Ф. Андрейцев, Т.Є. Артем’єва,
С.А. Вільніц. – М.: 2002. – 83 с.
21. Ящук Л.Б., Жицька Л.І. Утворення відходів та переробка полімерної
вторинної сировини в Черкаській області.// Збірник наукових статей ІІІ-го
всеукраїнського з’їзду екологів з міжнародною участю. 21-24 вересня
2011 р. - Том 1. – с.39-41.
66
22. Підвищення ефективності заготівлі, обробки, переробки та використання
вторинних полімерних матеріалів. Оглядова інформ. / С.В. Дуденков, С.А.
Калашнікова, М.М. Генін. - М., 2009. - Вип. 9. – 52 с.
23. Овчіннікова Г.П. Рециклінг вторинних полімерів. [навч. посібн.] /Г.П.
Овчиннікова, С.Є.Артеменко. – Саратов. – 2000. – 21 с 14. Інше
життяупаковки: монографія / І.М. Смиренний, П.С. Біляєв, А.С. Клинков,
О.В. Єфремов. – Тамбов: Першина, 2005. – 178 с.
24. Резніченко Г.М., Михайлова Є.О., Панчева Г.М. Ефективні механізми
поводження з твердими побутовими відходами в Україні//Комунальне
господарство міст, 2019, том 5, випуск 151. – С.37-44.
25. Писаренко П.В., Самойлік М.С., Диченко О.Ю., Цьова Ю.А., Подлєсний
А.В., Третякова Д.М. Концептуальні напрями регіонального управління
сферою поводження з твердими побутовими відходами//
ScientificProgress&Innovations. -2021. №3. – С. 82-90.
26. Перспективи використання палива з твердих побутових відходів на ТЕЦ
цукрових заводів / О. Буляндра, Л. Гапонич, І. Голенко, О. Топал // Наукові
праці Національного університету харчових технологій. - 2020. -Т. 26, №
3. - С. 138-146.
27. Bezzubko B., Bezzubko L. Transition to European standards in the field of
transportation of solid household waste//Bulletin of V. N. Karazin Kharkiv
National University Economic Series. - 2022. – 102. – Р. 23-31.
28. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи магістра
здобувачів спеціальності 101 «Екологія» усіх форм навчання /
[Електронний ресурс] / Упоряд. : Хоменко О.М., Ящук Л.Б. Свояк Н.І..;
Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси : ЧДТУ, 2021. – 50 с.
67
ДОДАТКИ
68
ДОДАТОК А
Апробація результатів роботи
69
70
71
72
73
74