ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ І ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ

Козак, Олександр Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7100
Title:	ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ І ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ
Authors:	Пасенко, Владислав Михайлович Козак, Олександр Сергійович
Keywords:	міжнародний бізнес;цифрові платформи;цифрові технології;цифрова інфраструктура
Issue Date:	31-Jan-2026
Abstract:	АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ І ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ студента групи МЕМ-24 Козака О.С. факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «магістр» Кваліфікаційна робота магістра містить 108 сторінок, 16 рисунків та 20 таблиць, список використаних джерел з 54 найменувань. Об’єктом дослідження виступають процеси впровадження та використання цифрових технологій і платформ у міжнародному бізнес-середовищі. Предметом дослідження є методологічні та організаційні основи оптимізації застосування цифрових платформ для підвищення ефективності управління міжнародними підприємствами. Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні особливостей використання цифрових платформ та технологій у міжнародному бізнесі та розробці практичних рекомендації щодо напрямів активізації використання цифрових інструментів в контексті сучасних трендів розвитку технологій та інновацій. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: визначити базові детермінанти використання цифрових інструментів в управлінні бізнес-процесами; обґрунтувати структурні та кон'юнктурні передумови інтеграції цифрових рішень у глобальну бізнес-діяльність; визначити ключові індикатори розвитку цифрових технологій у світовому господарстві; проаналізувати особливості використання цифрових платформ у міжнародному бізнесі; визначити сучасні тенденції цифровізації бізнес-діяльності в Україні; виокремити напрями підвищення ефективності цифровізації міжнародного бізнесу; запропонувати напрями подолання ринкових бар’єрів для вдосконалення конкурентних відносин в умовах цифровізації; здійснити оцінку впливу цифрових технологій на розвиток вітчизняної економіки. . За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо напрямі розвитку використання цифрових технологій у світовому господарстві та в Україні. Одержані результати можуть бути використані при формуванні програм розвитку економіки України, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7100
Appears in Collections:	051 Економіка (Міжнародна економіка)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Магістерська Козак (1).pdf Restricted Access		1.74 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 
 
1 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
Кафедра міжнародної економіки та бізнесу 
 
Спеціальність 
 051    «Економіка» 
ОП Міжнародна економіка 
денна форма навчання, 
2 курс, група МЕМ-23 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ 
І ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ   
 
Студента  Козака Олександра Сергійовича           
(підпис) 
 
Керівник   к.е.н. доц. Пасенко В.М.                                                      
(вчене звання, прізвище та ініціали)      (підпис) 
Робота допущена до захисту в ЕК 
Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу,  
д.е.н., проф. Петкова Л.О.                                                                  
               (вчене звання, прізвище та ініціали)                                (підпис) 
 
 
 
 
Черкаси 2025 р. 
 
  
 
 
2 
 
  
 
 
3 
 
  
 
 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП ……………………………………………………………………….… 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ  
ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ ………… 8 
1.1. Теоретичні основи використання цифрових інструментів у  
підприємницькій діяльності …………………………………………………... 8 
1.2. Базові детермінанти використання цифрових інструментів в управлінні  
бізнес-процесами…..……………..…………………….…………………....… 17 
1.3. Структурні та кон'юнктурні передумови інтеграції цифрових рішень у  
глобальну бізнес-діяльність ………………………………………...……....… 28 
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ  
ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ ………… 40 
 2.1. Ключові індикатори розвитку цифрових технологій у світовому  
господарстві …………………………….……………………………………… 40 
2.2. Аналіз особливостей використання цифрових платформ у  
міжнародному бізнесі …………………………………………………………. 52 
2.3. Сучасні тенденції цифровізації бізнес-діяльності в Україні…….……… 63 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ  
ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ  
БІЗНЕСІ …………………………………………………………………………. 75 
3.1. Напрями підвищення ефективності цифровізації міжнародного бізнесу. 75 
3.2. Напрями подолання ринкових бар’єрів для вдосконалення конкурентних  
відносин в умовах цифровізації.……………………………………..…………. 81 
3.3. Оцінка впливу цифрових технологій на розвиток вітчизняної економіки. 87 
ВИСНОВКИ……………………………..……………………………….…..… 99 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....… 103 
 
 
 
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми.  У сучасних умовах глобалізації та цифрової 
трансформації, міжнародний бізнес стикається з необхідністю впровадження 
новітніх інформаційних технологій, що забезпечують швидку адаптацію до 
динамічних змін ринкового середовища. Цифрові платформи стали незамінним 
інструментом інтеграції різнопланових бізнес-процесів, дозволяючи компаніям 
ефективно взаємодіяти з партнерами, клієнтами і постачальниками як на 
локальному, так і на міжнародному рівнях. Застосування цифрових рішень не лише 
сприяє автоматизації управління, а й відкриває нові можливості для збору, аналізу 
й використання інформації, що є критично важливим для прийняття стратегічних 
рішень у конкурентному середовищі міжнародного бізнесу. 
Важливо відзначити, що інтеграція цифрових платформ дозволяє 
оптимізувати структуру витрат підприємств, підвищити ефективність внутрішньої 
комунікації та забезпечити швидке реагування на глобальні виклики та зміни 
кон’юнктури. Саме цифрові технології сприяють створенню більш гнучких 
організаційних моделей, зміцнюють ринкові позиції компаній та розширюють 
сфери співпраці, що особливо актуально у сучасних умовах невизначеності й 
турбулентності світового ринку. Таким чином, дослідження особливостей 
використання цифрових платформ та технологій у міжнародному бізнесі набуває 
особливої значущості як для теорії, так і для практики управління підприємствами 
що підтверджує актуальність обраної теми дослідження.  
Теоретичні та практичні аспекти цифровізації економіки, розвитку цифрових 
технологій та платформ розглядали у своїх роботах такі вітчизняні та зарубжні 
науковці, як  А. Войтєховська, М. Саркісян, О. Костенко, Р. Пасічний, В. Сергієв, 
С. Шевченко, Н. Петруха, Б. Гривнак, Ж. Віаль, Т. Гесс, Г. К. Кейн, А. С., П. С. 
Вергуф та інші. В той же час, у нинішніх умовах розвитку світової економіки, 
важливим напрямом досліджень залишається ідентифікація актуальних факторів, 
 
 
6 
 
що сприяють розширенню використання цифрових платформ та технологій у 
міжнародних компаніях. Саме ефективне застосування таких інструментів створює 
фундамент для підвищення конкурентоспроможності підприємств, а також 
забезпечує довгострокове економічне зростання економіки за рахунок формування 
інноваційного бізнес-середовища. 
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико-
методичному обґрунтуванні особливостей використання цифрових платформ та 
технологій у міжнародному бізнесі та розробці практичних рекомендації щодо 
напрямів активізації використання цифрових інструментів в контексті сучасних 
трендів розвитку технологій та інновацій. 
Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: 
− визначити базові детермінанти використання цифрових інструментів в 
управлінні бізнес-процесами; 
− обґрунтувати структурні та кон'юнктурні передумови інтеграції цифрових 
рішень у глобальну бізнес-діяльність; 
− визначити ключові індикатори розвитку цифрових технологій у світовому 
господарстві; 
− проаналізувати особливості використання цифрових платформ у 
міжнародному бізнесі; 
− визначити сучасні тенденції цифровізації бізнес-діяльності в Україні; 
− виокремити напрями підвищення ефективності цифровізації 
міжнародного бізнесу; 
− запропонувати напрями подолання ринкових бар’єрів для вдосконалення 
конкурентних відносин в умовах цифровізації; 
− здійснити оцінку впливу цифрових технологій на розвиток вітчизняної 
економіки.   
   Об’єктом дослідження виступають процеси впровадження та використання 
цифрових технологій і платформ у міжнародному бізнес-середовищі. 
 
 
7 
 
Предметом дослідження є методологічні та організаційні основи оптимізації 
застосування цифрових платформ для підвищення ефективності управління 
міжнародними підприємствами. 
Для досягнення поставленої мети та розв’язання ключових питань 
дослідження використано широкий спектр наукових підходів і методик: 
методологія діалектичного аналізу, логічні та формалізовані підходи, прийоми 
порівняння, узагальнення, систематизації й синтезу, системний і інтегрований 
аналіз, економічно-статистичні інструменти, групування даних, графічне 
моделювання, застосування експертних оцінок і методів прогнозування. Теоретико-
методологічне підґрунтя дослідження сформовано на основі класичних та сучасних 
концепцій економічної науки, наукових статей і монографій, аналітичних звітів 
провідних міжнародних організацій, а також даних, отриманих із глобальних 
статистичних ресурсів. 
Практичне значення отриманих результатів полягає у їх застосуванні під 
час розробки стратегічних програм економічного та інноваційного розвитку 
України. Матеріали дослідження можуть слугувати додатковою теоретичною 
базою для глибшого опанування економічних дисциплін, а також бути корисними 
при підготовці рефератів, курсових і наукових робіт. 
Результати дослідження були використані під час підготовки тез доповідей 
XХІІ міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми 
фінансової системи України», 20 листопада 2025 р. (публікація: В. Пасенко, 
О. Козак «ФІНАНСОВІ ІНОВАЦІЇ ЯК ФАКТОР ПОСИЛЕННЯ 
КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ»). 
Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох 
розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 54 
найменувань, ілюстрована 16 рисунками та 20 таблицями. Повний обсяг роботи 
становить 108 сторінок. 
 
 
 
8 
 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ 
ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ  
 
1.1. Теоретичні основи використання цифрових інструментів у 
підприємницькій діяльності  
 
Сучасні процеси цифрової трансформації охоплюють майже всі рівні 
економічної діяльності – від мікро-, мезо- до макрорівня, включно з окремими 
підприємствами та глобальною економікою. Практична значущість цифровізації 
підтверджується тим, що підприємства сьогодні прагнуть здобути нові конкурентні 
переваги, зберегти існуючі механізми конкурентоспроможності та ефективно 
масштабувати свою діяльність шляхом постійного впровадження передових 
технологій як у виробництві, так і в управлінні. Такий підхід дозволяє виходити на 
вищий рівень розвитку, підвищувати продуктивність бізнесу та відповідати 
світовим тенденціям розвитку міжнародної економіки. Цифрові платформи 
відкривають можливості як бізнесу, так і державним інституціям і споживачам для 
заміни застарілих економічних підходів на більш сучасні, ефективні управлінські 
механізми. 
В умовах сучасного бізнес-середовища застосування сучасних цифрових 
платформ, нових інструментів та механізмів забезпечує підприємствам оперативну 
та результативну реакцію на зміни зовнішнього середовища. Впровадження таких 
технологічних рішень суттєво підвищує ефективність управлінських рішень, 
удосконалює менеджмент та координацію між структурними підрозділами. 
Варто зауважити, що впровадження цифрових технологій у діяльність 
підприємства передбачає інтеграцію сучасних інформаційних технологій, 
цифрових інструментів та механізмів у виробничі, фінансові та управлінські 
процеси. Цей комплексний підхід має вплив на всі аспекти функціонування 
підприємства – від організації виробництва та фінансового планування до 
 
 
9 
 
структури управління і корпоративної культури, сприяючи трансформації її місії та 
базових цінностей [1]. 
В даному контексті доцільно більш детально дослідити теоретичний зміст 
категорії «цифровізація». Так, Г. Чміль визначає, що цифровізація – це 
впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у діяльність, 
функціонування економічного об’єкта, ринку праці, системи освіти, суспільства 
загалом та інших сфер. Такий процес охоплює інтеграцію сучасних цифрових 
рішень, які суттєво змінюють традиційні підходи в управлінні, організації та 
розвитку цих сфер, створюючи нові можливості для підвищення ефективності та 
адаптивності [2]. Далі, Г. Жосан    та Н.  Кириченко відзначають, що цифровізація 
бізнесу базується на заміні традиційних (аналогових) систем збору, обробки, 
аналізу, зберігання та передачі інформації сучасними цифровими технологіями. 
Такий процес сприяє трансформації організаційних принципів функціонування 
підприємств та формуванню нової бізнес-культури з урахуванням актуальних 
цифрових технологічних можливостей [3]. Дослідження Дж. Блумберга 
підтверджують думку про те, що цифровізація представляє собою процес 
впровадження цифрових технологій для переоцінки бізнес-моделей, розширення 
джерел доходу та посилення ринкової вартості підприємства шляхом переходу на 
цифрові форми господарської діяльності [4]. 
Згідно з даними Українського інституту майбутнього, цифровізація є одним 
із ключових факторів економічного розвитку в найближчій перспективі. Істотним 
результатом цього процесу стає зростання продуктивності виробництва, що 
досягається завдяки застосуванню цифрових інструментів. Підприємства також 
отримують низку додаткових переваг, зокрема: скорочення часових витрат, 
диверсифікацію попиту на продукцію, створену з використанням цифрових 
технологій, а також нові конкурентні переваги у якості продукції та її цінності для 
споживача [5]. 
 
 
10 
 
Варто наголосити, що процеси цифрової трансформації охоплюють 
практично всі сектори економіки незалежно від характеру власності, типу 
виробництва та напрямків господарської діяльності – від державних установ до 
приватних підприємств, від виробничих до сервісних секторів, – скрізь 
породжуючи істотні структурні та функціональні зміни. Функціонування сучасних 
інформаційних технологій та управлінських інструментів ґрунтується на елементах 
цифрової інфраструктури, яка служить основою для формування та динамічного 
розвитку цифрової економіки (рис. 1.1.). 
 
Рис. 1.1. Складові основної та сервісної цифрової інфраструктури 
(складено автором за джерелом [5]). 
 
 
11 
 
Елементи цифрової інфраструктури необхідно розглядати виключно в 
системній єдності та взаємодії, забезпечуючи їх одночасне та синергетичне 
застосування. Часто поняття цифрової трансформації бізнесу хибно ототожнюють 
із впровадженням окремих цифрових платформ та сервісів, які не спричиняють 
фундаментальних змін у структурі управління та організації діяльності. Проте 
комплексна інтеграція всіх компонентів цифрової інфраструктури дає можливість 
кардинально реструктурувати традиційні виробничо-управлінські моделі та 
вибудувати якісно нові системи функціонування підприємств. 
Необхідно підкреслити, що відповідно до досліджень компанії «Ernst & 
Young», вплив цифровізації охоплює практично всі напрями діяльності 
підприємств, проте найбільш суттєвим він виявляється у таких ключових областях: 
взаємодія з цільовою аудиторією, управління стосунками зі споживачами та 
клієнтами, формування фінансової стратегії та процеси створення вартості, 
налагодження внутрішніх комунікаційних каналів, організація управлінських 
структур і систем координації [6]. 
В своїх дослідженнях Ю. Нікітін та О. Кульчицький, досліджуючи цифрову 
парадигму, пропонують різноманітні концептуальні підходи до визначення цього 
явища, що обумовлено його комплексністю та багатовекторністю впливу на 
економічні системи. Така багатозначність понять відображає складність адаптації 
традиційних бізнес-моделей до умов цифрової економіки, особливості 
регуляторного середовища у різних держав, прискорену апробацію 
43технологічних інновацій у сферах обробки даних, хмарних обчислень та 
штучного інтелекту. Крім того, розмаїття інтерпретацій цифровізації пояснюється 
різними пріоритетами та цілями, які переслідують суб'єкти господарювання – від 
малих і середніх підприємств до корпоративних структур – що вибудовують власні 
стратегії цифрової трансформації. Ґрунтовний аналіз сучасної наукової база та 
практичного досвіду виявляє відсутність універсального, загальноприйнятого 
трактування феномену цифровізації (табл. 1.1). 
 
 
12 
 
Таблиця 1.1 
Передумови та чинники впровадження цифрових інструментів у діяльність 
підприємства  
Передумови Внутрішні чинники Зовнішні чинники 
Готовність управлінської Посилення конкуренції 
Необхідність підвищення команди до змін; наявність на ринку; вимоги 
конкурентоспроможності фінансових ресурсів; кадровий міжнародних партнерів; 
потенціал компанії тиск глобальних трендів 
Доступність сучасних 
Аналіз поточних бізнес-процесів; технологічних рішень; 
Оптимізація виробничих 
розуміння потреб компанії; пропозиції IT-
процесів 
наявність IT-інфраструктури провайдерів; стандарти 
галузі 
Динаміка попиту на 
Мотивація персоналу до цифрові товари; 
Розширення ринків збуту інновацій; наявність даних про поведінка конкурентів; 
клієнтів; організаційна гнучкість розвиток цифрових 
платформ 
Розвиток освітніх 
Корпоративна культура 
програм; доступність 
Підвищення орієнтована на розвиток; 
спеціалізованого 
продуктивності праці наявність знань про цифрові 
навчання; державна 
рішення; інвестиційні можливості 
підтримка цифровізації 
Розуміння цінності Законодавче 
Управління ризиками та інформаційних активів; наявність регулювання; стандарти 
даними систем захисту даних; комплаєнс- безпеки; міжнародні 
процеси угоди про захист даних 
Поява нових ринкових 
Адаптивність організаційної 
можливостей; зміни 
Трансформація бізнес- структури; інноваційне мислення 
поведінки споживачів; 
моделей керівництва; ресурси для 
розвиток екосистем 
експериментування 
цифрових сервісів 
Джерело: складено автором 
 
В даному контексті слід відзначити, що згідно з дефініціями, 
запропонованими авторитетною консалтинговою компанією «PwC», цифрова 
трансформація розглядається як глобальна переорієнтація діяльності організацій 
через розроблення та застосування новітніх технологій, котрі вибудовуються на базі 
інтернету і демонструють масштабний вплив на суспільні процеси та людську 
діяльність. На думку дослідника Donald Bowersox, цифрова трансформація бізнесу 
 
 
13 
 
являє собою процес переоцінки організацією своїх внутрішніх операційних 
механізмів та конструювання розгалуженого логістичного ланцюга; основною 
метою цієї трансформації є впровадження автоматизованих систем, які 
забезпечують оптимізацію процесів та прискорюють потенціал розвитку 
підприємства. З іншого боку, Carl Dahlman тлумачить діджиталізацію як симбіоз 
загальнозастосовних технологій з економічною та соціальною сферами через 
залучення цифрових механізмів управління. Цей процес інтегрує фізичну 
компоненту (телекомунікаційні мережі та інтернет-охоплення), пристрої для 
доступу до інформації (мобільні пристрої та обчислювальна техніка) та 
інформаційні платформи, які забезпечують їх функціонування (інтернет речей, 
масивні дані, розподілені обчислювальні системи тощо) [8, 9]. 
На наше переконання, найбільш комплексним та ґрунтовним є концептуальне 
розуміння цифровізації, запропоноване Українським інститутом майбутнього. 
Відповідно до нього, цифрова економіка являє собою специфічну модель 
господарювання, у якій поряд з традиційними факторами виробництва ключову 
роль відіграють цифрові інформаційні ресурси та сітьові комунікаційні взаємодії. 
Синергетичне поєднання цих компонентів у різноманітних конфігураціях з 
матеріальними факторами виробництва та між собою створює передумови для 
зростання виробничої ефективності та формування доданої вартості нових 
продуктів та послуг. У цьому контексті цифровізація розглядається як процес 
трансформації наявних аналогових (у деяких випадках вже цифровизованих) 
ресурсів, виробничих компонентів, бізнес-процесів, управлінських та 
організаційних структур підприємства у якісно нові системи, засновані на 
цифрових інструментах та інформаційних платформах. Такі перетворення 
охоплюють продукти, операційні процеси та бізнес-моделі організації, 
результативність яких залежить від оптимального застосування сучасних цифрових 
технологій  [5]. 
 
 
14 
 
Варто наголосити, що процеси інформаційної цифровізації та 
комп'ютеризації господарської діяльності надають сучасним підприємствам нові 
перспективи для конструювання більш ефективних та інноваційних операційних і 
бізнес-моделей.  
З урахуванням потенційних трансформацій у сучасному бізнес-середовищі 
науковці Л. Шимановська-Діанич та О. Лозова виокремлюють основні вектори 
впливу цифровізації на еволюцію підприємницької діяльності: оптимізація та 
вдосконалення функціонуючих бізнес-моделей та виробничих процесів; структурна 
трансформація управління та організаційних форм підприємств, що передбачає 
портфельну диверсифікацію, географічне розширення присутності, залучення 
нових сегментів споживачів, модифікацію пропозиції продуктів та послуг; 
розроблення якісно нових бізнес-моделей, заснованих на передових технологічних 
рішеннях та інтегрованих інформаційних платформах, таких як конструювання 
принципово нових продуктів, радикальна переорієнтація управління, стратегічна 
переорієнтація діяльності [11].  
Такі комплексні зміни неминуче спричиняють трансформацію усього спектру 
операційних, фінансових та управлінських процесів підприємств, суттєво 
змінюючи їх виробничу політику, фінансові стратегії та управлінські підходи. 
Згідно з висновками сучасних дослідників, для досягнення максимальної 
ефективності впровадження цифрових інструментів необхідно розробити та 
застосувати систему спеціалізованих механізмів, управлінських дій та 
організаційних заходів. 
Зокрема, необхідно забезпечити: 
− здійснення комплексної аналітичної роботи щодо збирання даних про 
характер виробничих операцій та підприємницької діяльності, що сприятиме 
виявленню ключових параметрів, ідентифікації та формалізації критично важливих 
бізнес-процесів; 
 
 
 
15 
 
− ідентифікацію надійних та об'єктивних джерел інформаційного 
забезпечення, визначення каналів передачі даних та встановлення ефективних 
протоколів їх обробки; 
− реалізацію методологічної роботи щодо систематизації отриманої 
інформації з залученням сучасних методик математичного та комп'ютерного 
моделювання; 
− встановлення базових показників та параметрів для переоцінки та 
оптимізації існуючих бізнес-процесів на основі результатів інформаційного 
аналізу; 
− розроблення нової архітектури інформаційної системи, враховуючи 
отримані висновки, що спрямована на удосконалення операційних процесів з 
використанням цифрових методологій та технологій; 
− моніторинг та контроль функціонування бізнес-процесів із застосуванням 
цифрових інструментів управління, оцінка їх результативності та виробничої 
ефективності, визначення перспективних напрямів подальшого оптимізування. 
 Отже, формування раціональних систем управління являє собою критично 
важливу компоненту у конструюванні цифрової архітектури управління 
підприємством і спрямоване на ідентифікацію оптимальних рішень та методик для 
успішної реалізації стратегічних цілей в контексті процесів цифрової трансформації 
та оптимізації операційної діяльності. 
 Критично важливим компонентом є впровадження сучасної інформаційної 
інфраструктури, заснованої на цифрових управлінських системах та інтегрованих 
технологічних платформах, які забезпечують безперебійний обмін даними та 
синергію між всіма ланками підприємства. Система моніторингу та контролю 
передбачає встановлення релевантних показників ефективності та постійне 
спостереження за дотриманням установлених параметрів. Завершальна стадія 
включає аналітичну оцінку результативності, виявлення проблемних точок та 
 
 
16 
 
розроблення коригуючих заходів для перманентного вдосконалення організаційних 
процесів та досягнення оптимальної продуктивності. 
 
Рис. 1.2. Організація інформаційної інфраструктури на підприємстві  
Джерело: складено автором за джерелом [7] 
 
Таким чином, ефективне управління бізнес-процесами на сучасному 
підприємстві передбачає систематичне поєднання низки взаємопов'язаних 
компонентів, кожна з яких відіграє критичну роль у формуванні цілісної системи 
організаційної діяльності. Першочергово необхідно здійснити стратегічне 
планування, яке передбачає визначення довгострокових цілей, аналіз поточного 
стану операційних процесів та формування комплексної стратегії їх оптимізації 
відповідно до зовнішніх та внутрішніх факторів. Паралельно з цим проводиться 
організаційна структуризація, що включає детальне картування бізнес-процесів, 
 
 
17 
 
розподіл функціональних обов'язків, встановлення мереж координації між 
структурними підрозділами. 
Необхідно підкреслити, що якість реагування компанії на трансформації 
зовнішнього середовища – темпоральні характеристики цього процесу, вибір 
прикладних інструментів та методик з використанням цифрових технологій – 
суттєво визначатимуть передбачуваність та ефективність організаційної діяльності, 
гармонійність управлінських рішень на всіх організаційних рівнях та реалізацію 
визначених стратегічних орієнтирів. Кожен функціональний підрозділ 
підприємства несе відповідальність за продуктивну обробку інформаційних потоків 
та даних, за трансформацію вхідної інформації на вихідні результати; при цьому 
окремі підрозділи можуть бути залучені одночасно до кількох бізнес-процесів. 
 
1.2. Базові детермінанти використання цифрових інструментів в управлінні 
бізнес-процесами 
 
Сучасні бізнес-процеси підприємства формуються під впливом специфіки 
його виробничої діяльності, характеру взаємодії зі споживачами, партнерами, 
інвесторами та постачальниками. У прагненні до зростання показників операційної 
ефективності та продуктивності, організації спрямовані на оптимізацію бізнес-
процесів та удосконалення цілісної системи управління. Незважаючи на те, що 
універсальна модель управління, придатна для усіх типів підприємств незалежно 
від масштабу, галузевої приналежності чи економічного сегменту, не існує, 
критичною є імплементація систем управління, заснованих на процесно-
орієнтованому підході. Такий методологічний підхід забезпечує можливість аналізу 
бізнес-процесів на всіх фазах їх функціонування – від проектування та діагностики, 
впровадження, до моніторингу та оцінювання результативності.  
Так, Т. Гринько, Т. Гвініашвілі та М. Каліберда  відзначають, що система 
управління бізнес-процесами повинна забезпечувати чіткий розподіл функцій, де 
 
 
18 
 
кожен структурний підрозділ відповідає за виконання специфічних завдань, що 
становлять компоненти цілісної архітектури управління та, як наслідок, сприяють 
підвищенню рівня організаційної керованості, операційної синергії та загальної 
продуктивності організації [13]. 
Варто підкреслити, що вибудовування систем управління бізнес-діяльністю 
передбачає дотримання ключових принципів організації та реалізації таких 
процесів на всіх рівнях організаційної ієрархії (табл. 1.2). 
Таблиця 1.2 
Базові принципи структурування, активації та оцінювання 
результативності бізнес-процесів з урахуванням цифровізації 
Принцип Реалізація Врахування цифровізації 
Інтеграція цифрових платформ; 
Забезпечення взаємозв'язку всіх 
синхронізація даних у 
Системність та компонентів бізнес-процесів; 
реальному часі; хмарні системи 
цілісність формування єдиної архітектури 
управління для 
управління. 
централізованого контролю. 
Розділення виробничого циклу на 
Автоматизація бізнес-процесів 
Процесна окремі процеси та субпроцеси; 
(BPA); використання систем 
орієнтованість визначення входів та виходів 
управління процесами (BPM). 
процесу. 
Цифрові аналітичні 
Швидка реакція на динаміку 
інструменти для моніторингу 
Адаптивність та середовища діяльності підприємства; 
змін; AI-системи; мобільні 
гнучкість модульність структури процесів; 
рішення для дистанційного 
готовність до оптимізації. 
управління. 
Встановлення чітких показників Цифрові панелі управління 
Вимірюваність та ефективності (KPI); регулярний (дашборди); системи збору та 
контрольованість моніторинг результатів; прозорість аналізу даних у реальному 
процесів для всіх учасників. часі;BI-інструменти. 
Цифрові платформи обміну 
Систематичний пошук резервів знаннями; системи управління 
Безперервне 
оптимізації; впровадження кращих змінами;  ML для виявлення 
вдосконалення 
практик; радикальні поліпшення. закономірностей та 
рекомендацій. 
Джерело: [14, 15] 
 
Стратегічне планування діяльності будь-якого підприємства орієнтоване 
насамперед на підвищення показників комерційної ефективності та господарської 
 
 
19 
 
результативності. За умов посилення конкурентного тиску на національних і 
міжнародних ринках, високого ступеня нестабільності економічного середовища, 
прояву циклічних кризових явищ, оптимізація систем управління бізнес-процесами 
набуває характеру стратегічного пріоритету для забезпечення операційної 
ефективності та конкурентної позиції організації. 
Як доречно зазначає С. Бойда, під час інтеграції цифрових управлінських 
інструментів у систему контролю та оптимізації бізнес-процесів підприємства 
необхідно розробити комплексну архітектуру, складену з логічно взаємопов'язаних 
компонентів та критично важливі напрями виробничо-господарської діяльності 
організації. Впровадження цифрових механізмів управління бізнес-процесами 
концентрується на таких ключових векторах: налагодження взаємодії зі 
споживачами, оптимізація операційної діяльності, конструювання та еволюція 
бізнес-моделей. Ці стратегічні напрямки володіють взаємною залежністю та 
синергетичним потенціалом, а їх координована взаємодія є передумовою для 
зростання результативності управління бізнес-діяльністю; крім того, вони 
формують методологічну основу та каталізатор для процесів цифрової 
трансформації управлінських архітектур сучасних підприємств [16]. 
Так, у напрямку взаємодії зі споживачами критичну роль відіграють наступні 
компоненти: 
− розширення аналітичного розуміння потреб, преференцій та поведінкових 
патернів цільової аудиторії; 
− розроблення та застосування механізмів збільшення прибутковості через 
залучення та утримання нових сегментів споживачів; 
− систематичний пошук та ідентифікація потенційних ринкових 
можливостей та нових груп клієнтів; 
− впровадження інноваційних методик для оптимізації взаємодії як з 
існуючими, так і з потенційними споживачами [17]. 
 
 
20 
 
У контексті операційної діяльності необхідно інтегрувати цифрові 
управлінські механізми щодо: 
− досягнення ефективної автоматизації виробничо-господарських процесів 
з метою скорочення часових витрат та підвищення продуктивності; 
− впровадження аналітичних інструментів для управління та обробки 
великомасштабних інформаційних потоків; 
− активізації інноваційного потенціалу трудових ресурсів шляхом 
організації командної роботи та синергетичної взаємодії для досягнення 
стратегічних цілей [18]. 
З метою формування ефективних бізнес-моделей у контексті реалізації 
управлінських стратегічних завдань необхідно зосередитися на: 
− селективному впровадженні передових технологічних рішень у 
критичних ділянках виробничо-господарської, фінансової та управлінської 
діяльності, де такі інновації забезпечать максимальний економічний та операційний 
результат; 
− розробленні та інтеграції цифрових моделей обробки інформаційних 
потоків та оптимізації бізнес-процесів на всіх функціональних рівнях; 
− врахуванні сучасних викликів та можливостей цифрової глобалізації та 
інформаційної трансформації в рамках розроблення довгострокової стратегії 
розвитку організації [19].  
Отже, комплексне врахування вищевказаних стратегічних напрямків 
дозволяє підприємствам оперативно адаптуватися до динамічних змін ринкового 
середовища, трансформувати власні моделі бізнес-планування, досягти 
синергетичних ефектів через збалансування локальних та глобальних тенденцій, що 
в результаті сприяє радикальній переоцінці та оптимізації існуючих управлінських 
архітектур та систем. 
На нашу думку, інтеграція цифрових управлінських інструментів у систему 
контролю бізнес-процесів розкриває для підприємств нові можливості щодо 
 
 
21 
 
оптимізації комунікаційних каналів та налагодження якісної взаємодії зі 
споживачами, клієнтами, кінцевими користувачами продукції та послуг, посилення 
ринкової впізнаваності та репутаційного капіталу бренду, реалізації портфельної 
диверсифікації виробничої та комерційної діяльності, географічного розширення 
присутності на нових ринках та в нових регіональних юрисдикціях. Часто такі 
трансформації досягаються при одночасному скороченні операційних витрат та 
прискоренні темпоральних параметрів адаптаційних процесів.  
Однак, некоректне управління інформаційними активами, затримки у 
реагуванні на динаміку зовнішнього середовища, недостатня розвиненість 
комунікаційних платформ можуть спричинити серйозні ризики для операційної 
стабільності – втрату накопичених конкурентних переваг, зниження організаційної 
адаптивності та гнучкості, невідповідне інтерпретування зібраних даних, 
деформацію управлінських рішень та стратегічних орієнтирів, що підкреслює 
критичну важливість комплексного та обґрунтованого підходу до цифровізації 
бізнес-діяльності. 
Для того, щоб підприємство в повній мірі реалізувало потенціал цифрових 
управлінських інструментів, необхідно розробити комплексну структурну 
архітектуру, яка охоплює всі критичні компоненти організаційного функціонування 
– людський капітал, інтелектуальні активи та навички персоналу, інформаційні 
ресурси, передові технологічні рішення, альтернативні бізнес-моделі. Критичною 
умовою є забезпечення якісної синергії та координації цих елементів з метою 
створення необхідних умов для ефективного управління виробничими ресурсами 
та бізнес-процесами на всіх рівнях організації. При цьому необхідно враховувати, 
що операційні бізнес-процеси, засновані на цифрових методологіях та 
інструментах, мають бути належним чином стандартизовані, регламентовані, 
технологічно оцифровані та організовані з дотриманням найвищих норм 
інформаційної безпеки та надійності системи. Конструювання такої адаптивної 
 
 
22 
 
архітектури організації дозволяє розвинути якісно нове стратегічне розуміння щодо 
цінності та потенціалу основних ресурсів та компетенцій організації.  
Серед ключових переваг гнучкої та модульної архітектури підприємства 
виокремлюються: можливість раціонального використання цифрової 
інфраструктури, здатність комплексного моніторингу та діагностики всіх 
релевантних показників та індикаторів впливу, можливість системного, 
структурованого та організаційно упорядкованого проектування та впровадження 
нових адаптивних операційних механізмів. 
Впровадження сучасних архітектурних моделей управління організацією 
створює передумови для вирішення комплексу системних проблем, пов'язаних з 
оптимізацією організаційних структур, управлінням логістичними ланцюгами, 
плануванням фінансових потоків та ресурсного розподілу. 
Особливу критичність набувають питання інтеграції інформаційних 
технологій у процеси стратегічного та операційного планування виробничо-
господарської діяльності, формулювання, узгодження та імплементації 
управлінських рішень. Емпіричні дослідження демонструють, що організації, 
здатні ефективно синтезувати інформаційні технології в усю систему своєї 
діяльності, досягають значного зміцнення конкурентної позиції на ринку, 
реалізують додаткові можливості для підвищення продуктивності виробничих 
операцій та розширення географічного охоплення й ринкової присутності. 
Критичною умовою успіху при цьому є систематичний пошук та розроблення 
дієвих механізмів забезпечення гармонійної синергії між передовими 
технологічними рішеннями та стратегічними бізнес-цілями організації, з 
одночасним забезпеченням узгодженості всіх управлінських заходів, спрямованих 
на їх досягнення (рис. 1.3). 
 
  
 
 
23 
 
 
Способи впливу цифровізації на зміну компаній та їх бізнес-моделі 
 
 
Оптимізація та трансформація 
Розробка нових бізнес-моделей 
існуючих бізнес-моделей 
Ключові фази трансформації бізнес моделей на основі цифровізації 
Digital Reality  - розуміння цифрової Digital Ambition – визначення 
реальності для компанії в різних основних цілей щодо трансформації, 
сферах фінансів, простору й якості 
Digital Fit – відбувається аналіз 
Digital Potential – встановлюється 
варіантів дизайну цифрової бізнес-
найкращі практики та чинники, що 
моделі, проводиться їх оцінка і 
сприяють розвитку цифрової 
порівняння з існуючою бізнес-
трансформації. 
моделлю 
Рис. 1.3. Характеристики трансформації бізнес-процесів на основі цифрових 
технологій 
Джерело: складено автором 
 
Отже, застосування цифрових та інформаційних технологій у процесі 
структурної перебудови бізнес-процесів суттєво впливає на стратегічні рішення 
щодо розподілу та оптимізації ресурсної бази підприємства. З цієї причини 
комплексна трансформація бізнес-процесів повинна мати системний характер та 
функціонувати як перманентно діючий механізм з метою забезпечення найвищих 
показників операційної та економічної результативності. 
Аналізуючи детальніше основні вектори структурної трансформації бізнес-
процесів на основі цифровізації, варто наголосити, що на початковому етапі 
розуміння та адаптації до цифрової реальності необхідно здійснити комплексний 
аналіз ланцюга створення вартості організації, визначити архітектуру існуючих 
 
 
24 
 
бізнес-моделей та провести емпіричне дослідження специфічних вимог та 
очікувань клієнтів щодо якісних та функціональних характеристик продукції чи 
послуг.  
В даному контексті, Я. Колешня зазначає, щ на фазі формулювання цифрових 
стратегічних амбіцій необхідно реалізувати систематичну роботу щодо визначення 
ключових цілей та пріоритетних напрямків структурної перебудови бізнес-моделей 
та операційних процесів з урахуванням цифровизації [21]. На етапі діагностики 
цифрового потенціалу організації доцільно провести ретроспективний аналіз 
накопленого досвіду та практик цифрової трансформації, розробити альтернативні 
сценарії реалізації і адаптації існуючих та новостворених бізнес-моделей, 
одночасно забезпечивши систематизацію та консолідацію матеріальних та 
нематеріальних ресурсів для підтримки цифрової трансформації. Під час реалізації 
фази активної цифрової імплементації критично важливо забезпечити органічну 
інтеграцію організації з її стратегічними партнерами та стейкхолдерами, розробити 
комплексну стратегію формування цифрового досвіду клієнта та реалізувати 
ефективний перехідний менеджмент до якісно нової архітектури бізнес-моделі. 
На кожній із фаз цифрової трансформації застосовуються спеціалізовані 
технологічні інструменти та методики, спрямовані на ефективне здійснення 
переходу від традиційних моделей функціонування до якісно нових архітектур, 
інтегрованих у цифрові екосистеми. 
Зокрема, на етапі систематизації інформаційних ресурсів, консолідації даних, 
проведення аналітичних досліджень та роботи з великомасштабними 
інформаційними потоками (Big Data) доцільно залучити наступні цифрові 
інструменти та технологічні рішення: 
− Internet of Things (IoT) – інтегрована мережа фізичних пристроїв для збору 
та передачі реальних даних; 
− Big Data – комплексні методології та інструменти для обробки 
великомасштабних та різноманітних за структурою інформаційних потоків; 
 
 
25 
 
− синхронізація та консолідація розподілених баз даних в єдину інтегровану 
систему [22, с. 116]. 
На цьому критичному етапі першочергову важливість має правильна 
організація та регламентація процесів збирання, систематизації та аналітичної 
обробки інформаційних ресурсів з метою їх подальшого використання в процесі 
оптимізації управлінських рішень, розроблення стратегічних перспектив та 
формування перспективних сценаріїв розвитку організації. 
У процесі взаємодії та комунікації з ключовими стейкхолдерами – 
персоналом, споживачами, постачальниками, інвесторами, стратегічними 
партнерами – застосовуються наступні цифрові інструменти та технологічні 
платформи: 
− хмарні обчислювальні системи та інфраструктури для розподіленого 
зберігання та обробки даних; 
− інтелектуальні платформи на основі SMART (Self-Monitoring Analysis and 
Reporting Technology) для аналізу та моніторингу параметрів функціонування; 
− системи сенсорної діагностики та датчиків для реального часу відстеження 
показників та подій [22, с. 117]. 
На цьому етапі критичною умовою є забезпечення повної синхронізації та 
узгодженості бізнес-процесів на усіх функціональних напрямках діяльності 
організації, досягнення оптимальних показників операційної ефективності та якості 
управління з метою систематичного скорочення виробничих і адміністративних 
видатків, одночасного підвищення продуктивності та прибутковості діяльності. 
На фазі механізації та автоматизації виробничо-господарських операцій 
ключовими інструментами цифрової трансформації бізнес-архітектури організації 
можуть виступати: 
− безпілотні дистанційно керовані системи та дрони для виконання 
спеціалізованих завдань; 
 
 
26 
 
− автоматизовані робочі системи та промислова роботизація для виконання 
рутинних операцій; 
− інтелектуальні системи на основі штучного інтелекту та машинного 
навчання [23]. 
На цьому критичному етапі першочерговим завданням є ідентифікація та 
впровадження комплексу технологій на базі штучного інтелекту, спроектованих 
для забезпечення автономного функціонування та самоорганізованої діяльності 
структурних підрозділів організації. Такі системи повинні бути спрямовані на 
превентивну діагностику потенційних збоїв та операційних ризиків, визначення та 
розроблення протиризикових механізмів, оперативне коригування відхилень, що в 
кінцевому результаті забезпечує прискорення темпоральних параметрів критично 
важливих виробничих процесів та підвищення загальної системної надійності. 
 В контексті оптимізації взаємодії з клієнтами, кінцевими користувачами, 
комерційними партнерами та стейкхолдерами доцільно залучити наступні цифрові 
інструменти та технологічні платформи: 
− мобільні та комунікаційні інфраструктури стандартів 4G/5G для 
забезпечення високошвидкісного передавання даних; 
− цифрові платформи соціальних мереж та спеціалізовані мобільні 
застосування для встановлення прямих комунікаційних каналів; 
− електронні торговельні системи та платформи E-Commerce для реалізації 
дистанційної комерційної діяльності. 
Впровадження та активацію цих інструментів варто спрямувати на 
досягнення якісно вищого рівня операційної взаємодії та комунікації підприємства 
зі своїми клієнтами та споживачами, розширення доступу до потенційної та 
існуючої клієнтської бази, забезпечення максимальної прозорості та відкритості у 
функціонуванні організації, одночасно розкриваючи нові перспективи для 
розроблення та впровадження інноваційних продуктів та послуг, адаптованих до 
специфічних потреб ринку. 
 
 
27 
 
Отже, комплексний аналіз інструментів та механізмів цифрової 
трансформації, застосовуваних на різних етапах перебудови бізнес-моделей 
організації, демонструє багатошаровість та системність цього процесу. Кожний 
етап трансформації характеризується специфічним набором технологічних рішень 
та методик, спрямованих на оптимізацію окремих компонентів операційної 
діяльності. 
 
1.3. Структурні та кон'юнктурні передумови інтеграції цифрових рішень у 
глобальну бізнес-діяльність 
 
Для сучасних господарюючих суб'єктів інтеграція передових інформаційних, 
цифрових та комунікаційних технологій у систему бізнес-процесів набула 
характеру стратегічної необхідності. Така імплементація виходить за межі суто 
технічного встановлення сучасного устаткування чи програмного забезпечення, 
передбачаючи комплексну трансформацію управлінської філософії, радикальне 
переосмислення внутрішньо-організаційної культури та інституційного 
середовища, переформатування взаємодії з зовнішнім бізнес-середовищем. В 
процесі оптимального застосування сучасних технологічних рішень критичною 
метою є досягнення зростання операційної продуктивності кожного члена 
організації та колективної результативності структурних підрозділів, максимізація 
рівня задоволення потреб та очікувань клієнтів, налагодження якісної взаємодії та 
синергетичних зв'язків з постачальниками, фінансовими партнерами, 
комерційними партнерами, одночасно формування та підтримання іміджу компанії 
як динамічної, інноваційної та технологічно передової організації. 
Внаслідок системного розвитку процесів цифровізації на рівні окремих 
підприємств створюються передумови для прогресивної еволюції цілих секторів та 
галузей господарства, розкриваючи можливості для завоювання та консолідації 
додаткових конкурентних переваг як на локальних, так і на глобальних ринках, 
 
 
28 
 
адекватного реагування на виклики та можливості світової цифровізації та 
інформаційної трансформації, забезпечення гнучкості та адаптивності в управлінні 
критично важливих бізнес-процесів, раціонального використання інноваційного 
потенціалу для стратегічного розвитку та експансії бізнесу [24, с. 45]. 
У якості самостійної та узагальненої категорії цифрові платформи можуть 
виступати як автономний механізм технологічної реструктуризації та модернізації 
підприємства. Визначальною характеристикою таких трансформаційних процесів є 
їх фундаментальна мета – досягнення максимального рівня задоволення та 
адекватного відповідання потребам всього спектру зацікавлених сторін: 
споживачів, кінцевих користувачів, комерційних партнерів, інвесторів та інших 
стейкхолдерів, що досягається шляхом конструювання чи зміцнення корпоративної 
культури, забезпечення гармонійної синергії між управлінською архітектурою 
організації та зовнішніми комунікаційними каналами, формування цілісної системи 
внутрішніх та зовнішніх взаємозв'язків. 
Необхідно наголосити, що серед комплексу переваг, які такі системи 
розкривають для організації, першочергове значення має їх позитивний вплив на 
всю архітектуру управління – від окремих функціональних підрозділів до 
організації як цілісної системи, охоплюючи весь спектр діяльності: виробничо-
технологічні процеси, управління людськими ресурсами, фінансове планування та 
контроль, комерційну діяльність, інноваційний розвиток, та інші критичні сфери. 
Завдяки оптимізації швидкості та якості доступу до інформаційних активів 
користувачі та структурні підрозділи отримують можливість для інтенсифікації 
внутрішньо-організаційної співпраці та координації, що прямо сприяє зростанню 
показників продуктивності трудової діяльності та загальної операційної 
результативності підприємства, незалежно від його масштабу, правової форми 
організації чи специфіки функціональної спеціалізації. 
Використання цифрових інструментів для покращення взаємодії 
підприємства з клієнтами та партнерами, веде до зміни самого характеру 
 
 
29 
 
конкуренції на ринках, до зниження бар’єрів для відкриття нового чи розширення 
існуючого бізнесу,  трансформує базові ланцюги створення цінності підприємства 
(табл. 1.3). 
Таблиця 1.3 
Взаємозв’язок між ступенем цифрової трансформації та оптимізацією 
бізнес-процесів підприємства 
Елемент стратегії  Рівень цифрової зрілості Ефективність цифрової 
платформи 
Правильний продукт Стратегія підприємства для Клієнтські мережі стають 
формування нових об’єктом стратегії, 
конкурентних переваг  особливим цінним активом 
підприємства 
Правильний клієнт Відносини з клієнтами, що Наявність мережевого 
можуть визначати ефекту (автоматичне 
підприємства як свого зростання клієнтської бази) 
цифрового бізнес- 
партнера 
Правильний канал Використання цифрових Зростання взаємозв’язків з 
технологій та платформ в постачальниками, 
операційних та виробничих збільшення їх числа як 
процесах відповідь на зростання 
запитів споживачів 
Оптимальний спосіб Реакція на появу та Використання одночасно 
зміну цифрового кількох цифрових 
конкурентного середовища платформ та технологій 
Джерело: складено на основі джерела [25] 
 
Розглядаючи теоретичні основи використання цифрових платформ у 
діяльності підприємств, важливо з’ясувати сутність цього поняття. За визначенням 
Європейської комісії, цифрова платформа у контексті підприємницької діяльності 
є технологічним інструментом, що забезпечує функціонування компанії на 
національних та міжнародних ринках шляхом використання Інтернету для 
взаємодії між різними групами користувачів [26].  
Цифрова платформа виступає як технологічна база, що сприяє акумулюванню 
даних і накопиченню контенту від постачальників послуг до кінцевих користувачів. 
Така інфраструктура слугує основою цифрової трансформації підприємств, стаючи 
 
 
30 
 
ключовим елементом їхньої конкурентоспроможності та адаптації до динамічного 
ринкового середовища. 
Цифрові платформи розглядаються не лише як інформаційні системи, а й як 
складні багатосторонні екосистеми, що забезпечують взаємодію численних 
зацікавлених сторін, в тому числі постачальників, споживачів та партнерів. Їхнє 
впровадження сприяє підвищенню ефективності бізнес-процесів, оптимізації 
ресурсів і розширенню географії діяльності підприємств. Згідно з сучасними 
підходами, рівень цифрової зрілості організації впливає на ступінь і якість 
інтеграції таких платформ, що, в свою чергу, визначає їхню ефективність у 
міжнародному бізнес-середовищі. 
Так, цифрова платформу у розумінні Січкаренко К. виступає унікальним 
програмним продуктом або програмно-технічним рішенням, що дозволяє 
розробляти та впроваджувати нові бізнес-моделі для підприємств. Відмінність 
цифрової платформи від звичайних програмних продуктів полягає в її ширшому 
спектрі сервісів, використанні складніших технологій і формуванні єдиного 
інформаційного простору. Вона забезпечує особливі способи інтеграції та взаємодії 
ключових учасників економічної діяльності у цифровому середовищі – від клієнтів 
і постачальників до внутрішніх підрозділів підприємства. Ця платформа сприяє 
продуктивній взаємодії, розробці й реалізації програмного забезпечення, а також 
організації процесів продажу товарів і послуг  [27].  
Дослідження Європейської комісії відображає сучасний підхід до цифрової 
трансформації, де цифрова платформа є не лише інструментом IT, а комплексною 
екосистемою, що об’єднує технології, людей і бізнес-моделі, спрямованими на 
підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємства у глобальному 
масштабі. Ступінь цифрової зрілості організації визначає її можливість 
максимально ефективно інтегрувати і використовувати такі платформи  [28]. 
 
 
31 
 
Отже, цифрова платформа – це центр інноваційних рішень і взаємодії в 
підприємницькій діяльності, що відкриває нові перспективи розвитку і 
трансформує традиційні бізнес-процеси у цифровій економіці. 
Мета та завдання функціонування цифрових платформ насамперед 
сконцентровані на створенні цінності для всіх залучених користувачів. Вони 
забезпечують тривалі та безперебійні взаємини між учасниками платформи, 
сприяючи ефективному обміну інформацією, продуктами та послугами. Практика 
застосування цифрових платформ демонструє, що із зростанням кількості 
користувачів збільшується синергетичний ефект, що підвищує продуктивність 
платформи для всіх учасників. Одночасно це сприяє зниженню витрат на її 
впровадження та підтримку. 
Таким чином, цифрова платформа виступає як інтеграційний простір, який 
поєднує ключові елементи бізнесу, інноваційних технологій і користувачів у єдину 
екосистему. Це створює передумови для зростання ефективності підприємств, 
покращення їх взаємодії з клієнтами та партнерами, а також оптимізації ресурсів. 
Схематичне представлення сутності цифрової платформи як сукупності важливих 
елементів допомагає краще зрозуміти її функціональний вплив і перспективи 
розвитку в міжнародному бізнесі. 
Загалом, основна цінність цифрових платформ полягає у їх здатності 
консолідувати групи користувачів у взаємовигідні взаємовідносини, що забезпечує 
стійкий розвиток і конкурентні переваги в цифровій економіці. Це підтверджує 
концептуальну роль цифрових платформ як стратегічного ресурсу для сучасних 
підприємств, орієнтованих на інноваційність і глобальний ринок (рис. 1.4). 
Тобто, цифрову платформу можна визначити як інтегрований набір 
інструментів, створених на основі новітніх цифрових технологій, які спрямовані на 
оптимізацію управлінських процесів підприємства як у його внутрішньому 
середовищі, так і у зовнішній взаємодії з клієнтами, партнерами та іншими 
стейкхолдерами. Вона забезпечує комплексне охоплення функцій, що дозволяють 
 
 
32 
 
ефективно керувати бізнес-процесами, сприяє підвищенню продуктивності та 
інноваційності організації, а також формує єдину цифрову екосистему для 
інтеграції різних учасників ринку. 
 
Алгоритмізація Взаємовигідний 
 взаємодії учасників характер відносин 
платформи учасників платформи 
 
 
Наявність єдиного Питома вага кількості 
інформаційного Цифрова учасників діяльності 
середовища,  де платформа (масштаб), які 
організовано ефективну використовують 
комунікацію учасників платформу 
та елементів системи 
платформи 
Наявність ефекту  
діяльності у вигляді  
зниження 
 транзакційних витрат 
при взаємодії 
 учасників платформи 
 
Рис. 1.4. Значення цифрових платформ, як стратегічного ресурсу для 
сучасних підприємств 
Джерело: складено автором на основі джерела [29] 
 
Цифрова платформа є інтегрованим набором інструментів на базі сучасних 
цифрових технологій, спрямованим на оптимізацію управлінських процесів як у 
внутрішньому середовищі підприємства, так і у взаємодії із зовнішніми 
користувачами, включно з клієнтами, партнерами та іншими стейкхолдерами. Вона 
охоплює комплекс функцій для ефективного управління бізнес-процесами, 
підвищує продуктивність і інноваційність організації. 
Визначальними суб’єктами цифрової платформи є: 
 
 
33 
 
− власники (розробники) платформи, які координують взаємини між 
учасниками й створюють ціннісні пропозиції; 
− менеджери (провайдери), що забезпечують управління платформою та її 
функціональністю; 
− адміністратори, які розробляють і підтримують технічні елементи; 
− користувачі, що взаємодіють із платформою для отримання послуг і 
реалізації бізнес-завдань [30]. 
Такий поділ ролей створює складну екосистему, у якій кожен учасник 
виконує ключову функцію для підтримки та розвитку платформи. Власники 
фокусують увагу не лише на кінцевих клієнтах, а й на партнерах і розробниках, що 
є важливими для мережевої ефективності та прибутковості платформи. Користувачі 
отримують доступ до різноманітних ресурсів і послуг, що забезпечують високу 
якість взаємодії всередині цифрової екосистеми. 
Серед широкого спектра сучасних цифрових платформ особливу увагу слід 
приділити їхній класифікації за низкою ключових ознак. Найважливішою з них є 
розподіл за функціональними напрямами та роллю у розвитку економіки спільного 
використання (шерингова економіка). Ця класифікація дозволяє систематизувати 
цифрові платформи залежно від їхніх основних цілей, функціоналу й типу взаємодії 
з користувачами, що є критичним для розуміння їхнього впливу та адаптації у 
різних галузях. 
Загалом, класифікаційні ознаки цифрових платформ включають: 
− за функціональним призначенням – платформи сервісів, ринкові 
платформи, платформи управління, аналітичні платформи тощо; 
− за моделлю участі та типом користувачів – платформи B2B, B2С, С2С; 
− за орієнтацією на конкретні галузі чи види діяльності; 
− за рівнем інтеграції і ступенем відкритості платформи; 
− за спрямованістю на економіку спільного використання, де платформа 
виступає майданчиком для обміну ресурсами між учасниками. 
 
 
34 
 
У прикладі табл.1.4 таке структурування дає змогу чітко визначати приклади 
й особливості кожного класу платформ, допомагаючи у плануванні їх 
впровадження та розвитку в контексті міжнародного бізнесу та цифрової 
трансформації підприємств.  
Таблиця 1.4 
Структурування бізнес-платформ у діяльності міжнародних компаній 
Критерій Види цифрових платформ Приклади 
класифікації 
За функціями транзакційна  Alibaba, Amazon, Uber, Airbnb 
інноваційна  Windows, Android, Salesforce 
інтегрована  Apple 
За напрямами платформи електронної комерції  Amazon, eBay, Craigslist  
розвитку економіки комунікаційні платформи Facebook, LinkedIn, Twitter  
спільного мультимедійні платформи Flickr, Pinterest, YouTube  
використання краудсорсингові та Wikipedia, Kickstarter, Kiva 
краудфандингові  
За моделями безкоштовні Facebook 
монетизації умовно безкоштовні Spotify 
з утриманням комісії  eBay, Uber 
зі сплатою за доступ  Science Direct 
Залежно від публічні (державні)  платформи, що створюються та 
суб’єктів та їх ролі у  регламентуються державними 
створенні та органами, користувачами яких 
регулюванні можуть бути й комерційні 
платформи учасники 
приватні (комерційні)  засновуються приватним 
бізнесом, надають послуги як 
приватним, так і державним 
учасникам 
Залежно від Глобального охоплення PayPall, Facebook 
масштабу Регіонального охоплення  Yandex 
функціонування Національного охоплення Qiwi 
Джерело: складено автором  
 
Такий системний підхід також сприяє кращому розумінню ролі цифрових 
платформ у сучасній економіці й визначенню стратегій для їх успішного 
застосування. 
 
 
 
 
35 
 
Найважливішими властивостями цифрових платформ є: 
− високий рівень координації взаємовідносин між різними групами 
користувачів, що забезпечує ефективну взаємодію та спільне досягнення цілей; 
− прояв синергетичних ефектів, коли урахування та реалізація інтересів усіх 
учасників платформи одночасно збільшує її цінність та конкурентоспроможність 
компанії; 
− формування унікальної екосистеми, яка представляє собою організовану, 
гнучку, результативну та адаптивну сукупність взаємодіючих організаційних 
структур; 
− використання спеціалізованих програмних продуктів і додатків, які 
постійно оновлюються і вдосконалюють функціональні можливості платформи, 
дозволяючи швидко реагувати на зміни у потребах користувачів; 
− відкритість платформи для модернізації існуючих бізнес-моделей та 
впровадження інноваційних рішень, що сприяє її постійному розвитку та адаптації 
до ринкових умов [30]. 
Ці характеристики визначають цифрові платформи як гнучкі, інтеграційні 
технологічні системи, здатні ефективно підтримувати розвиток бізнесу та 
забезпечувати конкурентні переваги в сучасній економіці. 
Суттєвий вплив на діяльність міжнародного бізнесу здійснюють цифрові 
технології. Технології нового покоління трансформують глобальні ланцюги 
постачань у бік стійкості до загроз та орієнтації на клієнта. Підвищення прозорості 
та відстежуваності вантажів у ланцюгу постачання забезпечує гнучкі та динамічні 
відносини між зацікавленими сторонами. Серед сучасних технологій, що 
найсильніше впливають на діяльність у міжнародному бізнесі, слід виділити: 
Інтернет речей (IoT), який дозволяє відслідковувати та контролювати товари й 
активи в режимі реального часу, що покращує видимість процесу перевезень і 
підвищує ефективність ланцюга постачань. Ця технологія є одним із лідерів (17%) 
серед ключових чинників, що визначають глобальні тренди розвитку міжнародного 
 
 
36 
 
бізнесу. Інструменти штучного інтелекту забезпечують прогнозну аналітику, 
оптимізацію маршрутів і покращення процесів прийняття рішень, включно з 
прогнозуванням попиту. Технології блокчейну підвищують видимість, безпеку та 
відстежуваність, а інструменти роботи з великими масивами даних і аналітика 
дають доступ у реальному часі до операцій міжнародного бізнесу [31]. Такі рішення 
знижують рівень шахрайства, підвищують довіру зацікавлених сторін, оптимізують 
маршрути, рівні запасів і загальну ефективність ланцюгів постачання. 
Щоб зберегти позиції компанії на ринку або покращити її 
конкурентоспроможність, необхідно враховувати ключові технологічні тренди, які 
формують розвиток сучасного бізнесу. Вчасне впровадження інновацій та адаптація 
до змін у технологічному середовищі стають вирішальними факторами для 
забезпечення сталого зростання та успішної конкуренції в глобальному масштабі. 
Так, за узагальненнями А. Черняєвої, першим трендом є впровадження 5G-
технологій – п’ятого покоління мобільних мереж, що забезпечують високу 
швидкість з’єднання, мінімальну затримку передачі даних і високу пропускну 
здатність. Це суттєво покращує організацію щоденних бізнес-процесів. За 
допомогою 5G відбудеться розширення спектру послуг, зокрема у сфері охорони 
здоров’я, а також підключення транспортних засобів і дорожніх систем до мереж 
зв’язку. Другий тренд – безпека з нульовою довірою. Зі зростанням значення 
цифрових технологій збільшується й кількість кібератак, тому компанії 
впроваджують моделі безпеки, які захищають персональні дані, програмне 
забезпечення, мережі та інфраструктуру. Третій тренд – гіперавтоматизація бізнес- 
і ІТ-процесів із застосуванням штучного інтелекту та інструментів низькокодового 
або безкодовового програмування. Четвертий тренд – прогнозна аналітика, що 
базується на ретроспективному аналізі даних підприємства за допомогою штучного 
інтелекту та врахуванні зовнішніх факторів і моделей поведінки споживачів. 
П’ятим трендом є ефективне управління взаємовідносинами з клієнтами шляхом 
 
 
37 
 
використання сучасних платформ, що дозволяють краще розуміти потреби клієнтів 
завдяки інтеграції та аналізу даних із різних джерел [31]. 
Ці технологічні тренди задають вектор розвитку бізнесу і сприяють 
зміцненню конкурентних позицій компаній у 2025 році (табл. 1.5). 
Таблиця 1.5 
Найбільш впливові цифрові технології у діяльності міжнародного бізнесу 
Вплив на бізнес-процеси та діяльність 
Назва тренду Приклади 
підприємства 
Забезпечують високу швидкість з'єднання і Verizon, Vodafone, 
5G-технології мінімальні затримки, покращуючи комунікації та Huawei, смарт-
інтеграцію IoT, що оптимізує бізнес-процеси. транспорт 
Посилений Посилює кіберзахист, забезпечує безпечну Google BeyondCorp, 
контроль і безпека роботу мереж, захист даних і додатків на всіх Microsoft Zero Trust 
інформації рівнях підприємства. Security 
Впровадження штучного інтелекту та low- UiPath, Automation 
Гіперавтоматизація code/no-code рішень для автоматизації рутинних Anywhere, IBM 
і складних бізнес- та ІТ-процесів. Watson 
Використання AI для аналізу історичних даних і 
Прогностична Amazon Forecast, 
зовнішніх факторів, прогнозування попиту, 
аналітика SAP Analytics Cloud 
оптимізації ресурсів і стратегічного планування. 
Інвестиції в інтегровані CRM-платформи та 
Платформи Salesforce, HubSpot 
аналітику даних, що підвищують 
управління CRM, Adobe 
персоналізацію, оптимізацію продажів і 
клієнтами Experience Platform 
клієнтського досвіду. 
 
Джерело: складено автором  
 
Водночас, ключові технологічні тренди несуть із собою низку значущих 
ризиків, які варто враховувати при їх впровадженні в діяльність підприємств. 
Зокрема, технологія 5G, незважаючи на потенціал щодо високої швидкості передачі 
даних і широких можливостей підключення, супроводжується значними витратами 
на розгортання інфраструктури та ризиками безпеки, пов’язаними зі складністю 
мереж і підвищеними кібератаками. 
 
 
38 
 
Посилений контроль і безпека інформації, є відповіддю на зростаючі загрози 
в кіберпросторі, але її імплементація потребує значних ресурсів і постійного 
оновлення, щоб протистояти як внутрішнім, так і зовнішнім загрозам. 
Гіперавтоматизація бізнес-процесів, що базується на штучному інтелекті та low-
code/no-code платформах, може стикатися з ризиками технічних помилок, які 
виникають через якість даних і складність алгоритмів, а також проблемами 
інтеграції з існуючими системами. Прогностична аналітика, хоча й забезпечує 
глибокий аналіз і допомагає адаптуватися до змін, вразлива до некоректних 
прогнозів через непередбачувані зовнішні фактори та потребує спеціалізованих 
аналітичних ресурсів. Що стосується платформ управління взаємовідносинами з 
клієнтами, вони містять ризики, пов’язані з обробкою великих обсягів 
персональних даних, що вимагає дотримання суворих норм конфіденційності та 
захисту інформації. Загалом, успішна інтеграція цих технологічних трендів 
потребує комплексного підходу до управління ризиками, інвестицій у безпеку та 
якість даних, а також адаптації організаційних структур до нових технологічних 
реалій. 
Таким чином, структурні та кон’юнктурні передумови інтеграції цифрових 
рішень у глобальну бізнес-діяльність визначаються низкою ключових факторів. По-
перше, існує технологічна база, яка включає швидкий розвиток мережевих 
технологій, зокрема 5G, що забезпечує високу швидкість і надійність зв’язку, а 
також широкі можливості для інтеграції інтернету речей і розумних систем. По-
друге, зростає роль аналітичних і штучно-інтелектуальних інструментів, які 
дозволяють оптимізувати бізнес-процеси, підвищувати їх гнучкість та адаптивність 
до змінних умов ринку. Важливими є також нормативні й інституційні умови, що 
формують сприятливе середовище для цифрової трансформації, зокрема підтримка 
стандартів кібербезпеки та захисту персональних даних. Крім того, ринкові умови, 
конкуренція і клієнтські вимоги стимулюють організації до впровадження 
цифрових рішень з метою підвищення ефективності, прозорості та інноваційності. 
 
 
39 
 
У комплексі ці фактори сприяють поступовому формуванню цифрової екосистеми, 
в якій підприємства здатні більш ефективно інтегруватись у глобальні ланцюги 
постачання і швидше адаптуватися до викликів світової економіки. 
 
 
Висновки до розділу 1 
В першому розділі кваліфікаційної роботи магістра досліджено теоретичні 
основи використання цифрових інструментів у підприємницькій діяльності 
базуються на розумінні цифрової трансформації як ключового чинника 
модернізації бізнес-моделей. Цифрові інструменти сприяють автоматизації та 
оптимізації процесів, що забезпечує підвищення продуктивності і 
конкурентоспроможності підприємств. Вони також створюють нові можливості для 
розвитку інновацій і адаптації до динамічних ринкових умов. 
Визначено базові детермінанти використання цифрових інструментів в 
управлінні бізнес-процесами включають технологічну інфраструктуру, 
кваліфікацію персоналу та організаційну готовність до змін. Інтеграція цифрових 
рішень залежить від рівня цифрової зрілості підприємства та здатності адаптувати 
управлінські практики під нові технології. Ефективність використання цифрових 
інструментів значною мірою визначається відповідністю бізнес-стратегій з 
технологічними можливостями.   
В ході дослідження проаналізовано структурні та кон’юнктурні передумови 
інтеграції цифрових рішень у глобальну бізнес-діяльність полягають у наявності 
розвиненої технологічної бази, відповідних нормативних умов і економічної 
мотивації підприємств. Глобалізація і цифровізація сприяють формуванню нових 
бізнес-екосистем, що потребують високої адаптивності і інноваційного підходу. 
Взаємодія між технологічними, ринковими та регуляторними факторами створює 
сприятливі умови для успішної інтеграції цифрових рішень на міжнародному рівні. 
  
 
 
40 
 
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ 
ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ 
 
 2.1. Ключові індикатори розвитку цифрових технологій у світовому 
господарстві  
 
Сучасний розвиток цифрових та інформаційно-комунікаційних технологій на 
глобальному рівні суттєво трансформує діяльність підприємств, спонукаючи їх до 
перегляду й адаптації бізнес-процесів з урахуванням нових цифрових інструментів 
і тенденції цифровізації. Вирішальне значення для впровадження цифрових 
технологій у міжнародному бізнесі мають чинники, такі як підвищення 
ефективності транзакцій, оптимізація взаємодії між основними учасниками, а також 
забезпечення гнучкості та мобільності на ринку.  
Дослідження процесів цифровізації вимагає уваги до інформаційно-
комунікаційних технологій (ІКТ), які виступають ключовим рушієм 
трансформаційних змін у сучасному бізнес-середовищі. Саме ІКТ забезпечують 
ефективний обіг, зберігання і обробку даних, а також оптимізують взаємодію між 
усіма учасниками економічних відносин, завдяки чому стають фундаментальною 
основою для інтеграції цифрових платформ і розвитку цифрової економіки. 
Розвиток таких технологій не лише підвищив продуктивність бізнес-процесів, але 
й сприяв виникненню нових форм співпраці, соціальної інклюзії та інноваційної 
активності в глобальному масштабі. 
З огляду на сучасні тенденції, інформаційно-комунікаційні технології 
виступають основним рушієм економічного прогресу та формування новітніх 
моделей взаємодії в національному господарстві й суспільних відносинах. Саме 
тому більшість країн, що орієнтуються на лідерські позиції у глобальному розвитку, 
приділяють стратегічну увагу стимулюванню й розвитку ІКТ-сектору та галузей, 
пов'язаних із цифровізацією (рис. 2.1). 
 
 
41 
 
 
Катар  (3/5 місце) 97,8
97,3
Сінгапур (2/4 місце) 97,8
97,4
Естонія  (4/3 місце) 97,9
96,9
Фінляндія  (5/2 місце) 98,1
96,7
Кувейт (1/1 місце) 100
98,2
95 96 97 98 99 100 101
2024 2023
 
Рис. 2.1. Значення Індексу розвитку інформаційно-комунікаційних 
технологій (IDI) для країн-лідерів 
Джерело: складено автором за джерелом [33-34] 
 
Індекс розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (IDI), розроблений 
Міжнародним союзом електрозв’язку, є комплексним показником для оцінки рівня 
ІКТ у країнах. Він складається з 11 індикаторів, поділених на три групи: доступ до 
ІКТ (40%), використання ІКТ (40%) та навички ІКТ (20%). Після тимчасової паузи 
у розрахунках, оновлена методологія IDI була затверджена у 2023 році, а результати 
за 2024 рік уже опубліковані з використанням цієї нової методики. Цей індекс 
дозволяє всебічно оцінити цифровий розвиток національних економік, акцентуючи 
увагу на рівні інфраструктури, активності користувачів і цифрових навичках 
населення.  За наведеними даними, Кувейт зберігає перше місце і показує 
максимальний приріст балів – із 98,2 до 100. Фінляндія піднялася з 5-го на 2-е місце, 
її показник зріс з 96,7 до 98,1. Естонія також покращила результат (з 96,9 до 97,9), 
перемістившись на третє місце. Сінгапур і Катар утримали стабільно високі індекси 
(Сінгапур: 97,4 та 97,8; Катар: 97,3 та 97,8), але поступилися місцями іншим 
країнам. Загалом усі представлені держави продемонстрували позитивну динаміку 
 
 
42 
 
за ІКТ-індексом, що відображає зростання рівня цифрового розвитку та 
конкурентоспроможності. 
У контексті даного дослідження доцільно звернути увагу на Індекс мережевої 
готовності, що є комплексним міжнародним показником і щорічно публікується в 
рамках Глобального звіту з інформаційних технологій. NRI дозволяє всебічно 
оцінити рівень розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та інтеграції 
цифрових процесів у національних економіках, що особливо відповідає тематичній 
спрямованості цієї роботи. 
Аналіз динаміки змін за Networked Readiness Index (NRI) засвідчує, що 
підвищення позицій країни у глобальному рейтингу не завжди супроводжується 
пропорційним ростом самого індексу (табл. 2.1).  
Таблиця 2.1 
Значення Індексу Networked Readiness Index для країн світу, 2020-2024 рр.  
Місце в рейтингу / кількість балів   
Країна 
2020 2021 2022 2023 2024 
США  8/78,91 4/81,09 1/80,30 1/76,91 1/78,96 
Сінгапур 3/81,39 7/80,01 2/79,35 2/76,81 2/76,94 
Фінляндія  6/80,16 5/80,47 7/77,90 3/76,19 3/75,76 
Швеція  1/82,75 2/81,57 3/78,91 5/75,68 4/74,99 
Південна Корея 14/74,60 12/75,56 9/75,95 7/74,48 5/74,85 
Нідерланди 4/81,37 1/82,06 4/78,82 4/76,04 6/73,94 
Швейцарія 5/80,41 6/80,20 5/78,45 6/74,76 7/73,71 
Велика Британія 10/76,27 10/76,60 12/73,41 10/72,75 8/73,57 
Німеччина 9/77,48 8/78,95 8/76,11 9/74,00 9/73,54 
Данія 2/82,19 3/81,24 6/78,26 8/74,06 10/72,70 
Україна 64/49,43 53/55,70 50/55,71 43/55,16 43/55,32 
 
Джерело: складено автором за джерелом [35] 
 
Наприклад, США у 2020 р. займали 8 місце з результатом 80,16, а у 2024 р. 
вийшли на перше місце при дещо нижчому рівні NRI – 78,96; найвищий показник 
спостерігався у 2022 році (80,30). Аналогічна ситуація характерна і для інших 
 
 
43 
 
лідерів – Наприклад, Південна Корея посіла 14-е місце у 2020 р., а у 2024 р. 
піднялася до п’ятого, хоча показник NRI зріс лише на 0,25 пункту, а найкраще 
значення індексу було зафіксовано у 2022 році (75,95). Такий тренд 
прослідковується в міжнародній практиці: зростання рейтингу може бути 
зумовлене не лише абсолютним підвищенням національних індикаторів, а й зміною 
середніх значень NRI серед усіх держав, а також трансформацією цифрових 
підходів, наприклад розгортанням державних цифрових сервісів, активізацією 
інноваційної діяльності та розвитком цифрової інфраструктури. 
Аналіз сучасних тенденцій за  визначеними індикаторами вказує на глобальну 
конкуренцію у сфері цифрового розвитку серед провідних держав світу. У 2024 році 
лідерство за індексом зберігають США, Сінгапур і Фінляндія, які демонструють 
стабільно високі значення в інфраструктурних, інноваційних і освітніх підсистемах. 
Також спостерігається активний прогрес у країнах Азії – Південна Корея, Японія та 
Китай продовжують інвестувати в мережеву інфраструктуру, розвивати цифрові 
платформи та підвищувати інноваційну активність. Інші тенденції включають 
стрімке зростання ролі державних електронних сервісів та інтеграції цифрових 
рішень для малого і середнього бізнесу. Наприклад, у ряді країн ЄС впровадження 
інтелектуальних транспортних систем, FinTech-інструментів і широкодоступних 
мереж 5G стало основою для покращення показників NRI, хоча абсолютні значення 
індексу з року в рік можуть коливатися– що пов'язано з корекцією глобальної 
методології та переглядом критеріїв оцінювання. Загалом, позиції країни у 
рейтингу NRI залежать не лише від власного цифрового прогресу, а й від динаміки 
міжнародного середовища; окремі держави досягають зростання завдяки 
масштабним реформам цифрової інфраструктури. 
Крім того, в межах дослідження особливостей цифровізації у світовому 
господарстві слід відзначити інші індекси (табл. 2.2).  
  
 
 
44 
 
Таблиця 2.2 
Показники національних економік за індикаторами цифровізації 
№  Показники  Лідер  Аутсайдер  Україна 
(місце)  (місце)  
1  Індекс мережевої готовності  США  Ємен (133)  43  
2  Індекс розвитку електронного Боснія і 
Данія  17  
уряду  Герцеговина (43)  
3  Індекс розвитку інформаційно-
Кувейт  Чад (170)  159  
комунікаційних технологій  
4  Рейтинг цифрової 
Сінгапур  Венесуела (67)   –  
конкурентоспроможності країн  
5  Глобальний інноваційний індекс  Швейцарія  Болівія (100)  60  
 
Джерело: складено автором за джерелом [33-37] 
 
Так, індекс електронного уряду ООН (EGDI) публікується кожні два роки й 
оцінює готовність країн до надання цифрових державних послуг. Ключова 
особливість EGDI– це поєднання об'єктивних даних і якісних оцінок цифрової 
взаємодії, що дозволяє порівнювати країни з різними моделями електронного 
урядування. Рейтинги IMD – «Глобальної конкурентоспроможності» й «Цифрової 
конкурентоспроможності» – відображають здатність держав адаптувати технології 
у всіх сферах, від ринкових процесів до освіти та інноваційної екосистеми. 
Практична сила цих індексів– можливість визначати бар'єри, які стримують 
розвиток цифрової інфраструктури, як-то недостатньо розвинуті широкосмугові 
мережі чи обмежений доступ до ІКТ у певних регіонах. Індекс цифрової 
конкурентоспроможності WDC містить понад півсотні показників, оцінює знання, 
технології та майбутню готовність. Більшість критеріїв базується на статистичних 
даних і бізнес-опитуваннях, тож цей інструмент дозволяє бізнесу й уряду 
відстежувати не лише рівень інфраструктури, а й інноваційний потенціал країни та 
готовність суспільства до цифрових трансформацій. 
 
 
45 
 
Стратегічна цінність таких рейтингів у тому, що вони дають змогу виявити 
сильні сторони й системні слабкості національних політик цифровізації, коригувати 
стратегії та зосередити ресурси на пріоритетних напрямах, зокрема розвитку 
електронного врядування та забезпечення цифрової доступності. Недоліком 
окремих рейтингів є обмежене охоплення країн і суб’єктивна складова, однак саме 
інтеграція таких індексів забезпечує комплексне бачення стану та перспектив 
цифрового розвитку держав. 
В ході аналізу закордонного досвіду використання цифрових технологій, слід 
відзначити, що у США розвиток ІКТ розглядається як ключовий чинник не лише 
для економіки загалом, а й для сектору оборони, енергетики та передових галузей 
промисловості. З початку 2010-х років країна інтенсивно впроваджує інноваційні 
хаби й центри компетенцій, які створюють міждисциплінарний простір для 
досліджень, навчання, тестування стартапів та розбудови стратегічного 
партнерства. Особлива увага приділяється формуванню інноваційної екосистеми– 
від розробки ідей до підтримки прикладних рішень і регіональних кластерів, що 
сприяє появі нових робочих місць та підвищенню інноваційного потенціалу. 
Різноманіття ІКТ-пріоритетів у США включає впровадження 5G, інтернету речей, 
кібербезпеки, а з 2018 року – стрімкий розвиток штучного інтелекту і квантових 
технологій. Національна квантова ініціатива й масштабне фінансування досліджень 
ШІ стимулюють не лише наукову, а й комерційну активність, в тому числі через 
мережу інноваційних хабів, тісно пов’язаних із найпотужнішими університетами. 
США демонструють лідерство у кількості ШІ-компаній, обсягах фінансування та 
масштабах технологічної інтеграції у бізнесі й державному секторі. Інвестиції у 
нові енергетичні рішення для дата-центрів, розвиток мультихмарної 
інфраструктури, освітні програми, а також широка співпраця між техногігантами 
забезпечують країні домінуючі позиції у глобальній конкурентній гонці. Всі ці 
напрями підтверджують, що стратегічний міжгалузевий і міждисциплінарний 
 
 
46 
 
підхід до розвитку ІКТ є рушієм сталого економічного зростання й інноваційної 
динаміки у США. 
За останніми даними Бюро економічного аналізу США, у 2022 році вклад 
цифрової економіки склав майже 2,6 трлн. дол. США, із чого понад 1 трлн. дол. 
США сформував інформаційний сектор – найбільший за обсягом доданої вартості. 
Високий внесок також забезпечують професійні та бізнес-послуги, а за ними 
слідують оптова торгівля, виробництво та роздрібна торгівля. 
Виробництво 
9%
Оптова торгівля
25%
Інформаційний 
сектор
44%
Професійні послуги
22%
 
Рис. 2.2. Сектори економіки США, що здійснюють значний внесок у 
розвиток цифрової економіки, млрд. дол. США 
Джерело: складено автором за джерелом [33-37] 
У 2022 році найбільший вклад у цифрову економіку США забезпечив 
інформаційний сектор – його додана вартість становила 1024 млрд. дол. США, що 
суттєво перевищує показники інших галузей. Професійні послуги (502 млрд. дол. 
США) та оптова торгівля (576 млрд. дол. США ) також залишаються вагомими 
драйверами, а внесок виробництва (219 млрд. дол. США) був найменшим серед 
основних секторів. Ці сектори активно інтегрують цифрові інструменти – хмарні 
сервіси, платформи для B2B і B2C e-commerce, штучний інтелект, автоматизацію та 
передові телекомунікації. Найбільші прирости показали сфери цифрової 
інфраструктури, інтелектуального виробництва та бізнес-аналітики. Така структура 
вкладень свідчить про орієнтацію на комплексну цифрову трансформацію як у 
 
 
47 
 
приватному, так і в державному секторі, що забезпечує стабільне зростання 
цифрової економіки США. 
У Європейському Союзі (ЄС) реалізується комплексна стратегія цифрової 
трансформації– ключовою є ініціатива «Європа, придатна для цифрової епохи», що 
має на меті забезпечити технологічний суверенітет і розвиток сучасних ІКТ-
стандартів. В основі стратегії – «Цифровий компас до 2030 року», який визначає 
конкретні цілі: розвиток цифрових навичок, розбудова швидкісної інфраструктури, 
цифровізація бізнесу та впровадження ефективних е-сервісів. Ці напрями 
охоплюють не лише економічну, а й соціальну сферу, сприяють формуванню 
єдиного цифрового ринку, розширенню доступу до навчання й послуг, а також 
впровадженню штучного інтелекту, кібербезпеки, екологічних інновацій і захисту 
даних.  
Стратегія Єдиного цифрового ринку ЄС   
( тісна гармонізація між державами -ч ленами)   
М   
  
  Е 
  Т Економічне  Збільшення  Інновації  Конкуренція   Інвестиції   
зростання   робочих місць   у ЄС   
  
  
  ДОСТУП   СЕРЕДОВИЩЕ    ЕКОНОМІКА ТА  
  Т   легкий  доступ для  створення належних  СУСПІЛЬСТВО  
  РИ  споживачів і компаній до  рівних умов для  максимізація  
  СТ 
 цифрових товарів та  процвітання цифрових  потенціалу зростання  
 ОВ 
  послуг по всій Європі   мереж та інноваційних  цифрової економіки   
ПИ   
    послуг   
  
  
 
Рис. 2.3. Складові стратегії щодо формування єдиного цифрового ринку 
Європейського Союзу 
Джерело: складено автором за джерелом [38] 
 
Стратегія Єдиного цифрового ринку ЄС створює уніфікований простір для 
вільного обміну технологіями, даними та інноваціями між країнами-членами. 
Інтеграція цифрових систем дозволяє усунути бар'єри на шляху до цифрових 
 
 
48 
 
послуг, забезпечити рівні умови для бізнесу, споживачів та урядів, а також формує 
єдину політику для ефективного розвитку цифрової економіки в межах всього 
Союзу.  
Таблиця 2.3 
Показники цифровізації для країн Європи, 2012-2022 рр. (за Digital Economy 
and Society Index) 
Рівень цифровізації   
Країна  
2012  2013  2014  2015  2016  2017  2018  2019  2020  2021  2022  
Фінляндія  46,59  51,49  55,32  59,87  63,27  70,89  80,92  83,39  87,30  75,84  68,26  
Данія  47,02  49,03  53,76  59,98  63,28  66,13  73,62  77,69  87,17  83,80  73,47  
Норвегія  45,36  47,04  52,06  56,47  62,38  68,89  74,30  80,49  85,34  69,24  63,89  
Швейцарія  51,12  53,32  56,62  61,08  67,24  70,25  75,81  82,37  86,89  70,85  65,70  
Нідерланди  48,30  49,86  54,10  58,39  64,11  69,44  72,74  81,14  85,48  70,61  68,43  
Швеція  54,21  55,23  57,77  60,03  63,47  68,22  70,23  79,44  85,07  70,10  68,95  
Ісландія  44,01  47,56  50,27  54,13  61,02  67,36  74,73  82,08  84,29  73,69  70,15  
Ірландія  40,35  45,81  49,35  53,29  58,31  66,74  72,73  79,91  82,32  65,27  61,49  
Німеччина  44,20  47,18  50,09  56,78  60,17  66,89  71,24  76,33  79,27  70,80  71,23  
Австрія  40,18  44,13  51,20  54,39  59,98  66,55  70,81  74,17  75,42  66,61  62,14  
Естонія  35,06  39,36  41,20  47,34  50,03  56,12  65,91  70,46  76,66  66,44  65,54  
Бельгія  39,54  43,49  47,34  49,37  52,48  61,26  67,74  71,19  74,51  63,83  62,35  
Франція  39,60  44,07  46,33  48,20  51,07  57,71  62,30  70,25  72,99  71,20  71,05  
Іспанія  35,36  37,29  41,30  44,99  50,86  56,88  60,82  64,29  66,95  67,63  65,33  
Словенія  30,24  33,17  38,12  44,11  49,88  54,17  62,53  66,01  67,35  60,47  58,67  
Чехія  29,38  31,87  36,64  41,50  49,68  54,33  63,42  64,12  68,68  62,24  61,23  
Литва  30,28  37,18  40,31  43,75  47,44  50,12  52,33  65,58  68,02  68,62  66,48  
Португалія  30,67  33,41  37,88  40,12  43,88  50,23  56,31  62,23  65,75  61,82  62,60  
Словаччина  25,13  28,27  30,08  33,15  39,37  44,02  51,04  60,94  63,01  62,09  59,32  
Латвія  25,41  29,68  31,20  30,16  36,77  42,54  55,03  61,22  65,06  58,37  58,54  
Польща  22,58  26,73  29,17  35,17  39,99  46,68  54,22  60,78  63,58  63,62  61,50  
Італія  24,36  27,12  33,06  37,80  36,12  45,18  53,41  59,21  61,27  63,81  63,30  
Угорщина  19,34  21,92  22,00  26,33  34,17  42,99  50,42  53,09  57,75  61,07  59,99  
Хорватія  24,51  26,69  31,02  35,60  38,64  46,19  53,78  54,19  56,60  59,21  58,80  
Греція  23,18  24,08  29,98  34,50  40,02  46,98  53,52  52,28  56,54  59,27  55,61  
Болгарія  26,45  29,87  32,08  36,77  35,03  43,78  49,42  50,84  57,14  56,83  59,07  
Румунія  25,09  29,33  31,29  34,78  38,80  41,09  46,70  47,60  54,06  60,08  58,47  
Туреччина  26,07  31,95  33,04  36,67  39,88  45,17  49,33  50,36  52,43  54,60  48,14  
Україна  19,06  21,09  24,66  27,61  32,03  34,22  39,75  44,19  46,03  56,61  48,93  
Джерело: складено автором за джерелом [39] 
 
 
 
49 
 
Відзначимо, що за період 2012–2022 рр. більшість країн Євросоюзу 
демонстрували сталий прогрес у цифровізації, незважаючи на вплив кризових 
явищ, таких як пандемія COVID-19. Найбільші досягнення були характерні для 
північних країн – Фінляндії, Данії, Нідерландів і Швеції, які вже на початку 
десятиліття входили до лідерів за галузевими цифровими індексами та до 2019 року 
подолали відмітку у 80 балів. Проте, частина країн пережила тимчасові спади– 
наприклад, у Фінляндії цифровий індекс DESI у 2022 році знизився до 68,26 пункту. 
Особливо динамічним було зростання у сфері цифрових державних послуг та 
інтеграції технологій у бізнес-процеси, що підкреслює успіхи Естонії, Ірландії, 
Німеччини та інших країн. Країни Центральної та Східної Європи – демонструють 
стабільне покращення цифрових показників; втім, відставання зумовлене 
структурними обмеженнями, різним рівнем інфраструктури та інноваційної 
екосистеми.  
В цілому, сучасна політика ЄС стимулює підвищення цифрової інтенсивності 
й розвиток електронних публічних послуг, хоча темпи та рівень цифрової зрілості 
залишаються неоднаковими у різних країнах регіону. 
У результаті модернізації інфраструктури та зростання попиту на цифрові 
сервіси рівень доступу до Інтернету у світі сягнув 66% у 2022 році. Водночас у 
менш розвинених країнах цей показник залишився вдвічі нижчим– близько 36%, 
що відображає збереження цифрових розривів між окремими регіонами (табл. 2.4). 
Для країн ЄС зазначена динаміка розвитку цифрових технологій дозволила 
пришвидшити інтеграцію ІКТ у освіту, сферу послуг і державне управління, а 
загальноєвропейські програми стали основою для підвищення цифрової 
компетентності громадян і бізнесу. 
Таким чином, за останні роки ряд національних економік, зокрема США та 
країни ЄС значно прискорили темпи цифрового розвитку, інвестуючи капітал у 
сучасні ІКТ, штучний інтелект та цифрову інфраструктуру.  
 
 
 
50 
 
Таблиця 2.4 
Показники розвитку цифрової інфраструктури в країнах Європи,  
2020-2024 рр. 
Назва показника  2020 р.  2021 р.  2022 р.  2023 р.  2024 р.  
Особи, які користуються Інтернетом  88  89  89  91  92  
з них:  жінок  88  88  89  91  92  
– чоловіків  89  89  90  91  92  
Особи за віковою групою, які 
          
користуються Інтернетом:   
97  97  98  98  98  
– від 15 до 24 років  
– до 15 та після 24 років  85  86  88  88  89  
Населення, яке користуються 
89  90  91  94.9  95  
Інтернетом:  міське  
– сільське  83  87  91  92  93  
Охоплення населення за типами 
мобільної мережі:  4G  95  96  99  99  99  
– 3G  8  6  1  1  1  
Покриття 4G мережі мобільного 
90  91  95  95  96  
зв'язку на території: сільській  
– міській  98  98  100  100  100  
Національна пропускна здатність на 
330  350  397  420  450  
одного користувача Інтернету, кбіт/с  
 
Джерело: складено автором за джерелом [40-41] 
 
Лідерство у сфері цифровізації належить північним європейським країнам і 
США, які першими впроваджують інноваційні рішення й формують відповідні 
екосистеми. Водночас, менш розвинуті та периферійні економіки демонструють 
поступове подолання перешкод – забезпечуючи економічне зростання завдяки 
інтеграції цифрових платформ та технологій. 
 
  
 
 
51 
 
2.2. Аналіз особливостей використання цифрових платформ у міжнародному 
бізнесі 
 
Протягом останніх років у промисловості спостерігається активне 
усвідомлення того, що посилення конкурентних переваг досягається завдяки 
впровадженню цифрових технологій та нарощуванню цифрових ресурсів у бізнесі. 
Якщо раніше авангард цього процесу тримали представники ІКТ-сектору– такі 
корпорації, як Apple, Amazon, Google, Microsoft– сьогодні процес цифрової 
трансформації охопив і фінансові установи, і промислові компанії, включаючи 
таких лідерів як General Electric, ExxonMobil, Royal Dutch Shell, BP, Toyota Motor, 
HSBC Holdings, Bank of America, JPMorgan Chase. 
Сучасні підприємства використовують цифрові платформи не лише як 
класичні сайти для комунікації користувачів, а як комплексні екосистеми обміну 
даними, знаннями та послугами, що посилюють бізнес-потенціал та забезпечують 
додаткову інтеграцію клієнтів, партнерів і постачальників. Практика провідних 
світових корпорацій демонструє, що індивідуальні цифрові стратегії, сформовані з 
урахуванням досвіду, корпоративної культури та інноваційних тенденцій, 
забезпечують суттєве зростання ефективності виробничих та фінансових 
показників. Розробка власних цифрових рішень дозволяє враховувати особливості 
обробки даних, оптимізувати корпоративні процеси й розширювати інноваційний 
пул навичок та компетентностей, а також адаптуватися до глобальних викликів 
економіки. При цьому ключову роль відіграють такі аспекти, як операційна 
аналітика, автоматизація, кібербезпека та управління цифровими ресурсами і 
даними. 
Показники ринкової капіталізації за 2020 – 2024 рр. демонструють, що 
п'ятірка найбільш цінних глобальних корпорацій сформована саме 
високотехнологічними компаніями з потужними інформаційно-комунікаційними 
 
 
52 
 
платформами – насамперед Microsoft, Apple, NVIDIA, Amazon та Alphabet (Google) 
(табл. 2.5).  
Таблиця 2.5 
Показники фінансової діяльності провідних корпорації світу, 2020-2024 рр. 
 1 2 3 4 5 
Назва компанії Microsoft Apple NVIDIA Alphabet Amazon Разом 
(Google) 
Капіталізація, млрд 1543 1670 240 1020 171 4644 
дол. 
 Дохід, млрд дол. 143 274,5 16,7 182,5 386 1002,7 
Прибуток, млрд дол. 44,3 57,4 4,3 40,3 21,3 167,6 
Капіталізація, млрд 2040 2320 490 1680 182 671 
дол. 
 Дохід, млрд дол. 168 365,8 26,9 257,6 469,8 1288,1 
Прибуток, млрд дол. 61,3 94,7 9,8 76 33,4 275,2 
Капіталізація, млрд 2534 3022 1052 1554 1460 9622 
дол. 
 Дохід, млрд дол. 198,3 394,3 27 282,8 514 1416,4 
Прибуток, млрд дол. 72,7 99,8 4,4 59,9 -2,72 234,08 
Капіталізація, млрд 2888 2875 1352 1795 1598 10508 
дол. 
 Дохід, млрд дол. 211 385 60,9 307,4 575 1539,5 
Прибуток, млрд дол. 72,4 96 29,8 73,8 30,4 302,4 
Капіталізація, млрд 3289 3258 3244 2192 1911 13894 
дол. 
 Дохід, млрд дол. 255 392 114 350 638 1749 
Прибуток, млрд дол. 90,5 93,7 63,1 100,1 59,3 406,7 
Джерело: складено автором за джерелом [42] 
 
Цей результат наочно підтверджує, що в економіці знань 
конкурентоспроможність напряму залежить від масштабних інвестицій у цифрові 
технології, інновації та розвиток платформних бізнес-моделей. Крім того, всі лідери 
мають американську реєстрацію, що підкреслює стабільне лідерство США за 
глобальними цифровими індексами– зокрема, за Network Readiness Index (NRI), де 
ця країна посідає перше місце за рівнем технологічної готовності, людського 
капіталу та управлінських інновацій. Динаміка капіталізації топових технологічних 
 
 
53 
 
компаній у 2020 – 2024 рр.співпадає з трендами зростання цифрової готовності за 
Network Readiness Index. Для більшості лідерів, включаючи Apple, Microsoft, 2022 
р. став піковим рубежем із найвищими значеннями капіталізації, а подальший 
приріст був помірним. Лише NVIDIA у 2023–2024 рр. продемонструвала 
безпрецедентне прискорення – ринкова вартість компанії зросла більш як утричі й 
перевищила 4,5 трлн. дол. США на хвилі розвитку штучного інтелекту та 
зростаючого попиту на AI-архітектури й спеціалізовані чипи. 
Станом на 2024 рік як показники ринкової капіталізації, так і чисті прибутки 
провідних технологічних компаній демонструють відновлення позитивної 
динаміки: ці показники майже вдвічі перевищують результати 2022 року (рис. 2.4). 
Зростання підтверджує тенденцію до структурної трансформації ринку та 
значущості інноваційної ІКТ-екосистеми в сучасній економіці. 
450 
400 
350 
300 
250 
200 
150 
100 
50 
0 
2020 2021 2022 2023 2024 
-50 
Microsoft Apple NVIDIA Alphabet Amazon Разом    
Рис. 2.4. Показники прибутку найбільш технологічних корпорацій світу, 
2020-2024 рр. 
Джерело: складено автором за джерелом [42] 
 
Глобальне впровадження цифрових та інформаційно-комунікаційних 
технологій стало основою сучасних трансформацій у бізнесі, змушуючи компанії 
переглядати й адаптувати свої процеси відповідно до нових вимог цифровізації. 
 
 
54 
 
Основними чинниками, що визначають пріоритетне використання цифрових 
платформ в управлінні, є зростання ефективності транзакцій, покращення взаємодії 
між учасниками ринку та посилення мобільності бізнес-операцій. Такі переваги 
дозволяють підприємствам швидше реагувати на зміни й підвищувати свою 
конкурентоспроможність у глобальному середовищі. 
Сучасні підприємства для оптимізації управління ресурсами активно 
впроваджують цифрові платформи агрегування, які концентрують дані, 
забезпечують персоналізований доступ користувачів та створюють умови для 
ефективної комунікації й вирішення бізнес-кейсів. Операції на таких платформах 
регулюються власником або посередником, що гарантує якість сервісу й 
систематизацію взаємодій. Водночас соціальні цифрові платформи орієнтовані на 
зміцнення довгострокових відносин з клієнтами й співробітниками, дозволяючи 
користувачам взаємодіяти без прямого контролю адміністрації та використовувати 
можливості для піару, створення спільних продуктів чи залучення нової аудиторії. 
Популярність таких платформ у бізнесі підтверджується зростанням кількості 
компаній, які інтегрують social-медіа для посилення бренду, покращення аналітики 
клієнтських запитів та розширення стратегічного партнерства. 
Згідно з даними Pew Research Center, близько 15% загального часу на 
використання мобільних мереж у США припадає на соціальні мережі: понад 40 
хвилин на день– на Facebook, і близько 17 хвилин – на платформу X (Twitter) [43].  
Окрім зазначених цифрових платформ, сучасні корпорації успішно 
використовують мобілізаційні цифрові платформи, що створюють спільноти для 
обміну ресурсами, організовують колективну роботу над завданнями та мотивують 
учасників долучатися до продуктивних рішень. Навчальні платформи – як-от Kwiga 
або AI-LMS – дають змогу підприємствам оперативно розгортати масове навчання 
співробітників і підвищувати їхню кваліфікацію через інтерактивні курси й 
аналітичний моніторинг результатів. Це забезпечує ефективний розвиток 
персоналу та сприяє зміцненню позицій компанії на ринку. 
 
 
55 
 
З урахуванням сучасних особливостей бізнес-процесів, цифрові платформи 
управління поділяються на кілька основних типів: 
− транзакційні платформи, що забезпечують комунікацію та обмін між 
контрагентами через технологічно посередницькі рішення, що оптимізують 
операції між продавцями й покупцями. До їхніх прикладів належать Amazon, 
Alibaba, Uber, Airbnb, Baidu; такі платформи суттєво впливають на e-commerce та 
транспортний сектор; 
− інноваційні платформи, що є базою для створення нових продуктів і 
вдосконалення технологій підприємствами, які прагнуть інноваційного розвитку. 
Прикладами виступають Windows, Android (Google), Salesforce– системи, що 
дозволяють масштабувати інновації та інтегрувати додаткові сервіси; 
− інтеграційні платформи поєднують можливості транзакційних і 
інноваційних моделей, дозволяючи комбінувати функції обміну, комунікації та 
розробки продуктів; яскравим прикладом є Apple, що об’єднує екосистему 
пристроїв, сервісів і додатків; 
− інвестиційні платформи об’єднують компанії для акумуляції та 
ефективного розподілу інвестиційних ресурсів, забезпечуючи спільний розвиток 
галузей і залучення нового фінансування через модернізовані технологічні рішення 
та фінтех-інструменти. 
На сьогодні лідерство у створенні й розвитку цифрових платформ утримують 
країни Північної Америки, Азії та Європи, де найбільші компанії оперують 
власними технологічними екосистемами (рис. 2.5). Серед понад 20 країн із високим 
рівнем цифрового розвитку визначальними лідерами залишаються США, 
Великобританія та Китай – саме тут концентрується найбільша кількість 
інноваційних платформних бізнесів і потужна технологічна інфраструктура. Такі 
позиції пояснюються значними інвестиціями у дослідження та розробки, 
державними програмами підтримки інновацій та розвиненою індустрією цифрових 
сервісів. 
 
 
56 
 
 
Рис. 2.5. Розподіл цифрових платформ у міжнародному бізнесі за країнами 
світу, 2022 р. 
Джерело: складено автором за джерелом [43] 
 
До списку впливових країн також входять Бразилія, Канада, Чехія, 
Німеччина, Республіка Корея, що формують менші частки глобального ринку 
платформ, але демонструють динамічний розвиток власних технологічних 
екосистем. Така структура відображає значний переважний вплив американських і 
азійських технологічних компаній, а також поступове зростання цифрової 
активності в Європі та інших регіонах. 
Географічна концентрація провідних цифрових платформ управління 
міжнародними підприємствами спостерігається у спеціалізованих регіонах і 
кластерах. У США найбільша частка таких платформ зосереджена в районі Сан-
Франциско (44 платформи), а в Китаї– у містах Пекін (30) та Шанхай (15). США та 
Китай домінують у подачі патентних заявок на ключові технології: близько 70% у 
сфері блокчейну, 50%– на інтернет-продукти та 70%– на хмарні обчислення. 
 
 
57 
 
За рівнем ринкової капіталізації ці дві країни контролюють приблизно 90% з 
70 найбільших цифрових платформ світу, тоді як внесок європейських країн 
становить лише 4%, а африканських і латиномериканських– по 1% відповідно. Така 
структурна асиметрія підтверджує лідерство США та Китаю у глобальній 
цифровізації та розвитку інноваційних підприємницьких екосистем.  
Сучасні корпорації широко застосовують цифрові платформи як 
спеціалізовані корпоративні простори для інтеграції користувачів і оптимізації 
бізнес-процесів, що дозволяє отримувати синергетичний ефект і додаткові 
конкурентні переваги через інновації, аналітику й управління даними. Відомі 
компанії, наприклад General Electric, впроваджують власні цифрові платформи, як 
Predix Platform– хмарну індустріальну систему, орієнтовану на збір і обробку даних 
від обладнання у реальному часі, аналітику активів, машинне навчання та безпечне 
масштабування промислових додатків. Такий підхід сприяє розробці унікальних 
інформаційних стратегій і дозволяє підприємствам вдосконалювати виробничі 
цикли, знижувати ризики у бізнесі та підвищувати фінансові результати без 
копіювання стандартних рішень, а на базі власних знань, досвіду й корпоративної 
культури. 
Predix Platform General Electric розроблена для роботи з масштабними 
наборами даних та високим навантаженням інформації, забезпечуючи короткий час 
реакції на операції і інтенсивну інтеграцію даних з аналізом результатів у 
реальному часі. В її основі використовується поєднання IoT-технологій з хмарними 
сервісами та спеціальними програмними додатками, що дозволяє збирати і 
обробляти інформацію від різноманітного устаткування у централізованій хмарній 
інфраструктурі. Структурно Predix включає розширену систему взаємодії між 
пристроями, платформу хмарного типу для зберігання та обробки даних, а також 
інструменти аналітики, прогнозування стану обладнання, управління політиками й 
інтеграцію галузевих додатків (рис. 2.6).  
  
 
 
58 
 
 
 
Структура Predix Platform 
Predix Edge Predix Cloud Predix Private Cloud Predix Essentials 
Рис. 2.6. Структура цифрової платформи General Electric 
Джерело: складено автором за джерелом [45] 
 
Серед основних можливостей Predix Platform General Electric виділяють такі 
функціональні напрями: 
− візуалізація, аналіз та управління подіями: платформа має інтегровану 
робочу консоль, що дозволяє відстежувати дані, керувати аномаліями й задачами 
без необхідності розробки додаткового програмного забезпечення; 
− аналітика і машинне навчання: Predix обладнана бібліотеками аналітики та 
штучного інтелекту– автоматично виявляє відхилення в даних, аналітично 
підтримує профілактичне обслуговування, будує прогнозні моделі й дозволяє 
масштабувати робочі навантаження при великому обсязі промислових операцій; 
Predix Edge спрощує збір та пересилання даних, одночасно 
підтримуючи будь-які обчислювальні потреби. Завдяки 
потужним можливостям підключення та управління, 
підтримці програм та аналітики на основі контейнерів, а 
також масштабованим опціям розгортання, Predix Edge 
може безпечно обробляти розширену аналітику та обробку 
даних від заводу до центру обробки даних. 
Predix Cloud забезпечує масштабовану обробку великих 
даних, багату аналітику та повний спектр прикладних 
послуг, які підтримують найвибагливіші промислові 
рішення. Незалежно від того, чи використовуєте ви 
вбудовану консоль для моніторингу та управління подіями, 
розробляєте та запускаєте свої власні програми та 
аналітику, Predix Cloud забезпечує надійну основу для 
цифрового перетворення вашої компанії. 
Надає базовий набір програмних рішень Predix Cloud як 
програмне забезпечення, призначене для розгортання 
безпосередньо в центрі обробки даних клієнта або в 
кращому місці. Predix Private Cloud відповідає суворим 
вимогам клієнтів щодо безпеки, відповідності нормативним 
вимогам та суверенітету даних, пропонуючи при цьому 
ключову функціональність, підтримку програм та 
аналітики, а також масштабованість Predix Cloud. 
Predix Essentials надає вам потужність платформи Predix з 
можливістю підключення до ресурсів, обробки даних від 
краю до хмари та багатофункціональної 
користувальницької консолі, упакованої та попередньо 
налаштованої для швидких результатів. Розробка не 
потрібна. За допомогою Predix Essentials ви можете 
підключатися до активів та даних IT/OT, відстежувати 
умови, аналізувати оповіщення та керувати інцидентами за 
допомогою дозволу. 
 
 
59 
 
− цифрові рішення, єдине джерело даних, цифрові «двійники» для кожного 
обладнання, аналіз історичних і поточних даних разом із прогнозуванням стану на 
майбутнє, що реалізується через Asset Performance Management, підтримку 
технічної справності й оптимізацію виробництва. 
Впровадження Predix дозволило General Electric зайняти лідируючі позиції на 
ринку програмного забезпечення й консалтингу для операційних технологій, 
отримавши конкурентні переваги завдяки поєднанню IoT, штучного інтелекту, 
інтенсивній роботі з великими даними та використанню хмарних рішень для 
виробничої аналітики (табл. 2.6). 
Таблиця 2.6 
Використання цифрових платформ для розвитку міжнародного бізнесу (на 
прикладі General Electric) 
Операційно-виробнича Створено операційну модель, засновану на Predix, 
діяльність що є програмною платформою General Electric для 
збору та аналізу даних від промислових машин. 
Використання Створено індустріальну технологію Інтернету речей. 
алгоритмів ІоТ 
Можливість розвитку Створено GE Digital, що стала дочірньою компанією 
програмного бізнесу General Electric. Компанія надає програмне 
забезпечення та консультаційні послуги у сфері 
операційних технологій 
та інфраструктури. 
Нові клієнти та GE Digital вибрав Amazon і Microsoft як основних 
партнери бізнесу постачальників хмарних платформ. 
Змінна цінностей Зі зростанням цифрових команд відбувається зміна 
компанії культури в компанії. 
Нові напрямки Для зменшення соціальної нерівності створюється 
соціальної більш клієнтовідповідна культура. 
відповідальності 
Зміна інвестиційного ІТ-директори компанії повинні налаштувати свої 
портфелю компанії інвестиції в створення AI (штучного інтелекту), 
налагоджувати інструменти з розвитку AI. 
Зміна конкурентних GE Digital буде відігравати ключову роль у зусиллях 
позицій на ринку з оцифрування промислових компаній. 
Джерело: складено автором за джерелом [43] 
Напрями цифрової трансформації підприємства 
 
 
60 
 
Завдяки впровадженню цифрових платформ сучасні компанії докорінно 
змінюють підходи до розвитку бізнес-процесів і формування бізнес-моделей, 
інтегруючи нові стратегічні інструменти прискорення цифрової еволюції свого 
портфеля продуктів і послуг. Таке оновлення організаційної структури дозволяє 
створити стійку цифрову екосистему, що базується на автоматизації, аналітиці та 
управлінні даними, а також забезпечити цифрову оцінку активів і процесів на основі 
платформ типу Predix та інших інноваційних рішень. Активна трансформація 
сприяє не лише підвищенню ефективності, а й формуванню нових джерел цінності 
та конкурентних переваг у цифровій економіці. 
Яскравим прикладом впровадження цифрових платформ є досвід Henkel 
Group, яка для здобуття додаткових конкурентних переваг створила інноваційний 
підрозділ Henkel dx, що об’єднує експертизу у цифрових технологіях, бізнес-
моделюванні та роботі з даними. Henkel dx займається розробкою та реалізацією 
гнучких цифрових рішень, персоналізованих бізнес-процесів і нових моделей для 
інтеграції і залучення клієнтів у різних секторах, включаючи сегменти Direct-to-
Consumer та гіперперсоналізовані сервіси (рис. 2.7). Завдяки цифровій 
трансформації Henkel забезпечила швидке реагування на ринкові виклики, глибоко 
досліджує поведінку споживачів за допомогою аналізу даних та застосування AI-
моделей, а також інтегрує інноваційні інструменти для формування унікального 
клієнтського досвіду. В основі нової стратегії– орієнтація на клієнта, створення 
доданої цінності через персоналізацію, залучення та довгострокову лояльність 
клієнтів у цифровій екосистемі. 
Інтеграція цифрових платформ у виробничо-господарську діяльність 
компаній суттєво змінює підходи до організації ключових бізнес-процесів, 
переводячи всю систему управління у більш гнучкий, орієнтований на клієнта 
формат. На практиці це проявляється у формуванні споживацького фокусу, 
постійному накопиченні інноваційних знань, підвищенні технологічної зрілості 
 
 
61 
 
компаній та створенні єдиного циклічного зв'язку між розробкою, виробництвом і 
впровадженням цифрових рішень (модель BizDevOps). 
 
Цифрова платформа 
 
Платформа для цифрового бізнесу 
RAQN ІТ-основа для цифровізації продукту 
 SPARC 
 
Розвиток спеціального мережевого 
бізнесу, що діє лише в умовах цифрової 
економіки, передбачає використання 
В результаті найважливішим ресурсом 
мереж та комп'ютерних технологій для 
сучасного бізнесу, який здійснює 
вилучення доходу, що виникає за 
операції в Інтернеті, стали комп'ютерні 
рахунок обробки та розподілу 
мережеві платформи. Окремі компанії 
інформації, а також забезпечення 
створюють їх для себе, але багато хто 
взаємодії клієнтів, юридичних та 
використовує вже існуючі платформи в 
фізичних осіб між собою. При цьому 
системі хмарних технологій, що дає 
виникає можливість здійснювати як 
можливість значно економити капітал, 
торгівлю або інші операції в режимі 
необхідний для створення та 
реального часу на основі систем зв'язку 
функціонування мережного чи 
по Інтернету майже безкоштовно, так і 
комунікаційного бізнесу. 
обмін інформацією по системах 
соціальних мереж різних груп 
користувачів. 
Рис. 2.7. Структура цифрової платформи Henkel 
Джерело: складено автором за джерелом [46] 
 
Зміна корпоративної культури сприяє швидкому реагуванню на нові потреби 
клієнтів, скороченню часу на оновлення бізнес-процесів, а також формуванню 
менталітету стартапу й інноваційної організації на всіх рівнях управління. У 
підсумку, такі компанії стають лідерами цифрової трансформації, підвищують 
конкурентоспроможність і здатні швидко адаптуватися до змін у глобальному 
бізнес-середовищі. Отже, перехід на цифрові канали у глобальних мережах 
 
 
62 
 
поставок забезпечує підвищення якості сервісу для клієнтів, більш раціональне 
використання виробничих потужностей, а також оптимізацію виробничих і 
логістичних процесів завдяки автоматизації, інтеграції IoT, штучному інтелекту та 
сучасним цифровим SCM-системам. Це дає змогу компаніям швидше реагувати на 
зміни попиту, скорочувати витрати, підвищувати точність прогнозування й 
прозорість у ланцюгах поставок. Загалом, цифровізація цих процесів позитивно 
позначається на стійкості бізнесу, сприяє реалізації принципів сталого розвитку та 
глобальної конкурентоспроможності підприємств. 
 
2.3. Сучасні тенденції цифровізації бізнес-діяльності в Україні 
 
Україна демонструє стрімкий прогрес у сфері цифровізації, що 
підтверджується міжнародними рейтингами та динамікою впровадження цифрових 
технологій у ключові сектори економіки. За даними ООН, у 2024 році Україна 
посіла 5-те місце у світовому рейтингу Online Service Index, піднявшись зі 102-го 
місця у 2018 році, що свідчить про успішність реалізації державної політики 
цифрової трансформації. Платформа «Дія» налічує понад 23 мільйони 
користувачів, надає доступ до 70+ державних послуг і 33 цифрових документів, а 
також інтегрує інноваційні рішення на основі штучного інтелекту. 
Розвиток ІКТ-сектору залишається одним із пріоритетних напрямів 
національної економіки, забезпечуючи стабільне зростання навіть в умовах 
воєнного стану. Індекс цифрової трансформації регіонів України зріс із 30 до 38 
балів, при цьому найвищі показники зафіксовано у Львівській, Дніпропетровській і 
Тернопільській областях, що демонструє ефективність роботи цифрових команд та 
керівників з цифрової трансформації.  
Так, у рейтингу за показниками глобального інноваційного індексу за даними 
2024 року Україна посіла 60-те місце серед 133 країн, втративши п’ять позицій 
порівняно з 2023 роком (рис. 2.8). Водночас, Україна входить до четвірки 
 
 
63 
 
найкращих економік групи з доходом нижче середнього та демонструє відносно 
кращі результати за інноваційними результатами, ніж за інноваційними ресурсами: 
78-ме місце за індексом «inputs» проти 54-го за «outputs». Найсильніші позиції 
Україна має у сфері знань і технологічних результатів (34-те місце), «business 
sophistication» (45-те) та людського капіталу й досліджень (54-те), тоді як найбільші 
проблеми фіксуються за інституційною спроможністю, ринковою зрілістю та 
інфраструктурою. 
80 
676 7,6  
70 
61,5  62,3  636 1,9  60,8  61,2  58,5  
57,9  
60 54,8 55,4  
  
49,4  49,6  48,9  
48,3  47,2  
50 45,9  46,5  46,7  45,6  46 
44,2  44,7  
41,8  42,1  
37,9  38,4  
40 
30 
20 
10 
0 
Швеція ФінляндіяН ідерландНи імеччина Франція Естонія Італія Іспанія Чехія Литва Угорщина Польща Румунія Україна 
GII_2023 GII_2024   
 
Рис. 2.8. Позиції України та країн ЄС за показниками Індексу Global 
Innovation Index 2023-2024 рр. 
Джерело: складено автором за джерелом [37] 
 
Для України досвід Європейського Союзу має особливе значення в контексті 
реалізації євроінтеграційної стратегії. Розвиток та адаптація національної цифрової 
інфраструктури до європейських стандартів, розширення інтернет-покриття 
особливо у сільських регіонах. Ці заходи забезпечать більш ефективну інтеграцію 
України у єдиний цифровий ринок ЄС та сприятимуть сталому економічному 
розвитку й покращенню якості життя громадян. 
 
 
64 
 
Дані підтверджують значний рівень доступу до якісних цифрових продуктів 
в Україні, що свідчить про ефективність реалізації державних програм цифровізації 
(табл. 2.7).  
Таблиця 2.7  
Індикатори розвитку цифровізації в Україні, 2024 р. 
№  Показники  Україна (місце)  
1  Індекс мережевої готовності  43  
2  Індекс розвитку електронного уряду  17  
3  Індекс розвитку інформаційно-комунікаційних 
159  
технологій  
4  Рейтинг цифрової конкурентоспроможності країн  –  
5  Глобальний інноваційний індекс  60  
Джерело: складено автором за джерелом [37] 
 
Для вимірювання прогресу у цифровій трансформації на локальному рівні у 
2021 році Міністерство цифрової трансформації започаткувало проєкт з оцінки 
Індексу цифрової трансформації територіальних громад. Цей інструмент дозволяє 
системно моніторити цифровий розвиток регіонів, визначати сильні сторони та 
проблемні зони для подальшого планування і підтримки цифрових ініціатив. 
У 2022 році в Україні було впроваджено Індекс цифрової трансформації 
регіонів Укроаїни, який охоплює 8 ключових напрямків за складовими: 
інституційна спроможність, розвиток інтернет-інфраструктури, стан ЦНАПів, 
електронний документообіг, цифрову освіту, онлайн-представництво, охоплення е-
послугами та цифровізацію сфер діяльності (табл. 2.8).  
  
 
 
65 
 
Таблиця 2.8 
Показники Індексу цифрової трансформації регіонів, 2022-2024 рр. 
 Значення Значення Значення Рейтинг у Зміна 
Регіон  Індексу  Індексу  Індексу  Індексі 2024  Індексу  
2022  2023  2024  2024-2022  
Україна  0,650  0,632  0,497  -  -0,15  
Дніпропетровська  0, 916  0,908  0,844  2  -0,07  
Львівська  0,799  0,891  0,850  1  0,05  
Полтавська  0,814  0,833  0,640  8  -0,17  
Волинська  0,720  0,831  0,711  6  -0,01  
Тернопільська  0,910  0,827  0,341  19  -0,57  
Харківська  0,571  0,787  0,617  10  0,05  
Одеська  0,836  0,785  0,804  4  -0,03  
Вінницька  0,769  0,777  0,755  5  -0,01  
Закарпатська  0,756  0,732  0,947  7  0,19  
Рівненська  0,794  0,727  0,632  9  -0,16  
Івано-Франківська  0,683  0,685  0,836  3  0,15  
Київська  0,588  0,684  0,474  13  -0,11  
Черкаська  0,716  0,672  0,538  12  -0,18  
Хмельницька  0,610  0,620  0,230  21  -0,38  
Житомирська  0,692  0,560  0,343  18  -0,35  
Чернігівська  0,522  0,553  0,362  17  -0,16  
Чернівецька  0,540  0,546  0,254  20  -0,29  
Кіровоградська  0,431  0,531  0,407  15  -0,02  
Миколаївська  0,431  0,441  0,180  23  -0,25  
Луганська  0,404  0,404  0,404  16  0,00  
Донецька  0,469  0,359  0,129  24  -0,34  
Херсонська  0,500  0,316  0,582  11  0,08  
Запорізька  0,370  0,289  0,209  22  -0,16  
Сумська  0,534  0,178  0,435  14  -0,10  
Джерело: складено автором за джерелом [38] 
 
Значення індексу на максимальному рівні – 1 бал – демонструє  спроможність 
областей до цифрових змін у різних сферах, а його основна мета – оцінити 
ефективність цифрових ініціатив, рівень цифрової обізнаності населення і 
доступність державних електронних продуктів. Результати трирічного аналізу 
(2022–2024) показали, що середній індекс знизився з 0,650 до 0,497, що є свідченням 
 
 
66 
 
повільного темпу цифрових перетворень на місцевому рівні, незважаючи на 
позитивні зрушення в окремих регіонах. 
Показники Індексу цифрової трансформації за результатами 2024 року 
свідчить про уповільнення темпів цифровізації, що може бути викликано як 
зовнішніми чинниками, такими як війна і релокація ресурсів, так і внутрішніми 
особливостями розвитку цифрових процесів. Найвищі показники у 2024 році 
демонструють Львівська область з індексом 0,850 (+0,05 до 2022 року), 
Дніпропетровська область з показником 0,844 (-0,07), та Івано-Франківська область 
з 0,836 (+0,15), що вказує на позитивні зміни та проблеми у різних регіонах. Загалом 
індекс оцінює розвиток інститутів, розвиненість інфраструктури ІКТ, 
функціонування адміністративних центрів, впровадження електронного 
документообігу, освіта, віртуальні представництва, масштаби е-послуг, галузеву 
індивідуальні проєкти щодо цифровізації, що допомагає системно відстежувати 
ефективність цифрових ініціатив і адаптувати стратегії трансформації для сталого 
розвитку на місцевому рівні. 
Основні тенденції розвитку цифрових технологій в Україні охоплюють кілька 
ключових напрямів: 
− по-перше, продовжується стрімке впровадження цифрових платформ у 
державному управлінні, що суттєво розширює доступ населення до електронних 
послуг, зокрема через платформу «Дія», яка вже налічує понад 23 мільйони 
користувачів і надає широкий спектр послуг із застосуванням інноваційних 
технологій, таких як штучний інтелект; 
− по-друге, зростає рівень цифрової грамотності серед громадян і бізнесу, що 
створює умови для інноваційного розвитку й підвищення ефективності 
управлінських та виробничих процесів; 
− по-третє, значний акцент робиться на розбудову інтернет-інфраструктури, 
зокрема у сільських регіонах, що сприяє зменшенню цифрового розриву та 
розширенню доступу до сучасних інформаційних технологій; 
 
 
67 
 
− по-четверте, інтенсифікується впровадження передових технологій – 
штучного інтелекту, блокчейну, кібербезпеки і хмарних обчислень – що підвищує 
конкурентоспроможність національного бізнесу на глобальному рівні. Нарешті, 
цифровізація маркетингових комунікацій і бізнес-процесів демонструє стрімку 
еволюцію з акцентом на персоналізацію, нові канали взаємодії та інтеграцію 
аналітичних інструментів.  
Підприємства в Україні можна класифікувати за рівнем проникнення 
цифровізації на три основні групи. Перша група – це підприємства з мінімальним 
рівнем цифровізації, які не проводять системної діяльності для забезпечення свого 
цифрового розвитку. Зазвичай такі компанії мають лише базову присутність у 
вигляді веб-сайтів чи соціальних мереж, але не використовують цифрові платформи 
у своїх операційних процесах. До цієї категорії належать традиційні довоєнні галузі, 
зокрема агропромисловий комплекс та металургія, які через різні фактори, як-от 
обмеженість логістичних шляхів, зазнають значних втрат у виробничих 
потужностях та експорті. Друга група включає підприємства з помірним рівнем 
цифровізації. Вони поєднують використання цифрових інструментів з 
традиційними операціями. Прикладом є український інтернет-ритейлер Rozetka.ua, 
який, незважаючи на значні втрати через воєнний стан, зміг утримати бізнес завдяки 
ефективному використанню цифрової платформи для електронної комерції, 
логістичних ресурсів та веб-сайту. Такі підприємства інтегрують цифрові процеси 
у свою діяльність, але залишаються частково залежними від традиційних моделей 
бізнесу. 
Третя група містить здебільшого цифровізовані підприємства, які активно 
впроваджують цифрові платформи та інновації у всі аспекти управління бізнесом і 
виробництвом (табл. 2.9). 
 
 
 
 
 
68 
 
Таблиця 2.9 
Розподіл підприємств України за характером використання цифрових 
технологій 
Роль цифрових Використання 
Цифровізація 
Стратегія каналів збуту цифрових Представленість в 
внутрішніх Приклади 
цифровізації технологій у Інтернеті 
процесів 
виробництві 
Збут через Обмежене, 
Низька, Низька, Металургі 
Відсутня, ціль цифрові  здебільшого  
обмежується  обмежується я,  
в основному  канали  використання 
використанням наявністю сайту- видобувна  
спрямована на низький або традиційних 
електронної  візитівки для  промислов 
збереження взагалі  технологій з 
пошти та\чи поширення ість,  
статусу-кво  відсутній (до  помірною 
програм обліку  контактів  лісництво  
5%)  автоматизацією  
Помірна, Внутрішні Розвинена 
частина  процеси досить представленість в  
Цифрові технології  
товарів чи  цифровізовані, Інтернеті, 
використовуються 
Присутня, послуг (до 50%) комунікація,  наявність власного Ритейл, 
для автоматизації  
спрямована на реалізуються узгодження,  сайту,  логістика, 
багатьох процесів,  
розширення  мережею, прийом ведення соцмереж, легка  
однак в основному  
можливостей основний канал замовлень  наявність власного  промислов 
виробництво не 
цифровізації  - традиційний  та інтернет-магазину ість, АПК  
повністю 
документообіг у чи  
цифровізоване  
цифровому представленість на 
форматі  маркетплейсах  
Переважають  
продаж через  
Присутня, Глибоке 
цифрові канали  Усі чи майже 
лежить в використання Висока, усі або 
збуту.  все можливі 
основі цифрових  більшість процесів  ІТкомпанії, 
Традиційний процеси  
загальної технологій,  компанії пов'язані телеком 
збут як  реалізовано 
стратегії  останні як  з використанням компанії  
допоміжний через цифрові 
розвитку основний засіб цифрової мережі  
канал   інструменти  
підприємства  виробництва  
Джерело: складено автором 
 
Підприємства третьої групи формують нові бізнес-моделі, автоматизують 
процеси, використовують аналітику великих даних і сучасні технології, що 
забезпечують високий рівень гнучкості, конкурентоспроможності та ефективності. 
Така класифікація дає змогу системно оцінити стан цифровізації українського 
підприємництва і спрямувати зусилля на прискорення переходу до 
високотехнологічних бізнес-моделей. 
 
 
69 
 
Слід відзначити, що підприємства ІТ-сектору вирізняються гнучкістю і 
меншою залежністю від матеріальних активів, що дає їм змогу швидко 
адаптуватися до кризових умов, зокрема географічно переміщувати свої ресурси 
для безперервної роботи. У відповідь на повномасштабне вторгнення росії, близько 
70% українських ІТ-компаній здійснили релокацію – частина з них переїхала в 
західні регіони країни, інші – за кордон, при цьому лише 5% закрили офіси в 
Україні. Водночас жодна компанія, що перемістилась за межі країни, не планує 
припиняти діяльність всередині України, а серед фахівців, які тимчасово виїхали, 
81% мають намір повернутися. Така мобільність та стійкість сектору сприяють 
збереженню потенціалу й подальшому розвитку ІТ-галузі навіть у складних умовах. 
Підприємства в різних галузях економіки, як-от фармацевтичний, 
фінансовий, аграрний та логістичний сектори, активно планують впровадження 
сучасних цифрових рішень задля спрощення, автоматизації та підвищення 
ефективності бізнес-процесів. Важливою умовою успішності цифрової 
трансформації є прагнення компаній залишатися сучасними, 
конкурентоспроможними та орієнтованими на цифрові технології. Серед провідних 
підприємств поза ІКТ-сектором значну роль у цифровізації відіграють такі 
компанії, як Kernel, BKW Group, Укрнафта, Raiffeisen Bank Aval, Київстар та інші. 
Зокрема, агрохолдинг Kernel за останні п'ять років здійснив ґрунтовну 
цифрову трансформацію через проєкт #DigitalAgriBusiness, що сприяє 
інноваційним підходам у сільському господарстві та оптимізує підприємницькі 
операції (рис. 2.9).  
Компанія Київстар є одним із провідних прикладів успішної цифрової 
трансформації в Україні, постійно розвиваючи власні сервіси, що впливають як на 
ефективність її діяльності, так і на функціонування клієнтів.  
 
 
70 
 
RKT мережа: 
#DigitalAgriBusiness: мережа базових станцій для 
планування, паспорт поля, забезпечення точного CIS Portal: 
операційне управління позиціонування техніки в аналітичний портал для 
(наряди, моніторинг техніки роботі; висока точність зручної оцінки і порівняння 
в полі та вантажних польових робіт; збереження результатів урожайності, 
перевезень, логістика склад- точних координат руху геозони та інших показників 
поле та поле-елеватор, техніки. продуктивності полів, 
сервісне обслуговування GPS інтерактивні карти за всіма 
та обладнання точного показниками,  моделювання 
землеробства, сценаріїв дохідності; дані 
агромоніторинг, аналітичний Цифрові відеомоніторингу, оцінка 
портал управління платформи спеціаліста; формування 
виробництвом, моніторинг підприємства нової технології реорганізації 
культур, мобільні програми поля, аналітика, заявки та 
для агрономів та звіти, оцінка якості 
співробітників СБ, мобільний проведених технологічних 
додаток - менеджер Мобільний додаток: операцій; візуалізація даних 
управління земельними та їх індивідуальний 
автоматизація планування і 
активами (МУЗА), науково- перегляд; фіксація якісних 
спрощення документообігу; 
дослідний центр, параметрів якості виконаних 
накопичення потрібної та 
агрохімлабораторія. робіт. 
важливої аналітичної 
інформації; облік виконаних 
робіт; контроль та оцінка 
   виконаних робіт. 
 
Рис. 2.9. Цифрова платформа на прикладі підприємства Kernel  
Джерело: складено автором 
 
Серед інноваційних продуктів компанії – віртуальна мобільна АТС, 
забезпечуючи оперативне управління дзвінками, аналітику, запис розмов та 
інтеграцію з ІТ-мережею клієнта при значно нижчих витратах порівняно з 
традиційним обладнанням. Це сприяє оптимізації витрат і переорієнтації ресурсів 
на розвиток бізнесу клієнтів (рис. 2.9). 
Завдяки значним інвестиціям у нові технології, підтримці віддаленої роботи, 
соціальним ініціативам з цифрової грамотності та покращенню якості мережі, 
Київстар отримала визнання як «Компанія року 2020» в рамках конкурсу Telecom 
Ukraine. 
  
 
 
71 
 
Цифрові 
платформи Microsoft Azure with 
підприємства Kyivstar: 
Big Data від Київстар: сервіс для розробки нових 
за допомогою інструментів продуктів, внутрішніх бізнес-
Big Data є можливість процесів, організації 
побудувати портрет клієнта, дистанційної роботи 
дізнатися основні Центр керування IoT: працівників без утримання 
характеристики та сервіс, який дозволяє фізичних серверів; дає змогу 
вподобання користувачів дистанційно керувати SIM- зберігати й обробляти дані у 
вашого продукту, а також як картами в «розумних» (IoT) понад 100 дата-центрах у 60 
змінюються потреби клієнтів; пристроях у режимі та більше регіонах світу, дає 
налаштувати тригерну реального часу з допомогою можливість адмініструвати 
розсилку за встановленою єдиної онлайн-платформи; всі хмарні служби: веб-
подією; сервіс ADWISOR що додаткова можливість додатки, бази даних, образи 
допомагає залучати нових використовувати переваги продуктів, віртуальні мережі 
клієнтів і підтримувати технології інтернету речей і та сервери, сховища й окремі 
зв'язок із наявними. водночас знижувати витрати проекти; доступ до вашої 
ресурсів бізнесу, необхідних, корпоративної хмари з будь-
щоб керувати пристроями якої точки світу. 
IoT. 
Рис. 2.9. Цифрова платформа на прикладі компанії Київстар  
Джерело: складено автором 
  
 Слід відзначити, що активно цифрові платформи використовують не лише 
у бізнесі, але й у сфері діяльності громадських організацій. Так, ГО «Асоціація 
Ноосфера» фокусує свою діяльність на створенні цифрових платформ, які сприяють 
поширенню знань та розвитку науково-освітнього середовища. Однією з таких 
ініціатив є база знань, що забезпечує доступ до актуальної інформації, об’єднує 
інноваторів у спільноту та стимулює міжгалузеву співпрацю. Цей цифровий ресурс 
систематизує знання, підтримує обмін інформацією і мотивує молодь до активної 
участі у науково-технічному прогресі (рис. 2.10).  
 
 
 
72 
 
 
Рис. 2.10. Цифрова платформа на прикладі діяльності ГО «Асоціація 
Ноосфера» 
Джерело: складено автором за джерелом [48] 
 
 База знань поділена на розділи, серед яких «Вступ» зі вступними 
матеріалами та інструкціями, «Компанія» з інформацією про діяльність та 
документи, «Відеотека» з відеоматеріалами заходів, а також розділи проектів, 
навчальних матеріалів і напрямів діяльності. Для пошуку інформації передбачено 
зручне деревоподібне меню та поле пошуку з додатковими фільтрами за 
категоріями і тегами. Користувачі можуть залишати коментарі та підписуватись на 
обговорення. Навчальні матеріали містять різноманітні курси, лекції, воркшопи, 
тести для фахівців і пізнавальні ресурси, створені як працівниками, так і на основі 
зовнішніх заходів. У базі також розміщена корпоративна бібліотека з електронними 
й друкованими книгами, включаючи каталоги, рецензії та можливість замовлення 
необхідних видань. Окремий розділ «Сайт Заходів» інформує про внутрішні та 
зовнішні події, їх учасників та матеріали, а система «Q&A» дозволяє 
зареєстрованим користувачам ставити питання й отримувати експертні відповіді, а 
також брати участь у голосуваннях і рейтингах, що стимулює активну взаємодію та 
 
 
73 
 
обмін знаннями. Ефективне функціонування бази знань у структурі ГО «Асоціація 
Ноосфера» забезпечує високий рівень управління інформаційно-комунікаційними 
процесами, сприяє розвитку корпоративної культури, інновацій та доступу до 
сучасних технологій, що є важливим фактором стимулювання зростання 
конкурентоспроможності. 
Отже, ключовою тенденцією у розвитку цифрових платформ управління 
підприємствами є їх зростаюча роль у формуванні нових бізнес-моделей, що 
відображають сучасний рівень цифровізації та інноваційності організацій. Перш за 
все, виробники комп’ютерів, IT-компанії та гравці мережевого сектору 
демонструють успішне зростання як у ринковій капіталізації, так і в загальній 
ефективності свого бізнесу, хоча ще далеко не зайняли провідні позиції в 
глобальній економіці. Різниця між цифровими компаніями, які здебільшого 
надають інформаційні послуги, і виробничими підприємствами, полягає в методах 
створення доданої вартості: у перших це переважно інформаційні операції, у других 
– матеріальна продукція. Через це традиційні показники продуктивності праці й 
доходності за одну працюючу особу втрачають релевантність у цифровій економіці, 
породжуючи потребу у нових підходах до оцінки бізнес-ефективності. 
Автоматизація бізнес-процесів, впровадження цифрових платформ і переходи до 
цифрової економіки є запорукою конкурентоспроможності сучасних підприємств. 
Компанії, які інтенсивно використовують цифрові інструменти, отримують змогу 
підвищити прибутковість, оптимізувати операційні процеси та швидше 
адаптуватися до змін зовнішнього середовища, забезпечуючи сталий розвиток і 
інноваційний поступ. 
 
Висновки до розділу 2 
В аналітичному розділі кваліфікаційної роботи проаналізовано ключові 
індикатори розвитку цифрових технологій у світовому господарстві, що 
відображають динамічний вплив ІКТ та цифрових платформ на економіку, 
 
 
74 
 
водночас демонструючи різницю у рівнях цифрової зрілості між країнами та 
регіонами. Такі індикатори, як ICT Development Index, Networked Readiness Index та 
індекси цифрової конкурентоспроможності, служать базою для комплексного 
моніторингу цифрової трансформації і допомагають визначати пріоритети 
розвитку.  
В ході аналізу особливостей використання цифрових платформ у 
міжнародному бізнесі,  визначено зростаючу роль цих інструментів у формуванні 
конкурентних переваг компаній. Лідери ринку, такі як General Electric та Henkel, 
демонструють, що інноваційні цифрові платформи дозволяють оптимізувати 
виробничі й управлінські процеси, підвищувати гнучкість і здатність швидко 
реагувати на зміни. Водночас, географічна концентрація платформ у кластерах 
США, Китаю та Європи підтверджує глобальну нерівність у доступі до 
пріоритетних цифрових ресурсів. 
Сучасні тенденції цифровізації бізнес-діяльності в Україні свідчать про 
значний прогрес у впровадженні цифрових технологій, зокрема через активний 
розвиток державних електронних послуг, збільшення цифрової грамотності 
населення та розширення інфраструктури. Проте темпи цифрової трансформації 
регіонів неоднакові, і простежується уповільнення у деяких сферах через як 
зовнішні, так і внутрішні виклики. Зростає роль цифрових платформ у різних 
галузях, що створює підґрунтя для подальшого розвитку інновацій та інтеграції 
України до глобальної цифрової економіки. 
  
 
 
75 
 
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ 
ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У МІЖНАРОДНОМУ БІЗНЕСІ 
 
3.1. Напрями підвищення ефективності цифровізації міжнародного бізнесу 
 
Проблематика цифровізації та впровадження сучасних технологічних рішень 
у процеси трансформації бізнес-процесів міжнародних підприємств набуває 
особливої актуальності. Цей напрямок потребує значних фінансових ресурсів, які 
можуть перевищувати майже четверту частину загальних операційних витрат 
підприємства. Практичний досвід свідчить, що цифровізація підприємств сприяє не 
лише підвищенню фінансової ефективності, а й забезпеченню внутрішньої 
стійкості та збалансованого розвитку, що є вагомими причинами для міжнародних 
компаній компаній розпочати модернізацію своїх бізнес-процесів із застосуванням 
цифрових технологій. 
Особливу роль у міжнародному бізнесі відіграють цифрові платформи, що 
забезпечують виконання операцій в режимі реального часу з мінімальними 
витратами на їх організаційне впровадження та обробку інформації. На 
сьогоднішній день провідні гравці у сфері інформаційних технологій, 
комп'ютеризації та цифрового бізнесу демонструють зростання обсягів продажів, 
прибутковості, ринкової капіталізації та продуктивності праці. Ця тенденція має 
стійкий характер і буде зберігатися надалі. Слід підкреслити, що підприємства, які 
інтегрують цифрові технології у свої бізнес-моделі, одночасно сприяють 
підвищенню цифрової компетентності своїх працівників. Це дозволяє їм швидше 
адаптуватися до інструментів цифрового управління. Відповідно, такі компанії 
потребують значно менше часу для розвитку або покращення цифрових навичок 
персоналу у порівнянні з підприємствами, які не застосовують цифрові технології 
та платформи. Це створює конкурентні переваги у швидкості реагування та 
ефективності бізнес-процесів. 
 
 
76 
 
Початковим етапом цифрової трансформації підприємства є комплексний 
аналіз всіх існуючих бізнес-процесів з метою визначення ключових можливостей 
для їх покращення за допомогою технологічних рішень. У цьому контексті 
аудиторський огляд діяльності компанії виступає ефективним інструментом 
виявлення загроз, визначення потенційних можливостей, а також оцінки ризиків і 
ресурсного потенціалу. Наступним важливим кроком є чітке формулювання цілей 
цифровізації з урахуванням того, що стратегія повинна бути інтегрована та 
відповідати загальним бізнес-цілям підприємства. У рамках стратегічного 
планування необхідно опрацювати такі ключові питання: мету цифрової 
трансформації, які ресурси та умови потрібні для її успішного впровадження й які 
методи слід застосувати для досягнення поставлених результатів. 
Особливо важливим для підприємства є попереднє тестування нових 
цифрових інструментів, оскільки їх впровадження зачіпає всі аспекти 
організаційної структури – виробничий, фінансовий та управлінський підрозділи. 
Крім того, ці інновації впливають на динаміку взаємодії як з працівниками, так і з 
клієнтами, що робить процес їх апробації критично значущим для забезпечення 
ефективності та гармонійного функціонування підприємства (рис. 3.1). 
Доцільно розробити докладну карту цифрової трансформації, яка має 
включати такі ключові елементи: 
− визначення та систематизація основних напрямків, у яких 
відбуватимуться зміни бізнес-процесів компанії під впливом цифрових технологій. 
Це дозволить чітко окреслити зони впливу і пріоритети для модернізації; 
− розробка методик та заходів, спрямованих на підвищення цифрової 
компетентності працівників, включно з навчанням, тренінгами та формуванням 
нового набору навичок, необхідних для ефективного використання цифрових 
інструментів у роботі; 
 
 
77 
 
− оновлення та ревізія переліку технологій, що використовуються на 
підприємстві, з акцентом на впровадження найбільш ефективних рішень, які 
відповідають цілям цифрової трансформації; 
− чітке визначення мети та завдань цифрової трансформації із врахуванням 
потреб бізнесу, стратегічних цілей компанії та очікуваних результатів від 
впровадження змін;  
− структурування ролей і відповідальності учасників процесу 
трансформації з визначенням їх функціональних обов’язків, що забезпечить 
координацію дій і контроль за реалізацією запланованих етапів [49]. 
Глибоке розуміння культури та цінностей компанії; чітка 
Оцінити поточне бізнес-
структура внутрішніх операцій, процесів і ролей; необхідний 
середовище підприємства  набір навичок робочої сили; слабкі місця бізнесу. 
Визначити головні передумови та обставини цифрової 
Визначити ключові цілі трансформації;  визначити які саме бізнес-процеси слід 
реформувати в першу чергу, які організаційні структури, 
трансформації  
виробничі процеси, тощо; яким чином трансформуватися. 
Визначити результати для пілотного тесту та визначити 
критерії їх оцінки; створити групу тестування, що складається 
Провести пілотні 
зі співробітників і клієнтів; провести тестування, оцінити 
випробування та тести  результати. 
Збирайте відгуки користувачів під час процесу та проводите 
Визначити основу перебудови корпоративної інфраструктури; 
Розробити дорожню карту визначити ряд навичок і знань, яких не вистачає  
співробітникам, і розробити план підвищення кваліфікації; 
цифрової трансформації  
оновити стек технологій з визначеними пріоритетами. 
Визначте ключові ролі та гравців на кожному етапі стратегії 
Формування цифрового мислення персоналу; демонстрація 
важливості майбутніх змін на всіх рівнях; мотивація до 
Готовність до змін у 
експериментів та нових знань; постійні комунікації і ході 
корпоративній культурі  цифрової трансформації. 
Збирайте відгуки користувачів під час процесу та проводите 
 
Рис. 3.1. Напрями вдосконалення планування використання цифрових 
технологій у ключових бізнес-процесах підприємства 
Джерело: складено автором 
  
Планування цифрової трансформації бізнес-процесів 
 
 
78 
 
Після впровадження цифрових інструментів для трансформації бізнес-
процесів і моделей підприємства важливо паралельно визначити комплекс методів 
і показників для оцінки їх ефективності. Враховуючи складність процесу 
цифровізації, необхідно запровадити систему безперервного моніторингу, яка 
дозволить відстежувати співвідношення між інвестиціями у цифрові технології та 
їх окупністю. Такий контроль сприятиме своєчасному виявленню тих інновацій, що 
не приносять очікуваних результатів, та дозволить коригувати стратегію цифрової 
трансформації для оптимального використання ресурсів і підвищення загальної 
продуктивності підприємства. 
Фахівці McKinsey Digital визначають п'ять ключових індикаторів цифрової 
трансформації, які забезпечують ефективність впровадження цифрових технологій 
у міжнародному бізнесі [50].  
По-перше, це показник окупності цифрових інвестицій, що є 
фундаментальним для оцінки відповідності вкладень до результатів розвитку 
підприємства. Максимізація прибутку передбачає чітку пріоритетність 
цифровізації окремих напрямків бізнесу – наприклад, починаючи з маркетингу й 
поступово охоплюючи логістику. По-друге, важливо контролювати частку 
бюджету, що виділяється на цифрові експерименти й стратегічні ініціативи, при 
цьому доцільним є раціональний розподіл коштів між розвитком глобальної 
цифрової інфраструктури та впровадженням конкретних інструментів для 
оптимізації бізнес-процесів. 
По-третє, час, необхідний для реалізації цифрових інструментів, має 
критичне значення, оскільки будь-яка затримка безпосередньо впливає на 
дохідність і ризик втрати конкурентних переваг. По-четверте, слід чітко визначити 
ролі й обов’язки кожного учасника цифрової трансформації, організувавши цільове 
навчання працівників. Практичним підходом є інтеграція навчальних процесів у 
повсякденну виробничу діяльність, що сприяє швидшій адаптації персоналу та 
формуванню відчуття залученості у масштабні корпоративні зміни. Загалом, ці 
 
 
79 
 
індикатори дозволяють системно керувати цифровою трансформацією з 
урахуванням її складності та багаторівневого впливу на діяльність підприємства. 
Така структура індикаторів формує цілісний підхід до цифрової трансформації, 
який є особливо важливим для міжнародного бізнесу з огляду на його широку 
географію, складність ринків і потребу у швидкій адаптації до динамічних змін 
(табл. 3.1). 
Таблиця 3.1 
Ключові індикатори цифрової трансформації і їх вплив на підвищення 
ефективності цифровізації в міжнародному бізнесі 
Вплив на вдосконалення цифровізації 
Індикатор Суть показника 
міжнародного бізнесу 
Оцінка ефективності Забезпечує стратегічний розподіл 
Окупність 
інвестицій у цифрові ресурсів, пріорітезацію напрямків 
цифрових 
технології щодо цифровізації, підвищення прибутковості і 
інвестицій 
досягнутих результатів. конкурентоспроможності. 
Відсоток витрат, Сприяє збалансованому інвестуванню між 
Частка бюджету на 
спрямованих на поточними операціями та інноваціями, що 
цифрові стратегічні 
розробку нових дозволяє підтримувати адаптивність 
ініціативи 
цифрових рішень  бізнесу на світових ринках. 
Тривалість періоду від Мінімізація витрат часу знижує ризики 
Час впровадження 
рішення до повної втрати ринкових позицій, прискорює 
цифрових 
реалізації цифрових адаптацію підприємства до змін у 
інструментів 
рішень. зовнішньому середовищі. 
Визначення функцій і Посилює координацію та ефективність 
Роль та 
обов’язків усіх впровадження цифрових змін, підвищує 
відповідальність 
учасників цифровізації, мотивацію й компетентність персоналу, 
учасників 
із забезпеченням підвищує ефективність системи 
трансформації 
необхідних навичок. управління. 
Організація навчань та Забезпечує безперервне підвищення 
Навчання та 
тренінгів, одночасне цифрової кваліфікації, скорочує 
мотивація 
залучення до реального адаптаційний період, сприяє інноваційній 
працівників 
виробничого процесу. культурі в компанії. 
Джерело: складено автором 
 
 
 
80 
 
Цифрова операційна модель, у контексті управління міжнародними 
підприємствами, є комплексною системою, що описує головні взаємозв’язки між 
функціями підрозділів, процеси та структури, необхідні для реалізації місії 
організації, а також форми взаємодії між людьми, командами та організаційними 
одиницями. Вона виступає головною ланкою між розробкою стратегії та її 
практичною реалізацією, забезпечуючи послідовну імплементацію цифрових 
ініціатив. При розробці цифрових бізнес-моделей критично важливо 
ідентифікувати тип капіталу, який формує цінність у конкретному форматі 
діяльності. Основні формати включають: бізнес-модель, орієнтовану на фізичний 
капітал, де компанії створюють, продають і здають в оренду матеріальні продукти; 
бізнес-модель, засновану на людському капіталі, що фокусується на наданні послуг, 
де цінність формується через висококваліфікований персонал; бізнес-модель, що 
базується на інтелектуальному капіталі, де компанії генерують цінність через 
впровадження інноваційних ідей та управління інтелектуальною власністю; 
мережеві бізнес-моделі, які створюють цінність за рахунок формування 
платформних взаємин і взаємодії бізнес-структур, базуючись на мережевому 
капіталі. 
Врахування цих форматів капіталу є суттєвим для побудови ефективної 
цифрової операційної моделі, що відповідає специфіці міжнародного бізнесу і 
дозволяє адаптувати стратегію цифровізації до унікальних умов ринку та 
внутрішньої організації компанії. 
У контексті використання цифрових платформ у міжнародному бізнесі 
доцільно виокремити сукупність передумов, стимулюючих і стримуючих чинників, 
які визначають характер трансформації ділових відносин та бізнес-моделей. До 
ключових передумов належать наявність вже сформованої довіри між партнерами, 
тісні та стабільні ділові зв’язки, а також загальна готовність учасників ринку до 
прийняття цифрових інструментів у щоденну практику взаємодії. За таких умов 
 
 
81 
 
цифрові рішення сприймаються не як зовнішнє нав’язування, а як органічне 
продовження існуючої співпраці. 
Стимулюючими факторами виступають можливості компаній щодо освоєння 
технологій, наявність відповідних компетенцій та навичок персоналу, а також 
технологічні рішення, які є сумісними з наявною інфраструктурою. Це створює 
додану вартість для цифрових платформ і сприяє їх глибшій інтеграції у бізнес-
процеси. Натомість, до дестимулюючих чинників належать відсутність взаємної 
вигоди від цифрової взаємодії, дефіцит довіри й відданості між сторонами, а також 
радикальні організаційні чи інституційні зміни, що можуть супроводжувати 
впровадження нових технологій і генерувати опір з боку учасників. У результаті 
впровадження цифрових платформ змінюється зміст і структура ділових відносин 
та бізнес-моделей. Це, з одного боку, сприяє зростанню продуктивності, появі 
поведінкових змін у суб’єктів ринку та посиленню взаємної довіри, а з іншого – за 
умови невдалого впровадження може призвести до зниження рівня прийняття 
цифрових інструментів і критичної переоцінки доцільності подальшої цифровізації. 
Таким чином, цифрові платформи виступають не лише технічним інструментом 
взаємодії, а й механізмом глибокої трансформації економічних відносин у 
міжнародному середовищі. 
 
3.2.  Напрями подолання ринкових бар’єрів для вдосконалення конкурентних 
відносин в умовах цифровізації 
 
В умовах дії ринкових механізмів та прагнення суб’єктів господарювання до 
розширення своєї ринкової частки, цілком закономірною є стратегія створення 
бар’єрів входу на ринок з боку домінуючих учасників. Така поведінка підсилює 
ризики формування монопольної влади, що може спричиняти погіршення якості 
продукції, встановлення економічно необґрунтованих цін, а також появу загроз для 
надійності постачання через відсутність достатньої диверсифікації джерел. Одним 
 
 
82 
 
із ключових чинників трансформації конкурентного середовища стала система 
захисту прав інтелектуальної власності, яка покликана гарантувати авторам 
можливість комерціалізації результатів творчої та інноваційної діяльності. У 
цифрову епоху саме ця система забезпечила унікальні умови для технологічних 
компаній, для яких вирішальним інструментом конкурентної боротьби є 
ексклюзивний доступ до окремих технологічних рішень. В результаті, посилюється 
концентрація ринкової влади в руках обмеженого кола суб’єктів, що здатне 
створювати додаткові виклики для забезпечення справедливої конкуренції в 
глобальному цифровому середовищі. 
Унаслідок цифровізації низка бар’єрів на шляху нового бізнесу суттєво 
посилилася або набула нових якісних характеристик. Першим і найвагомішим є 
технологічний бар’єр: сучасні лідери ринку володіють значними масивами даних і 
складними технологіями, що надає їм перевагу в аналітиці, прийнятті стратегічних 
рішень та управлінні споживчою поведінкою. Для новачків входження у ринок 
ускладнюють як дефіцит актуальних даних, так і вимоги до обчислювальних 
потужностей, які є необхідними для розвитку інноваційних продуктів на кшталт 
сучасних мовних моделей. 
Бар’єри доступу до ключових даних і технологій, на відміну від класичних 
фінансових обмежень, майже не вирішуються лише шляхом залучення інвестицій, 
оскільки домінуючі учасники ринку контролюють джерела даних, акумулюють 
досвід і налагоджують інфраструктуру збору й обробки інформації. Водночас, 
мережеві ефекти і капіталоозброєність залишаються чинними: навіть за наявності 
інвесторів і капіталу новим гравцям важко побудувати конкурентну бізнес-модель 
без первинних даних та технічної інтеграції з платформами лідерів. Відтак, 
технологічні бар’єри цифрової економіки зумовлюють нерівність стартових 
можливостей, обмежують диверсифікацію та впливають на ефективність роботи 
бізнес-стартапів у цифровому середовищі. 
 
 
83 
 
У цифровій економіці окремим вагомим бар’єром для нових учасників стає 
не лише доступ до даних і технологічних потужностей, а й режим правової охорони 
об’єктів інтелектуальної власності. Захист патентами, авторським правом або 
ліцензійними угодами надає власнику технології юридичні підстави перешкоджати 
її відтворенню чи використанню конкурентами, що істотно ускладнює можливість 
створення аналогічних рішень навіть за наявності технічної спроможності. У 
результаті, право власності на ключові алгоритми, моделі чи набори даних 
перетворюється на інструмент закріплення ринкової влади та посилення бар’єрів 
входу. 
Показовою в цьому контексті є ситуація з розвитком генеративних мовних 
моделей, коли компанії, що першими створили успішні продукти, володіють не 
тільки технологіями й інфраструктурою, а й юридично захищеними правами на їх 
використання. Водночас, поява альтернативних рішень, подібних до DeepSeek, 
демонструє, що юрисдикція реєстрації компанії та особливості національного 
правового режиму у сфері інтелектуальної власності можуть фактично 
послаблювати можливості правозастосування з боку первинного розробника [51]. 
Бар’єр часу на обробку та навчання моделей є ще одним суттєвим 
обмеженням, що посилюється в умовах цифровізації, особливо на ринках 
генеративного штучного інтелекту. Процес підготовки й навчання нових моделей 
потребує значних часових витрат, зумовлених як обсягами даних, так і складністю 
обчислювальних операцій, що ставить потенційних конкурентів у менш вигідне 
становище порівняно з компаніями, які вже зайняли провідні позиції. У ситуації, 
коли діючі гравці продовжують покращувати свої моделі в режимі реального часу, 
нові учасники просто фізично не встигають подолати часовий розрив між етапами 
розробки, тестування та виведення продукту на ринок. 
Поєднання цього часово-технологічного бар’єра з мережевими ефектами 
призводить до подальшої концентрації ринку. Чим довше домінуючі компанії 
присутні на ринку, тим більший масив даних вони акумулюють, тим більше 
 
 
84 
 
користувачів залучають і тим швидше можуть удосконалювати свої рішення. У 
підсумку, часові витрати на створення конкурентоспроможної моделі для нових 
учасників зростають, тоді як вікно можливостей для входу звужується, що посилює 
тенденції до укрупнення ринкових гравців і підвищує рівень концентрації в 
індустрії генеративного штучного інтелекту. 
Бар’єри переключення в умовах цифровізації істотно посилилися і стали 
одним із ключових продовжень ринкової влади домінуючих компаній. Вони 
формуються під впливом двох взаємопов’язаних явищ: мережевого ефекту та 
ефекту Qwerty. Мережевий ефект підвищує цінність продукту або платформи для 
користувача в міру зростання кількості інших користувачів, що вже інтегровані в 
цю екосистему; відповідно, без радикальної диференціації новим учасникам 
практично неможливо витіснити чинного лідера лише за рахунок аналогічного 
функціоналу.  
У міжнародній практиці зниження ринкових бар’єрів дедалі частіше 
розглядається як інструмент активізації економічного розвитку та інтеграції в 
глобальні ланцюги створення доданої вартості. У низці країн були реалізовані 
програми, спрямовані на полегшення входження іноземних високотехнологічних 
компаній на локальні ринки, зокрема через дерегуляцію, спеціальні податкові 
режими, створення індустріальних парків, інноваційних кластерів, дослідницьких 
центрів та технопарків. Прихід таких компаній розглядається як каталізатор 
модернізації національної економіки, оскільки він супроводжується трансфером 
технологій, запровадженням сучасних стандартів менеджменту й організації 
виробництва, а також розвитком локальної інноваційної екосистеми. 
У результаті реалізації подібних програм спостерігається кілька ключових 
ефектів: по-перше, зростає технологічний рівень місцевого виробництва завдяки 
запозиченню ноу-хау та практик провідних глобальних компаній; по-друге, 
відбувається підвищення кваліфікації місцевих кадрів через їх залучення до роботи 
в дочірніх структурах, центрах розробки або в суміжних сервісних бізнесах; по-
 
 
85 
 
третє, створюються додаткові робочі місця не лише безпосередньо в іноземних 
компаніях, а й у супутніх підприємствах, що обслуговують зростаючий попит на 
послуги, логістику, IT-підтримку, консалтинг тощо. Крім того, збільшуються 
податкові надходження та експортний потенціал, що у сукупності формує 
аргументацію на користь активної державної політики зі зниження бар’єрів 
входження для технологічного бізнесу (табл. 3.2). 
Таблиця 3.2 
Напрями подолання ринкових бар’єрів для вдосконалення конкурентних 
відносин в умовах цифровізації 
Напрями Зміст напряму  
Лібералізація Розширення доступу до неконфіденційних даних, що накопичуються 
доступу до державними органами статистики, центральними банками, податковими 
даних та митними службами, у форматі відкритих даних.  
Фінансові Запровадження податкових пільг, канікул, субсидій та грантових програм, 
стимули для орієнтованих на інноваційні й технологічні компанії. Такі заходи частково 
стартапів та компенсують високі стартові витрати, знижують ризиковість інвестицій,  
малого бізнесу формують додаткову конкуренцію великим цифровим платформам. 
Розвиток Створення технопарків, індустріальних і науково‑технологічних парків, 
інноваційної кластерів, стартап‑інкубаторів та акселераторів, які забезпечують доступ 
інфраструктури до менторської підтримки, мережевих контактів, спільних лабораторій та 
масштабування інноваційних рішень у цифровому середовищі. 
Антимонопольне Удосконалення конкурентного законодавства з урахуванням специфіки 
регулювання цифрових ринків, запровадження превентивних правил для великих 
цифрових платформ, зменшення бар’єрів входження та зниження витрат 
платформ переключення для користувачів. 
Підтримка Програми розвитку цифрових навичок підприємців і працівників, а також 
цифрових розширення доступу до хмарних сервісів, обчислювальних потужностей і 
компетенцій та базових цифрових інструментів на пільгових умовах. Це дає змогу 
технологічного зменшити технологічні бар’єри, пов’язані з браком компетенцій та 
доступу високою вартістю інфраструктури, і тим самим полегшує входження 
нових суб’єктів на цифрові ринки 
 
Джерело: складено автором 
 
 
 
86 
 
Підвищення доступності даних є одним із найефективніших інструментів 
зниження бар’єрів входження на ринки в умовах цифровізації. Розширення 
відкритого доступу до неконфіденційної інформації, яка вже накопичується 
державними органами статистики, центральними банками та податковими 
службами, дозволяє бізнесу отримувати якісну аналітичну базу для прийняття 
рішень, моделювання попиту, оцінки ризиків і планування інвестиційної діяльності. 
Важливо, що такий крок узгоджується з логікою цифрової трансформації як 
процесу прискорення та спрощення обміну даними між учасниками економічних 
відносин. 
Перевага цього напряму політики полягає в тому, що він не потребує значних 
додаткових видатків: відповідні масиви даних уже збираються державними 
інституціями для фіскальних, статистичних чи регуляторних цілей, отже ключовим 
завданням стає лібералізація режиму доступу та приведення їх у формат відкритих 
даних. Запровадження стандартів цифрових форматів та безоплатного доступу до 
наборів даних сприяє формуванню прозорішого конкурентного середовища, 
знижує інформаційну асиметрію та відкриває можливості для створення нових 
цифрових сервісів, фінтех‑рішень, аналітичних платформ і стартапів, які 
використовують публічні дані як основний ресурс. 
Крім того, фінансові програми стимулювання та підтримки бізнесу 
залишаються одним із найбільш традиційних і водночас ефективних інструментів 
зниження бар’єрів входження або розширення присутності на ринку. Такі програми 
можуть мати двоєдиний характер: по-перше, передбачати податкові пільги, знижені 
ставки чи податкові канікули для компаній, що працюють у пріоритетних секторах, 
зокрема в галузі цифрових технологій; по-друге, включати систему цільових 
грантів на розвиток, які надаються як за рахунок державних фондів, так і в межах 
приватних або змішаних ініціатив підтримки інноваційного підприємництва. Хоча 
подібні заходи не можуть повністю зрівняти можливості стартапів із ресурсним 
потенціалом великих транснаціональних технологічних корпорацій, вони здатні 
 
 
87 
 
суттєво знизити початковий поріг входження для нових учасників ринку. Дотації, 
гранти та податкові стимули компенсують частину початкових витрат на розробку 
продукту, тестування технологій, розширення персоналу чи вихід на зовнішні 
ринки, а також полегшують доступ до подальших джерел фінансування. У 
результаті, такі програми можуть виконувати ефективну роль поширення цифрових 
технологій, допомагаючи інноваційним компаніям досягти рівня зрілості, 
необхідного для участі у стартап‑акселераторах, інкубаторах, венчурних фондах та 
інших механізмах залучення капіталу. 
 
3.3. Оцінка впливу цифрових технологій на розвиток вітчизняної економіки 
 
Цифровізація в сучасному світовому господарстві є ключовим фактором 
економічного розвитку країн з високим рівнем технологічної зрілості. 
Інформаційно-комунікаційні технології забезпечують комплексний економічний, 
соціальний та інституційний ефект, оскільки інтегруються в діяльність економічних 
систем на макро-, мезо- та мікрорівнях. Використання таких технологій стає 
необхідною умовою модернізації господарських систем. Стрімка еволюція 
цифрових рішень формує нові формати їх практичного застосування у 
функціонуванні підприємств різних секторів, від промисловості до сфери послуг.  
Позиції України в глобальних рейтингах цифровізації демонструють 
неоднорідність результатів залежно від обраного індикатора. За індексом мережевої 
готовності країна входить до групи держав з показниками вище середнього, 
посідаючи 43-тє місце серед понад 130 економік світу, а за показниками розвитку 
електронного уряду належить до країн із достатньо розвиненою системою е-
урядування. Натомість за індексом розвитку ІКТ та окремими складовими 
глобального інноваційного індексу позиції України залишаються відносно 
нижчими, що свідчить про наявність структурних обмежень у сфері інфраструктури 
та інноваційної спроможності. 
 
 
88 
 
Для внутрішнього моніторингу динаміки цифрової трансформації 
використовується запроваджений Індекс цифрової трансформації регіонів, 
максимальне значення якого дорівнює одиниці. Методика розрахунку індексу 
враховує рівень економічного розвитку, поширеність цифрових навичок населення, 
стан телекомунікаційної інфраструктури, якість та доступність публічних 
електронних послуг, а також інтенсивність цифрових перетворень на місцевому 
рівні.  
За підсумками вимірювання середнє значення Індексу цифрової 
трансформації областей складає 30 балів, що свідчить про помірний, але ще далекий 
від цільового рівень цифрової зрілості більшості областей. До групи лідерів 
увійшли Дніпропетровська та Львівська області, які набрали по 43 бали, а також 
Тернопільська область із результатом 42 бали, що відображає більш системний 
підхід цих регіонів до впровадження цифрових рішень у публічному секторі та 
економіці. 
Найкращі результати регіони продемонстрували у сферах цифровізації 
публічних послуг, розвитку цифрової інфраструктури та формування цифрових 
навичок населення, де спостерігається відносно стійка позитивна динаміка. 
Водночас, цифрова трансформація територіальних громад і розвиток цифрової 
економіки залишаються найбільш проблемними напрямами, що вказує на наявність 
структурних дисбалансів між окремими складовими цифровізації. Порівняємо 
значення індексу цифрової трансформації України за регіонами протягом 2023-2024 
рр. (табл. 3.3). 
  
 
 
89 
 
Таблиця 3.3 
Показники цифровізації за регіонами України, 2023-2024 рр. 
Значення  Зміна 
Область  
2023  2024  абсолютна  відносна  
Вінницька  0,777  0,755  -0,022  97,169  
Волинська  0,831  0,711  -0,12  85,56  
Дніпропетровська  0,908  0,844  -0,064  92,952  
Донецька  0,359  0,129  -0,23  35,933  
Житомирська  0,56  0,343  -0,217  61,25  
Закарпатська  0,732  0,647  -0,085  88,388  
Запорізька  0,289  0,209  -0,08  72,318  
Івано-Франківська  0,685  0,436  -0,249  63,65  
Київська  0,684  0,474  -0,21  69,298  
Кіровоградська   0,531  0,407  -0,124  76,648  
Луганська  0,404  0,404  0  100  
Львівська   0,891  0,85  -0,041  95,398  
Миколаївська  0,441  0,18  -0,261  40,816  
Одеська  0,785  0,804  0,019  102,42  
Полтавська   0,833  0,64  -0,193  76,831  
Рівненська  0,727  0,632  -0,095  86,933  
Сумська  0,178  0,435  0,257  244,382  
Тернопільська  0,827  0,341  -0,486  41,233  
Харківська  0,787  0,617  -0,17  78,399  
Херсонська  0,316  0,582  0,266  184,177  
Хмельницька   0,62  0,23  -0,39  37,097  
Черкаська  0,672  0,538  -0,134  80,06  
Чернівецька  0,546  0,254  -0,292  46,52  
Чернігівська  0,553  0,362  -0,191  65,461  
Загалом по Україні  0,632  0,497  -0,135  78,639  
Джерело: складено автором за джерелом [53] 
Серед територіальних громад середнє значення Індексу цифрової 
трансформації становить лише 16 балів зі 100 можливих, що свідчить про значно 
нижчий рівень цифрової зрілості порівняно з регіональним рівнем.  
 
 
90 
 
До п’ятірки лідерів увійшли громади, які демонструють більш послідовний 
підхід до впровадження цифрових рішень у публічне управління та місцеву 
економіку.  
Серед досягнень громад за перший квартал 2025 року можна відзначити 
розбудову інституційної та економічної бази цифрової трансформації. Зокрема, 85 
громад уже створили індустріальні парки; у 43% ІТ-підприємств керівні посади 
обіймають жінки; середній рівень оцифрування послуг для бізнесу досяг приблизно 
10%. 
Сформульовано багатовимірне дослідження рівня цифрової трансформації 
регіонів України за 2024 рік із використанням методів кластерного аналізу, що дає 
змогу виокремити однорідні групи регіонів за профілем цифрового розвитку. 
Як базу для кластеризації обрано систему субіндексів Індексу цифрової 
трансформації регіонів, які відображають ключові напрями впровадження 
цифрових рішень на субнаціональному рівні.  
До переліку показників включено: інституційну спроможність (ІС), розвиток 
інтернету (РІ), розвиток мережі центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), 
рівень упровадження режиму «без паперів» (РбП), стан цифрової освіти (ЦО), 
представленість регіону в цифровому просторі («візитівка області», ВО), 
проникнення базових електронних послуг (ПБеП), показники галузевої цифрової 
трансформації (ГЦТ), а також реалізацію індивідуальних проєктів керівників із 
цифрової трансформації (CDTO) (табл. 3.4). 
  
 
 
91 
 
Таблиця 3.4 
Показники аналізу цифровізації регіонів України, субіндекси, 2024 р. 
   Субіндекси     
Область  
ІС  РІ  ЦНАП  РбП  ЦО  ВО  ПБеП  ГЦТ  CDTO  
Вінницька  0,802  0,708  0,594  0,427  0,668  0,654  0,68  0,652  0,826  
Волинська  0,603  0,722  0,613  0,674  0,642  0,79  1  0,664  0,71  
Дніпропетровська  0,897  0,79  0,811  0,752  0,76  0,757  0,885  0,65  0,882  
Донецька  0,341  0,174  0,25  0,172  0,534  0,288  0,526  0,297  0  
Житомирська  0,183  0,732  0,473  0,248  0,438  0,291  0,68  0,327  0,29  
Закарпатська  0,901  0,806  0,525  0,451  0,626  0,759  0,888  0,379  0,633  
Запорізька  0,625  0,462  0,249  0,078  0,552  0,202  0,513  0,243  0,105  
Івано-Франківська  0,79  0,674  0,532  0,301  0,352  0,763  0,68  0,357  0,356  
Київська  0,733  0,782  0,531  0,426  0,562  0,686  0,72  0,431  0,384  
Кіровоградська   0,503  0,438  0,408  0,134  0,468  0,486  0,728  0,359  0,384  
Львівська   0,854  0,766  0,818  0,777  0,606  0,671  0,968  0,964  0,882  
Миколаївська  0,327  0,68  0,275  0,237  0,322  0,763  0,706  0,292  0  
Одеська  0,853  0,876  0,71  0,537  0,582  0,712  0,707  0,523  0,882  
Полтавська   0,937  0,964  0,593  0,763  0,742  0,726  0,786  0,694  0,549  
Рівненська  0,854  0,798  0,523  0,39  0,514  0,783  0,797  0,465  0,626  
Сумська  0,714  0,812  0,456  0,229  0,52  0,421  0,697  0,407  0,371  
Тернопільська  0,851  0,708  0,639  0,683  0,544  0,631  0,712  0,792  0,105  
Харківська  0,491  0,514  0,571  0,543  0,9  0,94  0,982  0,553  0,571  
Херсонська  0,775  0,352  0,374  0,203  0,574  0,507  0,665  0,407  0,648  
Хмельницька   0,781  0,726  0,428  0,439  0,41  0,276  0,81  0,393  0,028  
Черкаська  0,483  0,634  0,587  0,252  0,516  0,366  0,68  0,311  0,577  
Чернівецька  0,769  0,982  0,521  0,328  0,532  0,398  0,818  0,402  0,028  
Чернігівська  0,726  0,684  0,549  0,641  0,568  0,437  0,84  0,536  0,189  
Джерело: складено автором за джерелом [53] 
 
На рис. 3.1 представлено дендрограму, отриману за допомогою методу Уорда. 
Аналіз цієї дендрограми дає змогу виділити три окремі групи, або кластери, які 
характеризують однорідні стани в досліджуваному наборі даних. 
 
 
92 
 
 
Рис. 3.1.Класифікаційна дендрограма за методом Уорда  
Джерело: побудовано автором 
 
У 2024 році третій кластер, що включає сім областей (Вінницьку, Волинську, 
Дніпропетровську, Львівську, Одеську, Полтавську та Харківську), за винятком 
перших двох субіндексів, відзначається найвищими значеннями показників 
цифрової трансформації. Перший кластер, до якого входять дев’ять областей 
(Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, 
Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська), характеризується середніми 
значеннями відповідних субіндексів. Другий кластер, що складається з семи 
областей (Донецька, Житомирська, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, 
Херсонська та Черкаська), має найнижчі рівні показників (рис. 3.2).  
 
 
 
93 
 
 
 
Рис. 3.2.  Показники середніх значень для виокремлених кластерів 
Джерело: побудовано автором 
 
Отримані результати індексного оцінювання дають можливість чітко 
окреслити пріоритетні зони для подальших інтервенцій державної політики та 
запуску цільових програм підтримки, спрямованих на посилення цифрової 
спроможності саме на місцевому та регіональному рівнях. 
Перед початком цифрової трансформації необхідно створити міцну основу 
для сучасних технологічних рішень, які слугуватимуть фундаментом для процесів 
цифровізації. Серед таких основних елементів варто виділити: 
− високий рівень автоматизації діяльності підприємства, впровадження 
віртуалізації інфраструктури та забезпечення високої якості й надійності 
інформаційних систем; 
 
 
94 
 
− повну синхронізацію та оцифрування всіх доступних даних в межах 
організації, що дозволяє використовувати ці дані як базу для оперативного 
прийняття управлінських рішень у цифровому середовищі; 
− оновлення операційної моделі, організаційної структури та внутрішніх 
процесів із дотриманням нових принципів взаємодії, серед яких ключовими є 
достовірність представлених фактів і цифр та висока швидкість обробки інформації 
в режимі реального часу із можливістю швидкого коригування стратегічних 
напрямів на основі нових даних. 
Війна є одним із найважливіших чинників, що формують розвиток цифрової 
економіки в Україні, маючи подвійний вплив — як негативний, так і позитивний. З 
негативного боку, військові дії призводять до руйнування критичної 
інфраструктури, зокрема інформаційно-комунікаційних мереж, дата-центрів і 
ключових технологічних об’єктів, що викликає незаплановані перерви в наданні 
цифрових послуг і обмежує доступ до необхідних ресурсів. Одночасно 
спостерігається відтік кваліфікованих спеціалістів, особливо ІТ-фахівців та 
інженерів, що суттєво зменшує інноваційний потенціал країни. Крім того, 
обмеження доступу до основних ресурсів, таких як енергетика та інтернет, гальмує 
розгортання й впровадження цифрових технологій, створюючи додаткові бар’єри 
для стабільного розвитку галузі. 
З іншого боку, війна також стимулює розвиток цифрової трансформації через 
залучення міжнародної уваги та підтримки. Вона сприяє реалізації програм і 
проектів, що спрямовані на посилення цифрової економіки, а зростаючі кібератаки 
підвищують попит на інновації у сфері кібербезпеки й захисту даних. У такий 
спосіб військові виклики створюють умови для удосконалення технологічних 
рішень і підвищують рівень цифрової захищеності, закладаючи фундамент для 
подальшого розвитку цифрової інфраструктури і технологічного сектору загалом. 
 
 
95 
 
Такий підхід забезпечує створення гнучкого, адаптивного й технологічно 
підготовленого середовища, необхідного для ефективного впровадження цифрових 
технологій і підтримки сталого розвитку господарських систем (табл. 3.5). 
Таблиця 3.5 
Напрями сприяння розвитку цифровізації в Україні 
Напрями Пропозиції  
Подолання Забезпечити стабільну економічну політику, усунути нормативні 
державних обмеження, запровадити стандарти та ефективну державну підтримку 
бар’єрів цифрових технологій. 
Подолання Підтримувати модернізацію традиційних галузей через інвестиції у 
конкурентних цифрові технології, сприяти інформуванню про успішні кейси 
бар’єрів застосування цифрових рішень, стимулювати прийняття інновацій 
клієнтами. 
Розробляти та впроваджувати цифрові рішення із урахуванням 
Подолання 
специфіки підприємств, посилювати кіберзахист, розвивати 
технологічних 
інфраструктуру (швидкі канали зв’язку, доступ до мобільного 
бар’єрів 
інтернету, сучасні дата-центри). 
Подолання Підвищувати цифрову грамотність керівництва й персоналу, сприяти 
людських та зміні корпоративної культури, мотивувати до цифровізації, спрощувати 
організаційних інтеграцію цифрових технологій в існуючі структури та внутрішні 
бар’єрів процеси. 
Джерело: складено автором  
 
Експертні оцінки ініціативи «Цифрова адженда України», ГС «ХайТек Офіс 
Україна» та ГС Digital Transformation Institute КПІ свідчать про стабільне зростання 
впровадження цифрових технологій в економіці України, яке розпочалося у 2021 
році і прогнозовано збережеться до 2030 року. Така прогресивна тенденція 
відображає поступове нарощування цифрової зрілості країни та посилення ролі 
інноваційних технологій у формуванні конкурентних переваг на національному й 
світовому рівнях (табл. 3.6). 
Для реалізації прогнозів щодо сталого зростання цифрових технологій в 
Україні до 2030 року варто дотримуватись кількох ключових умов. По-перше, 
необхідно створити сприятливе регуляторне середовище, що спростить умови для 
бізнесу, стартапів та інноваційних ініціатив. По-друге, важливо посилювати 
 
 
96 
 
інвестиції в розвиток людського капіталу, забезпечуючи систематичне навчання і 
підвищення кваліфікації у сфері ІКТ. По-третє, слід розвивати інфраструктуру 
цифрової економіки, готуючи країну до інтеграції з глобальними цифровими 
ринками через підтримку експортного потенціалу та впровадження передових 
технологій. 
Таблиця 3.6 
Прогноз показників цифровізації економіки України 
Показник  2025Е  2026Е  2027Е  2028Е  2029Е  2030Е  
Внутрішній ринок             
(споживання ІКТ), 
млрд дол.  6,0  8,0  10,0  12,0  14,0  16,0  
Вплив на ВВП,             
відсоток зростання  +4,5  +6,0  +7,5  +9,0  +11,0  +14,0  
  
Джерело: складено автором за джерелом [54] 
 
За прогнозами, частка цифрової економіки у загальному ВВП України суттєво 
зросте до 2030 року, досягаючи 15% та вище, що стане вагомою конкурентною 
перевагою країни на регіональному та світовому рівнях. Це зростання відображає 
посилення ролі інноваційних галузей, зокрема ІТ-сфери, а також загальне 
прискорення цифрової трансформації економіки. 
 Для досягнення такого показника необхідно підтримувати стійке 
впровадження нових технологій, розвиток кваліфікованих кадрів і створення 
сприятливого інвестиційного клімату, що забезпечить стабільне економічне 
зростання на тлі трансформаційних процесів (табл. 3.7). 
  
 
 
97 
 
Таблиця 3.7 
Показники частки цифрової економіки у валовому виробництві України, 
прогноз 
Показник  2025Е  2026Е  2027Е  2028Е  2029Е  2030Е  
Частка цифрової економіки у загальному 15  20  28  40  52  65  
ВВП, %  
Джерело: складено автором за джерелом [54] 
 
Отже, цифрові технології демонструють значний потенціал для 
стимулювання національної економіки та активізації темпів економічного 
зростання. Завдяки переходу від традиційних матеріальних ресурсів до 
інформаційних, вони здатні знижувати виробничі витрати, сприяти створенню 
інноваційних технологічних продуктів і їх виходу на міжнародний ринок, що в 
цілому підвищує конкурентоспроможність країни. Особливо важливою є роль 
цифрових технологій в умовах військового конфлікту і подальшого післявоєнного 
відновлення України. Технологічні інновації здатні суттєво посилити оборонний 
потенціал, а цифровізація державних послуг забезпечує підвищення ефективності й 
прозорості управління в кризових умовах, що сприяє стабілізації і стійкому 
розвитку країни. 
 
Висновки до розділу 3 
 
В ході визначення перспектив розвитку цифрових технологій та цифрових 
платформ у міжнародному бізнесі було визначено, що підвищення ефективності 
цифровізації у міжнародному бізнесі вимагає системного підходу з урахуванням 
технологічних, людських і організаційних ресурсів. Впровадження сучасних 
цифрових платформ сприяє оптимізації бізнес-процесів, скороченню витрат і 
посиленню аналітичних можливостей компаній. Забезпечення компетентності 
 
 
98 
 
персоналу та гнучка організаційна структура є ключовими чинниками успішної 
цифрової трансформації в умовах глобальної конкуренції. 
Подолання ринкових бар’єрів у цифрову епоху потребує комплексних 
заходів, що включають удосконалення регуляторної бази, підвищення доступності 
цифрової інфраструктури та стимулювання інноваційного підприємництва. 
Важливим є розвиток фінансових та освітніх програм, спрямованих на зниження 
вхідних бар’єрів для нових гравців на ринку.  
Цифрові технології виступають каталізатором модернізації національної 
економіки, забезпечуючи підвищення продуктивності, ефективності та 
конкурентоздатності підприємств. Впровадження інноваційних цифрових рішень 
сприяє диверсифікації економічної діяльності та інтеграції у світові ланцюги 
створення вартості. Значна роль відводиться цифровізації державного сектору, що 
підвищує якість публічних послуг і сприяє створенню сприятливих умов для 
інвестицій та розвитку бізнесу. 
 
 
99 
 
ВИСНОВКИ 
В ході дослідження було обґрунтовано особливості використання цифрових 
платформ та технологій у міжнародному бізнесі та розроблено практичні 
рекомендації щодо напрямів активізації використання цифрових інструментів в 
контексті сучасних трендів розвитку технологій та інновацій. 
Досліджено теоретичні основи використання цифрових інструментів у 
підприємницькій діяльності. В умовах сучасного бізнес-середовища застосування 
сучасних цифрових платформ, нових інструментів та механізмів забезпечує 
підприємствам оперативну та результативну реакцію на зміни зовнішнього 
середовища. Впровадження таких технологічних рішень суттєво підвищує 
ефективність управлінських рішень, удосконалює менеджмент та координацію між 
структурними підрозділами. Процеси інформаційної цифровізації та 
комп'ютеризації господарської діяльності надають сучасним підприємствам нові 
перспективи для конструювання більш ефективних та інноваційних операційних і 
бізнес-моделей. 
Застосування цифрових та інформаційних технологій у процесі структурної 
перебудови бізнес-процесів суттєво впливає на стратегічні рішення щодо розподілу 
та оптимізації ресурсної бази підприємства. З цієї причини комплексна 
трансформація бізнес-процесів повинна мати системний характер та функціонувати 
як перманентно діючий механізм з метою забезпечення найвищих показників 
операційної та економічної результативності. Впровадження та активацію 
цифрових інструментів варто спрямувати на досягнення якісно вищого рівня 
операційної взаємодії та комунікації підприємства зі своїми клієнтами та 
споживачами, розширення доступу до потенційної та існуючої клієнтської бази, 
забезпечення максимальної прозорості та відкритості у функціонуванні організації, 
одночасно розкриваючи нові перспективи для розроблення та впровадження 
інноваційних продуктів та послуг, адаптованих до специфічних потреб ринку. 
 
 
100 
 
Суттєвий вплив на діяльність міжнародного бізнесу здійснюють цифрові 
технології. Технології нового покоління трансформують глобальні ланцюги 
постачань у бік стійкості до загроз та орієнтації на клієнта. Серед сучасних 
технологій, що найсильніше впливають на діяльність у міжнародному бізнесі, слід 
виділити: Інтернет речей (IoT), який дозволяє відслідковувати та контролювати 
товари й активи в режимі реального часу, що покращує видимість процесу 
перевезень і підвищує ефективність ланцюга постачань. Інструменти штучного 
інтелекту забезпечують прогнозну аналітику, оптимізацію маршрутів і покращення 
процесів прийняття рішень, включно з прогнозуванням попиту. Технології 
блокчейну підвищують видимість, безпеку та відстежуваність, а інструменти 
роботи з великими масивами даних і аналітика дають доступ у реальному часі до 
операцій міжнародного бізнесу. Такі рішення знижують рівень шахрайства, 
підвищують довіру зацікавлених сторін, оптимізують маршрути, рівні запасів і 
загальну ефективність ланцюгів постачання. 
Аналіз сучасних тенденцій за  визначеними індикаторами вказує на глобальну 
конкуренцію у сфері цифрового розвитку серед провідних держав світу. У 2024 році 
лідерство за індексом зберігають США, Сінгапур і Фінляндія, які демонструють 
стабільно високі значення в інфраструктурних, інноваційних і освітніх підсистемах. 
Також спостерігається активний прогрес у країнах Азії – Південна Корея, Японія та 
Китай продовжують інвестувати в мережеву інфраструктуру, розвивати цифрові 
платформи та підвищувати інноваційну активність. Інші тенденції включають 
стрімке зростання ролі державних електронних сервісів та інтеграції цифрових 
рішень для малого і середнього бізнесу. В цілому, сучасна політика ЄС стимулює 
підвищення цифрової інтенсивності й розвиток електронних публічних послуг, 
хоча темпи та рівень цифрової зрілості залишаються неоднаковими у різних країнах 
регіону. 
Глобальне впровадження цифрових та інформаційно-комунікаційних 
технологій стало основою сучасних трансформацій у бізнесі, змушуючи компанії 
 
 
101 
 
переглядати й адаптувати свої процеси відповідно до нових вимог цифровізації. 
Основними чинниками, що визначають пріоритетне використання цифрових 
платформ в управлінні, є зростання ефективності транзакцій, покращення взаємодії 
між учасниками ринку та посилення мобільності бізнес-операцій. Такі переваги 
дозволяють підприємствам швидше реагувати на зміни й підвищувати свою 
конкурентоспроможність у глобальному середовищі. На сьогодні лідерство у 
створенні й розвитку цифрових платформ утримують країни Північної Америки, 
Азії та Європи, де найбільші компанії оперують власними технологічними 
екосистемами. Серед понад 20 країн із високим рівнем цифрового розвитку 
визначальними лідерами залишаються США, Великобританія та Китай – саме тут 
концентрується найбільша кількість інноваційних платформних бізнесів і потужна 
технологічна інфраструктура. Такі позиції пояснюються значними інвестиціями у 
дослідження та розробки, державними програмами підтримки інновацій та 
розвиненою індустрією цифрових сервісів. 
Основні тенденції розвитку цифрових технологій в Україні охоплюють 
розширення впровадження цифрових платформ у державному управлінні, що 
значно покращує доступ населення до електронних послуг через інноваційні 
рішення на кшталт платформи «Дія». Одночасно зростає рівень цифрової 
грамотності серед громадян і бізнесу, що створює сприятливі умови для 
інноваційного розвитку і підвищення ефективності управлінських і виробничих 
процесів. Важливим аспектом є також розвиток інтернет-інфраструктури, особливо 
у сільських регіонах, а також інтенсифікація впровадження передових технологій, 
зокрема штучного інтелекту, блокчейну, кібербезпеки й хмарних обчислень, що 
підсилює глобальну конкурентоспроможність українського бізнесу. 
Напрями підвищення ефективності цифровізації міжнародного бізнесу 
включають системне впровадження цифрових інструментів на підприємствах 
різного масштабу, що сприяє оптимізації бізнес-процесів і підвищенню їх 
гнучкості. Одночасно, важливим є розвиток цифрових компетентностей серед 
 
 
102 
 
працівників і керівників, що забезпечує успішну адаптацію до цифрових змін і 
стимулює інноваційний потенціал. Крім того, масштабування інфраструктури та 
використання передових технологій, таких як штучний інтелект і блокчейн, 
посилюють конкурентоспроможність компаній на міжнародних ринках за рахунок 
підвищення ефективності виробництва й управління. 
Для реалізації прогнозів щодо сталого зростання цифрових технологій в 
Україні до 2030 року варто дотримуватись кількох ключових умов: необхідно 
створити сприятливе регуляторне середовище, що спростить умови для бізнесу, 
стартапів та інноваційних ініціатив,  посилювати інвестиції в розвиток людського 
капіталу, забезпечуючи систематичне навчання і підвищення кваліфікації у сфері 
ІКТ, розвивати інфраструктуру цифрової економіки, готуючи країну до інтеграції з 
глобальними цифровими ринками через підтримку експортного потенціалу та 
впровадження передових технологій. 
 
 
  
 
 
103 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Обидєннова, Т., Васильєв, В. Цифрові технології в управлінні 
підприємством: теоретичний аспект. Адаптивне управління: теорія і практика. 
Серія Економіка. 2023, 15(30). https://doi.org/10.33296/2707-0654-15(30)-12 
2. Чміль. Г. Цифровізація  діяльності суб’єктів  споживчого  ринку: 
можливості та загрози. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. 
Каразіна.  Серія:  Міжнародні  відносини.  Економіка.  Країнознавство. Туризм. 
2021. No 13. С. 124-134.7. 
3. Жосан  Г.  В.,  Кириченко,  Н.  В.  Управління  цифровізацією  бізнес-
процесів діяльності підприємства. Economic Synergy. 2022. No 4. С. 82-91. 
4. Jason Bloomberg. Digitization, Digitalization, And Digital Transformation:  
Confuse Them At Your Peril. Retrieved from: URL: 
https://www.forbes.com/sites/jasonbloomberg/2018/04/29/digitizationdigitalizationand-
digital-transformation-confuse-them-at-your-peril/#1e1fe3d02f2c  (дата звернення: 
10.10.2025) 
5. Україна 2030 – крана з розвиненою цифровою економікою. Український 
інститут майбутнього URL: https://strategy.uifuture.org/kraina-z-rozvinutoyu-
cifrovoyu-ekonomikoyu.html  (дата звернення: 20.11.2025)  
6. Лазебник Л.Л., Войтенко В.О. Інформаційна інфраструктура в 
цифровізації бізнес-процесів підприємства. Науковий вісник Міжнародного 
гуманітарного університету. 2020. Випуск 42. С. 18–22.  
7. Нікітін Ю. О., Кульчицький О. І. Цифрова парадигма як основа визначень: 
цифровий бізнес, цифрове підприємство, цифрова трансформація.  Маркетинг і 
цифрові технології. 20193(4), 77-87. 
8. Shalmo D., Christopher A. Williams, Luke Boardman. Digital ttansformation 
of bussines models – best practice, enablers and roadmap. International Journal of 
Innovation Management. 2017. Vol. 21(08). Р. 1–17.  
 
 
104 
 
9. Дубина М. В. Концептуальні аспекти дослідження сутності діджиталізації 
та її ролі у розвитку сучасного суспільства. Проблеми і перспективи економіки та 
управління. 2019. № 3 (19). С. 21-326 
10. Короткий Э.М. Дослідження систем управління: Підручник для вузів. 
М.:ДеКа, 2000. 208 c. 
11. Шимановська-Діанич Л. М., Лозова О. В. Вплив цифрової зрілості на 
трансформацію бізнес-процесів підприємств в умовах змін економіки України. 
Економіка: реалії часу. Науковий журнал. 2024. Т. 2. №. 72. С. 74-85. 
12. Звіт Глобального центру з цифрової трансформації бізнесу: Digital Vortex. 
How Digital Disruption Is Redefining Industries. URL: 
https://www.cisco.com/c/dam/en/us/solutions/collateral/industry-solutions/digitalvortex-
report.pdf (дата звернення: 20.11.2025) 
13. Гринько Т., Гвініашвілі Т., Каліберда М. Стратегічне управління 
підприємством в умовах цифрової економіки. Економіка та суспільство. 2023. №. 
50. 
14. Паршина О. А., Косарев В. М., Паршиню Ю. І. Інформаційні системи  і 
технології в менеджменті. Дніпропетровськ: ДУЕП, 2011.  
15. Калач Г.М. Моделі оцінки бренду в умовах цифровізації бізнесу. 
Підприємництво і торгівля : збірник наукових праць. 2020. Вип. 27. С. 26–30. 
16. Бойда С. Інноваційні підходи до управління підприємствами в умовах 
діджиталізації економіки. Вісник Чернівецького торговельно-економічного 
інституту. Економічні науки. 2022. №. 1. С. 70-79. 
17. Македон В. В., Байлова О. О. Планування і організація впровадження 
цифрових технологій в діяльність промислових підприємств. Scientific Bulletin of 
Kherson State University. Series Economic Sciences. 2023. №. 47. С. 16-26. 
18. Третяк Н. М. Цифрові технології в управлінні активами підприємства. 
Збірник конференції «Розвиток банківських систем світу в умовах глобалізації. 
2020.  С. 162. 
 
 
105 
 
19. Саврас І. З., Фединець Н. І. Цифровізація та інноваційний розвиток 
підприємства: тенденції, проблеми та перспективи. Вісник ЛТЕУ. Економічні науки. 
2023. №. 74. С. 108-114. 
20. Звіт Глобального центру з цифрової трансформації бізнесу: Digital Vortex. 
How Digital Disruption Is Redefining Industries. URL: 
https://www.cisco.com/c/dam/en/us/solutions/collateral/industry-solutions/digitalvortex-
report.pdf (дата звернення: 25.11.2025) 
21. Колешня Я. О. Сучасні цифрові бізнес-моделі: сутність, огляд та 
особливості. Підприємництво та інновації. 2022. №. 24. С. 87-91. 
22. Лісова Р. М. Вплив діджиталізації на бізнес-моделі: етапи та інструменти 
цифрової трансформації. Науковий вісник Ужгородського національного 
університету. Серія : Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 
2019. Вип. 24 (2). С. 114–118 
23. Савицька О. М., Салабай В. О. Міжнародний та вітчизняний досвід 
формування цифрових трансформацій в управлінні бізнесом компаній. Економічні 
та інноваційно-інвестиційні процеси в умовах змін ринкового середовища: 
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Львів, 24 жовтня 2020 
року) / ГО «Львівська економічна фундація». Львів: ЛЕФ, 2020. С. 55-59.  
24. Нагара М. Прогресивні бізнес-моделі: домінування цінностей індустрії 
5.0. Економіка та суспільство. 2022. №. 45. 
25. Bondarenko Svitlana, Bodenchuk Liliya, Krynytska Oksana and Gayvoronska 
Inna. Modelling Instruments in Risk Management. International Journal of Civil 
Engineering and Technology. 10(01), 2019, pp. 1561–1568 
26. Digital platforms: an analytical framework. European Parliament, Challenges 
for Competition in a Digitalised Economy, July 2015. URL: 
http://www.europarl.europa.eu/RegData/etudes (дата звернення: 23.11.2025) 
 
 
106 
 
27. Січкаренко К.О. Цифрові платформи: підходи до класифікації та 
визначення ролі в економічному розвитку. Причорноморські економічні студії. 
2018. № 35. С. 29 
28. European Commission Online Platforms and the Digital Single Market. URL: 
https://publications.parliament.uk/pa/ld201516/ldselect/ldeucom/129/129.pdf (дата 
звернення: 21.11.2025) 
29. Inoue Y., Tsujimoto М. New market development of platform ecosystems: A 
case study of the NintendoWii. Technological Forecasting & Social Change. 2018. Vol. 
136. P. 235–253. 
30. Parker G.G., Van Alstyne M.W., Choudary S.P. Platform revolution: How 
networked markets are transforming the economy and how to make them work for you. 
N. Y.: W.W. Norton & Company, 2016. 
31. Explore the Top 10 Logistics Trends in 2025. URL: https://www.startus-
insights.com/innovators-guide/top-10-logistics-industry-trends-innovations-in-2021/ 
(дата звернення: 20.10.2025) 
32. Черняєва А. Використання новітніх цифрових інструментів та технологій 
ведення бізнесу. Економіка та суспільство. 2024. №. 60. 
33. The ICT Development Index (IDI): conceptual framework and methodology: 
ITU. Committed to connecting the world. Available at: https://www.itu.int/itu-
d/reports/statistics/IDI2023/ (дата звернення: 22.11.2025) 
34. ICT Development Index by Country 2024. 
https://worldpopulationreview.com/country-rankings/ictdevelopment-index-by-country  
(25.11.2025)  
35. The Network Readiness Index. URL: https://networkreadinessindex.org/  (дата 
звернення: 20.11.2025) 
36. World Digital Ranking Results. https://www.imd.org/centers/world-digital-
ranking/#_tab_List  (дата звернення: 20.11.2025) 
 
 
107 
 
37. Global Innovation Index 2024. https://www.wipo.int/web-publications/global-
innovation-index-2024/en/  (25.11.2025) 
38. Індекс цифрової трансформації регіонів України. Підсумки 2022-
2024 роки. URL: 
https://cms.thedigital.gov.ua/storage/uploads/files/page/community/reports/ІНДЕК
С%202024%202%201.pdf  (дата звернення: 11.11.2025).  
39. Digital Economy and Society Index (DESI) 2022. Digital infrastructures. 
URL: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/digital-economy-and-society-
indexdesi-2022 (дата звернення: 13.11.2025).  
40. Федорак В. Як взяти участь у Програмі «Цифрова Європа». URL: 
https://ulead.org.ua/news/112  (дата звернення: 11.11.2025).  
41. Коваль О.В., Лишак О.М. Характеристика цифрової трансформації 
економіки в умовах глобальних викликів.Економіка та суспільство. 2024. № 66. 
URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/v  (дата звернення: 
11.11.2025).  
42. Global 500 Retrieved. URL: https://fortune.com/ranking/global500/ (дата 
звернення: 20.11.2025) 
43. Leger В. Fresh Mobile Trends. Upland Localytics. URL: 
http://info.localytics.com/blog/mobile-statistics (дата звернення: 25.11.2025) 
44. The Center for Global Enterprise. 2021. URL: 
https://www.bearingpoint.com/files/Global_Platform_Survey_Jan_2021.pdf&download
=0&itemId=289645 (дата звернення: 02.12.2025) 
45. Predix. The industrial Internet platform. URL: 
https://www.ge.com/uk/sites/www.ge.-com.uk/files/Predix-The-Industrial-Internet-
PlatformBrief.pdf (дата звернення: 20.11.2025) 
46. Цифрова трансформація URL:  https://www.henkel.ua/digitalization/digital-
transformation (дата звернення: 20.11.2025) 
 
 
108 
 
47. Звіт про виконання плану роботи Міністерства цифрової трансформації 
України на 2024 рік. URL: 
https://cms.thedigital.gov.ua/storage/uploads/files/page/ministry/Звіт_про_виконання_
плану_роботи_Мінцифри_.pdf   (дата звернення: 11.11.2025).  
48. Корпоративний портал. База Знань. ГО «АСОЦІАЦІЯ НООСФЕРА». 
URL: https://corp.m.ht/wiki (дата звернення: 20.11.2025) 
49. Digital Transformation Strategy: Where to Start and How to Make It Work 
URL: https://www.teaminternational.com/digital-transformation-strategy/ (дата 
звернення: 20.11.2025) 
50. How do you measure success in digital; five metrics for ceos URL: 
https://www.mckinsey.com/capabilities/mckinsey-digital/our-insights/how-do-you-
measure-success-in-digital-five-metrics-for-ceos (дата звернення: 20.11.2025) 
51. DeepSeek’s hardware spend could be as high as 500 million: report. CNBC. 
URL: https://www.cnbc.com/2025/01/31/deepseeks-hardware-spend-couldbe-as-high-
as-500-million-report.html  (дата звернення: 20.11.2025) 
52. Can Big Tech Be Regulated? SIPA Forum Ponders Lessons Around the 
World. Columbia SIPA. URL: https://www.sipa.columbia.edu/news/can-big-tech-
beregulated-sipa-forum-ponders-lessons-around-world  (дата звернення: 20.11.2025) 
53. Міністерство цифрової трансформації України https://thedigital.gov.ua/ 
(дата звернення: 20.11.2025) 
54. Цифрова адженда України https://strategy.uifuture.org/kraina-z-
rozvinutoyucifrovoyu-ekonomikoyu.html#6-2-3 (дата звернення: 07.12. 2025)
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
