Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7227| Назва: | Методологія формування туристичного продукту та його маркетингового супроводу |
| Автори: | Чепурда , Лариса Михайлівна Демченко, Дарина Геннадіївна |
| Ключові слова: | МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ;ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ;МЕТОДИ;МАРКЕТИНГОВИЙ СУПРОВІД;АНАЛІЗ;ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ |
| Дата публікації: | січ-2024 |
| Короткий огляд (реферат): | Загальний обсяг роботи складає 118 сторінок комп’ютерного тексту, включає 23 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел нараховує 104 найменування на 10 сторінках. Об’єкт дослідження: прогнозування формування туристичного продукту та його маркетингового супроводу Предмет дослідження: є методологія формування туристичного продукту та його маркетингового супроводу Мета роботи: є дослідження формування туристичного продукту та його маркетингового супроводу. Завдання роботи: розкрити роль і сутність формування туристичного продукту та його маркетингового супроводу. Дипломна робота присвячена дослідженню та розробці туристичного продукту та його маркетингового супроводу. В роботі досліджено туристичний продукт підприємства, визначено складові процедури оцінки ефективності формування туристичного продукту, запропонований загальний алгоритму оцінки ефективності маркетингових заходів по просуванню туристичного продукту. Методика дослідження: у ході написання роботи використовувалися економічні, статистичні методи дослідження, метод порівняння, системного підходу й аналізу. |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7227 |
| Розташовується у зібраннях: | 242 Туризм і рекреація (Туризм) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Демченко.pdf Restricted Access | 1.41 MB | Adobe PDF |  Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ, БУДІВНИЦТВА ТА РАЦІОНАЛЬНОГО
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ
Допущений до захисту
Завідувач кафедри _______ (Чепурда Л.М.)
«___» _____________ 20__ року
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до дипломної роботи
освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»
на тему: «Методологія формування туристичного продукту та його
маркетингового супроводу»
Виконала студентка 2 курсу групи МТ-206
Спеціальності 242 «Туризм»
Демченко Д.Г.
Керівник д.е.н., проф..Чепурда Л.М..
Рецензент Герман І.В.
Черкаси, 2023 р.
РЕФЕРАТ
Загальний обсяг роботи складає 118 сторінок комп’ютерного тексту,
включає 23 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел нараховує 104
найменування на 10 сторінках.
Об’єкт дослідження: прогнозування формування туристичного
продукту та його маркетингового супроводу
Предмет дослідження: є методологія формування туристичного
продукту та його маркетингового супроводу
Мета роботи: є дослідження формування туристичного продукту та
його маркетингового супроводу.
Завдання роботи: розкрити роль і сутність формування туристичного
продукту та його маркетингового супроводу.
Дипломна робота присвячена дослідженню та розробці туристичного
продукту та його маркетингового супроводу. В роботі досліджено
туристичний продукт підприємства, визначено складові процедури оцінки
ефективності формування туристичного продукту, запропонований загальний
алгоритму оцінки ефективності маркетингових заходів по просуванню
туристичного продукту.
Методика дослідження: у ході написання роботи використовувалися
економічні, статистичні методи дослідження, метод порівняння, системного
підходу й аналізу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ, ТУРИСТИЧНИЙ
ПРОДУКТ, МЕТОДИ, МАРКЕТИНГОВИЙ СУПРОВІД, АНАЛІЗ, ОЦІНКА
ЕФЕКТИВНОСТІ
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………….. 6
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи формування туристичного
продукту та його маркетингового супроводу……………………………… 8
1.1. Теоретичні засади формування ринку туристичних послуг:
термінологія, структура та класифікація………………………………..…... 8
1.2. Туристична послуга як ринковий продукт. Поняття туристичного
продукту………………………………………………………………..……… 20
1.3. Принципи і методи ціноутворення на ринку туристичних послуг.….. 28
Розділ 2. Дослідження діяльності туристичного підприємства «Малібу». 39
2.1. Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства.. 39
2.2. Аналіз системи ціноутворення на підприємстві……………………… 49
2.3. Дослідження діяльності підприємства по формуванню туристичного
продукту та його просуванню………………………………………………... 56
Розділ 3. Методичні підходи до підвищення ефективності формування
туристичного продукту та його маркетингового супроводу……………..... 67
3.1. Визначення складових процедури оцінки ефективності формування
туристичного продукту……………………………………………………..… 67
3.2. Розробка загального алгоритму оцінки ефективності маркетингових
заходів по просуванню туристичного продукту………………….……….... 81
3.3. Організація охорони праці в офісі туристського підприємств…….….. 90
Висновки………………………………………………………………………. 96
Список використаної літератури………………………………………….…. 98
Додатки………………………………………………………………………… 118
ВСТУП
У сучасних умовах формування туристичного продукту та його
маркетингового супроводу в туристичній сфері означає більше, ніж розробка
якісних послуг та встановлення на них привабливої ціни.
Туристський ринок - це система відносин (економічних, соціальних,
юридичних), пов'язують виробників туристського продукту і споживачів, які
зацікавлені в певному виді туристського продукту, які мають можливість
продавати і купувати їх.
Туристський ринок представлений у вигляді системи взаємодії чотирьох
основних елементів: туристський попит, туристське пропозицію, ціна,
конкуренція.
Як відомо, туризм - один з найбільш високодохідних
видів бізнесу. Саме тому необхідність у чіткій стратегії виробництва і
просування туристичного продукту - питання злободенне.
Актуальність теми дипломної роботи пов'язана з тим, що
найважливішим етапом у діяльності будь-якої турфірми є розробка нового
туристичного продукту та його просування на ринок. У діяльності турфірми
настає момент, коли пропонований товар застаріває і втрачає попит. На його
зміну повинен прийти новий, який би підтримав лідерство фірми на
туристичному ринку.
Розробка туристичного продукту і формування турів, надання основних і
додаткових послуг складають технологію туристичного обслуговування,
тобтовиробництво конкретного туристського продукту, призначеного для
задоволення потреби в туристської послуги.
Метою дипломної роботи є дослідження формування туристичного
продукту та його маркетингового супроводу.
Для розкриття цієї теми були поставлені наступні завдання:
– дослідити діяльність туристичного підприємства «Малібу»
– визначити складові процедури оцінки ефективності формування
туристичного продукту
– розробити загальний алгоритму оцінки ефективності маркетингових
заходів по просуванню туристичного продукту.
Об'єктом дипломного дослідження є процес прогнозування формування
туристичного продукту та його маркетингового супроводу
Предметом дипломного дослідження є методологія формування
туристичного продукту та його маркетингового супроводу.
Дипломна робота складається з трьох розділів, узагальнюючих висновків,
списку використаної літератури та додатків. У вступі обґрунтовується
актуальність теми дипломного дослідження, вказуються мета й завдання,
конкретизуються методи дослідження.
У першому розділі висвітлені теоретичні основи формування
туристичного продукту та його маркетингового супроводу. У другому розділі
було проаналізовано діяльності туристичного підприємства «Малібу»», у
третьому розділі наведені підходи до підвищення ефективності формування
туристичного продукту та його маркетингового супроводу.
8
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ ТА ЙОГО
МАРКЕТИНГОВОГО СУПРОВОДУ
1.1. Теоретичні засади формування ринку туристичних послуг:
термінологія, структура та класифікація
Сьогодні туристичні підприємства переміщують свою увагу з питань
реструктуризації внутрішніх процесів на виявлення та реалізацію методів, з
допомогою яких швидке та надійне вирішення будь-яких проблем споживача
може бути використано для досягнення стійких конкурентних переваг.
Пріоритету набуває формування «чутливого до споживача» підприємства, де
всі функції туристичного менеджменту об’єднуються з метою інтегрованого
управління створенням споживчого попиту та його задоволення. У такому
контексті питання розкриття поняття туристичного продукту набуває нового
значення, як першооснови вдосконалення термінологічного апарату теорії
туризму.
Для розкриття сутності такого явища як «туризм» визначальним є чітке
й коректне встановлення понять та термінів, якими таке явище позначено. На
даний час найбільш важливим методологічним базисом теорії туризму стає
термінологічний аналіз.
Термінологічний аналіз у теорії туризму – це один із методів
дослідження, який спрямований на розкриття сутності досліджуваних
соціально - культурних і економічних явищ у сфері туризму, що забезпечує
ідентифікацію й уточнення смислового значення понять та визначень їх
означаючих. Такий аналіз призводить до формування дефініцій та
експлікації, а також більш осмисленого представлення наукових підходів до
трактування певних понять.
Поряд з цим, на сучасному етапі розвитку туристичної науки досить
9
чітко відслідковується тенденція введення у її понятійний апарат значної
кількості «нових» термінів, які запозичені із суміжних чи близьких по
значенню сфер сучасних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.
Така ситуація набуває подвійного ефекту, оскільки:
а) з одного боку введення та використання нових понять обов’язково
потребує їх визначення, уточнення смислових значень, меж застосування
тощо. Це сприяє тому, що понятійний апарат теорії туризму розвивається у
бік більшої точності, наукової коректності, а відтак – стає позитивним
моментом у розвитку науки туризму в цілому;
б) з іншого боку визначена тенденція спрямовується до тотального
оновлення вже існуючих понять туристичної науки, до заміни «старих»
понять й термінів «новими». При цьому досить часто на це немає достатніх
на таке підстав, окрім намагання того чи іншого автора до оновлення
трактувань, зміни наукової мови туризму суто із кон’юнктурних міркувань.
Досить часто значна частина понять і термінів, через які описується предмет
дослідження, має невизначеність, тобто таких, які не мають точного
визначення, або ж є неоднозначними, тобто подаються у різних, не завжди
розділених значеннях.
За таких умов, у теорії туризму велике значення набуває правильний
вибір та ретельне виконання відповідних процедур у певній логічній
послідовності, оскільки велика кількість явищ позначаються складними
зіставленими поняттями, тобто вони складаються із декількох термінів.
Доцільно передбачати послідовний (аналіз кожного відокремленого терміну)
чи ступінчатий (формування понятійного ряду у напряму ускладнення
понять) термінологічний аналіз.
На даний час можна виділити декілька методів, які дозволяють досить чітко
визначити позицію дослідника до туристичної науки (табл. 1.1).
10
Таблиця 1.1
Методи термінологічного аналізу у теорії туризму
Метод Характеристика методу Коментар
1 2 3
Зміст поняття визначається Дослідник наочно демонструє
шляхом порівняння декількох відмінності між декількома поняттями,
понять: порівнюються або що дозволяє уникнути плутанини
протилежні за значенням
Метод поняття, тобто поняттю дається
порівняння визначення шляхом
протиставлення іншому
поняттю, або ж порівнюються
близькі за значенням поняття з
метою встановлення відмінних
ознак (попередження
плутанини у поняттях)
Поняттю дається визначення на Дослідник має можливість
основі синтезу декількох систематизувати понятійний апарат та
Метод підходів, шляхом поєднання позбавитися від численних трактувань
синтезу декількох визначень, що мають одного й того поняття. Метод сприяє
різні джерела створенню єдиної теорії туристичної
науки та єдиного понятійного апарату
Відбувається пошук Оскільки досить часто сучасне
походження, первісного смислу трактування поняття у значній мірі
Метод того чи іншого поняття відрізняється від його первісного
етимології визначення, досліднику важливо
визначити який смисл вкладався на
першому етапі, як воно еволюціонувало
Пряма протилежність Дослідник не утруднюючи себе
попередньому методу. Дається порівнянням і зіставленням множини
Метод лише одне визначення поняття варіантів формулювань визначення,
однієї без розгляду різних підходів та наводить лише ті, які йому здаються
позиції трактувань найбільш «правильними», вибираючи
одне з тих «за основу» і при
необхідності дещо редагуючи його
11
Продовження табл. 1.1
1 2 3
Дослідник наголос робить на нечіткі
Метод Формування до понятійних поняття, розмитість набору ознак, що
«розмитих форм і категорій дозволяє здійснювати різноманітні
понять» взаємні переходи від одного
трактування до іншого. Це дозволяє
відкладати «у архів» старі ознаки
поняття, включаючи до розгляду нові.
Але при цьому одна й та ж ознака може
трактуватися різними авторами по-
своєму
Передбачає рух від загального На початку відбувається засвоєння
до часткового, від абстрактних, дослідником понять і категорій, що
загальних понять і категорій до мають загальний і абстрактний
Метод чітких і конкретних понять характер, а вже потім, з них, як основи,
дедукції виводяться чіткі і конкретні поняття.
Метод ефективний при вивченні понять,
які відносяться до стійких, стабільних
явищ, але мало підходять до вивчення
динамічних явищ
Важливо відділити варіанти трактувань поняття, які взяті ним з різних
джерел, не порівнюючи їх і не змішуючи їх, а навпаки, підкреслити
особливості теорії туризму.
За таким, предметом термінологічного аналізу у теорії туризму стає
пошук відповідей на питання:
- яке визначальне поняття приймається за основу дефініції;
- якими якісними характеристиками-ознаками воно доповнюється;
- чи являються такі ознаки вичерпними, необхідними і достатніми?
Поряд з таким, визначення туристичного продукту як об’єкту пізнання,
встановлення його складу та меж з позицій термінологічного аналізу
викликає певні труднощі, що обумовлено відсутністю у фаховій літературі
єдиного погляду на встановлення змістовної сутності поняття, що дозволяє
продовжувати пошук необхідних структурних елементів для визначення
такого поняття.
12
Наведений у табл. 1.2 перелік елементів потребує визначеного
угрупування та систематизації у відповідності зі своїм функціональним
призначенням.
Таблиця 1.2
Структурне визначення можливого складу терміну «туристичний продукт»
Елементи наповнення,
Визначення туристичного продукту притаманні туристичному Джерело
продукту за визначенням
Комплекс туристичних послуг, необхідних для Корисна дія, результатом
задоволення потреб туриста під час його якої є корисний ефект, [1]
подорожі послуга
Упорядкована сукупність туристичних послуг,
робіт і товарів (пакет туристичних послуг, що
складається як мінімум з двох, або більше Вигода, яку одна сторона
одиничних чи множинних туристичних послуг, може запропонувати [8]
робіт, товарів і засобів забезпечення, інших іншій
туристичних ресурсів, достатніх для задоволення
потреб туристом в процесі із метою туризму
Набір послуг, що входять у вартість туристичної Економічна цінність у
поїздки за певним маршрутом з комплексним вигляді послуг для [2]
обслуговуванням задоволення людських
потреб
Будь-яка послуга, що задовольняє ті чи інші Економічна цінність у
вимоги туристів під час їхньої подорожі та вигляді послуг для
підлягає оплаті з їхнього боку, а основним задоволення людських [4]
туристичним продуктом є комплексне потреб
обслуговування, тобто стандартний набір послуг
що продається туристам в одному пакеті
Сукупність речових (предметів споживання) і Вигоди, задоволення
неречових (у формі послуги) споживчих потреб інших осіб [3; 5]
вартостей, необхідних для задоволення потреб
туристів, що виникають під час подорожі
Комплекс туристичних послуг, благ та товарів, Вигоди, задоволення [7]
що забезпечують реалізацію мети подорожі потреб інших осіб
Сукупність благ і послуг, якими користуються Вигода, яку одна сторона [6]
туристи, та є для яких предметом особливого може запропонувати
зацікавлення іншій
13
Незважаючи на різноманіття підходів, усі представлені визначення
поняття «туристичний продукт» мають свою методологію та особливості
побудови. При цьому у якості відмінних рис туристичного продукту можуть
бути виділені:
- вигоди, задоволення потреб; корисна дія, результатом якої є корисний
ефект, послуга;
- економічна цінність у вигляді послуг для задоволення людських
потреб.
При цьому необхідно відзначити такі методологічні моменти:
туристичний продукт є своєрідним предметом споживання; у окремих
випадках він служить предметом обміну вартісних еквівалентів. Для більш
детального врахування існуючих підходів до трактування поняття
«туристичний продукт» у роботі за методом синтезу виконане додаткове
структурування такого поняття.
Основою такого структурування автори дослідження приймають
робочу гіпотезу, за якою будь-який продукт має два крайніх втілення:
відчутний товар і невідчутну послугу, що відповідає пропонованій Е.
Шостаком ідеї континууму «товар – послуга» [9; 10]. У такому випадку
туристичний продукт може бути віднесений до товару чи послузі лише в тій
чи іншій мірі в залежності від рівня відчутності (рис. 1.1).
Туристичний продукт
на континуумі «товар – послуга»
«Чистий» «Чиста»
тур истичний товар туристична послуга
Матеріальні Нематеріальні
Критерії оц інки продукту
Ознаки: Ознаки:
- рівень якості оцінюється досить - рівень якості оцінюється досить
легко; важко;
- слабке залучення споживача до - сильне залучення споживача до
визначення рівня якості; визначення рівня якості;
- можливість зберігання - неможливість зберігання
Рис. 1.1. Поло ження туристичного продукту на континууму
«товар – послуга»
14
Тобто, будь-який туристичний продукт специфічний тим, що у
багатьох випадках має очевидні ознаки товару (відчутні і матеріальні), а
також ознаки послуги (невідчутні і нематеріальні).
Як наслідок такого підходу у туристичному продукті можна виділити
три складові (рис. 1.2), які визначають його змістовну сутність.
Час надання
туристичного продукту
Скорочення життєвого циклу туристичного
продукту, швидка адаптація до змінюваних
умов, прискорення розробки нового продукту
● Туристичний продукт
Система туристичного
обслуговування
Модифікація можливостей
туристичного продукту
Індивідуалізація
туристичного
Залучення ресурсів, необхідних для
продукту
задоволення конкретних потреб і
Налагоджування туристичного
вимог споживача
продукту «під споживача»
Рис. 1.2. Відображення змістовної сутності поняття «туристичний продукт»
у тримірному контурі системи туристичного обслуговування
На підставі викладеного туристичний продукт у роботі розглядається
як інтегральний результат формування й розвитоку сукупних відносин
«туристичне підприємство – споживач» у просторі й часі, а також виконання
доцільної сукупності дій, зусиль і відповідних ресурсів, встановлених
специфікаціями матеріальних і нематеріальних складових продукту
відповідно до потреб чи нужд окремого його споживача.
Таким чином, туристичний продукт можна представити як
інтегральний результат сукупних відносин всіх його учасників і лише у такій
категорії може бути найбільш повно і коректно досліджуватися, оптимально
15
формуватися та розвиватися. Такий підхід до встановлення сутності одного із
ключових понять у теорії туризму є актуальним і формує комплекс
потребуючих вирішення нових теоретичних проблем і завдань практики
туристичної діяльності. Їх суть полягає в тому, що поглиблюючи орієнтацію
на ринкові відносини і підвищуючи ефективність традиційного управління
туристичними послугами та їх комплексами, доцільно для отримання в
умовах конкуренції більшого ефекту системно закладу вати принципи
інтегрованого управління туристичним обслуговуванням, які визначають
сутність туристичного продукту як специфічного ринково визначеного
явища, яке виникає в результаті формування та підтримки ефективних
взаємовідносин туристичного підприємства і його споживачів.
У фаховій літературі наявна значна кількість визначень ринку
туристичних послуг (туристичного ринку). Туристичний ринок – це „сфера
реалізації туристичного продукту та економічних відносин, які виникають
між його покупцями та продавцями” [10, с.62]; це „суспільно-економічне
явище, що об’єднує попит і пропозицію для забезпечення процесу купівлі-
продажу турпродукту у даний час у даному місці” [86, с.61]; це „економічні
відносини між виробника- ми і споживачами турпродукту на туристичному
ринку, що поля- гають у процесі перетворення туристсько-екскурсійних
послуг в гроші, і назад – перетворення грошей у туристсько-екскурсійні по-
слуги” [4, с.117-118]; це „система внутрішніх і зовнішніх зв’язків, в якій
здійснюється процес перетворення туристсько-екскурсійних послуг у гроші і
назад, перетворення грошей у туристсько- екскурсійні послуги, а також
сукупність споживачів туристичного продукту, які мають засоби для його
купівлі” [189, с.129]; це „сукупність конкретних економічних відносин і
зв’язків між туристами (покупцями) і туроператорами (продавцями), а також
турагентами (торговими посередниками) та їх контрагентами з приводу руху
туристичних продуктів і грошей, що відбиває економічні інтереси суб’єктів
ринкових відносин” [150, с. 72-73]; це „система багатоаспектна,
поліструктурна, поліморфна та багаторівнева, що функціонує за законом
16
врівноваження попиту і пропозиції, який відтворює об’єктивно обумовлену
необхідність відповідності в часі і просторі вартісних та натурально-речових
форм платоспроможного попиту і 17 товарної пропозиції, і діє на основі
коливань виробництва та споживання турпродукту” [92, с.58]. Отже, можна
виділити три визначальні положення щодо сутності ринку туристичних
послуг, які відображені у логічній схемі функціонування світового ринку
туристичних послуг .По-перше, товаром на ринку туристичних послуг
виступає туристичний продукт – об’єкт ринку, що обмінюється на гроші.
Туристичний продукт – це „будь-яка послуга, що задовольняє ті чи інші
потреби туристів і підлягає оплаті з їх боку” [86, с.69]. Зазвичай туристичний
продукт має комплексний характер (так званий “пакет” послуг), кожну
складову якого виробляють інколи незалежні, а ін- коли й зв’язані суб’єкти
туристичного ринку російські вчені 18 І.В.Зорін та В.А.Квартальнов
зазначають, що він являє собою „споживчий комплекс, що включає тур,
туристсько-екскурсійні послуги і товари” [150, с.31]. Туристичний продукт –
це „комплекс туристичних послуг, благ та товарів, що забезпечують
реалізацію мети подорожі” [92, с.38]. Цікавою є точка зору Г.І.Михайліченко,
як розглядає туристичний продукт як сукупність туристичних послуг
(основних, додаткових та спеціалізованих), природних і антропогенних умов
та ресурсів (натуральних та створених) і туристичних товарів (специфічних
та неспецифічних), що задовольняють потреби споживачів до подорожі, під
час та після подорожі, при умові, що ці споживачі є туристами [104]. По-
друге, ринок туристичних послуг являє собою систему відносин між
суб’єктами – виробниками туристичних продуктів, платоспроможними
споживачами та посередниками. Споживачами туристичних послуг є
туристи. Чистими посередниками між туристами та виробниками послуг
виступають туристичні агентства, клуби, асоціації. Одночасно виробниками
(розробляють та реалізують тури) та посередниками (укладають угоди з
безпосередніми виробниками одиничних туристичних послуг) є
туроператори. Виробниками первинних туристичних послуг є готелі,
17
транспортні компанії, заклади харчування, екскурсійні бюро, музеї, театри,
заклади дозвілля тощо. Суб’єктами туристичного ринку також є і виробники
супутніх послуг і товарів – рекламні компанії, засоби мас медіа, виробники
товарів “внутрішнього експорту” (сувенірів, традиційних товарів у певних
країнах), будівельні компанії тощо. По-третє, механізм функціонування
ринку туристичних по- слуг полягає у постійному узгодженні попиту і
пропозиції туристичних продуктів в умовах зростаючої конкуренції та
зовнішнього (міжнародного) регулювання. Попит – це „кількість
туристичного продукту на ринку, яку платоспроможні туристи готові купити
за певною ціною протягом певного періоду часу” [150, с.91-92]. Попит на
ринку туристичних послуг є „мобільним, еластичним, сезонним,
комплексним” [44, с.9], а також неоднорідним, індивідуальним,
територіально відділеним від туристичної пропозиції. Детермінантами
попиту виступають: купівельна спроможність населення (чим вищі доходи
населення, тим вище попит), демографічна ситуація (наймобільнішими є
особи молодшого та середнього віку, бездітні сім’ї), соціально- культурні
чинники (чим вище рівень освіти, культури населення, тим вище попит;
водночас існують різноманітні релігійні, звичаєві обмеження та настанови),
інтенсивність реклами, суб’єктивні мотивації (особисті смаки,
інформованість, імідж тощо). Важливим фактором попиту є ціна. Більшість
фахівців вважають, що реакція попиту на ціну в цілому є еластичною (Г.М.
Алейникова, А.Б. Добро- вольська, Е.З. Левицька, Ю.В. Темний та ін.). Але,
наприклад, український економіст В.Ф. Кифяк зазначає, що на ринку
туристичних послуг поряд із еластичністю попиту для певних сегментів (осіб
із високими доходами, важко хворих, релігійних фанатиків та ін.)
спостерігається його нееластичність [69, с. 86]. З іншого боку, в Україні теж
спостерігається нееластичність попиту на ціну на таку важливу туристичну
послугу як проживання (розміщення), на яку, за оцінками фахівців, інколи
припадає до 80% вартості туристично- го продукту.
Пропозиція – це кількість туристичних продуктів на ринку, які „можуть
18
або мають намір продати за певною ціною протягом певного періоду часу
виробники” [150, с.95]. Пропозиція на світовому ринку туристичних послуг є
„немобільною, негнучкою, територіально відокремленою від потенційних
споживачів” [44, с.9]. Детермінантами пропозиції виступають:
платоспроможний попит, кількість виробників туристичних послуг, рівень
розвитку туристичної галузі в цілому, рівень використання потенціалу
туристичних ресурсів, ціна (обсяг пропозиції зростає при зростанні ціни).
Ринок туристичних послуг постійно прямує до стану рівноваги – повного
задоволення платоспроможного попиту на туристичні продукти пропозицією
відповідної якості. Але з появою нових вимог споживачів, нових
регіональних сегментів, нових турів, нових форм менеджменту і маркетингу
та ін. він переходить до стану дисбалансу. Таким чином, ринок туристичних
послуг постійно відхиляється від урівноваженого стану. Це передусім
пов’язано з тим, що попит є мобільнішим за порівняно нерухому, негнучку
пропозицію. Сприяти наближенню ринку туристичних послуг до стану
рівноваги покликані держава та різноманітні регулятивні організації.
Виходячи із змісту наукової категорії „світовий ринок туристичних послуг”,
можна запропонувати таке його визначення: це система товарно-грошових
відносин, що виникають в процесі купівлі- продажу туристичних продуктів і
передбачають міждержавні переміщення споживачів послуг. Ринок
туристичних послуг істотно різниться від інших галузевих ринків. Його
визначальними рисами є: туристичні послуги виробляються і споживаються
практично одночасно, не підлягають зберіганню, накопиченню, транспор-
туванню, ґрунтуються на прямих контактах між їх первинними ви-
робниками і кінцевими споживачами; 20 – ринок туристичних послуг
характеризується значною глибиною проникнення, оскільки туризм
потенційно є всюди, де живе людина (на відміну від більшості товарних
ринків, що детермінуються наявними сировинними ресурсами та
спеціалізованими споживачами). Потенційно туристичний продукт можна
“створити” з будь-яких ресурсів (наприклад, Чорнобильська зона чи
19
голодуючі люди в Африці як об’єкт екзотичного або екстремального
туризму), водночас потенційними споживачами туристичних послуг є все на-
селення світу; ринок туристичних послуг має сезонний характер із двома
(літнім та зимовим) піками ділової активності, пов’язаними передусім з
періодами відпусток, зменшенням ділової активності у інших секторах
світової економіки; споживання туристичних продуктів відбувається у
країні- виробнику, що з метою пошуку покупців вимагає присутності за
рубежем виробників послуг (прямої або через посередників); ƒ ринок
туристичних послуг має комплексний характер, коли поряд із обумовленими
контрактами туристичними продуктами за внутрішніми цінами іноземної
країни за валюту додатково продаються товари і послуги туристичного
попиту; даний ринок, на дивлячись на масовість надання туристичних
послуг, має індивідуалістичний характер, пов’язаний із суб’єктивністю
попиту, оскільки туристичні продукти призначені для задоволення особистих
потреб туристів (відповідно до їх доходів, інтересів), мають виключно
споживацьке значення.
При цьому споживча вартість послуги не має речової форми, а полягає
у певному корисному ефекті (враження, пізнання, оздоровлення та ін.); на
даному ринку спостерігається доволі висока стійкість цін на туристичні
послуги (порівняно із динамікою цін на товари) та водночас несталість
якості.
Стійкість цін, на думку експертів, пов’язана з тим, що попит на
туристичні послуги постійно зростає, а пропозиція не завжди за ним встигає,
а також з тим, що в туризмі неможливо створити акумулятивні запаси.
Несталість якості породжує таку ситуацію, що неможливо наперед
оцінити якість послуги. Критеріями для цього є лише довіра, досвід,
суб’єктивні враження інших.
Можна виділити такі функції ринку туристичних послуг: регулятивна,
оскільки ринок забезпечує збалансованість попиту і пропозиції, узгодження
виробництва і споживання туристичних продуктів в цілому та по окремих
20
сегментах зокрема; ƒ стимулююча, оскільки ринок забезпечує стимулювання
підвищення економічної ефективності виробництва туристичних по- 21 слуг
в умовах конкуренції, з одного боку, та вдосконалення пропозиції відповідно
до особливостей попиту в різних міжнародних регіонах, з іншого.
Оскільки специфікою туристичного продукту є певною мірою його
абстрактність („мрія”, „фантазія” туриста), то саме ринок стимулює пошук
нових шляхів максимального наближення туристичних продуктів до такої
абстракції; оптимізаційна, оскільки ринок оптимізує використання факторів
виробництва туристичних послуг, іншими словами, “показує” виробникам
які, у якій кількості та для кого необхідно виробляти туристичні послуги; ƒ
інформаційна, оскільки ринок надає інформацію про усереднені параметри
сукупних попиту і пропозиції на різні види туристичних послуг, забезпечує
встановлення ціннісних еквівалентів для купівлі-продажу туристичних
продуктів; ƒ сануюча, оскільки ринок вибраковує з обігу ті туристичні
послуги або їх виробників, які не можуть забезпечити мінімальний стандарт
якості.
Креативною складовою світового ринку туристичних послуг, базовим
суб’єктом економічної діяльності у сфері туризму є туристичне підприємство
– „підприємницька або громадська одинця чи їх сукупність, яка займається
виробництвом, розробкою, реалізацією туристичних продуктів, а також
організовує їх споживання” [4, с.136].
1.2. Еволюція поняття «Послуга» у аспекті тенденцій розвитку сфери
туризму
Переорієнтація виробництва з традиційного створення матеріальних
благ на надання послуг є фундаментальною ознакою переходу суспільства
від індустріального до постіндустріального рівня розвитку.
Тому, коли економісти ведуть мову про сучасні трансформації у
ринковому середовищі, вони мають на увазі саме інтенсивне поширення
21
сфери обслуговування, супроводжуване потужним інформаційним
забезпеченням.
За таким, при розгляді еволюції виробничо-економічних відносин та
формування основних ідей удосконалення невиробничого комплексу, стає
очевидним перетворення сфери обслуговування у домінуючий сектор
економіки. Поява та розвиток філософії підприємництва, орієнтованої на
споживача, сформували чіткі ринково обумовлені вимоги до виробника
послуг:
- максимальне скорочення тривалості виробничого циклу;
- ефективне управління всіма видами ресурсів у спрямуванні на їх
мінімізацію;
- гнучкість процесу виробництва послуг, пристосованість до можливих
змін у очікуваному споживачем асортименті.
За звичай складно навести приклад підприємства, яке надає товар чи
послугу у чистому вигляді: придбання будь-якого товару супроводжується
послугами і, навпаки, придбання послуг пов’язане з купівлею товару. Саме
виділення у якості основного мірила ефективності економічних відносин
необхідного рівня обслуговування галузей народного господарства
безпосередньо їх господарюючих суб’єктів, зумовлює у першу чергу
важливість дослідження послуги як самостійної економічної категорії.
Як стверджується у роботі, зазвичай поняття «послуга»
використовується у найширшому значенні, і складає собою дію, що дає
користь, допомогу. Підтримуючи ідею розширеної концепції
обслуговування, у роботі визначається, що сфера обслуговування «… є
сукупністю галузей народного господарства та видів діяльності, спрямованих
на задоволення потреби держави, підприємств та населення в послугах.
Критерієм об’єднання галузей у сферу обслуговування є не характер праці і
вид споживчої вартості, а те, що кожна з цих галузей, надаючи послуги
різним споживачам – державі, підприємствам та населенню, в тій чи іншій
мірі бере участь у відтворюваному процесі. Єдність галузей сфери послуг у
22
відтворювальному процесі виявляється в тому, що кінцевим результатом
праці в них є послуги в матеріальному і нематеріальному вигляді.
Поряд з цим, необхідно відзначити, що у роботах вітчизняних і
зарубіжних вчених відсутнє чітке розмежування послуг у виробничій і
невиробничій сфері. Сьогодні склалося загальне уявлення про обслуговуючу
діяльність та сферу використання послуг. Як вказує Х. Ворачек, ще ні одна із
спроб дати визначення послузі не увінчувалася успіхом, оскільки сфера
послуг як ні одна інша визначається своєю різноманітністю та масштабністю
поширення .
За таким, є очевидною необхідність подальшого дослідження існуючих
теоретичних положень обслуговуючої діяльності та осмислення комплексу
міждисциплінарних проблем, з якими стикаються виробники послуг
невиробничого характеру. Саме це визначило вибір теми першої частини
даного дослідження та його основну мету:
подальший розвиток системних уявлень сутності послуги, як
самостійної економічної категорії і як інтегрованої продуктової пропозиції у
невиробничій сфері.
Для досягнення цієї мети у роботі вирішувалося завдання:
- представити еволюцію поглядів на поняття «послуга» як економічної
категорії у аспекті сучасних тенденцій розвитку невиробничої сфери
обслуговування;
- дослідити загальну структуру повної вартості володіння сукупною
пропозицією продукту «товар – послуга».
Сутність вирішення сформульованого у роботі мети дослідження
визначається такими положеннями.
Положення І. Послуга як особлива економічна категорія.
На відміну від реального продукту послуга має свої особливості та
форми прояву. При цьому не викликає сумнівів той факт, що на сучасному
етапі розвитку економічних відносин у невиробничій сфері бажано, а у
деяких випадках обов’язковим надання професійних послуг, що
23
задовольняють потреби і вимоги споживача, а будь-яка продукція у такій
сфері перетворюються у комплексну систему обслуговування певної
суспільної потреби .
За тим, що послуги, зв’язок яких з матеріальними продуктами у
невиробничій сфері має специфічний характер, доречно буде представити
ряд найбільш поширених визначень поняття «послуга», що дозволяє
сформувати уявлення про відмінності послуг у виробничому і
невиробничому секторах.
1. К. Гронос відзначав: «Послуга – це процес, який включає серію (чи
декілька) невідчутних дій, які за необхідності відбуваються при взаємодії між
покупцями і обслуговуючим персоналом, фізичними ресурсами, системами
підприємства-постачальника послуг». На його думку існують два типи якості
надання послуг: технічна, яка передбачає те, що споживач реально отримує
від надаваних послуг, і функціональна, яка враховує особливості їх
отримання.
2. Д. Ратмел відзначив, що у сфері послуг, на відміну від сфери
матеріальних товарів, досить складно розділити виробництво і споживання,
оскільки споживач є безпосереднім учасником як споживання послуги, так і
її виробництва .
3. Л. Беррі писав, що «фізичний продукт – це предмет, пристрій чи річ,
у той же час як послуга є поступком, виконанням чи зусиллям».
4. Ф. Котлер подає послугу, як «будь-який захід чи вигоду, які одна
сторона може запропонувати іншій і які в основному невідчутні і не
призводять до заволодіння чим-небудь» .
5. К. Хаксевер і ін. відзначають товар і послуга не є антиподами, а
швидше за все становлять дві області одного континууму .
Поряд з цим існує думка, що дати опис властивостей послуги може
бути більш продуктивним, ніж намагатися вивести її визначення. При цьому
наводяться такі аргументи:
- сектор послуг як «третинний» охоплює все, що не відноситься до
24
сільського господарства і промисловості;
- численні та різноманітні дії відносяться існуючою офіційною
статистикою до одного класу економічних благ;
- послуги – це гнучкий об’єкт, межі якого досить рухомі;
- до послуг відносяться різноманітні види діяльності, які спрямовані на
різні об’єкти .
Вочевидь, можна вести мову про те, що на сучасному етапі розвитку
невиробничої сфери товар розглядається як набір матеріальних і
нематеріальних атрибутів, коли виробник може отримати конкурентні
переваги за рахунок встановлення найбільш вдалої комбінації (товар –
послуга) у поєднанні із інноваційними технологіями, інформацією та
персоналом. У сучасних умовах ринкових відносин принциповим є те, що
споживач починає здійснювати пошук не стільки товару, скільки послуги як
вирішення своїх проблем, пов’язаних із споживанням такого товару.
Відбулася значна еволюція самого поняття товару, яке Ж.-Ж. Ламбен
визначає як сукупність властивостей, чи набір атрибутів, що забезпечують
споживачеві базову функціональну цінність, чи корисність, яку він визначає
як «ядерну послугу» . Схожі позиції займають й інші дослідники.
Сьогодні класичні ознаки диференціації товару і послуги втрачають
свою інтерпретаційну силу для опису реальної діяльності промислового
підприємства. У сучасному розумінні товар – це не просто матеріальна
продукція, а складна економічна категорія, яка означає сукупність споживчих
характеристик певної сукупної товарно-сервісної пропозиції, що формується
її виробником та реалізується для задоволення потреб споживачів. На це
вказує французький економіст Е. Мате. Він відзначає, що підприємства все
активніше діють у напрямі розвитку сукупної пропозиції «товар – сервіс», у
рамках якої встановлюються особливі і постійно контрольовані відносини зі
споживачем з метою максимізації його задоволеності .
Положення ІІ. Загальна структура повної вартості володіння сукупною
пропозицією продукту «товар – послуга».
25
Приймаючи до уваги вище викладене, послуга невиробничого
призначення (ПНП) може бути представлена як специфічна форма системи
інтегрованого управління сукупною пропозицією, що має змішану
матеріально-нематеріальну природу (модель Шостака «товар – послуга» ).
При цьому можна виділити компоненти, які визначають матеріальну і
нематеріальну сутність сукупної пропозиції «товар – послуга» (де за основу
приймається модель, яка запропонована Е. Мате) (рис. 1.2) .
Параметр
«Товар»
Розробка товару і процесу
його виробництва 1 Управління товаром у продовж
5в сього життєвого циклу
Розробка сукупної Повна вартість володіння
3 7
пропозиції сукупною пропозицією ПНП
Розробка життєвого
циклу сукупної пропозиції
0 П4Н П Параметр
«Час»
Розробка послуги
та процесу її реалізації 2 Управління послугою у продовж
6
всього життєвого циклу
Параметр
«Послуга»
Рис. 1.2. Відображення сутності інтегрованого продукту «товар – послуга»
у тривимірному контурі системи обслуговування споживача
Представлена схема показує, що розробка послуги і матеріальної
продукції зводиться у єдине ціле, що складає результат тієї чи іншої стратегії
розвитку підприємства невиробничої сфери. При цьому рівень політика
обслуговування повинна плануватися паралельно із товарної політикою,
зважаючи на встановлення потреби пристосування виробу до цілей та
обмежень послуг, що його супроводжують.
26
Центральним у представленій схемі є поняття повної вартості
володіння ПНП. Основними етапи її формування є такі:
- «1 – 7» – специфікація розробки товару і технології його виробництва;
- «2 – 7» – специфікація розробки послуги і технології її виробництва;
- «4 – 7» – специфікація управління життєвим циклом сукупною
пропозицією ПНП.
У більшості випадків споживача цікавить не сама продукція, а її
здатність з найбільшим ефектом задовольнити його потреби і вимоги у
порівнянні із аналогічними конкурентними виробами. А відтак, ринкова ціна
на продукцію може розглядатися як один із параметрів її
конкурентоспроможності. При цьому основним параметром виступає рівень
сукупних витрат, які несе споживач у процесі споживання ПНП у розрахунку
на одиницю виконаної роботи.
Відштовхуючись від досліджень економічної ефективності систем
управління сервісом, у найбільш загальному підході повна вартість
володіння сукупною пропозицією ПНП СΣ(t) протягом її життєвого циклу Т (t
Î Т) може бути представлена таким чином:
СΣ(t) = Спр + Спс(t) + Сзб(t) + Свд(t) + Сл(t), (1.1)
де Спр – витрати на придбання ПНП;
Спс – витрати на поточне споживання ПНП;
Сзб – витрати і збитки, обумовленні непродуктивним споживанням ПНП
(відхилення і збої в обслуговуванні споживача);
Свд – витрати на заходи з відновлення / коригування ПНП;
Сл – витрати на ліквідацію ПНП.
Загальною умовою ефективності ПНП буде дотримання
співвідношення:
27
[Ск / (Сзб + Свд(t) + Сл(t))] < 1, (1.2)
Слабо контрольовані складові
повної вартості володіння ПНП
де Ск – витрати на випереджальні дії з метою недопущення відхилень і збоїв
у наданні ПНП.
Необхідно зауважити, що при аналізі повної вартості володіння ПНП
необхідно враховувати такий важливий аспект, пов’язаний з тим, що вона у
значній мірі залежить від тривалості володіння послуги споживачем: чим
більший термін споживання, тим більша ймовірність зростання витрат, які
слабо контролюються. Більш того, у продовж часу володіння може
змінюватися і структура повної вартості володіння ПНП.
Приймаючи повну вартість володіння ПНП як змінну величину, для
підприємства важливо мати чітке розуміння того, на який термін її необхідно
розраховувати. Для того, щоб витрати на придбання та споживання ПНП
були оптимальними, споживач буде оптимізувати не загальні витрати, а
швидкість їх змін. Така швидкість може розглядатися як відношення
сукупних витрат споживача на ПНП (придбання і споживання) за певний
період часу до тривалості такого періоду, тобто встановлюється питома
повна вартість володіння ПНП оптимізація якої повинна влаштовувати як
споживача, так і підприємства.
Таким чином, реалізація у невиробничій сфері концепції повної
вартості володіння ПНП надає підприємству нові можливості у формуванні
найбільш ефективної цінової політики. Насамперед, ціна на таку послугу
виконує подвійну функцію. З одного боку, вона має безпосередній вплив на
величину витрат, пов’язаних із задоволенням потреб і вимог споживача, і
таким чином може розглядатися як одним із факторів, що визначає
конкурентоспроможність ПНП. З іншого боку, рівень ціни на ПНП залежить
від її експлуатаційних і споживчих характеристик, співвідношення попиту і
пропозиції і тим самим виражає оцінку послуги споживачем, його
28
відношення до підприємства. А від так, значення набуває порівнянність всіх
факторів повної вартості володіння ПНП із аналогічними показниками
послуг-конкурентів.
1.3. Принципи і методи ціноутворення на ринку туристичних послуг
Методология ціноутворення включає в себе сукупність загальних
положень (правил), нормативних актів, принципів і методів розробки
прогнозованої концепції та стратегії ціноутворення, визначення та
обґрунтування видів цін, формування системи цін, управління
ціноутворенням, контролю за цінами.
Методологія ціноутворення єдина для всіх рівнів встановлення цін і на її
основі розробляється стратегія ціноутворення. Основні положення і правила
формування цін не повинні змінюватися в залежності від того, хто і на який
термін їх встановлює, і це є необхідною передумовою створення єдиної
системи цін.
Основу методології ціноутворення становлять методи і принципи
формування цін.
Методи ціноутворення дозволяють розробити практичні рекомендації та
засоби (механізми) для реалізації обраної стратегії ціноутворення. У практиці
ціноутворення існує цілий ряд різних методів формування цін, залежних від
типу (кон'юнктури) ринку, конкуренції споживчих властивостей і якості
продукції та цілей, які переслідує виробник (продавець) товарів. В даний час
розроблені і застосовуються методики визначення цін нових видів товарів і
послуг, обліку в ціноутворенні середніх витрат виробництва і прибутку
(цільової), природно-географічних чинників, а також інші методики,
призначені для різних рівнів управління, видів цін і груп товарів.
Важливим елементом методології є принципи ціноутворення, тісно
пов'язані з методами формування цін.
29
Принципи ціноутворення – це постійно діючі основні положення
(направлення), характерні для всієї системи цін і є базовими для неї.
Найважливішими принципами ціноутворення є науковість обгрунтування
цін, цільова спрямованість цін, безперервність процесу ціноутворення,
єдність процесу ціноутворення та контролю за дотриманням цін.
Принцип науковості обгрунтування цін полягає в необхідності пізнання
і вивченні впливу на ціноутворення об'єктивних економічних законів
розвитку ринкової економіки і насамперед законів вартості, попиту і
пропозиції.
Наукове обгрунтування цін базується на глибокому аналізі кон'юнктури
ринку, всіх ринкових чинників, а також діючої в національній економіці
системи цін. У зв'язку з цим необхідно виявити тенденції розвитку
виробництва на перспективу, спрогнозувати зміну рівня витрат, попиту,
якості товарів, врахувати різноманітну інформацію, у тому числі економічну,
при встановленні цін.
Принцип цільової спрямованості цін полягає в чіткому визначенні
пріоритетних економічних і соціальних проблем, які повинні вирішуватися за
допомогою цін, наприклад соціальний захист населення або цільова
орієнтація цін на освоєння нової ефективної продукції, підвищення її якості.
З цією метою на певний період часу на принципово нові види продукції
встановлюються підвищені ціни, що забезпечують максимальний прибуток.
Цільові пріоритети і цільова спрямованість цін можуть змінюватися на
кожному етапі розвитку національної економіки країни.
Принцип безперервності процесу ціноутворення визначається його
динамічністю і виявляється, по-перше, в тому, що продукція на кожному
етапі руху від сировини до готового виробу має свою ціну; по-друге, у чинні
ціни постійно вносяться зміни і доповнення у зв'язку зі зняттям з
виробництва застарілих і освоєнням нових видів товарів.
Принцип єдності процесу ціноутворення та контролю за дотриманням
цін полягає в державному встановлення загальних принципів та правил
30
ціноутворення, формуванні, регулюванні та контролі за цінами продукції і
послуг галузей національної економіки та підприємств-монополістів і в
першу чергу в сфері енергетики, нафтової і газової промисловості,
транспорту , зв'язку, комунального господарства та ін.
У кожній галузі національної економіки є свої особливості формування
цін і тарифів; застосування до цін податку на додану вартість, акцизів,
надбавок, націнок, знижок; дотримання рівня рентабельності та собівартості
продукції; формування собівартості з урахуванням затверджених нормативів,
податків, зборів, платежів і відрахувань. У зв'язку з цим виконання всіх
загальних принципів, правил, рекомендацій, положень щодо ціноутворення,
передбачених у законодавчому та правовому порядку, є обов'язковою
умовою державної дисципліни цін. Державний контроль за цінами
здійснюється і по товарах, щодо яких діє режим вільних (договірних) цін.
Таким чином, мета контролю за дотриманням державної дисципліни цін
– це перевірка правильності застосування встановлених законодавством та
нормативними документами загальних принципів, положень, рекомендацій і
правил ціноутворення в міністерствах, відомствах, органах управління
республік, країв, областей, на підприємствах, в організаціях, об'єднаннях,
компаніях, фірмах, асоціаціях, концернах.
Ціноутворення на туристичні послуги. Нижній рівень ціни на туристичні
послуги визначає собівартість, а верхній - попит. На ціну також впливають:
клас обслуговування, обраний транспортний засіб, форма обслуговування
(групова або індивідуальна), кон'юнктура ринку туристичних послуг,
сезонність надання послуг.
Складовими ціни на туристичні послуги є наступні елементи:
- вартість сировини і матеріалів (продукти харчування, постільні
приналежності і т.д.);
- поточні витрати на виробництво, реалізацію та організацію
споживання послуг;
- прибуток тур оператора;
31
- податки;
- знижки для окремих груп туристів;
- надбавки або знижки на користь туристичного агента (комісійна
винагорода).
Перші два елементи формують собівартість туристичних послуг.
Ціни на туристичний продукт зорієнтовані на певні типові групи. Як
правило, зниження ціни веде до зростання попиту і є аргументом, що
найчастіше використовується при формуванні рекламного звернення.
Рівень цін визначає обсяг реалізації туристичного продукту. Проте цей
вплив має свою специфіку:
а) споживання туристичного продукту відбувається у вільний час, який
має для туриста цінність. Це впливає на підвищені вимог до якості послуг і
визначає високу чутливість до ціни туристичного продукту;
б) між моментом продажу туристичного продукту та актом його
споживання є значний розрив у часі, що знаходить відображення в політиці
цін.
При розробці цін на туристичний продукт (наприклад, розміщення в
готелі) враховуються наступні види комісійних винагород посередникам:
- комісія для оптовиків - тур операторів, які розробляють програми та
реалізують їх самостійно або через посередників;
- роздрібна комісія для туристичних агентів, які перепродують програми
тур операторів або самі бронюють готельні номери;
- комісія для інших організацій, які виступають у якості посередників
між туристичним агентом, туристом та готелем.
Ціна туристичного пакету на 1 туриста або вартість туристичної путівки,
визначається за наступною формулою:
Ц=(С+Н+П-З+К)/(Ч1+Чс),
де Ц – ціна туристичного пакету;
С – собівартість послуг, що входять у туристичний пакет, складений
туроператором;
32
Н – непрямі податки;
П – прибуток туроператора;
З – знижка туристу з ціни окремих видівпослуг;
К – комісійна винагорода туристичного агента («+» означає надбавку до
ціни турпакета, «-» означає знижки з ціни туроператора на користь
туристичного агента);
Ч1 – кількість туристів у групі;
Чс – кількість осіб, які супроводжують групу.
При укладенні договору з туристичними агентами на реалізацію турів
можливі два варіанти формування ціни:
1) туроператор продає туристичному агенту туристичний пакет за
певною ціною. Туристичний агент робить надбавку на ціну тур оператора.
Тур оператор не втручається у встановлення розміру надбавки;
2) туроператор надає туристичному агенту туристичний пакет для
реалізації по фіксованій ціні. Туристичний агент, в цьому випадку, отримує
комісійну винагороду у формі знижки з вартості туристичного пакету.
Ціноутворення в туризмі - це комплексна міра, обумовлена
різноплановістю турпродукту, високим рівнем конкуренції та склад ністю
чіткої оцінки майбутнього попиту.
Процес ціноутворення туристських послуг проходить сім основних
етапів. Це: 1) визначення мети ціноутворення; 2) визна чення еластичності
(кон’юнктури) попиту; 3) аналіз цін конкурен тів; 4) оцінка рівня витрат; 5)
визначення собівартості; 6) вибір ме тодики ціноутворення; 7) встановлення
остаточної ціни.
Визначення мети ціноутворення відбувається з урахуванням за
безпечення існування туристичних підприємств в умовах конку ренції.
Метою цінової політики туристського підприємства є максималізація
отримання поточних прибутків і завоювання лідерства за показниками частки
ринку або якості послуг.
33
Визначення мети ціноутворення
Визначення кон’юнктури туристичного ринку
Аналіз цін конкурен тів
Розрахунок витра т
Визначення собіва ртості
Вибір методики ціноутворення
Встановлення ціни
Рис. 1.3. Послідовність процесу ціноутворення
Туристична компанія, обираючи мету ціноутворення, прагне до сягти
чотири різні цілі бізнесу:
а) виживання на ринку - для утримання на ринку туристичному
підприємству слід встановити низьку ціну з надією, що ринок буде чутливим
до неї. Встановлювані ціни мають покривати витрати, за безпечуючи хоча б
процес відтворення. Прибуток у цьому випадку як мета відступає на другий
план;
б) максималізація поточного прибутку - туристичне підприєм ство будь-
що прагне обрати таку ціну, яка дала б можливість отри мати максимальний
34
прибуток. Причому не в майбутній перспекти ві, а на короткому відтинку
часу;
в) завоювання лідерства за показниками якості та рівня обслу говування
туристів – найвищі якість та рівень обслуговування дають підставу
встановлювати високу ціну. Висока ціна дає змогу компенсувати високі
витрати на дотримання відповідного рівня обслуговування;
г) завоювання лідерства за показниками частки ринку - турис тичне
підприємство орієнтується на завоювання передових позицій щодо
показників частки ринку. Домінуючої позиції на ринку мож на досягти за
рахунок зниження витрат і отримання високого три валого прибутку.
Політика цін при цьому гнучка, адже одних по купців із низькою
платоспроможністю можуть привабити дешеві туристські подорожі чи
низька вартість поселення, інших - дешеві послуги насторожать, бо не
вселяють довіри характеристики якості та рівень обслуговування.
Визначення кон’юнктури ринку, врахування умов продажу, можливість
продажу супутніх послуг, пробний продаж туристично го продукту або
послуг у різних сегментах ринку необхідне для встановлення ціни за рівнем
попиту.
Оскільки туристичний ринок розвивається в умовах конкурен ції,
туристичні підприємства, щоб не втратити клієнтів, враховують ринкову ціну
товару, запланований прибуток за рахунок зниження витратних компонентів,
регулюють ціну на основі ретельних дослі джень потреб туристів та
пропозиції на туристичному ринку.
Оцінка витрат враховує собівартість послуг, у яку входить вартість
товарів і сировини, поточні витрати на виробництво, реалізацію, організацію,
споживання послуг туризму. Крім цього, врахо вуються знижки для окремих
груп туристів на окремі види послуг та комісійна винагорода на користь
турагента.
Собівартість туристичного продукту чи послуги – це грошова форма
витрат на формування та збут туристичного продукту чи послуги.
35
Собівартість є одним із найважливіших показників ефек тивності
виробництва, оскільки собівартість знижується тільки тоді, коли усі ланки
туристичного підприємства інтенсивно та ефективно працюють.
Обравши один з методів ціноутворення, туристичне підприєм ство,
приймаючи рішення щодо встановлення остаточної ціни, вра ховує деякі
додаткові фактори. При цьому мають значення психо логічні аспекти цін,
тобто ціна не повинна викликати негативних емоцій у потенційних покупців
послуги, політика цін підприємства із врахуванням сезонної диференціації
цін і тарифів, вплив цін на мікро- й макрооточення туристичного
підприємства.
Вартість туристської подорожі включає такі головні статті витрат:
- вартість проїзду;
- вартість проживання;
- вартість харчування.
Вартість послуг, що надаються туристичними фірмами, являє собою
сукупність поточних, матеріальних і фінансових витрат, ви ражених у
грошовій формі. Вона відображає досягнутий техніко-організаційний рівень
експлуатаційної діяльності підприємств го тельного, ресторанного та
транспортного господарств, пов’язаний з виробництвом і реалізацією послуг.
Собівартість туристської подорожі - важливий показник діяль ності
туристичних фірм тому, що вона впливає на величину при бутку та
рентабельності. Собівартість послуг туристичних підпри ємств складається з:
- витрат на утримання й експлуатацію основних фондів;
- обігових коштів, що направляються на придбання матеріаль них
ресурсів;
- витрат на оплату праці.
На відміну від промислових підприємств, туристичні підприєм ства
пов’язані з експлуатаційною діяльністю й тому структура їх затрат є різною.
Проте, є й спільні елементи витрат, такі, як витра ти на амортизацію, енергію
опалення, водопостачання тощо.
36
Вартість туристської подорожі залежить від кількості турист ських
послуг, що пропонуються. Туристові можуть бути надані або певні види
послуг на його вибір, або повний комплекс туристських послуг, ідо може
надаватись шляхом продажу інклюзив-турів.
На конкретну величину ціни в певний період впливають не лише
еластичність попиту та рівень витрат, а й ціни конкурентів. Тому кожна
туристична компанія повинна бути добре обізнаною з ціна ми конкурентів.
Для цього можна використати різні підходи:
- опитування покупців;
- вивчення якості та рівня обслуговування порівняно з ціною ту
ристської подорожі конкурента;
- зіставлення попиту покупців на туристські послуги конкурентів.
Основними факторами ціноутворення є:
- витрати як основа для встановлення ціни;
- ціни конкурентів як орієнтир для цін на власні послуги;
- характеристика туристської подорожі чи категорія засобу роз
міщування як підстава для встановлення максимальної ціни.
Встановлення ціни регулюється загальноприйнятими методами:
- середні витрати плюс прибуток;
- розрахунок ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпе чення
цільового прибутку;
- оцінка споживчої вартості туристської подорожі;
- вибір ціни на основі рівня поточних цін.
Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до ньо го
певного рівня ціни є одним із етапів розроблення цінової страте гії і тактики
туристичного підприємства.
Існують такі стратегії встановлення ціни на туристичний про дукт чи
послугу:
а) туристичне підприємство продає продукт за ринковою ціною, щодо
дозволяє вберегтись від зниження цін, і таким чином ціна покриває
37
допустимі витрати. Оскільки на ринку немає цінової ди ференціації, фірма
буде використовувати нецінові техніки стиму лювання попиту;
б) туристичне підприємство призначає більш низьку ціну порів няно з
поточними ринковими цінами, тим самим створюючи собі репутацію
підприємства, що пропонує низькі ціни. Така стратегія має право на
функціонування за умови еластичності попиту на то вар чи послугу; інакше
підприємство переманюватиме клієнтів сво їх конкурентів, а це може
призвести до початку цінової конкуренції;
в) туристичне підприємство встановлює на свій продукт чи послу ги
ціну вищу за ринкову. Використання стратегії завищених цін по винно бути
обумовлено найкращою якістю товару в даній галузі або підкріплено різними
привабливими вигодами й унікальністю товару з метою виправдання високої
ціни. Якість виступає джерелом дохо ду, який використовується на заходи
щодо стимулювання попиту.
Можливе використання двох або трьох стратегій ціноутворення для
створення продукту для задоволення потреб кожного сегменту ринку.
Слід пам’ятати, що туристичні агенти встановлюють націнку на
продажну ціну туристичного оператора, тим самим покриваючи свої
накладні витрати й отримуючи прибуток. Туроператори визна чають нижній
рівень цін, нижче якого турагенти не мають права знижувати ціни.
Встановлена ціна на продукт чи послугу повинна забезпечувати
реальний їх продаж, тому слід враховувати таке:
- якщо конкуренти продають путівки у тому ж самому напрям ку, то при
значному підвищенні ціни на продукт можна втратити клієнтів;
- зміни в зовнішньому середовищі (політичному, економічному,
правовому);
- продукт, який має більшу корисність для споживача і задо вольняє
більше споживчих потреб, тобто є більш цінним порівняно з продуктом
конкурентів, має право бути проданим за більш висо кою ціною;
- при встановленні ціни на продукт, схожий з продуктом конку рентів,
38
повинні бути враховані ціни на продукти конкурентів;
- при розробленні ціни продукту необхідно враховувати часовий аспект,
тобто сезонність;
- розрив у часі між моментом встановлення ціни і моментом купівлі-
продажу туристичного продукту.
На ціноутворення в туристичній індустрії впливає неможливість точного
оцінювання послуг у зв’язку з їхньою нематеріальною при родою.
Ціни туристичних підприємств подаються у прайс-листах. ІІрайс-лист
складається на весь сезон і несе інформацію про ціни на тур на весь сезон.
Але в них можливі зміни залежно від термінів по їздки, умов проживання та
харчування, прав на знижки тощо. Вра ховується також диференціація цін
залежно від рівнів доходів, віку, кількості туристів, термінів проживання у
засобі розміщування.
Добре підготовлений прайс-лист дає споживачеві можливість:
- наочно порівняти ціни фірми з цінами конкурентів;
- проаналізувати зростання та падіння цін залежно від сезону;
- вдома розрахувати і спланувати свою передбачувану поїздку за
каталогом.
Отже, туристична індустрія має розвиватися, опираючись на такі
перспективи:
- стати галуззю господарства, яка залучає в країну валютні ре зерви;
- сприяти формуванню дохідної частини бюджету країни;
- створювати нові робочі місця у себе в країні;
- ефективно брати участь у структурних змінах господарського
комплексу країни на користь сфери послуг;
- розвивати соціальний внутрішній туризм із залученням при родної,
культурної та духовної спадщини власної країни.
Держава повинна усвідомити необхідність створення сприятли вого
клімату для розвитку індустрії гостинності, перед якою тепер має стояти
завдання не тільки вижити, а й відповідати рівню вимог XXI ст.
39
Розділ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО
ПІДПРИЄМСТВА «МАЛІБУ»
2.1. Організаційно-економічна характеристика туристичного
підприємства
Туристична агенція «Малібу» працює на ринку туристичних послуг з
2010 р. З дня заснування діяльність компанії спрямована на розвиток
агентської мережі, розширення спектру надаваних послуг і географії
маршрутів.
Фірма займається посередницькою діяльністю з реалізації туристичного
продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної
діяльності, а також посередницькою діяльністю щодо реалізації характерних
та супутніх послуг, тобто являється турагентом.
Повна назва суб’єкта туристичної діяльності ФОП Стецюк А. В.
туристична агенція «Малібу».
Діяльність підприємства регулюється Законом України Про
підприємства, статутом, а також іншими нормативними документами і
законодавчими актами.
Місце розташування офісу туристичної агенції м. Черкаси,
вул. Хрещатик 195. Робочий телефон (стаціонар): (0472) 506-606; Факс:
(0472) 361-831.
Режим роботи туристичної агенції «Малібу» включає в себе роботу
щодня з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 17.00. Субота та неділя є
вихідними днями, хоча за необхідності фірма працює і в вихідні дні. В
робочий час працівники фірми обслуговують клієнтів, ведуть переговори з
постачальниками туристських послуг та з партнерами, працюють з
документами, проводять моніторинг ринку послуг турпослуг в регіоні,
40
розробляють рекламні проспекти, брошури тощо. Обов’язковою для
працівників є обідня перерва, хоча і дуже коротка, майже без відриву від
роботи.
Місія фірми «Малібу» − задоволення потреб споживача в будь-якій
формі відпочинку, як в Україні так і за кордоном шляхом надання путівок та
організації турів будь-якого виду та будь-якої складності. Підприємство
«Малібу» є комерційної організацією, в якості основної мети своєї діяльності
переслідує отримання прибутку при здійсненні не заборонених чинним
законодавством видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству та
інтересам учасників. Завдання туристичної агенції полягає в тому, щоб
допомогти виїхати туристу саме в ту країну, в той готель, в той час, коли
його бажання збігаються з можливостями.
Професійний call-центр прийме заявку і спланує зустріч з туристичним
агентством «Малібу». «Фішкою» є те, що при поїздці в ОАЕ фірма надає
послугу російськомовного гіда, що має багаторічний досвід роботи в
туристичному бізнесі в ОАЕ. Ще на етапі підготовки документів з туристом
зв'язується представник від фірми, щоб заздалегідь спланувати програму
відпочинку в Еміратах, та час перебування в місці відпочинку буде
використано максимально раціонально.
Туристична агенція «Малібу» пропонує широкий спектр туристичних
послуг населенню: прийом та обслуговування туристів у м. Черакси,
екскурсійні програми по Україні та Європі, лікувально-оздоровчий
відпочинок, зимовий гірськолижний відпочинок, сімейний відпочинок за
кордоном, дитячі табори та молодіжні тури, екзотичні тури і ін.
За своє досить недовге існування фірма встановила партнерські
відносини з великою кількістю туристичних операторів, але до основних
туристичних операторів, через яких туристична агенція здійснює свою
посередницьку діяльність, можна віднести: «Join-up», «Anex Tour», «Turtess
Travel», «Tez Tour», «Coral Travel», «Pegas Touristik», «Натали Турс». Кожен
41
з них зарекомендував себе як надійна фірма, послугами якої варто
скористатися. А зони покриття туроператорської діяльності кожного з
партнерів дозволяють туристичній агенції «Малібу» пропонувати своїм
клієнтам широкий спектор направлень, з можливістю підібрати ідеальний
варіант індивідуально для кожного туриста.
Головною формою звітності туристичної агенції «Малібу» є Форма 1-
Туризм для фізичних осіб-підприємців та №1-ТУР(к). Згідно з цією звітністю
за 2020-2022 роки загальні економічні показники представлені в табл. 2.1.
Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновки, що в 2022 р. дещо
покращився показник прибуток від надання турпослуг, в порівнянні з 2021 р.
він зріс на 15,9 тис. грн., а в 2021 р., в порівнянні з 2020 цей показник
зменшився на 15,6 тис. грн. Отже, в 2022 році даний показник все ж зріс і в
порівнянні з 2020 р., хоч всього на 0,33 тис. грн. В 2021 р. показник витрат
зріс на 133,9 тис. грн. в порівнянні з 2020 р., але позитивним є те, що в 2022
р. він все ж залишився незмінним в порівнянні з 2021 р., що свідчить про
недостатньо ефективну стратегію діяльності. Необхідно відмітити, що
протягом трьох років посаду виконуючого обов’язки директора та менеджера
з туризму займає 1 особа.
Таблиця 2.1
Загальні економічні показники діяльності туристичної агенції
№ Одиниці За звітний
Назви показників рядка виміру період
2020 р. 2021 р. 2022 р.
Середньооблікова кількість штатних
працівників 04 осіб 1 1 1
мають вищу або середню спеціальну осіб 1 1 1
освіту в галузі туризму 05
Середня кількість позаштатних осіб − − −
працівників (працюючі за договорами
та зовнішні сумісники) 06
Кількість неоплачуваних працівників осіб − − −
(власники, засновники підприємства та
члени їх сімей) 07
42
Продовження табл. 2.1
1 2 3 4 5 6
Дохід від надання туристичних послуг
(з ПДВ й аналогічними обов'язковими 827,9 1008,6 1008,6
платежами) 08 тис. грн.
Витрати, зроблені суб'єктом тис. грн. 613,25 747,13 747,13
туристичної діяльності на надання
туристичних послуг 11
Для оцінки ефективності діяльності туристичної агенції дані про
кількість і вартість проданих туристичних путівок (ваучерів) за 2020-2022
рр. наведено в табл. 2.2. Аналізуючи таблицю можна зробити висновки, що
кількість реалізованих путівок в 2022 р. знизилась в порівнянні з 2021 р. на
40 одиниць, а в 2021 в порівнянні з 2020 зросла на 10 один. З них громадянам
України для подорожі в межах України в 2022 р. знизилась на 42 один., а в
2021 в порівнянні з 2020 р. збільшилась на 6 один., а громадянам України
для подорожі за кордон в 2022 р. було продано таку ж кількість путівок. І в
той же час з 35 осіб 2 були громадянами країн СНД.
Таблиця 2.2
Кількість і вартість проданих туристичних путівок (ваучерів)
Назви показників Кількість Вартість туристичних Кількість туроднів за
туристичних путівок*, реалізованими
путівок, одиниць тис. грн. туристичними
путівками
14 15 16 14 15 16 14 15 16
Реалізовано 100 110 70 747,5 805,7 747,2 260 267 217
туристичних
путівок − усього
у тому числі 100 110 70 747,5 805,7 747,2 260 267 217
безпосередньо
населенню
43
Продовження табл. 2.2
з них громадянам 69 75 33 438,8 561,9 160,8 195 192 106
України для
подорожі в межах
України
громадянам 31 35 35 308,8 243,8 580.1 65 75 101
України для
подорожі за кордон
з них громадянам 2 6,2 10
країн СНД
При аналізі вартості туристичних путівок було виявлено, що в 2021 р.
загальна вартість путівок зросла на 58,2 тис. грн. в порівнянні з 2020 р. З
747,5 тис. грн. 805,7 тис. грн. була вартість путівок для громадян України
для подорожі в межах України, а вартість путівок громадянам України для
подорожі за кордон − 561,9 тис. грн., при цьому для громадян країн СНД
вартість путівок становила 6,2 тис. грн. В 2021 р. загальна вартість
реалізованих путівок зросла на 58,2 тис. грн. в порівнянні з 2020 р. Кількість
туроднів за реалізованими туристичними путівками знизилась в 2022 р. на 50
днів в порівнянні з 2020 р. І навпаки у 2021 кількість зросла на 7 днів у
порівнянні з 2020 р. Варто відмітити, що ні в 2020 р., ні в 2021 р. не були
реалізовані путівки громадянам країн СНД. Загальна кількість обслугованих
туристів в 2021 р. 70, з них метою відвідування є відпочинок, дозвілля для
70 осіб, з них діти віком до17 років 29 осіб, або 41,43% від загальної
кількості туристів. У тому числі в’їзних (іноземних) – 2, або 2,86% з них з
метою відпочинку подорожували 2 особи.
Виїзних туристів 35, або 50 %, і для всіх них метою подорожі був
відпочинок. З них дітей – 18. Внутрішніх туристів 33, або 47,14 % з яких
дітей – 11.
44
Порівняно з 2022 р. загальна кількість обслугованих туристів в 2021 р.
становила 114 осіб, що на 38,60 % більше, ніж в 2022 році. З них дітей віком
0-17 років – 78 осіб, тобто 31,58 % від загальної кількості туристів. В тому
числі в’їзних туристів – 4 особи, або 3,51 %, з них метою подорожі було
дозвілля для 4 осіб. Виїзних туристів – 35 осіб, або 30,70 %, і також для всіх
них метою подорожі став відпочинок. З цих 35 осіб 5 було дітьми віком від 0-
17 років, тобто 14,28 %. Внутрішніх туристів – 75 осіб, або 65,79 %, з них 73
особи – діти віком від до 17 років, тобто лише 2,67 % виїзних туристів були
дорослі особи.
Аналіз економічної діяльності та фінансового стану підприємства
проводиться за балансом та звітом про фінансові результати. При цьому
обов’язково аналізують: основні техніко-економічні показники (виручка,
собівартість реалізованої продукції, валовий прибуток, адміністративні
витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності, чистий
прибуток, трудові ресурси, вартість основних засобів); основні показники
виробничо-господарської діяльності (обсяг реалізованої продукції); можна
зробить горизонтальний аналіз елементів операційних витрат (відхилення);
вертикальний аналіз (питома вага); коефіцієнти. Аналіз складається з 5
показників оцінки: майнового стану; фінансової стійкості; ліквідності
активів; прибутковості; ділової активності [16, c. 95]. Нижче розглядаються
показники, що дозволить ретельно проаналізувати реальний стан фірми
«Малібу» (табл. 2.3).
1. Коефіцієнт зносу основних засобів. Показник характеризує частку
вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в
наступних періодах. Доповненням цього показника до 100 % (чи одиниці) є
коефіцієнт придатності. Норма показника це менше 0,5. Тобто чим менше
показник, тим кращий технічний стан. В даному випадку значення
коефіцієнта в 2018, 2019 та 2020 рр. перевищує норму на 0,14, 0,13 та 0,14
відповідно.
45
Таблиця 2.3
Коефіцієнти фінансової стійкості фірми «Малібу» за 2020-2022 рр.
Фінансовий показник Нормативне 2020 2021 2022 2021 у % 2022 у
значення до 2020 % до
2021
1 2 3 4 5 6 7
І. Показники оцінки майнового стану
1. Розмір активної частки сприятлива 2,21 2,17 2,26 96,02 101,84
основних засобів тенденція -
зростання
2. Коефіцієнт зносу менше 0,5 0,64 0,63 0,64 98,64 101,59
основних засобів
3. Коефіцієнт оновлення більше ніж 0,1 0,04 0,01 0,01 250 100
4. Коефіцієнт вибуття більше, ніж 0,1 0,02 0,03 0,11 150 366,67
ІІ. Показники оцінки фінансової стійкості
1. Коефіцієнт більше, ніж 0,5 0,69 0,57 0,55 82,6 96,5
незалежності
2. Коефіцієнт залежності більше, або 1,44 1,53 1,6 106,25 104,5
рівне 1
3. Співвідношення 0,5 0,48 0,50 0,52 104,17 100
залученого та власного
капіталу
4. Коефіцієнт більше ніж 0,5 0,97 0,77 0,75 79,38 97,40
маневреності
5. Коефіцієнт мобільності − 0,50 0,50 0,51
ІІІ. Показники оцінки ліквідності активів
1. Коефіцієнт загальної 1,5...2,5 1,41 1,56 1,49 110,64 95,51
ліквідності
2. Коефіцієнт абсолютної 0,2...0,3 0,25 0,26 0,26 104 100
ліквідності
46
Продовження табл. 2.3
1 2 3 4 5 6 7
IV. Показники оцінки прибутковості
1. Коефіцієнт − 8 9 10 112,5 111,11
рентабельності
2. Коефіцієнт − 12,65 14,01 14,50 110,75 103,50
прибутковості або
рентабельності власного
капіталу
3. Коефіцієнт − 12,01 7,8 9,9 64,9 126,9
рентабельності
реалізованої продукції
V. Показники оцінки ділової активності
1. Коефіцієнт оборотності − 474,7 451,36 438,66 95,07 97,19
власного капіталу 7
2. Коефіцієнт оборотності − 699,8 679,07 678,64 97,03 99,94
запасів 5
3. Коефіцієнт − 2026, 2049,4 2045,06 101,13 99,78
фондовіддачі 48 7
4. Коефіцієнт − 3,23 2,9 2,93 89,78 101,03
продуктивності праці
2. Коефіцієнт оновлення показує, яку частину від наявних на кінець
звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби. Позитивно
відбивається на фондовіддачі. Норма показника більше 0,1, тобто в даному
випадку значення коефіцієнта нижче норми у 2020 р. на 0,06, у 2021 р. та
2022 р. на 0,9.
3. Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими
підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старіння і з
інших причин. Норма більше 0,1. Тобто значення коефіцієнта в 2020 р. та
2021 р. не відповідало нормі, і лише в 2022 р. перевищує норму на 0,01.
47
Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за
звітний період наступним важливим завданням є дослідження показників
фінансової стійкості підприємства [65].
1. Коефіцієнт незалежності показує, на скільки підприємство
привабливе для кредиторів. Норма становить більше 0,5, тобто даний
коефіцієнт перевищує норму в 2018 р. на 0,19, в 2019 на 0,07, і в 2020 р. на
0,05. Дані підтверджують, що привабливість підприємства знижується, що
негативно відображається на самій фірмі. Адже в разі необхідність
можливість отримати додаткові кошти та ресурси для покращення діяльності
разі якщо тренд буде продовжуватись – вірогідність на їх отримання –
зменшуватиметься.
2. Коефіцієнт залежності показує, яка сума загальної вартості активів
припадає на 1 грн. Норма становить більше, або рівно 1. Тобто даний
показник перевищує норму, а саме на 0,44 у 2020 р., на 0,53 у 2021 р. та на
0,6 у 2022 р. Ріст показника сигналізує про збільшення частки позикових
джерел коштів у фінансуванні даного підприємства.
3. Співвідношення залученого та власного капіталу. Показник свідчить
про загальну фінансову стійкість підприємства. Норма становить 0,5. Отже,
даний коефіцієнт знаходиться на межі з нормативним показником як в 2020
р., так і в 2021 р., хоча в 2022 р. він був меншим від норми на 0,02.
4. Коефіцієнт маневреності. Даний коефіцієнт має норму більше 0,5.
Тобто він вище від норми на 0,47 в 2020 р., на 0,27 в 2021 р., та на 0,25 у
2022 р.
5. Коефіцієнт мобільності. Даний показник знаходиться на межі з
нормою протягом всіх 3-х років.
У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану
підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Чим менше час,
необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища його
ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства − це його здатність
48
перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових
зобов’язань. Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою
системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних
активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних
зобов’язань [26, c. 46].
1. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує здатність
підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше
легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає
найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Нормальним значенням даного
коефіцієнта вважається 1,5 – 2,5, але він має бути не менше 1. З розрахунків
видно, що значення показника в 2018 р. було нижче нормативного на 0,09.
Уже в 2021 р. значення показника зросло на 10,64 %, або іншими словами
коефіцієнт перевищив норму на 0,6. На жаль в 2022 р. знову відбулося
зменшення значення показника, він не відповідав нормі на 0,01, тобто в
порівнянні з 2021 р. він зменшився на 4,49 %.
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку
короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим
часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших
активів. Значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує
0,2 – 0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником
не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства
негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори
підприємства одночасно пред’явили б йому свої вимоги. У той же час,
занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про
нераціональне використання фінансових ресурсів. В даному випадку
значення коефіцієнта знаходиться в межах норми.
3. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних
зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш
ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів,
49
фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник
показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних
зобов’язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.
Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно
перевищує 0,6. Даний показник не відповідає нормі [28, c, 236].
Переходимо до аналізу показників оцінки прибутковості.
1. Коефіцієнт рентабельності. Спостерігається тенденція до збільшення
показника. В 2021 р. в порівнянні з попереднім він збільшився на 12,5 %, а в
2022 р. показник ще зріс на 11,11 %.
2. Коефіцієнт прибутковості або рентабельності власного капіталу.
Показник важливий для інвесторів. Він дає можливість дізнатися про
спроможність проекту обслуговувати і повертати кредити. Також
спостерігається тенденція до зростання. У 2021 р. зріс на 10,75 %, а в 2022
р., в порівнянні з попереднім зріс ще на 3,50 %.
3. Коефіцієнт рентабельності реалізованої продукції. Показує, яку
частку прибутку від реалізації отримає підприємство з 1 гривні реалізованої
продукції. В 2021 по відношенню до 2020 показник продемонстрував
тенденція до зменшення (на 4,21%), але в наступному році все ж зріс на
2,1%.
Отже, проаналізувавши показники оцінки прибутковості підприємства
можна зробити висновки, що підприємство є прибутковим. Але деякі
показники свідчать про те, що підприємство знаходиться в перед кризовому
стані.
2.2. Аналіз системи ціноутворення на підприємстві
Ціна – грошовий вимір товарів, продукції, послуг. На ціну впливають
такі фактори, як: клас обслуговування, вид турпутівки, форма
обслуговування, сезонний характер.
50
При визначенні ціни необхідно враховувати зовнішні фактори (стан
попиту, платоспроможність, поведінка конкурентів) і внутрішні фактори
(збільшення прибутку від реалізації продукту, бажання підняти престиж
фірми, запобігти банкрутству).
Структура ціни на турпродукт включає поточні витрати на реалізацію і
організацію послуг, непрямі податки (ПДВ, акциз, мито), прибуток.
Основною формулою, за якою визначається ціна є сума собівартості
і прибутку: Ціна = собівартість + прибуток.
Собівартість – якісний показник, який характеризує рівень
використання всіх ресурсів, які знаходяться в розпорядженні туристичного
підприємства.
Собівартість виконує функції бази для формування відпускної ціни на
туристичний продукт і визначення прибутку і рентабельності, для
економічного обґрунтування і прийняття управлінських рішень.
Собівартість – грошова форма витрат на виробництво і реалізацію
продукції або послуг [38, с. 56].
Собівартість складається з 5 основних елементів.
Матеріальні витрати (вартість куплених туристичних послуг і інших
комплектуючих турпродукт виробів, паливо, енергія, запчастини,
будматеріали).
Витрати на оплату праці (заробітна плата, премії і заохочення,
компенсаційні виплати, оплата відпусток).
Відрахування на соціальні заходи (пенсійне забезпечення, внески до
Фонду обов’язкового державного соціального страхування від безробіття і
нещасних випадків).
Амортизаційні відрахування (амортизація основних фондів,
нематеріальних активів, необоротних матеріальних активів).
51
Інші витрати (витрати на відрядження, послуги зв’язку, виплата
матеріальної допомоги, оплата розрахунково-касових і інших банківських
послуг) [39, с. 104].
Прибуток – та частина додаткової вартості продукту, що реалізується
підприємством, яка залишилася після покриття витрат виробництва, як-от:
собівартість, адміністративні витрати, збутові і фінансові витрати.
Прибуток залежить від обсягу доходів від реалізації продуктів і послуг і
витрат на них [39, с. 112].
Розглядаючи структуру витрат фірми, оцінюється кожна стаття щодо її
значущості і контрольованості. Аналіз за елементами витрат проводиться
методом порівняння фактичної питомої ваги кожного елемента витрат на
виробництво з плановою (витрати попереднього року).
Щоб визначити витрати фірми, необхідно проаналізувати кожен
елемент собівартості за 2022 рік (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Матеріальні витрати фірми на початок і кінець звітного періоду
На кінець
На початок звітного
Матеріальні витрати звітного Відхилення
періоду
періоду
Вартість куплених готельних місць 24.8 26.8 2
Вартість куплених послуг харчування 21.9 24.3 2.4
Вартість куплених екскурсійних послуг 12.1 12.8 0.7
Вартість інших куплених 35.8 39.6 3.8
туристичних послуг
Аналізуючи дані таблиці видно, що кількість наданих послуг зросла,
порівняно з попереднім роком. Це свідчить про те, що на послуги фірми є
попит і вона почала надавати більше туристичних послуг, порівняно з
попереднім роком.
52
Для аналізу собівартості необхідно прослідкувати динаміку змін щодо
витрат на оплату праці, які складаються із заробітної плати працівників, їх
премії, витрат на оплату відпусток (табл. 2.5).
Витрати на оплату праці зросли, порівняно з попереднім роком, тому
фірма має значні витрати з оплатою праці її робітників.
Таблиця 2.5
Аналіз витрат на оплату праці
Витрати на оплату На початок звітного На кінець Відхилення
праці періоду звітного
періоду
Заробітна плата 6.12 6.23 0.11
Премії 1.2 1.5 0.3
Оплата відпусток 1.2 1.3 0.1
Також необхідно проаналізувати витрати на соціальні заходи, які
включають витрати на пенсійний фонд, фонд соціального страхування на
випадок безробіття і втрати працездатності (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Аналіз витрат на соціальні заходи
Витрати на соціальні На початок звітного На кінець звітного Відхилення
заходи періоду періоду
Пенсійний фонд 0.23 0.24 0.01
Соціальне страхування на 5.6 5.9 0.3
випадок безробіття
Соціальне страхування на 2.5 2.7 0.2
випадок втрати
працездатності
Аналізуючи дані таблиці видно, що витрати фірми на соціальні заходи
зросли, порівняно з попереднім роком. Витрати зросли через підвищення
основної і додаткової заробітної плати, які впливають на витрати на соціальні
53
заходи, адже вони вираховуються як певний відсоток із загальної суми
оплати праці. Важливим показником витрат по собівартості є амортизаційні
відрахування (табл. 2.7).
Як свідчать дані табл. 2.8, амортизаційні відрахування мають тенденцію
до збільшення, порівняно з попереднім роком. Отже, фірма несе значні
амортизаційні витрати на свою діяльність.
Таблиця 2.7
Аналіз амортизаційних відрахувань
Амортизаційні відрахування На початок звітного На кінець Відхилення
періоду звітного
періоду
Амортизація основних фондів 14.3 15.2 0.9
Амортизація нематеріальних активів 10.3 11.0 0.7
Амортизація необоротних матеріальних 9.3 11.4 2.1
активів
Таблиця 2.8
Аналіз витрат елементів собівартості
Елементи витрат За планом За звітом Відхилення
тис.грн. % тис.грн. % тис.гр %
н.
Матеріальні витрати 448,292 60.58 494,15 61.15 45,858 -0.57
Витрати на оплату праці 40,404 5.46 43,15 5.34 2,746 - 0.12
Відрахування на соціальні 39,516 5.34 42,2 5.22 2,684 - 0.12
заходи
Амортизаційні відрахування 160,654 21.71 179,47 22.21 18,816 0.5
Інші витрати 51,208 6.92 49,21 6.09 -1,998 - 0.83
Усього витрат 740 100 808.1 100 68,1 8,4
54
Як видно з даних таблиці, виробництво товарів і послуг на туристичній
фірмі є матеріаломісткими: питома вага матеріальних витрат за звітом
становить 61.15 %, тоді як за планом 60.58 %. Витрати на оплату
праці становлять 5.34 %, а за планом 5.46 % від загальної суми витрат. На
частку затрат засобів праці припадає 22.21 % і за планом 21.71 %.
Збільшення частки матеріальних витрат на 0.57 % зумовлено змінами
структури виробництва товарів і послуг. Зменшення питомої ваги витрат на
оплату праці на 0.12 % викликано зниженням витрат на оплату праці. А
підвищення питомої ваги на амортизаційні відрахування пов’язане із
застосуванням прискореної амортизації.
Загальна сума витрат на виробництво збільшилася на 68,1 тис. грн.
Підприємство використовує в механізмі ціноутворення витратний метод
– метод повних витрат. Суть методу полягає в підсумовуванні сукупних
витрат (змінні (прямі) плюс постійні (накладні) витрати) та прибутку, яку
фірма розраховує отримати. Якщо підприємство відштовхується від певного
відсотка рентабельності виробництва продукції, то розрахунок продажної
ціни може бути проведений за такою формулою [35, с. 99].
Розглянемо застосовуваний метод ціноутворення на прикладі
екскурсійного туру «Зимовий тур» у розрахунку одномісного розміщення.
Визначимо категорії витрат на путівку:
- транспортні послуги всередині маршрутний транспорт, трансфер
(доставка туристів від місця збору групи до терміналу основного
перевізника);
- проживання + сніданок (вартість множиться на ночі);
- зарплата (гіди, екскурсоводи);
- відрахування у позабюджетні фонди;
- екскурсійне обслуговування;
- квитки на культурно-розважальні програми;
- накладні витрати (10 - 20%);
55
- нарахування прибутку (10 - 40%);
- нарахування ПДВ на суму витрат і прибутку;
Розрахунок проведемо без урахування ПДВ (ПДВ = 20%).
- транспортні послуги = 600 грн;
- проживання + сніданок (вартість множиться на ночі) = 200 * 5 = 1000
грн;
- зарплата (гіди, екскурсоводи) = 5% від прямих витрат = 100 грн;
- відрахування у позабюджетні фонди = 23% від прямих витрат = 460
грн;
- квитки на культурно-розважальні програми = 400 грн;
- накладні витрати (страховка) = 128 грн;
- нарахування прибутку 25%;
Ціна путівки на одну особу = 2688 (1 +25/100) = 3360 (грн)
Зробимо нарахування ПДВ = 3360*1,2 = 4032 (грн)
Тепер, аналогічно, розглянемо ціноутворення путівки дитячого
відпочинку з 13.08 по 27.08 2018 року без урахування ПДВ.
- транспортні послуги = 400 грн;
- проживання + харчування = 80 * 20 = 1600 грн;
- зарплата (гіди, екскурсоводи) = 5% від прямих витрат = 115 грн;
- відрахування у позабюджетні фонди = 23% від прямих витрат = 529
грн;
- квитки на культурно-розважальні програми = 300 грн;
- накладні витрати (страховка) = 56грн;
- нарахування прибутку 25%;
Ціна путівки на одну особу = 3000 (1 +25 / 100) = 3750 (грн).
Зробимо нарахування ПДВ = 3750 * 1,2 = 4500 (грн)
Встановлення цін на інші послуги (як на комплексні тури, так і на окремі
послуги) відбувається за аналогічною схемою.
56
Таким чином, був здійснений аналіз механізму ціноутворення на
підприємстві-туроператор «Малібу» на прикладі путівок на дитячий
відпочинок і на путівки на екскурсійний тур «Зимовий Тур».
2.3. Дослідження діяльності підприємства по формуванню
туристичного продукту та його просуванню
Розробкою нового продукту в індустрії туризму успішно займаються ті
туристські компанії, які встановили формальні процедури для розробки,
точніше – це великі корпорації, що мають системні програми розробки
туристського продукту.
Розробка нового продукту відбувається в кілька етапів. Спочатку
компанії формулюють стратегію розробки туристського продукту, яка, у
свою чергу, включає інновацію продукту, тобто встановлення виду
необхідного продукту, модифікацію вже існуючих продуктів, а також
розподіл ресурсів для створення продукту.
Після визначення стратегії починається етап генерації ідей. Багато фірм
для цього використовують такі інструменти, як мозкова атака, матриці
пошуку, морфологічний аналіз та ін. Потім ідеї перетворюються в концепції,
які проходять обговорення у потенційних клієнтів і затверджуються.
Наступний етап розробки продукту туристськими фірмами - це бізнес-
аналіз, коли прогнозуються початкові і повторні продажу, плануються ціни і
передбачуваний прибуток. Далі створюється сам продукт, який проходить
попереднє випробування на міцність. Цей етап дорогий, вимагає багато часу і
зусиль.
Якщо не відкидається новий туристський продукт у стратегічному
плані, в діяльності фірми настає етап комерціалізації нового туристського
продукту, тобто впровадження на ринок. Деякі туристські компанії
залучають венчурні підприємства, створюють відділи нового продукту або
57
тримають у своєму штаті менеджерів з нових продуктів, які оцінюють і
враховують реакцію і дії у відповідь з боку конкурентів.
Між генерацією ідей і етапом втілення їх в життя і розміщення
туристичного продукту на ринку часто проходить декілька років. А це
означає, що зміни в економічних, політичних та інших умов можуть
перетворити ринок і тим самим привабливість розробленого продукту.
Важливою частиною планування нового продукту, та й взагалі
створення стратегії маркетингу в індустрії туризму є створення торгової
марки-юридично захищеного імені чи символіки, яка використовується для
визначення пропонованих підприємством послуг. Свої торговельні марки в
індустрії туризму активно створюють і готельні ланцюги, і авіакомпанії, і
туроператори. Часто одні й ті ж великі компанії завдяки різним торговим
маркам обслуговують різні сегменти ринку.
Основним завданням діяльності турфірми є створення туру,
підкріпленого відповідною програмою обслуговування. Цей продукт і є
основним туристським продуктом турфірми, що випускається на ринок.
Тур – це комплекс послуг з розміщення, перевезення, харчування
туристів, екскурсійні послуги, а також послуги гідів-перекладачів, що
надаються в залежності від цілей подорожі.
Є більш загальне визначення, яке свідчить, що тур - це індивідуальна
чи групова поїздка за певним маршрутом у конкретно визначений строк. Тур
є товарною формою туристичного продукту, його натуральним втіленням.
Документом, що дає право на тур, є туристська путівка або ваучер.
Туристська путівка – це документ, що підтверджує оплату
передбачених програмою послуг. В даний час використовується туристська
путівка форми ТУР-1.
Форма путівки являє собою бланк суворої звітності і містить
оптимальний набір реквізитів, що дають клієнтові найбільш повну
інформацію про майбутній турі. Ця форма путівки є типовою, що дозволяє
58
турпідприємства при тиражуванні путівок доповнювати їх іншими
необхідними даними.
Дана форма путівки використовується при розрахунках з населенням
для обліку готівкових коштів без застосування контрольно-касових апаратів.
Дата виписки путівки і дата її реалізації відображаються на рахунках
бухгалтерського обліку.
При передачі путівки відривний талон залишається в якості документа,
що підтверджує факт і дату реалізації туристичного продукту, і служить
підставою для пільги з податку на додану вартість (ПДВ). При розрахунках
готівковими коштами корінці путівок зберігаються разом з іншими касовими
документами. При безготівкових розрахунках підприємству необхідно
забезпечити облік і зберігання корінців виданих путівок.
Залежно від виду заявки туриста і від способу організації продажу тури
можуть бути індивідуальними та груповими.
Індивідуальні тури надають туристу більше незалежності і
самостійності, але вони дорожчі, так як такі види послуг, як
внутрімаршрутний транспорт, послуги гіда, і деякі інші турист оплачує
повністю, на відміну від групових турів, де ця ціна розкладається на всіх
членів групи. Саме тому індивідуальні тури не надто доступні масовому
туристу.
Крім того, організація індивідуальних поїздок є дуже трудомістким
процесом. З іншого боку, індивідуальний туризм з економічної точки зору
дуже вигідний для туристських фірм, так як дає більш високі доходи в
розрахунку на одного туриста в порівнянні з доходами від групових турів.
Тому в стратегії фірми повинні бути знайдені певні місця як для групового,
так і для індивідуального туризму.
Групові тури більш дешеві, доступні масовому туристу, але в групових
поїздках кожен їх учасник зобов'язаний підкорятися встановленому для
групи порядку пугешествія.
59
Створення привабливого туристського продукту є першою і
найважливішою задачею турфірми. Ця сфера діяльності туристських
підприємств безпосередньо пов'язана з виробничими процесами. Товарна
політика підприємства вимагає прийняття узгоджених рішень
між виробництвом і реалізацією (комерцією), а також рішень, що стосуються
асортименту турів, програм обслуговування і кількості туристського
продукту.
Технологія розробки туру включає в себе наступні етапи:
1. Маркетингові дослідження (виявлення потенційних можливостей та
формування туру):
- ПЕСТ аналіз (політичні, економічні, соціальні, технологічні сили);
- ПНВУ (переваги, недоліки, можливості, загрози);
- сегментація ринку (мотивація, цілі) - «назва туру»;
- географія маршруту (перспективне планування туру):
- виявлення ресурсно-технічного забезпечення туру (основні додаткові
об'єкти показу, транспорт, харчування, розміщення);
- тип маршруту (лінійний, радіальний, кільцевий).
Договірний етап (укладати договори з партнерами). На цьому етапі
відбувається визначення партнера або постачальника послуг. У договорі
вказують: предмет договору, основні умови, права і обов'язки постачальника,
відповідальність сторін, порядок розрахунків, юридичні адреси сторін, форс-
мажор.
2. Договір з готельним підприємством повинен містити:
- вартість номерів, їх бронювання;
- знижки;
- умови розміщення;
- графік заїздів;
- матеріальна відповідальність.
Договір з підприємством харчування включає:
60
- кількість одночасно обслуговують туристів;
- регулярність і величина харчування;
- зразкові ціни;
- матеріальна відповідальність.
Інформаційно-методичне забезпечення туру:
- складання картки транспортного маршруту;
- опис маршруту (вербальне опис, умови прийому та обслуговування);
- графік руху по маршруту (розклад);
- документ «Умови прийому та обслуговування туристів».
Умови про розміщення: які номери, кімнати або каюти, скільки людина
може проживати, санітарно-побутове обслуговування - наявність каналізації,
пралень, душ або ванни в номерах.
Умови харчування: ресторан, кафе, буфет - адреса і віддаленість від
місця проживання, план харчування.
Програма туристсько-екскурсійного, культурно-дозвільного
обслуговування: дні обслуговування, перелік тем екскурсій і заходів,
тривалість екскурсій в астрономічних годинах, вартість екскурсій):
- карта-схема маршруту;
- довідкові матеріали по маршруту;
- різна інформація для складання пам'ятки для туристів, що
виїжджають за кордон, пам'ятка для менеджера;
- опис технологічних особливостей туру (щеплення від СНІДу, малярії,
азіатська готель, Діснейленд і т.д.);
- пам'ятки про терміни подачі заявок (на авіаквитки, проживання,
харчування, знижки на групу);
- заявка бронювання туру (дата, № замовлення, відповідальна особа,
назва туру, інформація про туристів український і латинський варіант, №
закордонного і українського паспорта, транспорт, час, рейс, клас, можливі
61
зміни, країна, місто, дата прибуття і вибуття, готель, назва, клас, тип номерів,
харчування, екскурсії);
- інформаційний листок, в якому міститься така інформація:
- маршрут - екскурсія, тип маршруту, транспорт, розміщення,
тривалість, короткий опис;
- пакет послуг;
- додаткова інформація.
Розрахунок вартості путівок та випуск до реалізації (калькуляція).
Вартість путівки розраховується наступним чином:
- транспортні послуги – всередині маршрутний транспорт, трансфер
(доставка туристів від місця збору групи до терміналу основного
перевізника), екскурсії;
- проживання (вартість множиться на ночі);
- харчування;
- зарплата (гіди, екскурсоводи, керівник групи);
- відрахування в позабюджетні фонди (на страхування від нещасних
випадків);
- екскурсійне обслуговування;
- квитки на культурно-розважальні програми;
- накладні витрати (10 - 20%);
- разом витрат;
- нарахування прибутку (10 - 40%);
- нарахування ПДВ на суму витрат і прибутку;
- вартість путівки разом з ПДВ.
Просування туру на ринок (інструменти просування):
- реклама (каталоги, брошури, зовнішня реклама, реклама в ЗМІ, в
пункті продажу);
- стимулювання продажів (різні матеріали для прямої пошти, проспекти
по конкретному напрямку – метод підтримки);
62
- зв'язки з громадськістю (оформлення прес-релізів і публікацій
віддаються в інформаційні служби, комітети);
- прес-конференції та прес-демонстрації;
- ілюстративні розповіді з описом
- іміджева стаття;
- презентації;
- ознайомчі тури;
- виставки, ярмарки, науково-практичні конференції;
- різні відеофільми.
Етап реалізації путівок (формування агентської ланцюга).
При розробці турпродукту «Зимова казка» турфірма «Малібу»
виконувала функції організатора і творця комплексного продукту. Етапи
роботи:
- розробка задуму (ідеї) туру;
- пошук і відбір партнерів і постачальників, формування основного і
додаткового комплексу послуг, експериментальна перевірка туру.
На першому етапі розроблявся задум (ідея) туру, визначалася його
цільова спрямованість з орієнтацією на певного споживача, вибирався сезон і
зразкове наповнення основного комплексу послуг. Був обраний зимовий
сезон, з причини того, що Домбай володіє прекрасними рекреаційними
ресурсами саме в зимовий час.
Для реалізації найбільш привабливих ідей був необхідний пошук і
відбір постачальників і партнерів. При цьому вони повинні були відповідати
інтересам і вимогам туроператора щодо обслуговування туристів.
Потім відбувалося формування основного і додаткового комплексів
послуг, що включаються в тур. Цей етап передбачав дії по комплектації туру
з послуг партнерів або постачальників на основі їх реальної пропозиції.
Експериментальна перевірка туру – заключний етап його формування, на
63
якому практично готовий туристичний продукт підлягає своєму
випробуванню.
Початок маршруту попередньо обмовлялося і було місцем збору групи.
Клієнта інформують про ціни, умови проживання, особливості регіону,
дають інформацію про готелі, рекомендації та слушні поради, надають
буклети та рекламні проспекти.
Таблиця 2.9
Перелік робіт з розробки турпродукту «Малібу»
№
Найменування роботи Виконавець
№
1
Пошук ідей Колектив
1
2 Розробка задуму продукту і його
Відділ з туризму
2 перевірка
3
Розробка стратегій маркетингу Відділ маркетингу
3
4
Розробка туристичного продукту Менеджер напрямку
4
В5провадження продукту на туристський
Менеджер напрямку
5 ринок
6
Постановка цілей збутової стратегії Головний менеджер
6
7
Вибір каналів збуту Головний менеджер
7
8
Визначення адресата Відділ маркетингу
8
Розробка маршруту включала в себе такі основні етапи:
- дослідження туристських ресурсів по передбачуваній трасі
маршруту;
- маркетинг ринку на туристські послуги з даної траси маршруту;
64
- визначення типу маршруту;
- побудова ескізної моделі маршруту;
- прив'язка маршруту до пунктів життєзабезпечення;
- розробка схеми безпеки на маршруті;
- розробка паспорта маршруту; узгодження паспорта з відповідними
службами;
- пробна обкатка маршруту та внесення необхідних змін;
- затвердження паспорта маршруту.
Після розробки маршруту йде укладення договорів (контрактів) з
перевізниками. Але фірма «Малібу» має власний автопарк, в якому
налічується 6 автобусів марки «Міцубісі».
У процесі розробки маршруту відбувалася інтенсивна переписка з
приймаючою стороною, обговорювалися умови прийому та обслуговування
туристів, умови бронювання готелів, узгодження дат заїздів та час прибуття,
затвердження гідів.
Договір з готельним підприємством - містить: вартість номерів, їх
бронювання; знижки; умови розміщення; графік заїздів; матеріальна
відповідальність.
Договір з підприємством харчування рестораном готелю включає:
- кількість одночасно обслуговують туристів;
- регулярність і величина харчування;
- оптимальні ціни;
- матеріальна відповідальність.
Вартість цього туру склала 4500 грн. на людину з умовою проїзду в
автобусі на 20 осіб.
У вартість туру входять:
- вартість проживання - 2100 грн. на людину (700 грн. на добу);
- вартість харчування (сніданок, вечеря) - 400 грн. на людину;
65
- оплата екскурсовода - 1500 грн. на групу, що становить 75 грн. на
людину;
- транспортні витрати - 600 грн. на людину;
- 30-процентний прибуток фірми і витрати, які включаються до
собівартості.
Мета даного проекту полягає в тому, щоб зробити дешевше тур і
збільшити обсяг продажів. Запланована кількість осіб обслуговуваних на
місяць становить 100 осіб, з розрахунку кожного тижня по 1 автобусу,
планується підвищити шляхом зниження цін і інтенсивністю рекламної
компанії.
Даний варіант розрахунку не є остаточним. Фірма на свій розсуд може
варіювати рентабельністю та вартістю туру для підвищення свого прибутку і
зменшення терміну окупності.
67
Розділ 3 МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ ТА
ЙОГО МАРКЕТИНГОВОГО СУПРОВОДУ
3.1. Визначення складових процедури оцінки ефективності формування
туристичного продукту
Сьогодні завдяки своєму розвитку туризм визначається як пріоритетна галузь
економіки України та набуває дедалі більшого значення на регіональному рівні.
Однак, незважаючи на те, що сфера послуг набуває все більшого розвитку
Враховуючи те, що конкуренція в умовах ринкових відносин - це
стимулюючий фактор підвищення якості послуг та обслуговування, надалі
доцільним є дослідження умов активізації конкурентної' боротьби на ринку
туристичних послуг між підприємствами .
Проблемам визначення конкурентоспроможності готельного підприємства,
оцінки і підвищення її показників у готельному господарстві присвячено надто мало
робіт. Деякі питання конкуренції в туризмі і конкурентоспроможності готельних
підприємств розглядаються в спеціалізованих періодичних виданнях.
Конкурентна карта ринку є найпростішим способом аналізу позиціонування
конкурентів, визначення їх конкурентного статусу і систематизації конкурентних
переваг. Вона є основою для моделювання стратегії управління конкурентним
потенціалом підприємства за критерієм довгострокової присутності й стійкості
споживчої переваги.
Нами було проведено аналіз діяльності туристичних підприємств міста
Черкаси та визначено стратегічну групу конкурентних підприємств, які займають
близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих
конкурентних переваг. За мету також поставлено оцінити конкурентний потенціал
ФОП «Малібу» і визначити стратегію його розвитку на ринку міста Черкаси.
Одним із ключових факторів успіху у туризмі є якість надання туристичних
68
послуг і якість сервісу, тому саме за цими критеріями і здійснювалась оцінка
діяльності туристичних підприємств міста Черкаси. Це надало змогу виявити
реальних і потенційних конкурентів ФОП «Малібу» та їх можливості на ринку
туристичних послуг міста Черкас .
Оцінка якості надання туристичних послуг здійснювалась за наступними
параметрами:
1) ті, які стосуються безпосередньо обслуговування (перше враження, яке
сформувалось у гостя від відвідання ФОП «Малібу»; зустріч гостя та етика
спілкування; знання мов персоналом);
У державному стандарті України наведено визначення якості продукції
як економічної категорії, яка відображає сукупність властивостей продукції,
що зумовлюють вару її придатності задовольняти потреби людини
відповідно до свого призначення.
Отже, основні принципи та елементи систем якості, які охоплюють усі
процеси, необхідні для забезпечення ефективності послуги, від маркетингу
до її надання, включаючи аналіз послуги, встановлює "ДСТУ 180 9004-2-96.
Управління якістю та елементи системи якості. Частина 2. Настанови щодо
послуг".
Якість послуги визначається вимогами ст. 6 Закону України "Про
захист прав споживачів", згідно з яким "продавець (виробник, виконавець)
зобов'язаний передати споживачеві продукцію (роботу, послугу), яка за
якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а
також інформації про продукцію (роботу, послугу), що надасться продавцем
(виробником, виконавцем)".
Якість потрібно розуміти як сукупність ознак, переваг, властивостей
(споживчих і емоціональних), що показують рівень, у якому продукт
задовольняє потреби споживачів. У цьому визначенні необхідно наголосити
на відсутності ролі контролю й усуненні розбіжностей між якістю, яку
очікують споживачі, та пропонованою. Отже, суть якості полягає у рівні
задоволення потреб і сподівань клієнта. Сформульоване поняття якості мас
69
узагальнений характер. Кожне підприємство па ринку повинно прагнути до
визначення власних цілей і надавати конкретний вимір якості своїм
продуктам.
У туризмі якість є інтегрованою складовою процесу створення
туристичного продукту, яка зумовлює задоволення сподівань і потреб
туристів. 51 кістю є не тільки сукупність ознак, які характеризують
туристичний продукт, а й те, що його відрізняє від інших продуктів, а також
можливість продукту задовольняти сподівання туристів і їх визначені
потреби. Вміле управлінця якістю гарантує те, що пропонований продукт
знайде покупців і задовольнить їх потреби.
В основному якість туристичного продукту можна розглядати як:
- істотні ознаки продукту і його складових, які виділяються серед
інших (вигляд, спосіб виконання, тривалість, надійність, швидкість тощо);
- сукупність ознак, які забезпечують відповідність продукту вимогам
споживачів;
- рівень, у якому конкретний продукт знайде особливе визнання
споживачів серед інших продуктів на ринку;
- у поточному розумінні — добрий продукт ("високої якості"), який
кращий від інших.
Згідно з рекомендаціями всесвітньої туристичної організації (UNWTO),
якість у туризмі трактується як елемент якості життя під час тимчасового
перебування туристів поза місцем постійного проживання. При цьому,
відповідно до поданого визначення, якість не залежить тільки від рівня якості
послуг, але пов'язується з необхідністю врахування людського та природного
середовища. За визначенням UNWTO, якість — це виконання за
встановленою і прийнятною ціною будь-яких бажань і сподівань клієнта, які
не суперечать законодавству, при одночасному дотриманні вимог безпеки,
гігієни і доступ пості туристичних послуг та гармонії людського і
природного середовища.Найбільшими компаніями міста Черкаси є «Непоседа»,
«Малібу», «TUI» , «Нами» та «Планета»
70
Таблиця 3.1
Рейтинги компаній на ринку систем управління, контролю і збору даних
Найменува Критерії
ння Якість Дотримання Прийня Орієнтація Наявність Висококвалі
компанії системи термінів та тні ціни всієї найсучасних фікований
після умов діяльності на зразків персонал
продажного постачаня клієнта
обслуговува
ння
Непоседа 4,64 4,32 3,36 3,62 4,8 4,4
Малібу 4,55 4,05 3,65 3,83 4,57 4,2
Нами 4,47 4,71 4,1 4,4 4,25 4,45
TUI 4,62 4,62 3,75 4,28 4,5 4,37
Планета 4,5 4,33 3,83 4,16 4,3 3,33
На основі даної таблиці вирахуємо інтегральний показник ФОП
«Малібу» на ринку в табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Інтегральний показник ФОП «Малібу» на ринку
Компанія Місце Інтегральний показник
Нами 1 місце 11,80
Непоседа 2 місце 7,52
Малібу 3 місце 5,96
TUI 4 місце 3,80
Планета 5 місце 3,41
Наведені результати аналізу, а також розрахунок частки ринку ФОП
«Малібу» підтверджує думку, висловлену Ф. Котлером, що компанії-середняки
піддаються найбільшому тиску з боку конкурентів, як зверху так і знизу. Водночас,
зазначена кількість готельних підприємств свідчить про наявність конкурентної'
боротьби на ринку готельних послуг, тому можна сміливо говорити про існування
конкуренції між готелями міста.
71
За результатами проведеного дослідження було визначено, що високий
рівень надання послуг забезпечує лише туристична компанія «Нами», наступна
після неї - «Непоседа». Добрий відгук отримала компанія «TUI», яка вразила
чудовим інформаційно-комунікаційним забезпеченням. Прийнятний рівень
підготовки персоналу показав ФОП «Малібу», «Планета» де працівники, крім
української та російської, вільно володіють німецькою та англійською мовою.
Велике значення у діяльності компанії має його розташування у
планувальній структурі міста. Основною тенденцією повоєнного періоду було
розміщення великих компаній у центрі міста. Такі компанії, як «Нами», «TUI»,
«Малібу» розташовуються саме на центральних магістральних вулицях міста. В
цьому у них є велика перевага, оскільки центр міста має гарне транспортне
сполучення з усіма районами. Це створює комфортні умови для туристів. Це все є
важливим чинником економії часу для гостей міста.
В умовах ринкової економіки найважливішим завданням будь-якого суб'єкта
господарювання є постійний контроль за об’ємом продажів і доходами, оскільки
при швидко мінливому попиті і конкуренції, що загострюється істотно зростає
ризик незатребуваності продукції (робіт, послуг). Для своєчасної оцінки поточної
ситуації, прийняття збалансованих рішень, для управління доходами і прибутком
організації як основними показниками фінансових результатів функціонування
організації необхідний оперативний аналіз, а в ряді випадків – моніторинг обсягу
продажів, виручки, прибутку [60, с. 127].
Для активного управління обсягом продажів і прибутком необхідне
залучення як облікової (внутрішньої) інформації, так і даних про стан ринку,
попиту на конкретні групи товарів (робіт, послуг), динаміці цін (ринкова
необлікового інформація). Інтеграція облікової та ринкової інформації
передбачає використання нових методів економічного аналізу.
Оскільки ринкова інформація часто змінюється і є нестійкою, для її
формування велике значення мають експертні оцінки, зроблені на підставі
наявних даних управлінського обліку, наслідок цього – отримання на їх
основі необхідного масиву необлікової інформації, розробка методів аналізу,
72
орієнтованих на активне використання. Одним із методів, що ґрунтуються на
експертних оцінках, є SWOT-аналіз. Цей метод широко застосовується в
зарубіжній практиці фінансового аналізу, де він розглядається як
найважливіший інструмент маркетингового аналізу організації. Однак при
деталізації SWOT-аналізу та включення до нього математичних розрахунків
основних балансових коефіцієнтів, що визначають фінансові результати
діяльності, фінансовий стан організації, його можна і доцільно розглядати як
комплексний метод оцінки фінансово-господарської діяльності організації.
Особливе значення він має для організацій з широкою номенклатурою
товарів (робіт, послуг) при істотному відмінності їх прибутковості.
SWOТ-аналіз – це аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища
організації. Аналізу підлягають сильні сторони (Strength), слабкі сторони
(Weakness) внутрішнього середовища, а також можливості (Opportunities) і
загрози (Threats) зовнішнього середовища організації. Методологія SWOT-
аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей
і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними, які в подальшому можуть
бути використані для формулювання стратегії організації .
Слід відзначити високу результативність застосування методу SWOT-
аналізу в організаціях торгівлі, що обумовлено наступними факторами:
- суттєвим зростанням взаємної зацікавленості учасників торгового
процесу в однозначній, об’єктивної і достовірної оцінки ситуації, що
складається на ринку;
- нестійким зростанням обсягу продажів на основі підбору відповідного
асортименту товарів і встановлення цін, що стимулюють зростання попиту на
них;
- необхідністю постійної підтримки конкурентної спроможності
організації та підвищення ефективності її функціонування.
Враховуючи послідовний перехід бухгалтерського обліку та складання
звітності відповідно до вимог, прийнятих у міжнародних стандартах
фінансової звітності (МСФЗ), істотно зростає роль ринкової інформації, що
73
дозволяє більш чітко реагувати на зміни умов ринку. Вимоги до включаються
у звітність пояснень і доповнень припускають оцінку відповідності
структури виробництва і результатів діяльності підприємства вимогам ринку-
використання справедливої вартості, створення резервів під знецінення
активів. Для виконання цих вимог необхідна додаткова ринкова інформація і
нові методи її аналізу [61, с. 213].
В основі даної методології аналізу покладена теорія М. Портера про
конкурентоспроможність організації у власній галузі. Процес SWOT-аналізу
проводять на основі аналізу діяльності організації за допомогою нижче
наведених блоків питань.
Загальна характеристика об’єкта дослідження охоплює ряд питань:
- історія розвитку організації;
- організаційно-правова форма організації;
- інфраструктура організації (наявність та характеристика підсобних
господарств; розвиненість транспортної мережі тощо);
- діяльність організації (сектор економіки, в якому працює організація;
місія організації; існуючі ринки товарів та послуг; основні види товарів та
послуг, що надаються організацією, та ін.).
Фактори зовнішнього середовища організації:
- економіка держави (рівень розвитку, аналіз таких показників, як: ВВП,
темп інфляції, рівень безробіття, продуктивність праці, ставки оподаткування
та ін.);
- політична система держави (особливості існуючої політики держави в
галузі захисту прав підприємців та подальшого розвитку підприємницької
діяльності);
- правове поле (аналіз регулювання підприємницької діяльності
законодавчими актами України);
- соціально-культурний фактор (рівень розвитку суспільства в цілому,
структура та характеристика існуючого ринку праці; рівень безробіття тощо);
- технологічні можливості (рівень розвитку науки і техніки держави; рівень
74
розвитку засобів зв'язку, транспорту, телекомунікацій тощо).
Визначення місії, цілей та базової стратегії організації.
- корпоративна ліквідність;
- рух грошових коштів;
- вплив прибутку й амортизації на грошові потоки;
- баланс, оцінка фінансового стану;
- фінансове планування (технічні можливості; методика планування;
оцінка перспектив);
- аудит (методика, перспективи, висновки аудиторів).
Маркетинг:
- управління маркетингом (загальна ідея; концепція);
- стратегія; оцінка персоналу);
- ринки (ємність ринку; структура ринку; конкуренти, виявлення їх
переваг та недоліків);
- споживачі (кількість; структура; вивчення смаків споживачів);
- ціноутворення (стратегія і тактика);
- збут продукції (організація збуту, оцінка каналів збуту; характеристика
зайнятого в цій сфері персоналу; наявність складських приміщень; витрати на
реалізацію; після продажне обслуговування; реклама, її вплив на ефективність
діяльності організації);
Проведення маркетингових досліджень необхідне для успішної реалізації
продукції та послуг будь-якої організації.
Питання – що виробляти, скільки виробляти, які види послуг надавати,
знаходяться на першому місці для сучасних організацій. Тому аналіз
маркетингової діяльності являється одним із найважливіших пунктів при
загальному дослідженні організації [62, с. 245].
Виробництво:
- управління виробництвом (концепція, обрана стратегія виробництва,
персонал та його кваліфікація);
- виробничі підрозділи (кількість, спеціалізація, зв’язок з іншими
75
підрозділами);
- обсяги виробництва (виробнича потужність, вузькі місця; вільні і
запасні потужності);
- технологія виробництва (тип, рівень складності);
- організація виробництва (рух сировини, матеріалів; робота по
розвитку виробництва, підвищенню якості продукції та послуг);
- ефективність виробництва (собівартість продукції; продуктивність
праці);
- охорона праці на виробництві.
Ретельний аналіз виробництва продукції дає можливість виявляти
поточні недоліки виробництва та вчасно їх усувати, що значно підвищить
ефективність виробництва.
Управління персоналом, управління персоналом – це вміння направляти
підлеглих для досягнення цілей організації та вирішення організаційних
проблем; вміння здійснювати селективний відбір працівників для виконання
різноманітних завдань, а також вирішувати наступні питання:
- управління персоналом (концепція та політика; планування персоналу);
- структура персоналу (вік; стать; кваліфікація; наявність формальних та
неформальних груп в організації);
- вербування та відбір персоналу;
- навчання та розвиток персоналу (перспективи кар’єри; витрати,
пов’язані з розвитком персоналу; оцінка кадрів);
- мотивація персоналу (система заробітної плати; розмір заробітної плати;
нематеріальні чинники мотивації; умови праці; просування; співвідношення
результатів праці з нагородженням);
- оцінка діяльності персоналу (методи оцінки).
Інноваційна діяльність:
- управління розвитком і дослідженням організації;
- інноваційна політика організації;
- інноваційний потенціал організації;
76
- використання наукових досліджень.
Система управління організацією:
- показники ефективності управління (прибутковість інвестицій;
прибутковість власного капіталу);
- організаційна структура управління;
- делегування повноважень в процесі прийняття рішень;
- внутрішня система комунікацій;
- організаційна культура (традиції; ритуали; стиль керування);
- залучення зовнішніх консультантів.
Аналіз результативності та ефективності:
- показники ефективності організації;
- оцінка результативності організації;
- аналіз зростання масштабів діяльності;
- оцінка підвищення вартості організації.
Загальна результативність складається на основі існуючих на
підприємстві звітів (річних, квартальних, місячних). Можуть використовуватись
різноманітні показники, як фінансові, так і статистичні згідно з системою, що
діє на фірмі.
На основі проведеного аналізу для виявлення найбільш впливових
чинників Дж. Вільсон запропонував матрицю, за допомогою якої визначається
вплив фактора на організацію та ймовірність посилення його впливу
Наведемо приблизні варіанти факторів в SWOT-таблиці (табл. 3.2).
При проведенні SWOT-аналізу необхідно визначити не тільки можливості
та загрози зовнішнього середовища організації, але й виявити ймовірність
використання та вплив обраних можливостей та загроз на результати діяльності
організації.
Спочатку оцінюють ймовірність використання можливостей та їх вплив на
діяльність організації, будують матрицю можливостей [22, с. 13].
77
Таблиця 3.3
Вплив фактора на підприємство
МОЖЛИВОСТІ«O» ЗАГРОЗИ «T» (THREATS)
(OPPORTUNITIES)
1. Нові види продукції і технології 1. Продукти-замінники
2. Нові потреби, мода, в т. ч. потреби 2. Нові гравці на ринку
неусвідомлені 3. Слабкість постачальників
3. Захоплення суміжних сегментів - 4. Життєвий цикл товару (ЖЦТ) на спаді
вивчення ситуацій перемикань 5. Зміна тенденцій попиту / моди
споживачів 6. Законодавче регулювання
4. Визначення цільової аудиторії a. нові митні бар’єри
5. Додаткові послуги b. нові законодавчі акти
6. Тенденції попиту 7. Лобіювання конкурентів
7. Співпраця з іншими компаніями 8. Активність конкурентів
8. Збільшення реклами на ЦА a. програми просування
9. Формування УТП b. додаткові послуги
10. Добрі звязки з громадськістю 9. Сезонний спад
11. Державна підтримка 10. Економічний спад
ПЕРЕВАГИ «S» (STRENGTH) НЕДОЛІКИ «W» (WEAKNESS)
1. Великий досвід 1. Мало оборотних коштів
2. Висока якість продукції 2. Слабкий імідж продукції
3. Висока популярність компанії 3. Низька репутація компанії
4. Високі продажу 4. Слабка дистрибуція, просування
5. Лідерство в галузі / сегменті 5. Слабкий маркетинг
6. Інноваційні технології, патенти 6. Ні корпоративної культури
7. Низька собівартість 7. Відсутність стратегії
8. Задоволеність клієнтів 8. Внутрішньополітичні проблеми
9. Відпрацьовані бізнес-процеси 9. Вузька продуктова лінійка
10. Згуртований колектив 10. Низька кваліфікація співробітників
11. Якісне обладнання 11. Низька мотивація співробітників
12. Широкий асортимент 12. Невідома торгова марка
13. Навчений персонал 13. Немає після продажного
14. Потенціал маркетингу обслуговування
15. Швидка обробка замовлень 14. Мало додаткових послуг
16. Канали дистрибуції
Аналогічно здійснюється аналіз загроз та будується матриця загроз.
Наслідки, до яких може призвести реалізація загроз, можуть проявитися через
руйнування організації, приведення організації до критичного стану, важкого стану
ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
78
або легких пошкоджень. Виявлення в процесі аналізу факторів, які класифікуються
як загрози зовнішнього середовища, записують на полях матриці.
На перетині SWOT проставляється експертна оцінка їх взаємного
впливу в балах. Підсумкова сума балів по рядках і стовпцях показує
пріоритетність урахування того чи іншого чинника при формуванні стратегії.
За підсумками SWOT-аналіз складається матриця стратегічних заходів:
- SО – заходи, які необхідно провести, щоб використовувати сильні
сторони для збільшення можливостей компанії;
- WO – заходи, які необхідно провести, долаючи слабкі сторони і
використовуючи представлені можливості;
- ST – заходи, які використовують сильні сторони організації для
запобігання загроз;
- WТ – заходи, які мінімізують слабкі сторони для запобігання загроз.
Правила проведення SWOT-аналізу.
Щоб на практиці уникнути можливих помилок і дістати максимум
користі з SWOT-аналізу, необхідно дотримуватися кількох правил:
а) по можливості максимально конкретизувати сферу проведення
SWOT-аналізу. При проведенні аналізу, що охоплює весь бізнес, його
результати швидше за все будуть занадто узагальненими і некорисними для
практичного застосування. Фокусування SWOT-аналізу на становище
компанії в розрізі конкретного ринку / сегмента дасть набагато більш корисні
для практичного застосування результати;
б) дотримуйтесь коректність при віднесенні того чи іншого фактора до
сил/слабостей або можливостей/загрозам. Сильні і слабкі сторони – це
внутрішні риси компанії. Можливості та загрози описують ситуацію на ринку
і непідвладні прямим впливом менеджменту.
в) SWOT-аналіз повинен показувати реальний стан і перспективи
компанії на ринку, а не внутрішнє їх сприйняття, тому сильні і слабкі
сторони можуть вважатися такими лише в тому випадку, якщо вони (або їх
результат) саме таким чином сприймаються зовнішніми покупцями і
79
партнерами. Вони повинні відповідати об’єктивно існуючим відмінностям
продуктів компанії від конкурентів. Ранжувати сили і слабкості необхідно у
відповідність до їх важливості (вагомістю) для покупців і включати в SWOT-
аналіз необхідно лише найбільш важливі;
г) якість SWOT-аналізу безпосередньо залежить від об’єктивності та
використання різнобічної інформації. Не можна доручати його проведення
одній людині, тому що інформація буде спотворена його суб’єктивним
сприйняттям. При проведенні SWOT-аналізу повинні враховуватися точки
зору всіх функціональних підрозділів компанії. Крім того, всі виявлені
фактори обов’язково повинні бути підтверджені об'єктивними фактами та
результатами досліджень [57, с. 170].
д) необхідно уникати великих і двозначних формулювань. Чим
конкретніше формулювання, тим зрозуміліше буде вплив цього чинника на
бізнес компанії зараз і в майбутньому, тим більшу практичну цінність
матимуть результати SWOT-аналізу.
Кілька рекомендацій щодо виконання успішного SWOT-аналізу
туристичної агенції.
Багато чого при розробці SWOT-аналізу пояснюється, якщо виходити з
такого:
- SWOT-аналіз – лише аналітичний інструмент для визначення стратегії
агенції;
- буде реалістичними при оцінці сильних і слабких сторін агенції;
У процесі аналізу необхідно враховувати:
- ключові фактори успіху;
- сценарії і прогнози розвитку ситуації;
- оцінювати сильні і слабкі сторони треба в порівнянні з конкурентами.
Для виділення проблемних зон корисно зіставляти своє бачення стану
справ в організації сьогодні й те, яким бачиться майбутнє агенції. При цьому
необхідно:
а) уникати загальних слів, бути конкретнішим у своїх оцінках;
80
Таблиця 3.4
Матриця SWOT-аналізу ФОП «Малібу»
Сильні сторони (S) Слабкі сторони (W)
1.Великий досвід в організації продаж 1.Недостатній рівень
2.Високий рівень організації управлінського обліку клієнтського сервісу
3.Наявність висококваліфікованого персоналу 2.Недостатній рівень
4.Налагоджена система постачань розвитку каналів
товароруху
3.Середня позиція ринку
4.Неадекватний ринковій
ситуації стиль
керівництва і структури
компанії
5.Відсутність системи
стратегічного планування
Можливості (О) SO- стратегія WO- стратегія
1.Розширення ринку послуг 1.Розвиток системи 1. Створення єдиної
2.Зміна суспільних персональних продажів для служби маркетингу на
стереотипів стосовно оптових покупців підприємстві
реклами 2.Збільшення ринкової
3.Збільшення кількості частки компанії за
підприємницьких структур рахунок
завоювання нових
сегментів ринку
Загрози (Т) ST- стратегія WT- стратегія
1.Уповільнення темпів 1. Створення системи обліку 1.Розширення каналів
економічного розвитку і зниження витрат товароруху
2.Збільшення податкового 2.Створення системи 2.Створення системи
преса електронних продажів зворотного зв'язку з
3. Ріст цін на продукцію клієнтами компанії
б) деякі фактори складно однозначно визначити тільки в зовнішню або
тільки у внутрішнє середовище. Головний критерій – чи можете агенція
впливати на цей фактор. Якщо вона може контролювати фактор – необхідно
занести у внутрішнє середовище, якщо ні – це фактор зовнішнього
середовища;
81
в) інші фактори можна зарахувати одночасно і до сильними, і до
слабких сторін. Необхідно деталізувати фактор, тоді стане ясніше, що
потрібно писати в переваги, а що – в недоліки. Наприклад, «згуртований
колектив» може підвищувати мотивацію (тоді пишіть у переваги), а може
таїти небезпеку «кругової поруки» (погрози);
Результатом аналізу повинні стати:
- встановлення комплексу цілей;
- розробка стратегії і розуміння фінансового результату роботи
компанії;
- не потрібно ускладнювати аналіз. SWOT-аналіз повинен виявляти
об’єктивно головні тенденції, його сила – в лаконізмі й об’єктивності;
- SWOT-аналіз – у значній мірі суб’єктивний, про що необхідно
постійно пам’ятати.
3.2. Розробка загального алгоритму оцінки ефективності
маркетингових заходів по просуванню туристичного продукту
В умовах конкуренції та кризових явищ зростає роль маркетингу в
діяльності господарюючого суб’єкта. Маркетингова діяльність (МД)
передбачає значні витрати, отже, керівництво підприємства зацікавлене в
ефективності інвестицій у маркетингові заходи. З метою отримання
об’єктивної інформації про ефективність маркетингової діяльності та
прийняття на її основі управлінських рішень необхідно проводити аналіз
ефективності маркетингової діяльності підприємства, тому розробка
теоретичних та науково-методичних засад аналізу ефективності маркетингу
на підприємстві і зумовлює актуальність дослідження.
Перед тим, як перейти до подальшого висвітлення показників
ефективності МД, варто уточнити визначення ефективності. В загальному
розумінні поняття «ефективність» – це співвідношення результату будь-якої
82
діяльності до понесених на неї витрат. Застосовуючи таке визначення до
маркетингових заходів, можна сформулювати, що ефективність МД – це
співвідношення між результатами, отриманими від проведення
маркетингових заходів (дослідження ринку, реклами, стимулювання збуту
тощо), та витратами на їх здійснення. Виділяють кілька визначень
економічної ефективності маркетингової діяльності – це:
- відносний різноманітний (по всіх етапах процесу маркетингу)
результат, що відповідає кінцевим і проміжним цілям здійснення
маркетингової діяльності;
- відношення ефекту (результату) від проведення МД до усіх витрат,
що супроводжують цей процес;
- віддача витрат, пов’язаних з маркетинговою діяльністю, що може
оцінюватися у вигляді відносин ефекту, результату, вираженого в
натуральній (речовій або нематеріальній) чи вартісній (ціновій) формах, до
витрат усіх необхідних ресурсів (матеріально-технічних, трудових та інших)
для організації і здійснення МД.
Під результатами маркетингової діяльності підприємства слід розуміти
збільшення попиту, залучення нових споживачів, рівень лояльності до
підприємства (бренду), ступінь задоволення потреб споживачів, обсяги збуту
продукції, ступінь поінформованості, відносна частка на ринку, дохід від
реалізації тощо. Стосовно витрат маркетингової діяльності, то їх часто
ототожнюють з витратами на збут (рекламу), але такий підхід обмежений,
оскільки до витрат маркетингу входять також витрати, пов’язані з розробкою
нового товару, формуванням цінової політики, проведенням різного роду
комунікативних заходів, утриманням відділу маркетингу на підприємстві
тощо.На практиці використовується ціла низка показників, що
характеризують ті чи інші види ефективності МД підприємства.
Ефективність маркетингової діяльності промислових підприємств
окреслюють такі показники:
частка маркетингового персоналу: відображає частку
83
працівників, які виконують маркетингові функції, у загальній чисельності
персоналу підприємства. Оскільки на вітчизняних промислових
підприємствах функція маркетингу часто зводиться до реалізації готової
продукції, а у маркетингових відділах більша половина працівників
займаються збутовою діяльністю, на практиці цей показник зазвичай є дещо
завищеним;
- частка витрат на маркетинговий персонал являє собою частку
заробітної плати, яку отримують працівники маркетингового відділу, у
загальному фонді заробітної плати підприємства;
- рентабельність витрат на просування і збут характеризує ефективність
збутових витрат і розраховується як співвідношення суми прибутку від
реалізації продукції до суми витрат на просування і збут;
- рентабельність маркетингових витрат – це співвідношення суми
прибутку від реалізації продукції і загального обсягу витрат на маркетинг, що
ілюструє ефективність реалізованих підприємством маркетингових заходів;
- наскільки маркетингове повідомлення виявилося адекватним цілям
просування;
- правильність визначення цільової группи;
- ефективність комплексу просування для впливу на цільову группу.
Розглянемо основні підходи до оцінки ефективності МД підприємства
(табл. 3.5)
Як єдиного підходу, так і загальної методології оцінки ефектив- ності
маркетингової діяльності підприємства немає. Більшість практиків
стверджують, що ефект маркетингової діяльності полягає у зростанні обсягів
продажів і збільшення прибутку.
Проте, на кінцеві результати однаково впливають, крім маркетингу, й
інші складові потенціалу підприємства: менеджмент, кадри, виробничі сили
(обладнання, технологія), фінансовий потенціал, тому така оцінка занадто
спрощена і необ’єктивна.
84
Таблиця 3.5
Основні підходи до оцінки ефективності маркетингової діяльності
туристичного підприємства
Автор Характеристика
Г. Ассель Ефективність маркетингової діяльності необхідно оцінювати
на основі аналізу об’ємів витрат на маркетинг і їх вплив на
обсяг реалізації
Є. Анфіногенова При визначенні ефективності маркетингу виділяються групи
показників, які базуються на співвідношенні витрат маркетингу
та прибутків або обсягів реалізації:
- індекс прибутковості (частка дисконтованого прибутку від
маркетингової діяльності на дисконтовані витрати);
- частка організації на ринку;
- динаміка маржинального і чистого прибутку;
- динаміка обсягу продажів, що є прямим відображенням
ефективності маркетингових заходів;
- досягнення точки беззбитковості
Л. Балабанова, М. Туган- Ефективність маркетингу оцінюється за такими напрямами:
Барановський покупка, маркетингові інтеграції, адекватність інформації,
стратегічна орієнтація, оперативна ефективність. Проте
авторами не визначено системи показників оцінки цих
напрямів та алгоритму розрахунку ефективності
Л. Стрий, А. Голубев, О. Маркетингова діяльність оцінюється шляхом побудови
Рустамов математичної моделі показників ефективності:
– підсистем маркетингу;
– за видами маркетингової діяльності
Н. Мойсеєва, М. Маркетингова активність оцінюється за функціями
Конишева (дослідження ринку, асортиментна політика, збутова
діяльність, комунікаційна діяльність) і узагальненими
показниками (прибутковість, активність стратегії)
А. Павленко, А. Войчак Результативність маркетингової діяльності може
розраховуватися через систему показників доходів і прибутку,
платоспроможності, обороту товарних запасів і ефективності
маркетингових заходів
85
Продовження табл. 3.5
В. Шаповалов Ефективність маркетингу пов’язується з якістю рішень, що
приймаються, та з реалізацією цих рішень
Ф. Котлер, К. Келлер Акцент на зв’язок показників ефективності маркетингу з
факторами зовнішнього і внутрішнього середовища
Н. Бутенко Ефективність маркетингу пропонується оцінювати за
ефективністю виконання функцій маркетологами
Дж. Ленсколд Стосовно вимірів у маркетингу, лише показник рентабельності
маркетингових інвестицій здатний представити повну картину
як прибутків, так і інвестицій
Показник ROMI (Return on marketing investment)
розраховується за формулами (3.1) і (3.2):
ROMI = (IRAM*P)/ MS (3.1)
де IRAM – додатковий дохід, що припадає на маркетинг;
MS – маркетингові витрати;
P – прибуток.
ROMI = (R*P)/ MS (3.2)
де P – рентабельність, %;
R – виручка.
Г. Яшева Пріоритетною є оцінка ефективності витрат, а не самої
маркетингової діяльності. Хоча в цьому підході витрати на
маркетинг розглядаються лише як поточні витрати (а не як
інвестиції). Такий підхід став логічним початком оцінки
ефективності маркетингової діяльності через аналіз
рентабельності маркетингових інвестицій, який наразі широко
використовується західними компаніями, набуває популярності
і отримує подальший розвиток
В. Живетин, В. Ефективність маркетингу стосовно конкретного підприємства
Самохвалів, Н. Чернов, або галузі складається з результатів вдосконалення виробничо-
І. Ферапонова збутової діяльності за такими основними напрямами:
- оптимальне використання потенціалу ринку, в тому числі для
нових продуктів;
- підвищення вірогідності прогнозних оцінок;
- знаходження сегмента ринку даного товару;
- підвищення точності аналізу ринку тощо
86
Продовження табл. 3.5
В. Живетин, В. Ефективність маркетингу стосовно конкретного підприємства
Самохвалів, Н. Чернов, або галузі складається з результатів вдосконалення виробничо-
І. Ферапонова збутової діяльності за такими основними напрямами:
- оптимальне використання потенціалу ринку, в тому числі для
нових продуктів;
- підвищення вірогідності прогнозних оцінок;
- знаходження сегмента ринку даного товару;
- підвищення точності аналізу ринку тощо
В. Пархименко Пропонується комплексний підхід до оцінювання ефективності
маркетингу. Виділяються такі напрями оцінки:
- результати реалізації маркетингової діяльності;
- маркетингові дослідження;
- сегментація ринку і позиціонування товару;
- управління продажами;
- планування й організація маркетингу;
- якість управління та організації відділу маркетингу;
- функції відділу маркетингу;
- оцінка вкладу відділу маркетингу в отримання кінцевих
результатів діяльності підприємства
Цікавим є підхід, який передбачає проведення оцінки ефективності
маркетингу в довго- та короткостроковому періодах. Відповідно до аналізу
МД у короткостроковому періоді ефективність маркетингу вимірюється
показниками, що характеризують доходи та обсяги реалізації продукції, у
довгостроковому – показниками, пов’язаними з брендом (лояльність, знання,
сприйняття бренду тощо).
Незважаючи на всі аспекти стратегії розвитку маркетингу на
вітчизняному ринку турпослуг, в його плануванні і реалізації виявляються
певні недоліки та проблеми, зокрема:
- неусвідомлення доцільності проведення систематичних досліджень
проміжної та кінцевої ефективності маркетингових заходів;
87
- недостатній рівень кваліфікації фахівців з реклами у відділах
маркетингу і збуту, неспроможність проводити комплексний системний
аналіз стратегії маркетингу;
- якщо такий аналіз і проводиться, то він має, як правило, суто
формальний характер, переважно на якісному рівні, без застосування
сучасних економіко-математичних методів та моделей.
На сьогодні існує кілька підходів до визначення ефективності
маркетингової діяльності. Так, у праці Т. Дерев’янченко представлена
класифікація, яка охоплює кількісні показники ефективності:
- багатовимірні методи (насамперед факторний і кластерний аналізи),
що використовують для обґрунтування маркетингових рішень, в основу яких
покладено численні взаємопов’язані змінні, наприклад, визначення обсягу
продажів нового продукту залежно від ціни, витрат на рекламу, інших
елементів комплексу маркетингу;
- регресивні;
- кореляційні методи, які використовуються для встановлення
взаємозв’язків між групами змінних, що характеризують маркетингову
діяльність підприємства;
- імітаційні методи, застосовувані для змінних, що впливають на
маркетингову ситуацію (наприклад, конкуренції) і не піддаються
аналітичному рішенню;
- методи статистичної теорії прийняття рішень, які використовуються
для стохастичного опису реакції споживачів на зміни ринкової ситуації;
- детерміновані методи дослідження операцій (насамперед лінійне і
нелінійне програмування), що застосовуються за наявності багатьох
взаємопов’язаних змінних і необхідності знаходження оптимальних рішень;
- гібридні методи, що об’єднують детерміновані та ймовірнісні
(стохастичні) характеристики, застосовуються, як правило, для дослідження
проблем розподілу товарів; - моделі мережевого планування.
Таким чином, використання цих методів, які зводяться до побудови
88
економіко-математичних моделей, а також кореляційно-регресійного,
варіаційного та факторного аналізу дозволяє більш точно підійти до оцінки
ефективності маркетингової діяльності та доцільність її проведення. Тому
при аналізі ефективності як окремих маркетингових заходів, так і МД
загалом необхідно застосовувати економіко-математичні методи та моделі.
Суттєвими перевагами економіко-математичних моделей аналізу
ефективності маркетингової діяльності є:
- формальний опис зв’язків між економічними змінними (витрати
маркетингу і ефективність маркетингових заходів);
- забезпечення точної інформації про ефективність маркетинго- вих
заходів та маркетингової діяльності загалом;
- надання можливостей спрогнозувати оцінку ефективності мар-
кетингових заходів у майбутньому.
Враховуючи наведене, ефективність маркетингової діяльності доцільно
аналізувати за напрямами оцінки:
- ефективності витрат МД за товарною, ціновою, збутовою та
комунікаційною політикою, а також витрат, понесених на утримання відділу
маркетингу в їх співвідношенні до прибутків та обсягів реалізації продукції
на підприємстві;
- маркетингової активності за функціями МД (аналітична, виробнича,
збутова, функція управління) і узагальненими показниками (прибутковість,
платоспроможність підприємства тощо);
- ефективності неекономічних показників, які суттєво впливають на
результативність підприємницької діяльності підприємства.
До неекономічних показників маркетингу відносять:
- якість продукції порівняно з конкурентами, поінформованість
споживачів;
- конкурентоспроможність продукції;
імідж підприємства;
- втрачені покупці;
89
- кількість нових покупців;
- лояльність споживачів до торгової марки тощо.
Важливим методичним аспектом здійснення аналізу ефективності
маркетингу на підприємстві є розробка алгоритму його проведення. Аналіз
ефективності маркетингової діяльності підприємства слід проводити за
запропонованим алгоритмом (рис 3.1).
Етапи проведення аналізу ефективності маркетингової діяльності
підприємства
І. Формування системи показників та критеріїв оцінювання ефективності
маркетингу за напрямами, що комплексно характеризують складові
маркетингової діяльності підприємства (витрати, функції та неекономічні
результати маркетингу)
ІІ. Проведення безпосереднього аналізу маркетингової діяльності за
обраними показниками ефективності
ІІІ. Нормування фактичних значень показників і порівняння нормованих
показників з одиницею для визначення резервів підвищення
ефективності маркетингової діяльності підприємства
ІV. На основі проведеного аналізу розроблення плану стратегічних і
тактичних заходів підвищення ефективності як окремих елементів
маркетингу, так і маркетингової діяльності загалом
Рис 3.1 Алгоритм проведення аналізу ефективності маркетингової
Таким чином, аналіз ефективності маркетингової діяльності за
діяльності підприємства
основними напрямами оцінки витрат, функцій та неекономічних показників
маркетингу з використанням економіко-математичних методів і моделей з
чітко визначеним алгоритмом дозволить ефективно організовувати
маркетинг на туристичному підприємстві, оцінювати досягнуті кінцеві
результати маркетингової діяльності (прибуток, частка на ринку, обсяг
реалізації тощо), а також приймати ефективні управлінські рішення щодо
реалізації маркетингової діяльності туристичного підприємства загалом.
90
Перспективними напрямами у цій галузі є розробка методики проведення
аналізу ефективності витрат маркетингової діяльності на підприємствах
готельно-ресторанного бізнесу.
3.3. Організація охорони праці в офісі туристського підприємства
Питання щодо охорони праці є необхідною умовою для ведення
господарської діяльності всіх суб’єктів господарювання у світі. Підвищена
увага до проблем умов безпеки праці пояснюється тим, що кожного року,
незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах трапляються
нещасні випадки на виробництві і профзахворювання. Саме тому проблема
організації охорони праці туристського підприємства досить актуальна та
потребує теоретичного та практичного вивчення.
Метою дослідження є розроблення рекомендацій щодо безпеки праці
як засобу забезпечення підвищення продуктивності та поліпшення умов
праці персоналу туристського підприємства. Об’єктом дослідження
виступають умови праці працівників туристського підприємства, а
предметом – заходи щодо безпеки праці на ньому.
Згідно законодавства України щодо охорони праці керівництво
туристського підприємства зобов’язане створити на робочому місці умови
праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити
додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони
праці. З цією метою керівництво підприємства забезпечує функціонування
системи управління охороною праці.
Оцінку умов праці проводять на підставі положень Державних
санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками
шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та
напруженості трудового процесу», затверджених 8 квітня 2014 р. Туристські
підприємства відносяться до 2 класу (допустимі умови праці) – умови, що
91
характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і
трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів
(а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час
регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні
чинити несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх нащадків в
найближчому і віддаленому періодах. Шкідливими виробничими факторами
під час роботи в туристському підприємстві є:
- аерозолі фіброгенної дії (пил);
- електромагнітні випромінювання від офісної техніки.
Загальні параметри мікроклімату приміщень туристського
підприємства представлені у таблиці 3.6.
Таблиця 3.6
Значення параметрів, що характеризують санітарно-гігієнічні умови
праці у приміщенні офісу туристського підприємства
Назва параметру Нормативний показник
Температура повітря у приміщенні:
у теплу пору року 23-25 °С
у холодну пору року 22-24 °С
Відносна вологість повітря 40 – 60 %
Швидкість руху повітря 0,1 м/с
Барометричний тиск у приміщеннях туристських підприємств не є
шкідливим виробничим фактором і відповідає показникам тиску повітря на
вулиці.
Джерелом електромагнітного випромінювання є офісна техніка
туристських підприємств, а саме монітори персональних комп’ютерів та
сканери.
Вид трудової діяльності працівників туристських підприємств
найбільше відповідає лікарській діяльності, для якої рівень виробничого
92
шуму в приміщеннях не повинен перевищувати 50 дБ згідно з ДСН 3.3.6.037-
99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».
Джерелами шуму туристських підприємств в основному є оргтехніка
(персональні комп’ютери, факси, принтери тощо), кондиціонери,
вентилятори, електричні лампи.
Вібрація не виступає у ролі шкідливого виробничого фактору при
роботі в туристському підприємстві, де єдиним джерелом вібрації (локальної)
може виступати принтер або багатофункціональний пристрій під час друку
чи сканер під час сканування. Але варто відмітити, що вібрація від цих
пристроїв ледь відчутна і не має шкідливого впливу на організм працюючого.
За характером зорової роботи робота менеджера туристського
підприємства є роботою середньої точності, тому згідно з СНиП ІІ-4-79
«Естественное и искусственное освещение» освітленість штучним
освітленням при загальному освітленні повинна бути ненижчою від 200 лк, а
при комбінованому освітленні – 400 лк.
Вплив такого шкідливого виробничого фактору роботи в туристському
підприємстві як аерозолі фіброгенної дії (пил) регулярним прибиранням
знижується до мінімуму.
Робота в туристському підприємстві не відзначається наявністю та
впливом шкідливих виробничих факторів біологічної природи.
За таким фактором трудового процесу, як важкість праці, робота в
туристському підприємстві є легкою фізичною роботою (категорія Іа), що
виконується сидячи і не потребує фізичного напруження. За другим
фактором трудового процесу, таким як напруженість праці, робота в
туристському підприємстві є також легкою.
Одним із основних параметрів аналізу охорони праці туристського
підприємства є опалення приміщення. На Україні опалення приміщень є
центральним (водним), що відповідає основним вимогам санітарно-
гігієнічних норм та правил. Основними перевагами даного виду опалення є:
- рівномірність нагріву приміщення;
93
- можливість централізованого регулювання температури теплоносія
(води);
- відсутність запаху гару при з’єднанні пилу з радіаторами;
- підтримка відносної вологості повітря на відповідному рівні (повітря
не пересушується);
- неможливість опіків від радіаторів;
- пожежна безпечність.
Основним недоліком даної системи є можливість її замерзання при
відключенні у зимову пору року, а також повільний нагрів великих
приміщень після тривалої перерви в опаленні.
Приміщення туристських підприємств за класом електронебезпечності
слід віднести до безпечних, тому що окрім, як електричних розеток, доступ
до електричного струму в приміщеннях неможливий. Електропроводка в
приміщеннях, в основному, внутрішня. Для захисту людей від ураження
електрострумом у приміщеннях застосовується такий тип електричного
захисту як занулення. Воно представляє собою навмисне електричне
з’єднання з нульовим захисним провідником металевих частин (що не
проводять струм), які можуть бути під напругою. Це основний засіб захисту
людей від ураження струмом у випадку контакту з електрообладнанням та з
металевими конструкціями, які були під напругою.
Наступним етапом дослідження охорони праці туристських
підприємств є аналіз пожежної безпеки. Згідно з державними стандартами
існує п’ять категорій приміщень щодо пожежної безпеки: А, Б, В, Г, Д. Офіси
туристських підприємств відносяться до категорії В, що характеризується
наявністю легкозаймистих твердих паливних матеріалів, а також матеріалів
здатних горіти при взаємодії з киснем повітря. До пожежі в приміщенні
туристського підприємства можуть призвести наступні фактори:
- недотримання правил пожежної безпеки (паління на робочому місці
тощо);
- порушення режиму роботи устаткування, яке в режимі своєї роботи
94
нагрівається;
- перегрів місць з’єднань штепселів електричних приладів з розетками
у результаті утворення високого перехідного опору;
- недотримання правил експлуатації електроустановок і електромережі.
До профілактичних заходів, що спрямовані на попередження причин
займання, слід віднести регулярний огляд електропроводки, електричного
обладнання, розеток, вимикачів електриком, обмеження використання на
робочому місці електропобутових і опалювальних приладів, паління в суворо
відведених для цього місцях.
Вимогами щодо пожежної безпеки передбачено, що в офісах
туристських підприємств повинні бути пожежна сигналізація і пожежний
зв’язок та автоматичні установки для гасіння пожежі. Для виходу з
приміщення при евакуації людей та матеріальних цінностей повинні бути
евакуаційні виходи (не менше 2). Біля евакуаційних виходів та біля сходів
повинні бути таблички з вказівками та схемою евакуації.
При виникненні пожежі доволі важливе значення має швидке
знаходження джерела та місця пожежі, а найважливіше значення для її
успішного гасіння відіграє своєчасний виклик пожежних підрозділів. Саме
тому пожежна сигналізація і пожежний зв’язок повинні бути встановлені на
території офісів туристських підприємств. Найбільш ефективним засобом
швидкого виявлення та інформування щодо виникнення пожежі є
сигналізація (проте слід пам’ятати, якщо сигналізація електрична, то існує
ймовірність короткого замикання електричної мережі, у результаті чого
можуть відбуватися порушення у системі інформування факту пожежі). Засіб
інформування встановлюється в кожному приміщенні споруди, який при
виникненні пожежі буде здійснювати звукові сигнали низької частоти у
приміщенні, де він знаходиться для оповіщення про виникнення диму або
пожежі співробітників, а також давати сигнал прийомній станції.
Якщо пожежа відбулася за рахунок короткого замикання, або відбулося
коротке замикання без виникнення пожежі, то за допомогою відповідної
95
автоматизованої системи інформування (інформування чергової кімнати)
відбувається відключення офісу або приміщення, де відбувся даний інцидент,
від загальної електричної мережі до виявлення та ліквідації причин його
виникнення.
При фіксації пожежі у приміщенні повинна спрацювати система
автоматичного зниження температури повітря на декілька градусів, що дасть
змогу знизити масштаб пожежі до її повної ліквідації. Так як основним
засобом гасіння пожежі є вода, то в кожному туристському підприємстві
повинна знаходитися хоча б одна тара для води (мінімальна ємність тари 7
літрів), а також пожежний інвентар.
Раз у квартал для всіх співробітників туристських підприємств на
території України у відповідності до чинного законодавства проводиться
інструктаж з техніки безпеки, а кожного півроку здійснюється контроль за
станом техніки на підприємстві. На території офісів туристських підприємств
випадки травматизму робітників трапляються доволі рідко. Кожного року
проводиться перевірка знань та практичних умінь робітників туристських
підприємств щодо надання першої медичної допомоги потерпілим при
надзвичайних ситуаціях.
98
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про туризм» від 15 вересня 1995р. / Голос України
вiд 14.11.1995р.; зі змінами та доповненнями.
2. Закон України «Про підприємства в Україні» № 887-ХІІ від
27.03.1991р.
3. Закон України «Про підприємництво» № 698-ХІІ від 07.02.1991р.
// Вісник Верховної Ради. – 1991, №14, ст. 168.
4. Айзенберг М. Н. Менеджмент рекламы. / М. Н. Айзенберг . – М.:
Интел-Тех, 2015. – 96 c.
5. Аренс В. Современная реклама. / В. Аренс, К. Бови. – М. :
Довгань, 2014. – 704 с.
6. Афанасьєв М. В. Стратегія підприємства : навч.-метод. посібник /
М. : В. Афанасьєв, Г. О. Селезньова – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2016. – 272 с.
7. Барабой Д. О. Концепція ключових факторів успіху підприємств :
підручник / Д. О. Барабой. − К. : 2014, − 55 с.
8. Воронкова Т. Є. Бізнес-планування. Підручник / Т. Є. Воронкова. –
К.: Київський інститут інвестиційного менеджменту, 2017. - 176 с.
9. Голубкова Е. Н. Маркетингові коммунікації: НП /Е. Н. Голубкова.
– 2-е вид. – К..: «Финпресс» 2018. − 304 с.
10. Гунар М. Принципи і технології реклами. Підручник. / М. Гунар.
− R.: SIA «HOLDA», 2017. − 195 с.
11. Демченко О. В. Маркетинг туристичних послуг. Підручник/
О. В. Демченко. – К..: 2016. − 150 с.
12. Дурович А. П. Реклама в туризмі: Навчальний посібник /
А. П. Дурович. − 4-е вид. Стер. – К.: Знання, 2020. − 254 с.
13. Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. Підручник / Л. Ф. Єжова. –
К.: КНЕУ. 2018. − 560 с.
99
14. Єрмошенко М. М. Маркетинговий менеджмент. Підручник /
М. М. Єрмошенко. – К.: НАУ. 2016. − 204 с.
15. Квартальнов В. А. Теорія і практика туризму: Підручник /
В. А. Квартальнов. – К.: Фінанси і статистика, 2018. − 672 с.
16. Квартальнов В. А. Туризм: Підручник / В. А. Квартальнов. − К:
Фінанси і статистика. 2016. − 320 с.
17. Куденко Н. В. Маркетингові стратегії фірми. Підручник /
Н. В. Куденко. − К.: КНЕУ, 2019. − 245 с.
18. Коропова Г. А. Економіка сучасного туризму. Підручник/
Г. А. Коропова. − Санкт-Петербург, 2015. − 412 с.
19. Маринін М. І. Про проблеми українського туризму. Підручник/
М. І. Маринін // Економіка і життя. − 2015. − № 31. − 42 − 45с.
20. Правик Ю. М. Маркетинг туризму : підручник / Ю. М. Правик. –
К.: Знання. 2018. – 303 с.
21. Рябова І. О. Економіка і організація туризму: міжнародний туризм.
Підручник. / І. О. Рябова, Ю. В. Забав, Є. Л. Драчова. − М.: КНОРУС.
− 2019. − 341 с.
22. Скибінський С. В. Маркетинг: навч. посібник у схемах і таблицях /
С. В. Скибінський, В. П. Штуль // Київський національний економічний ун-т
ім. Вадима Гетьмана. – К.: КНЕУ, 2018. – 224 с.Яковлєв І. Паблік рілейшнз в
організаціях. / І. Яковлєв. − СПб. − 2015.– 180 с.
23. Шаповал В. М., Герасименко Т. В. Фактори та принципи
підвищення ефективності діяльності підприємств туристичного комплексу.
Економічний вісник, 2016, №3. С. 79–86. URL: https://ev.nmu.org.ua/docs/
2016/3/EV20163_079-086.pdf (дата звернення: 29.11.2020).
24. Шелеметьєва Т. В. Пропозиції щодо підвищення ефективності та
удосконалення системи управління розвитком туризму в Україні.
Причорноморські економічні студії. Вип. 37. 2019. С. 62–65. URL:
http://bses.in.ua/journals/ 2019/37_2019/13.pdf (дата звернення: 29.10.2020).
25. Шелеметьєва Т. В. Систематизація наукових підходів до
100
визначення сутності поняття «управління розвитком туризму». Економіка та
суспільство. 2021. № 13. С. 321–327.
26. Шуплат О. М. Роль публічно-приватного партнерства у залученні
фінансових ресурсів у сферу туризму. Корпоративні фінанси: проблеми та
перспективи інноваційного розвитку : зб. матеріалів І Всеукр. наук.-прак.
конф., м. Київ, 22 червня 2016 р. : КНЕУ, 2020 р. С. 345–348.
27. Шуплат О. М., Майорова Т. В., Урванцева С. В. Стан фінансового
забезпечення інвестиційної діяльності підприємств сфери туризму в Україні.
Журнал «Економіст». 2016. № 7. С. 3–7.
28. Шуплат О. М. Сучасний стан і тенденції розвитку підприємств
сфери туризму в Україні. Науковий вісник Полтавського університету
економіки і торгівлі. Серія : Економічні науки : зб. наук. пр. Полтав. ун-т
екон. і торгівлі. Полтава. 2020. № 2. (71). С.122–129.
29. Сайт туристичної агенції «888 ТУР» [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://hot888.com.ua/
30. Поняття про стратегічний аналіз і його методи [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://buklib.net/books/24435/
31. Стратегічний аналіз [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://gufer.net/strategic/481-strategchniy-analz.html
32. Стратегічний аналіз підприємства [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://lib.uabs.edu.ua/library/Metod/K_buhgalter_obliku/2005/555_2005.
htm
33. Ієрархія та етапи формування стратегії підприємства [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://buklib.net/books/22442/
34. Ситуаційний менеджмент [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://culonline.com.ua/Books/Situaciyniy_menedgm_Bondar2012.pdf
35. Прогнозування в системі стратегічного управління [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://polkaknig.narod.ru/econom/strat_upr/27.htm
36. Прогнозування управлінських рішень [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://studopedia.com.ua/1_172939_prognozuvannya-
101
upravlinskih-rishen.html
37. Методи прийняття управлінських рішень [Електронний ресурс]. –
Режим доступу : http://ukrdoc.com.ua/text/31449/index-1.html?page=6
38. Аналіз господарської діяльності підприємства [Електронний
ресурс]. – Режим доступу : http://readbookz.com/book/124/3419.html
39 Стратегії підприємствах на різних стадіях життєвого циклу
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rusnauka.com/27_NNM_2009/Economics/52718.doc.htm
40. Особливості самоусвідомлення власного управлінського потенціалу
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zbirecon.com/wp-
content/uploads/2015/08/c_106-112_.pdf
41. Теорія і практика антикризового управління [Електронний ресурс].
– Режим доступу : http://www.alleng.ru/d/manag/man248.htm
42. Особливості прогнозування показників фінансового стану
підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2009_6_2/pdf/122-127.pdf
43. Закон «необхідної різноманітності» Ешбі [Електронный ресурс]. –
Режим доступу: http://om.net.ua/11/11_15/11_159407_zakon-neobhodimogo-
raznoobraziya-eshbi.html
44. UNIDO technology Foresight Manual: Volume 1. Organization and
Methods [Електронный ресурс]. – Режим доступу:
http://www.research.ro/img/files_up/1226911327TechFor_1_unido.pdf
45. Technology Foresight in a Rapidly Globalizing Economy. International
Practice in Technology Foresight Електронный ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ier.si/files/Working%20paper-27.pdf
46. Willyard Ch. Motorola’s Technology Road mapping Process
[Електронный ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ifm.eng.cam.ac.uk/uploads/Research/CTM/Roadmapping/roadmapping
_overview.pdf