Формування та реалізація туристичного продукту

Губицький, Максим Ігорович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7254

Title:	Формування та реалізація туристичного продукту
Authors:	Данилюк, Алла Миколаївна Губицький, Максим Ігорович
Keywords:	ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ;ФОРМУВАННЯ;РЕАЛІЗАЦІЯ;МЕТОДОЛОГІЯ;АНАЛІЗ
Issue Date:	Jun-2024
Abstract:	Звіт про кваліфікаційну роботу: 83 сторінки, 3 розділи, 2 рисунка, 12 таблиць, 4 додатки, 58 джерел. Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації туристичного продукту туроператора «ВАНАТУР». Предметом дослідження є cукупнicть тeoрeтичних тa прaктичних пoлoжeнь фoрмувaння та реалізації туристичного продукту туроператора «ВАНАТУР». Мета дослідження – є розкриття ocнoвних теоретичних тa прaктичних пoлoжeнь мeхaнiзму формування та реалізації турпродукту туроператора «ВАНАТУР». Вихoдячи з мeти дocлiджeння, у рoбoтi були виконані нacтупнi зaвдaння:  дослідження процесу формування турпродукту на підприємстві «ВАНАТУР»;  охарактеризувати теоретичні основи формування та реалізації туристичного продукту;  надати мeтoдику oцiнки виробництва та реалізації туристичного продукту;  дослідити організаційну характеристику туристичного підприємства;  проаналізувати основні показники фінансово-господарської діяльності туроператора «ВАНАТУР»;  оцінити ефективність формування та реалізації туристичних продуктів туристичного оператора «ВАНАТУР» .  визначити основні шляхи підвищення якості процесу формування та реалізації туристичного продукту туроператора «ВАНАТУР».
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7254
Appears in Collections:	242 Туризм і рекреація (Туризм)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Губіцький.pdf Restricted Access		776.49 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Допущено до захисту
Завідувач кафедри туризму та
готельно-ресторанної справи
____________Лариса ЧЕПУРДА

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до кваліфікаційної роботи
першого (бакалаврського) рівня освіти
на тему: «Формування та реалізація туристичного продукту»

Виконав студент 4 курсу, групи Т-21
Спеціальності 242 «Туризм»
Губицький Максим Ігорович
Керівник доцент Данилюк А.М.
Рецензент Кольцов О. П.

Черкаси, 2024 р.
2
Черкаський державний технологічний університет
Факультет технологій, будівництва та раціонального природокористування
Кафедра туризму і готельно-ресторанної справи
Освітній рівень: перший (бакалаврський)

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри _______Лариса ЧЕПУРДА
«___» _____________ 20__ року

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ БАКАЛАВРА
Губицькому Максиму Ігоровичу
(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи «Формування та реалізація туристичного продукту»
Керівник роботи _Данилюк Алла Миколаївна, доцент
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
Затверджено наказом Черкаського державного технологічного університету
«011» березня 2024 року № 79/04
2. Строк подання студентом проекту 01 червня 2024 р.
3. Вихідні дані до проекту аналітичні та статистичні дані про діяльність
туроператора «ВАНАТУР».
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить
розробити) _вступ (актуальність, мета та завдання кваліфікаційної роботи,
об’єкт та предмет дослідження), теоретичні та методичні підходи до
формування та реалізації туристичного продукту (1 розділ), розгляд практичних
аспектів формування та реалізації туристичного продукту в туроператорі
«ВАНАТУР» (2 розділ), розробка шляхів поліпшення процесу формування та
реалізації турпродукту туроператора (3розділ).
3
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень,
плакатів) _аналітичні таблиці, рисунки, схеми.
6. Консультанти розділів проекту (роботи)
Розділ Прізвище, ініціали та Підпис, дата
посада консультанта
Завдання видав Завдання прийняв
Розділ 1 Данилюк А.М. доцент
Розділ 2 Данилюк А.М. доцент
Розділ 3 Данилюк А.М. доцент

7. Дата видачі завдання: «___» ____________________ 20___ року

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів дипломного проекту Строк виконання Примітка
(роботи) етапів проекту
(роботи)
1 Затвердження теми дипломної роботи березень Виконано
2 Затвердження плану квітень Виконано
3 Підготовка 1 розділу квітень Виконано
4 Підготовка 2 розділу травень Виконано
5 Підготовка 3 розділу травень Виконано
6 Робота над формуванням висновків травень Виконано
7 Оформлення та рецензування травень Виконано
8 Попередній захист червень Виконано
9 Захист дипломної роботи червень Виконано

Студент __________________ Максим ГУБИЦЬКИЙ
(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник __________________ Алла ДАНИЛЮК
(підпис) (прізвище та ініціали)

4
РЕФЕРАТ

Звіт про кваліфікаційну роботу: 83 сторінки, 3 розділи, 2 рисунка,
12 таблиць, 4 додатки, 58 джерел.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації туристичного
продукту туроператора «ВАНАТУР».
Предметом дослідження є cукупнicть тeoрeтичних тa прaктичних
пoлoжeнь фoрмувaння та реалізації туристичного продукту туроператора
«ВАНАТУР».
Мета дослідження – є розкриття ocнoвних теоретичних тa прaктичних
пoлoжeнь мeхaнiзму формування та реалізації турпродукту туроператора
«ВАНАТУР».
Вихoдячи з мeти дocлiджeння, у рoбoтi були виконані нacтупнi зaвдaння:
 дослідження процесу формування турпродукту на підприємстві
«ВАНАТУР»;
 охарактеризувати теоретичні основи формування та реалізації
туристичного продукту;
 надати мeтoдику oцiнки виробництва та реалізації туристичного
продукту;
 дослідити організаційну характеристику туристичного підприємства;
 проаналізувати основні показники фінансово-господарської діяльності
туроператора «ВАНАТУР»;
 оцінити ефективність формування та реалізації туристичних продуктів
туристичного оператора «ВАНАТУР» .
 визначити основні шляхи підвищення якості процесу формування та
реалізації туристичного продукту туроператора «ВАНАТУР».
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ, ФОРМУВАННЯ,
РЕАЛІЗАЦІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, АНАЛІЗ.
5
ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Розділ 1 Теоретичні засади формування та реалізації туристичного
продукту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
1.1 Поняття формування та реалізації туристичного продукту . . . . . . . . . . . . 8
1.2 Методологія аналізу формування та реалізації туристичного продукту . 30
1.3 Методика оцінки ефективності формування та реалізації туристичного
продукту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Розділ 2 Практичні засади формування та реалізації туристичного продукту
на прикладі туристичного оператора «ВАНАТУР» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичного підприємства
«ВАНАТУР» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
2.2 Аналіз формування та реалізації туристичного продукту на
туристичному підприємстві «ВАНАТУР» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
2.3 Оцінка ефективності формування та реалізації туристичних продуктів
туристичного оператора «ВАНАТУР» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
Розділ 3 Шляхи поліпшення формування та реалізації туристичного
продукту туристичного оператора «ВАНАТУР» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74
Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

6
ВСТУП

Актуальність теми кваліфікаційної роботи обумовлена низьким
розвитком туристичних підприємств і туристичного регіону в цілому. В умовах
поглиблення ринкових відносин формування та реалізація туристичних пакетів
є не тільки вихідним, але й найбільш відповідальним етапом планування
господарсько-фінансової діяльності суб'єктів туристичного бізнесу.
Туристичний продукт формують туристичні підприємства, виходячи з
умов туристичного ринку за замовленнями потенційних туристів або
організацій. Туроператор залишає за собою право виконувати послуги,
включені в пакет для відповідної подорожі, на договірній основі з окремими
постачальниками послуг або з туроператором, який приймає туриста і гарантує
надання всіх видів туристичних послуг.
Об’єктом дослідження є процес формування та реалізації туристичного
продукту туроператора «ВАНАТУР».
Предметом дослідження є cукупнicть тeoрeтичних тa прaктичних
пoлoжeнь фoрмувaння та реалізації туристичного продукту туроператора
«ВАНАТУР».
Мета дослідження – є розкриття ocнoвних теоретичних тa прaктичних
пoлoжeнь мeхaнiзму формування та реалізації турпродукту туроператора
«ВАНАТУР».
Вихoдячи з мeти дocлiджeння, у рoбoтi були виконані нacтупнi зaвдaння:
 дослідження процесу формування турпродукту на підприємстві
«ВАНАТУР»;
 охарактеризувати теоретичні основи формування та реалізації
туристичного продукту;
 надати мeтoдику oцiнки виробництва та реалізації туристичного
продукту;
 дослідити організаційну характеристику туристичного підприємства;
7
 проаналізувати основні показники фінансово-господарської діяльності
туроператора «ВАНАТУР»;
 оцінити ефективність формування та реалізації туристичних продуктів
туристичного оператора «ВАНАТУР» .
 визначити основні шляхи підвищення якості процесу формування та
реалізації туристичного продукту туроператора «ВАНАТУР».
Теоретичною основою кваліфікаційної роботи є вивчення та вичерпне
переосмислення досягнень та результатів дослідження вітчизняних та деяких
закордонних науковців.
Інформаційною базою для написання роботи стали підручники, наукові
публікації, матеріали різних досліджень з теми, різні публікації в засобах
масової інформації, матеріали науково-технічних конференцій та власні
спостереження.
При написанні роботи було використано такі методи дослідження –
аналіз, систематизація, порівняння, сортування та вибір інформації.
Структурно робота складається з вступу, 3 розділів з підрозділами,
висновку, списку використаної літератури та додатків.
В першому розділі розкрито теоретичні засади, поняття, методологія
аналізу та методику оцінки формування та реалізації туристичного продукту.
В другому розділі показано практичні засади формування та реалізації
туристичного продукту на прикладі туристичного оператора «ВАНАТУР», а
саме:
 організаційно-економічна характеристика підприємства;
 аналіз формування та реалізації турпродукту на підприємстві;
 оцінка ефективності формування та реалізації турпродукту на
підприємстві.
В третьому розділі наведено шляхи поліпшення формування та реалізації
турпродукту на підприємстві «ВАНАТУР» та запропоновано тур, який може
бути конкурентоспроможним на туристичному ринку на сьогоднішній день.

8
Розділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ

1.1 Поняття формування та реалізації туристичного продукту

Туристичний потік є основою формування туристичного продукту. Через
постійні темпи економічного зростання, збільшення національного добробуту
населення, збільшення інтеграції, глобалізації світових та економічних процесів
є потреба у формування нових туристичних потоків та створення різноманітних
туристичних продуктів і послуг, необхідних для їх обслуговування [1].
Туристичні потоки або потоки туристів – це сукупність людей, які мають
на меті подорож з будь-яким призначенням на термін від 24 годин до року при
цьому залишають свої постійні місця проживання і подорожують пішки або
використовуючи будь який вид транспорту та повертаються назад без будь-якої
оплачуваної діяльності.
Основою для формування туристичного продукту є сукупність
організованих і неорганізованих (самодіяльних) мандрівників. Так як
неможливо відокремити задоволення життєвих і соціально-культурних потреб
від людей.
На споживчому ринку туристичний продукт – це сукупність матеріальних
і нематеріальних благ, необхідних для забезпечення певного набору
туристичних маршрутів. Такий комплекс товарів, створений для задоволення
потреб мандрівників на конкретному маршруті, має цілісну і цілеспрямовану
структуру і називається пакетом туристичних товарів і послуг, який функціонує
як товарна одиниця на ринку. Основою для формування пакету туристичних
послуг є туристичний маршрут, який визначається з точки зору місця, часу та
якості обслуговування [33].
Процес надання послуг на туристичному маршруті, який визначає
вартість туристичного продукту, представлений у додатку А.
9
З метою просторово-часової синхронізації процесу задоволення потреб
туристів необхідно використовувати логістичний підхід до формування
туристичних потоків та пов'язаних з ними потоків матеріальних і
нематеріальних благ.
Логістичний підхід передбачає оптимізацію взаємодії всіх бізнес-
структур, які гарантують важливу діяльність і задоволення пізнавальних,
культурних, розважальних, релігійних, освітніх, спортивних, пригодницьких та
інших потреб туристів. Логістичний підхід у формуванні туристичного
продукту передбачає досягнення мультиплікативного ефекту, який полягає у
примноженні ефекту від синхронізації процесів туристичного обслуговування в
часі та просторі [35].
Логістична концепція спрямована на досягнення економічного і
соціального ефекту шляхом об'єднання дій всіх структур туристичної індустрії,
починаючи від замовлення подорожі і закінчуючи високим рівнем якості
туристичного обслуговування.
Ціна на туристичні продукти визначається ринковими законами.
Особливе значення при визначенні ціни має вибір оптимального плану
туристичного маршруту, виходячи з критеріїв ефективності та підвищення
якості туристичних послуг і рівня безпеки для життя і здоров'я туристів.
Основною інновацією логістичного підходу до організації діяльності
туристичних підприємств є наскрізне управління матеріальними і фінансовими
потоками з використанням сучасних інформаційних технологій, забезпечення
органічних взаємозв'язків між різними структурами формування, просування на
ринок і реалізації туристичного продукту.
Сутність концепції логістики в туристичній діяльності полягає в
організації господарювання на основі інтеграції та оптимізації процесів
формування туристичних потоків і потоків матеріалів, фінансів, послуг та
інформації, необхідних для їх обслуговування. Сутність логістики в туризмі
випливає з поняття «логістика» [35].
10
Це поняття було введено на Першій європейській конференції з
матеріальних потоків (1997 р.) як доктрина систематичного планування,
управління і контролю матеріальних, інформаційних і пасажирських потоків.
Доктрина логістики дозволяє визначити туристичні потоки як сукупність
процесів, які гарантують переміщення туристів через регулярні часові
інтервали, що вимірюються в абсолютних одиницях. Логістика в туризмі
покликана забезпечити ефективне створення туристичних продуктів на основі
різних туристичних потоків. Логістичний підхід до управління економікою
дозволяє перейти від окремого (переривчастого) до наскрізного (комплексного)
планування туристичної діяльності.
Взаємовідносини між туристами (тими, хто подорожує з різними цілями)
і тими, чиї потреби задовольняються, тобто купівля послуг і організація
подорожей, характеризують туристичний бізнес як особливий вид
підприємницької діяльності. Туристична діяльність передбачає систему
ринкових відносин, тобто організацію подорожей та надання послуг,
необхідних для задоволення різноманітних потреб туристів з метою отримання
прибутку або іншої вигоди шляхом купівлі-продажу. Взаємозв'язок
туристичних послуг і фінансових потоків відбувається через туристичний
товарний ринок, який є сферою економічних відносин між виробниками і
споживачами туристичних послуг.
Суб'єктами туристичного ринку є виробники та покупці туристичних
продуктів – юридичні та фізичні особи, які є суб'єктами ринкових відносин,
тобто відносин між купівлею-продажою туристичних послуг. Основними
функціями туристичного ринку є
1) сприяння реалізації туристичних продуктів від виробників до туристів
(споживачів)
2) реалізація вартості та цінності для споживача туристичних послуг, що
містяться в туристичному продукті;
3) фінансування функціонування і розвитку туристичної галузі та
формування нових видів туристичних продуктів [34].
11
Туристичний продукт – це сукупність туристичних послуг, необхідних
мандрівникам під час подорожі, і є основним товаром на туристичному ринку.
Оскільки туристичний продукт – це сукупність туристичних послуг, то
існують різні структури (готелі, туристичні бази, кемпінги, мотелі, хостели,
заклади харчування, транспортні, культурні, розважальні, спортивні, оздоровчі,
рекреаційні тощо), які приймають та надають послуги туристам.
Створення туристичного продукту як складеного туристичного продукту
складається з декількох етапів [36].
Першим етапом є дослідження та відбір ідей, а також розробка ідеї, яка в
більшості випадків має форму «мовної моделі» (опис майбутніх туристичних
послуг та набір вимог до їх організації). Процес планування туристичної
подорожі вимагає детального аналізу типу, компанії та класу туризму, який
буде обрано. Це дає змогу вибрати маршрути та програми подорожей,
визначити позиціонування туристичного продукту на ринку, тобто в межах
основних параметрів та продуктів інших компаній, вплинути на умови
просування, продажу та організації туристичної послуги.
Наступним етапом є проведення маркетингових досліджень. Туристичний
маркетинг – це «система, яка безперервно приводить у відповідність послуги,
що пропонуються, з послугами, які користуються попитом на ринку і які
туристичні підприємства можуть запропонувати більш вигідно і ефективно, ніж
їхні конкуренти».
Отже, маркетингові дослідження включають вивчення ринкової ситуації,
тобто співвідношення між попитом і пропозицією, рівня і динаміки цін,
конкурентного середовища підприємства, пошук і вивчення відповідних груп
споживачів (потенційних споживачів туристичних продуктів), а також аналіз
можливостей і ресурсів підприємства. Таким чином, модель мови туру
коригується і остаточно формується як «сукупність вимог, виявлених в
результаті маркетингових досліджень, узгоджених зі споживачами послуги та з
урахуванням компетенцій постачальника послуги» [2].
12
Згідно з чинними стандартами, послуги, що пропонуються потенційним
мандрівникам, повинні відповідати певним вимогам. Основні вимоги
включають безпеку життя і здоров'я, збереження майна туристів і відвідувачів
та захист навколишнього середовища. (Рекомендовані вимоги включають
відповідність призначенню, точність і швидкість виконання, чесність, етику
обслуговуючого персоналу, комфорт, естетику, ергономічність і психологію
туриста).
Наступною важливою вимогою є конкурентоспроможність послуги та
здатність туристичної фірми забезпечити прибутковість [43].
Наступним етапом є розробка маршруту, який визначається відповідно до
мети поїздки, привабливості центру та актуальності його змісту, транспортного
сполучення та наявності необхідної інфраструктури. Після того, як обрано
дестинації туру та пункти маршруту, їх стратифікують. Визначте основні та
тимчасові пункти призначення і тип маршруту (лінійний, кільцевий або
радіальний). При виборі першого та останнього пунктів маршруту враховують
тип транспортного засобу, розклад та загальну тривалість перебування.
Транспортний маршрут планується з урахуванням швидкості обраного
виду транспорту, часу, відведеного на технічні зупинки, перебування на
кордоні та митниці тощо. При плануванні маршрутів пересування намагаються
максимізувати змістовність поїздки при мінімізації часу в дорозі, а також,
наскільки це можливо, виключити нічні переїзди. Результатом цього етапу є
схема маршруту та опис центрів.
Другим елементом туру є комбіновані туристичні послуги, які включають
проживання, харчування, транспорт і відповідну програму дозвілля, що
відображаються в програмі туру [45].
Наступним етапом є пошук партнерів та постачальників послуг, відбір
найбільш прийнятних за якістю, ціною та відповідністю цілям туру та розгляд
їх пропозицій з метою узгодження умов співпраці та вартості послуг. При
виборі партнерів враховуються такі фактори: їхня позиція на ринку, наявність
необхідних ліцензій та сертифікатів, досвід роботи, в тому числі з
13
національними компаніями, ділові можливості та гарантії. Необхідну
інформацію можна отримати від самої компанії, через міністерства, асоціації,
представництва, офіційні довідники та каталоги, а також за допомогою
анкетування та особистих контактів. Компанія також використовує туристичні
ярмарки, виставки, салони та аналізи туристичної пропозиції компанії
(каталоги, прайс-листи, прес-релізи тощо). Умови співпраці узгоджуються
шляхом переговорів з партнерами та постачальниками послуг і включають
уточнення процедур замовлення та ануляції турів і зміни умов, обов'язків
сторін щодо організації виконання програми та забезпечення надання
необхідних супутніх послуг (страхування, медичне обслуговування, порядок
проїзду тощо), процедури розрахунків та взаємних гарантій, а також
узгодження умов надання послуг [1].
Для організації розміщення сторони повинні визначитися з типом і
класом готелю відповідно до вимог туру, місцем розташування (наприклад,
близькість до моря, близькість до центру міста, вид з вікна тощо), типом і
категорією номерів, наявністю необхідних зручностей, співвідношенням
номерів за місткістю, типом ліжок, варіантами розміщення для сімейних пар,
осіб, які подорожують без супроводу дорослих, можливістю організації
додаткові, можливість облаштування ліжок для дітей, питання доплат, надання
безкоштовних ліжок для певної кількості мандрівників у групі, надання так
званих «штабних номерів», можливість безкоштовного проживання для певної
кількості мандрівників у групі є важливими.
Якщо готель розташований на значній відстані від місць відпочинку
(пляжів, гірськолижних схилів), слід передбачити організацію регулярних
туристичних перевезень (шатл-сервіс).
При організації харчування визначаються тип, план, вид меню та форма
обслуговування, склад страв, напої, що входять до меню, кулінарні особливості
та умови харчування в країні, варіанти заміни меню для окремих клієнтів
(дієтиків, вегетаріанців, віруючих тощо), обіди в разі необхідності. Слід
14
визначити планування та забезпечення пайків (сухих пайків). Завжди слід
визначати час першого та останнього прийому їжі.
Що стосується транспорту, то передача мандрівника до першого пункту
обслуговування, як правило, є відповідальністю відправника, який приймає
рішення про тип і клас транспорту і вирішує будь-які питання обслуговування
під час подорожі. Однак, якщо використовується автомобіль, необхідно
передбачити питання безпеки та технічного обслуговування під час паркування
в місці проживання, а також оплату за паркування та проїзд платними
ділянками доріг. Автобуси для міжнародних перевезень повинні бути
забезпечені спеціальними контрольними документами – маршрутними листами
і тахографами – відповідно до Європейської угоди про нерегулярні міжнародні
пасажирські перевезення автобусами (1982 р.) та рішень Європейського
транспортного комітету. Також повинні бути дотримані екологічні вимоги.
Якщо потрібні пересадки, необхідно визначити тип пересадки, порядок
перевезення багажу та умови зустрічі в пункті прибуття. Туристичні автобуси
повинні бути обладнані мікрофоном і забезпечувати огляд місцевості під час
екскурсії [40].
Якщо до програми включено екскурсії, то необхідно визначити точний
зміст: самостійний огляд об'єктів, музей (тільки вхід), екскурсовод, тривалість,
послуги екскурсовода, мови тощо. Окремою темою слід також передбачити
чайові. В одних країнах вони вже включені у вартість послуги, в інших – є
виразом вдячності від клієнта, в третіх – необхідно сплатити вартість послуги, а
в четвертих – є найбільшими з усіх. У таких випадках необхідно вирішити, хто
має платити чайові: одержувач, гід чи мандрівник.
Цей етап створення туристичного продукту завершується складанням і
підписанням договору про співпрацю та надання послуг з партнерами та
виробниками, а також додаванням відповідних додатків, що визначають умови
подорожі. Визначення типу туру є важливим кроком у створенні туристичного
продукту [47].
15
Метод ціноутворення базується на собівартості плюс очікуваний
прибуток. Капітальні витрати є нижньою межею вартості подорожі.
Собівартість включає вартість послуг, що надаються партнерами та
постачальниками послуг.
При визначенні ціни слід враховувати можливі знижки та спеціальні
пропозиції. Прикладами можуть бути сезонні знижки, оптові знижки (коли
інфраструктура обслуговування регулярно перевантажена і є достатня кількість
туристичних продуктів), сімейні знижки, корпоративні знижки та знижки
партнерів. компанії, у разі успішної довгострокової співпраці або
зацікавленості в ній тощо. Купуючи «пакетний тур», мандрівник сплачує так
звану «фіксовану ціну» (ціну-брутто), але оптова знижка знижує ціну нижче
ціни пакетного туру. Для дітей, інвалідів, військовослужбовців, школярів та
студентів діють спеціальні ціни, які визначаються партнерами індивідуально.
Як правило, фізичні особи приймаються безкоштовно в групах з
мінімальної кількості осіб. Так, для груп від 40 осіб партнери надають
туристичному агентству ще два місця безкоштовно. Іноді потрібно оплатити
лише вартість доставки, візи та страховки. Однак вартість цих послуг може не
входити у вартість туру і буде вказана окремо. Якщо мандрівник вже
застрахований, йому потрібно буде пройти співбесіду в посольстві і подати
документи на візу самостійно, а транспорт може бути наданий різними
способами. Якщо є супроводжуючий (гід, керівник групи або представник
компанії), його/її зарплата, загальна вартість туру та винагорода, що базується
на кількості гостей у групі, включаються в ціну [1].
При розрахунку вартості туру використовується фіксована ціна на одну
особу (наприклад, проживання, харчування, авіа- та залізничні квитки) та
пропорційна ціна, розподілена відповідно до кількості осіб у групі (наприклад,
витрати на автобусний транспорт, послуги гіда, витрати на екскурсії).
Собівартість є основою для визначення ціни-нетто туру. Щоб визначити
загальну чисту ціну, до собівартості додаються витрати на розробку та продаж
туру, а також витрати на організацію діяльності підприємства на одиницю
16
продукції (наприклад, утримання офісу, амортизація обладнання, заробітна
плата, маркетингові та адміністративні витрати). Ціна-брутто є відпускною
ціною туру і включає, крім собівартості, всі види податків і зборів, комісійні
турагентам та іншим посередникам, прибуток туроператора, включаючи
податок на прибуток, і ПДВ [2].
У деяких випадках вона також включає певні пільги або знижки для
мандрівника. Комісія компанії називається «депозитом» («tagnip») і
використовується для покриття витрат компанії та отримання прибутку.
Зазвичай вона обчислюється у відсотках від ціни нетто і в середньому
становить 10-20%. При розрахунку вартості поїздки за кордон слід враховувати,
що частина вартості вказана в гривнях, а частина – в іноземній валюті. Після
розрахунку ціна вказується в одній валюті, зазвичай в умовних одиницях або
євро, а оплата здійснюється в національній валюті за курсом НБУ на момент
продажу.
Щоб уникнути витрат через інфляцію, до ціни путівки зазвичай додається
інфляційна надбавка (зазвичай не більше 5% від ціни путівки). Банківський
відсоток (близько 2%) може бути включений у вартість банківських
розрахунків із зарубіжними партнерами. Ціни на тури повинні бути гнучкими,
щоб адаптуватися до ринкової конкуренції та змін попиту. Тому при
розрахунку остаточної ціни туру слід враховувати ринкові умови та
маркетингову стратегію компанії. Для визначення переваги оптимального
співвідношення ціна/якість можна вивчити конкурентні ціни, включаючи аналіз
рівня цін і споживчої якості турпродукту [42].
Серед маркетингових цінових стратегій можна виділити стратегію
«зняття вершків» при продажу нового ексклюзивного продукту, який, як
очікується, буде користуватися високим попитом. Після того, як він буде
вичерпаний, вона часто працює наступним чином:
 стратегія поступового зниження ціни;
17
 стратегія проникнення на ринок, яка, навпаки, базується на низьких
цінах. У цьому випадку, в міру зростання популярності туру, ціна поступово
підвищується;
 стратегія престижного ціноутворення: це стратегія, орієнтована на
мандрівників, для яких якість продукту важливіша за ціну;
 стратегії ціноутворення за сегментами ринку: встановлення різних цін
для різних категорій споживачів; тощо [45].
При виборі стратегії беруться до уваги її цілі, такі як проникнення на
ринок, обсяг продажів, максимізація прибутку та утримання ринку. Однак у
всіх випадках ціна на продукт не може бути нижчою за рівень витрат. Лише у
випадках, коли проникнення на ринок або утримання на ньому ускладнене, або
коли виробники прагнуть уникнути значних втрат у разі зниження попиту на
заздалегідь придбані послуги, вони можуть дозволити собі продавати свої тури
нижче собівартості, хоча і на дуже короткий період часу [21].
Тури пропонуються за трьома варіантами цін
 групова ціна – у більшості випадків ціна спільної екскурсії або
екскурсії з групою;
 пакетна ціна – ціна на одного туриста;
 диференційована ціна – залежить від кількості туристів у групі,
різноманітності класів обслуговування, якості проживання та харчування,
набору включених послуг, обраного туристичного центру та сезону.
Результатом цього етапу є калькуляція (оцінка) туру [41].
Після визначення кількості турів та їх помісячної розбивки, що
здійснюється з урахуванням ринкового попиту та можливостей засобів
розміщення і транспорту, готується технічна карта туристичної подорожі та
графік завантаження постачальників послуг, які разом з програмою та
інформаційними листами туристичної подорожі є обов'язковими технічними
документами за Стандартом проектування турів.
Під час інформаційно-документаційної фази туру також готуються інші
необхідні документи туру. Перед початком залучення туристів туроператори
18
детально пояснюють тури своїм співробітникам і турагентам. Це промо-тури,
так звані RAM-тури [33].
Існує два основних типи каналів розподілу: прямі продажі та непрямі
продажі.
Прямий продаж передбачає реалізацію туристичних послуг без
посередників через офіси продажів, електронні та комп'ютерні мережі і
телефони. Перевагами прямого каналу є вибір турпродукту та швидка зміна
його складових, продаж додаткових послуг, відсутність агентської винагороди
та можливість контролювати динаміку продажів. Однак пошук і залучення
споживачів є одним з найскладніших аспектів організації подорожі. Тому
майже всі туроператори здійснюють продаж через непрямі канали збуту, тобто
за допомогою посередників на декількох рівнях. Найпоширенішими є оптові та
роздрібні турагенти, відносини з якими регулюються агентськими угодами [56].
Останнім часом все більшої популярності набувають електронні продажі
туристичних продуктів, особливо через Інтернет. Туристичні агенції, що мають
власні веб-сторінки в Інтернеті, отримують власні електронні офіси, які
дозволяють їм максимально представити себе та свої продукти широкому
загалу 24 години на добу, швидко змінювати інформацію та продавати
туристичні продукти в інтерактивному онлайн-режимі. В Україні цей метод ще
не набув значного поширення через недостатній рівень комп'ютеризації
населення та низку проблем, які можна вирішити лише за допомогою
особистого контакту.
Створення збутової мережі вимагає вибору каналів збуту, пошуку та
відбору посередників і визначення умов співпраці з ними. Потенційні
посередники (агенти) оцінюються з точки зору їх правоздатності (наявність
відповідних ліцензій та патентів), позиції на ринку, практичного досвіду,
широти охоплення споживчого ринку та іміджу в туристичному секторі.
Турагентам може бути доручено продавати тури на підставі офіційної
пропозиції (за умови своєчасного обміну інформацією про хід продажу) або
фіксованої кількості (квоти) турів. У деяких випадках турагенти можуть також
19
отримувати ексклюзивні (одноосібні) права на продаж турів у певних регіонах,
наприклад [51].
Найпоширенішими засобами мотивації турагентів, особливо в
міжсезоння, коли продажі турів зростають, є багаторівневі комісійні та цінові
знижки, участь у спільних рекламних кампаніях та безкоштовні рекламні
матеріали, участь у «рекламних» поїздках, бонусні програми з грошовими
призами та На етапі просування туру на ринок турагенти використовують
різноманітні засоби для інформування споживачів, заохочення їх до купівлі
туру та створення привабливого іміджу продукту. Ця система в теорії та
практиці маркетингу називається комплексом маркетингових комунікацій
(marketing communication mix). Мікс включає в себе наступне:
 реклама;
 Public Relations (PR), або зв'язки з громадськістю;
 імідж бренду (корпоративна ідентичність);
 стимулювання збуту;
 прямий маркетинг (персональний продаж)[54].
Реклама – це переконлива інформація про товар з метою переконання
споживачів придбати його. Туристичні підприємства можуть використовувати
всі існуючі форми і засоби реклами, включаючи друковані видання (брошури,
листівки, путівники, каталоги), газетну рекламу, радіорекламу, відео- і
телевізійну рекламу, рекламу на веб-сайтах, різноманітну зовнішню рекламу
(білборди, вітрини, світлові установки, реклама на транспорті), участь в акціях,
виставках, ярмарках і шоу. Допускається використання існуючих форм і засобів
[34].
Найпрестижнішими туристичними виставками та ярмарками у світі є
ITSE (Міжнародна туристична виставка в Мадриді, кінець січня), ITB
(Міжнародна туристична біржа в Берліні, початок березня), MY (Мінська
виставка «Подорожі та туризм», середина березня) та WTM (Всесвітня
туристична виставка в Лондоні, середина листопада).
20
В Україні традиційними є Міжнародний туристичний салон
«Україна»(середина жовтня), ILi (Міжнародна виставка «Подорожі та туризм»,
початок квітня), туристичні виставки та ярмарки в обласних центрах та містах
Криму [18].
Організовуючи рекламу туру, працівники компанії визначають її мету,
цільову аудиторію, форму і засоби, готують рекламне звернення, готують
необхідний графічний матеріал і визначають рекламний бюджет. Вони повинні
своєчасно здійснювати рекламні платежі і керувати виробництвом, публікацією
та розповсюдженням рекламних матеріалів.
Діяльність туристичних компаній у сфері зв'язків з громадськістю (PR)
включає презентації, участь у різних заходах (у тому числі благодійних),
спонсорські заходи, зв'язки зі ЗМІ шляхом замовлення статей, інтерв'ю,
репортажів, теле- і радіопрограм, створення привабливого іміджу про країну,
компанію і подорожі. Журналісти зазвичай запрошуються в такі поїздки за
рахунок компанії [28].
Брендинг – це комплекс заходів, спрямованих на формування
індивідуальності компанії, створення бренду та просування ІТС на ринку.
Визнаний бренд є гарантією якості продукції. Бренд може бути представлений
вдало підібраним логотипом, рекламним текстом, корпоративними кольорами,
шрифтами тощо. Найефективнішим способом його просування є реклама [48].
Для збільшення продажів використовують такі заходи зі стимулювання
збуту:
 різноманітні цінові знижки (позасезонні закупівлі, попереднє
бронювання, дисконтні купони);
 спеціальні пропозиції для певних категорій споживачів (діти, молоді
пари);
 безкоштовне включення додаткових послуг у програми;
 корпоративні знижки в магазинах та розважальних закладах;
 конкурси та вікторини, які винагороджуються фірмовими сувенірами,
безкоштовними подорожами;
21
 винагороди та знижки для постійних клієнтів [23].
Туристичні компанії створюють клуби лояльності, пропонують спеціальні
бонусні програми та приділяють особливу увагу і турботу своїм клієнтам.
У прямому маркетингу (процесі особистого продажу) першим кроком є
прийом клієнтів і встановлення з ними первинного контакту. Зовнішній вигляд
офісу, зовнішній вигляд співробітників і невимушена, доброзичлива атмосфера,
яка викликає у клієнта бажання піти на контакт, мають велике значення. У той
же час, досвідчені менеджери проводять первинну ідентифікацію клієнта.
Першим кроком є віднесення клієнта до певного психологічного типу. Це
дуже важливо для того, щоб вибрати відповідну поведінку при спілкуванні з
клієнтом і полегшити йому вибір подорожі. Наступний етап починається з
надання турів. На цьому етапі вирішальну роль відіграє компетентність
менеджера, його вміння виявити сильні сторони схеми і попередити слабкі,
підібрати оптимальний план, розглянути інші варіанти, якщо це необхідно, і
передати додаткові послуги. І все це робиться ненав'язливо і з повагою до
клієнта. Після вибору та оплати туру правовідносини з клієнтом оформляються
відповідними документами – договором на надання туристичних послуг,
листом бронювання послуг, ваучером та видачею клієнту інформаційних
матеріалів –програми та туристичної інформації [15].
Наступним кроком у технології організації туристичних подорожей є
бронювання туристичних послуг. Попереднє бронювання певних послуг
оформлюється довгостроковим або разовим (відповідним) договором з їх
постачальниками (партнерськими туристичними агентствами, готелями,
підприємствами харчування, транспортними компаніями, музеями,
екскурсійними та розважальними закладами тощо).
За відсутності договору, постачальник повинен надати певні гарантії,
тобто гарантійний лист або безповоротну передоплату, хоча в деяких випадках
передоплата вимагається під час укладення договору. У процесі продажу туру
бронювання поточних послуг здійснюється за допомогою замовлення на
купівлю, для чого компанія повинна отримати підтвердження від іншої
22
сторони, а також різні форми бланків замовлень, розкладів, готельних
інформаційних листів та інших інформаційних документів [36].
На цьому етапі оформляються візи і страховки, купуються транспортні
квитки і складається список учасників поїздки. Після того, як група
організована, мандрівники проходять інструктаж про маршрут і отримують
необхідну інформацію перед від'їздом. У випадку індивідуальних мандрівників,
документи видаються, а мандрівники повідомляються під час продажу, після
повної оплати вартості поїздки.
Під час фактичного здійснення подорожі компанія забезпечує отримання
подорожуючим придбаних послуг, веде рахунки для забезпечення дотримання
умов, зазначених у договорі, та надає можливість подорожуючому отримати
додаткові послуги, якщо він цього забажає. Цілісність та якість послуги в
першу чергу забезпечується стороною, яка приймає мандрівника. Відповідальні
та добросовісні учасники ринку користуються послугами професіоналів
туристичного супроводу – гідів, керівників туристичних груп («тур-
супроводжуючих», «тур-лідерів», «тім-лідерів») або представників іноземних
компаній:
 керувати реалізацією Умов використання та забезпечувати їх повне та
якісне виконання;
 організовувати групи для проведення організаційно-інформаційної
роботи та програм для туристів;
 підтримання необхідної дисципліни і порядку в групі та забезпечення
дотримання туристами правил поведінки і сприятливої психологічної
атмосфери в країні перебування;
 вирішення «надзвичайних ситуацій» та надання необхідної допомоги
туристам [37].
Крім того, представники іноземних компаній організовують зустріч і
проводи груп, контролюють якість підготовки до прийому, надають необхідні
консультації туристам, беруть участь в організації «welcome parties» (вечірок
23
для знайомства і просування групи в перший день перебування) та
організовують продаж додаткових послуг туристам [36].
Присутність відповідальної особи від направляючої фірми вже є для
туристів психологічною підтримкою в незнайомій країні. Представник
компанії-референта займається тільки всіма проблемами з приймачем. Тісний
контакт з майбутнім туроператором – одне з найважливіших завдань гіда або
представника компанії за кордоном.
Як правило, при організації роботи з групою інструктор (представник)
використовує спеціальну інформаційну стійку в холі готелю. Представник
компанії, який курирує кілька готелів в районі, де зупиняються туристи цієї
компанії, може планувати безперервні відвідування готелів, про що він
інформує проїзд гостя за допомогою лічильника або під час «ласкаво просимо
на вечірку». Підприємство може направити «екскурсовода» або її представника
при організації внутрішнього туризму для роботи в місці розміщення туристів.
Для якісного виконання поставлених перед ним завдань гід (представник)
повинен добре знати країну або місце перебування, маршрут і програму, умови
обслуговування, володіти мовою спілкування в країні перебування, достатнім
обсягом інформації, необхідної туристам, бути уважним, доброзичливим,
контактним [23].
Розрахунки з фірмою-партнером, підприємствами-виробниками послуг
обумовлюються відповідними договорами та оформлюються відповідними
розрахунковими документами. Як правило, виробники послуг вимагають
попередньої оплати або попередньої виплати депозиту з наступним
перерахуванням.
Контроль якості обслуговування може бути організований через
анкетування туристів, вивчення їх скарг і зауважень, а також здійснюється на
етапі звітності.
Керівники групи, гіди та представники туристичних фірм обов'язково
надають звіти з аналізом умов прийому, якості послуг, нештатних ситуацій,
характеристикою фірми-партнера та своїми пропозиціями щодо вдосконалення
24
організації туру, а також складають фінансові звіти про витрати на
обслуговування туристів [32].
Ці документи є основою звітності фірми та є підставою для
маркетингового аналізу з метою планування подальшої діяльності туристичної
фірми й вдосконалення туристичного продукту. На цьому етапі фірма звітує
також перед зовнішніми контрольними органами – податковими,
статистичними, керівними туристичними відомствами.
Після проведення аналізу результатів впровадження туру даний
туристичний продукт розпочинає свій життєвий цикл на ринку туристичних
послуг, забезпечуючи прибуток туристичній фірмі.
Усі підприємства туристичної індустрії, реалізуючи свої послуги
туристам безпосередньо або через туристичних операторів (агентів),
одержують доход як джерело відшкодування витрат та отримання прибутку. У
ринковій економіці діяльність підприємств туристичної індустрії аналогічно
іншим сферам діяльності орієнтується на попит потенційних туристів.
Виробництво туристичних послуг без знання потреб споживачів є марною
тратою ресурсів [42].
Отже, планування обсягів споживання туристичного продукту (разових
туристичних послуг) є вихідною точкою економічного процесу управління
суб’єктами туристичного бізнесу. Це означає, що планування виробничої,
сервісної та фінансової діяльності підприємства в індустрії туризму має
здійснюватися до дослідження ринку та обґрунтування планів реалізації
продукту, туристичних послуг.
Основою розробки плану реалізації виступають дані моніторингу та
маркетингових досліджень відповідних сегментів туристичного ринку.
Моніторинг при цьому розглядається як спостереження за діяльністю,
збирання інформації, її оброблення, узагальнення, аналіз і підготовка даних для
використання в процесі планування.
25
Маркетингові дослідження повинні визначити рівень впливу зовнішнього
макро- і мікросередовища на обсяги реалізації пропонованого туристичного
продукту (послуги) на конкретному ринку в плановому періоді.
Прогнозовані маркетингом обсяги попиту на конкретний вид послуг
стають основою для розробки планів комплектування турпродукту і всієї
фінансово-господарської діяльності підприємств туристичного бізнесу [56].
Варто пам'ятати: не комплектування туристичного продукту, а потім
організація його збуту повинні бути законом при плануванні туристичної
діяльності, а навпаки, оцінка можливостей вигідного продажу кожного
конкретного туристичного продукту, а потім організація його виробництва
відповідно до попиту кожного сегмента ринку і кожного покупця. Іншими
словами, планування виробництва туристичного продукту або окремих послуг
має здійснюватися з урахуванням того, скільки, чого, де, коли, кому і на яких
умовах можна продати, щоб отримати прибуток або іншу вигоду.
Тому основою розробки плану реалізації суб'єктів підприємництва в
туризмі виступають дані моніторингу і маркетингових прогнозів ринкового
попиту на окремі види туристичних послуг і турпродукт в цілому [29].
Обсяг реалізації турпродукту характеризує соціально-економічний
розвиток країни (регіону), виступає індикатором рівня доходів та якості життя
населення, а для підприємницьких структур є умовою одержання прибутку і
внутрішнім джерелом інвестиційних ресурсів, тобто фактором забезпечення
саморозвитку.
Виручка від реалізації турпродукту по-іншому називається доходом від
основної діяльності в туризмі. Вона визначається обсягом проданого
туристичного продукту в грошовому (вартісному) вираженні.
В умовах поглиблення ринкових відносин планування обсягів реалізації
окремих туристичних послуг або їхніх пакетів є не тільки вихідним моментом,
а й найбільш відповідальним етапом планування всієї фінансово-господарської
діяльності суб'єктів туристичного бізнесу. Туристичний продукт формується
туроператором, виходячи з кон'юнктури туристичного ринку відповідно до
26
замовлень потенційних туристів або організацій. Туроператор отримує право на
реалізацію послуг, які включені в пакет за відповідним туром, на основі
договорів з особами, що надають окремі послуги, або з туроператором, який
приймає туристів і забезпечує надання всіх видів послуг, які забезпечують тур.
Конкретне замовлення туристів на формування пакета туристичних
послуг оформляється в письмовій формі як угода, що має характер
попереднього договору. При плануванні обсягів реалізації туристичного
продукту враховується комплекс заходів, спрямованих на створення та
підготовку до реалізації туристичних послуг. Місцем надання туристичних
послуг є країна, де зареєстрована організація, що реалізує туристичний
продукт, а місцем надання туристичних послуг – країна, на території якої
здійснюється надання послуг [31].
Виконання туристичного продукту легалізується договором на
туристичне обслуговування. Такий договір укладається у письмовій
(електронній) формі відповідно до законодавства України
Формою письмового договору на туристичне або екскурсійне
обслуговування може бути ваучер, який є документом суворої звітності.
Важливим елементом договору купівлі-продажу туристичного продукту є
туристична безпека.
Безпека подорожі означає особисту безпеку подорожуючих, збереження
їхнього майна та відсутність шкоди навколишньому середовищу під час
подорожі. План реалізації туристичних послуг визначає виробничу програму,
ресурсне забезпечення, калькуляцію собівартості, прибутку та прибутку
окремих послуг і туристичних продуктів у цілому та інше про господарську
діяльність туристичних підприємств [57].
При плануванні реалізації туристичних послуг (товарів) слід враховувати
особливості туристичного ринку з метою визначення його класифікації
(додаток Б).
Рівень спеціалізації ринку, на якому працює турфірма, визначається
цільовою аудиторією, яку пропонує компанія. Вони включають окрему
27
туристичну послугу або їх комбінацію, яка не утворює туристичний продукт,
окремий продукт або групу продуктів для туристів і, нарешті, туристичний
продукт як набір туристичних товарів і послуг.
При плануванні необхідно розрізняти внутрішній ринок, яким може бути
країна або регіон (місцевий), зовнішній туристичний ринок і зовнішній
туристичний ринок. У цій групі окремо можна виділити ринки міського та
сільського туризму [56].
У туристичній монополії домінує конкурентний ринок з усіма його
атрибутами, хоча цільова аудиторія туристів може бути унікальною.
Залежно від ступеня насиченості туристичний ринок може бути ринком
продавця, коли попит перевищує пропозицію, або ринком покупця, якщо
пропозиція перевищує попит або дорівнює йому. Ця характеристика відіграє
важливу роль у розробці торгової політики підприємства, обґрунтуванні його
цінової стратегії та політики застосування знижок.
Ступінь інтегрованості країн світу визначає відкритість туристичного
ринку. Наприклад, закритий ринок обмежений територіальними обмеженнями
на в'їзд туристів і груп туристів, у зв'язку з адміністративною забороною або
обмеженням на рух поза встановленим маршрутом.
Життєвий цикл ринку визначає наступні категорії: зароджується,
зростаючий, стабільний, занепадаючий і безнадійний. Кожна з цих ринкових
категорій демонструє зростаючий ступінь бажаності (незручності) туризму.
Знання ключових характеристик ринку туристичного продукту дозволить
підприємству визначити свою «ринкову нішу», тобто знайти прийнятний для
нього сегмент ринку та визначити його параметри кількісної оцінки
ефективності її туристичних послуг [55].
Крім того, при плануванні обсягів реалізації туристичного продукту
необхідно враховувати, що формування та просування туристичних послуг на
ринок знаходиться під впливом зовнішніх факторів, таких як:
 політична та економічна ситуація в країні й у світі; врівень конкуренції
на внутрішньому і зовнішньому ринках;
28
 міжнародне становище країни і рівень глобалізації;
 екологічні умови розвитку туризму;
 інфраструктура обслуговування туристів (віддаленість аеропортів,
автострад, наявність кемпінгів, мотелів, готелей, ротелей, ботелей, флотелей
тощо).
Перш ніж проводити планові розрахунки, необхідно з існуючої системи
планів вибрати той вид, що більше інших відповідає конкретному завданню і
реальній ситуації. Види планів класифікуються за різними ознаками, головні з
яких представлені в додатку В.
Розробка планів реалізації турпродукту або окремих послуг ґрунтується
на принципах науковості, комплексності, безперервності, реальності,
цілеспрямованості [38].
Стратегічні, довгострокові та середньострокові плани реалізації
передбачають перспективи розвитку діяльності підприємства.
Головною особливістю цих планів є те, що в їх основі лежить концепція
економічної, соціальної та технічної політики підприємства.
Поточні плани розраховані на один рік із поквартальним і місячним
розподілом. Вони передбачають послідовне виконання середньо- та
довгострокових планів з урахуванням ринкової ситуації та реальних умов
господарювання, охоплюють більше завдань і виступають формою гнучкого
управління відповідно до плану діяльністю підприємства [54].
Оперативні плани – це розгорнуті завдання кожному, хто виконує
поточний план на короткий проміжок часу (декаду, тиждень, добу, годину).
При обґрунтуванні розгортання туристичного продукту компанії
використовуються поєднання двох підходів. Перший підхід передбачає
використання маркетингових концепцій планування, орієнтованих на
врахування потреб ринку та конкурентного середовища, а другий – на основі
цільових напрямів, пов’язаних з необхідним, можливим або достатнім обсягом
продуктивності за ресурсами кожного турпродукту.
Маркетинговий підхід використовує п'ять ключових концепцій.
29
1) Концепція виробництва спрямована на вдосконалення процесу
виробництва та пакування туристичних продуктів для зниження витрат. Це
характерно для ринку пропозиції, тобто в умовах незадоволеного споживчого
попиту, а також високої вартості туристичних продуктів і послуг, коли є запаси
для скорочення.
2) Концепція продукту характеризується тим, що в основі планування
обсягу продажів лежить поліпшення споживчих характеристик турпродукту
(послуги) та підвищення його якості. Це поняття відповідає умовам
конкуренції, коли є можливість підвищити конкурентоспроможність
туристичних продуктів (послуг) за рахунок поліпшення споживчих товарів і
якості обслуговування туристів.
3) Комерційна концепція включає те, що для забезпечення реалізації
туристичного продукту посилюється робота відділів збуту: рекламодавців,
комерційних агентів, Інтернет-систем тощо.
4) Надзвичайно унікальною є концепція персонального маркетингу, що
спрямовує діяльність компанії на виявлення та задоволення індивідуальних
потреб туриста, який відрізняється, наприклад, від масового споживача.
5) Концепція соціального маркетингу спрямована на врахування
орієнтованих на майбутнє суспільних потреб та інтересів, таких як захист
навколишнього середовища, зміцнення здоров'я людей, розвиток економіки
країни та підвищення добробуту людей [39].
Орієнтація планування на вид і якість сучасного турпродукту називається
неактивним плануванням. Це кращий варіант, ніж попередній, але він не
призначений для просування вперед, його головна мета – стабільність роботи.
Прогресивним є преактивне планування, зорієнтоване на розвиток та невпинне
удосконалення виробництва турпродукту не тільки відповідно до ринкового
попиту, а й випереджаючи його, тобто пропонуючи потенційним туристам
допоки невідомі їм послуги та маршрути [17].
Орієнтація на взаємодію реактивного, інактивного та преактивного
планування визначає інтерактивний вид планування, сутність якого полягає у
30
визначенні бажаного майбутнього і пошуку реальних шляхів його досягнення.
Таке планування спрямоване на розвиток туристичної діяльності як окремого
підприємства, так і всього туристичного бізнесу. Інтерактивне планування
потребує як мінімум три варіанти розрахунків.
Перший варіант полягає в обґрунтуванні можливого обсягу реалізації
турпродукту (послуг) на основі споживчого попиту на ринку діяльності
підприємства з урахуванням конкурентів.
Другий варіант базується на можливості підтримки ресурсів формування
(складання) і розгортання туристичного продукту (послуги).
Третій варіант планових розрахунків полягає у визначенні обсягу
реалізації турпродукту (послуг), необхідного для досягнення цільового розміру
прибутку підприємства.
Конкретний процес планування може включати різні варіанти
розрахунку. Їх вибір залежить від тривалості етапу планування, наявності
необхідної інформації, досвіду та навичок плануючого персоналу [27].
Узагальнюючи, Формування та реалізація туристичного продукту – це
процес створення та представлення туристичної пропозиції для споживачів. Він
включає в себе всі етапи, починаючи від розробки ідеї до надання послуг і
задоволення потреб клієнтів.

1.2 Методологія аналізу формування та реалізації туристичного продукту

Стан ринку туристичних послуг залежить від стану економіки,
відображає хід реформ у суспільному житті та визначається соціально-
економічними і політичними процесами, що відбуваються в країні.
У процесі становлення українського туристичного ринку, з одного боку,
збільшилася кількість туристичних фірм, що спеціалізуються на різних видах
туристичної діяльності. Було створено широку мережу об'єктів туристичної
індустрії, що включає засоби розміщення, харчування, розважальні, освітні,
ділові, рекреаційні, спортивні, релігійні та інші об'єкти [34].
31
Водночас український туристичний ринок останнім часом переживає
високу ринкову мінливість, зумовлену економічними та політичними змінами,
значними сезонними коливаннями попиту на туристичні послуги, посиленням
конкуренції та обмеженістю ресурсів, що спричиняє складні управлінські
проблеми у формуванні та реалізації туристичного продукту туристичних
підприємств.
Одним з основних етапів формування маркетингової стратегії
підприємства є стратегічний аналіз маркетингового середовища, який
передбачає комплексне дослідження факторів зовнішнього та внутрішнього
середовища з метою виявлення основних можливостей і загроз та прийняття
ефективних бізнес-рішень.
Стратегічний аналіз маркетингового середовища допомагає виявити
дестабілізуючі та стимулюючі фактори розвитку підприємства, визначити
основних конкурентів, оцінити привабливість ринку, визначити конкурентні
переваги та ринкову позицію підприємства, стратегічний напрям розвитку
підприємства та внутрішні маркетингові можливості [26].
Таким чином, стратегічний аналіз маркетингового середовища є
важливим етапом у процесі розробки ефективної маркетингової стратегії
підприємства.
У науковій літературі представлено низку підходів, які широко
використовуються сучасними маркетологами-практиками при здійсненні
широко використовуються сучасними маркетологами-практиками при
проведенні стратегічного аналізу маркетингового середовища,
найпопулярнішим з яких є так звана матрична модель.
Його мета – зрозуміти, як різні елементи та процеси взаємодіють у
маркетинговій системі, виявити сильні та слабкі сторони, визначити
можливості та виклики, а також розробити стратегії для покращення
маркетингової діяльності.
На сьогоднішній день існує ряд моделей аналізу маркетингового
середовища компанії. Вони наведені в таблиці 1.1.
32
Таблиця 1.1 – Основні матричні моделі проведення аналізу
маркетингового середовища підприємства.
Мета
Назва матриці Призначення моделі
дослідження
SWOT Оцінка сильних і слабких сторін бізнесу для
визначення можливостей і загроз з боку зовнішнього
середовища.
TOWS Оцінка можливостей і загроз із зовнішніх джерел для
визначення сильних і слабких сторін бізнесу
PEST/STEP Оцінка макрофакторів, таких як політичні, економічні,
соціальні та технологічні фактори (для визначення
впливу кожного фактору на діяльність компанії)
SPACE Оцінка стратегічної позиції бізнесу в зовнішньому
середовищі
П’ять сил Визначення конкурентної позиції та стратегічної
Аналіз конкуренції за орієнтації бізнесу в зовнішньому середовищі
зовнішнього М.Портером
середовища PIMS Оцінка відповідності можливостей компанії потребам
ринку
BCG Визначення напряму діяльності бізнесу на основі
аналізу темпів зростання та частки ринку росту та долі
ринку
Багатокритеріальні
матриці:
 MC-GE
 Shell-DPM Оцінка привабливості ринку та
 Г. Дея конкурентоспроможності бізнесу
 Д. Моніесона
 Мак-Нейма
 Хекса-Меджлафа
SNW Комплексна оцінка всіх складових внутрішнього
Аналіз
внутрішнього середовища для визначення позиції бізнесу (сильна,
середовища нейтральна або слабка) порівняно з конкурентами.

Як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, такі як Азар В. І. [13],
Туманов С. Ю. [41], Дядечко Л. П. [18], Зорін І. В. [24], Каверін Т. П. [36],
Квартальнов В. В. [37] розглядають питання розвитку туризму як соціально-
економічного явища в рамках дослідження управлінських та організаційних
проблем у сфері туризму.
33
Формулюючи основні методи розвитку туристичної сфери,
Т. П. Квартальнов зазначив, що впровадження нових інформаційно-
комунікаційних технологій сприятиме зростанню ринку міжнародного туризму.
Л. М. Устименко та І. Ю. Афанасьєв зазначали, що спільним стримуючим
фактором розвитку туристичної галузі є недобудова технічної інфраструктури
та нерозвиненість податкового механізму [13].
О. Любіцева зазначила, що висока конкурентоспроможність на
міжнародному ринку, створення якісного конкурентоспроможного
туристичного продукту сприяє розвитку туристичної галузі в Україні, оскільки
конкурентоспроможність – це динаміка ринкових процесів [46].
Розвинена інфраструктура ринку туристичних послуг створює сприятливі
умови д ля розвитку міжнародного туризму. Т. І. Ткаченко визначає туристичну
інфраструктуру як сукупність підприємницьких (комерційних) і небізнесових
(некомерційних) інституційних структур і наявних ресурсних потенціалів, які в
сукупності сприяють здійсненню туристичної та туристичної обігової
діяльності; сукупність організаційно-правових форм, опосередкованих обігом
турпродукту, актами купівлі-продажу, або сукупність організацій, систем,
служб чи компаній, що обслуговують графік туристичного ринку і виконують
певні функції для забезпечення його нормального режиму роботи [51].
Вчені Х. В. Бакурова та Д. В. Очеретин, оцінюючи рекреаційну
привабливість території, туристичну інфраструктуру розглядають як сукупність
підприємств, організацій і закладів, діяльність яких спрямована на задоволення
потреб відвідувачів, закладів охорони здоров’я чи дозвілля, а також
транспортних і комунікаційних ліній і заклади розміщення туристів, метою
яких є задоволення певних потреб туристів. На тлі глобального зростання
туристичних потоків привабливість України як туристичної країни є
недостатньо високою [22].
Щоб мати повну картину методології дослідження формування
туристичного продукту розглянемо кількість туристів, обслугованих
34
туроператорами та туристичними фірмами за останні п’ять років, за видами
туризму. Дані представлені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 – Кількість туристів, обслугованих туроператорами та
туристичними фірмами, за видами туризму за 2019-2023 рр.
К-ть У тому числі
обслугованих
Рік внутрішні
туристів, в’їзні туристи виїзні туристи
туристи
усього осіб
2019 2019576 15159 1647390 357027
2020 2549606 35071 2060974 453561
2021 2806426 39605 2289854 476967
2022 4557447 75945 4024703 456799
2023 6132097 86840 5524866 520391

За даними таблиці можна зазначити, що з кожним роком кількість
в’їзних, виїзних та внутрішніх туристів зростає.

1.3 Методика оцінки ефективності формування та реалізації туристичного
продукту

Основною одиницею вимірювання обсягу туристичної діяльності є турист
як окрема особа, яка подорожує з різними цілями протягом періоду від 24 годин
до року, не займаючись оплачуваною діяльністю та зобов’язана покинути
країну або місце проживання в межах визначений період часу.
У статистичному обліку туристів класифікують за видами подорожей
(внутрішні, закордонні та внутрішні) і за віком (діти, підлітки, молодь та інші
особи «третього віку»). Рівень розвитку туризму країни чи регіону
представлений туристичними потоками [39].
Туристичний потік – безперервне прибуття туристів у межах країни
(регіону) або виїзд туристів за кордон протягом певного періоду часу.
До показників туристичного потоку відносяться:
 загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних;
35
 кількість туроднів.
Туродні розраховується за формулою:
ТД = Чтур × ��
де ТД – к-ть туроднів;
Чтур – чисельність туристів;
t – середня тривалість перебування одного туриста в даній країні
(регіоні), дні.
Середня тривалість перебування туристів у певному місці розраховується
як середнє арифметичне число.
Особливе значення для оцінки рівня розвитку туризму країни чи території
мають показники охоплення туристами її населення, які характеризують
інтенсивність туристичних потоків. Ці показники мають дві форми: нетто- і
бруттоінтенсивність туристичних потоків [29].
Нетто-інтенсивність в туризмі розраховується за наступною формулою:
Ч
н тур
Кін = × 100
Чнас
де Кнін – коефіцієнт нетто-інтенсивності туристичних потоків, %;
Чтур – чисельність населення країни або району, яке здійснило хоча б
одну поїздку на рік або в інший період, тобто кількість туристів;
Чнас – загальна чисельність населення країни або району за даний
проміжок часу.
Цей показник означає, яка частка (%) населення країни (регіону) або якої-
небудь демографічної групи здійснила хоча б одну туристичну поїздку за р к чи
за інший період часу, наприклад сезон.
бр
Показник інтенсивності брутто (Кін ) означає, скільки туристичних
подорожей і припадає в середньому на одного жителя країни (регіону) за який-
небудь період. При розрахунках використовується формула:
бр ������
Кін = × 100
Чнас
36
де Nmn – загальна кількість туристичних подорожей, зроблених
населенням країни (регіону) за певний період часу.
Показник брутто-інтенсивність по-іншому називається «частота
туристичних поїздок» населення країни (регіону) або окремої демографічної
групи.
Сезонність попиту на туристичні послуги викликає нерівномірність
туристичних потоків, оцінка яких кількісно виражається різними
коефіцієнтами. На практиці застосовується три способи розрахунків
коефіцієнтів нерівномірності туристичних потоків [30].
При першому способі використовується така формула:
ТД������
Кнр =
ТД������
де Кнр – коефіцієнт нерівномірності туристичного потоку;
ТДmах – кількість туроднів за період (найчастіше за місяць) з
максимальним туристичним потоком;
ТДmin – кількість туроднів за період з мінімальним туристичним
потоком.
При другому способі кількість туроднів за період з максимальним
потоком туристів зіставляється з річною кількістю туроднів:
ТД������
Кнр =
ТД��
де ТДр – річна кількість туроднів.
При третьому способі визначається, у скільки разів інтенсивність
туристичних потоків протягом місяця з максимальним туристичним потоком
перевищила середньомісячну інтенсивність туристичних потоків
(середньомісячну кількість туроднів):
ТД������
Кнр =
ТДсм
де ТДсм – середньомісячна кількість туроднів за рік.
Крім показників, що характеризують туристичні потоки, розвиток
туристичного бізнесу оцінюється макроекономічною та соціальною
37
ефективністю. Такі показники ефективності туризму характеризують внесок
туризму у створення робочих місць, у валовий внутрішній продукт (ВВП) і
національний доход країни. Вони виражають частку доходів від туризму в
експорті та частку витрат на туризм в імпорті країни, охоплюють
мультиплікаційний ефект туризму, який впливає на соціально-культурний
рівень населення [43].
До найважливіших показників оцінки туристичної діяльності суб'єктів
підприємництва відносяться такі:
 кількість обслужених туристів та екскурсантів:
 дохід від реалізації туристичних послуг;
 прибуток від туристичної діяльності;
 рентабельність туристичної діяльності.
Ефективність туристичної діяльності проявляється в мінімізації сукупних
витрат і підвищенні прибутковості туристичних підприємств, а також в
отриманні додаткових вигод суб'єктами підприємництва поза туристичною
сферою діяльності.
Особливого значення набуває нині оцінка якості обслуговування
туристів, побудована на основі таких вимог: комфортність перевезень та інших
послуг; широта асортименту та рівень якості послуг на всьому шляху
подорожування [22].
Отже, теоретичні засади розробки та маркетингу туристичного продукту є
основою для розробки ефективних стратегій та планів у туристичній галузі. Ці
принципи включають розуміння потреб та очікувань туристів, дослідження
ринкових тенденцій, аналіз конкурентного середовища, розробку унікальних
пропозицій, маркетингові дослідження та стратегію, створення якісних
туристичних продуктів та їх ефективну презентацію. Вони допомагають
визначити цільові сегменти ринку, розробити унікальні елементи туристичної
пропозиції, визначити цінові стратегії та канали дистрибуції, а також ефективно
комунікувати з потенційними клієнтами.

38
Розділ 2 ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ НА ПРИКЛАДІ ТУРИСТИЧНОГО
ОПЕРАТОРА «ВАНАТУР»

2.1 Організаційно-економічна характеристика туристичного підприємства
«ВАНАТУР»

Компанія була заснована восени 2004 року під назвою «Туристична
агенція VIP». Потім, вже перейменоване на приватне підприємство
«ВАНАТУР» почало свою діяльність більше 9 років тому, а саме 13 серпня
2013 року, і зараз є одним з найбільш конкурентоспроможних туроператорів
міста Черкаси. Керівником та генеральним директором підприємства є
Огаджанян Альберт Борисович. Код ЄДРПОУ – 38842998. Юридична адреса
підприємства – Черкаська обл., м. Черкаси, вулиця Верхня Горова, 15.
На сьогоднішній день у компанії пріоритетними напрямками є
відпочинок та екскурсії в Україні, лікування на термальних курортах
Угорщини, відпочинок на чорноморському узбережжі Болгарії та Грузії, а
також екскурсійні тури у Вірменії та Грузії.
Ще одним напрямком роботи є тури для школярів. Розуміючи, наскільки
важливим є цей напрям роботи для патріотичного виховання підростаючого
покоління, «ВАНАТУР» пропонує великий спектр екскурсій для дітей
Україною. Однак зупинятися на досягнутому збирається компанія, в планах
туроператора нові напрямки.
Окрім своїх пріоритетних напрямків, підприємство пропонує тури від
партнерів, найкращих туроператорів України, у понад 60 країн світу. З цими
турами можна ознайомитись на сайті у розділі «Пошук турів».
Працюючи понад десять років у сфері туризму, туроператор «ВАНАТУР»
прагне бути першим не лише у кількості, а й у якості. Водночас завдяки
переважному праву на бронювання місць у готелях та спеціальним тарифам
39
туроператор пропонує свої послуги за найнижчими цінами. Цілями компанії є
безперервне покращення якості обслуговування туристів, ефективне та
взаємовигідне співробітництво з туристичними агентствами, а також надання
спеціальних умов для наших постійних партнерів.
За організаційно-правовою формою туристичний оператор є приватним
підприємством, видами діяльності якої є 79.12, тобто діяльність туристичних
операторів. Туроператор «ВАНАТУР» діє згідно до ліцензії АЕ 272580 від
21.11.2013.
Туроператор «ВАНАТУР» знаходиться в одній з найкращих частин міста,
має чудовий під’їзд та паркінг для робочих та відвідувачів. Туроператор має
приміщення в одноповерховому будинку, а саме на 1 поверсі.
Аналіз ліквідності балансу компанії передбачає порівняння грошових
коштів (активів) із зобов’язаннями (пасивами), тобто визначення ступеня
оцінки активів підприємства. Бізнес включає зобов’язання [39].
Персонал підприємства налічує 4 особи. Серед них – директор, головний
бухгалтер та два менеджери. Організаційна структура підприємства наведена на
рисунку 2.1.

Генеральний
Директор
Головний Менеджер з Менеджер з
бухгалтер реклами туризму

Рисунок 2.1– Організаційна структура підприємства ТО «ВАНАТУР»

На рисунку можемо спостерігати структуру підприємства туристичного
оператора, а саме генеральний директор знаходиться зверху схеми так як він є
головним на фірмі, а знизу знаходяться всі його підлеглі. Нижче буде показано
обов’язки працівників фірми.
40
Генеральний директор підписує контракти, знайомиться з інноваціями на
ринку, відвідує зустрічі, веде переговори щодо справ компанії, є основним
розпорядником фінансових ресурсів, контролює та координує діяльність
компанії, контролює всі бізнес-рішення на всіх рівнях організації, приймає
рішення щодо найму та звільнення працівників, а також покращує внутрішні
виробничі відносини.
Менеджер з туризму заповнює заявки, видає ваучери, укладає договори з
клієнтами та підписує агентські угоди з туроператорами.
Тревел-менеджери – це фахівці з організації туристичних поїздок.
Основне завдання тревел-менеджера – допомогти мандрівникам обрати країну
та тур, а також спланувати гарну відпустку. Вони є експертами в
консультуванні клієнтів, підготовці необхідних документів, оформленні
страховок і віз, купівлі квитків на літаки та поїзди, бронюванні готелів.
Професійні навички. Ось перелік професійних навичок, необхідних для
тревел-менеджера на підприємстві «ВАНАТУР»:
 знання основних туристичних напрямків і курортів;
 знання ринку туроператорів
 досвід роботи в продажах
 знання іноземних мов
 географічні знання
 вміння вести переговори і укладати договори
 базові знання міжнародного та національного договірного права;
 навички розміщення реклами в інтернеті та інформаційних журналах;
 навички публічних виступів – вміння жваво пояснювати тури, їх
переваги та недоліки.
Особисті якості та навички, необхідні для роботи менеджером з туризму:
 комунікабельність;
 відкритість;
 доброзичливість;
41
 чуйність (вміння дослухатись);
 стресостійкість;
 неконфліктність;
 впевненість;
 оптимістичність;
 пунктуальність;
 самоорганізація;
 інноваційний підхід до бізнесу;
 почуття гумору;
 вміння працювати в команді;
 орієнтація на результат.
Спеціаліст з реклами відповідає за розповсюдження рекламних
матеріалів, оновлення веб-сайту організації та моніторинг громадської думки.
Спеціаліст з реклами має наступні обов’язки:
 визначити аудиторію рекламної кампанії;
 підбирати виконавців для масових рекламних заходів;
 розробка тем для рекламних кампаній;
 вибрати рекламоносіїв;
 розрахувати вартість рекламної кампанії;
 створити рекламні макети для обраних ЗМІ;
 організувати дату публікації оголошення в пресі та ефірі;
 контролювати випуск реклами у визначений час;
 проаналізувати ефективність реклами.
Також є менеджер з реклами. Він відповідає за імідж компанії.
Імідж – це навмисно створена у свідомості людини форма відображення
об’єкта, тобто сукупність суспільного сприйняття.
Під іміджем зазвичай розуміють позитивний імідж туристичної фірми, в
більшості випадків спеціально створений [50].
42
Позитивний імідж будь-якого бізнесу, в тому числі туристичного,
починається з назви. Назва може бути будь-якою, і все залежить тільки від
фантазії і смаків засновників. Але щоб сприяти успіху бізнесу, вибираючи
назву підприємства, слід пам’ятати про певні принципи. Це сталість назви,
асоціація з основною діяльністю, оригінальність, прийнятність назви для
іноземців та ін.
Культура обслуговування, надійність, чіткість, швидкість – все це
важливо для створення позитивного іміджу туристичного бізнесу.
Його логотип і бренд сприяють іміджу компанії [29].
Головний бухгалтер здійснює всі фінансові операції компанії, контролює
підготовку та виконання контрактів, здійснює всі грошові платежі та веде всю
бухгалтерську документацію і фінансову звітність.
У технологічному процесі бухгалтерія здійснює постійний зв'язок із всіма
службами, відділами і персоналом підприємства. Фінансова служба забезпечує
грошові перекази, підготовку фінансових звітів від касирів кожного
структурного торгового підрозділу готелю, насамперед служби прийому і
розміщення, громадського харчування, спортивно-розважальних закладів; облік
і контроль первинної документації, своєчасне інформування адміністрації про
фінансові результати діяльності готелю. Бухгалтерія також забезпечує
нарахування заробітної плати, отримання інших різних рахунків і виплату по
них, контроль і облік витрат.
Фінансова служба у турагенствах функціонує згідно установчих
документів, умов і методів формування капіталу, форми управління, що
визначає фінансові відносини з державою, акціонерами, управляючою
компанією, асоціацією та ін. Організаційно-функціональна схема управління
фінансовою службою у малих турагенствах спрощена. Вона складається з
відділу поточної діяльності і відділу інвестицій, роботу яких контролює
менеджер, якому підпорядковується 1−2 бухгалтери і касир. У турагенствах
значної місткості бухгалтерія складається з фінансового менеджера
43
(директора), головного бухгалтера, заступника головного бухгалтера,
бухгалтерів різної категорії і касира, весь персонал становить з 5–10 осіб
Професійні обов'язки фінансового менеджера пов'язуються з Контролем
ефективності фінансових потоків у турагенстві, забезпечення оптимальних
витрат і відрахувань [27]. Складанням річного плану фінансових потоків з
урахуванням перспективного планування економічного стану турагенства −
обсягу збуту, прибутку і рівня раціональної організації праці. Фінансовий
менеджер виконує наступні функції:
 забезпечує поточне і довготермінове прогнозування, аналіз отриманих
даних;
 розробка кошторису для працівників
 здійснює контроль за рівнем витрат;
 розробка і впровадження виробничого обліку,
 складає детальний звіт про витрати підприємства
 керує інвентаризацією матеріально-технічної бази і визначає її вартість
 здійснює реєстрацію записів матеріально-технічного постачання і
забезпечує необхідні коректування
 готує фінансову звітність та інформацію про витрати компанії для
власників і керівників компанії
 здійснювати контроль за використанням форм господарського обліку
та їх збереженням;
 комплектує відділ, визначає обсяги роботи працівників, забезпечує
підвищення кваліфікації підлеглих;
 підтримує тісні стосунки з іншими керівниками підрозділів
 відвідуйте наради при директорі.
Для ефективної організації економіки організацій і підприємств створено
планово-економічний відділ (далі ПЕВ). Хоча більша частина роботи цих
відділів чітко не визначена.
Якщо мова йде про малу компанію, то цю функцію може виконувати
керівник компанії, у міру збільшення обсягу діяльності ці повноваження
44
можуть бути передані особі, яка керує компанією, іншим або навіть до група
людей. Чим більша організація, тим відповідальніші люди в ній несуть
відповідальність за економічне планування. Для полегшення роботи ці люди
згруповані в EPI. ПЕВ має стандартну структуру. Цей відділ очолює хтось, хто
підпорядковується безпосередньо фінансовому директору, менеджеру з
реклами та просування або навіть генеральному директору. Все залежить від
організаційної структури компанії в цілому. Розрізняють два типи структурної
організації ЕП:
 організація, в якій робоче місце співробітників ЕФІ знаходиться в
структурі відділу;
 організація, в якій частина співробітників працює поза відділом
(займається збором інформації про роботу підприємства), а частина – всередині
(займається аналізом отриманої інформації та розробкою плану).
Останній тип організації характерний для виробничих компаній.
На економіста економіко-планового відділу покладено такі функції:
 розробка методологій для сфер діяльності (як по всій компанії, так і в
різних частинах організації);
 розробити базові довідники, що містять показники діяльності
підрозділів компанії;
 розробка політики управління компанією;
 розробити форми планування та звітності;
 розробити методи аналізу та оцінки діяльності компанії.
Перевагою планово-економічного відділу та його функцій є те, що вся
необхідна інформація швидко доступна аналітикам підрозділу. Недоліком є
слабкий контроль за роботою економістів, які працюють поза відділом, а також
удвічі менший штат.
В обов'язки цього відділу компанії входить підготовка наступних
документів і заявок:
 плани та прогнози розвитку бізнесу;
 декларування різних видів документів (одноразове чи звичайне);
45
 необхідні аналітичні довідки та пояснення;
 господарський розрахунок;
 інвестиційні проекти, а також бізнес-плани.
Туроператор «ВАНАТУР» в своїй діяльності інтенсивно використовує
комп’ютерні технології, а саме Amadeus selling platform, яка значно полегчує
роботу туроператора. Всі комп’ютери на підприємстві підключені до одної
локальної мережі, та до мережі Інтернет. Використання даного програмного
забезпечення забезпечує доступ до бази даних по турам, готелям, клієнтам та
про стан різних документів та заявок.
Розглянемо фінансовий стан підприємства на сьогоднішній день. Дані
представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Фінансовий стан підприємства «ВАНАТУР» на
30.12.2023р. (тис. грн. без десяткового знаку)
Виручка Всього активів Всього зобов’язань Чисті активи
70 40 40 <10
9.45% 1100% 5350% 8.7%

Аналізуючи дані таблиці можна зробити наступні спостереження.
Виручка підприємства становить 70 000 гривень, що становить 9,45% від
виручки в минулих роках. Активи підприємства в грошовому виразі становлять
40 000 гривень. Всього зобов’язань на 40 000 гривень. І чисті активи становлять
менше 10 000 гривень.
Фінансово-економічні показники є важливим інструментом для аналізу та
оцінки фінансового стану компанії, організації чи економічної системи в
цілому. Вони надають об’єктивну інформацію про фінансові показники,
ефективність управління ресурсами та фінансові перспективи.
Розглянемо основні фінансово-економічні показники туроператора
«ВАНАТУР» (таблиця 2.2).
46
Таблиця 2.2 – Аналіз стану фінансово-господарської діяльності
підприємства туроператор «ВАНАТУР» за 2021-2023 рр., тис. грн
Абсолютне
Зміни
відхилення, (+, -)
Показник 2021 2022 2023
2022 2023 2023 2022
до до до до
2021 2022 2021 2022
Чистий дохід від 90 70 70 -20 0 -22% 0
реалізації турпродукту
збіль.
Собівартість 10 10 70 0 60 0
реалізованої продукції в 7 р.
Витрати обігу 10 10 10 0 0 0 0
Основні засоби 10 10 10 0 0 0 0
Чисельність осіб 4 4 4 0 0 0 0
Середньомісячний
25 32 40 7 8 28% 25%
фонд оплати праці
Середня зар. плата на
6 8 10 2 2 30% 25%
одного працівника (міс.)
Фінансовий результат до
10 10 10 0 0 0 0
оподаткування
Податкові платежі 0 0 0 0 0 0 0
Чистий прибуток 10 10 10 0 0 0 0
Продуктивність праці 20 10 10 -10 0 -50% 0
Рентабельність (%) 11 14 14 3 0 27% 0
Фондовіддача 2 1 1 -1 0 -50 0
збіль. в
Фондоємність 0,2 0,8 0,8 0,6 0 0
4 р.
Проаналізувавши дані таблиці, можна зробити наступні висновки.
Чистий дохід від реалізації туристичного продукту в 2023 році становив
70 тисяч гривень. А це на 22 відсотки менше 2021 року. В 2022 і 2023 роках
чистий дохід підприємства від реалізації туристичного продукту залишиввся
незмінним.
47
Собівартість реалізованої продукції в 2023 році мала показник 70 тисяч
гривень. Цей показник є в 7 разів більшим за попередні роки. В 2021 та 2022
роках цей показник становив всього 10 тисяч гривень.
Витрати обігу за всі дані роки не змінювалися.
Дані по основним засобам теж залишилися незмінними.
За три досліджувані роки чисельність працівників не змінилася, тобто
стабільно на підприємстві працювало чотири особи.
Показник фонду оплати праці підприємства «ВАНАТУР» в 2021 році
склав 25 тисяч гривень. В 2022 році зріс до показника 32 тисячі гривень. В
наступному 2023 році фонд оплати праці зріс відносно попереднього року до
40 тисяч гривень, тобто збільшилось на 25 відсотків.
Показник середньої заробітної з кожним роком піднімався на 2 тисячі
гривень, тобто в 2021 році він склав 6 тисяч гривень, в 2022 – 8 тисяч, а в 2023
році –10 тисяч гривень.
Показник фінансового результату залишився незмінним за три
досліджувані роки.
Податкові платежі залишилися незмінними теж.
Чистий прибуток від реалізації туристичного продукту залишався
незмінним за три досліджувані роки роботи підприємства.
Показник продуктивності праці в 2023 році дорівнював 10 тисяч гривень.
В 2022 році продуктивність праці теж становила 10 тисяч гривень. В 2021 році
показник був рівним 20 тис. гривень. Тобто з 2021 по 2022 рік показник
продуктивності праці знизився вдвічі.
Рентабельність підприємства в 2022-2023 роках становила 14%, в 2021
цей показник тримався на рівні 11%. Тобто це показник зріс на 27 відсотків.
Показник фондоємності в 2021 році склав коефіцієнт 0,2, в наступних
2022-2023 роках він зріс в 4 рази, тобто становив 0,8.
Отже, проаналізувавши основні показники фінансово-господарської
діяльності підприємства «ВАНАТУР» за останні три роки, можна зробити
висновок, що туроператор є прибутковим і конкурентоспроможним.
48
2.2 Аналіз формування та реалізації туристичного продукту на
туристичному підприємстві «ВАНАТУР»

Щоб мати інформацію про кошти (активи) та зобов’язання (пасиви) та
порівнювати її існує таке поняття, як аналіз ліквідності балансу підприємства.
Ліквідність туристичного підприємства – це мобільність компанії, її можливість
(при будь-якій ситуації) через внутрішні та зовнішні джерела швидко отримати
необхідний резерв платежів для відшкодування зобов'язань, і постійно, в будь-
який час, підтримувати баланс між обсягами і умовами перетворення активів у
готівку та обсяг і умови викупу облігацій [4].
Розглянемо фінансові показники підприємства в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 – Основні фінансові показники за 2021-2023 роки
туроператора «ВАНАТУР» (тис. грн. без десяткового знаку)
Відхилення Динаміка,
(+,-) %
ПОКАЗНИК 2021 2022 2023 2022 2023
2023 до
до до
2021
2021 2022
Виручка 90 70 70 -20 0 78
Розмір активів 20 10 40 -10 30 200
(в 2 рази)
Всього зобов’язань (у 10 10 40 0 30 400
тому числі): (в 4 рази)
довгострокові 0,00% 0,00% 0,00% 0 0 0
зобов’язання (%)
поточні зобов’язання (%) 100,00% 100,00% 100,00% 0 0 0
Чисті активи 20 10 10 -10 10 50

За даними таблиці можна вирахувати коефіцієнт поточної ліквідності
(Current Ratio). Він розраховується як відношення оборотних коштів до
короткострокових зобов'язань (у відсотках).
49
При розрахунку використовуються середні значення балансових
показників за розрахунковий період.
З цими даними ми можемо вирахувати коефіцієнт ліквідності.
Коефіцієнт ліквідності=Оборотні кошти/Короткострокові зобов’язання
Коефіцієнт ліквідності=70/40=1,75
Отриманий коефіцієнт ліквідності показує ,що дане підприємство може
погасити всі наявні зобов’язання.
Загальні витрати на туристичний продукт від формування до реалізації,
виражені в грошах, є його собівартістю. Витрати включають лише поточні
операційні витрати. Це також відрізняється від капітальних інвестицій
направлених в основні фонди.
Конкретний склад і структура витрат для туроператорів, турагентів та
інших суб'єктів господарювання регулюється законодавством та положеннями
(стандартами) бухгалтерського обліку. Основами бухгалтерського обліку для
визначення витрат є: Положення 3 «Звіт про фінансові результати» та
Положення 16 «Витрати».
У випадку туристичної діяльності собівартість реалізованої продукції
складається з виробничої собівартості, нерозподілених постійних
загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
Класифікація витрат відповідно до виду діяльності туристичного підприємства
наведена в додатку Г.
Як бачимо в додатку Г, собівартість виробництва туристичного продукту
включає в себе наступне:
 прямі витрати на придбання туристичних послуг у інших підприємств
та власні витрати підприємства на створення та надання послуг, які можуть
бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
 прямі витрати на оплату праці, включаючи заробітну плату та інші
виплати працівникам, зайнятим у створенні туристичного продукту та наданні
послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
50
 інші прямі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за
оренду землі та майна, амортизаційні відрахування тощо;
 загальновиробничі та адміністративні витрати, що включають оплату
праці керівників структурних підрозділів компанії, відрахування на соціальні
заходи, витрати на відрядження, охорону праці, техніку безпеки, охорону
навколишнього середовища тощо. Загальногосподарські витрати поділяються
на постійні та змінні.
Щоб надати аналіз формування та реалізації туристичного продукту на
туристичному підприємстві «ВАНАТУР» потрібно розглянути структуру
витрат на підприємстві (Таблиця 2.4).

Таблиця 2.4 –Структура витрат туроператора «ВАНАТУР» за 2023 рік.
Показники Сума, тис. грн Частка, %
Матеріальні витрати 84 33,4
Витрати на оплату праці 56 22,3
Відрахування на соціальні заходи 18 7,2
Амортизація 31 12,1
Інші витрати 62 25
Всього витрат 251 100
Обсяг вироблених турів, од. 62 х
Витрати на 1 вироблених турів, грн. 573,8 х

На даній таблиці ми бачимо структуру витрати підприємства за останній
рік, а саме всі витрати в грошовому виразі та в відсотковому співвідношенні.
Матеріальні витрати туристичних підприємств включають витрати на
придбані туристичні послуги та інші компоненти туристичного продукту,
паливо та енергію, запасні частини та будівельні матеріали, вони становлять
84 тисячі гривень, що складає 33,4% від загальних витрат підприємства.
Цей елемент склав найбільший відсоток, а саме третину, від всіх витрат
підприємства «ВАНАТУР».
51
Елемент «витрати на оплату праці» включає заробітну плату, премії та
заохочення, компенсації, відпускні та інші витрати на оплату праці, що
дорівнює 56 тисяч гривень.
Елемент «Відрахування на соціальні заходи» включає внески до
пенсійного фонду та спеціальних фондів. Ці заходи коштували 18 тисяч
гривень.
Знос та амортизація – це нарахована амортизація основних засобів,
нематеріальних активів та інших необоротних активів. Всього за знос та
амортизацію було потрачено 31 тисячу гривень.
«Інші витрати» включають витрати на відрядження та транспортні
витрати, витрати на зв'язок, витрати на матеріальну допомогу, виплати
готівкою та інші банківські витрати. Інші витрати становлять 62 тисячі гривень,
тобто 25% від всіх витрат туроператора.
Всього туроператор «ВАНАТУР» за звітний рік витратив 251 тисячу
гривень.
Корпоративні витрати, крім операційних, включають фінансові витрати
та витрати, пов'язані зі спеціальними подіями. Фінансові витрати включають
кредити, облігації, випущені компанією, витрати на фінансову оренду, інші
витрати компанії, пов'язані із зовнішнім фінансуванням, втрати від участі в
капіталі асоційованих, дочірніх або спільних підприємств та інші фінансові
втрати.
Операційні та фінансові витрати – це витрати, пов'язані зі звичайною
діяльністю. Надзвичайні витрати зменшуються на суму податку на прибуток,
віднесену до надзвичайних витрат, якщо сума прибутку від звичайної
діяльності не менша за суму надзвичайних витрат. Завданнями аналізу
собівартості продукції (робіт, послуг) є:
 оцінка динаміки найважливіших показників собівартості та виконання
плану за ними;
 оцінка адекватності та напруженості плану по собівартості;
52
 визначення динаміки показників собівартості та факторів, що
впливають на виконання плану за ними, а також величини і причин відхилення
фактичної собівартості від планової;
 оцінка динаміки та виконання планів витрат у розрізі окремих
елементів витрат за конкретними видами продукції та послуг;
 виявлення втрачених можливостей зниження собівартості продукції та
послуг.
Також для аналізу аналіз формування та реалізації туристичного
продукту на туристичному підприємстві «ВАНАТУР» потрібно розглянути
майно (активи) та фінансові ресурси (пасиви) підприємства за останні 3 роки.
Дані наведено в таблицях 2.5 та 2.6 відповідно.

Таблиця 2.5 –Активи туроператора «ВАНАТУР» за 2021-2023 роки.
Абсолютне Відносне
відхилення, +,- відхилення, %
Показники (тис. грн) 2021 2022 2023
2022 2023 2022 2023
до до до до
2021 2022 2021 2022
Основні засоби:
– первісна вартість 20 10 40 -10 +30 50% у 4 р.
– знос 10 10 10 0 0 0 0
Незавершені капітальні інвестиції 10 10 10 0 0 0 0
Довгострокові фінансові 10 10 10 0 0 0 0
інвестиції
Інші необоротні активи 10 10 10 0 0 0 0
Всього активи 20 10 40 -10 +30 50% у 4 р.
Всього необоротні активи 10 10 10 0 0 0 0

За даними таблиці можна зробити наступні спостереження.
Середньорічна вартість основних засобів на період 2021-2023 років
знизилась на 50%. Це означає, що середня вартість цих об’єктів знизилася
протягом року порівняно з попереднім періодом. Основні засоби включають
53
фізичні ресурси, такі як будівлі, машини, обладнання та транспортні засоби, які
використовуються підприємствами чи організаціями для виробництва товарів
або надання послуг.
Зниження середньорічної вартості основних фондів може мати ряд
причин. Однією з найпоширеніших причин є зношеність обладнання, що
призводить до зниження його вартості протягом терміну служби. Крім того,
технологічний прогрес може призвести до випуску нових, більш продуктивних
і ефективних капітальних моделей, що може знизити витрати на старіші моделі.
Зниження середньорічної вартості основних фондів може вплинути на
фінансовий стан підприємства.
В період з 2022 по 2023 роки вартість оборотних активів збільшилася в 4
рази. Зростання середньорічної вартості оборотних активів означає, що середня
вартість цих активів зросла протягом року порівняно з попереднім роком.
Оборотні активи включають грошові кошти, запаси, незавершене виробництво
та дебіторську заборгованість, які компанії використовують для отримання
доходу у своїй повсякденній діяльності.
Існує кілька можливих причин збільшення середньорічної вартості
оборотних активів. Однією з можливих причин є збільшення кількості
грошових коштів, сировини та готової продукції, необхідних у зв'язку зі
збільшенням обсягів виробництва або розширенням діяльності компанії. Іншою
можливою причиною може бути збільшення кількості клієнтів або товарообігу,
що призведе до зростання дебіторської заборгованості [15].
Збільшення середньорічної вартості оборотних активів може свідчити про
позитивні тенденції в діяльності компанії, такі як збільшення обсягів
виробництва, зростання попиту на товари та послуги, покращення управління
запасами та інкасації дебіторської заборгованості. Однак важливо
проаналізувати інші фінансові показники та ситуації, щоб отримати повну
картину ефективності управління оборотними активами.
Структура балансу підприємства передбачає розрахунок пасивів даного
підприємства (таблиця 2.6).
54
Таблиця 2.6 – Пасиви туроператора «ВАНАТУР» за 2021-2023 роки.
Відхилення Динаміка
(+,-) %
Показник 2021 2022 2023
2022 до 2023 до 2023
2021 2022 до 2021
Зареєстрований
10 10 10 0 0 0
(пайовий) капітал
Додатковий капітал 10 10 10 0 0 0
Резервний капітал 10 10 10 0 0 0
Інший капітал
10 10 10 0 0 0
(резерви)
Неоплачений капітал 10 10 10 0 0 0
Нерозділений
прибуток 10 10 10 0 0 0
(непокритий збиток)

За даними таблиці можна зробити висновок що за всі подані роки
ситуація з пасивами на підприємстві не змінювалася.
Сформовані турпродукти просуваються на ринок. Плануючи стратегію
просування, багато людей в індустрії туризму розглядають просування
туристичного продукту як доповнення до реклами. Ті чи інші засоби
комунікації дуже рідко використовуються окремо від маркетингового плану,
навіть якщо вони переслідують різні цілі.
Цільовим ринком може бути сама компанія, роздрібний продавець
(турагент) або клієнт, залежно від обраної стратегії [42].
Перш ніж визначити спосіб впливу на ринок, організація (бізнес) повинна
вивчити різні фактори, які можуть вплинути на прийняте рішення. Наприклад,
структуру і якість туристичного продукту, його привабливість, етапи життєвого
циклу тощо. На початковому етапі життя туристичного продукту повинні
прикладатися особливі зусилля для ознайомлення з новим продуктом
(використання реклами або паблік рилейшнз супроводжується відносно
невеликими втратами на просування) – прямий маркетинг або заохочення
агентів. Дії з просування туристичного продукту, який знаходиться на більш
пізніших стадіях свого життєвого циклу, можуть бути підсилені для залучення
повторних клієнтів аж до поновлення продукту. Якщо просування
55
туристичного продукту проводиться одночасно з рекламною компанією з
впровадження добре відомого продукту, то це тільки підвищує авторитет
організації.
У стратегічному плані багато організацій (компаній, фірм) при розробці
своїх планів беруть у розрахунок методи і прийоми, які використовують їхні
конкуренти. При необхідності можливе змагання з конкурентами або
використання інших методів просування.
При здійсненні тієї чи іншої програми просування туристичного продукту
необхідно визначити точний час початку її реалізації і тривалість. Якщо
програма не довготривала, то досягнути її ефективності досить складно, і
навпаки, якщо програма розрахована на досить тривалий період часу, то
ступінь виливу її буде поступово зменшуватись і це може зашкодити іміджу
організації [17].
Як правило, програми просування туристичного продукту розробляються
у контексті з усім комплексом заходів просування і сумісно з іншими
комунікаційними засобами. Основна компанія з просування може включати
рекламну підтримку, запрошення торговельних представників, пабліситі. Якщо
цей бізнес ведеться у великих масштабах і на його реалізацію виділяються
значні кошти, його ефективність потрібно перевіряти часом. Існують різні
методи визначення ефективності просування, але цей ефект не вимірюється
продажами, досягнутими за відносно короткий період часу.
Успіх у досягненні інших цілей потрібно вимірювати. Наприклад, якщо
дисплей туристичної агенції призначений для залучення клієнтів і продажу їм
турів, він може відображати відносно просте резюме претензій і продажів. Але
це також можна використовувати для залучення перехожих і ознайомлення їх
з продуктами, які продає дилер. Таким чином, з допомогою монітора можна
визначити поведінку випадкових перехожих: скільки чоловік затримають свою
увагу на екрані монітора, скільки зупинилось і задовольнило свою цікавість, що
вони шукають – успішну купівлю чи інформацію про тривалість подорожі.
56
Дослідження з метою оцінки зростання популярності організації чи зміни
її іміджу звичайно проводяться до і після здійснення програми просування
туристичного продукту. З частиною клієнтів у тих чи інших туристичних
центрах проводять опитування з метою вияснення їхнього відношення до
заходів щодо просування туристичного продукту. На жаль, не всі програми
просування піддаються такому дослідженню [14].
Для просування туристичного продукту на ринку туристичної індустрії
використовуються різні методи. Одним із важливих методів є організація
виставок, які дозволяють продавцям і покупцям туристичних продуктів
зустрічатися на одній території та вести бізнес. Найбільші та популярні
виставки проходять у Лондоні та Берліні. Як правило, виставки діляться на три
категорії і орієнтовані на: все суспільство, туристичні організації та учасників
за спеціальними запрошеннями.
Але, незважаючи на всі переваги, участь у таких виставках дорого коштує
для учасників, які повинні оплачувати орендну плату (1 м2 площі коштує від
500 до 3500$) за зайняту площу, оформлення стенда, обладнання, відповідну
літературу тощо. Заради престижу великі туристичні компанії намагаються
займати великі площі у хороших місцях. Відповідні співробітники компаній-
учасників виставки встановлюють контакт з організаторами виставки перед
відкриттям.
Отже, створення та реалізація туристичних продуктів у туристичних
операторів залежить від таких елементів, як дослідження ринку (туристичні
оператори вивчають ринок, проводять дослідження попиту та аналізують
туристичні тенденції, щоб зрозуміти потреби та вимоги клієнтів), аналіз
конкурентного середовища (дослідження конкурентів та
конкурентноспроможності), розробка унікальної торгової пропозиції (УТП),
маркетингові комунікації, управління якістю та команда і персонал.
Врахування цих факторів допоможе туристичному бізнесу ефективно
формувати та розвивати свій туристичний продукт відповідно до потреб та
очікувань цільової аудиторії.
57
2.3 Оцінка ефективності формування та реалізації туристичних продуктів
туристичного оператора «ВАНАТУР»

Створення привабливого туристичного продукту на підприємстві
«ВАНАТУР» є найважливішим засобом реалізації маркетингової стратегії. Це
безпосередньо пов'язано з виробничим процесом у туристичних операторів
всього світу. Продуктова політика вимагає збалансованого і скоординованого
рішення між виробництвом і продажами щодо широти і ваги туристичного
продукту.
Створюючи туристичний продукт, необхідно мати чітке розуміння того,
що вони насправді купують, адже іноземні туристи платять не за проживання в
готелі, а за нові відчуття і пізнання невідомого, за комфорт і увагу, а не за стейк
і котлети в ресторані. Тому створення туристичного продукту починається з
дослідження якостей і характеристик його споживачів та визначення тих
аспектів, які є найбільш привабливими для іноземних туристів. В іноземному
туризмі туристичний продукт – це набір послуг, які іноземні туристи
оплачують для задоволення своїх споживчих потреб під час поїздки за кордон.
Це включає широкий спектр послуг, таких як гостинність, транспорт, екскурсії,
переклад, різноманітні сімейні та громадські послуги, розваги та
посередництво [45].
У туризмі процес створення та споживання турпродукту є іншим. При
купівлі турпродукту у туроператора турист оплачує право на отримання
турпродукту під час подорожі. Це юридичне визначення туристичного
продукту. Коли ми говоримо про туристичний продукт, ми маємо на увазі його
фізичні та вартісні характеристики, якості та особливості.
Створення нового туристичного продукту послідовно включає наступні
етапи:
 формування уявлень про туристичний продукт, його кількісні та якісні
характеристики на основі постійних досліджень фактичного та потенційного
58
попиту. Цю роботу необхідно проводити постійно, оскільки смаки та
вподобання в туристичній моді часто змінюються;
 розробка нових концепцій туристичних продуктів. Це полягає в
наданні конкретних споживчих характеристик, які відповідають запитам
цільового ринку та матеріально-технічним і фінансовим можливостям
туристичної компанії. Це означає вибір маршрутів, програм, видів туризму,
наборів і класів послуг;
 пробний маркетинг: маркетинг першої партії нового туристичного
продукту на ринку з метою визначення ставлення до нього потенційних
покупців, виявлення та усунення можливих недоліків.
Основним туристичним продуктом у реальній діяльності туроператорів є
тур, тобто кругова подорож (екскурсія) на основі пакетного обслуговування.
Визначення туру можна представити у вигляді діаграми, яка представлена в
додатку А.
Важливу роль у створенні необхідної привабливості та задоволенні
побажань і переваг туристів відіграє туристичний маршрут. Практика прийому
іноземних туристів у нашій країні давно показала, що більшість іноземних
туристів, які приїжджають в Україну, хочуть відвідати Київ, Львів, Івано-
Франківськ та Одесу [46].
Вибір і розробка конкретних маршрутів в основному пов’язані з цілями
іноземних туристів, які приїжджають в Україну. Наприклад, для екскурсійних
турів обираються міста з найцікавішими пам’ятками, такими як історичні та
культурні пам’ятки, музеї та художні галереї. При організації відпочинкових
турів маршрут повинен включати курорти з відповідними природно-
кліматичними ресурсами, приморські, гірські та сільські місцевості. Це означає,
що приймаючій туристичній фірмі необхідно добре знати туристичні ресурси
України, які можуть привабити іноземних туристів, і вміло використовувати їх
при розробці конкретних туристичних маршрутів.
Привабливість туристичного маршруту залежить також від способу
перевезення туристів між містами (пунктами), що входять до нього. Не всі
59
міста нашої країни, які відвідують іноземні туристи, мають порівнянну
транспортну мережу. Необхідно з великою ретельністю підходити до вибору
засобів туристичного транспорту. Зокрема, туристичним фірмам необхідно
враховувати такі умови:
 уникати при складанні маршрутів багаторазових проїздів через міста
(об’єкти), вже відвідані туристами. При складанні маршрутів уникати
багаторазових пересадок туристів у вже відвідані міста (пункти);
 при виборі транспортних засобів надавати перевагу тій транспортній
компанії, яка може перевезти туристів з міста в місто найшвидше і
найкомфортніше;
 при плануванні пасажирських перевезень на маршрутах необхідно
також забезпечити якомога більше світлого часу для екскурсій і вільного часу
туристів; для цього використовуйте, наприклад, нічний час для перевезень
поїздом і ранковий або вечірній час для перевезень літаком або автобусом [47].
Важливо підкреслити, що існує сильний зв’язок між змістом маршруту
(списком міст і напрямків для відвідування) та тривалістю подорожі.
Наприклад, щоб пізнати Львів, Київ та Одесу, потрібно не менше 3-4 днів у
кожному місті та 1-1,5 дня, щоб дослідити інші міста. Вітчизняні турфірми
мають подбати про географічне розширення маршрутів та тривалості поїздок
іноземних туристів в Україну. Для досягнення цієї мети вони повинні постійно
вивчати можливості використання нових туристичних об’єктів, які ймовірно
залучать іноземних туристів.
Тривалість туру важлива для його привабливості. Наприклад, розглянемо
«поїздки вихідного дня», тобто короткі поїздки на вихідні. Тури тривалістю від
7 до 10 днів є найпопулярнішими, тоді як тури тривалістю 14 днів і більше
складають дуже невеликий відсоток від загальної кількості міжнародних
подорожей.
Дані збираються з країн ЮНВТО за допомогою серії щорічних анкет, які
відповідають стандарту Міжнародних рекомендацій щодо статистики туризму
60
(IRTS 2008), розробленому ЮНВТО та схваленому Організацією Об’єднаних
Націй.
Дані з в’їзного туризму потрібні для оцінки економічних часток,
визначення ринкових тенденцій та робити моніторинг туристичних потоків.
Розглянемо скільки туристів в’їхало в Україну з метою туризму в 2018-2020
роки. Дані наведено в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 – Дані ЮНВТО [58] по в’їзному туризму (тис. осіб)
Регіон 2021 2022 2023
Африка 33 31 15
Америка 241 246 56
Азія та океанія 83 85 20
Європа 13633 12966 3007
Центральний схід 58 57 23
Південна азія 50 47 19
Інші 50 47 19
Всього 14104 13438 3141

Також потрібно аналізувати дані по виїзному туризму. Дані по виїзному
туризму потрібні для моніторингу ринку, економічного аналізу та стратегії
маркетингу. Розглянемо дані по виїзному туризму 2021-2023 років. Дані
представлено в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 – Дані ЮНВТО [58] по виїзному туризму (тис. осіб)
Виїзди 2021 2022 2023
Всього виїздів 27 977 29 346 11 251
З ночівлею 27 811 28 880 11 018
Без ночівлі 166 466 233

Розглянемо дані підприємства, а саме тури по країнам та їх питому вагу.
Дані наведено в таблиці 2.9.
61
Таблиця 2.9 – Кількість вироблених турів туроператорм «ВАНАТУР» та
питома вага турів по країнам за 2023 рік
Кількість туристів Середня Використано туроднів
Країна тривалість
Питома вага,
Кількість перебування Кількість Питома
%
одного, дні вага, %
Туреччина 83 24,7 8 664 25,6
Угорщина 62 18,5 9 558 21,6
Вірменія 14 4,1 6 84 3,2
Грузія 42 12,5 5 210 8,1
Болгарія 134 40 8 1072 41,4
Всього 335 100 36 2588 100

В даній таблиці показано кількість туристів які виїжджали в певну країну,
їх питома вага (відсоткова частка від загальної кількості), середня тривалість
перебування в певній країні 1 туриста (днів) та кількість та питома вага
туроднів.
За даними таблиці можна констатувати, що найбільше турів було
здійснено на напрями Туреччини, майже 25 відсотків від всіх турів, та Болгарії,
40 відсотків.
Щоб розрахувати середню тривалість перебування одного туриста по
певній країні потрібно застосувати метод середнього арифметичного.
Щоб розрахувати кількість туроднів потрібно використати наступну
формулу
ТД = Чтур × ��
де ТД – к-ть туроднів;
Чтур – чисельність туристів;
t – середня тривалість перебування одного туриста в даній країні
(регіоні), дні.
Тепер розглянемо тур сформований туроператором в Болгарію.
Дати – з 11 червня по 17 червня
Кількість подорожуючих – 2 особи
Номер і харчування – Дабл рум-стандарт-DBL, сніданок
Транспорт – автобус з Києва
62
Готель Малібу 3* розташований на курорті Сонячний берег. Готель
знаходиться в 1,1 км від курортного комплексу «Кубан» та в 1,9 км від
аквапарку «Екшен». Готель зручний для молодіжного відпочинку, молодої пари
або для подорожей із друзями.
Готель може запропонувати 33 комфортабельних номера.
Відстань до аеропорту від готелю – 62 км.
Послуги в готелі:
 ресторан;
 автостоянка (платно);
 сейф;
 безкоштовний wi-fi;
 пральня;
 розміщення з тваринами;
 трансфер в/з аеропорт (платно).
Зручності в номерах:
 ванна/душ;
 фен;
 міні-бар;
 кондиціонер;
 кабельне/супутникове ТВ;
 балкон/тераса;
Пляж – 3 лінія, міський, піщаний.
У вартість туру включено – проїзд, трансфер та страхування. Не
включено – віза.
Ціна туру – 13 668 грн.
Щоб дати оцінку діяльності підприємства на туристичному ринку
України потрібно знайти частку загальної кількості реалізованих турів у їх
вартісному вираженні.
Щоб порахувати вирахувати ці дані скористаємось наступною формулою:
63
Кількість турів*Середня вартість туру=Виручка
335*3 236=1 084 060 (грн)
Дана сума є виручкою зі всіх сформованих турів туроператором
«ВАНАТУР», тобто це не є дохід саме підприємства. Туроператор бере всього
15 відсотків від реалізації, тобто 15% від 1 084 060 = 162 609 гривень.
Сьогодні на функціонування підприємств туристичного бізнесу потужний
вплив мають дві протилежні тенденції – можливості та загрози у зовнішньому
середовищі. Саме тому виникає необхідність і можливість використання
SWOT-аналізу, який передбачає структурування сильних і слабких сторін
туристично-рекреаційної сфери, а також можливостей і загроз у зовнішньому
середовищі [4].
Здійснення інвестиційної діяльності у сфері туризму та рекреації вимагає
належного управління цим процесом, основною метою якого є забезпечення
найбільш ефективної реалізації сильних сторін, посилення слабких сторін,
уникнення загроз та реалізація можливостей у цій сфері.
З метою ефективного управління інвестиційною діяльністю в секторі ТРС
було проаналізовано сильні та слабкі сторони, перспективи та загрози розвитку
цієї галузі, які були узагальнені у SWOT-аналізі.
SWOT-аналіз (сильні та слабкі сторони, можливості та загрози) є
важливим інструментом стратегічного планування для будь-якого бізнесу,
включаючи туроператорів у туристичній галузі. Ось кілька причин, чому
туроператорам варто проводити SWOT-аналіз:
 виявлення слабких і сильних сторін;
 виявлення загроз для бізнесу;
 виявлення можливостей;
 розробка стратегії роботи туроператора.
Для дослідження розвитку та перспектив здійснення формування та
реалізації туристичного продукту туроператором «ВАНАТУР» було здійснено
SWOT-аналіз туристично-рекреаційної сфери України.
Аналіз представлено в таблиці 2.10.
64
Таблиця 2.10 – SWOT-аналіз туристичної сфери України
Сильні сторони Слабі сторони
Розуміння державних органів влади важливості Нечітка та недосконала система
та потенціалу ТРС фінансування ТРС
Кількість туристичних об’єктів та атракцій Технічна інфраструктура курорту:
система водопостачання
Кількість та різноманітність закладів науки, Збір та переробка сміття
культури, освіти та мистецтва
Традиції з проведення виставок, з’їздів, Система опалення
зустрічей,
конференцій
Тісні стосунки із українською діаспорою Стан доріг, вулиць та тротуарів
Ділові контакти між рекреаційними зонами Освітлення міста-курорту
України та зарубіжжя
Ріст та активність приватного сектору Існуючі засоби комунікацій
Зростаюча кількість закладів сфери Незадовільний стан санаторно-
обслуговування оздоровчих об’єктів
Доступ до курорту: автодорожня та залізнична Якість сервісу
системи, наявність поблизу міжнародного
аеропорту
Наявність комунікаційних систем Недосконала система стандартизації умов,
правил, регламентів, сертифікації послуг,
технологій, продукції
Наявність унікальних бальнеологічних ресурсів, Невідповідність між цінами і якістю
кліматичних умов сервісу в санаторно-оздоровчих закладах
та готелях
Рівень кваліфікації спеціалістів Недосконала маркетингова діяльність в
ТРС
Багаті та унікальні культурні та релігійні Низький рівень відпочинково-
традиції, звичаї та обряди розважальної індустрії
Гостинність та високий рівень культури Безпека на курорті
мешканців
Потенційні можливості Потенційні загрози
Стабільний приріст рекреантів і Нестабільність українського
туристів, підвищення рівня доходів законодавства
населення
Сприяння розвитку приватного Спад у розвитку приватних малих та
підприємництва середніх підприємств
Зростаючий інтерес іноземних рекреантів Зменшення доходів населення
і туристів у відвідання України
Залучення програм міжнародної допомоги Міжнародна та внутрішня конкуренція
Залучення інвесторів Негативний імідж України
65
Результати SWOT-аналізу свідчать про наявність значних можливостей та
перспектив для ефективного розвитку сектору туризму та рекреації, які
необхідно підтримувати та розвивати. Однак зазначені недоліки та загрози для
розвитку туристично-рекреаційного сектору мають бути усунені шляхом
проведення ефективної політики місцевими органами влади у співпраці з
операторами.
З цією метою необхідно вирішити наступні основні питання:
 підвищення якості послуг та сервісу;
 запровадження ринкових механізмів та нових форм господарювання у
рекреаційній сфері та підвищення її економічної віддачі;
 підвищення темпів розвитку та генерування доходів у рекреаційному
секторі та збільшення зайнятості населення;
 забезпечити загальний розвиток рекреаційних територій через
підприємництво та розвиток рекреаційного бізнесу;
 розширити масштаби природоохоронної діяльності, створити
екологічну безпеку та максимально сприятливі рекреаційні умови для
відпочинку і лікування людей [31].
За результатами SWOT-аналізу, Україна має потужний потенціал для
більшості видів туристично-рекреаційної діяльності, але його використання
суттєво обмежується дією стримуючих факторів. Це свідчить про необхідність
розробки науково обґрунтованої стратегії розвитку туристичного сектору.
Отже, узагальнюючи розділ, можна зробити висновок, що створення
привабливого туристичного продукту на підприємстві «ВАНАТУР» є
найважливішим засобом реалізації маркетингової стратегії. Це безпосередньо
пов'язано з виробничим процесом у туристичних операторів всього світу.
Продуктова політика вимагає збалансованого і скоординованого рішення між
виробництвом і продажами щодо широти і ваги туристичного продукту.

66
Розділ 3 ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ
ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ ТУРИСТИЧНОГО ОПЕРАТОРА «ВАНАТУР»

Якість послуги – це сукупність характеристик, які визначають здатність
задовольняти існуючі або передбачувані потреби людини. Якість послуги
залежить від низки факторів.
Фактори якості – це якісні або кількісні характеристики однієї або
декількох властивостей послуги. Класифікація факторів якості послуг дуже
різноманітна, включаючи показники функціонального призначення, показники
соціального призначення, ергономічні показники, естетичні показники,
показники безпеки, екологічні показники, патентно-правові показники та
показники стандартизації.
Крім того, в туристичній галузі існує значна різноманітність факторів, які
суттєво впливають на створення якісного туристичного продукту, серед яких:
1) Дискретний характер (безперервність) виробництва туристичних
послуг та завершеність їх споживання. Експерти з подорожей часто кажуть:
«Гостинність – це мистецтво дрібниць». Для забезпечення якості туристичного
продукту всі служби повинні працювати однаково ефективно.
2) Здатність повторювати такий же високий рівень туристичних послуг,
тобто стабільність якості. Вирішення цієї проблеми є непосильним завданням
для багатьох виробників турпродукту, що в свою чергу часто призводить до
різкого падіння конкурентоспроможності компанії в цілому.
3) Індустрія туризму – це вид діяльності, в якому створені продукти є
нематеріальними і тому споживаються одночасно з їх виробництвом. Персонал
на підприємствах не має можливості виправити дефекти і повернути гостей. Це
пов'язано з тим, що якість роботи персоналу має значний вплив на якісні
характеристики самого туристичного продукту.
З практичної точки зору, на практиці якість обслуговування – це, перш за
все, оперативність роботи з підбору та організації турів за запитом клієнта –
швидкість обслуговування в комплексі визначає задоволеність кожного клієнта,
67
терміни отримання довідкової інформації, ввічливість обслуговування –
доброзичливість персоналу турфірми, їх увага до прохань кожного клієнта, що
виражається в терпінні при обговоренні маршруту, – відповідність
запропонованого туру фактичному змісту, наявність або відсутність
координації всіх складових комбінованого обслуговування.
Якість обслуговування має специфічну компетенцію і складається з таких
компонентів: якість виконання послуги, якість обслуговування населення
(Рисунок 3.1).

Якість послуг
Якість
Якість виконання
обслуговування
послуг
споживачів
Організація
процесу
обслуговування
Культура
обслуговування
споживачів

Рисунок 3.1 – Складові якості послуг

Якість виконання послуги – це ступінь відповідності споживчих
характеристик послуги конкретним суспільним потребам, тобто виконання як
вимог чинних нормативно-технічних документів, так і побажань конкретного
споживача послуги, погоджених під час замовлення, та оптимальність
соціально-економічних наслідків цього виконання.
Якість обслуговування споживачів – це ступінь пристосованості
споживчих характеристик процесу обслуговування до суспільних потреб і
68
характеризується сукупністю умов, способів і засобів, що забезпечують
можливість конкретному споживачеві отримати послугу за мінімальних витрат
часу та високої культури обслуговування з оптимальними соціально-
економічними результатами надання послуги.
Вимогами до підвищення якості послуг у туризмі є дотримання
наступних принципів.
Перший принцип – максимальна адаптація послуг до вимог споживачів і
характеру споживання; нерозривний зв'язок сервісу і маркетингу, їх основних
принципів і завдань; орієнтація на гнучкість послуг з урахуванням мінливих
вимог ринку і споживчих переваг до туристичних послуг.
Другий – створення умов, необхідних персоналу для надання якісних
послуг. Це ергономіка робочого місця, чіткі правила, що зобов'язують кожного
співробітника, чітка система оцінки якості роботи кожного співробітника,
система, що дозволяє об'єктивно і кількісно вимірювати ефективність
обслуговування, особливо такі важко вимірювані фактори, як доброзичливість і
ввічливість, мотивація персоналу, загальна для компанії щира зацікавленість у
її процвітанні, бажання і вміння виконувати свою роботу максимально
ефективно, система розвитку персоналу.
Третій – оптимізація організаційної структури управління компанією, що
надає туристичні послуги. Оптимальна організаційна структура управління – це
структура з дуже невеликою кількістю елементів (але без шкоди для якості
послуг). Передумовою продовження технічних процесів на тому ж рівні якості
обслуговування є також ефективність взаємодії всіх елементів, які складають
структуру, що дозволяє негайно виправляти помилки і виключає можливість їх
повторення.
По-четверте – всебічний, повний, об'єктивний і безперервний контроль за
якістю послуг, який включає:
 участь замовника в оцінці та управлінні якістю;
 створення методів і стандартів, що дозволяють пов'язати вимоги
стандартів з реальними умовами;
69
 участь замовника в оцінці та управлінні якістю;
 створення методик і стандартів, що дозволяють пов'язати вимоги
стандартів з реальними умовами; створення систем самоконтролю персоналу;
 постійну роботу з групами якості;
 застосування чітко сформульованих кількісних критеріїв оцінки якості
послуг, що надаються;
 створення систем і стандартів якості персоналу; застосування
технічних засобів контролю якості;
 створення служб управління якістю; створення систем і стандартів
якості послуг, що надаються;
 створення служб управління якістю, що надаються; створення систем і
стандартів якості послуг, що надаються;
 створення персоналу, застосування технічних засобів контролю якості,
створення управлінських служб, що включають представників різних служб
(рада директорів, фінансовий відділ, відділ безпеки, кадрова служба, керівники
або співробітники всіх функціональних підрозділів).
Важливою складовою досягнення якості послуг є наявність системи
управління. При створенні системи управління необхідно дотримуватися
принципу безперервності. Система управління якістю послуг повинна
забезпечувати контроль буквально за секунди на всіх етапах і за всіма
параметрами технологічного циклу. Функція контролю повинна також
забезпечувати безпосередню гнучкість і координацію всіх інших дій щодо
забезпечення якості послуг.
Таким чином, система якості має два основні критерії – гарантувати
високий рівень якості обслуговування та відповідність стандартам і потребам
туристів, а також виступати інструментом для створення спеціальних методик
раціонального управління підприємством.
Наприклад, для покращення рівня обслуговування та надання послуг
можна запровадити такі напрямки підвищення вимог до персоналу при прийомі
на роботу:
70
 первинне навчання відповідно до специфіки завдань і діяльності
підприємства
 навчання для подолання розриву між вимогами посади і якостями
особистості
 навчання для підвищення загальних якостей
 новим прийомам і методам виконання робіт і методів;
 впровадження нових технологій в обслуговуванні туристів;
 застосування нових технологій в обслуговуванні туристів;
 застосування нових технологій в обслуговуванні туристів;
 застосування нових технологій в обслуговуванні туристів.
Важливим і відповідальним завданням для туристичних підприємств є
створення репутації високої якості обслуговування гостей. Така репутація
забезпечується об'єднаними зусиллями працівників усіх служб підприємства,
постійним і ефективним керівництвом з боку менеджерів, роботою над
удосконаленням форм і методів обслуговування, вивченням і впровадженням
передового досвіду, нової техніки і технології, розширенням асортименту і
якості пропонованих послуг.
Туристичні послуги, що надаються, повинні відповідати очікуванням і
фізичним можливостям споживачів, яким призначені послуги, а також вимогам,
що забезпечують додаткові зручності для споживачів, привабливість і
престижність послуг. Рекомендовані вимоги до туристичних послуг та умов
обслуговування включають відповідність призначенню, точність і своєчасність
виконання, комплексність, етичність обслуговуючого персоналу, комфорт,
естетичність та ергономічність. Надання туристичних послуг повинно
забезпечувати можливість отримання не тільки основних послуг, а й
додаткових послуг, які створюють реальні комфортні умови в житті споживача.
Тому для того, щоб своєчасно реагувати на зниження задоволеності
клієнтів наданими послугами, необхідно не нехтувати оцінкою важливого
показника – якості наданих послуг.
71
Запропоновано тур власної розробки в Мошногори «Тіні графського
парку».
Тривалість – 1 день (тур вихідного дня)
Відправлення – Черкаси, «Дружба народів»
Тип туру – зелений/сільський та гастрономічний туризм
Опис. Тур вихідного дня до с. Мошни: екскурсія по вулиці Графській,
музей Т. Г. Шевченка, іподром на ранчо «Сіра грива», зелена садиба «Коло
друзів», дегустація сирів ПП «Пані Коза», дегустація вин, пива та кулінарних
делікатесів в «Riverwood Relax Park».
9:00 виїзд з міста Черкаси;
10:30-13:30 екскурсія по мошногорам «Тіні графського парку»;
14:00-14:40 дегустація вин, пива та кулінарних делікатесів в «Riverwood
Relax Park».
15:00-16:10 екскурсія до музею Т. Г. Шевченка;
16:30-18:30 поїздка на ранчо «Сіра грива»;
19:00 вечеря з колоритом та заселення в садибі «Коло друзів».
У вартість туру входить:
 проживання;
 проїзд комфортабельним автобусом Євро класу;
 супровід гіда-екскурсовода.
У вартість туру не входить:
 вхід та послуги на ранчо;
 додаткові страви в садибі та ресторані;
 квиток до музею.
Мошногір'я – розложисті пагорби, порізані глибокими ярами, вкриті
густими широколистими та хвойними лісами, нагадують Карпатські гори в
мініатюрі.
Рослинність території – дубові, дубово-грабові та похідні від них ліси з
вкрапленнями дерев хвойних порід. Видове багатство флори становить близько
170 видів вищих судинних рослин.
72
Отже, даний тур є дуже актуальним, особливо у воєнний час. Адже
актуальність зеленого та сільського туризму продовжує зростати в сучасному
суспільстві. Ці види туризму відповідають загальному попиту на збереження
природи, екологічну стійкість та бажання відпочити в мальовничих природних
умовах.
Зелений туризм, також відомий як екотуризм або екотуризм,
зосереджений на відвідуванні природних територій, щоб насолодитися їхньою
красою, дослідити їхні природні ресурси та зробити свій внесок у їхнє
збереження. Туристи можуть насолоджуватися природним ландшафтом,
відкривати для себе нові види рослин і тварин, досліджувати екосистеми та
брати участь в екологічних проектах. Зелений туризм також сприяє збереженню
біорізноманіття, підтримці місцевих громад та розвитку сталого сільського
господарства.
Сільський туризм, також відомий як агротуризм, має на меті відвідування
сільської місцевості та взаємодію з сільським господарством і сільським
способом життя. Цей вид туризму пропонує туристам можливість дізнатися про
сільське господарство, познайомитися з фермерськими сім'ями та доторкнутися
до традицій і культури сільського населення. Сільський туризм сприяє розвитку
сільського господарства та малих і середніх підприємств, створює робочі місця
в сільській місцевості та збагачує туризм.
Узагальнюючи розділ можна зробити наступний висновок.
Запропонований тур може бути надзвичайно актуальним сьогодні, і причиною
тому є висока актуальність зеленого та сільського туризму. В воєнний час, на
мою думку, саме такі види туризму як екотуризм та сільський (зелений) туризм
можуть зайняти більший сектор туризму ніж раніше.

73
ВИСНОВКИ

Отже, формування та реалізація туристичних продуктів передбачає
процес створення та надання туристичних послуг, які задовольняють потреби
туристів. Цей процес включає розробку, планування та реалізацію різних
етапів, що передують запуску туристичного продукту на ринок.
Мети дослідження, а саме розробка шляхів поліпшення процесу
формування та реалізації турпродукту туроператора «ВАНАТУР», було
досягнуто.
В першому розділі було розкрито теоретичні засади розробки та
маркетингу туристичного продукту є основою для розробки ефективних
стратегій та планів у туристичній галузі. Ці принципи включають розуміння
потреб та очікувань туристів, дослідження ринкових тенденцій, аналіз
конкурентного середовища, розробку унікальних пропозицій, маркетингові
дослідження та стратегію, створення якісних туристичних продуктів та їх
ефективну презентацію.
Узагальнюючи другий розділ, можна зробити висновок, що створення
привабливого туристичного продукту на підприємстві «ВАНАТУР» є
найважливішим засобом реалізації маркетингової стратегії. Це безпосередньо
пов'язано з виробничим процесом у туристичних операторів всього світу.
Продуктова політика вимагає збалансованого і скоординованого рішення між
виробництвом і продажами щодо широти і ваги туристичного продукту на
світовому ринку.
В третьому розділі наведено шляхи поліпшення формування та реалізації
турпродукту на підприємстві «ВАНАТУР» та запропоновано тур, який може
бути конкурентоспроможним на туристичному ринку на сьогоднішній день.

74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: [Закон України: прийнятий ВРУ 28.06.1996 №
254к/96-ВР] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text (дата
звернення 20.05.2023)
2. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної
підтримки культури, туризму та креативних індустрій: [Закон України:
прийнятий ВРУ 04 листопада 2020 р., № 962-IX] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-20#Text (дата звернення 20.05.2023)
3. Про захист прав споживачів: [Закон України: прийнятий ВРУ 16
жовтня 2020 р. № 1023-XII] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1023-
12#Text (дата звернення 25.05.2023)
4. Про природно-заповідний фонд України: [Закон України: прийнятий
ВРУ 03 липня 2020 року № 2456-XII]. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text (дата звернення 25.05.2023)
5. Про туризм: [Закон України: прийнятий ВРУ 16 жовтня 2020 р. №
324/95-ВР] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр#Text (дата
звернення 25.05.2023)
6. Про схвалення стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026
року: [Розпорядження КМУ від 16.03.2017 р. № 168-р] База даних «Урядовий
портал». КМ України. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/249826501 (дата
звернення 25.05.2023)
7. Господарський Кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. №
436- IV. Відомості Верховної Ради. 2003. N 18, N 19-20, N 21-22. Ст.144
8. Про власність: Закон України від 26.03.1991 р. № 885-XII. Відомості
Верховної Ради України. 1991. № 20. Ст. 249.
9. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних
осібпідприємців: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV. Відомості
Верховної Ради України. 2003. № 31-32. Ст. 263.
75
10. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон
України від 02.07.2015 р. № 222-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2015.
№ 23. Ст. 158.
11. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від
28.12.1994 р. № 334/94. Відомості Верховної Ради. 1995. № 4. Ст. 28.
12. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 р. № 2581-VIII. Відомості
Верховної Ради України. 1995. № 31. Ст. 24.
13. Азар В. І. Економіка та організація міжнародного туризму.Київ
Економіка, 1984. 239 с.
14. Апопій В. В. Основи підприємництва : навчальний посібник. Київ :
Ліра- К, 2018. 324 с.
15. Білик Т. О. Мале підприємництво: Київ: Кондор, 2017.78 с.
16. Бондар М. І. Звітність підприємства : навчальний посібник. Київ :
ЦУЛ, 2015. 570 с.
17. Васильців Т. Г. Економіка малого підприємства : навчальний
посібник. Київ : Знання, 2016. 446 с.
18. Верига Ю. А. Облік і звітність суб’єктів малого підприємництва :
навчальний посібник. Київ : ЦУЛ, 2014. 264 с.
19. Воронкова В. Г. Основи підприємництва : теорія та практикум :
навчальний посібник. Київ : Ліра-К, 2018. 455 с.
20. Гой І. В. Підприємництво : навчальний посібник. Київ : ЦУЛ, 2019.
368 с.
21. Грищенко І. М. Підприємницький бізнес : підручник для студентів
ВНЗ. Київ : Грамота, 2021. 519 с.
22. Гловацька В. В. Підприємництво та його соціально-економічна
сутність : навчальний посібник. Київ : Кондор, 2019. 64 с.
23. Драган І. О. Побудова ефективної системи підтримки розвитку малого
підприємництва : Вісник Національної академії державного управління при
Президентові України. Київ : 2020. 71 с.
76
24. Захарчин Г. М. Основи підприємництва : навчальний посібник. Київ :
Ліра-К, 2019. 407 с.
25. Іващенко В. І., Блюх М. А. Економічний аналіз господарської
діяльності : навчальний посібник. Київ : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2018. 321 с.
26. Калина А. В. Державна політика розвитку підприємництва в Україні :
підручник. Київ : Патерик, 2020. 498 с.
27. Карлін М. І. Правові основи підприємницької діяльності : конспект
лекцій. Луцьк : Вежа-Друк, 2019. 107 с.
28. Князь С. В. Підприємництво та менеджмент : навчальний посібник.
Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2020. 123 с.
29. Князь С. В. Підприємництво, торгівля та біржова діяльність :
організаційно-методичні аспекти : навчальний посібник . Львів: Вид-во Львів.
політехніки, 2019. 103 с.
30. Крегул Ю. І. Правове регулювання безпеки підприємницької
діяльності: навчальний посібник для студентів ВНЗ. Київ : Київ. нац. торг.-
екон. ун-т, 2017. 215 с.
31. Рутинський М. Класифікація та типологія курортів. Вісник
Львівського ун-ту. Серія географічна, 2007. Вип. 34. С. 236-246.
32. Андрущенко О. С. Організація туристичної діяльності: конспект
лекцій. Одеса: Одеський державний екологічний університет, 2022. 144 с.
33. Бабікова К. О. Формування еколого-економічного механізму
збалансованого розвитку рекреаційного туризму в контексті євроінтеграції.
Ефективна економіка. 2021. № 6. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/6_2021/72.pdf
34. Бігус М. М. Туристичний бізнес під впливом сучасних змін,
зумовлених світовими викликами. Науковий погляд: економіка та управління.
2020. № 3. С. 7–12.
35. Білорус О. Г. Туризм в Україні. Київ: ВО «Батьківщина», 2001. 250с.
36. Божидарник Т. Міжнародний туризм: підручник. Київ: Центр
навчальної літератури, 2019. 312 с.
77
37. Брич В. Я. Організація туризму: підручник. Тернопіль: ТНЕУ, 2017.
448 с.
38. Буркинський Б. В., Бабов К. Д., Нікіпелова О. М. та ін. Куяльницький
лиман: реалії та перспективи рекреаційного використання: монографія. Ін-т
пробл. ринку та екон.-екол. дослідж. НАН України, ДУ «УкрНДІ мед.
реабілітації та курортології МОЗ України». Одеса, 2019. 314 c.
39. Бутко М. П. Транспортна інфраструктура як складова туристичного
потенціалу України. Ефективна економіка. 2020. № 3. URL:
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=62 (дата звернення 25.05.2023)
40. Ведмідь Н. І. Санаторно-курортний комплекс: сервісне управління:
монографія . Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2013. 536 с.
41. Величко В. В. Організація рекреаційних послуг: навч. посібник ; Харк.
нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова. Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова,
2013. 202 с.
42. Воловик Л. М. Особливості розвитку рекреаційно-туристичного
комплексу столичного регіону (на прикладі Київської області). Географія та
туризм. 2013. Вип. 26. С. 164-173. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gt_2013_26_23.
43. Гостюк В. I. Правовi засади та механiзм державного регулювання
туристичної галузi України. Часопис Київського унiверситету права. 2013.
№ 4. С. 168 – 173.
44. Гурська І. С. Формування та перспективи розвитку ринку туристичних
послуг в Україні під час та після пандемії. Агросвіт. 2021. № 5 – 6. С. 63-67.
45. Гурська І. С. Фактори розвитку туристичного бізнесу в умовах ринку.
Агросвіт. 2019. № 20. С. 88–92.
46. Дехтяр Н. А. Світовий ринок туристичних послуг і пріоритети
розвитку туризму в Україні: монографія. Харків: ФОП Лібуркіна Л. М., 2021.
470 с.
47. Жук I. З. Нормативно-правове регулювання дiяльностi суб’єктiв
туристичної галузi в Українi. Економiка. Управлiння. Iнновацiї. 2013. № 2. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/eui_2013_2_26 (дата звернення 25.05.2023)
78
48. Жукова Н. Елементи комплексу маркетингу в туристичному бізнесі.
Торгівля і ринок України: Тематичний зб. наук. праць. Вип. 10.: ХНЕУ. 2019. С.
290-297.
49. Л. Шангіна, В. Юрчишин. Індекс поточної економічної спроможності:
комплексна оцінка соціально-економічної ситуації в Україні . Київ: Заповіт,
2017. 44 с.
50. Карпенко Ю. В. Сучасні тенденції глобалізації та регіоналізації
відносин у сфері туризму. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 3 (49). С. 49 –
62.
51. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. Київ: Знання,
2011. 334 с.
52. Козловський Є. В. Правове регулювання туристичної діяльності: навч.
посіб. Київ: ЦУЛ, 2015. 272 с.
53. Любіцева О. О. Паломництво та релігійний туризм: навч. посіб. Київ:
Альтерпрес, 2011. 416 с.
54. Любонько Т. В. Правовi засади державного регулювання туристичної
дiяльностi в Українi. Iнвестицiї: практика та досвiд. 2014. № 18. С. 87–90.
55. Мальська М. П. Організація та планування туристичних підприємств:
теорія та практика: навч. посіб. Львів. нац. ун-т ім. І. Франка.: ЦУЛ, 2012. 248 с.
56. Маруняк Є. О. Глобалізація та її вплив на розвиток регіонів України/
Л. Г. Руденко (наук. ред.). Київ: Реферат, 2007.158 с.
57. Офіційний сайт Всесвітньої ради з подорожей та туризму (WTTC).
URL: https://wttc.org (дата звернення 25.05.2023)
58. Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації (UNWTO). URL:
https://www.unwto.org (дата звернення 25.05.2023)

79

ДОДАТКИ
80
Додаток А

Процеси обслуговування туристичних маршрутів

81
Додаток Б

Класифікація туристичних ринків

82
Додаток В

Класифікація планів реалізації турпродукту

83
Додаток Г

Класифікація витрат за видами діяльності туристичного оператора

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets