Дослідження перспектив розвитку ринку органічної продукції в Україні

Єзерський, Віктор Сергійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7330
Title:	Дослідження перспектив розвитку ринку органічної продукції в Україні
Authors:	Одінцов, Олег Михайлович Єзерський, Віктор Сергійович
Keywords:	органічне виробництво;органічна продукція;стандарти;ринок органічної продукції;органічне сільське господарство
Issue Date:	2025
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 86 сторінок, 6 таблиць, 15 рисунків, список використаних джерел з 75 найменувань, 1 додаток. Об’єктом дослідження є органічне виробництво та органічна продукція. Предмет дослідження – розвиток ринку органічної продукції. Метою кваліфікаційної роботи магістра є аналіз стану ринку органічної продукції та виявлення тенденцій його розвитку в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідження сутності та принципів органічного виробництва; вивчення ролі органічного виробництва для досягнення Цілей сталого розвитку; аналіз структури та динаміки розвитку ринку органічної продукції в Україні; аналіз учасників ринку органічної продукції в Україні; вивчення підходів до стимулювання розвитку ринку органічної продукції; обґрунтування важливості інтеграції цифрових технологій у виробничо-господарську діяльність органічних підприємств. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні перспектив розвитку ринку органічної продукції в Україні з урахуванням сучасних викликів сталого розвитку та євроінтеграційних процесів. Удосконалено теоретичні підходи до трактування органічного виробництва, яке розглядається як інтегрована система аграрного господарювання, що поєднує екологічні, економічні та соціальні складові та функціонує на засадах прозорості й простежуваності. Обґрунтовано напрями адаптації міжнародного досвіду підтримки органічного виробництва до умов України, зокрема щодо застосування фінансових та інноваційних інструментів, цифрових рішень і розвитку локальних ланцюгів доданої вартості. Практичне значення одержаних результатів полягає у полягає в можливості їх використання органами державної влади, суб’єктами аграрного бізнесу та галузевими асоціаціями для формування і реалізації політики розвитку ринку органічної продукції в Україні. Теоретичні узагальнення можуть бути використані при розробленні стратегій переходу підприємств на органічні методи господарювання та вдосконаленні систем сертифікації й управління якістю. Узагальнений міжнародний досвід і запропоновані напрями його адаптації можуть бути використані для вдосконалення механізмів державної підтримки, впровадження інноваційних і цифрових рішень, а також у навчальному процесі закладів вищої освіти.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7330
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Єзерський В.С..pdf Restricted Access		1.36 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Дослідження перспектив розвитку ринку органічної 
продукції в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-1 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
                                                                              _____________________Єзерський В.С.      ______ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник        Одінцов О.М.    
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЧНОГО  
ВИРОБНИЦТВА ……………………………………………..………… 8 
1.1 Сутність та принципи органічного виробництва………………….. 8 
1.2 Роль органічного виробництва для досягнення Цілей сталого  
розвитку………………………………………………………………… 16 
Висновки до розділу 1…………………………………………………... 23 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ  
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ………………………………………………… 26 
2.1 Аналіз структури та динаміки розвитку ринку органічної  
продукції в Україні………………………………………………………. 26 
2.2 Аналіз учасників ринку органічної продукції в Україні…………... 39 
Висновки до розділу 2…………………………………………………… 51 
РОЗДІЛ 3 ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ  
РОЗВИТКУ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ………... 53 
3.1 Підходи до стимулювання розвитку ринку органічної продукції… 53 
3.2 Інтеграція цифрових технологій у виробничо-господарську  
діяльність органічних підприємств…………………………………….. 62 
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 74 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 77 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 80 
ДОДАТКИ  
 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Актуальність дослідження перспектив розвитку ринку органічної 
продукції в Україні зумовлена зростаючою роллю органічного сектору у 
забезпеченні продовольчої безпеки, підвищенні конкурентоспроможності 
аграрного виробництва та переході до моделей сталого розвитку. У 
глобальному вимірі ринок органічної продукції демонструє стабільне 
зростання, що спричинене підвищенням попиту на екологічно чисті та 
безпечні продукти, посиленням екологічної свідомості споживачів і 
впровадженням міжнародних стандартів сталого виробництва. Це відкриває 
значні можливості для країн, здатних запропонувати якісну сертифіковану 
органічну продукцію, серед яких Україна посідає вагоме місце завдяки 
природно-кліматичним ресурсам, високому аграрному потенціалу та 
розвиненій експортній орієнтації. 
Актуальність теми посилюється й внутрішніми чинниками. Україна 
перебуває на етапі відбудови економіки, а органічний сектор здатний стати 
драйвером розвитку малих та середніх фермерських господарств, підвищення 
зайнятості у сільських громадах і формування доданої вартості всередині 
країни. Водночас розвиток ринку органічної продукції в Україні стримується 
низкою бар’єрів, що  зумовлює потребу у комплексному науковому 
дослідженні тенденцій, факторів впливу, потенціалу та напрямів подальшого 
розвитку органічного ринку. Таким чином, обрана тема є актуальною як у 
теоретичному, так і в практичному контексті, оскільки результати дослідження 
сприятимуть формуванню ефективної державної політики, підвищенню 
інвестиційної привабливості сектору та інтеграції України у світовий 
органічний ринок 
Об’єктом дослідження є органічне виробництво та органічна 
продукція. 
Предмет дослідження – розвиток ринку органічної продукції. 
6 
 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є аналіз стану ринку 
органічної продукції та виявлення тенденцій його розвитку в Україні. 
Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є:  
− дослідження сутності та принципів органічного виробництва; 
− вивчення ролі органічного виробництва для досягнення Цілей 
сталого розвитку; 
− аналіз структури та динаміки розвитку ринку органічної продукції в 
Україні; 
− аналіз учасників ринку органічної продукції в Україні; 
− вивчення підходів до стимулювання розвитку ринку органічної 
продукції; 
− обґрунтування важливості інтеграції цифрових технологій у 
виробничо-господарську діяльність органічних підприємств 
 Методи дослідження. Метод теоретичного узагальнення та 
систематизації застосовано для опрацювання нормативно-правових актів, 
міжнародних стандартів і наукових джерел з метою формування 
концептуальних засад органічного виробництва. Порівняльний метод 
використано для аналізу відмінностей між органічним і традиційним 
виробництвом, а також для зіставлення українського та зарубіжного досвіду 
розвитку органічного сектору. Статистичний аналіз – для дослідження 
структури виробництва та тенденції внутрішнього й зовнішнього ринку. 
Експертно-аналітичний метод забезпечив оцінку системи сертифікації, 
бар’єрів і чинників розвитку органічного ринку. Логічний і структурно-
функціональний аналіз дозволив визначити взаємозв’язки між елементами 
ринку та виділити основні напрями його трансформації. 
Наукова новизна кваліфікаційної роботи магістра полягає у 
комплексному дослідженні перспектив розвитку ринку органічної продукції в 
Україні з урахуванням сучасних викликів сталого розвитку та 
євроінтеграційних процесів. Удосконалено теоретичні підходи до трактування 
7 
 
органічного виробництва, яке розглядається як інтегрована система аграрного 
господарювання, що поєднує екологічні, економічні та соціальні складові та 
функціонує на засадах прозорості й простежуваності. Обґрунтовано напрями 
адаптації міжнародного досвіду підтримки органічного виробництва до умов 
України, зокрема щодо застосування фінансових та інноваційних 
інструментів, цифрових рішень і розвитку локальних ланцюгів доданої 
вартості. 
Практичне значення одержаних результатів полягає у полягає в 
можливості їх використання органами державної влади, суб’єктами аграрного 
бізнесу та галузевими асоціаціями для формування і реалізації політики 
розвитку ринку органічної продукції в Україні. Теоретичні узагальнення 
можуть бути використані при розробленні стратегій переходу підприємств на 
органічні методи господарювання та вдосконаленні систем сертифікації й 
управління якістю. Узагальнений міжнародний досвід і запропоновані 
напрями його адаптації можуть бути використані для вдосконалення 
механізмів державної підтримки, впровадження інноваційних і цифрових 
рішень, а також у навчальному процесі закладів вищої освіти. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 86 сторінок. Список використаних джерел 
складається з 75  найменувань, 6  таблиць,  15 рисунків, 1 додатку. 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА  
 
 
1.1 Сутність та принципи органічного виробництва  
 
Відповідно до Закону України «Про основні принципи та вимоги до 
органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції»,  
органічне виробництво – це «сертифікована діяльність пов’язана з 
виробництвом сільськогосподарської продукції (у тому числі всі стадії 
технологічного процесу, а саме первинне виробництво (включаючи збирання), 
підготовка, обробка, змішування та пов’язані з цим процедури, наповнення, 
пакування, переробка, відновлення  та інші зміни стану продукції), що 
провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного 
виробництва, обігу та маркування органічної продукції», а «органічна 
продукція - сільськогосподарська продукція, утому числі харчові продукти та 
корми, отримані в результаті органічного виробництва» [1]. 
За визначення Міжнародної федерації органічного 
сільськогосподарського руху (IFOAM) «Органічне сільське господарство – 
виробнича система, що підтримує здоров’я ґрунтів, екосистем і людей. Воно 
залежить від екологічних процесів, біологічної різноманітності та природних 
циклів, характерних для місцевих умов при цьому уникається використання 
шкідливих ресурсів, які викликають несприятливі наслідки. Органічне 
сільське господарство поєднує в собі традиції, нововведення та науку з метою 
покращення стану навколишнього середовища та сприяння розвитку 
справедливих взаємовідносин і належного рівня життя для всього 
вищезазначеного» [2]. 
Продукти вважаються органічними, якщо при їх виробництві було 
дотримано наступних правил [3]: 
9 
 
− у рослинництві не використовуються ядохімікати для боротьби з 
бур’янами, шкідниками та хворобами рослин, а також мінеральні добрива 
синтетичного походження, для живлення ґрунту та рослин використовуються 
органічні добрива; 
− категорично заборонене використання генетично модифікованих 
продуктів; 
− у тваринництві не застосовуються стимулятори росту, гормони та 
антибіотики, а для лікування тварин використовуються профілактичні та 
гомеопатичні препарати; 
− продукти виробляються відповідно до затверджених правил і 
стандартів. 
В Європейському Союзі застосовується таке визначення органічного 
виробництва: «Органічне виробництво – це загальна система управління 
фермерським господарством та виробництва продуктів харчування, яка 
поєднує найкращі екологічні практики, високий рівень біорізноманіття, 
збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів добробуту 
тварин та метод виробництва, що відповідає перевагам певних споживачів 
щодо продуктів, вироблених з використанням натуральних речовин та 
процесів. Таким чином, метод органічного виробництва відіграє подвійну 
суспільну роль, де він, з одного боку, забезпечує певний ринок, що реагує на 
споживчий попит на органічну продукцію, а з іншого боку, забезпечує 
суспільні блага, сприяючи захисту навколишнього середовища та добробуту 
тварин, а також розвитку сільських районів» [4]. 
Треба зазначити, що правила Європейського Союзу щодо органічного 
землеробства стосуються сільськогосподарської продукції, включаючи 
аквакультуру та дріжджі. Вони охоплюють кожен етап виробничого процесу, 
від насіння до готової обробленої їжі [5]. Правила, які регулюють усі сфери 
органічного виробництва, базуються на таких ключових принципах [5]: 
− заборона використання ГМО; 
10 
 
− заборона використання іонізуючого випромінювання; 
− обмеження використання штучних добрив, гербіцидів та 
пестицидів; 
− заборона використання гормонів та обмеження використання 
антибіотиків лише тими випадками, коли це необхідно для здоров’я тварин. 
Щодо вирощування та утримання худоби в ЄС необхідно дотримувати 
наступних органічних правил та принципів [5]: 
− тварин, вирощених неорганічним способом, не можна ввозити на 
територію господарств, окрім випадків розведення, і тоді вони повинні 
відповідати певним правилам; 
− фермери повинні забезпечувати своїх тварин 100% органічними 
кормами, щоб продавати свою продукцію як органічну; 
− корм слід отримувати переважно з ферми, де утримуються тварини, 
або з ферм того ж регіону; 
− клонування тварин та/або пересадка ембріонів суворо заборонені; 
− стимулятори росту та синтетичні амінокислоти заборонені; 
− ссавців, що сосуть, необхідно годувати натуральним, бажано 
материнським, молоком; 
− необхідно використовувати природні методи розмноження, проте 
штучне запліднення дозволено; 
− неорганічні кормові матеріали рослинного походження, кормові 
матеріали тваринного та мінерального походження, кормові добавки, певні 
продукти, що використовуються в годівлі тварин, та допоміжні речовини для 
переробки можуть використовуватися лише за умови, що вони були спеціально 
дозволені для використання в органічному виробництві; 
− персонал, який утримує тварин, повинен мати необхідні базові 
знання та навички щодо потреб здоров’я та добробуту тварин. 
11 
 
− особливу увагу слід приділяти умовам утримання, методам ведення 
тваринництва, дотриманню встановленої щільності поселення та мінімальної 
площі для внутрішніх та зовнішніх зон; 
− поголів’я худоби має бути обмежене, щоб мінімізувати надмірне 
випасання, ерозію або забруднення, спричинене тваринами або розкиданням 
їхнього гною; 
− тварини повинні, коли це можливо, мати доступ до відкритих 
просторів або пасовищ; 
− прив’язування або ізоляція худоби заборонена, окрім окремих 
тварин, протягом обмеженого періоду часу та лише з міркувань добробуту, 
безпеки або ветеринарної медицини; 
− гормони або подібні речовини заборонені, окрім випадків 
використання як форми ветеринарного терапевтичного лікування окремої 
тварини; 
− коли тварини хворі, за необхідності та за суворих умов можуть 
використовуватися алопатичні ветеринарні лікарські засоби, включаючи 
антибіотики. Це дозволяється лише тоді, коли використання 
фітотерапевтичних, гомеопатичних та інших препаратів є недоцільним; 
− дозволено використання імунологічних ветеринарних препаратів. 
Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (The Food and 
Agriculture Organization of the United Nations, FAO), органічне сільське 
господарство розглядає як «інтегровану систему управління виробництвом, 
яка сприяє та покращує здоров’я агроекосистеми, включаючи біорізноманіття, 
біологічні цикли та біологічну активність ґрунту. Вона наголошує на 
використанні природних ресурсів (тобто мінералів та продуктів, отриманих з 
рослин) та відмові від синтетичних добрив та пестицидів» [6]. 
Згідно з Керівними принципами щодо органічних харчових продуктів 
Кодексу Аліментаріус, система органічного виробництва розроблена для 
наступних цілей [7]: 
12 
 
− покращити біологічне різноманіття в межах усієї системи;  
− підвищити біологічну активність ґрунту;  
− підтримувати родючість ґрунту в довгостроковій перспективі;  
− переробляти відходи рослинного та тваринного походження, щоб 
повернути поживні речовини в ґрунт, тим самим мінімізуючи використання 
невідновлюваних ресурсів;  
− покладатися на відновлювані ресурси в локально організованих 
сільськогосподарських системах;  
− сприяти здоровому використанню ґрунту, води та повітря, а також 
мінімізувати всі форми забруднення, які можуть виникнути внаслідок 
сільськогосподарської практики;  
− сприяти ретельним методам переробки сільськогосподарської 
продукції з метою збереження органічної цілісності та життєво важливих 
якостей продукту на всіх етапах. 
Отже, можемо сказати, що органічне виробництво – це про 
альтернативний підхід виробництва в сільському господарстві, який 
відрізняється від традиційного підходу (табл.1.1), і дозволяє поряд з 
економічними цілями досягати екологічних та соціальних. 
 
Таблиця 1.1 – Порівняння технологічних особливостей органічного і 
традиційного виробництва сільськогосподарської продукції 
Технологічні Види господарювання 
складові Органічне Традиційне 
Сівозміна Має бути 20-25% культур, які Польова (зернові культури, 
відновлюють грунт та картопля і технічні культури з 
накопичують поживні кормовими), кормова (просапані, 
речовини: соя, горох, люпин трав’яно-пропашні тощо; 
тощо. Частка зернових культур використовуються багаторічні 
у структурі зернових площ – не трави), спеціальна (овочеві, овоче-
менше ніж 50% кормові, ґрунтозахисні; 
використовуються овочеві культури, 
багаторічні трави), кукурудза – 
кукурудзяно-соєві боби - кукурудза 
Практика Поверхневий обробіток ґрунту Оранка з обертанням скиби; 
обробітку на глибину 4-6 см. безполицевий; мінімальний 
13 
 
Технологічні Види господарювання 
складові Органічне Традиційне 
Застосування широкозахватних (розпушування на глибину близько 
важких дискових борін, 8 см, вирівнювання і часткове 
плоскорізів, культиваторів, які перемішування оброблювального 
дають змогу обробляти ґрунти шару і залишення наявних 
на глибину 5-6 см без рослинних решток); нульовий – 
перевертання пласту сівба в необроблений ґрунт 
В осінній період основний 
обробіток ґрунту проводиться 
без оранки  
Використання Використання органічних Використання хімічних добрив, 
добрив речовин (гною, компосту, генетично модифікованих 
органічних залишків) організмів, пестицидів, регуляторів 
росту тощо 
Рівень Заборона здійснення Здійснення господарювання на  
забруднення господарювання в зонах із будь-яких територіях, придатних 
території різними рівнями забруднення для ведення сільського 
господарства довкілля та забезпечення господарства, незалежно від рівня 
ізоляції від забруднених забруднення довкілля 
територій  природними 
бар’єрами 
Умови Утримання, що відповідає Стійлове утримання 
утримання природним умовам існування 
тварин тварин 
Боротьба з Використання різноманітних Традиційне застосування хімічних 
хворобами та взаємозалежних форм життя, а засобів захисту, отрутохімікатів, 
шкідниками також селекції культур, стимуляторів росту рослин, 
сівозмін, сидератів, антибіотиків, кормових добавок для 
регулювання зрошування, тварин тощо 
обробітки ґрунту, використання 
біологічних препаратів тощо 
Джерело: [8, С. 22-23] 
 
На основні розглянутих визначень органічного виробництва, які 
закріплені в законодавчій базі України та ЄС, а також запропоновані 
міжнародними організаціями, які працюють в сфері сільського господарства, в 
тому числі органічного виробництва, хочемо зазначити, що, на нашу думку, 
органічне виробництво є цілісна система управління сільськогосподарським 
підприємством, а не тільки виробничим процесом. Як показали дослідження 
органічне виробництво не обмежується лише окремими агротехнічними 
заходами, такими як вирощування рослин без синтетичних добрив або 
утримання тварин без хімічних стимуляторів. Це є цілісною системою 
14 
 
управління, яка охоплює економічні, екологічні та соціальні аспекти та 
спрямована на забезпечення сталого розвитку всього виробничо-
господарського процесу, який включає постачання, виробництво, збут, 
управління якістю, управління трудовими ресурсами, інноваційна діяльність, 
інвестиційна діяльність тощо. 
Оскільки в органічному виробництві застосовується принцип замкнених 
циклів речовин, тобто грунт, вода, органічні добрива, рослини і тварини 
розглядаються як частина однієї системи, то кожен елемент потребує 
планування, контролю та моніторингу, тобто необхідним є системне 
управління природними ресурсами, а не поодинокі технологічні прийоми. 
Органічне виробництво також передбачає дотримання національних і 
міжнародних стандартів, які охоплюють всі етапи виробництва, переробки, 
зберігання, транспортування продукції. Органічне виробництво також 
повинно включати управління бізнес-процесами, зокрема прогнозування 
витрат, управління ринковими ризиками, вибір каналів збуту, формування ціни 
тощо, що свідчить про те, що це не тільки агротехнічні операції, а комплексне 
стратегічне та тактичне управління господарством. Крім цього, органічне 
виробництво передбачає також управління людським та соціальним капіталом 
шляхом забезпечення гідних умов праці, освіти та залучення персоналу до 
екологічних практик, просвітництво місцевих громад тощо.  
IFOAM розробила наступні принципи практики органічного сільського 
господарства [9]: 
1. Принцип здоров’я. Роль органічного сільського господарства, чи то у 
фермерстві, переробці, розподілі чи споживанні, полягає у підтримці та 
покращенні здоров’я екосистем та організмів, від найдрібніших у ґрунті до 
людини. 
2. Принцип екології. Органічне сільське господарство повинно 
базуватися на живих екологічних системах та циклах, працювати з ними, 
наслідувати їх та сприяти їх підтримці. Органічне управління має бути 
адаптоване до місцевих умов, екології, культури та масштабу. 
15 
 
3. Принцип справедливості, який наголошує на тому, що ті, хто 
займається органічним сільським господарством, повинні будувати людські 
стосунки таким чином, щоб забезпечити справедливість на всіх рівнях та для 
всіх сторін – фермерів, працівників, переробників, дистриб’юторів, торговців 
та споживачів. Тваринам слід забезпечувати умови та можливості життя 
відповідно до їхньої фізіології, природної поведінки та благополуччя. 
4. Принцип дбайливості (обережності) стверджує, що запобіжні заходи 
та відповідальність є ключовими питаннями в управлінні, розвитку та виборі 
технологій в органічному сільському господарстві. 
Вважаємо за доцільне доповнити наведені принципи ще одним 
принципом прозорості, хоча він і йде наскрізною умовою реалізації усіх 4 
принципів. На нашу, думку сучасна модель органічного виробництва вимагає 
не лише дотримання екологічних стандартів, а й високого рівня відкритості та 
довіри між постачальником, виробником, споживачем, громадою та 
державними контролюючим та регуляторними органами. У межах органічного 
виробництва прозорість означає повне та достовірне розкриття інформація про 
всі етапи виробничо-господарської діяльності – від походження насіння та 
кормів до методів вирощування, технологій, засобів захисту рослин і кормових 
добавок, які використовуються, а також результатів сертифікації та аудиту.  
Такий підхід забезпечує відстежуваність продукції, дозволяє 
споживачеві переконатися в її відповідності органічним стандартам і підвищує 
загальний рівень довіри до органічного ринку. У сучасних системах контролю 
прозорість передбачає регулярне документування, доступність сертифікатів і 
аудитів, застосування систем відстежування, можливості сторонньої 
перевірки. Вона охоплює чесне маркування та недопущення маніпуляцій у 
рекламних матеріалах або заявлених характеристик продукції. Прозорість дає 
можливість державним органам та сертифікаційним структурам ефективніше 
контролювати дотримання правил, а виробникам підвищувати власну 
репутацію та конкурентоспроможність на ринку. Прозорість стимулює 
впровадження відповідального управління, що створює передумови для 
16 
 
мінімізації ризиків фальсифікації, підвищення безпечності продукції та 
формування стабільного ринку, де кожен учасник володіє повною інформацією 
про шлях продукту. Отже, на нашу думку прозорість не тільки підсилює 
принципи наведені IFOAM, а й стає необхідною умовою сталого розвитку 
галузі, сприяючи формуванню довіри, підзвітності та відповідального підходу 
до виробництва органічних харчових продуктів. 
Отже, бачимо, що органічна продукція повинна бути вирощена з 
використанням певних технологій і умов, які дозволяють, в першу чергу, 
підтримувати та покращувати здоров’я ґрунтів, рослин, тварин та людей; 
господарювати на екологічно чистих землях; відтворювати родючість земель 
за рахунок органічних добрив тощо [10]. 
 
1.2 Роль органічного виробництва для досягнення Цілей сталого 
розвитку 
 
Органічне виробництво посідає важливе місце в глобальній стратегії 
переходу до сталого розвитку, тобто поєднує в собі економічну стійкість 
виробників, екологічно дружні методи ведення сільського господарства та 
соціальну ефективність. Так, органічний сектор підтримує досягнення 
багатьох Цілей сталого розвитку ООН. 
В першу чергу, це – ЦСР 2 «Подолання голоду», яка спрямована на 
ліквідацію голоду, забезпечення продовольчої безпеки, поліпшення 
харчування та розвиток сільського господарства. Органічне сільське 
господарство підтримує здатність земель залишатися продуктивним протягом 
тривалого часу. Використання методів, що відновлюють родючість ґрунтів, 
дозволяє зменшити деградацію ґрунтів, яка є однією з головних загроз світової 
продовольчої безпеки. Отже, основним внеском органічного виробництва в 
досягнення ЦСР 2 є зменшення ерозії, ущільнення та виснаження грунтів; 
стабілізація урожайності в довгостроковій перспективі; формування більш 
17 
 
стійких агросистем, які менш вразливі до шкідників, хвороб та погодних 
аномалій.  
ЦСР 2 акцентує не лише на кількості продовольства, але й на його якості 
та безпечності, а оскільки органічне виробництво забороняє використання 
синтетичних пестицидів, стимуляторів росту та ГМО, воно підвищує якість 
харчових продуктів, зменшує ризики хімічного навантаження на організм 
людей. Також, органічне виробництво дозволяє зменшити вразливість 
продовольчих систем до кліматичних змін, що є однією з найсерйозніших 
загроз досягненню ЦСР 2. Превагами органічних систем в умовах 
кліматичного стресу є наступні: грунти з високим вмістом органічних речовин 
краще утримують воду під час посух; багатий грунтовий мікробіом сприяє 
життєздатності рослин у періоди теплових хвиль; різноманітні сівозміни 
знижують ризики тотальних втрат урожаю тощо. 
 Виробництво органічної продукції також робить внесок у досягнення 
ЦСР 3 «Міцне здоров’я та благополуччя», яка спрямована на забезпечення 
здорового способу життя та сприяння добробуту людей у будь-якому віку. 
Органічне виробництво є важливим елементом трансформації продовольчої 
системи, оскільки безпосередньо впливає на фактори здоров’я, такі як якість 
харчування, рівень забруднення довкілля, поширення 
антибіотикорезистентності, стан ґрунтів і водних ресурсів, а також загальний 
добробут громад. Оскільки одним із найбільш відомих аспектів органічного 
виробництва є відмова від використання синтетичних пестицидів, гербіцидів, 
фунгіцидів та мінеральних добрив зі штучними компонентами, то це має 
важливе значення для здоров’я як споживачів, так і працівників аграрного 
сектору. ЦСР 3 наголошує на правильному, збалансованому та безпечному 
харчуванні, що і є однією з головних цілей органічного виробництва. 
ЦСР 6 «Чиста вода та санітарія» спрямована на забезпечення доступу до 
безпечної води, покращення управління водними ресурсами та ліквідацію 
забруднення водних екосистем. Сільське господарства є одним із ключових 
факторів погіршання якості води у світі, адже саме аграрний сектор відповідає 
18 
 
за значну частку забруднення річок, грунтових вод і водосховищ нітратами, 
фосфатами, пестицидами та стоками від тваринництва, а органічне 
виробництво пропонує альтернативну модель управління землями та 
ресурсами. Так, органічні стандарти жорстко регулюють використання добрив, 
засобів захисту рослин та управління тваринницькими відходами, що 
автоматично знижує хімічне навантаження на водні системи та сприяє 
відновленню їх природного стану. Таким чином органічний сектор є одним із 
найважливіших інструментів реалізації ЦСР 6. 
Органічне виробництво є одним із найбільш узгоджених із ЦСР 12 
«Відповідальне споживання та виробництво» способів ведення аграрного 
бізнесу. ЦСР 12 спрямована на забезпечення раціонального використання 
природних ресурсів, скорочення відходів, підвищення ефективності 
виробничих процесів і формування більш екологічно свідомої моделі 
споживання. Оскільки аграрний сектор займає провідне місце у використанні 
земельних, водних, енергетичних та біологічних ресурсів, саме спосіб ведення 
сільського господарства багато в чому визначає, чи буде людство здатним 
досягти цієї цілі. Органічні стандарти побудовані на принципах ощадливого 
використання природних ресурсів, що проявляється у декількох ключових 
напрямах. По-перше, раціональне управління ґрунтами, зокрема органічні 
ферми застосовують сівозміни, компостування, мульчування, сидерацію та 
мінімізацію обробітки, що дозволяє підтримувати родючість ґрунтів без 
використання синтетичних агрохімікатів. Завдяки цьому скорочується потреба 
у виробництві енергоємних мінеральних добрив і зменшуються викиди 
парникових газів. По-друге, економічне використання води, так підвищення 
органічної речовини у грунті покращує його водоутримувальні властивості, що 
зменшує потребу в поливі та запобігає втратам води через стік і випаровування. 
По-третє, екологічні методи боротьби зі шкідниками знижують ризики 
забруднення води, грунтів і харчових продуктів токсичними речовинами.  
Однією з основ ЦСР 12 є перехід до циркулярної економіки, де ресурси 
використовують повторно, а відходи зводяться до мінімуму. Органічне 
19 
 
виробництво безпосередньо підтримує цю модель завдяки компостуванню 
рослинних решток і поверненню органічної речовини у грунт; раціональному 
використанню тваринницьких відходів; замкнутим внутрішньофермерським 
циклам. Завдяки цьому органічне виробництво зменшує залежність від 
невідновлювальних ресурсів та формує систему, де відходи однієї ланки є 
ресурсом для іншої.  
Ще однією зі складових ЦСР 12 є забезпечення прозорості, етичності та 
відповідальності у системі виробництва та споживанні. Органічний сектор має 
для цього чітко визначені механізми: сертифікація за міжнародними та 
національними стандартами; регулярні інспекції та аудит виробників; 
відстежуваність «від лану до столу», маркування органічних продуктів тощо. 
ЦСР 12 охоплює не лише виробництво, а й зміну споживчих звичок. 
Органічна продукція стимулює попит на екологічно чисті продукти, який 
формує ринко сталих товарів; зміни у харчовій поведінці населення, 
спрямовані на здоровіші, менш оброблені продукти; зменшення харчових 
витрат і відходів, що сприяє переходу суспільства до більш свідомого та 
помірного споживання ресурсів. 
Зміна клімату є одним із ключових глобальних викликів ХХІ століття. На 
аграрний сектор припадає значна частка світових викидів парникових газів 
(близько 20-25%). У такому контексті органічне виробництво пропонує модель 
аграрної діяльності, яка суттєво знижує антропогенний вплив на кліматичну 
систему та підвищує адаптивність агроландшафтів до кліматичних змін, а отже 
і допомагає досягти ЦСР 13 «Боротьба зі зміною клімату». Так, органічні 
господарства використовують методи, що скорочують фізичне втручання у 
грунт, а менша кількість механічних операцій знижує мінералізацію органічної 
речовини, втрати вуглецю у вигляді CO₂, кількість пального, що спалюється 
технікою. Використання органічних добрив дозволяють зменшити непрямі 
викиди парникових газів; уникнути надлишкових викидів N₂O, які в десятки 
разів потужніші за CO₂ за кліматичним впливом. Також, органічне 
виробництва базується на підходах, що сприяють накопиченню вуглецю 
20 
 
шляхом вирощування покривних культур, залишення рослинних решток, 
внесення компосту та органічних добрив, сівозміни з високою часткою 
багаторічних та бобових культур, збереження природної рослинності на межах 
полів тощо. 
Тваринництво є значним джерелом метану та закису азоту, а органічні 
стандарти сприяють зниженню цих викидів через обмеження концентрації 
тварин на одиниці площі, що зменшує навантаження на пасовища та кількість 
тваринних відходів; натуральні корми та доступ до пасовищ, що знижує 
викиди метану від травлення; грамотне зберігання гною (компостування 
замість відкритого накопичення), що зменшує утворення N₂O і CH₄; вищу 
якість кормів, що покращує перетравлення й скорочує метанові втрати; 
обмеження концентрації тварин на одиниці площі, що зменшує навантаження 
на пасовища та кількість тваринних відходів; натуральні корми та доступ до 
пасовищ, що знижує викиди метану від травлення; грамотне зберігання гною 
(компостування замість відкритого накопичення), що зменшує утворення N₂O 
і CH₄; вищу якість кормів, що покращує перетравлення й скорочує метанові 
втрати. У результаті органічні тваринницькі системи мають кращу екологічну 
ефективність, ніж інтенсивні промислові ферми. 
ЦСР 13 передбачає не лише скорочення викидів, а й адаптацію до 
наслідків зміни клімату. Органічні методи роблять господарства більш 
стійкими до: посух, надмірних опадів, деградації ґрунтів, ерозії, зниження 
біорізноманіття. Також, Органічні ферми демонструють нижчі енергетичні 
витрати завдяки відсутності виробництва та транспортування синтетичних 
добрив і пестицидів; меншій кількості механізованих операцій; використанню 
місцевих ресурсів; впровадженню традиційних та малозатратних технологій. 
А підвищення енергоефективності один із важливих внесків у виконання ЦСР 
13, оскільки скорочення споживання викопного палива автоматично зменшує 
викиди CO₂. 
Органічний сектор активно долучається до глобальних кліматичних 
ініціатив, зокрема, участь у програмах стимулювання відновлюваного 
21 
 
землеробства; інтеграція вуглецевих кредитів та еко-платежів; поширення 
екологічної освіти серед фермерів і споживачів. 
Органічне виробництво суттєво сприяє реалізації ЦСР 14 «Збереження 
морських екосистем» і ЦСР 15 «Збереження екосистем суходолу», оскільки 
ґрунтується на принципах відновлення природних ресурсів, збереження 
біорізноманіття та мінімізації негативного антропогенного впливу на 
екосистеми. Так, одним з головних чинників деградації морських екосистем у 
світі є сільськогосподарські стоки, зокрема, надлишок азоту та фосфору, 
пестициди й інші хімічні речовини, що змиваються з полів і потрапляють у 
річки та моря. Органічне виробництво зменшує цю проблему завдяки повній 
забороні синтетичних агрохімікатів та пріоритету екологічних методів 
живлення ґрунту. Добрива органічного походження, мульчування, сидерати та 
компостування не лише скорочують кількість забруднювачів у стічних водах, 
а й сприяють кращому утриманню поживних речовин ґрунтом. Завдяки цьому 
зменшується евтрофікація водойм, яка є причиною «мертвих зон» у морях, де 
через нестачу кисню гине риба та інші морські організми.  
ЦСР 15 спрямована на збереження лісів, запобігання опустелюванню, 
відновлення деградованих земель і збереження біорізноманіття. Органічне 
виробництво робить внесок у ці напрями через комплекс природоорієнтованих 
практик. Ферми органічного типу формують стабільні агроекосистеми, де 
зберігається різноманіття комах-запилювачів, птахів, ґрунтових організмів та 
рослин.  
Органічне виробництво відіграє важливу роль у реалізації ЦСР 8 «Гідна 
праця та економічне зростання», оскільки поєднує екологічно чисті технології 
із соціально відповідальними моделями зайнятості та розвитку сільських 
територій. Однією з ключових особливостей органічного сектору є те, що він 
створює умови для більш стабільної, безпечної та гідної праці, а також генерує 
економічні можливості в регіонах, де альтернативні джерела доходу часто 
обмежені. По-перше, органічне виробництво формує робочі місця, які 
вимагають високої культури виробництва, знань про екологічні технології, 
22 
 
управління ґрунтовим здоров’ям, біологічний захист рослин та сертифікаційні 
процедури. Це стимулює розвиток людського капіталу, підвищення 
кваліфікації працівників і створення робочих місць з доданою вартістю. 
Працівники отримують можливість здобувати нові компетенції, пов’язані з 
агроекологією, цифровим моніторингом ґрунтів, органічним тваринництвом 
чи переробкою продукції. Таким чином сектор сприяє професійному 
зростанню та підвищенню зайнятості, особливо серед молоді та жінок. 
По-друге, органічні господарства зазвичай покладаються на моделі 
виробництва, що передбачають дотримання соціальних стандартів, безпечних 
умов праці, прозорості та відповідального управління. Органічні стандарти 
багатьох країн прямо включають норми щодо захисту працівників, зокрема, 
мінімізація контакту з хімічними речовинами, заборона небезпечних 
пестицидів і токсичних добрив, безпечне поводження з відходами та охорона 
здоров’я працівників. Це суттєво зменшує професійні ризики і покращує 
умови праці в аграрному секторі, який традиційно вважається небезпечним. 
По-третє, органічний сектор стимулює економічне зростання через 
розвиток локальних ланцюгів доданої вартості. На відміну від масового 
індустріального виробництва, яке часто централізується в руках великих 
корпорацій, органік базується на малих і середніх фермах, кооперативах, 
локальних переробних підприємствах і фермерських ринках. Це сприяє 
циркуляції доходів у громадах, підтримує місцеве підприємництво та знижує 
рівень бідності в сільських регіонах.  
Також, органічне виробництво сприяє стійкому економічному розвитку, 
оскільки робить ферми менш залежними від імпортних агрохімікатів і 
коливань світових цін на добрива. Завдяки цьому доходи фермерів стають 
стабільнішими, а економічні моделі більш передбачуваними.  
Органічне виробництво відіграє важливу роль у просуванні гендерної 
рівності, оскільки формує більш інклюзивні, справедливі та соціально 
відповідальні моделі розвитку сільських територій. У багатьох країнах саме 
жінки є ключовими учасницями фермерських господарств, сімейних 
23 
 
підприємств, переробки та локальних продовольчих систем. Органічний 
сектор створює сприятливі умови для їхнього професійного залучення, 
лідерства та економічного самоствердження. А отже, органічне виробництво 
допомагає досягненню ЦСР 5 «Гендерна рівність». Так, органічний сектор 
сприяє економічному зміцненню жінок, оскільки ґрунтується на малих і 
середніх фермах, сімейному підприємництві та кооперативних моделях. Такі 
форми господарювання дозволяють жінкам бути повноправними власницями 
чи співвласницями бізнесу, отримувати стабільний дохід, контролювати 
ресурси та долучатися до прийняття рішень. У багатьох регіонах саме жінки 
ініціюють створення органічних кооперативів, екопереробних майстерень або 
локальних брендів. 
Отже, як бачимо розвиток органічного виробництва є важливим в 
контексті досягнення Цілей сталого розвитку, оскільки тим чи іншим чином 
воно дозволяє досягти різноманітних економічних, соціальних та екологічних 
цілей. 
 
Висновки до розділу 1 
 
У розділі було системно розглянуто концептуальні засади органічного 
виробництва та визначено його роль у формуванні сталого розвитку аграрного 
сектору. Аналіз законодавчих, міжнародних і наукових підходів засвідчив, що 
органічне виробництво є не окремою технологічною практикою, а цілісною 
системою управління сільськогосподарським підприємством, яка інтегрує 
економічні, екологічні та соціальні компоненти. Відповідно до визначень, 
наданих законодавством України, Європейського Союзу, IFOAM, FAO та 
Codex Alimentarius, органічне виробництво функціонує як комплексна модель 
аграрного менеджменту, що ґрунтується на збереженні природних ресурсів, 
підтримці біорізноманіття, високих стандартах добробуту тварин і 
відповідальному використанні земельних та водних ресурсів. 
24 
 
Порівняння органічного та традиційного виробництва демонструє 
суттєві відмінності у принципах ведення господарства, застосовуваних 
технологіях, підходах до відтворення родючості ґрунтів, захисту рослин, 
утримання тварин та організації виробничого процесу. Органічна модель 
ґрунтується на мінімальному антропогенному втручанні, забороні 
синтетичних агрохімікатів, ГМО й гормональних препаратів, натомість 
передбачає використання природних методів регенерації ґрунтів, біологічних 
засобів захисту та замкнених циклів поживних речовин. Такий підхід формує 
іншу логіку господарювання, де важливу роль відіграють стратегічне 
планування, контроль якості, оптимізація ресурсів, інноваційна діяльність та 
соціальна відповідальність. 
Важливим результатом проведеного аналізу стало визначення 
органічного виробництва як інституційно зрілої системи, що функціонує 
завдяки чітким правилам сертифікації, аудитам, вимогам до простежуваності 
та належного маркування продукції. У цьому контексті обґрунтовано 
необхідність виділення додаткового принципу прозорості, який підсилює 
традиційні засади IFOAM і відображає сучасні вимоги до довіри, підзвітності 
й відкритості у взаємодії між виробниками, споживачами, громадами та 
контролюючими органами. Прозорість, поряд із принципами здоров’я, 
екології, справедливості та дбайливості, формує основу для сталого 
функціонування органічного сектору. 
Розділ також підтвердив, що органічне виробництво має безпосередній і 
багатогранний вплив на досягнення Цілей сталого розвитку. Воно сприяє: 
продовольчій безпеці та здоровому харчуванню (ЦСР 2, 3); збереженню водних 
ресурсів (ЦСР 6); розвитку відповідального споживання і циклічних моделей 
виробництва (ЦСР 12); пом’якшенню наслідків зміни клімату та адаптації 
агросистем (ЦСР 13); відновленню та збереженню наземних і морських 
екосистем (ЦСР 14, 15); забезпеченню гідної праці, економічного зростання та 
розвитку сільських громад (ЦСР 8); підвищенню інклюзивності та економічної 
ролі жінок у аграрній сфері (ЦСР 5). Такий комплексний вплив підтверджує, 
25 
 
що органічне виробництво є одним із найефективніших механізмів інтеграції 
екологічних, економічних і соціальних пріоритетів. 
Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що органічне виробництво 
виступає стратегічним напрямом розвитку аграрного сектору, здатним 
забезпечити збалансоване використання природних ресурсів, підвищення 
якості продукції, покращення добробуту населення та зміцнення 
конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств у 
довгостроковій перспективі. Розвиток органічного сектору в умовах 
глобальних екологічних і соціально-економічних викликів стає необхідною 
передумовою реалізації національних і міжнародних стратегій сталого 
розвитку. 
 
 
  
26 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ 
ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз структури та динаміки розвитку ринку органічної 
продукції в Україні 
 
До основних галузей органічного виробництва в Україні відповідно до 
законодавчої та нормативно-правової бази відносяться наступні (рис.2.1 ). 
 
 
 Органічне 
тваринництво (у т.ч 
 Органічне птахівництво,  
рослинництво (у т.ч бджільництво) Органічна 
 аквакультура 
насінництво та 
 розсадництво) 
  
 Виробництво  
Галузі органічного 
органічних Виробництво 
виробництва 
 морських органічних 
водоростей кормів 
 
 
Виробництво 
 
 органічних харчових 
Заготівля 
продуктів (у т.ч 
 органічних об’єктів 
органічне 
рослинного світу 
виноробство) 
 
 
Рисунок 2.1 – Галузі виробництва органічної продукції в Україні 
Джерело: розроблено автором на основі [1]  
 
27 
 
В ЗУ «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, 
обігу та маркування органічної продукції» (ст.14) визначено основні вимоги до  
органічного виробництва  в Україні, серед яких наступні  [1]: 
− відокремлення у часі або просторі виробництва та зберігання 
органічної продукції, у тому числі ведення обліку такої продукції, від 
виробництва та зберігання неорганічної продукції і продукції перехідного 
періоду; 
− використання технологій, що відповідають вимогам законодавства у 
сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції; 
− використання переважно відновлюваних ресурсів та власних 
ресурсів, у тому числі продуктів переробки відходів та побічної продукції 
рослинного та тваринного походження, за умови що вони відповідають 
вимогам до органічного виробництва; 
− використання технологій, що не завдають шкоди здоров’ю людей, 
рослинам, добробуту тварин, запобігають забрудненню навколишнього 
природного середовища або мінімізують його; 
− використання харчових добавок, мікроелементів та добавок для 
технологічних цілей у гранично допустимих кількостях, визначених 
законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування 
органічної продукції; 
− використання води як інгредієнта органічної продукції, що 
відповідає вимогам, встановленим законодавством до води питної; 
− заборона змішування одних і тих самих органічних і неорганічних 
інгредієнтів в одному органічному продукті. 
Проаналізуємо динаміку та структуру виробництва та продажу 
органічної продукції в Україні протягом 2021-2024 років. 
За даними Organicinfo [11] на внутрішньому ринку України в 2021 році 
було реалізовано 9780 тонн органічної продукції власного виробництва на 
суму близько 900 млн. грн; в 2022 році – 6280 тонн на суму 627 млн.грн; в 2023 
28 
 
році – 7257 тонн на суму 982 млн.грн; в 2024 – 7647 тонн на суму 1165 млн.грн 
(рис. 2.2, 2.3). 
 
 
12000
9780
10000
7257 7647
8000
6280
6000
4000
2000
0
2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 2.2 – Обсяги реалізації органічної продукції, виробленої в 
Україні, на внутрішньому ринку, тонн 
Джерело: розроблено автором на основі [11] 
 
1400
1165
1200
982
1000 900
800
627
600
400
200
0
2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 2.3 – Обсяги реалізації органічної продукції, виробленої в 
Україні, на внутрішньому ринку, млн.грн 
Джерело: розроблено автором на основі [11] 
 
29 
 
Отже, як бачимо з рисунків 2.2., 2.3 обсяги реалізації органічної 
продукції на внутрішньому ринку протягом 2023-2024 років мають тенденцію 
до збільшення, хоча так і не досягли рівня 2021 року (в 2024 році менше на 
2133 тонн). 
В розрізі окремих продуктових груп найбільша частка внутрішнього 
ринку органічної продукції в натуральному обсязі належить молочній 
продукції, на другому місці -  овочі, фрукти, гриби, на третьому – круп’яні і 
зернові вироби, борошно, насіння, снеки (таблиця 2.1). Ці три продуктові 
групи займають 68,8% в загально обсязі реалізації органічної продукції в 2024 
році. 
 
Таблиця 2.1 – Структура реалізації органічної продукції на 
внутрішньому ринку в Україні в 2024 році 
Продуктові ринку Тонн Млн.грн % 
Молочна продукція 3033 515,0 44,2 
Овочі, фрукти, гриби 2880 169,0 14,5 
Круп’яні і зернові вироби, борошно, 1116 118,0 
10,1 
насіння, снеки 
Яйця 234 31,0 2,7 
Соки, напої, плодово-ягідні пасти, 151 50,0 
4,3 
консервовані продукти 
Інша продукція (чай, кава, горіхи, мед) 100 212,0 18,2 
М’ясна продукція 96 57,0 4,9 
Олія в асортименті 37 11,0 0,9 
Прянощі та спеції, цукор 1 1,0 0,1 
Джерело: розроблено автором на основі [11] 
 
Нижче наведено структуру виробництва та реалізації продукції 
основних продуктових груп продукції на внутрішньому ринку в Україні в 2024 
році (рис. 2.4, 2.5, 2.6 ). 
 
30 
 
 
Рисунок 2.4 – Обсяги реалізації органічної молочної продукції в розрізі 
продуктів, тонн та млн.грн 
Джерело: [11] 
 
Як бачимо, серед органічних молочних продуктів найбільш 
популярними є молоко, якого було реалізовано на внутрішньому ринку в 
розмірі 1401 тонн на суму 90 млн.грн, майже в 2,7 рази менше реалізували 
кефірної продукції – 520 тонн на суму 35 млн.грн, сира кисломолочного -  275 
тонн на суму 90 млн.грн, масла – 236 тонн на суму 169 млн.грн тощо. 
 
 
 
Рисунок 2.5 – Обсяги реалізації органічних круп’яних і зернових 
виробів, борошна, тонн та млн.грн 
Джерело: [11] 
 
 Серед цієї групи продуктів переважним попитом користуються крупи 
(872 т на суму 75 млн.грн), всі інші продукти з цієї групи займають набагато 
меншу питому вагу. 
31 
 
 
 
 
Рисунок 2.6  – Обсяги реалізації органічних фруктів та ягід, овочів, 
грибів тонн та млн.грн 
Джерело: [11] 
 
На ринку органічних продуктів переважають фрукти та ягоди, яких в 
2024 році було реалізовано 2302 тонн та суму 110 млн.грн. 
Однією з найбільших проблем на внутрішньому ринку, на нашу думку, є 
слабка поінформованість населення про переваги органічної продукції, 
реальні стандарти виробництва та принципи сертифікації. Відповідно до 
проведених досліджень значна частина споживачів серед основних факторів 
вибору продуктів тільки 14% респондентів називають органічність [12]. 
Значна частина споживачів не розуміє різниці між «органічним», 
«натуральним», «еко» та «фермерським» продуктом. Опитування показало, що 
в 2024 році лише 40% респондентів обізнані з концепцією органічного 
продукту, з яких лише 6% є дуже добре обізнаними. Треба зазначити, що частка 
населення, які є обізнаними скоротилася з 2020 року на 6% [12]. Отже, 
недостатність інформаційних кампаній та обмежена популяризація призводять 
до того, що внутрішній попит формується повільно, а ринок органічної 
продукції залишається вузьким і сконцентрованим переважно у великих 
містах. 
Серед бар’єрів для купівлі органічних продуктів є також ціновий фактор, 
а також недосконала інфраструктура збуту та переробки. Так, органічні 
продукти на 20-50% дорожчі за традиційні аналоги, що пояснюється нижчою 
продуктивністю в органічному землеробстві; вищими операційними 
витратами; витратами на сертифікацію та аудит; обмеженими обсягами 
32 
 
виробництва та витратами. В Україні, де рівень доходів значної частини 
населення залишається низьким, ціна є визначальним фактором вибору, що 
формує обмежену платоспроможність внутрішнього ринку та залежність 
виробників від експорту. 
Також, для повноцінного розвитку органічного ринку потрібно 
створення злагодженого ланцюга «виробництво-переробка-логістика-
продаж». На сьогодні в Україні існує недостатня кількість спеціалізованих 
переробних підприємств, що працюють за органічними стандартами. Також, 
відсутні окремі логістичні системи, які здатні гарантувати збереження 
органічного статусу продукції, зокрема щодо роздільності потоків органічної 
та неорганічної продукції. Ще однією проблемою, яку відмічають споживачі в 
дослідженні [12] -  це слабка присутність органічних продуктів у національних 
роздрібних мережах, тобто спостерігається низький рівень розвитку 
локальних ринків збуту для малих фермерів. В зв’язку із зазначеним, значна 
частина виробників змушена експортувати сировину (зернові, бобові, ягоди), а 
не готову продукцію з більшою доданою вартістю. 
Також треба відмітити, що рівень довіри вітчизняних споживачів до 
органічної продукції досить низький, що вказує про необхідність підвищення 
його прозорості. 
Як вже зазначалося вище, переважна більшість органічної продукції, що 
виробляється в Україні, реалізується в інших країнах. Прослідкуємо динаміку 
продажів української органічної продукції на зовнішні ринки (рис.2.7, 2.8). 
 
33 
 
500000 469000
450000
390000
400000
350000 332000
300000 261000
245100254000 245600 243000
250000
198000
200000
150000
100000
50000
0
2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 2.7  – Динаміка обсягів реалізації української органічної 
продукції на зарубіжних ринках протягом 2016-2024 років, тон 
Джерело: [11] 
 
 
250
222 219
204
200 189
157
150 141 141
102
100
78
50
0
2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 2.8 – Динаміка обсягів реалізації української органічної 
продукції на зарубіжних ринках протягом 2016-2024 років, млн. дол 
Джерело: [11] 
 
Динаміка продаж свідчить про позитивні тенденції української 
органічної продукції на зарубіжних ринках до 2019 року, а з 2020 до 2023 року 
спостерігається значний спад обсягів з 469000 т до 198000 т. В 2024 році 
34 
 
бачимо невелике пожвавлення і збільшення обсягів до 243000 тон. Обсяги 
реалізації в грошовому вимірі залишилися на рівні 2023 року. 
Таке пожвавлення пояснюється тим, що оператори органічного ринку 
змогли частково відновити перевезення водним транспортом, що здешевило 
вартість перевезень, крім цього українськи оператори менше експортують 
через трейдерів шляхом відкриття своїх представництв в ЄС, що також впливає 
на зниження вартості за рахунок зменшення посередників [13]. 
Свою органічну продукцію Україна в 2024 році експортувала в 31 країну. 
Основним імпортером української органічної продукції є Європейський Союз, 
на який припадає майже 93% поставок. На рис.2.9 представлено Топ 10 країн-
імпортерів органічної продукції. 
 
 
Рисунок 2.9 – Топ 10 країн-імпортерів української органічної продукції 
в світі в 2024 році 
Джерело: [11] 
На першому місці серед країн-імпортерів стоять Нідерланди, як 
провідний логістичний хаб Європи; на другому місці – Німеччина, як один з 
найбільших споживчих ринків в Європі; на третьому місці – Австрія.  
35 
 
Треба зазначити, що за підсумками 2024 року Україна ще більше 
зміцнила свої позиції на ринку ЄС і піднялася з 5-го на 3-тє місце серед 
найбільших постачальників органічної продукції [14]. 
Ринок Північної Америки в експорті органічної продукції з України 
складає менше 6%, хоча до повномасштабної війни його частка складала 20%. 
Експорт насамперед здійснюється до США, які імпортують органічну сою та 
соняшникову олію. 2% продукції, що експортується припадає на Азійські рівні. 
Серед основних категорій, які формують основу органічного експорту з 
України є (таб.2.2) [14]:  
− зернові культури (пшениця, кукурудза, ячмінь) – 83728 тонн; 
− олійні та білкові культури (соя, соняшник, ріпак) – 78069 тонн; 
− фрукти та горіхи (в т.ч. заморожені ягоди) – 22517 тонн. 
 
Таблиця 2.2 – Топ 10 експортованих органічних продуктів з України у 
світ та Європу, 2024 рік 
Продукція В країни світу В ЄС 
Тонн Млн.дол Тонн Млн.дол 
Соя 63500 30,1 57500 11,1 
Кукурудза 61700 11,8 51100 22,3 
Пшениця (в т.ч. 28900 6 22500 3,4 
спельта) 
Макуха 18500 13,9 13400 10,3 
соняшникова 
Чорниця 12000 18,2 11800 17,8 
заморожена 
Ріпак 9000 5,7 9000 5,7 
Олія 9000 5,1 3500 5,2 
соняшникова 
Насіння льону 3700 2,2 3300 1,9 
Нерафінована 3500 5,2 3100 2,8 
соняшникова 
олія 
Пшоно 3300 3 2900 4,4 
Інша продукція 30000 39,4 25800 35,8 
Джерело: [14] 
 
36 
 
Не дивлячись на зростання попиту на українські органічні продукти на 
світових ринках, зокрема ринках ЄС, частка цих продуктів залишається всього 
0,03% в загальному аграрному експорту [14]. 
Основними проблема та перешкодами, які гальмують процеси розвитку 
зовнішніх ринків української органічної продукції є, в першу чергу, посилення 
конкуренції та вимог на міжнародних ринках. Так,  наприклад, як зазначалося 
ЄС, США, Канада та інші ринки виставляють дуже жорсткі вимоги до 
простежуваності продукції, відсутності залишків пестицидів, дотримання 
екологічних стандартів, соціальної відповідальності виробництва тощо. Чатсо 
правила оновлюються, стають складнішими, а їхнє виконання вимагає значних 
інвестицій. Українські виробники, особливо середні абр малі, іноді не 
встигають адаптуватися або не мають ресурсів для модернізації. 
Під час військових дій збільшуються ризики втрати органічного статусу 
під час логістики та експорту. В першу чергу, ускладнилися логістичні шляхи 
через руйнування портової інфраструктури. Також виникають складнощі 
забезпечення роздільно транспортування органічної та неорганічної продукції, 
підвищуються ризики контамінації під час зберігання, збільшується час та 
вартість доставки. Будь-яке забруднення або недотримання умов призводять до 
втрати сертифікації партії, що тягне за собою фінансові збитки та втрату 
репутації. 
В експортній діяльності виникає багато фінансових та валютних ризиків, 
які формуються через коливання валютних курсів, змін міжнародних цін на 
органічну сировину, нестабільність глобальних ринків. Для українських 
виробників, які працюють у зоні підвищених воєнних ризиків, ці фактори 
посилюються додатковими витратами на страхування, логістику та безпеку. 
Як показали дослідження, українські виробники є успішними 
експортерами органічних зернових та олійних культур, але мають обмежений 
вихід на ринки продукції з високою доданою вартістю. Серед основних 
проблем можемо назвати наступні: нестача потужностей для переробки на 
органічних умовах; відсутність сильних українських брендів, які б були 
37 
 
конкурентними на світовому ринку; недостатня маркетингова підтримка. 
Отже, Україна все ще виступає переважно постачальником сировини, а не 
готової продукції, що є негативним моментом. 
Через інциденти через недотримання стандартів виробництва органічної 
продукції (наприклад, виявлення залишків пестицидів, невідповідність 
сертифікаційної документації), виникають репутаційні ризики, які підривають 
довіру імпортерів, спричиняють підвищені вимоги до всіх українських 
експортерів, знижують конкурентоздатність на ринку. З метою підвищення 
рівня відповідності очікуванням партнерам, Україна повинна постійно 
зміцнювати системи контролю якості та простежуваності. 
Так, в результаті опитування вітчизняних експортерів органічної 
продукції було з’ясовано, що найбільшою спільною проблемою є ускладнена 
логістика через перепони на польському кордоні (60%), через наслідки війни 
(31%). Другою за значущістю проблемою є дефіцит сировини за доступною 
ціною (назвали 32%). Третє місце за поширеністю зайняли такі проблеми 
експорту, як питання митних процедур, які ускладнюють експорт (32%) та 
висока конкуренція на ринках збуту (29%) (рис.2.10) [15].  
Для пожвавлення своєї діяльності та розширення ринків збуту 
виробники органічної продукції називають такі свої основні потреби (рис. 
2.11) [15]. 
Отже, як бачимо, на першому місці стоїть потреба у фінансові підтримці 
через гранти та кредити, на другому місці – підтримка щодо можливості брати 
участь у міжнародних виставках та заходах, також існує підтримка в 
інформаційній підтримці, зокрема в аналітичних дослідженнях ринків і ніш 
для експорту, та покращення логістики та ланцюгу поставки тощо. 
 
 
38 
 
 
Рисунок 2.10  – Проблеми, які вникають в експертів органічної 
продукції 
Джерело: [15]  
 
Рисунок 2.11 - Очікування щодо напрямків підтримки експортної 
діяльності виробників органічної продукції 
Джерело: [15]  
39 
 
Спільними проблемами, які заважають подальшому зростанню 
українських ринків органічної продукції, є дефіцит кваліфікованих кадрів, 
оскільки органічне виробництво потребує спеціальних знань в сфері 
технологій біологічного землеробства, агрономії багаторічних сівозмін; 
біологічного захисту рослин, аудитів та простежуваності. 
Нестача інвестицій та фінансових можливостей є актуальною 
проблемою не тільки для експортерів, але для всіх виробників органічної 
продукції. Також, зараз спостерігається зміна клімату та деградація земель під 
впливом різних факторів, що призводить до частіших посух, зміни 
температурного режиму, поширення нових шкідників тощо, що є 
несприятливим для агровиробників, в тому числі органічної продукції. 
Отже, бачимо, що сучасний ринок органічної продукції в Україні має 
значний потенціал розвитку, але його реалізація залежить від подолання 
системних проблем, які формуються як усередині країни, так і в глобальних 
торгових ланцюгах. Основними напрямами їх вирішення можуть бути: 
посилення державної підтримки та інституційної спроможності ринку, 
створення ефективної інфраструктури збуту та переробки, розширення 
освітніх та дорадчих програм, підтримка маркетингу та просування 
українських органічних брендів, забезпечення доступного фінансування та 
програми для малих виробників; укріплення системи контролю та 
простежуваності тощо. Комплексна реалізація цих кроків дозволить Україні не 
лише зберегти позиції на зовнішніх ринках, але й сформувати повноцінний 
внутрішній ринок органічної продукції із зростаючим попитом. 
 
2.2 Аналіз учасників ринку органічної продукції в Україні 
 
Ринок органічної продукції складається з великої кількості учасників, які 
взаємопов’язані між собою, впливають один на одний та посилюють або 
послаблюють ефективність ринку. Основні елементи ринку представлені на 
рисунку 2.12. 
40 
 
 
 
 
Рисунок 2.12 – Основні учасники ринку органічної продукції 
Джерело: [16, с. 292] 
 
Центральним органом влади, що забезпечує формування та реалізацію 
державної аграрної політики, є Міністерство економіки, довкілля та сільського 
господарства, до повноважень якого Закон України «Про основні принципи та 
вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної 
продукції» (ст.11) відносить розроблення та прийняття нормативно-правових 
актів; розробка та затвердження державного логотипу для органічної 
продукції; сприяння розвитку ринку органічної продукції; забезпечення 
ведення Реєстру операторів тощо. 
Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та 
захисту споживачів відповідає  за контроль за безпечність харчових продуктів, 
зокрема й органічних, а також перевіряє відповідність продукції санітарним та 
гігієнічним нормам та веде перелік органів іноземної сертифікації. 
41 
 
В додатку А показана схема Закону України «Про основні принципи та 
вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної 
продукції», в якій наведено взаємозв’язки та відповідальність центральних 
органів влади, регулюючих органів та суб’єктів ринку органічної продукції. 
Відповідно до Закону України суб’єктами ринку органічної продукції є: 
оператор, орган сертифікації та орган іноземної сертифікації (рис.2.13) [1]. 
 
 Суб’єкти ринку органічної продукції 
 
  Юридична особа чи фізична особа-підприємець, яка 
 займається виробництвом та/або обігом продукції 
 Оператор відповідно до вимог законодавства у сфері органічного 
виробництва, обігу та маркування органічної продукції та 
 включений до Реєстру операторів  
 
  Підприємство, установа, організація чи їхній 
Орган відокремлений підрозділ, що має право на проведення 
 сертифікації сертифікації органічного виробництва та/або обігу 
органічної продукції і внесений до Реєстру органів 
 сертифікації 
 
  Підприємство, установа, організація чи їхній 
Орган відокремлений підрозділ, що має право на проведення 
 іноземної сертифікації органічного виробництва та/або обігу 
сертифікації органічної продукції відповідно до вимог законодавства 
 іншого, ніж законодавство України, та внесений до 
Переліку органів іноземної сертифікації 
 
 
Рисунок 2.13 – Суб’єкти ринку органічної продукції в Україні згідно ЗУ 
Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та 
маркування органічної продукції» 
Джерело: розроблено автором на основі [1] 
 
На кінець 2024 року в Україні налічувалося 436 органічних операторів, з 
яких 364 – сільськогосподарські виробники, які відповідають вимогам 
органічного законодавства ЄС та/або США. На жаль, кількість операторів 
42 
 
органічного ринку в Україні продовжує зменшуватися, найбільша кількість їх 
була в 2019 році. Це, в першу чергу, пов’язано з відсутністю державної 
підтримки для органічних виробників (рис.2.14). 
 
700
617
600
549
528
510
500 462
436
400 360 375
300
210
200
100
0
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2024
 
Рисунок 2.14 – Кількість операторів ринку органічної продукції в 
Україні протягом 2015-2024 років 
Джерело: [17]  
 
На рисунку 2.15 представлена органічна карта України, яка дає уявлення 
про концентрацію операторів органічного виробництва. 
Найбільша кількість операторів в 2024 році була у Вінницькій. Київській 
та Полтавській областях. 
Перелік виробників органічної продукції представлені в спеціальному 
каталозі [18]. Загалом свою продукцію на внутрішньому ринку України 
реалізували у 2024 році більше 50 операторів. 
 
 
 
43 
 
 
Рисунок 2.15 – Органічна карта України 
Джерело: [11]  
 
Нижче наведено ТОП-10 виробників за обсягами реалізації органічної 
продукції на внутрішньому ринку України (табл.2.3) 
 
Таблиця 2.3 – ТОП-10 найвпізнаваніших органічних брендів України 
Оператор ринку Логотип Основні види продукції 
органічної продукції 
1. Organic Milk  Виробництво понад 60 позицій 
https://organic- органічної молочної продукції. Це 
milk.com.ua/  молоко, кефір, сметана, йогурти 
питні та ложкові, різноманітні сири, 
 сиркова маса з ваніллю, молоко 
згущене, вершкове масло та лінійка 
безлактозної продукції [19] 
2. Дунайський аграрій Спеціалізується на вирощуванні 
www.dunagrarian.com  органічних овочів, фруктів, 
зернових культур, баштанних та 
коренеплодів, зокрема батату [20] 
 
3. Старий Порицьк Випускає понад 70 видів органічної 
www.porytsk.com продукції, що включає зернові та 
 молочні продукти, такі як сир, 
йогурт, масло, кефір, ряжанка, та 
44 
 
Оператор ринку Логотип Основні види продукції 
органічної продукції 
пастеризоване молоко різної 
жирності. Також в асортименті є 
органічні напівфабрикати, такі як 
сирники та ліниві вареники [21] 
4. Сквирянка Виробник дієтичного борошна та 
https://skviryanka. круп, також в асортименті – 
com.ua/uk/ органічні та безглютенові крупи, 
 
борошно, пластівці [22] 
5. Organic Chicken Виробник органічних яєць в Україні 
www.organic- [23] 
chicken.com.ua 
 
6. Екород Представляє на ринку асортимент 
www.ecorod.ua органічних бакалійних продуктів: 
круп, борошна, вівсянки, олії, 
 лінійку кукурудзяних паличок та 
снеків, наприклад із сублімованими 
ягодами, кокосом, без цукру та інші 
[24] 
7. BigBlue Вирощування органічної лохини 
www.bigblue.com.ua [25] 
 
8. Spring Drops Спеціалізується на виробництві та 
www.liluck.com.ua експорті органічного березового 
соку [26] 
 
9. Garna Organica Пропонує класичну та 
www.garnaorganica.com високоолеїнову нерафіновану 
 соняшникову олію для салатів, а 
також олію для смаження [27] 
10. Агро Стариця В асортименті виробника 
https://www.instagram.com представлені свіжі та заморожені 
/agro.staritsya/?utm_ овочі, зелень і фрукти, серед яких: 
medium=copy_link   малина, полуниця, лохина, ожина, 
жимолость, аґрус, чорна та червона 
смородина, яблука, черешня, 
вишня, обліпиха, аронія, цибуля, 
порей, баклажан, кабачок, цукіні, 
перець, огірки, гарбуз, редиска, 
помідор, фенхель та кольрабі [28] 
Джерело: розроблено на основі [29] 
45 
 
Треба зазначити, загальні кількість земель, зайнятих під органічне 
виробництво скоротилося майже на 26% з 471 176 га у 2023 році до 349 348 га 
у 2024 [11]. 
На зменшення кількості органічних операторів та земель, зайнятих під 
органічне виробництво впливають військові дії та зміни в логістичних 
маршрутах. Якщо раніше лідерами були південні регіони з доступом до 
логістичних центрів та морських портів, то сьогодні їх місце поступово займає 
центр України [11]. 
В державних реєстрах зазначено два вітчизняних органи сертифікації 
органічних продуктів, серед яких: 
− ТОВ «Органік Стандарт», який є першим українським органом 
сертифікації органічного виробництва [11]; 
− ТОВ «Сертифікаційно-тестувальний центр Україна». 
ТОВ «Органік Стандарт» зареєстрували  у 2007  р.,  а  вже  в  2009  р.  він 
став  незалежним  органом сертифікації.  У  2010  р.  «Органік  Стандарт»  
включили до Переліку акредитованих органів сертифікації, затвердженого 
Комісією Європейського Союзу, і він  вступив  до  Міжнародної Федерації  
органічних  сільськогосподарських  рухів IFOAM.  У  2020  році ТОВ «Органік  
Стандарт» включено  до  Переліку  органів  іноземної  сертифікації на сайті 
Держпродспоживслужби, а з 2022 р. – до Переліку акредитованих органів 
сертифікації, затвердженого для експорту у Велику Британію. До  послуг  
«Органік  Стандарт»  належать:  інспекція та сертифікація органічного 
виробництва й обігу, супровід і контроль експорту, навчання та експертиза [30]. 
В реєстрі органів іноземної сертифікації на сьогодні представлено 99 
інституцій з різних країн світу. 
Важливим учасником ринку органічної продукції виступає споживач, 
який власне формує пропозицію на продукцію. Розвиток будь-якого ринку 
залежить від того, на скільки продукт або послуга затребувані на ринку і на 
скільки дозволяє задовольнити потреби споживачів.  
46 
 
Як зазначалося вище, вітчизняний споживач ще не дуже активно 
споживає органічну продукцію через низку причин, яке виявило дослідження 
щодо обізнаності та сприйняття органічних продуктів в Україні  [12]. В першу 
чергу, досить мало опитаних розуміють що таке органічна продукція і її 
переваги, а також дуже мало знають про виробників органічної продукції та їх 
бренди. Лише 27% знають про органічну сертифікацію і 43% про органічне 
маркування. Більшість зазначають, що органічна продукція не дуже помітна в 
магазинах та супермаркетах [12]. 
В той же час відмічається позитивне ставлення до органічної продукції і 
75% респондентів готові купувати цю продукцію, якщо вона буде представлена 
в мережевих магазинах [12]. 
Дослідження дозволили сформувати структуру потенційних споживачів 
органічної продукції і причини, які стримують їх від купівлі, та рекомендації 
виробникам щодо залучення певного сегменту (табл. 2.4 ) 
 
Таблиця 2.4 – Основні сегменти потенційної цільової аудиторії 
органічних продуктів 
Сегмент Частка Ключові відмінності Точка напруги Рекомендації 
Свідомі в Найбільш обізнані та Хотіли б купувати Інформування про 
ОП, ЗСЖ, лояльні до ОП, більше та готові місця покупки та 
середній+ / заглиблені у доплачувати за виробників 
високий 5% категорію та ОП, але не знають 
цілеспрямовано де 
шукають у 
магазинах 
Інші ЗСЖ, Висока обізнаність Можуть собі Комунікація цінності 
середній+ / та довіра до ОП, але дозволити ОП. Інформацію про 
високий менше значення покупку, але не сертифікацію (як 
органічності при розуміють, за що підтвердження 
17% 
покупці переплачувати користі та 
безпечності) може 
збільшити довіру до 
ОП 
Преміальні Висока доля Можуть Комунікація 
продукти, покупців ОП «з дозволити, але не додаткових 
середній+ / цікавості», нижче бачать ОП як цінностей ОП: 
10% 
високий рівень довіри до ОП найкращий вибір користь, 
серед інших гіпоалергенність, 
перевіреність. Краще 
47 
 
Сегмент Частка Ключові відмінності Точка напруги Рекомендації 
дорожчих за інших 
продуктів реагуватимуть на 
привабливу упаковку 
та помітність у 
місцях покупки 
ЗСЖ, Лояльні та Позитивно Обґрунтування ціни 
середній зацікавлені в ОП, але налаштовані, але через цінність 
23% чутливі до вартості не можуть (користь) ОП 
дозволити 
купувати більше 
Мас- Мало обізнані та Орієнтовані на Комунікація базових 
маркет зацікавлені у ОП економію, ціна відмінностей ОП, 
32% ОП - ключовий доступність ОП для 
бар’єр спроби у ситуації 
цінових акцій 
Скептики Не довіряють ОП та Не цікавляться Комунікація базових 
не цікавляться категорією, не відмінностей ОП 
14% 
категорією довіряють ОП 
сертифікації 
Джерело: [12] 
 
Отже, як бачимо для пожвавлення внутрішнього ринку споживання 
органічної продукції необхідно запровадити низку заходів, як з боку держави, 
так і з боку виробників продукції, а також інших зацікавлених осіб, про які 
буде йти мова в третьому розділі.  
Ефективність ринку будь-якої продукції, товарів або послуг залежить від 
наявності громадських організацій, асоціацій, консультаційних центрів, 
фінансових, освітніх, науково-дослідних та інших інституцій, які працюють в 
напрямку надання різноманітних видів підтримки виробникам органічної 
продукції. 
В Україні на сьогодні функціонує низка таких організацій, основні з яких 
наведено в таблиці 2.5.  
Одним із учасників ринку органічної продукції в Україні є міжнародні 
організації, які реалізують низку програм та фінансують проєкти пов’язані з 
розвитком органічного виробництва в країні. 
 
48 
 
Таблиця 2.5 – Громадські організації та асоціації, які працюють в сфері 
органічного виробництва в Україні 
Назва Напрями діяльності 
Федерація органічного руху Одна з найстаріших та найвпливовіших організацій 
України (ФОРУ) органічного сектору, яка популяризує цінності 
https://organic.com.ua/  органічного сільського господарства, сприяє розвитку 
органічних технологій, підтримує виробників та 
переробників, поширює інформацію про органічну 
продукцію серед споживачів; займається підготовкою 
науково-методичних матеріалів, стандартів, бере 
участь у формуванні нормативної бази; організовує 
конференції, ярмарки, семінари. Має більше 200 
членів, як юридичних, так і фізичних осіб, включно з 
виробниками, науковими закладами, переробниками 
[31] 
Органічна ініціатива (Organic Громадська спілка, мета якої є об’єднання ключових 
Initiative) гравців органічного сектору. Працює над розвитком 
https://organicinitiative.org.ua/  органічного ринку, підтримкою мікро-, малих і 
середніх підприємств. Запустила цифрові кампанії 
для підвищення обізнаності про органічну продукцію 
серед споживачів; реалізує проєкти з впровадження 
органічного харчування в школах і дитсадках; 
співпрацює з міжнародними партнерами, реалізовує 
підтримку бізнесу тощо [32] 
Ukrainian Blueberry Growers Асоціація, що об’єднує провідних виробників чорниці 
Association та ягідних культур, спрямована на розвиток галузі 
https://www.blueberry.org.ua/  ягідництва, вдосконалення якості, експорту та 
стандартизації. Об’єднує провідних виробників, 
сприяє кооперації, обміну досвідом, масштабуванню 
ягідних господарств та виходу на внутрішній і 
міжнародний ринок [33] 
Дослідний інститут органічного Міжнародний дослідний і консультаційний інститут, 
сільського господарства (FiBL) який давно співпрацює з українським органічним 
fibl.org  сектором. Через програму Quality Food Trade Program 
підтримує українських фермерів і переробників, 
сприяє стандартам, допомагає з експортом. Фінансує 
ініціативи, проводить тренінги, консультації, 
допомагає адаптувати європейські стандарти [34] 
Інформаційний центр «Зелене Неурядова організація, залучена у грантові ініціативи 
досьє» підтримки органічного сектору (спільно з Органічною 
https://www.dossier.org.ua/en/  інціативою); бере участь у адвокації, інформаційній 
 підтримці, комунікаціях тощо [35] 
Спілка «Органічна Україна» Об’єднує сертифікованих операторів органічного 
https://organicukraine.org.ua  виробництва, виробників органічних добрив та 
засобів захисту і має важливих для органічного 
бізнесу партнерів, створена з метою формування та 
розвитку органічного ринку України та світу. 
Призначення бізнес-асоціації полягає в тому, щоб 
допомогти власникам підприємств подолати труднощі 
49 
 
Назва Напрями діяльності 
та перепони, з якими вони не можуть впоратися 
самотужки [36] 
OrganicInfo Інформаційний портал, метою якого є просування 
https://organicinfo.ua/  органічного виробництва, органічних продуктів 
харчування та сталого способу життя [11] 
ТОВ «Науково-виробниче Консультування з питань комерційної діяльності й 
об’єднання «Інститут керування 
органічного виробництва» 
Консультанти з органічного Довідник консультантів з органічного виробництва та 
виробництва та ринку ринку органічних продуктів [37] 
органічних продуктів 
https://organicstandard.ua/content/ 
docs/catalogs/consultants_ 
guide_ua.pdf  
Джерело: розроблено автором 
 
Однією з таких програм є Quality Food Trade Program (QFTP) 
(Швейцарсько-українська програма «Розвиток торгівлі з вищою доданою 
вартістю в органічному та молочному секторах України»), спрямована на 
зростання торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочних 
секторах на внутрішньому та експортному ринках [38]. 
Програмою визначено пріоритетність двох тематичних напрямів в обох 
секторах: а) удосконалення нормативно-правової бази та покращення бізнес-
середовища задля підвищення якості та безпечності продукції, та б) розвиток 
потенціалу для підвищення торговельних можливостей [38]. 
Програма сприятиме підвищенню обізнаності щодо органічного 
сільського господарства та безпечності молока серед державних установ на 
національному та обласному рівнях, а також розвитку потенціалу надавачів 
послуг приватного та державного сектору у відповідь на запит зацікавлених 
сторін в органічному та молочному секторах, щоб покращити торгівлю 
продуктами з доданою вартістю [38]. 
На початку 2025 року ФАО за підтримки Європейського Союзу у 
співпраці з відповідним міністерством в Україні розпочали третій цикл 
грантової програми, мета якої є допомога малим та середнім 
сільськогосподарським підприємствам у розробці моделей агрегації, які 
50 
 
дозволяють краще інтегрувати малих фермерів у конкретні ланцюги 
постачання, розширюючи потужності зі зберігання та переробки, а також 
покращити доступ до внутрішніх та міжнародних ринків [39]. 
Треба зазначити, що Державних програм підтримки розвитку ринку 
аграрної продукції в Україні не застосовуються (лише у співпраці з 
міжнародними організаціями). Єдиним прикладом є Львівська область, в якій 
було затверджено Комплексну програму підтримки та розвитку сільського 
господарства у Львівській області на 2021-2025 роки, в рамках якої з обласного 
бюджету виділено 1 млн. грн на підтримку операторів органічного 
виробництва [40]. 
Важливим учасником ринку органічної продукції є фінансово-кредитні 
установи, які б здійснювали кредитування операторів ринку органічної 
продукції. Як зазначалося вище, перехід на виробництво органічної продукції 
вимагає значних інвестицій для модернізації технологій, закупівлі спеціальних 
добрив та засобів біологічного захисту, операційних витрат на перехідний 
період тощо. Виявлено, що окремих, спеціалізованих програм саме для 
органічного виробництва в Україні практично немає. Після 2022 року 
кредитування аграрного сектору значною мірою зосереджено в медах 
державних програм, в першу чергу, «5-7-9%». В рамках цієї програми 
органічні виробники можуть отримувати кредити на модернізацію техніки, 
поповнення обігових коштів тощо. 
Наприклад, OTP Bank має програму «Agro Factory», яка надає 
агрокредити для різних потреб, зокрема купівля землі, техніки, насіння, добрив 
тощо. В рамках цієї програми банк пропонує спеціальні кредиті умови на 
закупівлю добрив спільно з партером «ECOORGANIK». Для купівлі землі 
також є програми з кредитами на 5-7 років. 
MTB Bank через програму «Ukraine Agri‑Food APEX Loan» співпрацює 
з Європейським інвестиційним банком, надаючи довгострокові кредити 
аграрним підприємствам. 
51 
 
Існує також Фонд часткового гарантування кредитів у сільському 
господарстві, яка гарантує частину зобов’язань за кредитами, що видають 
банки агровиробникам (до 50%). Але в більшості випадків банки не 
диференціюють «органічне» та «традиційне» сільське господарство. Деякі 
програми орієнтовані на великих або середніх агровиробників, які мають 
земельний банк або достатнє майно для застави. І хоча кредити під аграрний 
сектор видаються, але загальний рівень кредитування все ще недостатній. 
Отже, розвиток органічного сектору на сьогодні підтримують профільні 
громадські організації та асоціації, низка міжнародних проєктів, разом з тим, в 
країні поки що відсутня комплексна та стійка підтримка розвитку виробників 
органічних продуктів з боку держави, а також можна відмітити нерозвиненість 
фінансово-кредитних механізмів. 
 
Висновки до розділу 2 
 
У цьому розділі було здійснено комплексний аналіз сучасного стану 
органічного виробництва в Україні, визначено ключові тенденції розвитку, 
динаміку попиту й пропозиції, а також основні проблеми та ризики, що 
впливають на ефективність функціонування сектору. На основі статистичних 
даних, галузевих оглядів та аналітичних джерел встановлено, що вітчизняний 
органічний ринок, попри складні зовнішні умови, зберігає позитивну 
динаміку, демонструє стійке зростання експорту та поступове розширення 
внутрішнього споживання. 
Структура органічного виробництва в Україні є диверсифікованою. 
Україна продовжує залишатися одним із провідних постачальників органічної 
рослинницької продукції до країн ЄС та інших ринків, однак темпи розвитку 
секторів тваринництва, переробки та готових продуктів залишаються 
порівняно помірними. Це свідчить про наявність значного потенціалу для 
нарощування доданої вартості, розвитку внутрішніх ланцюгів переробки та 
поглиблення інтеграції у міжнародні ринки. 
52 
 
Аналіз внутрішнього ринку виявив ключові стимули зростання, серед 
яких поступове зростання обізнаності споживачів, розширення асортименту 
сертифікованої продукції, укріплення спеціалізованих торговельних мереж, а 
також інтеграція органічних стандартів у державну політику та стратегії 
сталого розвитку. Водночас визначено низку системних бар’єрів, включаючи 
недостатній рівень державної підтримки, складність доступу до фінансування, 
дефіцит переробних потужностей, високі логістичні витрати, інформаційну 
асиметрію та вплив воєнних ризиків на ланцюги постачання. 
Окрему увагу приділено експортному потенціалу. Дані, розглянуті у 
розділі, засвідчують, що Україна продовжує зберігати конкурентні позиції на 
ключових європейських ринках, однак розвиток експорту ускладнюється 
підвищенням вимог до простежуваності, безпеки, сертифікації та сталих 
практик. Висування нових регуляторних вимог ЄС, зокрема у сфері контролю, 
фітосанітарних стандартів та екологічних критеріїв, зумовлює необхідність 
модернізації виробництва, підвищення прозорості та впровадження 
інноваційних підходів до управління якістю. 
Узагальнення проведеного аналізу свідчить, що органічне виробництво 
України знаходиться на етапі інституційного й структурного зміцнення, проте 
подальший розвиток потребує системних рішень, зокрема, підвищення 
ефективності державної політики підтримки; розвитку інфраструктури 
сертифікації та переробки; диверсифікації експортних ринків; цифровізації 
процесів контролю; активізації інвестицій у регенеративні технології та 
екологічні практики; посилення комунікацій із споживачами та міжнародними 
партнерами. 
 
 
  
53 
 
РОЗДІЛ 3 
ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ 
РИНКУ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Підходи до стимулювання розвитку ринку органічної продукції 
 
Отже, як показали дослідження, формування високого попиту на 
органічну продукцією є однією з передумов розвитку органічного сектору в 
Україні. Незважаючи на значний потенціал аграрного виробництва, 
внутрішній ринок органічних товарів, як зазначалося, залишається 
недостатньо розвиненим порівняно з країнами ЄС через низку причин. Для 
збільшення попиту потрібна комплексна політика, що охоплює як державні 
інструменти, так і дії бізнесу, громадські організації та освітні інституції. 
Одним із найважливіших чинників, що стримують попит на органічну 
продукцію, є низький рівень обізнаності споживачів щодо її особливостей, 
стандартів та переваг. Значна частина населення не розуміє різниці між 
органічними, екологічними, фермерськими та «натуральними» продуктами, 
що призводить до плутанини і знижує довіру до продукції.  
З метою підвищення обізнаності населення, на нашу думку, необхідно 
проводити національні інформаційні кампанії, спрямовані на пояснення 
сутності органічного виробництва, системи контролю та корисності для 
здоров’я й довкілля. Такі кампанії повинні охоплювати телебачення, соціальні 
мережі, освітні платформи та місцеві медіа. Це можуть бути освітні програми 
для школярів та студентів, що формують культуру відповідального споживання 
з раннього віку; партнерські програми між громадськими організаціями та 
ритейлом, які включають ярмарки, фестивалі, дні органічної продукції, 
дегустації, семінари для споживачів тощо. 
Завдяки поширенню інформації споживач отримує впевненість у тому, 
що органічна продукція дійсно відповідає високим стандартам, а її придбання 
54 
 
є внеском у власне здоров’я та здоров’я своєї родини, а також підтримку 
екологічно дружніх господарств. 
Як зазначалося, попит на органічні продукти прямо залежить від рівня 
довіри споживачів до системи сертифікації, а в Україні ця довіра є 
недостатньою, зокрема через поширені випадки фальсифікації або нечітке 
маркування. З метою підвищення довіри необхідним є реалізація наступних 
заходів: 
− посилення державного контролю за дотриманням стандартів 
органічного виробництва; 
− забезпечення публічного доступу до реєстру сертифікованих 
виробників, щоб споживач швидко міг перевірити інформацію; 
− стимулювання використання офіційного органічного логотипу, 
який є відомим та впізнаваним серед громадян; 
− сприяння впровадженню цифрових інструментів, наприклад QR-
кодів на упаковці, які дозволяють переглянути дані про виробника, орган 
сертифікації, дату видачі сертифіката. 
Так, прозорість та відкритість системи контролю дозволить значно 
підвищити сприйняття органічних товарів та зменшити скептицизм 
споживачів. 
Попит також прямо пов’язаний із доступністю. Як зазначалося у 
багатьох регіонах України органічні товари представлені мінімально або 
відсутні повністю. Основними каналами збуту є великі мережі супермаркетів, 
які часто роблять акцент лише на окремих категоріях товарів, що обмежує 
асортимент та ускладнює доступ до локальних виробників. На нашу думку, 
підвищити доступність до органічної продукції можна за рахунок: 
− розвитку спеціалізованих магазинів та відділів органічної 
продукції в супермаркетах; 
− підтримці онлайн-торгівлі та доставки, що дає змогу споживачу 
легко замовити сертифіковані продукти незалежно від місця проживання, 
55 
 
зокрема шляхом створення національної онлайн-платформи виробників 
органічної продукції. З одного боку, це дозволить виробникам заявити про себе 
на всеукраїнському рівні, з іншого боку, держава зможе посилити контроль за 
дотриманням відповідних стандартів, а також моніторити розвиток 
огранічного сектору в країні. Для споживачів – це буде ще один «сигнал» щодо 
того, що продукція дійсно є «органічною» і якісною, що підвищить рівень їх 
довіри; 
− створення фермерських ринків та кооперативних платформ, де 
споживач може безпосередньо знайомитися з виробниками; 
− розширенню логістичних центрів і складів, які спрощують 
транспортування органічної продукції і дозволяють дотримуватися 
відповідних стандартів. 
Зрозуміло, що добре розвинена інфраструктура робить органічні 
продукти ближчими до споживача, а регулярна присутність у торгових 
мережах формує стабільний інтерес і звичку до їх споживання. 
Ще однією проблемою для споживача є ціна продукції, яка зазвичай є 
вищою за традиційні продукти. Вища ціна обумовлюється більш трудомістким 
виробництвом та суворими стандартами, яких необхідно дотримуватися. В 
цьому випадку ключовим чинником підвищення попиту може стати державна 
підтримка, особливо серед населення з середнім рівне доходів. До таких 
підтримуючих інструментів можемо віднести наступні: 
− часткова компенсація вартості сертифікації для виробників, що 
дозволить їм знизити кінцеву ціну продукції; 
− податкові пільги для підприємств, що займаються органічним 
виробництвом; 
− державні програми «органічних шкільних сніданків», які не лише 
підвищують рівень здоров’я дітей, але й знайомлять їх з органічними 
продуктами; 
56 
 
− підтримку кооперативів, що дає можливість дрібним виробникам 
спільно просувати свою продукцію. 
Також, для підвищення попиту значення має не лише доступність то 
продукції, але й спосіб її подання. Це є відповідальністю виробників 
органічної продукції, які повинні розробити ефективну маркетингову 
стратегію, яка б сформувала нові споживчі звички та пояснювала, чому 
органічні продукти коштують дорожче ніж традиційні. Зокрема, в своїх 
маркетингових стратегіях виробникам, на нашу думку, необхідно: 
− позиціонувати органічну продукцію як частину здорову способу 
життя; 
− робити акцент на екологічних перевагах, включаючи збереження 
грунтів, біорізноманіття та скорочення хімічного навантаження на довкілля; 
− розвивати свої бренди, які відповідають філософії та принципам 
органічного виробництва; 
− використовувати соціальні мережі, блогерів, кулінарні проєкти, які 
популяризують органічні продукти через рецепти та доступне пояснення 
їхньої цінності. 
Такий підхід дозволяє здійснювати емоційний вплив на споживача, що 
може закріпити бажання щодо споживання продукції. 
Підвищення попиту також потребує координація між усіма суб’єктами 
ринку: виробниками, переробниками, торгівельними мережами, органами 
сертифікації, громадськими організаціями, освітніми установами та науково-
дослідними інститутами. Така координація може бути забезпечена шляхом 
побудови кластерів органічної продукції, або створення галузевих асоціацій, 
які б спільно працювали над маркетингом, логістикою та просуванням. 
Отже, підвищення попиту на органічну продукцію в Україні вимагає 
системного та комплексного підходу. Ключовими чинниками для цього є 
просвітницька діяльність, доступність, прозорість сертифікації, розвиток 
інфраструктури збуту, державна підтримка та грамотний маркетинг. 
57 
 
Формування стабільного внутрішнього попиту  на продукцію органічного 
сектору є можливим при поєднанні всіх зазначених вище інструментів. 
Хочемо підкреслити важливість та необхідність державної підтримки 
органічного сектору. Важливо розробити та затвердити Концепцію розвитку 
виробництва органічної продукції та Програму з відповідними заходами, які 
підкріплені реальним фінансуванням. 
Наприклад в Європейському Союзі в 2021 році було прийнято  
комплексний План дій щодо органічного виробництва, як частину спільної 
екологічної стратегії European Green Deal, а також стратегії «Від ферми до 
виделки» (Farm to Fork) і «Збереження біорізноманіття» [41]. Головною метою 
даного Плану є підняти частку орних земель, які обробляються за органічними 
стандартами, до 25% усієї сільськогосподарської землі ЄС до 2030 року [42]. В 
основу виконання плану покладено три основних завдання:  збільшення 
попиту на органічну продукцію, стимулювання виробництва та підвищення 
екологічної сталості сільського господарства [43]. 
В рамках кожного напряму пропонується низка конкретних заходів, 
серед яких наступні: 
1. Сприяння попиту та довірі споживачів: промоція органічних 
продуктів та логотипу «EU Organic»; заохочення використання органічних 
продуктів у громадському харчуванні (шкільні їдальні, державні кухні, 
«зелені» закупівлі); посилення контролю, відкритості та відслідковуваності, 
боротьба з фальсифікацією, з метою забезпечення довіри споживачів; 
підтримка приватного сектору (продаж, переробка, розподіл), щоб органічна 
продукція стала доступнішою. 
2. Сприяння переходу на органіку, розвиток ланцюгів виробництва і 
переробки: заохочення фермерів до переходу з традиційного та органічне 
виробництво через фінансування, підтримку, обмін досвідом та інвестиції; 
розвиток переробки, локальних і малих виробників або переробників, 
коротких каналів збуту, щоб фермери могли отримати більшу додану вартість 
і мати доступ до ринку; збір і аналіз даних по органічному сектору для 
58 
 
забезпечення прозорості ринку і планування політики; розвиток галузей, які 
стосуються органіки. 
3. Органічне як приклад сталого господарювання та захист довкілля: 
підтримка практик, які сприяють біорізноманіттю, збереженню грунтів, 
зменшенню кліматичного навантаження (органічні поля мають приблизно на 
30% більшу біорізноманітність, ніж звичайні); заборона або обмеження 
використання синтетичних добрив, хімічних пестицидів, ГМО, стимуляторів 
росту тощо; підтримка досліджень і інновацій, зокрема, біля 30% бюджету на 
дослідження та інновації у сільському господарстві, лісництві та сільських 
територіях спрямовується на органічний сектор. 
Серед основних інструментів підтримки розвитку органічного 
виробництва в ЄС, які застосовуються для реалізації Плану, є наступні: 
екосхеми, програми розвитку сільських територій, прямі платежі, технічна 
допомога, консультації, обмін досвідом, підтримка локальних ініціатив, 
малого та середнього бізнесу, публічні закупівлі, держзамовлення тощо. 
Для розповсюдження знань та інновацій в ЄС заплановано розвиток 
ефективних Систем сільськогосподарських знань та інновацій (AKIS), а 
стратегія AKIS повинна бути включена в національний стратегічний план 
кожної держави-члена ЄС. [44].  
Європейські країни розуміючи важливість розвитку органічного сектору 
розробляють з цією метою власні національні політики. 
Наприклад, в Німеччині в 2023 році було презентовано 2030 Organic 
Strategy, основною метою якої є забезпечити 30% органічних продуктів 
харчування та сільського господарства до 2030 року. В стратегії виділено 
кілька фундаментальних напрямів, до яких відносяться наступні [45]: 
− винагорода за «суспільні послуги» органічного фермерства. Оскільки 
органічне землеробство забезпечує екосистемні, кліматичні та екологічні 
«послуги» для суспільства, тому стратегія передбачає забезпечення адекватної 
винагороди фермерам за ці послуги, щоб перехід на органіку був економічно 
привабливим; 
59 
 
− підтримка обробки, переробки та розвитку ланцюгів доданої 
вартості, тобто стимулювання всього ланцюгу виробництва органічної 
продукції; 
− розвиток громадського харчування (away-from-home catering) з 
органікою. В Стратегії передбачене стимулювання органічного харчування у 
школах, лікарнях, муніципальних їдальнях, закладах охорони здоров’я та 
інших громадських закладах; 
− розвиток наукових досліджень, освіти, інфраструктури та 
інформаційних систем. Для того, щоб сектор міг масштабуватися, потрібні 
нові дослідження, адаптовані під органічне землеробство, інновації, системи 
дорадництва, передача знань фермерам, а також інфраструктура для зберігання 
й переробки, що і передбачено в Стратегії; 
− спрощення правових та адміністративних умов, зменшення 
бюрократії; 
− інтеграція принципів органічного виробництва з політиками з 
підтримки клімату, охорони природи, води ґрунтів тощо. Органічне 
фермерство розглядається не ізольовано, а як частина ширшої екологічної 
політики, тому Стратегія вписана в загальні державні плани з охорони 
природи, клімату, відновлення біорізноманіття, охорони водних ресурсів. 
Документ також містить 30 конкретних заходів, які спрямовані на 
реалізацію зазначених напрямів. 
У Франції головною державною ініціативою останніх років є пакет 
«Ambition Bio». Ambition Bio Plan 2013-2017 мав на меті подвоїти частку 
органічних земель у країні протягом п’яти років. У період з 2010 по 2020 рік 
на проекти досліджень та розробок в органічному землеробстві було виділено 
12 мільйонів євро в рамках конкурсу пропозицій CASDAR (державні кошти 
Міністерства сільського господарства) «Інновації та партнерство». Наступний 
план дій щодо органічного землеробства (Ambition Bio Plan 2018-2022) 
встановив мету досягнення 15% частки органічних земель з бюджетом 1,1 
60 
 
мільярда євро. Це було підтримано посиленням коштів, структурним фондом 
«Avenir Bio» [46], яким управляє Agence Bio, який поступово збільшувався з 
чотирьох до восьми мільйонів євро на рік. Хоча у 2021 році було досягнуто 
9,7% частки органічних земель, метою на 2027 рік є 18% частки органічного 
землеробства. Це буде підтримано Стратегічним планом на 2019-2025 роки та 
«Контрактом про цілі та ефективність мережі» Сільськогосподарських палат 
на 2021-2025 роки, в яких визначено проблеми підтримки органічних фермерів 
[47]. 
Канада також реалізує державну політику в сфері розвитку органічного 
виробництва через низку програм, як на федеральному так і провінційному 
рівнях. Основою державного регулювання в країні є Canada Organic Regime, 
який встановлює національні стандарти національного виробництва, вимоги 
до сертифікації, контроль за використанням органічного логотипу Canada 
Organic Logo, правила імпорту та експортних угод [48]. Федеральний уряд 
фінансує органічний сектор через рамкову політику Sustainable Canadian 
Agricultural Partnership (SCAP, 2023–2028), яка містить компоненти підтримки 
органічного виробництва [49]. Програма AgriInnovate спрямована на 
підтримку досліджень у сфері агроекології, органічних технологій та сталого 
рослинництва, здійснює фінансування створення нових технологій боротьби зі 
шкідниками та бур’янами, органічні добрива, розвиток ґрунтових 
біопрепаратів [50]. 
 Програма AgriMarketing Program спрямована на підтримку інновацій у 
переробці органічної продукції, модернізацію обладнання, перехід на 
органічну сировину, розвиток локальних переробних підприємств, допомогу 
органічним виробникам виходити на міжнародні ринки, покриває участь у 
виставках, сертифікацію експорту, розвитку брендів тощо [51]. 
Наприклад, в рамках програми Канадська асоціація торгівлі органічною 
продукцією (Canada Organic Trade Association) отримає до 1175841 доларів 
США протягом 3 років для сприяння зростанню інноваційного та 
прибуткового органічного сектору шляхом вирішення проблем доступу до 
61 
 
ринку, забезпечення конкурентоспроможності канадської органічної 
продукції, нарощування експортного потенціалу та розвитку внутрішніх 
можливостей. Заходи включають вхідні та вихідні торгівельні місії, 
міжнародні торговельні виставки, технічне навчання та маркетингові кампанії 
[51]. 
Фонд розвитку органічного виробництва прерій (Prairie Organic 
Development Fund) отримає до 985 985 доларів США протягом 3 років у рамках 
Програми конкурентоспроможності сільського господарства 
(AgroCompetitiveness Program) для розвитку органічного сектору в Канаді 
шляхом накопичення доказів для органічних продуктів за допомогою агрегації 
даних та бенчмаркінгу, збільшення поставок органічних продуктів та лідерства 
за допомогою освіти, інструментів та розвитку навичок, а також зміцнення 
довіри громадськості до канадських органічних продуктів [51]. 
Organic Science Clusters (OSC) є одним із найбільших державних 
науково-дослідних проєктів у світі у сфері органіки, який фінансується урядом 
Канади і метою якої є розвиток інновацій для зменшення залежності фермерів 
від синтетичних препаратів; створення нових сортів культур, адаптованих до 
органічних систем; підвищення продуктивності тваринництва; оцінка впливу 
органічного виробництва на клімат та вуглецевий баланс [52]. 
Крім цього, в Канаді підтримується сертифікація та перехід на органічне 
виробництва шляхом компенсації частини витрат через гранти на розвиток 
фермерських кооперативів, підтримку новостворених фермерських 
господарств, проєкти SCAP, які покривають консультації з органічного 
менеджменту. Уряд підтримує фермерів під час переходу на органічні методи 
через освітні програми, інструкції та інвестиції в дорадництво. 
Отже, бачимо, що розвинені країни активно розвивають та 
підтримуються напрям виробництва органічної продукції, застосовують 
різноманітні механізми та інструменти стимулювання та підтримки. 
 
62 
 
3.2 Інтеграція цифрових технологій у виробничо-господарську 
діяльність органічних підприємств 
 
Як показало дослідження, розвиток органічного виробництві 
зіштовхується зі значними викликами, в першу чергу, оператори ринку повинні 
дотримуватися суворих екологічних стандартів, застосовувати інноваційні 
технології, удосконалювати логістичні системи, підвищувати прозорість та 
прослідковуваність органічної продукції на всьому виробничому ланцюгу. 
Однією з можливостей є впровадження цифрових технологій у виробничих, 
збутових, логістичних та управлінських процесах. 
Одним з напрямів є впровадження електронної сертифікації та цифрових 
реєстрів (e-certification), яка заміняє традиційні паперові сертифікати, довідки, 
документи про проходження чи перевірку якості продуктів на цифровий, 
офіційний документ, який створюється, зберігається й передається через 
спеціальні онлайн-системи. Це означає, що увесь процес від видачі 
сертифікату до перевірок та верифікації може відбуватися максимально 
прозоро, ефективно та оперативно. Цифрові реєстри або онлайн-платформи 
слугують центральним сховищем для таких сертифікатів, історії партій, даних 
виробників, перевірки відповідності стандартів, логістичних маршрутів тощо. 
Наприклад, у Європейському Союзі всі органічні продукти, що 
імпортуються, мають супроводжуватися електронним сертифікатом (e-COI) 
через TRACES-NT. Без такого сертифікату вантаж не буде випущений, тобто 
e-certification є обов’язковою умовою для доступу на ринок [53]. 
Система TRACES-NT надає можливість компетентним органам 
(сертифікаційним, митним, фітосанітарним) видавати сертифікати з 
електронною печаткою або підписом офіційно онлайн. Тобто, коли 
сертифікаційна організація пройшла акредитацію та інтегрувалася в систему, 
вона може видавати «e-COI». Наприклад, в Україні Organic Standard вже почала 
видавати такі сертифікати для експорту для ЄС саме через TRACES. 
63 
 
Серед основних вигод та переваг електронної сертифікації та цифрових 
реєстрів можемо назвати наступні прозорість і легкість перевірки, скорочення 
часу і витрат,  гармонізація стандартів і відповідність міжнародним вимогам, 
можливість масштабування та залучення малих фермерів, інтеграція з іншими 
цифровими інструментами. 
Для підвищення довіри та прозорості ринку органічних продуктів можна 
використовувати технології відстежуваності, які надають можливість 
прослідковувати історію партії продукту «від поля до полиці», тобто хто, коли, 
як і де вирощував сировину, як вона оброблялася, як транспортувалася 
продукції, хто сертифікував її як органічну. До таких інструментів відноситься 
блокчейн, який є розподіленим реєстром, у якому записи (транзакції) 
зберігаються у незмінній послідовності й доступні для учасників мережі. У 
застосуванні до аграрних ланцюгів кожна «подія», зокрема, збір врожаю, 
сертифікація, переробка, відвантаження тощо, може бути зафіксована як запис 
з метаданими, які включають дату, координати, сертифікати, фотографію, 
температурний лого тощо. Завдяки цьому покупець або контролер може 
сканувати QR-код на упаковці і отримати ланцюг походження [54].  
Серед відомих блокчейн-платформ можемо назвати наступні: 
− IBM Food Trust, який є одним з найвідоміших глобальних реєстрів 
для сфери сільськогосподарства та виробництва харчових продуктів. Дана 
платформа на базі блокчейну (Hyperledger Fabric) об’єднує фермерів, 
переробників, дистриб’юторів та продавців. З її допомогою можлива повна 
відстежуваність продуктів [55]; 
−  VeChain – це блокчейн-платформа, яка  створена спеціально для 
керування ланцюгами постачання з акцентом на прозорість, відстеження 
партій продукції та гарантування автентичності товару. Вона поєднує  IoT-
датчики (RFID, NFC, QR), блокчейн VeChainThor, аналітичні інструменти, 
мобільні додатки для бізнесів та споживачів. VeChain дає змогу записувати всі 
критичні дані в блокчейн, що унеможливлює їх зміну або фальсифікацію і 
фіксує такі дані як походження насіння, облік добрив і засобів обробки, 
64 
 
результати лабораторних тестів, сертифікати органічності, температурні 
датчики при транспортуванні, дати збору, переробки, відвантаження, 
інформацію про агрофірму тощо. VeChain має одну з найбільших екосистем у 
сфері харчової та органічної промисловості [56]; 
− TE FOOD – платформа, яка орієнтована на відслідковування «від 
ферми до столу» та дозволяє записувати дані про події на кожному етапі: 
вирощування, збирання, пакування, перевезення, зберігання. Підтримує 
роботу NFT, використовує permissioned blockchain (тип блокчейну, у якому 
доступ до мережі, запису даних, перевірки транзакцій та участі у консенсусі 
обмежений і контролюється визначеною організацією або групою організацій), 
дозвільні записи, QR-код, ідентифікацію партії [57]; 
− OriginTrail – рішення для прозорої та взаємодіючої логістики та 
постачання продуктів. Його архітектура дозволяє забезпечити сумісність між 
різними учасниками, зберігати дані про виробництво, сертифікацію, логістику, 
серії партії і двата змогу перевірити їх походження [58]; 
− Provenance – платформа для простежуваності походження продуктів, 
зокрема і органічних, яка допомагає брендам та виробникам доводити 
споживачам, що їх продукція відповідає заявленим стандартам походження і 
виробництва [59] та інші. 
До основних переваг, які може дати використання блокчейн технологій в 
органічному виробництві є наступні: 
− захист органічного лейблу, тому що блокчейн унеможливлює підміни 
неорганічної продукції органічною, оскільки історія партії незмінно 
зберігається і доступна до перевірки; 
− швидкість розслідувань при можливих інцидентах, зокрема у разі 
проблем з якістю або безпекою можна швидко локалізувати партію і джерело 
походження; 
65 
 
− покращення доступу на ринку, в першу чергу, зовнішні, оскільки 
імпортери та ритейлери частіше вимагають відстежуваність, яку можна 
перевірити, для сертифікованих партій. 
Зрозуміло, що при використанні даних технологій виникає низка ризиків 
та обмежень, особливо для малого та середнього бізнесу, що вимагає 
підтримувальних заходів з боку уряду. В першу чергу, блокчейн гарантує 
незмінність запису, але не перевіряє самостійно правдивість того, що в нього 
внесли, тобто обов’язково необхідно, щоб були процедури верифікації, 
наприклад аудитори, IoT-датчики, фото та відеозйомка тощо. Тобто, бачимо, 
що це є досить складним і вартісним інструментом і тому може бути бар’єром 
для дрібних фермерів. Також, можуть виникати проблеми з обміном даними 
через несумісність різних блокчейн-платформ та реєстрів. Може виникати 
проблема щодо захисту конфіденційності бізнес-даних, тобто компанії 
необхідно знайти баланс між прозорістю даних для споживача та захистити 
комерційну інформацію учасників ланцюга. 
Як приклад застосування технології блокчейн для підвищення 
прозорості ринку органічних продуктів, можемо навести HoneyTrace-
платформу, яка застосовується для відстежуваності походження меду. 
Оскільки мед часто піддається фальсифікації, то рішення на основі блокчейну 
дозволяють обліковувати всю необхідну інформацію, таку як геопросторові 
дані пасік, дати збору, лабораторні тести і зберігати цей пакет даних у записі 
[60]. 
Технології блокчейн використовуються для підтвердження походження 
оливкової олії. Так, вважається, що оливкова олія (ОО), і особливо оливкова 
олія екстра вірджин (ОВВ), вважається такою, що має високий рівень 
невідповідностей та шахрайства. Наприклад, між 2016 та 2019 роками 
Спільний дослідницький центр  Європейської Комісії зафіксував 32 випадки 
шахрайства у світовій індустрії оливкової олії, серед яких  приблизно 50% (32 
випадки) стосувалися заміни оливкової олії іншими оліями (рослинними 
оліями нижчої якості), 11 випадків неправильного маркування, 4 випадків 
66 
 
неправдивого географічного зазначення, 5 випадків контрафактної продукції 
та 6 випадків розведення іншими оліями або оліями нижчого ґатунку, а також 
1 випадок стосувався крадіжки [61].  
В зв’язку з цим в Іспанії та Італії ініцйовано проєкт Альянс, який поєднує 
блокчейн із молекулярними (ДНК) або лабораторними тестами для перевірки 
автентичності оливкової олії (EVOO). Так, Альянс буде використовувати 
можливості збору даних ДНК за допомогою технології генетичного 
дактилоскопування для раннього виявлення та ідентифікації шахрайства з 
харчовими продуктами в OO та EVOO. Відстеження та автентифікація на 
основі ДНК є незаперечним та доступним джерелом інформації, яке призначає 
генетичну ідентичність будь-якому натуральному продукту, такому як сорти 
оливок, що входять до складу EVOO, або виявлення замін та домішок з 
рослинними оліями. Можливість отримати генетичний профіль EVOO за 
допомогою тестів ДНК робить практично неможливою його фальсифікацію, 
водночас захищаючи його сортовий склад від поля до магазину [61].  
Позитивний досвід впровадження блокчейн при виробництві 
органічного зерна мали фермери Альберти в Канаді. Так, «Prairie Organic 
Grain» впровадив відстеження блокчейном у 2022 році, що дозволило клієнтам 
сканувати QR-коди на своїх продуктах та переглядати повний шлях постачання 
органічного зерна. Така прозорість призвела до зростання довіри споживачів 
на 30% та вищих преміальних цін для фермерів-учасників. Система фіксує 
важливі дані, такі як результати аналізу ґрунту, внесені речовини, графіки 
сівозміни та дати збору врожаю. Кожен запис має позначку часу та не може 
бути змінений ретроактивно, що гарантує цілісність заяв про органічну 
сертифікацію [62].  
Місцеві органи сертифікації тепер працюють разом із блокчейн-
платформами для оптимізації процесу аудиту, скорочуючи час оформлення 
документів та перевірок до 40%. Така ефективність не лише економить час, але 
й допомагає підтримувати високі стандарти, якими канадські органічні 
продукти відомі в усьому світі [62]. 
67 
 
Практика використання блокчейн технологій канадськими фермерами 
дозволяє навести такі приклади підвищення ефективності їх діяльності. 
Наприклад, ферми Red Deer Valley, які скоротили кількість відходів картоплі 
на 23% після впровадження блокчейн-відстеження. Їхня система контролює 
температуру зберігання та умови доставки, що дозволяє їм приймати рішення 
на основі даних щодо термінів збору врожаю та маршрутів розподілу [62]. 
Для тваринників системи блокчейн допомагають оптимізувати 
управління кормами та зменшити надмірне замовлення. Сімейна ферма 
Моррісонів у Лакомбі повідомила про скорочення відходів кормів на 15% після 
впровадження відстеження запасів на основі блокчейну, що призвело до 
значної економії коштів [62]. 
Блокчейн також сприяє кращій координації між фермерами, 
переробниками та роздрібними торговцями. Коли всі сторони мають доступ до 
однакових даних у режимі реального часу, вони можуть коригувати замовлення 
та поставки на основі фактичного попиту, а не оцінок. Такий спільний підхід 
допоміг багатьом фермерським громадам Альберти зменшити надлишкове 
виробництво, водночас забезпечивши достатнє постачання для задоволення 
потреб ринку [62]. 
Отже, крім підвищення прозорості діяльності виробників, використання 
блокчейн технологій дозволяє значно підвищити ефективність діяльності 
компаній. 
Актуальними технологіями для застосування в секторі органічного 
виробництва є Інтернет речей (IoT), супутниковий моніторинг і великі дані, які 
дозволяють фермеру органічного господарства приймати рішення на основі 
вимірів, зокрема оптимізувати полив, виявляти стрес рослин, планувати 
ротацію культур та біозахисту тощо. Так, Інтернет речей дає змогу 
встановлювати на полях, теплицях, фермерах сенсори, які в режимі близькому 
до реального часу вимірюють важливі показники, серед яких вологість ґрунту, 
рівень поживних речовин, температуру, освітленість, мікроклімат, погодні 
параметри, умови навколишнього середовища тощо [63]. 
68 
 
Потім ці дані передаються на хмарну платформу, де зберігаються і 
аналізуються, що дає змогу фермеру або агрооператору оперативно реагувати: 
підливати воду, вносити добрива, змінювати строки або способи обробки, 
попереджувати стрес рослин. У наукових дослідженнях показано, що IoT-
системи допомагають точніше оцінювати стан грунтів й рослин і оптимізувати 
використання ресурсів, а також підвищити стабільність вирощування, 
особливо при екологічному або органічному землеробстві, де не 
використовують синтетичні «швидкі» стимулятори росту [64]. 
Супутники та дистанційне зондування Землі  дають можливість без 
фізичного об’їзду отримати знімки полів, вегетаційні індекси, аналіз зон 
стресу або нерівномірного росту, зміну вологості, структуру ґрунту тощо.  Це 
особливо корисно, коли у господарстві багато полів або вони великі, або 
розкидані на значній території [65]. 
Об’єднання великого обсяг уданих з сенсорів, супутників, погодних 
метеоданих, історії виробництва, що дає змогу застосовувати алгоритм 
аналітики, машинного навчання та штучного інтелекту для прогнозування 
урожайності, планування термінів посіві та врожаю [66], раннього виявлення 
стресу рослин, нестачі вологи або поживних речовин, шкідників або хвороб 
[64],  оптимізації ресурсів (води, добрив, робочої сили; зменшення викидів, 
витрат, зниження негативного впливу на довкілля) [67].  
Такий підхід особливо важливий для органічного виробництва, оскільки 
хімічні внесення мінімізовані або заборонені, то важливо своєчасно виявити 
натуральний стрес і відреагувати екологічними методами. 
Наприклад, за оцінками аналітиків, якщо сільське господарство із 
застосуванням прецизійного землеробства досягне широкого впровадження, 
то це може забезпечити приблизно 6% зростання загального виробництва 
урожаю, 14% зниження використання добрив, 15% скорочення гербіцидів, 16% 
зменшення споживання викопного палива, 21% економії води [67]. 
У дослідженні, де застосовували IoT-систему (датчики ґрунту, контроль 
вологості/температури тощо) для томатів, показано: скорочення споживання 
69 
 
води на 31% + швидший ріст рослин на 34% у порівнянні з традиційним 
методом [63]. 
Крім підвищення ефективності виробництва дані, які було здійснено за 
рахунок використання зазначених технологій, можна записати, що також може 
підвищити довіру споживачів, сертифікаційних органів, імпортерів. 
Оскільки в сільському господарстві, як зазначалося. Не можна 
використовувати хімічні речовини для боротьби з бур’янами, шкідниками 
тощо, то це автоматично підвищує частку ручної праці. З метою зменшення 
цього показника можна використовувати спеціальних роботів та дрони. 
Наприклад, можна використовувати автономних роботів для прополювання, 
обробітку ґрунту, догляду за посівам. Одним з таких, роботів є Naïo Oz (Naïo 
Technologies), який допомогою RTK-GPS і спеціальних інструментів 
механічно видаляє бур’яни, обробляє ґрунт, працює між рядами культур. Naïo 
Oz розроблений з розширеною автономією, що дозволяє йому працювати 
повністю без необхідності нагляду людини на місці. Виняткова 
універсальність робота демонструється його сумісністю з понад 35 змінними 
знаряддями. Цей широкий спектр інструментів, включаючи різні сівалки, 
борони, культиватори та спеціалізовані щітки для прополювання, перетворює 
Oz на багатофункціонального сільськогосподарського помічника, здатного 
виконувати широкий спектр завдань, окрім прополювання, таких як посів, 
культивація та навіть легке транспортування. Окрім операційних 
можливостей, Naïo Oz забезпечує значну економію робочої сили та коштів. 
Автоматизуючи повторювані та фізично складні завдання, він дозволяє 
фермерам перерозподіляти свою робочу силу на більш стратегічні та 
кваліфіковані види діяльності. Ця автоматизація безпосередньо сприяє 
зменшенню операційних витрат, пов’язаних з ручною працею та хімічними 
добривами, підвищуючи загальну прибутковість ферми. Фермери також 
можуть віддалено відстежувати та керувати роботом за допомогою інтуїтивно 
зрозумілої програми для смартфонів Naïo Companion, забезпечуючи зручний 
нагляд за польовими операціями з будь-якого місця [68]. 
70 
 
Інший приклад, це – Ekobot, технологія, що поєднує камери, штучний 
інтелект та механічні інструменти для розпізнавання бур’янів і їх видалення 
без застосування хімічних засобів. Основу його роботи формує автономна 
система навігації, яка використовує RTK GPS разом із оптичним 
орієнтуванням, забезпечуючи точне та стабільне переміщення полем без участі 
оператора. Це дозволяє роботу охоплювати всю площу обробки та працювати 
надійно навіть у складних умовах місцевості. Важливою перевагою пристрою 
є високотехнологічна система ідентифікації бур’янів, створена на базі ШІ. 
Завдяки блоку з дев’яти високоякісних камер алгоритми робота здатні 
відрізняти культурні рослини від бур’янів із міліметровою точністю. Така 
вдосконалена система комп’ютерного зору дозволяє Ekobot точно усувати 
небажану рослинність, не завдаючи шкоди посівам. 
Після виявлення небажаної рослинності робот застосовує продуктивний 
механічний інструмент для прополки. Він здійснює тисячі прицільних ударних 
рухів щогодини (до п’яти разів за секунду), що забезпечує ефективне 
видалення бур’янів без використання гербіцидів. Це сприяє отриманню 
чистішої та безпечнішої продукції, а також захищає екосистеми від 
забруднення хімічними речовинами, узгоджуючись із принципами органічного 
та сталого виробництва. 
Крім функції прополки, Ekobot виконує роль потужної системи 
моніторингу. Він збирає значні обсяги інформації про стан ґрунту, розвиток 
культур та параметри мікроклімату. Після обробки ці дані перетворюються на 
корисні аналітичні матеріали, зокрема теплові карти розповсюдження та 
щільності бур’янів. Це допомагає аграріям удосконалювати методи управління 
посівами, поліпшувати урожайність і підвищувати ефективність використання 
ресурсів завдяки прийняттю рішень на основі точних даних [69]. 
Використання дронів також є актуальним для органічного виробництва. 
Так, дрони дають змогу швидко й регулярно сканувати поля або сади, 
отримувати інформацію про стан рослин, вчасно виявляти хвороби, стрес, 
нестачу волони чи поживних речовин [70]. 
71 
 
Для підвищення рівня довіри споживачів важливо формувати ефективні 
ланцюги постачання, так традиційні довгі ланцюги досить часто знижують 
вартісну цінність продукту, зменшують маржу виробника і ускладнюють 
побудову прямого контакту з покупцем. Задля цього доцільно використовувати 
методи прямих продажів (direct-to-consumer, D2C), Community-Supported 
Agriculture (CSA) та спеціалізовані цифрові маркетплейси. 
Community-Supported Agriculture (CSA) – це модель 
передплати/членства, де споживач фінансово долучається до сезону 
господарства (платить «членський внесок» або підписку), а фермер у відповідь 
регулярно поставляє «коробки» з продуктами. Ця модель розподіляє ризики 
(наприклад, неврожай) між усіма учасниками і дає фермеру передбачуваний 
грошовий потік для планування виробництва. Водночас члени CSA отримують 
свіжу і часто органічну продукцію напряму від виробника [71]. 
Можна використовувати модель CrowdFarming, яка представляє собою 
онлайн-маркетплейс або цифрову платформу, яка з’єднує фермерів з 
кінцевими споживачами без посередників. Дана модель зародилася у 2017 році 
у Валенсії і передбачає, що клієнт може «усиновити» дерево, рослину, ділянку 
або замовити конкретну партію врожаю, після чого фермер вирощує та збирає 
продукцію «під замовлення» і відправляє її безпосередньо споживачу [72]. 
Завдяки CrowdFarming фермери можуть визначати ціну своєї продукції, 
прогнозувати майбутні доходи та знижувати свої витрати, отримувати 
зворотний зв’язок безпосередньо від споживачів, а також безкоштовно 
отримувати доступ до нового каналу збуту. 
За даними CrowdFarming, фермери на їхній платформі отримують до 
30% більше доходу, ніж через традиційні канали збуту, також ланцюг 
постачання має менший вуглецевий слід, ніж традиційні (менше 
транспортування, менше зберігання, менше пакування) [72]. Треба зазначити, 
що розвиток цієї платформи підтримуються інвесторами, так, наприклад, 
European Investment Bank надав CrowdFarming кредитний/інвестиційний пакет 
72 
 
на €15 мільйонів для масштабування, розвитку логістики і підтримки 
сталих/органічних практик [73 ].  
Отже, CrowdFarming – це не просто інтернет-магазин, а система, яка 
змінює ланцюг постачання, який дає змогу фермерам отримувати справедливу 
ціну, зменшити залежність від оптових посередників, планувати виробництво, 
а для споживачів – це можливість отримувати свіжу продукцію, підтримувати 
органічних фермерів, знати походження їжі. 
Цифрові маркетплейси для органіки – це спеціалізовані майданчики, які 
агрегують пропозицію малих виробників і дають користувачеві можливість 
вибирати між постачальниками, оформити підписку або разове замовлення, 
організовувати доставку. Часто такі маркети інтегрують CRM, календарі 
сезонності, аналітику попиту для фермерів. 
Отже платформи прямих продажів, CSA, цифрові платформи створюють 
реальні можливості для пожвавлення ринку органічної продукції, оскільки 
можуть підвищити маржу виробника, роблять доходи більш передбачуваними, 
зміцнюють довіру споживача. 
Важливим цифровими рішеннями для підвищення ефективності 
діяльності органічних виробників є мобільні додатки для фермерів, які 
допомагають їм отримувати оперативні поради, планувати господарські цикли, 
діагностувати проблеми культури, здійснювати облік тощо. Серед таких 
застосунків можемо назвати наступні: 
− OrganicHelper, який є спеціалізованим безплатним застосунком для 
органічного землеробства, доступний на Android та iOS. Він містить каталог 
органічних добрив та засобів захисту, базу даних препаратів, інструкції з їх 
застосування, можливість отримувати консультації від фахівців, планувати 
сівозміни або систему обробітку. Це робить його корисним інструментом для 
фермерів, які прагнуть працювати відповідно до органічних стандартів [74]; 
− FarmLogs — це один з найпопулярніших додатків для управління 
фермерським господарством. Він дозволяє фермерам відстежувати 
врожайність, планувати посіви та аналізувати дані про погоду. Згідно з 
73 
 
дослідженнями, фермери, які використовують FarmLogs, можуть підвищити 
свою продуктивність на 10-15%. Додаток також надає можливість вести облік 
витрат на добрива та насіння, що допомагає оптимізувати витрати; 
− AgriSync – це додаток, який допомагає фермерам спілкуватися з 
технічними спеціалістами. Завдяки відеозв’язку та обміну повідомленнями, 
фермери можуть отримувати консультації в реальному часі, що значно знижує 
витрати на обслуговування техніки. Наприклад, фермери можуть швидко 
отримати допомогу у випадку поломки обладнання, що дозволяє уникнути 
тривалих простоїв; 
− Cropio – це система моніторингу полів, яка дозволяє фермерам 
отримувати дані про стан рослинності, вологість ґрунту та інші важливі 
показники. Згідно з даними, фермери, які використовують Cropio, можуть 
зменшити витрати на добрива на 20%. Додаток також надає рекомендації щодо 
оптимізації поливів, що допомагає зберегти ресурси. 
− Farm At Hand –  це простий у використанні додаток для управління 
запасами та фінансами. Він дозволяє фермерам вести облік витрат, доходів та 
запасів, що робить фінансовий моніторинг легким і зрозумілим. Додаток також 
має функцію генерації звітів, що допомагає фермерам краще планувати свій 
бюджет; 
− Plantix – додаток, який допомагає фермерам виявляти хвороби 
рослин. Завдяки технології розпізнавання зображень, фермери можуть швидко 
отримати інформацію про проблеми з рослинами та рекомендації щодо їх 
лікування. Це дозволяє зменшити використання пестицидів і покращити якість 
врожаю. Наприклад, фермери, які використовують Plantix, можуть вчасно 
виявити захворювання, що допомагає зберегти до 30% врожаю [75]. 
Скорочувати кількість посередників та покращувати відстежуваність 
органічної продукції дозволяють, так звані, короткі ланцюги постачання (Short 
Food Supply Chains — SFSCs). Такі короткі ланцюги мають наступні переваги: 
можливість зростання доходів виробника завдяки усуненню проміжних ланок 
74 
 
та преміювання за прозорість; зниження харчових втрат через доставку «під 
замовлення» і краще планування; підвищення соціальної стікості місцевих 
спільнот; тісніший зворотний зв’язок із споживачем. 
Отже, цифровізація органічного сектору дає багато переваг, серед яких: 
− підвищення прозорості та довіри учасників ринку органічної 
продукції за рахунок використання електронних сертифікатів і блокчейнів;  
− підвищення ефективності виробництва за рахунок кращого 
управління ресурсами при використанні IoT, супутникового моніторингу і 
аналітики великих даних; 
− зниження транзакційних витрат і посередництва при використанні 
D2C-платформ і CSA; 
− підвищення продуктивності праці при використанні роботів та 
автоматизації виробничого процесу тощо. 
Звичайно що процеси диджіталізації вимагають значних інвестицій, що 
обмежує можливість малих та середніх фермерів отримувати всі переваги від 
цифрових інструментів. Задля активізації процесу цифровізації важливу роль 
відіграють державні програми на цифрову трансформацію реєстрів та 
сертифікації; підтримка у вигляді грантів та кредитів на впровадження 
інновацій, формування державно-приватних партнерств тощо. 
 
Висновки до розділу 3 
 
У третьому розділі було здійснено комплексний аналіз міжнародних 
підходів до державної підтримки органічного виробництва, інтеграції 
інновацій та цифрових рішень, а також досвіду розвинутих країн у формуванні 
ефективних інституційних та економічних механізмів стимулювання 
органічного сектору. Отримані результати дозволяють сформувати цілісне 
уявлення про ключові напрями підтримки, які довели свою результативність у 
75 
 
Європейському Союзі, Канаді та інших країнах, а також визначити можливості 
адаптації таких механізмів в Україні. 
Аналіз показав, що державна політика підтримки органічного 
виробництва у провідних країнах світу ґрунтується на комплексному підході, 
який поєднує фінансові інструменти, інституційні реформи, розвиток науково-
дослідної інфраструктури, цифровізацію виробничих та логістичних процесів, 
стандартизацію та підвищення прозорості ланцюгів постачання. У ЄС 
центральне місце займає «План дій щодо розвитку органічного виробництва», 
який передбачає підтримку попиту, стимулювання переходу на органічні 
методи господарювання, розвиток переробки, створення коротких ланцюгів 
поставок, інвестиції в інновації та системи передачі знань AKIS  
Окремо акцентовано значення екосхем, програм розвитку сільських 
територій, публічних закупівель органічних продуктів та компенсацій за 
екосистемні послуги, які забезпечують економічну мотивацію фермерів до 
впровадження сталих практик. 
Окрему увагу в розділі приділено цифровим інструментам, які стають 
ключовою умовою модернізації органічного виробництва й логістики. Такі 
рішення, як CrowdFarming, CSA-платформи, цифрові маркетплейси й 
інструменти відстежуваності ланцюгів постачання, дозволяють скоротити 
витрати, підвищити прозорість, зміцнити довіру споживачів і збільшити частку 
доходів виробників завдяки прямим продажам. Показано, що платформи, 
подібні до CrowdFarming, забезпечують фермерам до 30% додаткового доходу 
завдяки мінімізації посередницьких витрат і оптимізації логістики, а також 
отримують підтримку інвесторів, включаючи Європейський інвестиційний 
банк.  
Таким чином, міжнародний досвід засвідчує, що розвиток органічного 
сектору є результатом синергії державної політики, інституційної підтримки, 
інноваційних технологій, ринкових механізмів та активної участі споживачів. 
Ефективні моделі підтримки передбачають не лише фінансування переходу на 
органічні методи, але й створення сприятливого середовища, зокрема, 
76 
 
удосконалення нормативної бази, розвиток наукових досліджень та 
дорадництва, забезпечення доступу до ринку, впровадження цифрових рішень, 
стимулювання локальних ланцюгів доданої вартості. 
Узагальнюючи проведений аналіз, можна стверджувати, що адаптація 
таких підходів в Україні здатна суттєво прискорити розвиток органічного 
виробництва, підвищити його стійкість і конкурентоспроможність, 
забезпечити інтеграцію у міжнародні ланцюги постачання та сприяти 
досягненню цілей сталого розвитку. Розширення державної та інституційної 
підтримки, розвиток цифрової інфраструктури, стимулювання інновацій та 
модернізації переробних потужностей становлять ключові напрями 
подальшого стратегічного розвитку органічного сектору. 
 
  
77 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
В першому розділі дослідження з’ясовано, що органічне виробництво не 
є локальним технологічним підходом або вузьким сегментом аграрного 
господарювання. Це комплексна, інтегрована модель управління 
агроекосистемами, що поєднує природоохоронні, соціальні та економічні цілі. 
Проаналізовані визначення, подані у законодавстві України, нормативній базі 
ЄС, документах IFOAM, FAO та Codex Alimentarius, засвідчили, що органічне 
виробництво ґрунтується на збереженні біорізноманіття, підтримці природних 
біологічних циклів, мінімізації втручання в агроекосистеми, відмові від ГМО 
та синтетичних агрохімікатів, дотриманні високих стандартів добробуту 
тварин і прозорості виробничих процесів. Особлива увага приділяється 
системності, адже органічне виробництво охоплює весь ланцюг «від ґрунту до 
споживача» і передбачає належне маркування, аудит, контроль, сертифікацію 
та простежуваність продукції. Органічне виробництво перебуває у тісному 
зв’язку із цілями сталого розвитку ООН, сприяючи зміцненню продовольчої 
безпеки, збереженню природних ресурсів, утриманню рівня викидів 
парникових газів, розвитку сталого споживання та підвищенню якості життя 
населення. 
Другий розділ поглиблює розуміння реального стану органічного 
сектору в Україні, надаючи кількісну і якісну характеристику його динаміки. 
Український органічний ринок демонструє структурне зростання, попри 
воєнні ризики, логістичні обмеження та економічні ускладнення. З’ясовано, 
що Україна залишається важливим постачальником органічної рослинницької 
продукції на європейський ринок, зокрема зернових, олійних та бобових 
культур. Водночас розвиток тваринництва, переробки, харчових органічних 
продуктів із високою доданою вартістю є поки що недостатнім, що формує 
дисбаланс галузі та обмежує можливості масштабування. Важливим 
результатом аналізу стало виділення низки чинників, які стримують розвиток 
78 
 
внутрішнього ринку, зокрема, недостатня державна підтримка, обмежений 
доступ до фінансування, нерозвинена інфраструктура зберігання та переробки, 
слабка кооперація між виробниками, низька обізнаність споживачів та 
недостатній рівень популяризації органічних продуктів. Поряд із цим значну 
роль відіграють міжнародні програми, асоціації органічного сектору, грантові 
проєкти та донорські ініціативи, які компенсують дефіцит державної політики, 
допомагаючи підприємствам у сертифікації, експорті, навчанні та 
впровадженні інновацій. 
В третьому розділі зроблено системний огляд міжнародного досвіду 
підтримки органічного сектору та продемонстрував, що розвиток органічного 
виробництва у світі ґрунтується на кількох стратегічних блоках, серед яких 
державне регулювання і політика, інституційна підтримка, фінансові 
механізми, наукові дослідження та інновації, розвиток логістики, цифровізація 
та промоція. У Європейському Союзі ключову роль відіграє «План дій щодо 
розвитку органічного виробництва», який передбачає стимулювання попиту, 
підтримку переходу фермерів на органічні методи, розвиток переробки та 
локальних ланцюгів збуту, зміцнення контролю та простежуваності. У Канаді 
державна політика реалізується через національні регуляції та багаторівневі 
програми підтримки досліджень, інновацій і збуту органічної продукції. 
Аналіз цифрових рішень показав, що такі моделі, як CrowdFarming, CSA-
системи, спеціалізовані маркетплейси та інструменти цифрової 
простежуваності, сприяють підвищенню доходності фермерів, зменшенню 
логістичних витрат, зміцненню довіри споживачів та збільшенню прозорості 
ланцюгів постачання. Досвід розвинених країн підтверджує, що цілісність і 
системність державної політики є ключовою умовою сталого успіху 
органічного сектору. 
Узгодження результатів усіх трьох розділів дає змогу зробити низку 
комплексних висновків, які визначають стратегічні орієнтири розвитку 
органічного сектору України. 
 
79 
 
По-перше, органічне виробництво слід розглядати не як нішевий сегмент 
аграрної економіки, а як стратегічний напрям структурної трансформації 
українського сільського господарства. Органічна модель господарювання 
відповідає вимогам Європейського зеленого курсу, стандартам сталого 
розвитку та європейської інтеграції, а отже є важливою умовою підвищення 
конкурентоспроможності української аграрної продукції. 
По-друге, дослідження підтверджує, що в Україні існує значний 
потенціал для розвитку органічного сектору, проте його реалізація потребує 
системної політики, яка б поєднувала фінансові інструменти, інституційну 
підтримку, розвиток інфраструктури, удосконалення сертифікації та 
підвищення рівня обізнаності споживачів. Наявні бар’єри, зокрема, 
обмежений доступ до кредитування, відсутність цільових державних програм, 
низький рівень переробки, можуть бути подолані лише через комплексну та 
довгострокову стратегію. 
По-третє, міжнародний досвід демонструє, що найбільш ефективними 
моделями є ті, які поєднують фінансування інновацій, підтримку переходу на 
органічні технології, стимулювання попиту та активне залучення цифрових 
рішень. Впровадження цифрової простежуваності, маркетплейсів прямого 
продажу, автоматизованих систем обліку ресурсів і платформ для планування 
виробництва здатне суттєво посилити конкурентоспроможність українських 
органічних виробників. 
По-четверте, органічний сектор має значну екологічну та соціальну 
цінність, оскільки сприяє збереженню природних ресурсів, зниженню викидів 
парникових газів, розвитку сільських громад і підвищенню якості харчування 
населення. Саме тому державна підтримка органічного виробництва має 
розглядатися як інвестиція у довгострокову сталість країни. 
 
  
80 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу 
та маркування органічної продукції. Закон України від 10.07.2018 № 2496-VIII. 
URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2496-19#Text 
2. Органічне сільське господарство. URL: 
https://organic.com.ua/organichne-silske-gospodarstvo/ 
3. Органічні продукти. URL: https://organic.com.ua/organichni-produkti/ 
4. Council Regulation (EC) No 834/2007 of 28 June 2007 on organic 
production and labelling of organic products and repealing Regulation (EEC) No 
2092/91. URL: https://eur-lex.europa.eu/eli/reg/2007/834/oj/eng 
5. Organic production and products. URL: 
https://agriculture.ec.europa.eu/farming/organic-farming/organic-production-and-
products_en 
6. Introduction to organic agriculture. URL: https://www.fao.org/family-
farming/detail/en/c/1617799/ 
7. Codex Alimentarius Commission : procedural manual. URL: 
https://digitallibrary.un.org/record/626432 
8. Шкуратов О.І., Чудовська В.А., Вдовиченко А.В. Органічне сільське 
господарство: еколого-економічні імперативи розвитку: Монографія., К:ТОВ 
«ДІА», 2015. 248 с. 
9. Принципи органічного сільського господарства. URL: 
https://organic.com.ua/princzipi-organichnogo-silskogo-gospodarstva/ 
10. Карунський О., Воєцька О., Гарбаджі К. Розвиток органічного 
напрямку сільського господарства у світі та його стан в Україні. Grain Products 
and Mixed Fodder’s. 2018. 18(3), С. 29-33. URL: 
https://doi.org/10.15673/gpmf.v18i3.1076 
11. Organicinfo. Офіційний сайт. URL: https://organicinfo.ua/ 
81 
 
12. Обізнаність та сприйняття органічних продуктів в Україні. URL: 
https://organicinitiative.org.ua/news/consumer-study-2024/ 
13. Структура та географія органічного експорту України у 2024 році. 
URL: https://organicinfo.ua/news/ua-organic-export-2024/ 
14. Україна знову в трійці лідерів за експортом органічної продукції до 
ЄС. URL: https://organicinfo.ua/news/ua-in-top3-eu-exporters-2024/ 
15. Дослідження поточного стану, планів і потреб українських 
експортерів органічних продуктів. ГС «Органічна ініціатива». Київ, 2025. 
URL: https://orgprints.org/id/eprint/55446/1/zagryvenko-deineko-2025-Study-
Ukranian-Organic-Exporters_UKR_web.pdf 
16. Петровський С.В. Структура ринку органічної продукції в Україні. 
Економічний простір. 2024. No 190. С.287-293. 
17. Органік в Україні. URL: https://organic.com.ua/organic-v-ukraini/ 
18. Каталог українських виробників органічної продукції 2025. URL:   
https://organicstandard.ua/content/docs/catalogs/catalog_of_ukrainian_organic_pro
ducers.pdf 
19. Organic Milk. Офіційний сайт. URL: https://organic-milk.com.ua/ 
20. Дунайський аграрій. Офіційний сайт. URL: www.dunagrarian.com 
21. Старий Порицьк. Офіційний сайт. URL: www.porytsk.com 
22. Сквирянка. Офіційний сайт. URL: https://skviryanka. com.ua/uk/ 
23. Organic Chicken. Офіційний сайт. URL: www.organic-
chicken.com.ua 
24. Екород. Офіційний сайт. URL: www.ecorod.ua 
25. BigBlue. Офіційний сайт. URL: www.bigblue.com.ua 
26. Spring Drop. Офіційний сайт. URL:s www.liluck.com.ua 
27. Garna Organica. Офіційний сайт. URL: www.garnaorganica.com 
28. Агро Стариця. Офіційний сайт. URL: https://www.instagram.com 
/agro.staritsya/?utm_ medium=copy_link 
82 
 
29. ORGANIC’24: ТОП-10 найвпізнаваніших органічних брендів 
України. URL: https://brandstory.com.ua/rejtingi/organic-24-top-10-
najvpiznavanisih-organicnih-brendiv-ukraini 
30. Історія Органік Стандарт. URL: 
https://organicstandard.ua/aboutus/history 
31. Федерація органічного руху України (ФОРУ). Офіційний сайт. 
URL:  https://organic.com.ua/ 
32. Органічна ініціатива (Organic Initiative). Офіційний сайт. URL:  
https://organicinitiative.org.ua/ 
33. Ukrainian Blueberry Growers Association. Офіційний сайт. URL:  
https://www.blueberry.org.ua/ 
34. Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL). 
Офіційний сайт. URL:  fibl.org 
35. Інформаційний центр «Зелене досьє». Офіційний сайт. URL:  
https://www.dossier.org.ua/en/ 
36. Спілка «Органічна Україна». Офіційний сайт. URL:  
https://organicukraine.org.ua 
37. Консультанти з органічного виробництва та ринку органічних 
продуктів. Офіційний сайт. URL: https://organicstandard.ua/content/ 
docs/catalogs/consultants_ guide_ua.pdf 
38. Quality Food Trade Program. Офіційний сайт. URL:  
https://qftp.org/pro-nas/ 
39. The European Union and FAO provide grants to support aggregation 
models in berry and vegetable production. URL: 
https://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/european-union-and-fao-provide-
grants-support-aggregation-models-berry-and-vegetable-production_en?s=232& 
40. Сільгоспвиробники органічної продукції можуть скористатися 
підтримкою з обласного бюджету: детальніше. URL: 
https://loda.gov.ua/news/74672 
83 
 
41. European Green Deal: Commission presents actions to boost organic 
production. URL: https://www.eeas.europa.eu/delegations/japan/european-green-
deal-commission-presents-actions-boost-organic-production_en 
42. Action Plan for the Development of Organic Production in the EU. 
URL: https://eu-cap-network.ec.europa.eu/news/action-plan-development-organic-
production-eu_en 
43. Organic action plan. URL: 
https://agriculture.ec.europa.eu/farming/organic-farming/organic-action-plan_en 
44. AKIS. URL: https://eu-cap-network.ec.europa.eu/support/innovation-
knowledge-exchange-eip-agri/akis_en 
45. 2030 Organic Strategy National Strategy for 30% Organic Production 
in the Farming and Food Sector by 2030. URL: 
https://www.bmleh.de/SharedDocs/Downloads/EN/Publications/2030-organic-
strategy.pdf?__blob=publicationFile&v=9 
46. Le fonds avenir bio. URL: https://www.agencebio.org/vos-outils/fonds-
avenir-bio/ 
47. Organic targets for EU. France. URL: https://organictargets.eu/focus-
countries-old/france/ 
48. Canada Organic Regime operating manual. URL: 
https://inspection.canada.ca/en/food-labels/organic-products/operating-manual 
49. Government of Canada opens applications for federal programs under 
Sustainable Canadian Agricultural Partnership. URL: 
https://www.canada.ca/en/agriculture-agri-food/news/2023/03/government-of-
canada-opens-applications-for-federal-programs-under-sustainable-canadian-
agricultural-partnership.html 
50. AgriInnovate Program: Innovations in sustainable agriculture. URL: 
https://www.canada.ca/en/agriculture-agri-food/news/2024/11/agriinnovate-
program-innovations-in-sustainable-agriculture.html 
51. Minister MacAulay announces over $2M in support for Canadian 
organic industry. URL: https://www.canada.ca/en/agriculture-agri-
84 
 
food/news/2024/06/minister-macaulay-announces-over-2m-in-support-for-
canadian-organic-industry.html 
52. Organic Science Clusters. URL: https://www.organic-science-
canada.ca/ 
53. Electronic certification. URL: https://food.ec.europa.eu/horizontal-
topics/traces/electronic-certification_en 
54. E-agriculture in action: blockchain for agriculture. Opportunities and 
Challenges. FAO and ITU, 2019. URL: 
https://openknowledge.fao.org/server/api/core/bitstreams/66ce8120-ed1b-4469-
a4ca-08529d3b0774/content 
55. Scott-Briggs A. How Blockchain Is Tackling Food Waste in the Supply 
Chain. URL: https://techbullion.com/how-blockchain-is-tackling-food-waste-in-
the-supply-chain 
56. VeChain. Офіційний сайт. URL: https://vechain.org/ 
57. Why to use blockchain for food traceability. URL: https://te-
food.com/solution/why-blockchain 
58. OriginTrail.  Офіційний сайт. URL:  https://origintrail.io/ 
59. Provenance. . Офіційний сайт. URL:  https://www.provenance.org/ 
60. HoneyTrace. Hive to Jar Traceability Solution. URL: 
https://www.intertek.com/food/honey-solutions/honeytrace/ 
61. DNA-based authentication of EVOO. URL: https://alliance-heu-
project.eu/pilots/dna-based-authentication-evoo 
62. How Blockchain is Transforming Canadian Organic Supply Chains. URL: 
https://organicagcentre.ca/technology-and-digital-innovation/how-blockchain-is-
transforming-canadian-organic-supply-chains 
63. Грачов О. Plant monitoring system: ШІ-система для розумного 
моніторингу рослин. Information Technology and Society. Issue 1 (16). 2025. DOI 
https://doi.org/10.32689/maup.it.2025.1.7 
85 
 
64. Kumar S. N., Suriyan К.,  Jacob А.Т., Varghese А., Francis E. Smart 
farming for a sustainable future: implementing IoT-based systems in precision 
agriculture. URL: https://link.springer.com/article/10.1186/s42269-025-01366-8 
65. Супутниковий моніторинг для агросектору. URL: 
https://eos.com/uk/products/crop-monitoring/agriculture-monitoring 
66. Victor B.,  He Zh., Nibali A. A systematic review of the use of Deep 
Learning in Satellite Imagery for Agriculture. IEEE Journal of Selected Topics in 
Applied Earth Observations and Remote Sensing. Volume 18. 2024. Pages 2297-
2316. URL: https://doi.org/10.48550/arXiv.2210.01272 
67. Revolutionizing Agriculture: The Game-Changing Impact of Satellite 
Internet of Things (IoT). URL: https://www.apogeo.space/revolutionizing-
agriculture-the-game-changing-impact-of-satellite-internet-of-things-iot 
68. Naïo Oz: Автономний робот для прополки. URL: 
https://agtecher.com/uk/robotics/naio-oz/ 
69. Ekobot: Автоматизований сільськогосподарський робот для точної 
боротьби з бур’янами. URL: https://agtecher.com/uk/robotics/ekobot/ 
70. Дрони, біотехнології та робототехніка. Чотири інноваційні 
технології, які допоможуть українському агросектору ставати ефективнішим. 
URL: https://forbes.ua/business/droni-biotekhnologii-ta-robototekhnika-chotiri-
innovatsiyni-tekhnologii-yaki-dopomozhut-ukrainskomu-agrosektoru-stavati-
efektivnishim-18112023-17354 
71. Woods T., Ernst M., Debra Tropp D.. Community Supported Agriculture 
– New Models for Changing Markets. U.S. Department of Agriculture, Agricultural 
Marketing Service, April 2017. Web. 
72. CrowdFarming. A new sustainable and fair supply chain. URL: 
https://europeangreenaward.com/portfolio-items/crowdfarming-en 
73. How CrowdFarming's direct-selling model promotes fresh food and 
sustainable agriculture that cuts emissions and delivers profits to small, organic 
farmers. URL: https://www.eib.org/en/stories/food-sustainable-agriculture-direct-
selling 
86 
 
74. OrganicHelper – новий мобільний додаток для органічного 
землеробства. URL: https://aggeek.net/ru-blog/organichelper--novij-mobilnij-
dodatok-dlya-organichnogo-zemlerobstva 
75. Мобільні ігри для фермерів: топ додатків, які допомагають у веденні 
бізнесу. URL: https://news.agro-center.com.ua/inshe/mobilni-igri-dlja-fermeriv-
top-dodatkiv-jaki-dopomagajut-u-vedenni-biznesu.html
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
