Пошук сталих інноваційних рішень для розвитку целюлозно-паперової промисловості в Україні

Вдовиця, Олександр Валентинович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7331
Title:	Пошук сталих інноваційних рішень для розвитку целюлозно-паперової промисловості в Україні
Authors:	Пріхно, Ірина Миколаївна Вдовиця, Олександр Валентинович
Keywords:	целюлозно-паперова промисловість;інновації;сталий розвиток;екологія;циркулярна економіка
Issue Date:	2025
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 83 сторінки, 4 таблиці, 3 рисунки, список використаних джерел з 68 найменувань. Об’єктом дослідження є целюлозно-паперова промисловість. Предмет дослідження – напрями підвищення сталого розвитку целюлозно-паперової промисловості. Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичному пошуку сталих інноваційних рішень для розвитку целюлозно-паперової промисловості України. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: узагальнити теоретичні підходи до визначення сутності целюлозно-паперової промисловості та ролі сталих інновацій у забезпеченні її довгострокового розвитку; проаналізувати сучасний стан, структуру та динаміку розвитку целюлозно-паперової промисловості України; дослідити вплив екологічних, технологічних і інституційних чинників на формування інноваційних процесів у целюлозно-паперовій галузі; систематизувати міжнародний, зокрема європейський, досвід нормативно-правового регулювання діяльності підприємств целюлозно-паперової промисловості у контексті сталого розвитку; проаналізувати практики впровадження сталих технологічних, енергетичних і циркулярних рішень на підприємствах целюлозно-паперової промисловості країн ЄС; виявити основні проблеми та бар’єри впровадження сталих інновацій на підприємствах целюлозно-паперової промисловості України; обґрунтувати пріоритетні напрями активізації інноваційної діяльності целюлозно-паперових підприємств з урахуванням принципів циркулярної економіки, енергоефективності та декарбонізації. Наукова новизна полягає в поглибленні теоретико-методичних підходів до обґрунтування сталого інноваційного розвитку целюлозно-паперової промисловості України з урахуванням її галузевих особливостей та євроінтеграційних вимог. У роботі систематизовано основні чинники й бар’єри впровадження сталих інновацій, що дозволило розкрити їх комплексний характер і взаємозв’язок між сировинними, енергетичними, водними та управлінськими аспектами функціонування підприємств. Набули подальшого розвитку підходи до адаптації європейського досвіду сталого розвитку до національних умов, зокрема в частині застосування інтегрованого екологічного управління та принципів найкращих доступних технологій. Обґрунтовано напрями активізації інноваційної діяльності підприємств целюлозно-паперової галузі, що поєднують технологічні та організаційні рішення і спрямовані на підвищення ресурсоефективності, екологічної безпеки та довгострокової конкурентоспроможності галузі. Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання підприємствами целюлозно-паперової промисловості для обґрунтування напрямів упровадження сталих інновацій, підвищення ресурсоефективності та зниження екологічних ризиків.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7331
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Вдовиця О.В..pdf Restricted Access		663.52 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Пошук сталих інноваційних рішень для розвитку 
целюлозно-паперової промисловості в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-24-1 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» 
                                                                              ___________________Вдовиця О.В.      ______ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник        Пріхно І. М.  
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
 
 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП…………………………………………………………………… 5 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО  
РОЗВИТКУ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ…….. 9 
1.1. Поняття целюлозно-паперової промисловості та її місце в  
промисловій системі…………………………………………………….. 9 
1.2 Структура та динаміка розвитку целюлозно-паперової  
промисловості України………………………………………………….. 13 
1.3  Аналіз сталих інноваційних практик вітчизняних підприємств  
целюлозно-паперової промисловості………………………………….. 23 
Висновки до розділу 1…………………………………………………… 31 
РОЗДІЛ 2 МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СТАЛИХ  
ІННОВАЦІЙ У ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ…. 35 
2.1 Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств  
целюлозно-паперової промисловості в ЄС…………………………….. 35 
2.2 Сталі практики підприємств целюлозно-паперової промисловості  
в країнах ЄС……………………………………………………………… 44 
2.3 Аналіз ключових напрямів капітальних вкладень українських  
інтернет-провайдерів……………………………………………………. 47 
Висновки до розділу 2…………………………………………………… 60 
РОЗДІЛ 3 ПОШУК ТА ОБҐРУНТУВАННЯ СТАЛИХ  
ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЦЕЛЮЛОЗНО-  
ПАПЕРОВОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ……………………………………… 63 
3.1 Аналіз основних проблем в сфері впровадження сталих  
інновацій на підприємствах галузі……………………………………… 63 
3.2 Напрями активізації інноваційної діяльності целюлозно-  
паперових підприємств………………………………………………….. 68 
Висновки до розділу 3…………………………………………………… 72 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 75 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………... 78 
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Актуальність дослідження зумовлена поєднанням економічних, 
екологічних, ресурсних і євроінтеграційних чинників, які визначають сучасні 
траєкторії трансформації переробної промисловості. Целюлозно-паперова 
промисловість виконує системоутворюючу функцію в економіці, 
забезпечуючи критично важливі матеріальні потоки для пакувального сектору, 
логістики, торгівлі, харчової промисловості, фармацевтики та сфери послуг. 
Водночас вона належить до ресурсомістких видів діяльності, характеризується 
значними обсягами споживання води та енергії, утворенням 
багатокомпонентних стічних вод і відходів, а отже є однією з галузей, де 
«зелена» модернізація має найбільший потенціал екологічного ефекту та 
економії ресурсів. 
Євроінтеграційний вектор розвитку України обумовлює необхідність 
поступової гармонізації екологічного регулювання та виробничих практик із 
підходами ЄС, зокрема щодо інтегрованого екологічного контролю, орієнтації 
на найкращі доступні технології, принципів циркулярної економіки та вимог 
до пакування. У цих умовах сталі інноваційні рішення набувають подвійної 
ролі, так вони є інструментом зменшення екологічних впливів і декарбонізації, 
а також фактором конкурентоспроможності, доступу до ринків, фінансування 
та довгострокової стійкості бізнесу. 
Отже, пошук і обґрунтування сталих інноваційних рішень для 
целюлозно-паперової промисловості України є актуальним науково-
практичним завданням, оскільки дозволяє визначити ефективні напрями 
модернізації виробництва, підвищення ресурсоефективності та екологічної 
безпеки, формування циркулярних матеріальних потоків і адаптації 
підприємств до нових регуляторних і ринкових умов. Дослідження цієї 
проблематики створює підґрунтя для розроблення дієвих управлінських та 
технологічних підходів, здатних забезпечити розвиток галузі в умовах 
6 
 
післявоєнного відновлення та поглиблення інтеграції України до 
європейського економічного простору. 
Об’єктом дослідження є целюлозно-паперова промисловість. 
Предмет дослідження –  напрями підвищення сталого розвитку 
целюлозно-паперової промисловості. 
Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає в теоретичному 
обґрунтуванні та практичному пошуку сталих інноваційних рішень для 
розвитку целюлозно-паперової промисловості України. 
Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є:  
− узагальнити теоретичні підходи до визначення сутності целюлозно-
паперової промисловості та ролі сталих інновацій у забезпеченні її 
довгострокового розвитку; 
− проаналізувати сучасний стан, структуру та динаміку розвитку 
целюлозно-паперової промисловості України; 
− дослідити вплив екологічних, технологічних і інституційних 
чинників на формування інноваційних процесів у целюлозно-паперовій галузі; 
− систематизувати міжнародний, зокрема європейський, досвід 
нормативно-правового регулювання діяльності підприємств целюлозно-
паперової промисловості у контексті сталого розвитку; 
− проаналізувати практики впровадження сталих технологічних, 
енергетичних і циркулярних рішень на підприємствах целюлозно-паперової 
промисловості країн ЄС; 
− виявити основні проблеми та бар’єри впровадження сталих 
інновацій на підприємствах целюлозно-паперової промисловості України; 
− обґрунтувати пріоритетні напрями активізації інноваційної 
діяльності целюлозно-паперових підприємств з урахуванням принципів 
циркулярної економіки, енергоефективності та декарбонізації. 
Методи дослідження. Методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції 
застосовувалися для узагальнення теоретичних підходів до сутності сталих 
7 
 
інновацій і визначення закономірностей розвитку галузі. Економіко-
статистичні та порівняльні методи використано для оцінки динаміки, 
структури й тенденцій функціонування галузі в Україні та країнах ЄС. 
Інституційний підхід дозволив проаналізувати вплив нормативно-правового 
регулювання і політик сталого розвитку на інноваційні процеси в целюлозно-
паперовій промисловості. Системний і структурно-функціональний підходи 
застосовувалися для виявлення ключових проблем і взаємозв’язків між 
сировинними, енергетичними, водними та управлінськими аспектами 
виробництва. Для обґрунтування напрямів активізації інноваційної діяльності 
використано методи логічного узагальнення та експертно-аналітичний і 
прогностичний підходи. 
Наукова новизна кваліфікаційної роботи магістра полягає в 
поглибленні теоретико-методичних підходів до обґрунтування сталого 
інноваційного розвитку целюлозно-паперової промисловості України з 
урахуванням її галузевих особливостей та євроінтеграційних вимог. У роботі 
систематизовано основні чинники й бар’єри впровадження сталих інновацій, 
що дозволило розкрити їх комплексний характер і взаємозв’язок між 
сировинними, енергетичними, водними та управлінськими аспектами 
функціонування підприємств. Набули подальшого розвитку підходи до 
адаптації європейського досвіду сталого розвитку до національних умов, 
зокрема в частині застосування інтегрованого екологічного управління та 
принципів найкращих доступних технологій. Обґрунтовано напрями 
активізації інноваційної діяльності підприємств целюлозно-паперової галузі, 
що поєднують технологічні та організаційні рішення і спрямовані на 
підвищення ресурсоефективності, екологічної безпеки та довгострокової 
конкурентоспроможності галузі. 
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх 
використання підприємствами целюлозно-паперової промисловості для 
обґрунтування напрямів упровадження сталих інновацій, підвищення 
ресурсоефективності та зниження екологічних ризиків. 
8 
 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 83 сторінки. Список використаних джерел 
складається з 68  найменувань, 4 таблиці,  3 рисунки. 
  
9 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 
ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 
 
 
1.1 Поняття целюлозно-паперової промисловості та її місце в 
промисловій системі 
 
Целюлозно-паперова промисловість (ЦПП) у сучасній економічній науці 
розглядається як базова підгалузь переробної промисловості, що забезпечує 
виробництво целюлози, паперу, картону та широкого спектра виробів із них, а 
також формує стійкі міжгалузеві зв’язки з лісовим господарством, хімією, 
енергетикою, водним господарством, логістикою, торгівлею та сектором 
послуг.  
У продуктовому портфелі галузі зазвичай виділяють: 
− папір і картон для упаковки (контейнерний картон, картонні основи, 
обгорткові папери, гофропродукція після перероблення); 
− санітарно-гігієнічні папери: серветки, туалетний папір, рушники 
тощо; 
− друкарські й писальні папери (графічні), попит на які довгостроково 
скорочується під впливом цифровізації; 
− спеціальні папери (фільтрувальні, етикеткові, електротехнічні, 
медико-фармацевтичні тощо) [1] . 
Сутність ЦПП як економічної системи розкривається через поєднання 
матеріальної, технологічної та інституційної складових. Матеріальна складова 
полягає в перетворенні волокнистої сировини (деревної целюлози, макулатури, 
альтернативних волокон) у продукти масового та спеціалізованого попиту; 
технологічна – у використанні капіталомістких процесів механічної або 
хімічної підготовки волокна, формування полотна, сушіння, оздоблення та 
10 
 
конвертингу, а також у системах очищення, водопідготовки, утилізації 
побічних продуктів і енергозабезпечення; інституційна – у регуляторних 
вимогах щодо ресурсокористування, охорони довкілля, управління відходами, 
стандартів безпечності пакування та торгівельних режимів. У цій логіці ЦПП 
постає не лише як «виробництво паперу», а як індустріальна платформа для 
забезпечення функціонування інших секторів, таких як харчова промисловість, 
АПК, фармацевтика, ритейл, логістика, будівництво, освіта, охорона здоров’я, 
державне управління тощо [1].  
Економічне значення целюлозно-паперової промисловості найбільш 
повно проявляється через її мультиплікативний ефект у ланцюгах доданої 
вартості. ЦПП є «проміжною» галуззю, продукція якої виступає вхідним 
ресурсом для багатьох видів діяльності. Так, наприклад, пакувальні матеріали 
забезпечують збереження та комерціалізацію товарів; картон і гофротара 
формують інфраструктуру електронної комерції та дистрибуції; санітарно-
гігієнічні папери є елементом суспільного здоров’я; спеціальні папери й картон 
– основою для маркування, простежуваності та захисту продукції. При цьому 
кожна ланка  генерує зайнятість, попит на обладнання, хімію, енергію, 
транспортні послуги та інжиніринг, підсилюючи ефект у суміжних секторах 
економіки [2]. 
Для макроекономіки важливим є те, що ЦПП належить до 
капіталомістких галузей переробної промисловості, де значна частка витрат 
припадає на основні фонди, енергетику, воду, логістику та технологічні 
реагенти. У країнах із розвиненими ринками галузь часто виконує роль 
«якоря» регіонального промислового розвитку, оскільки комбінати й великі 
конвертингові виробництва формують довгострокові робочі місця та податкову 
базу, створюють попит на кваліфіковані інженерні компетенції та стимулюють 
розвиток індустріальних кластерів. Наприклад, на рівні ЄС галузеві огляди 
фіксують вагомі масштаби: сотні виробничих компаній, десятки мільярдів євро 
обороту та відчутний внесок у ВВП і зайнятість [2].  
11 
 
Структурно ЦПП одночасно обслуговує традиційні та нові ринки, що 
перебувають у різних фазах життєвого циклу. З одного боку, сегмент графічних 
паперів (друк, офіс, газети) у багатьох країнах скорочується під впливом 
цифровізації. З іншого боку, сегменти пакувального картону, гофротари, 
санітарно-гігієнічних паперів і частини спеціальних паперів демонструють 
відносну стійкість або зростання, що пояснюється розвитком e-commerce, 
змінами в споживанні, урбанізацією, вимогами безпечності харчових ланцюгів 
та трендом заміщення деяких видів пластикового пакування волокнистими 
матеріалами.  
В умовах сучасної економіки значення ЦПП посилюється тим, що вона 
безпосередньо пов’язана з інфраструктурою товарних потоків і торгівлі. 
Упаковка – це елемент логістики, який знижує втрати від пошкоджень, 
подовжує терміни придатності продуктів, уможливлює групування, 
маркування та автоматизовану обробку вантажів. Для експортоорієнтованих 
економік доступність якісних пакувальних матеріалів (особливо картонів і 
гофрорішень) прямо впливає на конкурентоспроможність виробників у 
харчовій, аграрній, фармацевтичній та машинобудівній сферах. Відповідно 
ЦПП виступає «інфраструктурною галуззю» для торгівлі, а її розвиток 
корелює з рівнем організації ринків, часткою переробленої продукції в 
експорті та зрілістю логістичних мереж [3].  
Також целюлозно-паперова промисловість відіграє важливу роль у 
ресурсній та екологічній трансформації економіки через розвиток 
циркулярних моделей. Папір і картон належать до матеріалів із розвиненими 
системами збирання та перероблення у багатьох аспектах, що робить їх 
ключовим елементом політик зменшення відходів. З погляду економічної 
теорії ресурсоефективності, перероблення волокна знижує потребу в 
первинній сировині, зменшує навантаження на полігони та створює вторинні 
ринки сировини, на яких виникають нові бізнес-моделі (сортування, 
підготовка макулатури, виробництво вторинних волокнистих напівфабрикатів) 
[4].  
12 
 
Важливою характеристикою ЦПП є її чутливість до енергетичних і 
ресурсних факторів, що має пряме значення для економіки країни. 
Виробництво целюлози, паперу та картону є енерго- та водоємним; 
конкурентоспроможність галузі суттєво залежить від доступу до стабільної 
енергосистеми, вартості природного газу/електроенергії, можливостей 
когенерації та використання біомаси й побічних продуктів як палива. Саме 
тому багато стратегій модернізації ЦПП у світі пов’язують із підвищенням 
енергоефективності, декарбонізацією та інтеграцією «біоенергетичних» 
рішень, що водночас зменшує виробничі витрати та екологічні екстерналії. На 
рівні міжнародних фінансових інституцій питання енергоефективності в 
паперовому секторі розглядається як один із ключових резервів підвищення 
продуктивності й зниження викидів [5].  
Економічна роль ЦПП проявляється також у забезпеченні стійкості 
продовольчих і промислових ланцюгів постачання. Упаковка та паперово-
картонна тара є невід’ємними для зберігання та транспортування аграрної і 
харчової продукції, у тому числі експортної. Це означає, що інвестиції в 
потужності з виробництва картону, гофропродукції, мішкових паперів, 
етикеток та допоміжних матеріалів мають ефект, що виходить за межі самої 
галузі: вони знижують транзакційні витрати, підвищують стандартизацію й 
якість логістики, зменшують втрати продукції, покращують виконання 
контрактів і відповідність вимогам зовнішніх ринків до маркування та 
простежуваності. У підсумку ЦПП, хоч і належить до переробної 
промисловості, виконує посередницьку функцію між виробництвом і 
торгівлею [3]. 
Соціально-економічне значення ЦПП також проявляється через 
забезпечення базових суспільних потреб і якості життя. Наприклад, санітарно-
гігієнічні папери мають безпосередній зв’язок із стандартами гігієни, 
громадським здоров’ям та інституційною спроможністю систем освіти й 
охорони здоров’я; паперові вироби медичного призначення та пакування 
медичних товарів підпадають під підвищені вимоги щодо безпечності [6].  
13 
 
У підсумку поняття целюлозно-паперової промисловості доцільно 
розуміти як комплекс взаємопов’язаних виробництв, що перетворюють 
волокнисту сировину на продукти, критично важливі для функціонування 
економіки та суспільства. Її сутність полягає у створенні проміжних і кінцевих 
матеріальних рішень для логістики, торгівлі, комунікацій, санітарії та 
промислової кооперації, а також у генерації мультиплікативного ефекту в 
ланцюгах вартості. Значення ЦПП для економіки країни проявляється через 
забезпечення інфраструктури товарних потоків, формування зайнятості й 
податкової бази, підтримку експорту та конкурентоспроможності переробних 
секторів, розвиток ринку вторинної сировини та інтеграцію принципів 
циркулярної біоекономіки.  
 
1.2 Структура та динаміка розвитку целюлозно-паперової 
промисловості України 
 
Целюлозно-паперова промисловість України є складовою переробної 
індустрії, яка виконує системоутворюючу функцію у формуванні матеріальних 
потоків для пакувального, поліграфічного, санітарно-гігієнічного та ряду 
суміжних секторів економіки. У національній статистичній практиці вона 
ідентифікується в межах секції C «Переробна промисловість» відповідно до 
КВЕД-2010 і відповідає розділу 17 «Виробництво паперу та паперових 
виробів», гармонізованому з класифікацією NACE Rev.2. Галузь 
характеризується поєднанням виробництва базових матеріалів (паперу, 
картону, напівфабрикатів) та їх подальшої переробки у готові вироби, що 
формує внутрішню дворівневу структуру з різними економічними та 
технологічними параметрами функціонування [7]. 
Структурно целюлозно-паперова промисловість України поділяється на 
виробництво паперової маси, паперу і картону (КВЕД 17.1) та виготовлення 
виробів з паперу і картону (КВЕД 17.2). Перший сегмент формує матеріальну 
основу галузі, забезпечуючи випуск паперу-основи, тарного та коробкового 
14 
 
картону, а також інших видів паперових матеріалів, що використовуються як 
напівфабрикати. Другий сегмент охоплює виробництво гофрованого паперу та 
тари, санітарно-гігієнічних виробів, канцелярської продукції, шпалер та інших 
паперових виробів, орієнтованих безпосередньо на кінцевого споживача або 
промислові ринки. У сучасних умовах саме сегмент 17.2 відіграє роль відносно 
стабільного елемента галузі, оскільки його динаміка більшою мірою 
визначається внутрішнім попитом, зокрема з боку харчової промисловості, 
торгівлі та електронної комерції. 
Динаміка розвитку целюлозно-паперової промисловості України у 2013-
2024 роках характеризується виразною фазовістю, що відображає вплив 
макроекономічних, структурних та воєнних шоків. За даними Державна 
служба статистики України, індекси промислової продукції за видом 
діяльності «Виробництво паперу та паперових виробів» (рис.1.1) свідчать про 
скорочення випуску у 2014-2015 роках, часткову стабілізацію та помірне 
відновлення у 2016-2019 роках, відносно стійке функціонування у 2020-2021 
роках та різкий спад у 2022 році. Падіння індексу у 2022 році до рівня близько 
62 відсотків від попереднього року відображає масштабний негативний вплив 
повномасштабної війни, що призвела до порушення логістичних ланцюгів, 
скорочення внутрішнього попиту, втрати частини виробничих потужностей та 
ускладнення доступу до ресурсів. 
Післяшоковий період 2023-2024 років характеризується 
відновлювальним зростанням. Збільшення індексів промислової продукції у 
2023 році більш ніж на 9 відсотків та подальше зростання у 2024 році свідчать 
про адаптацію підприємств до нових умов функціонування, реструктуризацію 
виробничих програм та переорієнтацію на сегменти зі стабільнішим попитом, 
насамперед пакування та санітарно-гігієнічні вироби.  
 
 
15 
 
120
108,4 109,1
105,2
100 101,7 103,3 102,9
94,3 95,5 97,8
92,9
80
70,5
60 62,5
40
20
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024
 
Рисунок 1.1 – Індекси промислової продукції за видом діяльності 
«Виробництво паперу та паперових виробів» протягом 2013-2024 рр 
Джерело: [8]  
 
Аналіз ланцюгової динаміки індексів промислової продукції за тривалий 
період дозволяє дійти висновку, що, незважаючи на відновлення останніх 
років, сукупний рівень виробництва у 2024 році істотно поступається 
умовному рівню 2013 року. 
В таблиці 1.1 представлено динаміку обсягів реалізації продукції 
целюлозно-паперової галузі за 2020-2024 роки. 
 
Таблиця 1.1 – Обсяги реалізації продукції целюлозно-паперової 
промисловості за 2020-2024 роки 
Рік Обсяг реалізації, млрд.грн у т.ч. реалізовано за межі країни 
(експорт), млрд грн 
2020 45,3 10,9 
2021 51,5 13,2 
2022 42,9 8,0 
2023 47,4 8,2 
2024 57,1 10,3 
Джерело: [8] 
 
16 
 
Динаміка обсягів реалізованої продукції целюлозно-паперової 
промисловості України у вартісному виразі впродовж 2020-2024 років 
відображає поєднання циклічних коливань, структурних зрушень і впливу 
екзогенних шоків. За даними Державна служба статистики України, у 2020 
році обсяг реалізації за КВЕД 17 становив близько 45,3 млрд грн, що свідчило 
про відносну стійкість галузі в умовах пандемічної кризи. Незважаючи на 
загальне уповільнення економічної активності, попит на пакувальні матеріали 
та санітарно-гігієнічну продукцію забезпечив утримання вартісних показників 
на помірно стабільному рівні, а експортна складова залишалася суттєвою. 
У 2021 році відбулося помітне зростання обсягу реалізації до 51,5 млрд 
грн, що відображало фазу економічного відновлення та підвищення ділової 
активності. Цей приріст був зумовлений як збільшенням фізичних обсягів 
виробництва, так і впливом цінових чинників, зокрема зростанням витрат на 
енергоносії та сировину, які транслювалися у відпускні ціни продукції. Частка 
експорту у загальному обсязі реалізації в цей період також зросла, що свідчило 
про відносно сприятливу зовнішню кон’юнктуру для окремих сегментів галузі. 
Різкий злам динаміки спостерігався у 2022 році, коли обсяг реалізованої 
продукції скоротився до 42,9 млрд грн. Це падіння відображає системний 
вплив повномасштабної війни, що проявився у втраті частини виробничих 
потужностей, порушенні логістичних ланцюгів, скороченні внутрішнього 
попиту та зменшенні експортних поставок. Особливо відчутним стало 
зниження зовнішньої реалізації, що посилило залежність галузі від 
внутрішнього ринку в умовах загального економічного спаду. 
У 2023-2024 роках динаміка набула відновлювального характеру. 
Зростання обсягу реалізації до 47,4 млрд грн у 2023 році та до 57,1 млрд грн у 
2024 році свідчить про поступову адаптацію підприємств целюлозно-
паперової промисловості до нових умов функціонування. Важливу роль у 
цьому процесі відіграло переорієнтування на сегменти зі стабільнішим 
попитом, насамперед пакування та продукцію повсякденного споживання, а 
також часткове відновлення експортних каналів.  
17 
 
Галузеві оцінки, що публікуються профільними об’єднаннями, зокрема 
Укрпапір, підтверджують зростання обсягів випуску паперу, картону та 
гофрованої тари у 2024 році (табл.1.2). 
 
Таблиця 1.2 – Обсяги виробництва продукції целюлозно-паперової 
промисловості 
Продукція Листопад Зміни, %% по відношенню до Зміни, %% 
2025 року жовтня 2025 листопада 11 місяців 
року 2024 року 2025  / 2024 
1. Вир-во деревної маси, 0,10 93,5 121,7 128,2 
т.тн 
2. Ви-во  паперу та 54,90 98,0 103,8 105,1 
картону, т.тн 
в тому числі,   паперу :         
 -   писально- 0,00 0,0 0,0 81,8 
друкарського, т.тн 
 -  основи санітарно- 10,65 96,1 97,3 107,5 
гігієнічного, т.тн 
 в тому числі,  картону:          
 -  тарного, включаючи 35,82 97,7 106,1 103,8 
флютинг,  т.тн 
 -  коробкового, т.тн 6,14 114,1 101,0 104,1 
 3. Вир-во ящиків з г/к, 52,22 97,2 106,0 101,7 
млн.кв.м 
 5. Вир-во шпалер, 925 71,3 70,4 91,5 
т.ум.к. 
 6. Вир-во зошитів, 1089 52,6 16,5 84,9 
тис.шт 
 7. Вир-во туалетного 49,72 101,0 106,5 100,0 
паперу, млн.рул 
Джерело: [9]  
 
Зовнішньоторговельний вимір розвитку целюлозно-паперової 
промисловості України характеризується значною імпортною залежністю. За 
даними міжнародних статистичних баз, зокрема UN Comtrade, у 2024 році 
обсяги імпорту паперу, картону та виробів з них суттєво перевищували 
експортні поставки, що формує негативне сальдо зовнішньої торгівлі за 
відповідною товарною групою (рис. 1.2, рис.1.3). Така ситуація зумовлена як 
недостатніми внутрішніми виробничими потужностями за окремими видами 
продукції, так і потребою у спеціалізованих сортах паперу та картону, 
18 
 
виробництво яких вимагає значних капіталовкладень і сучасних технологій. 
Водночас експортний потенціал галузі зосереджується переважно у сегменті 
гофротари та окремих видів переробленої паперової продукції, орієнтованої на 
регіональні ринки. 
 
Рисунок 1.2 – Динаміка експорту продукції целюлозно-паперової 
промисловості 
Джерело: [10]  
 
Рисунок 1.3 – Динаміка імпорту продукції целюлозно-паперової 
промисловості 
Джерело: [10]  
 
19 
 
Регіональна структура целюлозно-паперової промисловості України 
сформувалася під впливом історичних, ресурсних та інфраструктурних 
чинників. Традиційно підприємства галузі концентрувалися у регіонах з 
розвиненою промисловою базою, доступом до транспортної інфраструктури 
та споживчих ринків. До таких регіонів належать центральні та західні області 
України, зокрема Київська, Житомирська, Львівська, Рівненська та 
Хмельницька області, де розміщені як виробники паперу і картону, так і 
підприємства з виготовлення гофрованої тари та санітарно-гігієнічних виробів 
(табл.1.3). За узагальненими даними відкритих бізнес-реєстрів і галузевих 
каталогів, в Україні нараховується орієнтовно від 80 до 100 підприємств, які 
безпосередньо здійснюють виробництво паперу й картону як основний вид 
економічної діяльності [11]. До цієї кількості входять як класичні целюлозно-
паперові комбінати, так і паперові та картонно-паперові фабрики, орієнтовані 
на випуск паперу для гофрування, картону для плоских шарів, обгорткового 
паперу, а також санітарно-гігієнічної продукції. Водночас значна частина 
підприємств галузі працює у форматі вертикально або горизонтально 
інтегрованих виробництв, де виготовлення паперу чи картону поєднується з 
подальшим виробництвом пакувальної тари або готових споживчих виробів, 
що ускладнює їх чітку ідентифікацію в межах одного статистичного класу. 
Якщо розглядати галузь у ширшому трактуванні, включаючи 
підприємства з виробництва гофрованого картону, паперової упаковки, 
паперових мішків, коробок і допоміжних пакувальних елементів, загальна 
кількість суб’єктів господарювання зростає до приблизно 200-250 
підприємств. При цьому значна їх частина не має власного папероробного 
виробництва і використовує закуплену сировину, що дозволяє віднести такі 
підприємства радше до сегмента переробки паперу й картону, ніж до базового 
целюлозно-паперового виробництва. Окрему групу становлять малі 
підприємства та цехи, які формально входять до галузі за КВЕД, але працюють 
нерегулярно, мають обмежені обсяги виробництва або зосереджені на 
локальних ринках. 
20 
 
Таким чином, у сучасних умовах доцільно розрізняти ядро целюлозно-
паперової галузі України, яке формується кількома десятками великих і 
середніх виробників паперу та картону, і ширшу периферію, представлену 
значною кількістю підприємств пакувального та паперопереробного профілю.  
 
Таблиця 1.3 – Основні підприємства целюлозно-паперової галузі в 
Україні 
Підприємство Населений Область Профіль 
пункт продукції 
ПрАТ «Київський картонно- Обухів Київська картон, папір, 
паперовий комбінат» гофрокартон; 
https://www.papir.kiev.ua/ санітарно-
гігієнічні вироби 
ПАТ «Жидачівський Жидачів Львівська папір 
целюлозно-паперовий обгортковий, 
комбінат» папір для 
https://www.zhkpaper.com/ гофрування, 
картон 
ПрАТ «Ізмаїльський Ізмаїл Одеська гофрокартон, 
целюлозно-картонний картонна тара 
комбінат» 
https://www.ckk.com.ua/ 
АТ «Кохавинська паперова Гніздичів Львівська туалетний папір, 
фабрика» паперові 
https://www.kpf.ua/ рушники 
ТОВ «Понінківська картонно- Понінка Хмельницька папір, картон, 
паперова фабрика – Україна» гофропродукція 
https://pkpf.com.ua/ 
ПрАТ «Малинська паперова 
фабрика» (Weidmann) спеціальні види 
Малин Житомирська 
https://www.weidmann- паперу, картон 
mpm.com/ 
папір для 
Картонно-паперова фабрика 
гофрування, 
«Папір-Мал» Малин Житомирська 
рушники, 
https://papir-mal.com.ua/ 
серветки 
ВАТ «Рахівська картонна 
картон, картонні 
фабрика» Рахів Закарпатська 
упаковки 
https://opendatabot.ua/c/00278741 
санітарно-
ТОВ «Дніпровська паперова 
гігієнічна 
фабрика» Дніпро Дніпропетровська 
паперова 
https://opendatabot.ua/c/38433802 
продукція 
ТОВ «Трипільський 
гофрокартон, 
пакувальний комбінат» Українка Київська 
пакувальна тара 
https://www.tuk.org.ua/ 
21 
 
Підприємство Населений Область Профіль 
пункт продукції 
АТ «Слов’янські шпалери – паперові 
КФТП» Корюківка Чернігівська шпалери та 
https://oboi-slav-oboi.com/ оздоблення 
«Зміївська паперова фабрика» 
офсетний, 
https://zpf.company/zmiiivska- Зміїв Харківська 
газетний папір 
paper-mill/ 
ПрАТ «Рубіжанський картонно-
гофрокартон, 
тарний комбінат» Рубіжне Луганська 
картонні вироби 
http://www.rktk.com.ua/ 
Dunapack Packaging Khodoriv гофрокартонні 
https://www.dunapack- Ходорів Львівська пакувальні 
packaging.com/ рішення 
Dunapack Packaging Lviv гофрокартон, 
https://www.dunapack- Львів Львівська пакувальні 
packaging.com/ рішення 
ТОВ «Інтер-Пак Україна» картонні 
Жидачів Львівська 
https://inter-pack.com.ua/ кутники/гільзи 
ТОВ «Картонно-паперова туалетний папір, 
компанія» Львів Львівська рушники, 
https://paperandboard.com.ua/ серветки 
ПрАТ «ВГП» (Ruta) санітарно-
Луцьк Волинська 
https://ruta.ua/ гігієнічний папір 
ТОВ «Мальвар Компані» санітарно-
Тернопільська 
(Malvar) Тернопільська гігієнічна 
область 
https://malvar.te.ua/ продукція 
широкий спектр 
ТОВ «ТВГ Український папір» 
Київ м. Київ паперу та 
https://ukrpap.com.ua/ 
картону 
Джерело: розроблено автором 
 
Воєнні події 2022-2024 років спричинили перерозподіл регіональних 
акцентів розвитку галузі. Частина підприємств у східних і південних регіонах 
зазнала втрат або зупинки діяльності, що зумовило відносне посилення ролі 
західних та центральних регіонів як більш безпечних зон для розміщення 
виробництва. Це сприяло зростанню інвестиційного інтересу до релокації та 
модернізації підприємств у регіонах з кращими логістичними можливостями 
доступу до європейських ринків. Водночас така регіональна трансформація 
підсилює асиметрії розвитку, оскільки не всі області мають однакові 
передумови для залучення капіталу та розвитку целюлозно-паперових 
виробництв. 
22 
 
Особливістю української целюлозно-паперової промисловості є 
обмеженість власної волокнистої сировинної бази, що зумовлює підвищену 
залежність від вторинної сировини (макулатури) та імпортних поставок 
окремих видів паперу і картону. Взаємозв’язок галузі з лісовим сектором 
економіки має структурний характер і визначається доступністю деревної 
сировини, режимами її заготівлі та регулюванням внутрішнього ринку 
деревини. Обмеження пропозиції деревини безпосередньо впливають на 
можливості розвитку базового сегмента целюлозно-паперового виробництва, 
знижуючи потенціал розширення випуску паперової маси та картону. 
Водночас макулатурний контур набуває стратегічного значення, оскільки 
дозволяє частково компенсувати дефіцит первинного волокна та інтегрувати 
галузь у модель циркулярної економіки. 
Виробничі процеси в целюлозно-паперовій промисловості 
відзначаються високою енергоємністю, що зумовлює чутливість галузі до змін 
тарифів на електроенергію та тепло, а також до стабільності енергопостачання. 
Цей фактор має особливе значення в умовах воєнних ризиків та пошкодження 
енергетичної інфраструктури, що спостерігалося у 2022-2023 роках. Зростання 
енергетичних витрат безпосередньо відображається на собівартості продукції 
та конкурентоспроможності українських виробників як на внутрішньому, так і 
на зовнішніх ринках, що обмежує можливості інвестицій у капіталомісткі 
сегменти базового виробництва. 
Узагальнюючи результати аналізу, можна констатувати, що целюлозно-
паперова промисловість України перебуває у стані структурної трансформації, 
поєднуючи елементи відновлення після глибокого шоку та довгострокові 
обмеження зростання. Сучасна модель розвитку галузі характеризується 
домінуванням сегментів переробки та пакування, зростанням ролі вторинної 
сировини, високою енергоємністю виробництва та значною імпортною 
залежністю. Подальша динаміка галузі значною мірою визначатиметься 
здатністю підприємств адаптуватися до ресурсних і енергетичних викликів, 
інтегруватися у циркулярні ланцюги створення вартості, а також 
23 
 
використовувати регіональні переваги для відновлення та нарощування 
виробництва в умовах післявоєнної реконструкції економіки України. 
 
1.3 Аналіз сталих інноваційних практик вітчизняних підприємств 
целюлозно-паперової промисловості 
 
Сталий розвиток у целюлозно-паперовій промисловості України 
формується як сукупність конкретних технологічних, продуктових і 
управлінських рішень та інновацій, що прямо впливають на 
ресурсоефективність, екологічні ризики та конкурентоспроможність 
підприємств. Основними напрямами інноваційної діяльності целюрозно-
паперових українських фабрик і комбінатів концентрується навколо чотирьох 
взаємопов’язаних векторів:  
− нарощування частки вторинної волокнистої сировини та 
розширення потоків переробки;  
− зниження питомого споживання енергії й води та перехід до 
альтернативних джерел тепла;  
− розвиток портфеля екологічного пакування та матеріалів, що 
відповідають принципам циркулярності;  
− запровадження систем менеджменту (якість, довкілля, енергія, 
безпечність) і сертифікацій ланцюга постачання як інституційної основи 
сталості. 
Найбільш зрозумілим і вимірюваним прикладом інновацій циркулярної 
моделі є системна робота з макулатурою та нетиповими потоками вторинної 
сировини. У структурі українського ринку це проявляється в тому, що частина 
провідних підприємств позиціонує переробку макулатури не як допоміжну 
операцію, а як стратегічну основу виробництва та фактор інноваційності 
продукту. Так, ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» (ККПК) 
прямо описує сталі підходи через управління впливами на воду, повітря та 
24 
 
відходи, закріплюючи це як програму екологічних заходів і політику розвитку 
[12]. В звіті зі сталого розвитку підприємство зазначає, що щорічно комбінат 
переробляє 320 тисяч тонн макулатури [31]. 
На рівні продуктового портфеля та бізнес-логіки ККПК підкреслює 
замкненість виробничих контурів у межах холдингової структури, а також 
масштаб переробки макулатури як ресурсної бази [12]. 
Інша показова практика - це розширення переробки на «складні» види 
відходів, які зазвичай погано піддаються стандартній переробці. У цьому 
контексті унікальним прикладом в Україні є ТОВ «Зміївська паперова 
фабрика», яка публічно характеризує себе як підприємство, що в промислових 
масштабах переробляє комбіновані асептичні упаковки типу Tetra Pak, 
розділяючи їх на волокно та інші фракції [23]. 
 Фабрика зазначає, що потужності цього проєкту дозволяють утилізувати 
шляхом переробки понад 500 тонн цього виду відходів на місяць, що значно 
зменшує екологічне навантаження на навколишнє середовище [23]. 
Така інновація є подвійною, так,  з одного боку, є технологічною 
здатністю переробляти багатошаровий матеріал, а з іншого боку, забезпечує 
продуктову диверсифікацію, коли з отриманого волокна фабрика виготовляє 
пакувальні види паперів, крафт-папір, газетний та інші папери, створюючи 
ринковий попит на результат переробки.  
Паралельно з «вхідними» інноваціями в сировині українські виробники 
розвивають «вихідні» інновації, а саме пропонують асортимент екологічних 
пакувальних рішень як альтернативу пластику. Найпомітнішою тенденцією є 
розвиток формованої волокнистої тари та пакування з високою часткою 
вторинного волокна, які краще вписуються в циркулярні моделі споживання. 
Так, наприклад, на ККПК запущено лінії з виробництва литої (формованої) 
тари, зокрема яєчних лотків, як окремого напряму «екологічної упаковки» і як 
розширення комплексних рішень для клієнтів (лита тара плюс гофроящики) 
[12]. Це важливий приклад продуктової інновації, оскільки підприємство не 
просто заміщує матеріал, а перебудовує ринкову пропозицію, тобто переходить 
25 
 
від «одного продукту» (картон/гофро) до модульних пакувальних систем, у 
яких екологічність стає частиною конкурентної цінності для агро- та харчових 
сегментів.  
У пакувальному сегменті інноваційність часто проявляється не тільки у 
матеріалі, а й у технологіях конвертингу та друку, що впливають на споживчі 
властивості, втрати та економіку продукту. Показовим є приклад ПрАТ 
«Рубіжанський картонно-тарний комбінат» (РКТК) як інтегрованого 
комплексу з виробництва картону для плоских шарів, паперу для гофрування 
та гофротари [24]. 
 Ще у 2004 році на підприємстві вперше в Україні та СНД було освоєно 
обладнання з випуску гофротари із флексодруком до шести фарб. Для сталого 
розвитку це має непрямий, але важливий ефект, а саме якісний друк і 
стандартизація конвертингу зменшують частку браку, підвищують точність 
виконання замовлень, оптимізують логістичні процеси та знижують ресурсні 
втрати на одиницю придатної продукції.  
Ще однією важливою сталою практикою є перехід від газової генерації 
тепла до альтернативних джерел енергії або заміщення частини 
енергоспоживання. У целюлозно-паперовій промисловості тепло та пара 
критичні для сушіння полотна, тому енергетичні інновації часто визначають 
економіку підприємства. «Зміївська паперова фабрика» у відкритому описі 
екологічного виробництва демонструє приклад інженерної інновації, а саме 
створення енергетичної установки або екокотельні з використанням лушпиння 
соняшника як альтернативного палива, з метою відмови від газу та зменшення 
витрат на енергоресурси [23]. 
  Для українського промислового контексту це є прикладом локальної 
біоенергетичної інтеграції, коли відходи агросектору стають ресурсом для 
виробництва тепла у переробній промисловості, формуючи елементи 
міжгалузевої циркулярності. 
Важливо підкреслити, що сталий розвиток у промисловості не зводиться 
до «екологічних» рішень, так не менш вагомими є управлінські інновації, які 
26 
 
інституціоналізують сталість, роблять її відтворюваною та підконтрольною. 
Найпоширенішим інструментом в українських целюлозно-паперових 
виробництвах є системи менеджменту та сертифікації, що створюють 
зовнішньо визнані рамки для управління ризиками якості, довкілля, енергії та 
охорони праці. Приклад ККПК демонструє комплексність цього підходу через 
впровадження інтегрованої системи управління якістю, екологією, безпекою 
продукції, енергоефективністю, охороною здоров’я та безпекою праці 
відповідно до вимог міжнародних стандартів: ISO 9001:2015, ISO 14001:2015, 
ISO 45001:2018, ISO 50001:2018, FSSC 22000, FSC-STD – 40, ХАЛЯЛЬ [12]. 
Це підтверджується наявністю у комбінату сертифікатів відповідності, 
виданих незалежними організаціями. Комбінат щорічно проходить наглядові 
аудити і підтверджує дії виданих сертифікатів та можливість комбінату 
забезпечувати високу якість і безпеку продукції, що виробляється [12]. 
 Також, ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» підтримує 
політику компаній по випуску продукції, виробленої з легально заготовленої 
деревини на основі принципів відповідального лісокористування. Гарантією 
дотримання цих принципів є добровільна міжнародна сертифікація по системі 
Forest Stewardship Council® (Лісової Опікунської Ради) [12]. 
Тобто, забезпечення сталості в цьому випадку забезпечується не 
окремими проєктами, а комплексною системою управління. 
Ланцюг постачання у целюлозно-паперовій промисловості є критичною 
зоною сталості, оскільки кінцеві клієнти (особливо експортно орієнтовані або 
під вимоги міжнародних мереж) потребують підтвердження легального та 
відповідального походження волокна. У цьому контексті FSC Chain of Custody 
(CoC) виступає як механізм простежуваності, а саме сертифікація 
підтверджує, що сертифікований матеріал ідентифікований та відокремлений 
від несертифікованого протягом шляху від джерела до ринку, і базується на 
стандарті FSC-STD-40-004 [32]. 
27 
 
Для українських підприємств наявність FSC CoC стає не лише 
елементом репутації, а й «квитком» у певні ланцюги постачання, де вимоги до 
сталості формалізовані політиками закупівель.  
 Додатково слід враховувати контекст воєнних ризиків, так FSC офіційно 
комунікує окремі підходи до сертифікації та цілісності системи в умовах війни, 
що впливає на управління ризиками постачання і додаткову належну перевірку 
для матеріалів з України [32]. 
Інновації сталого розвитку в українській галузі суттєво 
диференціюються залежно від сегмента. Якщо пакувальні комбінати 
концентруються на макулатурі, якості та конвертингу, то виробники санітарно-
гігієнічної продукції частіше розвивають практики, пов’язані з якістю, 
стабільністю постачань і поєднанням целюлозної та макулатурної сировини. 
АТ «Кохавинська паперова фабрика» (бренд «Кохавинка») на своєму 
офіційному ресурсі структурує продукцію на целюлозну та макулатурну, а 
також декларує відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO як підхід 
до гарантування якості [15]. 
Сегмент виробництва картону в Україні демонструє широкий спектр 
сталих практик від використання макулатури як основної сировини до 
продуктового позиціонування «екологічної чистоти» та можливості повторної 
переробки. АТ «Роганська картонна фабрика» у продуктових описах прямо 
акцентує на випуску палітурного/обгорткового картону з макулатури та 
називає його екологічно чистим [33]. 
Ще один приклад, це - виробництво промислових картонних 
компонентів (гільзи, кутники), які, з одного боку, формують попит на 
перероблений картон, а з іншого - підтримують циркулярність у суміжних 
секторах (полімерні плівки, текстиль, папір, будівельні матеріали, логістика). 
ТОВ «Картонно-паперова компанія» у продукті «картонні гільзи» підкреслює, 
що гільзи виготовляються із власного макулатурного картону і можуть 
застосовуватися у вторинній переробці, а в брошурі вказано, що картон 
28 
 
власного виробництва підлягає 100% переробці та може використовуватися як 
сировина для різних видів упаковки [27].  
Рівень сталих практик часто відображається і в корпоративній культурі 
та соціальній складовій, хоча для промислових підприємств це менш 
формалізовано, ніж у великих публічних корпораціях. Картонно-паперова 
фабрика «Папір-Мал» у публічному описі підкреслює рух уперед через 
впровадження інноваційних проєктів і новітніх технологій, а також формулює 
екологічну позицію як виготовлення продукції з вторинної сировини і 
збереження природних ресурсів. Підприємство виробляє санітарно-гігієнічних 
виробів із вторсировини (зокрема рушників і туалетного паперу)  [18].  
Важливою особливістю української целюлозно-паперової 
промисловості є наявність підприємств зі спеціалізованим профілем, де сталий 
розвиток реалізується через інновації якості, технологічної дисципліни та 
автоматизації, а також через випуск продукції з високою доданою вартістю, що 
підтримує технологічну незалежність суміжних секторів (енергетика, кабельна 
промисловість). ПрАТ «Малинська паперова фабрика-Вайдманн» 
позиціонується як виробник трансформаторного картону та 
електроізоляційного паперу для силових кабелів і трансформаторних намоток, 
а також інших типів паперу для промислових застосувань (упаковка, 
фільтрація, шпалери тощо); у відкритих джерелах зазначено, що на 
підприємстві діє кілька технологічних ліній [17]. 
Українські підприємства також демонструють сталі інноваційні 
практики у сфері управління продуктом і ринком, що проявляється у 
клієнтоорієнтованих моделях, диверсифікації форматів і розвитку сервісів, які 
зменшують непродуктивні витрати у ланцюгу постачання. Наприклад, ПрАТ 
«Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» виробляє 4-клапанні 
гофроящики з тришарового та п’ятишарового гофрокартону різних типів 
покривного шару, що свідчить про орієнтацію на параметричне налаштування 
пакування під вимоги клієнта [14].  
29 
 
Системність сталих інновацій у галузі варто розглядати також через те, 
що підприємства поєднують кілька типів інструментів: «тверді» технологічні 
інвестиції (обладнання, котельні, автоматизація) та «м’які» управлінські 
практики (політики, стандарти, звітність, комунікації, навчання). У ККПК 
прикладом такої комбінації є паралельне просування інноваційних 
пакувальних рішень (наприклад, лита тара) з одночасною опорою на 
сертифікації та менеджмент-системи як механізми гарантування якості, 
прозорості та відповідності [12].  
У «Зміївської паперової фабрики» аналогічна комбінація проявляється 
як поєднання технології переробки Tetra Pak із переходом до альтернативного 
палива та активною просвітницькою діяльністю через інституцію «Музею 
паперу», що підсилює соціальну складову і формує культуру роздільного 
збирання/переробки як основу ресурсної бази підприємства [23]. 
В таблиці 1.4 наведемо узагальнену інформацію щодо інновацій, які 
запроваджують вітчизняні підприємства целюлозно-паперової галузі в сфері 
сталого розвитку. 
Таблиця 1.4 – «Сталі» інновації українських підприємств целюлозно-
паперової галузі 
Підприємство Напрями «сталих» інновацій 
Київський картонно- Використання макулатури як основної сировини; замкнені 
паперовий комбінат водооборотні цикли; зниження питомого енергоспоживання; 
(Обухів) рекуперація тепла; оптимізація відходів гофровиробництва 
Жидачівський ЦПК Перехід на макулатурну сировину; зменшення 
водоспоживання; модернізація папероробних машин; 
скорочення викидів пилу та стічних вод 
Ізмаїльський ЦКК Вторинна сировина; енергоефективні лінії гофрокартону; 
повторне використання технологічної води; мінімізація 
відходів пакування 
Кохавинська паперова Використання макулатури; зменшення маси продукції; 
фабрика оптимізація водоспоживання; перехід на екологічні пакування 
Понінківська ККПФ Макулатурна модель виробництва; модернізація сушильних 
секцій; зниження енергоємності; локальні очисні споруди 
Малинська паперова Високоефективні спеціальні папери; контроль якості та втрат; 
фабрика (Weidmann) енергоефективні технології; довговічність продукції як фактор 
сталості 
Папір-Мал Переробка вторинної сировини; скорочення відходів; 
енергозберігаюче обладнання; повторне використання води 
30 
 
Підприємство Напрями «сталих» інновацій 
Рахівська картонна Часткова утилізація деревних і паперових відходів; 
фабрика оптимізація сировинних потоків; скорочення втрат у 
виробництві 
Дніпровська паперова Макулатурна сировина; оптимізація логістики; зниження 
фабрика енергоємності; мінімізація виробничих відходів 
Трипільський Еко-дизайн гофроупаковки; зменшення граматури картону; 
пакувальний комбінат оптимізація розкрою; використання переробленого картону 
Слов’янські шпалери – Скорочення використання розчинників; водні фарби; 
КФТП оптимізація паперової основи; зниження відходів поліграфії 
Зміївська паперова Енергомодернізація папероробного обладнання; економія 
фабрика води; оптимізація волокнистого складу паперу 
Рубіжанський Макулатурна база; модернізація гофроліній; зменшення втрат 
картонно-тарний картону; зниження питомого споживання енергії 
комбінат 
Dunapack Packaging Корпоративна ESG-стратегія; 100% перероблювана упаковка; 
Khodoriv скорочення CO₂; оптимізація дизайну упаковки 
Dunapack Packaging Циркулярна модель пакування; зменшення 
Lviv матеріаломісткості; екологічні клеї та фарби; енергоефективні 
лінії 
Інтер-Пак Україна Перероблювані картонні гільзи; заміна пластикових 
компонентів паперовими; мінімізація виробничих відходів 
Картонно-паперова Санітарно-гігієнічна продукція з макулатури; скорочення 
компанія (Львів) водоспоживання; оптимізація пакування 
ВГП (TM Ruta) Екологічні лінійки продукції; зменшення ваги рулонів; 
сертифікована сировина; енергоефективне обладнання 
Мальвар Компані (TM Перероблювана упаковка; оптимізація ресурсів; зниження 
Malvar) відходів; локальні енергоощадні рішення 
ТВГ «Український Раціоналізація паперових потоків; оптимізація використання 
папір» сировини; зменшення логістичного сліду 
Джерело: розроблено автором 
 
Узагальнення даних, наведених у таблиці зі сталими інноваціями 
целюлозно-паперових підприємств України, дає змогу сформувати кілька 
висновків щодо характеру та спрямованості трансформаційних процесів у 
галузі. Передусім, переважна більшість підприємств зосереджує свої 
інноваційні зусилля на підвищенні ресурсної ефективності виробництва, що 
зумовлено як високою матеріало- та енергоємністю галузі, так і обмеженістю 
фінансових ресурсів для радикальних технологічних проривів. Найбільш 
поширеними практиками є використання макулатурної сировини, оптимізація 
водоспоживання та впровадження замкнених або частково замкнених 
31 
 
водооборотних циклів, а також скорочення виробничих відходів шляхом їх 
повторного залучення у технологічний процес. 
Важливою особливістю є домінування інновацій, спрямованих на 
модернізацію існуючого обладнання, зниження питомих витрат енергії та 
матеріалів, а також оптимізацію технологічних режимів, над радикальними 
екологічними інноваціями. Це свідчить про адаптивний характер сталого 
розвитку галузі, коли екологічні цілі досягаються переважно через підвищення 
ефективності наявних виробничих систем, а не через повну зміну 
технологічної парадигми. Водночас для підприємств пакувального сегмента 
чітко простежується тенденція до впровадження еко-дизайну продукції, 
зменшення маси паперу й картону та заміщення менш екологічних матеріалів 
паперовими альтернативами. 
Окрему групу становлять підприємства з міжнародною корпоративною 
інтеграцією, для яких сталі інновації мають більш системний і стратегічно 
оформлений характер. У таких компаніях простежується зв’язок між 
технологічними рішеннями, корпоративною екологічною політикою та цілями 
зі скорочення вуглецевого сліду, що наближує їхні практики до стандартів 
Європейського Союзу. Загалом результати аналізу свідчать, що целюлозно-
паперова промисловість України перебуває на етапі поступового переходу до 
моделей циркулярної економіки, де сталі інновації виконують насамперед 
функцію підвищення економічної стійкості підприємств і створюють основу 
для подальшої глибшої «зеленої» трансформації галузі. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Проведений у розділі аналіз теоретичних і практичних засад розвитку 
целюлозно-паперової промисловості дозволяє сформувати цілісне уявлення 
про економічну природу галузі, її структурні особливості, динаміку 
функціонування в Україні та сучасні напрями впровадження сталих інновацій. 
Узагальнення отриманих результатів свідчить, що целюлозно-паперова 
32 
 
промисловість є не лише окремою підгалуззю переробної індустрії, а 
багатофункціональною індустріальною платформою, яка забезпечує 
матеріальну основу для логістики, торгівлі, агропромислового комплексу, 
харчової промисловості, фармацевтики та сфери послуг. Її роль у промисловій 
системі країни визначається мультиплікативним ефектом у ланцюгах 
створення доданої вартості, високим рівнем міжгалузевих зв’язків і здатністю 
формувати інфраструктурні умови для розвитку інших секторів економіки.  
У теоретичному вимірі целюлозно-паперова промисловість 
обґрунтовано розглядається як комплекс матеріальних, технологічних та 
інституційних елементів, у межах яких виробництво паперу й картону 
поєднується з системами управління ресурсами, екологічними обмеженнями, 
регуляторними вимогами та стандартами якості. Такий підхід дозволяє 
інтерпретувати галузь не лише як виробника кінцевої продукції, а як ключову 
ланку промислової кооперації, що забезпечує стійкість товарних потоків, 
функціонування внутрішнього ринку та експортну конкурентоспроможність 
переробних секторів. Водночас особливості життєвого циклу окремих 
сегментів галузі, зокрема скорочення попиту на графічні папери та зростання 
ролі пакувальних і санітарно-гігієнічних виробів, формують асиметричну 
структуру розвитку, яка потребує адаптивних стратегій і гнучких інноваційних 
рішень. 
Аналіз структури та динаміки розвитку целюлозно-паперової 
промисловості України показав, що галузь зазнавала суттєвих коливань під 
впливом макроекономічних криз, структурних трансформацій та воєнних 
шоків. Період 2013-2024 років характеризується фазовістю розвитку: від 
скорочення виробництва у 2014-2015 роках до часткового відновлення у 2016-
2019 роках, відносної стабільності в умовах пандемії та різкого спаду у 2022 
році, зумовленого повномасштабною війною. Водночас післяшокове 
відновлення у 2023-2024 роках свідчить про здатність підприємств галузі 
адаптуватися до нових умов шляхом реструктуризації виробничих програм, 
переорієнтації на більш стійкі сегменти попиту та часткового відновлення 
33 
 
експортної діяльності. Проте навіть за умов позитивної динаміки останніх 
років сукупний рівень виробництва залишається нижчим за докризові 
орієнтири, що вказує на наявність довгострокових обмежень зростання. 
Структурний аналіз галузі виявив домінування сегментів переробки та 
пакування над базовим виробництвом паперової маси, що зумовлює високу 
імпортну залежність за окремими видами продукції та сировини. Обмеженість 
власної волокнистої бази, регуляторні обмеження у сфері лісокористування та 
висока енергоємність виробничих процесів формують системні виклики для 
розвитку галузі. Водночас зростання ролі макулатури як стратегічного ресурсу 
створює передумови для інтеграції целюлозно-паперової промисловості 
України у моделі циркулярної економіки та зменшення ресурсної залежності 
від первинної сировини. 
Регіональний вимір розвитку галузі засвідчив нерівномірність 
просторової концентрації виробництв і посилення ролі центральних та 
західних регіонів унаслідок воєнних подій. Релокація та модернізація 
підприємств у більш безпечних регіонах сприяє формуванню нових 
індустріальних осередків, проте одночасно поглиблює регіональні асиметрії та 
потребує цілеспрямованої державної політики підтримки промислового 
розвитку. 
Аналіз сталих інноваційних практик вітчизняних підприємств 
целюлозно-паперової промисловості показав, що сталий розвиток галузі в 
Україні має переважно адаптивний характер. Переважна більшість інновацій 
спрямована на підвищення ресурсної та енергоефективності, зниження витрат, 
оптимізацію водоспоживання і мінімізацію відходів, а не на радикальну зміну 
технологічної парадигми. Використання макулатури як основної сировини, 
впровадження замкнених або частково замкнених водооборотних циклів, 
модернізація обладнання та енергоефективні рішення виступають базовими 
інструментами досягнення екологічних і економічних цілей. 
Водночас у пакувальному сегменті чітко простежується тенденція до 
розвитку продуктових інновацій, пов’язаних з еко-дизайном, зменшенням 
34 
 
матеріаломісткості продукції та заміщенням пластикових рішень 
волокнистими альтернативами. Для підприємств з міжнародною 
корпоративною інтеграцією сталі інновації мають більш системний характер і 
поєднуються з корпоративними ESG-стратегіями, сертифікацією ланцюгів 
постачання та управлінськими практиками, що відповідають європейським 
стандартам. 
 
 
 
 
    
 
 
  
35 
 
РОЗДІЛ 2 
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ВПРОВАДЖЕННЯ СТАЛИХ ІННОВАЦІЙ У 
ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ 
 
 
2.1 Нормативно-правове регулювання діяльності підприємств 
целюлозно-паперової промисловості в ЄС 
 
Регулювання діяльності промислових підприємств, зокрема целюлозно-
паперових, здійснюється в рамках комплексної екологічної політики ЄС, яка 
має на меті забезпечення високого рівня захисту довкілля та здоров’я 
населення шляхом обмеження шкідливих впливів промисловості. Основою 
цієї політики є Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди (Industrial 
Emissions Directive, IED), яка унормовує основні екологічні вимоги, включно з 
контролем викидів у повітря і воду, управлінням відходами, моніторингом, та 
механізмами надання дозволів для великих промислових установок [34].  
Основні принципи IED базуються на кількох напрямках, зокрема  
комплексному підході, використанні найкращих доступних технологіях,  
гнучкості, інспекціях та участі громадськості. 
Інтегрований підхід означає, що дозволи повинні враховувати загальну 
екологічну ефективність станції, охоплюючи, наприклад, викиди в повітря, 
воду та землю, утворення відходів, використання сировини, 
енергоефективність, шум, запобігання нещасним випадкам і відновлення 
майданчика після закриття . 
Згідно з IED, найкращі доступні технології (Best Available Techniques, 
BAT) мають бути центральним елементом встановлення умов експлуатаційних 
дозволів для усіх великих установок, включно з підприємствами целюлозно-
паперової промисловості. BAT представляють собою найефективніші 
технології та методи управління, здатні забезпечити високий рівень захисту 
довкілля при економічно й технічно здійсненних умовах. 
36 
 
Встановлення екологічних умов діяльності промислових підприємств 
базується на Best Available Techniques Reference Documents (BREF) – 
довідкових документах щодо найкращих доступних технологій, які 
систематизують інформацію про процеси, нинішні рівні викидів, техніки для 
зниження впливу та BAT-висновки.  Для целюлозно-паперової галузі існує 
спеціальний BREF під кодом PP – Production of Pulp, Paper and Board, який 
охоплює ключові операційні процеси (хімічне й механічне варіння, 
виготовлення паперу, обробка макулатури тощо), а також базові екологічні 
показники та BAT-висновки, що застосовуються при оцінці умов 
експлуатаційного дозволу. [35].  
Розробка та перегляд BREF-документів здійснюється через так званий 
Севільський процес, який представляє собою багатосторонню процедурну 
систему обміну інформацією між державами-членами, промисловістю, 
науковцями та екологічними організаціями. Він формалізований через 
імплементуюче рішення EU Implementing Decision 2012/119/EU і надає основу 
для вироблення BAT-висновків, які потім стають обов’язковими для 
врахування при наданні дозволів.  
BAТ-висновки ухвалюються Європейською Комісією у формі 
імплементуючих рішень і мають обов’язковий характер для компетентних 
органів під час видачі, перегляду або оновлення інтегрованих екологічних 
дозволів. На відміну від BREF-документів, які виконують довідкову й 
аналітичну функцію, BAТ-висновки містять чітко сформульований перелік 
найкращих доступних технологій та пов’язаних із ними екологічних 
показників, які мають бути враховані при регулюванні діяльності конкретних 
підприємств. Відповідно до вимог IED, держави-члени зобов’язані 
забезпечити приведення умов дозволів у відповідність до BAТ-висновки не 
пізніше ніж через чотири роки з дати їх офіційного опублікування [36]. 
Структурно BAТ-висновки включають опис кожної визначеної 
найкращої доступної технології, умови її застосування, а також Рівні 
екологічної ефективності, пов'язані з BAT (BAT-AELs), тобто діапазони рівнів 
37 
 
викидів або інших показників екологічної ефективності, які можуть бути 
досягнуті за нормальної експлуатації установок із використанням відповідних 
технологій. Ці діапазони не є автоматичними граничними значеннями, однак 
вони формують регуляторний коридор, у межах якого компетентні органи 
встановлюють конкретні ліміти в дозволах з урахуванням місцевих умов, 
технічних характеристик установок та екологічної чутливості територій. 
Важливою особливістю BAТ-висновків є їх інтегрований характер. Вони 
охоплюють не лише обмеження викидів у повітря та скидів у воду, а й вимоги 
щодо енергоефективності, ефективного використання сировини, мінімізації 
утворення відходів, контролю шуму та запахів, а також організаційні заходи з 
екологічного менеджменту та моніторингу. Такий підхід забезпечує 
комплексне зниження впливу промислових установок на довкілля та 
відповідає принципу запобігання забрудненню на джерелі його виникнення. 
У практичному вимірі BAТ-висновки виконують подвійну функцію. З 
одного боку, вони є інструментом правового примусу, що забезпечує 
уніфікований мінімальний рівень екологічних вимог у межах ЄС. З іншого 
боку, вони слугують стратегічним орієнтиром для промисловості, стимулюючи 
підприємства до технологічної модернізації, інновацій та інвестицій у «зелені» 
рішення.  
Підприємства, діяльність яких включена до Додатку IED, повинні 
отримати інтегрований екологічний дозвіл від компетентних органів держав-
членів ЄС. Такий дозвіл охоплює всебічні умови, зокрема, щодо лімітів 
викидів в повітря, воду та ґрунт; контролю утворення та поводження з 
відходами; енергетичної ефективності та використання ресурсів; управління 
хімічними речовинами та ризиками аварійного забруднення, а умови дозволу 
повинні бути засновані на BAT-висновках, включати конкретні екологічні 
показники, методи моніторингу та вимоги щодо звітності. Зокрема для ЦПП 
це означає встановлення лімітів для діоксидів азоту, сірки, органічних сполук 
(BOD, COD), твердих частинок, запахів та інших специфічних параметрів, з 
урахуванням технічних можливостей технологій на підприємстві [35].  
38 
 
IED закріплює принцип «забруднювач платить», що означає економічну 
відповідальність підприємства за виконання вимог щодо зниження викидів. Це 
стимулює інвестування в модернізацію обладнання, підвищення 
енергоефективності та прийняття інноваційних технологій для мінімізації 
екологічних ризиків.  
IED також передбачає широкий механізм моніторингу, звітності та 
доступу до інформації для громадськості, наприклад, вимога щодо 
моніторингу викидів та викидів у воду відповідно до затверджених протоколів, 
які мають бути включені до дозволу; зобов’язання щодо регулярної звітності 
компетентним органам; публічний доступ до результатів моніторингу та 
дозволів через механізми, наприклад European Pollutant Release and Transfer 
Register (E-PRTR), що сприяє прозорості та громадському контролю. Цей 
режим не лише забезпечує комунікацію стану виконання екологічних 
стандартів, але й створює основу для оцінки динаміки «зеленої» трансформації 
підприємств у галузі [35]. 
Окрім IED/BAT, інша ЄС-нормативна база також має опосередкований 
вплив на діяльність ЦПП, серед яких Регламент ЄС 2023/1115, який 
встановлює вимоги щодо лісу та походження деревини, що має значення для 
целюлозно-паперової галузі, оскільки підприємства зобов’язані гарантувати, 
що сировина походить з джерел, вільних від незаконної вирубки або деградації 
лісів, відповідно до дієвих процедур належної обачності [37]. 
Регламент ЄС про торгівлю деревиною забороняє введення на ринок ЄС 
незаконної деревини, що опосередковано впливає на ланцюги постачання 
ЦПП і змушує підприємства впроваджувати внутрішні системи контролю за 
лісовою сировиною [38]. 
Треба зазначити, що ЄС постійно модернізує свої регуляторні підходи, 
щоб акумулювати вимоги щодо захисту клімату та циркулярної економіки. 
Наприклад, оновлення критеріїв для BAT включає елементи щодо захисту 
здоров’я, декарбонізації та ефективності ресурсів, що відповідає 
довгостроковій стратегії ЄС до 2050 року.  
39 
 
Хоча IED не встановлює безпосередніх граничних значень парникових 
газів, екологічні вимоги в контексті BAT і інтегрованих дозволів стимулюють 
підприємства до енергоефективних рішень, переходу на низьковуглецеві 
джерела енергії та оптимізації виробничих процесів.  
В березні 2020 року в ЄС було ухвалено стратегічну ініціативу  Circular 
Economy Action Plan (CEAP) як частину Європейського зеленого курсу 
(European Green Deal). План є рамковим документом для переходу ЄС до 
циркулярної економіки, де ресурси використовуються ефективніше, а 
створення відходів зменшується шляхом повторного використання, 
відновлення, ремонту та переробки. Основні цілі плану –  істотне скорочення 
впливу на довкілля, підвищення конкурентоспроможності економіки і 
створення стійких моделей виробництва та споживання [39].  
CEAP спрямований на всебічну трансформацію всієї економіки ЄС за 
принципом замкненого життєвого циклу продуктів, а саме від дизайну і 
виробництва до споживання, повторного використання та утилізації. План 
включає широкий комплекс заходів, які охоплюють продуктову політику, 
екодизайн, стимулювання ринків вторинних матеріалів та інструменти 
інновацій. У CEAP папір та картон, особливо у контексті паковання, 
виділяються як один із ключових матеріальних потоків, на який план 
спрямовує окремі заходи. Це пов’язано з тим, що пакувальні матеріали є 
великим сегментом виробництва та споживання, а також одним із ланцюгів, де 
найефективніше можуть бути реалізовані принципи циркулярної економіки. 
Аналіз законодавчих ініціатив у сфері пакування, пов’язаних із CEAP, показує, 
що ЄС: формулює пріоритети щодо зменшення обсягів відходів пакування, 
включно з папером і картоном; закладає вимоги щодо проєктування пакування 
з урахуванням можливості повторного використання та переробки; спрямовує 
законодавчі зміни для забезпечення високої якості вторинних матеріалів та 
підтримки вторинних ринків; передбачає стимулювання інновацій у сфері 
пакування, включно зі зменшенням використання первинних ресурсів і 
підвищенням рівня вторинної переробки [39].  
40 
 
У рамках CEAP відповідна політика реалізується через кілька 
взаємопов’язаних напрямів: 
1. Проєктування для циркулярності. CEAP підкреслює важливість 
сталого дизайну продуктів, що передбачає: усунення надмірного пакування; 
проєктування пакування таким чином, щоб воно було легко роздільно збиране, 
переробне та повторно використовуване; застосування стандартів, що 
сприяють максимальному збереженню якості волокон паперу та картону під 
час переробки [39].  Такий підхід дозволяє зменшити використання первинної 
(нової) деревної сировини; підвищити долю вторинних волокон у продуктових 
циклах; створити умови для розвитку ринків вторинної сировини та 
інноваційних пакувальних рішень. 
2. Обмеження утворення відходів. CEAP спрямований на зниження 
загального утворення відходів, у тому числі відходів паперу і картону. Це 
досягається шляхом встановлення жорсткіших вимог до повторного 
використання і переробки пакування; регулювання дизайну пакувальних 
виробів для забезпечення їх тривалого використання та легкої переробки; 
стимулювання виробників до використання вторинної сировини високої 
якості. Ці вимоги створюють стимул для підвищення інвестицій у технології 
сортування, очищення та перероблення паперу і картону, що, у свою чергу, 
забезпечує більш ефективне функціонування циркулярної системи [39]. 
3. Правове посилення через директиву про пакування. У контексті CEAP 
ЄС також переосмислює законодавчі інструменти, що безпосередньо 
впливають на пакувальні матеріали, включно з папером і картоном. Так, 
переглядається директива про пакування й пакувальні відходи (Packaging and 
Packaging Waste Directive) з метою забезпечення того, щоб усе пакування, яке 
продається на ринку ЄС, було переробне або повторно використовуване; 
встановлення цілей щодо рівнів переробки пакувальних матеріалів; 
запровадження стандартів екодизайну для пакування.  
Для паперу і картону як елементу пакувального сектора CEAP створює 
низку стратегічних наслідків. В першу чергу, стимулюється використання 
41 
 
паперу і картону, які легко переробляються, що сприяє збільшенню попиту на 
вторинну сировину та зниженню тиску на первинні лісові ресурси. Також, 
підприємства повинні адаптувати дизайн продукції, щоб зробити її більш 
стійкою та придатною для повторного використання та переробки. Через 
законодавчі та економічні стимули створюється попит на вторинні матеріали 
високої якості, зокрема паперові волокна, що сприяє розвитку інфраструктури 
циркулярної економіки. У межах CEAP підвищується увага до ефективної 
системи роздільного збору та технологій переробки для збереження якості 
паперу і картону в циклі [40].  
Ще одним важливим документом, що регламентує, в тому числі, і 
виробничу діяльність целюлозно-паперової промисловості є Регламент (ЄС) 
2025/40 (Packaging and Packaging Waste Regulation (PPWR), який поширюється 
на всі види пакування та відходів пакування, незалежно від матеріалу 
(включно з папером/картоном), у побутовому, комерційному та промисловому 
сегментах [41].  
PPWR закріплює базову норму –  усе пакування, розміщене на ринку ЄС, 
має бути переробним. Здатність до переробки оцінюватиметься за правилами, 
які враховують дизайн, можливість роздільного збирання, сортування та 
реальну переробку в масштабі. Так, PPWR вводить класифікацію переробності 
пакування (recyclability performance grades) – A, B або C. З 1 січня 2030 р. 
пакування не можна буде вводити в обіг, якщо воно не відповідає класам A-C; 
з 1 січня 2038 р. – лише A або B.  
Окремо підкреслено, що «дизайн-оцінка» сама по собі не гарантує, що 
пакування фактично переробляється. Тому з 2035 року додається критерій 
recycled-at-scale (переробляється «в масштабі» в реальних операційних 
умовах). Для волокнистого пакування це може мати значення для спеціальних 
форматів (наприклад, складні багатошарові рішення), які теоретично 
«переробні», але не проходять стабільно через наявну інфраструктуру 
сортування/переробки. 
42 
 
PPWR ззакріплює матеріал-специфічні цілі з переробки відходів 
пакування. Так, для паперу та картону встановлено: до 31.12.2025 – 75% (за 
масою); до 31.12.2030 – 85% (за масою). Ці показники адресовані державам-
членам (системам поводження з відходами), але для виробників паперово-
картонного пакування вони транслюються в вимоги до EPR, дизайн-
обмеження, посилення роздільного збору, вимоги до маркування, і, ширше, у 
запит ринку на «безпроблемні» для переробки формати. 
У PPWR прямо передбачено, що пакування має виготовлятися так, щоб 
наявність і концентрація речовин, що викликають занепокоєння, 
мінімізувались (у т.ч. з урахуванням впливу на вторсировину). Так, вводиться 
конкретна жорстка заборона на PFAS в харчовому пакуванні. 
Також, PPWR посилює вимоги до мінімізації (обсяг/маса) та окремо 
вводить норму щодо обмеження порожнього простору у груповому, 
транспортному та e-commerce пакованні (максимальний “empty space ratio” – 
50%), а також з 1 січня 2030 р. забороняється вводити в обіг визначені формати 
та сфери застосування пакування та інші вимоги, щодо маркування та 
інформації [41]. 
Отже, бачимо, що в ЄС діяльність целюлозно-паперові промисловості 
регулюється комплексом нормативно-правових інструментів, зокрема 
Директивою про промислові викиди, механізмом BREF і BAТ-висновків, 
Планом дій з циркулярної економіки та нового Регламенту щодо пакування і 
пакувальних відходів (PPWR).  
Передусім Україна може запозичити інтегрований підхід до екологічного 
регулювання целюлозно-паперових підприємств, який є базовим у ЄС. У 
європейській практиці комбінати розглядаються як комплексні установки, де 
водночас регулюються викиди в атмосферу, скиди стічних вод, утворення 
відходів, споживання води й енергії, а також експлуатація енергетичного 
обладнання. Для українських підприємств, які часто стикаються з 
фрагментованими вимогами різних регуляторів, перехід до інтегрованого 
екологічного дозволу дозволив би узгодити екологічні зобов’язання в єдиному 
43 
 
документі та створити більш передбачувані умови для інвестицій у 
модернізацію очисних споруд, котелень і технологічних ліній тощо. 
Ключовим елементом, який Україна може адаптувати саме для 
целюлозно-паперової промисловості, є логіка BAT-висновків. Європейський 
підхід полягає в тому, що підприємство не зобов’язане копіювати конкретні 
технологічні рішення, описані в BREF, але повинен досягати визначених 
діапазонів екологічних показників, зокрема щодо очищення стічних вод, 
викидів оксидів азоту, сірки, пилу, а також питомого споживання енергії та 
води. Для української ЦПП це особливо важливо, оскільки підприємства 
мають різну сировинну базу (первинна целюлоза, макулатура, комбіновані 
схеми) і різний технічний стан обладнання. Результат-орієнтований підхід 
дозволив би уникнути ситуації, коли формально «правильна» технологія не дає 
очікуваного екологічного ефекту. 
Значний потенціал для України має також використання BREF для 
виробництва целюлози, паперу та картону як галузевої дорожньої карти. У ЄС 
цей документ не лише описує допустимі рівні викидів, а й формує бачення 
енергоефективного виробництва, замкнених водних циклів, використання 
побічних продуктів варіння та інтеграції біоенергетичних установок. Для 
українських комбінатів BREF може стати орієнтиром поступового переходу від 
застарілих схем водоспоживання та очищення стічних вод до більш замкнених 
і ресурсоефективних моделей, а також базою для підготовки інвестиційних 
проєктів у співпраці з міжнародними фінансовими інституціями. 
Окремого значення в контексті целюлозно-паперової промисловості 
набувають принципи циркулярної економіки, закладені в Circular Economy 
Action Plan ЄС. У цьому документі папір і картон визначені як пріоритетні 
матеріальні потоки, що мають високий потенціал повторного використання 
волокон і зменшення залежності від первинної сировини. Для України це 
означає можливість переосмислення ролі макулатури не як відходу, а як 
стратегічного ресурсу для галузі. Розвиток стабільного внутрішнього ринку 
вторинних волокон, удосконалення системи роздільного збору та 
44 
 
стимулювання використання вторинної сировини в продукції ЦПП можуть 
стати одним із ключових напрямів галузевої політики. 
Новий Регламент ЄС щодо пакування і пакувальних відходів також 
містить важливі сигнали для української целюлозно-паперової промисловості, 
особливо для виробників паперового й картонного пакування. Вимоги щодо 
переробності пакування, мінімізації його маси та об’єму, а також обмеження 
використання небезпечних хімічних речовин у паперовому пакуванні 
харчового призначення формують нові «правила гри» на європейському ринку. 
Для України адаптація цих вимог може стати інструментом підвищення 
конкурентоспроможності вітчизняних виробників та підготовки до 
повноцінної інтеграції в ринок ЄС. 
Водночас досвід ЄС свідчить, що ефективне впровадження таких 
підходів у целюлозно-паперовій промисловості потребує інституційної 
підтримки. Для України це означає необхідність розвитку експертної бази з 
оцінки BAT, створення механізмів діалогу між державою, бізнесом і науковими 
установами, а також поєднання екологічних вимог із фінансовими 
інструментами модернізації. 
Отже, нормативно-правові акти ЄС у сфері промислових викидів, BAT, 
циркулярної економіки та пакування можуть бути використані Україною як 
цілісна рамка модернізації целюлозно-паперової промисловості.  
 
2.2 Сталі практики підприємств целюлозно-паперової 
промисловості в країнах ЄС  
 
У країнах ЄС зелена трансформація ЦПП реалізується не лише через 
регуляторні акти, а передусім через конкретні виробничі рішення, інвестиційні 
програми та управлінські системи на підприємствах. Як зазначалося вище, 
відмінність європейського підходу полягає в тому, що вимоги до екологічної 
складової сталого розвитку інтегровані в дозвільні умови і стандартизуються 
45 
 
через найкращі доступні технології (BAT), викладені у BREF для виробництва 
целюлози, паперу та картону [42].  
На рівні підприємств це формує архітектуру «сталості», що включає: 
− дефосилізацію енергії та декарбонізацію процесів 
(енергоефективність, біоенергія, електрифікація, оптимізація теплових 
контурів); 
− зменшення впливів на воду та повітря (очищення стоків, контроль 
пилу, запахів тощо); 
− циркулярність і ресурсоефективність (підвищення частки 
перероблення, оптимізація матеріаломісткості тощо); 
− екологізацію продуктового портфеля (дизайн для перероблення, 
бар’єрні покриття нового покоління, заміщення пластику); 
− відповідальне лісокористування та простежуваність (ланцюги 
постачання, сертифікація, тощо); 
− ESG-управління і прозорість (ISO 14001, ISO 50001, Eco-
Management and Audit Scheme (EMAS) тощо). 
Як зазначалося, целюлозно-паперова промисловість належить до 
найбільш енергоємних секторів обробної промисловості, оскільки 
технологічні процеси варіння целюлози, регенерації хімікатів, формування та 
сушіння паперового полотна потребують значних обсягів теплової та 
електричної енергії. Традиційно енергетичний баланс підприємств ЦПП 
включав істотну частку викопних палив, що зумовлювало високі прямі викиди 
парникових газів (Scope 1), а також значні непрямі викиди, пов’язані зі 
споживанням електроенергії (Scope 2). 
У відповідь на кліматичні цілі Європейського Союзу, зокрема 
досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року, підприємства ЦПП у 
країнах ЄС реалізують комплексні технологічні стратегії, спрямовані на 
одночасне зниження питомого енергоспоживання та декарбонізацію джерел 
енергії. Важливо підкреслити, що на рівні виробничих майданчиків ці стратегії 
46 
 
не зводяться до окремих інженерних заходів, а формують цілісну систему 
модернізації виробничої інфраструктури. 
У промисловій політиці ЄС енергоефективність розглядається як 
перший і найбільш економічно доцільний крок декарбонізації. Для ЦПП цей 
підхід формалізований у BAT Reference Document (BREF) for the Production of 
Pulp, Paper and Board, де зниження питомого споживання енергії визначено як 
ключовий інструмент скорочення викидів CO₂. У BREF зазначається, що 
оптимізація технологічних процесів, теплових контурів і допоміжних систем є 
обов’язковим елементом найкращих доступних технологій для підприємств 
галузі. Саме тому на практиці більшість підприємств ЦПП у ЄС починають 
кліматичну трансформацію з енергоаудитів, оптимізації процесів і 
модернізації обладнання. 
Так, однією з найбільш ефективних технологічних практик 
енергоефективності на папероробних майданчиках є зниження вологості 
паперового полотна перед входом у сушильну секцію. Механічне зневоднення 
в пресовій частині є значно менш енергоємним, ніж випаровування вологи під 
час сушіння. Галузеві дослідження TAPPI (Technical Association of the Pulp and 
Paper Industry) демонструють, що: зменшення вологості полотна на вході в 
сушильну секцію на 1 % призводить приблизно до 4 % зниження потреби в 
парі для сушіння. Це означає пряме скорочення теплового навантаження, 
споживання палива та пов’язаних викидів CO₂ [43]. 
Типові технологічні практики включають: зниження вологості паперової 
маси на вході в сушильну частину за рахунок ефективніших пресових секцій; 
модернізацію сушильних циліндрів та покращення теплопередачі; 
рекуперацію тепла з відпрацьованих газів і конденсатів; ізоляцію 
трубопроводів та резервуарів з парою і гарячою водою тощо. Такі заходи 
дозволяють суттєво зменшити теплові втрати й підвищити загальний 
коефіцієнт корисної дії виробничих ліній. 
47 
 
Поряд із тепловими процесами значну частку електроспоживання 
формують допоміжні системи: насоси, вентилятори, вакуумні установки, 
компресори. На майданчиках ЦПП у ЄС поширені практики: 
− заміни електродвигунів на високоефективні (IE3–IE4); 
− впровадження частотного регулювання; 
− оптимізації режимів роботи вакуумних систем папероробних 
машин; 
− централізованого управління електроспоживанням. 
Ці заходи мають не лише енергетичний, а й експлуатаційний ефект, 
знижуючи зношування обладнання та витрати на технічне обслуговування. 
Однією з найбільш характерних технологічних практик ЦПП у країнах 
ЄС є когенерація (спільне виробництво електроенергії та тепла, CHP) є. 
Оскільки підприємства одночасно потребують великих обсягів пари та 
електроенергії, когенераційні установки дозволяють: підвищити загальну 
паливну ефективність до 80-90%; зменшити питомі викиди CO₂; знизити 
залежність від зовнішніх енергомереж. 
У рамках декарбонізації підприємства ЦПП у ЄС інвестують у заміну 
застарілих парових котлів на більш ефективні; впровадження сучасних турбін 
із вищими показниками ККД; автоматизацію управління навантаженням котлів 
і турбін залежно від виробничих потреб тощо. Ці рішення дозволяють 
зменшити витрати палива на одиницю виробленої продукції та створюють 
технологічну базу для подальшого переходу на низьковуглецеві палива. 
Європейська ЦПП історично має структурну перевагу для 
декарбонізації, а саме значна частина енергопотреб покривається внутрішніми 
біогенними потоками (насамперед у целюлозному виробництві), а саме 
чорним лугом і деревними залишками (кора, тріска, відсів). Це робить 
заміщення мазуту (вугілля, газу) технічно реалістичним через модернізацію 
котельного господарства, когенерацію та системи утилізації тепла [44]. 
48 
 
У практичній енергетиці підприємств «fuel switch» зазвичай 
відбувається у трьох паралельних контурах, а саме: 
− заміна викопного палива в парових котлах (ТЕЦ) на біомасу та 
біогаз (біометан) (де доступно); 
− зростання частки електроенергії з ВДЕ та електрифікація низько- і 
середньотемпературного тепла (теплові насоси, електрокотли, механічна 
компресія пари); 
− глибока енергоефективність (зниження питомих витрат пари, 
рекуперація, оптимізація сушіння, інтеграція теплових потоків), що зменшує 
«обсяг палива», який взагалі потрібно заміщати [36].  
Для папероробних машин, сушильних секцій, випарних установок і 
процесів підготовки маси критично важливі тепло й пара. У ЄС типова «fossil-
free» (без викопного палива) траєкторія для цього вузла може мати наступні 
комбінації: 
− біомаса та біогенні побічні продукти (спалювання кори або 
деревних залишків, використання чорного лугу в котлах-рекуператорах (для 
крафт-целюлози), інколи газифікація біомаси або чорного лугу [44]; 
− біогаз та біометан (для підприємств, що мають очисні споруди з 
анаеробним зброджуванням або доступ до ринку біометану, це дає заміну 
природного газу без радикальної перебудови пальникових систем. 
Масштабування біометану підтримується загальноєвропейською 
енергетичною політикою, зокрема ЄС прямо встановлює орієнтир 35 млрд 
м³/рік до 2030 у межах REPowerEU [45]; 
− електрифікація тепла  (теплові насоси, електрокотли, механічна 
компресія пари, за умови , що електроенергія має низьковуглецеве походження, 
такі як власні ВДЕ або гарантії походження у відповідних схемах тощо). 
Як приклад впровадження концепції «fossil-free», можемо привести 
діяльність Metsä Fibre (Фінляндія), які поставили собі за мету, щоб до кінця 
49 
 
2030 року заводи більше не використовували викопне паливо та не купували 
жодної енергії на основі викопного палива [46]. 
Так, рівень енергетичної самозабезпеченості целюлозних заводів Metsä 
Fibre вже у 2023 році становив 159 відсотків, і вони є одними з найбільших 
виробників відновлюваної енергії у Фінляндії. Окрім власного виробництва, 
вони постачають відновлювану енергію у вигляді централізованого 
теплопостачання місцевим громадам та електроенергію до мережі. Більша 
частина енергії, яка використовується на лісопилках, вже є біоенергією на 
основі деревини [46]. 
Концепція Metsä Fibre базується на тому, що сучасний целюлозний завод 
проєктується не як «підприємство з одним продуктом», а як 
мультипродуктовий біоіндустріальний комплекс, де 100% деревної сировини і 
побічних потоків спрямовуються у найкращі застосування, тобто основний 
продукт (целюлоза) плюс лінійка біопродуктів і біоенергії. Така архітектура 
дає дві ключові переваги для fossil-free траєкторії. В першу чергу, це 
енергетична самодостатність, тобто завод сам виробляє всю потрібну енергію 
з відновлюваних джерел (переважно з деревних залишків і технологічних 
побічних потоків) і навіть має профіцит електроенергії для продажу в мережу. 
І по-друге, максимальну матеріальну ефективність, тобто частина потоків, які 
в «класичній» моделі спалювалися б як паливо, у біопродукт-моделі 
(біопродуктова фабрика) може перероблятися в продукцію з вищою доданою 
вартістю (наприклад, біометанол, лігнінові продукти, нові волокна), а потреби 
в енергії перекриваються іншими біогенними потоками і високоефективною 
утилізацією тепла [47]. 
Біопродуктова фабрика в Еенекоксі (Äänekoski) часто описують як 
приклад «енерго-позитивного» целюлозного виробництва, тобто підприємство 
генерує значно більше електроенергії, ніж споживає, і експортує профіцит у 
мережу [48].  
Ключовим є те, що тепло й електроенергія формуються переважно з 
деревних залишків та процесних побічних потоків, а енергосистема 
50 
 
оптимізується як частина загальної технологічної інтеграції (закриті цикли, 
зниження водоспоживання, рекуперація тепла, автоматизоване керування 
режимами) [49].  
У крафт-целюлозі одним із найважчих вузлів для декарбонізації 
традиційно є вапняна піч, яка історично працювала на мазуті або природному 
газі. Кейс Äänekoski показовий тим, що для переходу до fossil-free рішення 
застосовано газифікацію кори з виробництвом генераторного газу як палива 
для вапняної печі [50].  
Фундаментальною відмінністю біопродуктових фабрик Metsä Fibre є 
системний підхід до управління та переробки побічних потоків целюлозного 
виробництва, що виходить за межі традиційної логіки їх утилізації виключно 
як палива. У межах концепції «біопродуктова фабрика» підприємства в 
Еенекоскі (Äänekoski) та Кемі (Kemi) функціонують як багатопродуктові 
біоіндустріальні комплекси, де поряд із целюлозою формується портфель 
біопродуктів із побічних потоків, зокрема сульфатна смола, скипидар та інші 
матеріальні фракції, що мають комерційну цінність і можуть заміщати 
продукти викопного походження [51]. 
До лінійки біопродуктів входять також сірчана кислота, зола та вапно, 
які використовуються як промислова сировина або реагенти в інших галузях. 
Паралельно компанія розвиває нові напрями переробки побічних потоків, 
зокрема біогаз, нові волокнисті матеріали та продукти на основі лігніну, часто 
у співпраці з технологічними партнерами. Такий підхід забезпечує не лише 
зниження вуглецевого сліду, але й підвищення загальної економічної 
ефективності біопродуктової фабрики [52]. 
Показовим інвестиційним напрямом є розвиток лігнінових продуктів. У 
2024 році Metsä Group спільно з компанією ANDRITZ оголосила про 
будівництво демонстраційної установки з рафінування лігніну на майданчику 
біопродуктової фабрики в Еенекоскі з плановим введенням в експлуатацію 
наприкінці 2025 року. Цей проєкт ілюструє стратегічний перехід «вгору по 
ланцюгу доданої вартості», коли частина біогенних компонентів не спалюється 
51 
 
для виробництва енергії, а перетворюється на матеріали, здатні замінювати 
викопні хімічні продукти у промисловості [53]. 
Ще одним важливим екосистемним напрямом є розвиток текстильних 
волокон нового покоління, що реалізується через інноваційну діяльність Metsä 
Group та її венчурного підрозділу Metsä Spring поблизу майданчика в 
Еенекоскі.  
Важливою складовою fossil-free концепції є також індустріальна 
екосистема навколо біопродуктової фабрики. Metsä Fibre проєктує свої 
фабрики як ядра індустріальних хабів, де суміжні виробництва та партнери 
використовують побічні потоки для створення біоматеріалів, біохімії та 
біоенергії. Така колокація мінімізує логістичні витрати, зменшує втрати 
ресурсів і підвищує загальну ефективність використання біомаси, 
підтримуючи fossil-free траєкторію не лише через енергетику, а й через 
просторову та організаційну інтеграцію [54]. 
Прикладом такої екосистеми є проєкт біометанолу, заснований на 
використанні сульфатного метанолу, який є побічним продуктом целюлозного 
виробництва. Metsä Fibre у партнерстві з компанією Veolia реалізує модель, за 
якої сульфатний метанол, що раніше використовувався переважно як 
енергетичне паливо на фабриці, рафінується до товарного біометанолу.  
Якщо проєкт в Еенекоскі вважається проєктним, то в Кемі підприємство 
працює повністю без викопного палива. Крім цього, підприємство виробляє  
суттєві обсяги електроенергії (порядку TWh/рік)  
Найбільш стратегічною практикою на рівні підприємств целюлозно-
паперової промисловості є перетворення «класичного» целюлозного комбінату 
на інтегровану біорефінерію, де побічні потоки стають сировиною для нових 
низьковуглецевих продуктів. Галузеві дорожні карти CEPI описують цю логіку 
як шлях до скорочення викидів і створення доданої вартості через біобазовані 
продукти [55].  
Як один з прикладів можемо навести компанію Södra (Швеція), яка, в 
тому числі, є одним із провідних у світі виробників пульпи – деревної 
52 
 
целюлози [56]. Дана компанія на майданчику Södra Cell Mönsterås перетворила 
побічний потік целюлозного виробництва на біометанол – комерційний 
продукт  з власною ціннісною пропозицією  (бренд Liquid Forest). 
Кейс Södra на виробничому майданчику в Mönsterås є показовим 
прикладом того, як традиційне підприємство целюлозно-паперової 
промисловості може розширити свою бізнес-модель за рахунок глибшої 
переробки побічних потоків основного технологічного процесу. В основі цього 
кейсу лежить класичний kraft-процес виробництва целюлози, який протягом 
десятиліть був орієнтований передусім на випуск ринкової целюлози для 
паперової та картонної промисловості. Разом з основним продуктом у цьому 
процесі неминуче утворюються побічні речовини, зокрема метанол, лігнін, 
талова олія та енергетичні потоки. 
У традиційному целюлозно-паперовому виробництві метанол 
розглядався як вторинний, низьковартісний компонент, що або спалювався, або 
мав обмежене локальне застосування. Підприємницька інновація Södra 
полягала у зміні підходу до цього потоку, а саме замість утилізації компанія 
інвестувала в промислову установку очищення сирого метанолу до товарної 
якості, придатної для реалізації на ринку. У результаті целюлозний комбінат у 
Mönsterås став першим у світі прикладом комерційного виробництва 
біометанолу безпосередньо на майданчику ЦПК. 
З точки зору целюлозно-паперової промисловості цей кейс ілюструє 
перехід від моно-продуктової моделі (целлюлоза як єдиний центр економіки 
комбінату) до багатопродуктової концепції. Целюлоза залишається основним і 
визначальним продуктом, проте побічні потоки інтегруються в окремі 
комерційні ланцюги створення вартості. Це підвищує загальну економічну 
ефективність використання деревної сировини, зменшує обсяг відходів і 
посилює стійкість бізнесу до коливань на традиційних ринках паперу та 
картону. 
Підприємства, які працюють в целюлозно-паперовій промисловості, 
запроваджують також сталі практики управління водою, стічними водами та 
53 
 
осадами, що також передбачено нормативно-правовою базою ЄС, яка 
розглядалася вище. На рівні підприємства ключовою є практика скорочення 
забору прісної води через каскадне використання води різної якості, де «чиста 
вода» йде лише туди, де критично потрібна; локальні цикли повторного 
використання; контроль біозабруднення та відкладень, щоб повторне 
використання не погіршувало якість продукції та надійність обладнання. 
Крім цього відбувається постійна модернізація очисних спору та 
підвищення ступня очищення стоків. Також, на майданчиках ЦПП в ЄС 
поширені практики зменшення утворення осадів за рахунок кращої 
уловлюваності волокна та оптимізації хімії; згущення або зневоднення з 
енергоефективними пресами; енергетичне використання там, де це відповідає 
дозволам та вимогам до викидів. 
Наприклад, компанія Billerud є показовим прикладом того, як у Швеції 
еволюціонували підходи до очищення стічних вод і поводження з осадами на 
целюлозно-паперових підприємствах під тиском екологічних вимог і 
басейнових обмежень. Завод Gruvön, один із ключових виробничих 
майданчиків компанії, розташований у регіоні з чутливими водними 
об’єктами, що зумовило раннє впровадження біологічного очищення та 
подальший перехід до більш складних і стійких схем. Перші біологічні очисні 
споруди на майданчику були введені ще наприкінці 1980-х років, однак із 
зростанням виробництва та посиленням вимог щодо зменшення органічного 
навантаження, а також викидів азоту й фосфору, стало очевидно, що одно- або 
двоступеневі біопроцеси мають обмежену стабільність за змінних 
навантажень, характерних для целюлозно-паперових стоків. 
У 2000-х роках на Gruvön було реалізовано концепцію 
багатоступеневого біологічного очищення, яка у шведській практиці 
розглядається як ефективний спосіб підвищення надійності процесу та 
досягнення низьких концентрацій забруднюючих речовин у скиді. Згідно з 
відкритими академічними джерелами, остаточно сформована схема, введена в 
експлуатацію близько 2006 року, включала п’ять послідовних біологічних 
54 
 
стадій, частина з яких працює як аеровані біореактори, а завершальні –  у 
режимі класичного активного мулу. Така архітектура дозволяє «розподілити» 
навантаження за органічними речовинами між ступенями, зменшити ризик 
токсичних або гідравлічних піків і забезпечити більш стабільне видалення 
COD/BOD навіть за коливань складу стічних вод [57].  
Паралельно з модернізацією біологічного очищення на заводі було 
впорядковано систему поводження з осадами, що утворюються в процесі 
очищення стічних вод. Для Gruvön характерне чітке розділення волокнистого 
шламу, який формується переважно на стадіях механічного та первинного 
очищення, і біологічного шламу (надлишкового активного мулу). Такий підхід 
дає змогу обирати різні маршрути подальшого використання залежно від 
фізико-хімічних властивостей матеріалу. Згідно з матеріалами зі сталого 
розвитку Billerud, значна частина осадів після зневоднення спрямовується на 
спалювання з енергетичним відновленням, що дозволяє скоротити 
використання викопного палива на майданчику, тоді як окремі фракції можуть 
застосовуватися для ґрунтополіпшення або інших дозволених форм 
матеріального використання. Така модель відповідає європейській ієрархії 
поводження з відходами та водночас знижує потребу в захороненні, яке для 
Швеції розглядається як найменш бажаний варіант [58]. 
Значну увагу на підприємствах целюлозно-паперової промисловості 
приділяють зменшенню викидів у повітря, що реалізується в вигляді 
інтегрованої системи технічних і організаційних рішень, де пил (PM), NOx, 
SOx, запахи та леткі органічні сполуки (ЛОС) розглядаються одночасно,  
Для пилу ключовими є високоефективні пиловловлювачі на 
«твердопаливних» джерелах: котлах на корі/біомасі, вапняній печі, 
содорегенераційному котлі (в частині твердих частинок), а також на 
допоміжних сушильних/переробних агрегатах. На практиці підприємства 
комбінують електрофільтри (ESP) та рукавні фільтри залежно від температури, 
вологості, хімічного складу пилу та вимог до залишкових концентрацій [55]. 
55 
 
На «пилових» ділянках також працюють інженерні заходи зменшення 
розпилу, серед яких герметизація транспортерів і пересипів, аспірація з 
локальним очищенням, автоматизоване зрошення/пригнічення пилу на 
складах сипких матеріалів, підтримання розрідження у вузлах, де можливий 
винос, та регулярне прибирання з вакуумними системами, щоб не створювати 
вторинне пиління. Ефект цих рішень суттєво підсилює впровадження систем 
безперервного контролю та «контурів» оперативного управління тягою або 
повітрям або температурами, бо для електрофільтра чи рукавного фільтра 
стабільний режим газу часто не менш важливий, ніж сам апарат. 
Зниження NOx у целюлозно-паперовій промисловості зосереджене, 
насамперед, на вапняних печах та котельному господарстві. Первинними 
заходами є низько-NOx пальники, ступеневе спалювання, оптимізація 
коефіцієнта надлишку повітря, рециркуляція димових газів, стабілізація 
температурного профілю та мінімізація піків температури в зоні горіння [59]. 
SOx у димових газах технологічно зменшують через оптимізацію 
хімічного циклу та мінімізацію витоків/підсмоктувань повітря, що ведуть до 
неповного спалювання сірковмісних компонентів; очищення димових газів 
мокрими скруберами; інтегровані рішення для неконденсованих газів (NCG), 
де «сірчаний» потік контрольовано спалюється або перетворюється, щоб не 
утворювати дифузні або залпові викиди.  
Для зменшення або усунення запахів практика ЄС на рівні підприємств 
включає збір та спалення (окиснення)  «пахучих» газів; герметизацію вузлів та 
роботу з витоками; управління аварійними режимами, щоб уникати «пікових» 
викидів. 
Нариклад, Metsä Fibre демонструє підхід, де контроль запахів і 
сірковмісних газів інтегрований у хімічний цикл через перетворення 
одоризованих газів у сірчану кислоту. На офіційній сторінці підприємства 
прямо зазначено, що «одоризовані гази біопродуктової фабрики 
перетворюються на сірчану кислоту», яка далі використовується на 
майданчику як сировина, зменшуючи потребу в зовнішніх поставках та 
56 
 
логістиці [46]. Технологічно це реалізується як спалювання/окиснення 
неконденсованих газів із подальшим перетворенням у H2SO4 у спеціалізованій 
установці [60]. 
Ця технологічна інновація важлива тим, що одночасно працює на кілька 
категорій забруднень, зокрема різко зменшує запахові викиди за рахунок 
повного контролю NCG, знижує ризик залпових «сіркових» подій, частково 
впливає на SOx-профіль (через керований шлях перетворення сірковмісних 
компонентів) і покращує керованість процесу в аварійних та перехідних 
режимах. 
CMPC Riograndense, Guaíba (Бразилія) реалізують концепцію  
«практично беззапахового» целюлозного виробництва через повномасштабну 
систему збору та знешкодження неконденсованих газів [61]. 
На целюлозно-паперових заводах ЄС застосовуються практики 
циркулярності шляхом максимального повернення паперових волокон у 
виробництво через збір і перероблення макулатури та максимальної утилізації 
побічних потоків і мінімізація відходів або викидів безпосередньо на 
майданчику. Європейський паперовий ланцюг створив розвинену систему 
повернення волокон у економіку, а саме зібрані волокна спрямовуються у 
переробні потоки, а повторне використання одного й того самого волокна 
відбувається каскадно – з переходом у продукти нижчих вимог до якості в міру 
вкорочення волокна. Це є базовою передумовою циркулярності для паперу й 
картону в ЄС, оскільки фактично «петля» замикається між споживачем, 
системою роздільного збору та переробними фабриками, а галузеві інституції 
публічно фіксують цільові орієнтири й фактичні показники рівня 
перероблення паперу в Європі [62].  
На рівні самого заводу циркулярність у ЄС зазвичай вибудовується 
навколо принципу «майже все є ресурсом», де побічні потоки не виводяться з 
системи як відходи, а перетворюються на ко-продукти, вторинну сировину або 
енергію. Для целюлозних майданчиків це означає пріоритет хімічної та 
енергетичної регенерації, а саме відновлення варильних хімікатів у циклі, 
57 
 
повернення вапна через випалювання, вилучення та комерціалізація 
біохімічних фракцій (талієва олія, скипидар тощо), а також використання 
біомаси й залишків деревини для виробництва пари та електроенергії. Для 
паперових і картонних фабрик, особливо тих, що працюють на вторинному 
волокні, ключовими стають практики зменшення втрат волокна й 
наповнювачів, повернення технологічної води, удосконалення підготовки 
макулатури та поводження з деінкінговими шламами й відсівами.  
Як зазначалося вище, така модель застосовується компанією Metsä Fibre, 
яка кожну фракцію сировини та кожен потік процесу розглядаються як 
потенційна сировина для іншого продукту, що підсилює матеріальну 
циркулярність і водночас зменшує частку відходів, які потребують видалення. 
Додатково Європейська платформа з циркулярної економіки наводить Metsä 
Fibre як практику «повного використання побічних потоків», фіксуючи фокус 
на відновленні ресурсів і мінімізації захоронення [62].  
Ще одним з прикладів є компанія Stora Enso Langerbrugge Mill (Бельгія), 
паперовий завод у північно-західній частині Бельгії, що працює здебільшого 
на 100% вторинних волокон та щороку переробляє понад 540000 тонн 
макулатури у нові паперові продукти (новинний і суперкалендарований папір), 
що самі по собі є основними елементами циркулярних потоків матеріалів у 
галузі. Це завод, який функціонує як сучасний центр перероблення 
вторсировини, активно використовуючи сортування та переробку зібраної 
макулатури для виробництва якісного кінцевого продукту, що фактично 
повертає волокно до економічного циклу замість його утилізації як відходу. 
Крім того, комплекс має власну когенераційну енергетику, що забезпечує 
необхідну технологічну пару та більше ніж 70 % електроенергії, у тому числі 
виробленої з побічних потоків та біомаси, а також експортує зайве тепло для 
зовнішніх споживачів, наприклад заводів автомобільної промисловості, 
створюючи міжгалузеву циркулярну симбіозну схему. Ці практики 
відповідають сучасним підходам циркулярності, коли ресурсні входи та 
58 
 
енергетичні потоки оптимізуються та повторно використовуються для 
підвищення загальної ефективності виробництва [63].  
Іншим прикладом, який ілюструє перехід паперової промисловості до 
циркулярних моделей, є Parenco B.V. (Нідерланди). Цей завод спеціалізується 
на виробництві паперу з високою часткою вторинних волокон, де частина 
паперу виготовляється з переробленої макулатури, яка проходить процес 
видалення друкарських чорнил перед переробкою. Застосування таких 
технологій, що передбачає повторне використання макулатури як основного 
джерела волокон у виробництві, є суттєвою циркулярною практикою, оскільки 
значно зменшує потребу у первинних волокнах та сприяє закриттю 
матеріальних циклів у паперовому виробництві. Підприємство також адаптує 
технологічні модифікації для переходу до виробництва пакувального паперу 
та картону, що додатково підсилює циркулярність – матеріали залишаються в 
обігу довше, а вторинні потоки використовуються максимально ефективно 
[64].  
Окремою європейською практикою є перенесення сталості в інженерію 
упаковки через формалізовані метрики дизайну. Дизайн-метрики в целюлозно-
паперовій промисловості Європейського Союзу розглядаються як системний 
інструмент «озеленення» продукту на найранішій стадії життєвого циклу, 
тобто на етапі концептування, проєктування та вибору сировини і параметрів 
виробу.  
Ключовим підґрунтям для впровадження таких метрик є політика 
екодизайну та циркулярної економіки, що формується на рівні Європейська 
Комісія у межах EcoDesign та Circular Economy Action Plan. Для целюлозно-
паперової галузі дизайн-метрики охоплюють, зокрема, показники вуглецевого 
сліду продукту, частки відновлюваної та вторинної сировини, матеріальної 
ефективності, водного сліду та потенціалу рециклінгу. Їх застосування на вході 
дозволяє оптимізувати конструкцію паперу або пакування таким чином, щоб 
досягти необхідних функціональних властивостей при мінімальному 
використанні ресурсів. 
59 
 
Практичним прикладом є широке впровадження метрики «basis weight 
reduction» у виробництві пакувального картону в країнах ЄС. Провідні 
виробники знижують масу картону на одиницю площі без втрати міцності 
шляхом оптимізації волокнистої композиції та орієнтації волокон. Це дозволяє 
зменшити споживання первинної целюлози, енергії та води ще до початку 
виробничого процесу, а також скоротити викиди по всьому ланцюгу 
постачання. Іншим прикладом є дизайн-метрика «design for recycling», що 
вимагає обмеження використання бар’єрних покриттів, пігментів і клеїв, які 
ускладнюють перероблення. В ЄС вона застосовується при проєктуванні 
харчового паперового пакування, де на етапі дизайну оцінюється сумісність 
матеріалу з існуючими потоками рециклінгу. 
Практика впровадження дизайн-метрик як превентивного інструменту 
екологізації продукції наочно простежується у діяльності Stora Enso, однієї з 
провідних лісопромислових корпорацій Європейського Союзу. У 
пакувальному та паперовому сегментах компанія інтегрує екологічні критерії 
безпосередньо у фазу проєктування продукту, застосовуючи кількісні дизайн-
метрики як обов’язкові обмеження для інженерних рішень. Зокрема, при 
розробленні нових марок пакувального картону Stora Enso використовує 
метрики питомої маси, вуглецевої інтенсивності та матеріальної ефективності 
у перерахунку на функціональну одиницю пакування. Це дозволяє 
цілеспрямовано зменшувати товщину та масу матеріалу без втрати механічних 
характеристик, що досягається шляхом оптимізації довжини волокна, 
багатошарової структури та орієнтації волокон. Важливо, що екологічний 
ефект фіксується ще на вході до запуску промислової лінії  через моделювання 
життєвого циклу (LCA-based design metrics), яке стає частиною стандартної 
процедури R&D. Окремим напрямом є дизайн-метрика сумісності для 
переробки, що передбачає відмову від багатокомпонентних бар’єрних 
покриттів і використання мономатеріальних рішень, сумісних із існуючими 
потоками перероблення в ЄС. Таким чином, екологічні параметри продукту 
вбудовуються в його конструкцію як початкові проєктні умови [63]. 
60 
 
Подібний, але більш орієнтований на прикладні пакувальні рішення 
підхід демонструє Smurfit Kappa Group, один із найбільших виробників 
гофрокартону та паперового паковання в Європі. Компанія системно 
застосовує дизайн-метрики в межах власної концепції eco-design, де 
ключовими є показники зниження матеріаломісткості, частки вторинного 
волокна та логістичної ефективності пакування. На етапі проєктування коробів 
і транспортного пакування використовуються метрики оптимізації геометрії, 
які дозволяють зменшити споживання паперу на одиницю функції та 
одночасно скоротити викиди, пов’язані з транспортуванням. Дизайн-метрика 
«right-weighting» передбачає точний підбір граматури та профілю гофри під 
конкретне навантаження, що знижує надмірне використання волокна ще до 
виробництва. Крім того, Smurfit Kappa застосовує метрики придатності до 
перероблення, які обмежують використання фарб, ламінацій і клеїв, 
несумісних із стандартними паперовими потоками переробки [64]. 
Отже, як бачимо, підприємства целюлозно-паперової галузі в 
Європейському Союзі впроваджують сталі інноваційні рішення у виробничій 
діяльності підприємства з метою підвищення ефективності екологічної 
складової. 
 
Висновок до розділу 2 
 
Проведений у розділі 2 аналіз міжнародного досвіду впровадження 
сталих інновацій у целюлозно-паперовій промисловості засвідчує, що в 
країнах Європейського Союзу сталий розвиток галузі формується як 
системний і багаторівневий процес, у межах якого нормативно-правове 
регулювання, технологічні рішення та корпоративні управлінські практики 
перебувають у тісному взаємозв’язку. Європейська модель розвитку 
целюлозно-паперової промисловості ґрунтується на інтегрованому підході до 
регулювання екологічних впливів, що поєднує вимоги щодо викидів у повітря, 
скидів у водні об’єкти, управління відходами, ресурсоефективності та 
61 
 
енергоспоживання в єдиній системі екологічних дозволів. Такий підхід 
забезпечує цілісність регуляторного впливу та створює передбачуване 
середовище для довгострокових інвестицій у модернізацію виробництва  
Ключовим елементом європейської регуляторної моделі виступає 
Директива про промислові викиди (IED), доповнена механізмом найкращих 
доступних технологій (BAT) і довідковими документами BREF для 
виробництва целюлози, паперу та картону. Запровадження BAT-висновків 
дозволяє перейти від формального контролю окремих параметрів до 
результатоорієнтованого регулювання, у межах якого підприємства зобов’язані 
досягати визначених діапазонів екологічної ефективності, зберігаючи при 
цьому технологічну гнучкість. Це стимулює інновації, модернізацію 
обладнання та пошук оптимальних рішень з урахуванням конкретних умов 
виробництва, а не механічне копіювання стандартних технологій. У такий 
спосіб регуляторна політика ЄС виконує не лише контрольну, а й стимулюючу 
функцію, сприяючи поширенню сталих інновацій у галузі. 
Важливим висновком є те, що в ЄС регулювання діяльності целюлозно-
паперових підприємств дедалі більше інтегрується з кліматичною та 
ресурсною політикою. Ініціативи Європейського зеленого курсу, План дій з 
циркулярної економіки та новий Регламент щодо пакування і пакувальних 
відходів формують стратегічний контекст, у якому папір і картон 
розглядаються як пріоритетні матеріали для розвитку циркулярних моделей. 
Вимоги щодо переробності пакування, мінімізації його маси й об’єму, 
зменшення використання небезпечних речовин та підвищення рівнів 
переробки створюють додаткові стимули для інновацій у дизайні продукції, 
використанні вторинної сировини та розвитку нових бізнес-моделей у 
целюлозно-паперовій промисловості. 
Аналіз практик підприємств целюлозно-паперової промисловості в 
країнах ЄС показав, що сталий розвиток реалізується насамперед через 
комплексні технологічні та організаційні рішення на рівні виробничих 
майданчиків. Центральне місце серед таких рішень займають заходи з 
62 
 
підвищення енергоефективності та декарбонізації, що є критично важливими 
для однієї з найбільш енергоємних галузей обробної промисловості. 
Європейський досвід свідчить, що скорочення питомого споживання енергії, 
оптимізація теплових і електричних контурів, впровадження когенераційних 
установок та перехід на біоенергетичні джерела є першочерговими кроками на 
шляху до зниження вуглецевого сліду підприємств. 
Особливо показовими є приклади переходу окремих целюлозних 
комбінатів до концепції fossil-free виробництва, коли енергетичні потреби 
повністю покриваються за рахунок біогенних потоків і внутрішніх побічних 
продуктів. Такі підприємства трансформуються з традиційних виробників 
целюлози у багатопродуктові біоіндустріальні комплекси, де побічні потоки 
розглядаються як цінна сировина для виробництва енергії, біохімічних 
продуктів і матеріалів з високою доданою вартістю. Це дозволяє одночасно 
досягати екологічних цілей декарбонізації та підвищувати економічну 
стійкість бізнесу шляхом диверсифікації джерел доходів. 
Суттєвим компонентом сталих практик у ЄС є управління водними 
ресурсами та стічними водами. Підприємства впроваджують каскадні системи 
використання води, локальні замкнені цикли, багатоступеневі біологічні 
очисні споруди та енергоефективні технології поводження з осадами. Такий 
підхід дозволяє значно зменшити забір прісної води, стабілізувати якість 
скидів і мінімізувати негативний вплив на чутливі водні екосистеми.  
Окремого значення набуває циркулярність як базовий принцип 
функціонування європейської целюлозно-паперової промисловості. Високі 
рівні збирання та переробки макулатури, каскадне використання волокон, 
максимальне повернення побічних потоків у виробничі або суміжні ланцюги 
створення вартості формують замкнені матеріальні цикли, що зменшують 
залежність від первинної сировини. На рівні підприємств це проявляється у 
мінімізації втрат волокна, удосконаленні підготовки вторинної сировини, а 
також у розвитку індустріальних симбіозів, коли відходи одного виробництва 
стають ресурсом для іншого.  
63 
 
РОЗДІЛ 3 
ПОШУК ТА ОБҐРУНТУВАННЯ СТАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ 
РІШЕНЬ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВОЇ ГАЛУЗІ В 
УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Аналіз основних проблем в сфері впровадження сталих інновацій 
на підприємствах галузі  
 
Запровадження сталих інновацій у целюлозно-паперовій промисловості 
України відбувається в умовах багаторівневої невизначеності та структурних 
обмежень, які формуються одночасно технологічними особливостями галузі 
(водо- та енергоємність, складні стоки, хімічні реагенти, потреба у стабільній 
волокнистій сировині), ринковими дисбалансами (цінова волатильність, 
конкуренція імпорту, зміна структури попиту через цифровізацію), 
інституційними та регуляторними викликами (слабкість стимулів до 
«зелених» інвестицій, фрагментарність екологічного контролю та практик 
комплаєнсу), а також шоками воєнного часу, які посилюють ризики логістики, 
інвестицій і доступу до капіталу [65]. 
На сьогодні інновації мають не лише підвищувати продуктивність і 
якість, але й знижувати екологічні впливи, відповідати вимогам циркулярної 
економіки та забезпечувати простежуваність походження волокна і безпечність 
продукції. 
Однією з ключових проблем упровадження сталих інновацій є дефіцит 
та нестабільність якісної волокнистої сировини, насамперед макулатури, яка 
стала базою для значної частини українського паперо- та картоновиробництва. 
Наукові публікації прямо фіксують гострий дефіцит сировини на 
внутрішньому ринку та пов’язують конкурентоспроможність виробників із 
необхідністю розширення інфраструктури збирання макулатури та пошуку 
альтернативних джерел волокна, зокрема нетрадиційних (солома тощо) [66].  
64 
 
Ця проблема має системний характер, тобто навіть якщо підприємство 
технічно здатне працювати на високій частці вторинного волокна, йому 
потрібні сталі ланцюги постачання, стандарти якості вторсировини, логістика, 
а також відповідні організаційні механізми сортування й попередньої 
підготовки. За відсутності стабільного потоку макулатури з необхідними 
параметрами (вологість, засміченість, склад, частка полімерів/ламінатів) 
підвищується виробнича нестабільність, зростає витрата хімічних реагентів, 
погіршується утримання волокна й наповнювачів, збільшується навантаження 
на очищення стічних вод і зрештою зростає собівартість екологічних 
продуктів. Додатковим ускладненням є те, що зміни у структурі споживання 
паперу в умовах цифровізації та трансформації торговельних каналів 
змінюють і структуру відходів паперу (менше офісного паперу, більше 
упаковки), що впливає на «сортність» макулатури та придатність для 
виробництва певних видів паперу; такі зрушення описуються в дослідженнях 
про структурні зміни на ринку паперової продукції.  
Виникає проблема, що чим більше галузь переходить на вторинне 
волокно як інструмент декарбонізації та збереження лісових ресурсів, тим 
більшою стає залежність від якості організації системи поводження з 
відходами на рівні муніципалітетів, бізнесу й домогосподарств, а це виходить 
за межі контролю самих фабрик. 
Другою фундаментальною проблемою є висока водоємність і екологічна 
складність очищення стічних вод, особливо для підприємств, що працюють із 
макулатурою. У наукових матеріалах наголошується, що виробництво картону 
та паперу потребує значних обсягів води, а склад стічних вод є 
багатокомпонентним (зважені речовини, органічне навантаження, залишки 
реагентів, барвники тощо), що вимагає ефективних технологій локального 
та/або загальнозаводського очищення [67].  
Дослідження також акцентують, що у випадку використання макулатури 
вплив на водні об’єкти може бути суттєвим і потребує розвитку та 
впровадження ефективних технологій очищення [67; 68]. 
65 
 
Ситуація ускладнюється тим, що значна частина очисних споруд 
будувалася за попередні технологічні парадигми й потребує модернізації, а 
капітальні інвестиції в системи очищення мають довгий термін окупності та 
зазвичай конкурують за ресурси з інвестиціями у виробничі лінії.  
 Іншими словами, «сталі інновації» в українській галузі зіштовхуються з 
комплексною інженерною задачею, а саме не достатньо перейти на вторинну 
сировину чи знизити енерговитрати, натомість, потрібно паралельно 
забезпечити екологічну безпеку водного контуру, а це означає інвестиції у 
технології, компетенції персоналу, контроль параметрів і постійне 
налаштування режимів очищення.  
Наступні група проблем стосується енергетичної складової сталих 
інновацій. Паперо- та картоновиробництво є енергоємним через необхідність 
сушіння полотна та підтримання технологічних режимів, і тому будь-які 
«зелені» зміни (електрифікація, перехід на біопаливо, модернізація котелень, 
рекуперація тепла, оптимізація вакуумних систем, автоматизація 
енергоконтурів) потребують значних інвестицій і часто мають підвищені 
технічні ризики при інтеграції в існуючу інфраструктуру.  
 Проблема для України полягає в тому, що енергетичні інновації у 
воєнний період стикаються з додатковими ризиками, серед яких перебої у 
постачанні енергії, обмеження капіталу, відкладений попит, складність 
страхування, а також зростання вартості обладнання та логістичних витрат. Як 
наслідок, навіть економічно доцільні енергоефективні проєкти можуть 
відкладатися або реалізуватися частково, що знижує сумарний ефект від 
«пакетів» сталих інновацій. 
Також, проблемою є технологічна неоднорідність і моральне старіння 
частини виробничих потужностей, яке ускладнює впровадження сучасних 
«найкращих доступних технологій» та цифрових систем контролю.  
Екологічні інновації часто вимагають не просто модифікації, а повної 
зміни виробничої системи. Наприклад, зростання частки макулатури у 
рецептурах змінює потреби в хімічних реагентах, впливає на утримання 
66 
 
волокна і наповнювачів, підвищує навантаження на водоочищення, а також 
може вимагати модернізації підготовки маси та систем знебарвлення 
друкарських фарб [67].  
За таких умов впровадження сталих інновацій потребує системної 
інженерії процесів і компетенцій у сфері хімії, екології та автоматизації, які не 
завжди є доступними на рівні середніх підприємств. 
Однією з основних проблем є фінансові обмеження, висока вартість 
капіталу та недостатній розвиток інструментів зеленого фінансування, що 
особливо критично для екологічних проєктів із довгими строками окупності, 
таких як очисні споруди, водозамкнені цикли, когенерація, біоенергетика, 
системи моніторингу та екологічної звітності. Навіть якщо підприємство має 
мотиви до сталих інновацій, відсутність доступних фінансових ресурсів 
обмежує можливості переходу до них.   
Додатково проблема посилюється тим, що сталий розвиток потребує 
комплексних інновацій, тобто інвестиції лише в нову папероробну секцію без 
модернізації водоочищення можуть підвищити екологічні ризики; інвестиції 
лише в переробку складних відходів без стабільної системи збирання можуть 
зробити проєкт нерентабельним; інвестиції лише в сертифікацію без 
технологічних змін можуть бути недостатніми для реального зниження 
впливів. 
Ще однією проблемою є інституційно-регуляторна та управлінська, яка 
пов’язана з тим, що сталі інновації вимагають зрілої системи екологічного 
управління на підприємстві, а саме екологічного моніторингу, управління 
ризиками, підготовки даних, екологічної звітності, відповідності стандартам, 
внутрішніх аудитів і навчання персоналу. У практиці це часто реалізується 
через міжнародні стандарти, такі як ISO 14001, ISO 50001 тощо, і процедури, 
однак на рівні галузі проблема полягає в нерівномірності. Так,  частина 
підприємств має можливість формувати розвинуті системи управління, інші - 
обмежуються ситуативними заходами.  
67 
 
 Також, на сьогодні існує дефіцит кадрів і компетенцій для «зелених» 
трансформацій та технологічної модернізації. Для впровадження сталих 
інновацій потрібні інженери процесів, хіміки-технологи, фахівці з 
водоочищення та біологічних систем, енергоменеджери, спеціалісти з 
автоматизації, екологи з компетенціями у промислових викидах і дозволах, 
фахівці з аналізу життєвого циклу (LCA) та екодизайну пакування. Проблема 
полягає не лише у кількості кадрів, а у здатності підприємства утримувати 
таких спеціалістів і забезпечувати їх безперервне навчання.  У воєнних умовах 
кадровий дефіцит посилюється міграційними процесами, мобілізаційними 
факторами та скороченням можливостей для підготовки персоналу на 
виробництві. 
Проблемою також є складність упровадження інновацій циркулярної 
економіки на рівні «системи», а не окремого підприємства. Навіть якщо 
фабрика готова переробляти складні потоки (комбінована упаковка, 
багатошарові матеріали), вона залежить від наявності сортування, логістики, 
контрактних моделей із громадами й операторами відходів, а також від ринку 
збуту побічних продуктів. 
В Україні також існує проблема пов’язана з якістю науково-технічної та 
інноваційної екосистеми довкола галузі, а саме обмежена кількість 
прикладних R&D-проєктів, слабкі кооперації «університети-підприємства», 
дефіцит демонстраційних установок і тестових майданчиків для нових 
технологій очищення, біопалива, нових волоконних композицій (агроволокно), 
біополімерних покриттів, водозамкнених циклів тощо.  
Отже, основні проблеми впровадження сталих інновацій у целюлозно-
паперовій промисловості України є взаємопов’язаними і  формують систему 
бар’єрів. Сировинні обмеження, а саме дефіцит і якість макулатури, 
підвищують технологічну складність процесу та екологічні ризики, що, у свою 
чергу, вимагає інвестицій у водоочищення та хімічну оптимізацію. Висока 
енергоємність виробництва робить галузь чутливою до цінових і фізичних 
ризиків енергосистеми, що стримує масштабні «зелені» інвестиції. 
68 
 
Технологічна неоднорідність підприємств і обмежений доступ до капіталу 
зумовлюють фрагментарність інновацій, тобто впроваджуються окремі 
елементи сталості без повної реконфігурації системи виробництва. 
Інституційні та кадрові обмеження знижують здатність підприємств управляти 
змінами, вимірювати ефекти й відповідати вимогам міжнародних ринків.  
Отже, сталий інноваційний розвиток української целюлозно-паперової 
промисловості має розглядатися як комплексна трансформація з одночасною 
модернізацією сировинного, енергетичного, водного та управлінського 
аспектів. 
 
3.2 Напрями активізації інноваційної діяльності целюлозно-
паперових підприємств 
 
Аналіз міжнародного досвіду впровадження сталих інновацій у 
целюлозно-паперовій промисловості Європейського Союзу дозволяє 
сформувати комплекс пропозицій для українських підприємств галузі, 
спрямованих на поєднання екологічної модернізації, підвищення 
ресурсоефективності та довгострокової економічної стійкості. Ключовою 
передумовою для цього є усвідомлення того, що сталі інновації в ЄС не є 
ізольованими технічними рішеннями, а формуються в межах цілісної 
регуляторної, технологічної та управлінської архітектури, основою якої 
виступає інтегрований підхід до екологічного регулювання, принцип 
найкращих доступних технологій та логіка циркулярної економіки  
Передусім для українських целюлозно-паперових підприємств доцільно 
адаптувати інтегрований підхід до екологічного управління виробництвом, за 
якого підприємство розглядається як єдина техніко-екологічна система. 
Європейська практика, закріплена в Директиві про промислові викиди, 
демонструє, що фрагментарне регулювання окремих аспектів діяльності (вода, 
повітря, відходи, енергія) є менш ефективним порівняно з інтегрованим 
дозволом, який одночасно охоплює всі ключові екологічні параметри 
69 
 
виробничого майданчика. Для України впровадження аналогічного підходу 
могло б стати інструментом зменшення регуляторної невизначеності, 
підвищення інвестиційної привабливості галузі та формування 
довгострокових програм екологічної модернізації підприємств  
Важливим напрямом адаптації є використання логіки BAT-висновків як 
результат-орієнтованого інструменту управління екологічною ефективністю. 
Європейський досвід показує, що ключове значення має не механічне 
копіювання окремих технологій, а досягнення цільових діапазонів екологічних 
показників щодо споживання енергії, води, рівнів викидів та утворення 
відходів. Для українських підприємств, які характеризуються значною 
різнорідністю технологічних схем і ступеня зношеності обладнання, такий 
підхід дозволяє поєднати гнучкість із чіткими орієнтирами модернізації та 
створює основу для поетапного оновлення виробничої інфраструктури  
На практичному рівні це означає доцільність використання BREF для 
виробництва целюлози, паперу та картону як галузевої дорожньої карти 
розвитку. Для українських підприємств BREF може виконувати функцію 
систематизованого джерела технологічних і організаційних рішень, які вже 
довели свою ефективність у ЄС. Йдеться, зокрема, про поступовий перехід до 
більш замкнених водних циклів, зниження питомого водоспоживання, 
модернізацію очисних споруд, оптимізацію теплових контурів і підвищення 
енергоефективності основних та допоміжних процесів. Використання BREF у 
підготовці інвестиційних проєктів також може спростити доступ українських 
підприємств до фінансування з боку міжнародних фінансових інституцій, для 
яких відповідність BAT є важливим критерієм оцінки екологічних ризиків  
Окрему групу пропозицій слід пов’язати з декарбонізацією 
енергетичного балансу целюлозно-паперових підприємств. Європейський 
досвід свідчить, що першочерговим і економічно доцільним кроком є 
зниження питомого енергоспоживання через технологічну оптимізацію, 
модернізацію обладнання та впровадження систем енергоменеджменту. Для 
України це особливо актуально з огляду на високу енергоємність галузі та 
70 
 
залежність від викопних енергоресурсів. Проведення системних 
енергоаудитів, впровадження частотного регулювання, модернізація 
сушильних секцій папероробних машин і рекуперація тепла можуть 
забезпечити суттєве зниження витрат енергії та пов’язаних викидів 
парникових газів без радикальної перебудови виробництва  
Наступним етапом може стати поступове заміщення викопного палива 
біогенними та низьковуглецевими джерелами енергії. Європейські кейси 
демонструють високий потенціал використання побічних потоків целюлозного 
виробництва, зокрема чорного лугу, деревних залишків і осадів очисних 
споруд, для виробництва пари та електроенергії. Для українських підприємств, 
особливо інтегрованих целюлозно-паперових комбінатів, це відкриває 
можливість підвищення енергетичної самозабезпеченості та зниження 
вуглецевого сліду продукції. У середньостроковій перспективі перспективним 
є також використання біогазу та біометану, зокрема у регіонах із розвиненою 
аграрною інфраструктурою або на підприємствах із власними анаеробними 
очисними спорудами  
Стратегічно важливим напрямом сталих інновацій є трансформація 
українських целюлозно-паперових підприємств у бік більш циркулярних 
бізнес-моделей. Європейський досвід показує, що циркулярність у галузі 
виходить далеко за межі перероблення макулатури і включає системне 
управління всіма матеріальними потоками. Для України це означає 
необхідність переосмислення ролі макулатури як стратегічного ресурсу, 
розвиток стабільних ланцюгів постачання вторинних волокон і підвищення 
якості вторинної сировини. Інвестиції у сучасні технології сортування, 
очищення та підготовки макулатури можуть забезпечити зростання частки 
вторинних волокон у виробництві без втрати якості кінцевої продукції  
Водночас циркулярний підхід передбачає більш ефективне використання 
побічних потоків і відходів виробництва. Європейські практики 
демонструють, що волокнисті та біологічні осади, зола, хімічні побічні 
продукти можуть розглядатися як вторинна сировина або енергетичний ресурс, 
71 
 
а не як проблема утилізації. Для українських підприємств доцільним є 
впровадження диференційованого підходу до поводження з різними типами 
відходів, що дозволить мінімізувати захоронення та зменшити екологічне 
навантаження на регіони розміщення виробництв.  
Особливу увагу варто приділити продуктовим інноваціям, пов’язаним із 
дизайном паперової та картонної продукції. Нові вимоги ЄС щодо пакування і 
пакувальних відходів формують довгостроковий попит на переробне, легке та 
ресурсоефективне пакування. Для українських виробників це створює як 
виклик, так і можливість. Адаптація принципів екодизайну, зниження маси 
пакування, оптимізація волокнистої структури та відмова від проблемних 
добавок можуть підвищити конкурентоспроможність продукції на 
європейських ринках і сприяти диверсифікації збуту  
Не менш важливим є розвиток управлінських і організаційних інновацій. 
Європейський досвід показує, що впровадження систем екологічного та 
енергетичного менеджменту, інтеграція ESG-показників у корпоративне 
управління та підвищення прозорості діяльності є критичними умовами 
успішної зеленої трансформації. Для українських підприємств це означає 
необхідність переходу від формального дотримання екологічних вимог до 
стратегічного управління сталим розвитком, де екологічні інвестиції 
розглядаються як елемент довгострокової конкурентної стратегії.  
Узагальнюючи, можна стверджувати, що міжнародний досвід ЄС у сфері 
сталих інновацій у целюлозно-паперовій промисловості формує цілісну 
модель, яка може бути адаптована в Україні з урахуванням національних 
економічних і технологічних умов. Ключовими елементами такої адаптації 
мають стати інтегроване екологічне регулювання, орієнтація на BAT-
показники, поетапна декарбонізація, розвиток циркулярних матеріальних 
потоків і впровадження сучасних систем управління. Реалізація цих 
пропозицій дозволить українським підприємствам не лише зменшити 
негативний вплив на довкілля, але й підвищити ефективність використання 
72 
 
ресурсів, стійкість до регуляторних змін і конкурентоспроможність у 
довгостроковій перспективі. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Результати, отримані в межах розділу 3, дозволяють сформувати цілісне 
бачення умов, обмежень і можливостей сталого інноваційного розвитку 
целюлозно-паперової галузі України. Проведений аналіз підтвердив, що 
впровадження сталих інновацій у вітчизняній целюлозно-паперовій 
промисловості відбувається в середовищі складної багатофакторної взаємодії 
технологічних, ресурсних, економічних, інституційних і соціальних чинників, 
які формують системний характер бар’єрів для трансформації галузі.  
Узагальнення проблем, ідентифікованих у підрозділі 3.1, свідчить, що 
ключові обмеження мають не ізольований, а взаємопосилюючий характер. 
Дефіцит і нестабільність якісної волокнистої сировини, насамперед 
макулатури, обмежують потенціал розвитку циркулярних моделей 
виробництва та водночас підвищують технологічну складність процесів. 
Зростання частки вторинного волокна без належної якості сировини 
призводить до збільшення навантаження на водні контури, очисні споруди та 
хімічну складову виробництва, що вимагає додаткових інвестицій і 
управлінських компетенцій. Таким чином, сировинний фактор 
трансформується з переваги циркулярної економіки у джерело виробничих і 
екологічних ризиків за відсутності системної інфраструктури поводження з 
відходами паперу. 
Важливою групою проблем є водоємність і екологічна складність 
целюлозно-паперового виробництва, особливо в сегменті переробки 
макулатури. Аналіз показав, що застарілі технологічні схеми водоспоживання 
та очищення стічних вод не відповідають сучасним вимогам сталого розвитку, 
а їх модернізація потребує значних капітальних вкладень з тривалими 
строками окупності. У поєднанні з високою енергоємністю галузі це формує 
73 
 
ситуацію, за якої екологічні інновації не можуть реалізовуватися 
фрагментарно, а потребують комплексної інженерної реконфігурації 
виробничих систем. 
Енергетичний аспект сталих інновацій у целюлозно-паперовій 
промисловості України набуває особливої ваги в умовах воєнних ризиків, 
нестабільності енергопостачання та обмеженого доступу до капіталу. Висока 
залежність виробництва від теплової енергії та сушильних процесів зумовлює 
чутливість галузі до цінових і фізичних шоків на енергетичних ринках. Як 
наслідок, навіть технічно та економічно обґрунтовані проєкти з 
енергоефективності або декарбонізації часто реалізуються частково або 
відкладаються, що знижує загальний ефект від упровадження сталих 
інновацій. 
Суттєвим стримувальним чинником є також технологічна 
неоднорідність підприємств галузі та моральне старіння частини виробничих 
потужностей. Це ускладнює інтеграцію сучасних екологічних і цифрових 
рішень, орієнтованих на принципи найкращих доступних технологій, і 
потребує високого рівня інженерної експертизи. У поєднанні з дефіцитом 
кваліфікованих кадрів і обмеженими можливостями для прикладних R&D-
досліджень це знижує здатність підприємств до системного управління 
інноваційними змінами. 
Разом із тим результати підрозділу 3.2 свідчать, що, попри наявні 
бар’єри, українська целюлозно-паперова промисловість має значний потенціал 
для активізації інноваційної діяльності за умови адаптації кращих 
європейських практик до національних реалій. Ключовим методологічним 
висновком є необхідність переходу від фрагментарних екологічних заходів до 
інтегрованої моделі управління сталим розвитком, у межах якої підприємство 
розглядається як єдина техніко-екологічна та економічна система. Орієнтація 
на результатоорієнтовану логіку BAT-висновків, а не на формальне виконання 
окремих нормативів, дозволяє поєднати технологічну гнучкість із чіткими 
орієнтирами екологічної та ресурсної ефективності. 
74 
 
Важливим напрямом активізації інноваційної діяльності є поетапна 
декарбонізація виробництва, що має базуватися насамперед на зниженні 
питомого енергоспоживання та оптимізації технологічних процесів. 
Європейський досвід показує, що саме енергоефективність виступає 
економічно доцільною основою для подальшого переходу до 
низьковуглецевих джерел енергії. Для українських підприємств це означає 
доцільність поєднання енергоаудитів, модернізації ключових вузлів і 
впровадження систем енергоменеджменту з поступовим використанням 
біогенних енергетичних ресурсів і побічних потоків виробництва. 
Стратегічно важливим висновком є необхідність розвитку циркулярних 
бізнес-моделей у галузі. Перехід до більш ефективного використання 
макулатури, побічних продуктів і відходів виробництва має супроводжуватися 
розвитком інфраструктури збирання, сортування та підготовки вторинної 
сировини, а також формуванням стабільних ринків збуту побічних продуктів. 
У цьому контексті сталий розвиток галузі виходить за межі окремого 
підприємства та потребує міжсекторної взаємодії з муніципалітетами, 
операторами відходів, енергетичними компаніями та науковими установами. 
 
  
75 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
У результаті проведеного дослідження було комплексно проаналізовано 
теоретичні, інституційні та практичні аспекти розвитку целюлозно-паперової 
промисловості, а також обґрунтовано можливості й обмеження впровадження 
сталих інновацій у цій галузі в умовах сучасних трансформацій української 
економіки. Отримані результати дозволяють зробити узагальнені висновки, що 
мають як наукове, так і прикладне значення для формування стратегій сталого 
розвитку галузі. 
Насамперед встановлено, що целюлозно-паперова промисловість є 
системоутворюючою складовою переробного сектору економіки, яка виконує 
важливі функції у забезпеченні міжгалузевих зв’язків, розвитку пакувальної 
індустрії, логістики, торгівлі та сфери послуг. Галузь характеризується 
високою матеріало-, водо- та енергоємністю, що зумовлює її підвищену 
екологічну чутливість і водночас визначає значний потенціал для підвищення 
ефективності використання ресурсів. У сучасних умовах трансформації 
структури попиту, зумовленої цифровізацією та зростанням ролі пакувальних 
рішень, саме здатність галузі адаптуватися до нових ринкових і регуляторних 
вимог стає ключовим фактором її довгострокової конкурентоспроможності. 
Аналіз міжнародного, передусім європейського, досвіду засвідчив, що 
сталий розвиток целюлозно-паперової промисловості в країнах ЄС 
формується як результат цілісної регуляторної та технологічної моделі, у 
межах якої екологічні вимоги інтегруються в економічну логіку діяльності 
підприємств. Інструменти інтегрованого екологічного регулювання, принцип 
найкращих доступних технологій, а також політика циркулярної економіки 
створюють середовище, у якому сталі інновації виступають не додатковим 
навантаженням, а необхідною умовою доступу до ринків, фінансових ресурсів 
і довгострокового розвитку. Європейська практика доводить, що 
результатоорієнтований підхід до екологічних показників стимулює 
76 
 
технологічну модернізацію, підвищує прозорість діяльності підприємств і 
сприяє формуванню інноваційних бізнес-моделей. 
Дослідження стану целюлозно-паперової промисловості України 
показало, що впровадження сталих інновацій у галузі відбувається в умовах 
сукупності структурних обмежень. До них належать дефіцит і нестабільність 
волокнистої сировини, особливо макулатури, застарілі технологічні схеми 
водоспоживання та очищення стічних вод, висока енергоємність виробництва, 
технологічна неоднорідність підприємств, а також обмежений доступ до 
фінансових ресурсів для реалізації капіталомістких екологічних проєктів. 
Воєнні виклики додатково посилили ризики, пов’язані з логістикою, 
енергопостачанням, інвестиційною активністю та кадровим забезпеченням, 
що ускладнює реалізацію довгострокових програм сталого розвитку. 
Водночас встановлено, що зазначені проблеми мають системний 
характер і не можуть бути вирішені шляхом впровадження окремих, 
ізольованих інновацій. Перехід до вторинної сировини без модернізації 
водоочищення, інвестиції в енергоефективність без оновлення управлінських 
практик або формальне впровадження стандартів без реальних технологічних 
змін не забезпечують досягнення цілей сталого розвитку. Це обумовлює 
необхідність комплексного підходу, за якого сталі інновації розглядаються як 
взаємопов’язана трансформація сировинного, енергетичного, водного та 
управлінського контурів підприємства. 
Обґрунтовано, що перспективи сталого інноваційного розвитку 
целюлозно-паперової промисловості України значною мірою пов’язані з 
адаптацією кращих європейських практик з урахуванням національних 
економічних і технологічних реалій. Ключовими напрямами такої адаптації 
мають стати впровадження інтегрованого екологічного управління, орієнтація 
на показники екологічної ефективності за логікою BAT, поетапна 
декарбонізація виробництва, розвиток циркулярних матеріальних потоків і 
підвищення ролі управлінських та організаційних інновацій. Особливого 
значення набуває розвиток внутрішнього ринку вторинної сировини, 
77 
 
удосконалення систем збирання та підготовки макулатури, а також 
стимулювання використання побічних потоків виробництва як ресурсів для 
енергетичних і матеріальних рішень. 
Узагальнюючи результати дослідження, можна зробити висновок, що 
сталий розвиток целюлозно-паперової промисловості України є не окремим 
напрямом модернізації, а стратегічною моделлю довгострокової 
трансформації галузі. Реалізація цієї моделі потребує узгоджених дій 
підприємств, державних інституцій, фінансового сектору та науково-
освітнього середовища. Сталі інновації в цьому контексті виступають не лише 
інструментом зменшення негативного впливу на довкілля, а й чинником 
підвищення економічної стійкості, адаптивності до регуляторних змін та 
інтеграції української целюлозно-паперової промисловості у європейський і 
глобальний економічний простір. 
 
  
78 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Pulp and Paper Industry. Definitions and Concepts January. 2025. URL: 
https://www.cepi.org/wp-content/uploads/2025/01/2025-CEPI-Definitions-and-
Concepts.pdf 
2. Key statistics 2023.  European pulp & paper industry. URL:   
https://www.cepi.org/wp-content/uploads/2024/09/Key-Statistics-2023-FINAL-
2.pdf 
3. Forest products annual market review 2023-2024. URL:  
https://openknowledge.fao.org/items/0966581f-f8ad-42bd-a69c-8ffcd9ee325d 
4. Circular bioeconomy concepts in forest-based industries – key findings. 
URL: https://openknowledge.fao.org/server/api/core/bitstreams/80001c89-6eb7-
44ee-b6ad-3d3c27c03f14/content 
5. Paper and Pulp Sector : Energy Efficiency and Decarbonization (EE&D) 
Opportunities. URL: https://documents.worldbank.org/en/publication/documents-
reports/documentdetail/099062425092599897 
6. Chiba, T., Oka, H., Kayo, C. Socioeconomic factors influencing global 
paper and paperboard demand. 2017. URL: https://doi.org/10.1007/s10086-017-
1648-x 
7. Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010. 
Київ. Держспоживстандарт України 2010. 
8. Державна служба статистики. Офіційний сайт. URL: 
9. Укрпапір. Офіційний сайт. URL: http://www.ukrpapir.org/ 
10. Ukraine Exports of paper and paperboard, articles of pulp, paper and 
board. URL: https://tradingeconomics.com/ukraine/exports/paper-paperboard-
articles-pulp-paper-board 
11. UA-region. Офіційний сайт. URL: https://www.ua-
region.com.ua/en/kved/17.12 
79 
 
12. ПрАТ «Київський картонно-паперовий комбінат». Офіційний сайт. 
URL:  https://www.papir.kiev.ua/ 
13. ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат». Офіційний 
сайт. URL:  https://www.zhkpaper.com/ 
14. ПрАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат». Офіційний 
сайт. URL:  https://www.ckk.com.ua/ 
15. АТ «Кохавинська паперова фабрика». Офіційний сайт. URL:  
https://www.kpf.ua/ 
16.  ТОВ «Понінківська картонно-паперова фабрика – Україна». 
Офіційний сайт. URL:  https://pkpf.com.ua/ 
17. ПрАТ «Малинська паперова фабрика» (Weidmann). Офіційний сайт. 
URL:  https://www.weidmann-mpm.com/ 
18. Картонно-паперова фабрика «Папір-Мал». Офіційний сайт. URL:  
https://papir-mal.com.ua/ 
19. ВАТ «Рахівська картонна фабрика». Офіційний сайт. URL:  
https://opendatabot.ua/c/00278741 
20. ТОВ «Дніпровська паперова фабрика». Офіційний сайт. URL:  
https://opendatabot.ua/c/38433802 
21. ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат». Офіційний сайт. URL:  
https://www.tuk.org.ua/ 
22. АТ «Слов’янські шпалери – КФТП». Офіційний сайт. URL:  
https://oboi-slav-oboi.com/ 
23. «Зміївська паперова фабрика». Офіційний сайт. URL:  
https://zpf.company/zmiiivska-paper-mill/ 
24. ПрАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат». Офіційний сайт. 
URL:  http://www.rktk.com.ua/ 
25. Dunapack Packaging. Офіційний сайт. URL:   https://www.dunapack-
packaging.com/ 
26.  ТОВ «Інтер-Пак Україна». Офіційний сайт. URL:  https://inter-
pack.com.ua/ 
80 
 
27. ТОВ «Картонно-паперова компанія». Офіційний сайт. URL:  
https://paperandboard.com.ua/ 
28. ПрАТ «ВГП» (Ruta). Офіційний сайт. URL:  https://ruta.ua/ 
29. ТОВ «Мальвар Компані» (Malvar). Офіційний сайт. URL:  
https://malvar.te.ua/ 
30. ТОВ «ТВГ Український папір». Офіційний сайт. URL:  
https://ukrpap.com.ua/ 
31. ЗВIТ з корпоративноï соцiальноï вiдповiдальностi ПрАТ «Київський 
КПК». 
32. FSC Україна. Офіційний сайт. URL: https://ua.fsc.org/ 
33. АТ «Роганська картонна фабрика». Офіційний сайт. URL: 
34. Directive 2010/75/EU of the European Parliament and of the Council of 
24 November 2010 on industrial emissions (integrated pollution prevention and 
control) (recast). URL:  http://data.europa.eu/eli/dir/2010/75/oj 
35. Michael Suhr, Gabriele Klein, Ioanna Kourti, Miguel Rodrigo Gonzalo, 
Germán Giner Santonja, Serge Roudier, Luis Delgado Sancho. Best Available 
Techniques (BAT) Reference Document for the Production of Pulp, Paper and 
Board.  Luxembourg: Publications Office of the European Union 2015. 901 p. 
doi:10.2791/370629 
36. Best Available Techniques. URL: https://wecoop.eu/glossary/bat 
37. Regulation (EU) 2023/1115 of the European Parliament and of the 
Council of 31 May 2023 on the making available on the Union market and the export 
from the Union of certain commodities and products associated with deforestation 
and forest degradation and repealing Regulation (EU) No 995/2010. URL: 
http://data.europa.eu/eli/reg/2023/1115/oj 
38. Regulation (EU) No 995/2010 of the European Parliament and of the 
Council of 20 October 2010 laying down the obligations of operators who place 
timber and timber products on the market. 
URL: http://data.europa.eu/eli/reg/2010/995/oj 
81 
 
39. A new Circular Economy Action Plan. For a cleaner and more 
competitive Europe. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-
content/EN/TXT/HTML/?uri=CELEX%3A52020DC0098 
40. Circular Economy. URL: https://environment.ec.europa.eu/strategy/ 
circular-economy_en 
41. Regulation (EU) 2025/40 of the European Parliament and of the Council 
of 19 December 2024 on packaging and packaging waste, amending Regulation 
(EU) 2019/1020 and Directive (EU) 2019/904, and repealing Directive 94/62/EC. 
URL: http://data.europa.eu/eli/reg/2025/40/oj 
42. Production of Pulp, Paper and Board European Bureau for Research on 
Industrial Transformation and Emissions. URL: https://bureau-industrial-
transformation.jrc.ec.europa.eu/reference/production-pulp-paper-and-board 
43. TAPPI. Офіційний сайт. URL:  https://www.tappi.org/content/events/ 
11papercon/documents/318.567%20ppt.pdf 
44. Moya, J. A., Pavel, C. C. Energy efficiency and GHG emissions: 
Prospective scenarios for the pulp and  paper industry Luxembourg: Publications 
Office of the European Union, 2018. 
45. Biomethane. URL: https://energy.ec.europa.eu/topics/renewable-
energy/bioenergy/biomethane_en 
46. Metsä Fibre. Офіційний сайт. URL: 
https://www.metsagroup.com/metsafibre/news-and-publications/news-and-
releases/stories/2024/climate-change-mitigation-towards-fossil-free-production 
47. Facts bioproduct mill concept. URL:  
https://www.metsagroup.com/globalassets/metsa-fibre/attachments/fact-
sheets/metsa-fibre_fact-sheet_bioproduct-mill-concept_en.pdf 
48. METSÄ GROUP SUSTAINABILITY REPORT 2017. URL:  
https://www.metsagroup.com/globalassets/metsa-
group/documents/sustainability/metsa-group-sustainability-report-2017.pdf 
82 
 
49. A Mill for the 21st Century. URL:  
https://www.andritz.com/resource/blob/253248/8ba28d1f5f26776fc16e05747d76ea
c0/spectrum-36-aeaenekoski-en-data.pdf 
50. Pulp mill lime kilns go fossil free. URL:  
https://www.valmet.com/insights/articles/pulp/chemical-pulping/lime-kilns-go-
fossil-free 
51. Metsä Group – Bioproduct mill concept. URL:  
https://www.metsagroup.com/metsafibre/about-metsafibre/bioproduct-mill-
concept/ 
52. Metsä Group – Products and by-products. URL:  
https://www.metsagroup.com/metsafibre/about-metsafibre/products/ 
53. Metsä Group & ANDRITZ press release. URL:  
https://www.metsagroup.com/news-and-publications/news/2024/metsa-group-and-
andritz-to-construct-a-demo-plant-for-developing-new-lignin-products/ 
54. Metsä Group – Industrial ecosystems. URL:  
https://www.metsagroup.com/metsafibre/sustainability/people-and-
society/industrial-ecosystems/ 
55. CEPI. Офіційний сайт. URL:  https://www.cepi.org 
56. Södra. Офіційний сайт. URL:  https://www.sodra.com/en/global/about-
us/organisation/business-areas 
57. Ferdowshi Z. Screening of fresh water microalgae and Swedish pulp and 
paper mill waste waters with the focus on high algal biomass production. Master of 
Science Thesis (in the Master Degree Programme, Biotechnology). URL:   
https://odr.chalmers.se/server/api/core/bitstreams/938d8ef5-5c54-4bb0-9a9f-
97644dde2a23/content 
58. Billerud – Environmental data and notes (Sustainability Report 2023). 
URL:   https://www.billerud.com/globalassets/billerud/sustainability/sustainability-
data/environmental-data-and-notes---billeruds-sustainability-report-2023.pdf 
59. Hakkarainen T. Reduction of nitrogen oxide emissions in lime kiln. URL: 
https://lutpub.lut.fi/bitstream/handle/10024/102230/Reduction%20of%20nitrogen
83 
 
%20oxide%20emissions%20in%20lime%20kiln_doria.pdf?sequence=2&isAllowe
d=y 
60. URL: https://www.valmet.com/insights/articles/pulp/recovery/sulfuric-
acid-production-in-mega-mills/ 
61. Humalajoki, A., Sidoruk, D. Odorless Pulp Mill in Successful. Operation 
International Chemical Recovery Conference. Canada, 2017. URL:  
https://www.valmet.com/globalassets/pulp/03.chemical-
recovery/recovery/ncg/odorless-pulp-mill_valmet_2017_article.pdf 
62. Circular Economy. URL: https://sustainability.cepi.org/policy-
blocks/circular-economy 
63. Storaenso. Офіційний сайт. URL:  https://www.storaenso.com/en  
64. Smurfit Kappa Parenco. Офіційний сайт. URL:  
https://www.smurfitkappa.com/nl/locations/netherlands/smurfit-kappa-parenco 
65. Tkachuk, V., Rechun, O., Pryadko, О. (2019). Research of current 
problems of the Ukrainian market of cellulose-paper products. Commodity Bulletin, 
12(1), 256-262. URL:  https://doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-25 
66. Кузьо Н. Є., Косар Н. С., Тарасенко М. В. Тенденції розвитку та 
конкурентна структура ринку целюлозно-паперової продукції України. URL: 
https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2022/jun/28243/220373 
menedzhment-115-126.pdf 
67. Mukalo Ye., Halysh V. Approaches to ensuring resource efficiency in the 
production of paper and cardboard (review). URL: https://doi.org/10.31891/2307-
5732-2025-349- 41 
68. Sablii L., Zhukova V., Drewnowski J. Ways to improve the efficiency of 
wastewater treatment of a cardboard and paper mill. EP. 2023. Volume 8, Number 4. 
pp.210-216. URL:  https://doi.org/10.23939/ep2023.04.210
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
