Тенденції та перспективи розвитку індустрії 4.0 в Україні

Чепчур, Євген Станіславович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7356
Title:	Тенденції та перспективи розвитку індустрії 4.0 в Україні
Authors:	Табурець, Ігор Іванович Чепчур, Євген Станіславович
Keywords:	індустрія 4.0;інформаційно-комунікаційні технології;діджиталізація;інновації;розвиток економіки
Issue Date:	2025
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 83 сторінки, 6 таблиць, 12 рисунків, список літератури з 59 найменувань, 2 додатки. Об’єктом дослідження є Індустрія 4.0. Предметом дослідження є тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в Україні та світі. Мета кваліфікаційної робота бакалавра - узагальнення сучасних тенденцій та перспектив розвитку індустрії 4.0 в Україні та світі. Завданнями роботи є: вивчити поняття, сутності та складових Індустрії 4.0; проаналізувати світові тенденції розвитку Індустрії 4.0; дослідити тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в зарубіжних країнах; вивчити основні напрями державної підтримки в сфері розвитку Індустрії 4.0 в Україні; дослідити напрями та тенденції розвитку Індустрії 4.0 в Україні. Результати дослідження полягають у в узагальненні сучасних тенденцій та перспектив розвитку Індустрії 4.0 в Україні та світі.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7356
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Чепчур Є.С..pdf Restricted Access		1.14 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Тенденції та перспективи розвитку 
 індустрії 4.0 в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ЕП-214 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність» 
                            Чепчур Є. С.___________                    
(прізвище та ініціали) 
 Керівник ____Табурець І.І._______________ 
(прізвище та ініціали) 
 Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2025 року 
 
4  
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП………………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУЧАСНІ СВІТОВІ  
ТЕНДЕНЦІЇ ІНДУСТРІЇ 4.0………………………………………………. 7 
1.1 Поняття, сутність та складові Індустрії 4.0…………………………. 7 
1.2 Аналіз світових тенденцій розвитку Індустрії 4.0….………………... 11 
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 23 
РОЗДІЛ 2 ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ 4.0 В ЗАРУБІЖНИХ  
КРАЇНАХ ………………………................................................................... 24 
2.1  Тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в країнах  
Європейського Союзу …………………………………………………….. 24 
2.2  Тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в країнах  
Азії………………………………………………………………………… 37 
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 50 
РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ 4.0 В  
УКРАЇНІ ………………………….………………………………………... 52 
3.1 Основні напрями державної підтримки в сфері розвитку Індустрії 4.0  
в Україні ……………………………………………………………………. 52 
3.2 Напрями та тенденції розвитку Індустрії 4.0 в Україні …………..…. 68 
Висновки до розділу 3……………………………………………………… 74 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 76 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………... 78 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………... 84 
  
5 
 
ВСТУП 
 
Індустрія 4.0 – це сучасна концепція розвитку промисловості, яка 
базується на інтеграції цифрових технологій, автоматизації, Інтернету речей 
(IoT), штучного інтелекту, робототехніки та великих даних у виробничі 
процеси. Цей підхід суттєво змінює традиційні моделі виробництва, сприяючи 
підвищенню ефективності, гнучкості та конкурентоспроможності 
підприємств. 
Актуальність розвитку Індустрії 4.0 зумовлена глобальними змінами в 
економіці, потребою у швидкому реагуванні на зміни попиту, зменшенні 
витрат, підвищенні якості продукції та екологічності виробництва. У 
розвинених країнах її елементи вже активно впроваджуються в рамках 
національних стратегій. 
Для України розвиток Індустрії 4.0 є особливо актуальним у період 
післявоєнного відновлення, модернізації промисловості та інтеграції в 
європейський економічний простір. Перехід до Індустрії 4.0 дозволяє 
українському бізнесу підвищити продуктивність, знизити енергоспоживання, 
скоротити втрати та ефективно використовувати ресурси. Це також створює 
нові робочі місця у високотехнологічних сферах, сприяє розвитку стартапів і 
формуванню нових освітніх програм. Індустрія 4.0 має потенціал не лише для 
трансформації економіки, а й для зміцнення національної безпеки, зокрема 
через розвиток оборонної промисловості, кіберзахисту та енергетичної 
незалежності. Вона також дозволяє українським підприємствам стати 
частиною глобальних ланцюгів доданої вартості. 
У контексті викликів XXI століття – війни, кліматичних змін, нестачі 
ресурсів – перехід до Індустрії 4.0 є не просто актуальним, а стратегічно 
необхідним. Це шлях до сталого економічного зростання, підвищення 
міжнародної конкурентоспроможності та інноваційного прориву для України. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є узагальнення сучасних 
тенденцій та перспектив розвитку індустрії 4.0 в Україні та світі. 
6 
 
Завданнями кваліфікаційної роботи бакалавра є: 
− вивчити поняття, сутності та складових Індустрії 4.0; 
− проаналізувати світові тенденції розвитку Індустрії 4.0; 
− дослідити тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в 
зарубіжних країнах; 
− вивчити основні напрями державної підтримки в сфері розвитку 
Індустрії 4.0 в Україні; 
− дослідити напрями та тенденції розвитку Індустрії 4.0 в Україні. 
Об’єктом дослідження є Індустрія 4.0. 
Предметом дослідження є тенденції та перспективи розвитку Індустрії 
4.0 в Україні та світі 
Інформаційна база дослідження. Законодавчі та нормативно-правові 
акти, наукові статті, монографії, аналітична та статистична інформація. 
Методи дослідження: узагальнення, порівняння, аналізу та синтезу. 
Результати дослідження полягають є в узагальненні сучасних 
тенденцій та перспектив розвитку Індустрії 4.0 в Україні та світі 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 
додатків. Повний обсяг роботи становить 83 сторінки. Список використаних 
джерел складається з 59  найменувань, 6 таблиць,  12 рисунків, 2 додатків. 
 
 
 
 
 
. 
  
7 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУЧАСНІ СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ 
ІНДУСТРІЇ 4.0 
 
 
1.1  Поняття, сутність та складові Індустрії 4.0 
 
Термін «Індустрія 4.0» (I4.0) був вперше використаний Геннінгом 
Кагерманном, головою Німецької національної академії науки та техніки 
(Acatech), у 2011 році [29]. в рамках ініціативи щодо підвищення 
конкурентоспроможності Німеччини в обробній промисловості. Федеральний 
уряд Німеччини прийняв цю ідею у своїй Стратегії високих технологій на 2020 
рік. Згодом була сформована Робоча група для подальших консультацій щодо 
впровадження Індустрії 4.0 [18]. 
У 2003 році вони розробили та опублікували свій перший набір 
рекомендацій. Їхнє бачення означало, що «ці кіберфізичні системи 
складаються з розумних машин, систем зберігання та виробничих 
потужностей, здатних автономно обмінюватися інформацією, запускати дії та 
незалежно контролювати одна одну. Це сприяє фундаментальним 
удосконаленням промислових процесів, пов’язаних із виробництвом, 
розробкою, використанням матеріалів та управління ланцюгом поставок і 
життєвим циклом» [18]. 
Отже, четверту промислову революцію можна описати як продовження 
третьої промислової революції. У той час як Індустрія 3.0 запровадила 
комп’ютери у виробничий процес, Індустрія 4.0 зосереджена на з’єднанні цих 
комп’ютерів один з одним. Однак Індустрія 4.0 виходить далеко за межі 
систем на виробництві, здатних спілкуватися одна з одною. При повному 
застосуванні Індустрії 4.0 дозволяє створювати розумні фабрики та цифрове 
виробництво. 
Основними особливостями Industry 4.0 є:  
8 
 
− Взаємодія: кіберфізичні системи (носії заготовок, складальні станції 
та продукти) дозволяють людям і розумним фабрикам підключатися та 
спілкуватися один з одним.  
− Віртуалізація: віртуальна копія Smart Factory створюється шляхом 
зв’язування даних датчиків із моделями віртуальних заводів та імітаційними 
моделями.  
− Децентралізація: здатність кіберфізичних систем самостійно 
приймати рішення та виробляти локально завдяки таким технологіям, як 3D-
друк.  
− Можливість роботи в режимі реального часу: можливість збирати та 
аналізувати дані та негайно надавати отриману інформацію.  
− Орієнтація на обслуговування.  
− Модульність: гнучка адаптація розумних фабрик до мінливих вимог 
шляхом заміни або розширення окремих модулів [14, c.21]. 
Вебер А. А. і Ермотті С. П. визначили дев’ять компонентів, які включає 
«Індустрія 4.0», зокрема: 
1. «Великі данні» (Bigdata), тобто величезні масиви даних, які існують 
у «хмарному середовищі», до яких отримали доступ бізнес та урядові 
організації. 
2. Автоматизовані роботи і кіберсистеми. 
3. Моделювання, яке дозволяє підвищити ефективність процесу 
розробки нового продукту. 
4. Горизонтальна та вертикальна системні інтеграції, які дозволяють 
створити єдиний інформаційний простір в межах однієї організації або між 
різними організаціями. 
5. «Промисловий Інтернет речей», який полягає у  приєднанні різних 
пристроїв до мережі Інтернет у цілях виробництва, підвищення безпеки на 
виробництві, підвищення ефективного виготовленого товару тощо.  
9 
 
6. «Хмарні технології», які застосовуються для зберігання даних у 
віртуальному просторі і дозволяють отримувати до них швидкий доступ, в 
тому числі і спільний.  
7. Тривимірний друк та адаптивне виробництво, що передбачає 
створення реального об’єкта на основі пошарового друку з 3D рисунку. 
8. Віртуальна реальність, яка використовується у навчальних цілях та 
для прийняття управлінських рішень. 
9. Кібербезпека, створення якої необхідна в зв’язку з тим, що велика 
кількість конфіденційної інформації може зберігатися у віртуальному 
просторі [40]. 
За прогнозами Всесвітнього Економічного Форуму, більшість 
технологій Четвертої революції стане повсякденністю вже в 2027 році [41].  
Один з основних результатів запровадження четвертої промислової 
революції – це значне підвищення конкурентоспроможності країни, а отже 
рівня та якості життя її населення. 
 За дослідженням Rüßmann M., Lorenz M. та ін. [25], в результаті 
перетворень мають відбутись покращення та важливі підвищення 
продуктивності (виробничі сектори на 90–150 млрд.), зростання доходів 
(приблизно на 30 мільярдів на рік), зайнятості (зростання на 6 відсотків 
протягом наступних десяти років) та інвестицій (близько 250 млрд. протягом 
наступних десяти років) [44]. 
Оскільки компанії стають більш продуктивними, вони також стають 
більш конкурентоспроможними та більш схильні наймати більше 
висококваліфікованих працівників на кращі роботи. Країни, в яких компанії 
переходять на індустрію 4.0, можуть очікувати більшого зростання 
продуктивності та конкурентоспроможності, а також заробітної плати. 
У той же час, Індустрія 4.0 також несе певні виклики. Наприклад, багато 
досліджень прогнозують велику частку втрачених робочих місць в економіці 
через ШІ та автоматизацію. Але вони не враховують, що не всі завдання 
10 
 
автоматизовані, і, головне, створюються нові продукти, завдання, професії по 
всій економіці. 
«Індустрія 4.0» у виробництві може значно підвищити продуктивність, 
але більшість компаній у країнах, що розвиваються, дуже далекі від 
використання «Індустрії 4.0». 
Країни, що розвиваються, не зможуть широко розгорнути Індустрію 4.0, 
якщо у них слабке виробництво. Їм необхідно диверсифікувати своє 
виробництво в напрямку більш технологічно просунутих секторів. 
Держава відіграє вирішальну роль у просуванні потенційних секторів, 
зміцненні інноваційних систем, створенні узгодженості між політикою в 
галузі НТІ (наука, технології та інформація) та іншими соціально-
економічними політиками, а також у забезпеченні підходу участі в цьому 
процесі. 
Уряди також повинні сприяти доступному високоякісному доступу до 
Інтернету та розвивати цифрові навички в бізнес-секторі, включаючи МСП. 
Вони також повинні створити умови, необхідні для розгортання Індустрії 4.0 
у виробництві. 
Вони включають розробку національних стратегій, спрямованих на 
скоординоване розгортання Індустрії 4.0, створення механізму з багатьма 
зацікавленими сторонами, що інституціоналізує підхід участі для сприяння 
Індустрії 4.0, і розбудову міжнародної співпраці для прискорення передачі 
технологій і ноу-хау. 
Щоб сприяти прийняттю Індустрії 4.0, уряди повинні підвищувати 
обізнаність приватного сектора, заохочувати інвестиції та сприяти 
фінансуванню розгортання Індустрії 4.0. 
Політики в країнах, що розвиваються, також повинні бути налаштовані 
на зміни в моделях торгівлі та глобальних ланцюжках створення вартості та на 
те, як вони вплинуть на їх робочу силу. Працівники, які не можуть пройти 
навчання чи перепідготовку і втрачають роботу, мають розраховувати на 
посилені механізми соціального захисту. 
11 
 
Міжнародна спільнота повинна об’єднатися, щоб допомогти країнам 
освоїти цю нову технологічну хвилю. Ризик полягає в тому, щоб зберегти 
прогалини, які спостерігалися в попередніх технологічних революціях [26]. 
Для подолання соціальних викликів в епоху Індустрії 4.0, в основі яких 
лежить людина та результати її праці в умовах технологічного прогресу, 
важливо звернути увагу на рівень освіченості людей, їх гнучкість і здатність 
навчатися нового. Наприклад, ряд експертів у розвинутих країнах світу 
закликають розробляти стратегії подолання соціальних викликів на 
національному рівні, що дозволить активізувати впровадження нових 
технологій у виробництво з одночасною підготовкою до таких змін діючих та 
потенційних працівників [37]. 
Екологічні виклики можна зменшити за рахунок запровадження 
моніторингу ланцюжка постачання і забезпечення його прозорості, активної 
оптимізації виробництва, промислового обладнання та строку його служби за 
допомогою цифрових двійників, інтелектуального поповнення запасів свіжих 
продуктів, запровадження інтелектуальних систем переробки відходів, 
інтеграції муніципальних і промислових систем управління відходами [57]. 
Подолання викликів відбувається за рахунок комбінацій технологій в рамках 
Індустрії 4.0, що дозволяє трансформувати суспільство та отримати виграш за 
рахунок примноження швидкості технологічних процесів та ефективності 
виробництва [37]. 
 
1.2  Аналіз світових тенденцій розвитку Індустрії 4.0 
 
В 2018 році було проведене глобальне дослідження «Readiness for the  
Future of Production Report 2018» на основі розробленої Всесвітнім 
економічним форумом у співпраці з A.T. Kearney системи порівняльного 
аналізу з метою допомогти країни зрозуміти їхній поточний рівень готовності 
до майбутнього виробництва в контексті тих викликів та можливостей, які 
несе Четверта промислова революція [24]. Необхідність такої оцінки експерти 
12 
 
пояснюють таким чином: «Країни повинні вирішити, як найкраще реагувати 
на цю нову виробничу парадигму в порівнянні з їхніми національними 
стратегіями та їхніми прагненнями використовувати виробництво як 
національний потенціал. Це вимагає від країн спочатку розуміння факторів та 
умов, які мають найбільший вплив на трансформацію їхніх виробничих 
систем, а потім оцінки своєї готовності до майбутнього. Згодом уряди – разом 
із промисловістю, академічними колами та громадянським суспільством – 
можуть вжити відповідних політичних заходів для усунення потенційних 
прогалин, пов’язаних із готовність до майбутнього виробництва» [24]. 
Готовність зазвичай розглядається як здатність використовувати 
майбутні виробничі можливості, зменшувати ризики та виклики, а також бути 
стійким і гнучким у відповіді на невідомі майбутні шоки. Як показано на 
рисунку 1.1, оцінка складається з 59 індикаторів у двох основних компонентів: 
структури виробництва, або поточного базового рівня виробництва в країні, і 
рушійних сил виробництва, або ключових факторів, які дозволяють країні 
скористатися результатами Четвертої промислової революції для 
трансформації виробничих системи.  
Було проведено аналіз економік 100 країн і на основі оцінки за 
структурою виробництва та драйверами виробництва країни було віднесено до 
одного з чотирьох архетипів (рис.1.2 )  
Архетипи надають унікальну перспективу для порівняння з країнами з 
подібними перспективами щодо майбутнього виробництва:  
− провідні: країни з потужною виробничою базою сьогодні, які 
демонструють високий рівень готовності до майбутнього завдяки високим 
показникам у компоненті «Драйвери промисловості». Ці країни також мають 
найбільшу поточну економічну цінність для майбутніх збоїв.  
− спадщина: країни з потужною виробничою базою сьогодні, які 
знаходяться під загрозою у майбутньому через нижчу продуктивність у 
компоненті «Драйвери промисловості»;  
13 
 
− високий потенціал: країни з обмеженою виробничою базою на 
сьогоднішній день мають високі результати за компонентом ««Драйвери 
промисловості», що вказує на наявність потенціалу для збільшення 
виробництва в майбутньому залежно від пріоритетів національної економіки; 
− зародження: країни з обмеженою виробничою базою сьогодні, які 
демонструють низький рівень готовності до майбутнього через низьку 
продуктивність у компоненті «Драйвери промисловості». 
 
1. Структура виробництва 
 
 
Комплексність Масштабність 
 
 
2. Драйвери промисловості 
 
 
Технології Людський Міжнародна Інституційні Сталі Стан 
та інн овації капітал торгівля та рамки ресурси попиту 
інвестиції 
 
Техно логічні Сучасний Торгівля: Уряд: Сталість: Попит: 
платформи: стан робочої Відкритість Ефективність Енергія та Розмір 
Наявні сть ІКТ; сил: торгівлі Верховенство викиди ринку 
Використання Потенціал Сприяння права Вода 
ІКТ  робочої сили торгівлі та 
Цифрова  доступ до 
безпек а та  ринків Споживча 
конфіденцій- Майбутній  база: 
ність д аних стан робочої Вимогливість 
 сил: Інвестиції: споживача 
 Міграція Інвестиції 
 Результати та фінансу-
освіти вання 
Здатн ість до Гнучкість та 
інновацій: адаптивність 
Проми слова  Інфраст-
діяльність руктура: 
 Транспорт 
Інтенсивність 
та електро-
досліджень 
енергія 
Досту пність 
фінансування 
 
Рисунок 1.1  – Показники та індикатори моделі оцінки готовності до 
майбутнього виробництва 
Джерело: [24, с.6,7] 
14 
 
 
Рисунок 1.2 – Архетипи країн 
Джерело: [24, с.9] 
 
Як показало проведене дослідження, в 2018 році готовими до 
майбутнього виробництва були лише два десятки країн. Зі 100 країн та 
економік, включених до оцінки, лише 25 країн Європи, Північної Америки та 
Східної Азії є країнами-лідерами або мають найкраще становище для 
отримання вигоди від мінливого характеру виробництва. На ці 25 країн уже 
припадає понад 75% світової доданої вартості виробництва, і вони мають 
хороші можливості для збільшення своєї частки в майбутньому (табл.1.1). 
Крім того, приблизно 70% продажів роботів відбувається в Китаї, Німеччині, 
Японії, Республіці Корея та Сполучених Штатах. Німеччина, Японія та 
Сполучені Штати домінують у сфері високовартісних промислових роботів, 
тоді як Китай є ринком, що розвивається найбільш швидко [24]. 
 
 
 
 
15 
 
Таблиця 1.1 – Країни-лідери щодо готовності до майбутнього 
виробництва 
Країни Структура виробництва Драйвери промисловості 
Бали Рейтинг Бали Рейтинг 
Австрія 7,46 9 6,79 18 
Бельгія 6,51 24 6,80 17 
Канада 5,81 33 7,54 7 
Китай 8,25 5 6,14 25 
Чеська Республіка 7,94 6 6,01 26 
Данія 6,29 27 7,20 10 
Естонія 5,75 34 6,00 27 
Фінляндія 7,00 14 7,16 11 
Франція 6,87 18 6,89 14 
Німеччина 8,68 3 7,56 6 
Ірландія 7,34 10 6,58 15 
Ізраїль 6,43 25 6,24 23 
Італія 6,99 15 5,90 30 
Японія 8,99 1 6,82 16 
Республіка Корея 8,85 2 6,51 21 
Малайзія 6,81 20 6,51 22 
Нідерланди 6,32 26 7,75 5 
Польща 6,83 19 5,83 31 
Сингапур 7,28 11 7,96 2 
Словенія 6,80 21 5,71 32 
Іспанія 6,05 29 6,23 24 
Швеція 7,46 8 7,40 9 
Швейцарія 8,39 4 7,92 3 
Великобританія 7,05 13 7,84 4 
Сполучені Штати 7,78 7 8,16 1 
Джерело: [24, с.12] 
 
Що стосується України, то за результатами дослідження 2018 року її 
віднесено до країн, що зароджуються (рис. 1.3), тобто до країн, які мають 
слабкі поточні позиції щодо структури виробництва та у яких відсутній 
потенціал подальшого розвитку. Рейтинг України складає 43 місце за 
структурою промисловості та 67 місце за інтегральним показником – драйвери 
промисловості (табл.1.2). Детальна оцінка представлена в додатку А. 
 
16 
 
 
Рисунок 1.3  – Матриця готовності України до Четвертої промислової 
революції 
Джерело: [24 ] 
 
Таблиця 1.2  – Готовність України до Четвертої промислової революції 
Показник Вага Місце Оцінка/10 
Драйвери промисловості 4,5 
Технології та 20% 74 3,5 
інновації 
Людський капітал 20% 34 5,8 
Міжнародна 20% 59 5,1 
торгівля та 
інвестиції 
Інституційні рамки 20% 94 3,4 
Сталі ресурси 5% 88 4,6 
Стан попиту 15% 58 4,5 
Структура промисловості 5,2 
Комплексність 60% 41 6,0 
Масштабність 40% 57 3,9 
Джерело: [24] 
 
Якщо ретельно проаналізувати усі драйвери, то найгіршу оцінку Україна 
отримала за драйвер «Інституційні рамки» - 94 позицію: регуляторна 
ефективність – 99, випадки корупції – 89, орієнтованість уряду на майбутнє – 
91, верховенство права – 90.  
17 
 
Крім цього, низьку оцінку отримав такий драйвер, як «Сталість 
ресурсів» - 88 позиція. Драйвер «Технології та інновації», який визначає 
можливості розвитку в напряму Індустрії 4.0, також має низьку оцінку – 3,5 
бали (74 позиція). 
Отже, аналіз готовності України до майбутнього виробництва показав, 
що країна дуже слабко підготовлена до Четвертої промислової революції, і на 
основі отриманих результатів можна побачити як сильні так і слабкі сторони 
та розробити відповідні заходи щодо покращення ситуації. 
Конференція ООН з торгівлі та розвитку (United Nations Conference on 
Trade and Development, UNCTAD) також проводить з 2021 року комплексне 
дослідження готовності країн до передових технологій, зокрема штучного 
інтелекту, Інтернету речей, блокчейн технологій, нанотехнологій, редагування 
генів та інших. На сьогодні лише декілька країн виробляються передові 
технології, але іншим країнам для свого майбутнього розвитку необхідно вже 
починати готуватися до цього. В зв’язку з цим і розроблено Індекс готовності 
країни до передових технологій, щоб країни могли оцінити свій прогрес в 
даному напрямку. При цьому враховуються технологічні можливості, які 
пов’язані з реальними інвестиціями, людським капіталом та технологічними 
зусиллями, а також національні можливості з використання, прийняття та 
адаптації цих технологій. 
На рисунку 1.4 представлена структура індексу готовності до передових 
технологій. 
На основі результатів країнам виставляється рейтинг і вони поділяються 
в одну з 25-ти відсоткових груп балів: низький, нижче середнього, вище 
середнього та високий. В таблиці 1.3 представлено країни-лідери за 
результатами дослідження протягом 2021-2022 років. 
 
 
 
 
18 
 
 
Індекс готовності до передових 
 технологій 
 
Розгортання Навички Науково- Промислова Доступ до 
 
ІКТ дослідна діяльність фінансів 
 діяльність 
1.Кіль кість 1.Тривалість 1.Кількість 1.Експорт 1.Внутрішній 
Інтернет- навчання, що наукових високотехно- кредит 
корист увачів очікується публікацій з логічної приватному 
2.Середня 2.Частка передових продукції сектору  
швидк ість висококвалі- технологій 2.Експорт 
завантаження фікованих 2.Кількість послуг в 
 працівників  патентів з цифровому 
передових форматі  
 технологій  
Рисунок 1.4 – Складові Індексу готовності до передових технологій 
Джерело: [30] 
 
Таблиця 1.3 – Рейтинг країн-лідерів за Індексом готовності до 
передових технологій протягом 2021-2022 років 
Країна Промис-
2021 2022 Бали ІКТ Навички НДР Фінанси 
ловість 
Сполучені 
Штати 1 1 1,0 11 18 2 16 2 
Америки 
Швеція 4 2 0,99 6 2 16 11 18 
Сінгапур 5 3 0,96 7 8 17 4 17 
Швейцарія, 
2 4 0,94 21 13 12 5 5 
Люксембург 
Нідерланди 6 5 0,94 4 9 15 10 31 
Республіка 
7 6 0,94 15 26 3 9 7 
Корея 
Німеччина 9 7 0,92 24 17 5 12 40 
Фінляндія 17 8 0,92 22 5 21 20 30 
Китай, 
15 9 0,91 9 23 29 2 1 
Гонконг 
Бельгія 11 10 0,91 13 4 23 19 48 
Канада 14 11 0,90 5 21 9 29 20 
Австралія 12 12 0,90 33 1 11 57 13 
Джерело: [30] 
 
19 
 
Як бачимо, протягом двох років позицію лідера займають Сполучені 
Штати Америки. На другому місці – Швеція, а на третьому – Сінгапур, які 
підвищили свої позиції на 2 пункти порівняно з 2021 роком. 
Україна за цією оцінку потрапила в групу країн «вище середнього» і має 
рейтинг 58 (2022 рік) та 53 (2021 рік), тобто опустилася в своїх позиціях на 5 
пунктів. В розрізі окремих складових країні щодо готовності до використання 
передових технологій присвоєно такий рейтинг: ІКТ – 61, навички – 42, НДР 
– 49, промисловість – 85, доступ до фінансів – 114. 
Отже, ми бачимо, що кожний з наведених складових потребує 
подальшого розвитку. 
Європейська комісія відслідковує прогрес держав-членів в сфері 
цифрових технологій та щорічно з 2014 року публікує Індекс цифрової 
економіки та суспільства (Digital Economy and Society Index, DESI), що 
допомагає визначити країнам пріоритетні сфери в цьому напряму [8]. 
Структура DESI включає наступні складові: 
1. Людський капітал: навики користувачів Інтернету та просунуті 
цифрові навички. 
2. Можливості підключення: охоплення фіксованим широкосмуговим 
зв’язком, покриття фіксованим широкосмуговим зв’язком, мобільний 
широкосмуговий зв’язок, ціни на широкосмуговий зв’язок. 
3. Інтеграція цифрових технологій: цифровізація бізнесу та електронна 
комерція. 
4. Цифрові державні послуги: електронний уряд [8]. 
На рисунку 1.5 наведено DESI для європейських країн за 2022 рік. 
Як бачимо, загальне значення індексу, а також в межах окремих його 
складових для кожної країни є відмінним. Це дозволяє визначити проблемні 
аспекти розвитку цифрової економіки для окремої країни та розробити 
ефективну політику для покращення ситуації і досягнення визначених цілей 
політикою ЄС. Тобто, така оцінка є підставою, в тому числі, для розробки 
державної політики. 
20 
 
 
Рисунок 1.5 - Індекс цифрової економіки та суспільства держав-членів 
ЄС за 2022 рік 
 
Одним із індексів, який розроблено для оцінки готовності країн до 
Четвертої промислової революції є Індекс готовності смарт-індустрії (The 
Smart Industry Readiness Index, SIRI), який був створений Радою економічного 
розвитку Сінгапуру у партнерстві з провідними технологічними компаніями, 
консалтинговими фірмами, а також галузевими і академічними експертами. 
SIRI містить набір інструментів, які допомагають виробникам – незалежно від 
розміру та галузі – розпочати, масштабувати та підтримувати свої шляхи 
трансформації виробництва. SIRI охоплює три основні елементи Індустрії 4.0: 
процес, технологія та організація [28]. Отже, щоб використати весь потенціал 
цифрової трансформації, компанії необхідно розвивати всі три елементи. У 
партнерстві зі Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) даний індекс почав 
впроваджуватися для використання на міжнародному рівні як стандарт для 
трансформації Індустрії 4.0, а також впровадження нових технологій І4.0 у 
виробничих спільнотах по усьому світу [27]. 
Хочемо зазначити, що уряд Сінгапуру усвідомив потенційні 
конкурентні переваги країни в результаті трансформації промисловості у 
напряму Індустрії 4.0, з чим і можна пов’язати його підвищену увагу до цієї 
проблеми. Так, наприклад дослідження Boston Consulting Group показало, що 
21 
 
Індустрія 4.0 може збільшити загальний обсяг виробництва на 36 мільярдів 
сінгапурських доларів, підвищити продуктивність праці на 30% і створити 
22000 нових робочих місць у Сінгапурі до 2024 року. На сьогодні вважається, 
що країна є одним із найкращих місць для компаній, які розробляють і 
втілюють свої стратегії Індустрії 4.0. [34, c.36]. 
Як зазначив Лім Кок Кіанг, «Сінгапур намагається стати глобальним 
центром виробництва та одним з найкращих місць в світі для 
високотехнологічних інновацій. Унікальність Сінгапуру полягає в міцному 
партнерстві між промисловістю, екосистемою партнерів та урядом. Це 
дозволяє компаніям перетворити концепції та технології Індустрії 4.0 в нову 
цінність для Сінгапуру та для ринків навколо нас» [34, c.36]. 
В Сінгапурі було помічено, що не дивлячись на значні переваги, які 
надає розвиток Індустрії 4.0, темпи впровадження її неоднакові в різних 
галузях та компаніях, а також спостерігається значний супротив розвитку в 
цьому напряму. В зв’язку з цим і було розроблено Індекс готовності смарт-
індустрії, а також «Матрицю оцінки», які призначені для того, щоб дати 
компаніям відповіді на наступні запитання: що таке Індустрія 4.0 і які вигоди 
вона зможе принести; рівень зрілості організацій та об’єктів; напрями та етапи 
з удосконалення. 
Нижче (рис.1.6) наведено основні складові SIRI. 
 
Індекс готовності смарт-індустрії 
 
Процес Технології Організація 
 
Операції Автоматизація Готовність 
талантів 
 
Ланцюжок Зв’язок 
постачання Структура та 
 менеджмент 
Життєвий цикл Інтелект 
 
продукту 
Рисунок 1.6 – Основні компоненти Індексу готовності смарт-індустрії 
Джерело: [32, c.9] 
22 
 
Для впровадження даного стандарту в країні необхідно підготувати 
сертифікованих спеціалістів з оцінки за методикою SIRI. На сьогодні 
відповідно до звіту ВЕФ до сертифікованої оцінки готовності промисловості 
до Індустрії 4.0 мають доступ біля 32 країн (рис. 1.7)  
 
Рисунок 1.7 - Країни з сертифікованими оцінювачами SIRI 
Джерело: [32] 
 
Як бачимо, багато європейських країн приєдналися до цієї ініціативи, 
зокрема і наші найближчі сусіди, такі як Польща, Румунія, Угорщина. Отже, 
рекомендуємо вивчити досвід використання даного методу оцінювання 
готовності промисловості до Індустрія 4.0, провести підготовку 
сертифікованих оцінювачів та створити державну інституцію для поширення, 
підтримки та розвитку цього підходу.  
23 
 
Висновки до розділу 1 
Індустрія 4.0 є ключовим напрямом трансформації сучасного 
виробництва, що базується на впровадженні кіберфізичних систем, цифрових 
технологій, Інтернету речей, штучного інтелекту та автоматизації. Вона 
забезпечує створення «розумних фабрик» і значне підвищення ефективності, 
продуктивності та гнучкості виробництва. 
Світовий досвід показує, що лідерами впровадження Індустрії 4.0 є 
розвинені країни, зокрема США, Німеччина, Японія, Сінгапур і Південна 
Корея. Ці держави розробили національні стратегії цифрової трансформації, 
підтримують інновації та готують кадри для цифрової економіки. 
Україна, за результатами міжнародних досліджень, поки що належить 
до групи країн із низьким рівнем готовності до Четвертої промислової 
революції. Основними проблемами є слабка інституційна база, недостатній 
розвиток технологій, низький рівень інноваційної активності та нестача 
інвестицій. 
Разом з тим, Україна має потенціал для поступового впровадження 
Індустрії 4.0 за умови розробки національної стратегії, підтримки освіти, 
розвитку цифрової інфраструктури та залучення міжнародного досвіду. 
Особливу увагу слід приділити навчанню кадрів, розбудові інституційної 
спроможності та стимулюванню бізнесу до інновацій. 
Міжнародні індекси (як-от SIRI, DESI та індекси UNCTAD) дають змогу 
не лише оцінити поточний стан готовності країни до цифрової трансформації, 
а й визначити точки росту та пріоритети для політики. Досвід Сінгапуру 
демонструє, що стратегічний підхід на державному рівні може забезпечити 
прорив у сфері цифрового виробництва навіть у невеликій країні. 
Отже, Індустрія 4.0 відкриває великі можливості, але потребує 
системної, державної підтримки, міжсекторальної взаємодії та стратегічного 
бачення. В Україні важливо поєднати наявний потенціал із кращими світовими 
практиками, щоб забезпечити інтеграцію у глобальні ланцюги створення 
доданої вартості.  
24 
 
РОЗДІЛ 2 
ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ 4.0 В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 
 
 
2.1 Тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в країнах 
Європейського Союзу 
 
В контексті євроінтеграції України вважаємо за потрібне вивчити 
основні напрями державної політики в сфері Індустрії 4.0 в Європейському 
Союзі. В зв’язку зі значним відтаванням України досить важливо розуміти де 
на сьогодні знаходяться країни ЄС, вивчати їх досвід і рухатися в цьому 
напрямку.  
Так, як показало дослідження, в Європейському Союзі дуже уважно 
ставляться до вивчення питання цифрової трансформації та розвитку Індустрії 
4.0, що відображається у відповідних політиках та стратегічних документах, а 
також постійно досліджується прогрес в досягненні даних цілей. 
Треба зазначити, що країни ЄС почали активно приділяти увагу 
зазначеним проблемам зразу після Всесвітнього економічного форуму у 
Давосі. Так, було започатковано Стратегію Єдиного цифрового ринку [3], 
метою якої було сприяння економічному зростанню, збільшенню кількості 
робочих місць, конкуренції, інвестиціям та інноваціям у Європейському Союзі 
на основі розвитку таких елементів: 
1. Доступ: кращий доступ для споживачів і компаній до цифрових 
товарів і послуг по всій Європі. 
2. Середовище: створення належних та рівних умов для процвітання 
цифрових мереж і інноваційних послуг. 
 3. Економіка та суспільства: максимізація потенціалу зростання 
цифрової економіки [38]. 
В 2017 році країни-учасниці ЄС створили низку ініціатив у сфері  
цифрової трансформації: 
25 
 
− Австрія: Industrie 4.0 Oesterreich; 
− Бельгія: Made different – Factories of the future; 
− Чехія: Průmysl 4.0; 
− Німеччина: Industrie 4.0; 
− Данія: Manufacturing Academy of Denmark (MADE); 
− Іспанія: Industria Conectada 4.0; 
− Франція: Alliance pour l'Industrie du Futur; 
− Угорщина: IPAR4.0 National Technology Initiative; 
− Італія: Industria 4.0; 
− Латвія: Pramonė 4.0; 
− Люксембург: Digital For Industry Luxembourg; 
− Нідерланди: Smart Industry; 
− Польща: Initiative and Platform Industry 4.0; 
− Португалія: Indústria 4.0; 
− Швеція: Smart Industry [38]. 
В березні 2021 року Європейська Комісія запропоновувала шлях до 
Цифрового десятиліття. Цифрове десятиліття – це всеохоплююча структура, 
яка керуватиме всіма діями, пов’язаними з цифровими засобами. Метою 
Цифрового десятиліття є забезпечення роботи всіх аспектів технологій та 
інновацій для людей [10]. 
Рамкова основа Цифрового десятиліття включає політичну програму 
Цифрового десятиліття, цілі Цифрового десятиліття, цілі, багатонаціональні 
проекти та права та принципи Цифрового десятиліття. 
Політична програма керується «Цифровим компасом до 2030 року» [2] 
– планом досягнення цифрової трансформації економіка та суспільства ЄС, 
який спрямований на безпечну цифрову екосистему, орієнтовану на людину, 
де громадяни отримують повноваження, а компанії процвітають завдяки 
цифровому потенціалу. Компас вказує чотири кардинальні точки для цієї  
26 
 
траєкторії: цифрові навички, безпечна та ефективна цифрова інфраструктура, 
цифрова трансформація бізнесу та цифровізація державних послуг [38]. 
В межах цієї програми створюються багатонаціональні проєкти, які 
дозволяють державам-членам об’єднатися та об’єднати ресурси для створення 
цифрових можливостей, які вони не змогли б розвинути самостійно. До 
початкового переліку сфер для багатонаціональних проєктів віднесено 
наступні: загальна інфраструктура даних і послуги, блокчейн, малопотужні 
процесори, розгортання коридорів 5G, високопродуктивні обчислення, 
безпечна квантова інфраструктура та мережа центрів кібербезпеки, цифрове 
державне управління, центри цифрових інновацій або високотехнологічні 
партнерства для цифрових технологій навички тощо  [10].  
Багатонаціональні проекти повинні об’єднувати інвестиції з фінансових 
ресурсів ЄС, у тому числі з Фонду відновлення та стійкості, а також з держав-
членів. Інші державні та приватні організації можуть інвестувати в проекти, 
якщо це доречно. Комісія допомагатиме державам-членам визначати, 
створювати та реалізовувати багатонаціональні проекти. Для створення 
багатонаціонального проекту там, де немає іншого правового інструменту, 
політична програма передбачає нову юридичну структуру, Європейський 
консорціум цифрової інфраструктури (EDIC), який забезпечить швидку та 
гнучку реалізацію [10].   
Так, в 2023 році в ЄС було проведено дослідження щодо успішності 
цифрової трансформації для людей, бізнесу та оточуючого середовища 
відповідно до Політичної програми цифрового десятиліття до 2030 року [6], 
результати якого знайшли відображення в першій відповідній доповіді 
Європейської Комісії [2]. В першу чергу, було проведено загальний аналіз 
прогресу ЄС в рамках цифрового десятиліття в цілому і в рамках кожної 
країни, на основі чого кожній країні було надано відповідні рекомендації. 
Прогрес у досягненні загальних цілей представлено в додатку Б. 
Під час зазначеного дослідження було з’ясовано, що ключові тенденції, 
що впливають на цифрову трансформацію ЄС прискорилися протягом 2022 
27 
 
року, зокрема такі, як розвиток штучного інтелекту, зміна клімату та пов’язані 
з цим соціальні та економічні проблеми, зростаючий попит на 
високошвидкісне підключення, зростання внутрішніх і зовнішніх ризиків для 
демократії та цінностей ЄС, мультиполяризація глобальної сцени проти 
посилення технологічної гонки, а також геополітичні зміни на тлі агресивної 
війни росії проти України [1]. 
В зв’язку з тим, що частка доходу ЄС на рику ІКТ різко впала з 21,8% у 
2013 році до 11,3% у 2022 році, існує сильна залежність від іноземних ринків 
у виробництві понад 80% цифрових продуктів, то ЄС активізував дії щодо 
вирішення таких стратегічних залежностей, зокрема щодо критичної 
сировини, напівпровідників, ІТ-програмного забезпечення (хмарного та 
периферійного програмного забезпечення), а також технологій і можливостей 
кібербезпеки [1]. 
З цією метою були запроваджені як реформи, так і інвестиції, зокрема 
було оголошено про заплановані державні та приватні інвестиції в розмірі 100 
мільярдів євро. ЄС також інвестував у високопродуктивні комп’ютери. 
У той же час Комісія оновила свій інструментарій державної допомоги 
та, зокрема, схвалила поправки до Загального регламенту про групові 
виключення (GBER), які мають потенціал для полегшення, спрощення та 
прискорення державної підтримки цифрових переходів ЄС, сприяння 
інвестиціям у цифрових технологіях та підключенні. Це включає нові 
можливості для тестування цифрових інноваційних центрів і 
експериментальних установок, амбітні проекти підключення для розгортання 
фіксованих широкосмугових мереж, мобільних мереж, таких як мережі 5G, а 
також мереж зворотного зв’язку, щоб забезпечити високоякісну 
інфраструктуру в районах, які страждають від недостатнього 
широкосмугового покриття, зокрема у сільській місцевості та віддалених 
районах. Переглянуті GBER також сприяють допомозі для певних проектів 
спільного інтересу, що фінансуються в рамках CEF2 або нагороджені Знаком 
передового досвіду в рамках CEF2, особливо актуальним для транскордонних 
28 
 
коридорів 5G і певних магістральних мереж і підводних кабелів. Переглянуті 
GBER також звільняють від сповіщення певні заходи допомоги у формі 
ваучерів для споживачів для полегшення дистанційної роботи, онлайн-освіти, 
навчальних послуг або для малих і середніх підприємств, за умови виконання 
певних умов [1].  
Отже, з метою відновлення технологічного лідерства в державах-членах 
ЄС рекомендується: 
− прийняти загальнодержавний підхід до зусиль із цифровізації, 
розробити національну дорожню карту,  щоб консолідувати, оптимізувати та 
координувати політичні дії на всіх рівнях управління; 
− збільшити інвестиції в цифрові дослідження та інновації в різних 
секторах (досягти цілі державних і приватних витрат у 3% ВВП і інвестувати 
в критичну інфраструктуру та технології, а також у проекти, що становлять 
стратегічний інтерес для цифрового суверенітету ЄС); 
− контролювати та оцінювати прогрес досягнення цілей та завдань 
Політичної програми цифрового десятиліття на національному рівні; 
− сприяти плануванню та координації інвестицій і реформ для 
поглиблення єдиного ринку, що є важливим фактором для прискорення 
цифрової трансформації в ЄС [1].  
Щодо розвитку цифрових інфраструктур, то встановлено чотири цілі: 
− гігабітне покриття має бути доступним для всіх і продуктивні мережі 
5G у всіх населених пунктах; 
− ЄС має виробляти принаймні 20% передових напівпровідників у світі; 
− ЄС повинен розгорнути щонайменше 10000 кліматично нейтральних 
високозахищених периферійних вузлів; 
− ЄС повинен оснастити себе першим комп’ютером з квантовим 
прискоренням до 2025 року [1]. 
В той же час, дослідження показують, щ ЄС ще далекий від досягнення 
цілей цифрового десятиліття підключення. Так, оптоволоконні мережі, які є 
29 
 
критично важливими для забезпечення гігабітного з’єднання, охоплюють 
лише 56% домогосподарств. Хоча покриття населення 5G становить 81%, 
розгортання автономних мереж 5G відстає. Якість 5G все ще не відповідає 
очікуванням кінцевих користувачів і потребам галузі, а також усунення 
розриву між сільською та міською місцевістю. 
В зв’язку із зазначеним державам-членам ЄС встановлені такі основні 
завдання для розвитку в цьому напряму: 
− адаптувати свої стратегії, спрямовувати інвестиції та вживати 
необхідних політичних ініціатив для досягнення цілей підключення 
цифрового десятиліття; 
− визначити прогалини в підключенні та вивчити фінансування для 
доповнення приватних інвестицій у районах, які є комерційно 
нежиттєздатними, включаючи сільські та віддалені райони та найвіддаленіші 
регіони; 
− розробити ініціативи для прискорення впровадження 5G приватним і 
бізнесом у всіх секторах; 
− прийняти проінвестиційний характер нормативно-правової бази ЄС і 
прагнути надсилати правильні сигнали інвестиційному співтовариству; 
− запровадити реформи для зниження вартості розгортання мережі, 
заохотити та максимізувати приватні інвестиції в підключення, стимулювати 
повторне використання існуючої інфраструктури; 
−  прийняти Закон про гігабітну інфраструктуру, щоб компанії, які 
інвестують у мережі, могли отримати вигоду від нових правил якомога 
швидше. 
В напряму розвитку виробництва напівпровідників державам-членам 
рекомендується: 
− стимулювати розробку та виробництво чіпів усередині країни, 
підвищувати рівень місцевих навичок у передових технологіях у різних 
секторах та зміцнювати взаємодію з європейською екосистемою; 
30 
 
−  забезпечити врахування майбутніх стандартів, сертифікації та 
загальних вимог до захищених чіпів, включаючи вимоги безпеки та пов’язані 
специфікації на основі продуктивності, у публічних тендерах, де це можливо; 
− брати участь у майбутній Європейській раді з напівпровідників. 
Розвиток периферійних вузлів у ЄС знаходиться на дуже ранній стадії. 
Успіх у досягненні цієї цілі вимагатиме наступного: 
− враховувати розвиток периферійних обчислювальних можливостей у 
поєднанні зі стратегіями та інвестиційними програмами, спрямованими на 
хмару, Інтернет речей та штучний інтелект, а також сприяти синергії з 
розгортанням 5G; 
− мобілізувати існуючі інструменти політики, щоб забезпечити 
розгортання периферійних вузлів також у віддалених районах, якщо це 
доречно. 
Квантові технології є стратегічними для ЄС. З 2021 року принаймні вісім 
держав-членів запустили національні квантові програми або у формі 
консорціумів (наприклад, Угорщина та Португалія), або через схеми прямих 
інвестицій у науково-дослідні розробки, присвячені квантовим технологіям 
(наприклад, Австрія), мобілізуючи часто значне фінансування в таких країнах, 
як Німеччина (2 млрд євро, 2021), Франція (1,8 млрд євро, 2021) і Нідерланди 
(615 млн євро, 2021) [1]. 
Однак потрібні більш скоординовані зусилля, зокрема для створення 
динамічної екосистеми дослідницьких організацій і стартапів, зокрема, 
держави-члени ЄС повинні: 
− допомогти у вирішенні поточних і майбутніх ризиків ланцюга 
поставок і надати підтримку стартапам у новобудові квантової екосистеми з 
точки зору технологічних потреб і розширення масштабів; 
− підтримувати Комісію у картографуванні та періодичній переоцінці 
позиції квантової екосистеми ЄС у міжнародних ланцюжках вартості та її 
доступу до критичних компонентів і матеріалів; 
31 
 
− внести свій внесок у визначення спільної дорожньої карти ЄС, 
процедур спільних закупівель і домовленостей щодо створення об’єднаної 
квантової інфраструктури; 
− забезпечити, щоб участь у міжнародній співпраці з квантових 
ініціатив сприяла досягненню стратегічних інтересів Європи [1].  
Ще одним важливим напряму на шляху до Індустрії 4.0 в ЄС вважають 
цифрову трансформацію бізнесу, щодо чого встановлено три основні цілі: 
− принаймні 75% підприємств ЄС мають скористатися послугами 
хмарних обчислень, великими даними та/або ШІ; 
− понад 90% малих і середніх підприємств ЄС повинні досягти 
принаймні базового рівня цифрової інтенсивності; 
− ЄС сприяє зростанню своїх інноваційних масштабів і покращує їхній 
доступ до фінансування, що призводить до принаймні подвоєння кількості 
єдинорогів [1]. 
Як показав аналіз, запровадження цифрових технологій європейськими 
компаніями все ще значно нижче за цільові показники. Для розвитку цієї сфери 
прийняті наступні рекомендації щодо державної політики країн-учасниць ЄС: 
− вжити політичних заходів і виділити ресурси для підтримки 
прийняття європейськими компаніями надійних і суверенних рішень на основі 
ШІ; 
−  сприяти наявності юридичної та технічної підтримки для закупівлі та 
впровадження надійних і суверенних рішень штучного інтелекту в усіх 
секторах; 
− підтримати активну співпрацю між компаніями через, наприклад, 
Європейське партнерство з штучного інтелекту, даних і робототехніки, 
Європейські цифрові інноваційні центри та заклади тестування та 
експериментів ШІ; 
− об’єднати зусилля в рамках EDIC або інших схем для спільного 
створення передових європейських моделей ШІ; 
32 
 
− підтримувати розробку та впровадження надійних, ефективних, 
суверенних, інноваційних та передових послуг хмарних обчислень; 
− стимулювати національні зусилля щодо запровадження хмарних 
технологій через цільові інвестиції в хмарні технології, стратегії використання 
передових хмарних рішень серед компаній (зокрема, МСП) і шляхом розробки 
спеціальних програм підвищення кваліфікації, зокрема щодо хмарної безпеки 
та екологічної ефективності; 
− підтримувати обмін даними безпечним і надійним способом [1]. 
Оскільки прогрес у напряму цифровізації МСП також є недостатнім і 
нерівномірним, то держави-члени ЄС повинні: 
− розробити та посилити свою політику та стимули для сприяння 
цифровізації бізнесу; 
− підвищувати обізнаність про переваги цифровізації бізнесу, просувати 
Європейські центри цифрових інновацій (EDIH) і послуги, які вони 
пропонують, а також забезпечувати їх належне фінансування; 
− заохочувати бізнес використовувати цифрові інфраструктури, 
потужності та послуги, які будуть розгорнуті в рамках багатонаціональних 
проектів для прискорення цифровізації бізнесу. 
Щодо екосистем стартапів ЄС жодна з них не входить до топ-10 у світі, 
в зв’язку з цим держави-члени заохочуються до: 
− створення нових можливостей фінансування для пізнього 
зростання, які використовують державне фінансування для залучення 
приватного капіталу в глибокі технологічні стартапи та масштабні компанії, 
зокрема через Ініціативу європейських технічних чемпіонів; 
− імплементації Декларації стартапів Європейських країн; 
− мобілізації державної політики, включно з інноваційними 
закупівлями, щоб сприяти розширенню стартапів, сприяти створенню 
підрозділів університетів і дослідницьких центрів, а також контролювати 
прогрес у цій сфері [1]. 
33 
 
Одним із важливих завдань державної політики країн-учасниць ЄС 
повинно стати підвищення стійкості до кібератак, що на сьогодні є значною 
проблемою як для державних так і приватних організацій. 
З 2020 року ЄС значно посилив свою політичну картину щодо 
запобігання, виявлення, стримування та реагування на кібератаки на ЄС, 
зокрема завдяки Директиві NIS2 та відкриттю Європейського центру 
компетенції з кібербезпеки в Бухаресті, який спрямований на подальше 
підвищення Потенціал ЄС у сфері кібербезпеки та співпраця між державами-
членами у цій сфері. Крім цього, державам-членам ЄС рекомендується: 
− забезпечити повне відображення цілей кібербезпеки Цифрового 
десятиліття в їхніх національних дорожніх картах та їх подальших 
коригуваннях, а також, зокрема, термінове вирішення проблеми нестачі 
фахівців з кібербезпеки; 
− тісно співпрацювати з Комісією та ENISA для розробки системи 
моніторингу кібербезпеки для відстеження прогресу в рамках Цифрового 
десятиліття 2030; 
− покращити ситуаційну обізнаність, а також готовність до кризових 
ситуацій і реагування на них на рівні ЄС і на національному рівні, зокрема, 
забезпечивши швидке повне функціонування EU-CyCLONe. 
Важливою метою в ЄС є забезпечення умов для отримання людьми 
відповідних цифрових навичок, щоб повною мірою скористатися наявними та 
майбутніми можливостями інформаційного простору та зробити свій внесок у 
них. Так, цілі передбачають, що принаймні 80% осіб у віці 16-74 років повинні 
мати принаймні базові цифрові навички, а принаймні 20 мільйонів спеціалістів 
з ІКТ мають працювати в ЄС з метою досягнення гендерного балансу. В 
зв’язку з цим держави-члени ЄС повинні: 
− включити до своїх національних дорожніх карт і подальших 
коригувань чіткий план щодо того, як вони мають намір реалізувати 
незавершені дії, передбачені як частина національних планів відновлення та 
34 
 
стійкості, а також як вони планують врахувати пропозиції Комісії щодо 
Рекомендації Ради щодо покращення надання цифрових навичок у сфері 
освіти та навчання та для Рекомендації Ради щодо ключових факторів, що 
сприяють успішній цифровій освіті та навчанню; 
− визначити пріоритетність інвестицій у цифрову освіту та навички та 
адаптуватися до цифрового ландшафту, який швидко розвивається, зокрема 
шляхом залучення та утримання талантів, щоб досягти загальних цілей і 
завдань Цифрового десятиліття, зокрема для квантових обчислень, 
мікропроцесорів і цифровізації бізнесу та цифрових державних послуг; 
− запропонувати у своїх дорожніх картах конкретні дії щодо залучення 
та утримання фахівців з ІКТ [2]. 
Наступний важливий напрям розвитку – це цифрові державні послуги, 
які повинні бути доступні для всіх, включаючи людей похилого віку та людей 
з обмеженими можливостями, а також громадян з інших держав-членів, без 
дискримінації, і щоб вони узгоджувалися з основними правами, цінностями та 
принципами ЄС , як-от принцип «тільки раз» і орієнтованість на користувача. 
У Декларації цифрових прав і принципів зазначено, що кожен повинен мати 
онлайн-доступ до ключових державних послуг в ЄС. Для подальшого розвитку 
цифровізації державних послуг країни-члени ЄС повинні: 
− посилити інвестиційні та регуляторні заходи для розробки та 
надання безпечних, суверенних та сумісних цифрових рішень для державних 
і державних онлайн-послуг; 
− контролювати ефективне використання державних онлайн-сервісів, 
а також можливі розбіжності, зокрема між міськими та сільськими районами; 
− активізувати свої зусилля, щоб гарантувати, що всі, включаючи 
людей похилого віку та людей з обмеженими можливостями, мають рівний 
доступ до державних онлайн-послуг, зокрема за допомогою швидкого 
розгортання Єдиного цифрового шлюзу та активного залучення органів влади 
35 
 
до одноразових технічних систему автоматизованого обміну доказами до 
кінця 2023 року; 
− розробити плани дій на підтримку інноваційних закупівель і 
активізувати зусилля щодо збільшення інвестицій у державні закупівлі для 
розробки, тестування та впровадження інноваційних цифрових рішень; 
− підготуватися до створення та впровадження Європейського гаманця 
цифрової ідентифікації, зокрема через пілотні проекти та мобілізацію 
цифрової екосистеми; 
− повідомляти Комісію про схеми ідентифікації eIDAS, зокрема для 
підприємст; 
− забезпечити, щоб доступ до електронних медичних записів із 
мінімальним набором пов’язаних зі здоров’ям даних, що зберігаються в 
державних і приватних електронних системах медичних записів, був 
технологічно забезпечений і легко доступний для людей (через портал для 
пацієнтів або мобільний додаток для пацієнтів); 
− забезпечити безпечні засоби автентифікації та вжити заходів для 
забезпечення рівного та справедливого доступу для всіх людей, прагнучи 
забезпечити, щоб принаймні 60% потенційних державних і приватних 
постачальників технічно підключені та постійно надають дані про здоров’я [2]. 
Велику увагу в ЄС приділяють зниженню ризиків використання 
цифрових технологій в суспільстві, зокрема можливого порушення прав та 
свобод населення, включаючи потенційну можливість неправомірного 
використання персональних даних. ЄС і країни-члени також взяли на себе 
зобов’язання підтримувати розвиток і найкраще використання цифрових 
технологій для стимулювання громадянської активності та демократичної 
участі людей [2]. 
У цьому контексті, завдяки новаторському регулюванню, ЄС 
встановлює глобальний стандарт у створенні онлайн-середовища та цифрових 
технологій, орієнтованих на людину. 
36 
 
Так, із Законом про цифрові послуги ЄС запровадив нову нормативно-
правову базу для усунення впливу цифрових послуг на суспільство в ЄС і 
забезпечення найвищого рівня захисту фундаментальних прав громадян ЄС в 
Інтернеті в недискримінаційний спосіб. 25 квітня 2023 року Комісія визнала 
17 дуже великих онлайн-платформ (VLOP) і 2 дуже великі онлайн-пошукові 
системи (VLOSE). Вони були зобов’язані прийняти заходи з оцінки ризику та 
зменшення ризику в рамках річного циклу, щоб розглянути ризики, які їхні 
послуги становлять для наших демократичних суспільств і прав людей, 
включаючи вплив на основні права, дезінформацію та негативний вплив на 
фізичне та психічне здоров’я неповнолітніх, продаж нелегальної продукції та 
високий рівень захисту прав споживачів [2]. 
Завдяки Закону про штучний інтелект ЄС впроваджує нормативний акт 
для пом’якшення загроз, пов’язаних із штучним інтелектом і алгоритмічними 
системами, а також гарантує, що високоризикові системи ШІ розробляються, 
розгортаються та використовуються з повним урахуванням і повагою до 
основних прав і демократичних цінностей. Комісія пропонує класифікувати 
деякі системи як високоризикові на основі їх цільового призначення та 
потенційного впливу. Ці системи повинні відповідати особливим вимогам, 
наприклад базуватися на відповідних наборах даних, щоб уникнути 
незаконної дискримінації та дозволити людині контролювати результати [2]. 
З огляду на прискорення технологічних розробок і загальне 
впровадження технологій штучного інтелекту, Комісія також розпочала 
обговорення Пакту щодо штучного інтелекту. Ця ініціатива спрямована на 
добровільне зобов’язання промисловості передбачити Закон про штучний 
інтелект та розпочати реалізацію його основних вимог раніше встановленого 
законом терміну. 
Також країни ЄС повинні включити до своїх державних політик заходи 
щодо покращення навичок медіаграмотності людей. 
В напряму цифрової трансформації для підтримки Зеленої угоди ЄС 
країнам-членам рекомендується наступне: 
37 
 
− контролювати вплив цифровізації на навколишнє середовище та 
сприяти розробці інструментів вимірювання, які спираються на заклик Тулузи 
до зеленого та цифрового переходу в ЄС; 
− забезпечити синергію між своїми національними цифровими 
Дорожніми картами десятиліття та національні енергетичні та кліматичні 
плани на 2021-2030 роки; 
− посилювати співпрацю та спільні інвестиції в сферах, які мають 
відношення до подвійних переходів, таких як дані про мобільність і логістику, 
або місцеві цифрові близнюки, можливо, також через запропоновані EDIC у 
цих сферах [2]. 
Отже, як бачимо країни Європейського Союзу дотримуються активної 
державної політики в сфері цифрової трансформації та руху до Індустрії 4.0, 
зокрема намагаються зайняти лідуючі позиції на світовому ринку цифрових 
інновацій та технологій, а також підготувати своє суспільство та 
промисловість до четвертої промислової революції.  В зв’язку з цим 
розробляється актуальна законодавча та нормативно-правова база в сфері 
цифровізації, створюються спеціальні інституції, розробляються нові 
механізми фінансування та інвестування, а також формуються стійкі 
партнерські відносини між країнами-членами ЄС, а також усіма зацікавленими 
сторонами всередині кожної країни.  
 
2.2 Тенденції та перспективи розвитку Індустрії 4.0 в країнах Азії 
 
Одним із лідерів в сфері розвитку Індустрії 4.0 вважається Сінгапур. 
Сьогодні понад 20% ВВП Сінгапуру забезпечує виробничий сектор, який 
вважається будівельним блоком економіки країни. Країна є світовим лідером 
у різних виробничих секторах, включаючи фармацевтичну та медичну 
продукцію, виробництво напівпровідників та аерокосмічну техніку, і 
привернула увагу багатьох компаній-гігантів зі світовим ім’ям, таких як 
38 
 
GlaxoSmithKline, Siemens, Schneider Electric, IBM, Accenture, HSBC, Shell, 
UOB та багато інших, щоб створити там свої виробничі бази [15]. 
Сінгапур має міцну інституційну структуру та орієнтований на майбутнє 
підхід уряду як ключові переваги. Уряд відіграв велику роль у революції 
«Промисловість 4.0», яка складається з двох частин: 
1. Довгостроковий напрям політики та створення правильної структури 
економіки, яка б відповідала кількості людей, які будуть існувати в 
суспільстві, і типам робочих місць, які будуть доступні. Одним із факторів 
було стимулювання відповідної галузі до розвитку, а також стимулювання 
правильних типів компаній до заснування в Сінгапурі, що потім призвело до 
створення певних типів робочих місць. Уряд інвестував в освіту, щоб 
забезпечити необхідну підготовку для роботи. 
2. Короткострокова політика переходу від виробництва до економіки, 
що базується на послугах, наприклад, шляхом стимулювання компаній 
направляти своїх працівників на короткострокове навчання. 
Найбільші труднощі у впровадженні Індустрії 4.0 пов’язані з пошуком 
кваліфікованих співробітників, отриманням постійної державної підтримки та 
модернізацією обладнання та обладнання, і Сінгапур постійно прагне 
ефективно вирішувати ці проблеми. 
Однією з національних стратегій Сінгапуру щодо розвитку інноваційної 
економіки та суспільства, що ґрунтуються на знаннях, був План 
«Дослідження, інновації та підприємництво 2020». Згідно з п’ятирічним 
планом досліджень, інновацій та підприємництва (RIE) на 2015 рік, уряд 
Сінгапуру виділив 16 мільярдів доларів США протягом 2011-2015 років, щоб 
перетворити Сінгапур на глобальний центр досліджень і розробок (R&D). 
Уряд також інвестував близько 19 мільярдів доларів США в план RIE2020 на 
період з 2016 по 2020 рік. Ці програми включають цифровізацію виробництва 
і, отже, Індустрію 4.0.[7, с. 52-53]. 
У той час як 20% коштів передбачено в бюджеті для інноваційних 
платформ і розвитку підприємницьких талантів, а також для розширення 
39 
 
потенціалу бізнес-інновацій, решта 75% виділяються на нові програми, 
орієнтовані на майбутні потреби, нові можливості, а також розвиток талантів 
і навичок у виробничому секторі. 
Сінгапур може похвалитися висококваліфікованою робочою силою та 
посідає друге місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності талантів за 
2021 рік. Надійна освітня політика та система країни допомагають студентам 
більше зосередитися на розумних технологіях і досягти кращих знань у науці, 
технологіях і математиці. Сінгапур має кадровий резерв із найкращими 
наявними технічними та професійними навичками для задоволення потреб у 
робочій силі виробничих секторів: понад 30% мають вищу освіту, а ще 15% 
мають професійну кваліфікацію в певній галузі [15]. 
Університети та дослідницькі центри в Сінгапурі будують моделі 
заводів і процесів для імітації реального виробничого середовища для 
розробки нових виробничих технологій, які можна експортувати в різні країни 
світу; співпрацюють із провідними транснаціональними компаніями для 
створення корпоративних лабораторій і розробки інноваційних та 
інтелектуальних рішень для вирішення реальних завдань Індустрії 4.0, 
включаючи кібербезпеку, обчислювальну техніку, штучний інтелект, 
блокчейн, штучний інтелект та технології екологічного виробництва [15]. 
В 2015 році було запущено національну програму Skills Future, яка 
підтримує громадян у вдосконаленні їхніх технічних навичок і надає програми 
технічної підготовки, онлайн-підручники та стажування на виробництві, що 
пропонує фінансові вигоди. Ця ініціатива, зокрема, допомагає людям 
приймати обґрунтовані рішення щодо вибору навчальних курсів, галузей 
освіти та професійної кар’єри, які відповідають їхнім кваліфікаціям. Ця 
програма також заохочує навчання протягом усього життя, сприяє визнанню 
співробітників і зосереджується на розвитку навичок адаптації до 
інноваційних технологій, які є найбільш необхідними та життєво важливими 
для промисловості 4.0 [15]. 
40 
 
Уряд вживає низку заходів підтримки, щоб просувати Індустрію 4.0 і 
зробити країну більш сприятливою для бізнесу. Країна пропонує кілька 
податкових пільг, легку передачу права власності та уникнення подвійного 
оподаткування. Різноманітні фіскальні та нефіскальні стимули, включаючи 
стабільне соціально-політичне середовище, також сприяють розвитку 
Індустрії 4.0 [15]. 
Країна має простий, але надійний процес створення бізнесу, який 
вільний від бюрократії та спрощений для легкої та швидкої реєстрації компанії 
в Сінгапурі для іноземних інвесторів, які хочуть створити базу бізнесу в країні 
[15]. 
Сінгапур пропонує різноманітні фіскальні та нефіскальні стимули, 
розроблені для сприяння розвитку високовартісної економічної діяльності, а 
також заохочення підприємств до вдосконалення своїх можливостей та 
розширення сфери своєї діяльності в епоху Промисловості 4.0. 
Так, є чотири основні державні установи, які можуть керувати бізнесом 
і податковими пільгами для сінгапурських організацій у певних сферах. Це: 
− Рада економічного розвитку Сінгапуру (EDB) – яка відповідає за 
розробку та реалізацію стратегій, які сприяють інвестиціям у промисловість 
країни; 
− Управління внутрішніх доходів Сінгапуру (IRAS) – орган 
податкового регулювання в країні; 
− Enterprise Singapore (ESG) – допомагає сінгапурським компаніям 
розширюватися по всьому світу та сприяє місцевому експорту; 
− Грошово-кредитне управління Сінгапуру (MAS) – центральний банк 
і орган фінансових послуг [21]. 
На податкові пільги мають право наступні галузі: фінансові послуги; 
банки; управління фондами; туризм; судноплавство та мореплавство; 
електронна комерція та інші. 
41 
 
Зокрема, пропонується так звана піонерська податкова пільга та стимул 
для розвитку та розширення підприємств, які займаються виробництвом 
продуктів або послуг з високою доданою вартістю. Вона можуть подати заявку 
на отримання сертифіката піонерів, що дає їм право на звільнення від податків 
або пільгову ставку податку в розмірі 5 відсотків або 10 відсотків протягом 
п’яти років [21]. 
Також існує схема 100-відсоткової інвестиційної допомоги, на основі 
якої підприємства можуть отримати звільнення від оподаткування в розмірі до 
100 понесених витрат на основний капітал [21].  
У січні 2020 року уряд Сінгапуру запустив програму Tech@SG, яка має 
на меті допомогти сінгапурським технологічним компаніям залучати 
висококваліфікованих іноземних талантів і розвиватися в регіоні. 
Компанії, які відповідають вимогам цієї програми, мають право 
отримати до 10 нових перепусток на роботу (EP) для найму іноземних 
громадян і дійсні протягом двох років. Крім того, Tech@SG підтримає 
оновлення EP та продовжить їх до трьох років. Після цього EP має бути 
оновлено через процес, який реалізує Міністерство трудових ресурсів. EP в 
основному видається іноземним менеджерам, керівникам і кваліфікованим 
професіоналам у Сінгапурі [21].  
У січні 2021 року Сінгапур видав новий дозвіл на роботу під назвою 
Tech.Pass, спрямований на залучення висококваліфікованих підприємців, 
експертів і бізнес-лідерів [21].   
Стимулювання розвитку інтелектуальної власності (IDI) було 
запроваджено в 2018 році для заохочення комерціалізації інтелектуальної 
власності, що виникає в результаті науково-дослідної діяльності. Одержувачі 
можуть користуватися зниженою ставкою корпоративного податку в розмірі 5 
або 10 відсотків від кваліфікованого доходу інтелектуальної власності. Цей 
період стимулювання обмежується початковим періодом, що не перевищує 10 
років, після чого ставка оподаткування зросте на 0,5 відсотка, починаючи з 11-
го року періоду стимулювання [21]. 
42 
 
Уряд Сінгапуру запропонував розширені податкові вирахування в 
розмірі 250 відсотків кваліфікованих витрат на науково-дослідні проекти, що 
здійснюються в Сінгапурі за роки оцінки між 2019 р. до 2025 р [21]. 
Також бізнес може отримати до 200 відсотків податкових вирахувань на 
витрати, використані на міжнародне розширення. Більшість відрахувань DTDi 
підлягають затвердженню від Enterprise Singapore (ESG) і Сінгапурської ради 
з туризму. Однак певні заходи не вимагають схвалення перших 150000 
сінгапурських доларів (111 000 доларів США) прийнятних витрат [21]. 
Прогресивну схему кредитування заробітної плати (PWCS) було введено 
в бюджет на 2022 рік, щоб допомогти роботодавцям адаптуватися до 
обов’язкових підвищень для працівників з нижчою оплатою праці. Схема 
дозволяє уряду співфінансувати підвищення заробітної плати сінгапурських 
працівників, які отримують валову місячну зарплату до 3000 сингапурських 
доларів (2213 доларів США) [21]. 
Отже, як бачимо розвиток Індустрії 4. В Сінгапурі відбувається завдяки 
сильній урядовій підтримці, як інституційної так і фінансової. 
Як зазначалося в попередніх розділах, однією з країн,  що має «сильну 
поточну виробничу базу» та «добре позиціонується на майбутнє» і яка 
потрапила до країн-лідерів щодо готовності до Індустрії 4.0 відповідно до  
звіту  Readiness for the Future of Production Report 2018 є  Малайзія.  
В той же час, в країні було визначено наступні проблеми, які заважають 
поступу Індустрії 4.0:  
− недостатнє усвідомлення необхідності та впливу технологій 
«Промисловість 4.0», особливо серед малих і середніх підприємств, що 
зменшує шанси на вивчення можливостей і руйнує бізнес-моделі; 
− відсутність легкого доступу до життєво важливих даних для 
розуміння найкращих галузевих практик і аналізу відповідних випадків 
використання; 
43 
 
− дефіцит необхідних навичок, талантів і знань для впровадження 
Індустрії 4.0, особливо в таких сферах, як AI, IoT, робототехніка, кібербезпека 
та багато інших; 
− вищі витрати на впровадження та довший період окупності процесів 
і технологій 4IR; 
− відсутність належного розуміння переваг і витрат, пов’язаних із 
трансформацією Індустрії 4.0; 
− визначення унікальних вимог і очікувань клієнтів для персоналізації 
продуктів і сприяння швидшій доставці; 
− вразливість до кіберзагроз і атак завдяки модернізації технологій і 
з’єднань, особливо IoT; 
− обмежене використання впровадження та низький рівень цифрової 
трансформації у обробній промисловості, особливо серед МСП; 
− невелика кількість помітних історій успіху впровадження Industry 4.0 
місцевими компаніями; 
− обмежена координація між зацікавленими сторонами для досягнення 
спільної мети; 
− відсутність належних навчальних програм для вдосконалення 
навичок і талантів як для існуючої, так і для нової робочої сили; 
− відсутність належної співпраці з науково-дослідними інститутами, 
лідерами галузі та університетами [13]. 
На підставі цього в країні було визначено, що на сьогодні існує потреба 
в більш спрощеному та згуртованому національному порядку денному, згідно 
з яким  ініціативи та організації можуть бути інтегровані для прискорення 
перетворення Малайзії на розумну та сучасну виробничу систему. В зв’язку з 
цим, Малайзія запровадила національну політику «Промисловість 4.0» – 
Industry4WRD, яка забезпечує узгоджену та комплексну програму 
трансформації виробничого сектору та пов’язаних із ним послуг. Основні цілі 
44 
 
національної політики в сфері Індустрія 4.0 вони позначили трьома літерами 
A-C-T (рис. 2.1). 
 
 
 
Рисунок 2.1 – Цілі національної політики в сфері Індустрія 4.0 в 
Малайзії 
Джерело: [16, c.37] 
Отже, до основних цілей було віднесено наступне: 
1. А - Залучення зацікавлених сторін до технологій і процесів 
Індустрії 4.0 і подальше підвищення привабливості Малайзії як бажаного 
місця виробництва: впровадження Індустрії 4.0; включення МСП; бажане 
місце виробництва. 
2. С - Створення правильної екосистеми для впровадження Індустрії 
4.0 і узгодження існуючих та майбутніх ініціатив розвитку: наявність талантів 
і рівень кваліфікації; платформи для співпраці; цифрова інфраструктура; 
фінансова підтримка; доступність та обмін даними; інноваційний потенціал 
3. Т - Трансформація галузевих можливостей Малайзії як цілісним, 
так і прискореним способом: продуктивність праці; економічна ефективність; 
частка висококваліфікованих робочих місць; технологічні та інноваційні 
можливості; розвиток місцевих технологій [16]. 
45 
 
Цільовими результатами національної політики є: 
− вищий внесок виробничого сектора; 
− більше продукції з високою доданою вартістю; 
− постійні прямі іноземні інвестиції [16]. 
Основні положення національної політики щодо Індустрії 4.0 в Малайзії  
є наступними: 
1. Бачення: обробна промисловість країни в найближчі 10 років має 
стати стратегічним партнером для інтелектуального виробництва та інших 
подібних послуг у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону; первинним 
центром створення високотехнологічної промисловості; постачальником 
комплексних рішень для всіх передових технологій 4IR. 
 2. Національні цілі. Політика спрямована на встановлення конкретних 
цілей для вимірювання та стимулювання прогресу трансформації, що 
забезпечує: зростання продуктивності праці: інноваційний потенціал; внесок 
виробництва в економіку країни; надання висококваліфікованих робочих 
місць. 
3. Фактори зсуву. Виробничому сектору Малайзії необхідно 
збалансовано оптимізувати набір факторів зміни, який включає: люди; 
прогрес; технології. 
4. Інструменти. Виробничі компанії країни потребують спеціальних 
механізмів для визначення та аналізу своєї політики, стратегій і ефективних 
планів дій. Інструменти спільно відомі як F.I.R.S.T., зокрема: 
− фінансування (F): створення стратегій фінансування для 
інвестування в дослідження та розробки та переходу на нові технології 
Індустрії 4.0; 
− інфраструктура (I): створення ефективної цифрової інфраструктури 
та розумної виробничої екосистеми; 
− нормативно-правова база (R): підвищення обізнаності про 
необхідність впровадження Індустрії 4.0; 
46 
 
− навички та талант (S): підвищення кваліфікації наявних людських 
ресурсів і створення майбутніх талантів; 
− технологія (T): отримання кращого доступу до розумних технологій 
[13]. 
Одним із ключових факторів успіху Малайзії у впровадженні галузевих 
технологій 4.0 є надійна інфраструктура країни, яка включає надійну 
телекомунікаційну мережу, високошвидкісний широкосмуговий зв’язок і 
велике покриття оптоволокна. Країна також інвестувала значні кошти в 
дослідження та розробки (НДДКР), щоб заохотити інновації та розробку нових 
технологічних рішень [35]. 
Уряд поставив за мету досягти 30% автоматизації у виробничому секторі 
до 2025 року, що значно підвищить продуктивність і конкурентоспроможність 
країни. Мета цілком досяжна, оскільки виробничий сектор Малайзії вже 
відчуває високий рівень автоматизації: понад 80% виробничих процесів 
використовують ті чи інші форми автоматизації [35]. 
Останні дані також показують, що впровадження цифрових технологій 
у Малайзії зростає швидкими темпами: понад 82% компаній у країні 
використовують цифрові інструменти у своїй діяльності. Крім того, Малайзія 
має один із найвищих показників впровадження електронної комерції в 
Південно-Східній Азії, де понад 45% населення здійснює онлайн-транзакції 
[35]. 
Для подальшого вдосконалення процесу уряд Малайзії запровадив 
кілька ініціатив для підтримки розвитку індустріальних технологій 4.0. Сюди 
входить створення Корпорації цифрової економіки Малайзії (MDEC), на яку 
покладено завдання рухати цифрову економіку країни, а також запровадження 
Національної рамкової політики промисловості 4.0, яка окреслює стратегію 
уряду щодо прискорення впровадження індустріальних технологій 4.0 у всіх 
країнах. Секторах [35]. 
Рада технологів Малайзії (MBOT) також відіграє важливу роль у 
розвитку промислових технологій 4.0 у Малайзії. MBOT — це професійна 
47 
 
організація, яка прагне сприяти розвитку технологічних професіоналів у 
Малайзії та підвищувати конкурентоспроможність країни на світовому ринку 
[35]. 
MBOT пропонує різноманітні програми сертифікації для технологів, у 
тому числі в галузі промислових технологій 4.0. Ці сертифікати забезпечують 
стандартизоване визнання навичок і компетенцій, необхідних для 
професіоналів у цій галузі, гарантуючи, що робоча сила має необхідні навички 
для підтримки переходу країни до промислових технологій 4.0. [35]. 
Останні дані MBOT показують, що в Малайзії зростає попит на 
сертифікованих технологів, станом на березень 2023 року Рада сертифікувала 
понад 13 000 осіб. Ця сертифікація не тільки покращує працевлаштування 
людей, але й допомагає покращити загальну якість робочої сили в країні [35]. 
Програми сертифікації MBOT також відіграють вирішальну роль у 
подоланні розриву в навичках у технологічному секторі промисловості 
Малайзії 4.0. Забезпечуючи стандартизоване навчання та сертифікацію, 
MBOT допомагає гарантувати, що професіонали мають необхідні навички та 
компетенцію для задоволення потреб галузі [35]. 
Уряд також надає різні стимули, щоб заохотити бізнес інвестувати в 
галузеві технології 4.0, включаючи податкові пільги та гранти на науково-
дослідну діяльність. Уряд також активно сприяє розвитку цифрових навичок 
серед робочої сили за допомогою таких ініціатив, як Зона цифрової вільної 
торгівлі (DFTZ), спрямованих на озброєння працівників навичками, 
необхідними для процвітання в цифровій економіці [35]. 
Нещодавно  в країні було оприлюднено Новий промисловий 
генеральний план до 2030 року (NIMP), який має стати ключовим фактором 
розвитку економіки, стимулюючи трансформацію обробної промисловості, 
яка, як очікується, принесе користь широкому спектру секторів. Цей план є 
останньою великою ініціативою, спрямованою на виведення економіки 
Малайзії на наступний рівень економічної реструктуризації. На відміну від 
попередніх генеральних планів, які були зосереджені на конкретних секторах 
48 
 
або галузях, NIMP 2030 буде переходити до «підходу, заснованого на місії», 
щоб мати ширший вплив. Наприклад, економічні стимули, запропоновані в 
плані, не базуватимуться лише на вартості інвестицій. Натомість вони також 
зосередяться на інвестиціях, які створюють високодохідні робочі місця, 
зв’язки з національною промисловістю, а також більше можливостей для 
зростання для МСП  [17]. 
Також, Всесвітній економічний форум (ВЕФ) і уряд Малайзії створили 
сьогодні центр Четвертої промислової революції (Малайзійський центр 4IR) у 
Малайзії. Центр зосереджуватиметься на цифровій трансформації та секторах, 
що швидко розвиваються, включаючи перехід до зеленої енергії. 
Зараз у світі існує 19 центрів 4IR, причому малайзійський вихід є 
останнім і єдиним у регіоні Асоціацій держав Південно-Східної Азії 
(Association of South-East Asian Nations, ASEAN). 
Вважається, що Малайзійський центр 4IR відіграватиме вирішальну 
роль у розвитку цифрової економіки в Малайзії, зосереджуючись на підтримці 
цифрової трансформації країни та прогресу у швидкозростаючих секторах, 
включаючи перехід до зеленої енергії. Центр слугуватиме державно-
приватною платформою, яка об’єднає лідерів уряду, бізнесу, громадянського 
суспільства, наукових кіл та інших секторів для просування нових партнерств 
та ініціатив, які можуть розкрити цінність технологій для економіки та 
суспільства Малайзії. Центр розміщено в рамках національної ініціативи, 
спрямованої на перетворення Малайзії на цифрову державу з високим рівнем 
доходу та регіонального лідера [20]. 
Китай на сьогодні є другою за величиною економікою в світі та відіграє 
значну роль у Четвертій промисловій революції. Так, у 2015 році Китай 
висунув проект «Зроблено в Китаї 2025» [19] для трансформації та 
модернізації поточної промисловості. Цей проект складається з низки 
інноваційних політик, які зосереджуються на розвитку висококласного 
виробничого сектору в Китаї, щоб досягти його трансформації з колишнього 
виробника кількості на виробника якості.  
49 
 
Його керівні принципи полягають у тому, щоб виробництво було 
орієнтоване на інновації, акцент на якості над кількістю, досягнення 
екологічного розвитку, оптимізація структури китайської промисловості та 
плекання людських талантів [19]. 
Мета полягає в тому, щоб всебічно оновити китайську промисловість, 
зробивши її більш ефективною та інтегрованою, щоб вона могла займати 
найвищі частини глобальних виробничих ланцюжків. У плані визначено мету 
збільшити вітчизняний вміст основних компонентів і матеріалів до 40% до 
2020 року та 70% до 2025 року [19]. 
Незважаючи на те, що держава відіграє значну роль у створенні 
загальної бази, використанні фінансових і фіскальних інструментів і підтримці 
створення виробничих інноваційних центрів (15 до 2020 р. та 40 до 2025 р.), 
план також передбачає спирання на ринкові інститути, зміцнення захист прав 
інтелектуальної власності для малих і середніх підприємств (МСП) і більш 
ефективне використання інтелектуальної власності (ІВ) у бізнес-стратегії, а 
також надання фірмам можливості самостійно оголошувати власні 
технологічні стандарти та допомогти їм краще брати участь у встановленні 
міжнародних стандартів [19]. 
Незважаючи на те, що метою є модернізація галузі в цілому, план 
виділяє 10 пріоритетних секторів: 1) нові передові інформаційні технології; 2) 
автоматизовані верстати та робототехніка; 3) аерокосмічне та аеронавігаційне 
обладнання; 4) морське обладнання та високотехнологічне судноплавство; 5) 
сучасне залізничне транспортне обладнання; 6) нові енергетичні транспортні 
засоби та обладнання; 7) енергетичне обладнання; 8) сільськогосподарське 
обладнання; 9) нові матеріали; 10) біофармація та сучасні медичні продукти 
[19]. 
Крім того, китайський уряд ініціював стратегію Internet Plus для 
встановлення контекстуального зв’язку між мережею, інтеграцією та новими 
бізнес-моделями на основі платформ. 
50 
 
Будучи третьою за величиною економікою світу, Японія відіграє 
природну роль лідера у вирішенні важливих глобальних викликів. З іншого 
боку, Японія стикається з багатьма суспільними проблемами, як-от 
зростанням старіння населення. «Індустрія 4.0» може забезпечити вирішення 
цієї гострої проблеми. Японія вже популяризує ідею «Суспільство 5.0», яка 
має на меті створити новий суспільний договір та економічну модель шляхом 
повного включення технологічних інновацій четвертої промислової революції 
з впровадженням цих інновацій у кожну сферу суспільства [7, с. 51]. 
Саме в Японії в 2018 році було створено перший Центр четвертої 
промислової революції за межами США у результаті співпраці Всесвітнього 
економічного форуму, Міністерства економіки, торгівлі та промисловості 
Японії та Азіатсько-Тихоокеанської ініціативи, японського аналітичного 
центру. Ця унікальна структура спільного підприємства дозволяє центру тісно 
співпрацювати з політиками для вирішення питань управління, які 
передбачають ключові регуляторні реформи. Центр четвертої промислової 
революції Японії, розташований у Токіо, співпрацює з іншими центрами в 
глобальній мережі Форуму, щоб розробити креативну політику для 
покращення управління новими технологіями, розширити свої проекти в 
усьому світі та поділитися висновками та передовим досвідом. Його діяльність 
згрупована за трьома основними портфелями: автономна та міська 
мобільність; політика даних про стан здоров’я; та Інтернет речей, 
робототехніка та розумні міста [5]. 
Висновки до розділу 2 
Розділ 2 показав, що країни світу активно впроваджують державні 
стратегії цифрової трансформації та розвитку Індустрії 4.0 як ключового 
чинника економічного зростання. У Європейському Союзі реалізується 
політична програма «Цифрове десятиліття», спрямована на досягнення цілей 
у сферах цифрових навичок, інфраструктури, бізнесу, інновацій та публічних 
послуг. Запроваджуються багатонаціональні проєкти, спеціальні фінансові 
51 
 
інструменти, регуляторні ініціативи та цифрові стандарти для прискорення 
інновацій. 
Особливою увагою користується розвиток 5G, хмарних обчислень, 
штучного інтелекту та напівпровідникового виробництва, а також захист 
кіберпростору. Значні інвестиції спрямовуються в розвиток цифрових навичок 
та адаптацію ринку праці. Водночас визнається необхідність пришвидшення 
впровадження технологій у віддалених регіонах та серед малого бізнесу. 
Серед країн Азії лідером вважається Сінгапур, який завдяки потужній 
державній підтримці, інвестиціям у дослідження, стимулюванню інновацій і 
податковим пільгам забезпечує високий рівень цифровізації промисловості. 
Малайзія впровадила політику Industry4WRD, створила національні інституції 
та програми сертифікації кадрів, а також запустила Центр Четвертої 
промислової революції. 
Китай реалізує амбітну програму «Made in China 2025» для модернізації 
промисловості, підтримує розвиток ключових технологічних секторів і 
зміцнює захист інтелектуальної власності. Японія ж просуває концепцію 
«Суспільство 5.0» як соціальну відповідь на виклики цифрової епохи, 
фокусуючись на інтеграції технологій у всі сфери життя. 
Таким чином, міжнародний досвід підтверджує, що розвиток Індустрії 
4.0 можливий лише за умови системної державної підтримки, міжсекторальної 
взаємодії, інвестицій в освіту, інфраструктуру та інновації. Ці практики 
можуть стати орієнтиром для України в розробці власної стратегії цифрової 
трансформації.  
52 
 
РОЗДІЛ 3 
ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ 4.0 В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Основні напрями державної підтримки в сфері розвитку 
Індустрії 4.0 в Україні 
 
В попередніх розділах було проаналізовано місце України в світових 
рейтингах щодо рівня її готовності до Індустрії 4.0. Це дозволяє стверджувати, 
що рівень розвитку країни в цьому напряму є досить низьким. 
Як показав досвід іноземних країн, то тільки при сильній державній 
підтримці, а також партнерських відносинах з бізнесом та громадянським 
суспільством можливо побудувати гарні передумови для переходу до 
концепції Індустрія 4.0.  
Як показують дослідження в Україні державна підтримка розвитку 
Індустрії 4.0 практично відсутня, хоча і визнається, що розвиток цифрової 
економіки є єдиним правильним напрямом подальшого розвитку в контексті 
світових глобальних тенденцій. 
Так, наприклад, в 2018 році було схвалено Концепцію розвитку 
цифрової економіки та суспільства на 2018-2020 роки та затверджено план 
заходів щодо її реалізації [49], в якій біло передбачено «здійснення заходів 
щодо впровадження відповідних стимулів для цифровізації економіки, 
суспільної та соціальної сфер, усвідомлення наявних викликів та інструментів 
розвитку цифрових інфраструктур, набуття громадянами цифрових 
компетенцій», а також визначення критичних сфер та проектів цифровізації, 
стимулювання внутрішнього ринку виробництва, використання та 
споживання цифрових технологій» [49]. Тобто, саме те, що лежить в основі 
державної політики в сфері розвитку Індустрії 4.0 будь-якої країни (що ми 
побачили під час вивчення іноземного досвіду). 
53 
 
Також, на той період часу уряд усвідомлював необхідність усунення 
цифрового розриву з іншими країнами, в першу чергу, європейськими, що 
потребувало реалізації прискореного сценарію цифрового розвитку, що і було 
зазначено в меті цієї Концепції. Для досягнення цієї мети було встановлені 
наступні завдання: 
− усунення законодавчих, інституційних, фіскальних та інших 
перешкод, які заважають розвитку цифрової економіки; 
− впровадження стимулів та мотивацій для заохочення бізнесу та 
індустрій економіки в цілому до цифровізації; 
− створення попиту та формування потреб серед громадян до 
цифровізації; 
− створення та розвиток цифрових інфраструктур як основи 
використання переваг цифрового світу у повсякденному житті та платформи 
для досягнення ефективності економіки взагалі; 
− розвиток та поглиблення цифрових компетенцій громадян для 
забезпечення їх готовності до використання цифрових можливостей, а також 
подолання супутніх ризиків; 
− розвиток цифрового підприємництва, створення відповідних (у 
тому числі аналогових) інфраструктур для підтримки та розвитку інноваційної 
діяльності, впровадження механізмів фондування, стимулювання та 
підтримки [49]. 
Ефективна цифровізація країни може відбутися, на думку розробників 
Концепції, при дотриманні наступних принципів: 
Принцип 1. Цифровізація повинна забезпечувати кожному 
громадянинові рівний доступ до послуг, інформації та знань, що надаються на 
основі інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій. 
Принцип 2. Цифровізація повинна бути спрямована на створення 
переваг у різноманітних сферах повсякденного життя.  
54 
 
Принцип 3. Цифровізація здійснюється через механізм економічного 
зростання шляхом підвищення ефективності, продуктивності та 
конкурентоздатності від використання цифрових технологій. 
Принцип 4. Цифровізація повинна сприяти розвитку інформаційного 
суспільства та засобів масової інформації. 
Принцип 5. Цифровізація повинна орієнтуватися на міжнародне, 
європейське та регіональне співробітництво з метою інтеграції України до ЄС, 
виходу на європейський і світовий ринок. 
Принцип 6. Стандартизація є основою цифровізації, одним з головних 
чинників її успішної реалізації. 
Принцип 7. Цифровізація повинна супроводжуватися підвищенням 
рівня довіри і безпеки. 
Принцип 8. Цифровізація як об’єкт фокусного та комплексного 
державного управління [49]. 
Як бачимо, зазначені принципи повністю корелюються з принципами, 
які покладені в основу державної політики країн ЄС в цій сфері. 
Хочемо зупинитися на аналізі поступу досягнення завдань визначених в 
Концепції на основі рейтингових цілей, встановлених в документи, зокрема 
досягнення у 2020 році: 
− 30 місця в рейтингу Networked Readiness Index (WEF) (у 2016 році - 
64 місце); 
− 40 місця у рейтингу Global Innovation Index (INSEAD, WIPO) (у 
2016 році - 56 місце); 
− 50 місця у рейтингу ICT Development Index (ITU) (у 2016 році - 79 
місце); 
− 60 місця у рейтингу Global Competitiveness Index (WEF) (у 2016 році 
- 85 місце) [49]. 
Результати дослідження за індексом Networked Readiness Index (Індекс 
мережевої готовності), який характеризує рівень розвитку інформаційно-
55 
 
комунікаційних технологій, Україна в рейтингу за 2022 рік посіла 50 місце [23] 
(рис.3.1) 
 
 
Рисунок 3.1 – Рейтинг України за Networked Readiness Index 2022 
Джерело: [23]. 
Як бачимо, що Україна навіть в 2022 році не змогла досягти 
встановлених в Концепції цілей, але в той же час треба зазначити, що не 
дивлячись на дуже складний час в країні, поступ щодо розвитку даного 
показника підвищується (рис.3.2) 
80
70 67
64
60 53
50
50
40
30
20
10
0
2019 2020 2021 2022
 
Рисунок 3.2 – Динаміка рейтингу України в Network Readiness Index 
Джерело: розроблено автором на основі [23]  
56 
 
В 2022 році найвищий рівень спостерігається за показником «Люди» (37 
позиція), найнижча за показниками «Уряд» та «Вплив» (57 позиція). 
В таблиці 3.1 наведено детальні результати за індексом в розрізі 
окремого показника за 2019 та 2022 роки для порівняння. 
Таблиця 3.1  –  Networked Readiness Index України в 2019 та 2022 роках 
№ Показники 2019 2022 Зміна у 
п/п Рейтинг  Оцінка Рейтинг  Оцінка рейтингу 
  
А Технологічні фактори 71 43,01 45 50.52 26 
1.1 Доступ 78 53,72 37 73.24 41 
1.2 Контент 56 48,74 50 41.35 6 
1.3 Майбутні технології 82 26,57 51 36.97 31 
B Людський фактор 63 42,06 37 54.43 26 
2.1 Фізичні особи 68 53,88 7 67.09 61 
2.2 Бізнес 48 35,69 50 49.06 -2 
2.3 Уряд 87 35,58 52 47.13 35 
С Ефективність урядування 67 58,32 57 60.81 10 
3.1 Довіра 70 53,00 54 54.70 16 
3.2 Регулювання 72 61,26 84 60.03 -12 
3.3 Включення 70 60,69 60 67.70 10 
D Фактори впливу 66 52,31 57 57.08 9 
4.1 Економіка 75 15,78 43 40.99 32 
4.2 Якість життя 82 54,97 57 70.98 25 
4.3 Внесок у досягнення Цілей 
43 86,22 83 59.28 -40 
сталого розвитку 
Джерело: [22; 23] 
Як бачимо, підвищення рейтингу відбулося майже за усіма показниками 
крім групи показників «Державне регулювання» (-12 позицій), «Внесок у 
досягнення Цілей сталого розвитку» (-40 позицій) та «Бізнес» (-2 позиції). 
Отже, можемо говорити в цілому про позитивні зрушення, але не достатні для 
переходу до Індустрії 4.0. 
Щодо Global Innovation Index, який допомагає класифікувати економіки 
відповідно до їх інноваційного потенціалу та досягнень, а також 
використовується для прийняття рішень для планування інноваційної 
політики та програм, то в 2020 році Україні вдалося досягти 45 позиції [9], що 
на 5 позицій було менше ніж заплановано в Концепції розвитку цифрової 
економіки та суспільства України. 
57 
 
В той же час, в наступні роки спостерігається погіршання даного індексу 
(рис.3.3) 
 
60 57
49
50 45
40
30
20
10
0
2020 2021 2022
 
Рисунок 3.3 – Динаміка рейтингу України в Global Innovation Index 
Джерело: [12] 
В таблиці 3.2  представлено рейтинг України у  Global Innovation Index  
в розрізі окремих суб-індексів за 2020 та 2022 роки 
Таблиця 3.2 – Рейтинг України у  Global Innovation Index 2020   
Показник Рейтинг Рейтинг Зміна у 
(2021) (2022) рейтингу 
Загальний рейтинг 45 57 -12 
Інституції 93 97 -4 
Людський капітал та дослідження 39 49 -10 
Інфраструктура 94 82 12 
Розвиток ринку 99 102 -3 
Розвиток бізнесу 54 48 6 
Результати знань та технологій 25 36 -11 
Творчі результати 44 63 -19 
Джерело: [12] 
Отже, в плані інноваційного потенціалу позиції України погіршилися за 
усіма групами показників, крім розвитку бізнесу. Дуже низькі позиції 
стосуються розвитку ринку, інфраструктури та розвитку інституцій. Тобто, 
знову підтверджується наша теза про слабку державну політику в сфері 
розвитку Індустрії 4.0. 
58 
 
За ICT Development Index (ITU) - це зведений індекс, розроблений для 
оцінки та порівняння стану розвитку ІКТ всередині країн та між країнами. IDI 
дозволяє відстежувати зміни в розвитку ІКТ з плином часу, для того щоб 
забезпечити дані для вироблення перспективної політики [33]. В Концепції 
планувалося досягти 50-го місця в рейтингу за даним індексом, але наразі 
даних за цим індексом немає, оскільки дослідження в цьому напряму останній 
раз відбувалися в 2017 році. Але, планується оновити даний індекс і в 2023 
році провести перше дослідження [33]. 
Також, планувалося до 2020 року досягти 60-го місця у рейтингу Global 
Competitiveness Index (WEF). Цей індекс є показником, який розраховується з 
метою оцінити конкурентоспроможність 140 країн. Конкурентоспроможність 
вимірюється у 12 сферах, зокрема якість інституцій, інфраструктура, 
макроекономічне середовище, здоров’я та початкова освіта, вища освіта та 
професійна підготовка, ефективність ринку товарів, ефективність ринку праці, 
розвиток фінансових ринків, технологічний розвиток, розмір внутрішнього 
ринку, рівень розвитку бізнесу та інновації.  
На жаль, останні дослідження за цим індексом здійснювалися в 2019 
році. За цей період Україна посіла 85 місце серед 140 країн [11], тобто 
досягнення запланованого показника також не відбулося. Більш детальний 
огляд індексу (рис.3.4) знову свідчить про низький розвиток показників за 
групою «Інституції», а також «Макроекономічна стабільність», «Фінансова 
система», «Здоров’я». 
Серед групи показників «Інституції» найнижчі позиції займають такі 
індикатори: організована злочинність (110 місце), рівень вбивств (100), 
випадки тероризму (132), надійність політичних служб (101), соціальний 
капітал (109), судова незалежність (105), ефективність законодавчої бази в 
оскарженні нормативних актів (95), ефективність законодавчої бази при 
врегулюванні суперечок (88), випадки корупції (104), права власності (128), 
захист інтелектуальної власності (118), удосконалення стандартів аудиту та 
59 
 
бухгалтерського обліку (118), забезпечення політики стабільності урядом 
(115), реакція уряду на зміни (98), довгострокове бачення уряду (104). 
 
Рисунок 3.4 – Оцінка Індексу конкурентоспроможності в розрізі 
окремих груп показників 
Джерело: [11] 
 
Отже, як бачимо, жодного з встановлених цілей в Концепції не було 
досягнуто. І державна політика, зокрема регулювання, підтримка та створення 
відповідних умов для розвитку цифрової економіка, а отже і створення 
підґрунтя для розвитку Індустрії 4.0, виявилася дуже слабкою і недостатньою. 
Зазначене вище знаходить своє підтвердження в Національній 
економічній стратегії 2030 року, яка була затверджена Постановою Кабінету 
Міністрів України в березні 2021 року [48]. Зокрема, там зазначено, наступне: 
− Індустрія 4.0 не інституціолізована, її екосистем розвивається 
загалом на персонально-приватних ініціативах; 
60 
 
− існуюча екосистема не містить усіх повноцінних компонентів для 
її успішного функціонування (кластери, промисловий інжиніринг, центри, 
експертизи, лабораторії, технопарки, інкубатори, акселератори, тощо); 
− Індустрія 4.0 не стала пріоритетом економічної політики; 
− не затверджено Національного фреймворку розвитку Індустрії 4.0; 
− відсутні стимули щодо цифровізації та модернізації галузей 
економіки;  
− відсутні правова база щодо стимулів розвитку Індустрії 4.0 та  hi-
tech в економіці [48] 
На сьогодні в Україні в цьому напряму більш активну позицію мають 
бізнес та недержавний сектор. Так, З 2016 року в Україні діє національний рух 
«Індустрія 4. В Україні», який об’єднує інноваторів індустрії 4,0, в червні 2019 
року створена платформа Industry4Ukraine, в яку входить більше 40 бізнес-та 
промислових асоціацій. В той же час спеціалісти відмічають, що «створення 
цієї коаліційної платформи в червні 2019 року ніяк не покращило залучення 
інших промисловців до тих чи інших проектів Індустрії 4.0, що не допомогло 
лобіювати проекти стратегії Індустрії 4.0 на рівень уряду чи, хоча б, краще 
промотувати головні і вже спільні напрацювання, як кілька policy papers, 
створених 2019 року» [36]. 
Група експертів від Асоціації підприємств промисловості автоматизації 
України (АППАУ) та руху 4.0 розробила Проєкт національної стратегії 
індустрії 4.0. 
Головними стратегічними напрямами розвитку в даній стратегії 
визначено наступні:  
1. Інституціоналізація розвитку промислових хайтек-сегментів на 
рівні держави. Визнання цільових секторів промислових хайтек як ключових 
для розвитку економіки України поверне довіру до держави та дасть потужний 
поштовх для їх розвитку. Для цього уряд має зробити: 
61 
 
− запустити реальні реформи із стимулювання в Україні 
промислового виробництва, у тому числі із сегментами середньо- та 
високотехнологічної продукції; 
− налагодити системні дії та програми, які покращуватимуть 
загальну готовність промисловості до Індустрії 4.0, включно з тими 
показниками, де Україна має на сьогодні останні позиції у світі: захист прав 
власності, верховенство права, доступ до фінансових ресурсів та інституційна 
спроможність уряду; 
− створити умови для прискореного розвитку промислових хайтек-
сегментів, надаючи їм відповідний пріоритет та стимули. Це вкрай важливо в 
актуальних умовах збільшення частки сировинних видів у ВВП та в експорті 
протягом останніх 10 років. 
2. Створення інноваційної екосистеми промислових 
хайтек передбачає вирішення таких завдань розвитку: 
− повний незалежний аудит існуючих елементів екосистеми, таких 
як КБ провідних підприємств, система ВНЗ та НАНУ, наукові та техно-парки 
тощо, з приведенням цільових показників їх розвитку до цільової моделі 
інноваційної екосистеми промислових хайтек-сегментів (наразі також 
відсутня на державному рівні); 
− налагодження трансферу технологій від українських наукових 
установ, наукових парків, лабораторій R&D, а також від міжнародних центрів 
та корпорацій до кінцевих замовників; 
− створення мереж найбільш ефективних структурних елементів 
екосистеми «Індустрія 4.0» – Центрів експертизи, лабораторій R&D, 
технопарків, інкубаторів та акселераторів стартапів 4.0 тощо; 
− залучення інвестицій та фондів до прискорення інноваційного 
розвитку. 
3. Прискорення кластеризації у сфері 4.0 як на регіональному, так і 
національному рівнях. Кластери промислових хайтек мають вирішувати ряд 
62 
 
завдань як за зростанням цінності в ланцюжках своїх екосистем, так і за 
зростанням експорту: 
− інституціоналізація кластерних політик та ініціатив на рівні 
урядових структур (наразі – немає). Уряд має призначити відповідальних осіб, 
які планують та координують діяльність хайтек-кластерів, у тому числі щодо 
європейських програм кооперації; 
− запуск регіональних програм розвитку 4.0, зокрема, в регіонах з 
найбільш потужним потенціалом промислових хайтек-сегментів, таких як 
Харків, Дніпро, Запоріжжя, Київ. Це відповідальність місцевих органів влади 
та органів самоврядування. Водночас уряд має координувати такі програми. 
 4. Повномасштабна дигіталізація ключових секторів промисловості, 
енергетики та інфраструктури: 
− створення регуляторних стимулів для прискорення дигіталізації, 
як в середовищі кінцевих замовників, так і інноваторів 4.0; 
− створення дорожніх карт цифрової трансформації в цільових 
галузях; 
− масштабна «ІТ-фікація» промислових секторів – перенесення 
кращих бізнес-практик з ІТ-сектору разом з підвищенням цифрових знань та 
навичок керівників і персоналу. 
5. Максимальна інтеграція інновацій 4.0 в стратегії оборонного 
комплексу та безпеки країни: 
− запуск спеціальних державних програм для переходу оборонних 
заводів на технології 4.0 та підвищення їх інноваційності; 
− інтеграція завдань кібербезпеки в команди CERT як 
національного, так і галузевого рівня (завдання дотичне до інших програм 
Digital Agenda Ukraine з кібербезпеки); 
− інтеграція в державні програми з упередження техногенних 
ризиків за допомогою систем моніторингу, управління активами та 
предиктивної аналітики по головних об’єктах критичної інфраструктури та 
енергетики країни, а також в сфері екології. 
63 
 
 6. Запуск експортних програм для промислових хайтек-секторів: 
− створення спеціальної торгової місії з експорту продуктів та 
сервісних послуг у сфері 4.0; 
− у рамках цієї місії необхідно здійснювати запуск щорічних 
виставкових програм, перш за все на HannoverMesse, яка є вітриною Індустрії 
4.0 у світі; 
− запуск спеціальних програм щодо покращання експортного 
потенціалу промислових хайтек-сегментів. 
7.  Інтернаціоналізація та інтеграція у світовий простір 4.0: 
− створення окремих програм інтеграції в простір 4.0 в ЄС, зокрема 
інтеграції в такі європейські програми, як Horizon 2020, I4MS / DIH, Factory of 
the Future, а також окремі програми європейських держав; 
− створення програм інтеграції в ланцюжки доданої цінності на 
рівні інших світових співтовариств та держав (як Industrial Internet Consortium 
тощо); 
− прискорення переходу на євростандарти у сфері 4.0, зокрема 
шляхом державної підтримки гармонізації переходу на стандарти IEC/ISO. 
Наразі така підтримка майже відсутня [52]. 
Ключовими факторами успіху експерти вважають наступні:  
1. Консолідація головних стейкхолдерів 4.0 з урядовими структурами. 
Відповідальність урядових структур за фінансування частини програм, ролі 
координаторів, комунікаторів та залучення інвестицій.  
2. Залучення ІТ-сектору до питань розвитку внутрішнього ринку й перш 
за все передання досвіду глобалізації та кращих бізнес-практик промисловим 
хайтексекторам.  
3. Створення інноваційної екосистеми промислових хайтек-сегментів 
разом з повною інтеграцією та зміною відносин з НАНУ.  
4. Інтеграція в європейські та світові ланцюжки цінності 4.0.  
5. Прискорений розвиток промислових сегментів в Україні [51]. 
64 
 
 Ю. Кравчук та С. Войтко проаналізували, що з усіх проєктів, що 
зазначені у планах щодо розвитку технологій Індустрії 4.0 35% є 
безуспішними, у 35% наявний прогрес, 20% все ще є нерозпочатими, а 10% 
зараз реалізовуються (табл.3.3) [43]. 
Таблиця 3.3 - Проєкти Індустрії 4.0 в Україні та стадія їх виконання 
Інтеграція  в Інноваційна Діджиталізація Безпека та Експортні Міжнародна 
державні екосистема по галузям оборона програми співпраця 
політики  
Синхронізація Аудит Дорожні карти Державні Торгова місія Програми ЄС 
3-х стратегій екосистеми (в (є прогрес) програми для (безуспішно) (є прогрес) 
(безуспішно) процесі) оборонних 
заводів (не 
розпочато) 
Промислова Залучення Інноваційні Інтеграція в Hannower Світові 
політика - фондів. конкурси (є CERT Messe консорціуми 
стимули для Гранти (у прогрес) (кібербезпека) (безуспішно) (безуспішно) 
промислових процесі) (не 
хайтек розпочато) 
(безуспішно) 
Кластерна Розвиток Лендскейп Інтеграція в Покращення Стандарти (є 
політика Центрів 4.0 (є інноваторів (є програми експортного прогрес) 
(безуспішно) прогрес) прогрес) попередження потенціалу (є 
Регіональні Запуск техногенних прогрес) 
політики акселераторів ризиків (не 
Індустрії 4.0 промислових розпочато) 
(безуспішно) хайтек (не 
розпочато) 
Джерело: [43] 
 
В 2023 році експертами Асоціації підприємств промисловості 
автоматизації України було проаналізовано тенденції розвитку умов для 
впровадження концепції Індустрія 4.0 в Україні. Було з’ясовано, що до 
позитивних моментів можна віднести наступні: 
− протягом 2019-2022 років було вироблено низку документів та звітів 
з метою поглиблення розуміння необхідних напрямів інноваційної, цифрової, 
регіональної та промислових політик. Деякі з пропозицій увійшли в 
Національну економічну стратегію 2030; 
− було реалізовано низку розвиткових проєктів в сфері стандартизації, 
створення мережі Центрів 4.0 (сьогодні DIHs), створення мережі кластерів 
65 
 
ІАМ, регіональної смарт-спеціалізації, просвіти та освіти ринку, популяризації 
кращих кейсів та практик, інтернаціоналізації тощо [45].   
Треба зазначити, що уряд України лише в липні 2021 року затвердив 
Постанову Кабінету Міністрів України «Щодо сприяння впровадженню 
технологічного підходу «Індустрія 4.0» в Україні» [59], в якій погоджується із 
пропозицією Міністерства економіки щодо необхідності впровадження 
технологічного підходу «Індустрія 4.0». Відповідно даної Постанови, Раді 
міністрів АРК, обласним, Київським та Севастопольським державним 
адміністраціям необхідно: 
− сприяти утворенню та діяльності центрів впровадження 
технологічного підходу «Індустрія 4.0» у відповідних регіонах; 
− з метою забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів 
розглянути питання про створення цільових фондів для фінансування проєктів 
впровадження технологічного підходу «Індустрія 4.0» зазначених центів у 
відповідних регіонах [59]. 
В Положенні про впровадження технологічного підходу «Індустрія 4.0» 
визначено завдання, функції та основні показники ефективності таких 
Центрів. Так, зокрема, основними завданнями центру є: 
− популяризація Індустрії 4.0 у реальному секторі економіки; 
− сприяння розвитку співпраці між підприємствами, установами та 
організаціями, які впроваджують Індустрію 4.0 (інноватори); 
− координація дій підприємств, установ та організацій, які можуть бути 
розробниками інновацій у сфері високотехнологічного виробництва, та 
навчання їх спеціалістів; 
− забезпечення доступу інноваторів до знань, досвіду міжнародних 
цифрових інноваційних хабів у сфері впровадження Індустрії 4.0; 
− надання консультаційних послуг щодо проектів впровадження 
Індустрії 4.0, співпраця з органами місцевого самоврядування, зокрема за 
проектами в межах стратегій розвитку територіальних громад і регіональних 
66 
 
стратегій розвитку з урахуванням смарт-спеціалізації регіонів та інші завдання 
[59]. 
Також в даному положенні визначені показники ефективності діяльності 
центрів, серед яких: 
− загальна кількість реалізованих проектів впровадження Індустрії 4.0; 
− кількість ініційованих проектів впровадження Індустрії 4.0, які 
мають дослідницьку та/або комерційну складову та реалізуються, кількість 
учасників таких проектів; 
− кількість проведених інформаційно-просвітницьких заходів 
(конференцій, семінарів, вебінарів) за тематикою Індустрії 4.0, кількість 
учасників таких заходів; 
− обсяги фінансування для провадження діяльності центру та 
реалізації центром ініційованих проектів; 
− кількість заявок на патенти та отриманих патентів (у рамках 
ініційованих центром проектів); 
− кількість діючих освітніх програм та тренінгів, кількість залучених 
до них учасників; 
− кількість публікацій (оглядів, статей, доповідей тощо) з тематики 
Індустрії 4.0, в тому числі у фахових наукових виданнях [59]. 
Треба зазначити, що на виконання Постанови, зазначеної вище, в 
Україні було створено низку регіональних центрів, зокрема в Києві, Харкові, 
Полтаві, Житомирі, Запоріжжі. 
В той же час, аналіз діяльності деяких центрів свідчить про низьку 
ефективність її діяльності в контексті тих показників, які визначені в 
Положенні, зокрема, і тому, що відсутня інформація, яка дозволить провести 
дану оцінку.  
Так, наприклад, на сайті Центру 4.0, який створений на базі 
Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського 
«Харківський Авіаційний Інститут» останні записи про діяльність за 2021 рік 
67 
 
[55]. Така низька активність звичайно, може бути пов’язана з військовими 
діями в Україні. 
Більш активною видається діяльність Центру впровадження Індустрії 
4.0 Полтавського державного аграрного університету [54], який 
позиціонується як регіональний осередок компетенцій Індустрії 4.0 й одним із 
елементів інноваційної екосистеми агропромислового комплексу Полтавської 
області. 
Центр для себе сформулював таку мету: формування зв’язків між 
бізнесом, який розробляє сучасні технології, виробничими підприємствами, 
представниками вищих навчальних закладів та наукових установ, органами 
державної влади, об’єднаннями громадян щодо комплексної цифровізації та 
автоматизації та забезпечення соціально-економічного розвитку Полтавського 
регіону [54]. 
Не дивлячись на значну кількість заходів, яку анонсує Центр на своєму 
сайті, важко оцінити реальну ефективність його діяльності, оскільки немає 
комплексно та узагальненого звіту на періоди його роботи. 
На нашу думку, діяльність таких Центрів, повинна бути відкритою та 
прозорою, оскільки однією з основних цілей є просвітництво та поширення 
інформації щодо Індустрії 4.0 серед зацікавлених осіб. 
Отже, може зробити наступні висновки, що підтверджуються думками 
експертів і нашими дослідженнями, в сфері формування та реалізації 
державної політики щодо Індустрії 4.0 в Україні виникли такі проблеми: 
1. В Україні відсутня комплексна та системна державна політика в сфері 
Індустрії 4.0. Не прийнято жодного концептуального та національного 
стратегічного документу в цій сфері. 
2. Хоча держава повинна бути ключовою фігурою щодо запуску 
концепції Індустрії 4.0 (що і довели дослідження даного процесу в зарубіжних 
країнах), але цього не відбулося до тепер.  
3. Відсутність на рівні держави фахівців, які спроможні виробляти 
ґрунтовні стратегії та політики в сфері Індустрії 4.0 [45]. В той же час, не 
68 
 
відбувається і активне залучення експертів до цього процесу, а також відсутня 
і мотивація наукової та експертної спільноти до цього процесу. 
4.  Так і не відбулося залучення міжнародних компаній та великих 
промислових підприємств до розробки державної політики в сфері Індустрії 
4.0.  Так, наприклад, такі промислові лідери, як «Сіменс Україна» чи 
«Шнейдер Електрик Україна», яким належить більше половини долі 
українського ринку по ключовим сегментам промислових систем керування, і 
які є активними учасниками в цьому процесі в країнах Західної Європи, в 
Україні не засвідчують своє бажання брати в розбудові Індустрії 4.0 [45]. 
5. До розробки політик також не долучені належним чином державні 
заклади вищої освіти та науково-дослідні інститути. Таке долучення є 
точковим, а не системним. Зокрема, формування Центрів Індустрії 4.0 на базі 
деяких регіональних ЗВО, не може повністю вирішити тих завдань, які 
покладаються на освітню сферу. 
 
3.2 Напрями та тенденції розвитку Індустрії 4.0 в Україні 
 
Отже, проведене вище дослідження показало необхідність розробки 
комплексної та системної державної політики в сфері Індустрія 4.0, як на 
загальнонаціональному та і на регіональних рівнях, з урахуванням сучасних 
реалій (війни в Україні). 
В першу чергу, необхідно забезпечити інституційну підтримку в цьому 
напряму та створити Державну агенцію по розвитку Індустрії 4.0, яка б була 
ініціатором та координатором зусиль в напрямку вироблення державних 
політик. Така державна агенція може бути створена на базі Міністерства з 
питань стратегічних галузей промисловості або Міністерства цифрової 
трансформації. Наявність такого Центру – є найважливішою передумовою 
ефективної державної політики в напряму Індустрії 4.0. 
Наступною важливою інституцією в цьому напряму експерти називають 
кластери та бізнес-асоціації з Індустрії 4.0 [47], але вони не повинні бути 
69 
 
альтернативою державному центру, а стратегічним партнером. Для 
ефективної діяльності такі інституції повинні бути вмотивованими і 
отримувати значну ресурсну підтримку від держави, наприклад у формі 
грантів. 
І найнижчою інституційною ланкою повинні бути регіональні Центри 
Індустрії 4.0, які, як показало дослідження, почали створюватися в Україні на 
базі закладів вищої освіти, але в той же час їх ефективність наразі важко 
оцінити, або за умови відсутності належної інформації щодо їх діяльності, або 
дійсно відсутності такої діяльності. Тобто, створення таких Центрів може бути 
просто формальним на виконання відповідного Положення Кабінету Міністрів 
України.   
Наступним важливим кроком повинно бути розробка відповідного 
стратегічного документу, комплексного і адекватного сучасним викликам, а 
також з урахуванням євроінтеграційним процесам.  
З цією метою повинно бути ініційовано та створено робочу групу із 
залученням крупних вітчизняних та міжнародних промислових компаній, 
малого та середнього бізнесу (досвід Малайзії), неурядових організацій, 
науково-дослідних інститутів та закладів вищої освіти. А також, забезпечено 
умови для їх ефективної співпраці. 
Головною умовою розробки даного документу є не формальний підхід, 
а дійсно ґрунтовний аналіз сучасного стану і розробка досяжних і 
реалістичних завдань відповідно ресурсним можливостям країни. 
Треба зазначити, що в Європі нормативне забезпечення Індустрії 4.0 
здійснюється відповідно до: 
− регламенту (ЄС) № 1025/2012 від 25.10.2012 р. про європейську 
стандартизацію;  
− директиви (ЄС) 2016/1148 від 6.07.2016 р. про заходи щодо високого 
загального рівня безпеки мережевих та інформаційних систем;   
− щорічної робочої програми ЄС для європейської стандартизації;  
70 
 
− пріоритетів стандартизації інформаційно-комунікаційних 
технологій для цифрового єдиного ринку та ін.  [58]. 
Отже, в для підготовки до розвитку Індустрії 4.0 в Україні необхідно, в 
першу чергу, офіційно визначити міжнародні стандарти,  які становлять 
основу Індустрії 4.0, та забезпечити державну підтримку діяльності технічних 
комітетів стандартизації, які беруть участь у роботі над стандартами, що 
стосуються Індустрії 4.0. Такі підходи передбачають розроблення нових 
механізмів та інструментів нормативного регулювання Індустрії 4.0.   Важливе 
місце серед означених підходів посідає впровадження національної політики 
імплементації нормативних документів, які становлять основу Індустрії 4.0 
[58].  
У світовій практиці стандартизація Індустрії 4.0 здійснюється 
відповідно до еталонної архітектурної моделі Industrie 4.0. В Україні відсутні 
ініціативи щодо впровадження гармонізованої еталонної архітектурної моделі 
виробництва, яка сформована в міжнародній практиці як уніфікована еталонна 
модель «розумного» виробництва, та розроблення відповідної програми 
партнерства з міжнародними та європейськими ініціативами з розвитку 
Індустрії 4.0 [58].  Що вимагає активізації в цьому напряму, зокрема 
необхідно: 
− удосконалити національну політику імплементації нормативних 
документів, які становлять основу Індустрії 4.0, в тому числі щодо 
нормативно-правового забезпечення цифрової трансформації промислового 
виробництва та визначення пріоритетних напрямів розвитку у сфері 
стандартизації; 
− центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної політики у сфері стандартизації розробити відповідні заходи щодо 
імплементації нормативних документів у сфері стандартизації Індустрії 4.0 до 
законодавства Європейського Союзу; 
71 
 
− активізація діяльності Національного органу стандартизації щодо 
забезпечення участі України в діяльності міжнародних та регіональних 
організацій із стандартизації (ISO, IEC, CEN, CENELEC, ETSI, Міждержавній 
раді із стандартизації, метрології та сертифікації) та адаптації національних 
стандартів і кодексів усталеної практики до сучасних досягнень науки й 
техніки та включення до програми робіт з національної стандартизації 
нормативних документів, які становлять основу Індустрії 4.0 [58]. 
Для успішно реалізації концепція Індустрія 4.0 необхідно розробити та 
впровадити ефективні механізми і інструменти.  
В першу чергу, як показали дослідження досвіду іноземних країн, до 
пріоритетних напрямів відноситься інструмент стимулювання замовників 
Індустрії 4.0 , який закріплено на законодавчому рівні і стимулюють кінцевих 
замовників, виробничі підприємства інвестувати в модернізацію технологій 
або в інновацію Індустрії 4.0 [58].  
З метою впровадження цього механізму можна ініціювати відповідну 
державну програму. Наприклад, в Ізраїлі діє програма MOFET – спеціальна 
програма державної Агенції інновацій Ізраїлю для стимулювання інвестицій в 
R&D промисловими виробниками. Мета програми – заохочувати експортно-
орієнтовані підприємства до промоції та впровадження інноваційних 
технологій на виробництві, через спеціальні програми R&D, які в свою чергу 
націлені на розвиток інноваційних продуктів або на розвиток та покращення 
виробничих процесів. Кінцева мета – ріст продуктивності та технологічна 
диференціація, що створюють конкурентні переваги на місцевих та 
глобальних ринках [53]. 
В рамках цієї програми для компаній, які відповідають визначеним 
вимогам, пропонуються наступні стимули: 
− Підтримка від 30% до 50% витрат на R&D в спеціально 
затверджених програмах: ріст проектів R&D на 10% для проектів у сфері ‘A’ 
Розвиток регіонів та ще додаткових 10%, якщо щонайменше 30% бюджету 
проектів впроваджується в визнаному НДІ. 
72 
 
− Визнання витрат на R&D для всіх компаній проходить згідно 
наступних умов: витрати на розробку форм, що будуть пізніше 
впроваджуватись в технологічні процеси з бюджетом до NIS 500,000 
(ізраїльських шенкелів); прямі витрати на розробку унікальної виробничої 
лінії або машини, й розробку прототипу таких машин з бюджетом до 500,000; 
витрати на придбання експертизи, що становить інтегральну частину 
програми R&D з бюджетом до NIS 250,000; витрати на комерціалізацію та 
маркетингову діяльність, – до 15% від затвердженого річного бюджету [53]. 
Наступним важливим інструментом є Testbeds 4.0, який є дуже 
популярним  інструментом розвитку Індустрії 4.0 в країнах ЄС та південно-
східної Азії. 
TestBed 4.0 — це технологія, яка може бути використана для 
демонстрації переваг цієї нової ери в розвитку галузі сьогодні та в 
майбутньому. TestBed — це експериментальне робоче місце з 
найсучаснішими технологіями та обладнанням, які зібрані в тестову 
виробничу лінію або цілі виробничі одиниці. Через них можна перевірити 
нові технології, продукти, системи та концепції оцифрування та цифрової 
трансформації. Вони також використовуються для досліджень, розробок та 
інноваційних проектів, а також часто для освітніх і демонстраційних цілей  
[4]. 
Для розміщення та поширення такого інструменту, як раз можуть 
використовуватися Центри Індустрії 4.0. 
Наприклад, одне з таких дослідницьких та експериментальних 
середовищ, розташоване в будівлі Чеського інституту інформатики, 
кібернетики та робототехніки (CIIRC) Чеського технічного університету в 
Празі. Представники бізнесу чи дослідницького сектору, які зацікавлені в 
автоматизованому та цифровому виробництві, можуть випробувати у 
виробничому середовищі нові рішення для розумних фабрик відповідно до 
принципів Industry 4.0 [31]. 
73 
 
В основі Testbed лежить гнучка виробнича лінія для одночасного 
виробництва кількох видів продукції в серії варіантів. Він поєднує в собі різні 
технології, такі як адитивне виробництво, механічна обробка, роботизоване 
управління, інтелектуальні конвеєрні системи, співпраця людини та робота, 
автоматизоване складування та інші. 
Ключовим аспектом Testbed також є існування «цифрового двійника» – 
цифрової копії продукту або виробничого процесу та всього виробничого 
обладнання, яке через ряд датчиків у режимі реального часу з’єднується з 
фізичним світом у кіберфізичний простір. 
Testbed є частиною проекту Дослідницького та інноваційного центру 
передового промислового виробництва (RICAIP), який стартував у вересні 
2019 року. Головними координаторами проекту є CIIRC і Німецький 
дослідницький центр штучного інтелекту. Проект спрямований на 
підвищення рівня установи з Центру передового досвіду (CoE) на 
національному рівні до CoE європейського рівня, що спеціалізується на 
штучному інтелекті та промисловій робототехніці для технологічно 
передового промислового виробництва [31]. 
Нажаль, даний інструмент є досить дороговартісним і його 
запровадження може відбутися лише в рамках певної міжнародної 
підтримки. Але для цього необхідно здійснити пошук відповідних 
можливостей, а також провести ефективні перемовини з зацікавленими 
сторонами. 
Наступним важливим інструментом може стати спеціальні Програми 
підтримки експорту українських інноваторів І4.0, які можуть включати 
організацію торгових місій до цільових країн, участь в масштабних виставках 
та інші акції [47].  
Також, експерти вважають за необхідність реалізацію такого 
інструменту як акселератори Індустрії 4.0, як на регіональних, так і на 
галузевих рівнях. Тобто, необхідно стимулювати та доводити до 
74 
 
комерціалізації чисельних інновацій, які давно існують на ринку, й не тільки 
серед стартапів, як серед зрілих компаній [47].  
Одне з головних завдань акселераторів – формування якісних бізнес-
кейсів під цільові застосування в різноманітних галузях промислового 
комплексу, енергетики, нафтогазу та ВПК з наступним широким 
розповсюдженням юз-кейсів Індустрії 4.0 [47]. 
 І ще одним важливим інструментом, про який зазначалося вище, є 
необхідність підготовки мережі експертів, які б залучалися до консультування 
підприємств щодо стану їх готовності до Індустрії 4.0, а також надавати 
рекомендації щодо поліпшення ситуації. Можна запровадити відповідну 
державну Програму підготовки експертів та оцінювачів за методикою SIRI, 
про яку згадувалося в попередніх розділах роботи. 
 
Висновки до розділу 3 
 
Розділ 3 досліджує ключові напрями, проблеми та перспективи розвитку 
Індустрії 4.0 в Україні. Аналіз засвідчив, що попри наявність окремих 
державних документів, таких як Концепція розвитку цифрової економіки та 
Національна економічна стратегія 2030, реальна підтримка цифрової 
трансформації промисловості залишається недостатньою. 
Державна політика у сфері Індустрії 4.0 є фрагментарною, без єдиного 
стратегічного бачення, а більшість ініціатив з розвитку цифрових технологій 
в Україні реалізується переважно за рахунок зусиль бізнесу та громадських 
організацій. Більшість визначених у стратегічних документах цілей, таких як 
покращення позицій у міжнародних рейтингах (Networked Readiness Index, 
Global Innovation Index тощо), не були досягнуті. 
Було виявлено низку структурних проблем: відсутність національного 
стратегічного документа, слабке інституційне забезпечення, недостатня 
залученість бізнесу, освіти, науки, відсутність ефективних стимулів для 
цифровізації виробництва. 
75 
 
Разом з тим, в Україні створено перші регіональні Центри Індустрії 4.0, 
проте їхня діяльність наразі має низьку ефективність через обмежене 
фінансування та слабкий моніторинг результатів. Експерти вказують на 
необхідність створення окремої державної агенції з розвитку Індустрії 4.0, а 
також налагодження координації з бізнес-асоціаціями та кластерами. 
Серед перспективних напрямів розвитку виділяються: створення 
інноваційної екосистеми високотехнологічного виробництва, запуск Testbeds 
4.0, підтримка експорту технологій, впровадження європейських стандартів, 
розробка державних програм стимулювання модернізації, підготовка 
експертів з оцінки готовності підприємств до трансформації. 
Загалом, для переходу до Індустрії 4.0 Україна потребує комплексної 
стратегії, інтеграції в міжнародні ініціативи, інституційної спроможності та 
цілеспрямованої державної підтримки інновацій і цифрових технологій у 
промисловості. 
  
76 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
Проведене дослідження дало змогу комплексно охарактеризувати 
сутність, передумови, напрями, механізми та особливості розвитку Індустрії 
4.0 у світовому й українському контексті. 
У першому розділі проаналізовано теоретичні засади Індустрії 4.0 як 
нової індустріальної парадигми, що базується на синергії кіберфізичних 
систем, Інтернету речей, штучного інтелекту, великих даних, хмарних 
обчислень та інших цифрових технологій. Індустрія 4.0 забезпечує перехід до 
інтелектуального виробництва, де процеси відбуваються в режимі реального 
часу з високим рівнем автоматизації, інтеграції та адаптивності. Сутність цієї 
концепції полягає у створенні «розумних фабрик», які самостійно 
взаємодіють, приймають рішення та оптимізують виробничі процеси. 
Перший розділ також розкриває, що Індустрія 4.0 є не лише 
технологічним зрушенням, але й соціально-економічним явищем, яке вимагає 
нової моделі управління, освіти, ринку праці та бізнес-процесів. У світовому 
масштабі вона вже стала каталізатором глобальних змін у промисловості, 
логістиці, енергетиці, охороні здоров’я та інших секторах. Проте рівень 
готовності країн до її впровадження суттєво відрізняється, що зафіксовано у 
міжнародних індексах цифрової трансформації. Україна наразі належить до 
країн із низьким рівнем готовності, що обумовлює актуальність адаптації 
глобальних практик до національних реалій. 
У другому розділі досліджено підходи до впровадження Індустрії 4.0 у 
провідних країнах світу. Зокрема, проаналізовано політики Європейського 
Союзу, Сінгапуру, Малайзії, Китаю та Японії. Усі ці країни мають чітко 
визначені національні або наднаціональні стратегії, які охоплюють розвиток 
цифрових технологій, підготовку кадрів, підтримку інноваційного бізнесу, 
створення науково-технологічних центрів, фінансування досліджень і 
розвиток критичної інфраструктури. 
 
77 
 
Європейський підхід передбачає створення єдиного цифрового ринку, 
розвиток цифрових прав і регулювання, а також системну підтримку бізнесу 
через програми Horizon Europe, Digital Europe та інші. У Сінгапурі стратегія 
базується на моделі «Smart Nation» і передбачає всебічне цифрове 
перетворення держави. Китай акцентує увагу на програмі «Made in China 
2025», яка поєднує модернізацію виробництва з розвитком ключових 
технологічних секторів. Японія впроваджує концепцію «Суспільство 5.0», що 
передбачає гармонізацію людини та технологій у всіх сферах життя. 
Проаналізовані моделі мають спільні риси — системність, 
довгострокове планування, міжгалузеву взаємодію та активну участь держави. 
Цей досвід є надзвичайно цінним для України, яка лише формує підходи до 
цифрової трансформації промисловості. 
У третьому розділі досліджено стан і перспективи розвитку Індустрії 4.0 
в Україні. Виявлено, що на національному рівні поки що відсутня узгоджена 
стратегія цифрової трансформації промисловості. Існуючі документи, як-от 
Концепція розвитку цифрової економіки, не мають чіткого механізму 
реалізації, а системна підтримка держави є недостатньою. 
Регіональні та галузеві ініціативи –  зокрема діяльність Центрів Індустрії 
4.0, IT-кластерів та інноваційних платформ – демонструють позитивні 
приклади, проте залишаються ізольованими. Існує значна потреба в 
узгодженні дій між урядом, бізнесом, науковими установами та освітніми 
закладами. Україна має потенціал для впровадження цифрових технологій, 
зокрема у сферах ІТ, агропромисловості, енергетики, логістики, але для цього 
потрібна державна політика, орієнтована на стимулювання інновацій, 
створення тестових середовищ (testbeds), підтримку експорту 
високотехнологічної продукції та підготовку цифрових кадрів. 
Таким чином, розвиток Індустрії 4.0 в Україні потребує системного, 
міжгалузевого підходу, з урахуванням кращих міжнародних практик, 
адаптованих до національного контексту. Без активної участі держави, 
цільового фінансування, цифрової освіти та реформи промислової політики 
досягти якісного прориву буде складно. 
  
78 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. 2023 Report on the state of the Digital Decade. URL: https://digital-
strategy.ec.europa.eu/en/library/2023-report-state-digital-decade 
2. 2030 Digital Compass: the European way for the Digital Decade. 
Brussels, 9.3.2021 COM(2021) 118 final. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-
content/en/TXT/?uri=CELEX%3A52021DC0118 
3. A Digital Single Market Strategy for Europe Brussels, 6.5. 2015 
COM(2015) 192 final. 
4. Application of TestBed 4.0 Technology. URL: 
https://encyclopedia.pub/entry/13692 
5. Centre for the Fourth  Industrial Revolution.  Japan. World Economic 
Forum. January 2019. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_C4IR_ 
Japan_Brochure_ENG.pdf 
6. Decision (EU) 2022/2481 of the European Parliament and of the 
Council of 14 December 2022 establishing the Digital Decade Policy Programme 
2030, OJ L 323, 19.12.2022, p. 4–26. 
7. Definition of I4.0. Public Policy Initiatives. Lisbon. 2020 
8. Digital Economy and Society Index (DESI) 2022. Thematic chapters. 
URL:https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/digital-economy-and-society-
index-desi-2022 
9. Dutta S., Lanvin B. Wunsch-Vincent S. Global innovation index 2020. 
Who Will Finance Innovation? URL : https://www.wipo.int/edocs/ pubdocs/en/ 
wipo_pub_gii_2020.pdf 
10. Europe's Digital Decade. URL: https://digital-strategy.ec.europa.eu 
/en/policies/europes-digital-decade 
11. Global Competitiveness Report 2019. URL : 
http://www3.weforum.org/docs/WEF_TheGlobalCompetitivenessReport2019.pd 
79 
 
12. Global Innovation Index 2022. URL: 
https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo_pub_2000_2022/ua.pdf 
13. Industry 4.0 in Malaysia. URL: https://axxis-consulting.com/industry-
4-0-in-malaysia/?gclid=CjwKCAjwv-2pBhB-EiwAtsQZFG-
ZWEJt66QeR9uNSys2nCJdHXku_ZzwB8FpUz8uN4k82SxX5Q3FCBoC8hMQA
vD_BwE 
14. Industry 4.0. European Union. URL: https://www.europarl.europa.eu 
/RegData/etudes/STUD/2016/570007/IPOL_STU(2016)570007_EN.pdf 
15. Industry 4.0: A Look at The Manufacturing Sector Trends in Singapore 
URL: https://intuitconsultancy.com/industry-4-0-a-look-at-the-manufacturing-
sector-trends-in-singapore/ 
16. Industry 4WRD : National Policy on Industry 4.0. MITI, 2018. URL: 
https://www.pmo.gov.my/ms/2019/07 /dasar-kebangsaan-mengenai-industri-4-0/ 
17. Key sectors that could benefit from Malaysia’s. New Industrial Master 
Plan. 2023. URL: https://www.maybank2u.com.sg/en/imsavvy/Perspectives/my-
new-industrial-master-plan.html?utm_source=google&utm_medium=search&utm_ 
campaign=imsavvy-tl&utm_term=category&utm_content=my-new-industrial-
master-plan&gad=1&gclid=CjwKCAjwv-2pBhB-EiwAtsQZFGAeYAd-
eF44sGDcrO4USWUTugZ0zq8gi59P-I36p6EG5e20q1_yeRoCgnoQAvD_BwE 
18. Luenendonk M. Industry 4.0: Definition, Design Principles, 
Challenges, and the Future of Employment. URL: https://cleverism.com/industry-4-
0/ 
19. Made in China 2025. Kennedy S. URL: 
https://www.csis.org/analysis/made-china-2025  
20.  Malhi R. S. Malaysia to ride on Industry 4.0 wave. URL: 
https://www.thesundaily.my/business/malaysia-to-ride-on-industry-40-wave-
OP10978431 
21. Medina А. F. Leveraging Singapore’s Incentives and Schemes for 
Industry 4.0 Investments.URL: https://www.aseanbriefing.com/news/singapore-
incentives-to-attract-industry-4-investors-expand-innovation-capacity/ 
80 
 
22. Network Readiness Index 2019. Portulans Institute (2019). Washington 
D.C., USA. URL : https://networkreadinessindex.org/wp-content/uploads/2020/03/ 
The-Network-Readiness-Index-2019-New-version-March-2020-2.pdf 
23. Network Readiness Index 2022. Ukraine. URL: 
https://networkreadinessindex.org/country/ukraine/ 
24. Readiness for the  Future of Production Report 2018. Word Economic 
Forum. URL: https://www3.weforum.org/docs/FOP_Readiness_Report_2018.pdf 
25. Rüßmann M., Lorenz M., Gerbert P., Waldner M.; Justus J., Engel P.; 
Harnisch M. Industry 4.0: The Future of Productivity and Growth in Manufacturing 
Industries. The Boston Consulting Group, Inc.: Boston, MA, USA, 2015. 
26. Shamika N. Sirimanne. What is 'Industry 4.0' and what will it mean for 
developing countries? URL: https://unctad.org/news/blog-what-industry-40-and-
what-will-it-mean-developing-countries 
27. Smart Industry Readiness Index to be Deployed Globally as 
International Standard for Industry 4.0 Transformation. URL: 
https://siri.incit.org/article/smart-industry-readiness-index-to-be-deployed-
globally-as-international-standard-for-industry-4.0-transformation 
28. Smart Industry Readiness Index. URL: https://siri.incit.org/about 
29. Speringer M., Schnelzer J. Differentiation of Industry 4.0 Models The 
4th Industrial Revolution from different Regional Perspectives in the Global North 
and Global South United Nations Industrial Development Organization (UNIDO) 
Vienna, 2019. URL: http://www.ra-un.org/uploads/4/7/5/4/47544571/1_unido_ 
differentiation_of_industry_4.0_models.pdf 
30. Technology  and Innovation Report 2021. Catching technological 
waves Innovation with equity. UNCTAD/TIR/2020. URL: 
https://unctad.org/system/files/official-document/tir2020_en.pdf 
31. Testbed for Industry 4.0. URL: https://www.interregeurope.eu/good-
practices/testbed-for-industry-40 
32. The Global Smart Industry Readiness Index Initiative: Manufacturing 
Transformation. Insights Report. 2022. URL: https://siri.incit.org/docs/default-
81 
 
source/default-document-library/wef_the_global_smart_industry_readiness_index_ 
initiative_2022.pdf?Status=Master&sfvrsn=aff1a5a3_2 
33. The ICT Development Index. URL: https://www.itu.int/en/ITU-
D/Statistics/Pages/IDI/default.aspx 
34. The Smart Industry Readiness Index. Catalysing the transformation of 
manufacturing. Singapore Economic Development Board. 2020. URL:  
https://siri.incit.org/docs/default-source/default-document-library/the-smart-
industry-readiness-index.pdf?sfvrsn=11f5e292_0 
35. Ts. Hafidz Zamri. Malaysia's Journey Towards 4.0 Industry 
Technology: How MBOT and Government Policies are Leading the Way. URL: 
https://www.linkedin.com/pulse/malaysias-journey-towards-40-industry-
technology-how-mbot-zamri 
36. Агенти змін 5 ролей лідерів змін в розвитку української Індустрії 
4.0. Аналітичний огляд. URL : https://industry4-0-ukraine.com.ua/category/ 
%d1%80%d0%b5%d1%81%d1%83%d1%80%d1%81%d0%b8/%d0%b0%d0%bd
%d0%b0%d0%bb%d1%96%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%bd%d1%96-
%d0%b7%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b8/ 
37. Диба М.І., Гернего Ю.О. Виклики Індустрії 4.0 у контексті її 
становлення на глобальному і національному рівнях. Економіка України. 2020. 
№ 6. С. 43—59. URL: https://doi. org/10.15407/economyukr.2020.06.043 
38. Єдиний цифровий ринок ЄС. URL : https://eufordigital.eu/uk/ 
discover-eu/eu-digital-single-market/ 
39. Єфремова К. В. Державна політика стимулювання розвитку 
індустрії 4.0. URL: https://ndipzir.org.ua/conference/2018/06/Yefremova.pdf 
40. Запорожець Т. В. Індустрія 4.0: генезис цілей і завдань держави від 
першої промислової революції. Державне управління: теорія та практика. 
2019.  № 1.URL : http://www.e-patp.academy.gov.ua/pages/dop/25/files/639212eb-
d7bb-40aa-905b-f17067ab6096.pdf 
41. Індустрія 4.0. URL : https://www.it.ua/knowledge-base/technology-
innovation/industry-4 
82 
 
42. Кравчук Ю. Г., Войтко С. В. Формування і реалізація стратегій 
розвитку Індустрії 4.0 у міжнародному контексті. Економiка та держава. 
2021. № 12.  URL: www.economy.in.ua/pdf/12_2021/10.pdf 
43. Кравчук Ю. Г., Войтко С. В. Формування і реалізація стратегій 
розвитку індустрії 4.0 у міжнародному контексті. Економiка та держава. 
2021. № 12. URL: DOI: 10.32702/23066806.2021.12.48 
44. Мігус І. Основні тенденції розвитку Індустрії 4.0 та її вплив на 
економічну безпеку держави: міжнародний аспект. Вчені записки 
Університету «КРОК». 2023.№1 (69). DOI: 10.31732/2663-2209-2022-69-52-59 
45. На шляху до Маніфесту Індустрії 5.0. URL: 
https://www.industry4ukraine.net/bez-kategoriyi-uk/na-shlyahu-do-manifestu-
industriyi-5-0/#more-4553 
46. Національна економічна стратегія  2030. URL: 
https://nes2030.org.ua/#rec246061582 
47. Пріоритетні інструменти та інституції Індустрії 4.0. 
URL:https://www.industry4ukraine.net/bez-kategoriyi-uk/priorytetni-instrumenty-
ta-instytucziyi-industriyi-4-0/ 
48. Про затвердження Національної економічної стратегії на період до 
2030 року. Постанова Кабінету Міністрів України №179 від 03.03.2021. URL: 
https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennya-nacionalnoyi-eko-a179 
49. Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та 
суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її 
реалізації. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 67-р. 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-%D1%80#Text 
50. Прокопович Л. Б., Баланенко О. Г., Максимішин О. М. Доцільність 
введення Індустрії 4.0 в Україні в аспекті макропруденційної політики. Ризики 
та перспективи революційної технології. 10.32702/2307-2105-2022.2.82. 
51. Стратегія розвитку «Індустрія 4.0». URL : https://industry4-0-
ukraine.com.ua/2019/01/02/ukrainska-strategiya-industrii-4-0-7-napriankiv-
rozvutku/ 
83 
 
52. Українська стратегія Індустрії 4.0 –  7 напрямів розвитку. URL : 
https://industry4-0-ukraine.com.ua/2019/01/02/ukrainska-strategiya-industrii-4-0-
7-napriankiv-rozvutku/ 
53. Федак М. MOFET – як Ізраїль стимулює R&D у виробництві. URL: 
https://industry4-0-ukraine.com.ua/2019/03/11/mofet-yak-%D1%96zra%D1%97l-
stimulyu%D1%94-rd-u-virobnictv%D1%96/ 
54. Центр впровадження Індустрії 4.0. URL: 
https://pdauindustry4.pdau.edu.ua/ 
55. Центр Індустрії 4.0 в м. Харків. URL: https://khci.eu.org/ 
56. Чайкіна А. О. Індустрія 4.0: особливості цифрової трансформації 
України. URL: https://www.econ.vernadskyjournals.in.ua/journals/2021 /32_ 
71_3/7.pdf 
57. Четверта промислова революція заради Землі. Використання 
можливостей штучного інтелекту на користь Землі, січень 2018. URL: https:// 
www.pwc.com/ua/uk/survey/2018/ai-for-the-earth-jan-2018.pdf 
58. Щодо національної політики імплементації нормативних 
документів, які становлять основу Індустрії 4.0. 
59. Щодо сприяння впровадженню технологічного підходу «Індустрія 
4.0» в Україні. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 750 
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/750-2021-%D0%BF#Text
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
