Специфіка перекладу поетичних творів (на прикладі поезій Райнера Марії Рільке).

Коробова, Валерія Ігорівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7382

Full metadata record

DC Field	Value	Language
dc.contributor.advisor	Редчиць, Тетяна Вікторівна	-
dc.contributor.author	Коробова, Валерія Ігорівна	-
dc.date.accessioned	2026-03-10T07:28:45Z	-
dc.date.available	2026-03-10T07:28:45Z	-
dc.date.issued	2021	-
dc.identifier.uri	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7382	-
dc.description.abstract	Valeriia Korobova “Specifics of transportation of poetic works (on the material of Rainer Maria Rilke’s poetry)” Cherkasy State Technological University, Cherkasy, 2021. In this qualifying final work for a master's degree, the problems of translation of works of art in the poetic texts of Rainer Maria Rilke are considered. The purpose of this thesis is to identify the difficulties of translation in the poetic texts of Rainer Maria Rilke and study the specifics (features) of its translation into Ukrainian translated by Moses Fishbein, Vasyl Stus and Mykola Bazhan. This study examines the role of translation transformations in artistic (artistic) text. In addition, this study analyzes the transformations used in the translation of poetic texts. The project consists of an introduction, three sections, the conclusions of each section, general conclusions, bibliography and factual sources. The total volume of the master's thesis is 94 pages. In the first section, we focus on the general definition of translation, consider the main tasks of literary translation, the uniqueness of the translation of literary texts and consider the concepts of adequacy and equivalence. In the second section, literary translation is considered as a special type of translation activity, special attention is paid to the peculiarities of the translation of poetic works. In addition, attention was paid to the peculiarities of the application of translation transformations in the translation of works of art. The third section examines Rainer Maria Rilke's connection with Ukraine and analyzes the features of the artistic translation of Rilke's poems in translation based on the classification of translation methods by Moses Fishbein, Mykola Bazhan and Vasyl Stus. Translation of works of art is the most difficult type of translation. The difficulty lies in reproducing the play on words, metaphors, epithets and other 4 stylistic features that cannot be expressed through equivalent structures in the language of translation. According to the results of our research, it can be noted that the main methods of translating Rainer's poetry by Maria Rilke are adding and removing lexical units, various substitutions, logical development, movement, stylistic generalization and concretization.	uk_UA
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.subject	Р.М. Рільке	uk_UA
dc.subject	Поезія	uk_UA
dc.title	Специфіка перекладу поетичних творів (на прикладі поезій Райнера Марії Рільке).	uk_UA
dc.type	Master Thesis	uk_UA
Appears in Collections:	035 Філологія (Германські мови та літератури (переклад включно), перша - німецька)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Коробова В._КРМ.pdf Restricted Access		509.82 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show simple item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра іноземних мов та міжнародної комунікації
КОРОБОВА ВАЛЕРІЯ ІГОРІВНА
СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ
(НА ПРИКЛАДІ ПОЕЗІЙ РАЙНЕРА МАРІЇ РІЛЬКЕ)
Кваліфікаційна робота магістра
Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.043 Германські мови та літератури (переклад включно),
перша – німецька
Освітня програма: Германські мови та літератури (переклад включно),
перша – німецька
Науковий керівник:
Редчиць Т. В.
кандидат філологічних
наук, доцент
Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри ІММК,
протокол №_____ від «___» _________ 2021 р.
Зав. кафедри ІММК_______________д.пед.н., доц. Чепурна М.В.
Черкаси 2021
2
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Foreign Languages and International Communication
KOROBOVA VALERIIA IHORIVNA
SPECIFICS OF TRANSLATION OF POETIC
WORKS (ON THE MATERIAL OF THE
RAINER MARIA RILKE'S POETRY)
Master’s Project
Speciality: 035 Philology
Specialization: 035.043 Germanic Languages and Literatures (translation included),
first – German
Academic programme: Germanic Languages and Literatures (translation included),
first – German
Scientific Supervisor:
T. V. Redchyts,
Candidate of Philological
Sciences,
Associate Professor
Master’s project is admitted for defence by the department meeting of Foreign
Languages and International Communication
Report № ________ dated «_______________» 2021;
Head of Foreign Languages and International Communication
Department_____________ Candidate of Pedagogy, Associate Professor
M. V. Chepurna
Cherkasy 2021
3
ABSTRACT
Valeriia Korobova “Specifics of transportation of poetic works (on the
material of Rainer Maria Rilke’s poetry)” Cherkasy State Technological
University, Cherkasy, 2021.
In this qualifying final work for a master's degree, the problems of
translation of works of art in the poetic texts of RainerMaria Rilke are considered.
The purpose of this thesis is to identify the difficulties of translation in the poetic
texts of Rainer Maria Rilke and study the specifics (features) of its translation
into Ukrainian translated by Moses Fishbein, Vasyl Stus and Mykola Bazhan.
This study examines the role of translation transformations in artistic (artistic)
text. In addition, this study analyzes the transformations used in the translation of
poetic texts.
The project consists of an introduction, three sections, the conclusions of
each section, general conclusions, bibliography and factual sources. The total
volume of the master's thesis is 94 pages.
In the first section, we focus on the general definition of translation,
consider the main tasks of literary translation, the uniqueness of the translation
of literary texts and consider the concepts of adequacy and equivalence.
In the second section, literary translation is considered as a special type of
translation activity, special attention is paid to the peculiarities of the translation
of poetic works. In addition, attention was paid to the peculiarities of the
application of translation transformations in the translation of works of art.
The third section examines Rainer Maria Rilke's connection with Ukraine
and analyzes the features of the artistic translation of Rilke's poems in translation
based on the classification of translation methods by Moses Fishbein, Mykola
Bazhan and Vasyl Stus.
Translation of works of art is the most difficult type of translation. The
difficulty lies in reproducing the play on words, metaphors, epithets and other
4
stylistic features that cannot be expressed through equivalent structures in the
language of translation.
According to the results of our research, it can be noted that the main
methods of translating Rainer's poetry by Maria Rilke are adding and removing
lexical units, various substitutions, logical development, movement, stylistic
generalization and concretization.
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………6
РOЗДІЛ I. ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ В
СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ……………………………………………….10
1.1. Переклад як вид творчої діяльності людини…………………………...10
1.2. Специфіка перекладу творів художньої літератури. …………….........16
1.3. Адекватність і еквівалентність при перекладі
художніх творів. ……………………………………………………………...28
Висновки до розділу 1. …………………………………………………........37
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТЕОРІЇ ПОЕТИЧНОГО
ПЕРЕКЛАДУ…………………………………………………………….......40
2.1. Інтерпретація при перекладі поетичних творів………………………..40
2.2. Застосування перекладацьких трансформацій при
перекладі поетичних творів……………………………………………….....50
Висновки до розділу 2………………………………………………………..56
РОЗДІЛ ІІІ.ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ПОЕТИЧНИХ
ТВОРІВ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ ПОЕЗІЙ
РАЙНЕРА МАРІЇ РІЛЬКЕ)………………………………………………. 58
3.1. Поезія Райнера Марії Рільке в україномовних перекладах……………58
3.2.Аналіз відтворення поетичних творів Райнера Марії Рільке у
перекладах Мойсея Фішбейна, Миколи Бажана та Василя Стуса…………60
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………...81
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………….83
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………87
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………94
6
ВСТУП
Кваліфікаційна магістерська робота присвячена специфіці художнього
перекладу в поетичних творах Райнера Марії Рільке.
Художній переклад є особливим видом міжкультурної взаємодії.
Популяризація художніх творів відбувається саме завдяки перекладу.
Складність перекладу художніх творів полягає у відтворенні форми,
інтерпретації літературних засобів, збереженні епохи першотвору та
індивідуального стилю автора.
Переклад поетичного художнього тексту є найскладнішим видом перекладу.
Поетичні тексти відрізняються від прозових значно вищим ступенем семантико-
стилістичної та образної концентрації, а, отже, і більш високим значенням кожного
окремого слова, кожного окремого образа. Тому саме усталені традиції народів
використовувати слова у поезії в тому чи іншому значенні дійсно можуть
створювати проблеми під час перекладу.
Крім того, форма поетичного твору традиційно утворюється в жорстких
рамкових обмеженнях. Ритм, віршований розмір, рима, рефрен, звукопис – це все
є особливостями форми, які в поєднанні надають віршу надзвичайної «музичності».
Жодний інший текст не характеризується надзвичайно важливим значенням гри
форми і ніде більше естетична інформація не представлена досить високою
концентрацією художніх засобів, як в поезії. Тож складна образність, яка становить
найбільшу проблему для перекладача, є характерною рисою поезії, яку
надзвичайно важливо передати в перекладі. Також важливо донести до читача
найменші нюанси творчої думки автора, створених ним образів, що в точності
відображаються в оригінальному тексті.
Проблемою вивчення літературного перекладу займалися такі науковці,
як В. В. Сдобніков [63], О. В. Петрова [54], А. В. Федоров [71], В. Н. Комісаров,
[36], В. В. Коптілов [40], І. С. Алексєєва [2], Т. Р. Кияк [30], Л. С. Бархударов [9],
П. М. Топер [68], І. О. Кашкін [29], Г. Р. Гачечиладзе [19], Р. К. Міньяр-Бєлоручєв
[51].
7
Важливою в перекладознавстві є проблема еквівалентності та адекватності
при перекладі художніх творів.
Досягти повної еквівалентності можна лише тоді, коли вже наявна
функціональна, прагматична та семантична еквівалентність текстів. Варто
зауважити, що адекватний переклад має повністю передавати стиль оригіналу, його
найважливіші жанрово-стилістичні особливості, точно вказуючи на належність
оригіналу до того чи іншого функціонального стилю. Серед вчених, які займалися
питанням еквівалентності та адекватності при перекладі художніх творів були:
Т. Р. Кияк [30], В. Н. Комісаров [36], Л. С. Бархударов [10], Л. К. Латишев [46],
Н. А. Потреба [58], Л. С. Макарова [49], Р. К. Мін’яр-Бєлоручєв [51],
В. А. Кухаренко В. А. [44], О. П. Гончаренко [22], С. В. Гладьо [21],
Г. Г. Гачечиладзе [19], О. П. Гончаренко [22] та інші.
Під час перекладу художнього тексту головними засобами досягнення
еквівалентного та адекватного перекладу є використання перекладацьких
трансформацій. Проблемою перекладацьких трансформацій займалися такі
науковці як Л. С. Бархударов [10], В. Г. Гак [17], В. Н. Коміссаров [36],
Л. К. Латишев [47], Я. Й. Рецкер [62], О. Д. Швейцер [74].
Отже, хоча проблема перекладу літературних творів є досить дослідженою
у сучасному перекладознавстві, водночас не викликає сумнівів той факт, що
проблема перекладу саме поетичних творів і досі залишається недостатньо
вивченою, потребує подальшого аналізу та вимагає більш детального розгляду,
саме це і визначає актуальність запропонованої роботи.
Об’єктом дослідження цієї роботи є поетичні твори, а предметом
дослідження – особливості їх перекладу.
Мета дипломної роботи – здійснити комплексний аналіз особливостей
перекладу поетичних творів українською мовою.
Мета кваліфікаційної роботи передбачає вирішення таких завдань:
1. Розглянути переклад як вид творчої діяльності людини.
2. Дослідити специфіку перекладу творів художньої літератури, зосереджуючи
увагу на адекватності та еквівалентності при перекладі художніх творів.
8
3. Розкрити головні теоретичні засади поетичного перекладу та розглянути
особливості інтерпретації при перекладі поетичних творів.
4. Дослідити застосування перекладацьких трансформацій при перекладі
поетичних творів.
5. Здійснити порівняльний аналіз оригінальних творів Райнера Марії Рільке
з перекладами Мойсея Фішбейна, Миколи Бажана та Василя Стуса.
Для досягнення визначеної мети та виконання наведених завдань були
використані такі методи дослідження:
– описовий метод для виявлення різних видів художніх перекладів та віршованих
структур;
– метод спостереження (за допомогою якого здійснюється відбір матеріалу);
– метод трансформаційного аналізу дає змогу з’ясувати, яким чином
відбувається передача мовних особливостей тексту оригіналу у тексті перекладу.
– порівняльний метод використано для зіставлення тексту оригіналу та тексту
перекладу з метою висвітлення особливостей перекладу поетичних творів;
Матеріалом дослідження є збірки поезій Райнера Марії Рільке:
Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна.
Теоретична база дослідження представлена працями: Т. Р. Кияк [30],
В. Н. Коміссаров [32], Л. К. Латишев [47], Я. Й. Рецкер [62], Н. А. Потреба [59],
З. І. Кучер [46], Л. С. Бархударов [10], Л. С. Макарова [50], А. В. Федоров [69],
Р. К. Мін’яр-Бєлоручєв [52], Г. Г. Гачечиладзе [19], В. А. Кухаренко [45],
С. В. Гладьо [21], О. П. Гончаренко [22], та інші.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній вперше досліджено
особливості перекладу поетичних творів на матеріалі поезії Райнера Марії Рільке.
Теоретична значимість. Запропоноване дослідження робить певний внесок
у вирішення теоретичних проблем щодо подолання труднощів в процесі перекладу
поетичних текстів.
Практичне значення нашого дослідження полягає в тому, що результати
дослідження можуть бути використані студентами на заняттях з теорії та практики
перекладу, перекладацького аналізу тексту та художнього перекладу.
9
Апробація результатів дослідження представлена публікацією статті
«Специфіка перекладу поетичних творів» у збірнику праць студентів Черкаського
державного технологічного університету «Магістерські філологічні студії
2021» [42].
Структура роботи: робота складається із вступу, трьох розділів, висновків
до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та джерел
фактичного матеріалу.
У вступі обґрунтовується вибір теми, зазначається актуальність дослідження,
визначається мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження.
У першому розділі розглядається сутність поняття художнього перекладу.
У другому розділі розглядається художній переклад як особливий вид
перекладацької діяльності, значна увага приділяється особливостям перекладу
поетичного твору.
У третьому розділі аналізуються особливості перекладу поетичних творів
Райнера Марії Рільке у перекладі Мойсея Фішбейна, Миколи Бажана та Василя
Стуса.
У загальних висновках відображено наукові та практичні результати
проведеної роботи, а також викладено й узагальнено отримані результати.
10
РOЗДІЛ I.
ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ В СУЧАСНІЙ
ЛІНГВІСТИЦІ
1.1. Переклад як вид творчої діяльності людини
Переклад є найдавнішим видом творчої діяльності людини та займає важливе
місце у розвитку сучасного світу. З минулих часів і до сьогодні цей вид людської
діяльності виконує одну з найважливіших міжкультурних функцій. Перекладом
називають вид мовного посередництва, яке орієнтоване саме на іншомовний
оригінал. Переклад – складне явище через те, що у ньому акумулюються не тільки
лінгвістичні проблеми але й проблеми філософії, фізіології, психології, соціології
та інших наук. Поняття перекладу є дуже унікальним, під час дослідження якого,
в центрі уваги науковців опиняються не лише мовні, а й психологічні, соціологічні
та етнічні аспекти. Сучасна теорія перекладу пропонує різні трактування терміну
«переклад». Власне, це залежить від наукових поглядів, цілей та приналежності
вченого до тієї чи іншої наукової школи. Науковці, які займалися дослідженнями
в галузі перекладу – О. В. Федоров, А. Д. Швейцер, Я. І. Рецкер, В. С. Виноградов,
Л. С. Бархударов, Л. О. Черняховська та інші запропонували своє трактування та
розуміння перекладу. Так, О. В. Федоров вважає, що переклад є передачею тексту
письмового або усного мовлення засобами іншої мови. Основоположник теорії
перекладу в більшій мірі розглядає це питання з точки зору лінгвістики. Він
впевнений, що зосереджувати увагу потрібно на співвідношенні та відмінності
оригіналу та перекладу [70, c.15]. Науковець надає власне визначення терміну
«переклад», а саме: «перекладом слід називати процес, що відбувається у формі
психічного акту і полягає у тому, що мовленнєвий твір, який виник однією –
вихідною мовою, створюється знову іншою мовою – мовою перекладу,
і в результаті такого творення виникає новий мовленнєвий твір» [70, c.416].
У свою чергу науковець Л. С. Бархударов, висунув власне визначення
терміну. Переклад, на його думку – це процес заміни тексту однієї мови текстом
іншої мови, зберігаючи незмінним план дій [9, с.58].
Певний внесок у сучасне розуміння перекладу, як міжмовної комунікації
11
належить і вітчизняним науковцям. Так, на думку І. В. Корунця, до найдавніших
занять людини належить і перекладацька діяльність. Будь-які види комунікацій
між державами підтримувались завдяки так званих «товмачів», які були однією
з найосвіченіших ланок суспільства. Але аж до останнього століття переклад був
справою дещо інтуїтивною.
Український науковець Т. Р. Кияк запропонував власне визначення терміну
переклад. На його думку перекладом називають повне рівноцінне відтворення
оригінального терміна засобами іншої мови за умови збереження змісту та
стилістичних особливостей. Така єдність відтворюється в зовсім іншому мовному
середовищі. І таким чином утворюється нова єдність, яка є властивою для мови
перекладу. Науковець вважає, що для повного відтворення оригіналу потрібно не
лише знаходити в мові перекладу адекватні відповідні лексичні одиниці, але й
співставляти необхідні граматичні форми й стилістичні чинники [92].
Для досягнення адекватності в перекладі необхідні не лише лінгвістичні та
екстралінгвістичні знання. Найскладнішим видом перекладу є художній, так як він
потребує не лише лінгвістичних знань, а й наявність таланту та креативності.
Художній стиль є найдавнішим функціональним стилем, який через призму часу
переносить результати творчого розвитку. Саме оригінальність є запорукою
успішного художнього перекладу.
Вагомою є думка В. В. Сдобнікова та О. В. Петрової про те, що художні
тексти значно відрізняються від текстів інших стилів. Першою суттєвою
відмінністю між ними є спосіб опису дійсності, яка у літературних творах виступає
в якості образів. Другою відмінністю є характер та спосіб передачі дійсності
літературного твору. Важливою ланкою в процесі перекладу є образ автора твору,
його погляди, думки та позиції, що сприяють гармонійній єдності твору [63, c.388-
390].
На сучасному етапі художній переклад є унікальним видом інформативної
діяльності, засобом сприйняття світового культурного та інтелектуального світу.
Художній переклад має великий вплив і на соціальну комунікацію, він сприяє
обміну та збагаченню міжкультурних знань.
12
«Художній переклад – це вид міжлітературної рецепції відтворення
художнього твору, який написаний однією мовою за допомогою засобів іншої
мови. На відміну від інших видів міжнаціональних взаємин, художній переклад
існує лише в літературі. Це свідчить про явну перевагу літератури над іншими
мистецтвами, але з цього ж випливає й сприйняття літератури вужчим колом
споживачів – тільки тими, хто знає цю мову. Такого обмеження немає в інших
мистецтвах: їхня мова інтернаціональна або щонайменше зрозуміла в межах
певного культурного регіону» [16, c.636].
На думку В. Каптілова, переклад художнього твору має здійснюватися «не
від звуку до звуку, не від слова до слова, не від фрази до фрази, а від ланки ідейно-
образної структури оригіналу до відповідної ланки» [41, c.131].
Художній переклад – це один з найяскравіших проявів міжлітературної
та міжкультурної взаємодії. Крім комунікативної функції мови, значне місце
займає естетична функція. У процесі перекладу художнього твору важливим
є не лише відображення певних подій, а й естетичні та філософські погляди самого
автора твору.
Переклад художньої літератури вважається творчим процесом. Професор
О. П. Гончаренко стверджує, що переклад художньої літератури – це майстерність
з якою народжуються, вона десь в середині та цілком природня, невимушена.
Проте, працювати над перекладом будь-якого художнього тексту – це тяжка праця,
це надзвичайний хист до слова, до його структури та мелодичності, це навіть
своєрідне милування цими словами, які потім є частинками мистецтва. Перекладач
художнього твору сам є художником [22].
Безперечно, перекладач має справу з мовною формою художнього образу
і що основним джерелом інформації для перекладача є мовленнєвий твір, тобто
текст. Процес перекладу має два етапи. Для адекватного перекладу спочатку
необхідно зрозуміти, відчути та усвідомити мовну картину тексту за допомогою
мовних образів, тобто вже з елементами перекладу. Наступним етапом перекладу
є підбір відповідних засобів вираження в мові перекладу (лексичні одиниці,
словосполучення, граматичні форми). Судячи з цього можна зробити висновок, що
13
все залежить від самого перекладача та його мовної компетенції. Мова йде саме
про вміння відчувати текст своїм внутрішнім світом та транслювати його в зовсім
інше мовне середовище зі збереженням емоційності, настрою, атмосфери та
унікальності стилю автора. Новизна та оригінальність призводять до успішної
комунікації в рамках художнього дискурсу. Через те, що автор літературного твору
не прагне створити його у відповідності до «законів жанру», а навпаки, вдається до
таких художніх прийомів щоб зацікавити читача, перекладач має володіти
надзвичайним талантом. Тому, власне, переклад – це творчий процес. Перекладач
передає за допомогою тексту власне світобачення, проносить всі думки автора
крізь призму власного розуміння світу [31, c.228-235].
Наразі перекладач є посередником, який транслює певну інформацію з однієї
мови на іншу. Без сумніву, кожен кваліфікований перекладач завдяки креативності
перетворює переклад у творчий процес. У більшості випадків саме ліричні твори
мають місце креативності та творчості перекладача. Саме творчість є ключем до
вирішення найбільш поширених труднощів перекладу [56, c.17].
Не викликає жодних сумнівів, що терміни «креативність» та «творчість» не
є абсолютно тотожними. «Великий тлумачний словник сучасної української мови»
пропонує такі дефініції цих понять:
– творчість: 1. Діяльність людини, спрямована на створення духовних і
матеріальних цінностей. // Діяльність, пройнята елементами нового,
вдосконалення, збагачення, розвитку. 2. Те, що створено внаслідок такої діяльності,
сукупність створеного кимось. 3. Здатність творити (у 1 значенні), бути творцем (у
1 значенні) [14, c.1435];
– креативність – творча новаторська діяльність [15, c.583].
Креативність є можливістю інноваційного вирішення проблем під час
перекладу. Саме креативний внесок збільшується за рахунок «обмежувальної
фізичної присутності оригіналу», так як «вихідний текст виступає відправною
точкою для подорожі і стає тим простором, в якому й через який перекладач
отримує можливість діяти творчо й виявляти свою суб’єктивність: кожна фраза,
кожне речення, кожен абзац має свою межу, яка є не стільки перепоною, скільки
14
порогом, за яким відкривається вхід» [91, p.10]. Полем креативності
в перекладацькій діяльності виступає саме художній переклад. Він надає
можливість проявити креативність, окрім цього він є одним із найефективніших
видів її розвитку.
Художній переклад можна розглядати як тип перекладу, який дуже
відрізняється від будь-якого іншого, наприклад з галузі права, техніки, медицини,
IT тощо. Хоча ці тексти в основному функціональні, літературні тексти, як правило,
вважаються формою творчості та вираження, тому підходи до перекладу цих
текстів дуже різні.
В нашій науковій розвідці розглянемо лінгвістичні аспекти художнього
перекладу, які за своєю суттю необхідно враховувати в процесі перекладу. Слід
зазначити, що текст перекладу з однієї мови на іншу кожен перекладач буде
тлумачити по-своєму унікально. Тому переклад неодноразово стає предметом
конфліктів і суперечок, оскільки потенційно завжди можна оскаржити
інтерпретацію перекладача оригінального тексту. Переклад художньої літератури
також може містити мовні особливості, які викликають труднощі при перекладі.
До них належать, наприклад: двозначність, іронія, метафори, імена та жаргон [92].
Художній переклад є унікальним видом перекладацької творчості. Цей вид
перекладу можна порівняти з мистецтвом, так як досягнення естетичного ефекту
у тексті залежить від копіткої творчої праці перекладача. Художній переклад
є проявом міжкультурної взаємодії. Таким чином, переклад можна вважати
основою національно-літературного процесу, без якого неможливо було б говорити
про міжлітературний процес у всій його повноті. Головним завданням такого виду
перекладу є відображення внутрішнього світу, почуттів і думок автора прозового
або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів
у матеріал іншої мови [39, c.3].
У вузькому сенсі слова переклад слід розглядати як мистецтво, тобто в сенсі
діяльності, яка базується на художньо-образній формі відтворення дійсності. Саме
його вторинний характер зближує переклад з іншими видами мистецтва. Як і будь-
який інший вид мистецтва, переклад проектує вже існуючу дійсність. Можна
15
зазначити, що вихідний матеріал перекладацької діяльності, як і будь-якого виду
мистецтва, – це продукт індивідуального сприйняття та відображення об’єкта
певної дійсності.
Виходячи з цього, варто підсумувати, що переклад неодмінно є творчим
процесом, а новий текст – творчим здобутком самого перекладача. Отже, творчість
є складовою мистецтва перекладу та має вагомий вплив на результат
перекладацької діяльності.
За припущенням П. М. Топера найчастіше (з наукової точки зору) на процес
перекладу та мовні закономірності спиралися перекладачі художнього тексту, які
швидко виявили «нівелюючу небезпеку, яка походить від новітніх лінгвістичних
(а також текстових) теорій перекладу, у всякому разі, тих, автори яких прагнуть
створити єдину для всіх його різновидів концепцію і не зацікавлені у суб’єктивних
аспектах художньої творчості. Як результат «практика та теорія далеко
розійшлися» [68, c.5-15].
В свою чергу науковець Г. Р. Гачечиладзе стверджував, що «встановлення
мовних відповідників – завдання мовознавства, але не предмет аналізу художньої
творчості, тоді як розгляд художнього перекладу є різновидом останньої» [20,
c.268].
Таким чином, процес перекладу є вмінням перекладача приймати
нестандартні рішення. Оскільки власне текст можна перекласти по-різному (що
є аксіомою практики перекладу), це свідчить про те, що перекладач завжди
здійснює вибір у процесі своєї діяльності, що є прийняттям творчого рішення, адже
«в певному сенсі творчість і є пошуком альтернатив» [12, c.416]. Відомий
науковець з галузі перекладознавства В. Н. Комісаров вважає, що перекладач
спочатку відштовхується від існуючого тексту утвореного у власній уяві дійсності
через її сприйняття нового образу, закріпленого в тексті перекладу [37, c.253]. На
думку вченого, головним завданням перекладача є збереження художньо-
естетичних достоїнств оригіналу, створення повноцінного літературного тексту
мовою перекладу. Без сумніву для досягнення художньо-естетичного ефекту є
16
доцільним, на думку В. Комісарова, вилучати певні лексичні одиниці або
замінювати їх на інші [32, c.154-155].
Таким чином, переклад художніх текстів є безумовно творчим процесом і не
може ґрунтуватися на чітких інструкціях. Творчий аспект в перекладацькій
діяльності відіграє важливу роль, особливо це проявляється при перекладі
складних явищ. Переклад літературних текстів вимагає від перекладача додаткових
навичок. Наприклад, для перекладу віршованих творів він має бути не лише
перекладачем, але й поетом.
Отже, творчість в перекладацькій діяльності є невід’ємною складовою, тому
шлях розвитку перекладача до досконалого перекладу потребує значних зусиль,
постійного збагачення словникового запасу та жаги до вдосконалення своїх
перекладацьких знань та навичок. Саме літературний підхід до перекладу дозволяє
сприймати його як мистецтво у вузькому сенсі, а саме в якості засобу відтворення
дійсності, в основі якого полягає образне освоєння. Він визначає категорії які
наближають переклад до інших видів мистецтва.
1.2. Специфіка перекладу творів художньої літератури
Переклад є однією з найголовніших складових всесвітнього розвитку
людства. Він поєднує в собі не лише досконале знання двох мов та картин світу,
а й розуміння моральних цінностей, естетичних норм та менталітету інших
культур. Саме завдяки перекладу відбувається процес комунікації між
представниками різних мов, тобто переклад відіграє важливу комунікативну
функцію.
Найважливішу роль під час процесу перекладу також відіграють стилістичні
особливості тексту. Саме вони визначають мовний інструментарій перекладача.
Безперечно, що під час перекладу художньої літератури мова йде саме про
художній стиль. Специфіка художнього перекладу полягає у його місці серед інших
видів перекладу та його співвідношенням з оригінальною літературною творчістю.
Слід наголосити, що художній переклад тісно пов'язаний з мовою не лише з її
комунікативною функцією: слово виступає тут як «першоелемент» в літературі та
17
виконує естетичну функцію. Також слід зазначити, що проблематика художнього
перекладу наявна в сфері мистецтва і підпорядковується його специфічним законам
[11, c.55]. У художній літературі велику виразну і смислову роль грає вибір слова.
Виходячи з цього, під час перекладу художнього тексту іноземною мовою
перекладач повинен враховувати його стилістичні особливості [57, c.199].
До особливостей художнього перекладу належить:
– Відсутність дослівності в перекладі. Художній переклад не може бути
дослівним. Очевидно, що саме цей фактор викликає складнощі при перекладі.
Проте, не всі вчені погоджуються з тим, що якісні переклади виникають в тому
випадку, коли фахівець займається своєрідним творчим пошуком [24, c.144-147].
– Переклад сталих виразів (незнання сталих виразів може призвести до
неправильного сприйняття тексту в цілому. Особливо, мова йде про афоризми,
прислів'я та приказки, які на різні мови перекладаються абсолютно різними
словами, але мають єдиний сенс).
– Гра слів та гумор. Цікавим моментом в художньому перекладі є наявність
у тексті гумористичної або іронічної підоснови. В цьому випадку перекладач має
володіти особливою майстерністю, щоб відтворити гру слів автора в перекладі.
– Дотримання стилю епохи. Велике значення має обізнаність перекладача
про події та час, опис яких наявний в тексті оригіналу [27, c.116-120]. Вірне
визначення часової дистанція становить велике значення для перекладу. Варто
зазначити, що тісний зв’язок з епохою має специфіка синтаксичних структур,
особливості тропів та специфіка повторів. Проте час відображено не у фігурах
стилю, а саме у мовних історичних особливостях тексту: синтаксичних архаїзмах,
лексичних та морфологічних. Такий процес називають стилізацією. Стилізація – це
маркування тексту за допомогою архаїзмів. Головною вимогою створення часової
дистанції – відсутність в тексті перекладу модернізмів, лексичних одиниць, які не
мали місце в той час, коли був створений оригінал [64, c.314-316].
Також труднощів додає переклад художнього твору, коли він насичений
порівняннями або релігійними цитатами [27].Кожен художній переклад поєднує в
собі різні засоби оформлення естетичної інформації, серед яких:
18
– Епітети: (groß, klein, schön).
– Порівняння: (Die Hitze lag wie Blei… – Спека, мов олово…).
– Метафори: (Die Sonne geht unter – сідає сонце; die bittere Wahrheit – гірка
правда; die Sonne lacht – сонце сміється; jede Menge Liebe – море любові; seidene
Stimme – оксамитовий голос).
Авторські метафори: (Das Eis blüht in den Körben – лід квітне у корзинах).
– Неологізми: (der Lastwagenfahrer – водій вантажного авто; in alles palletti
– все добре; die Nikes – елемент спортивного одягу, який виробляє американська
компанія «Nike».
– Фонетичні, лексичні, синтаксичні, морфемні, лейтмотивні повтори: (Слово
Effeff використовується у стійкому словосполученні etw. aus dem Effeff verstehen
(konnen/beherrschen). Альфред Шірмер у своєму словнику «Worterbuch der
deutschen Kaufmannssprache auf geschichtlichen Grundlagen» вказує на те, що для
позначення якості товару з XVII століття використовували f=fino=fein,
ff=finissimo=sehr fein\ а також не рідко зустрічалося fff-feinste Ware [81, S.26].
– Гра слів: (famillionär утворено зі слів familiär та Millionär).
– Іронія: (Seit Peter das Wirtschaftswunder in die Ehe trug, kamen mit Geld und
Erfolg auch Mißtrauen in Sabines Herz [90, S.5-6]. Проблема демонструється автором
в одному реченні з використанням іронічного протиставлення: «Wirtschaftswunder»
принесло крім очікуваних Geld und Erfolg також Mißtrauen у серце Сабіни –
ідеальне протиставляється тому, що є насправді.).
– Власні назви та топоніми: (Irene – Ірена; Sussanne – Сузанна; La Perouse –
Лаперуз).
– Синтаксична специфіка тексту оригінала.
– Діалектизми: (Васюта чомусь не носить свого онука в садок у одних
штаненятах, а лиш загортає в коцик, а вже тоді бере на руки та й колише крізь село
[50, c.11] – Wasjuta trug ihren Enkel schließlich auch nicht bloß in Unterhosen zum
Kindergarten, sondern wickelte ihn erst in eine Decke, nahm ihn dann auf und schuckelte
ihn durchs Dorf [88, S.6]. Діалектизм «коцик» в українській мові позначає
«покривало» перекладено німецькою стилістично нейтральним еквівалентом.
19
Як зазначалося вище, одним з найскладніших видів перекладу вважається
художній переклад.
Композиція художнього тексту є надзвичайно проблематичною для
перекладу. Перш за все, в ньому виділяються певні рівні: ідейно-естетичний,
жанрово-композиційний і мовний рівень.
Ідейно-естетичний рівень – це втілення змісту твору згідно задуму автора.
Жанрово-композиційний рівень літературного тексту відповідає за його
поетичну структуру.
Мовний рівень художнього тексту – це система зображувальних наявних
засобів мови.
Центральною проблемою художнього перекладу є відсоток співставлення
тексту оригіналу з текстом перекладу. Жоден перекладач не може бути точним, так
як система мови реципієнта, з об’єктивної точки зору, не співпадає і це призводить
до втрати інформації. Під час виконання перекладу творів художньої літератури
значної уваги потребує проблема збереження національного забарвлення. Це
складне завдання, вирішення якого нерозривно пов’язане з тим, наскільки
перекладач обізнаний з побутом, життям, соціумом та епохою. У жодному разі
перекладач не має права забувати про зв'язок оригінального художнього твору з
вихідним текстом перекладу.
В свою чергу, І. С. Алексєєва наголошує на ще одній проблемі, яку необхідно
враховувати при літературному перекладі. Надзвичайну складність становить
проблема передачи рис літературного напряму та відтворення епохи творіння
автора. Наприклад для періоду романтизму характерне використання
персоніфікуючих метафор, синестезій, ритму прози, гри слів, звукопис у прозі [2,
c.255-257].
Під час перекладу художнього твору найскладнішим завданням є збереження
індивідуального стилю автора. Слід зазначити, що індивідуальність проявляється:
у інтерпретації автором типових рис літературного напряму; у виборі ним мовних
засобів; і у тому, які саме авторські риси притаманні його творчості. Отже, для
20
виявлення індивідуальної специфіки є необхідним повний стилістичний аналіз
оригінального тексту.
Основою будь-якого виду спілкування є семантичні процеси, які залежать
від мовної ситуації. Ці процеси ґрунтуються на основних трьох типах зв'язку, а
саме на: синтагматиці (зв’язок між лексичними одиницями), парадигматиці
(зв’язок чергування слів) та епідигматиці (зв’язок, що відповідає за
внутрішньословесну організацію, певну ієрархію та зміст).
Епідигматику ми можемо виявити під час аналізу саме семантичної
структури слова, тобто полісемії та омонімії. При полісемії зберігається чіткий
зв’язок між значенням лексичних одиниць, незважаючи на різну сполучуваність
(heiß, Tee, Kopf, Musik), однак для омонімів зв’язок такого типу відсутній. На
сьогодні виділяють декілько груп омонімів: омоформи (er ist), омографи (Tenor
–Tenor) та омофони (Waise – Weise). Вивчення такого роду полісемічних слів та
омонімів, встановлення різниці між ними у контексті лежить в основі оволодіння
навичками перекладу.
Епідигматичні проблеми перекладу в першу чергу стосуються перекладу
полісемантів омонімів, метафор та гри слів.
Нерідко при перекладі художніх творів перед перекладачем виникає
проблема відтворення метафор. Запропонував власну класифікацію метафор такий
вчений, як Р. ван ден Брок. Він виділяє лексичні метафори (образи яких стерлися:
anhand, ungeschoren davonkommen), конвенційні метафори (які закріпилися в
літературі: kämpfen wie eine Löwe – боротися мов лев) та індивідуальні метафори
(авторські: das Schweigen wuchert).
На сьогодні гра слів та каламбури займають все більше місця в поетичних
творах. Однак ще до початку XX ст. вони належали до неперекладної лексики.
Це зумовлено складністю на відсутністю можливих засобів перекладу.
Такі вчені як А. В. Федоров, В. Н. Комісаров, Н. М. Любімов, В. Коллер
та особливо, В. С. Виноградов займалися дослідженням проблеми перекладу гри
слів. Власне така гра мовних форм спрямована на досягнення комічності.
21
Літературним або художнім перекладом називають різновид перекладу, який
повністю передає думки оригіналу завдяки засобам літературної мови.
На думку англійського науковця Теодора Сейворі, існує шість протилежних
вимог до перекладу. Детальний опис запропонованих вимог науковець описує у
своїй праці «Мистецтво перекладу». На його думку вони є найважливішими.
До першої пари вимог науковець відносить:
– переклад має передавати слова першотвору;
– переклад має передавати думки першотвору.
На перший погляд ці вимоги не мають нічого спільного одна з одною. Проте
це не так. Прикладом є так звані «ключові слова» у художніх творах, на яких
базується структура оригінального тексту. Якщо перекладач не зрозумів їх ролі або
уникнув їх при перекладі, текст втрачає свою унікальність.
До другої пари вимог він відносить:
– переклад має читатися як оригінал;
– переклад має сприйматися як переклад.
В цьому випадку мова йде про природність звучання мови перекладу. А саме
коли перекладач, прагнучи полегшити реципієнту знайомство з іншомовним
твором, вдається до «українізмів». Перекладач замінює іноземні реалії
українськими.
До третьої пари вимог слід віднести:
– переклад має відтворювати стиль оригіналу;
– переклад має відтворювати стиль перекладача.
Мова йде про вміння перекладача відтворити текст оригіналу за допомогою
засобам іншої мови не викликаючи при цьому конфлікт з автором першотвору.
До четвертої пари належать:
– переклад має читатися як твір, сучасний оригіналові;
– переклад має читатися як твір, сучасний перекладачеві.
Ці вимоги пов’язані з епохою і часом створення оригіналу.
До п‘ятої пари належать:
– переклад може мати додатки й пропуски;
22
– переклад не повинен мати додатків і пропусків.
А саме, якщо характер прозового твору дозволяє додати коротке пояснення
у текст перекладу. В свою чергу пропуски значно відрізняються від додатків. Вони
можуть полегшити сприймання тексту або, навпаки, ускладнити його.
До шостої пари вимог науковець відносить:
– поезію слід перекладати прозою;
– поезію слід перекладати прозою у віршованій формі.
Однак, при перекладі поезії слід враховувати не лише його значення але
й художню форму. Відкидаючи унікальну форму художнього твору, перекладач
робить його позачасовим [41, c.13-17].
Перед перекладачем художніх творів під час виконання його роботи
виникають певні труднощі, а саме: проблема співвідношення оригінального
авторського контексту з контекстом перекладача, проблем точності, труднощі
національно-культурної адаптації тексту оригіналу, тощо. Значною проблемою для
перекладача художніх творів є відчуття балансу між оригінальним твором та
перекладом.
Отже, художній переклад орієнтований на читача та на культурні аспекти.
Фундаментальна проблема перекладу полягає у передачі іншої реальності на
семантичному, прагматичному та стилістичному рівні тексту. Цю «чужу»
реальність іноді можна не точно осягнути та передати за допомогою іншої мови.
Схожу думку має словацький перекладач Антон Попович. Для нього
проблеми еквівалентності та труднощів художнього перекладу часто є результатом
впливу умовностей різних комунікантів спілкування. Переклад також являє собою
накладання різних умов представлених двома літературними світами
та комунікантами. Не всі ці умовності проявляються у стилістичній структурі
перекладу. Різні конвенції функціонально інтегровані в однорідну структуру різних
мовних елементів. Жодна з цих умов немає прямого впливу на текст, однак ефект
залежить від того, як перекладач використовує їх. Перекладач робить свій вибір
з урахуванням змісту оригіналу та очікувань автора. Іншими словами можна
23
сказати, що перекладач отримує семантичну та стилістичну інформацію, як
від автора оригіналу, так і від потенційного читача [92].
Чеський літературознавець Іржі Леві (1969) описує лексичні та синтаксичні
проблеми перекладу художнього твору. На його думку, слід звернути увагу на такі
причини виникнення помилок:
– через однакові або схожі за звучанням слова. Зазвичай це призводить
до неправильного вибору відповідника;
– через неправильне розуміння контексту (нерозуміння намірів, поетики
тощо) [98].
Крім того, лексична нейтралізація часто може бути наслідком того,
що перекладач при виборі відповідника використовує більш загальний [97].
І. Леві виокремлює три типи стилістичної нейтралізації:
– використання загального терміна замість конкретного (у цьому контексті
науковець має на увазі, що з групи «квазісинонімів» перекладач спочатку думає
про загальні, а отже, менш описові терміни. Перекладач із слабкою лінгвістичною
уявою ними задовольняється, тому його стиль залишається сірим і не дуже чітким.
Лінгвістично обдарований перекладач, однак, виявляє більш відповідне й точніше
слово з даної семантичної групи;
– використання стилістично нейтрального слова замість емоційного. При
перекладі виразні засоби виразності, відтінені почуттям, іноді можуть втратити
свою стилістичну цінність і часто представлені нейтральними і тому безбарвними
словами;
– уникнення вживання синонімів [98].
Через відмінності мови та стилю нелегко залишитися вірним основним
характеристикам оригіналу в умовах нової мовної системи в цілому. Смислове
ядро обох текстів має залишатися незмінним, але ступінь ефективності не завжди
може бути однаковим.
Леві надає більш розгорнуте пояснення щодо стилістичних труднощів
перекладу.
24
Він запевняє, що збереження стилю – дуже проблематична і не зовсім
реалістична вимога. Зазвичай використовуються два прийоми:
– збереження формальних засобів оригіналу;
– заміна іноземного стилю відповідним вітчизняним.
Перший метод не охоплює традиції окремих літератур. Другий ґрунтується
на аналогіях, які важко оцінити. Цей підхід подібний до заміни іншомовної форми
рідною. Проте заміна мовних форм може ґрунтуватися на спільному знаменнику
(концептуальній чи стилістичній інформаційній цінності), тоді як спільний
знаменник стилістичного процесу залежить від індивідуальних умов і його важко
виявити [98].
Науковець не звертає значної уваги на те, що перекладачі літературних
текстів повинні орієнтуватися на читачів, які можуть бути трохи знайомі з мовою
і стилем автора. Внаслідок цього виникає питання про зміну конотативних значень
між двома текстами, які можуть виникнути через такі стилістичні відхилення
та проблеми стилістичної перекладаності. В. Коллер (2004) розрізняє «системи
конотативних значень», які визначають стиль і не відповідають один одному
в різних мовах. Тому завданням перекладача є реалізувати ті мовно-стилістичні
можливості на рівні тексту, які можуть функціонувати як оптимальні конотативні
еквіваленти [97].
Для передачі конотативних значень, які не можуть бути збережені
за допомогою «процедур коментарів». Однак у текстах, в яких конотативні
значення мають важливу функцію стилю визначення (наприклад, соціолектний
чи діалектний вплив у літературних текстах), навряд чи можна використовувати
їх у великих масштабах, якщо текст не втратить вирішальних естетичних якостей
і не назвав його «художнім». Текст може стати зовсім нерозбірливим [97].
Не викликає жодних сумнівів, що найважливішим завданням перекладача є –
компенсувати брак нерозуміння мови оригіналу реципієнтом, але при цьому
уникнути внесення власних коригувань структури тексту та викривлення думок
автора. Переклад має передавати ті самі образи, настрої, думки, які б він отримав
з оригінального тексту.
25
Р. Міньяр-Бєлоручєв стверджує, що головною унікальністю художнього
перекладу є неможливість постійно спиратися в мовній діяльності на репродукцію.
Вид цієї діяльності припускає застосування мовної творчості [51, c.171].
Гарантією успішного перекладу є вміння перекладача утримати баланс між
світом автора та перекладача, майстерно зберігати стилістику, форму, зміст
та творчу унікальність автора.
Дар перевтілення – ось що є головною характерною рисою перекладацького
таланту. Вміння відчувати, стати на місце автора та відтворити літературний
шедевр – цим талантом має володіти кожен перекладач літературних творів.
Літературний переклад або переклад художніх творів – це вид перекладу,
який передає думки оригіналу, викладені за допомогою літературної мови.
Художній переклад прози чи поезії – справжнє мистецтво, талант. Переклад має
бути виконаний так, щоб атмосфера оригінального твору була повністю відтворена
в тексті перекладу.
Саме художній переклад має образно-емоційний вплив на читача завдяки
таким допоміжним засобам, таким як: національно-забарвленій лексиці,
стилістичним засобам та символіці образів. Переклад творів художньої літератури
відрізняються від інших стилів якраз тим, що для них домінантною є художньо-
естетична функція. Головна мета будь-якого художнього твору полягає
у досягненні естетичного впливу [37, c.145].
Художні твори водночас можуть вміщувати в собі будь-який вид інформації,
впливати на почуття та емоційний стан читача, а також виконувати естетичну
функцію. Унікальність художніх творів полягає у застосуванні не лише
літературних, а й позалітературних засобів мови – просторіч, жаргонів та діалектів,
однак всі ці мовні засоби виконують естетичну функцію. Найчастіше більшість з
них є не перекладними. Автор художнього твору наповнює текст різними засобами
вираження для досягнення максимального впливу на почуття та світ читача. Саме
цей аспект ускладнює роботу перекладача, так як він мусить достатньо точно
відтворити ідейний та емоційний світ автора засобами іншої мови.
26
Засобами оформлення інформації в літературному перекладі є: порівняння;
епітети; повтори фонетичні, морфемні, лексичні, синтаксичні, лейтмотивні;
авторські неологізми; гра слів, що базується на багатозначності слова
чи пожвавлення його внутрішньої форми; іронія; імена і топоніми, «що говорять»;
синтаксична специфіка тексту оригінала; діалектизми.
Тому для перекладача вкрай є важливим мати вміння вміло передавати скриті
мотиви автора твору та майстерно підбирати лексичні відповідники, щоб уникнути
непорозуміння між думками автора та сприйняттям перекладеного твору
реципієнтом.
Під час перекладу художніх творів перекладач повинен покладатися
на власну інтуїцію та компетентність. Велике значення має не лише
професіоналізм, а й талант автора, який впливає на якість перекладів літературних
творів.
Тільки завдяки перекладу багато художніх творів стають загальновідомими.
Необхідно наголосити, що художній переклад є не тільки продуктом міжмовної
комунікації, а й особливим видом когнітивного посередництва між різними
мовами, важливим джерелом культурологічної інформації. [36, c.78].
А. Федоров зазначив, що: «передача національного забарвлення залежить від
повноцінності перекладу загалом: з одного боку, від правильності перекладу
художніх образів і з іншого, від характеру засобів загальнонаціональної мови, які
використовуються при перекладі» [71, c.382].
Перекладачеві необхідно прочитати художній твір, зрозуміти його суть,
зрозуміти мотив написання твору і що саме хоче донести автор до читача, виконати
аналіз тексту на всіх рівнях (лексичному, семантичному, стилістичному), а лише
після цього перекладати. Під час здійснення художнього перекладу перекладач
мусить звертати значну увагу на складність збереження національного забарвлення
та колориту. Майстерне вирішення цієї проблеми пов’язане саме із ступенем
фонових знань про те середовище, яке зображується в оригіналі та постає перед
читачем.
27
Художній переклад має окремі підвиди залежно від належності оригіналу
до жанру художньої літератури. Прикладом є переклад поезії, п'єс, сатиричних
творів, пісень, прози. Таким чином перекладач мусить враховувати особливості
кожного жанру, для того щоб переклад відповідав літературним стандартам.
До перекладача художніх текстів висуваються певні вимоги: точність (перекладач
повинен донести до реципієнта всі думки, образи та картину світу автора та дбати
про повноту передачі змісту. Перекладач не має права змінювати зміст твору та
додавати щось від себе); лаконічність викладу (перекладач має максимально стисло
передавати думки автора, без надлишкової та недоречної інформації); ясність
викладу (головне завдання перекладача – зрозумілість. Думки та роздуми автора
не повинні бути перекладені двозначними висловлюваннями); літературність
викладу (переклад художньої літератури має відповідати нормам літературної
мови. Кожна фраза тексту перекладу має сприйматися як оригінальний витвір
літературного мистецтва) [75, c.141-143].
Завдяки проведеному аналізу ми можемо виокремити ряд вимог, які постають
перед перекладачем:
– текст перекладу має бути максимально наближений до тексту оригіналу;
– реципієнт текст перекладу має сприймати в якості оригінального твору.
Таким чином, переклад художніх творів вимагає не лише літературних знань
а й авторського таланту. Труднощі, які виникають при перекладі викликані
складністю категорії художності. А саме, втіленням загального в одиничне,
типового у конкретне, універсального в індивідуальне, загальнолюдського
у національне, історичного у вічне. Отже, лише завдяки досвіду, прагненням
до ідеального та наполегливою працею можно опанувати майстерність художнього
перекладу.
1.3. Адекватність і еквівалентність при перекладі художніх творів
28
Проблема досягнення адекватності та еквівалентності при перекладі завжди
залишиться дискусійною та невирішеною, адже, як пояснює О. О. Селіванова, при
перекладі, перекладач свідомо або несвідомо вводить у текст власне розуміння
оригіналу й визначає баланс співвідношення двох мов, культур [65, c.674].
Серед українських вчених, які займалися питанням еквівалентності
в перекладі були: Н. М. Гордієнко, А. М. Бочарнікова, Р. П. Зорівчак, В. І. Карабан,
Т. Р. Кияк, також вивченням цього питання займалися такі зарубіжні вчені, як:
В. В. Виноградов, В. Н. Комісаров, Л. К. Латишев, Ю. Найда, М. К Бейкер,
С. Гелверсон, Дж. Касагранде та інші.
Термін «еквівалент» походить з латинської мови та означає «рівноцінний».
Еквіваленти поділяють на «однозначні» словникові відповідники та «специфічні».
До перших належать:
– варіативні (відповідники на рівні морфем, фонем, одиничних
словосполучень та речень, слів. Наприклад слова Tagung має декілька
відповідників, а саме: 1. з'їзд, конференція; 2. засідання, сесія);
– відповідники які є відсутніми у словниках та виникають на основі складних
або похідних лексичних одиниць;
– не зафіксовані лексичні одиниці в двомовних словниках, які виникають
завдяки смисловим ознакам [32, c.525].
В той же час науковець В. Комісаров вважає адекватний та еквівалентний
переклад не ідентичними речами, однак дуже схожими. Саме термін «адекватний
переклад» він розглядає, як синонім до слова «гарний переклад», який в свою чергу
повинен повністю відтворити повноту міжмовної комунікації, у той час, як
еквівалентність характеризується як смислова спільність мовних одиниць.
Однак, на думку С. Басснетт, проблемі еквівалентності науковці часто
приділяють надто пильну увагу. Так як, за словами Реймонда ван ден Брека, точне
визначення еквівалентності притаманне для математики, проте в теорії перекладу
воно не викличе нічого, крім практичних проблем під час перекладу [95, p.33].
У перекладознавстві Катаріна Райс та Ганс Й. Вермеєр розрізняють зв’язок
еквівалентності між мовними знаками у вихідному та цільовому тексті, а також
29
відношення еквівалентності між двома цілими текстами. Вони вказують на те,
що, якщо між окремими мовними елементами існує зв’язок еквівалентності,
то немає потреби у відношенні еквівалентності між вихідним і цільовим текстом,
і навпаки. Крім лінгвістичного аспекту, існує також культурна еквівалентність
[78]. Еквівалентність наявна лише за умови збереження комунікативної функції
оригіналу. Райс і Вермеєр проводять додаткову відмінність між еквівалентністю та
адекватністю. Переклад вважається адекватним, якщо в ньому є дотримання певної
мети (Skopos) під час процесу перекладу та перекладач надає пріоритет образам
цільовою мовою. Вихідний текст і його «завершений» переклад є еквівалентними,
якщо вони (можуть) виконувати ту саму комунікативну функцію в межах своєї
відповідної культури. «У нашому визначенні еквівалентність – це особливий
різновид адекватності, а саме адекватність із сталістю функції між вихідним і
цільовим текстом» [78].
Однак еквівалентність є динамічним терміном, оскільки вихідний текст був
написаний один раз і тому є фіксованим, але може бути багато різних перекладів
різними перекладачами в різний час, які можуть інтерпретувати вихідний текст
(повністю або частково) по-різному.
На думку Крістіан Норд, еквівалентність – це термін, який
у перекладознавстві тлумачиться дуже по-різному і який часто ототожнюють
із «вірністю» до оригіналу. На її думку, створення еквівалентного
або «функціонально еквівалентного» цільового тексту може бути можливим
тільки, якщо надано та вивчено ситуацію вихідного тексту, отриману з аналізу [79].
На сьогодні термін «еквівалент» в перекладознавстві розглядається двояко.
З одного боку, виокремлюють специфічні проблеми семантики та відтворення
сенсу в перекладі. З іншого боку, значення еквівалентності розширилось завдяки
думкам таких вчених як наприклад, Діоніз Дюришин. Він вважає, що перекладач
художніх текстів зобов’язаний ґарантувати еквівалентність не на рівні мови,
а на рівні художніх прийомів, які використовуються лише в певному контексті
[25].
30
За словами Н. М. Гордієнко, точність при перекладі творів художньої
літератури досягається за рахунок: відсутності дослівного перекладу тексту;
перефразування без зміни змісту оригінального твору. Кожній мові притаманна
унікальність. Іноді для максимально точної передачі змісту, думки або образу,
перекладач повністю змінює їх. Художній переклад непідвладний стандартним
вирішенням проблем перекладу [83].
Повна комунікативна еквівалентність може бути досяжна лише тоді, коли
є функціональна, прагматична та семантична еквівалентність текстів. Власне під
семантичною еквівалентністю тексту розуміють максимально можливу передачу
змісту тексту, якому притаманний не лише зміст тексту оригіналу, але й жанрова
форма, стилістичні властивості. Науковець Ж. Дарбельне [84] запевняє,
що головний спосіб досягнення еквівалентності це – використання регулярних
міжмовних відповідників, однак є випадки, коли під час перекладу краще
використати семантичні трансформації.
Згідно інформації науковця В. Комісарова, еквівалентність перекладу
є основною ознакою, яка розкриває найважливішу особливість перекладу та являє
собою одне з головних питань сучасного перекладознавства [33, c. 35].
У сучасному перекладознавстві існує три основні підходи до визначення
поняття еквівалентність:
– I підхід – відповідає за повну заміну еквівалентності тотожністю, оскільки
головним завданням перекладу є повне відтворення змісту оригіналу. Так,
Федоров А. В. застосовує замість еквівалентності термін «повноцінність», він
зазначає, що ця повноцінність включає «вичерпне відтворення смислового змісту
оригінала». Поняття «вичерпне відтворення» означає, що переклад має той же
зміст, що й оригінал;
– II підхід відповідає за повне відображення в змісті оригіналу інваріативної
частини, збереження якої є обов'язковим для досягнення еквівалентності
в перекладі;
31
– III підхід є емпіричним; його метою є порівняння великої кількості
перекладів з оригіналами та визначенні, на чому саме базується їхня
еквівалентність.
Такі терміни, як «еквівалентність» та «адекватність» в перекладознавстві
вчені трактують по-різному. Як вважає В. Н. Комісаров, під терміном
«еквівалентність» слід розуміти «смислову спільність прирівнюваних один до
одного одиниць мови й мовлення» [38, c.58]. Однак, деякі дослідники, наприклад
М. Брандес і В. Провоторов, заміняють еквівалентність тотожністю і стверджують,
що переклад повинен повністю відтворювати зміст оригінального тексту [13,
c.117].
З точки зору теорії перекладу еквівалентність є збереженням відносної
рівності семантичної, змістовної, функціонально-комунікативної й стилістичної
інформації, яка наявна в оригіналі та перекладі тексту. Еквівалентність тексту
перекладу залежить від ситуації породження тексту оригіналу і його відображення
в мові перекладу [8].
В. Н. Комісаров вважає, що варто розрізняти три різні види еквівалентності,
а саме: перекладацьку еквівалентність, повну еквівалентність та потенційно
досяжну еквівалентність [35, c.45]. Власне під потенційною досяжною
еквівалентністю розуміють максимальну спільність змісту двох різномовних
текстів. А під перекладацькою еквівалентністю слід розуміти змістовну близькість
текстів оригіналу і перекладу, що досягається перекладачем у процесі перекладу.
Повна еквівалентність є максимальним ступенем збереження змісту оригіналу при
перекладі тексту. Цілковита перекладність є ідеальним видом перекладу, на який
орієнтуються професійні перекладачі.
На думку науковця А. Д. Швейцера, головним завданням перекладача
є досягнення комунікативної еквівалентності. В. Н. Комиссаров, А. Д. Швейцер,
А. Паршин виокремлюють різні рівні еквівалентності.
Такі науковці як Жан-Поль Віне і Жан Дарбелнет розглядають
еквівалентність, як процедуру, яка «відтворює ту саму ситуацію, що й в оригіналі,
використовуючи при цьому зовсім інші формулювання». На їхню думку,
32
еквівалентність є ідеальним методом, коли перекладачеві доводиться мати справу
з прислів’ями, ідіомами, кліше, іменними чи прикметниковими фразами.
В свою чергу лінгвіст Роман Якобсон висловив свою думку щодо поняття
еквівалентності перекладу. Дослідження науковця дало новий поштовх
теоретичному аналізу перекладу, оскільки він ввів поняття «еквівалентність
у відмінності». На основі свого семіотичного підходу до мови та його афоризму
«немає signatum без signum» [81, p.232], він пропонує три види перекладу:
внутрішньомовний (в межах однієї мови, тобто); міжмовний (між двома мовами);
інтерсеміотичний (між знаковими системами).
На думку Якобсона, у випадку міжмовного перекладу перекладачу слід
використовувати синоніми. Це означає, що в міжмовних перекладах немає повної
еквівалентності між одиницями мови. Згідно з його теорією, «переклад включає
два еквівалентних повідомлення в двох різних кодах» [81, p.233]. Якобсон далі
говорить, що з граматичної точки зору мови можуть відрізнятися одна від одної
більшою чи меншою мірою, але це не свідчить про неможливість перекладу
означає. Він визнає, що «завжди, коли є недолік, термінологія може бути уточнена
й розширена за допомогою запозичених слів або позичених перекладів, неологізмів
чи семантичних зрушень» [81, p.234].
Здається, існує певна подібність між теорією перекладу Віне і Дарбелнета
та теорією перекладу Якобсона. Обидві теорії підкреслюють той факт, що, коли
лінгвістичний підхід більше не підходить для виконання перекладу, перекладач
може покладатися на інші методи. Обидві теорії визнають обмеження лінгвістичної
теорії і стверджують, що переклад ніколи не може бути неможливим, оскільки
перекладач може вибрати кілька методів.
Німецький перекладознавець Герт Егер має іншу думку щодо цієї проблеми.
Свої теорії він ґрунтує на припущені, що переклад має відповідати оригіналу
на комунікативному рівні. Це означає, що обидва тексти повинні бути
комунікативно рівноцінними. Для більш детального опису цього явища науковець
вводить власний термін «функціональна еквівалентність». Саме тотожність
функціональних значущих тексту оригіналу та тексту перекладу є функціональною
33
еквівалентністю. Важливо зазначити що функціональні значущі є складовими
комунікативної еквівалентності [26, c.55].
Таким чином, поняття «еквівалентності» є значно ширшим від поняття
«точності» перекладу. В свою чергу, під терміном «точність» розуміють лише
збереження предметно-логічного змісту оригіналу тексту.
Завдяки спробам створення типології еквівалентності з'явилися теорії рівнів
еквівалентності, які грунтуються на семантичному, синтаксичному
та прагматичному рівнях. Під семантикою розуміють співвідношення форми або
знака до певного змісту. Синтактика, в свою чергу, це відношення знака до інших
знаків в мовленні. А прагматика є певним співвідношенням знака до інтерпретатора
твору. Науковець Г. Єгер також виокремлює чотири рівня відтворення
еквівалентності: прагматичний, семантичний, сигніфікативний та синтаксичний
[67, c.53-55].
На думку О. Швейцера, слід виділяти такі моделі перекладацької
еквівалентності: прагматичний, синтаксичний, семантичний (референційний)
та семантичний (компонентний) [74, c.85-87].
На думку В. Комісарова, слід виділяти такі рівні еквівалентності, а саме: цілі
комунікації, способи опису ситуації, структури висловлення та лексико-
семантичної відповідності [37].
Наразі, ми можемо виокремити такі види перекладацької еквівалентності, а
саме: конотатівну, денотативну, прагматичну, орієнтовану на передачу
стилістичного регістру, структурно-нормативну та формально-естетичну.
Перекладач та теоретик перекладу Ю. Найда виокремлює такі рівні
перекладацької еквівалентності на формальний та динамічний. Формальний рівень
орієнтований на збереження в тексті перекладу граматичних форм, пунктуації,
абзаців, калькування ідіом за умови пояснення у примітках і коментарях відхилень
від оригіналу. Власне, динамічний рівень орієнтований на читача та вимагає від
перекладача граматичної та лексичної адаптації [72, c.124].
Науковець А. Д. Швейцер вважає, що еквівалентність в перекладі може бути
досягнута лише за рахунок головних особливостей тексту, та виявлення їх проявів.
34
До них можемо віднести денотативні, експресивні, поетичні та металінгвістичні
домінанти.
Кожен вид художнього тексту має власний комплекс домінант.
Функціональна еквівалентність вважається досягнутою у тому випадку коли: текст
оригіналу та текст перекладу мають однаковий ефект комунікації; комунікативний
ефект перекладу знаходиться у відповідності з комунікативною інтенцією автора
оригіналу; реакція одержувача перекладу у великій мірі відповідає реакції
реципієнта оригіналу; текст перекладу може бути зіставлений з особливостями
комунікативної ситуації вихідного тексту [54, c.78].
Варто зазначити, що функціональна еквівалентність виявляється на лексико-
граматичному та комунікативно-прагматичному рівнях. Порівняємо ці два рівня
між собою. Лексико-граматичну еквівалентність можна досягти шляхом
встановлення відповідностей між двома мовами. Комунікативно-прагматичну
еквівалентність можна досягти аналогічністю експресивної та конативної функції
[49, c.76].
Поняття еквівалентності та адекватності є взаємозалежними. Саме з цієї
причини, додатково до цього терміну Н. В. Комісаров вводить поняття адекватності
перекладу. На думку науковця, під адекватністю перекладу слід розуміти
прагматичну цінність перекладу, а саме його відповідність до комунікації. [35]
А. В. Федоров зазначає, що під адекватністю перекладу слід розуміти повну
передачу змісту оригіналу та функціонально-стилістичну тотожність тексту [71,
c.24].
В теорії перекладу поняття адекватності розглядається у значно ширшому
понятті на відміну від точності. До поняття адекватності входить передача
стилістичних і експресивних відтінків оригіналу. Ця властивість перекладу
розрахована саме на реципієнта та в деяких випадках відсутність точності передачі
окремих слів та словосполучень не впливає на адекватність перекладу. Переклад
є адекватним саме завдяки порушенню елементарної та поверхової точності. Коли
окремі елементи тексту відтворюються у повній відповідній тотожності з ідейно-
художнім задумом автора, переклад має високий ступінь адекватності [51, c.71].
35
Важливими є навички перекладача вірно підібрати відповідний еквівалент
в мові перекладу. Загальновідомим є те, що кожен текст індивідуальний та має
свою ступінь перекладності. Одним з найскладніших текстів для перекладу,
як зазначалося вище, є художній текст, бо він потребує передачі змісту, форми,
мовних образів та мовних характеристик вихідного тексту [8, c.496]. Еквівалент
є постійним рівнозначним відповідником певному слову чи словосполученню
в іншій мові. У більшості мов повну еквівалентність мають спеціальні терміни,
власні імена, географічні назви, позначення історичних, етнографічних реалій,
вони мають закріплений еквівалент в інших мовах [47, c.58].
Таким чином можна зазначити, що терміни «еквівалентність» та
«адекватність» мають багато спільного, проте також мають відмінності, які
впливають на якість самого перекладу.
Завдяки аналізу проблеми адекватності в перекладі можна виокремити
наступні перекладацькі помилки:
– викривлення сенсу твору оригінала (головною причиною цієї помилки
криється в неправильному розумінні змісту оригіналу – це стосується значення
слів та словосполучень, граматичних конструкцій, які значно впливають на сенс
всього висловлювання і навіть тексту загалом. В цьому випадку слід звертати увагу
на те, що еквівалентність перекладу може бути порушена внаслідок зміни мети
твору оригіналу. Текст перекладу може містити всю фактичну інформацію
з дотриманням усіх норм мови перекладу, але спотворювати мету оригінального
повідомлення. Такий переклад буде неадекватним, оскільки реципієнт не зрозуміє
початкову мету);
– неточний або вільний переклад (недотримання вимог еквівалентності може
викликати інші види помилок – неточний та вільний переклад. В обох цих випадках
зменшується відсоток еквівалентності перекладу. Неточний переклад не відтворює
мету оригіналу повністю. Як результат, в перекладі описується та сама ситуація,
що і в оригіналі, проте є багато випущень. Зазвичай, невірне розуміння значення
деяких слів в тексті оригіналу або неправильної оцінки перекладачем ступеня
36
відповідності значень німецького та українського термінів призводить до таких
помилок.);
– недотримання норм мови перекладу та узусу (адекватний переклад
неможливий без дотримання перекладачем лексико-граматичних, синтаксичних та
стилістичних норм мови перекладу, а також норм мови (узусу).);
– відхилення від стилю (досягти адекватного перекладу неможливо без
урахування стилістичного аспекту мови оригіналу. В свою чергу, стилем називають
різновид мови, що характеризується особливостями у відборі, поєднанні та
організації мовних засобів у зв'язку із завданнями (функціями) тексту [53].
Адекватний переклад має повністю передавати стиль оригіналу, його
найважливіші жанрово-стилістичні особливості, точно вказуючи на належність
оригіналу до того чи іншого функціонального стилю.);
– відсутність прагматичної мети в перекладі.
Під час перекладу художнього тексту головними засобами досягнення
функціональної еквівалентності є використання перекладацьких трансформацій.
Проблемою перекладацьких трансформацій займалися такі науковці як
Л. С. Бархударов, В. Г. Гак, В. Н. Коміссаров, Л. К. Латишев, Я. Й. Рецкер,
О. Д. Швейцер.
Головною функцією перекладацьких трансформацій є подолання
перекладацьких труднощів, які виникають під час перекладу [37, c.172].
На сьогодні існує безліч наукових праць присвячених вивченню
перекладацьких трансформацій. Проте, і досі не існує єдиного трактування терміну
перекладацьких трансформацій.
Л. С. Бархударов вважає, що перекладацькі трансформації слід вважати
якісно різноманітними перетвореннями, які здійснюються для досягнення
перекладацької еквівалентності перекладу всупереч розбіжностям у формальних
і семантичних системах двох мов. О. Д. Швейцер наголошує, що «термін
«трансформація» вживається у метафоричному сенсі. Мова йде про відношення
між вихідними і кінцевими мовними виразами, про заміну в процесі перекладу
однієї форми вираження іншою ...» [74].
37
В свою чергу, В. Г. Гак та В. Н. Комісаров, надають власне визначення
терміну трансформацій. В. Г. Гак встановив, що це відхід від використання
ізоморфних засобів, що існують в обох мовах [17, c.63-75]. Натомість,
В. Н. Комісаров запевняє, що трансформаціями слід вважати перетвореннями,
за допомогою яких можна здійснити перехід від одиниць оригіналу до одиниць
перекладу в зазначеному сенсі.
Таким чином не існує єдиного визначення перекладацьких трансформацій,
це залежить від поглядів самих науковців. Більш докладно про перекладацькі
трансформації та їх види йтиметься у розділі 2.2.
Висновки до розділу 1
Переклад є найдавнішим видом людської діяльності. На сьогодні не існує
єдиного трактування терміну переклад, оскільки кожен науковець пропонує власне
визначення в залежності від галузі досліджень. Розглянувши поняття перекладу у
трактуванні різними науковцями, можемо узагальнити, що переклад – це
перетворення тексту з мови оригіналу в текст мови перекладу за допомогою мовних
засобів.
Розглянули проблему перекладу як творчої діяльності людини та встановили,
що творчість в перекладацькій діяльності є невід’ємною складовою.
Було досліджено особливості перекладу художніх творів загалом, та
специфіку перекладу поетичних творів зокрема. Крім того, було розглянуто рівні
художнього тексту, як то ідейно-естетичний, жанрово-композиційний і мовний
рівень.
Було виявлено, що переклад має вирішити ряд складних завдань щодо
відтворення такого виду перекладу, а саме: відтворення рими, форми вірша,
передача образу та індивідуального стилю автора.
Важливе значення для досягнення адекватного перекладу має поняття
перекладацької еквівалентності. Було визначено, що на сьогодні науковці
виділяють три підходи до визначення перекладацької еквівалентності:
– I підхід – повністю замінює еквівалентність тотожністю;
38
– II підхід відображає в змісті оригіналу якусь інваріативну частину,
збереження якої є обов'язковим для досягнення еквівалентності в перекладі;
– III підхід є емпіричним, мета якого полягає в порівнянні великої кількості
перекладів з оригіналами та визначенні, на чому саме базується їхня
еквівалентність.
Також в цьому розділі було розглянуто класифікації рівнів перекладацької
еквівалентності, запропоновані такими науковцями як: Г. Єгер, О. Швейцер,
В. Комісаров, Ю. Найда, та інші. Проте в сучасних наукових працях
виокремлюються також такі види перекладацької еквівалентності: денотативна,
конотативна, орієнтована на передачу стилістичного регістру, структурно-
нормативна, прагматична та формально-естетична.
Крім того, нами було досліджено, що під час здійснення художнього
перекладу виникають певні проблеми пов’язані з його специфікою та поєднанням
в собі метафор, неологізмів, топонімів, діалектизмів. Найчастіше труднощі
викликані розбіжністю в мовних системах (на лексичному, синтаксичному
та граматичному рівнях) та специфікою культурного сприйняття.
В нашій магістерській роботі ми розглядали класифікації перекладацьких
трансформацій, запропоновані такими вченими як Л. С. Бархударов,
О. Д. Швейцер, В. Г. Гак, В. Н. Коміссаров О. О. Карабанова, Л. К. Латишев,
та інші.
Таким чином можна зробити висновок, що перекладацька діяльність грає
важливу роль для всіх сфер розвитку людства та обміну інформації. Діяльність
перекладача – це використання всіх ресурсів мови для вирішення завдань
міжмовної комунікації.
РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ТЕОРІЇ ПОЕТИЧНОГО
ПЕРЕКЛАДУ
2.1. Інтерпретація при перекладі поетичних творів
39
Переклад є основною формою відображення зв’язків міжкультурної
комунікації. До головних його завдань належить передача однієї мови крізь призму
іншої. Літературні твори мають вагоме значення для сучасного суспільства, вони
виконують роль не лише як засіб спілкування між людьми, а й сприяють обміну
досвідом, літературним та творчим надбанням. Таким чином саме переклад
художньої літератури є найскладнішим з усіх, так як вимагає відтворення почуттів,
переживань, настрою та образів автора [32, c.20]. Саме цей вид перекладу створює
умови для обміну цінностями різних народів.
Переклад поезії – унікальне явище, тому й є однією з актуальних проблем
лінгвістики. Кожен перекладач ставить за мету правильно та ідеально перекласти
вірш. Поетичний текст постає як багаторівнева система звуків, образів та символів
яка потребує перенесення з одного мовного середовища в інше, зі збереженням
сенсу, внутрішнього світу автора та образів.
Поетичним текстом є ритмічно організоване мовлення. Кожен звук поетичної
мови має чіткий порядок та організацію. Жодне слово у поезії не випадкове. Кожна
лексична одиниця є для поета поетичною темою, тобто прийомом художнього
впливу. Ритм, розмір, кількість строф, рима, каденція, строфа, рефрен, звукопис –
це ті особливості форми, які надають віршу унікальної мелодійності.
У віршованому творі строфа – істотний структурний фактор. Тобто строфа
розглядається як складне синтаксичне ціле та виконує функцію вираження
закінченого авторського висловлювання. Однак поняття єдиної теми, більш-менш
повно розкриває будь-який бік явища, залишається провідною ознакою складного
синтаксичного цілого. [43]
Мова певної епохи несе низку історичних і соціальних подій, що мають різну
цінність і мають різний художній вплив. В якості художніх прийомів автор залучає
до свого твору архаїзми, діалектизми, просторіччя, неологізми. Нерідко можна
спостерігати використання синтаксичних структур. Часто порушується звичний
порядок слів, проте це вважається закономірним.
Перш за все, поезія характеризується певним ритмом згідно законам
віршування. На думку відомого грузинського теоретика Г. Р. Гачечіладзе, інтонації
40
притаманний відтінок музичності, хоча музика вірша не ідентична звичайній
музиці. Значної уваги потребує музичність слова, так як саме на неї спирається
специфіка поезії [19]. На думку Аристотеля ознаками поетичного твору є: гармонія,
порядок і образність мови.
Головною відмінністю поетичного перекладу від прозового є його вільний
характер. Саме через структуру та умовність поетичної мови майже неможливо
повністю відтворити вірш. Мова йде не лише про мовні відповідності, а й про
метричні. Багато труднощів у перекладі також викликає рима. Але ця складова
стосується виключно класичних (чи традиційних) віршів. Сучасна поезія не має
чітких правил. Їй притаманна свобода форми.
Найвідомішими українськими дослідниками, які зробили вагомий внесок
у розвиток художньої теорії перекладу є: П. О. Бех, М. Н. Дудченко,
Л. В. Коломієць, А. А. Мішустіна, А. О. Содомора, О. І. Чередниченко та ін.
Однак, зараз не існує в перекладознавстві єдиної теорії перекладу поетичних
текстів. Така ситуація зумовлена специфікою та багатоплановістю художньої
поезії.
Головною функцією художнього тексту є естетичний вплив на читача або
на слухача. Отже, поетичний текст як складне явище набуває статусу об'єкта
аналізу не тільки традиційної лінгвістики, а й психології, антропології, філософії,
культури, логіки, текстології.
Як було зазначено вище, головним завданням художнього твору є естетичний
вплив, і саме через це велику роль відіграє емоційно-експресивна функція. Власне,
вивченням цього питання займалися такі лінгвісти, як: О. С. Ахманова,
В. В. Віноградов, А. В. Федорюк, О. В. Александрова. Поняття «експресивність»
походить від латинського (Expressio – вираз) і представляє «поєднання семантико-
стилістичних ознак одиниці мови» [21, c.223].
Сьогодні у мовознавстві виокремлюють два основні підходи до вивчення
експресивності: функціонально-стилістичний або мовознавчій (М. Н. Кожина,
Н. М. Павлова, Т. Г. Хазагеров та ін.) і семантичний (Л. Васильєв, Н. Лук'янова,
41
Т. Матвєєва, В. Телія та ін.). Проте є думка, що експресивність має бути більш чітко
визначеною лінгвістичною категорією [5].
Кожен дослідник пропонує власне трактування сутності експресивності.
На думку В. В. Виноградова експресивність може поєднувати в собі емоційність
і образність. Тим часом, Л. А. Кисельов вважає, що до експресивності можна
віднести образність, інтенсивність та новизну. А такі дослідники, як
Н. А. Лук’янова В. І. Шаховський до категорії В. В. Виноградова додають ще й
інтенсивність.
До основних компонентів експресивності входять:
– інтенсивність;
– емотивність;
– образність;
– оцінність;
– емоційність [6, c.13-52].
Емоційність це властивість суб’єкта та його здатність відчувати. Однак,
емоційність не можна вважати частиною експресивного, так як вона виконує
функцію засобу створення. Не менш важливою складовою експресивності
є образність [4].
Художня література відрізняється образністю, яку можна досягти завдяки
різними мовними засобами. Саме завдяки образу мистецтво виконує свою функцію
– приносити естетичну насолоду та надихати творити.
В мистецтві термін «художній образ» має три основних значення, а саме:
– у вузькому значенні образ є специфічною формою буття;
– у широкому розумінні образ є унікальною формою пізнання та
проектування дійсності в світі художньої літератури.
Таким чином можна сказати, що образ є унікальною формою художнього
мислення. На думку німецького філософа Г. В. Ф. Гегеля, художній образ
це не абстрактна сутність, а конкретна її дійсність. Отже, художній образ можна
характеризувати і як ідеальне, і як матеріальне водночас [90].
42
У своїй роботі, «Теорія стилю» науковець А. Н. Соколов зазначає, що
поняття образу автора має розглядатися більш детально. Образ автора це
вираження особистості художника в його творінні. На його думку, навіть не стиль
і не особистість є основою стилістичної єдності в мистецтві. Цю основу треба
шукати в естетичних та ідеологічних передумовах стилю. Саме особистість надає
стилю індивідуальної своєрідності.
Не викликає жодних сумнівів, що жанр художньої літератури є унікальним.
На сьогодні існує велика класифікація художніх жанрів. До категорії вищого
порядку можна віднести – епос, лірика, драма; до середньої – роман, повість, новела
в епосі; до нижчої – різновид (жанр). В свою чергу до епічних творів відносять такі
жанрові види: новела, епопея, байка, повість, казка, легенда, новелета, оповідання,
роман, художні мемуари та інщі; а до ліричних: ліричний вірш, елегія, пісня,
епітафія, епіграма; до драматичних: комедія, трагедія, водевіль, драма, фарс.
Протягом історичного розвитку кожен жанровий вид видозмінювався у різновиди,
або жанри.
Переклад кожного жанрового виду зі збереженням його унікальності є
завданням перекладача. Під час перекладу таких творів, завданням перекладача є:
– зберегти розмір та стопність;
– зберегти каденцію, а саме наявність або відсутність заударної частини рими
(чоловічі, жіночі, дактилічні закінчення). Заміна чоловічої рими на жіночу змінює
інтонацію вірша;
– зберегти тип чергування рим (суміжна, перехресна та кільцева);
– відобразити звукопис оригіналу. Однак, це повністю зробити неможливо,
найважливішим є відтворити забарвлення;
– зберегти кількість та місце лексичних та синтаксичних повторів.
Довгий час поети, перекладачі, вчені в різні часи та в різних країнах були
впевнені, що переклад поезії неможливий, однак це не заважало появі поетичних
перекладів. Зрештою, практика перекладу вказує на те, що все ж таки переклад
"неперекладного" можливий. Термін «неперекладність» поезії, можна
використовувати лише у сенсі неможливості (або непотрібності) передачі засобами
43
мови перекладу з мови оригіналу тих чи інших елементів тексту. Однак, у будь-
якому тексті, в тому числі і в поетичному, окремі елементи підпорядковуються
одному цілому, і відсутність повного еквівалента не означає неможливість
перекладу всього тексту.
Отже, створення еквівалентного оригіналу поетичного тексту можливе.
Принцип поетичного перекладу ґрунтується на функціональному підході до оцінки
як перекладу в цілому, так і окремих його аспектів; і теорія перекладу обґрунтовує
саме цю концепцію і виходить із неї під час вирішення конкретних перекладацьких
проблем.
Переклад поезії – процес, що створює низку труднощів та проблем для
перекладача. Вважаємо за доцільне виокремити:
– збереження національної своєрідності (виникнення цієї проблеми
зумовлена тим, що вірш відбиває певну дійсність, яка пов’язана з життям
конкретного народу. Вирішенням цієї проблеми є збереження органічної єдності
форми та змісту разом з його національною обумовленістю);
– збереження духу та часу твору (фактор часу має важливе значення для
сприйняття та відтворення тексту, тому він має зберігатися в перекладі. Завданням
перекладача є не осучаснити переклад, а саме відтворити атмосферу минулого, але
при цьому уникнути надмірної архаїзації);
– вибір між точністю та красою перекладу (переклад є відображенням
художньої дійсності оригіналу, і тому він повинен відтворювати форму та зміст
оригіналу в їхній єдності);
– проблема збереження «духу» того часу, коли було написано твір.
Наразі існує думка, що зовсім іншим законам підпорядковуються білі вірші.
Їх перекладати легше, проте це не так. У білих віршах смисловий та емоційний
акцент робиться на лексику та ритм.
Як вже зазначалося вище, переклад художніх творів – унікальний, тому
й перед перекладачем виникає низька труднощів. Вони зумовлені тим, що
сприйняття тексту не завжди є зрозумілим для самого перекладача, і тому інколи
втрачається індивідуальний стиль автора, а реципієнт сприймає цей переклад
44
в якості першотвору. Нерідко ми можемо спостерігати, що текст перекладу не
є еквівалентним тексту оригіналу. Тобто, в ньому будуть бути відсутні ті життєві
ситуації, емоції, образи та конфліктні ситуації про які писав автор. Ці всі фактори
впливають на сприйняття читача та зумовлюють зовсім інше розуміння
першотвору. Таким чином виникає термін інтерпретація. «Лінгвістично
правильний переклад не існує, а можлива лише інтерпретація» [58, c .132].
Започаткувала інтерпретаційну теорію перекладу у 1970 роках Даніка
Селескович спільно з Мар'яною Ледерер. Ця теорія грунтується на спостереженнях
за процесом усного, в першу чергу синхронного перекладу.
Вчені дійшли висновку, що спілкування між людьми здійснюється не завдяки
обміну мовними одиницями, а саме у мовному висловлюванні текстів, які мають
певний зміст. Згідно теорії, під час перекладу текст проходить наступні етапи:
створення тексту оригіналу, розуміння перекладачем сенсу мови, породження
перекладачем тексту перекладу, що відтворює вихідний зміст.
Поняття інтерпретації є основним у цій концепції та є протиставленням
перекладу. На думку Д. Селескович перекладом є операція з перекодування
повідомлення з однієї мови на іншу мову. Під час перекладу мови аналізують
та оцінюються з погляду відповідності еквівалентів. Як зазначає Д. Селескович,
найкраще для цього використовувати двомовні словники, в яких вказуються
можливі відповідності між одиницями двох мов. Відмінність інтерпретації від
перекладу полягає у тому, що вона має справу з ідеями, зі змістом, і не бере до уваги
лексичні відповідності.
Французький науковець Жюль Марузо в своїй роботі «Traduction» запевняє,
що інтерпретатор повинен зберегти сенс поетичного твору, структуру та стилістику
оригіналу. Лінгвіст вважає, що читач повинен відчути всі переживання, зануритися
у світ автора та пропустити крізь призму власного розуміння текст оригіналу [82,
p.147-150].
Після проведення свого дослідження лінгвіст робить висновок, що під час
перекладу важливим є збереження особливостей мови оригіналу та її конструкції.
45
Саме передача сенсу з вихідного тексту і перевираження його в тексті
перекладу є основним завданням перекладача, тобто інтерпретатора [79, S.209].
На сьогодні більшість теоретиків перекладу наполягають на вибірі методу
перекладу в залежності від типу поезії. Так, Є. Г. Еткінд, який є відомим вченим
у галузі теорії віршованого перекладу зауважує: «В залежності від типу поезії
змінюється співвідношення між логічним змістом, стилістичною експресією
і звуковим малюнком» [76, c.40]. При перекладі ліричної поезії важливим
є передати образ, настрій, а при перекладі соціальних творів головним завданням
стає відтворення сенсу і стилістичної забарвленості тексту.
Метою інтерпретатора поетичного твору є створення правильного
та ідеального перекладу. Поетичний текст постає перед перекладачем
як багаторівнева структура образів, звуків та символів. Однак засоби, за допомогою
яких перекладач може застосувати власну концепцію, є обмеженими, але при цьому
ефективними. За допомогою стилістичних модифікацій майже кожен перекладач,
а особливо художній, більшою чи меншою мірою нав’язує свій стиль оригіналу, а
також, і своє уявлення про твір. Він встановлює мовні закономірності в обох
системах, які знаходяться у власному культурному оточенні. Перекладач не
повинен нав’язувати свої ідеали та художні концепції, втручаючись у текст.
З точки зору перекладознавства, термін «інтерпретація» використовується
як:
– контекстуальна інтерпретація;
– інтерпретація за допомогою словників;
– власна інтерпретація перекладача з урахуванням реальності;
– інтерпретація самого сенсу першотвору.
На думку Г. Гачечиладзе, поетична структура вірша, а саме віршування,
своєю специфікою впливає на принципи поетичного перекладу [19, c.256].
Найважливішим питанням теорії перекладу є всебічна характеристика
та аналіз змістових відносин тексту-оригіналу та перекладу. На думку
В. Н. Комісарова, завдання перекладача, безсумнівно полягає у відтворенні змісту
першотвору [35].
46
Майстерно підібрані інтерпретатором художні засоби не залишають сумнівів
щодо адекватності та правильності перекладу. На жаль вони не завжди вірно
відтворюють тексту-оригіналу. Таким чином, постає потреба у використанні
інтерпретації в якості засобу відтворення твору з однієї мови на іншу.
На думку таких науковців як, А. М. Науменко, Т. Р. Кияк, О. Д. Огуй,
інтерпретацією слід вважати суб’єктивним, звуженим поясненням тексту оригіналу
перекладачем, при цьому не слід забувати про дві іпостасі інтерпретатора-
перекладача: критику і творця [30].
Власне під поняттям інтерпретації розуміють мистецтво тлумачення та
пояснення текстів. У широкому значенні слова інтерпретація присутня у будь-якій
комунікації людей, а у вузькому – коли є необхідність виявити неочевидні значення
тексту. В перекладознавстві інтерпретація використовується саме у вузькому сенсі.
Однак, такі вчені, як В. Комісаров, В. Кухаренко, В. Радчук, Л. Краснова,
Р. Гром’як розуміють поняття «інтерпретація» у значно ширшому значенні. На
їхню думку вона є «засвоєнням смислової, ідейно-естетичної та емоційної
інформації художнього твору» [44, c.192]; як «метод літературознавства та
літературної критики, тлумачення змісту твору й його форми в певній культурно-
історичній ситуації його прочитання» [43, c.147]; як «дослідницьку діяльність,
пов’язану з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на його
структурних рівнях через співвідношення з цілістю вищого порядку» [43].
Головне завдання інтерпретації полягає у породження нового за якістю
тексту, тобто відмінну його подібність. В результаті цього інтерпретація
є варіативною відповідністю. Від автора оригінального тексту вимагається дійсне
тлумачення дійсності, а від перекладача – вірне тлумачення оригіналу. Виходячи
з цього, необхідно враховувати три наступні фактори:
– визначення сенсу твору;
– розуміння тексту інтерпретатором;
– тлумачення об’єктивних цінностей твору та його оцінка [78].
47
Л. С. Бархударов вважає що, труднощі перекладу художніх творів виникають
саме завдяки «розбіжностям між структурою двох мов та жорсткими формальними
вимогами, що накладаються на поетичні тексти» [10, c.18-23].
Під час аналізу труднощів перекладу та сприйняття тексту, відомий
італійський письменник Умберто Еко запропонував три рівні розуміння тексту:
– пошук в тексті мети та теми автора;
– пошук сенсу текст незалежно від намірів автора;
– пошук інформації, яка має вплинути на читача [41, c.35-36].
На думку Х. Дж. Фермеєра, аналіз тексту є важливим у контексті процесу
перекладу. Науковець виокремлює наступні фактори:
– Інтерпретація тексту вимагає визначення мети (скопосу).
– Перекладач сприймає текст, тобто він сприймає та аналізує власне
розуміння тексту.
– Кожен акт спілкування передбачає певні екстралінгвістичні та
культурологічні знання.
Фермеєр наголошує на різниці між лінгвістичним та трансляційним аналізом
тексту. Його теорія, орієнтована на дії та сприйнятті тексту читачем. Мета дії,
в цьому контексті мета перекладу, визначає стратегію перекладу. Оскільки
вихідний та цільовий текст призначені для різних адресатів у різних культурах,
перекладач стає співавтором тексту, орієнтованого на одержувача у процесі
перекладу. «Читач хоче отримати найкраще. «Найкраще» – це культура, а отже,
простір, час та читач» [94].
У результаті можна дійти висновку, що опис і мовне відображення
є головними складовими художнього твору. Велику увагу варто приділяти
емоційно-експресивному фактору, адже саме він виокремлює поетичні твори серед
інших. На думку О. В. Александрова, мова служить людині не тільки для
вираження думки, але і для вираження її суб'єктивного ставлення до
висловлюваного – почуття, емоції, бажання, воля – невід'ємні чинники в пізнанні
людиною дійсності».
48
Не викликає жодних сумнівів, що експресивність належить до комплексних
понять. Всі її складові доповнюють одну одну та створюють унікальну картину
творчої дійсності [1].
Під час будь-якого перекладу можливі певні втрати та перекладачу часто
доводиться обирати на чому саме зробити акцент: на формі твору чи на змісті.
Значну роль відіграє також і індивідуальний стиль самого перекладача (вік, досвід,
національність, професія та час створення). Перекладачу художніх творів слід
завжди пам’ятати про вплив на емоційний стан читача таким самим чином, як
і в тексті оригіналу. Вирішальним у цій справі є вміння балансувати між двома
мовами.
2.2. Застосування перекладацьких трансформацій при перекладі
поетичних творів
49
Вивчення іноземних мов сьогодні є життєвою необхідністю. Для досконалого
володіння мовою треба бути обізнаним не лише в граматичному, лексичному та
синтаксичному аспектах, а й відчувати її. Особливо це важливо для перекладу
художніх творів. Дослівний переклад не може відтворити сенс та глибину
художнього тексту. З цієї причини переклад поетичного тексту значно може
відрізнятися від оригіналу. На думку Т. А. Казаковї, точний переклад, неможливий
через те, що різні мови мають певні відмінності у граматичній системі мови,
у кількості лексичних одиниць, не кажучи вже про відмінність культур, що теж
може мати вплив на спосіб та результати перекладу [28, c.9].
Процес перекладу майже неможливий без внесення змін. Ця ситуація,
насамперед, зумовлена лінгвістичними, мовними та екстралінгвістичними
розбіжностями, тобто тими, які містять інформацію про культуру, побут, звичаї
і традиції мови тексту оригіналу. В такому випадку, головними засобами
досягнення функціональної еквівалентності є перекладацькі трансформації.
Важливо зазначити, що кожен лінгвіст-теоретик висуває своє трактування цього
терміну.
На сьогодні існує безліч праць присвячених вивченню перекладацьких
трансформацій. Проблемою перекладацьких трансформацій займалися такі
науковці як Л. С. Бархударов, В. Г. Гак, В. Н. Коміссаров, О. О. Селіванова,
Л. К. Латишев, Я. Й. Рецкер, О. Д. Швейцер. Проте, і досі не існує єдиного
трактування терміну перекладацьких трансформацій.
За Л. С. Бархударовим, перекладацькими трансформаціями слід вважати
різні перетворення, які використовуються для того, щоб досягти перекладацької
еквівалентності (адекватності) перекладу всупереч розбіжностям у формальних і
семантичних системах двох мов.
Я. І. Рецкер вважає, що трансформаціями слід називати прийоми логічного
мислення, завдяки яким можна розкрити значення іншомовного слова в певному
контексті [62, c.159].
О. Д. Швейцер наголошує, що термін «трансформація» вживається
у метафоричному сенсі. Він впевнений, що трансформації в перекладі грунтується
50
на відношенні між оригінальними і кінцевими мовними виразами, та заміні
в процесі перекладу однієї форми вираження на іншу [74].
Схожу думку має Л. К. Латишев. Вчений вважає, що трансформації є
способом відтворення оригінального тексту, для якого характерний відхід від
семантико-структурного паралелізму між оригіналом та перекладом [47, c.124].
В. Г. Гак називає трансформаціями відхід від використання ізоморфних
засобів, що існують в обох мовах [17].
В. Н. Комісаров запропонував власне трактування поняття трансформацій.
На його думку, перекладацькі трансформації слід вважати перетвореннями, які
полегшують здійснення переходу від одиниць оригіналу до одиниць мови
перекладу. І, оскільки перекладацькі трансформації здійснюються з мовними
одиницями, що мають як план змісту, так і план вираження, вони носять
формально-семантичний характер, перетворюючи як форму, так і значення
вихідних одиниць [37].
Отже, ми можемо зазначити, що не існує єдиного визначення перекладацьких
трансформацій, це залежить від поглядів самих науковців, а головною функцією
перекладацьких трансформацій є подолання перекладацьких труднощів, які
виникають під час перекладу.
Українські вчені А. М. Науменко, Т. Р. Кияк, О. Д. Огуй зазначають, що
мовним рівням оригіналу мають відповідати рівні перекладу, а саме фонетичний,
морфологічний, лексичний та синтаксичний. Вони запропонували власну
класифікацію перекладацьких трансформацій:
– фонетично-імітаційні трансформації;
– морфолого-категорій ні трансформації;
– лексико-семантичні трансформації;
– синтаксико-реченнєві трансформації [30, c.592].
Науковиця О. Селіванова запропонувала досить унікальну класифікацію
перекладацьких трансформацій. У своєму дослідженні вчена спирається на
симантику, синтактику та прагматику. Як зазначає О. Селіванова, вкрай важко
виокремлювати три виміри семіозису як цілісного процесу. Це виникає через те,
51
що відбувається є зміна форми, яка зумовлює здебільшого і зміну сенсу, а
модифікація прагматичного впливу передбачає зміну форми та змісту
повідомлення. Таким чином трансформації поділяються на формальні, формально-
змістові [66, c.458].
За класифікацією Л. С. Бархударова перекладацькі трансформації
поділяються на вилучення, додавання, перестановка та заміна.
Натомість, Л. К. Латишев запропонував свою класифікацію. Він виокремлює
морфологічні, синтаксичні, стилістичні, семантичні, морфологічні, лексичні, та
змішані.
Згідно класифікації В. Н. Комісарова перекладацькі трансформації
поділяються на лексичні та граматичні. До лексичних, на думку науковця, слід
віднести транскрипцію та транслітерацію, а до граматичних – членування речення,
об'єднання речень, граматичні заміни. Окремо науковець виокремлює третій тип
трансформацій – це змішаний тип.
Російський дослідник А. Ф. Архипов запропонував свою класифікацію
перекладацьких трансформацій. Науковець поділяє усі перекладацькі прийоми на
граматичні та лексико-семантичні.
До граматичних він відносить:
– додавання лексичних одиниць,
– вилучення граматичних одиниць,
– заміну граматичних форм частини мови,
– заміну частин мови,
– заміну однієї синтаксичної конструкції іншою,
– факультативну зміну порядку слів (членів речення, конструкцій та речень),
– заміну кількості та типів речення.
До лексико-семантичних він відносить:
– додавання слів (словосполучень і речень),
– вилучення лексичних елементів,
– лексичне розгортання,
– лексичне згортання,
52
– стилістична нейтралізація,
– стилістична спеціалізація,
– генералізація,
– конкретизація,
– логічний розвиток,
– антонімічний переклад,
– конверсивна заміна та цілісне перетворення. [45, c.464].
На нашу думку, найбільш повною є класифікація А. Ф. Архипова, до того ж,
слід зазначити, що під час аналізу перекладацьких трансформацій поетичного
тексту можлива комплексність перекладацьких трансформацій, тобто одне речення
може містити кілька видів трансформацій.
Т. А. Казакова у власному описі перекладацьких трансформацій
використовує класифікацію В. Н. Коміссарова, однак вносить деякі зміни.
Насамперед, Т. А. Казакова виокремлює лексичні прийоми перекладу, до них
належать: перекладацька транскрипція (транслітерація), калькування,
конкретизація, генералізація, емфатизація, функціональна заміна та описовий
переклад [28, c.320].
Разом з тим Т. А. Казакова вказує граматичні прийоми перекладу, а саме:
повний переклад, частковий переклад, функціональна заміна, описовий переклад,
нульовий переклад, конверсія, стягнення, розгортання, перестановка компонентів
речення, додавання, випущення, антонімічний переклад.
У значенні лексичних трансформацій Т. А. Казакова розглядає перетворення
на саме на лексичному рівні, до категорії граматичних трансформацій вона
відносить перетворення на синтаксичному рівні. А переклад фразеологізмів
та клішованих виразів вона виокремлює. Згідно класифікації Т. А. Казакової
до найскладніших трансформацій належать стилістичні прийоми перекладу.
В свою чергу дослідниця І. С. Алексєєва виокремлює 7 типів трансформацій,
а саме перестановку, заміну, додавання, вилучення, антонімічний переклад,
компенсацію, описовий переклад, додавання та вилучення лексичних одиниць,
лексичне згортання та розгортання, конкретизацію та генералізацію, логічний
53
розвиток, конверсивну заміну, цілісне перетворення, смислове узгодження
та додавання.
Разом з тим перекладацькі трансформації можно поділити на такі категорії:
лексико-семантичні, граматичні, лексико-граматичні, стилістичні [3, c.352].
На сьогодні до лексико-семантичних трансформацій належать:
– додавання лексичних одиниць (слів, словосполучень та речень);
– вилучення лексичних одиниць;
– лексичне розгортання;
– лексичне згортання;
– генералізація;
– конкретизація;
– логічний розвток;
– конверивна заміна;
– цілісне перетворення;
– смислове узгодження;
– адаптація.
В свою чергу до граматичних трансформацій належать:
– додавання граматичних одиниць;
– вилучення граматичних елементів;
– заміна граматичних форм частин мови (заміна форми числа, заміна форми
часу, заміна стану і способу, заміна ступенів порівняння);
– заміна частин мови;
– факультативні зміни порядку слів, їхніх частин, членів речення,
конструкцій, структури речення;
– заміна кількості і типів речень.
До лексико-граматичних належать:
– компенсація;
– описовий переклад;
– антонімічний переклад;
– переміщення;
54
Основними способами стилістичних трансформацій є:
– стилістична нейтралізація;
– стилістична спеціалізація;
– стилістична компенсація.
До мотивів застосування перекладацьких трансформацій Латишев відносить:
– відмінності між системами двох мов, а саме оригіналу і мови перекладу;
– прагнення подолати розбіжності між нормами мови оригіналу і мови
перекладу;
– прагнення подолати розбіжності узусу, який діє в середовищі мови
оригіналу і мови перекладу [48].
Поза всяким сумнівом, перекладацькі трансформації вирішують проблеми
розбіжності двох мов, при цьому Л. К. Латишев вказує, що «причинами
перекладацьких трансформацій є суттєві розбіжності комунікативних компетенцій
носіїв мови оригіналу та перекладу та прагнення перекладача нівелювати
(«згладити») їх заради досягнення рівноцінності регулятивного впливу похідного
тексту та тексту перекладу» [46, c.135].
У свою чергу А. Ф. Архипов виокремлює такі мотиви застосування
перекладацьких трансформацій:
– прагнення уникнути буквалізму при перекладі;
– прагнення використовувати вирази і конструкції найбільш вживані в мові
перекладу;
– необхідність подолання міжмовних відмінностей в оформленні;
– прагнення уникнути неприродності, громіздкості та неясності;
– прагнення до більш компактного варіанту перекладу;
– прагнення донести важливу фонову інформацію;
– прагнення відтворити образність [5].
Насамперед, мотиви використання перекладацьких трансформацій
поділяються на об'єктивні та суб'єктивні. До об’єктивних причин належать
культурні відмінності мови оригіналу та перекладу, а до суб’єктивних: брак часу
при усному перекладі, власного стилю перекладача та рівень його компетентності.
55
Наприкінці відзначимо, що загальної класифікації перекладацьких
трансформацій не існує. У першу чергу, це пов’язано з науковими підходами та
поглядами на вирішення цієї проблеми. Однак, кожна з класифікацій є доречною і
доповнює одна одну. Перекладацькі трансформації є одним з найважливіших
агрегатів перекладача. Саме завдяки їм вирішуються певні труднощі, особливо при
перекладі поетичних творів.
Головне при перекладі – відтворити єдність форми та змісту, а також
передати історичні, культурологічні та інші реалії мови оригіналу максимально
наблизивши її до розуміння. Процес перекладу включає два етапи: з'ясування
змісту оригіналу та вибір варіанта перекладу. Часом перекладачу доводиться діяти
інтуїтивно. Причиною цього є неусвідомлення перекладачем, чим саме він має
керуватися при виборі того чи іншого варіанта. Для повного розуміння всього
тексту треба усвідомити загальний зміст тексту, смислові зв'язки тексту загалом і
кожного речення окремо, послідовність розвитку думки автора, встановити
причинні зв'язки в оригіналі.
Отже, кожна мова має свою унікальну мовну систему та містить фонетичну,
синтаксичну, морфологічну, семантичну та лексичну підсистеми. Саме вони
і обумовлюють виникнення та подальше вивчення перекладацьких трансформацій.
Висновки до розділу 2
На підставі вищезазначеного можна зробити висновок, що переклад
є унікальним мистецтвом, яке сприяє розвитку лінгвістичних, літературних
особливостей, а також долав розрив між різними культурами світу. Як було
встановлено, вихідною точкою роботи перекладача є не текст оригіналу,
а інформація, закладена у ньому, тому мета роботи перекладача полягає у передачі
змісту, який міститься в тексті.
Для поетичних творів є характерним високий ступінь семантико-
стилістичної та образної концентрації. Форма поетичного твору утворюється
завдяки римі, ритму, віршованим розміром та кількістю стоп. Все це перекладач
56
має максимально точно відтворити. Таким чином, переклад можна вважати за
адекватний, коли читач сприймає його за оригінал.
Шляхом опрацювання теоритичного матеріалу було виявлено, що в поезії,
надзвичайно поширене використання різних художніх засобів, які допомагають
розкрити душевний стан та внутрішній світ персонажа. Необхідність дослідження
перекладу засобів художньої виразності зумовлена тим, що вони відіграють
важливу роль у створенні художнього твору. Митець має повну свободу висловити
та описати свої ідеї на основі своїх ідеалів, досвіду та оточення.
Перед перекладачем постає складне завдання, а саме відтворити все те, що
хотів сказати автор у своєму творі. Перекладач не має права перекладати все,
що забажає, так як він з оригіналом твору – ціле; він має бути вірним автору. Проте,
цей переклад буде оригінальним, оскільки відбувається цією мовою вперше.
Також у цьому розділі ми розглянули перекладацькі прийоми поетичних
творів, а саме:
– лексико-семантичні,
– граматичні,
– лексико-граматичні,
– стилістичні.
РОЗДІЛ ІІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ПОЕТИЧНИХ
ТВОРІВ (НА ПРИКЛАДІ УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДІВ ПОЕЗІЙ
РАЙНЕРА МАРІЇ РІЛЬКЕ)
3.1. Поезія Райнера Марії Рільке в україномовних перекладах
Перш ніж аналізувати творчість Райнера Марії Рільке ми розглянемо
життєвий шлях письменника. Він народився 4 грудня 1875 році у Празі. Протягом
свого життя багато подорожував.
Поет захоплювався перекладацькою діяльністю і перекладав з французької,
писав вірші російською мовою. Ранні вірші Рільке тісно пов'язані з чеською
культурою та з пейзажами Праги та її околиць. Його картини зачаровують
інтонацією пісень чеського народу.
Традиційно творчість Рільке відносять до поезії символізму. Найвідомішими
збірками письменника є: «Життя і пісні» (Leben und Lieder. Bilder und
Tagebuchblätter, 1894), «Святвечір» (Advent, 1897), «Книга годин» або «Часослов»
(Das Stunden-Buch, 1905), «Дуїнянські елегії» (Duineser Elegien, 1923), «Сонети до
Орфея» (Die Sonette an Orpheus, 1923). До літературного надбання письменника
належать також прозові та драматичні твори.
Подарунком долі для письменника стала зустріч із чарівною жінкою Лу
Андреас-Саломе. Вона стала його першим коханням. Саме з розповідей своєї
коханої Рільке дізнався про українські землі, в яких він знайшов батьківщину
сильну за духом. Однак, не лише завдяки Лу Рільке починає цікавитися життям
слов’янського народу. Тим хто започаткував інтерес письменника був письменник
Й. Г. Гердер.
Значної уваги вимагає той факт, що письменник у 1899 і 1900 разом із Лу
Андреас-Саломе відвідали Російську імперію. На той час до неї належала значна
частина українських земель.
Ця подорож і посприяла появі нових творів та зацікавила молодого поета-
австрійця слов’янським дивовижним світом. З часом велику кількість творів було
перекладено українською мовою. Твори митця в цей період були насичені
размаїттям образів та стилістичних мотивів, це був час боротьби та пошуку свого
58
втраченого світу. Увесь свій досвід, який письменник отримав в Україні, він
відобразив у своїх творах мистецтва. Райнер Марія Рільке написав про Україну:
«Тут, земля — велика, вода — велика, але перш за все небо велике. Те, що я бачив,
було лише образом землі, річки та світу. Тут все це саме по собі. В мене відчуття,
наче я споглядав саме створення; як мало слів про існування, про речі, які існують
в масштабі Бога-Отця...».
Цікавими та драматичними були для поета 19-й, 20-й рік. Суть людського
буття та цінності були під сумнівом. В цей час руйнувалися старі світи та
народжувалися нові, люди починали інакше мислити та сприймати по-іншому
новий світ. Протягом цього часу і Рільке прагнув повернутися до витоків свого
буття і відшукати втрачене.
Подорожуючи митець познайомився з українським художником
Іллею Рєпіним. Завдяки цьому знайомству Рільке дізнається про українську
історію, про козаків. Надалі він почав вивчати українську літературу і прочитав в
оригіналі «Слово о полку Ігоревім». Цей твір настільки вразив письменника, що
він зробив переклад твору.
З часом Рільке навідувався до України, а саме відвідав Київ. Він був у захваті
від архітектури міста. Значну кількість місць та образів ми можемо спостерігати в
його доробку, наприклад Києво-Печерська Лавра згадується у його творах
«Часослов» та «Ти монастир Господніх ран». Поет навіть міркував над тим, щоб
оселитися у Києві, а називав він це місто «близьким до Бога» [77].
Поет подорожував українськими селами та вивчав життя простих людей.
Після побаченого він написав: «Згадую полтавські степи, надвечірні зорі, хатки і
охоплює сум, що мене там немає». Поет й надалі з пристрастю цікавився
українською культурою. В Україні він написав новий твір «Пісня про правду».
За словами самого Райнера Марії Рільке, саме подорожі Україною вплинули
на його світогляд та духовність. Кожен твір поета написаний в Україні насичений
емоціями, атмосферою народу та землі.
Безмежним є вплив України на творчу суть Райнера Марії Рільке. Не дивно,
що за його погляди та цікавість до України письменника часто критикували [83].
59
Дослідженням постаті та творчості Рільке займалися багато вчених. Проте,
як зазначає Л. Кравченко в доробку «РайнерМарія Рільке й Україна», слід звернути
увагу на працю Д. Наливайка. Вона є досить вагомою щодо теми України та
Райнера Марії Рільке.
Райнер Марія Рільке є майстром фонетичної побудови вірша. Саме це робить
його манеру унікальною, а асонанси та алітерації сприяють розкриттю тематики
вірша. При перекладі творів Рільке ми спостерігаємо відмінність функціональних
характеристик, а саме коли однина замінюється множиною.
Дослідження творчості поета вказують нам на три центральні концепції
Рільке – бідність, кохання та роль митця – на які суттєво вплинули його ставлення
до слов’янської культури та літератури. У його поетичних творах ми спостерігаємо
дбайливе ставлення до проблем принижених та співчуття жінці. Проте головною
тематикою Райнера Марії Рільке є відчуття тривоги, страху та передчуття
майбутніх змін. Однак, коли Рільке пише про Бога, він не має на увазі божество
в традиційному розумінні, а скоріше використовує цей образ для позначення
життєвої сили, або природи, або всеосяжної, пантеїстичної свідомості.
3.2. Аналіз перекладу поетичних творів Райнера Марії Рільке
виконаного Мойсеєм Фішбейном, Миколою Бажаном та Василем Стусом
В практичній частині нашого дослідження для аналізу перекладу поетичних
творів Райнера Марії Рільке виконаного Мойсеєм Фішбейном, Миколою Бажаном
та Василем Стусом ми використаємо класифікацію перекладацьких
трансформацій, яку запропонував А. Ф. Архипов.
Вірш «Der Tod des Dichters»
Приклад №1
Райнер Марія Мойсей Фішбейн Микола Бажан Василь Стус
Рільке
Er lag (1, 126). Лежав (1,127). Поет лежав (2). Він міцно спав (2).
60
Словосполучення «Er lag…» було перекладене Мойсеєм Фішбейном:
«Лежав», Миколою Бажаном: «Поет лежав…», а Василем Стусом: «Він міцно
спав…».
Кожен з цих варіантів перекладу є доречним, оскільки сенс речення та образ
перекладено адекватно. У перекладі Миколи Бажана чітко виражена конкретизація
«Поет лежав…», а у перекладі Василя Стуса образ перекладено за допомогою такої
перекладацької трансформації, як логічний розвиток.
Приклад №2
Райнер Марія Мойсей Фішбейн Микола Бажан Василь Стус
Рільке
Die, so ihn leben Не відали, що він і Ті люди, що живим Але не знали ті, що
sahen, wussten світ – одне… поета знали, не з ними жили, що
nicht, wie sehr er (1, 127) відали, яким він один був їхнім
eines war mit allem єдиним він зі рідним краєм (2)
diesen (1, 126), світом був (2)
При перекладі присудка «wussten nicht» Фішбейном і Бажаном застосовано
застарілу лексему-синонім до слова «знали» – «відали». Ймовірно тому, що
у художньому творі, і в поетичному зокрема, застарілі слова не лише виконують
функцію прямої номінації певної історичної доби, вони стають засобом
художнього відтворення певних історичних реалій і не тільки несуть читачеві
правдиву історичну інформацію, а й передають мовні особливості зображуваного
часу. Частину речення «…er eines war mit allem diesen…» також відтворено по-
різному: у перекладі Миколи Бажана: «…яким єдиним він зі світом був…» було
використано додавання та логічний розвиток.
Переклад Василя Стуса містить такі трансформації, як конкретизація та
граматична заміна.
61
Приклад №3
Райнер Марія Мойсей Фішбейн Микола Бажан Василь Стус
Рільке
O sein Gesicht war Його лице – О, лик його – то Його подоба –
diese ganze Weite віддалини… весь безмежний далі ці прозірні (2)
(1, 126) (1, 127) світ (2)
При перекладі цієї строфи Мойсеєм Фішбейном іменник Gesicht відтворено
словниковим відповідником «лице»; Микола Бажан переклав – «лик», а
Василь Стус дібрав еквівалент – «подоба».
Перекладаючи словосполучення «diese ganze Weite» Фішбейн застосував
лексему «віддалини», оскільки лексична одиниця «віддалина» є синонімом до
слова «далина», отже застосовано вилучення вказівного займенника «diese» та
прикметника «ganze». Мотивом застосування трансформації є прагнення до більш
компактного варіанту перекладу.
У перекладі Бажана та Василя Стуса ми спостерігаємо використання такої
трансформації, як конкретизація. Словосполучення «diese ganzeWeite» перекладачі
відтворили словосполученням «весь безмежний світ» та «далі ці прозірні».
Запропоновані варіанти перекладу є адекватними, повністю відтворюють
образність та емоційність оригіналу.
Вірш «Der Ölbaumgarten».
Приклад №4
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Мойсей Фішбейн
Er ging hinauf unter dem Під сірим віттям вгору Він підіймався вгору між
grauen Laub ganz grau und йшов помалу він, сірий і олив невидний, сірий, він
aufgelöst im Ölgelände (2) самітний, між олив (2) у сірім листі (2)
62
Кожен варіант перекладу є унікальним і повністю відтворює сенс та образ
поетичної картини. Микола Бажан у своєму перекладі намагався повністю
відтворити похмурі відтінки та тональність вірша, застосувавши при цьому такі
перекладацькі трансформації як переміщення, а саме словосполучення «…unter
dem grauen Laub…» в оригіналі знаходиться в середній частині речення, а в
перекладі на початку речення «Під сірим віттям…». В цьому варіанті перекладу
також наявна така перекладацька трансформація додавання лексичної одиниці
«помалу» та логічний розвиток, а саме в оригіналі ми бачимо лексичну одиницю
«aufgelöst», яка має відповідник «розчинитися», а перекладач відтворив лексемою
«самітний».
У варіанті перекладу Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо такі перекладацькі
трансформації, як переміщення словосполучення «unter dem grauen Laub». В тексті
перекладу це словосполучення знаходиться на останньому місці «у сірім листі».
Також перекладач застосував таку перекладацьку трансформацію, як логічний
розвиток, а саме лексична одиниця «aufgelöst» має відповідник «розчинитися», а в
перекладі ми спостерігаємо лексему «невидний».
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є прагнення
перекладачів відтворити картину образів, зберегти ритм та риму оригінального
вірша.
Вірш «Ich finde Dich nicht mehr»
Приклад №5.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Мойсей Фішбейн
Ich finde Dich nicht mehr. Тебе не можу більше я Надибати не можу (2).
(2). знайти (2),
У своєму перекладі для більшої емоційності Микола Бажан відтворив
лексичну одиницю «Dich» з великої літери. У перекладі Мойсея Фішбейна ми
спостерігаємо таку перекладацьку трансформацію, як вилучення лексичних
63
одиниць. В оригінальному творі наявні такі лексеми «Ich; Dich; mehr», а в перекладі
Мойсея Фішбейна вони відсутні. А також перекладач застосував стилістичне
забарвлення, а саме лексична одиниця «finde» має словниковий відповідник
«шукати», а в перекладі перекладено лексемою «надибати». Мотивом застосування
такої трансформації є збереження ритмічності вірша та відтворення образу.
А лексична одиниця «Dich» написано з великої літери для більшої емоційності.
Приклад №6.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Мойсей Фішбейн
Nicht in den andern. Nicht ні в інших, ні в камінні (2) ні в камені не можу (2)
in diesem Stein (2).
Аналізуючи переклад Миколи Бажана ми спостерігаємо такі перекладацькі
трансформації, як вилучення вказівного займенника «diesem» та заміну форми
числа «Stein». Зазвичай заміну форми числа використовують, коли категорія числа
становить певні труднощі під час перекладу. Причиною цього може бути
відмінності в структурі мови оригіналу та мови перекладу. Слід звернути увагу на
те, що в оригіналі яскраво виражене нагнітання заперечення «nicht», «nicht mihr»,
та все підкріплено запереченням «nein». Аналогічну градацію ми спостерігаємо
в перекладі Бажана однак, перекладач використовує інші граматичні засоби:
подвійний сполучник заперечення «ані …ані» разом з модальним дієсловом «не
можу». Власне, таким чином Бажану вдається зберегти лейтмотив та ритмічність
оригіналу. Деякі іменники в німецькій мові мають лише однину, але в українській
вживаються у множині, або навпаки. У художньому перекладі Миколи Бажана
мотивом застосування цієї трансформації є збереження рими та динамічності
вірша.
У перекладі Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо вилучення словосполучення
«Nicht in den andern».
64
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є прагнення зберегти
риму, ритм та образність оригінального твору.
Приклад №7.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Мойсей Фішбейн
Später erzählte man, ein Казали згодом: ангела Відтак розкажуть: янгол
Engel kam – Warum ein прихід, – Хіба то ангел? прилетів. Чому це янгол?
Engel? Ach es kam die Ах, то ніч прийшла (2), Ах, то ніч прийшла (2),
Nacht (2)
Микола Бажан у своєму перекладі застосував граматичну трансформацію
заміни частини мови, а саме словосполучення «ein Engel kam» він відтворив
словосполученням «ангела прихід». Також, перекладач відтворив питальне слово
«Warum? (чому?)» питанням «Хіба?». Віршам Райнера Марії Рільке притаманні
повтори, завдяки їм поет виражає відношення до оточення, оскільки вони є його
породженням і виконують функцію відособлення. Однак, в одночас з цим повтори
є сполучною ланкою між творами автора.
В перекладі Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо конкретизацію «Відтак
розкажуть: янгол прилетів. Чому це янгол? Ах, то ніч прийшла…». Перекладач
використав конкретизацію (прилетів). Обидва варіанти перекладу є доречними, так
як точно передають зміст, образи та відтворюють милозвучність вірша.
Вірш «Spanische Tänzerin»
Приклад №8
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
Mit einem Blick entzündet Волосся нагло запалало замиготіло пасмами
sie ihr Haar (2) (2), волось (2).
65
В перекладі Миколи Бажана ми спостерігаємо таку перекладацьку
трансформацію, як додавання лексеми «нагло». Також перекладач використав такі
трансформації, як факультативна заміна порядку слів, а саме в оригіналі лексична
одиниця «Haar» знаходиться в кінці речення, а в перекладі на початку речення.
Наступною трансформацією, яку ми можемо спостерігати в тексті перекладу,
є вилучення словосполучення та лексичних одиниць «Mit einem Blick; sie».
В перекладі Василя Стуса слід виокремити такі перекладацькі трансформації,
як генералізація (в оригінальному творі застосована лексема «entzündet», яка має
словниковий відповідник «спалахнути, палати», а в перекладі ми бачимо лексему
«замиготіло», вилучення лексичних одиниць (в оригінальному творі ми можемо
спостерігати наявність лексем «Mit einem Blick; sie», а в перекладі Стуса наявна
конкретизація «пасмами».
Обидва варіанти перекладу адекватно передають сенс оригінального твору
та відтворюють картину образів оригінального тексту. Мотивом застосування цих
перекладацьких трансформацій є прагнення зберегти стилістичне забарвлення,
рими та динаміки оригіналу.
Приклад №9
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
Und plötzlich ist er Раптово вгору полум'я І вмить вогнем все коло
Flamme, ganz und gar (2). звелось (2). повилось (2),
Микола Бажан застосував при перекладі фразеологізму «ganz und gar» цілісне
перетворення. Перекладач відтворив його лексемою «звелось». Також в цьому
варіанті перекладу ми спостерігаємо вилучення сполучника «Und» та особового
займенника «er». Василь Стус у своєму перекладі використав також цілісне
перетворення і відтворив фразеологізм «ganz und gar» виразом «все коло
повилось».
66
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є мета відтворення
рими, ритму, образу оригіналу а також використання виразів, які найбільш вживані
в мові реципієнта.
Вірш «Auch du wirst groß sein. Größer noch als einer»
Приклад №10
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Man wird dich fühlen: dass ein Duften Це ти: немов духмяно і волого (1, 41)
ginge (1, 40)
Мойсей Фішбейн застосував такі граматичні трансформації, як заміна
безособового речення «Man wird dich fühlen» на особове неповне речення «Це ти»,
додавання лексичної одиниці «волого» та заміна однієї частини мови іншою, а саме
іменник «Duften» – перекладач замінив прислівником «духмяно».
Приклад №11.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
und wie ein Kranker seine liebsten Dinge неначе речі люблені слабого (1, 41)
(1, 40)
Мойсей Фішбейн застосував таку трансформацію, як логічний розвиток «ein
Kranker – слабого», вилучення сполучника «und» та присвійного займенника
«seine». Наступною перекладацькою трансформацією, яку застосував перекладач
є факультативна зміна порядку слів, а саме лексема «ein Kranker» в оригіналі
розташована в першій половині речення, а в тексті перекладу в кінці «слабого».
Іменник «Dinge - речі» навпаки перекладач переніс на початок речення.
Переклад є, на нашу думку, адекватними, так як повністю передає зміст,
стиль автора та зберігає ритм вірша.
67
Приклад № 12.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Auch du wirst groß sein. Größer noch als Великий будеш. Більший від людини
einer (1, 40), (1, 41),
МойсейФішбейн використав такі перекладацькі трансформації, як вилучення
лексем «Auch du» та конкретизацію, а саме перекладач неозначений артикль «einer»
перекладач відтворює лексичною одиницею «людини».
Мотивом застосування цих трансформацій є збереження рими та ритму
вірша.
Приклад № 13.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Es wird kein Beten geben, das die Leute І вже ані молитва, ні моління з тобою
zusammenschart (1, 40). не єднатимуть (1, 41).
В перекладі Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо таку перекладацьку
трансформацію, як конкретизацію. Перекладач відтворив іменник «die Leute»
лексемою «з тобою». Також ми тут бачимо антонімічний переклад, а саме лексема
«zusammenschart» перекладається словосполученням «збиратися разом», а в
перекладі ми бачимо «не єднатимуть». Фішбейн використав трансформацію
антонімічний переклад.
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є прагнення
відтворити образ оригіналу у більш звичайній формі для читача, а також передача
рими та ритму оригінального вірша.
Приклад № 14.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Das letzte Zeichen lass an uns geschehen Наближуй нас в останньому знаменні
(1, 58) (1, 59)
68
Аналізуючи переклад Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо такі
трансформації, як факультативна зміна порядку слів. Словосполучення «Das letzte
Zeichen» в оригінальному тексті розташоване на початку речення, а в тексті
перекладу в кінці «в останньому знаменні». Також ми в перекладі Мойсея
Фішбейна можемо побачити таку перекладацьку трансформацію, як логічний
розвиток. Лексична одиниця «Das Zeichen» має словниковий відповідник «знак»,
однак перекладач відтворив її лексемою «знамення».
Мотивом застосування зазначених трансформацій є відтворення образу, який
є більш звичним для читача, відтворення в тексті перекладу рими, рифми та
динамічності тексту оригіналу.
Приклад №15.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
und sie sind mehr als Lügen in der Zeit (1, то більшає ошукувана мить (1, 59)
58)
В перекладі Мойсея Фішбейна застосовано заміну поетичного образу, а саме
вираз «Lügen in der Zeit» він відтворив словосполученням «ошукувана мить».
Також перекладач вилучив сполучник «und» та займенник «sie».
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є збереження рими та
образу оригінального твору.
Приклад №16.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
ist immer Träumer unter Trunkenheit (1, довкола все п’яніє і п’янить (1, 59).
58).
Мойсей Фішбейн використав таку трансформацію, як заміна частини мови.
В оригінальному тексті ми бачимо, що лексичні одиниці «Träumer» та
«Trunkenheit» є іменниками, а в тексті перекладу вони були відтворені дієсловами.
69
Мотивом застосування трансформації є подолання розбіжностей мовних
норм між текстом оригіналу та перекладу, прагнення зберегти ритм, риму вірша та
наблизити образ з оригіналу до більш звичного для українського читача.
Вірш «Der Einsame»
Приклад №17.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
wo sonst nichts mehr ist, noch einmal там, де біль, де збільшувано межі болю
Schmerzen und Unsäglichkeit, noch й невимовності навкруг (1, 169).
einmal Welt (1, 168).
В перекладі цього рядка Мойсей Фішбейн застосував логічний розвиток. Він
відтворив словосполучення «noch einmal Welt» – прислівником «навкруг». Це
можна пояснити тим, що світ є тим всим, що нас оточує. Також ми тут можемо
спостерігати додавання лексичних одиниць, а саме лексем «там, біль, межі» та
вилучення лексичних елементів «nichts mehr ist».
Мотивом застосування цих трансформацій є прагнення відтворити сенс,
образ, риму та поетичність вірша.
Приклад №18.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Noch ein Ding allein im Übergroßen, Ще одне, велике понадміру, в самоті то
welches dunkel wird und wieder licht (1, тьмяне, то ясне (1, 169)
168)
Аналізуючи переклад Мойсея Фішбейна можна виявити такі трансформації,
як заміна частин мови та факультативна зміна порядку слів. В оригіналі ми бачимо,
що слово «allein» є займенником, а перекладач відтворив її іменником з
прийменником «в самоті». В оригінальному тексті лексема «allein» розташована в
70
першій частини речення, а в перекладі у другій частині «в самоті». Наступними
перекладацькими трансформаціями є вилучення лексичних елементів, а саме
питального займенника «welches» та генералізація словосполучення «Noch ein
Ding», а в перекладі ми спостерігаємо «Ще одне». Перекладач від більш вужчого
поняття перейшов до більш узагальнюючого.
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є прагнення
перекладача зберегти тональність, ритмічність оригіналу, повністю відтворити
картину образів та індивідуальний стиль автора.
Приклад №19.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
noch ein äußerstes Gesicht aus Stein (1, ще одне обличчя кам’яне (1, 169)
168)
В перекладі Мойсея Фішбейна було використано такі перекладацькі
трансформації, як вилучення лексичного елементу «äußerstes» та граматичну
трансформацію: прийменник з іменником замінено прикметником (вираз «Gesicht
aus Stein» перекладач відтворив «обличчя кам’яне»).
Мотивом застосування трансформації є прагнення наблизити переклад до
звичного для реципієнта, зберегти риму, ритмічність та образність твору оригіналу.
Приклад № 20.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Wie aber, sag mir, soll ein Mann ihm Чи хто з тутешніх лон пройти
folgen durch die schmale Leier (1, 180)? спроможній крізь найтоншу ліру (1,
181)?
В перекладі Мойсея Фішбейна ми можемо спостерігати такі трансформації,
як вилучення наказового речення «sag mir», конкретизація «ein Mann – хто» та
заміна ступеня порівняння «schmale» – «найтоншу».
71
Мотивом застосування цих трансформацій є збереження форми та сенсу
оригінального вірша.
Приклад №21.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
An der Kreuzung zweier Стежки сердець роздвоєно надміру
Herzwege steht kein Tempel für Apoll (1, там, де не має храму Аполлон (1,181).
180).
Мойсей Фішбейн у своєму перекладі використав такі трансформації, як
заміна частин мови, а саме чимлівник «zweier» було замінено на дієприкметник
«роздвоєно». Наступною трансформацією перекладача є додавання лексеми «де».
Перекладач використав ці трансформації для відтворення адекватного
поетичного перекладу. Саме завдяки їм йому вдалося передати зміст, образ та стиль
автора.
Приклад №22.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Und wann wendet er an unser Sein die Коли він вертає нам сузір’я й землі (1,
Erde und die Sterne (1, 180)? 181)?
В перекладі Мойсея Фішбейна наявні такі трансформації, як вилучення
сполучника «Und» та факультативна заміна порядку слів, а саме перекладач
поміняв місцями лексеми «die Erde» und «die Sterne» одна з одною.
Мотивом застосування таких трансформацій були прагнення відтворити
образність, риму та поетичність оригіналу.
Приклад №23.
72
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
In Wahrheit singen, ist ein andrer Hauch Правдивий спів – то подих про ніщо (1,
(1, 180). 181).
Мойсей Фішбейн використав такі трансформації, як заміна частин мови.
В перекладі дієслово «singen» відтворено іменником «спів», а вираз «In Wahrheit»
– прикметником «Правдивий». Ми можемо спостерігати ще одну трансформацію,
а саме конкретизацію лексеми «andrer – ніщо».
Мотивом застосування цих трансформацій є прагнення уникнути
буквалізмів, особливо при перекладі художніх творів, та збереження образності
оригіналу.
Приклад №24.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Ein Hauch um nichts. Ein Wehn im Gott. То подув у Всевишньому. Вітри (1,
Ein Wind (1,180). 181).
При перекладі Мойсей Фішбейн замінив кількість речень (в оригіналі ми
бачимо три речення, а в перекладі два «Ein Hauch um nichts. Ein Wehn im Gott. Ein
Wind. – То подув у Всевишньому. Вітри.»). В українській мові спостерігається
тенденція до об’єднання в межах одного речення декількох предметних ситуацій.
Мотивом застосування трансформації є збереження ритму, рими, образності
оригіналу та прагнення до більш звичного образу для читача.
Приклад №25.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
In den Atem, der euch nicht meint (1, 182) в подиху, знаному тільки на мить (1,
183)
73
В перекладі Мойсея Фішбейна ми спостерігаємо антонімічний переклад.
В оригінальному творі зазначено «der euch nicht meint», а в перекладі «знаному
тільки на мить».
Мотивом застосування трансформації є прагнення використати словотворчі
моделі, які характерні для мови перекладу та збереження рими, ритму та образу
оригінального тексту.
Приклад № 26.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
O ihr Seligen, o ihr Heilen (1, 182) О, всеблаженні, всечисті, всецілі (1,
183)
Мойсей Фішбейн використав таку перекладацьку трансформацію, як
додавання лексеми «всецілі». Мотивом застосування трансформації є прагнення
відтворити образність оригіналу.
Приклад №27.
Райнер Марія Рільке Мойсей Фішбейн
Bogen der Pfeile und Ziele von Pfeilen (1, Стріли, і лук, і поцілені цілі (1, 183)
182)
В перекладі Мойсея Фішбейна ми бачимо такі трансформації, як
факультативна заміна порядку слів, а саме в оригіналі лексема «Bogen» стоїть перед
лексемою «der Pfeile», а в перекладі навпаки «Стріли, і лук». Також в цьому
перекладі ми бачимо авторський неологізм, а саме «поцілені цілі».
Мотивом застосування таких трансформацій є уникнення буквального
перекладу та прагнення достовірно відтворити образ та риму оригіналу.
74
Приклад № 28.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Wie hab ich das gefühlt was Abschied Так наскрізь я відчув, збагнув прощання
heißt (2). смисл (2),
При перекладі Василь Стус додав лексичну одиницю «наскрізь» та здійснив
контекстуальну заміну, а саме словосполучення «Abschied heißt» замінив на
словосполучення «збагнув прощання смисл». Це можна пояснити тим, що
в українській мові іменник смисл (сенс) найчастіше сполучається з дієсловом
«збагнути», тобто не відчув що означає, а збагнув.
Мотивом застосування трансформацій є збереження образів та форми
оригінального твору.
Приклад №29.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Wir gehen um mit Blume, Weinblatt, Ми в колі квітів, листя і плодів (2),
Frucht (2).
В перекладі цього рядка Василь Стус використав конкретизацію. Перекладач
відтворив словосполучення «Wir gehen um mit Blume» виразом «Ми в колі квітів»,
і таким чином конкретизував інформацію.
Мотивом застосування трансформацій є збереження форми, образу та рими
оригіналу.
Приклад №30.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Frühling ist wiedergekommen. Die Erde Знову настала весна. І природа –
ist wie ein Kind, das Gedichte weiß (2); ніби дитина, що знає пісні (2).
75
Василь Стус відтворив дієслово «wiederkommen» дієсловом «настала». Ми
спостерігаємо такі трансформації, як конкретизація, а саме іменник «Die Erde»,
який має словниковий відповідник «земля», було перекладено – «природа», а
іменник «das Gedichte – вірші» було відтворено лексемою «пісні».
Мотивом застосування трансформацій є вживання конструкцій притаманних
мові перекладу, передача образів та структури оригінального вірша.
Приклад №31.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Streng war ihr Lehrer. Wir mochten das Вчитель у неї суворий, звичайно:
Weiße an dem Barte des alten Manns (2). зовсім старий, в бороді сивина (2).
Василем Стусом було використано факультативну заміну порядку слів:
в тексті оригіналу лексична одиниця «Lehrer» знаходиться в кінці першого речення,
а в перекладі – на початку. Також ми бачимо заміну словосполучення «Wir
mochten» лексемою «звичайно».
На мою думку, перекладач застосував ці трансформації для передачі образу
та структури оригінального вірша.
Приклад №32.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Nun, wie das Grüne, das Blaue heiße, Що є зелене, що синє? Спитайно й
dürfen wir fragen: sie kanns, sie kanns (2)! скаже вона, скаже вона (2).
Аналізуючи переклад Василя Стуса ми спостерігаємо такі трансформації, як
заміна кількості і типів речень (в оригіналі ми бачимо одне речення, а в перекладі
воно поділене на два «Nun, wie das Grüne, das Blaue heiße,… – Що є зелене, що
синє?», до того ж перше речення у перекладі відтворене питальним). Крім цього
імператив 1-ї особи множини у ТО «dürfen wir fragen» перекладине дієсловом 1-ї
особи однини в імперативі.
76
На думку, перекладач адекватно відтворив образи, які наявні в оригіналі та
передав сенс першотвору. Василь Стус вирішив залишити повтор (скаже вона,
скаже вона) для збереження образності та структури оригіналу.
Приклад №33.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Erde, die frei hat, du glückliche, spiele nun Земле, ти вільна. Бався, щаслива,
mit den Kindern (2). нині із дітьми (2).
При перекладі було викорістано такі перекладацькі трансформації, як заміна
кількості і типів речень (в оригіналі ми бачимо одне речення, а в перекладі два
«Erde, die frei hat, du glückliche – Земле, ти вільна. Бався, щаслива», лексичну
одиницю «spiele – грай» перекладач відтворив дієсловом «бався». Завдяки цьому
прийому переклад отримав художнє забарвлення.
Також у ТП наявна факультативна заміна порядку слів «du glückliche, spiele
nun mit den Kindern. – Бався, щаслива, нині із дітьми».
До мотивів застосування трансформацій можна віднести використання
конструкції найбільш притаманні мові перекладу та прагнення зберегти образ та
структуру оригіналу.
Приклад №34
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
O Kindheit, o entgleitende О порівняння, в далеч Дитинство, тих подоб
Vergleiche. Одлетіли, – ясне багаття,
Wohin? Wohin? [3] куди? куди? [3] де ти поділось? [3]
В перекладі Бажана ми можемо спостерігати відтворення ритмічного питання
«куди? куди?», як і в оригіналі. А в перекладі Стуса ці повтори відсутні, а також
в його перекладі наявне риторичне питання «де ти поділось?».
Мотивом застосування трансформацій є прагнення передати сенс,
ритмічність та динамічність оригіналу.
77
Приклад №35.
Райнер Марія Рільке Василь Стус
Dich aber will ich nun, Dich, die ich kannte Ти, тільки ти одна, квітко чудова,
wie eine Blume, von der ich den Namen назви котрої не знав я (2),
nicht weiß (2),
У ТО ми спостерігаємо такі трансформації, як заміна однієї частини мови
іншою (особовий займенник «Du», що в ТО вжито у знахідному відмінку «Dich»
замінено займенником у називному відмінку «Ти»), додавання (одна, чудова)
та факультативна заміна порядку слів (…die ich kannte wie eine Blume, von der ich
den Namen nicht weiß, — квітко чудова, назви котрої не знав я,).
Мотивом застосування цих трансформацій є подолання розбіжностей двох
мов, використання конструкцій притаманних мові перекладу та передача сенсу
образності оригіналу.
Приклад №36.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
Da rinnt der Schule lange Триває, довго школи Школярських років страх
und Zeit mit Warten hin, суєта, глухе чекання, і час вже став спливати –
mit lauter dumpfen Dingen острах безневинний (3). з гамором, із гнітом, із
(3). чеканням (3).
В перекладі Миколи Бажана було використано додавання лексеми «глухе» та
словосполучення «острах безневинний». Завдяки трансформації йому вдалося
відтворити емоційну картину оригінального твору.
Василь Стус використав такі трансформації, як додавання лексеми «із
гнітом» та словосполучення «mit lauter dumpfen Dingen» він відтворив лексемою «з
гамором». Таким чином він зберіг стилістичне забарвлення.
78
Обидва варіанта перекладу, на нашу думку, є адекватними. Перекладачі
намагалися повністю відтворити ту картину, яку хотів показати автор читачу.
Приклад №37.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
O Einsamkeit, o schweres О самота, о час О самота, о літ важке
Zeitverbringen (3) повільноплинний (3) долання (3),
В перекладі Миколи Бажана ми спостерігаємо такі перекладацькі
трансформації, як контекстуальна заміна. Щоб передати словосполучення
«schweres Zeitverbringen» Бажаном було застосовано словосполучення «час
повільноплинний» задля збереження поетичного образу. Натомість Василь Стус
переклав це словосполучення за допомогою логічного розвитку «літ важке
долання».
Щоб передати словосполучення «schweres Zeitverbringen» Бажаном було
застосовано словосполучення «час повільноплинний» задля збереження
поетичного образу. Натомість Василь Стус переклав це словосполучення «schweres
Zeitverbringen – літ важке долання».
Кожен з цих варіантів перекладу є адекватним та передає сенс оригіналу.
Перекладачі намагалися повністю відтворити образність оригінального твору.
Приклад №38.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан
Und in das alles fern hinauszuschauen: (3) Хлопчак у далеч розпочне глядіти: (3)
В перекладі Миколи Бажана ми спостерігаємо таку перекладацьку
трансформацію, як додавання лексичної одиниці «Хлопчак».
79
Переклад є адекватним та передає сенс першотвору. Мотивом застосування
трансформації є прагнення відтворити риму, ритм та образ оригінального твору.
Приклад №39.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
O Trauer ohne Sinn, o О сум безтямний, о О жах, о незбагненний
Traum, o Grauen, задума щира, смуток мрійний,
o Tiefe ohne Grund (3). о скрита глибина (3). о ця бездонна глиб (3).
У своєму перекладі Микола Бажан використав лексичне згортання.
Словосполучення «ohne Sinn» ТО передано лексемою «безтямний», також ми
бачимо такі трансформації, як логічний розвиток «o Tiefe ohne Grund – о скрита
глибина» та вилучення лексеми «o Grauen».
Василь Стус використав контекстуальна заміну, а лексичну одиницю
«Trauer» він переклав лексемою «жах».
Мотивом використання трансформацій є прагнення повністю відтворити
особливості оригіналу, зберегти риму, ритм та динамічність оригіналу.
Приклад №40.
Райнер Марія Рільке Микола Бажан Василь Стус
O wunderliche Zeit, o О дивний час, о час О дивний час, о літ важке
Zeitverbringen, повільноплинний, долання, о самота (3).
o Einsamkeit (3). о самота (3).
В перекладі Миколи Бажана ми спостерігаємо те, що лексична одиниця
«Zeitverbringen» перекладена, як «повільноплинний».
Василь Стус у своєму перекладі цю ж саму лексему відтворив, як «літ важке
долання». Тут ми бачимо трансформацію логічний розвиток. В обох перекладах
передан сенс та відтворено структуру вірша.
80
Мотивом застосування перекладацьких трансформацій є прагнення
відтворити сенс, образ, риму та динамічність оригінального твору.
Висновки до розділу 3
Метою практичної частини нашого дослідження було проаналізувати
особливості відтворення поетичних творів на прикладі українських перекладів
поезій Райнера Марії Рільке.
Здійснивши порівняльний аналіз оригінальних творів Райнера Марії Рільке
з перекладами Мойсея Фішбейна, Миколи Бажана та Василя Стуса ми виявили, що
переклад поезії є одним з найскладніших видів художнього перекладу.
Характерним для поезії є наявність таких художніх засобів, як епітети, метафори,
гра слів, порівняння, а також рима, образність, ритмічність та динамічність.
В науковій роботі ми проаналізували засоби відтворення поетичного твору.
Здійснити адекватний переклад та передати сенс, образ, риму, ритм та відтворити
оригінальний стиль автора можливо лише за допомогою перекладацького хисту та
перекладацьких прийомів та трансформацій. Вірші Рільке насичені виразними
лексичними та стилістичними прийомами. Під час перекладу головним завданням
перекладача постає – вдало зберегти сенс, риму, динаміку та оригінальність стилю
автора.
Здійснивши аналіз ми можемо виокремити трансформації, які
є перекладачі найчастіше вживаними вживали при перекладі поетичних творів,
а саме: лексичне згортання (розгортання), логічний розвиток, заміна однієї частини
мови іншою, факультативну зміна порядку слів у реченні, конкретизацію,
генералізацію, заміну кількості і типів речення. Ще ми можемо спостерігати
у творах Райнера Марії Рільке наявність такої синтаксичної конструкції як
парцеляція. Завдяки цьому митець заміняє складні довгі речення короткими.
Всі ці зазначені вище трансформації сприяють відтворенню в тексті
перекладу поетичної картини, сенсу та форми оригіналу.
Ми дійшли висновку, що основними мотивами застосування перекладацьких
трансформацій були:
81
– відтворення сенсу оригінального твору;
– збереження рими, ритму та динамічності оригіналу;
– відтворення поетичних образів;
– передача оригінального стилю автора.
Таким чином, можна підсумувати, що для досягнення адекватного перекладу
поетичних творів потрібне не лише досконале знання мови оригіналу та мови
перекладу, а також навички перекладача, але й вроджений авторський хист.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Переклад є найдавнішим видом міжкультурного трансферу. Він поєднує
в собі не лише досконале знання двох мов та картин світу, а й розуміння моральних
цінностей, естетичних норм та менталітету інших культур.
У теоретичній частині було розглянуто поняття перекладу та специфіки
перекладу художніх творів. Після аналізу поняття перекладу різними науковцями,
можемо узагальнити, що переклад – це перетворення тексту з мови оригіналу
в текст мови перекладу за допомогою мовних засобів. При цьому перекладач
є посередником між мовою оригіналу та мовою перекладу.
Згідно нашому аналізу було встановлено, що найскладнішим видом
перекладу є художній. Саме завдяки письмовим перекладам художньої літератури
ми можемо пізнати культурні надбання інших народів та взаємодіяти з іншими
культурними середовищами. Переклад художніх творів вважається творчим
процесом, тому потребує не лише лінгвістичних знань, але й креативності,
творчості, фантазії та авторського хисту.
Також в цій частині роботи було досліджено поняття адекватності та
еквівалентності. Отже, важливе значення для досягнення адекватного перекладу
має поняття перекладацької еквівалентності. Було визначено, що на сьогодні
виділяють три підходи до визначення перекладацької еквівалентності:
– I підхід – повністю заміняє еквівалентність тотожністю;
– II підхід відображає в змісті оригіналу якусь інваріативну частину,
збереження якої є обов'язковим для досягнення еквівалентності в перекладі;
– III підхід є емпіричним, мета якого полягає в порівнянні великої кількості
перекладів з оригіналами та визначенні, на чому саме базується їхня
еквівалентність.
В цій частині роботи ми розглянули класифікації рівнів перекладацької
еквівалентності, які запропонували такі науковці: Г. Єгер, О. Швейцер,
В. Комісаров, Ю. Найда, та інші. Проте в сучасних наукових працях
виокремлюються також такі види перекладацької еквівалентності: денотативна,
83
конотативна, орієнтована на передачу стилістичного регістру, структурно-
нормативна, прагматична та формально-естетична.
У ході роботи було встановлено, що поняття «еквівалентності» та
«адекватності» є взаємозалежними. Адекватність перекладу – прагматична
цінність перекладу, а саме його відповідність до комунікації.
Також були проаналізовані особливості перекладу художніх творів, а саме:
– відсутність дослівності в перекладі;
– труднощі перекладу сталих виразів;
– дотримання стилю епохи.
Під час здійснення художнього перекладу виникають певні проблеми
пов’язані з його специфікою та поєднанням в собі метафор, неологізмів, топонімів,
діалектизмів. Найчастіше труднощі викликані розбіжністю в мовних системах (на
лексичному, синтаксичному та граматичному рівнях) та специфікою культурного
сприйняття. При цьому під час перекладу творів художньої літератури необхідно
звертати увагу на проблему збереження національного забарвлення та
індивідуального стилю автора. Слід зазначити, що індивідуальність проявляється:
– у інтерпретації автором типових рис літературного напряму;
– у виборі ним мовних засобів;
– у тому, які саме авторські риси притаманні його творчості.
Подолати ці труднощі можна завдяки перекладацьким трансформаціям.
Перекладацькі трансформації – перетворення, завдяки яким можно досягти
адекватного перекладу. Серед вчених, які займалися вивченням трансформацій
в перекладацькій діяльності були: Л. С. Бархударов, О. Д. Швейцер, В. Г. Гак,
В. Н. Коміссаров, Л. К. Латишев, та інші.
Не викликає жодних сумнівів, що до найскладніших видів перекладу
належить переклад художніх творів. Художній текст тісно пов’язаний із емоціями
та почуттями автора. Митець має повну свободу висловити та описати свої ідеї на
основі своїх ідеалів, досвіду та оточення. В цьому випадку перед перекладачем
постає складне завдання, а саме відтворити все те, що хотів сказати автор у своєму
творі. Перекладач не має права перекладати все, що забажає, так як він з оригіналом
84
твору – ціле; він має бути вірним автору. Проте, цей переклад буде оригінальним,
оскільки відбувається цією мовою вперше.
Неодмінно перекладач мусить завжди пам’ятати, що стилістичні ознаки
однієї мови можуть надзвичайно відрізнятися від іншої. Неможливо перенести все
з тексту оригіналу в текст перекладу, однак перекладач завдяки своєму таланту
інтерпретатора, може відтворити сенс оригіналу. Слід пам’ятати, що сенс
перекладу має повністю відповідати оригіналу.
Перекладацька діяльність грає важливу роль для всіх сфер розвитку людства
та обміну інформації. Діяльність перекладача – це використання всіх ресурсів мови
для вирішення завдань міжмовної комунікації.
Переклад – це передача однієї ідеї, ідеалу, думки на іншу без будь-яких
викривлень. До найскладніших видів перекладу належить переклад поезії.
Художній текст тісно пов’язаний із емоціями та почуттями автора. Митець
має повну свободу висловити та описати свої ідеї на основі своїх ідеалів, досвіду
та оточення. В цьому випадку перед перекладачем постає складне завдання, а саме
відтворити все те, що хотів сказати автор у своєму творі. Перекладач не має права
перекладати все, що забажає, так як він з оригіналом твору – ціле; він має бути
вірним автору. Проте, цей переклад буде оригінальним, оскільки відбувається цією
мовою вперше.
Переклад художньої літератури відрізняється від інших саме складністю
відтворення художніх мовних засобів, граматичної та синтаксичної структури
мови, однак це не всі труднощі.
Неодмінно перекладач мусить завжди пам’ятати, що стилістичні ознаки
однієї мови можуть надзвичайно відрізнятися від іншої. «Неможливо перенести
все з тексту оригіналу до тексту перекладу».
Однак, перекладач завдяки своєму таланту інтерпретатора, може відтворити
сенс оригіналу. Слід пам’ятати, що сенс перекладу має повністю відповідати
оригіналу.
З розвитком перекладознавства наукові діячі розробили такі способи
вирішення перекладацьких труднощів, а саме перекладацькі трансформації. Вони
85
поділили їх на лексичні, граматичні, лексико-семантичні та стилістичні.
Проблемою перекладацьких трансформацій займалися такі науковці як
Л. С. Бархударов, В. Г. Гак, В. Н. Коміссаров, О. О. Селіванова, Л. К. Латишев,
Я. Й. Рецкер, О. Д.Швейцер. Кожен з науковців запропонував власну класифікацію
перекладацьких трансформацій.
Головними мотивами застосування перекладацьких трансформацій є:
розбіжності системи мови оригіналу та мови перекладу, мовних норм, узусів та
фонових знань носіїв. Саме завдяки трансформаціям можна досягти еквівалентного
перекладу.
Таким чином, кожна мова являє собою систему до якої входить фонетична,
морфологічна, лексична, словотворча, синтаксична підсистеми. При порівнянні та
аналізу двох мов, відмінності виникають як між системами окремих мов, так і між
підсистемами, що їх складають. Ця ситуація і обумовлює необхідність
використання перекладацьких трансформацій при перекладі німецьких текстів на
українську мову.
У практичній частині були проаналізовані переклади Мойсея Фішбейна,
Миколи Бажана та Василя Стуса оригінальних творів Райнера Марії Рільке.
У своєму перекладі Мойсей Фішбейн використав такі трансформації, як логічний
розвиток та граматичну заміну. Микола Бажан, в свою чергу, використав додавання
та логічний розвиток. У перекладі Василя Стуса ми можемо спостерігати
конкретизацію та граматичну заміну.
Аналізуючи ці варіанти перекладу можно зробити висновок, що переклад
художніх творів є творчим процесом і потребує певного авторського таланту.
Таким чином, переклад художніх творів вимагає не лише літературних знань
а й авторського таланту. Труднощі, які виникають при перекладі викликані
складністю категорії художності. А саме, втіленням загального в одиничне,
типового у конкретне, універсального в індивідуальне, загальнолюдського
у національне, історичного у вічне. Отже, лише завдяки досвіду, прагненням до
ідеального та наполегливою працею можно опанувати майстерність художнього
перекладу.
86
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Азнаурова Е. С. Слово як суб’єкт синтаксичної стилістики: автореф. дис.
Азнаурова Е. С. д-ра. філ. наук: Моск. пед. ін-т ін. м. ім. М. Тореза. Москва, 1974.
6 c.
2. Алексеева И. С. Профессиональное обучение переводчика: Учебное пособие по
устному и письменному переводу для переводчиков и преподавателей. СПб.:
Издательство «Союз», 2001. 288 с.
3. Алексеева И. С. Введение в переводоведение: учеб. пособие для студ.
учреждений высш. проф. образования. И. С. Алексеева. 6-е изд., стер. СПб.:
Филологический факультет СПбГУ; Москва: Издательский центр «Академия»,
2012. 368 с.
4. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык: Учеб. для вузов. 5-
е изд., испр. и доп. М. : Флинта: Наука, 2002. 384 c.
5. Архипов А. Ф. Самоучитель перевода с немецкого языка на русский. М. : Высш.
шк., 1991. 255 с.
6. Ахманова О. С., Изделис Р. Ф. Курс практической стилистики современного
английского языка. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1978. 157 с.
7. Бабенко Л. Г., Казарин Ю. В. Лингвистический анализ художественного текста.
Теория и практика: Учебник; Практикум. М. : Флинта: Наука, 2003. 496 с.
8. Балахтар В.В., Балахтар К. С. Адекватність та еквівалентність перекладу. URL:
http://www.confcontact.com/20110531/fk-balahtar.htm
9. Бархударов Л. С. О лексических соответствиях в поэтическом
переводе. Тетради переводчика. М.: Международные отношения, 1984. 121 c.
10. Бархударов, Л. С. Язык и перевод. М. : «Междунар. отношения», 1975. 240 c.
11. БахтинМ.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М. М.
Бахтин. М. : Худож. лит., 1975. 502 с.
12. Боно Э. Серьёзное творческое мышление: пер. с англ. Д. Я. Онацкая. Мн.:
«Попурри», 2005, 416 с.
13. Брандес М. П., Провоторов В. И. Предпереводческий анализ текста. М. : НВИ-
ТЕЗАУРУС, 2003. 224 с.
88
14. Бусел В. ВТССУМ = Великий тлумачний словник сучасної української мови
[автор упоряд. В. Бусел]. К. : Перун, 2005. 1435 c.
15. Бусел В. ВТССУМ = Великий тлумачний словник сучасної української мови
[автор упоряд. В. Бусел]. К. : Перун, 2005. 583 c.
16. Волков А. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / за ред.
А. Волкова (голова), О. Бойченка, І. Зварича, Б. Іванюка, П. Рихла. Чернівці:
Золоті литаври, 2001. 636 с.
17. Гак, В. Г. Типология контекстуальных языковых преобразований при переводе
/ В. Г. Гак. Текст и перевод. М. : Наука, 1988. 166 с.
18. Гарбовский Н. К. Теория перевода: Учебник. М. : Изд-во Моск. ун-та, 2007. 544
с.
19. Гачечиладзе Г. Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи / Гиви
Гачечиладзе. 2-е изд. М. : Сов. писатель, 1980. 255 с.
20. Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию художественного перевода / Г. Р.
Гачечиладзе. Тбилиси: Литература да хеловнеба, 1964. 268 с.
21. Гладьо С. В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект
(на матеріалі сучасної англомовної прози): автореф. дис. канд. філол. наук:
10.02.04 / С. В. Гладьо; Київ. держ. лінгв. ун-т., 2000. 19 с.
22. Гончаренко О. П. Доля українського художнього перекладу. О. П. Гончаренко.
Дніпропетровськ: ДНУ, травень 2007. URL: http:/
/dnuzhurfak.livejournal.com/3789.html.
23. Дубенко О. Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мови.
О. Ю. Дубенко. Вінниця: Нова книга, 2005. 224 с.
24. До проблеми художнього перекладу. Наукові записки Національного
університету «Острозька академія» 2012. Вип. 30. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nznuoaf_2012_30_45 23.
25. Дюришин Д. Межлитературные формы художественного перевода. Проблемы
особых межлитературных общностей. М., 1993.
26. Егер Г. Коммуникативная и функциональная эквивалентность. Вопросы теории
перевода в зарубежной лингвистике. М., 1978. 157c.
89
27. Іваненко К. В. Специфіка перекладу художнього тексту. Науковий вісник
кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету.
Філологія, педагогіка, психологія. 2011. Вип. 22. 116–120 с. URL:
http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkyu_2011_22_21
28. Казакова, Т. А. Практические основы перевода. English-Russian. Т. А. Казакова.
Серия: Изучаем иностранные языки. Учебное пособие. СПб.: «Издательство
Союз», 2001, 320 c.
29. Кашкин И. А. Для читателя-современника. Статьи и исследования, изд-во:
Советский писатель, Москва, 1968. 564 с.
30. Кияк Т. Р., Огуй О. Д., Науменко А. М. Теорія та практика перекладу (німецька
мова). Підручник для студентів вищих навчальних закладів. Вінниця: Нова
книга, 2006. 592 с.
31. Клименко Л. В. Художній переклад як вид міжкультурної комунікації в
контексті Євроінтеграції. Л. В. Клименко. Літературознавчі студії. 2015. Вип.
1(1). 228-235 с. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Lits_2015_1(1)__25.
32. Комиссаров В. Н. Перевод и языковое посредничество. Тетради переводчика.
Выпуск 21. 1984. 160 с.
33. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода: монография. УРСС, 2009. 170 с.
34. Комиссаров В. Н. Учебное пособие. Курс лекций по общей теории перевода
Москва, 1999. 136 с.
35. Комиссаров В. Н. Слово о переводе. М. : Международные отношения, 1973.
216 с.
36. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение. Учебное пособие. Москва.:
ЭТС. 2002. 424 с.
37. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты): Учеб. для ин-
тов и фак. иностр. яз. Москва : Высш. шк., 1990. 253 с.
38. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. 2-е изд. Москва : ЛКИ, 2007.
167 с.
39. Коптілов В. Першотвір і переклад. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
90
40. Коптілов В. В. Актуальні питання українського художнього перекладу. Київ :
вид. Київського Університету, 1971. 130 с.
41. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу: навч. посіб. Київ : Юніверс, 2002.
280 с.
42. Коробова В. І. Специфіка перекладу художніх творів. Магістерські філологічні
студії 2021 / М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси,
2021, С. 20–25
43. Краснова Л. До проблеми аналізу та інтерпретації художнього твору.
Дрогобич: ТзОВ "Вимір", 1997. 147 с.
44. Кухаренко В. А. Интерпретация текста. Москва : Просвещение, 1988. 192 с.
45. Кучер З. І., Практика перекладу: навч. посібник для студ. вищ. навч. заклад.
Кучер З. І., Орлова М. О., Редчиць Т. В. Вінниця : Нова Книга, 2013. 504 с.
46. Латышев Л. К. Межъязыковые трансформации как средство достижения
переводческой эквивалентности. Семантико-синтаксические проблемы теории
языка и перевода. Москва : Ин-т языкознания АН СССР, 1986. 131 с.
47. Латышев Л. К. Учебное пособие. Москва : Международные отношения, 1981.
248 с.
48. Левицкая Т. Р., Проблемы перевода, (англ. яз.). Москва : «Междунар.
отношения», 1976. 208 с.
49. Макарова Л. С. Коммуникативно-прагматические аспекты перевода: автореф.
дис. д-ра филол. наук. Москва : МГЛУ, 2006. 364 с.
50. Матіос М. Солодка Даруся: драма на три життя. Львів : Піраміда, 2004. 174 с.
51. Мін'яр-Бєлоручєв Р. К. Теорія та методи перекладу. Москва : Московский
ліцей, 1996. 208 с.
52. Наливайко Дмитро.Шукаючи єдності зі світом і людьми. Рільке і Русь / Дмитро
Наливайко // Дух і літера. 2001. 181-205 с.
53. Нелюбин Л. Л. Толковый переводоведческий словарь/Л. Л. Нелюбин. 3-е изд.,
перераб. М. : Флинта: Наука, 2003. 320 с.
54. Петрова О. В. Учебное пособие. Н. Новгород : Изд-во НГЛУ им. Н.А.
Добролюбова, 2002. 84 c.
91
55. Пиввуева Ю. В., Двойнина Е. В. Пособие по теории перевода (на английском
материале) М. : Филоматис, 2004. 304 с.
56. Полюжин М., Максимчук Н., Омельченко Л. Теорія і практика перекладу. К. :
УМК ВО, 1991. 96 с.
57. Попович А. Проблемы художественного перевода. М.: Высшая школа, М. :
Высшая школа, 1980. 199 с.
58. Потреба Н. А. Переводческие интерпретации И. А. Бунина.Филологические
трактаты. Т.2. No1. Сумы : изд-во Сумского государственного университета, 2010.
136 c.
59. Поэтический текст как объект перевода. Лингвостилистические особенности
поэтического текста URL:http://www.litways.ru/walls-134-1.html
60. Райнер Рільке Марія й Україна. Наукові студії та переклади з Р. М. Рільке.
Т. 2. Дрогобич : «Коло», 2005. 7 с.
61. Райс К. Классификация текстов и методы перевода. Вопросы теории перевода
в зарубежной лингвистике. Минск, 1998. 202 c.
62. Рецкер Я. И. Пособие по переводу с английского языка на русский. М. :
Просвещение, 1973. 159 с.
63. Сдобников В. В., Петрова О. В. Теория перевода. Москва.: Восток-Запад, 2007.
388–390 с.
64. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации. М
онографическое учебное пособие. К. ЦУЛ, «Фитосоциоцентр», 2002. 336 с.
65. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. Полтава :
Довкілля-К, 2006. 674 с.
66. Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне
видання. Черкаси: Ю. Чабаненко, 2012. 458 c.
67. Томсон Г. В. Правовая часть: уровень С1 / Г.В.М.А.Чигашева; под общ. ред.
Е. А. Торкуновой. М.: МГИМО, 2017. 53-55 с.
68. Топер П. Предисловие / Введение в общую теорию перевода / Лилова А.; [под.
общей ред. П. М. Топера]. Москва. : Высшая школа, 1985. c.
92
69. Федоров А. В. – [5-е изд.]. – СПб.: Филологический факультет СПбГУ;
Москва. : ООО «Издательский Дом «ФИЛОЛОГИЯ ТРИ», 2002. 416 с.
70. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические
проблемы): Для ин-тов и фак. иностр. яз. Учеб. Пособие. А. В. Федоров; Отв.ред.
Л. С. Бархударов. 4-е изд., перераб. и доп. Москва. : Высшая школа, 1983. 303 с.
71. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы)
учеб. Пособие. А. В. Федоров. 5-е изд. Москва, 2002. 382 c.
72. Фесенко Т. А. Концептуальные основы перевода: учеб. пособ. Тамара
Александровна Фесенко. Тамбов : Изд-во Тамб. ун.-та, 2001. 124 с.
73. Фитерман M. Проблемы перевода, (англ. яз.). Москва, «Междунар.
отношения», 1976. 208 с.
74. Швейцер А. Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. М. : Наука, 1988.
215с.
75. Шулік С. Актуальні проблеми художнього перекладу. С. Шулік; наук. кер.
О. О. Жулавська. Перекладацькі інновації: матеріали V Всеукраїнської
студентської науково-практичної конференції. С. О. Швачко, І. К. Кобякова, О. О.
Жулавська та ін. Суми : СумДУ, 2015. 141–143 c.
76. Эткинд Е. Г. Поэзия и перевод. Москва Сов. писатель, 1963. 431 с. URL:
https://imwerden.de/publ-3426.html
77. Rainer Maria Rilke. URL: https://wortwuchs.net/lebenslauf/rainer-maria-rilke/
78. Reiß, Katharina/Vermeer, Hans J.: Grundlegung einer allgemeinen Translationstheo
rie. De Gruyter; 0002-2., Reprint 201 edition, 1984. 256 S.
79. Nord Chr. Fertigkeit Übersetzen: Ein Selbstlernkurs zum Übersetzenlernen und
Übersetzenlehren / Christiane Nord. – Editorial Club Universitario, 2010. 245 S.
80. Rodrigues, Cassio: Warum hast du das sound nicht anders übersetzt? Übersetzenals
Übungsform: praktische Beispiele ausdem brasilianischen Deutschunterricht,
Fremdsprache Deutsch 23 (2000), 25 – 32 S.
81. Mishchenko L.A., Turtschenko O.M. Theorie und Praxis des Übersetzens. Lehrbuch.
Winnyzja: NOWAKNYHA, 2003. 176 S.
93
82. Radegundis Stolze Übersetzungstheorien. Eine Einführung Tübingen: Narr Verlag,
2008. 285 S.
83. Marouzeau J. La Traduction. Cahiers de l’Association internationale des
études françaises. 195 URL: https://www.persee.fr/doc/caief_0571 5865_1956_num_8_
1_2090
84. Jakobson, Roman 'On Linguistic Aspects of Translation', in R. A. Brower (ed.) On
Translation, Cambridge, MA: Harvard University Press, 1959. 232 – 239p.
85. Koller W. Equivalence in Translation Theory // Ed. A. Chesterman, Readings in
Translation Theory. Helsinki: Oy Finn Lectura Ab., 1989. 99 – 104p.
86. Перекладацькі інтерпретациї гумористичних новел URL: http://www.kamts1.kp
i.ua/sites/default/files/files/03_2012_gordienko_ponyattia.pdf
87. Vinay J.P. and Darbelnet J. Comparative Stylistics of French and English:
a Methodology for Translation. Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins, 1995
88. Matios, Maria. Darina, die Süße: Roman (German Edition). Haymon Verlag.
Kindle Edition. German, 2012. 233 S.
89. Alfred Schirmer Wörterbuch der deutschen kaufmannssprache auf geschichtlichen
grundlagen: mit einer systematischen einleitun. German, 2017. S.
90. Konsalik H. Bittersüßes 7. Jahres. München, Heyne, 1979. 190 S.
91. Loffredo E. Introduction. E. Loffredo, M. Perteghella. Perspectives on Creative
Writing and Translation Studies. L.: Continuum, 2007. 197 p.
92. Literarische Übersetzung als Form von Kreativität und Ausdruck URL:
https://lexgotranslations.com/de/literarische-ubersetzung-als-form-von-kreativitat-und-
ausdruck/
93. Визначення художнього образу. URL: https://ukrlit.net/info/criticism/image.html.
94. Theoretical aspects of transition and translatability. URL:
https://hrcak.srce.hr/file/40141
95. Bassnett S. Translation Studies. Literary Theory. Linguistics. Third Edition.
Routledge. Taylor&Francis Group, 2005. 170 p.
94
96. Popovič, Anton (1977): «Übersetzung als Kommunikation». In: Wilss,
Wolfram: Übersetzungswissenschaft. Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschat,
1977. 92–111 S.
97. Koller, Werner: Einführung in die Übersetzungswissenschaft. 7. Auflage.
Wiebelsheim: Quelle & Meyer. 2004.
98. Levý, Jiří: Die literarische Übersetzung. Theorie einer Kunstgattung. Frankfurt
a.M./Bonn: Athenäum.) 1969.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГОМАТЕРІАЛУ
1. Райнер Марія Рільке. Нові вірщі. URL: http://rilke.org.ua/verses/neue1uk.ml
2. Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна. Поезії.
Переклад з нім. та укр. мовами. 2012. С. 40-169.
3. Rainer Maria Rilke. URK: http://rainer-maria-rilke.de/sw06a017kindheit.html

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets