ChSTU repository

 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ CHERKASY 
ДЕРЖАВНИЙ STATE 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL 
УНІВЕРСИТЕТ  UNIVERSITY 
 
 
 
 Факультет 
гуманітарних технологій 
Кафедра дизайну 
 
  
Освітня програма   «Дизайн і візуальна культура» 
  
Спеціальність          022 Дизайн 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА 
 
на тему: «ТЕХНОЛОГІЯ 3D ДРУКУ В СТВОРЕННІ 
ТАКТИЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ДІТЕЙ З 
ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ» 
 
 
Студент групи МДЗ-24                  А.О. Барвінська 
 
Кандидат мистецтвознавства                             Н.М. Чугай 
 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
 
 Інна ЯКОВЕЦЬ 
 
      ____2025рік 
 
 
 
Черкаси 2025 
            Черкаський державний технологічний університет   
(назва ЗВО) 
 
Кафедра дизайну 
Факультет гуманітарних технологій   
Спеціальність 022 – Дизайн  
 
 
«ЗАТВЕРДЖУЮ» 
 
Завідувач кафедри дизайну 
  Інна ЯКОВЕЦЬ 
„  ”              2025р. 
 
 
ЗАВДАННЯ 
до кваліфікаційної випускної роботи магістра 
 
Барвінській Анастасії Олександрівни 
(прізвище, ім’я, по батькові) 
 
1.Тема роботи: «Технологія 3D друку в створенні тактильних навчальних 
матеріалів для дітей з особливими освітніми потребами» 
затверджена наказом по університету від «_________»_____ р. №______ 
2.Термін здачі студентом магістратури закінченої роботи    2.12.2025  
3.Вихідні дані: теоретичні відомості за проблемою дослідження, аналоговий ряд 
дидактичного обладнання для дітей з порушенням зору.  
4.Зміст випускної роботи: ВСТУП. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ 
ДОСЛIДЖЕННЯ. 1.1. Аналіз наукових робіт та літератури за темою дослідження. 
1.2. Технології 3D друку при виготовленні дидактичного обладнання. 1.3. 
Дидактичні засоби навчання у спеціальній освіті дітей з порушенням зору. 1.4. 
Методи дослідження РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ 
ДИДАКТИЧНОГО ПРИЛАДДЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КОРЕКЦІЙНО-
ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ. 2.1. Психолого-педагогічні особливості 
навчання дітей з вадами зору. 2.2. Принципи проектування дидактичного 
обладнання для розвитку сенсорного сприйняття. 2.3. Класифікація дидактичного 
обладнання за функціональним призначенням РОЗДІЛ ІІІ. ПРОЄКТНА 
ПРОПОЗИЦІЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ. 3.1. Особливості створення дидактичного 
обладнання, опис матеріалів, конструкції та технології ЗD друку. 3.2. Концепція 
створення тактильного набору для дітей з порушенням зору в контексті української 
культурної спадщини. 3.3. Методичні рекомендації щодо використання набору на 
корекційно-розвиткових заняттях. ВИСНОВКИ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ 
ДЖЕРЕЛ. ДОДАТКИ. 
5. Перелік графічного матеріалу: загальна площа графічної частини 
1600×2300 мм. Додатки: 5 стор. формату А4. 
6.Консультанти кваліфікаційної роботи із зазначенням розділів, що їх стосуються 
 
  Підпис, дата 
Розділ Консультант завдання завдання 
видав прийняв 
Графічна частина Чугай Н.М.   
Наукове дослідження Чугай Н.М.   
Загальне керівництво Чугай Н.М.   
Макет/відеопрезентація Чугай Н.М.   
 
Дата видачі завдання_______________________________________________ 
 
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
 
Термін 
№ Назва етапів дипломного проекту 
виконання етапів Примітка 
з/п (роботу) 
проєкту (роботи) 
1. Затвердження теми роботи, керівника 13.06.2025  
2. Робота з аналогами, збір інформації 25.06.2025  
3. Заслуховування про виконання першого 20.09.2025  
етапу роботи 
4. Звіт про перші два розділи 05.10.2025  
магістерської роботи 
5. Затвердження ідеї дизайнерського 12.10.2025  
рішення проєкту та кінцевого варіанту 
плану 
6. Попередній захист кваліфікаційної 18.11.2025  
роботи магістра 
7 Робота над макетом/відео презентацією 18.11.2025  
кваліфікаційної роботи 
8. Захист кваліфікаційної роботи магістра 04.12.2025  
 
Керівник           Наталiя ЧУГАЙ 
(підпис) 
 
Завдання прийняв до виконання                            Анастасія БАРВІНСЬКА   
(підпис) 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП .....................................................................................................................2 
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ .......................................5 
1.1. Аналіз наукових робіт та літератури за темою дослідження ......................5 
1.2. Технології 3D друку при виготовленні дидактичного обладнання ............7 
1.3. Дидактичні засоби навчання у спеціальній освіті дітей з порушенням зору 
................................................................................................................................ 10 
1.4. Методи дослідження ..................................................................................... 12 
РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОГО 
ПРИЛАДДЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО 
НАВЧАННЯ ......................................................................................................... 15 
2.1. Психолого-педагогічні особливості навчання дітей з вадами зору .......... 15 
2.2. Принципи проектування дидактичного обладнання для розвитку 
сенсорного сприйняття ....................................................................................... 13 
2.3. Класифікація дидактичного обладнання за функціональним призначенням 
................................................................................................................................ 19 
РОЗДІЛ ІІІ. ПРОЄКТНА ПРОПОЗИЦІЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ................. 22 
3.1. Особливості створення дидактичного обладнання, опис матеріалів, 
конструкції та технології ЗD друку..................................................................... 22 
3.2. Концепція створення тактильного набору для дітей з порушенням зору в 
контексті української культурної спадщини...................................................... 25 
3.3. Методичні рекомендації щодо використання набору на корекційно-
розвиткових заняттях .......................................................................................... 35 
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 50 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................ 52 
ДОДАТКИ ............................................................................................................ 54 
  
2 
 
ВСТУП 
 
У сучасній системі спеціальної освіти важливу роль відіграє 
розроблення ефективних дидактичних засобів, які сприяють повноцінному 
розвитку дітей з порушеннями зору. Такі діти потребують особливих умов 
навчання, що враховують специфіку їхнього сенсорного сприйняття та 
компенсаторні можливості. Одним із ключових напрямів інклюзивної 
педагогіки є створення дидактичного обладнання, яке забезпечує доступ до 
освітнього процесу через тактильні, звукові, просторові та інші відчуття. 
Актуальність роботи 
Значна частина навчального матеріалу у молодшому шкільному віці 
сприймається візуально, тому використання спеціально розроблених 
тактильних посібників є не лише засобом навчання, а й важливим 
інструментом соціальної адаптації та розвитку пізнавальної активності. 
Особливої ваги набуває створення наочних об’єктів, які поєднують 
пізнавальний, культурний і національно-патріотичний аспекти за допомогою 
технології 3D друку. 
У цьому контексті актуальним є розроблення дидактичного набору 
«Інгредієнти українського борщу» — як засобу ознайомлення дітей з вадами 
зору з українською культурною спадщиною, традиціями та побутом. Борщ є 
елементом нематеріальної культурної спадщини України, занесеним до списку 
ЮНЕСКО, тому використання його як навчального мотиву сприяє не лише 
пізнавальному розвитку, а й формуванню ціннісного ставлення до 
національної ідентичності. 
Важливість сучасних наукових досліджень зумовлена необхідністю 
створення інклюзивного навчального середовища, яке сприяє всебічному 
розвитку дітей із порушеннями зору. Дидактичні матеріали виступають 
ключовим засобом формування сенсорного сприйняття, розвитку когнітивних 
3 
 
навичок та формування патріотичної свідомості у молодшого покоління з 
обмеженими можливостями зорового сприйняття. 
Мета – обґрунтувати та розробити ефективні підходи до використання 
технології 3D друку для створення тактильних навчальних матеріалів, 
спрямованих на покращення доступності та якості освіти для дітей з 
особливими освітніми потребами. 
Об'єкт дослідження – процес організації навчання дітей з особливими 
освітніми потребами з використанням адаптованих дидактичних засобів. 
Предмет – можливості та особливості застосування технології 3D 
друку для створення тактильних навчальних матеріалів, що відповідають 
потребам дітей з порушеннями зору, моторики або іншими особливостями 
розвитку. 
Особливу увагу приділено застосуванню принципів універсального 
дизайну та інклюзивного підходу при створенні об’єктів навчального 
середовища, що забезпечує комфортну взаємодію дітей із різними сенсорними 
можливостями. 
У роботі розглядаються сучасні методики виготовлення тактильних 
посібників, вибір матеріалів і конструктивних рішень, що дозволяють 
поєднати освітню, корекційну й культурно-виховну функції у межах одного 
навчального засобу. 
Для досягнення мети дослідження необхідно виконати такі завдання: 
• Проаналізувати наукові джерела, публікації та практичні 
дослідження з теми створення дидактичного обладнання для дітей з 
особливими освітніми потребами. 
• Визначити історико-культурну значущість українського борщу як 
елемента нематеріальної спадщини ЮНЕСКО та його потенціал у 
навчальному процесі. 
• Розглянути психолого-педагогічні особливості сприйняття 
навчальної інформації дітьми з порушеннями зору. 
4 
 
• Визначити принципи, підходи й вимоги до проєктування 
дидактичного обладнання з урахуванням інклюзивних та ергономічних 
аспектів. 
• Розробити концепцію та макет тактильного набору «Інгредієнти 
українського борщу» для використання на корекційно-розвиткових заняттях. 
• Надати методичні рекомендації щодо використання створеного 
дидактичного набору у навчальному процесі дітей з порушенням зору. 
Структура дослідження 
Дослідження охоплює теоретичну частину, графічні матеріали та макет. 
Теоретичне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 
списку використаних джерел та додатків. Основна частина має обсяг у 51 
сторінки, а загальний обсяг роботи разом із додатками становить 59 сторінки. 
 
  
5 
 
РОЗДІЛ І 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 
 
1.1. Аналіз наукових робіт та літератури за темою дослідження 
Питання розроблення дидактичного обладнання для дітей з порушенням 
зору належить до міждисциплінарних напрямів сучасної науки, де 
поєднуються педагогіка, психологія, ергономіка та дизайн-проєктування. В 
умовах інклюзивної освіти дедалі більшої актуальності набуває створення 
навчального простору, який враховує різноманітність потреб здобувачів 
освіти та забезпечує їм рівні можливості у засвоєнні знань. 
У наукових працях вітчизняних і зарубіжних дослідників (В. Бондар, Т. 
Сак, О. Савченко, І. Єрмаков, Н. Чугай, К. Стеценко, О. Чорнобай) 
наголошується, що процес навчання дітей із порушенням зору повинен 
базуватись на багатоканальному сприйнятті інформації – через дотик, слух, 
рухову активність і залишковий зір. Такі учні сприймають навколишній світ 
фрагментарно, тому вчитель має створити умови для формування цілісних 
уявлень про об’єкти та явища. 
Значна увага у спеціальній педагогіці приділяється принципу 
компенсації, тобто розвитку збережених аналізаторів для часткового 
заміщення втрачених функцій зору. У цьому контексті дидактичне обладнання 
виступає не лише навчальним засобом, а й психолого-корекційним 
інструментом, який сприяє розвитку просторової орієнтації, координації 
рухів, пам’яті, мислення та мовлення. 
В. Бондар підкреслює, що будь-який навчальний матеріал для дітей із 
сенсорними порушеннями має забезпечувати відчутну наочність – можливість 
«пізнавати руками». Рельєфно-тактильні моделі, об’ємні макети, текстури 
різної фактури й температури стимулюють активну пізнавальну діяльність 
дитини, розвивають дрібну моторику та здатність до аналізу й 
узагальнення [1]. Аналоги (Додаток А, Рис. А.1, Рис. А.2 ) 
6 
 
Т. Сак у своїх працях зазначає, що для дітей з глибокими порушеннями 
зору надзвичайно важливим є системне поєднання слухового, дотикового та 
словесного компонентів навчання. Така інтеграція підвищує якість 
сприйняття, полегшує запам’ятовування та формує асоціативне мислення [4]. 
О. Савченко розглядає дидактичний матеріал не лише як засіб передачі 
знань, а й як естетичний і мотиваційний об’єкт. Приємні на дотик, гармонійні 
за формою й кольором навчальні матеріали викликають позитивні емоції, що 
підвищує рівень залучення дітей у навчальний процес. Вона підкреслює 
необхідність поєднання педагогічного змісту з візуально-тактильними 
характеристиками предметів, які формують у дітей естетичний смак і здатність 
розрізняти форми та пропорції [2]. 
Сучасні тенденції розвитку інклюзивної освіти пов’язуються з 
упровадженням принципів універсального дизайну – створення середовища, 
зручного для всіх. Це означає, що дидактичні матеріали повинні бути 
доступними, безпечними, функціональними й зрозумілими як для дітей із 
вадами зору, так і для їхніх однолітків без порушень. Н. Чугай, К. Стеценко та 
О. Чорнобай у своїх дослідженнях (2024 р.) показують, що використання 
універсального дизайну під час розроблення тактильних посібників підвищує 
ефективність навчання, зменшує психологічні бар’єри та стимулює спільну 
діяльність у змішаних групах[6]. 
І. Єрмаков наголошує на необхідності комплексного підходу до 
формування навчального середовища, у якому важливими є не лише самі 
посібники, а й організація простору: освітлення, контрастність поверхонь, 
розміщення предметів на досяжній висоті. Дослідник вказує, що дидактичне 
обладнання має бути інтегрованим у цей простір, утворюючи єдину систему 
сенсорного досвіду. 
Особливе місце у сучасних розвідках посідає питання дизайну 
тактильних матеріалів. У роботах Чугай Н. М. і Яковець І. О. підкреслюється, 
що дизайн-мислення допомагає поєднати педагогічну доцільність і візуально-
тактильну привабливість об’єктів. Ретельно спроєктовані елементи 
7 
 
стимулюють дослідницьку активність дитини, спонукають до 
експериментування з формами, фактурами, текстурами, а отже – розвивають 
когнітивну гнучкість і самостійність[4]. 
Варто зазначити, що у більшості сучасних наукових праць пропонується 
відхід від шаблонного виготовлення посібників до індивідуально 
орієнтованих рішень, створених із використанням 3D-друку, гнучких 
полімерів, природних матеріалів. Це відкриває нові можливості для адаптації 
навчального матеріалу під потреби конкретної дитини або групи. 
Проведений аналіз показує, що теоретичні засади створення 
дидактичного обладнання для дітей з порушенням зору базуються на 
інтеграції педагогічних, психологічних і дизайнерських принципів. Водночас 
в українській науковій практиці спостерігається потреба у розробленні 
культурно орієнтованих тактильних посібників, які не лише навчають, а й 
формують у дітей почуття національної ідентичності. Прикладом може стати 
тактильний набір із інгредієнтами українського борщу, що поєднує навчальну, 
корекційну та виховну функції, і може стати ефективним елементом 
інклюзивного освітнього середовища. 
 
 
1.2. Технології 3D друку при виготовленні дидактичного обладнання 
У сучасній педагогічній практиці технології 3D-друку відкривають нові 
можливості для створення дидактичного обладнання, особливо у сфері 
спеціальної освіти. Для дітей з порушенням зору доступність, інклюзивність і 
висока якість тактильних матеріалів є критичними чинниками, що визначають 
результативність навчання. Традиційні засоби навчання не завжди здатні 
забезпечити необхідну деталізацію, фактурність та індивідуальну адаптацію, 
у той час як 3D-друк дозволяє створювати об’ємні моделі з точною 
геометрією, виразною текстурою та високим рівнем ергономічності. Ці 
властивості роблять технологію особливо цінною у виготовленні моделей 
предметів, що мають бути пізнані через дотик. 
8 
 
 
Однією з найважливіших переваг 3D-друку є можливість повного 
контролю над формою та тактильною поверхнею предмета. У спеціальних 
освітніх умовах для дітей з вадами зору необхідно враховувати не лише 
загальний контур об’єкта, а й дрібні рельєфні елементи, які допомагають 
дитині формувати цілісний тактильний образ. Завдяки цифровому 
моделюванню педагог або дизайнер може створити моделі різної складності, 
від найпростіших геометричних форм до детальних об’єктів побуту. Це дає 
змогу адаптувати навчальні матеріали до рівня підготовки дитини, її 
сенсорних потреб та корекційних цілей заняття. 
Технологія FDM-друку (Fused Deposition Modeling) є однією з 
найпоширеніших у виробництві навчальних матеріалів. Вона передбачає 
послідовне нанесення розігрітого пластику шарами, що дозволяє отримувати 
міцні, зносостійкі та безпечні моделі. Важливою характеристикою є 
можливість варіювати товщину шару, що впливає на гладкість або 
вираженість поверхні. Для тактильних посібників цей параметр може 
навмисно підбиратися таким чином, щоб забезпечувати відчутний рельєф, а 
отже — сприяти розвитку дотикової диференціації у дітей з порушенням зору. 
Однією з переваг FDM-друку є використання екологічних матеріалів, таких як 
PLA-пластик, який є гіпоалергенним, не має різкого запаху та безпечний для 
контакту з шкірою. 
Також у виготовленні дидактичних моделей застосовується технологія 
SLA-друку (stereolithography), яка забезпечує високу точність і деталізацію. Її 
основною перевагою є створення гладких поверхонь та дрібних фрагментів, 
які складно відтворити за допомогою FDM-методу. Проте в контексті роботи 
з дітьми з порушенням зору SLA-друк частіше використовується як 
допоміжний інструмент, оскільки надмірна гладкість поверхні може бути 
менш інформативною для тактильного сприймання. Водночас ця технологія є 
незамінною для створення невеликих елементів або структур із високою 
роздільною здатністю, які доповнюють великі тактильні моделі. 
9 
 
Суттєвою перевагою 3D-друку є можливість швидкої модифікації та 
персоналізації навчальних матеріалів. Дидактичні набори можуть бути змінені 
відповідно до індивідуальних потреб конкретної дитини: збільшений масштаб, 
змінена фактура, додані додаткові елементи, або навпаки — спрощені. На 
відміну від промислових фабричних матеріалів, які створюються за 
уніфікованими стандартами, 3D-друкований посібник може мати авторський 
дизайн, розроблений педагогом, дефектологом або дизайнером спеціально для 
певного освітнього завдання. 
У процесі виготовлення тактильних моделей важливо враховувати 
ергономіку та біомеханіку рухів дитячої руки. 3D-моделювання дозволяє 
створювати безпечні закруглені форми, оптимізувати розміри предметів 
відповідно до віку дітей та уникати дрібних деталей, які можуть викликати 
труднощі при обстеженні. Завдяки цифровому моделюванню можливо 
зберегти баланс між реалізмом предмета та педагогічною доцільністю 
структури. Наприклад, форма овочів може бути злегка узагальненою, щоб 
підсилити сприйняття основних сенсорних ознак — ваги, форми, текстури, 
пропорцій. 
Технології 3D-друку розширюють також можливості відтворення 
фактур, які відіграють ключову роль у розвитку дотикової чутливості. На 
поверхні моделі можна навмисно створювати борозенки, опуклості, 
заокруглення, шаруватість або зернистість. Це дозволяє дитині відчути 
матеріал, ніби він є натуральним, і сформувати виразний тактильний образ, що 
є необхідним у контексті корекційної роботи. Крім того, можливість 
комбінування матеріалів або використання різних параметрів друку дає змогу 
досягти ефекту контрастності між предметами — важливої педагогічної умови 
у навчанні дітей з порушенням зору. 
Завдяки доступності 3D-друку освітні заклади отримують змогу 
самостійно створювати дидактичні матеріали, не покладаючись на фабричних 
виробників. Це сприяє розвитку інноваційних практик, зменшує витрати та 
дозволяє адаптувати обладнання під конкретні освітні програми. Технологія 
10 
 
3D-друку стає не лише засобом виготовлення матеріалів, а й інструментом, 
який стимулює креативність педагогів і дизайнерів, залучаючись до створення 
інклюзивного та сучасного навчального середовища. 
3D-друк виступає ключовою технологією у створенні дидактичного 
обладнання для дітей з порушеннями зору. Він забезпечує високу точність 
відтворення форм, можливість індивідуальної адаптації, виразну тактильність 
і педагогічну доцільність моделей. Завдяки поєднанню цифрового 
моделювання та ручної обробки створюються об’єкти, що є одночасно 
функціональними, безпечними та культурно значущими. Це відкриває нові 
перспективи для розробки інклюзивних навчальних матеріалів і формує 
підґрунтя для сучасного підходу до корекційної педагогіки. 
 
 
 
1.3. Дидактичні засоби навчання у спеціальній освіті дітей з 
порушенням зору 
Організація навчання дітей з порушенням зору потребує використання 
спеціальних дидактичних засобів, які компенсують обмежені можливості 
зорового аналізатора та сприяють розвитку інших каналів сприйняття. 
Основною метою таких засобів є забезпечення доступу до навчальної 
інформації через дотик, слух, рухову активність і залишковий зір, що дає змогу 
дитині максимально повно брати участь у пізнавальному процесі. 
У сучасній спеціальній педагогіці поняття дидактичний засіб 
трактується як матеріальний або нематеріальний об’єкт, що використовується 
для полегшення сприйняття, осмислення та закріплення знань. За словами В. 
Бондар, ефективність навчання дітей із сенсорними порушеннями прямо 
залежить від того, наскільки навчальні матеріали враховують специфіку 
їхнього сприйняття та компенсаторні можливості[1]. 
Серед різновидів дидактичних засобів для дітей з вадами зору 
виділяють: 
11 
 
• тактильні посібники (рельєфно-графічні зображення, об’ємні 
моделі, карти, макети); 
• звукові засоби (аудіоматеріали, інтерактивні панелі, навчальні 
аудіокниги); 
• комбіновані матеріали (моделі з різною фактурою, кольором і 
звуковим супроводом); 
• цифрові навчальні ресурси з адаптованими інтерфейсами та 
функціями голосового озвучення. 
Особливе значення має сенсорний підхід до навчання. Він передбачає 
активізацію дотикових, слухових і кінестетичних відчуттів для формування в 
дітей уявлень про навколишній світ. Як зазначає Т. Сак (2018), саме через 
багатоаналізаторне сприйняття відбувається закріплення просторових понять, 
розвиток мислення й мовлення. 
Важливою педагогічною умовою є створення навчального середовища, 
у якому дитина не лише спостерігає або слухає, а й взаємодіє з предметом — 
торкається, порівнює, маніпулює. Така діяльність стимулює дослідницьку 
поведінку, що є основою для формування пізнавальної самостійності. О. 
Савченко підкреслює, що дидактичні засоби мають бути не просто 
ілюстрацією, а активним інструментом діяльності дитини. 
Розвиток технологій відкрив нові можливості для створення 
дидактичних матеріалів. 3D-друк, гнучкі полімери, текстиль із різною 
фактурою дають змогу виготовляти легкі, безпечні, реалістичні моделі 
предметів, що забезпечують кращу тактильну диференціацію. У закордонній 
практиці (R. Pogrund, 2022) активно застосовуються багатосенсорні навчальні 
столи, де поєднано рельєфне зображення, звук та рухову взаємодію [9]. 
В українській системі спеціальної освіти впроваджується підхід 
універсального дизайну навчання. Його сутність полягає у створенні таких 
дидактичних засобів, які можна використовувати для всіх учнів незалежно від 
рівня сенсорних можливостей. За Чугай Н. М. та співавторами (2024), це не 
12 
 
лише підвищує ефективність корекційної роботи, а й сприяє формуванню 
інклюзивної культури у навчальних закладах[5,6]. 
Дидактичні засоби у спеціальній освіті виконують кілька функцій: 
• корекційно-розвивальну — допомагають компенсувати 
порушення зору, стимулюють розвиток залишкових аналізаторів; 
• пізнавальну — забезпечують формування конкретних уявлень про 
навколишній світ; 
• виховну — сприяють формуванню естетичного сприйняття, 
моральних цінностей і культурної ідентичності; 
• мотиваційну — викликають інтерес і позитивне ставлення до 
навчання. 
Важливо, щоб під час створення дидактичного обладнання для дітей з 
порушенням зору враховувались такі принципи: наочність, доступність, 
безпечність, варіативність, стимулювання самостійної діяльності, культурна 
відповідність. У контексті теми цього дослідження ці принципи реалізуються 
через проєктування тактильного набору, який демонструє інгредієнти 
українського борщу — знайомі предмети побуту, що мають національне 
значення і можуть використовуватися для розвитку сенсорного сприйняття, 
мовлення та культурної свідомості. 
Cучасні дидактичні засоби у спеціальній освіті розглядаються не лише 
як допоміжні матеріали, а як повноцінна педагогічна система, що інтегрує 
сенсорне, емоційне, культурне й пізнавальне навчання. Їх грамотне 
використання створює передумови для гармонійного розвитку дітей з 
порушеннями зору та їх успішної інтеграції у соціальне середовище. 
 
 
1.4. Методи дослідження 
Для досягнення мети та реалізації завдань дипломної роботи було 
використано комплекс методів наукового пізнання, що охоплюють як 
13 
 
теоретичні, так і емпіричні підходи. Вибір методів зумовлений специфікою 
теми, яка поєднує педагогічний, психологічний та дизайнерський аспекти 
створення дидактичного обладнання для дітей з порушенням зору. 
1. Теоретичні методи 
До теоретичних методів дослідження належать: 
• аналіз і синтез — для вивчення наукових джерел, узагальнення 
теоретичних положень і виявлення основних тенденцій у розробленні 
дидактичного обладнання для дітей із сенсорними порушеннями; 
• порівняння — для зіставлення вітчизняних і зарубіжних підходів 
до організації інклюзивного навчання; 
• класифікація та систематизація — для впорядкування видів 
дидактичних засобів і визначення їхнього педагогічного потенціалу; 
• моделювання — для розроблення концепції та макета 
дидактичного набору «Інгредієнти українського борщу», що відображає 
структуру навчальної взаємодії. 
Теоретичні методи дозволили обґрунтувати доцільність створення 
дидактичного обладнання, визначити його функціональні властивості, 
освітню цінність і культурний контекст застосування. 
2. Емпіричні методи. 
У межах дослідження використано низку практичних методів: 
• спостереження — для аналізу особливостей навчальної діяльності 
дітей з вадами зору під час взаємодії з дидактичними матеріалами; 
• опитування педагогів і фахівців-дефектологів — для з’ясування 
проблем, що виникають у процесі використання існуючих навчальних 
посібників, та визначення критеріїв ефективності нових рішень; 
• педагогічний експеримент — для перевірки впливу створеного 
тактильного набору на розвиток сенсорного сприйняття та пізнавальної 
активності дітей; 
14 
 
• експертне оцінювання — для аналізу якості й функціональності 
розробленого обладнання, визначення відповідності педагогічним вимогам і 
нормам безпечності. 
3. Методи візуалізації та дизайну. 
У процесі проектування макету використовувалися також методи 
дизайн-мислення, візуального моделювання та ергономічного аналізу, які 
забезпечили гармонійне поєднання педагогічних вимог із естетичними та 
функціональними характеристиками об’єкта. Особлива увага приділялась 
добору матеріалів, що є безпечними, приємними на дотик, контрастними за 
текстурою та кольором, а також сприяють розвитку дрібної моторики[10]. 
4. Методи кількісної та якісної обробки даних. 
Для узагальнення результатів експериментальної роботи 
використовувалися елементи кількісного аналізу (підрахунок частот прояву 
окремих характеристик діяльності дітей) та якісного аналізу (інтерпретація 
спостережень, порівняння рівнів розвитку до та після використання набору). 
Комплексне застосування наведених методів дозволило забезпечити 
наукову обґрунтованість результатів, об’єктивність висновків і практичну 
цінність розробленої проектної пропозиції. 
  
15 
 
РОЗДІЛ ІІ 
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОГО 
ПРИЛАДДЯ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ 
КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ  
 
 
2.1. Психолого-педагогічні особливості навчання дітей з вадами зору 
Діти з порушеннями зору становлять неоднорідну групу, у якій рівень 
зорових функцій може варіювати від незначного зниження гостроти зору до 
повної сліпоти. Такі особливості зумовлюють специфіку їхнього психічного 
розвитку, формування пізнавальних процесів і навчальної діяльності. Для 
забезпечення ефективного навчання необхідно створювати умови, що 
компенсують сенсорний дефіцит і водночас розвивають збережені 
аналізатори. 
Втрата або обмеження зору впливає насамперед на сприйняття простору. 
Дитина з вадами зору не отримує повного зорового образу предметів, тому її 
просторові уявлення формуються повільніше, а іноді — фрагментарно. За 
Т. Сак (2018), просторові поняття в таких дітей мають переважно дотиково-
руховий характер: знання про форму, величину та розташування предметів 
формується через дії руками. Отже, дидактичні матеріали повинні 
стимулювати саме активне маніпулювання предметами, що підкріплює 
формування сенсорних еталонів [4]. 
У психологічному аспекті важливими є розвиток сприймання, пам’яті, 
мислення та мовлення, які тісно взаємопов’язані з моторною активністю. Н. 
Чугай (2024) зазначає, що навчання дітей з порушеннями зору має спиратися 
на багатоаналізаторне сприйняття — поєднання слухових, тактильних і 
залишкових зорових відчуттів. Такий підхід дозволяє формувати цілісні 
образи об’єктів, що згодом стають основою для абстрактного мислення [5]. 
Серед педагогічних умов успішного навчання важливе місце посідає 
емоційна підтримка. Через обмежені можливості у спілкуванні та руховій 
16 
 
активності діти часто відчувають тривожність і невпевненість. Тому роль 
учителя полягає не лише у передаванні знань, а й у створенні доброзичливої 
атмосфери, де кожен учень має змогу проявити себе. Використання цікавих на 
дотик предметів, яскравих звукових сигналів і практичних завдань викликає 
позитивні емоції, формує впевненість у власних силах. 
Згідно з дослідженнями В. Бондар (2019), навчання дітей з порушенням 
зору має спиратися на діяльнісний підхід — знання формуються не через 
пасивне сприймання, а через активну практичну взаємодію з навколишнім 
світом. Дидактичне обладнання в цьому процесі виконує роль «провідника» 
між абстрактними поняттями та реальними предметами [1]. 
Важливим напрямом корекційної педагогіки є розвиток компенсаторних 
механізмів. У дітей із зоровими вадами спостерігається підвищена чутливість 
слуху, нюху, дотику, що потрібно враховувати при створенні навчального 
середовища. Тому під час розроблення дидактичного приладдя особлива увага 
приділяється різноманітності фактур, температур, ваги та запахів матеріалів. 
Тактильне сприйняття стає провідним засобом пізнання світу. 
Сенсорний розвиток дітей із порушенням зору нерозривно пов’язаний із 
розвитком мовлення. Називання предметів, опис відчуттів, порівняння форм і 
розмірів сприяють збагаченню словникового запасу. Як зазначає О. Савченко 
(2020), дидактичний матеріал має бути організований таким чином, щоб 
дитина могла коментувати свої дії, пояснювати враження, формуючи зв’язне 
мовлення [2]. 
Психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що у процесі 
навчання дітей з порушенням зору доцільно дотримуватись таких принципів: 
• індивідуалізація навчання, що передбачає урахування рівня 
залишкового зору й темпу сприймання; 
• наочність і діяльність, коли знання формуються через дотик і 
практичні дії; 
• послідовність і системність, які забезпечують логічний розвиток 
уявлень; 
17 
 
• емоційно-ціннісний підхід, що формує позитивне ставлення до 
навчання; 
• інтеграція культурного контексту, яка допомагає дитині 
усвідомити свою приналежність до національної традиції. 
Ефективне навчання дітей із порушеннями зору можливе лише за умови 
гармонійного поєднання педагогічних, психологічних і сенсорних підходів. 
Використання адаптованого дидактичного приладдя — ключовий чинник 
розвитку пізнавальних здібностей, соціальної активності та емоційного 
комфорту дитини.  
 
 
2.2. Принципи проєктування дидактичного обладнання для 
розвитку сенсорного сприйняття 
Проєктування дидактичного обладнання для дітей з порушенням зору є 
складним міждисциплінарним процесом, який поєднує педагогічні, 
психологічні, ергономічні та дизайнерські аспекти. Основною метою такого 
обладнання є стимулювання сенсорного розвитку дитини — тобто здатності 
розрізняти, пізнавати та інтерпретувати інформацію, отриману через різні 
аналізатори. 
У спеціальній педагогіці під сенсорним розвитком розуміють 
формування у дітей системи уявлень про форму, колір, розмір, текстуру, 
просторове розташування предметів і їх взаємозв’язки. Для дітей із 
порушенням зору цей процес має компенсаторний характер, оскільки 
основним каналом сприйняття стають дотик, слух і нюх. Як підкреслює Т. Сак 
(2018), саме розвиток тактильних відчуттів створює базу для пізнання 
навколишнього світу і формування предметно-практичного мислення. 
Ефективність дидактичного приладдя визначається дотриманням 
певних педагогічних принципів проєктування, серед яких провідними є: 
18 
 
1. Принцип наочності та багатоканального сприйняття. Навчальний 
матеріал має бути доступним для одночасного залучення кількох аналізаторів 
— дотикового, слухового, зорового (у разі збережених залишкових функцій), 
а також кінестетичного. Наприклад, об’ємна форма овочів у наборі 
«Інгредієнти українського борщу» дає можливість дитині не лише торкнутися 
об’єкта, а й відчути його вагу, фактуру, запах, що формує цілісний сенсорний 
образ. 
2. Принцип доступності та безпечності. Матеріали для виготовлення 
обладнання повинні бути нетоксичними, приємними на дотик і без гострих 
країв. Важливо враховувати вік дитини, рівень її моторного розвитку та силу 
натиску під час роботи з предметами. Як зазначає В. Бондар (2019), 
безпечність та ергономічність є базовими умовами при створенні навчальних 
посібників для спеціальної освіти. 
3. Принцип варіативності та модульності. Дидактичне обладнання має 
надавати можливість для різних варіантів використання. Модульні елементи 
дозволяють комбінувати частини набору, змінювати послідовність завдань і 
рівень складності. Це розвиває гнучкість мислення, уяву й здатність до 
самостійного експериментування. 
4. Принцип естетичної доцільності. Зовнішній вигляд приладдя 
повинен викликати позитивні емоції, мотивувати дитину до взаємодії. За О. 
Савченко (2020), естетика навчальних матеріалів відіграє не лише 
декоративну, а й виховну функцію, формуючи смак, культуру праці та 
відчуття гармонії. Відповідно, при створенні набору важливо дотримуватися 
гармонійних пропорцій, природних кольорів і приємних на дотик матеріалів. 
5. Принцип функціональності та сенсорного насичення. Кожен елемент 
набору має виконувати конкретну навчальну функцію — допомагати дитині 
розрізняти форми, текстури, об’єми, температуру чи вагу предметів. Занадто 
спрощені або надмірно прикрашені моделі знижують ефективність навчання. 
Оптимальне рішення — це поєднання пізнавальної чіткості та природної 
реалістичності. 
19 
 
6. Принцип універсального дизайну. Він передбачає створення 
навчальних матеріалів, придатних для використання дітьми з різними 
сенсорними можливостями. Так, набір може містити як рельєфно-тактильні, 
так і кольорові елементи, що робить його зручним для спільної роботи дітей із 
порушеннями зору та їхніх однолітків без таких порушень. Це сприяє 
інклюзивності та соціалізації. 
7. Принцип культурної релевантності. Зміст дидактичного обладнання 
повинен відображати культурні цінності й національні традиції. Використання 
образів українського борщу як навчальної теми не лише знайомить дітей із 
предметами побуту, а й формує уявлення про спадщину українського народу, 
стимулює емоційно-патріотичне ставлення до своєї культури. 
Дотримання зазначених принципів дозволяє створювати дидактичне 
обладнання, що не лише компенсує сенсорні порушення, а й виконує 
розвивальну, мотиваційну та виховну функції. Такі посібники стають 
ефективним інструментом формування сенсорного досвіду, розвитку 
мислення, мовлення та уяви в дітей із порушеннями зору. 
Отже, процес проєктування дидактичного обладнання вимагає 
поєднання педагогічних знань, дизайнерського мислення й розуміння 
психології сприйняття. Створення тактильного набору на основі інгредієнти 
українського борщу є прикладом практичної реалізації цих принципів, 
оскільки він поєднує освітню, корекційну та культурну складові, спрямовані 
на розвиток сенсорної сфери дітей із зоровими порушеннями Аналог (Додаток 
Б, рис. Б.3). 
 
 
2.3. Класифікація дидактичного обладнання за функціональним 
призначенням 
У системі спеціальної освіти дидактичне обладнання виступає одним із 
головних чинників організації навчальної діяльності дітей з порушенням зору. 
Воно забезпечує можливість компенсувати обмеження сенсорного 
20 
 
сприйняття, формувати пізнавальну активність і створювати умови для 
розвитку особистісного досвіду. Правильно підібране обладнання дозволяє 
дитині не лише засвоювати знання, а й відчувати емоційне задоволення від 
процесу пізнання, що є особливо важливим для формування мотивації до 
навчання. 
Класифікація дидактичного обладнання має суттєве значення, оскільки 
дає змогу визначити педагогічну мету використання конкретних засобів та 
їхню роль у корекційно-розвивальному процесі. У працях В. Бондаря (2019), 
Т. Сак (2018) та О. Савченко (2020) підкреслюється, що класифікація 
навчальних засобів повинна базуватися не лише на їхній формі чи матеріалі, а 
передусім на функціональному призначенні, тобто на тому, яку саме освітню, 
розвивальну чи корекційну функцію вони виконують[1,2,4]. 
За своїм основним призначенням дидактичне обладнання у спеціальній 
педагогіці виконує кілька важливих функцій — навчальну, розвивальну, 
корекційну, діагностичну та виховну. Навчальна функція полягає у створенні 
умов для доступного й наочного засвоєння знань. Для дітей із порушеннями 
зору абстрактне пояснення не є ефективним, тому важливо надавати матеріал 
у конкретній, відчутній формі. Так, об’ємні моделі, макети чи рельєфно-
графічні зображення допомагають формувати уявлення про реальні об’єкти, 
що стає основою подальшого мислення. 
Розвивальна функція проявляється у тому, що навчальні предмети 
сприяють формуванню сенсорного досвіду, стимулюють роботу дотикового, 
слухового та кінестетичного аналізаторів. Робота з тактильними матеріалами, 
які різняться за формою, текстурою, температурою чи вагою, розвиває дрібну 
моторику, покращує координацію рухів і просторове орієнтування. Як 
показують дослідження, використання таких матеріалів дозволяє не лише 
розвивати сенсорні навички, а й формувати емоційно-позитивне ставлення до 
навчання. 
Корекційна функція дидактичного обладнання полягає у стимулюванні 
розвитку компенсаторних механізмів. Через активну взаємодію з предметами 
21 
 
діти навчаються користуватися збереженими аналізаторами — слухом, 
дотиком, нюхом — для отримання інформації про навколишній світ. Саме ця 
функція надає дидактичному обладнанню особливої ролі у спеціальній 
педагогіці. 
Діагностична функція реалізується через спостереження за діяльністю 
учнів під час виконання практичних завдань. Використання спеціально 
підібраних предметів і наборів дає змогу педагогу виявити рівень 
сформованості просторових уявлень, сенсорної чутливості, моторики та 
комунікативних навичок.  
Варто зазначити виховну функцію дидактичного обладнання. Навчальні 
матеріали, побудовані на основі культурних і національних тем, сприяють 
розвитку естетичного смаку, вихованню поваги до традицій і усвідомленню 
своєї культурної ідентичності. Саме тому тема «Інгредієнти українського 
борщу», покладена в основу цього дослідження, має важливе педагогічне 
значення: вона поєднує пізнавальну, сенсорну та культурно-виховну складові, 
формуючи у дітей позитивне емоційне ставлення до рідної культури. 
Класифікацію дидактичного обладнання можна також розглядати через 
призму рівня інтерактивності та типу сенсорного впливу. За цими ознаками 
виділяють традиційні, пасивні посібники — макети, схеми, рельєфні 
зображення — і сучасні інтерактивні об’єкти, що реагують на дії користувача 
(звуком, світлом, рухом). У практиці спеціальних шкіл дедалі частіше 
застосовуються багатосенсорні матеріали, які поєднують дотикові, слухові й 
навіть ароматичні властивості. Вони активізують усі аналізатори дитини 
одночасно, формуючи цілісний образ предмета. 
Матеріали, з яких виготовляють дидактичне обладнання, також мають 
важливе функціональне значення. Природні матеріали (тканина, дерево, 
глина) забезпечують теплі, приємні на дотик відчуття, тоді як сучасні полімери 
чи 3D-друк дозволяють створювати легкі, довговічні та безпечні елементи з 
чітко визначеною формою. Комбінування різних типів матеріалів дає змогу 
досягти оптимального рівня контрастності.  
22 
 
РОЗДІЛ ІІІ  
ПРОЄКТНА ПРОПОЗИЦІЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ 
 
 
3.1. Рекомендації щодо створення дидактичного обладнання, опис 
матеріалів, конструкції та технології виготовлення 
Процес створення дидактичного обладнання для дітей із порушенням 
зору вимагає поєднання педагогічного мислення, дизайнерських навичок і 
розуміння сенсорного сприйняття. Таке обладнання має не лише виконувати 
навчальну функцію, а й бути безпечним, ергономічним, приємним на дотик і 
стимулювати пізнавальну активність дитини. 
Слід враховувати принцип наочності через тактильний контакт. Усі 
елементи набору мають бути достатньо великими, щоб дитина могла легко їх 
тримати, обертати та вивчати руками. Водночас варто уникати надмірної 
деталізації, оскільки дрібні частини можуть ускладнити сприйняття й знизити 
інтерес. Замість точного відтворення реального об’єкта у повному масштабі, 
краще зосередитися на ключових характеристиках — формі, текстурі, 
пропорціях та характерних деталях(Додаток Б, рис. Б.2). 
Матеріали для виготовлення дидактичного обладнання варто підбирати 
з урахуванням віку дітей і частоти використання. Оптимальним є поєднання 
природних і синтетичних матеріалів. Дерево створює відчуття тепла, 
природності й міцності; тканина забезпечує м’якість і різноманіття фактур; 
полімерні матеріали роблять вироби легшими й стійкішими до пошкоджень. 
Добре, коли набір містить поверхні з різним рельєфом — гладку, шорстку, 
хвилясту, зернисту — це допомагає тренувати дотикову чутливість і 
розрізнення текстур. 
Контраст завдяки кольорів та фактур має велике значення. Навіть діти з 
залишковим зором здатні розпізнавати різницю між темним і світлим, теплим 
і холодним відтінком. Тому бажано використовувати природні, але насичені 
кольори, що відповідають реальним об’єктам: червоний для буряка, 
23 
 
помаранчевий для моркви, зелений для капусти. Це не лише підтримує зв’язок 
із дійсністю, а й розвиває уявлення про колірну гармонію. 
Важливою складовою проєктування є ергономічність і безпечність. Усі 
краї та з’єднання мають бути заокругленими, поверхня — без тріщин або 
гострих виступів. Вироби не повинні мати неприємного запаху або фарби, що 
залишають слід. Матеріали бажано обирати гіпоалергенні, а розміри — 
відповідно до середніх антропометричних даних дитини молодшого 
шкільного віку. 
Конструктивно дидактичне обладнання може бути як монолітним, так і 
модульним. Модульність дозволяє створювати змінні комбінації, вводити нові 
елементи або замінювати частини без повного оновлення набору. Для 
тактильного набору «Інгредієнти українського борщу» доцільно реалізувати 
саме модульний принцип — кожен овоч є окремим елементом, який може 
використовуватись індивідуально або в поєднанні з іншими у тематичних 
іграх. 
Технологія виготовлення може поєднувати ручну роботу та цифрове 
моделювання. На етапі ескізів створюється візуальна модель кожного 
елемента, визначаються його пропорції, розміри та взаємне розташування. 
Далі за допомогою 3D-друку можна виготовити базову форму, а остаточна 
обробка виконується вручну — шліфування, нанесення текстури, фарбування 
екологічними фарбами. Такий підхід поєднує точність сучасних технологій із 
теплом ручної роботи, що особливо важливо для об’єктів, призначених для 
тактильного навчання [10] Аналог (Додаток А, рис. А.3). 
Варто приділяти увагу сенсорному навантаженню кожного елемента. 
Тактильні, слухові та візуальні властивості повинні бути узгоджені між собою. 
Наприклад, капуста може мати рельєфну поверхню, що імітує листя, буряк — 
більш гладку округлу форму, морква — видовжену з легким бороздуванням. 
Додатковим елементом може стати ароматизований шар або природний запах 
деревини, що активізує нюхове сприйняття. 
 
24 
 
 
Під час створення дидактичного набору важливо дотримуватись 
принципу зворотного зв’язку — залучати педагогів і дітей на етапі тестування. 
Практичні випробування дозволяють виявити зручність використання, 
зрозумілість форм і відповідність педагогічним завданням. Спостереження за 
реакцією дітей показує, які елементи викликають інтерес, а які потребують 
доопрацювання. 
 
Рис.3.1. Розробка 3D об’єкти тактильного набору 
 
Узагальнюючи, можна зазначити, що процес створення дидактичного 
обладнання включає кілька етапів: концептуальне проєктування, добір 
матеріалів, прототипування, тестування й удосконалення. Результатом має 
стати об’єкт, який поєднує функціональність, естетику та педагогічну 
доцільність. У випадку набору «Інгредієнти українського борщу» кінцевий 
продукт виконує не лише роль навчального матеріалу, а й стає символічним 
носієм української культурної традиції. 
 
25 
 
 
Рис.3.2. Варіації розміщеннях у 3D об’єкти тактильного набору 
 
Тому, розроблення дидактичного обладнання для дітей із порушенням 
зору вимагає комплексного підходу, у якому поєднуються наукові знання, 
творчість і практичний досвід. Створений набір має стати частиною 
сенсорного простору дитини, допомагаючи не лише пізнавати навколишній 
світ, а й відчувати його красу, тепло та культурну глибину. 
 
3.2. Концепція створення тактильного набору для дітей з 
порушенням зору  
Проєкт створення дидактичного набору «Інгредієнти українського 
борщу» спирається на ідею поєднання сенсорного навчання з національною 
культурою. Його концепція ґрунтується на усвідомленні борщу не лише як 
традиційної страви, а як символу української ідентичності, що уособлює 
родинність, спадкоємність поколінь та єдність громади. 
Український борщ є одним із найвідоміших символів української 
національної культури, що поєднує у собі традиції, побут, історію та цінності 
українського народу. Його значення виходить далеко за межі гастрономічного 
контексту — страва стала елементом культурної ідентичності, що об’єднує 
різні покоління та регіони України. У 2022 році борщ був офіційно внесений 
до Списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО, що 
26 
 
засвідчило міжнародне визнання його культурної цінності та необхідність 
збереження традицій його приготування[8]    
 
Рис.3.3. Візуалізація дидактичного набору «Інгредієнти українського борщу» 
Частина 1 
 
Рис.3.4. Візуалізація дидактичного набору «Інгредієнти українського борщу» 
Частина 2 
 
З історичного погляду, перші письмові згадки про борщ зустрічаються в 
українських літописах XVI–XVII століть. Первісно він мав зовсім інший склад 
27 
 
— головним інгредієнтом була рослина борщівник, з якої й походить назва 
страви. Згодом до рецепту почали входити овочі, які стали характерними для 
українського сільського господарства: буряк, капуста, морква, картопля, 
цибуля, часник і помідори. Кожен із цих продуктів має власну історію, 
регіональні варіації та символічне значення у побуті українців. 
Буряк — головний елемент борщу — асоціюється з родючістю, 
здоров’ям і життєвою енергією. У народній культурі його червоний колір 
символізує силу крові, єдність і любов до рідної землі. Капуста у традиційному 
господарстві символізувала достаток і стабільність, адже була однією з 
основних культур для зберігання на зиму. Морква, цибуля й часник — 
традиційні компоненти української кухні, що втілюють турботу, дбайливість і 
домашній затишок. Помідори, хоч і з’явилися пізніше, стали невід’ємною 
частиною борщового смаку, вносячи у нього кислинку й баланс смакових 
відтінків. 
Борщ у культурному вимірі — це не просто страва, а своєрідний символ 
українського дому, родинного зібрання й гостинності. Його приготування 
завжди супроводжується емоційним і соціальним контекстом: від сімейних 
обідів до великих святкових трапез. Через цей процес передаються знання, 
рецепти та звички, формуючи міжпоколінний зв’язок і спадковість традицій. 
Як зазначає український етнограф О. Курочкін (2021), «борщ — це метафора 
єдності українців, що відображає поєднання різних регіональних культурних 
впливів у єдиному національному образі» [7]. 
У сучасних освітніх та культурних практиках використання сюжетів, 
пов’язаних із традиційною українською кухнею, зокрема з українським 
борщем, стає усе більш поширеним елементом інтеграції культурної 
спадщини в навчальний процес. Борщ, як символ української ідентичності, 
виступає не лише гастрономічним продуктом, а й багатовимірним культурним 
феноменом, у якому закодовані історія, звичаї, соціальні практики та духовні 
уявлення народу. Розгляд українського борщу як елемента нематеріальної 
спадщини ЮНЕСКО дає змогу перетворити його на повноцінний 
28 
 
педагогічний ресурс, здатний поєднувати сенсорний розвиток дитини з 
формуванням культурної свідомості й національної самоідентифікації. 
У багатьох освітніх і культурних проєктах борщ слугує вихідною темою, 
що допомагає об’єднати різні сфери пізнання — працю, природу, сезонність, 
побут, родинні традиції, елементи аграрної культури. Особливо цінним цей 
підхід стає у роботі з дітьми молодшого віку та дітьми з особливими освітніми 
потребами, зокрема з порушеннями зору. Використання знайомих предметів і 
сюжетів підсилює внутрішню мотивацію дитини, створює емоційно 
позитивний навчальний простір і допомагає долати бар’єри, пов’язані з 
обмеженістю зорового сприймання. 
Тактильне знайомство з овочами — морквою, буряком, картоплею, 
капустою, помідором, цибулею та часником — відкриває для дитини 
можливість створити повноцінні уявлення про форму, поверхню, температуру, 
щільність, запах та інші властивості предметів, які дитина у звичайних умовах 
може лише уявляти або бачити в уривчастих візуальних фрагментах. 
Сенсорний контакт із натуральними або відтвореними об’єктами сприяє 
формуванню глибших моделей сприйняття світу, що особливо важливо для 
дітей, які не мають змоги будувати свої образи через зір. Дотик стає ключовим 
каналом пізнання, а кожен овоч — окремим носієм культурних, сенсорних і 
педагогічних смислів. 
З педагогічної точки зору тема українського борщу є надзвичайно 
вдалою для включення в освітній процес, оскільки вона дозволяє поєднати 
кілька змістових ліній. По-перше, це природничі уявлення про рослини, їхній 
ріст, будову та сезонність. По-друге, трудові навички та розуміння побутових 
процесів, які традиційно передавалися від покоління до покоління через 
сімейну взаємодію. По-третє, ознайомлення з українськими культурними 
традиціями, які відображаються в кулінарії, звичаях, обрядах, значенні 
спільної трапези. По-четверте, розвиток сенсорної сфери, яка є ключовою у 
навчанні дітей із зоровими вадами. Таким чином, звичайний образ борщу 
перетворюється на багатошаровий навчальний інструмент. 
29 
 
У цьому контексті дидактичний набір виступає засобом, що забезпечує 
дитині доступ до багатосенсорного середовища. Концепція набору передбачає 
створення тактильних моделей основних інгредієнтів українського борщу, які 
є впізнаваними, різними за формою, структурою, текстурою, щільністю та 
розміром. Кожен з об’єктів виконує функцію сенсорного модулю, що розвиває 
тактильну диференціацію, здатність до порівняння та узагальнення, а також 
створює можливість для формування чітких предметних уявлень. 
З педагогічної позиції важливо, щоб кожен предмет у наборі виконував 
не лише навчальну, але й культурну функцію. Морква як видовжений 
коренеплід дає змогу дитині відчути особливу форму предмета, але водночас 
педагог може пояснити, як вона росте, у якій порі року збирається, у яких 
стравах використовується. Буряк дозволяє вивчити округлу форму, гладкість 
поверхні та вагу, але він також слугує символом червоного кольору борщу та 
його традиційного смаку. Капуста демонструє листкову структуру й 
шаруватість, картопля — твердість і масивність, цибуля та часник — 
сегментність, фактурність і характерний запах. Кожен об’єкт оживає в руках 
дитини й стає містком між сенсорним досвідом та культурною традицією. 
Ключовим завданням концепції створення тактильного набору є 
забезпечення такого педагогічного середовища, у якому дитина з 
порушеннями зору може розвивати здатність до самостійного пізнання, 
орієнтації в сенсорному світі та формування цілісних предметних уявлень. 
Важливо, щоб кожен об’єкт набору був достатньо великим, виразним і 
приємним на дотик, адже лише за таких умов дитина може отримати 
повноцінне відчуття предмета. Співвідношення розміру, ваги та текстури має 
бути продуманим: наприклад, морква у наборі не повинна бути легшою за 
цибулю, а буряк — тоншим за капусту. Дитина має відчути предмет так, ніби 
він «справжній», хоч і злегка узагальнений. 
У процесі роботи з набором особливу увагу необхідно приділяти тому, 
як дитина взаємодіє з предметами через дотик. Для дітей з порушенням зору 
дотик — це не просто сенсорне відчуття, а провідний канал пізнання, який 
30 
 
замінює візуальний аналіз. Тактильна взаємодія дозволяє дитині створювати 
уявлення про об’єкт через послідовність дотикових дій: проведення пальцями 
по поверхні, захоплення предмета всією долонею, обертання, натискання, 
визначення ваги, обмацування виступів чи заокруглень. Такі дії утворюють 
вузлові точки тактильного сприймання, які пізніше трансформуються у 
складний внутрішній образ предмета. Саме тому набір повинен бути 
створений таким чином, щоб кожен предмет розкривався перед дитиною в 
різних сенсорних вимірах — у формі, фактурі, масі, запаху, температурі 
матеріалу. 
Використання таких предметів у корекційній роботі дає можливість 
формувати сенсорні схеми — упорядковані послідовності відчуттів, які 
допомагають дитині розуміти, як побудований світ предметів. Дитина вчиться 
застосовувати однакові тактильні стратегії до різних об’єктів: наприклад, 
спочатку визначити загальну форму, потім — поверхневі деталі, а вже після 
цього — вагу та відчуття об’єму. Така системність у сприйманні сприяє 
розвитку аналітичного мислення, формуванню навичок порівняння, 
класифікації та узагальнення. 
Культурно-педагогічний аспект набору є не менш важливим, ніж 
сенсорний. Українська кухня, традиції та побут мають глибоке виховне 
значення. Діти з порушенням зору, особливо ті, для яких багато елементів 
культури недоступні через зорову обмеженість, отримують можливість 
долучитися до культурного досвіду через дотик. Це особливо актуально у віці, 
коли формується національна ідентичність і потреба у приналежності до 
певної спільноти. Образи борщу, як частини щоденного життя українців, 
стають символами родинного тепла, гостинності, спільної праці та поваги до 
традиції. 
 
 
  
31 
 
 
Рис.3.5. Реалізація на 3D принтері дидактичного набору «Інгредієнти 
українського борщу» Частина 1
 
Рис.3.6. Реалізація на 3D принтері дидактичного набору «Інгредієнти 
українського борщу» Частина 2 
 
32 
 
 
У цьому сенсі кожен предмет набору є не лише інструментом для 
розвитку дитини, але й носієм культурної пам’яті. Наприклад, буряк у 
традиційному українському контексті символізує родючість і силу землі, 
капуста — достаток і турботу, часник — оберіг, цибуля — мудрість і терпіння, 
морква — працьовитість, картопля — стійкість і повсякденність. Через дотик 
до цих предметів дитина ніби занурюється в культурний наратив, який стає 
доступним не через зорові образи, а через сенсорні та емоційні переживання. 
Концепція набору передбачає важливу педагогічну умову — баланс між 
пізнавальною точністю та емоційною привабливістю. Предмети мають бути 
впізнаваними, але не перевантаженими надмірною деталізацією, яка може 
ускладнити сприймання. Діти з вадами зору, особливо незрячі або слабозорі, 
потребують чіткої, лаконічної форми об’єкта, яка легко читається пальцями. 
Тому буряк має бути округлим та гладким, капуста — із помірними 
рельєфними шарами, морква — видовженою, але без зайвих дрібних ліній, які 
складно розпізнати на дотик. Емоційна привабливість предметів 
забезпечується через гармонійність форми, реалістичність текстури, 
природність матеріалів та приємність тактильного контакту Аналог (Додаток 
Б, рис. Б.1). 
З точки зору дизайну, набір є поєднанням сучасних технологій та 
традиційної ручної роботи. Спочатку створюються ескізи, що відповідають 
дитячій ергономіці: важливо, щоб предмети було легко тримати, обертати, 
перекладати з руки в руку. Далі розробляються цифрові 3D-моделі, які 
гарантують точність форми та пропорцій. Після виготовлення об’єктів з 
безпечних матеріалів відбувається ретельна ручна обробка — шліфування, 
нанесення фактури, фарбування. Така комбінація технологій підсилює 
педагогічну значущість предметів, адже ручна обробка вводить у кожен 
елемент тепло людської праці, а це формує емоційний зв’язок дитини з 
об’єктом. 
33 
 
 
Рис.3.7. Формування шрифту Брайля до тактильного набору 
Особливість набору полягає у його універсальності. Він однаково 
ефективний у індивідуальній роботі з дітьми, де кожен сенсорний рух має 
значення, і в групових заняттях, де важливими стають комунікація, співпраця, 
взаємодопомога та соціальна активність. Набір дозволяє проводити різні типи 
завдань: пізнавальні, корекційні, мовленнєві, образотворчі, сюжетні, музично-
рухові та терапевтичні. Діти можуть сортувати овочі, визначати їх на дотик із 
заплющеними очима, створювати «рецепти», вигадувати історії, пов’язані з 
приготуванням страви, або реконструювати побутові ситуації[12]. 
З технічного боку, для створення набору застосовується поєднання 
традиційних і сучасних технологій. Спочатку розробляються ескізи з 
урахуванням ергономіки дитячої руки, потім створюються цифрові 3D-моделі, 
за якими виготовляються об’єкти з безпечних матеріалів. Після друку або 
34 
 
вирізання здійснюється ручна обробка — шліфування, нанесення фактури, 
фарбування натуральними барвниками. Такий підхід поєднує точність 
сучасного виробництва з теплом ручної праці, що підсилює емоційний зв’язок 
дитини з предметом Аналог (Додаток А, рис. А4). 
Ключовими принципами концепції є: 
• Безпечність і природність. Матеріали — гіпоалергенні, без 
гострих кутів, приємні на дотик. 
• Контрастність і виразність. Кожен елемент має власну текстуру, 
вагу й колір. 
• Культурна автентичність. Усі об’єкти відтворюють реальні 
українські овочі, зберігаючи їх традиційну форму. 
• Емоційна доступність. Набір пробуджує позитивні емоції, 
цікавість і почуття гордості за національні традиції. 
Набір можна використовувати як у груповій, так і в індивідуальній 
роботі. Педагог може запропонувати дітям сортувати овочі за розміром чи 
формою, визначати їх на дотик із заплющеними очима або складати «рецепт» 
борщу, що розвиває логічне мислення. Такий підхід дозволяє поєднати гру, 
навчання та елементи корекційної терапії. 
Особливістю є універсальність набору. Він підходить як для спеціальних 
закладів освіти, так і для інклюзивних класів, де діти з різними можливостями 
можуть взаємодіяти спільно. Це сприяє формуванню толерантності, 
взаєморозуміння й соціальної адаптації. 
Слід відзначити культурно-виховний потенціал цього проєкту. Борщ як 
тема формує у дітей уявлення про сімейну єдність, працю, взаємодопомогу. 
Водночас він виступає символом гостинності та доброти — рис, що мають 
велике виховне значення. Таким чином, набір «Український борщ як 
нематеріальна спадщина ЮНЕСКО» поєднує у собі не лише навчальну, а й 
емоційно-моральну складову[8]. 
35 
 
У педагогічному контексті цей набір — своєрідний міст між культурою 
й навчанням. Через нього дитина не лише розвиває дотикове сприйняття, а й 
пізнає духовну суть української традиції. Кожен елемент несе символічне 
навантаження: буряк — колір землі й сили, морква — праця і турбота, капуста 
— достаток, часник — здоров’я, цибуля — мудрість, картопля — 
повсякденність, помідор — радість і яскравість. У поєднанні ці образи 
створюють цілісну систему уявлень, яку дитина засвоює через дотик, емоцію 
та гру[13]. 
Ось чому, концепція набору «Український борщ як нематеріальна 
спадщина ЮНЕСКО» — це приклад інтеграції педагогічного, дизайнерського 
та культурного підходів. Вона демонструє, як звичайний побутовий об’єкт 
може стати засобом інклюзивного навчання, соціальної адаптації та виховання 
національної самосвідомості. Через дотик дитина пізнає не лише форму 
предмета, а й його духовний зміст — те, що робить борщ частиною 
культурного коду України. 
 
3.3. Методичні рекомендації щодо використання набору на 
корекційно-розвиткових заняттях 
Методична організація корекційно-розвиткової роботи з дітьми з 
порушенням зору набуває особливої значущості, коли навчальний процес 
включає спеціально створені тактильні засоби, зорієнтовані на формування 
сенсорних, когнітивних, мовленнєвих та емоційних умінь. Дидактичний набір 
«Інгредієнти українського борщу» створює можливість реалізувати 
комплексний підхід у навчанні, де кожен компонент заняття спрямований на 
структуроване та багатогранне пізнання світу через дотик, взаємодію та 
практичну діяльність Аналог (Додаток Б, рис. Б.4). 
Використання набору передбачає створення середовища, у якому дитина 
не просто знайомиться з об’єктами, а вибудовує внутрішні зв’язки між 
сенсорним досвідом і культурними образами, що передають зміст родинних 
традицій та духовних цінностей. Це має особливе значення для дітей з 
36 
 
порушенням зору, адже їх пізнання позбавлене опори на зорові враження та 
повинно компенсуватися іншими сенсорними каналами. Тактильний досвід 
стає основою для формування уявлень про предмети, явища й процеси, а сам 
набір — засобом організації діяльності, яка максимально наближена до 
реального життя. 
Корекційно-розвиткові заняття, організовані з використанням набору, 
сприяють формуванню структурованої сенсорної діяльності. Дитина отримує 
можливість доторкнутися до об’єктів, які мають різну фактуру, температуру, 
вагу та об’єм, що є ключовим у розвитку тактильної дискримінації та 
сенсорної інтеграції. Такий тип досвіду допомагає не лише навчитись 
впізнавати предмети, а й формувати емоційно-позитивне ставлення до власних 
можливостей, до навчального процесу та до навколишнього середовища. 
Навчальна робота з набором повинна передбачати поступове введення 
дитини у сенсорний контакт з об’єктами. На початковому етапі важливо, щоб 
дитина мала змогу спокійно оглянути предмети руками, не поспішаючи, з 
урахуванням індивідуального темпу сприйняття. Педагог у цей момент не 
стільки навчає, скільки створює безпечний простір, де будь-який дотик стає 
джерелом нової інформації. Важливо не переривати природний процес 
дослідження, не замінювати власну дію словом і не випереджати дитину із 
завершенням того, що вона намагається відчути самостійно. 
Поступове розширення можливостей сенсорного аналізу реалізується 
через вправи, що включають порівняння предметів, співвіднесення окремих 
характеристик, визначення спільного та відмінного в їхній будові. Це створює 
підґрунтя для розвитку категоріального мислення — тобто уміння розподіляти 
об’єкти за групами, пов’язувати їх у логічні ряди та будувати послідовності. 
Дитина, досліджуючи різні інгредієнти борщу, починає розуміти, чому кожен 
із них має свою форму, поверхню та вагу, як вони співвідносяться між собою, 
який елемент є більшим або твердішим, що таке коренеплід, а що — ягодоплід 
або листовий овоч. 
37 
 
Дидактична цінність набору полягає в тому, що він дозволяє не лише 
розвинути сенсорно-перцептивні здібності, а й забезпечити розвиток мислення 
на висхідних рівнях — від простого дотику до узагальненого поняття. Через 
тактильний досвід дитина вчиться мислити образами, формувати уявлення, 
будувати асоціативні зв’язки, зіставляти відчуття з емоційними реакціями та 
культурними смислами. Наприклад, буряк асоціюється з червоним кольором і 
густою текстурою, капуста — з великою об’ємністю та шаруватістю, морква 
— з твердістю та продовговатістю. Це формує елементи системного 
сприймання, у якому кожен предмет набуває не лише сенсорних, а й 
смислових характеристик. 
Для дітей із порушенням зору слово стає провідним засобом опису 
реальності, тому під час занять педагог повинен збагачувати мовленнєве 
середовище описами, запитаннями, уточненнями, стимулювати дитину до 
вираження власних відчуттів і формулювання висновків. Поступово 
словесний супровід стає інструментом усвідомлення дії: дитина не просто 
торкається предмета — вона вчиться осмислювати цей дотик, перетворювати 
його на знання, які можна застосувати надалі. 
Сенсорне навчання завжди є безпосередньо пов'язаним з емоційною 
сферою. Саме тому важливо, щоб робота з набором викликала позитивні 
переживання, інтерес і внутрішню мотивацію. Культурно впізнавані образи 
інгредієнтів борщу сприяють цьому: дитина відчуває наближеність теми до 
власного життєвого досвіду, згадує родинні контексти або взаємодії, які 
пов’язані з їжею, сімейними традиціями. Педагог може використовувати ці 
емоційно значущі образи як точку входу в новий матеріал — спочатку через 
знайомі відчуття, а потім через ширші пізнавальні задачі. 
 У роботі з дітьми з порушеннями зору важливо, щоб навчальна 
діяльність була не лише педагогічно доцільною, а й емоційно безпечною. 
Дитина має відчувати, що вона не просто виконує вправу, а бере участь у 
значущій, впорядкованій та зрозумілій діяльності, яка приносить відчуття 
успіху. Саме тому у використанні тактильного набору педагогові слід уникати 
38 
 
ситуацій поспіху, надмірних вимог або порівнянь між дітьми. Усе заняття має 
будуватися на підтримці внутрішньої впевненості кожного учасника, на 
відчутті, що процес пізнання є природним і посильним. Дитина не повинна 
сумніватися у правильності власних дотикових висновків чи боятися зробити 
помилку. Навпаки, педагог має пояснювати, що помилка є природним 
елементом нових відкриттів. 
Методичний потенціал набору дозволяє проводити заняття різного типу 
— від суто сенсорних до сюжетно-рольових. Якщо на початкових етапах 
основну увагу приділяють одному інгредієнту, його формі, поверхні та 
розміру, то на наступних етапах дитина може працювати одразу з кількома 
предметами, вибудовувати між ними зв’язки, визначати спільні риси, 
порівнювати й групувати. Завдяки цьому зростає складність завдань, а разом з 
тим — і пізнавальна активність, що є важливою складовою загального 
інтелектуального розвитку. 
У своїй методичній роботі педагог також має враховувати вікові та 
індивідуальні відмінності дітей. Молодші діти більше потребують ігрового 
прогнозування й емоційних образів, тоді як старші можуть працювати зі 
складнішими завданнями, такими як реконструкція процесу приготування 
страви, опис функціональних характеристик інгредієнтів або порівняння їх за 
різними сенсорними ознаками. Ця гнучкість дозволяє використовувати набір 
у широкому віковому діапазоні, адаптуючи зміст і методи відповідно до 
потреб конкретного учня. 
Успішність застосування набору значною мірою залежить від того, 
наскільки педагог володіє прийомами тактильної педагогіки, умінням 
організувати дотикове обстеження предмета. Дитині важливо пояснювати, як 
саме торкатися об’єкта, якою частиною руки це робити, як послідовно 
переходити від загальної форми до деталей, як відчути вагу та текстуру. Для 
цього педагог може використовувати керування рухом руки, але дуже м’яко, 
без насильного спрямування, щоб дитина залишалася активним суб’єктом 
взаємодії. Правильно організований дотиковий контакт — це основа для 
39 
 
розвитку сенсорної грамотності, необхідної для подальшого самостійного 
дослідження предметів у повсякденному житті. 
Важливою методичною умовою є створення атмосфери довіри й 
співпраці. Заняття з набором не має бути механічним виконанням вправ, воно 
повинно нагадувати природну взаємодію дитини з предметами, які мають 
особисту цінність. Педагог може будувати заняття навколо сюжетів: 
приготування родинної страви, збирання овочів у городі, підготовка до свята 
чи допомога мамі на кухні. Такі сюжети активують емоційну сферу та надають 
сенсу діям дитини, що сприяє кращому засвоєнню інформації. 
Особливе місце у методиці займає розвиток мовлення. Педагог повинен 
постійно стимулювати дитину до вербалізації дотикового досвіду: описувати 
те, що вона тримає у руках, порівнювати відчуття, висловлювати думки про 
предмет. Слова стають «містком» між сенсорним і когнітивним досвідом, 
формують внутрішню структуру образів. У процесі роботи над мовленням 
важливо використовувати широкий спектр лексики: прикметники, дієслова, 
прислівники, а також звертати увагу на граматичну правильність 
висловлювання. Така робота підвищує мовленнєву компетентність і сприяє 
загальному розвитку мислення. 
Емоційно-ціннісний ефект тактильного набору посилюється завдяки 
його культурному наповненню. Образи українських овочів дозволяють дитині 
долучитися до традицій родини, відчути, що звичайні побутові дії можуть 
мати глибший зміст. Педагог може розповідати історії про українські страви, 
сімейні вечері, сезонні роботи, народні свята. Таке поєднання сенсорного 
матеріалу й культурного контексту формує цілісний досвід, де дитина 
водночас вивчає предмети, мову й традицію. 
Варто підкреслити, що набір може бути успішно інтегрований у групові 
та інклюзивні заняття. У спільній діяльності дитина навчається слухати інших, 
очікувати своєї черги, ділитися предметами, взаємодіяти та домовлятися. Це 
сприяє соціальній адаптації, зниженню тривожності та підвищенню 
впевненості у своїх можливостях. Коли діти з різними порушеннями або без 
40 
 
порушень взаємодіють разом з одним і тим самим матеріалом, у групі 
формується культура взаємопідтримки. Усі діти стають рівноправними 
учасниками навчального процесу, де кожен має право на власний темп і спосіб 
пізнання. 
Ефективність корекційно-розвиткової роботи з використанням 
тактильного набору значною мірою залежить від ретельно організованого 
навчального середовища. Простір, у якому відбувається заняття, має бути 
структурованим, передбачуваним і комфортним. Діти з порушенням зору 
гостро реагують на хаотичність навколишніх предметів, надмірну кількість 
стимулів або раптові зміни в оточенні, тому педагогу необхідно забезпечити 
стабільність фізичного та емоційного простору. Стіл, на якому розміщено 
набір, не повинен бути захаращеним, світло — надмірно яскравим або різким, 
а предмети — постійно переміщуватися без пояснення. Такі дрібні на перший 
погляд деталі здатні суттєво вплинути на якість взаємодії дитини з матеріалом, 
адже для неї важливим є стабільне відчуття контролю над простором. 
Навчальний процес потребує впорядкованої подачі матеріалу. Педагог 
не повинен одночасно пропонувати дитині багато предметів із набору. 
Натомість важливо давати достатній час, щоб дитина адаптувалася до кожного 
окремого інгредієнта, освоїла його форму, вагу та поверхню. У такий спосіб 
дитина вчиться зосереджувати увагу, а не просто торкатися предметів 
хаотично. Коли кожний новий елемент вводиться поступово, природно й 
логічно, виникає відчуття системності та довіри до процесу. 
Особливої уваги заслуговують методи розширення сенсорного досвіду 
через вербалізацію дотикових спостережень. Вербалізація є центральним 
компонентом корекційної роботи з дітьми з порушенням зору, оскільки слово 
компенсує відсутність зорових образів, допомагає структурувати думку та 
фіксувати переживання. Важливо, щоб педагог уникав занадто узагальнених 
або нечітких висловів на кшталт «потримай це», «подивись, який предмет», 
«знайди різницю». Замість цього слід формулювати конкретні описові 
настанови: «проведи пальцями зверху вниз», «знайди найгладкішу частину», 
41 
 
«порівняй вагу двох предметів». Такі фрази формують у дитини тактильну 
компетентність, перетворюють дотик на усвідомлену когнітивну дію. 
Заняття з набором «Інгредієнти українського борщу» сприяє 
підтриманню емоційної рівноваги. Дотик — це один із найглибших сенсорних 
каналів, який безпосередньо пов’язаний з емоційно-вольовою сферою. Діти, 
які досліджують знайомі предмети, відчувають заспокоєння та внутрішній 
комфорт, оскільки дотиковий контакт з об’єктами несе у собі елемент 
передбачуваності та безпеки. Культурний контекст, який супроводжує набір, 
ще більше підсилює емоційний ефект. Знайомі образи української кухні 
викликають у дітей позитивні асоціації, пов’язані з родинною атмосферою, 
теплими моментами та культурною спадщиною. 
У центрі методичних підходів перебуває також розвиток послідовності 
дій. Приготування борщу як модельований процес дозволяє педагогу навчати 
дитину плануванню, організації, логічній структурі діяльності. Навіть якщо 
фактичного приготування страви не відбувається, «послідовність рецепту» 
стає педагогічною схемою. Дитина вчиться виконувати крок за кроком: 
спочатку вибрати інгредієнти, потім впізнати їх, назвати, розташувати у 
певному порядку, і лише після цього об’єднати їх у загальний образ. Така 
діяльність є надзвичайно корисною для формування послідовного мислення, 
що важливо для навчальних предметів, самообслуговування та повсякденних 
навичок. 
Методичні рекомендації також передбачають тісну роботу з розвитком 
пам’яті. Для дітей з порушенням зору пам’ять є не лише інструментом 
навчання, а й механізмом компенсації. Якщо дитина не може опиратися на 
зорові враження, вона мусить покладатися на якісно сформовані уявлення про 
предмет, які запам’ятовуються через дотик, звук або слово. З цієї причини 
педагог має використовувати повторення, закріплення, повернення до 
вивчених предметів. Корисним є проведення занять, на яких дитина впізнає 
предмети, з якими працювала раніше, без підказок педагога. Повторення не 
42 
 
повинно бути механічним — воно має розкривати нові сенсорні й когнітивні 
аспекти предметів. 
У методиці роботи важливе місце займає темп діяльності. Діти з 
порушенням зору можуть швидше виснажуватися від інтенсивного 
сенсорного навантаження, тому педагог має вміти регулювати ритм заняття, 
уникати перевантаження і дбати про психологічний комфорт. Темп повинен 
бути спокійним, плавним, врівноваженим, із можливістю зробити паузу, якщо 
дитина цього потребує. Неприпустимим є прискорення діяльності з метою 
«встигнути більше». Зміст корекційної роботи полягає не в кількості 
опрацьованих елементів, а у глибині сприймання та якості засвоєння. 
Після завершення роботи з набором педагог має організувати 
підсумковий етап. На цьому етапі дитина переглядає свої враження, допомагає 
викласти предмети у визначеному порядку, пригадує, як їх називають, 
формулює думки про відмінності та подібності між ними. Це сприяє інтеграції 
пережитого досвіду й формує здатність до рефлексії — уміння повернутися до 
попередньої діяльності й осмислити її результат. Такий рефлексивний 
компонент є обов’язковим у корекційній роботі, оскільки він допомагає дитині 
з порушенням зору переносити навички у повсякденне життя. 
Ефективність використання тактильного набору на корекційно-
розвиткових заняттях визначається також тим, наскільки педагог забезпечує 
цілісність навчального досвіду, де кожна дія логічно поєднана з попередньою 
й спрямована на розкриття сенсорного та когнітивного потенціалу дитини. 
Окрему увагу необхідно приділяти тому, як дитина переходить від одного 
виду діяльності до іншого. Перехід має бути не механічним, а внутрішньо 
мотивованим: дитина повинна розуміти, що наступна дія є продовженням 
попередньої, що вона ґрунтується на вже отриманому досвіді. Це створює 
структуру навчальної діяльності, яку дитина може поступово відтворювати 
самостійно Аналог (Додаток Б, рис. Б.1). 
Для дітей з порушенням зору дуже важливо, щоб педагог не нав’язував 
готових способів дії, а пропонував варіанти, спонукаючи до пошуку власних 
43 
 
рішень. Набір дозволяє це зробити природно. Наприклад, дитина може 
впорядковувати інгредієнти за різними критеріями: за величиною, формою, 
вагою, гладкістю, власним тактильним відчуттям. Кожен із цих критеріїв є 
педагогічно доцільним, і жоден не є «правильнішим» за інший. Таке свобідне 
структурування матеріалу стимулює розвиток мислення, оскільки дитина не 
просто виконує інструкцію, а створює сенсорну логіку предметів, що 
наближає її до самостійної пізнавальної діяльності. 
Важливо також, щоб педагог зумів побачити індивідуальну динаміку й 
стиль пізнання кожної дитини. Деякі діти спочатку торкаються предмета дуже 
обережно, лише кінчиками пальців, інші — активно маніпулюють ним, 
досліджуючи форму рухом усієї руки. Є діти, які одразу концентруються на 
деталях, та ті, що спочатку шукають загальний контур предмета. Педагог має 
враховувати ці індивідуальні стилі, формуючи роботу так, щоб вона не 
суперечила природному способу пізнання дитини, але сприяла його 
розширенню. Якщо дитині властива надмірна обережність, слід поступово 
навчати її більш активному дотиковому дослідженню; якщо ж дитина діє 
надто хаотично, корисно вводити вправи, що формують послідовність рухів. 
У методичних рекомендаціях важливо розглянути і питання 
міжпредметної інтеграції. Тактильний набір може використовуватися не лише 
в межах корекційно-розвиткових занять, але й у контексті таких дисциплін, як 
українська мова, природознавство, соціально-побутове орієнтування, музичне 
виховання, логопедія та арт-терапія. Уроки української мови можуть включати 
описові вправи, де дитина формує розширені відповіді, використовуючи 
прикметники, дієслова та обставини. На заняттях природознавства педагог 
може використовувати набір для пояснення сезонності, рослинного 
походження овочів, їх ролі у харчуванні. На уроках музики використання 
набору може бути поєднане з ритмічними вправами — дитина відтворює 
ритми, постукуючи предметом, або впорядковує предмети під музику. 
Інтеграційний потенціал набору дозволяє організувати й цілком нові 
типи корекційних занять — наприклад, заняття з розвитку емоційного 
44 
 
інтелекту. Тут педагог може обговорювати з дітьми, які емоції викликають у 
них різні предмети, що нагадують їм ті чи інші овочі, які родинні чи культурні 
асоціації з ними пов’язані. Таке спілкування розвиває здатність до 
самовираження, формує емоційні зв’язки та виховує почуття поваги до 
національних традицій [14]. 
Розвитку емоційної сфери також сприяють вправи, що включають 
розігрування побутових ситуацій. Діти можуть «готувати борщ» для уявних 
членів сім’ї, «допомагати бабусі на кухні» або відтворювати святкове дійство, 
де борщ є центральною стравою. Такі міні-сюжети допомагають дитині краще 
розуміти культуру, у якій вона живе, та формують внутрішній зв’язок із 
родинними цінностями. Образ борщу як символу тепла, єдності та гостинності 
є дуже корисним для дітей, які інколи відчувають ізоляцію через особливості 
свого розвитку. Через гру дитина переживає досвід включеності, значущості, 
турботи та приналежності до культури свого народу. 
Методична робота з набором сприяє також формуванню навичок 
саморегуляції. Діти поступово вчаться керувати своїми діями: регулювати 
силу натискання на предмет, темп руху, послідовність роботи. Особливо 
корисними є вправи, де дитина має виконувати рух повільно та акуратно, 
концентруючись на кожному сантиметрі поверхні об’єкта. Такі вправи 
сприяють не лише розвитку моторики, а й внутрішньої врівноваженості, 
знижують тривожність та розвивають здатність довго утримувати увагу. 
Набір дає можливість проводити заняття різної тривалості й структури. 
Для дітей молодшого віку підходять короткі заняття, де основна увага 
зосереджена на емоційному та тактильному контакті. Для дітей середнього й 
старшого віку можна проводити розширені заняття з послідовною зміною 
завдань: від ознайомлення до порівняння, від порівняння до класифікації, від 
класифікації до сюжетної гри. Така динамічна структура формує гнучкість 
мислення, вміння швидко переходити від однієї задачі до іншої і разом з тим 
зберігати якість виконання. 
45 
 
Одним із важливих методичних принципів, що забезпечують успішне 
застосування тактильного набору у корекційно-розвиткових заняттях, є 
індивідуалізація навчального процесу. Кожна дитина з порушенням зору має 
унікальну структуру сенсорних та когнітивних можливостей, власний темп 
сприймання і характер тактильного контакту з предметами. Деякі діти 
потребують часу, щоб зосередитися на одному предметі, тоді як інші готові 
переходити до порівняння кількох елементів уже на початку заняття. 
Індивідуалізація передбачає, що педагог працює з кожною дитиною в її 
оптимальному темпі, не прискорюючи і не затримуючи її розвиток. Це 
особливо важливо у роботі з дітьми, які мають низький рівень залишкового 
зору, адже їхня здатність до сприймання залежить від багатьох факторів — 
освітлення, втоми, емоційного стану, рівня мотивації. 
Педагогічна уважність до індивідуальних реакцій дитини дозволяє 
адаптовувати матеріал не лише за змістом, а й за формою подачі. Дитині, яка 
має високу сенсорну чутливість, варто пропонувати предмети з більш м’якою 
фактурою на початковому етапі щоб уникнути небажаного дискомфорту. 
Натомість дитині, яка потребує сильніших тактильних відчуттів, можуть бути 
корисними предмети з більш вираженою рельєфністю. Такий підхід дозволяє 
кожній дитині відчути сенсорний матеріал настільки комфортно, наскільки це 
можливо, і поступово розширювати межі власного досвіду. 
Важливо враховувати і те, що діти з порушенням зору нерідко мають 
труднощі із самоорганізацією діяльності, адже відсутність зорової підтримки 
ускладнює вибір, планування й оцінювання власних дій. Набір стає 
платформою для розвитку цих навичок, оскільки він дає дитині можливість 
поступово освоювати послідовність дій. Педагог може пропонувати дитині 
самостійно визначати порядок дослідження предметів, вибирати той, з яким 
вона хоче працювати далі, або формувати власну класифікацію інгредієнтів. 
Така автономія сприяє розвитку самостійності, упевненості та внутрішньої 
мотивації. 
46 
 
Методично важливим є підтримання зв’язку між дотиковими відчуттями 
та уявною картиною предметів. Діти з порушенням зору часто мають труднощі 
із формуванням узагальненого внутрішнього образу, тому педагог має 
допомагати їм переходити від відчуття до уявлення. Наприклад, після 
дослідження моркви педагог може запитати, як дитина уявляє собі цей овоч в 
цілому, який він за розміром, чи можна його вималювати словами, що в ньому 
найголовніше. Такий перехід від аналізу до синтезу допомагає дитині 
формувати цілісні уявлення, що є необхідним компонентом когнітивного 
розвитку [9]. 
У роботі з набором важливим є застосування різноманітних 
комунікативних технік. Педагог може коригувати мовлення дитини шляхом 
м'якого виправлення або повторення її висловлювання у правильній формі, 
стимулюючи розвиток граматичних структур і словникового запасу. У процесі 
взаємодії педагог повинен заохочувати дитину задавати питання, 
висловлювати припущення, порушувати власні гіпотези про властивості 
предметів. Такий діалог створює простір для розвитку критичного мислення, 
допомагаючи дитині не просто повторювати інформацію, а осмислювати її. 
Завершуючи формування методичних рекомендацій щодо використання 
тактильного набору, важливо підкреслити значення рефлексивного 
компонента в корекційній роботі. Після виконання сенсорних і пізнавальних 
завдань дитина повинна мати можливість обміркувати отриманий досвід. 
Педагог може ініціювати короткі обговорення, у яких дитина висловлює свої 
враження про предмети, робить висновки про відмінності у фактурі або формі, 
описує послідовність власних дій. Така рефлексія стимулює розвиток 
внутрішньої мови, допомагає осмислити процес навчання та формує здатність 
до самостійної організації знань. Для дітей з порушенням зору рефлексивні 
практики є надзвичайно важливими, оскільки відсутність зорової наочності 
ускладнює повернення до попереднього досвіду, і лише словесне осмислення 
допомагає зберегти інформацію у довготривалій пам’яті. 
47 
 
У процесі рефлексії важливо дозволити дитині відчути себе 
дослідником, який зробив певні відкриття. Педагог може використовувати 
фрази на кшталт: «Що нового ти сьогодні дізнався?», «Який предмет 
запам’ятався тобі найбільше?», «Що тобі сподобалося досліджувати?». Такі 
питання сприяють формуванню не лише пам’яті, а й емоційного зв’язку з 
навчальним матеріалом. Емоційна складова забезпечує подальше прагнення 
до пізнання, розширює внутрішню мотиваційну сферу та формує позитивні 
асоціації з навчальним процесом. 
Роль педагога у використанні набору виходить далеко за межі 
традиційного дидактичного керівництва. Педагог стає посередником між 
дитиною та довкіллям, а також інтерпретатором сенсорного досвіду. Він 
допомагає структурувати інформацію, надає підтримку тоді, коли дитина 
потребує часу, і стимулює активність тоді, коли дитина проявляє готовність до 
нових дій. Педагог повинен бути уважним до найменших змін у поведінці та 
реакціях дитини, адже вони часто є прямими ознаками емоційного стану або 
сенсорного перевантаження. 
Важливо підкреслити, що використання набору має бути системним, а 
не випадковим. Дитина повинна мати регулярні можливості повертатися до 
знайомих предметів, оскільки повторення формує стабільні тактильні та 
когнітивні образи. Найкращих результатів можна досягти, коли заняття з 
набором інтегруються в загальну корекційну програму й використовуються на 
різних етапах навчання — від первинного сенсорного ознайомлення до 
складніших когнітивних завдань, що передбачають аналіз, класифікацію та 
словесне узагальнення. 
Серед ключових методичних принципів роботи з набором варто 
виділити також принцип «поступового ускладнення». На ранніх етапах дитині 
пропонуються прості сенсорні завдання: впізнавання предметів на дотик, 
визначення їхньої структури, порівняння за однією ознакою. Згодом педагог 
може ускладнювати діяльність, вводячи завдання на сортування, визначення 
послідовності, побудову логічних зв’язків або створення міні-розповідей на 
48 
 
основі предметів. Таке ускладнення сприяє розвитку логічного мислення, 
організованості та здатності до словесного узагальнення. 
Використання такого набору також підтримує розвиток моторних 
навичок, оскільки робота з об’ємними предметами формує координацію рухів, 
силу й точність захоплення. Для дітей із порушенням зору, які можуть мати 
труднощі з плануванням руху, це є важливим аспектом корекційної роботи. 
Тактильна діяльність, спрямована на уважне дослідження текстури, ваги чи 
об’єму, тренує дрібну моторику й формує впевненість у власних рухових 
можливостях. Саме тому педагогові важливо включати у заняття моменти, де 
дитина не лише торкається предметів, а й активно ними маніпулює: 
перекладає, обертає, стискає, розміщує у просторі. 
У методичному аспекті важливо створювати місток між тактильним 
досвідом і реальним життям. Дитина повинна розуміти, що інгредієнти борщу 
— це не просто дидактичні предмети, а частина побуту, кухні, родинної 
традиції. Педагог може пояснювати, де росте той чи інший овоч, як його 
очищують, готують, коли використовують. Це допомагає формувати життєву 
компетентність і робить навчальний процес змістовним та осмисленим. 
Завершуючи корекційно-розвиткові заняття, педагог може пропонувати 
дитині виконати короткі вправи на релаксацію — це допомагає зняти сенсорну 
напругу, відновити увагу й підготувати організм до подальшої діяльності. 
Дихальні вправи, легкий масаж долонь, слухання спокійної мелодії сприяють 
зниженню напруження та формують звичку до саморегуляції, яка є 
надзвичайно важливою для дітей з порушенням сенсорних систем. 
За допомогою системному та методичному правильно організованому 
використанню тактильного набору «Інгредієнти українського борщу» педагог 
отримує універсальний інструмент для розвитку сенсорної, пізнавальної, 
мовленнєвої та емоційно-вольової сфери дітей. Кожен елемент набору набуває 
значення не як окремий предмет, а як носій сенсорного, культурного й 
навчального змісту. Взаємодія з набором пробуджує інтерес, підтримує 
внутрішню мотивацію, зменшує відчуття ізоляції та створює умови для 
49 
 
емоційного комфорту, що є необхідною передумовою успішного розвитку 
дитини з порушеннями зору. 
Тактильна діяльність, вплетена у культурний контекст української 
традиції, формує у дітей відчуття належності до спільноти, підтримує 
національну ідентичність і допомагає краще зрозуміти власне коріння. Це 
робить набір не лише дидактичним посібником, а й важливим культурно-
педагогічним інструментом, здатним впливати на формування особистості 
дитини та створювати сприятливі умови для її подальшого навчання та 
соціалізації. 
  
50 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведене дослідження підтвердило, що дидактичне обладнання є 
невід’ємним елементом спеціальної освіти, який забезпечує доступність 
навчального процесу для дітей із порушеннями зору. Воно не лише полегшує 
сприйняття навчального матеріалу, а й сприяє розвитку сенсорної, когнітивної 
та емоційної сфер особистості, формуючи активну пізнавальну позицію 
дитини. 
1. У першому розділі було здійснено теоретичний аналіз наукових 
джерел, що дало змогу визначити сутність і функції дидактичних засобів, 
особливості їх застосування у спеціальній освіті та основні психолого-
педагогічні умови навчання дітей із вадами зору. Уточнено поняття 
дидактичного обладнання як комплексу матеріальних засобів, які 
забезпечують передачу знань, розвиток мислення, уваги, пам’яті, мовлення та 
сенсорного досвіду. З’ясовано, що ефективність таких засобів залежить від 
їхньої адаптованості до потреб дітей із сенсорними порушеннями, рівня 
інтерактивності, безпечності та емоційної привабливості. 
2. Другий розділ дослідження присвячений особливостям створення й 
використання дидактичного обладнання у процесі корекційно-
відновлювального навчання. Визначено основні принципи проектування: 
наочність, доступність, безпечність, варіативність, естетичність, 
універсальний дизайн і культурна відповідність. Окреслено класифікацію 
дидактичного обладнання за функціональним призначенням — навчальним, 
розвивальним, корекційним, діагностичним, ігровим — та підкреслено 
важливість його багатофункціональності у системі спеціальної педагогіки. 
3. У третьому розділі розроблено практичну концепцію створення 
дидактичного тактильного набору «Інгредієнти українського борщу», який 
має на меті розвиток сенсорного сприйняття, пізнавальної активності та 
емоційного зв’язку дітей із національною культурою. Набір побудований на 
51 
 
тематиці української кулінарної спадщини, що втілює ідею спадкоємності 
поколінь, сімейного єднання та поваги до традицій. Через знайомі предмети 
побуту діти вчаться пізнавати навколишній світ, розвивають мовлення, 
пам’ять, дрібну моторику та мислення. 
4. Особливу увагу в роботі приділено використанню технології 3D-
друку у процесі створення дидактичного обладнання. Цей підхід відкриває 
нові можливості для освітнього дизайну — дає змогу виготовляти 
індивідуальні навчальні засоби для конкретних категорій дітей, забезпечуючи 
точність форм, легкість конструкцій, різноманіття фактур і кольорів. 3D-друк 
дозволяє створювати тактильні моделі високої якості навіть у невеликих 
кількостях, що робить його особливо перспективним для шкіл, інклюзивних 
класів і реабілітаційних центрів. 
5. Розроблений набір «Інгредієнти українського борщу» має 
подвійну цінність — практичну й символічну. З одного боку, він є 
інструментом розвитку сенсорних навичок і пізнавальної діяльності; з іншого 
— він знайомить дітей із традиціями українського народу, сприяє формуванню 
національної самосвідомості та поваги до культурної спадщини. 
Використання образу борщу як освітнього мотиву дозволяє гармонійно 
поєднати елементи навчання, гри й духовного виховання. 
6. Проведене дослідження довело, що поєднання традиційної 
культури та інноваційних технологій може забезпечити нову якість освіти для 
дітей із сенсорними порушеннями. Використання 3D-друку у створенні 
дидактичних приладів є перспективним напрямом, який дозволяє значно 
знизити витрати на виготовлення навчальних матеріалів, розширити їх 
доступність і персоналізувати процес навчання. Набір «Інгредієнти 
українського борщу» разом з методичними рекомендаціями може бути 
ефективно використаний у закладах спеціальної та інклюзивної освіти як 
універсальний інструмент розвитку сенсорного сприйняття, мовлення, 
мислення й національної свідомості дітей із порушеннями зору. 
  
52 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Бондар В. І. Теоретичні основи спеціальної педагогіки: підручник. – Київ 
: Либідь, 2019. – 312 с 
2. Савченко О. Я. Дидактичні засади навчання дітей з особливими 
освітніми потребами. – Київ : Педагогічна думка, 2020. – 276 с. 
3. Єрмаков І. Г. Інклюзивна освіта: психолого-педагогічні основи. – Київ : 
Академія, 2021. – 224 с. 
4. Сак Т. В. Психологія дітей з порушенням зору. – Київ : Освіта, 2018. – 
198 с. 
5. Чугай Н., Стеценко К., Чорнобай О. Р. Специфіка створення 
дидактичного обладнання для дітей з особливими освітніми потребами // 
Perspectives of contemporary science: theory and practice. Proceedings of the 8th 
International scientific and practical conference. SPC “Sci-conf.com.ua”. Lviv, 
Ukraine. 2024. – Pp. 484–491. URL: https://sci-conf.com.ua/viii-mizhnarodna-
naukovo-praktichna-konferentsiya-perspectivesof-contemporary-science-theory-
and-practice-16-18-09-2024-lviv-ukrayina-arhiv/ 
6. Чугай Н. М., Яковець І. О., Стеценко К. М., Чорнобай О. Р. 
Використання принципів універсального дизайну при розробці тактильних 
посібників для дітей з порушенням зору // Синергія науки і бізнесу у 
повоєнному відновленні регіонів України: матеріали ІІ Міжнародної науково-
практичної конференції (ХНТУ, 24–26 квітня 2024 р.) / за ред. О. В. Чепелюк. 
– Одеса : Олді+, 2024. – 514 с. – С. 230–234. 
7. Курочкін О. В. Борщ як культурний феномен української ідентичності. 
– Київ : Мистецтво, 2021. – 184 с. 
8. UNESCO. Ukrainian borscht cooking culture. – UNESCO Intangible Cultural 
Heritage List. Paris, 2022. – URL: https://ich.unesco.org/en/USL/ukrainian-borscht-
cooking-culture-01884 (дата звернення : 15.10.2025) 
9. Pogrund R. L., Fischer A. J. Teaching Students with Visual Impairments: 
Strategies for Success. – New York : Skyline Press, 2022. – 188 p. 
53 
 
10. Андрущенко В. П., Бех І. Д. Методологія наукового пізнання в 
педагогіці. – Київ : Педагогічна думка, 2017. – 304 с. 
11. Norman D. A. The Design of Everyday Things. – New York : Basic Books, 
2019. – 368 p. 
12. Мушинський В. І. Українська кухня: історія, традиції, символи. – Львів 
: Видавництво Старого Лева, 2020. – 240 с. 
13. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. – Київ : Веселка, 2017. – 152 с. (у 
творі наведені традиційні описи приготування борщу як елементу народного 
побуту). 
14. Руденко Т. О. Етнографічні основи виховання в сучасній українській 
школі. – Харків : Основа, 2019. – 220 с. 
  
54 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
  
55 
 
Додаток А 
Аналоги 
 
Рис.А.1 Тактильна книга з матеріалами різних текстур 
 
Рис.А.2 Тактильна сторінка з рельєфним контуром  
56 
 
 
Рис.А.3 3D-друковані тактильні зображення 
 
Рис.А.4 3D-надбудови до тактильних книг 
  
57 
 
Додаток Б 
 
Рис. Б.1. Великий бізіборд із сенсорними деталями 
 
Рис. Б.2. Бізіхаус (бізі-дім) 
58 
 
 
Рис. Б.3. Настільні тактильні ігри з Брайлем 
 
 
Рис. Б.4. Тактильні навчальні карти з наліпками та Брайлем 
59 
 
Додаток В 
 
Рис. В.1. Графічна частина кваліфікаційної роботи  магістра