ChSTU repository

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет гуманітарних технологій
Кафедра іноземних мов та міжнародної комунікації
ЧИГИРИК ОЛЕКСАНДРА ЛЕОНІДІВНА
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ ДІМ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ ДЖЕННІ
ЕРПЕНБЕК «ПРОКЛЯТТЯ ДОМУ»
Кваліфікаційна робота магістра
Спеціальність: 035 Філологія
Спеціалізація: 035.043 Германські мови та літератури (переклад включно),
перша – німецька
Освітня програма: Германські мови та літератури (переклад включно),
перша – німецька
Науковий керівник:
Редчиць Т.В.
кандидат філологічних наук,
доцент
Кваліфікаційна робота допущена до захисту рішенням кафедри іноземних мов та
міжнародної комунікації,
протокол №___ від «___» __________20__ р.
Зав. кафедри ІММК _______________ Чепурна М.В.
Черкаси 2024
2
MINISTRY OF EDUCATION AND SCIENCE OF UKRAINE
CHERKASY STATE TECHNOLOGICAL UNIVERSITY
Faculty of Humanitarian Technologies
Department of Applied Linguistics and Translation
CHYHYRYK, OLEKSANDRA LEONIDIVNA
VERBALIZATION OF THE CONCEPT OF HOME IN THE TRANSLATION
OF JENNY ERPENBECK'S NOVEL "THE CURSE OF THE HOME"
Master’s Project
Speciality: 035 Philology
Specialization: 035.043 Germanic Languages and Literatures (translation
included), first – German
Academic program: Germanic Languages and Literatures (translation included),
first – German
Scientific Supervisor:
Redchyts Т.V.,
Associate Professor,
Head of Department
Bachelor’s project is admitted for defence by the department meeting of
Applied………………………………………………………………………;
Report № ________ dated «_______________» 2024;
Head of ……_____________ Chepurna M.V.
Cherkasy
2024
3
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ В СУЧАСНІЙ
ЛІНГВІСТИЦІ ………………………………….............................................................8
1.1. Концепт як основа мовної картини світу………………………………………...8
1.2. Проблема визначення терміну «концепт» в сучасній лінгвістиці…………….11
1.3. Структура і способи репрезентації концептів у сучасній лінгвістиці…….......14
1.4. Проблема типології концептів…………………………………………………..17
1.5. Роль концепту у мовленні та перекладі…………………………………………22
Висновки до розділу 1…………………………………………………………….......27
РОЗДІЛ II. «ДІМ» ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНА КОНСТАНТА МОВНОЇ КАРТИНИ
СВІТУ………………………………………………………………………………….28
2.1. Концепт ДІМ у культурному та лінгвістичному контексті……………………28
2.2. Асоціативно-вербальна модель концепту ДІМ (концептуальні зв’язки)……..36
2.3. Художня своєрідність концепту ДІМ в німецькомовній та українській
лінгвокультурах……………………………………………………………………….39
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….......45
РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ ВІДТВОРЕННЯ КОНЦЕПТУ ДІМ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ
РОМАНУ Д. ЕРПЕНБЕК «ПРОКЛЯТТЯ ДОМУ»…………………………………46
3.1. Концепт ДІМ в художньому просторі роману «Прокляття дому»……………46
3.2. Лексико-семантичне поле концепту ДІМ в романі «Прокляття дому» та
особливості його відтворення………………………………………………………..48
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….......71
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………….......74
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..77
4
ВСТУП
Магістерська кваліфікаційна робота присвячена проблемі вербалізації
концепту ДІМ у перекладі українською мовою роману Дженні Ерпенбек
«Прокляття дому».
Інтерес до дослідження концепта як одного з пріоритетних об’єктів
лінгвістики зумовлений, з одного боку, його ментальною природою та
приналежністю до процесів пізнавальної діяльності, а з іншого, способами
репрезентації цієї одиниці мовними засобами під час комунікації.
Вивчення будь-яких концептів є важливим внеском в систему мовознавства,
тому сьогоднішня наука має за мету вивчати їх якомога глибше, а особливо так
звані монументальні, або базові, концепти, покладені в основу людського
розуміння моральних засад та норм поведінки. На нашу думку, концепт «любов»
належить до базових концептів завдяки своєму впливу на духовне життя людини,
її філософську та морально-етичну системи.
Необхідну теоретичну базу нашого дослідження складають критичні праці
як вітчизняних (Балашова С. С, Гаврилюк А. П., Гайдук Г. В., О.Д. Огуй,
В.І. Кононенко, О.О. Селіванова, Іващенко В., Житнікова М.), так і зарубіжних
(Гоманн Й., Лангакер Р. В.) науковців. Аналіз цих праць уможливлює висновок про
необхідність нових наукових розвідок, присвячених проблемі природи концептів
та способам їх об’єктивації.
Визначення образу дому має багатогранні значення в українському та
німецькому мовленні, хоча це питання не є достатньо дослідженим у сучасній
лінгвістиці й перекладознавстві. Поняття «концепт» наразі є розповсюдженим і
широко використовується в різних галузях гуманітарних наук. Ця проблема
аналізується у значній кількості наукових праць. Концепт ДІМ перебуває у центрі
уваги різних дисциплін: лінгвістики (А. Вежбицька, Д. Лакофф, М. Джонсон,
Ю. Степанов), соціології (Е. Ґідденс), психології (К. Юнг), міфології, історії,
культурології (Т. Іденсор, М. Еліаде).
Концепт ДІМ має не лише лексичне значення, а й своєрідне ментальне
відтворення в свідомості індивіда й національній свідомості. Концепт ДІМ є
5
складним і багатошаровим та може зустрічатися в різних формах залежно від
культури, у якій він розглядається. Ідея дому, привертає увагу дослідників як об’єкт
аналізу та засіб інтерпретації інших екзистенційно важливих концептів. Увага
лінгвістів фокусується на різних аспектах її дослідження.
Лінгвокультурологи трактують концепт ДІМ як базове знання, систему
координат, що моделює взаємини людини та світу. Репрезентований засобами
різних мов, він розглядається як макроетноконцепт. Історико-когнітивні
дослідження концепту ДІМ/HAUS як фрагменту повсякденного життя
розкривають діахронічні зміни в його змісті та, відповідно, у семантиці його
лексеми. Проте поза увагою дослідників залишається дослідження засобів
вербалізації концепту ДІМ у сучасній німецькій мові, що і визначає актуальність
теми нашого дослідження.
Актуальність цього дослідження пояснюється необхідністю всебічного
вивчення способів концептуалізації в художній картині світу. Концепт ДІМ є
лінгвокультурним емоційним концептом, який є складним ментальним утворенням
високого ступеня абстракції, має мовне вираження і характеризується
етнокультурною специфікою.
Об’єктом дослідження є вербальна оболонка концепту ДІМ у романі Дженні
Ерпенбек «Прокляття дому», який розглядається, як цілісна система мовних
засобів, котрі до цього часу не потрапляли для ґрунтовного аналізу в сучасному
мовознавстві.
Предметом дослідження є особливості передачі концепту ДІМ в
україномовному перекладі роману Дженні Ерпенбек «Прокляття дому».
Мета дослідження полягає у детальному вивченні концепту ДІМ та його
вербалізації у художньому творі Д. Ерпенбек «Прокляття дому».
Для того, щоб досягти поставленої мети, необхідно вирішити такі завдання:
1) проаналізувати теоретичний матеріал із зазначеної проблематики;
2) розглянути поняття концепту у сучасній лінгвістиці;
3) визначити основну роль концепту в художньому творі;
4) проаналізувати основні концепти у романі «Падіння дому»;
6
5) на фактичному матеріалі дослідити способи використання та перекладу
концепту ДІМ
6) проаналізувати особливості перекладу концептів
Методи дослідженнямодифікуються залежно від його конкретного аспекту.
1. Метод спостереження дозволяє здійснити відбір матеріалу.
2. Зіставний метод необхідний для виявлення використаних мовних засобів
у тексті оригіналу та тексті перекладу.
3. Метод концептуального аналізу допомагає встановити семантичний зміст
лексичних одиниць.
4. Трансформаційний аналіз необхідний для конкретизації синтаксичних і
семантичних подібностей та відмінностей мовних одиниць шляхом визначення
схожих та відмінних рис в їх трансформаціях.
5. Дефініційний аналіз дозволяє співставити значення лексичних одиниць,
порівнюючи їх словникові тлумачення.
6. Порівняльний аналіз використовується для зіставлення тексту-оригіналу
та тексту-перекладу з метою виявлення характерних рис тексту-перекладу.
Теоретична значимість роботи визначається тим, що в ній уточнено та
узагальнено наукові положення щодо способів репрезентації концепту мовними
засобами та прийомів його відтворення іноземною мовою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості
застосування висновків та матеріалів дослідження в лекційних та практичних
курсах перекладознавства, теорії та практики перекладу та загального
мовознавства.
Наукова новизна полягає в тому, що у нашій роботі вперше здійснено
детальний аналіз вербалізації концепту ДІМ у романі Дженні Ерпенбек «Прокляття
дому» та особливостей його відтворення при перекладі.
Матеріалом дослідження є 185 сторінок німецькомовного твору німецької
письменниці Дженні Ерпенбек «Прокляття дому» (Jenni Erpenbeck «Heimsuchung»)
та його українського перекладу, здійсненого Христиною Назаркевич.
Апробація роботи……………………………….
7
Структура роботи: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків
до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та джерел
фактичного матеріалу.
У вступі розглядається актуальність дослідження, його завдання, мета, об’єкт
та предмет дослідження. До того ж, зазначаються методи дослідження, звертається
увага на фактичному застосуванні отриманого результату дослідження.
У першому розділі ґрунтовно розглянуто поняття «концепт» у теоретичному
аспекті та виокремлення його різними науковцями.
У другому розділі розглянуто концепт ДІМ у культурному та лінгвістичному
контексті, його асоціативно-вербальна модель та художню своєрідність концепту
ДІМ в німецькомовній та українській лінгвокультурах.
У висновках підсумовано результати досліджень на основі теоретичного та
практичного матеріалу.
8
Розділ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ В СУЧАСНІЙ
ЛІНГВІСТИЦІ
1.1 Концепт як основа мовної картини світу.
Мовне втілення концептуальної картини світу і мовні засоби вираження
знань про неї доцільно розглядати як мовну картину світу. Ці картини світу є лише
відображенням у взаємопов’язаних формах – формі пізнавальної діяльності й формі
мови – об’єктивної дійсності [25, с. 37].
Перш за все, слово «картина» символізує відображення чогось. Картина
означає тут не наближену копію, а те, що ми чуємо у виразі «ми склали собі картину
чогось» [62]. Дослідження мовної картини світу стрімко розвивається у лінгвістиці.
На сьогодні, когнітивна лінгвістика вивчає проблеми феномену, який має
назву «мовна картина світу». Будь-яка мова відтворює спосіб сприйняття світу тією
чи іншою етнічною групою, що відрізняється своєю культурою, історією й
власними цінностями. Власне кажучи, це і називається «національною моделлю
світу». Представники цього напрямку проводять аналіз мови завдяки мовній
картині світу і поєднують такі відношення, як «людина – світ – мова», на відміну
від їхніх попередників.
Сучасна лінгвістика розглядає мовну картину світу по-різному: з
найбільшого наближення мовної і концептуальної картини світу до визнання
різних рівнів характерності відображення світу через кожну мову.
Мовна картина світу розглядається нами як сукупність уявлень людини про
реальний світ, закріплена в системі значень цієї мови, в її лексико семантичній
підсистемі загальної семантичної системи, у структурі енциклопедичних,
тлумачних словників, у незліченних мовленнєвих ситуаціях, текстах різних видів,
типів, жанрів, нарешті, в індивідуальному спілкуванні [22, с. 144].
Індивідуальна свідомість формує образ картини світу, як всеосяжний, який
проходить крізь призму духовності людини та відтворює елементи життєдіяльності
людини. На думку О. Хорошуна, «мова – не просто дзеркальне відображення світу,
9
а тому фіксує не лише сприйняте, але й усвідомлюване людиною» [47, с. 241-246].
Людська свідомість не віддзеркалює об'єктивний світ, а проходить крізь його
призму, перетворюючись на форму своєрідного світу. Саме цей другорядний світ,
який відображується у мові, є мовною картиною світу.
Отже, мова – це не лише самоорганізована система мовних одиниць, а й,
національний мовний «організм», який розвивається, взаємодіючи з різними
сторонами життя етноспільноти. Крізь мову етносу в усіх її проявах і
взаємозв’язках пізнається духовна природа її носія – народу [10, c. 23]. Отже,
зв’язок мови, мислення й культури відображається через мовну картину світу.
Мовна картина світу часто співпрацює з іншими, як наприклад, з науковою
та наївною. Ці картини зображають світ та його модель, що засновані на рівні
уявлень та знань.
Для усвідомлення національно-мовної картини світу головним питанням є
співвідношення і розрізнення так званої мовної і концептуальної картин світу.
Багато науковців часто виділяють концептуальну та мовну картини світу. На думку
О. Хорошуна, «концептуальна картина світу містить інформацію, репрезентовану
в поняттях, у той час як в основі мовної моделі лежать знання, закріплені в
семантичних категоріях і полях, складених зі слів і словосполучень» [47, с. 241-
246]. Хоча «мовна картина світу» і «концептуальна картина світу» відрізняються
між собою, ми все одно можемо провести між ними зв'язок, як між мовою і
мовленням.
Проте, на відміну від мовної картини світу, концептуальна картина світу
постійно змінюється.
Концептуальна картина світу подає інформацію через логічне й символьне
сприйняття, тоді як мовна картина світу є знаннями, які закріплені словами,
реченнями, текстами певних мов. Мова формує об'єктивне ставлення людини до
світу, а саме мовна картина світу відображає сприйняття реальності у свідомості
людини завдяки мовним і культурно-національних особливостей.
Науковці трактують термін «мовна картина світу», як вираження реальної
побудови світу.
10
Як зазначила О. Хрищена, концептуальна картина світу здатна накладатися
на мовну через засоби мови, а також вона вказує на те, що ККС (концептуальна
картина світу) виражається через поняття та уявлення, а МКС (мовна картина світу)
через мовні одиниці [48].
Сукупність процесів, явищ і предметів, які є наявними у свідомості людини,
є концептуальною картиною світу, яка передається засобами. Очевидно, що
концептуальна картина світу є більш багатою, ніж мовна.
Мовна картина світу формувалася протягом століть і для кожного народу
вона має свої особливості. Не все, що людина бачить навколо, може відображатися
мовою і далеко не вся інформація, яка надходить з навколишнього світу, отримує
мовне вираження.
У своїй науковій розвідці «Українська етнолінгвістика» український лінгвіст
В. Жайворонок створив власну концепцію «мовна картина світу». У мовній
картини світу вчений вбачає «усе те, що йде передусім від людини або етносу,
результат людського сприйняття, фантазій, мисленнєвих процесів і
перетворювальної діяльності» [11, с. 9].
Науковець зазначає, що всесвіт є об'єктом пізнання, внаслідок цього, коли
людина усвідомлює його, то пізнає і саму себе, оскільки її суб’єктивний світ
відображає об'єктивний. Головним елементом цього процесу є мова.
Під поняттям «мовна картина світу» В. Ужченко, в свою чергу, розуміє
«вербалізовані інтерпретації мовними соціумами навколишнього світу й самих
себе в цьому світі» [44, с. 67]. Він звертає увагу на те, що для кожної окремої
людини й етносу загалом мовна картина світу є власним баченням й сприйняттям
зовнішнього світу, який зафіксований у мові. Унаслідок процесів узаємодії людини
з реальним світом виникає неперервний зв’язок між людиною, всесвітом та її
мовою, де всі елементи взаємопов’язані [44, с. 67-68].
У цьому контексті українська дослідниця О. Селіванова виокремлює таке
поняття, як «ментальний лексикон мови», що характеризує не свідомість окремого
мовця, а інтерпретацію реального світу свідомістю цілого народу, який є носієм
тієї чи тієї мови [37, с. 84].
11
Як зазначає Р. Лангакер, саме завдяки своїй смисловій чи контекстуальній
вагомості концепт може виступати у ролі орієнтира для ідентифікації іншого
концепту. Для того, щоб виконувати функцію орієнтира, концепт, насамперед, має
бути активованим. Орієнтир стає об’єктом фокусування уваги концептуалізатора,
що уможливлює активацію будь-якого елемента з концептуальної сфери орієнтира.
У той момент, коли цільовий об’єкт ідентифіковано, він переймає на себе
центральну позицію фокусування концептуалізатора і може бути задіяний у ролі
орієнтира для розпізнання цільового об’єкта, а попередній концепт-орієнтир
відходить на задній план [69, с. 174].
Безумовно, з роботами цих учених важко не погодитися, оскільки людина,
яка перебуває у соціумі, не може залишатися осторонь й не звертати увагу на
процеси, які відбуваються у суспільстві, адже це постійна взаємодія із навколишнім
світом, де вона (людина) впливає на його розвиток, а також відчуває його вплив.
А отже, поняття «мовна картина світу» є дотичним до таких понять, як етнос, народ
і нація.
1.2. Проблема визначення терміну «концепт» в сучасній лінгвістиці.
Історію появи терміна «концепт» вичерпно висвітлено в науковій літературі,
а різні підходи щодо його визначення та особливостей функціювання неодноразово
спричиняли дискусії [22, с. 10-21].
Концепти впорядковують сукупність знань людини й формують їх у так
звану цілісну картину світу. У той же час, людина комбінує їх, модифікує або
вносить свої власні зміни, але в першу чергу вибирає лише ті, які є для неї
основними. Проте, відтворення інформації залежить не лише від світогляду, а й від
соціальних, професійних, вікових факторів.
Як слушно зазначив доктор історичних наук Роман Голик, «для таких етно-
діалектних груп, як, наприклад, гуцули чи бойки, вісь, довкола якої вибудовується
мовна картина світу, – це гори, а «такі категоріальні форми простору, як «степ» чи
«байрак», для мешканців гірських реґіонів є радше периферійними й, імовірно,
викликають у них зовсім інші асоціації, ніж у сільських жителів сходу та півдня
12
України (для яких своєю чергою мовний образ гірського пейзажу є менш
виразний)» [8, с. 246].
На початку ХХ ст. дослідження концептів стало актуальнішим, а сам термін
«концепт» отримав різне значення. Представники мовних напрямів в основному
пропонують свої власні визначення і підкреслюють не лише багатозначність
терміну, а й його різні тлумачення, де акценти зміщуються залежно від
домінантних ознак концепту.
Як вважають сучасні дослідники, концепт є одним з основних понять
когнітивної лінгвістики. У лінгвістичному знанні склалась традиція розуміти під
концептом єдність, яка поєднує значення та форму [34, c. 40]. Найкращим
матеріалом для дослідження концепту є художні твори.
Також лексему «концепт» науковці використовують поруч із таким
літературознавчим терміном, як «концепція», вважаючи літературні концепти
«…тими елементами, розгортання змісту яких дає концепції дійсності, творчості,
героя тощо». А власне під концепцією розуміється «…система поглядів, викладена
з наміром уникнути логічних суперечностей при тлумаченні якоїсь складної
проблеми, явища» [90, с. 374].
У сучасній лінгвістиці термін «концепт» має широке тлумачення. Кожен
концепт є виразником змісту певного поняття і часом його визначають, як мотив
або ідею. Соціальний та культурний концепт є результатом певного суспільства та
його унікальної культури. Ці інформаційні одиниці є об'єктом дослідження
лінгвокультурології, яка є другим популярним підходом до розуміння природи
таких елементів.
Концепт – це результат взаємозв'язку з різноманітними чинниками таких, як
ідеологія, релігія, національні традиції та система цінностей.
O. Селіванова виокремлює власне визначення цього терміну. На її думку:
«Концепт – це iнформацiйна структура свідомості, певним чином організована
одиниця пам'яті, яка містить сукупність знань про об'єкт пізнання, вербальних і
невербальних, набутих шляхом взаємодії п'яти психічних функцій свідомості й
поза свідомості» [38, с. 249].
13
Концепт – це одиниця концептосфери, тоді як значення є одиницею
семантичної системи мови і хоча значення передає певні ознаки концепту через
свої системні семи, це завжди лише частина загального смислового змісту
концепту.
Як зазначає Г. Гайдук, концепти являють свiт у голові людини, утворюючи
концептуальну систему, а знаки людської мови кодують у слові зміст цієї системи.
Він наголошує на тому, що відсутність єдиного обґрунтованого трактування
поняття концепту пов'язано з тим, що він має складну, багатовимірну структуру,
що включає, крім понятійної основи, соціо-психокультурну частину, яка не стільки
мислиться носієм мови, але і переживається ним; до її складу входять асоціації,
емоції, оцінки, національні образи й конотації, притаманні такій культурi [7].
І. Г. Штерн, в свою чергу, розглядає концепт із позиції психолінгвістики,
характеризуючи його як ментальний прообраз. Він вважає, що концепт має два
боки – мовний і психічний. Для психіки концепт – «ідеальне» утворення, образ, що
втілює зумовлені культурою уявлення про світ, являючи собою прототип групи
похідних понять; для мови концепт – утворення, що має певне ім’я [51, с. 191-194].
Концепти, які спрямовані на носіїв, формують персональні та етнічні
концептосфери. Залежно від приналежності до національної концептосфери, вони
можуть бути індивідуальними, віковими або загальнонаціональними.
Отже, концепт і концептосфера утворюються з урахуванням мовних аспектів,
таким чином картина світу, яка була згадана вище, виражена за допомогою мови.
Таке опосередкування дає підстави деяким лінгвістам розглядати мову як таку, що
містить у собі власне відображення світу, тобто мовну картину світу [32].
Американська дослідниця І. Світсер розглядає важливість прагматичних
факторів у розумінні концептів. Вона акцентує увагу на тому, що значення слів і
виразів не можна розглядати лише в рамках лексики чи семантики – вони тісно
пов’язані з контекстом і використанням у реальних комунікаційних ситуаціях.
Таким чином, значення концептів не є сталими і можуть змінюватися залежно від
соціального та комунікативного контексту. До того ж, вона показує, як концепти
можуть варіюватися залежно від культурних уявлень і як це впливає на мовні
14
форми та значення. Вона стверджує, що для розуміння концептів необхідно
враховувати не лише мовні, але й культурні аспекти, що визначають їх вживання і
інтерпретацію [84].
Значний внесок у розвиток поняття «концепт» зробила дослідниця
М. Шварц. На думку дослідниці, мовну концептосферу складають «концепти-
категорії і концепти-символи (або ідіоконцепти)» [82, с. 82]. Культурні концепти
вербалізуються лексичними засобами, а категоріальні концепти можуть
вербалізуватися як лексичними, так і граматичними засобами.
1.3. Структура і способи репрезентації концептів у сучасній лінгвістиці
Попри те, що концепт є одним із основних понять у когнітивній лінгвістиці,
він не має точного визначення, що підтверджує складність і багатозначність цього
терміну, незважаючи на те, що дослідники намагалися тлумачити його з різних
сторін. Також, концепт використовується для аналізу характеристик, як і
індивідуума, так і суспільства, виражаючи це в усних та письмових формах.
Основні способи репрезентації концептів у сучасній лінгвістиці:
1) Семантична репрезентація: [72]
- семантичні поля: групи слів, які розкривають певний концепт через
пов’язані значення;
- метафори: концепти передаються через образи чи асоціації.
2) Когнітивна репрезентація: [58; 80]
- фрейми: знання про концепт, що містять типові ситуації, які пов’язані
з ним;
- прототипи: уявлення про найтиповіший приклад концепту.
С. Потапчук виокремлює свою модель концепту:
1) ядро – лексема;
2) базові шари, що оточують ядро в послідовності від менш абстрактних до
більш абстрактних; загальнонародні ознаки цих шарів лежать в основі
взаєморозуміння людей під час обміну концептами; кількість і зміст цих шарів у
свідомості різних людей різні;
15
3) інтерпретаційне поле концепту, що містить оцінки і трактування змісту ядра
концепту національною, груповою та індивідуальною свідомістю [35].
Існують також такі класи і підкласи, що виділяються
за когнітивно-семантичним принципом. Серед них, за А. М. Приходько [36],
можна визначити такі:
1) концепти логіко-філософського порядку (категоріальні, філософські);
2) концепти морально-етичного порядку;
3) концепти телеономного порядку (телеономні, емоційно-телеономні);
4) концепти антропоморфного порядку (емоційні, фізіологічні, родинні,
гендерні, соціально універсальні, етнічно антропономні, лінгвокультурні, етнічно
соціономні);
5) концепти етнопсихокультурного порядку (артефактні, ритуальні,
конфесіональні, іконічні, концепти-символи).
Можемо зробити висновок, що концептосфера охоплює всі аспекти життя
людини. Проте існує велика кількість концептів, які не можна віднести до тієї, чи
іншої групи. Чітким прикладом можуть слугувати ідіоконцепти. Це ментальні
конструкції, що відображають особистісні цінності або індивідуальні модифікації
загальноприйнятих цінностей. Вони також є значними для ментальності людини.
В. Іващенко запропонувала такі методичні підходи до обґрунтування
типології концепту, які стосуються окремо взятого параметру «локалізація в
конкретній сфері людської свідомості», крізь призму якого було запропоновано
поділ концептів на наукові, ненаукові, логічні, науково-логічні, філософські,
історіософічні, моральні, художні, ономатопоетичні, естетичні, міфологічні,
наївно-побутові, політичні, суспільно-політичні, лінгвістичні тощо [14, с. 392-393].
До цього, дослідниця звернула увагу на те, що типологізація концептів може бути
здійснена на основі різних аспектів.
Поняття «концепт» вважається одним із важливіших й необхідних у сучасній
науці, оскільки він є об’єктом не лише у лінгвістиці, а й в психології, культурології,
філософії тощо. У сучасних лінгвістичних дослідженнях виділяють декілька
підходів до трактування терміну «концепт».
16
Поетичний концепт є дещо вужчим поняттям. І хоча зв’язок між ними є
незаперечним фактом, «названі поняття мають різну природу на кшталт мовної
картини світу та поетичної картини світу, складниками яких вони постають» [41,
с. 22]. У поетичному тексті концепт трактується по-різному: з одного боку він
спрямований на реальну дійсність, оскільки автор поетичної картини світу є
водночас носієм мовної картини світу, а з іншої сторони як на образну парадигму
як загальну систему ідеалізованих уявлень про світ.
Детально описати структуру поетичного концепту неможливо без з’ясування
природи та специфіки поетичного образу.
Кожний художник в процесі створення накопичує певну «систему образів»,
які, як вважає Л. Краснової, не лише пов’язані «з давніми першоелементами,
ейдосами, архетипами», тобто внутрішньою формою слова, а й зумовлені дійсною
культурною та поетичною традицією [19, с. 2].
Багатогранність концептуального простору вимагає його класифікації та
розподілу за конкретними критеріями. Серед лінгвістів виникає багато суперечок
стосовно питання виділення концептів.
Наприклад, П. Мацьків розрізняє такі концепти:
- предметні (вербалізовані словами з конкретним значенням),
- концепти-гештальти (об’єктивовані абстрактною лексикою),
- типологічні (репрезентовані лексикою з просторовим значенням),
- емоційні концепти (їх презентують назви почуттів та емоцій) [29].
О. Селіванова поділяє концепти за параметром суб’єкта концептуалізації на
ідіоконцепти (властиві свідомості окремого індивіда), узуальні (характерні для
певної групи), етноконцепти (властиві всім представникам етнічної спільноти),
загальнолюдські (відомі усьому людству та репрезентовані у різних мовах) [39].
Як було зазначено раніше, проблема залежності концептів від мовного
вираження викликає велику кількість дискусій серед науковців.
Задля передачі певного концепту, який асоціюється зі сталим образом,
необхідно знати лише одне слово, що викликає цей образ. Виражаючи складні
вирази, з’являється потреба у активізації допоміжних концептів. Наприклад, він
17
може передаватися різними мовними засобами такими як, слово, словосполучення,
речення, синонімічні ряди, оскільки вони слугують не тільки для існування, а й для
передачі концепту.
Одне і те ж слово в різних комунікативних ситуаціях може відображати різні
аспекти концепту або й навіть різні концепти, залежно від потреб мовця. Слово не
завжди передає концепт у його повному обсязі, а актуалізує лише певні ключові
концептуальні ознаки, які є завданням мовця.
Мовне середовище постійно перебуває у русі й люди пристосовуються до
нього. Як і сама мова, концепти є складовою частиною цього середовища і саме
тому відображають усі зміни, що відбуваються в соціальному контексті.
В ході спілкування концепти можуть набувати й невербального вираження.
Невербально виражені концепти являють собою рухи, жести, серії жестів і рухів
без слів. Розуміння невербальних концептів залежить від контексту, відправника,
одержувача, традиції і реальності даної національної мовної концептосфери і
національного культурного світу [85].
Переважно концепт зображений в мові своєрідним словом, й тим самим
слово набуває статусу назви концепту. Здебільшого, концепт зіставляється з більш,
ніж одною лексичною одиницею.
Задля передачі певного концепту, який поєднаний зі сталим образом,
необхідно знати лише одне слово, яке стимулює даний образ. Виражаючи
ускладнені значення, необхідно залучити додаткові концепти, використовуючи
словосполучення. Використовуючи абстрактні концепти, слід застосовувати
детальний опис, як наприклад в наукових чи словникових визначеннях.
Підсумовуючи, можемо зробити висновок, що цінність концепту в межах
певного мовного колективу буде значною лише тоді, коли потенціал вираження
концепту буде різноманітним.
1.4. Проблема типології концептів
Розглядаючи концепти, нами було розглянуто значну кількість наукових
досліджень, присвячених цій проблемі. Варто зазначити, що до сьогодні немає
18
єдиного узгодженого визначення концепту, адже кожен науковець пропонує власне
трактування цього поняття.
Подібну ситуацію можемо спостерігати й у вивченні типології концептів,
адже знову ж таки різні науковці пропонують свої власні концепції й зважають на
різні підходи до вивчення цієї теми. Внаслідок цього, проблема типології концептів
є одною з обговорюваних проблем в сучасній лінгвоконцептології. Існуючі
підходи до вивчення типології концептів виявляють їхню складну природу й
акцентують увагу на розумінні їхніх особливостей.
В. Іващенко вважає, що доцільно поділити концепти на:
- наукові,
- ненаукові,
- логічні,
- науково-логічні,
- філософські,
- історіософічні,
- моральні,
- художні,
- ономатопоетичні,
- естетичні,
- міфологічні,
- політичні,
- суспільно-політичні,
- лінгвістичні тощо.
Вона стверджує, що типологія концептів може здійснюватися за різними
параметрами, але основними є: походження, статусний вияв ментальності щодо
форми й змісту відображення, параметри ментального простору, компонентний
склад, характер об’єкта суб’єкта відображення, способи відображення дійсності та
критерії цінності в культурі [14].
19
Концептуалізація ґрунтується на такому пізнавальному процесі, як
категоризація, оскільки до формування концептів залучені попередньо осмислені
дані [62].
Категоризація є способом отримання великої кількості інформації. У такий
спосіб вона допомагає людині орієнтуватися в часі та просторі й ефективно
інтерпретувати інформацію про навколишнє середовище. При цьому усвідомлення
ментальних образів потребує виділення смислів, які вербалізують реальність
[79].
На нинішньому етапі когнітивних досліджень вчені вивчають концепти у
вузькому і широкому розумінні.
За ознакою стандартизації, концепти поділяються на індивідуальні, групові
(статеві, вікові, соціальні) і загальнонаціональні. Групові концепти стандартизовані
в межах групи, національні – в межах концептосфери народу, індивідуальні
концепти не стандартизовані взагалі [12, с. 177].
Як зазначалося вище, типологія концепту є одним із спірних питань сучасної
лінгвоконцептології. Зазвичай у наукових роботах подiл концептів за типами
відбувається безвiдносно «до їхньої системної організації в типологічній iєрархії»
[26, с. 139].
У сучасній лінгвістиці можна окреслити три головні підходи до трактування
концепту: лінгвістичний, когнітивний та культурологічний.
Символьно-комп’ютаційний підхід представлений когнітивістами першого
покоління, з точки зору яких структури знання мають символьну природу і
становлять собою ментальні репрезентації зовнішньої стосовно суб’єкта дійсності,
яку вони віддзеркалюють (фактично, йдеться не про концепт як такий, а ментальну
репрезентацію, що є структурованим знанням, аналогом концепту). Робота мозку
уподібнюється комп’ютеру й описується за допомогою процедури комп’ютації [59;
53].
Когнітивісти вбачають своє завдання у «формалізації» психіки через опис (в
термінах когнітивістів – «комп’ютацію» (computation) – обчислення [53, с. 10])
20
ментальної інформації у вигляді «внутрішнього коду» [59] або «концептуальної
структури», що вибудовуються за допомогою алгоритмів [78].
Філософсько-методологічним підґрунтям підходу виступає об'єктивний
реалізм: реальність розглядається як сукупність об'єктів і станів, що існують
незалежно від суб'єкта, але доступні його розумінню. Знання ж є символічним
відображенням цих об'єктів і станів.
Робота мозку уподібнюється роботі комп’ютера (комп’ютерна метафора):
інтелект уявляється цілеспрямовано діючою символьною системою, наділеною
єдиним формальним апаратом для представлення декларативного знання,
структурною одиницею якого є символьна репрезентація [67, c. 58; 83;].
Ми погоджуємось з Н. Фрасинюк в тім, що концепт – це ментальне
національно-специфічне утворення, планом змісту якого є вся сукупність знань
про цей об’єкт, а планом вираження – сукупність мовних засобів (лексичних,
фразеологічних, пареміологічних та ін.) [45, с. 69].
Розглянемо класифікацію Ж. Краснобаєвої-Чорної, яка протиставляє
наступні три види концептів:
- етнокультурні концепти, іншими словами ментальні утворення, що актуальні
для всієї етнокультури;
- соціокультурні концепти, нагальні для певної групи в межах певної
лінгвокультури. Концепти цього типу неоднорідні: виділяють концепти, що
об’єднують великі групи людей за віковими, гендерними, становими ознаками, та
концепти, що включають в собі малі групи носіїв певної субкультури – від
об’єднань за інтересами до родини;
- індивідуально-культурні концепти, актуальні для індивідуума, що
виражаються ключовими словами, властивими автору; концепти, що визначають
психотип особистості [18, с. 49].
Також, Краснобаєва-Чорна пропонує таку класифікацію концептів з трьома
основними етапами:
- за історико-культурологічним параметром, що розподіляються на світові та
національні;
21
- за ціннісно-соціологічним параметром:
а) матеріальні;
б) духовні (пізнавальні, інтелектуальні, моральні, філософські, правові,
релігійні);
в) політичні, екологічні, економічні;
- за когнітологічним параметром:
а) генетичний параметр: первинний, вторинний;
б) структурний параметр: простий, складний; мікро-, макроконцепт;
в) семантичний параметр: концепт-мінімум, концептмаксимум,
енциклопедичний додаток [18, с. 49-52].
Також хочемо виділити Заньковську Г., яка пояснює, що вираження концепту
– це уся сукупність мовних і немовних засобів, що прямо або непрямо ілюструють,
уточнюють і розвивають його зміст [13, с. 102].
Наразі варто виділити наступні актуальні способи вираження концепту:
- за допомогою використання лексики та фраз: це можуть бути конкретні
слова, терміни, абстрактні поняття або вирази;
- невербально: використовуючи жести, міміку та пози мовця для передачі
сенсу;
- завдяки знакам та символам: концепти можуть бути відображені за
допомогою знаків, символів чи піктограм, що асоціюються з певними ідеями чи
образами;
- за допомогою засобів виразності, таким як аналогії, порівняння, метафори,
уособлення та інші прийоми, які допомагають чіткіше передати певний концепт у
мовленні.
Дещо інші напрямки в осмисленнi культурно-мовного феномена «концепт»
у сучасній лінгвістиці виявляє київська дослідниця Н. Слухай. Вона виділяє
чотири найбільш продуктивні підходи до вивчення концепту:
I- це системно-мовний, який полягає в осмисленні концепту в єдності
його системно-мовних вимiрiв по лiнiях синтагматики, парадигматики та
22
асоціативних зрізів, що дає змогу відтворити типові пропозиції, в центрі яких
знаходиться певний концепт;
II- денотативний, який зорієнтований передусім на опис пропозиції і
передбачає складання переліку саме тих, які санкціонують коректне використання
концепту;
III- сигніфікативний, який полягає в осмисленні аналізованого феномена
через аналiз його сигнiфiкативного поля в єдностi складових енциклопедичних і
лінгвістичних компонентів або ж в єдностi профанних, секуляризованих, і
міфопоетичних, насамперед етнічних – язичницьких і християнських, смислів, а
також через спрощену сітку універсалій бінарних, тернарних, черверичних і
подiбних систем. У межах цього підходу можна виділити такі варіанти, як:
лінгвоенциклопедичний, лінгвоміфопоетичний та наïвно-мовний;
IV- функціонально-прагматичний, ґрунтується на досвіді парафразування
концепту в умовах втрати опорною лексемою соцiально закріпленого в
традиційних контекстах значення й набуття нових семантичних зв'язків у
нетрадиційних синтагмах [40].
1.5. Роль концепту у мовленні та перекладі
Зазвичай говорять, що переклад – це відтворення тексту іншою мовою, але
насправді це не є простою заміною однієї мови іншої. Переклад – це складний
комунікативний процес, в якому взаємодіють різні культури, епохи, мислення,
літератури й традиції.
Суттєвим для перекладознавчого аналізу є різні визначення терміну
«концепт», які надають можливість виокремити його інваріантні ознаки.
У мовознавстві на сьогодні тривають обговорення щодо визначення підходів
до концептуального аналізу. Єдине в чому збігаються більшість науковців, це те,
що варто відрізняти концептуальний аналіз від семантичного.
Концептуальний підхід до перекладу формується згідно з методом
концептуального аналізу тексту. Він зводиться до визначення текстових концептів
й освоєння основного глобального концепту тексту, який передусім є основною
23
передумовою перекладу. Основним завданням цього підходу є збереження не лише
одного концепту, а й базових концептів оригіналу, які здійснюються у прихованих
значеннях.
М. П. Лук’янченко [27, с. 5] виділяє такі основні принципи концептуального
підходу до перекладу:
– виявлення і збереження у цільовому тексті базових концептів – важливих
складників семантико-стилістичної системи оригіналу з метою забезпечення
відповідних реакцій читачів перекладу;
– урахування під час перекладу авторської концепції першотвору, яка визначає
його зміст і стиль;
– відтворення в перекладі лінгвостилістичних особливостей оригіналу, що
пов’язано з певними втратами та різними трансформаціями, спричиненими
відмінностями між мовними і концептуальними картинами світу;
– максимально точне відтворення у перекладі екстралінгвальних явищ як
компонентів загальної контекстної системи оригіналу;
– урахування мовної і концептуальної картин одержувача перекладу та його
культурної традиції;
– обов’язкове зіставлення концептуальної інформації, яку містить оригінал, з
тією, яку виявлятиме перекладений текст, що є важливою передумовою досягнення
адекватності.
Розглядаючи існуючі дослідження концептів у сфері перекладознавства,
можна зробити висновок, що на даний момент актуальним є дослідження етно-
концептів, які вивчаються як явища лінгвокультурного порядку. Етноконцепти, що
стосуються аспектів духовної культури, обрядів, побуту, фольклору та інших
подібних сфер, яскраво відображають різницю у світосприйнятті представників
різних мовних груп. Саме такі концепти становлять елемент національної
когнітивної структури індивіда й є частиною національної мовної свідомості.
На відміну від класичного вирішення проблем перекладу реалій,
концептуальний аналіз зорієнтований на відтворення культурної специфіки
оригіналу на когнітивних засадах [6, с. 5].
24
О. В. Тищенко стверджує, що створення найоптимальнішого балансу
семантики й форми, денотативної, конотативної, стилістичної, культурної та
прагматичної інформації текстів оригіналу й перекладу. Саме такий глибинний
підхід забезпечує залучення реципієнтів перекладу до іншої культури та онтології
[43, с. 144].
Вивчення загальних концептів таких, як ЖИТТЯ, СМЕРТЬ, ВЛАДА,
КОХАННЯ також орієнтовані на дослідження основних понять та властивостей
діяльності в мові оригіналу та перекладу.
З точки зору перекладу є важливим те, що необхідна чітка структурованість
концепту, який складається з ядра, базового та зовнішнього шару.
Для адекватного відтворення мовних об’єктивацій концепту у
перекладознавчих дослідженнях, з'являється необхідність з’ясування
передтекстових базових стверджень. Йдеться про час і місце створення оригіналу,
інформація про автора, історичний фон тощо.
Задля повного формування структури концепту виокремлюється і його
ціннісні і образні складники, а саме до них належать метафори, фразеологізми,
епітети, порівняння та інші художні засоби.
Зокрема, образні складники включають в себе слухові, смакові, зорові,
тактильні характеристики подій в нашому житті.
Здебільшого, термін «концепт» вживається задля певного аналізу
художнього твору. Для того, щоб визначити сутність концепту як основної
літературознавчої категорії мусимо звернутися до його характерних ознак:
- виконання узагальненої або замінної функції;
- ментальна одиниця, що є основною одиницею свідомості;
- домінанта духовного, матеріального, соціального тощо життя суспільства;
- вмістилище культурного знання;
- уособлення досвіду людини, її знань про світ.
Названі особливості властиві переважній кількості концептів, «але
набувають у них естетичної функції, тому вивчення таких концептів передбачає
25
виявлення їхньої художньої природи з урахуванням тих смислів, які відкриті в
концепті іншими галузями знань» [5, c. 28; 32, с. 274; 33, с. 156].
Загалом існує три типи концептів: текстові, художні, культурні. Проте, варто
зауважити, що в парадигмі лінгвістичної науки немає єдиної класифікації
концептів, на яку можна було б орієнтуватися. Перший тип мовної універсалії,
тобто текстовий концепт, розглядають як «мовленнєво-розумове утворення
змістового плану, що характерне багатосмисловою напруженістю і
надкатегорійністю і на текстовому рівні імплікує сукупність певних ознак
метаобразів художнього твору з метою їхньої подальшої імплікації [2, с. 39].
Аналіз художніх концептів дає змогу пояснити особливості функціонування
мовних засобів у художньому тексті, простежити специфіку індивідуально
авторського відображення світу, з одного боку, та морально-естетичні цінності,
властиві колективній свідомості на певному історичному етапі, з іншого [42, с.
271].
Залучення методу концептуального підходу до інтерпретації художнього
тексту має неабияке значення також для аналізу художнього перекладу, що
позначається холістичним підходом до тексту, за яким оригінал сприймається не
як сума окремих механічно поєднаних елементів, а як цілісний об’єкт перекладу,
в якому всі елементи взаємопов’язані єдиною концепцією і підпорядковані єдиній
меті [49, с. 234].
Основні принципи концептуального підходу до аналізу художнього
перекладу полягають у відтворенні лінгвостилістичних характеристик оригіналу,
що, безсумнівно, пов'язано з певними втратами або різними трансформаціями,
викликаними відмінностями між мовними та концептуальними картинами світу.
Важливим аспектом перекладу є максимально точне відображення
екстралінгвістичних явищ оригіналу, проте основну роль у цьому процесі
відіграватиме збереження базових концептів – ключових елементів змісту
художнього твору, а також авторської концепції оригіналу. Саме ці фактори
забезпечують адекватну реакцію читачів цільового тексту [27, с. 17–18].
26
Перед тим як розпочинати роботу над перекладом художнього тексту,
перекладач повинен вивчити культурні концепти суспільства, в якому формувався
текст та визначити, як вони відображені у структурі тексту. Відповідним чином,
аналіз концепту дає можливість визначити особливості мовної картини світу, що
відображає сприйняття людиною явищ реальної дійсності та слугує основою для
формування загальної духовної картини світу.
Зближення концептуальних і мовних картин світу внаслідок поширення
спільних знань через переклади зумовлює постійне оновлення номінативних
ресурсів. Попри розбіжності у вербалізації концептів, їхня кількість значно
переважає чисельність етноспецифічних концептів, що створюють передумови для
досягнення семантичної еквівалентності в перекладі [49, с. 64].
Стилістичне значення концептів не обмежується лише різноманіттям
відчуттів у читача, його емоцій та реакцій. Концепт приваблює автора численними
можливостями його тлумачення, багатогранністю звичних і нових способів
семантичного наповнення. Чіткі семантичні асоціації автор створює завдяки
метафоричного вираження, оскільки під час створення справжнього шедевру
письменник одночасно виступає і як філософ, а думка зливається з образом. Проте
мовні репрезентації концептів не завжди відображуються повноцінно в перекладі.
Концепт культури є значущим для перекладознавства, оскільки ця
міждисциплінарна наука базується також на культурних фактах. Безперечно,
перекладознавство перетинається з філологією та культурологією, адже переклад
сприяє не лише взаємодії мов, але й культур.
У процесі перекладу ми працюємо з текстами, тому культурні особливості
можуть виявлятися у двох формах: «культура в мові» (специфічна мовна картина
світу) та «культура, яку передає мова» (відображення культурних артефактів у
змісті тексту). Ці два аспекти утворюють два рівні перекладацьких проблем.
А. Лефевр наголошував, що перехід від тексту до тексту – це перехід не тільки від
мови до мови, а й від культури до культури, на чому наголошував [71].
Французький лінгвіст С. Саворнін поряд з відтворенням мовних
репрезентацій базових концептів тексту оригіналу в тексті перекладу також
27
підкреслює роль перекладача і його етики в процесі перекладу: «Так, процес
перекладу, будучи творчим процесом, крім тісних зв’язків між мовами й
культурами вимагає лінгвальної компетенції, тому що він відіграє найважливішу
роль у створенні ідентифікувальних конструкцій, також вимагаючи від
перекладача усвідомлення відповідальності цієї ролі поряд з розробкою та
заглиблення в практику етики» [81].
Висновки до розділу
Концепт є одним з ключових об’єктів лінгвоконцептології
–міждисциплінарного напрямку, основним завданням якого є опис концептів та
дослідження мовних засобів, необхідних для об’єктивізації значеннєвого змісту
концептів. Принцип концептуалізації спрямований на оформлення фрагментів
людського досвіду у ментальні абстрактні утворення людської підсвідомості,
необхідні для створення концептуальної системи, в межах якої вибудовується
концептуальна картина світу окремих індивідів та колективу.
Опрацювання теоретичного матеріалу із зазначеної проблематики надало
можливість розглянути поняття «концепт» в контексті дослідження різних
науковців, як вітчизняних (Балашова С. С, Гаврилюк А. П., Гайдук Г. В., Іващенко
В.), так і зарубіжних (Гоманн Й., Лангакер Р. В.).
На основі порівняльного аналізу наявних визначень окреслено основні
ознаки концепту, спільні для усіх дефініцій, а саме:
1) когнітивність;
2) смислова насиченість;
3) мовна репрезентація.
У контексті нашого дослідження розглянуто структуру концепту, ядро,
асоціативне поле тощо.
Проблема класифікації концептів полягає не лише в їх природі, але і в
змінності мовних структур як в системі мови, так і в мовленні.
28
Розділ 2.
«ДІМ» ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНА КОНСТАНТА МОВНОЇ КАРТИНИ
СВІТУ
2.1. Концепт ДІМ у культурному та лінгвістичному контексті
Останніми роками з'явилося багато праць про значення дому в межах таких
дисциплін, як соціологія, антропологія, психологія, географія людини, історія,
архітектура та філософія. Хоча багато дослідників сьогодні розуміють дім як
багатовимірну концепцію і визнають наявність і необхідність міждисциплінарних
досліджень у цій сфері.
Концепт – це актуальне поняття, яке зустрічається в багатьох гуманітарних
науках, а саме в лінгвістиці, мовознавстві, літературознавстві, психології, філософії
й культурології.
В українській мові слово «концепт» – калька з латинського «conceptus»
(поняття), і деякі дослідники оперують ними як синонімічними. І все ж таки нині
вони є досить диференційованими. «Поняття» вживається, в першу чергу, в логіці
та філософії, а «концепт» – у мовознавстві, культурології, лінгводидактиці,
лінгвістиці. Термін «поняття» включає систему логічних термінів, таких як
«судження» та «умовивід», і є згустком раціональної частини концепту, тобто того
змісту, який включає основні суттєві характеристики об’єкта [50, с. 96].
Розглянемо трактування концепту такими українськими лінгвістами, як
О. Комар [18], О. Левченко [24], Н. Пашкова [31], які пропонують класифікувати
концепти за такими ознаками:
1) мисленнєві картинки (конкретні зорові образи – собака «німецька
вівчарка»);
2) схеми (менш детальні образи – дім як помешкання);
3) гіпероніми (дуже узагальнені образи – дерево);
4) фрейми (сукупність асоціацій, які ми зберігаємо у пам’яті – Новий рік);
5) інсайти (знання про функціональне призначення предмету – виделка);
6) сценарії (знання про сюжетний розвиток подій – пологи);
29
7) калейдоскопічні концепти (сукупність сценаріїв та фреймів, які
8) пов’язані з почуттями – щастя).
Найбільш типовими для українського фольклору дослідниця О. Кузьменко
вважає 12 концептів у чотирьох структурно-семантичних групах:
1) «універсально-екзистенційні: війна, смерть = (не) життя, молитва = (не)
віра;
2) емотивні: страх, туга, сум = (не) радість;
3) персонажні: мати, ворог;
4) просторові: неволя, дім (хата, село, церква), могила, Україна (Батьківщина)»
[21, с. 1444].
Велику увагу зосереджено на концептах, які насамперед пов'язані з
культурою певного народу, а саме ЛЮДИНА, ЩАСТЯ, ЖИТТЯ, СМЕРТЬ,
ЛЮБОВ.
В межах теми нашої кваліфікаційної роботи ми розглянемо більш детально
концепт ДІМ. Цей концепт є загальним й являється одним з тих концептів, які
створюють концептуальну картину світу й є систематизованим комплексом
культурних і всесвітніх смислів, що відтворюють ДІМ, як культурну й соціальну
реалію.
Для будь-якої мовної картини світу саме поняття «дім» є концептуальним.
ДІМ – це міфологема затишку, прихистку, спокою та умиротворіння. Концепт ДІМ
є вагомим фактором загальнолюдської культури й різних світових спільнот, без
розуміння якого неможливо пізнати сутність людського життя на будь-якому його
етапі. Дім гарантує затишок, безпеку, комфорт, захист, приватність та уособлює
індивідуальність господаря. До того ж, він є об'єктом дослідження таких дисциплін,
як культурологія, філософія, архітектура, етнографія та багато інших, які
утворюють певні визначення наукового пояснення цього явища. Багато дослідників
звертали увагу саме на цей концепт, як на об'єкт аналізу і як засіб тлумачення інших
значущих концептів. Ось наприклад, Ю. С. Степанов визначає концепт мова як
«ДІМ БУТТЯ ДУХУ» [46, с. 18].
30
Як свідчить наше культурне кліше «дім – не дім», «дім» означає набагато
більше, ніж просто фізична споруда. «Дім» викликає думки про сім’ю, безпеку,
приватність і спільноту, серед багатьох інших речей [86].
К. Дові описав дім як «глибоко символічний термін» і стверджував, що
«будь-яка спроба перекласти його як будинок є спрощенням». Він пояснив досвід
«перебування вдома» як «спосіб буття, за допомогою якого ми орієнтуємося в
просторовому, часовому та соціокультурному порядку, який ми розуміємо».
Зосереджуючись на ідеї «просторового порядку», Дові розрізняє «концептуальний
простір» і «обжитий простір». Будинок можна охарактеризувати як
концептуальний простір, адже він є «абстрактним, геометричним і об'єктивно
вимірюваним, своєрідним контекстом або ефіром, в якому існують люди, місця і
речі». «Життєвий простір», з іншого боку, відноситься до доконцептуального і
осмисленого просторового досвіду того, що феноменологи називають «буттям-у-
світі» [55].
Жан-Франсуа Ліотар у своїй праці «Становище постмодерну» підкреслював,
що дім є простором, де людина, перебуваючи на межі між особистим і соціальним,
може проявити себе як суб’єкт у постмодерному світі. Для Фуко ж дім виступає як
простір, в якому соціальна дисципліна й норми організовуються та втілюються,
визначаючи поведінку та ідентичність індивіда через приватний простір [72; 60].
Бенедікт Андерсон у роботі «Imagined Communities» досліджував, як концепт
«дім» впливає на створення національної ідентичності та нації як уявленої
спільноти. Для нього дім є важливим елементом національної самосвідомості [52].
За даними «Етимологічного словника» за ред. О. С. Мельничука, лексема дім
означає: «Дім, дом, [домар] «хазяїн», [доматар, доматор], домарство «сидіння
вдома», домарята «домашні (хатня челядь)», домець «палац», домівка, домівник
«домочадець», домівниця «служниця», домівство «дім», бездомник, бездомок,
бездомний, додому…» [93, с. 91].
У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» подано таке
визначення лексеми дім:
31
1) будинок для помешкання, саме помешкання, де живуть люди; за народними
віруваннями, дім та його забудування завжди підпадають під вплив злої сили, яка
хоче пошкодити людині; але в домі за всім пильнує свій домовик і не підпускає до
нього нечистих з їхніми злими задумами; споконвіку волхви й відуни проганяли
нечисту силу від дому, бо часом злий дух захоплює дім і не дає спокоюмешканцям;
2) приміщення, люди, що в ньому живуть, та їхнє господарство;
3) Божий дім – стара народна назва церкви;
4) жовтий дім – стара народна назва лікарні для психічно хворих [88, с. 84].
Наше бачення дому та його концептуального поля в українській мовній
картині світу доповнене інформацією «Словника синонімів української мови»:
«БУДИНОК, (величезна) будівля, споруда; хата, домівка, господа, пристановище,
р. домівля, (батьків) стріха; сім'я, родина; (царський) династія; (торговий) фірма;
домок, домик, домочок, домина» [87, с. 87].
У «Великому тлумачному словнику. Сучасна українська мова від А до Я»
представлено таке пояснення лексеми дім:
1) Будівля, признач. для житла або для розміщення різних установ; будинок.
2) Приміщення, в якому живуть люди; житло.
3) Приміщення, люди, що в ньому живуть, та їх господарство.
4) рідко. Монархи одного роду, що послідовно замінювали один одного. «Он
– палац Зимовий. В нім Розміщався царський дім (Іван Нехода)» [92, с. 101].
Від’їзд, ремонт квартири – це звичайне явище, обставини, властиві життю. Їх
сенс в іншому. Той факт, що вони пов’язані зі зміною місця розташування і
планування мешканців, а також естетичними змінами в інтер’єрі, також можна
вважати зміною рутини. При такому підході до описаної вище ситуації необхідно
визначити житло в категоріях, відмінних від тих, які зазвичай зустрічаються в
літературі про житло і будинок, в яких ці простори характеризуються в трьох
вимірах: матеріальний, соціальний та символічний [74]. Це можна пояснити тим,
що в цій тріаді бракує виміру, який є найбільш фундаментальним і водночас
об'єднує три попередні, а саме звичний вимір житла. «Дім – це таке розташування
32
предметів у просторі, «яке підтримує тілесні звички та рутини його мешканців»
[57].
У цій перспективі дім розглядається як житловий простір, багато
властивостей і характеристик якого відносяться до сфери неминучого і до сфери
очевидного. З цієї точки зору, переїзд, описаний Жаном-Себастьяном Марку [75]
як рішення перевезти меблі та інші предмети зі старого будинку в новий, що
передбачає вибір, переосмислення і створення власної пам’яті та ідентичності, є
також початком створення нових і позбавлення від старих звичок і звичаїв, так
само, як і від меблів чи предметів, невіддільних від них.
Ми поділили свої роздуми на декілька частин, в яких прагнемо дати відповіді
на питання стосовно переїзду.
По-перше, що відбувається з будинком і в будинку, коли з нього зникає один
або кілька співмешканців? Для відповіді на це питання ми спиратимемося на
концепцію тіла і звичок, сформульовану Морісом Мерло-Понті [77]. З неї
випливає, що в ситуації, яку ми розглядаємо, відбувається раптова дезорганізація
звичок, пов'язаних з домом.
По-друге, як відбувається процес повернення до стану відчуття дому як свого
власного, тобто такого, в якому мешканець почувається комфортно? Тут ми
процитуємо дослідження звичок Жана-Клода Кауфмана [65], в якому
розглядається процес формування нових звичок.
Як відбувається процес повернення до стану відчуття дому як свого, тобто
такого, де мешканець почувається як удома? «Я вдихала запахи кожної кімнати,
блукала зі своїм матрацом з кімнати в кімнату, спала в коридорі та на балконі. Була
магічна потреба торкатися і споглядати предмет за предметом меблів, немов у
пошуках їхніх втрачених властивостей...»
Описаний вище стан здивування є прелюдією до народження нових звичок і
моделей дій. Їх перебудова пов'язана з усвідомленням неадекватності деяких дій у
новій ситуації (наприклад, замість розвішування чотирьох рушників у ванній
кімнаті – тепер достатньо лише одного).
33
По-третє, до якого стану призводить втілення будинку? Тут дуже корисною
буде розвідка Пітера Кінга [66], який стверджує, що відчуття безпеки, інтимності
та приватності в будинку тісно пов'язані з процесом втілення. Він стверджує, що
більшість стосунків з житлом є нерефлективними та звичними, і що мешканці
радше користуються ним, аніж спостерігають за ним. Рефлексія мешканців над
своїм житлом може бути лише результатом перерви в їхній щоденній рутині, яка
зазвичай відбувається, коли трапляється поломка, візит, заселення нового
мешканця або зміна потреб мешканців у відношенні до житла. Втілення житла
викликає у мешканців емоції, які зазвичай асоціюються з домом. Серед них варто
згадати: приватність, безпека, інтимність, відчуття задоволеності від перебування
там і перепочинок від мінливого світу за порогом.
Втрата співмешканця може призвести до двох попередніх ситуацій, але
трапляється, що мешканці, наприклад, батьки після того, як їхні діти виїжджають,
залишають свої квартири незмінними. Таким чином, відбувається інший вид змін:
простір залишається тим самим, але використання простору змінюється. Ці три
ситуації об’єднує одне: зміна житлових звичок.
Інший погляд на проблему виселення можна знайти у Ґранта МакКракена
[76]. Він наводить приклади ритуалів, які виконують мешканці, щоб очистити своє
нове житло від спогадів, так би мовити, залишених старими власниками (до них
відносяться, наприклад, прибирання та перестановка).
Дослідники часто застерігають від вибору субконцепцій або організаційних
принципів, заявляючи, що чітке визначення неможливе та небажане. Джессі
Гоманн стверджує, що поняття дому не «легко піддається об’єктивному
визначенню», і це «закрило б можливі шляхи аналізу» [63].
Будь-який дослідник, який займається літературою про «значення дому»,
знайомий з цілою низкою підтермінів, що часто використовуються для позначення
його складових елементів – територія, ідентичність, приватність, безпека і так далі.
Розповідь Лоуренса про тридцять «вимірів» дому в трьох категоріях - культурному,
соціальному та психологічному – є архетипним прикладом внутрішньої складності
[70].
34
Кінг стверджує, що житло коливається між приватністю і потенційним
вторгненням у нього, страхом і бажанням, фізичністю і емоційністю, між повнотою
втілення і його перериванням, спричиненим, зокрема, втратою, яка вибиває з
рутинної діяльності. Він також звертає увагу на те, що втілення житла несе за
собою труднощі з вербалізацією цієї сфери. Повсякденні розмови про житло
стосуються звичних тем, таких як декор, меблі, розташування квартири в місті або
її розмір. Натомість бракує «словника для вираження індивідуальних значень, за
винятком банальних і обхідних тверджень [66].
Кожен дослідник, який займається концепцією дому, стикається з дилемою,
як виокремити дієві принципи з такої великої кількості літератури. Більшість
дослідників починають цей процес структурування свого аналізу, використовуючи
впливові огляди літератури, зокрема Г. Істхоупа [56], С. Депре [54] чиШ. Маллетта
[74], і розташовують нові дослідження поряд із субконцептами та темами, які вони
визначають. Наприклад, аналіз літератури, проведений Л. Фоксом, приводить її до
п'яти так би мовити «вимірів» дому: фізична структура дому: фінансові інвестиції,
територія, ідентичність і як соціальна та культурна одиниця [61, с. 140-142].
Й. Гоманн, натомість, зупиняється на приватності, ідентичності та просторі [63, с.
145-228].
У тлумачному словнику польської мови маємо такі значення:
1. Будинок, будівля, що служить місцем помешкання, місце розміщення
установ, магазинів, закладів праці тощо; 2. Помешкання, житлове приміщення; 3.
Найближча родина, домашні, які живуть разом; 4. Родинні справи, заняття й
домащні обов’язки, домашнє господарство; 5. Родинна династія, рід; 6. Назва однієї
з найбільших установ, що займає зазвичай окремий будинок, а також назва (або
частина назви) будинку, в якому розміщена така установа; заклад, підприємство,
садиба [103].
Як зазначила І. Давиденко, поняття ДIМ є культурною універсалією, одним
з основних матеріальних умов існування людини. Сучасне поняття дім сходить до
біблійних та міфологічних уявлень. У біблійному трактуванні поняття ДIМ – це
35
«житло», «захисток», «сховище», «сiмейний побут», «господарство», «сiмейство»,
«рід», «домочадці, об'єднанi вiрою» [9].
Український письменник В. Скуратівський в своїй книзі «Берегиня»
виокремив український дім: «Традиційна українська хата являла цілком
оригінальний витвір народу, була самобутнім явищем в історії архітектури,
високим зразком будівельних, мистецьких, етичних та естетичних конструкцій»
[95].
Німецький географ Йоган Георг Коля, перебуваючи в Україні 1838 р., писав:
«Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто
усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють
їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати
в Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно».
Споконвіку хата виконувала своє природне призначення родинного вогнища, де
народжувались, оберігались кращі сімейні традиції, що потім переходили у спадок
дітям: любов до батьків, природи, пісні, до праці [96].
У «Словнику символів культури України» подано інформацію, що XATA –
це символ Всесвіту; Батькiвщини, рідної землi; безперервності роду; тепла,
затишку, святості; добра i надiї; материнської любові; захисту і допомоги.
Символіка хати багата i рiзноманітна. У давнину практично всі її елементи, окрiм
побутово-прагматичного, мали символічне значення. У свідомості праслов'ян хата
була моделлю Космосу. Долівка у траицiйному житлі українців – глиняна. Піч
символізувала ще одну складову – Вогонь. Такими ж трисвятими були криниці
побіля осель (вода). І, нарешті, дах (стрiха) уoсоблювали небо [91].
Існує кілька фундаментальних досліджень, присвячених вербалізації
концепту ДІМ в німецькій культурі. Так, як показують результати асоціативного
експерименту, семантичний гештальт асоціативного поля концепту HAUS в
німецькій лінгвокультурі включає такі компоненти: Heim, Frieden, Liebe, Familie,
Erfolg, Bequemlichkeit, Leben, Einzelstück [28, с. 15].
36
2.2. Асоціативно-вербальна модель концепту ДІМ (концептуальні
зв’язки)
В останнє десятиліття увага лінгвістів все частіше переключається з
традиційних семасіологічних (тлумачних) словників на словники ономасіологічні
(тематичні, асоціативні та ін.). Вивчення асоціативного значення слова стало
сьогодні одним з найбільш популярних і розроблених напрямів у дослідженні
вербальних асоціацій.
Асоціативний експеримент є одним із домінантних методів дослідження
концептів культури. Оскільки асоціативний зв’язок як феномен визначається «саме
культурою в усьому її різноманітті – всіма знаннями, досвідом, у тому числі
чуттєвим», вивчаючи асоціації, ми «апелюємо до неусвідомлюваного, глибинного
шару нашої психіки» [46, с. 20].
На думку вчених, при вільному асоціативному експерименті виявляються не
лише загальні межі, але й національно-культурна специфіка когнітивного
конструкта. За допомогою методики асоціативного експерименту «можна судити
про особливості функціонування мовної свідомості людини та способи побудови
висловлювання, що зазвичай не виявляється іншими способами дослідження» [46].
Суть асоціативного експерименту полягає в тому, що випробуваному
пропонують записати асоціативну реакцію, викликану тим чи іншим словом-
стимулом. Отримані дані стануть основою для створення асоціативного словника,
який показує можливі зв'язки між словами в пам'яті носія мови. У ньому слова
представлені не у вигляді систематичних пояснень типу граматик чи тлумачних
словників, а у вигляді асоціативних мовних моделей мовної свідомості.
Приведемо приклад такого експерименту, проведений О. Хомчак.
Інформантів просили дати асоціативну відповідь на слово-стимул «дім». Після
завершення обробки отриманих результатів асоціативне поле досліджуваного
поняття набуло такого вигляду:
ДІМ (300)
затишок 104; тепло 77; сім’я 60; родина 39; спокій 24; любов, фортеця 16;
щастя, відпочинок 15; комфорт 14; захист, радість, мати 13; батьки 12; діти 8;
37
вогнище, дах, їжа, рідні 7; друзі, кіт 6; сад, батьківський, турбота, там, де
завжди чекають, злагода 5; батько, довіра, хата, тварина, рідний, піч, безпека,
свобода 4; село, цегла, впевненість, стіл, сусіди, розуміння, смачна їжа, мрія,
затишний, добробут, життя, підтримка, камін 3; кімната, хочу додому, світло,
туга, рідні люди, кохана людина, спілкування, гармонія, найулюбленіше місце,
допомога, коханий, теплий, розуміння, вогонь, сімейне вогнище, дитинство,
чоловік, сон, телевізор, добро, усмішка, річка, близькі люди, подвір’я, мій дім – моя
фортеця 2; авіа-містечко, аромат випічки, бажання зустрітися, береза, біла
хата, Білий дім у Вашингтоні, біля парку, Болгарія, брат; буває обіймаєш людину
і відчуваєш, що він – твій дім; будинок, будівля, вареники великий, великий білий дім
у полі, великий будинок з розлогим садом, велич, весела компанія, веселощі, вечір,
взаєморозуміння, виноград, відстань, вірність, власний простір, вогнище кохання,
вся сім’я разом, втома, вулиця, ганок, гарна атмосфера, гарний настрій, гарно,
голі стіни, голуби, гроші, ґрунт, дах над головою, двір, де мені завжди раді, де рідні
і близькі люди, димар, дитячий малюнок, Дмитро, привіт!, довіра, домашнє
вогнище, домашні тварини, дощ, дружба, душевний спокій, єдність, житлоплоща,
з білої цегли, завжди усміхнені обличчя, які раді тебе бачити, запах їжі, запах свого
дому, запах хліба, Запоріжжя, затишок для людини, захист від поганих умов,
зупинка, зустріч з близькими, кактус, квартира, квіти, кір, кличе, клопоти, коло
сім’ї, комфортне місце відпочинку, кохані люди, кращі, куди завжди хочеться
повертатися, кухня, лавочка, ласка, ліжко, літо, люблячий, майбутнє, маленька
Батьківщина кожного, маленька хатинка, мета досягти чогось, місце відпочинку,
місце, де тобі завжди будуть раді, місце проживання родини, міцне сімейне
щастя, моє ліжко, моя фортеця, моя фортеця від корабля, на природі, найрідніше
місце, невеликий, незгасаючий, ніжність, Новий рік, Новий рік разом, обитель,
обід, обійми, опора, оселя, осінь, п’ятиповерхівка, паркан, песик, плед, побут,
повернення з далеких подорожей, порядок, постіль, поцілунки, почуття радості,
прагнення, привітний, прилисток, притулок, простір, рідне місто, рідне місце на
Землі, рідний куточок, рідні душі, рідні стіни, робота, родичі, розслабленість,
розслаблення, розуміння, самотність, світлий, святкування, сестра, смачна
38
випічка, собака, солодкий сон, спокійно, стан, стосунки, сум, сусіди, там, де живе
мама, там, де матір, там, де серце, там люблять, те, що зігріває тебе у холодні
дні, тепло і затишно, територія, тиша, традиції, узлісся, улюблені куточки,
університет, фантазія, хліб, хобі, хочу додому, чай, чисте повітря, чудовий стан,
школа, щось дуже хороше, ялинка, яскраві спогади 1[46].
Можемо зробити висновок, що концепт ДІМ у свідомості сучасних українців
має велику кількість асоціативних об’єктивацій, які представлені 49 когнітивними
ознаками, що організовують асоціативну мовну модель.
О. Г. Хомчак, формують такі ядерні когнітивні ознаки:
1. Ядро концепту складається з трьох передбачуваних елементів, які
відображають найбільш значущі для людини поняття, пов’язані з домом: родинні
зв’язки 133 (з домінантою сім’я 60), душевне тепло, спокій 107 (з домінантою тепло
77), затишок 106 (з домінантою затишок 104)
2. Навколоядерна зона представлена сімома когнітивними ознаками:
метафоричні вислови 29 (з домінантою мій дім – моя фортеця 20), відпочинок 24 (з
домінантою відпочинок 15), мати 15 (з домінантою мати 13), позитивні емоції 15 (з
домінантою злагода 5), абстрактні поняття 15 (з домінантою свобода 4), природа,
рослини 15 (з домінантою береза 6), комфорт 15 (з домінантою комфорт 14).
Ближня і дальня периферія складаються практично з однакової кількості
когнітивних секторів (12 і 13 відповідно), але по частотності реакцій, що
об'єктивують когнітивні ознаки, значно переважає ближня периферія (без
вираженої домінанти). Крайня периферія (об'єднує ознаки, які представлені
одиничними реакціями) включає 12 ознак, що становить 1 % за кількістю
отриманих асоціатів. Великих розривів між зонами не спостерігається [46].
Такі науковці, як Д. Лакофф та М. Джонсон досліджували, як метафори
впливають на наше сприйняття і розуміння концептів. Вони акцентують на тому,
як концепти формуються через метафоричні структури, де дім часто виступає як
метафора для безпеки, стабільності або внутрішнього світу (наприклад, «дім як
фортеця», «серце дому»). Вони показують, як метафори виявляють культурні
уявлення про простір і безпеку, що важливо для розуміння концепту ДІМ [68].
39
У концепті ДІМ такі когнітивні характеристики, як сімейні зв’язки, емоційна
теплота, спокій і комфорт, складають ядро к​ онцепції. Це свідчить про те, що для
людей дім – це місце, де їх обіймають і люблять, і місце, яке закарбується в їхніх
серцях і пам’яті на все життя. Тому дім у одержувача асоціюється з родиною, а це
поняття – з душевним теплом і затишком.
2.3. Художня своєрідність концепту ДІМ в німецькомовній та українській
лінгвокультурах
Згідно з формулюванням А. М. Приходько концепт являє собою такий
складно-структурований феномен, поняттєве начало якого, проходячи через сито
перцептивно-образних асоціацій, органічно сполучується з ціннісною рефлексією
[36]. Тому в структурі концепту виділяють три аспекти: образний, оцінний та
понятійний.
Розглянемо універсальний концепт ДІМ в німецькомовній картині світу. У
словнику «Herkunftswörterbuch. Etymologie der deutschen Sprache» зазначається,
що німецьке слово «Haus» бере свої етимологічні витоки в давньонімецькій мові і
належить до широко розгалуженої групи cлів індогерманських мов з коренем keu-
«bedecken/покривати, umhüllen/прикривати , flechten/плести» [99].
Основне призначення цього загального німецького позначення «споруда»
обов'язково полягає в тому, щоб воно мало дах, було оточене стінами і
асоціювалося із захистом, покриттям. Більш тісний зв’язок сучасної лексеми Haus,
яка позначає насамперед будівлю, що слугує людині для проживання, має
середньонімецьке слово hüsen та давньонімецьке слово hüson, wohnen, sich
aufhalten, beherbergen, wirtschaften. Група слів із вищеназваним коренем була
настільки розгалуженою, що слово «Haus» тісно пов’язувалося з різними
поняттями, так, наприклад, як зазначається в етимологічному словнику сучасної
німецької мови М. М. Маковського, слово Haus пов’язане з поняттям вогнища,
вогню (в давньонімецькій мові wahan «горіти»). У центрі будинку було вогнище-
символ сакрального Вогню, і на його честь здійснювалися сакральні дії
(давньонімецьке kosian «вимовляти, голосно говорити»). Також «den Sarg/труну,
40
домовину» називають словом Haus або сполученням letztes Haus des Menschen.
Прах людського тіла зберігали в Нausurnen, могила була зроблена як будинок:
«Ruhig schläft sich’s in dem engen Haus», – каже Шиллер у своїй «Elegie auf den Tod
eines Jünglings» [101].
Здавна Haus вважався символом домашньої гармонії та порядку. Пізніше цей
термін став більш широким поняттям у свідомості німців і став означати будівлю,
побудовану для спеціального призначення (Großes Haus/Theater, Kleines
Haus/Theater, das Haus des Herrn). У парламенті сказано про Ober- und Unterhaus,
про Hohes Haus, ein volles Haus має театр, коли всі квитки продані, церкву
називають Gottes Haus чи Haus des Herrn.
Концепт ДІМ в німецькомовній лінгвокультурі ґрунтується на поєднанні
цього поняття з національними та історичними аспектами. У німецькій культурі
дім (Haus) не лише являє собою будівлю, але й втілює моральні, емоційні та духовні
цінності, такі як безпека, стабільність та почуття власного комфорту.
У німецькій мові поняття дому часто пов'язується із сімейними цінностями
та глибоким зв'язком з рідною землею. Слово Heimat (батьківщина, рідний дім) має
багатогранне значення і включає не лише конкретне місце проживання, а й відчуття
ідентичності та приналежності до певного соціального середовища. У літературних
творах часто використовують концепцію Heimat як символ втрати (внаслідок війни
чи міграції) або ж, навпаки, пошуку (внутрішнього конфлікту). Ідея дому часто
контрастує з духовним блуканням або вигнанням.
У творах, що торкаються німецької історії (Друга світова війна, поділ
Німеччини, об’єднання), дім виступає символом втрати, руйнування та
відновлення. У цьому контексті концепт ДІМ є символом прагнення до примирення
між минулим і сучасністю.
Поняття «дім» охоплює різноманітні значення:
- Haus (фізична споруда);
- Heim (емоційна прив’язаність);
- Wohnung (місце проживання);
- Zuhause (місце, де почуваєшся вдома).
41
Ці слова часто несуть глибокий символічний зміст, що відображає як
фізичний, так і метафоричний аспекти дому.
У німецькій мові існує велика кількість іменників, пов’язаних зі словом
«Haus», тобто цей термін може бути об’єктивований у нескінченній кількості
мовних ситуацій із різними значеннями. Композиційні матеріали відображають
концептуальні особливості концепту HAUS і служать для підкреслення наступних
класифікаційних ознак будівлі:
- за призначенням (Kurhaus, Schulhaus, Warenhaus, Theaterhaus,
Wochenendehaus, Krankenhaus, Rathaus, Parkhaus, Schauhaus);
z.B. Im Schauhaus schlug Corner und Bennols die etwas süßliche, kalte Luft
entgegen, die allen Leichenhallen zu eigen ist [100].
- за соціальним статусом (Villa, Apartmentshaus, Mietskaserne, Einfamilienhaus);
z.B. Etwas außerhalb New Yorks, bei Paterson am Passaic River, lag, hinter dichtem
Strauchwerk versteckt und umgeben von hohen Pappeln, eine gutsähnliche, weiße Villa
[100].
- за оцінним ставленням (Kasten, Bude, Schuppen, Hütte);
z.B. Es war einmal ein Fischer und seine Frau, sie lebten in einer alten kleinen Hütte
an der See [100].
- за матеріалом побудови (Holzhaus, Blockhaus, Klotz);
z.B. Pjatiza, ein Dorf, sechzehn Holzhäuser, eine Kirche, viele Kreuze, an der
Ter’schen Küste oder vielleicht schon über die Warsua hinaus, in Kandalakscha, ich weiß
es nicht [98].
- за місцем розміщення (Baumhaus, Gartenhaus, Hausboot, Trailer-Haus).
z. B. Das Baumhaus stellt eine Luxusversion des normalen Gartenhäuschens dar
[97].
З часом аспекти концепту HAUS значно розширилися та розійшлися, а в
складних термінах слово набуло багатьох нових значень, надаючи поняттю нових
відтінків (Bankhaus, Maschinenhaus, Spritzenhaus, Warenhaus).
Слід також згадати, що перші композити gudhüs (“Gotteshaus”) та
hüsvrov[we] (“Hausfrau”) з’являються вже відповідно у готській та
42
середньонімецькій мовах, але їх значення відрізнялося від сьогоднішніх. Цікаво,
що у середньонімецькій мові слово hüsvrov[we] (“Hausfrau”) означало «Herrin im
Haus, Gattin». Сьогодні воно набуло нового значення “eine” (meist verheiratete) Frau,
die für die eigene Familie die Arbeit im Haus macht (besonders kocht und putzt) und oft
keinen anderen Beruf ausübt. z.B. Sie ist als Hausfrau und Mutter stärker belastet als in
ihrem erlernten Beruf [101].
У словниках (Duden, Wahrig, Langenscheidt) наводяться такі значення слова
Haus:
1. ein Gebäude, in dem Menschen wohnen;
z.B. Wir haben ein Haus gemietet und haben dort zusammengewohnt [104].
2. ein großes Gebäude, in dem meist viele Leute arbeiten, eine Veranstaltung
besuchen;
z.B. Bei dem Gastspiel der berühmten Sängerin war das Haus ganz ausverkauft
[101].
3. das Gebäude, in dem man ständig lebt;
z.B. Er hat um sieben Uhr das Haus verlassen, um zur Arbeit zu gehen [101].
4. alle Menschen, die in einem Haus wohnen;
z.B. Durch den Knall wachte das ganze Haus auf [101].
5. alle Personen, die sich aus einem bestimmten Anlass in einem Haus befinden, alle
Anwesenden;
z.B. In Bonner Haus der Geschichte kann man einen Laden aus den 50-ern
bewundern [104].
6. Familie;
z.B. Sie verkehrt in den besten Häusern der Stadt [101].
7. Dynastie;
z.B. das Haus Hohenzollern [101].
8. Firma;
z.B. Unser traditionsreiches Haus hat seit über 50 Jahren nur zufriedene Kunden
[101].
43
Понятійними компонентами конуепту HAUS є вільні слова, назви яких
зазвичай реалізуються, наприклад прикметники (ein grosses Haus, kleines Haus,
mehrstöckiges Haus, schmales Haus, verwinkeltes Haus) і дієслова (ein Haus bauen, ein
Haus einrichten, ein Haus beziehen, ein Haus bewohnen).
Ці та інші словосполучення доповнюють концептуальну складову концепту.
Крім вільних словосполучень, у нас також є сталі фрази, які часто вживаються в
студентському сленгу: «altes Haus/дружбан», «bemoostes Haus/вічний студент»,
«ein fideles Haus/веселун», «ein gelehrtes Haus/розумна голова», «ein kluges
Haus/розумник», «ein patentes Haus/ молодчина». Вони визначають оцінну
конотацію та лексичне значення лексеми Haus.
Згодом за словом Haus в мові закріпилося ще одне значення, вживання якого
сьогодні вважається застарілим. Слово почало вживатися для позначення жителів,
сім’ї, роду. Передусім ним позначалася приналежність до дворянських та
князівських родин, династій (das Haus Habsburg, Haus Rothschild, Haus Krupp), а в
Мартіна Лютера це означає «so wirstu und dein haus selig», Гете говорить: «Junge
Leute von gutem Haus und sorgfältiger Erziehung», де Haus означає Неrkunft,
Abstammung/ походження [4].
У німецькій лінгвокультурі з історичних та лінгвістичних причин
характеристики матеріальних фрагментів дійсності виявилися розділеними на дві
назви: Haus і Heim. Аналіз лексикографічних матеріалів показує, що на першому
плані в лексичному значенні посідають концептуальні символи «будівля, споруда»
та «житлова площа, помешкання», а в лексичному – символ «домашнє вогнище»
[99].
Концепт ДІМ є одним з важливих в українських мемуарах 20-го століття і
являє собою особливу модель, що складається з безлічі значень. Основними з них
є дім, як житло, як будинок, відповідне місце для проживання, і дім, як об'єднання
людей, сімей. У першому випадку узагальнюються поняття «дім» і «житло», а в
другому випадку об'єднуються поняття «дім» і «Батьківщина».
У творах української літератури минулого століття найчастіше згадуються
великі родинні маєтки, прості селянські хати та міські квартири. Подальший аналіз
44
ми зосередимо на перших двох типах житла, які виразно представлені в таких
творах, як «Мій шлях» Степана Васильченка, «Автобіографія» Остапа Вишні,
«Зачарована Десна» Олександра Довженка. Розповідь про сімейні маєтки
зазвичай починаються з історії їх придбання та подальшого розвитку, опису
території та будівель, а також оздоблення та загальної атмосфери будинку.
Дім має особливе значення в національній культурі. Це власний простір,
зв’язок з яким в силу різних історичних обставин ніколи остаточно не втрачався.
Культура формування та наповнення категорії дому витворювалась віками та
набула глибокого архетипного значення, а тому «дім якраз і є тим місцем, де
автентична згадка про минуле може знайти найпевніший, можливо, прихисток під
час великих воєн пам’ятей. Більше того, дім як структура символічного порядку
формує тих, хто в ньому мешкає» [1, с. 305].
Часто концепт ДІМ включає в себе концепт БАТЬКІВЩИНА. Пояснимо це
ось на такому прикладі:
«When I would ask why he had to leave his home, his answer was always the same:
because the monsters were after him. Poland was simply rotten with them, he said” [102,
с. 50]. «Коли ж я питався, чому йому довелося кинути свій дім, то відповідь була
завжди одна й та сама: він кинув все, бо за ним гналися потвори. Уся Польща
кишіла потворами, казав дід» [94, с. 59].
Концепт БАТЬКІВЩИНА є важливою частиною національної ідентичності
та мовної картини світу кожного народу. Від найдавніших часів значення
слова–назви концепту пов’язане з рідним краєм, місцем народження або
походження, землею батьків, проте великі події в історії народу впливають на його
мовну картину світу, а отже, і на мовний образ Батьківщини [3].
Від початку ХХ ст. українські словники фіксують слово батьківщина
переважно у двох значеннях: спадок і вітчизна. Зокрема, «Словарь української
мови» Б. Грінченка наводить слово батьківщина у статтях і тлумачить його як
спадок від батька, родове майно, спадок від предків і вітчизну [89].
Таким чином, концепт БАТЬКІВЩИНА також є невід'ємною частиною
системи концепту ДІМ. Більша частина цього поняття містить власні назви, які
45
транслітеруються або перекладаються за допомогою калькування. Периферія
містить різні лексеми й описує почуття героїв.
Висновки до розділу
Концепт ДІМ є загальним й являється одним з тих концептів, які створюють
концептуальну картину світу й є систематизованим комплексом культурних і
всесвітніх смислів. ме цей концепт розглядається не лише як фізичний простір, а й
як символ, який втілює захист, затишок і безпеку, оскільки він наявний в
культурному та мовному контекстах, а також він змінюється від соціальних подій.
У концепті ДІМ наявні такі когнітивні характеристики, як сімейні зв’язки,
емоційна теплота, спокій і комфорт, складають ядро ​концепції. Це свідчить про те,
що для людей дім – це місце, де їх обіймають і люблять, і місце, яке закарбується
в їхніх серцях і пам’яті на все життя. Тому дім у одержувача асоціюється з
родиною, а це поняття – з душевним теплом і затишком.
Концепт ДІМ як в українській, так і в німецькомовній лінгвокультурі
ґрунтується на поєднанні цього поняття з національними та історичними
аспектами. В обох культурах дім (Haus) являє собою не лише будівлю, але й втілює
моральні, емоційні та духовні цінності, такі як безпека, стабільність та почуття
власного комфорту. Поняття дому часто пов'язується із сімейними цінностями та
глибоким зв'язком з рідною землею. Слово Heimat (батьківщина, рідний дім) має
багатогранне значення і включає не лише конкретне місце проживання, а й відчуття
ідентичності та приналежності до певного соціального середовища.
На основі порівняльного аналізу наявних визначень окреслено основні
значення концепту ДІМ, а саме:
1) затишок;
2) тепло;
3) родина;
4) захист;
5) комфорт;
6) безпека.
46
Розділ 3
АНАЛІЗ ВІДТВОРЕННЯ КОНЦЕПТУ ДІМ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ
Д. ЕРПЕНБЕК «ПРОКЛЯТТЯ ДОМУ»
3.1. Концепт ДІМ в художньому просторі роману «Прокляття дому»
Художній стиль посідає особливе місце в системі інших стилів, виділяючись,
насамперед, своєю тематичною всеосяжністю. Адже письменник за допомогою
певних мовних засобів змальовую людей, проникаючи тим самим в усі сфери
громадського, виробничого, наукового і культурного життя [20, с. 220].
У художній літературі існує багато засобів створення емоційно-
експресивного забарвлення слів та виразів, але найбільш продуктивним вважається
асоціативно-образне переосмислення значень, в основі якого лежать тропи, а серед
них головна роль належить метафорі як найпростішому по композиції прийому,
що безпомилково сприймається реципієнтами й підсилює образний сигнал [16,
c.12].
Зберегти минуле для досягнення кращого майбутнього – саме цього прагнуть
персонажі роману «Прокляття дому» сучасної німецької авторки Дженні Ерпенбек
[30].
Як вказала українська перекладачка Христина Назаркевич, «на перший
погляд, все виглядає досить звично: розповіді про людей, які залишають зруйновані
міста в пошуках життя в, здавалося б, неушкодженому та стабільному світі. Проте
це оповідь про зведення та руйнування. Про життя кількох поколінь, для яких ці
землі стали як і мрією, так і прокляттям, місцем яскравих дитячих спогадів і
важкими часами. Про те, про що нам часто не говорять вголос. А також про те, що
настає момент, коли імена зникають з пам’яті і залишаються лише два слова –
«мати» і «втратити» [30].
У романі розповідається про три родини та п’ять поколінь. Образ будинку в
цьому творі виступає символом рідного дому, місцем, де панує тепло і затишок у
колі сім’ї, де завжди чекають і розуміють.
47
Центральною темою роману, на думку перекладачки [30], є пошук
Батьківщини, важливість повернення до своїх коренів та предків. Авторка детально
описує, як архітектор обережно зачиняє кожні двері у своєму домі, перш ніж
назавжди залишити рідний дім, рятуючись від ненависної комуністичної російської
окупації Східної Німеччини.
«Дженні Ерпенбек закликає читача зберігати пам'ять про дитинство,
незабутні миті, коли поруч були найрідніші люди, які вже пішли з життя, але
завжди залишаться в твоєму серці, поки ти пам'ятаєш їхній голос та усмішку.
Також, письменниця застосовує фрагментарну структуру, відображаючи життя
різних персонажів, які мешкали в цьому домі. Це дає змогу створити багатогранний
образ історичних та особистих переживань, що стосуються тем втрати,
ідентичності, часу та простору», – зазначає Х. Назаркевич [30].
У книзі дім виступає як простір, де зберігаються спогади – як індивідуальні,
так і спільні. Для кожного героя дім є значущим етапом їхнього життя, місцем, де
особиста історія переплітається з історією нації. До того ж, він зберігає пам’ять про
події, які відбувалися в його стінах, а також сліди втрат, змін і трагедій.
Х. Назаркевич охарактеризувала долю жінки в тяжкі часи Другої світової
війни і саме це є провідною темою роману. Авторка підкреслює важливість для
жінки створення сім'ї, домашнього затишку та піклування про дітей. Особливо
проникливо і чуттєво змальовано момент, коли дружина архітектора ховається в
темній, тісній шафі, намагаючись уникнути глумління російського солдата-
загарбника [30].
Образ дому формує ідентичність героїв саме через всі покоління, які
мешкають у цьому будинку. У цьому випадку образ дому виступає не лише, як
фізичний простір для життя, а й як середовище, де виникають зв’язки між людьми,
де переплітаються особисті історії з колективними переживаннями. Розуміння
приналежності до дому змінюється в залежності від історичних етапів та трагічних
ситуацій.
48
Дім стає символом взаємозв’язку між особистим і суспільним: саме його
знищення або збереження відображає зміни в культурі, національній свідомості та
безперечно в суспільстві.
Х. Назаркевич підкреслила, що під час читання роману виникає думка про
те, наскільки ця книга є актуальною для сучасної України. Адже тисячі кримських
татар і українців внаслідок агресії Росії в один момент втратили свої домівки, все
те, про що вони мріяли [30].
У будинку біля озера відтворено практично гармонійну атмосферу сільського
життя. З особливим захопленням описані звичні заняття, такі як посадка дерев або
вирубка лісу, щоб згодом на цьому участку виростити сад [30].
Зведення нового будинку, створення саду, кожен новий персонаж або
покоління, які стають власниками та спадкоємцями землі біля озера, є символом
відновлення життя, незважаючи на війну та окупацію.
За допомогою метафори «прокляття дому» Дженні Ерпенбек аналізує не
лише фізичне знищення, а й культурне та емоційне занепадання. Твір також
порушує питання про неможливість повного усвідомлення минулого, адже пам'ять
про нього завжди залишається неповною та спотвореною. Це символізує
руйнування національних меж, і як результат – призводить до занепаду не лише
матеріальних об'єктів, а й доль людей.
Отже, концепція дому в романі Дженні Ерпенбек виступає не лише, як
символ фізичного простору, а й як втілення ідеї змін в тяжких умовах. Ці аспекти
сприяють глибшому розумінню проблем пам’яті, історії та їхнього впливу на
суспільство й індивіда.
3.2. Лексико-семантичне поле концепту ДІМ в романі «Прокляття дому»
Лексико-семантичне поле концепту ДІМ у романі «Прокляття дому» виявляє
глибокі зв’язки між мовними засобами, що описують дім, та його культурними
значеннями в контексті твору. Аналізуючи лексичний рівень, можна побачити, як
авторка використовує різноманітні мовні одиниці для створення атмосфери,
49
розкриття внутрішнього світу персонажів та втілення ідеї дому як фізичного,
психологічного й емоційного простору.
В цьому розділі ми також хотіли б проаналізувати способи перекладу цього
концепту, використовуючи лексичні та граматичні трансформації та описуючи
методи їхнього застосування.
Використання перекладацьких трансформацій надає змогу здійснювати
адекватний переклад на всіх мовних рівнях, дотримуючись всіх мовних норм.
Основними мотивами застосування трансформацій є уникнення буквалізмів та
розбіжності мовних норм та прагнення уникнути нелогічності виразів й
словотворчих моделей, які не характерні для мови перекладу. Перекладачу
необхідно донести фонову інформацію для реципієнтів та зробити переклад
ідентичним оригіналу.
Розглянемо розподіл перекладацьких трансформацій за українськими
науковцями Т. Р. Кияком, А. М. Науменком та О. Д. Огуєм. Вони зазначають, що
мовним рівням мають відповідати рівні перекладу, які пов'язані з певними типами
трансформацій та пропонують наступну класифікацію трансформацій:
1. Фонетично-імітаційні трансформації – відповідності на рівні фонем, на
найнижчому – вихідному фонетичному рівні, які використовуються при
відтворенні реалій та інших запозичень, проявляються в звукоімітації та
звукосимволізмі.
2. Морфолого-категорійні трансформації стосуються змін при відтворенні як
словотвірних афіксів, так і суто морфологічних категорій. На цьому рівні
спостерігаються статистичні та динамічні відповідники на рівні морфем.
3. Лексико-семантичні трансформації – за допомогою аналізу відповідного
семантичного поля допомагають вибрати оптимальний варіант – значеннєві
ізотопи для перекладу значення полісемічного слова. Тут саме слово виступає
одиницею перекладу.
4. Синтаксико-реченнєві трансформації, які полягають у зміні синтаксичної
структури висловлювання, зачіпають саме речення, завдяки яким створюється
текст перекладу (ТП), який відповідає нормі мови перекладу [15, с. 143].
50
Надалі ми розглянемо приклади репрезентації концепту ДІМ безпосередньо
в творі Дженні Ерпенбек «Прокляття дому» та проаналізуємо його переклад.
На основі проведеного нами аналізу значеннєвого ядра концепту ДІМ, ми
розглядатимемо його в контексті міжлюдських взаємин, а саме: житло, споруда,
родинний зв’язок, спокій, затишок, безпека, батьківщина тощо.
Наявність в українській мові кількох номінацій досліджуваного концепту
дозволяє безпомилково прослідкувати особливості семантичного навантаження
концепту. Отож, перш за все розглядатимемо вербалізацію концепту ДІМ через
значення «будинок/споруда»:
1. Wenn eine heiratet, darf sie sich ihr Коли дівчина одружується, їй не можна
Brautkleid nicht selbst nähen. Auch in самій шити собі весільну сукню. Не
ihrem eigenen Haus darf das Brautkleid можна шити сукню і в її домі (1, с. 12).
nicht hergestellt werden (2, S. 14).
2. Tritt das Brautpaar aus dem Haus, Коли молодята виходять з дому, дві
halten zwei Mädchen, ein дівчини тримають перев’язь із квітів,
Blumengewinde, sie senken es nieder, das наречені переступають через неї (1, с.
Brautpaar steigt darüber hinweg (2, S. 15). 13).
3. Die Mutter eine heiratsfähigen Tochter Мати дівчини на виданні намагається
ist bestrebt, Freier ins Haus zu locken (2, привернути до хати залицяльників (1,
S. 18). с. 15).
Образ дому в цих трьох фразах має глибоке символічне значення, пов’язане
з традиціями, ритуалами та сімейними зв’язками.
Дім є символом традицій, спадкоємності, безпеки і духовного зв’язку. Він
служить початковою точкою життєвого шляху і місцем, куди завжди можна
повернутися, навіть після змін у житті.
Номінація концепту відбувається за допомогою іменника.
При перекладі було використано словникові відповідники та загалом
збережено структуру речень.
51
4. Der Wurrach verkauft einem Berliner Вуррах продає берлінському
Architekten, der dort für sich und seine архітекторові, що задумав поставити там
Verlobte ein Sommerhaus bauen will літній будиночок для себе і свої
(2, S. 24). нареченої (1, с. 20).
У цьому реченні ми також бачимо образ дому, який має символічне й
естетичне значення, тісно пов’язане з природою.
Дім постає як мрія, що лише починає набувати конкретних обрисів. Дім тут
не просто будівля, а місце, яке вписується в природний ландшафт і стає його
продовженням.
Згадка про наречену додає дому особливого емоційного забарвлення. Це
місце стає символом сімейного щастя, гармонії та нового етапу в житті пари.
При перекладі було використано словниковий відповідник.
5. In dem Hause, in dem ein Todesfall У домі, де хтось помер, відразу ж
erfolgt, hält man sofort die Uhr an der зупиняють годинник. Дзеркало
Spiegel wird verhängt, sonst sieht man завішують, бо інакше всі побачать двох
zwei Toten (2, S. 25). покійників (1, с. 21).
У цьому прикладі використано словниковий відповідник «дім». Проте, у цій
фразі дім є не просто житлом, а сакральним простором, який об’єднує світ живих і
померлих, а також захищає своїх мешканців через ритуали. Він сповнений
таємничості, поваги до традицій і важливості дотримання певних дій для
підтримання гармонії.
Також хочемо зазначити, що у наведеному прикладі використана граматична
трансформація заміна частин мови, а саме в мові оригіналу «ein Todesfall» є
іменником, а в мові перекладу перекладено дієсловом «помер». Це здійснено задля
подолання розбіжностей мовних норм.
6. Auch das Haus schweigt also, wie Отож дім мовчить так само, як і його
sein Besitzer, und wie bei allem власник, і, як і у випадку будь-якого
52
Schweigen kann das zwar heißen, daß мовчання, це може означати і те, що дім
es ein Geheimnis verbirgt, aber ebenso, криє якусь таємницю, але одночасно і те,
daß es einfach sehr leer ist (2, S. 28). що дім – просто порожній (1, с. 24).
Вираз «das Haus schweigt» перекладений мовою перекладу як «дім мовчить»
і це свідчить про те, що перекладачка використала буквальний переклад.
Дім відображає характер свого господаря. Мовчазний і загадковий господар
знаходить відображення в мовчанні та замкнутості дому. Таким чином, дім стає
символом внутрішнього світу, можливо, самотності, таємниці чи навіть відсутності
сенсу.
7. … Heimat. Ein Haus die dritte Haut, … Батьківщина. Дім як третя шкіра,
nach der Haut aus Fleisch und після дому з плоті та одягу. Рідна
Kleidung. Heimstatt. Ein Haus сторона. Доладно скроїти дім відповідно
maßschneidern nach den Bedürfnissen до потреб його власника. … А тут був
seines Herrn. … Und das hier war sein його дім (1, с. 32-33).
Haus (2, S. 38).
Під час перекладу лексеми «Heimstatt» у мові оригіналу на лексему «рідна
сторона» у мові перекладу, перекладачка використала контекстуальну заміну задля
використання певних конструкцій, які є характерними та більш вживаними у мові
перекладу. Також, тут використана лексико-семантична трансформація, а саме
лексичне розгортання.
Лексема «Heimat» перекладена за допомогою словникового відповідника
«батьківщина».
Крім того, лексема «Fleisch» має відповідник в українській мові як «м’ясо»
або «плоть», проте словниковий відповідник «плоть» є застарілим й незважаючи
на це, перекладачка використала саме його, адже це допомогло уникнути неясності
й нелогічного вираження у мові перекладу.
Також хочемо зазначити, що порівняння дому з «третьою шкірою» вказує на
його близькість і нерозривний зв’язок із людиною й саме через це дім сприймається
як продовження тіла, що забезпечує захист і комфорт.
53
8. Heim. Wenn es regnet, riecht man die Дім, рідна сторона. Коли падає дощ,
Blätter des Waldes und den Sand. Alles чутно запах листя в лісі і запах піску.
klein und mild, die ganze Landschaft dort Все крихітне й крихке, увесь краєвид
am See, so überschaubar (2, S. 50). над озером, усе видно, як на долоні (1,
с. 43).
В наведеному прикладі лексема «Heim» перекладена як «дім, рідна сторона»
і це свідчить про те, що перекладачка використала таку трансформацію як лексичне
розгортання задля того, щоб надати реченню більш експресивного забарвлення і
наголосити на важливості батьківщини.
Внаслідок цього, такі фрази, як «рідна сторона» і «тут був його дім»
акцентують увагу на зв’язку з конкретним місцем. Дім стає уособленням
батьківщини, місцем, де людина почувається вкоріненою.
Хочемо також додати, що у цьому прикладі використана ще граматична
трансформація, а саме заміна частин мови. У мові оригіналу «überschaubar» є
прикметником, проте у мові перекладу це перекладено як іменник «як на долоні».
9. Ja, heißt es einige Tage später in einem Так, читає вона через декілька днів у
Schreiben der Gemeindeverwaltung, листі від адміністрації громади, вона
auch sie könne ihr Haus gern käuflich також має право придбати свій дім,
erwerben, allerdings nicht den Grund, щоправда, тільки дім, а не земельну
auf dem es steht, und das Badehaus ділянку, на якій дім стоїть, і, якщо вона
würde, wenn sie es wünsche, auf захоче, купальню можна буде, коштом
Staatskosten auf die obere Wiese держави, перенести на верхню
versetzt, um dem Arzt den Seezugang zu галявину, щоб і лікар отримав
ermöglichen, ihr aber gleichfalls Genüge можливість виходу до озера, і вона щоб
zu tun (2, S. 123). не почувалася обділеною (1, с. 101).
У даному прикладі, використано словниковий відповідник до лексеми
«Haus». Образ дому в наведеному тексті розглядається як складний концепт, що
охоплює фізичні та емоційні аспекти. Дім сприймається не лише як будівля, а й як
54
символ справедливості та права. Зазначення про можливість його придбання з
обмеженням на земельну власність підкреслює зв’язок між домом і правовими
умовами.
Емоційний аспект виявляється через увагу до комфорту і справедливості:
перенесення купальні на галявину має на меті створення рівних умов для всіх,
зокрема для героїні, щоб вона не відчувала себе обділеною.
Крім того, образ дому об'єднаний у природний контекст (галявина, озеро),
що підсилює його значення як простору гармонії та зв’язку з природою.
10. Wären die Scholle, das Haus und Якби цей клаптик землі, дім і озеро не
der See nicht seine Heimat, hätte es ihn були його батьківщиною, ніщо би не
niemals in der Ostzone gehalten. Jetzt тримало його у східній зоні. І ось
wurde ihm die Heimat zur Falle (2, S. батьківщина перетворилася на пастку
41). (1, с. 35).
Іменник «die Scholle» перекладається: масив, велика крижина, камбала,
морська камбала, ком (землі), блок (масив), брила (каміння, землі, льоду).
У поданому прикладі при відтворенні лексеми «die Scholle» використана
контекстуальна заміна «клаптик землі». Здійснена ця трансформація задля того,
щоб, на нашу думку, надати якомога більше емоційного забарвлення, оскільки є
необхідність наголосити на тому сенсі, який заклала авторка.
Будинок разом із землею й озером символізує батьківщину, яка більше не
викликає відчуття спорідненості чи тепла, а стає тягарем, що не дозволяє людині
вирватися за межі умовної «східної зони».
11. Wenn hier Winter ist, ist daheim Коли тут зима, вдома якраз літо, і
gerade Sommer und umgekehrt (2, S. навпаки (1, с. 49).
58).
В цьому прикладі, перекладачка використала словниковий відповідник при
перекладі.
55
Ця фраза містить контраст між «тут» і «вдома» і саме це підкреслює ідею, що
образ дому – це також стан душі, сповнений тепла, спогадів і мрій.
12. Das Lachen war zu ihr zurückgekehrt, Сміх знову повернувся до неї, і, немов
und als wollte ihr Mann dieses Lachen für прагнучи назавжди вбудувати цей сміх
immer in das Haus einbauen, erfüllte er у дім, чоловік виконував найхимерніші
jeden ihrer ausgefallenen Wünsche (2, S. її бажання (1, с. 56).
67).
Реалізація концепту «Haus» відбулася за рахунок словникового відповідника
«дім». До того ж, використана трансформація смислове узгодження при перекладі
прикметника «ausgefallen» у мові оригіналу, який має значення в українській мові
«дивний» або «незвичайний», проте відтворений у мові перекладу, як «химерний».
Перекладачка використала цю трансформацію задля того, щоб передати більше
експресії при читанні мовою перекладу й навіть показати характер жінки.
Більше того, тут використана ще граматична трансформація, а саме заміна
ступенів порівняння прикметників. У мові перекладу прикметник «найхимерніші»
має найвищий ступінь порівняння в той час, як у мові оригіналу використано
звичайну форму прикметника.
У цьому контексті образ дому набуває символічного значення, пов’язаного
із відновленням радості, тепла та гармонії. Дім тут не обов’язково фізичний
простір, а радше стан емоційної близькості, відчуття затишку та виконання бажань.
13. …ihr Mann bald auch für den oder …її чоловік спроектував незабаром
jenen Nachbarn, der am See bauen літні будиночки для декого з сусідів,
wollte, die Häuser entwarf und die які також хотіли мати дім над озером, і
Ausführung überwachte, verbrachten sie наглядав за ходом будівельних робіт,
mehr und mehr Zeit auf der Scholle, wie то вони все більше часу проводили на
ihr Mann das Stück Land immer noch клаптикові рідної землі (1, с. 57).
nannte (2, S. 67-68).
56
У наведеному прикладі при перекладі лексеми «die Häuser» використано
конкретизацію «літні будиночки». В даному випадку надається уточнення, які саме
будинки задля того, щоб надати реципієнту конкретику.
Крім того, хочемо виділити ще одну лексичну трансформацію, а саме
лексичне додавання. Лексема «Land» має словниковий відповідник «земля». Проте,
перекладачка додала лексему «рідної», задля того, щоб наголосити наскільки є
важливим рідний край і батьківщина в цій книзі. Згадка про «клаптик рідної землі»
акцентує увагу на зв’язку будинка з природою та підкреслює її значущість для
власників.
У цьому контексті будинок сприймається як місце, де людина може знайти
спокій і відпочити від щоденних турбот. Вихідні, проведені в такому просторі,
підкреслюють його значення як осередку для відновлення емоційної гармонії.
Чоловік, що займається проектуванням будинків, уособлює активний процес
створення життєвого простору, а будинки для сусідів підкреслюють спільне
бажання мати затишне місце біля озера, де можна відчути комфорт і гармонію.
14. Ihr war es in dieser Zeit so schlecht У той час їй було так погано, що вона
gegangen, daß sie eine der Nichten hatte навіть змушена була попросити одну з
bitten müssen, zu ihr zu kommen und ihr племінниць приходити до неї
im Haushalt zur Hand zu gehen, допомагати на господарстві, поки
während ihr Mann in Berlin sein Büro чоловік зачиняв бюро в Берліні (1, с.
auflöste (2, S. 73). 61).
У поданому прикладі слово «Haushalt» відтверено словниковим
відповідником «господарство».
Хочемо зазначити, що характеристика дому є двозначною, оскільки можна
трактувати по-різному. У першому контексті образ дому виступає символом
самотності, вразливості та потреби в зовнішній підтримці. Це місце, де важко
зберігати звичний порядок, і де жінка відчуває безсилля в управлінні своїм
простором.
57
З іншої сторони, образ дому настільки є важливим для цієї жінки, що навіть
попри її погане самопочуття, вона піклується про затишок у будинку.
Далі, розглянемо приклади, де концепт ДІМ репрезентовано, як місце
затишку, комфорту, єдності з сім’єю та спогадами, адже це одне з найважливіших
відчуттів – почуватися у безпеці.
15. Am Morgen strich das Sonnenlicht Уранці промені сонця ковзнули по
über die Kiefer, die vor dem Haus stand, сосні перед домом, це означало, що
das hieß, es würde den ganzen Tag погода весь день буде гарною, в такий
schönes Wetter sein, die Terrasse lag dann час тераса ще лежала в затінку
noch im Schatten des Hauses, und die будинку, а масло на столі зі сніданком
Butter auf dem Frühstückstisch schmolz ще не тануло (1, с. 34).
nicht (2, S. 40).
16. Das Haus sollte aussehen, als sei es Дім мав видаватися таким, немов виріс
hier gewachsen, wie etwas Lebendiges (2, тут, немов був живим (1, с. 36).
S. 42).
У зазначених прикладах при перекладі було використано словникові
відповідники та загалом збережено структуру речень.
17. Je dicker die Mauern, je kleiner die Що товщими були стіни, що меншими
Fenster, desto weniger Wärme ging den віконця, то менше тепла втрачали
Bewohnern eines Hauses verloren (2, S. мешканці будинку (1, с. 36).
42).
Використана граматична трансформація додавання граматичної одиниці –
присудка «були» у мові перекладу.
18. … Winter um Winter sich auf dem … зиму за зимою кататися по
Segelschlitten über das Eis jagen lassen, замерзлому озері на буєрі, а тоді
danach mit rotgefrorenen Fingern die складати почервонілими задубілими
58
Segel einholen und schnell ins Haus (2, S. пальцями вітрило і скоренько
70). ховатися в дім (1, с. 59).
У вищенаведеному прикладі використано додавання лексичних одиниць
«озеро», «задубілими» та «ховатися» задля того, щоб надати реципієнту додаткову
інформацію.
19. Und in ihrem Testament wird sie das А у заповіті передасть ділянку над
Grundstück am See und das bis in alle озером і дім, який назавжди збереже
Ewigkeit nach Kampfer und Pfefferminz запах камфори і м’яти (1, с. 64).
duftende Haus (2, S. 76).
Словосполучення «das duftende Haus» перекладач відтворив за допомогою
виразу «дім, який …. збереже запах», застосувавши для перекладу дієприслівника
duftende контекстуальну заміну «зберігати запах». «Grundstück am See» відтворено
словосполученням «ділянка над озером» за допомогою словникового відповідника.
Крім того, «bis in alle Ewigkeit» відтворено прислівником «назавжди».
Крім того при перекладі використана генералізація, тобто заміна видового
поняття родовим, при перекладі лексеми «Pfefferminz», яка має словниковий
відповідник «м’ята перцева» на просто «м’ята». Це здійснего задля зняття для
реципієнта надлишкової інформації.
У наведених реченнях образ дому постає як невід'ємна частина природи,
живий простір, що гармонійно інтегрується в навколишнє середовище, створюючи
відчуття єдності з ним. Дім символізує захист і тепло, які забезпечують комфорт
мешканцям навіть у найсуворіші зими. Він стає місцем укриття після активного
проведення часу на природі, зокрема під час катання на замерзлому озері, і
асоціюється з відчуттям спокою та затишку.
До того ж, дім має спадкову цінність, зберігаючи пам’ять про своїх
мешканців через запахи та атмосферу, які залишаються навіть після їхньої
відсутності. Таким чином, образ дому виступає як символ укоріненості, затишку та
зв’язку з природою і родинною спадщиною.
59
Проте, образ дому не завжди є позитивним. Він може викликати асоціації зі
смутком через відчуття самотності, втрату близьких, розпад сімейних зв’язків. До
того ж, може нагадувати про минуле, нездійснені мрії чи втрачений затишок.
Крім того, покинутий або занедбаний дім символізує порожнечу, відчуження
та неможливість повернення до колишнього щасливого стану. Наведемо декілька
прикладів:
20. Das Gesetz, das dem Mädchen zur Закон, який дозволив би дівчинці
Beerdigung des Vaters die Fahrt nach поїхати додому потягом на похорон
Hause per Bahn gestattet hätte, kam nicht тата, вийшов надто пізно (1, с. 70).
rechtzeitig heraus (2, S. 84).
Під час перекладу лексеми «per Bahn», перекладачка використала таку
трансформацію, як конкретизація і переклала, як «потягом». Це здійснено задля
того, щоб уникнути нелогічності вираження, оскільки слово «die Bahn» має
словниковий відповідник «залізна дорога».
21. Der Dichter, der sie damals Поет, який тоді заховав їх у себе,
versteckte, hatte in einem Gedicht das порівняв в одному вірші повернення
Heimgehen als Übersetzen ans Ufer des додому з переїздом на берег смерті (1,
Todes beschrieben (2, S. 118). с. 97).
У даному реченні використана трансформація, зокрема лексичне
розгортання. У мові оригіналу «Heimgehen» перекладено як «повернення додому»
у мові перекладу.
22. Sein Vater, seine Mutter und seine Тата, маму і старшу сестру спалили в
größere Schwester waren in ihrem Haus будинку (1, с. 79).
verbrannt (2, S. 96).
У цьому реченні перекладач застосував трансформацію вилучення
граматичних одиниць: вилучено присвійний займенник «ihrem».
У всіх цих реченнях ДІМ виступає як символ трагедії, втрати та
незворотності. Він асоціюється з місцем, де життя обірвалося, перетворюючись на
60
простір пам’яті та страждання. Дім не тільки не захистив своїх мешканців, але й
став місцем їхньої загибелі, втілюючи крихкість людського існування.
23. I-c-h k-e-h-r-e h-e-i-m, war der Satz, Я в-д-о-м-а, це речення було останнім,
den sie gestern zuletzt auf der яке вона надрукувала вчора на
Schreibmaschine geschrieben hat (2, S. машинці (1, с. 92).
112).
У наведеному реченні використано граматичну трансформацію заміни
частин мови. У мові оригіналу «heimkehren» є дієсловим в той час, як у мові
перекладі відтворено прислівником «вдома».
24. Heim wolle er, nur noch heim… (2, Додому, він нічого не хоче – тільки
S. 114). додому… (1, с. 94).
У вказаному прикладі перекладачка використала лексичну трансформацію
цілісне перетворення, докорінне змінення речення задля уникнення тієї
конструкції, яка не є характерною для мови перекладу, зокрема української мови.
25. Aber ihr, der kein Land mehr, sondern Однак для неї, для якої батьківщиною
die Menschheit die Heimat sein sollte, була вже не країна, а людство, сумніви
blieb der Zweifel für immer als Heimweh назавжди поєдналися з тугою за
(2, S. 116). домом (1, с. 95).
В цьому реченні використано словниковий відповіник лексеми «Heimweh»
- «туга за домом».
Узагальнюючи, хочемо зауважити, що у наведених реченнях образ дому
постає як символ роздвоєності, ностальгії та пошуку власної ідентичності. Дім стає
простором, який притягує минуле, але водночас залишається недосяжним через
відчуження або зміни у світогляді. Він уособлює як фізичний притулок, так і
духовне місце, пов’язане з пам’яттю, сумнівами та прагненням повернутися до
витоків.
61
Для когось дім є точкою опори, а для інших – розмитим поняттям, що
виходить за межі національних чи особистих кордонів.
26. Besser war es, allemal fremd zu sein Адже в усякому разі чужою краще бути
in der Fremde, und nicht im eigenen на чужині, аніж у власному домі (1, с.
Haus (2, S. 129). 107).
Сполучник «аніж» є гарним прикладом використання трансформації
додавання лексичної одиниці у мові перекладу.
Ця фраза містить досить глибокий сенс, адже дім набуває символічного
значення. Воно підкреслює внутрішній конфлікт із самим собою й втрату дому, як
місця безпеки.
У цьому висловлюванні образ дому уособлює місце, яке втратило свій
звичний зміст затишку та підтримки, перетворившись на простір відчуження. Дім
стає протилежністю рідного середовища, викликаючи відчуття самотності, яке
перевершує навіть те, що відчувається на чужині.
27. Daheim zu sein, war schon die eine Бути вдома – то була перша половина
Hälfte der Fremdheit, ohne dass sie es чужості, про яку вона ще не знала тоді,
damals, als sie noch daheim war, schon коли була вдома, перший розділ, так би
gewusst hätte, Kapitel eins sozusagen, мовити, а відхід з дому був усього лиш
und das Fortgehen dann nur die andere іншою половиною, другим розділом,
Hälfte, Kapitel zwei, die Fremdheit von чужість, побачена ззовні, обидві
außen gesehen, beide Hälften gleich groß половини були однакові і відповідали
und einander entsprechend (2, S. 136). одна одній (1, с. 112).
Перебування вдома виступає як перша частина досвіду відчуження –
внутрішньої ізоляції. Дім перестає бути символом захисту, перетворюючись на
простір, де героїня вже відчувала себе чужою, але ще не могла це усвідомити.
Вихід з дому, що стає другою частиною цього досвіду, лише підсилює та
акцентує той самий стан. Зовнішній світ виявляється відображенням внутрішньої
відчуженості, яку героїня відчувала вдома. Таким чином, дім у цьому контексті
62
виступає простором прихованого конфлікту. Тут «das Fortgehen» відтворено
словосполученням «відхід з дому» за допомогою контекстуальної заміни.
До того ж при перекладі прикметник «groß» був вилучений перекладачем.
28. …, dass sie nämlich in Berlin, wo sie …, що в Берліні, де вона в себе вдома,
zu Hause sei, tun könne, was sie wolle вона може вільно робити все, що
(2, S. 166). заманеться (1, с. 135).
У поданому реченні використано додавання граматичної одиниці «в себе»
задля надання для реципієнта більш конкретної інформації.
У цьому контексті дім символізує свободу та самовизначення. Берлін постає
як простір, де героїня відчуває себе вільною від емоційних обмежень, які могли
бути в її попередньому домі.
Тут дім стає станом комфорту та гармонії, що виникає завдяки можливості
жити за власними правилами. У цьому випадку Берлін символізує нове
середовище, яке дозволяє реалізувати своє «я» без жодних обмежень.
29. Die bemalte Tür zur Besenkammer Розмальовані дверцята комірчини для
ist ausgehängt, deshalb ist das erste, віників знято, тому перше, що вона
was sie sieht als sie das Haus betritt, бачить, заходячи в дім, – не райський сад,
nicht wie früher, der Garten Eden in як колись, у дванадцятьох квадрах дверей,
zwölf quadratischen Kapiteln, sondern а стару мітлу для підмітання двору,
ein alter Besen, ein Handfeger, eine віничок для замітання пилу, шуфельку
Schaufel und ein paar Lappen (2, S. на сміття та кілька ганчірок (1, с. 142).
173).
В цьому реченні використано таку трансформацію, як лексичне розгортання,
а саме використано замість одного слова – словосполучення.
У цьому описі образ дому постає як складний простір, де переплітаються
спогади та відлуння втраченого спокою. Розмальовані дверцята, зняті з комірчини
для віників, нагадують про колишній ідеалізований порядок. Вони символізують
красу, яка колись прикрашала дім, але тепер існує лише в пам’яті.
63
Такі речі, як стара мітла, пилососний віночок, ганчірки – пов’язані з
повсякденним життям і символізують рутинну працю, яка підтримувала порядок,
але тепер виглядають занедбаними або залишеними.
Ці елементи підкреслюють контраст між ідеалізованим образом дому, як раю
та його справжньою реальністю.
30. Nachbarn begegnet sie nie, denn Сусідів вона не зустрічає, тому що їхні
entweder sind deren Häuser schon будинки або вже зруйновано, або ж, як і її
abgerissen, oder sie stehen leer, so wie дім, вони стоять пусткою (1, с. 147).
ihres (2, S. 179).
У наведеному реченні використана граматична трасформація заміна частин
мови: прикметник «leer» у мові оригіналу перекладено як іменник «пустка» у мові
перекладу.
Образ дому слугує символом втрати, руйнування та самотності. Зазвичай дім
асоціюється з безпекою, теплом і сімейним затишком, але в даному контексті він
набуває зовсім іншого сенсу.
Зруйновані будинки втілюють в собі розбиті життя і долі та втрачені зв’язки
між людьми. Порожнеча, що залишилася на місці колишнього дому, викликає
відчуття нестачі, нагадуючи про те, що існувало, але вже зникло.
31. Die älteren Schwestern und deren Старші сестри та їхні діти досхочу
Kinder schlafen sich aus, bis die висипляються, поки власниця дому
Haushälterin mit dem Gong zum вдарить у ґонґ, скликаючи на сніданок, а
Frühstück ruft, sie aber wandert schon принаймні за годину до початку сніданку
vor dem Frühstück mindestens eine клямка масивних в'їзних воріт ще мокра
Stunde, die Klinke des großen від роси, вона виходить з дому і йде
Eingangstors ist, wenn sie losgeht, an далеко в ліс, а тоді повертається полями
kühlen Morgenden oft noch feucht vom назад, дивлячись на озеро (1, с. 58).
Tau, bis hinauf in den Wald wandert sie
64
und dann mit Blick auf den See quer über
die Felder heimwärts (2, S. 69).
У вказаному прикладі застосована трансформація стилістична нейтралізація,
оскільки у мові оригіналу прислівник «heimwärts» має прямий відповідник
«додому» в українській мові, проте перекладачка вилучила слово «дім» й тим
самим зняла експресію в поданому реченні.
Природне оточення надає образу дому відчуття гармонії, підкреслюючи
зв'язок між домом, лісом, полями та озером. Жінка, що виходить з дому і прямує до
лісу, а потім повертається назад, втілює символічний «цикл життя», де дім виступає
як початкова точка та остаточний притулок.
32. Und ihr lachen, ist das Lachen А її сміх – такий самий, яким вона
von heute, von gestern und genauso das сміється сьогодні, сміялась вчора чи
Lachen von vor zwanzig Jahren, die двадцять років тому, здається, час – весь
Zeit scheint ihr zur Verfügung zu stehen належить їй, як і дім, у якому вона
wie ein Haus, in dem sie mal dieses, заходить то в одну кімнату, то в іншу (1,
mal jenes Zimmer betreten kann (2, S. с. 59).
70).
У поданому реченні використана така трансформація, як переміщення
окремих слів, а саме дієслово «lachen» у мові оригіналу було поставлене в інше
речення в той час, як іменник «das Lachen» був поставлений попереду. Ця
трансформація була застосована, оскільки була необхідність уникнути тієї
структури, яка не є характерною для української мови.
У наведеному прикладі дім виступає як метафора часу, пам’яті та
внутрішнього світу людини. Він є символ постійності та зв’язку між минулим і
теперішнім.
Сміх героїні, який залишається незмінним у часі, створює враження, що дім
є своєрідним часовим простором – місцем, де зберігається її життєва історія. Кожна
кімната символізує окремий етап життя або емоційний стан.
65
33. An irgendeinem Sommerabend in Котрогось із літніх вечорів у котрийсь із
irgendeinem der letzten zwanzig Jahre двадцяти років її чоловік розповідає
erzählt ihr Mann einem der Gäste, wie комусь із гостей, як росіяни перетворили
am Ende des Krieges die Russen den сад наприкінці війни на каву на
Garten zur Pferdekoppel кавалерійський манеж, як усе тут
umfunktioniert hatten, wie alles витоптали коні, як навіть його садівник,
zertrampelt war, wie er damals sogar побачивши це, розплакався (1, с. 60).
den Gärtner hat weinen sehen (2, S. 71).
У цьому прикладі ми можемо прослідкувати використання такої
трансформації, як смислове узгодження, оскільки іменник «Pferdekoppel» має
відповідник «обгороджений вигін для коней» в українській мові. Незважаючи на
це, перекладачка його не використала, а навпаки, здійснила переклад на основі
контексту, що, на нашу думку, є правильним, тому що таким чином, вона
висвітлила реалії тих часів.
У цьому фрагменті образ дому набуває символічного значення, поєднуючи
фізичний простір із пам’яттю про травматичні події минулого. Дім і сад виступають
як носії історії, зокрема її руйнівного аспекту: сад, який колись символізував красу
та гармонію, тепер перетворений на манеж, який уособлює втрату, хаос і
знецінення людських зусиль.
Чоловік, що розповідає цю історію та садівник, який плаче, підкреслюють
емоційну глибину цієї втрати. Дім у цьому контексті постає як місце болісної
пам’яті. Це робить його символом болю та стійкості.
Наступні приклади ми хочемо навести задля того, щоб акцентувати увагу
все ж таки на приємних спогадах про дім і про те, яке значення він мав в життях
людей.
34. Und die Hauptsache ist, dass sie, wenn Але головне, що в цьому зеленавому
es Abend wird, wieder schwimmen gehen прохолодному озері вона знову може,
kann, in diesem grünlich schimmernden, коли надходить вечір, плавати, може
66
kühlen See, fast so wie zu Hause (2, S. так, як удома (1, с. 106).
128).
У мові оригіналу дієслово «werden» має відповідник «ставати» у мові
перекладу, однак перекладачка застосувала смислове узгодження, оскільки в
українській мові не вживається таке словосполучення, як «стає вечір». В
основному, використовується «настає вечір» або «надходить вечір».
Також хочемо виділити словосполучення «зелене прохолодне озеро», адже
це місце, де дім асоціюється зі свободою, комфортом і природним зв'язком.
Купання у вечірньому озері пробуджує спогади про домашні моменти, повертаючи
відчуття гармонії із самим собою.
35. Der Löwenzahn in ihrem Dorf sei der Кульбаба в її селі така сама, мовляв, як
gleiche wie der Löwenzahn bei ihm zu кульбаба в нього вдома, в Україні,
Hause, in der Ukraine, von wo er звідки він утік, і жайворонки такі самі,
dahergelaufenen gekommen war, und казав він часто (1, с. 107).
auch die Lerchen, hatte er immer gesagt
(2, S. 129).
Перекладачка використала смислове узгодження, відтворивши прислівник
«завжди» на прислівник «часто».
«Кульбаби» та «жайворонки» символізують природу, яка виступає
посередником між різними етапами життя, нагадуючи про коріння та про те, що
навіть у незнайомих місцях можна виявити щось знайоме.
36. Im Winter heizten sie ihr Haus mit Взимку вони опалювали дім дровами,
Holzscheiten, angeheizt wurde mit розпалювали сосновими скіпками, а
Spänen aus Kiefernholz, aber sobald das коли вогонь уже добре розгорявся,
Feuer einmal gut brannte, wechselten sie докладали букові й дубові поліна,
zu Buche und Eiche, das harte Holz тверде дерево довше горіло (1, с. 109-
brannte länger (2, S. 133). 110).
67
У цьому реченні подана така трансформація, як конкретизація при перекладі
лексеми «Holz», яка має чіткий словниковий відповідник «дерево» в українській
мові, тим не менше перекладачка вирішила надати уточнювальну інформацію для
реципієнтів мови перекладу, переклавши це як «поліно».
Ритуал запалювання вогню символізує турботу. Опис деталей акцентує увагу
на глибокому вкоріненні цих спогадів у повсякденні та традиціях родини.
37. Seit ihre Enkelin geheiratet hat, nimmt Відколи онука вийшла заміж, вона
sie sie, die Großmutter, mit in die забирає її, бабусю, у літній дім, до
Sommerfrische, zu ihrer Schwiegermutter свекрухи (1, с. 111).
(2, S. 135).
У вказаному реченні вжито вилучення граматичних одиниць ihre/ ihrer.
Переміщення бабусі в нове середовище символізує перехід поколінь і зміну
місць, але водночас підкреслює, що дім залишається з людиною завдяки родинним
зв’язкам.
38. Die Töpfe samt Fegern werden zur Вони обмінюються горщичками з
Mitternacht getauscht, und am сажотрусами опівночі, а новорічного
Neujahrsmorgen trägt ihre Freundin den ранку приятелька забирає додому
geschenkten Topf im gleichen Beutel, mit подарований горщичок у тій самій
dem sie ihren Topf hertransportiert hat, zu торбинці (1, с. 111).
sich nach Haus (2, S. 135).
Хочемо навести гарний приклад застосування граматичної трансформації, а
саме граматична заміна стану і способу. У мові оригіналу, речення «Die Töpfe samt
Fegern werden zur Mitternacht getauscht» вжито в пасивному стані в той час, як у
мові перекладу «Вони обмінюються горщичками з сажотрусами опівночі» наявне
дієслово активного стану. Це здійснено заради уникнення утворення розбіжностей
мовних норм.
Простий обмін речами нагадує про те, як матеріальні предмети несуть у собі
частинки дому та зберігають тепло минулих спогадів.
68
39. Hätte sein Vater ihn damals nicht von Якби батько не вислав його тоді з
der Baustelle schnell nach Hause будівництва додому по пиво, то він не
geschickt, um Bier zu holen, wäre er in потрапив би у відповідне місце, коли в
demMoment, in dem sie mit ihrem Vater малиннику навпроти їхнього дому вона
in der Böschung gegenüber von ihrem зі своїм батьком збирала ягоди (1, с. 128).
Haus Himbeeren pflückte, nicht dort
entlang gekommen (2, S. 157).
Дане речення слугує гарним прикладом такої трансформації, як лексичне
згортання. У мові оригіналу словосполучення «um Bier zu holen» замінено на слово
«по пиво».
Тут будинок стає місцем дитячих і сімейних спогадів. Випадковість подій
підкреслює, як дім не лише формує звичні практики, але й визначає ключові
моменти в житті.
40. Sämtliche Fenster des Hauses in der Усі вікна дому на Новоліп’єштрасе, де
Nowolipiestraße, wo das Mädchen sich переховується дівчинка, все ще стоять
versteckt hält, stehen noch immer weit відчинені навстіж, ще декілька днів
offen, bis vor wenigen Tagen waren alle тому в усіх кімнатах було повно людей,
Zimmer mit Menschen gefühlt, die atmen всі вони дихали, але тепер усюди
wollten, aber jetzt ist alles vollkommen суцільна тиша (1, с. 68).
still (2, S. 81-82).
У наведеному реченні використана граматична трансформація заміна частин
мови, оскільки у німецькій мові «still» є прикметником, а в українській мові
відтворено іменником «тиша».
41. Heimat planen, das ist sein Beruf Його професія – проектувати
(2, S. 38). батьківщину (1, с. 32).
69
В цьому прикладі перекладач використав лексико-граматичну
трансформацію переміщення задля досягнення більш чіткого змісту в мові
перекладу.
42. Was für ein Gefühl ähnlich ein Haus Що виникає почуття схоже на
im Bau, und auch, wenn der Ziegel Liebe споруджуваний будинок, і добре, якщо
ist, von einer Stiftung des Respekts цеглою стає любов, підкріплена
unterstützt (2, S. 45). фундаментом поваги
У німецькій мові словосполучення «im Bau befinden» означає «бути в процесі
будівництва» або простіше «будуватися» в той час, як в українській мові це
перекладено, як прикметник «споруджуваний». Внаслідоко цього, ми можемо
зробити висновок, що була використана граматична трансформація заміна частин
мови.
43. Sie hat nicht bemerkt, daß der Boden Вона не знала, що підлога старого
des alten Hauses, in dem sie sich versteckt, дому, в якому вона заховалася, була
nicht ganz eben ist, und weil es so dunkel крива, а оскільки через страшенну
ist, daß sie nichts sieht, kann sie auch nicht темряву їй нічого не видно, то вона й
sehen, wie sich das Rinnsal unter der Tür не бачить, як струмочок витікає з-під
ihres Verstecks hindurch nach draußen дверей її схованки (1, с. 74).
schlängelt (2, S. 89).
У поданому прикладі прислівник «dunkel» у мові оригіналу замінений на
іменник «темрява» у мові перекладу. У результаті цього, була використана
граматична трансформація заміна частин мови.
44. Sein ganzes Leben hatte er dafür Усе своє життя він працював задля
gearbeitet, das Geld in etwas Wirkliches того, щоб перетворювати гроші на щось
umzuwandeln, hatte erst die eine Hälfte реальне, купив спочатку одну частину
der Scholle gekauft, und das Haus darauf схилу, побудував на купленій ділянці
70
gebaut, später die andere Hälfte mit dem дім, тоді купив решту схилу з
Steg und dem Badehäuschen dazu, sein доріжкою і купальнею, сюди влилися
ganzes, schwer erarbeitetes Geld war усі його важко зароблені гроші (1, с.
hier festgewachsen (2, S. 41). 35).
У цьому реченні, перекладачка використала контекстуальну заміну задля
використання певних конструкцій, які є характерними та більш вживаними в
українській мові.
45. Ja, sie wünsche gleichfalls, ihr Haus Так, – пише вона, – з радістю придбаю
zu kaufen, und wünsche дім, і, звісно, купальню треба буде
selbstverständlich, daß man das пересунути вгору (1, с. 101).
Badehaus nach oben versetzt (2, S. 123)
У наведеному реченні застосована така трансформація, як вилучення
лексичної одиниці.
46. Eine lange Karriereleiter, gekrönt Пройдена довга кар’єрна драбина, що
von einem hohen Posten, ging Vorüber увінчалася високим державним
(2, S. 42). постом (1, с. 43).
У цьому реченні лексема «Karriereleiter» не має словникового відповідника,
саме тому перекладачка відтворила мовою перекладу як «кар’єрна драбина»,
використавши таку лексико-граматичну трансформацію, як компенсація. Це
здійснено задля того, щоб було більш зрозуміліше для носіїв мови перекладу.
Також, хочемо звернути увагу на трансформацію додавання лексичної
одиниці, а саме «державний» у мові перекладу.
47. Wie Kenigsberg ist dies keine Подібно Кенігсбергу це – не місто-
Festungsstadt, aber ein Hafen ist keine фортеця, але порт не двері – вікно
Tür – ein Fenster (2, S. 12). (1, с. 14).
Іменник «Festungsstadt» не має словникового відповідника у мові перекладу,
це означає, що саме ця лексема є реалією і перекладена мовою перекладу, як «місто-
71
фортеця». Вато зазначити, що «die Festung» перекладається як «фортеця».
Перекладачка здійснила компенсацію, адже саме так цей варіант буде зрозумілий
і близький носіям мови перекладу.
48. Dies sind einige Schweinehunde, Це якийсь свинячий хлів, а не житло
nicht anständige Wohnungen (2, S. 16). порядних людей (1, с. 14).
У даному прикладі іменник «Schweinehunde» має відповідник «негідник» в
українській мові, проте перекладачка відтворила його як «свинячий хлів»,
здійснивши смислове узгодження з метою адаптувати відповідник на основі
контексту.
До того ж, тут також використано такі трансформації, як вилучення лексичної
одиниці «einige» у мові оригіналу та додавання «людей» у мові перекладу.
49. Und Tränen rollten ihr aus den І котилися з її очей, мов перли, сльоза
Augen (2, S. 146). за сльозою. (1, с. 144).
У цьому реченні навдений приклад використання такою трансформації, як
лексичне розгортання, при перекладі іменника «Tränen» у німецькій мові на
«сльоза за сльозою» у мові перекладу.
Крім того, перекладачка додала лексину одиницю, а саме порівняння «мов
перли» у мові перекладу.
50. Noch schwebt mir vor ihr süßes Bild Постать дивного садівника не йшла в
(2, S. 9). неї з голови. (1, с. 11).
Наведений приклад демонструє використання лексико-граматичної
трансформації антонімічний переклад, при перекладі дієслова «schweben», який
має словниковий відповідник «висіти у повітрі» в українській мові на
словосполучення «не йшла з голови».
Висновки до розділу
72
Здійснивши аналіз відтворення концепту ДІМ при перекладі роману
Д. Ерпенбек «Прокляття дому», ми можемо зробити висновок, що образ дому
виступає як багатогранний символ, що поєднує фізичний простір, емоційну
прив'язанність та зв’язок із минулим. У тексті дім асоціюється зі зруйнованістю та
пустотою, які символізують втрати та розриви сімейних в’язків, проте водночас він
залишається джерелом тепла і пам’яті завдяки природним образам, ритуалам і
побутовим діям.
Дім уособлює стабільність: навіть у нових місцях або після життєвих змін він
зберігається через спогади, предмети та звички. Крім того, дім слугує зв’язком між
поколіннями. Цей образ відображає не лише фізичну, а й духовну присутність
дому, який формує відчуття ідентичності та підтримує зв’язок із корінням, навіть
якщо його фізична форма зникає.
Говорячи про дім, як щось фізичне, ми уявляємо його, як будівлю з такими
конкретними характеристиками, як двері, стіни, дах, вікна, кімнати та коридори.
Це простір з чітко окресленими межами, які дозволяють відділити внутрішнє
середовище від зовнішнього світу.
До того ж, дім є не лише матеріальним об'єктом, а й простором, де
реалізуються різні функції, такі як сімейне життя, відпочинок і праця. Також варто
звернути увагу на організацію всередині дому, яка відображає певні соціальні ролі
(наприклад, кухня слугує місцем для приготування їжі, а спальня – зоною для
відпочинку).
Дім зазвичай пов'язують із родиною. Це середовище, в якому відбуваються
соціальні взаємодії та формуються емоційні зв'язки між членами сім'ї. Дім може
стати місцем, де виникають традиції, передаються культурні цінності та
визначаються соціальні ролі. Він також може слугувати символом належності до
конкретної культури, нації, соціального класу або спільноти.
З психологічної точки зору, дім є середовищем, де можна відчути себе в
безпеці, втекти від зовнішнього світу та знайти спокій. У цьому контексті він
виступає символом емоційного комфорту. Це також простір для самовираження.
У власному домі людина має можливість встановлювати певний порядок,
73
оформлюючи простір згідно зі своїми вподобаннями, інтересами та
переживаннями.
Деякі культури надають дому сакрального значення, пов’язуючи із захистом,
а також як місце перебування божеств чи предків. Це особливо проявляється в
ритуальних аспектах повсякденного життя.
Дім – це простір, в якому зберігаються культурні традиції, ритуали та обряди.
Наприклад, святкування значущих подій, сімейні зустрічі та релігійні обряди часто
проходять саме вдома. Це місце, де формуються сімейні спогади, які передаються
з покоління в покоління.
Дім часто викликає ностальгію, особливо коли людина змушена його
покинути. Це зумовлено емоційною прив’язаністю до певного місця, де
відбувалися щасливі моменти або важливі події.
74
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Кваліфікаційна робота присвячена дослідженню вербалізації концепту ДІМ
у процесі перекладу роману Дженні Ерпенбек «Прокляття дому». У роботі
розглядається природа концептів як ключових одиниць когнітивної лінгвістики,
що відображають взаємозв'язок мови, культури та мислення. Особливу увагу
приділено концепту ДІМ, який є крос-культурним емоційним концептом з
багатогранним значенням.
Дослідження є актуальним для сучасного перекладознавства, оскільки аналіз
концептів дозволяє глибше зрозуміти складнощі міжмовної та міжкультурної
комунікації. Отримані результати сприяють удосконаленню теорії та практики
перекладу художніх текстів і розширюють знання про передачу культурно-
специфічних концептів у перекладі.
Теоретично обґрунтовуються процеси перекладу концепту, звертається увага
на збереження стилістичних, семантичних та культурних компонентів,
притаманних оригіналу. Акцентується увага на необхідності передати емоційно-
символічне навантаження, яке несе в собі концепт ДІМ, щоб зберегти авторський
стиль і викликати у читача такі ж почуття, як і в тексті оригінального твору.
Узагальнюючи розгляд питань про концепт ДІМ у культурному та
лінгвістичному контексті, можна зробити висновок, що концепт ДІМ є
універсальною категорією, що відображає основні людські потреби, такі як
безпека, комфорт і приналежність до певного місця. У різних культурах він набуває
своїх специфічних рис, формуючи унікальне сприйняття світу. З лінгвістичної
точки зору, ДІМ представлений через лексичні одиниці, фразеологізми та
метафори, які створюють образ дому.
В асоціативно-вербальній моделі концепт ДІМ розкривається через мережу
асоціацій, які відображають особисті та культурні уявлення. Основні асоціації
включають слова, пов’язані з теплом, любов’ю, родиною, безпекою, а також ті, що
описують зовнішній вигляд (стіни, дах, вікна) і символічне значення (прихисток,
місце спокою).в’язаного із сім’єю та традиціями.
75
У дослідженні проаналізовано основні характеристики концепту ДІМ, такі
як багатовимірність, динамічність, культурна значущість, символічність та
емоційна насиченість. Підкреслюється, що це поняття охоплює як матеріальні
аспекти (фізичний простір), так і нематеріальні (ідентичність, спогади, цінності).
Розглянуто, як концепт ДІМ функціонує в різних культурних і мовних контекстах,
а також його роль у передачі авторських смислів у художній літературі.
У німецькій культурі дім асоціюється з порядком, стабільністю та
приватністю, що видно в літературі та народній творчості. В українській
лінгвокультурі він пов’язаний із сімейними традиціями, затишком і любов’ю до
батьківщини. Обидві культури по-різному бачать дім, але однаково вважають його
важливим для ідентичності.
У романі Дженні Ерпенбек «Прокляття дому» концепт ДІМ розглядається,
як центральний образ, який має суперечності: з одного боку, він символізує
притулок і приналежність, з іншого – стає джерелом страхів, таємниць і внутрішніх
конфліктів героїв. Художній простір твору підкреслює хаотичне сприйняття дому
як предмета, який може вплинути на долю героїв, створюючи атмосферу
напруженості.
У практичному розділі нашого дослідження було проаналізовано 50
прикладів вербалізації концепту ДІМ, її значеннєвого ядра та асоціацій з
периферійного поля.
Вербалізація «будинок/оселя», як особливого аспекту значеннєвого ядра
концепту ДІМ, представлена найширше (14 випадків). Його вербалізація втілена
всіма трьома способами (номінація, дескрипція, експресія), також
продемонстровано зв'язок з периферійними асоціаціями (тепло, затишок, бещпека,
комфорт).
Для репрезентації концепту використано низку трансформацій, як от
лексичне розгортання (5 випадків) та лексичне згортання (1 випадок), додавання (8
випадків) та вилучення (3 випадки) лексичних одиниць, контекстуальна заміна (5
випадків), смислове узгодження (5 випадківи), конкретизація (3 випадки),
генералізація (1 випадок), цілісне перетворення (1 випадок), переміщення (2
76
випадки), компенсація (2 випадки), антонімічний переклад (1 випадок), додавання
(2 випадки) та вилучення (2 випадки) граматичних одиниць, заміна стану і способу
(1 випадок), заміна частин мови (7 випадків), заміна ступенів порівняння (1
випадок) та стилістична нейтралізація (1 випадок).
Отже, у романі «Прокляття дому» концепт ДІМ набуває символічно-
емоційного змісту, стаючи не лише місцем дії, а й активним учасником подій.
Завдяки його багатозначності авторка створює напружену атмосферу, яка
підкреслюється багатством лексичного семантичного поля. Дім стає втіленням
страху, долі та невирішених конфліктів, зберігаючи зв’язок із фундаментальними
людськими концепціями простору та захисту.
З іншого боку, концепт ДІМ уособлює захист, стабільність і комфорт,
зберігаючи свою присутність навіть у спогадах або через матеріальні символи (речі,
звички). У різних культурах він асоціюється зі стабільністю, родинними зв’язками
та прив’язаністю до рідної землі.
Таким чином, концепт ДІМ відіграє важливу роль у формуванні національної
ідентичності, культурних цінностей та особистісного світогляду, що робить його
універсальним і значущим у різних лінгвокультурних системах.
77
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агеєва В. За лаштунками імперії. Есеї про українсько-російські культурні
відносини. 2-ге вид., випр. К.: Віхола, 2023. 360 с.
2. Балашова С. С. Сучасне розуміння концепту. Актуальні проблеми германської
філології в Україні та Болонський процес: матеріали II Міжнародної конференції
(20-21 квітня 2007 року). Чернівці: Книги XXI, 2007. С. 38‒40.
3. Близнюк К. Асоціативний образ батьківщини в мовній картині світу української
молоді. Мова: класичне – модерне – постмодерне. 2022. Випуск 8. С. 63-82
4. Близнюк Л. М. Вербалізація концепту НЕІМ як елемента німецькомовної
картини світу. Наукові записки [Національного університету "Острозька
академія"]. Сер.: Філологічна. 2010. Вип. 13. С. 40-45.
5. Гаврилюк А. П. Роль концепту у перекладознавстві. Наукові записки
національного університету «Острозька Академія». Сер. Філологія. 2012. Вип. 25.
С 19‒21.
6. Гаврилюк Х. Ю. Переклади «Енеїди» Івана Котляревського: інтерпретація
національної та світової міфології: дис. … канд. філол. наук: 10.02.16. Одеса, 2014.
319 с.
7. Гайдук Г. В. Концепт як базове поняття когнітивної лінгвістики. URL:
http://www.rusnauka.com/27_SSN_2012/
8. Голик Р. Гори, долини і тексти: етносеміотика фольклорного простору Яна
Адамовського і «культурологія природи» Яцека Возняковського. Діалектологічні
студії. 3: Збірник пам’яті Ярослави Закревської / відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей.
Львів, 2003. С. 551.
9. Давиденко І. В. Когнітивний аспект концепту ДІМ – HOUSE / HOME в
англійській мові: особливості перекладу в межах різних доменів // Вісник
Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Іноземна
філологія. Методика викладання іноземних мов. 2016. Вип. 84. С. 143–150
10. Жайворонок В. В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук. Мовознавство. 2004.
Вип. 5/6. С. 23–35.
11. Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика : нариси. К. : Довіра, 2007. 263 с.
78
12. Задорожна О. М. Естетичне осмислення філософської категорії часу в
метафоричних конструкціях / Лінгвістика: зб. наук. праць Луганського
національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Луганськ:
Альма-матер, 2007. № 2 (12). С. 175-182.
13. Заньковська Г. Методи концептуального аналізу у сучасній когнітивній
лінгвістиці. Науковий вісник Чернівецького університету : Германська філологія.
2014. Вип. 708-709. С. 82-85
14. Іващенко В. Функціональна топологія концептів, як одиниць культури. Вісник
Львівського університету. Серія філологічна. 2004. Вип. 34. Ч.1. С. 390-397
15. Т. Р. Кияк, О. Д. Огуй, А. М. Науменко Теорія та практика перекладу (німецька
мова). Підручник для студентів вищих навчальних закладів, Вінниця: Нова книга,
2006. 592 с.
16. Кіс Т. Є. Еволюція художньої метафори: лінгвокультурний аспект: Автореф.
дис. … канд. філол. наук: 10.02.01/ Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН
України. К., 2001. 19 с.
17. Комар О. С. Етнокультурна парадигматика національно-маркованих мовних
одиниць: автореф. дис. … канд. філолог. наук: 10.02.01 / КНУ ім. Т. Г. Шевченка.
Київ, 2009. 25 с
18. Краснобаєва-Чорна Ж. Сучасна концептологія: концепт життя в українській
фраземіці: [монографія]. Донецьк: ДонНУ, 2009. 201 с.
19. Краснова Л. Характер і функції образів-домінант у творчості Т. Шевченка.
Дивослово. 1999. № 3. С. 2–4.
20. Кучер З. І., Орлова М. О., Редчиць Т. В. Практика перекладу (німецька мова):
навч. посібник для студ. вищ. навч. заклад. / 2-ге вид. Вінниця: Нова Книга, 2017.
464 с
21. Кузьменко О. М. Фольклорний концепт: визначення терміна, структурні
параметри та типи. Народознавчі зошити. 2018. № 6 (144). С. 1439 - 1447.
22. Левицький А. Е. Зіставний аспект дослідження мовних даних : проблеми та
перспективи. Мовні і концептуальні картини світу. 2007. Вип. 21, Ч. 2. С. 142–148.
79
23. Левченко О. П. Вербалізація концепту Покарання (лінгвокультурологічний
аспект). Лінгвістика. Луганськ: Альма-матер. 2004. № 2. С. 15–25.
24. Левченко О. П. Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічний аспект.
Львів, 2005. С. 10–21;
25. Лисиченко Л. А. Структура мовної картини світу // Мовознавство. 2004. №
5-6. С. 36-41.
26. Лiтяга В. В. Поняття «концепт» у парадигмі сучасних лінгвістичних
досліджень // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Сер.
Іноземна філологія. 2013. Вип 6. С. 48-60.
27. Лук’янченко М. П. Французька екзистенціальна проза в українських
перекладах: автореф. Дис. … канд. філол.наук : 10.02.16. Київ, 2006. 20 с.
28. Марчук У. Б. Асоціативний потенціал лінгвокультурних концептів у
різносистемних мовах : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.15. К., 2009. 20 с.
укp.
29. Мацьків П. Концептосфера БОГ в українському мовному просторі:
[монографія] Дрогобич : Коло, 2007. 332 с.
30. Назаркевич Х. «Прокляття дому» Дженні Ерпенбек: Чи вдасться зберегти
минуле, заради майбутнього? URL: https://chytay-ua.com/blog.php?id=1216
31. Пашкова Н. І. Етимологічний аналіз у концептуальних дослідженнях.
Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного
університету. 2013. Вип. 27. С. 32-38. (Серія «Філологія, педагогіка, психологія»).
32. Полюжин М. М. Типологія й аналіз концептів / Іноземна філологія. 2009.
Вип. 121. С. 808
33. Полюжин М. М. Функціональний і когнітивний аспекти англійського
словотворення. Ужгород : Закарпаття, 1999. С. 120‒240.
34. Попович Т. І. Гендерна специфіка актуалізації емоційного концепту страх у
сучасному американському художньому дискурсі : дис. … канд. філол. наук :
10.02.04 / Чернівці, 2014. 221 с.
35. Потапчук С. С. Лінгвокогнітивний і лунгвокультурологічний підходи до
вивчення концепту у сучасному мовознавстві. Актуальні проблеми сучасної
80
філології. Мовознавчі студії: зб. наук. пр. Рівненського держ. гуман. ін-ту. Рівне:
РДГУ, 2007. № 15. С.104-109
36. Приходько А. М. Концепти і концептосистеми в когнітивно-дискурсивній
парадигмі лінгвістики / Запоріжжя: Прем’єр, 2008. 332 с.
37. Селіванова О. О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний
огляд) / К. : Фітосоціоцентр, 1999. 148 с.
38. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: підручник/
Полтава: Довкілля, 2008. 712 с
39. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія /
Полтава : Довкілля-К, 2006. 716 с.
40. Слухай Н. В. Сучасні лінгвістичні теорії концепту як мовно-культурного
феномену // Мовні та концептуальні картини світу: зб. наук. ПР. К.: ЛОГОС, 2002.
№7. С.462-470
41. Стаднік І. О. Концепт war/війна в дискурсі поезії військової тематики:
перекладознавчий аспект. Молодий вчений. 2015. № 5(3). С. 21–26.
42. Сторчак О. Г. Структура лінгвокогнітивного і лінгвокультурного концепту.
Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Сер. :
Філологічна. 2013.Вип. 37. С. 271‒273.
43. Тищенко О. В. Засоби перекладу деяких лінгвокультурем та концептуальних
метафор у поетичному тексті: спроба реконструкції образу (на матеріалі перекладів
А. Ахматової, Л. Костенко, І. Драча, Д. Павличка, М. Влад та ін. польською мовою).
Актуальні проблеми філології та перекладознавства. 2016. Вип. 10. С.143–152
44. Ужченко В. Д. Актуальні питання розвитку української мови : [посібник для
магістрантів]. Луганськ : Альма-матер, 2005. 146 с
45. Фрасинюк Н. І. Концепт і його суміжні сутності //Наукові праці Кам'янець-
Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки.
2015. Вип. 39. С. 274-277
46. Хомчак О. Специфіка об’єктивації концепту ДІМ в українській
лінгвокультурі
81
47. Хорошун О. О., Мовна та концептуальна картини світу в дослідженнях
сучасної лінгвістичної науки, [в:] Глухівські наукові читання-2011, матер.
міжнарод. наук. практ. конф. (15–17 лист. 2011 року), Глухів: РВВ ГНПУ ім. О.
Довженка, 2011, с. 241‒246.
48. Хрищена О., Поняття мовної та концептуальної картин світу у науці про мову,
[в:] Електронний ресурс: https://naub.oa.edu.ua/2012/ponyattya-movnoji-ta-
kontseptualnojikartyn svitu-u-nautsi-pro-movu/(26. 05. 2012).
49. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. Київ : Либідь, 2007. 248 с.
50. Шарапановська Ю. В. Засади вивчення концепту в лінгвістиці 99 с
51. Штерн І. Б. Вибрані топіки і лексикон сучасної лінгвістики. Енцикл. словник
для фахівців із теоретич. гуманіт. дисциплін та гуманіт. інф-ки. Київ : «АртЕк»,
1998. 336 с.
52. Anderson Benedict, Imagined Communities: Reflections on the Origin and Spread
of Nationalism, 1983
53. Bruner J. S. Acts of meaning / Cambridge; Mass., 1990.
54. Després C. The Meaning of Home: Literature Review and Directions for Future
Research and Development, Journal of Architectural and Planning Research, 1991, 96-
115.
55. Dovey K. HOME: An ordering principle in SPACE' (1978) 22 Landscape 27 at 27-8.
56. Easthope H. (2004) A place called home, Housing, Theory & Society, 21, 128–138.
57. Edensor Tim, 2004, Tożsamość narodowa, kultura popularna i życie codzienne, tłum.
Agata Sadza, Wydawnictwo UJ, Kraków
58. Fillmore Charles, «Frame semantics» (1982). In Linguistics in the Morning Calm.
Seoul, Hanshin Publishing Co., 111-137.
59. Fodor J. A. The Language of Thought / Cambridge; Massachusetts, 1975.
60. Foucault Michel, Surveiller et punir : naissance de la prison, Gallimard, 1975
61. Fox L. (2007) Conceptualising Home: Theories, Laws and Policies (London: Hart).
62. Heidegger M. Die Zeit des Weltbildes. Holzwege. Frankfurt am Main, 1950. S. 89.
63. Hohmann J. (2013) The Right to Housing: Law, Concepts, Possibilities (London:
Hart).
82
64. Johnson-Laird P. N. Mental models / P. N. Johnson-Laird. Cambridge: CUP, 1983.
65. Kaufmann Jean-Claude 2004, Ego. Socjologia jednostki, tłum. Krzysztof Wakar,
Oficyna Naukowa. Warszawa.
66. King Peter, 2004, Private Dwelling: Contemplating the Use of Housing, Routledge,
London–New York.
67. Laird J. E. SOAR: An architecture for general intelligence / J. E. Laird, A. Newell,
P. S. Rosenbloom // AI. 1987. Vol. 33, № 1. P. 1–64.
68. Lakoff George with Mark Johnson. Metaphors We Live By. University of Chicago
Press
69. Langacker R. W. Grammar and Conceptualization, Berlin: Mouton de Gruyter,
1999, 427 p.
70. Lawrence R. (1987) What makes a house a home? Environment and Behaviour,
19(2), 154-168.
71. Lefevre A. Why Waste Our Time on Rewrites? The Trouble with Interpretation and
the Role of Rewriting in an Alternative Paradigm / The Manipulation of Literature [ed.
Th. Hermans]. L. : Croom Helm ; N.–Y. : St. Martin’s, 1985. P. 215–243.
72. Lyons J. Linguistic Semantics: An Introduction succeeds and replaces Language,
Meaning and Context, first published by Fontana/Collins in 1981.
73. Lyotard Jean-François. La Condition Postmoderne. Les Editions de Minuit, 1979
74. Mallet Shelley, 2004, Understanding Home: A Critical Review of the Literature, „The
Sociological Review”, t. 52, s. 62–89
75. Marcoux Jean-Sebastien, 2001, The Refubrishment of Memory, w: Daniel Miller
(red.), Home Possessions: Material Culture behind Closed Doors, Berg, New
York–Oxford.
76. McCracken Grant, 1990, Culture and Consumption, Indiana University Press,
Bloomington–Indianapolis.
77. Merleau-Ponty Maurice, 2001, Fenomenologia percepcji, tłum. Małgorzata
Kowalska, Jacek Migasiński, Fundacja Aletheia, Warszawa.
78. Miller G. A. Language and Perception / G. A. Miller, P. Johnson-Laird. Camridge,
1976.
83
79. Nelson K. Some evidence for the cognitive primacy of categorization and its
functional basis. Thinking: Readings in Cognitive Science/ ed. by P.N.Johnson-Laird and
P.C. Wason. Cambridge: Cambridge University Press, 1983. P.223–238.
80. Rosch Eleanor, Prototype classification and logical classification: The two
systems" in Scholnick, E., New Trends in Cognitive Representation: Challenges to
Piaget's Theory. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates: 1983. 73–86
81. Savornin S. Traduire l’intraduisible après les postcolonial studies [Online] / Sabine
Savornin. Access Mode : URL: http://e-lla.univ-provence.fr/pdf/article5.pdf
82. Schwarz М. Einführung in die kognitive Linguistik / M. Schwarz. Tübingen :
Francke, 1992. 219 S.
83. Simon H. A. The logic of heuristic decision making / H. A. Simon // The logic of
decision and action. 1967. P. 1–20
84. Sweetser Eve, From etymology to pragmatics. Metaphorical and cultural aspects of
semantic structure. (Cambridge studies in linguistics) 410
85. Trier J. Der DeutscheWortschatz im Sinnbezirk des Verstandes. Die Geschichte eines
Sprachlichen Feldes / Jost Trier. Heidelberg: Carl Winters Universitatsbuchh, 1931. 347
S
86. William A. Fischel, THE HOMEVOTER HYPOTHESIS 4 (2001) (noting that for
most Americans their home is their most valuable asset).
Довідкова література
87. Бурячок А. А. (1999): Словник синонімів української мови: у 2 т. Т. 1.: А –
Н. Київ: Наукова думка
88. Бусел В. Т. (2003): Великий тлумачний словник сучасної української мови.
Київ, Ірпінь: Перун
89. Грінченко Б. (Ред.). (1907–1909). Словарь української мови: в 4-х томах.
90. Гром’як Р., Ковалів Ю. та ін. Літературознавчий словник-довідник К. :
Академія, 2007. 752 с.
91. Дмитренко М. К., Коцур В. П., Потапенко О. І. Словник символів культури
України / К.: Міленіум, 2002. 260 с.
84
92. Загнітко А. П. (2008): Великий тлумачний словник. Сучасна українська мова
від А до Я. Донецьк: Вид. «Бао».
93. Мельничук О. С. (1982): Етимологічний словник української мови: у 7 т. Т.
2. Київ: Наукова думка
94. Ренсом Ріґґз. Дім дивних дітей / Пер. з англ. В. Горбатька. Харків: Клуб
сімейного дозвілля, 2017. 432 с
95. Скуратівський В. Історія, звичаї, традиції українського народу Г1 9 9 2 ©
"Берегиня", 1992
96. Смолій В. А. (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України
Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка Ком / Редкол. К.: В-во "Наукова думка",
2007. 528 с.
97. Aspekte. Mittelstufe Deutsch. Lehrbuch Berlin; München: Langenscheidt KG,
2007. 168 S.
98. Bobrowski J. Betrachtung eines Bildes // Прокопова Л. І. Німецька мова :
підручник. К. : Вища шк., 1992. С. 6–7
99. Duden. Band 7. Herkunftswörterbuch. Etymologie der deutschen Sprache. 3 Aufl.
Mannheim ; Leipzig ; Wien ; Zürich : Dudenverlag, 2001. 960 S.
100. Konsalik H. Die tödliche Heirat. 190 S.
101. Langenscheidt 2008: Großwörterbuch. Deutsch als Fremdsprache. Berlin;
München : Langenscheidt KG, 2008. 1309 S
102. Riggs R. Miss Peregrines’s Home for Peculiar Children. Philadelphia : Quirk
Books, 2011. 352 p
103. Słownik współczesnego języka polskiego, Przegląd, Warszawa 2001, t. 1, s. 186-
187
104. Wahrig 1997: Deutsches Wörterbuch. Gütersloh: Bertelsmann, 1997. 1493 S.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Ерпенбек Дженні, Прокляття дому: роман / переклад з німецької Христини
Назаркевич. Чернівці: Книги ХХІ, 2016. 160 с.
2. Erpenbeck J. Heimsuchung/ Berlin : Eichborn, 2008. 145 S.