ChSTU repository

ЧЕРКАСЬКИЙ 	 	CHERKASSY ДЕРЖАВНИЙ STATE 
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ TECHNOLOGICAL 
	УНІВЕРСИТЕТ  	UNIVERSITY 
 
 
 Факультет гуманітарних технологій  Кафедра дизайну 
 
 Освітня програма «Промисловий дизайн» 
Спеціальність 022 Дизайн  
 
 
 
 
 
 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
 
на тему: «Дизайн-проєкт інтерактивного ігрового простору для закладу дошкільної освіти» 
 
 
 
 
Студентка групи ДЗ-13                                                                            М.Р. Борщ 
Керівник: доцент,   	 	 	 	 	             О.Ф. Луговський
Консультант: викладач  	 	 	 	 	 	 	І.О. Яковець
  
 
 
«Допуск до захисту» 
Завідувач кафедри дизайну 
	    	 Інна ЯКОВЕЦЬ 
	       	       2025рік 
ДИЗАЙН-ПРОЄКТ ІНТЕРАКТИВНОГО ІГРОВОГО ПРОСТОРУ ДЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….....2
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЄКТУВАННЯ ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ…...……….......………………………………………………3
Аналіз ринкової ситуації у сфері проєктування дитячих майданчиків…3
1.2. Психофізіологічні особливості дітей та їх вплив на дизайн…………..……5
1.3. Основні принципи інклюзивності у створенні дизайну дитячих майданчиків……………………………………………………………………….9
1.4. Роль інтерактивних елементів у дизайні дитячих майданчиків…………12
Висновки до першого розділу…………………………………………………15
РОЗДІЛ ІІ.  АНАЛІЗ ТА ПОРІВНЯННЯ ІСНУЮЧИХ ПРОЄКТІВ ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ……..……………………………….17
2.1. Підходи до створення дизайн-проєктів дитячих майданчиків……………17
2.2. Стандарти безпеки та їх вплив на процес створення дизайн-проєкту……20
2.3. Екологічність використання природних матеріалів ……………………….22
Висновки до другого розділу……………………………………………………24
РОЗДІЛ ІІI. СТВОРЕННЯ ВЛАСНОГО ДИЗАЙН-ПРОЄКТУ ДИТЯЧОГО МАЙДАНЧИКА…………………………………………26
3.1. Визначення концепції та основної мети …………………………………….26
3.2. Підбір природніх матеріалів та елементів для простору…………...28
3.3. Процес зонування простору…………………………………………………..30
3.4. Створення візуальної частини проєкту……………………………………32
Висновки до третього  розділу…………………………………………………….34
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………35
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….37
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….........43
ВСТУП
Актуальність теми: Дитячі майданчики займають важливе місце в житті кожної дитини, адже вони стають першим простором для фізичного розвитку, соціалізації та пізнання навколишнього світу. Завдяки ігровим майданчикам, діти отримують можливість розвивати свої фізичні та когнітивні здібності, а також навички співпраці та комунікації. Проте, попри значущість цієї теми, сучасне проектування дитячих майданчиків часто орієнтоване на використання новітніх технологій та тенденцій, характерних для дорослих просторів. Часто це включає інтеграцію цифрових елементів, що може мати не тільки позитивний, а й негативний вплив на розвиток дітей, особливо в умовах раннього контакту з цифровими технологіями.
І хоча в останні роки все більше фахівців у сфері промислового дизайну зосереджуються на створенні сучасних, інноваційних дитячих майданчиків, дослідження негативного впливу цифрових технологій на дітей показують, що їх раннє використання може мати шкідливий ефект. Водночас питання екологічності, інклюзивності та використання природних матеріалів в дизайні дитячих просторів залишаються недостатньо дослідженими. Використання природних матеріалів з мінімальною обробкою та гармонійне поєднання з природним ландшафтом можуть не лише покращити естетичні та тактильні відчуття дітей, а й підтримати їхній природний розвиток у безпечному середовищі.
Мета дослідження: Створити дизайн-проєкт інклюзивного та екологічного дитячого майданчика з використанням природних матеріалів та інтерактивних елементів, що стимулюють розвиток дітей і враховують принципи безпеки та ергономіки.
Завдання дослідження: 
Проаналізувати роль промислового дизайну в створенні інклюзивного ігрового середовища.
Вивчити психофізіологічні особливості дітей дошкільного віку та врахувати їх у дизайн-рішенні.
Розглянути принципи екологічності, безпеки та тактильності як базові у проєктуванні.
Розробити концепцію майданчика з інтерактивними елементами та створити її візуалізацію.


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЄКТУВАННЯ ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ

1.1. Аналіз ринкової ситуації у сфері проєктування дитячих майданчиків
У сучасному світі питання облаштування дитячих майданчиків набуло особливої актуальності. Змінюються підходи до виховання та розвитку дітей, а разом із ними трансформуються й вимоги до середовища, у якому дитина проводить свій вільний час. На тлі урбанізації та технологічного прогресу особливої цінності набувають безпечні, екологічні та інклюзивні простори для дітей. Створення таких майданчиків вимагає уважного підходу до дизайну, з урахуванням фізіологічних, психологічних та соціальних потреб малюків [1; 2].
Протягом останніх десятиліть ринок дитячих майданчиків у світі демонструє стійку тенденцію до зростання. Все більше уваги приділяється не лише базовим стандартам безпеки, а й аспектам доступності, інтерактивності та використанню екологічно чистих матеріалів. Наприклад, згідно з європейським стандартом EN 1176:2017, обладнання для дитячих майданчиків має відповідати високим вимогам безпеки, стійкості та адаптивності до потреб дітей з різними фізичними можливостями [3].
Зростає також попит на проєкти, що використовують природні матеріали, такі як деревина, камінь, пісок чи рослинність, які сприяють розвитку у дітей емоційного зв’язку з природою та допомагають змалку формувати екологічну свідомість. Дослідження показують, що взаємодія дітей із природними елементами позитивно впливає на їхнє фізичне здоров'я, сприяє розвитку моторики, креативності та соціальних навичок [1; 2].
Водночас варто відзначити зростання інтересу до інтерактивних елементів у структурі майданчиків. Ринок дедалі частіше пропонує рішення, що поєднують ігрову діяльність із навчанням: музичні інструменти, сенсорні панелі, інтерактивні мости та механічні конструкції, що реагують на дії дитини. Таким чином, ігровий простір стає не просто місцем для фізичної активності, а справжнім середовищем для всебічного розвитку особистості малюка [1; 2].
Окрему увагу слід приділити темі інклюзивності. У багатьох країнах розробка майданчиків, доступних для дітей з інвалідністю, стала важливою частиною державних і муніципальних програм. Наприклад, ініціатива «Child-Friendly Cities» від UNICEF визначає створення доступних, безпечних та інклюзивних просторів одним із пріоритетів для розвитку сучасних міст [4]. Україна також поступово адаптує світові практики, зокрема, у відповідності до новітніх державних будівельних норм, що регулюють обов'язкову наявність елементів доступності у дитячих просторах [5].
Однак, незважаючи на позитивні зрушення, в Україні ринок дитячих майданчиків усе ще стикається з рядом викликів. Серед них можна виокремити недостатній рівень контролю за якістю обладнання, часткове ігнорування стандартів інклюзивності та недостатнє використання природних матеріалів у проєктуванні. Часто дитячі простори зводяться без урахування вікових особливостей дітей, що значно знижує їхню ефективність і безпечність.
Підсумовуючи вищенаведене, можна стверджувати, що ринок дитячих майданчиків перебуває у стадії активного розвитку, а основними тенденціями сьогодення є акцент на безпеці, екологічності, інтерактивності та доступності ігрових просторів для дітей різного віку та фізичних можливостей. Саме ці фактори стають визначними у сучасному проєктуванні ігрових просторів для дітей дошкільного віку, формуючи нові підходи до дизайну та реалізації подібних проєктів.

1.2. Психофізіологічні особливості дітей та їх вплив на дизайн
Заклади дошкільної освіти — це не лише місце для перебування дітей, а й важливий етап на шляху їх соціального та інтелектуального становлення. Такі заклади приймають дітей віком від двох місяців до семи років і виконують функції виховання, догляду, розвитку та підготовки до школи. Роль дитячих садків полягає в тому, аби забезпечити безпечне середовище та організувати належне харчування. Також важливими складовими є дотримання гігієнічних стандартів і створення умов для гармонійного розвитку дітей в усіх напрямках — фізичному, інтелектуальному, емоційному та соціальному [6]. Невід’ємною частиною таких закладів, та місцем, де діти проводять багато часу, також є дитячі ігрові майданчики.
Проєктування інтерактивного ігрового простору для закладів дошкільної освіти потребує глибокого розуміння психофізіологічних особливостей дітей. У ранньому віці діти проходять важливі етапи свого становлення — інтенсивно розвиваються їх фізичні, когнітивні, емоційні та соціальні навички. Саме ці фактори визначають спосіб їх взаємодії з навколишнім світом, тому дизайн простору повинен бути максимально адаптованим до таких потреб: він має створювати умови для безпечного, комфортного й повноцінного розвитку дитини [7].
У 1970-х роках ЮНЕСКО за підтримки дослідниці Луїзи Чавли провели масштабні дослідження, спрямовані на вивчення дитячого сприйняття простору. Метою було з’ясувати, як саме діти бачать світ, у якому вони живуть, і яким вони його уявляють через 10 років. Виявилося, що діти почуваються щасливішими в середовищі, яке дозволяє свободу — навіть якщо воно не є багатим або високотехнологічним. Це дослідження також виявило, що найбільш щасливими були діти з найбідніших районів, де вони мали змогу самостійно обирати місця для гри, гуляти без нагляду та вільно досліджувати природу [8]. Це ще раз підкреслює, наскільки важливим є не лише матеріальний рівень простору, а й його людяність, відкритість до дитячої свободи та самовираження.
Одна з ключових потреб дітей — це бажання самостійно досліджувати світ, приймати рішення, бути активною частиною середовища, а не просто спостерігачем. Тому на ігровому майданчику важливо створити умови для вибору — різноманітні сценарії гри, змінність активностей, відкритість до інтерпретацій. Інтерактивні елементи, що реагують на дії дитини, наприклад, сенсорні панелі, музичні інструменти або механізми, що крутяться та рухаються, стимулюють не лише фізичну активність, а й творчість, експериментування, а також адаптивність до нових умов [9].
Дошкільний вік також є критичним періодом розвитку як великої, так і дрібної моторики. Діти активно досліджують навколишнє середовище через рух, а отже, ігрові елементи мають стимулювати фізичну активність, координацію, рівновагу та гнучкість. Конструкції, які дозволяють лазити, стрибати, бігати чи балансувати, позитивно впливають не лише на тілесний розвиток, а й на формування нейронних зв’язків, що є основою пізнавальних функцій [10]. Фізична активність через гру безпосередньо сприяє розвитку нейропластичності мозку, що є ключовим чинником у когнітивному становленні дитини та її здатності орієнтуватися та адаптуватися у майбутньому [11].
Емоції дітей також тісно повʼязані з тим, як вони сприймають навколишній простір. Гра — це основний спосіб емоційного вираження у дошкільному віці, тому важливо створити середовище, що викликає позитивні емоції, а також відчуття спокою та безпеки. Органічні форми, м’які фактури, природні матеріали та гармонійні кольори здатні знижувати тривожність, стабілізувати емоційний стан і формувати довіру до довколишнього простору [12]. Через сенсорний досвід — дотики, звуки, рухи — діти навчаються керувати своїми емоціями, а отже, дизайн має включати елементи, що стимулюють відчуття, не перевантажуючи при цьому дитячу нервову систему.
Ще одним важливим фактором, який необхідно враховувати при проєктуванні дитячих майданчиків, є те, що діти дошкільного віку не є однорідною групою — кожен віковий етап має свої характерні потреби. Простори для наймолодших мають бути максимально безпечними: м’які покриття, низькі конструкції, відсутність гострих кутів і достатній візуальний контакт із дорослими. Старші дошкільники, навпаки, вже потребують складніших форм взаємодії, тому для них доречно впроваджувати інтерактивні й динамічні елементи, що стимулюють спритність, швидкість реакцій і самостійність [13].
Також ключовим чинником є сприйняття дітьми масштабу. У сприйнятті простору діти кардинально відрізняються від дорослих. Їм важливо бачити й розуміти структуру простору, відчувати межі, безпеку та передбачуваність. Висота елементів, відкритість огляду, наявність зон із різною функціональністю допомагають малюкам краще орієнтуватися. Чітко розподілені зони (активна, спокійна, пісочна, водна тощо) сприяють формуванню в дітей відчуття порядку та впевненості [14]. Безпека не повинна обмежувати свободу руху, а має бути інтегрована в дизайн — як його органічна складова.
Спільна гра — також важлива складова соціального навчання. Через взаємодію з іншими дітьми формуються перші уявлення про партнерство, черговість, взаємодопомогу, розв’язання конфліктів. Ігрові простори повинні включати елементи, які заохочують до кооперації: великі конструкції, що вимагають колективної участі, спільні пісочниці, місця для рольових ігор. Такий підхід сприяє не лише соціалізації, а й розвитку мови, емоційного інтелекту та навичок комунікації [15].
Майданчик - це місце, відведене для симуляції дорослого життя. Спілкуючись один з одним, діти «репетирують» різні життєві ситуації, з якими вони неодмінно зіткнуться в дорослому житті. На майданчику діти вчаться вирішувати конфлікти, дружити, грати у відносини, в тому числі й сімейні. Завдяки різним ігровим елементам, такими як будиночки, пісочниці, гірки, ракети і т.п., діти приміряють на себе різні соціальні ролі, причому, при бажанні, кожен день різні. Тому наявність майданчика дуже важлива в житті дитини. Майданчик для дитини приблизно те ж саме, що автодром для майбутнього водія, там вони готуються до дорослого життя, «приміряють» на себе різні життєві ситуації і навчаються навичкам водіння [16].
Таким чином, у процесі створення інтерактивного ігрового середовища надзвичайно важливо враховувати психофізіологічні особливості дітей дошкільного віку. Такий підхід дозволяє не лише підвищити функціональність простору, а й сформувати атмосферу, у якій дитина почуватиметься вільно, безпечно та натхненно. Простір, який підтримує природне прагнення дитини до пізнання, є основою її гармонійного розвитку.

1.3 Основні принципи інклюзивності у створенні дизайну дитячих майданчиків
Інклюзивний дизайн дитячих майданчиків — це не лише естетичне архітектурне рішення, а насамперед філософія рівності, яка втілюється у просторі, де кожна дитина, незалежно від фізичних чи когнітивних особливостей, може відчувати себе повноцінним учасником гри та спілкування. Це середовище, що підтримує розвиток, взаємодію та емоційне благополуччя всіх дітей.
Універсальний дизайн передбачає створення середовища, яке є доступним та зручним для всіх користувачів без потреби в додатковій адаптації. Це означає, що майданчики повинні бути спроєктовані так, щоб враховувати потреби дітей з різними можливостями — від фізичних до сенсорних та когнітивних. Наприклад, інтерактивні елементи, які реагують на дотик, звук або світло, дозволяють дітям із різними сенсорними потребами взаємодіяти з ігровим середовищем на рівних [17].
Ще одними ключовими аспектами інклюзивного дизайну є безпека та доступність. Майданчики повинні мати безбар’єрний доступ, включаючи пандуси, широкі проходи та спеціальні покриття, які забезпечують безпечне пересування для дітей, які користуються кріслами колісними або мають інші особливі потреби у пересуванні [18; 19]. Крім того, важливо використовувати матеріали, які є безпечними та приємними на дотик, щоб уникнути сенсорного перевантаження у дітей з нейровідмінностями [20].
Діти з аутизмом або іншими нейровідмінностями також часто мають специфічні сенсорні потреби. Створення зон зі зниженим рівнем стимуляції, таких як тихі куточки з м’яким освітленням та натуральними матеріалами, допомагає цим дітям почуватися комфортно та безпечно [21]. Інтерактивні панелі, які реагують на дотик або звук, можуть сприяти розвитку сенсорних навичок та зниженню тривожності [20].
Для дітей з особливостями зору важливо забезпечити наявність візуальних та тактильних орієнтирів. Це можуть бути контрастні кольори, тактильні доріжки, шрифт Брайля на інформаційних табличках та інші елементи, які допомагають орієнтуватися в просторі та взаємодіяти з ігровим середовищем [19].
Інклюзивні майданчики повинні сприяти соціальній інтеграції, створюючи умови для спільної гри дітей з різними можливостями. Це досягається через розміщення ігрових елементів, які заохочують до взаємодії, наприклад, каруселі, гойдалки та ігрові платформи, які можуть використовуватися одночасно кількома дітьми [17; 22]. Такі елементи сприяють розвитку комунікативних навичок та емпатії. 
Одним з успішних прикладів інклюзивного дизайну є проєкт американки українського походження Оленки Стеців Віллареаль — майданчик «Чарівний міст» (Magical Bridge Playground) у Пало-Альто, Каліфорнія, створений з урахуванням потреб дітей із різними фізичними та когнітивними особливостями (рис. 1.1–1.3). Цей майданчик включає інтерактивні елементи, безбар’єрний доступ та зони для спокійної гри, що робить його доступним та привабливим для всіх дітей [23].



Отже, врахування зазначених принципів дозволяє створювати дитячі майданчики, які є безпечними, доступними та сприятливими для розвитку всіх дітей. Інклюзивний дизайн сприяє формуванню суспільства, де кожна дитина відчуває себе прийнятою та цінною.

1.4. Роль інтерактивних елементів у дизайні дитячих майданчиків
У сучасному світі, де дитячий розвиток дедалі більше пов’язується з досвідом, взаємодією та дослідженням, пасивні дитячі майданчики — ті, що складаються здебільшого з базових гойдалок, гірок і пісочниць — уже не задовольняють вимоги до сучасних ігрових просторів. Такі майданчики часто обмежують фізичну активність до кількох повторюваних дій і майже не сприяють творчості, комунікації або когнітивному розвитку дитини. Вони створюють умови, де гра перетворюється на механічне заняття, позбавлене глибини та варіативності. Натомість інтерактивні ігрові простори відкривають перед дитиною цілий світ можливостей, де кожен об’єкт — це запрошення до відкриття, дослідження і самовираження.
Інтерактивне ігрове обладнання відіграє ключову роль у розвитку дитячої уяви та стимулюванні фізичної активності. Елементи, такі як конструкції для лазіння, гірки та сенсорні панелі, створюють умови для різноманітних фізичних завдань і сенсорних вражень, сприяючи розвитку моторики та когнітивних навичок. Обладнання, що має різні рівні складності, дозволяє дітям із різними можливостями безпечно випробовувати свої сили, досліджувати нові виклики та поступово розширювати власні здібності [22].
Інтерактивні елементи в дизайні дитячих майданчиків — це не лише декоративні або розважальні компоненти. Вони виконують цілий спектр функцій: когнітивних, сенсорних, соціальних та емоційних. До таких елементів належать звукові панелі, ігрові механізми, що реагують на дотик або рух, конструкції для дослідів із водою або піском, кольорові вітрові дзвіночки, інтерактивні стіни з обертовими частинами чи магнітами, та багато інших варіантів. Їхня головна перевага полягає в тому, що вони змінюють пасивну гру на активну взаємодію, сприяючи розвитку координації, логічного мислення, мовлення, пам’яті й емоційного інтелекту [24].
Особливо цінною є здатність інтерактивних елементів враховувати індивідуальні потреби кожної дитини. Наприклад, діти з аутизмом або сенсорною гіперчутливістю можуть зосереджуватись на тихих звукових механізмах чи елементах, які дають передбачувану відповідь на їхню дію, що створює відчуття безпеки [25]. Інтерактивність також слугує інструментом соціалізації: елементи, що вимагають спільної гри — наприклад, ігрові панелі на кількох користувачів або «музичні стіни», які видають різні звуки залежно від кількості дотиків, — допомагають дітям навчитися співпрацювати, ділитися і спілкуватися [26].
Крім того, інтерактивні зони можуть виконувати роль інструментів інклюзії. Завдяки варіативності форм і принципів взаємодії, вони дозволяють дітям з різними можливостями та стилями навчання бути залученими у гру. Наприклад, діти з порушеннями слуху можуть взаємодіяти з візуальними світловими панелями, тоді як діти з порушеннями зору — з тактильними або звуковими елементами. Правильно інтегровані інтерактивні компоненти враховують не лише фізичну доступність, але й різноманітність способів сприйняття світу, що робить простір справді відкритим для всіх [27].
Інтерактивні елементи також мають потенціал формувати поведінкові та пізнавальні навички. Наприклад, системи, що дозволяють дітям самостійно створювати звукові послідовності, розвивають пам’ять, концентрацію та креативність. Інтерактивні «водні столи» з регульованим потоком рідини стимулюють дослідницький інтерес та формують основи елементарного розуміння фізичних процесів. А кольорові панелі, що змінюють колір під натиском або дотиком, не лише розважають, а й сприяють вивченню кольорів, причинно-наслідкових зв’язків та дрібної моторики [1].
Не менш важливою є роль інтерактивних елементів у соціальному становленні. Коли дитина взаємодіє з об’єктом, який водночас передбачає залучення інших – наприклад, балансир, який потребує двох гравців, або інтерактивна панель із завданням на координацію з партнером, – вона навчається співпраці, діалогу, розподілу ролей. Соціальні та емоційні навички, важливі для подальшого життя, здобуваються не стільки під час звичайного навчання, скільки через активну гру та спілкування з однолітками. У цьому контексті дизайн дитячого майданчика стає не просто оформленням простору, а педагогічним інструментом [24].
Одним із яскравих прикладів вдалого використання інтерактивного підходу є дитячий майданчик у Копенгагені «The Tower Playground», де елементи гри натхненні реальними міськими об’єктами — баштами міста (рис. 1.4–1.6). Майданчик містить інтерактивні платформи, що вивчають баланс, стіни для творчості, де діти можуть малювати крейдою, та механізми, які реагують на рух або тиск. Це середовище мотивує до дослідження простору, співпраці з іншими дітьми та вчить новому через дію [28].




Отже, інтерактивність у дитячому середовищі — це не просто актуальна тенденція, а відповідь на реальні потреби сучасних дітей. Вона дає змогу зробити простір не лише більш захопливим, а й глибоко функціональним, таким, що підтримує розвиток у всіх напрямках — фізичному, емоційному, соціальному та когнітивному. Інтерактивний дизайн формує не лише цікавість до світу, а й внутрішню мотивацію до навчання, взаємодії та самопізнання.
Висновки до першого розділу
Аналіз ринкової ситуації та вивчення психофізіологічних особливостей дітей дошкільного віку дають змогу окреслити ключові напрями, які формують сучасний підхід до проєктування дитячих ігрових просторів. З одного боку, на глобальному рівні спостерігається стійка тенденція до розширення уявлень про дитячий майданчик як про складний, багатофункціональний простір, що має поєднувати безпеку, екологічність, інклюзивність та елементи інтерактивності. З іншого — в центрі уваги дедалі частіше опиняється саме дитина з її індивідуальними потребами, особливостями розвитку та способами сприйняття світу.
Дошкільний вік є періодом інтенсивного розвитку особистості — саме в цей час закладаються основи мислення, емоційного реагування, моторики та соціальних навичок. Тому середовище, у якому дитина перебуває щодня, повинно бути не лише естетично привабливим чи технічно продуманим, а насамперед — психологічно комфортним, відкритим до гри, експериментування й свободи дій. Досвід взаємодії з ігровим простором має сприяти цілісному розвитку дітей, стимулювати їх цікавість до навколишнього світу, формувати довіру до нього та почуття безпеки.
Сучасні ігрові майданчики дедалі більше тяжіють до використання природних матеріалів і м’яких органічних форм, які не лише приваблюють візуально, а й створюють сприятливий сенсорний фон, знижують рівень тривожності та сприяють стабілізації емоційного стану. У центрі дизайну має бути простір, що реагує на дитину, дозволяє їй обирати сценарії поведінки, взаємодіяти з іншими та з простором у власному темпі. Водночас, правильне зонування майданчика, врахування вікових та фізіологічних потреб, масштабів та оглядовості — усе це сприяє кращій орієнтації дітей у середовищі та формує в них відчуття передбачуваності, а отже — безпеки.
У глобальному контексті акцент робиться на створенні інклюзивного простору — такого, що доступний кожній дитині, незалежно від її фізичних можливостей. І хоча в Україні цей напрям лише поступово набирає обертів, він уже закладений у державні норми, що регулюють проєктування дитячих майданчиків. Це свідчить про готовність до позитивних змін у підходах до проєктування дитячих просторів як середовищ зростання, самовираження та спільної взаємодії.
Отже, можна зробити висновок, що сучасне проєктування ігрових просторів для дошкільнят вимагає делікатного поєднання практичного досвіду, нормативної бази та глибокого розуміння дитячої природи. Тільки такий підхід дозволяє створити простір, що буде не лише функціональним, а й по-справжньому живим, наповненим сенсами та відкритим до маленького дослідника — дитини.


РОЗДІЛ ІІ.  АНАЛІЗ ТА ПОРІВНЯННЯ ІСНУЮЧИХ ПРОЄКТІВ ДИТЯЧИХ МАЙДАНЧИКІВ
2.1. Підходи до створення дизайн-проєктів дитячих майданчиків
Проєктування дитячих майданчиків — це не лише технічне завдання, а насамперед складний і комплексний процес, що вимагає глибокого розуміння потреб дітей різного віку, сучасних тенденцій у дизайні середовища, а також урахування соціокультурних чинників. У цьому пункті дипломної роботи буде проаналізовано основні підходи до створення дизайн-проєктів дитячих майданчиків, зокрема через дослідження та порівняння кількох існуючих прикладів, що втілюють різні філософії, принципи та методики.
Один з основних підходів у сучасному дизайні дитячих ігрових просторів — це орієнтація на дитину як активного учасника простору, а не просто його користувача. Такий принцип широко застосовується в скандинавських країнах, де майданчики розробляються не лише для пасивного дозвілля, а й для розвитку уяви, дослідницьких навичок і соціальної взаємодії [29; 30]. Наприклад, дитячі простори компанії «Monstrum» у Данії виділяються своїми сміливими образними рішеннями, що балансують між креативом і функціональністю (рис. 2.1–2.3). Їхні конструкції не завжди підпорядковуються класичним нормам симетрії чи стандартного модульного підходу — навпаки, вони заохочують до вільної гри, експериментів та розширення меж дозволеного. Візуально це часто великі яскраві об’єкти (зокрема у формі китів, замків, кораблів), які водночас виступають і як архітектурні домінанти, і як інструменти для різних видів активності [31].




Протилежністю до такого підходу є більш традиційне бачення, яке й досі широко використовується у проєктуванні дитячих просторів, зокрема в Україні. У таких випадках дизайн здебільшого є стандартизованим та спирається на серійні елементи — гойдалки, гірки, пісочниці. Хоча цей варіант є економічно доцільним та легко відтворюваним, він часто не враховує індивідуальні потреби дітей, особливо в аспектах розвитку сенсорної моторики, фантазії або міжособистісної взаємодії [29; 30]. Крім того, подібні майданчики, на жаль, рідко відповідають сучасним вимогам інклюзивності [32].
Сучасне проєктування дедалі частіше змінюється під впливом підходів, які ставлять у центр уваги інклюзію. Майданчики, що відповідають принципам універсального дизайну, мають на меті бути доступними для всіх дітей незалежно від фізичних або когнітивних особливостей. Яскравим прикладом такого підходу є інклюзивний майданчик у Таращі на Київщині, відкритий у грудні 2024 року (рис. 2.4–2.5). Майданчик обладнано спеціальними гойдалками, пандусами, інтерактивними елементами та зонами для ігор, які враховують потреби дітей з різними можливостями, включаючи тих, хто пересувається на кріслах колісних. Цей простір сприяє розвитку, іграм та соціалізації дітей, забезпечуючи їм рівні можливості для активного та цікавого дозвілля [32; 33].



Окремої уваги заслуговує й біофільний підхід, що набирає популярності останніми роками. Його сутність полягає в максимальному використанні природних матеріалів і впровадженні елементів ландшафту в ігрову інфраструктуру. Замість штучних матеріалів, таких як пластик чи метал, у таких проєктах переважають деревина, камінь, пісок, рослинність, вода та ґрунт. Окрім естетичної та екологічної цінності, такий підхід сприяє формуванню екологічної свідомості у дітей, зміцнює їхній зв’язок із природою, а також зменшує візуальний та акустичний шум простору [34; 35].
Усі ці підходи — традиційний, інноваційно-ігровий, інклюзивний та біофільний — мають свої сильні сторони та виклики. Наприклад, хоча інноваційні проєкти часто надихають і викликають захоплення, їх реалізація вимагає значних фінансових витрат і ретельного дотримання безпекових норм [29; 30]. Інклюзивні майданчики, попри свою гуманну місію, досі залишаються рідкісними через відсутність належного проєктного досвіду й нормативної підтримки [32]. Традиційні ж рішення, хоч і доступніші, часто залишаються осторонь актуальних потреб розвитку дітей [29].
Таким чином, аналіз існуючих підходів засвідчує, що найефективнішими є ті дизайн-проєкти, які не обмежуються лише функціональністю чи естетикою, а поєднують у собі комплексний підхід: врахування вікових і психофізіологічних особливостей дітей, інклюзивність, екологічність та можливість адаптації до конкретного середовища. У наступних розділах цієї дипломної роботи буде розглянуто, яким чином ці принципи можуть бути адаптовані у рамках конкретного дизайн-проєкту, що створюється з урахуванням потреб дітей дошкільного віку.

2.2. Стандарти безпеки та їх вплив на процес створення дизайн-проєкту
У процесі створення інтерактивного ігрового простору для закладу дошкільної освіти безпека дітей є ключовим елементом, який визначає не лише функціональність, а й етичну відповідальність дизайнерів. Врахування стандартів безпеки на етапі проєктування дозволяє забезпечити комфортне та безпечне середовище для розвитку та гри дітей [36]. 
В Україні існує низка нормативних документів, що регламентують вимоги до безпеки дитячих ігрових майданчиків. Зокрема, Державні будівельні норми (ДБН) В.2.2-4:2018 «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти» встановлюють вимоги до облаштування майданчиків для дітей різного віку, включаючи покриття, площу та обладнання [37]. Також важливими є стандарти ДСТУ EN 1176, які деталізують вимоги до безпеки обладнання ігрових майданчиків, включаючи гойдалки, гірки, каруселі та інші елементи [38].  
Вибір матеріалів для ігрового обладнання має відповідати критеріям безпеки та екологічності. Наприклад, деревина повинна бути оброблена антисептиками та вологовідштовхувальними засобами, а також не містити токсичних речовин [39]. Конструкції мають бути міцними та стійкими, з урахуванням вікових особливостей дітей. Висота платформ, гірок та інших елементів повинна відповідати віку дітей, а також бути обладнана поручнями та огорожами для запобігання падінь [40].  
Покриття ігрових зон повинно забезпечувати амортизацію у разі падіння, тим самим знижуючи ризик травмування. Сучасні матеріали, такі як гумова крихта, штучна трава або поліуретанове покриття, забезпечують необхідний рівень безпеки та комфорт для дітей [40]. 
Проєктування ігрового простору має враховувати потреби дітей різного віку та рівня розвитку. Зонування майданчика дозволяє створити безпечне середовище для кожної вікової групи, запобігаючи можливим конфліктам та травмам. Крім того, інклюзивний підхід у дизайні забезпечує доступність ігрового простору для дітей з особливими потребами, сприяючи їх соціалізації та розвитку [41]. 
Врахування стандартів безпеки на етапі проєктування впливає на всі аспекти створення ігрового простору: від вибору матеріалів та конструкцій до планування зон та вибору обладнання. Це забезпечує не лише відповідність нормативним вимогам, а й створює умови для безпечного та комфортного перебування дітей у цьому ігровому просторі [42].
Отже, дотримання стандартів безпеки є невід’ємною частиною процесу створення інтерактивного ігрового простору для закладів дошкільної освіти. Це забезпечує не лише фізичну безпеку дітей, а й сприяє їх гармонійному розвитку та соціалізації. З цього можна зробити висновок, що інтеграція вимог безпеки в дизайн-проєкт дозволяє створити середовище, що відповідає сучасним педагогічним та етичним стандартам.

2.3. Екологічність використання природних матеріалів
У сучасному світі, де питання екології набуває все більшої важливості, використання природних матеріалів у дизайні ігрових просторів для дітей стає не лише актуальною тенденцією, а й необхідністю. Особливо це стосується закладів дошкільної освіти, де формуються перші уявлення дітей про навколишній світ. Застосування екологічно чистих матеріалів сприяє не тільки фізичному, а й емоційному та соціальному розвитку малюків [43].
Природні матеріали, такі як дерево, пісок, глина, камінь та інші, мають низку переваг перед синтетичними аналогами. Важливим є те, що вони не містять шкідливих хімічних речовин, що знижує ризик алергічних реакцій у дітей. Крім того, такі матеріали приємні на дотик, мають природну текстуру та запах, що позитивно впливає на сенсорний розвиток дітей [44; 45]. 
Деревина, зокрема, є одним із найпоширеніших матеріалів у створенні дитячих ігрових майданчиків. Вона має природну теплозберігаючу властивість, що дозволяє дітям комфортно грати навіть у прохолодну погоду. Крім того, дерев’яні конструкції легко піддаються ремонту та оновленню, що продовжує термін їх експлуатації [46; 47].
Використання природних матеріалів сприяє зниженню негативного впливу на навколишнє середовище. На відміну від синтетичних матеріалів, які часто виготовляються з невідновлюваних ресурсів та мають тривалий період розкладання, природні матеріали є біорозкладними та відновлюваними. Це особливо важливо в контексті збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь [43].
Крім того, використання місцевих природних матеріалів зменшує вуглецевий слід, пов’язаний з транспортуванням, та підтримує локальних виробників. Це сприяє розвитку місцевої економіки та зменшує залежність від імпортних матеріалів [43].
Інтеграція природних матеріалів у дизайн-проєкт вимагає особливого підходу та врахування специфіки їх використання. Необхідно ретельно підбирати матеріали з урахуванням їхніх фізичних та хімічних властивостей, довговічності, стійкості до зовнішніх впливів та безпеки для дітей [45; 48].
Наприклад, деревина повинна бути оброблена спеціальними засобами, що захищають її від вологи, шкідників та ультрафіолетового випромінювання, при цьому не містити токсичних речовин. Також важливо враховувати сезонні зміни температури та вологості, які можуть впливати на стан природних матеріалів [46; 48]. 
Крім того, дизайн ігрового простору повинен бути адаптований до використання природних матеріалів, що може вимагати змін у конструктивних рішеннях, виборі форм та кольорів, а також у способах монтажу та кріпленні елементів [45; 47].
Використання природних матеріалів у ігровому середовищі позитивно впливає на психоемоційний стан дітей. Природні текстури, кольори та форми сприяють розвитку уяви, творчого мислення та естетичного сприйняття. Крім того, взаємодія з природними матеріалами допомагає дітям краще розуміти навколишній світ, формує екологічну свідомість та відповідальне ставлення до природи [43; 44].
Дослідження показують, що діти, які мають можливість грати з природними матеріалами, проявляють вищий рівень креативності, соціальної взаємодії та емоційної стабільності. Це підкреслює важливість інтеграції природних елементів у дизайн дитячих ігрових просторів [44; 47].
Отже, застосування природних матеріалів у дизайні інтерактивного ігрового простору для закладів дошкільної освіти є важливим кроком до створення безпечного, екологічного та сприятливого для розвитку дітей середовища. Це не лише відповідає сучасним тенденціям екологічності, а й сприяє формуванню у дітей позитивного ставлення до природи та навколишнього світу. Врахування екологічних аспектів при створенні дизайн-проєкту дозволяє забезпечити гармонійне поєднання функціональності, естетики та безпеки, що є ключовими чинниками у формуванні якісного освітнього простору для наймолодших членів суспільства [48; 49].

Висновки до другого розділу
Аналіз існуючих підходів до створення дитячих ігрових майданчиків показав, що сучасний дизайн у цій сфері поступово відходить від стандартизованих рішень, на користь більш гнучких, інклюзивних та емоційно орієнтованих концепцій. Серед найпоширеніших стратегій проєктування виокремлюються традиційний підхід, інноваційно-ігровий, біофільний та інклюзивний. Кожен із них має свої переваги, обмеження та потенціал до поєднання в рамках комплексного дизайн-рішення. Особливо важливим є усвідомлення того, що майданчики сьогодні — це не лише простори для фізичної активності, а й середовища, що активно впливають на соціальний, емоційний та пізнавальний розвиток дитини.
Окрему роль у процесі створення таких просторів відіграють стандарти безпеки, що слугують базовим каркасом для формування фізично комфортного й захищеного середовища. Їх дотримання не лише гарантує відповідність проєкту чинним нормам, а й сприяє етичній відповідальності перед користувачами простору — дітьми та їхніми опікунами.
Ще одним важливим аспектом є екологічність. Використання природних матеріалів не тільки покращує сенсорний досвід дитини та підвищує загальну якість середовища, а й сприяє формуванню у дітей раннього розуміння взаємозв’язку з природою. Біофільний підхід до проєктування розглядається не просто як дизайнерська тенденція, а як ціннісний орієнтир, що впливає на світоглядні засади майбутніх поколінь.
У підсумку варто наголосити на тому, що ефективне проєктування дитячих ігрових майданчиків можливе лише за умови комплексного підходу, який об’єднує в собі функціональність, естетику, безпеку, інклюзивність і турботу про довкілля. Саме такі принципи буде покладено в основу наступного — проєктного розділу цієї дипломної роботи.


РОЗДІЛ ІІI. СТВОРЕННЯ ВЛАСНОГО ДИЗАЙН-ПРОЄКТУ ДИТЯЧОГО МАЙДАНЧИКА

3.1. Визначення концепції та основної мети 
У сучасному світі дитинство дедалі більше опиняється під впливом цифрових технологій, пришвидшеного ритму життя та урбаністичних умов, які не завжди сприяють повноцінному розвитку дитини. Усе менше залишається місця для природного дослідження простору, емоційної взаємодії із середовищем та рухливої гри на свіжому повітрі. У такому контексті особливої актуальності набуває створення безпечного, гармонійного та інклюзивного середовища, яке б стимулювало фізичну активність, розвиток сенсорного сприйняття, уяви, допитливості та емоційної стабільності у дітлахів.
Саме на основі цього формується основна мета мого проєкту — розробити інтерактивний, екологічно дружній та інклюзивний дитячий майданчик для дітей дошкільного віку (3–6 років), який би слугував не лише місцем для гри, а й простором для пізнання світу, розвитку емоційного інтелекту та формування гармонійного сприйняття себе й навколишнього середовища [1; 9].
Для проєктування була обрана умовна територія невеликого внутрішнього двору у межах міського дитячого садка. Простір розташований у зеленій зоні з достатнім природним освітленням, що дозволяє гармонійно вписати природні матеріали у загальну композицію. Площа умовної ділянки — орієнтовно 300 м², що дає можливість реалізувати кілька різнофункціональних зон і забезпечити безпечну відстань між ігровими елементами. Локація має також певні обмеження, зокрема тінь від сусідніх будівель і потребу у збереженні вже існуючих дерев, що стало додатковими факторами для планування мого дизайн-проєкту [16; 18].
У процесі формування концепції було проаналізовано велику кількість матеріалів, пов’язаних із темою організації дитячих ігрових просторів, а також вивчено численні існуючі рішення — як локальні, так і зарубіжні (Додаток А). Такий попередній аналіз допоміг виявити ключові тенденції, зрозуміти типові проблеми сучасних майданчиків, а також чіткіше визначити напрям для подальшого розроблення унікального, функціонального та емоційно привабливого простору, адаптованого до потреб дошкільнят [2; 13; 30].
Концепція простору ґрунтується на трьох ключових принципах: природність, безпека та дитячий погляд на світ. Це означає, що майданчик має бути відкритим для вільної взаємодії з природою, орієнтованим на безпечну гру, і водночас — наповненим елементами, які резонують з емоційним і візуальним сприйняттям дитини [1; 12; 14].
Концепція проєкту передбачає зонування майданчика на дві основні функціональні зони: активного руху та сенсорну. Зона активної гри покликана задовольнити потребу дітей у русі, сприяти розвитку моторики, координації, витривалості та фізичної сили. Тут передбачені елементи для лазіння, стрибків та балансування, які не лише підтримують фізичний розвиток, а й формують навички співпраці та комунікації в груповій грі [9; 22].
Натомість сенсорна зона орієнтована на тиху, емоційно збагачуючу взаємодію з природними об’єктами та текстурами. Вона сприяє розвитку тактильного сприйняття, уваги, уяви та самовираження. У межах цієї зони заплановано встановлення інтерактивних елементів, зокрема доріжки-босоніжки та сенсорного столу. Подібні елементи, на перший погляд прості, виконують важливу функцію — вони повертають дитину до відчуттів, спостереження, дослідження, які є основними механізмами пізнання у віці 3–6 років [7; 11; 15].
Водночас проєкт має не лише ігровий, а й виховний та емоційно-розвивальний характер. Він створений як середовище, яке із розумінням ставиться до унікальності кожної дитини, включаючи дітей з особливими освітніми потребами. Простір має бути інтуїтивно зрозумілим, відкритим, доступним та дружнім. Інклюзивність у цьому випадку — не додатковий елемент, а невіднятна частина загального бачення, яка передбачає різні рівні сприйняття, чутливості та поведінкові особливості в дітей дошкільного віку [5; 17; 21].
Таким чином, основна концепція мого дизайн-проєкту полягає у створенні середовища, яке поєднує турботу про фізичний і психоемоційний розвиток дітей з увагою до естетики, екологічності, інклюзивності та сучасного підходу до дошкільної освіти. Простір покликаний надихати на гру, стимулювати спостережливість і допитливість, а також формувати емоційний зв’язок дитини з навколишнім середовищем — як основу для подальшого розвитку екологічної та соціальної свідомості.
3.2. Підбір природних матеріалів та елементів для простору
Під час створення мого власного проєкту ігрового простору для дітей дошкільного віку було важливим зважати не лише на зовнішній вигляд елементів чи їхню функціональність, а насамперед — на те, які відчуття вони викликатимуть у дітей. Матеріали, з яких зроблені конструкції, грають ключову роль у тому, як малюки сприйматимуть навколишнє середовище: воно може здаватися теплим і привітним або, навпаки, чужим і холодним.
У моєму проєкті головний акцент зроблено на використанні натуральних і тактильно приємних матеріалів. Основний матеріал — дерево. Його застосування передбачене для виготовлення більшості конструкцій: гойдалок, альтанок, лавок та частин інтерактивних модулів. Щоб продовжити строк служби деревини, передбачена її обробка: термічна стабілізація та фарбування спеціальними безпечними для дітей фарбами. Дерево — не тільки екологічний, але й теплий на дотик матеріал, який сприяє створенню комфортного й дружнього простору для дітей [1; 12].
Окрім деревини, у тих зонах, де цього вимагають конструктивні особливості, передбачається використання металу, мотузок, мінімальної кількості пластику (здебільшого для з’єднувальних елементів або дрібних деталей), а також гумового наливного покриття, що часто застосовується в ігрових просторах завдяки своїм амортизувальним властивостям [3; 16],  перевага надалась йому задля комфортного та безпечного пересування всіх дітей. Частину поверхонь гойдалок, виконаних у формі тварин, планується вкривати м’яким покриттям із текстурою, схожою на шерсть — штучним вуличним велюром, який поєднує комфорт і зносостійкість.
Сенсорна частина простору була сформована на основі використання природних елементів: піску, камінців, гальки, деревної кори, шишок — усе це стане частиною так званої доріжки-босоніжки та інших сенсорних модулів. Вони створені для того, щоб діти могли досліджувати різні текстури босими ногами, розвивати тактильне сприйняття, координацію та моторику [1; 11]. Планується адаптувати природні матеріали таким чином, щоб зробити простір багатшим на різноманітні відчуття та сприяти розвитку сенсорного досвіду дітей дошкільного віку. У сучасному урбанізованому світі діти часто перебувають у досить стерильних, штучних умовах, де мало можливостей для контакту з природою. Тому створення такого майданчика дає їм безпечний і різносторонній досвід взаємодії з природними фактурами, кольорами, запахами та текстурами. Ця взаємодія важлива не лише для розвитку тактильних навичок, а й для формування уваги, уяви та моторики [8; 14; 15].
Не менш важливою частиною мого проєкту є також й інтерактивні елементи. У проєкті передбачено створення великого круглого ігрового столу, за яким одночасно зможе грати багато дітей. Він стане центром взаємодії, дослідження та спільної творчості [2; 29]. Окремий сенсорний маршрут — доріжка-босоніжка — сприятиме індивідуальному досвіду дослідження середовища через тіло. Обидва ці елементи мають на меті не лише розважати, а й розвивати — через гру, експерименти, дотик і спілкування [9].
Живі рослини також є важливою частиною простору. Планується часткове збереження наявних зелених насаджень та доповнення території безпечними видами рослин і кущів, які є гіпоалергенними, не мають колючок чи отруйних частин і легко піддаються догляду. Зелень допомагає створити відчуття зв’язку з природою, заохочує до дослідження та формує бережливе ставлення до всього живого [1; 4].
Матеріали добиралися з урахуванням безпеки, інклюзивності та ергономіки. Усі елементи мають бути приємними на дотик, неслизькими, стійкими до погодних умов, термостійкими та гіпоалергенними [3; 5]. Під час проєктування я також зважала на зріст і силу дітей дошкільного віку, тому конструкції мають зручну висоту, прості форми для захоплення руками, стабільну основу та логічну, інтуїтивно зрозумілу структуру [6; 12].
Щодо кольорової палітри, у проєкті свідомо зроблено вибір на користь яскравих кольорів. Це рішення базується на аналізі дитячих малюнків, де переважають насичені відтінки. Діти самі обирають яскраві кольори і більш охоче взаємодіють із предметами, які їх містять [10; 11]. Саме тому оформлення передбачає використання яскравих кольорів для ігрових конструкцій — зокрема гойдалок у формі тварин та інших приємних для дітей об’єктів (наприклад, веселки), а також яскравих зображень у стилі дитячих малюнків.
Отже, підбір матеріалів у межах цього проєкту — це не лише про технічне або естетичне бачення. Це частина цілісного підходу до формування простору, який буде спілкуватися з дитиною через форми, кольори, текстури та запахи. Це середовище не диктує, а надихає, не обмежує, а запрошує до дослідження, гри та відкриттів.
3.3. Процес зонування простору
Проєктування дитячого простору — це не лише питання підбору форм, кольорів і матеріалів, а зокрема й створення логічної, інтуїтивно зрозумілої структури, в якій діти зможуть вільно пересуватися, грати, досліджувати, спілкуватися та відпочивати. Саме тому процес зонування став одним із ключових етапів у мій роботі над проєктною частиною дипломної роботи. Від того, наскільки вдало продумані просторові взаємозв’язки між зонами, залежить і безпека, і функціональність, і рівень зацікавленості дітей.
У межах цього простору умовно виділено три основні функціональні зони, кожна з яких відіграє свою роль у гармонійному розвитку дитини. Найдинамічнішою стала зона активної гри — простір, що заохочує рух, дослідження та командну взаємодію. Тут розміщені гойдалки у формі веселок з додатковими багатофункціональними модулями для лазання, зокрема нависними перилами, а також гойдалки-балансири у формі коників і велика багатофункціональна гірка у формі кота, яка поєднує класичну функцію спуску з різноманітними варіантами для лазіння та розвитку координації (Додаток Б). Усі ці елементи розміщено з урахуванням стандартів безпеки, на амортизуючому покритті, яке зменшує ризик травмування, а самі конструкції розміщені таким чином, щоб забезпечити безпечну дистанцію падіння [2; 3].
Ближче до затишнішої частини майданчика передбачено сенсорну зону — простір для тихої, зосередженої гри, яка стимулює уяву, уважність та чуттєве сприйняття. Центральною частиною цієї зони стала напіввідкрита альтанка з великим круглим інтерактивним столом, що дозволяє дітям експериментувати з різними матеріалами та формами. Поруч проходить доріжка-босоніжка, яка знайомить малечу з різноманіттям текстур — від гладкого каміння до м’якої кори — і сприяє розвитку тактильних відчуттів, заспокоєнню та уважному спостереженню [1; 14].
Для відновлення сил малечі на території облаштовано зону відпочинку. Тут розміщені лави, питний фонтанчик, а також вулична кругла шухляда-полиця з декоративним метеликом — мініатюрний обмінник, у якому діти можуть залишати або брати іграшки чи книжки. Такий елемент заохочує до взаємодопомоги, обміну та створює приємну емоційну прив’язаність до простору [8; 30]. Деякі з лав розміщені в затінених місцях, що забезпечує комфортне перебування навіть у спекотну пору року.
Отже, зонування у моєму проєкті базується на вікових і психофізіологічних особливостях дітей дошкільного віку, зокрема їхній потребі в русі, спокої, дослідженні та грі у власному темпі. Простір організований так, щоб активні зони не перетинались із сенсорними або відпочинковими, тим самим знижуючи ризик конфліктів, перевантаження чи дезорієнтації. Важливо також, що маршрути пересування сплановані таким чином, щоб залишатися відкритими, простими й інтуїтивно зрозумілими для дітей різного рівня розвитку [7; 15].
Таким чином, зонування у цьому проєкті стало не лише інструментом планування, а й основою для створення гармонійного, інклюзивного та емоційно збагаченого середовища, яке дбайливо підтримує природні потреби кожної дитини.
3.4. Створення візуальної частини проєкту
Завершальним етапом роботи над проєктом стало створення його візуальної складової — тієї частини, що перетворює ідею з концептуальної схеми на наочний, просторово-емоційний образ. Візуалізація відіграє не лише естетичну роль, а й має чітке функціональне призначення: вона дозволяє побачити цілісну картину майбутнього середовища, оцінити його організацію, настрій, ергономічність і потенціал для взаємодії. Саме завдяки цій частині презентації простір стає зрозумілим і відчутним.

У процесі реалізації візуальної частини проєкту було заплановано кілька основних елементів візуалізації. Зокрема, до фінальної презентації увійшли: план простору із зонуванням, ергономічна схема, креслення ключових об’єктів, добірка аналогів, візуалізації (рендери), а також палітра кольорів і матеріалів Рис.1.1(Додаток В). Кожен із цих блоків відіграє окрему роль, але разом вони створюють послідовну й логічну структуру представлення проєкту [12; 30].
Тривимірна модель середовища була створена в програмі Blender — вільному програмному забезпеченні для 3D-моделювання, що дозволяє поєднувати роботу з формою, текстурами, освітленням і анімацією [50]. Усі ключові елементи — багатофункціональна гірка з модулями для лазання, гойдалки-коники, гойдалки з перилами, сенсорна доріжка-босоніжка, інтерактивний стіл в альтанці, вулична шухляда для обміну речами, лави та питний фонтанчик — були змодельовані відповідно до необхідних розмірів і функціональних характеристик. Простір логічно поділено на три функціональні зони (активну, сенсорну та зону відпочинку), з урахуванням їхньої взаємодії та принципів безбар’єрності й безпеки [16; 22].
При моделюванні особливу увагу я приділила ергономічним аспектам: доступності елементів для дітей різного зросту, ширині проходів, комфортності посадки на гойдалки чи лави. Також передбачається оздоблення обʼєктів матеріалами з натуральними текстурами — деревина, шліфований камінь, кора, м’який гумовий настил — що підкреслює природну ігрову атмосферу простору. Візуальна мова проєкту спирається на теплу, природну атмосферу, яка гармонійно вписуються в ландшафт та не перевантажує сприйняття дітей [20; 27].
У сцені було налаштовано природне освітлення, що імітує денне світло, з м’якими тінями, які підсилюють об’ємність простору та створюють атмосферу спокою й довіри. Візуалізації демонструють як загальний вигляд простору, так і фокусні фрагменти: наприклад, деталі конструкції гірки, фактуру сенсорної доріжки чи декоративні акценти альтанки [30; 34].
Після завершення моделювання зображення були оброблені у Adobe Photoshop — графічному редакторі, що дозволяє точно коригувати кольори, освітлення, насиченість і композицію кадру [51]. Тут були додані легкі декоративні елементи, позначення та підписи, які покращують розуміння зображень. За допомогою Photoshop вдалося досягти балансу між технічними аспектами та емоційним настроєм візуалізації мого дизайн-проєкту.
Отже, створена презентація — це результат поєднання технічних навичок 3D-моделювання, розуміння дитячої психології, дизайнерського мислення та здатності формулювати просторову ідею мовою образів. Вона не лише демонструє композиційне рішення, а й передає атмосферу, закладену в концепції: теплоту, відкритість, природність і гру. Таким чином, візуальна частина проєкту стала не просто доповненням, а його головною складовою — тією, що дозволяє побачити, як ідея оживає в реальному просторі, а діти стають його активними творцями.

Висновки до третього розділу
У результаті моєї роботи над дипломною роботою було розроблено дизайн-проєкт інтерактивного ігрового простору для закладу дошкільної освіти, що ґрунтується на комплексному врахуванні психофізіологічних особливостей дітей, актуальних стандартів безпеки, естетичних вимог, а також принципів інклюзивності, розвитку та відкритості до гри. Ретельний аналіз кожного аспекту, представлений у пунктах цього розділу, дозволив сформувати рішення, яке відповідає не лише нормативним вимогам, а й емоційно-психологічним потребам дитини як особистості, що розвивається.
Ще однією важливою частиною проєктної роботи стало опрацювання концепції середовища, яке не лише стимулює фізичну активність, а й заохочує до творчої взаємодії, розвитку соціальних навичок, формування самостійності та пізнавального інтересу. Завдяки створенню тематично й функціонально насиченого простору, ігрове середовище не є фрагментарним або випадковим, а навпаки — логічно структурованим і цілісним, що дозволяє дітям інтуїтивно освоювати простір, досліджувати його й повертатися до улюблених зон для повторної гри.
Особливу увагу в проєкті було приділено ергономіці, безпеці та адаптивності елементів. Це забезпечує комфортне та безпечне використання простору для дітей різного віку та рівня фізичного розвитку, включаючи дітей із особливими освітніми потребами. Гармонійне поєднання природних матеріалів, тактильно приємних поверхонь, яскравої палітри кольорів і чіткої логіки просторової організації створює сприятливе середовище, у якому діти можуть вільно проявляти себе — грати, експериментувати, взаємодіяти з іншими та бути собою.
Кожен з функціональних блоків ігрового простору було розроблено з урахуванням конкретних освітніх і розвивальних задач, а також на основі аналітичних висновків із попередніх розділів. Це дозволило створити не лише естетично привабливий, а й педагогічно виправданий простір, що може ефективно функціонувати в межах закладу дошкільної освіти.
Загалом, запропонований проєкт демонструє потенціал дизайну як інструменту гуманізації освітнього середовища та доводить, що через правильне просторове рішення можна підтримувати розвиток дитини не тільки фізично, а й емоційно, соціально та інтелектуально. Таким чином, проєктний розділ є логічним завершенням дослідницької та аналітичної частин дипломної роботи, перетворюючи абстрактні знання й ідеї на конкретний візуал, готовий до практичного впровадження.
Загальні висновки
Проведене дослідження підтверджує, що дизайн сучасних дитячих ігрових майданчиків вимагає глибшого, більш комплексного підходу, ніж це практикувалося раніше. Простір для гри має бути не лише функціональним і безпечним, а й таким, що враховує природні потреби дитини — фізичні, емоційні, когнітивні та соціальні. У центрі проєктування має стояти не технологія, не форма як така, а сама дитина, її сприйняття світу, її темп, її спосіб пізнання.
Аналіз ринку, психофізіологічних особливостей дошкільнят та принципів сучасного дизайну виявив низку тенденцій, які сьогодні формують якісно новий підхід до створення ігрового середовища. Серед них — посилена увага до інклюзивності, що гарантує доступність простору для всіх дітей незалежно від їх фізичних можливостей; екологічності, яка проявляється у використанні натуральних матеріалів та органічних форм; а також інтерактивності, що дозволяє створювати динамічний, живий простір, відкритий до змін і до дослідження.
Окремо варто наголосити на ролі нормативної бази та стандартів безпеки, які не обмежують творчість дизайнера, а, навпаки, забезпечують основу для створення фізично комфортного середовища. Водночас дотримання цих стандартів повинно поєднуватися з гнучкістю мислення, розумінням індивідуальних потреб дитини та чутливістю до контексту — зокрема урбаністичного, соціального та природного.
Розроблений у межах дипломної роботи дизайн-проєкт дитячого інтерактивного майданчика втілює в собі всі зазначені принципи. Його концепція базується на зонуванні простору, використанні натуральних матеріалів, інтеграції сенсорних і динамічних елементів, а також на прагненні зробити простір дружнім до всіх дітей. Такий підхід не лише відповідає сучасним педагогічним і дизайнерським викликам, а й сприяє формуванню в дітей довіри до середовища, емоційної стабільності, мотивації до дослідження та почуття належності.
Загалом, результати дослідження демонструють, що дизайн дитячого майданчика — це не лише про естетику чи функціональність, а насамперед про людяність, емпатію і відповідальність перед наступними поколіннями. Такий дизайн здатен не просто прикрасити міський простір, а й стати важливою частиною становлення особистості дитини, формування її світогляду, внутрішньої рівноваги та зв’язку з природою.









СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Moore R. C., Wong H. H. Natural Learning: Creating Environments for Rediscovering Nature’s Way of Teaching. – Berkeley: MIG Communications, 1997. – 256 p.
Woolley H., Lowe A. Exploring the relationship between design approach and play value of outdoor play spaces // Landscape Research. – 2013. – Vol. 38, №1. – P. 53–74.
EN 1176:2017 Playground equipment and surfacing – European Standard. – [Brussels]: European Committee for Standardization, 2017. – 46 p.
UNICEF. Child Friendly Cities and Communities Handbook [Електронний ресурс]. – New York: United Nations Children's Fund, 2018. – Режим доступу: https://www.childfriendlycities.org/media/2251/file/CFCI%20Handbook%20-%20EN.pdf – Дата звернення: 19.01.2025.
ДБН Б.2.2-12:2019 Інклюзивність будівель і споруд [Електронний ресурс]. – Київ: Мінрегіон України, 2019. – 54 с. – Режим доступу: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=86979 – Дата звернення: 19.01.2025.
Закон України «Про дошкільну освіту» : станом на 2023 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text. – Дата звернення: 29.01.2025.
Євтухова Г. С. Психологія розвитку дитини дошкільного віку. – Київ : Освіта, 2020. – 248 с.
Chawla L. Growing Up in an Urbanising World. – London : Earthscan / UNESCO, 2002. – 216 p.
White R., Stoecklin V. L. Creating Outdoor Play & Learning Environments. – Kansas City, MO : White Hutchinson Leisure & Learning Group, 1997. – 8 p. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://files.eric.ed.gov/fulltext/ED434484.pdf. – Дата звернення: 29.01.2025.
Крутій К. Л. Дошкільна педагогіка. – Харків : Основа, 2018. – 288 с.
Монтессорі М. Розум дитини: погляд Монтессорі / пер. з італ. – Львів : Світ, 2004. – 240 с.
Olds A. R. Child Care Design Guide. – New York : McGraw-Hill, 2001. – 360 p.
Frost J. L. A History of Children’s Play and Play Environments: Toward a Contemporary Child-Saving Movement. – New York : Routledge, 2010. – 320 p.
Moore R. C. The Need for Nature: A Childhood Right // Social Justice. – 1997. – Vol. 24, № 3. – P. 203–220.
Berk L. E. Child Development. – 9th ed. – Boston : Pearson Education, 2013. – 800 p.
Пилипенко Б. М., Симонова І. М., Симонов С. І., Григор’єва А. Г. Основні принципи проєктування дитячих майданчиків // Збірник наукових праць ДонДТУ. – 2018. – № 1 (47). – С. 81–90. – ISSN 2077-1738.
UNICEF. Inclusive Playgrounds: A Guide for Communities. – New York: United Nations Children’s Fund, 2021. – 88 p.
ДБН Б.2.2-12:2018. Планування та забудова територій. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://dbn.co.ua/files/sntdgtu_2018_1_12.pdf – Дата звернення: 31.01.2025.
Kompan Play Institute. Inclusive Play [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kompan.com/en/int/research/kompan-play-institute/inclusive-play?utm_source=chatgpt.com – Дата звернення: 19.01.2025.
World Health Organization (WHO). Guidelines on Inclusive Environments for Children with Disabilities. – Geneva: WHO Press, 2018. – 72 p.
NRPA. Principles of Inclusive Playground Design [Електронний ресурс] // Parks & Recreation Magazine. – September 2022. – Режим доступу: https://www.nrpa.org/parks-recreation-magazine/2022/september/principles-of-inclusive-playground-design/ – Дата звернення: 19.01.2025.
Cai, R. What are the essential components of an engaging preschool playground setup? [Електронний ресурс] / Roger Cai. – Режим доступу: https://xihamontessori.com/preschool-playground-setup/ – Дата звернення: 19.01.2025.
Радіо Свобода. Інклюзивні дитячі майданчики: як зробити гру доступною для всіх [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/ – Дата звернення: 19.01.2025.
Вимоги до ігрового предметно-розвивального середовища в групі: сучасні підходи / Квасилівський ЗДО [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://leleka.rv.ua/index.php?m=content&d=view&cid=143 – Дата звернення: 19.01.2025.
Goodwin, D. L., Watkinson, E. J. Inclusive physical education from the perspective of students with physical disabilities // Adapted Physical Activity Quarterly. – 2000. – Vol. 17, № 2. – P. 144–160.
Prellwitz, M., Tamm, M. Functional playgrounds for children with disabilities // Scandinavian Journal of Occupational Therapy. – 2000. – Vol. 7, № 1. – P. 11
Iwarsson, S., Ståhl, A. Accessibility, usability and universal design—positioning and definition of concepts describing person-environment relationships // Disability and Rehabilitation. – 2003. – Vol. 25, № 2. – P. 57–66.
Copenhagen Towers Playground [Електронний ресурс] // MONSTRUM. – [n.d.]. – Режим доступу: https://monstrum.dk/en/playground/towers-copenhagen – Дата звернення: 19.01.2025.
Enhancing children’s social and cognitive development through play space design [Електронний ресурс] // ResearchGate. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/374944071_Enhancing_children%27s_social_and_cognitive_development_through_play_space_design. – Дата звернення: 10.02.2025.
Богданова І. В. Дизайн дитячого ігрового простору: соціокультурний аспект. – Київ : НАОМА, 2018. – 112 с.
MONSTRUM – офіційний сайт компанії, що спеціалізується на дизайні дитячих майданчиків [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://monstrum.dk/. – Дата звернення: 10.02.2025.
UNICEF. Inclusive Playgrounds: Guidelines and Best Practices [Електронний ресурс]. – 2022. – Режим доступу: https://www.unicef.org/documents/inclusive-playgrounds-guidelines-and-best-practices. – Дата звернення: 10.02.2025.
Спеціальні гойдалки, пандуси, інтерактивні елементи: у Таращі відкрили перший інклюзивний дитячий майданчик [Електронний ресурс] // Суспільне Новини. – Режим доступу: https://suspilne.media/kyiv/895191-specialni-gojdalki-pandusi-interaktivni-elementi-u-tarasi-vidkrili-persij-inkluzivnij-ditacij-majdancik/. – Дата звернення: 10.02.2025.
Biophilic Approach to Design for Children [Електронний ресурс] // ResearchGate. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/357223993_Biophilic_Approach_to_Design_for_Children. – Дата звернення: 10.02.2025.
Пойманова К. О. Біофільний дизайн як основна концепція у формуванні навчального простору загальноосвітньої школи [Електронний ресурс] / К. О. Пойманова // ResearchGate. – Режим доступу: https://www.researchgate.net/publication/380440153_BIOFILNIJ_DIZAJN_AK_OSNOVNA_KONCEPCIA_U_FORMUVANNI_NAVCALNOGO_PROSTORU_ZAGALNOOSVITNOI_SKOLI. – Дата звернення: 10.02.2025.
Політика дитячих майданчиків в Україні: яких вимог важливо дотримуватися [Електронний ресурс] // HiPark. – Режим доступу: https://hipark.com.ua/polityka-dytyachyh-majdanchykiv-v-ukrayini-yakyh-vymog-vazhlyvo-dotrymuvatysya/ – Дата звернення: 26.03.2025.
ДБН В.2.2-4:2018 Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://anc-project.com/ua/dbn1/dbn-v.2.2-4-2018-budinki-i-sporudi.-zakladi-doshkilnoi-osviti.html – Дата звернення: 26.03.2025.
ДСТУ EN 1176:2019 Устатковання та покриття дитячих ігрових майданчиків. Частина 1. Загальні вимоги щодо безпеки та методи випробування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=88706 – Дата звернення: 26.03.2025.
Особливості безпеки дерев’яних дитячих майданчиків [Електронний ресурс] // Sportigra.com.ua. – Режим доступу: https://sportigra.com.ua/osoblyvosti-bezpeky-derevianykh-dytiachykh-maidanchykiv/ – Дата звернення: 26.03.2025.
Що має бути на сучасному дитячому майданчику [Електронний ресурс] // Ukrkompozit.com.ua. – Режим доступу: https://ukrkompozit.com.ua/poleznaya-informaciya/shho-mae-buti-na-suchasnomu-dityachomu-majdanchiku/ – Дата звернення: 02.04.2025.
Дитячий майданчик: різниця між хорошими і типовими рішеннями [Електронний ресурс] // Nabuduvaly.com. – Режим доступу: https://nabuduvaly.com/dytiachyy-maydanchyk-riznytsia-mizh-khoroshymy-i-typovymy-rishenniamy/ – Дата звернення: 02.04.2025.
Тренди в дизайні ігрових майданчиків: від класичних до інноваційних рішень [Електронний ресурс] // Zhzh.com.ua. – Режим доступу: https://zhzh.com.ua/internet/trendi-v-dizajni-igrovih-majdanchikiv-vid-klasichnih-do-innovacijnih-rishen.html – Дата звернення: 02.04.2025.
Екологічний дизайн: використання натуральних матеріалів для створення комфортного зеленого простору [Електронний ресурс] // Vash-master.com.ua. – Режим доступу: https://vash-master.com.ua/ekologichnij-dizajn-vikoristannya-naturalnix-materialiv-zelenij-pidxid-do-stvorennya-komfortnogo-prostoru/ – Дата звернення: 15.04.2025.
Zabava. Переваги натуральних матеріалів для дитячого майданчика [Електронний ресурс] // Zabava.kiev.ua. – Режим доступу: https://zabava.kiev.ua/ua/poleznye-zametki/detskaya-ploshadka-v-mode – Дата звернення: 15.04.2025.
Особливості використання природних матеріалів у дизайні інтер’єру [Електронний ресурс] // Sprotyv.org. – Режим доступу: https://sprotyv.org/osoblyvosti-vykorystannya-pryrodnyh-materialiv-u-dyzajni-inter-yeru/ – Дата звернення: 15.04.2025.
Особливості проєктування та безпеки дерев’яних дитячих майданчиків [Електронний ресурс] // Sportigra.com.ua. – Режим доступу: https://sportigra.com.ua/osoblyvosti-bezpeky-derevianykh-dytiachykh-maidanchykiv/ – Дата звернення: 15.04.2025.
Створення дитячих майданчиків: матеріали для створення безпечних та функціональних дитячих майданчиків [Електронний ресурс] // Mukachevo.net. – Режим доступу: https://mukachevo.net/news/stvorennia-dytiachykh-maydanchykiv-materialy-dlia-stvorennia-bezpechnykh-ta-funktsionalnykh-dytiachykh-maydanchykiv_4993942.html – Дата звернення: 15.04.2025.
ДБН В.2.2-4:2018 Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://anc-project.com/ua/dbn1/dbn-v.2.2-4-2018-budinki-i-sporudi.-zakladi-doshkilnoi-osviti.html – Дата звернення: 15.04.2025.
Підлога для дитячих майданчиків – різновид та яку обрати? [Електронний ресурс] // Creativeplay.com.ua. – Режим доступу: https://creativeplay.com.ua/blog/pidloga-dlya-dityachogo-majdanchika-riznovid-ta-yaku-obrati – Дата звернення: 15.04.2025.
Blender Foundation. Blender Manual [Електронний ресурс] : офіційна документація. – 2023. – Режим доступу: https://docs.blender.org/manual/en/latest/, вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 09.05.2025.
Adobe Systems. Photoshop User Guide [Електронний ресурс] : офіційна довідка. – 2024. – Режим доступу: https://helpx.adobe.com/photoshop/user-guide.html, вільний. – Назва з екрана. – Дата звернення: 09.05.2025.

ДОДАТКИ
Додаток А 





Рис.А.1-5 Об’єкти та їх розміщення 
Додаток В

Рис. 1.1. Фінальний вигляд проєкту
43