Проєкт автотранстпортного підриємства на 145 автомобілів для перевезення залізної руди в місті Кривий Ріг

Іляшенко, Дмитро Олексійович

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7530

Title:	Проєкт автотранстпортного підриємства на 145 автомобілів для перевезення залізної руди в місті Кривий Ріг
Authors:	Тарандушка , Людмила Анатоліївна Іляшенко, Дмитро Олексійович
Issue Date:	2025
Abstract:	В даній кваліфікаційній роботі бакалавра виконане проектування автотранспортного підприємства на 145 автомобілів для перевезення залізної руди в місті Кривий Ріг. В ході виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було розраховано виробничу програму, виконано проект планування виробничого корпусу, проект планування шиномонтажної дільниці та системи її освітлення, спроєктовано генеральний план АТП, в конструкторській частині було спроєктовано та описано роботу пристосування для виконання відновлювальних робіт маховика двигуна. Кваліфікаційна робота бакалавра виконана на 68 стор. друкованого тексту, складається зі вступу, змісту, 4 розділів, висновків, переліку джерел посилання та додатків.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7530
Appears in Collections:	274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Іляшенко.pdf Restricted Access		1.78 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92

ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технологій їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________20__ р.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА
на тему

«ПРОЄКТ АВТОТРАНСТПОРТНОГО ПІДРИЄМСТВА НА
145 АВТОМОБІЛІВ ДЛЯ ПЕРЕВЕЗМЕННЯ ЗАЛІЗНОЇ
РУДИ В МІСТІ КРИВИЙ РІГ»

Керівник роботи:
професор, д.т.н. _____________Л.А. Тарандушка
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
(дата)

Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ -13
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _______________ Д.О. Іляшенко
(підпис, дата) (Ініціали, прізвище)

2025

Реферат

В даній кваліфікаційній роботі бакалавра виконане проектування
автотранспортного підприємства на 145 автомобілів для перевезення залізної
руди в місті Кривий Ріг. В ході виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було
розраховано виробничу програму, виконано проект планування виробничого
корпусу, проект планування шиномонтажної дільниці та системи її освітлення,
спроєктовано генеральний план АТП, в конструкторській частині було
спроєктовано та описано роботу пристосування для виконання відновлювальних
робіт маховика двигуна. Кваліфікаційна робота бакалавра виконана на 68 стор.
друкованого тексту, складається зі вступу, змісту, 4 розділів, висновків, переліку
джерел посилання та додатків.

Зміст
1. Техніко економічне обґрунтування проекту ............................................................ 4
1.1. Аналіз вихідних даних проекту .............................................................................. 5
1.2. Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов ............................ 6
1.3. Аналіз характеристик вантажу та вибір транспортного засобу .......................... 7
1.3.1. Аналіз характеристик вантажу при перевезенні залізної руди враховують
кілька ключових параметрів, які впливають на вибір транспорту, тари та умов
транспортування: ............................................................................................................. 7
1.3.2. Вибір транспортного засобу ................................................................................. 8
2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства ............................. 13
2.1. Розрахунок виробничої програми. Вибір і коригування нормативної
періодичності ТО і ресурсного пробігу ...................................................................... 13
2.1.1. Кількість технічних впливів за цикл ................................................................. 13
2.1.2. Визначення діагностичних впливів на АТП ..................................................... 17
2.1.3. Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів ............ 18
2.2. Планування виробничого корпусу ....................................................................... 19
2.2.1. Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів ................. 19
2.2.2. Розрахунок річного об’єму робіт по ТО і ремонту рухомого складу ............ 20
2.2.3. Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР ............................................................. 22
2.2.4. Розрахунок зони поточного ремонту ................................................................ 24
2.2.5. Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу ....... 25
2.2.6. Розрахунок чисельності виробничих робітників ............................................. 26
2.2.7. Розрахунок площ приміщень ............................................................................. 27
2.2.8. Розрахунок площ виробничих дільниць ........................................................... 28
2.2.9. Розрахунок площ складських приміщень ......................................................... 29
2.2.10. Розрахунок зони зберігання рухомого складу ............................................... 31
2.2.11. Розрахунок площ допоміжних приміщень ..................................................... 32
2.2.12. Розрахунок загальної площі забудови АТП ................................................... 33
2.2.13. Планування стін і колон для виробничого корпусу ...................................... 35
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 2

2.3. Проектування шиномонтажної дільниці ............................................................. 37
2.3.1. Призначення шиномонтажної дільниці ............................................................ 37
2.3.2. Вибір основного обладнання для шиномонтажної дільниці. ......................... 39
2.3.3. Розробка вимог техніки безпеки при роботі на шиномонтажній дільниці ... 39
3. Конструкторська розділ ............................................................................................ 42
4. ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ............................. 46
4.1. Мікроклімат ............................................................................................................ 46
4.2. Шум і вібрація ........................................................................................................ 47
4.3. Освітлення ............................................................................................................... 47
4.4. Розрахунок штучного освітлення ......................................................................... 49
4.5. Пожежна безпека .................................................................................................... 51
4.6. Електробезпека ....................................................................................................... 56

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 3

1. Техніко економічне обґрунтування проекту
Сучасний Кривий Ріг — це велике індустріальне місто, центр Криворізького
залізорудного басейну — найважливішої сировинної бази металургії України.
Криворізький індустріальний регіон відіграє провідну роль в економіці
України та є основною сировинною базою для розвитку чорної металургії, має
стратегічне значення для економічної незалежності та безпеки держави. У
загальному внутрішньому валовому продукті України частка продукції Кривого
Рогу становить близько 6,4 %, в експортному потенціалі країни — 7 %.
У Криворізькому басейні розташовано 8 із 11 підприємств України з
одночасно видобутку та перероблення залізорудної сировини, а також
підприємства з обслуговування основного виробництва. Тому головною місто
утворювальною галуззю, яка стійко визначає профіль міста в територіальному
розподілі праці, є чорна металургія. У Кривому Розі розташовано один із
найбільших у світі металургійних комбінатів — АрселорМіттал Кривий Ріг, п'ять
гірничозбагачувальних комбінатів: Північний, Південний, Центральний,
Новокриворізький, Інгулецький, три рудоремонтні заводи та інші. Переважна
номенклатура: залізна руда, концентрат, агломерат, котуни, чавун, сталь, готовий
прокат (арматура, кутик, катанка). Питома вага гірничо-металургійного комплексу
становить 86 % загальних обсягів промислового виробництва в місті
Автомобільний транспорт часто використовується для перевезення залізної
руди в середині міста або на відстанях, які не перевищують кілька сотень
кілометрів. Особливо важливо дотримання всіх правил безпеки, так як залізна руда
вибухо-небезпечна, що може призвести до аварії на дорозі.
Для перевезення залізної руди на автомобільному транспорті можуть
використовуватись різні види вантажних машин, в залежності від обсягу вантажу
та вимог до його транспортування.
Один з найпоширеніших видів - це вантажівки з відкритою платформою, які
зазвичай використовуються для перевезення великих об’ємів залізної руди.
Вантажівки з відкритою платформою можуть мати різні розміри та
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 4

вантажопідйомність, що дозволяє підібрати оптимальний варіант для
транспортування вантажу.
Залізну руду транспортують різними типами транспорту в залежності від
відстані, об'єму вантажу та інфраструктури. Найпоширеніші види транспорту:
Залізничний транспорт — основний спосіб перевезення великих обсягів руди
на великі відстані. Для цього використовують вагони-хопери або платформи з
відкритим кузовом (думпкари).
Автомобільний транспорт — використовується на коротких відстанях,
наприклад, між кар'єром і збагачувальною фабрикою. Тут застосовуються
великовантажні кар'єрні самоскиди, наприклад: Caterpillar, SHACMAN X3000.
Характеристики транспортного засобу, який використовується для
перевезення залізної руди, залежать від його виду та призначення. Зазвичай для
перевезення залізної руди використовують вантажівки з великою
вантажопідйомністю та міцною конструкцією. Також важливо мати можливість
швидкого та безпечного завантаження та розвантаження вантажу, що дозволяє
зменшити час на перевезення та підвищити ефективність роботи.
Іншими характеристиками автомобільного транспорту, що використовується
для перевезення залізної руди, є наявність спеціального обладнання для
забезпечення безпеки перевезення. Також важливо мати належне страхування
автомобіля та вантажу на випадок нещасного випадку на дорозі.
Враховуючи всі ці характеристики, автомобільний транспорт може бути
ефективним та безпечним засобом для перевезення залізної руди від місця збору до
місця переробки.
1.1. Аналіз вихідних даних проекту
Для проектування АТП здійснюємо вибір та обґрунтування вихідних даних:
- Кількість автомобілів на АТП – 145 шт.;
- Кількість робочих змін – 1;
- Режим роботи – п’ятиденний робочий день. Кількість робочих днів на рік
складає 256 днів. ЩО проводиться один раз на добу;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 5

- Середньодобовий пробіг автомобіля складає 320 км;
- Категорія умов експлуатації автомобіля – II, тип дорожнього покриття –
Д2 – дороги з асфальтобетонних матеріалів, рельєф місцевості – P1 –
рівнинний (до 200м), клімат - помірно континентальний.
1.2. Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов
Криви́й Ріг — місто в Україні, у Дніпропетровській області,
адміністративний центр Криворізького району та Криворізької міської громади.
Восьме за населенням та друге за площею місто країни[5]. Населення станом на
2023 рік становить 646 748 мешканців. Друге за промисловим виробництвом місто
країни після Києва[6]. Є найдовшим містом Європи: лінійна довжина міста
(відстань між крайніми південною та північною точками на межі міста) становить
66,1 км[7].
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним
кліматом зі спекотним літом. Найтепліший місяць — липень із середньою
температурою 27,8 °C (82.04 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою
температурою -6,3 °С (20.66 °F).[27] Більша частина опадів випадає під час теплої
половини року (квітень-жовтень) — 268 мм. Упродовж року сумарна тривалість
випадіння опадів 730 годин.
Кількість днів зі сніжним покровом — 69. Стійкого снігового покрову майже
не буває, 52 % зим є безсніжними та малосніжними. Середня висота снігу становить
10 см, максимальна — 30 см. Упродовж зими частим явищем є ожеледь[29].
Місто Кривий Ріг розташоване в центральній частині Українського
кристалічного масиву. В геологічній побудові міста та його околиць беруть участь
четвертинні суглинки, завтовшки 3–25 м, що підстилаються неогеновими глинами,
пісками або тріщинуватими вапняками, завтовшки 5–11 м. Над неогеновими
відкладеннями залягають докембрійські кристалічні породи (граніти), що виходять
на поверхню в долинах річок. У межах району виділяються два водоносних
горизонти — відкладень четвертинного періоду і кристалічних порід докембрію та
продукти їхньої руйнації.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 6

Через місто проходять автошляхи Н11, Н23, Т 0411 та Т 0434. Транзитні
автомобільні потоки оминають місто об'їзною дорогою, проте це не вирішує
внутрішньоміських транспортних проблем. Вони спричинені станом дорожнього
покриття, відсутністю паркінгів та стрімким збільшенням кількості автомобілів[

1.3. Аналіз характеристик вантажу та вибір транспортного засобу

1.3.1. Аналіз характеристик вантажу при перевезенні залізної руди
враховують кілька ключових параметрів, які впливають на вибір транспорту,
тари та умов транспортування:
1. Вологість
– Ру́да може бути сухою або вологовмісною (особливо після
збагачення).
– Надмірна вологість може призводити до злежування або втрати
сипучості — це важливо при транспортуванні залізницею чи морем.
2. Фракційний склад (розмір частинок)
– Руда буває грудковою (агломерат), окатишами (пелети) або
порошкоподібною (концентрат).
– Від цього залежить тип вагону чи контейнера (наприклад, для
пилоподібної руди потрібно більше ущільнення).
3. Насипна щільність (густина)
– В середньому становить 2,5–3,5 т/м³, що означає високе навантаження
на осі транспорту.
– Цей параметр визначає вантажопідйомність машин і вагони, які
можна використовувати.
4. Температурна стійкість
– Деякі типи руди можуть нагріватися при зберіганні чи перевезенні,
викликаючи самозаймання (особливо при домішках сірки або
органіки).
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 7

5. Магнітні властивості
– Важливі при застосуванні магнітного транспорту або сортування на
виробництві.
1.3.2. Вибір транспортного засобу
Вибір оптимального автомобіля для перевезення залізної руди залежить від
декількох факторів, включаючи кількість вантажу та умови перевезення.
Для проектованого АТП розглянемо два автомобіля
1.Volvo FMX 6X6 — великотоннажний повнопривідний самоскид для перевезення
руди по міських дорогах зазвичай використовують самоскиди з підвищеною
вантажопідйомністю та підвищеним рівнем екологічності, які відповідають нормам
шуму та викидів, встановленим у межах міської інфраструктури. Має відмінну
маневреність, сучасні системи безпеки та комфорт.
Типи самоскидів, які підходять для міських умов:
1. Самоскиди з заднім вивантаженням – оптимальні для роботи в обмежених
умовах міста.
2. Самоскиди зі зменшеним радіусом повороту – підвищена маневреність у
вузьких вулицях.
3. Машини з автоматичними системами контролю навантаження – для
дотримання допустимої маси на вісь.
4. Гібридні або електричні моделі – відповідають суворим екологічним
стандартам міст.

Технічні характеристики Volvo FMX 6X6
Таблиця 1.1 – технічна характеристика автомобіля Volvo FMX 6X6
№ Назва параметра Значення параметра
п/п
1. Вид автомобіля Самоскид

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 8

Закінчення таблиці 1.1
2. Самоскидний кузов об'ємом 16 м3
4500х2300х1500
3. Габаритні розміри автомобіля, мм 8218х2490х3110
4. Повна маса автомобіля, кг 42000
5. Вантажепідємність, кг 27000
6. Споряджена маса, кг 14500
7. Міжосьова відстань, мм 3500
8. Коробка перемикання передач I-Shift 12-ступінчаста
9. Двигун дизельний D13C 420 к.с
10. Стандарт викиду відпрацьованих газі Євро 6
11. Кількість циліндрів 6
12. Об'єм двигуна,л 12,8

Рисунок 1.1 - Габаритні розміри автомобіль самоскид Volvo FMX 6X6
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 9

Рисунок 1.2 - Автомобіль самоскид Volvo FMX 6X6

2. SCANIA P380 B6X4HZ - призначений для перевезення важких матеріалів
(в тому числі руди), підвищена прохідність, комфортне керування навіть у тісному
міському середовищі.Самоскид виконаний із високоміцних сортів сталі, рами
Лонжерон типу, кабіна на якій закріплена за допомогою чотириточкової механічної
підвіски. Спереду самоскид оснащений залежною архітектурою на параболічних
ресорах, а ззаду – підвіскою балансирного типу, встановленою з використанням
багатолистих ресор
Технічна характеристика SCANIA P380 B6X4HZ
Таблиця 1.2 – технічна характеристика автомобіля SCANIA P380 B6X4HZ
№ Назва параметра Значення параметра
п/п
1 Вид автомобіля Вантажний (самоскид)
2 Об'єм двигуна 13 л
3 Вантажепідємність, кг 20000
4 Об’єм кузова 16м3
4900х2300х1400
5 Розмір шин передньої осі 385/65 R22.5
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 10

Закінчення таблиці 1.2

6 Розмір шин задньої осі 315/80 R22.5
7 Компонувальна схема 6х4
8 Двигун DC13 152 380л.с
9 Колісна формула 6X4
10 Колісна база, мм 3 350
11 Стандарт викиду відпрацьованих газі Euro 5

12 Максимальна швидкість, км/год 80
13 Коробку передач Модель КПП: GR905
механічна,8 ступінчаста

Рисунок 1.3 - Габаритні розміри автомобіль самоскид SCANIA P380 B6X4HZ

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 11

Рисунок 1.4 - Автомобіль-самоскид SCANIA P380 B6X4HZ
За базовий автомобіль обираємо автомобіль моделі SCANIA P380 B6X4HZ. Такий
вибір обґрунтовуємо тим, що технічні характеристики автомобіля здатні
забезпечити безпеку вантажу в позаміських та міських умовах завдяки своїм
технічним характеристикам і своїй комфортності та вартістю автомобіля. Основні
параметри обраного автомобіля наведено в табл. 1.2.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 12

2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства
2.1. Розрахунок виробничої програми. Вибір і коригування нормативної
періодичності ТО і ресурсного пробігу
Періодичність ТО, пробіг до капітального ремонту (КР) можна визначити за
формулами:
��′ (��)
ТО−1 = ������−1 ∙ ��1 ∙ ��3 = 4000 ∙ 0.9 ∙ 1 = 3 600 км.

(��)
��′
ТО−2 = ������−2 ∙ ��1 ∙ ��3 = 16000 ∙ 0.9 ∙ 1 = 14 400 км.

′ (��)
��рес = ��рес ∙ ��1 ∙ ��2 ∙ ��3 = 300 000 ∙ 0.9 ∙ 0,9 ∙ 1 = 243 000км.

(��)
Де ���� – Нормативна періодичність ТО – 1 та ТО-2 для 2 категорії умов
експлуатації, км;
K1, K2, K3 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації та
кліматичних умов.
(��)
Де ��рес – нормативний пробіг до капітального ремонту (КР), тис. км.
2.1.1. Кількість технічних впливів за цикл
Кількість технічних впливів на один автомобіль визначається відношенням
циклового пробігу Lµ до виду впливу. Розрахунковий цикловий пробіг відповідає
ресурсному (Lрес = Lµ = км). Кількість списань за цикл дорівнює 1. ТО-1 при цьому
за цикл не включає ТО-2. Періодичність ЩО дорівнює середньодобовому пробігу.
Визначаємо КР, ТО-1, ТО-2 на один автомобіль за цикл:
- кількість КР на цикл:
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 13

��µ 243 000
���� = = = 1
��рес 243 000

де ��КР – кількість КР за цикл;
Lµ - цикловий пробіг автомобіля, км;
Lрес – пробіг до капітального ремонту, км.
- Кількість ТО-2:
-
��рес 243 000
��2 = − ���� = − 1 = 15.875 ≈ 15;
��ТО−2 14 400

- Кількість ТО-1 на цикл:
-
��рес 243 000
��1 = − (���� + ��2) = − (1 + 15) = 51,5 ≈ 51
��ТО−1 3 600

де N1 – кількість ТО-1;
LТО-1 – періодичність виконання ТО-1.
- Кількість ЩО на цикл:
-
��рес 243 000
��ЩО = = = 759;
��сд 320

де ��сд – середньодобовий пробіг автомобіля;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 14

Lk – скорегований пробіг до КР, км.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1. – Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за цикл
Умовне Nc N1 N2 NЩО
позначення
Кількість 1 51 15 759

Коефіцієнт технологічної готовності:

1 1
���� = = = 0,85
��ТО ПО ДКР 0,45 22
1 + �� і
сд ∙ ( + ) 1 + 320 ∙ ( +
1000 ��КР 1000 243 000)

де ��ТОіПО – тривалість простою ТО та ПР в АТП, дні/1000 км.;
Дк – тривалість простою ТЗ в КР на авторемонтному підприємстві, дні .
Розрахунок річного пробігу автомобіля:

���� = Дроб ∙ ��сд ∙ ���� = 256 ∙ 320 ∙ 0,85 = 69 632 км.,

де Дроб. д – кількість днів роботи АТП в рік, дні.
Коефіцієнт переходу від циклу до року:

���� 69 632
���� = = = 0,28
��рес 243000

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 15

Розрахунок річної кількості ТО на один автомобіль за рік:

��ЩО �� = ��ЩО ∙ ���� = 759 ∙ 0,28 = 212,52 ≈ 212

��1�� = ��1 ∙ ���� = 51 ∙ 0,28 = 14,28 ≈ 14

��2�� = ��2 ∙ ���� = 15 ∙ 0,28 = 4,2 ≈ 4

Кількість ТО на весь парк за рік:
∑ ��ЩО/�� = ��ЩО �� ∙ ��СП = 212 ∙ 145 = 30740

∑ ��1�� = ��1�� ∙ ��СП = 14 ∙ 145 = 2030

∑ ��2�� = ��2�� ∙ ��СП = 4 ∙ 145 = 580

Результати розрахунків занесено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 – кількість технічних впливів на один ТЗ та на весь парк
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по всьому
автомобіль АТЗ
NЩО/Р N1Р N2Р ∑ ��ЩО Р ∑ ��1Р ∑ ��2Р
212 14 4 30 740 2030 580

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 16

2.1.2. Визначення діагностичних впливів на АТП

Діагностування РС буде входити в обсяг робіт ТО, ПР. Діагностування АТЗ
буде проводитися на постах, поєднано з ТО-1. На АТП передбачається два види
діагностування АТЗ: Д1, Д2.
Д1 призначено для визначення технічного стану систем автомобіля, вузлів,
агрегатів, що забезпечують безпеку руху. Д1 виконується при ТО-1, ТО-2
(забезпечує безпеку руху) та при ПР (по вузлах, що забезпечують безпеку руху).
Кількість АТЗ згідно статистичних даних та норм проектування приймаємо 10%
від ТО-1 за рік.
Д2 призначено для визначення економічних, потужнісних показників АТЗ.
Д2 проводиться з періодичністю ТО-2, в інших випадках при ПР. Кількість
автомобілів, що направляються на Д2 при ПР 20% від річної програми ТО-2.
Розрахунок числа діагностичних впливів:

∑ ��Д1�� = 1.1 ∙ ∑ ��1�� + ∑ ��2�� = 1.1 ∙ 2030 + 580 = 2813

де ∑ ��Д1�� – кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік.

∑ ��Д2�� = 1.2 ∙ ∑ ��2�� = 1.2 ∙ 580 = 696

де ∑ ��Д2�� – кількість Д2 на весь парк за рік;
1.1 та 1.2 – коефіцієнти, що враховують кількість АТЗ, що діагностуються
при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР (прийнято 20 % відрічної
програми ТО-2):

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 17

20 20
∑ ��Д2 ПР Р = ∑ ��Д2 Р ∙ = 696 ∙ = 139
100 100

2.1.3. Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів

Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації ТО. Вона
служить вихідним показником при визначенні числа постів та ліній ТО.
По видах ТО та діагностуванню добова виробнича програма визначається за
формулою:
∑ ������
��ід =
Дроб. ����

де ∑ ������ – річна програма ТО чи діагностування окремо ( ∑ ��ЩО , ∑ ��1��,
∑ ��2��);
Дроб.���� – річна кількість робочих днів зони, призначеної для ТО,
діагностування автомобілів [1, с.86, дод. 8].

30 740
��ЩО Д = ≈ 120
256

2 030
��ТО−1 Д = ≈ 8
256

580
��ТО−2 Д = ≈ 2
256

2 813
��Д1 Д = ≈ 11
256

696
��Д2 Д = ≈ 3
256
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 18

2.2. Планування виробничого корпусу
2.2.1. Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів
Потокова організація обслуговування при ЩО є доцільною при NЩО д = 100
при обслуговуванні однотипних АТЗ, ТО-1 при N1ꝺ = 12 АТЗ, ТО-2 при N2ꝺ = 5. При
меншій добовій програмі використовуємо універсальні пости.
Д-1 в залежності від добової програми, методу проведення ТО-1
організовується разом з ТО-1 або на окремих постах.
При виконанні ТО-1 на універсальних постах Д-1 можна організувати на
окремому пості. При цьому його місце розташування забезпечить зручний заїзд
АТЗ з різних виробничих зон.
Розрахункову трудомісткість tЩО ЩО визначаємо за формулою:
�� н
ЩО = ��ЩО ∙ К4 ∙ КМ = 0.4 ∙ 1.1 ∙ 0.5 = 0,264 , люд. год
де К4 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно сумісного РС
та розмір АТП;
��н
ЩО – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год.
КМ = 0,35 … 0,75 - коефіцієнт, який враховує зниження трудомісткості за
рахунок механізації робіт ЩО.
Нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2 для РС проектованого АТП
визначається за формулою:

��ТО−1 = ����
�� ∙ ��2 ∙ ��4 = 7,5 ∙ 0,9 ∙ 1,1 = 7,42, люд. год.

�� ��
ТО−2 = ���� ∙ ��2 ∙ ��4 = 24 ∙ 0,9 ∙ 1,1 = 23,76, люд. год.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 19

де ����
�� – нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд.год.
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту визначається за
формулою, люд.год/1000км:

�� н
пр = ��ПР ∙ ��1 ∙ ��2 ∙ ��3 ∙ ��4 ∙ ��5 = 5,5 ∙ 0,9 ∙ 0,9 ∙ 1 ∙ 1,1 ∙ 1 = 4,9, люд. год.

де ��н
ПР - нормативна трудомісткість ПР, люд. год.
��1, ��2, ��3, ��4, ��5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації
рухомого складу, модифікацію рухомого складу, природно-кліматичні умови
експлуатації рухомого складу, кількість одиниць технологічно сумісного рухомого
складу, способу зберігання рухомого складу.
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1:

��д−1 = 0,25 ∙ ��ТО−1 = 0,25 ∙ 7,42 = 1,85 люд. год.

Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2:

��д−2 = 0,2 ∙ ��ТО−2 = 0,2 ∙ 23,76 = 4,75 люд. год.
Трудомісткість СО:

�� 20
��СО = ∙ ��ТО−2 = ∙ 23,76 = 4,75люд. год.
100 100

де δ – частка робіт СО від трудомісткості ТО-2 (20% - для інших районів, 50%
- частка дуже холодного і жаркого районів; 30% - для жаркого і холодного районів).

2.2.2. Розрахунок річного об’єму робіт по ТО і ремонту рухомого складу

Розрахунок річних обсягів робіт за ЩО:

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 20

ТЩО.Р = ∑ ��ЩО Р ∙ ��що = 30 740 ∙ 0,264 = 8107,44 люд. год.

Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-1:

��ТО−1�� = ∑ ��1�� ∙ ��ТО−1 = 2030 ∙ 7,42 = 15062,6 люд. год.

Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-2:

��2�� = ∑ ��2�� ∙ ��ТО−2 = 580 ∙ 23,76 = 13780,8 люд. год.

Розрахунок річних обсягів робіт за Д-1:

��д1 P = ∑ ��д1P ∙ ��д−1 = 2813 ∙ 1,85 = 5204 люд. год.

Розрахунок річних обсягів робіт за Д-2:

��д2 P = ∑ ��д2P ∙ ��д−2 = 696 ∙ 4,85 = 3375,6 люд. год.

Розрахунок річних обсягів робіт за ПР:

���� ∙ ��пр ∙ ��пр 69 632 ∙ 145 ∙ 4,9
��ПР Р = = = 49 473,53 люд. год.
1000 1000

Об'єм робіт сезонного обслуговування (СО) за рік в цілому по парку:
��СО.Р = 2 ∙ Апр ∙ КСО ∙ ��ТО−2 = 2 ∙ 145 ∙ 0,2 ∙ 23,76 = 1378,08 люд. год.

де КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 21

Апр – кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів.
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на
потокових лініях, повинні уточнюватися після розрахунку відповідних зон
обслуговування.

2.2.3. Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР

При розрахунку ТО та ПР визначаємо режим роботи зони, кількість
потокових ліній та постів, обираємо метод обслуговування, уточнюємо річні
трудомісткості робіт ТО.
«Режим роботи ТО, ПР приймаємо залежно від режиму роботи АТЗ. Роботи
ЩО, ТО-1 виконуються в міжзмінний час ТО-2, ПР під час роботи АТЗ на лініях.
Роботу зон технічних обслуговувань рекомендується планувати в 1…2 зміни, зони
ПР в 2…3 зміни».
Вибір методу технічного обслуговування виконуємо шляхом порівняння ��
(такту поста) з R (ритмом виробництва). Якщо такт поста (вважаємо, що весь об'єм
робіт виконується на одному посту) рівний або більше 3R для ТО-1, 2R для ЩО,
4R для ТО-2, то можливе використання потокового методу виробництва. Якщо
умова не виконується проектуються для проведення ТО універсальні пости.
Ритм виробництва визначається за формулою:

60 ∙ ��ЗМ ∙ СЗМ
���� =
����.д

де ��ЗМ = 8 год – тривалість зміни;
СЗМ – число змін;
Ni.ꝺ - добова виробнича програма розділена по кожному виду ТО.
60 ∙ 8 ∙ 1
��ЩО = = 4 хв
120
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 22

60 ∙ 8 ∙ 1
��ТО−1 = = 60 хв
8

60 ∙ 8 ∙ 1
��ТО−2 = = 240 хв
2

Розрахунок такту зони обслуговування:
60 ∙ ��ТО−1 60 ∙ 7,42
��ТО−1 = + (1 … 3) = + 3 = 151,
Рз 3

60 ∙ ��ТО−2 60 ∙ 23,76
��ТО−2 = + (1 … 3) = + 3 = 478,2
Рз 3

60 ∙ ��ЩО 60 ∙ 0,264
��ЩО = + (1 … 3) = + 2 = 7,28
Рз 3

де ti – трудомісткість робіт з обслуговування, що виконуються на даній зоні
обслуговування, люд.-год;
Рз – кількість робітників, що працюють одночасно;
tз=1...3 хв. – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці
його на пост і з'їзді з посту.
Кількість постів для ЩО:
��ЩО 7,28
��ЩО = = ≈ 2
��ТО−1 ∙ ��ТО−1 4 ∙ 0,9

Кількість постів для ТО-1:

��ТО−1 151,4
��ТО−1 = = ≈ 3
��ТО−1 ∙ ��ТО−1 60 ∙ 0,9

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 23

Кількість постів для ТО-2:

��ТО−2 478,2
��ТО−2 = = =≈ 3
��ТО−2 ∙ ��ТО−2 240 ∙ 0,9

де �� = 0.85…0.95 - коефіцієнт використання робочого часу посту.
Кількість постів Д-1 визначається:

��Д1р 5204
��Д1 = = ≈ 3
Дрп ∙ �� ∙ ��зм ∙ �� ∙ ���� 256 ∙ 1 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 0,85

Кількість постів Д-2 визначається:

��Д2р 3375,6
��Д2 = = ≈ 2
Дрп ∙ �� ∙ ��зм ∙ �� ∙ ���� 256 ∙ 1 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 0,85

де Tꝺ.р – річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах,
люд.год.; Кн – коефіцієнт нерівномірності завантаження;
Дрп – кількість робочих днів поста за рік;
n – кількість змін роботи на добу;
tзм – тривалість зміни;
Р – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту.
Кількість робіт для виконання робіт Д2 приймаємо – 2.
2.2.4. Розрахунок зони поточного ремонту

Розрахунок кількості постів ПР:

��ПР�� ∙ �� 49 473,53 ∙ 1,35
Хпр = = ≈ 7
Дрп ∙ Тзм ∙ Ссм ∙ Рпр ∙ ��пр 256 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 5 ∙ 0,9

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 24

де TПРn – річний обсяг постових робіт ПР, люд.год.;
Tзм – тривалість зміни, год.;
Дроб.р – кількість днів роботи зони ПР в рік;
ЗПР – кількість робітників на посту, люд.;
С – кількість змін;
��= 1.2 … 1.5 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження
автомобілів у зону ПР;
��пр = 0.85 … 0.9 – коефіцієнт використання робочого часу посту.

2.2.5. Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого
складу

Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу:

Т = ТЩО + ТТО−1 Р + ТТО−2.Р + ��д−1РТд−2.Р + ТПР.Р
= 8107,44 + 15062,6 + 13780,8 + 5204 + 3375,6 + 49473,53
= 95003,97 люд. год.

де ТЩО.Р, Т1Д-1Р - уточнені річні об'єми робіт ЩО, ТО-1 та Д-1, люд. год;

Т2.Р, Тꝺ-2.Р, ТСО.Р, ТПР.Р – річні об'єми робіт відповідно ТО-2, ТО-2 та ПР, люд.

Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства
Річний об’єм робіт по СО АТП встановлюється в процентному відношенню
від річного об’єму ТО і ПР рухомого складу (20%).
Роботи по СО підприємства розподіляють по видах згідно таблиці 2.3.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 25

Таблиця 2.3 – Приблизний розподіл робіт по самообслуговуванню
Види робіт Співвідношення % люд. год.
Електромеханічні 25 4855,6
Слюсарні 16 3107,58
Механічні 10 1942,24
Зварювальні 4 776,89
Ковальські 2 388,44
Мідницькі 1 194,22
Жестяницькі 4 776,89
Трубопровідні 22 4272,92
Ремонтно-будівельні 16 3107,58
Всього 100 19422,4

2.2.6. Розрахунок чисельності виробничих робітників

Кількість робітників визначають за показником річного фонду часу робочого
місця:
Тір
Р�� =
Фм

де Тір – річний фонд робочого часу робітника відповідної зони чи дільниці:
Фм = 2070 год. – річний фонд часу робочого місця, згідно довідникової
літератури.

Та за річним фондом робочого часу робітника відповідної зони чи дільниці:
Тір
Рш =
Фр

де Фр – річний фонд робочого класу штатного робітника (1610 – для
шкідливих виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), год.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 26

Таблиця 2.4 – Розрахунок чисельності виробничих робітників
№ Назва зон і дільниць Прийнята кількість Річни Кількість
технологічно й
Σ По змінах
1 2
Зони ТО і ПР
1 Пости ЩО 8107,44 3,9 4 4 - 1860 4,3 5
2 Зона ТО-1 15062,6 7,27 8 8 - 1840 8,18 8
3 Зона ТО-2 13780,8 6,65 7 7 - 1840 7,48 8
4 Зона Д-1 5204 2,5 3 3 - 1840 2,82 3
5 Зона Д-2 3375,6 1,63 2 2 - 1840 1,83 2
6 Зона ПР (пости) 49473,53 23,9 24 24 - 1840 26,88 27
7 Всього 95003 48 48 53
Виробничі дільниці
8 Агрегатні 4110 1,99 2 2 - 1840 2,23 2
9 Ремонт приладів 465 0,22 1 1 - 1820 0,26 1
систем живлення
10 Слюсарно-механічні 3945 1,91 2 2 - 1840 2,14 2
11 Електротехнічні 860 0,42 1 1 - 1840 0,47 1
12 Акумуляторні 956 0,46 1 1 - 1820 0,53 1
13 Шиномонтажні 895 0,43 1 1 - 1820 0,49 1
14 Вулканізаційні 1234 0,60 - 1820 0,68
15 Ковальсько-ресорні 925 0,45 2 2 -1820 0,51 2
16 Мідницькі 645 0,31 - 1820 0,35
17 Жерстяницькі 924 0,45 1840 0,50
18 Зварювальні 1020 0,49 1820 0,56
19 Оббивні 2245 1,08 1 1 - 1820 1,23 1
20 Малярні 3545 1,71 2 2 - 1820 1,95 2
Разом 21769 13 13 - 13
Всього 116772 61 61 66

2.2.7. Розрахунок площ приміщень

Площі зон ТО, ПР визначаємо за формулою:

��з = ���� ∙ �� ∙ К��

де ���� = 10,27 ∙ 2,55 = 26,18 – площа, яку займає автомобіль у плані;
Х – кількість постів;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 27

Річний обсяг
робіт в зоні
або на
дільниці,
люд. год.
Розрахована
кількість
Розрах.
Прийм.

Кn = 4…5 – при двосторонньому розміщені постів і потоковому методі
обслуговування;
Кn = 6…7 – при однобічному розташуванні постів.

��ЩО = 26,18 ∙ 2 ∙ 4 = 209,44м2

��ТО−1 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,16м2

�� 2
ТО−2 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,16м

��Д−1 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,166м2

��Д−2 = 26,18 ∙ 2 ∙ 4 = 209,44м2

��ПР = 26,18 ∙ 7 ∙ 4 = 733м2

2.2.8. Розрахунок площ виробничих дільниць

Площі виробничих дільниць можуть розраховуватись декількома методами:
за площею обладнання; за питомою площею на одного робітника.
де a і b –довжина і ширина автомобіля, м.
Площа виробничої дільниці за показником питомої площі на працівників
розраховується за формулою:

��ді = ��р1 + ��р2 ∙ (Р�� − 1)

де Рm – число робітників у найбільшій зміні;
����1 – питома площа на 1працівника.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 28

����2 – питома площа на наступних робітників.
Якщо у виробничих дільницях передбачаються пости для автомобілів, то до
площі дільниці додається 4 площі автомобіля в плані:

��Ді = ��Р1 + ��Р2 ∙ (РТ − 1) + ���� ∙ 4

Розрахунок площ виробничих дільниць за формулами наведені в табл. 2.2.
Таблиця 2.5 – Розрахунок площ виробничих дільниць ТО та ПР
№ Назва дільниці
1 Агрегатна 3 22 14 154,72 160
2 Ремонт приладів систем 2 14 8 22 22
живлення
3 Слюсарно-механічна 2 18 12 30 45
4 Електротехнічна 1 15 9 15 30
5 Акумуляторна 1 21 15 21 26
6 Шиномонтажна, вулканізаційна 1 25 19 25 35
7 Ковальсько-ресорна, мідницька, 2 55 43 98 102
жерстянська, Зварювальна
8 Оббивна 1 18 5 122,72 125
9 Малярна 1 24 18 128,72 130
Всього 617.16 675

2.2.9. Розрахунок площ складських приміщень

Площу складських приміщень виконуємо за показником питомих норм на
пробіг. Згідно [4] площі складів розраховуються за формулою:

���� ∙ ���� ∙ ��������
��ск.і = ∙ �� ∙ �� ∙ ��
106 ���� �� різ

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 29

К-ть працівників
Питома площа на
першого
працівника, м2
Питома площа на
наступних
робітників, м2
Розрахункове
значення, м2
Прийняте
значення

де fnum – питома площа складу на 1 млн. км. пробігу;
Крс =0.9 – коефіцієнт, що враховує тип РС;
Кр = 1.1 – коефіцієнт, що враховує кількість АТЗ;
Кріз – коефіцієнт, що враховує різноманітність РС, Кріз=1,0.
Значення коефіцієнтів Кпс, Кр, Кріз визначають згідно.
Склад запасних частин:

69 632 ∙ 145 ∙ 2,4
��зап = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 24 м2
106

Склад агрегатів:

69 632 ∙ 145 ∙ 4,8
��агр = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 48 м2
106

Склад матеріалів:

69 632 ∙ 145 ∙ 2,4
��мат = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 24 м2
106

Склад шин:

69 632 ∙ 145 ∙ 2,56
��шин = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 26 м2
106

Склад мастильних матеріалів:

69 632 ∙ 145 ∙ 3,44
��маст. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 34 м2
106

Склад лакофарбових матеріалів:

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 30

69 632 ∙ 145 ∙ 1,2
��лак. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 12 м2
106

Склад хімікатів:

69 632 ∙ 145 ∙ 0,2
��хім = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 2 м2
106

Склад інструментів:

69 632 ∙ 145 ∙ 0,2
�� 2
інст. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 2 м
106

Проміжний склад (дільниця комплектації):

�� 2
пром. = 0.2 ∙ (��зап + ��агр) = 0,2 ∙ (24 + 48) = 14,4 м

Склад інструментів невеликий. Тому, приймаємо рішення по суміщенню
складу інструменту зі складом матеріалів.

∑ ��ск = ��зап + ��агр + ��мат + ��шин + ��маст. + ��лак. + ��хім + ��інст. + ��пром.
= 24 + 48 + 24 + 26 + 34 + 12 + 2 + 2 + 14,4 = 186,4 м2

Кількість місць зберігання приймаємо:
Азб = А�� = 145 автомобілів
де Аu – облікова кількість автомобілів на АТП.

2.2.10. Розрахунок зони зберігання рухомого складу

Визначаємо площу зони зберігання автомобілів:
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 31

��зб = ���� ∙ А 2
зб ∙ К�� = 26,18 ∙ 145 ∙ 2,5 = 9490 м

де ���� – площа, яку займає АТЗ у плані;
Азб – число місць зберігання;
Кn = 2.5…3 – коефіцієнти щільності розміщення автомобільних місць
зберігання.
Розрахунок пункта прибирально-мийних робіт
Визначаємо такт пункту ПМР:

60 60
��ПМР = = = 3 хв.
���� 20

де Ny – продуктивність миючої установки (для вантажних автомобілів –
15…20 авт/год.), приймаємо Ny = 20 авт.год.
Кількість постів ПМР:

��ПРМ 3
ХПРМ = = = 0,25 ≈ 1
��ЩО 4

Приймаємо ХПРМ = 1 пост.

2.2.11. Розрахунок площ допоміжних приміщень

Площа допоміжних приміщень визначається за показником питомої площі
допоміжних приміщень Sдоп. Вона залежить від кількості працюючих робітників
Рроб. На рис. 2.1 наведено номограму для визначення величини питомої площі
допоміжних приміщень.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 32

Рисунок 2.1 – Номограма залежності ��доп = ��(��роб)
Площа допоміжних приміщень розраховується як:

��доп = ��доп ∙ ∑ ��роб = 12 ∙ 67 = 804

де ΣРроб – сумарна кількість працюючих на підприємстві.

2.2.12. Розрахунок загальної площі забудови АТП

Загальна площа АТП розраховується як сума площі виробничих, складських
та допоміжних територій.
Визначаємо загальну площу зон обслуговування:

��обс = ��ТО−1 + ��ТО−2 + ��Д1 + ��Д2 + ��ПР
= 209,44 + 314,16 + 314,16 + 314,16 + 209,44 + 733 = 2100,36 м2

Визначаємо загальну площу виробничих дільниць:

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 33

��діл = ��агр + ��сис.ж. + ��слюс.мех. + ��електех. + ��ак. + ��шинмон.вулк. + ��ков.мід.жерс.звар.
+ ��об. + ��мал. = 65 + 22 + 45 + 30 + 26 + 35 + 102 + 24 + 34
= 383 м2

Розраховуємо площу складських приміщень:

��ск = ��зап + ��агр + ��мат + ��шин + ��маст. + ��лак. + ��хім + ��інст. + ��пром.
= 24 + 48 + 24 + 26 + 34 + 12 + 2 + 2 + 14,4 = 186,4 м2

Загальна площа виробничого корпусу:

��вир = ��обс + ��діл + ��скл = 2100,36 + 675 + 186,4 = 2961,76 м2

Загальна площа забудови АТП дорівнює:

��АТП = ��вир + ��скл + ��доп + ��зб + ��адм = 2961,76 + 186,4 + 804 + 9490 + 266
= 13708,16 м2 = 1,37 га

Площа адміністративного корпусу розраховується як сума площ санітарно–
побутових, адміністративних, суспільних та інших приміщень. Площі вказаних
приміщень розраховуються за формулою:

��
��адм = ∙ �� ∙ ∑ ��
100 ∙ ��

де  - кількість робітників, які одночасно працюють в приміщенні, %;
 - пропускна спроможність одиниці устаткування;
Р – кількість працюючих, які користуються приміщенням, чол;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 34

��п– санітарна норма площі на одного працюючого, м2 /чол [5].
Результати наведено в табл. 2.6.
Таблиця 2.6 - Результати розрахунку площ адміністративних приміщень
№ Назва приміщень Площа м2
п/п
1 2 3
1 Роздягальня 10
2 Душова 14
3 Туалет
23
4 Буфет 19
5 Кімната відпочинку 40
6 Зал зборів 60
7 Їдальня 32,2
8 Медпункт 9
Всього 266

2.2.13. Планування стін і колон для виробничого корпусу

Сітка колон – система розбивочних осей в плані, в точках перетину яких
встановлюються колони каркасу будівлі. З метою уніфікації елементів каркасу,
перекриттів, покриттів, ферм, балок та ін. конструктивних елементів розбивочні осі
розташовуються на відстанях, що кратні укрупненим модулям [5].
Для одноповерхових будівель великих підприємств поширена сітка колон
розміром 12х12, 12х18, 12х24, 12х30, 12х36 (перше число – крок колон, друге –
прольот) [2].
«Висота виробничих приміщень в одноповерхових будівлях без мостових
кранів приймається кратною 0,6 або 1,2 м і дорівнює 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6,0; 7,2; 8,4;
9,6; 10,8 і 12,0 м, при чому малі висоти (3,6...6 м) – тільки для прольотів до 12 м, а
для прольотів 18 і 24 м – починаючи з 5,4 м і вище. Для проектованого виробничого
корпуса обираю висоту 5,4 м».
Розрахунок сітки колон:

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 35

��вир 2961,76
�� = = = 8,2
12 × 24 12 × 30

де ��вир - загальна площа виробничого корпусу, м2 ;
12х24 – розмір сітки колон.
Таким чином приймаємо кількість комірок – 12.
Для комірок 12х24 обираємо висоту 6 м.
Уточнюємо площу виробничого корпусу:

��вир = 6 ∙ 12 ∙ 30 ∙ 2 − 12 ∙ 30 = 3960 м2

Зовнішні стіни виконані зі шлакоблоку і бутового каменю, покрівля
складається з: металевої форми, залізобетонної плити, асфальтової стяжки 10 мм,
три шари руберойду на бітумній мастиці, захисний шар гравію.
Підлоги в зоні ТО і ТР, ділянці діагностики, складському приміщенні:
– покриття бетон М 300 зі щебенем, 25 мм;
– підстильний шар - бетон 300-120 мм;
– гідроізоляційний шар - шар щебеню під плиткою бітуму-50 мм; основа –
ґрунт.
У кімнаті відпочинку покриття лінолеум.
Ворота розпашні, відкриваються назовні, розміром 3600 х 4500 мм.
Висота будівлі 5400 мм, крок колон 1200 мм, проліт 2400 мм.
Віконні прорізи - з одинарними палітурками.
Стіни будівлі захищають приміщення від зовнішніх температурних і
атмосферних впливів, несуть навантаження від перекриття даху до фундаменту.
Стіни повинні забезпечувати нормальний температурно-вологісний режим. СТО.
Перегородки всередині зон, цехів і дільниць виконані теж із плит товщиною 80 мм.
Колони виконані з металевих труб, діаметром 480 мм. Дах будівлі складається з
несучої та огороджувальної частин. Несуча частина являє собою конструктивні
елементи, що сприймають усі навантаження, у станції це металева ферма і
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 36

теплоізоляційні плити з армованих легких бетонів. Огороджувальною частиною
даху є верхній водонепроникний шар, тобто покрівля та основа. Покрівля - верхній
елемент покриття, що оберігає будівлю від проникнення атмосферних опадів.
Основа під покрівлю - поверхня теплоізоляції, на яку наклеюють шари водо
ізоляційного килима рулонного, що складається з трьох шарів руберойду анти-
септированого.
Покрівля станції складається з пінополіуретанових плит ТУ 34-4827-75 і
теплоізоляційних плит з армованих легких бетонів.
Вікна служать для освітлення і провітрювання приміщення. Двері служать
для сполучення між суміжними приміщеннями. Ворота влаштовують у будівлі для
в'їзду і виїзду легкових автомобілів. Полотна воріт, як правило, складаються з
металевого каркаса. За конструкцією ворота станції - розпашні, а розмір отвору
2400х 2400 мм.
Підлоги. Покриття - верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається
експлуатаційним впливам. На АТП покриття виконано з цементобетону;
керамічної плитки товщиною 13 мм; лінолеуму. Підстильний шар - шар підлоги,
що розподіляє навантаження на ґрунт. Бетон МЗОО служить гідроізоляційним
шаром, що перешкоджає проникненню через підлогу стічних вод та інших рідин.
Основою підлоги є ущільнений ґрунт. Стяжка - шар підлоги, що служить для
вирівнювання поверхні нижчої підлоги, надання покриттю підлоги заданого ухилу.
На станції стяжка - зі шлакобетону 40 мм або цементного розчину товщиною 20
мм.

2.3. Проектування шиномонтажної дільниці

2.3.1. Призначення шиномонтажної дільниці

Шиномонтажна дільниця є важливим підрозділом автосервісу,
спеціалізованим на установці та ремонті шин і дисків. На даній дільниці
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 37

здійснюються різноманітні роботи, пов'язані з обслуговуванням та обробкою шин
і дисків автомобілів.
У шиномонтажній дільниці проводяться роботи з встановлення та зняття шин
з дисків, балансування коліс, ремонту проколів і порізів шин, а також заміни та
регулювання датчиків тиску у шинах. Слюсарно-механічна обробка деталей,
пов'язаних з шинами і дисками, також здійснюється на цій ділянці.
Основні роботи, які виконуються на шиномонтажній дільниці, включають:
1. Зняття шин з дисків і установка нових шин на диски. Це вимагає
використання спеціальних верстатів та інструментів для здійснення цих операцій.
2. Балансування коліс. Після установки шин на диски необхідно забезпечити
рівномірний розподіл ваги на всіх сторонах колеса, щоб уникнути вібрацій та
нерівномірного зносу шин.
3. Ремонт шин. Якщо шина пошкоджена проколом або порізом, на
шиномонтажній дільниці проводять ремонтні роботи, які включають виправлення
пошкоджень, встановлення заплаток та виконання інших необхідних заходів для
відновлення шини до придатного для використання стану.
4. Заміна та регулювання датчиків тиску у шинах. Сучасні автомобілі часто
обладнані системами моніторингу тиску у шинах, тому на шиномонтажній дільниці
виконуються роботи з встановлення нових датчиків або регулювання вже
встановлених.
Шиномонтажна дільниця співпрацює з іншими підрозділами автосервісу.
Зокрема, після завершення робіт на шиномонтажній дільниці, шини можуть бути
направлені до дільниці зварювальних робіт для вирішення проблем з дисками або
до інших дільниць для подальшого обслуговування автомобіля.
На шиномонтажній дільниці використовуються спеціалізовані верстати та
інструменти для проведення ремонтних робіт з шинами і дисками. Працівники цієї
ділянки повинні мати відповідні знання та навички щодо правильної установки
шин, ремонту пошкоджень і забезпечення безпеки під час роботи з важкими
дисками і шинами.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 38

У підсумку, шиномонтажна дільниця виконує різноманітні роботи, пов'язані
з установкою, ремонтом та обслуговуванням шин і дисків автомобілів. Ця ділянка
є важливою для забезпечення безпеки та ефективності експлуатації автомобілів, і
вимагає високого рівня професійних знань та навичок.

2.3.2. Вибір основного обладнання для шиномонтажної дільниці.

Перелік основного обладнання шиномонтажної дільниці АТП приведений в
табл 4.1.
Таблиця 4.1 – Перелік обладнання шиномонтажної дільниці
№ п/п Назва обладнання Кількість
1. Шиномонтажний верстат 1
2. Балансувальний верстат 1
3. Компресор 1
4. Автомобільний підйомник 1
5. Монтажний станок 1
6. Пневматичний гайковерт 1
7. Установка для ремонту шин 1

8. Вирівнювач дисків 1
9. Пневматичний насос 1

2.3.3. Розробка вимог техніки безпеки при роботі на шиномонтажній
дільниці

На шиномонтажній дільниці важлива відповідна техніка безпеки, оскільки це
робоче місце, пов'язане з ризиком травм та можливими небезпечними ситуаціями.
Дотримання правил безпеки на шиномонтажній дільниці є надзвичайно важливим
для забезпечення безпеки працівників та запобігання нещасним випадкам.
Робота на шиномонтажній дільниці включає в себе операції з ремонту та
заміни шин на автомобілях. Це може включати в себе підняття важких предметів,
використання спеціальних інструментів, роботу з компресорами, обертовими
пристроями та іншими механізмами.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 39

Неналежне дотримання правил безпеки може призвести до серйозних травм,
включаючи порізи, удари, перекрути та навіть травмування очей. Крім того,
неконтрольовані витоки рідин та забруднення довкілля також можуть створювати
шкоду для навколишнього середовища.
Застосування вимог техніки безпеки на шиномонтажній дільниці допомагає
зменшити ризик нещасних випадків, забезпечує безпеку працівників та довкілля.
Дотримання цих правил є відповідальністю кожного працівника та робочого
колективу, а також покращує загальну ефективність та продуктивність роботи на
шиномонтажній дільниці
Розробимо вимоги техніки безпеки при роботі на шиномонтажній дільниці:
1. Особистий захист:
- Перед початком роботи перевірте свій спецодяг. Він повинен бути чистим і
без пошкоджень. Застібки та рукава слід застебнути або закатати вище ліктя.
- Носіть безпечне взуття з антистатичною підошвою.
- Завжди використовуйте захисні окуляри або шолом з захисною візирною
плівкою для захисту очей від ударів частинок та стружки.
2. Безпека обладнання:
- Перевірте стан шиномонтажного верстата, балансувального верстата та
інших обладнань перед початком роботи. Вони повинні бути справними і
правильно закріплені.
- Перед кожним використанням перевірте інструменти на пошкодження,
заточку та правильну роботу. Замініть несправний інструмент.
3. Безпека робочого місця:
- Звільніть робочу площу від зайвих предметів та сторонніх об'єктів.
- Забезпечте належну освітленість на робочій ділянці.
- Переконайтеся, що підлога не ковзає та є безпечною для руху.
4. Безпека під час роботи:
- Використовуйте лещата для міцного затискання деталей. Будьте
обережними під час установки або зняття деталей, щоб уникнути травм.
- При очищенні стружки від верстата використовуйте тільки щітку.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 40

- Під час рубання металу зубилом носіть захисні окуляри та працюйте так,
щоб відлітаючі частинки не потрапляли до людей.
- Не використовуйте несправне обладнання або пристосування.
5. Збереження довкілля:
- Дотримуйтеся правил утилізації відпрацьованих нафтопродуктів та
спецрідин. Зберігайте їх у спеціальних ємностях і здають до пункту прийому
брухту.
- Дотримуйтеся правил зливу стічних вод, щоб уникнути забруднення
каналізаційних систем і довкілля.
- Використовуйте пиловідокремлювачі та фільтри для очищення повітря від
пилу та інших забруднень.
6. Загальні заходи:
- Після закінчення роботи приберіть робоче місце та розкладіть інструменти,
пристосування і матеріали на відповідні місця.
Ці вимоги допоможуть забезпечити безпеку під час роботи на
шиномонтажній дільниці та збережуть навколишнє середовище. Важливо
дотримуватись їх і навчати співробітників цих правил.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 41

3. КОНСТРУКТОРСЬКИЙ РОЗДІЛ

3.1 Призначення пристосування

Пристосування призначено для відновлюючих робіт під час ремонту
маховика двигуна, а також для надійного та швидкого закріплення на станині з
можливістю кутового переміщення, що дуже зручно при виконанні
фрезерувальних робіт.

3.1.1 Технічна характеристика пристосування

Пристосування складається з таких основних деталей: фіксатору маховика
(1), який кріпиться до диску (3), в якому також посаджені з натягом два штифти (5).
Диск (3) встановлюється на ісі (4), яка встановлена на основі (2). В основу (2) також
посаджені з натягом два штифти (7) для фіксування пристосування на станині
верстату. У вісь (4) загвинчується бовт (6), який притискує скобу (8) для фіксації,
виконаний зі сталі 45 ГОСТ 1050 – 99, твердістю 37-42 HRC.

Рисунок 3.1 Пристосування для виконання відновлювальних робіт з
маховика двигуна
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 42

3.1.2 Робота пристосування

Основа (2) з посадженою в нею вісю (4) фіксується за допомогою штифтів (7) на
станині верстату. На вісь (4) одягається диск (3), потім на штифти (5) одягається
маховик (зубчатим вінцем до диску). Встановлюється необхідна позиція (тобто кут
різання), маховик разом з диском (3) вільно обертається на вісі (4). У необхідні
позиції він фіксується фіксатором (1) та скобою (8), яка притискається до маховика
бовтом (6), який ввертається у вісі (4).
В залежності від умов праці пристосування може монтуватися на верстат вже
змонтованим та встановленим на ньому маховиком, у цьому випадку необхідно
лише зафіксувати пристрій на станині (здебільшого за допомогою верстатних
лещат) та встановити необхідну позицію маховика. Після обробки маховика
пристосування легко демонтується у зворотному порядку, описаного раніше.

3.2 Розрахунок на міцність

Розрахунок нарізі гвинта – РА ДП. 440 006. 005.
Максимальне зусилля для фіксації маховика автомобіля з досвіду роботи
дорівнює 750кгс.
Вихідні дані для розрахунку нарізі гвинта М201,5 приймаємо за СТ СЕВ
182-72 (ГОСТ 8724-58):
1. зовнішній діаметр �� = 20мм;
2. середній діаметр ��2 = 19,026мм;
3. внутрішній діаметр ��1 = 18,376мм;
4. висота профілю �� = 0,812мм.

P L
Q = , кг
Rcp + tg( +  ) + 0,6  r

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 43

де: Р – приложене зусилля робочого, приймаємо максимально
допустимому 30кг;
L – довжина ключа 3024 - 200мм;
 - кут підйому нарізі tg  230=0,04362;
 - кут тертя tg  630= 0,11329;
 - коефіцієнт тертя 0,1;
r - коефіцієнт, враховуючий кут опірного торця 0,5d; 0,520 10

30200
Q = = 2930 кг
9,5+ tg(230 + 630) + 0,60,10,1

Визначаємо нормальне напруження:

4Q
Gсс =  G, см кг/мм;
 (d − d )n

де: d – зовнішній діаметр нарізі 20мм;
d2 – середній діаметр нарізі 19,026мм;
Gсм – допускаємо напруження на змяття для сталі 45 дорівнює 30кг/мм2

42930
G = = 9,81 10 кг/мм 2
3,14(20 −19,026)10

Визначаємо запас міцності нарізі:
��см ≤ [��]см;

10 < 30;

Gсм
n = ;
Gсс

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 44

30
n = = 3
10

Висновок: зусилля для фіксації маховика дорівнює 750 кгс. Розраховане
зусилля на гвинті дорівнює 2930кг при прикладном зусиллі робочого 30кгс·м, при
цьому запас міцності n=3, отже, при необхідності робочий може прикласти
зусилляк ключу більше ніж 30 кгс·м, при цьому запас міцності забезпечує надійну
та довговічну роботу пристосування.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 45

4. ОХОРОНА ПРАЦІ Й НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Усі працівники підприємства, включаючи керівний склад, зобов’язані
проходити навчання з питань охорони праці, а також перевірку знань відповідних
нормативних вимог. Для осіб, які працевлаштовуються вперше або переводяться
на іншу посаду, роботодавець (або його уповноважений представник) зобов’язаний
провести інструктаж з охорони праці, організувати навчання безпечним методам і
прийомам виконання робіт, а також надання першої домедичної допомоги
потерпілим.
Такі заходи є необхідними, насамперед, для зменшення ризику виробничого
травматизму, що може виникнути з вини працівника, а також для своєчасної
перевірки відповідності обладнання і робочих місць встановленим нормам безпеки,
що дозволяє звести до мінімуму ймовірність нещасних випадків з вини
підприємства. Крім того, це дає змогу уникнути судових розглядів та значних
фінансових витрат у разі важких травм чи тривалих лікарняних працівників.
У проєктуванні СТО важливо дотримуватися встановлених нормативних
показників виробничих факторів, таких як мікроклімат, запиленість повітря, рівень
шуму, вібрації та освітлення.

4.1. Мікроклімат

З метою забезпечення збереження здоров’я працівників, у робочих зонах
приміщень підтримуються відповідні мікрокліматичні умови: температура,
вологість та швидкість руху повітря регулюються з урахуванням тепловиділення,
фізичного навантаження під час виконання робіт і пори року.
У теплий період року температура повітря в приміщеннях не перевищує 20–
23 °C, тоді як у холодний та перехідний періоди вона підтримується в межах 17–
20 °C. Відносна вологість повітря у робочій зоні становить 40–60%. Швидкість
повітряного потоку в теплий сезон коливається в межах 0,3–0,4 м/с, у холодний та
перехідний — 0,2–0,3 м/с.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 46

Для стабілізації параметрів повітряного середовища робоча зона обладнана
системою центрального опалення та припливно-витяжною вентиляцією. Як
теплоносій у системі опалення використовується перегріта вода з температурою
150 °C.

4.2. Шум і вібрація

Рівень шуму на виробничій ділянці не повинен перевищувати 50–75 дБА. Для
зниження акустичного навантаження територія автотранспортного підприємства
(АТП) зонована на окремі функціональні ділянки. У зонах з підвищеним рівнем
шуму впроваджено використання звукопоглинальних матеріалів, що дозволяє
ефективно знижувати акустичний вплив на персонал.
На шиномонтажній ділянці основним джерелом вібрації є експлуатація
технологічного обладнання. З метою її зменшення під час монтажу обладнання
були застосовані спеціальні гумові демпфуючі прокладки, встановлені між
підлогою та основою обладнання. Для підвищення акустичного комфорту
компресорне устаткування винесене в окрему ізольовану зону, що дозволяє
мінімізувати вплив шуму та вібрацій на решту виробничих приміщень.

4.3. Освітлення

Освітленість приміщень і робочих місць є одним із найважливіших чинників,
що впливають на продуктивність праці та на кількість виконуваних робіт.
Дані наукових досліджень свідчать, що раціональним освітленням можна
підвищити продуктивність праці до 30 %.
Хороша освітленість робочих місць досягається як природним, так і штучним
джерелами світла.
Природна освітленість робочих місць є найбільш сприятливою для людини.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 47

За даними фізіологів, за природного освітлення продуктивність праці
робітників на 10 % вища, ніж за штучного. Однак природна освітленість приміщень
неоднакова. Вона може коливатися в короткі проміжки часу в десятки разів, що
залежить від часу дня, періодів року і метеорологічних умов місцевості.
Через свої недоліки природне освітлення має обмежене застосування, і тому
на підприємстві користуються штучним освітленням - люмінесцентними лампами.
Через вміст ртуті в люмінесцентних лампах спроектована СТО повинна укласти
договір на встановлення, обслуговування та утилізацію цих ламп.
Природне освітлення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях
має відповідати вимогам чинних будівельних норм і правил.
Вікна, звернені на сонячний бік, мають бути оснащені пристроями, що
забезпечують захист від прямих сонячних променів.
Не допускається загороджувати вікна та інші світлові прорізи матеріалами,
обладнанням тощо.
Як штучне освітлення використовують люмінесцентні лампи, тому що вони
найбільш економічні з погляду споживання енергії та терміну служби світильників.
У великих цехових будівлях і приміщеннях зарекомендували себе ряди
люмінесцентних ламп як освітлювальні смуги. За своїм характером цей тип
освітлення найбільш наближається до спектра денного світла.
Світлові прорізи верхніх ліхтарів мають бути засклені армованим склом або
під ліхтарем мають бути підвішені металеві сітки для захисту від можливого
випадання скла.
Очищення від забруднень засклення світлопрорізів і ліхтарів має
проводитися регулярно, у разі значного забруднення - не менше 4 разів на рік, а в
разі незначного - не менше 2 разів на рік.
Приміщення і робочі місця повинні забезпечуватися штучним освітленням,
достатнім для безпечного виконання робіт, перебування і пересування людей
відповідно до вимог чинних будівельних норм і правил.
Чищення світильників повинне проводитися в терміни, зазначені в чинних
будівельних нормах і правилах.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 48

Влаштування та експлуатація системи штучного освітлення повинні
відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів.
Світильники мають бути розташовані так, щоб була забезпечена можливість
їх безпечного обслуговування.
Для електроживлення світильників загального освітлення в приміщеннях
застосовують, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної
небезпеки зазначена напруга допускається для всіх стаціонарних світильників
незалежно від висоти їх установлення.
Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається
встановлювати на висоті менше ніж 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх
струмоведучих частин для випадкових дотиків.
Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з
непросвітлювальними відбивачами. Конструкція світильників місцевого
освітлення повинна передбачати можливість зміни напрямку світла.
Аварійне освітлення повинно забезпечувати необхідну освітленість для
продовження робіт або безпечного виходу людей з приміщень у разі раптового
відключення робочого освітлення.
Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватися до
електромережі, незалежної від робочого освітлення, автоматично вмикатися в разі
раптового вимкнення робочого освітлення.

4.4. Розрахунок штучного освітлення

Довжина виробничої агрегатної L = 11,645 м, ширина В = 8,950 м, висота
приміщення H= 3,5 м.
Знаходимо відстань між центрами світильників:

�� = �� ∙ 0,8 = 3,5 ∙ 1,8 ∙= 6,3 м

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 49

Відстань від стіни до першого ряду світильників при наявності робочих
місць у стіни приймаємо:
1 1
�� = ∙ �� = ∙ 6,3 = 2,1м
3 3

Розраховуємо відстань між крайніми рядами світильників, розташованих у
протилежних стін (по ширині приміщення):

��1 = �� − 2 ∙ �� = 8,95 − 2 ∙ 2,1 = 4,75

Визначаємо кількість рядів світильників, які можна розташувати між
крайніми рядами шиномонтажної дільниці по ширині приміщення:

��1 4,75
��1 = − 1 = − 1 = 0
�� 6,3

Розраховуємо загальну кількість рядів по ширині шиномонтажної дільниці:

�� = ��1 + 2 = 0 + 2 = 2

Знаходимо відстань між крайніми рядами світильників по довжині
шиномонтажної дільниці:
��2 = �� − 2 ∙ �� = 11,645 − 2 ∙ 2,1 = 7,445

Знаходимо кількість рядів світильників, які можна розташувати між крайніми
рядами (по довжині приміщення):
��2 7,445
��2 = − 1 = − 1 ≈ 0
�� 6,3
Визначаємо загальну кількість рядів світильників по довжині
шиномонтажної дільниці:
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 50

�� = ��2 + 2

Отже, в шиномонтажної дільниці світильники загального освітлення повинні
розташовуватися по довжині в 2 ряди, по ширині в 1 ряд, усього повинно бути 2
світильники.
Визначаємо загальну потужність ламп, необхідну для освітлення цього
приміщення:
�� = �� ∙ �� ∙ ��1 ∙ �� = 11,6 ∙ 8,95 ∙ 28 ∙ 0,2 = 580

де W1 – питома потужність Вт/м2;
R – коефіцієнт, що враховує запиленість

Визначаємо необхідну потужність кожної лампи:
�� 580
��л = = ≈ 300 Вт
2 2

Отже, для одержання необхідної освітленості шиномонтажної дільниці
(відповідно до норм) необхідно встановити 2 світильники з потужністю лампи 300
Вт. Для цього обираю дволампові світильники ОРК-240 з габаритними розмірами
1270х180х115 мм.

4.5. Пожежна безпека

Приміщення шиномонтажної дільниці належить до категорії Д за
пожежонебезпекою - приміщення, в якому знаходяться або спілкуються негорючі
речовини і матеріали в холодному стані.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 51

Відповідно до чинного законодавства, відповідальність за забезпечення
пожежної безпеки на автотранспортному підприємстві (АТП) покладається на
керівників. Інформаційні таблички із зазначенням осіб, відповідальних за пожежну
безпеку, розміщуються на видимих і доступних для огляду місцях.
До обов’язків відповідальних осіб належить:
• володіння інформацією щодо пожежної небезпеки речовин і матеріалів, які
використовуються у виробничому процесі;
• знання особливостей технологічного процесу;
• проведення навчання персоналу з правил пожежної безпеки;
• постійний контроль за дотриманням протипожежного режиму на ввірених
дільницях;
• забезпечення справності та готовності засобів пожежогасіння і систем
оповіщення;
• своєчасне усунення виявлених порушень пожежної безпеки та несправностей
пожежного обладнання;
• розроблення і впровадження інструкцій із пожежної безпеки для окремих
структурних підрозділів.
Крім того, відповідальні особи зобов’язані:
• не допускати захаращення пожежних під’їздів, проходів, доступу до джерел
водопостачання, засобів пожежогасіння, евакуаційних виходів, коридорів та
сходових кліток;
• контролювати заборону виконання робіт з використанням відкритого вогню
без відповідних дозволів;
• ретельно перевіряти приміщення перед їх закриттям для запобігання
виникненню пожежі.
Кількість речовин і матеріалів, що зберігаються на підприємстві, встановлюється
відповідно до виробничих потреб і погоджується з територіальними підрозділами
пожежної охорони.
Для пожежної охорони АТП створюють добровільні пожежні дружини
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 52

(ДПД). На ДПД покладають: контроль за дотриманням протипожежного
режиму СТОА та його виробничих дільницях, складах та інших об'єктах;
роз'яснювальну роботу серед робітників та службовців з метою дотримання
протипожежного режиму; нагляд за справним станом первинних засобів
пожежогасіння та готовність їх до дії; виклик пожежних команд у разі виникнення
пожежі та вжиття негайних заходів для гасіння пожежі наявними засобами
пожежогасіння; участь у разі потреби у бойових розрахунках у роботі на пожежних
автомобілях, мотопомпах та інших об'єктах; участь у роботі на пожежних машинах,
мотопомпах, мотопомп, мотопомп, мотопомп, мотопомп, мотопомпах.
Чисельний склад ДПД визначає керівник АТП. Комплектують ДПД із
працівників підприємства не молодше 18 років таким чином, щоб у кожному цеху
і зміні були члени дружини.
Важливу роль у проведенні протипожежних профілактичних заходів на
СТОА відіграють пожежно-технічні комісії. До складу комісій входять: головний
інженер, начальник пожежної охорони, головний механік, інженер з охорони праці
та інші особи на розсуд керівника станції.
До завдань пожежно-технічної комісії входить: виявлення
пожежонебезпечних порушень і недоліків у технічних процесах ремонту
автомобілів, у роботі агрегатів, установок, виробничих дільницях, на складах, які
можуть призвести до виникнення пожежі, вибуху або
аварії, і розробка заходів, спрямованих на усунення цих порушень і недоліків;
сприяння пожежній охороні (ДПД) підприємства в організації та проведенні
пожежно-профілактичної роботи й усуненні суворо протипожежного режиму у
виробничих приміщеннях.
Усі інженерно-технічні працівники, службовці та робітники АТП під час
прийняття на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж, а
потім безпосередньо на робочому місці - вторинний протипожежний інструктаж.
Первинний інструктаж проводить начальник пожежної охорони. Повторний
інструктаж проводять щоквартально. Відповідальний за пожежну безпеку веде
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 53

журнал обліку засобів пожежогасіння з перерахуванням і зазначенням дат їх
випробування та чергових перевірок.
Для сповіщення про пожежу на АТП використовують електричну пожежну
сигналізацію, телефонний зв'язок.
Розрізняють електричну пожежну сигналізацію автоматичної та
неавтоматичної дії. Зв'язок автоматичного типу досконаліший, оскільки дає змогу
автоматично виявити пожежу, що виникла, і повідомити про неї в найближчу
пожежну частину.
У ньому використовуються автоматичні сповіщувачі, які поділяються на
теплові, полум'яні (світлові), ультразвукові та комбіновані.
Припинити горіння можна фізичним і хімічним способом. До фізичних
способів належать охолодження горючих речовин, ізоляція речовин від зони
горіння, розведення реагуючих речовин із негорючими речовинами, які не
підтримують горіння. Хімічний спосіб полягає в гальмуванні реакції горіння через
зниження в зоні реакції концентрації активних речовин.
Для локалізації та ліквідації невеликих пожеж і загорянь на початковій їхній
стадії застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких належать переносні та
пересувні вогнегасники ящики з піском, резервуари з водою та інші засоби
пожежогасіння.
Пожежні крани в усіх приміщеннях мають бути обладнані рукавами і
стволами, укладеними в дерев'яні, засклені і пофарбовані в червоний колір шафки.
Шафки повинні бути закриті і мати пломбу, що легко видаляється.
Увесь пожежний інвентар, обладнання та протипожежні засоби повинні
утримуватися в справному стані, перебувати на видних місцях.
У кожному цеху, відділі, складі та інших приміщеннях має вестися облік
пожежного інвентарю та первинних засобів пожежогасіння, і мають бути вивішені
списки із зазначенням найменування інвентарю та первинних
засобів за кожним видом і кількістю.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 54

Кожний робітник, службовець, інженерно-технічний працівник повинен
добре знати місце розташування первинних засобів пожежогасіння, найближчих
телефонів або пожежних сповіщувачів і вміти приводити їх у дію під час пожежі.
Користування тимчасовими опалювальними та електронагрівальними
приладами для цілей опалення у виробничих, складських, службових та інших
приміщеннях підприємства категорично забороняється. У випадках, коли за
умовами технологічного процесу виробництва виникає необхідність у
користуванні тимчасовими опалювальними та електронагрівальними приладами,
влаштування та експлуатація їх повинні відповідати вимогам пожежної безпеки.
Встановлення таких приладів узгоджується з пожежною охороною.
На території підприємства, у приміщеннях цехів, відділів, складів тощо
палити суворо забороняється.
Паління дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, де повинні бути
урни або бочки з водою.
Біля сходових кліток і під ними, а також на горищах забороняється
влаштовувати комори або зберігати будь-які матеріали.
Не допускати механічних пошкоджень електропроводів і кабелів,
самовільних підключень до електромереж та установок, а також не застосовувати
некалібровані плавні вставки в електрозапобіжниках.
Забороняється зберігання і сушіння горючих матеріалів біля печей, на печах,
патрубках, батареях і трубах центрального опалення.
Усі робітники, службовці та інженерно-технічні працівники зобов'язані
дотримуватися встановленого протипожежного режиму і порядку в цехах,
майстернях, складах, коморах, відділах та інших приміщеннях, а також на території
підприємства.
Про всі випадки виявлення пожежі необхідно негайно повідомити пожежну
охорону за телефоном № 101 або за допомогою пожежного сповіщувача і вжити
заходів до гасіння наявними засобами.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 55

4.6. Електробезпека
Мета інструктажу - повідомлення працівникам знань, необхідних для
правильного і безпечного виконання ними своїх професійних обов'язків, а також
формування у працівників переконання в об'єктивній і абсолютній необхідності
виконання правил і норм безпечної життєдіяльності у виробничому середовищі.
Так само як і в пожежній безпеці розрізняють такі його види:
- вступний інструктаж
- первинний інструктаж
- періодичний (повторний).
Відповідно до державних стандартів з електробезпеки та Правил
улаштування електроустановок (ПУЕ) номенклатура видів захисту від ураження
електричним струмом містить такі способи і засоби:
1) при прямих дотиках необхідно:
- розташування струмоведучих неізольованих частин поза зоною досяжності;
- застосування ізоляції (робочої, додаткової, посиленої) струмоведучих
частин;
- захисне відключення;
- застосування попереджувальної сигналізації, знаків безпеки;
- використання під час робіт на мережах або електрообладнанні під напругою
засобів індивідуального захисту;
- контроль ізоляції;
2) при непрямих дотиках необхідно:
- занулення з використанням захисних провідників;
- заземлення;
- захисне відключення;
- застосування подвійної ізоляції;
- контроль ізоляції.
Технічні способи і засоби захисту застосовуються окремо або в комплексі,
так щоб вийшов оптимальний захист.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 56

Для запобігання випадковому зіткненню людини з неізольованими
струмоведучими частинами або наближенню до них на небезпечну відстань їх
потрібно розташовувати в недоступному місці (у ніші, внутрішніх порожнинах
будівельних конструкцій тощо) або на недосяжній висоті (вище рівня робочої
зони).
Існує два основні типи ізоляції: ізоляція робочого місця та ізоляція в
електроустановках. Ізоляція робочого місця застосовується як захисний захід у
випадках, коли неможливо реалізувати заземлення, занулення або використання
пристроїв захисного відключення.
Суть цього методу полягає в ізоляції підлоги, настилу або робочого
майданчика від землі, а також у виключенні контакту з металевими елементами, які
мають потенціал, відмінний від потенціалу струмоведучих частин і до яких
працівник може доторкнутися свідомо або випадково.
Робоче місце має бути організоване таким чином, щоб за жодних умов
працівник не мав фізичної можливості одночасного дотику до елементів
електроустановки, які обслуговуються, та будь-яких заземлених частин будівлі чи
іншого обладнання.
В електроустановках застосовуються такі види ізоляції:
- робоча ізоляція - електрична ізоляція струмоведучих частин
(проводів, шин тощо), що забезпечує запобігання коротким замиканням в
електроустановці та захист людини від ураження електричним струмом;
- додаткова ізоляція - електрична ізоляція неструмоведучих у нормальному
стані частин електроустановки, передбачена додатково до робочої ізоляції
струмоведучих частин, для захисту людини в разі пошкодження (пробою) робочої
ізоляції;
- подвійна ізоляція - електрична ізоляція, що складається з робочої та
додаткової ізоляції;
- посилена ізоляція - поліпшена робоча ізоляція з таким самим ступенем
захисту від ураження електричним струмом, як і в подвійної ізоляції.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 57

Захисне вимкнення — це високошвидкісне автоматичне вимкнення всіх фаз
певної ділянки електричної мережі, яке забезпечує безпечне співвідношення сили
струму та часу його проходження через тіло людини у випадку короткого
замикання на корпус або прямого контакту людини зі струмоведучими частинами.
Також захисне вимкнення спрацьовує при зниженні рівня ізоляції нижче
допустимого значення.
Основне призначення пристроїв захисного вимкнення (ПЗВ) полягає не в
обмеженні величини струму, що проходить через людину, а в суттєвому скороченні
часу його дії. Час спрацювання таких пристроїв становить від 0,03 до 0,2 секунди,
що дозволяє запобігти ураженню електричним струмом у небезпечних ситуаціях.
Встановлювати ПЗВ можуть на вводі в будівлю, на групових лініях або на
лінії живлення окремої електроустановки.
Сигналізація і знаки безпеки застосовуються на додаток до інших засобів
захисту. Найчастіше вони використовуються для попередження про наявність
напруги на електроустановці або неприпустиме наближення до струмоведучих
частин, що перебувають під напругою.
Засоби індивідуального електрозахисту (ЗІЕЗ) призначені для захисту
людини, яка ними користується, від ураження електричним струмом, впливу
електричної дуги та електромагнітного поля. Вони поділяються на основні та
додаткові.
Контроль стану ізоляції є обов’язковим етапом під час проведення
приймально-здавальних випробувань нових або капітально відремонтованих
електроустановок, а також у процесі їх подальшої експлуатації.
У мережах з глухозаземленою нейтраллю перевірка ізоляції повинна
здійснюватися з визначеною періодичністю. Зокрема:
• у приміщеннях без підвищеного рівня небезпеки — не рідше одного разу на
рік;
• у приміщеннях з підвищеною або особливою небезпекою — не рідше ніж
один раз на шість місяців.
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 58

Регулярний контроль ізоляції дає змогу своєчасно виявляти зниження її рівня,
запобігаючи аварійним ситуаціям та забезпечуючи безпечну експлуатацію
електроустановок.
Занулення - це навмисне з'єднання з нульовим захисним провідником
металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою.
Заземлення - навмисне з'єднання металевих частин електроустановок, що
нормально перебувають під напругою, із землею. Принцип дії захисного
заземлення полягає в тому, що людина, яка доторкнулася до корпусу обладнання,
що опинилося під напругою, включається в ланцюг замикання струму на землю
паралельно із заземлювачем. Оскільки опір заземлювача значно менший за опір
тіла людини, більша частина струму пройде через заземлювач і лише незначна -
через тіло людини.
Захисне заземлення електроустановок здійснюється їхнім приєднанням до
природних і штучних заземлювачів. Як природні заземлювачі використовуються
будь-які електропровідні елементи конструкції будівель і споруд. До штучних
заземлювачів належать електроди, які спеціально забивають у ґрунт.
Для забезпечення електробезпеки на підприємстві повинні виконуватися такі
вимоги:
- повинна бути служба експлуатації електроустановок і відповідальна особа
за їх безпечну експлуатацію;
- технічне обслуговування і ремонт електроустановок повинен проводитися
спеціально навченим персоналом, який має відповідну кваліфікацію і допуск на
проведення робіт;
- проведення робіт з обслуговування та ремонту електрообладнання має
проводитися відповідно до правил безпеки робіт на електроустановках;
- електротехнічний персонал повинен бути оснащений необхідними засобами
колективного та індивідуального захисту;
- плавкі вставки і запобіжники в силових колах повинні замінюватися тільки
на вставки калібровані заводського виготовлення;
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 59

- заземлення і занулення повинні бути справні, провідники і шини заземлення
доступні для огляду і пофарбовані в чорний колір;
- несправності електроапаратури і проводів, які можуть викликати іскріння,
нагрівання елементів, коротке замикання, а також провисання проводів, зіткнення
їх з технологічним обладнанням і металевими конструкціями будівель, повинні
негайно усуватися;
- технічна документація з електробезпеки (журнали інструктажів, перевірки
знань персоналом правил і норм безпеки, обліку засобів захисту, обліку дефектів і
аварій в електроустановках тощо, інструкції з охорони праці та ін.) має бути
наявною та заповнюватися згідно з установленими вимогами.

Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 60

Література
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи бакалавра для
здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності 274
«Автомобільний транспорт» всіх форм навчання [Електронний ресурс]
/[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. П. Солтус, А. В. Йовченко]; М-во освіти і
науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2023. – 71 с.
2. Марков О.Д. Інжиніринг систем автосервісу: підручник / О.Д. Марков, В.П.
Матейчик, В.П. Волоков – Харків :ХНАДУ, 2021. – 508 с.
3. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 –
39 с.
4. Андрусенко. С. І Технологічне проектування автотранспортних підприємств :
Підручник. – К.: „Каравела”, 2009.- 367 с.
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів: організація
і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
6. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.
7. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України,
1998. - 16 с.
8. Зеркалов Д. В. та ін. З-57 Пожежна профілактика на галузевих об’єктах
Навчальний посібник. // Зеркалов Д.В., Кацман М. Д., Кружилко О. Є.,
Слуговін І. І. За редакцією Зеркалов Д. В. – К.: Основа, 2014.– 372 с.
9. Михайлюк В.О. Халмурадов Б.Д. Цивільна безпека: Навч. посіб. – К.:
Центр навчальної літератури, 2008. – 168 с.
10. Нормативно-правовий акт про пожежну безпеку [Електронний ресурс]:
https://dnaop.com/html/1599/doc
Арк.
ЧДТУ.ФЕТАМ.АВ13.25.000ПЗ
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 61

ДОДАТКИ

Додаток А Виробничий корпус

Додаток Б – Шиномонтажна дільниця

Додаток В- Генеральний план

Додаток Г – Пристосування для виконання відновлювальних робіт з маховика
двигуна

Додаток Д - Специфікація

Додаток Е -Охорона праці

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets