Напрями розвитку сільськогосподарського підприємництва в Україні

Гладченко, Сергій Павлович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7557
Title:	Напрями розвитку сільськогосподарського підприємництва в Україні
Authors:	Григор, Олег Олександрович Гладченко, Сергій Павлович
Keywords:	агропідприємництво;агротуризм;підприємництво;сільське господарство;сільськогосподарська кооперація;сімейне фермерське господарство
Issue Date:	Dec-2024
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 83 сторінки, 8 таблиць, список використаних джерел з 73 найменувань. Об’єктом дослідження є підприємництво. Предмет дослідження - напрями розвитку сільськогосподарського підприємництва. Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо розвитку сільськогосподарського підприємництва в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: вивчення поняття та сутності підприємництва в сільському господарстві; вивчення факторів, що впливають на розвиток агропідприємництва; аналіз стану підприємницької діяльності в сільському господарстві в Україні; аналіз державної політики та підтримки розвитку сільськогосподарського підприємництва; аналіз міжнародної підтримки в сфері сільськогосподарського підприємництва; дослідження першочергових напрямів державної підтримки сільськогосподарського підприємництва в Україні; вивчення перспектив розвитку малих та сімейних фермерських господарств в Україні; дослідження напрямів активізації розвитку сільськогосподарських кооперативів; вивчення перспектив розвитку агротуризму в Україні. Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних та практичних рекомендацій до розвитку сільськогосподарського підприємництва в Україні. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для удосконалення державної політики в сфері сільськогосподарського підприємництва в Україні, а також розвитку конкретних організаційних форм та видів сільськогосподарської підприємницької діяльності, таких як малі та сімейні фермерські господарства, кооперативи та агротуризм.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7557
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Гладченко С.П..pdf Restricted Access		631.52 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Напрями розвитку сільськогосподарського 
підприємництва в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу,  
групи ЕПМ-23 
спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля»    
                                                                             ____________Гладченко С. П.____________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ______Григор О. О.______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2024 року 
 4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП…………………………………………………………………….. 5 
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ  
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА……………… 8 
1.1 Поняття та сутність сільськогосподарського підприємництва……. 8 
1.2  Фактори, що впливають на розвиток агропідприємництва………. 14 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ АКТИВНОСТІ В  
СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ В УКРАЇНІ…………………………. 22 
2.1 Аналіз стану підприємницької діяльності в сільському  
господарстві в Україні……………………………………………………. 22 
2.2  Аналіз державної політики та підтримки розвитку підприємництва  
в аграрній сфері…………………………………………………………… 31 
2.3 Аналіз міжнародної підтримки в сфері сільськогосподарського  
підприємництва…………………………………………………………… 37 
2.4 Основні напрями державної підтримки сільськогосподарського  
підприємництва в Україні……………………………………………….. 44 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ РОЗВИТКУ АГРОПІДПРИЄМНИЦТВА  В  
УКРАЇНІ………………………………………………………………….. 52 
3.1 Перспективи розвитку малих та сімейних фермерських  
господарств в Україні……………………………………………………. 52 
3.2  Напрями активізації розвитку сільськогосподарських кооперативів  
в Україні…………………………………………………………………… 58 
3.3 Перспективи розвитку агротуризму в Україні………………………. 66 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 73 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 76 
  
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Підприємництво є одним із ключових драйверів економічного розвитку. 
В умовах економічної кризи значення розвитку підприємництва зростає. 
Підприємництво пов’язане з прискоренням економічного зростання, 
збільшенням добробуту та якості життя. Особливої уваги заслуговує розвиток 
сільськогосподарського підприємництва, за рахунок чого забезпечується 
економічна, продовольча, соціальна та екологічна безпека в територіальних 
громадах та  за їх межами. 
Враховуючи складну соціально-економічну ситуацію, викликану, в тому 
числі, військовими діями в Україні, рівень активності підприємницької 
діяльності в сільській місцевості значно послабився. Отже, на сьогодні 
актуальним є створення умов для розвитку агропідприємництва, формування 
відповідної системи підтримки, пошуку інноваційних продуктів, рішень та 
підходів до виробництва в сільському господарстві.   
 Актуальність даної проблеми підтверджується значним інтересом 
міжнародних організацій, науковців та практиків до даної проблематики, серед 
яких: Малік М., Шпикуляк О., Супрун О., Ільчук М., Томашевська О., 
Іванов Є., Водніцький М., Марчук В., Стегней М., Черничко Т., Михайляк Г., 
Медвідь Л., Іванюта В., Газуда Л., Пінцак С., Сойма С., Польова Н., Бойко А., 
Гуляйко А., Сичова М., Шевченко Н., Загребаленко К., Кареба М., 
Балановська Т., Гогуля О., Скиба Т., Ковбаса О., Татар М., Федун І., 
Стецько М., Пелех К., Спаський Г., Лупенко Ю., Ксенофонтова К., 
Морозова А., Нів’євський О., Яворський П.,  Донченко О. та інші. 
Об’єктом дослідження є підприємництво 
Предмет дослідження – напрями розвитку сільськогосподарського 
підприємництва 
6 
 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є формування теоретичних 
засад та практичних рекомендацій щодо розвитку сільськогосподарського 
підприємництва в Україні 
Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є:  
− вивчення поняття та сутності підприємництва в сільському 
господарстві; 
− вивчення факторів, що впливають на розвиток агропідприємництва; 
−  аналіз стану підприємницької діяльності в сільському господарстві 
в Україні; 
− аналіз державної політики та підтримки розвитку 
сільськогосподарського підприємництва; 
− аналіз міжнародної підтримки в сфері сільськогосподарського 
підприємництва 
− дослідження першочергових напрямів державної підтримки 
сільськогосподарського підприємництва в Україні; 
− вивчення перспектив розвитку малих та сімейних фермерських 
господарств в Україні; 
− дослідження напрямів активізації розвитку сільськогосподарських 
кооперативів; 
− вивчення перспектив розвитку агротуризму в Україні. 
Методи дослідження – узагальнення, порівняння, аналізу, синтезу, 
дедукції. 
Наукова новизна отриманих результатів полягає в узагальненні 
теоретичних та практичних рекомендацій до розвитку сільськогосподарського 
підприємництва в Україні 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для 
удосконалення державної політики в сфері сільськогосподарського 
підприємництва в Україні, а також розвитку конкретних організаційних форм 
та видів сільськогосподарської підприємницької діяльності, таких як малі та 
сімейні фермерські господарства, кооперативи та агротуризм. 
7 
 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. 
Повний обсяг роботи становить 83 сторінки. Список використаних джерел 
складається з 73 найменувань, 8  таблиць. 
 
 
 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО 
ПІДПРИЄМНИЦТВА 
 
 
1.1 Поняття та сутність сільськогосподарського підприємництва  
 
Підприємництво – це здатність розвивати ідеї та досягати успіху з їх 
допомогою. Інновації, здатність приймати зміни та ризики, а також організація 
ресурсів є одними з факторів, що беруть участь у створенні сталого 
підприємства. Підприємницький дух відповідає за створення робочих місць, 
конкурентоспроможності та здатності експлуатувати будь-який сектор чи 
бізнес.  
Згідно з чинним законодавством, підприємництво — це «самостійна, 
ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що 
здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення 
економічних і соціальних результатів та одержання прибутку» [1]. 
Підприємницька здатність являє собою специфічну здатність людини, що 
дозволяє їй виявляти і використовувати найкраще поєднання ресурсів у 
процесі відтворення, створювати і застосовувати нововведення, йти на 
виправданий ризик [2].  
Соціально-економічне значення підприємництва полягає у формуванні 
передумов макроекономічного зростання, розвитку конкуренції й сприянні 
нововведенням. Окрім того, діяльність підприємця перебуває у нерозривному 
зв'язку з господарським ризиком, що, свою чергу, слугує потужним стимулом 
раціонального використання та економії ресурсів, відповідального ставлення 
до підбору та найму персоналу тощо [3]. Саме завдяки підприємництву 
відбувається ефективна взаємодія економічних ресурсів — землі, праці, 
капіталу тощо [4]. 
9 
 
На сьогодні щодо підприємництва в сільському господарстві широко 
використовується термін «агропідприємництво».  Так, М. Стегней, Т. 
Черничко, Г. Михайляк, Л. Медвідь під агропідприємництвом розуміють 
«сферу економічної діяльності, пов’язану з вирощуванням рослин і тварин для 
отримання продуктів харчування та сировини для переробки. В рамках 
агропідприємництва здійснюються різні процеси: від підготовки ґрунту до 
вирощування рослин, їх збирання, зберігання та транспортування, до 
вирощування тварин, їх утримання та виробництва молока, м’яса, яєць тощо». 
[5]. 
На думку В. Іванюти, аграрне підприємництво є сукупністю політичних, 
соціальних, економічних та екологічних відносин між суспільством і його 
членами, що виникають у процесі володіння, користування та розпоряджання 
землею на рівні суспільства, регіону, місцевої громади з приводу виробництва, 
розподілу, обміну та споживання аграрної продукції. [6, c. 61] 
Аграрне підприємництво, на думку Л. Газуда, С. Пінцак, С. Сойма, є [7]: 
специфічним видом економічної діяльності, у процесі якого задіюються значні 
ресурси, зокрема природно-кліматичні, інвестиційно-інноваційні, 
організаційно-фінансові, інтелектуальні тощо, які в сукупності у процесі 
виробництва сільськогосподарської продукції дають можливість підприємцю, 
незважаючи на ризик і високу відповідальність, на правовій основі отримувати 
прибуток. 
 Агропідприємництво має високу економічну значущість. Малі 
підприємства в агробізнесі є одночасно і виробниками сільськогосподарської 
продукції, і споживачами, наприклад, сільськогосподарської техніки, беручи 
участь у процесах розподілу та обміну. У зв’язку з цим малі підприємства 
беруть активну участь у створенні та примноженні національного багатства. З 
іншого боку, малі підприємства сприяють формуванню конкурентних відносин 
[8]. 
Крім економічної значимості мале підприємництво грає велику 
соціальну роль в сільському господарстві та аграрному бізнесі. Насамперед 
10 
 
створення малих підприємств в селі означає збільшення кількості робочих 
місць. При придбанні цією тенденцією сталого характеру надалі можливе 
скорочення відтоку молодих людей із сільської місцевості. Фермерське 
господарство згідно чинного законодавства допускає не більше п’яти 
найманих працівників, які не мають родинних відносин із головою 
господарства, інші учасники фермерського господарства є членами однієї сім’ї. 
Ця обставина важлива тим, що малий бізнес може сприяти зростанню 
кількості робочих місць не тільки для членів своєї родини, а й для інших 
мешканців села [8]. 
Також мале підприємництво в агарному бізнесі відіграє велику роль у 
збереженні та забезпеченні різноманітності природного генофонду, сприяє 
покращенню екологічного стану сільської місцевості. Малі підприємства є 
виробниками екологічно чистих продуктів. Сьогодні спостерігається 
тенденція до зростання кількості людей, які бажають споживати екологічно 
чисті фрукти, овочі, молочну продукцію, продукцію тваринництва тощо. Це 
особлива ринкова ніша, яка у більшості суб’єктів нашої країни є недостатньо 
дослідженою та освоєною. Малі підприємства найчастіше прагнуть зайняти 
вільні ніші та здійснюють випуск дрібно- та середньосерійного продукту. 
Виробництво та реалізація екологічно чистих продуктів вимагає порівняно з 
традиційними технологіями великих витрат і на виході підприємство матиме 
менший випуск через неприйняття хімічних засобів захисту та добрив, 
стимуляторів росту та гормонів, ГМО та інших способів забезпечення 
збереження врожаю, підвищення родючості землі, збільшення продуктивності 
птахоферм тощо, тому виробництво екопродуктів у рамках малого агробізнесу 
сьогодні не просто можливе, а й успішно здійснюється. Подібна продукція є 
більш дорогою порівняно з продукцією великого бізнесу, проте багато 
громадян сьогодні оцінюють своє здоров’я набагато дорожче вартості 
продуктів харчування, що дозволяють забезпечити збереження їхнього 
власного здоров’я [8]. 
11 
 
Суб’єктами підприємницької діяльності відповідно до Закону України 
«Про підприємництво» можуть бути:  
- громадяни, права яких не обмежені законом;  
- юридичні особи, які володіють різними видами власності;  
- громадяни іноземних держав і особи без громадянства в рамках 
повноважень, встановлених законодавством [1]. Це повною мірою стосується 
і підприємницької діяльності в аграрному секторі, який крім того має свої 
особливості, що випливають із особливостей сільського господарства як галузі 
економіки [9]. 
Отже, суб’єктами сільськогосподарського підприємництва може бути 
практично кожен індивідуум як фізична особа, група громадян, трудові 
колективи, господарські товариства як юридичні особи всіх форм власності 
[10]. 
Серед суб’єктів аграрних правовідносин, заснованих на різних формах 
власності, за сферою і предметом діяльності виокремлюються чотири 
взаємопов’язані групи, зокрема засновані на [11]:  
- приватній власності (фермерські господарства);  
- колективній формі власності, тобто спілки селян, а також виробники 
корпоративного типу: акціонерні товариства, асоціації, концерни, товариства з 
обмеженою відповідальністю, орендні формування та ін.; 
- державній формі власності і такі суб'єкти, як державні підприємства;  
- змішаній формі власності, тобто на кількох формах власності в їх 
поєднанні. 
Можна сказати, що сільськогосподарське підприємництво – це 
застосування принципів підприємництва до сільськогосподарських та 
аграрних підприємств або фірм. 
Відповідно до ст.5 Закону Україні «Про підприємництво» до таких 
принципів відносяться наступні: 
- вільний вибір видів діяльності; 
12 
 
- залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької 
діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; 
- самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників 
і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до 
законодавства; 
- вільний найм працівників; 
- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, 
трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не 
заборонено або не обмежено законодавством; 
- вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення 
платежів, установлених законодавством; 
- самостійне здійснення підприємцем- юридичною особою 
зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем 
належної йому частки валютної виручки на свій розсуд [1].  
Особливості ведення сільськогосподарської діяльності, в свою чергу, 
також визначають певні характерні риси підприємництва в цій сфері. Зокрема, 
можна виділити наступне: 
1.  Підприємець має справу з продукцією першої життєвої необхідності, 
а тому він повинен вчасно, в необхідному обсязі та асортименті, з врахуванням 
віку, статті, національних традицій, стану здоров’я населення задовольняти 
потреби споживачів. 
2.  У сільському господарстві робочий період не співпадає з періодом 
виробництва продукції, тому підприємець повинен значну частину своєї 
діяльності приділяти здійсненню агромаркетингу, який передбачає вміння 
прогнозувати діалектику попиту споживачів, знання ринкової кон’юнктури та 
інше. 
3. Сезонність виробництва у сільському господарстві передбачає, що 
підприємець повинен на потрібному рівні володіти знаннями з організації 
сільськогосподарського виробництва, що дасть можливість раціонально 
використовувати наявні виробничі ресурси. 
13 
 
4. Основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, 
тому підприємець повинен не тільки отримати прибуток від її використання, 
але відновити і покращити її якості.  
5. Багатоваріантність форм власності на землю, засоби праці, вироблену 
продукцію викликає багатоаспектну конкуренцію. Це вимагає від підприємця 
підвищувати конкурентоспроможність продукції, яку він виробляє. 
6.  Сільськогосподарське виробництво передбачає не просто 
використання техніки, а створення системи машин, яка могла би забезпечувати 
максимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки, з 
тим щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат 
врожаю. Тому підприємець повинен бути готовий до значних затрат на 
придбання необхідної сільськогосподарської техніки та отримання бажаного 
прибутку не відразу, а через певний період часу.  
7. Сільськогосподарське виробництво ведеться в різних природно-
кліматичних умовах, тому підприємець обмежений вибором виробництва тих 
чи інших продуктів цими умовами [9]. 
В таблиці 1.1 представлено особливості розвитку підприємництва в 
агросфері. 
В економіці будь-якої країни, в тому числі і в її аграрному секторі, 
підприємницька діяльність виконує ряд функцій:  
1. Ресурсну, яка проявляється в мобілізації підприємцями капіталу, 
трудових, матеріальних та інших ресурсів для їх виробничого використання.  
2. Організаторську, яка передбачає, що мобілізовані ресурси можуть 
принести користь як підприємцям, так і суспільству лише в тому випадку, якщо 
вони будуть ефективно використовуватися. 
 3. Творчу, яка передбачає націленість підприємців на пошук нових 
рішень, що допоможуть їм максимізувати прибуток або інший результат їх 
діяльності [9]. 
 
14 
 
Таблиця 1.1 – Особливості розвитку підприємництва в сільському 
господарстві 
Ознаки Підприємництво в аграрній сфері 
Ризиковий характер її Високі ризики, оскільки це вимагає великих інвестицій у 
здійснення виробництво 
Економічний зміст Діяльність здійснюється в сфері виробництва. 
діяльності 
Види доходу Прибуток від реалізації виробленої сільськогосподарської 
продукції 
Тип господарювання Поєднання товарного виробництва (фермерського господарства) 
і натурального господарства (особисте підсобне господарство). 
Новаторство Високий рівень інноваційності визначається у вигляді нового 
(інноваційність продукту, виробничої технології тощо. 
діяльності) 
Соціальна Високий ступінь соціальної відповідальності, яка визначається 
відповідальність забезпеченням продовольчої безпеки країни, виробництвом 
екологічно безпечними продуктами харчування, забезпеченням 
робочих місць в сільській місцевості тощо. 
Вплив зовнішніх Крім загальних зовнішніх чинників (політична обстановка, 
факторів світові економічні тенденції тощо), на результат діяльності 
впливають природно-кліматичні умови. 
Джерело: [12]  
 
Отже, з розвиток підприємницької діяльності в сільському господарстві 
є дуже актуальним та важливим завданням. 
 
1.2  Фактори, що впливають на розвиток агропідприємництва 
 
Розвиток аграрного підприємництва залежить від низки факторів, які 
можуть, як сприяти, так і заважати розвитку. Розрізняють зовнішні і внутрішні 
чинники. До зовнішніх факторів, що істотно впливають на ефективність 
підприємницької діяльності відносять: 
- природні фактори – визначають галузеву спеціалізацію та розміщення 
сільськогосподарських підприємств (якість ґрунтів, тривалість безморозного 
періоду, забезпеченість водними ресурсами, топографічні умови місцевості 
тощо); 
15 
 
- соціально-культурні – впливають на визначення специфіки організації 
підприємництва та ділову етику, на формування потреб і особливості попиту 
(моральні та естетичні норми, рівень освіти сільського населення тощо); 
- демографічні – визначають можливості використання робочої сили 
(чисельність населення, природний рух); 
- економічні – визначають умови розподілу обмежених ресурсів і рівень 
підприємницької активності (податкова політика, рівень ринкової конкуренції, 
рівень доходів тощо); 
- правові – не тільки забезпечують передумови підприємницької 
діяльності, а й визначають рівень її активності (законодавчий захист 
підприємництва в суспільстві та його ідеологію (характер взаємовідносин 
суспільства та держави, способи управління, стійкість політичних інститутів; 
- інституційні – обумовлюють інтенсивність товарообмінних операцій, 
розширюючи можливості для підприємницької діяльності (розвиток 
банківської системи, розвиток страхової справи, розвиток засобів зв’язку та 
інформаційного забезпечення). 
До внутрішніх факторів, відносять: 
- розвиненість відносин власності, що визначають ступінь 
господарської мотивації агентів ринку і контролю за використанням ресурсів; 
можливість здійснення господарських операцій; забезпечують мобільність 
капіталу; демократизацію відносин власності, що сприяє об’єднанню і 
мотивації властивостей підприємницької функції (чіткість визначення прав 
власності, розвиненість форм власності тощо); 
- особливості внутрішньої організації господарюючих суб’єктів, що 
безпосередньо впливають на зміст і форми реалізації функціональних ознак 
підприємництва (масштабність організації, особливості ієрархічної структури 
тощо) [10]. 
Потенційною можливістю розвитку сільського підприємництва 
виступають природні переваги сільських територій, які уособлюють 
специфічні характеристики певних територій із притаманними тільки їм 
16 
 
суспільними благами, які формують сприятливі економічні, соціальні та 
просторові умови і середовище для розвитку сільського підприємництва, 
проживання й нормальної життєдіяльності населення. 
В той же час, невідновлювальність основних видів природних ресурсів 
створює певні загрози для ведення агробізнесу, що в свою чергу, вимагає 
запровадження принципи ресурсозбереження в підприємницькій діяльності. 
Під час розвитку нових форм підприємницької активності на сільських 
територіях обов’язково потрібно враховувати територіальний підхід 
(віддаленість від обласних та районних центрів, компактність та густота 
населення; сформованість соціальної та виробничої інфраструктури; 
ресурсозабезпеченість, родючість земель; особливості географічного 
розміщення; особливості сільських територій щодо спеціалізації, розміщення 
промислових об’єктів тощо), який, окрім економічної, безпосередньо 
пов’язаний із соціальною та екологічною сферами [13]. 
Суттєвою загрозою, що створює обмеження у розвитку підприємницької 
діяльності на сільських територіях, є нерозвиненість ринкової та соціальної 
інфраструктур. Як зазначає Т.В. Скиба, повільний розвиток сільської 
економіки, тривале недофінансування соціальної сфери призвели до загрози 
фізичного руйнування її матеріально-технічного потенціалу. У незадовільному 
стані перебувають сільські заклади освіти, охорони здоров’я та культури і 
відпочинку, житлово-комунального господарства, заклади громадського 
харчування, що прямо пропорційно впливають на ефективність економічної 
діяльності сільських територій. Окрім того, наявна матеріальна база 
культурно-побутових об’єктів не відповідає нормам та сучасним вимогам 
розвитку суспільства, особливо молоді [14, с. 59].  
Низько розвинена ринкова інфраструктура в Україні у цілому та на 
сільських територіях зокрема виступає стримуючим чинником розвитку 
підприємництва, обмежує перспективи залучення інвестиційних та кредитних 
ресурсів у розвиток сільського підприємництва, тому вирішення проблеми 
17 
 
розвитку останнього означає сприяння розбудові мережі інфраструктурних 
об’єктів ринкового спрямування [13].  
Окремою проблемою, що вимагає першочергового вирішення для 
розвитку сільського підприємництва, є інформаційне забезпечення. Створені із 
цією метою дорадчі служби – професійні організації, що забезпечують 
сільських товаровиробників інформацією про технології виробництва, 
менеджмент, маркетинг, право та ін. у рамках реалізації своїх соціальних 
функцій, призначені підвищувати рівень фахових знань потенційних 
підприємців, особливо у сфері агробізнесу. Крім того, до їхньої компетенції 
належать питання, які не пов’язані із сільським господарством, зокрема якщо 
вони вбачають у цьому можливості отримання прибутку: наприклад, 
консультації органу місцевого самоврядування з питань утримання 
заповідників, парків, зон відпочинку, закладів культури, громадського 
харчування, інших місць громадського використання, створення та діяльності 
комунальних підприємств, товариств власників житла тощо [15].  
Виняткове значення у забезпеченні успішного функціонування 
сільського підприємництва відіграє державна підтримка. Вплив держави на 
розвиток підприємництва в сільській місцевості й, відповідно, підвищення 
доходів домогосподарств, поліпшення якості життя сільського населення може 
здійснюватися через організаційно-економічний механізм та правове 
забезпечення, зокрема: стимулювання розвитку сільського підприємництва, у 
тому числі сільськогосподарських видів діяльності, підтримку розвитку 
особистих селянських господарств із вирощування овочів, ягід і фруктів, вівць, 
кіз, інших видів тварин, риби з урахуванням зональних особливостей, 
сімейних та фермерських господарств на основі розширення державної 
підтримки, кредитування і страхування ризиків; здійснення заходів щодо 
стимулювання розміщення нових підприємницьких структур із переробки 
сільськогосподарської сировини, сервісних організацій у сільській місцевості; 
підтримку розвитку обслуговуючих кооперативів, створення мережі 
кооперативних банків та кредитних спілок, діяльність яких переважно 
18 
 
спрямована на обслуговування малого і середнього підприємництва в сільській 
місцевості; цільову допомогу на випадок безробіття; посилення правового та 
соціального захисту орендодавців (власників) землі та майна шляхом 
гарантування доходів відповідно до вкладених у виробництво ресурсів; 
удосконалення системи прогнозування та балансування платоспроможного 
попиту пропозицією на продовольчому ринку, вдосконалення діяльності 
аграрного фонду та аграрної біржі шляхом розвитку їхньої інфраструктури та 
формування необхідних державних продовольчих і фінансових резервів в 
обсягах, які гарантують стабільність функціонування внутрішнього 
продовольчого ринку, оперативне здійснення фінансових і товарних 
інтервенцій; створення служби державного моніторингу продовольчого ринку 
для оперативного вжиття заходів щодо його регулювання та створення умов 
для вільного доступу й використання інформації всіма учасниками аграрного 
ринку; вдосконалення законодавчої та методичної бази з питань контролю 
якості продукції, правил торгівлі, побудови партнерських взаємовідносин, 
посилення контролю над ціновою кон’юнктурою на аграрному ринку [6, с. 66].  
Також важливим є сприяння з боку держави поверненню у сільську 
місцевість кваліфікованої сільської молоді, що пройшла навчання у закладах 
вищої освіти, шляхом запровадження програм надання пільгового житла, 
кредитів і т. д., тобто формування сфери побутових та інформаційних послуг, 
культурного відпочинку. Адже для розвитку виробництва, економічних 
відносин необхідні кваліфіковані спеціалісти, яких зараз на селі просто немає 
й які не хочуть там працювати через украй незадовільні умови життя та оплати 
праці [13].  
Формування та розвиток підприємництва значною мірою залежать від 
створення відповідної правової бази. Світовий досвід показує, що для 
успішного розвитку підприємництва необхідно створити правову базу його 
функціонування, забезпечити належним чином юридичне закріплення прав та 
постійне правове забезпечення з боку держави, що гарантує захист законного 
функціонування підприємництва, сприяє його розвитку [13]. 
19 
 
Безпосередньо в Україні можна виділити такі можливості та загрози для 
розвитку підприємництва в сільському господарстві (табл. 1.2). 
 
Таблиця 1.2 - SWOT-аналіз розвитку аграрного підприємництва в 
Україні 
Сильні сторони (Strengths) Слабкі сторони (Weaknesses) 
– сприятливі природно-кліматичні умови – зношеність основних засобів та застаріла  
для сільськогосподарського виробництва матеріально-технічна база, особливо в 
– наявність родючих чорноземів  малих та мікро- підприємствах 
та землеробських традицій – недостатні темпи впровадження 
– значний експортний потенціал аграрної  інновацій  
продукції та цифровізації в аграрному виробництві 
– відносно дешева робоча сила порівняно  – обмежений доступ до фінансових 
з країнами ЄС ресурсів  
– налагоджені логістичні ланцюги  та інвестицій для малих і середніх 
для експорту продукції виробників 
 – висока залежність від імпортних 
ресурсів  
(насіння, добрива, засоби захисту рослин) 
– низький рівень розвитку сільської  
інфраструктури та логістики 
Можливості (Opportunities) Загрози (Threats) 
– подальша інтеграція у світові ринки  – нестабільна політична та економічна  
та розширення експортних можливостей ситуація в країні, військові дії 
залучення інвестицій, у т.ч. іноземних,  – погіршення кон’юнктури світових ринків  
для модернізації виробництва та падіння цін на сільгосппродукцію 
– впровадження інноваційних технологій  – посилення конкуренції з боку інших 
(діджиталізація, смарт-ферми тощо) країн-експортерів аграрної продукції 
– розвиток органічного землеробства  – зміни клімату, посухи, повені та інші 
та виробництва органічної продукції природні катаклізми 
– активізація процесів кооперації  – відтік кваліфікованих кадрів із сільської  
та інтеграції виробників, розвитку місцевості 
кластерів  
 
Джерело: [16] 
 
Сильними сторонами вітчизняного аграрного сектору є сприятливі 
природно-кліматичні  умови,  наявність  родючих  чорноземів та багатовікових 
землеробських традицій. Це створює  потужний потенціал для розвитку 
різноманітних сфер  сільськогосподарського виробництва та підприємництва. 
Серед переваг також відзначаються значний експортний потенціал аграрної 
20 
 
продукції,  дешева  порівняно з іншими країнами робоча сила, налагоджені 
логістичні ланцюги для експорту [16]. 
Разом з тим, існує низка  слабких  сторін, серед  яких  критично  
важливими  є  зношеність  основних засобів та морально  застаріла 
матеріально-технічна база. Додатковими слабкими сторонами є обмежений 
доступ до фінансових  ресурсів для малих і середніх виробників, залежність 
від  імпортних ресурсів [16]. 
Серед можливостей варто відзначити перспективи подальшої інтеграції 
у світові ринки, залучення інвестицій для модернізації виробництва,  
впровадження новітніх технологій. Окрему увагу привертає розвиток 
органічного землеробства як одного з найбільш перспективних напрямків [16]. 
Загрози, пов’язані з нестабільною економіко-політичною ситуацією, 
війною, змінами клімату та відтоком кадрів із сільської місцевості. 
Застосування PEST-аналізу дозволяє комплексно  оцінити  зовнішні  
фактори,  що впливають на процес розвитку аграрного підприємництва в 
Україні (табл. 1.3). 
 
Таблиця 1.3 – PEST-аналіз розвитку аграрного підприємництва в 
Україні 
Політичні  – вплив державної аграрної політики, регуляторних норм та 
фактори  законодавства  
(Political) – політична стабільність та безпека в країні  
 – вектори зовнішньої політики (євроінтеграція, членство в СОТ 
тощо)  
– рівень корупції та тіньової економіки 
– державна підтримка та дотації для окремих сегментів аграрного 
бізнесу  
– регуляторна політика у сфері земельних відносин та оренди земель 
Економічні  – макроекономічні показники (ВВП, інфляція, валютний курс)  
фактори  – доступність кредитних ресурсів та інвестицій для аграрного 
(Economic) сектору  
 – купівельна спроможність населення як чинник внутрішнього 
попиту  
– цінова кон'юнктура на світових ринках сільгосппродукції 
– вартість ресурсів (паливо, добрива, насіння) та їх 
імпортозалежність 
 
21 
 
Соціальні  – демографічна ситуація та міграційні процеси в сільській місцевості  
фактори (Social) – рівень доходів та якість життя сільського населення  
 – розвиток сільської інфраструктури та соціальної сфери  
– суспільні настрої та ставлення до підприємницької діяльності 
Технологічні  – рівень інноваційної активності та цифровізації в аграрному секторі  
фактори  – старіння основних фондів та технологічна відсталість багатьох  
(Technological) підприємств, особливо малих та середніх 
 – доступність новітніх технологій (біотехнології тощо)  
– розвиток систем зрошення, меліорації та збереження ґрунтів  
– можливості використання альтернативних джерел енергії  
в сільгоспвиробництві 
Джерело: [16] 
 
SWOT-аналіз та PEST-аналіз дозволяють виявити ключові чинники 
зовнішнього середовища, що формують загрози та можливості для розвитку 
аграрного підприємництва.  
Розуміння факторів, які впливають на розвиток підприємництва, та силу 
їх впливу, важливе для розробки ефективних стратегій та нівелювання 
потенційних ризиків. 
 
  
22 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ АКТИВНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ 
ГОСПОДАРСТВІ В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз стану підприємницької діяльності в сільському 
господарстві в Україні 
 
В аграрному секторі України функціонують 32844 підприємства, 
найбільшу питому вагу серед них у 2022 р. мали малі –  94,8 % (31122 од) (табл. 
2.1). Упродовж 2019-2022 рр. кількість суб’єктів господарювання зменшилась 
на 17395 од., відбулось це в основному через скорочення кількості малих 
підприємств (на 16802 од.). Найістотнішим такий процес був у 2022 р. У цей 
період загальна кількість підприємств скоротилась на 14909 од. (на 33 %), у 
тому числі великих – на 10, середніх – на 408, малих – 14491 од [4]. 
 
Таблиця 2.1 – Динаміка кількості суб’єктів господарювання у 
сільському господарстві України, од 
Рік Усі Великі Середні Малі з них мікро 
підприємства підприємства 
2019  50239 34 2281 47924 42633 
2020  49452 36 2134 47282 42042 
2021  47753 49 2091 45613 40185 
2022  32844 39 1683 31122 26338 
Кількість найманих працівників, ос. 
2019  473809 43061 249439 181309 66296 
2020  451408 38583 230462 182363 68312 
2021  448437 43345 216756 188336 71324 
2022  388463 34491 191714 162258 57566 
Джерело: [17] 
 
За результатами дослідження ФАО у січні-лютому 2023 р., вказується на 
скорочення загальної кількості дрібних виробників на 8 % з яких 7% 
становлять виробники рослинницької продукції. Ключовими факторами, які 
23 
 
слугували причиною призупинення чи скорочення фермерських господарств 
стали втрата контролю над сільськогосподарськими угіддями, смерть 
власників та продаж земель, спричинені війною. У цілому, майже у 70 % малих 
виробників продукції рослинництва та у 60 % виробників тваринницької 
продукції зниження доходів склало понад 25 % [18]. 
Чисельність працівників, зайнятих у в агробізнесі скоротилась у 2022 р. 
порівняно з 2021 р. на 59974 ос. (на 13,4 %) в основному через зменшення 
зайнятих у середніх (на 25042 ос.) і малих (на 26078 ос.) підприємствах. Варто 
зазначити, що майже половина (49,4 %) найманих працівників зайнята у 
середніх підприємствах -191714 осіб у 2022 р.  
Діяльність сільськогосподарських підприємств залишилася 
прибутковою, хоч рентабельність і погіршилася (табл. 2.2).  
 
Таблиця 2.2 – Рівень і динаміка показників економічної ефективності 
функціонування підприємств аграрного сектору України 
Рік Усі Великі Середні Малі з них мікро 
підприємства підприємства 
Обсяг реалізованої продукції, тис. грн 
2019  537635031 74131965   64778659 
2020  587816626 78052150   76581731 
2021  891088503     
2022  651988678    75878776 
Чистий прибуток, тис. грн 
2019  92839910 5026237 68221955 19591718 5827136 
2020  81465189 8677626 40232781 32554782 10695654 
2021  237605849 48273199  88053616 25116946 
2022  84822400 18158971 38527197 28136233 6490656 
Рівень рентабельності операційної діяльності підприємств % 
2019  19,8 8,3 27,7 13,5 15,7 
2020  19,1 16,0 19,6 19,9 18,2 
2021  41,8 46,3 40,0 42,0 38,2 
2022  20,7 22,8 20,5 19,8 14,2 
Рівень рентабельності всієї діяльності підприємств % 
2019  16,6 6,1 25,0 9,6 9,0 
2020  14,0 9,7 14,7 14,9 15,3 
2021  37,8 42,4 35,5 38,3 35,3 
2022  13,7 14,5 13,9 13,1 9,8 
Джерело: [17] 
 
24 
 
Так, у 2022 р. підприємства отримали 84,8 млрд грн чистого прибутку, у 
тому числі середні – 38,5, малі –  28,1, великі – 18,2 млрд грн, що становить 
відповідно 45, 33 та 22 % від загальної маси прибутку. У 2022 р. рівень 
рентабельності всієї діяльності аграрних підприємств склав 13,7% Найвищим 
зазначений показник був у великих підприємствах –  з розрахунку на 1000 грн 
витрат аграрії отримали 145 грн прибутку. У розрізі видів 
сільськогосподарської продукції найприбутковішим у 2022 р. було 
вирощування соняшнику, сої та ріпаку –  рівень рентабельності по цих 
культурах склав майже 39 % (для порівняння –  у 2021 р. по соняшнику 
зазначений показник склав 74, по сої та ріпаку – відповідно 44 та 63 %). 
Виробництво молока забезпечило отримання 203 грн прибутку з розрахунку на 
1000 грн витрат од [4]. 
Воєнні дії, які відбуваються в Україні внаслідок широкомасштабної 
агресії російської федерації 24 лютого 2022 р., призвели до погіршення 
продовольчої безпеки в Україні, яке спричинене, зокрема, порушеними 
логістичними ланцюгами, зруйнованими інфраструктурою, господарствами та 
виробництвами, зменшенням кількості виробленого продовольства на 
працюючих підприємствах. На червень 2023 р. сума прямих збитків, завданих 
агропромисловому комплексу України, складає 8,7 млрд дол. США (втрати, 
пов’язані зі знищенням та пошкодженням сільськогосподарської техніки, 
складають понад 4,7 млрд дол. США; втрати через знищення та крадіжки 
виробленої продукції оцінюються в 1,9 млрд дол. США). Непрямі втрати 
агропромислового комплексу оцінюються в 40,3 млрд дол. США [19]. 
За оцінками ФАО, через війну сільські домогосподарства в Україні 
зазнали близько 2,25 млрд дол. США збитків. З них близько 
1,26 млрд дол. США збитків завдано в галузі рослинництва та 
0,98 млрд дол. США – тваринництва. В Україні 25 % сільськогосподарських 
домогосподарств зупинили або зменшили обсяги виробництва продукції через 
війну, у прифронтових областях – 38 % [20]. 
25 
 
Треба зазначити, що в цілому аграрний сектор в умовах 
повномасштабної війни 2023 року продемонстрував достатню стійкість та 
здатність до зростання, зокрема: 
• збір за всіма групами сільськогосподарських культур у 1,5–3 рази 
перевищує потреби внутрішнього споживання; 
• потреби внутрішнього ринку м’яса й м’ясопродуктів цілком 
забезпечено; 
• поступово відновлюється вітчизняна молочна галузь у 
сільськогосподарських підприємствах; 
• нарощується виробництво овочів; 
• попит громадян на плодово-ягідні культури цілком забезпечено;  
• поступово відновлюються обсяги експорту агропродукції [21] 
Поряд з вищезазначеним, основними викликами та обмеженнями для 
аграрного сектора України в умовах повномасштабної війни є такі: 
• дефіцит фінансових ресурсів для стабільного ведення господарської 
діяльності сільськогосподарських виробників, зокрема через зростання 
собівартості виробництва; 
• спрощення процесів сільськогосподарського виробництва, зменшення 
внесення добрив та засобів захисту рослин, що знижує врожайність 
сільськогосподарських культур та погіршує якісний склад земель;  
• посилення кризових явищ у тваринництві, зокрема в м’ясо-молочній 
галузі; 
• дефіцит трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві; 
• руйнування інфраструктури виробництва, перероблення та зберігання 
сільськогосподарської продукції та харчових продуктів; 
• екологічні виклики [21]. 
Влітку 2023 року за підтримки Програми USAID з аграрного та 
сільського розвитку (АГРО) було проведено дослідження серед мікро, малих 
та середніх агровиробників (ММСБ) для вивчення їхніх потреб, страхів та 
мотивації продовжувати працювати на своїй землі. Метою дослідження було 
26 
 
оцінити, як змінилися діяльність та потреби агровиробників з початком 
повномасштабної війни, а також, як аграрії сприймають свою роботу, що їх 
мотивує. В опитуванні взяли участь понад 300 респондентів з 22 областей 
України. Зокрема 22% респондентів з північних областей, 14,5% — з західних 
областей, 39% — з центральних областей, 19,5% — з південних областей і 1% 
— зі східних областей [22]. 
Більш ніж половина агровиробників – 66% – підтверджують, що 
частково адаптували своє агровиробництво до воєнних реалій. Таких, що 
повністю адаптувалися – 10%. Майже стільки ж аграріїв не змогли 
адаптуватися – 9,5%. Не відчували потреби адаптувати своє виробництво через 
війну 14,5% респондентів. Примітно, що серед більш ніж 70% аграріїв, які 
повністю чи частково адаптували свій бізнес до воєнних умов, 2/3 здійснили 
таку адаптацію без зміни напрямку діяльності агробізнесу. 16% респондентів 
частково змінили напрям роботи, близько 9% повністю змінили основний 
напрям діяльності. Нагадаємо, що за результатами торішнього дослідження, 
змінити чи диверсифікувати діяльність вдалося тільки 4,1 % респондентів. 
Майже всі респонденти обирали більше ніж один варіант відповіді на 
запитання про найбільші загрози, найбільш значущими у рейтингу агро ММСБ 
виявилися наступні: 
• Ціновий дисбаланс, коли ціни на матеріально-технічні засоби 
виробництва зростають, а ціни реалізації продукції знижуються. 30 % 
респондентів вважають саме зниження маржинальності агровиробництва 
загрозою №1 для бізнесу. 
• Безпека, загрози нового наступу ворога чи відновлення активних 
бойових дій на території господарства. 30% аграріїв називають потенційне 
погіршення безпекової ситуації найбільш загрозливим фактором для бізнесу. 
Примітно, що прибутковість і безпека стали на один рівень у відповідях цього 
року. 
• Брак коштів основною загрозою своєму бізнесу називають лише 10% 
опитаних. 
27 
 
Менш загрозливими респонденти вважають питання кадрового 
дефіциту, оподаткування, недостатній обсяг підтримки тощо. 
Разом з цим, фінансування аграрії називають своєю найбільшою 
потребою. Пріоритетні потреби, відповідно до дослідження 2024 року, 
виглядають так: 
• Доступ до грантів і державної підтримки – 60,8% 
• Доступ до зовнішнього фінансування – 14% 
• Розширення можливостей збуту продукції – 13% 
• Питання зберігання продукції – 5,2% 
• Потреба у кадрах – 4% 
• Потреба у нових чи кращих логістичних рішеннях – 3% [22]. 
Аграрні мікро, малі та середні підприємства докладають надзусилля, 
щоб гідно відповідати на всі виклики війни та продовжувати свою справу. 78% 
фермерів після більш ніж двох років повномасштабної війни відповідають, що 
за цей час не мали наміру чи думки зупинити роботу. 22% респондентів мали 
такі думки [22]. 
Агровиробники зауважують, що продовжувати працювати на своїй землі 
за надскладних умов, їх стимулює відчуття відповідальності перед Україною 
та українцями – 75% відповідей. Віра в перемогу підтримує 20% аграріїв, інші 
фактори, такі як родина, любов до своєї справи, підтримка громади і колег – 
залишаються важливим стимулом для 5% опитаних [22]. 
Відповідно до іншого дослідження «Вплив війни на стан аграрної галузі 
в Україні», які були проведені  Міжнародною маркетинговою групою, за 
підтримки організації Help – Hilfe zur Selbsthilfe в Україні та у співпраці з 
Українською Радою Бізнесу,  респондентами було визначено такі групи 
проблем [23]: 
1) проблеми, на які вплив громадянського суспільства вкрай обмежений 
(мінливе законодавство, вплив воєнних дій);  
2) проблеми, для рішення яких вже сформована законодавча база, проте 
їх імплементація потребує постійного контролю з боку громадянського 
28 
 
суспільства (судова реформа, реформа правоохоронних органів, продовження 
безмитного режиму з ЄС);  
3) проблеми, на рішення яких можуть ефективно впливати аналітичні 
центри та бізнес асоціації (проблеми із блокуванням податкових накладних, 
відносини виробників та торгових мереж, перезавантаження Бюро економічної 
безпеки, надання можливостей українським СК страхувати воєнні ризики, 
децентралізація енергетичної системи, лібералізація міграційного 
законодавства, мінливість законодавства, законодавство щодо організацій 
водокористувачів тощо);  
4) проблеми, у вирішенні яких можуть допомогти міжнародні організації 
(допомога підприємцям у вигляді мікро-грантів, допомога із генеруючими 
потужностями, консультації фахівців щодо питань фінансів, інвестицій, 
виходу на зовнішні ринки, технологій та переходу по переробки продукції). 
Серед основних проблем фермерські господарства виділяють: 
• недостатність кваліфікованих працівників;  
• слабкий захист прав власності та рейдерство;  
• проблеми у розрахунках із торговими мережами;  
• ризики, пов’язані із можливістю відімкнення електроенергії;  
• непередбачувані дії держави, постійні зміни законодавства [23]. 
Відповідно до результатів дослідження, фермерські господарства 
потребують підтримки за наступними напрямками:  
- 80% фермерів потребують допомоги в різних її форматах, так у 78,3% 
є потреба у фінансовій допомозі від кредитних установ чи донорських 
програм. Більше половини (52,3%) фермерів, які потребують кредитних чи 
донорських коштів, відзначили, що необхідна сума для фінансування своєї 
діяльності коливається в межах від 500 тис. до 5 млн. гривень, а причинами 
залучення коштів є бажання розвитку та відновлення; на допомогу з 
оподаткуванням; на нову техніку та новітнє обладнання; на страхування та 
покриття ризиків; на вихід на нові ринки та дослідження; на навчання та 
29 
 
розвиток; на виплату боргів та оплату праці; на закупівлю хімікатів; на 
логістику.  
- фермерські господарства потребують консультаційної підтримки від 
експертів в таких питаннях, як: фінанси та інвестиції; постачання та збут; 
пошук партнерів; побудова відносин з владою.  
- 55% опитаних фермерів потребують консультування, шукають ідеї та 
партнерів для розвитку нових проєктів. 15% фермерів потребують промоції, 
допомоги у пошуку нових покупців та вихід на ринки ЄС. Важливо зазначити, 
що 76% фермерів готові надавати свою допомогу іншим підприємцям за 
рахунок консультацій, спільних проєктів, послуг, рекомендацій продукції своїм 
клієнтам та готові ділитися ресурсами, досвідом у виробництві, знанням 
європейських практик, зв’язками з партнерами. Водночас, готовність брати 
участь у розробці спільних продуктів та у створенні спільних 
інфраструктурних проєктів з іншими підприємства виявили лише 39% 
опитаних фермерів.  
Основні проблеми з якими зіштовхуються в кожному з регіонів України:  
- У Західній Україні найбільшими викликами є недостатність 
кваліфікованих працівників, проблеми у розрахунках із торговими мережами, 
непередбачувані дії держави, постійні змінами законодавства, слабкий захист 
прав власності фермерів та рейдерство. Крім того, фермери у західному регіоні 
потребують від держави та гуманітарних організацій дешевих кредитних 
ресурсів від 500 тис грн до 5 млн грн, а також консультації експертів щодо 
питань фінансів та інвестиції та постачанням та збутом.  
- У Південній Україні до головних проблем місцевих фермерів можна 
віднести недостатність кваліфікованих працівників, непередбачувані дії 
держави, постійні зміни законодавства слабкий захист прав власності та 
рейдерство. Стосовно додаткових викликів, то є в регіоні ризики, які пов’язані 
із можливістю відімкнення електроенергії та проблеми у розрахунках із 
торговими мережами. Фермери в південній частині потребують допомоги від 
держави чи донорів в залученні дешевих кредитів від 500 тис грн до 5 млн грн, 
30 
 
промоції для просування їх бізнесу та нові ідеї або проєкти для подальшої 
роботи.  
- У Північній Україні проблеми недостатності кваліфікованих 
працівників та з розрахунками із торговими мережами є основними викликами 
для регіону. Крім того, є необхідність у вирішенні питань із слабким захистом 
прав власності та рейдерство, а також із ризиками, які пов’язані із можливістю 
відімкнення електроенергії. Щодо залучення коштів, то необхідно відмітити, 
що цей регіон у порівнянні з іншими найбільше потребує донорських коштів 
від 500 тис грн до 5 млн грн, а також цікавлять питання з приводу консультацій 
по фінансуванню та можливостям розвитку підприємств.  
- Для Східної Україні недостатність кваліфікованих працівників через 
міграцію населення є найбільш гострою проблемою в порівнянні з усією 
країною, та потребує негайного вирішення. Враховуючи бойові дії, то єдиним 
варіантом для утримання поточного стану підприємств є об’єднання їх 
ресурсів, в тому числі і людських. Для зменшення відтоку підприємств з 
регіону – можливо було б запровадити державну програму страхування 
воєнних ризиків. Другою проблемою в регіоні є слабкий захист прав власності 
та рейдерство через відсутність ефективних механізмів протидії. До інших 
викликів фермери відносять проблеми з розрахунками із торговими мережами 
та ризики, які пов’язані із можливістю відімкнення електроенергії. Від 
держави чи донорських програм фермери потребують допомоги в залученні 
дешевих кредитів від 500 тис грн до 5 млн грн та промоції для просування їх 
продукції.  
- Фермери Центральної України також мають основну проблему з 
недостатністю кваліфікованих працівників, слабким захистом прав власності 
та рейдерство, що схоже на ситуацію яка склалась і в Східній частині. Крім 
того, до додаткових викликів відносять проблеми у розрахунках із торговими 
мережами, непередбачувані дії держави, постійні зміни законодавства та 
ризики, які пов’язані із можливістю відімкнення електроенергії. Крім того, в 
фермери в центральному регіоні потребують в залученні від держави та 
31 
 
гуманітарних організацій дешевих кредитних ресурсів від 500 тис грн до 5 млн 
грн, а також консультації експертів щодо питань фінансів та інвестиції та 
постачанням та збутом [23]. 
У короткій чи середньостроковій перспективі 43% опитаних фермерів 
ставлять перед собою мету зберегти поточний стан справ в господарстві, 
напрямок на розвиток в майбутньому передбачається у 28% опитаних, а 26% 
заради мінімізації своїх збитків планують згорнути напрямки своєї роботи. 5 - 
30% фермерів, які під час опитування зазначили, що планують в майбутньому 
розвиток свого господарства, планують зробити це шляхом збільшення обсягів 
виробництва. Крім того, 19,5% планують вийти на нові ринки збуту, зокрема 
ЄС та 18,6% – підвищити якість та ціни на власну продукцію. - Лише 8 
фермерських господарств з 400 опитаних зазначили про готовність виходу на 
міжнародні ринки. Інші фермерські господарства зазначали хоча б про одну не 
вирішену проблему (відсутність адаптації пакування чи не впевненість у 
відповідності їх продукції потенційним споживачам за кордоном, тощо). 
 
2.2  Аналіз державної політики та підтримки розвитку 
підприємництва в аграрній сфері 
 
Державна підтримка розвитку агропромислового комплексу  України  
здійснюється  за  такими  напрямами:  
• проведення  державних  інтервенцій  на аграрному ринку;  
• надання фінансової підтримки агропромисловим  виробникам; 
• створення  умов для  сприятливої  діяльності  та  розвитку  малих 
сільськогосподарських  виробників;  
• підвищення ефективності  використання  державних  і  комунальних 
земель, а також земельних ділянок, що не мають правонаступників або не були 
витребувані;  
32 
 
• збільшення обсягів виробництва якісної та  безпечної  
сільськогосподарської  продукції;  
• розвиток  та  підтримка  фермерських  і  сімейних  господарств,  а  
також  аграрних  кооперативів;   
• популяризація  місцевої  сільськогосподарської продукції та її 
споживання; інформаційна та  консультаційна  підтримка  аграрних  
підприємств  регіону;  проведення  просвітницької роботи щодо державної та 
регіональної аграрної політики [24]. 
Аналіз наукових праць, присвячених державній  підтримці  сільського  
господарства,  свідчить про застосування таких інструментів у взаємодії між 
державою та бізнесом:  
–  податкова  політика,  яка  передбачає  використання  диференційованих  
податкових  ставок, податкових пільг і звільнення від податків;  
–  грошово-кредитна  політика,  яка  дозволяє уряду впливати на обіг 
грошей у країні;  
– бюджетна політика, яка полягає у розподілі державних коштів між 
різними галузями та підприємствами, включаючи великі асигнування на 
пріоритетні  напрями,  субсидування  відсоткових ставок за кредитами 
аграрних підприємств, формування продовольчих фондів, реалізацію 
лізингових програм тощо;  
– цінова політика, що передбачає регулювання цін, встановлення 
граничних рівнів на соціально значущі  товари  й  послуги,  контроль  
рентабельності  для  монопольних  підприємств,  а  також визначення критеріїв 
для формування цін;  
– планування, яке реалізується через створення прогнозів, цільових 
програм, а також розробку перспективних і поточних планів для аграрної 
галузі;  
–  надання  дотацій  з  державного  бюджету,  які покликані  компенсувати  
збитки  підприємств  за реалізовану продукцію, наприклад, дотації на продукти 
харчування для зниження витрат споживачів;  
33 
 
–  підтримка  соціальної  сфери  та  освіти, зокрема у галузях науки, 
охорони здоров’я, екології та соціальної політики;  
– державне замовлення, що означає участь держави як основного 
замовника продукції аграрного сектору; 
–  механізми  обмежень  та  регулювань,  що включають  ліцензування  
та  реєстрацію  певних видів економічної діяльності;  
– зовнішньоекономічна політика, що відображається  у  встановленні  
митних  тарифів,  валютних  курсів  та  використанні  іноземних  позик і 
інвестицій [24]. 
На сьогодні державна аграрна політика спрямована на посилення 
стійкості аграрного сектора і подолання наслідків воєнних дій, підтримку 
експорту вітчизняної агропродукції, адаптацію нормативно-правового поля в 
аграрній сфері відповідно до норм і правил ЄС.  
Так, в першу чергу, розроблено та реалізуються низка заходів, які 
застосовуються для фінансової підтримки сільгосптоваровиробників у період 
дії воєнного стану. 
Подовжено дію державної програми «Доступні кредити 5–7–9 %», яка 
здійснюється відповідно до Порядку надання фінансової державної підтримки 
суб’єктам підприємництва, затвердженого Постановою КМУ від 
24.01.2020  № 28 (у редакції Постанови КМУ від 14.03.2023  № 229), яким 
визначено умови, критерії та механізми надання такої підтримки через 
уповноважені банки за участі Фонду розвитку підприємництва [25]. З початку 
2023 р. за цією програмою профінансовано 9 тис. агропідприємств на суму 
34,8 млрд грн. Загалом від початку дії програми нею скористалися 11,6 тис. 
українських агропідприємств, які одержали 60,1 млрд грн банківських 
кредитів на розвиток господарств [26]. 
У рамках урядової грантової програми підтримки малого та середнього 
бізнесу, яка діє з 1 липня 2022 р., розширено перелік культур, на які надаються 
гранти для розвитку садівництва, ягідництва та виноградарства, також змінено 
умови отримання грантів [27]. Змінено умови отримання грантів: внесено 
34 
 
зміни щодо кількості працівників для отримання гранту на розвиток теплиць, 
зокрема норму про створення «не менше 14 робочих місць на один гектар» 
змінено на «не менше 4 постійних та 10 сезонних», період працевлаштування 
сезонних робітників повинен складати не менше 8 місяців протягом року; 
додано норму, яка передбачає обов’язкову виплату мінімальної заробітної 
плати; з метою ефективного використання бюджетних коштів скорочено 
список областей для вирощування мигдалю (Одеську область визначено 
оптимальною за природно-кліматичними умовами) [27]. Загалом станом на 
жовтень 2023 р. 120 господарств отримали державну допомогу на суму 
492,2 млн грн на розвиток садів і теплиць. [28]. 
Урегульовано надання одноразової грошової допомоги постраждалому 
населенню за втрачений урожай внаслідок підриву російськими окупантами 
греблі Каховської гідроелектростанції [29]. Допомога надаватиметься 
фізичним особам з Миколаївської та Херсонської областей, які мають у 
власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства 
та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських 
будівель і споруд, та/або земельну ділянку для індивідуального садівництва. 
Розмір допомоги становить 3318 грн за одну сотку земельної ділянки, на якій 
втрачено врожай овочів. При цьому допомога надається на площу не більше 
20 соток у Миколаївській області та не більше 30 соток у Херсонській області. 
Відновлено передбачені державою додаткові стимули для створення та 
розвитку СФГ (сімейного фермерського господарства) без створення 
юридичної особи, які були призупинені. Так, у 2023 р. передбачено можливість 
компенсації єдиного соціального внеску сімейним фермерським 
господарствам у розмірі 1,9 млн грн [30]. 
Впроваджується державна підтримка аграріїв та організацій 
водокористувачів, які використовують меліоровані землі [31]. Державна 
підтримка спрямована на підвищення ефективності ведення сільського 
господарства в умовах зміни клімату, стимулювання збільшення експлуатації 
меліорованих земель, відновлення роботи непрацюючих насосних станцій та 
35 
 
відповідне нарощення виробництва сільськогосподарської продукції. 
Бюджетні дотації надаватимуться товаровиробникам для реконструкції 
наявних та/або будівництва нових меліоративних систем із використанням 
зрошення дощуванням або краплинного зрошення, а також організаціям 
водокористувачів для відновлення насосних станцій. Кошти надаватимуться 
товаровиробникам на безповоротній основі в розмірі до 25 % вартості витрат 
(без урахування податку на додану вартість), здійснених відповідно до 
проєктної документації. 
Організаціям водокористувачів бюджетна дотація надаватиметься для 
відновлення, реконструкції, модернізації, капітального ремонту насосних 
станцій, які введені в експлуатацію після відповідних робіт (зокрема, заміна та 
ремонт насосно-силового обладнання, здійснення заходів з 
енергоефективності). Дотація надаватиметься на безповоротній основі в 
розмірі до 50 % вартості витрат (без урахування податку на додану вартість), 
здійснених відповідно до проєктної документації.  
Продовжено регулювання цін на певні види продовольчих товарів для 
підтримки стабільності продовольчого забезпечення населення [32]. На період 
воєнного стану та трьох місяців після його припинення чи скасування 
встановлено граничний рівень торговельної надбавки в розмірі не більше як 
10 % на борошно пшеничне, молоко, яйця, тушки птиці, олію соняшникову, 
хліб житньо-пшеничний і батон.  
Також, здійснено низку заходів у сфері регулювання земельних відносин, 
зокрема: 
• Звільнено від оподаткування заміновані та окуповані 
ділянки [33]. Починаючи з 1 січня 2023 р. не нараховується та не сплачується 
екологічний податок за об’єкти оподаткування, що знаходяться на земельних 
ділянках, забруднених вибухонебезпечними предметами, або які були визнані 
потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окрім того, 
починаючи з 1 січня 2022 р., не нараховують та не сплачують плату за землю 
(земельний податок та/або орендна плата) власники та користувачі земельних 
36 
 
ділянок, які: перебувають у консервації; забруднені вибухонебезпечними 
предметами; розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні 
бойові дії або тимчасово окупованих рф територіях; непридатні для 
використання у зв’язку з потенційною загрозою їхнього забруднення 
вибухонебезпечними предметами. 
• Спрощено нотаріальні та реєстраційні дії під час набуття прав на 
земельні ділянки, а також удосконалено систему управління у сфері земельних 
відносин [34].  
Відбувається адаптація українського законодавства і нормативно-
правової бази до норм і правил ЄС, зокрема: 
• ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів 
України щодо вдосконалення державного регулювання продовольчої безпеки 
та розвитку тваринництва» від 30 червня 2023 р.  № 3221-ІХ [35] з метою 
гармонізації вітчизняної бази із законодавством ЄС в сфері безпечності та 
якості харчових продуктів, кормів, здоров’я та благополуччя тварин; 
• спрощено процедури експертизи, реєстрації сортів рослин та обігу 
насіння і садивного матеріалу згідно із положеннями законодавства ЄС [36]; 
• для виконання євроінтеграційних зобов’язань України щодо 
вдосконалення процедури оцінки відповідності насіння і садивного матеріалу 
при визначенні їх сортових якостей спрощено умови для ведення насінництва 
й розсадництва та реалізації конкурентної політики під час польового 
оцінювання як складової процедури сертифікації [37].  
• Відповідно до вимог європейського законодавства для 
забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в країні, на окремій території чи 
в господарстві актуалізовано перелік хвороб тварин, а також заходи з 
профілактики, локалізації та, за необхідності, ліквідації хворих тварин, які 
здійснюються за рахунок державного бюджету [38]. Зокрема, передбачається 
відшкодування з держбюджету фізичним особам вартості птиці, знищеної під 
час здійснення протиепізоотичних заходів.  
37 
 
2.3 Аналіз міжнародної підтримки в сфері сільськогосподарського 
підприємництва 
 
Треба зазначити, що в умовах обмежених фінансових ресурсів в Україні, 
розвиток підприємництва в сільському господарстві багато в чому залежить 
від міжнародної допомоги та підтримки. І на сьогодні така підтримка є досить 
потужною, оскільки від ефективності сільськогосподарської галузі в Україні 
залежить продовольча безпека у всьому світі. Так, на сьогодні в Україні 
реалізується низка міжнародних проєктів, які підтримують агровиробників та 
громади. 
Так, в Україні реалізується Програма USAID з аграрного і сільського 
розвитку (АГРО), в рамках якої фінансуються низка ініціатив. Наприклад, у 
2023 році АГРО забезпечила агровиробників насінням та добривами для 
посівної площі близько 370 тис. га. Завдяки такій допомозі українські аграрії 
виростили понад 110 тис.т насіння соняшника та збільшили врожайність 
зернових, зібравши додатково 220 тис.т. У рамках зазначеної програми для 
весняної посівної 2024 р. 7 тис. українських агровиробників безоплатно 
отримали мінеральні добрива загальним обсягом 14 тис. т. Отримати допомогу 
могли аграрії, які: мають в обробітку від 5 га до 500 га у будь-якій області 
України (за винятком тимчасово окупованих територій); вирощують зернові 
або олійні культури; зареєстровані як юридичні особи або фізичні особи-
підприємці, зокрема сімейні фермерські господарства; відповідають іншим 
умовам програми [39].  
В 2024 році в рамках Програми було оголошено конкурс на фінансування 
створення переробних підприємств в Україні [40]. 
Діяльність за цією програмою передбачає підтримку відновлення та 
розвиток переробних потужностей підприємств, які є зареєстрованими згідно 
законодавства України та працюють не менше двох років в секторі переробки 
по всій Україні, за виключенням територій, тимчасово непідконтрольних уряду 
України. Вважається, що реалізація проекту сприятиме: покращенню та 
38 
 
вдосконаленню переробки в Україні сільськогосподарської продукції з метою 
імпортозаміщення, задоволення внутрішнього попиту, а також для збільшення 
обсягів експорту переробленої продукції, виробництву високо маржинальних 
продуктів переробки, в тому числі з зернових, олійних та бобових культур та з 
похідних продуктів глибинної переробки, що мають значний експортний 
потенціал і не обмежені сучасними логістичними викликами. 
Ця діяльність підтримає створення сучасних хабів, інфраструктури 
індустріальних парків, модернізацію та/або створення нових потужностей з 
переробки,  розвиток ринку продукції з доданою вартістю ( зокрема  - 
мороженої, сушеної, консервованої продукції, продуктів варіння та інших 
готових до вживання продуктів), дасть можливість залучити інвестиції у 
розвиток інфраструктури (такої як холодильні камери, обладнання для 
зберігання та переробки), створити додаткові робочі місця, вирішити проблеми 
надлишків та падіння в ціні сировинної продукції в Україні; створити кінцевий 
експортно-орієнтований продукт [40].  
Крім зазначеного, USAID з аграрного і сільського розвитку надавала в 
2024 році такі гранти: 
- Гранти на розвиток центрів агроскаутингу USAID АГРО. Сума: до 21 
000 000 грн за допомогою трьох субгрантів. Для офіційно зареєстрованих 
українських приватних підприємств, неурядових організацій чи бізнес-
асоціацій, які мають досвід в організації діяльності, пов’язаної з наданням 
навчальних, інформаційних та консультаційних або допоміжних послуг в 
аграрному секторі 
Програма розглядає можливість надання субгрантів відповідним та 
кваліфікованим українським недержавним організаціям та бізнес-асоціаціям 
для сприяння економічному зростанню сільськогосподарських ММСП шляхом 
створення умов для професійного розвитку практичних навиків молоді та 
налагодження сервісного консультаційного супроводу для мікро-, малих та 
середніх сільськогосподарських виробників . 
39 
 
Метою субгранту є підвищення рівня професійних знань і практичних 
навичок молодих фахівців профільних ЗВО відповідно до потреб аграрного 
ринку шляхом розробки, апробації та реплікації бізнес-моделі функціонування 
центрів агроскаутингу для забезпечення ММСП комплексом послуг, 
спрямованих на оптимізацію аграрних технологій, підвищення 
продуктивності та якості сільськогосподарської продукції [41]. 
- Гранти для МСП соціальної економіки в агропродовольчому секторі. 
Сума: 8 175 євро. Загальний бюджет 490 500 євро. Для МСП соціальної 
економіки в агропродовольчій сфері Соціальні підприємства працюють, 
надаючи товари та послуги на ринку в підприємницький і часто інноваційний 
спосіб, маючи соціальні та/або екологічні цілі як причину своєї комерційної 
діяльності. Прибутки переважно реінвестуються з метою досягнення 
суспільної мети. 
У рамках Програми фінансування GRAINS Financial Facility Program 
буде відібрано до 60 малих та середніх підприємств соціальної економіки, які 
отримають фінансову підтримку для реалізації проєктів з «зеленої 
трансформації» своїх агропродовольчих підприємств у країнах-членах ЄС та 
Україні. Заходи, на які МСП у соціальній економіці можуть отримати 
фінансову підтримку: навчання (підвищення кваліфікації та перекваліфікація); 
консультування та маркування для екологізації своєї діяльності; індивідуальні 
консультаційні послуги для розвитку місцевих ринків; додатковий шлях 
коучингу та менторства щодо розвитку зеленого переходу для соціальних 
підприємств. 
- Співфінансування на розвиток потужностей з доробки, сушіння, 
зберігання зерна USAID АГРО. Сума: 36 000 000 грн. Для українських 
компаній та підприємств, які надають послуги з доробки та зберігання 
сільськогосподарської продукції, мають елеваторні потужності, розробили або 
почали розробляти проектну документацію 
Проєкти збільшать обсяги та час зберігання зернових та технічних 
культур, що сприятиме стійкості бізнесу та покращуватиме продовольчу 
40 
 
безпеку в Україні. Конкретні заходи можуть включати: підготовка програми 
дій, яка вирішить проблему з доробкою, сушінням та/або зберіганням зерна 
ММСП, через посилення спроможності та збільшення потужностей 
зерносушарок та/або елеваторів; закупівля та введення в експлуатацію 
спеціалізованого обладнання; налагодження системи надання послуг ММСП 
із доробки, сушки та/або зберігання зерна, в т.ч. забезпечення належного 
лабораторного контролю; реалізація пілотних програм енергозбереження чи 
використання альтернативних джерел енергії для доробки та сушіння зерна; 
створення нових робочих місць. 
- Співфінансування модернізації об’єктів зрошувальних та 
осушувальних мереж для організацій водокористувачів USAID АГРО. Сума: 
від 19 000 000 грн до 24 000 000 грн. Співфінансування передбачає реалізацію 
на територіях України, де наразі не ведуться бойові дії і є потреба у відновленні 
або модернізації меліоративної інфраструктури зрошення або осушення в 
межах території обслуговування ОВК 
Метою субгранту є сприяння створенню організацій водокористувачів 
(ОВК), інноваціям у сфері гідротехнічної меліорації, заохочення інвестицій у 
зрошення, розширенню прав і можливостей земле- та водокористувачів, 
шляхом впровадження сучасних технологій зрошення та осушення, закупівлі 
та встановлення енерго- та водозберігаючого обладнання та автоматизації 
зрошення. Це дозволить зменшити втрати зрошувальної води, зменшення 
енерговитрати та підвищити родючість ґрунту. 
Загальні результати Програми: зміцнення продовольчої безпеки; 
збереження та відновлення доходів с/г МСП; розширення доступу с/г МСП до 
фінансування; створення та розвиток справедливого та прозорого ринку землі 
с/г призначення (земельна реформа), що стимулює економічне відновлення та 
захищає права власності; зменшення корупції в агросекторі [41]. 
Через Державний аграрний реєстр надається допомога від Продовольчої 
та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) у межах двох програм: 
41 
 
1. Програма підтримки з фінансуванням від Європейського Союзу, 
спрямована на надання інвестиційної грантової допомоги мікро- та малим 
сільськогосподарським виробникам, кооперативам та асоціаціям виробників 
географічних зазначень (ГЗ). У програмі могли взяти участь 
сільськогосподарські виробники з Львівської, Івано-Франківської, 
Закарпатської та частково Чернівецької областей. Розмір грантової 
підтримки – від 1 тис. дол. США до 25 тис. дол. США. 
2. Програма з надання насіння ярих культур (пшениця, ячмінь, горох) 
для підтримки малих фермерів у прифронтових областях, а саме: у Сумській, 
Чернігівській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, 
Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. У програмі могли взяти 
участь юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які мають зареєстровані 
сільськогосподарські угіддя площею від 10 га до 500 га. Обсяг наданої 
допомоги – 2 т насіння ярих культур на господарство на вибір, залежно від 
регіону [39].  
Міжнародна гуманітарна організація Mercy Corps 
пропонує дві програми грантів – агропідприємствам, які релокували свій 
бізнес, а також фермерським підприємствам для подолання наслідків війни в 
Київській, Полтавській, Сумській та Чернігівській областях. Фінансова 
підтримка надається через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва 
(SDC). Допомога (середній обсяг – 40 тис. дол. США) малим та середнім 
фермерським підприємствам надається у спосіб співінвестування в 
перероблення, виробництва з доданою вартістю, зберігання, надання різних 
сільськогосподарських послуг тощо.  
Також агропідприємства можуть скористатися Програмою фінансової 
допомоги для релокованого (або такого, що знаходиться в процесі 
релокації) через війну малого та середнього бізнесу. Програма доступна в 
Київській, Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях для 
збереження та створення робочих місць для ВПО та населення, яке 
постраждало внаслідок бойових дій. Фінансова допомога (середній обсяг – 
42 
 
20 тис. дол. США) надається на придбання основних засобів. Умовою участі в 
зазначених програмах є інвестиція власних коштів до 50 % від суми фінансової 
допомоги [42]. 
Дослідний інститут органічного сільського господарства (FiBL, 
Швейцарія) у партнерстві із SAFOSO AG (Швейцарія) пропонує гранти для 
органічних виробників у розмірі до 230 тис.грн. Напрямки підтримки та форми 
діяльності в межах Програми грантів в органічному секторі: 
• сприяння збуту органічної продукції та відкриття нових каналів збуту 
органічної продукції на внутрішньому ринку; 
• скорочення ланцюгів постачання від виробника до споживача на 
внутрішньому ринку; 
• покращення презентації органічної продукції на полицях на 
внутрішньому ринку, зокрема через збільшення термінів зберігання органічної 
продукції [43]. 
Міжнародна сільськогосподарська компанія Corteva Agriscience реалізує 
в Україні інноваційну освітньо-грантову програму «TalentA» для розвитку та 
підтримки талановитих сільських жінок-фермерок і покращення продовольчої 
безпеки їхніх громад [44]. 
Мета програми — сприяти підвищенню продовольчої безпеки через 
розширення доступу до освіти та фінансування для жінок, які мешкають у 
сільській місцевості та працюють у сфері сільського господарства. TalentA 
передбачає участь у навчальному курсі та проведення грантового конкурсу 
мікропроєктів. Взяти участь у програмі можуть жінки, які відповідають 
встановленим критеріям відбору: вік від 18 років; задіяна у аграрному 
виробництві, або є власницею чи співвласницею сільськогосподарського 
підприємства не менше року; проживання в населеному пункті до 10 000 осіб 
або робота на підприємстві, яке зареєстроване в такому населеному пункті 
[44]. 
Програма допоможе учасницям отримати доступ до інформації, що 
допоможе їм забезпечити життєздатність власного бізнесу в умовах війни 
43 
 
відповідно до практик сталого розвитку, а також надасть їм можливість 
виграти гранти на загальну суму майже 1 мільйон гривень для збільшення 
локальної переробки агропродукції та виробництва готових продуктів 
харчування, що сприятиме сталому розвитку та забезпеченню продовольчих 
потреб територіальних громад [44]. 
 EIT Food реалізує Програму підтримки малих виробників харчових 
продуктів, в якій можуть брати участь малі підприємства та стартапи у сфері 
харчових технологій, зрілі компанії з наявною бізнес-моделлю, які мають 
високий потенціал для генерації B2B/B2C продажів нових або вдосконалених 
інноваційних продуктів чи послуг у сфері харчування. Програма фінансує 
проєкти тривалістю до 12 місяців, які можуть суттєво прискорити 
комерційний успіх стартапу або малого бізнесу, забезпечуючи негайний вплив 
на виведення продуктів чи послуг на ринок. Фінансування надається через 
механізм Revenue-Based Financing (RBF), де компанія отримує кошти в обмін 
на відсоток від майбутніх доходів. Виплати починаються після завершення 
проєкту і тривають від 1 до 5 років, поки не буде досягнуто максимального 
порога, який дорівнює сумі гранту плюс 8,5% премії за кожен рік дії RBF.  
USAID та Кімонікс Інтернешнл надають кошти на розвиток 
інноваційних рішень в агросекторі. В Програмі можуть взяти участь 
комерційні компанії або організації, фермерські кооперативи та групи 
виробників, неурядові організації (НУО), ВНЗ, науково-дослідні інститути та 
інші навчальні заклади. 
Отже, наведений неповний перелік міжнародних програм підтримки 
свідчить про те, що на сьогодні існують досить широкі можливості для 
агропідприємців розвивати свій бізнес. В той же час, для того, щоб 
скористатися цією можливістю, необхідно вміти писати та подавати грантові 
заявки відповідно до встановлених критеріїв. На жаль, не всі підприємці 
вміють робити це якісно. В цьому випадку, необхідно підвищувати рівень 
знань підприємців в цьому напряму. Тут важливу роль повинна відігравати 
держава, недержавні організації та освітні установи, які можуть реалізувати 
44 
 
освітні програми з проєктної діяльності для всіх, хто має, або планує 
відкривати сільськогосподарський бізнес. 
 
2.4 Основні напрями державної підтримки сільськогосподарського 
підприємництва в Україні 
 
Науковці наголошують, що державна регуляторна політика щодо 
розвитку підприємства в сільському господарстві повинна мати комплексний 
характер та виконувати такі основні завдання: 
- прискорити темпи проведення реформ, які б стимулювали 
розвиток підприємницької діяльності в сільському господарстві; 
- гармонізувати нормативно-правову базу зі стандартами 
Євросоюзу; 
- адаптуватися до сучасних тенденцій в національній економіці та 
глобальних викликів; 
- подолати дефіцит зовнішнього фінансування для ключових 
системних реформ; 
- сприяти у вирішенні проблеми зайнятості та розвитку конкуренції; 
- сприяти інноваційному розвитку в сільському господарстві тощо 
[45]. 
Враховуючи сучасні проблеми в сільському господарстві, в першу чергу, 
пов’язані з військовим діями, наголошується про необхідність формування 
нової повоєнної моделі розвитку аграрного сектору, метою якої має бути 
створення сприятливого підприємницького середовища та активізація 
підприємницької діяльності в сільському господарстві. Така діяльність 
повинна відповідати цілям сталого розвитку, а саме сприяти економічному, 
соціальному та екологічному розвитку.  
До першочергових завдань державної аграрної політики на сьогодні 
відносять наступні [46]: 
45 
 
• відновлення аграрного виробництва на деокупованих територіях, 
зокрема розмінування сільськогосподарських угідь, об’єктів інфраструктури 
аграрного сектора й територій особистих господарств, визначення завданої 
шкоди та започаткування рекультивації земель, постраждалих унаслідок 
бойових дій; 
• сприяння рівноправному розвитку всіх організаційно-правових форм 
господарювання, зокрема розвитку малого та середнього підприємництва в 
сільському господарстві. Це потребує інституційної та фінансової підтримки 
середніх і малих виробників сільськогосподарської продукції. 
• розширення асортименту експорту аграрної продукції. Насамперед 
це стосується збільшення частки готових харчових продуктів та 
напівфабрикатів у структурі вітчизняного експорту. Для цього доцільно 
збільшити обсяги перероблення сільськогосподарської сировини в Україні, 
залучаючи інвестиції в створення переробних підприємств. Крім того, треба 
підтримувати суб’єктів господарювання, які намагаються виробляти й 
експортувати сільськогосподарську продукцію, яку раніше Україна не 
експортувала, проте попит на яку є у світі (це стосується як нетрадиційних для 
України видів рослинницької продукції, так і готової до споживання «нішової» 
та органічної продукції). Варто забезпечити підтримку виходу малих та 
середніх виробників сільськогосподарської продукції на експортні ринки, 
залучення їх до участі в міжнародних проєктах, створенні спільних 
підприємств. Збільшення частки агропродукції, яку переробляють на території 
України та експортують як готові харчові продукти, дасть можливість знизити 
потенціал конфліктності з країнами-партнерами, які регулюють насамперед 
ввезення аграрної сировини; 
• впровадження принципів циркулярної економіки в аграрній 
сфері. Агропідприємства та фермерські господарства мають усі можливості 
стати підприємствами повного циклу з безвідходним та відновним 
виробництвом, що передбачає повне перероблення залишків продукції, 
46 
 
використання екологічно чистих інноваційних технологій, ефективне 
використання ґрунтів залежно від їхніх якісних характеристик та за 
призначенням з провадженням технологій точного землеробства; 
• податкове стимулювання через відновлення спеціального пільгового 
режиму оподаткування ПДВ для аграрних виробників продукції рослинництва 
і тваринництва з можливістю спрямування акумульованих сум ПДВ на 
розвиток сільськогосподарського товаровиробництва [47]; 
• створення умов для повернення кваліфікованих працівників у 
агропромислову галузь, які виїхали в зв’язку з війною в Україні; 
• популяризація професій та підприємницької діяльності в аграрній 
галузі, в першу чергу серед молоді, шляхом загальнодержавної інформаційної 
кампанії; 
• розвиток перспективних напрямів фермерських господарств. Так, 
Одним із найприорітетніших напрямків для розвитку фермерських 
господарств та агросектору в цілому є напрям переробки агросировини в 
готову продукцію, як в продукти харчування, так і в промислову продукцію, як 
біоетанол, глюкозно-фруктозні сиропи, крохмаль та багато іншого, а також 
необхідність впровадження інструментів точного землеробства. Цей напрямок 
потребує комплексного підходу із залученням відповідних державних органів 
та партнерів щодо якісного інформування та консультування, адвокатування 
відповідного законодавства щодо розвитку відповідних напрямків, надання 
грантів та адресної допомоги, участі в розробці програм фінансування та 
відшкодування частини інвестицій від державних, приватних чи міжнародних 
фінансових структур [23]. 
Сучасний розвиток агропідприємництва неможливий без впровадження 
сучасних технологій, зокрема застосування новітніх методів обробітку землі, 
вирощування рослин, утримання тварин та інших інноваційних підходів для 
підвищення врожайності та ефективності виробництва. Серед таких сучасних 
технологій можемо назвати наступні: 
47 
 
• прецизійне землеробство (використання сучасних технологій, таких 
як GPS, датчики і картографія, для точного планування і виконання 
сільськогосподарських операцій, зокрема, оранка, посів, і полив, з метою 
оптимізації використання земельних ресурсів та підвищення врожайності. 
Прикладами технологій для оптимізації процесів агровиробництва, які 
реально використовуються на практиці є: системи GPS та трактори з 
автономним керуванням (John Deere AutoTrac, Case IH AFS AccuGuide). Ці 
системи використовують GPS-технології для точного навігаційного керування 
тракторами на полі під час проведення операцій, таких як оранка чи посів. 
Вони дозволяють уникати дублювання функцій і операцій, що сприяє 
ефективнішому використанню палива та обробленню землі; датчики для 
моніторингу ґрунту (SoilScan, CropX). Ці системи використовуються для 
аналізу параметрів ґрунту, таких як вологість, рівень поживних речовин, pH 
тощо. Інформація, зібрана від датчиків, допомагає точно визначати потреби 
рослин і вносити відповідні покращення; дрони для моніторингу полів (DJI 
Agras MG-1, senseFly eBee X). Дрони оснащені камерами та сенсорами для 
виконання аеріального моніторингу полів. Вони здатні акумулювати дані щодо 
стану рослин, виявляти хвороби та шкідників, а також допомагають визначити 
оптимальні місця для поливу чи обробки; системи автоматичного поливу (Rain 
Bird IC System, Netafim drip irrigation). Ці системи використовуються для 
точного та ефективного поливу, забезпечуючи внесення води прямо до 
кореневої зони рослин. Вони регулюють кількість води в залежності від потреб 
рослин та умов ґрунту); 
• системи поливу з використанням сенсорів (встановлення 
автоматизованих систем поливу, які регулюють вологість грунту на основі 
даних з сенсорів, що дозволяє ефективно використовувати водні ресурси та 
підтримувати оптимальні умови для росту рослин);  
• генетично модифіковані організми (ГМО) (застосування технологій 
біотехнології для створення рослин і тварин з покращеними 
48 
 
характеристиками, такими як стійкість до шкідників, хвороб або здатність до 
росту в непридатних умовах);  
• машинне навчання та штучний інтелект (використання алгоритмів 
машинного навчання та штучного інтелекту для аналізу великих обсягів даних, 
передбачення розвитку хвороб і шкідників, оптимізації виробничих процесів і 
вибору оптимальних стратегій господарювання); 
• автоматизація та роботизація (використання автоматизованих систем 
і роботів для виконання рутинних завдань, таких як збір врожаю, що сприяє 
підвищенню продуктивності та зменшенню робочої сили. [48]; 
• впровадження розумних систем управління енергією, які 
допомагають фермерам ефективно використовувати енергетичні ресурси, 
оптимізуючи споживання і знижуючи операційні витрати. Ці системи 
включають в себе автоматизацію процесів, моніторинг енергоспоживання і 
використання алгоритмів для оптимального розподілу енергії. Основні 
переваги розумних систем управління енергією включають наступні: 
оптимізація енергоспоживання; зниження витрат на енергію; підвищення 
стійкості [49]; 
• використання сонячних і вітрових генераторів на фермах, які 
допомагають забезпечити стійке та екологічно чисте 
енергопостачання.  Використання цих технологій дає змогу фермерам 
знижувати витрати на електроенергію та зменшувати вуглецевий слід. Основні 
переваги сонячних і вітрових генераторів включають: незалежність від 
традиційних джерел енергії, економія коштів, екологічність [49]. 
Іншим важливою умовою для розвитку підприємництва в сільському 
господарстві  є доступ до якісних освітніх, консультаційних та консалтингових 
послуг працівникам агросфери та підприємцям для підвищення їхніх навичок 
та знань у галузі агропідприємництва. Освіта та консультації у контексті 
розвитку агропідприємництва відіграють ключову роль у підвищенні 
професійного рівня працівників агрокомпаній та підприємців, сприяючи 
49 
 
їхньому ефективному управлінню та впровадженню новітніх методів. Освіта 
та консультації створюють основу для сталого розвитку агропідприємництва, 
сприяючи адаптації до новітніх технологій і підвищення якості продукції. 
Існує багато організацій, які надають освітні та консультаційні послуги в сфері 
агропідприємництва. Деякі з них спеціалізуються на навчанні 
сільськогосподарських технік, інші надають консультації з управління 
фермами чи використання новітніх технологій [48].  
До консалтингових послуг в аграрному сервісі можна віднести наступні:  
1. Організаційні послуги – організація виставок, ярмарок, Днів поля, 
просування бренду, тренінги та семінари для співробітників компаній тощо.  
2. Науково-технічні послуги – консультування у сфері агроінженерії, 
агрономії, ветеринарії, впровадження нових технологій, підвищення 
ефективності виробництва продукції за рахунок цих технологій, наукові 
розробки, інженерно-технічний та виробничий аудит.  
3. Маркетингові послуги – розроблення концепції послуги, 
ціноутворення, організація збуту, дослідження: конкурентів, споживачів, 
ринків; реклама та комунікації.  
4. Інформаційно-комунікаційні послуги – телекомунікаційні: 
обслуговування обладнання, провідний та безпровідний зв’язок; програмне та 
апаратне забезпечення, обробка та зберігання інформації в електронному або 
цифровому вигляді; ІТ-консалтинг, послуги спеціалізованих офлайн- та 
онлайн-медіа: ЗМІ, статистичних компаній, спеціалізованих видань тощо.  
5. Управлінські послуги – розроблення стратегій та бізнес-планів, бізнес-
адміністрування, кризисний менеджмент, стратегічний консалтинг.  
6. Інші професійні послуги – правовий, фінансовий, екологічний, 
кадровий, операційний консалтинг [50]. 
 В Україні, наприклад, існує низка освітніх та консультаційних центрів, 
а також реалізуються навчальні програми для фермерів, серед яких: 
– BASF, який пропонує різноманітні освітні і навчальні програми для 
фермерів та фахівців у сфері агропідприємництва. Ці програми охоплюють 
50 
 
питання від управління пестицидами до використання новітніх 
агротехнологій; 
– центри навчання Monsanto (зараз частина Bayer) надають різноманітні 
освітні та консультаційні послуги з вирощування рослин, використання ГМО 
та інших аспектів агротехніки;  
– Syngenta Learning Centers також має навчальні центри, де надається 
інформація та консультації з використання наукових досліджень у 
вирощуванні рослин, застосування захисних засобів та сільськогосподарських 
технік [48]. 
Багато країн мають місцеві офіси сільськогосподарського розширення 
(Local Agricultural Extension Offices), які надають освітні та консультаційні 
послуги фермерам. Наприклад, в США – Cooperative Extension System 
співпрацює з університетами та організаціями, надає інформацію та здійснює 
навчання з аграрних питань. Такі організації використовують різні підходи до 
освіти та консультування, сприяючи підвищенню знань та навичок фермерів і 
фахівців у сфері агровиробництві. 
Система кооперативного розширення (Cooperative Extension System, 
CES) дає можливість фермерам, власникам ранчо та громадам будь-якого 
розміру вирішувати проблеми, з якими вони стикаються, адаптуватися до 
мінливих технологій, покращувати харчування та безпеку харчових продуктів, 
готуватися до надзвичайних ситуацій та реагувати на них, а також захищати 
наше довкілля [51]. 
CES функціонує через національну Land-Grant University System у 
партнерстві з федеральними, штатними та місцевими урядами. Як 
федеральний партнер, NIFA розробляє методи вирішення національних 
пріоритетів, фінансує та присуджує гранти, а також забезпечує керівництво 
програмою. Агентство підтримує як університети, так і місцеві офіси CES, 
щоб вивести науку безпосередньо на регіональний та районний рівень [51]. 
Також, для розвитку підприємництва необхідно забезпечити доступ до 
фінансових ресурсів, кредитів та субсидій для агробізнесу. Існуює багато 
51 
 
банків та фінансових установ, які надають фінансову підтримку 
агропідприємствам у розвинених та розвиваючихся країнах, наприклад:  
– Rabobank є одним з провідних банків у сфері аграрного кредитування. 
Він надає кредити, здійснює консультації та надає інші фінансові послуги для 
агропідприємств у багатьох країнах світу; 
 – AgFirst Farm Credit Bank – це фінансова установа, яка спеціалізується 
на кредитуванні агропідприємств у Сполучених Штатах. Він надає різні види 
кредитів та фінансові послуги для агрокомпаній;  
– Ощадбанк є одним з найбільших банків в Україні, який надає широкий 
спектр фінансових послуг для аграрного сектору, включаючи кредитування 
для розвитку агрокомпаній;  
– Український Аграрний Фонд є державною установою, яка забезпечує 
фінансову підтримку агрокомпаніям в Україні через надання кредитів та інші 
фінансові інструменти та інші [48]. 
Фінансові установи зазвичай пропонують різні програми кредитування, 
субсидій та консультацій для підтримки сталого розвитку агросектору.  
 
 
  
52 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ РОЗВИТКУ АГРОПІДПРИЄМНИЦТВА  В УКРАЇНІ 
 
 
3.1 Перспективи розвитку малих та сімейних фермерських 
господарств в Україні 
 
Фермерське господарство являє собою форму підприємницької 
діяльності громадян зі створенням або без створення юридичної особи, які 
виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, 
переробляти і реалізовувати таку з метою отримання прибутку на земельних 
ділянках, наданих для ведення сімейного фермерського господарства. 
Законодавство обмежує розмір земель (до 20 га), що обробляються і належать 
сімейним фермерським господарствам. 
Сімейні фермерські господарства покликані забезпечити світову 
продовольчу безпеку та збереження сільськогосподарських угідь. Ферми 
відіграють ключову роль у сільському господарстві кожної країни, виробляючи 
визначальну частку сільськогосподарської продукції та продовольства, 
демонструючи при цьому свою багатофункціональність. У Законі України 
«Про фермерське господарство» поняття фермерського господарства 
визначено наступним чином: «Фермерські господарства є формою 
підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну 
сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з 
метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення 
фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, 
особистого селянського господарства, відповідно до закону» [52]. 
Фермерське господарство може бути організовано також у формі 
фізичної особи-підприємця. Закон передбачає, що фермерське господарство 
підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа-
підприємець. Передбачено також, що фермерське господарство, зареєстроване 
53 
 
як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства за умови, 
якщо в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого 
господарства, якими є виключно члени однієї сім’ї, відповідно до ст. 3 
Сімейного кодексу України. Фермерське господарство без статусу юридичної 
особи організовується на основі діяльності фізичної особи-підприємця, має 
статус сімейного фермерського господарства, за умови використання праці 
членів такого господарства, якими є виключно підприємець та члени його 
сім’ї, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України. На відміну від 
фермерського господарства, де його головою може бути наймана особа, 
головою сімейного фермерського господарства може бути лише член 
відповідної сім’ї [53]. 
Розвиток малих сімейних ферм покликаний дати можливість 
українським селянам розвиватися й відчувати впевненість у завтрашньому дні 
шляхом розвитку методів ефективного фермерства. Розвиток реального 
сімейного фермерства в Україні – це можливість не тільки отримати 
стабільний прибуток, залучити всіх членів родини до спільної справи, 
полегшити ручну працю, це ще й можливість досягти найвищої якості 
продукції [54]. 
На глобальному рівні проблематика сімейного фермерства 
перетворилася на одну з визначальних у контексті її значущості для сталого 
розвитку. У світі нараховується понад 500 млн сімейних фермерських 
господарств, які використовують більше ніж 90 % світових 
сільськогосподарських угідь; виробляють понад 80 % продовольчої продукції 
у вартісному еквіваленті. Сімейні ферми – ключовий чинник сталості 
сільських територій, адже вони забезпечують: збереження біорозмаїття; 
підтримку навколишнього середовища і культури; формування сталих 
продовольчих систем; збереження села як особливого середовища 
національної ідентичності життя та господарювання [55]. 
Сімейні фермерські господарства вважаються найбільш мобільними 
суб’єктами агропродовольчого ринку та розвитку сільських територій, адже 
54 
 
наслідують інституційну спроможність швидко адаптуватися до 
кон’юнктурних змін. Мобільність полягає у здатності змінювати спеціалізацію 
та напрями діяльності, адже господарства є малими і управлінські рішення 
швидко ухвалюють та втілюють. Посилення ролі фермерських господарств на 
ринках сільськогосподарської продукції та продовольства, а також розвитку 
сільських територій, можливе за рахунок інтеграції, організаційно через 
кооперацію [55]. 
Сімейні фермерські господарства потребують створення сприятливих 
умов для своєї діяльності, зокрема: для посилення інституційної спроможності 
зі сприяння сталому розвитку сільських територій; набуття 
конкурентоспроможності й додаткових можливостей прибуткоутворення. 
Дієвим чинником досягнення результатів у цьому напрямі покращання 
організаційно-економічного забезпечення розвитку фермерства в Україні є 
інтеграція. Це може бути створення кооперативів, простих товариств малих 
виробників, а також галузеві об’єднання з представництва інтересів фермерів. 
Інтеграція фермерських господарств дозволить сконсолідувати їхні ресурсні 
можливості у структурах взаємодопомоги та взаємопідтримки в умовах 
кадрового забезпечення, спричинених воєнними діями. Особливо це необхідно 
в поточному та повоєнному періоді для відновлення спроможностей 
економічного зростання, а також руху за траєкторією відновлення ресурсного 
потенціалу аграрного сектору в післявоєнний період. Функціонально 
інтеграція спрямована на консолідацію активів і можливостей фермерів для 
посилення синергетичного ефекту від спільної діяльності [55]. 
Розуміючи важливу роль сімейного фермерства для розвитку економіки 
країни, а також продовольчої безпеки, підприємцям надається фінансова, 
організаційна та  інформаційна підтримка. 
Зокрема, це податкові пільги та спрощене оподаткування націлені на 
дрібних сільгоспвиробників. Податкові пільги мають широке використання в 
сільському господарстві (з певними значними відмінностями серед різних 
країнах). Проте спільною рисою цієї неоднорідності є те, що податкові пільги 
55 
 
та спрощений податковий облік фокусується на дрібних фермерах (до 
досягнення певного порогового доходу). Вони звільняються від сплати 
податків, їм дозволене ведення бухгалтерського обліку на основі готівкових 
розрахунків, надання оцінок оподатковуваного доходу на основі стандартних 
або умовних доходів та витрат, усуваючи тим самим необхідність вести 
бухгалтерський облік, оподатковуючи доходи від нерухомості замість 
фактичної сільськогосподарської діяльності, зменшуючи річні податки на 
землю та майно, зменшення податків, пов'язаних з передачею землі між 
поколіннями, звільнення фермерів від реєстрації податків на додану вартість 
та надання податкових пільг на паливо, що використовується у 
сільськогосподарському виробництві.  
Підходи до прямої підтримки ЄС підтримує сільське господарство 
держав-членів через Спільну Аграрну Політику – САП [56]. Сучасну САП 
можна охарактеризувати як складену з двох основних напрямків політики, які 
часто називають «стовпами»: Перший стовп складається з політик підтримки 
ринку, торгівлі та доходів насамперед у формі прямих платежів. Другий стовп 
САП включає структурні політики, яку називають Розвитком сільських 
територій. 
Заходи 1-го стовпа становлять ядро САП і є суто наднаціональною 
політикою в тому сенсі, що вони приймаються і фінансуються повністю на 
рівні ЄС і застосовуються однаково для всіх держав-членів. Прямі виплати 
виплачуються фермерам у вигляді базового платежу, який доповнюється 
іншими виплатами на підтримку доходів, орієнтованими на конкретні питання 
або конкретні типи бенефіціарів: плата за сталі 30 методи ведення 
господарства («озеленення»), плата для молодих фермерів та додаткові 
добровільні схеми, які країни ЄС можуть обрати для впровадження.  
• Незв’язана з виробництвом підтримка/виплати. Ці виплати не 
привязані до виробництва і базуються лише на кількості гектарів в обробітку 
чи поголів’я (підтвердженого аграрним реєстром).  
56 
 
• Відповідність на дотримання вимог. Одержувачі підтримки 
повинні поважати довкілля, здоров’я рослин, здоров’я та добробут тварин, 
сприяючи сталому сільському господарству. Це називається «перехресним 
дотриманням вимог». Для фермерів, які не дотримуються цих вимог, виплати 
можуть зменшититсь або повністю бути зупинені.  
• Орієнтація на малих та середніх фермерів. На додаток до САП, 
національні та місцеві органи влади європейських країн реалізують окремі 
програми розвитку дрібного сільського господарства. Зокрема, невеликі 
фермерські господарства можуть отримувати прямі виплати на основі 
спрощеної прямої схеми - СПС, яка замінює всі інші схеми прямих виплат 
(базовий платіж, перерозподільчий платіж, озеленення, виплата молодим 
фермерам та зв’язаний платіж). СПС надає фермерам спрощену 
адміністративну процедуру. Максимальний платіж за цією схемою становить 
1250 євро, але може бути обмежений національним урядом. Не існує 
конкретного визначення дрібних сільгоспвиробників, які можуть брати участь 
у СПС. СПС обрали 15 держав-членів. Іншими можливими варіантами для 
малих та середніх фермерських господарств є перерозподільні платежі та 
добровільна привязана до певного виробництва (чи галузі) підтримка.  
Заходи 2-го стовпа САП є спільною відповідальністю ЄС та окремих 
держав-членів. Існує загальна рамка ЄС для політик 2-го стовпа САП, але 
окремі держави-члени повинні обирати конкретні заходи в рамках цього. 
Заходи 2-го стовпа співфінансуються між ЄС та відповідною державою-
членом у межах певної граничної суми бюджетних внесків ЄС у політику 
розвитку сільських територій кожної країни-члена. Як наслідок, характер і 
склад структурної політики за 2-м стовпом суттєво різняться між країнами-
членами ЄС.  
По всьому ЄС існує 118 різних програм розвитку сільських територій, 
але більшість зосереджена на розвитку малого / сімейного фермерства, таких 
як: консультативні служби підтримки фермерських господарств; підтримка 
розвитку груп виробників, допомога для започаткування бізнесу, діяльність з 
57 
 
промоції продуктів харчування, схеми підтримки молодих фермерів, розвиток 
професійних навичок, культурної спадщини сільських районів, схеми 
виробництва та збуту традиційних продуктів харчування, схеми сільського 
туризму, схеми оплати праці в неблагополучних районах (наприклад, для 
гірських районів), підтримка розвитку малих фермерських ринків, підтримка 
диверсифікації у несільськогосподарську діяльність, схеми поліпшення якості 
життя в сільській місцевості (дитячі майданчики / соціальні центри / Інтернет-
центри тощо). Детальніше про окремі проекти можна дізнатись через 
Європейську мережу розвитку сільських територій та мережі Європейського 
інноваційного партнерства [57]. 
Для забезпечення розвитку сімейних фермерських господарств, 
реалізації їхнього потенціалу в умовах воєнного часу та для післявоєнної 
відбудови економіки Україні необхідні:  
- розробка і ухвалення Концепції розвитку сімейних фермерських 
господарств в Україні на період до 2030 року із закріпленням у ній ідеології 
Глобального плану дій ООН у рамках Десятиліття сімейних фермерських 
господарств на 2019–2028 роки, а також складових курсу України на членство 
в ЄС;  
- визначення пріоритетних напрямів розвитку сімейних фермерських 
господарств – за спеціалізацією виробництва в період післявоєнної відбудови 
економіки в обсягах, необхідних для забезпечення продовольчої безпеки; 
- розробка державної й регіональних програм підтримки розвитку 
сімейних фермерських господарств на період до 2030 року;  
- створення, на засадах державно-приватного партнерства, Агентства з 
підтримки розвитку сімейних фермерських господарств, з функціями дорадчої 
і консультативної діяльності;  
- організація державного замовлення для гарантування закупівель 
сільськогосподарської продукції в малих фермерів і селянських господарств; 
58 
 
-  законодавче унормування інституційних засад, механізму створення 
й функціонування форм простої кооперації (простих товариств) селянських 
господарств;  
- утворення грантового фонду для підтримки сімейних ферм, які 
реалізуватимуть інвестиційні проєкти з: організації виробництва 
малопоширених видів продукції, враховуючи відновлення виробництв 
фермерів, які постраждали від воєнної агресії; створення інфраструктури 
зберігання і реалізації фермерської продукції;  
- активізація участі місцевих органів самоврядування (об’єднаних 
територіальних громад) у процесах створення та підтримки діяльності 
сімейних фермерських господарств;  
- надання фінансової та ресурсної підтримки особам, які бажають 
перейти із статусу одноосібного господарювання у статус сімейного 
фермерського господарства;  
- запровадження і реалізація програми підтримки кооперативів, 
створених сімейними фермерськими господарствами, та їх об’єднань; 
-  надання державних гарантій під інвестиційні проєкти, які 
створюються СФГ у сфері організації переробки продукції та виробництва 
продовольства [55]. 
 
3.2  Напрями активізації розвитку сільськогосподарських 
кооперативів в Україні 
 
Сільськогосподарська кооперація є одним з ефективних інструментів 
розвитку аграрного сектору – об’єднання у кооперативи стимулює розвиток 
малого та середнього аграрного бізнесу, насичує ринок якісною продукцією та 
сприяє економічному зростанню регіонів [58].  
У Європейському Союзі сільськогосподарські кооперативи є однією з 
найпоширеніших і найефективніших форм об’єднання сільськогосподарських 
59 
 
товаровиробників, частка яких на аграрному ринку становить 40–50, а в 
окремих державах і секторах доходить до 70% [59]. 
Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію», 
сільськогосподарський кооператив – це юридична особа, утворена фізичними 
та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської 
продукції і добровільно об’єдналися на основі членства та на засадах 
самоврядування для провадження спільної господарської та іншої діяльності з 
метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб [60]. 
Залежно від виду діяльності обслуговувальні кооперативи поділяються 
на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші:  
- переробні кооперативи займаються переробленням 
сільськогосподарської сировини (хлібобулочних, макаронних виробів, 
овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і 
напівфабрикатів з льону, конопель, лісо- і пиломатеріалів тощо); 
- заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, 
передпродажне оброблення, продаж продукції, надають маркетингові послуги 
тощо;  
- постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та 
постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних 
для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її 
перероблення; виготовлення сировини і матеріалів та постачання ї х 
сільськогосподарським товаровиробникам;  
- сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, 
меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють 
ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботи, займаються 
телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, 
надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні 
послуги, з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше [61; 62]. 
З метою стимулювання розвитку сільськогосподарської кооперації в 
Україні 21 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон 
60 
 
України «Про сільськогосподарську кооперацію», який набув чинності 15 
листопада 2020 року [60]. 
В Законі зазначено, що основними видами діяльності 
сільськогосподарського кооперативу можуть бути виробництво, переробка, 
заготівля, закупівля, зберігання, збут, продаж сільськогосподарської продукції, 
постачання засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів й інші види 
сервісного обслуговування членів кооперативу, зокрема надання 
технологічних, транспортних, меліоративних, ремонтних, будівельних послуг, 
послуг з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, з 
бухгалтерського обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування. 
Сільськогосподарський кооператив може здійснювати один або кілька видів 
діяльності. 
Згідно з новою редакцією Закону України «Про сільськогосподарську 
кооперацію» сільськогосподарський кооператив може здійснювати діяльність 
із метою одержання прибутку або без мети одержання прибутку. Так, згідно зі 
ст. 5 зазначеного закону, сільськогосподарський кооператив, що здійснює 
діяльність без мети одержання прибутку, є неприбутковою організацією в разі, 
якщо його діяльність відповідає сукупності таких ознак: (а) кооператив не 
здійснює виробництва сільськогосподарської продукції і надає послуги 
виключно своїм членам; (б) кооператив не набуває права власності на 
сільськогосподарську продукцію, вироблену, вирощену, відгодовану, 
виловлену або зібрану (заготовлену) його членами — виробниками 
сільськогосподарської продукції, та як власниками сільськогосподарської 
продукції, що заготовлюється, переробляється, постачається, збувається 
(продається) таким кооперативом, є його члени; (в) кооператив відповідає 
вимогам, встановленим пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу 
України для неприбуткових організацій [60]. 
Якщо ж кооператив в результаті своєї діяльності отримує прибутки, що 
члени кооперативу можуть отримувати частку з цього прибутку у вигляді 
дивідендів, в тому числі патронажних дивідендів. У ст. 26 та ст. 27 вказаного 
61 
 
закону закріплено, що дивіденди –  це частина фінансового результату 
(прибутку) сільськогосподарського кооперативу, який діє з метою одержання 
прибутку, що залишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових 
платежів, передбачених законом, розподілена між його членами, 
асоційованими членами пропорційно до розміру частки кожного члена, 
асоційованого члена сільськогосподарського кооперативу. Загальна сума 
дивідендів не може перевищувати 80% фінансового результату (прибутку), що 
лишається після сплати податків, зборів й інших обов’язкових платежів, 
передбачених законом, до розподілу. У сільськогосподарському кооперативі, 
що діє без мети одержання прибутку, виплата дивідендів не здійснюється [60]. 
Патронажні дивіденди – це частина фінансового результату (прибутку) 
сільськогосподарського кооперативу, який діє з метою одержання прибутку, що 
лишається після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, 
передбачених законом, визначена за результатами фінансового року і 
розподілена у порядку, визначеному Правилами внутрішньогосподарської 
діяльності сільськогосподарського кооперативу, між членами такого 
кооперативу: (а) пропорційно до частки кожного з них в обороті з відповідним 
кооперативом, та/або (б) пропорційно до трудової участі члена кооперативу (у 
разі якщо статутом сільськогосподарського кооперативу передбачена трудова 
участь членів кооперативу в його діяльності). Патронажні дивіденди не 
належать до оплати праці [60]. 
Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» запроваджує 
спеціальні приписи щодо кооперативної освіти. Кооперативна освіта – це 
здійснення заходів щодо навчання та підвищення кваліфікації членів 
сільськогосподарських кооперативів, членів органів керування й найманих 
працівників таких кооперативів у сфері діяльності сільськогосподарського 
кооперативу для підвищення ефективності його господарської діяльності. 
Забезпечення здійснення кооперативної освіти покладається на органи 
керування сільськогосподарського кооперативу. Сільськогосподарські 
кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об’єднання та громадські 
62 
 
спілки, утворені з метою сприяння розвитку сільськогосподарської кооперації, 
провадять виховну, інформаційну і просвітницьку роботу в громадах, на 
території яких вони здійснюють свою діяльність, а також у центрах 
формальної та неформальної освіти [60]. 
Важливим є державна підтримка розвитку сільськогосподарських 
кооперативів. Так, наприклад, у Черкаській області реалізується Програма 
підтримки розвитку сільськогосподарських кооперативів та сімейних 
фермерських господарств на період до 2027 року [63]. 
Станом на 01.01.2023 року в Черкаській області було зареєстровано 116 
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / 1 сільськогосподарський 
кооператив, з них діючих 58. За видом діяльності вони поділяються на: 5 - 
переробних, 4 - заготівельно-збутових, 43/1 - багатофункціональних та 5 - 
інших. Але діючими з них є всього 58 (табл.3.1). 
 
Таблиця 3.1 – Кількість сільськогосподарських кооперативів в 
Черкаській області 
Райони Кількість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів 
/сільськогосподарських кооперативів 
станом на 01.01.2023 з них діючі 
Звенигородський 32 15 
Золотоніський 16 0 
Уманський 25/1 7 
Черкаський 43 36 
Всього 116/1 58 
Джерело: [63] 
 
Такої кількості сільськогосподарських кооперативів не достатньо для 
того, щоб особисті селянські, малі фермерські господарства та  фізичні особи-
сільськогосподарські виробники могли переробити та реалізувати свою 
продукцію, що призводить до її порчі та утилізації. В той же час потенціал 
таких сільськогосподарських виробників є досить високий. Так, в Черкаській 
області нараховується 201 тис. особистих селянських господарств 
(домогосподарств). В обробітку господарств населення сконцентровано 282 
63 
 
тис. га сільськогосподарських угідь (ріллі) або 23% від загальної посівної 
площі. Господарства населення займають високу питому вагу у загальному 
показнику виробництва. У 2022 році цією категорією господарств вироблено 
22,4 % валової продукції сільського господарства, і цей показник збільшується 
у порівнянні з попередніми роками (у 2021 – 19,5 %, 2020 – 23,5 %, 2019 – 19 
%; 2018 – 20,2 %). Господарства населення стали основними виробниками 
найбільш трудоємких (затратних) культур: картоплі, овочів, плодів і ягід та 
тваринницької продукції. [63]. 
На сьогодні існує низка перешкод, з якими стикаються агропідприємці в 
області, зокрема підвищення цін на енергоресурси, техніку, добрива, корми 
тошо, відсутність стабільної збутової мережі, низький рівень закупівельних 
цін, що робить такий вид діяльності збитковим та знижується мотивація у 
населення сільських громад вести агробізнес. 
Сільськогосподарські кооперативи можуть стати реальною можливістю 
для дрібних сільськогосподарських підприємців підвищити свою 
ефективність, але в той же час, як показано вище, кооперативний сегмент 
також розвинутий недостатньо через слабку матеріальну базу кооперативів, 
відсутність кваліфікованих кадрів – організаторів кооперативного руху, 
недостатньою обізнаністю селян у перевагах об’єднаних зусиль на умовах 
кооперації для подальшого розвитку [63].  
Отже, метою Програми підтримки розвитку сільськогосподарських 
кооперативів та сімейних фермерських господарств у Черкаській області на 
період до 2027 року визначено «удосконалення соціально-економічних та 
організаційних умов для створення розвитку кооперативів, СФГ, стійкої 
системи їх підтримки, забезпечення безпосереднього доступу до 
організованого аграрного ринку, підвищення рівня зайнятості та добробуту 
сільського населення» [63].  
 Завданнями Програми є: 
- надання організаційної підтримки створенню та розвитку 
сільськогосподарських кооперативів та СФГ в області;  
64 
 
- поліпшення матеріально-технічної бази кооперативів та СФГ [63].  
Вважається, що реалізація Програми сприятиме економічному 
зростанню в сільському господарстві, зміцненню продовольчої безпеки 
регіону, формуванню конкурентного середовища на регіональному ринку 
сільськогосподарської продукції, збільшенню обсягів інвестування на 
розвиток кооперації та сільськогосподарського виробництва в цілому [63]. 
До основних заходів Програми віднесено наступне [63]: 
Напрямок 1. Фінансова підтримка розвитку сільськогосподарських 
кооперативів та сімейних фермерських господарств: 
- часткове відшкодування вартості придбаної сільськогосподарської 
техніки, обладнання, устаткування (далі – техніка) в період з 01 грудня 
минулого року до 01 листопада поточного року в розмірі 70 % вартості 
придбаної техніки але не більше ніж 300 тис. грн.(без урахування податку на 
додану вартість) одному кооперативу або СФГ протягом бюджетного року 
(очікуваний результат: поліпшення матеріально-технічної бази кооперативів та 
сімейних фермерських господарств; збільшення кількість одиниць закупленої 
техніки, обладнання та устаткування); 
- часткове відшкодування вартості придбаного садивного матеріалу 
у виробників, внесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного 
матеріалу, або в будь-яких суб’єктів господарювання за наявності сертифіката 
походження на такий садивний матеріал в період з 01 грудня минулого року до 
01 листопада поточного року в розмірі 70 % вартості придбаного садивного 
матеріалу але не більше ніж 300 тис. грн. (без урахування податку на додану 
вартість) одному кооперативу або СФГ протягом бюджетного року (очікуваний 
результат: збільшення площі під плодовоягідними культурами в кооперативах 
та сімейних фермерських господарствах; залучення сезонних працівників в 
сільській місцевості); 
- часткове відшкодування вартості придбаного поголів’я молодняку 
великої рогатої худоби молочно-м’ясного і м’ясного напряму продуктивності 
вітчизняного походження, свинок та кнурів, вівцематок, баранів, ярок 
65 
 
ідентифікованих та зареєстрованих в установленому порядку  в період з 01 
грудня минулого року до 01 листопада поточного року в розмірі 70 % вартості 
придбаних сільськогосподарських тварин але не більше ніж 300 тис. грн. (без 
урахування податку на додану вартість) одному кооперативу або СФГ протягом 
бюджетного року (очікуваний результат: збільшення кількість поголів’я 
сільськогосподарських тварин). 
Напрямок 2. Надання організаційно-методичної підтримки щодо 
створення, розвитку сільськогосподарських кооперативів, сімейних 
фермерських господарств: 
- популяризація, інформація, розповсюдження теми щодо 
створення, розвитку сільськогосподарських кооперативів, сімейних 
фермерських господарств (очікуваний результат: кількість розповсюджених 
інформаційних матеріалів висвітлених на офіційних сайтах організацій; 
збільшення ініціативних груп); 
- проведення навчальних семінарів, онлайн тренінгів для 
представників територіальних громад, ініціативних груп (очікуваний 
результат: кількість проведених заходів; збільшення кількості новостворених 
кооперативів та сімейних фермерських господарств); 
- надання консультаційних послуг сільськогосподарським 
кооперативам та сімейним фермерським господарствам з питань початку 
діяльності та їх розвитку (очікуваний результат: кількість наданих 
консультацій. кількість залученої фінансової допомоги (включаючи залучення 
міжнародних грантів)). 
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів обласного 
бюджету, невикористаного залишку коштів гранту Європейського Союзу, який 
утворився станом на 01.01.2023 на спеціальному рахунку обласного бюджету 
після завершення проекту «Створення регіонального навчально-практичного 
Центру розвитку багатофункціональних кооперативів, сільськогосподарських 
кооперативів, сімейних фермерських господарств» та інших джерел, не 
заборонених чинним законодавством. 
66 
 
На нашу думку, доцільно окремо виділити в Програмі заходи з 
підтримки ветеранів та ветеранок із започаткування сільськогосподарського 
виробництва та об’єднання у сільськогосподарські кооперативи.  
 Створення сільськогосподарських кооперативів ветеранами та 
ветеранками або їх членство у сільськогосподарських кооперативах має 
подвійне значення. По-перше, це сприяє економічному зростанню та стійкості 
громад, забезпечуючи при цьому ветеранам та ветеранкам можливість 
заробітку та створення стабільних умов для життя. По-друге – надає їм 
можливість взаємодії та співпраці з іншими учасниками АТО (ООС) і війни та 
суб’єктами господарювання, що сприятиме їх соціальній інтеграції, 
відновленню та реабілітації. 
 
3.3 Перспективи розвитку агротуризму в Україні 
 
Агротуризм – це новий спосіб взаємодії фермерства та туризму, що стає 
все більш популярним у багатьох країнах світу. Цей вид туризму передбачає 
відвідування фермерських господарств, підприємств тваринництва та інших 
сільськогосподарських підприємств, де туристи можуть познайомитися з 
процесом виробництва сільськогосподарської продукції та відпочити в 
затишній атмосфері сільської місцевості [64]. 
Для власників ферм агротуризм — це можливість створити додаткове 
джерело доходу для підтримки рентабельності свого господарства. Окрім 
цього це гарний рекламний хід для покращення продажів продукції. 
Наприклад у Європі, цей напрямок приносить фермерам до 70% доходів. 
Багато хто з власників відокремлюють сільський туризм у окремий бізнес [65]. 
Експерти ЄС підрахували, що ліжко-місце може «заробити» фермерам 
стільки ж, як і одна корова. Зараз цей напрямок туризму в Європейьскому 
Союзі приносить туристичній індустрії до 20% доходів. В Італії за 10 років 
кількість ферм відкритих для туристів збільшилася всемеро. У Польщі без 
оподаткування можна здавати в оренду туристам до п’яти кімнат. 
67 
 
В Україні є понад 200,000 сільських садиб, придатних для розвитку 
агротуризму. За підрахунками експертів, один агротуристичний проєкт може в 
середньому отримати до 100,000 доларів США щорічного прибутку, 
створюючи надзвичайно привабливу нішу для інвестицій. Беручи до уваги 
унікальний досвід, який шукають туристи, та глобальний попит на органіку, 
українська недоторкана сільська місцевість та багаті традиції роблять країну 
цікавим майбутнім напрямком для розвитку нового туристичного сегменту 
[66]. 
Активізацію розвитку агротуризму потрібно розглядати як важливий 
важіль щодо функціонування інфраструктури регіону. Зокрема, науковці 
виділяють: 
- економічний аспект (джерело доходу для сільського населення; 
використання переважно відтворюваних ресурсів, насамперед природної, 
соціокультурної й історичної спадщини, підвищення ринкової вартості їх 
житлового фонду); 
- соціокультурний аспект (ефект культурного й психологічного 
взаємозбагачення під час спілкування); 
- етнокультурний аспект (можливість активізувати відповідні ресурси; 
пропаганда національних культурних традицій); 
- особистісний аспект (розвиток особистості, насамперед тих, хто 
займається обслуговуванням споживачів, оскільки цей процес зумовлює 
необхідність здобувати нові знання, навички, підвищувати кваліфікацію тощо) 
[67]. 
Розвиток агротуризму має особливе значення в тих регіонах і 
місцевостях, які обмежені у виробничому розвитку через своє місце 
розташування або низьку родючість земель, тобто мають слабку економічну 
кондицію, є депресивними, оскільки не мають основ для промислового 
розвитку. Розвиток таких сільських населених пунктів можливий лише на 
основі розвитку в них вмілого господарювання натуральними і людськими 
засобами, чому слугує сільський туризм. 
68 
 
Розвиток агротуризму може бути важливим чинником зростання 
співпраці різних служб і органів, особливо на місцевому рівні – в селах, 
районах, областях. Передумовою цього є багата пропозиція послуг, які можна 
надавати для гостей. Особливе значення агротуризму для розвитку особистості 
господаря та членів його сім'ї ґрунтується на тому, що вони можуть передавати 
гостям знання з рільництва і тваринництва, формування сільського краєвиду, 
культури, фольклору і традицій, охорони природи, історичної і культурної 
спадщини. Це – добра передумова для підвищення рівня знань самих селян. 
Однак агротуризм не можна розглядати лише як джерело доходів селян. 
Цей вид діяльності може дати і відпочиваючим, і господарям як 
інтелектуальну, так і моральну сатисфакцію. 
Таким чином, агротуризм поєднує інтереси трьох груп людей: 
1) міських жителів – у потребах здорового, спокійного і дешевого 
відпочинку; 
2) сільських жителів – у додаткових джерелах доходів, підтримці 
господарств та поповненні сімейного бюджету; 
3) сільської громади – піднесення добробуту людей, поява нових робочих 
місць та поповнення місцевих бюджетів (табл.3.2) [67]. 
Таблиця 3.2 – Переваги розвитку агротуризму 
Для господарства Для села Для туристів 
- Використання вільних і - Використання вільних - Активний відпочинок на 
незадіяних місцевих ресурсів селі 
ресурсів - Додатковий дохід - Пізнання циклів 
- Додатковий дохід - Нові місця праці сільського виробництва 
- Нові місця праці - Покращання сільської - Вживання свіжої їжі 
- Активізація діяльності інфраструктури - Нагляд за тваринами 
селянської родини - Активізація сільської - Участь в житті 
- Естетичний і культурно- громади селянського господарства 
освітній розвиток родини - Збереження культурної та - Безпосереднє спілкування 
- Пізнання інших культур, історичної спадщини села з місцевими мешканцями 
звичаїв, традицій - Естетизація села - Пізнання культури регіону 
- Особистий розвиток - Контакт з іншими - Набування нових умінь 
членів родини культурами - Розвиток зацікавленості 
- Особистий розвиток - Безпосередній контакт із 
мешканців села природою 
Джерело: [67]  
69 
 
 
Якщо розглядати Європу, то лідером за обсягами розвитку агротуризму 
є Франція. У цій країні даний вид туризму уже давно є високорентабельною 
галуззю економіки та представлений Національною організацією будинків 
відпочинку і зеленого туризму (Maison des Gites de France et du Tourisme Vert) 
[68]. 
Агротуризм у регіонах Франції дуже пов’язаний з гастрономічними та 
винними турами, які є предметом її національної гордості. Кожна провінція 
пропонує для туристів свої особливі страви та сорти вин і сирів. Саме винний 
туризм є «обличчям» французького сільського туризму. Франція як і кожна 
європейська країна має свої особливості організації аграрного туризму 
(табл.3.3).  
 
Таблиця 3.3 – Особливості організації агротуризму в різних країнах 
Країна Основні види послуг Регіони, області 
Італія відвідування винних підвалів; приготування Північна і Центральна 
моцарели з буйволячого молока; вирощування жаб, Італія; лідерами є дві 
виноградних равликів; спостереження за області – Тоскана і 
сироварним виробництвом; догляд за виноградною Трентіно – в них 
лозою; приготування домашніх макаронів; концентрується майже 
риболовля, стрільба з лука; велосипедні половина агротуристських 
прогулянки, трекінг, хайкінг, настільний теніс; підприємств усієї країни; 
кінні й піші прогулянки; можливість придбати акцент на відпочинку у 
сувеніри, дорогі й рідкісні вина, особливі горах і передгір'ях Альп 
продукти: трюфелі, спеціальні сорти сиру і 
оливкову олію; оздоровчі й косметичні програми 
так званих beaty-farm — «ферм краси» 
Австрія вигін худоби на альпійські луки; збір альпійських садиби в регіонах Тіролю, 
трав; виготовлення молокопродуктів; збор лісових Штирії, Карінтії, в 
ягід унікально чистій гірській 
атмосфері 
Угор- поєднання з національними традиціями конярства; найпопулярніші 
щина відвідування фестивалів кінного спорту, зустріч місцевості – область Ваш, 
аматорів кінного спорту Сольнок 
Румунія збереження природного середовища й розвивається у Південних 
етнокультурних традицій (обряди, звичаї, народні Карпатах 
ремесла); участь у відгінному вівчарстві на 
карпатських полонинах; відвідування гірських 
замків 
Польща відвідування сільських ярмарок і середньовічних агросадиби здебільшого 
костюмованих свят; суміщення типового розташовані у 
70 
 
Країна Основні види послуг Регіони, області 
відпочинку в сільській місцевості з відновленням Поморському воєводстві 
здоров’я; вивчення гастрономії. на півночі Польщі 
Іспанія Знайомство з побутом, гастрономією; догляд за у Каталонії, Мадриді, 
тваринами Валенсії, Андалузії 
Німеч- проживання та харчування в будинку фермера; сільські вілли і садиби 
чина безпосередня робота в полі, на городі; відвідування Баварії. 
сільських фестивалів 
Чехія відпочинок у виноробних регіонах і регіонах, що Південна Моравія – 
межують із заповідними територіями; відвідування виноробний регіон; 
кінних ферм і занурення в автентичний сільський околиці міста Усті-
спосіб життя надЛабем на півночі Чехії 
Португа участь у приготування вина; майстер-класи з на півдні країни, в 
-лія приготування сиру; плетіння зі шкіри, вишивання; Альгарві; Одесейше 
волонтерська робота на фермі/господарстві (для (Odeceixe) в окрузі Фару - 
любителів фізичних навантажень); маршрути маленьке селище, яке дає 
культурні, екологічні, спортивні (в тому числі змогу поєднати сільський 
веломаршрути); «маршрути здоров’я та краси2, туризм, пляжний 
гастрономічні та винні відпочинок і чудову 
кухню; село Ліндосо 
(Lindoso), розташоване на 
півночі Португалії 
Болгарія можливість самостійно виготовити йогурт, сир, більше 50 сіл і 30 
ніжну ягнятину, відбивні зі свинини; пригощання монастирів в горах Стара-
ароматним домашнім вином і ракією; організація Планіна, Ріла, Пірін, 
пішохідних турів, екскурсій верхи на конях або на Родопи, на березі Чорного 
підводах; курси ремесел і кулінарні курси для тих, моря і Дунаю пропонують 
хто хоче доторкнутися до умінь болгарських базу для розміщення 
майстрів і секретів смачної болгарської кухні; туристів. 
полювання, риболовля, збір трав. 
Франція поєднання з гастрономічним і винним туризмом; оселі Шампані, Провансу, 
вирощування винограду; участь у виготовленні Гасконі, Нормандії, 
вина; участь у процесі вирощування та збирання Савойї; долина Луари і 
продукції з лавандових полів; приготування провінція Бордо. 
косметичних засобів; заготівля трав, прянощів та 
приправ 
Джерело: [68] 
 
Кожна з європейських країн намагається активно рекламувати та 
просувати тури і послуги у сфері агротуризму. Для сприяння розвитку та 
ефективності агротуризму всі національні організації сільського туризму країн 
Європи об'єдналися в Європейську федерацію фермерського і сільського 
туризму (European Federation for Farm and Village Tourism) або скорочено 
«EuroGites». Мета даної федерації – популяризація та розвиток здорового 
71 
 
відпочинку в сільській місцевості заради культурного, емоційного, 
фінансового й етнокультурного розвитку європейців. 
Також, У Європі працює European Centre for EcoAgroTourism – ECEAT, 
який розвиває та просуває туризм, який підтримує органічне сільське 
господарство, стале землекористування, охорону природи та навколишнього 
середовища, розвиток сільських територій, а також захист культурної 
спадщини та ландшафтів. ECEAT International (E.I.) – це асоціація, яка 
виступає в якості незалежної, неупередженої парасолькової організації для 
національних організацій ECEAT в європейських країнах [69]. 
Основними напрямами діяльності організації є: 
- освіта, навчання, інформування та підвищення обізнаності для 
бізнесу, громадськості та органів влади;  
- розробка систем критеріїв якості сталого туризму ECEAT та їх 
впровадження в Європі; 
- спільний маркетинг туристичних продуктів, пов’язаних з ECEAT, 
за допомогою друкованих та електронних довідників, пакетів, маршрутів, 
зроблених безпосередньо через ECEAT та через операторів; 
- консультаційні та консультаційні послуги через експертів, 
пов’язаних з ECEAT; 
- девелопмент та інноваційні проекти [69] 
Основною нормативно-правовою базою для визначення сільського 
туризму та його підвидів є Закон України про туризм [70], а також проєкт 
Закону України про аграрний туризм та агротуристичну діяльність [71]. Цей 
Закон визначає загальні правові, організаційні, соціально-економічні засади 
аграрного туризму та агротуристичної діяльності.  
Для України як найбільш прийнятна та перспективна актуальна модель 
створення мережі туристських господарств на базі існуючих ресурсів сільської 
місцевості, що більшою мірою сприяє розвитку малого підприємництва, не 
вимагає залучення великих інвестицій, створює нові робочі місця, є джерелом 
доходу для сільського населення в ситуації кризи аграрного сектора [72]. 
72 
 
Виходячи з аналізу моделей вітчизняного агротуризму науковці називають дві 
концепції його розвитку. Перша концепція виходить з того, що невеликі 
сільськогосподарські підприємства – особисті підсобні господарства, 
селянські фермерські господарства, сільськогосподарські споживчі 
кооперативи – на свій страх та ризик починають займатися підприємницькою 
діяльністю з туристичним ухилом. В цьому випадку агротуризм розвивається 
за допомогою власних ресурсів без залучення необхідних інвестицій ззовні. 
Однак розраховувати на значний приплив туристів у сільську місцевість за 
таких умов фінансування не доводиться. Якщо зусилля підприємств-
підприємців доповнюються діяльністю туроператорів та турагентів, то 
результат буде трохи кращим. Однак без кардинального підвищення ступеня 
комфорту для потенційних відпочиваючих попит на послуги сільського 
туризму так і залишиться на низькому рівні, формуючись лише за рахунок 
нечисленних любителів: рибалок, фахівців-етнографів тощо. Сімейні туристи 
ігноруватимуть цю сферу, тому що їм потрібна зовсім інша якість послуг [73].  
Друга концепція передбачає комплексний розвиток туризму у сільській 
місцевості. У цьому контексті агротуризм розглядається не як підсобне 
виробництво, а як основний бізнес, який забезпечує максимальний набір 
рекреаційних послуг, націлених на використання всіх привабливих для 
туристів аспектів сільського життя. До таких аспектів можна віднести, 
наприклад, наявність сприятливих екологічних та естетичних умов, 
можливість долучитися до сільського способу життя та його розваг (кінні 
прогулянки, збирання грибів та ягід, рибалка тощо), доступ до недорогих 
продуктів харчування місцевого виробництва, знайомство з етнографічними 
особливостями тощо. Ці концепції не перечать одна одній, якщо їх розглядати 
як послідовні етапи одного й того ж процесу [73]. 
 
  
73 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
З’ясовано підприємництво в сільському господарстві має високу 
економічну, соціальну та екологічну цінність для розвитку, як територіальних 
громад, так і країни в цілому. Сільськогосподарське підприємництво має такі 
ж ознаки, що і підприємництво в цілому, але специфіка ведення діяльності в 
цій галузі визначає і певні специфічні риси, які обумовлюють високу 
ризиковість такого виду бізнесу через сезонність, залежність від природно-
кліматичних умов, високу енерго- та ресурсозатратність тощо. 
Виявлено, що до сильних сторін та можливостей розвитку 
сільськогосподарського підприємництва в Україні можна віднести, такі як: 
сприятливі природно-кліматичні умови, наявність родючих чорноземів, 
високий експортний потенціал, відносно дешева робоча сила, налагоджені 
логістичні ланцюги для експорту продукції, подальша інтеграція у світові 
ринки, розвиток органічного землеробства та органічного виробництва, 
активізація процесів кооперації тощо. До загроз та слабких сторін: військові 
дії, нестабільна політична та економічна ситуація, погіршання кон’юнктури 
світових ринків, відтік кваліфікованих кадрів, зміни в кліматі, зношеність 
основних засобів та застаріла матеріально-технічна база, недостатні темпи 
впровадження інновацій, обмежений  доступ до фінансових ресурсів та 
інвестицій малим та середнім фермерським господарствами, висока 
залежність від імпортних ресурсів, низький рівень розвитку сільської 
інфраструктури тощо. 
Виявлено, що кількість суб’єктів господарювання та кількість 
працівників, в сільському господарстві має тенденцію до зменшення протягом 
останніх років, а також зменшується їх рентабельність. В умовах 
повномасштабної війни аграрний сектор зіштовхується з низкою проблем, що 
знижує підприємницьку активність, серед яких дефіцит фінансових ресурсів, 
спрощення процесів сільськогосподарського виробництва, дефіцит трудових 
74 
 
ресурсів, руйнування інфраструктури виробництва, переробки та зберігання 
продукції, а також енергетичної інфраструктури, забруднення земель та водних 
ресурсів тощо. Пріоритетними потребами в сільськогосподарському 
підприємстві на сьогодні є доступ до грантів і державної підтримки, доступ до 
зовнішнього фінансування, розширення можливостей збуту, питання 
зберігання продукції, потреба у кадрах, потреба у консультаційній підтримки 
від експертів тощо. Кожен регіон України має свої проблеми, які потрібно 
розуміти при створенні та розвитку сільськогосподарського бізнесу. 
З’ясовано, державна аграрна політика спрямована на посилення 
стійкості аграрного сектора і подолання наслідків воєнних дій, підтримку 
експорту вітчизняної агропродукції, адаптацію нормативно-правового поля в 
аграрній сфері відповідно до норм і правил ЄС. На сьогодні реалізується низка 
ініціатив з фінансової підтримки сільськогосподарських підприємців, 
продовжується регулювання цін на певні види продовольчих товарів, заходи в 
сфері регулювання земельних відносин тощо. 
Виявлено, що існує потужна міжнародна підтримка України в сфері 
розвитку сільськогосподарського підприємництва, зокрема реалізується 
Програма USAID з аграрного і сільського розвитку, програми від Продовольчої 
та сільськогосподарської організації ООН, Міжнародної гуманітарної 
організації Mercy Corps та інші. Необхідним є підвищувати здатність 
сільськогосподарських підприємців долучати до розробки та реалізації 
проєктів в рамках міжнародної підтримки. 
Першочерговими завданнями державної аграрної політики на сьогодні є: 
відновлення аграрного виробництва на деокупованих територіях, сприяння 
розвитку малого та середнього сільськогосподарського підприємництва. 
Розширення асортименту експорту аграрної продукції, впровадження 
принципів циркулярної економіки в аграрній сфері, запровадження податкових 
стимулів, створення умов для повернення кваліфікованих працівників, 
популяризація сільського підприємництва, розвиток перспективних напрямів 
фермерських господарств тощо. Для розвитку агропідприємництва необхідно 
75 
 
впроваджувати сучасні технології обробітку землі, вирощування рослин, 
утримання тварин тощо; створення освітнього та консультаційного 
середовища; забезпечити доступ до фінансових ресурсів. 
Важливим в Україні є забезпечення розвитку сімейних фермерських 
господарств, зокрема розробити та ухвалити Концепцію розвитку сімейних 
фермерських господарств на період до 2030 року, визначити пріоритетні 
напрями розвитку сімейних фермерських господарств, розробити державну та 
регіональні програми підтримки розвитку сімейних фермерських господарств, 
створити Агентство з підтримки розвитку сімейних фермерських господарств, 
утворити грантовий фонд з підтримки сімейних ферм, активізація участі 
органів місцевого самоврядування у процесах створення на підтримки 
діяльності сімейних фермерських господарств тощо.  
Однією з ефективних форм сільськогосподарського підприємництва є 
кооперативи, розвиток яких необхідно активізувати в Україні за рахунок 
удосконалення соціально-економічних та організаційних умов для створення 
розвитку кооперативів, стійкої системи їх фінансової, консультаційної, 
інформаційної підтримки, забезпечення безпосереднього доступу до 
організованого аграрного ринку, підвищення рівня зайнятості та добробуту 
сільського населення.  Є необхідність розробки та реалізації обласних Програм 
підтримки розвитку сільськогосподарських кооперативів та сімейних 
фермерських господарств. 
Новим способом підприємницької діяльності в аграрній сфері є   
агротуризм, який набуває популярності в багатьох країнах світу, зокрема в ЄС 
приносить туристичній індустрії до 20% доходів. Україна має значний 
потенціал до такого виду підприємницької діяльності і має особливе значення 
в тих регіонах, які обмежені у виробничому розвитку через своє місце 
розташування або низьку родючість земель, що обумовлює необхідність 
розробки підтримуючих заходів для його розвитку з боку органів державної 
влади та місцевого самоврядування. 
  
76 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Про підприємництво. Закон України від 07.02.1991 № 698-XII. 
URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/698-12#Text 
2. Підприємницька здатність. 2008. URL: 
http://epi.cc.ua/predprinimatelskaya-sposobnost-27624.html 
3. Малік М. Й., Шпикуляк О. Г., Супрун О. М. Розвиток 
підприємницької діяльності в аграрному секторі: макроекономічний аспект. 
Науковий вісник Ужгородського університету. 2017. Вип. 1 (49) Т. 2, С. 32-37. 
4. Ільчук М. М., Томашевська О. А., Іванов Є. О., Водніцький М. В., 
Марчук В. І. Розвиток підприємницької діяльності в аграрному секторі 
економіки України. DOI: 10.32702/2306-6792.2024.9.57 
5. Стегней М., Черничко Т., Михайляк Г., Медвідь Л. 
Агропідприємництво в умовах розвитку цифрової економіки та в контексті 
забезпечення продовольчої безпеки. Український журнал прикладної 
економіки та техніки. 2023. Том 8. № 1. С. 115 - 119. DOI: 
https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-1-16 
6. Іванюта В. Ф. Роль аграрного підприємництва в розвитку 
сільських територій у контексті євроінтеграції//Економічний вісник. 2016. №1. 
С. 61–67. 
7. Газуда Л. М., Пінцак С. М., Сойма С. Ю. До питання сутнісного і 
правового визначення аграрного підприємництва. Економічні науки: збірник 
наукових праць Луцького національного технічного університету. Серія 
«Регіональна економіка». Вип. 17 (67). Луцьк: ІВВ Луцького НТУ, 2020. C. 50-
61. 
8. Польова Н. М., Бойко А .О., Гуляйко А. П. Значення малих форм 
підприємництва в стратегії розвитку аграрного бізнесу. DOI: 
https://doi.org/10.32782/1814-1161/2024-2-15 
77 
 
9. Сичова М. О., Шевченко Н. О. Особливості розвитку 
підприємництва в аграрному секторі регіону. URL:   
http://www.agrosvit.info/pdf/13_2010/2.pdf 
10. Адамчук Т. Л. Фактори розвитку підприємництва в сільському 
господарстві. URL:  https://ep3.nuwm.edu.ua/9049/1/Ve7625.pdf.zax.pdf 
11. Малік М.Й., Шпикуляк О.Г. Розвиток підприємництва в аграрному 
секторі економіки//Економіка АПК. 2006. № 4. С. 3-10. 
12. Загребаленко К. С., Кареба М. І. Особливості розвитку 
підприємництва в аграрній сфері регіону. Економіка і суспільство. Випуск # 
13. 2017. URL:  https://economyandsociety.in.ua/journals/13_ukr/144.pdf 
13. Балановська Т. І., Гогуля О. П. Розвиток підприємництва на 
сільських територіях: можливості та загрози. URL: http://www.market-
infr.od.ua/journals/2019/28_2019_ukr/10.pdf 
14. Скиба Т. В. Детермінанти розвитку сільського підприємництва. 
Регіональна економіка. 2012. № 2. С. 55–63. URL : http://ird.gov.ua/pe/re201202/ 
re201202_055_SkybaTV.pdf 
15. Корінець Р. Я. Сільськогосподарське дорадництво: запитання та 
відповіді. Київ : Інститут сільського розвитку, 2003. 27 с. 
16. Ковбаса О. М. Розвиток підприємницької діяльності в аграрному 
секторі економіки України.  DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2024-62-69  
17. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України. URL: 
http://www.ukrstat.gov.ua/ 
18. Ukraine Impact of the war on agricultural enterprises Findings of a 
nationwide survey of agricultural enterprises with land up to 250 hectares, January-
February 2023. 2023. URL: https://www.fao.org/3/cc5755en/cc5755en.pdf 
19. Збитки, втрати та потреби сільського господарства через 
повномасштабне вторгнення. 2023. URL: https://kse.ua/ua/oglyad-zbitkiv-tavtrat-
v-apk/ 
78 
 
20. Ukraine: Impact of the war on agriculture and rural livelihoods in 
Ukraine. Findings of a nation-wide rural household survey, December 2022. FAO. 
URL: https://doi.org/10.4060/cc3311en 
21. Аграрний сектор України у 2023 році: складові стійкості, проблеми 
та перспективні завдання. URL:  https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ 
ekonomika/ahrarnyy-sektor-ukrayiny-u-2023-rotsi-skladovi-stiykosti-problemy-ta 
22. Сміливість бути фермером протягом понад 2 років 
повномасштабної війни. URL: https://kurkul.com/spetsproekty/1592-smilivist-
buti-fermerom-protyagom-ponad-2-rokiv-povnomasshtabnoyi-viyni 
23. Вплив війни на стан аграрної галузі в Україні. URL:  
https://economics.org.ua/images/Analitika-agro-sector2023.pdf 
24. Татар М. С. Державна підтримка агропідприємництва для 
підвищення рівня продовольчої безпеки в умовах глобальних викликів. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2786-8559/2024-6-12 
25. Про надання фінансової державної підтримки. Постанова Кабінету 
Міністрів України; Порядок, Критерії від 24.01.2020 № 28. URL:  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/28-2020-%D0%BF#Text 
26. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України 
щодо надання фінансової державної підтримки суб’єктам 
підприємництва. Постанова КМУ від 14.03.2023 № 229. URL: https://zakon. 
rada.gov.ua/laws/show/229-2023-%D0%BF#Text 
27. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 
червня 2022 р. № 738. Постанова КМУ від 
23.05.2023 № 520. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/520-2023-
%D0%BF#Text 
28. Гранти на розвиток садів і теплиць отримали цьогоріч 
120 агрогосподарств. URL: https://minagro.gov.ua/news/granti-na-rozvitok-
sadiv-i-teplic-otrimali-… 
29. Про затвердження Порядку надання одноразової грошової 
допомоги постраждалому населенню внаслідок підриву Російською 
79 
 
Федерацією греблі Каховської гідроелектростанції за втрачений врожай: 
Постанова КМУ від 04.08.2023 № 807. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-
zatverdzhennia-poriadku-nadannia-odnora… 
30. 170 сімейних фермерських господарств отримали компенсацію 
ЄСВ від держави. URL: https://minagro.gov.ua/news/170-simejnih-fermerskih-
gospodarstv-otrimal… 
31. Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених 
у державному бюджеті для надання державної підтримки 
сільськогосподарським товаровиробникам, які використовують меліоровані 
землі, та організаціям водокористувачів: Постанова КМУ від 
20.10.2023 № 1110. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1110-2023-
%D0%BF#Text 
32. Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та 
забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного 
стану: Постанова КМУ від 19.06.2023 № 650. 
URL:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/650-2023-%D0%BF#Text 
33. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших 
законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, 
плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, 
за знищене чи пошкоджене нерухоме майно : Закон України від 
11.04.2023 № 3050-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3050-20#Text 
34. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та 
реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки : Закон України від 
02.05.2023 № 3065-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3065-20#Text 
35. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення 
державного регулювання продовольчої безпеки та розвитку тваринництва: 
Закон України від 30.06.2023 № 3221-ІХ. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3221-20#Text 
80 
 
36. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо 
приведення законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин та 
насінництва і розсадництва у відповідність із положеннями законодавства 
Європейського Союзу : Закон України від 16.11.2022 № 2763-ІХ. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2763-20#Text 
37. Про внесення змін до Порядку проведення сертифікації, видачі та 
скасування сертифікатів на насіння та /або садивний матеріал : Постанова 
КМУ від 24.06.2023 № 637. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/637-2023-
%D0%BF#Text 
38. Про внесення змін до порядків, затверджених постановами 
Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2008 р. № 413 і від 31 жовтня 2012 р. 
№ 1003, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету 
Міністрів України : Постанова КМУ від 19.06.2023 № 616. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/616-2023-%D0%BF#Text&nbsp 
39. Ключові політики та заходи для підтримки аграрного сектору 
України в умовах воєнного стану. URL: 
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/klyuchovi-polityky-ta-zakhody-dlya-
pidtrymky-ahrarnoho-sektoru-ukrayiny-v 
40. Програма USAID з аграрного і сільського розвитку (AГРО). Річний 
програмний запит (РПЗ) № 11.Назва діяльності: «Програма розвитку 
переробки сільськогосподарської продукції» 
41. Грантовий дайджест для агросектору, червень 2024. 
42. Mercy Corps UERP. Програма підтримки  економічної стійкості 
України (UERP). URL: https://uerp.mercycorps.org/ 
43. Програма грантів в органічному секторі. URL:   
https://www.dossier.org.ua/projects/organic-grant-program/ 
44. TalentA – програма розвитку та підтримки фермерок. URL:  
https://www.corteva.com.ua/social-responsibility/TalentA/TalentA.html 
81 
 
45. Федун І. Л., Стецько М. В. Державне регулювання розвитку малого 
підприємництва в аграрній сфері. Економіка та суспільство. Випуск № 48. 
2023. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-48-65 
46. Ключові політики та заходи для підтримки аграрного сектору 
України в умовах воєнного стану. URL: 
https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/klyuchovi-polityky-ta-zakhody-dlya-
pidtrymky-ahrarnoho-sektoru-ukrayiny-v 
47. Добрунік Т. П., Кузнєцова О. В. Проблеми і напрямки розвитку 
аграрного сектору України в умовах економічної нестабільності. Економіка та 
суспільство. Випуск № 42. 2022. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-
42-25 
48. Пелех К. О. Інтегровані підходи до розвитку агропідприємництва. 
Економіка та суспільство. Випуск № 57. 2023. DOI: 
https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-57-75  
49. Інноваційні технології в сільському господарстві: як сучасні 
розробки допомагають підвищити врожайність. URL:  
https://pravda.if.ua/innovaciini-tekhnologiyi-v-silskomu-gospodarstvi-yak-
suchasni-rozrobki-dopomagayut-pidvishiti-vrozhainist/ 
50. Серських Н.С Консалтингові послуги в аграрному сервісі. URL: 
https://www.easterneurope-ebm.in.ua/journal/19_2019/14.pdf 
51. Cooperative Extension System. URL:  
https://www.nifa.usda.gov/about-nifa/how-we-work/extension/cooperative-
extension-system 
52. Про фермерське господарство : Закон України від 19.06.2003 р. 
URL : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 973-15 
53. Спаський Г. В. Розвиток сімейних фермерських господарств в 
Україні та зарубіжний досвід їх функціонування. Економіка АПК, 2019, № 7 
DOI: https://doi.org/10.32317/2221-1055.201907073 
82 
 
54. Збарський В. К., Алексєєва Ю. Ю Перспективи розвитку сімейних 
фермерських господарств в Україні. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Випуск 19. 2018. 
55. Лупенко Ю., Шпикуляк О., Малік М., Ксенофонтова К., 
Морозова А. Розвиток сімейних фермерських господарств в умовах воєнного 
часу та перспективи повоєнного відновлення України. Аграрна економіка, 
2023, Т. 16.  № 1-2. URL: http://agrarianeconomy.lnau.edu.ua/images/ 
docs/ae_2023_16_1-2/AE-16_1-2_2.pdf 
56. Common agricultural policy. URL: https://agriculture.ec.europa.eu/ 
common-agricultural-policy_en 
57. Нів’євський О., Яворський П.,  Донченко О. Малі фермери та 
домогосподарства в сільському господарстві та сільській економіці: оцінка їх 
ролі та заходи з підтримки їх сталого розвитку. Київська школа економіки. 
URL: https://kse.ua/wp-content/uploads/2021/07/Smallholders-KSE.pdf 
58. Департамент агропромислового розвитку Сумської обласної 
державної адміністрації. Про сільськогосподарську кооперацію. URL: 
https://www.apk.sm.gov.ua/index.php/ru/golovna-storinka/1728-
prosilskohospodarsku-kooperatsiyu. 
59. Коваленко Т. О. Законодавство про сільськогосподарські 
кооперативи. URL: https://agro-business.com.ua/agro/u-pravovomu-poli/item/ 
20618-zakonodavstvo-pro-silskohospodarski-kooperatyvy.html 
60. Про сільськогосподарську кооперацію: Закон України № 819 від 21 
липня 2020р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/819-20#Text 
61. Гончаренко В.В. Сільськогосподарський обслуговуючий 
кооператив: практичний посібник. Київ: Аграрна освіта, 2009. 90 с. 
62. Демченко О. В. Механізм впливу сільськогосподарської кооперації 
на розвиток людського капіталу сільських територій України. DOI: 
https://doi.org/10.36887/2415-8453-2024-1-55 
83 
 
63. Програма підтримки розвитку сільськогосподарських 
кооперативів та сімейних фермерських господарств у Черкаській області на 
період до 2027 року. 
64. Агротуризм для сталого розвитку. URL: https://agro-
business.com.ua/agro/idei-trendy/item/26629-ahroturyzm-dlia-staloho-
rozvytku.html 
65. Вигідний бізнес: агротуризм в Україні може приносити до 500 млн 
гривень доходу. URL: https://compass-tour.com.ua/?m0prm=2&show=638 
66. Агротуризм. URL: https://ukraineinvest.gov.ua/industries/% 
D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D0%B7%D0%BD%D
0%B5%D1%81/%D0%B0%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%82%D1%83%D1
%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC/ 
67. Рібун Л.В., Стричак Г.В. Суть та значення агротуризму. Науковий 
вісник НЛТУ України. 2013. Вип.23.3. С.117-120.. 
68. Дуга В.О. Досвід європейських країн у сфері агротуризму. URL: 
https://www.tnv-agro.ksauniv.ks.ua/archives/90_2015/40.pdf 
69. ECEAT International. URL: http://www.eceat.org/images/Eceat_ 
leaflet_ENweb.PDF 
70. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 № 324/95-ВР. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80#Text 
71. Про аграрний туризм та агротуристичну діяльність. Проєкт Закону 
України. 
72. Місцевий агротуризм здатний вдихнути нове життя в економіку 
України. URL: https://www.seeds.org.ua/ mestnyj-agroturizm-sposoben-vdoxnut-
novuyu-zhizn-v-ekonomiku-ukrainy/ 
73. Радіонова О. М., Радіонов В. С. Генезис агротуризму в Україні 
DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-52-28.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
