Інноваційно-технологічний аспект розвитку фінансових ринків у цифровій економіці

Голубенко, Юлія Василівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7584

Title:	Інноваційно-технологічний аспект розвитку фінансових ринків у цифровій економіці
Authors:	Гончаренко, Ірина Георгіївна Голубенко, Юлія Василівна
Keywords:	Фінансовий ринок;цифрова економіка;діджиталізація
Issue Date:	Dec-2025
Abstract:	Предметом роботи є економічні відносини, що виникають в процесі трансформації фінансових ринків в цифровій економіці. Об’єктом дослідження є процеси трансформації фінансових ринків в цифровій економіці. Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретичних підходів, а також обґрунтування практичних рекомендацій щодо напрямів підвищення функціональної спроможності фінансового ринку у цифровій економіці. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: охарактеризувати цифрову економіку як феномен сучасного суспільного розвитку; детермінувати фінансові ринки, їх інформаційну та цифрову природу; визначити цифрову трансформацію та функціональну модифікацію фінансових ринків; дослідити особливості розвитку фінансових ринків у цифровій економіці; окреслити напрямки цифрової трансформації фінансових ринків; ідентифікувати та охарактеризувати передумови діджиталізації фінансового ринку України; оцінити інституційно-сегментарні особливості діджиталізації фінансового ринку України.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7584
Appears in Collections:	072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок (Фінанси і кредит)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
КРМ_Голубенко_ЮВ.pdf Restricted Access		1.96 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Спеціальність
072 – Фінанси, банківська справа,
страхування та фондовий ринок,
освітня програма
«Фінанси і кредит»,
освітній ступінь «магістр»,
денна форма здобуття освіти,
2 курс, група ФКМ -24.

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему: ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ
ФІНАНСОВИХ РИНКІВ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Студентки Голубенко Юлії Василівни__________________________________
(підпис)

Науковий керівник д.н.держ.упр., професор Гончаренко І.Г. .
(підпис)

Робота допущена до захисту в ЕК
Завідувач кафедри фінансів
проф. Гончаренко Ірина Георгіївна .
(підпис)

Черкаси 2025 р.

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ
Освітній ступінь – магістр
Спеціальність 072 – Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок
освітня програма «Фінанси і кредит»

ЗАТВЕРДЖУЮ:
Завідувач кафедри фінансів

_____________ проф. Ірина ГОНЧАРЕНКО

«_____» ________________2025 р.

ЗАВДАННЯ
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА

Голубенко Юлії Василівні
1. Тема роботи Інноваційно-технологічний аспект розвитку фінансових ринків у цифровій
економіці
Керівник роботи Гончаренко Ірина Георгіївна, д.н.держ.упр., професор

затверджені наказом вищого навчального закладу від «29 » вересня 2025 р. № 286/03-03
2. Строк подання студентом роботи «25» листопада 2025 р.
3. Вихідні дані до роботи нормативні та законодавчі акти, літературні та періодичні
джерела, цифровий матеріал Національного банку України, міжнародних фінансових
організацій.
4. Зміст кваліфікаційної роботи магістра (перелік питань, які потрібно розробити)
1. Визначити теоретичні засади функціонування фінансових ринків у цифровій економіці.
2. Провести діагностику характеристик та тенденції сучасного етапу фінансовіих
ринків в умовах цифрової трансформації.
3. Внести пропозиції щодо модернізація фінансового ринку України з врахуванням вимог
цифрової економіки.
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень, плакатів)
Рисунок 1 ‒ Складники цифрової економіки. Рисунок 2 ‒ Змістовні ознаки фінансових
інструментів. Рисунок 3 ‒ Формалізована інформаційна модель фінансового ринку.
Рисунок 4 ‒ Ознаки та функції фінансового посередництва в економіці. Таблиця 1 ‒
Структура інвестицій у FinTech за сегментами. Рисунок 5 ‒ Обсяги використання
блокчейн у банківництві та на ринку фінансових послуг. Рисунок 6 ‒ Галузі, що найбільше
зацікавлені у розвиткові та використанні блокчейн. Рисунок 7 ‒ Основні напрямки
використання технології блокчейн банками у світі. Рисунок 8 ‒ Сфери застосування
цифрових технологій підприємствами ЄС. Рисунок 9 ‒ . Основні напрямки використання
штучного інтелекту. Рисунок 10 – Оцінка фінансовими установами необхідності
використання чат-ботів. Рисунок 11 – Кількісні параметри інвестицій у FinTech
індустрію. Таблиця 2 ‒ Ренкінги України за рівнем діджиталізації суспільства та
економіки. Рисунок 12 ‒ Обсяги прибутку FinTech-індустрії. Рисунок 13 ‒ Cукупні активи
фінансових інституцій Рисунок 14 ‒ Кількість кіберінцидентів у фінансовому секторі.
Рисунок 15 – Класифікація онлайн-брокерів. Рисунок 16 – Кількість клієнтів у найбільших
дисконтних біржових онлайн-брокерів США.
6. Консультанти розділів кваліфікаційної роботи магістра
Прізвище, ініціали Підпис, дата
Розділ
та посада консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Гончаренко І.Г., професор 01.09.25 09.10.25
2 Гончаренко І.Г., професор 10.10.25 11.11.25
3 Гончаренко І.Г., професор 12.11.25 25.11.25

7. Дата видачі завдання «01» вересня 2025 р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів Строк виконання
Примітка
з/п кваліфікаційної роботи магістра етапів роботи
Вибір напряму дослідження. Складання
1 попереднього плану кваліфікаційної 01.09.25 виконано
роботи.
Опрацювання літературних джерел.
2 20.09.25 виконано
Підготовка та групування матеріалів.
Затвердження плану. Підготовка
3 26.10.25 виконано
теоретичного розділу.
Доопрацювання теоретичного розділу.
4 Аналіз даних, необхідних для написання 9.10.25 виконано
аналітичного розділу.
5 Підготовка аналітичного розділу. 10.10.25 виконано
6 Доопрацювання аналітичного розділу. 06.11.24 виконано
Підготовка та написання розрахункового
7 07.11.25 виконано
розділу роботи.
8 Розрахунок пропозицій. 14.11.25 виконано
9 Доопрацювання розрахункового розділу. 20.11.25 виконано
10 Підготовка висновків по роботі 21.11.25 виконано
11 Перевірка роботи на плагіат 21.11.25 виконано
12 Доопрацювання роботи 23.11.25 виконано
13 Оформлення кваліфікаційної роботи 24.11.25 виконано
14 Подання завершеної роботи на кафедру 25.11.25 виконано

Студентка ________________________ Юлія ГОЛУБЕНКО
(підпис)
Керівник роботи __________________ Ірина ГОНЧАРЕНКО
(підпис)
Секретар ЕК ______________________ Ірина НАСТЕНКО
(підпис)

РЕФЕРАТ
Кваліфікаційна робота магістра містить 98 сторінок, 8 таблиць, 34 рисунки,
список використаних джерел із 88 найменувань, 1 додаток.

ІННОВАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ
ФІНАНСОВИХ РИНКІВ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Предметом є економічні відносини, що виникають в процесі трансформації
фінансових ринків в цифровій економіці.
Об’єктом дослідження є процеси трансформації фінансових ринків в
цифровій економіці.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є поглиблення теоретичних
підходів, а також обґрунтування практичних рекомендацій щодо напрямів
підвищення функціональної спроможності фінансового ринку у цифровій
економіці.
Завдання кваліфікаційної роботи магістра:
- охарактеризувати цифрову економіку як феномен сучасного суспільного
розвитку;
- детермінувати фінансові ринки, їх інформаційну та цифрову природу;
- визначити цифрову трансформацію та функціональну модифікацію
фінансових ринків;
- дослідити особливості розвитку фінансових ринків у цифровій
економіці;
- окреслити напрямки цифрової трансформації фінансових ринків;
- ідентифікувати та охарактеризувати передумови діджиталізації
фінансового ринку України;
- оцінити інституційно-сегментарні особливості діджиталізації фінансового
ринку України.
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо розвитку
теоретичних засад та вдосконалення прагматичних підходів розвитку
національного фінансового ринку України в умовах розбудови цифрової
економіки.
Одержані результати можуть бути використані регуляторами та учасниками
фінансових ринків для підвищення ефективності діджиталізації у цифровій
економіці.
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2025.
Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра 2025.

Підпис студента ____________________
Дата ______________________________

5
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ 10
ФІНАНСОВИХ РИНКІВ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
1.1. Цифрова економіка як феномен сучасного суспільного розвитку 10
1.2. Фінансові ринки, їх інформаційна та цифрова природа 18
1.3. Цифрова трансформація та функціональна модифікація фінансових 27
ринків
РОЗДІЛ 2. ФІНАНСОВІ РИНКИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ 40
ТРАНСФОРМАЦІЇ: ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО
ЕТАПУ
2.1. Особливості розвитку фінансових ринків у цифровій економіці 40
2.2. Напрямки цифрової трансформації фінансових ринків 54
2.3. Передумови діджиталізації фінансового ринку України 65
РОЗДІЛ 3. МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ З 76
ВРАХУВАННЯМ ВИМОГ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ
3.1 Інституційно-сегментарні особливості діджиталізації фінансового 76
ринку України
ВИСНОВКИ 95
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 99
ДОДАТКИ 107

6
ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна цивілізація настільки швидко та радикально
увійшла в цифрову епоху свого розвитку, що вже навіть складно уявити, що кілька
десятиліть тому використання окремих технологій видавалося справою далекого
майбутнього. Очевидно, що діджиталізація «пронизала» усі без виключення сфери
людського буття, проте найбільш виразним вплив цифрових технологій є в
економічних (а з ними – і у фінансових) відносинах.
Така ситуація зробила учасників фінансового ринку одними із лідерів у сфері
діджиталізації бізнес-діяльності. Відповідно, і індивідуальні учасники фінансового
ринку в своїй переважній більшості почали активно використовувати надбання
«цифрової революції». Проте, сприймати беззастережно і виключно позитивно
процес діджиталізації в цілому економіки та фінансового ринку не варто. Скоріше
треба говорити і про нарощування потенціалу, і про акумуляцію значних ризиків.
Особливо актуальним питання про виклики діджитал-трансформації є для
фінансових ринків тих країн, в економіці не сформовано ефективних інституційних
«запобіжників». В таких умовах процес активних змін на фінансовому ринку під
впливом діджиталізації формує численні загрози, до яких можуть виявити не
готовими як його учасники, так і держава-регулятор.
Для України проблематика трансформації національного фінансового ринку
набула гіперактуальності. Очевидно, що станом на лютий 2022 року стан
фінансового ринку жодним чином не відповідав тим завданням і викликам, які
стояли і стоять перед нашою державою. Початок відкритої агресії проти України
спочатку відсунув на другий план питання розвитку економіки та фінансового
господарства. Проте вже зараз зрозуміло – без ефективного фінансового ринку
неможливо розраховувати ні на міцну фінансову базу економіки військового часу,
ні тим більше на швидке поствоєнне відновлення України. У зв’язку з зазначеним
існує дві магістральних лінії впровадження реформ – безпосередньо в площині
активної розбудови цифрового суспільства та економіки в нашій державі, а також
в контексті розвитку національного фінансового ринку. Треба визнати не тільки
важливість таких реформ, але й їх складність, багатовекторність, що вимагає

7
комплексного підходу до змін як зі сторони держави-регулятора, так і з боку інших
учасників фінансового ринку.
Нині надзвичайно багато чинників потеційно деструктивно можуть вплинути
на результати використання цифрових технологій учасниками фінансового ринку
України. Тому на часі дослідження, спрямовані на детермінацію можливих
трансформацій фінансового ринку у цифровій економіці.
Зазначимо, що основу сучасної концепції цифрового суспільства та цифрової
економіки становлять праці всесвітньовідомих вчених Д. Белла, Р. Бухта, М.
Кастельса, К. Келлі, Ф. Махлупа, Т. Месенбурга, Д. Тапскота та ін.. Серед
вітчизняних вчених варто звернути увагу на праці А. Бакалінської, О.
Вишневського, К. Бліщук, Р. Войтович, О. Воскобоєвої, С. Веретюка, О.
Гусєвої, О. Домши, Г. Карчевої, Н. Касьянової, С. Коляденко, В. Ляшенка, І.
Малик, С. Мочерного, Т. Олешко, А. Чухна.
Актуальність, теоретична та практична значимість подальших досліджень
процесу трансформації фінансового ринку у цифровій економіці обумовили вибір
теми кваліфікаційної роботи магістра, її мету, завдання, логіку та структуру.
Мета і завдання дослідження. Мета кваліфікаційної роботи – поглибити
теоретичні підходи, а також обґрунтувати практичні рекомендації щодо напрямів
підвищення функціональної спроможності фінансового ринку у цифровій
економіці.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання наступних
важливих завдань:
- охарактеризувати цифрову економіку як феномен сучасного суспільного
розвитку;
- детермінувати фінансові ринки, їх інформаційну та цифрову природу;
- визначити цифрову трансформацію та функціональну модифікацію
фінансових ринків;
- дослідити особливості розвитку фінансових ринків у цифровій
економіці;
- окреслити напрямки цифрової трансформації фінансових ринків;

8
- ідентифікувати та охарактеризувати передумови діджиталізації
фінансового ринку України;
оцінити інституційно-сегментарні особливості діджиталізації фінансового
ринку України.
Об’єктом дослідження є процеси трансформації фінансових ринків в
цифровій економіці.
Предмет дослідження – економічні відносини, що виникають в процесі
трансформації фінансових ринків в цифровій економіці.
Методи дослідження. У процесі дослідження задля вирішення поставлених
завдань використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів наукового
пізнання. Зокрема, системний метод дав можливість розглянути сутність цифрової
економіки та визначити її ключові характеристики, а також ідентифікувати
цифрову природу сучасного фінансового ринку; метод порівняльного аналізу
використано з метою дослідження інституційно- сегментарних особливостей
цифрової трансформації фінансового ринку України та для вивчення інноваційно-
технологічних аспектів розвитку глобального фінансового ринку; метод
групування застосовувався для встановлення та оцінки передумов діджиталізації
економіки України загалом та її фінансового ринку – зокрема; статистичні методи
використані в процесі дослідження взаємозв’язків між окремими явищами та
процесами, що характерні для фінансового ринку та цифрової економіки.
Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-
правові акти з питань функціонування фінансового ринку України, та його окремих
сегментів, проєктне законодавство, офіційні статистичні дані та матеріали
Національного банку України, Міністерства фінансів України, Національної
комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної служби статистики
України, публікації Міжнародного валютного фонду, Світового банку,
Європейської асоціації фінансових ринків, Банку міжнародних розрахунків,
Світової федерації бірж, положення фінансової теорії, наукові праці вітчизняних та
зарубіжних учених.
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо розвитку

9
теоретичних засад та вдосконалення прагматичних підходів розвитку
національного фінансового ринку України в умовах розбудови цифрової
економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх
застосування для розвитку фінансового ринку в умовах його діджиталізації.
Результати досліджень апробовані на ХХІІ Міжнародній науково-практичній
конференції «Актуальні проблеми фінансової системи України» (м. Черкаси, 20
листопада 2025 року Черкаси, ЧДТУ), за результатами якої видані тези на тему:
«Діджиталізація фінансового ринку України: виклики, можливості та стратегічні
пріоритети» (додаток А).
Структура та обсяг роботи. Структура кваліфікаційної роботи обумовлена
темою та логікою дослідження. Загальний обсяг роботи містить вступ, основну
частину, висновки, список використаних джерел та додатків. Основна частина
складається із трьох розділів та ілюстрована 8 таблицями й 34 рисунками.

10
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ У
ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

1.1. Цифрова економіка як феномен сучасного суспільного розвитку

Останні десятиліття ознаменувалися кардинальним «проривом» у розвиткові
різноманітних технологій, насамперед – цифрових. Саме цей факт дає можливість
беззаперечно оцінити сучасний етап розвитку цивілізації як цифровий. Поняття
«цифрова епоха», «цифрове суспільство», «цифрова економіка» тощо буквально
два десятиліття тому сприймалися в контексті багато в чому футуристичних
прогнозів. Зараз – це реальна дійсність не тільки для представників різноманітних
наук, але й для пересічних громадян. Вони вже сприймають цифрові технології у
цілком звичному, повсякденному для себе контексті. Пов’язаний з розвитком
цифрових технологій процес, який переважно ідентифікується як «діджиталізація»,
торкнувся без перебільшення усіх сторін людського буття. Почасти ці зміни є
настільки радикальними, що вже зараз складно дати точний прогноз щодо наслідків
подальшої діджиталізації для розвитку сучасної цивілізації.
Усе зазначене повною мірою очевидне і для економічних (зокрема,
фінансових) відносин. Більше того, якраз економіка, а з нею – і фінансове
господарство, стали одними із найбільших каталізаторів розвитку цифрових
технологій. Ключові економічні гравці – як бізнес-одиниці, так і домогосподарства
– майже відразу відчули основні переваги діджиталізації. Відповідно, було
сформовано значний попит на цифрові технологічні інновації, що в кінцевому
варіанті і визначило переформатування економічних та фінансових відносин.
Поряд з цим, подальше масштабне використання цифрових технологій
викликає все більше питань в наукових колах. Вже стало зрозуміло, що з
діджиталізацією не тільки вирішуються складні проблеми, але й виникають
принципово нові, від подолання яких буде залежати подальша траєкторія розвитку
людства. Більше того, варто визнати, що до цього часу в академічному середовищі

11
відсутній єдиний підхід до виділення сутності поняття «цифрова економіка».
З врахуванням викладеного вище, можна окреслити наступні важливі для
сучасної фінансової науки теоретичні завдання:
- ідентифікація сутнісних сторін поняття «цифрова економіка» та
характеристика безпосередньо процесу діджиталізації;
- оцінка впливу діджиталізації на трансформацію економічних та
фінансових відносин, в тому числі – в частині використання інформації та знань як
стратегічного економічного ресурсу учасниками фінансового ринку.
Насамперед, розглянемо найбільш поширені у фаховій літературі позиції щодо
сутності цифрової економіки. Зважаючи на логічну взаємопов’язаність, можна
стверджувати, що вивчення характеристик цифрової економіки вимагає і аналізу
таких понять як «інформаційна економіка», «економіка знань» та «мережева
економіка». Окрім того, такий зв’язок визначений і тим фактом, що цифрова,
інформаційна та мережева економіки відносяться сучасними вченими до економік
«постіндустріального типу».
Зокрема, в цьому контексті наведемо позицію Д. Белла: «Постіндустріальна
економіка – це спільнота в економіці, пріоритет якої в результаті науково-технічної
революції й суттєвого зростання прибутків населення переважно перейшов від
виробництва товарів до виробництва послуг, коли інформація і знання стають
виробничим ресурсом, а наукові розробки стають головною рушійною силою
економіки» [1].
Таким чином, один із найбільш відомих дослідників у цій сфері виділив кілька
важливих ознак: пріоритет науково-технічних трансформацій, зростання ролі
сектору послуг, перетворення інформації та знань на важливий виробничий
ресурс. Як буде показано нижче, очевидно, що тією чи іншою мірою зазначені
характеристики притаманні і інформаційній економіці, і економіці знань, і
мережевій економіці, насамкінець, цифровій економіці.
Щодо питання сутності інформаційної економіки, зазначимо, що у роботі Ф.
Махлупа дається наступне визначення: «…інформаційна економіка – це економіка,
в якій велика частина валового внутрішнього продукту забезпечується діяльністю

12
з виробництва, обробки, зберігання та передачі інформації і знань» [2].
Отже, можна зробити висновок, що цей всесвітньовідомий вчений детермінує
інформаційну економіку як економіку, де зміщуються акценти у процесі
виробництва товарів і надання послуг в сторону збільшення ролі процесу
переробки інформації та знань, які, відповідно, стають важливим стратегічним
ресурсом. Не применшуючи внеску Ф. Махлупа в становлення теорії
інформаційної економіки, все ж зазначимо, що така позиція скоріше характеризує
наслідки «інформатизації» економічного розвитку, ніж їх внутрішню сутність.
Звернемо увагу на той факт, що обидві праці були опубліковані в середині
минулого століття, коли цифрові та інформаційні технології не були настільки
поширеними, як зараз. Проте в цьому і полягає їх цінність – вже тоді описати вплив
цифрових технологій на суспільний розвиток.
Вітчизняні вчені в своїй праці вказують, що поняття «інформаційна
економіка» є: «…характеристикою…з погляду речового змісту, в якій відбувається
поширення інформаційної технології у сфері матеріального і нематеріального
виробництва, перетворення інформації на один із важливих факторів соціально-
економічного прогресу» [3].
Досить часто науковці, аналізуючи сутність інформаційної економіки, не
просто розглядають інформацію та знання в якості ресурсу, а зазначають, що у
сучасних умовах саме здатність економічних агентів використовувати їх
перетворюється чи не на ключовий фактор конкурентної боротьби. Зокрема, в
праці І. Малик зазначається: «Інформаційна економіка – це такий тип економіки,
де продуктивність і конкурентоспроможність господарюючих суб’єктів залежать
головним чином від їх здатності генерувати, обробляти й ефективно застосовувати
інформацію, засновану на знаннях» [4].
На наш погляд, варто акцентувати, що саме тут проявляється зв’язок між
інформаційною та цифровою економіками. Розвиток цифрових технологій
фактично є першоосновою для інформаційної економіки, адже якраз з їх
використанням кожен економічний агент може сформувати власну
інформаційну (комунікаційну) стратегію (фактично – свої дії у сфері акумуляції,

13
обробки та використання інформації).
Про це, серед іншого, вказується і в окремих наукових працях українських
вчених: «.. більшість економістів розглядають інформаційну економіку як
особливий тип економіки, який орієнтований на створення і використання
інформації із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій,
що дає змогу поступового переходу до діджиталізації всіх економічних процесів.
Це акцентує увагу на бурхливому характері змін, які відбуваються в усіх сферах
суспільного життя і пов’язані з дедалі більшим поширенням цифрових технологій»
[5, С. 398-399].
Як видно з представленого визначення, А. Алексанян вважає, що
інформаційна економіка обумовила поступовий перехід до діджиталізації
економічних процесів, вона визначає поширення цифрових технологій в усіх
сферах суспільного життя. При цьому, можна погодитися з такою характеристикою
цих змін як «бурхливі».
В іншому довідниковому виданні акцентовано на тих процесах, що притаманні
сучасній інформаційній економіці:
а) симбіоз та інтеграція технологій, у тому числі – технологій зв’язку та
обробки даних, у комплексні інформаційні технології;
б) поширення впливу інформаційних технологій на економічну діяльність:
зокрема, збільшення питомої ваги інформаційних продуктів та персоналу,
зайнятого у їх виробництві;
в) зростання рівня використання інформаційно-технологічних мереж в
економічних інституціях [6].
Фактично, така позиція є певною квінтесенцією поглядів сучасних науковців
на проблематику сутності інформаційної економіки та її зв’язку з цифровими
технологіями та процесом діджиталізації. Також, зазначені вище положення можна
використати і для пояснення взаємозалежності між інформаційною та цифровою
економіками.
Зазначимо, що в академічному середовищі непоодинокі випадки, коли в
дослідженні сутнісних сторін цифрової економіки акцент робиться на тій чи іншій

14
стороні практичного використання цифрових технологій. Для прикладу наведемо
підхід, який представлено в зарубіжному виданні: «…глобальна мережа
економічних та соціальних заходів, реалізованих через Інтернет, а також мобільні
та сенсорні мережі».
Як бачимо, тут цифрова економіка фактично ототожнюється з мережею
глобального порядку, за допомогою якої реалізуються економічні та соціальні
заходи. Технологічною першоосновою для функціонування цифрової економіки в
цій науковій позиції є Інтернет. Саме завдяки його функціонуванню виникає певна
«мережа глобального порядку», в свою чергу, така мережа дає можливість
реалізовувати вказані заходи. Звернемо увагу ще на один важливий момент –
цифрова економіка спрямована також і на реалізацію певних соціальних заходів, а
не виключно економічних. В підсумку це призвело до досить цікавого ефекту –
соціальні мережі, які спочатку розглядалися виключно в якості майданчика для
комунікації, перетворилися на потужні економічні платформи.
Не можна обійти увагою і позиції, в яких цифрова економіка розглядається як
певний набір технічних засобів, за допомогою яких використовуються цифрові
технології. Це інша, і надзвичайно важлива, сторона функціонування цифрової
економіки.
Зокрема, в праці Т. Месенбурга зазначається: «…підтримуюча інфраструктура
(апаратне забезпечення, програмне забезпечення, телекомунікації, мережі);
електронний бізнес; електронна комерція (купівля- продаж товарів он-лайн)» [7].
Як бачимо, тут мова йде не про «технологічну» сторону функціонування цифрової
економіки, фактичний технологічний базис, завдяки якому ми і спостерігаємо
виникнення та поширення процесу діджиталізації.
На думку цього автора, цифрова економіка має в собі три основних складники
(рис.1.1):

15
ЦИФРОВА ЕКОНОМІКА
Підтримуюча Електронна
інфраструктура комерція
Електронний бізнес

Рис. 1.1. Складники цифрової економіки
Джерело: складено автором за [7].

Ми цілком підтримуємо позицію, яка полягає в тому, що цифрову економіку
варто розглядати в якості певного комплексного поняття, тому важливе
раціональне зерно в поглядах Т. Месенбурга є. Проте, варто звернути увагу на той
факт, що вказана наукова праця була опублікована на початку ХХІ ст., а з того часу
кардинально змінилися як самі цифрові технології, так і можливості їх
використання в економічних та фінансових відносинах.
Більше того, є усі підстави для твердження, що саме останні два десятиліття
стали періодом найбільш активної діджиталізації. Тому сфера практичного
використання різними економічними агентами діджитал- технологій з того часу
суттєво змінилася. В цьому контексті варто повернутися до описаної вище позиції,
де цифрові технології використовуються як для реалізації економічних проєктів,
так і для практичного втілення соціальних проєктів. Відповідно, обмежувати зараз
цифрову економіку електронним бізнесом та електронною комерцією щонайменше
недоречно.
Варто визнати, що досить часто, особливо в зарубіжних наукових джерелах,
поняття «цифрова технологія» набуває конкретного змісту: «…кожна з яких також
охоплює онлайн-ресурси, системи, програми та додатки, а також інструменти, такі
як ноутбуки, планшети та мобільні телефони, що використовуються для послуг
eSMACS» [8].
Такий підхід має свої як позитивні, так і негативні сторони, особливо, якщо
оцінювати його через призму економічних досліджень. З одного боку, в ньому

16
визначено певний інструментарій, завдяки якому функціонують цифрові
технології, з іншого, цей інструментарій, з нашого погляду, занадто деталізований.
Розглядаючи зміст поняття «цифрові технології» в контексті фінансової науки,
варто акцентувати і на значенні слова «технологія». Адже, як буде показано нижче,
буквально за кілька років виник та набув стрімкого поширення термін «фінансові
технології». Зокрема, у словниках дається кілька значень цього слова [9, С. 285]:
1. Сукупність прийомів і способів одержання, обробки і
переробки….сировини, матеріалів, напівфабрикатів або виробів у різних галузях
промисловості, будівництві тощо.
2. Технологія – це сукупність знань і прийомів, які впорядковано
застосовуються для досягнення певної мети або вирішення проблеми.
3. Сукупність науково-технічних знань.
В якості проміжного підсумку можна зробити кілька висновків щодо
сутнісних сторін поняття «цифрова економіка»:
1. Поява та поширення наукових підходів в цьому напрямкові визначена
вибухоподібними тенденціями у технологічній сфері, які в кінцевому підсумку
призводять до трансформації усіх без виключення сторін суспільного життя. В
основі таких змін – принципово нова парадигма використання інформації та знань,
які, насамперед, стали повноцінних економічним ресурсом.
2. Цифрова економіка є поняттям, що логічно пов’язане з такими
поняттями як «інформаційна економіка» та «мережева економіка». Стійкість
такого зв’язку проявляється завдяки інформаційно-знаннєвому базису, який: по-
перше, формує принципово нові підходи до використання інформації та знань в
економічних і фінансових відносинах; по-друге, реалізується через нескінченну
появу та поширення різноманітних мереж, в тому числі – і на глобальному рівні;
по-третє, заснований на постійному використанні та вдосконаленні різноманітних
цифрових технологій.
3. Технологія в найбільш узагальненому підході може розглядатися в
кількох взаємопов’язаних контекстах: в якості певної множини знань і прийомів,
які спрямовані на вирішення різноманітних завдань, що стоять перед людиною, в

17
тому числі – і в економічній сфері; як діяльність людини, пов’язана з вирішенням
різноманітних задач і завдань. Розвиток наукової думки в цьому напрямкові
визначив появу та поширення таких понять як «інформаційні технології»,
«цифрові технології». Ці визначення акцентують саме на тих об’єктах, щодо яких
застосовуються знання людини у формі прийомів та методів. Тобто, фактично
інформаційні та цифрові технології демонструють використання інформації та
інформації у цифровій формі для вирішення різноманітних індивідуальних задач та
досягнення суспільних інтересів.
Зауважимо, що прояви цифрової економіки, її тенденції найбільш виразно
виявляються в контексті такого процесу, як діджиталізація (в окремих наукових
працях та нормативно-правових документах використовується термін
«цифровізація»). Як і у випадку з поняттям «цифрова економіка», діджиталізацію
досліджують представники різних наук, що об’єктивно визначає існування
багатьох позицій з цього приводу. Окрім того, варто відмітити, що процес
діджиталізації сучасні вчені об’єктивно пов’язують з такими поняттями як
«цифрова цивілізація», «цифрове суспільство», насамкінець – «цифрова
економіка».
Зокрема, в законодавстві України пропонується такий підхід:
«Цифровізація – насичення фізичного світу електронно-цифровими пристроями,
засобами, системами та налагодження електронно- комунікаційного обміну між
ними, що фактично уможливлює інтегральну взаємодію віртуального та фізичного,
тобто створює кіберфізичний простір» [10].
Як бачимо, в цій позиції цифровізація розглядається як певний процес, в основі
якого лежить стрімке поширення різноманітних пристроїв, засобів та систем у
фізичному світі. Ключова мета такого процесу – електронно- комунікаційний
обмін, що в кінцевому випадку призводить до формування особливого
кіберфізичного простору. Можна також відмітити, що у такому підході до
цифровізації артикулюється на її фізичній стороні, проте певною мірою ігнорується
вплив цифровізації на суспільне життя (за винятком, можливо, факту формування
кіберфізичного простору).

18
Як бачимо з наведеного вище, діджиталізація, як процес є складним та
мозаїчним поняттям, наслідки якої для економічних агентів є багато в чому
непрогнозованими. Проте, можна беззаперечно стверджувати, що діджиталізацію
вже зараз сприймати як доконаний факт – що і визначатиме її вплив на учасників
фінансового ринку. Таким чином з точки зору функціонування фінансового ринку
виникає цілий ряд теоретичних проблем, пов’язаних як з його інформаційною та
цифровою природою, так і з перевагами та недоліками діджиталізації фінансових
відносин на сучасному етапі. Таке дослідження має в пергу чергу враховувати
інформаційну та цифрову природу фінансового ринку.

1.2.Фінансові ринки, їх інформаційна та цифрова природа

Сучасна академічна література містить надзвичайно багато теоретичних
підходів в яких розглядається сутність та ключові характеристики фінансового
ринку та його окремих сегментів. Разом з тим, стверджувати про цілковиту
одностайність науковців навіть зараз у цьому питанні складно. Розбіжності
стосуються не тільки безпосередньо визначення фінансового ринку/ринків, але й
інших питань, серед іншого – і визначення об’єкту купівлі-продажу на ньому,
функцій та завдань.
Поряд з цим, актуальна практика функціонування фінансових ринків
переконливо свідчить, що існуючі теоретичні концепції та положення багато в чому
втрачають свою актуальність. Не в останню чергу це відбувається і завдяки
швидкому розвиткові цифрових, інформаційних технологій. Можна навести цілий
ряд прикладів, коли діджиталізація надзвичайно радикально видозмінює ключові
постулати функціонування фінансових.
Проте, можна без перебільшення стверджувати, що ми є свідками формування
принципово нового феномену – фінансових ринків цифрової економіки.
Припускаємо, що за своїми ключовими характеристиками фінансові ринки
цифрової економіки будуть суттєво відрізнятися від фінансового ринку, який
притаманний економіці індустріального типу. Окремі форми взаємовідносин між

19
його учасниками поступово просто зникнуть, проте їм на зміну прийдуть нові, які
базуватимуться, очевидно, на цифровій основі.
В чому полягатимуть такі трансформації? На наш погляд, відповісти
однозначно ствердно на зазначене питання досить складно. Але робоча гіпотеза
полягає в тому, що фінансові ринки під впливом діджиталізації будуть виразно
проявляти власну інформаційну, знаннєву та цифрову природу. Це
стосуватиметься, насамперед, об’єктів купівлі-продажу на фінансовому ринку.
Проте зміни стосуватимуться і інших аспектів його функціонування. Серед іншого,
важливі та неоднозначні трансформації стосуватимуться також взаємодії
економічних агентів під час проведення фінансових операцій (насамперед, це
виявлятиметься у взаємовідносинах фінансових інституцій та індивідуальних
учасників фінансового ринку).
Базисом для теоретичного вивчення феномену фінансових ринків цифрової
економіки беззаперечно має бути аналіз позицій провідних вчених щодо їх
сутності, серед іншого – в контексті ключових характеристик фінансових
інструментів. Треба врахувати, що в окремих наукових працях в якості об’єкту
купівлі-продажу на фінансовому ринку/ринках розглядаються не тільки фінансові
інструменти.
В окремих академічних джерелах в процесі ідентифікації сутнісних сторін
фінансового ринку використовується підхід, який можна охарактеризувати як
інституційний – в них окремим рядком визначається роль різних учасників
фінансового ринку, насамперед, фінансових посередників. Так, в роботі О.
Іваницької зазначається: «…це мережа спеціальних (банківсько-фінансових
інститутів), що забезпечують взаємодію попиту і пропозиції на гроші, як
специфічний товар та їх взаємне урівноваження» [11].
Зазначимо, що така позиція в цілому заслуговує на увагу, адже в ній
детерміновано ключову групу учасників фінансового ринку – фінансових
посередників. Проте, варто зважати і на той факт, що на фінансовому ринку
взаємодія між власником ресурсів та їх отримувачем формалізовано може
відбуватися двома шляхами: по-перше, за допомогою фінансових послуг

20
посередників; по-друге, через прямі відносини «власник заощаджень – кінцевий
об’єкт інвестицій». Прикладом останнього варіанту є купівля фізичної особи
цінних паперів у емітента, якщо останній не використовує послуги професійного
андерайтера.
В праці відомого вітчизняного вченого В. Опаріна з приводу сутності
фінансового ринку зазначається, що це – сукупність обмінно-перерозподільних
відносин, пов’язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів,
необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності» [12].
В такій позиції В. Опаріна, на наш погляд, варто звернути увагу на кілька
важливих, основоположних моментів:
 по-перше, автор стверджує, що об’єктом купівлі-продажу на фінансовому
ринку є фінансові ресурси;
 по-друге, ключове завдання фінансового ринку – забезпечення виробничої
та фінансової діяльності.
Хоча з точки зору об’єкта купівлі-продажу на фінансових ринках науковий
консенсус відсутній, в питанні їх інструментарного наповнення таких глибоких
розбіжностей немає. Однозначно домінуючою серед науковців є позиція щодо
визначальної ролі саме фінансових інструментів в забезпеченні руху капіталу
(ресурсів, фондів тощо) на фінансовому ринку. В свою чергу, дослідження сутності
фінансових інструментів також відзначаються існуванням множинних підходів.
Особливо актуалізувалися пошуки в цьому напрямкові саме внаслідок проявів
діджиталізації на фінансовому ринку. Використання цифрових технологій
визначило і процеси фінансової інженерії, які в кінцевому випадку призвели до
появи значної кількості цифрових фінансових інструментів (цифрових активі), їх
безперервної модифікації.
На наш погляд, з врахуванням думок провідних вітчизняних фахівців, питання
щодо сутності фінансових інструментів необхідно розглядати в контексті
дослідження фінансової інфраструктури (зокрема, інституційної фінансової
інфраструктури) та її інструментарію. Базисом для такого підходу можуть стати
дослідження окремих вітчизняних науковців щодо сутності фінансової

21
інфраструктури. Зауважимо, що поняття «фінансова інфраструктура» відносно
нещодавно увійшло до словника вітчизняної фінансової науки. Проте вже зараз
можна беззаперечно стверджувати, що його використання може стати міцним
теоретичним та практичним базисом для дослідження процесів діджиталізації на
фінансових ринках.
Зокрема, в науковій праці авторського колективу на чолі з В. Федосовим
підкреслюється, що фінансова інфраструктура: «…характеризується як сукупність
таких складових, що забезпечують функціонування фінансової системи та
реалізацію на цій основі суспільного призначення фінансів» [13, c. 17-18].
Розвиваючи свою думку, вчені зазначають, що ефективне функціонування
фінансової інфраструктури ґрунтується на ефективному використанні відповідного
інструментарію, за допомогою якого забезпечується реалізація функцій фінансів
(інструментальне наповнення) [13].
Зазначимо, що це не єдиний підхід до сутності фінансової інфраструктури.
Зокрема, фахівці Міжнародної фінансової корпорації вважають, що це «…набір
інститутів, які забезпечують ефективне функціонування фінансових посередників.
У більш широкому розумінні фінансова інфраструктура охоплює існуючу
нормативно-правову базу для операцій фінансового сектору» [14].
Таким чином, можна зробити висновок, що спеціалісти Міжнародної
фінансової корпорації розглядають фінансову інфраструктуру в контексті
фінансового сектору (через призму діяльності фінансових посередників). Проте, у
цій науковій позиції не розкрито проблематику інструментів фінансової
інфраструктури.
Підкреслимо, що інструменти фінансової інфраструктури – це не тільки
фінансові інструменти в їх класичному розумінні. Для прикладу, в академічній
літературі до інструментів фінансової інфраструктури часто відносять податки і
збори, пенсії, пенсійні виплати, страхові внески. Для інституційного складника
фінансової інфраструктури в цьому переліку інструментального наповнення
виділяють і безпосередньо фінансові інструменти (акції, облігації, векселі тощо).
Можна припустити, що інформаційно-цифрові компоненти функціонування

22
сучасних фінансових ринків багато в чому визначені специфічною економічною та
правовою природою фінансових інструментів. Для підтвердження цього
положення розглянемо окремі наукові визначення поняття «фінансові
інструменти».
У відповідному бухгалтерському стандарті наводиться таке визначення
фінансових інструментів: «Фінансовий інструмент – контракт, який одночасно
приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства
і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого [15].
Навіть з врахуванням особливостей зазначеного документу, в ньому
відображено надзвичайно важливі змістовні характеристики фінансових
інструментів. По-перше, чітко вказується, на правову природу фінансового
інструменту, оскільки підкреслюється, що він є контрактом. По-друге, акцентовано
на тому фактові, що фінансові інструменти мають дуальну природу – з одного боку
вони для одних економічних агентів є активами, з іншого – для інших економічних
агентів вони є фінансовими зобов’язаннями (за винятком інструментів капіталу,
зокрема, акцій).
В роботі вітчизняних фахівців Ю. Коваленко та Я. Літвін наводиться наступне
визначення: «Фінансові інструменти – це специфічні товари фінансових ринків, які
обертаються на цьому ринку, мають грошову вартість, а також за допомогою яких
здійснюється розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів» [16, С. 133-134].
На що в першу чергу варто звернути увагу в такій науковій позиції? Як бачимо,
фінансові інструменти розглядаються, як особливі товари фінансового ринку.
Також підкреслюється наявність у них наступних важливих характеристик:
існування грошової вартості та функціональне призначення – розподіл та
перерозподіл фінансових ресурсів. Зауважимо, що специфіка фінансових
інструментів, як товару, набуває особливо виразних форм якраз у цифровій
економіці. Як вже зазначалося, діджиталізація виступає певним каталізатором для
розвитку фінансових інструментів, зокрема, і за рахунок фінансової інженерії та
фінансових інновацій.
В праці відомої вітчизняної вченої Л. Примостки щодо сутності фінансових

23
інструментів зазначається, що це – будь-який контракт із чітко вираженими
економічними наслідками, предметом якого є грошові кошти (або чинне право на
отримання грошових коштів чи їх еквівалентів) і який зумовлює появу права одного
суб’єкта господарської діяльності та зобов’язання чи інструменту капіталу іншого
[17].
Як бачимо, Л. Примостка також підкреслює правову природу фінансових
інструментів, адже визнає за ними статус контрактів. Також треба звернути увагу
на ще один важливий момент, визначений Л. Примосткою, – дуальний характер
фінансових інструментів. Фактично, тут мова йде про логічний зв’язок між
поняттями «фінансові активи» та «фінансові зобов’язання» (як і у відповідному
стандарті бухгалтерського обліку).
Загалом, аналіз та систематизація наукових позицій щодо ознак фінансових
інструментів дає можливість детермінувати їх так – дохідність, ризикованість,
економічна ефективність, обіговість, ліквідність, контрактна природа, дуальність
природа, ринковість. Зрозуміло, що вказані ознаки є узагальненою
характеристикою для усіх фінансових інструментів. В той же час, для окремих з
них ці характеристики можуть бути відсутніми та/або мати умовну природу.
Наприклад, ліквідність залежить від фінансового стану емітента, що випустив цей
фінансовий інструмент, а також поточної ситуації на ринку. В загальному, з
певними застереженнями для конкретних фінансових інструментів треба
сприймати усі зазначені характеристики.
Схематично ці ознаки фінансових інструментів виглядають наступним чином
(рис. 1.2).

24
ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Дохідність Ліквідність
Ризикованість Контрактна природа
Економічна ефективність Дуальність «Актив-
Зобов’язання»
Обіговість Ринковість

Рис. 1.2. Змістовні ознаки фінансових інструментів
Джерело: складено автором.

Усі без винятку наведені на рис. 1.2 змістовні характеристики фінансових
інструментів напряму визначають їх зв’язок з інформацією, в тому числі – з
інформацією у цифровій формі. Найбільш яскраво це виявляється в процесі обігу
фінансових інструментів, і зокрема, як вже зазначалося, під час ціноутворення на
фінансовому ринку.
Більше того, на сучасному етапі розвитку фінансової науки поступово
поширилися підходи, в яких фінансові інструменти розглядаються насамперед як
особливі товари, що мають специфічні споживчі характеристики. І задоволення
потреб для споживача (фактично – власника фінансових інструментів) багато в
чому залежить від наявності у нього тієї чи іншої економічної інформації.
Процес випуску, обігу та погашення фінансових інструментів можна
представити не тільки як рух їх самих та капіталу, але й як процес безперервного
обміну інформацією між учасниками фінансового ринку. Фактично, кожен
економічний агент «продукує» нескінченно великий обсяг інформації, яка
використовується іншими учасниками фінансового ринку для обґрунтування чи

25
проведення різноманітних фінансових операцій. Такий підхід стосується як
первинного ринку, так і вторинного (рис 1.3).

Суб’єкт 1
ЕМІТЕНТ
Суб’єкт 2
Суб’єкт 3
ІНВЕСТОРИ
ПЕРВИННОГО РИНКУ
Суб’єкт 4
ІНВЕСТОРИ
ВТОРИННОГО РИНКУ Суб’єкт n

Рис. 1.3. Формалізована інформаційна модель фінансового ринку
Джерело: розроблено автором.

Очевидно, що вивчення інформаційно-цифрової моделі фінансового ринку
визначає доцільність дослідження сутності таких понять як «інформація»,
«економічна (фінансова) інформація», «інформація у цифровій формі». В цьому
контексті підкреслимо, що універсальність поняття «інформація» підтверджується
його аналізом представниками багатьох наук. Проте, не можна обійти увагою і
підхід, який зафіксований у вітчизняному законодавстві: «Інформація – будь-
які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або
відображені в електронному вигляді» [18].
Також звернемо увагу на погляди вітчизняного фахівця О. Марченка щодо
трьох основних форм функціонування інформації в економічній системі:
 по-перше, як даних, що необхідні контрагентам для здійснення
раціонального розподілу ресурсів (складник трансакційних витрат);
 по-друге, як системоутворюючого чинника;
 по-третє, як важливого елементу інформаційно-комунікаційних технологій

26
[19, С. 33-34].
Зазначений підхід можна використати і до інформації, яка використовується
суб’єктами фінансових ринків. Особливу увагу тут потрібно приділити інформації,
як системоутворюючому чинникові. Цей факт, виходячи з наведеної вище
аргументації, не має викликати принципових заперечень.
В підсумку, аналіз інформаційної та цифрової природи сучасних фінансових
ринків дає можливість зробити такі висновки:
1. Фінансовий ринок представляє собою систему економічних відносин з
приводу купівлі-продажу капіталу, рух якого опосередковується за рахунок
випуску, обігу та погашення різноманітних фінансових інструментів. Окремим
складником фінансового ринку є ринок фінансових послуг, на якому купівля
продаж капіталу забезпечується не тільки рухом фінансових інструментів, але й
наданням та споживанням фінансових послуг, що надаються фінансовими
посередниками.
2. З врахуванням викладеного вище на фінансовому ринку можна виділити
специфічну групу товарів – фінансових інструментів. Активні процеси фінансового
інжинірингу, в тому числі – з використанням цифрових технологій, призвели до
появи та поширення на фінансовому ринку великої кількості фінансових
інструментів з різноманітними характеристиками. Аналогічний висновок можна
зробити і щодо фінансових послуг. До фінансових інструментів та фінансових
послуг застосовуються специфічні методи визначення вартості, а процес
ціноутворення має значні особливості у порівнянні з іншими товарами та
послугами. Обіг та ціноутворення засновані на особливих споживчих
характеристиках фінансових інструментів – здатності приносити своїм власникам
доходи у майбутньому. Оцінка майбутніх економічних вигод від інвестицій у
фінансові інструменти може здійснюватися виключно шляхом використання
різноманітної інформації та знань. Відповідно, процес ціноутворення на
фінансовому ринку має інформаційно-знаннєву природу, і це робить інформацію (в
тому числі – у цифровій формі) важливим економічним ресурсом для учасників
фінансового ринку.

27
3. Процес обігу фінансових інструментів (при цьому – незалежно від їх
ключових характеристик) також має інформаційний базис. Беззаперечним є той
факт, що в основі функціонування сучасного фінансового ринку лежить постійне
накопичення, систематизація, обробка та використання різноманітної інформації
Тому, фактично, фінансовий ринок перетворився на постійно діючу мережу, яка
складається з нескінченно великої кількості інформаційних потоків. Цифрова
трансформація фінансових ринків відбувається двома основними каналами – через
використання інформації у цифровій формі, а також шляхом використання
цифрових технологій.
4. В атрибутивному контексті інформація представляє собою об’єктивну
властивість суб’єктно-об’єктного рівня фінансового ринку. Тобто інформація
властива як учасникам фінансового ринку (незалежно від їх функціональної ролі на
ньому), так і об’єктам фінансового ринку – в першу чергу, фінансовим
інструментам та послуга. Випуск, обіг та погашення будь-якого фінансового
інструменту передбачає не тільки обіг капіталу, але й нескінченний процес
продукування та використання фінансової інформації. У функціональному
контексті інформація властива для суб’єктного рівня фінансового ринку. Саме
учасники фінансового ринку використовують таку інформацію для обгрунтування
та здійснення різноманітних операцій на фінансовому ринку.
У підсумку можна зробити висновок, що інформаційно-цифрова природа
сучасних фінансових ринків обумовлює і їх подальшу функціональну модифікацію.

1.3.Цифрова трансформація та функціональна модифікація фінансових
ринків

Сучасна фінансова наука базується на досить усталених характеристиках як
фінансового ринку, так і властивих йому функцій. Не менш вагомими є здобутки
вчених питанні проблематики суб’єктного складу фінансового ринку, функцій та
завдань його ключових учасників. Але, зазначені теоретичні положення в своїй
переважній більшості стосуються функціонування фінансового ринку та його

28
складників в індустріальній економіці. Навіть якщо прямо чи опосередковано вчені
аналізували теоретичні засади функціонування фінансового ринку в у мовах
діджиталізації, зазначені дослідження мають бути переглянуті, особливо з
врахуванням динамічності тих змін, які притаманні сучасній цифровій економіці.
У цьому контексті виникає кілька важливих завдань, які можна представити
так:
 по-перше, аналіз існуючих науково-теоретичних положень, які стосуються
можливої трансформації функцій фінансового ринку в цифровій економіці;
 по-друге, дослідження змін, які відбуваються на інституційному рівні
фінансового ринку під впливом діджиталізації;
 по-третє, вивчення напрямів функціональної трансформації окремих
учасників фінансового ринку в цифровій економіці, насамперед, фінансових
посередників.
Можна припустити, що саме такий теоретичний підхід створить базис для
подальшого дослідження практичного впливу діджиталізації на діяльність
учасників фінансових ринків.
Підкреслимо, що досить часто для фінансового ринку виділяють дві групи
функцій. Перша група – загальні функції, які притаманні будь-якому ринку, друга
група – специфічні функції, які виконує в сучасній економіці саме фінансовий
ринок. Зрозуміло, що в межах нашого дослідження акцент робиться на специфічних
функціях фінансового ринку. Як вже зазначалося, в наукових колах є певний
консенсус щодо цього питання, проте, на наш погляд, якраз в цифровій економіці
специфічні функції фінансового ринку набувають іншого змісту у порівнянні з
тими функціями, що йому притаманні в економіці індустріального типу.
У зв’язку із зазначеним виникає очевидне питання: «Як трансформується
функціональне призначення фінансових ринків в цифровій економіці і яким є
механізм таких змін?». На наш погляд, для пошуку відповіді на це питання варто
вивчити вплив діджиталізації на економічні та фінансові відносини. У межах п.п.
1.1 нами розглядалося питання про сутність цифрової економіки та основні
характеристики процесу діджиталізації. Не менш дискусійним є і питання щодо

29
наслідків діджиталізації для сучасної економіки та її фінансового господарства.
Окремі науковці досить широко аналізують як сутність цифровізації, так і її вплив
на різні сфери суспільного життя.
Зокрема, зазначається, що «Цифровізація – сучасний тренд розвитку і
послідовного покращення всіх бізнес-процесів економіки та пов’язаних з нею
соціальних сфер…виділяють вісім основних пунктів економічної системи
цифрової економіки, як-то: держава і суспільство, маркетинг і реклама, фінанси і
торгівля, інфраструктура і зв’язок, медіа й розваги, кібербезпека, освіта і кадри,
стартапи та інвестиції» [20].
Як бачимо, в переліку ключових складників цифрової економіки виділені
фінанси. Разом з тим, в зазначеній науковій позиції не виділено напрямків, за якими
відбувається трансформація цих складників економічної системи, і в тому числі –
фінансового.
Інші фахівці акцентують на тих змінах, які відбуваються в економічному житті
суспільства завдяки запровадженню цифрових технологій. Зокрема, акцентується
на наступних метаморфозах, що притаманні сучасній цифровій економіці:
 відбувається зниження капіталовкладень, оскільки для цифрових
технологій притаманне експонентне зниження вартості у поєднанні з наявними
хмарними послугами;
 зменшення витрат, збільшення продуктивності та ефективності
управлінських рішень;
 користувачі сплачують лише частину вартості, яка створюється в цифровій
економіці завдяки безкоштовному контенту та послугам;
 створюються унікальні продукти, повністю адаптовані до уподобань
клієнта.
Можна з упевненістю сказати, що виділені вище трансформації притаманні і
фінансовим ринкам цифрової економіки. Зокрема, саме завдяки інформаційним
технологіям суттєво знизився рівень капіталовкладень, які необхідні фізичній особі
для здійснення інвестицій на фінансовому ринку. Також можна стверджувати і
про зниження рівня трансакційних витрат, що виникають в процесі інвестицій у

30
фінансові інструменти. Ще кілька десятиліть тому доступ до ринку розглядався
в якості однієї із ключових переваг фінансового посередництва (як правило,
в цьому контексті аналізувалася діяльність фондових бірж). Зараз ситуація
кардинально змінилася – стрімкий розвиток та поширення Internet зняв більшість
бар’єрів для виходу на ринок, а початкова сума інвестицій завдяки маржинальній
торгівлі суттєво мінімізована.
Аналогічним чином можна говорити і про різноманітні фінансові інновації (в
тому числі – і на цифровій основі), які за кілька десятиліть радикально змінили
глобальний фінансовий ринок і продовжують трансформувати його ключові
тренди і надалі [21].
Інші фахівці акцентують у своїх дослідженнях на питаннях впливу
діджиталізації на діяльність суб’єктів господарювання та їх бізнес- моделі [22].
Зокрема, мова йде про наступне: відбувається оптимізація бізнес- моделей, при
цьому така оптимізація має постійний характер; здійснюється трансформація
бізнес-моделей; насамкінець, можна говорити і про розроблення принципово нових
бізнес-моделей, які поступово витісняють існуючі («старі») бізнес-моделі.
На останню тезу варто звернути особливу увагу, адже в умовах високої
швидкості та масштабізації цифрових змін досить часто відмова від традиційних
способів ведення бізнесу на користь «цифрового» підходу є чи не єдиним варіантом
для забезпечення конкурентоспроможності бізнес-одиниці. Зазначимо, що
найбільш яскраво таку залежність можна продемонструвати саме на прикладі
учасників фінансового ринку. У зв’язку із зазначеним виникає цілком очевидне
питання: «Чому саме суб’єкти фінансового ринку виявили надзвичайно високу
здатність до абсорбції цифрових технологій?»
На наш погляд, тут справа не тільки у тих характеристиках, що притаманні
сучасним фінансовим інструментам (див. п.п. 1.2) та особливостях ціноутворення
на фінансовому ринку. Не треба ігнорувати і того факту, що взаємодія на
фінансовому ринку відбувається за допомогою різноманітних послуг фінансових
посередників. В свою чергу, економічна та правова природа фінансових послуг є
додатковим фактором, який стимулює використання цифрових технологій у цій

31
сфері.
Очевидно, що взаємне використання цифрових технологій полегшує
взаємодію учасників фінансового ринку. Пересічним громадянам стає все простіше
здійснити фінансові операції та отримати доступ до окремих сегментів ринку.
Проте така «простота» має і зворотній бік медалі, який дає можливості поставити
під сумнів функціональну ефективність сучасного фінансового ринку.
Зауважимо, що до цього часу у спеціалізованій літературі культивується
позиція, в якій акцентовано переважно на нових можливостях, які виникають
внаслідок активізації процесів діджиталізації. Ще одна важлива риса – досить часто
науковці аналізують використання цифрових технологій і з точки зору суто
економічних, і з позиції соціальних процесів. Так. Г. Карчева акцентує, що
використання інформаційно-комунікаційних технологій в усіх сферах соціально-
економічного життя суспільства дозволяє підвищувати ефективність
функціонування як окремих суб’єктів господарювання, так і підвищувати якість
життя населення [23, С.17-18]. Беззастережно потрібно сприймати той факт, що
для суб’єктів фінансового ринку виникають нові «цифрові» можливості, але й
нові суто «цифрові» загрози.
Зазначимо, що в умовах, коли глобальним трендом стала концепція сталого
розвитку соціалізація фінансових відносин, в тому числі – і відносин на
фінансовому ринку, набуває практичних обрисів. Фінансовий світ, а з ним і
фінансові ринки невпинно соціалізуються. Таке «переплетення» соціального та
економічного змінює саму парадигму сучасних фінансових ринків. В цьому
контексті можна говорити і про появу різноманітних нових фінансових
інструментів та послуг, в яких враховано певні соціальні, екологічні суспільні
пріоритети, і про принципово нову суб’єктну структуру фінансового ринку у
цифровому світі.
Зокрема, широкого розповсюдження набули краудфандингові платформи, а
соціальні мережі вдалися до випуску власної криптовалюти, чим безумовно
розширили власну присутність на фінансовому ринку [24].
Все зазначене стало можливим зараз саме завдяки швидкому розвиткові

32
цифрових технологій та їх активному запровадженню на глобальних фінансових
ринках.
В результаті дослідження питання функцій фінансового ринку/фінансових
ринків в умовах цифрової трансформації можна зробити кілька важливих
висновків:
1. Цифрова економіка та діджиталізація визначають зміни в усіх сферах
суспільного життя, в тому числі – в економіці та фінансах. В основі таких змін,
серед іншого, зміна характеру відносин між економічними агентами на
фінансовому ринку. Ці відносини набувають переважно інформаційно- цифрового
характеру, що визначене поширенням цифрових технологій, які фактично
«перенесли» такі відносини у віртуальне середовище.
2. В цифровій економіці, як і в економіці індустріального типу, фінансовому
ринку притаманні дві групи функцій – загальні та специфічні. Проте в умовах
цифрової трансформації видозмінюються практичні прояви цих функцій.
Діджиталізація, а з нею і використання інформації та знань учасниками
фінансового ринку призводять до збільшення мобільності капіталу та зростання
кількісних показників. Завдяки цьому не тільки значно активізується роль
фінансового ринку у цифровій економіці, але й багато в чому саме тенденції на
фінансовому ринку впливають та визначають тенденції в економіці в цілому. В
першу чергу цей висновок стосується специфічних функцій фінансового ринку.
Для прикладу, коли мова йде про мобілізацію фінансових ресурсів, треба
вкотре підкреслити, що протягом багатьох десятиліть фінансовий капітал значно
переважає капітал, що сконцентрований у реальному секторі економіки.
Безпосереднє свідчення цього – динаміка коефіцієнта «Капіталізація світового
ринку акцій / ВВП» [25]. Якщо для порівняння використати кількісні оцінки інших
сегментів світового фінансового ринку (наприклад, ринку похідних фінансових
інструментів), виявиться, що фінансовий ринок продукує все нові і нові механізми
та інструменти мобілізації капіталу.
Не варто заперечувати і того факту, що в умовах цифровізації для окремих
функцій фінансового ринку можна виділити різноспрямовані тенденції. Зокрема,

33
відбувається постійне розширення інструментарію управління ризиками [26], але
кількість та масштабність ризиків у цифровій економіці різко зростає.
Аналогічний висновок можна зробити і щодо стимулюючої функції
фінансового ринку. Так, діджиталізація суттєво спростила доступ усіх економічних
агентів до ресурсів на фінансовому ринку. Відповідно, це стало додатковим
фактором, який визначив не тільки безпосереднє зростання цих сегментів, але й
стимулювання економічного зростання в цілому. Проте, якраз діджиталізація
обумовила і різке нарощування кібершахрайства у його різноманітних формах.
Очевидно, що така діяльність у віртуальному середовищі дестимулює як розвиток
самого фінансового ринку, так і розвиток економіки в цілому.
Виходячи з викладеного вище, можна зробити висновок, що для фінансового
ринку цифрової економіки є характерними кілька взаємопов’язаних процесів: по-
перше, функціональна інтенсифікація, яка визначена посиленням ролі фінансових
господарства загалом та фінансового ринку – зокрема, за умов діджиталізації; по-
друге, причинно-наслідкова невизначеність функціональної інтенсифікації, яка
виражається через експоненційне зростання загроз і можливостей.
Також можна припустити, що для фінансових ринків у цифровій економіці
притаманні суб’єктно-об’єктна трансформація на цифровій основі. З нашого
погляду, найбільш яскраво діджиталізація та її вплив на фінансовий ринок
виявляється саме на суб’єктному рівні. Компаративний аналіз праць вітчизняних
вчених засвідчив, що функціональна таксономія учасників фінансового ринку
найчастіше передбачає виділення таких груп:
 емітенти;
 інвестори;
 фінансові посередники;
 інститути інфраструктури;
 регулятори.
Цифрові трансформації стосуються діяльності кожної з виділених груп
учасників фінансового ринку. Проте, на наш погляд, першочергово варто
акцентувати на цифрових змінах, які стосуються інвесторів та фінансових

34
посередників (зауважимо, що досить часто до цієї групи відносять і суб’єктів
інфраструктури фінансового ринку).
Беззаперечно, інвестор – ключова особа на фінансовому ринку, адже тільки
якщо у економічних агентів формуються заощадження і виникає потреба у їх
інвестуванні, активізуються процеси на фінансовому ринку. Академічна література
рясніє різноманітними концепціями та теоретичними положеннями, які пояснюють
мотивацію для здійснення заощаджень. В першу чергу вони стосуються ощадно-
інвестиційної діяльності домогосподарств (фізичних осіб). Особливо актуальними
зазначені проблеми є для України, де на сьогодні фактично нівельовано основні
стимули для здійснення заощаджень домогосподарствами [27].
Проте в будь-якому випадку, наскрізним положенням, що стосується усіх
наукових праць у цій сфері, є теза про важливість ефективного функціонування
фінансового ринку, як ключового складника серед стимулів ощадно- інвестиційної
діяльності домогосподарств. Відповідно, це актуалізує і питання про діяльність
фінансових посередників, які є найважливішим елементом взаємодії між
власником заощаджень та об’єктом інвестицій. Також треба врахувати і
багатофункціональний характер діяльності фінансових посередників на
фінансовому ринку, які, окрім суто посередницьких функцій, можуть бути
одночасно і емітентами, і інвесторами, і, насамкінець, суб’єктами інфраструктури.
На наш погляд, найбільш показові цифрові трансформації відбуваються на
функціональному рівні діяльності фінансових посередників. Зазначимо, що
питання щодо функцій фінансового посередництва (в окремих наукових працях
говориться не про функції, а про завдання фінансових інституцій) досить
розгорнуто представлене в сучасній академічній літературі.
У науковій праці відомої вітчизняної вченої І. Школьник зазначається, що
фінансові посередники виконують ряд важливих функцій: забезпечення рівноваги
на фінансовому ринку шляхом узгодження попиту та пропозиції, приведення
фінансових інструментів відповідно до потреб ринку; зниження трансакційних
витрат на основі ефекту масштабу; диверсифікація ризиків і забезпечення його
зниження; нейтралізація проблеми асиметричної інформації; підвищення

35
ліквідності фінансових інструментів шляхом надання послуг професійного
управління портфелем активів [28, С. 274-275]. Як бачимо, І. Школьник досить
аргументовано виділяє ті функції, які притаманні фінансовим посередникам.
Більше того, ці завдання перегукуються з тими специфічними функціями, що
притаманні фінансовому ринку в цілому.
Зауважимо, цей підхід до функцій/завдань фінансового посередництва в
цілому іманентний до позицій, які висвітлені у зарубіжній літературі [29]. Як
правило, науковці акцентують якраз на можливостях, що існують у фінансових
посередників у зазначених сферах. Ці можливості насамперед виникають завдяки:
 по-перше, економічній та правовій природі фінансових інструментів;
 по-друге, існуванню різних типів фінансових посередників;
 по-третє, наявності відповідної інфраструктури фінансового ринку
(фондових бірж, депозитарних та клірингових установ тощо).
І зазначені функціональні можливості посилюються на тлі діджиталізації
економіки та фінансового ринку. Узагальнюючи позиції закордонних та
вітчизняних вчених щодо функцій та завдань фінансового посередництва, їх можна
окреслити наступним чином (рис. 1.4).

ОЗНАКИ ТА ФУНКЦІЇ ФІНАНСОВИХ
ПОСЕРЕДНИКІВ
Професійний статус Ефект масштабу
операцій
Управління та Зниження бар’єрів
зниження ризиків невизначеності
Забезпечення ліквідності Трансформація фінансових
фінансових активів ресурсів за термінами, обсягами

Рис. 1.4. Ознаки та функції фінансового посередництва в економіці
Джерело: складено автором.

Інші науковці, окрім виділених функцій/завдань фінансового посередництва,

36
аргументують можливість збільшення дохідності інвестованих ресурсів [30].
Не заперечуючи в цілому такого підходу, зауважимо, що: по-перше, в
сучасних умовах дохідність беззаперечно може розглядатися в якості найбільш
важливого, проте не єдиного критерію здійснення інвестицій; по-друге, не завжди
використання фінансового посередника здатне бути більш дохідним у порівнянні з
альтернативою у вигляді самостійного вкладання ресурсів; по- третє, усі переваги
фінансового посередництва сконцентровані якраз у площині зростання дохідності
інвестицій для клієнтів/споживачів фінансових послуг.
Яким чином трансформуються функції та завдання фінансового
посередництва в умовах діджиталізації? Для пошуку відповіді на зазначене
питання будемо опиратися на виділену вище функціональну інтенсифікацію, що
притаманна для сучасного фінансового ринку у цифровій економіці.
Тому можна зробити висновок, що діджиталізація визначає свій прояв на рівні
кожної із функцій, як властиві фінансовим посередникам. Акцентуємо на
наступних важливих моментах:
1. Відбувається невпинна інституціональна та регуляторна конвергенція
фінансових ринків – сегментарна, і на рівні окремих національних ринків. Як вже
неодноразово підкреслювалося, діджиталізація фактично визначила формування на
глобальному рівні єдиного постійно діючого фінансового простору, який
характеризується міцними взаємозв’язками між окремими учасниками та ринками.
Очевидно, що ключовою передумовою конвергенції у різних формах є
глобалізація. З цього приводу наведемо думку Г. Глухої, яка стверджує, що до
зовнішніх факторів, які обумовили конвергенцію фінансових інститутів слід
віднести «…глобалізацію, основними трендами якої були підвищення мобільності
капіталу та передачі знань і досвіду, загострення міжнародної конкуренції, що
сприяє підвищенню якості споживання; стимулювання розвитку нових технологій
та доступу до них більшого числа учасників фінансового ринку» [31].
На останню тезу варто звернути особливу увагу в контексті предмету нашого
дослідження. Якраз розвиток технологій (переважно у формі цифровізації)
призвів до зростання глобального фінансового ринку. В свою чергу, збільшення

37
кількісних показників беззаперечно «стирає» національні кордони на рівні
фінансових ринків – конкурентні переваги отримують ті фінансові інституції, які
швидко інтернаціоналізують свою діяльність, працюють одночасно на багатьох
ринках, досягаючи таким чином максимальної диверсифікації.
2. Інтернаціоналізація фінансового посередництва визначає і його
універсалізацію. На сьогодні світова спільнота практично відійшла до
багаторічного підходу, згідно якого фінансові системи країн поділялися на
банківсько орієнтовані та орієнтовані на фондовий ринок. Так, в окремих наукових
працях ще пропонується виділення двох чи, інколи, трьох та чотирьох моделей [32],
проте, з нашого погляду, відмова від такої концепції – справа часу. Основна
причина цього – універсалізація фінансового посередництва, яка беззаперечно
посилюється діджиталізацією. Надзвичайно складно чітко артикулювати межу між
різними моделями побудови фінансових систем в умовах, коли банки суттєво
розширюють спектр своїх операцій, а небанківські фінансові установи
функціонують на традиційних для банків сегментах фінансового ринку.
Фактично, саме діджиталізація визначає появу та активне запровадження
концепції «фінансового супермаркету». Досить часто українські вчені розглядають
поняття «фінансовий супермаркет» в контексті інтеграції банківського та
страхового капіталу [33]. З нашого погляду, це занадто вузький погляд на
діяльність таких фінансових установ, адже як фінансовий супермаркет можна
розглядати різні форми поєднання процесу надання фінансових послуг та
здійснення фінансових операцій. Проте, в будь-якому випадку, функціонування
сучасного фінансового супермаркету здійснюється на цифровій основі. Це
найбільш симптоматично виявляється в оцінці переваг, що притаманні
фінансовому супермаркету з точки зору задоволення потреб клієнтів.
Найчастіше до таких переваг відносять:
- зниження трансакційних витрат, в тому числі – за рахунок використання
єдиних для різних за своєю природою фінансових послуг та фінансових операцій.
Як бачимо, фінансовий супермаркет шляхом використання цифрових технологій
активізує зазначену класичну ознаку фінансового посередництва;

38
- розширення спектру доступних фінансових послуг та фінансових
операцій;
- швидке запровадження новітніх інноваційних фінансових продуктів, в
тому числі – на цифровій основі;
- індивідуалізація взаємовідносин фінансового посередника та його
клієнта, серед іншого – завдяки різноманітним цифровим додаткам.
3. Віртуалізація фінансового ринку загалом та діяльності фінансових
посередників – зокрема. З цього приводу відома вітчизняна вчена Т. Фролова
зазначає: «…проявляється в безготівковому й бездокументарному характері
більшості операцій та інструментів фінансового ринку, у результаті чого відсутня
потрібність фізичного переміщення фінансових активів, з’являється можливість їх
цифрового уявлення» [34, С. 124].
В окремих наукових працях виділяють наступні ознаки віртуалізації, що
притаманні фінансовому ринку [35]:
 розвиток глобальної інтегрованої цифрової (віртуальної) інфраструктури.
 консолідація бірж на базі електронних комунікаційних мереж.
 розвиток та поширення альтернативних торговельних систем (позабіржова
торгівля).
Як бачимо, в цьому підході авторка зробила акцент насамперед на
інфраструктурному аспектові віртуалізації. Зауважимо, що такий підхід має право
на життя, адже віртуалізація в першу чергу видозмінила сферу обігу фінансових
інструментів. В кінцевому підсумку це призвело до «розмиття» поняття
«організований ринок», а віртуалізація торгівлі фінансовими інструментами та
послугами багато в чому і визначила «масштабізацію» фінансового ринку цифрової
економіки.
Разом з тим, треба визнати, що інші фахівці наводять інші погляди на сутність
віртуалізації фінансового ринку. Зокрема, ці погляди є достатньо критичними з
точки зору оцінок віртуалізації. В праці вітчизняних науковців зазначається
наступне: «Віртуалізація – це відхід економіки від реального сектору (реального
виробництва) у бік спекулятивних операцій, які не мають реального підґрунтя, а

39
спрямовані лише на отримання прибутку» [36, С. 8].
На наш погляд, ця позиція має дискусійний характер, хоча б тільки через те,
що у бажанні «отримання прибутку» економічними агентами немає нічого
поганого. Більше того, не можна погодитися з тим фактом, що віртуалізація
пов’язана виключно зі зростанням обсягу спекулятивних операцій.
В підсумку можна зазначити, що для фінансового посередництва у цифровій
економіці притаманна «цифрова функціонально-суб’єктна модифікація».
Діджиталізація видозмінює як внутрішнє, так і зовнішнє середовище діяльності
фінансових посередників, в результаті чого:
а) «розмиваються» таксономічні функціональні ознаки фінансових
посередників, коли окремі їх типи починають виконувати принципово нові функції;
б) продукуються інновації на суб’єктному рівні, коли виникають нові
фінансові інституції, які, в свою чергу, продукують нові інноваційні фінансові
інструменти та послуги.

40
РОЗДІЛ 2
ФІНАНСОВІ РИНКИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ:
ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ СУЧАСНОГО ЕТАПУ

2.1. Особливості розвитку фінансових ринків у цифровій економіці

Дослідження проявів та наслідків процесу діджиталізації на сучасних
фінансових ринках визначає необхідність вивчення їх інноваційно- технологічних
аспектів. Очевидно, що фінансовий ринок цифрової економіки насамперед треба
розглядати як ринок інноваційного характеру, для якого характерним є постійна
розробка та запровадження різноманітних фінансових інновацій. В свою чергу,
можна стверджувати, що інноваційні процеси на фінансовому ринку багато в чому
визначені широким використанням цифрових технологій.
Інновації, а з ними – і інноваційна діяльність, є невід’ємною рисою сучасного
суспільства. В свою чергу, інноваційність поступово стала одним із ключових
чинників ефективності та результативності для переважної більшості економічних
агентів. Як наслідок, вже зараз усю економіку (а з нею – і фінансовий ринок)
характеризують як економіку інноваційного типу. Разом з тим, вже зараз стає
зрозуміло, що сприймати інновації як виключно благо недоцільно. Як показав
досвід фінансового ринку, окремі інновації часто можуть стати «точкою
біфуркації», спричинити кризи в масштабах національних сегментів та на
глобальному рівні. Поряд з цим не треба забувати, що саме інновації дали потужний
поштовх для учасників фінансового ринку, спричинили справжній «бум» на
окремих його сегментах, визначили довгострокові тренди розвитку.
На наш погляд, в оцінці інноваційно-технологічних трендів розвитку
фінансових ринків у цифровій економіці варто звернути особливу увагу на кілька
важливих моментів:
 по-перше, існують базові, визначальні інновації, які формуватимуть
траєкторії руху на довгостроковому горизонті;

41
 по-друге, відбувається швидкий розвиток спеціалізованої індустрії
FinTech, яка зараз фактично уособлює інноваційно-технологічний тренд сучасного
фінансового ринку та його сегментів;
 по-третє, проявляються протиріччя, що притаманні інноваційному
процесові на фінансовому ринку у цифровій економіці;
 по-четверте, є невизначеність у міжкраїнових «розривах» у розвиткові та
поширенні фінансових інновацій загалом та цифрових інновацій на фінансовому
ринку.
Зазначимо, що сучасна теорія інновацій оперує поняттями «інновація» та
«фінансова інновація» в достатньо широкому контексті. Є достатньо лаконічні
наукові підходи до цієї проблематики, проте, поряд з цим, є й деталізовані
визначення.
Окрім того, треба зважати, що спектр інновацій постійно змінюється – навіть
на побутовому рівні вже жваво обговорюється модернізація фінансових
технологій. Зазначимо, що в цьому контексті досить часто говорять про ті
технологічні інновації, які є найбільш значимими з точки зору розвитку фінансових
ринків. Такий підхід, з нашого погляду, має як свої переваги, так і недоліки. З
одного боку, навряд чи можна за існуючого темпу інноваційних трендів чітко
обмежити множину «важливих» для фінансового ринку інновацій; з іншого, в
наукових колах формуються футуристичні образи фінансового ринку цифрової
економіки, що є беззаперечно важливим фактором, який має прийматися до уваги
під час аналізу.
Так, В. Рашкован вважає, що мова має йти про шість ключових технологічних
інновацій: інтерфейс програмування додатків, віртуальна й доповнена реальність,
блокчейн, штучний інтелект, інтернет всього, штучний інтелект [74]. Автор
аргументує свою позицію таким чином: по-перше, технологічні інновації є
взаємопов’язаними та стимулюють одна одну; по- друге, невизначеною є ситуація
конкуренції між різними фінансовими інституціями в умовах поширення
технологій; по-третє, фінансові інституції в таких умовах мають знайти розумний
баланс між ефективністю, масштабами та безпековими факторами для себе та

42
клієнтів.
На останню з виділених В. Рашкованом особливостей варто звернути особливу
увагу, адже складність вибору між цими альтернативами притаманна для усіх
учасників фінансового ринку. Питання безпеки фінансових операцій в цифровому
світі гостро стоїть не тільки для фінансових установ, але і для їх клієнтів та
споживачів фінансових послуг. Особливо актуальними ці проблеми є для тих
національних фінансових ринків з недостатньо ефективними інституційними
механізмами (на кшталт України).
В праці іноземних авторів говориться про сім ключових технологій, які
визначатимуть майбутнє фінансового сектору у найближчі 10 років [37]. Зокрема,
це такі технології – штучний інтелект, блокчейн, хмарні сервіси, Інтернет речей,
програмне забезпечення з відкритим вихідним кодом, безсерверна архітектура,
програмне забезпечення, як послуга (англ. – SaaS); low-code та no-code платформи,
які передбачають участь непрофесіоналів в розробці програмного забезпечення;
автоматизація, в тому числі – гіперавтоматизація різноманітних процесів.
В свою чергу, фахівці Delloite описують ключові технології, які впливають на
фінанси, в межах концепції «B.A.S.I.C.», складовими цієї абревіатури є: блокчейн,
штучний інтернет, безпека, інтернет речей, хмарні сервіси [38]. Як і переважна
більшість інших авторів, вказані вчені підкреслюють, що швидке впровадження
цифрових технологій у фінансову сферу формує численні виклики для усіх сторін,
в тому числі – регуляторів та профільних асоціацій.
Компаративний аналіз наукових праць вчених засвідчив, що в контексті
впливу технологій на розвиток фінансового ринку найчастіше згадується блокчейн.
Зокрема, акцентується, що сферами (напрямками) його використання учасниками
фінансовому ринку є [39]:
 ринки капіталів (в тому числі – торгівля фінансовими інструментами,
кліринг, посттрейдингове обслуговування тощо);
 управління активами (управління фондами, діяльність трансфер-агентів в
процесі функціонування інституційних інвесторів);
 платежі та перекази (роздрібні платежі, обслуговування рахунків, в тому

43
числі – у цінних паперах, токени, криптовалюти);
 банківництво та кредитування (кредитне прогнозування та скоринг,
кредитне синдикування);
 фінансування торгівлі на фінансовому ринку (акредитиви та коносаменти
і т.д.);
 страхування (оцінювання страхових випадків та збитків, виплата
страхового відшкодування тощо).
На наш погляд, саме широкий спектр потенційних можливостей визначає
масштабне застосування блокчейн на сучасних фінансових ринках нині та у
найближчому майбутньому (рис. 2.1).
25
22,46
20
15 13,27
10
7,64
4,39
5
2,53
1,46
0,48 0,84
0
Обсяг
2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 2026

Рис. 2.1. Обсяги використання блокчейн у банківництві та на ринку фінансових
послуг, млрд. дол. США
Джерело: складено автором за даними [ 40]. Примітка. Дані 2020-2026 – прогнозні.

Дані рис. 2.1 є переконливим свідченням ролі блокчейн-технології на
сучасному фінансовому ринку. Зокрема, за прогнозними оцінками масштаби
використання блокчейн учасниками фінансового ринку зростуть з 0,28 млрд. дол.
США до 22,64 млрд. дол. США. В абсолютному вимірі це зростання становитиме
22,36 млрд. дол. США, у відносному – майже у 80 разів. Такі дані є не тільки
свідченням зростання важливості блокчейн на сучасному фінансовому ринку,

44
вони, скоріше, характеризують рівень сприйняття цієї технології його
учасниками, визнання місця цих цифрових технологій в бізнес- стратегіях.
Підкреслимо, що хоча блокчейн дає надзвичайно широкі можливості в усіх
сферах сучасного бізнесу та суспільного життя, в першу чергу зацікавленість у його
розвиткові виявляють фінансові інституцій. У надзвичайно великій кількості
наукових праць підкреслюється універсальний характер блокчейн, проте саме
фінансові установи формують основний попит на цей вид цифрових технологій
(рис. 2.2).
Розваги та медіа 1%
Роздрібна торгівля 4%
Урядування 8%
Охорона здоров'я 11%
Енергетика та комунальне господарство 12%
Виробництво товарів 12%
Фінансові послуги 46%
0% 5% 10% 15% 20% 25% 30% 35% 40% 45% 50%

Рис. 2.2. Галузі, що найбільше зацікавлені у розвиткові та використанні блокчейн
Джерело: складено автором за [41]

Не можна обійти увагою того факту, що показник сфери фінансових послуг
(46 %) у кілька разів перевищує показники інших секторів - виробництва товарів
(12 %), енергетики та комунального господарства (12 %), охорони здоров’я (11 %).
На наш погляд, таке галузеве домінування не є випадком – в першу чергу
ініціаторами та драйверами поширення блокчейн є фінансові інституції, які за
рахунок цього отримують значні конкурентні переваги.
Окрім того, треба зважати, що напрями використання блокчейн фінансовими
установами досить різноманітні. Зокрема, для банків пріоритетом є міжнародні
платежі, для здійснення яких блокчейн використовує 60 % установ. Приблизно на

45
однаковому рівні є показники кількох видів банківської діяльності – кліринг та
розрахунки, ідентифікація та перевірка клієнтів, розрахунки та платежі в
криптовалюті, забезпечення транспарентності (рис. 2.3).
70%
60%
50%
40%
30%
20%
10%
0%

Рис. 2.3. Основні напрямки використання технології блокчейн банками у світі
Джерело: складено автором за [42].

Зростання обсягів міжнародної торгівлі товарами та послуги визначає і різке
збільшення транскордонних платежів. Швидкість руху коштів, безпека усіх сторін
фінансових операцій стають вагомим фактором конкурентної боротьби, для якої
характерною є надзвичайно висока мобільність фінансових ресурсів. Зокрема, за
окремими даними в період 2018-2022 рр. обсяг транскордонних платежів зріс з
127,8 трлн. дол. США до 155,9 трлн. дол. США [42].
Привертає увагу характер цих платежів – зокрема, за даними 2022 року 150,7
трлн. дол. США становлять платежі типу «Бізнес – Бізнес»; 1,6 трлн. дол. США
платежі «Бізнес – Споживач»; 2,8 трлн. дол. США платежі «Споживач – Бізнес»,
інші 0,8 трлн. дол. США припадає на платежі типу «Споживач – Споживач».
На наш погляд, оцінюючи зазначені тенденції можна зробити ще один
важливий висновок. Він полягає в тому, що розвиток цифрових фінансових
технологій – ключова ознака «фінансиалізації» сучасної економіки. При цьому

46
прояви «фінансиалізації» полягають не тільки у лідерстві фінансового сектору в її
архітектоніці. Досить показовими є тенденції щодо використання цифрових, в тому
числі – фінансових, технологій в контексті бізнес-процесів на рівні корпорацій.
Зокрема, дані по європейським компаніям переконливо свідчать, що поступово
діджиталізація проникає у діяльність все більшої кількості підприємств з різною
галузевою приналежністю (рис. 2.4).
90% 81%
80%
70% 61% 60%
60% 52%
50%
37% 38% 37%
40% 34% 33%
28%
30% 26%
22%
18%
20% 14%
8% 9%
10%
0%
Великі підприємства Середні та малі підприємства

Рис. 2.4. Сфери застосування цифрових технологій підприємствами ЄС, %, в
розрізі розмірів підприємства
Джерело: складено автором за [43].

Як видно з рис. 2.4 найбільш поширеною формою діджиталізації бізнес-
процесів для підприємств ЄС є обмін електронною інформацією, використання
соціальних медіа та хмарних сервісів. Зокрема, для обміну електронною
інформацією цифрові технології використовують 81 % великих підприємств та 37
% середніх та малих підприємств. В свою чергу, застосування соціальних медіа
характерне для 61 % великих підприємств та 28 % середніх та малих підприємств.
Однією із найбільш затребуваних цифрових технологій нині на фінансовому
ринку беззаперечно є штучний інтелект (далі – англ. AI). Цей висновок стосується
усіх без виключення сфер економічної діяльності, що іманентно відображається на
тенденціях відповідного сегменту цифрових технологій (рис. 2.5).

2000
47
1800

1600

1400

1200

1000
1847,5
800
1415,1
600
1068,7

400 795,4
582,4
200 420,4
298,2
142,3 207,9
95,6
0
2021 2022 2023 2024 2025 2026 2027 2028 2029 2030
Рис. 2.5. Обсяг ринку штучного інтелекту у світі у 2021-2030 рр., млрд. дол. США
Джерело: складено автором за даними [44].

Як і у випадку з блокчейн-технологіями, можна зробити висновок, що нині ми
є свідками безпрецедентного, фактично «вибухоподібного» зростання обсягів
використання АІ у світі. Зокрема, прогнозується, що у 2021-2030 рр. середньорічні
темпи приросту складатимуть 39,1 %, при цьому загальний обсяг ринку
збільшиться з 95,6 млрд. дол. США у 2021 році до 1847,5 млрд. дол. США у 2030
році.
Якщо порівняти ці дані, з даними, які стосуються сегменту блокчейн-
технологій, можна зробити однозначний висновок про взаємопов’язаність
тенденцій. Це свідчить, з одного боку, про чітку логіку процесу діджиталізації
світової економіки та фінансових ринків, а також про значне потенційне
розширення напрямів використання цифрових технологій їх основними
учасниками.
AI створює широкий спектр можливостей в процесі здійснення фінансових
операцій та надання фінансових послуг. Зараз найбільш поширеними напрямками
його використання є такі (рис. 2.6).

48

Управління активами 25%

Робота зі споживачами 31%

Персоналізація продуктів, послуг 33%

Кіберзахист 33%

Аналіз фінансових угод 41%

Виявлення шахрайства 58%

0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70%

Рис. 2.6. Основні напрямки використання штучного інтелекту на глобальному
ринку фінансових послуг
Джерело: складено автором за [45].

Як бачимо, найчастіше штучний інтелект використовують для запобігання та
виявлення шахрайства (58 % установ). Як вже говорилося, діджиталізація призвела
і до появи різноманітних ризиків, які визначені використанням цифрових
технологій. Нині «цифрове» шахрайство у фінансовому секторі сягнуло
колосальних масштабів. Це не тільки обумовлює збитки фінансових установ, але й
суттєво підриває довіру до їх діяльності з боку учасників фінансових операцій.
Так, тільки у Великобританії протягом 2013-2021 рр. щорічні втрати від
шахрайських дій з картками коливаються в діапазоні 360-670 млн. фунтів [46]. При
цьому, як справедливо зазначають автори дослідження, багато випадків
шахрайства залишаються в тіні, або виявляються з певним часовим лагом. Проте,
фінансові установи витрачають колосальні кошти для запобігання різноманітним
видам шахрайства, і відповідно, інвестують значні кошти в цей напрям.
Аналогічним чином варто розглядати і використання можливостей AI для
кіберзахисту (33 % банків). Достатньо поширеною є практика застосування
штучного інтелекту для аналізу фінансових угод – 41 %, персоналізації продуктів
та послуг (фактично, тут мова йде про аналіз існуючих та потенційних клієнтів) –

49
33 %, роботі зі споживачами – 31 % та управління активами – 25 %. Загалом,
опираючись на наведені дані, можна зробити висновок, що вже зараз штучний
інтелект стає домінуючою технологією для учасників фінансових ринків.
В контексті поширення технологій AI на фінансових ринках варто акцентувати
ще на двох напрямках, які, з нашого погляду, найбільш суттєво вплинули і
продовжують впливати на взаємовідносини фінансових інституцій з їх клієнтами.
Тут мова йде про чат-боти та робо-едвайзери, функціонування яких засноване серед
іншого на технологіях штучного інтелекту. В обох випадках потрібно говорити про
революційний вплив цих технологічних інновацій як на процес взаємодії
фінансових установ з клієнтами, так і на процес інвестування та управління
фінансовими активами.
Нині технологія чат-ботів видається вже наскільки звичною, що навіть
проводиться їх рейтингування за окремими критеріями (насамперед, з точки зору
зручності для споживача фінансових послуг). Функціонування сучасного чат-боту
передбачає не просто відповіді на питання, а виконання багатьох функцій –
управління грошима, фінансові консультації, ухвалення рішення про позику,
податкові консультації, іпотека, віртуальні консультації, комплаєнс, запобігання
шахрайству [47]. Тобто в цьому контексті варто говорити не про еволюцію чат-
ботів, а практично революційний тренд їх розвитку, який зробив їх практично
незамінним супутником сучасних фінансових установ.
Як показують результати досліджень, лише незначна кількість – 13 % –
фінансових установ вважає, що у своїй діяльності вона може обійтися без чат- боту
(рис. 2.7).
Використання чат-ботів несе в собі певні загрози – не тільки
«технологічні» ризики, але й, наприклад, соціальні – більш ніж ймовірне
скорочення значної кількості працівників фінансових установ. Проте,
беззаперечно, що чат-боти один із найбільш перспективних сегментів, як усієї
економіки, так і фінансових ринків. В перспективі світовий ринок чат-ботів зросте
у розмірах до 42 млрд. дол. США до 2030 року [48]. Не в останню чергу такий
приріст відбудеться завдяки ключовим перевагам використання цієї цифрової

50
технології – ефективності, персоналізації, інтеграції у загальну модель комунікації
з клієнтами, насамкінець, зниженню операційних витрат.
13% 15%
Вже використовується
Активне запровадження
15%
Буде запроваджено в найближчі 12
місяців
Буде запроваджеватися в наступні 2-
31%
3 роки
Немає потреби
26%

Рис. 2.7. Оцінка фінансовими установами необхідності використання чат-ботів у
своїй діяльності, %
Джерело: складено автором за [47].

Ключовим, на наш погляд, фактором «цифрової» трансформації сучасних
фінансових ринків є поява та потужний розвиток FinTech компаній. Фактично в
цьому випадку ми маємо справу з процесом інституціоналізації фінансових ринків,
сутність якого полягає у появі та поширенні фінансових інституцій під впливом
діджиталізації.
В оцінці трендів FinTech індустрії на глобальному рівні треба виходити з того,
що на сьогодні існує цілий ряд установ та організацій, звітність яких містить певні
розбіжності щодо тих чи інших кількісних показників зазначеного сегменту.
Поряд з цим, в будь-якому випадку такі кількісні параметри є релевантні
щодо процесів, які відбуваються у FinTech індустрії на сучасному етапі розвитку.

51
300 8000
7321
7000
250
238,9 6006
6000
216,8
200
5000
4379 4437
164,1
150 4000
124,9
3000
100
2000
50
1000
0 0
2019 2020 2021 2022
Кількість угод Обсяг угод

Рис. 2.8. Кількісні параметри інвестицій у FinTech індустрію у 2019- 2022 рр.,
млрд. дол. США; од.
Джерело: складено автором за даними [49].

Дані, зображені на рис. 2.8 є переконливим свідченням як масштабів сучасного
сегменту FinTech, так і його визначальних тенденцій. Підкреслимо, що наведені
цифри характеризують три ключових механізми інвестування FinTech індустрії –
венчурний капітал (англ. абрев. – VС), приватні інвестиції (англ. абрев. – PE) та
шляхом угод злиття і поглинання (англ. – M&A).
Привертають увагу і структурні особливості інвестування в сегменті
фінансових технологій. Аналізуючи це питання слід розуміти, що в академічній
літературі немає єдиного підходу до сегментації FinTech. Зокрема, фахівці KPMG
пропонують виділяти наступні ключові сфери: платежі (англ. – payments),
страхування (англ. – insurtech), регуляторні технології (англ. – regtech),
кібербезпека, управління інвестиціями та активами (англ. – wealthtech),
блокчейн/криптовалюти [49].
Зрозуміло, що наведена сегментація відображає суто авторський підхід до
виділення певних видів фінансових технологій і має дискусійний характер. Проте,
за її допомогою можна оцінити не тільки привабливість тих чи інших сегментів для
інвестицій в FinTech, але й опосередковано спроектувати їх потенційний вплив на

52
фінансове господарство загалом та фінансовий ринок – зокрема.
Якщо орієнтуватися саме на такий поділ, то можна зробити висновок, що
ключовим напрямом розвитку FinTech на сучасному етапі є платіжні сервіси та
блокчейн/криптовалюти.
Сукупний обсяг інвестицій в платіжному сегменті становив 247,1 млрд. дол.
США, тоді як показник другого за рангом сегменту –
«Блокчейн/криптовалюти» лише 63,7 млрд. дол. США. Не можна не відмітити
суттєвого зростання зацікавленості у розробці фінансових технологій в сегменті
RegTech – так, якщо у 2019 році їх обсяг складав лише 3,7 млрд. дол. США, то у
2022 році – вже 18,6 млрд. дол. США (табл. 2.1).
Таблиця 2.1 – Структура інвестицій у FinTech за сегментами, у 2019-2022 рр.,
млрд. дол. США

Сегмент 2019 2020 2021 2022 Всього
Платежі 107,8 29,1 57,1 53,1 247,1
Страхування 12,9 15,5 12,1 7,1 47,6
Регуляторні технології 3,7 10,6 11,8 18,6 44,7
Кібербезпека 1,1 2,2 5,1 2,1 10,5
Управління 0,4 0,2 2,0 1,2
інвестиціями та 3,8
активами
Блокчейн/Криптовалюти 5,3 5,3 30,0 23,1 63,7
Джерело: складено автором за даними [49].

Цілком очевидними є причини нарощування фінансових технологій, що
спрямовані на розвиток блокчейну та криптовалют (4,3 раза за досліджуваний
період). Якраз на ринку криптовалют (не в останню чергу за рахунок масштабного
зростання їх вартості) сформовано передумови для масштабних інвестицій з
високою нормою прибутковості. Проте, також треба зважати і на той факт, що
висока волатильність зазначеного сегменту суттєво впливає на інвестиційні
настрої. Внаслідок чого, зокрема, відбулося зниження обсягу інвестицій у 2022 році
на 23,0 %.
Якщо порівняти наведені дані щодо інвестицій у FinTech з кількісними
оцінками блокчейн, можна дійти висновку, про існування тісного лінійного зв’язку.
Сектор FinTech компаній надзвичайно чутливий до потреб учасників фінансового

53
ринку і намагається достатньо швидко реагувати на них відповідними
технологічними розробками. Формується тісний зв’язок на рівні «FinTech
коимпанії – учасники фінансового ринку», в основі якого – інтереси. Зазначимо,
що незважаючи на високу волатильність показників, в загальному FinTech-
компанії генерують значні обсяги прибутку і ця тенденція збережеться у
середньостроковій перспективі. Більше того, така прибутковість є додатковим
фактором, який стимулює надходження інвестицій у зазначений сегмент (рис. 2.9).
300
259
250 239
216
200 190
145
150
120
114
100 90
50
0
2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024

Рис. 2.9. Обсяги прибутку FinTech-індустрії у 2017-2024 рр., млрд. дол. США
Джерело: складено автором за [49]. Примітка: 1. Дані за 2023-2024 рр. прогнозні.

В загальному можна зробити наступні висновки: по-перше, на сьогодні
сформовано потужний інноваційно-технологічний тренд розвитку економіки в
цілому та фінансових ринків – зокрема; по-друге, попит на діджиталізацію бізнес-
процесів з боку економічних агентів визначив масштабізацію цифрових технологій
та відповідних ринкових сегментів; по-третє, тенденції окремих ринків цифрових
технологій тісно корелюють між собою, а сфери їх використання учасниками
фінансового ринку відображають реальні потреби фінансових інституцій та їх
клієнтів.

54
2.2.Напрямки цифрової трансформації фінансових ринків

Проте, як вже зазначалося, цифрова трансформація фінансових ринків має
очевидний «глобальний» характер. Ця «глобальність» визначає неоднозначний
характер діджиталізації, адже сама глобалізація викликає діаметрально протилежні
оцінки в наукових колах. Глобалізаційні імперативи цифрової трансформації
фінансових ринків
Насамперед, усі без винятку сегменти фінансового ринку отримують
потужний стимул для вибухоподібного зростання. Відбувається кількісна
масштабізація як окремих сегментів, так і загалом усього глобального фінансового
ринку цифрової економіки. Можна навести десятки та сотні цифр, які
демонструють кількісне прирощення в останні десятиріччя (і, особливо, з початку
ХХІ ст.). В першу чергу це стосується як потенціалу фінансових інституцій, так і
параметрів ринку корпоративних цінних паперів. Зокрема, на рис. 2.10
продемонстровано динаміку активів фінансових інституцій на глобальному рівні.
600 18,00%
16,00%
486,6
500 468,7 14,00%
404,1 12,00%
400 382,3 378,9
10,00%
328,9 330,9 339,9
320,1 325
302,5 8,00%
300
6,00%
4,00%
200
2,00%
100 0,00%
-2,00%
0 -4,00%
2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021

Рис. 2.10. Cукупні активи фінансових інституцій на глобальному рівні, 2011-2021
рр., трлн. дол. США
Джерело: складено автором за [49].

55
Так, треба погодитися, що в окремих випадках можна виявити навіть і
зменшення кількісних показників. Як це відбулося у 2015 році (-1,78 %) та у 2018
році (-0,89%). Проте це жодним чином не відміняє того факту, що просто на наших
очах відбувається невпинна «фінансиалізація» глобальної економіки, фінансовий
капітал стає її головною рушійною силою, як для формування позитивних трендів,
так і відправною точкою під час виникнення економічних криз. Лише з 2011 по
2021 рік активи глобальних фінансових інституцій зросли з 302,5 трлн. дол. США
до 486,6 трлн. дол. США (або на 60,85 %). Усі зазначені процеси на глобальному
фінансовому ринку чітко вписуються в концепцію побудови так званої «фінансової
економіки», яка є досить популярною серед науковців.
Зрозуміло, що збільшення обсягів операцій на фінансовому ринку, кількості
учасників фінансових операцій внаслідок цифрової трансформації визначає і появу
досить специфічних ризиків. Очевидно, що цифрові технології видозмінюють та
покращують підходи до управління ризиками на фінансовому ринку. Поряд з цим,
діджиталізація багато в чому призвела до модифікації старих та появи принципово
нових ризиків. Прямим наслідок цифрової трансформації глобальної економіки та
фінансових ринків є поява та поширення кіберзлочинності.
За окремими оцінками до 2025 року глобальні втрати від кіберзлочинності
складатимуть 10,5 трлн. дол. США, і значну частину з них складатимуть втрати,
прямо чи опосередковано пов’язані з фінансовими угодами. Фактично,
діджиталізація одночасно розширює можливості як для сумлінних учасників
фінансових операцій, так і для різноманітних злочинців. А кіберзлочинність
загалом стала настільки невід’ємною частиною фінансових операцій у
віртуальному середовищі, що крупні гравці витрачають значні кошти для
запобігання їй та/або компенсації можливих втрат (рис. 2.11).

56
3000
2527
2500
2000
1509
1500 1386
998
927
1000 856 795
721
642 690
598
456 471 488 467
500
277
146 207
0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Кількість З них - з витоком даних

Рис. 2.11. Кількість кіберінцидентів у фінансовому секторі у 2013-2021 рр., од.
Джерело: складено автором за [50].

Очевидно, що дані рис. 2.11 характеризують лише видиму частину
«айсберга» кіберзлочинності у фінансовому секторі. В цифровій економіці
інформація (в тому числі – у цифровій формі) перетворилася на потужний
стратегічний ресурс. Саме тому фінансові інституції вкрай неохоче оприлюднюють
дані як про різноманітні кібератаки на власні інформаційні системи, так і про витік
інформації внаслідок таких атак. Але навіть з врахуванням певної інформаційної
асиметрії дані рис. 2.11 демонструють одну важливу тенденцію – в цифровій
економіці учасники фінансового ринку (насамперед, фінансові інституції) змушені
нести додаткові витрати, пов’язані з кіберзахистом. В умовах, коли в світі у 2021
році було зареєстровано більш ніж 2,5 тис. кіберінцидентів фінансові посередники
змушені витрачати колосальні кошти на захист даних. Фактично, це є своєрідною
«платою» учасників фінансового ринку за активне використання цифрових
технологій.
При цьому, підкреслимо, що в майбутньому обсяг таких втрат тільки
зростатиме, адже на тлі зростання фінансових ринків, збільшення рівня їх
діджиталізації, відповідним чином збільшуватимуться різноманітні кіберзагрози.
На сьогодні, в окремих працях найбільш значимими з них є (рис. 2.12).

57

КЛЮЧОВІ КІБЕРЗАГРОЗИ У ФІНАНСОВОМУ
СЕКТОРІ
Фішинг Програми-вимагачі Вразливість програмного
забезпечення
DDoS-атаки Атаки на ланцюги Підробні рахунки
постачання

Рис. 2.12. Найбільш значимі кіберзагрози для розвитку глобального фінансового
сектору
Джерело: складено автором за [51].

Під впливом поширення цифрових технологій відбувається зміна вектору
розвитку як «традиційних» сегментів глобального фінансового ринку, так і поява
та трансформація відносно «нових». Зокрема, це можна продемонструвати на
основі даних про обсяги окремих ринків «традиційних» ринків – наприклад,
корпоративних цінних паперів – в порівнянні з динамікою окремих ринків
криптовалют [52].
Так, станом на початок 2014 року курс Bitcoin становив 760 дол. США, а на
початок 2023 року – 16547 дол. США; максимальний курс цієї криптовалюти
перевищував свого часу 67,0 тис. дол. США. Капіталізація світового ринку
криптовалют станом на початок 2023 року становила 793,3 млрд. дол. США, на тлі
цього привертають увагу показники обсягу торгів на світовому ринку облігацій, які
за результатами 2022 року склали 115,76 трлн. дол. США. Як бачимо, з
врахуванням появи різноманітних інновацій, фінансовий ринок продовжує
виконувати одну із ключових своїх функцій – розподіляти капітали на користь
перспективних напрямків інвестування. Проте, питання щодо того, настільки
економічно ефективними є такі напрями інвестування залишається відкритим.
Одним із аспектів кількісного зростання усіх без винятку сегментів
фінансового ринку цифрової економіки є формування глобальної торгівельної
інфраструктури фінансових ринків. Цифрові технології фактично вже зараз

58
формують значною мірою безбар’єрний глобальний фінансовий ринок, на якому
для укладання угоди необхідно мінімум часу та, фактично, пристрій, який
підключено до мережі Internet.
Ще кілька десятиліть тому саме технічний доступ до ринку (зокрема, і до
біржової торгівлі) вважався однією із ключових переваг фінансових інституцій у
порівнянні з індивідуальними інвесторами. Проте зараз завдяки розвиткові
цифрових технологій можливості у зазначеній сфері вирівнюються. Фактично, ми
є свідками інституційних (суб’єктних) змін на сучасному фінансовому ринку, коли
відбувається перенесення місця торгівлі фінансовими інструментами з біржової
«ями» у віртуальне середовище.
В якості прикладу таких інституційних змін можна навести діяльність на
фінансових ринках онлайн-брокерів. Зазначимо, що найчастіше до ключових ознак
онлайн-брокерів (їх поява припадає на середину 90-х ХХ ст.) відносять:
 здійснення посередництва під час купівлі-продажу цінних паперів та
інших фінансових інструментів;
 здійснення взаємодії з клієнтами виключно онлайн;
 використання цифрових платформ та відповідного програмного
забезпечення для здійснення своєї діяльності [53].
Як правило, з точки зору «наповнення» послуг виділяють три групи онлайн-
брокерів (рис. 2.13).

Брокер з повним спектром послуг – представляють собою
«єдиний» центр, в якому задовольняється попит на усі можливі
послуги на фінансовому ринку
ОНЙЛАН-
БРОКЕРИ
ГЛОБАЛЬНОГО Дисконтні брокери – надають послуги за зниженою ціною і
ФІНАНСОВОГО фактично обмежуються торгівлею фінансовими
РИНКУ інструментами
Брокери робо-едвайзери – онлайн-платформи, що здійснюють
алгоритмічну торгівлю фінансовими інструментами з
мінімальною участю людини
Рис. 2.13. Класифікація онлайн-брокерів на глобальних фінансових ринках
Джерело: складено автором з використанням [53].

59

Зазначимо, що якраз розвиток цифрових технологій визначив і зростання
зацікавленості в онлайн-брокериджі та відповідне збільшення кількісних
показників цього сегмент. Очевидно, що без діджиталізації поява та подальший
активний розвиток цього виду фінансових інституцій був би абсолютно
неможливим. Тому така форма інституціоналізації на глобальному фінансовому
ринку має ключову причину – розвиток цифрових технологій – та явні наслідки у
вигляді підвищення попиту на фінансові інструменти з боку індивідуальних
інвесторів. Для останніх такі послуги мають однозначні переваги у порівнянні з
традиційними механізмами інвестування у фінансові інструменти. Насамперед,
треба говорити про мінімізацію часу на проведення фінансових операцій та значне
зниження трансакційних витрат.
Для прикладу, вже на початок 2022 року онлайн-брокери на біржовому ринку
цінних паперів США (в цьому випадку мова йде про дисконтних брокерів) мали
колосальну кількість клієнтів. Так, лідером була компанія Fidelity (33,2 млн.
користувачів), далі розташувалися Charles Schwab (14,1 млн. користувачів),
Robinhood (13 млн. осіб) (рис. 2.14).
35 33,2
30
25
20
15 14,1
13
12 12
10
6 6 6
5 3
0
Fidelity Charles Robinhood Webull TD E-trade size Vanguard Ally Invest Merril Invest
Schwab Ameritrade

Рис. 2.14. Кількість клієнтів у найбільших дисконтних біржових онлайн-брокерів
США, млн. осіб
Джерело: складено автором за [54].

60

Підкреслимо, що розвиток цифрових технологій є і важливим фактором
модифікації конкурентних стратегій інших учасників фінансового ринку. В якості
прикладу можна навести фондові біржі, які, намагаються адаптуватися до
цифрових змін активно запроваджують різноманітні технології, створюють
альтернативні ринки, чи альтернативні торгівельні майданчики (на кшталт Globex).
Таким чином, можна зробити висновок, що діджиталізація фактично
видозмінила інституційну архітектоніку глобального фінансового ринку. Такі
зміни відбуваються на двох рівнях: по-перше, продукуються інституційні інновації,
які передбачають появу нових фінансових інституцій, які функціонують переважно
на «цифрових» засадах; по-друге, існуючі фінансові інституції змінюють свої
корпоративні стратегії, намагаючись максимізувати конкурентні переваги від
використання цифрових технологій.
Проте під впливом діджиталізації зміни відбуваються і на інструментарному
рівні. Виникли принципово «нові» активи, які переважно мають цифрову
природу. Колосальне зростання їх вартості за короткий період (в якості прикладу
можна навести Bitcoin) викликало і очевидний сплеск зацікавленості з боку різних
груп інвесторів.
Якщо орієнтуватися на прогнозні дані до 2026 року, то найбільшу питому вагу
займатимуть криптовалюти, далі знаходитимуться токени на акції та облігації. В
цьому контексті вчені найчастіше говорять про процес токенізації та його
колосальні масштаби у найближчі роки (рис. 2.15).
Як вже зазначалося, завдяки базовим характеристикам цифрової економіки
відбулася кількісна та якісна трансформація фінансового ринку. Не тільки
суттєво зросли обсяги операцій, але й змінилися інші форми відносин між
суб’єктами фінансового ринку, і в основі таких процесів – саме діджиталізація.
Більше того, можна припустити, що цифрові технології певною мірою дають
можливість не тільки знизити бар’єри для споживачів фінансових послуг та
учасників фінансових операцій, але й формують передумови для «згладжування»
окремих міжкраїнових та регіональних дисбалансів, що були сформовані на
фінансових ринках у «доцифрову» епоху.

61

2000
1800
1600
1400
1200
1000
800
600
400
200
0
2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 2026
Цифрові активи

Рис. 2.15. Обсяги ринку цифрових активів у Європі у 2018-2026 рр., млрд. євро
Джерело: складено автором за [55].
Примітка. 1. Дані за 2023-2026 – прогнозні.

Це питання має надзвичайно важливе значення для сучасного розвитку
людської цивілізації. Саме глибокі міжкраїнові дисбаланси, в тому числі – на рівні
фінансового розвитку, найчастіше використовуються противниками глобалізації в
якості головного аргументу. Цифрові технології «зближують» національні
фінансові ринки, точніше, спрощують доступ до фінансових послуг та інструментів
насамперед для фізичних осіб. Яскравим свідченням цього є кількість споживачів
онлайн- банкінгу та їх розподіл між різними регіонами світу (рис. 2.16).
Дані рис. 2.16 дають можливість дійти наступних важливих висновків, які, на
наші переконання, характеризують не тільки ситуацію, що склалася у світі з
онлайн-банкінгом, але й загалом щодо рівня адаптації банківського бізнесу та
споживачів його послуг до взаємодії в умовах діджиталізації:
по-перше, чітко окреслена залежність між кількістю споживачів онлайн-
банкінгу та населенням окремих регіонів світу. Зокрема, найбільш густо населеним
регіоном світу є Китай, Східна та Південно-Східна Азія, відповідно, протягом
досліджуваного періоду кількість споживачів зросла з 805,1 млн. осіб до 974,3 млн.

62
осіб. При цьому також варто звернути увагу, що за рівнем доходу на одну особу
країни цієї географічної групи не є лідерами. Звідси можна зробити проміжний
висновок, що діджиталізація частково нівелює роль доходів населення як чинника
споживання фінансових послуг загалом та цифрових фінансових послуг – серед
них. В той же час, не можна проігнорувати того факту, що частка досліджуваного
регіону в загальній кількості споживачів онлайн банкінгу знижується – з 42 % у
2020 до 38 % у 2024 році (прогнозне значення);
3000
2500
2000
1500
1000
500
0
2020 2021 2022 2023 2024
Китай, Південно-Східна та Східна Азія Північна Америка Європа Латинська Америка Інші країни

Рис. 2.16. Кількість активних користувачів онлайн-банкінгу у світі, в розрізі
регіонів, 2020-2024 рр., млн. осіб
Примітка. 1. Дані за 2023-2024 рр. – прогноз.
Джерело: складено за даними Statista [56].

 виділене вище зниження питомої ваги регіону «Китай, Східна та Південно-
Східна Азія» не в останню чергу відбувається через фіксацію високих темпів
приросту в групі «Інші країни». Так, у період 2020-2024 рр. за прогнозами питома
вага таких країн зросте з 20,3 % до 26,1 %;
 показово, що найбільші темпи зростання споживачів онлайн-банкінгу
притаманні якраз групам країн, з середніми та низькими рівнями доходів на одну
особу. Зокрема, відносне зростання для Латинської Америки – 81,6 %, для групи
«Інші країни» - 71,6 %. Для прикладу, аналогічний показник для Європи – 20,2 %,

63
для Північної Америки – 16,4 %. Частково такі розбіжності можна пояснити різним
рівнем «глибини» діджиталізації банківського сектору в країнах з високими
доходами та інших країнах. В «старій» Європі, США та Канаді відбулося
«насичення» сегменту онлайн-банкінгу, тоді як в інших країнах зберігається
значний ресурсний потенціал для зростання. Разом з тим, ми не виключаємо того
факту, що діджиталізація в формі онлайн-банкінгу за рахунок зниження
трансакційних витрат здатна призвести до «включення» до групи споживачів
фінансових послуг фізичних осіб з незначними доходами.
В той же час, цифрова природа онлайн-банкінгу фактично нівелює вплив
просторових факторів на банківський складник інституційної фінансової
інфраструктури. В ситуації, коли доступ до банківських послуг забезпечується за
допомогою смартфону, безпосередньо місцезнаходження банку та його філій не
має принципового значення. Фактично, сьогодні мова йде про те, що смартфон з
доступом до мережі Internet можна розглядати як певний «фінансовий кластер»,
який забезпечує взаємодію його власника з фінансовими інституціями (насамперед,
банками). З нашої точки зору саме цим можна пояснити той факт, що основна
кількість споживачів онлайн банкінгу знаходиться в Китаї, Південно-Східній та
Східній Азії, проте за кількістю онлайн банків лідирує Європа (рис. 2.17).
Африка та Середній
Схід
Азія - Тихоокеанський
регіон
Латинська
Америка
Північна
Америка
Європ
а
0 10 20 30 40 50 60 70 80 90
Кількіст
ь
Рис. 2.17. Кількість онлайн банків в окремих регіонах світу, станом на липень
2022 року, од.
Джерело: складено автором за [57].

64

Компаративний аналіз наукової літератури переконливо свідчить, що серед
вчених та практиків на сьогодні відсутні єдині, стандартизовані підходи в питанні
ключових характеристик та наслідків діджиталізації для економічних відносин та
глобального фінансового ринку [58].
Разом з тим, в переважній більшості наукових праць артикулюється позиція,
що найбільш явними наслідками розвитку цифрових технологій для економіки є:
докорінна зміна архітектоніки глобальної економіки та лідерство галузей,
функціонування яких засноване на використанні цифрових технологій; зниження
рівня трансакційних витрат в цілому в економіці та на рівні окремих бізнес-
процесів; формування та поширення принципово нових методів конкурентної
боротьби (заснованих на доступові до інформації та технологій її обробки) між
різними економічними агентами тощо.
В якості проміжного висновку зазначимо, що досить показовим є аналіз
очікувань учасників фінансового ринку від використання цифрових технологій.
Дослідження засвідчили, що, зокрема, використання технологій, заснованих на Big
Data має, на думку учасників фінансового ринку, призвести до: нарощування
конкурентоспроможності, оптимізації витрат, розширення клієнтської бази,
покращення клієнтського досвіду та зростання частки маржинальності [59].
Узагальнюючи дослідження інноваційно-технологічних аспектів розвитку
глобальних фінансових ринків у цифровій економіці, можна зробити висновок про
наявність наступних ключових ефектів (рис. 2.18).
Очевидно, що багатовекторний вплив діджиталізації на глобальний
фінансовий ринок визначає постійну появу нових ефектів та модифікацію вже
існуючих. Проте, саме таке узагальнення, на наш погляд, дає можливість не тільки
оцінити тенденції глобального фінансового ринку в контексті діджиталізації, але
може бути використане для оцінки впливу цифрових технологій на окремі
національні фінансові ринки. Цей підхід базується на тому, що якраз цифровізація
є однією із ключових передумов глобальності фінансового ринку будь-якої
держави.

65
ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ

Безперервність процесу розвитку Цифрове лідерство фінансових
цифрових технологій інституцій

Синхронний характер розвитку Масштабізація обсягів фінансових
цифрових технологій операцій

Позиціювання FinTech-сектору в Інституційні, інструментарні та
якості невід’ємного сегменту регуляторні інновації

Поширення кіберінцидентів та Зміна формату взаємодії між
кіберзлочинності учасниками операцій

Різновекторні зміни обсягу Залежність «фінансова грамотність –
трансакційних витрат сприйняття цифрових технологій»

ГЛОБАЛЬНИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Рис. 2.18. Ключові ефекти діджиталізації для функціонування глобального
фінансового ринку
Джерело: розроблено автором

2.3.Передумови діджиталізації фінансового ринку України

Вивчення актуального стану та перспектив діджиталізації фінансового ринку
України потребує як синтезу теоретико-наукових положень, що стосуються
реформування вітчизняної економіки, так і прагматичних засад здійснення таких
трансформацій. В цьому контексті необхідно звернути увагу, серед іншого, на
постулати інституційної теорії, адже, як справедливо зазначають вітчизняні вчені,
вона, як складова сучасної економічної теорії, забезпечує «…багатоманітність
проблем та ідей, за допомогою яких їх можливо розв’язати; багатоваріантність
гіпотез і концепцій; множинність методів досліджень (методологічний

66
плюралізм)» [60].
Виходячи з цього, саме інституціоналізм, на наш погляд, дає можливість
аналізувати діджиталізацію фінансового ринку України в контексті загального
дискурсу реформ в Україні, визначити результати розбудови вітчизняного
фінансового ринку на цифрових засадах не тільки з точки зору його функцій, але й
з позиції формування в нашій державі цифрового суспільства. Тому інститути, на
наш погляд, як певні сформовані «правила гри», визначають не тільки сучасну
конфігурацію діджитал-процесів в економіці та на фінансовому ринку, але й їх
стратегічні перспективи.
Відправною точкою для оцінки впливу діджиталізації на розвиток фінансового
ринку України беззаперечно має стати сучасна позиція нашої держави і
різноманітних рейтингах, які дають можливість провести міжкраїнові порівняння.
З одного боку, зазначені рейтинги не завжди релевантні до процесів, що
характеризують використання діджитал-технологій в суспільному житті, проте, за
їх допомогою можна детермінувати місце нашої країни на глобальній цифровій
мапі світу.
Так, станом на кінець 2022 року Україна займала наступні позиції в окремих
рейтингах (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 – Ренкінги України за рівнем діджиталізації суспільства та економіки

№ Рейтинг Ренкінг/Оцінка України Період розрахунку1
з.п.
1 Digital Adoption Index 85 2016
2 Global Connectivity Index 52 2020
3 The IMD World 54 2021
Competitiveness Ranking
4 Network Readiness Index 50 2022
Джерело: складено автором.
Примітки. 1. Окремі міжнародні рейтинги та індекси розраховуються не у щорічному режимі.

Очевидно, відкрите вторгнення в Україну у лютому 2022 року радикальним
чином змінило акценти у суспільному розвиткові, тому розраховувати зараз на
швидке покращення позиції України у різноманітних рейтингах діджиталізації до

67
закінчення війни не варто. Проте в таких умовах проявилася залежність сучасного
світу від цифрових технологій, насамперед, у воєнному аспекті.
В той же час, об’єктивно треба визнати, що хоча у більшості таких рейтингів
Україна знаходиться в діапазоні шостого десятку, за останні передвоєнні роки
вдалося досягнути прогресу за багатьма показниками діджиталізації. В тім, ще раз
підкреслимо, що у період поствоєнної відбудови України окремі аспекти розвитку
цифрової економіки потребуватимуть особливої увагу з боку держави та бізнесу.
Проте жоден рейтинг не характеризує використання Україною того існуючого
потенціалу для прогресу у цифровій сфері. Об’єктивно цифровізація економіки не
може випереджати готовність суспільства до життя з використанням цифрових
технологій. Без формування численних передумов усі реформи у цій сфері
приречені на невдачу.
Досить показовими є тенденції у сфері зовнішньоекономічних операцій з
послугами у сфері телекомунікації, комп’ютерних та інформаційних послуг. Як
свідчать показники Держслужби статистики України у 2013-2021 рр. наша держава
остаточно закріпилася в ролі експортера відповідних послуг.
Зокрема, за даними 2021 року позитивне сальдо торгівельного балансу цими
послугами становить 3,32 млрд. дол. США, а за досліджуваний період обсяг
експорту зріс у 2,7 раза. В той же час, обсяг імпорту відповідного виду послуг
коливався в діапазоні 0,5-0,7 млрд. дол. США. Звідси зробити висновок, що
позитивне сальдо в зовнішній торгівлі послугами у сфері телекомунікації,
комп’ютерних та інформаційних послуг продовжує зростати.
Підтверджується це і даними рис. 2.19. На перший погляд, така позиція
України формує конкурентні переваги як для діджиталізаці усієї економіки, так і
для цифровізації національного фінансового ринку. Насправді, ми вбачаємо у
цьому скоріше ряд значимих загроз, ніж переваг. Справа в тому, що значний
експорт телекомунікаційних та комп’ютерних, інформаційних послуг в першу
чергу описує привабливі умови (для замовників цього виду послуг) з точки зору
ринку праці в Україні.

68
4500000,0
4000000,0
3500000,0
3000000,0
2500000,0
2000000,0
1500000,0
1000000,0
500000,0
0,0
2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
Експорт Імпорт

Рис. 2.19. Зовнішньоекономічні операції з послугами у сфері телекомунікації,
комп’ютерних та інформаційних послуг у 2013-2021 рр., тис. дол. США
Джерело: складено автором за даними Держслужби статистики України [61].

Аналіз ступеня діджиталізації як економіки в цілому, так і фінансового ринку
– зокрема, має базуватися серед іншого і на процесах поширення доступу до мережі
Internet. Як буде показано нижче, України в цьому сенсі досить привабливо
виглядає на тлі загальносвітових показників. Зокрема, за окремими оцінками
станом на січень 2023 року у світі було 5,16 млрд. користувачів Internet, а їх питома
вага у співвідношенні до кількості жителів Землі становила 64,4 % [62].
Поряд з цим, кількість унікальних користувачів смартфонів була дещо вищою
– 5,44 млрд. осіб (68,0 %), а активними користувачами соціальних мереж були 59,4
% жителів нашої планети.
У цій царині для України були притаманні наступні процеси (рис. 2.20).
Із даних рис. 2.20 можна зробити наступні висновки:
 по-перше, на тлі скорочення кількості населення України (зауважимо, що
тут ми орієнтуємося на офіційні дані, оскільки інші оцінки щодо населення
України, особливо на тлі відкритої агресії проти нашої держави, є значно меншими)
відбувається зростання показника проникнення Internet до рівня майже у 72 %;

69

50,00 80,00
71,80
45,00 67,60 70,00
63,00
40,00
58,00 59,13
60,00
35,00
50,00
30,00
25,00 40,00
20,00
30,00
15,00
20,00
10,00
10,00
5,00
0,00 0,00
2018 2019 2020 2021 2022
Кількість інтернет-користувачів, млн.осіб Чисельність населення, млн. осіб
Частка інтернет-користувачів, %
Рис. 2.20. Показники проникнення Internet в Україні у 2018-2022 рр.
Джерело: складено автором за даними [63].

 по-друге, за період 2018-2022 питома вага Internet-користувачів у загальній
кількості населення України зросла з 58,0 % до 71,8 %. При цьому, варто
відмітити, що найвищими темпи зростання показника проникнення мережі були
саме у 2020-2022 рр.
Відповідно, можна зробити висновок, що базис у вигляді значної кількості
Internet-користувачів фізичних осіб для діджиталізації фінансового ринку існує.
Інша справа, яким чином ці економічні агенти сприймають можливості
застосування цифрових технологій для економічної діяльності на фінансовому
ринку, і чи взагалі їх цікавлять ті чи інші фінансові операції.
До цього часу достатньо рідкісною є практика використання хмарних
технологій та сервісів українськими підприємствами. Навіть в найбільш
діджиталізованому секторі ІКТ лише 15,5 % від загальної кількості суб’єктів
господарювання використовували хмарні технології. В інших галузях цей показник
ще менший. Так, в переробній промисловості – 9,4 %, в оптовій та роздрібній
торгівлі – 11,1 %, і будівництві – 8,4 %. Аналіз наведених та інших даних переконує,
що: по-перше, вітчизняні суб’єкти господарювання є надзвичайно

70
консервативними в питанні діджиталізації власної діяльності; по-друге, існують
суттєві міжгалузеві диспропорції у рівні використання цифрових технологій.
Так, можна погодитися з тим фактом, що і в економічно розвинених країнах
підприємства різних галузей з різною інтенсивністю реалізують стратегію
цифровізації. Проте в Україні навіть ті сфери, де цифрові технології об’єктивно
мають мати найкращі стартові умови для запровадження, не завжди демонструють
релевантні показники зростання.
Для прикладу наведемо тенденції у сфері електронної торгівлі в Україні у
2018-2021 рр. (рис. 2.21).
6,0
5,0
4,0
3,0
2,0
1,0
0,0
2018 2019 2020 2021
Питома вага підприємств, що здійснювали електронну торгівлю
Частка продукції, що реалізована за допомогою елелктронної торгівлі

Рис. 2.21. Використання підприємствами електронної торгівлі в Україні у 2018-
2021 рр., %
Джерело: складено автором за даними Держслужби статистики України [61].

Як бачимо з рис. 2.21, питома вага підприємств в Україні, які здійснювали
електронну торгівлю не перевищує 6,0 %, а частка продукції, яка реалізована за
допомогою електронної торгівлі трохи більша за 3 %. В то же час, на думку
багатьох фахівців, обмеження, пов’язані з COVID-19 та швидкий розвиток
цифрових технологій створили передумови для вибухоподібного зростання e-
commerce.
Зокрема, 2,14 млрд. осіб у світі купили товари або послуги онлайн, що

71
становить 27 % від усього світового населення; за рахунок мобільних пристроїв
було куплено товарів або послуг на колосальну суму у 3,56 трлн. дол. США; сектор
e-commerce у 2021 році забезпечив 22 % від усіх роздрібних продажів у світі,
загалом на глобальному рівні станом на початок 2022 року функціонувало більше
ніж 26 млн. сайтів, на яких продавалися товари та послуги [64].
Поряд з цим ми спостерігаємо мінімальний приріст питомої ваги товарів в
Україні, які були реалізовані шляхом електронної торгівлі. Такі цифри (на рівні 3
%) багато в чому свідчать про недостатню готовність підприємств України до
діджиталізації власної діяльності.
З точки зору існуючого рівня довіри до механізмів фінансового ринку варто
звернути увагу на ще один факт – за рахунок власних коштів підприємств
здійснюється 85-95 % інноваційних витрат. Відповідно, частка зовнішніх джерел
фінансування (в тому числі – за рахунок ресурсів, залучених на фінансовому ринку)
є мізерною. Таким чином, можна зробити висновок, що поточний стан інноваційної
системи національної економіки України не сприяє активізації процесів
діджиталізації.
Проте, не потрібно заперечувати і того факту, що якраз фінансові установи
демонстрували протягом 2016-2018 рр. достатньо високі показники інноваційної
активності (табл. 2.3).
Таблиця 2.3 – Питома вага інноваційно активних підприємств в Україні, за видом
економічної діяльності, %
№ Вид економічної діяльності 2016-2018 2018-2020
з.п.
1 Промисловість 29,5 12,9
2 Інформація та телекомунікації 31,5 6,4
3 Фінансова та страхова діяльність 38,3 6,5
4 Оптова торгівля 30,1 4,2
5 Усього 28,1 8,5
Джерело: складено автором за даними Держслужби статистики України [61].
Дані табл. 2.3 явно свідчать не на користь тези про активізацію інноваційних
процесів в національній економіці України. Зокрема, привертає увагу радикальна
зміна динаміки показника питомої ваги інноваційно активних підприємств у

72
періодах 2016-2018 рр. та 2018-2020 рр.
При цьому падіння відбулося як в цілому, так і в розрізі окремих галузей.
Наприклад, показник промисловості знизився з 29,5 % у 2016-2018 рр. до 12,9 %
у 2018-2020 рр., аналогічним чином відбулося падіння у ІТК-секторі (з 31,5 % до
6,4 %), у оптовій торгівлі (з 30,1 % до 4,2 %), у фінансовій та страховій діяльності
(з 38,3 % до 6,5 %).
Не можна ігнорувати досить симптоматичного факту – у 2018-2020 рр. частка
інноваційно активних підприємств у промисловості була вища, ніж аналогічний
показник для галузі ІКТ та фінансових інституцій. В цьому контексті потрібно
говорити або про низьку релевантність офіційних статистичних даних, або про
глибокі суперечності, що сформовані в національній інноваційній моделі України.
В загальному до лютого 2022 року національна інноваційна модель України
демонструвала низьку ефективність. Тут можна говорити про деструктивний вплив
цілої низки факторів, проте все ж ключовим, на наш погляд, є багаторічна
інноваційна політика держави. Невпинна експлуатація виробничих фондів,
створених десятиліття тому, практично не залишала місця для інноваційно
активних підприємств. Очевидно, що стагнація інноваційної сфери не сприяла і
цифровій трансформацій вітчизняної економіки та її фінансового ринку.
Не менше проблем накопичено і в сегменті капітальних інвестицій в Україні.
Дані, що наведені нижче, характеризують динаміку показника обсягів капітальних
інвестицій та аналогічного показника для інвестицій в програмне забезпечення та
бази даних. Саме останній показник свідчить про формування передумов для
діджиталізації діяльності суб’єктів господарювання в Україні (рис. 2.22).
Оцінюючи наведені на рис. 2.22 дані, варто звернути увагу на кілька
симптоматичних фактів:
 по-перше, волатильність макроекономічних показників негативно впливає
на кількісні показники капітальних інвестицій вітчизняного бізнесу. Наприклад,
якщо падіння обсягів на 12,2 % у 2014 році є цілком очевидним наслідком
деструктивного впливу соціально-політичних катаклізмів у цей період, то вже
падіння на 18,5 % обсягів капітальних інвестицій у 2020 році має зовсім іншу

73
природу;

2021 16643,5
673899,3

2020 12411,1
508217
2019 10215,3
623978,9

2018 9476,4
578726,4

2017 8196,4
448461,5
2016 6315,5
359216,1

2015 4908,4
273116,4
2014 3207,3
219419,9
2013 3477,6
249873,4

0 100000 200000 300000 400000 500000 600000 700000 800000

Програмне забезпечення Всього

Рис. 2.22. Динаміка капітальних інвестицій в Україні та обсяг капітальних
інвестицій в програмне забезпечення і бази даних, 2013-2021 рр., млн. грн.
Джерело: складено автором за даними Держслужби статистики України [61].

 по-друге, за 2013-2021 рр. відбулося суттєве зростання показника
капітальних інвестицій – у 2,69 раза у відносному вимірі та 424,04 млрд. грн. в
абсолютному. Проте, якщо врахувати значну девальвацію гривні за вказаний
період, змін вже не будуть видаватися такими масштабними, а навіть треба
говорити про погіршення ситуації. Зокрема, в перерахунку обсяг капітальних
інвестицій у 2013 році становить 31,2 млрд. дол. США, показник 2021 року
24,69 млрд. дол. США.
 по-третє, питома вага інвестицій в програмне забезпечення і бази даних є
невисокою – середнє значення на рівні 1,82 % за досліджуваний період.
Дещо іншою відносно описаної, є ситуація щодо структури капітальних
інвестицій у фінансовому секторі України (рис. 2.23).

74
5000000
3970348
4000000
2918444
3000000

2000000
1149091
908158 957657
1000000
49813 6949 130353
0
будівлі житлові
будівлі нежитлові
інженерні споруди/ engineer installations
машини, обладнання та інвентар
транспортні засоби
інші матеріальні активи
права на комерційні позначення, об'єкти промислової власності, тощо
програмне забезпечення та бази даних

Рис. 2.23. Структура капітальних інвестицій за видами активів у секторі фінансова
та страхова діяльність, станом на початок 2022 року, млн. грн.
Джерело: складено автором за даними Держслужби статистики України [61].

Дані рис. 2.23 демонструють, що якраз програмне забезпечення було основним
напрямом капітальних інвестицій для вітчизняних фінансових установ у 2021 році.
Так, їх питома вага склала склала 34,3 %, що значно більше обсягів інвестицій за
іншими напрямами. На другому місці за осбягами капітальних інвестицій стаття
«Машини, обладнання та інвеснтар». Тому можна стверджувати, що параметри
фінансової діяльності, зокрема – фінансового посередництва, є стимулюючим
фактором для цифровізації бізнес- стратегії.
Аналізуючи передумови цифровізації фінансового ринку України варто
зупинитися і на проблематиці формування та використання фінансових ресурсів в
економіці України. Їх масштаби та безпосередньо пропорції розподілу є
передумовою для появи та розвитку фінансового ринку.
Очевидно, що діджиталізація, як процес, притаманна саме тим фінансовим
ринкам, які забезпечують взаємодію між його учасниками (насамперед, між
власниками заощаджень та об’єктами інвестицій). Можна припустити, що в
умовах, коли фінансовий ринок не здатен ефективно акумулювати заощадження та

75
трансформувати їх у фінансові ресурси його учасники переважно ігнорують
переваги та можливості діджиталізації.
Аналізуючи процеси формування та використання фінансових ресурсів в
рамках національних економік, науковці як правило використовують
загальновизнаний поділ інституційних секторів економіки. Це дає можливість
визначити надлишок/дефіцит фінансових ресурсів в рамках окремих інституційних
секторів, а також оцінити ефективність механізмів фінансового ринку, які мають
забезпечувати їх рух.
На наш погляд, найбільш стримуючими факторами для діджиталізації
фінансового ринку України є диспропорції формування та використання ресурсів
вітчизняними домогосподарствами. Сучасна парадигма фінансового ринку
виходить з того, що саме домогосподарства є єдиним сектором де формуються
нетто-заощадження . В економічно розвинених країнах така парадигма втілена в
реальне життя. Проте українські реалії досить далекі від цього. Звідси – і витоки
більшості проблем, які визначають сучасний стан національного фінансового
ринку.
Досвід країн з розвиненими фінансовими ринками свідчить, що його учасники
виявляють надзвичайно високу здатність до абсорбції цифрових технологій за
умови, що вони зацікавлені у їх широкому використанні. Тому для України
ключовим питанням залишається визначення та подолання деформацій, які
притаманні фінансовому ринку і заважають процесу його діджиталізації.

76
РОЗДІЛ 3
МОДЕРНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ З ВРАХУВАННЯМ
ВИМОГ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

3.1.Інституційно-сегментарні особливості діджиталізації фінансового ринку
України

Початок відкритої агресії проти України у лютому 2022 року сформував
принципово новий порядок денний для нашої держави. Він торкається усіх без
винятку сфер життя нашої держави – політичних, соціальних та економічних.
Зрозуміло, що зараз в центрі суспільних інтересів знаходяться питання
національної безпеки та оборони, проте, це жодним чином не применшує роль
економічних факторів як в контексті подолання існуючих загроз територіальній
цілісності, так і через призму післявоєнного відновлення України. На останньому з
наведених аспектів варто зупинитися окремо.
Очевидно, що нині ми є свідками безпрецедентного рівня централізації
фінансових ресурсів. В умовах воєнного часу такий підхід до функціонування
фінансового механізму є очевидним та, досить ймовірно, найбільш дієвим. Проте в
період післявоєнного відновлення нашої держави, коли Україна гостро
потребуватиме ефективних механізмів фінансування економіки, в тому числі –
шляхом використання потенціалу фінансового ринку.
Вже зараз зрозуміло, що стан українського фінансового ринку на лютий 2022
року жодним чином не відповідав актуальним на той час завданням. Тим більше,
варто акцентувати на необхідності його трансформації (в тому числі – цифровій) в
післявоєнний час. Об’єктивна інструментарна та суб’єктна різноманітність
фінансового ринку визначають необхідність напрацювання кількох сценаріїв
поствоєнного розвитку для окремих сегментів фінансового ринку України.
Вивчаючи роль цифрових технологій у функціонуванні національного
фінансового ринку України варто враховувати кілька важливих моментів.
Насамперед, той факт, що існують суттєві інституційні дисбаланси в його

77
розвиткові (табл.3.1).
Таблиця 3.1 – Активи окремих фінансових інституцій в Україні, 2021 р. проти
2014 р., станом на кінець року
№ Вид фінансових АКТИВИ, млрд. грн. Зміна, %
з.п. інституцій 2014 2021
1 Банки 1316,8 2053,2 55,92%
2 Інститути спільного 214,8 536,7 149,86%
інвестування
3 Страхові компанії 70,3 64,2 -8,68%
4 Кредитні спілки 2,34 2,26 -3,42%
5 Ломбарди 1,71 3,03 77,19%
6 Фінансові компанії 51,26 198,7 287,63%
7 Недержавні пенсійні фонди 2,47 3,87 56,68%
Джерело: складено автором за [65-67].

Дані табл. 3.1 демонструють, що протягом багатьох років домінуючим
учасником фінансового ринку України були банки. Банківські установи за своїм
фінансовим потенціалом значно переважають інших учасників вітчизняного
фінансового сектору (тут і далі для релевантності оцінок використовуються дані
станом на початок 2022 року).
Станом на 1.01.2022 року активи банків становили 2,05 трлн. грн., тоді як
активи страхових компаній – 64,2 млрд. грн., активи ІСІ – 536,7 млрд., грн., активи
фінансових компаній – 198,7 млрд. грн., активи кредитних спілок – 2,3 млрд. грн..
Аналізуючи показники фінансового потенціалу фінансових установ в Україні,
доцільно також зважати і на процеси девальвації гривні, які притаманні вітчизняній
економіці. Так, якщо станом на кінець 2013 року офіційний курс НБУ становив
7,99 грн. за 1 долар США, то вже аналогічний показник на кінець 2021 року –
27,8 грн., а в подальшому на тлі агресії відбулося його зростання до 40 грн. за долар
США.
Варто підкреслити, що у 2014-2021 рр. питома вага окремих фінансових
інституцій в сукупних активах фінансового сектору зазнала певних змін (рис. 3.1).

78
90,00%
79,34%
80,00%
71,74%
70,00%
60,00%
50,00%
40,00%
30,00%
18,75%
20,00% 12,94% 0,15%
0,08% 6,94%
10,00% 4,24%2 0,11%
,24% 3,09%
0,14% 0,10% 0,14%
0,00%
Банки Інститути Страхові Кредитні спілки Ломбарди Фінансові Недержавні
спільного компанії компанії пенсійні фонди
інвестування
2014 2021

Рис. 3.1. Питома вага активів окремих видів фінансових інституцій в сукупних
активах фінансового сектору України
Джерело: складено автором за [65-67].

Із даних рис. 3.1 можна зробити кілька важливих висновків щодо інституційної
структури національного фінансового ринку України. По-перше, поступово
скорочується питома банків з 79,34 % до 71,74 %, проте це не заперечує того факту,
що нині фінансовий сектор України залишається банкоцентричним. Нарощують
свою діяльність фінансові компанії (зростання частки активів з 12,9 % до 18,7 %),
які надають широкий спектр послуг та конкурують на окремих сегментах
фінансового ринку з іншими фінансовими установами. Відбулося зниження
фінансового потенціалу страхових компаній – падіння показника з 4,2 % до 2,24
%. Так і не вдалося стимулювати активний розвиток ринку недержавного
пенсійного забезпечення, ринку послуг кредитних спілок.
Поряд з цим, треба підкреслити, що на глобальному рівні усі без винятку
сегменти вітчизняного фінансового ринку за кількісними показниками виглядають
непереконливо. Так, активи банків Польщі станом на кінець 2021 року суттєво
переважали аналогічний показник вітчизняних банків та складали 16,6 трлн. грн.
[68]. Ще більш глибокою буде різниця, якщо порівнювати фінансовий потенціал
небанківських фінансових інституцій.
Навряд чи можна очікувати, що в період дії військового стану зазначені

79
пропорції суттєво зміняться. В підсумку, можна стверджувати, що однією із
ключових ознак фінансового ринку України є інституційно-сегментарні
диспропорції розвитку, які визначають недостатню фінансову інклюзію. Ні фізичні
особи, ні юридичні особи в Україні не мають доступу до цілого ряду фінансових
послуг та фінансових інструментів.
В цих умовах виникає очевидне питання: «Настільки можливою є цифрова
трансформація фінансового ринку України та його окремих сегментів? Чи готові
його учасники (насамперед – фінансові установи) до тих змін які будуть визначені
діджиталізацією?». На розвинених національних фінансових ринках сформовані
ефективні інститути, які спонукають фінансових посередників діджиталізувати
власну бізнес-діяльність. Середньостатистичному європейському банку чи
інвестиційній фірмі нині не обійтися без широкого застосування цифрових
технологій, насамперед, в частині взаємодії зі споживачами фінансових послуг.
Проте в Україні можлива інша ситуація, коли ринкові фактори навпаки
дестимулюють використання цифрових технологій вітчизняними фінансовими
установами. З врахуванням зазначеного можна припустити, що на процес
цифровізації діяльності фінансових установ в Україні впливають наступні
інституційно-сегментарні чинники (рис. 3.2).

ІНСТИТУЦІЙНО-СЕГМЕНТАРНІ ЧИННИКИ
Економічний Ключові групи
потенціал споживачів/клієнтів
Ступінь розвитку Корпоративна
інструментів/послуг стратегія

Рис. 3.2. Інституційно-сегментарні чинники діджиталізації фінансового ринку
України
Джерело: розроблено автором.

80

Вибір таких чинників пояснюється наступним:
а) економічний потенціал – характеризує наявність у фінансових інституцій
відповідних ресурсів, які можуть бути спрямовані на імплементацію цифрових
технологій у бізнес-процеси;
б) ступінь розвитку інструментів/послуг – дає можливість оцінити вплив
поточного стану та динаміки конкретного сегменту фінансового ринку на
перспективи діджиталізації;
в) ключові групи споживачів/клієнтів – оцінка цього фактору формує уявлення
про адаптацію споживачів/клієнтів до використання цифрових технологій;
г) корпоративна стратегія – фактор, об’єктивно пов’язаний з попереднім,
характеризує зацікавленість фінансових інституцій у діджиталізації власної
діяльності.
Оскільки використання цифрових технологій учасниками фінансового ринку
має кілька вимірів – від діджиталізації внутрішнього середовища фінансової
установи до формування цифрових каналів комунікації зі споживачами
фінансових послуг, учасниками фінансових операцій [69] – виникає необхідність у
конкретизації сфери діджиталізації.
З врахуванням існуючих в Україні проблем, насамперед виникає потреба у
дослідженні діджиталізації на рівні «фінансова установа – клієнт/споживач
фінансових послуг (учасник фінансової операції)». Саме на цьому аспекті потрібно
акцентувати особливу увагу в подальшому дослідженні в розрізі окремих сегментів
фінансового ринку та видів фінансових інституцій.
Ринок спільного інвестування. Актуальний стан та перспективи діджиталізації
вітчизняного ринку спільного інвестування визначені, на наш погляд, кількома
чинниками. По-перше, закріпленням тенденції до «венчуризації» цього сегменту
на тлі відвертої слабкості фондів інших ІСІ (рис. 3.3).

81
35 100,00%
90,00%
30
3 80,00%
26
25 70,00%
60,00%
20 20
19 19 19
17 17 50,00%
15
40,00%
10 30,00%
20,00%
5
10,00%
0 0,00%
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020
2021
Частка активів венчурних Кількість ІСІ відкритого
ІСІ типу
Рис. 3.3. Окремі показники розвитку ринку спільного інвестування в Україні,
2014-2021 рр.
Джерело: складено автором за даними [66].

З рис. 3.3 видно, що протягом досліджуваного періоду питома вага активів
венчурних ІСІ не опускалася нижче 94 %, а кількість ІСІ відкритого типу знизилася
з 30 до 17 од. Станом на початок 2022 року 30,89 % вартості чистих активів
венчурних ІСІ перебувало у власності фізичних осіб-резидентів (для порівняння –
аналогічний показник для відкритих ІСІ – 88,32 %). 117,6 млрд. грн. вартості чистих
активів ІСІ у власності фізичних осіб – досить вагомий показник, який свідчить про
зацікавленість останніх в інвестуванні в цінні папери інвестиційних фондів.
Проте, треба врахувати, що в Україні фізичні особи мають суттєві обмеження
під час інвестування у венчурні ІСІ [70]. Окрім того, в численних дослідженнях [71]
підкреслюється – вітчизняний ринок спільного інвестування має «схемний»
характер, а інвестори (в тому числі – фізичні особи) насамперед зацікавлені в
«оптимізації» фінансових потоків та зменшенні податкового навантаження.
Очевидно, що «венчуризація» ринку спільного інвестування деструктивно впливає
і на політику у сфері діджиталізації ІСІ.
Для підтвердження цього проаналізуємо дані TOP-10 КУА (компаній з
управління активами) за обсягом активів в управління станом на 1.01.2022 р. (табл.
3.2).

82
Таблиця 3.2 – Характеристика 10 найбільших КУА в Україні, на 1.01.2022 р.
Кількість Кількість ІСІ Частка ринку Питома вага Питома вага
КУА у в управлінні, (за вартістю венчурних ІСІ в пайових ІСІ в
вибірці, од. од. активів), % управлінні, % правлінні, %
10 114 43,15 % 90,4 % 72,34 %
Джерело: складено автором за даними УАІБ [66].

Як бачимо з даних табл. 3.2, найбільші учасники ринку спільного інвестування
свідомо обради стратегію «венчуризації» та повною мірою користуються
особливостями функціонування венчурних ІСІ в Україні. Зазначені особливості
стосуються і використання цифрових технологій для комунікації з існуючими та
потенційними клієнтами (рис. 3.4).
Чат-
бот
10
8
6
Соціальні Месенджер
мережі 2 и
0
Пропозиція Он-лайн
застосунку консультація

Рис. 3.4. Використання цифрових технологій ТОР-10 КУА для взаємодії зі
споживачами та клієнтами, од.
Джерело: розраховано автором за даними КУА та ІСІ.
Дані рис. 3.4 демонструють ігнорування вітчизняними КУА, які здійснюють
управління активами венчурних фондів можливостей діджитал- технологій у
процесі комунікації з існуючими та потенційними клієнтами. Зокрема, фактично
найбільш поширеною технологією (і, відзначимо, найбільш простою) є онлайн-
консультація, тоді як майже не використовуються такі технології як застосунок та
чат-боти.
Варто звернути увагу, що значно вищими є масштаби використання цифрових
технологій КУА, які здійснюють управління ІСІ відкритого типу. Ключовими

83
інвесторами для таких фондів, як вже зазначалося, є фізичні особи- резиденти, що
відповідним чином відображається на формуванні діджитал- стратегії.
Таким чином, можна зробити висновок, що існуючий економічний потенціал
ІСІ в Україні в частині діджиталізації взаємодії з клієнтами нівельовано нині
клієнто-продуктовими факторами, які є наслідком «венчуризації» цього
сегменту.
Недержавні пенсійні фонди. Зволікання з повноцінною пенсійною реформою
в нашій державі [72] визначає сучасне місце недержавних пенсійних фондів у
архітектоніці вітчизняного фінансового ринку. Тут мова має йти не тільки про
незначні обсяги пенсійних внесків, скільки про їх структуру, коли частка внесків
від фізичних осіб ледве перевищує показник у 15 %, а питома вага активів
корпоративного НПФ Національного банку України завжди перевищує 50 % усіх
активів ринку.
Загалом, траєкторія розвитку ринку недержавного пенсійного забезпечення
досить специфічна, і не сприяє діджиталізації цього сегменту (рис. 3.5).

4500

4000

3500
3000
2500
2000

1500

1000
500

0
Активи НПФ Пенсійні внески від фізичних осіб
2014 2469,2 71,4
2015 1980 80,3
2016 2138,7 92,2
2017 2465,6 124,3
2018 2745,2 172,1
2019 3143,3 222,7
2020 3563,7 300,7
2021 3874,7 415,2
Рис. 3.5. Окремі показники розвитку системи недержавного пенсійного
забезпечення в Україні
Джерело: складено автором за [67].

84
Очевидно, що насамперед у діджиталізації загалом та з точки зору комунікації
з потенційними та наявними клієнтами мають бути зацікавлені відкриті НПФ. За
визначенням, що зафіксоване у вітчизняному законодавстві, відкритий пенсійний
фонд «…недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які
фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи» [73].
На відміну від відкритих, корпоративні та професійні НПФ орієнтуються на
те, що кошти на користь учасників недержавного пенсійного забезпечення
сплачуються роботодавцями та/або об’єднаннями роботодавців. Невисока питома
вага пенсійних внесків від фізичних осіб (16,23 % станом на початок 2022 року)
підтверджує лідерство в системі недержавного пенсійного забезпечення України
саме корпоративних та, меншою мірою, професійних НПФ. В цьому контексті слід
виділити лідерство за багатьма показниками корпоративного НПФ Національного
банку України [74].
Якщо орієнтуватися на процес взаємодії з клієнтами відкритих НПФ, можна
зробити висновок про активне (в порівнянні з іншими небанківськими
фінансовими установами) використання в цьому процесі цифрових технологій
(табл. 3.3).
Таблиця 3.3 – Використання цифрових технологій відкритими НПФ в Україні
№ з.п. Показники Значення
1 Характеристика вибірки відкритих НПФ Кількість НПФ – 7; частка у
сукупній чистій вартості
активів– 58,66 %
2 Питома вага відкритих НПФ, які
використовують діджитал-технології для
комунікації з клієнтами, в т.ч.:
2.1 Застосунок 57,1 %
2.2 Онлайн-консультація 100 %
2.3 Чат-бот 85,7 %
2.4 Соціальні мережі 100 %
2.5 Месенджери 100 %
Джерело: складено автором за [75].

Дані табл. 3.3 свідчать, що ключовим мотивом використання цифрових
технологій на ринку послуг недержавного пенсійного забезпечення є орієнтація на

85
потреби учасників НПФ-фізичних осіб для відкритих фондів, що відповідним
чином відображається на стратегіях таких НПФ.
Страхові компанії. Стрімко розвивається процес використання цифрових
технології на страховому ринку України. Варто визнати, що вітчизняний страховий
бізнес виявив надзвичайно високий рівень адаптації своєї діяльності до
діджиталізації [76].
Додатковим стимулом для розвитку онлайн страхування стало удосконалення
нормативно-правового забезпечення: прийняття Закону України «Про електронну
комерцію» [77] та Закону України «Про електронні довірчі послуги» [78], внесення
змін до Положення «Про особливості укладання договорів обов’язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів» [79].
В той же час, структура вітчизняного ринку дає можливість припустити, що
ключовими каталізаторами розвитку діджитал-страхування в Україні (рис. 3.6).

Глобальні тренди Структура страхового Конкурентні механізми
розвитку InsurTech ринку страхового ринку
Зацікавленість основних Доступ до послуг 24/7
споживачів
ДІДЖИТАЛ-ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ
Рис. 3.6. Ключові стимулюючі фактори діджитал-трансформації страхового ринку
України
Джерело: розроблено автором.

Розглянемо більш детально вплив зазначених факторів на поширення
цифрових технологій на страховому ринку України.
Насамперед, треба говорити про комплексний вплив тріади факторів
«структура страхового ринку – конкурентні механізми страхового ринку –
зацікавленість основних споживачів страхових послуг». На підтвердження цієї
позиції наведемо наступні аргументи:

86
 в Україні протягом тривалого часу сегмент ризикового страхування значно
переважає сегмент страхування життя. Зокрема, за результатами 2021 року валові
страхові премії зі страхування життя склали 5,88 млрд. грн., тоді як аналогічний
показник для ризикового страхування – 43,8 млрд. грн. Чисті страхові премії від
фізичних осіб-резидентів для страхування життя склали 97,2 %, чисті страхові
премії від фізичних осіб резидентів в обов’язкових видах ризикового страхування
68,6 %, чисті страхові премії від фізичних осіб резидентів в добровільних видах
ризикового страхування 43,5 %;
 очевидно, що домінуюча роль фізичних осіб-споживачів фінансових
послуг на багатьох сегментах вітчизняного страхового ринку обумовлює і швидку
цифрову трансформацію на рівні корпоративних стратегій. Більше того, сам
цифрова трансформація страхового бізнесу і визначає ключові аспекти
конкурентної боротьби в цьому сегменті. Як зазначається в різних дослідженнях –
швидка діджиталізація є одним із ключових факторів конкурентної боротьби на
страховому ринку України [80, С. 104].
Більше того, зараз активно розвиваються порівняльні сервіси (англ. price
comparison websites), які дають можливість клієнтам обрати оптимальний варіант
страхової послуги для себе онлайн [81]. Зазначимо, що зазначені процеси
діджиталізації українського страхового ринку в цілому іманентні до тих процесів,
що притаманні глобальному страхуванню. Як зазначалося вище, InsurTech
виокремився у відносно самостійний сегмент діджитал-процесів на глобальному
фінансовому середовищі. Більше того, у багатьох країнах світу страхові компанії є
одними із лідерів застосування цифрових технологій у бізнес-процесах [82]. В свою
чергу, вітчизняні страховики також активно діижиталізують власну діяльність (рис.
3.7).

87
120,00%
100,00%
80,00%
60,00%
40,00%
20,00%
0,00%
Застосунок Онлайн-консультація Чат-бот Соціальні мережі Месенджери

Рис. 3.7. Використання цифрових технологій ТОР-10 страхових компаній за
обсягом страхових премій у 2023 р., %
Джерело: складено автором з використанням [83].

Разом з тим, треба визнати, що переваги діджиталізації найбільш на
вітчизняному страховому ринку виявляються в першу чергу на етапі пошуку
страхової компанії та укладання страхового договору, тоді як взаємодія з клієнтами
під час страхового випадку відбувається на «традиційних» для України засадах.
Проте, якраз виплата страхового відшкодування – найбільш проблемний аспект
страхової діяльності в нашій державі.
Банки. Беззаперечним лідером діджиталізації на рівні фінансових інституцій в
Україні залишаються банки. Така ситуація є цілком природньою, як, зважаючи на
їх місце на вітчизняному фінансовому ринку, так і з врахуванням тих інвестицій,
які необхідно здійснити в розвиток цифрових технологій. Також саме для
традиційного банкінгу діджиталізація формує численні загрози, без належної
реакції на які банківські установи втрачатимуть свої ринкові позиції. У фаховій
літературі надзвичайно багато досліджень, присвячених діджиталізації
банківського сектору України [84].
В більшості із них цілком аргументовано підкреслюється – саме банки є

88
лідерами вітчизняного фінансового сектору за рівнем діджиталізації. Аналіз
використання цифрових технологій на рівні системно важливих банків
переконливо свідчить – сучасний український крупний банк неможливо уявити без
інтернет-банкінгу та інших цифрових технологій.
Компаративний аналіз праць провідних вітчизняних вчених засвідчив, що
причинами швидкої діджиталізації вітчизняного банківського сектору, насамперед,
є [85]:
 клієнтоорієнтований підхід банків до стратегічного розвитку, який
заснований на зацікавленості фізичних осіб у широкому використанні онлайн-
банкінгу;
 здатність банківських установ суттєво скоротити власні витрати, в тому
числі, за рахунок зменшення кількості відділій/філій та оптимізації персоналу
банку;
 можливість нарощування обсягів банківських операцій, серед іншого – за
рахунок нарощування мобільності капіталу;
 посилення конкурентної позиції банківської установи на ринку
банківських послуг України.
Наведений вище підхід до оцінки практики застосування цифрових технологій
можна застосувати і до діяльності кредитних спілок та фінансових компаній. Зі
свого боку, на початку 2000-х рр. відбувалося стійке зростання показників
кредитних спілок в Україні, проте після кризи 2008 р. розпочалися негативні
тенденції. Можна сказати, що на сьогодні цим фінансових інституціям не вдалося
відновити свої ринкові позиції. Поряд з цим, активно зростає сегмент послуг
фінансових компаній, насамперед, в частині фінансових кредитів.
Зважаючи на суттєву інституційну фрагментарність вітчизняного фінансового
ринку, виникає очевидне питання про оцінку ступеня діджиталізації діяльності
різних фінансових інституцій. Об’єктивно складно порівнювати різні за своєю
природою фінансові послуги, в тому числі – орієнтовані на споживачів-фізичних
осіб. Насамперед, суттєво відрізняється мотивація індивідуальних учасників
фінансового ринку, яка спонукає їх формувати заощадження та спрямовувати їх у

89
фінансові інструменти. Наприклад, як порівняти інвестиції шляхом купівлі акцій
корпоративних інститутів спільного інвестування та інвестиції шляхом відкриття
депозитного рахунку в кредитній спілці?
Разом з тим, в розрізі функціонуючих в Україні фінансових інституцій та
виділених вище інституційно-сегментарних чинників, можна здійснити їх
ренкінгування.
З цією метою кожному інституційно-сегментарному чинникові – економічний
потенціал, ступінь розвитку інструментів/послуг, ключові групи
споживачів/клієнтів; корпоративна стратегія – експертним шляхом присвоюється
оцінка. Шкала оцінювання наступна:
 5 балів – максимально позитивний вплив на діджиталізацію;
 4 бали – високий вплив на діджиталізацію;
 3 бали – середній вплив на діджиталізацію;
 2 бали – помірно негативний вплив на діджиталізацію;
 1 бал – значний негативний вплив на діджиталізацію.
Після проведення оцінки в розрізі кожного фактору, можна вивести
результуючий показник та порівняти його з отриманими даними щодо
використання цифрових технологій в діяльності фінансових установ. В
подальшому такий підхід можна застосувати і для визначення ступеня
діджиталізації окремих сегментів вітчизняного фінансового ринку.
Наприклад, для оцінки ступеня діджиталізації ринку позичкового капіталу
слід використати оцінки ринку банківських послуг, послуг кредитних спілок,
послуг фінансових компаній, послуг ломбардів.
Результуючі дані наведемо в наступній табл. 3.4.
Окреслені у табл. 3.4 дані є яскравим свідченням як початкових умов для
діджиталізації різних сегментів фінансового ринку України, так і місця
діджиталізації у корпоративних стратегіях різних вітчизняних фінансових
інституцій, їх зацікавленості у використанні цифрових технологій у бізнес-
процесах.

90

Таблиця 3.4 – Оцінка інституційно-сегментарних чинників діджиталізації
фінансового ринку України
№ Вид фінансових
з.п. інституцій
1 Банки 5 4 5 5 19
2 Інститути спільного 4 3 3 2 12
інвестування
3 Страхові компанії 3 3 4 4 14
4 Кредитні спілки 1 2 3 2 8
5 Ломбарди 1 2 3 2 8
6 Фінансові компанії 3 3 3 4 13
7 Недержавні пенсійні 1 1 2 2 6
фонди
Джерело: складено автором

Зазначимо, що лідерство банків є цілком виправданим, так як і надзвичайно
низький ренкінг недержавних пенсійних фондів. Разом з тим, треба зазначити, що
банківський сектор України є лідером діджиталізації в порівнянні з іншими
складниками фінансового сектору . Проте, якщо порівнювати використання
цифрових технологій українськими банками з аналогічною практикою
закордонних банківських установ, можна зробити висновок про суттєве
відставання. Аналогічний висновок можна зробити і щодо інших видів фінансових
інституцій.
Якщо оцінювати процеси діджиталізації в розрізі сегментарного підходу до
фінансового ринку, варто акцентувати на кількох важливих моментах:
 лідерами серед фінансових інституцій за рівнем використання цифрових
технологій є офференти кредитних послуг (за виключенням кредитних спілок). В
цьому контексті варто визначити суттєвий прогрес фінансових компаній
(орієнтуються на мікрокредитування населення). За досить короткий проміжок їм
Економічний
потенціал
Ступінь розвитку
інструментів/послуг
Ключові групи
споживачів/клієнтів
Корпоративна
стратегія

Підсумкова оцінка

91
вдалося суттєво наростити власний кредитний портфель не в останню чергу
завдяки цифровізації. Проте якраз на прикладі фінансових компаній можна і
достатньо чітко ідентифікувати ризики діджиталізації [86]. Окремі з цих ризиків
надзвичайно виразно виявляються в умовах низького рівня фінансової грамотності
населення в Україні);
 однією із найбільш виразних проблем сучасного фінансового ринку
України є стан фондового ринку загалом та ринку корпоративних цінних паперів –
зокрема. Фактично можна констатувати, що нині втрачено зацікавленість
корпоративних емітентів у розміщенні пайових та боргових інструментів на
фондовому ринку. Очевидно, що зазначені тенденції були сформовані ще задовго
до 2023 року – в період активної приватизації, наслідком якої стало формування
крупних фінансово-промислових груп. В свою чергу, ключові бенефеціари
найбільших вітчизняних ФПГ об’єктивно досі віддають перевагу стратегії
«закриття» акціонерного капіталу та методам фінансування поза ринком цінних
паперів. В таких умовах сфера обігу корпоративних цінних паперів є
непривабливою як для емітентів, так і для потенційних індивідуальних інвесторів.
Саме тому мережа Internet рясніє різноманітними пропозиціями (і не завжди
доброчесними), в яких громадянам України пропонується долучитися до торгівлі
«акціями іноземних емітентів на міжнародних ринках капіталу».
Як наслідок, про певний рівень цифровізації на ринку цінних паперів можна
говорити виключно в контексті ринку державних цінних паперів. Якщо за точку
оцінки взяти структуру торгів на фондовому ринку, очевидним є закріплення
домінування сегменту ОВДП (рис. 3.8).
Проте навіть в таких умовах можна говорити про існування зацікавленості
громадян України у придбанні фінансових інструментів на фондовому ринку, серед
іншого – і з використанням цифрових технологій. Показовим у цьому контексті є
використання застосунку «Дія» для інвестицій у військові облігації. Початок
відкритої агресії проти України актуалізував проблематику наповнення
державного бюджету. Тому держава вдалася до випуску військових облігацій, які
допомогли б фінансувати соціальні та безпекові статті бюджетних витрат в умовах

92
війни. На наш погляд, саме діджиталізація цього процесу і через створення
спеціалізованого сайту, і завдяки іншим технологіям дали можливість залучити 350
тис. громадян України, які інвестували більше 10 млрд. грн. [88].

120
96,7 98,3 98,2
100 93,7 92,1 94,2
80
60
40
20
0,97 2,45 0,47 0,11 0,18 0,15
0
Акції та акції КІФ Державні облігації
2016 2017 2018 2019 2020 2021

Рис. 3.8. Питома вага акцій та державних облігацій в структурі торгів
фінансовими інструментами на операторах організованих ринків капіталу у 2016-
2021 рр., %
Джерело: складено автором за [87].

У вітчизняній фаховій літературі наводиться надзвичайно багато пропозицій,
спрямованих на розвиток фінансового ринку в умовах діджиталізації. На наш
погляд, в цьому питанні держава має виходити з тих чинників, які деструктивно
впливають на процес використання цифрових технологій (див. табл. 3.4) та/або які
формують додаткові ризики для учасників фінансового ринку. На інституційному
рівні необхідно реалізувати наступний комплекс заходів (рис. 3.5).

93

Таблиця 3.5 – Заходи, спрямовані на активізацію процесів діджиталізації на
фінансовому ринку України
№ Вид фінансових Зміст запропонованих заходів
з.п. інституцій
1 Банки  посилення ефективності моделі захисту прав
споживачів банківських послуг
2 Інститути спільного  подолання тенденції до венчуризації ринку спільного
інвестування інвестування України;
 зменшення вимог для інвестицій фізичних осіб у
цінні папери венчурних ІСІ;
 посилення вимог до оприлюднення інформації КУА
та ІСІ, в тому числі за допомогою вебсайту
3 Страхові компанії  посилення рівня транспарентності страхової
діяльності;
 унормування процесу використання цифрових
технологій в частині укладання страхового договору та
виплати страхового відшкодування;
 розробка та імплементація заходів, спрямованих на
популяризацію діяльності відкритих НПФ.
4 Кредитні спілки  формування ефективної моделі функціонування
кредитної кооперації на фінансовому ринку України
5 Ломбарди • посилення рівня захисту прав споживачів кредитних
послуг;
• підвищення рівня транспарентності фінансових
компаній
6 Фінансові компанії  посилення рівня захисту прав споживачів кредитних
послуг;
 підвищення рівня транспарентності фінансових
компаній
7 Недержавні пенсійні  повноцінна реалізація пенсійної реформи в Україні;
фонди  розробка та імплементація заходів, спрямованих на
популяризацію діяльності відкритих НПФ.
Джерело: складено автором

Запропоновані у табл. 3.5 заходи можна умовно розділити на кілька
стратегічних напрямків:
1. Формування «запобіжників» для продукування додаткових ризиків
діджиталізації в діяльності окремих фінансових установ. Наприклад, мова йде про
найбільш діджиталізований сегмент – ринок банківських послуг – де виникають
численні ризики як для самих банків, так і для їх клієнтів. В цьому контексті
загалом треба звернути увагу на ринок кредитування фізичних осіб. Гостра
конкуренція між фінансовими установами визначила його активну діджиталізацію.

94
Проте використання цифрових технологій на цьому сегменті часто орієнтоване на
свідоме використання «прогалин» у законодавчому полі.
2. Зростання транспарентності фінансових установ, в тому числі – за
допомогою посилення вимог до складу та режиму оприлюднення інформації за
допомогою вебсайту. На сьогодні треба констатувати, що модель оприлюднення
інформації на вітчизняному фінансовому ринку пройшла тривалий шлях
становлення. Але досі є можливості посилення рівня транспарентності, в тому
числі – і за допомогою вебсайту. Тут потрібно насамперед уніфікувати вимоги до
оферентів однакових фінансових послуг та/або фінансових послуг замінників.
3. Створення інституційних передумов для розвитку окремих складників
фінансового ринку України. Насамперед, це стосується ринку недержавного
пенсійного забезпечення, сегменту кредитної кооперації. Існуючі ринкові тенденції
фактично позбавляють фінансові установи шансів на успішну діяльність.
4. Зміна пріоритетів в діяльності окремих видів фінансових інституцій, які
свідомо обрали стратегію відмови від залучення ресурсів домогосподарств, і
виходячи з цього ігнорують можливості цифрових технологій. Тут, насамперед,
мова йде про ринок послуг інститутів спільного інвестування, який став своєрідним
закритим «клубом» для українців з високим рівнем доходу.
Проте усі ці заходи мають бути реалізовані з врахуванням ризиків
діджиталізації фінансового ринку в Україні.

95
ВИСНОВКИ

У кваліфікаційній роботі магістра здійснено теоретичне узагальнення і
запропоновано нове вирішення важливого завдання щодо поглиблення
теоретичних підходів та обгрунтування практичних рекомендацій щодо
трансформації фінансових ринків у цифровій економіці.
У результаті дослідження зроблено наступні висновки:
1. Сутність фінансових ринків, як системи економічних відносин з приводу
купівлі-продажу капіталу, виявляється за допомогою процесу випуску обігу та
погашення фінансових інструментів, а на ринку фінансових послуг - за допомогою
фінансових інструментів та, додатково, фінансових послуг. Ключова споживча
характеристика фінансових інструментів, як товарів, – це здатність приносити
своїм власникам доходи в майбутньому, що активує необхідність використання
специфічних методів визначення вартості та ціни. Відповідно, випуск, обіг та
погашення фінансових інструментів, а також ціноутворення на фінансовому ринку
мають інформаційно-знаннєву природу, а фінансовий ринок трансформується у
постійно діючу мережу нескінченно великої множини потоків інформації, в тому
числі – у цифровій формі. Інформація властива як учасникам фінансового ринку,
так і його об’єктам, тому її можна розглядати в атрибутивному контексті. У
функціональному контексті інформація – це властивість суб’єктного рівня
фінансового ринку.
2. У цифровій економіці трансформуються характер та принципи фінансових
відносин між економічними агентами, що іманентно віддзеркалюється на функціях
фінансового ринку. Безпосередньо перелік функцій сучасного фінансового ринку
(загальних та специфічних) залишається сталим, але видозмінюються форми їх
прояву. Діджиталізація об’єктивно обумовлює збільшення мобільності капіталу та
масштабізацію показників сучасного фінансового ринку. Внаслідок цього зростає
роль фінансового ринку в національних економіках за загалом на глобальному
рівні. Але швидкий розвиток фінансового ринку формує не лише нові можливості
для своїх учасників, але й відбувається продукування нових загроз, визначених

96
поширенням цифрових технологій. Таким чином функціональна інтенсифікація,
притаманна фінансовому ринку у цифровій економіці, породжує причинно-
наслідкову невизначеність у вигляді експоненційного зростання загроз і
можливостей для учасників фінансового ринку, а також формує координати для
зміни регуляторної політики держави у цій сфері.
3. Цифрова трансформація видозмінює внутрішнє та зовнішнє середовище
діяльності фінансових посередників і визначає модифікацію їх завдань.
Віртуалізація, як один із найбільш очевидних наслідків діджиталізації призводить
до посилення зв’язків між окремими сегментами та учасниками фінансового ринку,
а також формує його «глобальні» характеристики. В цих умовах конкурентні
переваги отримують ті фінансові посередники, які інтернаціоналізують власну
діяльність. Мобільність капіталу на глобальному рівні в поєднанні з
інтернаціоналізацією фінансового бізнесу створюють передумови для швидкої
універсалізації фінансового посередництва та його інноватизації. В підсумку
відбувається «розмивання» таксономічних функціональних ознак фінансових
посередників шляхом універсалізації їх бізнесу, а також активізується процес
постійної розробки і запровадження різноманітних фінансових інновацій.
4. Цифрова трансформація глобального фінансового ринку охоплює кілька
різновекторних, проте синхронізованих процесів, які відображають інтенсивний
вплив діджитал-технологій. По-перше, процес появи та поширення цифрових
інновацій має сталий висхідний характер, а масштаби використання цифрових
технологій економічними агентами – співставні, хоча і мають виражені галузеві
особливості. По-друге, за відносно короткий проміжок часу відбулася поява,
розвиток та «вбудова» FinTech-cектору у архітектоніку глобального фінансового
ринку. Більше того, якраз FinTech-компанії є одними із ключових «драйверів»
цифрової траєкторії сучасного фінансового господарства. По-третє, використання
цифрових технологій «підживлює» зростання кількісних параметрів фінансового
ринку, а лідерами за масштабами їх використання є фінансові інституції. По-
четверте, цифрова трансформація фінансового посередництва визначає
необхідність «цифрової адаптації» для інших учасників фінансового ринку. По-

97
п’яте, на глобальному рівні виникли принципово нові загрози та ризики, які
вимагають розробки відповідного інструментарію управління.
5. Сформовані на фінансовому ринку України численні інституційні та
сегментарні дисбаланси, викликані, насамперед, недостатньою ефективністю
державної регуляторної політики. Очевидним є цифрове лідерство банків (за
рахунок економічного потенціалу та зацікавленості у залученні ресурсів фізичних
осіб). До другої групи за рівнем цифрової трансформації в Україні відносяться
страхові компанії, фінансові компанії («точками росту» є ключові групи
споживачів та діджиталізовані корпоративні стратегії), а також інститути спільного
інвестування («точки росту» – економічний потенціал, ступінь розвитку ринків
інструментів/послуг). Ломбарди, кредитні спілки та недержавні пенсійні фонди
суттєво відстають за рівнем впровадження цифрових технологій. Зниження рівня
фінансової інклюзії внаслідок відмінностей у цифровізації фінансових інституцій в
Україні вимагає від держави: а) посилення ефективності моделі захисту прав
інвесторів та споживачів фінансових послуг; б) подолання тенденції до
венчуризації ринку спільного інвестування; в) збільшення транспарентності
діяльності фінансових установ; г) повноцінної реалізації пенсійної реформи в
Україні; д) унормування використання цифрових технологій в процесі споживання
і надання фінансових послуг/купівлі-продажу фінансових інструментів.
6. Інституційні «провали» фінансового ринку України в умовах діджиталізації
формують передумови для «цифрової дезінтермедіації». Діджитал-технології
беззаперечно спрощують доступ фізичних осіб до фінансових інструментів та
послуг та призводять до зростання масштабів операцій цієї групи учасників
фінансового ринку. Проте, позитивний вплив цифрової трансформації багато в
чому нівелюється недостатнім рівнем фінансової інклюзії, дефіцитом фінансової
грамотності, егоїзмом багатьох фінансових інституцій. Руйнівний характер дії
зазначених факторів посилюється через інституційну слабкість системи захисту
прав інвесторів в Україні. В підсумку, кумулятивний вплив негативних чинників
домінуватиме над позитивними ефектами цифрової трансформації, що призведе до
відтоку ресурсів фізичних осіб з фінансової системи. Для запобігання цифровій

98
дезінтермедіації доцільно реалізувати комплексний підхід, в якому поєднати
заходи, спрямовані на розвиток фінансової грамотності, посилення фінансової
інклюзії, а також сформувати «інституційні запобіжники» для егоїстичної
поведінки фінансових інституцій.
7. Сформована в Україні модель державного регулювання фінансового ринку
характеризується «секторальними» рисами, тому каталізує певні ризики пов’язані
з цифровою трансформацією. Виходячи з того, що використання секторальної
моделі в умовах цифрової трансформації фінансових ринків пов’язане з
численними ризиками, в Україні необхідно поступово завершити реформу у цій
сфері та розробити покроковий сценарій до переходу до моделі єдиного регулятора.
Ключовими чинниками, що визначають необхідність переходу до моделі
мегарегулятора є:
 універсалізація фінансового бізнесу в Україні. Розвиток фінансових
інституцій в нашій державі іманентний до функціонування фінансового
посередництва на глобальному рівні. Діджиталізація формує безбар’єрний
фінансовий ринок, в якому ключові конкурентні переваги отримують фінансові
посередники, які надіють широкий спектр послуг та здійснюють множинні
фінансові операцій;
 віртуалізація діяльності фінансових посередників, яка передбачає, що
левова частка фінансових операцій здійснюється у віртуальному середовищі. В
свою чергу, віртуалізація визначає необхідність розробки та запровадження єдиних
вимог, які стосуються оприлюднення інформації фінансовими установами за
допомогою їх веб-сайту;
 інноватизація фінансового посередництва, яка передбачає постійне
продукування інновацій, що обумовлює необхідність використання щодо них
єдиних регуляторних підходів.

99
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Bell D. The Coming of Post Industrial Society: A Venture in Social
Forecasting. New York : Basic Books, 1973; xiii, 507 p.
2. Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the United
States. New Jersey : Princeton, 1962. 283 p.
3. Економічна енциклопедія / відп. ред. С. В. Мочерний. Київ : Видавничий
центр «Академія», 2000. Т. 1. 864 с.
4. Малик І. Тенденції розвитку інформаційної економіки в Україні. Вісник
Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Серія : Економіка і
менеджмент. 2013. № 1. С. 25–34.
5. Алексанян А. Інформаційна економіка: вплив на можливості людського
розвитку. Соціально-трудові відносини: теорія та практика : зб. наук. пр. 2018.
№ 1. С. 397–403.
6. The information economy. URL: www.businessdictionary.com (дата
звернення 10.09.2025 р.).
7. Mesenbourg T. Measuring the Digital Economy. US Bureau of the Census. 2001.
URL: https://www.census.gov/content/dam/Census/library (дата звернення: 10.09.2025
р.).
8. Zhaohao Sun, Zhiyou Wu, and Kenneth David Streng. Big Data-Driven
Socioeconomic Development: An Interdisciplinary Approach. IGI Global. 2023. URL:
https://www.igi-global.com/chapter/big-data-driven-socioeconomic-
development/319508 (дата звернення: 23.09.2025 р.).
9. Словник іншомовних слів / за ред. О. Мельничука. Київ : УРЕ, 1985. 1118
с.
10. Концепція розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018–
2020 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 67-
р.
11. Іваницька О. М. Фінансові ринки. Київ : Вид-во УАДУ, 1999. 96 с.
12. Опарін В. Фінанси (Загальна теорія). Київ: КНЕУ, 2002. 240 с.

100
13. Федосов В., Юхименко П., Лазебник Л. Теорія фінансів. Київ : Центр
учбової літератури, 2010. 576 с.
14. Офіційний сайт Міжнародної фінансової корпорації. URL.:
http://www.ifc.org (дата звернення 10.10.2025 р.).
15. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові
інструменти». Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.2001 р. № 559.
16. Коваленко Ю., Літвін Я. Фінансові інструменти, їх класифікації та напрями
інноваційних розвідок. Проблеми і перспективи економіки та управління. 2019. №
1. С. 132–142.
17. Примостка Л. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти :
монографія. Київ : КНЕУ, 2001. 263 с.
18. Про інформацію : Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII.
19. Марченко О. Специфічні риси інформації як економічної категорії в
умовах інформаційної економіки. Науковий вісник Ужгородського національного
університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство.
2019. Вип. 28-2. С. 32–36.
20. Нездойминога О. Особливості функціонування фінансового ринку
України. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2016. Вип. 5 (05). С. 79–
85.
21. Рашкован В. Інновації у фінансовому секторі: десятирічний горизонт.
Український тиждень. 2021. URL: https://tyzhden.ua/innovatsii-u-finansovomu-
sektori-desiatyrichnyj-horyzont/ (дата звернення: 23.09.2025 р.).
22. Harry Bouwman, Shahrokh Nikou, Francisco J. Molina-Castillo, Mark de
Reuver. The impact of digitalization on business models. Digital Policy, Regulation and
Governance. 2018. Vol. 20, No 2. Р. 105–124.
23. Карчева Г. Т., Огородня Д. В., Опенька В. А. Цифрова економіка та її
вплив на розвиток національної та міжнародної економіки. Фінансовий простір.
2017. № 3(27). С. 13–21.
24. Facebook Diem (formerly Libra). CoinMarketCap. URL:
https://coinmarketcap.com/uk/currencies/facebook-libra/ (дата звернення: 23.09.2025

101
р.).
25. Market capitalization of listed domestic companies (% of GDP). The World
Bank. URL.: https://data.worldbank.org/indicator/CM.MKT.LCAP.GD.ZS (дата
звернення: 23.09.2025 р.).
26. 10 Best Financial Risk Management Software. Savvycom. 2022. URL:
https://savvycomsoftware.com/best-financial-risk-management-software/ (дата
звернення: 23.09.2025 р.).
27. Мітал О. Заощадження домогосподарств та їх трансформація в
інвестиційні ресурси. Європейський вектор економічного розвитку. 2017. № 1. С.
70–78.
28. Школьник І.О. Фінансові посередники та їх роль у розвитку фінансового
ринку. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи. 2007. Вип. 22. C.
272–281.
29. Benston G. J., Smith C. W. A Transactions Cost Approach to the Theory of
Financial Intermediation. The Journal of Finance. 1976. Vol. 31. № 2. P. 215–231.
30. Мисник Т. Г. Теоретичні аспекти фінансового посередництва в Україні.
Полтавський державний аграрний університет. URL:
https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/4.3/133.pdf (дата звернення:
23.09.2025 р.).
31. Глуха Г. Я. Глобалізація та економічне зростання. Академічний огляд.
2014. № 1(40). С. 17–23.
32. Король М. Сутність та особливість функціонування моделей фінансових
систем в умовах глобалізації. Вчені записки Таврійського національного
університету імені В. І. Вернадського. Серія: Світове господарство і міжнародні
економічні відносини. 2020. Т. 31 (70). № 4. С. 5–9.
33. Тринчук В., Кучеренко В., Мальцева В. Фінансовий супермаркет як
клієнтоорієнтована модель інтеграції банківського та страхового капіталу.
Финансовые услуги. 2017. № 3. С. 7–12.
34. Фролова Т. Трансформація фінансових послуг під впливом глобальної
діджиталізації. Економiка i органiзацiя управлiння. 2021. № 1 (41). С. 123–133.

102
35. Глазова А. Особливості віртуалізації світового фондового ринку. Науковий
вісник Ужгородського національного університету. Серія : Міжнародні економічні
відносини та світове господарство. 2019. Вип. 24(1). С. 84–90.
36. Горовий Д. А. Горова К. О. Віртуальні економічні відносини та їх роль в
сучасній економіці. Вісник Національного технічного університету «ХПІ». 2011.
Вип. 8. С. 7–11.
37. Fong D., Han F., Liu L., Qu J., Shek A. Seven technologies shaping the future
of fintech. McKinsey & Company. 2021. 9 November. URL:
https://www.mckinsey.com/cn/our-insights/our-insights/seven-technologies-shaping- the-
future-of-fintech (дата звернення 11.10.2025 р.).
38. Krishnamra S., Chutijirawong N. 5 Key Technologies in FinTech. Delloite.
2018. URL: https://www2.deloitte.com/th/en/pages/technology/articles/5-key-
technologies-in-fintech.html (дата звернення 11.10.2025).
39. What are the Benefits of Blockchain in Finance? Сonsensys. URL:
https://consensys.net/blockchain-use-cases/finance/ (дата звернення 11.10.2025).
40. Blockchain use in banking and financial services market size worldwide in
2018 and 2019 with a forecast to 2026. Statista. URL:
https://www.statista.com/statistics/1229290/blockchain-in-banking-and-financial-
services-market-size/ (дата звернення 11.10.2025 р.).
41. Dilmegani C. Top 17 Blockchain Applications & Use Cases in 2023. AiMultiple.
2023. URL: https://research.aimultiple.com/blockchain-applications/ (дата звернення
11.10.2025 р.).
42. Why are Banks Adopting Blockchain Technology? Appinventiv. 2023. URL:
https://appinventiv.com/blog/blockchain-in-banking/ (дата звернення 11.10.2025 р.).
43. Digital Economy and Society Index (DESI) 2022. Shaping Europe’s digital
future. 2022. URL: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/digital-economy- and-
society-index-desi-2022 (дата звернення 11.10.2025 р.).
44. Artificial intelligence (AI) market size worldwide in 2021 with a forecast until
2030. Statista. URL: https://www.statista.com/statistics/1365145/artificial- intelligence-
market-size/ (дата звернення 11.10.2025 р.).

103
45. AI use cases in financial services industry worldwide as of 2020. Statista. URL:
https://www.statista.com/statistics/1197955/ai-financial-services-global/ (дата
звернення 11.10.2025 р.).
46. UK Finance. 2023. URL: https://www.ukfinance.org.uk/system/files/2023-
05/Annual%20Fraud%20Report%202023_0.pdf (дата звернення 11.10.2025 р.).
47. Praveen Singh. Chatbots for Financial Services: Benefits, Examples, and Trends.
REVE Chat. 2023. URL: https://www.revechat.com/blog/chatbots-for- financial-
services/ (дата звернення 11.10.2025 р.).
48. The Global Chatbot Market Size is Projected to Surpass Around USD 42 Billion
by 2032. LinkedIn. 2023. URL: https://www.linkedin.com/pulse/global- chatbot-market-
size-projected-surpass-around-usd-sundstrom (дата звернення 11.10.2025 р.).
49. Pulse of Fintech H2’22. KPMG. 2023. URL:
https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/xx/pdf/2023/02/pulse-of-fintech-h2-22- web-
file.pdf (дата звернення 11.10.2025 р.).
50. Number of cyber incidents in the financial industry worldwide from 2013 to
2022. Statista. URL: https://www.statista.com/statistics/1310985/number-of-cyber-
incidents-in-financial-industry-worldwide/ (дата звернення: 12.10.2025 р.).
51. Kost E. The 6 Biggest Cyber Threats for Financial Services in 2023. URL.:
https://www.upguard.com/blog/biggest-cyber-threats-for-financial-services (дата
звернення: 12.10.2025 р.).
52. Cryptocurrency Market Capitalizations. CoinMarketCap. Official site. URL.:
https://coinmarketcap.com/currencies/bitcoin/#charts. (дата звернення 12.10.2025 р.).
53. Online broker definition. IG Bank. URL: https://www.ig.com/en-ch/glossary-
trading-terms/online-broker-definition (дата звернення 12.10.2025 р.).
54. Leading discount online stock brokers in the United States as of 2021, by number
of customers. Statista. URL: https://www.statista.com/statistics/1258468/online-stock-
brokers-clients-usa/ (дата звернення 12.10.2025 р.).
55. Tokenization Market in Europe: Predicted Growth, Regulation, and Top Cases.
The Tokenizer. 2022. URL: https://thetokenizer.io/2022/07/12/tokenization-market- in-
europe-predicted-growth-regulation-and-top-cases-2/ (дата звернення 12.10.2025 р.).

104
56. Number of active online banking users worldwide in 2020 with forecasts from
2021 to 2024. Statista. URL.: https://www.statista.com/statistics/1228757/online-
banking-users-worldwide/ (дата звернення 12.10.2025 р.).
57. Financial Institutions. Statista. URL:
https://www.statista.com/markets/414/topic/993/financial-institutions/#statistic3 (дата
звернення 12.10.2025 р.).
58. Шлайфер М., Тодощук А. Діджиталізація економіки України в умовах
євроінтеграції. Економіка та суспільство. 2022. № 45. URL:
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1905/1833 (дата
звернення 11.10.25 р.).
59. Hamilton A. The Power of Data Analytics in FinTech Solutions. Fintech Future.
2021. URL: https://www.fintechfutures.com/files/2021/03/February-Data- Analytics-
report-v4.pdf (дата звернення 10.10.2025 р.).
60. Колодій С. Ю., Колодій С. К. Інституціональна теорія як прояв
європейських традицій плюралізму в сучасній економічній науці. Фінансовий
простір. 2018. № 4(32). С. 27–33.
61. Статистична інформація. Державна служба статистики України. URL:
www.ukrstat.gov.ua (дата звернення 12.10.2025 р.).
62. Digital 2023: Global Overview Report. Datareportal. 2023. URL:
https://datareportal.com/reports/digital-2023-global-overview-report (дата звернення
12.10.2025 р.).
63. Дослідження інтернет-аудиторії. InAU. URL:
https://inau.ua/proekty/doslidzhennya-internet-audytoriyi (дата звернення 12.10.2025
р.).
64. Ecommerce Statistics 2023 — everything you need to know. Search Logistics.
URL: https://www.searchlogistics.com/learn/statistics/ecommerce-statistics/ (дата
звернення 12.10.2025 р.).
65. Наглядова статистика. Національний банк України. URL:
https://bank.gov.ua/ua/statistic/supervision-statist (дата звернення 12.10.2025 р.).
66. Ринок у цифрах. Асоціація інвестиційного бізнесу України. URL:

105
https://www.uaib.com.ua/analituaib (дата звернення 12.10.2025 р.).
67. Аналітичні дані щодо ринку накопичувального пенсійного забезпечення.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. URL:
https://www.nssmc.gov.ua/news/insights/#tab-5 (дата звернення 12.10.2025 р.).
68. Financial results of banks in 2021. Statistics Poland. URL:
https://stat.gov.pl/en/topics/economic-activities-finances/financial-results/financial-
results-of-banks-in-2021,6,26.html (дата звернення 12.10.2025 р.).
69. Борисюк О., Дацюк-Томчук М., Ліповська-Маковецька Н. Імперативи
розвитку фінансового ринку України в умовах цифровізації. Економічний часопис.
2020. Т. 2. №22. С. 168–176.
70. Про інститути спільного інвестування: Закон України від 05.07.2012 р. №
5080-VI.
71. Яріш О., Циновнік А. Оптимізація податкового навантаження інститутів
спільного інвестування та їх інвесторів: вітчизняний та зарубіжний досвід.
Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія :
Економічні науки. 2018. № 5. С. 119–124.
72. Влада згадала про пенсійну реформу, та чи можна її провести під час війни?
Українська правда. 2022. URL:
https://www.epravda.com.ua/publications/2022/11/23/694140/ (дата звернення
12.10.2025 р.).
73. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України від 09.07.2003 р.
№1057-IV.
74. Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку
України. URL: https://knpf.bank.gov.ua/ (дата звернення 12.10.2025 р.).
75. Ренкінги НПФ. УАІБ. URL.:
https://www.uaib.com.ua/analituaib/rankings/renkingi-npf?date=2021-43 (дата
звернення 12.10.2025 р.).
76. Дем’янчук М., Гуржий К. Трансформація страхового ринку в умовах
розвитку цифрових технологій. Економіка та управління підприємствами. 2020. №
25. С. 272–278.

106
77. Про електронну комерцію : Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII.
78. Про електронні довірчі послуги : Закон України від 05.10.2017 р. № 2155-
VIII.
79. Положення «Про особливості укладання договорів обов'язкового
страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів». Розпорядження Держкомфінпослуг України № 673 від 27.10.2011 р.
80. Приказюк Н., Моташко Т., Кондратенко Ю. Розвиток інтернет-
страхування у нових умовах. Науковий погляд: економіка та управління. 2021. № 2
(72). С. 102–108.
81. Страховка онлайн. HotLine.Finance. URL:
https://hotline.finance/ua/insurance-all (дата звернення 12.10.2025 р.).
82. Car insurance made simple. Root Insurance. URL: https://www.joinroot.com/
(дата звернення 12.10.2025 р.).
83. Рейтинг страхових компаній України. Forinsurer. 2021. URL:
https://forinsurer.com/ratings/nonlife/21/12/1 (дата звернення 12.10.2025 р.).
84. Іващук О. Новації інтернет-банкінгу комерційних банків України в умовах
пандемії Covid- 19. Соціально-економічні проблеми і держава. 2021. Вип. 2 (25). С.
575–585.
85. Владика Ю., Турова Л. Роль сучасних digitalтехнологій у функціонуванні
банківської системи. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 25. URL.:
https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/252 (дата звернення:
12.10.2025 р.).
86. 10 Common Types of Digital Risks. RiskOptics. 2022. URL:
https://reciprocity.com/blog/common-types-of-digital-risks/ (дата звернення:
12.10.2025 р.).
87. Аналіз ринку. НКЦПФР. URL: https://www.nssmc.gov.ua/news/insights/
(дата звернення 29.10.2025 р.).
88. Бюджет 2022. Міністерство фінансів України. URL.:
https://www.mof.gov.ua/uk/budget_2022-538 (дата звернення 09.10.2025 р.).

107
Додаток А
Тези ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми
фінансової системи України» (м. Черкаси, 20 листопада 2025 року Черкаси,
ЧДТУ)

УДК 658:004.7
Юлія Голубенко – здобувач другого (магістерського) рівня вищої освіти

Науковий керівник – д.н. з держ. управ., проф. Ірина Гончаренко

Черкаський державний технологічний університет

ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ: ВИКЛИКИ,
МОЖЛИВОСТІ ТА СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ

Процеси діджиталізації є визначальним трендом розвитку світової економіки
та, зокрема, фінансового сектору. Під впливом технологічних інновацій (мобільні
технології, хмарні обчислення, блокчейн, AI/ML) відбувається радикальна
трансформація традиційних бізнес-моделей фінансових установ, що призводить до
зростання ефективності, зниження операційних витрат, підвищення доступності
фінансових послуг та посилення конкуренції.
Для України, яка прагне інтеграції до європейського фінансового простору,
діджиталізація фінансового ринку є не лише питанням зручності, а й стратегічним
імперативом для забезпечення макроекономічної стійкості, прозорості та
залучення інвестицій. Сучасні виклики, спричинені військовою агресією, лише
посилили необхідність прискореної адаптації до віддаленого обслуговування та
впровадження високотехнологічних рішень.
Діджиталізація в Україні проявляється насамперед у стрімкому зростанні
безготівкових операцій та розвитку FinTech-компаній. Національний банк України
(НБУ) відіграє ключову роль у створенні належного регуляторного середовища.
Одним із найбільш яскравих індикаторів діджиталізації є частка безготівкових
розрахунків. Згідно з даними НБУ, за останні роки відбулося значне зростання
цього показника (табл. 1).
Таблиця 1.
Динаміка безготівкових операцій за платіжними картками в Україні
Показник 2019 2020 2021 2022 2023
Обсяг безготівкових операцій, млрд грн 1960,5 2404,7 3448,8 4250,3 4875,0
Частка безготівкових операцій в загальному
обсязі, % 50,1 57,1 61,0 66,8 70,5
Приріст обсягу (рік до року), % +26,0 +22,7 +43,4 +23,2 +38.5
Джерело: Складено автором за даними НБУ [1].

108
Зростання частки до 70,5% свідчить про високий рівень прийняття цифрових
фінансових послуг населенням. Це стало можливим завдяки широкому
впровадженню мобільних платежів, NFC-технологій та інтернет-банкінгу.
FinTech-сектор в Україні є одним із найбільш динамічних у Центральній та
Східній Європі. Компанії активно працюють у сферах платіжних систем,
кредитування (P2P, мікрокредитування), інвестицій та персональних фінансів
(табл. 2).
Таблиця 2.
Структура українського FinTech-ринку за сегментами (2023 р.)
Орієнтовна частка FinTech-
Сегмент
компаній, %
Платежі та грошові перекази 45-50%
Кредитування та краудфандинг 20-25%
Інфраструктура та технології 10-15%
Управління персональними фінансами та інвестиції 5-10%
InsurTech (страхування) 5-10%
Джерело: Оцінки авторів на основі галузевих досліджень.

Ця структура демонструє, що рушійною силою діджиталізації залишається
сектор платежів, де FinTech-гравці виступають прямими конкурентами
традиційних банків.
Діджиталізація вимагає модернізації регулювання. НБУ активно впроваджує
технології для забезпечення стабільності та прозорості ринку, зокрема:
 RegTech – використання технологій для дотримання фінансовими
установами регуляторних вимог (автоматизація звітності, KYC/AML-процедур).
Це знижує ризик помилок і витрати на комплаєнс.
 SupTech – використання технологій НБУ для підвищення ефективності
нагляду (аналіз великих даних, моніторинг ризиків у реальному часі).
Одним із ключових напрямків є впровадження Відкритого банкінгу (Open
Banking), яке передбачає обмін фінансовими даними клієнтів (за їхньої згоди) між
банками та сторонніми постачальниками послуг (TPP) через відкриті API. Це
стимулюватиме конкуренцію та появу інноваційних продуктів.
Незважаючи на значні переваги, діджиталізація породжує низку серйозних
викликів:
1. Кібербезпека та шахрайство.
Збільшення кількості онлайн-операцій пропорційно збільшує кіберризики.
Фінансові установи та їхні клієнти стають об'єктами складних фішингових атак,
програм-вимагачів (ransomware) та інших видів кіберзлочинності.
За даними CERT-UA, кількість кіберінцидентів у фінансовому секторі України
залишається високою, особливо в умовах війни. За оцінками світових експертів, у
2024 році середній обсяг збитків від кіберзлочинів для фінансових інститутів
перевищив $20 млн на рік.
Необхідним є постійне інвестування у багатофакторну автентифікацію,
біометрію (табл. 3) та системи виявлення шахрайства на базі AI/ML.

109
Таблиця 3.
Використання біометрії для ідентифікації та верифікації в українських
банках (2023 р.)
Орієнтовна частка банків, які її
Технологія
використовують (%)
Face ID (розпізнавання обличчя) 65-70%
Touch ID (відбиток пальця) 80-85%
Голосова біометрія 5-10%
Джерело: Оцінки авторів на основі аналізу топ-10 банків за активами.

Високий рівень використання Touch ID та Face ID підтверджує, що
український банківський сектор активно впроваджує сучасні методи захисту, що є
ключовим елементом діджиталізації.
2. Цифрова нерівність та фінансова інклюзія.
Незважаючи на високий рівень проникнення мобільного зв'язку, частина
населення, особливо у сільській місцевості та старших вікових групах, залишається
виключеною з цифрового фінансового простору. Цифрова нерівність (Digital
Divide) створює бар'єр для повної фінансової інклюзії. Державні програми та
ініціативи НБУ мають бути спрямовані на підвищення рівня цифрової та
фінансової грамотності громадян.
3. Регуляторна пісочниця (Regulatory Sandbox).
Для тестування новітніх технологій (наприклад, блокчейну, криптовалют) в
обмеженому середовищі необхідне повноцінне функціонування "регуляторної
пісочниці". Хоча НБУ працює над цим механізмом, його повноцінне використання
є критично важливим для легалізації та безпечного впровадження проривних
інновацій.
Для забезпечення стійкого розвитку фінансового ринку України в умовах
діджиталізації пропонуються наступні пріоритети:
1. Розвиток технологій AI/ML у фінансах (табл.4).
Використання AI та ML є критично важливим для:
 Кредитного скорингу: підвищення точності оцінки ризиків та персоналізація
кредитних пропозицій.
 Обслуговування клієнтів: чат-боти та віртуальні асистенти для цілодобової
підтримки.
 Прогнозування ринку: аналіз великих масивів даних для інвестиційних
рішень.
Таблиця 4.
Сфери застосування AI/ML у фінансовому секторі
Сфера
Приклади технологій Очікуваний ефект
застосування
ML-алгоритми для Зниження рівня проблемних
Ризик-менеджмент
прогнозування дефолтів кредитів (NPL)

110
Сфера
Приклади технологій Очікуваний ефект
застосування
Автоматизація та підвищення
Комплаєнс Розпізнавання патернів
ефективності фінансового
(AML/KYC) підозрілих транзакцій
моніторингу
Персоналізація Recommendation systems, Зростання лояльності клієнтів та
послуг поведінковий аналіз крос-продажів
Виявлення Мінімалізація збитків від
Real-time anomaly detection
шахрайства шахрайських операцій
Джерело: Розроблено авторами.

2. Імплементація Open Banking та Open Finance
Необхідно завершити законодавче та технічне впровадження стандартів Open
Banking (Директива PSD2) в Україні. Наступним кроком має стати перехід до
концепції Open Finance, що поширює відкритий доступ до даних на небанківські
установи (страхові, пенсійні фонди, інвестиційні компанії), створюючи цілісну
цифрову фінансову екосистему.
3. Розвиток цифрової валюти Центрального банку (e-гривня).
Проект е-гривні (CBDC) від НБУ має значний потенціал для підвищення
ефективності міжбанківських розрахунків, зниження вартості транзакцій та
посилення монетарного суверенітету. Потрібна прискорена пілотна реалізація,
зокрема, для використання у сфері державних виплат та транскордонних операцій.
Висновки. Діджиталізація фінансового ринку України є незворотним
процесом, який має величезний потенціал для модернізації економіки. Ключові
досягнення включають високий рівень безготівкових платежів, активний розвиток
FinTech-сектору та успішне впровадження біометричних технологій. Однак, для
повної реалізації цього потенціалу необхідно ефективно вирішувати виклики
кібербезпеки, фінансової інклюзії та завершити імплементацію сучасного
регуляторного інструментарію (Open Banking, RegTech/SupTech). Стратегічні
інвестиції у AI/ML та розвиток е-гривні стануть каталізаторами, що забезпечать
Україні місце серед лідерів цифрової фінансової інфраструктури в регіоні.

Література:
1.Офіційний сайт НБУ [електронний ресурс]. URL: https://bank.gov.ua

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets