Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7588| Назва: | СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ |
| Автори: | Лещенко, Марина Миколаївна Бірюков, Владислав Євгенович |
| Ключові слова: | міжнародна торгівля;світова торгівельна система;світова торгівля;експорт товарів |
| Дата публікації: | 25-січ-2025 |
| Короткий огляд (реферат): | АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ студента групи МЕМ-23 Бірюкова В.Є. факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «магістр» Кваліфікаційна робота магістра містить 106 сторінок, 15 таблиць, 6 рисунків, список використаних джерел з 53 найменувань. Об’єктом дослідження є процеси формування та функціонування світової торговельної системи. Предметом дослідження є вплив сучасних чинників геополітичного, кризового та інноваційного характеру на формування та розвиток світової торговельної системи. Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає в обґрунтуванні впливу сучасних факторів трансформації міжнародних економічних відносин на світову торгівлю та визначити основні виклики, що виникають у зв'язку з наслідками глобальних викликів. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: визначити теоретичні передумови становлення теорій міжнародної торгівлі; дослідити суть та структуру світової торгівельної системи; визначити сучасні передумови розвитку міжнародної торгівлі; проаналізувати сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі; визначити особливості впливу глобальних потрясінь на розвиток світової торгівлі; проаналізувати місце та роль України у процесах міжнародної торгівлі; виокремити напрями розвитку міжнародної торгівельної взаємодії в умовах глобальних викликів; визначити сучасні перспективи розвитку міжнародного торгівельного співробітництва України. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо інструментів протидії наслідкам впливу сучасних глобальних викликів на функціонування світової торгівельної системи. Одержані результати можуть бути використані при формуванні програм розвитку економіки України, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2024 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2024 |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7588 |
| Розташовується у зібраннях: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Бірюков_06.01.pdf Restricted Access | 520.38 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
1 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 051 «Економіка» ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМ-23 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ Студента: Бірюкова Владислава Євгеновича (підпис) Керівник: к.е.н. доц. Лещенко М.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2024 р. 2 ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………….… 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ……………………………………………….…. 10 1.1. Теоретичні основи становлення теорій міжнародної торгівлі………… 10 1.2. Суть та структура світової торгівельної системи……………………..… 16 1.3. Сучасні передумови розвитку міжнародної торгівлі...………...….…..... 22 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ ………………………………………………….. 29 2.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі ………………….... 29 2.2. Особливості впливу глобальних потрясінь на розвиток світової торгівлі ………………………………………………………………………... 35 2.3. Місце та роль України у процесах міжнародної торгівлі……………… 43 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА……………………………………………… 58 3.1. Напрями розвитку міжнародної торгівельної взаємодії в умовах глобальних викликів ………………………………………………………… 58 3.2. Сучасні перспективи розвитку міжнародного торгівельного співробітництва України …………………………………………………….. 72 ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………..… 83 СПИСО КВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…...… 87 ДОДАТКИ 3 ВСТУП Актуальність теми. В сучасних реаліях тема про сучасні виклики формування світової торговельної системи дуже актуальна в міжнародной торгівлі. Важливим розглядом є дослідження сутності процесів міжнародної торгівлі товарами та динаміка розвитку в межах України та на загальносвітовому рівні. Міжнародна торгівля є одним із головних двигунів економічного розвитку країн. Теорії, що описують її механізми, допомагають урядам та компаніям розробляти ефективні стратегії для збільшення економічного потенціалу. З огляду на ці фактори, вивчення становлення теорій міжнародної торгівлі допомагає глибше зрозуміти сучасну глобальну економіку, тенденції та виклики, які стоять перед країнами в контексті міжнародної економічної діяльності. Таким чином розгляд теми формування світової торговельної системи надає поняття розуміння сучасного розвитку міжнародної торгівлі, в цілому. Показує зміни під впливом різноманітних факторів, а також їхній вплив на подальший розвиток міжнародної торгівлі країн, включаючи Україну. Попри кризу, яка призвела до уповільнення торгових потоків України, торговельні зв’язки між державами продовжували розвиватися, досягаючи якісно нового рівня. У нинішній складній ситуації саме тісна взаємодія країн, оперативний обмін інформацією та відповідальний підхід до забезпечення прозорості у сфері торгівлі можуть сприяти активізації зусиль із моніторингу, зміцненню ринкового середовища, зниженню ризику обмеження експорту та посилення протекціоністських тенденцій, а також сприяти економічному відновленню держав. Сьогоднішні виклики є комплексними і вимагають адаптації не лише на рівні окремих країн, але й на рівні міжнародних організацій. Одним з головних викликів є геополітична нестабільність, яка посилюється збройними конфліктами, зростанням протекціонізму та згортанням багатостороннього співробітництва. Зокрема, торговельні війни між 4 найбільшими економіками світу, такими як США та Китай, створюють напруженість у глобальних ланцюгах поставок, що впливає на інші країни, в тому числі й на Україну. Іншим серйозним викликом є пандемія COVID-19, яка спричинила значні зміни у світовій торгівлі. Пандемія порушила глобальні ланцюги поставок, знизила попит на певні групи товарів і послуг та спричинила перебої в глобальних ланцюгах поставок. Теоретичні та практичні аспекти формування інновацій та технологій, їх впливу на розвиток економічної діяльності розглядали у своїх роботах такі науковці, як Гаврилюк, І., Абрашка О.В., Давиденко Г. Й., Рокоча В.В., Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тараненко, А.М. Самуельсон, П. І. Веремій, Н. Гавриленко, І.Г. Широкий, Барановський О. І., Давиденко Г. Й. та інші. В той же час, питання адаптації до змін у глобальних ланцюгах постачання та диверсифікації експорту є особливо важливим для України. Укладення угод про вільну торгівлю з ЄС, Канадою та іншими країнами відкриває нові ринки, але вимагає підвищення якості продукції та відповідності міжнародним стандартам. Водночас, інтеграція України у світову економіку вимагає активної участі у вирішенні екологічних проблем та впровадження інноваційних підходів до ведення бізнесу, що підкреслює актуальність обраної темики. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є обгрунутвання впливу сучасних факторів трансформації міжнародних економічних відносин на світову торгівлю та визначити основні виклики, що виникають у зв'язку з наслідками глобальних викликів. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: визначити теоретичні передумови становлення теорій міжнародної торгівлі; дослідити суть та структуру світової торгівельної системи; визначити сучасні передумови розвитку міжнародної торгівлі; 5 проаналізувати сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі; визначити особливості впливу глобальних потрясінь на розвиток світової торгівлі проаналізувати місце та роль України у процесах міжнародної торгівлі; виокремити напрями розвитку міжнародної торгівельної взаємодії в умовах глобальних викликів; визначити сучасні перспективи розвитку міжнародного торгівельного співробітництва України; Об’єктом дослідження є процеси формування та функціонування світової торговельної системи. Предметом дослідження є вплив сучасних чиинників геополітичного, кризового та інноваційного характеру на формування та розвиток світової торговельної системи. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: логічний та формально- логічний методи; метод узагальнення, систематизації, методи групування, графічного аналізу, методи кореляційно-регресійного аналізу. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, періодичні та монографічні видання звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм економічного розвитку України. Результати дослідження можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Результати дослідження були використані під час підготовки тез доповідей IІІ Всеукр. наук. конф. студ. та молодих вчених «Наукові досягнення та відкриття сучасної молоді» (публікація: Бірюков В.Є. Роль 6 США та Китаю у розвитку сучасної міжнародної торгівельної системи. Наукові досягнення та відкриття сучасної молоді [Електронний ресурс] : зб.матер. IІІ Всеукр. наук. конф. студ. та молодих вчених (Луцьк, 29 трав. 2024 р.) / Держ. вищ. навч. заклад «Донецький національний технічний університет». – Луцьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2024. – с. 59-61. Матеріали кваліфікаційної роботи були використані в ході підготовці тез допловідей XХІ міжнародної науково-практична конференції «Актуальні проблеми фінансової системи України», 21 листопада 2024 року, Черкаси, ЧДТУ (публікація: Бірюков В.Є. Сучасні виклики розвитку міжнародної торгівлі у світовій економіці. Актуальні проблеми фінансової системи України [Електронний ресурс]: матеріали XХІ міжнародної науково-практичної конференції: Черкаський державний технологічний університет, 21 листопада 2024 р. Черкаси, 2024. 346 с. С. 313 – 315). Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 53 найменувань, ілюстрована 6 рисунками та 15 таблицями, додатками. Повний обсяг роботи становить 107 сторінок. \ 7 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ТОРГІВЕЛЬНОЇ СИСТЕМИ 1.1. Теоретичні основи становлення теорій міжнародної торгівлі Досліднення сутності процесів міжнародної торгівлі є однією з найактуальніших проблем. Виходячи з цього, можна сказати, що актуальність становлення теорій міжнародної торгівлі залишається високою, особливо в умовах глобалізації та інтеграції світової економіки. Міжнародна торгівля є одним із головних двигунів економічного розвитку країн. Теорії, що описують її механізми, допомагають урядам та компаніям розробляти ефективні стратегії для збільшення економічного потенціалу. Сучасні теорії враховують глобальні ланцюги постачання, взаємозалежність ринків і вплив технологій. Це допомагає краще зрозуміти, як національні економіки залежать від міжнародної торгівлі та інвестицій.Класичні та сучасні теорії розглядають питання того, як вигоди від торгівлі розподіляються між розвиненими та країнами, що розвиваються, що дозволяє коригувати політику на користь економічної справедливості. В умовах зростання протекціоністських тенденцій у світовій торгівлі, вивчення цих теорій допомагає краще зрозуміти вплив обмежень на міжнародну торгівлю та економічні наслідки таких заходів. Сучасні теорії міжнародної торгівлі також враховують інновації, технологічні зміни та вплив цифрових технологій, що змінюють правила гри на міжнародних ринках. З огляду на ці фактори, вивчення становлення теорій міжнародної торгівлі допомагає глибше зрозуміти сучасну глобальну економіку, тенденції та виклики, які стоять перед країнами в контексті міжнародної економічної діяльності. За визначеням І. Гаврилюка, міжнародна торгівля це історично перша форма міжнародних економічних відносин (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє собою обмін товарами та послугами між 8 державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі [1]. Також, за словами О. Абрашки, міжнародна торгівля складається з зовнішньої торгівлі однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю [2]. Підсумовуючі показники за визначенням Г. Давиденко: сальдо торговельного балансу, сальдо балансу послуг та некомерційних операцій, сальдо балансу з поточних операцій, індекс «умови торгівлі», показники динаміки, показники зіставлення [3]. Аналізуючи сучасні етапи розвитку міжнародної торгівлі, можна виділити такі характерні риси: у більшості країн спостерігається зростання значення зовнішньої торгівлі в економічному розвитку, що підтверджується збільшенням експортної квоти; стрімке збільшення обсягів експорту та імпорту. Водночас фіксується нерівномірність зростання світових цін на ключові групи товарів (див. табл. 1.1). У товарній структурі глобальної торгівлі спостерігаються такі зміни: збільшення частки машин, обладнання і транспортних засобів; суттєве підвищення ваги напівфабрикатів і готової продукції; інтенсивний обмін результатами інтелектуальної діяльності, такими як ліцензії, «ноу-хау» та інжинірингові послуги. Набувають популярності довгострокові та стабільні відносини між постачальниками та споживачами, що супроводжується зростанням частки внутрішньофірмових постачань у рамках транснаціональних корпорацій (ТНК). У географічному розподілі товарних потоків відзначаються значні зміни: підвищується роль країн, що розвиваються, у глобальній торгівлі; водночас позиції США, Великої Британії, Франції та Італії ослаблюються, тоді як вплив Японії та нових індустріальних держав зростає. Також посилюються протекціоністські тенденції у зовнішньоекономічній політиці більшості держав. 9 Конкуренція між провідними центрами економічного розвитку — США, Японією та країнами ЄС — набуває більшої гостроти. Починаючи з другої половини 1970-х років, спостерігається активізація зустрічної торгівлі, а також формується тенденція до створення закритих економічних просторів. Таблиця 1.1 Сучасні аспекти розвитку міжнародної торгівлі Аспект Особливості Глобалізація Розширення світового ринку, посилення взаємозалежності економік різних країн. Технологічний Впровадження цифрових технологій та автоматизації, що прискорює розвиток процеси торгівлі та полегшує логістику. Лібералізація Зниження тарифів і квот, угоди про вільну торгівлю сприяють торгівлі зростанню товарообміну між країнами. Регіоналізація Створення регіональних економічних союзів (ЄС, НАФТА, АСЕАН), які стимулюють внутрішньорегіональну торгівлю. Екологічні Введення стандартів і обмежень, пов'язаних із захистом довкілля, що стандарти впливає на експортно-імпортну діяльність. Логістика та Розвиток транспортної інфраструктури (морські порти, аеропорти, транспорт залізничні шляхи) скорочує час і витрати на доставку товарів. Електронна Зростання онлайн-торгівлі, яка дозволяє миттєво купувати і комерція продавати товари на міжнародному рівні. Конкуренція Підвищення конкуренції на світових ринках, що стимулює підвищення якості та зниження цін на продукцію. Культурні Вплив культурних особливостей на споживчі вподобання та фактори специфіку торгівлі в різних регіонах. Політичні ризики Політична нестабільність, санкції та торговельні війни можуть обмежити торговельну діяльність між країнами. Фінансові Курсові коливання та валютні ризики, які впливають на вартість фактори товарів та обсяги міжнародної торгівлі. Джерело: [4] В ході дослідження основних теорій міжнародної торгівлі можна виділити наступні теорії. Першою теорією міжнародної торгівлі вважається теорія меркантилізму, яку розробили європейські науковці, зокрема Томас Ман, Чарльз Дейвіант, Жан-Батист Кольбер та сер Вільям Петті. Меркантилізм – це економічне вчення і політика, що відображали інтереси торгової буржуазії в епоху занепаду феодалізму та становлення капіталізму. Відповідно до цієї теорії, багатство держави вимірюється обсягом золота і срібла, якими вона володіє. 10 Основні ідеї меркантилізму можна узагальнити таким чином: меркантилісти вперше створили системну теорію міжнародної торгівлі. Вони стверджували, що добробут держави залежить від накопичення золота і срібла. Для досягнення цієї мети пропонувалося: експортувати більше товарів і послуг, ніж імпортувати; впроваджувати механізми регулювання зовнішньої торгівлі, щоб стимулювати експорт і скорочувати імпорт. Забороняти або обмежувати експорт сировини, водночас дозволяючи безмитний імпорт необхідних ресурсів; забороняти колоніям вести торгівлю з іншими країнами. Ця теорія заклала основу для подальших досліджень у сфері міжнародної торгівлі та економічної політики. Як визначають, Л.Я. Корнійчук та Н.О. Тараненко, провісники класичної школи економіки показали прямий зв’язок зовнішньої торгівлі із внутрішньо економічним розвитком країни.Неомеркантилісти пояснюють прагнення деяких країн мати активний торговий баланс їх соціальною або політичною метою.Частина термінології часів меркантилізму збереглася до наших днів і часто вживається, за суттю неправильно: пасивний торговий баланс (несприятливий) не обов’язково є збитковим; активний торговий баланс (сприятливий) може бути невигідним [6]. Засновником класичної школи економічної думки був Адам Сміт, який критикував меркантилістське уявлення про те, що багатство країни залежить від кількості золота і дорогоцінного каміння, отриманого завдяки перевазі експорту над імпортом. Сміт запропонував альтернативний підхід: він вважав, що джерелом національного багатства є міжнародний поділ праці та спеціалізація країн на виробництві тих товарів, в яких вони мають абсолютні переваги. На його думку, такий підхід забезпечував багатообіцяючу основу для економічного розвитку. Аналізуючи висновки Адама Сміта, можна сказати, що теорія торгівлі, або теорія абсолютних переваг, стверджує, що країни спеціалізуються на експорті товарів, які вони можуть виробляти з найменшими витратами (тобто 11 вони мають абсолютну перевагу в цьому виробництві), а імпортують товари, які інші країни можуть виробляти дешевше (де їхні партнери мають абсолютну перевагу у витратах). Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та обґрунтовує переваги поділу праці не лише на внутрішньому ринку, але й на міжнародному. Однак недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не дає відповіді на питання, чому країни продовжують торгувати одна з одною, навіть якщо одна країна має абсолютну перевагу у виробництві всіх товарів, а інша – ні[7]. Варто зазначити, що теорія абсолютних переваг Адама Сміта була розширена Девідом Рікардо, який показав, що абсолютна перевага є лише окремим випадком загального принципу[8]. Рікардо показав, що торгівля може бути вигідною для обох країн, навіть якщо одна з них має абсолютну перевагу у виробництві всіх товарів. Теорія порівняльних переваг спочатку пояснювала баланс між сукупною пропозицією та сукупним попитом. Хоча передбачалося, що вартість товару визначається кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія показала, що вартість як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках насправді залежить від співвідношення між попитом і пропозицією. Вона показала, що спеціалізація і торгівля приносять користь не лише окремій країні, але й усім учасникам міжнародної торгівлі. На мою думку, ця теорія дає наукове підґрунтя для формування зовнішньоекономічної політики. Однак, теорія порівняльних переваг також має деякі недоліки, що випливають з її основних припущень. При аналізі зовнішньоторговельних відносин необхідно враховувати наступні обмеження: транспортні витрати не враховуються; модель базується на припущенні, що існує лише один фактор виробництва – праця; вона не враховує вплив зовнішньої торгівлі на внутрішній розподіл доходів, коливання цін і заробітної плати, інфляцію та рух капіталу; Вона не враховує відмінності у використанні виробничих 12 активів між країнами; вона передбачає повну зайнятість, що означає, що працівники однієї галузі можуть негайно перейти в іншу, більш продуктивну галузь, і не враховує проблему структурної зайнятості; вона не враховує закон зростаючих витрат, що призводить до хибного припущення про фіксовані витрати.; вона не може пояснити торгівлю між країнами зі схожим рівнем економічного розвитку і без порівняльних переваг над іншими країнами[9]. Хоча теорія порівняльних переваг є важливим інструментом для аналізу міжнародної торгівлі, вона повинна враховувати реальні обставини, які впливають на економічні відносини між країнами. Наступна теорія, яку варто розглянути, - це теорія розміру країни.Так суть цієї теорії полягає в тому, що країни з більшою територією, як правило, мають більшу різноманітність кліматичних умов і природних ресурсів і, як правило, набагато ближчі до економічної самодостатності, ніж менші за розміром країни. На мою думку, ключовими елементами цієї теорії є наступні: великі країни мають вищі транспортні витрати в міжнародній торгівлі, ніж малі країни; великі країни мають більш різноманітні ресурси, ніж малі країни; великі країни експортують меншу частку своєї продукції та імпортують меншу частку своїх товарів; великі країни, як правило, можуть виробляти у великих обсягах [10]. У середині 20-х років шведські економісти-неокласики Елі Хекшер та Бертіл Олін розробили теорію співвідношення факторів виробництва, яка пізніше отримала назву Хекшера-Оліна. Так, за словами Оліна, зміст теорії Хекшера-ОЛіна полягає у наступному: «Товари, які потребують для свого виробництва значних затрат (надлишкових факторів виробництва) та невеликих затрат (дефіцитних факторів), експортуються в обмін на товари, які продукуються з використанням факторів у оберненій пропозиції. Так, у прихованому вигляді експортуються надлишкові фактори та імпортують дефіцитні фактори виробництва» [11]. 13 Проаналізувавши роботи різних дослідників, американський економіст Пол Самуельсон у 1948 році сформулював теорію рівняння цін на фактори виробництва, яка відома як теорема Хекшера-Оліна-Самуельсона. Згідно з цією теорією, міжнародна торгівля сприяє вирівнюванню абсолютних і відносних цін на однорідні фактори виробництва між країнами, що торгують. Слід зазначити, що однорідний капітал - це капітал з однаковою продуктивністю і однаковим ризиком; однорідна земля - це земля з однаковою родючістю і однаковими ґрунтовими умовами; однорідна праця - це праця з однаковим рівнем підготовки, освіти і продуктивності. За словами Пола Самуельсона, основні висновки теорії: згідно теорії Хекшера-Оліна у країнах спостерігається тенденція експортувати товари, для виробництва яких необхідні відносно рідкісні фактори; згідно теорії Хекшера-Оліна-Самуельсона у міжнародній торгівлі, за відповідних умов, простежується тенденція до вирівнювання "факторних цін"; теорії факторів виробництва пояснює виробництво товарів, як результат використання первісних елементів – факторів виробництва. Класична економічна теорія виділяє три основних фактори: експорт товарів може бути замінений переміщенням факторів виробництва; працю, землю та капітал. Під реальною ціною фактора можна розуміти винагороду, яку отримує власник фактора за його використання. Так можна сказати, що для праці – це заробітна плата, для капіталу - процентна ставка, для землі – рента [12]. Також розгянемо ще одну теорію, яка характеризується як теорія життєвого циклу товару. Основні постулати даної теорії життєвого циклу товару описав, Бугулов В.М, в наступному: теорія міжнародного життєвого циклу продукту стверджує, що багато нових виробів спочатку будуть вироблятися у країнах, де ці товари були вивчені та розроблені. До цих країн зазвичай відносять промислово розвинуті країни, причому на США останнім часом припадала значна частка, хоча Японія та Німеччина змогли перегнати США, спеціалізуючись на певних видах продукції; протягом життєвого циклу 14 товару, який складається із чотирьох етапів (впровадження, зростання, зрілість та занепад), можна сказати, що виробництво прямує до більшої капіталомісткості та переміщується до інших країн; також ця теорія не поширюється на деякі групи товарів та майже на всі вироби транснаціональних корпорацій; теорія міжнародного життєвого циклу продукту лише стверджує, що коли та якщо наукові дослідження та розробки перестають бути вирішальним фактором порівняльної переваги, виробництво переміститься у країни, які мають порівняльну перевагу по інших елементах затрат, наприклад, некваліфікованої праці [13]. Теорія подібності країн, також відома як теорія взаємного попиту, знаходиться в центрі міжнародної економіки і заслуговує на особливу увагу. Основна ідея цієї теорії полягає в аналізі міжнародної торгівлі з точки зору попиту, а не пропозиції товарів. Згідно з її постулатами, значна частина сучасної міжнародної торгівлі відбувається між економічно розвиненими країнами. Це пов'язано зі схожістю ринкових сегментів цих країн. Більше того, чим більша частка населення країн, що торгують, має схожий рівень доходів, тим інтенсивнішою є торгівля між ними. При цьому торгівля відбувається переважно товарами зі схожими якісними характеристиками [14]. Згідно ще одної теорії конкурентних переваг Портер пояснює, чому країна є успішною на міжнародному рівні в певних галузях. Її можна узагальнити чотирма основними характеристиками країни, які формують основу конкурентного середовища для місцевого бізнесу. Ці фактори є універсальними і визначають середовище, в якому працює місцевий бізнес. Це середовище може як сприяти, так і перешкоджати розвитку конкурентних переваг. Таким чином, Портер, виділяє основні постулати даної теорії: чотирма головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є такі фактори і умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі, конкуренція та стратегія фірми; детермінанти національної 15 конкурентоспроможності представляють собою комплексну систему, яка перебуває у стані розвитку; теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінантів, об’єднаних у національний "ромб", від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках. Можна відзначити, що підтримка конкурентоспроможності у галузі на високому рівні є результатом "самопідсилюючої" взаємодії переваг відразу у декількох сферах.Це визначає, що середовище, яке іноземним конкурентам важко відтворити [15]. Отже, у сучасній науці існують різні підходи до розуміння міжнародної економіки. Кожна з цих теорій розкриває суть та роль міжнародної торгівлі та дає розуміння подальшого розвитку цієї галузі. У сучасному світі глобальні економічні зв’язки постійно розширюються. Судячи з цього, можна сказати, міжнародна торгівля відіграє ключову роль у забезпеченні економічного зростання багатьох країн, включаючи Україну, яка активно інтегрується у світову економіку. На нашу думку, теорії міжнародної торгівлі еволюціонують, щоб врахувати вплив цифрової економіки, яка значно впливає на глобальний ринок. Теорії міжнародної торгівлі допомагають пояснити і передбачити наслідки таких подій для міжнародних економічних відносин.Тому, вивчення становлення та розвитку теорій міжнародної торгівлі дозволяє краще розуміти сучасні економічні процеси та готуватися до викликів майбутнього. 1.2. Суть та структура світової торгівельної системи Основна ідея системи світової торгівлі полягає у створенні умов для ефективного розподілу ресурсів через міжнародний обмін. Її головна мета - максимізувати економічні вигоди шляхом спеціалізації країн відповідно до їхніх порівняльних переваг, тим самим знижуючи виробничі витрати та покращуючи якість товарів і послуг. 16 Суб'єктами торгівлі є держави, транснаціональні корпорації (ТНК), міжнародні організації, приватні компанії та інші економічні суб'єкти, які беруть участь у зовнішньоторговельних операціях. Держави діють як регулятори, тоді як ТНК часто є рушійною силою світової торгівлі. Таким чином, сучасний світ взаємопов'язаний через глобальні торговельні ланцюги постачання. Вивчення структури світової торговельної системи дає розуміння, як міжнародні ринки впливають на національні економіки. Це важливо для країн, які прагнуть інтеграції у світову економіку, як-от Україна. Світова торгівля регулюється складною системою норм і угод, таких як правила Світової організації торгівлі (СОТ). Актуальність теми полягає в тому, що торговельні правила постійно змінюються через політичні та економічні фактори (наприклад, торговельні війни, санкції, Brexit). В сучасномі світі це називають, торговельні блоки та регіональні угоди - це форми економічної інтеграції, які сприяють торгівлі між країнами- учасницями шляхом зменшення або усунення бар'єрів, таких як тарифи, квоти та нетарифні обмеження. Їхньою головною метою є сприяння економічному зростанню, підвищенню конкурентоспроможності та зміцненню економічних зв'язків між країнами. Одним з найвідоміших торговельних блоків є Європейський Союз, який не лише створив єдиний ринок, але й запровадив спільну валюту та спільну політику в багатьох сферах. Інші приклади включають Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА), яка пізніше була замінена Угодою США-Мексика-Канада (USMCA), та Асоціацію держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка сприяє регіональному співробітництву між країнами Азії. У Латинській Америці - МЕРКОСУР, який об'єднує кілька країн для сприяння ринковій інтеграції. Слід зазначити, що регіональні угоди також включають зони вільної торгівлі, в яких тарифи між учасниками скасовані, як, наприклад, Всеосяжна і прогресивна угода про транстихоокеанське партнерство (CPTPP). Митні союзи, такі як Євразійський економічний союз, дозволяють проводити 17 спільну зовнішньоторговельну політику з третіми країнами. Економічні союзи йдуть ще далі і гармонізують не лише торгівлю, а й економічну політику. Такі угоди допомагають розширити ринки збуту, залучити іноземні інвестиції та посилити геополітичний вплив. Водночас критики вказують на те, що вони можуть створювати торговельні бар'єри для країн, які не входять до блоків, або сприяти економічній залежності менших країн від більш розвинених членів. Тим не менш, торговельні блоки залишаються важливим механізмом глобалізації та економічної інтеграції. Слід відзначити, що світова організація торгівлі (СОТ) є єдиною міжнародною організацією, відповідальною за встановлення та забезпечення дотримання правил глобальної торгівлі між країнами. Її головна мета - сприяти максимально простій, вільній та відкритій торгівлі. СОТ є правонаступницею Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка була укладена після закінчення Другої світової війни. Хоча СОТ є однією з наймолодших міжнародних організацій, вона базується на багатосторонній торговельній системі, створеній ГАТТ понад 70 років тому. І ГАТТ, і СОТ зробили значний внесок у розвиток міжнародної торгівлі та створення збалансованої торговельної системи. Найвищим органом СОТ, що приймає рішення, є Конференція міністрів, яка збирається не рідше одного разу на два роки. Генеральна рада, яка діє на нижчому рівні, складається переважно з послів та глав делегацій у Женеві. Вона займається питаннями торговельної політики, врегулюванням суперечок та іншими важливими питаннями і збирається кілька разів на рік у штаб-квартирі СОТ у Женеві, Швейцарія. На мою думку, принципами та основною метою діяльності СОТ є наступне: світова організація торгівлі регулює торговельні відносини між країнами-членами на основі домовленостей, досягнутих під час багатосторонніх переговорів Уругвайського раунду (1986-1994). Ці документи формують правову основу сучасної міжнародної торгівлі. 18 Угода про СОТ передбачає створення постійного форуму для обговорення питань, що впливають на багатосторонні торговельні відносини країн-членів, а також для нагляду за виконанням угод і домовленостей, досягнутих в рамках Уругвайського раунду. Хоча СОТ діє за правилами ГАТТ, її мандат охоплює ширше коло питань, включаючи регулювання торгівлі послугами та захист торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Важливим елементом СОТ є унікальний механізм врегулювання торговельних суперечок, який є невід'ємною частиною діяльності організації. Отже, сновні принципи та правила ГАТТ/СОТ можна узагальнити наступним чином: відсутність кількісних та інших обмежень у торгівлі; пріоритетність тарифних методів регулювання; забезпечення недискримінаційного характеру торгівлі шляхом надання взаємного режиму найбільшого сприяння та національного режиму для товарів і послуг іноземного походження; прозорість торговельної політики; врегулювання торговельних суперечок шляхом консультацій, переговорів тощо. До найважливіших завдань СОТ належить організація багатосторонніх торговельних переговорів і консультацій між зацікавленими сторонами, врегулювання торговельних суперечок та моніторинг виконання угод і положень, укладених в рамках Уругвайського раунду. Крім того, СОТ переглядає національну торговельну політику своїх членів, надає технічну допомогу країнам, що розвиваються, у сферах своєї відповідальності та співпрацює з іншими міжнародними торговельними організаціями. Світова організація торгівлі (СОТ) працює переважно за принципом консенсусу, хоча формально допускає голосування. Наприклад, питання, що стосуються угод про товари, послуги, аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) або винятків, можуть бути прийняті за підтримки трьох чвертей голосів. Поправки, які не впливають на права та обов'язки членів, а також рішення про прийняття нових членів, як правило, вимагають більшості у дві третини голосів, але на практиці часто приймаються консенсусом. 19 Згідно з установчим договором СОТ, організація була створена всіма договірними сторонами ГАТТ, тобто 128 країнами, які подали графіки зобов'язань щодо товарів і послуг та ратифікували пакет угод, укладених під час Уругвайського раунду переговорів. На сьогодні до Світової організації торгівлі (СОТ) входять 164 повноправних члени, серед яких і Україна. Ще 25 держав мають статус спостерігача в організації. Також варто зауважити, що статус спостерігача у різних структурах СОТ отримали й деякі міжнародні організації, такі як ООН, ОЕСР, МВФ, МБРР, МТЦ та інші. За словами, І. Веремія, Н. Гавриленко та Г. Широкого, загальними перевагами від членства у СОТ є: доступ до механізму вирішення торговельних спорів СОТ, що дозволяє забезпечити захист національних інтересів і позбавитись дискримінації створення більш сприятливих умов доступу на світові ринки товарів і послуг на основі передбачуваності і стабільності розвитку торговельних відносин між членами СОТ, включаючи транспарентність їхньої зовнішньоекономічної політики; при виробленні нових правил міжнародної торгівлі можливість реалізації своїх поточних і стратегічних торговельно-економічних інтересів шляхом ефективної участі у багатосторонніх торговельних переговорах [16]. Усі країни-члени СОТ зобов’язуються виконувати положення основних угод і правових документів, відомих під назвою «Багатосторонні торговельні угоди». З правової точки зору, система СОТ являє собою багатосторонній контракт, який регулює понад 98% світової торгівлі товарами та послугами. Пакет угод Уругвайського раунду включає понад 50 багатосторонніх торговельних угод і правових документів, серед яких основним є Угода про заснування Світової організації торгівлі та додані до неї багатосторонні угоди (див. табл. 1.2). 20 Варто зазначити, що робота над удосконаленням угод триває постійно, з урахуванням практичного досвіду їх реалізації та змін у глобальній торгівлі. Метою цих зусиль є вирішення нових викликів, які постають у рамках діяльності СОТ. Завдяки цьому організація продовжує еволюціонувати, включаючи до своєї діяльності актуальні питання, такі як розширення економічних прав і можливостей жінок, сприяння сталому розвитку та підтримка мікро-, малих і середніх підприємств. Таблиця 1.2. Багатосторонні угоди з торгівлі в системі СОТ Назва Назва Назва угоди/положення угоди/положення угоди/положення ГАТТ 1994 Оновлення положень ГАТТ Регулювання міжнародної 1947 з урахуванням нових торгівлі товарами, домовленостей. створення нових умов для торгівлі. Угода про сільське Впорядкування субсидій, Зниження обмежень у господарство зниження тарифів, регулювання торгівлі імпорту та експорту в сільськогосподарською аграрному секторі. продукцією. Угода про санітарні та Установлення норм для Забезпечення безпеки фітосанітарні заходи безпечності продуктів, захисту продовольства та уникнення здоров’я тварин і рослин. прихованих обмежень у торгівлі. Угода про технічні Встановлення єдиних вимог до Зниження технічних бар'єри в торгівлі технічних стандартів і перешкод у міжнародній сертифікації. торгівлі. Угода про субсидії та Регулювання субсидій та Створення умов для чесної компенсаційні заходи запобігання їхньому конкуренції та уникнення неправомірному використанню. торговельних суперечок. Угода про Упорядкування правил Захист внутрішніх ринків антидемпінгові заходи боротьби з демпінгом у від демпінгових цін на зовнішній торгівлі. імпортовані товари. 21 Джерело: [17] Таким чином, підсумовуючи вищевикладене можна дійти висновку, що Світова організація торгівлі займає центральне місце в сучасній світовій економіці, забезпечуючи стабільність і передбачуваність міжнародної торгівлі. Її основна роль полягає у створенні та підтримці прозорих правил, які сприяють вільному обміну товарами та послугами між країнами. На нашу думку, світова організація торгівлі відіграє центральну роль у забезпеченні прозорого, стабільного та передбачуваного міжнародного торговельного середовища. Її система допомагає країнам взаємодіяти на взаємовигідних умовах, захищати свої національні інтереси та сприяти економічному розвитку. Завдяки механізмам СОТ країни можуть успішно інтегруватися у світову економіку, долати торговельні бар'єри та отримувати доступ до нових ринків, що позитивно впливає на рівень життя громадян та глобальну економічну стабільність. Окрім СОТ також існує, Міжнародний валютний фонд (МВФ) - спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, заснована у 1944 році з метою забезпечення стабільності міжнародної валютно-фінансової системи, сприяння економічному зростанню та надання фінансової допомоги країнам, що перебувають у скрутному економічному становищі. Штаб-квартира МВФ розташована у Вашингтоні, округ Колумбія. До складу Фонду входять 190 країн, які співпрацюють у сфері економічної політики та обміну ресурсами. МВФ здійснює моніторинг світової економіки, аналізує макроекономічну ситуацію в країнах-членах та надає рекомендації щодо стабілізації їхніх економік. Він також надає кредити країнам з дефіцитом платіжного балансу або у фінансових кризах. Ці позики супроводжуються програмами реформ для подолання структурних проблем в економіці. Фонд також надає технічну допомогу, в тому числі у сфері управління державними фінансами, монетарної політики та регулювання фінансових ринків. 22 Такич чином, найважливішу роль у функціонуванні МВФ відіграють країни-члени, які роблять фінансові внески відповідно до квот, що визначають їхню участь у прийнятті рішень. Управління Фондом здійснюється Радою керуючих, Виконавчою радою та Директором- розпорядником. Організація публікує аналітичні звіти, такі як «Перспективи розвитку світової економіки» та «Глобальна фінансова стабільність», які є важливими джерелами інформації про світові економічні тенденції. На нашу думку, однією с найважливіших компонентів світової торгівли є, торговельні механізми, вони включають інструменти, процеси та умови, які регулюють і полегшують обмін товарами та послугами між країнами. Вони складають основу міжнародної торговельної системи та забезпечують ефективність, прозорість і передбачуваність торговельних відносин. Основними торговельними механізмами є митні тарифи, які є формою оподаткування імпортних товарів, спрямованою на захист вітчизняних виробників або збільшення державних доходів. Нетарифні бар'єри, такі як квоти, технічні стандарти, ліцензування або сертифікація продукції, обмежують обсяги або регулюють умови імпорту та експорту. Слід визначити, що світова торгівля послугами також є важливою частиною світової економіки, на яку припадає близько 20-25% від загального обсягу міжнародної торгівлі. Вона складається з широкого спектру категорій послуг, які можна розділити на кілька основних груп. Важливою складовою є транспортні послуги, які включають перевезення товарів і людей повітряним, морським, залізничним і автомобільним транспортом, а також логістику та супутні послуги. Значну частину складають туризм і подорожі, які включають витрати мандрівників на готелі, харчування, дозвілля та екскурсії. Фінансові послуги включають банківські, страхові, управління активами та інвестиційні послуги. Інформаційні та комунікаційні послуги включають телекомунікації, розробку програмного забезпечення, обробку даних та кібербезпеку. Професійні послуги, такі як юридичні консультації, бухгалтерські, консалтингові та 23 інженерні послуги, також відіграють важливу роль. Освітні послуги включають навчання за кордоном та онлайн-курси. Медичні послуги включають лікування пацієнтів за кордоном і телемедицину. Культурні та розважальні послуги включають кіно, музику, літературу та інші креативні індустрії. Таким чином, структура світової торгівлі послугами є дуже складною і відображає розвиток сучасної глобалізованої економіки. Географічна структура світової торгівлі відображає нерівномірність розподілу економічної активності в регіонах світу, при цьому більша частина торгівлі зосереджена в більш розвинених країнах і регіонах. Провідну роль відіграють розвинені економіки, такі як ЄС, США, Китай та Японія, які є найбільшими експортерами та імпортерами товарів і послуг. ЄС займає ключову позицію завдяки своєму інтегрованому ринку, високому рівню промислового виробництва та великому обсягу внутрішньорегіональної торгівлі. Китай є лідером серед країн, що розвиваються, завдяки великому промисловому виробництву, експорту промислових товарів та електроніки і зростаючій ролі в експорті послуг. США домінують у торгівлі високотехнологічною продукцією, сировиною та послугами, включаючи фінансові та інформаційні послуги. Регіони, що розвиваються, такі як Латинська Америка, Африка та Південно-Східна Азія, в основному є постачальниками сировини, сільськогосподарської продукції та товарів з низькою доданою вартістю. Торгівля в Азійсько-Тихоокеанському регіоні стрімко зростає, причому Японія, Південна Корея, Індія та країни АСЕАН відіграють важливу роль поряд з Китаєм. Регіон також стає важливим центром виробництва, експорту та цифрових технологій. Латинська Америка спеціалізується на експорті товарів, включаючи енергоносії, сільськогосподарську продукцію та метали. Африка є важливим постачальником мінералів та енергії, незважаючи на свою невелику частку у світовій торгівлі. 24 Торгівля між регіонами часто стимулюється економічними блоками та торговельними угодами, такими як НАФТА, ЄС, АСЕАН та інші. Міжнародні транспортні маршрути та хаби, особливо в портах Європи, Східної Азії та Північної Америки, також відіграють важливу роль у географічній структурі та сприяють концентрації глобальних торговельних потоків у ключових точках. 1.3 Сучасні передумови розвитку міжнародної торгівлі Пандемія Covid-19 спричинила серйозну економічну кризу, що призвела до значного сповільнення економічного зростання. Однак міжнародна торгівля матиме ключове значення для відновлення економік країн у постпандемічний період. Хоча 2020 рік був надзвичайно складним для всього світу, деякі події цього періоду відіграли важливу роль у подальшому розвитку міжнародної торгівлі. Зосередимо увагу на найбільш значущих із них. По-перше, це світова криза 2008 року та її вплив на міжнародну торгівлю. Фінансова криза 2008 року мала значний вплив на міжнародну торгівлю і призвела до різкого скорочення обсягів світової торгівлі, банкрутств і нестабільності в багатьох секторах економіки. Криза почалася на іпотечному ринку США і швидко поширилася по всьому світу через тісні економічні зв'язки між країнами. На нашу думку, сучасні тенденції в міжнародній торгівлі відображають складні виклики та зміни у світовій економіці, спричинені геополітичною нестабільністю, економічними кризами та впливом технологічних інновацій. Основні наслідки кризи 2008 року для міжнародної торгівлі: Міжнародна торгівля різко впала у 2008-2009 роках. За даними СОТ, у 2009 році світова торгівля впала більш ніж на 12%, що стало найбільшим падінням з часів Другої світової війни. Це було спричинено падінням попиту на товари в умовах фінансової кризи та неплатоспроможності. Зниження купівельної 25 спроможності споживачів у промислово розвинених країнах призвело до падіння попиту на товари з ринків, що розвиваються. Це особливо вплинуло на експортно-орієнтовані сектори, такі як автомобілі та електроніка, а також на такі сировинні товари, як метали та нафта. Багато компаній зазнали труднощів з доступом до кредитів, що вплинуло на їхню здатність інвестувати в нові проекти та підтримувати поточну торгівлю. Стабільність фінансового ринку погіршилася, що призвело до скорочення інвестицій у зовнішньоекономічну діяльність [18]. Підсумовуючи це все модна сказати що, фінансова криза 2008 року мала драматичний вплив на міжнародну торгівлю, спричинивши найбільше падіння світової торгівлі за останні десятиліття. Падіння попиту, фінансові труднощі та зростання протекціонізму значно ускладнили торговельні відносини між країнами. Відновлення після кризи відбувалося поступово і означало зміну глобальних економічних пріоритетів. По-друге, ключовою подією стало об'єднання зусиль країн для боротьби з пандемією Covid-19. На початку 2020 року країни зіткнулися з економічними труднощами через спалах вірусу, який суттєво вплинув на глобальні ланцюги поставок. У цей час члени СОТ зосередили свої зусилля на боротьбі з пандемією шляхом посилення міжнародної координації та співпраці. У відповідь на пандемію багато країн запровадили різні торговельні заходи. З одного боку, вони знизили або скасували ввізні мита на певні товари, а з іншого - обмежили або заборонили експорт важливих для населення продуктів. Наприклад, тимчасова заборона на експорт засобів індивідуального захисту закінчилася 1 серпня 2020 року і не була продовжена. Основні висновки щодо впливу пандемії Covid-19 на міжнародну торгівлю представлені у Звіті про дії G20 у сфері торгівлі та інвестицій від 18 листопада 2020 року [19]. Хоча глобальна торгівля сповільнилася ще до пандемії, у другому кварталі 2020 року експорт товарів у номінальному 26 доларовому еквіваленті впав на 21% порівняно з попереднім роком, а експорт комерційних послуг - на 30% [20]. До середини жовтня країни G20 запровадили понад 400 заходів підтримки у відповідь на пандемію. Але на початку жовтня СОТ підрахувала, що світова торгівля впаде на 9,2% у 2020 році внаслідок коронавірусної кризи. Хоча це набагато менш песимістичний прогноз, ніж у квітні, коли СОТ не виключала падіння до 32%, будь-який прогноз піддається безпрецедентному ступеню невизначеності в умовах другої хвилі вірусу і введення нових обмежувальних заходів. Зростання протекціонізму є основним фактором ризику. По-третє, розвиток міжнародної торгівлі залежить від низки важливих факторів, які впливають на торговельні відносини між країнами. Найважливішими факторами є економічні, політичні, технологічні та екологічні. Таким чином, до економічних чинників можна віднести: рівень попиту на товари та послуги в різних країнах значною мірою визначає обсяги торгівлі. Національні економічні умови, інфляція та купівельна спроможність населення впливають на торговельні відносини. Коливання валютного курсу можуть зробити товари країни дешевшими або дорожчими на міжнародному ринку, впливаючи на конкурентоспроможність експорту та імпорту. країни зі здоровими фінансовими системами залучають інвестиції та стимулюють міжнародну торгівлю, тоді як економічні кризи або інфляція можуть перешкоджати торгівлі. До політичних чинників можна віднести: податки, квоти, санкції та субсидії відіграють важливу роль у регулюванні зовнішньої торгівлі. Протекціоністські заходи можуть захищати внутрішні ринки, але також можуть обмежувати міжнародну торгівлю. Торговельні угоди, такі як угоди про вільну торгівлю або членство в міжнародних організаціях, таких як СОТ, допомагають знизити бар'єри і полегшити торгівлю між країнами. Технологічні фактори: сучасні логістичні технології, такі як автоматизація складів, платформи електронної комерції та високошвидкісні 27 транспортні засоби, значно спрощують міжнародні поставки та зменшують витрати. Розвиток цифрових платформ для торгівлі, електронної комерції та фінансових операцій полегшує транскордонні транзакції та відкриває нові ринки для малого та середнього бізнесу. Соціальні та культурні чинники: культурні вподобання впливають на попит на певні товари чи послуги. Наприклад, харчові звички, мода чи технічні вподобання в різних країнах можуть стимулювати або гальмувати торгівлю певними категоріями товарів. Глобалізація та інтернет змінили споживчі звички і зробили можливим купувати більше різноманітних товарів з усього світу. Підсумовуючи це все можна сказати, що міжнародна торгівля залежить від складної взаємодії економічних, політичних, технологічних, екологічних та соціальних факторів. Розуміючи ці фактори, країни можуть розробляти ефективні стратегії розвитку та адаптуватися до глобальних змін у торговельних відносинах [21]. На нашу думку, СОТ відіграє одну з найважливіших ролей у міжнародній торгівлі, але наразі переживає найсерйознішу кризу за всю історію свого 25-річного існування з 1 січня 1995 р. На мою думку, розвиток багатосторонніх і двосторонніх торговельно- економічних зв’язків у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону відіграє важливу роль. На тлі спроб США обмежити вплив Китаю на світову економіку 10 держав АСЕАН разом із Австралією, Новою Зеландією, Китаєм, Південною Кореєю та Японією створили найбільшу зону вільної торгівлі у світі. Угоду було укладено 15 листопада 2020 року під час онлайн- саміту АСЕАН, завершивши 8-річні переговори. Це перший договір про вільну торгівлю, який Японія підписала одночасно з Китаєм і Південною Кореєю. Країни-учасниці забезпечують приблизно 29% світової економіки. Документ передбачає зниження мит, спрощення торговельних процедур і створення спільних правил для торгівлі, що сприятиме оптимізації поставок. 28 Угода охоплює сфери торгівлі, послуг, електронної комерції, телекомунікацій та авторських прав. Протягом світової історії воєнні конфлікти неодноразово впливали на зовнішню торгівлю країн-учасниць. Спільною рисою таких ситуацій є те, що територія постраждалої держави зазнає руйнувань через окупацію чи інтенсивні ракетно-артилерійські удари. Однак у випадку з війною в Україні помітною відмінністю є надзвичайно потужний військовий потенціал країни- агресора. За останні роки бойові дії відбувалися у багатьох регіонах світу, і їхній вплив на міжнародну торгівлю був різним. Зокрема, війна в Україні значно змінила динаміку глобальних ринків, спричинивши серйозні виклики у сфері постачання сировини та продовольчої безпеки. До основних наслідків війни на міжнародну торгівлю можна віднести наступні. Порушення ланцюгів постачання через бойові дії в Україні заблокували основні транспортні шляхи, включаючи морські порти, на які до війни припадало 75% зовнішньої торгівлі України. Це призвело до труднощів з експортом зернових та металопродукції. Україна та Росія є найбільшими світовими експортерами зернових та соняшникової олії. Війна суттєво обмежила постачання цих основних товарів і призвела до зростання цін на продовольство на світових ринках. Ситуація поставила під загрозу глобальну продовольчу безпеку, особливо в країнах, які значною мірою залежать від імпорту української сільськогосподарської продукції. Війна також порушила роботу енергетичного ринку. Санкції проти Росії та перебої з постачанням газу і нафти призвели до різкого зростання цін на ці ресурси. Це вплинуло на економіку багатьох країн, у тому числі ЄС, які залежали від російських енергоресурсів. Варто зазначити, що важливою частиною воєнних дій стала географія України. Так північний напрямок був перекритий Білоруссю, а східний був заблокований Росією. Крім того, остання заблокувала всі морські порти 29 України, що позбавило можливість використовувати морський транспорт (через Чорне море) для зовнішньої торгівлі України [24]. Підсумовуючи все вишесказане, слід відзначити, що війна в Україні спричинила серйозні проблеми для міжнародної торгівлі, особливо в аграрному та енергетичному секторах. Перебої з постачанням, зростання цін та зміни в логістиці вплинули на світові ринки, і для забезпечення стабільності потрібні корективи та нові рішення. Також важливо зазначити, що жахлива воєнна агресія РФ проти Грузії в 2008 р. не мала суттєвих впливів на зовнішній торгівлі цієї країни, значною мірою через коротку тривалість цього вторгнення (менше тижня). Після війни Росія визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, що створило нові бар'єри для міжнародної торгівлі та інвестицій у регіоні. Це спричинило поглиблення економічної ізоляції цих територій та скорочення міжнародних торговельних угод з ними. Грузія є важливим транзитним коридором для нафти і газу з Каспійського регіону до Європи. Воєнний конфлікт викликав побоювання щодо безпеки цих маршрутів і створив загрозу перебоїв у постачанні енергоносіїв, що мало глобальні наслідки для енергетичного ринку. Підсумовуючи це все, війна між Росією та Грузією у 2008 році спричинила серйозні проблеми у міжнародній торгівлі, особливо в енергетичному секторі та регіональних торговельних відносинах. Економічна ізоляція та пошкоджена інфраструктура досі залишаються основними наслідками конфлікту [25]. Військовий конфлікт у Судані, який розпочався у квітні 2023 року, суттєво вплинув на міжнародну торгівлю, особливо у східноафриканському регіоні. Як великий експортер сільськогосподарської продукції та нафтопродуктів, Судан зіткнувся з багатьма проблемами, які відображаються на світових ринках. Основними наслідками для міжнародної торгівлі можна виділити наступні. Зниження видобутку нафти, Судан є одним з найбільших виробників нафти в регіоні. Конфлікт призвів до скорочення видобутку та експорту нафти, що вплинуло на світові ціни на енергоносії та їх пропозицію. 30 Війна призвела до масового переміщення населення, посилення тиску на сусідні країни та міжнародні гуманітарні організації. В результаті були втрачені ресурси, які могли б бути використані для торгівлі та економічного розвитку. Таким чином, воєнний конфлікт у Судані негативно вплинув на міжнародну торгівлю, спричинивши порушення ланцюгів постачання, зниження видобутку нафти та економічну нестабільність у регіоні. Громадянська війна в Сирії, що розпочалася у 2012 році, значно вплинула на зовнішню торгівлю країни. У 2011 році обсяг експорту сирійських товарів становив 8,2 млрд доларів США, але вже в 2012 році цей показник скоротився на 72,1 % і склав лише 2,3 млрд доларів. Імпорт також різко зменшився: з 18,2 млрд доларів у 2011 році до 8,6 млрд доларів у 2012 році, що означає зниження на 52,5 %. Таким чином, протягом першого року конфлікту загальний обсяг зовнішньої торгівлі країни зменшився на 58,6 %. У наступні роки торгівельні показники Сирії продовжували падати, і до 2021 року експорт становив лише 901,9 млн доларів, а імпорт – 4,8 млрд доларів. Громадянська війна суттєво вплинула не лише на внутрішню економіку, а й на міжнародні ринки, спричинивши руйнування інфраструктури, блокування торговельних маршрутів та дестабілізацію в регіоні[26]. До основних наслідків війни можна віднести: порушення ланцюгів постачання через бойові дії зруйнували важливу транспортну та портову інфраструктуру. Сирія, яка колись була важливим транспортним коридором між Європою та Близьким Сходом, втратила цю роль через нестабільність. Це ускладнило експорт товарів, особливо нафти, та імпорт продовольства і медикаментів. До початку війни Сирія була великим експортером нафти, але в результаті бойових дій видобуток і експорт практично зупинилися. Це вплинуло не лише на сирійську економіку, але й на світові ринки нафти, особливо на Близькому Сході. Війна посилила роль чорного ринку, на якому торгують зброєю, наркотиками та нафтою. Це призвело до порушення міжнародних санкцій та незаконної торгівлі, що негативно впливає на глобальну економічну безпеку. 31 Таким чином, громадянська війна в Сирії сильно вдарила по країні та регіону, вплинувши на міжнародну торгівлю через руйнування інфраструктури, перебої з постачанням нафти та економічну нестабільність у сусідніх країнах. Наслідки конфлікту залишаються головним викликом для відновлення нормальної торгівлі в регіоні. На підставі викладеного можна зробити висновок, що, попри кризу, яка спричинила уповільнення торговельних потоків, взаємовідносини між країнами продовжували розвиватися, досягаючи нового рівня. У нинішніх складних умовах саме тісна міжнародна співпраця, ефективний обмін інформацією та прозорість у торговельних питаннях є ключовими для активізації зусиль з моніторингу, зміцнення ринкового середовища, мінімізації ризиків обмеження експорту та посилення протекціонізму, а також для сприяння економічному відновленню.На мою думку, тенденція деяких країн відходити від політики відкритої торгівлі на користь стратегічних політичних міркувань, що посилилася під впливом пандемії Covid-19, створюючи загрози для глобальної економіки, не матиме значного поширення у майбутньому. 32 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 2.1 Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі На початку ХХІ ст. значно прискорився розвиток глобалізації. Глобалізація є одним з головних явищ сучасного світу і охоплює різні аспекти взаємодії між державами, націями та економіками. Це складний процес взаємозалежності та інтеграції економік різних країн у світовий економічний простір. Основною метою цього процесу є розвиток міжнародного обміну товарами, послугами, капіталом, технологіями та інформацією. Таким чином, глобалізація має значний вплив на товарні ринки, послуги, фінансові потоки та технологічний розвиток.Ось основні аспекти як глобалізація впливає на ці ринки: Збільшує конкуренцію на ринках, змушуючи виробників удосконалювати продукцію та знижувати ціни. Сприяє спеціалізації країн у виробництві товарів, де вони мають конкурентні переваги. Розвиток комунікаційних технологій дозволяє надавати послуги на відстані, що сприяє міжнародній конкуренції. Поява нових видів послуг, таких як IT-аутсорсинг, туризм та фінансові консалтингові послуги. Розвиток глобальних фінансових установ і ринків полегшує доступ до фінансових ресурсів для компаній та урядів. Міжнародна співпраця в дослідженнях і розробках дозволяє обмінюватися передовими знаннями та ресурсами. На мою думку, глобалізація має як позитивні, так і негативні аспекти. Хоча вона сприяє економічному зростанню та технологічному прогресу, вона також створює виклики для певних секторів економіки та суспільства, оскільки вони можуть втратити конкурентоспроможність або ризикувати стати нестабільними. Слід зазначити, що частково глобалізація світової торгівлі відображається у взаємних санкціях між Заходом і Росією, а також в участі багатьох країн у регіональних інтеграційних об'єднаннях і багатосторонніх 33 преференційних торговельних угодах. Згідно зі звітом Євростату, на США, ЄС та Китай припадає 47% світового експорту товарів і послуг та 45% світового імпорту. Ці три глобальні торгові центри часто опиняються в центрі суперечок, торговельних суперечок і політичних конфліктів, а також застосування прихованих протекціоністських методів. Лідери деяких промислово розвинених країн зменшують ступінь відкритості своїх економік для імпорту (табл. 2.1). Таблиця 2.1. Топ-10 країн за Індексом глобалізації 2023 Назва країни Індекс глобалізації Швейцарія 90,75 Бельгія 90,38 Нідерланди 90,32 Швеція 89,01 Німеччина 88,97 Австрія 88,50 Великобританія 88,39 Данія 87,79 Фінляндія 87,33 Франція 87,19 Джерело: [27] У сучасному світі міжнародна торгівля - це система міжнародних відносин між товарами і валютами, яка охоплює зовнішню торгівлю всіх країн світу. Сучасний стан та умови світової торгівлі товарами і послугами визначаються багатьма факторами, серед яких рівень розвитку матеріального виробництва та сфери послуг, фінансової, інформаційної та транспортної інфраструктури, а також соціально-політичні процеси в різних країнах. Крім того, на кон'юнктуру світового ринку впливає рівень існуючих торговельно- економічних відносин між країнами та їх інтеграційними блоками. Аналіз сучасного стану міжнародної торгівлі товарами та послугами дає змогу виявити основні тенденції та характеристики її розвитку як у кількісному, так і в якісному вимірі. Найважливіші з них наведені нижче. За обсягами зовнішньоторговельного обороту та реального ВВП лідером є Китай, який послідовно здійснює кроки для переходу від статусу країни, що розвивається, 34 до статусу країни з розвиненою економікою. Кількісне зростання прийшло на зміну сталому та якісному зростанню, що призвело до уповільнення темпів зростання торгівлі. При цьому для України більше характерна концепція «наздоганяючого розвитку». Певне зниження частки розвинених країн у світовій торгівлі, перенесення транснаціональними компаніями передових виробництв через субпідряд та аутсорсинг до країн, що розвиваються, не означає, що економічно сильні країни втратили свої лідируючі позиції. Це знаходить своє відображення в їх провідній ролі у виробництві та обміні високотехнологічною продукцією, а також у подальшому розвитку торгівлі між ними, зокрема в частині спеціалізації виробництва та внутрішньогалузевої кооперації. Нині 3/4 світового товарного експорту здійснюється між трьома найпотужнішими центрами: Західною Європою, Північною Америкою та Південно-Східною Азією [28]. Деякі ознаки глобалізації світової торгівлі можна побачити в санкціях між західними країнами та Росією, в участі більшості країн у регіональних інтеграційних об'єднаннях та багатосторонніх преференційних торговельних угодах. Згідно зі звітом Євростату, на США, ЄС та Китай припадає 47% світового експорту товарів і послуг та 45% світового імпорту товарів і послуг. Між цими трьома центрами світової торгівлі часто виникають протиріччя, конфлікти у торговельній політиці та приховані протекціоністські практики. Деякі провідні індустріальні країни зменшують ступінь відкритості своїх економік для імпорту. Слід зазначити, що найважливішими типами глобальних ринків є глобальні ринки товарів і послуг. На глобальному ринку товарів взаємодія, швидше за все, відбувається між виробниками і продавцями, а не між виробниками і споживачами цих товарів. Це пов'язано з тим, що на глобальному ринку товарів товари переважно купуються для перепродажу та споживання іншими компаніями. З іншого боку, на світовому ринку послуг відбувається пряма взаємодія між виробниками та споживачами цих послуг. 35 Крім того, ці ринки тісно пов'язані з ринками технологій, капіталу та ресурсів, оскільки виробництво товарів і послуг значною мірою залежить від міжнародного поділу праці, спеціалізації та кооперації. На них також впливають науково-технічний прогрес, зміни на світовому ринку праці, міграційні процеси, міжнародні потоки капіталу та інвестицій, позики, кредити, рух факторів виробництва, передача технологій та технологічна підтримка.Виробництво будь-якого товару залежить від факторів виробництва і технологій, а також від послуг, які супроводжують цей процес. Ці послуги включають транспорт, торгівлю, фінансові операції, страхування, консультування, обмін інформацією, рекламу, маркетинг і т.д. Крім того, послуги можуть існувати і поза виробничим процесом. Це, наприклад, подорожі, охорона здоров'я, будівництво, комп'ютерні або побутові послуги. Світові ринки товарів і послуг тісно пов'язані між собою, і зміни на одному ринку безпосередньо впливають на інші. Йдеться про ринки капіталу, ресурсів, технологій, інжинірингу та знань, які формують матеріальну основу виробництва і відображають нормальну діяльність та зміни в попиті та пропозиції.Ці ринки пов'язані з вищими рівнями економіки і забезпечують умови для розвитку науки, технологій та науково-технічних зв'язків у світовій економіці. Передача та захист інтелектуальної власності значною мірою залежить від таких факторів, як глобалізація, інтернаціоналізація, оцифрування, технологічний та інформаційний прогрес. Глобальні проблеми та виклики сучасності також впливають на розвиток суспільства, а нові форми глобалізації створюють додаткові умови для змін. На світові ринки також впливає макроекономічна нестабільність, включаючи циклічні коливання, безробіття, інфляцію, монополізацію та ступінь державного регулювання. Отже, ці особливості визначають кон'юнктуру світових ринків товарів і послуг. Стан світового ринку залежить від умов, які існують на цих ринках у конкретний момент часу, а також від перспектив їхнього подальшого розвитку, взаємодії ринкових учасників і впливу різноманітних факторів 36 (економічних, соціальних, політичних, природно-кліматичних, військових тощо), які прямо або опосередковано впливають на їхнє функціонування. Таким чином, це робить Китай, США та Німеччину найбільшими експортерами товарів на світовому ринку. На три стовпи світової економіки - Сполучені Штати, Європейський Союз та Японію - припадатиме 42,765% світового експорту товарів у 2020 році. Китай має найкращі позиції на цьому ринку і збільшив свою частку експорту з 13,73% у 2015 році до 14,7% у 2020 році. Сполучені Штати є другим найбільшим світовим експортером, але якщо раніше вони були найбільшим світовим експортером, то зараз поступилися місцем Китаю. У 2020 році німецький експорт перевищить імпорт у 1,17 рази, тоді як китайський експорт перевищить імпорт у 1,26 рази. Таблиця 2.2 Частка країн у світовому експорті товарів, % 2015 2016 2017 2018 2019 2020 США 13,834 13,879 13,389 13,177 13,310 13,504 Китай 10,036 9,795 10,250 10,765 10,775 11,539 Німеччина 6,281 6,509 6,465 6,474 6,397 6,565 Великобританія 3,764 3,927 3,564 3,389 3,607 3,560 Франція 3,410 3,501 3,443 3,410 3,394 3,268 Нідерланди 3,060 3,089 3,195 3,254 3,295 3,343 Італія 2,455 2,509 2,519 2,537 2,463 2,372 Іспанія 1,863 1,918 1,957 1,969 1,932 1,823 Європейський 27,541 28,508 28,692 28,991 28,736 28,839 Союз Японія 3,873 3,749 3,736 3,773 3,738 3,564 Сінгапур 3,060 3,089 3,195 3,254 3,295 3,343 Південна Корея 2,608 2,505 2,660 2,698 2,609 2,623 Індія 2,355 2,231 2,501 2,593 2,520 2,091 Україна 0,224 0,242 0,276 0,288 0,314 0,302 Джерело: [29] Примітно, що загальний обсяг експорту ЄС був більш ніж у 3,82 рази вищим, ніж у США. Позиції двох азійських тигрів - Сінгапуру, Кореї та Індії - погіршилися між 2018 і 2020 роками, але ці країни все ще входять до топ-10 світових експортерів товарів, на які припадає близько 2,06%, 2,91% і 1,57% 37 світового експорту товарів у 2020 році відповідно. За різними оцінками, до пандемії на розвинені країни припадало 60-75% світового товарного експорту, на країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою - 39-24%, а на транснаціональні корпорації та інші багатонаціональні корпорації - близько 1%. Слід зазначити, що обсяг світового імпорту у 2019 році збільшився на 15,6% порівняно з 2015 роком і досяг 19289519 млн доларів США. Однак у 2020 році спостерігалося зниження річного світового імпорту на 7,58% порівняно з 2019 роком через економічну кризу, пов'язану з пандемією COVID-19. Серед країн-лідерів за обсягами імпорту на світовому товарному ринку найбільшими імпортерами були США, Китай та Німеччина (див. Таблицю 2.3). Так, за період 2015-2020 років Китай покращив свої позиції не лише в експорті, а й в імпорті, збільшивши свою частку до 13,5%. США все ще залишаються лідером за обсягами імпорту на цей ринок, але в майбутньому можуть втратити цей статус, оскільки імпорт з Китаю суттєво зросте. Частка ЄС у світовому експорті поступово зменшується, з 27% у 2015 році до 25% у 2020 році. Це може свідчити про конкуренцію з боку інших регіонів або зміну глобальних торговельних маршрутів. Підсумовуючи це все, можна сказати, що Китай продовжує зміцнювати свої позиції провідного світового експортера. Частка Європейського Союзу у світовій торгівлі поступово зменшується, хоча деякі країни, такі як Німеччина, залишаються сильними експортерами. Сполучені Штати зберігають стабільні позиції. Азійські країни, такі як Південна Корея, Сінгапур та Індія, також поступово збільшують свою присутність на світових ринках. Україна має невелику, але стабільну частку світового експорту. Таблиця 2.3 38 Частка країн у світовому імпорті товарів, % 2017 2018 2019 2020 Китай 12,754 12,714 13,142 14,701 США 8,713 8,507 8,640 8,125 Німеччина 8,160 7,979 7,831 7,836 Нідерланди 3,674 3,715 3,726 3,830 Франція 3,016 2,977 3,002 2,772 Великобританія 2,485 2,487 2,470 2,297 Італія 2,859 2,810 2,827 2,816 Іспанія 1,801 1,773 1,756 1,743 Європейський 30,804 30,643 30,628 30,999 Союз в цілому Японія 3,935 3,774 3,710 3,640 Сінгапур 2,104 2,111 2,055 2,058 Південна Корея 3,233 3,092 2,851 2,909 Індія 1,686 1,660 1,705 1,568 Україна 0,244 0,242 0,263 0,279 Джерело: [29] Таким чином, що частка українського експорту у світовому товарному експорті зросла на 0,07-1,04% у групах продовольчих товарів, сільськогосподарської продукції, хімічної продукції, фармацевтичної продукції, офісного та телекомунікаційного обладнання, електронно- обчислювальної та конторської техніки. Експортні потоки скоротилися в усіх інших товарних групах, з найсуттєвішим падінням у групі переробної промисловості (3,14%) та в групі машин і транспортного обладнання (2,16%). Німеччина скоротила експорт у товарних групах паливно-енергетичних та гірничодобувних товарів, паливно-енергетичних товарів та продукції чорної металургії. Найбільше скорочення було зафіксовано для машин і транспортних засобів (2,6%), транспортних засобів (4,83%) та засобів наземного транспорту (3,29%), тоді як для всіх інших товарних груп відбулося зростання. Китайський імпорт скоротився лише в товарних групах «машини та транспортні засоби», «електронне обладнання для обробки даних та офісне обладнання», «телекомунікаційне обладнання», «транспортні засоби», «засоби наземного транспорту» та «текстиль». 39 Зокрема, США експортували менше паливно-енергетичних та гірничодобувних товарів, чорних металів, телекомунікаційного та транспортного обладнання, транспортних засобів та одягу. У Німеччині скоротилася частка імпорту паливно-енергетичних та гірничодобувних товарів, продукції обробної промисловості, чорних металів, електронних засобів обробки даних та офісного обладнання, інтегральних схем та електронних компонентів, одягу. Отже, слід відзначити, що глобалізація має значний вплив на товарні ринки, відкриваючи нові можливості для торгівлі, ефективності та інновацій. Водночас вона несе з собою такі виклики, як посилення конкуренції, загрози для місцевих виробників та наслідки для економічної стабільності. У нинішніх умовах глобалізація залишається важливим фактором розвитку міжнародної торгівлі та економічних відносин. 2.2 Особливості впливу глобальних потрясінь на розвиток світової торгівлі Сучасна глобальна фінансова система являє собою складний та динамічний механізм, від стабільності якого залежить розвиток як національних, так і світової економіки. Водночас вона може стати джерелом серйозних потрясінь та збоїв.Історично склалося так, що на розвиток світової економіки впливає феномен глобальних фінансових криз. Вони розвивалися і змінювалися разом зі зростанням світової економіки, інтеграцією та глобалізацією. Постійна динамічна еволюція міжнародних економічних відносин зробила фінансові кризи швидшими і складнішими для врегулювання. Вони виходять за межі національних економік і стають глобальними за масштабами, частішають і посилюються. Подальша глобалізація економіки сприяє збільшенню періодів глобальної фінансової нестабільності, що вимагає постійного моніторингу, систематичних досліджень та аналізу. Раннє виявлення передкризових факторів та розробка 40 ефективних превентивних заходів допоможуть мінімізувати негативний вплив глобальних фінансових криз. Сучасні фінансові кризи мають значний вплив на світову економіку, оскільки зміни в моделях зростання призводять до зміни параметрів цих криз. На ранніх етапах розвитку фінансові кризи не мали великих масштабів і були локальними через слабкі економічні зв'язки між країнами. З розвитком міжнародних економічних зв'язків фінансові кризи вийшли за межі національних економік. Слід зазначити, що глобальні шоки, такі як фінансові кризи, пандемії, війни та стихійні лиха, мають значний вплив на розвиток світової торгівлі. Наприклад, глобальні потрясіння, такі як пандемія COVID-19, можуть призвести до зупинки виробництва в певних регіонах і порушити ланцюги поставок по всьому світу. Це впливає на здатність компаній виконувати контракти та вчасно доставляти продукцію клієнтам. Таким чином, пандемія COVID-19 суттєво вплинула на міжнародну торгівлю, ринки товарів і послуг, інвестиційну діяльність, логістику, економіку та глобальний бізнес у цілому. Необхідно дослідити, як пандемія позначилася на різних секторах економіки. Зокрема, нещодавні дослідження акцентують увагу на важливості детального аналізу реакції транснаціональних компаній на ключові виклики. Вчені підкреслюють, що пандемія викликала значні зміни на ринках і вплинула на організацію та функціонування ланцюгів поставок. Варто підкреслити, що пандемія вплинула не лише на світову економіку, але й на стратегії міжнародного бізнесу великих транснаціональних компаній. COVID-19 суттєво позначився на ринку праці та рівні безробіття у глобальному масштабі. Значні зміни відбулися також у сфері торгівлі. У 2020 році спостерігалося скорочення обсягів торгівлі послугами: вартість експорту послуг у країнах ОЕСР зменшилася на 16,7%, що було вдвічі більше за падіння експорту товарів, який скоротився на 8,2%. Найбільше постраждав туристичний сектор, який зазнав значних втрат у багатьох країнах світу. 41 Аналіз показав, що пандемія суттєво вплинула на динаміку імпорту й експорту в провідних торговельних країнах. Крім того, COVID-19 позначився на інвестиційній активності. Були досліджені особливості змін у цій сфері протягом 2019 і 2020 років. Також пандемія істотно вплинула на ВВП країн світу. Згідно з даними Міжнародного валютного фонду, реальний світовий ВВП у 2019 році зріс на 2,8%, однак у 2020 році знизився на 3,3% через наслідки COVID-19[30]. Таблиця 2.4 Динаміка змін ВВП основних країн світу під час пандемії COVID-19 (2020- 2021 рр.). Країна/Регіон 2020 (спад ВВП,%) 2021 (зростання ВВП,%) Світ загалом -3,2% +5,8% США -3,4% +5,7% Єврозона -6,4% +5,0% Китай +2,3% +8,1% Індія -7,3% +8,7% Японія -4,5% +1,8% Росія -3,0% +4,3% Україна -4,0% +3,4% Джерело: [30] На мою думку, пандемія COVID-19 суттєво вплинула на світову економіку. Багато компаній втратили свої позиції на міжнародних ринках, а деякі зазнали банкрутства. Криза також мала серйозні наслідки для глобальної бідності та нерівності. Рівень бідності у світі зріс, а непропорційне зниження доходів серед найуразливіших верств населення спричинило значне загострення нерівності як усередині окремих країн, так і між ними. Згідно з одним із досліджень, у 2020 році найбільший рівень тимчасового безробіття спостерігався серед працівників із початковою освітою в 70% країн[31]. Майже всі сектори світової економіки зазнали втрат внаслідок пандемії. За перші 2 місяці 2020 року лише в Китаї роботу втратили близько 5 мільйонів людей. У березні 2020 року понад 10 мільйонів американців втратили роботу і звернулися за державною допомогою. Багато людей, 42 можливо, не зверталися за допомогою по безробіттю. Аналіз даних Світового банку, а саме рівня безробіття, де «безробіття - це відсоток робочої сили, яка не має роботи, але може працювати і шукає роботу», показує наступне: - У 2021 році світовий рівень безробіття становив 6,18%, тобто - у 2020 році світовий рівень безробіття становив 6,58%, тобто на 1,22% вище, ніж у 2019 році; - у 2019 році світовий рівень безробіття становив 5,36%, тобто на 0,04% нижче, ніж у 2018 році; - у 2018 році світовий рівень безробіття становив 5,40%, тобто на 0,17% нижче, ніж у 2017 році. Слід підкреслити, що пандемія суттєво вплинула на динаміку торгівлі. У 2020 році скорочення обсягів торгівлі послугами було більш різким, а її відновлення відбувалося повільніше, ніж у випадку торгівлі товарами. Як і передбачалося, найбільший спад торгівлі спостерігався у сферах подорожей і туризму, тоді як обсяги торгівлі цифровими послугами, зокрема телекомунікаційними та інформаційно-технологічними, демонстрували зростання. Загалом, у країнах ОЕСР експорт послуг у 2020 році знизився на 16,7%, що було вдвічі більше за скорочення експорту товарів, яке становило 8,2%[32]. Пандемія COVID-19 суттєво вплинула на динаміку торгівлі, спричинивши різке скорочення обсягів торгівлі деякими товарами та послугами, тоді як інші категорії продемонстрували значне зростання. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), структурні зміни в торгівлі, які відбулися протягом одного року через пандемію, були співмірними з трансформаціями, що зазвичай займають чотири-п’ять років.Вплив пандемії на торгівлю в 2020 році значно відрізнявся між різними товарними групами. Зокрема, у перші місяці кризи деякі міжнародні ланцюги поставок зазнали сильного тиску через підвищений попит, наприклад, на засоби індивідуального захисту. Водночас окремі великі ланцюги поставок виявилися стійкими й відіграли ключову роль у стабілізації економіки.Туристична галузь стала однією з найбільш постраждалих, оскільки історія свідчить, що пандемії й епідемії завжди 43 мають безпосередній негативний вплив на туризм через обмеження міжнародних поїздок, урядові заходи та вплив інформації в медіа[33]. За даними Міжнародного валютного фонду, реальний ВВП світу в 2019 році зріс на 2,8%, а в 2020 році скоротився на 3,3% через наслідки COVID- 19.Аналіз макроекономічних показників демонструє, що, хоча світовий ВВП досить швидко відновився до рівня, який спостерігався до пандемії, міжнародний бізнес зазнав істотних змін. Економічні та соціальні наслідки COVID-19 суттєво вплинули на глобальну торгівлю, особливо у першій половині 2020 року. Відновлення почалося в третьому кварталі 2020 року, а в четвертому кварталі світова торгівля стала ще активнішою[34]. Таблиця 2.5 Динаміка змін ВВП основних країн світу під час пандемії COVID-19 (2020- 2021 рр.) Рік Світовий обсяг Зміна порівняно з Основні фактори ПІІ(трлн.дол.США) попереднім роком (%) 2019 1,5 - Стабільний приріст до пандемії. 2020 0,9 -35% Скорочення через локдауни, невизначеність. 2021 1,58 +77% Відновлення після кризи завдяки державним стимулам. 2022 -1,3 -15% Війна в Україні, зростання інфляції та геополітична нестабільність. Джерело: [34] Динаміка імпорту та експорту в найбільших торговельних економіках світу демонструє, як у 2020 році змінилася структура глобальної торгівлі. У першій половині року відбулося суттєве скорочення як імпорту, так і експорту товарів у провідних економіках, причому торгівля послугами скоротилася ще більш різко. Інвестиційний сектор також зазнав значних змін. За даними Звіту про світові інвестиції за 2021 рік, обсяги глобальних прямих іноземних інвестицій знизилися на 35%, впавши з 1,5 трлн доларів у 2019 році до 1 трлн доларів у 2020 році. Зазначається, що обмежувальні заходи, запроваджені у відповідь на пандемію COVID-19, уповільнили реалізацію 44 існуючих інвестиційних проєктів, а перспектива економічного спаду змусила транснаціональні корпорації переглядати плани щодо нових проєктів. У США приплив іноземних інвестицій скоротився з 261 млрд доларів у 2019 році до 156 млрд доларів у 2020 році. У Китаї, навпаки, він зріс із 141 млрд доларів у 2019 році до 149 млрд доларів у 2020 році, що також демонструє регіональні відмінності в інвестиційній активності[35]. Наприклад, уряди багатьох розвинених країн зосередили свою політику на збільшенні доходів населення після пандемії коронавірусу. Це дозволяє споживанню залишатися на відносно високому рівні, допомагаючи підтримувати виробництво і торгівлю. Вплив пандемії COVID-19 не змусив країни підвищувати бар'єри для міжнародної торгівлі товарами. Члени СОТ проводять обмежену торговельну політику на основі договірних зобов'язань, які не дозволяють протекціонізму підривати міжнародну торгівлю. Як показують дослідження СОТ, багато обмежувальних заходів, запроваджених на початку пандемії, були скасовані або замінені більш ліберальними заходами протягом короткого часу. Незважаючи на відсутність явних тарифних бар'єрів у міжнародній торгівлі, закриття національних кордонів для запобігання поширенню COVID-19 значно обмежило мобільність населення та вплинуло на міжнародну торгівлю послугами, обмін досвідом, спільні науково-технічні дослідження між країнами тощо. Так, за даними СОТ, у першому кварталі 2020 року кількість щоденних міжнародних рейсів впала на 80%. Наприкінці року кількість рейсів зросла, але на початку 2021 року знову впала. Морські перевезення були більш стабільними під час пандемії. Скасування численних міжнародних рейсів негативно вплинуло не лише на міжнародний туризм, а й на торгівлю загалом, оскільки пасажирські літаки часто перевозять вантажі. Крім того, обмежена мобільність населення вплинула на проєкти, які не були реалізовані, оскільки обмеження завадили проведенню низки зустрічей, які могли б призвести до підписання угод різного роду (торговельних, інвестиційних, науково-технічних тощо). 45 Незважаючи на труднощі та перешкоди, міжнародна торгівля продовжує добре розвиватися протягом останніх трьох років в умовах пандемії COVID-19. При цьому песимістичні прогнози експертів не справдилися. Серед позитивних факторів, які зупинили стрімке падіння міжнародної торгівлі та світової економіки, стало виконання членами СОТ своїх зобов'язань перед міжнародною спільнотою та швидке прийняття нових «правил гри» всіма гравцями на міжнародних товарних ринках. Як показано на рисунку 1.1, у 2020 році міжнародна торгівля товарами та послугами 1 досягла 22 трлн євро. Це лише на 8,4% менше, ніж у 2019 році, і на 12% менше, ніж у 2018 році, що повністю відповідає показникам 2017 року. Основними змінами в міжнародній торгівлі є відмова від базових принципів вільної торгівлі та перехід до протекціоністських заходів, обмеження вільного руху товарів і послуг та закриття внутрішніх ринків, що призводить до скорочення імпорту та експорту. Також варто сказати про, цифрові технології, такі як блокчейн, електронна комерція та штучний інтелект, за останні роки докорінно змінили міжнародну торгівлю. Вони призвели до підвищення ефективності, прозорості та персоналізації процесів, але також створили нові виклики для бізнесу та регуляторних органів. Виклики включають необхідність постійних інновацій для збереження конкурентоспроможності, складність інтеграції нового програмного забезпечення і технологій, еволюцію цифрового світу і необхідність адаптації до підходів клієнтів, а також інші виклики, такі як загрози безпеці, брак ІТ-навичок і фінансові обмеження. На нашу думку, у сучасну цифрову епоху питання про основний бізнес компаній стає все більш важливим, оскільки компанії еволюціонують від окремих продуктів чи послуг до платформ, а межі між секторами стають все більш розмитими. В умовах посилення конкуренції компаніям вже недостатньо зосереджуватися на власних продуктах чи послугах. Натомість їм потрібно зосередитися на загальній стратегії та поставити своїх клієнтів у центр уваги. Однак менеджери великих компаній часто нехтують цим 46 принципом і зосереджуються на своїх продуктах, а не на потребах та очікуваннях клієнтів. Орієнтація на кілька ринків одночасно може допомогти компаніям оптимізувати свою діяльність, покращити клієнтський досвід та отримати конкурентну перевагу. Таку стратегію свого часу використовувала компанія Amazon. Проаналізуємо цей приклад, оскільки бізнес цієї компанії був успішним у довгостроковій перспективі завдяки диверсифікації та присутності в різних секторах, що створює можливості для отримання прибутку [36]. Українські інтернет-магазини все частіше переходять на модель маркетплейсу, що вимагає суттєвих змін у логістичних процесах і системах управління для ефективної співпраці зі сторонніми постачальниками. Змінюється також поведінка споживачів, що стимулює швидкий перехід до платформного підходу. Приклад Amazon демонструє, як така стратегія може сприяти розвитку послуг із доданою вартістю. Зокрема, рекламний бізнес Amazon за останні роки значно розширився, потроївши свої доходи лише у 2022 році, що стало можливим завдяки успішній реалізації власних рекламних ініціатив. Однак, оскільки зростання сторонніх сервісів почало сповільнюватися, компанія шукає нові шляхи для розширення свого рекламного бізнесу. В результаті Amazon стала платформою на стороні попиту (DSP), яка дозволяє рекламодавцям купувати та управляти рекламним інвентарем на різних платформах за допомогою технологій «Amazon». Варто зазначити, що електронна комерція також значно зросла, особливо під час пандемії COVID-19, оскільки споживачі та бізнес все частіше роблять покупки онлайн. За даними Конференції Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), до 2021 року транскордонна онлайн-торгівля зросла більш ніж на 20% [37]. Такі платформи, як «Amazon», «Alibaba» та «eBay», надають МСП доступ до глобальних ринків.Amazon, успішний гравець у сфері електронної комерції, в 47 останні роки відкрив фізичні магазини на додаток до своєї цифрової присутності, тому що: 1) для продуктів харчування це аналог доплат за доставку AmazonFresh, які довели свою ефективність; 2) фізичні магазини мають потенціал стати каналом збуту продуктів харчування для споживачів; 3) посилює синергію між фізичними та цифровими каналами, щоб створити потужний міжгалузевий досвід для своїх клієнтів. Amazon має сильні позиції як в електронній комерції, так і в потоковому мовленні, і має всі шанси стати головним гравцем у рекламній індустрії з потенціалом для подальшого зростання та розширення в майбутньому[38]. Глобально Близький Схід і Африка Західна Європа Азіатсько-Тихоокеанський регіон Центральна і Східна Європа Північна Африка Латинська Америка 0 5 10 15 20 25 30 35 40 Рис.2.1 Середнє зростання роздрібних продажів електронної комерції на глобальному і регіональному рівні в річному обчисленні 2020 року. Джерело: [38] Тако варто зазначити, що штучний інтелект (AI) використовується для аналізу великих обсягів даних, прогнозування попиту та персоналізації пропозицій. Наприклад, Amazon активно використовує ШІ для аналізу поведінки клієнтів і надання персоналізованих рекомендацій. ШІ також допомагає оптимізувати ланцюги поставок, прогнозуючи затримки та оптимізуючи маршрути доставки. 48 Сьогодні вже не має значення, чи здійснюється покупка в магазині, чи онлайн, клієнти завжди хочуть, щоб продавець, як фізичний, так і віртуальний, знав їхню історію та вподобання. Для покупок у магазині продавці-консультанти можуть використовувати для цього інтелектуальні POS-пристрої (точки продажу). Ці пристрої здатні розпізнавати клієнта і пропонувати варіанти додаткових послуг на основі попередніх покупок, опитувань і відвідувань онлайн. Згідно з дослідженням, 40% клієнтів хочуть, щоб магазини розповідали про них історію. Аналітики прогнозують, що вже через пару років 85% усіх взаємодій відбуватиметься за допомогою штучного інтелекту. Ці цифри демонструють, що підприємствам необхідно підключати, налаштовувати і створювати інтелектуальні платформи з надійним захистом, щоб перетворити масиви даних на дієву інформацію та адаптувати її до бізнес-вимог, уподобань клієнтів і загальних тенденцій. Згідно з дослідженням Global Data Retail 2019, доходи торгових мереж, які використовують штучний інтелект для аналізу великих даних, на $94 млрд вищі, ніж у форматах, що працюють власними силами. Якщо проаналізувати типи штучного інтелекту і ступінь їх використання, можна виділити наступні тенденції: у логістиці ланцюжок поставок від онлайн-замовлення до доставки кінцевому споживачеві трансформується завдяки програмам машинного навчання. Така система передбачатиме всі потенційні загрози на всіх етапах доставки та аналізуватиме майбутню поведінку споживачів для подальшої оптимізації рівня запасів. Вона також плануватиме оптимальні маршрути доставки, беручи до уваги всі фактори в даних, що аналізуються; вирішення проблем дотримання всіх договорів і контрактів, різних законів і нормативних актів за допомогою складного контролю, який буде враховувати всі зміни і доповнення в операційній ситуації. Звичайно, все це може робити людина на відповідній посаді, але ШІ зможе миттєво розпізнати будь-яку зміну в систематичному процесі доставки або у виконанні замовлення клієнта і повідомити про це або конкретному менеджеру, або іншій системі, яка також реагує на конкретний процес. Це 49 може заощадити компаніям понад 15% від загальної вартості системи управління в реальному часі; заміна традиційних комерційних контрактів, які потребують певного бюджету та часу, на смарт-контракти. У класичному варіанті ці контракти укладалися із залученням юридичних служб, що також вимагає необхідних ресурсів. Однак, використовуючи штучний інтелект, всі юридичні параметри можуть бути визначені та використані за допомогою машинного навчання для представлення готового контракту; полегшити процес класифікації товарів в системі оподаткування експорту та імпорту при перевезенні товарів через кордон. Штучний інтелект зможе присвоювати правильний код товару на основі певних параметрів та за допомогою техніки сканування, що раніше було трудомістким завданням для відповідальних фахівців. Таким чином, основними перевагами впровадження AI в бізнес- процеси комерційних компаній є скорочення витрат на виробництво, продаж, контроль поставок та інших організаційних витрат. Також відбувається значне спрощення рутинних процедур і скорочення часу, необхідного для їх виконання, що надає можливості для творчого розвитку та ініціативи співробітників. Штучний інтелект забезпечує сильну конкурентну перевагу в боротьбі за частку ринку та утримання на ньому. Ця мережа систем створює потужну інформаційну базу про кожного окремого клієнта і створює особливий вид комунікації між організацією і користувачем в будь-який час і в будь-якому місці. Як висновок можно сказати що, вплив глобальних потрясінь на світову торгівлю є складним і багаторівневим. Вони змушують країни, компанії та установи переосмислювати свої стратегії та зосереджуватися на диверсифікації поставок, впровадженні нових технологій та адаптації до нових обставин. Такі зміни допомагають долати кризи та створюють нові можливості для світової економіки. 2.3 Місце та роль України у процесах міжнародної торгівлі 50 Економічний успіх кожної країни світу базується на зовнішній торгівлі. Жодній країні не вдалося побудувати здорову економіку в ізоляції від глобальної економічної системи. Міжнародна торгівля завжди була найважливішим механізмом у світових економічних відносинах. Слід зазначити, що здобуття Україною незалежності знаменує її ефективний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних відносин. Суттєві зміни в геополітичному становищі України за роки незалежності та сучасний стан процесу економічних перетворень значно підвищили роль зовнішньоекономічних зв'язків у розвитку країни. Посилення цього чинника об'єктивно зумовлене ринковими перетвореннями, що відбуваються в країні, які становлять якісно нову основу для її подальшого економічного та соціального розвитку. Україна інтегрується у світову економічну систему, і від того, як розвиватиметься цей процес, залежить подальший економічний і соціальний розвиток країни як органічної підсистеми світового господарства. Отже, можна зробити висновок, що одним із найефективніших шляхів інтеграції України в глобальну економіку є поєднання структурних реформ із акцентом на активізацію експорту та децентралізацію виробничих процесів. Досягти цього можливо шляхом підвищення інвестиційного потенціалу держави, залучення капіталу в ключові галузі, запровадження механізмів підтримки експорту та розвитку конкурентоспроможних експортно- орієнтованих секторів. Розглядаючи роль України в міжнародній торгівлі, можна виділити наступні фактори: Україна має зовнішньоторговельні відносини з майже 160 країнами світу; всі регіони України беруть участь в експорті та імпорті товарів, більшість з яких розташовані в Донецькій, Дніпропетровській та Київській областях; співпраця між Україною та ЄС на міжнародному ринку базується на Угоді про партнерство та співробітництво (1992 р.). Позитивним аспектом розширення торгівлі з ЄС є скасування протекціоністських заходів 51 щодо сільськогосподарської продукції, текстилю та чорних металів. Нагальним завданням торговельної політики є сприяння розширенню присутності європейських компаній на українському ринку з метою досягнення позитивних ефектів, наприклад, поширення високих технологій; частка українського товарообігу зі США не перевищує 4% від загального товарообігу. Україна посідає 68 місце з приблизно 200 торговельних партнерів США; У випадку України можна виділити наступні основні особливості структури української зовнішньої торгівлі товарами. По-перше, структура зовнішньої торгівлі України включає понад 20 товарних груп, серед яких головними є: недорогоцінні метали та вироби з них (45%), мінеральні продукти (10%), механічне обладнання, машини і механізми, електротехнічне обладнання та їх частини, апаратура для запису або відтворення звуку і зображення (9%), продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (8%). По-друге, в українському експорті до ЄС переважають сировина та продовольчі товари: чорні та кольорові метали, добрива, бавовна та волокно, олія та жири, хімікати. Україна імпортує з ЄС харчові продукти, машини та обладнання. По-третє, в українському експорті до США зростає частка чавуну та зменшується частка сталі, нафти та нафтопродуктів, бітумних сумішей та озокериту. Український імпорт зі США характеризується переважанням ядерних реакторів, котлів, обладнання, комплектуючих та продуктів харчування. Таким чином, майже всі країни залежать від міжнародної торгівлі, але ця залежність варіюється від країни до країни залежно від наявних ресурсів та розміру внутрішнього ринку. За методологією Світового банку, вона визначається як відношення вартості експорту товарів і послуг (зафіксованої в національних рахунках) до ВВП (за ринковими цінами). Частка експорту у ВВП промислово розвинутих країн коливається від 10% до 70% (США - 12,1%, Канада - 40%, Нідерланди - 56%, Бельгія - 73,4%). За даними Світового банку, в Україні ця частка становить 39,8% [39]. 52 Таблиця 2.6 Частка експорту у ВВП промислово розвинутих країн. Країна Частка експорту у ВВП (%/) Німеччина 47% Франція 31% США 12% Китай 18% Японія 18% Велика Британія 27% Джерело: [39] Слід зазначити, що проблема підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності України є першочерговою на даному етапі. Без інтеграції у світову економіку Україна відставатиме від швидкозмінних технологій виробництва, технічних, екологічних та інших стандартів і критеріїв конкурентоспроможності. Основними стратегічними напрямками інтеграції України у світовий ринок та покращення її зовнішньоторговельної діяльності є: поєднання реструктуризації економіки з акцентом на експорт активів. Розвиток експортного потенціалу країни зі значною часткою технічної продукції та послуг у структурі. Збереження та розвиток традиційних товарів і регіональних ніш для українського експорту на світовому ринку. Скорочення імпорту другорядних товарів та раціональне використання імпорту економічно та соціально важливих товарів. Диверсифікація ринків збуту енергоносіїв та інших стратегічно важливих сировинних і витратних матеріалів (пошук альтернативних постачальників). Впровадження сучасних форм економічного співробітництва із зарубіжними країнами з метою взаємовигідного використання торгівлі товарами, послугами, капіталом і робочою силою. Створення та вдосконалення правових, економічних та організаційно-технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів. Використання тактики «експортної революції», тобто інтенсивного нарощування експорту відносно обмеженої групи товарів за найсприятливіших умов. Слід поступово відмовитися від імпорту зернових і 53 збільшити закупівлі органічних продуктів харчування, насіння, обладнання для харчової промисловості, сільськогосподарської техніки та комплектуючих. Збільшити зовнішньоторговельний оборот за рахунок нарощування експорту при одночасному скороченні непродуктивного імпорту. Посилити державне регулювання зовнішньоторговельного балансу для зменшення від'ємного сальдо, особливо з країнами Східної Европи. Утримувати традиційні товарні ринки та розширювати можливості виходу на нові ринки. Нарощувати експорт високоякісних промислових товарів і технологій у галузях, де Україна зберігає технологічне лідерство. На мою думку, одним із ключових завдань України є створення стабільних і взаємовигідних торговельних відносин із країнами Балтії в межах режиму вільної торгівлі. У контексті розвитку зовнішньої торгівлі з перспективними регіонами світу особливу увагу слід приділити відносинам з Європейським Союзом, зокрема з такими країнами, як Німеччина, Італія, Франція та Велика Британія. Важливим напрямом є розширення обсягів товарообігу з країнами Центральної та Східної Європи, зокрема із членами Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (ЦЄЗВТ). У відносинах із країнами Центральної Європи економічна стратегія має бути спрямована на відновлення традиційних зв’язків, міжнародної кооперації та спеціалізації. Особливу увагу варто приділити співпраці у галузях металургії, транспортного й сільськогосподарського машинобудування, хімічної й легкої промисловості, а також у сфері науково-технічних контактів Україна має продовжуватиме вести активну торгівлю з країнами Північної Африки (Єгипет, Марокко, Туніс) та Західної Африки (Гвінея, Нігерія), а також з Південно-Африканською Республікою. Найбільш перспективним партнером України на Далекому Сході є Японія, яка включила Україну до своєї Генеральної системи преференцій. Слід активізувати співпрацю з Новими Індустріальними Країнами (НІС), країнами АСЕАН, Китаєм та Індією, країнами Південно-Західної Азії. Країни Південно-Західної Азії (Близького Сходу), такі як, Туреччина, Сирія, 54 Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати, є дуже важливими для української економіки з точки зору джерел енергоносіїв та використання українських інжинірингових послуг для будівництва промислових та будівельних об'єктів, транспортної інфраструктури та інженерних комунікацій. За певних обставин доцільною є співпраця у розбудові трансконтинентальних транспортно-комунікаційних систем. Українські військово-промислові підприємства в регіоні можуть отримати необхідні кошти для переходу торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами. Країни АСЕАН є потенційними партнерами України у 21 столітті. Вони можуть стати важливими ринками збуту вітчизняної технічної продукції, технічних послуг та підготовки кадрів. Слід зазначити, що Україна може брати участь у будівництві великих енергетичних та промислових об'єктів. Експорт традиційної української промислової продукції (металопрокат, важке машинобудування, верстати, мінеральні добрива та інша хімічна продукція) збільшується, а імпорт відносно дешевої, але високотехнологічної продукції зростає. Для покращення регіональних зовнішньоторговельних відносин Україні необхідно брати участь у міжнародних торговельних організаціях, зокрема ГАТТ/СОТ, та співпрацювати з інтеграційними угрупованнями, насамперед з ЄС, а також ЦЄАВТ, ЄЕС та НАФТА. Можна також стверджувати, що Україна має значний експортний потенціал, зосереджений у гірничодобувній та обробній промисловості, а також в аграрному та енергетичному секторах, але, на жаль, він не використовується повною мірою і є дуже неефективним. Україна має потужний технологічний потенціал завдяки військово- промисловому комплексу та сектору досліджень і розробок, але технології потребують трансформації, а частка «високих технологій» в експорті є низькою. Україна має розвинений науковий потенціал, але не має коштів для його ефективного розвитку. 55 Зовнішньоторговельну діяльність України не можна назвати успішною, оскільки умови для її розвитку є негативними. На сьогоднішній день українська економіка є ізольованою та відрізаною від світового ринку, що призводить до економічної, технологічної та наукової відсталості. За економічним потенціалом Україна входить до п'ятірки найбільших країн Європи, а за ефективністю його використання - до 100 найбільших країн світу. Значною мірою це пов'язано з низькою конкурентоспроможністю експортної продукції, що є наслідком глибокого економічного спаду, пов'язаного зі структурними змінами та переходом до ринкових відносин[40]. Це робить Україну одним з провідних експортерів сільськогосподарської продукції до ЄС. Україна входить до п'ятірки найбільших експортерів сільськогосподарської продукції до ЄС. Нинішніми лідерами є Бразилія та США, за ними йдуть Китай, Аргентина, Україна, Швейцарія, Туреччина та Індонезія. Кожна з цих країн експортувала до ЄС продукції на суму близько п'яти мільярдів євро. 80 70 68.1 73.3 60 55.5 50 40 44.2 41.1 30 24.5 20 10 0 2021 2022 9 місяців 2023 експорт імпорт Рис. 2.2. Загальна динаміка експорту та імпорту України у млрд. дол. США Джерело: [41] У 2022 році обсяг експорту України мав потенціал стати рекордним за всю історію незалежності країни. У січні та лютому спостерігалося значне зростання – експорт збільшився приблизно на 37% у порівнянні з 56 аналогічним періодом 2021 року. Однак у березні цього ж року сталося різке скорочення обсягів експорту, яке перевищило 50%. Відновлення почалося в травні 2022 року завдяки розблокуванню портів, що сприяло частковому пожвавленню експортних поставок. У підсумку за 2022 рік загальний експорт товарів склав 44 млрд доларів США, що на 35% менше, ніж попереднього року. Хоча існували побоювання щодо можливої майже повної втрати Україною позицій на зовнішніх ринках, фактичне скорочення товарообігу в першому півріччі 2022 року склало 21,3% у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року. При цьому експорт знизився на 24%, що перевищує темпи скорочення імпорту, який впав на 18,6%. Попри зменшення вартісного обсягу товарообігу на 21,3%, фізичний обсяг скоротився майже на 36%, що вказує на підвищення цін на світових ринках для основних товарів українського експорту. У першому півріччі 2021 року загальний обсяг товарообігу становив 61 мільярд доларів США, а фізичний обсяг сягав 106,4 мільйона тонн. Натомість у першому півріччі 2022 року товарообіг зменшився до 48 мільярдів доларів, а фізичний обсяг склав 68,2 мільйона тонн. З другої чверті 2022 року імпорт почав поступово відновлюватися, і вже в червні досяг майже торішнього рівня: 4,7 мільярда доларів США проти 5,5 мільярда доларів у 2021 році. 57 116801 0 161.9 112 40 000 99.8 80 74.8 6400 30.4 27.1 46.6 200 2021 2022 9 місяців 2023 експорт імпорт Рис 2.3. Загальна динаміка експорту та імпорту України у обсягу продукції, млн. тон Джерело: [41] Частка агропродовольчої продукції в загальному експорті України зросла з майже 44% у 2021 році до 57% у 2022 році та до 62% за перші п'ять місяців 2023 року (у грошовому вираженні). За даними митниці, у 2022 році Україна експортувала аграрної та харчової продукції (1-24 групи УКТЗЕД) на загальну суму $23,4 млрд, що на 16% менше, ніж у 2021 році ($27,7 млрд у 2021 році). За перші п'ять місяців 2023 року Україна експортувала аграрної та харчової продукції на суму 10,1 млрд. дол., що на 18% менше, ніж за аналогічний період 2022 року. 90% експорту аграрної та харчової продукції становили сільськогосподарські товари (групи 1-15 УКТЗЕД), зокрема зернові та олійні культури. За час війни напрямки українського аграрного експорту змінилися. У 2022 році вперше за понад 10 років Азія втратила позиції основного імпортера української аграрної продукції і була витіснена Європою. У 2022 році до країн Азії було поставлено аграрної продукції на загальну суму $6,8 млрд, що на 45,7% менше, ніж у 2021 році, а частка експорту аграрної продукції до ЄС у загальному експорті України становила 32,5%. У 2022 році обсяг поставок аграрної продукції до країн-членів ЄС склав 11,7 млрд доларів США, що на 77,6% більше, ніж у 2021 році, а частка експорту аграрної продукції до ЄС становила 56%[41]. 58 У 2022 році обсяг поставок до Африки впав на 55% до 1,6 млрд. дол. Це забезпечить регіону 7,6% українського аграрного експорту. Порівняно з 2021 роком поставки української аграрної продукції до країн Східної Европи скоротилися на 67% до 0,4 млрд доларів США, що забезпечило цьому регіону частку в 0,6% українського аграрного експорту. У табл. 2.7 наведено 10 країн, які купували українську аграрну продукцію під час війни (березень 2022 - травень 2023 рр.) (групи УКТЗЕД 1-15). Таким чином, можна сказати, щоУкраїна експортує значну частину своєї сільськогосподарської продукції до Румунії, яка є найбільшим імпортером, отримуючи 13,9% від загального обсягу експорту на суму 3,5 млрд доларів США. Туреччина (11,6%) та Польща (9,4%) є другим та третім найбільшими імпортерами. До першої п'ятірки також входять Китай (7,9%) та Іспанія (5,2%). Загалом, європейські країни домінують у списку, що свідчить про важливість ЄС для українського аграрного сектору. Китай є єдиним представником Азії серед найбільших імпортерів, а Туреччина виступає транзитним регіоном між Європою та Азією. Інші країни, такі як Нідерланди, Угорщина, Болгарія, Італія та Німеччина, все ще відіграють значну роль у загальному експорті, хоча і мають менші частки. Агропродовольчий сектор 23.4 27.7 Металургія 6 16 Корисні копалини та паливо 4.3 8.4 Машинобудівна промисловість 4.15.9 Хімічна промисловість 1.8 3.9 Інше 4.66.1 0 5 10 15 20 25 30 2022 2021 Рис. 2.4. Товарна структура експорту України, млрд. дол. США Джерело: [42] 59 Графік показує значні зміни в структурі українського експорту між 2021 та 2022 роками. Сільське господарство та харчова промисловість є найбільшим експортним сектором, який збільшився з 23,4 млрд доларів США у 2021 році до 27,7 млрд доларів США у 2022 році. Це підкреслює ключову роль сільського господарства в економіці країни. Натомість у металургійному секторі зафіксовано значне падіння з 16 до 6 млрд доларів США, що може бути пов'язано з наслідками війни, зокрема руйнуванням виробничих потужностей та логістичних маршрутів. Експорт мінеральних продуктів та палива також скоротився з 8,4 млрд доларів США до 4,3 млрд доларів США. Аналогічне падіння було зафіксоване в машинобудуванні та хімічній промисловості, експорт яких скоротився з 5,9 млрд до 4,1 млрд та з 3,9 млрд до 1,8 млрд доларів відповідно. Загалом, структура українського експорту у 2022 році вказує на потужний аграрний сектор та харчову промисловість, тоді як інші сектори, зокрема металургія та хімічна промисловість, серйозно постраждали від проблем, пов'язаних з війною, та економічних труднощів. Агропродовольчий сектор 99..23 Металургія 9.6 14.6 Корисні копалини та паливо 14.8 21.8 Машинобудівна промисловість 13.4 15.6 Хімічна промисловість 2.6 4.4 Інше 6 7 0 5 10 15 20 25 20222 2021 Рис. 2.5. Товарна структура імпорту України, млрд. дол. США Джерело: [42] Проаналізувавши таблицю,можна зробити такі висновки: зміщення акценту на агропродовольчий експорт, Україна посилила свої позиції як глобальний постачальник сільськогосподарської продукції; різке падіння 60 експорту металургії та машинобудівної продукції, це наслідок руйнування інфраструктури та обмежень на логістику; збільшення імпорту енергоресурсів, війна значно підвищила залежність України від імпорту енергетичних товарів; висока залежність від імпорту машинобудівної та хімічної продукції, Україна потребує модернізації виробничих потужностей, що зумовлює значну частку імпорту у цих категоріях. Слід зазначити, що географічні обмеження української торгівлі були невід'ємною частиною військових дій. Північний шлях був заблокований Білоруссю, а східний - Росією. Крім того, Росія заблокувала всі українські морські порти, що зробило південний маршрут (через Чорне море) недоступним для української зовнішньої торгівлі. Отже, єдиним доступним маршрутом для зовнішньої торгівлі України залишився західний напрямок. У цьому контексті природно, що частка Європейського Союзу у структурі зовнішньої торгівлі товарами зросла до 52,2% у першому півріччі 2022 року, тоді як за аналогічний період 2021 року вона становила 40,8%. Натомість частка країн Євразійського економічного союзу знизилася з 11,7% до 8,3%. Це скорочення не мало значного впливу на економіку України, що демонструє відсутність критичної залежності від торгівлі з країнами ЄАЕС. Європейський Союз 2278.9.4 Південно-Східна Азія 4.3 13.2 Середній Схід 6 11.2 росія і білорусь 0.7 4.9 Інші регіони 4.9 10.8 0 5 10 15 20 25 30 2022 2021 Рис. 2.6. Географічна структура експорту України, млрд. дол. США Джерело: [42] 61 Попри все, втрата морського транспорту вплинула і на торгівлю з іншими країнами. Товарообіг з ними був на 34,5% нижчим, ніж у першому півріччі 2021 року, а їхня частка впала з 47,5% до 39,5%. В основному це пов'язано зі зменшенням торгівлі з Китаєм (-42,6%), Індією (-33%) та Туреччиною (-19,1%). Таке падіння пов'язане, головним чином, зі зменшенням торгівлі з країнами Азії (36,1%). Торгівля з країнами Америки також впала на 40%, а з країнами Африки - на 32,6%. У 2022 році ЄС залишився найважливішим торговельним партнером України, частка експорту до ЄС зросла з 27,9 млрд євро у 2015 році до 27,9 млрд євро у 2022 році. Експорт до Південно-Східної Азії зріс більш ніж утричі - з 13,2 млрд доларів США у 2021 році до 4,3 млрд доларів США у 2022 році. Поставки на Близький Схід також зменшилися - з 11,2 млрд доларів США до 6 млрд доларів США. Експорт до решти країн світу скоротився приблизно вдвічі - з 10,8 млрд доларів США у 2021 році до 4,9 млрд доларів США у 2022 році. Таким чином, експорт України у 2022 році суттєво змінився, головним чином через зміну торговельних відносин внаслідок зовнішньополітичних та економічних викликів. Європейський Союз 28.230.7 Південно-Східна азія 13 16 Середній схід 44..25 росія і білорусь 3 11.5 Інші регіони 6.9 10 0 5 10 15 20 25 30 35 20222 2021 Рис. 2.7. Географічна структура імпорту України, млрд. дол. США Джерело: [42] 62 З цих даних можна зробити висновки, що у 2022 році імпорт з ЄС дещо зменшився - з 30,7 млрд доларів США у 2021 році до 28,2 млрд доларів США. Тим не менш, цей регіон залишився найбільшим джерелом імпорту для України. Імпорт з Південно-Східної Азії також зменшився з 16 млрд доларів США у 2021 році до 13 млрд доларів США у 2022 році. Поставки з Близького Сходу залишилися майже стабільними з незначним зростанням з 4,2 млрд доларів США до 4,5 млрд доларів США. Імпорт з інших регіонів зменшився з 6,9 млрд доларів США у 2021 році до 5 млрд доларів США у 2022 році. Загалом структура імпорту України у 2022 році суттєво змінилася, що свідчить про адаптацію зовнішньоторговельної політики країни до нових геополітичних умов. 7 6.619 6.19 6.07 6 5.29 4.73 4.64 4.53 4.65 4.88 5.28 5 4.14 4 3.73 2.65 2.614 2.91 3.16 3.35 3.8 3.82 2.91 3.49 3 2 1.76 1 0 нь й нь нь нь нь нь нь нь нь ад січ е тию езе іте аве рве ипе рпе есе е л ер кв тр че л т се ер жо в ист оп б імпортв л експорт Рис. 2.8 Помісячна динаміка експорту та імпорту України у 2022 році, млрд. дол. США Джерело: [43] Загалом, більш швидке падіння експорту товарів порівняно з імпортом призвело до збільшення від'ємного сальдо зовнішньої торгівлі більш ніж удвічі (з 1,2 млрд дол. США до 2,6 млрд дол. США), тоді як у першому кварталі 2022 року було зафіксовано позитивне сальдо у розмірі 120 млн дол. Слід зазначити, що, за даними Світової організації торгівлі, військові дії в Україні серйозно вплинули на світову економіку, підвищивши ціни на продовольство і скоротивши пропозицію українського експорту. Наприклад, 63 виробництво напівпровідників сильно залежить від поставок українського неону. Однак найбільш значний глобальний вплив воєнні дії в Україні мали на зерновий ринок. Скорочення пропозиції зернових та інших продуктів харчування призвело до зростання цін на сільськогосподарську продукцію, що збільшило ризики для продовольчої безпеки в найбідніших регіонах світу. Таким чином, війна мала значний вплив на зовнішню торгівлю України, але протягом року країна адаптувалася до нових умов і поступово відновила свою економічну активність. Загальна динаміка свідчить, що 2022 рік був особливо складним для зовнішньоторговельної діяльності України. Руйнування інфраструктури, блокада портів, транспортні ризики та залежність від гуманітарного та військового імпорту були основними викликами. Хоча експорт та імпорт почали відновлюватися після критичного падіння в перші місяці війни, зовнішньоторговельний баланс залишався під тиском війни. Сільськогосподарська продукція та інші стратегічні товари були основними драйверами експорту, тоді як імпорт покривав критичні потреби економіки та суспільства. У першому півріччі 2022 року середній світовий індекс цін на енергоносії зріс на 83,1% порівняно з аналогічним періодом 2021 року, тоді як ціни на неенергетичні товари підвищилися на 21,5%. Основним драйвером зростання серед неенергетичних товарів став індекс цін на зернові, який збільшився на 23,3%, насамперед через подорожчання пшениці. Зокрема, середня ціна звичайної пшениці зросла на 43,6% (з 274 до 393 доларів США за тонну), а твердої пшениці – на 59% (з 286 до 455 доларів США за тонну). Україна, яка у 2021 році займала провідні позиції на світовому ринку соняшникової олії (36,4% глобального експорту) та кукурудзи (10,8%), також сприяла підвищенню цін на ці товари. Середня світова ціна на тонну соняшникової олії піднялася на 32,3%, а кукурудзи – на 21,5%. Водночас індекс цін на добрива більш ніж подвоївся[44]. Як висновок, Україна має великий потенціал для міжнародної торгівлі завдяки своїм природним ресурсам, географічному розташуванню та 64 інтеграції у світові ринки. Однак успішна реалізація цього потенціалу вимагає вирішення низки проблем, таких як модернізація інфраструктури, подолання наслідків війни та диверсифікація економіки. Поглиблення співпраці з ЄС та іншими глобальними ринками є ключовим напрямком майбутнього розвитку. 65 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ТА НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА 3.1. Напрями розвитку міжнародної торгівельної взаємодії в умовах глобальних викликів Сучасний світ перебуває в періоді масштабних перетворень. Глобальні торговельні відносини та стратегії зазнають впливу через геополітичні зміни, економічну нестабільність, технологічний прогрес і трансформаційні цикли. Тому дослідження цих процесів і їхнього впливу на торговельну політику є ключовим для розуміння поточних тенденцій. Важливо зазначити, що в контексті глобальної економіки, яка швидко змінюється, розуміння впливу цих змін на зовнішню торгівлю, включаючи зміни в альянсах і торговельній політиці, має практичне значення для розробки ефективних стратегій управління в глобальній економіці. Визначення ключових тенденцій, стратегічного вибору та найкращих практик може стати корисним керівництвом для урядів, бізнесу та інших зацікавлених сторін у їхніх зусиллях з адаптації. Останні роки стали періодом значних глобальних змін, які істотно вплинули на міжнародну торгівлю, створюючи водночас нові можливості й серйозні виклики для бізнесу та світової економіки. Зокрема, трансформація міжнародних альянсів разом із зростанням протекціонізму та торговельних конфліктів сформували складну й нестабільну торговельну атмосферу. Таким чином, одним з найбільших викликів для країн і транснаціональних корпорацій (ТНК) є необхідність адаптуватися і досягти успіху в постійно мінливому політичному ландшафті, який впливає на торговельну політику та альянси. Для досягнення сталого економічного зростання і стабільності, велике значення має здатність розуміти, передбачати і реагувати на ці зміни має фундаментальне значення. 66 Важливість вивчення впливу глобальних змін на зовнішню торгівлю слід розглядати в контексті поточних глобальних викликів і потрясінь. За останні роки відбулося кілька подій, які вплинули на торговельні відносини між країнами та призвели до їх ескалації. Політичні конфлікти, включаючи розрив торговельних відносин між США та Китаєм, зміни в торговельних угодах після Brexit або негативний вплив пандемії COVID-19, що призвів до обмежень на імпорт та експорт, - це лише кілька прикладів глобальних змін, які заслуговують на увагу. Глобальні події суттєво вплинули на трансформацію торговельної політики багатьох країн, що спричинило перегляд і зміну їхніх міжнародних альянсів та економічних стратегій. У цих умовах важливим завданням стає адаптація до нових реалій, щоб узгодити інтереси держав і забезпечити стабільність світових торговельних відносин. Глобальні процеси, такі як війни, стихійні лиха, пандемії чи фінансові кризи, мають потенціал кардинально змінювати ситуацію у світі. Зовнішня торгівля залишається ключовою складовою економічних взаємин між країнами, охоплюючи імпорт, експорт, митні тарифи та торговельні угоди. Сучасні підходи до теорії зовнішньої торгівлі та міжнародної політичної економії розроблялися завдяки внеску багатьох учених і практиків. Варто підкреслити, що напруженість у відносинах між постачальниками та великими роздрібними мережами є давньою проблемою, яка виникає через нерівність у розподілі впливу. Великі роздрібні торговці, завдяки своїй значній переговорній силі, нерідко встановлюють умови, які можуть бути невигідними для постачальників. Серед таких умов часто зустрічаються затримки виплат, занижені ціни або вимоги щодо додаткових послуг, що створює нестабільність у діяльності постачальників. Ця проблема має глобальний характер, хоча її прояви і наслідки залежать від економічної та політичної ситуації в конкретній країні. Політичні зміни, які стосуються торговельних угод, тарифів, регулювання чи геополітичної ситуації, можуть суттєво впливати на ці відносини. Наприклад, 67 протекціонізм здатний сприяти підтримці місцевих постачальників, тоді як угоди про вільну торгівлю часто призводять до зростання конкуренції, що створює сприятливі умови для роздрібних мереж, але водночас посилює тиск на постачальників. У випадку України питання балансу інтересів постачальників і великих роздрібних мереж є серйозним викликом. Ця напруженість характеризувалася періодами підвищеної уваги, за якими слідували періоди, коли це питання ігнорувалося або замовчувалося. Однак, оскільки Україна продовжує рухатися в напрямку інтеграції до ЄС, це питання знову опинилося в центрі уваги. Слід зазначити, що на шляху до членства в Європейському Союзі Україна повинна буде імплементувати низку європейських регламентів і директив, зокрема тих, що стосуються регулювання взаємин між постачальниками та роздрібними мережами. Це має ключове значення для створення справедливого й конкурентного ринку відповідно до стандартів ЄС. Отже, гармонізація відносин між постачальниками та роздрібними торговцями є не лише питанням внутрішніх бізнес-практик, але й важливим кроком на шляху до інтеграції України в європейський економічний простір. Розглядаючи це питання, можна стверджувати, що глобальні події мають значний вплив на динаміку зовнішньої торгівлі, вони створюють нові виклики та можливості для бізнесу та політиків. Глобальні події, такі як політичні конфлікти, зміна клімату та глобальні пандемії, військові дії та інші події мають значний вплив на геополітичні альянси та торговельну політику. Компанії та країни, які ефективно реагують на глобальні зміни, переглядають і реформують свої альянси та торговельну політику, можуть отримати більшу конкурентну перевагу та досягти успіху в нинішньому глобальному контексті. Важливо зазначити, що глобальний економічний ландшафт постійно зазнає різноманітних змін і трансформацій, які створюють нові виклики та можливості для країн і міжнародних організацій. Одним з найважливіших 68 аспектів глобальної економіки є зовнішня торгівля, яка має важливе значення для економічного зростання, розвитку та співпраці між країнами. Однак сьогодні світ стикається зі зростаючими глобальними викликами та кризами, такими як політичні конфлікти, стихійні лиха, пандемії та економічні кризи, які мають серйозні наслідки для відносин між країнами та їхньої торговельної політики. Політичне середовище також має значний вплив на зовнішню торгівлю. Останніми роками світ став свідком відродження націоналістичних рухів, торгових війн та протекціоністської політики. Пандемія COVID-19 виявила слабкі місця в глобальних ланцюгах постачання, спонукаючи країни шукати способи зміцнення їхньої стійкості. У 2022 році багато урядів впровадили заходи, спрямовані на підтримку внутрішнього виробництва та зниження залежності від імпортних постачальників. Наприклад, у США була запроваджена ініціатива «Зроблено в Америці», спрямована на розвиток місцевого виробництва, а в ЄС розроблено «Європейський закон про мікросхеми», який покликаний зменшити залежність від азійських постачальників напівпровідників. Як повідомляє Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), частка світової торгівлі проміжною продукцією знизилася з 56% у 2021 році до 53% у 2022 році (Arias & Famiglietti, 2022) [45]. Таким чином, у 2022 році цифрова торгівля та електронна комерція демонстрували стрімке зростання, оскільки пандемія сприяла активнішому переходу до онлайн-операцій. За інформацією Світового банку, обсяг глобальних продажів у сфері електронної комерції зріс на 25% порівняно з попереднім роком, досягнувши 6,5 трлн доларів США. У той же час уряди багатьох країн почали впроваджувати нові правила цифрової торгівлі, зокрема щодо обробки даних та обмеження їх транскордонного обігу, що може створити певні бар'єри для подальшого розвитку галузі (Конференція ООН з торгівлі та розвитку, 2022) [46]. 69 Україна, маючи значний потенціал у сфері зовнішньої торгівлі, активно адаптується до цих змін. Забезпечення стійкості ланцюгів постачання та ефективний вибір постачальників набувають дедалі більшого значення для зміцнення позицій України у світовій торгівлі. У цьому контексті ланцюг поставок (ЛП) - це складна мережа виробництва та доставки товарів і послуг від виробника до кінцевого споживача. Він має багато ланок, включаючи постачальників сировини, виробників, посередників, логістичні компанії, роздрібну торгівлю та ін. Сучасний світ характеризується постійними змінами геополітичного середовища та глобальними викликами, які мають значний вплив на зовнішню торгівлю. ЛП стикаються з низкою викликів, які змінюють їхню динаміку та стійкість. Політичні конфлікти, війни та міжнародні санкції можуть спричинити перебої в роботі ЛП та торговельні обмеження. Пандемія COVID-19 також вплинула на ланцюги постачання, порушивши їхню роботу та підкресливши необхідність підвищення стійкості в цій сфері. Новий тренд у глобальних торговельних стратегіях – ніаршоринг або переміщення ланцюгів постачання ближче до внутрішнього ринку – набуває дедалі більшого значення для багатьох країн, включаючи Україну. Цей підхід передбачає скорочення залежності від закордонних постачальників і розташування виробництва ближче до споживачів. Така стратегія дозволяє знизити ризики, пов’язані з міжнародними політичними та економічними змінами. Зокрема, конфлікт на сході України та політичні зрушення в європейському регіоні створюють необхідність у нових підходах для забезпечення стійкості ланцюгів постачання. У цьому контексті впровадження політики сусідства може стати перспективним варіантом для зміцнення ефективності та стабільності зовнішньоторговельної діяльності України. Тому необхідно проаналізувати глобальні зміни у зовнішній торгівлі та адаптувати їх до умов України. Сталість ЛП та короткострокових стратегій 70 стає важливим фактором забезпечення ефективної національної торговельної політики. Україна має активно впроваджувати такі стратегії для забезпечення стабільності та сталості свого економічного розвитку в умовах геополітичної нестабільності. Слід зазначити, що зміни в торговельній політиці можуть мати безпосередній вплив на обсяги торгівлі. Протекціоністські заходи, такі як тарифи та квоти, можуть зменшити обсяги імпорту та експорту між країнами. Угоди про вільну торгівлю, навпаки, сприяють збільшенню обсягів торгівлі завдяки зниженню торговельних бар'єрів. Вражаючим прикладом є Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), яка призвела до значного зростання торгівлі між США, Канадою та Мексикою. Дані Офісу торгового представника США показують, що з 1993 року (до підписання НАФТА) до 2017 року експорт товарів зі США до країн-партнерів НАФТА збільшився зі 142 млрд доларів США до понад 525 млрд доларів США. Це зростання становить майже 370%. Слід зазначити, що ЄС ще більше зміцнив Єдиний ринок у період 2022- 2023 років, зосередившись на створенні Єдиного цифрового ринку. Це включало зусилля з гармонізації регулювання, усунення бар'єрів та вдосконалення транскордонних цифрових послуг. ЄС також визначив пріоритетом стійкість ЛП шляхом інвестування у внутрішнє виробництво та створення стратегічних запасів. Торгівля ЄС продемонструвала стійкі темпи зростання на рівні 3,2% у 2022 році та 4,1% на початку 2023 року, що відображає економічну стабільність регіону (Європейський центр споживачів (BEUC), 2023) [47]. Африканська континентальна зона вільної торгівлі (AfCFTA), метою якої є скасування 90% тарифів до 2030 року, досягла значного прогресу в процесі інтеграції. Розвиток усієї цифрової інфраструктури та платформ електронної комерції для використання потенціалу цифрової економіки є пріоритетом для блоку. Торгівля в рамках Африканської зони вільної торгівлі 71 зросла на 12% у 2022 році і на 15% на початку 2023 року, що відображає посилення регіональної торговельної інтеграції (Світовий банк, 2020) Регіональне всеосяжне економічне партнерство (RCEP), до якого входять 15 країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, зміцнило свої позиції як найбільший торговельний блок у світі. Країни-члени запровадили зниження тарифів та зміцнили регіональні ланцюги доданої вартості, що сприяло зростанню регіональної торгівлі в рамках RCEP. У 2022 році торгівля в рамках RCEP зросла на 7,6% і, за прогнозами, зростатиме аналогічними темпами у 2023 році [48]. У рамках Всеохоплюючої та прогресивної угоди про Транстихоокеанське партнерство (CPTPP) продовжувалося виконання зобов'язань щодо зниження тарифів та гармонізації. Велика Британія розпочала переговори про вступ, що може посилити економічний вплив блоку. У 2022 році торгівля в рамках ТТАДП зросла на 5,4%, що відображає переваги покращеного доступу до ринків. У період 2022-2023 років великі міжнародні альянси та торговельні блоки, такі як НАФТА, АСЕАН та МЕРКОСУР, продовжують відігравати важливу роль у світовій економіці, але в них відбулися певні зміни. До 1 липня 2020 року USMCA була відома як НАФТА. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA) прийшла на зміну Угоді США-Мексика-Канада (USMCA) і продовжує сприяти економічній конкурентоспроможності північноамериканського регіону. Угода USMCA спрямована на побудову більш інтегрованої, стійкої та безпечної північноамериканської економіки. За оцінками, сукупний ВВП USMCA у 2020 році становитиме 24,2 трильйона доларів США. Очікується, що сукупний обсяг торгівлі США та інших членів USMCA досягне близько 1,8 трлн. дол. у 2022 році. США. Важливим аспектом є зусилля, спрямовані на збільшення інвестицій у ланцюги поставок напівпровідників та розробку ключових мінеральних ресурсів у регіоні. МЕРКОСУР - це південноамериканський торговельний блок, створений у 1991 році в 72 Асунсьйоні. Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай є повноправними членами, тоді як Венесуела була повноправним членом, але була виключена у 2016 році. Болівія, Еквадор , Чилі, Гайана, Колумбія, Перу, Суринам і Чилі є асоційованими членами. Загальний номінальний валовий внутрішній продукт (ВВП) МЕРКОСУР у 2022 році становив близько 5,1 трильйона доларів США, що робить блок шостою найбільшою економікою світу. З 2022 по 2023 рік членами МЕРКОСУР стануть Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай і Венесуела, членство якої було призупинено в грудні 2016 року. Асоційованими країнами є Болівія, Чилі, Гайана, Еквадор, Колумбія, Еквадор, Перу та Суринам. У 2021 році загальний товарообіг МЕРКОСУР склав близько 475 мільярдів євро. Найважливішими експортними партнерами в цей період були Китай, США, Нідерланди, Японія та Південна Корея. МЕРКОСУР був заснований для сприяння «вільному переміщенню товарів, послуг і факторів виробництва між країнами». Основною метою було посилення економічної інтеграції та сприяння місцевому розвитку. Однак торговельні відносини з рештою світу залишаються нерівномірними, а деякі важливі угоди, такі як угода з ЄС, гальмуються. Основна мета - створити єдиний ринок, подібний до ЄС, щоб покращити ділові та інвестиційні можливості для регіональної промисловості та сприяти місцевому розвитку. Слід зазначити, що АСЕАН продовжує сприяти економічному зростанню та регіональній інтеграції серед своїх членів. АСЕАН зосереджується на просуванні миру та стабільності в регіоні та розвитку спільних економічних ініціатив. У 2022 році Сполучені Штати та АСЕАН зробили історичний крок, трансформувавши свої відносини у Всеосяжне стратегічне партнерство (CSP). Це партнерство включає створення Центру США-АСЕАН у Вашингтоні, округ Колумбія, який став координаційним центром співпраці між АСЕАН та США. Центр сприяє офіційному співробітництву між США та АСЕАН, зміцнює зв'язки між приватним сектором АСЕАН та США, організовує культурні та освітні заходи, а також проводить дослідження на підтримку роботи CSP. На момент проведення 73 дослідження не було жодної конкретної інформації про діяльність АСЕАН на період 2022-2023 років, за винятком того, що сукупний ВВП усіх членів АСЕАН, за прогнозами, становитиме близько 3,63 трильйона доларів США у 2025 році [49]. Так можна сказати, що асоціація продовжує сприяти регіональній інтеграції та економічному зростанню серед своїх держав- членів, зосереджуючись на просуванні миру та стабільності в регіоні та розробці спільних економічних ініціатив. Ці блоки та альянси продовжують адаптуватися до змін у світовій економіці та відіграють важливу роль у формуванні міжнародних торговельних відносин. Таким чином, на динаміку торгівлі впливають численні чинники, серед яких економічна політика, технологічні інновації, геополітичні зміни та глобальні кризи. Наприклад, торговельна війна, розпочата Сполученими Штатами за ініціативою президента Дональда Трампа, істотно вплинула на торговельні відносини між США та Китаєм. Введення мит на товари вартістю мільярди доларів спричинило значне скорочення обсягів двосторонньої торгівлі. За даними Бюро перепису населення США, американський експорт до Китаю знизився з 130 млрд доларів у 2017 році до 106 млрд доларів у 2018 році. Таким чином, частка експорту до Китаю скоротилася майже на 18%, знизившись з 130 млрд доларів у 2017 році до 106 млрд доларів у 2019 році. Слід зазначити, що торгівля є невід'ємною частиною світової економіки та політики.Динаміка торгівлі значною мірою визначається політичними подіями на глобальному рівні. Важливу роль у впровадженні торговельних стратегій та визначенні політиків для національних та міжнародних організацій відіграє Відділ динаміки та розвитку торгівлі. Динаміка торговельних відносин у сучасному світі кардинально змінилася через глобальні політичні зміни (внаслідок геополітичних конфліктів, таких як торговельні обмеження між США та Китаєм, Росією та Україною та іншими країнами), які вимагають перегляду та реформування торговельних угод та 74 стратегій. Зміни також відбуваються на рівні міжнародних організацій, зокрема Світової організації торгівлі (СОТ), де піддаються сумніву ефективність та недоліки правил міжнародної торгівлі. Як наслідок, політичні конфлікти на глобальному рівні мають безпосередній вплив на зовнішню торгівлю. Санкції та санкції у відповідь, що накладаються країнами, обмежують доступ до ринків і створюють торговельні бар'єри. Це призводить до зміни торговельних стратегій та пошуку нових ринків і торговельних партнерів. Динаміка торгівлі також змінюється завдяки новим технологіям та цифровій торгівлі. Електронна комерція, блокчейн та штучний інтелект докорінно змінюють спосіб торгівлі. Це створює нові можливості та виклики для країн та бізнесу. Варто зазначити, що глобальні зміни також впливають на цінності та торговельні практики. Сталий розвиток, відповідальність за виробництво та збереження природних ресурсів стають важливими питаннями для споживачів та бізнесу. Тому торговельні стратегії мають бути переосмислені та адаптовані. Зміни у зовнішній торгівлі під впливом глобальних політичних змін є невід'ємною частиною сучасного світового порядку. Геополітичні конфлікти, технологічні інновації та зміна цінностей впливають на динаміку торгівлі. У такому середовищі країни та міжнародні організації повинні бути готовими до адаптації та розробки нових стратегій для забезпечення сталості та ефективності торговельної діяльності на глобальному рівні. Слід зазначити, що розпад або створення політичних та економічних союзів може значно впливати на торговельні процеси. Яскравим прикладом є вихід Великої Британії з Європейського Союзу, більш відомий як Brexit, який спричинив суттєві зміни в обсягах і структурі торгівлі. За даними Національного статистичного управління Великої Британії, британський експорт до країн ЄС у січні 2021 року скоротився на 40% порівняно з груднем 2020 року, одразу після завершення перехідного періоду, пов’язаного з Brexit. 75 Зміна альянсів також спричиняє переорієнтацію торгівлі - явище, коли торгівля переміщується від партнера з високими витратами до партнера з низькими витратами. Після виходу США з Транстихоокеанського партнерства у 2017 році решта 11 країн утворили Всеохоплюючу та прогресивну угоду про Транстихоокеанське партнерство (CPTPP). Відтоді обсяг торгівлі між членами CPTPP збільшився, оскільки вони знизили тарифи та покращили доступ до ринків одна одної. У таблиці 3.1 показано зміни в торговельній політиці у зв'язку з перерозподілом торговельних потоків, зумовленими глобальними економічними та політичними подіями. Таблиця 3.1 Зміни торговельної політики у країнах Р Подія Зміна торговельної Тенденції впливу Рік політики Політична зміна на обсяги торгівлі Початкове зниження 2Завершення Угода про торгівлю між Велико- Великобританія обсягів торгівлі через 2021 Brexit британією та ЄС виходить з ЄС невизначеність, поступове відновлення Торговельна війнаПідвищення мит на Напружені Зниження 2між США тачисленні товари відносини між США та Китаєм двостороннього 2018 Китаєм обсягу торгівлі США відмовля- Відмова від ТТП США змінюють Зниження 2ється від Транс- торговельну потенційного 2016 тихоокеанського політику за нової зростання обсягу партнерства адміністрації торгівлі Створення Встановлення 1Світової глобальних правил Вступ до СОТЗростання 1994 організації торгівлі великих країн глобального обсягу торговлі (СОТ) торгівлі 1Розпад СРСР Нові торговельні Політична та полі- тики в економічна Змінний вплив, з 1991 пострадянських реструктуризація початковим колишніх зниженням та по- державах радянських країн дальшим відновленням Джерело: [50] Глобальні політичні зміни суттєво вплинули на тенденції та динаміку зовнішньої торгівлі. Найбільший вплив мають сучасні геополітичні конфлікти та зміни у світовій торговельній політиці. Зокрема, війна в Україні 76 та запроваджені проти Росії санкції активізували обговорення економічних наслідків переходу від політики відкритої торгівлі до підходів, де геополітичні інтереси починають домінувати, обмежуючи взаємозалежність між країнами. За оцінками експертів, можливий розподіл глобальної торговельної системи на два окремі блоки, орієнтовані на США та Китай, може зменшити глобальний добробут приблизно на 5% до 2040 року. Найбільші втрати, які можуть перевищити 10%, ймовірно, зазнають країни з низьким рівнем доходів, оскільки саме вони отримують найбільшу вигоду від технологічних переваг, які забезпечує торгівля. Відкриті ринки та вільна торгівля були ключовими елементами міжнародного порядку в останні десятиліття. Однак становлення Китаю як нової наддержави спричинило стратегічну конкуренцію зі США, яка може призвести до того, що геополітичні сили та прагнення обмежити взаємозалежність візьмуть гору над міжнародним торговельним співробітництвом. У 2023 році міжнародні альянси продовжують розвиватися, змінюючи свої функції та склад, що робить їхню роль у глобальному ландшафті ще більш динамічною та різноманітною. Організація Північноатлантичного договору (НАТО) залишається ключовим гравцем у забезпеченні глобальної безпеки. Розширення Альянсу, яке охоплює нових членів зі Східної Європи та Центральної Азії, є стратегічним кроком для протидії регіональним загрозам безпеці. У сфері міжнародної торгівлі такі військово-політичні альянси, як НАТО, мають значний вплив на економічну ситуацію у світі. Вплив цих альянсів можна розглядати через такі аспекти: стабільність і безпека є основними умовами для безперебійного функціонування міжнародної торгівлі. Альянси на кшталт НАТО створюють сприятливе середовище для розширення торговельних зв’язків і залучення інвестицій. Розширення НАТО може сприяти стабільності у нових країнах-учасницях, що, у свою чергу, відкриває можливості для розвитку торгівлі. Однак зміцнення військових альянсів також може провокувати геополітичну 77 напруженість, яка здатна призвести до санкцій та обмежень, що впливають на торгівлю. Конкуренція між США та Китаєм і складна динаміка відносин між країнами НАТО та іншими державами змушують країни переглядати свої торговельні стратегії. Це включає диверсифікацію партнерів і зменшення залежності від регіонів із високим рівнем геополітичного ризику. Економічні санкції дедалі частіше використовуються як політичний інструмент. Країни-члени альянсів, таких як НАТО, можуть запроваджувати санкції проти держав, які не дотримуються міжнародних норм, що, у свою чергу, призводить до контрсанкцій. Такі дії порушують торговельні відносини і змінюють глобальні економічні потоки. Перебудова глобальних ланцюгів постачання відбувається у відповідь на зміни у сфері безпеки, а також на формування нових політичних та економічних блоків. Ця трансформація впливає на розташування виробничих потужностей та логістичні маршрути. Політичні альянси сприяють регіональній інтеграції, створюючи нові економічні блоки та торговельні коридори. Таким чином, хоча основна діяльність НАТО та подібних альянсів зосереджена на питаннях безпеки, їхні рішення мають значний вплив на глобальну економіку, змінюючи структуру міжнародної торгівлі та конфігурацію ланцюгів постачання. Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) зосереджується на економічному співробітництві та зростанні. Нещодавно було підписано торговельну угоду з Росією, в якій основна увага приділяється сільськогосподарській продукції, такій як рис, пшениця та інші продукти харчування. У нинішніх умовах ця подія є дуже важливою. Ми виділяємо деякі ключові моменти щодо потенційного впливу на сторони угоди та міжнародну торгівлю загалом. Для країн АСЕАН угода створила можливості для диверсифікації джерел імпорту ключових сільськогосподарських продуктів, таких як рис і пшениця. У той же час, Росія отримає нові ринки збуту для свого сільськогосподарського експорту в Південно-Східній Азії. Це може сприяти 78 підвищенню стабільності та надійності ланцюгів поставок між цими регіонами. Геополітична ситуація безпосередньо впливає на торговельні відносини та економічну політику, причому ця динаміка зазнала значних змін протягом останніх десяти років. Зокрема, стрімкий розвиток економік таких країн, як Китай та Індія, поставив під сумнів домінування традиційних глобальних лідерів, таких як США та ЄС. Ця зміна балансу сил спричинила перегляд глобальних ланцюгів постачання, оскільки дедалі більше компаній обирають Азію як основний регіон для виробництва та надання послуг. Торговельна війна між США та Китаєм є одним із найяскравіших прикладів економічного протистояння. У 2018 році цей конфлікт призвів до введення обома країнами мит на продукцію на суму мільярдів доларів, що суттєво вплинуло на глобальні ланцюги постачання і спричинило невизначеність на світових ринках. Під тиском цієї ситуації багато західних і європейських компаній почали диверсифікувати свої постачання, переносячи частину виробничих потужностей з Китаю до інших країн, таких як В'єтнам і Мексика. Ці зміни у глобальних ланцюгах постачання та наслідки торговельного конфлікту між США та Китаєм мають вагомі наслідки для економік цих країн, Європи, світового ринку праці та економічного розвитку інших регіонів. Запровадження мит, що обмежили експорт до США, мало короткостроковий негативний вплив на економіку Китаю. Однак ця ситуація стала стимулом для китайського уряду прискорити реформи, спрямовані на розвиток внутрішнього споживання та розширення зовнішньоторговельних зв’язків з іншими країнами. Китай активно впроваджує нові ініціативи для зміцнення свого експорту та поглиблення економічного співробітництва на міжнародній арені. Переміщення виробничих потужностей з Китаю до інших країн Азії та Латинської Америки створило нові можливості для розвитку ринків праці в цих регіонах. Зростаючий попит на робочу силу у нових виробничих центрах, 79 таких як В'єтнам, Бангладеш і Мексика, сприяв підвищенню рівня зайнятості та економічному прогресу. Водночас це поставило виклики перед китайським ринком праці, оскільки деякі виробничі сектори втратили свої позиції на міжнародному ринку. Для економічного розвитку компаній у США, Європі та інших регіонах варто зазначити: американські компанії, які вимушені шукати альтернативи китайському виробництву, можуть зіткнутися з підвищенням витрат у короткостроковій перспективі. Однак це також відкриває можливості для інновацій, підвищення ефективності та посилення внутрішнього виробництва. Європейські компанії, через потребу диверсифікувати свої ланцюги поставок, можуть збільшити обсяги торгівлі всередині ЄС та з іншими регіонами, підвищуючи свою стійкість до глобальних криз. Для країн, які стали новими виробничими центрами, спостерігається економічне зростання. Водночас вони стикаються з тиском на свої ресурси та інфраструктуру. Розвиток цих економік вимагає інвестицій у підвищення продуктивності, покращення освіти та забезпечення екологічної стійкості. Таким чином, зміни у світових ланцюгах постачання мають різнопланові наслідки, які створюють як нові можливості, так і виклики для всіх залучених сторін. У більш широкому сенсі, торговельна війна між США та Китаєм і пов'язані з нею зміни у глобальних ланцюгах поставок призвели до переоцінки економічних стратегій на міжнародному рівні, що має довгострокові наслідки для світової економіки, включаючи розвиток нових ринків праці, інвестиційних потоків та економічних відносин. Технологічний прогрес докорінно змінив підходи до міжнародної торгівлі. Цифрові інновації, такі як штучний інтелект та блокчейн, перетворили логістичні процеси та методи ведення бізнесу. Зокрема, використання блокчейн-технологій у сфері торговельного фінансування дозволило спростити процедури, знизити рівень шахрайства та забезпечити більшу прозорість операцій. Це також сприяло ефективному відстеженню 80 походження продукції, мінімізуючи ризики потрапляння контрафакту в ланцюг поставок. Останнім часом торговельна політика характеризується зростаючою нестабільністю, оскільки уряди дедалі частіше змінюють тарифи, квоти та регуляторні норми. Особливо це помітно на тлі тривалої торговельної напруженості між США і Китаєм, коли обидві сторони неодноразово переглядали мита на різні товари. Окрім митних зборів, значного поширення набули нетарифні обмеження, такі як імпортні квоти, регуляторні вимоги та технічні стандарти. Наприклад, Загальний регламент Європейського Союзу із захисту даних (GDPR) суттєво впливає на компанії, що здійснюють міжнародний обмін інформацією. Пандемія COVID-19 мала значний вплив на міжнародну торгівлю та призвела до суттєвих змін і дисбалансів між країнами та секторами. У 2020 році було зафіксовано одне з найрізкіших падінь торгівлі та виробництва з часів Другої світової війни. Спад світового промислового виробництва та торгівлі в першій половині 2020 року був схожий на той, що спостерігався під час глобальної фінансової кризи (ГФК). Однак воно матеріалізувалося і зникло швидше, сприяючи відновленню у 2020 році. У 2021 році торгівля продовжила стрімко зростати, компенсуючи втрати, накопичені внаслідок різкого спаду, що спостерігався раніше. У 2020 році торгівля послугами скоротилася більше і відновлювалася повільніше, ніж торгівля товарами. Як і очікувалося, торгівля послугами у сфері подорожей та туризму різко скоротилася, тоді як торгівля послугами, що надаються в цифровій формі, такими як телекомунікації та інформаційні технології, зросла. Загалом вартість експорту послуг у країнах ОЕСР впала на 16,7% у 2020 році, що вдвічі більше, ніж експорт товарів, який скоротився на 8,2%. Це стало одним із чинників відносно значного коригування випуску, пов'язаного з торгівлею, оскільки на послуги припадає більша частка економіки, ніж їхня вага в міжнародній торгівлі (табл. 3. 1). 81 Таблиця 3.1 Прогноз світової торгівлі товарами та послугами (2023-2027) Рік Світовий експорт Світовий імпорт Світовий експорт Світовий імпорт товарів (трлн товарів (трлн послуг (трлн послуг (трлн доларів доларів США) доларів США) доларів США) США) 2023 24,5 24,3 7,0 6,9 2024 25,8 25,6 7,5 7,3 2025 27,2 27,0 8,1 7,8 2026 28,8 28,6 8,8 8,4 2027 30,5 30,3 9,5 9,0 Джерело: [51] Світова політична ситуація має значний вплив на зовнішньоторговельну діяльність. Формування нових альянсів, розвиток регіональних торговельних блоків та посилення протекціоністських заходів створили складне та динамічне середовище для світової торгівлі. Дослідження підтверджують, що процеси глобалізації та деглобалізації значною мірою формують майбутнє міжнародних торговельних відносин. З одного боку, глобалізація сприяє посиленню взаємозалежності між країнами та стимулює економічне зростання. З іншого боку, нещодавні глобальні виклики оголили її слабкі сторони, що призвело до відродження протекціоністських підходів та зростання прагнення до економічної самодостатності. У контексті міжнародних відносин динамічний характер світової політики вимагає від держав і міжнародних організацій гнучкості та стійкості до викликів, а також розробки стратегій для використання нових можливостей, що виникають внаслідок політичних змін. У сфері міжнародної торгівлі адаптація до політичних змін має вирішальне значення, оскільки зі стратегічної вимоги вона перетворюється на нагальну потребу. Це підкреслює важливість досягнення балансу між перевагами глобалізації та 82 викликами, що виникають у зв'язку з деглобалізаційними тенденціями. Щоб ефективно орієнтуватися в мінливому ландшафті міжнародної торгівлі, країнам і міжнародним організаціям важливо впроваджувати стратегії диверсифікації ланцюгів постачання, інвестувати в цифрову трансформацію та сприяти інноваціям. У міру розвитку глобального бізнес-середовища виникає потреба у подальших дослідженнях, щоб краще зрозуміти природу цих змін і створити ефективні стратегії для вирішення нових викликів. Особливу увагу буде приділено детальному аналізу впливу ключових глобальних подій, таких як військові конфлікти, кліматичні зміни та пандемії, на зовнішню торгівлю різних країн і регіонів. Дослідження також охоплюватимуть створення сучасних моделей міжнародних відносин і торгівлі, а також розробку й перевірку нових теоретичних підходів, які більш точно відображають актуальні умови глобальної торгівлі та політики. Значну увагу буде приділено вивченню економічних санкцій, зокрема їх короткострокового та довгострокового впливу на країни, які є об’єктами санкцій, та на ті, що їх запроваджують. Крім того, важливим напрямом стане аналіз впливу цифрових технологій, зокрема блокчейну та штучного інтелекту, на міжнародну торгівлю та логістику. 3.2 Сучасні перспективи розвитку міжнародного торгівельного співробітництва України Україна має довгу історію економічного співробітництва в рамках СНД, але війна з Російською Федерацією, яка стала наслідком порушення українського суверенітету, збройного конфлікту на сході та анексії Криму, змусила Україну переорієнтувати свою зовнішньоекономічну діяльність на співпрацю з Європейським Союзом. У цьому контексті європейська інтеграція була офіційно проголошена одним з головних пріоритетів 83 зовнішньої політики України. Для нашої країни це шлях до модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземного капіталу та інноваційних технологій. Сьогодні Європейський Союз є найважливішим торговельно-економічним партнером України. Важливість цього питання пов'язана з поглибленням відносин між Україною та ЄС та довгостроковою стратегічною спрямованістю цих відносин. Одним з основних напрямів зовнішньоекономічної політики України є розвиток співробітництва з ЄС, і в цьому контексті вживаються активні заходи щодо зміцнення партнерства з ЄС. Основними викликами у цьому процесі є недостатньо швидке виконання Україною своїх зобов'язань перед ЄС в рамках Угоди про асоціацію, зокрема інтеграція України до внутрішнього ринку ЄС в окремих сферах. Наприклад, головним галузевим пріоритетом відносин Україна-ЄС у 2019 році була інтеграція газового ринку. Наприкінці 2019 року закінчився термін дії контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом» на транспортування газу з Росії через Україну до ЄС. У 2020 році набув чинності новий п'ятирічний транзитний контракт між «Нафтогазом» і «Газпромом». Згідно з цією угодою, мінімальний обсяг транзиту газу через Україну становить 65 млрд кубометрів у 2020 році та 40 млрд кубометрів у 2021-2024 роках. Це загалом 225 млрд кубометрів, що становить приблизно 7,2 млрд доларів за п'ять років. На мою думку, до 2025 року можна очікувати значного прогресу в процесі інтеграції в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Зокрема, підписання Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА), визнання еквівалентності систем санітарного та фітосанітарного контролю у ключових секторах сільського господарства, укладення угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг. Крім того, заплановано створення механізму визнання авторизованих економічних операторів (АЕО), приєднання України до 84 Спільної транзитної системи ЄС (NCTS), ухвалення рішення органами асоціації про доступ до ринку державних закупівель в рамках завершення третьої фази Дорожньої карти та підписання Угоди про Спільний авіаційний простір (з урахуванням змін після Brexit). Угода про оцінку відповідності та прийнятність промислової продукції (АСАА) є важливим інструментом для усунення технічних бар'єрів у торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Згідно з цією угодою, українські виробники можуть маркувати свою продукцію знаком СЕ, щоб експортувати її на ринок ЄС без додаткової сертифікації. Для того, щоб приєднатися до АСАА, Україна повинна виконати низку важливих умов, викладених в Угоді про асоціацію. Вони включають повну гармонізацію горизонтального (рамкового) та вертикального (галузевого) законодавства зі стандартами ЄС, прийняття гармонізованих європейських стандартів як національних стандартів для відповідної продукції, а також адаптацію національної інфраструктури якості (включаючи органи стандартизації, акредитації, метрології та оцінки відповідності) та ринкового нагляду до вимог ЄС. Крім того, застаріле законодавство радянських часів, яке суперечить або дублює європейські вимоги до відповідної продукції, має бути скасоване, включаючи аспекти охорони здоров'я та безпеки. АСАА потенційно може охопити до п'ятої частини українського експорту до ЄС, особливо продукції машинобудування. Угода АСАА з ЄС не лише економить час та кошти експортерів на сертифікацію, але й підвищує репутацію продукції «made in Ukraine», полегшує доступ України до інших світових ринків та підвищує привабливість України для локалізації виробництва. Крім того, продукція, вироблена в будь-якій точці світу та маркована європейським знаком СЕ, може імпортуватися та продаватися в Україні без додаткової сертифікації. Це полегшить життя імпортерам в Україні та зменшить контрабанду. Участь України у спільному транзитному процесі ЄС принесе значні переваги. Найважливішими з них стануть значне прискорення та 85 здешевлення торгівлі товарами для всіх залучених сторін (експортерів, перевізників, імпортерів) та усунення необхідності декларувати експортовані товари на кордоні ЄС (у випадку експорту це робитиме Україна). Україна імплементує ці та інші положення Угоди про асоціацію у митній сфері, включаючи автоматизацію певних процедур, запровадження пост-митного контролю, вдосконалення систем контролю на основі оцінки ризиків, спільних транзитних процедур тощо. Разом ці заходи зроблять митні процедури більш справедливими та прозорими, а також зменшать ризики корупції, контрабанди та тіньового імпорту. Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС мають багато переваг та ризиків. Наприклад, механізм використання потенціалу ЗВТ між Україною та ЄС сприятиме поглибленню торговельної інтеграції та дозволить національним виробникам вийти на один з ринків з найвищою маржею, створити ланцюги доданої вартості в зоні вільної торгівлі, залучити інвестиції для будівництва та модернізації виробничих потужностей, забезпечити споживачів високоякісним імпортом за доступними цінами тощо. Водночас існують ризики, обумовлені відмінностями в економічному розвитку країн, масштабах ринків і рівні інтеграції у світову економіку, що посилюють дисбаланси у процесі торговельної інтеграції. Серед ключових викликів можна виділити зростання конкурентного тиску на українські підприємства, наслідки війни з Російською Федерацією, яка спричинила запровадження режиму найбільшого сприяння, торговельних обмежень і ембарго. Аналіз структури експорту та імпорту України вказує на серйозний технологічний розрив: переважання експорту сировини до ЄС на тлі імпорту високотехнологічної продукції. Крім того, для багатьох товарних груп зберігається від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, а доступ українських виробників на європейський ринок залишається обмеженим через значний рівень нетарифного регулювання, особливо в сегменті сільськогосподарської продукції. 86 Запровадження Поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ) сприяло модернізації торговельної політики України. Серед ключових результатів можна виділити зростання обсягів товарообігу між Україною та країнами ЄС, а також збільшення частки європейських країн у загальній структурі української зовнішньої торгівлі. Важливими змінами стали зниження імпортних мит, покращення доступу до ринків, гармонізація українського законодавства з європейськими нормами, впровадження тарифних квот та суттєве скорочення нетарифних бар’єрів. Крім того, було досягнуто домовленостей щодо вдосконалення роботи митної служби, гармонізовано технічні регламенти, стандарти, системи метрології, оцінки відповідності та ринкового нагляду. Інтеграція України до ЄС особливо вигідна країнам-членам ЄС, які прагнуть посилити свій геополітичний вплив та використати ресурси України на свою користь. Україна сприймається як постачальник сировини до ЄС. Однак аналіз структури українського експорту сировини до ЄС показує, що це не зовсім так. Насправді велику частку складає готова продукція машинобудівної галузі з високим технічним потенціалом. Тому співпраця в рамках ЄС та України буде вигідною для обох сторін по- різному. Україна продовжує реалізовувати амбітну програму реформ, спрямовану на прискорення економічного зростання та підвищення рівня життя громадян. Пріоритетами реформ є боротьба з корупцією, судова реформа, конституційна та виборча реформи, покращення бізнес- середовища та енергоефективності, реформа державного управління та децентралізація. З 2014 року ЄС та європейські фінансові установи мобілізували понад 15 мільярдів євро у вигляді грантів та кредитів на підтримку процесу реформ в Україні, і ця підтримка чітко обумовлена подальшим прогресом. На економічному фронті двостороння Угода про асоціацію та Угода 87 про вільну торгівлю, які набули чинності у 2016 році, зробили ЄС найбільшим торговельним партнером України, на який припадає 42% від загального обсягу торгівлі України. У 2019 році обсяг торгівлі між двома країнами склав 45,6 млрд євро. Ще одним промовистим фактом є те, що з 2014 року ЄС інвестував 205 млн євро в розвиток транспортної та комунальної інфраструктури України, а також у підвищення енергоефективності. Економічні чинники вимагають співпраці зі скандинавськими країнами та Туреччиною, що сприятиме розвитку осі стримування та збереженню політичного балансу між Росією та ЄС. У цьому контексті перспективним залишається поглиблення безпекового та торговельно- економічного співробітництва. Україна має значний потенціал для розвитку транзитних можливостей, що дозволяє створити альтернативні транспортні маршрути для постачання енергоресурсів, оминаючи Росію. Це стане важливим кроком у зменшенні залежності від російських нафтопродуктів і обмеженні геополітичного впливу з боку Росії. Важливим напрямом співпраці між Україною та Європейським Союзом є торгівля та підтримка приватного сектору. Розширення фінансової взаємодії з ЄС відкриває нові перспективи для української промисловості, зокрема завдяки полегшеному доступу до європейських ринків, залученню іноземних інвестицій, передачі технологій і участі в програмах розвитку, що реалізуються в межах ЄС. Усі програми ЄС з фінансування досліджень та інновацій в українському промисловому секторі об'єднані в Рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт», яка має бюджет близько 70 мільярдів євро. Очікується, що в майбутньому створення всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС принесе додаткові переваги для бізнесу з точки зору підвищення якості продукції та послуг, 88 доступу до нових ринків, модернізації підприємницької діяльності та покращення технологічної структури, що сприятиме підвищенню загальної конкурентоспроможності окремих підприємств та економіки в цілому. Угоди про ЗВТ з ЄС пропонують низку переваг для українського аграрного сектору, включаючи лібералізацію торгівлі харчовими продуктами, гармонізацію санітарних та фітосанітарних заходів, поглиблення співпраці у ветеринарному секторі та сільському господарстві в цілому. Україна входить до десятки найбільших експортерів сільськогосподарської продукції до ЄС. Це означає, що європейська перспектива збільшує потенціал України щодо зернових, олійних культур та фруктів, а також створює основу для розвитку м'ясної та, в перспективі, молочної галузі. Україна зможе збільшити експорт олійних культур та фруктів, тютюнових виробів, зернових та м'ясної продукції. Незважаючи на очікуване збільшення експорту всіх цих продуктів, найбільш важливий внесок у цьому секторі зроблять зернові, а також олії та жири рослинного походження. Наразі Україна та Європейський Союз співпрацюють у сфері енергетики в рамках Угоди про партнерство та співробітництво. Стратегія співпраці між Україною та ЄС в енергетичному секторі викладена в Меморандумі про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичному секторі. Меморандум має важливе значення, оскільки визначає спільні цілі енергетичної політики України та ЄС і спрямований на реалізацію стратегічних інтересів у сферах енергетичної диверсифікації та безпеки енергопостачання і постачання електроенергії. Поступове наближення українського енергетичного сектору до європейського енергетичного ринку залишається спільною стратегією України та ЄС. Подальше розширення співробітництва з ЄС у сфері енергетики спрямоване на реформування та модернізацію сектору, покращення інвестиційного середовища та залучення інвестицій від міжнародних фінансових інституцій та приватного сектору. Враховуючи стратегічне 89 значення енергетичного сектору, Україна та ЄС мають розширювати співпрацю за такими напрямами: диверсифікація та безпека енергопостачання, розвиток та модернізація інфраструктури в енергетичному секторі, реформа енергетичного ринку, енергоефективність та використання відновлюваних джерел енергії. У сфері фінансових послуг Угода про асоціацію передбачає можливість надання Україні режиму внутрішнього ринку ЄС. Банки та страхові компанії ЄС вже мають значну кількість філій в Україні і не мають труднощів з доступом до українського ринку. Відповідно до Угоди про асоціацію, українські банки та страхові компанії також можуть отримати доступ до ринку ЄС через дочірні компанії та філії, але вони не роблять цього з економічних причин. Більше того, суттєві зміни в регулюванні цього ринку в ЄС зробили перспективу внутрішнього ринку, передбаченого Угодою про асоціацію, дуже невизначеною. Слід зазначити, що імплементація митних положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС має вирішальне значення для економічної інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС. Реалізація цих положень має призвести до значного спрощення митних процедур, зниження трансакційних витрат для компаній у міжнародній торгівлі та поступового збільшення обсягів торгівлі між Україною та ЄС. Запровадження Єдиного адміністративного документа в Україні та його прийняття ЄС, а також приєднання України до процедури спільного транзиту ЄС означатиме запровадження митних декларацій, які є еквівалентними деклараціям ЄС і можуть використовуватися для всіх процедур імпорту та експорту, а також для процедури спільного транзиту для торгівлі товарами між Україною та Сторонами Конвенції про процедуру спільного транзиту. Для того, щоб Україна могла приєднатися до системи спільного транзиту ЄС та запровадити єдиний адміністративний документ, необхідно прийняти законодавство, що встановлює певні типи митних декларацій, подібні до тих, що використовуються в ЄС для процедури спільного транзиту. Також 90 необхідно створити та впровадити відповідну інформаційно- телекомунікаційну систему на основі європейських технологій. Цифровий ринок в Україні регулюється положеннями Угоди про асоціацію, які стосуються електронної комерції, телекомунікаційних послуг, інформаційних технологій, аудіовізуальних медіа, авторського права, суміжних прав та захисту персональних даних. За останні роки країна зробила певні кроки для узгодження свого законодавства з європейськими стандартами, проте досягнутий прогрес все ще залишається недостатнім і не відповідає темпам модернізації законодавства ЄС. У галузі телекомунікацій Угода про асоціацію відкриває можливість взаємного надання режиму найбільшого сприяння на внутрішньому ринку, що значно розширює правові можливості України. Варто зазначити, що ІТ- сектор є важливою частиною економіки України, забезпечуючи понад 4% ВВП і займаючи третє місце серед усіх секторів за обсягами експорту. Проте в країні поки відсутній спеціалізований державний орган, який відповідав би за розвиток цифрової економіки та суспільства. Крім того, на виконання національної концепції розвитку цифрової економіки та суспільства не виділено жодних фінансових ресурсів. На мою думку, для подальшого просування цифрового розвитку необхідно: створити інституційну базу для координації та управління цифровими перетвореннями, а також забезпечити фінансування з державного бюджету для реалізації відповідної концепції; розробити та ухвалити закон про електронні комунікації, який враховуватиме вимоги нового Європейського кодексу електронних комунікацій; модифікувати Закон України «Про електронну комерцію» для його гармонізації із законодавством ЄС. Ці кроки сприятимуть інтеграції України до європейського цифрового простору та розвитку сучасної цифрової економіки. Варто сказати, що для України один цифровий ринок означає доступ до онлайн-ринків та онлайн-сервісів ЄС, спрощення правових та 91 адміністративних бар'єрів, приєднання до спільних правил вільного транскордонного розповсюдження онлайн-сервісів та контенту, онлайн- платежів, спрощення процедур укладання цифрових контрактів, ліцензування, оподаткування та реєстрації авторських прав. Інтеграція до Єдиного цифрового ринку сприяє збільшенн інвестицій, торгівлі та робочих місць. Тому Стратегія створення Єдиного цифрового ринку передбачає наступне: усунення перешкод для транскордонної торгівлі товарами та послугами через Інтернет (спрощення договірних зобов'язань, електронна комерція, реформа прав інтелектуальної власності, запобігання необґрунтованому геоблокуванню, захист прав споживачів, консолідація податків, перегляд правил розповсюдження кабельного, супутникового та поштового мовлення); гармонізація регулювання цифрових мереж і послуг у державах-членах ЄС (перегляд законодавства про розповсюдження контенту, телекомунікації, аудіовізуальні послуги, захист даних, розвиток державно- приватного партнерства у сфері кібербезпеки та забезпечення доступу громадян до інформаційно-комунікаційних технологій); максимізація потенціалу зростаючої цифрової економіки ЄС (шляхом інвестування в інфраструктуру та технології, такі як хмарні обчислення та великі дані, дослідження та інновації для підвищення промислової конкурентоспроможності, покращення державних послуг та розвитку цифрових навичок громадян). У вересні 2018 року український уряд підготував стратегію інтеграції країни до Єдиного цифрового ринку ЄС та план заходів з її реалізації на період 2018-2024 рр. Стратегія враховує чинне європейське законодавство та ставить такі основні завдання: створити інституційну основу для державного управління з метою координації цифрового розвитку та створення необхідної правової бази; підготувати та прийняти закон про електронні комунікації відповідно до положень нового Європейського кодексу електронних комунікацій. 92 Підписання Угоди про посилену асоціацію між Україною та Європейським Союзом відкриває нові можливості для економічного співробітництва між Україною та ЄС, що не лише сприятиме подальшому розвитку української економіки, а й допоможе зберегти стратегічний курс України на європейську інтеграцію. Створення повноцінної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі матиме значний вплив на зростання товарообігу між Україною та ЄС. Крім того, усунення нетарифних бар'єрів надасть українським виробникам кращий доступ до європейських ринків, стимулюватиме економічне зростання, модернізує економіку країни та забезпечить її довгострокові перспективи сталого розвитку. Варто сказати, що Україна реалізує програму реформ, спрямовану на прискорення економічного розвитку та підвищення добробуту населення. Основними напрямками реформ є боротьба з корупцією, вдосконалення судової системи, реалізація конституційної та виборчої реформ, створення сприятливого бізнес-середовища, підвищення енергоефективності, реформа державного управління та децентралізація. Водночас розвиток торговельно- економічного співробітництва з ЄС стримується повільним виконанням вимог Угоди про асоціацію щодо інтеграції до внутрішнього ринку ЄС у ключових секторах. Варто зазначити, що торгівля та розвиток приватного сектору залишаються ключовими напрямами співпраці між Україною та Європейським Союзом. Поглиблення економічних зв’язків із ЄС відкриває перед українською промисловістю нові перспективи, включаючи доступ до європейських ринків, залучення іноземного капіталу, передачу сучасних технологій і участь у програмах розвитку, які підтримує ЄС. Запровадження всеохоплюючої та інтегрованої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС обіцяє значні вигоди для бізнесу. Серед них — підвищення якості товарів і послуг, освоєння нових ринків збуту, оновлення виробничих процесів і впровадження інноваційних технологій. Це сприятиме 93 зміцненню конкурентоспроможності як окремих компаній, так і української економіки в цілому. Війна та труднощі у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в рамках зони вільної торгівлі в країнах Східної Європи спричинили активізацію співпраці з Європейським Союзом, яка стає дедалі важливішою для України. Обсяги торгівлі між Україною та ЄС продовжують стабільно зростати. Угода про зону вільної торгівлі з ЄС створила нові можливості для стабілізації, диверсифікації та подальшого розвитку національної економіки. Економічна частина Розділу IV Угоди про асоціацію, що передбачає створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, почала застосовуватися в односторонньому порядку 23 квітня 2014 року. Це дозволило Україні використовувати квоти для безмитного експорту до країн ЄС, тоді як товари з Євросоюзу надходили в Україну на звичайних умовах. Повноцінне двостороннє застосування угоди розпочалося лише у січні 2016 року. Експорт українських товарів до ЄС демонструє тенденцію до зростання, хоча зовнішньоторговельне сальдо залишається негативним. За даними Державної служби статистики України, протягом останніх 15 років обсяг експорту до Євросоюзу подвоївся, досягнувши рекордної позначки у 2023 році — 20 752,3 млн доларів США. Цього результату вдалося досягти завдяки ефективній співпраці між Україною та ЄС, що включає відкриття кордонів, надання безмитного доступу до одного з найбільших світових ринків для більшості українських товарів, створення рівних умов для експортерів, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, співпрацю у сфері виробництва з європейськими компаніями та підвищення попиту на українську продукцію. Додатковим стимулом стала адаптація до європейських стандартів, що відкрила доступ до ринків третіх країн. Європейський Союз залишається основним торговельним партнером України, забезпечуючи значну частину експорту товарів і послуг. Аналіз структури торгівлі свідчить, що український експорт до ЄС складається 94 переважно з продукції агропромислового комплексу, металургії, машинобудування, хімічної промисловості та мінеральних ресурсів. Велика частка сировини та напівфабрикатів у структурі експорту є відгомоном економічної спадщини минулого, яку ще не вдалося подолати. Водночас інтеграція з ЄС сприяє зростанню експорту готової продукції, що поступово зменшує залежність від продажу сировинних товарів. Таблиця 3.3 Прогноз обсягів експорту України (2023-2030). Рік Обсяг експорту ( млрд Ключові фактори зростання доларів США) 2023 60 Відновлення після криз, диверсифікація ринків. 2024 65 Зміцнення позицій на ринку ЄС, розвиток агроекспорту. 2025 75 Угода про вільну торгівлю з новими партнерами. 2026 80 Розширення експорту IT-послуг та електроніки. 2027 85 Впровадження інновацій у виробництві та експорт продукції з високою доданою вартістю. 2028 90 Зростання експорту до країн Азії та Африки. 2029 95 Зелена енергетика та експорт енергоресурсів. 2030 100 Повна інтеграція в глобальні ринки, стабільне зростання. Джерело: [53] На країни ЄС припадає понад 70% усіх прямих іноземних інвестицій в Україну. Тому співпраця з ЄС є пріоритетною. Використання потенціалу співпраці між Україною та ЄС сприятиме поглибленню спеціалізації та кооперації в науково-технічному та промисловому секторах економіки. З 2014 року потік європейських інвестицій значно скоротився через складну економічну та політичну ситуацію в Україні. Найбільший приріст ПІІ в українську економіку з країн ЄС відбувся з Нідерландів, Угорщини, Болгарії та Мальти, причому Кіпр лідирує як за обсягом інвестицій з України, так і за обсягом інвестицій у зворотному напрямку. Так, 36,7% від загального обсягу інвестицій з країн ЄС в Україну у 2022 році надійшло з Кіпру. Водночас 97,5% усіх українських інвестицій в ЄС було інвестовано з України на Кіпр. Переважна більшість українських інвестицій на Кіпрі була здійснена резидентами, які займаються операціями з 95 нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям. Крім того, третина інвестицій з європейських країн в Україну надійшла з Нідерландів. Найбільша частка ПІІ була зосереджена у переробній промисловості (31,7%), у тому числі в обробній. На фінансові та страхові установи припадає 26,9% загального обсягу ПІІ. Залежність Європейського Союзу від імпорту енергоресурсів та специфіка газової політики Росії змусили ЄС переосмислити свій підхід до енергетичної безпеки та ініціювати створення Європейського енергетичного союзу. Модернізація наявної енергетичної інфраструктури сприятиме поглибленню співпраці між країнами-членами ЄС, обміну досвідом і поступовій інтеграції глобальних енергетичних ринків. Однак, як випливає з офіційних заяв, ринки держав, які не входять до складу ЄС, не будуть включені до цього проекту. Це означає, що участь України в модернізаційних проектах газового ринку ЄС можлива лише опосередковано та за умови відповідності її інтересам. Водночас, взаємодія між Україною та ЄС у цій сфері залишається неоднозначною. Незважаючи на заявлені обмеження, ЄС розглядає український газовий сектор як потенційно важливе доповнення до своєї енергетичної системи. При цьому умови такої співпраці мають бути економічно доцільними для ЄС і не суперечити національним інтересам України. Залучення європейських компаній до використання українських підземних сховищ газу може забезпечити інтеграцію України в європейську газову інфраструктуру та зміцнити її позиції на енергетичному ринку. Україна успішно реалізує важливі реформи, спрямовані на стимулювання економічного зростання та підвищення добробуту громадян. Ключовими напрямками змін є боротьба з корупцією, судова, конституційна та виборча реформи, покращення умов для бізнесу, підвищення енергоефективності, реформа державного управління та процес децентралізації. Однак у розвитку торговельно-економічних відносин із країнами ЄС залишаються виклики, пов'язані з повільним виконанням 96 Україною європейських вимог щодо інтеграції у внутрішній ринок ЄС у визначених секторах, як передбачено Угодою про асоціацію. Угода про асоціацію між Україною та ЄС відкриває нові перспективи для поглиблення економічного співробітництва, сприяючи зміцненню економіки України та наближенню до стандартів європейської інтеграції. Пріоритетними напрямками партнерства залишаються розвиток торгівлі та підтримка приватного сектору. Фінансова взаємодія з ЄС створює можливості для української промисловості, зокрема через доступ до ринків Європи, залучення іноземних інвестицій, передачу сучасних технологій і участь у програмах розвитку Європейського Союзу. У майбутньому бізнес очікує отримати додаткові переваги від повної та всеохоплюючої ЗВТ між Україною та ЄС у вигляді підвищення якості продукції та послуг, доступу до нових ринків, модернізації бізнесу та покращення його технологічної структури, що сприятиме загальному підвищенню конкурентоспроможності окремих підприємств та економіки в цілому. Таким чином, Україна впевнено рухається в напрямку європейської інтеграції, впроваджуючи нові реформи та реструктуризуючи свою економічну систему у співпраці з інституціями ЄС. Значні зміни в країні свідчать про те, що ми на правильному шляху і наближаємося до вкрай необхідного членства в ЄС. 97 ВИСНОВКИ В ході дослідження було дослідженно сучасні викликів світової торговельної системи та пошук шляхів їх вирішення. Для досягнення цієї мети було проаналізовано основні фактори, що впливають на розвиток міжнародної торгівлі та їх вплив на економіку України. Основні висновки кваліфікаційної роботи магістра полягають в наступному. 1. Досліджено становлення теорій міжнародної торгівлі. Розвиток теорій міжнародної торгівлі відображає еволюцію економічної думки від класичних до сучасних концепцій. Такі ключові ідеї, як теорія абсолютних переваг Адама Сміта та теорія порівняльних переваг Давида Рікардо, заклали основу для розуміння переваг міжнародної торгівлі. Вони зосереджувалися на продуктивності та спеціалізації країн. У 20-му столітті з'явилися більш комплексні підходи, такі як модель Хекшера-Оліна, яка пояснює торгівлю з точки зору факторів виробництва, таких як праця і капітал. Подальші теоретичні розробки розглядали вплив технології, інновацій та масштабу виробництва. Теорія міжнародної конкуренції Майкла Портера підкреслює роль конкурентних переваг та національних особливостей у формуванні експортного потенціалу країни.Сучасні теорії також розглядають такі аспекти, як глобальні ланцюги поставок, цифровізація торгівлі та екологічні фактори. Таким чином, розвиток теорій міжнародної торгівлі відображає адаптацію економічних концепцій до змін у світовій економіці та зростаючу залученість країн у глобальні процеси. 2. Досліджено суть та структуру світової торгівельної системи. Світова торговельна система складається з низки механізмів, правил та інституцій, які регулюють обмін товарами та послугами між країнами. Її головна мета - дозволити товарам і послугам вільно переміщатися через кордони, щоб забезпечити економічне зростання і підвищити добробут країн-учасниць. Основою світової торговельної системи є Світова організація торгівлі (СОТ), яка забезпечує дотримання міжнародних правил і вирішує суперечки між 98 країнами. Система побудована навколо міжнародних торговельних угод, двосторонніх і багатосторонніх угод та регіональних торговельних організацій, таких як Європейський Союз або Північноамериканська угода про вільну торгівлю (USMCA). Світова торгівля функціонує на основі ключових принципів: лібералізація ринку, недискримінація, стабільність і передбачуваність торговельної політики. Водночас вона стикається з такими викликами, як протекціонізм, геополітична нестабільність та екологічні норми.Таким чином, структура світової торговельної системи є складною та динамічною, адаптуючись до поточного економічного середовища. Її ефективне функціонування є ключовим фактором розвитку світової економіки та добробуту її громадян. 3. Визначено сучасні передумови розвитку міжнародної торгівлі. Глобалізація, яка сприяє інтеграції світових ринків та зниженню торговельних бар'єрів, є ключовим рушієм міжнародної торгівлі. Технологічний прогрес, включаючи розвиток цифрових платформ, автоматизацію виробництва та вдосконалення логістики, значно підвищує ефективність міжнародної торгівлі. Лібералізація торгівлі через міжнародні угоди та організації, такі як СОТ, полегшує взаємодію між країнами. Розширенню глобальних ланцюгів поставок також сприяє зростаюча роль транснаціональних компаній. Питання екології та сталого розвитку впливають на запровадження нових торговельних стандартів. Тому, міжнародна торгівля сьогодні базується на тісних зв'язках між економіками, посилених технологічними інноваціями та процесами глобальної інтеграції. Її розвиток залежить від адаптації до сучасних викликів, таких як екологічна стійкість та зміна споживчих пріоритетів. 4. Виокремлено сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі. Сучасні тенденції в міжнародній торгівлі характеризуються зростаючою діджиталізацією, зокрема використанням електронної комерції та цифрових платформ для здійснення транзакцій. Відбувається потужний зсув у бік 99 сталих бізнес-моделей, які враховують екологічні аспекти, включаючи розвиток «зеленої» торгівлі. Зміцнюються регіональні торговельні угруповання для сприяння економічній інтеграції та спрощення процедур у деяких регіонах. Геополітичні зміни змінюють ланцюги поставок, заохочуючи децентралізацію виробництва. Інноваційні технології, такі як штучний інтелект і автоматизація, докорінно змінюють структуру міжнародної торгівлі. Отже, зростання міжнародної торгівлі відображає адаптацію до нового глобального економічного середовища, де інновації, сталість та ефективність є ключовими. Ці тенденції вимагають гнучкості та стратегічного мислення для забезпечення конкурентоспроможності на світових ринках. 5. Визначено особливості впливу глобальних потрясінь на розвиток світової торгівлі. Глобальні потрясіння, такі як фінансові кризи, пандемії, геополітичні конфлікти та зміни клімату, мають значний вплив на зростання світової торгівлі. Фінансові кризи призводять до скорочення попиту на товари та послуги, що обмежує торгівлю. Пандемії, такі як COVID-19, порушують ланцюги постачання, обмежують торгівлю та знижують міжнародну мобільність. Геополітична напруженість загрожує транскордонній торгівлі та стимулює формування нових економічних альянсів. Зміна клімату та пов'язані з нею екологічні кризи змушують країни змінювати свої торговельні стратегії в бік більш «зелених» моделей. Глобальні потрясіння мають значний вплив на динаміку світової торгівлі та спричиняють як короткострокові перебої, так і довгострокові зміни у стратегіях міжнародного співробітництва. Це вимагає коригування торговельної політики, пошуку нових ринків та впровадження інноваційних рішень для забезпечення сталості світової торгівлі. 6. Проаналізувано місце та роль України у процесах міжнародної торгівлі. Україна відіграє важливу роль у міжнародній торгівлі завдяки своєму географічному розташуванню, яке дає їй легкий доступ до ринків Європи, Азії та Близького Сходу. Сільськогосподарський сектор відіграє 100 ключову роль, оскільки Україна є одним з провідних експортерів зернових, олійних культур та іншої сільськогосподарської продукції. Металургійна промисловість також залишається важливим напрямком експорту. Водночас країна інтегрується у глобальні виробничі ланцюги через розвиток ІТ- сектору та надання аутсорсингових послуг. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС частка експорту до Європи значно зросла, що сприяє гармонізації стандартів та відкриттю нових ринків. Україна відіграє стратегічну роль у міжнародній торгівлі, постачаючи ключові ресурси та продукцію на світові ринки. Подальший розвиток її потенціалу залежить від зміцнення інноваційного сектору, вдосконалення логістичної інфраструктури та адаптації до вимог сучасного глобального ринку. 7. Визначено напрямки розвитку міжнародної торгівельної взаємодії в умовах глобальних викликів. Перед обличчям глобальних викликів розвиток міжнародної торгівлі спрямований на посилення стійкості та диверсифікації економіки. Все більшого значення набуває діджиталізація торгівлі, включаючи розвиток електронної комерції та цифрових платформ для спрощення транзакцій. Регіональна інтеграція посилюється завдяки створенню нових і розширенню існуючих торговельних альянсів. Пріоритетними стають «зелена» торгівля та екологічно чисті продукти, які відповідають світовим стандартам сталого розвитку. Глобальні ланцюги поставок реструктуризуються для зменшення залежності від геополітичних ризиків, стимулюючи локалізацію виробництва та розвиток нових логістичних маршрутів. Сучасні тенденції міжнародної торгівлі спрямовані на адаптацію до швидкозмінних обставин та глобальних викликів. Успішна взаємодія вимагає інновацій, екологічних стандартів та ефективної співпраці між країнами для забезпечення економічної стабільності та зростання. 8. Проаналізовано сучасні перспективи розвитку міжнародного торгівельного співробітництва України. Сучасні можливості України щодо розвитку міжнародного торговельного співробітництва пов'язані з її активною інтеграцією до європейського та світового ринків. Ключовим 101 напрямком є поглиблення економічного партнерства з Європейським Союзом через зону вільної торгівлі, що сприяє модернізації стандартів та розвитку високотехнологічного експорту. Україна має великий потенціал у сільському господарстві, де вона залишається одним з основних постачальників продовольства на світовий ринок. У промисловому секторі існують можливості для диверсифікації експортних ринків та розвитку співпраці з країнами Азії, Африки та Близького Сходу. Особливе значення має діджиталізація торгівлі, розвиток ІТ-сектору та послуг з доданою вартістю, які підвищують конкурентоспроможність країни. Україна має багато можливостей для посилення міжнародної торговельної співпраці, зокрема в адаптації до глобальних викликів. Розвиток інновацій, вихід на нові ринки та використання експортного потенціалу є передумовами сталого економічного зростання. 102 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Гаврилюк, І. (2022). Розвиток міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин в Україні. Економіка та суспільство (45). URL: https://economyandsociety.in.ua/index.php/journal/article/view/1969 2. Абрашка О.В., Зовнішня торгівля України: основні параметри, структурні особливості та географічні вектори розвитку / О.В. Арбашка, О.А. Рідченко 3. Давиденко Г. Й. Теоретичний аспект впливу стандартів на міжнародну торгівлю. Інноваційна економіка.2020. № 9–10. С. 5–10. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/view/327. 4. Рокоча В.В. Міжнародна торговельна діяльність: підручник / В.В. Рокоча, В.Г. Алькема. В.І. Терехов, Б.М. Одягайло [та ін.]., за наук. ред. В.В. Рокочої. - К. : Університет економіки та права "КРОК", 2018. - 698 с. 5. Yazawa N (2023) Dynamics of international Trade: A 30-year analysis of key exporting nations. URL: https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0289040 6. Історія економічних учень: Підручник // Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тараненко,А.М. Поручник та ін. / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Тараненко. - К.: КНЕУ, 2001. - 564 с 7. Saddique Ansari (2023) Theory of Absolute Advantage URL: https://www.economicsonline.co.uk/definitions/theory-of-absolute-advantage.html/ 8. Cremaschi, S. (2021). David Ricardo. At Intellectual Biography. URL:https://www.researchgate.net/publication/354900306_David_Ricardo_An_In tellectual_ Biography 9. Nipun, S. Modern Theory of Comparative Advantage (With Criticisms). URL: https://www.economicsdiscussion.net/international-trade/modern-theory-of- comparative-advantage-with-criticisms/26229 10. Ian Down. Trade Openness, Country Size and Economic Volatility: The Compensation Hypothesis Revisited 103 11. Mukherjee, Subho, 2021. Heckscher-Ohlin’s Theory of International Trade. URL: https://www.economicsdiscussion.net/%20heckscher-ohlins- theory/heckscher-ohlins-theory-of-international-trade/10697 12. Самуельсон П. Економіка : підручник: Світ, 1993. - 495 c. 13. Бугулов В.М. Ціноутворення в умовах ринку: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 1996. – 52 с 14. Steffan Linder. Country Similarity Theory of International Trade. 15. Porter, M.E. (1990). The Competitive Advantage Of Nations. Harvard Business Review 16. Модернізація Світової організації торгівлі під впливом глобальних викликів :аналіт. доп. / [І. Веремій, Н. Гавриленко, І. Ус, Г. Широкий] за заг. ред. М. Паламарчука, Р. Юлдашева. – Наук. електрон. вид. – Київ : НІСД, 2022. – 51 с 17. The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations: The Legal Texts. URL: https://www.wto.org/english/docs_e/legal_e/legal_e.htm 18. Барановський О. І. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн // Вісник НБУ. – 2009. – № 4. 19. UNCTAD-OECD Report on G20 Investment Measures (24th Report) URL: https://unctad.org/publication/unctad-oecd-report-g20-investment-measures- 24th-report 20. World Trade Statistical Review 2020 URL: https://www.wto.org/english/res_e/statis_e/wts2020_e/wts20_toc_e.htm 21. Давиденко Г. Й. (2020). Теоретичний аспект впливу стандартів на міжнародну торгівлю. Інноваційна економіка. URL: http://inneco.org/index.php/innecoua/article/view/327 22. Saudi Arabia — Measures Concerning the Protection of Intellectual Property Rights URL: https://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/cases_e/ds567_e.htm 104 23. European Union — Cost Adjustment Methodologies and Certain Anti- Dumping Measures on Imports from Russia — (Second complaint) URL: https://www.wto.org/english/tratop_e/dispu_e/cases_e/ds494_e.htm 24. Kutsmus, N., Zinchuk, T., Usiuk, T., Prokopchuk, O., & Palamarchuk, T. (2024). War in Ukraine: Impact on global agri-food trade. Scientific Horizons, 27(3), 130-142. 25. Ghia Nodia, The August 2008 war: main consequences for Georgia and its conflicts URL: https://doi.org/10.1080/00905992.2012.705270 26. Massimiliano Calì, Wissam Harake. The impact of the Syrian civil war on its neighbours: the trade channel. URL: https://blogs.worldbank.org/en/arabvoices/impact-syrian-civil-war-its-neighbours- trade-channel 27. Top countries in the Globalization Index 2023. URL: https://www.statista.com/statistics/268168/globalization-index-by-country/ 28. World Trade Report 2024 — Trade and inclusiveness URL: https://www.wto.org/english/res_e/publications_e/wtr24_e.htm 29. World Trade Organization: Trade monitoring URL: https://www.wto.org/english/tratop_e/tpr_e/trade_monitoring_e.htm 30. Форсайт COVID-19: трансформація світу після пандемії COVID-19 URL: http://wdc.org.ua/uk/covid19-transformation-after-pandemic-europe 31. Statista: Unemployment worldwide - statistics & facts URL: https://www.statista.com/topics/9225/unemployment-worldwide/#topicOverview 32. OECD Policy Responses to Coronavirus (COVID-19). International trade during the COVID-19 pandemic: Big shifts and uncertainty. URL: https://www.oecd.org/en/publications/international-trade-during-the-covid-19- pandemic-big-shifts-and-uncertainty_d1131663-en.html 33. Pandemic 2020: The impact on tourism and the shadowy points URL: https://www.traveldailynews.com/column/%20articles/pandemic-2020-the-impact- on-tourism-and-the-shadowy-points/ 105 34. Unctad: Global Trade Update. URL: https://unctad.org/system/files/official-document/ditcinf2021d1_en.pdf 35. World Unemployment Rate 1991–2023. URL:https://www.macrotrends.net/globalmetrics/countries/wld/world/unemploym ent-rate 36. Amazon – statistics & facts URL: https://www.statista.com/topics/846/amazon/#topicOverview 37. Investing: AMAZON Income Statement URL: https://www.investing.com/equities/amazon-com-inc 38. Delivering digital trading infrastructure and online dispute resolution for consumers as means to improve international trade and electronic commerce URL: https://unctad.org/es/isar/project/delivering-digital-trading-infrastructure-and- online-dispute-resolution-consumers-means 39. Unece: Share of exports in GDP URL: https://w3.unece.org/PXWeb/en/Table?IndicatorCode=4 40. Data - World Bank Data URL: https://data.worldbank.org/country/ukraine?locale=uk 41. Митний тариф України (Групи 01-72) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/584а-18#Text 42. Державна служба статистики України (Держстат) URL: https://www.ukrstat.gov.ua 43. Зовнішня торгівля України товарами у 2022 році. URL: https://stat.gov.ua/uk/publications/zovnishnya-torhivlya-ukrayiny-tovaramy-u- 2022-rotsi 44. Food and Energy Price Shocks from Ukraine War Could Last for Years URL: https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2022/04/26/food-and- energy-price-shocks-from-ukraine-war 45. DevelopmentAid — Global Trade Update 2022 URL: https://unctad.org/system/files/official-document/ditcinf2022d1_en.pdf 106 46. Launch of the Trade and Development Report 2022 URL: https://unctad.org/meeting/launch-trade-and-development-report-2022 47. Monique Goyens, Arnold Koopmans, 2023: Hard work to deliver a fair transition to consumers, beyond the hype URL: https://annualreport.beuc.eu/ 48. Heiwai Tang, AGI RCEP Trade Tracker Reveals Four Facts URL: https://www.asiaglobalinstitute.hku.hk/news-post/rcep-trade-tracker-reveals-four- facts-about-rcep 49. World Full Year GDP Growth URL: https://tradingeconomics.com/world/full-year-gdp-growth 50. How geopolitics is changing trade URL: https://cepr.org/voxeu/columns/how-geopolitics-changing-trade 51. World Trade Statistical Review 2023 URL: https://wtocenter.vn/file/19093/wtsr_2023_e.pdf 52. UNCTAD’s Global Trade Update shows encouraging signs amidst persistent challenges URL: https://unctad.org/news/unctads-global-trade-update- shows-encouraging-signs-amidst-persistent-challenges 53. Ukraine: Fourth Review of the Extended Arrangement under the Extended Fund Facility, Request for Modifications of a Performance Criterion, and Financing Assurances Review-Press Release URL: https://www.imf.org/en/Publications/CR/Issues/2024/06/28/Ukraine-Fourth- Review-of-the-Extended-Arrangement-under-the-Extended-Fund-Facility- Request-551207