Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7590| Назва: | ІННОВАЦІЇ ЯК БАЗОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ |
| Автори: | Пасенко, Владислав Михайлович Афанасьєв, Віталій Олександрович |
| Ключові слова: | інновації;трансформаційні зміни;світовий інноваційний розвиток;технології |
| Дата публікації: | 31-січ-2022 |
| Короткий огляд (реферат): | АНОТАЦІЯ Кваліфікаційна робота магістра ілюстрована 17 рисунками та 9 таблицями, у списку використаних джерел 40 найменувань, повний обсяг роботи становить 81 сторінка. ІННОВАЦІЇ ЯК БАЗОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Об’єктом дослідження є процеси технологічних трансформацій у світовій економічній системі. Предметом дослідження є практичні засади активізації розвитку інновацій як фактору технологічних змін. Завдання роботи: проаналізувати наукові концепції обґрунтування суті інновацій в економіці; дослідити роль інновацій та технологій у випереджальному розвитку економіки; визначити передумови трансформаційних змін у технологічному секторі сучасної економіки; проаналізувати сучасні тенденції світового інноваційного розвитку; виокремити сучасні тенденції розвитку цифрових технологій у світовій економіці; дослідити роль інновацій у технологічному розвитку світової економіки; визначити напрями активізації економічного розвитку під впливом інновацій та технологій; здійснити оцінку взаємозв’язку показників економічного розвитку, інновацій та технологій. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо активізації інноваційної діяльності, зокрема за рахунок всебічної підтримки з боку національних урядів та корпоративного сектору, як носіїв інновацій. Отримані результати можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів, курсових робіт та магістерських робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2021 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2021 |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7590 |
| Розташовується у зібраннях: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Афанасьєв.pdf Restricted Access | 708.43 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
4 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 051 «Економіка» ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМ-20 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: ІННОВАЦІЇ ЯК БАЗОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Студента Афанасьєва Віталія Олександровича (підпис) Керівник к.е.н. доц. Пасенко В.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2021 р. 5 ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………… 6 РОЗДІЛ 1. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЙ …………..………… 9 1.1. Наукові концепції обґрунтування суті інновацій в економіці .…… 9 1.2. Роль інновацій та технологій у випереджальному розвитку економіки………………..…………………………………………………… 15 1.3. Передумови трансформаційних змін у технологічному секторі сучасної економіки ……...……………………………..…………………… 20 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ…………...……………………………… 29 2.1. Сучасні тенденції світового інноваційного розвитку…...…………… 29 2.2. Сучасні тенденції розвитку цифрових технологій у світовій 38 економіці .................................................................................................. 2.3. Роль інновацій у технологічному розвитку світової 47 економіки..……...…………………………………………………………... РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ………………………………… 61 3.1. Напрями активізації економічного розвитку під впливом інновацій та технологій………………………………………………………………. 61 3.2. Оцінка взаємозв’язку показників економічного розвитку, інновацій та технологій ………………………………………………………………. 670 ВИСНОВКИ…………………………………..…………………………… 75 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...… 78 6 ВСТУП Актуальність теми. Новітній етап світового розвитку, пов'язаний з процесами глобалізації, характеризується посиленням інноваційної активності в усіх сферах діяльності, освоєнням високих технологій і випуском нової наукомісткої продукції, що є ключовими факторами сталого економічного зростання для більшості індустріально-розвинених країн світу. Аналіз сучасного розвитку провідних світових економік показує, що головну роль у векторі їх розвитку відіграють підприємства, які займаються інноваційною діяльністю. В економічно-розвинених країнах значна частина ВВП (від 60% до 80%) забезпечується за рахунок інноваційних підприємств. Проте, особливістю інноваційної діяльності підприємств є високий рівень ризиків її проведення, особливо, на початкових етапах реалізації інновації. Однією з найважливіших передумов сталого розвитку світового господарства є формування та утримання конкурентних переваг в ході становлення високотехнологічної економіки, де інновації та технології стають головними інструментами реалізації сучасних стратегій розвитку національних економік в умовах глобалізації. Дослідженню проблем сучасного світогосподарського розвитку на основі інновацій присвячені роботи таких зарубіжних та українських вчених, як З. Адаманова, Л. Антонюк, Б. Вікстед, В. Геєць, К. Далман О. Динкін, Н. Іванова, В. Іноземцев, Б. Кузик, Д. Лук’яненко, Б. Маліцький, А. Поручник, Дж. Ріфкінз, Я. Столярчук, Л. Федулова, А. Філіпенко, Ю. Яковець та інші. В той же час, оскільки інновації є головними рушійними силами та драйверами розвитку сучасної економіки, дослідження питань їх важливості та значення для забезпечення сталого розвитку в умовах глобалізації набувають все більшої актуальності, що і зумовило вибір теми дослідження. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико- методичному обґрунтуванні тенденцій розвитку інновацій як основи розвитку технологічних трансформацій у сучасній економіці. 7 Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: проаналізувати наукові концепції обґрунтування суті інновацій в економіці; дослідити роль інновацій та технологій у випереджальному розвитку економіки; визначити передумови трансформаційних змін у технологічному секторі сучасної економіки; проаналізувати сучасні тенденції світового інноваційного розвитку; виокремити сучасні тенденції розвитку цифрових технологій у світовій економіці; дослідити роль інновацій у технологічному розвитку світової економіки; визначити напрями активізації економічного розвитку під впливом інновацій та технологій; здійснити оцінку взаємозв’язку показників економічного розвитку, інновацій та технологій. Об’єктом дослідження є процеси технологічних трансформацій у світовій економічній системі. Предметом дослідження є практичні засади активізації розвитку інновацій як фактору технологічних змін. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу, системний і комплексний підходи, економіко-статистичні, методи групування, графічного аналізу, методи експертної діагностики, прогнозування. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, періодичні та монографічні видання звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. 8 Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм інноваційного розвитку в Україні. Результати дослідження можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 40 найменувань, ілюстрована 17 рисунками та 9 таблицями. Повний обсяг роботи становить 79 сторінок. 9 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТЕХНОЛОГІЙ 1.1. Наукові концепції обґрунтування суті інновацій в економіці Кінцевим результатом досліджень є отримання нових знань, що стають основою високих технологій та інновацій. Високими технологіями називають найсучасніші технології, що втілюють передові розробки. Створення нових високих технологій завжди базоване на інноваціях, що є основною рушійною силою розвитку економіки та переважно є комбінацією наявних виробничих чинників [1]. На сучасних глобальних ринках товари, які позиціюються як інноваційні та високотехнологічні, займають все більші сегменти, цьому сприяють сучасні модифікації теорії дифузії інновацій та шляхи їх реалізації на ринках високих технологій, однак досить дискусійною залишається сутність термінів «високі технології» та «інновації». Уточнення сутнісних характеристик даних категорій має значний інтерес та практичну цінність, з огляду на трансформації науково-методичних основ управління дифузією інновацій в умовах інваріантності на ринках інформаційних технологій. Термін «інновація» використовується сучасними дослідниками доволі часто, інколи навіть надмірно, що стало за останні роки черговим трендом у наукових дослідженнях. Визначення терміну «інновації» різними авторами наведено у табл. 1.1. Таким чином, інновація – це впроваджена нова ідея, яка стимулює широкомасштабні або довгострокові зміни. Створення та впровадження інновацій є дієвим інструментом підвищення ефективності та конкурентоспроможності як окремих підприємств, так і цілих галузей. У разі успішної дифузії інновація стає повсякденним товаром. 10 Таблиця 1.1 Визначення інновацій у наукових дослідженнях (складено автором) Автор Визначення Dosi (1988) Пошук і відкриття, експерименти, розробка, наслідування та прийняття нових продуктів, нових виробничих процесів та нових організаційних налаштувань. West and Farr (1990) Навмисне засвоєння та застосування в рамках фірми ідей, процесів, продуктів чи процедур, які є новими для прийнятого підрозділу та створені для того, щоб скористатися фірмою або широким суспільством. OECD (2005) Впровадження нового або значно вдосконаленого продукту (товару або послуги) або процесу, нового маркетингового методу або нового організаційного методу в діловій практиці, організації роботи на робочому місці або зовнішніх зв'язках. O’Sullivan & Dooley Процес внесення змін, великих та малих, радикальних і поступових, (2009) до продуктів, процесів та послуг, що призводить до запровадження щось нового для організації, що підвищує цінність для клієнтів та сприяє зберіганню знань організації. Christensen (2013) Зміна однієї із технологій, за допомогою якої організація трансформує працю, капітал, матеріали та інформацію у продукти та послуги, що мають більшу цінність. McKinley, Latham, & Будь-який новий продукт, послуга чи технологічний процес, який Braun (2014) значно відрізняється від попередніх архітектур продуктів, послуг або технологічних процесів. Nahm (2014) Процес, за допомогою якого фірми розробляють, освоюють та комерціалізують нові проекти, послуги та виробничі процеси. Включає процес, за допомогою якого впроваджуються нові та вдосконалені технології та практики на комерційних ринках. Witzel (2014) Процес впровадження нової ідеї, яка створює широкомасштабні або довгострокові зміни. Mukhtar (2016) Інтерактивний процес, який приносить вартість на ринок. У багатьох випадках цей процес ініційований технологічним проривом у дослідницькій діяльності. За цією діяльністю йдуть інші активності, такі як виробництво та маркетинг. У випадку інновації рівень зрілості продукції, зрештою, знижує вимоги до кваліфікації та вона, згодом, перетворюється на повсякденний товар: продукти стають надійними, виробничі процеси – стандартизованими, а цінова премія, отримана з початкової технологічної переваги, зменшується [2]. При цьому, зменшується і наукомісткість продукції. У випадку високотехнологічної продукції, кваліфікаційні вимоги та наукомісткість 11 залишаються високими протягом всього продуктового циклу. Р. Дінг зазначає, що 95% нововведень у високотехнологічному секторі зосереджуються в технічних сферах [3]. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОСЕР) виділяє чотири типи інновацій [4]: продуктові інновації, технологічні інновації, організаційні інновації та маркетингові інновації. Й. Шумпетер виділяв наступні види інновацій: продукт, технологія, нове джерело ресурсу, новий ринок, нова організаційна форма. Високі технології зазвичай відносять до перших двох. В публікаціях поєднання високих технологій та інновацій виражається в термінах «високотехнологічні інновації» (high-tech innovation) та «інноваційні високі технології» (innovative high technology). Термін «високотехнологічні інновації» (high-tech innovation) є більш вживаним. Тому, при дослідженні розповсюдження інновацій на ринках високих технологій, доцільно зосередити увагу на високотехнологічних інноваціях та розробці більш ефективних комунікаційних каналів їх розповсюдження. Розповсюдження технологій та сприйняття їх споживачами розглядається науковцями у дослідженнях, пов’язаних з людською поведінкою. До основних концепцій управління ринками високих технологій, в контексті інновацій, можна віднести наступні теорії та моделі: теорія дифузії інновацій, теорія обґрунтованих дій, теорія запланованої поведінки, модель прийняття технології, декомпонована теорія запланованої поведінки, друга версія моделі прийняття технології, єдина теорія прийняття та використання технології. Серед зазначених концепцій теорія дифузії інновації Е. Роджерса більшою мірою враховує характеристики самої технології. Теорія дифузії інновацій отримала широке розповсюдження в аграрній сфері, освіті, медицині та інших сферах. Дифузія інновацій – це процес прийняття нових речей, який розглядається як розповсюдження поведінки людей. Теорія дифузії інновацій 12 виникла на основі досліджень людської поведінки та розповсюдження технологій у соціальних системах. Теорія дифузії інновації була створена на основі узагальнення наявних досліджень та власних розробок Е. Роджерса. Найбільш вагомим дослідженням дифузії інновацій до нього Е. Роджерс вважає дослідження Б. Раяна та Н. Ґросса, проте зазначає, що чимало досліджень дифузії було проведено ще до публікації їх дослідження у 1943 році, але «за браком парадигми вони не вилилися в якісь більш-менш значущі узагальнення» [5, с. 128]. Класична модель дифузії інновацій зосереджує увагу на інноваційності адептів технології, розглядає особу як місце прийняття рішення про початок використання нової технології, канали зв’язку – як інструмент передачі інформації про інновацію, та прийняття інновації – як первинний результат дифузії. До основних характеристик, що впливають на розповсюдження інновації, Е. Роджерс відносить [5]: 1) відносну перевагу (над аналогами); 2) сумісність (із технологіями, що вже використовуються); 3) складність (підвищена складність запобігає розповсюдженню); 4) спостережливість результатів (сприяє ухваленню рішення щодо прийняття інновації); 5) вплив на суспільні відносини; 6) зворотність (тобто можливість скасування впровадження); 7) комунікабельність; 8) необхідний час і зобов’язання; 9) ризик та невизначеність; 10) можливість модифікації. За Е. Роджерсом, суб’єктивне ставлення індивідів до характеристик інновацій визначає їх інноваційну активність у сприйнятті нових технологій, 13 що визначає диференціацію каналів та інформаційних повідомлень, які мають використовуватися до кожної групи споживачів. При цьому важливими чинниками процесу дифузії є міжособистісна комунікація, а достовірність комунікаційного каналу частково визначає успіх прийняття технології. За Е. Роджерсом, прийняття рішення щодо впровадження інновації відбувається за п’ять етапів: 1) знання; 2) переконання; 3) придбання; 4) використання; 5) підтвердження. Інновації поширюються через соціальну систему або соціальний сектор після прийняття позитивних рішень щодо прийняття та / або соціального моделювання інновацій місцевими, неформальними лідерами громадської думки, які складають підгрупу всіх ранніх споживачів. Модифікації класичної моделі дифузії передбачають певні додаткові заходи для збільшення привабливості інновації: – заохочувальні виплати задля посилення дифузії; – використання непрофесійних агентів змін; – застосування різних комунікативних стратегій. На етапі зрілості технології поширення технологічних інновацій стикається з опором, що може бути індикатором незадоволеності користувачів та дисфунціональність або неефективність технології. Ключовими чинниками опору є лідери, сумісність, складність та можливість перевірки. Дослідження С. Мохд Ішак та С. Ньютон визначають підготовку та підтримку як дві основні стратегії подолання стійкості користувачів. Таким чином, С. Мохд Ішак та С. Ньютон зазначають, що зосередження на опорі, а не на прийнятті технологій, може бути більш вигідним, навіть для порівняно незрілих інновацій. 14 Однією з характеристик інновації, що за Е. Роджерсом сприяє розповсюдженню інновації, є можливість модифікації інновації під власні потреби. Емпіричні дослідження показують, що щороку на розробку та модифікацію споживчих товарів витрачаються мільярди доларів [6]. А зростаюча кількість вільно доступних засобів проектування та інформації сприятиме тому, що в майбутньому кількість одноосібних та спільних відкритих користувацьких інновацій збільшиться. Зокрема, Є. Де Чонг, Е. Фон Хіппел, Ф. Голд, Я. Куусісто та К. Рааш дослідили поширення інновацій, створених користувачами для обслуговування власних потреб, виділивши три кластери за критерієм цінності для інших споживачів: цінні для багатьох, цінні для декого, цінні для нікого. Дослідники (Є. де Йонг та інші) встановили, що лише меншість інновацій, які вважаються корисними для інших, насправді є дифузними, і дифузійні зусилля рідко застосовувались інноваційними особами [7]. Відповідно до Е. Роджерса, за об’єктом аналізу існує вісім основних напрямів дослідження дифузії інновацій [5, с. 118-124]: 1. Час, за який члени соціальної системи дізнаються про інновацію. 2. Темпи впровадження різних інновацій у соціальній системі. 3. Ініціативність членів соціальної системи (ними можуть бути індивіди чи організації). 4. Неформальне лідерство в процесі дифузії інновацій. 5. Дифузійні мережі. 6. Темпи впровадження інновацій у різних соціальних системах. 7. Використання каналів комунікації (наприклад, ЗМІ чи міжособистісні канали). 8. Наслідки інновацій. Усі вони акцентують увагу на різних аспектах розповсюдження інновацій і передбачають звернення уваги на певних характеристиках інновацій. За словами Е. Роджерса, вузьке бачення дослідників дифузії 15 ранішої ери замінила непотрібна стандартизація сучасних поглядів [5]. Для подолання обмежень класичної теорії дифузії інновацій дослідники намагаються створити нові комбінації з іншими моделями та теоріями прийняття технологій. Найновіші дослідження акцентують увагу на динаміці зв’язків у соціальних системах, якими розповсюджується інформація про інновацію. Оскільки ці зміни відбуваються на фоні інертності розвитку людської поведінки, то доцільно дослідити дифузією інновацій в умовах інваріантності на ринках високих технологій. 1.2. Роль інновацій та технологій у випереджальному розвитку економіки Інновація, нововведення, інноваційна діяльність та інноваційна політика – це нові категорії, які з'явилися в економічному розвитку нашої країни на етапі формування ринкових відносин. Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки – найхарактерніша прикмета сучасного етапу в розвинутих країнах. Реалізація економічних цілей суспільства пов'язана з інноваційним типом розвитку, в основі якого закладений безперервний і цілеспрямований процес пошуку, підготовки та реалізації нововведень, які дають змогу не тільки підвищити ефективність функціонування суспільного виробництва, а принципово змінити способи його розвитку. Інновації, особливо у промисловості, – суттєвий елемент підвищення ефективності економіки. Промислова інновація починається з ідеї і проходить фази дослідження, розробки та створення нових зразків продукції, технологій чи послуг та їх комерціалізацію. Завдяки інноваціям стають життєздатними малі і середні підприємства. Часто вони притягають до себе «розсіяні» підприємницькі таланти і залучають 16 висококваліфіковану робочу силу, яка забезпечує випуск продукції поліпшеної якості, творчий характер і ефективність роботи таких підприємств. Активна реалізація інноваційних процесів – спосіб повернення до життя традиційних видів економічної діяльності. Він полягає в повторному вливанні в них рушійних сил, здатних забезпечити конкурентоспроможність і створити нові робочі місця за допомогою цілеспрямованого розвитку всієї технологічної бази. Тут використовують цілу низку технологій. Це не тільки електроніка, інформаційні технології, засоби гнучкої автоматизації, нові технології одержання, переробки й обробки матеріалів, способи і засоби економії енергії, а також тип організації, що краще реагує на потреби виробничого процесу і ринку, сприяє зменшенню витрат і усуненню «вузьких» місць [8]. Конкурентоспроможну нішу неминуче буде втрачено тими підприємствами та організаціями, яким не вдалося оцінити важливість безупинної і багатоаспектної реалізації інновацій. Це характерно, наприклад, для такої галузі, як суднобудування, яка є закостенілою і «зрілою». У Європі, Японії і Південній Кореї вона характеризується високим рівнем інноваційної активності. Інновації вступають у системну взаємодію з комплексом інших технологій. Значення системного підходу особливо яскраво помітно на прикладі космічних програм США і колишнього Радянського Союзу. Успіх цих програм був досягнутий завдяки революційному прориву в сфері управління проектами, тобто створення нових систем, технічних засобів і методів управління, які забезпечують координацію в часі і просторі фізичної та розумової діяльності багатьох сотень тисяч людей, які беруть участь у реалізації цих програм. Тобто інновації – це результат взаємодії між її творцями і споживачами. Нині важливу роль у визначенні спрямованості дослідницької й інноваційної діяльності відіграє ринок. Тому потрібно здійснювати ретельне, постійне оцінювання потреб ринку, виявляти способи їх задоволення. Аналіз і 17 врахування потреб ринку означають зміну акценту випуску стандартної продукції від кількісної до якісної сторони, позначеної високим рівнем диверсифікованості. Тож щоразу більшу увагу слід приділяти ринку на етапі конструювання і виробництва продукції, що є не тільки спонукальною причиною проведення досліджень та інноваційної діяльності, а й визначальною метою її реалізації. Зміна ролей учасників інноваційної діяльності і методів її здійснення впливає на дослідження, спрямовані на створення інновацій [9, с. 94]. Структури дослідницьких організацій не повинні бути громіздкими. Цим організаціям слід виконувати тільки найважливіші, істотні функції і бути постійно інформованими про все нове, що з'являється на обрії. Система моніторингу повинна тримати під постійним контролем і безупинно відслідковувати процеси, які відбуваються в тому чи іншому виді економічної діяльності. Високі технології створюють завдяки використанню новітніх досягнень науки, які виникають у результаті процесу саєнтифікації (від англ. «science» – наука). Сюди належать мехатронні технології, засновані на автоматизації і роботизації виробництва, технології сучасної електроніки, різноманітні процеси, що послуговуються комп'ютерними засобами, біотехнологіями тощо. Спільною властивістю цих технологій стало те, що їх базою, основними компонентами є наукові знання й інформація [10]. У розвинутих країнах саме галузі, що використовують високі технології, створюють велику частину доданої вартості. Виробництво й експорт наукомісткої продукції дають змогу розвивати економіку швидкими темпами. Про це свідчить досвід Японії, Південної Кореї, Тайваню, Гонконгу, Сінгапуру, Чилі, Іспанії та інших. Технологічна відсталість певних видів економічної діяльності України зумовлює низьку продуктивність праці, високу ресурсо- та енергоємність продукції. Отже, поряд зі створенням власних, необхідне залучення сучасних високих технологій, розроблених в інших країнах, їх швидке освоєння. У 18 зв'язку з цим дуже важливо створити сприятливі умови для розгортання інноваційних процесів. Варто застосувати вже випробуваний у багатьох країнах метод злиття «нових» і «старих» технологій. Він створить сприятливі можливості для об'єднання якості і гнучкості, закладених у потенціалі нових технологій, із вже досягнутими перевагами традиційних, що дає змогу знаходити інноваційні рішення, які найкраще відповідають потребам і умовам України. Фактично такі технологічні рішення вже існують, ними раніше скористалася низка країн, які обрали шлях якісного розвитку. Насамперед це стосується високорозвинутих країн Заходу. Зазначена інноваційна політика дає можливість «перескочити» через численні етапи у процесі розвитку, проходження яких в іншому випадку вимагало б багато часу для підготовки виробництва і нагромадження капіталу. Нині вже виявлено нові технології, що можуть бути адаптовані і використані з метою росту ефективності функціонування традиційних галузей, забезпечення стабільного розвитку базових галузей, структурної перебудови і децентралізації економіки. Аналіз функціонування видів економічної України свідчить, що до найбільш пріоритетних, з позиції інвестування та інновацій належать ракетно- космічне виробництво; літакобудування; суднобудування; інформатизація; біотехнології; виробництво окремих видів озброєння і військової техніки. Фактично підприємства та організації цих видів економічної діяльності завдяки своїй наукомісткості та високій технологічності вже є інноваційними лідерами України. А інновації стають щоразу перспективнішими, оскільки так забезпечується технологічне оновлення виробництва, підтримується і розвивається конкурентоспроможність. Прискорений розвиток зазначених виробництв значно полегшить конкретизацію пріоритетів наукових досліджень і розробок, позитивно вплине на оптимізацію мережі наукових установ та впорядкування системи підготовки інженерних і наукових кадрів. Далі повинен спрацювати ефект 19 «локомотивності». Імпульс розвитку отримають металургія, хімія, приладобудування, електроніка, електротехніка і багато інших видів економічної діяльності, необхідність пріоритетності інвестування яких можна проілюструвати низкою прикладів. Широко висвітлений в літературі досвід економічного зростання країн- лідерів підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме через інновації, наслідком чого є нова економічна політика. Тому країна, яка стоїть осторонь від «інноваційних змагань», залишається останньою в ієрархії розвитку світової спільноти. Лідером у цих змаганнях на сучасному етапі є США, оскільки на їхню частку за останні півстоліття припадає майже 60% усіх технічних інновацій. США стали однією з найбагатших країн світу насамперед завдяки кращій організації інноваційного процесу та ефективному використанню знань і навичок фахівців з різних країн світу [11]. Проте з категоричністю цього судження не цілком можна погодитися, оскільки багатство США можливо більшою мірою формується за рахунок пограбування непрямими, а в різні історичні періоди і прямими шляхами багатьох країн світу, а приклад США в інноваційній політиці вартий уваги. Дослідження, здійснене «IBM» за ініціативи фірми декількома науковими центрами США у співпраці з англійським журналом «Економіст», виявило значну позитивну кореляцію між інвестиціями у високі технології, зростанням продуктивності праці та функціонуванням економіки загалом не тільки США, а й низки інших розвинених країн. Аналіз показав, що капіталовкладення в інформаційні технології забезпечують 35% приросту ВВП і 50% приросту продуктивності праці. Інноваційний тип економічного зростання демонструють промислові країни Європи, США, Японія. Так, в розвинених країнах 25% трудових ресурсів сьогодні зайнято у сфері науки і високих технологій. У США 8% трудових ресурсів дають більше 20% ВВП. У період з 1995 по 2000 рр. в ЄС було створено 1,5 млн. нових робочих місць в індустрії високих технологій і 5,5 млн. робочих місць в індустрії, що вимагає 20 вищої освіти. У найближчі 10 років дефіцит наукових співробітників в ЄС становитиме близько 700 тис. чоловік. Перше місце у світі за рівнем фінансування науково-дослідних робіт займає Ізраїль – 4,3% ВВП, США – 2,2% ВВП, у Франції на потреби науки відраховується 3% ВВП [11]. Для підвищення ефективності виробничої діяльності надзвичайно важливе значення належить активізації інноваційної діяльності, адже без цього неможливе формування прогресивних структурних зрушень в економіці. Враховуючи вищевикладене, інноваційний тип виробництва є пріоритетним у розвитку економіки, а діяльність направлена на його формування відіграє провідну роль у забезпеченні конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників у найближчій перспективі та створює передумови стратегічного розвитку усіх галузей економіки. Від удосконалення й запровадження нових технологічних процесів та оновлення основних виробничих засобів безпосередньо залежить екологічна безпека виробництва. Нині ж значна частина вітчизняних товаровиробників використовують у своїй діяльності морально та фізично застаріле обладнання, в переважній більшості ще досі застосовують застарілі технології виробництва, що негативно позначається на навколишньому природному середовищі. 1.3. Передумови трансформаційних змін у технологічному секторі сучасної економіки Питання про технологічні уклади тісно пов’язане з теоріями «довгих хвиль», які супроводжували становлення і розвиток капіталістичного способу виробництва. Фундаментальний внесок у створення зазначених теорій зробив М.Д. Кондратьєв [12]. Він стверджував, що науково-технічна революція розвивається хвилеподібно, і кожний цикл триває приблизно 45–60 років. 21 Протягом останніх століть в історії технологічної еволюції змінили одна одну п’ять хвиль і склалося п’ять технологічних укладів. Перша хвиля (1770–1830 рр.) сформувала уклад, який ґрунтується на нових технологіях у текстильній промисловості та використанні енергії води. Цей період відзначається широким застосуванням парових двигунів і розвитком машинобудування. Друга хвиля (1830–1880 рр.) позначилася механізацією виробництва практично всіх видів продукції, створенням мережі залізниць та морських шляхів. Економічними символами цього періоду були вугілля і транспортна інфраструктура. Третя хвиля (1880–1930 рр.) базувалася на використанні в промисловому виробництві електроенергії, розвитку важкого машинобудування та електротехнічної промисловості на основі сталевого прокату, нових відкриттях у галузі хімії, становленні хімічної промисловості. То був період нафтового буму в США, створення потужного воєнно-промислового комплексу в Європі, широкого впровадження радіозв’язку і телекомунікацій. Починає розвиватися виробництво автомобілів та літаків, кольорових металів, алюмінію, пластмас, товарів тривалого користування. З’являються величезні фірми, картелі та трести. Дрібні компанії поглинаються великими, відбувається концентрація банківського і фінансового капіталів. Четверта хвиля (1930–1980 рр.) характеризується становленням укладу, який базується на подальшому розвитку енергетики із використанням нафти, нафтопродуктів та газу, а також засобів зв’язку, нових синтетичних матеріалів. Це ера масового виробництва автомобілів, тракторів, літаків, різноманітних видів озброєнь, товарів тривалого користування, будівництва швидкісних автомагістралей, аеропортів. З’являються та інтенсивно поширюються комп’ютери і програмні продукти для них. Атом спочатку використовується у воєнних, а згодом і в мирних цілях. На ринку панує олігопольна конкуренція, утворюються транснаціональні корпорації. 22 П’ята хвиля, що почалася в середині 80-х рр. ХХ ст., спирається на досягнення в галузі мікроелектроніки, інформатики, біотехнології, генної інженерії, освоєння нових видів енергії, космічного простору, супутникового зв’язку тощо. Відбувається перехід від розрізнених фірм або навіть транснаціональних корпорацій до єдиної мережі компаній, що з’єднані електронними засобами зв’язку, тісно взаємодіють у галузях технології, контролю якості продукції, планування інвестицій. Сьогодні все помітнішими стають ознаки наступних — шостого і сьомого — технологічних укладів. Шостий дає поштовх до нового етапу в розвитку медицини та біотехногогій, сьомий — до створення технологій «холодного термоядерного синтезу», що має докорінно змінити енергетичний потенціал земної цивілізації. Таким чином, основною закономірністю великих циклів М. Д. Кондратьєв вважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу, які впливають на соціально-економічне житія суспільства, утворення нових ринків, нових країн тощо. Для високих технологій притаманні високий ступінь невизначеності в досягненні кінцевого результату, унікальність, швидке моральне старіння, скорочення «часу життя» високих технологій – деякі з них застарівають вже на час їх впровадження в виробництво [13]. Характерною рисою високих технологій є висока наукомісткість, високі ризики та швидкість змін на ринках високих технологій. Сучасні високі технології – це інформаційні технології, програмування, робототехніка, обчислювальна техніка, аерокосмічна техніка, нанотехнології, штучний інтелект, мікроелектроніка, атомна енергетика, біотехнології, фармацевтика, генна інженерія. Визначення високих технологій різними авторами наведено у табл. 1.2. 23 Таблиця 1.2 Визначення високих технологій у наукових дослідженнях Автор(и) Визначення В. Шанклін, 1) галузь, яка має вдвічі більше технічних працівників і подвоєні Дж. К. Рянс, витрати на НДДКР; Дж. С. Рянс 2) технологія, яка вимагає сильної науково-технічної бази; 3) може викликати старіння наявної технології; 4) створюють або революціонізують ринок і попит. І. Скиба, Наукомісткі багатофункціональні, багатоцільові технології, що В. Унрод, являють собою синтез науки, мистецтва і технологічного знання. Л. Тернова мають широку сферу застосування і здатні викликати ланцюгову реакцію нововведень та здійснює значний вплив на соціокультурну сферу і людину. Б. Бутко 1) базуються на систематизованих передових знаннях, які мають бути уречевленні в якому-небудь продукті; 2) забезпечують більш ефективне співвідношення витрат і результатів з попередніми технологіями, перевищуючи за своїми показниками попередні аналоги або не мають аналогів у минулому; 3) викликають ланцюгову реакцію нововведень або ініціюють динамічні процеси самоорганізації соціокультурних систем. Д. Кібел, 1) загальна фраза, яка зазвичай позначає промислові підприємства, Ф. Уілкінсон що виробляють технологічно-просунуті, складні та мінливі продукти; 2) фірми та галузі, чия продукція або послуги втілюють нові, інноваційні та передові технології, розроблені завдяки застосуванню науково-технічної експертизи. ЗУ «Про державне Технології, розроблені на основі новітніх наукових знань, які за регулювання своїм технологічним рівнем перевищують кращі вітчизняні та діяльності у сфері іноземні аналоги і конкурентоспроможні на світовому ринку трансферу наукомісткої продукції. технологій» Таким чином, висока технологія – це найсучасніша технологія, яка включає високий рівень інтенсивності знань, що підвищує цінність продукту або процесу для споживача в тому сенсі, що він забезпечує кращу якість, знижує витрати або робить використання продукту легше, ніж стара технологія. Р. Моріарті та Т. Коснік [14Ошибка! Источник ссылки не найден.] характеризують ринок високих технологій як поєднання ринкової та технологічної невизначеності із мінливою конкурентоспроможністю. Л. Нікіфорова виділяє наступних гравців на ринку високих технологій [15]: 1) підприємства, що прагнуть брати участь в діяльності на ринках високих 24 технологій; 2) держава, яка регулює правила гри на ринку високих технологій та в економіці країни, в цілому; 3) заклади вищої освіти (університети), що здатні розробляти високі технології; 4) підприємства, які здатні виробляти високі технології. При цьому, не розглядається можливість кооперацій вказаних гравців через створення інституцій, що є акселераторами створення високих технологій та стартапів – нових компаній, що будують свій бізнес на основі нових ідей чи технологій. Через успішність стартапів можна відстежити появу нових технологій. Так, для визначення найновіших технологій в авторському досліджені обрано стартапи, капіталізація котрих склала понад 1 млрд. дол. США (так звані стартапи-«єдинороги»). На 2019 рік було зареєстровано майже 200 стартапів, що перейшли до категорії «єдинорогів» (табл. 1.3). Таблиця 1.3 Стартапи-«єдинороги» на 2019 рік, за галузями Галузь Кількість В середньому років до стартапів капіталізації у 1 млрд. дол. США Нерухомість 3 2 Соціальний 12 4 Електронна комерція / Торговий майданчик 56 4 Мобільні програми та послуги 5 5 Інтернет-програмне забезпечення та послуги 41 6 Великі дані 16 6 Кібербезпека 9 7 Енергія 3 7 Охорона здоров’я 13 7 Обладнання 16 8 Розваги 2 9 Аерокосмічна 1 10 Медіа 3 12 Освітні технології 2 16 25 Перелік технологій, що відносять до високих, має тенденцію до постійної трансформації. Так, у табл. 1.4 наведено основні напрями розвитку технологій стартапами, що за даними «CB Insights» набули капіталізацію понад 1 млрд. дол. США у 2020 році [16Ошибка! Источник ссылки не найден.]. Таблиця 1.4 Передові напрями стартапів «єдинорогів» у 2020 році Напрям Пояснення Нейротехнології Візуалізація, поліпшення та відновлення функцій мозку Регенеративна медицина 3D друк та інженерія органів, клітин і тканин Синтетичні продукти Лабораторно вирощені продукти тваринного походження від тваринного походження їжі до одягу Синтетичне сільське Розвинені технології для поліпшення здоров’я рослин та господарство збільшення врожайності Процесори штучного Розробки модулів обробки для додатків штучного інтелекту інтелекту Масивні симуляції Створення модельованих світів для прогнозування результатів в реальному світі Інтелектуальна Спостереження, запобігання злочинності та реагування на громадська безпека надзвичайні ситуації Автономне будівництво Робототехніка та устаткування для автоматизації будівельної галузі Швидка капіталізація стартапів підтверджує перспективність створеної або використаної технології. Проте, не усі з них можна віднести до високих. Так, відповідно до класифікації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та Статистичної організації Європейської Комісії (Eurostat), що базуються на інтенсивності досліджень та розробок, виробничі галузі розподіляються на чотири групи [17,18]: 1) високотехнологічні галузі; 2) галузі середньо-високих технологій; 3) галузі середньо-низьких технологій; 4) низькотехнологічні галузі. При цьому, за версією ОЕСР до високотехнологічних галузей відноситься виробництво [17]: літаків та космічних апаратів; фармацевтичних препаратів; офісного обладнання, облікових та обчислювальних машин; радіотехнічного та 26 телевізійного обладнання, засобів зв’язку; медичних, точних та оптичних приладів. За версією Eurostat до високотехнологічних галузей відноситься виробництво [18]: основних фармацевтичних препаратів та окремих фармацевтичних препаратів; комп’ютерних, електронних та оптичних виробів; повітряних і космічних апаратів та пов’язаних з ними машин. Галузь існує для обслуговування ринку. Якщо галузь стає невідповідною вимогам ринку, вона не працює. Це є вірним і для високотехнологічних галузей. Проте, на відміну від більш стабільних галузей, високотехнологічні фірми повинні постійно перебувати на етапі розробки стратегії [19]. Високі технології мають спільні риси з радикальними технічними інноваціями, як то висока наукомісткість, підвищена продуктивність, проте інновація при розповсюдженні ринком стає товаром, а високі технології залишаються такими до створення нових передових технологій. Тому, для позначення нових високих технологій слід використовувати термін «високотехнологічні інновації». Відношення певної технології до високотехнологічної інновації та оновлення списку високих технологій можна досліджувати на основі так званих «стартапів-єдинорогів», тобто стартапів, які за короткий проміжок часу набули капіталізації у 1 млрд. дол. США, з високою часткою витрат на науку протягом всього періоду існування. Еволюція значно прискорилася і стала складнішою у всіх сферах соціального життя, у тому числі в таких ключових сферах, як наука, технології та їх інноваційне застосування та розвиток. Потужність цих факторів значно посилюється з розвитком глобалізації – економічної, політичної, культурної – як якісно нового рівня розвитку та інтеграції людства. Техногенна цивілізація розвиває велику кількість технологій, від простих до складних, що поєднують сотні простих технологій, або макротехнологій. Їх налічують близько 50. Це такі технології, як, наприклад, аерокосмічні. Їх виробництво та освоєння концентрується у розвинених країнах. Але серед 27 усього технологічного розмаїття виділяють топ-технології: біотехнології, інформаційні технології, технології матеріалів та, нарешті, нанотехнології. Особливістю цього моменту є відмова від дисциплінарної прив'язки технологій, тому що топ-технології пронизують багато інших технологій. Так, нанотехнології, засновані на відкритті в галузі мікросвіту, використовуються в інформаційних технологіях, при створенні нових матеріалів, у біотехнологіях, медицині – є принаймні кілька десятків, понад 40 напрямків їх використання (рис. 1.1). Рис. 1.1. Ієрархічна модель технологій (складено автором) Топ-технології використовуються у всіх ключових групах технологій, важливих для вирішення глобальних світових проблем. Нові технології – це реалізація можливостей людства в межах поставлених завдань. Вони стосуються повноцінного біологічного та соціокультурного відтворення людства на планеті. Насамперед йдеться про технології, що сприяють вирішенню проблем у галузі енергетики, комунікацій, інформації, мережевого управління, виробництва дешевих та безпечних матеріалів, виробництва продовольства, здоров'я населення, чистої екології тощо. У національних планах науково-технологічного та інноваційного розвитку найбільш розвинених країн відображені саме ці пріоритети (США, 28 країни ЄС, Японія, а за низкою технологій, наприклад, з нанотехнологій – також Австралія, Бразилія, Індія, Китай, тепер і Росія та інші). Це говорить про кореляцію незалежних експертних досліджень у галузі світових технологічних пріоритетів, основних глобальних проблем та можливостей людства, а також реальних політичних рішень, що ґрунтуються на прогнозах у науково- технологічній сфері. Технологічна структура економіки кожної країни може бути представлена розподілом технологій, продуктів і послуг в межах повного технологічного циклу, що охоплює весь процес переходу від розвідки добування первинних ресурсів, енергоносіїв до завершальних технологій споживання кінцевих продуктів. При об'єднанні комплексних технологій в рамках суміжних виробництв нерідко виникають втрати через неповне використання потужностей будь-якої з суміжних технологій. 29 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ 2.1. Сучасні тенденції світового інноваційного розвитку Важливим трендом сьогодення залишається швидкий розвиток науково- технічного прогресу. Щороку в світі відбувається все більше технологічних проривів, а ринок у свою чергу може оперативно задіювати нові технології й поширювати їх більш швидкими темпами, ніж раніше. Сьогодні споживач отримує нові продукти всього за кілька місяців після їх винаходу. Найбільш істотними сучасними трендами розвитку науково-технічного прогресу є наступні [20]: швидкий розвиток технологій групи РІРК: технології розподілених реєстрів (Р), штучного інтелекту (І), розширеної реальності (Р) та квантових обчислень (К); демографічна цифрова аналітика, яка дозволяє оперативно і точно знайти цільову клієнтську нішу для виробників; орієнтація роботодавців на співробітників типу «людина+», яка вміє поєднати свої навики з новими технологіями та швидко навчатися; подальший розвиток технологій цифрової безпеки у напрямі розширення співпраці компаній; розвиток ринків «миттєвої дії», які вимагають у виробників детально прогнозувати попит щоб миттєво реагувати на нові потреби клієнтів. Сучасні компанії повинні вміти адаптувати продукти до вимог клієнта враховуючи наявні у них персональні дані. В останні десятиліття розвиток людства супроводжувався стрімким прогресом технологій та зростаючим поширенням цифрових пристроїв та послуг. Такий прогрес, мабуть, прискорюється в результаті передових технологій, таких як штучний інтелект (ІІ), робототехніка, біотехнології та нанотехнології. 30 Ці технології вже принесли величезні переваги, що рельєфно продемонструвала у 2020 році розробку вакцин проти коронавірусу. Але швидкий розвиток може мати серйозні недоліки, якщо здатність суспільства до адаптації не встигає за ним. Так, побоювання викликає зникнення робітників місць у міру дедалі ширшої автоматизації в економіці, а також те, що соціальні мережі посилюють розбіжності, тривогу та недовіру. Загалом є побоювання, що передові технології ще більше посилять нерівність або створять її нові прояви. В даний час лише кілька країн створюють передові технології, але всім країнам потрібно готуватися до них. Для оцінки можливостей країн із справедливого використання, впровадження та застосування цих технологій у цій доповіді було складено Індекс готовності. Індекс складається з п'яти складових елементів: впровадження ІКТ, кадри, НДДКР, використання у промисловості та доступ до фінансів. Згідно з цим індексом, найбільш підготовлені країни – Сполучені Штати, за якими слідують Швейцарія, Великобританія, Швеція, Сінгапур, Нідерланди та Республіка Корея. У цьому списку також є високі позиції для деяких країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, таких як Китай, який займає 25-е місце, і Російська Федерація 27 місце. Більшість найменш підготовлених країн в Африці на південь від Сахари та в країнах, що розвиваються в цілому. Країни з найвищим значенням індексу - це в основному найбагатші країни, але є багато винятків – країн, у яких його значення вище, ніж можна було б припустити щодо їх ВВП на душу населення. Найбільш помітне з таких винятків - Індія, за якою слідують Філіппіни. Китай та Індія демонструють добрі результати за складовою індексу, що відображає розвиток НДДКР, частково тому, що ці країни мають численні кадри кваліфікованих, але щодо малооплачуваних працівників (рис. 2.1). 31 1 0.9 0.8 0.7 0.6 0.5 0.4 0.3 0.2 0.1 0 АПмівенрічинкаа ЄЗавхріодмнаа ПЄівврноічпнаа ЄСвхрідонпаа ПЄіввдреонпнаа Океанія Азія Л КА а ам теирнська Північна Південна р.баискеайні Африка Африка Рис. 2.1. Значення індексу технологічної готовності за регіонами світу, 2020 р. [21] Крім того, у них є великі місцеві ринки, які залучають інвестиції багатонаціональних підприємств. В'єтнам та Йорданія також показують високі результати, що відображає державну політику підтримки. Країни, що розвиваються, стикаються з трьома основними проблемами у зусиллях щодо забезпечення рівного доступу до переваг передових технологій. Проблема 1 – висока бідність за доходами. Багато людей у країнах, що розвиваються, не можуть дозволити собі нових товарів та послуг, особливо у сільській місцевості. В даному разі перешкоди носять не технічний, а економічний та соціальний характер. Проблема 2 – цифровий розрив. Багато передових технологій розраховано на стабільне високошвидкісне провідне з'єднання з Інтернетом, але майже половина населення світу, як і раніше немає підключення щодо нього. У багатьох країнах, що розвиваються країнах немає необхідної цифрової інфраструктури, і для більшості їх населення вартість Інтернету непомірно висока. Проблема 3 - недостатня підготовка. У країнах, що розвиваються базова та стандартна підготовка в середньому на 10–20 в.п. нижче, ніж у розвинених країнах (рис. 2.2). Багато передових технології вимагають, 32 принаймні, грамотності та вміння рахувати. Інші технології вимагають цифрових знань, у тому числі здатності розуміти електронні ресурси, знаходити інформацію та використовувати ці інструменти для спілкування. Країни, що розвиваються Розвинуті країни Населення зі стандарстою компютерною грамотністю,% 49 39 Населення з базовою компютерною грамотністю, % 65 46 0 10 20 30 40 50 60 70 Рис. 2.2. Нерівності у базовій технологічній підготовці, % [21] Для подолання цих проблем державам та міжнародній спільноті необхідно націлювати нові та перспективні технології на підтримку сталого розвитку, щоб ніхто не залишився позаду. З самого початку буде важливо встановити етичні рамки, що насамперед стосується впровадження інновацій. Більшість добровільних ініціатив вже спрямовані на те, щоб процеси і результати були справедливими, прозорими, підзвітними та практичними. Так само для редагування зародкової лінії людини необхідний широкий консенсус по етичним та соціальним питанням. Урядам також слід спробувати стимулювати інноваційні екосистеми на основі оцінок, в яких аналізуються шляхи різних технологічних систем та їх вплив на всеосяжний та сталий розвиток. Потім вибрані технології необхідно впровадити у широких масштабах, плануючи передати естафету від науковців та інженерів підприємцям і як їм і підвищити доходи домогосподарств. Ці технології також можуть бути втілені у послугах, що надаються державним сектором, при приділенні особливої уваги 33 недостатньо обслуговуваним областям, які не є комерційно перспективними для приватних фірм. Мережі активістів, науковців та практиків можуть експериментувати з альтернативними можливостями, спираючись на місцеві знання та прагнучи до вирішення екологічних та соціальних завдань. Одним з найважливіших індикаторів інноваційного розвитку є Глобальний індекс інновацій. Глобальний індекс інновацій (Global Innovation Index) — це глобальне дослідження та рейтинг країн світу, що його супроводжує, за показником рівня розвитку інновацій. Розраховується за методикою Міжнародної бізнес-школи INSEAD, Франція. Дослідження проводиться з 2007 року в рамках спільного проекту Міжнародної бізнес-школи INSEAD, Корнельського університету (Cornell University) та Всесвітньої організації інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organization, WIPO) та на даний момент представляє найповніший комплекс показників інноваційного розвитку по різних країнах світу. Глобальний індекс інновацій складено з 82 різних змінних, які детально характеризують інноваційний розвиток країн світу, що є на різних рівнях економічного розвитку. Автори дослідження вважають, що рівень економічного розвитку пов'язаний як з наявністю інноваційного потенціалу, так і умов його втілення. Тому індекс розраховується як виважена сума оцінок двох груп показників, об'єднаних у сім блоків: наявні ресурси та умови для проведення інновацій (Innovation Input): інститути; людський капітал та дослідження; інфраструктура; розвиток внутрішнього ринку; розвиток бізнесу. Досягнуті практичні результати здійснення інновацій (Innovation Output): розвиток технологій та економіки знань; результати творчої діяльності. Таким чином, підсумковий Індекс є співвідношення витрат і ефекту, що дозволяє об'єктивно оцінити ефективність зусиль щодо розвитку інновацій у тій чи іншій країні. Поточне дослідження охоплює 132 країни. 34 70 65.5 63.1 60 61.3 59.8 59.3 58.6 58.4 57.8 57.3 57.3 55 54.8 54.5 53.7 53.4 50 40 30 20 10 0 Рис. 2.3. Топ-15 країн за Глобальним індексом інвестицій [22] Глобальний інноваційний індекс цього року показує нам, що, незважаючи на масштабний вплив пандемії COVID-19 на життя та джерела коштів до існуванню, багато галузей продемонстрували дивовижну стійкість, особливо ті, які використовують цифровізацію, технології та інновації. Зараз, коли світ намагається відновитися після пандемії, встановлено, що інновації необхідні для подолання спільних проблем, з якими ми стикаємося, і побудови найкращого майбутнього. Економіки з найбільшим рейтингом є світовими лідерами за ключовими показниками інноваційної діяльності Цього року США є абсолютним лідером у цьому відношенні, займаючи перше місце за 13 показниками з 81 використаного, включаючи такі, як «Глобальні корпоративні інвестори у НДДКР», венчурні угоди, якість університетів, якість та вплив наукових публікацій (H-індекс), число патентів з походження та «Інтернет-участь». Друге місце після США займає Гонконг (Китай), який є лідером за такими показниками, як «Нові підприємства», «Імпорт високотехнологічної продукції» та «Вартість світових брендів». Ізраїль та Сінгапур ділять третє місце, лідируючи за такими показниками, як «Витрати на НДДКР» та «Якість регулювання». Швейцарія Швеція США Великобританія Південна Корея Нідерланди Фінляндія Сінгапур Данія Німеччина Франція Китай Японія Гонконг Ізраїль 35 За ними слідують Китай та Республіка Корея, які ділять 5-е місце та лідирують, серед іншого, за такими показниками, як «Експорт високотехнологічної продукції» та "Дослідники". Люксембург посідає 7-е місце, лідируючи за показником «Доля висококваліфікованих спеціалістів», а Швейцарія та Японія займають 8-е місце, лідируючи за показниками «Патентні сімейства» та «Складність виробництва та експорту» (рис. 2.4). Рис. 2.4. Лідери серед країн за кількістю складових у показниках ГІІ [22] Рівень розвитку високих технологій у кожній країні визначається обсягом експорту. За інформацією Global Insight World Industry Service database, в останнє десятиліття обсяг світового експорту високотехнологічної продукції подвоївся і становив 2,3 трлн дол. США. Серед хайтек-продукції, переважну частку якої становлять іноформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), більша частина експорту припадає на розвинені країни (1,4 трлн дол. США). Експорт країн, що розвиваються, оцінюється у 0,9 трлн дол. США. Основними 36 центрами, де сконцентровано світові технологічні ресурси, уважаються США, Японія та розвинені країни Західної Європи (табл. 2.1). Таблиця 2.1 Показники експорту високих технологій за країнами світу, 2019-2020 рр. [23] Обсяг Обсяг Рейтинг Країна експорту (млн дол. США), Рейтинг Країна експорту (млн дол. США), 2019 р. 2019 р. 1 Німеччина 209,610 28 Данія 9,969 2 Південна Корея 192,789 29 Словаччина 8,928 3 США 156,365 30 Румунія 6,637 4 Сінгапур 155,446 33 Фінляндія 4,515 5 Франція 117,814 34 Норвегія 4,294 6 Японія 111,020 35 Туреччина 3,116 7 Малайзія 90,395 36 ОАЕ 3,026 8 Нідерланди 85,790 38 Литва 2,512 9 Великобританія 76,533 41 Естонія 2,063 10 Мексика 76,287 42 Болгарія 1,956 12 Бельгія 36,667 43 Казахстан 1,783 14 Чеська Республіка 36,002 44 Греція 1,754 16 Італія 33,820 45 Латвія 1,747 17 Канада 31,011 46 Україна 1,247 18 Швейцарія 30,136 47 Хорватія 1,011 19 Польща 22,236 48 Люксембург 858,27 20 Індія 20,273 49 Мальта 766,13 25 Ізраїль 12,971 50 Чилі 680,28 27 Росія 10,183 52 Аргентина 647,17 У торгівлі високотехнологічними товарами у другій половині 2020 р. спостерігався активний ріст, що послужило інтересам нових азіатських експортерів. Динаміка в секторі торгівлі високотехнологічними товарами була більш позитивною, що пояснювалося бумом в областях торговельної апаратури зв'язку, електронно-обчислювальної техніки, а також обладнання для обробки та зберігання даних у зв'язку з переходом на дистанційну роботу. Дана тенденція зберіглася і на початку 2021 року. 37 Головною причиною стійкості світової торгівлі високотехнологічними товарами стали значні зміни у поведінці споживачів у найбільш економічно розвинених країнах світу. У цілому нині тенденції у цьому секторі торгівлі були аналогічні тенденціям у торгівлі іншими видами товарів і переважно визначалися переходом дедалі більшої кількості людей на режим роботи з дому. Саме на цьому тлі у торгівлі взуттям, предметами багажу та нафтою у 2020 р. спостерігався спад, тоді як обсяги постачання меблів, тренажерного обладнання та іграшок швидко відновилися. Так, наприклад, обсяг імпорту планшетів та портативних комп'ютерів до Сполучених Штатів Америки (США) за перші 11 місяців 2020 р. збільшився на 20,9% і склав 45,2 млрд дол. США. Імпорт у США напівпровідникових пристроїв для зберігання даних, що використовуються для хмарних обчислень, збільшився на 38,4%, склавши 12,3 млрд. дол. США. Перше місце у списку експортерів високотехнологічних товарів за перші 10 місяців 2020 р. зайняв Китай, за яким розташувалися Європейський союз (ЄС) (316,1 млрд дол. США), США (207,4 млрд дол. США) та Республіка Корея (137) 8 млрд дол. США) (табл. 2.2). Таблиця 2.2 Світові лідери за обсягом експорту high-tech-продукції [24] Обсяг експорту (млн дол. США) станом на: Країна 01.01. 2019 01.01. 2020 Німеччина 193,321 209,610 Південна Корея 166 765 192,789 Гонконг, Китай 141,717 161,877 США 156,937 156,365 Сінгапур 147,178 155,446 Франція 109,359 117,814 Японія 106,416 111,020 Малайзія 741,362 903,959 Нідерланди 785,989 857,909 Великобританія 750,328 765,331 38 У 2000 р. перше місце у світі серед експортерів високотехнологічної продукції займали США з показником 156,9 млрд. дол. США. Китай займав у цьому списку лише восьме місце (31,9 млрд дол. США). А до 2010 р. Китай вийшов на перше місце, збільшивши обсяг високотехнологічного експорту до 472,6 млрд дол. США. Очікується, що за підсумками 2021 р. обсяг експорту високотехнологічних товарів з Китаю складе 733,4 млрд дол. США – на 2,3% більше, ніж у 2019 р. (716,6 млрд дол. США), та більш ніж у 20 разів більше, ніж 2000 р. (31,9 млрд дол. США). В той же час, США посідають друге місце у списку найбільших імпортерів високотехнологічної продукції, поступаючись лише Китаю, який імпортує велику кількість комплектуючих для їх подальшого використання у виробництві. У 2019 р. США імпортували високотехнологічних товарів на 505,2 млрд дол. США, тоді як у 2018 р. аналогічний показник становив 473,5 млрд дол. США. У цілому можна зробити висновок, що ринок високих технологій є найважливішим чинником зростання світової економіки й економік окремих країн. 2.2. Сучасні тенденції розвитку цифрових технологій у світовій економіці Повноцінне функціонування сучасної економіки не можливе без активного використання цифрових технологій на всіх стадіях економічного циклу, що є прямим наслідком науково-технологічного процесу. Роль цифрових технологій у розвитку міжнародних економічних відносин проявляється у значному зростанні продуктивності праці, освоєнні нових професійних навичок для підпорядкування сучасних професій, диверсифікації форм міжнародного обміну товарами, послугами та капіталами, підвищенні рівня інтеграції компаній на міжнародні ринки інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). 39 Особливої уваги потребують відмінні характеристики розвитку таких важливих елементів цифрової економіки як інфраструктура ринку ІКТ. Особливості формування та розвитку цифрового сектору, його фундаменту та складових в якості спеціального технологічного обладнання, способів обробки та передачі даних є визначальним фактором розвитку цілого світового господарства. На сьогодні, ІКТ являють собою не просто технічну інфраструктуру, пов'язану з комп'ютеризацією та телефонізацією, а всесвітній інструмент перерозподілу ідей капіталу та праці, який визначає парадигму розвитку глобалізованого світу. Створення нових інновацій проектується безпосередньо на еволюцію сучасного суспільства. Щоб дослідити сучасний розвиток цифрових технологій, необхідно проаналізувати тенденцію протягом певного періоду еволюції інформаційно- комунікаційних технологій, аби прослідкувати та показати швидку зміну та динамічність притаманну інноваціям про яку було вже зазначено вище (рис.2.5). 120.0 100.0 80.0 60.0 40.0 20.0 0.0 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Абоненти мобільного зв'язку Особи, що користуються інтернетом Абоненти стаціонарного зв'язку Активні абоненти широкосмугового мобільного зв'язку Рис.2.5. Глобальний розвиток ІКТ з 2006-2020 рр. [25]37 По-перше, спостерігається загальна тенденція до зростання доступу та використання ІКТ. За винятком абонентів, що користуються стаціонарним телефоном, усі показники постійно зростають, навіть коли світова економіка На 100 осіб 40 переживала одну з найсерйозніших фінансових криз у 2008 році. Найголовніше, що у 2018 році вже більше половини населення планети використовує Інтернет, а саме 51,2%. По-друге, ми бачимо, що широкосмуговий доступ продовжує сильно зростати. Це необхідно для того, щоб задовольнити потреби сьогодні тих, хто все частіше використовують Інтернет для потокового перегляду відео чи інших корисних функцій. Зокрема, кількість активних абонентів мобільного широкосмугового зв'язку постійно зростає. Хоча на 2007 рік річний темп зростання на 100 жителів становив 19,5%. Вже на кінець 2018 року рівень глобального проникнення став 69,3%. Показник вже є досить високим проте ще є багато можливостей для подальшого покращення в наступні роки. Варто додати, що швидкість проникнення стаціонарних широкосмугових мереж також стрімко зростала - на 9,5 відсотка з 2005 по 2018 рік. По-третє, мобільний зв'язок стає все більш переважаючим. Абонентів стаціонарного зв’язку протягом тривалого часу стає все менше, тоді як абоненти мобільних стільникових телефонів постійно зростають, навіть коли на Землі вже є більше підписок, ніж людей. Мати широкосмугове з'єднання вдома часто є проблематичним у країнах, що розвиваються через високу вартість, пов’язану з ним, або загальну недоступність цифрової інфраструктури, хоча це часто єдиний реальний можливий шлях доступу до ІКТ у країнах, що розвиваються. Ми вже з’ясували, що значна кількість користувачів цифрових технологій використовують більше телефони та широкосмуговий телефонний зв’язок аніж стаціонарний, тому постає необхідність порівняти та прослідкувати ці показники по країнах за розвитком. Чи дійсно інновації використовують ефективніше розвинуті країни (рис. 2.6). 41 140 121.7 120 115.1 97.9 103.6 100 91 81.1 83 80 74.1 66.5 70.1 75.2 57.3 62 61 60 52.2 53.6 44.7 45.1 42.9 40 36.6 36.8 35.7 27.5 27.4 27.5 28.9 33.1 18.5 24.2 20 11.5 16.9 21.9 19.6 9 8.2 12.4 17.5 6.3 4.5 4.7 10.3 14.7 04..81 10..61 03.1 0.4 1.3 2.8 0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Розвинуті країни Країни, що розвиваються Світ у цілому Мало розвинуті країни Рис.2.6. Активні абоненти мобільного широкосмугового зв’язку на 100 жителів, за рівнем розвитку країн, 2008–2020 рр. [25] У розвинутих країнах, зростання було набагато швидшим, ніж у тих, що розвиваються, внаслідок чого темпи проникнення досягли майже 128 користувачів на 100 жителів у 2019 році. Тим не менш, все ще існує багато можливостей для подальшого зростання у країнах, що розвиваються в найближчі роки. Що стосується малорозвинених країн, де частота проникнення зросла практично з нуля в 2007 році до 28,4 підписки на 100 жителів у 2018 році, то ми бачимо тенденцію до розвитку. Згідно з графіком у розвинених країнах зростання абонентів на фіксовану широкосмугову мережу сповільнюється, тому, що ці країни наближаються до достатнього рівня насиченості. Оскільки зв'язок із стаціонарною широкосмуговою мережею зазвичай розділяють між всіма членами домогосподарства, швидкість проникнення навряд чи перевищить 50 відсотків. На 100 осіб 42 40 35 33.6 30.6 31.6 32.5 29.6 30 26.3 27.4 28.3 25.2 25 23.5 20.4 22 20 18 15 12.3 13.3 14.1 14.9 8.6 9.2 9.7 10.1 11.4 8.6 9.7 10.3 11.2 10 5.2 6.1 6.9 7.6 7.7 4.2 5 5.5 5.9 6.3 5 2.3 2.9 3.5 0.01 0.01 0.1 0.1 0.1 0.2 0.3 0.5 0.7 1.1 1.2 1.3 1.6 0 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Розвинені країни Країни, що розвиваються Світ у цілому Малорозвинені країни Рис.2.7. Абоненти широкосмугового стаціонарного зв’язку на 100 жителів, за рівнем розвитку країн, 2008-2020 рр. [25] У країнах, що розвиваються, після сповільнення у 2012 та 2013 роках приріст прискорився за останні п’ять років, досягнувши 11,2 підписки на 100 жителів у 2019 році. Ріст в малорозвинених країнах також був, хоча і з дуже низькою базою. Таким чином, порівнюючи мобільний і стаціонарний широкосмуговий зв'язок за групами країн, ми підтвердили, що просування високорозвинених країн на сучасному етапі, значною мірою залежить від цифрових технологій. Більш розвинені країни краще використовують і впроваджують новітні технології. Також, підтверджується і те, що хоч фіксований зв'язок зростає його частка займає менше, ніж мобільного. Це може бути через більш доступні ціни на мобільну широкосмугову послугу порівняно з фіксованою широкосмуговою мережею, а також більш широку доступність. Однією з найбільш затребуваних статистичних даних у галузі цифрових технологій є відсоток населення, що користується Інтернетом. Комісія з питань широкосмугового зв’язку з питань сталого розвитку зазначала " очікується, що половина населення світу буде підключена до Інтернету не пізніше до кінця 2019 року. Це залишає другу половину населення - за оцінками 3,8 мільярда На 100 осіб 43 людей - без зв’язку і не в змозі скористатися ключовими соціально- економічними ресурсами в нашому цифровому світі, що розширюється » (Широкосмугова комісія з питань сталого розвитку, 2018) [26]. 38 4 500 4 000 3 701 3 924 4 131 3 500 3 060 3 345 3 000 2 853 2 500 2 478 2 669 2 000 1 772 2 035 2 242 1 500 1 382 1 570 1 000 500 - 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 Рис.2.8. Особи, які користуються Інтернетом, мільйони осіб за 2006–2020 рр. [25] Як показано на рисунку, половина населення світу вже користується Інтернетом до кінця 2018 року. На кінець 2019 року Інтернет використовує 3,9 мільярда людей, що порівняно з 1,3 мільярдом у 2007 році. Незважаючи на те, що показник перетинає важливий поріг, необхідно досягти значного прогресу для досягнення цілей порядку денного та Комісії з питань широкосмугового зв’язку до 2030 року. Внутрішні та міжнародні опорні мережі, магістралі передачі даних є важливими складовими інтернет-інфраструктури. Пропускна здатність цих шляхів передачі впливає на швидкість, з якою інформація надсилається користувачам. Міжнародна пропускна здатність означає загальну використану потужність міжнародних зв'язків між країнами для передачі інтернет-трафіку, а також інший трафік (наприклад, міжнародна приватна орендована схема, віртуальний приватний мережевий протокол Інтернет і Інтернет-протокол голосової передачі). Таким чином, цей показник забезпечує інформацію про 44 швидкість та якість, з якою населення країни може користуватися Інтернетом та іншими міжнародними комунікаційними даними [26]. Розвинуті країни 189 Країни, що розвиваються 91 Світ у цілому 118 Малорозвинені країни 21 Америка 130 Європа 211 Азіатсько-Тихоокеанський регіон 102 Арабські держави 112 Країни Африки 31 0 50 100 150 200 250 Рис.2.9 Міжнародне використання пропускної здатності на користувача Інтернету (кбіт / с) за 2019 рік [25] Найпоширенішим еталоном є поділ використання міжнародної пропускної здатності на відсоток населення, яке використовує Інтернет в країні. Згідно з даними 2019 року у розвинених країнах користувачі Інтернету мали найвищу міжнародну пропускну здатність у своєму розпорядженні - 184 кбіт / с, що в 2 рази перевищує доступну пропускну здатність у країнах, що розвиваються, і в 9 разів перевищує у малорозвинених країнах. Щодо регіонів, то було зареєстровано найвищу міжнародну пропускну здатність в Європі - 211 кбіт / с, за нею йдуть три регіони зі швидкістю між 100 і 130 кбіт / с. В Африці відповідна цифра становила лише 31 кбіт/ с. Відповідно, ми можемо зробити висновок, що швидкість інтернету також відіграє дуже важливу роль та є одним з основних показників розвитку економіки країни. 45 Навички ІКТ є основою для участі в сучасному інформаційному суспільстві, вони позитивно співвідносяться із економічною продуктивністю. Для кожної країни значення базових навичок є найбільшим серед наступних чотирьох комп'ютерних дій: копіювання або переміщення файлу чи папки, використання інструментів вставки для дублювання або переміщення інформації в документі, відправка електронних листів з вкладеними файлами і їх передача між комп'ютером та іншими пристроями. Значення для стандартних навичок є найвищим серед наступних чотирьох комп'ютерних дій: використання базової арифметичної формули в електронній таблиці; установка нових пристроїв; створення електронних презентацій з програмним забезпеченням та його пошук, завантаження, встановлення і налаштування. Значення для просунутих навичок: написання комп'ютерної програми з використанням спеціалізованої мови програмування [26]. 80 70 60 50 40 30 20 10 0 Розвинуті країни Світ в цілому Країни, що розвиваються Малорозвинені країни Базовий рівень Рівень стандарт Розширений рівень Рис.2.10 Відсоток осіб, які мають навички ІКТ, за рівнем розвитку країн, 2020 рік [25] Діаграма показує, що відбувається прогресування від базових навичок до передових на всіх рівнях розвитку. За кожною категорією більшість людей у розвинених країнах володіють цими навичками, ніж люди, що живуть у країнах, які розвиваються. Відсотки у малорозвинених країнах знову були нижчими за відсотки всіх країн за розвитком. Зважаючи на важливість навичок 46 ІКТ для соціального та економічного розвитку, це є серйозним обмеженням для зростання потенціалу країн, що розвиваються, та малорозвинених. Варто відзначити, що головним показником зростання цифрових технологій у країнах світу є Індекс розвитку ІКТ. Це комплексний показник, який характеризує здобутки країн в контексті розвитку інформаційно- комунікаційних технологій. Він вираховується за методикою Міжнародного союзу електрозв'язку, спеціалізованого підрозділу ООН, що окреслює світові стандарти у сфері ІКТ. Індекс розробили у 2007 році на основі 11 показників, якими Міжнародний союз електрозв'язку користується в своїх оцінках розвитку ІКТ. Індикатор зводить ці показники в єдиний критерій, який покликаний порівнювати досягнення країн світу у розвитку ІКТ та використовується як інструмент для проведення порівняльного аналізу на глобальному, регіональному та національному рівнях. Ці показники стосуються доступу до ІКТ, використання ІКТ, а також навичок, тобто практичного знання цих технологій населенням країн, охоплених дослідженням. Рівень розвитку ІКТ на сьогодні є одним з найбільш важливих показників економічного і соціального благополуччя держави. Перша десятка лідерів з цифровізації розвиваються майже на одному рівні. Норвегія та Люксембург взагалі мають однаковий показник – 8,47. Ніхто ще не досяг позначки 10, проте це створює більший масштаб для піднесення та збільшення ІКТ у країнах світу та дає мотивацію для інших країн, які ще можуть перевершити світових лідерів. Таким чином, визначення індексу динаміки розвитку ІКТ-галузі має важливе значення для складання рейтингу країн за швидкістю розвитку даної сфери і аналізу успішності стратегічних підходів, обраних державами в даному напрямку. Отже, цифрові технології мають позитивний вплив на економічне зростання країн. Існує також багато соціальних вигод, пов'язаних із використанням ІКТ. Тому не дивно, що доступ до цифрових технологій та використання ІКТ сильно зростають за останнє десятиліття. Як результат, 47 більше половини світового населення зараз в Інтернеті. Однак зростання сповільнюється за низкою показників, особливо в найрозвиненіших країнах, де видно дані насичення. Це дозволяє країнам, що розвиваються, включаючи малорозвинені, запровадити заходи щодо зменшення цифрового розриву. Доступ до телекомунікаційних мереж продовжує зростати, зокрема для мобільних з'єднань, особливо в країнах, що розвиваються. Доступ до Інтернету також продовжує збільшуватися. Більшість користувачів підключаються через широкосмуговий зв’язок. Нові показники показують, що в розвинених країнах більшість фіксованих широкосмугових з'єднань пропонують швидкість більше 2 Мбіт / с, але в багатьох країнах, що розвиваються, особливо в малорозвинених, населення все ще страждає від низької швидкості та високої вартості, що підтверджується глобальними оцінками міжнародної пропускної здатності. 2.3. Роль інновацій у технологічному розвитку світової економіки Розвиток соціальних, економічних та технологічних трансформаційних процесів у часі й за країнами світу відбувається вкрай нерівномірно, що обумовлює системну асиметрію світового господарства, яка проявляється в асинхронності розвитку країн та регіонів світу, різнорівневому характері участі країн у техноглобалізаційних процесах, глобальних фінансових дисбалансах, диспропорційності інноваційного й інфраструктурного розвитку країн, поглибленні диспропорцій щодо участі країн у глобальній економічній системі тощо. Свідченням масштабів асиметрії інноваційного розвитку можуть слугувати сучасна структура світового ринку високотехнологічних товарів і послуг, структура світового ринку прав інтелектуальної власності, державна та галузева структура витрат на фінансування НДДКР, динаміка інноваційного розвитку різних країн і регіонів світу. 48 Технологічні асиметрії на сьогодні проявляються в монополізації провідними державами високотехнологічного сектора світової економіки. У 2018 році глобальні витрати на НДДКР становили 1,558 трлн дол. США, що становить близько 1,8% світового валового продукту та лише на 2,7% перевищує показник витрат 2017 року. Із цієї суми на США припадало 28,9% глобальних витрат на НДДКР, Китай – 16,6%, Японію – 10,5%, Південну Корею – 4%, ЄС – 22,4% (в тому числі Німеччину – 5,9%, Францію – 3,3%, Великобританію – 2,8%), що в сумі складає 82,5% і свідчить про значний рівень концентрації світових НДДКР у зазначених центрах інноваційного розвитку. У структурі ліцензійної торгівлі домінуючі позиції займають промислово розвинені країни – частка тріади ЄС, США, Японії в загальному обсязі надходжень роялті та ліцензійних платежів залишається практично незмінною: 93,8% (США – 52,4%, Японія – 12,4%, ЄС – 28,9%) у 2005 р. і 93,6% (США – 51,3%, Японія – 13,2%, ЄС – 29%) у 2018 р. [27]. Поряд з високою концентрацією інноваційної активності промислово розвинених країн відбувається й поступове втягування в глобальні технологічні процеси менш розвинених, перш за все з Азійського регіону. Зазначені тенденції дозволяють виділити три типи країн у сучасній світовій економіці: постачальники інноваційних технологій, постачальники інноваційних товарів та постачальники сировини. Країни-постачальники інноваційних технологій максимально повно використовують свій потенціал для прискореного створення новітніх технологій у передових галузях економіки, що є властивістю їхнього бізнес- середовища і не потребує жорсткого втручання держави в інноваційну сферу. Розвиток цих країн є випереджаючим, а взаємодія між ними в рази перевищує масштаби взаємодії з іншими країнами, що зумовлено на макрорівні завданнями національної економічної безпеки, а на мікрорівні – бажанням зберегти свої конкурентні переваги. Ці країни характеризуються поступовою дематеріалізацією виробництва – більша частина ВВП генерується у сфері 49 послуг, виробничі потужності переміщені в інші країни, комерціалізація інновацій забезпечується через продаж ліцензій, а не безпосереднім виробництвом товарів. Експорт технологій відбувається в міру їх старіння через механізми міжнародного інвестування та ліцензійну торгівлю. До цих країн можна віднести США, Японію і країни ЄС-15 (перш за все, Німеччину, Францію, Великобританію, Нідерланди, Швецію, Данію, Фінляндію). Тріада ЄС, США та Японія контролюють 93,6% світового експорту ліцензій (США – 51,3%, Японія – 13,2%, ЄС – 29%) та 55,7% світового експорту капіталу (США – 23,6%, Японія – 8,8%, ЄС – 23,3%) [27]. Країни-постачальники інноваційних товарів – це країни, які за рахунок ефективної інноваційної політики держави змогли здійснити структурну перебудову промисловості в напрямі збільшення частки високотехнологічних галузей і створити у своїй економіці точки технологічного зростання. Основним джерелом розвитку цих країн виступають імпортовані технології та, як правило, іноземний капітал. Цю групу країн можна умовно поділити на два типи: – країни, котрі поступово переходять від наздоганяючого розвитку до технологічного лідерства, поєднуючи імпорт інновацій із створенням власних технологічних розробок (наприклад, Південна Корея, Китай, Сінгапур та Індія), – ці країни контролюють понад 1/3 світового експорту високотехнологічних товарів (Китай – 20,6%, Сінгапур – 6,6%, Південна Корея – 5,7%, Індія – 0,6%); – країни, які на сучасному етапі ще не мають передумов створення власних передових технологій і лише користуються надбаннями інших країн. При цьому наявний рівень розвитку. Монополізація капіталу призводить до монополізації НДДКР, а наявність потужних корпорацій надає країнам найважливішу на сьогодні конкурентну перевагу – спроможність до здійснення масштабних дослідницьких проектів, у результаті яких можуть бути створені базисні інновації, що формують нові 50 покоління техніки й технології, значно видозмінюють економічне середовище й тим самим спроможні забезпечити країнам-інноваторам довгострокове технологічне лідерство у світі. З точки зору монополізації транснаціонального капіталу, лідируючі позиції у світовій економіці займають США та Японія – 40% капіталу найбільших ТНК світу припадають на ці країни. Однак глобальна фінансова криза, яка зумовила довгострокову рецесію розвинутих економік, і стрімкий розвиток економік нових індустріальних країн (перш за все Китаю та Індії) призвели до значних змін у структурі транснаціонального капіталу (табл. 2.3). Таблиця 2.3. Розподіл найбільших компаній (Forbes Global 2000) за країнами світу [28] 2009 рік 2019 рік Зміна Назва Активи, Виручка, Активи, Виручка, країни Кількість млрд. млрд. млрд. млрд. дол. дол. Кількість дол. дол. Кількість США США США США США 693 26 789.52 9 090.86 523 33 429.90 10 807.60 -170 Японія 320 11 183.09 3 417.21 258 17 255.20 4 710.60 -62 Китай 64 1 694.10 391.54 185 14 372.60 2 943.40 121 ВБ 125 8 937.82 1 805.85 90 14 014.00 1 999.50 -35 Франція 67 6 163.78 1 571.89 63 11 189.70 2 083.40 -4 Німеччина 58 5 964.14 1 572.29 53 7 771.00 2 019.30 -5 Канада 60 2 530.29 530.31 66 5 382.20 813.70 6 Італія 46 3 166.85 633.90 34 4 771.20 807.10 -12 Швейцарія 39 3 677.43 557.29 45 4 662.20 948.00 6 Іспанія 29 2 096.83 333.64 28 4 433.70 587.80 -1 Інші країни 499 16 286.69 4 226.5 655 31 179.2 8513.3 156 Всього 2000 88 490.54 24 131.28 2000 148 36 233.70 0 460.90 Незважаючи на те, що корпоративний сектор відіграє ключову роль у фінансуванні та проведенні НДДКР, а також у патентуванні їх результатів, основна частина фундаментальної науки, як і раніше, базується в університетах, що виступають у ролі основного генератора нових знань та технологій. Дослідницькі університети часто розглядають як центральну ланку 51 інноваційних мереж, які можуть бути визначені як складні відкриті організаційні структури, що складаються з великої кількості самостійних суб’єктів, об’єднані партнерськими зв’язками у сфері бізнесу, технологій та наукових досліджень, що забезпечують максимальне використання ними наявних науково-технічних ресурсів для виробництва і реалізації товарів та послуг, розвитку інноваційного, виробничого й кадрового потенціалу на базі єдиного комунікаційно-інформаційного простору. Відтак конкурентні переваги національних інноваційних систем багато в чому визначаються такими чинниками, як якість наукового та освітнього секторів, забезпеченість країни дослідниками й масштабами співробітництва між бізнесом і науковими установами. У цьому контексті безперечним лідером як за якістю дослідницьких та освітніх установ, так і за ступенем їх залучення в бізнес-проекти корпорацій є США (табл. 2.4). Таблиця 2.4 Розподіл ТОП-400 університетів світу за країнами, 2019 р. [29; 30] Кількість університетів, що входять до ТОП 400 Країна за методикою за методикою за методикою Thomson Reuters Shanghai Jiao Tong URAP Research University Laboratory США 111 137 117 Великобританія 48 33 45 Німеччина 25 30 27 Австралія 19 16 17 Канада 19 18 18 Італія 14 12 14 Японія 13 16 14 Нідерланди 13 12 13 Франція 12 16 14 Швеція 10 11 10 Китай 15 24 16 Швейцарія 8 7 8 Бельгія 7 6 7 Іспанія 7 7 7 Австрія 6 3 5 Інші країни 73 52 68 Висока якість американських дослідницьких університетів пояснюється їх інноваційністю, достатністю ресурсів для проведення досліджень, високою 52 концентрацією талантів, системною інтеграцією дослідницької та освітньої діяльності, поглибленням міжнародного співробітництва, високим рівнем наукової продуктивності викладачів тощо. Порівнюючи національні моделі інноваційного розвитку, слід наголосити на принципових стратегічних відмінностях, закладених в основу державної інноваційної політики різних країн. Зокрема, серед країн – інноваційних лідерів можна виділити такі групи: 1. Країни – лідери в науці, орієнтовані на реалізацію великих цільових проектів. Як правило, значна частка науково-технічного потенціалу цих країн зосереджена в державному секторі економіки (США, Японія, Великобританія і Франція). 2. Країни, орієнтовані на розвиток сприятливого інноваційного середовища та раціоналізацію всієї структури економіки (Німеччина, Швеція, Швейцарія). 3. Країни, що розвивають сприйнятливість до досягнень світового науково-технічного прогресу і координують дії різних секторів у науково- технічній галузі (Південна Корея, Сінгапур); 4. Країни з новою моделлю науково-технічного розвитку, орієнтовані на створення розвиненого індустріального середовища з використанням фактора інновацій. Розвиток економік країн цієї групи відбувається за рахунок запозичення досягнень світового науково-технічного прогресу (Китай, Індія). Характерною рисою розвитку національних інноваційних систем країн – ключових інноваторів є поглиблення ступеня їх взаємодії й інтегрованості між собою. Поступово формується міжнародна інноваційна система в ЄС, у межах якої відбувається формування міжнародного простору для проведення досліджень та інноваційної діяльності. Розбудова й розвиток міжнародного простору для проведення досліджень та інноваційної діяльності відбувається одночасно з поглибленням економічної інтеграції країн і є результатом виникнення міжнародних інноваційних процесів, стадії яких відбуваються в різних країнах. 53 Орієнтація на інновації та розвиток сектора ІТ забезпечує економічне зростання всіх розвинених і деяких країн, що розвиваються (Японія, Китай, Ізраїль, Малайзія, Індія). Саме уряди цих держав були основними інвесторами в сфері високих технологій, а також здійснювали підтримку даної галузі в формі преференцій, створення прозорих умов для ведення бізнесу, всебічної підтримки малого і середнього бізнесу. До першої десятки країн з найбільш ефективним використанням інформаційних технологій у 2016 р. ввійшли Сінгапур, Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, США, Велика Британія, Люксембург і Японія (рис. 2.11). У середньому ця група країн із високими темпами досягнутої економіки з найвищими показниками індексу мережевої готовності - економічний ефект на 33% вищий, ніж в інших розвинених країнах. Погіршення позицій США фахівці пояснювали напруженою політичною ситуацією в країні, а також деякої плутаниною в управлінській структурі. Рис. 2.11. Індекс мережевої готовності країн світу у 2020 р. [31] Аналізуючи географічну структуру світового ринку інформаційних технологій визначено, що США незмінно входять до п’ятірки країн-лідерів за обсягами як експорту, так і імпорту інформаційних технологій, незважаючи на 54 зростаючу конкуренцію на даному ринку з боку розвинених і країн, що розвиваються. Серед інших країн-лідерів інформаційного ринку – деякі європейські країни, Канада, Сінгапур, країни Південно-Східної Азії з динамічним венчурним капіталом, що є економічним рушієм ринку високих технологій. Європа зайняла друге місце за величиною регіоном, що становило близько 30% ринку, але все більш зростаючу роль на глобальному ринку ІТ починають грати компанії виробники з Індії та Китаю. Так, наприклад, індійська компанія постачальник ІТ послуг Tata Consultancy Services за рівнем ринкової капіталізації випереджає Dell і EMC. А китайські інтернет гіганти — Baidu, Tencent Holdings і NetEase.com - входять до переліку лідерів галузі ІТ за темпами зростання доходів й рентабельності [32]. ІТ ринок, разом з телекомунікаційним ринком та ринком телерадіомовлення є одним із сегментів інформаційно-комунікаційного ринку, а у свою чергу, ІТ-ринок структурно складається з ринків комп’ютерного та офісного апаратного забезпечення, ринку ІТ-послуг (ІТ-аутсорсингу, розробки готових програмних комплексів та інших ІТ-послуг) та ринку програмного забезпечення. У даний час відбувається зміна епох: епоха донині актуальних IT- продуктів, таких як корпоративні бази даних, сервери, мережеві адаптери витісняються новішими продуктами, що змінюють модель споживання, а саме: «хмарні» обчислення, IT-мобільність, BigData - інструменти з обробки великих масивів неструктурованих та структурованих даних, SocialBusiness - схеми розвитку бізнесу в соціальних мережах тощо [33]. Розвиток нових технологій набирає обертів у всьому світі. Нові розробки, такі як 3D-принтер, великі дані, «хмарні» обчислення, стали новими окремими галузями. Проте багато традиційних галузей, зокрема охорона здоров'я та страхування, досі не використовують увесь потенціал таких технологій, як штучний інтелект (АІ), щоб змінити звичні методи роботи. Нещодавно в таких 55 галузях, як логістика, охорона здоров'я та страхування, з'явилися справжні революційні компанії. Вивчивши звіти авторитетних наукових журналів та найбільших світових ЗМІ, ми склали список підривних інновацій, які визначають технологічний ландшафт у всьому світі та формують наше майбутнє. 1. Літій-металеві батареї. Літій-металеві акумулятори можуть змінити розміщення сил на авторинку. Їхня енергетична щільність дорівнює 1 кВт·год на літр об'єму, що майже вдвічі більше, ніж у літійних батарей. 2. Вакцини на основі матричної РНК. РНК-вакцина - одна з найпередовіших розробок у медицині за останні 20 років. Зараз є дві вакцини, створені за цією технологією: Pfizer та Moderna. Обидві – проти коронавірусу. Звичайні – векторні – вакцини містять ослаблений чи неактивний збудник вірусу. Вакцини на основі мРНК спонукають організм виробляти фрагмент білка, що міститься в збуднику COVID-19, який відразу атакує імунна система. В результаті виникає сильний імунітет до вірусу, організм стає стійким до зараження. Матричні (інформаційні) РНК хороші тим, що їх легко модифікувати під будь-який новий штам вірусу. Їх також можна використовувати для боротьби з інфекціями (наприклад, малярією), раком, серповидноклітинною анемією, ВІЛ та іншими тяжкими захворюваннями. 3. GPT-3. На сьогоднішній день найдосконаліша нейромережа на базі NLP (тобто алгоритмів розпізнавання тексту) — GPT-3. Це нейромережа- трансформер, яка здатна генерувати зв'язні відповіді у діалозі з людиною. Обсяг використовуваних даних і параметрів у 100 разів перевершує попереднє покоління - GPT-2. Один із найперспективніших напрямів у розвитку ІІ та нейромереж — це розширення діапазону сприйняття. Нині алгоритми вміють розпізнавати зображення, особи, відбитки пальців, звуки та голос. 4. Захист даних щодо моделі Data Trusts. За час пандемії кількість кібератак помітно зросла. Лише у першій половині 2020 року було зламано 36 млрд облікових записів та акаунтів. У результаті багато компаній постраждали від витоків і змушені були посилити кібербезпеку. Але причина витоків може 56 бути не лише у слабкому захисті даних, але й у тому, що сама модель їхнього збору та зберігання застаріла. Data Trusts - новий підхід, який може все змінити. У цьому випадку створюється особливий довірчий фонд, який зберігає та управляє даними людей за їх дорученням та від їхнього імені. 5. Wi-Fi 6 та 5G. Нові стандарти зв'язку та бездротового інтернету, з одного боку, допомагають працювати віддалено з однієї точки на високій швидкості, з іншого — сприяють розвитку інтернету речей та штучного інтелекту, зроблять передачу даних безпечнішою. Головні переваги, які забезпечує 5G: поліпшений мобільний широкосмуговий зв'язок: швидкісна передача потокового відео в соцмережах та онлайн-сервісах з мінімальними затримками передачі сигналу (всього 1–2 мс); масштабний інтернет речей: за даними Accenture, за допомогою 5G стане можлива підтримка до 1 млн. пристроїв на кв км; критично важливі послуги. Новий стандарт зв'язку забезпечить безперебійну роботу автономних безпілотників або дистанційних відділень інтенсивної терапії. Рис. 2.12. Прогноз зростання мережі (2020 і 2023 р.) 6. Віртуальна та доповнена реальність. За даними Statista, ринок AR та VR у 2020 році оцінювався у 18,8 млрд. дол. США Це втричі більше, ніж у 2016-му. Аналітики PwC у 2019 році 57 прогнозували, що кількість співробітників, які використовують VR та AR у своїй роботі, зросте з 500 тис. до 23 млн. дол. США до 2030 року. Сьогодні ці технології використовують у охороні здоров'я — щоб навчати хірургів або проводити операції з даними діагностики у вигляді голограм та онлайн-консиліумом лікарів. На початку лютого 2021 Microsoft провела онлайн-трансляцію 12 операцій, виконаних в MR - змішаної реальності. Хірурги з 13 країн змогли підключитися в режимі онлайн та бачити всі дані діагностики у вигляді голограм та консультувати один одного. У ритейлі AR дозволяє приміряти товари, помістити меблі в інтер'єр перед покупкою, а також отримувати персоналізовані пропозиції. В освіті доповнена та віртуальна реальність допомагають глибше залучити до процесу та деталей змоделювати середовище, яке вивчають у класі. Технологію використовують і у корпоративному навчанні. Архітектори та дизайнери представляють проекти в масштабі 1:1 за допомогою віртуальної та доповненої реальності замість звичайних 3D-рендерів. В автомобільній промисловості VR дозволяє інженерам експериментувати з дизайном та конструкцією нових моделей на стадії розробки концепту. Але головною сферою, де віртуальна та доповнена реальність особливо затребувані, залишаються ігри та розваги. Найшвидше в найближчі сім років зростатиме ринок пристроїв із розпізнаванням жестів — рукавички для VR та AR: за даними «Grand View Research», з 2021 по 2028 рік щорічне зростання ринку складе в середньому 18%. 7. 3D-друк Під час пандемії COVID-19 адитивні технології стали вигідною альтернативою традиційному виробництву, що потребує величезних інвестицій та ресурсів. Ще одна вагома перевага – значно менший рівень відходів. Обсяг світового ринку 3D-друку у 2019 році оцінювався у 11,58 млрд. дол. США, а з 2020 по 2027 рік його середньорічний приріст становитиме понад 14%. До 2027 року у світі буде 8 млн 3D-принтерів — майже вшестеро більше, ніж у 2018-му. 77% їх припадає на промислові принтери. За допомогою 3D-друку вже 58 створюють одяг та взуття, предмети інтер'єру, механічні деталі та навіть протези. У медицині та охороні здоров'я на 3D-принтерах друкують кабелі та інші деталі для медичного обладнання. Ще один дивовижний експеримент — 3D-друк фрагментів людських кісток прямо в організмі замість пошкоджених або втрачених. Для цього використовують спеціальні біосумісні чорнила. 8. «Зелений» водень «Зелений» водень сьогодні є частиною глобальної світової стратегії зниження вуглецевого сліду і переходу на відновлювані джерела енергії. Разом з електрокарами водневі двигуни мають стати головною альтернативою транспорту на дизельному паливі. «Зелений» водень одержують екологічно чистим способом без застосування атомної енергії та природного газу. Найнешкідливіший метод — електроліз, коли через воду пропускають електричний струм. Це дозволить позбутися 830 млн т шкідливих викидів вуглекислого газу на рік. 9. Обчислення як сервіс. Модель «обчислення як послуга/сервіс» (CaaS – Calculation As A Service) або периферійні обчислення – глобальний тренд, поряд із програмним забезпеченням як послуга (SaaS – Software As A Service), інфраструктурою як послуга (IaaS – Infrastructure As A Service) та платформою як послуга (PaaS – Platform As A Service). Типовий приклад такої моделі – онлайн-ігри або онлайн- кінотеатри. Ви оплачуєте підписку, але контент не зберігається у вас, а запускається онлайн на сервері постачальника послуг. Компанії набувають доступу до хмарних сервісів, щоб заощаджувати на ІТ-інфраструктурі та підтримці, а також не перевантажувати локальну мережу. Це дозволяє швидко розгорнути та протестувати новий онлайн-сервіс або ПЗ, розмістити віртуальну АТС та об'ємні бази даних. Пандемія змусила багатьох змінити бізнес-модель та перерозподілити ІТ-ресурси у бік хмарних сервісів. 10. Голосовий пошук та голосові помічники 59 Розпізнавання голосу та NLP (нейролінгвістичне програмування) у нейромереж досягло тієї стадії, коли голосові помічники цілком здатні замінити реальних людей або текстовий пошук. Компанії «Google», «Apple» та «Amazon» вкладають все більше ресурсів у розвиток цього напряму. Сьогодні ми цілком можемо обійтися без текстового пошуку: розумні колонки та голосові помічники шукають потрібну нам інформацію, запускають треки та підкасти, ставлять нагадування та набирають номери. Голосову навігацію використовують в управлінні безпілотниками, а голосові чат-боти приходять на зміну живим консультантам та операторам кол-центрів. Згідно зі звітом «Google», 27% людей у світі використовують голосові помічники на смартфонах. За даними «Adobe Analytics», 47% власників розумних колонок використовують їх для пошуку, 46% – прослуховування новин, 34% – щоб запитати адресу або отримати інструкції. «Google» стверджує, що 62% замовляють за допомогою розумних стовпчиків товари в мережі. З кожним роком голосові помічники завдяки ІІ стають все розумнішими. У 2013 вони могли розпізнавати 77% слів, а сьогодні — вже 97%. У березні Європейська рада із захисту даних (EDPB) опублікувала рекомендації щодо віртуальних голосових помічників. В організації стурбовані тим, який обсяг даних вони використовують і чи використання цих даних регламенту GDPR. Зокрема, голосових помічників все частіше використовують для машинного навчання алгоритми розпізнавання голосу, біометричної ідентифікації та складання профілів для таргетованої реклами. Таким чином, темпи розвитку науки та сучасних технологій дійсно вражають. Так, ті технології, що десять років тому можна було побачити лише у фантастичних фільмах, зараз уже стають невід'ємною частиною нашого життя. Згідно з дослідженням, пандемія виявила цілий комплекс нових проблем для бізнесу: як реагувати з точки зору операційної діяльності та комунікацій з клієнтами; як виправдовувати очікування споживачів, що постійно змінюються; як «розтягнути» їхню емпатію в часі, паралельно борючись за виживання в 60 умовах нестабільної економіки. Всі ці питання стають основою для розвитку інноваційної діяльності у сучасному світовому господарстві. 61 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 3.1. Напрями активізації розвитку інновацій та технологій в Україні та світі Важливим трендом сьогодення залишається швидкий розвиток науково- технічного прогресу. Щороку в світі відбувається все більше технологічних проривів, а ринок у свою чергу може оперативно задіювати нові технології й поширювати їх більш швидкими темпами, ніж раніше. Сьогодні споживач отримує нові продукти всього за кілька місяців після їх винаходу. Нині впровадження цифрових технологій є стратегічним пріоритетом для будь-якого бізнесу. У жовтні-грудні 2019 року аналітики «Accenture» провели дослідження опитавши майже 6700 топ-менеджерів компаній в 27 країнах світу: переважна більшість в 94% запевнили, що темпи впровадження інновацій в їхніх компаніях за останні три роки прискорилися і 6% вказали, що темпи не змінилися, а випадків сповільнення не було зареєстровано [34]. Найбільш істотними перспективними факторами розвитку науково- технічного прогресу є наступні: швидкий розвиток технологій групи РІРК: технології розподілених реєстрів (Р), штучного інтелекту (І), розширеної реальності (Р) та квантових обчислень (К); демографічна цифрова аналітика, яка дозволяє оперативно і точно знайти цільову клієнтську нішу для виробників; орієнтація роботодавців на співробітників типу «людина+», яка вміє поєднати свої навики з новими технологіями та швидко навчатися; подальший розвиток технологій цифрової безпеки у напрямі розширення співпраці компаній; Розвиток ринків «миттєвої дії», які вимагають у виробників детально прогнозувати попит щоб миттєво реагувати на нові потреби клієнтів. Сучасні компанії повинні вміти адаптувати продукти до вимог клієнта враховуючи наявні у них персональні дані. 62 Сьогодні швидкий науково-технічний прогрес супроводжується стійкою динамікою зростання витрат на інновації. Однак з огляду на уповільнення темпів економічного зростання в 2019 році збереження цієї тенденції виявляється під питанням. Однією з основних перспективних тенденцій розвитку сучасного світового господарства є швидкий розвиток інформаційно- комунікаційних технологій (ІКТ), що зумовлює швидке зростання капіталізації компаній, що працюють у цій сфері. На перші позиції висуваються технологічні компанії, які створюють світові інформаційно-комунікаційні платформи, – зокрема «Apple», «Amazon» і «Microsoft». Саме вони нині витісняють традиційні промислові корпорації, які виробляють фізичні об’єкти. За останні 5 років рейтинг компаній з найбільшою капіталізацією змінився наступним чином. Так, у 2013 році у пʼятірці компаній з найбільшою капіталізацією лише «Apple» представляла ІКТ Решта компаній працюють у інших сферах: «Exxon» і «PetroChina» є нафтовими компаніями; «Wallmart» – торговельною мережею; «Berkshire Hathaway» працює з інвестиціями, які переважно повʼязані з промисловістю та транспортною інфраструктурою. Однак у 2020 році всі 5 компаній верхівки рейтингу капіталізації вже представляли сектор ІКТ [35]. Це наступні компанії: «Apple» - виробник персональних комп'ютерів, планшетів, аудіоплеєрів, смартфонів, програмного забезпечення; «Alphabet Inc.» — міжнародний конгломерат компаній, до якого увійшла компанія «Google» та інші компанії, пов’язані з її засновниками; «Microsoft Corporation» — виробник програмного забезпечення; «Amazon.com» — інтернет-сервіс, орієнтований на продаж товарів та послуг, який у 2019 році став найдорожчим у світі, випередивши компанію Microsoft; «Tencent» — китайська телекомунікаційна компанія, відома підтримкою месенджерів QQ та WeChat. Одним з глобальних інноваційних трендів у галузі фінансів є швидке поширення криптовалют. Сьогодні світовий ринок криптовалют оцінюється у 63 суму понад $ 200 млрд. [36]. Список компаній, що працюють з криптовалютами, постійно зростає. Криптовалютою можна розплатитися в кафе та інтернет-магазинах. З'являються банкомати, що дозволяють здійснювати операції з біткойнами. У криптовалюті зацікавлені великі, відомі корпорації інтернет-сфери, наприклад, компанії «Google» і «Apple», на рахунках яких в різних країнах накопичені значні віртуальні кошти [37]. Загалом вказані тенденції взаємодіють з іншими трендами глобальної економіки такими як глобалізація та економічна конвергенція: сприяють їх розвитку, посилюють їх та самі піддаються їхньому впливу. Очікується, що їх вплив на розвиток світової економіки буде стрімко зростати. Вважається, що базовими інноваційними технологіями наступного (шостого) технологічного укладу стануть: NBIC-технології (нано, біо, нові інформаційні і когнітивні технології) або МАНБРІК-технології (комплекс медичних, адитивних, нано- та біотехнологій, робототехніки, інформаційних та когнітивних технологій). Україні слід зосередити увагу на розробці та впровадженні власних інновацій та залученні успішних закордонних технологій для забезпечення належної конкурентоспроможності вітчизняної економіки в умовах посилення глобалізації світового господарства. Перехід до ринкової економіки потребує суттєвого підвищення гнучкості виробництва та сприйнятливості до інновацій. Новостворені підприємства наукомісткого сектора, на відміну від традиційних, орієнтуються на повний цикл, що включає стадію НДДКР та освоєння виробництва нових товарів та послуг. Інновації пов'язують різні за характером та способами управління галузі господарської діяльності: науку, виробництво, інвестиції, реалізацію продукції. Удосконалення стилів та прийомів інноваційного управління, швидке та адекватне реагування на зміну кон'юнктури ринку, розвиток нових напрямків інструментів у роботі підприємств тощо. дають можливість інноваторам використати всі види резервів для успішної інноваційної діяльності. Сфера інновацій та технологій відіграла найважливішу роль у боротьбі з коронавірусною інфекцією, починаючи з розшифровки вірусу, розробки 64 вакцин, методів лікування та діагностики та закінчуючи розробкою та реалізацією антикризових заходів підтримки найбільш постраждалих галузей економіки. Також пандемія, своєю чергою, справила масштабний вплив на інновації та технології. Глобальний пошук рішень для зупинення коронавірусної інфекції COVID-19, з одного боку, сприяв зростанню мільярдних інвестицій у сферу НТП, безпрецедентним чином розширив міжнародне співробітництво у цій сфері, зміцнив авторитет науки у суспільній свідомості, з іншого — виявився своєрідним краш-тестом науково-технічних. політик як національного, і міжнародного рівня. Внаслідок економічної кризи та дефіциту бюджетів, що виникли через локдаун та інші заходи усунення поширення вірусу, найближчими роками можуть різко скоротитися державні та приватні витрати на дослідження та інновації, прогнозують автори огляду. Така ситуація може завдати серйозної шкоди розвитку сфери інновацій, у той час, як її потенціал необхідний і для боротьби з іншими глобальними викликами, насамперед зі зміною клімату, переходу до більш стійкого майбутнього. У зв'язку з цим ОЕСР рекомендує урядам розробити системні заходи щодо захисту національних інноваційних систем, включити їх до пакетів заходів стимулювання та відновлення економік, а також використати нові можливості для проведення необхідних реформ. Особливо важливою є роль держави в інноваційному процесі. Раніше роль держави в інноваційному процесі полягала у створенні інноваційного середовища та фінансуванні фундаментальної науки та нових розробок. У світі швидкість змін зростає, і роль держави стає ще більш значущою. Воно може прискорити темпи розвитку окремих галузей, стимулювати міжгалузеву співпрацю та допомогти усунути перешкоди для інновацій (законодавчі та інфраструктурні). Перший фактор успіху інновацій – це попит на нові технології та продукти. Державне замовлення на інновації – стимул для інноваційної діяльності університетів, дослідницьких інститутів та компаній. Наприклад, 65 такі невід'ємні елементи смартфонів, як GPS, сенсорні екрани та доступ в інтернет спочатку розроблялися на замовлення Міноборони США, а сонячні батареї та технології акумуляторів «Tesla» – за грантової підтримки Міненерго США. Держава вибірково спонсорує фундаментальні та прикладні дослідження з пріоритетних для нього напрямів або дослідження, що мають потенціал. Тобто йдеться не лише про питання національної безпеки та оборонного комплексу, а й дослідження за межами цих тем. Надалі потрібно буде змінити ставлення до інвестицій в інновації, підвищити толерантність до ризику, бо лише мала частина інноваційних проектів закінчується грандіозним успіхом. Спростити процес залучення фінансування у розвиток інновацій може зниження рівня бюрократії під час видачі грантів. Держава відіграє важливу роль у розвитку культури підприємництва та інновацій, реалізуючи освітні програми, підтримуючи систему наставництва, створюючи та допомагаючи агенціям та інститутам розвитку. Окрім того, вона заохочує національне інноваційне підприємництво. Одним із першочергових завдань державного управління є перехід до дієвої державної політики інноваційного розвитку України. Стратегія втілення цієї політики має здійснюватися на системній і послідовній основі. Учасники інноваційного процесу мають бути зацікавлені у створенні і застосуванні нових знань та технологій з метою виходу на внутрішній і зовнішні ринки з високотехнологічною продукцією [35]. Існує три стратегічні цілі (табл. 3.1). 66 Таблиця 3.1 Стратегічні цілі, напрямки та завдання державної політики інноваційного розвитку України Стратегічна ціль Напрямок Операційні завдання 1. Посилити зв’язки між Розбудова інноваційної науково–дослідними установами, екосистеми України для бізнесом і державою в межах; розвитку інновацій та 2. Удосконалити бізнес–, регуляторне та створення політичне середовище для розвитку 1 сприятливого інновацій; бізнес–середовища з метою 3. Налагодити міжнародні зв’язки стимулювання інновацій, національної інноваційної системи для підприємництва підтримки та збільшення обсягів партнерства, бізнес–контактів та експорту; інвестицій у розвиток інновацій. інноваційної екосистеми; 1. Полегшити українським інноваторам та підприємцям доступ до інструментів Розвиток фінансових та фінансування на кожному етапі допоміжних послуг для інноваційної діяльності; підприємств та інноваторів з 2. Створити розвинену інфраструктуру, метою яка дозволятиме оперативно 2 швидкої розробки й створювати масштабування інноваційних прототипи та виробляти інноваційні експортних товарів і послуг з продукти для експорту; високою доданою вартістю 3. Надати спеціальні інструменти підтримки розвитку інновацій у пріоритетних секторах ЕСУ та у державному управлінні Розвиток навичок та 1. Розвивати освітні та тренінгові компетенцій українських заходи у сфері управління інноваціями підприємців, управлінців, та підприємництва для забезпечення науковців, успішного експорту інноваційних 3 інноваторів та бізнесу, які товарів і послуг; застосовуватимуться для 2. Підвищити рівень навичок розробки та комерційного менеджерів, інноваторів, науковців та застосування інновацій на інших фахівців, які міжнародному рівні працюють у сфері інновацій на приватних та державних підприємствах. Характеристика операційних завдань: 1.1. Посилення зв’язків між науково–дослідними установами, бізнесом та державою в межах інноваційної екосистеми та поза її межами. Для цього потрібно: 67 – ініціювати у рамках Ради з розвитку інновацій діалогу між державою та приватним сектором із залученням представників Уряду вищого рівня (відповідальні за розвиток інновацій заступники керівників усіх ключових міністерств) та зацікавлених сторін національної інноваційної екосистеми; підтримати проекти, конференції, інкубатори, кластери, предметом діяльності яких є просування та популяризація науки та досліджень; просувати регулярні конференції/хакатони з питань інновацій, організованих приватним сектором, або постійно працюючих інноваційних клубів для більшої публічності інновацій з України та прискорення їх розвитку; створити податкові, митні та візові стимули для дослідної, інноваційної та R&D діяльності іноземних компаній та інвесторів в Україні; підтримати у перегляді та/або ухваленні політик трансферу технологій провідними технологічними інститутами, університетами та дослідними установами; 1.3. Налагодження міжнародних зв’язків національної інноваційної системи для підтримки партнерства, бізнес–контактів та інвестицій у розвиток інновацій: створити програму для започаткування та підтримки експорту інноваційних або високотехнологічних товарів та послуг з високою доданою вартістю на рівні уряду, наукових закладів, бізнесу; створити пакет заходів з просування та стимулювання залучення глобальних технологічних компаній та установ R&D до України. 2.1. Полегшення українським інноваторам та підприємцям доступ до інструментів фінансування на кожному етапі їх інноваційної діяльності: полегшити доступ до міжнародних краудфандингових платформ з метою забезпечення наявності джерел фінансування розвитку інновацій з державними гарантіями/забезпеченням; промоніторити ефективность нових грантових програм спрямованих на науково–дослідну роботу наукових установ, які працюють на конкурсній основі з застосуванням прозорих критеріїв відбору кандидатів; 68 реалізувати українську програму «Горизонт–2020» з різними інструментами фінансування (гранти, ваучери, інвестиції на національному та регіональному рівнях). Запровадження, зокрема, інструментів фінансової підтримки міжнародного бізнесу або виходу на ринок; покращення доступу України до міжнародних програм фінансування (наприклад, «Горизонт–2020»). Необхідні кроки: поширення інформації про програми досліджень та розвитку інновацій та про відповідні можливості фінансування через обрані канали у ВНЗ; систематичні обговорення та адвокація заходів STI, а також надання підтримки на рівні спільних органів у рамках торгових та інвестиційних угод (наприклад, Угода про асоціацію між Україною та ЄС) та на рівні міжурядових платформ (наприклад, ОЕСР); стратегічне позиціонування співпраці з STI у нових угодах з третіми країнами про вільну торгівлю, економічну співпрацю та інвестиції. Також необхідно створити пілотний фонд приватного початкового капіталу для стартапів та інноваційних компаній, поєднаного з заходами бізнес–інкубації/акселерації (Національний фонд стартапів); залучити банки через банківські асоціації в Україні до створення нових банківських продуктів та послуг для підтримки розвитку інновацій існуючими та новими клієнтами. 2.2. Створення масштабної розвиненої інфраструктури, яка дозволятиме оперативно створювати прототипи та виробляти інноваційні продукти для експорту: запустити та підтримати мережі регіональних науково–дослідних лабораторій та спільних центрів R&D і наукових послуг з сучасним обладнанням (fablabs) та доступом до міжнародної науково–дослідної інфраструктури та інформаційних мереж; залучити глобальні технологічні та інноваційні компанії до України для інвестування та відкриття центрів R&D, які дозволяють скористатися високою 69 кваліфікацією випускників місцевих технічних ВНЗ та конкурентоспроможним рівнем заробітної плати; .3. Надання спеціальних інструментів підтримки розвитку інновацій у пріоритетних секторах ЕСУ та у державному управлінні: популяризувати використання інновацій, розробки та інтеграції практик, які знижують вплив виробничих процесів на довкілля або розробки й маркетингу екологічно безпечних або сталих продуктів; адаптувати навчальні та науково–дослідні програм університетів, технічних та науково–дослідних інститутів відповідно до потреб ринку та технологічних змін в інжинірингу, машинобудуванні та авіаційній галузі з метою їх переходу до нового промислового укладу (Industry 4.0) в Україні; розвивати роботу у сфері R&D спільно з приватним сектором для сприяння практичному застосуванню наукових розробок (зокрема, у промисловості, технологічних галузях та секторі послуг); 3.1. Розвиток освітніх та тренінгових заходів у сфері управління інноваціями та підприємництва для успішного експорту інноваційних товарів та послуг: розробити або модернізувати навчальні модулі з питань інновацій, зокрема, у навчальних програмах з бізнесу, інформаційних та комунікаційних технологій, інженерної справи у ВНЗ і закладах професійно–технічної освіти. Просувати неповний навчальний день у ВНЗ, завдяки чому студенти повинні мати можливість набувати досвід практичної роботи одночасно з навчанням; підтримувати бізнес–стажування для аспірантів та випускників, зокрема, завдяки таким заходам у ВНЗ; запровадити схеми просування інновацій для підтримки підприємництва та розвитку інновацій у ВНЗ (на кшталт HEInnovate у Польщі); створити або заохочувати до створення мережі підприємництва та інновацій для підтримки викладачів і тренерів в Україні; 3.2. Підвищення рівня навичок менеджерів, інноваторів, науковців та інших фахівців, які працюють у сфері інновацій на приватних і державних 70 підприємствах: розробити та підтримати у реалізації тренінгових програм з питань експортних та орієнтованих на потреби ринку інновацій з акцентом на малі та середні підприємства: дослідити можливості реалізації платформи онлайн– навчання як каналу реалізації такої тренінгової програми; розвинути та підтримати наукові навички і довгострокових науково–дослідних програм відповідно до національних та секторальних пріоритетів, визначених Експортною стратегією України; розробити тренінгові програми розвитку бізнес– експертизи приватного сектора у сфері управління інноваціями. Отже, у сучасному світі приходить розуміння того, що інноваційний розвиток є безальтернативним принципом розвитку. 3.2. Оцінка взаємозв’язку показників економічного розвитку, інновацій та технологій Для здійснення аналізу показників індексів розвитку ІКТ і визначення впливів на них, потрібно розглянути останні дані по всіх країнах світу. Починаючи вивчення показників розвитку країн, слід враховувати, що світовий ринок включає більше 200 національних економік зі своїми особливостями, що є основою для дослідження. Без детального дослідження показників ІКТ практично неможливо дати правильну, адекватну оцінку щільності взаємозв'язку їх показників, оскільки така оцінка вимагає розгляду абсолютно всіх країн, незалежно від рівнів їх розвитку. За статистичними даними побудуємо матрицю кореляції індексу розвитку ІКТ з іншими важливими індексами в сфері ІКТ. Таблиця 3.2 Матриця кореляції індексів пов'язаних з розвитком ІКТ 71 Інноваційний ІКТ Індекс індекс розвитку Е-уряду конкуренто- спроможності Інноваційний індекс 1 ІКТ розвитку 0,877863153 1 Е-уряду 0,858516376 0,8486663 1 Індекс конкуренто- спроможності 0,871372059 0,8193303 0,7969269 1 Вплив індексу конкурентоспроможності на інноваційний індекс можна охарактеризувати як сильний. Тіснота зв’язку між індексом готовності до електронного уряду і інноваційним індексом, а також між індексом конкурентоспроможності та індексом ІКТ розвитку є сильною. Щільність взаємозв'язку між індексом розвитку ІКТ і інноваційним індексом можна також охарактеризувати як сильний. Таким чином, результати дослідження вказують на сильну взаємозалежність між індексами. Це пояснюється тим, що добре розвинуті складові одного індексу можуть бути хорошою базою для розвитку складових іншого індексу. Отже, таблиця демонструє такі тенденції: країни із найменшими значеннями інноваційного індексу мають найменші показники розвитку ІКТ та Е-уряду; при подальшому зростанні показників індексу конкурентоспроможності, індекс розвитку ІКТ має тенденцію до збільшення; індекс розвитку ІКТ демонструє найбільшу залежність від зміни інноваційного індексу; Загалом існують подібні взаємозв’язки між індексами, які характеризують сферу ІКТ (рис.3.1). 72 1.2 1 0.8 Е-уряду 0.6 0.4 Індекс конкурентоспроможност 0.2 і 0 Інноваційний ІКТ розвитку Е-уряду індекс Рис 3.1. Тіснота зв’язку індексів пов'язаних з розвитком ІКТ Провівши аналіз тісноти зв’язку між індексами протягом останнього року можна зробити висновок, загалом в світі існує така тенденція: чим вищий інноваційний індекс, тим кращими будуть показники розвитку інформаційно- комунікаційних технологій. Важливо також показати значення інновацій для економічного розвитку. Так, дані рис. 3.2. демонструють взаємозв’язок між інноваційним та економічним розвитком. Наведена нижче діаграма показує взаємозв'язок між рівнем доходу (ВВП на душу населення) та інноваціями продуктивність (показник Глобального індексу інновацій). Лінія тренду вказує на очікувані інноваційні показники відповідно до рівня доходу. Економіки, що виявляються вище лінії тренду, працюють ефективніше, ніж очікувалось, а такі, що опиняються нижче – не використовують інновації для власного економічного розвитку. Як бачимо, Україна розташована над лінією тренду, що свідчить про позитивну кореляцію між інноваціями та ВВП на душу населення. 73 Рис. 3.2. Кореляція між показниками ВВП на душу населення та Глобальним індексом інновацій у країнах світу, 2020 р. На рисунку 3.3 показано взаємозв'язок між інноваційними вкладами та інноваційними результатами. Рис. 3.3. Кореляція між показниками фінансування інновацій та результативності інновацій [55] 74 Варто відзначити, що національна економіка має високі показники у шести із семи складових ГІІ: інституції, людський капітал та дослідження, інфраструктура, направленість бізнесу, результати знань та технологій та творчі результати, які перевищують середнє значення для країн із середнім рівнем доходу. Економіки вище лінії ефективно перетворюють дорогі інноваційні інвестиції у більшу та якіснішу продукцію. Наша країна демонструє більшу інноваційну ефективність, порівняно зі своїм рівнем інноваційних інвестицій. 75 ВИСНОВКИ Отже, дослідивши роль та значення інновацій у технологічному розвитку світової економіки, слід зробити наступні висновки. Тенденції останніх років свідчать про подальше поглиблення технологічного розриву. Місце країни на світовому ринку технологій визначається насамперед витратами на НДДКР і ступенем їхнього використання науково-дослідним комплексом країни, який вимірюється кількістю патентів на винаходи та іншими результати науково-дослідної діяльності. Світовий ринок технологій на рівні країн має поліцентричну структуру – формується певний глобальний технологічний олігополізм, який представлений США, ЄС і Японією. Зазначені країни утворюють своєрідний «високотехнологічний полюс» сучасної світової економіки, адже спроможні достатньою мірою фінансувати проведення НДДКР – вони забезпечують 70% світових витрат на НДДКР. Його найближче оточення становлять національні інноваційні системи інших розвинених країн – членів ОЕСР, нових індустріальних країн та Китаю. Периферію світового ринку технологій становлять країни, що розвиваються. На ці країни, які є найбільшими за чисельністю населення, припадає менше 5% світових витрат на НДДКР. Разом з тим стрімкий науково-технічний прогрес, а також варіативність напрямів НДДКР та їх результатів створюють можливість для включення в глобальні інноваційні процеси навіть слаборозвинених країн за умов розбудови ними національних інноваційних систем. Дослідження ринку високотехнологічної продукції дає змогу зробити висновки про те, що цінності сучасного суспільства більше не дають змогу будувати виробництво лише на споживанні та перетворенні природних ресурсів. Високі технології широко розгалужені, кожна галузь має свої переваги та недоліки, а також відіграє свою роль у всесвітньому виробництві. Приклади Сполучених Штатів та Японії показують, як країни можуть мати успіх, застосовуючи зарубіжну науку та технології до місцевих ринкових 76 умов. Країни цього регіону показують вищі темпи підготовки фахівців у цій сфері, ніж США та Західна Європа. Європа поступається місцем більш сильним гравцям Азійського регіону та беззаперечним лідерам у галузі високих технологій, а саме США та Японії. Японія потерпає не тільки від країн, що розвиваються, але й від свого найбільшого конкурента, а саме США особливо у галузях ІТ. США виявляється країною, що має великі можливості та є сталою конкурентоспроможною державою, що дає країні більші шанси та прогрес, а в майбутньому прогнозується ще більший приріст у галузі високих технологій. Телекомунікаційні мережі, бази і банки даних та знань, інформаційні технології, система інформаційно-аналітичних центрів різного рівня, виробництво технічних засобів інформатизації, системи науково-дослідних установ та підготовки висококваліфікованих фахівців є складовими інфраструктури ринку інформаційних технологій і основними чинниками, що забезпечують економічне зростання. До трійки найкращих інвесторів у НДДКР – з технологічної та цифрової галузей входять: «Amazon.com» (США) із майже 29 млрд дол. США видатків у 2018 р., «Alphabet» (США) – з 21 млрд дол. США, «Samsung Electronics» (Республіка Корея) – 17 млрд дол. США. Також до топ-10 найбільших інвесторів у НДДКР увійшли ТНК з країн, що розвиваються, та країн із перехідною економікою, які значну частку витрат спрямовують на інновації у всьому світі. Провідні інноватори зосереджені у технологіях, що перебувають у регіоні США, та декількох країн, що розвиваються (Республіка Корея та Китай), за ними йдуть фармацевтичні та автомобільні фірми з розвинених країн Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Інформаційна інфраструктура, створена з урахуванням світових тенденцій і досягнень, сприятиме рівноправній інтеграції країн у світове співтовариство. Інформаційно- 77 комунікаційні технології поступово, активно і невпинно інтегруються в усі сфери діяльності людини і суспільства, стають могутнім каталізатором і визначальним джерелом їх економічного розвитку. Важливість інновацій з погляду довгострокових перспектив економічного зростання визнається урядами всіх країн. Особливо ясно це розуміють у країнах, де прості рішення вже вичерпали себе, і подальше зростання залежить від можливості знайти більш ефективне поєднання виробничих факторів або перейти на випуск нової або удосконаленої продукції. Інноваційна політика може відіграти вирішальну роль у покращенні умов для інновацій, виявленні та ліквідації вузьких місць, що заважають державам впроваджувати нові досягнення та підвищувати продуктивність. 78 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Шумпетер Й. А. Теория экономического развития / Й. А. Шумпетер ; пер. Антономова и др. – М.: Директмедия Паблишинг, 2008. – 436 с. 2. Nahm, J. M. (2014). Varieties of Innovation: The Creation of Wind and Solar Industries in China, Germany, and the United States. Cambridge: Massachusetts Institute of Technology. 3. Ding, R. (2016). Innovation efficiency of high-tech industries in China (Doctoral dissertation, University of Nottingham). 4. OECD/Eurostat (2005), Oslo Manual: Guidelines for Collecting and Interpreting Innovation Data, 3rd Edition, The Measurement of Scientific and Technological Activities, OECD Publishing, Paris, http://dx.doi.org/10.1787/9789264013100-en. 5. Роджерс Е. М. Дифузія інновацій / Е. М. Роджерс ; пер. з англ. В. Старка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. – 591 с. 6. А. von Hippel, E., Ogawa, S., de Jong, J.P.J., 2011. The age of the consumer-innovator. MIT Sloan Manage. Rev. 53 (1), 27–35. 7. De Jong, J. P., von Hippel, E., Gault, F., Kuusisto, J., & Raasch, C. (2015). Market failure in the diffusion of consumer-developed innovations: Patterns in Finland. Research Policy, 44(10), 1856-1865. 8. Mensch G. Stalemate in Technology: Innovations Overcome the Depression / G. Mensch. – Ballinger – Cambridge (Massachusetts), 1979. 9. Ковтуненко К. В. Комерціалізація як процес впровадження і підтримки інноваційних розробок / К. В. Ковтуненко, Ю. В. Гутарева // Інноваційна економіка. – 2017. – № 10. – С. 93-97. 10. Міжнародний інноваційний менеджмент : [навч.-метод. посіб.] / Л.І. Мокій, О.І. Полякова, О.П. Осідач, I.Г. Бабець. – Львів :ЛКЛ, 2016. – 307 с. 11. OECD Science, Technology and Industry Outlook 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.oecd-ilibrary.org/science-and- 79 technology/oecd-science-technology-and-industry-outlook-2017_sti_outlook-2017- en/ 12. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Москва: Экономика, 2002. 767 с. 13. Скиба І. П. Інструментальне знання і високі технології / І. П. Скиба // Наукові записки КУТЕП. – 2014. – Вип. 18. – C. 282-293. – Режим доступу: http://dspace.nau.edu.ua/bitstream/NAU/18372/1/Скиба%20І.П.%20Інструменталь не%20знання%20і%20високі%20технології.pdf. 14. Moriarty, R. T., & Kosnik, T. J. (1989). High-tech marketing: concepts, continuity, and change. MIT Sloan Management Review, 30(4), 7. 15. Нікіфорова Л. О. Теоретико-ігрова модель для вмотивованого законодавчого закріплення механізму інноваційного зростання економіки країни за рахунок випуску високотехнологічної продукції / Л. О. Нікіфорова // Економіка та держава. – 2014. – № 11. – C. 63-67. – Режим доступу: http://ir.lib.vntu.edu.ua/handle/123456789/7055. 16. Game Changers 2018 report [Електронний ресурс] // CB Insights. – 2018. – Режим доступу: https://www.cbinsights.com/reports/CB-Insights_Game- Changers-2018.pdf. 17. ISIC REV. 3 TECHNOLOGY INTENSITY DEFINITION. Classification of manufacturing industries into categories based on R&D intensities [Електронний ресурс] // OECD Directorate for Science, Technology and Industry. Economic Analysis and Statistics Division. – 2011. – Режим доступу: https://www.oecd.org/sti/ind/48350231.pdf 18. Glossary: High-tech classification of manufacturing industries [Електронний ресурс] // Eurostat. – 2017. – Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/statistics-explained/index.php/Glossary:High- tech_classification_of_manufacturing_industries 19. Meade, P. T., & Rabelo, L. (2004). The technology adoption life cycle attractor: Understanding the dynamics of high-tech markets. Technological Forecasting and Social Change, 71(7), 667-684. 80 20. Desjardins J. The 8 major forces shaping the future of the global economy. Visual capitalist. URL: https://www.visualcapitalist.com/the-8-major-forces-shaping- the-future-of-the-global-economy 21. Technology and Innovation Report 2021 https://unctad.org/system/files/official-document/tir2020overview_ru.pdf 22. Global Innovation Index 2021 : Tracking Innovation through the COVID-19 Crisis URL: https://www.wipo.int/publications/ru/details.jsp?id=4560 23. World Bank Open Data. URL: httрs://www.wоrldbаnk.оrg/ 24. High-technology exports in current prices (US dollars). URL : https://knoema.com/atlas/maps/Hightechnology-exports 25. International Telecommunication Union (ITU) Statistics URL : http://www.itu.int/ict/statistics 26. Measuring the Information Society Report URL : https://www.itu.int/en/ITU- D/Statistics/Documents/publications/misr2018/MISR- 2018-Vol-1-E.pdf 27. Статистична база Світового банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator 28. Рейтинг Форбс 2000 найбільших компаній світу [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.forbes.com/lists 29. Technology & Industry Outlook // OECD Science. URL: http://www.oecd.org/sti/oecd-science-technology-and-indust . 30. World Development Indicators. URL: http://ddpext.worldbank.org/ext/DDPQQ/member.do?method=getMembers&=135 31. The Global Information Technology Report 2020. URL: https://www.weforum.org/reports/the-global-informationtechnology-report-2020 32. The Networked Readiness Index 2020 – World Economic Forum. URL: http://www3.weforum.org/docs/GITR/2020/GITR_ OverallRankings_2020.pdf 33. Desjardins J. The 8 major forces shaping the future of the global economy. Visual capitalist. URL: https://www.visualcapitalist.com/the-8-major-forces-shaping- the-future-of-the-global-economy/ 81 34. The post-digital era is upon us. Accenture technology vision. URL: https://www.accenture.com/_acnmedia/pdf-94/accenture-techvision-2019-tech- trends-report.pdf 35. Bughin J., Woetzel J. Navigating a world of disruprion. Mc. Kinsey Global Institute. January 2020. URL: https://www.mckinsey.com/featured- insights/innovation-and-growth/navigating-a-world-of-disruption 36. Чи гряде амністія криптокапіталу. Укрінформ. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-technology/2788041-ci-grade-amnistia- kriptokapitalu 37. Николайчук О. Электронная валюта в свете современных правовых и экономических вызовов. Вопросы регулирования экономики. 2017. Том 8. №1. С.142-154. 38. MarketsandMarkets (2019). 3D printing market size, share and market forecast to 2024. URL: https://www.marketsandmarkets.com/MarketReports/3d- printing-market-1276.html 39. MarketWatch (2019a). Big data market 2019 global analysis, opportunities and forecast to 2026. URL: https://www.marketwatch.com/pressrelease/big-data- market-2019-global-analysis-opportunitiesand-forecast-to-2026-2019-01-17 40. Raza S (2019). 5G technology market size to surpass US$248,462.4 Mn by 2028 end. URL: https://www.valuewalk.com/2019/04/global5g-technology-market- size-surpass/