ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7593| Title: | ГЛОБАЛЬНІ РИЗИКИ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА |
| Authors: | Пасенко, Владислав Михайлович Коваленко, Катерина Юріївна |
| Keywords: | глобальні ризики;глобальні загрози;геополітичні ризики;світова торгівля |
| Issue Date: | 31-Jan-2022 |
| Abstract: | АНОТАЦІЯ Кваліфікаційна робота магістра ілюстрована 16 рисунками та 7 таблицями, у списку використаних джерел 45 найменувань, повний обсяг роботи становить 75 сторінок. ГЛОБАЛЬНІ РИЗИКИ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА Об’єктом дослідження є процеси розвитку міжнародної економічної діяльності у світовому господарстві. Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування глобальних ризиків розвитку світової економіки. Завдання роботи: дослідити теоретичні основи виникнення ризиків; визначити особливості розвитку міжнародної економічної діяльності в умовах виникнення глобальних ризиків; виокремити основні загрози глобальних ризиків у міжнародній економічній діяльності; здійснити аналіз макроекономічних глобальних загроз у сучасній економці; визначити екологічні та технологічні ризики розвитку світового господарства; оцінити вплив пандемії COVID-19 на посилення глобальних загроз; визначити напрями подолання негативних загроз глобальних ризиків; здійснити економіко-математичне моделювання впливу індексу геополітичних ризиків на макроекономічні показники розвитку національних економік. За результатами дослідження сформульовані пропозиції щодо управління глобальними ризиками на усунення їх негативних наслідків. Отримані результати можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів, курсових робіт та магістерських робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2021 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2021 |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7593 |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська-Коваленко.pdf Restricted Access | 1.13 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
4 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 051 «Економіка» ОП Міжнародна економіка заочна форма навчання, 2 курс, група ЗМЕМ-206 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: ГЛОБАЛЬНІ РИЗИКИ ЯК ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА Студентки Коваленко Катерини Юріївни (підпис) Керівник к.е.н. доц. Пасенко В.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2021 р. 5 ЗМІСТ ВСТУП…………………………………………………………………………. 6 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ ТА РИЗИКІВ СУЧАСНОЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ…………………..…… 9 1.1. Теоретичні основи виникнення ризиків………………………………….. 9 1.2. Особливості розвитку міжнародної економічної діяльності в умовах виникнення глобальних ризиків………………………………………………. 16 1.3. Основні загрози глобальних ризиків у міжнародній економічній діяльності……………………………..…………………………...…………….… 24 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНИХ РИЗИКІВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ……………………………………………….…. 33 2.1. Дослідження макроекономічних глобальних загроз у сучасній економці. 33 2.2. Екологічні та технологічні ризики розвитку світового господарства….... 41 2.3. Вплив пандемії COVID-19 на посилення глобальних загроз…………………………….……………………………………….……….... 48 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ГЛОБАЛЬНИМ ЗАГРОЗАМ У СВІТОВЙ ЕКОНОМІЦІ………...…………………………………………………………..…. 58 3.1. Напрями подолання негативних загроз глобальних ризиків……………………………………………..………………………………... 58 3.2. Економіко-математичне моделювання впливу індексу геополітичних ризиків на макроекономічні показники розвитку національних економік ..…… 64 ВИСНОВКИ…………………………………..………………………...………… 69 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...………. 71 6 ВСТУП Актуальність теми. Глобалізація, як інтенсифікація економічних, політичних, соціальних та культурних зв'язків, посилення взаємозалежності між країнами та економіками, є закономірністю розвитку сучасної цивілізації. Загальносвітовий глобальний простір, незважаючи на існуючі в ньому відмінності, стає все більш єдиним і цілісним. Основу цієї цілісності становлять процеси інтернаціоналізації виробництва, капіталу, господарського життя. Глобалізація також може поставати як доволі суперечливий процес, характерними рисами якого є нерівномірність розвитку і неоднозначність наслідків. Поєднання у ній взаємовиключних тенденцій – зближення і віддалення надають глобалізації асиметричність, у результаті формується широкий простір негативних проявів, ризиків. Глобальні ризики зазвичай визначаються за п'ятьма групами: економічні, екологічні, геополітичні, соціальні та технологічні. Хоча слід наголосити, що вплив окремих ризиків зачіпає здебільшого не одну конкретну групу, а кілька чи всі. Основні ризики теперішнього часу перебувають у галузі довкілля та екології (екстремальні погодні умови, нездатність людства впоратися з кліматичними змінами та природними катастрофами), а також геополітичні проблеми. Вони переплітаються і пронизують один одного, що додає актуальності зазначеній проблематиці. Значущість дослідження таких явищ, як виклики глобалізованому суспільству, суперечності та ризики, пов’язані з особливостями сучасного етапу його розвитку, є надзвичайно актуальними. У цьому контексті важливо назвати роботи таких науковців, як У. Бек, А. Елліотт, Д. Лук’яненко, Ч. Перроу, А. Тойнбі та ін. В той же час, подальшого розвитку потребують питання глибоко аналізу глобальних ризиків сучасного етапу розвитку світового господарства та міжнародного середовища економічної діяльності. 7 Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико- методичному обґрунтуванні виникнення глобальних ризиків розвитку міжнародної економічної діяльності. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: дослідити теоретичні основи виникнення ризиків; визначити особливості розвитку міжнародної економічної діяльності в умовах виникнення глобальних ризиків; виокремити основні загрози глобальних ризиків у міжнародній економічній діяльності; здійснити аналіз макроекономічних глобальних загроз у сучасній економці; визначити екологічні та технологічні ризики розвитку світового господарства; оцінити вплив пандемії COVID-19 на посилення глобальних загроз; визначити напрями подолання негативних загроз глобальних ризиків; здійснити економіко-математичне моделювання впливу індексу геополітичних ризиків на макроекономічні показники розвитку національних економік. Об’єктом дослідження є процеси розвитку міжнародної економічної діяльності у світовому господарстві. Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування глобальних ризиків розвитку світової економіки. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу, системний і комплексний підходи, економіко-статистичні, методи групування, графічного аналізу, методи експертної діагностики, прогнозування. 8 Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, періодичні та монографічні видання, звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні з врахуванням глобальних ризиків. Результати дослідження можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 45 найменувань, ілюстрована 16 рисунками та 7 таблицями. Повний обсяг роботи становить 70 сторінок. 9 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ ТА РИЗИКІВ СУЧАСНОЇ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 1.1. Теоретичні основи виникнення ризиків Сучасний розвиток глобальної економіки завжди співвідноситься з ризиками. І це невипадково. Економіка як громадський інститут постійно індукує різні види ризиків. Актуальність теми ризиків значною мірою визначається роллю даного явища у діяльності, зокрема у сфері економіки. Головну роль в актуалізації проблеми ризику зіграв науково-технічний прогрес. Поєднання факторів залежно від ризиків результатів економічної діяльності економічних агентів, з одного боку, та можливості передбачення та управління ризиками, з іншого, формує першорядну практичну значимість цього напряму досліджень Тому вивчення ризиків, введення в науковий апарат необхідні. У сучасній економічній науці, так само як і практичної діяльності теорія ризиків грає системотворчу роль. Питання ідентифікації, систематизації, аналізу, кількісної оцінки та управління ризиками займають найважливіше місце як на рівні теоретичної літератури та наукових досліджень, так і в системі економічної освіти та реальної роботи агентів економіки Зазвичай поняття «ризик» ототожнюється з небезпекою, ймовірністю помилки, втрати чогось або з досягненням успіху. Первинне трактування поняття ризику, що сформувалася в філософія, заснована на понятті загрози. Етимологія сучасного терміну «ризик» походить від пізньолатинського «rescum» – небезпека, причина руйнування. Саме у контексті загрози поняття 10 ризику інтегрується в економічну теорію, з подальшим розширенням трактування цього різноманітного та комплексного явища. У сучасній економічній науковій літературі досить багато уваги приділяється проблемам ризику, і цілий ряд робіт у цій області було відзначено нобелівськими преміями (у тому числі К. Ерроу, Г. Марковіц, У. Шарп, Дж. Акерлоф, Ф. Найт). Як історична категорія ризик є усвідомленою людиною можливою небезпека. Ще в Античності досліджувалися природа реальної та надуманої небезпеки, явище страху, занепокоєння, ймовірності тих чи інших катаклізмів або наслідків людської діяльності. Як економічна категорія ризик є мірою невизначеності та конфліктності дій, внаслідок чого може статися чи не статися якоїсь події. Умови, які визначають наявність будь-якого ризику, вважають ризиковими обставинами В даний час ризикові обставини настільки значущі, що ризик розглядається як одна з характеристик особливої стадії індустріального суспільства, що відбиває кризу модернізації. Виклики глобалізованому соціуму, як і суперечності розвитку планетарної системи в цілому, повинні сприйматись діалектично – як чинник сприяння руху та розвитку суспільства та оточуючого його середовища. У цьому сенсі на особливу увагу заслуговують дослідження А. Тойнбі. В основу своєї теорії науковець поклав тезу про те, що виклик спонукає до зростання. Відповідаючи на виклик, суспільство вирішує задачу, яка постала перед ним, і цим переводить себе у більш високий і більш досконалий з погляду ускладнення структури стан. Відсутність виклику означає відсутність стимулів до зростання та розвитку. Чим сильнішим є виклик, тим оригінальнішою має стати відповідь, і тим більше вона має бути спрямована на творення. Зокрема, А. Тойнбі також довів, що закон співвідношення виклику та стимулу взаємопов’язаний із законом компенсації, який обмежує дію першого. 11 Він указав на те, що соціально-природне середовище наділено ознакою подвійності, тому виклик, кинутий однією з цих сфер, якщо він виявиться надто суровим, може бути компенсований іншою сферою. Оптимальним, на думку А. Тойнбі, є виклик, який стимулює протилежну сторону на успішну відповідь; коли його інерційна сила сприяє руху: від перемоги – до боротьби, від спокою – до руху [1]. Наукові принципи відомого вченого цілком узгоджуються з реаліями сучасного етапу глобалізації економіки, що є суттєво специфічним. За визначенням Д. Лук’яненка, його особливість полягає у тому, що в наш час глобалізація вже не є лише тенденцією людського розвитку. Сучасні трансформації надають їй нової якості – з тенденції глобалізація перетворюється на еволюційно-поетапний загальний структурований багаторівневий процес, який, маючи складну мотиваційну природу, позитивну та негативну сторони, виводить цивілізацію на більш високий рівень розвитку з системною інтернаціоналізацією умов і сфер людської життєдіяльності [2, с. 19]. За названих обставин виклики стають все сильнішими, а відповіді на них не завжди дозволяють вчасно та в належному обсязі забезпечити компенсаторний ефект загрози, що насувається. Як наслідок, в умовах глобалізації економіки зростають ризики й імовірність посилення загроз розвитку людства. За висловом У. Бека, для нинішнього світу властива акумуляція ризиків, таких як ядерний, екологічний, фінансовий, військовий, терористичний, біохімічний, інформаційний. Оцінюючи ризик, що супроводжує розвиток суспільства у ХХІ ст. як постійний і повсюдний, науковець виділив три можливі реакції на нього: заперечення, апатія, трансформація [3]. Варто відзначити, що У. Беку належить концепція «суспільства ризику». 12 Автором розглядається виробництво багатства та виробництво ризиків (як суперечлива єдність безперервного та перервного). З цього випливає таке: у той час як в індустріальному суспільстві «логіка» виробництва багатства домінує над «логікою» виробництва ризику, в суспільстві ризику це співвідношення змінюється на протилежне. Ризики нової епохи неможливо локалізувати чи обмежити способи, подібні до тих, що застосовувались до ризиків у ХІХ – в першій половині ХХ ст. Причина полягає у тому, що в них присутня тенденція до глобалізації, яка охоплює виробництво та відтворення, перетинає національні та державні кордони і у цьому розумінні породжує наднаціональні та некласові глобальні загрози з їх своєрідною соціальною та політичною динамікою [4, с. 7]. Суспільство ризику, далі зазначає науковець, є суспільством, яке чревате катастрофами. Існує загроза, що його нормальним станом може стати надзвичайний стан [4, с. 15]. Сучасне суспільство систематично відтворює ризики, а процес модернізації замість забезпечення безпеки породжує нові види ризиків, наприклад, глобальні ризики. Глобалізація ризиків або поширення випадкових подій, що впливають на значну кількість людей, проявляється найяскравіше в міграційних процесах, оскільки міграція праці – одна з основних умов становлення світової економіки. Крім того, внаслідок посилення дисбалансів розвитку виникають нові ризики та загрози, що може свідчити про настання нового – другого етапу глобалізації. Особливий інтерес представляють зміни у глобальній інфраструктурі, що генерує сам процес глобалізації, забезпечуючи динаміку більшості змін. Суспільство намагається завчасно застосовувати зусилля з управління ризиками, про що свідчить моніторинг світових економічних, політичних, демографічних та інших найбільш значущих процесів, а також розробки 13 сценаріїв, за яким можуть розвиватись події. Серед найбільш авторитетних – прогнози та застереження Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), яким у 2014 р. визначено довгостроковий тренд з 10-річним горизонтом. Ця міжнародна організація оцінює ризики за п’ятьма категоріями: економічні, екологічні, геополітичні, соціальні та технологічні. Зокрема, на 2017 р. найбільш загрозливими для суспільства за ступенем вірогідності впливу є екологічні ризики (екстремальні погодні умови, природні катастрофи та неспроможність людства протистояти кліматичним змінам), а за рівнем впливу – геополітичні (великомасштабні терористичні атаки та застосування зброї масового ураження) (табл. 1.1). Таблиця 1.1. Основні глобальні ризики сучасності [5] Основні глобальні ризики за ступенем Основні глобальні ризики за ступенем вірогідності впливу 1. Екстремальні погодні явища 1. Зброя масового знищення 2. Великомасштабна вимушена міграція 2. Екстремальні погодні явища 3. Великі стихійні лиха 3. Криза води 4. Великомасштабні терористичні атаки 4. Великі стихійні лиха 5. Глобальний інцидент шахрайства або 5. Недостатність заходів із пом’якшення крадіжки даних наслідків зміни клімату Таким чином, Форум визначив, що головні ризики теперішнього часу знаходяться в галузі навколишнього середовища та екології (екстремальні погодні умови, нездатність людства впоратися з кліматичними змінами та природними катастрофами), а також геополітичні проблеми. Таким чином, до топ-10 увійшли три глобальні ризики зі сфери екології (екстремальні погодні умови, масштабні стихійні лиха та можливість антропогенних екологічних катастроф), три геополітичні ризики (великі терористичні акти, міждержавні конфлікти та неефективне державне управління), дві технологічні загрози (розкрадання особистих та службових баз даних, великі шахрайства, пов'язані з 14 їх використанням, які досягли безпрецедентних масштабів, а також ризики масштабних кібератак), два глобальні ризики із соціально-економічної сфери (масштабна вимушена міграція та незаконна торгівля, що включає контрабанду, виробництво та розповсюдження контрафактної продукції, незаконний рух фінансових коштів, ухилення від сплати податків, відмивання грошей, формування картелів та синдикатів міжнародної організованої злочинності). Слід зазначити, що, порівняно з 2016 роком, склад головних глобальних ризиків фактично не змінився за винятком появи нового ризику — неефективності регіонального та глобального управління, що виявляється у нездатності регіональних та світових лідерів, міжнародних організацій ефективно вирішувати екологічні, соціально-економічні, геополітичні проблеми. Необхідність комплексного сприйняття дії глобальних ризиків визначено у Доповіді Римському Клубу «2052: A Global Forecast for the Next Forty Years». Майбутнє сучасного світу, за цими прогнозами, пов’язано з комплексом глобальних проблем, передусім, в економіці (з уповільненням економічного зростання в розвинутих країнах, безробіттям, соціальними конфліктами, посиленням нерівності, недоліками управління економікою), що виразно проявлятиметься на тлі не менш значущих для суспільства екологічних проблем (зміни клімату, екстремальних погодних явищ тощо) [6]. Надзвичайно важливим є висновок, зроблений Міжнародним економічним форумом (Давос, 2014) щодо системності сприйняття ризиків. За визначенням ВЕФ, системний ризик є таким, що загрожує цілісності світової економічної системи та людству в цілому. Системному ризику властиві такі ознаки: 1) відносна несуттєвість причин, які викликають наслідки глобального масштабу; 2) ланцюговість процесу, коли кожна наступна проблема викликає до життя послідовність негативних явищ; 3) уразливість системи, яка неспроможна відновити рівновагу після кризи. 15 Дослідження ВЕФ глобальних ризиків в аспекті системності є дуже важливим. До цього системність глобальних ризиків (так само викликів, проблем і криз) в документах міжнародних організацій ніколи не розглядалась. Також, експерти форуму визначили також 13 основних тенденцій, які можуть посилити або послабити вплив та питома вага окремих глобальних загроз або змінити співвідношення між ризиками або їх групами [7]. Серед них: cтаріння населення; зміна ролі міжнародних структур (ООН, МВФ, НАТО та інші); зміна клімату; погіршення стану навколишнього середовища; приріст середнього класу в країнах з економікою, що формується; посилення національно-орієнтованих настроїв (це особливо гостро проявляється нині у Європі, де стикаються дві протилежні тенденції — з одного боку, спроба нових жителів (мігрантів) не лише зберегти на новому місці проживання свою культуру, спосіб життя, традиції та погляди, а й принести їх, часом у гостро агресивної форми); з іншого, боротьба корінного населення за збереження ідентичності, іноді також набуває неприйнятно жорстких форм; поляризація суспільства, що посилюється; зростання кількості людей, які страждають на хронічні хвороби; збільшення залежності від цифрових технологій; зростаюча географічна мобільність населення; збільшення різниці у доходах між бідними та багатими; зміщення центрів сили; урбанізація, що посилюється (наприклад, тільки в Китаї, в результаті взятого курсу на переселення найближчими роками з метою боротьби з бідністю жителів сіл у міста, чисельність міського населення збільшиться на 300 млн осіб). 16 В даному контексті також важливо виокремити особливості прояву зазначених ризиків у міжнародному економічному середовищі. В сучасних умовах, насамперед, це фактори пов'язані з впливом фінансової нестабільності та подолання наслідків світової економічної кризи: корпоративні колапси, фінансові проблеми, аж до банкрутств; продовження та посилення системних катастроф економік, розростання боргів держав, хронічна фіскальна незбалансованість; системні дисбаланси ринку праці, безробіття, некерована міграція; погіршення економічного становища населення, загострення соціальної напруги; посилення державного регулювання економічних процесів; негативні наслідки цього регулювання; некероване та неконтрольоване поширення внутрішньо-корпоративних шахрайств та корупції; констатація загроз за відсутності дієвих програм з управління стратегічними та операційними ризиками. Таким чином, природа сучасних глобальних викликів, проблем, ризиків, криз історично закономірна. Проте це не означає відсутності у глобального суспільства альтернатив щодо можливостей розвитку. Глобальна економіка та в цілому суспільство, будучи відкритими системами, функціонують і розвиваються за принципами синергетики. 1.2. Особливості розвитку міжнародної економічної діяльності в умовах виникнення глобальних ризиків Формування глобальної економіки та розвиток міжнародної економічної діяльності обумовлюється поступовою зміною процесів інтернаціоналізації, трансформацією продуктивних сил, впливають переміни самого середовища міжнародної економічної діяльності та посилення взаємозв’язків між національними економіками на рівні виробництва, обміну, споживання та розподілу факторів виробництва. На різних етапах 17 інтернаціоналізації відбуваються зміни у середовищі функціонування міжнародної економічної діяльності, вони певним чином трансформують форми міжнародної комерції. Інтернаціоналізація, на сучасному рівні передбачає розвиток форм міжнародного підприємництва, торгівлі, він зумовлений бажанням збільшити інтеграцію національних економік у світовий виробничий процес. Міжнародна комерційна діяльність в умовах інтернаціоналізації розвивається під впливом конкуренції на світових ринках. Варто зазначити, що її розвиток обумовлений швидкими процесами глобалізації та розширенням продуктивних сил, зміцненням міжнародної комерції та діяльності світових компаній в умовах нового суспільного устрою [8, с.9]. У результаті дії викликів глобалізації та підвищення розширення виробництва і капіталу, середовище міжнародної економічної діяльності зазнає структурних змін у окремих системах впливу сфер зовнішнього середовища. Багатоплановість глобалізації проявляється через зростання масштабів та пожвавлення міжнародного руху товарів, послуг, факторів виробництва, інформації, технології, інновацій. Економічна глобалізація відзначається переходом міжнародної економіки на вищий рівень розвитку із системною інтернаціоналізацією умов і сфер людської життєдіяльності, коли по суті можна стверджувати про створення економіки глобального типу, де соціально- економічні зміни на національному та міжнаціональному рівні міжнародного середовища зумовлені розривами технологічного та інформаційного розвитку суб’єктів цих рівнів [8, с.6]. Глобалізація та інтернаціоналізація міжнародної економічної діяльності, спричинили розширення суб’єктів міжнародної економіки на всіх її рівнях і формах, відокремили капітал, інформацію та технологію як чинники поглиблення такої інтеграції для виробництва продукту на світовому ринку. 18 Характеризуючи саме міжнародну економічну діяльність, можна сказати, що вона охоплює господарські операції, що започатковані на нових організаційних технологіях, мають гнучкий характер та зважають на вплив основних вимог світового ринку та оптимального задоволення інтересів і потреб споживачів. Міжнародна економічна діяльність основується на можливості отримання переваг (економічних чи технологічних) саме із переваг міждержавних ділових операцій, тобто продаж даного товару в іншій країні, або налагодження фірмою однієї країни виробництва в іншій країні, або спільного надання послуг фірмами двох країн - третій тощо, дає змогу залученим у партнерство сторонам набагато більше переваг, аніж вони мали б, коли реалізовували аналогічну діяльність як суб’єкти лише національних економік [9, с.68]. На думку автора Власова В.І., досліджуючи праці академіка Білоруса О.Г, виникла потреба у створенні нової наукової теорії розвитку світової економіки. Тому глобальна економіка, зокрема її складова міжнародна економічна діяльність, повинна аналізуватись як одна, цілісна система [10, с. 177–178]. По-перше, такий підхід надає змогу розкрити принципово нові загальні закономірності, які демонструють основний зміст та структуру світового господарства, ознаки його функціонування, як цілісної системи на основі взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів. По-друге, виникає необхідність дослідження нових форм відображення цих закономірностей в національних та міжнародних складових світової економіки, це дозволить визначити предмет, об'єкт і методи економічної глобалізації. По-третє, під час дослідження глобальної економічної тенденції під впливом міжнародної економічної діяльності, необхідно брати до уваги, що всі світогосподарські зв'язки невід'ємно пов'язані з продуктивними силами, зростання яких залежить від умов сучасного науково-технічного прогресу. 19 По-четверте, вивчення світогосподарських зв'язків варто спрямовувати на розробку і формування певних механізмів управління і контролю на міжнародному та національному рівнях. По-п'яте, при аналізі структури глобальної економічної системи необхідно опиратись на основний компонент цієї системи, а саме відносини власності на засоби та умови виробництва. Головною виступає проблема відповідності та співвідношення різних форм власності. Досвід людства показав, що ідеалізування будь-якої форми власності, може призвести до серйозних соціально-економічних наслідків та неконкурентоспроможності такої економічної системи. Як показує практика, в розвинутому індустріальному суспільстві прискорюється розвиток відносин власності у різних напрямах. По-шосте, на формування глобальної економіки, зокрема і міжнародної економічної діяльності, її структури впливають фактори погодження національних, міжнародних і транснаціональних інтересів. Їх різновиди та перерозподіл під дією глобальних факторів створюють нові чинники прогресу трансформації і ефективного розвитку національних економічних систем. По-сьоме, новою світовою проблемою постає пристосування країн до глобальних економічних процесів. Потужною є проблема недискримінаційного об'єднання національних економік з різним ступенем розвитку для забезпечення економічної рівноваги, гармонійного розвитку. Тобто мається на увазі, формування всесвітньої відтворювальної системи на противагу регіональним чи національним системам. Отже, з огляду на вищезазначені фактори виникає потреба у створенні цілісної світової економіки для розвитку міжнародної економічної діяльності. При цьому необхідно враховувати всі світогосподарські зв’язки, спрямовувати їх розвиток на створення нових чинників управління, погоджувати інтереси між країнами і намагатись сформувати єдину систему міжнародної універсалізації, світового балансу. 20 За останні роки світ все більше стає глобальним і трансформація міжнародної економічної діяльності набуває все більше нових форм та істотно розкриває вже наявні. Зважаючи на це, на сьогодні дуже актуальним є дослідження з приводу модифікації у фінансових та реальних секторах глобальної економічної діяльності, яке характеризує особливості цих секторів, визначає їх головні риси та безпосередньо спрямованість. Як вказує у своїх дослідженнях О. Білорус, віртуальна глобальна геоекономіка фінансових спекулятивних технологій, що швидко зростає, докорінно трансформується і змінює не тільки традиційну індустріальну економіку, а й постіндустріальну також. Знищуються захисні механізми світової економіки, практикується тотальний інформаційний моніторинг, повна прозорість та відкритість слабших економік. Глобальна економіка стає все менш стабільною і схильною до різного роду криз [11, с.5-6]. Спостерігаються перебудови саме у фінансовій сфері, яка значно впливає на міжнародну комерційну діяльність (табл.1.2). Таблиця 1.2 Зміни розвитку у фінансовій сфері глобальної економіки Назва Зміни, що відбулись Зміни в цільових орієнтаціях банківських установ, а саме Переорієнтація зниження частки кредитів, наданих промисловим підприємствам напрямів на користь кредитування споживчих витрат домогосподарств і кредитування потреб комерційних структур, що спричинило послаблення залежності банків від функціонування промислового сектору економіки. Перетік значної частки банківських активів у сферу Перехід капіталу у небанківських фінансових установ, що пояснювалося меншими фінансових установах вимогами з боку регулюючих органів до цих установ і призвело до надмірного підвищення максимального рівня співвідношення власних і запозичених коштів. Розробка інновацій, як Посилення інноваційної конкуренції, яка примушувала фінансові мотиваційна складова установи розробляти дедалі складніші інструменти та фінансових інституцій пропонувати їх клієнтам на щоразу привабливих умовах. 21 Таким чином, ми бачимо деякі позитивні зрушення у фінансовій області. Всі описані зміни покращують і посилюють трансформацію міжнародної економічної діяльності. Варто відмітити, особливо розробку нових технологій, що значно стимулює розвиток фінансових установ, поглиблює конкурентну боротьбу між ними. У продовження, слід відмітити суттєві диспропорційні зміни не тільки фінансового сектору, а й реального. По-перше, загострились суперечності між національними та міжнародними структурами у процесі реалізації стратегічних державних інтересів і можливостей отримання надприбутків великими транснаціональними корпораціями. По-друге, посилилась глобальна конкуренція, яка спонукала компанії до розширення масштабів їхньої діяльності темпами, що відповідають або випереджують швидкості зростання ринку. По-третє, значно зріс дефіцит енергетичних і матеріально-сировинних ресурсів та відбулось посилення диспропорцій в їх розподілі між країнами. По-четверте, погіршення економічних (зростання цін, збільшення у структурі витрат виробництва частки трансакційних й авансових витрат, зниження норми прибутку тощо) та інституційних (вплив політичних пріоритетів, штучні обмеження конкуренції з боку інтегрованих виробничих структур тощо) умов промислового використання основних виробничих ресурсів. По-п’яте, нарощування панівних позицій розвинутих країн на глобальних ринках товарів, послуг, на яких все більшого значення набували не стандартні матеріальні блага, а послуги, науково-технічні розробки, а також складні технічні комплекси за індивідуальними замовленнями. Дослідивши зміни в реальному секторі можна сказати, що особливо необхідно звернути увагу країнам на проблему нестачі сировинних та енергетичних ресурсів. Як і у фінансовому секторі тут також можна 22 спостерігати значне посилення конкуренції, зокрема між сучасними транснаціональними корпораціями, які стали на сьогодні рушійною силою міжнародної економічної діяльності. Загострена боротьба на ринку між компаніями, призвела до суттєвого збільшення різних видів діяльності у фірмах і розширення асортименту товарів для споживачів. Не можна не відмітити, суттєве значення послуг у світовому ринку. На сьогодні все більше стають популярними науково-технічні інновації, що є також досить впливом чинником, який спонукає країни на міжнародному та національному рівні до розвитку. Аналізуючи аспекти трансформації міжнародної економічної діяльності, ми не можемо оминути увагою світовий ринок, а саме обмін товарами та послугами. Необхідно проаналізувати темпи зростання експорту та імпорту за групами країн світу більш детально для співвідношення характерних змін, що відбувались протягом багатьох років розвитку міжнародного ринку. Таблиця 1.3 Світова торгівля товарами за основними групами країн у 1960-2020рр. [12] Група країн Роки 1960 1980 2000 2010 2020 Експорт, % Світ у цілому 100 100 100 100 100 Країни, що розвиваються 24,6 29,7 31,9 42,1 44,5 Країни з перехідною економікою 4,7 4,2 2,3 4 3,5 Розвинуті країни 70,7 66,2 65,8 53,9 52 Імпорт, % Світ у цілому 100 100 100 100 100 Країни, що розвиваються 25,4 24 28,8 39 42 Країни з перехідною економікою 4,7 4 1,4 2,9 2,5 Розвинуті країни 69,9 72 69,8 58 55,5 Частка обсягів зовнішньої торгівлі товарами, в імпорті та експорті у групі країн, що розвиваються поступово зростає. Так у 1980 році вона становила 29,7%, то до 2010 року вона досягла 42,1%, а вже у 2020 зросла до 44,5% 23 світового товарообороту. Обернену ситуацію ми спостерігаємо з розвинутими країнами. Коли їхня частка у 1960 році складала 70,7%, то на сьогоднішній день лише 52%, хоча високорозвинені країни досі виробляють більше половини експорту та імпорту всіх товарів світу. Щодо країн з перехідною економікою, однозначної тенденції немає, пропри це їх частка залишається невеликою. Спостерігаємо різкий спад у 2000 році в експорті до 2,3%, а в імпорті – 1,4%. На сьогодні роль країн, що розвиваються підвищується в міжнародній торгівлі. Ця група на сьогодні постає не лише ринками збуту продукції, а й вони є також одними з найбільших світових експортерів. Транснаціональні корпорації розвинутих країн часто інвестують в країни, що розвиваються. Тому стан економічного розвитку та зовнішньої торгівлі у цих країнах в більшості залежить від економічної діяльності та купівельної спроможності в розвинутих країнах. Розвиток взаємної торгівлі надає країнам, що розвиваються, доступ до дешевих засобів виробництва, а також істотно розширює ринок збуту для товарів, що виготовлені у цих країнах. Таблиця 1.4 Світова торгівля послугами за основними групами країн у 2005-2020 рр. [12] Група країн Роки 2005 2010 2015 2020 Експорт, % Світ у цілому 100 100 100 100 Країни, що розвиваються 23,1 27,9 29,6 29,7 Країни з перехідною економікою 2 2,5 2,2 2,3 Розвинуті країни 74,9 69,6 68,2 67,9 Імпорт, % Світ у цілому 100 100 100 100 Країни, що розвиваються 28,4 34,5 38,1 37,8 Країни з перехідною економікою 2,6 3,2 2,9 2,8 Розвинуті країни 69 62,4 59 59,4 Аналізуючи світову торгівлю послугами, ми спостерігаємо, що країни з перехідною економікою майже не вливають на міжнародний ринок, їх частка коливається в межах від 2% до 3%. Значно зростає імпорт послуг країн, що 24 розвиваються до 2015 року і становить 38,1%, у 2020 році показник дещо знизився до 37,8%. Розвинуті країни демонструють спад їх частки впливу, як в експорті так і в імпорті послугами. Але експорт послуг в цих країнах все ж переважає над імпортом. З огляду на сучасні тенденції розвитку світової економіки, зокрема міжнародної економічної діяльності, транспорту та передачі інформації, електронних систем зв’язку, відзначимо, що кількість послуг, залучених до обороту на міжнародному ринку, швидко збільшується. Однією з найголовніших причин зростання темпів світової торгівлі послугами є активне використання цифрових технологій. Зростання впливу технологічного середовища зумовлює, сьогодні, функціонування міжнародної економічної діяльності. 1.3. Основні загрози глобальних ризиків у міжнародній економічній діяльності Розглядаючи детальніше групи глобальних ризиків, слід зазначити, що до категорії глобальних екологічних загроз людству ставляться ризики, що викликають найбільше занепокоєння у сфері навколишнього середовища. Наш час характеризується зростанням кількості екологічних катастроф і погодних катаклізмів, що призводять до повеней, бур, пожеж, землетрусів, смерчів, ураганів, цунамі, вивержень вулканів, геомагнітними бурями [13, с. 32]. Через зростання частоти екстремальних погодних явищ збільшуються ризики втрат активів, інфраструктурних та екологічних збитків у районах підвищеної небезпеки. Існуючі запобіжні заходи не справляються із завданням пом'якшення їх наслідків; по причини перебоїв у роботі систем 25 життєзабезпечення та комунікаційних мереж (прикладом може бути ситуація, що постійно погіршується на японській АЕС Фукусіма). Зростає кількість екологічних катастроф з вини людського фактору: розливу нафти, ядерних аварій. Існуючі запобіжні заходи не в змозі запобігти техногенним катастрофам, що завдають шкоди здоров'ю людини, інфраструктурі, власності, навколишньому середовищу та економічному розвитку країн та регіонів. Необоротною загрозою є колапс екосистеми, пов'язаний із значним зменшенням біологічної різноманітності на багатьох ділянках суші та океану, перепромислу біоресурсів [14, с. 102]. Виснаження біологічних ресурсів може завдати шкоди таким галузям, як рибальство та лісництво, призвести до незворотних змін довкілля. З кожним роком посилюється криза водних ресурсів (виснаження ресурсів прісної води) Значне зниження кількості та якості прісної води загострює конкуренцію у таких важливих ресурсомістких галузях, як виробництво продуктів харчування та електроенергії. Прийняті урядами та великими компаніями заходи недостатні для захисту населення та економіки від наслідків зміни клімату. До значного прогресу у сфері зміни екологічної ситуації у 2016 році експерти форуму віднесли ратифікацію. більш ніж 100 країнами Паризької угоди щодо клімату 2015 року, яка передбачає регулювання заходів щодо викиду в атмосферу вуглекислого газу. Але це не тільки кардинально не покращує ситуації у цій сфері, а й не уповільнює сповзання людства до критичної екологічної обстановки [15]. Зазначені ризики здатні дестабілізувати як економіку та суспільство, так і спровокувати геополітичний конфлікт і виснаження життєво-важливих ресурсів для Землі та людей, що її населяють (рис. 1.2). Водночас експерти форуму зазначили, що вплив економічних ризиків у 2017 році порівняно з попередніми роками дещо знизилося. Це багато в чому пояснюється з одного боку відносною стабілізацією фінансово-економічної 26 ситуації в основних економіках. світу в посткризовому періоді, а з іншого - серйозним загостренням інших груп ризиків (насамперед тих, що були розглянуті вище). До категорії економічних ризиків належать ризики, що викликають найбільше занепокоєння з погляду ймовірності їх виникнення. та впливу на макроекономіку, починаючи з фінансових систем та інфраструктури та закінчуючи нестабільністю цін та регулятивними питаннями. Рис. 1.2. Топ-5 ризиків за ймовірністю настання та шкідливістю впливу [17] Виникають фіскальні кризи в ключових економіках, надмірний борговий тягар стимулює зростання відсоткових ставок, посилює інфляційний тиск та зростання державних боргів. Нестабільність Основні фінансові механізми або інститути валютного регулювання послаблюють світову фінансову систему. Виникають кризи ліквідності, недостатність фінансових ресурсів у банків та ринків капіталу стає все більш відчутною, тоді як можливість отримання прибутків від реалізації активів знижується. Загрозою 27 економічного характеру є вихід із ладу чи критичний стан великих інфраструктурних мереж. Особливе місце у сучасних умовах займає проблема зниження значущості долара США як світової резервної валюти, що надає серйозний вплив на світові економічну та фінансову системи і змінює геополітичний розклад сил між блоками і групами держав, а також руйнує залежність, що склалася, від традиційних міжнародних фінансових інститутів. Домовленості між цілим рядом країн (насамперед, що входять до БРІКС) про взаєморозрахунки в національних валютах — перший, але дуже серйозний крок у зазначеному напрямку. Спостерігаються також кризові явища над ринком цінних паперів США. Великі кредитори активно скидають американські боргові зобов'язання. Так, за даними Мінфіну США, у грудні 2016 року у Японії, яка є найбільшим власником казначейських зобов'язань США, інвестори відмовилися від найбільшого за останні чотири роки обсягу паперів. Китай, який має облігації на суму понад 1 трлн доларів, проводить розпродаж з травня минулого року. Інші власники трежерис також позбавляються їх, як ніколи раніше. І хоча іноземні інвестори мають сьогодні боргові облігації США в обсязі 5,94 млрд. доларів, що становить 43% ринку держборгу США, це значно нижче, ніж у 2008 році – 58 % [18]. Загроза виникнення геополітичних ризиків починається з підриву соціально-економічного прогресу у світі і може закінчитися знищенням суспільства. Це ризики, створювані людством. До них відносяться глобальні проблеми, що викликають найбільше занепокоєння з точки зору: зовнішньої та внутрішньої політики держав та політичних блоків, неможливості дипломатичного врегулювання конфліктів, зростання організованої злочинності, тероризму, корупції. Геополітичні ризики присутні у світі, починаючи з ризику поширення зброї масової поразки та закінчуючи збоями 28 глобального управління (неадекватний чи слабкий розвиток міжнародних інститутів, угод чи мереж у сукупності з конкуруючими національними та політичними інтересами). Експерти Давоського форуму наголошують, що характерною ознакою 2016 року була геополітична нестабільність фактично у всіх регіонах світу. Це і перемога на президентських виборах у США Дональда Трампа, що спричинила переполох у багатьох політичних діячів світу; і жорстке протистояння йому сторони, що програла, з організацією безпрецедентної пропагандистської компанії, масових демонстрацій і навіть вуличних. заворушень; та перші рішення нової адміністрації США, що скасовують рішення попереднього президента, у тому числі щодо реформи охорони здоров'я, участі у транснаціональній торговельній угоді, зміна міграційної політики; і Брекзит - підсумки референдуму про вихід Великобританії з ЄС; та криза самого Європейського союзу; та спроба державного перевороту в Туреччині, що спричинила значні зміни у політиці держави; та криза НАТО; та проблеми в Італії, Бразилії, на Філіппінах; і політична криза у Південній Кореї, пов'язана з вотумом недовіри президенту; та військові дії в Сирії, Іраку та цілій низці інших регіонів. Сюди ж можна додати фактичну кризу держуправління в Франції, коли внутрішня та зовнішня політика чинного президента Франсуа Оланда отримала настільки низьку оцінку населення (виборців), що він змушений був відмовитися від висування своєї кандидатури на майбутніх виборах, поступившись своїм місцем кандидатам як ліворуч, так і праворуч. Однак при цьому чинна влада мобілізує все ресурси, включаючи як судове переслідування кандидатів у президенти, так і надумані абсурдні звинувачення щодо втручання у процес виборів російських хакерів. Тут же можна відзначити падіння популярності канцлера Німеччини Ангели Меркель, що зростає, критичні оцінки її діяльності та, насамперед, міграційної політики, що 29 послужило причиною виходу на політичну авансцену країни нових сил із альтернативними програмами. Геополітична ситуація (R2). Індекс геополітичних ризиків (GPR) розраховується шляхом підрахунку у провідних міжнародних виданнях кількості згадувань, пов’язаних із геополітичною напруженістю у світі (рис. 1.2). Рис. 1.2. Динаміка індексу геополітичних ризиків [19] Експерти ВЕФ зазначають, що часи, в які ми живемо, характеризуються геополітичною та геоекономічною невизначеністю. Потужні економічні, демографічні та технологічні чинники формують новий баланс сил, в якому держави все частіше розглядають можливості та виклики лише з одного боку. Як наслідок, союзні структури та різнобічні системи можуть розпастися під тиском націоналістичних позицій у здійсненні індивідуальних програм та призвести до економічної роз’єднаності світу. Оновлення структури різнобічних політичних та економічних систем стало визначальним завданням сучасності. Небезпека полягає в тому, що змінивши фокус із глобального на локальний, ми можемо втратити інструменти для розв’язання нагальних всесвітніх проблем. 30 Ще однією, особливою, групою сучасних ризиків є зростання шахрайств і корупції. При цьому слід зазначити, що в умовах економічної Нестабільність ця проблема загострюється. Найбільш «популярними» злочинами у сфері економіки є: незаконне присвоєння активів, хабарництво та корупція, підробка та приховування даних бухгалтерського обліку, ухиляння від податків, відмивання грошей, легалізація злочинних доходів, операції з цінними паперами з урахуванням інсайдерської інформації, недобросовісна конкуренція, порушення прав інтелектуальної власності. Особливу категорію шахрайств становлять злочини у сфері високих технологій (вони належать до категорії про «нових» ризиків). У відриві від економічних ризиків (як, втім, та інших) не можна розглядати вплив соціальних ризиків. Ця група ризиків має найважливіше значення для життєдіяльності будь-якої країни, території, підприємства. До категорії соціальних ризиків належать ризики, пов'язані з нестабільністю динаміки населення, соціальними кризами та виживанням людини. Глобальні ризики у цій категорії ставлять під питання стабільність сучасної цивілізації та добробут населення. За ознаками ймовірності настання, джерел виникнення і характеру дії соціальні ризики у роботі класифіковані на такі групи: ризики соціальної політики, ризики ймовірнісного типу настання, фізіологічні ризики і поведінкові ризики (рис. 1.3). До соціальних ризиків належать: продовольча криза, загроза голоду, що виникає коли країни втрачають надійний доступ до постачання продуктів у необхідній кількості та якості; хвороби (пандемії) недосконала робота системи відстеження появи нових хвороб, недостатнє виробництво вакцин призводять до безконтрольного розповсюдження інфекційних захворювань. Поява бактерій, стійких до антибіотиків обмежує можливість контролювати смертельні хвороби. Тяжким тягарем для багатьох економік стає зростання частки хронічно хворих громадян та подорожчання послуг з догляду за ними. 31 Рис. 1.3. Соціальні ризики і їх чинники [20] Найважливішою невирішеною соціальною проблемою є нерівність доходів, збільшення розриву в життєвому рівні між найбагатшими та найбіднішими громадянами, що загрожує як соціальній та політичній стабільності, так і економічному розвитку країн. Тут же слід відзначити і безконтрольну урбанізацію, помилки, допущені під час проектування міст, призводять до перевантаження інфраструктури та забруднення довкілля. У сучасному світі виключно важливий вплив (прямо чи опосередковано) на всі сфери діяльності держави, регіону, корпорації, компанії та окремої особи надають технологічні ризики. До них належать такі глобальні проблеми. Вихід з ладу ключових інформаційних систем, яких сьогодні залежать промислове виробництво, сфера послуг і комунікації. Ескалація великомасштабних кібератак. 32 Збільшення числа спонсорованих державою, кримінальних та терористичних кібератак (ніж, до речі, грішать американські спецслужби, які створили цілі системи тотального електронного стеження, незаконного прослуховування телефонних та інших розмов, несанкціонованого збору, розкрадання та глобального зберігання даних як на організації, компанії, фонди, партії, і на приватних осіб у всьому світі, включаючи своїх громадян, і керівників держав- союзників). Безпрецедентні масштаби набувають крадіжки електронних даних, кримінальне чи протиправне використання персональних даних (що розглядалося вище). Таким чином, сучасний світ характеризується кризою під управлінням у вирішенні глобальних проблем. Слабість та нездатність створених міжнародних організацій, прийнятих конвенцій та угод через відстоювання їх учасниками своїх національних, групових та політичних інтересів, зводять нанівець спроби спільної співпраці та протистояння загальносвітовим ризикам. Масштабною загрозою соціально-економічного характеру, пов'язаною з геополітичними ризиками є посилення політичної та соціальної нестабільності. У багатьох важливих для світової економіки країнах руйнується довіра та взаємні зобов'язання між владою та громадянами. Це призводить до урядових криз, соціальних бунтів, регіональної чи міжнародної дестабілізації, погіршує інвестиційну привабливість та підриває фінансовий ринок усього регіону. 33 РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГЛОБАЛЬНИХ РИЗИКІВ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 2.1. Дослідження макроекономічних глобальних загроз у сучасній економці У своєму 15-му звіті про глобальні ризики Всесвітній економічний форум (ВЕФ) відзначив, що вперше в історії звіту всі найвищі за ймовірністю настання довгострокові ризики належать до екологічних. Хоча в попереднє десятиліття економічні та фінансові кризи розглядалися як найнебезпечніші, звіт виявив, що сприйняття ризику змінилося і наразі потрібно боятися екстремальної погоди, екологічних катастроф, втрати біорізноманіття, природних катастроф та неспроможності людства пом’якшити зміни клімату. Екстремальні погодні явища, як-от аномальна спека чи повені, стають регулярними та серйозними, що навантажує громади боротьбою з руйнівними наслідками, які часто потребують значних економічних витрат та пошуку гуманітарної допомоги. На думку експертів, вже у 2020 році людство зіткнеться з економічними конфронтаціями, політичною поляризацією, екстремальною спекою, руйнуванням екосистем природних ресурсів та кібератаками. Варто відзначити, що ризик – це не просто подія. Це складова мережі і подій. Реалізація одного з ризиків може потягнути за собою настання також і інших (рис. 2.1). Країнам може не вистачати фінансових ресурсів, політичного капіталу або соціальної підтримки, необхідних для протистояння ключовим глобальним ризикам — кліматичним загрозам та втраті біорізноманіття. Останні п’ять років були найтеплішими за довгий період, і очікується, що надалі зміна 34 клімату буде ще сильнішою, а погодні катастрофи — більш інтенсивні та часті. Рис. 2.1. Мережа глобальних ризиків [21] Наслідки зміни клімату призведуть до надзвичайної ситуації на планеті, яка спричинить людські втрати, соціальну та геополітичну напруженість та негативні економічні наслідки. Провал програм пом’якшення та адаптації до зміни клімату посідає перше місце серед ризиків за силою впливу та друге за ймовірністю настання протягом наступних десяти років. Світова політика все більше орієнтується на конкретно державну. У всіх країнах знаходить відгук ідея повернення повного внутрішнього 35 контролю і відхід від впливу опозиції й міжнародних організацій. В результаті енергія, яку необхідно спрямувати на вирішення глобальних проблем, йде в локальні зони, тоді як безліч питань планетарного масштабу вимагають уваги [22]. У контексті нестабільності світової макроекономічної ситуації, варто відзначити, що у 2018 році загострились макроекономічні проблеми. Зросла волатильність на фінансових ринках, і світова економіка зіткнулась з великою кількістю перешкод, що заважають зростанню. На думку експертів, динаміка розвитку досягла піку: останні прогнози Міжнародного валютного фонду (МВФ) вказують на поступове уповільнення зростання протягом наступних років. Причиною цьому послужили різні події в країнах з розвиненою економікою. Але прогнози на уповільнення зростання економіки в Китаї — з 6,6% у 2018 році до 6,2% в цьому році й 5,8% до 2022 року — викликають занепокоєння. Те саме можна сказати і про глобальні боргові зобов’язання, які стали значно більшими, ніж до глобальної фінансової кризи, і становлять близько 225% ВВП. Крім того, посилення світових фінансових вимог створило навантаження для країн, які наростили доларові зобов’язання, коли процентні ставки були низькими. Зокрема, в даному контексті цікавою є динаміка індексу непевності світової економічної політики (GEPU) (рис. 2.2). Рис. 2.2. . Динаміка індексу непевності світової економічної політики (GEPU) [23] 36 Індекс GEPU (Global Economic Policy Uncertainty) – це середньозважений ВВП національних індексів EPU для 21 країни: Австралії, Бразилії, Канади, Чилі, Китаю, Колумбії, Франції, Німеччини, Греції, Індії, Ірландії, Італії, Японії, Мексики, Нідерландів, Росії, Південна Корея, Іспанія, Швеція, Великобританія та США. Індекс GEPU – це середнє зважене ВВП національних індексів EPU для 16 країн, на які припадає дві третини світового виробництва. Кожен національний індекс EPU відображає відносну частоту газетних статей власної країни, які містять три терміни, що стосуються економіки (E), політики (P) і невизначеності (U). Іншими словами, кожне місячне значення національного індексу EPU пропорційне частці газетних статей власної країни, які обговорюють невизначеність економічної політики в цьому місяці. Наукові видання використовують дві версії індексу GEPU — одну на основі показників ВВП за поточними цінами, а іншу — на основі ВВП, скоригованого за ПКС. На 21 країну, які входять до індексу GEPU, припадає близько 71% світового виробництва з урахуванням ПКС і приблизно 80% за ринковими обмінними курсами. Так, у 2020 р. було зафіксовано найвищий показник індексу GEPU у світі – 423,31, це було спричинено невизначеністю економік провідних країн під впливом світової пандемії. Під впливом тривалих торговельних суперечок зростання світової економіки у 2019 році було найнижчим за останнє десятиліття. Низка провідних інституцій станом на початок березня 2020 р. зазначають зниження економічного зростання в середньому з 2,5 % до 0,6 %. На думку експерта, у 2020 році на загальносвітовому рівні економічна ситуація буде близька до рецесії: багато економік зіткнуться зі скороченням експорту, імпорту, ВВП, залучення інвестицій, у т.ч. на ринку нерухомості, значно погіршиться виробнича сфера. Так, в контексті динаміки виробництва світового ВВП варто 37 відзначити, що відбулось падіння темпів економічного зростання провідних країн світу (рис. 2.3), зокрема, у першому кварталі 2020 р. економічне зростання Китаю скоротилося до 4,5 % порівняно з 6 % у четвертому кварталі 2019 р. Рис. 2.3. Економічне зростання країн світу у 2019–2020 рр. [24] Крім того, варто відзначити падіння індексу бірж в Америці, Європі та країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Суттєве зниження цін на нафту, яке зумовлене скороченням попиту на нафту, у т.ч. зі сторони Китаю, який є одним з її основних імпортером, на 435 тисяч барелів в першому кварталі 2020 року, що еквівалентно сумі понад 2 млрд. дол. США (рис. 2.4). Відбулось також і уповільнення розвитку ринку металів: у середині січня 2020 р. він 38 «просів» на 7,1 %. Індекс міді впав на 10,4 %, нікелю – на 8,7 %, олова – на 8,2 %, цинку – на 7,3 %, свинцю — на 4,6 %, алюмінію – на 3,5 % . На кінець лютого 2020 р. глобальний індекс акцій FTSE All World втратив близько 13 % або те, що накопичив за попередні шість місяців. Це знищило майже 6 трлн. дол. США ринкової вартості індексу – рекордна сума втрат за його історію. Ключовий індекс акцій США впав за тиждень на 9 %[25]. Рис. 2.4. Динаміка цін на нафту у 2002–2020 рр. [24] Таким чином, від 2014 року світова економіка увіи ̆шла в еру сильного долара, що водночас передбачає затяжнии ̆ цикл низьких або помірно низьких цін на сировину. Згідно з прогнозом Світового банку (СБ), у перспективі 5-10 років котирування більшості груп сировинних товарів перебуватимуть істотно нижче від рівнів 2012-2014 років. МВФ також прогнозує збереження відносно низьких цін на сировину в наи ̆ближчі 5 років. З одного боку, це зона ризику для більшості краі ̈н, що розвиваються, зокрема Украін̈ и, для яких сировинні активи — це головне джерело доходу. Низькі ціни на сировину стануть чинником, що стримує зростання валютних надходжень до краі ̈н, що розвиваються, і це створює ризики девальваціі ̈ і ̈хніх національних валют (у тому числі украі ̈нськоі ̈ гривні). З іншого боку, МВФ і СБ 39 не очікують подальшого зниження сировинних котирувань, і це частково позитивнии ̆ сигнал, якии ̆ свідчить про стабілізацію ситуаціі ̈. Експортери сировини и ̆ інвестори вже психологічно звикли до нових цінових рівнів, як і до тези «світ ніколи не буде таким, як раніше», і концентрують зусилля на успішніи ̆ монетизаціі ̈ новоі ̈ ціновоі ̈ кон'юнктури. Згідно з прогнозом СБ, світові ціни на нафту и ̆ газ до 2030Е рухатимуться в уповільненому висхідному тренді. Окремої уваги заслуговують ризики посилення геополітичної та геоекономічної напруги. Погіршення відносин між найбільшими світовими державами являє собою один з найбільш небезпечних глобальних ризиків. Після періоду глобалізації, коли світова політика і економіка зазнали сильних змін, перегляд відносин між тісно пов’язаними між собою країнами може призвести до серйозних наслідків. На цьому тлі з великою ймовірністю стане важче домогтись колективного прогресу у вирішенні інших глобальних питань, починаючи з захисту навколишнього середовища і закінчуючи етичними проблемами Четвертої промислової революції. Якщо трапиться ще одна глобальна криза, невідомо чи вийде досягти необхідного рівня співпраці та підтримки. Особливо важливо відзначити, що конфлікт між глобалізацією світової економіки і зростаючим націоналізмом світової політики є ризиком, що посилюється. В контексті геополітичних трансформацій, варто відзначити наступні можливі тренди розвитку та ризики [26]: переміщення центру світової економіки із США в Китай; так, наразі США, Великобританія і ЄС демонструють недостатнє лідерство та згуртованість у боротьбі з глобальними соціально-економічними викликами, що неможна сказати про країни азіатсько-тихоокеанського регіону; поступове зняття санкцій з Росії, розв’язання нею більш жорсткої міжнародної політики на фоні падіння світових цін на природний газ і нафту. 40 Збільшенню агресивності Росії також сприятиме зміцнення геополітичних позицій Китаю; перезавантаження економічних стратегій: локалізоване та маневрене виробництво, а також максимальне спрощення складних логістичних ланцюжків поставки ресурсів та збуту товарів; безумовно сприятимуть цьому розвиток робототехніки, біоінженерії та ІТ-технологій. Розвинуті держави збільшуватимуть стратегічні резерви сировини першої необхідності, поступово нарощуватимуть власне виробництво на фоні спрощення технологічних циклів, а також в очікуванні нових глобальних викликів; тимчасове зміщення фокусу уваги міжнародної спільноти із середньострокових викликів (наприклад, глобальне потепління) на подолання наслідків економічної кризи; переформатування міждержавних союзів та об’єднань; зростання кількості держав на грані дефолту, звуження прав і свобод громадян, збільшення кількості авторитарних лідерів на фоні остаточного затвердження владних повноважень, які були надані тимчасово на період подолання наслідків пандемії та економічної рецесії. Таким чином, в контексті ключових макроекономічних ризиків варто відзначити, що прірва між найбільш та найменш успішними країнами-членами розширюватиметься, і врешті-решт ЄС не зможе повноцінно виконувати свою основну функцію — забезпечувати вільну торгівлю. Найбільше від цього постраждає Німеччина, яка уже півстоліття орієнтується на європейський простір при формуванні своєї економічної та соціальної політики. Нижчий рівень експорту, покладання на власні енергетичні запаси та геополітичні проблеми останнього десятиліття призведуть до того, що США значно обережніше діятимуть на міжнародній арені — частіше через інші країни. 41 2.2. Екологічні та технологічні ризики розвитку світового господарства Екологічні ризики продовжують займати перше місце за результатами Глобального дослідження. В цьому році вони становили три з п’яти основних ризиків за ймовірністю і чотири за впливом. Екстремальні погодні умови викликають найбільші побоювання, але респонденти опитування також дуже стурбовані провалом екологічної політики: “провал заходів щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації”, що нещодавно опустився в рейтингу, в цьому році знову піднявся на друге місце. Результати бездіяльності стають все більш очевидними. Прискорення темпів втрати біорізноманіття викликає особливе занепокоєння. З 1970 року чисельність видів знизилась на 60%. Для людства втрата біорізноманіття призведе до проблем зі здоров’ям і соціально- економічним розвитком, що позначиться на добробуті, продуктивності й навіть регіональній безпеці. Саме екологічні проблеми займають лідируючі позиції у переліку глобальних ризиків (рис. 2.5). Рис. 2.5. Топ 10 глобальних ризиків за рейтингом Всесвітнього економічного форуму [27] 42 Через швидке зростання міст і зміни клімату, що тривають, все більше людей можуть постраждати від підвищення рівня моря. Очікується, що до 2050 року дві третини населення світу проживатиме в містах, і, за оцінками, 800 мільйонів людей вже проживають у більш ніж 570 прибережних містах, які постраждають від підвищення рівня моря. 2050 року воно становитиме 0,5 метра. Порочне коло урбанізації не тільки призводить до концентрації людей і їхнього майна в зонах потенційного збитку і руйнування, але також посилює й самі ризики. Наприклад, знищення природних укріплень, таких як прибережні мангрові ліси, і збільшення навантаження на запаси підземних вод. Через все це більша частина територій землі стає непридатною для життя. Існують три основні стратегії адаптації до підвищення рівня моря: інженерні рішення для утримання води; використання природних захисних механізмів; соціальні стратегії, такі як переміщення домашніх господарств і підприємств у більш безпечні регіони або інвестування в соціальні проекти, спрямовані на поліпшення адаптивних механізмів населених пунктів, схильних до ризику повеней. Показниками, що враховують екологічні чинники зростання та дозволяють визначити екологічну складову глобальної загрози країн світу, визначено: тривалість життя населення; стан здоров’я населення; рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище; енергоємність ВВП та енергоефективність економіки; частка відновлювальних джерел у споживанні енергоресурсів; екологічна стійкість; якість повітря (обсяги викидів СО2 в атмосферу), якість води; побутові відходи; застосування екологічно безпечних технологій; ефективність використання ресурсів; рівень забезпеченості природними ресурсами; вуглецева інтенсивність, урбанізація. Розвинені країни характеризуються більш високим рівнем екологічної безпеки, що за даними 43 2020 р. майже в 4 рази вищий рівня безпеки групи країн, що розвиваються, в цілому (рис. 2.6). Найнижчі оцінки екологічних загроз у країн, що розвиваються, зокрема Африки та Близького Сходу, що на 26 % менші за середній показник по групі країн. Тільки для розвинених країн характерною є тенденція до підвищення рівня протидії глобальним загрозам. Рис. 2.6. Розподіл країн світу за інтегральним рівнем екологічної безпеки [28] Сучасна система міжнародної екологічної безпеки характеризується гнучкістю, динамічністю, трансформаційністю, що передбачає: з алучення країн світу до природоохоронної та екологічної діяльності; активізацію процесу укладання міжнародних угод природозахисного та екологічного спрямування; утворення нового вектору функціонування, впливу та розширення діяльності дієвих акторів міжнародних відносин (ТНК, ТНБ, неурядових громадських організації); 44 створення національних і міжнародних структур, які координують природоохоронну діяльність, екологічну політику як у регіонах, так і в масштабах усієї планети; екологізацію традиційних форм міжнародних відносин та їх інститутів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади [29]. Зміна клімату є однією з найбільших загроз людству з далекосяжним впливом на суспільство, навколишнє середовище та економіку. Зміна клімату впливає на всі регіони світу та всі верстви населення. Дані багатьох досліджень свідчать, що без проведення заходів з адаптації зміна клімату може знизити до 30 % глобальне зростання сільського господарства до 2050 року [30]. Найбільше постраждають 500 мільйонів невеликих ферм у всьому світі. Кількість людей, яким не вистачатиме достатньої кількості води принаймні один місяць на рік, зросте з 3,6 мільярда осіб сьогодні до понад ніж 5 мільярдів до 2050 року [31]. Для багатьох людей зміна клімату вже зараз є новою загрозою їхній безпеці. Так, у період з 2008 по 2018 рр. 87 % внутрішніх переміщень по всьому світу були спричинені катастрофами, пов’язаними з погодними чинниками, а не з різними конфліктами (рис. 2.7). 45 Рис. 2.7. Кількість нових біженців у світі за 2019 р. з різних причин, млн осіб [32] Подальше підвищення температури на 1,5°C лише збільшить інтенсивність та частоту таких небезпечних процесів. При цьому понад 140 мільйонів людей можуть стати внутрішньо переміщеними особами до 2050 р. через зміну клімату в Африці на півдні від Сахари, Південній Азії та Латинській Америці. Найчастіше ті, хто відчуває найбільш екстремальні наслідки зміни клімату, також є й найбільш уразливими для них, адже дві третини найбільш слабких держав у світі сильно піддаються зміні клімату. У той же час найменш розвинені країни світу отримують лише частину глобальної допомоги в галузі клімату: з 71,2 млрд дол. США, зібраних у 2017 році, менше 15 % було виділено для них [33]. Протягом останнього десятиліття обсяг викидів парникових газів (ПГ) збільшувався на 1,5 % на рік при нетривалому періоді стабілізації цього показника, що припав на 2014-2016 роки. Загальний обсяг щорічних викидів ПГ, в тому числі внаслідок змін у землекористуванні, в 2018 році досяг рекордного рівня 55,3 ГтCO2е. Викиди CO2 в результаті спалювання викопних 46 видів палива в енергетиці і промисловості, які переважають в загальному обсязі викидів ПГ, в 2018 році зросли на 2 %, досягнувши рекордних 37,5 ГтCO2е на рік [34]. Нині ознак досягнення пікових значень викидів ПГ в найближчі кілька років не спостерігається, а щорічне відстрочення піку означає, що будуть потрібні більш масштабні та швидкі скорочення (рис. 2.8). Рис. 2.8. Викиди парникових газів у 2019 р., гігатон/рік [35] На частку країн G20 припадає 78 % глобальних викидів ПГ. В цілому вони знаходяться на шляху до виконання своїх обмежених зобов’язань на період до 2020 року, про які було оголошено в Канкуні, але наразі сім країн відстають від графіка здійснення очікуваного національно визначеного внеску (ОНВВ) до 2030 року, а ситуація ще у трьох країнах є непевною. Тому активізація дій членів G20 зіграє найважливішу роль в глобальних зусиллях щодо пом’якшення наслідків зміни клімату. 47 Крім того, зміни в нашому способі життя підвищують ризики природних епідемій, а технології роблять виробництво і поширення нових біологічних загроз все більш ймовірними. В даному контексті варто відзначити, що технології продовжують відігравати важливу роль у формуванні загальносвітової картини ризиків. Побоювання з приводу шахрайства з даними і кібератак знову проявилися що також висвітило ряд інших технологічних вразливостей: близько двох третин респондентів вважають, що ризики, пов’язані з підробленими новинами і крадіжками особистих даних, у 2019 році збільшиться, тоді як три п’ятих опитаних сказали те саме про втрату конфіденційності в середовищі бізнесу і політики. У 2018 році відбулись ще більші масові витоки даних, були виявлені нові апаратні недоліки, й дослідження вказують на потенційну можливість використання штучного інтелекту для ще більш потужних кібератак. У минулому році також були отримані додаткові докази того, що кібератаки становлять небезпеку для критично важливої інфраструктури, що спонукає країни посилити перевірку транскордонних партнерських відносин з міркувань національної безпеки. Так, у світі спостерігається тенденція зниження глобальної продуктивності, збільшення глобальної нерівності та криза глобального управління. Серед основних причин спаду називають: невідповідність і недостатність навичок. Зниження рівня освіти значно уповільнило зростання сукупної продуктивності праці в останні десятиліття – приблизно на 0,3 в.п., порівняно із зростанням продуктивності на початку століття; зниження обсягів витрат на науку та інновації, особливо бізнес- сектору; стримування (зниження) інвестицій в нематеріальні активи; 48 демографічні фактори, такі як старіння населення. Навички працівників, як правило, збільшуються до певного віку, а потім починають знижуватися із супутнім ефектом на інновації та продуктивність [36]. Підґрунтям, що забезпечує розвиток економіки є поширеннямережі Інтернет, збільшення кількості користувачів. Дані показники в останні роки розвиваються високими темпами (рис. 2.9). Рис. 2.9. Кількість-інтернет користувачів та коефіцієнт проникнення по регіонах світу станом на 2020 р. [39] Основна частка інтернет-користувачів знаходиться в Азії, однак за питомою вагою користувачів Інтернету від чисельності населення Азія знаходиться на передостанньому місці – лише половина населення користується Інтернетом (53,6%). За даним показником першість утримує Північна Америка, де інтернет- користувачі складають 94,6% населення регіону. Найбільший приріст користувачів Інтернету спостерігається в Північній Європі (94%), Західній Європі (90%) і Північній Америці (88%). В Африці спостерігаються швидші темпи зростання – понад 20% на рік. Дедалі глибшою стає нерівність у доступі до соціальних, економічних, освітніх, культурних та інших можливостей внаслідок нерівного доступу до інформаційних комп’ютерних технологій. Цифровізація здатна 49 здійснити величезний вплив на людство, але, якщо блага не розподілятимуться рівномірно, ми можемо опинитися у самому нерівноправному суспільстві, ніж будь-коли. Сьогодні лише кілька держав лідирують у технологічних розробках, насамперед, США і Китай, але більшість країн залишаються далеко позаду. Цифрова революція поки що практично не вплинула на життя більшої частини населення світу. Доповідь Світового банку про світовий розвиток показує, що лише близько 15% жителів планети можуть дозволити собі оплату широкосмугового доступу в Інтернет. Основним засобом доступу в Інтернет у країнах, що розвиваються, є мобільний телефон, яким забезпечені близько 80% світового населення [37]. Країни, економіки яких базуються на дешевій робочій силі, не зможуть конкурувати з лідерами і не матимуть ресурсів, щоб дати нову кваліфікацію працівникам. 2.3. Вплив пандемії COVID-19 на посилення глобальних загроз Уся світова спільнота, починаючи з середини грудня 2019 року, потрапила під величезний вплив Всесвітньої епідемії коронавірусної хвороби, яка отримала назву COVID-19. Пандемія, зумовлена цим вірусом, вже призвела до тисячних людських втрат у всьому світі, наклала суттєві обмеження на соціально-культурне життя населення і кардинально змінила тренди глобальної економіки. На сьогодні важко спрогнозувати, які остаточні людські жертви та економічні втрати зазнають держави в коротко-,середньо - і довгостроковій перспективі. Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно проголосила коронавірусну хворобу пандемією на початку березня 2020 року. Хоча спалах захворювання розпочався у середині грудня 2019 року в місті Ухань у 50 центральному Китаї. За цей час пандемія суттєво вплинула на тренди розвитку світової економіки, не залишивши осторонь жодної країни. Перш за все, це пов’язано із жорсткими карантинними заходами, які ввели уряди багатьох країн: закриття торгово-розважальних центрів, заборона відвідання усіх масових заходів, обмеження у пересуванні як у межах країни, так і при перетині її кордонів, скорочення виробництва (через встановлення лімітів одночасного перебування працівників в одному приміщенні) тощо. Окремі компанії перевели своїх працівників на режим роботи «на дому», інші ж змушені відправляти своїх працівників у відпустку. При цьому є випадки зловживань і порушень деякими роботодавцями умов трудового договору, які вимагають від працівників писати заяви на звільнення за власним бажанням або ж брати відпустку за свій рахунок. Все це негативно позначається на добробуті населення, їх фінансовому становищі і у недалекому майбутньому призведе до скорочення їх попиту на ряд товарів і послуг. В результаті поширення коронавірусної хвороби такі компанії зі світовим ім’ям, як «Apple», «Toyota», «Starbucks», «McDonald's» та «Volkswagen», призупинили виробництво чи продажі в Китаї. Під загрозою опинилися світові виробничі ланцюжки – від електроніки й авто до курятини. Провідні авіакомпанії світу тимчасово скасували рейси до Китаю. В Організації з економічного співробітництва та розвитку вже заявили, що світові знадобиться багато років, аби оговтатися від пандемії. Вже зараз економічні наслідки поширення хвороби є більшими, ніж просто фінансова криза. За підсумками 2020 року світова економіка скоротилася на 4,3 відсотка, що більш ніж у два з половиною рази більше, ніж під час глобальної фінансової кризи 2009 року. Очікуване помірне відновлення у 2021 році у розмірі 4,7 відсотка навряд чи компенсує збитки попереднього року (табл. 2.1). Таблиця 2.1 51 Показники світового економічного зростання, % [40; 41] Показники світового економічного зростання, % Прогнозні значення Відмінності Прогноз Прогноз МВФ порівняно з Оцінка МВФ станом станом на Показник прогнозом МВФ на січень червень 2020 станом на квітень 2020 р. р. 2020 р. 2018 2019 2020 2021 2020 2021 2020 2021 Світовий ВВП, у т. 3,6 2,9 3,3 3,4 –4,9 5,4 –1,9 –0,4 ч.: Розвинуті 2,2 1,7 1,6 1,6 –8,0 4,8 –1,9 0,3 економіки Економіки, що 4,5 3,7 4,4 4,6 –3,0 5,9 –2,0 –0,7 розвиваються Світова торгівля товарами та 3,8 0,9 2,9 3,7 –11,9 8,0 –0,9 –0,4 послугами, у т. ч.: Розвинуті 3,4 1,5 2,2 3,1 –13,4 7,2 –1,3 –0,2 економіки Економіки, що 4,5 0,1 4,2 4,7 –9,4 9,4 –0,5 –0,7 розвиваються Споживчі ціни, у т. ч.: Розвинуті 2,0 1,4 1,7 1,9 0,3 1,1 –0,2 –0,4 економіки Економіки, що 4,8 5,1 4,6 4,5 4,4 4,5 –0,2 0,0 розвиваються Ціна на нафту 29,4 –10,2 –4,3 –4,7 –41,1 3,8 0,9 –2,5 LIBOR 2,5 2,3 1,9 1,9 0,9 0,6 0,2 0,0 Розвинені країни, де цього року прогнозується зростання виробництва приблизно на 4 %, під час пандемії постраждали дуже відчутно: у 2020 році їх економіки скоротилися в середньому на 5,6 відсотка. Падіння головним чином сталося через вимушені зупинки на виробництві та у сфері послуг, а також через передчасні заходи жорсткої економії, здатні лише ще більше ускладнити становище. Що стосується країн, що розвиваються, то там, згідно з оцінками, 52 представленими у Світовому економічному звіті ООН, спостерігалося менш серйозне скорочення темпів економічного розвитку — 2,5 відсотка, з очікуваним відновленням на 5,7 відсотка у 2021 році. Ще одною важливою особливістю глобальної рецесії COVID-19 є світовий масштаб її поширення та впливу. На рис. 2.10 наведено відсоткову оцінку кількості економік країн світу, які зазнали впливу від глобальних рецесій протягом останніх 150 років. Рис. 2.10. Економіки світу в стані рецесії протягом 1870–2020 рр., % до загальної кількості [42] Для прикладу, глобальна рецесія в період Першої світової війни охопила 70% економік країн повсьому світу, Велика депресія – 83,8%, рецесія 2007– 2009 рр. – приблизно 61,2% національних економік. Прогнозованим є те, що пандемія COVID-19 вже охопила 92,9% економічних систем, що говорить про найбільший масштаб глобальної рецесії у світі за останні 150 років, з якою світ ще не стикався. Це означає, що критично великий відсоток населення планети 53 зазнає впливу глобальної рецесії COVID-19 і здається, що жодна країна не омине цієї участі. Додатковим каталізатором зниження зростання світового ВВП та світової торгівлі та переходом до негативного тренду виступила глобальна пандемія, що у умовах існування штучних бар'єрів створила додаткові реальні бар'єри взаємодії економік. Так, після стрімкого зниження світового ВВП та обсягів торгівлі у 2021 році очікується безпрецедентне зростання обох показників. За прогнозам, це буде викликано нарощуванням втрачених обсягів експорту та імпорту у всіх регіонах, однак саме зростання відбуватиметься на базі попереднього скорочення. Тому навіть значний процентний приріст показників у 2021 році не означатиме поліпшення якості життя людей, навіть за найоптимістичніших прогнозів у 2021 році світова економіка не зможе повернутися до показників 2018 року. Останні десятиліття ринок був захоплений швидко зростаючими IT- компаніями, які за порівняно невеликий термін змогли обігнати з капіталізації колись енергетичні компанії, що здавалися недосяжними. На даний момент спостерігається ситуація, яку можна описати золотим віком технологій – все що було можна створити – вже створено. І, дійсно, багато інноваційних компаній стагнують: збільшують потужності отже надмірно продуктивних процесорів, телекомунікаційних мереж і «відтягують» презентації нових технологій через їхня відсутність. Тобто ринок технологічних компаній уже не винаходить нічого кардинально нового, а лише удосконалює старі технології. Ситуація є досить неоднозначною, оскільки приріст міжнародної торгівлі у 2014 році вперше був нижчим від приросту світового ВВП, тому що у 2009–2014 роках співвідношення становило 1,1, а 2000-ті роки трималося вище 1,5 . Згідно з прогнозом СОТ на 1 квартал 2019 року, обсяг світової торгівлі мав скласти 2,6%, проте вже у жовтні прогноз був погіршений до приросту всього на 1,2%. Щодо 2020 року, то за оцінками СОТ, в 1 кварталі очікується 54 падіння обсягу світової торгівлі на 13% – за оптимістичного та до 32% – за песимістичного прогноз. У 3 кварталі 2020 року оптимістичний прогноз зупинився на позначці 9,2%. Таким чином, в умовах пандемії слід очікувати прискореного переходу до цифровізації та автоматизації, укорочування ланцюжків поставок та переходу промисловості до більшої екологічності. Варто відзначити, що COVID-19 виявився для економіки сильнішим шоком, оскільки за лічені місяці ставка впала до мінімальних 0,25%, стимулюючи економіку «дешевими» грошима, сподіваючись стабілізувати ситуацію на ринках. Тенденція до зниження процентних ставок простежується у багатьох країнах та регіонах у всьому світі. Це показує, що уряди намагаються підтримати економіку, одночасно сигналізуючи про великі проблеми світового масштабу. Відсоткові ставки провідних країн світу представлені на рис. 2.11. Рис. 2.11. Відсоткові ставки у країнах світу [43] Важливим індикатором стану світової економіки є показник цін на вуглеводневу сировину. В умовах функціонування ОПЕК та зростаючої потреби 55 у чорному золоті (як у фізичному плані, так і на ринку деривативів) формування стабільних цін вище за середні в межах 90–100 дол.США за барель та вище є показником стабільного стану світової економіки, гарантією її розвитку за умов глобалізації. Ціни на сировину тісно пов'язані з тими країнами, що його споживають (рис. 2.12). Рис. 2.12. Динаміка цін на енергоресурси [44] Ціни на нафту в березні знизилися на 50% порівняно з показниками січня 2020 р. (падіння цін на нафту обумовлено зниженням попиту в таких областях, як транспорт та подорожі, оскільки сукупно дві сфери забезпечують близько 2/3 попиту). Газ подешевшав на 12% у США та 25% у Європі; інші види корисних копалин, які впали у ціні: вугілля (від 5% до 17%); мідь та цинк (15%); залізняк (7%); платина (23%).Зниження цін призводить до повної чи часткової зупинки діяльності у сфері видобувної промисловості: наприклад, зараз видобуток на 15% мідних копальнях і 20% цинкових копальнях повністю або частково зупинено. 56 Таким чином, зниження темпів зростання ВВП у США, КНР, Японії та Індії є ознакою негативних тенденцій в економіці, що призведе до здешевлення нафти. на світовому ринку. У важкій економічній ситуації КНР і Японія розпродаватимуть державні облігації США (КНР і Японія є найбільшими власниками держборгу США – 15,15% та 18,23% відповідно), що викличе сильний демпінг цін на єдиний «безризиковий» актив. Це сильно позначиться на фінансових організаціях, сприяючи їхньому якнайшвидшому банкрутству, призвівши до наслідків, що лише посилюють кризу. За оцінками Міжнародної організації праці, заходи протидії COVID-19 вплинули майже на 2,7 млрд. працівників по всьому світу, що відповідає близько 81% усієї світової робочої сили. Криза призвела до безпрецедентного зниження економічної активності та робочого часу: в другому кварталі 2020 р. очікується зниження робочих годин на 6,7%, що еквівалентно 195 млн робітників з повною зайнятістю (при 48-годинному робочому тижні). До галузей, де співробітники найбільше постраждали від наслідків кризи. У цій сфері задіяно 463 млн. осіб або 13,9% від загальної кількості працівників у світі. Карантинні заходи, закриття магазинів, скасування замовлень та зменшення заробітних плат знижують споживчий попит, що безпосередньо відбивається на становищі робітників промислового сектора. У всіх секторах промисловості спостерігаються схожі проблеми: зниження попиту, брак персоналу, обмежена пропозиція та примусове закриття підприємств – це стримує виробництво. Крім того, виробники зіткнулися із серйозними збоями у глобальному ланцюжку поставок. Сьогодні Китай пройшов пік першої хвилі COVID-19 та розпочав відновлення своєї економіки. Виробничі потужності промислового сектора активізовані на 90% від докризового рівня, працівники поступово повертаються до цеху. 57 Одночасно тягар економічного удару прийняв на себе інший ключовий Світовий гравець – Сполучені Штати Америки. Найтриваліше економічне зростання США закінчилося антирекордом – найрізкішим скороченням економічну активність з часів Другої світової війни. Через COVID-19 виявилися ізольовані понад 90% населення США, що не могло не позначитися критично на обсяги виробництва. Відновлення економіки та промисловості у різних країнах після кризи, викликаного коронавірусом, буде нерівномірним. Фахівці відзначають, що в країнах, які несвоєчасно вжили стримують епідемію заходів, а також не реалізують у належному обсязі програми стимулювання економіки, відновлення буде більш слабким та тривалим. 58 РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПРОТИДІЇ ГЛОБАЛЬНИМ ЗАГРОЗАМ У СВІТОВЙ ЕКОНОМІЦІ 3.1. Напрями подолання негативних загроз глобальних ризиків На сьогоднішній день показник економічної шкоди від лих, таких як, наприклад, землетруси, цунамі, циклони і повені, досягає в середньому від 250 до 300 млрд. доларів США на рік. Рівень майбутніх збитків (очікуваний середньорічний збиток) оцінюється сьогодні лише для антропогенної середи в 314 млрд. доларів США. Це сума, яку слід виділяти країнам щороку на покриття збитків від майбутніх лих. Показники смертності та економічної шкоди, пов'язані з екстенсивними ризиками (ризики незначних, але часто повторюваних лих), у країнах з низьким та середнім рівнями доходу зростають. За останнє десятиліття збитки, викликаний екстенсивними ризиками, у 85 країнах та територіях склав у загальній складності 94 млрд. доларів США. Екстенсивні ризики є основною причиною смертності та переміщення населення внаслідок лих, а також постійної руйнації фондів розвитку, таких як житлові будинки, школи, об'єкти охорони здоров'я, дороги та місцева інфраструктура. Проте вартість екстенсивного ризику залишається невідомою і, як правило, недооцінюється, тому що здебільшого частини поглинається домашніми господарствами, спільнотами та малими підприємствами із низьким рівнем доходу. Країни стикаються з дефіцитом фінансування, якщо вони не мають ресурсів, що дозволяють їм компенсувати збитки, пов'язані з рідкоповторюваними, але великими лихами. Багато країн, включаючи Алжир, Чилі, Індонезію, Іран, Мадагаскар, Пакистан, Перу, а також багато інших країн, не пройдуть стрес-тест на фінансову стійкість у разі виникнення лиха з 59 періодом повторюваності 1 раз на 100 років. Їхня обмежена здатність швидко відновлюватися може значно збільшити непрямі збитки від лих. Така проблема актуальна не тільки для країн з низьким рівнем доходу, але й країн із середнім рівнем доходу, таких як Ямайка та Філіппіни, а також для країн з високим рівнем доходів, таких як Греція. Незважаючи на те, що у Ямайки та Греції відносний ризик набагато нижчий, ніж у Філіппін, загальний вплив ризиків на їхній майбутній розвиток майже аналогічний. У той час як у Греції головним чином будуть ослаблені темпи економічного зростання, проблема, що стоїть перед Філіппінами є проблемою соціального розвитку. В силу зміни температур, кількості опадів та рівня світового океану, а також інших факторів, глобальна зміна клімату веде до зміни рівня загроз та посилення ризику лих. Згідно з прогнозами, до 2050 року 40% населення планети проживатимуть у басейнах річок, що відчувають гострий дефіцит води, зокрема, в Африці та в Азії. У країнах Карибського басейну зміна клімату приведе до зростання очікуваних щорічних збитків тільки від циклонних вітрів на 1,4 млрд. доларів США. Водночас наслідки зміни клімату розподіляються нерівномірно, неоднаково впливаючи на різні країни. Наприклад, ризик збитку від вітрів зросте вдвічі в Ангільї і вп'ятеро в Тринідаді та Тобаго. А в Мексиці, навпаки, рівень ризику швидше за все знизиться. Незважаючи на те, що зміна клімату з великою ймовірністю матиме серйозний негативний вплив на врожай основних зернових культур в Африці очікується, що рівень зниження врожаю при цьому буде істотно варіюватися від регіону до регіону. У Малаві збитки виробників кукурудзи від посухи, що відбувається 1 раз на 25 років, може виявитися на 23% вищим у період з 2016 по 2035 рр., ніж він був у період з 1981 по 2010 р. З огляду на те, що частка сільського господарства становить 30% ВВП Малаві, це може похитнути стійкість країни за 60 показниками національної економіки та бідності. Однак у Східно-Африканській рифтовій долині у Кенії та Нігері, де на частку сільського господарства припадає 30 та 38% ВВП відповідно, за такого ж сценарію змін клімату збитки фактично знизиться. На сьогоднішній день зростають масштаби глобальної нерівності і посилення схильності до загроз, швидка урбанізація та надмірне споживання енергії та природного капіталу можуть підвищити ризик до небезпечних та непередбачуваних рівнів, що приведе до системного глобального дисбалансу. Найбагатші 2% дорослого населення планети сьогодні мають більш ніж 50% глобального багатства, тоді як найбідніша половина людства (50%) володіє менш ніж 1% цього багатства. Зростання концентрації багатства, що супроводжується зниженням реальних доходів та скороченням витрат на соціальне забезпечення і системи соціального захисту можуть призвести до зростання нерівності щодо ризиків серед різних територій та соціальних груп. Сектори та території, що не мають відносних переваг для економічного розвитку, що стикаються зі зростанням ризиків внаслідок низького рівня інвестицій у інфраструктури, що скорочують ризик, відсутності соціальної захисту, охорони навколишнього середовища та бідності у сільських районах та містах. У більшості країн з низьким та середнім рівнем доходу розвиток міст зазвичай характеризується вкрай несправедливо розподіленим доступом до міського простору, інфраструктури, послуг та безпеки. У міру глобалізації економіки спостерігається тенденція до переміщення інвестицій туди, де є відносні переваги, наприклад, дешева робоча сила, доступ до ринків експорту, інфраструктура та стабільність. Інвестиційні рішення рідко враховують рівень небезпеки місцях, тому можливості отримання короткострокового прибутку, як і раніше, переважують міркування щодо майбутнього стійкого розвитку. В результаті великі обсяги 61 капіталу продовжують переміщатися до зон ризику, що веде до значного збільшення вартості економічних активів, що наражаються на небезпеку. За останні 10 років був досягнутий значний прогрес у посиленні готовності до лих, поліпшення засобів реагування та раннього попередження, а також у зниженні специфічних ризиків. Проте у тому, що стосується управління основними ризиками, в більшості країн прогрес незначний. Управління ризиками, на відміну від запобігання лихам та ліквідації їх наслідків як індикаторів нерегульованого ризику, сьогодні має стати невід'ємним елементом мистецтва розвитку – не надбудовою до останнього, а набором практик, впроваджених у його основу. Управління ризиками, пов'язаними із соціально-економічною діяльністю, вимагає комбінованого застосування трьох підходів: перспективне управління ризиком, спрямоване на запобігання акумулювання нових ризиків; коригуюче управління ризиком, спрямоване на скорочення існуючих ризиків; компенсаційне управління ризиком підвищення стійкості окремих осіб та спільнот до залишкового ризику, який не може бути повністю скорочено. Річні інвестиції у зниження ризику лих становлять лише 0,1% від 6 трлн доларів США на рік, які потрібно буде інвестувати в інфраструктуру протягом наступних 15 років. Однак для багатьох країн ця незначна додаткова інвестиція могла б зіграти вирішальну роль у досягненні національних та міжнародних цілей щодо усунення бідності, покращення охорони здоров'я та освіти, а також забезпечення стійкого та справедливого зростання. Рівень глобальних середньорічних збитків збільшиться приблизно до 415 млрд. доларів США до 2030 р. за рахунок одних тільки інвестиційних потребу міській інфраструктурі. Проте подібне зростання показників очікуваних збитків не є неминучим, оскільки щорічні інвестиції у розмірі 6 млрд доларів США у 62 відповідні стратегії щодо управлінню ризиком лих можуть дати позитивний ефект від зниження ризику, дорівнює 360 млрд. доларів США. Це можна порівняти з щорічним скороченням нового та додаткового очікуваного річного збитку більш ніж на 20%. Країнам, як і раніше, буде потрібен спеціальний та спеціалізований сектор управління лихами для підготовки та реагування на лиха, аварії та інші надзвичайні ситуації, у тому числі морські, авіаційні, промислові та екологічні катастрофи. Однак пов'язані з лихами та змінами клімату ризики у розвитку потребують підходу не лише шляхом створення спеціалізованого та автономного сектору, а також шляхом зміцнення механізмів управління в галузях та на територіях для забезпечення нижчих коефіцієнтів дисконтування майбутніх ризиків, а також прозорості та підзвітності при генерації, передачі та збереження ризиків. Для цього потрібно поєднувати перспективне управління ризиками для забезпечення їх належного обліку в нових інвестиціях, що коригує управління ризиками для зниження ризиків, пов'язаних з існуючими основними фондами, та компенсаційне управління ризиками для підвищення стійкості всіх рівнях. Крім того, необхідно буде змінити підхід до процесу вироблення інформації про ризики: від вимірювання ризику як об'єктивного зовнішнього фактору, який може бути знижений, до розуміння ризику як можливості та загрози та до покращення виявлення та оцінки причин та наслідків виникнення та акумулювання ризиків. У управлінні ризиками лих ризики співвідносяться з повноваженнями, а майбутні небезпеки – з поточними потребами. У зв'язку з цим витрати та результати управління ризиком лих слід повністю відобразити у державних та приватних інвестиціях на всіх рівнях, запровадити їх у фінансову систему та структуру механізмів розподілу ризиків та соціального захисту. Такий комплексний підхід до аналізу витрат і вигод може збільшити 63 популярність та привабливість інвестицій у область управління ризиками лих, підкреслюючи вигоди від позитивного розвитку, а не лише запобігання витратам та збиткам. Введення такого підходу у фінансову систему може допомогти визначити потенційні ризики, пов'язані з портфелями активів та кредитів, кредитними та борговими рейтингами та прогнозами та аналізами, таким чином, послаблюючи небезпечний зв'язок між глобальними фінансовими потоками та інвестиціями, які збільшують ризик катастроф. Крім того, цей підхід може забезпечити логічне обґрунтування для стимулювання розширення заходів щодо фінансування ризиків та соціальний захист серед домашніх господарств з низьким рівнем доходу, підприємств малого бізнесу та органів місцевого самоврядування. Скорочення бідності, покращення охорони здоров'я та освіти для всіх людей, досягнення стійкого та справедливого економічного зростання, а також захист здоров'я планети, сьогодні залежать від управління ризиками лих, реалізованого через повсякденні рішення урядів, компаній, інвесторів, організацій громадянського суспільства, домашніх господарств та окремих громадян. Більш ефективне зниження ризику лих дуже важливо для того, щоб розвиток став стійким. Врахувати витрати та результати управління ризиком в інвестиційних рішеннях, у механізмах фінансового сектора та розподілу ризиків буде можливе лише тоді, коли відповідальні за них особи нестимуть відповідальність за рішення. Якщо суспільства стануть більш чутливими до причин та наслідків ризику, відповідальність за наступні збитки та вплив перетвориться на соціальну проблему, яка зможе стати предметом суспільної дискусії та переговорів. Це може призвести до підвищення відповідальності не лише за вже завдані збитки внаслідок лих та відповідні наслідки, але й за створення та 64 акумулювання майбутніх ризиків, шляхом об'єднання громадського попиту, відповідних нормативних рамкових програм, добровільних стандартів та посиленого моніторингу прогресу щодо явних та прозорих критеріїв та планів. 3.2. Економіко-математичне моделювання впливу індексу геополітичних ризиків на макроекономічні показники розвитку національних економік Економіко-математичні моделі — моделі економічних об'єктів або процесів, при описі яких використовуються математичні засоби. Цілі створення економіко-математичних моделей різноманітні: вони будуються для аналізу тих чи інших передумов і положень економічної теорії, логічного обґрунтування економічних закономірностей, обробки і приведення в систему емпіричних даних. Економіко-математичні моделі створюються і вивчаються оскільки проводити експерименти з економікою дуже складно, а часто і просто неможливо. При відсутності попереднього аналізу економічної ситуації такі експерименти можуть призвести до негативних наслідків (як економічних, так і соціальних). Кореляція дослівно з латинської «correlation» – відношення, тобто це означає співвідношення, відповідність речей, понять. Кореляційним зв'язком називається такий зв'язок між ознаками суспільно-економічних явищ, за якого на величину результативної ознаки крім факторної впливають багато інших ознак, які можуть діяти в різних напрямах одночасно чи послідовно. Цей зв'язок характеризується тим, що між факторною і результативною ознаками немає повної відповідності, а лише є певне співвідношення. Особливістю кореляційного зв'язку є те, що кожному значенню факторної ознаки відповідає не одне, а ціла низка значень результативної ознаки. 65 Кореляційний зв'язок можна виявити тільки у вигляді загальної тенденції при масовому порівнянні факторів. Кореляційний аналіз (кореляційний метод) – метод дослідження взаємозалежності ознак у генеральній сукупності, які є випадковими величинами з нормальним характером розподілу. Основними вимогами до застосування кореляційного аналізу є достатня кількість спостережень, сукупності факторних і результативних показників, а також їх кількісний вимір і відображення в інформаційних джерелах. Застосування кореляційного аналізу тісно пов'язане з регресійним аналізом, тому його часто називають кореляційно-регресійним. Головними завданнями кореляційного аналізу є: визначення форми зв'язку; вимірювання щільності (сили) зв'язку; виявлення впливу факторів на результативну ознаку. Здійснення кореляційного аналізу передбачає такі послідовні етапи: 1) встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками (виявлення факторів та вибір серед них тих, які найбільше впливають на результативний показник); 2) формування кореляційно-регресійної моделі (інформаційне забезпечення аналізу, вибір типу і форми зв'язку, складання моделі); 3) визначення кореляційних характеристик (показників зв'язку); 4) статистична оцінка параметрів зв'язку - економічна інтерпретація, оцінка значимості коефіцієнтів кореляції та використання їх для вирішення практичних завдань, наприклад прийняття рішень, прогнозування, планування. Таблиця 3.1 Величина коефіцієнта кореляції і тіснота зв'язку за «Таблицею Чеддока» Коефіцієнт кореляції Тіснота зв'язку 1,00 Зв'язок функціональний 0,90—0,99 Дуже сильний 0,70—0,89 Сильний 0,50—0,69 Значний 0,30—0,49 Помірний 0,10—0,29 Слабкий 0,00 Зв'язок відсутній 66 Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності у сфері матеріального і нематеріального виробництва. ВВП на душу населення — є мірою випуску продукції на душу населення в доларах постійної купівельної спроможності, при цьому нівелюється вплив інфляційних процесів. Вищий реальний ВВП на душу населення є показником вищого рівня життя. Рівень реального ВВП на душу населення в країні дозволяє робити зіставлення з іншими країнами та виявити, до розвинених чи тих що розвиваються вони належать. За статистичними даними побудуємо матрицю кореляції ВВП на душу населення та показників Індексу геополітичного ризику [45]. В аналізі представлені різні, за рівнем економічного розвитку, країни: Австралія, Бельгія, Бразилія, Канада, Чилі, Китай, Колумбія, Хорватія, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Гонконг, Індія, Ірландія, Італія, Японія, Південна Корея, Мексика, Нідерланди, Пакистан, Росія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Великобританія. Таблиця 3.2 Матриця кореляції обсягів ВВП на душу населення зі складовими Індексу геополітичного ризику С у б - і н д е к с С у б - і н д е к с ВВП на душу геополітичних еополітичних Індекс GPR нас. загроз актів ВВП на душу населення 1 С у б - і н д е к с 0,746 1 геополітичних загроз С у б - і н д е к с 0,732 0,774 1 еополітичних актів Індекс GPR 0,765 0,819 0,869 1 67 За шкалою оцінки тісноти зв’язку (табл.3.1) вплив індексу на обсяги ВВП на душу населення можна охарактеризувати як сильний. Сильний зв'язок прослідковується також і з Суб-індекс геополітичних загроз. ВВП на д1ушу населення 0.8 0.6 0.4 0.2 Індекс GPR 0 Суб-індекс геополітичних загроз Суб-індекс еополітичних актів Рис. 3.1. Тіснота зв’язку обсягів ВВП на душу населення та основних показників Індексу геополітичного ризику Проведене дослідження дозволило виявити сильний кореляційний зв’язок між показниками індексу геополітичного ризику та ВВП на душу населення досліджуваних країн. В цілому ж, відсутність довіри і конфлікти між державами, ймовірність стихійних лих, збільшення пропасти між доходами населення, кіберзлочинність, теракти та істотне збільшення кількості мігрантів – найбільш вірогідні ризики. Геополітичні ризики є дуже важливою категорією. На першому місці серед них є крупні теракти, потім – конфлікти між державами та неспроможність ефективного управління. Середи основних тенденцій, здатних посилити 68 глобальні ризики або змінити співвідношення між ними, варто вокремити зміни клімату, утримання стану навколишнього середовища, середи старіння населення, зростання популізму та націоналізму, зміни ролі міжнародних організацій, серед яких ООН, МВФ та НАТО, використання поляризації суспільства та інші фактори. 69 ВИСНОВКИ Таким чином, питання стабільного розвитку світової економічної системи зумовлюють комплексне вирішення існуючих глобальних проблем та пом'якшення їх негативних наслідків. На жаль, періодично відбуваються різні світові глобальні проблеми, які залишають масштабні негативні наслідки, які потребують подальшого вирішення. Варто підсумувати, що особливо останні десятиліття глобальні проблеми по черзі надають сильний негативний вплив на соціально-економічний розвиток цивілізації. Не встигнувши світ відійти від проблем, що утворилися в результаті світової фінансової кризи, як світ зіткнувся з новою і складнішою глобальною кризою – пандемією коронавірусу COVID-19. Сотні мільйонів людей заразилися небезпечним вірусом, вже кілька мільйонів людей втратили життя та світ продовжує боротися з негативними наслідками пандемії. Закрилися робочі місця, кілька десятків мільйонів людей втратили свої доходи та не можливість постійно виходити на роботу. Планета стала замкненою та неповороткою. Визначено, що в сучасних умовах глобальні проблеми відрізняються низкою характеристик, що стосуються майже всіх країн світу: 1) глобальні проблеми, по суті, впливають інтереси всіх країн світу; 2)своїми негативними наслідками глобальні проблеми уповільнюють економічний та соціальний розвиток у світі; 3)поглиблення впливів глобальних проблем потребують адекватних заходів та невідкладних рішень; 4) глобальні проблеми через подібні компоненти взаємопов'язані між собою; 5) масштаби і траєкторія, наслідки глобальних проблем зумовлюють і потребують тісної співпраці та координації зусиль країн світу, насамперед провідних розвинених країн та міжнародних інститутів. 70 Одне з головних завдань міжнародних організацій і країн світу – виробити більш дієві заходи з протистояння глобальним проблемам, у тому числі, пандемії COVID-19 у найближчій і довгостроковій перспективі. характерний єдиний світовий підхід, механізм ведення економіки та господарства. Глобальні проблеми не мають національних кордонів та охоплюють все людство. Визначено, що необхідні посилені дії міжнародних інституцій і насамперед провідних країн світу. Несвоєчасне розгляд та прийняття адекватних рішень глобальних проблем можуть негативно вплинути на всю цивілізацію і залишити по собі непоправні сліди. Варто виокремити у числі основних причин формування та поглиблення глобальних проблем найважливіші: 1) нерівномірний розвиток і хаотичність країн світу; 2) надмірний розрив технологічного розвитку країн світу; 3) слабкий ефект вживання глобальних заходів щодо координації зусиль міжнародних організацій та країн; 4) поглиблення соціальних проблем у різних регіонах планети; 5)катастрофічне розширення екологічних проблем, пов'язаних зі зміною клімату та незбалансованим освоєнням природних багатств; 6) розширення меж громадянського конфлікту, воєн, міжнародного тероризму, злочинності та наркоманії; 7) нерівномірний розподіл природних багатств світу, що сприяють зростанню напруження серед країн світу; 8) продовження зростання чисельності населення світу та труднощі облаштування людей, забезпечення їх продовольством; 9) зростання та складність міграційних процесів у світі тощо. Виходячи з цих глобальних факторів та реальності, розглядаються найважливіші завдання міжнародних організацій та країн світу з розробки та реалізації більш дієвих та ефективних заходів з прийняттям продуктивних міжнародних механізмів щодо ослаблення негативних наслідків глобальних проблем. 71 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Тойнби А. Дж. Исследование истории: в 3 т. СПб.: Издво СПб ун-та; Изд-во Олега Абышко, 2006. URL: http://www.lib.ru/HISTORY/TOYNBEE/history.txt#Toynbee104.htm 2. Глобальное экономическое развитие: тенденции, асимметрии, регулирование/под ред. Д. Лукьяненко, А. Поручника, В. Колесова. Киев: ГВУЗ КНЕУ им. В. Гетьмана, 2013. 466 с. 3. Бек У. Жизнь в обществе глобального риска – как с этим справиться: космополитический поворот. URL: http://www.gorby.ru/userfiles/lekciya_ulrih_beka.pdf 4. Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну. М.:Прогресс- Традиция, 2000. 383 с. 5. The Global Risks Report 2017, 12th Edition: World Economic Forum, Geneva. 2017. URL: http://www3.weforum.org/docs/GRR17_Report_web.pdf 6. Randers J. 2052: A Global Forecast for the Next Forty Years. Hardcover, Chelsea Green Publishing Company, 2012. 416 p. 7. World Economic Forum. URL: https://www.weforum./org 8. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А.С. Філіпенко. – К.: Знання, 2009. – 670 с. 9. Швиданенко О.А. Роль міжнародних фінансово-економічних організацій із забезпечення конкурентних переваг ТНК // Стратегія економічного розвитку країни. Наук. зб. Вип..№1. – К., 2012. – С.153-162. 10. Шевцов А. І. Україна в геоекономічній парадигмі світу ТНК: Моногр. / А.І. Шевцов, Г.І. Мерніков; Нац. ін-т стратег. дослідж. Дніпропетр. філ. — Дн.: НІСД, 2009. - 122 с. 72 11. Шумпетер Й. Теория экономического развития. – М.: Изд-во «Прогресс», 1982. – 454 с. 12. Indicators [Electronic resource] / The World Bank: Web-site. – Mode of access : http://data.worldbank.org/indicator 13. Петруня Ю. Економічний розвиток в контексті інституціональних перетворень / Ю. Петруня, О. Івашов // Інституціональний вектор економічного розвитку: зб. наук. праць. – Мелітополь: Вид-во КПУ, 2008. – Вип. 1 (1). – С. 31–37. 14. Шеховцова В.В. Сучасні класифікації витрат на промислових підприємствах / В.В. Шеховцова // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємство. – 2008. – № 2. – С. 101–104. 15. Meadows D.N., Meadows D.L., Randers J. Beyong the Limits: Global Collapse of Sustainable Future. – L.: Earthscan Publications, 504 p. 16. Zaporizhzhya Ecological Survey. Annual Report for Global Climat Changes 2019 [Internet resourse]. – Access mode: http://www.cia.gov/environental34res/theme4uk/mostzap/20709php 17. Global Risks URL: https://www.weforum.org/global-risks 18. Krupneyshie kreditory SSHA speshno izbavlyayutsya ot amerikanskuh obligatciy [The largest creditors of the United States quickly rid of us bonds] // Mirovaya ekonomika [World economy]. 13 February 2017. Available at: http://ktovkurse.com/mirovaya-ekonomika 19. Caldara D. Iacoviello M. Measuring Geopolitical Risk. Board of Governors of the Federal Reserve Board. URL: https://sites.google.com/view/dariocaldara/geopolitical-risk 20. Новожилов Е.О. Принцип побудови матриці ризиків. Надійність. 2015. № 3. С. 73–86 21. World Economic Forum Annual Meeting. URL: https://www.weforum.org/events/world-economic-forum-annual-meeting-2017 73 22. The Global Risks Report 2018 URL: http://reports.weforum.org/global- risks-2018/?doing_wp_cron=1553276221.2621159553527832031250 23. Global Economic Policy Uncertainty Index for the last year. Statista. URL: https://www.statista.com/statistics/679039/monthly-gepu-index-for-the-las- tyear/ 24. Коронавірус в цифрах: як змінилася світова економіка. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-51994936 25. Шрамко Ю. Аналітики оцінили економічні наслідки коронавірусу COVID-19 в усьому світі. URL: https://www.unn.com.ua/uk/news/1853021- analitiki-otsinili-ekonomichni-naslidkikoronavirusu-covid-19-v-usomu-sviti 26. Геополітика під час та після кризи URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3006617-geopolitika-pid-cas-ta-pisla- krizi.html 27. The Global Risks Report 2020 URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_Global_Risk_Report_2020.pdf 28. World Bank Open Data. URL: httрs://www.wоrldbаnk.оrg 29. Кисельов М. М. Концептуальні виміри екологічної свідомості: монографія / М. М. Кисельов, В. Л. Деркач та ін. – К.: Парапан, 2019. – С. 185- 186. 30. Munich Security Report 2020. URL: www.securityconference.org/en/publications/munich-security-report 31. United Nations Human Rights Council, “Climate Change and Poverty,” 25 June 2019. URL: https://www.ohchr.org/Documents/Issues /Poverty/A_HRC_41_39.pdf 32. Internal Displacement Monitoring Centre, “Disaster Displacement – A Global Review, 2008-2018,” May 2019. URL: 74 http://www.internaldisplacement.org/sites/default/files/publications/documents/20190 5-disaster-displacement-global-review-2008-2019.pdf 33. Organisation for Economic Co-operation and Development, “Climate Finance Provided and Mobilized by Developed Countries in 2013-17,” 13 September 2019 URL: https://doi.org/10.1787/39faf4a7-en 34. United Nations Environment Programme, “Emissions Gap Report 2019,” 20 November 2019. URL: https://www.unenvironment.org /resources/emissions-gap- report-2019 35. Iglesias C. The gender gap in internet access: using a women-centred method. – World Wide Web Foundation, 10 March 2020, https://webfoundation.org/2020/03/the-gender-gap-in-internet-access-using-a- womencentred-method 36. The impact of digital government on citizen well-being. – OECD Working Papers on Public Governance, https://www.oecd- ilibrary.org/governance/the-impact-of-digital-government-on-citizen-well- being_24bac82f-en 37. Цифровые дивиденды. Доклад о мировом развитии. – Группа всемирного банка, http://documents1.worldbank.org/curated/en/224721467988878739/pdf/102724- WDRWDR2016Overview-RUSSIAN-WebRes-Box394840B-OUO-9.pdf 38. Моніторинг глобальних трендів цифровізації. URL: https://www.company.rt.ru/upload/iblock/d79/2018.pdf 39. Internet World Stats. URL: https://internetworldstats.com/ 40. Tentative Stabilization, Sluggish Recovery? / World Economic Outlook. January 2020. URL: https://www.imf.org/en/Publications/WEO/Issues/2020/01/20/weo- updateanuary2020?fbclid=IwAR3HKzp6OProIjQ79n5oipMkuFsvB31shxN- uWmlfb7cv_23wcJBHuBs4I 75 41. A Crisis Like No Other, An Uncertain Recovery / World Economic Outlook. June 2020. URL: https://www. imf.org/en/Publications/WEO/Issues/2020/06/24/ WEOUpdateJune2020 42. The Global Economic Outlook During the COVID-19 Pandemic: A Changed World. URL: https://www.worldbank.org/en/news/feature/2020/06/08/the- globaleconomic-outlook-during-the-covid-19-pandemic-achanged-world 43. Процентные ставки ведущих стран мира. URL: https://www.fxteam.ru/forex/cb-rates 44. World Bank Commodity Price Data. Knoema. URL: https://knoema.ru/WBCPD2015Oct/world-bankcommodity-price-data-pink-sheet- monthlyupdate 45. Monthly EPU Indices URL: https://www.policyuncertainty.com/all_country_data.html