ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7622| Title: | Проєкт автотранспортного підприємства на 110 транспортних засобів для приміських пасажирських перевезень в Полтавській області |
| Authors: | Тарандушка , Людмила Анатоліївна Тихонович, Тарас Олегович |
| Issue Date: | 2025 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 65 сторінках в складі яких 7 листів графічної частини. Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та технології їх експлуатації, 2025. Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-15 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проєктування автотранспортного підприємства для пасажирських перевезень в Полтавській області. В розділі техніко-економічного обґрунтування проєкту описано призначення проєктованого автотранспортного підприємства, визначено категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного транспортного засобу (ТЗ). В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з обслуговування, ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість працівників, площі виробничих приміщень та дільниць. В конструкторському розділі здійснено проєктування стенду для діагностування форсунок. В розділі охорони праці розроблено схему освітлення агрегатної дільниці. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7622 |
| Appears in Collections: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Тихонович Т.О.pdf Restricted Access | 2.58 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________2025 р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 110 транспортних засобів для
приміських пасажирських перевезень в Полтавській області»
Керівник роботи:
д.т.н., професор ______________ Л.А. Тарандушка
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-13
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _____________ Т.О. Тихонович
(підпис) (Ініціали, прізвище)
2025
РЕФЕРАТ
студента факультету електронних технологій, автотранспорту
та машинобудування
Тихоновича Тараса Олеговича
на тему:
„ Проєкт автотранспортного підприємства на 110 транспортних засобів для
приміських пасажирських перевезень в Полтавській області ”
Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 65
сторінках в складі яких 7 листів графічної частини.
Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та
технології їх експлуатації, 2025.
Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-15
«Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проєктування
автотранспортного підприємства для пасажирських перевезень в Полтавській
області.
В розділі техніко-економічного обґрунтування проєкту описано
призначення проєктованого автотранспортного підприємства, визначено
категорію умов експлуатації, описано переваги та недоліки обраного
транспортного засобу (ТЗ).
В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з
обслуговування, ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість
працівників, площі виробничих приміщень та дільниць.
В конструкторському розділі здійснено проєктування стенду для
діагностування форсунок.
В розділі охорони праці розроблено схему освітлення агрегатної дільниці.
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................................ 6
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ ................................. 7
1.1 Аналіз клімату і місцевості ................................................................................. 7
1.2 Вибір транспортного засобу ............................................................................... 8
1.3 Вибір та обгрунтування вихідних даних проекту .......................................... 12
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА ....................................................................................................... 14
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної
періодичності ТО і ресурсного пробігу ................................................................. 14
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл ......................................................... 14
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП ............................................. 18
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів .... 19
2.2 Планування виробничого корпусу ................................................................... 20
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів ......... 20
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і
ремонту рухомого складу .................................................................................... 22
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР .............................................................................. 23
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту ........................................................ 26
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу 26
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства
................................................................................................................................ 26
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства між
виробничими зонами, ділянками і відділеннями .............................................. 27
2.2.8 Розрахунок кількості працівників ............................................................. 28
2.2.9 Розрахунок площ приміщень ..................................................................... 29
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень ....................................................... 30
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень ............................................... 31
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу ....................................... 33
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу ............. 33
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства ................... 34
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу ............................... 35
2.3 Проектування агрегатної дільниці ................................................................... 35
2.3.1 Призначення агрегатної дільниці .............................................................. 35
2.3.2 Вибір основного обладнання агрегатної дільниці АТП .......................... 36
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА ........................................................................ 38
3.1 Загальна характеристика і опис роботи стенду .............................................. 38
3.2 Аналіз існуючих конструкцій та вибір прототипу стенду ............................ 39
3.3 Розрахунок виконавчих органів стенду ........................................................... 40
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА .......................... 41
4.1 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ПР, ТО та на дільницях ............... 41
4.2 Пожежна безпека ............................................................................................ 41
4.3 Промислова санітарія ........................................................................................ 43
4.3.1 Освітлення .................................................................................................... 43
4.3.2 Водопостачання і каналізація..................................................................... 44
4.4 Умови праці робітників ..................................................................................... 45
4.5 Охорона праці та захист навколишнього середовища в АТП ....................... 47
4.5.1 Заходи щодо зниження травматизму та удосконалюванню охорони
праці ....................................................................................................................... 47
4.5.2 Вимоги, що висуваються до території, корпусів та приміщень
підприємства ......................................................................................................... 47
4.5.3 Захист навколишнього середовища ........................................................... 50
4.5.4 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на агрегатній дільниці ..... 51
4.6 Розрахунок штучного освітлення ..................................................................... 52
ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 56
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ ........................................................................... 57
ДОДАТКИ .................................................................................................................... 59
ВСТУП
Основне завдання автотранспортних підприємств – виконувати
автомобільні пасажирські перевезення власним транспортом. Автотранспортне
підприємство (АТП) є комплексним, оскільки воно здійснює зберігання,
перевезення, обслуговування, ремонт рухомого складу (РС). АТП має виробничу
базу для виконання робіт по ремонту РС (зони ПР, ТО, дільниці та ін..),
технічному обслуговуванню (ТО) та стоянку для зберігання ТЗ.
Підтримання АТЗ в справному стані залежить від рівня, умов
функціонування виробничо-технічної бази АТП, що представляють собою
сукупність споруд, будівель, інструментів, обладнання, призначених для
технічного обслуговування (ТО), поточного ремонту (ПР) та зберігання РС.
Одним із актуальних завдань, що стоїть перед організаціями, що
експлуатують ТЗ є збільшення терміну служби ТЗ.
Головною метою даної кваліфікаційної роботи бакалавра є проведення
технічного розрахунку АТП на 110 транспортних засобів для приміських
пасажирських перевезень в Полтавській області, який включає в себе:
- вибір, обґрунтування методів організації виробництва;
- розрахунок кількості працівників, технологічного обладнання, площ
приміщень допоміжного та основного виробництва;
- визначення характеристики споруд, будівель та проєктування
генерального плану АТП.
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОЕКТУ
1.1 Аналіз клімату і місцевості
Полтавська область розташована в центральній частині України і належить
до помірно-континентальної кліматичної зони. Клімат тут характеризується
помірно холодною зимою, теплим літом, рівномірним розподілом опадів
протягом року та значною амплітудою температур.
Середньорічна температура: +7…+8°C
Середня температура січня: -5…-6°C
Середня температура липня: +20…+22°C
Абсолютний мінімум: -35°C (зими можуть бути суворими)
Абсолютний максимум: +40°C (особливо спекотні періоди влітку)
Тривалість безморозного періоду становить близько 160–180 днів на рік.
1.2 Аналіз пасажирських перевезень в Полтавській області
Полтавська область – одна із високорозвинених регіонів України.
Пасажирський транспорт для суспільства має велике економічне, соціальне
значення оскільки впливає на життєзабезпечення області.
Конкуренція на транспортному ринку вимагає від пасажирських компаній
постійно працювати над розширенням сервісних послуг, забезпеченням високої
якості виконання, удосконаленням транспортного обслуговування, на що
потрібні фінансові ресурси. Компаніям потрібно вміти вірно прогнозувати,
розраховувати всі види витрат на здійснення перевезень. Ефективне
використання АТЗ забезпечується реалізацією організації якісних пасажирських
перевезень, за якою витрати на їх виконання будуть найменшими. Таким чином,
пасажирським транспортним компаніям поряд із впровадженням високоякісних
сервісних послуг необхідно проводити пошук заходів для забезпечення
ефективного використання ТЗ.
Однією з обов'язкових передумов функціонування транспортних систем є
гармонійне поєднання всіх видів транспорту. Важливого значення набуває
покращення якісних показників перевезень, розширення спектру наданих
послуг, зниження їх енергоресурсів, забезпечення безпеки перевезень та
задоволення екологічних, природоохоронних вимог.
Економічне зростання України, вимагає збільшення транспортної рухомості
населення міст, інакше населення обмежується у своїй економічній і соціальній
активності.
Забезпечення перевезень рухомим складом здійснюється АТП шляхом
регулярного виконання заходів по технічному обслуговуванні (ТО),
діагностуванню (Д), ремонту, зберіганню та розумній експлуатації АТЗ.
1.3 Вибір транспортного засобу
Наведемо декілька транспортних засобів, що можуть забезпечити
пасажирські перевезення. Основні параметри транспортного засобу вказані в
табл. 1.1.
Автобуси "Богдан" – це українські міські та приміські економічні, надійні та
комфортні автобуси, які виробляються корпорацією "Богдан". Вони відомі своєю
адаптованістю до експлуатації в умовах міського та приміського транспорту. Це
низькопідлогові або напівнизькопідлогові конструкції, місткістю 40-100
пасажирів з двигунами екологічного стандарту Євро-4, Євро-5 та зручним
салоном для пасажирів, маломобільних груп.
Ці автобуси активно використовуються в громадському транспорті України
та експортуються до інших країн. Тому розглянемо деякі з них.
Таблиця 1.1 – Основні технічні характеристики автобуса «Богдан» А-14542
Тип автобуса Міський
Кількість місць для сидіння (без водія), чол: 29
Пасажиромісткість (без водія), чол: 43
Довжина/ширина/висота, мм 9820/2500/2960
Колісна база, мм 4800
Колія передня/задня, мм: 2076/1850
Споряджена маса, кг 9450
Технічно допустима макс. маса на передню/задню вісь, кг 5220/7400
Технічно допустима максимальна маса, кг 12550
Максимальна швидкість, км/год 90
Максимальний радіус розвороту, м 12
Витрата палива в міському циклі, л/100 км 35
Двигун
Тип IVECO F4AE
Кількість і розташування циліндрів 6, рядне
Розташування двигуна заднє поздовжнє
Потужність, кВт (к.с.) 194 (264)
Робочий об'єм, л 6,0
Кінець таблиці 1.1
Відповідність екологічним нормам Євро 5
Крутний момент, Нм 1000
Система охолодження: рідинна
Коробка передач
Виробник, модель: EATON
Тип механічна
Гідропідсилювач керма: інтегрального типу з
гідропідсилювачем
Підвіска
Передня, задня підвіска залежна, пневматична
Передня, задня вісь RABA, Madara
Гальмівна система
Робоча гальмівна система, тип Двоконтурна, пневматична
Допоміжна гальмівна система газодинамічна на
випускному тракті двигуна
Гальмівна система енергоакумулятори з
приводом на задні колеса
Запасна гальмівна система: один з контурів робочої
гальмівної системи
ABS +
Рисунок 1.1 – Автобус «Богдан» А-14542
ISUZU Ataman А092H6
Автобус ISUZU Ataman А092Н6 від компанії Київспецтех це
низькопідлоговий міський автобус, побудований на базі виробника Isuzu. Зовні
машина виглядає сучасно та стильно. Головними перевагами екстер'єру є велика
площа скління, панорамне вітрове скло і красива головна оптика.
Рисунок 1.2 - Автобус ISUZU Ataman А092H6
Таблиця 1.2 – Основні технічні характеристики автобуса ISUZU Ataman А092H6
Двигун ISUZU 4HK1
Об'єм 5,193
Євростандарт Євро-5
Потужність 154 к.с.
Ємність бака 118 л
Коробка передач Isuzu, шестиступінчаста
Шасі Isuzu
Гальма Гідравлічні з вакуумним підсилювачем
Довжина х Ширина х Висота 8220 х 2320 х 2700 мм
Повна вага автобуса 8780 кг
Кількість місць для сидіння без водія 18
Загальна пасажиромісткість 42
Автобус KARSAN JEST+
Рисунок 1.3 - Автобус KARSAN JEST+
Таблиця 1.3 – Основні технічні характеристики автобуса KARSAN JEST+
Марка KARSAN
Модель JEST+
Тип автобус
Кількість місць 26
Габаритні розміри 5,845 м × 2,055 м × 2,8 м
Паливний бак 100 л
Двигун марки FPT F1C
Потужність 170 к.с. (125 кВт)
Паливо дизель
Для подальших розрахунків обрано автобус з можливістю перевозити
максимальну кількість пасажирів - «Богдан» А-14542. Перевагами якого є:
легкодоступність автодеталей та запчастин в обслуговуванні.
1.3 Вибір та обґрунтування вихідних даних проєкту
Категорія умов експлуатації - І, так як експлуатуються автомобільні дороги
з І...ІІІ технічних категорій за межами приміської зони на хвилястій, рівнинній і
пагорбкуватій місцевості, які мають асфальтобетонне, цементобетонне покриття.
При проектуванні АТП здійснюємо вибір та обґрунтування вихідних даних:
− кількість автобусів на АТП – 110 шт.;
− кількість робочих змін – 1;
− режим роботи – п’ятиденний робочий день, кількість робочих днів на рік
365 днів;
− середньодобовий пробіг автомобіля складає 480 км;
− категорія умов експлуатації – І, тип дорожнього покриття – Д1 – дороги з
асфальтобетонних матеріалів (Р1 – рівнинний (до 200 м), Р2 – слабопагорбовий
(від 200 до 300 м)), помірно-континентальний клімат.
Вихідні дані зводимо до табл. 1.4.
Таблиця 1.4 - Вихідні дані до кваліфікаційної роботи бакалавра
№ п/п Показник Значення
1 Середньодобовий пробіг автомобіля, км 480
2 Число рухомого складу 110
3 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 360000
4 Нормативна періодичність ТО-1, км 5000
5 Нормативна періодичність ТО-2, км 20000
6 Кліматичний район помірно-
континентальний
7 Кількість робочих днів підприємства 365
8 Дільниця, що проектується агрегатна
9 Марка автомобіля «Богдан»
А-14542
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування
нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу
Періодичність ТО визначається за формулами:
' (H )
L = L K K = 5000 1 1 = 5000 км,
ТО−1 ТО−1 1 3 (2.1)
' (H )
L = L K K = 20000 1 1 = 20000 км,
ТО−2 ТО−2 1 3 (2.2)
де (H )LТО−1 – нормативна періодичність ТО-1, км.
(H )
LТО−2 – нормативна періодичність ТО-2, км.
Ресурсний пробіг:
(H )
L = L K K K ;
рес рес 1 2 3 (2.3)
L = 360000 1 1 1 = 360000км;
рес
де (H )
Lpес – нормативний ресурсний пробіг АТЗ, км.
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл
Періодичність виконання щоденного обслуговування (ЩО) дорівнює
середньодобовому пробігу.
Кількість ЩО за цикл:
L
рес
N = ;
ЩO
(2.4)
cд
де NЩO - кількість ЩО за цикл; Lрес - ресурсний пробіг, км;
cд - середньодобовий пробіг.
360000
N = = 750;
ЩO
480
Кількість ТО-2 за цикл:
L 360000
рес
N = = = 18;
2 (2.5)
L 20000
ТО−2 c
де LТО−2 - періодичність виконання ТО-2, км; N2 - кількість ТО-2 за цикл.
Кількість ТО-1 за цикл:
L 360000
рес
N = − N = −18 = 54;
1 2 (2.6)
L 5000
ТО−1
де N1 - кількість ТО-1 за цикл; LТО−1 – періодичність виконання ТО-1 за
цикл;
Дані розрахунків вводимо в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один АТЗ за цикл
Умовне позначення N N N
1 2 ЩO
Кількість 54 18 750
Виробничу програму розраховують за рік. Пробіг АТЗ за рік відрізняється
від його пробігу за цикл. Для визначення числа ТО за рік перераховуємо набуті
значення за цикл, використовуючи коефіцієнт переходу від циклу до року р.
Річне число ТО-1, ТО-2, ЩО на один обліковий АТЗ складає:
N = N
ЩОР ЩО Р (2.7)
N = N A
ЩОР ЩОР CП (2.8)
N = N
1Р 1 Р … (2.9)
N = N A
1Р 1Р CП (2.10)
N = N
2Р 2 Р (2.11)
N = N A
2Р 2Р CП (2.12)
де АСП – облікова кількість АТЗ; Р – відношення річного пробігу АТЗ Lр до
пробігу за цикл, тобто:
L
Р = Р
L (2.13)
рес
Річний пробіг автомобіля:
L = Д l
Р роб сд Т (2.14)
де Дроб – кількість робочих днів АТП за рік; Т – коефіцієнт технічної
готовності.
У цикловому методі розрахунку виробничої програми по ТО простоювання
АТЗ за цикл не враховується. При розрахунку річного пробігу АТЗ
використовується не коефіцієнт випуску автомобіля, а коефіцієнт технічної
готовності за цикл:
1
=
T
d (2.15)
TOiПO
1 + L
cд 1000
де dТОіПР – тривалість простою на ТО та в ПР в АТП на 1000 км пробігу
[1, с.43, дод. Ж];
Lcд - середньодобовий пробіг АТЗ.
1
= = 0,87
T
0,3
1 + 480
1000
L = 365 480 0,87 = 152424
Р км.
152424
= = 0,42
Р
360000
N = 750 0,42 = 315
ЩОР
N = 315 110 = 34650
ЩОР
N = 54 0,42 = 23
1Р
N = 23 110 = 2530
1Р
N = 18 0,42 = 8
2Р
N = 8 110 = 880
2Р
Дані розрахунків наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один АТЗ та на весь парк
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по
автомобіль всьому АТП
NЩОР N1Р N2Р NЩОР N1Р N2Р
315 23 8 34650 2530 880
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП
Діагностування, як окремий вид обслуговування, не планується. Роботи з
діагностування АТЗ входять в обсяг робіт ПР, ТО.
Діагностування Д1 призначено для визначення технічного стану вузлів,
агрегатів, систем ТЗ, що забезпечують безпеку руху.
Д1 передбачається для АТЗ при ТО-1, ПР (по вузлах, що забезпечують
безпеку руху), після ТО-2. Кількість АТЗ, що діагностовано при ПР, згідно норм
проектування та статистичних даних, приймається 10 % від ТО-1.
Діагностування Д2 призначено для визначення потужнісних, економічних
показників АТЗ, для виявлення обсягів ПР. Д2 проводиться в окремих випадках
при ПР, з періодичністю ТО-2.
Таким чином, кількість діагностувань Д1 на весь парк АТЗ за рік
розраховується за формулою:
N = 1,1 N + N = 1,1 2530 + 880 = 3663
Д 1Р 1Р 2Р (2.16)
де N Д 1Р - кількість діагностувань Д1 на весь парк АТЗ за рік.
Кількість діагностувань Д2 на весь парк АТЗ за рік розраховується за
формулою:
N = 1,2 N = 1,2 880 = 1056
Д 2Р 2Р (2.17)
де N Д 2Р - кількість діагностувань Д2 на весь парк ТЗ за рік;
1,2 – коефіцієнт, що враховує число АТЗ, що діагностовані при ПР.
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР дорівнює 20 % від річної
програми ТО-2.
20
N = N = 1056 0,2 = 211
Д2 ПР Р Д 2Р (2.18)
100
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів
По видам ТО-1, ТО-2, ЩО та діагностування Д1, Д2 добова виробнича
програма Niд розраховується за формулою:
N
N = iР ,
iд
Д (2.19)
роб .Рi
де Дроб.Рi – річне число робочих днів зони, призначеної для виконання виду
ТО, діагностування АТЗ [1, с.43, дод. Ж];
NiР – річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо.
34650
N = = 95
ЩО Д
365
2530
N = = 7
ТО−1Д
365
880
N = = 2
ТО−2 Д
365
3663
N = = 10
Д 1Д
365
1056
N = 3
Д 2 Д
365
2.2 Планування виробничого корпусу
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів
Критерієм для вибору ТО є добова виробнича програма по кожному виду
обслуговування однотипних АТЗ. Діагностування Д-1 залежно від добової
програми, методу проведення ТО-1 може бути організовано на окремих постах
або разом з ТО-1.
Якщо ТО-1 виконується на універсальних постах, то діагностування Д-1
доцільно організовувати на окремому пості. Місце розташування повинно
забезпечити зручний заїзд ТЗ з різних виробничих зон.
Розрахункову трудомісткість ЩО tЩО розраховується за формулою:
tЩO = tнЩO K4 KM , люд.год
(2.20)
де К4=1,1 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно
сумісного рухомого складу, а відповідно і розмір АТП [1, дод. Е];
t н
ЩO – нормативна трудомісткість (ЩО), люд.год. [1, дод. Л];
КМ=1–М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості за рахунок
механізації робіт ЩО (знаходиться в межах 0,35...0,75).
t = 0,4 1,10,5 = 0,22люд.год
ЩO
Нормативна скорегована ТО-1, ТО-2 для ТЗ проєктованого АТП
визначається за формулою:
tі = t
н
і K2 K4 , люд.год
(2.21)
н
де t – нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2, люд.год. [1, дод. Л].
і
t = 7,5 1,0 1,1= 8,25люд.год
ТО−1
t = 30 1,0 1,1= 33,0люд.год
ТО−2
Питома нормативна трудомісткість ПР визначається за формулою,
люд.год/1000км:
tПР = t
н
ПР K1 K2 K3 K4 K5, люд.год
(2.22)
де t н
ЩO – нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2, люд.год. [1, с.45, дод. Л];
К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують відповідно категорію умов
експлуатації РС, модифікацію РС, природно-кліматичні умови експлуатації РС,
кількість одиниць сумісного РС, способу зберігання РС [1, с.41, дод. Е].
t = 3,3 1,0 1,0 1,0 1,11,0 = 3,63люд.год
ПР
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1 з ТО-1
визначається за формулою:
t =1,1 t =1,18,25 = 9,08люд.год
1+д−1 ТО−1 (2.23)
Розрахунок трудомісткості діагностування при Д-1 визначається за
формулою:
t = 0,25 t = 0,25 8,25 = 2,06люд.год
д−1 ТО−1 (2.24)
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2 визначається за формулою:
t = (0,1...0,2) t = 0,2 33,0 = 6,6люд.год
д−2 ТО−2 (2.25)
Трудомісткість сезонного обслуговування (СО) визначається за формулою:
20
t = t = 33,0 = 6,6люд.год (2.26)
СО ТО−2
100 100
де δ – частка робіт СО від трудомісткості ТО-2, % (50 % - частка дуже
холодного і жаркого районів; 30 % - для жаркого і холодного районів, 20 % - для
інших районів).
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і
ремонту рухомого складу
Річний об'єм робіт по ТО і ПР визначається за формулою, люд.год.:
Т = N t = 34650 0,22 = 7623 люд.год. (2.27)
ЩО.Р ЩО.Р ЩО
Т = N t + (0,1N +N )t =
ТО−1.Р 1.Р 1+д−1 1Р 2Р д1
= 2530 9,08+ (0,12530+880)2,06 = 25297люд. год. (2.28)
Т = N t = 880 33,0 = 29040 люд.год. (2.29)
2.Р 2.Р ТО−2
Т = N t =1056 6,6 = 6970 люд.год. (2.30)
д−2.Р д2.Р д−2
L A t
p nр пр 152424 110 3,63
Т = = = 60863 люд.год. (2.31)
ПР.Р
1000 1000
Об'єм робіт сезонного обслуговування за рік в цілому по парку визначається
за формулою, люд.год:
Т = 2А К t = 2 110 0,2 33,0 =1452люд.год. (2.32)
СО.Р пр СО ТО−2
де КСО – коефіцієнт трудомісткості ТО-2 (КСО=0,2).
Річні трудомісткості ТО повинні уточнювати після розрахунку відповідних
зон обслуговування.
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР
При розрахунку зон ТО, ПР обирається режим роботи зон та метод
обслуговування. Визначається кількість потокових ліній, постів, уточнюється
річна трудомісткість робіт ТО.
Режим роботи зон ТО, ПР приймається залежно від режиму роботи ТЗ.
Роботи ТО-1, ЩО виконуюються в міжзмінний час, ПР та ТО-2 - під час роботи
більшості АТЗ на лініях.
Ритм виробництва визначається за формулою:
60 Tзм СRi =
зм , (2.33)
Ni.д
де Ni.д – добова виробнича програма розділена по кожному виду ТО; Тзм –
тривалість зміни (8 год.), год.; Сзм – число змін.
Ритм поста i-ої зони:
60 8 1
R = = 5
ЩО
95
60 8 1
R = = 69
ТО−1
7
60 8 1
R = = 240
ТО−2
2
Такт поста i-ї зони:
60 t
i =
i + tПЕР , (2.34)
РП
де tПЕР – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його
на пост і з'їзд з поста, (1-3 хв.); ti – трудомісткість робіт даного виду
обслуговування, виконуваного на посту, люд.год.; РП – число працівників, що
одночасно працюють на посту.
60 0,22
= + 2 = 5
ЩО
4
60 9,08
= + 2 = 93
ТО−1
6
60 33,0
= + 2 = 332
ТО−2
6
Кількість постів:
Х = 2
2 , (2.33)
R2 2
де 2 – коефіцієнт використовування робочого часу поста (2=0,85…0,9). Він
враховує можливе збільшення часу простою ТЗ на посту за рахунок проведення
додаткових робіт по усуненню несправностей, відносно велику трудомісткість
ТО-2.
5
Х = 1
ЩО
5 0,85
93
Х = 2
Д1+ТО−1
69 0,85
448
Х = =1,63 2
ТО−2
480 0,9
Визначимо кількість постів з врахуванням річного обсягу робіт постів та
зон. Кількість постів ЩО, ТО-1+Д1, ТО-2 та Д2 визначається:
T K
X = i.P н
i (2.33)
Д рп п tзм Р Квик
де K н - коефіцієнт нерівномірності завантаження [1, дод.Е]; Ti.P - річний
обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, люд.год.; Д рп - кількість
робочих днів поста за рік; n – кількість змін роботи на добу; K вик - коефіцієнт
використання робочого часу поста (0,8-0,9); tзм - тривалість зміни; Р – кількість
працівників, які одночасно працюють на одному посту.
76231,4
X = 1
ЩО
365 18 4 0,9
25297 1,4
X = 2
ТО−1+Д−1
365 18 6 0,9
29040 1,4
X = = 2,6 3
ТО−2
365 18 6 0,9
6970 1,4
X = = 0,62 1
Д−2
365 18 6 0,9
Приймаємо кількість постів: X =1, X = 2 , X = 3 , X =1 .
ЩО ТО−1+ Д −1 ТО−2 Д −2
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Роботи по ПР проводяться на універсальних чи спеціалізованих постах.
Загальна кількість постів ПР АТЗ визначається за формулою:
T
X i =
ПР (2.34)
Д рп п tзм Р п
де – коефіцієнт нерівномірності надходження АТЗ на пости (=1,2…1,5);
TПР – річний об'єм робіт, виконаний на постах ПР, люд.год.
Д рп – число робочих днів в році постів ПР; tзм – тривалість робочої зміни,
година; Р – число робітників на посту; n – число змін; п – коефіцієнт
використання робочого часу поста (п=0,75…0,9)
608631,2
X = 5
ПР
365 18 6 0,9
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу
Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу:
T =Т +Т +Т +Т +Т +Т
ЩО.Р 1.Р+Д−1 2.Р д−2. р СО.Р ПР.Р (2.35)
= 7623+ 25297+ 29040+ 6970+1452+ 60863=131244
де TЩО.Р , T1.Р+Д – річні об'єми робіт ЩО, ТО-1 з Д-1, люд.год; T2.Р , Tд−2.Р TСО.Р ,
TПР.Р – річні об'єми робіт ТО-2, Д-2, СО та ПР відповідно, люд.год.
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства
Річний об'єм робіт по СО АТП встановлюється в процентному відношенні
від річного об'єму ТО, ПР РС (20 %).
Роботи по СО АТП розподіляються по видах згідно табл. 2.3.
Таблиця 2.3 - Приблизний розподіл робіт по СО АТП
Види робіт Співвідношення, % люд. год.
Електротехнічні 25 32811
Слюсарні 16 20999
Механічні 10 13124
Зварювальні 4 5250
Ковальські 2 2625
Мідницькі 1 1312
Жерстяницькі 4 5250
Трубопровідні 22 28874
Ремонтно-будівельні 16 20999
Всього 100 131244
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства між
виробничими зонами, ділянками і відділеннями
Об'єми робіт АТП розподіляються по структурних підрозділах АТП,
виходячи з технологічних та організаційних ознак.
ЩO (прибирально-мийні роботи), ТО-1 виконуються на постах або
потокових лініях відповідних зон. ТО-2 виконуються на постах частково або
лініях зони (80 % від загального об'єму робіт), частково на дільницях (20 %).
Об'єм робіт рівномірно розподіляється між акумуляторним, електротехнічним,
шиномонтажною дільницями по ремонту приладів системи живлення.
Роботи СО виконуються разом з роботами ТО-2. Роботи по ПР виконуються
на постах зони ПР та на дільницях.
Таблиця 2.4 – Розподіл об'ємів робіт за структурними підрозділами
Структурний підрозділ люд.год.
- зона ЩО: 7623
- зона ТО-1: 25297
- зона ТО-2: 29040
- зона ПР: 60863
2.2.8 Розрахунок кількості працівників
При розрахунку кількості працівників визначається технологічно необхідна
Рт та штатна Рш кількість працівників.
Розрахунок ведеться окремо для кожної дільниці, зони.
Технологічно необхідна кількість працівників визначається за формулою:
РТ = Т i.Р ФМ , (2.37)
де ФМ – річний фонд часу робочого місця (2070), год.;
Тi.Р – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год.
Штатна кількість працівників:
РШ = Т i.Р ФР , (2.38)
де ФР – річний фонд часу штатного працівника (1820…1840 – для
нормальних умов праці, 1610 – для шкідливих виробництв), год.
Таблиця 2.5 - Розрахунок чисельності виробничих робітників
Прийнята
кількість Кількість
технологічно
№ Назва зон і дільниць Річний
по змінах
Σ
1 2
Зони ТО і ПР
1 ЩО 7623 3,68 4 4 1860 4,10 5
2 Зона ТО-1 25297 12,22 13 13 1840 13,75 14
3 Зона ТО-2 29040 14,03 14 14 1840 15,78 16
5 Д-2 6970 3,37 4 4 1840 3,79 4
6 Зона ПР (пости) 18259 8,82 9 7 2 1840 9,92 10
7 Всього 87188 44 42 2 49
Виробничі дільниці
8 Агрегатні 7930 3,83 - 1840 4,31 5
Ремонт приладів 4 4
9 441 0,21 - 1820 0,24 1
систем живлення
10 Слюсарно-механічні 8811 4,26 5 5 - 1840 4,79 5
11 Електротехнічні 1762 0,85 1 1 1840 0,96 1
12 Акумуляторні 1762 0,85 1 1 - 1820 0,97 1
13 Шиномонтажні 881 0,43 1820 0,48 1
2 2 -
14 Вулканізаційні 2643 1,28 1820 1,45 2
15 Ковальсько-ресорні 1762 0,85 1 1 1820 0,97 1
16 Мідницькі 881 0,43 1820 0,48 1
1 1 -
17 Жерстяницькі 1322 0,64 1840 0,72 1
18 Зварювальні 2203 1,06 1 1820 1,21 2
19 Оббивні 5287 2,55 3 3 - 1820 2,90 3
20 Малярна 7930 3,83 4 4 1820 4,36 5
Разом 44056 23 22 29
Всього 131244 67 78
2.2.9 Розрахунок площ приміщень
Площі зон при обслуговуванні, ремонті АТЗ на тупикових постах
визначається за формулою:
FЗ = faX П КП , (2.39)
де fа=9,822,5=24,6 – площа, яку займає ТЗ за габаритними розмірами, м2;
ХП – кількість постів, що розміщені в зоні;
Річний обсяг
робіт в зоні або
на дільниці,
люд.-год.
Розрахована
кількість
Розрах
Прийм.
КП – коефіцієнт густини розстановки [1, с.26].
F = 24,6 4 1= 98,4 м2
ЗЩО
F = 24,6 4 2 =196,8 м2
ТО−1+Д1
F = 24,6 4 3 = 295,2 м2
ТО−2
F = 24,6 4 5 = 492 м2
ЗПР
F = 24,6 4 1= 98,4 м2
Д −2
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень
Площі дільниць розраховують за площею приміщення, що займається
обладнанням та коефіцієнтом густини його розташування.
Площа агрегатної дільниці:
Fy = f
сумКП (2.40)
де К’П – коефіцієнт густини розташування устаткування [1, с.26];
fсум – сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами
устаткування, fсум=25,89 м2.
F = 25,89 4 =103,56 м2
y
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника:
FД = f р + f
'
p (n −1) (2.41)
де f ’
р – питома площа на кожного наступного працівника [2, с.34, дод. К3].
fр - питома площа на першого працівника [2, с.34, дод. К3].
n – кількість працівників.
Якщо на виробничих дільницях передбачаються пости для ТЗ, то до площі
дільниці додається площа ТЗ в плані:
FД = f р + f
'
p (n −1) + fa Kп (2.41)
Таблиця 2.7 - Розрахунок площі зон і дільниць
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень
Розрахунок площ складських приміщень за питомими нормами на пробіг:
Lp Au fnum
Fск = K
6 pc K p K різ (2.42)
10
де f num - питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2 [2, дод. К];
Au - кількість АТЗ; Lp - річний пробіг АТЗ;
K p - коефіцієнт, що враховує кількість АТЗ;
K pc - коефіцієнт, що враховує тип РС;
K різ - коефіцієнт, що враховує різномарочність РС.
Склад запасних частин:
152424 110 2,4
F = 11,11= 44 м2
ск
106
Склад агрегатів:
152424 110 4,8
F = 11,11= 89 м2
ск
106
Склад матеріалів:
152424 110 2,4
F = 11,11= 44 м2
ск
106
Склад шин:
152424 110 2,56
F = 11,11= 47 м2
ск
106
Склад мастильних матеріалів:
152424 110 3,44
F = 11,11= 63 м2
ск
106
Склад лакофарбових матеріалів:
152424 110 1,2
F = 11,11= 22 м2
ск
106
Склад хімікатів:
152424 110 0,2
F = 11,11= 4 м2
ск
106
Склад інструментів:
152424 110 0,2
F = 11,11= 4 м2
ск
106
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин і агрегатів
F = 0,2(48+ 96) = 29 м2
ск
F = 44 + 89 + 44 + 47 + 63+ 22 + 4 + 4 + 27 = 344 м2
cк
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
Fзб = fа Азб Кп (2.43)
де f 2
а - площа, яку займає автомобіль у плані, м ; Fзб - зона зберігання
рухомого складу; Кп - коефіцієнт щільності розміщення ТЗ (2,5…3,0);Азб -
кількість місць зберігання АТЗ.
F = 24,6 110 3 = 8118 м2
зб
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу
Після розрахунку складових частин головного виробничого корпусу
необхідно визначити його загальну площу для подальшого планування:
FГВК = (1,10...1,15)(Fщо + F1 + F2 + FД1 + FД 2 + Fпр + Fд + Fск + Fдоп + Fo ) (2.44)
де FЩО – площа зони ЩО, м2 (якщо зона розташована в ГВК);
Fдоп – загальна площа допоміжних приміщень, м2 (регламентовано);
F1+Д, F2, FД2, FПР, Fд - площі зон ТО-1 з Д-1, ТО-2, Д2, ПР і дільниць
відповідно м2; Fск – загальна площа складів, м2; F 2
о – площа зон очікування, м .
60 t
FОі =
і + tn (2.45)
Р
де Р – кількість штатних працівників на дільниці; tі - нормативна
скорегована трудомісткість і-го виду робіт
60 t 60 8,25
F = ТО−1 + t = + 2 =126м2
ОТО−1+Д1 n
Р 4
tn = 2
60 t 60 33,0
F = ТО−2 + t = + 2 = 332 м2
ОТО−2 n
Р 6
60 t 60 3,63
F = ПР + t = + 2 = 38,3 м2
О ПР n
Р 6
F = 0,25 t = 0,25 33,0 = 8,3 м2 (2.46)
О Д −2 ТО−2
F =126+ 332+ 38,38+ 8,3 = 505 м2
0
F =1,1 (98,4 +196,8+ 295,2 + 492+ 98,4 + 648+ 344+ 505) = 2946м2
ГВК
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства
Необхідна площа дільниці визначається за формулою:
10−2 (F
F ГВК + Fдоп + Fзб ) (2.50)
діл = , га
k з
де FГВК - площа забудови виробничо-складськими приміщеннями, м2;
Fділ – необхідна площа ділянки, га;
Fзб - площа відкритих зон для зберігання рухомого складу, м2;
Fдоп - площа забудови допоміжними будівлями, м2;
k3 - щільність забудови території, %.
10−2 (2946+ 300+8118)
F = = 2,52га
діл
45
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу
Колони одноповерхових, багатоповерхових споруд, будівель виготовляють
на заводах будівельних конструкцій. Вони уніфіковані, мають прямокутний,
квадратний або двогілчастий переріз.
При проектуванні споруд, будівель рекомендується використовувати
залізобетонні колони прямокутного перерізу розміром 500х600, 400х400 чи
600х600 мм залежно від їх кроку, прольоту та висоти.
Для виробничого корпусу вибираю колони 400х400, висотою 7,4 м.
Розробляючи виробничі будівлі АТП доцільно використовувати збірні
залізобетонні конструкції покриття: балки прольотом 12 м, будівельні ферми
прольотом 12, 18 або 24 м.
Несучі стіни безкаркасних промислових будівель АТП роблять із силікатної
чи червоної цегли, а іноді з природних чи бетонних каменів, товщиною 510 мм.
Розділові перегородки застосовують для поділу дільниць АТП із різними
виробничими, технологічними процесами. Їх роблять суцільними на всю висоту
цеху, повністю ізолюючи суміжні приміщення від проходження шуму, пилу,
вологи, тепла, газів та інших виділень.
Для прорізів воріт в АТП рекомендується приймати розміри прорізів 3х3;
3,6х3,0; 4х3; 4х3,6; 4х4,2 м. Приймаємо 4х4,2 м.
2.3 Проектування агрегатної дільниці
2.3.1 Призначення агрегатної дільниці
Агрегатна дільниця призначена для ремонту коробок передач, двигунів,
рульових керувань, зчеплень, ведучих та ведених мостів, карданних передач,
гальмівних систем та інших вузлів, механізмів, що були зняті з АТЗ у зоні ТО-2
та ПР.
Після контролю технічного стану агрегати АТЗ транспортуються у дільниці
візками, де підлягають миттю. Попередньо із картерів видаляють експлуатаційні
рідини із охолоджуючої і гальмової систем. Після миття агрегати АТЗ
встановлюються на стенди, де виконується їх розбирання. Деталі, вузли після
розбирання підлягають миттю у ваннах, спеціальних установках.
Деталі АТЗ, що підлягають дефектуванню із використанням спеціальних
приладів, вимірювального інструменту з метою визначення відхилень розмірів та
форм поверхонь. Ознаками непридатності деталей АТЗ для їх використання без
відновлення є тріщини, задирки, вм’ятини, сліди корозії тощо.
Після відновлення, заміни непридатних деталей АТЗ виконують збирання
агрегатів, вузлів на відповідних стендах.
Орієнтовний розподіл трудовитрат агрегатних робіт становить: ведучих
мостів, керованих – по 11 %; ремонт двигунів та їх систем – 57 %; коробок
передач – 8 %; рульових керувань – 4 %; гальм, механізмів та інших систем –
3 %; зчеплень, карданних механізмів – 3 %.
У загальних трудовитратах агрегатних робіт АТЗ (більше 50 %) припадає на
ремонт двигунів, їх систем. Тому можливі два варіанти компонування
агрегатних дільниць з та без виконання робіт по двигуну.
2.3.2 Вибір основного обладнання агрегатної дільниці АТП
Перелік обладнання агрегатної дільниці:
– стенд для розбирання, збирання гідропідсилювачів керма;
– стенд для розбирання, збирання коробок передач;
– стенд для діагностування форсунок;
– стенд для приклепування накладок;
– прес гідравлічний до 2 т.;
– стенд для зрізання гальмівних накладок N=3,6 кВт.;
– стенд для ремонту і обкатування редукторів ведучих коліс;
– свердлильний верстат 2Н124;
– вантажно-підйомний механізм;
– стелаж 4-хярусний металевий;
– пристрій для запресування і випресування поршневих пальців;
– ванна для мийки деталей, об’єм 0,5 м3;
– верстак слюсарний; ящик для піску, об’єм 0,4 м3;
– стіл для збирання і розбирання агрегатів;
– скриня для відходів, об’єм 0,6 м3;
– пожежний щит.
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
3.1 Загальна характеристика і опис роботи стенду
При експлуатації автобусів, часто виходять з ладу форсунки. Діагностувати
їх складно, тому мною було розроблено пристосування, яке призначене для
перевірки герметичності, форми факела, визначення тиску відкриття
розпилювача. Пристосування складається з паливного насосу високого тиску з
ручним важелем, прозорого бачка з паливом і фільтром, манометра а також
з’єднувальні трубопроводи к форсункам.
Стенди призначені для визначення основних параметрів, що
характеризують роботу форсунок: швидкодія, продуктивність, витрата палива на
управління, затримки спрацювання клапана, температури перепускає палива.
1. Знімаємо форсунку з двигуна;
2. Вставляємо форсунку до упору в посадковий отвір;
3. Сітчастий фільтр вкручуємо в корпус клапана та опускаємо в дизельне
паливо;
4. Нажимаємо на рукоятку, домагаємось відкриття форсунки. При цьому
значення, зафіксоване на контрольному манометрі, буде відповідати тиску
відкриття форсунки;
5. Герметичність визначається при тиску меншому, ніж тиск вприскування
палива на 1 МПа протягом 1 хв;
6. Якість розпилювання вважається задовільною, якщо паливо вприскується
туманно-подібно без крапель з рівномірним виходом в поперечному перетині
конуса струменя з кожного отвору розпилювача;
7. Форма факела розпилювача повинна мати конусоподібну форму.
3.2 Аналіз існуючих конструкцій та вибір прототипу стенду
Найбільш поширеними моделями стендів для діагностики форсунок
дизельних двигунів на українському ринку є: «КІ-564», «ТА-600»; «CR-NT815»,
«С-MAX 3000».
Рисунок 3.1 – Стенд для діагностики форсунок КІ-564
Рисунок 3.2 – Стенд для діагностики форсунок ТА-600
Провівши порівняльний аналіз існуючих конструкцій стендів для
діагностики форсунок, можна зробити висновок, що незважаючи на досить
високий рівень точності вимірювань витрати палива, з появою і впровадженням
нових поколінь систем подачі палива «Common Rail», з'являється потреба в
підвищенні точності вимірювань, що є предметом подальших досліджень.
3.3 Розрахунок виконавчих органів стенду
Розраховуємо зусилля в різьбовому з’єднанні: діаметр різьби – 28 мм.
Прикладне зусилля – 25 Н
����2
��зр = 2 ∙ ( ), (3.1)
4
де �� – діаметр різьби.
3,14 ∙ 282
��зр = 2 ∙ ( ) = 615,4 мм.
4
Розраховуємо допустиму напругу:
2 ∙ ��
��зр = , (3.2)
3,14 ∙ ��2
де P – прикладне зусилля.
2 ∙ 25
��зр = = 0,02
3,14 ∙ 282
При виготовленні цього різьбового з’єднання було додержано всі
технологічні вимоги.
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
4.1 Небезпечні та шкідливі фактори у зонах ПР, ТО та на дільницях
Джерелами небезпеки при виконанні ПР, ТО та розбірно-складальних робіт
ТЗ є переміщення рухомих частин устаткування, несправність інструмента, шум,
електричний струм, вібрація, знижена, підвищена температура, порушення
технологічної дисципліни, порушення правил використання отруйних речовин.
4.2 Пожежна безпека
За ступенем пожежної небезпеки ТО відноситься до категорії «Г».
«Відповідно до норм засобів пожежогасіння на виробничих об'єктах
оснащуємо агрегатну дільницю інвентарем: ящики з піском - 1 шт; вогнегасники
пінні - 2 шт; сокири - 1шт» [13].
При виникненні вогнища необхідно припинити доступ повітря. Для цього
необхідно закрити вогнище брезентом, засипати піском, чи збити полум'я піною
вогнегасника.
«Відповідальність за протипожежну безпеку, збереження і постійну
готовність до використання первинних засобів пожежогасіння несуть керівники
цих підрозділів. Відповідальний за протипожежну безпеку зобов'язаний стежити,
щоб проходи, дороги, під'їзні шляхи до місць розташування пожежного
обладнання та інвентарю були вільними для руху, а пожежна сигналізація була
доступна» [13].
При виникненні на АТП аварійних ситуацій, що можуть привести до
нещасного випадку, необхідно припинити роботу, повідомити про те, що
трапилося завідувачеві дільниці. Якщо є потерпілі при цьому, необхідно
викликати швидку допомогу та надати першу медичну допомогу.
При плануванні будинків, площ та розміщення приміщень повинна
враховуватися пожежна небезпека застосованих у приміщеннях засобів,
матеріалів. Від цього залежать наслідки, масштаби та вибір заходів пожежної
безпеки [14].
По вибухопожежній, пожежній небезпеці будинку діляться на п'ять
категорій [13]:
- до першої категорії включені вибухопожежонебезпечні дільниці, у яких
перебувають горючі гази. До І категорії небезпеки в АТП відноситься склад
лакофарбових матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, приміщення для
зарядки акумуляторних батарей;
- до другої категорії відносяться вибухопожежонебезпечні приміщення (у
яких перебувають легкозаймисті рідини з температурою, горючий пил, волокна,
горючі рідини, що можуть утворювати вибухонебезпечні пароповітряні або
пилоповітряні суміші, при запаленні яких розвивається надлишковий тиск
більше 5 кПа;
- до третьої категорії небезпеки входять пожежонебезпечні приміщення, у
яких перебувають: важкозаймисті, горючі рідини; тверді горючі, важкозаймисті
матеріали та речовини, здатні при взаємодії з водою, киснем, повітрям або один з
одним тільки горіти. До ІІІ категорії відносяться приміщення складу мастильних,
шин, допоміжних матеріалів;
- до четвертої категорії небезпеки входять приміщення, у яких
перебувають чи обертаються негорючі речовини, матеріали в горючому,
розпеченому, розплавленому станах, процес обробки яких супроводжується
виділенням променистого тепла, іскор чи полум'я; горючі гази, рідини чи тверді
речовини, які утилізуються чи спалюються в якості палива. До IV категорії
небезпеки відносяться приміщення ковальсько-ресорної та мідницької дільниць
АТП.
- до п'ятої категорії небезпеки входять приміщення, у яких перебувають чи
обертаються негорючі речовини, матеріали в холодному стані. До п'ятої категорії
відносяться приміщення: електроустаткування, ремонту акумуляторів; постів
мийки автомобілів, агрегатної бляхарської, та слюсарно-механічної дільниць;
складів запчастин, агрегатів, металу, що зберігаються в розпакованому вигляді
та без тари.
Пожежна безпека згідно ДСТУ 12.1.004-95 забезпечується організаційно-
технічними заходами, реалізацією двох взаємозалежних частин: системою
запобігання пожежі та протипожежного захисту.
Оскільки частина проектованих дільниць небезпечна в пожежному
відношенні, визначимо у дільницях необхідну кількість вогнегасників.
Необхідна кількість вогнегасників визначається за формулою:
n = m S , (4.1)
в в
де S - площа проектованої дільниці, м2; тв - нормована кількість
вогнегасників (для виробничих дільниць - один вогнегасник на 100 м2).
Підставивши відповідні значення у формулу (4.1), отримаємо:
n = 0,01105 =1шт.
в
Приймемо кількість вогнегасників для агрегатної дільниці n = 1шт.
в
4.3 Промислова санітарія
4.3.1 Освітлення
«Раціонально виконане освітлення виробничих приміщень надає
позитивного психофізіологічного впливу на працівників, сприяє підвищенню
якості продукції та продуктивності праці, забезпеченню її безпеки, знижує втому
і травматизм на виробництві, зберігає високу працездатність в процесі праці»
[14].
До освітлення надаються певні вимоги:
− на робочій поверхні не повинно бути рухомої тіні;
− освітлення на робочих місцях працівників повинно бути достатнім для
виконання робіт;
− освітлення повинно бути рівномірним по всій поверхні;
− в полі зору не повинно бути прямого чи відбитого блиску;
− величина освітленості повинна бути постійною;
− спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи;
− освітлювані установки не повинні бути джерелом небезпек;
− установки повинні бути прості, економні та надійні.
Природне освітлення передбачається в приміщеннях з постійним
перебуванням людей згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
При освітленні виробничих приміщень АТП використовують штучне,
природне чи сумісне освітлення. Штучне освітлення може бути загальним чи
комбінованим. Використання тільки місцевого освітлення забороняється [12].
Штучне освітлення АТП за призначенням поділяється на: робоче, аварійне,
евакуаційне.
4.3.2 Водопостачання і каналізація
АТП обладнано господарчо-питним, виробничим водопостачанням,
фекальною та виробничою каналізацією згідно СНиП 2.04.01-85. Виробничі
дільниці забезпечуються питною водою. Щоб забезпечити чистоту питних
фонтанчиків передбачають педаль, при натисканні на яку, подається очищена
вода. Температура питної води повинна бути не більшн +20 0С і не нижче +8 0С.
Відстань від робочих місць до джерел водопостачання не повинна перевищувати
75 м, а на відкритих площадках не більше 150 м. АТП підключене до міської
каналізаційної системи. Стічні води від миття ТЗ, підлоги в приміщеннях, які
мають завислі, гарячі речовини, перед змиттям в каналізацію очищаються в
очисних установках. Осади, зібрані нафтопродукти із очисних споруд
видаляються в міру їх накопичення [7].
4.4 Умови праці робітників
Умови праці, безпека робіт працівників залежать від таких санітарно-
гігієнічних умов як відносна вологість, температура повітря, освітленість АТП.
Всі цехи, підрозділи, дільниці АТП обладнані приточно-витяжною
вентиляцією згідно СНІП 2.04.05-86. Метеорологічні умови та чистота повітря у
виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам ДСТУ 12.1.005-88.
Вентиляційні системи АТП перебувають у справному стані, концентрація
шкідливих речовин відповідає нормативам. Нормативна концентрація шкідливих
речовин у АТП наведено в табл. 4.1 [5].
Таблиця 4.1 - Нормативна концентрація шкідливих речовин у приміщеннях
Найменування речовини Величина гранично-припустимої
концентрації, мг/м3
Оксиди вуглецю 20
Акролеїн 0,2
Лігроїн 300
Свинець і його неорганічні з'єднання 0,01
Уайт-спірит (на С) 300
Оксиди азоту 5
Тетраетилсвинець 0.05
Вуглеводні 300
Бензит (на С) 100
Хлорид водню 5
Метанол 5
Луги їдкі 0,5
Сірчистий альдегід 1
Припустимі та оптимальні параметри температури, швидкості руху повітря
та відносної вологості наведено в табл. 4.2 [11].
Таблиця 4.2 – Припустимі, оптимальні параметри температури, відносної
вологості та швидкості руху повітря
Категорія робіт Відносна Температура Температура Швидкість руху
вологість не повітря в повітря, К повітря м/с.
більш, %. безпосередніх
роб. місцях, К
Важка-3 75 285-294 286-292 0,5
Легка-1 75 288-299 294-298 0,2
Середньої ваги-2 75 286-298 288-294 0,4
Джерелами шуму та вібрації на АТП є двигуни, верстати, вентиляційні
системи, компресори та ін. Ультразвук випромінюють установки при очищенні,
мийці деталей, механічній обробці твердих та тендітних матеріалів.
Всі джерела шуму виявляють негативну дію на здоров'я робітників АТП.
Для боротьби з підвищеним рівнем шуму, ультразвуком та вібрацією
використовуються різні методи. Спеціальне планування виробничих корпусів
частково дозволяють гасити шкідливі коливання. Перегородки між цехами,
дільницями повинні бути виконані з використанням спеціальних
звукоізоляційних матеріалів.
Інструмент, устаткування, пристосування АТП повинні відповідати вимогам
безпеки, правильності контролю виміру згідно ДСТУ 12.2.003-94, ДСТУ
12.2.027-90. Небезпечні місця обгороджені. Устаткування повинно бути
встановлено на фундамент, закріплено болтами. Всі пульти керування заземлені.
Пуск нового обладнання виконують після приймання його комісією за участю
робітників служби охорони праці [11].
4.5 Охорона праці та захист навколишнього середовища в АТП
4.5.1 Заходи щодо зниження травматизму та удосконалюванню охорони
праці
З метою зниження травматизму, поліпшення умов праці на АТП
розробляється план заходів щодо зміни технологічного процесу, впровадження
керованих машин автоматичного чи дистанційно устаткування. Передбачена
установка сучасних приладів, регулярна перевірка електробезпеки для захисту
працівників від поразки електричним струмом.
Одними із небезпечних, основних виробничих факторів є фізичні,
психофізіологічні. З метою зниження впливу цих факторів розробляється
комплекс різних заходів на АТП:
− всі робітники регулярно повинні проходити медичний огляд;
− повинні строго дотримуватися всі правила ТБ на АТП; відповідальним за
дотримання правил безпеки є завідувач дільниці;
− робочі місця повинні мати відповідні інструкції для експлуатації
устаткування;
− усі працівники повинні забезпечуватися спецодягом та в міру зношування
його заміняють.
4.5.2 Вимоги, що висуваються до території, корпусів та приміщень
підприємства
Територія, на якій розташовано АТП, повинна відповідати правилам по
охороні праці ТЗ. АТП повинно мати територію, корпуси, зони для зберігання
АТЗ, що повинні відповідати вимогам будівельних, протипожежних та
санітарних норм.
До основних правил належать:
− установка схеми руху АТЗ по території та спеціальних знаків;
− відкриті зони зберігання АТЗ повинні мати тверде покриття з нахилом для
стоку зливних вод;
− ширина проїздів в АТП не повинна бути менше 3,5 м при однобічному
русі;
− на рівній поверхні території необхідно зробити зливну каналізацію,
водовідводи для відведення зливових вод;
− пішохідні доріжки мають ширину 2 м.
Необхідна обробка дорожнього покриття в зимовий та літній час.
- в зимовий час виконується очищення доріг від снігу та по необхідності
обробка ділянок піском або призначеними для цього спеціальними хімзасобами;
- у літню пору необхідно проводити обробку доріг водою (проходи та
проїзди влітку поливають за допомогою спеціальних машин).
В зонах зберігання ТЗ незмивною фарбою необхідно нанести розмітку, що
визначає місця установки АТЗ, проїзди. При нанесенні розмітки керуються
габаритними розмірами РС та враховується, що відстань між паралельно
розміщеними ТЗ повинна бути достатньою для вільного відкривання дверей.
Ділянки робіт, на яких згідно технології виділяються надлишки теплоти,
шкідливі речовини, шум, повинні розташовуватися в окремих приміщеннях,
ізольованих від інших приміщень стінами [13].
Виробничі приміщення АТП повинні утримуватися в чистоті. В них
потрібно регулярно проводити очищення підлоги від слідів бруду, масел та води,
виконувати вологе прибирання. Підлога повинна бути рівна, міцна, мати
покриття із гладкою, не слизькою поверхнею. На постах мийки підлога повинна
бути водонепроникною. У місцях використання кислот, лугів, нафтопродуктів
підлогу слід виготовляти з матеріалів, стійких до впливу даних речовин.
ТО АТЗ необхідно виконувати на спеціально обладнаних постах із
застосуванням засобів механізації. Відстань між АТЗ на постах ТО, ПР, між
елементами будинків повинні відповідати нормативам [14].
Пости мийки АТЗ розташовуються окремо. Зони для мийки повинні мати
нахил не менше 2 % вбік колодязів, прийомних лотків. Розташування лотків,
прийомних колодязів повинно виключити потрапляння стічних вод на територію
АТП. При механізованій мийці робоче місце розташовується у спеціальній
водонепроникній кабіні ТЗ [14].
Адміністративні приміщення АТП необхідно ізолювати від виробничих.
Вони розташовуються з навітряної сторони відносно місць зберігання,
виробничих приміщень, щоб запобігти проникненню в них шкідливих речовин,
шуму.
На АТП склади повинні бути сухими. Проходи між полками, стелажами та
шафами повинні бути шириною не менше 1 м та забезпечувати вільне
переміщення робітників.
«Санітарно-побутові приміщення для робітників діляться на приміщення
загального, спеціального призначення. До приміщень спеціального призначення
належать душові, паління, відпочинку, приміщення для сушіння білизни, взуття,
для прийняття їжі, здравпункт, а також приміщення для особистої гігієни жінок.
До приміщень загального призначення відносяться гардеробні, умивальні» [14].
Бляхарям і мідникам повинні видаватися засоби індивідуального захисту:
брезентові фартухи, комбіновані рукавиці та захисні окуляри. Рекомендується
при виконанні паяльних робіт користуватися захисними пастами та кремами.
Організація та проведення антикорозійних, фарбувальних робіт виконується
згідно ДСТУ 12.3.002-98. При фарбувальних роботах у повітря попадають
токсичні компоненти від лакофарбових матеріалів, що можуть викликати різні
шкірні захворювання, отруєння та ураження органів зору. Антикорозійні,
лакофарбові матеріали дуже пожежонебезпечні.
4.5.3 Захист навколишнього середовища
Під екологічною безпекою розуміється вплив АТП на навколишнє
середовище, працівників, населення, що перебуває в межах встановлених
нормативних показників.
Важливими напрямками екологічної безпеки АТП є:
− скорочення забруднення навколишнього середовища в процесі
зберігання, ТО та ремонту ТЗ;
− забезпечення та підтримка працездатного стану ТЗ, агрегатів та вузлів;
− ощадлива витрата ресурсів.
«Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює
правила регулювання відносин у сфері взаємодії суспільства та природи з метою
збереження природнього середовища проживання людини, запобігання
екологічно шкідливому впливу господарської діяльності, що отруює природне
середовища, зміцнення законності та правопорядку. Він чітко регламентує
компетенцію центральних, регіональних і місцевих органів їх права й обов'язки,
а так само права і обов'язки підприємств і громадян» [14].
АТП повинно проводити комплекс організаційно-технічних та інших
заходів, що забезпечують зниження забруднення навколишнього середовища,
вести екологічне навчання та підвищення кваліфікації персоналу, раціональне
споживання природних ресурсів, здійснювати виробничий контроль їх
виконання.
Вентиляційні відведення дільниць, що викидають шкідливі речовини
(фарбувальний, зварювальний, акумуляторний та ін.), повинні обладнані
спеціальними фільтрами.
Згідно ДСТУ 21393-95 димність АТЗ не повинна перевищувати норм,
наведених у табл. 4.3 [13].
Таблиця 4.3 - Димність відпрацьованих газів автомобілів
«Димність повинна вимірюватися приладами, що працюють на принципі
просвічування відпрацьованих газів. Перед проведенням вимірів двигун повинен
бути прогрітий до температури охолоджуючої рідини або моторного масла ( для
двигунів з повітряним охолодженням), при якій дозволяється починати рух
автомобіля. Прилад слід підключити до випускної системи автомобіля і
натисканням педалі подачі палива встановити максимальну частоту обертання
вала дизеля. Тривалість роботи на даному режимі повинна забезпечувати
температуру відпрацьованих газів які входять у прилад, що відповідає вимогам
інструкції по експлуатації приладу. Після цього відпустити педаль» [10].
Виконання наведеного комплексу заходів знизить кількість викидів в
атмосферу шкідливих речовин та забезпечить підтримку концентрації шкідливих
речовин в АТП нижче гранично припустимої норми.
4.5.4 Розробка вимог техніки безпеки при роботі на агрегатній дільниці
При ремонті АТЗ важливе значення мають заходи щодо правил ТБ. При
виконанні робіт на агрегатній дільниці використовувати несправний інструмент
забороняється.
Перед проведенням робіт необхідно
− перевірити спецодяг;
− перевірити слюсарний верстат. Слюсарні лещата повинні бути закріплені
на верстаті, справні;
− перевірити справність інструменту, заточки, заправки;
− підготувати робоче місце: звільнити потрібну для роботи площу;
забезпечити освітленість приміщення;
− напилки міцно насаджені на ручки;
− зубила не повинні мати щербин на робочій частині;
− перевірити справність підйомних пристроїв. Підйомні механізми повинні
мати надійні гальмівні пристрої. Забороняється проходити, стояти під піднятим
вантажем. Вага вантажу не повинна перевищувати вантажопідйомність
механізму [13].
− перевірити справність обладнання.
Під час проведення роботи необхідно:
− стружку з оброблюваної деталі видаляти щіткою;
− працювати в захисних окулярах при рубці металу зубилом. Необхідно
виконувати рубку так, щоб відрубані частинки відлітали в сторону, де немає
людей;
− міцно затискати в лещатах заготовку, деталь, а при її установці чи знятті
дотримуватися обережності;
− не використовувати несправні пристосування;
− не допускати забруднення одягу оливою, паливом, мастилом.
Після закінчення роботи необхідно:
- розкласти інструменти, пристосування та матеріали на свої місця;
- прибрати робоче місце.
Агрегати, деталі ТЗ, вузли, інструмент, несправне обладнання, що не
підлягають ремонту необхідно складати у відведених місцях. У міру
накопичення здаються в пункт прийому брухту кольорових, чорних металів.
4.6 Розрахунок штучного освітлення
Освітлення виробничих приміщень надає позитивного психофізіологічного
впливу на робітників, сприяє підвищенню продуктивності праці та якості
продукції, забезпеченню її безпеки, зберігає високу працездатність в процесі
праці, знижує травматизм та втому на АТП.
До освітлення надаються певні вимоги [14]:
− освітлення на робочих місцях має бути достатнім для виконання даної
роботи;
− величина освітленості повинна бути постійною;
− освітлення повинно бути рівномірним по робочій поверхні;
− освітлювальні установки не повинні бути джерелом додаткових небезпек;
− в полі зору не повинно бути відбитого, прямого блиску;
− установки мають бути прості, надійні та економні.
− спектральний склад світла повинен відповідати характеру роботи.
За конструктивним виконанням штучне освітлення поділяється на
комбіноване, загальне. Використання тільки місцевого освітлення забороняється.
Природне освітлення передбачається в дільницях АТП з постійним
перебуванням людей згідно ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».
Штучне освітлення поділяється за призначенням на: робоче, евакуаційне,
аварійне, чергове.
В якості джерел світла для освітлення застосовують газорозрядні лампи та
лампи розжарювання.
При розрахунку освітлення необхідно визначити кількість ламп загального
освітлення та їх потужність. На рівномірність освітлення впливає відстань,
висота підвіски (h) і між світильниками (Z).
Перший ряд світильників необхідно розташувати від стіни на відстані 1/2Z,
якщо біля стіни перебувають робочі місця – 1/3Z.
Довжина дільниці L=14,5 м, ширина В=7,2 м, висота H=4 м.
Знаходимо відстань між центрами світильників [14]:
Z = H 1,4 = 4 1,4 = 5,6м (4.1)
Відстань від стіни до I ряду світильників при наявності робочих місць у
стіни приймаємо:
1 1
a = Z = 5,6 =1,4м. (4.2)
4 4
Розраховуємо відстань між крайніми рядами світильників, розташовані у
протилежних стін:
C = В − 2 a = 7,2− 2 1,4 = 4,4м. (4.3)
1
Визначаємо кількість рядів світильників по ширині приміщення:
C 4,4
n = 1 −1= −1 0 (4.4)
1
Z 5,6
n = 0
1
Розраховуємо загальну кількість рядів по ширині дільниці:
n = n + 2 = 0 + 2 = 2 (4.5)
1
Знаходимо відстань по довжині дільниці між крайніми рядами світильників:
C = L − 2 a =14,5− 2 1,4 =11,7 м (4.6)
2
Знаходимо кількість рядів світильників по довжині приміщення:
C 11,7
n = 2 −1= −1 0 (4.7)
2
Z 5,6
n =1
2
Визначаємо по довжині дільниці загальну кількість рядів світильників:
n = n + 2 =1+ 2 = 3 (4.8)
2
У агрегатній дільниці світильники загального освітлення повинні
розташуватися по довжині у 3 ряди, по ширині у 2 ряди, всього повинно бути 6
світильників.
Розраховуємо загальну потужність ламп, необхідну для освітлення даної
дільниці:
W = L b W R
1
де R – коефіцієнт, що враховує запиленість і «старіння» ламп накалювання
(в умовах АТП); W1 – питома потужність Вт/м2.
W =14,5 7,2 10,8 1,3 =1466Вт (4.9)
Розраховуємо потужність кожної лампи:
W 1466
W = = = 244Вт (4.10)
л
6 6
Отже, для отримання необхідної освітленості агрегатної дільниці необхідно
встановити 6 світильників з потужністю лампи 240 Вт. Для цього обираю
лампові світильники ОРК-150 з габаритними розмірами 1400х400х115 мм.
ВИСНОВКИ
Під час виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було проведено
технічний розрахунок автотранспортного підприємства на 110 транспортних
засобів для приміських пасажирських перевезень в Полтавській області, що
включає в себе:
– розрахунок об’ємів робіт за їх видами;
– розрахунок кількості працівників, площ приміщень, визначення
характеристик генерального плану АТП.
В результаті даних розрахунків було спроєктовано виробничий корпус,
генеральний план АТП, агрегатну дільницю.
Наведено обладнання, що встановлено на даній дільниці. Спроєктовано
стенд для діагностування форсунок, описано його принцип дії.
Розроблені рекомендації, заходи з охорони праці, що дозволяють покращити
умови праці працівників. Розроблено схему освітлення агрегатної дільниці.
Виконання кваліфікаційної роботи бакалавра допомогло набути практичних
навичок, щодо проектування АТП та краще засвоїти знання, отримані на протязі
всього навчання.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи
бакалавра для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
спеціальності 274 «Автомобільний транспорт» всіх форм навчання [Електронний
ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. П. Солтус, А. В. Йовченко]; М-во освіти
і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси: ЧДТУ, 2023. – 71 с.
2. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с.
3. Марков О.Д. Інжиніринг систем автосервісу: підручник /О. Д. Марков,
В. П. Матейчик, В. П. Волков. – Харків: ХНАДУ, 2021 – 508 с.
4. Андрусенко С.І. Технологічне проектування автотранспортних
підприємств: Підручник. – К.: „Каравела”, 2009. - 367 с.
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
організація і управління: Підручник.- К.: Знання - Прес, 2004. - 478 с.
6. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
Підручник. – К.: Знання, 2003.
7. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті в
ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.
8. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.
9. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України, 1998. -
16 с.
10. Бабіч Б.С., Лушик В.В. Технічне обслуговування й ремонт металевих
кузовів автомобілів: Підручник для учнів проф.-техн. закладів освіти. – К.:
Либідь, 2001. – 460 с.
11. ДБН Б.2.2.12.2019 «Планування та забудова територій».
12. Правові аспекти охорони праці. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – (дата звернення 13.05.2023).
13. Про охорону праці [Електронний ресурс]: закон України від
15.07.2021р. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text. –
(дата звернення 16.05.2023).
14. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): Навч. посіб. /За
заг. ред. к.т.н., доц. І.П.Пістуна. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 648 с.
ДОДАТКИ
Додаток А – Виробничий корпус
Додаток Б – Планування агрегатної дільниці
Додаток В – Генеральний план АТП
Додаток Г – Стенд для діагностування форсунок
Додаток Д – Специфікація «Стенд для діагностування форсунок»
Додаток Ж – Система освітлення агрегатної дільниці