«Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних умовах ведення господарської діяльності (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)»

Штепа, Маргарита Олександрівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7730

Title:	«Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних умовах ведення господарської діяльності (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)»
Authors:	Пріхно, Ірина Миколаївна Штепа, Маргарита Олександрівна
Keywords:	ВИТРАТИ;УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ;СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ;ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ
Issue Date:	Jun-2024
Abstract:	АНОТАЦІЯ на випускну роботу бакалавра на тему: Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних умовах ведення господарської діяльності (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м. Черкаси)» Здобувача групи ЕПСК-204 Штепи Маргарити Олександрівни (шифр групи) (прізвище, ім’я, по батькові факультету економіки та управління денної форми навчання спеціальності 076 – Підприємництво, торгівля та біржова діяльність Кваліфікаційна робота бакалавра містить 84 сторінок, 26 таблиць , 12 рисунки, список літератури з 55 найменувань. Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи управління витратами підприємства. Обєктом дослідження виступає ПАТ «Черкасиобленерго», яке займається розподілом та транспортуванням електричної енергії. Мета випускної роботи –– пошук та обгрунтування шляхів зниження рівня витрат підприємства ПАТ «Черкасиобленерго» та розробка рекомендацій спрямованих на покращення результатів господарської діяльності підприємства. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні положення щодо розробки та обгрунтування напрямів зниження витрат підприємства; встановлено, що ефективна система управління витратами підприємства сприятиме покращенню результатів господарської діяльності та посиленню конкурентних позицій на ринку. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ПАТ «Черкасиобленерго», так як їх впровадження є економічно доцільним. Рік виконання кваліфікаційної роботи бакалавра – 2024 Рік захисту роботи – 2024 SUMMARY for a bachelor's degree at the subject Ways to reduce enterprise costs in modern economic conditions (as exemplified PJSC "Cherkasyoblenergo", Cherkasy) Student of the group EPSK– 204 – Shtepa Marharyta Faculty of the Economics and Management, full-time education Specialty 076 Entrepreneurship, trade and stock exchange activities The final work contains 84pag es, 26 tables, 12 figures, a list of references from 55 The subject of research is the theoretical foundations, practical aspects and methodological foundations of enterprise cost management. The object of the study is PJS "Cherkasyoblenergo", which deals with the distribution and transportation of electricity. The purpose of the final work is to find and substantiate the directions of reducing the level of costs of the enterprise PJS "Cherkasyoblenergo" and to develop recommendations aimed at improving the results of economic activity of the enterprise. Research method –– statistical and system analysis, method of comparisons. According to the results of the study, the main provisions for the development and justification of areas of cost reduction of the enterprise are formulated; it is established that an effective cost management system of the enterprise will help to improve business results and strengthen competitive positions in the market. The obtained results can be used in the practical activities of PJS "Cherkasyoblenergo", as their implementation is economically feasible. Year of completion of a bachelor’s qualification work – 2024 Year of the protection of the bachelor’s qualification work – 2024
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7730
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Штепа М.О..pdf Restricted Access		1.4 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи бакалавра

на тему: «Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних
умовах ведення господарської діяльності (на матеріалах ПАТ
«Черкасиобленерго», м. Черкаси)»

Виконав: студент 4 курсу, групи ЕПск-204
Спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
Штепа Маргарита Олександрівна_______________
(прізвище та ініціали)
Керівник д.е.н, проф. Пріхно І.М..______________
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2024 року

5
РЕФЕРАТ
Випускна робота містить 84 сторінки, 26 таблиць , 12 рисунків, список
літератури з 55 найменувань, 4 додатки
«Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних умовах ведення
господарської діяльності (на матеріалах ПАТ «Черкасиобленерго», м.
Черкаси)»

Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні
основи управління витратами підприємства.
Обєктом дослідження виступає ПАТ «Черкасиобленерго», яке займається
розподілом та транспортуванням електричної енергії.
Мета випускної роботи –– пошук та обгрунтування шляхів зниження рівня
витрат підприємства ПАТ «Черкасиобленерго» та розробка рекомендацій
спрямованих на покращення результатів господарської діяльності
підприємства.
Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь.
За результатами дослідження сформульовані основні положення щодо
розробки та обгрунтування напрямів зниження витрат підприємства;
встановлено, що ефективна система управління витратами підприємства
сприятиме покращенню результатів господарської діяльності та посиленню
конкурентних позицій на ринку.
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ПАТ
«Черкасиобленерго», так як їх впровадження є економічно доцільним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВИТРАТИ, УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ,
СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ, ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ.

6
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ
1.1 Сутність, види та роль витрат у господарській діяльності
підприємства 8
1.2 Необхідність управління витратами на підприємстві 17
1.3 Оцінка ефективності управління витратами на
підприємстві 28
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ «ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО»
2.1 Загальна характеристика підприємства 41
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства 45
2.3 Оцінка рівня витрат підприємства 68
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО»
3.1 Шляхи зниження витрат підприємства в сучасних умовах 70
3.2 Технічне переозброення як напрямок підвищення ефективності
господарської діяльності та скорочення витрат 73
ВИСНОВКИ 77
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 80
ДОДАТКИ 87

7
ВСТУП
В сучасних нелегких умовах ведення господарської діяльності,
посилених економічною кризою, всі підприємства намагаються знайти певні
механізми чи чинники, які б сприяли їх ефективній господарській діяльності
незалежно від зовнішніх впливів. Але із зростанням конкуренції знайти їх стає
все складніше.
Управління витратами є однією з вагомих складових управління
діяльністю підприємств. Суттю управління витратами є те, що ефективне
використання ресурсів підприємства неможливе без цілеспрямованого впливу
на формування витрат, контролю за їх рівнем та економічного стимулювання
їх зниження. Від вміння ефективно а виважено управляти витратами та
отримувати від них максимальний результат є вирішальним чинником
стабільності функціонування підприємства в ринкових умовах
господарювання. Необхідність дослідження проблеми управління витратами в
сучасних економічних умовах пояснюється рядом факторів: зниження витрат
разом зі збільшенням обсягів виробництва є одним із джерел збільшення
прибутку; завдяки ефективному управлінню витратами можна досягти високої
конкурентоспроможності як продукції, так і підприємства; налагоджена
система управління витратами дозволить збільшити кількість інвестицій в
діяльність підприємств та ін. Тому питання управління витратами є, були і
будуть актуальними для сучасних підприємств.
Оцінка сучасного стану проблеми. Узагальнення наукових праць з питань
формування систем управління витратами показали, що дослідженню
методичних засад управління витратами присвячено багато робіт зарубіжних
і вітчизняних дослідників. Дослідженням теоретичних засад і розробкою
методичних підходів до управління витратами займалися як вітчизняні, так і
зарубіжні фахівці як: П. Й. Атамас, М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, Н. М.
Бондаренко, Ф. Ф. Бутинець, В. В. Голомб, Т. О. Дзюба, І. Є. Давидович, В. М.
Добровський, О. М. Збиранник, Г. В. Козаченко, Ю. С. Цал-Цалко та інші.
Однак сьогодні бракує публікацій з проблеми створення ефективних систем
8
управління витратами, які враховували б специфіку підприємств різних
гадузей промисловості і умови їх діяльності.
Мета роботи полягає в тому, щоб спонукати дискусію щодо
ефективнішого управління витратами на промисловому підприємстві, відійти
від командних методик і не копіювати зарубіжні, по можливості заручитися
підтримкою на державному рівні, розробити відповідну політику галузі. Проте
для вирішення визначеної проблеми не обійтись без відповідної підтримки на
державному рівні, оскіль підприємства енергетичного сектору підпадають під
значний вплив різних регулючих і контролюючих державних органів
Об’єктом дослідження є публічне акціонерне товариство
«Черкасиобленерго», що займається транспортуванням та розподілом
електричної енергії в Черкаській області
Завданням роботи є довести актуальність управління витратами на
підприємстві, розглянути світову практику управління витратами, а також
дати відповідну характеристику досліджуваному підприємству відповідно до
теми, тобто оцінити ефективність управління витратами та розробити
відповідні пропозиції для підвищення економічної ефективності господарства.

9
РОЗДІЛ І УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ В
СУЧАСНИХ УМОВАХ

1.1 Сутність, види та роль витрат у господарській діяльності
підприємства

Управління витратами – це динамічний процес, який включає
управлінські дії направлені на досягнення високого економічного результату
діяльності підприємства. Сутність управління витратами полягає, по-перше,
не у точному визначенні величини собівартості продукції, а у виявленні того,
яким чином вона сформувалась, і, по-друге, процес управління витратами
повинен бути направлений на формування собівартості у попередньому та
поточному режимах та оперативному втручанні у діяльність підприємства у
разі виявлення відхилень від бажаного стану. Стан виробництва в сучасних
умовах характеризується його ефективністю, ступенем використання
досягнень науково-технічного прогресу, місцем та роллю робітника у
виробничих процесах. Обмеження ресурсів і досягнення запланованої
ефективності потребують постійного зіставлення витрат і отриманих
результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про
виробничі затрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх затрат,
які залежать від впливу зовнішнього середовища. Крім того, адміністрація
підприємства з метою управління витратами і доходами спостерігає за
ефективністю роботи кожного підрозділу, за отриманими результатами від
виробництва кожного виду продукту. У сучасних умовах систематичного
зростання цін і тарифів на всі види ресурсів необхідно усвідомити, що лише
грамотне та раціональне ставлення до витрат на всіх етапах виробничого
процесу дозволить досягнути зростання економічної ефективності діяльності
підприємства. Управління витратами як навчальна дисципліна і основа
практичної діяльності керівників та спеціалістів підприємства спирається на
теорію економіки підприємства, технологію та організацію виробництва,
10
бухгалтерський облік, планування діяльності підприємства, управління
персоналом, фінансовий менеджмент та інші галузі знань. Предметом
управління витратами є спожиті ресурси підприємства в процесі кругообігу
господарських засобів з точки зору їх мінімізації. При цьому необхідно
знижувати спожиті ресурси на одиницю продукції як у речово-натуральному
виразі, так і у вартісному. Спожиті ресурси підприємства знаходять своє
відображення у такій формі, як затрати – матеріальні, трудові, фінансові.
Основними законодавчими та нормативно-правовими документами в
Україні, що регламентують склад витрат та визначають собівартість продукції,
є:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-5І.
2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 2 (МСБО 2).
«Запаси» від 01.01.2012 р. № 921-021.
3. Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх
планування в торговельній діяльності – Затверджено Наказом Міністерства
економіки України 02.03.10 № 226.
За своєю сутністю витрати – це виражені в грошовій формі затрати
різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів тощо) під час
виробництва і реалізації продукції. Витрати є складною економічною
категорією, що витікає з їх місця, ролі та етапу виникнення у діяльності
підприємства. До того часу, коли необхідні ресурси перебувають на ринку
капіталу, вони є потенційними для підприємства. Якщо підприємство купує їх
для забезпечення досягнення поставленої мети розвитку, вони стають
реальними ресурсами або факторами виробництва для цього підприємства.
Тобто, потенційні ресурси перетворюються на реальні ресурси (активи)
підприємства тільки з моменту їх придбання, а факторами виробництва стають
з моменту їх цільового використання. [4, с. 123].
За економічним змістом витрати розглядають як витрати живої та
витрати уречевленої праці. Витрати живої праці – це витрати на оплату праці,
11
а витрати уречевленої праці – це вартість сировини, матеріалів тощо. Витрати
мають натуральну та грошову форми.
Для організації діяльності підприємства велике значення мають
планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі
(кількість, маса, об’єм, довжина тощо). Однак для оцінювання результатів
такої діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона
відображає вартість продукції.
З позиції управлінського обліку витрати – вартість різних видів
ресурсів, що споживаються для певних цілей з метою забезпечення
функціонування та розвитку підприємства. Відповідно до видів діяльності
підприємства утворюються такі витрати: операційні (поточні), фінансові,
інвестиційні та непередбачувані.
Під операційними (поточними) витратами розуміють витрати
підприємства, що виникають у зв’язку з його основною діяльністю,
пов’язаною з виробництвом та реалізацією продукції.
Поточні витрати є циклічними або безперервними. Вони повторюються
з кожним циклом виробництва (основні матеріали, технологічна енергія,
зарплата виробничих робітників і т.п.) або потрібні 8 постійно для управління
і підтримування виробничої системи в стані готовності (зарплата
управлінського персоналу, орендна плата, амортизація основних засобів та
ін.).
Поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції,
виражені в грошовій формі, формують собівартість продукції.
Собівартість продукції – ключовий якісний показник, що
характеризує результати господарської діяльності, а також є інструментом
оцінювання техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості
управління. Вона виступає як вихідна база для формування цін, а також
безпосередньо впливає на величину прибутку, рівень рентабельності й
побудову основних бюджетів підприємства[10, с. 79].
12
Витрати підприємства на виробництво продукції становлять виробничу
собівартість, яка об’єднує прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату
праці, інші прямі витрати та загальновиробничі витрати.
Повна собівартість продукції об’єднує виробничу собівартість,
адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, що
утворюють собівартість продукції під час її реалізації.
До фінансових витрат належать витрати на нарахування процентів (за
користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та
фінансовою орендою) й інші витрати підприємства в межах норм,
установлених Податковим кодексом, пов'язані із запозиченнями.
Інвестиційні витрати виникають внаслідок інвестиційної діяльності
підприємства і спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або
соціальних благ.
Що стосується непередбачуваних витрат, то вони виникають внаслідок
надзвичайної діяльності підприємства і мають місце дуже рідко.
Найбільшу частку в усіх витратах підприємства займають операційні
(поточні) витрати. За місцем формування їх поділяють наступним чином:
– витрати на виробництво;
– адміністративні витрати;
– витрати на збут;
– інші операційні витрати.
Витрати на виробництво включають витрати матеріальних і трудових
ресурсів, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції. Наприклад,
витрачені сировина та матеріали, енергія, що спожита на технологічні цілі,
амортизація виробничого обладнання, заробітна плата основних робітників з
нарахуваннями на неї[8, с. 92].
До адміністративних витрат підприємства відносять витрати на:
заробітну плату адміністративно-управлінського персоналу та нарахування на
неї; утримання основних засобів та амортизаційні відрахування від вартості
13
основних засобів та нематеріальних активів; комунальні послуги та засоби
зв’язку; охорону; юридичні та аудиторські послуги.
Витрати на збут включають витрати підприємства на заробітну плату
працівників відділу збуту з нарахуваннями на неї, на утримання та
амортизацію основних фондів та нематеріальних активів, що безпосередньо
пов’язані з реалізацією продукції, витрати на утримання складів готової
продукції, фірмових магазинів, витрати на рекламу[17, с. 148].
До інших операційних витрат відносять витрати підприємства на плату
за орендоване майно, собівартість реалізованих виробничих запасів, витрати
на покриття сумнівних та безнадійних боргів дебіторів підприємства, нестач і
псування матеріальних цінностей.
Обґрунтована класифікація витрат має велике значення для
планування, контролю, регулювання витрат, тобто для ефективного
управління витратами та в управлінні діяльністю підприємства. Тому їх
класифікують за низкою ознак.
1. За об’єктом формування розрізняють:
а) сукупні витрати  включають усі витрати на операційну діяльність
за певний період;
б) витрати на одиницю продукції  обчислюються як середні, якщо
продукція виготовляється постійно або партіями. В одиничному виробництві
витрати на виріб є індивідуальними.
2. За методикою обчислення витрати на одиницю продукції поділяють:
а) середні витрати – це середня величина витрат на одиницю продукції
за певний період виробництва, тобто:
∆��
���� = , (1.1)
∆��
де Сс – середні витрати;
С – сукупні операційні витрати за період;
N – обсяг виробництва продукції в натуральному вимірі.
14
б) граничні (маржинальні) витрати характеризують приріст сукупних
витрат унаслідок приросту обсягу виробництва на гранично малу величину
(одиницю приросту обсягу виробництва). Тобто:
∆��
���� = , ( 1.2)
∆��
де Сг – граничні витрати;
∆C – приріст сукупних витрат;
∆N – приріст обсягу виробництва на одиницю його натурального
виміру.
Якщо загальні витрати можливо виразити певною функцією обсягу
продукції, то граничний їх рівень є першою похідною цієї функції. Граничні
витрати – це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції.
Показник таких витрат використовується під час аналізу доцільності зміни
обсягу виробництва продукції.
3. За економічним змістом витрати поділяють на однорідні елементи,
що мають єдину економічну сутність і є первинними під час планування та
обліку. Це матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні
заходи, амортизаційні та інші витрати[9, с. 132]. Групування витрат за
економічними елементами є єдиним для всіх галузей і підприємств народного
господарства.
4. За способом обчислення на окремі різновиди продукції витрати
поділяють:
а) прямі витрати  безпосередньо пов’язані з виготовленням певного
різновиду продукції і можуть бути обчислені на її одиницю у
багатопродуктовому виробництві прямо. Якщо виготовляється один різновид
продукції, усі витрати – прямі.
б) непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих
різновидів продукції, бо вони пов’язані не з виготовленням конкретних
виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й
управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд,
машин тощо.
15
5. За можливістю впливу на величину витрат з боку центру
відповідальності чи взагалі певного працівника розрізняють:
а) регульовані витрати – піддаються контролю і впливу з боку
відповідального за їх рівень.
б) нерегульовані витрати є за межею можливостей такого впливу.
6. За відношенням до обсягу виробництва витрати поділяють на змінні
та постійні (рис. 1.1):
а) змінні витрати – це витрати, величина яких змінюється внаслідок
зміни обсягу виробництва (витрати на сировину, матеріали, купівельні
напівфабрикати, оплату праці працівникам, зайнятим виготовленням
продукції) [20, с. 152]. У свою чергу, їх поділяють на пропорційні та
непропорційні.
Пропорційні витрати – змінюються пропорційно до зміни обсягу
виробництва.
Непропорційні витрати, у свою чергу, поділяються на прогресивні та
дегресивні. Дегресивні витрати – зростають у темпах, менших, ніж обсяг
виробництва (витрати на допоміжні матеріали, ремонт). Прогресивні витрати
– зростають у темпах, більших, ніж обсяг виробництва (додаткові рекламні та
торгові витрати).
Ступінь реагування витрат на зміну обсягу виробництва продукції
оцінюється за допомогою коефіцієнта реагування (еластичності) витрат
Коефіцієнт реагування (еластичності) (ke) – це відношення зміни розміру
витрат за період, (%) до зміни обсягу виробництва за аналогічний період, (%).
Для пропорційних витрат коефіцієнт еластичності ke = 1, для
дегресивних – ke < 1, для прогресивних – ke > 1.
б) постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від
обсягу виробництва (коефіцієнт еластичності витрат дорівнює нулю ke = 0).
Важливе практичне значення має розмежування витрат на змінні та
постійні в реальних умовах виробництва. Найпоширеніші методи такого
розподілу – прямий (бухгалтерський) розподіл сукупних витрат на змінні та
16
постійні, виходячи з їх змісту, та аналітичний метод, який ґрунтується на
динаміці витрат і обсягу виробництва. Перший метод достатньо точний, але
трудомісткий, другий дає приблизні результати і може застосовуватися за
зміни обсягу виробництва в певних періодах і стабільних норм.

Рис. 1.2. Динаміка витрат (В) залежно від обсягів виробництва (N): а –
постійних витрат; б – дегресивних; в – пропорційних; г – прогресивних[20].
7. З огляду на очевидність і формальну визначеність виділяють:
а) явні витрати – це реальні витрати, що здійснюються згідно з чинною
системою бухгалтерського обліку і відображаються у відповідній плановій та
обліковій документації підприємства.
б) неявні витрати характеризують нереалізований дохід від
альтернативного використання обмежених ресурсів.
8. Залежно від реакції витрат на певний варіант прийняття рішень
поділяють:
а) релевантні – витрати, які залежать від альтернативних варіантів
управлінських рішень і враховуються в обчисленнях їх порівняльної
ефективності.
б) нерелевантні витрати – не залежать від альтернативних варіантів
управлінських рішень і не враховуються у порівняльних обчисленнях.
9. За зв’язком з виробничим процесом розрізняють:
17
а) виробничі витрати, що виникають у зв’язку з виконанням
виробничого процесу, його обслуговуванням і управлінням (прямі матеріальні
витрати, заробітна плата виробничого персоналу, загальновиробничі витрати).
б) невиробничі витрати – обумовлені виконанням функцій,
безпосередньо не пов’язаних з виробництвом продукції (витрати на
управління підприємством в цілому, загальногосподарське обслуговування,
збут продукції).
10. Залежно від того, яким чином враховуються витрати під час
визначення фінансового результату (прибутку) їх поділяють на:
а) витрати, що відносяться на собівартість продукції;
б) витрати періоду – це та частина операційних витрат, яка не включена
у собівартість продукції і при визначенні прибутку підприємства за певний
період віднімається від виручки як і собівартість реалізованої продукції.
Важливою передумовою для цього є оптимізація витрат підприємства
за усіма комплексними статтями, елементами витрат, конкретними об’єктами,
операціями, бізнес-процесами, що формує можливості для досягнення
бажаного рівня фінансової результативності та раціонального розподілу
обмежених ресурсів[15, с. 105].
Під час управління витратами вивчають та аналізують їх структуру,
тобто співвідношення за певними ознаками.
Структура витрат – це співвідношення витрат за певними
класифікаційними ознаками. Практичне значення мають такі аспекти
структури витрат:
– видова (елементна) структура: дає змогу характеризувати
виробництво щодо витрат ресурсів (матеріаломістке, капіталомістке,
трудомістке виробництво);
– співвідношення прямих і непрямих витрат: характеризує рівень і
складність калькуляції;
– співвідношення змінних і постійних витрат: показує частку сукупних
витрат на підтримання виробничого потенціалу в стані готовності, а також
18
ступінь реакції прибутку на динаміку обсягу виробництва і продажу. Чим
більшою є частка постійних витрат у загальній їх величині, тим більший обсяг
виробництва забезпечує його беззбитковість і тим суттєвішою є реакція
прибутку на зміну обсягу виробництва і продажу продукції.
Структура витрат за зазначеними аспектами залежить від низки
факторів: галузевих особливостей, широти номенклатури продукції
підприємства, складності виробництва та ін[41, с. 61].
Як уже зазначалося, витрати формують собівартість продукції
підприємства. Але варто наголосити, що сукупні операційні витрати за певний
період і собівартість всієї готової (товарної) продукції підприємства за цей же
період, як правило, не збігаються. Це зумовлено коливаннями залишків
незавершеного виробництва, витратами майбутніх періодів і застосуванням
різних методів обчислення собівартості продукції (за повними і неповними
витратами).

1.2 Необхідність управління витратами на підприємстві

Динамічність зовнішнього середовища, наслідки трансформаційних
процесів, що відбуваються в світі та в Україні, зумовлюють необхідність
якісно нових підходів до побудови організаційних структур управління
підприємством. Питання управління витратами виходять на передній план,
оскільки якісна реалізація процесу управління витратами безпосередньо
впливає на остаточні показники діяльності підприємства.
Управління витратами – це підсистема системи управління
підприємством, яка дає можливість чітко відстежувати, аналізувати й
контролювати витрати, охоплюючи практично всі сфери
фінансовогосподарської діяльності підприємства, оперативно отримувати
інформацію, необхідну для здійснення заходів щодо підвищення ефективності
виробництва[20, с. 174].
19
Метою управління витратами є зниження або оптимізація витрат на
одиницю виробленої продукції, підвищення рентабельності господарських
процесів, видів діяльності. Мінімізація співвідношення «витрати-дохід»,
максимізація створюваної на підприємстві цінності, оптимізація структури
витрат та рівня ризику господарської діяльності.
До принципів управління витратами відносять:
– системний підхід до управління витратами;
– впровадження ефективних методів оптимізації витрат;
– недопущення наднормативних витрат і втрат;
– удосконалення інформаційного забезпечення управління витратами;
– встановлення взаємозв’язку між величиною витрат і конкретними
працівниками підприємства за допомогою створення центрів
відповідальності;
– підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства та
центрів відповідальності за зниження витрат;
– поєднання зниження витрат із забезпеченням високої якості
продукції;
– здійснення прогнозних розрахунків собівартості;
– складання обґрунтованих нормативних калькуляцій та контроль за їх
дотриманням;
– виявлення відхилень до або під час здійснення виробничого процесу
з метою попередження виробничих втрат та кращого використання ресурсів;
– управління витратами на всіх стадіях виробничо-збутового циклу
виробу[20, с. 227].
Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування
витрат за їх видами, місцями виникнення і носіями під час постійного
контролю їх рівня та стимулюванні зниження. Формування витрат за видами
показує, які витрати і відповідно ресурси потрібні для виконання певної
роботи та здійснення операційної діяльності в цілому, за місцями – дозволяє
20
організувати систему відповідальності за рівнем витрат, за носіями – дає
можливість визначити витрати на окремі види робіт і вироби.
Система управління витратами, як і будь-яка система управління,
складається з двох підсистем: суб’єкта та об’єкта управління.
Суб’єктами управління витратами на підприємстві виступають
керівники, фахівці підприємства та його структурних підрозділів (цехів,
відділів, дільниць).
Об’єктом управління є витрати на розробку, виробництво, реалізацію,
експлуатацію (використання) і утилізацію продукції. У загальному вигляді
система управління витратами має два аспекти: функціональний і
організаційний[28, с. 184].
Функціональний аспект управління витратами – це комплексне
використання управлінських функцій в процесі управління витратами на
підприємстві. До нього включають:
1. Оптимізація використання ресурсів і подальше нормування витрат
здійснюється у процесі розробки виробів та технології їх виготовлення, тобто
підчас конструкторської і технологічної підготовки виробництва,
обґрунтування методів його організації.
2. Планування витрат необхідне для обґрунтування управлінських
рішень і визначення очікуваних результатів роботи – прибутку.
3. Облік витрат встановлює їх фактичну величину після здійснення
запланованої роботи. Обчислення фактичних витрат є фіксацією того стану з
витратами, що стався реально відповідно до фактичних обсягів виробництва,
діючих цін і можливих відхилень від норм.
4.Контроль і аналіз витрат необхідні для з’ясування їх раціональності,
відповідності фактичних витрат плановим. Відхилення аналізується і
розробляються заходи щодо дотримання режиму економії.
5. Стимулювання раціонального використання ресурсів є надзвичайно
важливим чинником у системі управління витратами. Розробники проектів,
21
управлінських рішень, їх виконавці повинні бути матеріально заінтересовані в
економії факторів виробництва[20, с. 201].
Організаційний аспект управління витратами полягає в їх
диференціації за місцями формування і центрами відповідальності та побудові
органів управління витратами. Організаційна побудова управління витратами
залежить від специфіки підприємства та його величини. На великих і середніх
підприємствах окремі функції управління витратами виконують
функціональні підрозділи (відділ нормування, планово-економічний відділ,
бухгалтерія), на малих підприємствах вся ця робота може виконуватись
декількома працівниками чи навіть одним фахівцем (бухгалтером-
економістом).
В системі управління витратами суттєве значення має визначення місць
витрат і організація центрів відповідальності за рівень останніх[45, с. 182].
Початковим етапом управлінської діяльності є планування.
Планування – одна із найважливіших функцій управління процесом
визначення цілей підприємства і способів їх досягнення. Планування об’єднує
усі структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам
однонаправленості та скоординованості, що дозволяє більш повно й
ефективно використовувати наявні ресурси.
Головне завдання планування – зведення до мінімуму ризику
підприємництва. Завданням планування витрат є визначення економічних
результатів діяльності підприємства, очікуваних у майбутньому.
Планування витрат здійснюється для визначення загальної вартості
ресурсів, які споживаються в процесі виробництва і розрахунку очікуваного
прибутку.
Виділяють стратегічне і тактичне планування витрат, яке, в свою чергу,
поділяється на поточне та оперативне.
Стратегічне планування витрат відображається у плануванні
інвестиційних, інноваційних витрат. Його можна розглядати як пошук і
визначення перспектив діяльності підприємства, а тактичне планування
22
вважають процесом створення передумов для реалізації цих перспективних
завдань. Під час тактичного планування витрат визначаються загальні
витрати, витрати в розрізі елементів витрат і статей калькуляції або витрати на
одиницю продукції. Рішення, прийняті під час тактичного планування, менш
суб’єктивні, ніж при розробці стратегічних планів, тому що базуються на
об’єктивній інформації. Вони більш конкретизовані і завжди прив’язані до
показників роботи структурних підрозділів. Поточне планування витрат
відображається у плануванні поточних витрат на виробництво і реалізацію
продукції. Оперативне планування спрямоване на планування витрат
підприємства на певний період часу (розраховуються на добу, декаду, місяць).
Здійснюючи процес планування та визначаючи альтернативні напрями
діяльності підприємства, необхідно враховувати не тільки його внутрішні
можливості, а й ситуацію, що склалась у зовнішньому середовищі[29, с. 208].
У формуванні витрат підприємства вирізняють два аспекти:
управлінський і фінансовий.
Управлінський аспект формування витрат – це процес формування
витрат з позицій внутрішніх потреб підприємства щодо планування, обліку та
регулювання витрат у процесі господарської діяльності. Його зміст має
конфіденційний характер.
Фінансовий (фіскальний) аспект формування витрат – це процес
формування витрат для виконання зобов’язань перед державними установами,
банками, акціонерами, інших контрагентами підприємства. Отже, зміст
фінансового аспекту формування витрат є відкритим, публічним.
Визначення витрат під час планування діяльності підприємства –
складне завдання. У розв’язанні його важливим фактором є формування на
підприємстві системи норм витрачання всіх ресурсів: основних, допоміжних,
матеріалів, енергії, праці. Норми мають бути обґрунтованими.
Норма – це максимально допустима величина абсолютних затрат
ресурсів на одиницю продукції; норматив характеризує режим використання
ресурсів. Сукупність норм і нормативів підприємства створюють його
23
нормативну базу. Норми і нормативи визначають ступінь використання
ресурсів, від якості яких залежить наукова обґрунтованість розроблених
планів[18, с. 163].
Необхідність забезпечення мінімальних витрат на виробництво
продукції потребує оптимізації режимів використання ресурсів з урахуванням
конкретних умов виконання виробничих завдань (строки, обсяг),
особливостей техніко-технологічної бази підприємства.
Склад витрат підрозділу залежить від специфіки його діяльності й
місця у структурі підприємства. Найбільш повний склад витрат мають
підрозділи – центри прибутку (кінцевий етап формування прибутку). Для
підрозділу рівня цеху цей склад обмежується цеховими прямими й непрямими
(виробничими накладними) витратами. Виробничим дільницям і бригадам
плануються окремі елементи витрат[20, с. 168].
План витрат розробляється на основі виробничої програми підрозділу і
норм витрат ресурсів. Загальна схема цього процесу показана на рис. 1.3.

Рисунок 1.3. Загальна схема розробки плану витрат підрозділу
підприємства[20].
24
У процесі розробки плану враховують взаємозв’язки між підрозділами,
особливо між основними і допоміжними.
Планування витрат здійснюється знизу вверх і закінчується складанням
загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.
Схематично це показано на рис. 1.4.
Усе наведене вище характеризує систему управління витратами у
загальних рисах. Конкретизація системи відбувається разом із конкретизацією
характеристик її окремих елементів, які утворюють певну підсистему.

Рис. 1.4. Схема складання плану витрат підприємства
Визначення складу і обсягу витрат – не стільки економічне, скільки
техніко-економічне завдання. Рівень витрат на підприємстві залежить від
професіоналізму та творчого потенціалу персоналу, а коректність віднесення
витрат на види діяльності підприємства, одиниці продукції, виробничі
підрозділи та інші об’єкти – від кваліфікації економістів[26, с. 178].
На теперішній час застосовують два основні варіанти побудови плану
облікових рахунків:
а) автономний – у системі рахунків виокремлюють дві автономні
підсистеми рахунків – для потреб фінансового та управлінського обліку;
б) інтегрований – рахунки управлінського обліку кореспондують з
рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи облікових рахунків.
Ключовим моментом у формуванні методу калькулювання є:
25
а) групування витрат за замовленнями – витрати збираються
(групуються) за окремими замовленнями (на окремий виріб, партію виробів,
на виконання певного обсягу робіт);
б) групування витрат за процесами – витрати групуються за окремими
процесами або стадіями виробництва. Оскільки окремі виробничі процеси
виконують окремі підрозділи, можна вважати це групуванням витрат за
відповідними підрозділами.
За повнотою охоплення витрат розрізняють:
а) калькуляцію за повними витратами – до собівартості продукції
включають усі види витрат, що стосуються її виробництва і продажу;
б) калькуляцію за неповними витратами – до собівартості продукції
включають лише частину загальної суми витрат на її виробництво і збут.
Практично застосовують різні варіанти неповної калькуляції. Досить
поширений метод, за яким у собівартість продукції включають усі виробничі
витрати (калькуляція за виробничими витратами) і не включають витрати
невиробничого характеру (адміністративні, збутові). Під час визначення
фінансового результату (прибутку) їх віднімають від виручки за той період, в
якому ці витрати були понесені.
Класичним методом часткової калькуляції є метод «директ-костінг» –
це метод формування собівартості продукції за змінними (прямими)
витратами (метод неповної собівартості) [47,с.78].
За цим методом обліку і калькуляції виробничі витрати поділяються на
змінні (залежать від обсягу виробництва) і постійні (не залежать від обсягу
виробництва). При цьому постійні витрати вважаються витратами поточного
періоду, не відносяться на собівартість, не розподіляються між виробами, а
прямо відносяться на результати господарської діяльності. Облік витрат і
визначення собівартості продукції ведеться тільки за змінними витратами.
У системі «директ-костінг» формується новий показник результату
діяльності – маржа зі змінної собівартості, яка визначається як різниця між
відпускною вартістю реалізованої продукції та змінними витратами. Якщо з
26
суми маржі вираховуються постійні витрати, – то кінцевий фінансовий
результат є прибутком або збитком.
Якщо підприємство виробляє значну кількість виробів, то метод
«директ-костінг» дає змогу виміряти «внесок» кожного виробу в
відшкодування постійних витрат на формування загального рівня
рентабельності.
«Стандарт-кост» – це метод формування фактичних витрат на основі їх
стандартизованих величин і відхилень від них, управління витратами
здійснюється через порівняння фактичних витрат з нормативними.
Нормативи, або стандарти, в системі «стандарт-кост» є наперед
встановленими величинами витрачання факторів господарських процесів у
вартісному або натуральному вимірі. Якщо оцінювання нормативів
здійснюється у вартісному вимірі, то їх називають нормативними
(стандартними) витратами. Аналогом системи «стандарт-кост» у вітчизняній
економічній науці та практиці є система нормативного обліку[47, с.112].
Як бачимо, конкретне формування СУВ відбувається через добір і
втілення можливих варіантів для розглянутих її аспектів. В рамках
калькулювання продукції за замовленнями або процесами на її собівартість
можуть відноситися повні або часткові витрати, причому обчислення витрат
може вестись або лише за фактичними даними, або із застосуванням
нормативів (а отже, системи обчислення витрат «директ-костінг» і «стандарт-
кост» можуть співіснувати в рамках однієї системи управління витратами).
Об’єктивною умовою виробництва є неодмінне відшкодування витрат
виробника шляхом продажу продукції на ринку. У зв’язку з цим важливого
значення набуває механізм обґрунтування ціни на продукцію, розмір якої
повинен бути достатнім для покриття витрат на виробництво і реалізацію
продукції, а також забезпечити підприємству отримання прибутку.
Ціни можуть формуватися наступним чином:
27
а) на рівні ринкових цін – за базу ціни приймаються поточні або
усереднені ринкові ціни на вироби підприємства. За відсутності таких цін
використовують ціни на аналогічну продукцію;
б) на договірній основі – узгоджуються ціни продажу продукції між
виробником і споживачем на договірній основі, виходячи з існуючого рівня
ринкових цін і собівартості; в) на основі витрат виробництва – підсумовуються
витрати і додається необхідний (бажаний) прибуток, який визначається у
відсотках до собівартості.
Підприємства застосовують різні варіанти витратного методу
встановлення цін, в основу яких покладені повні, виробничі, прямі (непрямі),
змінні та граничні витрати. З теоретичної точки зору оптимальним є варіант
ціноутворення на базі граничних витрат. Однак на практиці він
використовується дуже рідко. [47, с. 138]
В останні роки відбувся поступовий відхід від витратних методів
ціноутворення. З метою поєднання переваг різних методів внутрішніх
розрахунків підприємства використовують змішані методи внутрішнього
ціноутворення.
В усіх методах ціноутворення нижньою межею ціни є витрати
(собівартість) підприємства, а верхньою межею – ринкова ціна. Підприємству
не має сенсу реалізовувати свою продукцію за ціною, меншою за собівартість,
тоді як споживач не заінтересований купувати продукцію за ціною, вищою від
ринкової.
Нижня межа ціни – це рівень мінімально допустимої ціни на продукцію
підприємства; встановлення ціни на продукцію нижче зазначеного рівня
робить подальше виробництво продукції та продаж її недоцільним[15, с.151].
Інструментарій управління витратами має практичне застосування під
час визначення структури виробничої програми і ціноутворення.
Для вирішення питання структури виробничої програми важливим є
розподіл витрат на змінні та постійні. Так, поточні рішення щодо структури
виробничої програми приймаються з використанням показника
28
маржинального прибутку (інша назва – сума покриття), який обчислюється як
різниця між виручкою від продажу продукції і змінними витратами на
виготовлення її.
Коли щодо окремого виробу величина маржинального прибутку
набуває додатного значення, то це означає, що його слід виробляти, хоча повна
собівартість виробу може перевищувати його ціну. Додатна сума
маржинального прибутку означає, що за будь-яких співвідношень ціни та
повної собівартості виробу виробництво і продаж його збільшує загальний
прибуток підприємства (або зменшує збитки) через відшкодування за рахунок
даного виробу певної частки постійних витрат підприємства.
Розподіл витрат на змінні та постійні важливий також для прийняття
цінових рішень у короткостроковому періоді, який характеризується
неможливістю зміни виробничої потужності підприємства. В такий період
підприємство повинно погоджуватися на будь-яку ціну на продукцію, яка дає
змогу відшкодувати всі змінні витрати на неї та будь-яку частку витрат,
пов’язаних із забезпеченням існування підприємства, підтриманням його у
стані виробничої готовності, тобто постійних витрат. Отже, нижньою межею
ціни у короткостроковому періоді є змінні витрати на одиницю продукції
(середні змінні витрати) [20, с. 148].
У довгостроковому періоді, коли підприємство може змінити
виробничу потужність, змінити свій виробничий профіль чи взагалі може бути
ліквідовано, нижньою межею ціни виступає повна собівартість продукції.
До питань, що постають під час децентралізації структури управління
на підприємстві належить питання внутрішнього (трансфертного)
ціноутворення.
Внутрішня (трансфертна) ціна – це ціна, за якою продукція одного
підрозділу підприємства передається іншому, реальні платежі при цьому не
здійснюються, тобто рух коштів згідно з цінами є лише документальним і не
створює реального прибутку для підприємства.
29
Внутрішні ціни використовуються як елемент економічного
функціонування структурних підрозділів підприємства. Основна мета
створення механізму внутрішніх розрахунків на підприємстві полягає в
забезпеченні найбільш ефективного функціонування виробничої системи
підприємства. Внутрішні ціни є основою договірних відносин між
підприємством і його підрозділами щодо матеріально-технічного постачання
та поставки готової продукції на склад.
На практиці внутрішні ціни використовуються як інструмент
управління формуванням розрахункового прибутку підрозділів, який є
показником оцінки ефективності їх роботи. Це створює стимули для
збільшення ефективності роботи підрозділів. Цьому сприяють внутрішні ціни,
базою яких є ринкові ціни, причому рівень ринкової ціни може бути
скоригований на договірній основі з урахуванням специфіки внутрішніх
відносин.

1.3 Оцінка ефективності управління витратами на підприємстві

За сучасних ринкових умов господарювання перед підприємствами
України стоять завдання підвищення конкурентоспроможності, стабільності й
стійкості. Ефективне управління витратами є надзвичайно важливим, оскільки
від величини витрат залежить прибутковість підприємства. У зв’язку із цим
існує необхідність у формуванні ефективної системи управління витратами,
яка дасть змогу досягти раціонального використання всіх видів ресурсів
підприємства та оптимізувати витрати. Вибір стратегії управління витратами
ґрунтується на концепції життєвого циклу промислового підприємства;
визначаються резерви ефективного розвитку підприємств з позицій
управління витратами як фактора конкурентоспроможності на ринку;
проводиться порівняльний аналіз різних методів управління витратами з
метою можливості та ефективності їх застосування на сучасних українських
30
промислових підприємствах [30, с. 827]. Численні дослідження показують, що
підприємства протягом життєвого циклу впевнено розвиваються, коли мають
обґрунтовану стратегію та ефективно використовують усі види ресурсів;
перебудовуються, коли перестають відповідати обраним цілям; гинуть, коли
виявляються нездатними виконувати свої завдання. Наявність стратегічного і
поточного рівнів у менеджменті справедливо і відносно управління витратами.
Кожен з цих рівнів має свої цілі й методи, що принципово відрізняються один
від одного в зв’язку з різним тимчасовим горизонтом і враховуються
факторами (таблиця 1.4).
Таблиця 1.4 — Порівняльна характеристика стратегічного і поточного
управління витратами [36, с. 129]
Критерій Поточне управління Стратегічне управління витратами
витратами
Об’єкт Витрати за видами продукту Витрати за процесами ланцюжка
створення цінності
Фокус Внутрішні витратоутворюючі Зовнішні витратоутворюючі чинники
чинники
Модель Витрати – функція обсягу Витрати – функція стратегічного
поведінки продукції, робіт, послуг вибору
витрат
Основні функції Облік, короткострокове Довгострокове планування,
планування, поточний мотивація, стратегічний контроль
контроль
Основна задача Скорочення (стримування Залежно від стратегічного
зростання)витрат позиціювання оптимізація витрат для
отримання конкурентної переваги
Якщо в оперативному управлінні витратами головним завданням є їх
зниження будь-якими шляхами, то в стратегічному ця установка залежить від
позиціювання підприємства і набуває характеру оптимізації. На стратегічному
рівні ключовою стає вартість процесів у рамках загального ланцюжка
цінностей, частиною якої є підприємство. При цьому поведінка витрат
розглядається як функція не тільки обсягу продукції, робіт, послуг, а більш
широкого набору функціональних і структурних факторів. Стратегічне
управління витратами базується на трьох теоретичних концепціях –
витратоутворюючих факторів, ланцюжків цінностей і стратегічного
позиціювання. Класифікація витратоутворюючих факторів виділяє в них дві
31
групи – традиційні для управлінського обліку функціональні (пов’язані з
виконанням бізнес-функцій, у тому числі мотивація, управління якістю,
завантаження виробничих потужностей і т. д.) і структурні (базові стратегічні
характеристики підприємства, масштаб, діапазон, досвід і складність
діяльності, виробничі технології) [52, с.130]. Перспективність введення в поле
зору управління витратами структурних факторів полягає в тому, що
прийняття правильного стратегічного рішення щодо структурного фактору
прибирає цілий ряд проблем на нижньому функціональному рівні. Варто
відзначити, що оптимізація витрат суб’єкта господарювання є однією із
сукупності технологій цільового планування прибутку, що визначає
параметри моделі управління прибутком підприємства. Під методом
оптимізації абсолютної величини затрат підприємства розуміють органічну
сукупність фінансових, математичних та статистичних прийомів цільового
моделювання фінансових процесів та показників, що дозволяють із
прийнятним рівнем статистичної достовірності обґрунтовувати управлінські
рішення щодо визначення абсолютної величини чи структури витрат
підприємства. Слід відмітити, що серед таких методів оптимізації абсолютної
величини витрат суб’єкта господарювання заслуговують на увагу наступні:
АВС-аналіз; ХУZ аналіз; вартісний аналіз [38, с. 205]. АВС-аналіз представляє
технологію обґрунтування та прийняття управлінських рішень щодо цільової
локалізації витрат суб’єкта господарювання для потреб моделі управління
його прибутком [54, с. 323]. Основою АВС-аналізу є поняття «центру витрат»
– відокремленого функціонально-організаційного процесу або явища
(технологічна операція, угода тощо), що пов’язаний із формування однорідної
сукупності витрат підприємства. Центр витрат може розглядатися як у
масштабах усього підприємства, так і окремого структурного підрозділу, або
ж іншого об’єкта аналізу. Типова сукупність центрів витрат підприємства
може включати: обслуговування обладнання, поставку сировини та
матеріалів, доставку продукції покупцям, науково-дослідні та дослідно-
конструкторські роботи та інші [67, с. 545]. Виходячи з визначеного вище
32
можна обґрунтувати безпосередньо порядок та процедуру реалізації ABС-
аналізу, при цьому слід відмітити, що групування витрат суб’єкта
господарювання у межах ABС-аналізу реалізується у два етапи:
1) ідентифікацію витрат із визначеними базовими показниками
(критеріями ідентифікації); 2) групування ідентифікованих затрат відповідно
до центрів витрат [73, с. 54]. Загальна структура реалізації ABС-аналізу
включає такі складові елементи: аналіз техніко-організаційних та фінансових
особливостей процесу виробництва продукції (надання послуг чи виконання
робіт); обґрунтування та визначення центрів витрат суб’єкта господарювання.
При цьому рекомендується (на основі досвіду західних підприємств)
використовувати 4-ох ступеневу модель аналізу центрів витрат: виготовлення
одиниці продукції, виготовлення партії продукції, виготовлення окремого
виду продукції, діяльність загального характеру; відслідковування розподілу
сукупності витрат відповідно до визначених вище центрів витрат; оцінка
кількісних та структурних параметрів центрів витрат та обґрунтування
відповідних управлінських рішень [47, с. 130]. Однак, ABС-аналіз має також
певні недоліки, зокрема: суб’єктивність обґрунтування та вибору базових
параметрів АВС-аналізу; трудомісткість та затратність інформаційного
забезпечення, організації та проведення АВСаналізу. ХУZ-аналіз є
технологією обґрунтування управлінських рішень щодо оптимізації
абсолютної величини витрат підприємства шляхом виявлення та ідентифікації
резервів їх зменшення, а також визначення методів мобілізації таких резервів
[41, с. 33]. Організація та проведення ХУZ-аналізу ґрунтується на таких
основних припущеннях як: 1) величина економії витрат підприємства має
корегувати із величиною зусиль на виявлення резервів економії та їх
мобілізації; 2) співрозмірна економія підприємства на витрат може досягатися,
перш за все, шляхом скорочення фінансування тих статей витрат, що
складають суттєву частку у структурі сукупних витрат суб’єкта
господарювання [4, с. 9]. Групування витрат підприємства у межах ХУZ-
аналізу реалізується як сукупність послідовних взаємопов’язаних ітерацій:
33
1) кількісна оцінка абсолютної величини окремої статті витрат та
ідентифікація її відносної частки у сукупних витратах суб’єкта
господарювання; 2) ранжування статей витрат відповідно до скорочення
відносної частки статті витрат у сукупних витратах суб’єкта господарювання
(від статті з найбільшою відносною часткою до найменшої); 3) групування
статей витрат відповідно до їх відносної частки у сукупних витратах [7, с. 221].
При цьому формується такі три укрупненні групи витрат підприємства:
Х – витрат: перші найбільші статті витрат, частка яких складає не менше 50
відсотків сукупних витрат; У – витрат: наступні статті витрат, частка яких
складає не менше 25 відсотків сукупних витрат; Z – витрат: решта статей
витрат, частка яких, відповідно, складатиме не більше 25 відсотків сукупних
витрат [15; 19, с. 227]. Найбільша увага при виявленні резервів скорочення
витрат суб’єкта господарювання або ж оптимізації їх структури
зосереджується на групі Х-витрат, які спроможні забезпечити максимальну
віддачу, у той час як навіть суттєве скорочення витрат, що включені до групи
Z-витрат, у масштабах підприємства забезпечить несуттєву (а, інколи, і
невиправдану) економію. Реалізація ХУZ-аналізу передбачає його інтеграцію
із іншими фінансово- математичними методами, оскільки ХУZ-аналіз є лише
методологічною основною, що дозволяє прискорити прийняття обґрунтованих
управлінських рішень, а також скоротити витрати (як фінансові витрати, так і
витрати часу) на їх прийняття [31, с. 109]. Якщо попередні форми та методи
оптимізації абсолютної величини витрат підприємства були зорієнтовані
виключно на пошук та мобілізацію резервів скорочення витрат, то вартісний
аналіз передбачає дослідження процесу формування витрат суб’єкта
господарювання у співвідношенні із їх доцільністю – співставлення
(визначення кореляції) абсолютної величини статті витрат на виготовлення
продукції із її впливом на рівень якості такої продукції [22, с. 141]. Метою
аналізу є пошук резервів скорочення витрат суб’єкта господарювання,
мобілізація яких не матиме негативного впливу на якість продукції (або інші
цільові характеристики, визначені менеджментом підприємства у якості
34
критеріїв оптимізації) або забезпечення напрямків покращення цільових
характеристик виробничого процесу та продукції за наявного рівня витрат [33,
с. 8]. Реалізація моделі вартісного аналізу передбачає, як правило,
співвідношення наступних послідовних ітерацій: 1) визначення об’єкта
аналізу та формування цільової функції (як в масштабах підприємства загалом,
так і його окремих структурних підрозділів, виробництв чи технологічних
процесів); 2) формування інформаційної бази аналізу, у тому числі оцінка
наявного рівня витрат (в абсолютних та відносних величинах) та
функціональних характеристик виробничого процесу та/або продукції; 3)
співставлення рівня поточних витрат із відповідним результатом (якістю
продукції) та оцінка їх обґрунтованості; 4) формування альтернативних
сценаріїв розвитку та обґрунтування оптимального управлінського
фінансового рішення; 5) прийняття, виконання та контроль за виконанням
такого управлінського рішення [34, с. 51]. Вченими розглядаються декілька
систем обліку витрат, за результатами яких можна буде зробити висновки
щодо можливості їх застосування. До таких систем відносять: standard соsting
(СК); direсt соsting (ДК); target соsting (ТК); kaizen соsting (КК); ABС – соsting;
Theоry оf соnstraints (ТОС). СК (standard соsting) – нормативний метод обліку
витрат і формування повної собівартості. Головні функції СК – контроль за
рівнем витрат, виявлення відхилень, аналіз причин, що виникли. Переваги СК:
відома повна собівартість продукції; відповідає традиціям та вимогам
нормативних актів з фінансового обліку й оподатковуванню. Недоліки СК:
складність проведення аналізу, контролю і планування витрат; включення в
собівартість продукції витрат, не пов’язаних безпосередньо з її виробництвом
і викривлення рентабельності окремих видів продукції; висока ймовірність
помилок, тобто, чим більше видів продукції і центрів витрат, тим менш точним
стає розрахунок повної собівартості. Використання СК доречне на
підприємствах з невеликим асортиментом продукції та в умовах, коли попит
та пропозиція можуть прогнозуватися з досить високим ступенем точності, а
конкуренція незначна або відсутня взагалі [6, с. 232].
35
ДК (direсt соsting) – маржинальний метод управління витратами і
формування неповної собівартості. Головна функція – планування і
управління витратами та фінансовим результатом. За системою ДК прямі
витрати узагальнюються за видами виробів, побічно збираються на окремому
рахунку списуються на загальні фінансові результати того періоду, у якому
вони виникли. Переваги системи ДК: можливість аналізу і контролю за
ефективністю діяльності окремих підрозділів підприємства; оптимізація
обсягів виробництва, структури випуску (формування оптимальної
виробничої програми); можливість гнучкого ціноутворення. Недоліки ДК:
відсутній розрахунок повної собівартості, що є обов’язковим відповідно до
законодавства; необхідність чіткого розподілу постійних витрат на змінні та
постійні складові, що важливо для розрахунку маржинальних витрат.
Використання ДК важливо для підприємств з широким товарним
асортиментом. Корисно в період економічних спадів, коли мають місце
простоювання виробничих потужностей, нестабільний попит, інфляційні
процеси, тобто рекомендується в умовах нестабільності зовнішнього
середовища [20, с. 78]. У рамках системи ДК такі управлінські задачі як:
формування оптимального товарного асортименту; забезпечення гнучкого
ціноутворення, контроль і планування рівня цін; управління фінансовим
результатом у місцях-виникнення витрат та інші вирішуються за допомогою
наступних інструментів: маржинальні витрати, маржинальний дохід,
багатосходинкова схема формування маржинального доходу, метод «вищої та
нижчої точок».
Target соsting (ТК) – система управління витратами, що здійснюється
суто у інноваційних галузях виробництва, а саме машинобудуванні,
електронних, комп’ютерних, цифрових технологіях, а також рекомендується
до впровадження у сфері обслуговування. ТК – це управління витратами на
етапі проектування нових виробів, або модернізації застарілої продукції. В
основу ідеї ТК закладено поняття цільової собівартості за формулою:
Собівартість = Ціна – Прибуток [17, с. 414]. Ціна – саме ринкова ціна товару
36
(послуг), що визначена за допомогою ринкових досліджень. Прибуток –
бажана величина, яку намагається отримати організація від продажу товарів
(послуг). ТК розглядає собівартість не як розрахований за нормативами
показник, а як величину, на яку повинна орієнтуватися організація,
пропонуючи ринку конкурентний продукт. Тобто, собівартість виробів, що
розраховується за нормативами, повинна дорівнювати саме цільовій
собівартості. Якщо нова продукція така, що не дає можливості вийти на саме
цільову собівартість без зниження якості, менеджмент приймає рішення щодо
унеможливлення подальшої розробки та впровадження товару у виробництво.
Це спонукає менеджмент до постійного пошуку можливостей, як ринкових,
так і наукових, виробничих, організаційних [35, с. 56]. Система управління ТК
реалізується за такими етапами: – на основі аналізу ринку збуту та планування
масштабів виробництва визначається гіпотетична ринкова ціна продукції; –
розраховується величина очікуваного прибутку на одиницю продукції, або на
весь обсяг виробництва, на базі якого розраховується цільова собівартість, як
максимально допустиме значення собівартості при заданих ринкових умовах;
– етап оптимізації передбачає приведення нормативної собівартості до
цільової шляхом вивчення можливості зміни обсягів та видів витрат, що
визначені технологією виробництва, альтернативними матеріалами,
дизайнерськими, технічними або технологічними рішеннями, які б
забезпечили здешевлення продукту без втрати якості; – розробка та тестування
макету продукції/товару, що має цільову собівартість та прийняття
управлінського рішення за результатами тестування. Якщо цільова
собівартість визначена і різниця складає до 10% від нормативної собівартості
продукту, приймається рішення про запуск його у виробництво. У разі
недосягнення рівня цільової собівартості – розробка завершується, але
можливі подальші пошуки нових конструктивних ідей та технологій [21, с.
223]. Таким чином, ТК визначає саме ринкову складову в системі управління
витратами високотехнологічної продукції, враховуючи її конкурентоздатність
та інноваційну спрямованість. Кaizen соsting (КК) – «удосконалення
37
маленькими кроками», тобто це процес поступового зниження витрат на етапі
виробництва, у результаті якого може бути досягнено необхідний рівень
собівартості задля забезпечення прибутковості виробництва. КК пропонується
до впровадження паралельно з ТК. Обидві системи мають однакову мету –
досягнення цільової собівартості, але ТК це робить на етапі проектування
нового продукту (послуги), а КК – на етапі виробництва. Якщо на етапі
проектування різниця між нормативною (тобто за кошторисом витрат) і
цільовою собівартістю складає до 10%, то приймається рішення про
виробництво товару з розрахунком на те, що 10% будуть ліквідовані в процесі
виробництва методами КК. Це скорочення витрат називається кайзен-задачею,
яка стосується усього персоналу – від інженерів до менеджерів – і виконання
якої заохочується через систему управління персоналом. Кайзен-задача
ставиться як на рівні окремого товару, так і на рівні підприємства загалом за
окремими статтями змінних витрат. Постійні витрати рахуються за
підрозділами та групуються у спеціальні бюджети задля забезпечення
наскрізного контролю, оптимізації витрат та складання загального бюджету
підприємства [12, с. 215].
ABС – соsting (Aсtivity Based Соsting) – диференційований метод
обліку собівартості, що передбачає облік витрат за видами робіт (функціям).
Підприємство розглядається як набір операцій, за якими здійснюються
витрати ресурсного потенціалу. Сутність методу полягає у встановленні
залежності витрат на продукцію із різними виробничими процесами, вивченні
можливостей впровадження оптимізаційного процесу задля забезпечення
ефективності виробництва. Для цього визначається повний перелік та
послідовність операцій/функцій виробничого та організаційно-управлінського
процесів з розрахунком потреби у ресурсах для кожної операції. Виділяють
чотири типи операцій за способами їх участі у випуску продукції: штучна
робота (випуск одиниці продукції); пакетна робота/заказ, комплект/;
продуктова робота (саме виробництво продукції); загальногосподарська
робота. Витрати за операціями 1-3 можуть бути прямо віднесені на
38
конкретний продукт [26, с. 108]. Загальногосподарські витрати точно віднести
не можливо, тому вони розподіляються згідно алгоритмів обліку, що визначені
доцільними до впровадження менеджментом за системами ДК або СК. Поряд
з існуючими концепціями виділяється так звана теорія обмежень Theоry оf
соnstraints (ТОС), яка орієнтована на оптимізацію використання ресурсного
потенціалу підприємства. Ці ресурси різноманітні і використовуються у
певній пропорції, але, у якийсь момент, одних може не вистачати, а інших –
вдосталь. Ефективне використання ресурсів не завжди залежить від
підприємства, іноді цьому заважають зовнішні фактори. Основна задача ТОС
– виявити, яких саме ресурсів та можливостей не достає підприємству для
збільшення виробництва та прибутків і розробити заходи щодо їхньої
мобілізації. Зважаючи на те, що добитися повної збалансованості ресурсів не
можливо, ТОС є постійно діючим інструментом удосконалення бізнес-
процесів, організаційної структури підприємства [37, с. 55]. Раніше ТОС
функціонувала тільки для виробничої сфери, однак, з часом, виникла
необхідність вийти за межі суто виробничих завдань і поставити питання
значно ширше, тобто виділити фактори, що заважають підприємству
розвиватися та нарощувати потенціал. Успішне функціонування
підприємства в сучасних умовах господарювання залежить від управління
витратами, у процесі якого приймаються рішення, спрямовані на підвищення
ефективності його виробничо-господарської діяльності,
конкурентоспроможності й прибутковості [44, с. 48].
Враховуючи безліч методів та інструментів, що може застосовувати
менеджер для оцінки, аналізу та прогнозу витрат, модель управління
витратами на підприємстві повинна передбачати реалізацію деяких важливих
та послідовних дій, а саме: класифікація витрат з урахуванням завдань, що
передбачаються до виконання у розрізі постійних, змінних, регульованих,
нерегульованих. Розробка системи норм та нормативів з урахуванням
чинників розподілу ресурсів за статтями витрат. Розробка чіткої системи
обліку, аналізу, контролю за витратами, а також виявлення відхилень
39
фактичних та планових показників. Визначення центрів відповідальності та
облік витрат на всіх рівнях, тобто здійснення контролю по підрозділам окремо
та підприємству в цілому задля забезпечення прозорості витрат та
адекватності їх несення в контексті отриманих прибутків. Розробка
ефективної системи документообігу, що дозволяє отримати об’єктивну та
оперативну інформацію по всім виробничим, господарським, комерційним,
адміністративним підрозділам підприємства. Розробка ефективної системи
мотивації та заохочення робітників в економії ресурсів та збереженні
виробничого потенціалу. Стратегічне управління витратами трактує їх як
засіб досягнення стратегічних цілей підприємства і співвідносить їх з певною
конкурентною перевагою [56, с. 212]. Ці переваги дають можливість
розробити різні стратегії поведінки підприємства щодо: a) мінімізації витрат
для встановлення низьких цін; b) підтримання високого рівня витрат для
створення унікальних властивостей і якостей продукції [55, с. 331].
У сучасному бізнесі багато промислових підприємств, що працюють на
ринках досконалої конкуренції, змушені реалізовувати змішану стратегію
оптимальних витрат, що базується відразу на двох видах конкурентних
переваг. Узагальнення концепцій зумовило розробку методичного підходу до
стратегічного аналізу витратоутворення і пошуку шляхів оптимізації витрат
підприємства, заснованого на побудові міжгалузевого ланцюжка цінностей,
аналізі витратоутворюючих факторів і ефективності реалізованих стратегій
(таблиця 1.8).
Таблиця 1.8 — Стратегічний аналіз витратоутворення на
підприємствах [36, с. 130]
Етапи Мета Інформаційна Методи
база
1.Побудова Визначення Статистичні дані Факторний і
міжгалузевого учасників про структуру статистичний аналізи
ланцюжка цінностей ланцюжка, ціни на
підприємств кількості ланок, продукцію, звіти
витрат і доходів на про фінансові
кожному етапі результати
40
2.Аналіз Виявлення Річні звіти про Кореляційнорегресійний
витратоутворюючих ключових фінансові аналіз, інтерв’
факторів, що функціональних і результати,
регулюють кожен структурних експертні оцінки
вид економічної факторів для
діяльності в рамках пошуку напрямів
ланцюжка оптимізації
3.Аналіз Обгрунтування Річні звіти Логічний, порівняльний,
ефективності стратегій підприємств, розрахунково-
реалізованих управління галузеві огляди конструктивний
стратегій і витратами і ринку, експертні
обґрунтування напрямів оцінки
способів створення реконструкції
стійкої конкурентної ланцюжка
переваги цінностей
До сьогоднішнього дня навіть на великих промислових підприємствах
з розвиненою системою корпоративного менеджменту реалізується в кращому
випадку оперативне управління витратами за відхиленнями. Основним
засобом досягнення фінансових цілей підприємства виступає зростання
обсягів виробництва і реалізації продукції, а не скорочення сукупних витрат.
Механізм ціноутворення на продукцію базується на фактичній собівартості й
націнці, які враховують бажаний рівень прибутку, що порушує логіку
цільового управління витратами [36, с. 130]. Для інтеграції стратегічного
управління витратами в систему корпоративного менеджменту визначимо
необхідні умови реалізації стратегічного підходу в управлінні витратами: a)
наявність формалізованої стратегії розвитку підприємства у вигляді
стратегічної карти ключових показників, у якій закріплені кількісно визначені
цілі щодо витрат – зниження повних питомих витрат або зростання віддачі на
одиницю витрат; b) організація обліку за місцями виникнення витрат; c)
виділення центрів фінансової відповідальності як структурних підрозділів
підприємства, що повністю контролюють і відповідають за витрати і
результати в певних напрямах діяльності [61, с. 118]. Ефективне управління
витратами промислових підприємств дозволяє вирішувати актуальні
проблеми забезпечення рентабельності виробництва, збільшення
закупівельної ціни на сировину і зниження споживчих цін на готову
продукцію. Стратегічне управління витратами є невід’ємним елементом
41
стратегічного менеджменту підприємства і являє собою процес прийняття і
здійснення стратегічного вибору за витратами, заснованого на зіставленні
власного ресурсного потенціалу підприємства з можливостями і загрозами
зовнішнього оточення. Управління також тісно пов’язане зі створенням
конкурентної переваги за витратами, що означає здатність підприємства
виконувати всі бізнес-функції з меншими, ніж у конкурентів, сукупними
витратами. Принциповим стає розширювальний підхід до формування та
управління витратами, що враховує витратоутворюючі чинники на всьому
ланцюжку цінностей.
Для досягнення і збереження належного рівня конкурентоспроможності
в довгостроковій перспективі підприємствам необхідно здійснювати
ґрунтовний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування.
Дані цього аналізу використовуються у прогнозуванні собівартості продукції,
пошуку можливостей зниження витрат, цін продукції. Ефективне управління
витратами промислових підприємств дозволяє вирішувати актуальні
проблеми забезпечення рентабельності виробництва, збільшення
закупівельної ціни на сировину і зниження споживчих цін на готову
продукцію. Стратегічне управління витратами є невід’ємним елементом
стратегічного менеджменту підприємства і являє собою процес прийняття і
здійснення стратегічного вибору за витратами, заснованого на зіставленні
власного ресурсного потенціалу підприємства з можливостями і загрозами
зовнішнього оточення.

42
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ
„ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО”

2.1 Загальна характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство „Черкасиобленерго” (скорочено ПАТ
„Черкасиобленерго”), створене шляхом перереєстрації державної акціонерної
енергопостачальної компанії „Черкасиобленерго”, яка була заснована
відповідно до Указу Президента від 4 квітня 1995 р. №282/95 „Про структурну
перебудову в електроенергетичному комплексі України” та наказу
Міністерства енергетики та електрифікації від 17 липня 1995 р. №124 і є її
правонаступником.
Головною метою ПАТ „Черкасиобленерго” є одержання прибутку
шляхом задоволення потреб споживачів електричної енергії, участь у
виробничо-господарській діяльності Товариства по продажу,
транспортуванні, трансформації, передачі електричної енергії, надання інших
послуг та виконання робіт по забезпеченню суспільних потреб споживачів
електричної енергії.
Прибуток Товариства утворюється згідно з стандартами ведення
бухгалтерського обліку, як різниця між чистим доходом від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) та собівартістю реалізованою продукцією та
іншими операційними витратами, пов’язаними з реалізацією робіт, послуг.
Чистий прибуток –– прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства
після відрахування усіх податків у бюджет. Порядок розподілу чистого
прибутку за кожен рік визначається щорічними зборами акціонерів.
Для здійснення виробничо-господарської діяльності Товариство має
самостійний баланс, валютний та інші рахунки в банках, печатки та штампи з
своїм найменуванням, фірмовий товарний знак, торгову марку, а також інші
43
реквізити, які затверджуються Головою Правління та у разі необхідності
реєструються згідно з чинним Законодавством. ПАТ „Черкасиобленерго” є
юридичною особою і знаходиться за адресом: Україна, 18000, м. Черкаси, вул.
Гоголя 285.
Основним предметом діяльності Товариства є купівля електричної
енергії в установленому порядку; передача і розподіл електроенергії;
виробництво електричної енергії; виробництво теплової енергії; розвиток
електромереж у регіонах та за його межами; здійснення будівництва,
реконструкції, капітального ремонту, ремонтно-експлуатаційних робіт,
обслуговування електромереж та трансформаторних підстанцій; провадження
будівельної діяльності (вишукувальні та проектно-кошторисні роботи для
будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та
монтаж інженерних і транспортних мереж, обстеження та паспортизація
будівель та споруд); провадження господарської діяльності (з проектування,
монтажу та технічне обслуговування установок пожежної сигналізації);
надання побутових послуг населенню та виробництво товарів народного
споживання; здійснення державного енергетичного нагляду за технічним
станом електроустановок споживачів електричної енергії; виготовлення,
ремонт та обслуговування засобів вимірювання та контролю; здійснення на
договірних умовах ремонтно-експлуатаційного обслуговування магістральних
електромереж 220 кВ і вище; надання різних видів транспортних послуг,
перевезення вантажів та пасажирів по території України, а також в інші країни;
перевірка якості, продаж, розподіл, здійснення всіх видів торгівлі, включаючи
без обмежень фірмову, оптову, роздрібну, комісійну, консигнаційну та будь-
які інші види торгівлі, експортно-імпортні операції, дистриб’юторська
діяльність щодо вироблених або отриманих від інших юридичних осіб
продуктів, товарів а послуг, як на території України, так і за її межами у
встановленому чинним Законодавством порядку.
В своїй діяльності керівництво ПАТ „Черкасиобленерго” взаємодіє з
44
місцевими органами влади, з іншими державними органами, організаціями
інших відомств, а також з іншими підрозділами Товариства.
Основними задачами діяльності ПАТ „Черкасиобленерго” є:
- отримання електричної енергії від постачальників та виробників, продаж
її споживачам на умовах укладення договорів за тарифами, що
регулюються відповідно до чинного законодавства;
- управління споживанням електроенергії, дотримання заданих показників
якості електроенергії, забезпечення виконання планів відпуску
електроенергії споживачам, передавання і розподілення електроенергії
між споживачами зони діяльності ПАТ „Черкасиобленерго”.
При виконанні своїх задач та функцій ПАТ „Черкасиобленерго” має
право взаємодіяти з усіма напрямками, відділами, службами, іншими
відокремленими підрозділами Товариства, організаціями та підприємствами
інших відомств в межах наданих їм прав та повноважень по функціональних
напрямках, згідно вимог положень, інструкцій, наказів ПАТ
„Черкасиобленерго” та інших нормативних документів. Обсяг
відповідальності ПАТ „Черкасиобленерго” тотожний відповідальності, яка
покладена на його директора.
Управління діяльністю підприємства та підрозділів здійснюється по
лінійній структурі управління. При такій структурі керівники підрозділів
нижчих ланок безпосередньо підпорядковані одному керівнику вищого рівня
управління і пов’язані з вищестоящою системою лише через нього.
Домінуючим принципом побудови лінійної структури є вертикальна ієрархія,
яка забезпечує простоту та чіткість підпорядкування.
Організаційна структура підприємства відображена на рисунку 2.1.
Основною характеристикою такої структури є зосередження всіх
повноважень і всієї інформації в руках керівника кожного рівня. Основними
перевагами є швидкість прийняття управлінських рішень і доведення їх до
виконавців, легкість контролю за роботою виконавців. Разом з тим присутні
певні недоліки.
45
Г е н е р а л ь н и й д и р е к т о р
Перший Головний Заступник Заступник Головний Головний Заступник Заступник
заступник генеральн.о генеральн.ого генеральн.о генеральн.о
генеральног Заступник го директора з Відділ Бухгалтерія го го
головного директора з організації директора
Юридичний Фінвідділ Служба
трудової та
відділ охорони
Виробничо- Відділ Відділ
технічний роботи з Планово- матеріально-
Відділ
оптовим економічний Служба
технічного
реформування відділ пожежної та
Відділ
власності та
організації Відділ Служба екологічної
роботи з торгівлі механізації і
Учбово-
Проектно- транспорту
курсовий
кошторисний Відділ розподілу
і контролю Автоколона
Метрологічн електричної
а служба Адміністратив
Енергоінспе но-
Заступник господарський
головного
інженера з Відділ Помічник Контрольно- Помічник Відділ з
економічної генерального ревізійний генеральног питань
Служба
директора о директора надзвич.ситу
розподільчих
ацій
Канцелярія Відділ
Центральна
диспетчерс.
Служба
засобів
диспетчерс. та
Служба Рис. 2.1 Виробничо-організаційна структура ПАТ
автоматизов
аних систем „Черкасиобленерго”

46
Кожен керівник при лінійній структурі повинен бути
висококваліфікованим спеціалістом, володіти різнобічними знаннями, які
необхідні для виконання комплексу робіт по управлінню підприємством. В
умовах сучасного рівня розвитку виробничих сил, масштабів виробництва та
високої технологічної оснащеності ця задача стає складнішою: збільшується
число рівнів управлінської ієрархії, кількість підпорядкованих підрозділів, а
разом з цим їх різноманітна функціональна направленість.
На підприємстві постійно ведеться робота щодо укомплектування
штатного розкладу спеціалістами та робітниками відповідної кваліфікації.
Переглядаються і затверджуються посадові і робочі інструкції відповідно
внесених змін до штатного розкладу.
Відділом кадрів ведеться аналіз зайнятості працівників на робочих місцях,
виявляються і скорочуються нерентабельні робочі місця, замість яких вводяться
посади, необхідні для найбільш повної і раціональної зайнятості працівників.
ПАТ „Черкасиобленерго” в своєму підпорядкуванні має структурні
підрозділи в кожному районі Черкаської області. Станом на 31.12.2024 року до
складу ПАТ "Черкасиобленерго" входили 23 вiдокремленi виробничi структурнi
пiдроздiли. Дана органiзацiйна структура пiдприємства сприяє пiдвищенню
ефективностi управлiння та покращенню звiтностi вiдокремлених пiдроздiлiв, що
позитивно вiдображається на роботi товариства.

2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства

Оцінювання та аналіз виробничо-господарської діяльності ПАТ
„Черкасиобленерго” проводиться з використанням показників фінансової
звітності за 2022-2023 роки, що в усіх суттєвих аспектах дає дійсне та повне
47
уявлення про реальний склад пасивів та активів Товариства. Основні показники
діяльності підприємства наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 Основні показники діяльності підприємства в 2022-2023 рр.
Показник Роки Відхилення
2022 2023 +/– %
1. Власний капітал, тис. грн.. 280 764 300 607 19 843 7.07
2. Чистий дохід від реалізації продукції, 3 536 636 3 425 618 -111 018 3.24
(товарів, робіт, послуг) тис. грн..
3. Собівартість реалізованої продукції 3 330 009 3 425 632 100 623 3.02
(товарів, робіт, послуг) тис.грн.
4. Валовий прибуток тис.грн. 95 609 106 004 10 395 10.87
5. Інші операційні доходи тис.грн. 41 293 117 911 76 618 185.55
6. Адміністративні витрати тис.грн. 34 468 43 103 8 635 25.05
7. Витрати на збут, тис. грн.. 0 0 - -
8. Інші операційні витрати тис.грн. 88 066 156 756 68 690 78
9. Фінансові результати від операційної
діяльності:
- прибуток тис.грн. 14 368 24 056 9 688 67,43
- збиток тис.грн. - - - -
10. Інші доходи тис.грн. 1 351 590 -761 -56.33
11. Інші витрати тис.грн. 101 166 65 64.36
12. Чистий фінансовий результат
- прибуток тис.грн. 2 919 3 960 1 041 35,66
- збиток тис.грн. - - - -
13. Основні засоби (залишкова вартість),
тис. грн. 315 147 322 811 7 664 2,43
14. Середньооблікова чисельність штатних
працівників облікового складу, осіб 3 894 3 781 -113 -2,9
15. Фонд оплати праці усіх працівників, 14.7
тис. грн. 257 004 294 918 37 914
Як видно з таблиці 2.1, власний капітал підприємства в 2023 році в порівнянні
з 2022роком збільшився на 19 843 тис. грн., або на 7.07 %. Чистий дохід від реалізації
продукції скоротився на 3.24 % або на суму 111 018 тис. грн., що негативно
відображається на підприємстві, позитивною є ситуація з валовим прибутком, що
відповідно зріс на 10,87 %. Інші доходи підприємства скоротились на 5,33 %, або на
781 тис. грн. Але разом з тим спостерігається тенденція зростання адміністративних
витрати в 2023 році на 8 635 тис. грн. або на 25 %, фінансових витрат –– 65 тис. грн.
або 24,36 % а також собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) –– 100
48
623 тис. грн. або на 3,02 %,. З вище наведених даних видно також, що в 2023 році
спостерігається значне зменшення інших доходів та інших витрат відповідно на 56,33
% (761 тис. грн.) та 78 % (68 690 тис. грн.). З цього випливає, що фінансовий результат
від операційної діяльності в 2023 році збільшився на 9 688 тис.грн. і становив 36 975
тис. грн. Залишкова вартість основних засобів збільшилася на 7 664 тис. грн. ( 2,43%)
в порівнянні з 2022 роком. В 2023 році відбулися зміни в чисельності працівників, так
в 2018 році працювало 3 781 робітник, що на 113 осіб менше за попередній 2022 рік,
а фонд оплати праці склав 294 918, що на 14,7 % або на 37 914 тис. грн. більше за 2022
рік, що свідчить про зростання середньої заробітної плати працівників товариства з
5 500 грн до 6 500 грн/міс..
Таким чином, ПАТ „Черкасиобленерго” 2023 році отримало чистий прибуток
в розмірі 3 960 тис. грн., що на 35,66 % або на 1 041 тис. грн. більший в порівнянні з
попереднім періодом.
Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за
економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності (Додаток Б, Г).
За цими даними можна визначити, до якого типу виробництва належить
підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-,
чи фондомістке). Вихідні дані й розрахунки для операційних витрат за
економічними елементами наведені в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2022-2023 рр.
Роки Відхилення
Показник
2022 2023 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Матеріальні затрати 52 864 8,7 55 833 9,3 2 969 5,6
Витрати на оплату праці 295 920 48,8 341 921 56,6 46 001 15,5
Відрахування на соціальні 10,5 72 911 12 9 073 14,2
63 838
заходи
Амортизація 33 566 5,5 39 631 6,6 6 065 18
Інші операційні витрати 160 373 26,5 93 303 15,5 -67070 41,8
Разом 606 561 603 599
100 100 -2 962 0,5
49
Дані таблиці 2.2 свідчать про трудомісткий характер виробництва. З
кожним роком на підприємстві ПАТ „Черкасиобленерго” спостерігається тенденція
до незначного скорочення операційних витрат, тобто в 2023 році порівняно з 2022
вони зменшились на 2 962 тис. грн. або на 0,4 %, а саме: матеріальні витрати
збільшилися на 2 969 тис. грн. або на 5,6 %; витрати на оплату праці зросли на 46
001 тис. грн. або на 15,5 %; відрахування на соціальні заходи на 9 073 тис. грн. або на
14,2 %; амортизація –– на 6 065 тис. грн. або на 18 %, а от інші операційні витрати в
2023 році навпаки зменшилися на 67 070 тис. грн. або на 41,8 % в порівнянні з 2022
роком.
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат проілюструємо на
рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 2022-2023 рр.
60,00%
48,80%
50,00%
40,00%
30,00%
26,50%
20,00%
10,50%
8,70%
10,00%
5,50%
0,00%
Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні Амортизація Інші операційні витрати
заходи

Рис. 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2022 році

60,00%
50,00%
56,60%
40,00%
15,50%
30,00%
9,30%
6,60%
20,00%
12,00%
10,00%
0,00%
Матеріальні затрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші операційні витрати
Рис. 2.3 Структура елементів операційних витрат в 2023 році
50
Доходом визначається збільшення економічних вигод у вигляді
надходжень активів або зменшення зобовязань, що призводить до зростання
власного капіталу. Структура доходів ПАТ «Черкасиобленерго» за період 2022-
2023 роки розрахована в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Структура доходів на ПАТ „Черкасиобленерго” в 2022-2023 рр.
Роки Відхилення
Вид доходу 2022 2023 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Чистий доход (виручка) від 3 536 636 99,56 3 425 618 99,3 -111 018 3,1
реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг)
Інші операційні доходи 14 368 0,4 24 056 0,06 9 688 67

Інші доходи 1 351 0,004 590 0,01 -761 56
Разом 3 552 355 100 3 450 264 100 -102 091 2,87
В 2023 р. ПАТ „Черкасиобленерго” отримало чистий дохід в сумі 3 425 618
тис. грн., що на 111 018 тис грн. або на 3,1% менше порівняно з 2022 р. Інші
операційні доходи зросли на 67% або на 9 688, в 2022 році скоротилися інші
доходи на 761 тис. грн., на 56% в порівнянні з 2022 роком.
Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що характеризує
кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру прибутку, отриманого
підприємством, залежить формування обігових коштів, виконання зобов'язань
перед бюджетом, платоспроможність підприємства та ін. Величина прибутку
ПАТ „Черкасиобленерго” за період 2022-2023 рік зменшився на 102 091 тис грн.,
а це на 2,87 % менше ніж в 2022 році і склав 3 450 264 тис. грн.
Ділова активність підприємства характеризується абсолютними і
відносними результативними показниками використання ресурсів та обсягами
господарської діяльності. Показники оцінки ділової активності ПАТ
51
„Черкасиобленерго” за даними фінансової звітності за 2022-2023 роки представлено
в табл. 2.4
Таблиця 2.4 Розрахунок показників для оцінки ділової активності ПАТ
„Черкасиобленерго” за період 2022-2023 рр.
Роки Відхилення
Назва показників
2022 2023 +/– %
1. Продуктивність праці, тис.грн/роб. 128,8 186,4 57,6 44,7
2. Фонд оплати праці:
- річний, тис.грн. 295 920 341 921 46001 15,5
- місячний, тис. грн. 24 635 28 493 3 858 15,5
3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів 8,67 63 838 1,2 13,84
4. Тривалість обороту оборотних активів, днів 42 36,98 -5,02 -11,95
5. Фондоозброєність праці, тис.грн/роб. 143 162 19 13,3
6. Фондомісткість господарської діяльності, 1,11 0,87 -0,24 -21,6
грн/грн.
7. Матеріаловіддача, грн/грн. 12,23 12,21 -0,02 -0,2
8. Матеріаломісткість господарської діяльності, 0,082 0,082 0 -
грн/грн.
З даної таблиці 2.4 спостерігається підвищення показника продуктивності
праці на 45 %, фонд оплати праці зріс майже на 15,5 % в порівнянні з попереднім
періодом, також мали тенденцію зростати коефіцієнт оборотності оборотніх активів
майже на 14 %, при цьому тривалість обороту зменшилася на 12 % в порівнянні з
2022 роком, фондоозброєнність збільшилась на 13 %, матеріаломісткість не
змінилася, а фондо- та трудомісткість господарської діяльності і матеріаловіддача
зменшилися в даному періоді, відповідно на 22 % і 37,5 %.
Аналіз трудового потенціалу ПАТ „Черкасиобленерго”
Найбільш важливим елементом трудового потенціалу і головним
джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх кваліфікованість, освіта,
підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність
конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості
трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій.
52
Із забезпеченням робочою силою тісно пов’язане питання закріплення кадрів
на підприємстві. Рух робочої сили ПАТ „Черкасиобленерго” за період 2022-2023
роки представлено в таблиці 2.5
Таблиця 2.5 Рух робочої сили на ПАТ „Черкасиобленерго” в 2022-2023 рр.
Назва показника Роки Відхилення
2022 2023 +/– %
1. Середньооблікова кількість працюючих, осіб 3 894 3 781 -113 2,9
2. Прийнято працівників, осіб 333 303 -30 9,1
3. Вибуло працівників, осіб в т.ч.: 359 307 -52 14,48
-за власним бажанням, звільнені за прогул та ін.
порушення трудової дисципліни, невідповідність
займаній посаді 356 302 -54 15,13
-з причин скорочення штатів 3 5 2 66,67
З таблиці 2.5 рух робочої сили спостерігається тенденція зменшення в
2018 році середньооблікової кількості працівників на 113 осіб, а також знизився
відсоток прийнятих працівників на 9 % (30 чоловік), але й вибуло на 15,5 %
(52 чоловіки) менше ніж попередній 2022 рік, а саме: за власним бажанням, звільнені
за прогул та ін. порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді 302
особи, що на 54 менше і з причин скорочення штатів 5 осіб, –– на 2 особи більше за
2023 рік.
Для оцінки якості та ефективності використання трудового потенціалу
використовують такі показники як:
 коефіцієнт прийому = (кількість прийнятих робітників) / (середньоспискова
чисельність робітників);
 коефіцієнт вибуття = (кількість вибувших робітників) / (середньоспискова
чисельність робітників);
 плинність кадрів = (кількість звільнених за власним бажанням, за порушення
трудової дисципліни, з причин службової невідповідності) /
(середньоспискова чисельність робітників);
 продуктивність праці.
53
Оскільки скорочення плинності кадрів є основним резервом підвищення
продуктивності праці, то в ході діагностики цей показник підлягає ретельному
дослідженню. В таблиці 2.6 розраховані показники наявної робочої сили на
підприємстві за 2022-2023 рр.
Таблиця 2.6 Якісні показники наявної робочої сили на ПАТ „Черкасиобленерго” в
2022-2023рр.
Показник Відхилення
Роки
(+/–)
2022 2023
1. Коефіцієнт обороту по прийому, % 8,55 8,01 -0,54
2. Коефіцієнт обороту по вибуттю, % 9,22 8,12 -1,1
3. Плинність кадрів, % 9,14 7,99 -1,15
4. Продуктивність праці, грн/люд. 128,8 186,4 57,6
Отже, з проаналізованого вище та з таблиці 2.6 видно, що в 2023 році
коефіцієнти обороту по прийму та вибуттю зменшуються, а звідси зменшується й
плинність кадрів на 12,5 %.
У ході аналізу обов’язково вивчають причини звільнення працівників. Слід
підкреслити, що аналіз цих причин доволі складний: він потребує глибокого
дослідження ситуації на підприємстві, проведення соціологічних досліджень.
Виділяють “особисті” причини (хвороба, нещасні випадки, не пов’язані з
виробництвом, одруження, вагітність, переїзд і т.п.) і причини, які пов’язані з
незадоволенням працівника умовами праці (недостатня винагорода, незручність
години роботи, неможливість просування по службі, несприятливі соціально-
психологічні умови тощо).
Однією з причин звільнень є скорочення кадрів, нестійкість зайнятості
(робочих місць) і ненадійність зайнятості. Саме ці негативні явища
спостерігаються на сучасному етапі на вітчизняних підприємствах.
Адмiнiстрацiя ПАТ „Черкасиобленерго” турбується про професiйне
зростання працiвникiв. Станом на 31 грудня 2023 року, на заочних вiддiленнях
вищих навчальних закладiв рiзних рiвнiв акредитацiї навчаються 101 працiвник,
54
з них 39 осiб навчаються за рахунок пiдприємства, два працiвника навчаються за
держзамовленням. Товариство також турбується i про майбутнi квалiфiкованi
кадри - заключено договiр з Черкаським полiтехнiчним технiкумом на навчання
за рiзними спецiальностями дiтей працiвникiв за направленням, в тому числi i за
держзамовленням.
Товариство заключило договір на навчання з Черкаським Державним
технологiчним Унiверситетом та Галузевим факультетом пiдвищення
квалiфiкацiї Мiнпаливенерго України. У вiдповiдностi до цих договорiв та
перспективного плану пiдвищення квалiфiкацiї щорiчно напрвляються на
навчання 110-120 керiвникiв, професiоналiв та спецiалiстiв. Крiм цього, ряд
працiвникiв цiєї категорiї щорiчно проходять навчання в учбовому центрi АК
"Київенерго", центрi економiчної освiти, тендернiй палатi України та iнших
органiзацiях.
Кожного року близько 400 робiтникiв проходять пiдготовку та
перепiдготовку на базi учбово-курсового комбiнату ПАТ „Черкасиобленерго”.
Однак випуск продукції (надання послуг) залежить не стільки від
чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво праці,
визначеного кількістю робочого часу. Тому аналіз використання робочого часу є
важливою складовою частиною аналітичної роботи на підприємстві. Проведемо
аналіз використання робочого часу на ПАТ „Черкасиобленерго” за період 2022-2023
рр. в табл. 2.7.
Таблиця 2.7 Використання робочого часу на підприємстві в 2022-2023 рр.

2022 рік 2023 рік Відхилення, %
Назва показника
Люд-год Осіб Люд-год Осіб Люд-год Осіб
Фонд робочого часу 7667345 7669220 0,02
Відпрацьовано 6718681 6747609 0,43
Не відпрацьовано в т.ч.: 948664 921611 -2,85
Щорічні відпустки 685962 3805 648794 3740 -5,42 -1,71
Тимчасова непрацездатність 201406 2036 197039 2111 -2,14 3,68
Навчальні відпустки та інші неявки,
передбаченні законодавством 67432 67564 0,2
55
Неявки з дозволу адміністрації 7767 7932 2,12
Прогули 304 282 -7,24
Середньооблікова чисельність штат-
них працівників облікового складу 3894 3781 -2,9
Аналізуючи отримані дані в таблиці 2.7, можна зробити висновок, що фонд
робочого часу залежить від кількості працюючих на підприємстві, а чисельність
працівників в 2023 р. зменшилася на 113 чол. (або 3%), що призвело до незначного
збільшення фонду робочого часу 1 875 людино-год. І склала в 2023 році 7 669 220
людино-годин.
Зменшення не відпрацьованого часу на 3% пов’язано з зменшенням щорічних
відпусток (основних та додаткових) в цілому по підприємству на 5%, тимчасової
непрацездатності на 2% та прогулів на 7%.
Дані з вищенаведеної таблиці використання робочого часу проілюструємо на
рисунках 2.4 і 2.5 в відсотковому відношенні.
Відпрацьований час
Невідпрацьований час

Рис. 2.4 Структура фонду робочого часу на ПАТ „Черкасиобленерго” в 2022р.
Відпрацьований час
12,02%
87,98%
Невідпрацьований час

Рис. 2.5 Структура фонду робочого часу на ПАТ „Черкасиобленерго” в 2023 р.
Аналізуючи рис. 2.4 та 2.5 можна зробити висновок, що структура
відпрацьовано та невідпрацьованого робочого часу в цілому по підприємству за
56
2 роки не змінилася. Це має позитивний виплив, оскільки це означає, що час
непродуктивних втрат робочого часу (а саме, неявка на роботу з дозволу
адміністрації, прогули та цілодобові простої) не мають місце, а також кількість
вихідних та святкових днів, чергових відпусток розраховуються згідно з
встановленими стандартами.
Взагалі можна зробити загальний висновок: керівництво підприємства
раціонально використовує свій робочий час.
Оцінка господарської діяльності підприємства, розроблена на основі балансу
та фінансової звітності підприємства за період 2022-2023 роки. Важливою складовою
аналізу фінансового стану підприємства є аналіз грошових потоків. Від повноти і
вчасності забезпечення процесу виробництва грошовими ресурсами залежать
результати основної діяльності підприємства, ступінь його фінансової стабільності
і платоспроможності.
1. Показники оцінки ліквідності активів представленні в таблиці 2.8
Таблиця 2.8 Показники оцінки ліквідності активів за 2022-2023 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2022 2023 +/–
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,35 0,017 0,002 -0,015
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,6-0,8 0,236 0,302 0,066
Коефіцієнт загальної ліквідності(покриття) 0, 287 0,360 0,073
Ліквідність (платоспроможність) підприємства –– це можливість у практичній
ситуації, що склалася, погасити свої зобов’язання перед кредиторами.
В вище наведеній таблиці 2.8 розраховані: коефiцiєнт абсолютної
ліквідності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути
погашена негайно. Значення коефiцiєнта знаходиться на рiвнi значно меншому за
рекомендоване оптимальне значення i має певну негативну тенденцiю до
зменшення в перiодi; коефiцiєнт швидкої лiквiдностi вiдображає платiжнi
можливостi пiдприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови
57
своєчасного проведення розрахункiв з дебiторами. Значення коефiцiєнта
знаходиться на рiвнi значно меншому за рекомендоване оптимальне значення i
має певну позитивну тенденцiю до збiльшення в перiодi; коефiцiєнт загальної
ліквідності, що вiдображає скiльки одиниць оборотних засобiв припадає на
одиницю довгострокових та поточних зобов'язань. Для ПАТ „Черкасиобленерго”
даний коефіцієнт в 2022 році збiльшився в динамiцi, що свiдчить про полiпшення
загальної лiквiдностi пiдприємства.
2. Показники оцінки прибутковості представленні в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Показники оцінки прибутковості за 2022-2023 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2022 2023 +/–
Коефіцієнт рентабельності активів >0 0,09 0,13 0,04
Коефіцієнт рентабельності продукції >0 0,134 0,140 0,006
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу >0 0, 263 0,321 0,058
Коефіцієнт рентабельності діяльності >0 0,06 0,04 -0,02
Рентабельність підприємства –– це найбільш узагальнюючий показник
його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації
продукції, оборотність господарських коштів і фінансові результати.
В таблиці 2.9 розраховані показники: рентабельності активів, що показує
частку чистого прибутку в однiй гривнi вартостi активiв пiдприємства.
Рентабельнiсть активiв ПАТ „Черкасиобленерго” збільшилась з 9 % станом на
31.12.22 до 13 % станом на 31.12.23 р., що на 4% більше; коефiцiєнт
рентабельностi продукції, що характеризує прибутковiсть господарської
дiяльностi пiдприємства вiд основної дiяльностi. Станом на 31.12.23 р.
рентабельнiсть продукцiї ПАТ „Черкасиобленерго” склала 14 % i збільшилася
порiвняно з минулим перiодом на 0,6 %; коефiцiєнт рентабельностi власного
капiталу, що показує частку чистого прибутку у власному капiталi пiдприємства.
Цей коефiцiєнт характеризує ефективнiсть вкладення коштiв у пiдприємство.
58
Станом на 31.12.23 р. рентабельнiсть власного капiталу ПАТ „Черкасиобленерго”
склала 32,1 %, що на 5,8 % більше за період станом на 31.12.22 р.; коефіцієнт
рентабельності діяльності, що відображає наявність можливостей підприємства
до відтворення та розширення виробництва і характеризує прибутковість
діяльності підприємства. Станом на 31.12.23 р. рентабельність діяльності ПАТ
„Черкасиобленерго” склала 4% і зменшилася порівняно з попереднім періодом на 2
%.
3. Показники оцінки майнового стану підприємства представленні в
таблиці 2.10.
Таблиця 2.10 Показники оцінки майнового стану за 2022-2023 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2022 2023 +/–
Коефіцієнт зносу основних засобів зменш. 0,656 0,673 0,017
Коефіцієнт оборотності основних фондів
(фондовіддача) збільш. 0,9 1,15 0,25
Коефіцієнт відновлення збільш. 0,079 0,094 0,015
В таблиці 2.10 розраховані коефіцієнт зносу основних засобів, що
характеризує стан основних засобiв. Його зменшення в перiодi свiдчить про
зменшення зношеностi основних засобiв підприємства, що спостерігається на
31.12.23 р. та коефіцієнт оборотності основних фондів, що показує ефективність
використання основних засобів підприємства. Спостерігаємо позитивну тенденцію
збільшення ефективності використання основних засобів ПАТ „Черкасиобленерго”
Зробивши аналіз господарської діяльності ПАТ „Черкасиобленерго” можна
зробити наступний висновок, що підприємство перебуває в складній економічній
ситуації. На основі проведених розрахунків потрібно розробити методику для
покращення його діяльності та ефективного зростання.
Розглянемо структуру основних засобів підприємства в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11 Структура основних засобів підприємства (за залишковою
вартістю)
59
Найменування Роки Відхилення
основних засобів
2022 2023 +/-, %
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн.
1. Виробничого
призначення: 260 637 97,09 302 931 98,09 42 294 16,23
будівлі та споруди 196 525 - 223 216 - 26 691 13,58
машини та обладнання 52 849 - 65 638 - 12 789 24,20
транспортні засоби 9 179 - 9 185 - 6 0,07
інші 2 084 - 4 892 - 2 808 134,74
2. Невиробничого
призначення: 7 814 2,91 5 906 1,91 -1 908 -24,42
будівлі та споруди 7 543 - 5 468 - -2 075 -27,51
машини та обладнання 11 - 14 - 3 27,27
транспортні засоби 6 - 5 - -1 -16,67
інші 254 - 419 - 165 64,96
Разом 268 451 100 308 837 100 40 386 15,04
Первiсна вартiсть основних засобiв товариства станом на 31.12.2023 року
становить 638 496тис.грн. Ступiнь зносу основних засобiв складає 51,63%.
Дані з вище наведеної таблиці 2.11 Структура основних засобів проілюструємо
на рисунках 2.6 і 2.7 в відсотковому відношенні відповідно виробничих та
невиробничих засобів.
%
80
70
60 2022 рік
50
40
30
20 2023 рік
10
0
будівлі та споруди машини та обладнання транспортні засоби інші

Рис. 2.6 Структура основних виробничих засобів в 2022-2023 рр.
60
%
100 2022 рік
90
80 2017 рік
70
60
50
40
30
20
10
0
будівлі та споруди
машини та обладнання
транспортні засоби
інші

Рис. 2.7 Структура основних невиробничих засобів в 2022-2023 рр.
При проведенні дослідження використання основних фондів на підприємстві
необхідно визначити, за рахунок чого збільшується обсяг виробництва: за рахунок
збільшення кількості продукції чи за рахунок збільшення ціни. Для цього
проаналізуємо собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на
підприємстві в таблиці 2.12 за елементами витрат на продукцію (послуги).
Таблиця 2.12 Аналіз собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) в
2022-2023 році

Роки Відхилення
Показник 2022 2023 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис.грн
Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, 3 330 009 100 3 430 632 100 100 623 3
послуг), в т. ч.:
Собiвартiсть покупної електро- 2 904 018 87,2 2 968 856 86,5 64 838 2,2
енергiї
Енергія зі сторони 24 749 0,7 23 341 0,68 -1 408 5,7
Амортизацiя основних 38 685 1,12 31 708 0,94 -6 977 19
засобiв
Оплата працi та нарахування на 323 626 9,7 370 843 10,8 47 217 14,6
фонд оплати працi
61
Сировина i допомiжнi 22 922 0,69 20 313 0,59 -2 609 11,4
матерiали
Послуги виробничого 3 282 0,01 3 324 0,01 42 1,3
характеру
Іншi витрати 12 727 0,58 12 247 0,48 -480 3,7
З таблиці 2.12 можна зробити висновок, що собівартість продукції (товарів,
робіт, послуг) у 2023 році збільшилась на 3 % або на 100 623 тис. в порівнянні з
попереднім 2022 роком.
Собiвартiсть реалiзованої продукцiї (товарiв, робiт, послуг) складається з
наступних елементів витрат: собiвартiсть покупної електроенергiї, собiвартiсть
пального використаного для виробництва, амортизацiя основних засобiв, оплата
працi та нарахування на фонд оплати працi, сировина i допомiжнi матерiали,
електроенергiя та iншi витрати. Структуру елементів собівартості реалізованої
продукції (товарів, робіт, послуг) зобразимо на рисунку 2.8 і 2.9 відповідно в 2022
та в 2023 роках.
Cобiвартiсть покупної
електроенергiї
1,12
0,69 0,01 0,58
Енергія зі сторони
0,7
9,7
87,2 Амортизацiя основних
засобiв
Оплата працi та
нарахування на фонд
оплати працi

Рис. 2.8 Структура собівартості релізованої продукції в 2022 році
62
Cобiвартiсть покупної
електроенергiї
Енергія зі сторони
Амортизацiя основних
засобiв
Оплата працi та
нарахування на фонд
оплати працi

Рис. 2.9 Структура собівартості релізованої продукції в 2023 році
Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має винятково важливе
значення. Він дозволяє виявити тенденції зміни даного показника, виконання
плану по його рівні, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі
дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей і установити
резерви зниження собівартості продукції.
ПАТ „Черкасиобленерго” здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть з постачання
електроенергiї споживачам за регульованим тарифом та передачi електроенергiї
мiсцевими електромережами напругою 154-0,4кВ на територiї Черкаської
областi.
Роздрібні тарифи на електроенергію для всіх споживачів, крім населення
(Додаток Д) за перші п'ять місяців 2023 та 2022 років наведено відповідно в таблиці
2.13.
Таблиця 2.13 Роздрібні тарифи на електроенергію для всіх споживачів, крім
населення
Роки
Од.
2022 2023
виміру
27,5 кВ і вище До 27.5 кВ 27,5 кВ і вище До 27.5 кВ
1 клас 2 клас 1 клас 2 клас
коп/кВгод 585,392 615,025 695,698 734,881
63
В таблиці 2.13, роздрібні тарифи на електроенергію всіх споживачів, крім
населення та населених пунктів. За останні 5 років спостерігалася тенденція
зростання цін на електроенергію, в таблиці наведено ціни на електроенергію за 2022-
2023 рр.
Тарифи на електроенергію населеню відповідно місто, село та електричні
плити по ПАТ „Черкасиобленерго” за 2022 та 2023 роки наведено в табл. 2.14.
Таблиця 2.14 Тарифи на електроенергію населеню (місто, село)
Роки
Од.
Населення
виміру 2022 2023
без ПДВ з ПДВ без ПДВ з ПДВ
Місто коп/кВгод 137,5 165 233,33 268
Село коп/кВгод 137,5 165 233,33 268
В вище наведеній таблиці спостерігається зростання цін на електроелергію
населеню напротязі двох років, що говорить про нестабільність економічної
ситуації в державі.
Існує велика залежнiсть вiд сезонних змiн, наприклад в осiнньо-зимовий
перiод обумовлений ознаками, якi вимагають особливої пiдготовки
електромереж до роботи у цей перiод:
- зростання на 25-30% споживання електроенергiї;
- низька температура, атмосфернi опади негативно впливають на
експлуатацiю електромереж;
- з причин ожеледi, сильних вiтрiв, злив, повенi можуть створюватися
надзвичайнi ситуацiї в електромережах.
Станом на 31.12.2022 року загальна кiлькiсть споживачiв електроенергiї
становить 625 025 особи, з них: фiзичних – 610 650 та юридичних – 14 375
(промислових - 790, непромислових – 13 585). За 2022 рiк надходження
електроенергiї до мереж ПАТ "Черкасиобленерго" склало 3 307 659 тис.кВтгод,
корисний вiдпуск електроенергiї споживачам становить 2 906 322 тис.кВтгод.
64
Аналіз та надходження та відпуску електроенергії „Черкасиобленерго” за період 2022
та 2023 роки представлено в таблиці 2.15.
Таблиця 2.15 Аналіз надходження та корисного відпуску електроенергії
Роки Відхилення
Показник
2022 2023 +/– %
Надходження електроенергії,
тис.кВтгод. 3 236 423 3 307 659 71 236 2,20
Корисний відпуск електроенергії,
тис.кВтгод. 2 857 863 2 906 322 48 459 1,70
Таким чином, з таблиці 2.15 спостерігається останнiми роками тенденцiя
збiльшення надходження електричної енергiї при одночасному збiльшеннi
корисного вiдпуску. Так в 2023 роцi, порiвняно з 2022 роком, надходження
збiльшилось на 71 236 тис.кВтгод або на 2,2 %, а корисний вiдпуск збiльшився
на 48 459 тис.кВтгод. У 2023 роцi рiст корисного вiдпуску електроенергiї склав
1,7 %, на 2024 рiк планувавлося збiльшення на 3%. ПАТ "Черкасиобленерго"
намагається не допускати перевищення доведених значень нормативних втрат
електричної енергiї.
Структура власного корисного вiдпуску електроенергiї споживачам за
категоріями товариства відповідно в 2022 та 2023 роках зображено на рисунку
2.10.
%
2022 рік
2018 рік

65
Рис. 2.10 Структура корисного відпуску електроенергії підприємства
На рис. 2.7 спостерігається не значні зміни серед споживачів електроенергії
в 2022 та 2023 роках, а саме: в 2017 році –– населення – 20,1 %; промисловiсть –
10,5 %; сiльськегосподарство – 5,4 %; житлово-комунальне господарство (ЖКГ)
– 4,1 %; бюджетнi органiзацiї - 3,8 %; iншi – 56,1 %, а в 2018 році –– населення –
20 %; промисловiсть – 12,6 %; сiльськегосподарство – 5,3%; ЖКГ – 3,7 %;
бюджетнi органiзацiї – 3,6 %; iншi – 54,8 %.
За iнвестицiйною програмою товариства на заходи по зниженню та
недопущенню понаднормативних витрат електроенергiї витрачено
4 972,06 тис.грн. Особливiстю стану розвитку електроенергетичної галузi є
прямий взаємозв'язок iз станом розвитку всiх галузей народного господарства
України, адже обсяги передачi та постачання електроенергiї залежать вiд обсягiв
її споживання. Основними ризиками в дiяльностi товариства є неповна оплата
споживачiв за спожиту електричну енергiю. Так станом на 01.01.23 року
дебiторська заборгованiсть склала 1 592 393 тис.грн (з ПДВ).
У своїй дiяльностi товариство керується нормами чинного законодавства.
Продаж електричної енергiї споживачам компанiя здiйснює згiдно "Правил
користування електричною енергiєю".
Тому ПАТ „Черкасиобленерго” регулярно проводить роботу із споживачами
по зменшенню заборгованості за використану електроенергію. Зокрема, постійно
проводяться рейдові перевірки для виявлення порушень електроспоживання,
крадіжок електроенергії та збільшення проплати за використану електроенергію.
Конкурентами в галузi для ПАТ "Черкасиобленерго" є незалежнi
постачальники. На протязi 2018 року на територiї лiцензованої дiяльностi ПАТ
"Черкасиобленерго" здiйснювали пiдприємницьку дiяльнiсть з постачання
електричної енергiї за нерегульованим тарифом сiм лiцензiатiв, якi отримували
електроенергiю з ОРЕ. Обсяг закупленої ними електричної енергiї становив - 1
005 532 тис.кВтгод. та 13 449 тис.кВтгод. були виробленi власними та
66
орендованими ГЕС та когенерацiйними установками. За 2023 рiк обсяг переданої
електричної енергiї мiсцевими (локальними) мережами по ПАТ
"Черкасиобленерго" становив 877 551 тис.кВтгод., що складає 30,2 % вiд
загального корисного вiдпуску.
Проведемо аналіз середовища функціонування ПАТ „Черкасиобленерго” в
таблиці 2.16 за наступними групами факторів: політичними, виробничо-
технологічними, соціальними, екологічними, фінансово-економічними. Всі ці
фактори мають або прямий, або опосередкований вплив на діяльність
підприємства. Але на переважну більшість факторів підприємство не має впливу,
оскільки вони лежать в законодавчій площині, і їх вирішення можливе лише на
законодавчому рівні. Проте підприємству необхідно розробляти пропозиції та
проекти різних програм для покращення діяльності підприємства та створення
можливостей для переходу на інноваційний шлях розвитку.

Таблиця 2.16 Основні фактори, що впливають на діяльність ПАТ
«Черкасиобленерго»
Група Опис проблем Ступінь впливу на діяльність Які зміни, що
факторів незначний середній значний прогнозуються, мають
вплив вплив вплив вплинути на підприємство
Політичні Нестабiльнiсть + Прийняття вiдповiдних
законодавства та законодавчих актів,
його протирiччя, усунення їх протиріч.
вiдсутнiсть сталої Створення вiдповiдних
державної концепцiї умов для ефективного
розвитку електро- управління електроенерге-
енергетичної галузi. тичною галуззю.
Фінансово- Проблема розрахун- + Створення ефективної
економічні кiв за електроенер- нормативно-правової бази в
гiю. Крадiжки частині припинення
електроенергiї та безоплатного відпуску
безоблiкове її електроенергії, вiдповiдаль-
споживання. ностi за виявленi крадiжки i
безоблiкове споживання
електроенергiї; внесення в
67
дiюче законодавство змiн,
що дозволяє притягувати до
кримiнальної вiдповiдально-
стi за розкрадання електрич-
ної енергії.
Виробничо- Морально- застарiла + Поновлення виробничої
технологічні та фiзично зношена бази товариства, зміна
значна частина застарілого обладнання,
устаткування проведення капітальних
електричних мереж. ремонтів.
Соціальні Зниження платоспро- + Покращення добробуту та
можностi споживачiв підвищення соціального
електроенергiї. захисту населення,
Розкрадання кольо- запровадження криміналь-
рових металiв з лiнiй ної та адмiнiстративної
електропередач та вiдповiдальностi за
трансформаторних крадіжки та псування
пiдстанцiй електрообладнання.
Екологічні Руйнування + Підвищення технічного
електрообладнання рівня обладнання
в результатi природ- електромереж,
них явищ (зливи, використання більш
ожеледь, сильнi надійних матерiалiв та
пориви вiтру). обладнання
Товариством експлуатується 39 трансформаторних пiдстанцiй напругою
110-154 кВ, 134 пiдстанцiї напругою 35 кВ, загальна потужність
трансформаторних пiдстанцiй напругою 35-150 кВ складає 2148,9 МВА, також
експлуатується 8981 трансформаторна пiдстанцiя напругою
6-20/0,4 кВ, загальною потужністю 1672,7 МВА.
Загальна протяжність повітряних лiнiй електропередач напругою 0,4-154
кВ складає 36442 км, кабельних лiнiй напругою 10-0,4 кВ - 2203 км. Обсяг яких
складає 162,5 тис. умовних одиниць. Загальна кiлькiсть повітряних лiнiй 0,4кВ -
20 374 км, з них: - побудовано на дерев'яних опорах - 6 095 км; - побудовано
ізольованим проводом – 137 км.
На основі аналізу інформації про діяльність підприємства проведемо
SWOT-аналіз (табл.2.17).

68
Таблиця 2.17 SWOT-аналіз діяльності ПАТ „Черкасиобленерго”
Внутрішнє середовище Сильні сторони Слабкі сторони
1. Монопольне становище 1. Морально застаріле та фізич-
на ринку (контроль ринку) но зношене устаткування
2. Покращення якості електромереж
надання послуг 2. Недостатність оборотних
3. Ефективна система коштів
управління персоналом 3. Несвоєчасні розрахунки за
4.Освоєння нових техноло- електроенергію
гій транспортування та 4.Відсутність можливості роз-
виробництва електроенергії ширення виробництва електро-
5. Наявність висококваліфі- енергії через брак фінансування
кованих трудових ресурсів 5. Існування крадіжок і безоблі-
6. Державна підтримка кового споживання
розвитку галузі електроенергії
Зовнішнє середовище 6. Відсутність обігових коштів
Можливості
1.Відсутність конкуренції - освоєння та використання - виявлення та усунення
2.Використання сучасних сучасних технологій; безооблікового споживання
технологій для розвитку - державне сприяння електричної енергії;
галузі розвитку галузі - залучення інвестора.
3. Залучення інвесторів
4. Розробка та подання
відповідного законопроек-
ту, що дозволив би притя-
гувати до кримінальної
відповідальності за грубе
порушення умов договору
Загрози
1.Політична нестабільність - поступовий перехід - подати клопотання а
2. Світове зростання цін виробництва електроенергії Міністерство енергетики для
на енергоносії на поновлювальні джерела можливості ринкового
3.Інфляція встановлення цін
4. Державний контроль в
сфері ціноутворення

Особливістю стану розвитку електроенергетичної галузі є прямий
взаємозв'язок із станом розвитку всіх галузей народного господарства України,
адже обсяги передачі та постачання електроенергії залежать від обсягів її
споживання. В сучасних умовах обсяги споживання електроенергії зростають,
тому підприємству необхідно своєчасно реагувати на зростаючі потреби
споживачів та забезпечить якісне і своєчасне постачання електроенергією.

69

2.3 Оцінка рівня витрат підприємства

При оцінці рівня витрат підприємства необхідно враховувати те, що
підприємство ПАТ «Черкасиобленерго» не здійснює виробничої діяльності. Його
основні завдання можна звести до наступних:
- отримання та розподіл електричної енергії між споживачами;
- підтримання енергомереж в належному технічному стані;
- облік та контроль за використанням електричної енергії.
Проведемо аналіз операційних витрат підприємства використовуючи дані
річної фінансової звітності - форма №2 «Звіт про фінансові результати» (. За цими
даними можна визначити, до якого типу виробництва належить підприємство за
переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-, трудо-, чи фондомістке).
Вихідні дані й розрахунки для операційних витрат за економічними елементами
наведені в табл. 2.3.
Таблиця 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2022-2023 рр.
Роки Відхилення
Показник
2022 2023 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Матеріальні затрати 52 864 8,7 55 833 9,3 2 969 5,6
Витрати на оплату праці 295 920 48,8 341 921 56,6 46 001 15,5
Відрахування на соціальні 10,5 72 911 12 9 073 14,2
63 838
заходи
Амортизація 33 566 5,5 39 631 6,6 6 065 18
Інші операційні витрати 160 373 26,5 93 303 15,5 -67070 41,8
606 561 603 599
Разом 100 100 -2 962 0,5
Дані таблиці 2.3 свідчать про трудомісткий характер виробництва. З
кожним роком на підприємстві ПАТ „Черкасиобленерго” спостерігається тенденція
до незначного скорочення операційних витрат, тобто в 2023 році порівняно з 2022
70
вони зменшились на 2 962 тис. грн. або на 0,4 %, а саме: матеріальні витрати
збільшилися на 2 969 тис. грн. або на 5,6 %; витрати на оплату праці зросли на 46
001 тис. грн. або на 15,5 %; відрахування на соціальні заходи на 9 073 тис. грн. або на
14,2 %; амортизація –– на 6 065 тис. грн. або на 18 %, а от інші операційні витрати в
2023 році навпаки зменшилися на 67 070 тис. грн. або на 41,8 % в порівнянні з 2022
роком.
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат проілюструємо на
рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 2022-2023 рр.
Матеріальні
затрати
Витрати на
оплату праці
Відрахування на
соціальні заходи
Амортизація
Інші операційні
витрати

Рис. 2.2 Структура елементів операційних витрат в 2022 році

Матеріальні
затрати
Витрати на оплату
праці
Відрахування на
соціальні заходи
Амортизація

Рис. 2.3 Структура елементів операційних витрат в 2023 році

На основі проведеного аналізу було виявлено, що найбільшу частку витрат
припадають витрати на оплату праці робітників 56,6 %. Зростання витрат
порівняно з минулим роком пояснюється підвищенням рівня мінімальної
71
заробітної плати і відповідно коригуванням посадових окладів співробітників
відповідно до вимог чинного законодавства.
Проаналізувавши господарську діяльність підприємства та провівши аналіз
фінансової звітності можна зробити наступні висновки:
- найбільша частка витрат припадає на витрати по оплаті праці
робітників. Значна кількість співробітників для такого типу
підприємства – це необхідність, оскільки основними напрямками
діяльності є розподіл та транспортування електроенергї споживачам. А
для цього необхідно підтримувати енергомережі в належному
технічному стані. Обслуговування мереж здійснюється персоналом
підприємства, який пройшов навчання та має відповідну квалафікацію,
а також відповідні дозволи і допуски до обслуговування та ремонту
енергомереж.
- Наступна стаття витрат – це інші витрати, які включають витрати на
придбання комплектуючих, заміну спрацьованих та модернізацію
застарілих компонентів мереж, для якісного і безперебійного
постачання електроенергї споживачам.
Отже, на основі вищенаведеного, необхідно розробити такі заходи, які
сприяли б скороченню та оптимізації витрат і покращенню
господарської діяльності підприємства.

72
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ
«ЧЕРКАСИОБЛЕНЕРГО»

3.1 Напрямки зниження витрат підприємства в сучасних умовах

В сучасних ринкових умовах з поширеними кризовими
явищами актуальною проблемою є задача прийняття рішень з підвищення рівня
прибутковості підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. І
тут, крім чинників збільшення обсягів виробництва продукції, просування її на
незаповнені ринки висувається проблема зниження витрат на виробництво і
реалізацію цієї продукції.
До основних джерел зниження витрат виробництва і реалізації продукції
підприємства – суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності можна віднести:
– зниження витрат сировини, матеріалів, палива і енергії на одиницю
продукції;
– зменшення розміру амортизаційних відрахувань, що припадають на
одиницю продукції ;
– зниження витрат заробітної плати на одиницю продукції ;
– скорочення адміністративних витрат та накладних витрат при
експорті та імпорті товарів;
– ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
На економію ресурсів значно впливає кількість техніко-економічних
чинників. Найбільший вплив мають такі групи внутрішньовиробничих чинників:
– підвищення технічного рівня виробництва;
– удосконалювання організації виробництва і праці;
– зміна обсягу виробництва.
Всі вони призводять до зниження витрат сировини, матеріалів, заробітної
плати.
Зменшення витрат сировини і матеріалів досягається за рахунок зниження
норм їхнього використання, скорочення відходів і втрат у процесі виробництва і
73
збереження, повторного використання матеріалів, впровадження безвідходних
технологій.
На розмір витрат істотний вплив має зміна цін на сировину і матеріали. При
їхньому збільшенні витрати зростають, а при зниженні – зменшуються.
Зниження витрат підприємства забезпечується і за рахунок зменшення
витрат живої праці на одиницю продукції та темпів зростання його
продуктивності відносно темпів зростання середньої заробітної плати.
Значне зниження витрат можна досягти також в результаті застосування
прогресивних методів організації виробництва. Прикладом є розроблена в Японії
і маюча широке застосування в усьому світі система організації виробництва “just
in time“ (точно в строк). Вона знижує витрати виробництва за рахунок
бездефектного виготовлення продукції. Сутність її полягає в тому, що
комплектуючі вироби, деталі поставляються споживачу у визначене місце, у
потрібний час, у необхідній кількості. Якщо попадаються браковані деталі,
виробничий процес зупиняється, тому що запасів на робочому місці немає.
Система “just in time “ сприяє зниженню витрат головним чином за рахунок
того що:
1. Знижуються витрати на складування і збереження комплектуючих як у
споживача, так і у виробника. Останній крім того знижує витрати на реалізацію.
2. Має місце забезпечення бездефектного виготовлення продукції
постачальником. Підприємства в цих цілях повинні навчати всіх співробітників
методам контролю якості, підвищувати відповідальність виробничих робітників
за якість, використовувати автоматичні пристрої для контролю якості і т.д. В
результаті знижуються витрати виробництва, що пов’язані з повторною
обробкою бракованих виробів, споживанням сировини і заробітною платою[8].
Велику увагу слід приділити таким резервам, як правильний підхід до
класифікації та калькулюванню витрат.
Підприємства – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні
вміло управляти накладними витратами при експорті та імпорті товарів.
Накладні витрати при експорті (імпорті) – це витрати підприємства з перевезення
і реалізації товарів, які поділяються на витрати у національній та іноземній
валюті. Прямі накладні витрати в національній валюті включаються до
74
собівартості конкретних товарів, непрямі (загальноторгові) не включаються. Це
такі витрати як збори за митне оформлення і мито, вартість експортної
(імпортної) ліцензії, транспортні витрати до порту експортера (імпортера),
фрахтування судна, навантажувально-розвантажувальні роботи, страхування
перевезення[8, с. 82].
Зниження розміру накладних витрат пов’язане з підвищенням ефективності
експорту (імпорту), тому перевірка дотримання підприємством у звітному
періоді режиму економії та пошук можливостей їх скорочення є важливим
інструментом у підвищенні ефективності всієї діяльності підприємства.

3.2 Технічне переозброення як напрямок підвищення ефективності
господарської діяльності та скорочення витрат

Одним із дієвих напрямків зниження витрат на ПАТ «Черкасиобленерго» є
технічне переозброєня, як діяльність, яка пов’язана з оновленням основних
засобів та здійснюється в різних формах. Серед цих форм створення та оновлення
основних засобів поняття «технічне переозброєння» відрізняється найменшою
певністю, «розмитістю». Тим часом в даний час необхідність модернізації та
підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, її переходу від
екстенсивно-сировинного до інтенсивно-індустріального шляху розвитку
змушує звернути увагу саме на питання, пов’язані з технічним переозброєнням
діючих виробництв, що є основним драйвером інтенсивного розвитку
промисловості.
Поняття «технічне переозброєння» введено в практику інвестиційного
процесу у другій половині 70-х років. Спочатку технічне переозброєння
визначалося як зміна тільки активної частини основних засобів, що веде до
75
підвищення технічного рівня та економічної ефективності їх використання» а
також як повна реновація активної частини основних засобів. У подальшому
з’явилось більш розгорнуте та глибоке його визначення[12].
У сучасних умовах, коли конкурентоспроможність підприємств вимагає
кардинальних змін, ці фактори знову привернули увагу до технічного
переозброєння діючих виробництв і до проблеми його визначення, регулювання
та впровадження.
Практика засвідчує, що метод оновлення виробничих фондів шляхом
технічного переозброєння діючих виробництв, не враховуючи форму власності
та структуру економічної системи, має перевагами, які мають істотне значення з
точки зору конкурентоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки:
– в порівнянні з новим будівництвом і реконструкцією технічне
переозброєння виробництва вимагає менших витрат за рахунок скорочення
вартості будівельно-монтажних робіт і витрат на проектування, забезпечує менші
терміни реалізації інвестиційних проектів при збільшенні обсягів випуску
продукції та поліпшення її якісних характеристик;
– через менший обсягу витрат і робіт проекти технічного переозброєння
можуть повністю або частково фінансуватися за рахунок накопичених коштів
підприємств, що усуває або зменшує проблему залучення коштів інвесторів або
позикових коштів
– здійснення проектів технічного переозброєння скорочує терміни
відновлення основних засобів, зокрема за рахунок зменшення обсягів необхідної
проектно-кошторисної документації з огляду на оптимальне використання
існуючих основних засобів і спрощення процедур погодження документації;
завдяки цьому зменшуються терміни окупності інвестицій в оновлення фондів, а
в разі використання для інвестицій позикового фінансування – зменшується
боргове навантаження на підприємство[12].
76
В сучасних умовах основним завданням проектів технічного переозброєння
є зниження витрат виробництва і відповідно збільшення його рентабельності,
поряд з підвищенням конкурентоспроможності на ринку. У зв’язку з цим
виділяються два типи технічного переозброєння діючих виробництв:
– перепрофілювання виробництва (освоєння випуску нових видів
продукції, нових модифікацій продуктів);
– зміна виробничих потужностей і обсягів виробництва продукції
відповідно до змін попиту на неї при збереженні або підвищенні рівня
рентабельності виробництва, підвищення якості продукції та зниження
енергоємності виробництва.
Залежно від специфіки завдань, що вирішуються за допомогою конкретного
проекту технічного переозброєння, використовуються різні методичні засади
реалізації технічного переозброєння виробництва: предметний, технологічний
або принцип інтеграції технологічних і інформаційних потоків [8].
В рамках кожного з принципів можливі різні підходи до організації
технічного переозброєння:
– оптимальний (що забезпечує оптимальне поєднання «ціна-
продуктивність»);
– наслідувальний (відтворення виробничих методів і технологій фірм
конкурентів);
– спрощений (з використанням максимально спрощеного обладнання);
– терміновий (виробничі методи і нове обладнання підбираються виходячи
з міркувань максимально швидкого їх освоєння);
– консервативний (відтворення існуючої технологічної схеми з
поліпшеними характеристиками).
На основі вищезазаначеної інформації та проведеного аналізу діяльності
підприємства, доцільно на ПАТ «Черкасиобленерго» провести технічне
переозбоєння. Переозброєння буде здійснюватись за рахунок підприємства.
77
Підприємство власними силами проведе модернізацію основних засобів за
рахунок власних амортизаційних відрахувань та прибутку підприємства, без
залучення кредитів ззовні. Період проведення становитиме від 2 до 6 років. Але
за рахунок проведення таких заходів оновляться основні засоби підприємства,
зокрема лінії енергопостачальних мереж, трансформаторні підстанції, засоби
контролю та моніторингу за енергосистемою підприємства. Оновлення технічної
бази сприятиме зменшенню аварій на підприємстві та скороченню витрат на їх
ліквідацію, зростанню надійності постачання електроенергії споживачам,
зменшеннь втрат електроенергії при транспортуванні. Також оновлення
обладнання сприятиме підвищенню надійності устаткування і збільшенню
періоду часу між періодичними оглядами та ремонтами. Це сприятиме
скороченню чисельності обслуговуючого персоналу та підвищенню його
кваліфікації для ефективного обслуговування ситеми енергопастачання. Але в
підсумку це приведе до скорочення чисельності обслуговуючого персоналу,
скороченню витрат на оплату праці і скороченню витрат на проведення ремонтів,
оскільки надійність оновленого, модернізованого та нового обладнання буде
значно вища, ніж старого.

78
ВИСНОВКИ

Одна з найважливіших передумов для кожного підприємства — це
досконалий менеджмент, і, насамперед, менеджмент витрат, що дуже актуально
майже для всіх галузей, а особливо для промислових підприємств. Однак
формування дієвого менеджменту витрат безпосередньо в промислових
підприємствах не стало складовою реформ в промисловому секторі економіки,
основна особливість яких полягала у питаннях загальної політики держави,
відносин власності та створенні адекватних новим умовам господарських
формувань різних організаційно-правових форм. Разом з тим, відсутність у
світовій практиці аналогів великих вітчизняних багатогалузевих підприємств із
складною внутрішньою структурою та значною кількістю працівників не дає
змоги повною мірою використати зарубіжний досвід побудови в них ефективно-
го менеджменту.
Провідна роль у впровадженні менеджменту витрат на підприємстві належить
реструктуризації його виробничої, організаційної та управлінської структур,
результатом якої повинно стати створення ефективно функціонуючого гнучкого
внутрішньогосподарського механізму, здатного забезпечувати апарат управління
господарством потрібною інформацією для прийняття рішень, управлінського
планування, контролю та всебічної оцінки діяльності, а також швидко й адек-
ватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі та адаптуватися до них.
Практика свідчить, що таку реструктуризацію намагаються здійснювати лише
окремі підприємства. Необхідне науково-методичне забезпечення нині відсутнє,
оскільки більшість існуючих вітчизняних розробок спрямовано на організацію та
вдосконалення внутрішньогосподарських відносин у колективних
господарствах. У зв'язку з цим є нагальна необхідність розробки механізму
формування системи менеджменту у приватних багатогалузевих підприємствах
головна особливість не в пошуку універсального, «справедливого» механізму
мотивації всіх працівників господарства створенням штучного
79
госпрозрахункового механізму, який би не залежав від впливу зовнішніх
чинників функціонування підприємства, а, насамперед, у забезпеченні
ефективного функціонування господарства залежно від зовнішніх умов господа-
рювання та одержання в результаті цього реального прибутку, частину якого, в
кінцевому рахунку, і буде направлено на стимулювання ведення бізнесу.
Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленегро» стабільно функціонує
на ринку розподілу і транспортування електричної енергії Черкаської області.
Підприємство функціонує давно, і до недавнього часу було монополістом на
ринку постачання електроенергії в Черкаській області. Зараз воно здійснює лише
транспортування електричної енегрії від виробника до споживача, продаж
електроенергії здійснює ТОВ «Черкасиенергозбут».
Основні засоби підприємства – трансформаторні підстанції, лінії
електропередач, засоби контролю, засоби обліку, аварійні системи мереж,
обладнання, транспортні засоби для обслуговування енергетичних мереж мають
знайчний % зносу і потребують оновлення та заміни.
При аналізі витрат підприємства було виявлено, що найбільша частка витрат
припадає на витрати на оплату праці, і ці витрати зростають. Значна частина
інших витрат, куди входять витрати на закупівлю і ремонт обладнання,
устаткування і енергомереж. Вагома частина основних засобів має значний знос
і потребує вкладень для підпримки в робочому стані обладнання, але це не сприяє
покрещенню стану основних засобів. Вони потребують оновлення або заміни на
сучасні, що відповідають сучасним технічним вимогам обладнання, з вищим
коефіцієнтом корисної дії, надійності та безпечності. Також зросли порівняно з
минулим періодом адміністративні витрати. Отже, для підприємства важливо
проводити продуману політику управління витратами для їх оптимізації та
покращення ефективності ведення господарської діяльності.
Для ПАТ «Черкасиобленерго» одним їз дієвих напрямків зниження витрат є
технічне переозброєння. Технічне переозброєння визначається як зміна активної
80
частини основних засобів, що веде до підвищення технічного рівня та
економічної ефективності їх використання, а також скорочення виробничих
витрат та витрат, пов’язаних з обслуговуванням виробництва. В результаті
проведення технічного переозброєння на ПАТ «Черкасиобленерго» оновляться
основні засоби підприємства, зокрема лінії енергопостачальних мереж,
трансформаторні підстанції, засоби контролю та моніторингу за енергосистемою
підприємства та системи безпеки енергомереж. Оновлення технічної бази
сприятиме зменшенню аварій на підприємстві та скороченню витрат на їх
ліквідацію, зростанню надійності постачання електроенергії споживачам,
зменшенню втрат електроенергії при транспортуванні. Також оновлення
обладнання сприятиме підвищенню надійності устаткування і збільшенню
періоду часу між періодичними оглядами та ремонтами. Це сприятиме
скороченню чисельності обслуговуючого персоналу та підвищенню його
кваліфікації для ефективного обслуговування системи енергопостачання. Але в
підсумку це приведе до скорочення чисельності обслуговуючого персоналу,
скороченню витрат на оплату праці і скороченню витрат на проведення ремонтів,
оскільки надійність оновленого, модернізованого та нового обладнання буде
значно вища, ніж старого.Термін проведення таких заходів за оцінками експертів
становитиме від 2 до 6 років. Фінансування проводитиметься за рахунок власних
коштів підприємства, без залучення коштів ззовні. Продумана політика
керівництва при проведенні технічного переозброєння сприятиме успішному
проведенню даних заходів та покращенню ефективності господарської діяльності
в цілому.

81
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відомості
Верховної Ради України із змінами і доповненнями, внесеними Законами
України № 344-VIII від 17.09.2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://zakоn4.rada.gоv.ua/laws/shоw/2755-17
2. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського
обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : Наказ Міністерства
фінансів України від 07.02.2014 № 73 [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakоn3.rada.gоv.ua/laws/shоw/z0336-13
3. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16
«Витрати» : Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakоn3.rada.gоv.ua/laws/shоw/z0027-00
4. Абрамова О.В. Аналіз витрат операційної діяльності підприємства. –
Рукопис. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук за спеціальністю 08.00.09. – Бухгалтерський облік, аналіз
та аудит (за видами економічної діяльності). – ДВНЗ «Київський
національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». – Київ,
2015. – 22 с.
5. Адамовська В. С. Удосконалення управлінського обліку витрат
операційної діяльності як один з напрямів бізнес-адміністрування / В. С.
Адамовська, Н. В. Брітан // Агросвіт, 2015. – № 8. – С. 58-61.
6. Андрющенко І.С. Класифікація витрат операційної діяльності на
підприємствах ресторанного господарства / І.С. Андрющенко //
Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг : зб.
наук. праць : у 2 ч. Вип. 1 (11) /Харк. держ. ун-т харч. та торг. – Х. : ХДУХТ,
2010. – С. 216-224.
82
7. Атамас П.Й. Управлінський облік: навч. посібник / П.Й. Атамас. – Д.– К.:
Центр навчальної літератури, 2006. – 440 с.
8. Бенькович А. Є. Оптимізація витрат діяльності на підприємстві / А. Є.
Бенькович, І. М. Ломтєва, М. П. Сначов // Збірник наукових праць
Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту
імені академіка В. Лазаряна «Проблеми економіки транспорту», 2017. –
Вип. 13. – С. 7-11.
9. Бондаренко Н.М. Собівартість продукції: економічна сутність та її види /
Н.М. Бондаренко, А.К. Устименко // Науковий вісник Херсонського
державного університету, 2015. – Випуск 11. – Частина 2. – С. 51-54.
10. Бородкін О. Про формування і облік собівартості продукції за ринкових
умов / О. Бородкін // Бухгалтерський облік і аудит, 2008. – № 4.
11. Бутинець Ф.Ф. Витрати виробництва та їх класифікація для потреб
управління / Ф.Ф. Бутинець // Проблеми теорії та методології
бухгалтерського обліку, контролю і аналізу, 2012. – № 1(22). – С. 11–18.
12. Бухгалтерський управлінський облік: підручник / Ф.Ф. Бутинець, Т.В.
Давидюк, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська. – Житомир: Рута, 2005. – 480 с.
13. Гетьман О. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. / О. О. Гетьман, В. М.
Шаповал– 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
14. Гриценко О.І. Дослідження питання удосконалення обліку витрат
операційної діяльності / О.І. Гриценко // Вісник Східноукраїнського
національного університету ім. Володимира Даля: науковий журнал. –
Луганськ, 2014. – № 2 (209). – С. 61–66.
15. Давидович І. Є. Управління витратами: навч. посіб. / І. Є. Давидович. – К.:
Центр навчальної літератури, 2008. – 320 с.
16. Даньків Й.Я. Бухгалтерський облік у галузях економіки: навч. посіб. / Й.Я.
Даньків, М.Р. Лучко, М.Я. Остап’юк. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання,
2010. – 229 с.
83
17. Дощич Г. А. Дослідження актуальних проблем управління витратами
підприємства [Електронний ресурс] / Г. А. Дощич // Вінницький
торговельноекономічний інститут КНТЕУ. – URL:
http://www.rusnauka.соm/29_DWS_2012/Eсоnоmiсs/10_120778.dос.htm
18. Дробязко С. І. Методичні основи управління витратами підприємства / С.
І. Дробязко // Економіка підприємства. Науково-практичний журнал
«Академічний огляд». – Дніпропетровськ : Видавництво ДУЕП, 2010. – №
1 (32). – 127 с. – С. 55 –60.
19. Дубєй Ю. В. Оперативне і стратегічне управління витратами на
промисловому підприємстві / Ю. В. Дубєй // Економічний вісник, 2017. –
№ 1 . – С. 125-132.
20. Збиранник О. М. Економічна сутність поняття витрат виробництва та їх
класифікації в умовах сучасної економіки / О. М. Збиранник // Економіка:
проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ :
ДНУ, 2005. Вип. 199: В 4 т. Том І. С. 177–182.
21. Ковтун С. Управління затратами / С. Ковтун, Н. Ткачук, С. Савлук. Х. :
Фактор, 2007. , 272 с.
22. Коваленко Л. О. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. / Л. О. Коваленко,
Л. М. Ремньова; 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2005. – 485 с.
23. Когут У.І. Критерії класифікації витрат підприємства / У.І. Когут // Вісник
НУ «Львівська політехніка», 2008. – № 624. – С. 43–49.
24. Козаченко Г. В. Управління затратами підприємства : монографія / Г. В.
Козаченко, Г. А. Макухін. – К. : Лібра, 2007. – 320 с.
25. Колісник Г.М. Зарубіжний досвід державного регулювання витратами
підприємства та його адаптація в Україні / Г.М. Колісник // Науковий
вісник Ужгородського національного університету, 2016. – Випуск 8. –
Частина 1. – С. 106-111.
84
26. Корінько М. Д. Концептуальні основи управління витратами суб’єктів
господарювання в умовах удосконалення ринкових відносин / М. Д.
Корінько, Г. Б. Тітаренко // Актуальні проблеми економіки, 2009. – № 9. –
С. 126-131.
27. Крапівницька С. М. Розвиток системи управління витратами підприємства
[Електронний ресурс] / С. М. Крапівницька, М. В. Зарукевич // Вісник ОНУ
імені І. І. Мечникова, 2013. – URL: http://www.visnykоnu.оd.ua/jоurnal
/2013_18_3_1/41.pdf
28. Лебедев В. Г. Управление затратами на предприятии / В. Г. Лебедев, Т.Г.
Дроздова, В. П. Кустарев. – СПб.: Бизнес-пресса, 2006. – 265 с.
29. Маниліч М.І. Собівартість продукції: теоретичний аспект [Електронний
ресурс] / М.І. Маниліч, О.В. Миронюк. – URL: http://arсhive.nbuv.gоv.ua
30. Міценко Н.Г. Собівартість як економічна категорія та її місце серед витрат
підприємства / Н.Г. Міценко, С.В. Мизгала // Науковий вісник НЛТУ
України, 2009. – № 19(4). – С. 129-132. Нападовська Л.В. Управлінський
облік : монографія / Л.В. Нападовська. – Дніпропетровськ : Наука і освіта,
2000. – 450 с.
31. Нашкерська Г. В. Бухгалтерський облік : навч. посібн. / Г. В. Нашкерська.
К. : Центр навчальної літератури, 2004. 464 с.
32. Нусінова О. В. Визначення величини недоотриманого грошового потоку
промисловими підприємствами / О. В. Нусінова, Є. В. Міщук // Бізнес
Інформ: Міжнародний науковий економічний журнал. – Харків, 2012. – №
4. – С. 210 – 214.
33. Овчаренко Є. І. Застосування класифікаторів витрат в управлінському
обліку підприємства / Є. І. Овчаренко, О. М. Ляшенко // 3б. наук. пр.
«Економіка. Менеджмент. Підприємництво», 2008. № 20.
34. Огійчук М.Ф. Фінансовий та управлінський облік за національними
стандартами: Підручник / М. Ф. Огійчук, Л.О.Сколотій,, М. І. Беленкова та
85
ін. / За ред. проф. М. Ф. Огійчука. – 7–те вид., перероб. і допов. – К. : Алерта,
2016. – 1040 с.
35. Олійник С.О. Особливості обліку та управління витратами на підприємстві
/ С.О. Олійник // Журнал науковий огляд, 2017. – № 5 (37). – С. 113.
36. Панасюк В. М. Витрати виробництва: управлінський аспект / В. М.
Панасюк. – Тернопіль : Астон, 2005. – 288 с.
37. Партин Г. О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади,
методи та інструментарій : монографія / Г .О. Партин. – Київ : УБС НБУ,
2008. – 219 с.
38. Присяжнюк Л. Г. Оптимізація витрат підприємств машинобудівної галузі
[Електронний ресурс] / Л. Г. Присяжнюк. – URL:
http://ev.fmm.kpi.ua/artiсle/dоwnlоad/108762/103705
39. Пурій Г. В. Методичні підходи до управління операційними витратами
підприємств з метою запобігання банкрутству / Г. В. Пурій // Бізнес Інформ,
2013. – № 5. – С. 293-298.
40. Россоха В. В. Адаптація управління до умов невизначеності / В. В. Россоха
// Матеріали VI Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції
«Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи», 2015 р.
– С. 7-11.
41. Самсоненко А. О. Сучасний стан та проблеми економічного розвитку
України [Електронний ресурс] / А. О. Самсоненко. – URL :
http://www.eсоnоmyсоnfer.соm.ua/full-artiсle/2013
42. Семчук І.В. Шляхи підвищення ефективності управління витратами на
підприємстві / І.В. Семчук, В.Г. Мазур // Глобальні та національні
проблеми економіки, 2018. – Випуск 22. – С. 544-548.
43. Скрипник М. І. Сутність витрат як економічної категорії / М. І. Скрипник
// Вісник ЖДТУ. Серія «Економічні науки», 2009. Вип. 4 (50).
86
44. Сопко В. В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством : навч. посіб.
/ В. В. Сопко. – К. : КНЕУ, 2006. – 526 с.
45. Сук Л. Склад та класифікація витрат на підприємствах / Л. Сук
//Бухгалтерія в сільському господарстві, 2007. – № 20. – С. 46–49.
46. Турило А. М. Управління витратами підприємства : навч. посібник / А. М.
Турило, Ю. Б. Кравчук, А. А. Турило. – К. : Центр навчальної літератури,
2006. – 120 с.
47. Управління витратами: навч. посіб. / М.Г. Грещак, В.М. Гордієнко, О.С
Коцюба та ін.; за заг. ред. М.Г. Грещака. – К.: КНЕУ, 2008. – 264 с.
48. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства : навч. посіб. / Ю. С. ЦалЦалко. –
К. : ЦУЛ, 2013. – 656 с.
49. Цимбалюк Л. Г. Формування та управління витратами виробництва / Л. Г.
Цимбалюк, Н. П. Скригун, Л. І. Антошкіна. – Донецьк : Юго-Восток, 2009.
– 240 с.
50. Цимбалюк Л. Г. Чинники, резерви та шляхи зниження витрат виробництва
як основа зменшення ціни товару / Л. Г. Цимбалюк, Н. П. Скригун // Вісн.
Бердян. ун-ту менеджменту і бізнесу, 2011. – № 3(15). – С. 88-95.
51. Череп А. В. Управління витратами суб’єктів господарювання: монографія
у ІІ ч.: Монографія. / Череп А. В. – 2-ге вид. – Харків : ІНЖЕК, 2007. – 360
с.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets