ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7733| Title: | Проєкт автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення зернових культур в Миколаївській області |
| Authors: | Тарандушка , Людмила Анатоліївна Майор, Вячеслав Михайлович |
| Issue Date: | 2024 |
| Abstract: | Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 70 сторінках, 3 аркушів формату А1, 2 аркушів формату А2. Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та технології їх експлуатації, 2024. Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення зернових культур в Миколаївській області. В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту описано призначення проектованого автотранспортного підприємства (АТП), визначено категорію умов експлуатації, описано недоліки, переваги обраного транспортного засобу (ТЗ). В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з обслуговування та ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість робітників, площі виробничих дільниць, складів. В конструкторському розділі здійснено розрахунок візка з гідравлічним підйомником. В розділі охорони праці розроблено схему струму короткого замикання. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7733 |
| Appears in Collections: | 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Майор В.М..pdf Restricted Access | 3.65 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
Міністерство освіти і науки України
Черкаський державний університет (ЧДТУ)
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92
ЗАТВЕРДЖУЮ
зав. кафедри автомобілів та
технології їх експлуатації, доцент
______________ Л. А. Тарандушка
«___» __________________2024 р.
Кваліфікаційна робота бакалавра
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для
перевезення зернових культур в Миколаївській області»
Рецензент:
____________________ _______________ ______________
Керівник роботи:
д.т.н., професор ______________ Л.А. Тарандушка
(посада) (підпис) (Ініціали, прізвище)
Виконавець:
студент 4 курсу, гр. АВ-03
спеціальності 274 – Автомобільний
транспорт _____________ В.М. Майор
(підпис) (Ініціали, прізвище)
2024
РЕФЕРАТ
студента факультету електронних технологій, автотранспорту
та машинобудування
Майора В’ячеслава Михайловича
на тему:
«Проєкт автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення
зернових культур в Миколаївській області»
Кваліфікаційна робота бакалавра містить пояснювальну записку на 70
сторінках, 3 аркушів формату А1, 2 аркушів формату А2.
Черкаський державний технологічний університет, кафедра автомобілів та
технології їх експлуатації, 2024.
Пояснювальна записка оформлена відповідно до ДСТУ 3008-95
«Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».
В кваліфікаційній роботі бакалавра здійснено проектування
автотранспортного підприємства на 80 автомобілів для перевезення зернових
культур в Миколаївській області.
В розділі техніко-економічного обґрунтування проекту описано
призначення проектованого автотранспортного підприємства (АТП), визначено
категорію умов експлуатації, описано недоліки, переваги обраного
транспортного засобу (ТЗ).
В технологічному розділі розраховано показники трудомісткості робіт з
обслуговування та ремонту рухомого складу (РС), визначено необхідну кількість
робітників, площі виробничих дільниць, складів.
В конструкторському розділі здійснено розрахунок візка з гідравлічним
підйомником.
В розділі охорони праці розроблено схему струму короткого замикання.
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................................ 6
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ .................................... 7
1.1 Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов ........................ 7
1.2 Аналіз характеру вантажу ................................................................................... 8
1.3 Вибір транспортного засобу ............................................................................... 9
1.4 Вибір та обгрунтування вихідних даних проекту .......................................... 15
2 ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА ....................................................................................................... 16
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування нормативної
періодичності ТО і ресурсного пробігу ................................................................. 16
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл ......................................................... 17
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП ............................................. 20
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів .... 21
2.2 Планування виробничого корпусу ................................................................... 22
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів ......... 22
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і
ремонту рухомого складу .................................................................................... 24
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР .............................................................................. 25
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту ........................................................ 27
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого складу 28
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню підприємства
................................................................................................................................ 28
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства між
виробничими зонами, дільницями та відділеннями ......................................... 29
2.2.8 Розрахунок кількості працівників ............................................................. 30
2.2.9 Розрахунок площ приміщень ..................................................................... 31
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень ....................................................... 32
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень ............................................... 33
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу ....................................... 35
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу ............. 35
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства ................... 36
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу ............................... 37
2.3 Проектування слюсарно-механічної дільниці ................................................ 38
2.3.1 Призначення слюсарно-механічної дільниці ........................................... 38
2.3.2 Вибір основного обладнання слюсарно-механічної дільниці ................ 39
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА ........................................................................ 40
3.1 Аналіз існуючих конструкцій ........................................................................... 40
3.2 Опис і принцип дії прототипу .......................................................................... 41
3.3 Розрахунок приводу ........................................................................................... 42
3.4 Розрахунок ручного насоса ............................................................................... 43
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА .......................... 46
4.1 Технологічне планування виробничих зон і земельних ділянок .................. 46
4.2 Шкідливі та небезпечні фактори у зонах ПР, ТО та дільниць АТП ............. 48
4.3 Заходи з техніки безпеки у зонах та дільницях .............................................. 48
4.4 Промислова санітарія ........................................................................................ 50
4.5 Протипожежні заходи ....................................................................................... 53
4.6 Освітлення дільниці ........................................................................................... 55
4.7 Мікроклімат ........................................................................................................ 55
теплий період року ...................................................................................................... 56
4.8 Електрична безпека ........................................................................................... 57
4.9 Розробка системи захисту від струму короткого замикання на дільниці .... 57
ВИСНОВКИ ................................................................................................................. 61
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ ........................................................................... 62
ДОДАТКИ .................................................................................................................... 61
ВСТУП
Основне завдання АТП - виконувати автомобільні перевезення власним РС.
Забезпечення перевезень технічно справним РС здійснюється виробничим
комплексом АТП шляхом регулярного виконання заходів по технічному
обслуговуванні, діагностуванню, ремонту, зберіганню експлуатації ТЗ.
По організації АТП є комплексним, оскільки здійснює перевезення,
зберігання, обслуговування та ремонт свого РС. Комплексне АТП має виробничу
базу по технічному обслуговуванню (ТО) та ремонту РС (зони ТО, ПР, дільниці,
складські приміщення та т.п.), стоянку для зберігання ТЗ та інфраструктуру, що
необхідна для нормального функціонування АТП.
Підтримання ТЗ в технічно справному стані залежить від рівня, умов
функціонування виробничо-технічної бази АТП, що представляють собою
сукупність споруд, обладнання, оснащення, інструментів, що призначені для ТО,
ПР і зберігання РС.
Одним із актуальних завдань, що стоять перед організаціями, що
експлуатують автомобільну техніку, є продовження терміну служби автомобілів.
Головною метою даної кваліфікаційної роботи бакалавра є проведення
технічного розрахунку АТП на 80 автомобілів для перевезення зернових культур
в Миколаївській області, який включає в себе:
− розрахунок об’ємів робіт за їхніми видами;
− розрахунок кількості робітників, технологічного обладнання, площ
основного і допоміжного виробництва, складських приміщень;
− визначення характеристики та проектування генерального плану АТП.
1 ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ
1.1 Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов
Миколаївська область розташована на півдні України, в басейні нижньої
течії Південного Бугу на площі понад 24,6 тис. кв.км.
З трьох сторін світу область межує з іншими регіонами України, а на
півдні її територія займає кілька сот кілометрів берегової лінія Чорного моря та
його лиманів. Глибоко в суходіл вдаються Дніпровсько-Бугський, Бугський,
Березанський та Тілігульський лимани, які створюють дивовижне плетиво
водяних плес.
За особливістю природних умов територія області належить до степової
зони. Клімат помірно-континентальний з м'якою малосніжною зимою і жарким
посушливим літом. Пересічна температура січня – -4,5°C, липня – +22,2°C. Річна
кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області.
Висота снігового покрову 9-11 см. Природні та кліматичні умови області
сприятливі для інтенсивного високоефективного розвитку сільського
господарства.
По території області протікають 85 річок завдовжки понад 10 км. Головною
рікою, що перетинає територію області з північного заходу на південний схід є
Південний Буг з притоками Iнгул, Кодима та інші. На сході області протікає
приток Дніпра – Iнгулець. В межах області споруджено багато ставків та
водосховищ, загальною площею водного дзеркала понад 13 тис. гектарів. Річки і
ставки використовуються в основному для зрошування сільськогосподарських
рослин та рибництва.
Провідне місце в структурі сільського господарства північних районів
посідає зерно-бурякове рослинництво з розвинутим тваринництвом молочно-
м'ясного напрямку, південних – зерно-олійницько-плодоовочеве з
тваринництвом м'ясо-молочного напрямку. В сільських місцевості розташовані
головним чином підприємства переробної, поліграфічної промисловості та
будівельних матеріалів.
1.2 Аналіз характеру вантажу
Зерновоз — це тип комерційної вантажівки, спеціально розробленої для
транспортування великої кількості зерна та інших сільськогосподарських товарів
із ферм до сховищ, переробних заводів або розподільних пунктів. Зерновози
зазвичай мають великі причепи з відкритою платформою або бункери, які
дозволяють легко завантажувати та розвантажувати зерно. Причепи можуть бути
обладнані механізмом перекидання або нижніми дверима для полегшення
процесу розвантаження. Місткість зерновозів залежить від їх розміру та
конфігурації.
Серед загальних особливостей та переваг, які має фура зерновоз в
Миколаївській області, варто виділити:
• Конструкція з відкритим кузовом або бункером;
• Кілька відсіків;
• Системи тентування;
• Контроль дверей;
• Вантажопідйомність.
«Радсад» господарство займається виноградарством, але в структурі бізнесу
досить важливу роль відіграє й рільництво, та здійснюють перевозки сільхоз
продукції по Миколаївські області;
«Корона» - вирощують озиму пшеницю (880 га), ячмінь озимий (380 га) та
ярий (45 га), льон (50 га), соняшник (600 га), а також просо, горох і на невеликій
площі овес (5 г) та здійснюють перевозки своєї продукції;
Снігурівська філія компанії «НІБУЛОН» має потужне технічне оснащення
для перевозки зернових культур, яке здійснюються не тільки в межах
Миколаївської області але і між філіями компанії, які розташовані в межах всієї
Україні.
1.3 Вибір транспортного засобу
Наведемо автотранспортні засоби ТЗ, що можна використати для
безпечного транспортування зернових культур.
Тягач Renault T 460 dxi із напівпричепом Schmitz SKI Light об’ємом 55 м
куб.
Рисунок 1.1 – Габаритні розміри та зовнішній вигляд вантажного
автомобіля
Загальні технічні характеристики вантажного автомобіля Renault T 460
Технічні дані:
- повна маса ТЗ – 18 т;
- комбінована вага брутто – 40 т;
- тип приводу - 4x2;
- потужність двигуна – 338 кВт;
- норма викидів – EURO 5;
- передня підвіска – В;
- задня підвіска – L;
- колісна база – 3800 мм;
- кабіна - Sleeper Cab;
- тип передачі – А/man.
MAN TGX 33.480 6X4 BB
Рисунок 1.2 – Габаритні розміри та зовнішній вигляд вантажного автомобіля
MAN TGX 33.480 6X4 BB
Загальні технічні характеристики вантажного автомобіля
MAN TGX 33.480 6X4 BB
Технічні дані:
− споряджена маса тягача 9 100 кг;
− повна маса автопоїзда 90 000 кг;
− повна маса тягача 33 000 кг: на задню 26 000 кг. на передню вісь 8000 кг.
Двигун D2676LF07: потужність 480 к.с. (353 кВт); норма токсичності
ЄВРО V; регульоване моторне гальмо; круїз контроль.
Трансмісія: коробка передач16-ти ступінчаста ZF16S253OD; колісна
формула 6Х4; карданний вал посилений для підвищених навантажень; передній
містVO-09 з прямою балкою; механізм відбору потужності,NH/4C f=1.17/1.40;
однодискове зчеплення DTE 430 посилене; задні мости HPD1382/HP1352 i=4.33.
Шасі: підвіска передня - параболічні ресори 8 т; шини 315/80 R 22.5;
амортизатори та стабілізатори поперечної стійкості всіх осей; підвіска задня
2х13 т; паливний бак 590 л (кришка із замком).
КрАЗ-6511С4
Рисунок 1.3 - Загальний вигляд і геометричні параметри КрАЗ-6511С4
Таблиця 1.1 - Характеристики автомобіля КрАЗ-6511С4
Вагові параметри і навантаження
Вантажопідйомність, кг 14200
Споряджена маса, кг 26000
Пасажиромісткість 3
Габаритні характеристики
Висота, мм 3260
Довжина, мм 10015
Ширина, мм 2600
Двигун
Тип Дизельний з турбонаддувом
Кількість і розташування циліндрів 6 – рядне
Потужність, кВт (к.с.) 390 (300)
Робочий об’єм, л 12
Відповідний екологічним нормам Euro 5
Рисунок 1.4 – Загальний вигляд SCANIA P380 B6X4hZ
Технічні характеристики SCANIA P380 B6X4hZ:
− самоскидний кузов WIELTON, Об `єм 16 м3;
− стінки сталь S700, товщина 6 мм;
− гідравліка HYVA Alfa;
− передній борт прямий, з козирком проти обсипання;
− тент синтетичний із лебідкою, на передньому борту;
− задній борт похилий, з примусовою фіксацією;
− Двигун: модель DC13 152; потужність 380 к.с.; екологічний стандарт
Euro 5; система упорскування палива PDE;
− Шасі: колісна формула 6х4; рама F958; максимально допустиме
навантаження на передній міст 9000 кг; вантажопідйомність 15 т; передня
підвіска 4x28, колісна база 3350 мм; задня підвіска 8x30/90.
Для подальших розрахунків обрано автомобіль з можливістю перевозити
максимальну вагу вантажу, тобто КрАЗ-6511С4. Обслуговування даного
транспортного засобу відрізняється більш низькою вартістю, що є значною
перевагою.
1.4 Вибір та обгрунтування вихідних даних проекту
Рухомий склад АТП складається з 80 вантажних автомобілів.
В Миколаївській області клімат помірно-континентальний.
Середньодобовий пробіг автомобіля Lсд=380 км.
Спосіб зберігання АТЗ - відкритий.
Рельєф місцевості - рівнинний (Р-1).
Категорія умов експлуатації ІІ, оскільки експлуатуються автомобільні
дороги з цементно-бетонним, прирівненими та асфальтобетонним покриттями в
приміській зоні, проїзні частини вулиць невеликих міст.
Вихідні дані наведено в табл. 1.2.
Таблиця 1.2 - Вихідні дані до кваліфікаційної роботи бакалавра
№ п/п Показник Значення
1 Число рухомого складу 80
2 Нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км 220000
3 Нормативна періодичність ТО-1, км 4000
4 Нормативна періодичність ТО-2, км 16000
5 Середньодобовий пробіг автомобіля, км 380
6 Кількість робочих днів підприємства 302
7 Кліматичний район помірно-
континентальний
8 Дільниця, що проектується Слюсарно-
механічна
9 Марка автомобіля КрАЗ-6511С4
2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ РОЗРАХУНОК АВТОТРАНСПОРТНОГО
ПІДПРИЄМСТВА
2.1 Розрахунок виробничої програми. Вибір і корегування
нормативної періодичності ТО і ресурсного пробігу
Періодичність ТО, ресурсний пробіг визначається за формулами:
L' = L(H )
ТО−1 ТО−1 ⋅ K1 ⋅ K3, (2.1)
L'ТО−1 = 4000 ⋅ 0,9 ⋅1 = 3600 км,
L' (H )
ТО−2 = LТО−2 ⋅ K1 ⋅ K3, (2.2)
L'
ТО−2 = 16000 ⋅ 0,9 ⋅1 = 14400 км,
де L(H )
ТО−2 – нормативна періодичність ТО-2, км; L(H )
ТО−1 – нормативна
періодичність ТО-1, км.
Ресурсний пробіг:
L = L( H )
рес рес ⋅ K1 ⋅ K 2 ⋅ K3 ; (2.3)
Lрес = 220000 ⋅ 0,9 ⋅1 ⋅1,1 = 217800 км;
де L(H )
pес – нормативний ресурсний пробіг автомобіля, км.
Виконуємо розрахунок виробничої програми АТП по кількості технічних
впливів.
2.1.1 Кількість технічних впливів за цикл
Число ТО-1 за цикл не включає ТО-2. Цикловий пробіг відповідає
ресурсному (Lц=LРес=217800 км) - число списань одного транспортного засобу
(ТЗ) за цикл пробігу дорівнює 1.
Періодичність виконання ЩО дорівнює середньодобовому пробігу.
Кількість ЩО за цикл визначається за формулою:
L
NЩO = рес ;
(2.4)
cд
де Lрес - пробіг до ресурсного пробігу, км.
cд - середньодобовий пробіг; NЩO - кількість ЩО за цикл.
217800
N = = 573;
ЩO
380
Кількість ТО-2 за цикл визначається за формулою:
L
N = рес 217800
= = 15;
2
L 14400 (2.5)
ТО−2
де N2 - кількість ТО-2 за цикл; LТО−2 - періодичність виконання ТО-2, км.
Кількість ТО-1 за цикл визначається за формулою:
L
N = рес 217800
− N = − 15 = 45;
1 2 (2.6)
L 3600
ТО−1
де LТО−1 – періодичність виконання ТО-1 за цикл.
Дані результатів розрахунків заносимо в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 - Кількість технічних обслуговувань на один АТЗ за цикл
Умовне позначення N КР N1 N 2 NЩO
Кількість 1 45 15 573
Пробіг ТЗ за рік відрізняється від пробігу за цикл. Для визначення числа ТО
за рік необхідно визначити розраховані значення за цикл. Для цього
використовуємо коефіцієнт переходу від циклу до року ηр.
Річне число ЩО, ТО-1, ТО-2 на один обліковий ТЗ складає:
NЩОР = NЩО ⋅ηР (2.7)
∑ NЩОР = NЩОР ⋅ ACП (2.8)
N1Р = N1 ⋅ηР … (2.9)
∑ N1Р = N1Р ⋅ ACП (2.10)
N 2 Р = N 2 ⋅ηР (2.11)
∑ N 2 Р = N 2 Р ⋅ ACП (2.12)
де АСП – облікова кількість ТЗ; ηР – відношення річного пробігу АТЗ Lр до
його пробігу:
L
η = Р
Р L (2.13)
рес
Річний пробіг ТЗ визначається за формулою:
LР = Д роб ⋅ lсд ⋅αТ (2.14)
де Дроб – кількість робочих днів АТП за рік; αТ – коефіцієнт технічної
готовності.
При розрахунку річного пробігу ТЗ використовується коефіцієнт технічної
готовності за цикл:
1
α =
T d (2.15)
1 + L TOiПO
cд 1000
де Lcд - середньодобовий пробіг автомобіля;
dТОіПР – тривалість простою на технічному обслуговуванні (ТО) та в ПР на
АТП на 1000 км пробігу [1, с.43, дод. Ж];
1
α = = 0,79
T 0,55
1 + 380
1000
L = 302 ⋅ 380 ⋅ 0,79 = 90982
Р км.
90982
η = = 0,42
Р
217800
N = 573 ⋅ 0,42 = 241
ЩОР
∑ N = 241 ⋅ 80 = 19280
ЩОР
N = 45 ⋅ 0,42 = 19
1Р
∑ N = 19 ⋅ 80 = 1520
1Р
N = 15 ⋅ 0,42 = 6
2 Р
∑ N = 6 ⋅ 80 = 480
2 Р
Дані розрахунків наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2 - Кількість технічних впливів за рік на один АТЗ та на весь парк
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по
автомобіль всьому АТП
NЩОР N1Р N2Р ∑NЩОР ∑N1Р ∑N2Р
241 19 6 19280 1520 480
2.1.2 Визначення діагностичних впливів на АТП
Діагностування буде виконуватись як окремий вид обслуговування.
Діагностування ТЗ можна поєднувати із ТО чи проводити на окремих постах. В
АТП передбачається два види діагностування ТЗ: Д1 та Д2.
«Діагностування Д1 призначено для визначення технічного стану систем і
вузлів АТЗ, агрегатів, що забезпечують безпеку руху. Д1 передбачається для ТЗ
при ТО-1, після ТО-2, при ПР. Кількість автомобілів, що діагностовано при ПР,
відповідно до норм проектування і статистичних даних, приймається 10 % від
ТО-1. Діагностування Д2 призначено для визначення потужнісних, економічних
показників автомобіля» [1].
Кількість діагностування Д1 на весь АТП за рік визначаються за формулою:
∑ N = 1,1∑ N + ∑ N = 1,1 ⋅1520 + 480 = 2152
Д 1Р 1Р 2 Р (2.16)
де ∑ N Д 1Р - кількість Д1 на весь парк за рік.
Кількість діагностування Д2 на весь парк за рік визначаються за формулою:
∑ N = 1,2∑ N = 1,2 ⋅ 480 = 576
Д 2 Р 2 Р (2.17)
де ∑ N Д 2 Р - кількість діагностувань Д2 на весь парк за рік; 1,2 – коефіцієнт,
що враховує число АТЗ, що діагностовано при ПР.
Кількість АТЗ, що направляються на Д2 при ПР, прийнято 20 % від річної
програми ТО-2:
20
∑ N = ∑ N ⋅ = 576 ⋅ 0,2 = 115
Д2 ПР Р Д 2 Р (2.18)
100
2.1.3 Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів
Добова виробнича програма - критерій вибору методу організації ТО. Вона
служить вихідним показником для розрахунку числа ліній ТО та постів.
По видах Д1, Д2 та ТО-1, ТО-2, ЩО добову виробничу програму Niд можна
визначити за формулою:
∑ N
N iР
iд = ,
Д (2.19)
роб .Рi
де Σ NiР – річна програма по кожному виду ТО або діагностування окремо.
19280
N = = 64
ЩО Д
302
1520
N = = 5
ТО−1 Д
302
480
N = = 1,59 = 2
ТО−2 Д
302
2152
N = = 8
Д 1 Д
302
576
N = = 1,9 ≈ 2
Д 2 Д
302
2.2 Планування виробничого корпусу
2.2.1 Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів
«Критерієм вибору методу ТО є добова виробнича програма по виду
обслуговування однотипних АТЗ. Д-1 залежно від добової програми й методу
проведення ТО-1 можна організувати на окремих постах, або разом з ТО-1» [1].
«Якщо ТО-1 проводиться на універсальних постах, то діагностування Д-1
доцільно організовувати на окремому виділеному пості. Місце розташування
повинно забезпечити зручний заїзд АТЗ з різних виробничих зон» [1].
Розрахункова трудомісткість tЩО визначається за формулою:
t
н
ЩO = tЩO ⋅K4 ⋅KM , люд.год (2.20)
де К4=1,19 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно
сумісного РС, розмір АТП [1, с.42, дод. Е];
t н
ЩO – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год. [1, с.43, дод. Л];
КМ=1–М/100 – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості за рахунок
механізації робіт ЩО (0,35...0,75).
tЩO = 0,8 ⋅1,19 ⋅0,5 = 0,48люд.год
Нормативна скорегована трудомісткість ТО-1 та ТО-2 для АТЗ
проектованого АТП визначається за формулою:
н
tі = tі ⋅K2 ⋅K4 , люд.год (2.21)
де t н
і – нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2, люд.год. [1, с.45, дод. Л].
tТО−1 = 20,5 ⋅1,0 ⋅1,19 = 24,4люд.год
tТО−2 = 80 ⋅1,0 ⋅1,19 = 95,2люд.год
Питома нормативна трудомісткість ПР коригується за формулою,
люд.год/1000км:
t н
ПР = tПР ⋅K1 ⋅K2 ⋅K3 ⋅K4 ⋅K5, люд.год (2.22)
де t н
ПР – нормативна трудомісткість ПР, люд.год. [1, с.45, дод. Л];
К1, К2, К3, К4, К5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації
ТЗ, модифікацію ТЗ, природно-кліматичні умови експлуатації ТЗ, кількість
одиниць технологічно сумісного ТЗ, способу зберігання ТЗ [1, с.41, дод. Е].
tПР =16 ⋅1,1⋅1,0 ⋅0,9 ⋅1,19 ⋅1,0 =18,85люд.год
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1 визначається
за формулою:
tд−1 = 0,25 ⋅ tТО−1 = 0,25 ⋅24,4 = 6,1люд.год (2.23)
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2 визначається за формулою:
tд−2 = (0,1...0,2) ⋅ tТО−2 = 0,2 ⋅95,2 =19,04люд.год (2.24)
Трудомісткість сезонного обслуговування (СО) визначається за формулою:
t δ 20
СО = ⋅ tТО−2 = ⋅95,2 =19,04люд.год (2.25)
100 100
де δ – частка робіт СО, що залежить від трудомісткості ТО-2, % (50% - для
холодного, жаркого районів; 30% - для жаркого, холодного районів, 20% - для
інших районів).
2.2.2 Розрахунок річного об'єму робіт по технічному обслуговуванню і
ремонту рухомого складу
Річний об'єм робіт ТО і ПР, люд.год.:
ТЩО.Р = ∑NЩО.Р ⋅ tЩО =19280 ⋅0,48 = 9254 люд.год. (2.26)
Т1.Р = ∑N1.Р ⋅ tТО−1 =1520 ⋅24,4 = 37088 люд.год. (2.27)
Т2.Р = ∑N2.Р ⋅ tТО−2 = 480 ⋅95,2 = 45696 люд.год. (2.28)
Тд−1.Р = ∑Nд1Р ⋅ tд−1 = 2152 ⋅6,1=13127 люд.год. (2.29)
Тд−2.Р = ∑Nд2.Р ⋅ tд−2 = 576 ⋅19,04 =10967 люд.год. (2.30)
Lp ⋅ A
Т nр ⋅ tпр 90982 ⋅80 ⋅18,85
ПР.Р = = =137200 люд.год. (2.31)
1000 1000
Об'єм робіт СО за рік в цілому по парку, люд.год:
ТСО.Р = 2Апр ⋅КСО ⋅ tТО−2 = 2 ⋅80 ⋅0,2 ⋅95,2 = 3046,4люд.год. (2.32)
де КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2;
Апр – кількість приведених автомобілів кожної групи АТЗ.
2.2.3 Розрахунок зон ТО і ПР
«При розрахунку зон ТО, ПР вибирається метод обслуговування, режим
роботи зони. Визначається кількість постів, потокових ліній. Режим роботи зон
ТО, ПР приймаємо залежно від режиму роботи ТЗ. Роботи ПР, ТО-2
виконуються під час роботи АТЗ на лініях, ТО-1, ЩО - в міжзмінний час» [1].
«Метод ТО визначається шляхом порівняння ритму виробництва R та такту
поста τ: якщо такт поста більший 3R для ТО-1, 2R для ЩО, 4R для ТО-2 -
можливе використання потокового методу виробництва. При невиконанні даної
умови необхідно проектувати для проведення ТО універсальні пости» [1].
Ритм виробництва визначається за формулою:
R 60 ⋅T
= зм ⋅Сзм
i , (2.33)
Ni.д
де Тзм – тривалість зміни (8 год.); Ni.д – добова виробнича програма
розділена по кожному виду ТО.
Ритм поста ТО-1, ТО-2, ЩО:
R 60 ⋅8 ⋅1
ЩО = = 8
64
R 60 ⋅8 ⋅1
ТО−1 = = 96
5
R 60 ⋅8 ⋅1
ТО−2 = = 240
2
Такт поста i-ї зони:
τ 60 ⋅ t
= i
i + tПЕР , (2.34)
РП
де tПЕР – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці його
на пост та з'їзд з поста, (1-3 хв.); ti – трудомісткість робіт даного виду
обслуговування, що виконується на посту, люд.год.; РП – число робітників, що
одночасно працюють на посту.
τ 60 ⋅0,48
ЩО = + 2 = 8
5
τ 60 ⋅24,4
ТО−1 = + 2 =185
8
τ 60 ⋅95,2
ТО−2 = + 2 = 716
8
Кількість постів:
Х τ 2
2 = , (2.35)
R2 ⋅η2
де η2 – коефіцієнт використання робочого часу поста (η2=0,85…0,9), що
враховує велику трудомісткість ТО-2, та можливе збільшення часу простою ТЗ
на посту за рахунок проведення додаткових робіт по усуненню несправностей.
Х 8
ЩО = ≈1
8 ⋅0,9
Х 185
ТО−1 = ≈ 2
96 ⋅0,9
Х 716
ТО−2 = = 3,31≈ 4
240 ⋅0,9
Кількість постів ЩО, ТО-1, ТО-2, Д2, Д1 визначається:
X T
= i.P ⋅Kн
i (2.36)
Д рп ⋅п ⋅ tзм ⋅РП ⋅Квик
де Ti.P - річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах,
люд.год.; K н - коефіцієнт нерівномірності завантаження [1, с.63]; n – кількість
змін роботи на добу; tзм - тривалість зміни; K вик - коефіцієнт використання
робочого часу поста (0,8-0,9).
X 9254 ⋅1,1
ЩО = ≈1
302 ⋅1⋅8 ⋅5 ⋅0,9
X 37088 ⋅1,1
ТО−1 = = 2,35 ≈ 3
302 ⋅1⋅8 ⋅8 ⋅0,9
X 45696 ⋅1,1
ТО−2 = = 2,89 ≈ 3
302 ⋅1⋅8 ⋅8 ⋅0,9
X 13127 ⋅1,1
Д −1 = ≈1
302 ⋅1⋅8 ⋅6 ⋅0,9
X 10967 ⋅1,1
Д −2 = ≈1
302 ⋅1⋅8 ⋅6 ⋅0,9
Приймаємо: XТО−1 = 3 , XТО−2 = 3 , X Д −1 =1, X Д −2 =1 .
2.2.4 Розрахунок зони поточного ремонту
Роботи по ПР проводяться на спеціалізованих або універсальних постах.
Загальна кількість постів ПР визначається за формулою:
X T
= ПР ⋅ϕ
i (2.37)
Д рп ⋅п ⋅ tзм ⋅Р ⋅ηп
де TПР – річний об'єм робіт, виконуваний на постах ПР, люд.год;
ϕ - коефіцієнт нерівномірності надходження АТЗ на пости (ϕ=1,2…1,5);
Р – число робітників на посту;
ηп – коефіцієнт використовування робочого часу поста (ηп=0,75…0,9)
X 137200 ⋅1,2
ПР = = 7,57 ≈ 8
302 ⋅1⋅8 ⋅10 ⋅0,9
2.2.5 Визначення сумарного річного об'єму робіт ТО і ПР рухомого
складу
Сумарний річний об'єм робіт ТО, ПР рухомого складу:
T = ТЩО.Р +Т1.Р +Т 2.Р +Тд−1. р +Тд−2. р +ТСО.Р +Т ПР.Р (2.38)
= 9254 + 37088+ 45696 +13127 +10967 + 3046 +137200 = 256378
де TЩО.Р , T1.Р , T2.Р , Tд−1.Р , Tд−2.Р TСО.Р ., TПР.Р – річні об'єми робіт відповідно ЩО,
ТО-1, ТО-2, Д1, Д2, СО, ПР, люд.год.
2.2.6 Визначення річного об'єму робіт по самообслуговуванню
підприємства
Річний об'єм робіт по СО АТП встановлюється в процентному відношенні
від річного об'єму ТО та ПР рухомого складу (20%).
Роботи по СО підприємства розподіляються по видах згідно табл. 2.3.
Таблиця 2.3 - Приблизний розподіл робіт по СО
Види робіт Співвідношення, % люд. год.
Електротехнічні 25 64095
Слюсарні 16 41021
Механічні 10 25638
Зварювальні 4 10255
Ковальські 2 5128
Мідницькі 1 2564
Жестяницькі 4 10255
Трубопровідні 22 56403
Ремонтно-будівельні 16 41021
Всього 100 256378
2.2.7 Розподіл об'ємів робіт ТО, ПР і самообслуговування підприємства
між виробничими зонами, дільницями та відділеннями
«Об'єми робіт розподіляються по структурних підрозділах АТП відповідно
до технологічних та організаційних ознак. ЩO (прибирально-мийні роботи) і
ТО-1 виконуються на постах чи потокових лініях. ТО-2 виконуються частково на
постах, або лініях зони (80 % від загального об'єму робіт), частково на ділянках
(20 %). Об'єми робіт, що виконуються на ділянках, рівномірно розподіляється
між акумуляторним, електротехнічним, шиномонтажним і ділянкою по ремонту
приладів системи живлення» [1].
Роботи сезонного обслуговування виконуються разом з роботами ТО-2.
Роботи по ПР виконуються на постах зони ПР і на ділянках.
Таблиця 2.4 - Розподіл об'ємів робіт по структурних підрозділах
Структурний підрозділ люд.год.
- зона ЩО: 9254
- зона ТО-1: 37088
- зона ТО-2: 45696
- зона ПР: 137200
2.2.8 Розрахунок кількості працівників
При визначенні кількості робітників визначається технологічно необхідна Рт
та штатна Рш кількість робітників. Розрахунок виконується окремо для кожної
зони та дільниці.
Технологічно необхідна кількість виробничих працівників визначається за
формулою:
РТ = Тi.Р ФМ , (2.39)
де Тi.Р – річна трудомісткість робіт i-ї дільниці, люд.год;
ФМ=2070 – річний фонд часу робочого місця, год.
Штатна кількість працівників визначається за формулою:
РШ = Тi.Р ФР , (2.40)
де ФР – річний фонд часу штатного працівника (ФР=1610 – для шкідливих
виробництв, ФР=1820…1840 – для нормальних умов праці), год.
Результати розрахунків наведено в табл. 2.5
Таблиця 2.5 - Розрахунок чисельності виробничих робітників
Прийнята кількість
технологічно Кількість
№ Назва зон і дільниць по змінах Річний
Σ
1 2
Зони ТО і ПР
1 ЩО 9254 4,47 5 5 1860 4,98 5
2 Зона ТО-1 37088 17,92 18 18 1840 20,16 21
3 Зона ТО-2 45696 22,08 22 22 1840 24,83 25
4 Д-1 13127 6,34 7 7 1840 7,13 7
5 Д-2 10967 5,30 6 6 1840 5,96 6
6 Зона ПР (пости) 41160 19,88 20 10 10 1840 22,37 23
7 Всього 157292 78 68 10 87
Виробничі дільниці
8 Агрегатні 17836 8,62 9 9 - 1840 9,69 10
9 Ремонт приладів
систем живлення 991 0,48 1 1 - 1820 0,54 1
10 Слюсарно-
механічні 19817 9,57 10 10 - 1840 10,77 11
11 Електротехнічні 3963 1,91 2 2 1840 2,15 3
12 Акумуляторні 3963 1,91 2 2 - 1820 2,18 3
13 Шиномонтажні 1982 0,96 1 1 - 1820 1,09 1
14 Вулканізаційні 5945 2,87 3 3 1820 3,27 4
15 Ковальсько-ресорні 3963 1,91 2 2 - 1820 2,18 3
16 Мідницькі 1982 0,96 1 1 - 1820 1,09 1
17 Жерстяницькі 2973 1,44 2 2 - 1840 1,62 2
18 Зварювальні 4954 2,39 3 3 - 1820 2,72 3
19 Оббивні 11890 5,74 6 6 - 1820 6,53 7
20 Фарбувальні 17836 8,62 9 9 - 1820 9,80 10
Разом 99086 51 51 59
Всього 256378 129 119 10 146
2.2.9 Розрахунок площ приміщень
Площі зон при обслуговуванні та ремонті ТЗ визначається за формулою:
FЗ = fa X П КП , (2.41)
де fа=8⋅2,55=20,4 – площа, яку займає автомобіль за габаритними розмірами,
Річний обсяг
робіт в зоні або на
дільниці, люд.-
год.
Розрахована
кількість
Розрах
Прийм.
м2; ХП – кількість постів, що розміщені в зоні; КП – коефіцієнт густини
розстановки [1, с.26].
FЗЩО = 20,4 ⋅1⋅4 = 81,6 м2
FТО−1 = 20,4 ⋅3 ⋅4 = 244,8 м2
F 2
ТО−2 = 20,4 ⋅3 ⋅4 = 244,8 м
F 2
ЗПР = 20,4 ⋅8 ⋅4 = 652,8 м
FД −1 = 20,4 ⋅1⋅4 = 81,6 м2
FД −2 = 20,4 ⋅1⋅4 = 81,6 м2
2.2.10 Площі робочих дільниць і відділень
«Площі ділянок розраховують за площею приміщення, що займається
устаткуванням та коефіцієнтом густини його розташування» [1].
Площа слюсарно-механічної дільниці:
Fy = fсумКП′ (2.42)
де К’П – коефіцієнт густини розташування устаткування [1, с.26]; fсум –
сумарна площа горизонтальних проекцій за габаритними розмірами
устаткування, f =30,5 м2
сум .
Fy = 25,5 ⋅4 =102 м2
Площа дільниць за питомими показниками площі на одного працівника:
FД = f р + f '
p ⋅ (n −1) (2.43)
де fр - питома площа на першого робітника [2, с.34, дод. К3].
f ’
р – питома площа на кожного наступного робітника [2, с.34, дод. К3];
n – кількість робітників;
Якщо на виробничих дільницях передбачаються пости з АТЗ, то до площі
дільниці додається площа АТЗ в плані:
FД = f р + f '
p ⋅ (n −1) + fa ⋅Kп (2.44)
Таблиця 2.7 - Розрахунок площі зон і дільниць
№ Назва дільниці
1 Агрегатна 9 22 14 134 25,89 4 103,56 134
2 Ремонт приладів
систем живлення 1 14 8 14 2,04 4 8,16 14
3 Слюсарно-механічна 10 18 12 126 25,50 4 102 120
4 Електротехнічна 2 15 9 24 7,18 4 28,72 30
5 Акумуляторна 2 21 15 36 5,50 4 22 22
6 Шиномонтажна 1 18 15 18 6,94 4 27,76 28
7 Вулканізаційна 3 12 6 24 8,20 4 32,8 32
8 Ковальсько-ресорна 2 21 5 26 12,36 4 49,44 50
9 Мідницька 1 15 9 15 7,02 4 28,08 28
10 Жерстяницька 2 18 12 30 4,02 4 16,08 30
11 Зварювальна 3 15 9 33 4,08 4 16,32 33
12 Оббивна 6 18 5 63 5,20 4 20,8 60
13 Малярна 9 24 18 188 30,50 4,0 122 150
732 731
2.2.11 Розрахунок площ складських приміщень
Розрахунок площ складських приміщень визначається за формулою:
L ⋅ A ⋅ f
F = p u num
ск 6 ⋅K pc ⋅K ⋅K
10 p різ (2.45)
К-ть працівників
Питома площа на
першого
працівника, м2
Питома площа на
наступних
робітників, м2
Розрахункове
значення, м2
Площа
устаткування в
плані, м2
Коефіцієнт густини
розстановки
устаткування
Розрахункова
площа по
устаткуванню, м2
Прийнята
де f num - питома площа складу на 1 млн. км. пробігу, м2 [2, дод. К];
Lp - річний пробіг автомобіля;
K p - коефіцієнт, що враховує кількість АТЗ;
K pc - коефіцієнт, що враховує тип рухомого складу;
K різ - коефіцієнт, що враховує різномарочність рухомого складу.
Склад запасних частин:
F 90982 ⋅80 ⋅3,5
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 30 м2
10
Склад агрегатів:
F 90982 ⋅80 ⋅5,5 2
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 48 м
10
Склад матеріалів:
F 90982 ⋅80 ⋅3,0
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 26 м2
10
Склад шин:
F 90982 ⋅80 ⋅2,3
ск = м2
106 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 20
Склад мастильних матеріалів:
F 90982 ⋅80 ⋅3,5
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 30 м2
10
Склад лакофарбових матеріалів:
F 90982 ⋅80 ⋅1
ск = ⋅1⋅1,19 ⋅1= 9 м2
106
Склад хімікатів:
F 90982 ⋅80 ⋅0,25
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 2 м2
10
Склад інструментів:
F 90982 ⋅80 ⋅0,25
ск = 6 ⋅1⋅1,19 ⋅1= 2 м2
10
Проміжний склад – 15…20% від складу запасних частин та агрегатів
Fск = 0,2(30 + 48) =16 м2
∑Fcк = 30 + 48+ 26 + 20 + 30 + 9 + 2 + 2 +16 =183 м2
2.2.12 Розрахунок зони зберігання рухомого складу
Fзб = fа ⋅ Азб ⋅Кп (2.46)
де fа - площа, яку займає автомобіль у плані, м2; Fзб - зона зберігання
рухомого складу; Азб - кількість місць зберігання; Кп - коефіцієнт щільності
розміщення автомобілів (2,5…3,0).
Fзб = 20,4 ⋅80 ⋅3 = 4896 м2
2.2.13 Розрахунок загальної площі головного виробничого корпусу
Після розрахунку складових частин головного виробничого корпусу (ГВК)
необхідно визначити його загальну площу для подальшого планування і
викреслювання.
FГВК = (1,10...1,15)(Fщо + F1 + F2 + FД1 + FД 2 + Fпр + Fд + Fск + Fдоп + Fo ) (2.47)
де FЩО – площа зони ЩО, м2;
F1, F2, FД1, FД2, FПР, Fд - відповідно площі зон ТО-1, ТО-2, Д-1, Д2, ПР і
дільниць м2; Fск – загальна площа складів, м2;
Fо – площа зон очікування, м2.
F 60 ⋅ t
Оі =
і + tn (2.48)
Р
де t і - нормативна скорегована трудомісткість і-го виду робіт.
F 60 ⋅ tТО−1 t 60 ⋅24,4 2
ОТО−1 = + = + 2 =185 м
Р n 8
tn = 2
F 60 ⋅ tТО−2 60 ⋅95,2 2
ОТО−2 = + tn = + 2 = 636 м
Р 9
F 60 ⋅ tПР
О ПР = + t 60 ⋅18,85
n = + 2 =128 м2
Р 9
FО Д−1 = 0,25 ⋅ tТО−1 = 0,25 ⋅24,4 = 6 м2 (2.49)
FО Д−2 = 0,25 ⋅ tТО−2 = 0,25 ⋅95,2 = 24 м2 (2.50)
F0 =185+ 636+128+ 6+ 24 = 979 м2
FГВК =1,1⋅ (81,6+81,6+ 244,8+ 244,8+ 652,8+81,6+ 731+183+14+ 979) = 3627 м2
2.2.14 Генеральне планування автотранспортного підприємства
Необхідна площа ділянки:
10−2 ⋅ (F + F
F ГВК доп + Fзб )
діл = , га (2.51)
k з
де Fдоп - площа забудови допоміжними будівлями, м2; FГВК - площа забудови
виробничо-складськими приміщеннями, Fділ – необхідна площа ділянки, га; м2;
Fзб - площа відкритих зон для зберігання РС, м2; k3 - щільність забудови
території, %.
10−2
F ⋅ (3627 +14 + 4896)
діл = =1,9га
45
2.2.15 Розрахунок стін і колон для виробничого корпусу
Колони одноповерхових і багатоповерхових будівель і споруд виготовляють
на заводах будівельних конструкцій із збірного залізобетону. Вони уніфіковані,
мають квадратний, прямокутний або двогілчастий переріз [1].
При проектуванні будівель чи споруд рекомендується використовувати
залізобетонні колони прямокутного перетину розміром 400х400, 500х600, і
600х600 мм залежно від їхнього прольоту, кроку і висоти [1].
Для виробничого корпусу обираю колони 400х400 та висотою 7,4 м.
Розробляючи виробничі будівлі АТП доцільно використовувати збірні
залізобетонні попередньонапружені конструкції покриття: балки, прольотом
12 м, будівельні ферми прольотом 12, 18, 24 м [1].
Несучі стіни безкаркасних промислових будівель роблять із силікатної, або
червоної цегли, а іноді з природних або бетонних каменів, товщиною 510 мм (в 2
цеглини). Роздільні перегородки застосовують для поділу приміщень із різними
технологічними або виробничими процесами. Їх роблять суцільними на всю
висоту цеху, повністю ізолюючи суміжні приміщення від проходження пилу,
шуму, тепла, вологи, газів і інших виділень. Розділові перегородки виконують із
цегли товщиною 100-125 мм [1].
Для прорізів воріт в автотранспортних підприємствах рекомендується
приймати розміри прорізів 3х3; 3,6х3,0; 4х3; 4х3,6; 4х4,2 м. Приймаємо 4х4,2 м.
Розміри віконних прорізів повинні бути кратними за висотою 600 мм, за
шириною 1000 мм [1].
2.3 Проектування слюсарно-механічної дільниці
2.3.1 Призначення слюсарно-механічної дільниці
В слюсарно-механічній дільниці виконують підготовку поверхонь деталей
до подальшої обробки, їх відновлення механічною обробкою та виготовлення
нових деталей. Деталі, які необхідно обробити, поступають на дільницю з інших
дільниць згідно технологічних маршрутів. Після механічної обробки деталі
направляються на інші дільниці.
До основних робіт, що виконуються на слюсарно-механічній дільниці
належать фрезерні, токарні, стругальні, шліфувальні та слюсарні.
Токарна обробка виконується при обточуванні конусних, фасонних,
зовнішніх циліндричних, поверхонь валів, осей, пальців, тощо; прорізанні
канавок, розточуванні отворів, нарізанні різьб, свердлінні отворів, виготовленні
болтів, шпильок, гвинтів, шайб тощо.
Шліфувальні роботи виконуються при чистовій обробці зовнішніх,
внутрішніх циліндричних та плоских поверхонь, заточуванні різального
інструменту.
Слюсарні роботи включають в себе зенкерування, свердління, цекування та
розгортання отворів; притирання після механічної обробки; розмічення деталей
перед механічною обробкою, нарізання різі; підготовку деталей до зварювання
та їх обробка після зварювання та інші роботи.
Стругальні та фрезерні роботи виконуються при обробці опор головок
блоків циліндрів, кронштейнів, прорізанні канавок у осях, валах, пальцях
шпоночних пазів.
Деталі перед обробкою у слюсарно-механічній дільниці повинні бути
очищенні від забруднень. У дільниці виконується дефектування деталей,
визначається метод відновлення під номінальний чи ремонтний розміри,
послідовність обробки. Обробку деталей виконують згідно технологічного
процесу.
2.3.2 Вибір основного обладнання слюсарно-механічної дільниці
Перелік обладнання слюсарно-механічної дільниці наведено в табл. 2.8.
Таблиця 2.8 – Перелік обладнання слюсарно-механічної дільниці
№
п/п Назва обладнання Кількість Тип, модель
1 Верстат універсально-фрезерний 1 6П80Г
2 Слюсарний верстат 4 2280
3 Гідравлічний прес 1 2135ГАРО
4 Шафа інструментальна 4 2246
5 Вертикально-свердлильний верстат 1 2А135
6 Шафа інструментальна 2 2246
7 Ящик для піску 1 2307
8 Ванна для миття деталей 1 2239
9 Плита провірочна 1 ОСТ 20149
10 Верстат токарно-гвинторізний 1 16ТОЗА
11 Ящик для обтирочних матеріалів 1 2249
12 Верстат заточний двосторонній 1 332А
13 Стелаж секційний 1 2247
14 Стіл із пристроєм для випресовування цапф 1
15 Стелаж поличковий 1 2242
16 Верстак консольно-фрезерний 1 6Р11
17 Візок з гідравлічним підйомником 1
18 Верстак слюсарний з лещатами 1
3 КОНСТРУКТОРСЬКА ЧАСТИНА
3.1 Аналіз існуючих конструкцій
Пристрій відноситься до пересувних візків з важелем і платформою для
підняття вантажів різних типів та розмірів.
Порівняльний аналіз виявлених аналогів.
Візок з гідравлічним підйомником
1 – ручка керування; 2 – силовий шток; 3 – гідравлічний блок;
4 – рама; 5 – вантажна платформа
Рисунок 3.1 – Візок з гідравлічним підйомником
Візок складається з поворотної рами на коліщатах, пов’язаний за допомогою
штоку з плунжерним насосом, корпус якого жорстко пов'язаний з рамою візка.
Шток великого діаметру розташований усередині гідроциліндра,
закріпленого на корпусі, а плунжер меншого діаметру, що являється насосом,
для гідроциліндру, закріплений під важелем та підпружинений.
На поворотній рамі в пазу розміщена шарова опора з насаженим на неї
кронштейном, цей кронштейн жорстко зв’язаний з вантажною платформою.
Візок з гідравлічним підйомником
Рисунок 3.2 – Візок з гідравлічним підйомником CAT CBF - 25
Цей візок, відрізняється тим, що з метою поліпшення зручності
експлуатації, він забезпечений рамою, за допомогою якої гідроциліндр має змогу
змінювати дорожній просвіт візка, та рульовим механізмом на шаровій опорі, що
дає змогу значно покращити прохідність та маневреність даного візка.
3.2 Опис і принцип дії прототипу
Візок складається з рами, до якої прикріплені 4 колеса, та поворотної рами
до якої закріплені ще 2 колеса більшого діаметру які обертаються навколо своєї
осі, що дозволяє легко підводити візок до місця роботи. Підйомний механізм
складається з підйомного гідроциліндру, який кріпиться до рами,
регулювального механізму важільного типу, який здатний регулювати висоту
вантажної платформи. Платформа, за допомогою болтових з’єднань сполучена
підрамником.
Таблиця 3.1 – Опис пристосування
Тип візка Пересувний, з гідравлічним
підйомником
Вантажопідйомність, кг 1250
Привід Одноплунжерний насос з
ручним приводом
Мінімальна висота вил, мм 85
Максимальна висота вил, мм 200
Кількість рідини, що заливається в систему, л 2,8
Вага, кг 65
3.3 Розрахунок приводу
Для даного пристосування в якості силового пристрою згідно з прототипом
вибраний гідравлічний привід, що складається з силового гідроциліндра,
сполученого шлангом з ручним гідронасосом.
Гідроциліндр є простим гідродвигуном, який застосовується в якості
виконавчого механізму гідроприводу.
Для стенду вибраний поршневий гідроциліндр односторонньої дії. У
гідроциліндрі односторонньої дії, рух вихідної ланки під дією потоку робочої
рідини здійснюється тільки в одному напрямі. Рух у зворотному напрямі
відбувається під дією зовнішньої сили.
Рисунок 3.3 – Гідроциліндр
Габаритні розміри гідроциліндра вибираються згідно з умови
компонування, тиску в гідросистемі, зусилля, що розвиваються штоком.
Тиск в гідросистемі Р відповідає 1 МПа, сила штоку F= 25000 Н заздалегідь
взято по прототипу.
Габаритні розміри гідроциліндра відповідно до рис. 3.1 будуть рівні:
D=65мм; d=32мм; D1=85мм; d1=М18х1,5; d2=25мм; b=16мм; rmax=30мм;
lmin=30 мм.
Виходячи з D і d вибраний хід штока l рівний 140 мм.
Визначення дійсного тиску робочої рідини в гідроприводі P, МПа:
����′ = 4 ∙ ����ш/���� ∙ ����2
25000
���� = 4 ∙ 2
3,14 ∙ 6,5 = 9,74 = 10 МПа
Визначення витрати робочої рідини для гідроциліндра при подачі робочої
рідини в поршневу порожнину ����1, (л/хв.):
����1 = 4,71 ∙ ���� 2
���� ∙ ���� /��������,
де �������� - швидкість поршня по прототипу, = 0,0012 м/с;
�������� - обємний коефіцієнт корисної дії, ��������=1 для гідроциліндрів з
ущільненням.
6,52
����1 = 4,71 ∙ 0,0012 ∙ 1 = 0,238 л/хв
3.4 Розрахунок ручного насоса
Принцип дії ручного гідронасоса.
Згідно рис. 3.1, при включеному режимі підйому на рукоятці, за допомогою
гойдання важеля вниз плунжер робочого насоса пересовується і в порожнині
циліндра виникає тиск. Оскільки резервуар робочої рідини пов'язаний з
атмосферою, тиск рідини в ньому долає силу стискування пружини
всмоктуючого клапана і рідина поступатиме в порожнину циліндра.
Для повернення штока в початкове положення, відкривають перепускний
клапан. Прикладаючи на шток зовнішнє навантаження, рідина з гідроциліндра
перетікатиме в резервуар. Регулювання прикладання зовнішньої сили
здійснюється зміною прохідного перерізу отвору перепускного клапана.
Розрахунок ручного гідронасоса.
Зусилля на плунжері ����пл визначається за формулою, Н:
����2
����пл = ����′ ∙ (���� ∙ 4 )
де d – діаметр плунжера, d=10 мм.
102
����пл = 24 ∙ �3,14 ∙ � = 1884 Н
4
Зусилля на рукоятці ����Р, Н, необхідне для створення на плунжері зусилля ����пл
визначається за формулою:
�������� = (���� 2
ш ∙ ���� ∙ ����)/(����2 ∙ ��������) ∙ ����
де D – діаметр поршня гідроциліндра, мм;
�������� – робоче плече рукоятки, ��������=500…800 мм. Прийнято ��������=600 мм;
���� - коротке плече рукоятки, ����=0,05 м.
���� - коефіцієнт корисної дії гідронасоса ����=0,8
25000 ∙ 102 ∙ 0,05 ∙ 600
�������� = 652 ∙ 600 ∙ 0,8 = 29,58 Н
Зусилля �������� повинно бути не більшим 400 Н. Зусилля виконується.
Розрахунок пальця шарнірного з’єднання важеля і штока гідроциліндра на
зріз.
Початкові дані: діаметр пальця d=25 мм.; товщина кронштейна ����2=16 мм.;
товщина стінок провушин b=16 мм.
Допустима напруга на зріз визначається за формулою [����], МПа:
[����]=0,25∙ ����
Матеріал пальця Сталь 40Х поліпшена ГОСТ 1050-88 ����=610 МПа, твердість
поверхні і серцевини 248НВ: [����] = 0.25 ∙ 650 = 215 МПа
Умова міцності пальця по напрузі зрізу ���� , МПа:
����
���� = ���� /( ) ∙ ����2ш 4 ∙ ����
де і – число площин зрізу.
3.14
[����] = 25000/( 4 ) ∙ 25 ∙ 2 = 200,1 Н/мм
215>200,1 – умова виконується
4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
4.1 Технологічне планування виробничих зон і земельних ділянок
Монтаж обладнання та організація робітників здійснюється у відповідності
БНіП 8.01.08.-88. Всі вимоги БНіП в АТП виконані. Підлога задовольняє вимоги
БНіП "Норми проектування підлог", не загоряється, має малу теплопровідність.
Висота приміщення в АТП над рівнем підлоги 5,5 м, вільна площа на одного
робітника, що не зайнята обладнанням, дорівнює 10 м. Стеля, внутрішні
конструкції, стіни приміщень, загорожа має звукопоглинаюче облицювання,
пофарбоване у світлі тони з використанням титанових білил.
Кольорове оформлення приміщення виконано з урахуванням коефіцієнта
відбиття (не більше 0,4) згідно з "Наказами по проектуванню промислових
підприємств"- БНіП 181-70 Держбуду України.
Поглинання парів забезпечено систематичним прибиранням поверхонь
вологим методом. Внутрішнє обладнання дільниць АТП виключає можливість
появи пилюки. Приміщення повинно своєчасно очищатися від відходів АТП,
горючого сміття. Термін очищення встановлюється згідно вимог ПТЕ,
технологічних регламентів.
Забороняється знижувати вогнестійкість будівельних конструкцій АТП,
зменшувати кількість евакуаційних виходів та порушуючи вимоги будівельних
норм та правил (ДБН).
Забороняється виконувати перепланування АТП без попереднього
розроблення проекту, без погодження з органами державного пожежного
нагляду.
Технологічне планування земельних ділянок АТП, зон, постів, виробничого
інвентарю, зберігання технологічного устаткування, автомобіле-місць,
устаткування є технічною документацією АТП, за якою монтується та
розставляється устаткування.
Найповніше вимоги до планувальних рішень зон АТП ТО, ПР та Д1, Д2
викладено у СНиП 2.09.02-85 [12] , ОНТП-01-91 [1] та спеціальної літератури[4].
Технологічне планування АТП виконується з врахуванням наступних
положень:
- планування зон АТП повинно здійснюватися на основі даних, отриманих
при розрахунку площ місць;
- робочі зони не повинні перетинатися з шляхами руху АТЗ;
- розташування технологічного устаткування, оснастки повинно
виконуватися відповідно схем технологічного процесу, з дотриманням норм
відстаней між елементами будинку, обладнання;
- при розстановці обладнання потрібно забезпечити вільні шляхи
транспортування;
- технологічне обладнання на плані позначається позиціями, перелік яких
наводиться над штампом в специфікації;
- на плануванні АТП вказуються відстані між ними, будівельні вісі,
габаритні розміри зон, прив'язки оснащення до елементів конструкцій корпусу,
будівельних вісей, робочих місць, споживачі води та стиснутого повітря,
електроенергії та ін.;
- технологічне обладнання зображується умовним контуром, де вказується
номер за специфікацією до креслення.
На входах у приміщення АТП виробничого, складського призначення
вивішуються таблички з позначенням категорії пожежної, вибухопожежної
небезпеки згідно НАПБ Б.03.002.-2007 «Норми визначення категорій приміщень,
будинків, зовнішніх установ за вибухопожежною та пожежною небезпекою» та
класу зон згідно ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок.
Електрообладнання».
На шляхах евакуації робітників має утримуватись в справному стані
аварійне та робоче освітлення. Необхідно встановити покажчики виходів згідно
державних стандартів.
У виробничих та допоміжних приміщеннях АТП забороняється:
- захаращувати шляхи евакуації, сходові клітки матеріалами, обладнанням
та іншими предметами;
- прибирати приміщення з використанням ЛЗР, ГР;
- оббивати стіни приміщень АТП горючими матеріалами, тканинами, не
просоченими вогнезахисними речовинами;
- залишати без постійного нагляду електронагрівальні прилади, залишати
ввімкненими в електромережу апарати, установки після закінчення роботи;
- використовувати горища, технічні поверхи, венткамери, електрощитові як
виробничі приміщення АТП, а також для зберігання матеріалів, обладнання;
- відігрівати заморожені водяні труби паяльними лампами та іншими
засобами з відкритим вогнем;
- виконувати на обладнанні, в приміщеннях роботу, яка не передбачена
технологією виробництва.
4.2 Шкідливі та небезпечні фактори у зонах ПР, ТО та дільниць АТП
При виконанні ТО та розбірно-складальних робіт джерелами небезпеки є
рухомі частини устаткування, переміщення ТЗ, електричній струм, несправність
інструмента, вібрація, шум, занижена чи підвищена температура.
У відділі паливної апаратури виконуються роботи по ремонту та
обслуговуванню приладів, вузлів, деталей системи живлення двигунів.
Основними джерелами небезпеки є паливо та мастило.
4.3 Заходи з техніки безпеки у зонах та дільницях
Загальні вимоги безпеки до робочих місць повинні відповідати ГОСТ
12.2.061. Зони АТП з наявністю небезпечного чинника повинні бути захищені
згідно ГОСТ 23407 та ГОСТ 12.2.062. Знаки безпеки - ГОСТ 12.4.026. Засоби
індивідуального захисту робітників повинні відповідати ГОСТ 12.4.011-89.
Продуктивність праці при виконанні ремонтних робіт на АТП залежить від
організації робочого місця, умов праці робітників.
Пневматичний інструмент повинен відповідати ДСТУ 12.2.010-95, мати
справні робочі органи та шланги. Слюсарю по ремонту АТЗ повинні видавати
бавовняний костюм та рукавиці. При роботі на верстаті слюсар повинен
користуватися окулярами. При роботі з електроінструментом потрібно
додержуватись міри електробезпечності.
Електричне устаткування необхідно заземлити. Місця розливу оливи,
мастил, палива потрібно усунути засипанням тирси чи піском. Потім тирсу чи
пісок усувають у безпечні місця. Не дозволяється класти замочені паливом
деталі паливної системи на верстат. При виконанні робіт слюсарю потрібно
уникати потрапляння палива всередину організму чи на шкіру. Паливо, що
потрапило на шкіру, необхідно обов’язково змити. По закінченню роботи слюсар
повинен вимити лице, руки, шию. Щоб уникнути потрапляння палива на шкіру,
деталі потрібно мити волосяною щіткою чи пензлями. Під час мийки одягається
фартух. Рани, отримані при ремонті паливної апаратури, промиваються у 3%-му
розчині борної кислоти та забинтовують.
Для захисту шкіри від дії палива, мастила застосовуються пасти, що легко
змиваються водою. Виконуючи роботи на ТО АТЗ, слюсар-ремонтник по
паливній апаратурі повинен вішати на кермо табличку з написом: “Двигун не
запускати – працюють люди!”. АТЗ необхідно зафіксувати гальмом та
вмиканням першої передачі в КПП. Необхідно виключити запалювання, під
колеса ТЗ підкласти не менше двох упорів.
Пост, на якому регулюють прилади системи живлення при працюючому
двигуні повинно бути обладнано шланговим чи дистанційним підсосом ВГ.
ТО та Р приладів системи живлення виконують у АТП. Роботи з
зачищенням деталей перед паянням, луженням повинні виконуватися на робочих
місцях з місцевою вентиляцією. Паливні баки, тару з-під пальних речовин перед
ремонтом необхідно промити гарячою водою, пропарити паром, промити
каустичною содою, просушити гарячим повітрям. При роботі з етиловим
бензином треба бути охайним та не припускати його розбризкування.
Для усунення пролитого палива застосовують дихлорамин (1,5% розчину
бензину) або хлорну ванну. При потраплянні етилового бензину на шкіру її
промивають теплою водою з милом. Для промивання очей застосовують 2 %-ий
розчин питної соди. Для попередження захворювання шкіри рук необхідно
користуватися захисно-профілактичними засобами. Перед прийняттям їжі
необхідно старанно мити руки з милом. Шкіру очищують від виробничих
забруднень кавтоловою маззю. Для підтримки нормальних умов у дільницях
АТП використовують природну чи місцеву механічну вентиляцію. Ручки
ударного інструменту виготовляють прямими, овальними, із сухого дерева
в’язких або твердих порід. Вісь ручки повинна бути перпендикулярна
поздовжній вісі інструмента. Ударну поверхню необхідно робити злегка
опуклою. Вона не повинна мати тріщин і задирок.
4.4 Промислова санітарія
4.4.1 Вентиляція
Стан повітря на АТП повинен відповідати ДСТУ 12.1.005-88.
Для забезпечення умов праці виробничі зони АТП повинні бути обладнанні
припливно-витяжкою вентиляцією згідно вимог СНиП 2.04.05-91.
Всі помешкання, за винятком підземних гаражів, повинні бути обладнанні
квартирками, фрамугами для природного провітрювання. У приміщеннях АТП
для зберігання запасних частин, агрегатів, шин передбачається тільки природна
вентиляція.
В приміщеннях зон ПР та ТО АТП видалення повітря із системи
загальнообмінної вентиляції слід передбачити із нижньої, верхньої зон
оглядових канав. Подачу припливного повітря слід передбачити в робочу зону і
оглядові канави, в приямки траншей, тунелей оглядових канав. Повітря, що
містить горючі відходи, повинно підлягати очищенню до надходження у
вентилятори. Викиди в атмосферу із систем вентиляції потрібно розташовувати
від приймальних пристроїв на відстані не менш 10 м по горизонту, або 6 м по
вертикалі.
4.4.2 Водопостачання та каналізація
АТП обладнано господарчо-питним та виробничим водопостачанням,
фекальною та виробничою каналізацією згідно СНиП 2.04.01-85. Підприємство
підключається до міської каналізаційної системи. Стічні води від миття АТЗ та
підлоги в приміщеннях, які мають гарячі, завислі речовини, перед змиттям в
каналізацію очищаються в місцевих очисних установках АТП. Осади,
нафтопродукти із очисних споруд видаляються в міру їх накопичення.
4.4.3 Опалення
Для підтримки нормальної температури в холодний час року виробничі
помешкання АТП обладнанні системою центрального парового опалення. В
якості теплоносія систем опалення використовується перегріта вода до
температури 150 0С. З метою зберігання тепла у воротах передбачені теплові
завіси, всі двері мають пристосування для замикання (замки, пружини).
4.4.4 Боротьба з шумом, вібрацією
Боротьба з шумом поділяється на засоби та методи індивідуального та
колективного захисту.
До колективних методів захисту відносяться:
- зниження шуму в джерелі виникнення найбільш дієвий спосіб боротьби з
шумом. Для цього створюються малошумні механічні передачі, створені способи
зниження шуму у вентиляторах, підшипниках.
- зниження шуму звукоізоляцією, звукопоглинанням та акустичною
обробкою приміщення.
По способу передачі вібрації поділяються на загальні, локальні та
комбіновані. Вібрація погіршує здорове сприйняття, уважність, якість, втому,
визиває головну біль.
Зменшити вібрацію можливо:
− динамічним гасінням вібрації – зменшенням жорсткості системи,
введенням в систему додаткових мас;
− шляхом зменшення, усунення збуджувальних сил;
− шляхом зниження вібрації за рахунок вібродемпфірування, сили тертя
демпферного пристрою;
− віброізоляцією – введенням в коливну систему додаткового зв’язку для
послаблення вібрації суміжному елементу конструкції або робочому місцю.
Для індивідуального захисту від вібрації використовують взуття з
амортизуючою підошвою, прокладки, підметки, пояси, наколінники, рукавиці з
вібропоглинаючими пружинами, спеціальні костюми, нагрудники.
4.4.5 Спецодяг
«Працівники повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним
взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до ДНАОП
0.00-3.01-98» [8].
Засоби індивідуального захисту (спецодяг, спецвзуття, рукавички гумові,
респіратори, рукавиці, захисні окуляри, протигази тощо) повинні відповідати
характеру, умовам роботи, забезпечувати безпеку праці, закріплюватися за
кожним працівником. Підбір засобів індивідуального захисту проводять
індивідуально для кожного робітника.
Всі працівники зони ТО, ПР повинні забезпечуватися в холодну пору
спецодягом з брезенту, а у теплий період року бавовняно-паперовим одягом.
Зварювальник повинен отримати рукавиці, кожані черевики, зроблені з
брезенту чи азбестової тканини, щиток з світофільтрами або очки для захисту
очей від дії яскравих променів зварювального полум’я. Працівник, що допомагає
зварювальнику також повинен мати захисні очки. При зварюванні латуні, цинку,
міді, свинцю зварювальник повинен користуватися протигазом. Всі робітники,
що працюють у шкідливих для здоров’я умовах, повинні отримувати спецїжу.
Перед роботою, в обідню перерву, працівники повинні випивати по одному
стакану кефіру, молока чи яблуневого соку, щоб запобігти попаданню
шкідливих речовин до слизової оболонки шлунку.
До протигазів, респіраторів видають інструкції з користування, паспорти на
газові фільтри, протиаерозольні, в яких відмічається тривалість їх роботи, тощо.
Спецодяг зберігається окремо від особистого одягу робітників.
Після закінчення роботи працівників засоби індивідуального захисту
підлягають очищенню, знезараженню, сушінню, знешкодженню (залежно від
виду робіт).
Прання, хімічне чищення, знезараження, знешкодження, ремонт спецодягу
потрібно проводити централізовано. Не дозволяється його брати додому для
ремонту, прання.
«Працівникам, зайнятим на роботах по очищенню деталей або виробів від
іржі, фарби, бруду, видаються засоби індивідуального захисту згідно з ГОСТ
12.4.011-89, ГОСТ 12.4.013-85Е, ГОСТ 12.068-79» [8].
4.5 Протипожежні заходи
«Визначаємо категорію пожежонебезпеки на ділянці згідно НАПБ
А.03.002.-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх
установ за вибухопожежною та пожежною небезпекою» та класу зони за
ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання».
Наше приміщення відноситься до категорії "В" - виробництво, де в оберті
знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Ступінь
вогнестійкості приміщення - 1: усі конструктивні елементи будівлі – негорючі»
[8].
На території виробничого корпусу АТП важливе значення має організація
протипожежних заходів, використання планів евакуації, в пожежних місцях
знаків безпеки.
У виробничих приміщеннях АТП забороняється:
− загороджувати прохід у місце розташування пожежного крану та засобу
первинного пожежогасіння;
− користуватися відкритим вогнем;
− тримати у цеху легкозаймисті, пальні рідини не більше змінної
потрібності.
У цеху АТП повинні бути вивішені плани евакуації людей та ТЗ із
приміщень, таблички з номерами телефонів пожежної команди у видних місцях
поблизу евакуаційних виходів. У виробничому приміщені АТП повинно бути не
менше двох евакуаційних виходів. Ширина шляхів евакуації 1,5 м, дверей 1м.
На АТП для пожежної охорони постійно проводяться заняття, інструктаж з
пожежно-технічного мінімуму. На території передбачено водоймище.
Палити дозволяється тільки в місцях для паління, резервуарами з водою,
устаткованих урнами та відповідними табличками. В інших місцях потрібно
вивісити оголошення: “НЕ Палити!”, “Палити заборонено!”.
Для боротьби з пожежею використовуються вогнегасники, металеві скрині з
піском, блискавковідвід, пожежний щит. У дільницях, зонах та постах
передбачені вогнегасники типу ВВ-8, ВП-5.
Застосування засобів захисту робітників повинно забезпечувати:
- зниження вмісту небезпечних, шкідливих виробничих факторів у робочій
зоні до допустимих рівнів санітарних норм, як у випадках виникнення аварій,
так і у штатному режимі;
- видалення небезпечних, шкідливих виробничих факторів, що притаманні
прийнятій технології та умовам роботи із робочої зони;
- послаблення впливу шкідливих факторів виробничого середовища (шуму,
вібрації, теплового випромінювання, тощо) на організм робітників.
4.6 Освітлення дільниці
«У відповідності з ДБН В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення"
відносять до ІІІ розряду зорової роботи, високої точності, підрозряду "в". Норма
освітленості для такого приміщення на робочому місті 300 Лк, найбільш
оптимальна освітленість для роботи з документами – 400 Лк, для роботи з
монітором – 200 Лк. Природне світло може потрапляти на дільницю лише за
допомогою вікон, площа яких становить 5...15 % від загальної площі дільниці, то
доля в освітленні приміщення не перевищує 20...35 % загального світлового
потоку. Збільшувати площу вікон не технологічно, так як це - основне джерело
пилу і вологи, які потрапляють на дільницю» [8].
Саме тому основну долю освітлення дільниці становлять штучні джерела
освітлення - люмінесцентні лампи денного світла.
Для дільниці використовують світильники ЛД-2х80 (потужність лампи ЛБ-
80 Вт; габаритні розміри - 1540x270x210 мм), які розташовуються на висоті 4 м у
два ряди по 6 світильників у кожному ряді. Рекомендована яскравість в полі зору
операторів повинна знаходитися в межах 1:5-1:10.
4.7 Мікроклімат
«ГОСТ 12.1.005-88 “Мікроклімат. Загальні вимоги” та ДСН 3.3.6.042-99
встановлюють оптимальні і допустимі мікрокліматичні умові та санітарні норми
мікроклімату виробничих приміщень. Особливо сильно впливають на
мікроклімат джерела тепла, що знаходяться в приміщенні. Мікрокліматичні
параметри впливають на функціональну діяльність людини її здоров'я та на
надійність роботи обладнання» [8].
На організм людини, роботу обладнання АТП впливає відносна вологість
повітря. При відносній вологості повітря більше 75...80 % змінюються робочі
характеристики елементів електричного обладнання, падає опір ізоляції,
збільшується інтенсивність збоїв елементів електрики. Швидкість руху повітря
впливає на функціональну діяльність людини. Велике значення на самопочуття,
на роботу обладнання має запилюваність повітряного середовища.
Наявність на дільниці відкритих резервуарів з водою може привести до
підвищення відносної вологості повітря. Щоб уникнути цього на дільниці
використовується витяжна вентиляція, призначена для виведення забрудненого
нагрітого чи вологого повітря.
«Допустимі мікрокліматичні параметри можна викликати швидко
нормалізуючи зміни функціонального, теплового стану організму та
навантаження реакції терморегуляції, що не перевищують фізіологічні
можливості, які не впливають на стан здоров'я, але викликають дискомфорт,
погіршення самопочуття та зниження працездатності» [8].
Згідно ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 фізична робота на дільниці
відноситься до категорії IIб - робота середньої важкості.
Норми температури, швидкості руху та відносної вологості повітря на
ділянці з обладнанням для даної категорії роботи наведено в табл. 4.1.
Таблиця 4.1 - Порівняльні дані мікроклімату
Характеристики Оптимальні Допустимі Фактичні
норми норми дані
теплий період року
Температура повітря, °С 2 2...24 21...25 21...22
Швидкість руху повітря, м/с 0,1 < 0,2 0,1
Відносна вологість повітря, % 40...60 < 70 60
Холодний період року
Температура повітря, °С 2 3...25 22...26 18
Швидкість руху повітря, м/с 0,1...0,2 < 0,2 0,1
Відносна вологість повітря, % 40...60 < 70 60
4.8 Електрична безпека
Міри електричної безпеки на ділянці полягають в наступному:
− ізоляція відкритих електричних частин обладнання;
− застосування одного із методів захисту електричного обладнання від
пробою заземлення чи автоматичного відключення;
− огородження енергонесучих частин устаткування, застосування знаків,
що попереджують про небезпечну напругу;
− ремонт, монтаж, огляд обладнання дозволяється лише при виключеній
напрузі;
− обов'язкове проходження працівниками техніки безпеки по роботі з
електрообладнанням до 1000 В;
− винесення, огородження силових ключів в окремій шафі;
− наявність загального вимикача напруги на ділянці;
− наявність гумових килимів при роботі в безпосередній близькості від
електронесучих частин;
− не допускається вологе прибирання приміщення при включеному
електрообладнанні;
− не допускається робота зіпсованого обладнання, а також при короткому
замиканні обмотки.
4.9 Розробка системи захисту від струму короткого замикання на
дільниці
У випадку замикання фази на корпусі, при наявності струму короткого
замикання виникає однофазне коротке замикання, яке визиває спрацювання
максимального захисту та відключення від мережі.
При замиканні фази на дільниці мережі зануленого корпусу
електроустановка автоматично відключається, якщо значення струму
однофазного короткого замикання (тобто між фазами та нульовим захисним
провідником) Iк задовольняє умову:
Iк≥ к⋅Iном=3⋅60=180 А
де к=3 – коефіцієнт кратності номінального струму, А; I=60 А –
номінальний струм плавкої вставки запобіжника.
Лінія 380/220В з мідними провідниками 4×150 мм2 живиться від
трансформатора 400 кВА. Від електрощита прокладений нульовий захисний
провідник, в якості якого використовується полоса з перерізом 40×4 мм.
Для покращення ефективності спрацювання струму короткого замикання,
необхідно визначити дійсне значення струму однофазного короткого замикання,
яке проходить по петлі: фаза-нуль при замиканні фази на корпусі двигуна. Якщо
струм Iкд перевищує найменше допустиме значення за умовою спрацювання
захисту струм від короткого замикання Iк=180 А, значить відключаюча здібність
системи забезпечена.
Для цього визначаю повний якір трансформатора:
Zm=0,042 Ом.
Опір фазного провідника складається із суми опорів фазних провідників на
двох дільницях:
Rф=Rф1+Rф2
На першій ділянці від трансформатора до щита:
R =ρ L1
ф1 = 0,018 850
= 0,036 Ом
L2 370
де L1 – відстань дільниці; ρ - питомий опір провідника, рівний для міді
0,018 Ом/мм2; S1 – переріз провідника.
На другій дільниці від електрощита до електродвигуна, де приймаються
провода 3×25×1×16 мм2 та довжина дільниці 50 м:
Rф2= 0,01814,5
= 0,036 Ом
6,8
Повний активний опір фазного провідника:
Rф=0,036+0,036=0,072 Ом
Внутрішній індуктивний опір фазного провідника Хф=0, так як провідник
мідний, він порівняно малий, при цьому ним можна знехтувати.
Активний опір нульового провідника:
Rн.з= Rн.з1+ Rн.з2=0,81+0,045=0,85 Ом
на парній ділянці від трансформатора до електрощита.
Rн.з=r⋅w1⋅L1=2,7⋅0,68=0,81 Ом,
де r⋅w1 – опір 1 км провідника, r⋅w1=2,7 Ом/км.
В якості заземленого провідника використовується стальна труба в якій
прокладені фазні провода:
Rн.з2=r⋅w2⋅L2=2,24⋅0,145=0,045 Ом
Очікувана щільність струму: I=Ik/S1=180/120=1,12 А/мм2
тоді находжу для нульового провідника r⋅w2=2,24 Ом
Внутрішній індуктивний опір захисного провідника
Хн.з=Хн.з1+Хн.з2=0,48+0,06=0,54 Ом
На першій дільниці:
Хн.з1=х⋅w1⋅L1=1,6⋅0,68=0,48 Ом, де х⋅w1=1,92 Ом/км
На другій дільниці:
Хн.з2=х⋅w2⋅L2=1,34⋅0,145=0,06 Ом
Зовнішній індуктивний опір 1км петлі фаза-нуль приймаю
Хн=0,038 Ом/км, тоді Хн=0,6⋅(0,038+0,35)= 0,0078 Ом
Визначаю дійсне значення струму однофазного замикання, який проходить
по петлі фаза-нуль.
I
I ф
кд = =
zm / 3+ (Rф + Rнз )2 + (X ф + Х н.з + Х н )2
220
= = 201,84 А
0,042 / 3+ (0,012+ 0,81)2 + (0,54+ 0,013)2
Дійсне значення однофазного струму Iкд=202 А перевищує найменше
допустиме значення за умови спрацювання захисту від струму короткого
замикання Iн=180 А, тому нульовий захисний провідник вибраний правильно,
тобто відключаюча здатність системи забезпечена.
ВИСНОВКИ
Під час виконання кваліфікаційної роботи бакалавра було проведено
технічний розрахунок АТП на 80 автомобілів, який включає в себе:
− визначення виробничої програми з ТО та ремонту РС АТЗ АТП за
попередньо відкорегованими нормативами профілактичного обслуговування;
− розрахунок кількості виробничого персоналу, площ приміщень
основного, допоміжного виробництва;
− визначення характеристик виробничого корпусу та генерального плану
підприємства.
В результаті отриманих розрахункових даних було спроектовано
виробничий корпус, генеральний план підприємства.
Спроектовано слюсарно-механічну дільницю та наведено обладнання, що
використовується в ній.
У третьому розділі спроектовано візок з гідравлічним підйомником.
Розраховано захист від струму короткого замикання.
Виконання кваліфікаційної роботи бакалавра допомогло набути практичних
навичок, щодо проектування АТП, краще засвоїти отримані знання.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАННЯ
1. Методичні рекомендації до виконання кваліфікаційної роботи
бакалавра для студентів спеціальності 274 «Автомобільний транспорт)» всіх
форм навчання [Електронний ресурс] /[Упоряд.: Л. А. Тарандушка, А. В.
Йовченко]; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. – Черкаси:
ЧДТУ, 2022. – 71 с.
2. Методичні вказівки до виконання розрахунково-графічної роботи з
дисципліни «Технічне проектування АТП та СТО» Черкаси ЧДТУ, 2008 – 39 с.
3. Андрусенко. С.І. Технологічне проектування автотранспортних
підприємств: Підручник. – К.: „Каравела”, 2009. - 367 с.
4. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
організація і управління: Підручник.- К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
5. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів:
Підручник. – К.: Знання, 2003.
6. Канарчук В.Є. та ін. Організація виробничих процесів на транспорті в
ринкових умовах, - К.: Логос, 1996. - 348 с.
7. Канарчук В.Є. та ін. Основи технічного обслуговування і ремонту
автомобілів. У 3-х кн. кн.2. Організація, планування й управління: Підручник
/В.Є. Канарчук, О.А. Лудченко, А.Д. Чигринець, - К.: Вища шк., 1994. –383 с.
8. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх
транспортних засобів автомобільного транспорту, - К.: Мінтранс України, 1998. -
16 с.
9. Круглое СМ. Все о легковом автомобиле (устройство, обслуживание,
ремонт и вождение): Справочник. – Х: Высш. шк.: Изд. центр «Академия», 1998,
– 544 с.
10. Напольский Г. М., Зенченко В. А. Обоснование спроса на услуги
автосервиса и технологический расчет станций технического обслуживания
легковых автомобилей: Учеб. пособие для вузов. – Х., 2000. - 83 с.
11. Правові аспекти охорони праці. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – (дата звернення 13.06.2017).
12. Про охорону праці [Електронний ресурс]: закон України від
15.07.2021р. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2694-12#Text. –
(дата звернення 16.06.2022).
13. Охорона праці (Законодавство. Організація роботи): Навч. посіб. /За
заг. ред. к.т.н., доц. І.П.Пістуна. - Львів: "Тріада плюс", 2010. - 648 с.
ДОДАТКИ
Додаток А – Виробничий корпус
Додаток Б – Планування слюсарно-механічної дільниці
Додаток В – Генеральний план
Додаток Г – Візок з гідравлічним підйомником
Додаток Д – Специфікація «Візок з гідравлічним підйомником»
Додаток Ж – Розрахункова схема струму короткого замикання