ChSTU repository

 
1 
 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій  
Кафедра соціального забезпечення 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
  
до кваліфікаційної роботи магістра 
  
на тему: «Механізми створення безбар’єрного середовища для 
маломобільних груп в туристичній галузі» 
    
Виконав: 
студент ІІ курсу, групи СЗМ-022 
спеціальності 232 «Соціальне забезпечення» 
Сербин О. Л.  
Керівник: К.е.н., доц Н.Г. Нагайчук 
 
Черкаси – 2024 
 
2 
  
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
Факультет гуманітарних технологій  
Кафедра соціального забезпечення 
Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр  
Галузь знань 23 Соціальна робота  
Спеціальність 232 «Соціальне забезпечення»  
ЗАТВЕРДЖУЮ:  
Зав. кафедри  
____________к.е.н., доц. Журба І.О.  
“_____” _______________2023 р.  
  
ЗАВДАННЯ 
НА КВАЛІФІКАЦІЙНУ РОБОТУ МАГІСТРА СТУДЕНТУ 
Сербину Олегу Леонідовичу  
1.Тема роботи: «Механізми створення безбар’єрного середовища для 
маломобільних груп в туристичній галузі керівник роботи Нагайчук Н.Г., 
кандидат економічних наук, доцент. 
  
затверджені наказом по університету від “____” __________ 20___ р. № ____ 
 2. Строк подання студентом роботи “____” __________ 2023 р.  
 3. Вихідні дані до роботи 
1. Нормативно-правова база досліджуваного питання. 
2. Наукова література за темою дослідження 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити). 1. 
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО 
СЕРЕДОВИЩА В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ:Сутність поняття «безбар’єрний туризм» в 
сучасному світі. Класифікація споживачів безбар’єрного туризму. Характеристика видів 
безбар’єрного туризму.2. ДІЯЛЬНІСТЬ ТУРОПЕРАТОРІВ ПРИ РОЗРОБЦІ 
ІНКЛЮЗИВНИХ ТУРІВ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП:Умови та вимоги для організації 
інклюзивних турів в туристичній сфері. Правове забезпечення надання послуг 
безбар’єрного туризму. Міжнародний досвід діяльності туроператорів при 
організації турів для маломобільних нруп населення. 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ 
 
3 
РОЗВИТКУ БЕЗБАР’ЄРНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ: Інноваційний потенціал розвитку 
безбар’єрного туризму в 
Україні. Методологічні основи розробки туристичних маршрутів для категорії туристів з 
інвалідністю. Залучення волонтерів в якості людськх ресурсів для створення  
безбар'єрного середовища в туристичній галузі    
5. Дата видачі завдання __________________________________________ 
 КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
Строк 
 № 
Назва етапів магістерської  роботи виконання Примітка 
з/п 
етапів роботи 
1. Розробка завдання, складання календарного до виконано 
плану виконання кваліфікаційної роботи 
2. Аналіз літературних джерел до виконано 
3. Виконання першого розділу і обговорення її з до 14.09.2023 виконано 
науковим керівником 
4. Виконання другого розділу і обговорення її з до 21.09.2023 виконано 
науковим керівником 
5. Виконання третього розділу і обговорення її з до 21.10.2023 виконано 
науковим керівником 
6. Узагальнення результатів статистичного до 21.11.2023 виконано 
матеріалу. Формулювання висновків та 
підготовка текстової частини кваліфікаційної  
магістерської роботи 
7. Доопрацювати роботу, оформити її кінцевий до 30.11.2023 виконано 
варіант 
8. Отримати відгук керівника та рецензію до 2.12.2023 виконано 
9. Підготувати доповідь на захист до 5.12.2023 виконано 
  
Студентка   _________    Сербин О. Л. 
Керівник роботи   __________   Нагайчук Н.Г. 
Секретар ЕК  __________   Макарова М.М. 
 
4 
 
РЕФЕРАТ 
  
Кваліфікаційна робота магістра містить 86 сторінок, 15 таблиць, 16 рисунків, список 
літератури з 44 найменувань.  
  
Механізми створення безбар’єрного середовища для маломобільних груп в 
туристичній галузі  
  
Метою дослідження є розробка пропозицій щодо механізмів 
створення безбар’єрного середовища для маломобільних груп в 
туристичній галузі. 
Для реалізації зазначеної мети необхідне розв’язання наступних 
завдань: 
 систематизувати сучасні наукові підходи до визначення туризму 
для людей з особливими потребами; 
 дослідити теоретичні положення туризму для людей з вадами 
здоровʼя, як окремого перспективного сектору туристичного 
ринку; 
 систематизувати проблеми розвитку туризму для осіб з 
обмеженими можливостями; 
 охарактеризувати перспективи розвитку інклюзивного туризму в 
Україні; 
 визначити інноваційний потенціал розвитку інклюзивного туризму. 
 сформувати перспективи розвитку інклюзивного туризму. 
Обʼєктом дослідження є процес організації безбар’єрного 
середовища для маломобільних груп в туристичній галузі 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та прикладних 
апектів щодо механізму створення безбар’єрного середовища для 
маломобільних груп в туристичній галузі. 
Одержані результати можуть бути використані фахівцями з cоціальної роботи, 
викладачами ЗВО при розробці та викладанні навчальних курсів з теорії та практики 
cоціальної роботи. Дані матеріали дослідження можуть використовуватися фахівцями-
практиками, соціальними працівниками та науковцями, які досліджують проблему 
безбар’єрного туризму  
  
Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра 2023 рік  
Рік захисту роботи 2024 рік  
  
Підпис студента ____________________  
Дата ______________________________ 
 
5 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП 7 
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ 9 
БЕЗБАР’ЄРНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ  
1.1. Сутність поняття «безбар’єрний туризм» в сучасному світі 9 
1.2. Класифікація споживачів безбар’єрного туризму 24 
1.3. Характеристика видів безбар’єрного туризму 29 
2. ДІЯЛЬНІСТЬ ТУРОПЕРАТОРІВ ПРИ РОЗРОБЦІ 36 
ІНКЛЮЗИВНИХ ТУРІВ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП  
2.1. Умови та вимоги для організації інклюзивних турів в 36 
туристичній сфері 
2.2. Правове забезпечення надання послуг безбар’єрного туризму 45 
2.3. Міжнародний досвід діяльності туроператорів при 50 
організації турів для маломобільних нруп населення 
3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БЕЗБАР’ЄРНОГО 56 
ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 
3.1. Інноваційний потенціал розвитку безбар’єрного туризму в 56 
Україні 
3.2. Методологічні основи розробки туристичних маршрутів для 64 
категорії туристів з інвалідністю 
3.3. Залучення волонтерів в якості людськх ресурсів для створення  70 
безбар'єрного середовища в туристичній галузі 
ВИСНОВКИ 76 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  
 
6 
 
ВСТУП 
 
 
На сьогодні туризм є загальновизнаним засобом пізнання 
навколишнього світу, відпочинку, оздоровлення та сприяє гармонізації 
взаємовідносин між країнами і народами. Розвиток новітніх тенденцій 
сучасного суспільства кожної країни передбачає створення комфортних 
умов життя для всіх верств населення. 
На туристичних ринках багатьох країн світу відбуваються значні 
зміни: до загального туристичного простору залучені люди з 
обмеженими можливостями, а розробка спеціальних туристичних 
програм з урахуванням доступності для цієї категорії туристів створює 
рівні можливості для реалізації прав кожної людини на відпочинок. 
Туризм для такої категорії людей у нашій країні є порівняно 
новим напрямом діяльності, його соціальна значимість зумовлена, 
зокрема, тим, що кількість осіб із різними видами інвалідності зростає. 
На сьогодні в сучасному розвиненому світі українцям з 
обмеженими можливостями важко існувати без допомоги інших. 
Ізольованість від суспільства, дискримінація, недостатність інформації 
про свої права та пільги, а також обмеженість в доступі до об’єктів 
соціальної інфраструктури не дає більшості з них вести активне та 
повноцінне життя. Туризм може допомогти перевірити можливості 
свого організму, позбутися накопичених негативних емоцій і поринути у 
чарівний світ природи, збагатитися культурою та традиціями попередніх 
поколінь. 
З точки зору світової економіки туризм є економічним 
комплексом, що потребує розвитку нормативно-правового забезпечення, 
транспортної доступності туристичних об’єктів, адаптації туристичних 
маршрутів, системи супровіду, системи підготовки відповідних фахівців 
та державного фінансування цього напрямку. 
Безбар’єрний туризм є новим напрямком в туристській індустрії та 
 
7 
є унікальним засобом рекреації та реабілітації для людей з проблемами 
здоровʼя, що включає різні механізми адаптації і самоадаптації, за 
умови активної участі в процесі самого реабілітанта. 
Метою дослідження є розробка пропозицій щодо механізмів 
створення безбар’єрного середовища для маломобільних груп в 
туристичній галузі. 
Для реалізації зазначеної мети необхідне розв’язання наступних 
завдань: 
 систематизувати сучасні наукові підходи до визначення туризму 
для людей з особливими потребами; 
 дослідити теоретичні положення туризму для людей з вадами 
здоровʼя, як окремого перспективного сектору туристичного 
ринку; 
 систематизувати проблеми розвитку туризму для осіб з 
обмеженими можливостями; 
 охарактеризувати перспективи розвитку інклюзивного туризму в 
Україні; 
 визначити інноваційний потенціал розвитку інклюзивного туризму. 
 сформувати перспективи розвитку інклюзивного туризму. 
Обʼєктом дослідження є процес організації безбар’єрного 
середовища для маломобільних груп в туристичній галузі 
Предметом дослідження є сукупність теоретичних та прикладних 
апектів щодо механізму створення безбар’єрного середовища для 
маломобільних груп в туристичній галузі. 
Матеріали досілдженя. Інформаційну базу дослідження склали 
праці вітчизняних і зарубіжних вчених, фахівців з проблем та 
перспектив розвитку адаптивного туризму, чинне законодавство. дані 
державної служби статистики України. 
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань 
проведено аналіз літературних джерел, статистичних даних, 
використано загальнонаукові методи та здійснено SWOT-аналіз. 
 
8 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО МЕТОДИЧНЫ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ 
БЕЗБАР’ЄРНОГО СЕРЕДОВИЩА В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ 
 
1.1. Сутність поняття «безбар’єрний туризм» в сучасному 
світі. 
 
Відповідно до Закону України «Про туризм», залежно від 
категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі, їх цілей, об’єктів, 
що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують так 
види туризму: дитячий, молодіжний, сімейний, для осіб похилого віку, 
культурно-пізнавальний, спортивний, релігійний, екологічний, 
підводний, гірський, пригодницький, мисливський, автомобільний, 
самодіяльний та для маломобільних груп [1]. 
Туризм для маломобільних груп є досить новим напрямом 
туризму порівняно з рекреаційним чи пізнавальним, хоча поняття 
«туризм для маломобільних груп», досі є предметом наукових дискусій. 
В більшості економічно розвинених країн світу для осіб з особливими 
потребами в туристських і спортивних послугах розроблені різноманітні 
програми і системи соціального забезпечення. Туризм для 
маломобільних груп є необхідним видом туризму кожної країни, адже 
усі люди мають однакові права на доступ подорожей та туризму. 
Згідно з дослідженнями, проведеними Всесвітньою організацією 
охорони здоров’я, сьогодні в світі у світі близько 1 млрд. осіб з 
обмеженими можливостями. В країнах Європи люди з інвалідністю 
складають від 22 до 31% населення, в США – 17% населення країни. 
Відомо, що в зв’язку з певними обмеженнями у навколишньому 
середовищі, люди з інвалідністю подорожують менш активно. Хоча, ці 
подорожі складають 7-8% у всьому світі, 11% усіх туристичних поїздок 
по Європі, 11% – внутрішнього туризму США і Австралії. При цьому 
найбільш активно подорожують туристи даної категорії з Великої 
Британії (37%) та Німеччини (53%) [2].  
 
 
9 
Всесвітня туристична організація (ВТО) на протязі останніх 
десятиліть підкреслювала важливість туризму як соціального та 
відповідального фактору, тому в рамках Манільської декларації зі 
світового туризму в 1980 році, поняття 
«туризм» та «доступність» були вперше взаємопов’язані [3]. Туризм 
визнали основним правом на якість життя та ключовим засобом 
розвитку людства, ВТО рекомендувала своїм державам-членам 
регулювати туристичні послуги, забезпечуючи найкращий практичний, 
ефективний та недискримінаційний доступ до даного виду діяльності. 
Таким чином, Організація Об’єднаних Націй (ООН) оголосила 1981 рік 
«Міжнародним роком людей з особливими потребами» [4]. 
В 1989 році робоча група експертів з питань туризму та 
інвалідності у Великобританії опублікувала звіт «Туризм для всіх» 
Концепція доступного туризму набула відповідного значення [5]. У цій 
доповіді вивчався прогрес, досягнутий після Міжнародного року осіб з 
інвалідністю з метою сприяння розробці послуг у туристичному секторі, 
орієнтованих на всіх, незалежно від їх віку чи категорії інвалідності. 
Для інтеграції осіб з інвалідністю у суспільство необхідним є 
забезпечення максимально зручних умов життя і побуту людей з 
обмеженими фізичними можливостями, зокрема створення 
«безбар’єрного» середовища, в якому особи з обмеженими 
можливостями матимуть можливість без ускладнень користуватися 
усіма елементами інфраструктури, відвідувати будь- які об’єкти як 
житлового, так і громадського призначення, вільно пересуватися 
транспортом та мати доступ до інформації [6]. 
Широкий спектр проблем розвитку туризму для людей з 
інвалідністю в Україні та світі свідчить про необхідність посиленої і 
комплексної уваги з боку держави й суспільства. Фахівці у галузі 
туризму підрахували, що регулярно подорожують 2,5 млн. 
маломобільних груп. 
 
 
10 
Особливою їх ознакою є можливість осіб з інвалідністю 
подорожувати до різних туристичних об’єктів і установ, які мають 
доступність та адаптовану  
інфраструктуру для даної категорії населення. Основні функції, які 
виконує туризм для людей з особливими потребами наведено на рис. 1.1 
Функції туризму для осіб з 
інвалідністю 
 Рухова активність сприяє підвищенню фізичної та психічної стійкості 
 організму; 
 Сприяє позитивному психоемоційному настрою; 
 Встановлює соціальні контакти та інтегрує в суспільство; 
 Виконує науково-пізнавальні функції і розширює геокультурний 
 простір; 
 Володіє інтелектуально-виховним впливом на особистість. 
Рис. 1.1 Основні функції туризму для осіб з інвалідністю 
 
У світовій   практиці   даний   напрямок   можна   зустріти   під   
назвою: «доступний туризм», «туризм для усіх», «безбар’єрний туризм», 
«туризм для маломобільних груп», «безбар’єрний туризм», «інклюзивний 
туризм» [7]. 
Вперше, термін «туризм для всіх» (tourism for all) закріплений у 
міжнародних нормативно-правових актах. В 1991 році Генеральна Асамблея 
Всесвітньої туристичної організації прийняла резолюцію під назвою 
«Створення можливостей для туризму особам з інвалідністю у дев’яностих 
роках». У цьому тексті визначено поняття інваліда та викладено проблему 
бар’єрів для туризму. У документі запропоновано кілька початкових ідей 
щодо діяльності туристичного сектору в галузі туристичної інформації та 
рекламних матеріалів, навчання персоналу та загальних та конкретних вимог, 
яким повинні відповідати різні туристичні заклади, щоб бути доступними для 
осіб з обмеженими можливостями [8]. 
 
 
11 
У подальшому, 2005 р. у Дакарі (Сенегал) текст був поновлений і 
названий «Туризм, доступний для усіх». В документі детально прописані 
вимоги щодо доступності, які повинен мати кожен елемент, що становить 
туристичну послугу. 
У Рекомендаціях, прийнятих на 20-й сесії Генеральної Асамблеї ВТО 
від 11 червня 2013 р. надано таке визначення: «Доступний туризм – це форма 
туризму, що передбачає процес співробітництва учасників туристичного 
процесу, що дозволяє людям, які мають потребу в доступі, зокрема пов’язану 
з мобільністю, зором, слухом і когнітивними функціями, функціонувати 
незалежно, справедливо і з гідністю, шляхом надання їм, розроблених на 
принципах універсального дизайну, продуктів туризму, послуг» [2]. 
Отже, «туризм, доступний для усіх», або доступний туризм, передбачає 
доступність туристичних об’єктів і установ щодо пристосування та адаптації 
інфраструктури для людей з обмеженими фізичними можливостями 
(інвалідів та осіб, що їх супроводжують, тимчасово маломобільних груп 
населення, літніх людей, осіб із дитячими візочками та ін.). 
Термін «доступний туризм» найчастіше характеризується як послуга в 
галузі туризму для усіх категорій споживачів незалежно від віку, фізичних 
можливостей конкретної людини або наявності інвалідності. Водночас 
доступним туризмом часто називають малобюджетні тури. Основні терміни 
для виначення дефініції «туризм для осіб з обмеженими можливостями» 
наведено на рис.1.2. 
Терміни «туризм, доступний для всіх» і «інклюзивний туризм» є 
синонімами. Однако, слід зауважити, що «інклюзивний туризм» стосується 
всіх людей, особисто таких, хто подорожує з дітьми у дитячих візках, 
маломобільних груп та людей похилого віку. Тому можна сказати, що даний 
вид туризму орієнтований на будь-який сегмент ринку, що надає перевагу 
доступу до подорожей з легкістю, будь то люди похилого віку або люди, 
незалежно якої категорії інвалідності. 
Н. Маньшина пропонує використовувати термін «інклюзивний туризм» 
 
 
12 
(від фр. «включає у себе», лат. іnclude – «укладаю», «включаю»), що означає 
процес розвитку туризму, який передбачає доступність туризму для усіх 
щодо пристосування інфраструктури туристичних центрів і об’єктів 
туристичного показу до різних потреб усіх людей, зокрема інвалідів, літніх 
осіб, їхніх опікунів та членів сімʼї, людей із тимчасово обмеженими 
можливостями, сімʼї із маленькими дітьми [9]. 
 
 
 
 
Інклюзивний 
туризм 
  
  
Доступний Туризм 
туризм  доступний 
Туризм для усіх 
для осіб з 
обмеженими 
можливостями 
  
  
Безбар’єрний Безбарʼєрний 
туризм туризм 
Рис.1.2. Існуючі підходи до дефініції «туризм для осіб з 
обмеженими  можливостями» 
 
Отже, інклюзивний туризм – це форма туризму, що враховує 
процес співпраці між різними учасниками сфери туризму, і надає доступ 
особам з особливими потребами, включаючи рухову, візуальну, слухову 
і когнітивну складові доступності, функціонувати незалежно, на рівних 
умовах, з почуттям власної гідності через надання універсальних 
туристичних продуктів, послуг. 
Ще одне популярне визначення, стосовно якого дослідники теж не 
дійшли до єдиної спільної думки – це безбар’єрний туризм (аccessible 
tourism). Найвідоміший західний пропагандист і основоположник цього 
виду туризму Скотт Райн, вважає, що безбар’єрний туризм – це насамперед 
соціальна інтеграція маломобільних груп у сучасне суспільство. Термін 
 
 
13 
«безбар’єрний туризм» відображає ступінь пристосованості об’єктів 
показу, можливостей туристичної інфраструктури і застосовується, як 
правило, в місцевому туризмі або екскурсійної діяльності. Водночас  
безбар’єрний туризм – це діяльність підприємств туристичної (і суміжних 
із нею) індустрії, спрямована на формування і продаж комплексного 
туристичного продукту, що відповідає додатковим потребам окремих 
маломобільних категорій туристів (з урахуванням їхнього фізичного і 
психологічного стану здоров’я), а також людей, які їх супроводжують [10]. 
Головною особливістю організації безбар’єрного туризму є 
урахування усіх потреб та поєднання потреб усіх категорій споживачів, 
що беруть участь у подорожі. 
Науковці Є. Сигида, І. Лук’янова зазначають, що безбар’єрний 
туризм – це реабілітаційний напрям розвитку туристичних послуг, і 
пропонують таке визначення: безбар’єрний туризм – це комплекс 
взаємовідносин соціального, спортивно-оздоровчого, медичного, 
психологічного чи іншого характеру, що зумовлюють специфіку 
туристичного продукту під час надання туристичних послуг особам з 
особливими потребами. Сприяння вирішенню задач надання рівних 
можливостей для осіб з особливими потребами у туристичних послугах 
із метою їх повної соціальної інтеграції – це основне призначення 
адаптивного туризму [11]. 
С. Євсєєв вводить поняття «безбар’єрний туризм», розуміючи 
його як туризм для інвалідів та осіб із відхиленнями у стані здоров’я, 
новий вид адаптивної рухової реакції, фізичної реабілітації, 
оздоровлення і соціальної інтеграції зазначеної категорії людей [12]. 
Тобто, можна зазначити, що безбар’єрний туризм – це відносно 
новий вид туристичної діяльності, розрахований на людей з 
обмеженими фізичними можливостями, який є видом адаптивної 
рухової рекреації та сприяє фізичній реабілітації, оздоровленню та 
соціальній інтеграції особливої соціальної категорії населення. 
 
 
14 
Безбар’єрний туризм – це комплекс взаємовідносин соціального, 
психологічного, медичного, спортивно-оздоровчого та іншого 
характеру, які обумовлюють специфіку туристського продукту при 
наданні туристичних  послуг особам з особливими потребами. 
Соціокультурна реабілітація осіб з обмеженими можливостями 
розглядається як комплекс заходів, спрямованих на надання допомоги 
цій категорії громадян в досягненні та підтримці оптимального ступеня 
їх участі у взаємодії і комунікації з суспільством [13]. 
Розрізняють також «реабілітаційний туризм» і «лікувально-
оздоровчий» туризм для інвалідів (рис.1.3). 
 
Рис. 1.3. Лікувально-оздоровчий туризм для осіб з інвалідністю. 
 
Фахівцями також вживаються такі поняття, як «туризм для людей з 
особливими потребами», «туризм для людей з обмеженими фізичними 
можливостями». Усі ці терміни є синонімами й означають доступність 
туризму щодо пристосування туристичної інфраструктури й об’єктів 
туристичного показу до потреб інвалідів та маломобільних груп населення 
(людей із тимчасово обмеженими можливостями). 
Туризм для людей з інвалідністю є частиною соціального туризму, 
адже соціальний туризм – це подорожі, що субсидуються із джерел 
 
 
15 
позабюджетного фінансування та за рахунок коштів, що виділяються з 
державного бюджету на соціальні потреби.  
Аналіз законодавства та наукової літератури щодо туризму 
свідчить, що в Україні не існує загально- прийнятого визначення туризму 
для осіб з інвалід- ністю, а наявні підходи до його визначення не мають 
глибокого  яке розкривало б сутність цього явища. В Україні понятійний 
апарат у галузі туризму для осіб з інвалідністю не закріплений у будь-яких 
нормативних актах або законах. Лише в Законі України “Про туризм” (ст. 
4) за ви- дом туризму розрізняють, зокрема, туризм для інвалідів [4]. В 
Україні для його визначення найчастіше використовують поняття “туризм 
для людей з обмеженими можливостями”, “туризм неповносправних”, 
“туризм для людей з інвалідністю”, “адаптивний туризм”. Суть цих 
визначень зводить- ся до того, що в них розглядається вид туризму, 
розрахований на осіб з проблемами здоров’я. 
Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, можна зробити 
висновок, що, говорячи про туризм для людей з обмеженими 
можливостями, за кордоном найбільш часто вживають такі поняття: 
“доступний туризм” (accessible tourism), “туризм для усіх” (tourism for all), 
“безбар’єрний туризм”, “туризм для осіб з інвалідністю”. 
Стає очевидним, що виникає потреба уточнити зміст і суть цих 
термінів (табл. 1.1). Ураховуючи особливості визначення, зазначені 
терміни мають різні значення та не завжди можна їх вважати тотожними.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
16 
 
Таблиця 1.1. 
Дефініції поняття “безбар’єрний туризм” 
Авто Зміст визначення 
р/Джерело 
Д. “Безбар’єрний туризм” – це переміщення осіб із постійно або тимчасово 
Смирнова обмеже- ною здатністю до мобільного пересування та осіб, що їх 
[8] супроводжують, на те- риторію, відмінну від постійного місця проживання, 
які мають усі необхідні ре- сурси для здійснення цілей подорожі. Водночас 
безбар’єрний туризм – це діяль- ність підприємств туристичної індустрії, 
спрямована на формування і продаж комплексного туристичного 
продукту, що відповідає додатковим потребам окре- мих маломобільних 
категорій туристів, а також людей, які їх супроводжують 
Скотт Райн “Безбар’єрний туризм” – це насамперед соціальна інтеграція людей з 
[6] обмеженими можливостями у сучасне суспільство 
Саймон “Доступний туризм” – це процес надання інвалідам та літнім людям 
Дарсі [7] можливості самостійно, справедливо і гідно функціонувати шляхом 
надання універсальних туристичних продуктів, послуг та навколишнього 
середовища 
Н. “Інклюзивний туризм” (від фр. “включає у себе”, лат. іnclude – “укладаю”, 
Маньшина “включаю”) - означає процес розвитку туризму, який передбачає 
[9] доступність туризму для усіх щодо пристосування інфраструктури 
туристичних центрів і об’єктів туристичного показу до різних потреб усіх 
людей, зокрема інвалідів, літніх осіб, їхніх опікунів та членів сімей, людей 
із тимчасово обмеженими можливостями, сімей із маленькими дітьми 
С. Євсєєв “Адаптивний туризм” – туризм для інвалідів та осіб із відхиленнями у стані 
[10] здоров’я, новий вид адаптивної рухової реакції, фізичної реабілітації, 
оздоровлення і соціальної інтеграції зазначеної категорії людей 
Наявність різноманіття зазначених термінів свідчить про те, що досі 
єдиного визначення, закріпленого у нормативно-правових документах, а 
отже, і відображення багатогранності та специфіки цього виду туризму 
немає. 
Особи з інвалідністю відносяться до категорії туристів, що потребують 
додаткових вимог до облаштування туристичної інфраструктури, тому 
доцільним буде визначити структуру контингенту потенційних туристів 
безбар’єрного туризму (табл. 1.2). Визначивши аудиторію безбар’єрного 
туризму, пропонуємо таке його визначення: безбар’єрний туризм – це вид 
туризму, орієнтований на осіб з інвалідністю та членів їх сімей, який 
передбачає створення доступного середовища, тобто  використання 
пристосованої туристичної інфраструктури і об’єктів туристичного показу до 
їх додаткових потреб. 
 
 
17 
Для аналізу безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю в 
туризмі та в цілях виявлення перспектив його розвитку, а також ризиків та 
шляхів їх подолання доцільно застоcувати SWOT-аналіз. Сильні (S) та слабкі 
(W) сторони відносять до внутрішніх чинників впливу на безбар’єрне середо- 
вище для осіб з інвалідністю. Можливості (O) і загрози (T) - чинники 
зовнішнього середовища, що не контролюються об’єктом. Складаємо 
матрицю взаємного впливу чинників на безбар’єрне середо- вище для осіб з 
інвалідністю в туризмі (рис. 1.4) 
 
Таблиця 1.2 
Класифікація груп осіб безбар’єрного туризму [10] 
Групи осіб Класифікація 
З вадами здоров’я З фізичними вадами (з вадами кінцівок або з втраченими 
кінцівками; паралізовані) 
З дефектами органів відчуття та нервовими розладами 
(сліпі; глухі та глухонімі; слі- 
поглухі; сліпоглухонімі) 
Психічно неповноцінні (розумово відсталі, гліоти) 
Відносно здорові 60-70 років 
люди похилого 70-80 років 
віку 80-90 років 
Довгожителі (90 і більше років) 
Батьки з дітьми Батьки з маленькими дітьми 
Самі діти 
 
 
 
 
 
 
 
 
18 
 Можливості: Загрози: 
1. створення робочих 1. дестабілізація 
місць для осіб з інвалідністю економіки країни 
2. розробка доступних 2. відмова держави від 
туристичних маршрутів фінансової підтримки 
3. створення спеціальних 3. корупція 
про- грам для занять туризмом 4. вилучення 
в спеціальних та інклюзивних міжнародних інве- стицій та 
гру- пах згортання програм 
4. участь спеціальних 5. нестабільна політична 
груп ту- ристів у змаганнях ситуація в країні та регіонах 
місцевого та міжнародного 
рівнів 
5. підготовка спеціалістів 
для 
роботи з особами з 
інвалідністю в сфері туризму 
Сильні сторони: 1. участь в тематичних 1. зміни у законодавстві 
1. соціалізація осіб з виставках країни 
інвалідністю 2. залучення малих та 2. створення сприятливих 
2. ініціативність середніх туристичних умов для залучення інвесторів 
суспільства відносно підприємств до спільної 3. залучення нових 
безбар’єрного середовища діяльності 3.волонтерська інвесторів. 
3. підтримка проектів та діяльність 
програм безбар’єрного 
середовища міжнародними та 
локалізованими фондами 
4. наявність природних 
умов для розвитку різних 
видів без- бар’єрного 
середовища 
Слабкі сторони: 1. продумана 1. відстеження “вузьких 
1. залежність від інвестиційна політика місць” в інклюзивному 
державного фінансування чи 2. максимальне туризмі 
меценатства використання передових 2. постійний аналіз 
2. створення технологій впливу на безбар’єрне 
спеціалізованої 3. залучення експертів з середовище 
інфраструктури зовнішнього середовища для 3. інформаційна політика 
3. недостатня кількість аудиту діяльності 
спеціалізованих транспортних туристичних підприємств 
засобів 
4. відсутність 
інформаційної бази 
 
Рис. 1.4 Матриця SWOT-аналізу безбар’єрного середовища для 
осіб з інвалідністю в туризмі 
 
 
19 
Таблиця 1.3. 
Взаємний вплив елемен- Сильні сторони Слабкі сторони 
тів 1 2 3 4 1 2 3 4 
 1 1 0,3 0 0,2 0,5 0,3 0,5 0 
 2 0,5 0,2 0 0 0,7 0,3 0,7 0,3 
Можливості 3 0,7 0,2 0 0,2 0,3 0,5 0,3 0,2 
4 0,3 0,5 0,5 1 0,5 0,4 0,3 0,2 
5 0 0 0,3 0,1 0,7 0 0 0 
 1 1 0,7 0,7 0,5 0,8 0,7 0,7 0 
 2 0,3 0 1 0,7 0,2 0,3 0,3 0 
Загрози 3 0,3 0,5 0,1 0,2 0,5 0,2 0,2 0 
4 0,5 1 1 0,7 0,7 0,5 0,5 0,3 
5 0,7 0,8 0 0 0,5 0,5 0,5 0 
 
 
Таблиця 1.4. 
Чисельна оцінка вагових елементів аналізу безбар’єрного середовища для 
осіб з інвалідністю в туризмі 
Взаємний вплив елемен- Сильні сторони Слабкі сторони Сума 
тів 1 2 3 4 1 2 3 4 
 1 14 4,5 0 2 8 4,2 6,5 0 35 
 2 6,5 2,8 0 0 10,5 3,9 8,4 3 35,1 
Можливості 3 11,2 3,4 0 2,4 5,4 8 4,5 0 34,9 
4 3,6 6,5 5 1 7 4,8 3,3 1,8 33 
5 0 0 3,9 1,1 11,9 0 0 0 16,9 
 1 18 13,3 11,2 7 16 12,6 11,9 0 -90 
 2 4,8 0 14 8,4 6 4,8 4,5 0 -42,5 
Загрози 3 5,1 9 1,5 2,6 9,5 3,4 3,2 0 -34,3 
4 7 15 12 7 11,2 7 6,5 0 -65,7 
5 10,5 12,8 0 0 8,5 7,5 7 3,3 -49,8 
Сума 70,7 67,3 47,6 31,5 -88 -56,2 -55,8 -12,6 4,5 
Крім того, вказано ступінь використання пев- них можливостей і 
послаблення загроз сильної сто- рони та зменшення можливостей і 
послаблення загроз слабкої сторони. В таблиці 1.4 оцінено вагові елементи 
аналізу безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю в туризмі. 
Аналіз даних таблиці 1.4 показує, що підсумкова сума значень має 
позитивний показник, тому при сучасному положенні справ у країні 
розвиток без- бар’єрного середовища для осіб з інвалідністю є доцільним.  
 Подолання проблем становлення та розвитку безбар’єрного туризму 
полягає у необхідності консолідації зусиль усіх учасників туристичної 
сфери у створенні унікальних туристичних маршрутів для осіб з 
інвалідністю. Значна частина проблем пов’язана з доступністю 
туристичних дестинацій для осіб з інвалідністю та відсутністю 
адаптованих туристичних продуктів, потребує вирішення низки завдань на 
 
 
20 
рівні держави, регіональних органів місцевої влади, громадських 
організацій та поста- чальників послуг (рис. 1.4). 
Наступним кроком є аналіз сильних та слабких сторін стосовно 
можливостей та загроз. У таблиці 1.5  на перетині зовнішніх і внутрішніх 
чинників знаходиться ступінь  їх взаємодії. 
Таблиця 1.5. 
Взаємний вплив елементів аналізу безбар’єрного середовища 
для осіб з інвалідністю в туризмі 
Взаємний вплив Сильні сторони Слабкі сторони 
елементів 1 2 3 4 1 2 3 4 
 1 1 0,3 0 0,2 0,5 0,3 0,5 0 
 2 0,5 0,2 0 0 0,7 0,3 0,7 0,3 
Можливості 3 0,7 0,2 0 0,2 0,3 0,5 0,3 0,2 
4 0,3 0,5 0,5 1 0,5 0,4 0,3 0,2 
5 0 0 0,3 0,1 0,7 0 0 0 
 1 1 0,7 0,7 0,5 0,8 0,7 0,7 0 
 2 0,3 0 1 0,7 0,2 0,3 0,3 0 
Загрози 3 0,3 0,5 0,1 0,2 0,5 0,2 0,2 0 
4 0,5 1 1 0,7 0,7 0,5 0,5 0,3 
5 0,7 0,8 0 0 0,5 0,5 0,5 0 
 
Таблиця 1.6 
Чисельна оцінка вагових елементів аналізу безбар’єрного 
середовища для осіб з інвалідністю в туризмі 
Взаємний вплив Сильні сторони Слабкі сторони Сума 
елементів 1 2 3 4 1 2 3 4 
 1 14 4,5 0 2 8 4,2 6,5 0 35 
 2 6,5 2,8 0 0 10,5 3,9 8,4 3 35,1 
Можливості 3 11,2 3,4 0 2,4 5,4 8 4,5 0 34,9 
4 3,6 6,5 5 1 7 4,8 3,3 1,8 33 
5 0 0 3,9 1,1 11,9 0 0 0 16,9 
 1 18 13,3 11,2 7 16 12,6 11,9 0 -90 
 2 4,8 0 14 8,4 6 4,8 4,5 0 -42,5 
Загрози 3 5,1 9 1,5 2,6 9,5 3,4 3,2 0 -34,3 
4 7 15 12 7 11,2 7 6,5 0 -65,7 
5 10,5 12,8 0 0 8,5 7,5 7 3,3 -49,8 
Сума 70,7 67,3 47,6 31,5 -88 -56,2 -55,8 -12,6 4,5 
Крім того, вказано ступінь використання пев- них можливостей і 
послаблення загроз сильної сто- рони та зменшення можливостей і 
послаблення загроз слабкої сторони. В таблиці 1.6 оцінено вагові елементи 
 
 
21 
аналізу безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю в туризмі. 
Аналіз даних таблиці 6 показує, що підсумкова сума значень має 
позитивний показник, тому при сучасному положенні справ у країні 
розвиток без- бар’єрного середовища для осіб з інвалідністю є доцільним.  
 Подолання проблем становлення та розвитку безбар’єрного туризму 
полягає у необхідності консолідації зусиль усіх учасників туристичної 
сфери у створенні унікальних туристичних маршрутів для осіб з 
інвалідністю. Значна частина проблем пов’язана з доступністю 
туристичних дистанцый для осіб з інвалідністю та відсутністю 
адаптованих туристичних продуктів, потребує вирішення низки завдань на 
рівні держави, регіональних органів місцевої влади, громадських 
організацій та постачальників послуг (рис. 1.5). 
Рівні безбар’єрного середовища 
Держава та Туристичні Постачальники  Клієнти 
місцеві органи підприємства послуг 
влади 
 створення  розробка  надання послуг  гнучкіст в 
пошуко- вої системи; унікальних маршрутів за принципом ь 
 для осіб з отриманні послуг; 
турбота та справед- ливості; 
інвалідністю; 
підтрим- ка осіб з  можливість 
 забезпечення 
інвалідністю;  соціальна про- стого 
безпечної, зручної 
 професійна орієн- адаптація та отримання 
та економічної
тація осіб з реабілітація осіб з  транс- портної послуги; 
інвалідніс- тю інвалідністю через інфраструк- тури.  толерантність 
шляхом проведення екс- курсійний 
до ймовірних 
екскурсій; туризм; 
помилок. 
 карта доступності  консультація осіб 
місць для осіб з інва- з інвалідністю щодо 
лідністю. дос- тупних міст. 
 
 
Рис. 1.5. Рівні та основні дії щодо формування безбар’єрного середовища 
для осіб з інвалідністю в туризмі 
 
 
 
22 
 
 
 
Рис. 1.6. Результати опитування щодо відповідності міст 
України для осіб з інвалідністю, % 
Стає необхідним визначення рівня сприйняття в суспільстві стану 
формування безбар’єрного середовища в туризмі. З цією метою проведено 
соціологічне дослідження шляхом анкетування. Ан- кету розроблено для 
проведення опитування. В опитуванні взяли участь 50 осіб, з яких 40 жінок 
і 10 чоловіків, різного віку та з різних міст України. Даний відбір є 
репрезентативним, тому що його структура відповідає соціальній структурі 
суспільства. 
На рис. 1.6 показано результати опитування щодо відповідності міст 
України для людей з обмеженими можливостями на думку респондентів. 
Біль- шість опитаних вважають, що їхні міста не відповідають потрібним 
вимогам. 
Слід зазначити, що на думку 65% опитаних відношення суспільства 
до осіб з інвалідністю за останні 5 років покращилося. Серед опитаних 80% 
згодні вирушити в тур у групі з особами з інвалідністю. Семеро 
респондентів не були згодні, пояснюючи тим, що це може затримувати 
швидкість екскурсії та створювати дискомфорт для інших  
членів групи. 90% респондентів вважає за потрібним розвивати 
безбар’єрне середовище в туризмі та зробити країну доступною для всіх. 
На рис. 1.7 відображені результати опитування щодо варіантів вирішення 
цієї проблеми. 
Опитаним було запропоновано чотири варіанти дій щодо 
 
 
23 
формування безбар’єрного середовища в туристичній діяльності, з яких 
можна побачити, що 40% респондентів розглядають створення відповідної 
доступної інфраструктури найбільш важливим. 
Таким чином, більшість населення України не вважає міста 
доступними для осіб з інвалідністю та підтримує ідею зробити доступне 
середовище для всіх, перш за все шляхом створення безбар’єрного 
середовища, а також реалізації спеціальних державних програм. 
Оскільки розвиток безбар’єрного туризму в Україні знаходиться на 
початковій стадії, то це потребує суттєвих змін як з боку держави, так і з 
боку туристичних підприємств. 
 
Рис. 1.7. Результати опитування щодо визначення вирішальної дії 
щодо формування безбар’єрного простору в туристичній діяльності 
 
1.2. Класифікація споживачів безбар’єрного туризму. 
 
 
Для таких мандрівників, як особи з особливими потребами, туризм 
являє колосальну значимість, адже надає змогу відчути себе повноцінними 
членами суспільства. Визволення неповносправних осіб із суспільної 
ізоляції, піднесення бажання до життя, до здійснення спеціальних вправ у 
процесі реабілітації, релаксації – найважливіші завдання туризму. Із кожним 
роком потік туристів збільшується, спектр цільових груп споживачів 
розширюється, отже, зростає необхідність у розробленні і розвитку 
 
 
24 
туристських послуг для всіх, тобто зростає попит на відпочинок у рамках 
інклюзивного, доступного для всіх туризму. 
Інклюзивно-реабілітаційний туризм для осіб з особливими 
потребами через короткострокові турістичні маршрути та програми 
забезпечує реабілітацію з комплексом спортивно-оздоровчих та 
культурно-пізнавальних факторів, що враховуються при розробці 
туристичного продукту. 
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної 
захищеності інвалідів в Україні» особою з інвалідністю є особа зі 
стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім 
середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, 
внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею 
прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист 
[14]. 
До такої категорії відносять наступних людей: 
 які мають фізичні вади, які можуть користуватись 
спеціальними засобами для пересування (ходунки, інвалідний візок), 
хворі на артрит та інші захворювання рухового апарату; 
 які не бачать, або мають обмежений зір; 
 які не чують або мають обмежений слух; 
 з наслідками травми головного мозку; 
 з вадами ментального здоров’я чи психологічними 
складнощами; 
 які мають «невидиму» інвалідність.  
За офіційними даними Державної служби статистики України, 
загальна чисельність осіб з інвалідністю станом на 1 січня 2023 року 
становила 2659,7 тис.осіб (або 6% від загальної чисельності населення 
країни), 2022 р. – 2635,6 тис.осіб, 2021 р. – 2603,3 тис.осіб (рис.1.8). 
Однак, слід зазначити, що ці дані не в повному обсязі відображають 
реальну ситуацію в Україні та не існує точної статистичної інформації 
відносно людей з порушеннями зору та слуху. 
 
 
25 
 
1400 
1200 
1000 
800 
600 
400 
200 
0 
2021 2022 2023 
 
1 група 2 група 3 група діти з інвалідністю 
 
Рис.1.8. Динаміка загальної чисельності людей з інвалідністю в 
Україні за 2021-2023 рр., тис.осіб [15]. 
 
Більшість високорозвинених країн світу створюють сприятливі 
умови для життєдіяльності людей з інвалідністю, що призводить до 
активізації їх громадської і трудової діяльності, підвищенню достатку і 
потреб у різного роду сервісному обслуговуванні (у тому числі 
готельний, ресторанний сервіс, туристичні послуги). 
Під час розроблення турпродукту необхідно передусім скласти 
«карту» доступності туристського маршруту, де повинна бути 
відображена така доступна інформація: 
1) екскурсійні маршрути, дороги (покриття, переходи, світлофори 
тощо);  
2) готелі та інші засобів розміщення, а також підготовленість 
(професійна компетентність) обслуговуючого персоналу до роботи з 
туристами з особливими потребами; 
3) транспорт (його види та адаптованість для людей з інвалідністю); 
4) інфраструктура парковок, заправних станцій по шляху до 
точки призначення; 
5) пункти харчування, місця відпочинку, санітарні зони тощо. 
Також слід враховувати, що туризм як для звичайних осіб так для 
 
 
26 
осіб з обмеженими можливостями неможливий без надання 
екскурсійних послуг, як найбільш ефективного та інформативно-
наочного засобу знайомства з об’єктами та місцевостями. 
Для осіб з обмеженими можливостями саме організовані екскурсії, 
а не самостійне знайомство з місцевістю є більш актуальними через 
низку обставин: 
 по-перше, знайомство з місцевістю проходить під 
керівництвом кваліфікованого фахівця, який має не тільки професійні 
знання щодо об’єктів та місцевості в цілому, але й враховує специфічні 
потреби даної категорії екскурсантів (на відміну від звичайних туристів 
даному контингенту набагато складніше самостійно організувати цей 
процес); 
 по-друге, професійний екскурсовод завжди прилаштується 
під вимоги і потреби щодо змісту та обсягу інформації, методів її подачі; 
 по-трете, при організованому екскурсійному обслуговуванні 
вирішується проблема транспортування екскурсантів; 
 по-четверте, під час організованого екскурсійного 
обслуговування даного контингенту прокладання маршруту має 
виключне значення і тому завжди будуть враховані вимоги щодо 
безперешкодного доступу до об’єктів; 
 по-п’яте, організоване екскурсійне обслуговування 
здебільшого передбачає залучення помічників для його здійснення. 
З урахуванням характеру різних обмежень життєдіяльності 
екскурсантів, для обслуговування кожної групи необхідно 
використовувати спеціалізовані 
 
 
27 
 
методи, техніку проведення екскурсій та дотримуватись
 особливих рекомендацій (табл. 1.7) 
Таблиця 1.7 
Спеціальні умови для груп екскурсантів з різними порушенями 
 
Група Особливі рекомендації 
  подбати, щоб пандуси при вході в будівлі були чисті, не слизькі, та 
Екскурсанти не загороджені сторонніми предметами; 
з  проходи між залами і в залах музеїв, галерей не повинні бути 
порушеннями звужені випадковими предметами; 
опорно-  таблички із зазначенням   розташування спеціального туалету 
рухового повинні бути на видному місці; 
аппарату  при проведенні екскурсії краще, щоб обличчя екскурсовода і 
екскурсантів були розташовані на одному рівні; 
 всі потрібні об'єкти (наприклад, вимикачі, ручки, розетки) 
знаходяться не вище 120 см і не нижче 40 см; 
 ширина дверей відвідуваних об'єктів не менше 85 см. 
  рекомендується не перебивати і не виправляти вимову 
Екскурсанти екскурсантів; 
з  не прискорювати запитання екскурсантів і давати відповіді на них 
порушеннями не дослухавши до кінця; 
мови  під час екскурсії посилено підтримувати візуальний контакт; 
 не використовувати в тексті екскурсії складні речення; 
 якщо виникають проблеми в спілкуванні, запитати, чи не хоче 
екскурсант використати інший спосіб (написати, надрукувати на 
електронному пристрої) 
  не намагатися надавати допомогу без з’ясування чи є в ній 
Екскурсанти потреба; 
зі  не відволікатися, не помічати на мимовільні рухи екскурсантів; 
спастикою  бажано, щоб навколо екскурсантів був вільний простір. 
  тримати повільний та рівний темп вимови, мати чітку дикцію; 
Екскурсанти  подбати, щоб не заважали сторонні джерела шуму; 
з  під час розмови використовувати прості фрази; 
порушенням  подбати, щоб екскурсанти мали можливість стежити за мімікою та 
слуху губами; 
 при повідомленні інформації, яка включає в себе номер, технічний 
або інший складний термін, краще її написати на аркуші і показати групі; 
 під час спілкування з повністю глухими людьми за допомогою 
сурдоперекладача необхідно звертатися безпосередньо до екскурсанта. 
  не робити різких рухів, при появі перешкоди (сходинки, яма, 
Екскурсанти з калюжа та ін.) попереджувати заздалегідь, злегка зупинившись;
порушенням  при кожному зверненні називати себе;
зору  говорити спокійним голосом, не уникати погляду в обличчя;
 під час загальної бесіди у групі пояснювати, до кого звертаються;
 звертатися до сліпого безпосередньо, а не до його
супроводжуючого. 
узагальнено на основі [16]. 
 
 
28 
 
Особи з інвалідністю потребують законодавчо встановлених 
гарантії, що стосуються усіх сфер життєдіяльності суспільства, у тому 
числі охорони здоров’я, освіти, зайнятості, дозвілля, відпочинку, спорту 
тощо. Вони є вагомим сегментом потенційних клієнтів, не охоплених 
різного роду сервісом через низький рівень доступності сервісної 
середовища. Але сьогодні, попри вжиті заходи державної політики, 
спрямовані на підтримку людей з особливими потребами, відповідно до 
обраного курсу європейських цінностей, прийняття декларацій і норм, в 
нашому суспільстві ще існують численні бар’єри, які не дозволяють 
особам з інвалідністю відчувати себе нарівні з іншими. 
 
1.3. Характеристика видів безбар’єрного туризму 
 
Згідно даних світової статистики, у суспільстві близько 8-12% 
неповносправних осіб, зоктема, в Україні їх налічується приблизно 5 
млн неповносправних, які залучені до всіх видів суспільного життя, а 
відпочинку лише частково. У системі світового туристського розвитку 
особливе і значне місце сьогодні відводиться інклюзивному туризму 
(туризму для осіб з інвалідністю або з обмеженими можливостями 
здоров’я), який знаходиться у структурі соціального туризму та в 
Україні не досить розвинений. 
Даний вид туризму дозволяє особам з вимогами щодо доступу, 
включаючи мобільність, зір, слух та когнітивні аспекти доступу, 
функціонувати незалежно, справедливо та гідно завдяки наданню 
універсально розроблених туристичних продуктів, послуг та 
середовища. 
Туризм є унікальним засобом рекреації та реабілітації для людей з 
проблемами здоров’я, так як його функції відповідають реабілітаційним 
завданням, включають різні механізми адаптації і самоадаптації, за умови 
активної участі особи з інвалідністю в процесі реабілітації. Ключовими 
 
 
29 
секторами інклюзивної туризму є реабілітаційний і рекреаційний. Слід 
зауважити, що в розвинених країнах активно розвивається пізнавальний і  
спортивний інвалідний туризм. Тобто, ці різновиди туризму розраховані на 
осіб з обмеженими фізичними можливостями. Однак, у багатьох випадках це 
передбачає використання спеціального транспорту, спеціальних засобів 
комунікації і певної інфраструктури в готелях, на пляжах і інших об’єктах 
для відпочинку. Найбільш пріоритетні види інклюзивного туризму наведено 
в таб.1.8. 
Таблиця 1.8 
Найбільш пріоритетні види інклюзивного туризму в Україні 
 
№ Види туризму Особл
ивості 
1 Рекреаційний Категорії людей, які пересуваються на візках, проживання 
інвалідний туризм в готелях передбачає спеціальні ліфти і номери, а для 
екскурсій орендуються автобуси, оснащені 
підйомниками. Як правило, групу туристів, які мають 
вади здоров’я, супроводжує досвідчений медпрацівник, а 
до туристів із вадами слуху та зору прикріплюється 
сурдоперекладач. Пляжні тури для туристів з 
обмеженими можливостями повинні бути облаштовані 
спеціальні роздягальнями, душовими та терасами, 
обладнані відповідними під’їздами. 
2 Реабілітаційний Через даний вид туризму здійснюється терапія і 
інвалідний туризм профілактика психосоматичних захворювань, 
підтримання фізичної форми і здоров’я. Реабілітаційний 
туризм впливає на оздоровлення літніх людей і 
маломобільних груп, а також деструктивно впливає на 
здоров’я і психіку; спрямований на соціальної адаптації 
для людей з особливими потребами, досягнення ними 
матеріальної незалежності та їх інтеграції в суспільстві. 
3 Спортивний Спорт дозволяє особам з особливими потребами знову 
інвалідний туризм відчути смак життя і позбутися комплексу 
неповноцінності. Спортивний відпочинок передбачає 
заняття лікувальною фізкультурою, плаванням, 
баскетболом, настільним і великим тенісом, при цьому 
спортзали оснащуються спеціальним обладнанням. 
4 Дитячий Даний вид відпочинку, передбачає виїзд дітей з 
інвалідний туризм особливими потребами в спеціалізовані літні табори, 
екскурсійні поїздки в автобусах підвищеної місткості. 
Популярним видом відпочинку є реабілітаційні тури. 
узагальнено на основі [17] 
 
 
 
 
30 
В умовах рекреаційного туризму для туристів з
 обмеженими можливостями можна виділити три основні 
орієнтири:  
самостійність, тобто можливість самостійно поставити мету участі в 
рекреаційній туристичній діяльності, підібрати бажані кошти, встановити 
її правила, визначити тривалість, склад учасників туристських заходів, 
тощо; 
 можливість самореалізації. Туристи з обмеженими 
можливостями вибирають програмні рекреаційні заходи, які 
передбачають різноманітну рухову активність із застосуванням різних 
форм діяльності відповідно до своїх потреб, інтересів, можливостей. 
Такі умови створюють оптимальну обстановку для самореалізації, яка в 
повній мірі залишається необхідною в їхньому житті [18]. 
 можливість вільного, рівноправного спілкування. 
Спілкування в сформованої за спільними інтересами туристської групи, 
що складається з людей з різними індивідуальними особливостями. 
Реабілітаційні тури передбачають поїздки в оздоровчі центри, 
спеціалізація яких передбачає лікування захворювань, що стали 
причиною інвалідності. Реабілітаційний туризм добре розвинений в 
США, Ізраїлі, Німеччині, Іспанії та Франції. 
Основними напрямками реабілітації для осіб з вадами здоров’я є: 
 відновлювальні медичні заходи, реконструктивна
 хірургія, протезування та ортезування, санаторно-курортне 
лікування; 
 профорієнтація, навчання і освіта, сприяння в 
працевлаштуванні, виробнича адаптація; 
 соціально-середовищна, соціально педагогічна,
 соціально- психологічна та соціокультурна реабілітація, 
соціально-побутова адаптація; 
 фізкультурно-оздоровчі заходи, спорт тощо. 
 
 
31 
Спортивний туризм полягає в виїздах людей з обмеженими 
фізичними можливостями на особливі турніри (параолімпіади і 
сурдоолімпіади) Міжнародні змагання проводяться для осіб, які 
пересуваються на візках, хворих на дитячий церебральний параліч, осіб 
із вадами слуху та зору [1.9].  
 
 
 
Рис. 1.9. Спортивний туризм для осіб з особливими потребами. 
 
Спортивно-оздоровчий туризм поєднує в собі такі види 
реабілітаційних впливів [17]: 
• оздоровлення. Фізична культура і спорт позитивно впливає на 
соматичне і психічне здоров’я осіб з обмеженими можливостями; 
• соціальна реабілітація, в тому числі соціально-комунікативна. 
Зміна характеру і кола спілкування, діяльність у складі малих груп, 
зміна соціальної ролі; 
• соціально-побутова реабілітація. Діяльність,
 спрямована на самозабезпечення, догляд за собою і 
організація побуту в умовах природи; 
• соціально-середовищна реабілітація. Оволодіння
 
 
32 
 технологіями ефективного функціонування в різних 
середовищах існування. 
• соціально-педагогічна реабілітація. Оволодіння новими
 знаннями, вміннями, навичками; 
• соціально-культурна (соціокультурна) реабілітація. Екскурсії, 
конкурси, фотовиставки, пісні, бесіди, тощо, розширення кругозору.  
• соціально-психологічна реабілітація. Соціальна активізація в 
процесі туристичних заходів; самосвідомість, спостереження за 
успіхами туристів з інвалідністю, трансформація світогляду (зміна точки 
зору на рівень їх можливостей зниження рентних установок, зміна точки 
зору на ступінь обмежень, створюваних наявними у осіб з інвалідністю 
дефектом). 
Дитячий інвалідний туризм передбачає реабілітаційні тури з 
метою оздоровлення дітей з порушенням функцій опорно-рухового 
апарату, та включають процедури по профілактиці проблем з промовою, 
зором і слухом. Особлива увага приділяється особам з вадами слуху та 
дотику, з якими працюють педагоги, котрі навчені їхній мові жестів [19]. 
Великим оздоровчим ефектом володіє рухова активність на 
свіжому повітрі, яка важлива для осіб з обмеженими можливостями в 
будь-якому віці, але в більшій мірі актуальна для дітей з вадами 
здоров’я. Туристичні заходи відбуваються в групах, це розширює коло 
спілкування осіб з особливими потребами, сприяє психологічній 
мобілізації і підвищення життєвої активності, дозволяє їм вийти з 
замикання у вузькому колі. 
Свою позитивну роль відіграє і активне спільне навчання дітей та 
дорослих, які мають інвалідність. Дітям передається інформація про 
позитивний досвід адаптації до життя, вони знайомляться зі 
специфічними соціальними технологіями вирішення побутових 
проблем, тощо. 
Важлива відмінність туризму від інших видів реабілітації – 
 
 
33 
можливість підвищення рівня життєздатності осіб з обмеженими 
можливостями за рахунок освоєння навичок життєзабезпечення і 
автономного існування далеко від цивілізації. У цих умовах 
виявляються приховані потенціали дітей з інвалідністю, розвиваються їх 
фізіологічні та психічні функції, що особливо важливо для дітей з 
спадковими дефектами, для дітей, які часто не здогадуються про свої 
власні можливості [20]. 
Також існують, але слаборозвинені, наступні види туризму для 
осіб з особливими потребами [18]:  
- екологічний – туризм з метою ознайомлення з унікальною 
природою. Для організації таких турів, необхідно позначити перелік 
місць, доступних для відвідування особами з вадами здоров’я та іншими 
маломобільними групами населення, розробити маршрути руху, з 
урахуванням тривалості перебування в дорозі, можливих зупинок, 
визначити відповідний вид транспорту та інші заходи; 
- етнічний – туризм з метою знайомства, з історією, культурою, 
традиціями, звичаями народів. Такий туризм передбачає організацію 
заходів в місцях, пристосованих для осіб з інвалідністю; 
- сільський – туризм з метою відпочинку в сільській місцевості, 
отриманні консультацій господарів по садівництву, виноградарству, 
овочівництва, тваринництва. Для організації таких турів необхідно 
створити всі необхідні умови для проживання людей з обмеженими 
фізичним можливостями в сільських населених пунктах; 
- гастрономічний – подорож з метою вивчення національної 
кухні, її особливостей і традицій. 
Таким чином, реалізація пропонованих заходів призведе до 
розвитку різноманітної і складної індустрії туризму, можливості якої в 
поєднанні з туристичними ресурсами дозволить сформувати 
конкурентоспроможний туристичний продукт для маломобільних груп. 
Як правило, туристичні ресурси визначають формування 
 
 
34 
туристичної діяльності у тому чи іншому регіоні. Наприклад, 
придатність території для санаторно-курортного лікування полягає у 
наявності родовищ лікувальних мінеральних вод, озокериту, 
сприятливих кліматичних умов, екологічно очищеному навколишньому 
середовищі. 
Створення або облаштування в межах природоохоронних 
територій екологічних стежок та туристичних маршрутів дає 
можливість вирішити дві важливі задачі:  
по-перше, забезпечити відвідувачам природо-заповідних 
територій повне ознайомлення з місцевими ландшафтами, природними і 
культурними об’єктами; 
 по-друге – мінімізувати зворотний вплив рекреації на природне 
середовище цих територій . 
Пріоритетом для розвитку інклюзивного туризму є наявність 
рекреаційно-туристичних ресурсів. Під час вибору готелів та інших засобів 
розміщення туроператор повинен враховувати наявність в них ліфтів, 
пандусів і спеціально обладнаних номерів для проживання, мати послуги, що 
дозволяють гостям виконувати щоденні завдання з повною автономією, 
самотою і комфортом. Об’єкти туристичної індустрії (засоби розміщення, 
підприємства харчування, музеї, спортивно-оздоровчі та ін.), повинні бути 
так само оснащені пандусами, туалетами для осіб з інвалідністю, 
забезпечувати безперешкодність під’їзду і переміщення по їх території, а 
також всередині будівель і споруд [21]. 
 
 
35 
 
2 ДІЯЛЬНІСТЬ ТУРОПЕРАТОРІВ ПРИ РОЗРОБЦІ 
ІНКЛЮЗИВНИХ ТУРІВ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРУП 
 
2.1. Умови та вимоги для організації інклюзивних турів в туристичній 
сфері 
 
Інклюзивний туризм має на увазі своє здійснення тільки при 
наявності безбар'єрного або доступного середовища. Відповідно до 
Конвенції про права осіб з інвалідністю, а також положенням 
Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності 
та здоров'я: «Доступна середовище 
– це фізичне оточення, об'єкти транспорту, інформації та зв'язку, 
дообладнати з метою усунення перешкод і бар'єрів, що виникають у 
індивіда або групи людей з урахуванням їх особливих потреб. 
Доступність середовища визначається рівнем її можливого 
використання відповідної групою населення» [22]. 
Досвід Німеччини представлений розвитком культурно-
пізнавального туризму з урахуванням потреб маломобільних громадян. 
У музеях і театрах, як правило, пропонуються крісла-візки, якими 
можуть скористатися люди з інвалідністю. Також в Мюнхені, туристи з 
обмеженими можливостями та їхніми сім’ями можуть обрати екскурсію 
на цілий день, яка включає перевезення для людей на інвалідних візках 
по історичній частині міста з приватним професійним гідом [23]. 
Популярним центом інклюзивного туризму є Фінляндія. В 
основному найбільш притаманним туром для осіб з інвалідністю є тур 
«Круїзна екскурсія Гельсінкі», що включає покроковий маршрут, 
доступні трансфери та визначні місця найкрасивішої столиці Фінляндії. 
На початку екскурсії туристів зустрічає ліцензований екскурсовод на 
круїзному терміналі на мікроавтобусі, придатному для осіб, які 
переміщуються на інвалідних візках [24]. 
Важливе значення для надання інклюзивних турів має наявність 
 
 
36 
готелів, що відповідають потребам туристів. Як правило, до них 
відносяться готелі великих мереж, що надають свої послуги в різних 
країнах світу [25].  
Особливу увагу слід приділити внутрішній інфраструктурі готелю і 
змісту готельного номера. При виборі готелів та інших засобів розміщення 
туроператор повинен враховувати наявність в них ліфтів, пандусів і 
спеціально обладнаних номерів для проживання, мати послуги, що 
дозволяють гостям виконувати щоденні завдання з повною автономією, 
самотою і комфортом. об'єкти туристичної індустрії (засоби розміщення, 
підприємства харчування, музеї, фізкультурно-оздоровчі тощо), повинні бути 
так само оснащені пандусами, туалетами для інвалідів, забезпечувати 
безперешкодність під'їзду і переміщення по їх території, а також всередині 
будівель і споруд. 
У Європі серед таких мереж можна відзначити Scandic Hotels [26]. Це 
скандинавська готельна мережа, що базується в Стокгольмі, з її основними 
готелями на півночі Європи. Мережа присутня в 10 країнах, в загальній 
складності 160 готелів. Scandic реалізувала концепцію дизайну, таким 
чином, що він відповідає потребам будь-якої людини з обмеженими 
можливостями (рис.2.1). 
 
 
37 
Рис. 2.1. Номер для осіб з обмеженими можливостями у готелі Scandic Hotels  
 
Враховуючи, що кожна інвалідність вимагає різні особливості 
оформлення дизайну, мережа Scandic встановила загальний стандарт з 
101 показника доступності, які застосовується до всіх готелям в мережі. 
Вжиті заходи щодо забезпечення доступності націлені, по-перше, на 
більш ніж 50 мільйонів людина в Європі, які мають інвалідність і на 
літніх громадян, а, по- друге, на надання робочих місць людям з 
обмеженими можливостями. 
ILUNION Hotels – іспанська мережа готелів,   що заснована в 1988 
році і на сьогодні нараховує 22 готелі. Основна мета цієї компанії – 
надати готелі з універсальної доступністю, щоб всі клієнти, з 
обмеженнями або без них, могли використовувати як навколишнє їх 
середовище, так і послуги готелів [27]. 
Компанією регулярно проводиться повна діагностика кожного 
готелю, на основі якої розробляється план дій та заходи, спрямованих на 
те, щоб всі приміщення готелю були комфортні для використання. Це 
єдина готельна мережа в Іспанії, яка впровадила універсальний дизайн і 
доводить, що доступність сумісна з сучасним і привабливим дизайном. 
 
 
38 
Всі співробітники групи готелів пройшли навчання з питань 
доступності, щоб запропонувати кваліфіковані та високоякісні послуг 
для своїх клієнтів. 
 
Рис.2.2. Номер для осіб з обмеженими можливостями у готелі 
ILUNION 
Паралельно в персонал мережі готелів входить кілька 
маломобільних груп. ILUNION Suites і ILUNION Hotel Valencia 3 є 
першими готелями мережі і мають більше 70% співробітників з 
обмеженими можливостями. 
В Сполучених Штатах Америки, великі готельні мережі 
намагаються дотримуватися не тільки американських але і міжнародних 
стандартів, так як багато хто з них мають бізнес за кордоном і 
намагаються підтримувати свій імідж. Hilton Worldwide – американська 
компанія, що володіє іуправляє мережами готелів і курортів [28]. 
Бренди, що належать компанії, об'єднують більш ніж 5200 готелів в 105 
країнах і включають такі мережі, як Hilton Hotels & Resorts, Conrad 
Hotels & Resorts, Double Tree by Hilton, Waldorf Astoria Hotels & Resorts, 
Embassy Suites Hotels, Hilton Garden Inn, Hampton Hotels, Home2 Suites 
by Hilton, Hilton Grand Vacations, Homewood Suites by Hilton. 
 
 
39 
За межами США Hilton Worldwide розвиває шість брендів, які 
можна розділити на чотири категорії: економічний сектор – Hampton by 
Hilton; середньо-ціновий сегмент – Hilton Garden Inn; сектор вищого 
класу, де представлені Double Tree by Hilton і Hilton Hotels and Resorts; 
сектор люкс – Conrad Hotels & Resorts і Waldorf Astoria Hotels & Resorts. 
Всі мережі готелів, незалежно від того до якої категорії вони належать, 
відповідають стандартам універсального дизайну. Завдяки тому, що 
вони розраховані на різні цінові категорія, інваліди з різним рівнем 
доходу можуть використовувати їх. 
Також, серед американських компаній можна виділити Marriott 
International. Однією з провідних світових компаній з управління 
готельними мережами, належить більше 6000 готелів в 122 странах. Серед 
мереж, що належать компанії Marriott Hotels, Courtyard, Sheraton, Residence 
Inn, Westin, Fairfield Inn & Suites, Renaissance Hotels, SpringHill Suites, Four 
Points, TownePlace Suites, Le Méridien, The Ritz-Carlton, Autograph 
Collection Hotels, Aloft Hotels і інші. Всі вони так само відповідають 
потребам маломобільних груп. 
На даний момент велика частина готелів з номерами для інвалідів 
надається великими компаніями США, такими як Hilton Worldwide і Marriott 
International, які мають готелі по всьому світу і надають свої послуги, 
розраховані на різний дохід маломобільних груп. 
Однією з тенденцій у сучасному сервісному обслуговуванні 
сьогодення, що здатна вирішити проблеми доступності сервісу для клієнтів з 
обмеженими можливостями, є впровадження «Концепції універсального 
дизайну» 
Універсальний дизайн – це дизайн, зручний для всіх без винятку: 
людям з різними формами інвалідності, літнім громадянам, батькам з 
дитячими колясками [29]. Універсальний дизайн – стратегія, спрямована на 
проектування та наповнення різних типів середовища, продуктів, 
комунікацій, інформаційних технологій і послуг, для забезпечення 
 
 
40 
доступності та розуміння всіма покупцями, відповідно для загального 
використання без необхідності адаптації (табл.2.1). 
При організації інклюзивного туру, як і будь-якого іншого, в 
залежності від його програми, використовуються різні види транспорту: 
автобуси туристичного класу, залізничні та авіаційні засоби 
пересування, річкові та морські види пасажирського транспорту, а також 
види легкового автотранспорту. 
З метою забезпечення безпеки і комфорту до транспортного засобу 
предʼявляється ряд наступних вимог. Необхідно враховувати, що для 
інвалідів, що мають явно виражені фізичні обмеження (порушення функцій 
опори і пересування, орієнтації, координації), проблему складають високі 
підніжки транспортних засобів, сходинки, вузькі двері. У звʼязку з цим, 
транспортні засоби повинні бути обладнані спеціальними підйомниками, 
пандусами, додатковими засобами безпеки, зокрема поручнями, фіксаторами 
для крісел- колясок тощо. 
Також транспортний засіб оснащується написами, текстовою та 
графічною інформацією, виконаної великим шрифтом, зокрема із 
застосуванням рельєфно-крапкового шрифту Брайля.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
41 
Таблиця 2.1 
Основні принципи «універсального дизайну» 
 
№ Принципи Зміст 
1 Рівність у 1) Використання людьми з різними фізичними можливостями. 
використанні. 2) Недоторканність особистого життя, безпеку і надійність повинні 
бути доступні всім користувачам. 
2 Гнучкість у 1) Відповідність безлічі різноманітних індивідуальних переваг і 
використанні. здібностей. 
2) Можливість вибору способу використання продукту. 
3) Допомога користувачеві в правильному і акуратному 
використанні продукту. 
4) Адаптованість під темп користувача. 
3 Простий і 1) Як використовувати продукт має бути зрозуміло будь-якому 
інтуїтивно користувачеві, незалежно від досвіду, знань, мовних навичок і 
зрозумілий рівня концентрації в даний момент. 
дизайн. 2) Відсутність непотрібних складнощів. 
3) Облік різних рівнів грамотності і мовних знань. 
4) Розташування інформаційних носіїв з урахуванням їх 
важливості. 
4 Легко 1) Дизайн повинен ефективно повідомляти користувачеві необхідну 
сприймається інформацію, незалежно від умов навколишнього середовища і 
інформація. особливостей сприйняття самого користувача. 
2) Використання різних способів (візуальні, вербальні, тактильні) 
для багаторазового подання важливої інформації. 
3) Найважливіша інформація повинна бути представлена 
максимально зрозуміло. 
5 Допустимість 1) Зведення до мінімуму небезпеки або негативних наслідків 
помилки. випадкових або ненавмисних дій: часто використовувані елементи 
повинні бути найдоступнішими;. 
2) Наявність попереджень про небезпеки або помилки. 
3) Відсутність небезпечних наслідків при виході з ладу. 
4) Перешкоджання здійсненню неусвідомлених дій для виконання 
завдань. 
6 Низький 1) Споживач повинен максимально ефективно і комфортно 
фізичне зусилля. користуватися елементами дизайну, докладаючи мінімум зусиль. 
2) Мінімізація повторюваних дії. 
3) Мінімізація необхідності застосування тривалого фізичного 
зусилля з боку користувача. 
7 Розмір і простір 1) Видимість важливих елементів для будь-якого користувача. 
для доступу і 2) Легкий доступ до всіх визначних об'єктів для будь-якого 
використання. користувача в положенні сидячи або стоячи. 
3) Достатня місце для використання допоміжних засобів або 
супроводжуючого. 
узагальнено за даними [29]. 
 
 
42 
 
При пересуванні по території обʼєкта транспортної 
інфраструктури, призначеного для обслуговування пасажирів, повинна 
надаватися допомога, в тому числі при вході в транспортний засіб і 
виході з нього, до місця посадки в транспортний засіб і від місця 
висадки з нього, при оформленні багажу, отриманні багажу. 
В США, згідно Закону «Про права осіб з інвалідністю», автобуси 
мають спеціальні сидіння, які водій може прибрати, якщо в автобус сідає 
інвалід в колясці. Для цього ж автобуси обладнані спеціальними 
підйомниками і пандусами для похилого в'їзду. В обов'язки водія 
входить не тільки забезпечення посадки інвалідів в автобус, але і 
фіксація інвалідних колясок в самому автобусі. Станції метро оснащені 
ліфтами. В вагоні метро для інвалідів також передбачені 12 спеціальних 
місць. Аналогічне обслуговування і на залізниці. 
В кожному парку таксі США має бути від 20 до 40 мікроавтобусів, 
обладнаних підйомниками. Інваліди, в тому числі жінки-інваліди, 
отримують спеціальні купони для користування таксі. 
В Європі, програма по впровадженню доступних таксі або 
Eurotaxis була розроблена компанією ONCE і фондом за підтримки 
IMSERSO – Іспанським інститутом літніх людей і соціальних служб. Ця 
програма дозволяє людям на інвалідних візках їздити на таксі без 
необхідності пересідати з крісла-коляски. Послуги таксі є ключовим 
елементом для задоволення потреб «від дверей до дверей» в будь-яких 
транспортних системах. Крім того, таксі є перевагою для туризму, 
оскільки вони дозволяють отримати доступ до місць за межами 
традиційних маршрутів. 
В Іспанії ідея введення доступних таксі започаткувалась 
приблизно в 1980 році, коли комерційні компанії почали пропонувати 
автомобілі людям з паралічем нижніх кінцівок. Ці транспортні засоби 
включали технічні зміни і адаптацію, такі як ручка на кермі і 
 
 
43 
автоматична коробка передач. Перший адаптований автомобіль був 
випущений на ринок в 1990 році. Проект Eurotaxi значно виріс за 
останнє десятиліття завдяки технічним досягненням і новим моделям 
автомобілів, які забезпечують більш легку і універсальну адаптацію. 
Країнами ЄС прийнята Директива 2001/85/ЄС, в якій зазначено, 
що громадський транспорт повинен мати пристосування для можливості 
проїзду в них маломобільних груп. Відповідно до стандартами висота 
першої сходинки в європейських автобусах не перевищує 250 мм над 
дорогою, для інвалідних колясок обладнується не менше чотирьох 
місць, автобуси оснащені пандусами. 
Сьогодні в країнах Європи доступний громадський транспорт, 
пішохідні переходи без бордюрів, пандуси до значимих об'єктів і 
відповідне ставлення до маломобільних груп в суспільстві (рис.2,3). 
Сходи в будівлі вокзалів з пандусами, пішохідні шляхи мають 
нормативні ухили і сполучення в місцях перетину з проїзною частиною. 
 
Рис. 2.3 Автобуси з пандусами для інвалідних візків в Барселоні 
 
 
У всіх аеропортах, залізничних вокзалах і більшості станцій метро 
 
 
44 
є ліфти, зокрема для переходу з однієї гілки метро на іншу. Інформація 
про прибуття поїздів відображається на онлайн табло і дублюється 
гучномовцями.  
Посадочні майданчики в трамваї і поїзди вирівняні з підлогою салону, 
на зупинки і поїзди, що мають міжміське сполучення, оснащені туалетами, 
пристосованими для використання інвалідами. 
Аналіз вимог до інфраструктури показав, що для розробки 
інклюзивних турів необхідні готелі, що відповідають стандартам 
універсального дизайну. Тому при розробці туристичного продукту 
необхідно враховувати, наскільки адаптована інфраструктура населеного 
пункту, об'єктів розміщення, харчування та атракції під потреби мало 
мобільних груп населення. 
Отже, для розвитку інклюзивного туризму повинний бути доступним 
весь ланцюжок послуг, а насамперед доступність засобів розміщення, 
доступність транспорту, доступність інформації. 
Експерти припускають, що попит на ринку туризму, «доступного для 
всіх», буде рости і в нашій державі уже найближчими роками. Нажаль, 
сьогодні практично немає вітчизняних досліджень щодо вивчення потреб 
людей з інвалідністю в Україні в туризмі або ємності даного сектора ринку. 
 
 
 
2.2 Правове забезпечення надання послуг безбар’єрного 
туризму 
 
 
У 2006 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про 
права осіб з інвалідністю, де визначені основні принципи щодо 
забезпечення прав інвалідів у різних сферах їх життєдіяльності [29]. 
Понад 180 держав (в тому числі Україна), які ратифікували 
конвенцію, зобовʼязані вживати заходів щодо створення умов для 
повного залучення інвалідів в усі аспекти життя, а також максимальній 
 
 
45 
реалізації їхніх фізичних, розумових, соціальних та професійних 
здібностей. 
Конвенція містить статті про забезпечення індивідуальної мобільності 
інвалідів, свободу вираження їхніх поглядів і переконань, доступ до 
інформації, недоторканність приватного життя, повагу, освіту, здоров'я та 
реабілітацію. У рамках цієї Конвенції, Україна, взяла на себе зобов’язання 
щодо дотримання загальнолюдських прав громадян з інвалідністю. 
Відповідно до статті 9 цього документу держава повинна вживати належних 
заходів для надання їм безперешкодного доступу до фізичного оточення, 
транспорту, інформації та зв’язку, оскільки участь людей з інвалідністю в 
суспільно-значущих процесах неможлива без належного доступу до 
необхідних соціальних об’єктів. 
У 2019 р. Генеральний секретар ООН закликав країни до реалізації 
стратегії в рамках виконання завдань соціальної інтеграції інвалідів на 
наступне десятиріччя. 
Международні правові акти, містять норми и регулюючі відносини 
в сфері туризму. Зокрема, це: 
 Манільська декларація світового туризму 1980 року, що 
визначила пріоритетні напрямки розвитку туризму, рекомендації 
державній владі і туристським організаціям щодо вирішення питань 
стосовно гармонічного розвитку туризму; 
 Гаазька декларація з туризму, яка відокремлює заходи щодо 
розвитку туристської діяльності, що сприяють соціально-економічному 
зросту всіх країх [30]; 
 Хартія туризму, прийнята ВТО в 1985 році, яка містить 
Кодекс туриста, содержащий основные правила поведения туриста в 
местах пребывания, права туриста и их обеспечение через 
правительственные меры, а также содействие в их реализации в местах 
пребывания; 
 Міжнародна конвенція за контрактом на подорож, що 
 
 
46 
визначає основні умови, які включаються в договори між 
організаторами подорожі і туристами, а також положення про 
відповідальність сторін за неналежне виконання договору; 
 Міжнародна готельна конвенція, яка стосується укладання 
контрактів власниками готелів і турагентствами. 
Україна має ряд законодавчих та нормативних актів, що 
регулюють соціальну сферу в державі, а також певну соціальну 
інфраструктуру, яка забезпечує та сприяє подальшому розвитку 
соціальних процесів. Зокрема, в Україні ратифіковано ряд 
міжнародних правових актів в сфері захисту прав осіб з інвалідністю, 
що є обов’язковими до виконання. Основні положення цих актів були 
трансформовані в національне законодавство. 
До основних законодавчих актів, що регулюють питання захисту 
прав людей з інвалідністю в Україні можна віднести в першу чергу 
Конституцію України, а також Закони України: 
 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в 
України» 
 «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», 
 «Про планування і забудову територій», 
 «Про захист прав споживачів», 
 «Про транспорт», 
 «Про міський електричний транспорт», 
 «Про дорожній рух»; 
Укази Президента України: 
 «Про першочергові заходи щодо створення сприятливих 
умов життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями», 
 «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем
 осіб з обмеженими фізичними можливостями»; 
 «Конвенцію про права осіб з 
інвалідністю» Постанови Кабінету 
 
 
47 
Міністрів України: 
 «Про затвердження Програми забезпечення 
безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними 
можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення», 
 «Про заходи, пов’язані із задоволенням потреб осіб з 
інвалідністю, зокрема під час підготовки та проведення фінальної 
частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні». 
Що стосується соціальних зобов’язань, які покладаються на бізнес 
структури в цілому, і безпосередньо на підприємства готельного 
господарства, то державними стандартами передбачено ряд вимог щодо 
забезпечення доступності сервісного середовища для людей з 
інвалідністю на стадії  проектних робіт (ДБН, ДСТУ). Такий рівень 
державної підтримки ідеї соціалізації сервісного обслуговування є 
запорукою перспективності підвищення рівня доступності вітчизняних 
готельних підприємств для нового сегменту потенційних клієнтів. 
Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної 
захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма 
іншими громадянами можливості для участі в різних сферах життя 
суспільства, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з 
інвалідністю в Україні». 
Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо 
забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими 
громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, 
компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні 
реабілітаційних заходів, встановленні опіки або забезпеченні 
стороннього догляду. 
Пільги інвалідам призначаються на підставі посвідчення, яке 
підтверджує відповідний статус. Законом України інвалідам гарантовано 
право на державну соціальну допомогу, що визначається на основі 
законодавчо встановленого рівня прожиткового мінімуму. На жаль, нині 
 
 
48 
в Україні зберігається практика використання для розрахунку окремих 
соціальних допомог показника «рівень забезпечення прожиткового 
мінімуму», що встановлюється на основі реальних можливостей 
видаткової частини Державного бюджету України та є меншим за розмір 
базового державного соціального стандарту. 
При цьому слід зазначити, що прожитковий мінімум, що 
визначається з використанням застарілої методології, не відповідає 
вимогам сучасності. Недостатній рівень соціальної допомоги, що 
розраховується з прив’язкою до вказаного показника, зумовлює 
погіршення становища соціально вразливих верств населення нашої 
країни. Саме тому особи з обмеженими можливостями залишаються 
найнезабезпеченішою категорією населення в Україні. 
Згідно ст. 16 Закону України «Про туризм», під час надання 
туристичних послуг обов’язковим є страхування туристів (медичне та від 
нещасного випадку), що забезпечується суб’єктами туристичної 
діяльності на підставі угод зі страховиками, які мають право на 
проведення такої діяльності, тобто мають відповідну ліцензію. 
Страхування передбачає страхову виплату у разі отримання тілесних 
ушкоджень чи травм, тимчасової втрати працездатності, сталої втрати 
працездатності (інвалідності) або смерті під час перебування за 
кордоном [1]. 
Ратифікація Україною Конвенції про права осіб з інвалідністю 
зумовила внесення численних змін до національного законодавства 
щодо закріплення принципу рівних можливостей для осіб з інвалідністю 
[30]. Однак більшість законодавчих актів стосуються лише вимог щодо 
обов'язкового приведення у відповідність до міжнародних стандартів 
доступності для осіб з інвалідністю об'єктів туристичної інфраструктури 
та офісів туроператорів (турагентів). При цьому проблематика 
забезпечення та захисту прав осіб з інвалідністю в договорі на 
туристичне обслуговування залишилась поза увагою законодавця. 
 
 
49 
Застосування законодавчих норм у сфері забезпечення прав осіб з 
інвалідністю за договором на туристичне обслуговування, свідчать про 
те, що ефективне туристичне обслуговування осіб з інвалідністю не 
обмежується лише доступом до об'єктів туристичної діяльності, а має 
комплексний, багатоаспектний характер. Зокрема, існує ряд 
особливостей у сфері перевезення осіб з інвалідністю, що охоплюють: 
 обов'язкове завчасне бронювання спеціальних
 місць для перевезення; 
 використання особами з інвалідністю пільг на перевезення; 
 узгодження в договорі положень щодо виділення
 місця для супроводжуючої особи або додаткового 
місця для багажу тощо. 
Та незважаючи на законодавчі положення, в окремих випадках 
особам з інвалідністю відмовляють у перевезенні або страхуванні, що 
унеможливлює отримання ними туристичних послуг.  
 
2.3. Міжнародний досвід діяльності туроператорів при розробці 
турів для маломобільних груп населення 
 
 
Туризм для маломобільних груп, в тому числі й міжнародний, – це 
досить нове явище, яке відрізняється низьким ступенем вивченості та 
розголосу, але який є необхідним видом туризму у кожній країні. 
Щорічно, в рамках конференції «Європейський день осіб з 
інвалідністю» в Брюсселі, проводиться премія «Access City Award», на 
якій нагороджуються найбільш доступні міста Європи. В різний час 
переможцями премії ставали: Авіла (Іспанія), Зальцбург (Австрія), 
Берлін (Німеччина), Гетеборг (Швеція), Бурос (Швеція), Честер 
(Великобританія), Мілан (Італія). Всього в рамках премії були 
нагороджені 42 міста. 
Інклюзивний туризм в Європі розпочинається зі спеціальних 
 
 
50 
сайтів, на яких можна ознайомитись з переліком історичних та 
культурних пам’яток, які доступні для людей з інвалідністю, дізнатися 
подробиці функціонування транспорту, знайти готель з доступною 
інфраструктурою і спеціалізовані сервіси для людей з інвалідністю, 
замовити тур за певним туристичним маршрутом. Усі відео адаптовані 
для людей з порушенням слуху, адже дублюються з жестовою мовою 
[31]. В місті створене спеціальне туристичне агентство Barcelona Special 
Traveller, що спеціалізується на інклюзивному туризмі та створює 
персоналізовані поїздки, які гарантують доступність перевезень, 
проживання та всі необхідні послуги [32]. 
Засновники агентства стверджують, що воно базується на 
поєднанні глибокого знання потреб та побажань туриста з інвалідністю 
та досвіді, який досі не застосовувався для людей з інвалідністю в 
Барселоні та Каталонії. 
Розвиток інклюзивного туризму в Барселоні кращий за більшість 
міст Європи. Завдяки належній кількості планування будь-який 
мандрівник з обмеженими можливостями або особа похилого віку може 
насолодитися чудовими визначними пам’ятками Барселони. Метро для 
осіб з інвалідністю в Барселоні обладнане ліфтами, щоб з лекістю 
дістатися до платформи. Доступ туристам з обмеженими 
можливостями до пляжах забезпечений деревяними доріжкми вниз до 
води з пандусами. Також є в наявності інвалідні візки, призначені для 
пересування по піску. 
Цікавим для Барселони став досвід створення повністю 
інклюзивної екскурсії Easy Walking Tour Gòtic – ця екскурсія пропонує 
маршрут, адаптований до потреб маломобільних груп та розповідає про 
історію готичного кварталу, від його далекого витоку до сьогодні. 
Багато музеїв та пам’яток архітектури, адаптують експозицій за 
допомогою дублювання написів шрифтом Брайля, звукового опису. 
Сьогодні Каталонія стала передовим містом в питаннях що 
 
 
51 
стосуються упровадження інклюзивного туризму в іспанському штаті, 
що має понад 1100 туристичних об’єктів, які адаптовані для людей з 
інвалідністю та понад 150 км зелених доріг і доступних стежок. Для 
створення доступного середовища 
Каталонія протягом останніх років працювала над усуненням 
архітектурних та комунікаційних бар'єрів. В КаталоніЇ пропонуються 
послуги з польотів на адаптованих повітряних кулях, вітрильні школи, а 
також активні види відпочинку (катання на байдарках, дайвінгу, 
верховій їзді тощо). 
Також є посилання на сайті на доступні транспортні засоби та на 
музеї та галереї, зокрема на Національний музей мистецтв Каталонії 
(MNAC). Національний художній музеї Каталонії вперше в Іспанії 
запропонував людям з вадами слуху екскурсію за допомогою жестової 
мови (каталонською та іспанською) та міжнародною системою знаків 
(SIS). Також варто відзначити численні пляжі на узбережжі Каталонії, 
які є доступними та мають все необхідне для маломобільних груп [33]. 
Яскравим прикладом розвитку інклюзивного туризму став 
Мадрид, який позиціонує себе як головний туристичний центр, 
пропонуючи всі види туристичних послуг від мистецтва і культури до 
активних видів спорту. Для осіб з інвалідністю спеціально адаптують 
туристичну інфраструктуру, видаються спеціалізовані каталоги, 
проводяться заходи, в тому числі спортивні Параолімпійські ігри.  
Влада Мардиру спільно з організацією, що представляє 
маломобільних груп Predif, а також іншими туристичними 
організаціями розробили путівник що містить інформацію про визначні 
туристичні в пам'ятки для відвідувачів з інвалідністю. Путівник надає 
інформацію про доступні турі, музеї, театри, кінотеатри, ресторани а 
також надає корисні поради, які знадобляться під час відвідування 
Мадриду. 
Сполучені Штати Америки можуть з гордістю вітати туристів з 
 
 
52 
інвалідністю, оскільки рівень інфраструктури США на дуже високому 
рівні. Всі автобуси оснащені викидними платформами, які дозволяють з 
легкістю переміщуватися неповносправним, за одну поїздку в автобусі 
може вміщуватися в середньому 4 таких людини. Практично в усіх 
супермаркетах є міні електромобілі з кошиком для покупок. Ними може 
скористатися кожна людина, якій важко переміщуватися (навіть людям з 
надлишковою вагою). Звичайно, паркінг для осіб з інвалідністю є біля 
магазинів, громадських будівель тощо. 
Реабілітаційний туризм в США передбачаэ поїздки в оздоровчі 
центри, спеціалізація яких передбачає лікування захворювань, що стали 
причиною інвалідності. Основними напрямками є ортопедична, 
неврологічна та серцевосудинна реабілітація, в особливу категорію 
входить оздоровлення дітей- інвалідів. 
Одним з найкращих прикладів по упровадженню інклюзивного 
туризму стала Великобританія. Для людей з інвалідністю адаптуються 
автобуси і поїзди, в музеях є спеціальні екскурсії і навіть працює 
окремий спеціалізований туроператор Tourism for all [34]. 
Tourism for all – це маленька, яскрава, незалежна, національна 
благодійна організація, яка є помічником під час планування відпусток 
для людей з інвалідністю, а також експертом в питаннях доступного 
туризму на території Великобританії. На сайті є пропозиція створити 
свій ідеальний туристичний маршрут відповідно до своїх захоплень та 
потреб а також поради, які необхідні під час бронювання екскурсій, 
готелів та формування транспортної карти.  
Важливим під час упровадження інклюзивного туризму в Україні 
стане досвід Ізраїлю, серед мільйонів туристів, які щороку відвідують 
Ізраїль, багато туристів мають інвалідність. Ізраїльський уряд робить все 
для того, щоб люди з інвалідністю не відчували серйозних труднощів 
під час свого перебування на території країни. 
Доступність Ізраїлю починається в міжнародному аеропорту Ben-
 
 
53 
Gurion. Повітряні ворота країни ідеально пристосовані для зустрічі 
туристів з інвалідністю. Кожен турист в інвалідному візку отримує 
особистий супровід, під час виходу з терміналу. Крім того, для 
мандрівників з інвалідністю передбачені спеціальні митні коридори та 
вікна паспортного контролю. В аеропорту є просторі підйомники, та 
спеціально облаштовані санітарні кімнати. [35, 36]. 
Плануючи подорож варто пам’ятати в Ізраїлі всі громадські 
автобуси адаптовані для осіб з інвалідністю та обладнані підйомниками. 
Усі туристичні пам’ятки також пристосовані для туристів з 
інвалідністю. Наприклад вершина фортеці Масада біля Мертвого моря 
доступна, для маломобільних груп туристів, а спеціальна зона 
пристосована для того, щоб люди з вадами зору могли тактильно 
відчути місцевість (рис. 2.4). 
 
Рис. 2.4. Туристичні об’єкти Ізраїлю для осіб з обмеженими 
можливостями.  
 
 
Гарним прикладом зі створення доступного середовища для людей 
з інвалідністю стала Breda (Голандія). Переможець Access City Award-
2019. Це місто постійно вдосконалюється, щоб полегшити життя людям 
 
 
54 
з інвалідністю. 
Однією з рушійних сил стала платформа «Бреда для всіх» – це 
організація, яка представляє різні установи, які підтримують людей з 
інвалідністю. Влада міста разом з громадськими організаціями робить 
все аби покращити доступність туристичних об’єктів (замків, торгових 
площ, музеїв) обладнуючи їх необхідними пандусами, ліфтами, 
підйомниками, аудіо- візуальними засобами). Breda пропонує більше 
300 ресторанів, клубів, кафе, барів та розважальних закладів, парків, 
ботанічних садів [37]. 
Корисним для України стене досвід сусідньої Польщі, яка за 
короткий проміжок часу зробила все для покращення доступності. 
Варто зауважити, що Варшава отримала статус кращого міста по 
доступності за версією щорічної премії Access City Award – 2020 [38]. 
Одним з пріоритетних напрямків діяльності відділу туризму 
Польща на 2019 рік стали «Дії щодо підвищення доступності туризму 
для маломобільних груп». Поляки трактують туризм як хорошу фізичну 
активність, а також елемент реабілітації, який допомагає повернутися до 
гарної фізичної форми. 
Туристична галузь починає відповідати очікуванням та потребам 
людей з інвалідністю. У готелях та ресторанах є відповідні проїзди, 
ліфти, ванні кімнати мають ручки та більше місця. На польських пляжах 
можна знайти дерев’яні майданчики або загартовану землю, завдяки 
якій людина в інвалідному візку зможе під’їхати до пляжу. Тут також 
доступні спеціальні підйомники для купання в морі. 
Дослідження міжнародного ринку інклюзивного туризму свідчить, 
що ринок доступного туризму виконує дуже важливе соціальне завдання 
щодо дотримання прав і свобод людини для туристів з особливими 
потребами та сприяє економічному зростанню і зайнятості населення 
країни.  
 
 
55 
 
3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 
БЕЗБАР’ЄРНОГО  ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ 
3.1 Інноваційний потенціал розвитку безбар’єрного туризму в 
Україні 
Серед маломобільних груп є значна частка енергійних і 
допитливих, тих, то прагне до яскравих вражень та нових відкриттів, і 
туризм для них – один з кращих способів показати на що здатна людина 
«не така як усі» та проявити свої необмежені можливості 
В 2018 році загальна чисельність осіб обмеженими можливостями 
у цифрових показниках в Україні становила 2 млн. 600 тис. осіб, у тому 
числі понад 240 тис. осіб 1-ї групи (в Донецькій, Одеській та Львівській 
областях – 8,8%, 5,6% та 5,8% відповідно, найменша чисельність – в 
Чернівецька область, Кіровоградська та Херсонська області – 6%, 1,8% 
та 1,8% відповідно), більше 900 тис. осіб 2-ї групи (найбільша 
чисельність в Одеській області та м. Києві – 7,0% та 7,1% відповідно, 
найменша – у Чернівецькій області, Херсонській – 1,7%, 1,6% 
відповідно) і близько 1,3 млн. осіб 3-ї групи (найбільше – у 
Львівській та Дніпропетровській областях – 8,2%, 6,6%, найменше у 
Херсонській і Чернівецькій областях – 2,0%, 1,8% [15]. 
Через недосконалу специфіку транспортних систем та послуг 
люди з особливими потребами стикаються з труднощами переміщенням, 
доступом до інформації та не можуть користуватися свободою 
пересування в тій же мірі, що і інші громадяни [39, с. 29] 
Однак є позитивні зрушення у напрямку створення умов 
маломобільних груп, зокрема, ступінь доступністі залізничних і авто- 
вокзалів у 2019р. наведено на рис.3.1. Також, ПАТ «Укрзалізниця» має 
спеціальні вагони-купе із місцями для візочників. Також є спеціально 
облаштований санітарний вузол. У таких вагонах 20 місць спальних та 2 
мі 
 
 
 
56 
Місця для осіб з обмеженими можливостями і супроводжуючого.  
 
80% 
67% 
70% 
60% 
50% 41% 
37% 
40% 
30% 19% 22% 
20% 14% 
10% 
0% 
Залізничний вокзал Автовокзал 
 
Доступно Частково доступно Недоступно 
 
Рис. 3.1 Ступінь доступності залізничних і автовокзалів для осіб з 
обмеженими 
можливостями [40]. 
 
Станом на 2019р., в Україні функціонували чотири міжнародні 
аеропорти – «Бориспіль», «Львів», «Дніпропетровськ», «Запоріжжя» та 
«Харків», які облаштовані спеціальними конструкціями для 
транспортування пасажирів із обмеженими можливостями [41]. 
Але організація туризму в Україні для таких груп людей, на жаль, 
перебуває на етапі становлення, а лідерами за кількістю заходів для 
розвитку туризму осіб з особливими потребами та маршрутами для осіб 
з обмеженими можливостями в Україні є Одеська, Запорізька, 
Рівненська та Полтавська області. 
За кількістю перспективних і актуальних маршрутів для осіб з 
обмеженими можливостями серед регіонів із низьким рівнем розвитку 
інфраструктури вирізняється ще кілька областей, серед яких – Херсонська, 
Житомирська, Чернігівська, Закарпатська та Чернівецька області тощо [42, с. 
67]. 
Сьогодні в Україні дуже часто говорять про доступність, маючи на 
увазі пандуси та транспорт для осіб з обмеженими можливостями, хоча 
в Європі вважають, що доступність – це не лише можливість 
 
 
57 
безперешкодного пересування, а перш за все це створення 
середовища, в якій людина з  особливими можливостями комфортно 
себе почувала б, могла спілкуватися, вчитися і працювати. Хоча 
більшість відомих об’єктів туристичної інфраструктури в Україні 
залишаються недоступними для туристів з обмеженими можливостями. 
Вважається, що найкращий розвиток інфраструктура отримала у таких 
містах – Львів, Харків, Ужгород, Дніпропетровськ. 
На сьогодні перспективними напрямками розвитку туризму для 
маломобільних груп є: лікувально-оздоровчий, культурно-пізнавальний, 
сімейно-молодіжний, професійно-трудової і не олімпійської фізично- 
спортивної спрямованості. Хоча держава піклується про осіб з 
обмеженими можливостями (реабілітаційні центри, параолімпійський 
рух, санаторії, курорти, тощо), але значна частина категорії таких 
людей все ж знаходяться вдома наодинці зі своїми проблемами. 
При виборі туристського центру для осіб з обмеженими 
можливостям, необхідно передбачити рекомендації лікарів, врахувати 
кліматичні умови та наявність медичних установ в разі необхідності 
надання їм екстреної медичної допомоги. Також необхідно враховувати 
протяжність маршруту і умови переїзду. Протяжність маршруту 
повинна враховуватися відповідно до фізичних можливостей 
екскурсантів і їх побажань, а також відповідно до погодних і сезонних 
умов. Складаючи маршрут, необхідно враховувати наявність на 
маршруті і екскурсійних об’єктах пандусів та поручнів на сходах, 
пологих спусків у тротуарів в місцях наземних переходів вулиць. 
У зв’язку з історичними подіями, які сталися в Україні зʼявилась 
нова категорія громадян, які потребують реабілітації і оздоровлення – 
учасники та постраждалі внаслідок АТО/ООС (таб.3.1.). Тому, саме 
інклюзивний туризм стає для них одним із видів реабілітації, оскільки 
сприяє покращенню фізичного та психологічного самопочуття, 
спілкуванню з людьми, ліквідації наявних психологічних бар’єрів, 
 
 
58 
виходу зі стресової ситуації, отриманню психологічного задоволення 
від занять руховою активністю та позитивних вражень.  
Таблиця 3.1 
Перелік санаторно-курортних закладів для учасників АТО/ООС  та осіб з 
інвалідністю в Одеській обл. (Інші див додаток А) 
№ Назва санаторно- Адреса, телефон та e-mail 
курортного закладу 
1 ДП "Клінічний санаторій Одеська обл., пров. Лермонтовський, 2, 
"Лермонтовський" ЗАТ м. Одеса, тел. (093) 3353070 
"Укрпрофоздоровниця" e-mail: [email protected] 
2 Південь-курорт-сервіс Одеська обл., вул. Гагаріна, 1-а, 
санаторій "Орізонт" курорт Сергіївка, м. Білгород-Дністровський 
тел. (093) 3353070, 
e-mail: [email protected] 
3 ТОВ "Золота нива" Одеська обл., вул. Чорноморська, 16, 
курорт Сергіївка, м. Білгород-Дністровський 
ел. 0979399567, (04849) 48373, 
e-mail: [email protected] 
4 Санаторій Одеська обл., вул. Набережна, 3, 
"ім. С.Лазо" курорт Сергіївка, м. Білгород-Дністровський 
тел. (04849) 47240, e-mail: [email protected] 
5 Санаторій Одеська обл., вул. Фонтанськая дорога 165, 
"ім. Горького" м. Одеса, тел. (04849) 7478245 
e-mail: [email protected] 
6 Санаторій "Одеський" Одеська обл., вул. Рибачья балка, 3, 
м. Одеса, тел. (0482) 338499 
e-mail: [email protected] 
7 ДП "Клінічний санаторій Одеська обл., курорт Куяльник, 
ім. Пирогова" м. Одеса тел. (048)7854532 
e-mail: [email protected] 
8 Клінічний санаторій Одеська обл., Гагарінське плато, 1, 
"Аркадія" м. Одеса, тел.(048) 7854532 
e-mail: [email protected] 
9 Санаторій "Сенетатя" Одеська обл., вул. Леніна, 5, курорт Сергіївка, 
м. Білгород-Дністровський, тел. (067) 5584257 
e-mail: [email protected] 
за даними [43] 
 
Нині в Україні дуже складна статистика інвалідності. 80% 
інвалідів в Україні – це люди працездатного віку. Понад 2,8 млн. людей 
мають статус інваліда. Це становить 6,1% від загальної чисельності 
населення. За словами медиків, значну частку в структурі осіб з 
 
 
59 
інвалідністю становлять діти – понад 
167 тис. (2% від всього дитячого населення). Водночас, за неофіційними 
підрахунками, 15% населення України мають певний ступінь 
інвалідності.. 
 
Рис. 3.2. ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» 
 
Серед основних проблем розвитку інклюзивного туризму в 
Україні можна виділити наступні: 
 інфраструктура і фізичне середовище загалом (дороги, парки 
тощо) часто недоступні для всіх категорій туристів; 
 фінансові витрати на підвищення доступності часто 
перебільшуються. Наприклад, якщо спочатку будувати споруди 
універсально доступними, то витрати на будівництво збільшуються 
менш ніж на 0,1% (досвід європейських країн); 
 законодавство в багатьох країнах, зокрема в Україні, не 
передбачає достатньої кількості законодавчих механізмів, які би 
стимулювали розвиток інклюзивного туризму; 
 інформація в цьому разі має величезне значення. 
Підприємства, що надають туристські послуги, можуть не знати, де шукати 
 
 
60 
інформацію про те, як зробити свій бізнес доступнішим. Туристи з 
особливими потребами в доступності не можуть знайти інформацію про те, 
де є доступні умови для туризму і відпочинку, або не впевнені, що 
інформація достовірна;  
 ставлення до людей з інвалідністю загалом. Часто персонал 
підприємств туристської інфраструктури не готовий до обслуговування 
туристів з інвалідністю або іншими особливими потребами, що створює 
відчутний бар'єр на шляху розвитку інклюзивного туризму. 
Також проблеми полягають у відсутності спеціального обладнання, яке 
дає змогу людям з обмеженими можливостями пересуватися і вести 
повноцінний спосіб життя. Близько 30% маломобільних груп досить активні. 
І бізнесом займаються, і в політиці беруть участь, і їздять – всупереч наявній 
ситуації. Ще близько 30% – це люди, які могли б їздити, якби їм створили 
умови, дали якісь, хоча б часткові, компенсації, а туристична і транспортна 
індустрія підходила б до них більш лояльно. Вони входять до категорії 
середнього класу. Решті з тих, хто може пересуватися, подорожі матеріально 
не осилити. Але це не означає, що на них не треба звертати уваги. Для 
інвалідів-візочників потрібен спеціальний транспорт, супровід волонтерами. 
Під час формування програми необхідно враховувати швидкість екскурсії, 
наявність у готелях обладнаних номерів, доступність пляжів, оздоровчих 
центрів, музеїв. 
Інфраструктура туризму – одне з найслабших місць України, другим 
слабким місцем є доступність туристичних об’єктів та міського середовища 
для людей з обмеженими фізичними можливостями. Водночас однією зі 
світових тенденцій сучасної архітектури міського середовища є створення 
простору, зручного для всіх. Україна ж через її прагнення увійти до 
Євросоюзу має відповідати стандартам та нормам, прийнятним для 
сучасності, через що в українських містах з’являються елементи простору, 
«зручного для всіх» (пандуси, підйомники, з’їзди, розмітка для незрячих, 
озвучені світлофори). 
 
 
61 
Для виявлення перспектив розвитку і потенціалу туризму для осіб 
з обмеженими можливостями в Україні, використовувалась матрицею 
SWOT- аналізу (таб.3.2), яка відображає інтенсивність прояву кожного 
чинника з подальшим встановленням взаємовпливу.  
Таблиця 3.2 
SWOT-аналіз розвитку інклюзивного туризму в Україні 
 
Сильні сторони - Strengths Слабкі сторони - Weaknesses 
 сприятливі природно-кліматичні  брак спеціалізованих туристичних 
умови; бюро; 
 велика кількість об’єктів історико-  недостатня кількість баз, 
культурної спадщини,; пристосованих для потреб людей з 
 рекреаційних зон; обеменими можливостями; 
 значний транзитний потенціал ;  недостатній рівень доступності веб- 
 розвинена транспортна сайтів туристичних організацій; 
інфраструктура;  відсутність доступного трансферу з 
 доброзичливе населення; аеропорту; 
 відсутність адаптованих 
транспортних засобів; 
 відсутність добре адаптованих 
номерів у готелях; 
 брак професійних кадрів, здатних 
вирішувати проблеми доступності; 
 відсутність достовірної інформації 
про рівень конкретних проблем, з якими 
може стикнутися інвалід; 
 відсутність доступних ресторанів, 
барів, інших об'єктів; 
 відсутність адаптованих туалетів у 
ресторанах та інших громадських місцях; 
 недоступні вулиці і тротуари; 
 відсутність технічних засобів і 
обладнання для осіб з інвалідністю 
 брак відповідної підтримки з боку 
держави і соціаних фондів 
Можливості - Opportunities Загрози - Threats 
 зростання інвестиційної  політична нестабільність;
привабливості;  монополізація ринків та відсутність 
 нарощування міжнародної конкуренції, що обмежує розвиток малого й 
технічної допомоги; середнього бізнесу;
 покращення рівня  можливість виникнення 
обслуговування; епідеміологічних захворювань.
 спеціальні пільгові програми по 
залученню туристів з особливими 
потребами. 
узагальнено на основі [44]. 
 
 
62 
В результаті проведеного SWOT-аналізу визначено сукупність 
факторів, що стримують розвиток інклюзивного туризму в країні, але 
поєднання практичного застосування передових критеріїв та поєднання 
соціально-Політичної свідомості може допомогти подолати перешкоди для 
осіб зо бмеженими можливостями. 
 
 
 
3.2. Методологічні основи розробки туристичних маршрутів для 
категорії туристів з інвалідністю. 
У сучасній Україні розвиток соціального туризму можливо поки тіль- 
ки через державне регулювання, поставивши на чільне місце загально- 
доступність туризму всередині країни. 
Сьогодні розвиток соціального туризм в країні та її регіонах стримуєть 
ся практично повною відсутністю правового забезпечення даної сфери. 
Очевидна необхідність реорганізації та вдосконалення системи управлін- ня 
соціальним туризмом, як на федеральному, так і регіональному рівнях. 
Практично відсутня теоретична розробка форм надання соціального 
туризму в нових економічних умовах. Теорія і форми соціального туризму, 
напрацьовані в рамках радянської системи, застаріли і не придатні для 
застосування у цій соціально-економічної ситуації. Вони вимагають 
докорінної переробки і осмислення для вироблення методів, адекватно 
відповідних нової моделі суспільного та державного ладу. 
Практика проведення соціальних турів в Україні й за кордоном по- 
казує, що їх організація має свою специфіку. Особливо це виражається в 
роботі з обмежено дієздатними особами, в тому числі з інвалідами. Ефек- 
тивність цієї роботи безпосередньо залежить від наявності та розвитку 
відповідної інфраструктури. Треба визнати, що в Україні інфраструктура для 
організації інвалідного туризму відсутня. Наявні в деяких громадсь- ких 
місцях пандуси не знімають проблему дискомфортного, а частіше 
неможливого, переміщення людей, наприклад, з порушеннями опорно-
 
 
63 
рухового апарату. В результаті порушуються конституційні права та інтереси 
цих людей в їх бажанні подорожувати і пізнавати Батьківщину. 
Інша проблема - спеціалізовані кадри. Тут позначився багаторіч- ний 
«простий» в підготовці фахівців у сфері соціального туризму, що природним 
чином призвело до дефіциту професійного туристського досвіду, як приклад 
- обслуговування туристів і екскурсантів з дефектами зору або слуху. 
Звернувшись до світового досвіду, ми бачимо демонстрацію при- 
кладів турботи про громадян в задоволенні їхніх духовних потреб. Люди 
завжди прагнуть побачити, дізнатися рідний край, свою країну. Вони хочуть, 
щоб це стало доступно, щоб подорожі духовно їх збагачу- вали, радували, 
наповнювали яскравими враженнями. Це - нормальна загальна потреба, і 
вона повинна бути соціально задоволена. 
Розвиток соціального туризму - один з найбільш потужних важелів для 
створення реального безбар'єрного середовища у транспорті, розвитку 
доступності у всій інфраструктурі, залучення інвалідів в активне соціальне 
життя суспільства. Соціальний туризм відкриває доступ людям до 
історичних, духовних, культурних цінностей України і світу. Крім того, 
розвиток соціального туризму веде до розвитку туризму в місті та країні в 
цілому, робить його привабливим для іноземних туристів-інвалідів. Це 
безпосередньо пов'язано з економічними вигодами і з підвищенням 
авторитету на міжнародному рівні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
64 
ЯК ПРОВЕСТИ ІНКЛЮЗИВНИЙ ЗАХІД З МЕТОЮ ПРОСУВАННЯ 
НОВОГО ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ, ОРІЄНТОВАНОГО НА 
СПОЖИВАЧА З ІНВАЛІДНІСТЮ: 
КРОК 1. 
ВИБІР МІСЦЯ ПРОВЕДЕННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЇ 
Обрана локація повинна відповідати вимогам фізичної доступності, 
тобто забезпечено можливість для учасників самостійно потрапити на 
потрібний поверх, доступність до туалетів, оптимальне освітлення та 
акустика, інформація подається в форматах, що ураховують особливі 
потреби. Ос- новна вимога – учасники мають почуватися зручно, а в ході 
самого заходу формуватися відчуття впевненості, поваги, діалогу та 
партнерства. Тому персонал опановує надання відповідної допомоги при 
проведенні заходу: допомога особам на візках; підготовлений матеріал 
викладено велики-ми літерами та контрастними кольорами; забезпечення 
доступності для учасників з проблемами слуху – участь дактилолога або 
наявність системи підсилення звуку. Якщо наявних ресурсів, відповідних 
вимогам інклюзії не вистачає, то з метою оптимізації витрат слід розглядати 
оренду приміщен- ня у повністю архітектурно і транспортно доступному 
місці. 
  
КРОК 2. 
УЧАСНИКИ ІНКЛЮЗИВНОГО ЗАХОДУ 
Для визначення пріоритетних учасників треба урахувати особливості 
нового туристичного продукту або туристичної дестинації, зосередив- шись 
на представленні саме елементів фізичної доступності, урахувати за 
необхідності участь сурдоперекладача. Також потрібно розглянути 
альтернативні форми участі, наприклад, інтернет конференції. 
  
КРОК 3. 
ПІДГОТОВКА ДОСТУПНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ 
 
 
65 
Щоб оформлені інформаційні матеріали для заходу досягли мети по- 
трібно урахувати наступне: чи наявна можливість підготовки якісних 
потрібних роздаткових носіїв власними силами, або потрібно делегу- вати цю 
функцію фахівцям (наприклад, виготовлення текстів шрифтом Брайля); чи 
володіють працівники якісною жестовою мовою, або тре- ба залучати 
посередника; чи потрібно викладення матеріалу легкою, спрощеною, 
доступною мовою; чи потрібно залучати партнерів, які працюють з людьми з 
інвалідністю, або вже є досвід підготовки і прове- дення інклюзивних 
заходів.  
 КРОК 4. 
ПЛАНУВАННЯ ЗАХОДУ 
Для зростання результативності зустрічі або заходу потрібно визна- 
читись з модератором події, з колом питань, які потребують обговорен- ня в 
малих групах та які рішення будуть мати узагальнюючий характер, 
призначити фасилітаторів для спрямування роботи в малих групах. Програма 
проведення заходу повинна включати чітко окреслену мету, хронологію 
подій, форму результативного підсумку. Серед ефектив- них способів 
залучення людей з інвалідністю до роботи за порядком денним заходу слід 
урахувати: необхідність підготувати запитання для бесіди, дискусії, які 
підтримують хід спілкування (такі питання почина- ють словами « яким 
чином», «в який спосіб», «як», «де»); передбачен- ня процесів фіксації 
аргументів, пропозицій, рекомендацій та рішень; стимулювання активної 
взаємодії учасників рольовими іграми, вико- ристанням різних видів 
мистецтва, музики; можливості віддаленої інте- рактивної взаємодії (веб-
камера, Skype). 
  
КРОК 5. 
ОРГАНІЗАЦІЯ КАВИ-БРЕЙК, ОБІДІВ 
Заздалегідь, на етапі інформування про подію потрібно анкетувати 
майбутніх учасників, зокрема, про переваги та обмеження в їжі (веге- 
 
 
66 
таріанська, халяльна дієти; продукти без вмісту цукру, лактози; страви, 
обумовлені національними або релігійними традиціями). Умови та фор- ми 
харчування учасників передбачають або використання існуючих у 
приміщенні доступних кафе, ресторанів, або звернення до кейтеринго- вої 
компанії виїзного ресторанного обслуговування. 
  
КРОК 6. 
ТРАНСПОРТУВАННЯ УЧАСНИКІВ 
Залежно від місця проведення заходу та географії залучених учас- 
ників слід обрати оптимальні за видами транспорту та способами 
відшкодування витрат на переїзди логістичні схеми. Питання про до- 
ступність громадського транспорту, про нагальність використання таксі або 
спеціалізованих мікроавтобусів, про використання власного транспорту 
організаторами та учасниками потребують індивідуальних підходів. А 
відповідні способи та розміри компенсації транспортних ви- трат, закладених 
у кошторис, похідні від масштабів заходу. 
КРОК 7. 
ОРГАНІЗАЦІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СУПРОВОДУ УЧАСНИКА З 
ІНВАЛІДНІСТЮ (ЗА ПОТРЕБИ) 
Якщо хтось із учасників розраховує на особистісний супровід, то необ- 
хідно запланувати декілька варіантів: участь у заході асистентів-поміч- ників 
учасників з інвалідністю; наявність організаторів заходу, які здат- ні 
забезпечити надання послуги-супроводу під час заходу; окреслити межі 
опікування потребами учасників. 
  
 
КРОК 8. 
КОМУНІКАТИВНІ ПОТРЕБИ УЧАСНИКІВ 
Універсальний дизайн у інформаційно-комунікативній сфері запорука 
легкого і у різний спосіб реалізованого отримання інформації. Тому треба 
 
 
67 
вживати просту, зрозумілу учасникам мову, уникати вживання абревіа- тур, 
професійного жаргону, технічних скорочень. Окрім того, мова повинна бути 
ввічливою, нейтральною, відображати толерантне ставлення до проблеми і 
учасників. В дискусіях потрібно проявляти гідність та по- вагу, уникати 
негативних соціальних аналогій та стереотипів. При вико- ристанні образів 
осіб з інвалідністю в презентаціях та сюжетах необхідно підкреслювати 
відсутність соціальної ізольованості у побутових обста- винах, в робочому 
середовищі, в громадській активності. Врахування ін- дивідуальних 
комунікативних потреб учасника передбачає: аналіз видів необхідної 
підтримки; оцінку якості послуг перекладача з мови жестів. 
  
КРОК 9. 
ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМОГИ ВОЛОНТЕРІВ. 
Якщо в складі організаторів інклюзивного заходу відсутні працівники з 
навичками супроводу маломобільних груп населення, або ніхто не во- лодіє 
жестовою мовою, не супроводжували незрячих учасників, то ре- 
комендується використовувати посередницькі послуги волонтерського 
корпусу. Зокрема, студенти-волонтери Університету «Україна» опано- вують 
навчки супроводу осіб з обмеженими потребами завдяки роботі постійно 
діючих практичних семінарів інституту соціальних технологій. 
  
КРОК 10. 
СПІЛЬНЕ ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧЛИВИХ ПРОБЛЕМ 
При проведенні інклюзивних заходів можуть виникати потенційно 
складні ситуації, коли задоволення потреб осіб з інвалідністю ускладнюють 
активність інших учасників. Такими можуть стати: умова додат- кового часу 
для обговорення і неможливість чіткого регламенту події; або вимога 
сильного освітлення не прийнятна для інших; різний ритм і швидкість у 
сприйнятті інформації заважають результативному обгово- ренню. Ці 
можливі конфлікти інтересів, якщо ураховані альтернативні варіанти їх 
 
 
68 
нівелювання, мають рішення тільки в атмосфері загальної зацікавленості і 
обов’язково за участі людей з інвалідністю. 
Таким чином проведення успішного інклюзивного заходу потребує 
додаткових ресурсів для задоволення потреб всіх учасників, залучення 
альтернативних варіантів рішення проблем, ретельного вивчення не тільки 
індивідуальних особливих потреб учасників, але й компромісних підходів до 
досягнення мети заходу. 
 
 
3.3. Залучення волонтерів в якості людськх ресуртів для створення 
безбар'єрного середовища в туристичній галузі  
У деяких випадках проведення певних активних занять буде пов’язане 
з потребою збільшення кількості людей, залучених у програмі. Першим 
розв’язанням цієї проблеми є клопотання про надання більших фінан- сових 
ресурсів, щоби бути в змозі найняти й оплачувати роботу більшій кількості 
людей, які працювали б на постійній чи тимчасовій основі. 
Деколи така схема спрацьовує. Але здебільшого - ні! Негативна від- 
повідь на запит про надання більших коштів неповинна бути причиною 
відмови особам в участі у програмі. Існують альтернативи оплачуваній 
роботі. Волонтери можуть бути важливим ресурсом для аґенції, завдя- ки 
ним може забезпечуватись доступ усім людям. Вони можуть допома- гати 
принаймні двома способами. 
По-перше, виконувати рутинні завдання, які зазвичай є обов’язком 
персоналу, цим самим дозволяючи персоналу надавати допомогу лю- дям, які 
потребують асистування для того, щоби мати спроможність брати участь в 
активних заняттях. Волонтери також можуть і самі бути асистентами, якщо з 
ними провести відповідний тренінг. Більший до- свід як для учасника, так і 
для волонтера може бути здобутий через добру програму тренінгу 
волонтерів. 
По-друге, волонтери поліпшують репутацію аґентства в суспільстві. 
 
 
69 
Добре спланований тренінґ для волонтерів є особливо фінансово ви- 
правданий. Він може допомогти вам розширити вашу діяльність на всіх 
учасників соціальної групи із залученням малих витрат або їх відсутні- стю 
узагалі. Також він залучає саму групу до збільшення кількості занять, зміни 
їх природи та якості.  
1. Яку допомогу можуть надавати волонтери людям з особливи- ми 
потребами під час участі у відновлювальних програмах? 
- Особливі завдання волонтера, залученого до забезпечення загаль- ного 
доступу людям із вадами мають охоплювати таке: 
1) допомога учасникам під час реєстрації; 
2) роз’яснення своїм повносправним ровесникам природи вад, на- явних в 
учасників, якщо це є необхідним; 
3) розв’язання проблем із поведінкою, якщо такі трапляються; 
4) регулювання взаємин між учасниками; 
5) фізична допомога учасникам при виконанні ними завдань (напр. допомога 
особі з поганою координацією рухів згинатися і доторка- тися до своїх 
пальців на ногах під час виконання вправ, або допом- ога у визначенні 
кольорів особам із вадами зору); 
6) аналізування завдань і роз’яснення їх учасникові; 
7) слідкування за участю у завданнях кожного із членів групи; 
8) надання допомоги при транспортуванні учасників на і з місця здійснення 
програми; 
9) допомога при пересуванні протягом усього шляху (напр., штовхання візків, 
підтримування учасників, якщо це необхідно); 
10) асистування у всіх місцях, де потрібно учасникові або керівникові. 
Примітка. Очевидно, найважливішою роллю волонтера є забезпечен- ня 
доступу особі з обмеженими можливостями пересування, бути для неї 
компаньйоном, другом, учителем, та товаришем. Такий тип волонтера 
забезпечує людині з інвалідністю підтримку та допомагає долати бар’єри. 
- Волонтер має можливість оцінити можливості учасника, наголосити на його 
 
 
70 
подібності до колег, подолати стереотип поганого ставлення до нього, 
допомогти розвинути клімат взаємосприймання. Волонтер повинен 
допомогти учасникові зламати бар’єр, який він має поміж ним та 
повносправними людьми та замінити його нормальними взає- минами. 
Компаньйон може забезпечити допомогу кожній особі окре- мо. Така 
додаткова допомога дає можливість нормальному ритму програми 
залишатися непорушеним. 
2. Де можна набирати волонтерів? 
- У вашій організації має бути координатор роботи з волонтерами, 
або якась інша особа, відповідальна за набір волонтерів. Якщо така особа є, 
повідомте їй про вимоги, які ви ставите до волонтерів. Якщо ж такої особи 
нема, ви повинні набрати волонтерів самі. Батьки, брат/ сестра, друг, 
однокласник, сусід неповносправної особи можуть роз- глядатися як можливі 
волонтери. Крім того, численні молодіжні ор- ганізації часто самі шукають 
подібні акції, де їхні члени могли би стати волонтерами. Можливо, і деякі 
коледжі та університети зобов’язують студентів працювати в цій сфері. Деякі 
підприємства формують ресурс добровольців, які брали би участь у 
рекреаційних програмах чи спеціальних подіях за участю людей з 
інвалідністю. 
3. Як треба набирати й утримувати волонтерів? 
- Є три основні дії, якими можна набрати й утримувати волонтерів: 
1) Створіть формуляр, в якому описано обов’язки волонтера й особ- ливі 
вимоги до нього. Такий опис має містити таке: 
- заголовок; 
- опис виконуваних обов’язків; 
- дні, в які повинна виконуватись робота; 
- години, тривалість програми, адреса програми; 
- керівник; 
- особливі вимоги (напр. володіння мовою жестів); 
- опис учасників та їхніх особливостей; 
 
 
71 
- інші особливості. 
2) Набирайте потенційних волонтерів у великих колективах: школах, 
молодіжних організаціях, підприємствах і тому подібне. Методи набору 
волонтерів охоплюють такі способи: 
- оголошення у громадських місцях та спеціалізованих виданнях; 
- поширення відповідної інформації у випусках новин по радіо й телебаченню; 
- створення інформаційного бюро, яке складалося б із батьків та помічників, 
для 
інформування різноманітних аґенцій та організацій; 
- реєстрація рекреаційного відділу та громадських центрів. 
3) Забезпечте волонтерам можливість орієнтації у ситуації та 
тренінґи відразу ж після їхнього відбору та реєстрації. Переважно вашим во-
лонтерам треба буде зрозуміти загальну мету й політику вашої про- грами та 
бути здатними ефективно виконувати завдання, які ви їм дає- те. Добре 
спланований тренінг та ознайомчі програми допоможуть волонтерам 
почуватися комфортно, впевнено та компетентно. Важ- ливо скласти всі 
плани ознайомчих програм перед тим, як волонтерів уже безпосередньо 
набрано, позаяк після набору волонтерів може не вистачити часу для цих 
програм. Найкраще скласти детальні плани раніше, вони повинні охоплювати 
визначення загальної теми, яка му- сить бути висвітлена, те, скільки занять 
буде потрібно, хто буде їх про- водити, де і як часто вони їх будуть 
проводити. Після того адаптуйте ці заняття до особливих потреб ваших 
волонтерів. 
4. Що треба ввести в ознайомчу програму? 
- Ознайомча програма має на меті дозволити волонтерам зрозуміти загальну 
політику вашої організації і те, як ваша програма для волон- терів 
„вписується“ у загальну картину. Вона повинна дати волонтерам чітке 
уявлення про процес проходження занять, обладнання, наявне у вашому 
аґентстві, та дати широку картину її структури й мети. Ви можете 
проаналізувати ті речі, які ви хотіли б донести до волонтерів щодо діяльності 
 
 
72 
вашого аґентства. Ось коротко про деякі з них: 
1) Процедури: 
- де запаркувати автомобіль; 
- де зняти верхній одяг; 
- як реєструватися на входій виході; 
- з ким контактувати в разі потреби тимчасово їх замінити; 
- як розв’язувати проблеми з дисципліною; 
- що робити при надзвичайних ситуаціях (нещасні випадки/хворо- би); 
- дії у разі пожежі; 
- як дотримуватися правил надання першої допомоги, правил безпеки, як 
поповнювати необхідні запаси та як реєструватися на участь у програмі. 
2) Правила: 
- правила, які стосуються одягання, харчування, куріння; 
- вільні години та відпустки; 
- що очікується (тривалість роботи, час); 
- що вимагається (медичні довідки, страховки); 
- правила користування мобільним телефоном; 
- функції учасників; 
- вимоги при реєстрації. 
3) Обладнання: 
- розміщення туалетів, місць для відпочинку, їдалень, місць безпеч- ного 
зберігання цінних речей, виходи; 
- розміщення адміністративних приміщень, кабінетів. 
4) Загальна інформація: 
- організаційна структура; 
- історія аґентства; його філософія і мета діяльності. 
- Доброю ідеєю буде розповсюдження спеціальної брошури, яка містила б 
основні орієнтуючі теми. Тоді волонтери будуть мати що забрати із собою 
додому і нагадати собі важливу інформацію у разі потреби. Така брошура 
 
 
73 
повинна містити мапу приміщень, ко- пію розкладу руху громадського 
транспорту, календар важливих подій для аґентсва, важливі телефонні 
номери та адреси й іншу по- трібну інформацію. 
5. Що повинно входити у програму тренінґу? 
 Волонтери потребують тренінгів для сприяння виконання особли- вих 
завдань, що їх вони здійснюватимуть для вашої аґенції. Крім того, їм буде 
корисно дізнатися про те, наскільки завдання, які вони вико- нуватимуть, 
вписуються у загальні рамки політики аґентства. Першим кроком є вивчення 
опису роботи волонтера. Визначіть, які характеристики волонтера потрібні 
для виконання цієї роботи. Далі визначіть наявний рівень компетентності 
щодо цих характеристик у волонтерів і те, наскільки багато треба з ними 
працювати, щоб заповнити прогалину між їхніми існуючими навиками і 
потрібними. Тренінг може проводитися трьома етапами: перед роботою, під 
час неї та відразу ж після неї. 
 Тренінг перед роботою забезпечує волонтерів інформацією про необхідні 
навики у праці, яку їм треба буде виконувати. Як звичайно, це є формальний 
тренінг, який проводять перед тим, як волонтер поч- не безпосередньо 
виконувати роботу. Тренінг, у роботі забезпечує волонтерам можливість 
відпрацьовувати новоздобуті навики для за- кріплення тих, які здобуті перед 
тим. Це має бути неформальний тип тренінгу, який не замінює тренінг перед 
початком роботи. 
Тренінг у часі здійснення обов’язків дає змогу повторити поперед- ньо 
набуті навики та уміння, обмінятися думками, обговорити про- блеми, 
поліпшити знання та освоїти нову техніку. Це є формальний та дуже 
корисний тренінг, тому ви маєте бути впевнені в компетентності осіб, які 
його проводять. Ніколи не доручайте проведення тренінгу будь-кому! 
Оберіть особу, яка проводить таку роботу найкраще  
 
. 
 
 
74 
 
ВИСНОВКИ 
 
Проведений аналіз свідчить, що одним із ефективних видів 
реабілітації стає інклюзивний реабілітаційно-соціальний туризм, який за 
кордоном давно став частиною комплексного підходу в залученні до 
суспільного середовища осіб з інвалідністю. Україні варто упровадити 
кращий досвід країн щодо організації надання туристичних послуг 
особам з інвалідністю, зокрема створення спеціальних сайтів, брошур, 
додатків для смартфонів, адаптація екскурсійних маршрутів, 
архітектурних пам’яток тощо. 
Яскравим прикладом міжнародного досвіду впровадження 
інклюзивного туризму є країни Європи, Ізраїлю, США, які створюють 
спеціальні власні сайти для людей з інвалідністю, для зручного вибору та 
визначення доступності історичних пам’яток та міст. 
Розробка екскурсійних маршрутів, з урахуванням їх доступності 
забезпечить рівні можливості для подорожей для осіб з інвалідністю та 
буде сприяти їх реабілітації та соціалізації, а також дозволить брати 
повноцінну участі в житті суспільства. А також спеціальна підготовка 
для туристичних операторів та працівників туристичних установ, які 
працюють та надають послуги особам з інвалідністю, адаптація сайтів 
туристичних кампаній для осіб з порушеннями зору та слуху. 
Безперечно, для розвитку інклюзивного туризму необхідна 
підтримка як державних і місцевих органів влади, які повинні 
забезпечувати реалізацію конституційних прав для осіб з обмеженими 
можливостями, сприяти створенню нормативно-правових, 
соціальноекономічних, медичних, психологічних, організаційних умов і 
гарантій для забезпечення їх розвитку та інтеграції у суспільне життя. 
Таким чином, формування і реалізація державного механізму 
підтримки розвитку інклюзивного туризму забезпечить Україні імідж 
соціально орієнтованої туристської держави, а також сприятиме 
 
 
75 
розвитку ділових контактів і підвищенню конкурентоспроможності та 
результативності діяльності як окремих підприємств і організацій, так і 
регіонів, задіяних у створенні інклюзивного туристського продукту, а 
також економічному зростанню країни в цілому. 
Підсумовуючи, можна зазначити, що потенціал України багатий 
на туристичні ресурси та потужну природно-реабілітаційну базу, з 
низкою цікавих об’єктів історико-культурної спадщини, якими ми 
можемо пишатись. В багатьох містах завдяки різним об`єднанням 
інвалідів та спонсорам інфраструктура стає більш адаптованою для 
людей з інвалідністю, але для розвитку туризму цього замало. 
Отже, люди з обмеженими можливостями в Україні поки що 
мають певні бар’єри щодо організації туризму. Зокрема, 
малодоступність залізничних і автомобільних вокзалів, транспортної 
доступності та адаптації туристичних маршрутів. Незважаючи на 
достатньо високий рівень доступності будівель аеропортів, наявна 
проблема існує в амбуліфтах для посадки і висадки людей, що 
пересуваються на візках. Якщо говорити про доступність туристичних 
об’єктів та культурно-історичних пам’яток, то можна зауважити, що 
рівень їх розвитку є недостатнім для осіб з обмеженими можливостями. 
Утім, попит туризму для осіб з обмеженими можливостями, набирає 
значних обертів, і є перспективним напрямком і самої туристичної 
галузі, і, що найбільш суттєво, реабілітації маломобільних груп. 
Інклюзивний туризм може стати унікальним явищем для 
реабілітації для осіб з інвалідністю, включаючи в себе як пізнавальний 
процес, так і можливість повноцінної соціалізації, субсидованої 
державою з коштів, які виділяються на соціальні потреби людей з 
інвалідністю. Також інклюзивний туризм може реально допомогти 
відновити фізичні та психоемоційні сили, відчути жагу до життя, 
покращити психологічне самопочуття та відчути себе активним членом 
суспільства, потрібним людям. 
 
 
76 
 
ПЕРЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Закон України «Про туризм» № 324/95-ВР від 15.09.1995р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/324/95-%D0%B2%D1%80 
2. Всесвітня туристська організація. URL: http://www2.unwto.org 
3. Principles of Tourism and Recreation. Patrycja Żegleń. University of 
Rzeszów, 2014. URL: https://www.researchgate.net 
4. Рекомендации по доступному туризму на  основании
 резолюции A/RES/637(XX) Генеральной Ассамблеи
 ЮНВТО в августе 2013 г. URL: 
http://www.disright.org/sites/default/ 
files/source/12.12.2016/yunvto_rekomendacii_po_dostupnomu_turizmu.pdf 
5. English Tourist Board and Holiday Care Service. Tourism for All, 
Report of the Working Party, English Tourist Board, 1990. London. 
6. Лихоносова Г.С., Леснікова Ю.І. Безбарʼєрний туризм як 
забезпечення потреб соціально відторгнутих людей. Бізнес-навігатор. 
2018. Вип. 2-2(45). С.76-79 
7. Поколодна М.М., Корнєєва С.Г., Коваленко Д.В. Особливості 
організації та проведення екскурсій для осіб з обмеженими 
можливостями. Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. 2019. Вип. №10. С.209-
218. 
8. World Tourism Organization. Creating Tourism Opportunities for 
Handicapped People in the Nineties, prepared with the help of experts from 
the ONCE Foundation, UNWTO, Madrid, 1991. 
9. Manshina N. The main priorities and reasons for health resorts choice. 
Proc. of the 2nd European Congress on Health Tourism. April 1-3 2009. 
Hungary. p. 76. 
10. Смирнова Д.Б., Смородина Ю.С. Безбарьерный туризм: основные 
понятия, перспективы развития. World economy, finances and investments: 
сб. матер. ІІ Междунар. науч.-практ. конфер. 2013. URL: http://www.asconf.com/view_arhiv.php?konf=World 
 
 
77 
 
11 Сигида Е. А. Безбар’єрний туризм – социальное направление 
развития туристических услуг. Вестник Ассоциации вузов туризма и 
сервиса. 2011.   № 4. С. 38-42. 
12. Евсеев С. П., Аксенова О.Э. Технологии физкультурно-спортивной 
деятельности в адаптивной физической культуре. М.: 2007. 296 с. 
13. Барна Н.В., Коротєєва А.В. Інклюзивно-реабілітаційний туризм. 
Навч.посібник. Київ. 2020. 125 с. 
14. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб 
інвалідністю в Україні» № 876-XII від 21.03.1991 р., URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text 
15. Державна служба статистики України. URL: https://www.ukrstat.gov.ua 
16. Герасимович Е.М., Доній Н.Є., Тополь О.В. Соціальна робота зі 
спеціальними групами клієнтів: навчальний посібник. Чернігів. ЧНТУ, 
2015. 186 с. 
17. Сигида, Е. А., Лукьянова И. Е. Инвалидность и туризм: 
потребность и доступность: монография. М. : ИН-ФРА-М, 2015. 106 с. 
18. Кравцов B. C., Швецов B.C. Научно-методические основы 
реформирования рекреационной сферы: Научное издание. Львов. ИРД 
НАН Украины, 1999.   78 с. 
19. Галиуллина С.Д., Коган О.С., Тупиев И.Д., Иванова О.М. 
Рекреационный туризм и сервис для лиц с ограниченными 
возможностями здоров’я. Учебное пособие. Уфим. гос. ун-т экономики 
и сервиса. Уфа: УГУЭС, 2015. 68 с. URL: https://rucont.ru/efd/350681 
20. Белоусова, Н.В. Инклюзивный туризм в системе реабилитационной 
географии: от теории к практике: монография. ТАЛКОМ, 2018. 344 с. 
21. ДБН В.2.2-18:2007 Будинки і споруди. Заклади соціального захисту 
населення URL: http://profidom.com.ua/v-2/v-2-2/1518-dbn-v-2-2-182007-
zakladi- socialnogo-zahistu-naselenna 
22. ENAT - European Network for Accessible Tourism". URL: 
http://www.accessibletourism.org 
 
 
78 
 
23. Accessible Guided Tours in Munich. URL: https://www.sagetraveling.com/munich-accessible-guided-tours 
24. Helsinki Accessible Tours & Excursions. URL: https://www.sagetraveling.com/helsinki-accessible-guided-tours 
25. Accessible tourism from Europe. URL: https://www.cbi.eu/marketinformation/tourism/accessible-tourism-europe 
26. Scandic. URL: http://www.scandichotels.com 
27. ILUNION. URL: http://www.ilunionhotels.com 
28. Hilton. URL: http://www.hilton.com 
29. Універсальний дизайн як спосіб вирішення проблем доступності. 
URL: https://www.sworld.com.ua 
29. Конвенція       про       права       осіб       з       інвалідністю. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71#Text 
30. Закон України «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з 
інвалідністю і Факультативного протоколу до неї» № 1767-VI від 
30.09.2016р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1767-17#Text 
31. Barcelona Accessible URL: https://www.barcelonaturisme.com/wv3/es/page/47/barcelonaHaccesible.html 
32. Barcelona Special Traveler. URL: https://www.barcelonaspecialtraveler.com 
33. Cataluña apuesta por el turismo accessible. URL: 
https://cronicaglobal.elespanol.com 
34. Tourism for All. URL: https://www.tourismforall.co.uk 
35.  Israel Airports. URL: https://www.iaa.gov.il/enHUS/airports/bengurion/Pages/default.aspx 
36. Israel tours to for disabled persons. URL: 
http://www.israelandyou.com/israelHtoursHtoHforHdisabledHpersons/ 
37. Meet Breda: winner Access City Award. URL: 
https://www.accessibletravelnl.com/blogs/MeetHBredaHwinner 
 
 
79 
 
38. Access City Award 2020. URL: https://ec.europa.eu/social/main.jsp?langId=en&catId=1141&eventsId=1442&further Events=yes 
39. Бейдик О.О., Мельничук А.Л., Топалова О.І. Безбар’єрний туризм: 
класифікація та науково-методологічні підходи до суспільно-
географічного дослідження. Регіональні проблеми України: 
географічний аналіз та пошук шляхів вирішення: зб. наук. праць. 
Херсон. 2017. С. 29. 
40. Бєлоусова Н.В. Впровадження інклюзивного туризму в соціально- 
реабілітаційну систему України. Молодий вчений. Херсон. 2017. № 2 
(42). С. 14- 17. 
41. Радіонова О.М., Труфанова К.А. Аналіз доступності туризму для 
осіб з обмеженими можливостями в Україні. Бізнес-навігатор. 2019. 
Вип. 6 (55). С.187-191. 
42. Про становище осіб з інвалідністю в Україні. Національна доповідь. 
К., 2018. 198 с. 
43. Міністерство соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/content/sanatornokurortne-likuvannyat-invalidiv.html 
44. Стратегія розвитку Одеської області на період 2021-2027 роки. 
URL: https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2020/05/strategiya-
rozvytku- odeskoyi-oblasti-na-period-2021-2027-roky.pdf