Репозиторій ЧДТУ
Репозиторій ЧДТУ зберігає і дозволяє легкий і відкритий доступ до всіх видів цифрового контенту, включаючи текст, зображення, анімовані зображення, MPEG і набори даних
Дізнатися більше
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7780| Назва: | Шляхи покращення використання виробничих потужностей підприємств (на матеріалах ТОВ «Юпітер», м. Сміла, Черкаська обл.) |
| Автори: | Манн , Руслан Володимирович Хаменушко, Євгеній Володимирович |
| Ключові слова: | ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ;ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ;ОСНОВНІ ЗАСОБИ;ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ;ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ;ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ |
| Дата публікації: | чер-2024 |
| Короткий огляд (реферат): | випускної роботи. Випускна робота містить 91 сторінку, 26 таблиць , 12 рисунків, список літератури з 46 найменувань, 4 додатки «Шляхи покращення використання виробничих потужностей підприємств ( на матеріалах ТОВ «Юпітер», м. Сміла, Черкаська обл.)» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження ефективності використання виробничої потужності підприємства. Обєктом дослідження виступає ТОВ «Юпітер», яке займається виробництвом кондитерських та хлібобулочних виробів. Мета випускної роботи –– обґрунтування концептуальних засад ефективності використання виробничих потужностей ТОВ «Юпітер» та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та практичного характеру, спрямованих на досягнення максимально ефективних результатів діяльності Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні положення щодо шляхів вдосконалення використання виробничих потужностей підприємства; встановлено, що ефективне використання виробничої потужності підприємства сприятиме поліпшенню результатів господарської діяльності та покращенню конкурентних позицій на ринку. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Юпітер», так як їх впровадження є економічно доцільним. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ, ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ |
| URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7780 |
| Розташовується у зібраннях: | 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства) |
Файли цього матеріалу:
| Файл | Опис | Розмір | Формат | |
|---|---|---|---|---|
| Хаменушко Є.М..pdf Restricted Access | 783.32 kB | Adobe PDF | Переглянути/Відкрити Запит копії |
Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.
Extracted text
4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра
на тему: «Шляхи покращення використання виробничих
потужностей підприємств (на матеріалах ТОВ «Юпітер», м.
Сміла, Черкаська обл.)»
Виконав: здобувача 4 курсу, групи ЕПСК - 204
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
Хаменушко Євгеній Володимирович_______________
(прізвище та ініціали)
Керівник _ Манн Руслан Володимирович____
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2024 року
5
РЕФЕРАТ
Випускна робота містить 91 сторінка, 26 таблиць , 12 рисунків, список
літератури з 48 найменувань, 4 додатки
«Шляхи покращення використання виробничих потужностей підприємств
( на матеріалах ТОВ «Юпітер», м. Сміла, Черкаська обл.)»
Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні
основи дослідження ефективності використання виробничої потужності
підприємства.
Обєктом дослідження виступає ТОВ «Юпітер», яке займається виробництвом
кондитерських та хлібобулочних виробів.
Мета випускної роботи –– обґрунтування концептуальних засад ефективності
використання виробничих потужностей ТОВ «Юпітер» та розробка на цій основі
рекомендацій методологічного та практичного характеру, спрямованих на
досягнення максимально ефективних результатів діяльності
Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь.
За результатами дослідження сформульовані основні положення щодо шляхів
вдосконалення використання виробничих потужностей підприємства;
встановлено, що ефективне використання виробничої потужності підприємства
сприятиме поліпшенню результатів господарської діяльності та покращенню
конкурентних позицій на ринку.
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ
«Юпітер», так як їх впровадження є економічно доцільним.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ, ЕФЕКТИВНЕ
ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ, ОСНОВНІ ЗАСОБИ,
ЕФЕКТИВНІСТЬ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ВДОСКОНАЛЕННЯ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ОПТИМІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ.
6
ЗМІСТ
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОЇ
ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Виробнича потужність підприємства 9
1.2 Методики розрахунку виробничої потужності 12
1.3 Система показників виробничої потужності 21
1.4 Особливості визначення максимально можливого випуску
продукції при наявній потужності 29
1.5 Напрями підвищення ефективності використання виробничої потужності
підприємства 33
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЮПІТЕР»
2.1 Загальна характеристика ТОВ «Юпітер» 37
2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства 45
2.3 Оцінка ефективності використання виробничої потужності та основних
засобів підприємства ТОВ «Юпітер» 54
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ
«ЮПІТЕР»
3.1 Аналіз кондитерської галузі 57
3.2 Проект оновлення обладнання ТОВ «Юпітер» для підвищення виробничої
потужності підприємства 65
ВИСНОВКИ 83
ЛІТЕРАТУРА 86
ДОДАТКИ 91
7
ВСТУП
Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має
велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому.
Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення
потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до
збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і
прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню
проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу,
прискорює темпи оновлення основних фондів.
Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей
залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори
кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних
фондів і виробничих потужностей означав: по-перше, збільшення часу
функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги
діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.
Основні виробничі фонди – матеріально-технічна база суспільного
виробництва. Від їх об'єму залежать виробнича потужність підприємства і значною
мірою рівень технічної озброєності праці.
Будь-яке підприємство незалежно від форми створення й виду діяльності
повинне постійно розглядати рух своїх основних виробничих фондів, їх склад та
стан, ефективність використання. Дана інформація дозволяє підприємству знайти
шляхи та резерви підвищення ефективності використання основних виробничих
фондів, а крім того вчасно виявити та скоригувати негативні відхилення, які в
подальшому можуть спричинити серйозні наслідки для успішної діяльності
підприємства[5].
Таким чином, актуальність обраної теми – полягає у тому що, основні фонди
є однією з найважливіших складових, що використовуються у виробничій
діяльності підприємства. Від вирішення проблеми ефективності використання
основних фондів та виробничої потужності підприємства залежить фінансовий
8
стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції, а звідси й стан
виробництва в цілому в країні.
Метою випускної роботи є обґрунтування концептуальних засад
ефективності використання виробничої потужності ТОВ «Юпітер» та розробка на
цій основі рекомендацій методологічного та практичного характеру, спрямованих
на досягнення максимально ефективних результатів діяльності.
Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних
завдань:
- розглянути економічну сутність виробничої потужності підприємства;
- дослідити особливості діяльності підприємства ТОВ «Юпітер»;
- дослідження складових виробничої потужності підприємства;
- вивчення динаміки відтворення основних виробничих фондів;
- проаналізувати ефективність використання виробничої потужності
досліджуваного підприємства;
- визначення можливостей оптимізації використання виробничої потужності
підприємства в ринкових умовах;
- розробити низку практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності
використання виробничої потужності підприємства.
Об'єктом дослідження роботи є комплекс заходів, спрямованих на напрями
покращення використання виробничої потужності підприємства ТОВ «Юпітер».
Предметом дослідження є теоретичні засади, основні принципи, практичні
аспекти і методичні основи дослідження та розробки пропозицій щодо покращення
використання виробничої потужності підприємства.
Великий внесок в дослідження вказаної проблеми залишили економісти, що
працювали в умовах планової економіки, – В. Кудров, Я. Кваша, В. Красовський, К.
Вальтух, Т. Хачатуров. Проблема ефективного використання основних фондів і
виробничих потужностей підприємств займає чільне місце в дослідженнях таких
українських економістів, як М. Герасимчук, І. Лукінов, Б. Кваснюк, М. Чумаченко, А.
Чухно, А. Золотарьов, В. Клочко, Г. Одинцова, П. Орлов, М. Хохлов, І. Волик, І. Швець
та інших.
9
Підприємство, на основі якого досліджується тема випускної роботи, ТОВ
«Юпітер» є потужним виробником кондитерських та хлібобулочних виробів.
10
РОЗДІЛ 1 НАПРЯМКИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Виробнича потужність підприємства
Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її
виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи
забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється
в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів
виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю,
часом роботи устаткування).
Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне
обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями,
трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.
Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий
випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час
(зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих
площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової
технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми
виробничою потужністю проходить два етапи:
1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути
забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових)
потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.
Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому
періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану
випуску продукції.
Вибуття потужності відбувається з наступних причин:
− знос та вибуття обладнання;
− збільшення трудомісткості виготовлення виробів;
11
− зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;
− зменшення фонду робочого часу;
− закінчення терміну лізингу обладнання.
Виробнича потужність визначається різними вимірниками:
− натуральними;
− умовно-натуральними;
− у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.
При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції
використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні,
тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності
підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції
за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку
виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються
підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою
конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за
трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних
показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і
трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних
показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними харак-
теристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються
перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що
випускається.
Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.
Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни
номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в
плановому періоді.
Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого
випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні
чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що
розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період
проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки)
12
значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд
технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає
відбивати дійсні можливості підприємства.
Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його
потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально
можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер
і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому
її характеризують кілька показників:
− потужність на початок планового періоду (вхідна);
− потужність на кінець планового періоду (вихідна);
− середньорічна потужність.
При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:
− проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового
року;
− збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;
− перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між
виробничими підрозділами;
− можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що
лімітують випуск продукції.
Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих
цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до
встановленої потужності усього підприємства, цеху.
Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:
− намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких
місць»;
− запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок
розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок
здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.
Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства
на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних
13
планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації
виробництва.
Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на
кінець розрахункового періоду (року) (Впвих, грн), обчислюється за формулою:
Впвих= Впвх + Впвв - Впвив (1.1)
де Впвх - виробнича потужність на початок періоду, грн.;
Впвв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;
Впвив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.
Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства, цеху, обчис-
люється за формулою:
к 12 − к
Впсер.р = Впвх + Впвв * − Впвив * (1.2)
12 12
де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю
протягом року.
1.2 Методики розрахунку виробничої потужності
При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори:
− структура і величина основних засобів;
− якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;
− передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання
площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;
− прогресивність технологічних процесів;
− режим роботи підприємства;
− ступінь спеціалізації;
− рівень організації виробництва та праці;
14
− якість сировини і ритмічність поставок;
− фонд робочого часу обладнання.
Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича
потужність підприємства, наведені на рис.1.1.
Виробнича потужність підприємства
Виробнича потужність провідного цеху
Виробнича потужність провідної дільниці
Виробнича потужність провідної технологічної
ланки
Відомості про Річна Фонд часу Прогресивна
виробниче виробнича робочого технологія та
Вихідні данні устаткування та програма устаткування та трудомісткість
виробничі використання виробництва
площі виробничих площ виробів
Відділ Планово Відділ Відділ головного
головного виробничий головного технолога, праці
Хто надає технолога відділ технолога та заробітної
інформацію
плати
Рис.1.1 Вихідні дані та послідовність розрахунків виробничої потужності
підприємства.
Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі
підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні
розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити
технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну
спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті
15
заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на
окремих дільницях.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають
устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного).
Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально
можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.
Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний
(корисний) фонди часу.
Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для
розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як
добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу
(Т):
Фк =Дк * Т (1.3)
Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату)
залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а
також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу :
Фр=(Дк – Дн)* t (1.4)
де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим
режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:
Фр=[(Дк – Дс)* tз– Дсп * tсп] * nз (1.5)
де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;
tз - тривалість робочої зміни, годин;
Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю
робочої зміни;
tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і
передвихідні дні, год.;
nз - режим змінності роботи підприємства (1,2, 3 зміни).
16
Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання
дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу
на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового
періоду:
t p + tn
Фп =Фр − (Ttп +Ttp) =Фр*(1− ),
100 (1.6)
де Тtp, tp - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в
годинах та у відсотках до режимного фонду;
Ttn, tn - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання
відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.
Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при
плануванні випуску продукції.
Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:
1) плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;
2) кількість одиниць обладнання;
3) продуктивність обладнання;
4) трудомісткість виробничої програми;
5) досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку (рис. 1.1).
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних
цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо
ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які
виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення
для забезпечення випуску профільних видів продукції.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою
профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури,
об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з
визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної групи
приводять до характеристик трудомісткості.
17
Якщо підприємство випускає кілька видів продукції, то виробнича
потужність визначається окремо для кожного виду виробів.
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації
устаткування основних виробничих цехів;
6)устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію
в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне
технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або
проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування,
використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу
продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої
організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні
розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної
кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться
максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.
На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально
можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на
рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок
устаткування.
Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи
устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів
та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення
ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд
часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи
підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної
кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).
18
Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у
такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі
дільниці - цехи корпуси, виробництва) - підприємство у цілому.
У загальному вигляді виробнича потужність (Впі) провідного цеху, дільниці
або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може
бути визначена за однією з таких формул:
Впі=Пв * Ф`еф *КУс (1.7)
або
КУ
Впі = Ф`еф*
с
Т (1.8)
р
де Впі - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць
продукції;
Пв - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції
за годину;
Ф'еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
КУс - середньорічна кількість устаткування;
Тр - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням
коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:
t
T 0
p = (1.9)
К вн
де t0 - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин);
Квн - коефіцієнт виконання норм часу.
Потужність можна визначити також за формулою:
Ф`еф*КУ с *К вн
Впі =
t (1.10)
0
19
Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти
виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями).
Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними
можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих
підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між
взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей
різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і
порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення
потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок.
Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх
спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.
На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність
визначається за формулою:
Ф`еф
Вп =
r (1.11)
де r - такт робочої лінії чи конвеєра.
В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації
робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують
дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за
такою формулою:
Ф`еф*РМ
Вп =
Т р (1.12)
В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності
ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика
кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується
типовий виріб-представник:
20
Ф`еф*КУ с
Вп = (1.13)
Т р.пр
де Тр.пр - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей
виробу - представника на даній групі устаткування.
В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску
виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок
виробничої потужності ведеться у такій послідовності:
а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої
програми за групами устаткування:
n
(t N )
TN = 0 i
K
(1.14)
i=1 вн
де ТN — трудомісткість виробничої програми (години);
Nі - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.
б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування,
що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність
устаткування:
П
спр =Феф КУ с
(1.15)
де Пспр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;
в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на
трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт
виробничої потужності цеху чи дільниці (Кпотуж):
21
Пспр
К потуж =
Т (1.16)
N
Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної
спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;
г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт
виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення
"вузьких місць";
д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику
шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт
виробничої потужності:
Впц = N К (1.17)
потуж
Коефіцієнт завантаження устаткування (Кзу) визначається так:
1
К зу = (1.18)
К потуж
тобто
T
К зу =
N
(1.19)
Пспр
При Кзу = 1 устаткування використовується повністю;
при Кзу > 1 устаткування перевантажене;
при Кзу < 1 - воно недовантажене.
Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма
потужності підприємства.
Тому, при плануванні виробничої потужності необхідно передбачати
заходи, направлені: з одного боку - на розшивку "вузьких місць" (збільшення
потужності), а з іншого – на завантаження потужності.
22
Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається
технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для
виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів
прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для
забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними
виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підпри-
ємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються
співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих
ланок.
1.3 Система показників виробничої потужності
При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо
мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки
реального стану її використання потрібна система показників.
Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати
певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи
іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та
використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих
потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із
показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.
Серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання
проектної потужності (Кпп), який характеризує рівень використання введеної в
дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не
нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення
фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної
потужності в аналогічних одиницях.
Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої
потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої
потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою
23
чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне
значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень
використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо.
Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та
фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом
ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або
чистої продукції на значення потужності відповідного виду.
Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства
має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих
підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність
вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про
величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень
використання середньо-розрахункової або нормативної величини виробничої
потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності
(Кнп):
Вп
Кнп = (1.20)
Впн
де Впн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.
За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна
оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань
підприємства.
Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи
показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них
належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження
обладнання та показник середнього часу роботи однієї машини. Найбільш
достовірним методом визначення коефіцієнта змінності роботи обладнання ( Кзм)
є ділення планової розрахункової або фактичної машиномісткості продукції, що
виготовляється, на дійсний річний фонд часу роботи всього встановленого
обладнання при його роботі в одну зміну:
24
n
Ті
(1.21)
К = і=1
зм
Фд
де - сумарна розрахункова планова або фактична
машиномісткість продукції.
Коефіцієнт режимної змінності устаткування показує ступінь його
зайнятості по змінах:
2*q + 3*q
К зм.реж = 2 3
(1.22)
q2 + q3
де q2- кількість верстатів, що працюють у дві зміни, од.;
q3 - кількість верстатів, що працюють у три зміни, од.
Коефіцієнт завантаження устаткування (див. розд. 1.2) на виробничу
програму (Кзу) характеризує досягнуту пропорційність між структурою
трудомісткості продукції і структурою парку устаткування з урахуванням
прийнятого режиму роботи.
Важливим моментом в аналізі використання обладнання є визначення
середнього часу його роботи. Показник, який характеризує середній час роботи
машини (год.), обчислюється як:
n
Ті
і=1 (1.23)
F =
Свст де Свст - кількість встановленого
обладнання.
За такими показниками можна оцінити вплив факторів, які характеризують
конструктивно-технологічні особливості продукції, що виготовляється, та
досягнутий
організаційно-технічний рівень виробництва, відображають наявні ресурси
та їх використання в часі. Будь-який із показників відображає, насамперед,
використання технологічного обладнання, яке визначає величину виробничої
25
потужності. Динаміка цих показників характеризує не тільки рівень
використання виробничої потужності, а й резерви поліпшення її використання.
Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка
ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі
виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про
існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп
взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності
завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить
до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості
обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Спр), до загальної кількості
встановленого обладнання (Свст).
Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту
завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за
величиною.
Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт
змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт
завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання
при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує
рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна
визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі
може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі
машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує, наскільки
масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.
Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження
обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт
пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не
змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується
загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.
Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень
пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин,
верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину
26
обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково
завантажена роботою.
Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта
пропорційності (Кпр):
К
К = зм.вст
пр
К (1.24)
зм.н
де Кзм.вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування;
Кзм.н - нормативний коефіцієнт змінності.
Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності
посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу
показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на
ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Цей
показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень
завантаження обладнання.
Фондовіддача визначається за формулою:
ВП(ТП)
Фв = (1.25)
S ср
де ВП(ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.;
Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.
Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу можна визначити за
формулою:
К
Ф =Ф б * з.з
−1 (1.26)
в в
К з.б
де ΔФв - приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження
обладнання;
Кз.з;Кз.б - коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і
базовому періодах;
27
Ф б
в - фондовіддача у базовому періоді.
За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідності фактичної та
проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу із
прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники, можна визначити резерви
підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які
в свою чергу характеризують резерви поліпшення використання прийнятої
потужності. Резерв підвищення фондовіддачі (Рф) можна обчислити за
формулою:
(Фпр п
Рф = в −Фв )
в *100 (1.27)
Фпр
в
де Ф пр
в - проектне значення фондовіддачі;
Ф п
в - фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю.
Визначаються також показники фондомісткості та фондоозброєності
підприємства.
Фондомісткість:
S ср 1
Фм = = (1.28)
ВП(ТП) Фв
де Scp - середньорічна вартість основних засобів, грн.;
фв - фондовіддача.
Фондоозброєність:
S
ср
Фз =
Ч (1.29)
де Ч— середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу,
чол.
Ефективність використання активної частини основних засобів
характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1
грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником
випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так
28
і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується
для оцінки використання виробничих потужностей ливарних, кувальних,
зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському
аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання
потужностей.
Дуже важливим показником є коефіцієнт, який характеризує ефективність
використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при
оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина
потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.
Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої
потужності):
На робочому місці розраховується за формулою:
т
Nі *Тшті
і=1 (1.30)
К екс =
Фд
де Nі - кількість і-х деталей;
Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
Фд -дійсний фонд роботи обладнання.
На підприємстві:
Ф (1.31)
К екс =
д
Фн де Фд - дійсний фонд роботи
обладнання;
Фн - номінальний фонд часу роботи обладнання.
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої
потужності):
На робочому місці (групі робочих місць):
т
Nі*Т мі
К = і=1
І т
Nі*Тшт (1.32)
і
і=1
29
де Ni - кількість і-х деталей;
Тшті - норма часу на обробку і-ї деталі;
Тмі - час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;
m - кількість видів деталей, що обробляються;
По підприємству:
Е р
К І = (1.33)
Впвст *Фд
де Ер - спожита за рік електроенергія;
Впвст - встановлена потужність усіх струмоприймачів;
Фд - дійсний фонд роботи обладнання.
Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої
потужності):
К інтегр = К екс *К І (1.34)
де Кекс - коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої
потужності);
КІ - коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої
потужності)
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої
можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності
підприємств та його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо
поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи
реалізації резервів виробничої потужності.
У сучасних умовах господарювання максимальне використання виробничих
потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає на
ефективність роботи кожного із них. Виробничі потужності підприємств,
матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний
характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.
Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну потужностей,
то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий
30
вплив в умовах частої зміни продукції та технології її виготовлення. Освоєння
виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну
структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови.
Отже, йдеться про розв'язання такого комплексного завдання, як
поліпшення використання виробничих потужностей підприємства шляхом
залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування та
формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових
видів продукції, що користуються підвищеним попитом у споживачів.
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності
використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за
рахунок маневрування наявними у них виробничими потужностями. Особливо
значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного
устаткування із застосуванням найпрогресивніших пристосувань та
інструментів, модернізації обладнання, впровадження нової техніки і технології
тощо. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення
ефективності використання потужностей діючих підприємств.
1.4 Особливості визначення максимально можливого
випуску продукції при наявній потужності
Проведені розрахунки наявної виробничої потужності підприємства
дозволяють визначити обсяг випуску виробів, який буде забезпечений діючими
виробничими потужностями. Максимально можливий випуск продукції може
бути досягнутий з урахуваннями змін ряду чинників, наприклад, зменшенням
простоїв устаткування, підвищенням коефіцієнта змінності його роботи,
удосконаленням організації виробництва, впровадженням технічних заходів
тощо. Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів, тобто
внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечити випуск
запланованого обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні та введенні
31
в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння,
реконструкції або розширення підприємства.
Встановлене у виробничій програмі завдання щодо обсягу виробництва
продукції може бути досягнуте за умови забезпеченості необхідною кількістю
ресурсів.
Алгоритм розрахунку виробничої програми (плану виробництва продукції)
та її обґрунтування виробничою потужністю у спрощеному вигляді може бути
зведений до наступних процедур:
1. Аналізується портфель замовлень.
2. Проводиться перерахунок асортименту портфеля замовлень на один вид
продукції, прийнятий як виріб-представник. Коефіцієнт перерахунку
визначається як співвідношення трудомісткості кожного типорозміру продукції
на трудомісткість виробу-представника.
3. Аналізується використання середньорічної виробничої потужності в
звітному періоді. В процесі аналізу визначається досягнутий рівень
використання виробничої потужності, рівень прогресивності використовуваної
техніки та технології; досягнутий рівень організації виробництва та праці на
підприємстві, чи достатньо потужностей для виконання обсягу продажів на
плановий рік. Розрахунок рівня використання потужностей проводиться в
натуральному та вартісному виразі. Якщо проект виробничої програми не
забезпечує достатнього завантаження виробничих потужностей, необхідно
шукати додаткові можливості збільшення обсягу продажів та довантаження ви-
робничих потужностей за рахунок додаткових замовлень. Якщо план продажу
перевищує виробничу потужність, то з метою збереження покупців необхідно
провести комплекс заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та збільшення
виробничої потужності.
4. Планується коефіцієнт використання виробничої потужності в
плановому періоді.
5. Визначається можливий випуск продукції на основі діючих виробничих
потужностей. Виробнича потужність повинна розраховуватися в розрізі виробів-
представників у натуральному і вартісному виразі. При розрахунку виробничої
32
потужності за звітний рік потужність на початок звітного року приймається за
номенклатурою і асортиментом продукції попереднього року, а потужність на
кінець звітного року на початок планового періоду - за номенклатурою і
асортиментом продукції звітного року.
6. Проект виробничої програми порівнюється з виробничою потужністю по
кожному виробу-представнику, після досягнення балансу між виробничою
потужністю та проектом програми дається економічна оцінка проекту плану
виробництва.
Із метою більш повної ув'язки проекту виробничої програми і виробничої
потужності підприємства розробляють баланс виробничих потужностей. У
ньому відображають вхідну, вихідну і середньорічну потужність, а також
введення і вибуття потужностей. На основі балансу виробничих потужностей та
в ході його розробки здійснюється:
− уточнення можливостей виробничої потужності;
− визначення рівня забезпеченості виробничою потужністю програми
робіт по підготовці виробництва нових виробів;
− визначення коефіцієнта використання виробничих потужностей;
− виявлення внутрішньовиробничих диспропорцій та можливостей їх
усунення;
− визначення необхідності в інвестиціях для нарощування потужностей та
ліквідації вузьких місць";
− визначення потреби в обладнанні або виявлення надлишків обладнання;
− пошук найбільш ефективних варіантів спеціалізації та кооперування.
Баланс виробничої потужності за видами продукції на кінець планового
року розраховується як сума потужності на початок року та її приросту за
мінусом вибуття.
Розрахунок балансу виробничої потужності може здійснюватися для
кожного виду профілюючої продукції за наступною структурою:
Розділ 1. Потужність на початок планового періоду:
− найменування продукції;
− одиниця виміру;
33
− код продукції;
− потужність по проекту або розрахунку;
− потужність на кінець базового періоду.
Розділ 2. Збільшення потужності в плановому періоді:
− приріст потужності, всього;
− у тому числі за рахунок:
а) введення в дію нових та розширення діючих;
б) реконструкції;
в) переозброєння і організаційно-технічних заходів, із них:
− за рахунок зміни режиму роботи, збільшення змінності годин роботи;
− за рахунок зміни номенклатури продукції і зменшення трудомісткості;
г) отримання в лізинг, оренду від інших господарюючих суб'єктів.
Розділ 3. Зменшення потужності в плановому періоді:
− вибуття потужності, всього;
− у тому числі за рахунок:
а) зміни номенклатури продукції або збільшення трудомісткості;
б) зміни режиму роботи, зменшення змінності, годин роботи;
в) вибуття в результаті старіння, вичерпання запасів;
г) передачі в лізинг, оренду іншими господарюючим суб'єктам.
Розділ 4. Потужність на кінець планового періоду:
− потужність на кінець року;
− середньорічна потужність в плановому році;
− випуск продукції або кількість переробної сировини в плановому році;
− коефіцієнт використання середньорічної потужності в плановому році.
Розрахунки виробничої потужності використовуються для обґрунтування
виробничої програми потужністю підприємства, а також для складання балансу,
який відбиває зміни величини потужності протягом планового періоду і
характеризує вихідну потужність (Впвих):
Впвих = Впвх + Впот + Вп р Впн − Впвв (2.1)
34
де Впвх - вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок
планового періоду;
Впот - збільшення потужності впродовж планового періоду внаслідок
здійснення організаційно-технічних заходів;
Впр - нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або
розширення підприємства;
Впн - збільшення "+" або зменшення "-" виробничої потужності у зв'язку зі
змінами у номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції;
Впвв - зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто
виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого
устаткування.
1.5 Напрями підвищення ефективності використання виробничої
потужності підприємства
У сучасних умовах господарювання максимальне використання
виробничих потужностей підприємств є найдешевшим заходом, що різко впливає
на ефективність роботи кожного з них. Виробничі потужності підприємств,
матеріальною основою яких є сучасні системи машин, мають динамічний
характер. У їхньому складі відбуваються як якісні, так і кількісні зміни.
Якщо не враховувати впливу об'єктивних факторів на зміну
потужностей, то це позначиться на ефективності їх використання. Особливо
чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її
виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох
випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх
перебудови. Важлива роль тут відводиться новій технології. Так, застосування при
виготовленні різних їхніх розмірів і форм складових готових виробів зумовлює
суттєві зміни в якісному і кількісному складі устаткування, насамперед в
35
обробних виробництвах, що в підсумку стимулює необхідність перебудови
структури їх систем машин.
Важливість і необхідність належної координації всіх елементів системи
машин, які перебувають у безперервному русі і розвитку, зумовлена і тим, що
на багатьох підприємствах процес виробництва має дискретний характер.
Формування і налагодження стійких зв'язків між елементами систем за
допомогою відповідних методів регулювання набуває важливого
практичного значення, оскільки дає змогу підтримувати системи в належному
робочому стані і ефективно функціонувати.
Досягнення стійкої збалансованої структури систем машин вимагає
постійного впорядкування складових її елементів та удосконалення
організаційних зв'язків між ними, тобто відповідного управління системами
машин підприємства.
Раціонально побудована система машин підприємства і його
підрозділів може стійко функціонувати протягом порівняно тривалого періоду.
Однак, можливі певні відхилення, насамперед у пропускній здатності окремих
машин, їх підсистем і системи в цілому на різних рівнях ієрархічної структурної
побудови підприємства. При цьому, одні з них мають мінімальну пропускну
здатність для виконання заданого обсягу виробництва, а інші - максимальну. В
зв'язку з цим, середній коефіцієнт завантаження устаткування знижується, що
позначається на ефективності використання виробничих потужностей, а
підприємство практично не має резервних потужностей для швидкого освоєння
випуску нової продукції.
Проте, підвищувати завантаження устаткування можна лише до якогось
певного оптимального рівня. За такий рівень можна прийняти нормативний
коефіцієнт завантаження устаткування (Кзу), який відображає економічно
обґрунтоване недовантаження верстатного парку і величина його подається в
довідковій літературі. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи відповідного
устаткування правильним повинно бути використання його дійсного річного
фонду часу (Фі) не повністю, а в межах (Фі*Кзу). Значення Фі(1-Кзу)
становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу
36
підприємству мати деякий резерв потужності для своєчасного реагування на
вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і, насамперед, для залучення
цих потужностей до освоєння нових видів продукції.
Але це тільки один із варіантів розв'язання двоєдиного завдання. Інший
стосується механізму мобілізації наявних резервів з тим, щоб на кожному
підприємстві домогтися нормативного завантаження обладнання і мати реальні
резерви потужності для динамічного освоєння нових видів продукції.
Наявність таких потужностей тісно пов'язана з формуванням комплектних
резервів.
Підтримання на належному організаційному рівні ефективного
функціонування системи машин зумовлює необхідність створення стрункої
системи регулювання пропорцій у виробничих потужностях, яка є дійовим
інструментом формування комплектних резервів
Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в
забезпечення узгодження функціонування системи машин і наслідок -
формування комплектних резервів, наявність яких дає змогу збільшувати
випуск продукції, освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного
завантаження роботою дільниць і цехів підприємства в межах визначеного
режиму роботи та підвищення ефективності виробництва.
Для виробничих підрозділів характерними напрямами можуть бути:
− оптимізація виробничої програми для цехів (дільниць);
− зміна структури устаткування без зміни його загальної кількості;
− підвищення завантаження устаткування до нормативної величини;
− формування оптимального технологічного плану розподілу робіт;
− приведення у відповідність структури машиномісткості (трудомісткості)
виготовлюваної або передбаченої до виготовлення продукції зі
структурою наявного в підрозділі парку устаткування;
− визначення і придбання необхідної кількості устаткування на задану
величину потужності та ін.
− Більш масштабними є напрями для підприємств і об'єднань, серед яких:
− оптимізація виробничої програми підприємства;
37
− зміна структури устаткування в цехах з урахуванням можливої зміни площ;
− оптимізація капітальних вкладень на придбання устаткування;
− перерозподіл устаткування між цехами.
У придбання необхідної кількості устаткування для досягнення заданої
величини потужності підприємства у зв'язку з його реконструкцією та зміною
профілю спеціалізації тощо.
Зрозуміло, що регулювання пропорцій у виробничих потужностях як
комплекс заходів, спрямованих на ефективне використання повинен
проводитися у певній послідовності, передбачати вибір найбільш
раціональних напрямів його здійснення. Практичне розв'язання задачі
регулювання пропорцій у потужностях підприємств зводиться до побудови
балансу машино-годин, необхідних для виготовлення продукції, і машино-годин,
які може або повинно відпрацювати в межах прийнятого режиму наявне в системі
машин устаткування. Практична реалізація методів вибору варіантів
регулювання пропорцій у виробничих потужностях передбачає розв'язання
задач за допомогою сучасних ЕОМ.
Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності
використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за
рахунок маневрування наявними у них потужносними ресурсами. Особливо
значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного
устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути спрямовані на
підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.
38
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЮПІТЕР»
2.1. Загальна характеристика ТОВ «Юпітер»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (скорочено ТОВ
«Юпітер»), засноване 24 січня 2000 року.
ТОВ «Юпітер» розташована в центрі України, в м. Сміла Черкаської
області, в межах 180 км від Києва.
Юридична адреса: 20700, вул. Нахімова, 1, м. Сміла, Черкаської області.
Свою діяльність підприємство розпочало з виробництва кондитерських
виробів і надання транспотних послуг. В даний час, підприємство - великий
український виробник борошняних кондитерських виробів, згущеного молока,
масла та сиру. Компанія також є локальним постачальником хлібобулочних та
здобних виробів. Основний обсяг продукції виробляється і реалізується на
території м. Київ та Київської, Черкаської, Полтавської та Кіровоградської
областей в торгових мережах Fozzy Group, ЕКО маркет, Novus, Billa під їхніми
торговими марами.
Товариство займається виробництвом хліба, хлібобулочних виробів,
борошняних кондитерських виробів, печива, тортів, згущеного молока, масла та
сирів.
За КВЕД основними видами діяльності підприємства є:
10.71 – виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво
борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання;
10.72 – виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних
кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання;
10.73 – виробництво макаронних виробів і подібних борошняних виробів,
10.51 – перероблення молока, виробництво масла та сиру.
Цілями підприємства є:
− задоволення споживчого попиту на вітчизняному й закордонному
ринках товарів, робіт і послуг;
39
− одержання прибутку шляхом здійснення самостійної, систематичної
на власний ризик діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт,
наданню послуг, що входить у його спеціальну правоздатність;
− створення додаткових робочих місць із гарантованим рівнем оплати
праці.
Основними перевагами ТОВ «Юпітер» є якісна та смачна кондитерська
продукція, що виготовляється на сучасній фабриці. Якість продукції гарантована
використанням сучасного обладнання, натуральної сировини, борошна власного
виробництва. Унікальність та секрет успіху ТОВ «Юпітер» полягає в поєднанні
традиційних рецептур, сучасних технологій та майстерності людських рук при
виготовленні продукції.
ТОВ «Юпітер» постачає свою продукцію в торгівельні мережі Черкаської,
Кіровоградської, Вінницької, Полтавської областей та міста Київа. Вироблена
продукція реалізовуються фізичним особам через торгівельні мережі та
юридичним особам, згідно укладених договорів.
Продукція реалізується в усіх регіонах України через авторизованих
дистриб’юторів і мережевих рітейлерів.
Розвиток хлібопекарської галузі знаходиться в прямій залежності від
економічної стабільності в державі, від ринку зерна та збуту готової продукції. В
Черкаській області підприємства хлібопекарної промисловості постійно
збільшують випуск продукції.
Конкуренція в галузі досить висока. Основними конкурентами у сфері
збуту продукції в Черкаському регіоні є ПАТ «Черкасихліб», Бісквітна фабрика
м. Черкаси. В зв’язку з цим ТОВ «Юпітер» постійно вводить нові види
виробленої продукції, підвищує якість. Відділ маркетингу товариства проводить
велику роботу по вивченню ринку збуту та попиту продукції, що виробляється.
Основними виробничими цехами (дільницями), витрати яких
безпосередньо беруть участь у формуванні собівартості виробленої продукції є:
хлібобулочний цех; кондитерський цех; картонажна дільниця.
Допоміжними і обслуговуючими виробничими підрозділами є: котельня;
компресорна; компресорні бригади хлібобулочного та кондитерського цехів з
40
технічного обслуговування устаткування; виробнича служба; відділ головного
енергетика; відділ головного механіка; фізико-хімічна лабораторія – відділ
технічного контролю; санітарно-бактеріологічна лабораторія; відділ головного
технолога; відділ матеріально-технічного постачання.
Підрозділами, безпосередньо пов’язаними зі збутом продукції
підприємства, є: відділ маркетингу; відділ збуту; автотранспортна ділянка (в
частині витрат підприємства, що займається перевезенням готової продукції);
фірмова торгівельна мережа.
Підрозділи, здійснюють управління підприємством в цілому є:
заводоуправління; бухгалтерсько-фінансовий відділ; відділ головного
енергетика; відділ головного механіка; фізико-хімічна лабораторія – відділ
технічного контролю; відділ організації праці, заробітної плати та соціального
розвитку; відділ кадрів та підготовку кадрів; відділ охорони праці та техніки
безпеки; юридична служба; відділ АСУВ; автотранспортна ділянка (в частині
витрат на автотранспорт, що займається перевезенням працівників
адміністрації); господарський відділ.
Організаційна структура підприємства наведена на рис. 2.1.
41
Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ «Юпітер»
Основу колективу складають висококваліфіковані фахівці, що мають
багаторічний досвід роботи в області пов’язані з виробництвом та реалізацією
хлібобулочних та кондитерських виробів.
В ринкових відносинах, які існують на Україні, підприємство змушене
саме шукати собі матеріали та сировину, використовуючи власні інформацію та
можливості. Вся сировина поділяється на основну й додаткову. До основної
сировини відносяться: борошно, вода, дріжджі, сіль, до додаткової – цукор,
жири, молоко, молочні продукти, яйця та ін.
Пшеничне та житнє борошно різних сортів є основною сировиною.
При виготовленні хліба, хлібобулочних та здобних виробів замість
пресованих дріжджів використовують рідке дріжджове молоко. Завдяки більш
високій бродильній активності дріжджового молока в порівнянні з
42
еквівалентною кількістю пресованих дріжджів можливе зменшення витрат
дріжджів на 10–13% без зміни якості хлібобулочних виробів.
Крім основної сировини для виготовлення хлібних виробів
використовується різноманітна додаткова сировина: цукор, солод, жири, молочні
продукти, яйця, харчові кислоти, барвники та ін. Додаткову сировину хлібозавод
отримує від підприємств цукрової, масложирової, сольової, дріжджової і
молочної галузей харчової промисловості.
В цілому в 2016–2018 рр. підприємство було практично повністю
забезпечено сировиною й матеріалами.
Водопостачання підприємства відбувається шляхом підключення до
міської мережі. Газозабезпечення підприємства здійснюється шляхом
підключення заводського газопроводу до міської газової мережі. Пару
хлібокомбінат отримує із власних котельних, а стисле повітря – від
компресорних. Електроенергія – із міської мережі, її напруга регулюється
трансформаторними підстанціями.
Забезпечення підприємства запасними частинами здійснюється власними
ремонтно-механічними майстернями та комерційними структурами.
Устаткування на заводі вітчизняне та імпортне з Чехії і Югославії.
Серед матеріалів, які необхідні для нормального проходження
виробничого процесу, слід відмітити різні миючі засоби, металовироби,
спецодяг. Важливе значення мають лотки для укладки хлібобулочних виробів та
різне нестандартне обладнання, їх випускає ремонтно-монтажний комбінат
(РМК).
Для того щоб постачальницька робота була ефективною, головними
критеріями при укладенні договорів з постачальниками повинні бути: якість
сировини й матеріалів, оптимальні ціни, умови поставок, дотримання графіків
поставок.
Всі хлібобулочні вироби виготовляють за рецептурою.
Стадії виготовлення хліба:
1. Замішування тіста – це коротка (5–10 хв.) технологічна операція, що
проводиться з метою отримання тіста з необхідними структурно механічними
43
властивостями. Під час замішування проходять фізико-хімічні та колоїдні
процеси;
2. Бродіння (дозрівання) – охоплює період часу від замішування тіста до
поділу його на шматки. При бродінні відбувається розпушення тіста, а також
накопичення речовин, що зумовлюють характерний смак, аромат та колір хліба.
3. Поділ на шматки – проводиться з метою забезпечення заданої маси хліба.
Допустиме відхилення у масі не повинно перевищувати 1,5%.
4. Округлення – проходить на тістоокруглюваних машинах, з метою
надання шматкам тіста округлої форми, а також утворення на поверхні плівки,
що забезпечує затримку вуглекислого газу і рівномірну пористість.
5. Попереднє вистоювання – це процес відхилення шматків тіста протягом
5–8 хв. з метою зменшення внутрішніх напруг у тісті. Крім цього частково
відновлюється структурний каркас.
6. Формування – процес надання тістовим заготовкам певної форми, що
відповідає даному виду виробів.
7. Кінцеве вистоювання – проводиться при температурі 35–40 градусів
Цельсія і відносній вологості 75–80% протягом 25–120 хв. Забезпечує
накопиченню втраченого вуглекислого газу в процесі поділу, округлості т а
формування. Формується структура пористості майбутнього виробу, а також
стан поверхні.
8. Випікання – характеризується переходом тістової заготовки у хліб під
впливом прогрівання у пекарній камері. Режим випікання залежить від сорту
хліба, його вологості і особливо маси. Тривалість випікання коливається від 8–
12 хв до 1 год. (житній хліб). Для більшості виробів випікання протікає у 3 етапи:
1) температура 110–120 градусів тривалість 1–2 хв., вологість повітря 80%. На
цьому етапі тістова заготовка збільшується в об’ємі і набуває форми хліба. 2)
температура 200–220 градусів – проходить утворенням шкоринки, яка закріплює
форму і об’єм. 3) температура близько 180 градусів – використовується для
зниження упікання.
9. Пакування і зберігання. Пакування хліба - це гігієнічність,
безпека, збільшення строку придатності, можливість для виробника
44
надати споживачеві повну інформацію про продукт, а також виділити
свою продукцію. Але для того, щоб пакування виконувало всі ці
функції, необхідно правильно вибрати матеріал, з якого воно буде
вироблятися.
Для пакування хліба ТОВ «Юпітер» використовує найбільш оптимальні
матеріали: двуосноорієнтований (BOPP) і неорієнтований (CPP) поліпропілен.
Кожен з них має свої переваги й призначений для певного методу пакування.
ВОРР плівки характеризуються невеликим відсотком розтягнення в
перпендикулярному напрямку й трохи більшим – у поздовжньому. Плівка
чутлива до проколів, але міцна, тому такий матеріал ідеально підходить для
горизонтальних пакувальних машин.
Властивість СРР добре розтягуватися дозволяє суттєво зменшити
імовірність проколу плівки, наприклад, скоринкою хліба. Пакети з такої плівки
мають міцні шви, що дає можливість використовувати їх на пакувальних
автоматах. СРР плівка виробляється на власному устаткуванні німецької фірми
Wіndmоller&Hоlsсher. Це дозволяє здешевити плівку, розрахувати обсяги
виробництва під замовника, усунути фактор затримки матеріалу через проблеми
під час перевезення.
Упаковуючи свою продукцію завод тим самим, виділяє свою продукцію,
створює пізнаваний бренд нанесенням друку на пакування. Фахівці власного
центру можуть якісно підготувати макет будь-якої складності, редактори
забезпечать відповідність текстів нормам сучасної літературної мови й
законодавства України, кваліфіковані друкарі подбають про те, щоб отримати
максимальний результат з якості друку.
Таким чином, технологічних проблем з виробництвом пакування для
хлібобулочних виробів на заводі немає.
10. Збут і сфера обслуговування. На заводі створена
команда по збуту продукції, яка контролює своєчасність постачань
виробів і інформує технологів про споживчі пристрасті. Таким чином
завод завжди знає, як догодити покупцеві. Але головним завданням є
стабільне забезпечення хлібом населення.
45
Продукція ТОВ «Юпітер» відповідає належним стандартам з якості та
підтверджується відповідним вимогам нормативних документів з сертифікації
даної продукції. ТОВ «Юпітер» у 2010 році отримав сертифікат на систему
управління якістю на відповідність вимогам ДСТУ ІSO 9001-2001 та ДСТУ ІSO
9001:2009; а також на систему управління безпечністю харчових продуктів на
відповідність вимогам ДСТУ 4161-2003.
Державна стандартизація та сертифікація передбачає наступні вимоги до
виробництва хліба та хлібобулочних виробів:
1. Вироби хлібобулочні після виймання з печі укладають для
охолодження в один ряд на бокову або нижню скоринку у спеціальні
контейнери, кулери, вагонетки, стелажі або іншу тару-обладнання,
дозволену центральним органом виконавчої влади у сфері охорони
здоров’я. Для більш швидкого охолодження продукцію слід укладати на
лотки з проміжками між окремими виробами, а також установлювати тару-
обладнання з продукцією, що охолоджується, на відстані одна від одної.
2. Приміщення для зберігання виробів хлібобулочних на
виробничому підприємстві і в торгівельній мережі повинні бути:
сухі, чисті, побілені або пофарбовані світлими фарбами, або облицьовані
керамічною плиткою, іншими матеріалами, дозволеними державним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;
без плісняви на стінах і стелі;
з ефективною вентиляцією та освітленням;
не заражені шкідниками хлібних запасів;
ізольовані від джерел сильного нагрівання або охолодження і в яких є
можливість підтримувати рівномірну температуру повітря.
3. Полиці-стелажі, лотки, ящики та інша тара повинні:
виготовлятися із матеріалів, дозволених центральним органом
виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими
продуктами;
мати такі розміри і конструкцію, щоб вироби хлібобулочні під
час зберігання не деформувалися.
46
4. Приміщення для зберігання виробів хлібобулочних за
необхідності повинні ремонтуватися з побілюванням або фарбуванням
стін, стелі, обладнання, обновлення облицювання тощо.
5. Вироби хлібобулочні можуть перебувати у продажу за
температури не менше ніж + 6 0С та не більше ніж + 25 0С і відносній
вологості повітря від 65 % до 75 % після виймання з печі не більше строку
придатності, зазначеному у нормативному документі на цей вид продукції.
6. Транспортування виробів хлібобулочних провадиться
спеціалізованими видами транспорту згідно з державними санітарними
нормами і правилами перевезення вантажів з харчовими продуктами, що
діють для цього виду транспорту.
7. Транспорт для перевезення виробів хлібобулочних і тара
повинні утримуватися чистими, оглядатися перед кожним завантаженням
і укладанням виробів хлібобулочних та проходити очищення, а також
регулярно піддаватися санітарній обробці згідно з чинними санітарними
правилами. Лотки та інша тара для перевезення виробів хлібобулочних до
чергового завантаження повинні зберігатися на чистих вагонетках,
стелажах, полицях та ін.
Якість сировини і готової продукції знаходиться під постійним контролем
працівників виробничо-технологічної лабораторії. Готова продукція протягом
звітного періоду контролюючими організаціями (Держстандартом, інспекцією по
захисту прав споживачів та санепідемстанцією) не бракувалася.
Працівниками виробничо-технологічної лабораторії проводиться 100%
аналіз всієї сировини, в т ч, борошна, яке поступає до нас від різних
постачальників.
2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства
Проаналізуємо доходність підприємства за 2022 - 2023 роки (табл. 2.1).
47
Таблиця 2.1 - Аналіз виручки від реалізації продукції ТОВ «Юпітер», тис.грн
Відхилення
Показник 2022 2023
Абсолютне Відносне
Чистий дохід від
110911 93162 -17749 -19
реалізації товарів
Собівартість
реалізованої 118920 91740 -27180 -29,6
продукції
Як видно з таблиці 1.1 чистий дохід від реалізації готової продукції зменшився в
2022 році на 17749 тис.грн, або на 19%. Собівартість реалізованої продукції
також зменшилась з 118920 в 2022 році до 91740 в 2023 році, що на 29,6 % менше,
порівняно з минулим роком. Основна причина скорочення – зростання вартості
енергоносіїв та сировини.
Проаналізуємо обсяги виробництва та реалізації продукції ТОВ «Юпітер»
в розрізі основних видів продукції (табл. 1.2, 1.3).
Таблиця 2.2 - Аналіз обсягів виробництва основних видів продукції ТОВ
«Юпітер»
Основний 2022 2023 Відхилення
вид у натур. у у натур. у у натур. у
продукції формі, грошовій формі, грошовій формі, грошовій
од формі, од. формі, од. формі,
тис.грн тис.грн тис.грн
Хліб та
хлібобулочні 3552 12040 2981 14508 -571 2468
вироби
Торти 2136 72034 1143 63134 -993 -8900
Печиво 1742 26735 1321 20099 -421 -6636
Як бачимо, в 2023 році зменшилися обсяги виробництва основних видів
продукції по всім видам продукції. Це в свою чергу, призвело до зменшення
обсягів реалізації продукції, а отже і отримання чистого доходу (табл. 1.3).
48
Таблиця 2.3 - Аналіз обсягів реалізації основних видів продукції ТОВ «Юпітер»
Основний 2022 2023 Відхилення
вид у натур. у у натур. у у натур. у
продукції формі, грошовій формі, грошовій формі, грошовій
од формі, од. формі, од. формі,
тис.грн тис.грн тис.грн
Хліб та 3552 12040 2981 4508 -571 -7532
хлібобулочні
вироби
Торти 2136 72034 2114 62134 -22 -9900
Печиво 1742 26735 1321 20099 -421 -6636
В структурі виробництва найбільшу частку займає виробництво тортів –
64% (рис. 1.2).
Хліб та
хлібобулочні
вироби; 12040
Печиво; 26735
Торти; 72034
Рис. 2.2 Структура виробництва продукції ТОВ «Юпітер» за 2022 рік, в
тис. грн.
49
Хліб та
хлібобулочні
вироби; 4508
Печиво; 20099
Торти; 62134
Рис. 2.3 Структура виробництва продукції ТОВ «Юпітер» за 2023рік, в
тис. грн.
Проаналізуємо витрати підприємства. Собівартість реалізації продукції
представлена в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4 - Аналіз собівартості реалізованої продукції ТОВ «Юпітер»,
тис.грн
Відхилення
Показник 2022 2023
Абсолютне Відносне
Собівартість
117705 90739 -26966 -29,7
готової продукції
Собівартість
1215 1101 -114 -10,4
товарів
Всього 118920 91740 -27180 -29
Зменшення обсягів виробництва і реалізації продукції призвело до
зменшення собівартості реалізованої продукції на 27180 тис.грн, або на 23%. Як,
бачимо собівартість продукції зменшується більшими темпами ніж обсяги
реалізації, що свідчить про зменшення витрат на одиницю реалізованої
продукції.
50
Таблиця 2.5 - Структура операційних витрат підприємства в 2023році, тис. грн.
Показник 2023 % в стуктурі
Матеріальні витрати 97974 21,2
Витрати на оплату праці 11795 2,3
ЄСВ 2594 0,8
Амортизація 15845 3,5
Інші операційні витрати 332604 72,2
Разом 460813 100
Структура собівартості реалізованої продукції підприємства наведена на
рис. 2.4.
МатеріальнВі итрати на
витрати; 21о,п2лату праці;
2,3
Відрахування
на соціальні
заходи; 0,8
Інші
операційні
витрати; 72,2
Рис. 2.4 Структура собівартості реалізованої продукції ТОВ «Юпітер» за
2023 рік
В структурі витрат найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.
Зазначений аналіз свідчить, що виробництво продукції є матеріаломістким, що
вимагає розробку заходів по зменшенню матеріальних витрат, а особливо
енергетичних витрат.
Протягом 2023 року зменшуються адміністративні витрати підприємства
(табл. 2.6).
51
Таблиця 2.6 - Аналіз адміністративних витрат ТОВ «Юпітер», тис.грн
Відхилення
Показник 2022 2023
Абсолютне Відносне
Заробітна плата
та відповідні 2421 2 063 -358 -14,8
нарахування
Транспортні
744 0 -744 -100,0
послуги
Витрати на
утримання 832 207 -625 -75,1
основних засобів
Послуги зв’язку 92 79 -13 -14,1
Послуги банку 96 72 -24 -25,0
Витрати на
26 9 -17 -65,4
відрядження
Послуги
сторонніх 571 573 2 0,4
організацій
Всього 6301 4148 -2153 -34,2
Отже, як бачимо з таблиці 2.6 адміністративні витрати ТОВ «Юпітер»
зменшилися в 2023 році на 2153 тис.грн, або 34%. Зменшення відбулося по всім
статтям витрат.
Проаналізуємо витрати на збут продукції (табл. 2.7).
Таблиця 2.7 - Аналіз збутових витрат ТОВ «Юпітер», тис.грн
Відхилення
Показник 2022 2023
Абсолютне Відносне
Заробітна плата
та відповідні 2614 3060 446 17,1
нарахування
Транспортні
3919 1302 -2617 -66,8
послуги
Витрати на
утримання 1482 6144 4662 314,6
основних засобів
Послуги зв’язку 212 274 62 29,2
Витрати на
паливно-
7572 10493 2921 38,6
мастильні
матеріали
Витрати на
3794 4619 825 21,7
маркетинг
52
Продовження таблиці 2.7
1 2 3 4 5
Інші 7245 6559 -686 -9,5
Всього 26838 32451 5613 20,9
Як бачимо, витрати на збут в 2023 році збільшилися на 5613 тис.грн, або
на 20,9%, зокрема збільшилися витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати
на утримання основних засобів, витрати на заробітну плату та відповідні
нарахування.
Проаналізуємо стан основних засобів ТОВ «Юпітер», (табл. 2.8).
Таблиця 2.8 - Інформація про основні засобі ТОВ «Юпітер», (за залишковою
вартістю) в 2023 році, тис.грн
Власні основні засоби
Найменування основних засобів на початок на кінець
періоду періоду
1. Виробничого призначення: 203276 186780
будівлі та споруди 189617 180162
машини та обладнання 13373 6584
інші 286 34
2. Невиробничого призначення: 18204 14526
будівлі та споруди 14731 13052
машини та обладнання 2439 920
транспортні засоби 1022 552
інші 12 2
Усього 221480 201306
До складу основних засобів відносяться будівлі і споруди, машини і
обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар, меблі, та інші
основні засоби з терміном експлуатації більше 365 днів та вартістю більше 2500
грн. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням
прямолінійного методу для всіх основних засобів.
Станом на 31 грудня 2023 року первісна вартість основних засобів,
переданих в заставу складає 214475 тис. грн. До основних засобів підприємством
віднесені матеріальні активи, очікуваний строк використання яких більше
53
одного року та первісною вартістю більше однієї тисячі гривень. Первісна
переоцінена вартість основних засобів станом на 31 грудня 2023 року склала
437668,0 тис. грн., знос 236362,0 тис. грн., залишкова вартість - 201306,0 тис. грн.
або 49%. Знос будівель та споруд складає 50,48%, машин та обладнання - 37,75%,
транспортних засобів - 43,78%, інструментів та інвентаря - 20,6%.
Основні засоби товариства власні. Згідно обраної облікової політики
установлені наступні терміни використання основних засобів : Будинки та
споруди-50 років; машини та обладнання -20 років; автотранспортні засоби-10
років; обчислювальна техніка та засоби зв’язку -4 роки; інші -5 років. Ступінь їх
використання-відповідно до виробничих потреб.
Чисельність працівників зменшується протягом трьох років (рис. 2.5).
102
101 101
100
99
98
97
96 96 96
95
94
93
2021 2022 2023
Рис. 2.5 Чисельність персоналу ТОВ «Юпітер», осіб
В таблиці 2.9 наведено інформацію про фонд оплати праці та
продуктивність праці на підприємстві.
54
Таблиця 2.9 - Показники ефективності використання трудових ресурсів
підприємства
Відхилення
Показник 2022 2023
Абсолютне Відносне
Чистий дохід від
реалізації продукції,
110911 93162 -17749 -16,0
товарів, послуг,
тис.грн
Чисельність
96 96 0 0
персоналу, осіб
Продуктивність
115,17 96,741 -18,429 -16,0
праці, тис.грн/особу
Фонд оплати праці,
13574,0 13574,0 0 0
тис.грн
Як бачимо, продуктивність праці в 2023 році зменшилася на 16%, а фонд
оплати праці залишився на тому ж рівні, що є негативним моментом.
На сьогодні підприємство є збитковим (рис. 2.6), що обумовлює
необхідність пошуку шляхів підвищення прибутковості.
-172000
2022 2023
-173000
-174000
-175000
-175572
-176000
-177000
-178000
-179000
-180000
-181000 -181064
-182000
Рис. 2.6 Динаміка збитковості підприємства
55
Діяльність Товариства зазнала значного впливу внаслідок нестабільної
економіки в країні і буде перебувати під цим впливом у найближчому
майбутньому. Керівництво вважає, що воно вживає всі необхідні заходи для
забезпечення стійкості бізнесу Товариства в нинішніх умовах. Однак,
несподівані погіршення в економіці можуть негативно впливати на результати
діяльності Товариства і фінансове становище.
2.3 Оцінка ефективності використання виробничої потужності та основних
засобів підприємства ТОВ «Юпітер»
Аналіз ТОВ «Юпітер» показав, що підприємство вже кілька років
працює у збиток. Проте спостерігається тенденція незначного скорочення
дебіторської заборгованості таблиця 2.10
Таблиця 2.10 – Дебіторська заборгованість ТОВ «Юпітер» тис. грн.
Показник 2022 2023 Відхилення абс./%
Дебіторська заборгованість 17839 28647 10808 60,6
за продукцію, товари,
роботи та послуги
Дебіторська заборгованість
за розрахунками:
За виданими авансами
25 29 4 16
З бюджетом
375 1068 693 184
Інша поточна дебіторська
33271 35159 1888 5,6
заборгованість
56
Таблиця 2.11 – Кредиторська заборгованість ТОВ «Юпітер», тис. грн.
Показник 2022 2023 Відхилення
абс. %
Поточна кредиторська
заборгованість:
За товари, роботи, послуги 18599 17488 -1111 5,9
За розрахунками з 144 66 -78 54
бюджетом
За розрахунками із
277 293 16 5,8
страхування
За розрахунками з оплати
праці 850 761 -89 10,5
Інша поточна дебіторська
заборгованість
Таблиця 2.12 – Знос основних засобів підприємства
Показник 2022 2023 Відхилення
абс. %
Первісна вартість основних 439317 451584 12270 2,7
засобів
Знос 237789 230104 -7685 3,2
Залишкова вартість 201528 221480 19952 9,9
Коефіцієнт зносу 0,54 50,9 - -3,1
57
500000
450000
400000
350000 230104
300000 221480
250000
200000
150000
237789
100000 201528
50000
0
2022 2023
Знос Залишкова вартість
Рисунок 2.7 – Динаміка вартості основних засобів підприємства
На основі наведеної інформації можна зробити наступні висновки:
− оновлення матеріально-технічної бази підприємства за останні
7 років не здійснювалось;
− щорічно зношеність основних засобів зростає, і становить
більше 50 %;
− дебіторська заборгованість поступово зростає;
− кредиторська заборгованість скорочується;
− на підприємстві відсутні плани стратегічного розвитку через
брак фінансових ресурсів.
Для підприємства доцільно розробити стратегію диверсифікації
діяльності, яка б дала змогу обмежити вплив невизначеності в зовнішньому
середовищі та сприяти успішній діяльності. Також варто розробити програму
оновлення матеріально-технічної бази яка б сприяла зростанню продуктивності
праці, збільшенню виробничої потужності чи розширенню асортименту випуску
продукції. Навіть один із запропонованих напрямків сприятиме зростанню
конкурентоздатності підприємства на ринку кондитерських та хлібобулочних
виробів і сприятиме стабільній роботі.
58
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «ЮПІТЕР»
3.1 Аналіз кондитерської галузі
Кондитерська галузь – одна з найбільш розвинених галузей харчової
промисловості України.
Поточні обсяги виробництва продукції галузі дозволяють не тільки
забезпечувати потреби внутрішнього ринку, а й створюють значний експортний
потенціал (українські кондитери експортують свою продукцію у більш ніж 50
країн світу).
Ринок кондитерської продукції умовно ділиться на три основних
сегменти: цукристі, борошняні і шоколадні вироби. Найзначніший сегмент
(майже 54 %) – цукристі кондитерські вироби (карамель, драже і цукерки).
Сегмент борошняних виробів (печива, вафлі, торти і крекери) займає до 38,6%
всього обсягу продукції, а сегмент шоколадних виробів – 7,5 %. Практично всі
товарні групи кондитерської промисловості розвиваються завдяки освоєнню
виробниками нових рецептур і поліпшенню технологічного обладнання.
За останніми наявними даними, обсяг світового кондитерського ринку за
2016-2023 рр. зріс на 3,2% та склав близько 157,64 млрд. дол. США. Обсяг
споживання кондитерських виробів у 2016-2022 рр. демонстрував середньорічні
темпи зростання на рівні 2,1% та досяг 15,15 млн. т. за підсумками 2023 року.
Ураховуючи специфіку кондитерських виробів, які не є товарами першої
необхідності, попит на них залежить від рівня доходу споживачів. У зв’язку з
цим, найвищим показником споживання солодощів на душу населення
характеризуються країни Європи.
Наразі відбувається зростання світового кондитерського ринку.
Головними драйверами розвитку солодкої промисловості виступають зростання
загальної кількості населення на планеті та підвищення рівня доходів
споживачів. Найбільша ринкова частка належить європейським країнам, при
59
цьому найбільш перспективним ринком є Азійсько-Тихоокеанський регіон, що
у 2012-2017 рр. характеризувався зростанням кількості населення та ВВП в
країнах, що розвиваються. За прогнозами консалтингової фірми Lucintel, до 2023
року світовий кондитерський ринок досягне обсягу 176 млрд. дол. США з
середньорічними темпами зростання 3%.
Таблиця 3.1 - Обсяги світового кондитерського ринку за підсумками 2023 року
У % до
Продажі,
№ Країна обсягу світового
млрд. дол. США
ринку
1 США 32,30 20,49
2 Бразилія 12,50 7,93
3 Великобританія 12,70 8,06
4 Росія 11,80 7,49
5 Китай 10,40 6,60
6 Німеччина 12,20 7,74
7 Японія 9,80 6,22
8 Франція 7,60 4,82
9 Італія 5,90 3,74
10 Мексика 4,70 2,98
Інші 37,74 23,94
Усього ТОП-10 119,90 76,06
Усього 157,64 100
Як бачимо, на 10 найбільших за обсягами продажу кондитерських виробів
країн припадає близько 76% світового ринку. До них належать як країни з
високим рівнем споживання (Великобританія, Франція, США), так і країни з
доволі містким ринком (Росія, Китай). Останні шляхом підвищення рівня
платоспроможного попиту населення мають можливість значно розширити
власні ринки кондитерської продукції.
Найвищим показником споживання солодощів на душу населення
характеризуються країни Європи. Найбільше цукрових кондитерських виробів
60
споживають у Швеції, Фінляндії та Данії, шоколадної продукції – у Швейцарії,
Норвегії та Великобританії, борошняних кондитерських виробів – у
Нідерландах, Бельгії та Італії.
ТОП-10 найбільших виробників солодощів за підсумками 2023 року
припадає близько 55% ринку, при цьому 3 компанії базуються в США, 2 – в
Швейцарії, 2 – в Німеччині та по одній в Мексиці, Японії та Італії. Найбільший
обсяг продажів у 2018 році здійснила американська компанія Mars Inc., яка
представляє популярні у світі торгові марки Mars, M&M's, Snickers, Dove
(шоколад), Extra, Orbit та ін.
Таблиця 3.2 - Топ-10 кондитерських компаній за підсумками 2018 року,
за даними Candy Industry[13]
Чисті
К-ть
продажі К-ть прац-
№ Кондитерська компанія фабрик,
млрд. дол. в, осіб
од
США
1 Mars Inc. (США) 16,80 32000 51
Mondelēz International
2 15,48 100000 223
Inc. (США)
3 Barcel SA (Мексика) 14,10 3000 3
4 Nestlé SA (Швейцарія) 12,81 281000 443
5 Meiji Co Ltd. (Японія) 12,43 15338 29
Hershey Foods Corp.
6 6,46 14000 8
(США)
7 Ferrero Group (Італія) 5,63 21913 18
Haribo Gmbh & Co.
8 3,03 6000 15
(Німеччина)
Chocoladenfabriken Lindt
9 & Sprüngli AG 2,79 7779 8
(Швейцарія)
August Storck
10 2,27 4500 5
(Німеччина)
61
Також слід зазначити, що до рейтингу Candy Industry ТОП-100
кондитерських компаній світу потрапили 3 українські виробники: Кондитерська
Корпорація ROSHEN, Виробниче об’єднання «Конті» та Кондитерська компанія
АВК (18-е, 31-е, та 50-е місця відповідно).
Міжнародна торгівля на кондитерському ринку є достатньо розвиненою,
що зумовлює високі обсяги експорту та імпорту продукції. Обсяг загального
експорту кондитерських виробів за підсумками 2022 року оцінюється на рівні
30,99 млрд. дол. США, при цьому найбільшим експортером солодощів з обсягом
експорту 3,26 млрд. дол. США та часткою 10,52% від загального експорту в 2022
році були США. Також значний обсяг кондитерської продукції в 2021 році було
експортовано з Росії та Китаю (1,97 млрд. дол. США та 1,78 млрд. дол. США
відповідно). Україна з обсягом експорту вартістю 189,44 млн. дол. США та
часткою 0,61% посіла 36-е місце.
Найбільшим імпортером солодощів у 2023 році була Бразилія, частка якої
в загальносвітовому експорті склала 38,07%. Україна з обсягом імпорту вартістю
167,6 млн. грн. та часткою 0,54% посідає 29-у сходинку серед найбільших
імпортерів.
При цьому слід зазначити, що світовий експорт кондитерських виробів є
менш концентрованим, ніж імпорт, – на частку 10 найбільших імпортерів
припадає близько 69% загального експорту, в той час як на 10 найбільших
експортерів – 51,37% загального імпорту. Це свідчить про високий рівень
конкуренції між головними експортерами кондитерської продукції.
Загальний обсяг виробництва становить понад 1 млн. продукції на рік, що
дає змогу не лише повністю забезпечити потреби внутрішнього ринку, а й
експортувати її у значних обсягах за кордон.
Найбільше виробництво кондвиробів припадає на жовтень (у жовтні
2023р. – цей показник склав 110 тис.т), найменше – на травень-червень (у 2018р.
у червні 72 тис. т), або на 35% менше. Таким чином, сезонність характерна також
для споживання кондвиробів – більше споживають восени і взимку, менше –
влітку.
62
Необхідно відмітити, що загальний обсяг споживання кондитерських
виробів щорічно зростає. Експерти пояснюють це підвищенням доходів
населення та зміною культури споживання солодощів. Рівень споживання
кондвиробів в Україні складає 15 кг на душу населення/рік, при цьому за цим
показником Україна є на 8-му місці в світі за споживанням кондвиробів на душу
населення. Найбільше смакують шоколадні цукерки та шоколад з різними
начинками, а також вафлі і торти. В середньому щороку один українець
споживає майже 2,5 кг шоколадних цукерок. Позитивною тенденцією є активне
витіснення з вітчизняного ринку імпортних шоколадних виробів. Частка
закордонних торгових марок складає 5%.
Асортимент продукції, яка виробляється вітчизняними виробниками
кондитерських виробів становить понад 1млн. найменувань.
Таблиця 3.3 - Виробництво основних видів кондитерської продукції , тис.тон
Найменування продукції 2022 2023 Темп
приросту, %
1 2 3 4
Торти 23706 25560 7,82
Тістечка 11265 11917 5,79
Пироги, пиріжки, пончики 8632 8196 -5,05
Солодощі східні борошняні 184 155 -15,76
Пряники і вироби аналогічні 59083 55369 -6,29
Печиво солодке і вафлі 365424 384707 5,28
Печиво солодке і вафлі 73114 73629 0,70
частково чи повністю покриті
шоколадом
Шоколад та інші продукти з 16696 17519 4,93
вмістом какао, у пакуваннях
масою більше 2 кг
Шоколад та інші продукти з 341929 344647 0,79
вмістом какао, в брикетах та
плитках
63
Шоколад та вироби 37672 49933 32,55
аналогічні, з начинкою чи без
начинки
Цукерки шоколадні 177503 172959 -2,56
Інші шоколадні вироби 2435 3024 24,19
Вироби кондитерські з 122647 116550 -4,97
цукром чи його замінників з
вмістом какао
Вироби кондитерські з 228614 220539 -3,53
цукром, включаючи білий
шоколад, без вмісту какао
Шоколад білий 1925 5092 164,52
Вироби кондитерські з желе 47789 48874 2,27
Карамелі, тофі та вироби 88778 85479 -3,72
аналогічні
Драже 6626 9639 45,47
Вироби цукрові кондитерські 44773 33310 -25,60
інші
У 2023 році збільшився обсяг вироблених цукрових кондитерських
виробів, в тому числі цукрових кондитерських виробі з вмістом і без вмісту
какао, а також інших цукрових кондитерських виробів (марципан, зефір, халва)
– на 4,0%, 3,7% та на 25% відповідно. Зниження обсягу виробництва карамелі
пов’язано з уведенням 2015 року ввізних мит на даний вид продукції з боку
Російської Федерації у розмірі 294,1 дол. США на тонну продукції, що за різними
оцінками складає близько 20% від її митної вартості. Значно зросло виробництво
шоколаду з начинкою на 32,55% порівняно з 2018роком, але найбільший приріст
отримав білий шоколад – 164,5%.
Українська кондитерська галузь є досить залежною від експорту. За
оцінками асоціації Укркондпро, близько 30% кондитерської продукції,
виробленої в Україні, йде на зовнішні ринки.
У 2023 році порівняно з 2022р. Україна скоротила експорт кондвиробів.
Імпорт кондитерської продукції в Україну за вказаний період скоротився на
64
46,4% до 44,17 тис. тонн, в грошовому виразі - на 4,8%, до 173,72 млн. доларів.
При нарощенні темпів приросту кондитерської промисловості та скороченні
імпорту, це означає, що виробники почали переорієнтовуватись на внутрішній
ринок через зростання внутрішнього споживання кондитерських виробів та
солодощів.
Вітчизняний ринок кондитерських виробів характеризується високим
рівнем конкуренції і ступенем насиченості. У наступні декілька років рівень
концентрації українського кондитерського ринку підвищуватиметься, оскільки
головною передумовою розвитку галузі є удосконалення виробництва, що
потребує значних капітальних інвестицій, які є непосильними для дрібних
кондитерських виробників.
Між першими 9-12 найбільшими компаніями конкуренція зберігається на
досить високому рівні – як за ціновими, так і за неціновими (якість, упаковка
тощо) параметрами.
При цьому, дві третини всього ринку і три чверті експорту контролюють
9 виробників кондитерської галузі, а саме: «Roshen», «АВК», «Конті», «Світоч»
(Nestle), «Kraft Foods Україна», «Бісквіт-Шоколад», «Житомирські ласощі»,
«Полтавакондитер», «Світ ласощів» та ін.
Динаміка виробництва кондитерських виробів в Україні за 2021-2022 рр.
наведена в таблиці
Таблиця 3.4 - Динамiка виробництва кондитерських виробів в Українi
2021 2022
Виробники
тон % тон %
Корпорацiя "Рошен" 262072 24,6 276919 28
ПАТ ВО "КОНТI" 156063 22,2 171448 25
ПАТ "АВК" 107150 10,1 128899 15
ПАТ "Харкiвська БФ" 59561 5,6 64169 12
ПАТ "Житомирскi
59059 5,5 56553 6
Ласощi"
ПАТ "Полтавакондитер" 35408 3,3 30904 5
65
ПАТ "Лагода" 18195 1,8 21899 2
"Крафт Фудз Україна" 18525 1,7 18578 2
ПАТ "Одесакондитер" 20115 1,9 18039 1,6
Iншi виробники 327 459 30,8 29658 4
Разом за виробниками 1064407 100 1107029 100
На ринку кондитерських виробів працюють близько 850 підприємств, 9 з
яких мають найбільші обсяги виробництва. Лідируючу позицію займають
виробники, які першими реагують на зміну споживацьких вподобань, динамічно
оновлюють асортимент продукції й насичують його новинками.
Необхідно відмітити, що загальний обсяг споживання кондитерських
виробів щорічно зростає. В середньому щороку один українець споживає майже
2,5 кг шоколадних цукерок.
Ідентифікація профілю споживача на ринку кондитерських виробів:
переважна частина споживачів відноситься до вікової категорії – від 18 до 55
років (85%), з них – 67% - жінки, 33% - чоловіки. Основними споживачами
кондитерських виробів є особи з доходом на 1-го члена сім`ї понад 800 грн. При
цьому, частота покупки продукції прямо залежна від рівня доходів – кілька разів
на тиждень купують продукцію 21%, 2 рази на місяць - 30% і половина населення
купує лише на свята.
У ході проведеного дослідження діяльності підприємств кондитерської
галузі, були виявлені основні детермінанти впливу на вітчизняного споживача
даного сегмента при реалізації кондитерської продукції:
− недешева сировина для виробництва кондитерської
продукції є передумовою для проведення цінової політики на
вироблену продукцію вище середнього, що автоматично відштовхує
сегмент споживачів с низьким рівнем доходу та, відповідно, високим
ризиком формування неплатоспроможного попиту;
− підвищення ролі дизайну, упаковки та значимості таких
чинників, як нешкідливість, корисність, екологічність
66
кондитерських виробів, що вимагає від виробника підвищення
вимог до якості продукту, а, відповідно, і підвищення його
собівартості;
− розширений асортимент продукції реалізований лише у
великих містах нашої країни, тому великий відсоток потенційних
споживачів просто не може оцінити якість та продукцію в цілому.
3.2 Проект оновлення обладнання ТОВ «Юпітер» для підвищення
виробничої потужності підприємства
Кондитерські вироби підприємств України за якістю не поступаються
продукції зарубіжних виробників. Важливим спрямуванням зростання обсів
виробництва та реалізації можна вважати поліпшення якості й зовнішнього
вигляду упаковки кондитерських виробів.
Упаковка кондитерських виробів має забезпечувати індивідуальність,
вражати своєю фантазією і сприяти швидкій реалізації товару. Із плівкових
використовують індивідуальні, орієнтовані, а також ламіновані, металізовані та
інші матеріали. Широкого розповсюдження набули комбіновані та багатошарові
плівки. Створення комбінацій різних матеріалів відкриває широкі можливості їх
модифікації для надання унікальних властивостей роз-робленої упаковки.
Завдяки цьому вироби зберігають свої властивості більш тривалий період. За
останній час при конструюванні багатошарових пакувальних матеріалів
використовують металізацію полімерних плівок, наносячи дуже тонкий шар на
їх поверхню.
Великі кондитерські підприємства мають у своєму складі спеціалізовані
підрозділи, які професійно займаються поліпшенням упакування продукції.
Постійно вдосконалюються конструкції упаковки, використовуються нові
пакувальні матеріали і технології. Технологія пакування продуктів харчування в
газомодифікованому середовищі з'явилась з розвитком технології вакуумування.
67
Вакуумна упаковка – універсальний метод пакування, який підходить для
багатьох споживчих і неспоживчих продуктів. Проте, з розвитком пакувальних
технологій, виникла низка проблем, пов’язаних із збереженням продуктів, які
швидко псуються, у безповітряному середовищі. Механічна деформація
продукту призводить не тільки до зміни текстури продукту але й, завдяки впливу
стінок багатошарової бар’єрної плівки, до виділення вологи і соку. Результат –
продукт втрачає вітаміни, навколо продукту формується рідина і це сприяє
розпаду його клітин та їх старінню. В цю категорію підпадають соковиті та свіжі
м’ясні вироби, свіжі фрукти. Внаслідок цього близько 15 років тому виникла
більш прогресивна технологія, яка дала можливість збільшити термін
придатності продуктів, що швидко псуються – MAP (Modified Atmosphere
Packaging, від англ. – упаковка з модифікованою атмосферою), яка
використовується в харчовій промисловості та споживчій індустрії.
Суть пакування в модифікованому середовищі – це заміна атмосферного повітря
сумішшю атмосферних газів, яка пригнічує поширення мікроорганізмів (тобто
не винищує мікроорганізми, а блокує їх розмноження). Для виготовлення такої
суміші використовуються в необхідних пропорціях природні гази, якими ми
дихаємо: азот, кисень, двоокис вуглецю. Завдяки цій суміші продукти в такій
упаковці чудово зберігаються.
Важливими факторами, що впливають на збереження продуктів в
газомодифікованій упаковці є термін придатності та властивості продукту. Для
неупакованих м’ясних продуктів (нарізка) максимальний термін зберігання –
кілька днів. Упакувавши ж в МАР термін зберігання суттєво збільшиться, а
газова суміш запобігає виходу вологи із продукту і дає можливість зберігати
продукт при низькій температурі.
Свіжі продукти, упаковані в МАР, повинні зберігатись лише при низькій
температурі, тому що дія вуглекислого газу збільшується при зниженні
температури і він краще всмоктується в продукт, що перешкоджає росту бактерій
при температурі 0ºС, а при +5ºС ці властивості помітно знижуються. Не бажано
упаковувати свіже м'ясо чи рибу за допомогою газу, якщо температура
зберігання перевищує +2ºС. Для готових продуктів це не суттєво, проте
68
температура їх зберігання не має перевищувати +5…+6ºС.
Для того, щоб отримати максимальний термін зберігання продукту, він повинен
бути свіжим і з низькою концентрацією мікроорганізмів; чим їх менше, тим
більшим може бути термін придатності продукту. Якщо ж навпаки, то,
відповідно, результат буде протилежним. Крім того, на термін придатності також
впливає склад бактеріологічної флори (санітарно-гігієнічні умови при переробці,
збереженні та передачі на пакування, температура, тощо). Досліди показали, що
вуглекислий газ має властивості тривалого впливу: протягом кількох днів після
відкриття упаковки зміни (в плані якості продукту) відбуваються значно
повільніше в порівнянні із звичайною упаковкою. Наприклад, вплив газу на
біфштекси триває протягом 2-3 днів після розпакування.
Основними газами, які використовуються для упаковки МАР є кисень,
вуглекислий газ та азот, співвідношення яких, особливо О2, залежить від виду
продукту, який упаковується. Кисень є головним газом, вміст якого може
коливатись від 0 до 80%. Інертний газ азот використовується як наповнювач
газової суміші всередині упаковки, так як він не змінює кольору м'яса і не
пригнічує зростання мікроорганізмів. Тому його можна використовувати як
замінник вакуумування. Вуглекислий газ пригнічує ріст бактерій і, при
використанні його на ранніх стадіях розвитку мікроорганізмів, термін зберігання
продукту може значно збільшитись. Продукти харчування можна умовно
поділити на дві групи: «ті, що дихають» (з біохімічною метаболічною
активністю) та «ті, що не дихають» (готові страви, пасти, тощо). В залежності від
виду продукту, рекомендуються певні умови зберігання та склад МАР.
При пакуванні цих двох видів продуктів склад газової суміші суттєво
відрізняється: для свіжих м'ясних продуктів, з метою збереження червоного
кольору, в суміші газів має бути підвищена кількість О2 і СО2; (наприклад, 80-
90% і 20-10% відповідно); при пакуванні свіжих фруктів і овочів понижена
кількість О2 (до 3-8%) і підвищена кількість СО2 (до 15-20%), що призводить до
сповільнення дозрівання фруктів, поява м’якості уповільнюється і знижується
швидкість хімічних реакцій, що призводить до дозрівання фруктів. Проте при
наднизькій кількості О2 продукт стане бродити і з’явиться небажаний аромат
69
(внаслідок накопичення молекул етанолу та ацетальдегіду); при підвищеній
кількості О2 можуть з’явитись опіки на фруктах або ж коричневі плями на інших
свіжих продуктах. Досліди показали, що оптимальний склад газу для різного
роду свіжої продукції є індивідуальним, проте потрібно дотримуватись
співвідношення РСО2 : РО2 > 1,6, в залежності від сорту. І тому пакувальний
матеріал повинен пропускати кисень з такою швидкістю, яка забезпечить значно
нижчу концентрацію О2 всередині упаковки ніж ззовні. Цей процес дасть
можливість уникнути бродіння і псування продукту. При цьому проникливість
упаковки відносно СО2 – не має суттєвого значення, адже оптимальна
концентрація вуглекислого газу підтримується всередині упаковки за рахунок
процесу «дихання». Таким чином, вибір пакувального матеріалу для зберігання
продуктів харчування в МАР визначається швидкістю «дихання» продукту, його
пропускною здатністю відносно до атмосферних газів і температурою
зберігання.
Головним критерієм у виборі тари для упаковки в газомодифікованому
середовищі є бар'єрність – «утримання» зміненої захисної атмосфери в середині
тари, що перешкоджає проникненню факторів «агресивного» впливу (вологи,
бактерієвмісного повітря, сторонніх різких запахів, тощо) в середину.
Бар’єрними матеріалами є: скло, жерсть і алюміній (алюмінієві, консервні та інші
жерстяні банки), численні полімерні (пластикові) вироби: судки, стакани,
контейнери, корекси, багатосекційні упаковки, полікарбонатна гастрономічна
тара, вакуумні пакети, тощо. Найбільш поширеною пластиковою упаковкою, що
збільшує термін зберігання є контейнери (судки), стаканчики, поліетиленові
пакети.
Крім бар'єрності тари, необхідно підбирати спеціальний бар’єрний покривний
матеріал (плівку, фольгу, ламінований матеріал). Як правило, існує три
бар’єрних полімерних матеріали, які використовуються в харчовій
промисловості. Це: PA (поліамід), PET (поліетиленерефталат), EVOH (матеріал,
який входить в склад упаковки в якості одного з її шарів – сополімер етилену і
вінілового спирту – спеціальна прозора смола, яка «цементує» в пакувальному
матеріалі мікропори, здатні пропускати газ).
70
Багато виробників упаковки переконують в існування так званого
«низького», «середнього» та «високого» бар’єрів. Насправді ж таке твердження
є неможливим, адже бар’єр або існує, або ж він взагалі відсутній. Наприклад, для
того, щоб зберегти зернистий сир 20 діб без додавання консервантів в середовищі
інертного вуглекислого газу, необхідно використовувати абсолютний бар’єр –
РЕТ або EVOH. При цьому варто відмітити, що деякі не бар’єрні харчові
пластики дають ефект бар’єру завдяки своїй товщині і насправді збільшують
термін зберігання продукту на кілька діб.
Розрізняють такі способи пакування в газовому середовищі:
- в середовищі інертного газу (N2, CO2, Ar);
- в регульованому газовому середовищі – склад газової суміші повинен
змінюватись тільки в конкретних межах, що потребує значних капіталовкладень
в обладнання та витрат на забезпечення оптимальних умов зберігання продукції;
- в модифікованому газовому середовищі (МАР) – спочатку для
зберігання використовується звичайне повітря, а потім, в залежності від
походження продукту і фізичних умов навколишнього середовища,
встановлюються модифіковані умови зберігання, але в значних межах по складу
газу. В технології пакування, з міркувань технологічності, економності та умов
зберігання продукту, більшого поширення отримала упаковка МАР.
Найбільш помітно зростає використання новітніх комбінованих і
полімерних пакувальних матеріалів, особливо гнучких плівок. Пакувальні
плівки для кондитерських виробів повинні мати багатофункціональні
властивості:
− захищати кондитерські вироби від забруднення, механічних
пошкоджень, злипання, висихання, окислення;
− забезпечувати жиро- і вологостійкість, антиадгезійні властивості;
− утворення відповідної упаковки, зварюваність, здатність
отримувати певні форми тощо;
− адаптація до фасувального пакувального обладнання,
технологічність при здійсненні пакувального процесу
(антистатичні, ковзаючі властивості, міцність, жорсткість тощо).
71
Види плівок залежать від особливостей кондитерських виро-бів, типу
обладнання, умов зберігання, транспортування та реалі-зації. Вітчизняні
підприємства виготовляють пакувальні плівки та гнучкі матеріали для всіх видів
кондитерських виробів. Для упакування більшості кондитерських виробів
випускають сучасні біоксальноорієнтовані поліпропіленові плівки під торговою
мар-кою БІПАН:
− перламутрова — БІПАН-П, товщиною 30—40 мкм і густиною
21—28 г/м2 із зовнішніми термозварювальними шарами;
− прозора — БІПАН-ПР, товщиною 15—40 мкм і густиною
13,7—36,5 г/м2 з термозварювальними шарами;
− металізована — БІПАН-М, товщиною 13—40 мкм і густи-
ною 12—36,5 г/м2 з термозварювальними шарами.
Прозорі плівки БІПАН-ПР і перламутрова БІПАН-П використовуються
для пакування драже, дрібної карамелі, шоколадних батончиків і цукерок
збільшеної форми, східних солодощів, пастило-мармеладних виробів, печива,
крекерів, пряників, вафель, тортів, кексів тощо. Ці плівки мають меншу густину,
ніж полі-етиленові. Разом з тим міцність на розривання плівок БІПАН у 5-6 разів
вища. Тому показник плівки БІПАН товщиною 15 мкм рівноцінний
поліетиленовій плівці товщиною 70—80 мкм. До того ж плівки БІПАН мають
високу прозорість, блиск, зварюваність при 120—125 °С, добру жиро-,
теплостійкість і високу вологонепроникність. Завдяки цим властивостям печиво
здобне і пряники в такій упаковці можна зберігати 45 діб, крекер від 1 до 6
місяців.
Для упакування цукерок, ірису і карамелі випускають комбінований
матеріал на основі металізованої плівки БІПАН-М і па-рафінованого паперу.
Металізований шар забезпечує захист від вологи, проникнення сонячних
променів і поліпшує зовнішній вигляд виробу. Парафінування запобігає
проникненню жиру на папір і тому можна упаковувати гарячі вироби, наприклад
ірис. Ці пакувальні матеріали використовують для загортання цукерок і карамелі
«в перекрутку», «в саше», ірису — «в перекрутку» і «в замок».
72
Плівку ОПП, кашировану алюмінієвою фольгою (БІПАН/ФАЛ), можна
використовувати для загортання кондитерських виробів на різних типах
пакувальних машин «в затяжку», «в саше» і особливо загортання дорогих
цукерок. Фольга алюмінієва комбінована з парафінованим папером
застосовується для загортання карамелі і цукерок «у носок». Завдяки цим
матеріалам поліпшується якість загортання, виключається прилипання і
промаслювання етикеток цукерками, глазурованими різними типами глазурі.
Для вафель пропонується упаковка Екстрафан КХ і Екстрафан КХМ, що
являють собою біоорієнтовану поліпропіленову плівку, металізовану у вакуумі
алюмінієм (товщина 0,062 мкм).
Бельгійська фірма UCB Films випустила для упакування кондитерських
виробів технологічну плівку Пропафільм FFF. Вона являє собою орієнтовану
поліпропіленову основу (товщина 25— 30 мкм) з двостороннім покриттям:
зовнішнім — блискучим акри-латним і внутрішнім — технологічно
легкоплавким. Плівка має високі захисні властивості, а при нагріванні може
давати рівно-мірну усадку, що виключає утворення складок.
Металізована вакуумна упаковка, за літературними даними, суттєво
збільшує строк придатності галет, виготовлених на імпорт-ній пальмовій олії.
Новинкою є плівковий матеріал з торговою маркою ТВІСТАН, який
здатний забезпечити надійне загортання цукерок і карамелі «в перекрутку». Він
випускається двох модифікацій: прозорий і металізований, і не поступається
зарубіжним плівкам за якістю і зовнішнім виглядом.
Для високоякісних кондитерських виробів з тривалим строком зберігання
використовують багатошарові комбіновані плівкові матеріали, в яких шари
поліетилену, поліпропілену, поліаміду, поліетилентерефталату та інших
полімерів можуть поєднуватися з алюмінієвою фольгою і папером. Сполучення
шарів здійснюється кашируванням за допомогою одно- і двокомпонентних клеїв,
які не містять розчинників. Багатошарові плівкові матеріали мають високі
бар’єрні і фізико-механічні властивості, гармонійний зовнішній вигляд і
міжшаровий друк, захищений від пошкоджень.
73
В останні роки зростає потреба в упаковці із картону. Вона має великий
попит у споживачів, навіть вищий, ніж полімерна, паперова, жерстяна або
плівкова. Це зумовлено привабливістю зовнішнього вигляду, незначною масою
і зручністю доставки. Картонна упаковка екологічна, надійна,
багатофункціональна, технологічна і виготовляється із натуральної сировини
рослинно-го походження. Вона може виконувати функції як індивідуальної (для
тортів, тістечок, цукерок), так і для групової чи транспортної упаковки. В Україні
загальна потреба кондитерів у картонній упаковці становить близько 700 т
щомісячно.
Для виробництва картонної тари використовують целюлозний і
макулатурний види картону. Традиційний целюлозний картон характеризується
індивідуальними властивостями, а упаковка з нього приваблива та естетична.
Вона забезпечує належні умови зберігання в різні пори року.
Завдяки зростанню виробництва кондитерських виробів підприємства
прагнуть використовувати оригінальну упаковку, яка б відрізняла виробника.
Наприклад, збільшується частка дрібного фасування, навіть по 3 цукерки,
спостерігається тенденція до розробки серій подарункових наборів, у тому числі
новорічних.
Для виробів із цукрової вати використовують оболонки із
термопластичної плівки. Ця плівка готується нагріванням і формуванням за
допомогою фільтруючих патронів і фільєрів на об-ладнанні, яке забезпечує
функцію цих деталей шляхом рухомих кришок. Упакування виробів із цукрової
вати здійснюють шляхом їх розміщення між оболонками із термопластичної
плівки з наступним зварюванням країв, наповненням повітрям до надлишкового
тиску з наступною герметизацією. Це дозволяє одержати привабливу упаковку,
яка відповідає естетичним вимогам і санітарним нормам, придатна для
зберігання і транспортування без зміни якості.
Для більшості кондитерських підприємств візитною карткою стає
ексклюзивна упаковка з елітних пакувальних матеріалів. Асортимент картону
для її виготовлення налічує до 300 найменувань. Широка гамма кольорів і
щільності, наявність металізованих і матових, тиснених і нетиснених марок
74
дизайнерського картону дозволяє розробляти оригінальне оформлення
різноманітної презентаційної упаковки. Деякі підприємства пропонують
дизайнерський картон для «персональних» коробок цукерок, ексклюзивних
подарункових варіантів. Особливо популярні марки металізованого
дизайнерського картону. Завдяки високій жорсткості вони широко
використовуються у виготовлені індивідуальної та подарункової упаковки для
цукерок і більшості кондитерських виробів. Прикладом може служити колекція
Sugar (Цукор), оскільки металізовані включення створюють враження крапель
срібла або мерехтіння цукру на поверхні кар-тону.
На український ринок також надходить частина підроблених марок
картону і часом використовується макулатурний картон пониженої якості.
Для частини кондитерських виробів може використовуватись біологічно
активний плівковий матеріал на основі полівінілового спирту. Він являє собою
полімерну матрицю з іммобілізованим на ній ферментом (протиаза або ліпаза).
Із впровадженням у кондитерську галузь сучасних технологій і
зростанням конкуренції на кондитерському ринку більшість вітчизняних
виробників у 90-х ХХ ст. роках почали переходити з
паперової обгортки (загортки) на гнучкі пакувальні матеріали — «твіст»-
плівки. Вони забезпечують кращу збереженість, а головне ефектний зовнішній
вигляд упакованої продукції. На ринку з’явилась велика кількість різноманітних
пакувальних матеріалів імпортного виробництва («Твіст-Лайт», «Хайкор»,
«Монофан», «Поліфан» та ін.). Однак ці плівки занадто дорогі і не завжди ви-
сокої якості. Враховуючи потребу кондитерського ринку в нових матеріалах
«Укрпластик» почав освоювати виробництво власних — українських «твіст»-
плівок.
«Твіст»-плівка поєднує дві протилежні властивості — гнучкість і
здатність утримувати задану форму. Поряд з доброю скручуваністю, їй
притаманні: висока жорсткість, добре ковзання, відрізання без надривів і
зазубрин, збільшення термінів зберігання продукції, ефективний захист від
забруднень, сонячних про-менів, механічних пошкоджень, злипання, висихання,
75
попадання вологи. Крім цього, «твіст»-плівка є економічною, дешевою і
екологічно чистою.
У 1999 р «Укрпластик» першим у Європі випустив партію плівок на
основі поліпропілену (ПП) з «твіст»-ефектом під торговою маркою TWISPAN ®.
Плівки випускаються підприємством двох видів: металізована LM 100 і прозора
LT 100. Плівки TWISPAN ® LM 100 і LT 100 забезпечують мінімальні затрати
сировини на одиницю продукції, що упаковується, порівняно з імпортними
плівками («Хайкор», «Твіст-Лайт», «Монофан», «Поліфан» та ін.).
Більшість українських кондитерських підприємств для загортання
цукерок і карамелі використовують плівки TWISPAN® на основі поліетилену
(ПЕ) — TWISPAN® LM 200 (металізована) і LT 200 (прозора), LM 200 (біла).
Розроблено також ексклюзивні «твіст»-плівки на основі полі-
етилентерефталату — TWISPAN® LM 300 (металізована) і LT 300 (прозора). Ці
типи плівок мають добру жиростійкість, при упакуванні не вимагають підгортки
і особливо рекомендуються для загортання шоколадних цукерок і цукерок з
жировмісною глазур’ю.
Прозорі металізовані і забарвлені плівки нового покоління TWISPAN®
LM 200, LT 200, LW 200 успішно застосовують на ультрасучасних загорткових
автоматах компанії Bosch, Nuo-vafima (Італія) і Pack-Tec (Німеччина).
Плівки TWISPAN® екологічно чисті, оскільки при їх виробництві не
використовують хлоровмісні полімери — ПВХ, ПВДХ, що при спалюванні
виділяють високотоксичні діоксини.
Завдяки створенню власного виробництва «твіст»-плівок Україна
одержала ряд придбань, головні з яких:
• харчова промисловість має вітчизняні матеріали, які за рядом
параметрів перевершують зарубіжні;
• поява вітчизняних «твіст»-плівок привела до зниження цін на них
(на 30—40 %), що підвищило дохідність і конкурентоспроможність українських
кондитерських підприємств;
• було створено додаткові робочі місця на пакувальних і
кондитерських підприємствах;
76
• досягнуто суттєвої економії валютних засобів, які витрачаються
на придбання імпортних плівок;
• держбюджет отримав додаткові надходження від податків,
пов’язаних з створенням додаткових робочих місць, випуском нових матеріалів
і продукції, упакованої в нові матеріали;
• Україна з імпортера «твіст»-плівок стала експортером, отримує
додаткове джерело іноземної валюти в результаті постачання плівки в країни
СНД;
• підвищилась мобільність кондитерських підприємств, зросла
якість і асортимент їх продукції та експортний потенціал;
• за рахунок використання вітчизняних «твіст»-плівок, які не містять
хлоровмісних пластиків, зменшилася шкідлива дія на довкілля.
Упакування борошняних кондитерських виробів. Упакування
борошняних кондитерських виробів необхідне для: захисту від механічних
пошкоджень, забруднення, утворення крихт, дій сонячних променів і тепла;
виключення злипання; застереження від висихання і зволоження, збереження
смаку і аромату продукту; зменшення втрат і збільшення (у два і більше разів)
термінів зберігання; надання продукції ефектного і привабливого вигляду.
Вимоги до пакувальних матеріалів для борошняних кондитерських
виробів різноманітні та індивідуальні, що унеможливлює використовувати
тільки один матеріал. Плівки підбирають залежно від виду продукції, типу
пакувального обладнання, термінів і умов зберігання, транспортування та
реалізації.
Український виробник «Укрпластик» виготовляє пакувальні плівки та
гнучкі пакувальні матеріали під торговими марками BIPAN®, SOLAN®,
ALPAN®, VIPAN®, TWISPAN® для всіх видів кондитерських виробів. Ці плівки
відрізняються жиро- та вологонепроникністю, мають антиадгезійні властивості,
не при-липають і легко відділяються від продуктів, захищають кондитерські
вироби від забруднень і механічних пошкоджень.
Для попередження продуктів від дії кисню виробляються спеціальні
бар’єрні пакувальні матеріали. Пакети типу «Doy-Pack» і упаковка типу «Floy-
77
pack», герметично зварені із полімерних і комбінованих матеріалів з високими
бар’єрними властивостями, зберігають аромат, протидіють висиханню,
окисленню, черствінню, розвитку мікрофлори, мікробів і плісняви, набуття
сторонніх запахів. Якщо, терміни зберігання в паперовій упаковці становлять не
більше 45 днів, то при використанні упаковки із плівок BIPAN®, SOLAN®,
VIPAN® печиво зберігається 6 міс. і більше.
Плівки BIPAN® і ламінати SOLAN® мають гладеньку поверх-ню,
низький коефіцієнт тертя, що забезпечує проходження плівки на
швидкопрохідних пакувальних автоматах. У них є термозварювальні шари, що
дозволяє отримати надійний зварний шов усередині упаковки. Така упаковка
добре зберігає колір, смак і аромат харчових продуктів. Пакувальні матеріали
характеризуються привабливою фактурою, текстурою, блиском, забезпечують
високу якість друку і спеціальних способів декорування (ла-кування, покриття
захисним шаром плівки, металізації тощо).
Контакт із харчовими продуктами дозволено МОЗ України для цих
пакувальних матеріалів, оскільки вони фізіологічно нейтральні, не змінюють
споживних властивостей кондитерських виробів і не зумовлюють взаємну
міграцію компонентів матеріалу та продукту.
Для зменшення ризику втрати частки ринку кондитерських виробів,
зокрема тортів та рулетів, а також печива на підприємстві пропонується замінити
діючу пакувальну лінію на сучасну автоматизовану пакувальну лінію МГУ-
НОТИС-180/210. Пакувальна машина ідеально підходить для упаковки печива,
тортів, тістечок, рулетів, хліба, кексів, цукерок та ін. Лінія не потребує
робітників, адже вона сама загортатиме хліб в плівку, запаюватиме її та
ставитиме дату виготовлення.
Пакувальна машина має чотири незалежних електроприводи: подаючий
конвеєр, ролики протягання і зварювальні плівки, поперечні зварювальні губки,
відвідний конвеєр. Управління режимами здійснюється за допомогою
контролера, що дозволяє виконувати наступні функції:
– здійснювати діагностику стану машини в цілому;
78
– програмно задавати всі основні параметри роботи пакувальної машини
без механічної переналагодження;
– автоматично здійснювати синфазность подачі продукту, плівки й роботи
поперечних ножів, безпосередньо перед стартом машини;
– автоматично здійснювати синхронізацію подачі продукту, плівки і
поперечної відрізки пакета;
– автоматично синхронізувати швидкість пакувальника зі швидкістю
технологічної лінії, в яку машина може бути вбудована;
– при налаштуванні на новий продукт положення продукту в пакеті
встановлюється автоматично;
– можна використовувати пакувальні плівки майже всіх відомих виробників,
в тому числі і плівки з фотодруком для кращого запам’ятовування торгової
марки підприємства і завоювання прихильності споживача.
Дане обладнання встановлено лише на декількох заводах в Україні, і саме
вони являються науспішнішими та мають найбільший прибуток.
79
Рисунок 3.1 Горизонтальна пакувальна машина МГУ-НОТИС-180/210.
Вартість пакувальної машини становить 1260 тис. грн. Вона замінить
існуючу пакувальну лінію, де задіяно в її обслуговуванні 10 робітників.
Продуктивність пакувальної машини МГУ-НОТИС-180/210 – 4 000 кг/год,
діючої – 1 850 кг/год. Витрати електроенергії в нової пакувальної машини – 18
кВт/год, діючої – 45 кВт/год. Проведемо розрахунок економії витрат при
встановленні нової пакувальної машини.
1. Економія на електроенергії. Режим роботи підприємства –
безперервний. Розрахуємо річну економію електроенергії.
Нова пакувальна машина споживає 18 кВт/год, діюча – 45кВт/год.
45-18 = 27 кВт
Річний фонд часу роботи пакувальної машини в безперервному
режимі
365*24 = 8 760 год.
Річна економія електроенергії становить
8760*27 = 236 520 кВт.
Діючий тариф на електроенергію для промислових споживачів
становить 6,35 грн.
Річна економія на електроенергії за рахунок встановлення нової
пакувальної машини
236 520 *6,35 = 1 501 902 грн.
2. Економія на оплаті праці. Для обслуговування діючої пакувальної
машини задіяно 12 робітників, які працювали по змінам. Нова пакувальна
машина повністю автоматизована, інтегрується в конвеєр і з обслуговуючого
персоналу їй необхідний лише оператор, який спостерігатиме за роботою
машини і забезпечуватиме безперебійну роботу машини. Тобто необхідно з
персоналу лише 3 оператори, решта 9 осіб в даному процесі будуть не задіяні. В
даному випадку можна розрахувати економію на заробітний платі персоналу 9 –
ти пакувальників.
9 * 8500 *12 = 918 000 грн.
80
Отже загальна економія від встановлення нової пакувальної машини
1 501 902 + 918 000 = 2 419 902грн.
Для проведення даного заходу необхідні фінансові ресурси в розмірі
1 260 тис. грн. Власних коштів в підприємства не достатньо для проведення
такого заходу. Необхідно взяти кредит в банку. Провівши аналіз банківських
послуг, було визначено, що пільговий кредит для розвитку підприємства під 15
% річних за сприяння ЄБРР можна отримати на 2 роки в ПАТ «Кредобанк».
Умови кредитування:
Сума кредиту – 1 260 тис. грн.
Термін кредитування – 2 роки.
Періодичність нарахування % по кредиту – 1 раз на рік.
Проведемо фінансові розрахунки для визначення періоду окупності та
рентабельності даної пропозиції.
Таблиця 3.5 – Розрахунок ефекту від встановлення нової пакувальної
машини з залученням кредиту, грн.
81
місяці Сума Сума % економія на економія Загальна Ефект від
кредиту по електроенергії на економія провадження
кредиту заробітній
платі
1 1260000 15750 39744 34295,4 74039,4 -1374961
2 1201711 15750 39744 34295,4 74039,4 -1307928
3 1143421 15750 39744 34295,4 74039,4 -1240895
4 1085132 15750 39744 34295,4 74039,4 -1173862
5 1026842 15750 39744 34295,4 74039,4 -1106829
6 968553 15750 39744 34295,4 74039,4 -1039797
7 910263,6 15750 39744 34295,4 74039,4 -972764
8 851974,2 15750 39744 34295,4 74039,4 -905731
9 793684,8 15750 39744 34295,4 74039,4 -838698
10 735395,4 15750 39744 34295,4 74039,4 -771665
11 677106 15750 39744 34295,4 74039,4 -704633
12 618816,6 15750 39744 34295,4 74039,4 -637600
13 560527,2 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -570567
14 494223 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -494317
15 427918,8 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -418067
16 361614,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -341817
17 295310,4 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -265568
18 229006,2 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -189318
19 162702 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -113068
20 96397,8 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -36818,1
21 30093,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 39431,76
22 -36210,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 115681,6
23 -102515 7735,2 39744 34295,4 74039,4 191931,4
24 -168819 773 5,2 39744 34295,4 74039,4 268181,3
-235123
Період окупності проекту становить 21,5 місяців.
Рентабельність проекту 44%
Для підприємства можливий і інший варіант фінансування.
Перед підприємством є значна заборгованість за товари та послуги.
Якщо юридичний відділ попрацює над погашенням заборгованості, то фінансова
ситуація може суттєво змінитися вже через 1,5 – 2 місяці. В підприємства будуть
в наявності власні фінансові ресурси для проведення заміни обладнання, але цей
захід відтермінується на 2 – 2,5 місяці.
Проведемо розрахунок ефекту, при умові що підприємство самостійно
профінансує даний захід.
82
Таблиця 3.6 – Розрахунок ефекту від встановлення нової пакувальної
машини за рахунок власних джерел, грн.
місяці Сума Сума % економія на економія Загальна Ефект від
кредиту по електроенергії на економія провадження
кредиту заробітній
платі
1 1260000 15750 39744 34295,4 74039,4 -1374961
2 1201711 15750 39744 34295,4 74039,4 -1307928
3 1143421 15750 39744 34295,4 74039,4 -1240895
4 1085132 15750 39744 34295,4 74039,4 -1173862
5 1026842 15750 39744 34295,4 74039,4 -1106829
6 968553 15750 39744 34295,4 74039,4 -1039797
7 910263,6 15750 39744 34295,4 74039,4 -972764
8 851974,2 15750 39744 34295,4 74039,4 -905731
9 793684,8 15750 39744 34295,4 74039,4 -838698
10 735395,4 15750 39744 34295,4 74039,4 -771665
11 677106 15750 39744 34295,4 74039,4 -704633
12 618816,6 15750 39744 34295,4 74039,4 -637600
13 560527,2 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -570567
14 494223 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -494317
15 427918,8 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -418067
16 361614,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -341817
17 295310,4 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -265568
18 229006,2 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -189318
19 162702 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -113068
20 96397,8 7735,2 39744 34295,4 74039,4 -36818,1
21 30093,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 39431,76
22 -36210,6 7735,2 39744 34295,4 74039,4 115681,6
23 -102515 7735,2 39744 34295,4 74039,4 191931,4
24 -168819 7735,2 39744 34295,4 74039,4 268181,3
-235123
Таблиця 3.7 – Розрахунок періоду окупності проекту
Місяць Витрати Економія на Економія Ефект від
на захід електроенергії на впровадження
заробітній
платі
1 -1260000 39744 34295,4 -1185961
2 -1185961 39744 34295,4 -1111921
3 -1111921 39744 34295,4 -1037882
4 -1037882 39744 34295,4 -963842
5 -963842 39744 34295,4 -889803
6 -889803 39744 34295,4 -815764
7 -815764 39744 34295,4 -741724
8 -741724 39744 34295,4 -667685
83
9 -667685 39744 34295,4 -593645
10 -593645 39744 34295,4 -519606
11 -519606 39744 34295,4 -445567
12 -445567 39744 34295,4 -371527
13 -371527 39744 34295,4 -297488
14 -297488 39744 34295,4 -223448
15 -223448 39744 34295,4 -149409
16 -149409 39744 34295,4 -75369,6
17 -75369,6 39744 34295,4 -1330,2
18 -1330,2 39744 34295,4 72709,2
19 72709,2 39744 34295,4 146748,6
20 146748,6 39744 34295,4 220788
21 220788 39744 34295,4 294827,4
22 294827,4 39744 34295,4 368866,8
23 368866,8 39744 34295,4 442906,2
24 442906,2 39744 34295,4 516945,6
Період окупності проекту становить 17 місяців.
Рентабельність проекту 70 %.
Проект фінансування заміни пакувальної лінії на нову з власних джерел є
привабливішим, оскільки період окупності менший на 4,5 місяці а
рентабельність вища на 30 %. Але старт проекту затягнеться на 2 місяці.
Отримання кредиту для фінансування даного заходу також є вигідним. Заміна
пакувальної машини на нову дасть змогу:
− скоротити витрати в господарській діяльності
− збільшити обсяг запакованої продукції до загального обсягу
випуску кондитерських виробів
− вдосконалити упаковку продукції, щоб споживач став
прихильником даної торгової марки
− збільшити термін придатності
− розширити ринки збуту продукції,
− знизити ризики господарської діяльності за рахунок значно
більшого охвату ринку,
− оновити основні засоби підприємства та вдосконалити технологію.
84
ВИСНОВКИ
Виробнича потужність підприємства – це максимально можливий випуск
продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну,
добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у
прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології,
організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми
виробничою потужністю проходить два етапи:
1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути
забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.
2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових)
потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення
підприємства.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю
провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням
заходів щодо ліквідації "вузьких місць" та можливої кооперації виробництва.
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою
профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури,
об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з
визначенням для кожної із них базового представника. Решту виробів даної
групи приводять до характеристик трудомісткості.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться
максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування.
На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально
можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на
рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних
зупинок устаткування.
Застосування системи показників для проведення аналітичної оцінки
використання виробничих потужностей діючих підприємств дає змогу отримати
інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання
виробничої потужності підприємства і його підрозділів, встановити черговість
85
проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та
розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Ефективне використання виробничих потужностей діючих підприємств
може бути досягнуто шляхом використання наявних резервів, пов'язаних з
регулюванням пропорцій величини їх пропускної спроможності. Використання
цих резервів дає змогу домогтися значного збільшення випуску продукції
діючими підприємствами при значній економії матеріальних і фінансових
ресурсів.
В другому розділі проаналізовано діяльність ТОВ «Юпітер». Підприємство
випускає кондитерські та хлібобулочні вироби, які реалізуються на території м.
Київ та Київської, Черкаської, Полтавської та Кіровоградської областей в
торгових мережах Fozzy Group, ЕКО маркет, Novus, Billa під їхніми торговими
марами.
На ТОВ «Юпітер» чистий дохід від реалізації готової продукції зменшився
в 2023 році на 17749 тис.грн, або на 19%. Собівартість реалізованої продукції
також зменшилась з 118920 в 2022 році до 91740 в 2023 році, що на 29,6 % менше,
порівняно з минулим роком. Основна причина скороченя – зростання вартості
енергоносіїв та сировини. В 2023 році зменшилися обсяги виробництва основних
видів продукції по всім видам продукції. Це в свою чергу, призвело до
зменшення обсягів реалізації продукції, а отже і отримання чистого доходу. В
структурі витрат найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати.
Основні засоби підприємства технологічно застарілі, коефіцієнт зносу
становить більше 50 %. В 2023 році було продане зі складу обладнання, яке
підприємство не планує використовувати, що призвело до часткового
поліпшення коеф. зносу.
На сьогодні підприємство є збитковим, що обумовлює необхідність пошуку
шляхів підвищення прибутковості. Діяльність Товариства зазнала значного
впливу внаслідок нестабільної економіки в країні і буде перебувати під цим
впливом у найближчому майбутньому.
Аналіз ринку кондитерських виробів показав, що в ТОВ «Юпітер» є
можливості для розширення ринку збуту кондитерської продукції, яка
86
користується значним попитом у вітчизняних та зарубіжних споживачів. Для
розширення зарубіжного ринку збуту доцільно змінити упаковку продукції на
більш сучасну, що могла конкурувати із європейським виробниками продукції.
Для цього пропонується підприємству замінити стару пакувальну машину на
нову пакувальну лінію МГУ-НОТИС-180/210.
Проект фінансування заміни пакувальної лінії на нову з власних джерел є
привабливішим, оскільки період окупності менший на 4,5 місяці а
рентабельність вища на 30 %.Але старт проекту затягнеться на 2 місяці.
Отримання кредиту для фінансування даного заходу також є вигідним. Заміна
пакувальної машини на нову дасть змогу:
− скоротити витрати в господарській діяльності
− оновити основні засоби підприємства
− збільшити обсяг запакованої продукції до загального обсягу
випуску кондитерських виробів
− вдосконалити упаковку продукції, щоб споживач став
прихильником даної торгової марки
− збільшити термін придатності
− розширити ринки збуту продукції в Україні та за кордоном
− знизити ризики господарської діяльності за рахунок значно
більшого охвату ринку.
87
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Асмолова Г. М. Механізм регулювання відтворення основних засобів
підприємства/ Г. М. Асмолова // Економіст. – 2007.- № 7.С.24 – 27.
2. Бачевський Б. Є. Відшкодування зносу основних виробничих фондів:
навч.посіб./ Б. Є. Бачевський, О. О. Решетняк, І.В. Заблодська. – К.: ЦУЛ,
2007. – 176 с.
3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. -Львів:
Сполом, 2008. - 212 с.
4. Богун В. Л. Формування та оцінка виробничого потенціалу підприємства.
– Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №12. – с.56-59.
5. Бондар О. М. Проблеми формування амортизаційної політики в ринкових
умовах господарювання //Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №1.-
с.38-43.
6. Бардиш Г. О. Проектне фінансування: підручник / Г. О. Бардиш – [3 – тє
видання перероб. та доповн.]. – К.: Хай – Тек Прес.- 2008. – 464 с.
7. Бокань А. А. Диверсифікація підприємства: передумови, види та форми /
А. А. Бокань // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 2. – С. 21-
24.
8. Бондар Н. М. Економіка підприємства/ Н. М. Бондар; [навч. посіб.]. – К.:
Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с.
9. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним
ризиком [навчально-методичний посібник для самостійноого вивчення
дисципліни] / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. – Київ: КНЕУ, 2000. - 292
с.
10. Гетьман О. О. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.]
/ О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – Київ, Центр навчальної літератури, 2006.
– 488 с.
11. Господарський кодекс України : офіц.текст : за станом на 20 січня 2016
року/Верховна Рада України.-Офіц.вид. – К.:Парлам.вид-во, 2016. – 240 с.
– (Бібліотека офіційних видань).
88
12. Економіка підприємства: [навч. посібник для студентів ек. спец. вищих
навч. закл. 1 – 4 рівнів акрид.]/ І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан, Ю.
В. Піча.- [2-ге видання, виправлене і доповнене]. – К.: «Каравелла»; Львів:
«Новий світ»,2000. – 293 с.
13. Економіка підприємства: навч.посібник / [А.В.Шегди Т.М. Литвиненко, М.
П. Нахаба, та ін.]; за ред. А.В.Шегди. – К.: Знання – Прес, 2001. – 335 с.
14. Економіка підприємства: підручник / [За ред. С. Ф. Покропивного]. –
К.:КНЕУ, 2006. – 528с.
15. Кальченко А. Г. Основи логістики: Навчальний посібник. – К.: Товариство
«Знання», КОО, 1999. – 135 с.
16. Комеліна О. В. Регіональні важелі забезпечення структурно-технологічної
перебудови виробництва/ О. В. Комеліна // Збірник наукових праць
Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні
науки. – Черкаси : ЧДТУ, 2007. – №18. – Частина 2. – 218 с.
17. Коробов М. Я Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств:
[навч. посібник]/ М. Я. Коробов. – К.: Т-во «Знання», 2006. – 142 с.
18. Костюк В. І. Модернізація та реконструкція основних засобів / В.І. Костюк
// Баланс. – 2007. – №51. – С.28-30.
19. Ліпич Л. Г. Організація виробництва: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.
закл. / Л. Г. Ліпич, В. О. Морохова, А. Т. Московчук. – Луцьк : РВВ Луцьк.
держ. техн. ун-ту, 2002. – 253 с.
20. Мазуркевич І. О. Оцінка ефективності використання основних засобів на
підприємстві / І. О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин в
21. Олійнічук В. М. Основні підходи щодо оцінки основних засобів за
стандартами: проблеми теорії і практики /В. М. Олінійчук // Збірник
наукових праць Черкаського державного технологічного університету.
Серія: Економічні науки. – Черкаси : ЧДТУ, 2010.- Ч.3, Т.2, №25 – С.128-
136.
22. Основні фонди та основні засоби: визначення, класифікація, амортизація
// Все про бухгалтерський облік. – 2008. – № 85. – С.43-46.
89
23. Погоріла І. І. Амортизаційна політика та її вплив на відтворення
основних фондів підприємства /І. І. Погоріла // Формування ринкових
відносин в Україні. –2008. – № 8. – С.17 – 19.
24. Прауде В. Р. Маркетинг: навч. Посібник /В .Р. Прауде, О. Б. Білий. – К.:
Вища школа, 2004. – 256 с.
25. Савчук В. І. Системи управління конкурентоспроможністю Румянцева Е.
Е. Новая экономическая энциклопедия. 3-е изд. / Е.Е.Румянцева. – М.:
Инфра-М, 2008. – 826 с.
26. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства. [підручник]/ Саєнко М. Г. –
Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.
27. Сідун, В. А. Економіка підприємства: навчальний посібник/ В. А. Сідун;
Харківський державний університет харчування і торгівлі. – К.: Центр
навчальної літератури, 2008. – 435 с.
28. Стахурська С. В. Інвестування в основні засоби виробництва/ С. В.
Стахуровська // Проблеми науки. – 2008. - № 6. – С.17 – 21.
29. Сьомченков О. А. Оцінка ефективності інвестування в основні фонди/ О.
А. Сьомченко // Економіка АПК. – 2010. – № 9 – С.58 – 66.
30. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації :
[монографія / за ред. д.е.н., проф. Варналія З.С.] – К.: НІСД, 2007.-576 с.
31. Тян Р. Б. Планування діяльності підприємства: [навч.посібник]/ Р. Б. Тян.
– К.: МАУП, 2004. – 206 с.
32. Фінанси підприємств: підручник / [кол. авт. і наук. Ред.проф. А.М.
Поддєрьогін].- 3 – тє вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с., іл.
33. Фурсов О. І. Амортизаційна політика металургійних і машинобудівних
підприємств в умовах їх реструктуризації / О.І. Фурсов // Зб. тез доповідей
Міжнар. наук.-практ.конф. «Особливості соціально-економічного
розвитку України і регіонів» (5-6 жовт. 2006 р.): У 4 т. – Запоріжжя: ГУ
“ЗІДМУ”, 2006. – Т.2. – С. 115-116.
34. Цебень Р. О. Проблеми визначення величини ліквідаційної вартості та
строків корисного використання основних засобів на підприємстві/ Р. О.
Цебень // Економіст. – 2007. - № 11. – С. 45-47.
90
35. Шаповал В. М. Економіка підприємства: навчальний посібник / В. М.
Шаповал ; Центр навчальної літератури. - К.: КНЕУ, 2007. - 286 с.
36. Шевеленко С. Д. Підприємництво і підприємницька діяльність: навч
посібник /С. Д. Шевеленко; [за заг. ред. B.B. Сопка]. - К : Вища школа,
2007. - 224 с.