Ризики та їх вплив на забезпечення беззбитковості фермерського господарства (на матеріалах ФГ Гордієнко В.А., с. Баландине, Черкаський р-н, Черкаська обл.)

Шаповал, Світлана Миколаївна

Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7803

Назва:	Ризики та їх вплив на забезпечення беззбитковості фермерського господарства (на матеріалах ФГ Гордієнко В.А., с. Баландине, Черкаський р-н, Черкаська обл.)
Автори:	Григор, Олег Олександрович Шаповал, Світлана Миколаївна
Ключові слова:	ризик;управління;втрати;економічна ефективність;рентабельність;точка беззбитковості;risk;management;losses;economic efficiency;profitability;break-even point
Дата публікації:	чер-2025
Короткий огляд (реферат):	Об’єктом дослідження є ризики фермерського господарства. Предметом дослідження є: процеси управління ризиками фермерських господарств. Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження ризиків і управління ними у господарській діяльності аграрних підприємств в сучасних ринкових умовах. Завданнями роботи є: ̶ розглянути теоретичні основи виникнення і управління ризиками; ̶ провести оцінку ризиків господарської діяльності досліджуваного товариства; ̶ обґрунтувати систему заходів з мінімізації ризиків; ̶ запропонувати напрямки поліпшення управління ризиками. ̶ Методи дослідження: діалектичний, статистичний, індукції та дедукції, метод аналізу і синтезу, економіко-математичний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, експериментальний, моделювання, описовий. За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної роботи бакалавра відповідно до поставленої мети. The object of the study is the risks of farming. The subject of the study is the processes of risk management of farms. The purpose of the bachelor’s qualification work is to study risks and their management in the economic activities of agricultural enterprises in modern market conditions. The tasks of the work are: ̶ to consider the theoretical foundations of the emergence and management of risks; ̶ to assess the risks of the economic activities of the studied company; ̶ to substantiate a system of measures to minimize risks; ̶ to propose directions for improving risk management. Research methods: dialectical, statistical, induction and deduction, method of analysis and synthesis, economic-mathematical, abstract-logical, computational-constructive, experimental, modeling, descriptive. According to the results of the research, conclusions of a theoretical and practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the bachelor's qualification work in accordance with the set goal. The practical significance of the obtained results lies in the development of directions for minimizing risks and ensuring break-even of the financial sector Gordienko V.A.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу):	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7803
Розташовується у зібраннях:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Файли цього матеріалу:

Файл	Опис	Розмір	Формат
Шаповал Світлана.pdf Restricted Access		1.46 MB	Adobe PDF	Переглянути/Відкрити Запит копії

Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики

Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра

на тему: «Ризики та їх вплив на забезпечення беззбитковості
фермерського господарства (на матеріалах ФГ Гордієнко В.А.,
с. Баландине, Черкаський р-н, Черкаська обл.)»

Виконала: здобувачка 4 курсу, групи ЕПСН-214
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
________________________Шаповал С.М.____________
(прізвище та ініціали)
Керівник ____д.політ.н., проф. Григор О.О. _
(прізвище та ініціали)
Рецензент _______________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2025 року
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2025 р.

З А В Д А Н Н Я
на кваліфікаційну роботу здобувачу вищої освіти
Шаповал Світлані Миколаївні
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи
Ризики та їх вплив на забезпечення беззбитковості фермерського господарства
(на матеріалах ФГ Гордієнко В.А., с. Баландине, Черкаський р-н,
Черкаська обл.)

Керівник роботи Григор Олег Олександрович, д.політ.н., професор
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 26.03.2025 р. № 100/03-03

2. Строк подання здобувачем роботи 30.05.2025 р.

3. Вихідні дані до роботи
Наукові статті, монографії, аналітичні дослідження, статистична інформація,
нормативно-правова база, проєктні та стратегічні документи, форми звітності

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1 Теоретичні основи управління ризиками у фермерському
господарстві
Розділ 2 Аналіз системи управління ризиками у фермерському
господарстві Гордієнко В.А.
Розділ 3 Напрями мінімізації ризиків та забезпечення беззбитковості
ФГ Гордієнко В.А.

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми

6. Консультанти розділів роботи

Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Григор О.О., професор
2 Григор О.О., професор
3 Григор О.О., професор

7. Дата видачі завдання ___11.02.2025 р.___________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи бакалавра етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка. лютий
Укладання бібліографії по основним джерелам
2. Укладання плану (змісту) кваліфікаційної лютий
роботи і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого лютий-березень
розділу
4. Розробка і подання другого розділу березень-квітень
5. Розробка і подання третього розділу квітень-травень
6. Погодження з керівником висновків і травень
пропозицій
7. Переробка (доопрацювання) кваліфікаційної травень
роботи у відповідності з зауваженнями і
подання її на кафедру
8. Нормоконтроль травень
9. Збір документів (відгук, рецензія) травень
10. Подача на підпис до завідувача кафедри червень
11. Розробка тез доповіді для захисту червень

Здобувач вищої освіти Світлана ШАПОВАЛ
(підпис) (ім’я, прізвище)

Керівник роботи Олег ГРИГОР
(підпис) (ім’я, прізвище)

РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи бакалавра

на тему: РИЗИКИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗЗБИТКОВОСТІ
ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (НА МАТЕРІАЛАХ ФГ ГОРДІЄНКО
В.А., С. БАЛАНДИНЕ, ЧЕРКАСЬКИЙ Р-Н, ЧЕРКАСЬКА ОБЛ.)

Кваліфікаційна робота бакалавра містить 99 сторінок, 11 таблиць, 4 рисунки,
список літератури з 59 найменувань, 5 додатків.

Об’єктом дослідження є ризики фермерського господарства.

Предметом дослідження є: процеси управління ризиками фермерських
господарств.

Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження ризиків і
управління ними у господарській діяльності аграрних підприємств в
сучасних ринкових умовах.

Завданнями роботи є:
̶ розглянути теоретичні основи виникнення і управління ризиками;
̶ провести оцінку ризиків господарської діяльності досліджуваного
товариства;
̶ обґрунтувати систему заходів з мінімізації ризиків;
̶ запропонувати напрямки поліпшення управління ризиками.
̶
Методи дослідження: діалектичний, статистичний, індукції та дедукції,
метод аналізу і синтезу, економіко-математичний, абстрактно-логічний,
розрахунково-конструктивний, експериментальний, моделювання, описовий.

За результатами дослідження сформульовані висновки теоретичного та
практичного характеру, які відображають вирішення завдань кваліфікаційної
роботи бакалавра відповідно до поставленої мети.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці напрямів
мінімізації ризиків та забезпечення беззбитковості ФГ Гордієнко В.А.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: РИЗИК, УПРАВЛІННЯ, ВТРАТИ, ЕКОНОМІЧНА
ЕФЕКТИВНІСТЬ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ТОЧКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ.
ABSTRACT
for bachelor’s qualification work

at the subject: RISKS AND THEIR IMPACT ON ENSURING THE BREAK-
EVEN OF FARMING (AS EXEMPLIFIED FARM HORDIENKO V.A.,
BALANDYNE VILLAGE, CHERKASY DISTRICT, CHERKASY REGION)

Bachelor’s qualification work consists of the: 99 pages, 11 tables, 4 drawings, list
of references of the 59 names, 5 application.

The object of the study is the risks of farming.

The subject of the study is the processes of risk management of farms.

The purpose of the bachelor’s qualification work is to study risks and their
management in the economic activities of agricultural enterprises in modern
market conditions.

The tasks of the work are:
̶ to consider the theoretical foundations of the emergence and management of risks;
̶ to assess the risks of the economic activities of the studied company;
̶ to substantiate a system of measures to minimize risks;
̶ to propose directions for improving risk management.

Research methods: dialectical, statistical, induction and deduction, method of
analysis and synthesis, economic-mathematical, abstract-logical, computational-
constructive, experimental, modeling, descriptive.

According to the results of the research, conclusions of a theoretical and
practical nature were formulated, which reflect the solution of the tasks of the
bachelor's qualification work in accordance with the set goal.

The practical significance of the obtained results lies in the development of
directions for minimizing risks and ensuring break-even of the financial sector
Gordienko V.A.

KEYWORDS: RISK, MANAGEMENT, LOSSES, ECONOMIC EFFICIENCY,
PROFITABILITY, BREAK-EVEN POINT.
4

ЗМІСТ

ВСТУП .................................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
У ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ............................................................ 8
1.1. Характеристика видів ризиків та їх оцінка .................................................. 8
1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням особливостей
фермерського господарства ............................................................................... 18
1.3. Особливості управління ризиками у фермерському господарстві .............. 35
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У
ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ГОРДІЄНКО В.А. ............................... 42
2.1. Організаційно-економічна характеристика фермерського господарства . 42
2.2. Кількісні та якісні оцінки підприємницького ризику у фермерському
господарстві ........................................................................................................ 60
2.3. Оцінка втрат від діяльності фермерського господарства .......................... 70
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
БЕЗЗБИТКОВОСТІ ФГ ГОРДІЄНКО В.А. ...................................................... 75
3.1. Розробка системи мінімізації ризиків у фермерського господарства....... 75
3.2. Концептуальні напрями становлення страхової системи фермерського
господарства ....................................................................................................... 82
ВИСНОВКИ........................................................................................................ 91
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................ 94
ДОДАТКИ ........................................................................................................ 100

5

ВСТУП

Актуальність теми. Можна з упевненістю визначити роль сільського
господарства як каталізатора розвитку ринкової економіки. Але наслідком
ринкових відносин є посилення конкуренції, збитковості виробництва,
факторів випадковості та ймовірність цієї випадковості [1]. Нині управління
ризиками стає невід’ємною частиною стратегічного й оперативного
управління підприємств агробізнесу, що успішно розвиваються. Від терміну
«вимір ризику», який передбачає розробку моделі оцінки величини того або
іншого ризику, підприємства прагнуть перейти до «управління ризиками» ‒
розробки управлінських методик впливу на ризик залежно від оцінної
величини ризику.
У зв’язку із цим особливо гостро стоїть проблема розробки концепції
управління ризиками для підприємств не фінансового сектора, яка включала
б уже наявні напрацювання для фінансових інститутів і враховувала
особливості сільського господарства. Ризик у сільському господарстві є
особливим, що пов’язано з великою непередбачуваністю природних і
виробничих умов у цій галузі. Однак технічний прогрес створює можливості
для більш широкої протидії різного виду природно-атмосферним загрозам.
Значно більшою загрозою для сільськогосподарських підприємств є ризик,
пов’язаний з прийняттям помилкових управлінських рішень, неможливістю
збуту товарної продукції, необхідністю продажу за цінами, що не дозволяють
вести рентабельне виробництво.
Проблеми теорії і практики управлінняаграрними ризиками
досліджували: І.І. Бурденюк, І. Гончаров, Г. Калетнік, О. Карпенко, О.
Кіпрєєва, О. Кобилянська, Г. Коломієць, М. Коротєєв, А. Мазур, Т. Мулик, Я.
Мулик, М. Навроцький, С. І. Наконечний, Л.І. Ріщукта, Т. Січко, Т.
Теофилова, О. Томчук, Е. Уткін, Т. Цвігн, та багато інших відомих вчених.
Проте категорія «ризики» досліджена здебільшогона макроекономічному
6

рівні, а наукові спроби розробки теоретико-методичних особливостей
управління ризиками в аграрній сфері та механізмів їх мінімізації по суті, є
фрагментарними.
Аграрні реформи та становлення ринкових взаємовідносин, зміна форм
власності та форм господарювання значно збільшують ступінь
невизначеності соціально-економічних процесів в сільському господарстві і,
відповідно, підсилюють вплив ризиків на аграрний бізнес. Зростає вплив
макроекономічних рішень на діяльність кожного сільськогосподарського
виробника. Сама аграрна реформа є фактором ризику. Вважаємо, що
використання категорії ризику дозволяє значно підвищити ефективність
управління, особливо в тому випадку, коли на зміну методам
адміністративно-командного господарювання приходить система переважно
ринкових взаємозв’язків в економіці, коли відбувається різка децентралізація
управління господарськими і соціальними процесами в суспільстві. Для
визначення кола викликів, ризиків та загроз в аграрній сфері передусім
необхідно з’ясувати сутність цих категорій та їх співвідношення між собою.
Метою кваліфікаційної роботи є дослідження ризиків і управління
ними у господарській діяльності аграрних підприємств в сучасних ринкових
умовах.
Для досягнення зазначеної мети встановлено наступні завдання:
̶ розглянути теоретичні основи виникнення і управління ризиками;
̶ провести оцінку ризиків господарської діяльності досліджуваного
товариства;
̶ обґрунтувати систему заходів з мінімізації ризиків;
̶ запропонувати напрямки поліпшення управління ризиками.
Об’єкт дослідження – ризики фермерського господарства.
Предмет дослідження – процеси управління ризиками фермерських
господарств.
Методи дослідження – діалектичний, статистичний, індукції та
дедукції, метод аналізу і синтезу, економіко-математичний, абстрактно-
7

логічний, розрахунково-конструктивний, експериментальний, моделювання,
описовий тощо.
Одержані наукові результати сприятимуть удосконаленню системи
управління ризиками у господарській діяльності аграрних підприємств.
Практичний інтерес викликає система сучасних методів визначення і
уникнення різних видів ризику у подальшій господарській діяльності
фермерських господарств.
Структура й обсяг кваліфікаційної роботи. Кваліфікаційна робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних
джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 99 сторінок. Кваліфікаційна
робота містить 11 таблиць і 4 рисунки, 5 додатків, список використаних
джерел із 59 найменувань.

8

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ
У ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

1.1. Характеристика видів ризиків та їх оцінка

Ризик величина непостійна. Його зміни багато в чому зумовлені
змінами в економіці, а також рядом інших чинників. Страхове суспільство
повинне постійно стежити за розвитком ризику: ведуться відповідні
статистичний облік, аналіз і обробка зібраної інформації. Виходячи з
отриманої інформації про можливий розвиток ризику страхувальник робить
його оцінку, яка полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що
характеризують параметри ризику. Виділяють відповідні групи ризику, які
служать мірою і критерієм оцінки. Кожна група містить об’єкти страхування,
що володіють приблизно однаковими ознаками (гомогенна група).
За результатами оцінки приймаються рішення, до якої групи ризику
потрібно віднести той або інший об’єкт, яка тарифна ставка найкращим
чином відповідає даному ризику. Середня величина ризикових обставин є
середній ризиковий тип групи, яка використовується як міра порівняння.
Оцінка об’єкта страхування необхідна для встановлення страхової
суми, яка визначає міру зобов’язання з боку страхувальника або максимальну
межу відшкодування збитку в формі винагороди. Величина страхової
винагороди визначається мірою понесеного збитку і може співпадати або
бути менше страхової суми в залежності від видів і умов страхування. Крім
того, страхова сума визначає можливість або неможливість прийняття на
страхування конкретного ризику.
Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, з
них найбільш відомі наступні.
Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки відносно ризиків,
9

які неможливо зіставити зі середнім типом ризику. Страхувальник робить
довільну оцінку, що відображає його професійний досвід і суб’єктивний
погляд. Впровадження досягнень науково-технічної революції в різні галузі
промисловості і сільського господарства, створення крупномасштабний
об’єктів з високою вартістю і унікальністю технологій все більше роблять
необхідним використання цього методу при укладанні договорів
страхування.
Для методу середніх величин характерний підрозділ окремих
ризикових груп на підгрупи. Тим самим створюється аналітична база для
визначення розміру по ризикових ознаках (наприклад, балансова вартість
об’єкта страхування, сумарні виробничі потужності, вид технологічного
циклу і т.д.).
Метод процентів являє собою сукупність знижок і надбавок (накидок)
до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і
негативних відхилень від середнього ризикового типу., що Використовувані
знижки і надбавки виражаються в процентах (іноді в проміле) від середнього
ризикового типу.
Однією з найбільш важких задач для страховика є підтримка
відповідності тарифної політики тенденціям, що прогнозуються в розвитку
ризику. Загальний прогноз може бути зведений до напрямів, відповідних
ризиковим обставинам, що пов’язані з наступними умовами:
̶ освоєння нових видів технологічної сировини;
̶ заміна металів полімерними матеріалами;
̶ нові виробничі умови в промисловості: впровадження
автоматизованих систем управління технологічним циклом, роботизованих
комплексів, промислових роботів і т.д.;
̶ зміни в технології промислового і цивільного будівництва: освоєння
збірних модульних конструкцій, висотного блокового і великопанельного
домобудівництва і т. д;
̶ впровадження нових транспортних систем, що володіють високою
10

пропускною і провізною спроможністю на сухопутних, водних і повітряних
шляхах сполучення.
Для оцінки розвитку ризику в даній страховій сукупності особливо
важливо мати в своєму розпорядженні достовірну інформацію. Неправильна
організація статистики ризику веде до неточностей і помилок в оцінках.
Тільки досить велика група об’єктів, за якою велося тривале спостереження,
дозволяє з високою мірою достовірності констатувати імовірність збитку.
При оцінці ризику виділяють наступні його види:
̶ ризики, які можливо застрахувати;
̶ ризики, які неможливо застрахувати;
̶ сприятливі ризики;
̶ несприятливі ризики;
̶ технічний ризик страхувальника.
Найбільшу групу складають ризики, які можливо застрахувати.
Страховий ризик – це той, який може бути оцінений з точки зору
імовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого
збитку. Основні критерії, які дозволяють вважати ризик страховим:
̶ ризик, який включається в обсяг відповідальності страхувальника,
повинен бути можливим;
̶ ризик повинен носити випадковий характер. Об’єкт, по відношенню
до якого виникає страхове правовідношення, характеризується нестійким,
тимчасовим типом зв’язку і не повинен наражатися на небезпеку, яка
заздалегідь відома страхувальнику або власнику об’єкта страхування. При
цьому всім сторонам, що беруть участь в договорі страхування, заздалегідь
не відомі конкретний час страхового випадку і можливий розмір заподіяного
збитку;
̶ випадковість вияву даного ризику потрібно співвідносити з масою
однорідних об’єктів. З цією метою організовується відповідне статистичне
спостереження, аналіз даних якого дозволяє встановити адекватну прогнозу
страхову премію. Дані статистики дозволяють судити про закономірність
11

вияву ризику щодо сукупності однорідних об’єктів;
̶ настання страхового випадку, виражене в реалізації ризику, не
повинно бути пов’язане з волевиявленням страхувальника або іншої
зацікавленої особи. Не можна приймати на страхування ризики, які пов’язані
з наміром страхувальника (спекулятивні ризики);
̶ факт настання страхового випадку не відомий у часі і просторі;
̶ страхова подія не повинна мати розміри катастрофічної біди, тобто
не повинна охоплювати масу об’єктів в рамках великої страхової сукупності,
заподіюючи масовий збиток;
̶ шкідливі наслідки реалізації ризику необхідно об’єктивно виміряти і
оцінити. Масштаби шкідливих наслідків повинні бути досить великими і
торкатися інтересів страхувальника (страхові інтереси).
У залежності від джерела небезпеки виділяють ризики, пов’язані з
виявом стихійних сил природи і цілеспрямованим впливом людини в процесі
привласнення матеріальних благ.
До ризиків, пов’язаних з виявом стихійних сил природи, відносяться
землетруси, повені, зсуви, цунамі і інші явища.
З цілеспрямованим впливом людини пов’язані такі ризики, як
крадіжка, пограбування, акти вандалізму і інші протиправні дії.
По обсягу відповідальності страховика ризики поділяються на
індивідуальні і універсальні. Наприклад, індивідуальний ризик виражений в
договорі страхування шедевра живопису під час перевезення і експозиції на
випадок актів вандалізму по відношенню до нього. Універсальний ризик,
який включається в об’єм відповідальності страхувальника по більшості
договорів майнового страхування крадіжка.
Особливу групу складають специфічні ризики: аномальні і
катастрофічні. До аномальних відносять ризики, величина яких не дозволяє
віднести відповідні об’єкти до тих або інших груп страхової сукупності.
Аномальні ризики бувають вище і більш субнормально. Ризик більш
субнормально сприятливий для страхувальника і отримує покриття на
12

звичайних умовах договору страхування. Ризик вище нормального не завжди
сприятливий для страхувальника і отримує покриття на особливих умовах
договору страхування. До числа таких особливих умов відноситься
процедура попереднього медичного огляду потенційного страхувальника,
якщо до цього є вагомі основи (максимально можлива страхова сума
договору, генетична схильність до ряду серйозних захворювань і т. д.). З
урахуванням результатів попереднього медичного огляду страхувальник
ухвалює остаточне рішення відносно висновку договору страхування.
Катастрофічні ризики складають значну групу, яка охоплює велике
число застрахованих об’єктів або страхувальників, заподіюючи при цьому
значний збиток в особливо великих розмірах. Це ризики, пов’язані з виявом
стихійних сил природи, а також з перетворюючою діяльністю людини в
процесі привласнення матеріальних благ (наприклад, аварія на енергоблоці
АЕС).
По міжнародній класифікації Організації економічної співпраці і
розвитку катастрофічні ризики поділяються на ендемічні (місцеві) ризики
(які відбуваються під впливом метеорологічних чинників і умов) і ризики, які
відбуваються під впливом якості землі (наприклад, ерозія ґрунтів). Особливу
групу в цій міжнародній класифікації складають ризики, пов’язані з
перетворюючою діяльністю людини в процесі привласнення матеріальних
благ. Вони мають внутрішнє групування на політичні і військові.
Виключно важливе значення в роботі страхувальника має визначення
об’єктивного і суб’єктивного ризиків.
Об’єктивні ризики виражають вплив сил природи, що не
контролюються і іншої випадковості на об’єкти страхування. Об’єктивні
ризики не залежать від волі і свідомості людини.
Суб’єктивні ризики засновані на запереченні або ігноруванні
об’єктивного підходу до дійсності. Вони пов’язані з недостатнім пізнанням
навколишнього світу в об’єктивній реальності і залежать від волі і свідомості
людини.
13

У загальній класифікації ризиків прийнято розрізнювати екологічні,
транспортні, політичні і спеціальні ризики.
Екологічні ризики пов’язані із забрудненням навколишнього
середовища і зумовлені перетворюючою діяльністю людини в процесі
привласнення матеріальних благ. Екологічні ризики звичайно не
включаються в об’єм відповідальності страхувальника. Разом з тим певні
страхові інтереси, зумовлені екологічними ризиками, привели до створення
самостійного виду страхування, що відповідає цим інтересам.
Транспортні ризики поділяються на ризики каско і карго. Транспортні
ризики каско мають на увазі страхування повітряних, морських і річкових
судів, залізничного жвавого складу і автомобілів під час рушення, стоянки
(простою) і ремонту. Транспортні ризики карго мають на увазі страхування
вантажів, що перевозяться повітряним, морським, річковим, залізничним і
автомобільним транспортом.
Політичні (репресивні) ризики пов’язані з протиправними діями з
точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів
іноземних держав відносно даної суверенної держави або громадян цієї
суверенної держави. Через систему обмовок або особливих умов договору
страхування політичні ризики можуть бути включені в обсяг
відповідальності страховика.
Спеціальні ризики мають на увазі страхування перевезень особливо
цінних вантажів, наприклад, благородних металів, коштовних каменів, творів
мистецтва, грошової готівки. Зміст спеціальних ризиків обмовляється в
особливих умовах договору страхування і може бути включене в об’єм
відповідальності страховика.
Для кожного виду страхування визначаються: ризики, що страхуються,
страхова сума, страхова вартість, резерв страхування, особливі форми
страхових відносин, місце і час походження події і знаходження об’єкта
страхування, методи визначення внесків (премій) страхування і порядок їх
сплати, умови звільнення від відповідальності і порядок розв’язання спірних
14

питань.
Технічні ризики виявляються в формі аварій внаслідок раптового
виходу з ладу машин і обладнання або збою в технології виробництва.
Проблемою технічних видів страхування є оцінка частоти аварій і спосіб
оцінки збитку від них.
Технічні ризики мають універсальний характер, тобто захищають
об’єкт від безлічі причин збитку. Причинами можуть бути помилки
управління, монтажу, порушення технології, недбалість в роботі і т.д., які
приводять до передчасних відмов, виходу з ладу машин і обладнання.
Таким чином, технічні ризики можуть нанести збиток майну, життю і
здоров’ю людей і фінансовим інтересам підприємства внаслідок перерви у
виробництві і наднормативних витрат.
З іншого боку, технічні ризики поділяються по видовому складу
основних і оборотних фондів, в яких вони виявляються:
̶ машини і обладнання – промислові ризики;
̶ будівлі, споруди, передавальні пристрої – будівельні (будівельно-
монтажні) ризики;
̶ прилади, обчислювальна техніка, кошти зв’язку – електротехнічні
ризики;
̶ транспортні кошти – транспортні ризики (каско, вантажів);
̶ сільське господарство – ризики захворювання тварин і рослин, падіж
худоби, псування урожаю тощо.
Ризики цивільної відповідальності пов’язані із законними претензіями
фізичних і юридичних осіб в зв’язку з спричиненням шкоди, викликаної,
наприклад, джерелом підвищеної небезпеки.
До джерел підвищеної небезпеки відносяться автомобільний,
залізничний, повітряний і морський транспорт, ряд хімічних виробництв і ін.
Фізична або юридична особа, що володіє таким джерелом підвищеної
небезпеки, може застрахувати свою цивільну відповідальність перед третіми
особами, тобто перекласти обов’язок відшкодування майнової шкоди третім
15

особам на страховика.
Поки страхувальник поставлений перед фактом невідомості страхового
випадку у часі і просторі, страховик цікавиться імовірністю настання
страхового випадку по відношенню до всієї страхової сукупності. Для
передбачень страховика відносно імовірності можливого збитку, що не
настали, витрати по його відшкодуванню будуть заздалегідь оплачені
передбаченням можливого ризику з боку страховика. Отже, в теоретичному
плані страхувальник наражає себе на небезпеку тільки одного специфічного
ризику, пов’язаного із здійсненням страхової справи. Цей ризик носить назву
технічний ризик страхувальника. Наявність технічного ризику
страхувальника спонукає його активно брати участь в попереджувальних
заходах щодо боротьби з пожежами, аваріями на транспорті тощо з метою
зниження його міри.
Ризикові обставини і страховий випадок.
При укладенні договору страхування стан об’єкта визначається
страхувальником в залежності від ряду ознак. До уваги приймаються ознаки,
що впливають істотним чином на стан об’єкта страхування. Вони
спостерігаються і реєструються страхувальником. Процес спостереження і
обліку носить назву реєстрації ризику. Чинники, якими визначається
реєстрація ризику для даної ризикової сукупності це ризикові обставини.
Вони властиві даному об’єкту страхування і розглядаються як компоненти,
або ознаки ризику. Будь-який ризик можна розглядати як сукупність
ризикових обставин.
Виділяють об’єктивні і суб’єктивні ризикові обставини. Об’єктивні
ризикові обставини відображають об’єктивний підхід до дійсності і не
залежать від волі і свідомості людей.
Суб’єктивні ризикові обставини відображають тип зв’язку, що ігнорує
об’єктивний підхід до дійсності, і залежать від з волі і свідомості людей в
процесі пізнання об’єктивної реальності. При укладенні договору
страхування страховик бере до уваги як об’єктивні, так і суб’єктивні
16

ризикові обставини. У ряді випадків при укладенні договору страхування
страховик здійснює підбір ризикових обставин. Всі ризикові обставини, взяті
в їх єдності і взаємодії, визначають стан, який називається ситуацією ризику.
Вона характеризує природний стан об’єкта страхування і обстановку, в якій
цей об’єкт знаходиться.
МАЛ. 1.1. Блок-схема аналізу ризику

Рис. 1.1. Блок-схема аналізу ризику

17

Ризикові обставини є умовами здійснення (реалізації) ризику. На
основі ризикових обставин обчислюється страхова премія, що пред’являється
до сплати в страховий фонд. Задача страховика складається в зборі і аналізі
інформації, що характеризує істотні ризикові обставини. Отримані
результати враховуються через систему знижок і надбавок (накидок) в
процентах або твердо фіксованих сумах до обчисленої страхової премії для
базової сукупності ризикових обставин.
Ризикові обставини дозволяють оцінити можливість настання даної
події в майбутньому. Одна або декілька ризикових обставин приводять до
реалізації ризику, тобто спричиняють настання страхового випадку. Кожне
явище має взаємообумовлені причинно-наслідкові зв’язки. Звичайно
страховий випадок відбувається під впливом ряду причин. Важко виділити
найбільш важливі, адекватні і безумовні причини настання того або іншого
страхового випадку. Реалізація ризику означає настання страхового випадку.
Страховий випадок може мати місце по відношенню до одного або
безлічі об’єктів страхування в рамках певної страхової сукупності.
Страховий випадок по відношенню до безлічі об’єктів страхування
приводить до кумуляції ризику, тобто викликає катастрофічний ризик.
Потрібно розрізнювати страховий випадок і страхову подію. Під
страховою подією розуміють потенційно можливе спричинення збитку
об’єкту страхування. Реалізована гіпотетична можливість спричинення
збитку об’єкту страхування означає страховий випадок. Наслідки страхового
випадку виражаються в повному знищенні або частковому пошкодженні
об’єкта страхування. До страхових випадків не відносяться події, які хоч і
заподіяли збиток, але не суперечать нормальному технологічному циклу в
процесі виробництва. Тому в умовах договору страхування потрібно точніше
формулювати визначення подій, які включаються в обсяг відповідальності
страхувальника. Наприклад, здійснюючи страхування від простоїв у
виробництві, потрібно указати, від яких саме простоїв, чим викликаних. Крім
того, умови договору страхування тут повинні враховувати майнову шкоду,
18

викликану простоями як реалізацією ризику.

1.2. Критерії класифікації ризиків та їх оцінка з врахуванням
особливостей фермерського господарства

Найбільш поширеною є класифікація ризиків за джерелами
виникнення. До неї звертаються практична всі автори, які досліджують цей
аспект проблеми ризиків. При цьому спостерігаються деякі відмінності в
виділенні кількості груп ризиків та включення конкретних ризиків в ту чи
іншу групу. Дуже часто ці відмінності зумовлені тим, що класифікація
проводиться з прив’язкою до конкретного виду діяльності та галузі (торгівля,
виробництво, страхування, банківська справа).
Виділяють такі види ризику в залежності від джерел його виникнення:
Виробничий ризик. Пов’язаний з виробництвом продукції, товарів,
послуг. Проявляється в зменшенні обсягів виробництва або зростання витрат
на виробництво. Причинами виникнення виробничого ризику для
сільськогосподарських підприємств може бути порушення технології
виробництва, вплив погоди, нестача ресурсів.
Ринковий (кон’юнктурний) ризик. Виникає в процесі реалізації
продукції та купівлі ресурсів. Джерелом ринкового ризику є нестабільність
ринкових цін, яка є результатом загострення конкуренції, в т.ч. і якісної,
зміни митного регулювання, зміни в попиті та пропозиції.
Технічний ризик. Пов’язаний з технікою та обладнанням, які
використовує підприємство. Можна виділити наступні причини виникнення
технічного ризику:
̶ збої та поломки обладнання, зумовлені ненадійністю техніки та
дотриманням правил її експлуатації;
̶ розвиток науково-технічного прогресу. Під його впливом
з’являються нові технології і техніка, застосування яких підвищує
19

продуктивність праці, якість продукції, знижує її собівартість та надає, таким
чином, конкурентні переваги товаровиробникам.
Катастрофічні ризики. Вони пов’язані з проявом стихійних сил
природи, а також діяльністю людини. Це можуть бути повені, пожежі,
землетруси, аварії (наприклад аварія на АЕС).
Правовий ризик. Має суттєве значення особливо в умовах реформ,
коли можлива швидка зміна існуючих законодавчих актів, що регулюють
діяльність підприємства, та прийняття нових. Також можливе приєднання
України до певних міжнародних актів, що забороняють використання певних
хімічних засобів захисту рослин та тварин. Потрібно враховувати, що
правовий ризик доцільно розглядати як на національному рівні, так і на
місцевому. Зумовлено це тим, що місцеві органи влади мають право вводити
місцеві податки та збори, які можуть справляти істотний вплив на економіку
товаровиробників.
Ризик, пов’язаний з використанням людського фактору виробництва.
Джерелом цього ризику є непередбачуваність поведінки та здоров’я
індивідуумів. Наприклад, смерть або захворювання ключових працівників в
критичний момент виробництва може істотно вплинути на його результати.
Другим проявом даного ризику є недобросовісність і ненадійність партнерів,
третім - недостатня кваліфікація менеджера, що приймає рішення, низька
кваліфікація виробничого персоналу, четвертим – крадіжки, навмисне
завдання шкоди (псування обладнання), рекет.
Галузевий ризик. Пов’язаний із змінами в економічному стані певної
галузі як порівняно з іншими галузями, так і економікою країни в цілому.
Прикладом може бути диспаритет цін на продукцію промисловості та
сільського господарства і погіршення економічного стану аграрного
виробництва в зв’язку з загальноекономічною кризою.
Політичний ризик. Джерелом його є зміни в державній політиці.
Врахування даного виду ризику особливо важливе в країнах з нестабільним
законодавством, відсутністю традицій і культури підприємництва.
20

Дискусійним лишається питання щодо включення в цю групу такого
виду ризику, як фінансовий. Балабанов І.Т., Андрійчук В.Г., Бауер Л.
розрізняє окремо дві категорії ризику – підприємницький та фінансовий,
відносячи до першого практично всі види ризику, за джерелами виникнення.
Фінансовий ризик пов’язується з можливим невиконанням підприємством
своїх фінансових зобов’язань та існування його як юридичної особи.
При цьому Л. Шаршукова цілком правомірно поділяє фінансовий ризик
на валютний, кредитний та інвестиційний.
Валютний ризик – ймовірність фінансових втрат в результаті зміни
курсу валют, яка може відбутися в період між укладанням контракту та
фактичним розрахунком по ньому. Кредитний ризик пов’язується з
можливістю невиконання підприємством своїх фінансових зобов’язань. Це
можуть бути зобов’язання як перед банком, так і перед постачальниками та
бюджетом (останнє набуває актуальності з наданням дозволу податковим
інспекціям брати в заставу майно аграрних підприємств). Інвестиційний
ризик пов’язаний з вкладенням підприємством коштів в різні проекти чи
цінні папери.
До цього переліку доцільно додати, на наш погляд, ще один різновид
фінансового ризику – дебіторський, який пов’язаний з відстрочкою платежу
при реалізації продукції підприємства і наданням товарного кредиту
контрагентам та можливими при цьому збитками від несплати або невчасної
сплати.
Процеси глобалізації у світовій економіці відкривають як нові
можливості для підприємств, так і створюють нові загрози. Глобалізація
може розглядатися як окреме джерело ризику для підприємств, зокрема
аграрних. Вільний доступ на ринки аграрної продукції України може
призвести до погіршення стану національних виробників. Виробники з
розвинутих країн конкурують не стільки за рахунок більш сприятливих
природних умов для виробництва сільськогосподарської продукції, скільки
за рахунок практичної реалізації досягнень науково-технічного процесу та
21

більш потужної і досконалої державної підтримки. Тому процеси глобалізації
в першу чергу підвищують ризики підприємств країн, що розвиваються.
В попередньому параграфі джерела ризиків були поділені на внутрішні
та зовнішні. Для того, щоб більш чітко окреслити внутрішні ризики можна
зобразити функціональну та ресурсну модель підприємства.
Підприємство використовує наступні ресурси:
Ресурс персоналу. Використання цього виду ресурсів породжує ризики,
пов’язані з кваліфікацією управлінського та виробничого персоналу.
Матеріально-технічні ресурси (предмети і знаряддя праці). При
застосуванні цього виду ресурсів виникають ризики, зумовлені надійністю
обладнання та техніки та відповідністю технології рівню розвитку НТП.
Фінансові ресурси. Породжують ризики, пов’язані із неспроможністю
підприємства генерувати достатню кількість готівки для забезпечення
стабільної роботи підприємства.
Ресурс прав (торгова марка, знак, ліцензії, право використання
земельної ділянки, оренди приміщень, майна, землі та ін.). Порушення прав
підприємства призводить до збитків. Це відбувається, наприклад, при
підробці торгової марки, коли на ринку з’являється багато підробок. При
цьому підприємство несе прямі збитки від зменшення обсягів реалізації,
зниження цін. Непрямі збитки – завдання шкоди репутації підприємства,
оскільки товари-підробки, як правило, низької якості.
Ресурс інформації і технології (інформація стосовно діяльності
підприємства, планів випуску продукції, залучення коштів, виходу на нові
ринки, зміни маркетингової політики, ноу-хау).
Ризики виникають з можливістю доступу конкурентів до конфіденцій-
ної комерційної інформації або до нової технології, яка надає підприємству
конкурентні переваги. Адже підприємство могло вкласти значні кошти в
розробку або придбання цієї технології, а тому понесе значні збитки від
несанкціонованого доступу до неї.
Функціональна модель підприємства:
22

Маркетинг, включаючи збут та постачання. В зв’язку з цією функцією
виникають ризики, пов’язані з нестабільністю ринкових цін.
Фінансова діяльність. Виникають ризики, які пов’язані із структурою
капіталу, спроможністю виконувати свої фінансові зобов’язання.
Виробництво. Породжує ризики, що стосуються обсягів виробництва
та виконання договорів на поставку продукції.
Використання ресурсної і функціональної моделі підприємства дає
можливість налагодити систему управління внутрішніми ризиками
підприємства.
Для будь якого підприємства, в тому числі і аграрного, принципове, на
наш погляд, значення має поділ ризиків за можливостями управління ними
на мікрорівні. Такий підхід до класифікації ризиків поки-що залишається
малодослідженим. В той же час керівникам і спеціалістам підприємств
важливо знати, якими ризиками вони можуть повністю управляти, якими
частково, а які ризики не піддаються з боку суб’єкта господарювання
контролю взагалі. Враховуючи сказане, вважаємо за доцільне використати
викладений раніше підхід до класифікації ризиків за ступенем їх
контрольованості на рівні суб’єктів господарювання з наступним розподілом
ризиків за цим критерієм з одночасним врахуванням їх джерел виникнення
(рис. 1.2).
Такий підхід дозволяє поєднати найбільш просту і широко
використовувану класифікацію ризиків за джерелами їх виникнення з цінною
для менеджменту класифікацією по ступеню контрольованості ризиків. Чітка
і детальна класифікація ризиків за розглянутим критерієм дасть змогу
підприємствам більш обґрунтовано будувати систему управління ризиками
на стадії прийняття тріадного рішення: чи контролювати ризик, чи брати
ризик на себе, чи передавати іншим.

24

Ступінь Види ризику за джерелами
контрольованості Людський
ризику Виробничий Ринковий Фінансовий Технічний Правовий
фактор
Технологія
виробництва,
Збої та
хвороби Низька
поломки
Контрольований тварин, - - - кваліфікація
обладнання,
шкідники і персоналу
техніки
хвороби
рослин
Моральний знос
Нестабіль-
Кредитний, техніки і Крадіжки,
Частково Погодні умови: ність цін
інвестиційний, обладнання під - псування
контрольований посухи (зрошення) (біржові
дебіторський впливом обладнання
угоди)
НТП
Нестабіль-
Погодні умови: ність цін на
Зміни в
град, заморозки, продукцію і
національному Смерть
хвороби тварин ресурси,
Неконтрольований Валютний - законодавстві ключових
проти яких викликана
Ратифікація працівників
відсутні ліки; інфляцією,
міжнародних актів
нестача ресурсів. монополіза-
цією ринку
Рис. 1.2. Види ризику за джерелами

24
Сільське господарство, як і будь-яка інша галузь економіки, має свої
особливості, які зумовлюють певну специфіку в прояві ризиків в ньому.
В той час, коли природні сили в будь-якій іншій галузі розглядаються
лише з точки зору стихійного лиха і завдання збитків, то сільське
господарство є винятком. Враховуючи, що в рослинництві сонячна енергія та
волога є факторами виробництва, дія природних факторів може приносити не
тільки збитки, а й додатковий дохід. Вплив цих факторів неможливо точно
передбачити, тому урожайність сільськогосподарських культур може значно
змінюватись з року в рік.
Інша особливість сільського господарства, яка підвищує рівень
ризику – довгий період виробництва. Рішення щодо виробництва
приймаються за рік, а то й більше до моменту реалізації. За цей час ринкова
ситуація може значно змінитися в несприятливий для підприємства бік.
Порівняно з галузями промисловості, які мають також великий період
виробництва, наприклад, суднобудування, сільськогосподарські
підприємства знаходяться в більш несприятливих умовах, оскільки на всю
продукцію не укладаються контракти до початку її виробництва, в той час як
на продукцію суднобудування даються замовлення до початку виробництва і
підписуються контракти. Для зниження ризику, викликаного даною
особливістю сільського господарства, є нагальна необхідність в широкому
використанні такого важливого інструменту ринкової економіки, як
ф’ючерсні угоди.
Важлива особливість сільського господарства порівняно з
промисловістю полягає в тому, що обсяги виробництва змінюються за
однакових обсягів використання ресурсів. Якщо на промисловому
підприємстві точно відомо, що з однією тони металу вийде, скажімо, певна
кількість гайок, то в аграрних підприємствах при використанні однієї тони
мінеральних добрив не можна бути точно впевненим в кількості майбутнього
урожаю.
Технологічний процес в аграрному секторі жорстко обмежений в

25
часових рамках. За відсутності на певний момент ресурсів, промислове
підприємство може вийти на заплановані обсяги виробництва, отримавши ці
ресурси пізніше та організувавши двозмінну чи трьохзмінну роботу. Якщо
аграрне підприємство не проведе вчасно посівну компанію, то пізніше цього
зробити неможливо і виробництва даного виду продукції в поточному році
не буде. Технологічний процес в більшості галузей промисловості може бути
призупинений, а потім продовжуватись далі без великих втрат. В сільському
господарстві призупинити технологічні процеси практично неможливо.
Перенесення збирання врожаю зернових на декілька тижнів призведе до його
втрати, порушення графіка доїння корів призводить дот зниження їх
продуктивності
У технологічному процесі сільського господарства використовуються
живі організми як засоби виробництва, тому він залежить від їх біологічних
особливостей. В цій галузі в багатьох випадках неможливо різко збільшити
обсяги виробництва через біологічні особливості рослин і тварин. Якщо,
наприклад, в племінному господарстві є нова високопродуктивна порода
ВРХ в кількості 100 голів, на яку є попит 200 голів на рік, то в поточному
році задовольнити його можна лише на половину. Крім того, в сільському
господарстві виникають додаткові витрати в зв`язку з потребою захисту
урожаю та тварин від шкідників і хвороб.
Фінансовий ризик в сільському господарстві має досить високий рівень
в зв`язку з тим, що сучасні аграрні підприємства достатньо капіталоємкі.
Значна частина дорогих основних засобів використовується протягом року
короткий термін, вузькоспеціалізована, має великий строк окупності, при
цьому виникає потреба в залученні фінансових ресурсів. Потребу в кредитах
зумовлює і сезонний характер виробництва. Ще одна особливість сільського
господарства, яка підвищує рівень фінансового ризику – сезонність
виробництва. У зв’язку з цим виникає потреба в сезонних кредитах, обсяг
яких практично не зменшується з року в рік навіть при простому відтворенні.
Досконала конкуренція практично не існує в жодній галузі економіки, крім

26
сільського господарства. При цьому прояв кон`юнктурного ризику
набуває виняткового значення, особливо в високоврожайні роки, коли різко
збільшується пропозиція сільськогосподарської продукції. Високий врожай
за певних обставин призводить до зменшення прибутків або навіть до збитків
сільськогосподарських товаровиробників. В перспективі конкуренція в галузі
сільського господарства зростатиме і водночас буде зростати рівень
кон`юнктурного ризику.
Вищенаведені приклади свідчать, що сільськогосподарське
виробництво є високоризиковою галуззю економіки і з точки зору
інвестування. Одночасно з цим можна виділити ще одну особливість
сільського господарства порівняно з іншими галузями: високий рівень ризику
за низької норми прибутку. Чим більший рівень ризику, тим більший має
бути сподіваний прибуток, бо в іншому випадку зникає стимул для
вкладання грошей у ризиковану справу. Тому прямі інвестиції в сільське
господарство України закордонних інвесторів, враховуючи також високий
рівень правового ризику і стан економіки, навряд чи матимуть значні обсяги,
якщо не удосконалити правову базу.
Сучасне сільське господарство України сильно піддається і валютним
ризикам. Навіть якщо господарство безпосередньо без посередників не
займається експортно-імпортними операціями, воно може понести значні
збитки в зв`язку із зміною курсу національної валюти. В структурі ресурсів,
які споживає сільське господарство, досить значна частка імпортних, ціни на
які залежать від курсу гривні. Останнє падіння курсу гривні (2025 р.)
призвело до різкого підвищення цін на паливо-мастильні матеріали, засоби
захисту рослин і тварин, техніку.
Високий рівень ризику в сільському господарстві України вимагає
кваліфікованого управління, тобто прийняття рішень з врахуванням ризику.
Вважаємо, що в загальних рисах процес управління ризиком може бути
представлений наступним чином (рис. 1.3).

27

ІДЕНТИФІКАЦІЯ
ОЦІНКА
КОНТРОЛЬ (НЕЙТРАЛІЗАЦІЯ)
непередбачуваних

уникн ути зменшити взяти на себе передати

страхування інші

ПЕРЕГЛЯД
(АНАЛІЗ)
Рис. 1.3. Схема управління ризиком

Для прийняття рішень з врахуванням ризику спочатку потрібно
ідентифікувати ризики та дати їм кількісну оцінку. Після цього
встановлюють допустимий рівень ризику з врахуванням фінансового стану
підприємства. Скрутне фінансове становище спонукає до прийняття рішень з
низьким рівнем ризику, тому що навіть невеликі збитки загрожують
існуванню підприємства як юридичної особи.
Завдання управління ризиком – звести можливий вплив несприятливих
факторів до прийнятного рівня, використовуючи такі інструменти управління

28
ризиком як уникнення ризику, контроль ризику, передача ризику,
самофінансування ризику.
На жаль, на сьогодні управлінські рішення в сільському господарстві
приймаються практично без врахування ризику. Причин такого становища є
декілька.
По-перше, це відсутність відповідних навичок у керівників
підприємств. В програмах вузів питання ризику почали вводитися відносно
недавно, відповідної широкої перепідготовки або підвищення кваліфікації
практично не проводиться, а для вивчення цього питання самостійно
практично відсутня навчально-методична література стосовно сільського
господарства.
По-друге, в умовах економічної кризи в країні в сільськогосподарських
підприємствах практично відсутнє стратегічне планування, керівники
вимушені займатися питаннями практично лише сьогоднішнього дня.
По-третє, врахування ризику при прийнятті рішень вимагає наявності
великої кількості інформації, яка мала б бути загальнодоступною, але в
Україні її отримати дуже важко і вона відносно дорого коштує.
Основні підходи щодо управління ризиком.
Розсудливий менеджер завжди признає фундаментальну істину, що
сама природа економічної діяльності спряжена з чинниками випадковості,
розпливчатості , неповноти інформації, тобто ризиком.
Управління ризиком покликане забезпечити оптимальне для
підприємці співвідношення прибутку та ризику, його прийнятий рівень.
Необхідною умовою для розв’язання проблеми ризику є чітке усвідомлення
цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, повинні виконуватись
збір, обробка та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні
показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми. Виходячи з
конкретних цілей, повинні виконуватись збір, обробка та аналіз інформації
про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої,
комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді,

29
здійснюватися прогнози щодо майбутнього.
Інформація швидко старіє і тому суб’єкт прийняття рішень повинен
оперативно, динамічно реагувати на її надходження, одночасно оцінюючи
якість інформації, здійснюючи її моніторинг.
Обираючи стратегію та тактику управління ризиком, менеджер
повинен дотримуватись таких основних принципів:
̶ недоцільно ризикувати більшим заради меншого;
̶ недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні засоби;
̶ необхідно заздалегідь піклуватися відносно можливих наслідків
ризику.
Складові процесу управління ризиком визначаються в залежності від
сфери діяльності фірми, притаманних їй ризиків, наявних ресурсів, особистої
майстерності, професіоналізму, схильності до ризику менеджера.
В результаті ґрунтовного якісного та кількісного аналізу менеджер,
спираючись на отримані дані, обирає один із засобів або суперпозицію
засобів управління ризиком:
̶ уникнення;
̶ попередження;
̶ прийняття (збереження чи навіть збільшення);
̶ зниження ступеня ризику.
Розглянемо ці засоби.
Уникнення ризику означає просте ухилення від певного міроприємства,
котре обтяжене надмірним ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера
нерідко означає відмовитися від прибутку, а це пов’язане з ризиком
невикористаних можливостей.
Попередження ризику – це досить ефективний засіб, який однак лише в
окремих випадках дозволяє зменшити (уникнути) ризик в менеджменті.
Прийняття (збереження чи збільшення) ступеня ризику – це залишення
ступеня ризику за менеджером ( інвестором), тобто на його відповідальність.
Вкладаючи засоби в певну сферу, менеджер повинен бути впевненим,

30
що є можливості покриття можливих збитків або ж що вони йому не
загрожують.
Зовнішні способи зниження ступеня ризику.
Передача ризику здійснюється або шляхом його розподілу, або через
механізм зовнішнього страхування.
Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну
частку відповідальності за ризик на того співучасника реального
інвестиційного проекту, який здатний його контролювати краще за інших.
Передача ризику може також здійснюватися шляхом укладання ф’ючерсного
контракту.
Ф’ючерси дозволяють передавати ризик несприятливої зміни цін у
майбутньому протилежній стороні угоди.
Страхування це передача певних ризиків страхової компанії. Для
зниження міри ризику використовуються майнове страхування і страхування
від нещасних випадків. Майнове страхування може мати наступні форми:
страхування ризику підрядного будівництва, страхування обладнання,
страхування вантажів і ін. Страхування від нещасних випадків включає:
страхування загальної цивільної відповідальності і страхування професійної
відповідальності.
Широко використовується і такий вигляд страхування, хеджування –
страхування ціни товару від ризику або небажаного для виробника падіння,
або невигідного для споживача збільшення. По цілях і техніці проведення
операції хеджування діляться на хеджування продажем, тобто висновок
виробником або товаровласником ф’ючерсного контракту з метою
страхування від зниження ціни при продажу в майбутньому товару, або що
вже є в наявності, або ще не зробленого, але передбаченого до обов’язкового
постачання в певний термін; хеджування купівлею, тобто висновок
споживачем або продавцем ф’ючерсного контракту з метою страхування від
збільшення ціни при купівлі в майбутньому необхідного товару.
До методів, що за суттю близькі до страхування, можна віднести також

31
деривативи (опціони, ф’ючерси, свопи тощо).
Внутрішні способи оптимізації ризику:
Лімітування передбачає обмеження потоків (грошових, товарних, кре-
кредитних, інвестиційних), спрямованих у зовнішнє (по відношеню до
підприємства) середовище. Лімітування застосовується банками при наданні
позик, укладанні договору на овердрафт. Підприємства можуть
застосовувати цей спосіб при продажу товарів в кредит, наданні позичок, при
прийнятті рішень щодо визначення обсягу коштів, що спрямовуються на
інвестування.
Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними
об’єктами вкладання, які безпосередньо не зв’язані між собою. На принципі
диверсифікації базується діяльність інвестиційних фондів, які продають
клієнтам свої акції, а одержані кошти вкладають в різноманітні цінні папери,
які купуються на фондовому ринку і приносять стійкий середній прибуток.
Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі
капіталу між різноманітними видами діяльності. Так придбання інвестором
акцій різних акціонерних товариств замість придбання акцій одного
акціонерного товариства збільшує ймовірність одержання ним середнього
доходу майже в три рази і відповідно в три рази знижує ступінь ймовірного
ризику.
Створення резервів, запасів на покриття ймовірних непередбачуваних
витрат у майбутньому також є внутрішнім засобом зниження ризику, свого
роду самострахуванням. Це дозволяє оперативно усувати тимчасові
ускладнення у виробничій, фінансово-комерційній діяльності.
Створення власних грошових, товарно-матеріальних резервів є
альтернативою страхуванню і доцільно тоді, коли вартість майна, що
наражається на певний ризик, відносно невелика у порівнянні з майновими та
фінансовими параметрами усього проекту. Самострахування шляхом
резервування коштів також може застосовуватись відносно однотипного
обладнання, майна підприємства, коли ймовірність пошкодження незначна.

32
Здобуття додаткової інформації є одним із важливих способів щодо
зниження ризику. При використанні неточних економічних даних виникає
питання щодо доцільності їх уточнення. Стосовно планованих заходів,
особливо інноваційних проектів (технічних новинок), постає питання: чи
необхідно терміново почати їх впровадження, чи є сенс провести ще якийсь
додатковий експеримент для уточнення економічних показників. З одного
боку додатковий експеримент дозволив би знизити економічний ризик, що
обтяжує певний інноваційний проект, зменшити можливі збитки. Але з
іншого боку експеримент, в свою чергу, пов’язаний з певними затратами та
збитками, і якщо впровадження інноваційного проекту відкладається, то
економічні збитки збільшуються. Вони особливо великі при проведенні
довготермінового експерименту. В цьому випадку впровадження заходів і
одержуваний в його результаті економічний ефект відсуваються. Отже, для
оцінки діяльності добування додаткової інформації необхідно порівняти
економічні результати обох варіантів.
Природньо, що коли б у менеджера була б більш повна інформація, він
міг би зробити кращий прогноз та знизити ступінь ризику. Це робить
інформацію товаром, за який менеджери згодні платити гроші. А коли так, то
вкладення капіталу в інформацію необхідно оцінювати.
Загальними в господарській практиці є три основних принципи
зниження ризику:
̶ не ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;
̶ не забувати про наслідки ризику;
̶ не ризикувати багато чим ради малого.
Питання політичної стабільності є актуальними для різних за рівнем
соціально-економічного розвитку держав світу, оскільки безпосередньо
впливає на стан галузей економіки країни.
Політичними загрозами економічній безпеці галузі можна вважати
недосконалість законодавства у сфері економічних відносин та механізмів
формування економічної політики; високий рівень корупції в державно-

33
управлінській сфері; політична і фінансова залежність країни від інших
держав тощо.
Виробничі ризики виражаються в зміні характеристик засобів
виробництва, взаємодії чинників виробництва, отриманій продукції, і
розглядаються у зв’язку з результатами виробничого процесу [5, с. 18]. Ці
ризики найбільш характерні для сільського господарства, тому що результати
виробництва галузі безпосередньо залежать від природно-кліматичних умов.
Біологічна природа ресурсів обумовлює сезонність виробництва, схильність
тварин і рослин до захворювань, пошкодження шкідниками, істотний розрив
між часом вкладення ресурсів і отриманням віддачі від нього [2, с. 19]. Такий
сезонний розрив між затратами виробництва та виходом продукції
призводить до нерівномірного надходження виручки від реалізації продукції
впродовж року та зниження платоспроможності аграріїв. Фактична
собівартість виробленої сільськогосподарської продукції визначається лише
наприкінці року, що унеможливлює прогнозування фінансових результатів
суб’єктів господарювання.
Ринкові ризики, спричинені кон’юнктурою ринку, конкуренцією,
коливанням цін, інфляцією, розвиненістю та ефективністю збутових каналів,
маркетинговою діяльністю підприємств, властиві суб’єктам
сільськогосподарського виробництва. Зокрема, цінові ризики відзначаються
високою ймовірністю не відшкодування повних витрат на виробництво
продукції. На ринку сільськогосподарської продукції ціна формується під
впливом попиту і пропозиції з урахуванням конкуренції з боку інших
товаровиробників. Так, у 2023-2024 маркетинговому році порівняно з
минулим сезоном ціни на пшеницю і ячмінь знизилися вже на 25-33%.
Фінансово-економічні ризики дозволяють оцінити доступ всіх
господарюючих суб’єктів в аграрній галузі до кредитних ресурсів,
можливості отримання регіональних асигнувань, здійснення інноваційно-
інвестиційної діяльності за допомогою регіональних органів влади,
отримання податкових пільг. Певною мірою ці ризики визначають рівень

34
неготовності потенційних інвесторів вкладати кошти у розвиток галузі.
Особливе місце серед фінансово-економічних ризиків займають
інфляційні, під якими розуміють основні чинники, що викликають непомірно
високі темпи зростання цін. Забезпечення економічної безпеки галузі
потребує обов’язкового перегляду антиінфляційної політики держави.
Інноваційний ризик визначається як ймовірність втрат, що виникають при
вкладанні підприємством коштів у виробництво нових товарів послуг), які
можливо не знайдуть очікуваного попиту на ринку. Оцінка ризиків такого
типу передбачає, зазвичай, оцінку привабливості одного з видів інноваційної
діяльності сільськогосподарських підприємств та вибір найменш
ризикованого з точки зору максимізації кінцевого фінансового результату і
можливості виробництва якісної і конкурентоспроможної продукції.
Низький рівень науково-технічного потенціалу сільського
господарства, втрата лідерства за важливими напрямками науково-
технічного розвитку підвищує ступінь ризикованості галузі. Інформаційний
ризик передбачає формування управлінського рішення в умовах
інформаційної невизначеності або викривлення інформації.
Для сільського господарства характерною є слабка інформованість
товаровиробників відносно кон’юнктури ринку, низька якість
інформаційного забезпечення діяльності підприємств галузі, нерозвиненість
інформаційної інфраструктури на сільських територіях. Брак інформації
погіршує умови господарювання та торгівлі, підвищує ризики та зменшує
довіру між учасниками ринку сільськогосподарської продукції, знижує
ефективність та результативність її реалізації.
Юридичним вважається ризик припинення діяльності або накладення
штрафних санкцій на суб’єкт господарювання за недотримання ним
законодавства або порушення укладених угод. За оцінками юристів, сьогодні
до 30 га земель агрохолдингів оформлені з суттєвими порушеннями.
Кадровий ризик передбачає наявність загроз з боку фахівців галузі сільського
господарства, які можуть призвести до небезпеки. Ці ризики виникають під

35
час підбору або/та звільнення персоналу, пов’язані з наявністю в
агроформуваннях так званих груп ризику, а можуть з’явитись у результаті
неефективної мотивації персоналу.

1.3. Особливості управління ризиками у фермерському господарстві

Сьогодні сільське господарство відіграє роль каталізатора розвитку
ринкової економіки. Однак наслідком ринкових відносин є посилення
конкуренції, збитковості виробництва, факторів випадковості та ймовірність
цієї випадковості. Із розвитком ринкової економіки ця проблема зростає,
оскільки неплатоспроможність сторін, непогашення боргу, зниження обсягів
виробництва з низки причин, зміна ринкової ситуації не на користь
підприємця, невизначеність ринкової ситуації, брак достовірної інформації є
причиною непередбачених утрат, а отже, і підприємницького ризику. В
умовах економічної нестабільності значення ризик-менеджменту значно
зростає.
Існує потреба в певному механізмі, який дав би змогу найкраще з точки
зору поставлених підприємцем цілей ураховувати ризик під час прийняття та
реалізації господарських рішень. Таким механізмом є управління ризиком.
Управління ризиком (ризик-менеджмент) – це процес ухвалення і
виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив
суб'єкта збитків, обумовлений випадковими подіями.
Основне завдання підприємця у сфері управління ризиками полягає у
визначенні варіанту дій, що забезпечуватиме оптимальну для конкретного
проекту комбінацію ризику та доходу, керуючись тим, що чим більший
розмір прибутку приносить проект, тим вищий ступінь матиме ризик під час
його реалізації. Для цього запропонуємо такі інструменти: страхування,
лімітування, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, отримання
більшої інформації про майбутній вибір і результати, резервування коштів на

36
покриття непередбачених витрат.
Ризик постає невід'ємним елементом будь-якого виробництва, у тому
числі й сільськогосподарського.
Як показує вітчизняний і сучасний зарубіжний досвід, основним
методом управління ризиками для забезпечення фінансової стійкості та
безперервності сільськогосподарського відтворення є страхування.
Під час страхування врожаю сільськогосподарських культур за рахунок
страхових виплат у несприятливі роки відшкодовуються витрати на
вирощування врожаю, забезпечується повернення кредитів, набувається
стійкість усього циклу сільськогосподарського виробництва.
Традиційне комплексне страхування дає змогу застрахувати врожай від
різних ризиків. Такі програми більшою чи меншою мірою поширені в
багатьох країнах Європи, Північної та Латинської Америки, а також у Китаї.
Одним з основних недоліків традиційних видів страхування для
великих компаній, зокрема для аграрних холдингів, є висока складність їх
адміністрування. Крім того, традиційні страхові рішення не завжди можуть
забезпечити достатню гнучкість, щоб урахувати всі особливості та
побажання компаній. Альтернативою традиційним рішенням можуть бути
більш гнучкі індексні рішення, які базуються на даних погоди, на
регіональній сільськогосподарській статистиці, а також на інформації щодо
вегетації рослин, яка збирається супутниками.
Так, використання індексу врожайності дає змогу застрахувати врожай
від усіх ризиків, які ведуть до його зменшення, при цьому розмір страхового
відшкодування визначається на підставі даних статистики в тих регіонах, в
яких вирощується врожай. Використання незалежного джерела даних дає
змогу проводити відшкодування швидко, прозоро і максимально легко з
точки зору адміністрування. Також немає необхідності проведення оцінки
збитків на рівні господарств. На відміну від великих аграрних компаній, для
яких використання індексу врожайності є найкращим, для маленьких
господарств його використання може бути неоптимальним через можливі

37
відхилення між волатильністю регіональної статистики і волатильністю
господарства, що може потребувати додаткового балансування індексу.
Використання індексу врожайності дає змогу також застрахувати
підприємницький ризик зниження врожаю для компаній, які не займаються
вирощуванням сільгосппродукції, але залежать від зміни рівня врожаю в
тому чи іншому регіоні (наприклад, втрачають частину маржі від
недостатнього отримання сировини для переробки).
Індексні рішення лягли в основу державних програм страхування
сільськогосподарських ризиків у цілої низці країн, зокрема в США.
Іншим варіантом індексного рішення є індекс погоди. Він дає змогу
застрахувати врожай від окремих погодних ризиків, які ведуть до зниження
врожайності. Такі рішення зазвичай структуруються на підставі окремих
параметрів погоди, наприклад кількості опадів або температури, які
найкраще корелюють з історичними втратами врожаю. Страхування через
індекс погоди поширене в Індії, у країнах Африки, Східної Європи.
У ситуаціях, коли історичні детальні спостереження за погодою
відсутні і статистична інформація є недостатньою, можуть
використовуватися нормалізований різницевий вегетаційний індекс (NDVI,
normalized difference vegetation index), інфрачервоний вегетаційний індекс
(IPV, infrared percentage vegetation index), ґрунтовий вегетаційний індекс
(SAVI, soil adjusted vegetation index), індекс глобального моніторингу
навколишнього середовища (GEMI, global environmental monitoring index),
вегетаційний індекс, стійкий до впливу атмосфери (ARVI, atmospherically
resistant vegetation index), вегетаційний індекс зеленості (GVI, green vegetation
index), модифікований відносний вегетаційний індекс для області ближнього
інфрачервоного схилу (modified red edge simple ratio index) та інші індекси,
які розраховуються на підставі інформації, яка збирається космічними
супутниками. Використання цих індексів дає точніші результати для оцінки
кількості та стану рослинності. Ця інформація, своєю чергою, може бути
використана для структурування рішень із хеджування ризиків неврожаю,

38
оскільки кореляція між даним індексом і врожайністю часто досить висока.
За даними Інтернет-порталу «АПК Інформ» [5], існує також практика
хеджування цінових ризиків із використанням деривативів, до якої вдаються
деякі великі агрохолдинги та трейдингові компанії.
Розглянемо досвід уряду США з управління ризиками в аграрному
секторі. Тут реалізується понад 20 програм, розроблено більше 400 страхових
продуктів, які дають змогу повністю застрахувати фермерів практично від
усіх видів ризиків. Обсяг фінансування державою цих програм у 2012 р.
перевищив 63 млрд. дол. США. Основою системи сільськогосподарського
страхування й управління ризиками, яка субсидується урядом США і
забезпечує захист від більшості природних небезпек, включаючи посуху,
повінь, град та інші катастрофічні природні явища, є програма MPCI –
мультиризикове страхування. Різновиди цієї програми досліджувались у
роботах таких науковців, як А.А. Кафаров та Е.А. Алієв [4].
У даній роботі автори акцентують увагу на таких різновидах програми
MPCI, як САТ, Buy-up Coverage, GRP та NAP.
CAT (Catastrophic Risk Protection). Поліс CAT покриває більше 50%
середнього врожаю фермера за ціною, що становить 60% очікуваної ринкової
вартості його врожаю. Фермери платять тільки адміністративні витрати у
розмірі 100 дол. за кожну застраховану культуру в кожному окрузі, де вона
вирощується. Фермери, дохід яких не перевищив 20 тис. дол. протягом
попередніх двох років з усіх джерел доходу, можуть бути звільнені від
сплати.
Buy-up Coverage and GRP (Group Risk Plan). Фермер може вибрати
більше покриття врожаю (з інтервалом 5%) і його ціни (до 100% реальної
ринкової вартості). Страхова премія базується на окремих тарифах для
кожної культури в кожному регіоні і даних про величину врожаю ферми.
Адміністративні витрати страхових компаній та частина страхової нетто-
премії покриваються державною субсидією. Іншим різновидом цього виду
програми є GRP. Її відмінність полягає в тому, що покриття базується на

39
середній врожайності страхованої культури в окрузі, а не на конкретній
фермі, тобто якщо врожайність в окрузі падає нижче застрахованого рівня, то
виробник отримує компенсацію, навіть якщо врожай на його фермі був вище
середнього.
NAP (Non-insured Assistance Program). Програма надання допомоги
незастрахованим виробникам.
Основною проблемою агрострахування в Україні є відсутність у
більшості банків реальних комплексних програм управління ризиками в
області агрофінансування. Дана проблема є системною, і підходи до її
подолання теж повинні бути системними.
Виділяють такі основні складники проблеми ризик-менеджменту в
аграрному секторі:
̶ відсутність кваліфікованих фахівців, які розуміють комплекс
проблем і ризиків у сільському господарстві;
̶ відсутність андерайтерів і методологів, які здатні створити якісні
програми страхування;
̶ відсутність надійного довгострокового партнера, спроможного
страхувати і виплачувати страхову суму в разі настання випадків ризику;
̶ відсутність якісної системи оцінки ризиків та проміжного контролю
для виявлення загрози ризиків ще до їх настання;
̶ пасивна позиція держави та відсутність реальної підтримки
сільгоспвиробників.
Проблема відсутності кваліфікованих ризик-менеджерів, фахівців в
андерайтингу та методології, необхідних для створення комплексних
програм для аграрного сектора, у світовій практиці давно вирішена. Так, в
Австралії і Великобританії розробка страхових продуктів передається
фахівцям окремих андерайтингових агентств, а з питань управління ризиками
залучаються незалежні консультанти, які мають багатий міжнародний досвід
і репутацію.
Одним із заходів, що сприяє адаптації сільськогосподарських

40
підприємств до невизначеного господарського середовища, має стати
формування адекватної політики регулювання цін і доходів.
Під час розробки плану зниження ризику в рослинництві важливо
враховувати кліматичні умови. Скороченню витрат може сприяти графік
використання машинно-тракторного парку підприємства АПК, маршрути
пересування сільгосптехніки з одного поля на інше, порядок технічного
обслуговування. Зерновим господарствам доцільно розробити план розподілу
зерна по токах і розміщення його по зерносховищах, план вивезення зерна на
хлібоприймальні пункти та засипки насіннєвих фондів.
Різні сорти і культури відрізняються один від одного реакцією на один і
той самий комплекс природних умов і можуть виступати
взаємостраховиками.
Незалежно від галузевої приналежності підприємства АПК важливо
проводити прогнозування фінансових результатів: виручки від реалізації
продукції, очікуваного щорічного приросту виробництва у зв'язку з
можливостями підприємства АПК, оцінку щорічного зростання цін на
сільгосппродукцію.
Крім того, в основу процедури прийняття та реалізації рішень,
визначення критеріїв ефективності прийнятих рішень має бути покладений
вибір інструменту оцінки ризику, що забезпечить більш гнучке управління.
Діяльність підприємств у сфері сільського господарства завжди
пов'язана з ризиками. Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, найбільш
ефективний механізм ризик-менеджменту на аграрних підприємствах, який
давав би змогу нівелювати вплив факторів ризику на врожай, повинен
базуватися на страхуванні. Воно здатне забезпечити фінансову стійкість
підприємства і безперервність сільськогосподарського відтворення, а також
привабливість аграрної галузі для інвестиційних вкладень. До заходів, що
сприяють зниженню ризику і здійснюються безпосередньо аграрним
підприємством, можна віднести: диверсифікацію виробництва, формування

41
адекватної політики цін і доходів, удосконалення операційних систем,
прогнозування фінансових результатів, резервування коштів на покриття
непередбачених витрат. Окрім того, в основу процедури прийняття та
реалізації рішень, визначення критеріїв ефективності прийнятих рішень має
бути покладений вибір інструмента оцінки ризику, що забезпечить більш
гнучке управління.
Страхування сільськогосподарської діяльності в Україні
характеризується нерозвиненістю, низьким проникненням на ринок, а також
відсутністю у більшості банків реальних комплексних програм управління
ризиками в області агрофінансування. Оскільки дана галузь є однією з
пріоритетних для України, державний, банківський і приватний сектори
повинні сприяти розвитку сільського господарства та мінімізації ризиків для
аграрних підприємств. Необхідно створювати умови для забезпечення все
зростаючих потреб у сільськогосподарській продукції всередині країни і на
світовому ринку.

42
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У ФЕРМЕРСЬКОМУ
ГОСПОДАРСТВІ ГОРДІЄНКО В.А.

2.1. Організаційно-економічна характеристика фермерського
господарства

Об’єктом дипломної роботи виступає Фермерське господарство
Гордієнко В.А. (надалі – ФГ Гордієнко В.А.). Територіально господарство
розташоване в селі Баландине Черкаського району Черкаської області.
Клімат якій є характерним для території Черкаського району є помірно-
континентальний. Для нього характерним є тривале нежарке літо з
достатньою кількістю вологи та порівняно коротка несувора зима. Річна
кількість опадів в середньому складає 630-670 мм. Кліматичні умови завдяки
оптимальному поєднанню тепла і вологи сприятливі для
сільськогосподарського виробництва.
ФГ Гордієнко В.А. зарєєстровано в органах державної влади, має
самостійний баланс, відкриває банківські рахунки в українській та
іноземній валюті, має печатку, фірмові бланки та інші додаткові реквізити.
За результати своєї діяльності та виконання зобов’язань перед
кредиторами товариство відповідає всім своїм майном, на яке за чинним
законодавством України може бути накладено стягнення.
ФГ Гордієнко В.А. здійснює свою діяльність на основі законів та інших
нормативно-правових актів, на основі приватної власності здійснює
комерційну діяльність.
Основною метою діяльності ФГ Гордієнко В.А. є здійснення
господарської діяльності спрямованої на отримання прибутку та досягнення
позитивного соціального ефекту. Основним видом діяльності підприємства є
виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції.

43
Предметом діяльності товариства є:
̶ виробництво, переробка сільськогосподарської і харчової продукції,
її закупівля (в тому числі у населення за готівку) та подальша її реалізація
(продуктів тваринництва, рослинництва, рибальства, бджільництва тощо);
̶ виробництво та реалізація високоякісних та екологічно чистих
продуктів харчування тощо.
Основними видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є:
̶ змішане сільське господарство (01.50);
̶ допоміжна діяльність у тваринництві (01.62);
̶ оброблення насіння для відтворення (01.64);
̶ виробництво м’яса (10.11);
̶ виробництво олії та тваринних жирів (10.41)
ФГ Гордієнко В.А. має право займатись також іншими видами
діяльності, що відповідають цілям його створення і не заборонені чинним
законодавством України. У своїй діяльності воно керується чинним
законодавством, статутом, що є його установчим документом, а також
внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними
нормативними актами.
ФГ Гордієнко В.А. здійснюючи права власності, володіє, користується та
розпоряджається належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які
дії, що не суперечать меті діяльності товариства, зокрема з продажу,
обміну, передачі в оренду чи заставу засобів виробництва та інших
матеріальних цінностей, використання та відчуження, інший спосіб.
Організаційна структура ФГ Гордієнко В.А. включає підрозділи основного
виробництва продукції рослинництва та тваринництва, допоміжне
виробництво, машинно-тракторний парк, автопарк, складське господарство,
обліково-економічний відділ (рис. 2.1). На території села Баландине
розміщені тракторно-рільнича бригада з польовими станами та ремонтними
майстернями, ферма по вирощуванню свиней, автогаражі та зернотік.
Підприємство має сільськогосподарські угіддя галузі рослинництва та

44
яблуневий сад.

Відділок

Основне виробництво

економічний

Підрозділи Підрозділи

галузі галузі

бухгалтерського

виробництво

тракторний

господарство

Рис. 2.1. Організаційна структура ФГ Гордієнко В.А.

Організаційно-управлінська структура включає сукупність
вертикальних і горизонтальних зв’язків, що забезпечують упорядкованість,
координованість і урегульованість діяльності підприємства, її орієнтацію в
певному напрямку. Основу організаційно-управлінських структур становлять
Рільнича бригада
Садово-овочева бригада
Свиноферма

45
відносини ієрархічної співпідпорядкованості. Вони, у свою чергу, впливають
на організаційно-управлінські відносини безпосередньої взаємодії – як
вертикальні між вищестоящими й нижчестоящими ланками управління, так і
горизонтальні. Складовою частиною організаційно-управлінської структури
є структура управління організацією, що включає тільки вертикальні зв’язки
між керівниками й підлеглими всіх рівнів.

З метою підвищення ефективності управлінської діяльності доцільно у
ФГ Гордієнко В.А. розробити «Положення про систему управління
підприємством у структурі регулярного менеджменту», що дозволить
регламентувати ієрархічне, функціональне підпорядкування та закріпити
діапазон відповідальності керівників середньої ланки, у межах якого вони
будуть повноважні у прийнятті рішення.
Склад та структура працівників апарату управління ФГ Гордієнко В.А.
наведені у табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Склад та структура працівників апарату управління ФГ Гордієнко В.А.
Питома вага кожної категорії
Кількість управлінських у загальній чисельності
Категорії управлінських працівників, осіб. працівників,
працівників %
Роки Роки
2022 2023 2024 2022 2023 2024
1. Керівники 1 1 1 9,09 9,09 9,09
2. Спеціалісти, у т.ч.
4 4 4 36,36 36,36 36,36
головні (старші), рядові
3. Технічні виконавці
6 6 6 54,44 54,44 54,44
(за галузями виробництва)
Всього 11 11 11 100,00 100,00 100,00

Загалом чисельність управлінського персоналу становить 11 осіб, з
яких керівник товариства, четверо головних спеціалістів: (головний
бухгалтер, головний агроном, головний інженер, головний енергетик), решта

46
бригадири та технічні виконавці. За досліджувані роки структура
управлінського персоналу у товаристві залишається незмінною.
За досліджувані роки у ФГ Гордієнко В.А. спостерігається тенденція до
збільшення його розмірів (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Основні показники розміру ФГ Гордієнко В.А.
Відхилення,
Роки 2024 р.
Показники від 2022 р.
2022 2023 2024 +/- %
Площа с.-г. угідь, га 1589 1668 1781 192 121
в т.ч. рілля, га 1543 1613 1706 163 110,6
Середньорічна вартість
9152 9454 38144 28992 416,8
основних засобів, тис. грн
Середньорічна вартість
79550 107816 120217 40607 151,0
оборотних засобів, тис. грн
Середньооблікова кількість
34 32 41 7 121,
працівників, чол.
Вартість валової продукції у
45731 16359 70971 25240 155,2
постійних цінах 2010 р., тис. грн
Чистий дохід від реалізації
47766 17606 73512 25746 154,2
продукції, тис. грн
Собівартість реалізованої
17323 9960 40509 23186 233,8
продукції, тис. грн
Валовий прибуток, тис. грн 30443 7646 33033 2590 108
Чистий прибуток, тис. грн 29406 -1375 40003 10597 136
Рівень рентабельності (за валовим
162,3 40,22 87,90 -74,44 *
прибутком), %

За досліджуваний період розміри землекористування господарства

47
щорічно змінюються. Це зумовлено рухом земельних часток (паїв)
землевласників, у яких підприємство орендує землю. У користуванні
ФГ Гордієнко В.А. у звітному році було 1781 га сільськогосподарських угідь,
які є орендованими згідно договору довгострокової оренди.
Виробниче спрямування товариства зумовлює високий рівень
сезонності праці. У товаристві середньооблікова чисельність працівників у
звітному році становить 41 особу і, в порівнянні з 2022 роком, збільшилася
на 7 осіб за рахунок збільшення працівників галузі рослинництва.
Виробництво продукції у товаристві супроводжується щорічним
зростанням витрат, а відповідно величини повної собівартості реалізованої
продукції. Основною причиною зростання витрат є ріст цін на матеріальні
ресурси. Темпи зростання собівартості реалізованої продукції випереджають
темпи зростання виручених від реалізації продукції коштів. У 2024 році
повна собівартість продукції становила 45508 тис. грн., що у 2,43 рази
перевищує рівень цього показника у 2022 р. Тоді як чистий дохід
підприємства за цей час зріс лише у 1,54 рази і становив 73512 тис. грн.
Як наслідок, у 2024 р. валовий прибуток становив 33033 тис. грн.,
тобто лише на 8% вище величини валового прибутку у підприємстві у 2022 р.
Відповідно за досліджувані роки стрімко знижується рентабельність
господарської діяльності. Якщо у 2022 р. на кожну гривню повної
собівартості реалізованої продукції у ФГ Гордієнко В.А. отримали 1,62 грн.
валового прибутку, то у 2024 р. – лише 88 коп.
Крім того, у 2024 році в три рази по відношенню до базового (2022)
року зросли адміністративні витрати по підприємству і становили 1008 тис.
грн. Зростання цих витрат зумовлено ростом оплати праці адмінперсоналу,
ростом цін на електроенергію, газ та інші загальногосподарські витрати.
За рахунок валового прибутку відшкодовуються і витрати на збут, які у
2023 р. становили 2127 тис. грн., що майже у 3 рази перевищували розмір
цих витрат у базовому (2022) році. Величина валового прибутку разом з
доходами від операційної діяльності у 2023 р. у розмірі 7663 тис. грн. не

48
відшкодовує операційних витрат у сумі 9050 тис. грн. А фінансовий
результат від операційної діяльності становив 1387 тис. грн. збитку. Оскільки
у господарстві були доходи від іншої господарської діяльності у розмірі 12
тис. грн., то чистий результат господарської діяльності підприємства
становив 1375 тис. грн. збитку, тоді як у 2022 р. чистий прибуток
підприємства становив 29 406 тис. грн. У 2024 р. за рахунок зростання
чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та зростання
доходів від іншої операційної діяльності у ФГ Гордієнко В.А. отримали
40003 тис. грн. чистового прибутку, тобто на 36% вище рівня цього
показника у 2022 р.
На основі аналізу показників таблиці, можна зазначити, що
ФГ Гордієнко В.А. середнє за розміром сільськогосподарське підприємство
Черкаського району, добре забезпечене основними виробничими ресурсами і
завдяки злагодженій роботі колективу працівників з року в рік збільшує
виробництво сільськогосподарської продукції, відповідно зростає і
товарообіг і економічний прибуток.
Зміст кадрової політики ФГ Гордієнко В.А. не обмежується наймом на
роботу, а стосується принципових позицій підприємства відносно підготовки,
розвитку персоналу, забезпечення взаємодії працівника і підприємства.
Кадрова політика ФГ Гордієнко В.А. поділяється на такі складові її елементи:
– політика зайнятості – це забезпечення висококваліфікованим персоналом і
створення привабливих умов праці і забезпечення безпеки, а також
можливостей для просування працівників з метою підвищення міри їх
задоволеності роботою; - політика навчання – це формування відповідної
бази навчання, аби працівники мали можливість підвищити кваліфікаційний
рівень і тим самим дістати можливість свого професійного просування; –
політика оплати праці – це надання вищої заробітної плати, ніж на інших
підприємствах, відповідно до здібностей, досвіду, відповідальності
працівника; - політика добробуту – це забезпечення ширшого набору пільг і
послуг, ніж у інших наймачів; соціальні умови мають бути привабливі для

49
працівників і взаємовигідні для них і підприємства; - політика трудових
відносин – це встановлення певних процедур для вирішення трудових
конфліктів.
Найбільш гострими проблеми кадрової політики у ФГ Гордієнко В.А. є
недосконалість системи розвитку персоналу (недостатність кваліфікації
кадрів, навчання, суб’єктивне кар’єрне зростання тощо); недосконалість
системи матеріального і морального стимулювання праці, відсутність
кадрового резерву, недосконалість системи атестації (відсутність
об’єктивних критеріїв оцінювання, суб’єктивна атестація). Однією з причин
недостатнього приділення уваги розвитку персоналу є те, що підготовка
кадрів у межах підприємства потребує власних засобів, яких не вистачає у
підприємства. Ще однією причиною – є небажання управлінців витрачати
кошти на навчання персоналу, через можливу зміну роботи останніми, власне
побоювання втратити витрачені кошти.
За даними табл. 2.3 проведемо дослідження інтенсивності та
ефективності використання трудових ресурсів у досліджуваному ФГ
Гордієнко В.А.
Як свідчать дані табл. 2.3 протягом 2022 р. чисельність працюючих
зменшилася на 9 %, тоді як протягом наступних років досліджуваного
періоду чисельність працюючих збільшувалася. Особливо стрімке
збільшення чисельності зайнятих у виробництві підприємства працюючих
спостерігається у 2024 р. Зі зростанням чисельності працюючих у звітному
році у ФГ Гордієнко В.А. спостерігається збільшення доходів від реалізації
продукції, а відповідно підвищення продуктивності праці. Дохід від
реалізації продукції на одного середньорічного працюючого становив 1604
грн., що на 14 %, або на 249 грн. перевищує рівень цього показника у 2022
р. Оскільки за роками досліджуваного періоду зайнятість працівників
товариства у виробництві коливається в межах 66-70% запасу праці, то про
підвищення продуктивності праці точніше свідчить дохід підприємства на
затрачену людино-годину.

50
Заробітна плата у ФГ Гордієнко В.А. за досліджуваний період
коливається за роками. Рівень оплати праці працівників зайнятих у
сільськогосподарському виробництві був найвищим у 2023 р.
Таблиця 2.3
Показники руху робочої сили у ФГ Гордієнко В.А.
Роки Відхилення,
±
Показники
2024 р.
2022 2023 2024 від 2022 р.
Середньооблікова кількість
34 32 41 7
працівників, чол.
Продуктивність праці 1 працівника,
1405 550 1604 114
тис. грн.
Середньомісячна оплата праці, грн. 3725 6230 5731 154
Коефіцієнт зростання 0,91 1,06 1,27 0,36
Коефіцієнт найму 0,03 0,09 0,22 +0,19
Коефіцієнт вибуття 0,15 0,03 0 -0,15
Коефіцієнт плинності 0,15 0,03 0 -0,15
Темп зміни чисельності
-0,12 0,06 0,22 0,34
працівників на підприємстві
Коефіцієнт постійності кадрів 0,88 0,94 0,80 -0,08
Коефіцієнт валового обороту
0,18 0,12 0,22 0,04
робочої сили підприємства

Рівень обороту по найму у цьому році становить 22%, тоді як у 2022 р.
чисельність працівників прийнятих на роботу протягом року становила лише
3% середньорічної їх чисельності. У 2022 р. показник, який характеризує
темпи зміни чисельності працівників на підприємстві має від’ємне значення,
оскільки коефіцієнт вибуття робочої сили у підприємстві перевищує
коефіцієнт найму робочої сили. Це перевищення становить 0,12 пункти. У
звітному році навпаки коефіцієнт обороту по найму працівників перевищує
коефіцієнт обороту по вибуттю працюючих підприємства, як наслідок темпи

51
зміни чисельності працівників на підприємстві становлять 0,22 пункти.
Оскільки протягом звітного року працівники з підприємства не вибували,
коефіцієнт валового обороту робочої сили підприємства рівний значенню
коефіцієнта найму і становить 0,22.
Зростання руху робочої сили у звітному році зумовлює зниження
показника, який характеризує постійність закріплення кадрів у товаристві.
Коефіцієнт постійності кадрів у 2024 р. становив 0,80, що на 0,08 пункти
менше рівня 2022 р.
Забезпечення сталого розвитку та ефективності виробництва можливе
за умови інтенсифікації виробництва та більш кращого використання
основних і оборотних засобів, і виробничих потужностей товариства.
Проведемо дослідження стану і ефективності використання основних
засобів згідно даних табл. 2.4.
Таблиця 2.4
Показники руху основних виробничих засобів, забезпеченості та
ефективності їх використання у ФГ Гордієнко В.А.
Роки Відхилення,
+/-
Показники
2024 р. від
2022 2023 2024
2022 р.
Коефіцієнт придатності основних
0,33 0,32 0,72 0,39
засобів
Коефіцієнт зносу основних засобів 0,67 0,68 0,28 -0,39
Коефіцієнт оновлення основних
0,73 0,75 0,86 0,13
засобів
Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,91 0,90 0,33 -0,58
Коефіцієнт приросту основних фондів 0,99 1,06 6,81 5,82
Фондоозброєність, тис. грн 269,2 295,4 930,3 661,1
Фондовіддача, грн 5,22 1,86 1,93 -3,29
Фондомісткість, грн 0,19 0,54 0,52 0,33
Рентабельність основних засобів, % 332,6 80,9 86,6 -246

Як уже було зазначено вище, середньорічна вартість основних засобів у

52
ФГ Гордієнко В.А. за досліджуваний період зросла у понад 3 рази. Це, як
правило, позначилося на показниках забезпеченості і ефективності
використання основних засобів виробництва. Коефіцієнти придатності,
оновлення та приросту основних засобів зросли, що дає підстави зробити
висновок, що у товаристві відбувається модернізація і оновлення виробничих
засобів. Знизився коефіцієнт зносу і вибуття внаслідок того що у 2024 р.
закуплено нову техніку і її вартість буде перенесена на знов створений
продукт протягом наступних років. Значно зріс показник фондоозброєності
праці, що є результатом зростання вартості основних виробничих засобів.
Показник фондовіддачі знизився, що свідчить про часткове зниження
ефективності основних засобів у 2024 р. в порівнянні з базовим. Показник
фондомісткості демонструє величину вартості основних засобів, що припадає
на одиницю продукції, що випущена товариством. Цей показник у товаристві
збільшився і складає менше одиниці, що дає нам право говорити про
підвищення ефективності використання основних засобів.
Враховуючи визначені тенденції варто зазначити, що рівень
рентабельності основних засобів значно знизився, що свідчить про зниження
ефективності їх використання у досліджуваному товаристві. Проте даний
показник в середньому складає 83% що дає підстави стверджувати що рівень
рентабельності основних засобів є досить високим.
Проведемо аналіз ефективності використання оборотних засобів згідно
даних табл. 2.5.
Як уже було зазначено, протягом досліджуваного періоду вартість
оборотних засобів у ФГ Гордієнко В.А. зросла на 51%, що позначилося на
показниках забезпеченості і ефективності їх використання. Так, коефіцієнт
обороту оборотних засобів зріс, що є підставою говорити про те, що
відбулося незначне зростання завантаженості оборотних засобів.
Оборотність оборотних засобів впливає на кінцеві результати роботи
товариства. Прискорення оборотності оборотних засобів товариства
зумовило збільшення прибутку та рентабельності. Для безперебійної роботи

53
товариства потрібна певна кількість оборотних засобів на кожній стадій
виробництва. При нагромадженні завеликої кількості будь-яких з них
збільшуються затрати на виробництво, а при недостачі виникають також
зайві витрати на термінове поновлення необхідних засобів.
Таблиця 2.5
Ефективність використання оборотних засобів у ФГ Гордієнко В.А.
Роки Відхилення,
+/-
Показники
2024 р.
2022 2023 2024
від 2022 р.
Коефіцієнт обороту оборотних засобів 0,60 0,16 0,61 0,01
Коефіцієнт завантаженості оборотних
0,16 6,12 1,63 1,47
засобів
Тривалість одного обороту, дні 131 58,8 128 -3
Матеріаломісткість продукції, грн. 0,24 0,85 0,40 0,19
Матеріаловіддача, грн. 4,19 1,18 2,49 -1,70
Рентабельність оборотних засобів, % 38,2 7,1 33,3 -4,9

Отже, необхідно встановити які саме оборотні засоби і в якій кількості
потрібні для виробництва. Цей процес носить назву нормування оборотних
засобів – встановлення нормативів запасів. Зростання у товаристві
нормативних запасів зумовило зростання коефіцієнту завантаженості
оборотних засобів і зниження тривалості обороту, що вплинуло на зростання
матеріаломісткості виробленої сільськогосподарської продукції. Як результат
зазначених тенденцій у ФГ Гордієнко В.А. протягом досліджуваного періоду
відбулося зниження показника рентабельності оборотних засобів.
На ефективність сільського господарського виробництва впливає також
і рівень спеціалізації товариства, тобто наскільки його напрямленість
відповідає певним природно-кліматичним умовам і його місцезнаходженню.
Визначимо спеціалізацію ФГ Гордієнко В.А. за даними табл. 2.6.

54
Таблиця 2.6
Структура товарної продукції ФГ Гордієнко В.А.
В
2022 р. 2023 р. 2024 р. середньому за
три роки
Показники
тис. тис.
% % тис. грн. % тис. грн. %
грн. грн.
Зернові та
17809,1 37,2 6760,7 38,4 16540,2 22,5 13703,3 30,6 1
зернобобові
Соняшник 15339,8 32,1 686,6 3,9 22127,1 30,1 12717,8 28,3 2
Соя 10294,5 21,6 5563,5 31,6 13746,7 18,7 9868,2 22,0 3
Ріпак озимий - - 4260,0 24,2 20656,8 28,1 6899,8 15,4 4
Ріпак ярий 4085,8 8,6 70,8 0,4 - - 1385,5 3,1 5
Інша продукція
64,6 0,1 70,8 0,4 294,2 0,4 143,2 0,3 6
рослинництва
Всього по
47593,8 99,6 17412,3 98,9 73365 99,8 44717,8 99,7 Х
рослинництву
Приріст свиней 110,7 0,2 61,5 0,7 24,5 0,05 98,6 0,15 7
Інша продукція
38,3 0,1 - - 24,5 0,05 20,9 0,05 8
тваринництва
Всього по
149,0 0,3 61,5 0,7 49,0 0,1 51,5 0,1 Х
тваринництву
Інша продукція,
23,4 0,1 70,8 0,4 49,0 0,1 47,7 0,1 7
роботи та послуг
Всього по
47766 100 17606 100 73512 100 44852 100 х
господарству

Аналізуючи розраховані дані таблиці можна сказати, що спеціалізація
ФГ Гордієнко В.А. зумовлена його місцем розташуванням і сприяє
виробництву зернових і технічних культур з вирощуванням свиней.
За 2022-2024 роки частка продукції рослинництва від реалізації у
загальному чистому доході від реалізації сільськогосподарської продукції у
товаристві коливається в межах від 98% до 100%. За період дослідження
Місце в ранж. ряді

55
чистий дохід від реалізації сільськогосподарської продукції зріс майже у 2
рази.
Отже, основна роль у формуванні доходів від реалізації продукції в ФГ
Гордієнко В.А. належить вирощуванню і реалізації продукції рослинництва.
Підтвердженням цього висновку є показники розміру та структури грошових
надходжень від реалізації цієї продукції. У структурі продукції рослинництва
найбільші доходи приносить вирощування і реалізація зернових і
зернобобових культур, частка яких складає в середньому 30,6%, соняшнику –
28,3%, сої – 22% та інших сільськогосподарських культур. Частка продукції
тваринництва у загальному доході від реалізації складає лише 0,1%.
Щоб врахувати ступінь розвитку галузей сільського господарства в
діяльності товариства визначимо рівень спеціалізації ФГ Гордієнко В.А.
Рівень спеціалізації визначають за коефіцієнтом, який розраховують за
формулою:
Кс =100 / (∑Ут(2і-1)) (2.1)
де Кс – коефіцієнт спеціалізації;
Ут – частка товарної продукції окремих галузей;
і – порядковий номер частки товарної продукції у ранжованому ряду.

Коефіцієнт спеціалізації у ФГ Гордієнко В.А. за досліджуваний
період склав:
Кс = 0,23
Коефіцієнт спеціалізації у досліджуваному товаристві має середнє
значення, що вказує на те, що товариство має середній рівень спеціалізації.
Отже, протягом досліджуваного періоду галузь рослинництва
розвивалися досить не погано, а чистий дохід від реалізації продукції
рослинництва мав зростаючу динаміку.
Однією з найбільш актуальних проблем стабілізації і подальшого
прискореного розвитку виробництва в сільськогосподарських підприємствах
будь-якої форми власності є підвищення його ефективності.

56
Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва полягає
в одержанні певної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від
однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво
продукції.
Ефективність має якісний і кількісний аспекти. Для оцінки
ефективності виробництва та її вимірювання застосовують критерій і систему
економічних показників.
Виробництво сільськогосподарської продукції у ФГ Гордієнко В.А.
представлене галузями рослинництва і тваринництва. Проведемо досліджен-
ня ефективності зазначених галузей за досліджуваний період. Аналіз
розпочнем із визначення ефективності виробництва продукції тваринництва
(табл. 2.7).
Таблиця 2.7
Рівень ефективності виробництва продукції тваринництва у
ФГ Гордієнко В.А.
Відхиленя,
Роки 2024 р.
Показники від 2022 р.
2022 2023 2024 +,- %
Виручка від реалізації продукції на:
- 100 га сільськогосподарських угідь, 9377 4316 5502 -3875 58,67
- 100 грн. виробничих витрат, грн. 52,96 19,78 21,60 --31,36 40,78
Отримано прибутку (+), збитку (-)

в розрахунку на:
- 1 гол. свиней, грн. -2281 -10579 -12714 -10433 557,38
- на 1 ц реалізованої продукції, грн. -2544 -4786 -25428 -22884 999,52
Отримано збитку в розрахунку на:
- 100 грн. виробничих затрат, грн. -47,03 -55,23 -78,46 -31,43 166,82
- 1 працівника, тис. грн. -66,15 - - -111,85 269,08
Рівень рентабельності, % -47,03 -73,63 -78,41 -31,38 х

57
З тваринницької продукції яка виробляється у підприємстві – це лише
продукція свинарства. Свинарство у ФГ Гордієнко В.А. – додаткова товарна
галузь у товаристві, яка характеризується малими розмірами виробництва. У
звітному році від продажу свиней отримали лише 98 тис. грн., а у структурі
виручених від реалізації сільськогосподарської продукції коштів галузь
займала лише 0,15%. Галузь у товаристві згортається. Про це свідчить
зменшення поголів’я, зниження обсягів реалізації продукції. У звітному році
середньорічне поголів’я свиней становило 28 голів, що на 30 голів менше
рівня цього показника у 2022 р. Обсяг реалізації свинини зменшився з 52 ц у
2022 р. до 14 ц у 2024 р.
Як свідчать дані табл. 2.7 рівень собівартості реалізованої свинини
щорічно стрімко зростає і не відшкодовується реалізаційною ціною на
продукцію. Як наслідок збитковість галузі щорічно зростає. Продуктивність
галузі у останні два роки досліджуваного періоду значно знизилася. На
кожен гектар сільськогосподарських угідь у товаристві у звітному році
отримали лише 55 грн. доходу від реалізації продукції тваринництва, що
майже на 41% менше рівня 2022 р. Зі зниженням продуктивності галузі
зменшується окупність витрат у галузі. У 2024 р. у ФГ Гордієнко В.А. на
кожну гривню понесених у галузі витрат отримали лише 21 коп. доходу від
реалізація продукції тваринництва, тоді як у 2022 р. окупність витрат у галузі
становила майже 53 коп.
Щорічно зростає збитковість галузі. Приведена маса збитку від
реалізації свинини у 2024 р. у підприємстві становить 25428 грн. на кожен
центнер реалізованої продукції, що майже у 10 разів перевищує рівень цього
показника у 2022 р. Від реалізації продукції тваринництва у звітному році у
підприємстві отримали 78 коп. збитку на кожну гривню поновної
собівартості продукції тваринництва.
Основне спрямування ФГ Гордієнко В.А. виробництво продукції
рослинництва. Галузь рослинництва у 2024 р. у підприємстві займає 98% у
витратах на основне виробництво. Виручка від реалізації продукції

58
рослинництва формує 89% чистого доходу підприємства. ФГ Гордієнко В.А. у
звітному році від реалізації продукції рослинництва отримало 33821 тис. грн.
прибутку. Рівень ефективності виробництва продукції рослинництва у
звітному році у підприємстві зростає по відношенню до попередніх років
табл. 2.8.
Таблиця 2.8
Рівень ефективності виробництва продукції рослинництва
у ФГ Гордієнко В.А.
Відхилення,
Роки 2024 р.
Показники від 2022 р.
2022 2023 2024 % (+,-)
Виручка від реалізації продукції на:
-100 га сільськогосподарських угідь, 2995 1051 3692 697 123
-100 грн. виробничих витрат, грн. 247 92 274 27 111
- 1 середньорічного працівника, тис. 1487 584 1686 199 113
Одержано зерна на 100 га ріллі, ц. 4231 3365 3539 -692 84
Рівень товарності зернових культур, 95 22 153 58 161
Отримано прибутку на:
- 100 га сільськогосподарських угідь, 1833 -70 1899 66 104
- 100 грн. виробничих затрат, грн. 151 -6 141 -10 93
- 1 середньорічного працівника, тис. 910 -37 867 -43 95
Рівень рентабельності (збитковості), 157,83 -6,27 105,93 -51,90 х

Як свідчать дані таблиці 2.8 продуктивність галузі у звітному році
зросла по відношенню до попередніх років. На кожен гектар
сільськогосподарських угідь у товаристві у звітному році отримали 36920
грн. доходу від реалізації продукції рослинництва, що на 23% вище рівня
2022 р.
Однією з основних галузей рослинництва у підприємстві є

59
зерновиробництво. У 2024 р. і від реалізації зерна отримали 42840 тис. грн.,
що становить 65% доходів галузі рослинництва. По відношенню до
попереднього року виручка від реалізації зерна зросла у 6,6 рази. Це
зумовлено зростанням обсягів реалізації зерна у звітному році. Як засвідчує
показник рівня товарності галузі зерновиробництва у підприємстві у 2023 р.
було продано лише 22% виробленого зерна. Тому у звітному році
реалізувалося зерно вирощене у поточному і попередньому роках, як
наслідок товарність галузі становила 153 %.
Зростання продуктивності виробництва галузі забезпечує підвищення
окупності витрат на виробництво продукції рослинництва. У 2024 р. у ФГ
Гордієнко В.А. на кожну гривню понесених у галузі витрат отримали 2,74
грн. доходу від реалізація продукції рослинництва, тоді як у 2023 р.
окупність витрат у галузі становила лише 0,92 грн.
Приведена маса прибутку від реалізації продукції рослинництва у
2024 р. у підприємстві становить 18 990 грн. на кожен центнер реалізованої
продукції, тоді як у 2023 р. виробництво продукції рослинництва було
збитковим. Від реалізації продукції рослинництва у звітному році у
підприємстві отримали майже 1,06 грн. прибутку на кожну гривню поновної
собівартості продукції рослинництва.
Завданням підприємства залишається підвищення ефективності галузі,
збільшення обсягу виробництва конкурентоспроможної продукції
рослинництва і вихід на нові ринки збуту. Важливу роль у загальній системі
заходів підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва
становить максимальне збільшення якості продукції.
Для отримання гарних врожаїв слід постійно піклуватися про стан
земель, вчасно вносити органічні та мінеральні добрива, нівелювати
кислотність, використовувати інтенсивні технології. Низькоякісні землі слід
виводити із активного сільськогосподарського обігу та переводити їх у
пасовища та сіножаті, що дозволить зменшити витрати на нераціональне
землекористування та заощадити кошти, які доцільно використовувати на

60
інтенсифікацію агровиробництва.
Сільськогосподарське виробництво докорінним чином відрізняється від
промисловості, адже результат останньої залежить від людини та наявності
сировини. Кінцевий результат агровиробництва залежить від багатьох
факторів, найголовнішим з яких вважається природний чинник, який
характеризує природне середовище та умови для виробництва
сільськогосподарської продукції, а також відіграє величезну роль у аграрній
діяльності.

2.2. Кількісні та якісні оцінки підприємницького ризику у
фермерському господарстві

Ризик існує завжди і його необхідно розраховуватиі вживати заходів до
його зниження. Оцінка ризику повинна проводитись у два етапи:
- якісна оцінка;
- кількісна оцінка.
Якісний аналіз ризику проходить по двох основних напрямках.
Суть першого напрямку в тому, що проводиться порівняння очікуваних
позитивних результатів від вибору конкретного напряму підприємницької
діяльності з можливими від цього наслідками. Наслідки класифікують
відповідно до втрат на фінансові, матеріальні, тимчасові, соціальні, збутові,
екологічні та морально-психологічні. При цьому наслідки повинні бути
порівняні з можливими результатами, які отримує товариство при розвитку
певного напряму діяльності.
Проблеми цього співвідношення потрібно розглядати на всіх етапах
планування як стратегічного, так і тактичного. При цьому повинен бути
забезпечений оптимальний зв’язок на кожному з етапів. Тільки такий підхід,
на мій погляд, може забезпечити ефективну організацію підприємницької
діяльності.

61
Другий напрям, по якому повинен проходити якісний аналіз полягає в
тому, що необхідно визначити вплив рішень, які приймаються товариством
на етапі розробки стратегії, на інтереси суб’єктів господарської діяльності.
Іншими словами, мова йде про необхідність комплексного аналізу впливу
рішень, що приймаються безпосередньо товариством.
Якісна оцінка ризику включає визначення самого терміну ризику,
певну класифікацію ризиків, виявлення джерел виникнення ризику та джерел
невизначеності, які впливають на його розмір.
Так, якісно оцінюючи ризик в ФГ Гордієнко В.А. можна сказати, що
для даного підприємства ризик – це можливість неповернення коштів,
витрачених на виробництво та реалізацію продукції. Головним місцем в
якісній оцінці підприємницького ризику є визначення та прогнозування
можливих втрат підприємства при здійсненні своєї господарської діяльності.
В діяльності ФГ Гордієнко В.А. виникають такі види ризиків: ринковий
ризик, ризик втрати майна, ризик втрати часу, ризик невиконання
зобов’язань, підприємницький ризик, інформаційний ризик, фінансовий
ризик, ціновий ризик.
В більшості випадків ризики в діяльності товариства виникають через
нестабільний стан економіки держави, також є випадки виникнення ризиків
через невірно прийняте управлінське рішення Це пов’язано з тим, що в
товаристві мало кваліфікованих управлінських кадрів, які б легко
пристосовувались до змінних умов ринкової економіки.
Кількісний аналіз ризику є одним із важливих складових процесу
ефективного управління товариством. Мало знати, який точно ризик
впливатиме на товариство у випадку вибору ним конкретного напрямку
підприємницької діяльності, проблема також в тому, що необхідно також
кількісно оцінити його.
На даний час найбільш поширеними методами кількісної оцінки
ступеня ризику є:
1. Статистичний метод.

62
2. Метод аналізу обґрунтованих витрат.
3. Метод експертних оцінок.
4. Аналітичний метод.
5. Метод використання аналогів.
Далі проведемо аналіз кожного із методів кількісної оцінки ризику
детальніше. По деяким із них розрахуємо ризик в діяльності ФГ Гордієнко
В.А..
1. Статистичний метод. Цей метод широко використовується в тих
випадках, коли при проведенні кількісного аналізу підприємство має великий
об’єм аналітично-статистичної інформації по необхідним елементам
аналізуючої системи за n-кількість періодів часу. Під час проведення аналізу
використовуються дані, що стосуються результативності здійснення
тоариством дій, що розглядаються.
При використанні цього методу аналізу ступінь ризику відображається
через величину середньокваратичного відхилення від величин, що
плануються.
Суть статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії
імовірності розподілу випадкових величин. Це положення означає, що маючи
достатню кількість інформації про реалізацію окремих видів ризику в
минулих періодах, для конкретних видів підприємницької діяльності, будь-
який суб’єкт господарювання може оцінити імовірність реалізувати його в
майбутньому. Дана імовірність і буде ступенем ризику який може виникнути
в майбутньому.
Таким чином, для розрахунку ступеня певного виду ризику необхідно
знати закон його розподілу, тобто володіти слідуючою інформацією:
1) при яких обставинах він може бути реалізований;
2) як його реалізація буде відображатись на діяльності
господарюючого суб’єкта.
Математичне очікування даного відображення представляє собою суму
множин всіх її можливих значень на ймовірність їх виникнення:

63
М(Х) = Х1Р1 + Х2Р2 +…+ ХnРn (2.2)
де М(Х) – математичне очікування;
Х1, Х2, Хn – значення, які може приймати досліджуваний параметр в
залежності від конкретних умов;
Р1, Р2, Рn – ймовірність прийняття цих значень.

Таким чином, імовірний зміст математичного очікування конкретного
параметру від проведення підприємницької діяльності полягає в тому, що
воно приблизно дорівнює середньому арифметичному його можливих
значень.
Для більш повної характеристики випадкової величини
використовують показник дисперсії. Теорія ймовірності визначає дисперсію
як математичне очікування квадрату відхилень:

D(Х) = M(Х²) – [M(Х²)] (2.3)

Величина, за допомогою якої можна оцінювати відхилення можливих
значень випадкової величини від її середнього значення, називається
середньоквадратичним відхиленням. Ця величина являє собою квадратний
корінь від дисперсії.
Таким чином, економічний зміст середньоквадратичного відхилення
полягає в тому, що воно є характеристикою конкретного ризику, яка показує
максимально можливе коливання параметру від його середньоочікуваного
значення. Дане положення дозволяє використовувати середньоквадратичне
відхилення як показник ступеня ризику з точки зору ймовірності його
реалізації. Причому, чим більша величина середньоквадратичного
відхилення, тим ризикованіше дане управлінське рішення і, відповідно,
більш ризикований даний шлях розвитку товариства.
Але, величина середньоквадратичного відхилення ще не дає
можливості проводити порівняння ризикованих направлень діяльності та

64
конкретних ситуацій по втратам, які виражені в різних одиницях (наприклад,
фінансовими результатами, які виражені в грошових одиницях та об’ємом
виробництва, який може бути виражений в натуральних одиницях). Теорія
ризиків вирішує дане протиріччя шляхом введення коефіцієнта варіації.
Коефіцієнт варіації – це відносна величина, яка розраховується як
відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної
(математичному очікуванні):
β= σ / М(х) (2.4)
де β – коефіцієнт варіації;
σ – середньоквадратичне відхилення.

З допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати також коливання
ознак, що виражені в різних одиницях виміру. Цей показник може
змінюватись від 0 до 100 %. При цьому, чим менше його значення, тим
більша стабільність прогнозної ситуації, а, відповідно, і менша ступінь
ризику, та, навпаки, чим більше його значення, тим більша ступінь ризику
даного напряму діяльності.
2. Метод аналізу обґрунтованих витрат. Полягає в тому, що в процесі
підприємницької діяльності витрати по кожному конкретному напряму, а
також по окремим елементам, не мають однакову ступінь ризику.
Визначення ступеню ризику шляхом аналізу обґрунтованих витрат
орієнтовано не ідентифікацією потенціальних зон ризику.
Для даного методу аналізу ризиків стан по кожному із елементів витрат
повинен бути розділений на області ризику, які представляють собою зону
загальних витрат, в границях яких конкретні витрати не перевищують
граничного значення встановленого рівня ризику (табл. 2.9):
1) зона абсолютної стійкості;
2) зона нормальної стійкості;
3) зона нестійкого стану;
4) зона критичного стану;

65
5) зона кризисного стану.
Таблиця 2.9
Зони діяльності товариства
Зони діяльності Абсолютної Нормальна Нестійкий Критичний Кризовий
підприємства стійкості стійкість стан стан стан
Зони Мінімальний Підвищений Критичний Недопусти-
Безризикова
ризику ризик ризик ризик мий ризик
Виручка від
Повна
Максимальні Чистий Розрахунковий Валовий реалізації та
відсутність
втрати прибуток прибуток прибуток власність
втрат
підприємства
Коефіцієнт 0 0-25 26-50 51-75 76-100

В зоні абсолютної стійкості ступінь ризику по елементу, що
розглядається, відповідає нульовому ризику. Дана зона характеризується
відсутністю будь-яких втрат при здійсненні підприємницької діяльності з
гарантованим отриманням запланованого прибутку, розмір якого теоретично
не має границь.
Елемент витрат, який знаходиться в зоні нормальної стійкості,
характеризується мінімальним ступенем ризику. Для даної зони максимальні
втрати, які може понести суб’єкт підприємницької діяльності, не повинні
перевищувати границі планового чистого прибутку.
Зона нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, при
цьому рівень втрат не перевищує розміри розрахункового прибутку (тобто
тієї частини прибутку, що залишається на підприємстві після всіх виплат до
бюджету, виплати відсотків за кредит, штрафів та недоїмок).
В границях зони критичного стану, якій відповідає критична ступінь
ризику, можливі втрати в границях валового прибутку (тобто загальної суми
прибутку, що отримана підприємством до здійснення всіх відрахувань).
Такий ризик є небажаним, тому що при цьому підприємство ризикує
втратити не просто прибуток, а й не покрити повністю свої витрати.

66
Недопустимий ризик, який відповідає зоні кризисного стану, означає
прийняття суб’єктом підприємницької діяльності такого ступеню ризику,
який передбачає наявність можливості не покриття витрат підприємства,
пов’язаних з даним напрямком її діяльності.
Після того, як розраховано коефіцієнт на основі даних минулих
періодів, кожна стаття витрат аналізується окремо на предмет її ідентифікації
по зонах ризику та максимальним втратам. Переваги даного методу в тому,
що знаючи статтю витрат, при якій ризик максимальний, можливо знайти
шлях його зниження.
Основний недолік такого підходу визначення ступеня ризику, так само
як при статистичному методі, полягає в тому, що підприємство не аналізує
джерела виникнення ризику, а приймає ризик як цілісну величину, таким
чином уникаючи його мультискладові.
3. Метод експертних оцінок. Даний метод носить більш суб’єктивний
характер в порівнянні з іншими методами. Ця суб’єктивність є наслідком
того, що група експекртів, що займаються аналізом ризику, проголошує
власні суб’єктивні роздуми як про минулу ситуацію, так і про перспективи її
розвитку.
Найбільш часто цей метод використовується при недостатній кількості
інформації чи при визначенні ступеню ризику такого напрямку
підприємницької діяльності, який не має аналогів, що також не дає
можливості аналізувати минулі показники.
Суть даного методу в тому, що підприємство виділяє певну групу
ризиків та розглядає, яким чином вони можуть впливати на його діяльність.
Цей розгляд здійснюється шляхом бальних оцінок за ймовірність його
впливу на діяльність підприємства.
4. Аналітичний метод. Даний метод зводиться до декількох
взаємопов’язаних етапів.
На першому етапі здійснюється підготовка до аналітичної обробки
інформації, яка включає в себе:

67
1. вибір ключового параметру, відносно якого здійснюється оцінка
конкретного напрямку підприємницької діяльності (обсяг продажу, обсяг
прибутку, рентабельність і так далі). (у).
2. відбір факторів, що впливають на діяльність підприємства, а
відповідно, і на ключовий параметр (рівень інфляції, політична стабільність,
ступінь виконання договорів основними поставниками підприємства і т. д.).
(х1, х2, х3, х4).
3. розрахунок ключового параметру на протязі всього аналітичного
циклу:
У = f (х1, х2, х3, х4) (2.5)

На другому етапі будуються діаграми залежності вибраних
результатних показників від величини вихідних параметрів. Співставляючи
між собою отримані діаграми, можна виділити ті основні показники, які в
найбільшому ступені впливають на даний вид підприємницької діяльності.
На третьому етапі визначаються критичні значення ключових
параметрів. Найбільш просто при цьому може бути розрахована критична
точка виробництва чи зона беззбитковості, яка показує мінімально
допустимий обсяг продажу для покриття витрат.
Під час четвертого етапу аналізуються на основі отриманих критичних
значень ключових параметрів та факторів, що впливають на них, можливі
шляхи підвищення ефективності та стабільності роботи підприємства, а
відповідно, і шляхи зниження ступеня ризику, що визначається одним із
попередніх методів.
5. Метод використання аналогів. Суть даного методу полягає в тому,
що при аналізі ступеня ризику певного напрямку підприємницької діяльності
доцільно використовувати дані про розвиток таких та аналогічних напрямків
в минулому.
Аналіз минулих факторів ризику здійснюється на основі інформації,
отриманої із різних джерел, таких як звіти підприємств по свою минулу

68
діяльність, інформації, поширеній державними організаціями, дані страхових
компаній та ін. Отримані таким чином дані обробляються з ціллю виявлення
залежності між плановими результатами діяльності підприємства та обліком
потенційних ризиків.
Доцільність використання цього методу в тому, що якщо необхідно
виявити ступінь ризику по будь-якому інноваційному напрямку діяльності
підприємства, коли відсутня точна база для порівняння, краще знати минулий
досвід, хоча він може не повністю відповідати сучасним умовам, чим не
знати нічого.
Далі здійснимо кількісний аналіз діяльності ФГ Гордієнко В.А. за
період 2024 року статистичним методом, так як даний метод дає найбільш
точне значення ризику для будь-якого напрямку діяльності товариства.
Для прикладу охарактеризуємо ступінь ризику в товаристві від
операційної діяльності.
Нехай, в товаристві є стратегія розвитку своєї діяльності
(запровадження нових технологій по вирощуванню сільськогосподарських
культур, виробництву продукції тваринництва). Дана стратегія, для свого
впровадження, потребує вкладень коштів у виробництво в розмірі 8000 грош.
од. Але, враховуючи те, що товариство є сільськогосподарським і
виробництво залежить від природних умов точно спланувати результати
діяльності неможливо. І тому, при плануванні прибутку менеджери
підприємства врахували можливість отримання трьох варіантів.
Перший варіант. ФГ Гордієнко В.А. може отримати прибуток на
вкладений капітал у розмірі 40% (2000 грош. од.);
Другий варіант. ФГ Гордієнко В.А. має можливість отримання
прибутку в розмірі 10% (500 грош. од.) на вкладений капітал;
Третій варіант. ФГ Гордієнко В.А. може отримати збитки в розмірі 20%
вкладеного капіталу, а саме 1000 грош. од.
Таким чином, при реалізації варіанта:
1) підприємство виграє 40%;

69
2) підприємство виграє 10%;
3) підприємство втрачає 20%.
ФГ Гордієнко В.А. має можливість 1 із 3 (чи 0,33), що воно отримає
прибуток 40%. Можливість 1 із 3 (чи 0,33), що прибуток в розмірі 10% та
можливість 1 із 3 (чи 0,33), що товариство втратить 20% вкладених коштів.
Таким чином, маючи вищеописані дані можна розрахувати
математичне очікування від діяльності товариства, підставивши ці дані у
запропоновану нами формулу:

М(х) (очікуваний прибуток) = (0,33×40%) + (0,33×10%) + (0,33×(-10%))=
= 9,9%= 10%.

Отже, сума очікуваного прибутку, при врахуванні трьох варіантів
цих рішень дорівнює 500 грош. од. (10%).
Далі розрахуємо дисперсію та середнє квадратичне відхилення в
табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Розрахунок дисперсії та середнього квадратичного відхилення
Можливий Відхилення від
Квадрат Ймовірність Дисперсія
відсоток очікуваного
відхилення, х² | х | х² × | х |
прибутку, f прибутку, х
+40 +30 900 0,33 297
+10 0 0 0,33 0
-20 -30 900 0,33 297
Сума × × × 594

Із даних табл. 2.10 видно, що дисперсія складає 594, а показник, який
характеризує ступінь ризику даної стратегії розвитку (середнє квадратичне
відхилення) становить 24,4 одиниці.
Середнє квадратичне відхилення (σ)=√611 = 24,7 од.

70
Отже, ступінь ризику від операційної діяльності по запропонованій
стратегії становить 24,7 од. Якби розвиток товариства в майбутньому було
повністю визначеним, тобто мало 100% гарантій виконання, то відхилення
від очікуваного прибутку становило 0%. І середнє квадратичне відхилення
також дорівнювало б 0%. Розрахувавши коефіцієнт варіації можна буде
сказати в якій зоні ризику підприємство буде працювати під час
впровадження стратегії.
β = σ / М(х) = 24,7/10% = 2,47

Отже, коефіцієнт варіації має значення 2,47, що означає абсолютну
стійкість товариства, тобто повну відсутність втрат при впроваджені даної
стратегії.
Розглянувши даний розділ можна сказати, що всі аграрні підприємства
повинні визначати ступінь ризику впровадження певного виробничого циклу.
Розглянуті методи кількісної і якісної оцінки ризику використовуються при
оцінці будь-якого виду ризику і тому викликають безпосередню увагу
спеціалістів.
В ФГ Гордієнко В.А. з 2024 році здійснюється впровадження системи,
яка б попереджувала та розраховувала ступінь можливого ризику, так як не
до отримавши за попередні періоди прибутки від діяльності з обережністю
вкладає кошти у виробництво, зважуючи при цьому всі чинники, що
впливатимуть на заплановані прибутки.

2.3. Оцінка втрат від діяльності фермерського господарства

Здійснюючи аналіз діяльності ФГ Гордієнко В.А. за 2022-2023 роки в
попередніх підрозділах ми визначили, що у товаристві зменшився обсяг
прибутку від діяльності, тобто товариство втратило деяку частину прибутку
шляхом непокриття витрат на виробництво реалізованої продукції. Таким

71
чином, виникла потреба оцінити втрати, щоб запобігти їм у майбутньому.
Оцінювання ризику на основі показників імовірності виникнення втрат
певного рівня може використовуватись у відповідних рахунках за минулий
період, коли вже відома вся кількість втратних і виграшних випадків.
Методика визначення втрат (абсолютних показників) залежить від виду
діяльності, конкретних чинників і джерел ризику та наслідків, спричинених
ними.
У виробничому підприємництві втрати від ризику класифікують від:
1) можливого зниження обсягу виробництва і реалізації продукції;
2) імовірного зниження цін;
3) можливої перевитрати фонду споживання;
4) імовірної перевитрати матеріально-сировинних і паливно-
енергетичних ресурсів;
5) внаслідок можливої безгосподарності;
6) можливого стихійного лиха та екологічних катастроф;
7) крадіжок і рекету;
8) зміни політичних чинників.
Здійснюючи кількісну оцінку ризику в ФГ Гордієнко В.А. за 2024 рік
ми встановили, що товариство отримало найбільший прибуток за
аналізований період, проте і зазнало певних втрат від діяльності, та їх розмір
не досягнув зони катастрофічного ризику. Ця зона є найбільш небезпечною
для товариства, так як втрати від діяльності перевищують виручку від
реалізації і досягли розміру, що дорівнює майновому стану товариства.
Основними рисами зони катастрофічного ризику є:
̶ вкрай рідкісні випадки настання ризику;
̶ дуже низька ймовірність виникнення втрат певного рівня;
̶ низький рівень передбачуваності ризику або навіть і сумнівність
його передбачення;
̶ настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації
підприємства.

72
Але стверджувати, що досягнувши такого рівня ризику товариство має
припиняти свою діяльність, некоректно. Існують способи відшкодування
втрат за рахунок собівартості, прибутку, фонду самострахування, виплат
страхових компаній.
До виникнення критичної ситуації в ФГ Гордієнко В.А., на мою думку,
могло б призвести виникнення ризику імовірного зниження цін на
реалізовану сільськогосподарську продукцію.
Сільське господарство – це галузь, де виробництво пов’язано з ризиком
і невизначеністю. Так, для планування виробництва менеджери підприємства
повинні враховувати зміну попиту і пропозиції на товар, що виробляється,
проводити політику, направлену на підвищення якості продукції та
знаходити найбільш вигідні канали реалізації цієї продукції.
Плануючи ціну реалізації продукції товариством враховувались
слідуючи чинники:
̶ витрати на виробництво та реалізацію продукції;
̶ вибір приблизного рівня цін, виходячи з умов конкурентного
середовища;
На прикладі виробництва баштанних продовольчих культур (кабачків),
так як їх рівень товарності становить, як правило, 100%, покажемо помилки в
плануванні виробництва вищезазначеної культури, що призвело до ризику
зниження ціни реалізації.
Плануючи прибуток від реалізації м’яса свиней у живій вазі в 2024 році
менеджери ФГ Гордієнко В.А. планували реалізувати продукцію при
мінімальній ціні 9000 грн/ц (собівартість 1 кг. м’яса свиней у живій вазі –
75,4 грн.), отримуючи при цьому мінімальний прибуток. Але, не врахувавши
кон’юнктуру ринку, тобто насищеність його аналогічним товаром, реалізація
була здійснена за ціною на 7000 грн/ц меншою від планової. Товариство
зазнало збитків і досягло критичної точки ризику.
Для розрахунку втрат від імовірного зниження ціни реалізації кабачків
використаємо формулу:

73

��
Врц = ∑ ∆Ц�� × ВП�� , (2.5)
��=1
де Врц – втрати від ризику, пов’язаного із можливим зниженням цін;
Ці – імовірне зниження ціни одиниці і-го продукту (м’яса свиней у
живій вазі);
ВПі – запланований обсяг випуску і реалізації і-го виду продукції
(м’яса свиней у живій вазі).
Звідси,
Врц = 2000 × 70 = 140,0 тис. грн.
Отже, збитки від реалізації м’яса свиней у живій вазі становлять
140,0 тис. грн.
Така ж ситуація, по зниженню ціни реалізації, спостерігається при
реалізації зернових культур, зокрема озимої пшениці. Так, планувалась ціна
реалізації 5850 грн / т, а реалізувалась культура по ціні 5520 грн /т.
Розрахуємо втрати від реалізації:
Врц = (5850 – 5520) × 920 = 330 × 920 = 303,6 тис. грн.
Основною причиною ситуації, яка виникла при реалізації озимих
зернових, на мою думку, є необізнаність фахівців товариства з показниками
біржі зерна в Україні, так як на 2024 рік мінімальна реалізаційна ціна даної
культури була встановлена в розмірі 5510,5 грн / т.
Графічно співвідношення запланованих та фактично одержаних
прибутків від вирощування і реалізації деяких видів культур ФГ
Гордієнко В.А. наведено на діаграмі (рис. 2.2).
Отже, проаналізувавши і оцінивши втрати від діяльності ФГ
Гордієнко В.А. можна зробити висновок, що для поліпшення стану
підприємства необхідно знижувати витрати на виробництво (собівартість)
даного виду продукції; враховувати кон’юнктуру ринку (попит і пропозицію
на певний вид продукції, що реалізується, цінову політику, тощо).

74

6000000

5000000

4000000

3000000

2000000

1000000

0
М'ясо свиней у живій вазі Зернові

Запланований прибуток, тис. грн
Фактичний прибуток, тис. грн
Збиток, тис. грн
Рис. 2.2. Оцінка втрат від діяльності ФГ Гордієнко В.А.

Також, для запобігання виникненню незапланованих ситуацій,
здійснювати страхування від втрат, як основний метод запобігання ризиків,
створювати резервний фонд самострахування (стосовно зернових культур),
та здійснювати інші заходи по зменшенню втрат від діяльності.

75
РОЗДІЛ 3
НАПРЯМИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
БЕЗЗБИТКОВОСТІ ФГ ГОРДІЄНКО В.А.

3.1. Розробка системи мінімізації ризиків у фермерського
господарства

Поступове формування в Україні ринкової економіки зумовило
урахування невизначеності в підприємницькій діяльності, що, в свою чергу,
змушує наше дослідне товариство враховувати ризик. Від рівня
невизначеності залежить ступінь та величина ризику, а також джерела його
запобігання. Для визначення джерел запобігання ризикам необхідно:
̶ класифікувати ризики та чинники їх виникнення;
̶ визначити методи оцінки ризиків.
На останньому етапі необхідно розглядати існуючі шляхи усунення
ризиків. До них можна віднести:
̶ диверсифікацію інвестиційних коштів між різники об’єктами
вкладання капіталу;
̶ лімітування;
̶ страхування;
̶ розподіл ризику між учасниками проекту;
̶ розвиток галузей, не пов’язаних між собою;
̶ створення резервів власних коштів.
В умовах економічної невизначеності підприємства повинні визначити
джерела, які могли б впливати на отримання відповідного позитивного
результату. На мою думку, ці джерела повинні впливати на вибір шляхів
усунення ризиків і залежать від відповідної політики підприємства.
Джерела запобігання ризикам кожне підприємство обирає самостійно,
але найбільш поширеними є такі джерела:

76
1. Власні кошти. При аналізі фінансового стану підприємства, на
сучасному етапі ми маємо справу з аналізом потоків грошових засобів
дозволяючи керівнику підприємства або кредитору оцінити використання
грошових засобів.
Власний капітал – це не що інше, як вартість підприємства. Розрахунок
розміру власного капіталу в майбутньому дає змогу визначити зменшення
ступеня ризику. Для визначення розміру власного капіталу здійснюється
прогноз фінансових показників підприємства за певний період часу.
Визначення періоду залежить від таких чинників: господарського циклу,
виду продукції, стабільності фінансового стану, розміру дебіторської та
кредиторської заборгованості. Це дозволить підприємствам аграрного
сектору в умовах економічної невизначеності деякий час знаходитись в
оптимальному фінансовому становищі, тобто вони зможуть сплачувати
податки, розраховуватися з працівниками по заробітній платі, вносити
страхові платежі тощо.
2. Кредит – це позика в грошовій або натуральній формі, яка надається
на умовах повернення однією юридичною особою (позичальником) іншій
особі (кредитору). Сільське господарство має у структурі капіталу високу
питому вагу запозичених коштів. Тут галузеві та соціальні чинники
зумовлюють значні коливання потреби в грошових ресурсах, що створює
передумови для широкого залучення кредиту.
Розмір зовнішнього фінансування залежить від таких елементів: оцінка
потреби у фінансуванні, оцінка фінансового стану підприємства, оцінка
ризику.
Фінансова оцінка зовнішніх джерел фінансування кредиту базується на
звіті про прибутки та збитки підприємства, при цьому використовують
наступні фінансові показники:
̶ коефіцієнти ліквідності та платоспроможності;
̶ показники кредиторської та дебіторської заборгованості;
̶ показники структури безготівкових розрахунків;

77
̶ коефіцієнти платоспроможності;
̶ показники рентабельності.
Проведений аналіз показників повинен задовольняти не лише саме
підприємство, але й банк. І тільки тоді банк приймає рішення про можливість
надання кредиту.
3. Кошти страхових компаній. В умовах багатоукладної економіки
змінюється роль страхового механізму в регулюванні розмірів доходів
підприємств, які постраждали від стихійних сил природи, шляхом
використання різних страхових інструментів: страхової оцінки, страхових
тарифів, страхових платежів, страхових відрахувань.
У сільськогосподарському виробництві об’єктами страхування є:
̶ урожай сільськогосподарських культур;
̶ сільськогосподарські тварини;
̶ майно сільськогосподарських підприємств.
Страхування урожаю сільськогосподарських культур здійснюється на
випадок його загибелі в результаті засухи, вимокання, пожежі, вимерзання, а
також хвороб, гризунів. ФГ Гордієнко В.А. застрахувало врожай озимої
пшениці, соняшнику в НСК «Оранта», що розміщений в місті Черкаси. Було
сплачено страховий платіж в розмірі 28930 грн.
Страхування сільськогосподарських тварин здійснюється у віці від
шести місяців на випадок падіння від хвороб, пожежі, теплового удару.
Молодняк тварин, що не досяг повного віку, не може бути застрахований.
Племінну худобу ФГ Гордієнко В.А. страхує в СК «Альфа гарант».
Страхування споруд та іншого майна здійснюється на випадок
зниження або ушкодження в результаті пожежі, вибуху, стихійних лих. Для
кожного об’єкту страхування складається страхова угода.
На випадок ушкодження страхового майна, сільськогосподарських
культур та тварин в результаті страхового випадку в 15-денний термін
складається акт. Виплата страхового відшкодування повинна здійснюватися
в 5-денний термін. Якщо ця умова не виконується, то страховик сплачує

78
страхувальнику штраф в розмірі 0,1% від несплаченої суми страхового
відшкодування за кожний день його прострочення. Проте, страховик має
право відмовити у виплаті страхового відшкодування, коли:
̶ в момент страхового випадку страховий платіж не був внесений в
належний термін;
̶ проти страхувальника порушено кримінальна справа за навмисне
заподіяння шкоди застрахованому майну;
̶ страхувальником вчинено навмисний злочин, що призвів до
страхового випадку;
̶ страхувальник повідомив свідомо неправдиві дані про об’єкт
застави;
̶ страхувальник отримав відповідне відшкодування від особи, винної в
заподіянні збитку об’єкту страхування.
Це – загальні правила страхування, які використовуються в
сільськогосподарському виробництві.
Здійснюючи аналіз діяльності та шукаючи шляхи запобігання ризикам
в ФГ Гордієнко В.А. управлінської практики в розділі 13 бізнес-плану, що
має назву «Ризик підприємства та запобіжні заходи» ми брали до уваги
аналіз можливості виникнення декількох критичних ситуацій, які можуть
мати негативний вплив на діяльність товариства. Серед них слід виділити
такі види ризиків як: ринковий ризик, ризик втрати майна, ризик втрати часу,
ризик невиконання зобов’язань, інфляційний ризик, політичний.
Далі розглянемо детальніше кожний вид ризику і методи їх запобігання
в ФГ Гордієнко В.А.
Ринковий ризик пов’язаний із специфічною реалізацією
сільськогосподарської продукції та труднощами збуту деяких видів
продукції. Даний вид ризику в товаристві не виникав, так як реалізація
виробленої продукції здійснювалась по попередньо укладених договорах
поставки продукції по попередньо укладених договорах поставки сировини
на переробні підприємства. У випадку, коли урожайність культур та

79
виробництво продукції тваринництва перевищували розміри, зазначені у
договорах поставки, підприємство самостійно реалізувало продукцію на
ринках.
Ризик втрати майна пов’язаний із пошкодження системи пожежної
охорони майна, із захистом його від несприятливих стихійних явищ,
крадіжки, тощо. Так, не врахувавши даний вид ризику, ФГ Гордієнко В.А. в
грудні 2023 року зазнало збитків в результаті стихійного явища у вигляді
обледеніння свиноферм, складських приміщень та інших об’єктів, зокрема
завалу даху однієї із ферм. Тому, для запобігання в подальшому таким
випадкам товариство застрахувало майно в акціонерній страховій компанії
“Оранта” місто Черкаси.
Ризик втрати часу пов’язаний з несвоєчасними поставками палива,
мастильних матеріалів, мінеральних добрив, запасних частин і ремонтних
матеріалів, незадовільною забезпеченістю сільськогосподарською технікою,
що не сприяє виконанню робіт та інше. Для запобігання даному виду ризику
ФГ Гордієнко В.А. заключає попередній договір з компаніями-
постачальниками вище зазначеної продукції, необхідної для процесу
виробництва. У разі несвоєчасного постачання чи непостачання взагалі
продукції згідно з договором компанія-постачальник несе юридичну
відповідальність за нанесену шкоду господарству. Зокрема це може бути
несвоєчасний посів сільськогосподарських культур, обробіток ґрунту та
сходів, збір врожаю та інше. В разі виникнення такої ситуації, компанія-
постачальник компенсує всі втрачені господарством прибутки. В договорі-
поставці також передбачена стаття, в якій зазначено, що в разі попередження
в допустимі строки господарства про неможливість поставки тієї чи іншої
продукції для того, щоб господарство мало змогу звернутися до іншої
компанії постачальника із замовленням, юридичний позов може бути не
подано, а передній договір поставки скасовано. Такий запобіжний захід, на
мою думку, є найбільш ефективним і повинен подолати вплив негативних
наслідків явищ втрати часу.

80
Ризик невиконання зобов’язань полягає у неможливості поставки
продукції господарством на переробні підприємства, що може бути пов’язано
із несприятливими погодно-кліматичними умовами. Так, в 2022 році, в
результаті посухи, більшість колосків зернових були пустими, що призвело
до недоодержання запланованого обсягу врожаю даних культур. Також
спостерігалося таке природне явище як сильні вітри і зливи у 2023 році, що
призвело до втрати великої частини врожаю зернових та олійних культур.
Товариство при цьому зазнало збитків. З метою запобігання такого виду
ризику ФГ Гордієнко В.А. в попередні роки створювало страхові запаси і
необхідні резерви зернових культур, які дозволили виконати в строк,
зазначеному у договорі поставки сировини переробним підприємствам, своїх
договірних зобов’язань по продажу продукції.
Ціновий ризик є найбільш небезпечним для сільськогосподарських
товаровиробників, так як здатний впливати на можливість втрати прибутків.
Він проявляється в підвищенні рівня цін закупівлі товарів (при незмінному
рівні цін їх реалізації), в зниженні рівня цін реалізації товарів (при
незмінному рівні цін та закупівлі), підвищенні цін і тарифів на послуги
сторонніх організацій тощо. Так в 2023 році, у зв’язку із зниженням цін
реалізації продукції, ФГ Гордієнко В.А. недоотримало прибутків від
діяльності у розмірі 33,6 тис. грн.
Найбільш ефективним методом запобігання ризикам в ТОВ
«Селищанське» є їх профілактика та страхування з метою мінімізації
фінансових втрат у разі їх виникнення.
Так, у 2024 році товариство створило план по профілактиці ризиків, що
включає в себе чотири форми:
1. Уникнення ризиків – найбільш ефективний спосіб профілактики, що
полягає в наступному:
а) відмови від здійснення господарських операцій, рівень ризику по
яких дуже великий і не виповідає критеріям фінансової політики
господарства;

81
б) зниження питомої ваги позикових коштів у господарському обороті,
що дозволяє уникнути втрати фінансової стійкості;
в) збільшення ліквідності активів за допомогою збільшення частки
оборотних активів у загальній їх сумі дозволяє уникнути ризик
неплатоспроможності.
2. Мінімізація ризиків – здійснюється, якщо їх неможливо уникнути
повністю, шляхом:
а) отримання від покупців гарантій у погашенні боргу;
б) скорочення переліку безпідставних форс-мажорних обставин у
контрактах із партнерами, що дозволить підвищити фінансову
відповідальність за невиконання контрактних обов’язків, отже знизити
комерційний ризик.
3. Диверсифікація ризиків дозволяє знизити рівень концентрації
ризиків:
а) диверсифікація видів діяльності передбачає використання
альтернативних можливостей отримання доходу і прибутку від
різноманітних господарських і фінансових операцій;
б) диверсифікація постачальників товарів передбачає встановлення
зв’язків з різними партнерами для поставки основних груп товарів;
в) диверсифікація асортименту товарів, які реалізуються, тобто,
включення в асортимент господарства товарів з протилежною направленістю
попиту в рамках окремих товарних груп, що дозволяє мінімізувати ризик у
період погіршення кон’юнктури окремого товарного ринку;
г) диверсифікація депозитних вкладі передбачає розташування
тимчасово вільних грошових активів на депозитне зберігання в декількох
банківських установах.
4. Лімітування ризиків по операціях, які можуть постійно виходити за
встановлену допустиму межу ризику і цей ризик лімітується шляхом
встановлення відповідних економічних і фінансових нормативів:
1) максимальний обсяг комерційної операції із закупівлі товарів за

82
умови укладання її з одним і тим же партнером;
а) б) допустимий розмір використання позикових коштів у
господарському обороті;
в) максимальний розмір депозитного вкладу, який розташований в
одному комерційному банку тощо.
Система профілактики ризиків, знижуючи ймовірність їх виникнень,
все ж таки не може нейтралізувати пов’язані з ними негативні фінансові
явища в господарському процесі, тому частково цю функцію може виконати
страхування, що передбачає економічну стабільність в господарстві та
забезпечення гарантій здійсненні господарської діяльності.

3.2. Концептуальні напрями становлення страхової системи
фермерського господарства

Сільське господарство в наслідок специфічних умов виробництва
залежно від несприятливих умов втрачає щорічно продукції від 1 млрд, до 1,5
млрд. грн., що становить біля 1,3-1,9% у ВВП. Відшкодування збитків за
обов’язкового державного страхування одержували понад 90%
сільськогосподарських підприємств.
Однак, починаючи з 1991 року питома вага сільськогосподарського
сегменту страхового ринку не досягає навіть 1% тоді як становила близько
20%.
Враховуючи, що на стан продовольчої безпеки України впливає вплив,
зокрема, такий чинник, як недосконалий механізм господарювання, який
передбачає зниження або неповне використання можливості виробництва
продовольства. Обов’язковою складовою ринкового механізму є страхування.
Аналіз, як ретроспективний так і світовий, свідчить про переваги страхового
захисту сільськогосподарських культур, які мають вирішальне значення для
гарантування продовольчої безпеки держави. Так культури незалежно від

83
форми власності і виду підприємства мають теж страхуватися в обов’язковому
порядку.
Стосовно розміру страхових субсидій в розвинутих країнах світу не існує
єдиного підходу. Так, у США страхування врожаю сільськогосподарських
культур збиткове: у зв’язку з чим організована державна підтримка через
створену ще в 1938 р. Федеральну корпорацію страхування врожаю.
Корпорація використовує на страхування 60% бюджетних коштів і 40%
залучає грошових коштів фермерів, у Канаді 25-50% втрат компенсує
держава і 25% — провінційна влада.
Фермери Канади відраховують у провінційні страхові фонди 1%
вартості продукції, що реалізується. Ця система самострахування
(взаємострахування) типова і для Японії. Приватні або кооперативні страхові
компанії страхують втрати врожаю від природних стихій — ураганів, повеней,
а і інших випадків при наявності у господарстві високих технологій, на що
останні видають надійні сертифікати.
Певний інтерес для нашої країни являє досвід страхування врожаю
Іспанії. Тут державна участь в плануванні і фінансуванні підтримки
страхування врожаю є досить вагомою.
Керівництво Іспанії щорічно встановлює план як страховий нормативний
акт, який одночасно регулює розвиток сільськогосподарського виробництва.
Державний план визначає перелік культур для страхування з постійним
збільшенням їх набору; встановлює ризики від яких проводиться
страхування кожної культури, а в розділі бюджетного плану – обсяг дер-
жавних субсидій на страхування з часткою відшкодування збитку по
окремих видах культур.
Робота по відшкодуванню збитку провадиться незалежними
експертами на контрактній основі з використанням урядових нормативних
актів. Контроль за сільськогосподарським страхуванням здійснюється через
Міністерство сільського господарства. За Законом «Про страхування» не
менше 20% вартості страхування субсидується державою через Міністерство

84
сільського господарства Іспанії.
Обсяги державних субсидій на страхування в Іспанії нормуються за
типами сільгосптоваровиробників і за видами культур. Наприклад, 50%
платежів субсидується по культурах: плоди, виноград, зернові; 40% –
тютюн, кукурудза; соняшник і 20% – інші, притому, що на 15% більше
видається субсидій господарствам, що займаються виключно
сільськогосподарським виробництвом.
Таким чином, враховуючи світовий досвід та з метою підвищення
мотивації та пропонованого виду страхування доцільно створити при
Міністерстві аграрної політики України державну установу –
Національне агентство з регулювання страхування у сфері
агропромислового виробництва (далі Агентство).
Агентство є державним агентом з регулювання і державної підтримки
страхування у сфері агропромислового виробництва.
Управління Агентством здійснюється керівником, що назначається на
цю посаду і звільнюється з неї рішенням Кабінету Міністрів за поданням
Міністерства аграрної політики України.
Основними завданнями Агентства є:
1) сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою
страхування врожаю сільськогосподарських культур, створенню
агропромислових страхових організацій і товариств взаємного страхування;
2) розробка пропозицій про порядок і умови організації та проведення
страхування врожаю сільськогосподарських культур;
3) рішення питань, пов’язаних із виділенням страховикам коштів
державного бюджету на сплату страхових субсидій по страхуванню
врожаю сільськогосподарських культур та їх використання (табл. 3.1).
4) розробка пропозицій з диференціації розмірів сплати страхових
внесків за рахунок коштів Державного бюджету по сільськогосподарських
культурах і по регіонах;
5) управління у встановленому порядку коштами федерального

85
сільськогосподарського страхового резерву;
6) проведення конкурсів для визначення страхових організацій, що
проводитимуть забезпечене державною підтримкою страхування врожаю
сільськогосподарських культур, координація їх діяльності;
7) контроль за дотриманням умов страхування;
8) розробка пропозицій щодо забезпечення обов’язкового
перестрахування частини ризиків по страхуванню врожаю
сільськогосподарських культур.
Таблиця 3.1
Розрахунок страхових субсидій на відшкодування 50% страхових
платежів по сільськогосподарському страхуванню
Вартість Страхові
реалізованої Тарифна Сума страхових субсидії
Культури
продукції ставка, % платежів, грн (50% страхового
за 2024 р., грн платежу), грн
Зернові 2749658900 11 302462479 151231239.5
Олійні 965302600 12 115836312 57918156
Цукрові буряки 65552900 9 5899761 2949880.5
Картопля 39106900 17 6648173 3324086.5
Овочі 282840700 22 62224954 31112477
Плоди і ягоди 44628000 23 10264440 5132220
Виноград 16880100 23 3882423 1941211,5
Льон 6009100 18 1081638 540819
Тютюн 427800 13 55614 27807
Разом 4170407000 16.44 508355794 254177897

Витрати на утримання апарату Агентства та інші виграти, пов’язані з
його діяльністю, провадяться за рахунок сільськогосподарського страхового
резерву та інших надходжень, передбачених законодавством України.
Кошти сільськогосподарського страхового резерву, що виділяються на

86
утримання апарату Агентства та відшкодування інших витрат, пов’язаних з
його діяльністю, визначаються відповідно до кошторису, затвердженого
Міністерством аграрної політики України, і не повинні перевищувати 0,5%
загальної суми страхових внесків по страхуванню врожаю
сільськогосподарських культур.
Кабінету Міністрів України за участю органів виконавчої влади,
об’єднань сільськогосподарських товаровиробників і Лігою страхових
організацій України розробити і надати на розгляд Верховної Ради проект
закону України «Про сільськогосподарське страхування», який
регламентуватиме діяльність Агентства, порядок і умови організації і
проведення забезпеченого державною підтримкою страхування урожаю
сільськогосподарських культур, включаючи перелік страхових ризиків,
порядок визначення страхової вартості врожаю сільськогосподарських
культур, терміни дії договору страхування, умови формування додаткових
страхових резервів.
З метою раціонального і цільового використання коштів Державного
бюджету, що виділені на страхування врожаю сільськогосподарських культур,
передбачити, що:
1. договори страхування врожаю сільськогосподарських культур
укладаються на строк не менше п’яти років;
2. страхова вартість визначається щорічно, виходячи із розміру
посівних площ, врожайності за попередні п’ять років і прогнозованої
ринкової ціни врожаю сільськогосподарських культур на поточний рік, а
страхова сума в розмірі 70-85 відсотків страхової вартості;
3. тарифи страхових внесків по страхуванню врожаю
сільськогосподарських культур встановлюються на п’ять років з врахуванням
коливань врожайності сільськогосподарських культур по роках залежної від
ПОРОДНИХ та інших природних умов;
4. суми перевищення страхових внесків (премій платежів) над сумою
страхового відшкодування по забезпеченому державною підтримкою

87
страхуванню врожаю сільськогосподарських культур (з врахуванням витрат на
ведення страхової справи) залишаються повністю у розпорядженні страховика і
використовуються для виплати страхового відшкодування
сільськогосподарським товаровиробникам в наступні роки, якщо резерву
поточного року буде недостатньо.
Страхові резерви страхової системи АПК
Страхова система АПК має виконувати й таку важливу функцію, як
нагромадження фінансових та матеріальних ресурсів, необхідних для
забезпечення сталого розвитку галузі. Ці ресурси повинні утворюватися за
рахунок страхових внесків страхувальників і щорічних доходів страховика і
існувати у формі страхового фонду безпеки і технічних страхових резервів.
Страховий фонд безпеки (резервний фонд) забезпечує виплату
відшкодувань і допомоги застрахованим в даний операційний період, якщо
сума збитків або шкоди перевищує суму страхових внесків, а також на випадок
інших надзвичайних витрат страховика. Технічні страхові резерви,
створюються переважно в довгостроковому страхуванні життя і пенсій,
формуються з ощадної частини внеску, що призначається для виплати в
далекому майбутньому.
Ці головні складові частини страхових резервів можуть бути
інвестовані в державні цінні папери, в банки, в акції промислових
підприємств (іноземних і вітчизняних), тощо що забезпечуватимуть страховому
товариству додатковий доход. У страхуванні життя очікувані доходи від
відсотків по технічних страхових резервах частково або цілком враховуються
при розрахунку величини внесків. Чим вище ставка відсотків по цих резервах,
тим нижче розмір внесків. Рівень відсотка і розрахункові таблиці є
вихідними елементами, на основі яких здійснюються актуарні розрахунки в
страхуванні життя і пенсій. При цьому враховуються також витрати по
страховій діяльності.
Результати дослідження розвитку акціонерних страхових установ у
розвинутих країнах світу, а також динаміки росту їхньої фінансової міцності

88
і вивозу капіталів за кордон свідчать, що головним джерелом цього є
надзвичайно швидке утворення страхових резервів і доходів від розміщення
даних резервів та інших фінансових операцій, здійснюваних за їх допомогою.
Саме завдяки цьому, на мою думку, страхування в західних країнах зміцнює
суспільні відносини і сприяє розвитку економіки. І цей вплив досить важливий,
якщо врахувати, наприклад, що понад 25 % витрат на озброєння Німеччини
відшкодовувалися страховими резервами, а в даний час сучасна ракетна,
електронна та інші галузі промисловості фінансуються головним чином за
рахунок засобів страхових установ.
Суспільна роль страхових резервів і страхова діяльність у різих країнах,
безумовно, мають свої особливості, але економічна сутність їх однакова. Однак,
потенційні можливості фінансового впливу страхування на розвиток сільського
господарства використовуються в недостатньому ступені.
Саме на вирішення проблеми якнайповнішого використання страхових
резервів для прискорення розвитку сільського господарства повинні бути
спрямовані зусилля економістів і фінансистів-аграрників. До того ж, після
становлення страхової системи АПК темпи розвитку сільськогосподарського
страхування і росту страхових резервів не вимагатимуть майже ніяких
інвестиційних витрат, а навпаки, будуть додатковим джерелом інвестиційних
ресурсів.
В практиці існує два види страхування:
1. Внутрішнє страхування (самострахування);
2. Зовнішнє страхування.
В діяльності ФГ Гордієнко В.А. запроваджено зовнішнє страхування,
яке здійснюється за укладеним договором зі страховою компанією, в даному
випадку нею виступає компанія «Оранта» (рослинництво) та СК «Альфа-
Гарант» (тваринництво), яка залучає кошти ФГ Гордієнко В.А. і
використовує їх для відшкодування зазнаних збитків у разі настання
обумовлених обставин.
Згідно укладеного договору, об’єктами страхування ФГ

89
Гордієнко В.А. є:
̶ втрати підприємства, понесення внаслідок загибелі (пошкодження)
сільськогосподарських культур;
̶ сільськогосподарські тварини, птиця, риба;
̶ будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти
незавершеного капітального будівництва, транспортні засоби, продукція,
сировина, товари та інше майно.
̶ Страхова сума за договором страхування, в межах якої страхується
майно, встановлюється за підсумком страхових сум кожного окремого виду
майна, яке визначається у розмірах:
̶ сільськогосподарські культури в межах максимальної або
мінімальної страхових сум, але не менше 50-ти і не більше 70% середньої
вартості врожаю за 1 га;
̶ тварини у договірній сумі, що не перевищує їх дійсної вартості;
̶ основні засоби (будівлі, обладнання, машини) у договірній сумі, але
не більше їх залишкової вартості;
̶ товарно-матеріальні цінності в договірній сумі, але не більші їх
дійсної вартості.
Сума страхових платежів визначається множенням визначеної
тарифної ставки, виходячи із ступеня ризику та обставин укладання договору
страхування із застосуванням знижувальних (від 0,5 до 1) або
підвищувальних (від 1 до 5) коефіцієнтів, на встановлену страхову суму за
договором страхування і діленням на 100.
Базові тарифні ставки на окремих видах сільськогосподарських тварин,
культур і майна по Черкаській області такі: озимі зернові – 11,5%; ярі
зернові, зернобобові, соя, соняшник, інші технічні культури – 15,0%; кормові
культури – 12,0%; овочі відкритого ґрунту, насінники – 25,0%; цукрові
буряки – 15,0%; картопля – 15,0%; льон і картопля – 22,0%; ВРХ, коні –
2,0%; птиця – 5,0%; свині, бджоли – 4,0%; будівлі, споруди, сировина,
матеріали – 0,5%; транспорті засоби – 3,0%.

90
Розмір збитку при загибелі (пошкодженні) сільськогосподарських
культур визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних
втрат культур або групи культур внаслідок страхової події і розраховується
множенням різниці між вартістю урожаю на 1 га, прийнятого на страхування,
і вартістю фактично одержаної продукції в плановому році з 1 га на всю
площу збирання, а страхове відшкодування виплачується з розрахунку на
площу, визначену за договором страхування.
У разі загибелі застрахованих культур (групи культур) з наступним їх
пересівом при визначенні розміру збитку враховується вартість фактично
одержаного валового врожаю основної культури, яка обчислюється за
цінами, визначеними на момент укладання договору страхування, і фактична
вартість урожаю культур, якими проводився пересів, що обчислюється за
цінами реалізації в плановому році.
Отже, широке використання різноманітних форм (видів) профілактики
і страхування ризиків в ФГ Гордієнко В.А. дозволяє не тільки мінімізувати
розмір можливих фінансових втрат, а й запобігти їх виникненню за умови
попередньої оцінки ризиків.

91
ВИСНОВКИ

Нестабільність та невизначеність в діяльності аграрних підприємств
визначають дві групи ризиків – ринкове середовище та природно-кліматичні
умови. Ризики – це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в
результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників
зовнішньоекономічної діяльності. На сьогодні їх результатом є складний
фінансовий стан підприємств АПК, а також зниження рівня життя в сільській
місцевості.
Агроекологічні ризики характеризуються впливом природно-
кліматичних чинників на умови господарювання в АПК, а також причин
природного і техногенного характеру. Прояв агроекологічних ризиків
можливий, також, в умовах поширення небезпечних вірусних захворювань,
що призводять до небезпеки продуктів харчування для населення. Окремо
виділяються ризики в тваринництві, пов'язані із забоєм зараженого великого
числа поголів'я худоби і птаха з наступною утилізацією туш в ситуаціях
епідеміологічної небезпеки.
На основі проведеного аналізу розмірів, забезпеченості основними
ресурсами і ефективності їх використання у ФГ Гордієнко В.А. можна
зробити такі висновок, що товариство є прибутковим, ефективно
використовує трудові, земельні, матеріальні та фінансові ресурси, що дає
змогу для розширення масштабів виробництва сільськогосподарської
продукції. Діяльність товариства можна охарактеризувати як ефективну.
Дане твердження робимо, виходячи із величин чистого прибутку, отриманого
товариством протягом 2022-2024 рр.
Здійснюючи організаційно-економічну характеристику товариства
варто зазначити розміщене воно в сприятливих для виробництва
сільськогосподарської продукції природно-кліматичних умовах. Розмір
фермерського господарства порівняно з господарствами Черкаського району

92
середній, про що свідчать розміри сільськогосподарських угідь,
чисельність працівників та інше. Рівень спеціалізації середній, що означає,
що виробничий напрямок товариства є економічно-вигідним. Спеціалізується
товариство на вирощуванні зернових та олійних культур.
Важливою умовою зменшення фінансових ризиків підприємства є
високі фінансові показники та раціональна структура капіталу, яка в значній
мірі їх формує. Тому надзвичайно важливим для товариства є удосконалення
структури капіталу.
Оцінюючи ризик в ФГ Гордієнко В.А. було встановлено, що в
діяльності товариства виникають такі види ризику: ринковий, ціновий, ризик
втрати майна, ризик втрати часу, ризик невиконання зобов’язань,
інфляційний ризик. В 2022 році в товаристві не було досягнуто критичної
точки ризику, тобто точки, в якій господарство зазнало дуже великих збитків,
які покрили б його статутний капітал. Проте, товариство зазнало впливу на
свою діяльність цінового ризику, тобто ризику можливого зниження ціни
реалізації. Це проявилось в недоотриманні господарством частки прибутку.
Тому, для запобігання виникненню такої ситуації менеджери підприємства
повинні в подальшому розраховувати критерії ризику, тобто точки, в яких
досягається беззбитковість виробництва продукції.
Результати аналізу показали, що деякі прийоми зниження ризику у
товаристві використовуються досить успішно, сама система не є повною. Так
товариство незахищене від таких видів ризиків як майнові ризики, інфляційні
ризики, ризики зміни кон’юнктури ринку, у тому числі і відмови замовників
від виконання договорів, недостатньо знижені ризики невиконання
договорів, виникнення дебіторської заборгованості, виникнення
непередбачених втрат і т.д. Причинами такого положення є відсутність
досвіду і фахівців з управління ризиками, нестабільність економічної і
політичної ситуації, відсутність страхової культури, а також нестабільність
законодавства в області страхування ризиків, що приводить до відсутності
інтересу до страхування ризиків. Тому, на нашу точку зору, керівництву

93
товариства доцільно вжити наступних заходів з метою вдосконалення
системи управління ризиками:
1. Товариству потрібно всебічно аналізувати структуру постійних
витрат (особливо адміністративних) і розробити заходи для зменшення їх
величини. Собівартість продукції збільшилась, що впливає на розвиток
ризику, що є негативним для товариства.
2. Потрібно щоб ФГ Гордієнко В.А. в більшій мірі займалося
страхуванням своїх ризиків, оскільки це дасть можливість уникати багатьох
негативних фінансових наслідків.
3. Рівень кредитного ризику підвищується із зростанням суми кредиту
і строку на який він береться, тому господарство повинно зменшити частку
залученого капіталу в загальній його вазі, щоб уникнути банкрутства.
На практиці найбільш ефективний результат можна одержати лише при
комплексному використанні різних методів зниження ризику. Комбінуючи,
їх один з одним, у різних сполученнях, можна досягти також оптимального
співвідношення між рівнем досягнутого зниження ризику і необхідними для
цього додатковими витратами.

94
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України
28.06.2005 р. Урядовий кур’єр. 2005. № 132-133. С. 1-16.
2. Господарський кодекс України: прийнятий 16 січня 2003 р. Київ :
Істина, 2003. 208 с.
3. Абліч М.Ю. Теоретичні засади ризику та ризик-менеджменту.
URL: http://n-visnik.oneu.edu.ua/fil2021.pdf.
4. Артімонова І.В. Класифікація чинників і видів господарських
ризиків аграрних підприємств. Економіка та управління АПК: збірник
наукових праць. Біла Церква. 2022. № 7(93). С. 20-25.
5. Бушуєв С.Д. Керівництво з питань проектного менеджменту. Київ
: Українська асоціація управління проектами, 2014. 197 с.
6. Бугрова. О. Методологічні основи оцінки ризику при прийнятті
інвестиційних рішень. Економіка України. 2023. №10. С. 29-32.
7. Вітлінський В. В., Тимченко О. М. Джерела і види податкових
ризиків, їх взаємозв’язок. Фінанси України. 2022. №3. С. 132-140.
8. Вітлінський В. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний
ризик та методи його вимірювання: підручник. Київ : КНЕУ, 2014. 354 с.
9. Гофре В. Своп як ефективний інструмент управління ризиком.
Фінансові інститути. 2014. №11-12. С. 77-80.
10. Денисенко М. П. Інноваційні засади в управління ризиками.
Проблеми науки. 2014. № 10. С. 7-13.
11. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання. Київ :
ЦУЛ, 2006. 312 с.
12. Калетнік Г.М. Стратегіко-інституційні засади ефективності
використання потенціалу аграрного сектора економіки. Всеукраїнський
науково-виробничий журнал «Економіка. Фінанси. Менеджмент. 2021.
Вип. 1. С. 3-15.

95
13. Калетнік Г.М., Мазур А.Г. Науково-теоретичні засади формування
та розвитку людського капіталу в сільських територіях. Економіка. Фінанси.
Менеджмент: актуальні питання науки і практики : Всеукраїнський
науково-виробничий журнал. 2022. № 10. С. 7-25.
14. Калетнік Г.М., Коваленко О.В., Брояка А.А. Сучасні тенденції
розвитку харчової промисловості та її місце в економіці держави. Економіка.
Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики :
Всеукраїнський науково-виробничий журнал. 2024. Вип. 8 (24). С. 7-26.
15. Камінський А.Б. Концептуальні підходи до вимірювання
фінансових ризиків. Фінанси України. 2021. №5. С. 78-86.
16. Карпунцов М.В. Ризикостійкість підприємства. Актуальні
проблеми економіки. 2022. №3(81). С. 71-76.
17. Клапків М.С. Питання етимології економічного ризику. Фінанси
України. 2023. №4. С. 14-20.
18. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. Київ :
«Академвидав». 2013. 416 с.
19. Киш Л.М. Особливості менеджменту фінансових результатів
діяльності суб’єктів господарювання в межах функціонального та
антикризового управління. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні
питання науки і практики : Всеукраїнський науково-виробничий журнал.
2024. Вип. 5 (33). С. 75-87.
20. Логоша Р.В. Формування постіндустріального ринку овочевої
продукції в Україні: монографія. Вінниця: ПрАТ «Вінницька обласна
друкарня». 2023. 515 с.
21. Логоша Р.В. Стан діяльності тепличних комбінатів на ринку
овочевої продукції / Р.В. Логоша, Підвальна О.Г. // Вісник Одеського
національного університету. Серія: економіка. Том 22. Випуск 6 (59). 2023.
С. 59-65.
22. Мазур А.Г., Редько М.С. Економічна сутність та зміст
реструктуризації аграрних підприємств в умовах транзитивної економіки.

96
Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики.
2021. № 2. С. 3-12.
23. Мазур А.Г., Колесник Т.В. Методологія дослідження змісту та
сутності малих форм господарювання в сільській місцевості. Економіка.
Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2023. № 4.
С. 19-31.
24. Мазур В.А., Ковальчук С.Я. Специфіка ринку органічної
продукції: національний та європейський аспект. Економіка. Фінанси.
Менеджмент: актуальні питання науки і практики : Всеукраїнський
науково- виробничий журнал. 2024. Вип. 4 (32). С. 7-18.
25. Мазур АГ., Самборська О.Ю. Еволюція малих форм
господарювання на селі. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні
питання науки і практики. 2022. № 8. С. 19-26.
26. Литвицький В. Цінові та фіскальні ризики гальмування
економічного зростання в Україні. Банківська справа. 2024. №5. С. 8-16.
27. Макаренко М.О. Модифікація інфляційних ризиків в умовах
глобалізації. Банківська справа. 2023. №3. – С. 39-45.
28. Мельник Т.М. Кількісний аналіз оцінки ризику. Фінанси України.
2022. № 8. С. 63-68.
29. Мулик Т.О., Гаврилюк Л.В. Проблеми страхування
сільськогосподарських ризиків та шляхи їх вирішення. Економічні науки.
ВНАУ. 2014. №2. С.35-38.
30. Найт Ф.Х. Поняття ризику та невизначеності. THESIS. Вип. 5.
1994. 562 с.
31. Олексюк О.І. Прибутковість в управлінні результативністю
діяльності сучасних компаній. Фінанси України. 2016, № 12. С. 101-111.
32. Основи економічної теорії. За ред. В.О. Білика. Київ : Академпрес,
2014. 354 с.
33. Піскунова О. В. Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності
малих підприємств. Фінанси України. 2022. №8. С. 119-129.

97
34. Рудич О.О. Економічна сутність ризику та особливості його
прояву у діяльності аграрних підприємств. Економіка та управління АПК :
збірник наукових праць Білоцерківського національного аграрного
університету. 2012. Вип. № 7(93). С. 59–63.
35. Савченко О.Р. Роль і місце ризик-менеджменту в діяльності
підприємств. Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. 2023. № 15. С. 155-160.
36. Світовий досвід хеджування ризиків неврожаю. URL:
http://www.apk-inform.com /exclusive/ topic/1034569.
37. Старостіна А.О., Кравченко В.А. Ризик-менеджмент: теорія і
практика: навч. посіб. Київ : ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2014. 200 с.
38. Сахарцева І.І., Шляга О.В. Ризики економічної діагностики
підприємства. Київ : Кондор, 2008. 380 с.
39. Статистичний щорічник Черкаської області за 2024 р. / За ред.
А.О. Рижкової. Держкомстат України, Головне управління статистики у
Черкаській області, 2025. 641 с.
40. Статистичний щорічник України за 2024 р. / За ред. д.е.н.
О.Г. Осауленка. Держкомстат України Київ : «Техніка», 2013. 576 с.
41. Тарасюк Г.М. Управління проєктами: навч. посіб. для студентів
вищих навчальних закладів. 2-е вид. Київ : Каравела, 2022. 320 с.
42. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз: навч. посіб. 3-тє видання,
перероблене. Львів : "Новий Світ 2000", 2014. 344 с.
43. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства:
навч. посіб. Житомир: ЖДТУ, 2014. 580 с.
44. Томчук О.Ф., Комасюк О.В. Діагностика та ризикові аспекти
ліквідності підприємства. Облік, економіка, менеджмент: наукові нотатки :
міжнародний збірник наукових праць. Вип. 4 (12), Луцьк: РВВ Луцького
НТУ. 2022. С. 43-48.
45. Управління ризиками в аграрному секторі економічного району
Азербайджану. URL:
http://sociosphera.com/publication/conference/2014/257/upravlenie_riskami_v_agr

98
arnom_sektore_ekonomicheskogo_ rajona_azerbajdzhana/.
46. Управління ризиками у фінансуванні та кредитуванні
агровиробників – ключова тема для фінансового ринку СНД у 2013 році.
URL: http://forinsurer.com/ public/13/02/13/4578.
47. Управління ризиками. URL: http://www.agroinsurance.com.
48. Шкодзінська Н., Фіш А. Ризик кредитування: передумови
виникнення і методи оцінки. Вісник Тернопільської академії народного
господарства. 2022. №14. С. 122-128.
49. Фере В.А., Романченко О.В. Методи оцінки фінансового ризику.
Фінанси України. № 2. 2014. С. 48-53.
50. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. : курс лекцій / за ред. проф.
Г.Г. Кірейцева. Житомир: ЖІТІ, 2014. 432 с.
51. Хлістунова Н.В. Інформаційна підтримка зниження впливу
фінансових ризиків на діяльність підприємств. Актуальні проблеми
економіки. 2023. № 10 (64). С. 196-199.
52. Черниш О. Страхування ризиків с\г товаровиробників. Фермер
України. 2023. №6. С.16-19.
53. Шолойко А.С. Адаптація зарубіжного досвіду страхування з
державною фінансовою підтримкою в аграрній сфері України. Вісник ХНАУ.
Сер. «Екон. науки». 2020. № 11. С. 181-188.
54. Штефанич Б.А., Паляниця В.Н. Управління підприємницьким
ризиком. Тернопіль: Економічна думка, 2013. 201 c.
55. Шпикуляк О.Г., Материнська О.А., Мазур Г.Ф. Ефективність
виробництва зерна сільськогосподарськими підприємствами: теоретико-
методологічний аспект. Економіка АПК. № 12 (242), 2021. С. 42-50.
56. Шпикуляк О.Г. Проблеми ціноутворенні в контексті купівельної
спроможності населення та інфляційних процесів. Економіка АПК. 2022.
Випуск №6. С. 59–71.
57. Юрчишин В.В. Аграрні перетворення в Україні :
небезальтернативний погляд на проблему. Київ : ІАЕ УААН, 1999. 265с.

99
58. Яловой Г.К., Постіл І.І. Розробка основних параметрів та
показників аналізу конкурентоспроможності продукції. Регіональні
перспективи. 2022. №5-6. С. 220-221.
59. Ястремський О.І. Моделювання економічного ризику. Київ :
Либідь, 2012. 176 с.

100
Додаток А

Таблиця А.1
Класифікація ризиків фермерського господарства
Група ризиків Тип ризику Приклад у ФГ Гордієнко В.А.
Засуха в червні, заморозки
Погодні ризики
навесні
Природні ризики
Кліматичні катаклізми Град, буревії, повінь
Поломка сівалки під час
Зношення техніки
посівної
Виробничі ризики
Недостатність обробки площ у
Низький рівень механізації
пікові періоди
Коливання цін на ПММ,
Різке подорожчання дизпалива
добрива
Фінансові ризики
Високі відсотки на банківський
Кредитні зобов'язання
кредит
Обвал цін на пшеницю під час
Нестабільність цін на врожай
збору врожаю
Ринкові ризики
Конкуренція з
Перехоплення ринку збуту
агрохолдингами
Зміни в законодавстві Скасування пільг для фермерів
Юридичні ризики
Невизначеність меж ділянок з
Земельні спори
сусідами

101
Додаток Б

Таблиця Б.1
SWOT-аналіз ФГ Гордієнко В.А.
Сильні сторони Слабкі сторони
- Досвід ведення господарства понад 15
- Обмежений машинно-тракторний парк
років
- Залежність від погодних умов
- Висока якість ґрунтів (чорнозем)
- Недостатній рівень страхового захисту
- Налагоджені зв’язки з оптовими
- Відсутність ІТ-інструментів для
покупцями
планування
- Гнучкість у прийнятті рішень
Можливості Загрози
- Участь у державних програмах підтримки - Зростання конкуренції з боку
фермерів агрохолдингів
- Перехід на сучасні технології обробітку - Зміна клімату (довгі посухи)
- Страхування врожаю та техніки - Податкові зміни для ФГ
- Розширення земельного банку - Волатильність ринку збуту

102
Додаток В

Таблиця В.1
Оцінка впливу ризиків на точку беззбитковості
Наслідок для точки
Ризик Імовірність (1–5) Можливий вплив
беззбитковості
Зниження Збільшення обсягу
Засуха у червні 4
врожайності на 25% реалізації
Зростання цін на Збільшення змінних Підвищення точки
3
дизпаливо витрат на 10% беззбитковості
Витрати на ремонт, Ризик втрати
Поломка техніки 2
затримка робіт врожаю
Нестабільність Ціни можуть впасти Нездатність досягти
5
ринкових цін нижче собівартості беззбитковості
Зростання
Зміни в Зменшення чистого
3 фіскального
законодавстві прибутку
навантаження

103
Додаток Г

Таблиця Г.1
План управління ризиками у ФГ Гордієнко В.А.
Ризик Метод управління Відповідальний Термін
Впровадження
Засуха системи крапельного Власник 2026 рік
зрошення
Закупівля нової
Поломка техніки техніки або оренда у Головний механік щорічно
пік сезону
Укладання
Ринковий спад цін форвардних Бухгалтер-економіст перед збиранням
контрактів
Підвищення цін на Закупівля пального в
Власник березень-квітень
ПММ міжсезоння
Консультації з
Юридичні зміни Власник щоквартально
юристом

104
Додаток Д

Таблиця Д.1
Законодавчі та страхові інструменти для зниження аграрних ризиків
Інструмент Суть
Держава відшкодовує частину вартості
Агрострахування (Держпрограма)
страхування врожаю (до 60%)
Безповоротна допомога фермерам на
Фінансова підтримка через «єПідтримка»
купівлю добрив, ПММ, насіння
Пільгові кредити для модернізації техніки
Програма «Доступні кредити 5–7–9%»
та розвитку ФГ
Зменшення адміністративного
Мораторій на перевірки малого бізнесу
навантаження під час воєнного стану
Гарантує пільги щодо оподаткування,
Закон «Про фермерське господарство»
спрощену звітність
Можливість звільнення від сплати
Пільги на податок на землю
земельного податку на певний період

Репозиторій ЧДТУ