Економічна оцінка виробництва і збуту продукції на підприємстві (на матеріалах ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», м. Черкаси)

Гармаш, Руслан Олександрович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7823
Title:	Економічна оцінка виробництва і збуту продукції на підприємстві (на матеріалах ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», м. Черкаси)
Authors:	Березюк-Рибак, Ірина Романівна Гармаш, Руслан Олександрович
Keywords:	виробництво;збут;продукція;фінансовий результат;прибуток;рентабельність;хлібопекарне виробництво;production;sales;products;financial result;profit;profitability;bakery production
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Об’єкт дослідження: продукція підприємства. Предмет дослідження: механізм виробництва і збуту продукції підприємства. Мета дослідження: удосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва і збуту продукції хлібопекарського виробництва. Завдання дослідження: з’ясувати теоретичні основи економічної оцінки виробництва і збуту продукції підприємства; вивчити нормативно-правове регулювання процесу виробництва і збуту продукції підприємства; дослідити вплив особливостей хлібопекарного виробництва на економічну оцінку продукції та її збуту; оцінити економічну ефективність виробництва і збуту продукції на ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат»; розробити напрями вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва і збуту продукції на ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат».. Методи дослідження: узагальнення та логічний аналіз, статистичне порівняння, методи фінансового та економічного аналізу, методи стратегічного аналізу, методи математичного моделювання; графічний і табличний методи. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що досліджуваному підприємству, представлено та обґрунтовано напрями вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності виробництва і збуту продукції, що дозволить підвищити обсяг виготовлення та реалізації продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємства. Одержані результати можуть бути використані підприємствами хлібопекарського виробництва в Україні. Оbject of study: the company's products. Subject of study: the mechanism of production and sale of the company's products. The purpose of study is to improve the organization and increasing the economic efficiency of production and sales of bakery products. The tasks of study: to find out the theoretical basis of the economic evaluation of the production and sale of the company's products; to study the regulatory and legal regulation of the process of production and sale of the company's products; to investigate the influence of the peculiarities of bakery production on the economic evaluation of products and their sales; to evaluate the economic efficiency of production and sales of products at PrJSC «Cherkaskyi khlibokombinat»; to develop directions for improving the organization and increasing the economic efficiency of production and sales of products at PrJSC «Cherkaskyi khlibokombinat». Research method: generalization and logical analysis, statistical comparison, methods of financial and economic analysis, methods of strategic analysis, methods of mathematical modeling; graphic and tabular methods. The scientific novelty of the obtained results: for the study enterprise was presented directions for improving the organization and increasing the economic efficiency of production and sales of products have been presented and substantiated to the company under investigation, which will allow to increase the volume of production and sale of products, increase the profit and profitability of the company. The practical significance of the obtained results is that its results can be used by enterprises of bakery production in Ukraine.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7823
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Гармаш Руслан.pdf Restricted Access		1.84 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Економічна оцінка виробництва і збуту продукції на 
підприємстві (на матеріалах ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ЕПМ-22-1 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                                              ______________________Гармаш Р.О.________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник        Березюк-Рибак І.Р.   
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
Форма № Н-9.01 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
Факультет економіки та управління 
Кафедра економіки та управління 
Освітній рівень: магістр 
Спеціальність: 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність 
ЗАТВЕРДЖУЮ 
Завідувач кафедри                                  
економіки та управління 
_______ проф. Манн Р.В. 
«____» ____________ 2023 р. 
З А В Д А Н Н Я 
на кваліфікаційну роботу магістра  
Гармаша Руслана Олександровича 
(прізвище, ім’я та по батькові) 
1.Тема роботи 
 Економічна оцінка виробництва і збуту продукції на підприємстві (на 
матеріалах ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», м. Черкаси) 
 
 
керівник роботи   Березюк-Рибак Ірина Романівна, к.е.н., доцент 
                              (прізвище, ім’я  по батькові, науковий ступінь, вчене звання) 
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 25.09.2023 р. № 248/04 
2. Строк подання здобувачем роботи    30.11.2023  
3. Вихідні дані до роботи  Наукові статті, монографії, аналітичні  
дослідження, статистична інформація, законодавчо-нормативна база, проєктні  
та стратегічні документи, форми звітності 
 
 
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно 
розробити)  
Розділ 1 Теоретичні основи економічної оцінки виробництва і збуту  
продукції підприємства 
Розділ 2 Дослідження виробництва і збуту продукції на 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
Розділ 3 Вдосконалення організації та підвищення економічної 
ефективності виробництва і збуту продукції на ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат» 
 
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень) 
Таблиці, схеми, рисунки, діаграми 
 
 
 
6. Консультанти розділів роботи 
 
Розділ Прізвище, ініціали та посада  Підпис, дата 
консультанта завдання завдання 
видав прийняв 
1 Березюк-Рибак І.Р., доцент   
2 Березюк-Рибак І.Р., доцент   
3 Березюк-Рибак І.Р., доцент   
 
7. Дата видачі завдання _______25.09.2023___________________________________ 
 
                               
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН 
№ Строк виконання 
Назва етапів магістерської роботи Примітки 
з/п етапів роботи 
1.  Підбір літератури, її вивчення і обробка.  
Укладання бібліографії по основним 25.09.2023-30.09.2023 
джерелам 
2.  Укладання плану (змісту) магістерської  
30.09.2023-02.10.2023 
роботи і погодження його з керівником 
3.  Розробка і подання на перевірку першого  
02.10. 2023-10.10.2023 
розділу 
4.  Розробка і подання другого розділу 19.10.2023-01.11.2023  
5.  Розробка і подання третього розділу 01.11.2023-15.11.2023  
6.  Погодження з керівником висновків і  
16.11.2023-20.11.2023 
пропозицій 
7.  Переробка (доопрацювання) магістерської  
роботи у відповідності з зауваженнями і 21.11.2023-25.11.2023 
подання її на кафедру 
8.  Перевірка на плагіат 26.11.2023  
9.  Нормоконтроль, 26.11.2023  
10.  Збір документів (відгук, рецензія) 26.11.2023-27.11.2023  
11.  Подача на підпис до завідувача кафедри 30.11.2023  
12.  Розробка тез доповіді для захисту 27.11.2023-30.11.2023  
 
   
Здобувач вищої освіти                      Гармаш Р.О. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
   
 
Керівник роботи                      Березюк-Рибак І.Р. 
 (підпис)  (прізвище та ініціали) 
 
 
РЕФЕРАТ 
 
Кваліфікаційна робота магістра містить 90 сторінок, 12 таблиць, 14 
рисунків, список літератури з 41 найменування, 6 додатків. 
 
Тема дослідження: Економічна оцінка виробництва і збуту продукції 
на підприємстві (на матеріалах ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», м. 
Черкаси). 
Об’єкт дослідження: продукція підприємства. 
Предмет дослідження: механізм виробництва і збуту продукції 
підприємства. 
Мета дослідження: удосконалення організації та підвищення 
економічної ефективності виробництва і збуту продукції хлібопекарського 
виробництва. 
Завдання дослідження: з’ясувати теоретичні основи економічної 
оцінки виробництва і збуту продукції підприємства; вивчити нормативно-
правове регулювання процесу виробництва і збуту продукції підприємства; 
дослідити вплив особливостей хлібопекарного виробництва на економічну 
оцінку продукції та її збуту; оцінити економічну ефективність виробництва і 
збуту продукції на ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат»; розробити напрями 
вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності 
виробництва і збуту продукції на ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат».. 
Методи дослідження: узагальнення та логічний аналіз, статистичне 
порівняння, методи фінансового та економічного аналізу, методи 
стратегічного аналізу, методи математичного моделювання; графічний і 
табличний методи. 
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що 
досліджуваному підприємству, представлено та обґрунтовано напрями 
вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності 
виробництва і збуту продукції, що дозволить підвищити обсяг виготовлення 
та реалізації продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємства. 
Одержані результати можуть бути використані підприємствами 
хлібопекарського виробництва в Україні. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: виробництво, збут, продукція, фінансовий 
результат, прибуток, рентабельність, хлібопекарне виробництво. 
ABSTRACT 
 
Master’s thesis contains 90 pages, 12 tables, 14 figures, bibliography of 41 
titles, 6 applications. 
 
Theme of study: Economic assessment of production and sales of products 
at the enterprise (as exemplified  PrJSC «Cherkaskyi khlibokombinat», Cherkasy). 
 
Оbject of study: the company's products. 
Subject of study: the mechanism of production and sale of the company's 
products. 
The purpose of study is to improve the organization and increasing the 
economic efficiency of production and sales of bakery products. 
The tasks of study: to find out the theoretical basis of the economic 
evaluation of the production and sale of the company's products; to study the 
regulatory and legal regulation of the process of production and sale of the 
company's products; to investigate the influence of the peculiarities of bakery 
production on the economic evaluation of products and their sales; to evaluate the 
economic efficiency of production and sales of products at PrJSC «Cherkaskyi 
khlibokombinat»; to develop directions for improving the organization and 
increasing the economic efficiency of production and sales of products at PrJSC 
«Cherkaskyi khlibokombinat». 
Research method: generalization and logical analysis, statistical 
comparison, methods of financial and economic analysis, methods of strategic 
analysis, methods of mathematical modeling; graphic and tabular methods. 
The scientific novelty of the obtained results: for the study enterprise was 
presented directions for improving the organization and increasing the economic 
efficiency of production and sales of products have been presented and 
substantiated to the company under investigation, which will allow to increase the 
volume of production and sale of products, increase the profit and profitability of 
the company. 
The practical significance of the obtained results is that its results can 
be used by enterprises of bakery production in Ukraine. 
KEYWORDS: production, sales, products, financial result, profit, 
profitability, bakery production. 
 
4 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП ................................................................................................................. 5 
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ 
ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ...................... 8 
1.1 Поняття продукції та процес її виробництва і збуту .................................. 8 
1.2 Нормативно-правове регулювання процесу виробництва і збуту 
продукції підприємства ...................................................................................... 17 
1.3 Вплив особливостей хлібопекарного виробництва на економічну оцінку 
продукції та її збуту ........................................................................................... 25 
Висновки до розділу 1........................................................................................ 35 
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ... 36 
НА ПРАТ «ЧЕРКАСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» ....................................... 36 
2.1 Організаційно-економічна характеристика та фінансовий стан 
підприємства ....................................................................................................... 36 
2.2 Нормування і організація оплати праці на підприємстві ........................... 46 
2.3 Оцінка економічної ефективності виробництва і збуту хлібобулочних 
виробів на підприємстві ..................................................................................... 51 
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ 
ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ 
ПРОДУКЦІЇ НА ПРАТ «ЧЕРКАСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» ............... 59 
3.1 Дослідження перспектив розвитку виробництва і збуту хлібобулочних 
виробів на підприємстві ..................................................................................... 59 
3.2 Економічне обґрунтування напрямів підвищення економічної 
ефективності виробництва і збуту хлібобулочних виробів на підприємстві .. 68 
Висновки до розділу 3........................................................................................ 80 
ВИСНОВКИ ...................................................................................................... 82 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 86 
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 91 
  
5 
 
ВСТУП 
 
Актуальність теми. Реалізація продукції завершує операційний цикл у 
діяльності підприємства. У ринкових умовах процедурі її планування передує 
виробничий процес. Підприємство має виробляти ту продукцію, яка 
користується попитом на ринку збуту. Головну роль у забезпеченні 
конкурентоспроможності підприємства відіграє система контролю за 
виробництвом і реалізацією продукції, оскільки вона впливає на фінансовий 
результат, який є узагальнюючим показником роботи підприємства. За таких 
умов завданням керівництва є забезпечення управлінського персоналу 
інформацією для оперативного  регулювання виробництва і збуту продукції, 
планування майбутньої діяльності, запобігання суб’єктивності у процесі 
прийняття рішень. 
Враховуючи характер хлібопекарського виробництва – безперервний 
технологічних процесів та особливості здійснення його діяльності, питання 
організації обліку, аналізу та аудиту готової продукції та її збуту залишається 
сьогодні актуальним. Адже від збільшення її обсягів буде прямо залежати 
збільшення фінансового результату діяльності підприємства, тобто прибутку. 
Зважаючи на сказане, обрана тема дослідження є актуальною. 
Висвітлення робіт відомих авторів. Дослідженню особливостей 
виробництва та збуту продукції на підприємствах хлібобулочного 
виробництва присвячено значну кількість наукових праць таких учених, 
економістів та дослідників як: В. Белік, Д. Буробін, Є. Гапоненко, О. Дзюба, 
А. Заїнчковський, Л. Карнаушенко, М. Колотуша, Є. Комісаренко, 
А. Косован, Н. Костишин, Д. Костюков, І. Ладико, Л. Ладико, В. Макаренко, 
С. Петруха, М. Плотнікова, М. Прокіп, О. Семченко, Н. Скопенко, 
І. Соловьов, О. Мурза0, Н. Ткаченко, Ю. Труш, О. Філіна. 
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення 
організації та підвищення економічної ефективності виробництва і збуту 
продукції хлібопекарського виробництва. 
6 
 
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: 
з’ясувати теоретичні основи економічної оцінки виробництва і збуту 
продукції підприємства; 
вивчити нормативно-правове регулювання процесу виробництва і 
збуту продукції підприємства; 
дослідити вплив особливостей хлібопекарного виробництва на 
економічну оцінку продукції та її збуту; 
оцінити економічну ефективність виробництва і збуту продукції на 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат»; 
розробити напрями вдосконалення організації та підвищення 
економічної ефективності виробництва і збуту продукції на ПрАТ 
«Черкаський хлібокомбінат». 
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження продукція 
підприємства. 
Предметом дослідження є механізм виробництва і збуту продукції 
підприємства. 
Методи дослідження. Для вирішення сформульованих у 
кваліфікаційній роботі магістра завдань були використані такі 
загальнонаукові та специфічні методи та прийоми наукового дослідження: 
узагальнення та логічний аналіз (для розкриття теоретичних основ 
економічної оцінки виробництва і збуту продукції); статистичне порівняння, 
методи фінансового та економічного аналізу (для виконання аналізу 
виробництва і збуту досліджуваного підприємства), методи стратегічного 
аналізу (для визначення напрямів вдосконалення організації та підвищення 
економічної ефективності виробництва і збуту продукції досліджуваного 
підприємства), методи математичного моделювання (для визначення 
ефективності запропонованих заходів); графічний і табличний методи (для 
наочності аналітичного матеріалу та представлення результатів дослідження). 
Інформаційною базою дослідження були основні форми бухгалтерської 
звідності, а саме: Баланс (Звіт про фінансовий стан) і Звіт про фінансові 
7 
 
результати (Звіт про сукупний дохід). 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що 
досліджуваному підприємству, представлено та обґрунтовано напрями 
вдосконалення організації та підвищення економічної ефективності 
виробництва і збуту продукції, що дозволить підвищити обсяг виготовлення 
та реалізації продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємства.  
Апробація результатів роботи. Основні результати дослідження 
апробовані на ХХІV міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і 
практика сучасної економіки», яка відбулася 20 жовтня 2023 року (м. Черкаси, 
Черкаський державний технологічний університет). 
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 
висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст викладено 
на 90 сторінках друкованого тексту. Робота містить 12 таблиць, 14 рисунків, 6 
додатків. Список використаних джерел налічує 41 найменування. 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ВИРОБНИЦТВА І 
ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА 
 
 
1.1 Поняття продукції та процес її виробництва і збуту 
 
За ринкових умов господарювання вітчизняним підприємствам для 
успішного функціонування й розширення своєї діяльності, а відтак й 
отримання якомога більших доходів, необхідно виготовляти 
конкурентоспроможну продукцію й розраховувати тільки на свої сили. 
Головну роль у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства відіграє 
система виробництва та реалізації готової продукції (товару). 
Формування готової продукції та її збут є завершальними стадіями 
операційного циклу виробничого підприємства. За таких умов завданням 
економічного аналізу є забезпечення управлінського персоналу інформацією 
для оперативного регулювання реалізації продукції, планування майбутньої 
діяльності, запобігання суб’єктивності у процесі прийняття рішень. 
При товарному виробництві готова продукція, виготовлена людиною, 
займала та надалі займає центральне місце у суспільстві, бо товар і гроші 
утворившись ще з давніх-давен й обслуговували різні суспільні системи. 
Проте у міру розвитку виробництва й обміну товар набуває економічного 
значення. У всі часи вчені прагнули зрозуміти сутність товарних взаємин, 
закони, які ними керують. 
Вагомий вклад у розвиток цього питання здійснив прихильник 
натурального господарства Аристотель, який визнав необхідності обміну 
продуктами праці. У своїх працях філософ прийшов до геніального для того 
часу висновку: «якщо один товар обмінюється на іншій, то це означає, що вони 
рівні» [18, с. 516]. Але він не зміг з’ясувати й обґрунтувати, що знаходиться в 
основі такої рівності. 
9 
 
У середньовічному епосі рівність товарів трактувалася з теолого-етичної 
точки зору, і тільки в результаті класової боротьби з феодалізмом, 
удосконалюючи економічну науку з позиції аналізу виробництва, теорія 
«товару» поступово отримала свій подальший розвиток. 
Меркантилістські вчення не змогли дати правильного вирішення 
проблеми, бо їх прихильники вважали, що джерелом капіталу є не 
виробництво, а лише процес обігу, гроші. Основоположником таких суджень 
вважається Вільям Петі, який висловив думку, що вартість товарів 
визначається порівняною кількістю витраченої на них праці. При цьому автор 
помилково стверджував, що вартість утворюється лише за рахунок праці, 
витраченої на виробництво грошового товару (срібла), а інші види трудової 
діяльності створюють вартість лише в результаті обміну їх продукту на гроші 
[18]. 
На відміну від меркантилістів, фізіократи стверджували, що джерелом 
капіталу є сільськогосподарська праця, в результаті якої створюється «чистий 
продукт». Ця теорія була протрактована у працях Адама Сміта і Рікардо. 
А. Сміт висунув припущення, що в якій завгодно галузі виробництва будь-яка 
праця створює вартість. Поряд з трудовою теорією вартості зустрічається 
у А. Сміта визначення вартості – як вартості праці, яка купується за цей товар, 
і як суми доходів робітників. Однак, філософи-дослідники не врахували 
історичного процесу розвитку обміну, бо вважали капіталізм вічним, 
природним явищем. У результаті обмін товарів трактувався як позаісторичне 
явище, обумовлене природою людини. І тільки Маркс зумів наблизити 
науковий підхід до економічної теорії, довівши, що для пізнання законів 
товарного виробництва треба аналізувати умови матеріального життя 
суспільства та умови виробництва матеріальних благ [2]. 
Стрижневим поняттям теорії товарного виробництва є «товар», якому 
історично та логічно передував термін «благо». Благо – це все те, що містить 
в собі певний позитивний сенс, предмет, явище, продукт праці, що 
задовольняє певну людську потребу і відповідає інтересам людей. Своєрідною 
10 
 
формою економічного блага є товар, тобто товар – це особливе економічне 
благо, яке виготовлено для обміну. За визначенням К. Маркса, «товар є перш 
за все зовнішнім предметом, річчю, яка своїми властивостями задовольняє 
котрі- небудь людські потреби. Природа цих потреб – … нічого не змінює» 
[2]. Фрідріх Енгельс також відзначав, що «для того, щоб стати товаром, 
продукт повинен бути переданий до рук того, кому він служить як споживча 
вартість, за допомогою обміну». Звідси слідує, що товар – це не що інше, як 
продукт праці, призначений для обміну. 
У сучасній економічній науці поряд з таким загальним поняттям, 
як «товар», існує вужче поняття – «продукція». Залежно від економічного 
призначення продукція поділяється на: 
– предмети вжитку, які включають продовольчі та непродовольчі 
товари, що задовольняють особисті потреби людей; 
– продукцію виробничого споживання, тобто засоби виробництва; 
– продукцію військово-промислового комплексу. 
На рівні держави одним з основних макроекономічних показників, що 
оцінюють результати економічної діяльності всієї сукупності підприємств, є 
валовий внутрішній продукт, який вимірює вартість кінцевої продукції, 
виробленої резидентами даної країни. Валовий внутрішній продукт – це перш 
за все показник виробництва [10, с. 74]. 
На мікроекономічному рівні, тобто на рівні підприємства, продукція за 
своїм складом та призначенням ділиться на валову і товарну. 
До складу валової продукції підприємства включають вартість готових 
виробів, напівфабрикатів і послуг виробничого характеру, призначених для 
використання як усередині підприємства, так і відпущених на сторону, 
вартість виготовлення і ремонту тари, якщо вона не включається в ціну 
продукції. Валова продукція характеризує загальний обсяг виробничої 
діяльності підприємства незалежно від ступеня готовності продукції. Ця 
продукція, призначена для збуту і реалізації за межі підприємства (сукупності 
підприємств або галузі народного господарства) [10, с. 75]. 
11 
 
Товарна продукція промислового підприємства формується в 
грошовому вираженні та є обсягом тієї частини виготовленої продукції, яка 
буде відпущена (реалізована) за межі його основної діяльності. Вона включає 
виготовлені усіма основними, допоміжними, підсобними і побічними цехами 
підприємства готову продукцію, яка створена у конкретному періоді для збуту 
на сторону, а також включає напівфабрикати й вироби, попередньо замовлені 
іншими підприємствами та організаціями, роботи промислового характеру 
(послуги) також для реалізації на сторону. На відміну від валової, товарна 
продукція не включає зміни залишків незавершеного виробництва, а також 
напівфабрикатів свого виробництва, які призначені для власного 
використання в цехах підприємства. 
У свою чергу готова продукція входить до складу товарної (рис. 1.1). 
 
Рис. 1.1 – Структура товарної продукції промислового підприємства 
 
Сучасні економісти готову продукцію тлумачать, як продукцію, котра 
повністю завершена обробкою на конкретному підприємстві, пройшла усі 
стадії технічного випробовування, приймання, укомплектування, відповідно 
до умов договорів із замовниками та відповідає стандартам або затвердженим 
технічним умовам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і 
здана на склад чи передана замовнику [3, с. 15]. 
Обґрунтовуючи суть готової продукції, Ф.Ф. Бутинець вводить поняття 
12 
 
«і придатна для споживання» [4, с.  85]. 
До цього трактування І .З. Должанський та Т.О. Загорна додають, що 
«готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні 
характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику. Усі 
елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на 
різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво 
та формують вид виробничого запасу». [9, c. 214]. 
Такі автори, як П.М. Герасим, Г.П. Журавель та П.Я. Хомин, відмічають, 
що готовою продукцією є така, яка повністю пройшла передбачені 
технологією виробництва стадії і процеси, оприбуткована на склад, або 
прийнята замовником [6]. Проте науковці не надають особливого значення 
оцінці ні запасів, ні готової продукції зокрема. 
Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» готовою продукцією, вважається 
продукція, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для 
продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим 
договором або іншим нормативно-правовим актом [23]. 
Порівнявши це визначення із тлумачення такого виду продукції у 
міжнародній обліковій практиці, спостерігаємо практичне його співпадання. 
При цьому уточнюється, що вироби, які не пройшли всіх стадій технологічної 
обробки, випробувань і технологічного приймання, вважаються не 
закінченими і входять до складу незавершеного виробництва підприємства. 
Оскільки готова продукція, відповідно до чинного законодавства, 
відноситься до активів підприємства, тобто ресурсів, які придбані 
(виготовлені) в минулому і в майбутньому очікується отримати від їх 
реалізації та збуту економічну вигоду, – то в бухгалтерському обліку 
застосування методів її оцінки повинно ні не знижувати витрат на 
виробництво цієї продукції, ні не завищувати її оцінки. Якщо готова продукція 
не може принести підприємству економічну вигоду від її реалізації чи обміну, 
то вона не буде вважатись активом і повинна бути списана з балансу. 
У свою чергу, Н.М. Ткаченко готовою продукцією вважає «матеріальний 
13 
 
результат виробничої діяльності кожного підприємства» [37, с. 398]. Разом з 
тим автор приділяє значну увагу оцінці готової продукції, а саме залишкам 
незавершеного виробництва на кінець місяця, яку визначають за формулою: 
НВПк = НВПп + В – СРП, (1.1) 
де: НВПк – незавершене виробництво продукції на кінець звітного 
періоду; 
НВПп – незавершене виробництво продукції на початок звітного 
періоду; 
 В – витрати на виробництво продукції у звітному періоді; 
СРП – собівартість реалізованої продукції. 
 
Цікавий підхід щодо визначення собівартості готової продукції показую 
З.М. Пушкар і Г.П. Баб’як, вважаючи його універсальним показником, який в 
грошовому виражені акумулює усі витрати (прямі і не прямі), що пов’язані з 
будь-яким процесом чи виробом [32]. Автор приділяє увагу управлінській 
спрямованості обліку готової продукції та відповідно виробничих витрат, що 
є сукупністю її собівартості. 
Готову продукцію з погляду управлінського обліку також розглядав 
В.Я. Фаріон. Він відмітив, що її оприбутковують в кількісному вираженні 
протягом місяця, а в кінці місяця виражають в грошовій оцінці [39]. 
З цього виходить, що продукція відноситься до готової при виконанні 
наступних умов: 
– виробничий процес, відповідно до технологічних умов, повинен бути 
завершеним; 
– оприбуткування продукції на склад повинно здійснюватись 
відповідно до встановлених технічних параметрів та інших нормативів і 
стандартів, що діють на конкретному підприємстві; 
– реалізація та збут готової продукції обов’язково повинні 
супроводжуватись відповідними первинними документами. 
Після завершення виробничого циклу готова продукція надходить на 
14 
 
склад підприємства. На цьому етапі вона стає невід’ємною частинному 
запасу підприємства й виступає як готова продукція, або як сировина для 
наступного виробництва. 
В економічній літературі готову продукцію класифікують відповідно до 
ряду ознак: за формою, за ступенем готовності і за технологічною складністю. 
Щодо першої ознаки, то виділяють уречевлену (матеріальну) продукцію, 
результати виконаних робіт, результати наданих послуг, а щодо технологічної 
складності – виокремлюють просту та складну продукцію, при цьому 
вирізняють супутню та побічну продукції (рис. 1.2). 
 
Рис. 1.2 – Класифікація готової продукції 
 
Головна місія, будь-якого підприємства – отримати прибуток. Не 
винятком є і виробничі підприємства, кінцевим результатом діяльності яких є 
саме реалізація (збут) виготовлених своїми силами виробів та продукції. Збут 
готової продукції є завершальним етапом кругообігу господарських засобів 
підприємства, що дозволяє йому виконувати свої зобов’язання перед 
державним бюджетом, банком щодо позик, робітниками й службовцями, 
15 
 
постачальниками, а також відшкодовувати виробничі витрати. 
Отже, на нашу думку, збут продукції окремого підприємства – це 
насамперед відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх 
продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства від 
отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та 
його власників. Тобто продукція, яку виготовило підприємство переходить у 
власність покупця. За продану продукцію підприємство отримує винагороду, 
зазвичай це безпосередня сума грошових коштів, тому зміцнення фінансового 
становища виробничого суб’єкта господарювання напряму залежить від 
своєчасного, якісного виробництва та збуту готової продукції. 
За своїм економічним та обліково-аналітичним характером процес 
реалізації готової продукції цілком протилежний процесу придбання товарно-
матеріальних цінностей підприємством і складається з таких операцій 
(рис. 1.3). 
Процес реалізації продукції 
Перетворення товарної форми в грошову (продаж) 
Зменшення наявних товарно-матеріальних цінностей, 
що в результаті зменшує матеріальнув ідповідальності 
Реалізація фінансового результату 
(прибуток або збиток) 
 
Рис. 1.3 – Схема реалізації (збуту) готової продукції 
 
Таким чином, покупець відшкодовує підприємству-виробнику вартість 
готової продукції за цінами реалізації. Ціна реалізації встановлюється 
виробником продукції в залежності від різних факторів та обов’язково 
16 
 
узгоджується з покупцем і прописується у договірних документах. До 
факторів, які впливають на формування ціни продажу, можна віднести: 
– фактичну або очікувану собівартість продукції; 
– пропозиції та попит на ринку на цю продукцію; 
– встановлення відповідних державних обмежень на ціни та націнки 
щодо певних видів продукції, особливо деяких продуктів харчування. 
Однак, при формуванні ціни реалізації потрібно враховувати, що її 
рівень повинен бути завжди вище виробничої собівартості. В іншому випадку 
підприємство неминуче отримає збитки. 
Сьогодні на промислових підприємствах можуть застосовувати такі 
види оцінки готової продукції: 
– за фактичною виробничою собівартістю; 
– за неповної (скороченої) виробничої собівартості продукції, що 
обчислюється за фактичними витратами без загальногосподарських витрат; 
– за плановою (нормативною) виробничою собівартості; 
– за оптовими цінами реалізації; 
– за твердими обліковими цінами. 
При цьому використовуючи той чи інший вид підрахунок вартості 
продукції може здійснюватись одним із двох способів: тільки у грошових 
цінах, або ще із одночасним визначенням і в натуральних одиницях. Це 
залежить від технології та організації процесу виробництва, виробу форми 
контролю за здійсненими витратами і якістю готової продукції, супроводу та 
гарантійному контролю продукції та усунення недоліків, виявлених у процесі 
виробництва. 
Таким чином, поняття «готова продукція» в працях економістів 
з’явилося не відразу. Історично йому передувало поняття «товар», що 
розумілось значно ширше. Саме цьому поняттю й присвячено безліч 
досліджень вчених різних епох і економічних течій. В даний час поняття 
«готова продукція» прийнято тлумачити досить одноманітно завдяки 
законодавчим документам, що діють  у сфері економічного аналізу. 
17 
 
1.2 Нормативно-правове регулювання процесу виробництва і збуту 
продукції підприємства 
 
Оцінка готової продукції включає такий комплекс робіт, при виконанні 
яких забезпечується своєчасний і якісний аналіз виробництва, випуску та 
реалізації готових виробів не тільки в цілому за звітній період, але і за коротші 
проміжки часу (зміну, декаду тощо), контроль за цілістю і своєчасним 
відвантаженням готової продукції покупцям. Більш детальними завданнями 
оцінки готової продукції є: 
– постійний контроль за виробництвом готової продукції (робіт, послуг) 
у розрізі таких показників як її обсяг, асортимент, якість; 
– комплексний і вірогідний аналіз готової продукції на складі, 
систематичний контроль за її збереженням і станом; 
– своєчасний і регулярний аналіз відвантаженої та реалізованої 
продукції (робіт, послуг), достовірна чітка організація розрахункових операцій 
з покупцями та замовниками; 
– аналіз і контроль дотримання кошторису бюджетних, непрямих та 
інших витрат, пов’язаних зі збутом продукції (робіт, послуг); 
– своєчасне і достовірне визначення результатів від реалізації продукції 
(робіт, послуг) та їх облік. 
Для виконання такого широкого спектру дій, регулювання відносин між 
юридичними та фізичними суб’єктами господарювання, врахування їх 
економічних і суспільних інтересів, необхідно чинно діюче нормативне 
законодавство. Тобто сукупність норм, правил поведінки, які не суперечать як 
державним так і індивідуальним інтересам будь-яких підприємств, з 
обов’язковим врахуванням міжнародного досвіду. 
У зв’язку з цим регулювання обліку, аналізу і контролю готової 
продукції та її збуту здійснюється за допомогою: Податкового Кодексу 
України, Закону України «Про бухгалтерський та фінансову звітність 
України», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 
18 
 
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», Положення 
(стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», План рахунків 
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських 
операцій підприємств і організацій, Інструкція про застосування Плану 
рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і 
господарських операцій підприємств і організацій, інших нормативних 
документів, затверджених Міністерством фінансів України, Державною 
службою статистики України, а також внутрішніми розпорядчими 
документами підприємства, зокрема, Наказом про облікову політику. 
Основні норми економічного оцінювання готової продукції стосуються 
її визначення, правильного формування, відображення в рахунках обліку, 
оформлення відповідними первинними документами, систематизація 
реалізації продукції відображення її оцінки за обліковими, оптовими цінами та 
цінами реалізації, формування прибутку або збитку від її збуту. 
Визначення готової продукції, на відміну від Положення (стандарту) 
бухгалтерського обліку «Запаси» (яке уже згадувалось у попередньому пункті 
цієї роботи), у Податковому кодексі України вжито термін «вироблена 
продукція», який означає «загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до 
угоди про розподіл продукції і доставленої в пункт виміру» [28]. 
Більш наближене значення до національного стандарту подано у 
Інструкції «Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, 
капіталу і зобов’язань». До готової продукції тут належить продукція, обробка 
якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування 
згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і 
стандартам [13]. 
Особлива увага у законодавчо-нормативних документах приділяється 
формування вартості готової продукції та оцінці її збуту. У бухгалтерському 
обліку готова продукція оцінюється за фактичною собівартістю, яка може бути 
визначена тільки після збирання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим 
виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та 
19 
 
визначенні її вартісних характеристик. Тому у поточному обліку готову 
продукцію оцінюють за «твердими» обліковими цінами (середньорічною 
плановою собівартістю, договірними або оптовими цінами, або за 
фактичною виробничою собівартістю). Оцінка продукції за «твердими» 
обліковими цінами дає змогу вести постійний поточний облік незалежно від 
калькуляції фактичної собівартості. Такі ціни є основою ведення 
бухгалтерського обліку готової продукції на складах оперативно-
бухгалтерським методом. 
З прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні 
виникає необхідність по-новому відображати господарські операції з випуску 
готової продукції та її реалізації, формувати її собівартість. У Податковому 
кодексі України подано наближену до діючої міжнародної методики обліку 
собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг,  яка 
трактується, як витрати, що прямо пов’язані з виробництвом та/або 
придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, 
виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень 
(стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не 
суперечить положенням чинного законодавства [23]. 
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 
«Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з 
виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована 
протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих 
витрат та наднормативних виробничих витрат [23]. 
У світовій практиці розрізняють два підходи (моделі) щодо формування 
собівартості готової продукції – французьку та англосаксонську, тобто 
визначення повної та неповної собівартості. Відповідно до діючих в Україні 
законодавчих норм, то як бачимо, собівартість калькулюється на основі 
розрахунків неповних витрат, але з одночасним розподілом непрямих 
постійних загальновиробничих витрат і включенням їх у собівартість 
реалізації продукції. Тому, на українських підприємствах формують 
20 
 
виробничу собівартість, собівартість реалізації, а також з метою достовірності 
розрахунку цінової політики в управлінському обліку використовують повну 
собівартість виготовленої продукції (рис. 1.4). 
 
Рис.1.4 – Підходи до калькулювання собівартості продукції 
 
До виробничої собівартості готової продукції відповідно до П(С)БО 
16 «Витрати» включаються прямі матеріальні витрати, прямі витрати на 
оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні 
розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції 
зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та 
вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що 
використовується на самому підприємстві [23]. 
Податковий кодекс України (ст. 138 п.8) розширює методику 
формування собівартості виготовленої продукції, а саме додає до неї 
21 
 
амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, 
безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, 
наданням послуг [28]. 
Розглядати собівартість продукції в якості лише затрат на виробництво, 
виражених у грошовому вимірнику, на нашу думку, буде помилковим, 
оскільки не відображатиме повною мірою сутність даного поняття. Адже 
варто зазначити, що собівартість продукції як економічна категорія виконує 
ряд найважливіших функцій [41, c. 89]: 
– облік і контроль всіх затрат на випуск і реалізацію продукції; 
– база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і 
визначення прибутку і рентабельності; 
– економічне обґрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій 
на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого 
підприємства; 
– визначення оптимальних розмірів підприємства; 
– економічне обґрунтування і ухвалення будь-яких управлінських 
рішень тощо. 
Варто зазначити, що в англомовній літературі поняття «собівартість 
продукції» не вживається, а для її означення використовується термін «cost», 
трактуючи його як грошове вираження ресурсів, пов’язаних із виготовленням 
продукції. 
При збуті готова продукція залежить від облікової політики 
підприємства і оцінюється одним із методів, передбачених у Положенні 
(стандарті) бухгалтерського обліку «Запаси», щодо вибуття запасів, а саме 
ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої 
собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); 
нормативних затрат; ціни продажу. 
При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку 
зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з 
обліковою політикою, – первісна вартісна (по дебету рахунку 90 «Собівартість 
22 
 
реалізації готової продукції»), та оцінка, що визначається за домовленістю 
сторін (по кредиту рахунку 70 «Дохід від реалізації готової продукції»). А 
відповідно до податкового обліку, витрати, з яких складається собівартість 
реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) визнаються витратами 
того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, 
виконаних робіт, наданих послуг. Винятком є нерозподільні постійні 
загальновиробничі витрати, котрі зараховуються до складу собівартості 
реалізованої продукції в періоді їх виникнення. 
Собівартість реалізованої продукції складається з наступних витрат 
(рис. 1.5). 
 
 
Рис. 1.5 – Склад собівартості реалізованої продукції 
 
При збуті продукції підприємство, як уже зазначалось, повинно 
встановити вигідну для себе ціну, тобто, щоб у майбутньому отримати 
економічну вигоду від реалізації виготовленої продукції. Згідно Податкового 
кодексу України можна скористатись однією із цін, а саме використати 
договірну ціну, яка утверджена у договорі купівлі-продажу й не може бути 
змінена, або звичайну ціну. 
Остання використовуються у разі здійснення: 
– бартерних операцій; 
23 
 
– операцій з пов’язаними особами; 
– операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими 
оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або 
не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами 
підприємницької діяльності; 
– в інших випадках, визначених Податковим кодексом України. 
З метою визначення достовірної ціни, тобто такої, яка б відповідала 
перш за все технологічним вимогам продукції, що реалізується, у 
Податковому кодексі України пропонується підприємствам використовувати 
один із методів визначення звичайної ціни: порівняльної неконтрольованої 
ціни (аналогів продажу), ціни перепродажу, «витрати плюс», розподілення 
прибутку, чистого прибутку (рис. 1.6). 
При цьому необхідно використовувати інформацію про ціни в операціях 
між непов’язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку 
товарів (робіт, послуг). Цим же пунктом Податкового кодексу України 
визначено, які саме умови є співставними. 
Для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) 
використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: 
– статистичні дані державних органів і установ;  
– ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, 
біржові котирування; 
– довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у 
тому числі електронних та інших банків даних; 
– звіти та довідки відділів з економічних питань у складі 
дипломатичних представництв України за кордоном; 
– інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в 
установленому порядку. 
24 
 
 
Рис. 1.6 – Методи визначення звичайної ціни відповідно до 
Податкового кодексу України 
 
Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому 
порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана під час такого 
продажу. 
Для товарів, раніше ввезених на митну територію України у митному 
режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на 
митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної 
вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного 
оформлення. 
Отже, регулювання законодавчими нормативними документами обліку 
та аудиту готової продукції сьогодні наближено до міжнародних стандартів 
25 
 
обліку і фінансової звітності. 
 
 
1.3 Вплив особливостей хлібопекарного виробництва на економічну 
оцінку продукції та її збуту 
 
Задоволення потреб населення у продуктах харчування, що забезпечує 
відтворення його життєдіяльності, активну участь в економічному і 
соціальному розвитку суспільства, є однією з глобальних проблем розвитку 
цього суспільства. Значну роль у вирішенні продовольчої проблеми відіграє 
харчова промисловість, яка займається виробництво продуктів харчування. 
Підкреслюючи значущість харчової промисловості як галузі, необхідно 
відмітити, що виробництво продовольства – найперша передумова життя 
безпосередніх виробників і будь-якого виробництва в цілому. 
Підприємства відносяться до харчової промисловість, якщо 
відповідають таким ознаками: 
– економічне призначення продукції; 
– виробництво продуктів харчування для задоволення безпосередніх 
потреб населення в них; 
– сировина й матеріали, які використовуються на них для 
виробництва продуктів харчування є однорідними; 
– спільними є матеріально-технічна база та технологічні процеси 
виробництва; 
– склад кадрових робітників володіє особливими професійними 
навиками та вміннями; 
– здійснюється реалізація специфічних особливостей розміщення і 
розвитку. 
До харчової промисловості належать харчосмакова, м’ясна, молочна і 
рибна, спиртова, тютюнова промисловість тощо. Харчосмакова промисловість 
об’єднує групу спеціалізованих галузей із виробництва продовольчих товарів, 
26 
 
як правило, з сировини рослинного походження, вона охоплює, в т.ч. 
хлібопекарні підприємства. 
Організація економічної оцінки готової продукції та управління 
основними процесами матеріального забезпечення підприємства залежить, 
головним чином, від особливостей технологічного процесу, а саме: 
специфічності номенклатури продукції й технології, циклу виробництва, 
специфіки формування незавершеного виробництва, впливу виробничих 
факторів на склад і стан готової продукції й запасів у цілому, специфіки 
попиту збуту виготовленої продукції. Ці аспекти визначають особливі підходи 
до вибору методів оцінювання запасів, виробництва та формування 
собівартості готової продукції, що застосовують у конкретній галузі, 
впливають на побудову первинного, аналітичного та синтетичного обліку. В 
цьому значенні підприємства харчової промисловості, які відносять до 
хлібопекарної галузі не є винятком. Адже вони також відзначаються 
специфічним виробничим процесом, організаційними та технологічними 
особливостями. 
Випікання хліба та хлібобулочних виробів, як харчового стратегічного 
продукту, є доволі поширеним та масовим явищем виробничої сфери харчової 
промисловості. Цей процес трактують як хлібопечення – виробництво 
харчових продуктів, що випікають із борошна, води, дріжджів, солі та іншої 
сировини, необхідної для їх виготовлення і дозволеної для такого виду 
діяльності у встановленому порядку. 
Промислове хлібопечення майже повністю витіснило домашнє 
випікання хліба і навіть булочних виробів, що пов’язано із зайнятістю жінок і 
у зв’язку з економічною невигідністю випікання хліба в домашніх умовах. Усе 
це привело до поширення та урізноманітнення хлібопекарних виробництв: на 
великих хлібозаводах у містах і районних центрах – до малих і міні-пекарень 
в населених пунктах [20, с. 113]. 
Згідно статистичних даних у 2021 році сформувалася така структура 
основних виробників хліба та хлібобулочних виробів у нашій країні: 
27 
 
– 35 % хліба та хлібобулочних виробів випікають промислові 
хлібозаводи, розташовані в містах і районних центрах. Їх близько 400; 
– 6 % хліба виробляють підприємства колишньої системи Укоопспілки. 
Таких підприємств близько 500. Як правило, ці хлібозаводи – невеликої 
потужності й обслуговують сільську зону; 
– 2 % хліба припадає на підприємства Укрпродсоюзу; 
– 57 % хліба та хлібобулочних виробів випікають приватні, малі пекарні 
(рис. 1.7). 
 
Великі 
промислові 
хлібзаводи
35%
Приватні малі 
пекарні
57%
Невеликі 
хлібзаводи
6%
Підприємтсва 
Укрпродсоюзу
2%
 
Рис. 1.7 – Структура підприємств – виробників хліба та 
хлібобулочних виробів у 2021 році 
 
Щодо першого показника – виробництва хліба виробничими 
хлібзаводами, то їх показники кожного року коливаються, то у сторону 
збільшення, то у сторону зменшення. Однак, якщо його порівняти із 
показником 2022 року, то у той час його рівень сягав 75 %, що на 40 % більше 
ніж у 2021 році. Разом з тим збільшився рівень останнього показника від 54 % 
у 2020 році до 57 % у 2021 році. Тому, поглиблення спаду виробництва хліба 
та хлібобулочних виробів впродовж останніх років, коли на ринку було 
достатньо борошна, дає підстави зробити припущення про збільшення 
28 
 
виробництва хліба міні-пекарнями та супермаркетами, що виробляють хліб під 
власною торговою маркою. 
У загальній структурі споживання продуктів харчування населенням 
України за калорійністю найбільша питома вага припадає на хлібні продукти – 
45 % [15, с. 21]. 
Згідно зі законодавством, хліб та хлібобулочні вироби, що виробляють в 
Україні, мають відповідати встановленим показникам якості та безпеки, які 
розробляє і затверджує центральний орган виконавчої влади з питань аграрної 
політики разом із центральним органом виконавчої влади у сфері технічного 
регулювання та споживчої політики. Вимоги до якості та безпеки хліба і 
хлібобулочних виробів після затвердження підлягають обов’язковому 
опублікуванню у засобах масової інформації центрального органу виконавчої 
влади з питань технічного регулювання та споживчої політики [1, с. 11]. 
Асортимент хлібобулочних виробів, які виготовляються в нашій державі 
доволі широкий. Відповідно до номенклатури групового асортименту виробів 
хлібопекарної промисловості ґатунки виробів об’єднані в 14 груп, які 
відрізняються за складом сировини, формою, масою, способом випікання. 
Асортиментна програма кожного підприємства, у тому числі і ПрАТ 
«Черкаський хлібокомбінат», різна, і у асортименті продукції кожного року 
спостерігаються зміни. Укрупнена номенклатура хліба та хлібобулочних 
виробів має кілька масових, традиційно популярних у населення груп: хліб із 
пшеничного борошна; хліб із житнього борошна; хліб із суміші житнього і 
пшеничного борошна; булочні, здобні, бараночні та сухарні вироби. Як 
свідчать статистичні дані, найбільшу питому вагу у 2021 році (45 % від 
загального обсягу виробництва хлібобулочних виробів) складає хліб 
пшеничний. Житні і житньо-пшеничні сорти хліба становлять 31 %. 
Виробництво булочних виробів складає 23 % від загального обсягу 
виробництва [34]. 
Одна з особливостей хлібопекарної галузі харчової промисловості – 
умовно постійний попит на продукцію, яку виробляють. Це пов’язано з 
29 
 
історично сформованою специфікою харчування населення України, адже 
хліб для нас є обов’язковим складником харчування, не доповненням до їжі, а 
основним продуктом. 
Впродовж останніх років відзначається незначне збільшення 
виробництва пшеничних сортів хліба і зменшення житніх і житньо-пшеничних 
сортів. Із загостренням питань здорового способу життя й споживання лише 
природних харчових продуктів, виникає необхідність розроблення нових, 
раніше навіть не відомих нашим споживачам видів продукції, зокрема 
низькокалорійного хліба, хліба з борошна грубого помолу, хліба з висівками 
тощо. Зростання асортименту хлібобулочної продукції потребує збільшення й 
розширення номенклатури сировини, необхідної для його підтримання. 
Мінімальний споживчий кошик, затверджений постановою Кабінету 
Міністрів України від 14.04.2010 р. № 656 «Про затвердження наборів 
продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для 
основних соціальних і демографічних груп населення», передбачає 
споживання хліба та хлібобулочних виробів на 1 особу в кількості 101 
кілограм на рік або 277 грам на добу [30]. 
Враховуючи, що в усіх регіонах попит на хліб та хлібобулочні вироби 
задовольняється в повній мірі, фактичне споживання хліба та хлібобулочних 
виробів населенням України орієнтовно становить 4,6 млн. тон на рік. 
За останні роки тенденція постачання на ринок борошна з низькими 
хлібопекарними властивостями стрімко зросла, і, крім цього, суттєво 
підвищилась його ціна. Так, за інформацією Державної служби статистики 
України [7] впродовж 2022 року ціни на пшеничне борошно на внутрішньому 
ринку зросли в межах 16-18 % і на кінець року коливалися на борошно вищого 
сорту по регіонах від 14480 до 16790 грн. за тонну. Ціни на пшеницю на 
внутрішньому ринку зросли у 2021 році на 21-24 %. Це впливає і на цінову 
ситуацію на ринку хліба та хлібобулочних виробів, яка протягом 2021 року 
характеризувалася стабільністю (споживчі ціни на хліб зросли на 2,7 %). Між 
тим, ціни реалізації хліба не покривали зростаючі витрати на його 
30 
 
виробництво. Впродовж 2021-2022 років майже на 80 % подорожчав 
природний газ для промислових споживачів. У 2021 році на 12,9 %  (з 36,6 до 
65,7 грн за 1 м3) збільшено законодавчо встановлений рівень мінімальної 
заробітної плати. Зростали також тарифи на електроенергію, ціни на 
допоміжну сировину (зокрема, дріжджі та сіль), транспортні витрати (за 
рахунок зростання цін на бензин). 
Одночасно відбувається зниження рівня вмісту білка у зерні й, 
відповідно, у борошні. У 1930-і роки використовували борошно з вмістом 
клейковини 30-42 %, у 1970-і – від 28 % до 37 %, нині – 24-28 %. З такого 
борошна складніше отримувати хліб високої якості. Для розв’язання цієї 
проблеми запропоновано використання різних харчових добавок. Незважаючи 
на те, що деякі фахівці вважають доцільним майже повністю замінити 
природні речовини харчовими домішками та добавками, деякі раціональні ідеї 
в цьому є. Зокрема для захисту від шкідливого впливу навколишнього 
середовища корисно вводити до рецептур хлібобулочних виробів бета-
каротин (провітамін А), калій, йод. Крім того, запропоновано випускати 
вітамінізований хліб та хлібобулочні вироби. 
Поставка хлібопекарським підприємствам борошна з державних 
ресурсів покликана компенсувати зростання витрат, що впливають на ціну 
хліба. 
Між тим, інтервенції борошна з Аграрного фонду у 2021 році, як і в 
попередньому 2020 році, не виконували стабілізуючу роль на ринку хліба. 
Впродовж 2021 року Аграрним фондом було відвантажено 36,7 тис. тон 
борошна, виробленого з зерна державного інтервенційного фонду, при 
місячній потребі в борошні для виробництва хліба та хлібобулочних виробів в 
обсязі близько 100 тис. тон. 
Зазначені цифри свідчать про неефективність інтервенцій борошна з 
Аграрного фонду у 2021 році. 
Характерною особливістю харчової галузі промисловості, зокрема 
хлібопекарної, є те, що кінцевий продукт доволі швидко псується. 
31 
 
Хлібобулочна продукція надзвичайно швидко втрачає смакові, зовнішні та 
органолептичні властивості, тобто терміни її споживання та зберігання 
обмежені. Також характерною рисою випуску хлібопекарної продукції нині є 
зменшення ваги кінцевого виробу. Оскільки асортимент хлібобулочних 
виробів розширився, споживачі мають змогу купувати кілька різних видів за 
смаком, не турбуючись про те, що вони зіпсуються. Крім того, розширена й 
цілодобово діюча торгова мережа для придбання хлібобулочних виробів 
усуває необхідність купувати великі буханки хліба. 
Специфічні харчові властивості та обмеженість термінів придатності 
хліба і хлібобулочних виробів практично не дають змоги їх імпортувати та 
експортувати. Це, в свою чергу, зумовлює орієнтацію хлібопекарних 
підприємств України тільки на смаки власних споживачів. 
Виробництво хліба та хлібобулочних виробів чітко регламентоване 
уніфікованими рецептурами і передбаченими інструкціями технологічного 
режиму. Технологічними є ті матеріали, які застосовують безпосередньо у 
виробничому процесі, оскільки їх використання обумовлене технологією 
виробництва конкретних видів виробів. Їх застосовують у вигляді сировини, 
основних матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, технологічних 
палива й енергії, що становлять речову основу готової продукції [17, с. 42]. 
Технологічним сировині й матеріалам властиві як натурально-речові, 
тобто кількісні, так і якісні характеристики. Ці характеристики необхідно 
фіксувати і враховувати в первинному обліку й визначати їх вплив на 
отримання готового продукту або стадії технологічного процесу [17, с. 44]. 
Базовою сировиною при виготовленні хлібобулочної продукції є 
борошно, що зумовлює специфіку його використання. Державні стандарти на 
борошно хлібопекарне пшеничне і житнє передбачають визначення таких 
показників його якості, як колір, смак, запах, відсутність хрусту при 
розжовуванні, величина частинок, вологість, зольність, вміст сирої 
клейковини та її властивості, незараженість амбарними шкідниками, металеві 
домішки [35, с. 417-418]. 
32 
 
Однією з найважливіших якісних ознак борошна, що безпосередньо 
впливає на вихід хліба, є вологість. Чим вища вологість, тим менший вихід 
готової продукції, і навпаки. Отже, без урахування вологості борошна при 
його відпуску у виробництво сума матеріальних витрат на одиницю продукції 
суттєво змінюватиметься, що може призвести до підвищення собівартості 
окремих найменувань і ґатунків хліба чи хлібобулочних виробів, до 
виникнення недостач або надлишків борошна у виробництві. Тому в 
хлібопеченні для встановлення впливу вологості борошна на вихід готової 
продукції, а також для визначення інших планово-виробничих показників 
використовують ряд розрахунків [38, с. 99-100]. 
У зв’язку із цим необхідно працювати на підвищення рівня якості 
продукції, як самим підприємствам, так і державним органам. 
Щодо останніх, то у 2021 році Укрхлібпромом була проведена значна 
робота по ініціюванню прийняття нормативно-правових актів, які 
спрямовані на підвищення ефективності діяльності підприємств галузі та їх 
підтримку. 
Урядова постанова щодо продовження на 2022 рік постачання на 
хлібопекарські підприємства борошна, виробленого із зерна державного 
інтервенційного фонду, вперше була прийнята до початку року – Постанова 
Кабінету Міністрів України від 26.12.2021 № 1196 «Про внесення зміни до 
пункту 2 Порядку постачання та використання борошна, виробленого із зерна 
державного інтервенційного фонду». Хочеться зазначити, що борошно 
Аграрного фонду використовується хлібопекарськими підприємствами для 
виготовлення хліба та хлібобулочних виробів, що користуються найвищим 
споживчим попитом в регіоні, асортимент яких затверджується обласними та 
Київською міськими держадміністраціями. 
Виробничі запаси на виробництво хліба та хлібобулочних виробів 
відпускають відповідно до норм витрат борошна та інших основних 
матеріалів, які визначаються для конкретного виду продукції на підставі 
потреби в борошні відзначеної у виробничому завданні. На підприємствах ці 
33 
 
норми на основні види продукції слід переглядати щороку. 
Іноді у хлібопеченні до закінчення технологічного процесу неможливо 
встановити кількість готової продукції з точністю до облікової одиниці. У 
таких випадках фактичний вихід продукту обумовлений низкою об’єктивних 
причин, що не піддаються виміру апаратами відхилень, фізико-хімічних 
властивостей вихідних матеріалів і процесів у технологічних режимах. Ці 
відхилення виявляють методом техніко-економічних розрахунків після 
визначення фактичного виходу готових виробів [19, с. 110]. 
Між вагою готових виробів і вагою борошна, витраченого на їх 
виготовлення, виникають різниці. Їх називають припічкою. Обов’язковою 
умовою є зважування гарячого хліба, тільки вийнятого з печі, аби він не 
деформувався при транспортуванні й не мав зайвих втрат при зберіганні. В 
експедиції хлібопекарні термін зберігання хліба суворо регламентований, це 
вимагає нормувати витрати щодо ваги готової продукції при зберіганні. 
Зокрема, термін зберігання вагового житнього та житньо-пшеничного хліба в 
експедиції – не менше чотирьох годин, пшеничного – не менше трьох годин. 
При виробництві хлібобулочних виробів допускають заміни додаткової 
сировини, що передбачена у рецептурах, іншими видами сировини, харчова 
цінність якої практично рівнозначна. Такі заміни не призводять до погіршення 
якості та зменшення виходу продукції [12, с. 19]. 
На хлібопекарних підприємствах обсяг і асортимент випікання 
хлібобулочних виробів визначають щоденно на підставі добових замовлень 
прикріплених до цих підприємств покупців. Роботу всіх змін будують на 
суворій узгодженості з добовим замовленням щодо його виконання як за 
асортиментом, так і за термінами випікання готових виробів і завезення або 
відпуску їх споживачам [40, с. 86]. 
Технологічна схема виробництва хліба та хлібобулочних виробів має 
низку послідовних основних виробничих операцій (рис. 1.8). 
34 
 
Підготовка сировини 
Приготування тіста 
Змішування Бродіння Обминка Бродіння 
Формовка тіста 
Ділення тіста Округлення Перша Кінцеве Друга 
на шматки шматків (проміжна) формування (кінцева) 
тіста розстойка тіста розстойка 
Випікання 
 
 
Охолодження та зберігання готового хліба 
 
Рис. 1.8 – Схема послідовності технологічних операцій процесу 
виробництва пшеничних батонів 
 
Оскільки для хлібобулочних виробів із пшеничного борошна тривалість 
виробничого процесу становить 6-9 годин, а для пшенично-житнього – 10-12 
годин, для житніх сортів хліба – 36 годин, то сміло можна узагальнити таку 
особливість пекарської промисловості як дуже короткий виробничий цикл. 
Відповідно така ситуація дозволяє не визначати й не обліковувати залишки 
незавершеного виробництва, з причини його відсутності. 
Отже, хлібопекарна галузь харчової промисловості має дві суттєві 
відмінності від інших, зокрема – короткотерміновий цикл виробництва, і, як 
результат, те, що практично нема незавершеного виробництва. 
 
 
35 
 
Висновки до розділу 1 
 
З метою отримання прибутку виробничі підприємства, у тому числі 
підприємства харчової промисловості, здійснюються виробничу діяльність. 
Вона складається з ряду господарських циклів – постачання, самого 
виробництва продукції та збуту цієї продукції. Отже в результаті другого 
основного процесу утворюється завершений виріб, який іменують готовою 
продукцією. 
Готова продукція – це продукція основних і допоміжних цехів, 
призначена для реалізації. Вона повинна бути повністю закінчена 
виробництвом, укомплектована, відповідати вимогам стандартів або 
технічним умовам, прийнята службами технічного контролю, забезпечена 
паспортом, сертифікатом або іншим документом, що засвідчує її якість і 
комплектність, здана на склад, а при здачі на місці замовникові – оформлена 
актами приймання або іншими документами. 
З метою контролю за результатом виробництва та налагодження 
добросовісних розрахункових відносин із покупцями і замовниками, 
необхідно чітко налагодити процес економічного оцінювання на підприємстві, 
який повинен відповідати технологічним, технічним, структурним 
особливостям цього суб’єкта господарювання. Розглянувши такі вимоги у 
проведеному дослідженні, ми з’ясували, що на хлібопекарських 
підприємствах відсутнє незавершене виробництво як таке, а тому в обліку його 
непотрібно фіксувати. По-друге, використання у виробничому процесі запасів, 
що піддаються швидкому псуванню, зумовлює необхідність чіткого контролю 
за термінами їх придатності, а це потребує відображення додаткової 
інформації у картках аналітичного обліку, зокрема введення у картках 
складського обліку додаткових граф «термін використання» і «граничний 
момент поповнення запасу» за термінами та кількістю днів. 
 
  
36 
 
РОЗДІЛ 2 
ДОСЛІДЖЕННЯ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ ПРОДУКЦІЇ 
НА ПРАТ «ЧЕРКАСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» 
 
 
2.1 Організаційно-економічна характеристика та фінансовий стан 
підприємства 
 
Приватне акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат» 
(скорочена назва ПрАТ «Черкасихліб») [29] засноване у 1932 році за адресою: 
м. Черкаси, вул. Чигиринська, будинок 7. До основних видів діяльності 
належать: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво 
борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 
виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних 
кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання. 
ПрАТ «Черкасихліб» засноване шляхом об’єднання майна учасників 
відповідно Закону України «Про господарські товариства», Господарського 
кодексу України, Цивільного кодексу України та інших законів, що 
регулюють діяльність у сфері підприємництва для здійснення господарської 
діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та 
сомоокупності. 
Підприємство є юридичною особою, що створюється згідно із 
законодавством України, має самостійний баланс, валютний та інші рахунки у 
банківських установах, круглу печатку та кутовий штамп із своїм 
найменуванням, знак для товарів та послуг. 
Підприємство несе відповідальність за зобов’язаннями Засновника. 
Підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями держави. 
Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями перед 
кредиторами всім належним йому майном, а Засновник несе відповідальність 
за зобов’язаннями Підприємства тільки у межах внеску у статутний фонд 
37 
 
Підприємства. 
На сьогодні досліджуване підприємство є лідером з впровадження нових 
технологічних ліній та процесів і займає третє місце в Україні за обсягами 
виробництва хлібобулочних виробів. Продукція підприємства реалізується 
через власну торгову мережу «Формула Смаку», яка налічує 25 торгових 
павільйонів в самих Черкасах та 7 – в області. 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» виробляє великий асортимент 
продукції – більше 80 найменувань. Асортимент продукції широко 
представлений різноманітними хлібобулочними виробами: 
1) житній хліб: хліб «Бородянський», хліб «Гетьманський», хліб 
«Козацький», хліб «Миколаївський» з насінням соняшника, хліб «На хмелю», 
хліб «Чигиринський» з насінням гарбуза, хліб «Дніпровський» з родзинками; 
2) хліб та хлібобулочні вироби: хліб «Гірчичний», хліб 
«Європейський», хліб «Сімейний» з молоком, хліб «Урожайний», хліб білий 
подовий, хліб «Орільський», паляниця «Балашівська», поляниця «Домашня», 
хліб пшеничний формовий, хліб пшеничний подовий, хліб «Білозірський», 
хліб «Український новий», хліб «Український новий», хліб «Карпатський 
особливий», хліб тостовий «Висівковий», хліб тостовий «З кропом та 
цибулею», хліб тостовий «Здобний», хліб тостовий «Класичний», хлібці з 
висівками, хліб «Фітнес», хліб «Білорусь», хліб «Бородинський», хліб 
«Гроно», хліб «Житній заварний», хліб «Чигиринський» з насінням гарбуза, 
хліб «Цільнозерновий бездріжджовий», хліб «Зернятко», хліб житній 
«Діабетичний», хліб «Гречаний», хліб «Ароматний з кунжутом», хліб «На 
хмелю», хліб «Смачний оригінальний», хліб «Бенкетний», хлібці заварні з 
курагою, хлібці заварні з чорносливом, хліб «Дніпровський» з родзинками, 
хліб «З льоном», хліб «Миколаївський», батон «Нива», батон «Європейський 
ароматний», батон «Гірчичний», батон «Фермерський», булочки для 
гамбургерів, булочки для гамбургерів зі шпинатом, булочки для гамбургерів з 
буряком, булочка для хот-дога, булочки «Кунцевські», рогалики «Студент», 
рулет зі смородиною, рулет маково-фруктовий, рулет з повидлом, пиріжок з 
38 
 
вишнями, пиріжок студентський з капустою, пиріжок студентський з сиром, 
пиріжок з яблуками, пиріжок зі смородиною, ватрушка, плюшка, булочки 
«Макова забава», булочка «Апельсин», булка «Дніпропетровська», рулет 
«Макова насолода», круасан з конфітюром, круасан з молоком, круасан з 
шоколадною начинкою, подушечка з яблуками, рулетик з маком, рулетик 
«Шкільний», бісквіт «Домашній», випечені напівфабриками для піци, кекс 
«До кави», кекс «Сирний», сухарі панірувальні; 
3) кондитерські вироби: печиво «Вівсяне», печиво «Вівсяне ГОСТ», 
печиво «Вівсяне з кунжутом», печиво «Ароматне», печиво «Українське», 
печиво «Луцьке», пряники «Шоколадно-молочні», пряники «Житні з медом», 
пряники «Житні з корицею», пряники «Північні», пряники «Осінні», пряники 
«Сатурн», соломка «Солодка», соломка «Формула» солона, соломка «З 
ароматом шоколаду», соломка «З маком», соломка солодка «Фітнес» з 
кунжутом та висівками, соломка солона «Фітнес» з висівками, сухарі 
«Ванільні», сухарі «Київські», сушки «Ванільні», сушки «Кроха». 
Для забезпечення діяльності Підприємства створено зареєстрований 
капітал у розмірі 200 000 тис. грн., резервний капітал підприємства 
створюється у розмірі 5 % зареєстрованого капіталу. Розмір щорічних 
відрахувань не може бути меншим 2 % від суми прибутку підприємства. За 
рахунок резервного капіталу здійснюється покриття збитків. 
З метою забезпечення виробничого і соціального розвитку та отримання 
прибутку підприємство самостійно веде планування господарської діяльності 
та здійснює її, виходячи із попиту на власну продукцію. 
Виробнича структура охоплює цехи, кожен з яких випускає 
хлібобулочні вироби із закінченим циклом виробництва. 
Для узгодженої та ритмічної роботи всіх цехів підприємства, на 
підприємстві працюють: відділ головного механіка, відділ теплотехніка, відділ 
електриків. 
Для зберігання готової продукції, сировини, допоміжних та додаткових 
матеріалів, тари на підприємстві є два склади. Крім цього, працюють столярня 
39 
 
та механічна майстерня, їдальня на 100 місць, чотири артезіанські 
свердловини, автогараж, 35 одиниць автотранспорту, автоваги 15 тонн та 30 
тонн, 2 трансформаторних підстанції, потужністю 500 кВт кожна, насосна 
станція, торговельній кіоск, 2 магазини, прохідна. 
Про структуру товарів продовольчої групи свідчать дані табл. 2.1. 
 
Таблиця 2.1 – Структура обсягу реалізованої продукції 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
2020 р. 2021 р. 2022 р. 
Найменування 
тис. грн % тис. грн % тис. грн % 
Обсяг продукції в діючих 
554 099 100,0 629 510 100,0 760 921 100,0 
цінах, тис. грн, з них: 
Хлібобулочні вироби 370 692 66,9 465 208 73,9 547 863 72,0 
Кондитерські вироби 21 056 3,8 28 957 4,6 41 090 5,4 
Оптова торгівля 140 741 25,4 122 125 19,4 162 076 21,3 
Громадське харчування 1 662 0,3 630 0,1 761 0,1 
Інша реалізація 19 948 3,6 12 590 2,0 9 131 1,2 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Розглянувши дані табл. 2.1, необхідно відмітити, що обсяги реалізованої 
продукції в 2022 році порівняно із 2020 роком зросли на 206 822 тис. грн, або 
на 37,3 %, а порівняно із 2021 роком збільшилися на 131 411 тис. грн. (на 
20,9 %). Крім того, спостерігаються певні зміни у структурі продовольчої 
групи. Як видно найбільшу питому вагу в структурі реалізованої продукції 
займають хлібобулочні вироби – 72 % в 2022 році, що на 5,1 відсоткових 
пункти більше рівня 2020 роком. Дане виробництво і визначило спеціалізацію 
підприємства. На другому місці знаходиться оптова торгівля – 21,3 %, що на 
4,1 пункти менше рівня 2020 роком і спостерігається чітка тенденція до 
зниження питомої ваги цієї групи, а на третьому і досить незначною є 
кондитерські вироби – 5,4 %, частка яких зросла за досліджуваний період на 
1,6 пункти. 
40 
 
Для більшої наочності відобразимо динаміку обсягів реалізації 
продукції у вигляді діаграми (рис. 2.1). 
 
800000 9 131
700000 761
12 590 162076
600000 19 948
630
122125 41090
500000
1662 140741 28957
400000
21056
300000
547863
200000 465208
370692
100000
0
2020 2021 2022
Хлібобулочні вироби Кондитерські вироби
Оптова торгівля Громадське харчування
Інша реалізація
 
Рис. 2.1 – Динаміка обсягів реалізації продукції, тис. грн 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Структура обсягів реалізації продукції відображена на рис. 2.2. 
 
Кондитерські 
вироби
5,40%
Оптова 
торгівля
21,30%
Хлібобулочні 
вироби
72,00%
Інша 
реалізація
1,30%
 
Рис. 2.2 – Структура обсягів реалізації продукції у 2022 році, % 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
41 
 
На кінцеві результати діяльності підприємства значний вплив має рівень 
забезпеченості його виробничими ресурсами – основними фондами, 
оборотними засобами, трудовими ресурсами та ефективність їх використання. 
По області постійно діють 26 заводів та пекарень, які випускають 236,6 
тон за добу хлібобулочної продукції. Але на сьогоднішній день існує велика 
кількість тіньових хлібопекарень в селах, які не враховані. 
Наявність ресурсного потенціалу та результати господарської діяльності 
відображені у табл. 2.2. 
 
Таблиця 2.2 – Показники господарської діяльності 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
Роки 2022 р. від 2020 
Показники 
2020 2021 2022 +/- % 
Оборотні активи, тис. грн 385 910 598 633 708 862 322 952 83,7 
Чисельність працівників, чол. 731 790 752 21 2,9 
Готова продукція, тис. грн 4 279 5 610 3 362 -917 -21,4 
Товари, тис. грн 11 567 13 946 51 311 39 744 343,6 
Собівартість реалізованої 
423 548 516 358 550 817 127 269 30,0 
продукції, тис. грн 
Фінансовий результат від 
операційної діяльності 32 544 10 702 49 918 17 374 53,4 
тис. грн 
Рівень рентабельності виробництва, 
7,7 2,1 9,1 1,4 в.п. х 
% 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Аналіз даних табл. 2.2 свідчить про те, що показники господарської 
діяльності підприємства в динаміці значно підвищились, так як рівень 
ресурсного забезпечення підвищився. Так, вартість оборотних активів в 
динаміці підвищилась відповідно на 322 952 тис. грн, або на 83,7 %, 
середньооблікова чисельність працівників на 21 чол. (на 2,9 %), що вказує на 
нарощування обсягів виробництва продукції і розширення виробництва. 
Збільшення товарів в динаміці на 39 744 тис. грн, або в 3,4 рази, і 
42 
 
зменшення готової продукції на 917 тис. грн (на 21,4 %), при одночасному 
зростанні собівартості реалізованої продукції на 127 269 тис. грн (на 30 %), 
забезпечило покращення результатів діяльності виробництва та підвищення 
економічної ефективності виробництва хлібобулочних виробів на 
підприємстві. У 2022 р. підприємство отримало фінансовий результат від 
операційної діяльності в обсязі 49 918 299,8 тис. грн, що на 53,4 % більше 
порівняно з 2020 роком. Рівень рентабельності підприємства підвищився на 1,4 
в.п.: з 7,7 % у 2020 році до 9,1 % у 2022 році. 
Ще однією досить важливою складовою виробничого потенціалу є 
трудові ресурси. Аналіз використання трудових ресурсів відображено у 
табл. 2.3 
Таблиця 2.3 – Аналіз використання трудових ресурсів 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
Роки 
2022 р. в % 
Показники 
до 2020 р. 
2020 2021 2022 
Середньооблікова чисельність штатних 
731 790 752 2,9 
працівників, чол. 
Витрати робочого часу, тис. люд.-год. 118,6 150,9 142,0 119,7 
Фонд оплати праці, тис. грн 5 107,4 6 359,5 6 792,6 133,0 
Середньомісячна заробітна плата, грн 6984,1 8050,0 8633,8 123,6 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Із даних табл. 2.3 видно, що середньооблікова кількість штатних 
працівників протягом трьох останніх років збільшилася відповідно на 2,9 %. 
Таке зростання в першу чергу пов’язано із нарощуванням обсягів виробництва 
продукції. В той же час, збільшилася кількість відпрацьованих людино-годин 
на 23,4 тис. людино-год. (19,7 %) у 2022 році порівняно з 2020 роком. 
Що стосується заробітної плати, то за період дослідження відмічається 
її ріст. Середньомісячний рівень заробітної плати зріс з 6984,1 грн. у 2020 р. 
до 8633,8 грн. у 2022 році, або на 1649,7 грн., або на 23,6 %. 
43 
 
Ритмічність процесу виробництва, його надійність та оптимальність 
строків виконання в значній мірі залежать від наявності і оптимальної 
структури оборотних засобів. 
Система формування оборотних засобів здійснює вплив на швидкість їх 
обороту і ефективність використання. 
Надлишок оборотних засобів значить, що частина капіталу підприємства 
бездіє і не приносить доходу. Разом з тим нестаток оборотного капіталу буде 
гальмувати виробничий процес, уповільнюючи швидкість господарського 
обороту засобів виробництва. 
Ефективність використання оборотних фондів показана в табл. 2.4. 
 
Таблиця 2.4 – Основні показники ефективності використання оборотних 
коштів ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
Роки 2022 р., % до 
Показники 
2020 2021 2022 2020 2021 
Коефіцієнт оборотності обігових 
1,85 1,86 0,75 40,4 40,3 
коштів 
Тривалість одного обороту, днів 197 196 487 247,2 248,5 
Коефіцієнт оборотності запасів 21,2 693,4 621,6 у 29,3 р. 89,6 
Середня тривалість одного обороту 
17,2 0,5 0,6 3,4 120,0 
запасів 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Коефіцієнт маневреності свідчить про те, що залучення кредитів через 
відсутність власних коштів, зменшує платоспроможність підприємства. При 
обрахуванні коефіцієнта – час обороту, ми дізнались про кількість днів, що 
були необхідні підприємству, для поповнення його оборотних засобів. Тут ми 
спостерігаємо чітку тенденцію до зростання, що є ознакою неритмічного часу 
обороту протягом 3 років. І як результат тривалість одного обороту зросла до 
487 днів в 2022 році, тобто на 290 днів, або майже у 2,5 рази. 
44 
 
Значення коефіцієнта оборотності запасів вказує нам, скільки разів у 
середньому поповнювалися запаси підприємства протягом звітного року. У 
нашому випадку даний коефіцієнт зріс у 29 разів у звітному році порівняно із 
базисним роком, що характеризує потребу підприємства на швидше 
поповнення запасів. 
Середня тривалість одного обороту запасів зменшилась майже у 3 рази, 
що є свідченням того, що значна частина поточних активів іммобілізована в 
запасах, ліквідність яких висока. 
Головним джерелом відтворення основних і оборотних засобів є 
відрахування від прибутку, тому прибутковість підприємства забезпечила 
нормальний процес їх відтворення. 
Фінансовий стан підприємства відображений у табл. 2.5. 
 
Таблиця 2.5 – Показники оцінки фінансового стану підприємства 
Роки 2022 р. від 
Показники 
2020р., (+/-) 
2020 2021 2022 
Коефіцієнт ліквідності поточної 6,08 2,91 1,27 -4,81 
Коефіцієнт ліквідності швидкої 5,36 2,85 1,26 -4,10 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,740 0,001 0,001 -0,739 
Коефіцієнт фінансової залежності 1,19 1,54 4,76 3,57 
Коефіцієнт фінансової незалежності 0,84 0,65 0,21 -0,63 
Коефіцієнт концентрації позикового 
0,16 0,35 0,79 0,63 
капіталу 
Коефіцієнт фінансової стабільності 5,08 1,86 0,26 -4,82 
Коефіцієнт фінансової стійкості 0,84 0,65 0,21 -0,63 
Рентабельність власного капіталу, % 1,9 6,6 -96,1 -98,0 в.п. 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Із даних табл. 2.5 видно, що фінансовий стан підприємства в динаміці 
різко погіршився і є дуже не стабільним. Значення коефіцієнта поточної 
45 
 
ліквідності є досить позитивним і засвідчує той факт, що підприємство 
своєчасно ліквідовує борги на протязі всього досліджуваного періоду, 
свідчить про ліквідність балансу підприємства, проте в динаміці має негативну 
тенденцію до зниження на 4,81.  
Коефіцієнт швидкої ліквідності в динаміці теж зменшився на 4,10, що є 
дуже негативним, хоча й рівень даного показника в 2022 році – 1,26 дещо вище 
норми (Кл.ш. ≥ 1) і вказує на те, що на одиницю термінових боргів припадає 
1,26 ліквідних активів. 
В той же час коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує не 
готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість 
і знаходиться в межах нижчих за допустимі, в 2022 р. – 0,001 при нормі 
коефіцієнта абсолютної ліквідності на рівні 0,2-0,35. Відповідність даного 
показника нормі спостерігалась лише у 2020 році – 0,74, а з того часу 
спостерігається його зниження до рівня – 0,001 у 2021-2022 роках. 
Коефіцієнт фінансової незалежності має знаходитись в межах ≥0,5, а на 
досліджуваному підприємстві у звітному році його рівень склав лише – 0,21, 
що вказує на неможливість підприємства виконати зовнішні зобов’язання за 
рахунок власних активів і його залежність від позикових джерел. Негативним 
є той факт, що за досліджуваний період, цей показник на підприємстві 
знизився на 0,63. 
В той же час, підвищилася величина позикового капіталу, яка припадає 
на одиницю сукупних джерел на 0,63. В звітному році даний показник склав 
0,79, при нормі коефіцієнта позикового капіталу ≤0,5, що негативно 
відображається на фінансовому стані підприємства. 
Коефіцієнт фінансової стабільності за аналітичний період знизився на 
4,82, крім того, даний показник значно нижче норми – 0,26 у 2022 році, при 
нормі коефіцієнта фінансової стійкості ≥1, що характеризує фінансову 
нестійкість підприємства. 
Частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі склала – 
0,21, що значно нижче нормативного рівня (коефіцієнт фінансової стійкості 
46 
 
має знаходитися в межах від 0,85 до 0,90). 
Негативний фінансовий стан у звітному році, став причиною збитковості 
підприємства і збитковість власного капіталу склала – 96,1 %, а рівень його 
вказував на те, що на одиницю власного капіталу приходилось майже 1 грн. 
збитку тоді як у базисному році рівень рентабельності власного капіталу мав 
значення – 1,9 % , а у 2021 році – 6,6 %. 
Тобто, можна відмітити, що підприємство має досить не стабільний 
фінансовий стан, але є резерви для його покращення про що говорять 
результати фінансової діяльності у 2021 році. 
 
 
2.2 Нормування і організація оплати праці на підприємстві 
 
Нормування праці робітників підприємства здійснюється у 
відповідності до діючих галузевих норм та нормативів, а при їх відсутності 
вводяться тимчасові норми на окремі види робіт, які погоджуються з 
профспілковим комітетом. Базовими є Кодекс законів про праці, Закон 
України «Про оплату праці», «Галузева угода» та інші нормативні документи, 
які регламентують питання оплати праці та трудові відносини на підприємстві. 
При впроваджені у виробництво технічних, організаційних та 
господарських заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці 
здійснюється перегляд норм виробітку (норм часу) норм обслуговування, 
нормативів чисельності. 
Встановлення форм, систем та розмірів оплати праці, а також інших 
доходів працівників (доплат, премій) в межах коштів зароблених колективом 
проводиться за погодженням з профспілковим комітетом згідно Генеральної 
угоди. 
У товаристві діє цехова система управління та організації праці. У 
відповідності до якої кожен вид продукції виготовляють в певному цеху. 
Таких цехів на території заводу є 2: хлібобулочний цех та кондитерський цех. 
47 
 
У кожному цеху та дільниці працює певна кількість працівників в 
залежності від складності технології, потужності обладнання і обсягу 
виробництва продукції. Крім того кожна дільниця та цех має керівника – 
майстра дільниці. Так найбільшим є цех хлібобулочних виробів, у якому 
працює 135 чоловік, а також майстер та обліковець. 
Норми галузевої Угоди щодо тарифних ставок та посадових окладів 
використовуються як орієнтири для диференціації оплати праці в залежності 
від фаху та кваліфікації працівників. виконуваних робіт, приймаючи їх як 
мінімальні гарантії. 
Застосовувати оплату праці нижчу від норм, встановлених Галузевою 
Угодою можна на період подолання фінансових труднощів підприємства 
терміном не більше шести місяців. 
На підприємстві діє дві форми оплати праці погодинна і відрядна. 
При погодинній формі оплати праці мірою праці є відпрацьований 
час, а розмір заробітку працівника визначається виходячи з його тарифної 
ставки (посадового окладу) за фактично відпрацьований час. 
При відрядній формі оплати праці мірою праці є вироблена 
робітником продукція виконаний обсяг робіт, тому зарплата нараховується за 
кожну одиницю виробленої продукції, виходячи з встановленого відрядного 
розцінку. 
Оплата праці працівників виробничого підрозділу проводиться по 
посадових окладах, тарифних ставках та відрядних розцінках і регулюється 
Кодексом законів про працю України, законом України «Про колективні 
договори і угоди» та галузевою угодою. 
При оплаті праці дотримуються вимоги, передбачені законодавством, 
щодо визначення конкретних розмірів тарифних ставок та окладів, не нижче 
встановлених державою соціальних гарантій. Відрядні розцінки враховуються на 
основі встановлених тарифних ставок та норм виробітку на кожного працівника. 
В практичній  діяльності як орієнтири використовуються затверджені Кабінетом 
Міністрів України тарифні сітки робітників, ставки і шкали співвідношень 
48 
 
мінімальних посадових окладів керівників, спеціалістів та службовців залежно 
від професій, кваліфікації, складності та умов виконуваних ними робіт. 
Застосовуються розміри доплат і надбавок, що мають міжгалузевий 
характер, до тарифних ставок і посадових окладів працівників. 
 
Порядок встановлення надбавок і доплат. 
Надбавки: 
1. За високу професійну майстерність встановлюються 
диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: 
III розряду – 12 відсотків; 
IV розряду – 16 відсотків; 
V розряду – 20 відсотків; 
VI і вищих розрядів – 24 відсотки тарифної ставки (окладу). 
2. За професійну майстерність і високу культуру обслуговування – до 
24 відсотків тарифної ставки (окладу) робітникам підприємств і організацій 
торгівлі. 
3. За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів – 
водіям 2-го класу – 10 відсотків, водіям 1-го класу – 25 відсотків встановленої 
тарифної ставки за відпрацьований водієм час. 
4. За високі досягнення у праці –  до 50 відсотків посадового окладу. 
5. За виконання особливо важливої роботи на певний термін – до 50 
відсотків посадового окладу. 
Доплати за суміщення професій (посад): 
Доплати одному працівнику не обмежуються максимальними розмірами 
і визначаються наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли 
б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників. 
За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника – до 100 
відсотків тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника. 
За роботу у важких і шкідливих умовах праці – від 4,8 до 12 відсотків; за 
роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – від 16, 20 до 24 
49 
 
відсотків тарифної ставки (окладу). 
За інтенсивність праці робітників – до 12 відсотків тарифної ставки 
(окладу). 
На період освоєння нових норм трудових затрат – підвищення відрядних 
розцінок до 20 відсотків; підвищення тарифних ставок до 10 відсотків. 
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної 
роботи) – доплата диференціюється залежно від кількості робітників у 
бригаді: 
 ̵ до 10 чоловік – 10 %, 
̵ понад 10 чоловік – 20 %, 
̵ понад 25 чоловік – 30 % від розміру ставки розряду, що присвоєно 
бригадиру. 
Ланковим (якщо чисельність ланки перевищує 5 осіб), встановлюється 
доплата в розмірі до 50 відсотків відповідної доплати бригадиру. 
За роботу у вечірній час – з 18 до 22 годин (при багатозмінному режимі 
роботи) – 20 відсотків годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) 
за кожну годину роботи в цей час. 
За роботу в нічний час – 35 відсотків годинної тарифної ставки 
(посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час. 
Працівникам хлібопекарської промисловості – до 75 відсотків годинної 
тарифної ставки (посадового окладу) і до 50 відсотків за кожну годину роботи 
в нічний час. 
Працівникам охорони – в розмірі 35 відсотків тарифної ставки 
(посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. 
Доплата за роботу в недільні для працівників хлібопекарської 
промисловості, які працюють за графіком безперервного виробництва, – до 50 
відсотків тарифної ставки (посадового окладу). 
Доплата за поділ робочого дня на 2 частини (з перервою в роботі більше 
2 годин, яка не включається в робочі години), за фактично відпрацьований час 
в такі дні в розмірі до 30 відсотків відрядного заробітку (тарифної ставки, 
50 
 
посадового окладу). За ненормований робочий день – водіям 
автотранспортних засобів (легкових автомобілів) – 25 відсотків тарифної 
ставки за відпрацьований час водієм. 
Надання матеріальної допомоги та пільгових кредитів (позичок): 
Надання матеріальної допомоги та пільгових кредитів (позичок) 
проводиться за рахунок коштів фонду соціального розвитку. 
Надання матеріальної допомоги проводити працівникам комбінату, 
а також пенсіонерам, які працювали не менше 20 років та вийшли на пенсію. 
Матеріальна допомога надається за рішенням керівника, виходячи із 
затвердженого кошторису використання фонду соціального розвитку. 
Матеріальна допомога надається: 
- на оздоровлення; 
- на оплату путівок в санаторії та установи відпочинку (пансіонати, 
будинки відпочинку, туристичні бази і маршрути та ін.); 
- на придбання ліків, продуктів харчування при скрутному фінансовому 
стані працівника; 
- на поховання; 
- інші цілі. 
Оплату путівок проводити в розмірі до 70 % вартості путівки, при 
наявності санаторно-лікувальної картки медичного закладу про необхідність 
оздоровлення, санаторного лікування. 
Про ефективність використання трудових ресурсів та рівень оплати 
праці у ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» свідчать дані табл. 2.6. 
Дані табл. 2.6 свідчать про те, що показники ефективності використання 
трудових ресурсів в динаміці набрали тенденції до зростання. 
Так, збільшення кількості відпрацьованих годин одним працівником в 
рік з 2080,7 години в 2020 р. до 2088,2 год. в 2022 р., або на 7,5 год. при 
більшому обсязі виробленої продукції призвело до підвищення 
середньорічного виробітку на 18,2 %. 
 
51 
 
Таблиця 2.6 – Рівень продуктивності праці та оплати праці 
Роки 
 2022 в % 
Показники 2020 2021 2022 до 2020 р. 
Кількість відпрацьованих годин 1 
2080,7 2095,8 2088,2 100,4 
працівником в рік 
Середньорічний виробіток 1 працюючого, 
139,2 161,1 164,6 118,2 
тис. грн 
Вироблено продукції в розрахунку на 1 
66,9 76,9 78,8 117,8 
люд.-год., грн 
Затрачено люд.-год. в розрахунку на 1 грн. 
0,015 0,013 0,013 84,6 
виробленої продукції 
Середньомісячна заробітна плата, грн 6984,1 8050,0 8633,8 123,6 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Зменшення трудомісткості продукції, за досліджуваний період, при 
більших обсягах виробництва забезпечило зростання виробництва продукції в 
розрахунку на 1 люд.-год. на 11,9 тис. грн., або на 17,8 %. 
В той же час, необхідно відмітити, що рівень оплати праці зріс на 23,6 %, 
що не відповідає економічним законам розвитку підприємства у відповідності 
з якими ріст продуктивності праці повинен випереджувати темпи зростання 
оплати праці. 
Матеріальна допомога надається один раз в рік не більше 10 
неоподатковуваних мінімумів. Видачу матеріальної допомоги та позичок 
проводять в межах коштів на зазначені цілі, а не в рахунок наступних 
надходжень. 
 
 
2.3 Оцінка економічної ефективності виробництва і збуту 
хлібобулочних виробів на підприємстві 
 
Своїми умілими діями та ретельно спланованою і організованою працею 
управлінський персонал може забезпечити раціональне використання 
52 
 
матеріальних ресурсів. Адже їх витрати впливають на величину собівартості 
та прибутку. В зв’язку з чим, пропонується розглянути структуру затрат на 
виробництво. 
Аналізуючи табл. 2.7 спостерігаємо, зростання операційних витрат з 
488 560 тис. грн у 2020 році до 716 233 тис. грн у 2022 році, тобто 14,7 5. Це є 
характерною ознакою зростання у першу чергу матеріальних затрат. Так, 
матеріальні затрати протягом досліджуваного періоду збільшилися з 338 702 
тис. грн у 2020 році до 509 236 тис. грн у 2022 році, тобто на 50,3 %. Структура 
матеріальних затрат також змінилася у бік збільшення частки матеріальних 
затрат у загальних операційних затратах: з 60,3 % у 2020 році до 71,1 % у 2022 
році, тобто на 10,8 відсоткових пункти. 
 
Таблиця 2.7 – Структура затрат на виробництво продукції в цілому 
по ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
2020 р. 2021 р. 2022 р. 
Показники 
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн. % 
Матеріальні затрати 338 702 69,3 415 172 69,5 509 236 71,1 
Витрати на оплату праці 49 168 10,1 66 049 11,1 68 471 9,5 
Відрахування на соціальні 
10 044 2,1 12 888 2,1 13 300 1,9 
заходи 
Амортизація 263 0,1 491 0,1 472 0,1 
Інші операційні витрати 90 383 18,4 102 778 17,2 124 754 17,4 
Разом операційні витрати 488 560 100 597 378 100 716 233 100 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Позитивним є те, що витрати на оплату праці і соціальні заходи за 
досліджуваний період зросли на 19 303 тис. грн, або на 39,3 %. Але, доцільно 
зауважити, що частка оплати праці у загальних операційних затрата дещо 
зменшилася: з 10,1 % у 2020 році до 9,5 % у 2022 році, тобто на 0,6 відсоткових 
пункти, що вказує на необхідність покращувати механізм матеріального 
стимулювання працівників підприємства з метою підвищення їх 
зацікавленості в результатах праці. 
53 
 
Для більшої наочності покажемо структуру операційних витрат у вигляді 
діаграми (рис. 2.3). 
Аналізуючи саму структуру затрат на виробництво, бачимо, що 
підприємство тяжіє до матеріального виробництва, що є наслідком закупівлі 
сировини та допоміжних матеріалів по бартеру. 
 
Матеріальні 
затрати
71,10%
Витрати на 
оплату праці
9,50%
Відрахування 
на соціальні 
заходи
Інші Амортизація
1,90%
операційні 0,10%
витрати
17,40%  
Рис. 2.3 – Структура затрат на виробництво продукції у 2022 році 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Витрати на виробництво залежать від структури собівартості продукції 
відображені на рис. 2.4. 
Із даних рис. 2.4. видно, що у структурі собівартості хлібобулочних 
виробів найбільшу питому вагу займають сировина і основні матеріали, які 
становлять 56,0 % від загальної собівартості. Також значну частину займають 
витрати на паливо та електроенергію – 10,1 % загальних витрат на собівартість 
виготовленої продукції, витрати на оплату праці – 11,4 %, витрати на 
утримання обладнання – 8,7 %. Дещо меншими є цехові витрати – 6,5 % і 
загальнозаводські витрати – 4,8 %. 
 
54 
 
Паливо і 
електроенергія
Сировина і 
10,10%
матеріали
56,00%
Оплата праці з 
нарахуваннями
11,40%
Позазаводські Витрати на 
2,50% утримання 
Загальнозавод Цехові витрати обладнання
ські витрати 6,50% 8,70%
4,80%
 
Рис. 2.4 – Структура собівартості хлібобулочних виробів у 2022 році 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Необхідно також відмітити, що за досліджуваний період дещо змінилася 
структура собівартості в напрямку збільшення питомої ваги сировини і 
матеріалів на 2,8 пунктів, палива і електроенергії на 2,2 пункти, витрат на 
утримання обладнання на 1,5 пункти та цехових витрат на 0,43 пункти і 
зменшення загальнозаводських витрат майже в 2 рази. 
У зв’язку з реформуванням бухгалтерського обліку і застосуванням 
міжнародних стандартів дещо змінилося традиційне розуміння таких понять, 
як доходи, витрати, відшкодування. Так, стаття «Доходи» (виручка) від 
реалізації формується від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, 
доходів від страхової діяльності. Тут також відображаються суми знижок, 
наданих покупцям. 
Аналіз структури доходів відображено в табл. 2.8. 
Дані табл. 2.8 свідчать про те, що у звітному році порівняно з базисним, 
зменшилися доходи від реалізації продукції на 172 352 тис. грн, або на 37,3 %: 
з 461 749 тис. грн у 2020 році до 634 101 тис. грн у 2022 році. Інші операційні 
доходи показали більші темпи приросту. Так, на досліджуваному підприємстві 
протягом 2020-2022 років інші операційні доходи збільшилися в 2,1 рази. 
55 
 
Таблиця 2.8 – Аналіз структури доходів ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
2020 р. 2022 р. 2022 р. від Темп 
Показник 
2020 (+/-) росту % 
тис. грн % тис. грн % 
Чистий дохід від 
461 749 86,9 634 101 81,8 172 352 137,3 
реалізації продукції 
Інші операційні доходи 66 634 13,1 141 368 18,2 74 734 212,2 
Разом доходи 531 388 100 775 469 100 244 081 145,9 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Отже, підприємство збільшило доходи від реалізації продукції і змогло 
наростити обсяги виручки від реалізації продукції виробництва продукції і в 
той же час реалізувати залишки готової продукції і запасів. 
Для більш повноцінного аналізу необхідно розглянути структуру витрат 
(табл. 2.9). 
Таблиця 2.9 – Аналіз структури витрат на виробництво 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
2020 р. 2022 р. Темп 
2022 до 
Показник росту, 
2020 р. (-/+) 
тис. грн % тис. грн % % 
Собівартість реалізованої 
423 548 85,4 550 817 75,9 127 269 130,0 
продукції 
Адміністративні витрат 9 909 2,0 14 419 2,0 4 510 145,5 
Витрати на збут 52 237 10,5 131 307 18,1 79 070 251,4 
Інші операційні витрати 10 145 2,1 29 008 4,0 18 863 185,9 
Разом витрати 495 839 100 725 551 100 229 712 146,3 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Із даних табл. 2.9 видно, що сума витрат за аналізований період 
збільшилася на 229 712 тис. грн, або на 46,3 %. Таке збільшення відбулося 
переважно за рахунок збільшення собівартості реалізованої продукції з 
423 548 тис. грн у 2020 році до 550 817 тис. грн у 2022 році, тобто на 127 269 
тис. грн (на 30,0 %). Також суттєво зросли витрати на збут – в 2,5 рази і у 2022 
56 
 
році становили 131 307 тис. грн. Адміністративні витрати також збільшилися 
на 45,5 % і у 2022 році становили 14 419 тис. грн. 
У той же час, змінилася структура витрат і відрахувань. Зменшилася 
питома вага собівартості реалізованої продукції на 9,5 відсоткових пункти, 
тоді як питома вага витрат на збут збільшилася на 7,6 відсоткових пункти. 
У структурі витрат найбільшу питому вагу займає собівартість 
реалізованої продукції – 85,4 % у 2020 році і 75,9 % у 2022 році. 
Зміни в доходах і витратах породжують зміни в прибутковості ПрАТ 
«Черкаський хлібокомбінат». Розмір прибутку та рівень рентабельності 
характеризують прибутковість підприємства (табл. 2.10). 
 
Таблиця 2.10 – Динаміка прибутковості 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» 
Роки 
2022 р. від 
Показники 
2020 р.(+/-) 
2020 2021 2022 
Фінансовий результат від операційної 
32 544 10 702 49 918 17 374 
діяльності, тис. грн 
Фінансовий результат до 
139 -1 360 -1 733 -1 872 
оподаткування, тис. грн 
Фінансові доходи - 20 951 88 88 
Фінансові витрати, тис. грн 13 863 31 675 51 739 37 876 
Інші витрати, тис. грн 18 551 1 338 - -18 551 
Фінансовий результат до 
139 -1 360 -1 733 1 872 
оподаткування, тис. грн 
Податок на прибуток, тис. грн 135 257 106 -29 
Чистий прибуток «+», збиток «-», тис. 
4 -1 617 -1 839 -1 843 
грн 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Дані табл. 2.10 свідчать про те, що ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» у 
2020 році було прибутковим підприємством, хоча фінансовий результат до 
оподаткування був незначним і становив лише 139 тис. грн до оподаткування, 
на що вплинули значні витрати, які не пов’язані з виробничою діяльністю. Так, 
57 
 
у 2020 році досліджуване підприємство понесло значні фінансові витрати у 
розмірі 13 863 тис. грн, а також інші витрати, які становили 18 551 тис. грн.  У 
результаті досліджуване підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 
лише 4 тис. грн. 
Щодо фінансових результатів у 2021 і 2022 роках, то підприємство 
отримало збитки, але це знову ж таки пов’язано зі значними фінансовими та 
іншими витратами, які не пов’язані з виробничою діяльністю: 33 013 тис. грн 
і 51 739 тис. грн відповідно у 2021 і 2022 роках. Чистий збиток відповідно 
становив 1 617 і 1 839 тис. грн відповідно у 2021 і 2022 роках. 
Проте ці результати незадовільні для даного підприємства, так як 
підприємство не може здійснювати розширене відтворення виробництва і 
навіть просте відтворення здійснити важко через інфляційні процеси, які 
відбуваються в економіці країни. 
 
 
Висновки до розділу 2 
 
Важливим етапом діяльності будь-якого виробничого підприємства, у 
т.ч. і ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», є налагодження ефективного 
виробничого процесу та механізму реалізації виготовленої продукції 
покупцям і замовникам. Виконавши відповідне дослідження, на 
досліджуваному підприємстві було виявлено: 
1. Обсяг реалізованої продукції має тенденцію до зростання з 554 099 
тис. грн у 2020 році до 760 921 тис. грн у 2022 році, тобто на 37,3 %. 
2. У структурі реалізованої продукції переважають хлібобулочні 
вироби, частка яких у загальному обсязі реалізованої продукції становить 
понад 70 %. 
3. Собівартість реалізованої продукції також збільшилася з 423 548 тис. 
грн у 2020 році до 550 817 тис. грн у 2022 році, тобто на 30,0 %. Зауважимо, 
що собівартість збільшувалася значно меншими темпами порівняно з обсягом 
58 
 
реалізації, що пов’язано з удосконалення технології виробництва і закупівлею 
новітнього обладнання, яке зменшує відходи виробництва. 
4. Як наслідок, фінансовий результат від операційної діяльності 
збільшився з 32 544 тис. грн у 2020 році до 49 918 тис. грн у 2022 році, тобто 
на 53,4 %, а рівень рентабельності зріс з 7,7 % до 9,1 %, тобто на 1,4 
відсоткових пункти. 
5. Понесені значні фінансові та інші витрати невиробничого характеру 
(32 414 тис. грн у 2020 році, 33 013 тис. грн у 2021 році, 51 739 тис. грн у 2022 
році), спричинили отримання підприємством чистого прибутку у розмірі лише 
4 тис. грн у 2020 році, та збитків у розмірі 1 617 тис. грн у 2021 році та 1 839 
тис. грн у 2022 році. 
Виходячи із проведеного аналізу, можна зробити висновок, що 
підприємство збільшило обсяги виробництва продукції, проте продукція, що 
випускається є досить дорогою, про що свідчить високий рівень її собівартості. 
Тому підприємству необхідно прикласти багато зусиль для того, щоб 
відшукати нові канали реалізації продукції, а також винайти резерви її 
здешевлення. 
 
  
59 
 
РОЗДІЛ 3 
ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПІДВИЩЕННЯ 
ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ЗБУТУ 
ПРОДУКЦІЇ НА ПРАТ «ЧЕРКАСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» 
 
 
3.1 Дослідження перспектив розвитку виробництва і збуту 
хлібобулочних виробів на підприємстві 
 
Ринок хлібобулочних виробів можна визначити як сукупність 
економічних відносин між покупцями і продавцями щодо купівлі-продажу 
хлібобулочних виробів для своєчасного і повного забезпечення кінцевого 
споживача якісним хлібом і булочними виробами за прийнятними цінами та 
одержання продавцями на цій основі відповідного прибутку. На даному 
агрегованому ринку реалізуються різні види хлібобулочних виробів, які можна 
об’єднати у товарну групу. 
За нашим визначенням, під поняттям «товарна група хлібобулочні 
вироби» слід розуміти харчові продукти, виготовлені з борошна та інших 
необхідних інгредієнтів (дріжджі, сіль, вода, цукор, масло, олія та ін.) 
відповідно до рецептури з метою подальшого їх продажу на ринку. Товаром 
«хліб», який входить до цієї групи, є хлібобулочні вироби масою понад 500 г, 
а товаром «булочні вироби» – маса яких менша або дорівнює 500 г і які 
призначені на продаж. Нині маса хліба і булочних виробів регулюються ДСТУ 
2120-93 [11]. 
Виготовлення різних сортів хлібобулочних виробів потребує певного 
співвідношення інгредієнтів, передбачених рецептурою. Основними 
інгредієнтами у складі хлібобулочних виробів є борошно, сіль, вода, дріжджі. 
Наявність останнього компоненту зумовлює так звану «живу» природу даних 
продуктів. До складу булочних виробів, крім зазначених інгредієнтів, входять 
жири рослинного і тваринного походження та цукор. 
60 
 
Агрегований ринок хлібобулочних виробів є складовою частиною 
продовольчого ринку і водночас сам складається з ринків хліба та булочних 
виробів, а кожний з них може бути представлений сукупністю відповідних 
субринків (рис. 3.1). Така розгалужена сегментація ринку хлібобулочних 
виробів є необхідною при поглибленому дослідженні і прогнозуванні його 
кон’юнктури. 
 
Рис. 3.1 – Сегментація ринку хлібобулочних виробів за видами товарів 
 
 
Ринок хлібобулочних виробів має ряд специфічних ознак, які доцільно 
враховувати при його формуванні та функціонуванні: хлібобулочні вироби 
призначені для забезпечення життєво необхідних потреб кінцевого споживача 
і належать до таких, що швидко псуються, тому тривалому зберіганню не 
підлягають; обсяги пропозиції і попиту на хлібобулочні вироби в усіх 
регіонах, традиційно великі, а асортимент товарів, представлених на ринку, є 
досить широким; обсяги попиту на хлібобулочні вироби можуть бути 
нижчими за потреби споживачів, оскільки з урахуванням національних 
61 
 
традицій, а також через низькі доходи і нерозвиненість транспортно-збутової 
інфраструктури населення частково забезпечує себе за рахунок домашньої 
випічки; національна особливість споживання хлібобулочних виробів 
пов’язана з наданням переваги «живим хлібам»; як соціально значущий для 
країни, де частка бідного населення все ще є великою, ринок хлібобулочних 
виробів підлягає державному регулюванню, а з огляду на регіональні 
особливості формування ринку та економічну ситуацію на ньому, методи 
державного регулювання можуть бути різними. 
Основними проблемами розвитку ринку хлібобулочних виробів на 
сучасному етапі є: монополізація ринку окремими товаровиробниками у 
більшості регіонів країни; зниження обсягів промислового виробництва 
хлібобулочних виробів і зростання питомої ваги виробів домашньої випічки у 
структурі середньодушового споживання; скорочення асортименту та 
зниження якості хлібобулочних виробів; ускладнення їх доставки у віддалені 
від обласних або районних центрів села та селища через відсутність 
транспортної і збутової інфраструктури; низька ефективність функціонування 
підприємств хлібопекарської галузі. 
Відтак, важливим завданням подальшого розвитку ринку хлібобулочних 
виробів є найповніше задоволення потреб споживачів в якісному хлібі 
промислової випічки за прийнятною ціною і одержання на цій основі 
достатньої маси прибутку підприємствами-виробниками хлібобулочних 
виробів. Це можливо лише на основі узгоджених дій всіх суб’єктів цього ринку 
(хлібопекарських підприємств, посередників, товариств захисту прав 
споживачів, державних органів управління), задіяних у маркетинговому 
процесі. 
Маркетинговий процес передбачає: сегментацію ринку за товаром, 
аналіз і прогноз на перспективу його кон’юнктури (в розрізі попиту, 
пропозиції і динаміки цін), а також розробку комплексу маркетингу на 
хлібопекарських підприємствах і заходів державного регулювання ринку 
хлібобулочних виробів. Запровадження даної схеми маркетингового процесу 
62 
 
при управлінні ринком має сприяти стабілізації функціонування останнього та 
збалансуванню інтересів його суб’єктів. Важливе значення у збалансуванні 
інтересів суб’єктів ринку належить заходам державного регулювання – 
економічним та організаційним. До перших відноситься регулювання попиту 
через підтримання доходів населення і регулювання пропозиції через пільгове 
оподаткування, кредитування, дотації хлібопекарським підприємствам, 
фінансування наукових досліджень на ринку хлібобулочних виробів. До 
організаційних заходів можна віднести сприяння розвитку транспортно-
збутової інфраструктури, моніторинг кон’юнктури ринку, її прогнозування та 
доведення цієї інформації до суб’єктів даного ринку, посилення контролю за 
якістю товарів, впровадження нових стандартів, контроль за цінами, 
антимонопольне регулювання діяльності ринкових суб’єктів, створення 
нормативно-правової бази формування ринку. 
Хлібобулочні вироби – продукти повсякденного попиту. Забезпечення 
населення хлібобулочної продукцією і порівняно стабільний рівень цін на неї 
довгий час залишаються показниками благополуччя країни. Разом з цим 
розвиток підприємств хлібопекарської галузі відчуває виклики зовнішнього 
середовища. Щоб зберегти конкурентоспроможність, хлібопекарське 
підприємство повинно організувати свою діяльність таким чином, щоб 
сприяти розвитку ринків збуту і забезпечити задоволення запитів покупців. 
Особливу значущості набуває маркетинговий підхід до вирішенню проблем 
управління і збуту. Між тим теорія і практика маркетингу на споживчому 
ринку хліба  та  хлібопродуктів знаходиться поки в стадії формування. 
Тому виникає необхідність у визначенні основних теоретичних та 
практичних аспектів побудови маркетингових комунікацій, в аналізі 
рекламної діяльності та ін. 
В даний час в Україні працює близько 400 великих хлібозаводів, близько 
500 невеликих підприємства та понад 1000 міні-пекарень [16]. Виробництво 
хліба та хлібобулочних виробів на одну особу в Україні протягом 2020-
2022 рр. знизилось з 42,8 до 36,8 кг, або на 14 %. За цей період найбільш 
63 
 
вагоми було зниження цього показника у 2022 р. – на 3,1 кг, або на 7,2 % до 
попереднього року. Зниження виробництва на 1 особу у 2022 р. становить 
близько 10 % [16]. 
Цінова ситуація на ринку хліба та хлібобулочних виробів 
характеризувалася нестабільністю – індекси споживчих цін за 2020-2022 рр. 
відповідно становили 130,3 %, 113,9 %, 110,2 %, 113,9 % та 105,2 %. 
Близькими до такого ж рівня були й індекси цін виробників. Ціни реалізації 
хліба не покривали зростаючі витрати на його виробництво, оскільки 
відбулось подорожчання природного газу для промислових споживачів, 
зросли тарифи на електроенергію, ціни на допоміжну сировину, транспортні 
витрати (за рахунок зростання цін на бензин). У 2022 р. збільшився до 
6 500 грн законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати. 
Відзначалося збільшення цін і на основну сировину – борошно [26]. 
Посилення конкуренції між крупними хлібозаводами практично 
витіснило з ринку міні-пекарні, що декілька років тому з’явилися у великій 
кількості. Міні-пекарні виробляють зараз в основному здобу і сорти хліба, 
розраховані на вузькі групи споживачів, наприклад французькі батони, 
круасани. Збільшення обсягу ринку хлібобулочних виробів малоймовірно. 
Швидше, варто говорити про зміни його структури, розширенні асортименту, 
появу і зростання популярності спеціальних сортів хліба та здоби. Великими 
стануть відмінності між марками, що призведе до зростання їх значення і 
цінності для підприємств [21]. 
Основна проблема зростання ринку криється у відсутності якісної 
реклами та серйозного просування хліба як товару. За даними досліджень 
тільки один з десяти чоловік «дивиться на етикетку». Не секрет, що часто 
відділи маркетингу на підприємствах, що виробляють і торгують хлібом, 
існують лише як данина часу. Робота же підприємств ведеться за колишніми 
правилами: продавати те, що виробили, а не робити те, що відповідає потребам 
різних верств населення. 
Проблеми хлібного ринку України вимагають глибокого і всебічного 
64 
 
вивчення. Однак деякі з них досить відомі. Так, деякі райони області не 
охоплені мережами розповсюдження хлібобулочної продукції, значить, варто 
налагодити дистрибуцію в ці райони, звичайно, з урахуванням невеликого 
терміну зберігання хлібобулочних виробів. Хоча майже кожен район області 
має власний хлібозавод, асортимент і якість хліба часто залишають бажати 
кращого. Вихід на нові географічні ринки і освоєння нових сегментів повинні 
спиратися на високу якість, конкурентні переваги. Головним напрямком має 
стати робота над асортиментом продукції, її якістю, упаковкою та 
маркуванням. Безумовно, важливими при виході на нові ринки виявляться 
питання ціноутворення, руху товару і просування [27]. 
Суб’єкти ринку хліба та хлібобулочних виробів це не тільки 
товаровиробники – хлібозаводи, пекарні, але також: 
- підприємства роздрібної торгівлі – магазини, орієнтовані на кінцевого 
споживача. Спеціалізовані магазини з продажу хлібобулочних та 
кондитерських виробів отримують продукцію від декількох, як правило, не 
менше чотирьох-п’яти, постачальників; 
- дрібні роздрібні торговці («вуличні»), які закуповують продукцію або 
безпосередньо, або в оптовиків. Частка цієї ланки дуже значна, за деякими 
відомостями через нього реалізується до 30-40 % хлібобулочної продукції, яка 
поставляється двома-трьома виробниками. 
Залежно від типу магазина вимоги до постачальника хлібобулочних 
виробів змінюються. Для невеликих торгових підприємств, розташованих 
поблизу великих потоків покупців, в першу чергу, важлива ціна 
постачальника: невисока ціна при невеликих транспортних витратах або 
середня при нульових транспортних витратах. Це викликано тим, що 
магазини, вигідно розташовані, платять високу орендну плату і змушені 
збільшувати вартість продукції до 30 %. При відносно високій ціні вони 
втрачають покупців, що віддають перевагу ларькам або дрібнооптовим 
ринкам, де через невеликі витрати утримання торгової точки вартість хліба 
нижче. Для великих магазинів – типу універсамів і супермаркетів – найбільше 
65 
 
значення має широта асортименту. Істотну роль відіграє і упаковка, її 
зовнішній вигляд, а також терміни зберігання товару. 
У 2022 р. в Україні було проведено оглядове дослідження ринку 
хлібобулочних виробів. Опитування проводилося серед городян в віці від 18 
років, які найбільш часто купують хлібобулочні вироби для сім’ї. Вибірка, що 
включає 800 домогосподарств, репрезентативна за статтю, віком і району 
проживання респондентів. Дослідження показало, що з точки зору споживача 
визначальним фактором при виборі хліба є його якість. Серед елементів, що 
складають поняття «якість», найбільш важливим є свіжість. Це відзначили 
71,1 % респондентів (табл. 3.1). 
 
Таблиця 3.1 – Критерії вибору хлібобулочних виробів 
Критерії % від числа опитаних % від числа відповідей 
Свіжість 41,3 71,1 
Смак 19,7 33,9 
Зовнішній вигляд 16,5 28,4 
Ціна 5,2 9,0 
Марка/виробник 3,3 5,8 
М’якість, запах 3,0 5,1 
Інше 1,7 3,0 
Сорт 1,1 1,9 
Упаковка 6,1 11,0 
Не має значення 1,1 1,9 
Не змогли відповісти 1,0 1,6 
Всього 100 172,3 
 
Споживачі орієнтуються також на смак і зовнішній вигляд виробу, 
особливо коли покупка відбувається в незнайомому місці або купується 
невідомий вид хліба – відповідно 33,9 % і 28,4 % опитаних. Збільшилося число 
покупців, які позитивно відносяться до фірмової упаковки хліба, кількість 
таких споживачів зросла за рік в 1,5 рази. Фірмова упаковка сприймається 
покупцями у віці 25-35 років більш позитивно, чим вищий дохід. При всьому 
цьому можна вважати, що ставлення до упаковки практично не сформовано і 
66 
 
може коригуватися в потрібну сторону за умови гарної упаковки і грамотно 
вибудуваної рекламної кампанії [33]. 
У процесі дослідження проводився аналіз популярності 
марок/виробників: чим вище показник популярності, тим вище показник 
ідентифікації марки з продуктом. Результати дослідження ідентифікації 
продукції виробника показують, що споживачі звикають до колірної гами 
марки і упаковки і легко впізнають продукцію виробника, якій надають 
перевагу. Однак це характерно тільки для лідерів ринку. 
На питання про те, якої марки / виробника хлібобулочні вироби 
купували респонденти за останній місяць, не змогли відповісти 35,2 % 
учасників опитування. Таким чином, прихильність покупців до певних брендів 
нежорстка. В цілому, за даними опитування марка / виробник вже набуває 
значення для покупців, частина з них готова піти в іншу торгову точку в 
пошуках продукції улюбленої марки. 
Дослідження підтвердило плідність стратегії, орієнтованої на створення 
і просування товарної марки (бренду). Можна говорити про наявність на ринку 
незаповненою ніші: майбутнє за виробником, який зможе своєчасно вловити 
ринкові зміни і виявиться здатним застосувати агресивну політику в галузі 
просування. 
Говорячи про мотиви, якими керуються рядові споживачі при купівлі 
хліба, необхідно виділити наступні три головних (у порядку значущості): 
- власні уявлення про смак продукту (86 %); 
- зовнішній вигляд продукту (73 %); 
- ціна хліба (60%). 
При покупці хлібобулочних виробів (батони, здоба) мотивація дещо 
інша: 
- бажання з’їсти що-небудь «смачненьке» (88 %); 
- власні уявлення про смак продукту (82 %); 
- зовнішній вигляд виробу (53 %). 
Очевидно, що, хоча в обох випадках при виборі товару споживачі 
67 
 
орієнтуються, перш все, на власні уявлення про «смак продукту», ціна 
продукту має значення при покупці хліба і не впливає на рішення про покупку 
хлібобулочних виробів. Отримані результати узгоджуються і з даними 
факторного ранжування, які говорять про ступінь важливості різних атрибутів 
хлібопродуктів при виборі та купівлю споживачами. Іншими словами, в 
процесі створення нових хлібопродуктів, а також їх просуванні необхідно, в 
першу чергу, акцентувати увагу на наступних моментах: 
- переважні для даної групи населення показників якості товару; 
- емоції, пов’язані з купівлею і споживанням продукту; 
- види інформації, в яких найбільше потребує дана група споживачів. 
Вивчення ринку хлібобулочної продукції дозволило спрогнозувати 
перспективи подальшого його розвитку: 
1. Розширення асортименту хліба та хлібобулочних виробів при 
високій якості в цілому, надання різних варіантів одного і того ж продукту за 
такими показниками, як ціна, види упаковки, різні масові частки реалізованих 
продуктів. Необхідно розширювати асортимент за рахунок таких продуктів, як 
національні, йодовані, вітамінізовані, низькокалорійні та інші лікувально-
профілактичні. 
2. Розширення виробництва хлібобулочних виробів (насамперед, 
фірмових) на підприємствах малого бізнесу. 
3. Розширення мережі фірмової торгівлі, а також набору наданих до і 
після продажних послуг. 
4. Регулярне вивчення споживчого попиту і проведення маркетингових 
досліджений з вибору найбільш ефективних для даного підприємства товару, 
ціни, інфраструктури і реклами. 
Результати опитування вписуються в загальну теорію споживчої 
поведінки на продовольчому ринку країни. Зміна споживчої поведінки 
стимулювала серйозні зміни на ринку хлібобулочних виробів. Продукція, що 
випускається в Україні відноситься до середньої і середньо високої цінової 
групи, саме в цій ніші спостерігається відчутний приріст споживання хліба 
68 
 
високої якості, що володіє характеристиками здорового харчування. 
Розширився асортимент всередині всіх сегментів хлібобулочних виробів; 
підприємства стали прагнути до ідентифікації своєї продукції в місцях 
продажів за рахунок зовнішнього оформлення упаковки та використання 
марочних назв, що, в свою чергу, посилило значення маркетингової політики 
виробників. Почалося поглинання сильними і найбільш успішними 
підприємствами своїх конкурентів. При всьому цьому на ринку хлібобулочних 
виробів, що характеризує високою насиченістю, існує незадоволений попит на 
хлібобулочні вироби, доступні за ціною для категорій населення з низькими 
доходами. 
Діяльність підприємств, що випускають хлібобулочні вироби, повинна 
здійснюватися на основі концепції соціально-орієнтованого маркетингу, з 
урахуванням соціально-економічної та демографічної обстановки, інтересів 
всіх груп покупців, суспільства в цілому. Майбутнє за тими виробниками, які 
зможуть точно і своєчасно вловити ринкові зміни і виявляться здатними 
застосувати грамотну маркетингову політику. 
 
 
3.2 Економічне обґрунтування напрямів підвищення економічної 
ефективності виробництва і збуту хлібобулочних виробів на підприємстві 
 
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце 
серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на 
різних рівнях управління економікою − від власників приватного 
підприємства до керівників держави. 
Ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих 
результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових 
ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу. 
Економічна ефективність відображає певні результати складного й 
суперечливого процесу взаємодії багатьох факторів, що впливають на 
69 
 
розвиток сільськогосподарського виробництва. Це стосується й 
хлібопекарства як галузі сільського господарства. Показники ефективності 
виробництва є індикатором, за допомогою якого можна визначити стан і 
динаміку економічних процесів. Вони повинні достовірно відображати 
реальні процеси й бути відповідними знаряддями для прийняття 
управлінських рішень. Принципи їх побудови загальновідомі. Наприклад, 
вони мають якомога повніше та точніше відображати суть критерію 
ефективності й бути зручними у використанні. За їх допомогою можна 
виявити резерви збільшення економічного ефекту при мінімальному залучені 
додаткових ресурсів. 
Результати функціонування підприємств досліджуваної галузі 
окреслюють загальну ситуацію на ринку хліба та хлібобулочних виробів. Так, 
специфікою ринку є нетривалий термін реалізації продукції, що впливає на 
кількість виробників та їх частку ринку. Загалом близько половини ринку 
хліба України займають 6-7 великих виробників, які зосереджують свої 
потужності в окремих регіонах. Крім цього на ринку зосереджена значна 
кількість невеликих підприємств, а отже, конкуренція на регіональних ринках 
досить висока. Крім того, ринок хліба та хлібобулочних виробів значною 
мірою залежить від ситуації на ринку борошна та коливань на зерновому 
ринку, який чутливий до сезонних факторів та державного регулювання. 
Виробництво та продаж хлібної продукції в Україні регулюється місцевою 
владою, яка може встановлювати граничну норму рентабельності для окремих 
сортів соціального хліба. У докризовий період споживання «соціальних» 
сортів хліба зменшувалося, що сприяло розвитку напряму виробництва 
«елітних» сортів, дозволяючи зменшити залежність виробників хліба від 
державного регулювання, проте в умовах кризи та падіння платоспроможності 
населення розвиток цього напряму виробництва уповільнився. 
Небезпечним є той факт, що сьогодні пекарні працюють з 
рентабельністю 2-5 %, і лише кілька − близько 10 %. В свою чергу, як у 
сусідній Польщі рентабельність хлібозаводів у середньому становить 10-
70 
 
12 % [5]. 
Ситуацію з технічним оснащенням, що склалася на хлібозаводах слід 
вважати катастрофічною: технологічна зношеність обладнання складає більше 
60-70 %. У той же час оптимальний рівень рентабельності хлібного 
виробництва, який дозволить оновити печі та інше устаткування має складати 
20-25 %. Проблемним є питання кадрового забезпечення підприємств – їх 
плинність в галузі сягає 30 %. Це найбільшою мірою спричинено низьким 
рівнем заробітної плати [5]. 
Вважаємо, що зазначені проблеми мають бути вирішені у найближчий 
перспективі як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремих 
хлібопекарських підприємств. 
Слід зазначити, що державою було впроваджено ряд кроків щодо 
нормалізації ситуації в галузі. Зокрема, були прийняті зміни до Митного 
кодексу щодо відміни або часткового зниження ввізних ставок на 
хлібопекарське обладнання, що дозволятиме підприємствам галузі оновити 
свої технологічні ресурси. 
Взагалі державна економічна й соціальна політика істотно впливає на 
ефективність суспільного виробництва. Необхідність державного 
регулювання вартості хліба обумовлено дисбалансом між попитом та 
купівельною спроможністю населення. Державне регулювання вартості хліба 
як соціально значимого продукту залежить від динаміки цін на борошно та 
обумовлює рентабельність, фінансову стабільність, ліквідність 
трансформованих підприємств хлібопекарської промисловості. За умов 
жорсткого фіксування цін, гострого дефіциту інвестиційних коштів для 
поповнення основних і оборотних активів підприємств, від’ємної 
рентабельності «соціальних» сортів хліба, розробка і реалізація ефективної 
фінансової політики відіграватиме важливу роль в підвищенні економічної та 
соціальної ефективності в хлібопекарській промисловості. 
Реалізація ефективної фінансової політики хлібопекарської галузі 
дозволить вирішити низку задач на рівні: 
71 
 
1) хлібопекарських підприємств – підвищити ефективність 
використання основних та оборотних засобів, власних та залучених 
інвестиційних коштів; скоротити виробничі витрати; знайти внутрішні 
джерела для підтримки та фінансування державної соціальної політики; 
2) споживачів – підвищити якість соціально значущої продукції та 
розширити її асортимент; організувати виробництво «соціальних» лікувально-
профілактичних сортів хліба; 
3) суспільства – підвищити якість життя; знизити соціальну напругу; 
посилити соціальний захист малозабезпечених категорій населення. 
Виділимо напрями, які, на нашу думку є актуальними для підвищення 
економічної ефективності діяльності на рівні підприємств хлібопекарської 
галузі (рис. 3.2). 
 
Напрями підвищення економічної ефективності діяльності підприємств 
хлібопекарської галузі 
Технологічне Активізація Підвищення Розвиток 
переозброєння інноваційної продуктивності виробничої 
підприємств діяльності праці інфраструктури 
Мотивація 
Зміна Випуск Впровадження 
працівників 
устаткування нової спеціалізованих 
продукції інформаційних 
Координація 
систем 
управлінських 
Автоматизація Зниження процесів 
технологій матеріаломі 
сткості та 
Вдосконалення 
енергоємнос 
методів праці 
ті продукції 
Зміна стилю 
управління 
 
Рис. 3.2 – Напрями підвищення економічної ефективності діяльності 
підприємств хлібопекарської галузі 
 
72 
 
Деталізуємо заходи в межах окреслених напрямів. Так, технологічне 
переозброєння підприємств має передбачити заміну устаткування та 
автоматизацію технологій. Технологічні нововведення, особливо сучасні 
форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший 
вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. За принципом 
ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві (нерідко докорінні) зміни в 
технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і 
формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо. 
Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення 
ефективності діяльності хлібопекарської галузі. Продуктивність діючого 
устаткування залежить не тільки від його технічного рівня, а й від належної 
організації ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних строків 
експлуатації, змінності роботи, завантаження в часі тощо. 
Інноваційні проекти мають стосуватися випуску нової продукції та 
сприяти зниженню матеріаломісткості та енергоємності виробництва. 
Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності діяльності, 
якщо вирішуються проблеми ресурсозбереження, зниження 
матеріаломісткості та енергоємності продукції, здійснюється раціоналізація 
управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання. Так, 
собівартість продукції на підприємствах хлібопекарської галузі України 
приблизно на 80 % складається з вартості сировини і матеріалів, тому 
особливу увагу доцільно приділяти зменшенню саме цих витрат. Так як 
вартість борошна формує біля 60-70 % собівартості, то, в першу чергу, варто 
забезпечити обґрунтування прогресивних норм використання цієї сировини. 
Крім того, доцільним є жорсткий вхідний контроль якості як борошна, так і 
всіх видів матеріалів, що безпосередньо сприятиме зменшенню браку та 
підвищенню якості кінцевої продукції. 
Українському споживачеві у найближчому майбутньому слід очікувати 
на появу традиційної кількості продукції з удосконаленою якістю різновидів 
хліба. Виробники хлібопродуктів ще деякий час експериментуватимуть із 
73 
 
різними рецептурами та сортами та у кінцевому випадку зупинитися лише на 
кількох сортах, які стануть фірмовими для конкретно взятої компанії. На нашу 
думку, хлібопекарським підприємствам доцільно проводити маркетингові 
дослідження щодо з’ясування споживчих вподобань і орієнтуючись на їх 
результати розробляти товарний асортимент. 
Підвищення продуктивності праці забезпечується використанням 
мотиваційних програм для працівників, координацією управлінських 
процесів, вдосконаленням методів праці та заміною стилю управління. Для 
підприємств хлібопекарської промисловості розв’язання проблеми 
ефективного використання трудового потенціалу є одним зі шляхів 
підвищення ефективності ведення господарської діяльності. Моніторинг 
потенційних можливостей своїх працівників, рівня й ефективності 
використання трудового потенціалу є основою для прийняття управлінських 
рішень щодо відповідності продуктивності й оплати праці, коригування 
напрямів розвитку трудового потенціалу, поліпшення умов його реалізації, 
соціального забезпечення, розвитку господарської діяльності підприємства з 
врахуванням резерву невикористаних можливостей працівників. Єдність 
трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні 
норми управління характеризують ефективну організацію діяльності 
підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію 
управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності підприємств. 
За переважання трудомістких процесів більш досконалі методи роботи 
стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності 
діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці на 
хлібозаводах має передбачати систематичний аналіз стану робочих місць та їх 
атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання 
нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду. 
Стиль управління, що поєднує професійну компетентність і високу 
етику взаємовідносин між людьми, впливає на всі напрями діяльності 
підприємства. Від нього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні 
74 
 
чинники зростання ефективності. Відтак належний стиль управління як 
складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення 
розвитку діяльності підприємства. 
Важливою передумовою зростання ефективності діяльності 
підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій 
ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Сьогодні всі 
підприємницькі структури користуються послугами комерційних банків, бірж 
(товарно-сировинних, фондових, праці), інноваційних фондів тощо. 
Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє 
належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих 
інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). 
Спеціалізовані інформаційні системи дозволяють забезпечити 
динамічну координацію дій за рахунок сучасних засобів зв’язку, програмних 
продуктів та комп’ютерної техніки. 
Вважаємо, що реалізація діяльності в межах зазначених напрямів може 
забезпечити високі темпи зростання ефективності виробництва в 
хлібопекарській галузі. 
Важливими проблемами подальшого розвитку ринку хлібобулочних 
виробів є суттєве поліпшення забезпечення потреб споживачів у якісному 
хлібі промислової випічки за прийнятною ціною, одержання на цій основі 
достатньої маси прибутку підприємствами-товаровиробниками і підвищення 
ефективності їх діяльності. В сучасних умовах це можливо лише на основі 
комплексного дослідження регіональних ринків хлібобулочних виробів, 
прогнозу їх кон’юнктури на перспективу, здійснення виважених дій органів 
державного управління щодо їх регулювання та розробки відповідних 
маркетингових стратегій підприємствами хлібопекарської галузі на ринку 
хлібобулочних виробів. 
Стратегічні перспективи галузі пов’язані з посиленням її комплексного 
розвитку, основними напрямами якого повинні стати технологічне 
переозброєння підприємств шляхом заміни устаткування та автоматизації 
75 
 
технологій; випуск нових продуктів з метою підвищення прибутковості галузі; 
досягнення максимально ефективного виробництва за рахунок зниження 
матеріаломісткості та енергоємності продукції; формування та використання 
новітніх технологій, що відповідають економічним, соціальним та 
екологічним вимогам. 
Хлібопекарська галузь відіграє значну соціальну і стратегічну роль у 
житті суспільства. У сумарному обсязі продукції всієї харчової промисловості 
України вона займає одне із провідних місць, а частка хлібопродуктів у раціоні 
населення України складає 15 %, що підтверджує їхній статус як основного 
продукту харчування. Традиційно цій галузі приділяється менше уваги, ніж 
іншим, але будь-які зміни, що відбуваються на ринку хліба і хлібобулочних 
виробів, моментально впливають на соціально-політичне життя країни [3, 
с. 15]. 
Призначенням хлібопекарської галузі є безперебійне забезпечення 
виробництва хліба, хлібобулочних та інших борошняних виробів у обсягах, які 
відповідають нормам державної продовольчої безпеки. Норма споживання 
для пересічного громадянина становить 101 кг хліба і хлібобулочних виробів 
на рік. Щорічно в Україні виробляється близько 2 млн. тон хліба та 
хлібобулочних виробів, понад 70 % від загального обсягу випікають великі 
промислові підприємства, решту – приватні пекарні, мережа торгівлі, великі 
супермаркети та інші виробники [3, с. 16]. 
Підвищення економічної ефективності хлібопекарського виробництва 
потребує: 
- раціоналізації використання виробничих ресурсів: підвищення 
фондовіддачі основних засобів та оборотності оборотних засобів 
підприємства; 
- покращення результатів фінансово-господарської діяльності 
підприємства: збільшення обсягів реалізації продукції, зменшення рівня 
витрат, підвищення рентабельності виробництва; 
- зміцнення конкурентної позиції підприємства (частка ринку, 
76 
 
конкурентоспроможність за ціною) за рахунок впровадження маркетингових 
стратегій розроблених на основі ринкових досліджень: продуктові інновації, 
цінова політика, удосконалення збутової системи, створення та управління 
торговою маркою, реклама; 
- удосконалення асортименту продукції: розширення виробництва 
поліпшених видів хлібних виробів, збільшення випуску заварних видів 
житньо-пшеничного хліба, створення і впровадження у виробництво хлібних 
виробів для оздоровчого, профілактичного і дієтичного харчування; 
- підвищення споживчої цінності хлібних виробів, надання їм 
властивостей функціонального продукту шляхом використання нетрадиційної 
сировини і біологічно активних добавок; 
- створення гнучкої системи стратегічного планування, яка 
забезпечить досягнення довгострокових цілей підприємства в умовах 
нестабільного зовнішнього середовища бізнесу; 
- формування організаційно-економічних засад перетворення 
системи управління підприємством з метою підвищення ефективності 
планової та контролюючої діяльності менеджерів усіх рівнів]. 
Отже, для економіки України та підприємств-виробників дуже гостро 
стоїть питання підвищення конкурентоспроможності на ринку 
хлібопекарської галузі. 
Конкурентоздатність на ринку будь-якого підприємства, у тому числі і 
виробників хлібопекарської продукції залежить від ряду факторів: 
- конкурентоздатність товарів підприємства на зовнішньому і 
внутрішньому ринках; 
- вид товару та його асортимент; 
- місткість ринку (кількість щорічних продажів); 
- легкість доступу на ринок; 
- однорідність ринку; 
- конкурентні позиції підприємств, що вже працюють на даному ринку; 
- конкурентоздатність галузі; 
77 
 
- можливість технічних нововведень у галузі. 
Як показує світова практика ринкових відносин, взаємозалежне 
вирішення цих проблем і використання даних принципів гарантує підвищення 
конкурентоздатності підприємства. 
Стабільне зниження обсягів споживання хліба, в першу чергу, стало 
наслідком банального скорочення населення, а вже в другу – зміни переваг 
споживачів. 
Одночасно зі скороченням попиту скорочується і виробництво 
хлібобулочних виробів. Так, згідно з офіційними даними, за підсумками 2022 
року виробництво хліба та хлібобулочних виробів в країні скоротилося на 
5,5 % і склало 1,7 млн т проти 1,8 млн т роком раніше. За підсумками 9 
місяців поточного року падіння об’єм виробництва порівняно з аналогічним 
періодом 2022 року склало 1 %, а в 3-му кварталі – 2 %, відповідно 
попередніми прогнозами, очікується, що темпи падіння виробництва в 4-му 
кварталі дещо знизився, і за підсумками року галузь вийде на показник 
виробництва 1,7 млн. т. 
Ще одна існуюча проблема на хлібопекарському ринку – підвищені 
вимоги споживачів до якості та асортименту товару. Низький рівень 
рентабельності галузі не дає хлібопекарським підприємствам безперебійно 
працювати, проводити технічне переоснащення, обновляти свій асортимент і 
піклуватися про якість і безпеку хліба та хлібобулочних виробів. Вирішення 
цієї проблеми потребує від виробників постійного відслідкування сучасних 
технологій та інновацій у виробництві. 
Основною проблемою оновлення і впровадження нових технологій для 
виробників залишаються хлібопекарські печі. На підприємствах переважно 
використовують тупикові печі типу ФТЛ, які не завжди забезпечують високу 
якість хлібопечення, знижують ефективність роботи з погляду 
енергозбереження і вимагають заміни [17, с. 48]. 
Дослідження показали, що шляхами підвищення конкуренції в 
хліборобної галузі, на нашу думку, є наступне: 
78 
 
по-перше, з метою скорочення імпорту борошняних виробів слід 
впроваджувати на вітчизняних підприємствах хлібопекарської галузі 
комплексно-механізовані лінії з виробництва імпортозамінної продукції 
(зокрема, це стосується кондитерських виробів); 
по-друге, для розширення асортименту та якості хлібних виробів, слід 
закуповувати сировину вищої якості та різних її видів; 
по-третє, власникам та управлінцям підприємств галузі слід проводити 
переоснащення виробництва – встановлення енергетично-економічного та 
простого в обслуговуванні устаткування, що безумовно відобразитися на 
покращенні технологій випікання продукції, смакових якостях, розширенню 
асортименту, зменшенню витрат матеріально-технічних та енергетичних 
ресурсів на виробництво хлібобулочних виробів, зниження їх собівартості. 
На основі отриманих результатів слід запропонувати наступні дії та 
нововведення, які слід враховувати досліджуваному підприємству, щоб не 
втратити свого покупця, а саме: 
- залучення інвестицій для введення нових високотехнологічних ліній 
по виробництву хліба, що збільшить обсяг готової продукції з одночасним 
зниженням собівартості продукції; 
- створення кооперативу, який би повністю задовольняв потреби 
виробників у сировині, а саме залучення: селекційно-генетичного інституту 
для виведення спеціальних сортів пшениці, які використовуються у випіканні 
хлібу, виготовляючи посівний матеріал; аграрного підприємства для 
вирощування та подальшої поставку пшениці із заздалегідь визначеними 
параметрами переробникам зерна на виготовлення борошна з якого в 
результаті буде виготовлений хліб, що потрапить на полиці магазинів; 
- відкриття власної мережі магазинів у великих торговельних центрах 
із застосуванням власного, індивідуального інтер’єру з застосуванням 
зовнішньої реклами, що дозволить споживачу запам’ятати назву виробника, а 
також відповідні характеристики продукції, що ним виробляється. Також, 
необхідно постави перед працівниками цих магазинів вимоги щодо ввічливого 
79 
 
та оперативного обслуговування клієнтів, що обов’язково позитивно 
відобразиться на відношенні споживача до продукції даного виробника; 
- введення у виробництво нових сортів хліба з натуральними 
домішками, що зроблять ці види виробів не тільки зовнішньо привабливими, 
але й корисними для здоров’я людини; 
- застосування нової технології по виробництву недопеченого хліба, 
тобто напівфабрикатів. Це дозволить зацікавити і привернути увагу нових 
клієнтів, а також надасть можливість реалізовувати свою продукцію в інших 
містах України. 
Економічну ефективність виробництва хлібобулочної продукції на 
ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» та прогноз розвитку до 2024 року 
відображено у табл. 3.2. 
Таблиця 3.2 – Економічна ефективність виробництва продукції 
у ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» на перспективу 
У середньому Проект 
Показники Відхилення, % 
за 2020-2022 роки. (2024 рік) 
Собівартість реалізованої продукції, тис. 
487 782 453 795 -7,9 
грн 
Фінансовий результат від операційної 
31 055 32 856 +5,8 
діяльності, тис. грн 
Рівень рентабельності виробництва, % 6,3 8,9 +1,6 в.п. 
Джерело: Розраховано на основі додатків А-Е [29] 
 
Таким чином, реалізація запропонованих напрямів підвищення 
економічної ефективності виробництва і збуту хлібобулочних виробів на 
підприємстві дозволить досягти таких результатів: 
1) собівартість реалізованої продукції зменшиться на 7,9 % і 
становитиме 453 795 тис. грн; 
2) фінансовий результат від операційної діяльності збільшиться на 
5,8% і становитиме 32 856 тис. грн; 
3) рівень рентабельності виробництва збільшиться на 1,6 відсоткових 
80 
 
пункти і становитиме 8,9 %. 
До актуальних завдань розвитку, що стоять перед ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат» слід віднести збільшення реалізації продукції, освоєння нових 
ринків збуту, ефективне використання наявного потенціалу. Потребує 
оновлення і матеріально-технічна база підприємства, яка спрямована на 
інтенсифікацію технологічних процесів, модернізацію, реконструкцію, 
технічне переоснащення, впровадження принципово нових технологій, 
покликаних гарантувати збереження цінних властивостей сировини та значне 
підвищення якості готової продукції, застосування безвідходних і 
маловідходних технологій, комплексне використання сировини. 
Загалом з проведених досліджень роботи ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат» можна зробити висновок, що підприємство має достатній 
ресурсний потенціал для підвищення обсягів виробництва, розширення 
асортименту продукції, підвищення її якості, а, отже, зможе вести 
конкурентну боротьбу за споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках. 
 
 
Висновки до розділу 3 
 
В результаті проведеного аналізу існуючого стану виробництва та 
реалізації хлібобулочних виробів в ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» та 
виявлених недоліків можна намітити наступні заходи по підвищенню 
економічної ефективності хлібопекарської продукції, яка потребує: 
1) подальшого розвитку інтеграційних процесів. Слід звернути увагу 
на: формування ефективної системи економічних відносин між учасниками 
інтеграційних формувань; удосконалення форм агропромислової інтеграції, 
земельних відносин та відносин власності; покращення інвестиційної 
привабливості і активізацію інвестиційної діяльності з  метою розвитку 
виробництва і формування необхідного розміру оборотного капіталу, що 
забезпечує нормальне ведення виробничо-фінансової діяльності; 
81 
 
2) зміцнення конкурентної позиції підприємства (частка ринку, 
конкурентоспроможність за ціною) за рахунок впровадження маркетингових 
стратегій розроблених на основі ринкових досліджень: продуктові інновації, 
цінова політика, удосконалення збутової системи, створення та управління 
торговою маркою, реклама; 
3) удосконалення асортименту продукції: розширення виробництва 
поліпшених видів хлібних виробів, збільшення випуску заварних видів 
житньо-пшеничного хліба, створення і впровадження у виробництво хлібних 
виробів для оздоровчого, профілактичного і дієтичного харчування; 
4) створення гнучкої системи стратегічного планування, яка 
забезпечить досягнення довгострокових цілей підприємства в умовах 
нестабільного зовнішнього середовища бізнесу. Вивчення ринку 
хлібобулочної продукції дозволило спрогнозувати перспективи подальшого 
розвитку ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат»; 
4) повне завантаження виробничих потужностей ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат»: на сьогодні вони завантажені лише на 55 %. Це дозволить: 
зменшити собівартість реалізованої продукції на 7,9 %; збільшити фінансовий 
результат від операційної діяльності на 5,8%; збільшити рівень рентабельності 
виробництва на 1,6 відсоткових пункти. 
 
 
 
 
  
82 
 
ВИСНОВКИ 
 
З метою отримання прибутку виробничі підприємства, у тому числі 
підприємства харчової промисловості, здійснюються виробничу діяльність. 
Вона складається з ряду господарських циклів – постачання, самого 
виробництва продукції та збуту цієї продукції. Отже в результаті другого 
основного процесу утворюється завершений виріб, який іменують готовою 
продукцією. 
Готова продукція – це продукція основних і допоміжних цехів, 
призначена для реалізації. Вона повинна бути повністю закінчена 
виробництвом, укомплектована, відповідати вимогам стандартів або 
технічним умовам, прийнята службами технічного контролю, забезпечена 
паспортом, сертифікатом або іншим документом, що засвідчує її якість і 
комплектність, здана на склад, а при здачі на місці замовникові – оформлена 
актами приймання або іншими документами. 
З метою контролю за результатом виробництва та налагодження 
добросовісних розрахункових відносин із покупцями і замовниками, 
необхідно чітко налагодити процес економічного оцінювання на підприємстві, 
який повинен відповідати технологічним, технічним, структурним 
особливостям цього суб’єкта господарювання. Розглянувши такі вимоги у 
проведеному дослідженні, ми з’ясували, що на хлібопекарських 
підприємствах відсутнє незавершене виробництво як таке, а тому в обліку його 
непотрібно фіксувати. По-друге, використання у виробничому процесі запасів, 
що піддаються швидкому псуванню, зумовлює необхідність чіткого контролю 
за термінами їх придатності, а це потребує відображення додаткової 
інформації у картках аналітичного обліку, зокрема введення у картках 
складського обліку додаткових граф «термін використання» і «граничний 
момент поповнення запасу» за термінами та кількістю днів. 
Важливим етапом діяльності будь-якого виробничого підприємства, у 
т.ч. і ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат», є налагодження ефективного 
83 
 
виробничого процесу та механізму реалізації виготовленої продукції 
покупцям і замовникам. Виконавши відповідне дослідження, на 
досліджуваному підприємстві було виявлено: 
6. Обсяг реалізованої продукції має тенденцію до зростання з 554 099 
тис. грн у 2020 році до 760 921 тис. грн у 2022 році, тобто на 37,3 %. 
7. У структурі реалізованої продукції переважають хлібобулочні 
вироби, частка яких у загальному обсязі реалізованої продукції становить 
понад 70 %. 
8. Собівартість реалізованої продукції також збільшилася з 423 548 тис. 
грн у 2020 році до 550 817 тис. грн у 2022 році, тобто на 30,0 %. Зауважимо, 
що собівартість збільшувалася значно меншими темпами порівняно з обсягом 
реалізації, що пов’язано з удосконалення технології виробництва і закупівлею 
новітнього обладнання, яке зменшує відходи виробництва. 
9. Як наслідок, фінансовий результат від операційної діяльності 
збільшився з 32 544 тис. грн у 2020 році до 49 918 тис. грн у 2022 році, тобто 
на 53,4 %, а рівень рентабельності зріс з 7,7 % до 9,1 %, тобто на 1,4 
відсоткових пункти. 
10. Понесені значні фінансові та інші витрати невиробничого характеру 
(32 414 тис. грн у 2020 році, 33 013 тис. грн у 2021 році, 51 739 тис. грн у 2022 
році), спричинили отримання підприємством чистого прибутку у розмірі лише 
4 тис. грн у 2020 році, та збитків у розмірі 1 617 тис. грн у 2021 році та 1 839 
тис. грн у 2022 році. 
Виходячи із проведеного аналізу, можна зробити висновок, що 
підприємство збільшило обсяги виробництва продукції, проте продукція, що 
випускається є досить дорогою, про що свідчить високий рівень її собівартості. 
Тому підприємству необхідно прикласти багато зусиль для того, щоб 
відшукати нові канали реалізації продукції, а також винайти резерви її 
здешевлення. 
В результаті проведеного аналізу існуючого стану виробництва та 
реалізації хлібобулочних виробів в ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат» та 
84 
 
виявлених недоліків можна намітити наступні заходи по підвищенню 
економічної ефективності хлібопекарської продукції, яка потребує: 
5) подальшого розвитку інтеграційних процесів. Слід звернути увагу 
на: формування ефективної системи економічних відносин між учасниками 
інтеграційних формувань; удосконалення форм агропромислової інтеграції, 
земельних відносин та відносин власності; покращення інвестиційної 
привабливості і активізацію інвестиційної діяльності з  метою розвитку 
виробництва і формування необхідного розміру оборотного капіталу, що 
забезпечує нормальне ведення виробничо-фінансової діяльності; 
6) зміцнення конкурентної позиції підприємства (частка ринку, 
конкурентоспроможність за ціною) за рахунок впровадження маркетингових 
стратегій розроблених на основі ринкових досліджень: продуктові інновації, 
цінова політика, удосконалення збутової системи, створення та управління 
торговою маркою, реклама; 
7) удосконалення асортименту продукції: розширення виробництва 
поліпшених видів хлібних виробів, збільшення випуску заварних видів 
житньо-пшеничного хліба, створення і впровадження у виробництво хлібних 
виробів для оздоровчого, профілактичного і дієтичного харчування; 
8) створення гнучкої системи стратегічного планування, яка 
забезпечить досягнення довгострокових цілей підприємства в умовах 
нестабільного зовнішнього середовища бізнесу. Вивчення ринку 
хлібобулочної продукції дозволило спрогнозувати перспективи подальшого 
розвитку ПрАТ «Черкаський хлібокомбінат»; 
5) повне завантаження виробничих потужностей ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат»: на сьогодні вони завантажені лише на 55 %. Це дозволить: 
зменшити собівартість реалізованої продукції на 7,9 %; збільшити фінансовий 
результат від операційної діяльності на 5,8%; збільшити рівень рентабельності 
виробництва на 1,6 відсоткових пункти. 
Загалом з проведених досліджень роботи ПрАТ «Черкаський 
хлібокомбінат» можна зробити висновок, що підприємство має достатній 
85 
 
ресурсний потенціал для підвищення обсягів виробництва, розширення 
асортименту продукції, підвищення її якості, а, отже, зможе вести 
конкурентну боротьбу за споживачів на внутрішньому та зовнішньому ринках. 
 
  
86 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
1. Белік В. Стан і проблеми хлібопекарської промисловості України. 
Техніка АПК. 2021. № 4-5. С. 11-13. 
2. Білик Ю., Файчук О. Оцінка порівняльних переваг в умовах 
міжнародної економічної інтеграції. Економіка України. 2021. № 6. С. 69-76. 
3. Буробін Д.Є. Готова продукція у хлібопекарському виробництві. 
Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2019. № 1. С. 15-16. 
4. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік : підруч. / 
Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська ; 
за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. 3-тє вид., доп. і перероб. Житомир : ПП «Рута», 
2005. 480 с. 
5. Гапоненко Є.В. Особливості калькулювання собівартості продукції 
на хлібозаводах та пекарнях. Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2000. 
№ 3. С. 56-57. 
6. Герасим П.М., Журавель Г.П., Хомин П.Я. Фінансовий, 
управлінський і податковий облік у господарських товариствах. Тернопіль, 
2013. 522 с. 
7. Державна служба статистики України : офіційний сайт. URL: 
https://ukrstat.gov.ua. 
8. Дзюба О.М. Регіональний ринок хлібопекарської продукції, нові 
його форми і види. Економіка. управління. інновації. 2020. № 2 (4). URL: 
http://www.irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe. 
9. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність 
підприємства : навч. посіб. Київ : ЦНЛ, 2016. 384 с. 
10. Дорошенко А.П., Дорошенко О.О. Кончаковський Є.О. Валовий 
внутрішній продукт України: рівень та перспективи зростання. 
Причорноморські економічні студії. 2020. Вип. 52-1. С. 72-76. 
11. ДСТУ 2120-93. Хлібопекарське виробництво. Терміни та визначення. 
URL: http://normativ.com.ua/sanpin/book29.php. 
87 
 
12. Заїнчковський А.О. Підприємства харчової промисловості на ринку 
продовольчих товарів України. Наукові праці Національного університету 
харчових технологій. 2019. № 31. С. 18-21. 
13. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку 
активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і 
організацій : Наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0893-
99#Text. 
14. Карнаушенко Л.І. Шляхи розвитку хлібопекарської промисловості 
України. Зернові продукти і комбікорми. 2021. № 1. С. 17-19. 
15. Колотуша М.М. Методологічні засади аналізу фінансового стану 
хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України. 2021. Економіст. 
№ 5. С. 15-27. 
16. Комісаренко Є.М. Перспективи сталості розвитку 
хлібопродуктового підкомплексу Черкаської області. Зб. наук. пр. Уманського 
держ. аграрного ун-ту / Редкол.: А.Ф. Головчук (відп. ред.) та ін. Умань. 2021. 
Вип. 70. Ч. 2 : Економіка. С. 280-287. 
17. Косован А.П. Концептуальні підходи та резерви оновлення 
матеріальної бази хлібопечення. Зберігання та переробка сільгоспсировини. 
2019. № 1. С. 46-49. 
18. Костишин Н.С. Значення готової продукції та особливості 
організації її обліку у хлібопекарській промисловості. Економіка і 
суспільство. 2017. Вип. 11. С. 515-522. 
19. Костюков Д.Б. Методичні основи стратегічного управління 
формуванням ресурсного потенціалу хлібопекарських підприємств. 
Зберігання та переробка сільгоспсировини. 2022. № 11. С. 92-116. 
20. Ладико І.Ю., Ладико Л.М. Аналіз стану підприємств хлібопекарської 
промисловості України. Збірник наукових праць. Східноукраїнський 
національний університет імені Володимира Даля. 2020. № 3. С. 110-121. URL: 
http://eme.ucoz.ua. 
88 
 
21. Макаренко В.В. Вся правді про хліб. Агро Перспектива. 2023. № 6, 
7. С. 24-27. 
22. Малік М.Й., Лузан Ю.Я. Проблемні питання розвитку кооперації та 
інтеграційних відносин в АПК. Економіка АПК. 2022. № 3. С. 124-128. 
23. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 
«Витрати» : Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0027-
00#Text. 
24. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 
«Запаси» : Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 / 
Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-
99#Text. 
25. Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку : 
Нормативно-правове забезпечення бухгалтерського обліку в підприємницькій 
сфері / Міністерство фінансів України. URL: https://mof.gov.ua/uk/nacionalni-
polozhennja1. 
26. Петруха С. Методологічні засади аналізу фінансового стану 
хлібопекарської підгалузі харчової промисловості України. Економіст. 2023. 
№ 5. С. 15-27. 
27. Плотнікова М.Ф. Стратегічні орієнтації підприємств хлібопекарської 
промисловості. Міжнародний науково-виробничий журнал «Економіка АПК». 
2019. № 12. С. 42-48. 
28. Податковий кодекс України : Закон України від 02.12.2010 р. № 
2755-VI / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text. 
29. Приватне акціонерне товариство «Черкаський хлібокомбінат» : 
офіційний сайт. URL: https://cherkassy-hleb.ck.ua. 
30. Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів 
непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і 
демографічних груп населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 
89 
 
11.10.2016 р. № 780 / Верховна Рада України. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/780-2016-%D0%BF#Text. 
31. Прокіп М.І. Стан хлібопекарської галузі. URL: 
http://normativ.com.ua/sanpin/book29.php. 
32. Пушкар З.М., Баб’як Г.П. Розвиток інфраструктури аграрного ринку 
регіону. Вісник Львівського університету. Серія економічна. 2022. Вип. 47. С. 
224-234. 
33. Розвиток хлібопекарської галузі в сучасних умовах. Департамент 
агропромислового розвитку. URL: http://apk.sm.gov.ua/index.php/ru/234-
rozvitok-khlibopekarskoji-galuzi-v- suchasnikh-umovakh. 
34. Семченко О.Б. Аналіз розвитку хлібопекарської галузі України. 
Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Серія 
«Економічні науки». Чернігів : Чернігівський державний технологічний 
університет. 2022. № 1 (48). C. 217-220. 
35. Скопенко Н.С. Сучасні тенденції інтеграції та концентрації в 
хлібопекарській галузі України. Наукові праці. 2020. Вип. 38. Т.1. С. 410-424. 
36. Соловьов І.О., Мурзак О.О. Маркетингові аспекти діяльності 
суб’єктів ринку хлібобулочних виробів. Економіка АПК. 2019. № 2. С. 100-106. 
37. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування і 
звітність: підруч. Київ : Алерта, 2016. 1080 с. 
38. Труш Ю.Л. Обґрунтування основних проблем та аналіз 
хлібопекарської галузі в Україні під час економічної кризи. Формування 
ринкових відносин в Україні. Економічні проблеми розвитку галузей та видів 
економічної діяльності. Київ, 2021. № 1. С. 98-101. 
39. Фаріон В.Я. Сутність витрат як економічної категорії. Вісник 
Чернівецького торговельно-економічного інституту. 2021. Вип. 1 (49). 
Економічні науки. С. 44-47. 
40. Філіна О.О. Ефективність виробництва хлібобулочної продукції у 
Рівненській області. Продуктивність агропромислового виробництва: 
економічні науки. 2018. № 23. С. 86-91. 
90 
 
41. Череп О.Г., Момот І.Д. Собівартість промислової продукції. 
Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2018. № 1 
(86). С. 87-93. 
 
 
 
  
91 
 
ДОДАТКИ
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
