Підходи до формування спроможних територіальних громад

Рябов, Георгій Володимирович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7855
Title:	Підходи до формування спроможних територіальних громад
Authors:	Манн, Руслан Володимирович Рябов, Георгій Володимирович
Keywords:	децентралізація;об’єднанні територіальні громади;реформа місцевого самоврядування;спроможність ОТГ;фінансова спроможність;інфраструктурна спроможність;кадрова спроможність;самозабезпечення
Issue Date:	Jun-2022
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 88 сторінок, 17 таблиць, 12 рисунків, список літератури з 53 найменувань, 1 додатку. Об’єктом дослідження є об’єднані територіальні громади. Предметом дослідження є формування спроможних об’єднаних територіальних громад. Мета кваліфікаційної робота бакалавра є дослідження підходів до формування спроможних територіальних громад. Завданнями роботи є: дослідити поняття та складових спроможності територіальної громади; вивчити методику розрахунку спроможності територіальних громад; дослідити особливості формування фінансової спроможності територіальної громади та методику її оцінки; проаналізувати основні показники розвитку об’єднаних територіальних громад; проаналізувати фінансову спроможність обласних центрів України; вивчити стратегічних напрямів розвитку територіальних громад та підвищення їх спроможності; дослідити інструменти підтримки розвитку територіальних громад; дослідити напрямів підвищення спроможності об’єднаних територіальних громад в умовах війни. Результати дослідження полягають в узагальненні теоретичних та методичних засад формування, оцінки та напрямів підвищення спроможності територіальної громади.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7855
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Рябов Г.В..pdf Restricted Access		1.08 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Підходи до формування спроможних територіальних 
громад» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 4 курсу, групи ПУА-188+ск 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             _____Рябов Г. В.________________ 
            (прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ____Манн Р. В._________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2022 року 
4 
 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ  
ФОРМУВАННЯ СПРОМОЖНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД…. 7 
1.1 Поняття спроможності територіальної громади…………………… 7 
1.2 Методика розрахунку спроможності територіальних громад……. 16 
1.3 Фінансова спроможність територіальної громади та її оцінка…… 26 
РОЗДІЛ 2АНАЛІЗ СПРОМОЖНОСТІ ОБ’ЄДНАНИХ  
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В УКРАЇНИ………………………… 45 
2.1 Аналіз основних показники розвитку об’єднаних територіальних  
громад в Україні…………………………………………………………. 45 
2.2 Аналіз фінансової спроможності обласних центрів України…….. 56 
РОЗДІЛ 3НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ  
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД…………………………………………. 62 
3.1 Стратегічні напрями розвитку територіальних громад та  
підвищення їх спроможності …………………………………………… 62 
3.2 Інструменти сприяння розвитку територіальних громад…………. 68 
3.3  Напрями підвищення спроможності об’єднаних територіальних  
громад в умовах війни…………………………………………………… 74 
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 79 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….. 82 
ДОДАТКИ  
 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Серед найбільш очікуваних результатів процесу децентралізації, 
започаткованого в Україні, чи не найактуальнішим є створення самодостатніх 
територіальних громад, які б володіли відповідними матеріальними, 
фінансовими, земельними ресурсами, об’єктами соціальної інфраструктури, 
необхідними для поліпшення забезпечення потреб громадян, оперативного та 
якісного надання їм базових соціальних та адміністративних послуг, 
створення умов для сталого розвитку відповідних територій, більш 
ефективного використання бюджетних коштів. Після місцевих виборів 
сформувалися нові самоврядні органи територіальних громад, які почали 
працювати в нових територіальних, організаційних, бюджетних умовах. Успіх 
децентралізації буде вимірюватися результатами діяльності кожної громади. 
Тому важливо мати інформацію та аналіз діяльності кожної з них, вміти на 
основі аналізу виробляти ефективні управлінські рішення. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є дослідження підходів до 
формування спроможних територіальних громад.   
Для досягнення поставленої мети встановлені наступні завдання: 
− дослідити поняття та складових спроможності територіальної 
громади; 
− вивчити методику розрахунку спроможності територіальних 
громад; 
− дослідити особливості формування фінансової спроможності 
територіальної громади та методику її оцінки; 
− проаналізувати основні показники розвитку об’єднаних 
територіальних громад; 
− проаналізувати фінансову спроможність обласних центрів 
України; 
6 
 
− вивчити стратегічних напрямів розвитку територіальних громад та 
підвищення їх спроможності; 
− дослідити інструменти підтримки розвитку територіальних 
громад; 
− дослідити напрямів підвищення спроможності об’єднаних 
територіальних громад в умовах війни. 
Об’єкт дослідження – об’єднані територіальні громади. 
Предмет дослідження – формування спроможних об’єднаних 
територіальних громад 
Інформаційна база дослідження: законодавчі та нормативно-правові 
акти; аналітичні дослідження; статистичні дані; наукові розробки; експертні 
думки. 
Методи дослідження: абстрагування; аналізу і синтезу; порівняння; 
вимірювання. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні 
теоретичних та методичних засад формування, оцінки та напрямів підвищення 
спроможності територіальної громади. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 
додатків. Повний обсяг роботи становить 88 сторінок, список використаних 
джерел складається з 53  найменувань, 17 таблиць,  12 рисунків, 1 додатку.  
7 
 
РОЗДІЛ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ 
СПРОМОЖНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
 
 
1.1 Поняття спроможності територіальної громади 
 
Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної 
організації влади в Україні визначає потребу у формуванні спроможних 
громад через «проблему погіршення якості та доступності публічних послуг 
внаслідок ресурсної неспроможності переважної більшості органів місцевого 
самоврядування здійснювати власні і делеговані повноваження, а також 
нерозвиненість форм прямого народовладдя, неспроможність членів громад 
до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав та інтересів, у співпраці 
з органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади 
та досягнення спільних цілей розвитку громади». Очікуваними результатами 
реалізації цієї Концепції є «утворення об’єднаних територіальних громад, 
спроможних самостійно або через органи місцевого самоврядування 
вирішувати питання місцевого значення» [43].  
 У методиці формування спроможних територіальних громад, 
затвердженій постановою Кабінету Міністрів України, дається таке 
визначення спроможної територіальної громади: «територіальні громади сіл, 
селищ, міст, які в результаті добровільного об’єднання (добровільного 
приєднання до об’єднаної територіальної громади) здатні самостійно або через 
відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень 
надання публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони 
здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з 
урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку 
інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці» [41]. 
8 
 
Складові поняття «спроможна територіальна громада» умовно можна 
поділити на дві групи: потенційні та функціональні. 
До потенційних відносять, зокрема: 
− наявність необхідної інфраструктури; 
− наявність достатніх фінансових ресурсів та джерел їх утворення; 
− наявність кваліфікованих людських ресурсів (кадрів); 
− наявність певного обсягу повноважень у представницького органу 
місцевого самоврядування (місцевої ради), обраного громадою; 
− наявність активно налаштованої частини територіальної громади, які 
беруть участь у вирішенні низки питань її життєдіяльності. 
1. Наявність потенційних ознак спроможної територіальної громади 
здебільшого може «не відчуватися» мешканцями населених пунктів, що 
входять до складу відповідної громади. Такі ознаки мають кількісні та якісні 
характеристики, які не завжди є видимі для громадян. Їх можна розглядати як 
важливі умови здійснення ефективного місцевого самоврядування та 
забезпечення життєдіяльності громади [3]. 
До функціональних ознак необхідно віднести: 
− дієвий вплив активної частини територіальної громади на 
діяльність органу місцевого самоврядування та його посадових осіб; 
− реальне вирішення переважної більшості питань місцевого 
значення, що належить до компетенції відповідної ради, у т.ч. й через надання 
низки публічних послуг членам територіальної громади. 
Зміст цих ознак полягає у тому, що громада ефективно використовує не 
лише свій місцевий потенціал у вигляді майна, фінансів, людських ресурсів 
(кадрів), повноважень, але й інструменти впливу на органи місцевого 
самоврядування та їх посадових осіб, здійснює повноцінне місцеве 
самоврядування та забезпечує потреби мешканців відповідних населених 
пунктів [3]. 
9 
 
До основних аспектів спроможності громад пропонують відносити 
наступні аспекти (рис. 1.1). 
 
 Аспекти спроможності 
громади 
 
 
Інституціональний Нормативно-правовий Ресурсний 
 
 
Українське Власні ресурси 
 законодавство громади 
 
Європейське Фінансова система 
 законодавство країни 
 
Рисунок 1.1 – Основні аспекти спроможності громади 
Джерело: [20]  
 
Формування спроможних територіальних громад повинно 
здійснюватися з урахуванням: 
− здатності органів місцевого самоврядування вирішувати суспільні 
питання, які належать до їх компетенції, для задоволення потреб населення 
відповідних адміністративно-територіальних одиниць; 
− історичних, географічних, соціально-економічних, природних, 
екологічних, етнічних, культурних особливостей розвитку відповідних 
адміністративно-територіальних одиниць; 
− розвитку інфраструктури відповідних адміністративно-
територіальних одиниць; 
− фінансового забезпечення відповідних адміністративно-
територіальних одиниць; 
− трудової міграції населення; 
− результатів попередньої оцінки рівня спроможності спроможних 
територіальних громад (далі - оцінка рівня спроможності); 
10 
 
− оптимальних мереж соціальної інфраструктури та доступності 
публічних послуг у відповідних сферах [41]. 
На рис.1.2 представлено складові терміну «спроможність територіальної 
громади». 
 
 Спроможна територіальна громада 
 
Розрахункова спроможність 
 (наявність умов) 
 
 Фінансові умови 
 Інфраструктурні умови 
 
Кадрові умови 
 
 Функціональна спроможність 
(здатність) 
 
 Фінансова 
 Суспільні 
Інфраструктурна послуги 
 населенню 
Кадрова 
 
 
Потенціал громади 
 (можливості) 
 
Інвестиційний Фінансовий 
 
 Економічний Людський 
 
Управлінський Потенціал громадської 
 участі 
 
 Розвиток громади 
Рисунок 1.2  – Складові терміну «спроможність територіальної громади» 
Джерело: [6] 
11 
 
Комплексний характер чинників, що формують підґрунтя для розвитку 
територіальних громад, спонукають до переходу від звуженого розуміння 
поняття дієздатності громад, яке традиційно описується забезпеченістю 
відповідними ресурсами та здатністю ефективно використовувати публічні 
кошти, до інтегральної характеристики спроможності громади до 
стратегічного розвитку на основі задіяння доступних (централізованих та 
децентралізованих, публічних та приватних) ресурсів [7].  
Базисом дієздатності громади у довгостроковому періоді має вважатися 
формування сталих власних джерел доходів на основі реалізації місцевого 
природного, економічного, людського та соціального потенціалів, залучення 
інвестиційних ресурсів, сприяння розбудові мережі місцевих комунальних та 
приватних підприємств, створення на цій основі достатньої кількості робочих 
місць, які одночасно є засобом інклюзії членів громади, а отже – формування 
згуртованості останньої [7]. 
Такий підхід застосовується на міжнародному рівні. Як відзначають 
експерти ОЕСР, дієздатність громад базується як на матеріальних, так і на 
нематеріальних активах. Перші включають в себе послуги, інфраструктуру, 
природні ресурси та культурні надбання. Другі – місцеві навички, 
згуртованість, здатність до дії, адаптивність та відкритість для інших, зрештою 
– здатність працювати разом, приймати спільні рішення та втілювати спільне 
бачення майбутнього розвитку спільноти. Причому дослідники наголошують, 
що публічні послуги є критичними, оскільки існує жорстка кореляція між 
якістю місцевих публічних послуг та довірою до місцевих інститутів влади [7].  
 Формування спроможних територіальних громад здійснюється у такій 
послідовності: 
1) визначення потенційних адміністративних центрів спроможних 
територіальних громад та зон їх доступності; 
2) визначення переліку територіальних громад, що входять до складу 
спроможних територіальних громад; 
3) проведення оцінки рівня спроможності [41]. 
12 
 
В свою чергу потенційні адміністративні центри спроможних 
територіальних громад визначаються у такій послідовності: 
1) міста обласного значення та населені пункти - адміністративні центри 
районів. 
Зони доступності таких потенційних адміністративних центрів 
визначаються на відстані не більш як 20 кілометрів автомобільними дорогами 
загального користування. Відстань може бути збільшена до 25 кілометрів у 
разі, коли чисельність населення спроможної територіальної громади в зоні 
віддаленості від потенційного адміністративного центру більш як 20 
кілометрів становить не більш як 10 відсотків загальної чисельності населення 
такої громади. Така відстань може бути зменшена у разі відсутності 
автомобільних доріг загального користування чи з урахуванням особливостей 
рельєфу, що унеможливлює сполучення (ріки без мостів, гори). 
Зони доступності потенційних адміністративних центрів спроможних 
територіальних громад визначаються з урахуванням доступності публічних 
послуг у відповідних сферах, зокрема часу прибуття для надання швидкої 
медичної допомоги у невідкладних випадках та пожежної допомоги, що не 
повинно перевищувати 20 хвилин; 
2) населені пункти (села, селища, міста), які раніше мали статус 
адміністративних центрів районів та розташовані на відстані більш як 20 
кілометрів автомобільними дорогами загального користування від міст 
обласного значення, населених пунктів - адміністративних центрів районів та 
зон їх доступності [41]. 
У разі розташування в зоні доступності потенційного адміністративного 
центру спроможної територіальної громади, визначеного відповідно до 
Методики, населеного пункту (села, селища, міста), який має відповідні 
кадрові ресурси, фінансове забезпечення та розвинуту інфраструктуру 
(зокрема, на території якого є заклад загальної середньої освіти I-III ступеня, 
медична амбулаторія, проживає не менш як 250 дітей шкільного і 100 дітей 
13 
 
дошкільного віку), такий населений пункт може бути визначений потенційним 
адміністративним центром спроможної територіальної громади; 
3) інші населені пункти (села, селища, міста), територія яких не 
охоплюється зонами доступності потенційних адміністративних центрів, 
визначених відповідно до Методики, які розташовані на відстані не менш як 
20 кілометрів автомобільними дорогами загального користування від таких 
потенційних адміністративних центрів та частково забезпечені 
інфраструктурою [41]. 
У разі наявності на території, яка не охоплюється зонами доступності 
потенційних адміністративних центрів, визначених відповідно до підпунктів 1 
і 2 п.6 Методики, більш як одного населеного пункту, який може бути 
визначений потенційним адміністративним центром, перевага надається тому, 
що має найбільш розвинуту інфраструктуру [41]. 
Створення ОТГ надає громаді нові, розширені можливості для сприяння 
розвитку бізнесу на території громади. Серед таких можливостей:  
− посилення стратегічної визначеності щодо економічного 
середовища, обсягів попиту, перспектив постачання ресурсів, 
інфраструктурного забезпечення тощо внаслідок визначеності стратегічних 
завдань та пріоритетів розвитку ОТГ, які дозволяють враховувати в стратегіях 
ОТГ пріоритети корпоративного сектору;  
− позбавлення від бюрократичного та корупційного тиску Центру;  
− спрощення адміністративних процедур завдяки розширенню 
повноважень самоврядування; 
− на проекти з підтримки бізнесу, муніципально-приватного 
партнерства, муніципальні закупівлі;  
− оптимізація спрямування ресурсів на місцевий розвиток завдяки 
можливостям вільного вибору пріоритетів розвитку в рамках стратегування 
розвитку ОТГ;  
14 
 
− можливості реалізації масштабних проектів на основі 
міжмуніципальної співпраці, участі у міжрегіональній та міжнародній (в т.ч. 
транскордонній) співпраці;  
− поліпшення якості технічної інфраструктури: доріг, електро- і 
водопостачання, телекомунікацій, транспортного сполучення тощо;  
−  реалізація спеціальних програм щодо сприяння розвитку 
економічної діяльності на території громади;  
− створення нових кластерів та точок зростання внаслідок зміни 
ресурсних потоків, інфраструктури, зростання місткості внутрішнього ринку 
через збільшення купівельної спроможності громади [7]. 
Водночас, перед новоутвореними ОТГ, для яких природною є 
інституційна неусталеність, постає низка викликів:  
− забезпечення ефективності місцевої бюрократії – через відповідні 
кадрове наповнення, кваліфікаційні навчання, механізми громадського 
контролю та антикорупційні процедури;  
− коректний вибір стратегічних пріоритетів: подолання орієнтацій 
на поточне споживання та пріоритетизація цілей розвитку, досягнення 
інклюзивності процесу стратегування;  
− подолання патерналістських налаштувань членів громади по 
відношенню до Центру (конкуренції за централізований бюджетний ресурс) та 
орієнтація на зміцнення власної дієздатності (конкуренцію за кращі умови для 
розвитку бізнесу);  
− протидія народженню «місцевої олігархії» та її спробам 
деформації конкурентного простору та втручання в діяльність громади;  
− недопущення суперечностей, налагодження співпраці між 
місцевим малим бізнесом та великими компаніями, які працюють на території 
ОТГ; 
−  недопущення автаркізації громади (місцевого егоїзму), 
налаштування на відкритість та міжтериторіальну співпрацю [7]. 
15 
 
Сучасне розуміння спроможності громад виходить далеко за рамки 
власне створення сприятливого бізнес-середовища та інвестиційної 
привабливості. Логіка розвитку бюджетної та секторальної децентралізації 
приводить до усвідомлення важливості розбудови економічних відносин, які 
забезпечують ефективну реалізацію наявних у розпорядженні громад ресурсів 
розвитку, і на основі цього – посилюють їхню спроможність забезпечувати 
зростаючу якість життя їхніх мешканців. У практичному сенсі йдеться про 
цілеспрямовану побудову на місцевому рівні інтегрованого інституційного 
середовища, «дружнього до розвитку» – тобто такого, що активно заохочує 
підприємницьку діяльність, приплив до регіону інвестицій, реалізацію 
людського капіталу регіону. У той час як застосування патерналістських 
інструментів обмежене браком ресурсів для прямого фінансування, створення 
«дружнього до розвитку» середовища дає змогу використовувати 
синергетичний ефект від поліпшення організації локальної економіки, яке 
потребує значно менших коштів [7].  
В якості ознак «дружності до розвитку» локальної економічної системи 
мають розглядатися:  
- диверсифікованість економіки території: досягнення якнайбільшої 
мультигалузевості, що дозволяє гнучко задіювати широкий спектр доступних 
ресурсів, зміцнюючи інклюзивність розвитку;  
- максимальне спрощення процесів, пов’язаних із започаткуванням 
нових підприємств; 
- пріоритетність розвитку секторів, які генерують мережеві зв’язки 
(такими секторами є насамперед галузі Індустрії 4.0);  
- сталість розвитку: запобігання виснаженню ресурсів, оптимальне 
поєднання властивостей конкурентоспроможності економіки, ощадливого 
ставлення до довкілля та інклюзивності економічного зростання;  
- наявність позитивного тренду підвищення якості людського капіталу: 
продуктивності, рівня кваліфікації, вікової структури тощо. Фахівцями ОЕСР 
доведено прямий зв’язок цього показника із залученням інвестицій у розвиток 
16 
 
регіону; тому важливо координувати інвестиції у фізичну інфраструктуру із 
інвестиціями в людські ресурси та інновації;  
- інтегральність: розвиненість взаємозв’язків та коопераційної взаємодії 
територій, секторів, соціальних груп тощо;  
- уникнення ризиків анклавізації місцевої економіки та її відкритість до 
коопераційної взаємодії – як на міжмуніципальному та міжрегіональному, так 
і на глобальному рівнях.  
Створення середовища, «дружнього до розвитку», стає дієвим 
інструментом громади у конкуренції за залучення зовнішнього інвестування 
та, що значно важливіше, важелем, який запобігає витоку ресурсів з регіону 
[7]. 
 
1.2 Методика розрахунку спроможності територіальних громад 
 
Методика розрахунку спроможності територіальних громад наведено в 
Методиці формування спроможних громад [41]. 
Відповідно до методики, оцінка рівня спроможності проводиться на 
основі критеріїв, що характеризують основні соціально-економічні показники, 
які впливають на розвиток відповідної спроможної територіальної громади, 
тобто критеріїв спроможності [41]. 
До критеріїв оцінки рівня спроможності віднесено наступні: 
− чисельність населення, що постійно проживає на території 
спроможної територіальної громади; 
− чисельність учнів, що здобувають освіту в закладах загальної 
середньої освіти, розташованих на території спроможної територіальної 
громади; 
− площа території спроможної територіальної громади; 
− індекс податкоспроможності бюджету спроможної територіальної 
громади; 
17 
 
− частка місцевих податків та зборів у доходах бюджету спроможної 
територіальної громади [41]. 
Оціночний рівень спроможності спроможних територіальних громад 
визначається на основі суми числових значень критеріїв оцінки рівня 
спроможності та становить: 
− низький рівень спроможності - від 1,5 до 2,1; 
− середній рівень спроможності - від 2,2 до 3,8; 
− високий рівень спроможності - від 3,9 до 5 [41]. 
В таблиці 1.1 наведено числові критерії попередньої оцінки рівня 
спроможності спроможних територіальних громад. 
 
Таблиця 1.1 – Критерії попередньої оцінки рівня спроможності 
спроможних територіальних громад 
Найменування критерію Показник Числове значення 
критерію 
1. Чисельність населення, що постійно до 3 тис. осіб 0,3 
проживає на території спроможної від 3 до 7 тис. осіб 0,6 
територіальної громади 
більш як 7 тис. осіб 1 
2. Чисельність учнів, що здобувають освіту до 300 осіб 0,3 
в закладах загальної середньої освіти, від 300 до 500 осіб 0,6 
розташованих на території спроможної 
територіальної громади більш як 500 осіб 1 
3. Площа території спроможної до 200 кв. кілометрів 0,3 
територіальної громади від 200 до 400 кв. 0,6 
кілометрів 
більш як 400 кв. 1 
кілометрів 
4. Індекс податкоспроможності бюджету до 0,3 0,3 
спроможної територіальної громади від 0,3 до 0,9 0,6 
більш як 0,9 1 
5. Частка місцевих податків та зборів у до 20 відсотків 0,3 
доходах бюджету спроможної від 20 до 40 відсотків 0,6 
територіальної громади 
більш як 40 відсотків 1 
Джерело: [41] 
 
18 
 
Треба зазначити, що серед науковців та експертів на сьогодні виникають 
сумніви щодо запропонованої методики. Так, П. Остапенко вказав, що в 
Методиці не вказано яким чином визначити рівень розвитку інфраструктури 
та фінансового забезпечення, а тільки зазначено в п.3 Методики, що 
«формування спроможних територіальних громад здійснюється: з 
урахуванням розвитку інфраструктури відповідних адміністративно-
територіальних одиниць; фінансового забезпечення відповідних 
адміністративно-територіальних одиниць» [34]. 
 Оскільки, відповідно до п.10 Методики, територія спроможної 
територіальної громади повинна включати території ТГ, що входять до її 
складу, а також бути нерозривною. Отже, га думку науковців необхідно 
проводити аналіз нерозривності й географічної цілісності територій 
територіальних громад, оскільки, якщо ТГ має розриви території (анклави, 
ексклави), конфігурацію такої територіальної громади потрібно змінювати 
перш за все. За попередніми оцінками, серед 1469 затверджених територій 
територіальних громад 66 мають розриви території [34]. 
Оцінку загального рівня спроможності територіальних громад у 
Методиці запропоновано визначати індексним методом. Проте аналіз 
запропонованого методичного підходу до оцінки спроможності 
територіальних громад містить чимало помилок. Розглянемо деякі з них. 
Як було наведено вище, для кожного із вище перелічених п’яти критеріїв 
для територіальної громади визначається певне числове значення критерію 
(індекс), яке залежить від величини показника кожного критерію  
Найбільші недоліки запропонованого підходу: 
1. До кожного показника критерію застосовується певний індекс — 
числове значення критерію, проте застосовуються лише три індекси, величина 
кроку (збільшення індексу) яких не є прямо пропорційною, оскільки індекс 
спочатку збільшується на 0,3, а потім на 0,4. Непропорційне збільшення 
індексу можливе за умови, якщо інтервал, якому відповідає індекс, змінюється 
19 
 
на таку ж співмірну величину, але, як бачимо, для кожного критерію інтервали 
показника різні та не є рівними. 
2. Збільшення інтервалів показників кожного критерію має 
відбуватися арифметично або геометрично рівними інтервалами, таким 
чином, можна було б говорити про правильність застосування методу рівних 
інтервалів. Натомість інтервали для кожного показника критерію, на нашу 
думку, визначені емпірично, а не математично, без попередніх розрахунків. 
3. Одним із критеріїв запропоновано використовувати індекс 
податкоспроможності, проте, відповідно до Методики, запропоновано 
застосовувати індекс до індекса, що, на нашу думку, не відповідає жодним 
методам дослідження. 
4. Мінімальні, середні й максимальні значення показників критерію, 
на нашу думку, визначені також емпіричним шляхом і не відповідають 
аналогічним показникам кожного критерію, які можна визначити, 
використовуючи методи математичної статистики [34].  
Отже, після визначення числового значення критерію (індексу) в 
Методиці описано, як визначити загальний рівень спроможності 
територіальних громад, який проводиться на основі суми числових значень 
критеріїв (індексів) оцінки рівня спроможності. 
Наприклад, загальний рівень спроможності територіальної громади із 
середнім рівнем спроможності 2,5 отриманий шляхом суми числового 
значення критерію чисельності населення, що становив 0,3, суми числового 
значення критерію чисельності учнів, що становив 0,3, суми числового 
значення площі територіальної громади, що становив 1, суми числового 
значення індексу податкоспроможності, що становив 0,3, та суми числового 
значення критерію частки місцевих податків та зборів у доходах бюджету 
спроможної територіальної громади, що становив 0,6 (0,3+0,3+1+0,3+0,6=2,5) 
[34]. 
Проте запропонований підхід для визначення загального рівня 
спроможності, на думку П. Остапенка, визначений неправильно, оскільки 
20 
 
інтервали між типами спроможності не рівні: величина інтервалу для 
територіальних громад із низькою спроможністю становить (2,1–1,5) –  0,6; 
величина інтервалу для територіальних громад із середнім рівнем 
спроможності становить (3,8–2,2) – 1,6, що більше ніж удвічі більше від 
величини інтервалу територіальних громад із низькою спроможністю; а 
величина інтервалу для територіальних громад із високим рівнем 
спроможності становить (5–3,9) -  1,1, що менше, ніж для попереднього 
інтервалу, але майже вдвічі більше ніж для першого інтервалу. Таким чином, 
запропонована в Методиці різна величина інтервалів для визначення 
загального рівня спроможності територіальних громад не відображає реальної 
кількості територіальних громад у кожній групі [34].  
Якщо провести розрахунок спроможності територіальних громад за 
Методикою Мінрегіону, то можна виявити, що кількість територіальних 
громад із високим рівнем спроможності становить 610 територіальних громад 
(42,4%), із середнім рівнем спроможності — 817 територіальних громад 
(56,8%), із низьким рівнем спроможності — лише 11 територіальних громад 
(0,8%). Отже, наявні допущені помилки в розробці методології розрахунку 
спроможності територіальних громад Мінрегіоном значно викривляють 
результати такої оцінки в бік збільшення кількості територіальних громад із 
високим і середнім рівнями спроможності, що, у свою чергу, виплинуло на 
затвердження кількості територіальних громад КМУ в червні 2020 року [34].  
Таким чином, науковець стверджує, що не дивлячись на достатню 
адекватність запропонованих в Методиці показників, існують певні помилки 
в методології розрахунку, що не дає змоги визначити реальну кількість 
територіальних громад, які мають низький, середній і високий рівень 
спроможності [34]. 
Крім цього, аналітик у сфері місцевих фінансів Т. Палійчук зазначили 
деякі недоліки запропонованої Методики, а саме: 
1) методика не містить цільового призначення оцінювання (подальшого 
практичного використання), тобто невизначеним є те, яке управлінське 
21 
 
рішення може бути прийняте на основі визначених показників. 
До прикладу, розрахунок видатків на культуру, фізкультуру і спорт з 
розрахунку 1 жителя і частки видатків громади за рахунок трансфертів з 
державного бюджету – це підстава для збільшення/зменшення обсягів 
субвенції та дотації місцевому бюджету на відповідні сфери? Яке призначення 
визначення так званого інтегрального показника і формування рейтингової 
таблиці спроможності громади? В цьому контексті також потребує уточнення 
цільова аудиторія (реципієнти) отриманих результатів оцінювання 
спроможності територіальних громад. Це жителі населених пунктів, органи 
місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади, народні 
депутати чи експертне середовище?; 
2) кожен запропонований авторами методики показник немає належного 
обґрунтування доцільності його застосування, а також відсутнє пояснення 
критеріїв оцінювання (шкала) та пояснення значення відповідних критеріїв, на 
якій підставі визначено рівні значення показників – середній, високий, 
низький. Тому виникають питання: чи ґрунтується оцінювання рівня 
спроможності на основі галузевих стандартів і бюджетних нормативів в 
описовому та вартісному вигляді за кожним з делегованих повноважень? Чи є 
в основі систематизовані соціальні стандарти та нормативи?; 
3) методика не містить обґрунтування «прогресивності» (умовно 
позитивності) чи «регресивності» (умовно негативності) показників, ваги 
кожного показника при розрахунку інтегрального показника. Наприклад 
цілком необґрунтовано, чому доходи загального фонду з розрахунку на 1 
жителя – це так званий прогресивний показник, а співвідношення видатків на 
утримання апарату управління із фінансовими ресурсами громади – 
регресивний показник; 
4) методика обмежується використанням окремих фінансових 
показників і не містить показників демографічної та соціальної статистики 
(наприклад, охоплення дітей закладами дошкільної освіти, кількість 
22 
 
лікарняних ліжок на 10 тис. населення), стану житлового фонду, стану 
соціально-економічної інфраструктури громад тощо); 
5) показники лише доходів або видатків місцевих бюджетів не можуть 
бути оцінкою фінансової спроможності. На думку АМУ, фінансову 
спроможність можна оцінювати через забезпечення реальних потреб 
територіальної громади наявним фінансовим ресурсом [24]. 
Крім зазначеного, для удосконалення методики науковці пропонують 
застосовувати низку додаткових розрахункових показників. Так, додаткові 
розрахункові показники пропонується розділити на дві групи: показники, які 
свідчать про рівень інфраструктурного розвитку, та показники, що 
характеризують фінансове забезпечення територіальних громад [34].  
До показників фінансового забезпечення входять: 
− індекс доходів бюджету — коефіцієнт, що визначає рівень доходів 
місцевого бюджету на одну особу в порівнянні з аналогічним середнім 
показником по Україні. Мінімальне значення цього індексу має становити не 
менше 0,3. Якщо показник індексу становить 0,3 й менше, територіальну 
громаду потрібно вважати неспроможною виконувати власні та делеговані 
повноваження.; 
− частка витрат на оплату праці загальнодержавних функцій 
(місцеве самоврядування) від дохідної частини бюджету. За нашими 
спостереженнями, чим вища така частка, тим більше коштів витрачається на 
утримання посадових осіб місцевого самоврядування, а не на розвиток 
території та інфраструктури територіальної громади. Якщо частка становить 
20% і більше, децентралізація бюджетних коштів у територіальній громаді не 
досягнута; 
− співвідношення базової дотації до загального обсягу бюджетних 
надходжень — новий показник, який відображає залежність місцевого 
бюджету від базової дотації. Якщо базова дотація до місцевого бюджету 
становить більше половини його розміру (50%), на нашу думку, така 
територіальна громада не спроможна самостійно, без допомоги держави, 
23 
 
виконувати власні повноваження. Проте зауважимо, що при розрахунку 
даного показника необхідно враховувати віддаленість ТГ (зокрема сільських 
та селищних) від найближчого районного центру чи міста, оскільки утворення 
поблизу існуючих адміністративних і економічних центрів глибоко 
дотаційних сільських та селищних територіальних громад із самостійним 
органом місцевого самоврядування є вкрай нераціональним і неефективним 
рішенням [34]. 
У цілому всі показники фінансового забезпечення діляться на дві групи: 
стимулятори й дестимулятори. Стимулятори — це показники, збільшення 
яких покращує загальну оцінку спроможності територіальної громади, а 
дестимулятори, навпаки, спричиняють погіршення оцінки. 
Таким чином, для показників фінансового забезпечення визначено три 
показники та їх критичні значення, за яких існуюча чи проектна територіальна 
громада не є спроможною виконувати власні й делеговані повноваження (табл. 
1.2). 
Таблиця 1.2 – Додаткові показники фінансового забезпечення та їх 
критичні значення  
Показник Критичне Група 
значення показника 
Індекс доходів бюджету 0,3 та менше Стимулятор 
Частка витрат на оплату праці загальнодержавних 20% та Дестимулятор 
функцій (місцеве самоврядування) від дохідної части- більше 
ни бюджету 
Співвідношення базової дотації до загального 50% та Дестимулятор 
обсягу бюджетних надходжень більше 
 Джерело: [34]  
 
До блоку показників розвитку інфраструктури запропоновано включити 
наявність на території територіальної громади: 
− закладів загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів; 
− закладів дошкільної освіти; 
24 
 
− центрів надання адміністративних послуг; 
− пожежних депо; 
− амбулаторій; 
− закладів вторинної медичної допомоги. 
 Відсутність у межах територіальної громади якогось із шести типів 
закладів П. Остапенко пропонує розглядати в комплексі: чим більше об’єктів 
соціальної інфраструктури відсутні на території ТГ, тим вона менш спроможна 
надавати базові послуги дошкільної освіти, середньої освіти, медичної 
допомоги, безпеки та адміністративні послуги [34].  
Аналіз розвитку інфраструктури існуючих територіальних громад (1438) 
показав, що не всі з них мають на своїй території повний перелік вище 
перелічених закладів (більш детальний аналіз проведено в другому розділі 
даного дослідження). Отже, при розгляді й затвердженні центрів та територій 
територіальних громад КМУ показники розвитку інфраструктури й 
фінансового забезпечення тоді ще проектних територіальних громад 
враховувалися частково. 
На нашу експертів, моніторинг загальної кількості критичних значень 
показників фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури може стати 
дієвим критерієм оцінки спроможності ТГ. 
Громади, які матимуть три та більше критичні значення показників, 
мають ділитися на два типи: 
− перший тип –  територіальні громади, які потрібно об’єднати із 
сусідніми, більш спроможними ТГ; 
− другий тип – територіальні громади, які потребують для 
територіального розвитку значної державної (фінансової) підтримки [34].  
− До першого типу територіальних громад потрібно включати ті, що 
мають три та більше критичні значення показників розвитку інфраструктури 
й фінансового забезпечення, центр яких знаходиться на відстані не більше як 
20 кілометрів автомобільними дорогами загального користування від міст 
обласного значення, населених пунктів — адміністративних центрів районів. 
25 
 
Через відсутність або низький рівень розвитку інфраструктури й відсутність 
фінансового забезпечення такі ТГ будуть нездатні забезпечити надання 
належного рівня публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони 
здоров’я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з 
урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку 
інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці базового 
рівня. При цьому такі територіальні громади знаходяться поруч із більш 
спроможними [34].  
− До другого типу територіальних громад потрібно включати ті, що 
мають три та більше критичні значення показників розвитку інфраструктури 
й фінансового забезпечення, проте центр яких знаходиться на відстані більше 
20 кілометрів автомобільними дорогами загального користування від міст 
обласного значення, населених пунктів — адміністративних центрів районів. 
На такі ТГ має бути спрямована найбільша підтримка держави, оскільки вони 
утворенні відповідно до Методики, знаходяться на значній відстані до 
найближчих економічних та соціальних центрів, при цьому показники 
фінансового забезпечення й розвитку інфраструктури таких територіальних 
громад є найнижчими в області [34].  
Отже, враховуючи аналіз Методики Мінрегіону та додаткові показники 
спроможності територіальних громад, експертами пропонується такий 
порядок оцінки спроможності територіальних громад: 
1. Проведення аналізу нерозривності й географічної цілісності 
території проектних територіальних громад. У разі наявності розривів і 
порушень географічної цілісності такі ТГ вважати неспроможними. 
2. Проведення попередньої оцінки рівня спроможності 
територіальних громад відповідно до Методики Мінрегіону. 
3. Визначення кількості критичних значень із трьох показників 
фінансового забезпечення територіальних громад. 
4. Визначення кількості критичних значень із шести показників 
розвитку інфраструктури територіальних громад. 
26 
 
5. Визначення переліку територіальних громад, які мають три та 
більше критичні значення показників фінансового забезпечення й 
інфраструктурного розвитку, центри яких розташовані на відстані не більше 
20 кілометрів автомобільними дорогами загального користування від міст 
обласного значення, населених пунктів — адміністративних центрів районів 
— такі територіальні громади вважати неспроможними. 
6. Визначення загального переліку неспроможних територіальних 
громад у кожній області та надання пропозицій щодо їх об’єднання із 
суміжними територіальними громадами [34].  
  
1.3 Фінансова спроможність територіальної громади та її оцінка 
 
Фінансова спроможність територіальної громади, як показало 
дослідження вище, є однією з найважливіших елементів, який формує 
загальну спроможність громади. 
Так, «фінансова спроможність соціально-економічного розвитку 
просторової системи» визначається як єдність достатності фінансового 
потенціалу утворення, результативності використання фінансових ресурсів та 
можливості самостійного забезпечення соціально-економічного розвитку. 
Таким чином, фінансова спроможність адміністративно-територіального 
утворення (або муніципального утворення) – це його здатність забезпечувати 
надходження достатнього обсягу фінансових ресурсів та формування 
ефективної структури їх джерел, а також їх якісний розподіл та ефективне 
використання для подолання дестабілізаторів та досягнення стабільності 
соціально-економічного розвитку утворення у короткостроковій та 
довгостроковій перспективі. При цьому, звертаючи увагу на існування різних 
підходів та думок щодо трактування категорії «фінансовий ресурс 
територіальної громади», воно включає в себе: надходження місцевих 
бюджетів та цільових позабюджетних фондів адміністративно-територіальних 
одиниць, доходи домогосподарств, фінансові ресурси суб’єктів 
27 
 
підприємницької діяльності та фінансово-кредитних установ, а також 
фінансові ресурси, залучені ззовні для забезпечення соціально-економічного 
розвитку території [27]. 
В європейських країнах основними складовими фінансових ресурсів 
місцевого самоврядування є:  
− фінансове забезпечення соціальної сфери;  
− розвиток місцевого господарства; 
− бюджетні ресурси (доходи місцевих бюджетів); 
− позабюджетні ресурси (муніципальні запозичення, кошти 
цільових фондів та ін.);  
− фінансові ресурси підприємств комунальної власності, доходи від 
управління комунальною власністю, приватизації та ін.;  
− благодійні, спонсорські внески, пожертвування;  
− інші ресурси [1].  
Деякі науковці фінансову спроможність розглядають з позиції функцій 
органів влади і місцевого самоврядування, зокрема, М. Карлін дає таке 
визначення:  «це фінансова здатність регіону задовольняти основні соціально-
економічні потреби жителів регіону та забезпечувати фінансування 
загальнодержавних функцій, пропорційно фінансовим можливостям регіону» 
[13, с. 24].  
 С. Я. Кондратюк визначає фінансову спроможність як категорію, «що 
відображає на певний момент стан фінансових ресурсів у регіоні, кругообіг 
капіталу і ресурсну здатність регіону до висхідного економічного розвитку» 
[17, с. 134]. На думку автора, це збірне поняття включає в себе: 
інвестоспроможність; боргоспроможність; кредитоспроможність; 
бюджетоспроможність (податкоспроможність; позикоспроможність; 
видаткоспроможність) [17, с. 137]. 
Колектив науковців дає таке визначення фінансової спроможності: 
«фінансова спроможність регіону передбачає його здатність забезпечувати 
28 
 
гідні умови для розвитку, яка базується на можливості суб’єктів регіональних 
відносин спільно формувати і реалізовувати фінансову стратегію забезпечення 
сталого регіонального розвитку, залучати до цього процесу наявні та 
потенційні фінансові ресурси регіону в даному періоді для фінансування 
економічних, соціальних і екологічних програм розвитку, встановлювати 
максимальні та раціональні напрямки їх розподілу та використання» [51, с. 
150]. 
С. В. Сембер, О. Г. Чубарь, К. С. Машіко  вважають, що фінансову 
спроможність територіальної громади доцільно розглядати як комплексний 
показник, що складається з її бюджетної спроможності, фінансової 
спроможності домогосподарств і фінансової спроможності суб’єктів 
господарювання, які разом формують фінансову спроможність територіальної 
громади у широкому розумінні [45]. 
Бюджетна спроможність означає здатність громади забезпечувати 
фінансування реалізації основних повноважень органів місцевого 
самоврядування базового рівня коштом доходів бюджету громади: місцевого 
економічного розвитку (залучення інвестицій, розвиток підприємництва); 
розвитку місцевої інфраструктури, зокрема доріг, мереж водо-, тепло-, газо-, 
електропостачання і водовідведення, інформаційних мереж, об’єктів 
соціального та культурного призначення; планування розвитку території 
громади; вирішення питань забудови території (відведення земельних ділянок, 
надання дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель); 
благоустрою території; надання житлово-комунальних послуг (централізоване 
водо-, теплопостачання і водовідведення, вивезення та утилізація відходів, 
утримання будинків і споруд, прибудинкових територій комунальної 
власності); організації пасажирських перевезень на території громади; 
утримання вулиць і доріг у населених пунктах; громадської безпеки; гасіння 
пожеж; управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освіти; 
надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної охорони здоров’я, з 
профілактики хвороб; розвитку культури та фізичної культури (утримання та 
29 
 
організація роботи будинків культури, клубів, бібліотек, стадіонів, спортивних 
майданчиків); надання соціальної допомоги через територіальні центри; 
надання адміністративних послуг через центри надання таких послуг [43]. 
Отже, фінансова спроможність як категорія має основні ознаки, що 
об’єктивно існують незалежно від характеристик фінансових ресурсів. До цих 
ознак, на нашу думку, належать такі:  
1. Внутрішня обумовленість. Фінансова спроможність громади 
формується передусім реальному секторі економіки, де виникають доходи 
бізнесу і населення. Місцеві бюджети, своєю чергою, будучи дотичними до 
реального виробництва, є складовою всієї фінансової системи громади.  
2. Зовнішня залежність. Явище поділу праці, вільний рух капіталу, 
міграція, особливості фіскально-бюджетної, податкової та банківської систем 
спричиняють залежність фінансових ресурсів громади від зовнішніх відносно 
громади систем.  
3. Структурованість відповідно до будови фінансово-кредитної системи. 
Фінансова спроможність кожної громади співвідноситься з наявними у ній 
ланками фінансово-кредитних відносин.  
4. Спрямованість на підвищення якості життя та економічний розвиток. 
У контексті децентралізації влади мова йде про підвищення якості надання 
послуг та їх доступності для споживачів, що є лише однією складовою впливу 
на якість життя. Загалом діяльність людини спрямовується на задоволення 
потреб. При цьому фінансові потоки від певних нелегальних схем чи тіньових 
секторів економіки, що виникають як відклик на неефективне державне 
управління та корупцію, здатні загалом підвищити якість життя у громаді, не 
збільшуючи при цьому бюджетної спроможності та не сприяючи підвищенню 
соціальних стандартів для всіх членів громади [45]. 
Хочемо навести методологію, для вимірювання та оцінки фінансової 
спроможності територіальних громад обласних центрів, яка була 
запропонована Центром спільних дій. Така оцінка дозволяє проаналізувати 
30 
 
забезпеченість органів місцевого самоврядування (ОМС) фінансовими 
ресурсами задля виконання своїх повноважень [26]. 
В своїй методології науковці пропонують використовувати наступні 10 
індикаторів: 
1. Доходи загального фонду місцевого бюджету на одного 
мешканця. Індикатор показує співвідношення доходів загального фонду 
місцевого бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів до кількості 
мешканців ТГ обласного центру. Індикатор дозволяє визначити здатність 
ОМС забезпечувати потреби кожного жителя громади виключно коштом тих 
фінансів, які щорічно генерують на її території. 
 
Таблиця 1.3 – Значення індикатора «Доходи загального фонду на 1-го 
мешканця» 
Індикатор Значення 
Доходи загального Для 2018-2020 років: 
фонду на 1-го Високий рівень (10 б.): від 7500 грн 
мешканця Середній рівень (5 б.): 6000 грн – 7500 грн 
Низький рівень (0 б.): до 6000 грн 
Для 9 місяців 2021 року: 
Високий рівень (10 б.): від 7000 грн 
Середній рівень (5 б.): 5500 грн – 7000 
Низький рівень (0 б.): до 5500 грн 
Джерело: [26] 
 
2. Видатки загального фонду місцевого бюджету на одного 
мешканця. Індикатор показує співвідношення видатків загального фонду 
місцевого бюджету до кількості мешканців ТГ обласного центру. Через нього 
ми бачимо, скільки грошей місцева влада може витратити щорічно у 
розрахунку на кожного жителя громади без коштів спеціального фонду (табл. 
1.4). 
 
 
31 
 
Таблиця 1.4 – Значення індикатору «Видатки загального фонду на 1-го 
мешканця» 
Індикатор Значення 
Видатки загального фонду Для 2018-2020 років: 
на 1-го мешканця Високий рівень (10 б.): від 9500 грн 
Середній рівень (5 б.): 7500 грн – 9500 грн 
Низький рівень (0 б.): до 7500 грн 
Для 9 місяців 2021 року: 
Високий рівень (10 б.): від 7000 грн 
Середній рівень (5 б.): 5500 грн – 7000 
Низький рівень (0 б.): до 5500 грн 
Джерело: [26] 
 
3. Видатки місцевого бюджету на утримання апарату управління на 
одного мешканця. Індикатор показує співвідношення видатків на утримання 
апарату управління, проведених за рахунок коштів загального фонду 
місцевого бюджету, до кількості мешканців ТГ обласного центру. Цей 
індикатор відстежує «вартість» управлінського апарату ТГ – скільки кожному 
мешканцю громади коштує утримувати всіх місцевих чиновників. 
 
Таблиця 1.5 – Значення індикатору «Видатки на утримання апарату 
управління на 1-го мешканця 
Індикатор Значення 
Видатки на утримання Для 2018-2020 років: 
апарату управління на 1-го Високий рівень (10 б.): до 500 грн 
мешканця Середній рівень (5 б.): 500 грн – 700 грн 
Низький рівень (0 б.): від 700 грн 
Для 9 місяців 2021 року: 
Високий рівень (10 б.): до 500 грн 
Середній рівень (5 б.): 500 грн – 650 грн 
Низький рівень (0 б.): від 650 грн 
Джерело: [26] 
 
32 
 
4. Капітальні видатки місцевого бюджету на одного мешканця. 
Індикатор показує співвідношення капітальних видатків місцевого бюджету 
до кількості мешканців ТГ обласного центру. Капітальні видатки – це кошти, 
які реально розвивають громаду, а не йдуть на «проїдання». Насамперед це 
капітальний ремонт доріг, газифікація населених пунктів, закупівля шкільних 
автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги тощо. Через цей 
індикатор ми дізнаємося, скільки коштів, які йдуть на розвиток громади 
(бюджет розвитку), припадає на кожного її жителя. 
 
Таблиця 1.6 – Значення індикатора «Капітальні видатки на 1-го 
мешканця» 
Індикатор Значення 
Капітальні видатки на 1-го Для 2018-2020 років: 
мешканця Високий рівень (10 б.): від 2500 грн 
Середній рівень (5 б.): 1500 грн – 2500 грн 
Низький рівень (0 б.): до 1500 грн 
Для 9 місяців 2021 року: 
Високий рівень (10 б.): від 1500 грн 
Середній рівень (5 б.): 500 грн – 1500 грн 
Низький рівень (0 б.): до 500 грн 
Джерело: [26] 
 
5. Індекс податкоспроможності місцевого бюджету. Це коефіцієнт, 
який вказує, наскільки податкоспроможним є місцевий бюджет порівняно з 
аналогічним середнім показником по всіх місцевих бюджетах територіальних 
громад в Україні у розрахунку на одну людину. Коефіцієнт визначається на 
основі інформації про надходження коштів від ПДФО до бюджету громади та 
кількості її населення. Це сталий щорічний показник, який розраховує 
Міністерство фінансів України для кожного місцевого бюджету. 
Індекс показує рівень горизонтального вирівнювання 
податкоспроможності місцевих бюджетів. На його основі уряд обраховує 
базову/реверсну дотацію. Тобто, від цього індексу залежить, чи громада 
33 
 
перенаправлятиме надлишкові кошти зі свого бюджету до Державного 
(реверсна дотація), чи навпаки – у разі «просідання» місцевого бюджету 
громада доотримає з Державного додаткові кошти (базова дотація). Чим 
більшим є такий коефіцієнт, тим більш спроможним отримувати податкові 
надходження є місцевий бюджет ТГ. 
 
Таблиця 1.7 – Значення індикатора «Індекс платоспроможності 
місцевого бюджету» 
Індикатор Значення 
Індекс податкоспроможності Високий рівень (10 б.): коефіцієнт більше за 1,6 
місцевого бюджету Середній рівень (5 б.): коефіцієнт між 1,3 та 1,6 
Низький рівень (0 б.): коефіцієнт менше за 1,3 
Джерело: [26] 
 
6. Рівень дотаційності місцевого бюджету. Враховуючи особливості 
спроможності бюджетів ТГ облцентрів, ми базуємося саме на показниках 
щодо реверсних дотацій. Вони дозволяють нам визначити рівень дотаційності 
бюджетів ТГ облцентрів. Так, цей індикатор показує співвідношення 
реверсної дотації до доходів загального фонду місцевого бюджету без 
урахування коштів з міжбюджетних трансфертів. Тобто, ту частку грошей, яку 
найбільш спроможні ТГ перенаправляють до Державного бюджету. 
 
Таблиця 1.8 – Значення індикатору «Рівень дотаційності місцевого 
бюджету» 
Індикатор Значення 
Рівень дотаційності місцевого Для 2018-2020 років: 
бюджету Високий рівень (10 б.): від 5% 
Середній рівень (5 б.): 2,5% – 5% 
Низький рівень (0 б.): до 2,5% 
Для 9 місяців 2021 року: 
34 
 
Високий рівень (10 б.): від 7,5% 
Середній рівень (5 б.): 3,5% – 7,5% 
Низький рівень (0 б.): до 3,5% 
Джерело: [26] 
 
7. Частка видатків місцевого бюджету на утримання апарату 
управління у власних фінансових ресурсах ТГ. Індикатор показує 
співвідношення видатків на утримання апарату управління ОМС обласного 
центру з сумою доходів загального фонду місцевого бюджету без урахування 
міжбюджетних трансфертів з Державного бюджету. Це частка всіх коштів, які 
йдуть на утримання місцевих чиновників, у доходах ОМС, які щорічно 
накопичують на території громади. Цей індикатор дозволяє відповісти на 
запитання, чи апарат управління ТГ утримують відповідно до реальних 
фінансових можливостей. 
 
Таблиця 1.9 – Значення індикатора «Частка видатків на утримання 
апарату управління у власних фінансових ресурсах ТГ 
Індикатор Значення 
Частка видатків на утримання Високий рівень (10 б.): до 7,5% 
апарату управління у власних Середній рівень (5 б.): 7,5% – 10% 
фінансових ресурсах ТГ Низький рівень (0 б.): від 10% 
Джерело: [26] 
 
8. Частка заробітної плати у видатках загального фонду місцевого 
бюджету. Індикатор показує частку проведених із загального фонду місцевого 
бюджету видатків на заробітну плату з нарахуваннями у видатках загального 
фонду місцевого бюджету без урахування міжбюджетних трансфертів, які 
перераховані з бюджету ТГ до інших бюджетів. Мається на увазі, яка частка 
місцевих коштів йде виключно на зарплату працівникам усіх сфер громади, 
які повністю або частково фінансуються з місцевого бюджету. 
35 
 
Таблиця 1.10 – Значення індикатора «Частка заробітної плати у 
видатках загального фонду місцевого бюджету» 
Індикатор Значення 
Частка заробітної плати у Для 2018-2020 років: 
видатках загального фонду Високий рівень (10 б.): до 40% 
місцевого бюджету Середній рівень (5 б.): 40% – 50% 
Низький рівень (0 б.): від 50% 
Для 9 місяців 2021 року: 
Високий рівень (10 б.): до 60% 
Середній рівень (5 б.): 60% – 70% 
Низький рівень (0 б.): від 70% 
Джерело: [26] 
 
9. Частка капітальних видатків з місцевого бюджету. 
Індикатор показує частку капітальних видатків у сумарному обсязі 
видатків загального та спеціального фондів місцевого бюджету ТГ. Він 
дозволяє зрозуміти, яку частину грошей з усього місцевого бюджету влада 
закладає на капітальні проєкти. Частка цих коштів у місцевому бюджеті 
показує спроможність ОМС «грати в довгу» та забезпечувати реальний 
соціально-економічний розвиток своєї громади. 
 
Таблиця 1.11 – Значення індикатора «Частка капітальних видатків з 
місцевого бюджету» 
Індикатор Значення 
Високий рівень (10 б.): від 20% 
Частка капітальних видатків з Середній рівень (5 б.): 10% – 20% 
місцевого бюджету Низький рівень (0 б.): до 10% 
Джерело: [26] 
 
Частка місцевих податків та зборів у місцевому бюджеті. Цей індикатор 
показує частку коштів від місцевих податків та зборів у доходах загального 
фонду бюджету ТГ (без урахування міжбюджетних трансфертів). Мається на 
36 
 
увазі частка сплачених місцевих податків у доходах, які щорічно генерують на 
території громади. По-перше, за місцевими податками ми можемо 
простежити, наскільки ОМС є фінансово автономним від центральної влади і 
залежним від місцевих жителів – платників місцевих податків. По-друге, 
частка місцевих податків та зборів у місцевому бюджеті демонструє розвиток 
бізнесу у громаді. 
 
Таблиця 1.12 – Значення індикатора «Частка місцевих податків та 
зборів у місцевому бюджеті»  
Індикатор Значення 
Високий рівень (10 б.): від 25% 
Частка місцевих податків та зборів Середній рівень (5 б.): 20% – 25% 
у місцевому бюджеті Низький рівень (0 б.): до 20% 
Джерело: [26] 
 
Ґрунтуючись на отриманих та зібраних офіційних даних, авторами було 
сформовано власні критерії оцінки кожного індикатора вимірювання 
фінансової спроможності ТГ облцентрів. Оцінки всіх індикаторів поділяються 
на низький, середній та високий рівні за 10-бальною шкалою – відповідно 0, 5 
та 10 балів. 
Відповідно до цих 10 індикаторів та їхньої оцінки формується рейтинг 
фінансової спроможності серед усіх ТГ обласних центрів. Його головне 
завдання полягає у тому, щоб показати, як змінювалася фінансова 
спроможність ТГ облцентрів протягом певного періоду у розрізі країни. 
Це допоможе ОМС та мешканцям громад звернути увагу на найбільш 
проблемні фінансові питання місцевого рівня. Наприклад, чи може ОМС 
дозволити собі надмірні витрати на управлінський апарат, або чи достатніми є 
капітальні видатки, щоб громада дійсно розвивалася. Також це дасть змогу 
37 
 
місцевій владі поглянути на результати своєї роботи з боку і перейняти 
найкращі практики від більш спроможних територіальних громад [26]. 
В той же час, фахівці Мінрегіону, а також фахівці і експерти у сфери 
місцевих фінансів, асоціацій органів місцевого самоврядування розробили 
Методичні рекомендації щодо оцінки рівня фінансової спроможності 
територіальних громад, які мають трохи відмінний перелік показників ніж в 
попередній методиці [25]. 
Аналіз фінансової спроможності територіальних громад базується на 
основі індикаторів потенціалу громади, враховуючи отримані з державного 
бюджету міжбюджетні трансферти, та визначає їхні порогові значення, а 
також алгоритм розрахунку інтегрального індексу розвитку потенціалу 
територіальних громад [25]. 
Визначення індексу розвитку потенціалу територіальної громади 
здійснюється з метою виявлення потенційно можливих напрямів розвитку і 
зростання потенціалу територіальної громади, поліпшення добробуту 
мешканців шляхом використання внутрішніх та зовнішніх фінансово-
економічних можливостей територіальних громад [25]. 
Перелік індикаторів визначений за принципами наглядності (включені 
найбільш важливі показники, що впливають на рівень спроможності громад та 
відображають загальний стан громади), достовірності, доступності 
(використовуються офіційні показники у формі відкритих даних) та оцінки 
ефективності (оцінка за довгостроковими перспективами) [25].  
Кожен показник індексу розвитку потенціалу територіальної громади 
має відповідні значення, що характеризують рівень спроможності 
територіальної громади. Діапазон значень кожного Методичні рекомендації 
щодо оцінки рівня фінансової спроможності територіальних громад 5 
показника (індикатора) вимірюється від 0,5 до 1. Окремі показники місять 
пороговий (критичний – мінімальний або абсолютно низький рівень значення 
того чи іншого показника територіальної громади) ступінь та мають значення 
критерію 0,1 [25].  
38 
 
Для визначення індексу розвитку потенціалу територіальної громади 
використовується такі показники: 
а) доходи загального фонду в розрахунку на 1 мешканця 
(співвідношення обсягу доходів загального фонду без урахування трансфертів 
до кількості жителів відповідної громади, у гривнях). Показник визначає суму 
коштів доходів загального фонду, яка припадає на кожного мешканця;  
б) частка видатків на утримання апарату ради територіальної громади та 
її виконавчих органів у бюджеті територіальної громади (співвідношення 
видатків на утримання апарату ради територіальної громади та її виконавчих 
органів до суми доходів загального фонду без урахування трансфертів, у 
відсотках). Показник дозволяє переглянути надмірні витрати коштів на 
утримання та забезпечення функціонування органів місцевого 
самоврядування;  
в) капітальні видатки в розрахунку на 1 мешканця (співвідношення 
обсягу капітальних видатків бюджету територіальної громади до кількості 
мешканців відповідної територіальної громади, у гривнях). Показник визначає 
скільки припадає на 1 жителя громади коштів, які спрямовуються на 
придбання обладнання і предметів довгострокового користування, 
враховуючи земельні ресурси, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, 
капітальний ремонт та інше. Показник відображає суму коштів, яка 
витрачається на розвиток територіальної громади;  
г) рівень дотаційності бюджету територіальної громади (співвідношення 
обсягу базової чи реверсної дотації до загальної суми доходів загального 
фонду бюджету територіальної громади з дотаціями, але без урахування 
субвенцій з державного бюджету, у відсотках). Показник відображає рівень 
залежності територіальної громади від дотаційних ресурсів державного 
бюджету;  
д) питома вага заробітної плати у видатках загального фонду бюджету 
територіальної громади (відсоткова частка проведених із загального фонду 
бюджету видатків на заробітну плату з нарахуваннями в обсязі видатків 
39 
 
загального фонду бюджету без трансфертів, перерахованих з бюджету 
територіальної громади до інших бюджетів, у відсотках). Показник 
демонструє рівень гнучкості структури видатків територіальної громади, 
можливість територіальної громади перерозподіляти та спрямовувати кошти 
на розвиток та інші цілі;  
е) видатки на культуру, фізичну культуру і спорт в розрахунку на 1 
мешканця (співвідношення обсягу видатків загального фонду на культуру, 
фізичну культуру і спорт із кількістю мешканців відповідної територіальної 
громади, у гривнях). Показник характеризує збалансованість розвитку 
територіальної громади, зокрема, обсяг коштів виділених на розвиток 
духовних і фізичних потреб мешканців як складових гармонійного розвитку 
територіальної громади;  
ж) частка доходів територіальної громади за рахунок трансфертів з 
державного бюджету (співвідношення обсягу трансфертів з державного 
бюджету до обсягу доходів загального та спеціального фондів бюджету 
територіальної громади, у відсотках). Показник характеризує рівень 
залежності територіальної громади від трансфертів з державного бюджету та 
визначає можливість громади виконувати свої видаткові повноваження за 
рахунок використання власних коштів, її незалежність від інших джерел;  
з) частка місцевих податків і зборів у дохідній частині загального фонду 
бюджету територіальної громади (співвідношення місцевих податків і зборів 
до обсягу доходів загального фонду (без трансфертів) бюджету територіальної 
громади, у відсотках). Показник дозволяє переглянути обсяг наповнення 
бюджету територіальної громади за рахунок місцевих податків і зборів [25].  
Показники, критерії оцінювання та їх значення представлені в таблиці 
1.13. 
 
 
 
 
40 
 
Таблиця 1.13 – Показники, критерії оцінювання та їх значення 
№ Показник Критерії оцінювання Значення критерію 
1 Доходи − понад 50% від середнього по 1,5 – високий рівень  
загального фонду Україні  1,3 – оптимальний рівень  
з розрахунку на 1 − +15% ‒ +50%  1,0 – задовільний рівень 
мешканця − +/-15% від середнього по  0,7 – помірний рівень  
(прогресивний Україні  0,5 – низький рівень  
показник) − -15% ‒ -50%  0,1 – критичний рівень 
− менше 50% від середнього по 
Україні  
− менше 10% від середнього по 
Україні 
2 Частка видатків − менше 50% від середнього по 1,5 – високий рівень  
на утримання Україні  1,3 – оптимальний рівень  
апарату ради − -15% ‒ -50%  1,0 – задовільний рівень 
територіальної − +/-15% від середнього по 0,7 – помірний рівень  
громади та її Україні − +15% ‒ 50%  0,5 – низький рівень  
виконавчих − 50% ‒ 80%  0,1 – критичний рівень 
органів у бюджеті − понад 80% від середнього по 
територіальної Україні 
громади, без 
трансфертів 
(регресивний 
показник) 
3 Капітальні − понад 50% від середнього по 1,5 – високий рівень  
видатки з Україні  1,3 – оптимальний рівень  
розрахунку на 1 − +15% ‒ 50%  1,0 – задовільний рівень  
мешканця − +/-15% від середнього по 0,7 – помірний рівень 
(прогресивний Україні − -15% ‒ -50%   0,5 – низький рівень 
показник) − менше 50% від середнього по 
Україні 
4 Рівень менше -30%  1,5 – високий рівень  
дотаційності − -15% ‒ -30%  1,3 – оптимальний рівень  
бюджету − +/-15% від 0% (0% – 1,0 – задовільний рівень  
територіальної відсутність базової та реверсної 0,7 – помірний рівень 0,5 
громади дотації)  – низький рівень 0,1 – 
(регресивний − 15% ‒ 30%  критичний рівень 
показник) − 30% ‒ 50%  
− понад 50% 
5 Питома вага − менше 50% від середнього по 1,5 – високий рівень  
заробітної плати у Україні  1,3 – оптимальний рівень  
видатках − -15% ‒ -50%  1,0 – задовільний рівень 
загального фонду − +/-15% від середнього по  0,7 – помірний рівень 
бюджету Україні − +15% ‒ 50%  0,5 – низький рівень 
територіальної − понад 50% від середнього по 
громади Україні 
(регресивний 
показник) 
41 
 
№ Показник Критерії оцінювання Значення критерію 
6 Видатки на − понад 50% від середнього по 1,5 – високий рівень  
культуру, фізичну Україні − 1,3 – оптимальний рівень 
культуру і спорт з  +15% ‒ 50% 1,0 – задовільний рівень 
розрахунку на 1  − +/-15% від середнього по 0,7 – помірний рівень  
мешканця Україні  0,5 – низький рівень 
(прогресивний − -15% ‒ -50%  
показник) − менше 50% від середнього по 
Україні 
7 Частка доходів − менше 50% від середнього по 1,5 – високий рівень 
громади за Україні − -15% ‒ -50% − +/-15%  1,3 – оптимальний 
рахунок від середнього по Україні − рівень  
трансфертів з +15% ‒ 50% − понад 50% від 1,0 – задовільний рівень 
державного середнього по Україні  0,7 – помірний рівень 
бюджету  0,5 – низький рівень 
(регресивний 
показник) 
8 Частка місцевих − понад +70% від середнього по 0,5 – низький рівень 
податків і зборів у Україні (висока залежність від  0,7 – помірний  
дохідній частині місцевих податків і зборів)  1,5 – високий рівень 
загального фонду − +60 ‒ +70%   1,3 – оптимальний 
бюджету громади, − 50% ‒ 60%  рівень 
без трансфертів − +15% ‒ 50% − +/-15% від  1,0 – задовільний рівень 
(середній середнього по Україні  0,7 – помірний рівень 
показник) − -15% ‒ -50% − менше 50% від  0,5 – низький рівень 
середнього по Україні 
Джерело:  [25] 
 
Розрахунок індикаторів здійснюється за допомогою середнього 
значення таким чином, щоб значення індикаторів потрапляли в зіставні за 
величиною інтервали. Кожен показник є коефіцієнтом, що визначає значення 
індикатора в порівнянні з аналогічним середнім показником по всіх 
територіальних громадах відповідної категорії (середні показники окремо по 
міських, селищних та сільських територіальних громадах). 9. Розрахунок 
інтегрального індикатора здійснюється як середнє арифметичне значення усіх 
показників.  
Відповідно до визначеного значення інтегрального індикатора рівень 
розвитку потенціалу територіальної громади визначається як:  
− високий - величина індикатора більше 1,3;  
− оптимальний - величина індикатора в межах від 1,15 до 1,3;  
42 
 
− задовільний - величина індикатора в межах від 0,85 до 1,15;  
− помірний - величина індикатора в межах від 0,7 до 0,85;  
− низький - величина індикатора в межах від 0,55 до 0,7;  
− критичний - величина індикатора менше 0,55. 
Отже, наведені методики визначення фінансової спроможності 
об’єднаних територіальних громад можуть застосовуватися органами 
місцевого самоврядування для виявлення проблемних та слабких місць, а 
також вироблення рішень щодо підвищення спроможності своєї громади. 
Треба зазначити, що в Україні було створено портал спроможності 
громад, який містить інформацію про демографію, інфраструктурний 
розвиток, фінансове забезпечення кожної громади. Загалом за цими блоками 
містяться дані щодо 14 показників спроможності. У Мінрегіоні переконані, що 
цей електронний ресурс стане допоміжним інструментом у прийнятті рішень 
як на рівні громад, так і на рівні обласних державних адміністрацій та 
центральних органів виконавчої влади [11]. 
Крім цього, Група експертів Офісу підтримки реформ підготувала 
інформаційно-аналітичний дашборд та візуалізувала основні показники 
виконання бюджетів територіальних громад у вигляді інформаційно-
аналітичної панелі. В аналізі відображено показники станом на 01.07.2021 
року. 
Запропонована інформаційно-аналітична панель дає можливість 
розглянути фінансові показники в межах України в розрізі областей, 
проаналізувати детально показники по окремій області в розрізі громад, а 
також порівняти різні показники по обраних громадах. При цьому, є 
можливість порівняти показники обраних громад із середнім рівнем по 
Україні. Дашборд підготовлений для зрозумілого відображення основних 
фінансових показників громад, що дозволяє значно спростити сприйняття 
складних наборів фінансових даних і оцінити поточний стан справ з одного 
погляду. 
43 
 
Дашборд не тільки відображає всі систематизовані фінансові дані 
громад на одному екрані, а й візуалізує таблиці з результатами проведених 
розрахунків у вигляді зрозумілих графіків (діаграм, таблиць). Такий спосіб 
представлення фінансових даних допомагає легше сприймати інформацію як 
мешканцям для оцінки фінансових показників регіону (громади), так і 
управлінцям для спрощення процесу прийняття рішень. Фактично, мешканці 
управлінці та аналітики можуть бачити основні фінансові показники, 
закономірності і залежності в одному комплексному компактному і, головне, 
зрозумілому вигляді. 
На початковій сторінці користувач може оцінити: 
− Видатки загального фонду на 1-го мешканця (грн) 
− Видатки на ЖКГ на 1-го мешканця (грн) 
− Видатки на культуру на 1-го мешканця (грн) 
− Видатки на освіту на 1-го мешканця, (грн) 
− Видатки на освіту на 1-го учня (грн) 
− Видатки на утримання апарату управління на 1-го мешканця (грн) 
− Видатки на фізкультуру і спорт на 1-го мешканця (грн) 
− Дохідність земель громади (Співвідношення плати за землю до 
території громади) (тис. грн) 
− Доходи загального фонду на 1-го мешканця (без трансфертів) (грн) 
− Капітальні видатки на 1-го мешканця (грн) 
− Питома вага заробітної плати у видатках загального фонду (%) 
− Питома вага капітальних видатків у загальній сумі видатків 
(загальний та спеціальний фонди) (%) 
− Рівень дотаційності бюджетів (питома вага базової/ реверсної 
дотації у доходах) (%) 
− Співвідношення видатків на утримання апарату управління із 
сумою доходів загального фонду (без трансфертів) (%) 
− Фіскальна віддача території громади (Співвідношення 
надходжень заг. фонду до території громади) (тис. грн/км2) 
44 
 
− Частка доходів громади за рахунок трансфертів з державного 
бюджету (%) 
В Дашборді експерти також більш детально візуалізували окремі 8 
показників, які характеризують основні фінансові аспекти діяльності 
територіальних громад. А також є можливість вибору окремих громад різних 
областей з метою їх порівняння по визначених показниках. 
Це дає змогу наочно порівняти різні громади по різних областях за 
вибраними критеріями. 
Наведені фінансові показники: 
− є статичною інформацією, яка відображає стан речей на відповідну 
дату; 
− відображають окремі, найбільш суттєві напрямки 
фінансовобюджетної діяльності громад; 
− дають можливість порівняти ідентичні параметри різних громад в 
межах окремих областей [33]. 
 
  
45 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ СПРОМОЖНОСТІ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ 
ГРОМАД В УКРАЇНИ 
 
 
2.1 Аналіз основних показники розвитку об’єднаних територіальних 
громад в Україні 
 
Кабінет Міністрів України визначив підтримку реформи децентралізації 
в Україні одним з пріоритетних завдань, що сприятиме розвитку місцевого 
самоуправління і економічного розвитку країни в цілому. 2020 рік став 
ключовим у питанні формування базового рівня місцевого самоврядування: 12 
червня 2020 року Уряд затвердив новий адміністративно-територіальний 
устрій базового рівня. Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів, в 
Україні сформовано 1469 територіальних громад, які покриватимуть усю 
територію країни. Нова система адміністративно-територіального устрою 
наведена в додатку А. 
Об’єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, 
прав та обов’язків територіальних громад, що об’єдналися, з дня набуття 
повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою 
об’єднаною територіальною громадою (частина 3 статті 8 Закону України 
«Про добровільне об’єднання територіальних громад»). Саме з цих ресурсів 
фінансується новообрана рада, утворені нею виконавчі органи та працівники 
старих рад, що звільняються у зв’язку із ліквідацією таких рад. Крім того, 
новоутворена територіальна громада після об’єднання у своєму 
розпорядженні має додаткові фінансові ресурси та джерела їх формування [3]. 
Протягом 2014-2015 року збільшується частка власних доходів місцевих 
бюджетів (загальний фонд без трансфертів) У ВВП (рис.2.1). 
 
46 
 
8 7,3
6,9
7 6,5 6,6 6,8
6,2
6
5,1 5,1
5
4
3
2
1
0
2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
(прогноз)
 
Рисунок 2.1 – Частка власних доходів місцевих бюджетів (загальний 
фонд без трансфертів) у ВВП, у % 
Джерело: [29]  
 
На рис. 2.2 представлено частку видатків місцевих бюджетів у ВВП. 
 
18 16,6
16
16 14,7
14,1 14,2
14
12,1
12 11,4
10
8
6
4
2
0
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
(прогноз)
 
Рисунок 2.2 – Частка видатків місцевих бюджетів у ВВП,% 
Джерело: [29]  
 
Протягом 2015-2021 року збільшується частка доходів місцевих 
бюджетів (без трансфертів) у зведеному бюджеті України (рис. 2.3). 
47 
 
25
22,6 23,3 23,3
21,8 22,2 22,6
20 18,5
15
10
5
0
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
(прогноз)
 
Рисунок 2.3 – Частка доходів місцевих бюджетів (без трансфертів) у 
зведеному бюджеті України, % 
Джерело: [29]  
 
Частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України 
натомість має тенденцію до зменшення (рис.2.4). 
 
50 46,9 45,6
45 41,2 41,9 41,3
40
35
30 30,4
30
25
20
15
10
5
0
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
(прогноз)
 
Рисунок 2.4 – Частка видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті 
України, % 
Джерело: [29]  
48 
 
На рисунку 2.5 представлено частку трансфертів з державного бюджету 
у доходах місцевих бюджетів. 
 
600 562,4 560,5 70
502,1 501
500 59,1 471,5 60
53,4 54,3 53,2
50
400 366,1 46,4
294,5 298,9 40
300 272,6 260,3 34 33,7
195,4 30
200 174 160,2 168,8
20
100 10
0 0
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 
(прогноз)
Трансферти з державного бюджету, млрд грн
Загальний обсяг доходів, млрд.грн
Чатска трансфертів у доходах,% 
 
Рисунок 2.5 – Частка трансфертів з державного бюджету у доходах місцевих 
бюджетів України за 2015-2021 роки 
Джерело: [29]  
 
Використовуючи дані інформаційно-аналітичної панелі, про яку 
згадувалося вище, проаналізуємо основні показники фінансової спроможності 
територіальних громад в Україні (дані наведені на 1.07.2021 року). 
На рисунку 2.6  представлено рівень дотаційності бюджетів в розрізі 
областей України. 
Як бачимо, на рисунку найбільш дотаційними є Чернівецька, Івано-
Франківська та Закарпатська області.  
В таблиці 2.1 представлено динаміку доходів місцевих бюджетів у 
розрахунку на 1 мешканця за січень-листопад 2020-2021 років 
49 
 
Чернівецька 37,3
Івано-Франківська 31,8
Закарпатська 30
Волинська 24,2
Рівненська 22,4
Тернопільська 21,1
Луганська 20,9
Львівська 15,7
Херсонська 15,3
Одеська 14
Донецька 14
Запорізька 11,8
Хмельницька 11,3
Житомирська 10
Вінницька 9,9
Миколаївська 8,9
Харківська 7,2
Чернігівська 6,3
Дніпропетровська 5,8
Сумська 5,3
Черкаська 5,3
Кіровоградська 2,7
Полтавська 0,68
Київ-1сь,3ка
-5 0 5 10 15 20 25 30 35 40
 
Рисунок 2.6 – Рівень дотаційності бюджетів, % 
Джерело: [29]  
 
.Таблиця 2.1 – Динаміка доходів місцевих бюджетів у розрахунку на 1 
мешканця за січень-листопад 2020-2021 років, грн 
Назва області Січень-листопад Січень-листопад Відхилення, % 
2020 2021 
Вінницька 5781,2 6599,2 114,1 
Волинська 4612,0 5581,8 121,0 
Дніпропетровська 8471,4 10993,7 129,8 
Донецька 5191,1 6183,9 119,1 
Житомирська 5506,3 6525,3 118,5 
Закарпатська 3816,1 4568,9 119,7 
50 
 
Назва області Січень-листопад Січень-листопад Відхилення, % 
2020 2021 
Запорізька 6880,3 8408,2 122,2 
Івано-Франківська 4227,2 5146,5 121,7 
Київська 8345,7 10033,9 120,2 
Кіровоградська 6136,9 7042,4 114,8 
Луганська 3618,2 4259,7 117,7 
Львівська 6089,6 7426,6 122,0 
Миколаївська 6037,1 6988,3 115,8 
Одеська 6661,1 7880,0 118,3 
Полтавська 7802,6 9616,6 123,2 
Рівненська 4552,0 5551,2 122,0 
Сумська 5804,5 6845,9 117,9 
Тернопільська 4257,9 5219,2 122,6 
Харківська 6742,2 8185,2 121,4 
Херсонська 4810,0 5645,3 117,4 
Хмельницька 5354,5 6346,3 118,5 
Черкаська 5888,7 6955,0 118,1 
Чернівецька 3582,3 4299,0 120,0 
Чернігівська 5996,2 6994,7 115,7 
м. Київ 13651,9 16559,1 121,3 
Україна 6622,5 8008,9 120,9 
Джерело: [29]  
 
Як бачимо, протягом 2020-2021 років доходи на 1 мешканця зросли в 
кожній області (в середньому по Україні на 20,9%). Збільшення доходів вище 
середнього спостергіається в таких областях, як Дніпропетровська, 
Полтавська, Тернопільська, Запорізька, Львівська, Рівненська, Івано-
Франківська, Харківська,  м. Київ та Волинська області. 
В таблиці 2.2 представлено частки власних доходів місцевих бюджетів у 
загальному обсязі надходжень у січні-листопаді 2021 року. 
Частка власних доходів місцевих бюджетів у загальному обсязі 
надходжень у січні-листопаді 2021 року в середньому по України склала 
70,7%. Вище середнього – в м.Київ (90,0%), Дніпропетровській (76,8%), 
Полтавській (76,4%), Харківській (76,2%), Київський (76,2%), Запорізькій 
(73,3%), Одеській (71,5%), Донецькій (71,3%). 
 
 
51 
 
Таблиця 2.2 – Частки власних доходів місцевих бюджетів у загальному 
обсязі надходжень у січні-листопаді 2021 року 
Назва області Власні Трансферти з Всього Частка 
доходи державного надходжень до власних 
місцевих бюджету, місцевих доходів у 
бюджетів, млн.грн бюджетів загальному 
млн.грн (загальний обсязі 
фонд), млн грн надходжень, 
% 
Вінницька 10 272,5 5 208,7 15 481,2 66,4% 
Волинська 5 774,9 4 750,6 10 525,5 54,9% 
Дніпропетровська 35 716,6 10 805,1 46 521,7 76,8% 
Донецька 14 557,8 5 863,5 20 421,3 71,3% 
Житомирська 7 930,7 4 500,9 12 431,6 63,8% 
Закарпатська 5 745,1 6 388,3 12 133,4 47,3% 
Запорізька 14 660,9 5 330,6 19 991,5 73,3% 
Івано-Франківська 7 060,3 5 812,6 12 872,9 54,8% 
Київська 18 600,8 5 815,3 24 416,1 76,2% 
Кіровоградська 6 617,7 3 237,1 9 854,8 67,2% 
Луганська 4 007,9 2 924,5 6 932,3 57,8% 
Львівська 18 737,3 8 246,1 26 983,4 69,4% 
Миколаївська 7 883,6 3 729,5 11 613,1 67,9% 
Одеська 19 023,3 7 581,8  26 605,2  71,5% 
Полтавська 13 554,9 4 195,7  17 750,6  76,4% 
Рівненська 6 418,3 5 632,4  12 050,7  53,3% 
Сумська 7 392,5 3 095,3  10 487,8  70,5% 
Тернопільська 5 432,5 5 073,0  10 505,5  51,7% 
Харківська 22 850,8 7 139,3  29 990,1  76,2% 
Херсонська 5 890,8 4 411,4  10 302,2  57,2%  
Хмельницька 8 003,8 4 397,8  12 401,7  64,5% 
Черкаська 8 366,5 4 133,7  12 500,1  66,9% 
Чернівецька 3 886,4 4 014,5  7 900,9  49,2% 
Чернігівська 6 984,9 3 096,1  10 081,0  69,3% 
м. Київ 51 737,8 5 775,8  57 513,6  90,0% 
Україна 317 108,6 131 159,5  448 268,1  70,7%  
Джерело: [29]  
 
На рис.2.7  представлено структуру надходжень доходів загального 
фонду місцевих бюджетів за січень-листопад 2021 року (без трансфертів з 
державного бюджету) 
 
52 
 
120
4,4 3,6
100 5,2 6,4 16,5
13,8 15,8
80 5 15
2,4 2,5
10,2 12,6
60
40 68,6
59,1 59,2
20
0
Всього Україна Територіальні громади Обласні бюджети
ПДФО Плата за землю Нерухоме майно
Податок на прибуток Єдиний податок Акцизний податок
Інші
 
Рисунок 2.7 – Структура надходжень доходів загального фонду 
місцевих бюджетів за січень-листопад 2021 
Джерело: [29]  
 
В таблиці 2.3 представлено динаміка видатків місцевих бюджетів у 
розрахунку на одного мешканця за січень-листопад 2020-2021 року 
 
Таблиця 2.3 – Динаміка видатків місцевих бюджетів у розрахунку на 
одного мешканця за січень-листопад 2020-2021 року, грн 
Назва області Січень-листопад Січень-листопад Відхилення, % 
2020 2021 
Вінницька 10 041,7  10 706,2  106,6% 
Волинська 9 623,2  10 397,1  108,0% 
Дніпропетровська 11 790,8  14 024,4  118,9% 
Донецька 8 623,9  8 973,1  104,0% 
Житомирська 9 714,6  10 571,0  108,8% 
Закарпатська 8 776,6  9 303,1  106,0% 
Запорізька 10 424,5  11 160,2  107,1%  
Івано-Франківська 8 774,4  9 411,8  107,3% 
Київська 11 618,2  12 734,5  109,6% 
53 
 
Назва області Січень-листопад Січень-листопад Відхилення, % 
2020 2021 
Кіровоградська 10 091,8  10 911,8  108,1% 
Луганська 7 249,5  7 850,8  108,3%  
Львівська 9 826,4  10 674,4  108,6% 
Миколаївська 9 233,6  9 983,9  108,1% 
Одеська 10 114,3  10 774,0  106,5% 
Полтавська 11 546,6  12 658,7  109,6% 
Рівненська 9 065,8  10 252,5  113,1% 
Сумська 9 177,2  9 855,5  107,4% 
Тернопільська 8 322,1  10 064,4  120,9% 
Харківська 9 550,2  10 948,7  114,6% 
Херсонська 8 899,6  9 861,0  110,8% 
Хмельницька 9 302,1  10 244,6  110,1% 
Черкаська 9 474,9  10 335,3  109,1% 
Чернівецька 8 216,5  9 021,4  109,8% 
Чернігівська 9 652,5  10 535,6  109,1% 
м. Київ 14 080,2  15 647,3  111,1% 
Україна 10 107,0  11 139,5  110,2% 
Джерело: [29]  
 
В середньому по Україні видатки місцевих бюджетів на одного 
мешканця збільшилася на 10,2%. 
На рисунку 2.8 представлено частку видатків на утримання органів 
місцевого самоврядування у видатках загального фонду у січеі-листопаді 2020 
року. 
Як бачимо, найнижча частка видатків на утримання органів місцевого 
самоврядування у видатках загального фонду у м.Київ (5,5%), 
Дніпропетровській (7,9%). 
Як зазначалося вище, одним із критеріїв спроможності громад є повна 
наявність інфраструктурних об’єктів, зокрема ЦНАП. Жодний регіон ще не 
забезпечений на 100% ЦНАП (рис.2.9). 
 
54 
 
м.Київ 5,5
Дніпропетровська 7,9
Запорізька 9,5
Рівненська 9,7
Волинська 9,7
Тернопільська 10,1
Україна 10,1
Львівська 10,3
Чернівецька 10,3
Вінницька 10,5
Одеська 10,6
Івано-Франківська 10,8
Миколаївська 10,8
Хмельницька 11
Житомирська 11
Закарпатська 11
Харківська 11,1
Донецька 11,3
Полтавська 11,4
Херсонська 11,5
Чернігівська 11,6
Черкаська 12,2
Кіровоградська 12,3
Київська 12,3
Сумська 12,7
Луганська 13,1
0 2 4 6 8 10 12 14
 
Рисунок 2.8 - Частка видатків на утримання органів місцевого 
самоврядування у видатках загального фонду у січні-листопаді 2020 року, % 
Джерело: [29]  
 
 
55 
 
120
98
100 92
83 85
75 78 77 78
80 75 76
71 70 71 70 72
65 68 67 67
63
58 61 58 60 60
60
40
20
0
 
Рисунок 2.9 –  % територіальних громад області, в яких створено 
ЦНАП 
Джерело: [29]  
 
Як бачимо, в середньому по Україні 72% територіальних громад 
забезпечені ЦНАП. Найкраща ситуація в Івано-Франківській області (98%) та 
в Черкаській (92%), найгірша – в Закарпатській 58%, Хмельницькій – 60%, 
Чернігівській – 60%.  
Отже, аналіз спроможності громад показав, що протягом 2020-2021 
років відбувалася позитивна динаміка у забезпечені територіальних громад в 
Україні. Треба зазначити, що розвиток громад значно погіршиться в 2022 році 
в зв’язку з війною розв’язаною російською федерацією. Це стосується не 
тільки тимчасово окупованих територій, але й підконтрольних українських 
територій. Так, власні надходження громад будуть зменшуватися в зв’язку з 
погіршанням бізнес та інвестиційного середовища, збільшення кількості 
переміщених осіб в центральні та західні регіони, збільшення видатків на 
соціальні потреби тощо.  
Вінницька
Волинська
Дніпропетровська
Донецька
Житомирська
Закарпатська
Запорізька
Івано-Франківська
Київська
Кіровоградська
Луганська
Львівська
Миколаївська
Одеська
Полтавська
Рівненська
Сумська
Тернопільська
Харківська
Херсонська
Хмельницька
Черкаська
Чернівецька
Чернігівська
Україна
56 
 
2.2 Аналіз фінансової спроможності обласних центрів України 
 
На основі наведеної вище методики, Центром спільних дій було 
проведено оцінку фінансової спроможності обласних центрів України. 
Результати аналізу показали, що міські територіальні громади (МТГ) обласних 
центрів є одними з найбільш спроможних громад в країні через кращі базові 
умови для ведення бізнесу, розвинені інституції, демографія, 
висококваліфіковані кадри, а також найбільші фінансові ресурси, які 
накопичують, як правило, саме у центрах областей. Але не дивлячись на 
першопочаткові кращі умови, фінансова спроможність МТГ обласних центрів 
має різний рівень. 
Фахівцями було складено рейтинг відповідно до загальної суми балів, 
яку набрали МТГ за показниками фінансової спроможності, та місця, які 
займали громади щороку. Так, чим вище МТГ знаходиться у рейтингу, тим 
кращу фінансову спроможність вона має. Максимальна сума балів для кожної 
громади – 100 балів [53]. 
Як бачимо, Дніпровська МТГ – найбільш фінансово спроможна серед 
усіх громад обласних центрів. Це єдина МТГ, яка отримала максимум балів за 
кожен рік (100 із 100), щоразу займала першу сходинку у рейтингу фінансової 
спроможності. 
Одразу за Дніпровською МТГ йдуть місто Київ, Львівська, Запорізька та 
Одеська МТГ. Ці громади з року в рік показують найкращі фінансові 
результати. На останніх місцях рейтингу Сєвєродонецька, Херсонська, 
Краматорська, Чернівецька та Луцька МТГ. На жаль, цим громадам не дуже 
вдається «переломити» свій фінансовий стан та суттєво його покращити. На 
жаль, військові дії ще більше відкинуть ці громади в соціально-економічному 
розвитку і, відповідно у фінансовій спроможності [53].  
 
57 
 
 
Рисунок 2.10 –   Рейтинг фінансової спроможності територіальних громад 
обласних центрів 
 
Джерело: [53]. 
В той же час стабільності у основних показниках, які формують 
основний індекс фінансової спроможності, немає у жодної МТГ.  
Наприклад, такі громади, як Тернопільська або Харківська, за кілька 
останніх років наростили свій фінансовий потенціал і стрімко піднялися у 
рейтингу. А от Івано-Франківська та Чернігівська МТГ навпаки просідають у 
своїх бюджетних показниках [53]. 
58 
 
В цілому маємо позитивну тенденцію для усіх обласних центрів, зокрема 
доходи загального фонду бюджетів МТГ щороку зростають. У попередні три 
роки найбільші доходи на одного мешканця мали Київ, Дніпровська, 
Львівська, Ужгородська та Полтавська МТГ. Натомість найменші показники 
були у Краматорської, Сєвєродонецької, Херсонської, Миколаївської та 
Чернівецької МТГ. Станом на 1 жовтня 2021 року найбільш забезпеченими 
власними доходами лишилися Київ (13 766 грн/особу), Дніпровська (9 004 
грн/особу) та Львівська (8 126 грн/особу) МТГ. Титул найменш забезпечених 
залишається за Краматорською (4 645 грн/особу), Сєвєродонецькою (4 742 
грн/особу) та Херсонською МТГ (4 845 грн/особу) [53]. 
Порівняно з 2018 роком, минулорічні видатки загального фонду МТГ 
облцентрів скоротилися в середньому на 10%. Але це зовсім не означає, що 
грошей, які витрачають ОМС, стало менше. Йдеться скоріше про те, що 
місцева влада почала змінювати підходи до того, як вона розпоряджається 
коштами платників податків. Тобто, їх почали витрачати на щось стратегічно 
необхідне громаді, а не лише на поточні видатки. Так, за три попередні роки 
найбільш забезпеченими видатками загального фонду були мешканці Києва, 
Ужгородської, Дніпровської, Луцької та Житомирської МТГ. Ці громади 
отримували здебільшого максимальні бали за свої показники [53].   
З 2018 року середня частка капітальних видатків у бюджетах громад 
облцентрів становить 24,5%. Минулого року вона збільшилася ще на 1% і 
склала вже 25,5%. Тобто, в середньому четверта частина всіх коштів МТГ іде 
на капітальний розвиток громади. За попередні три роки найбільший відсоток 
коштів на капітальний розвиток спрямовували місто Київ, Львівська, 
Дніпровська, Харківська та Одеська МТГ. Але були й такі громади, які навіть 
не наблизилися до середніх показників. Це, наприклад, Тернопільська, Луцька, 
Житомирська, Херсонська та Черкаська МТГ. Лідерами 2021 року з частки 
капітальних видатків у бюджеті є Харківська (29,8%), Дніпровська (25,3%) та 
Львівська (23,5%) МТГ. Антилідерами залишаються Херсонська (3,8%), 
Миколаївська (7,4%), Полтавська (9,2%) та Кропивницька (9,2%) МТГ [53]. 
59 
 
За три попередні роки найбільш забезпечені капітальними видатками 
були мешканці Києва, Львівської, Дніпровської, Вінницької та Одеської МТГ. 
Усі ці громади ми оцінили на максимум. Натомість Тернопільська, Херсонська 
та Житомирська МТГ отримали найнижчі оцінки, оскільки їхні мешканці були 
найменш забезпечені капітальними видатками. Станом на 1 жовтня цього року 
перші сходинки рейтингу капітальних видатків займають Дніпровська (2 801 
грн/особу), Харківська (2 517 грн/особу) МТГ та місто Київ (2 412 грн/особу). 
Останні сходинки лишаються за Херсонською (237 грн/особу), 
Миколаївською (429 грн/особу) та Кропивницькою (711 грн/особу) МТГ [53]. 
З 2018 по 1 жовтня 2021 року у бюджетах МТГ облцентрів збільшуються 
видатки на утримання апаратів управління. У 2018 році сумарні витрати на 
місцевих чиновників становили майже 6 млрд грн, а у 2020 році зросли на 31% 
– до 8,7 млрд грн. За 9 місяців 2021 року сума становить уже більше за 7 млрд 
грн, що також свідчить про чергове зростання. 
У середньому видатки на утримання чиновників в одній громаді з 248,4 
млн грн у 2018 році зросли майже у 1,5 раза – до 360,7 млн грн у 2020 році. 
Цього року видатки знову зростуть, оскільки станом на жовтень одна громада 
на апарат виділяє 293,8 млн грн [53]. 
Середня вартість утримання місцевих чиновників для одного мешканця 
громади у 2018 році становила 467 грн, а у 2020 році – вже 679 грн. Цей 
показник значно відрізняється залежно від громади облцентру. 
Так, наприклад, найдорожче коштує утримувати чиновників мешканцям 
Ужгородської, Луцької та Сумської МТГ. Натомість найменшу вартість 
утримання апарату чиновників можуть собі дозволити мешканці 
Дніпровської, Херсонської та Чернігівської МТГ [53]. 
Найменшу частку видатків на апарат управління має Київ, Дніпровська 
та Полтавська МТГ. Також є ряд громад облцентрів, які з 2018 року по жовтень 
цього року зменшили витрати на утримання чиновників. До прикладу, це 
зробили у Черкаській (-2,3%), Ужгородській (-1,9%) та Житомирській (-1%) 
МТГ [53]. 
60 
 
Податкоспроможність бюджетів громад облцентрів є однією з найвищих 
по країні. З 2018 року вони не отримували дотацій від держави, оскільки їхні 
показники були вищими за 1,1. Натомість МТГ облцентрів перенаправляли 
свої надлишкові кошти до Державного бюджету. Такі гроші йдуть менш 
спроможним громадам, щоб допомогти їм стати на ноги. Загалом індекси 
податкоспроможності більшості громад щороку зростають. А ті, які не 
зростають, стабільно тримають свою високу планку. Так, найкращі показники 
податкоспроможності бюджетів протягом останніх чотирьох років мають 
Дніпровська, Ужгородська, Полтавська, Львівська та Запорізька МТГ. 
Найгірші показники серед громад облцентрів – у Краматорської, Чернівецької, 
Херсонської та Чернігівської МТГ [53]. 
Кожного року зростає сума коштів, які МТГ облцентрів віддають іншим 
громадам. Якщо у 2018 році вона становила майже 2,5 млрд грн, то у 2020 році 
зросла на 62% – до понад 4 млрд грн. Станом на жовтень цього року сума цих 
коштів складала вже більш як 3,5 млрд грн. Тому до кінця поточного року 
громади облцентрів перенаправлять «біднішим» громадам більше коштів, ніж 
було до цього. Середній рівень дотаційності серед МТГ облцентрів також 
зростає. У 2018 він був на рівні 2,5%, а минулого року зріс до 3,3%. Цей 
відсоток тримається і в поточному році. Проте, громади дуже різняться між 
собою. Детальніше – на інфографіці нижче. Найвищий рівень дотаційності за 
три попередні роки мали Полтавська, Ужгородська, Дніпровська, Запорізька 
та Львівська МТГ. Вони віддавали іншим громадам найбільші частки своїх 
доходів. Натомість Краматорська, Чернівецька, Чернігівська, Сєвєродонецька 
та Харківська МТГ мали найнижчий рівень дотаційності: віддавали іншим 
громадам найменші частки своїх доходів. Станом на 1 жовтня цього року 
найбільші частки своїх доходів іншим громадам уже передали Дніпровська 
(9,5%), Полтавська (9,4%) та Ужгородська (9,3%) МТГ. А найменші – 
Краматорська (1,1%), Сєвєродонецька (1,2%) та Чернігівська (1,6%) МТГ [53]. 
З року в рік місцеві податки найбільше впливають на формування 
бюджетів Харківської, Дніпровської МТГ, міста Києва, Одеської, Львівської 
61 
 
та Черкаської МТГ. Найменше коштів з цих податків іде до бюджетів 
Сєвєродонецької, Краматорської, Кропивницької, Херсонської та Луцької 
МТГ. 
Видатки на заробітну плату зростають щороку у громадах облцентрів. 
Якщо у 2018 році сума коштів всіх МТГ на виплату зарплат становила близько 
40,4 млрд грн, то у 2020 році вона зросла на 33% – до 53,8 млрд грн. За 9 місяців 
2021 року ця сума складає вже 49,6 млрд грн. Тому до кінця року видатки на 
зарплату зростуть ще більше і встановлять новий рекорд. 
Так, за три попередні роки на заробітні плати найменшу частину своїх 
коштів витрачали Дніпровська, Вінницька МТГ, місто Київ та Запорізька МТГ. 
ОМС цих громад найбільш вдало балансували свої витрати. А от у місцевої 
влади Чернівецької, Ужгородської, Херсонської, Сумської та Івано-
Франківської МТГ не зовсім вийшло це зробити. Вони витрачали найбільше 
коштів на заробітні плати серед інших громад облцентрів [53]. 
Лідерами 2021 року з витрат на заробітні плати є Дніпровська (41,8%), 
Харківська (50,5%) та Тернопільська (51%) МТГ. Антилідерами лишаються 
Херсонська (75,1%) та Ужгородська (75,1%), а також Луцька (74%) МТГ. 
Вимірювання та оцінка фінансової спроможності громад облцентрів 
протягом 2018-2021 (9 місяців) років та аналіз забезпеченості ОМС 
фінансовими ресурсами задля виконання своїх повноважень показали, що 
ефективність функціонування ОМС щодо нарощування свого фінансового 
потенціалу була недостатньою у переважній більшості випадків. Це ставить 
перед місцевою владою нові виклики. І від того, як вона на них відповідатиме, 
залежатимуть успіх громади, якість життя кожного її мешканця, а також 
результати наступних місцевих виборів [53]. 
 
 
 
  
62 
 
РОЗДІЛ 3 
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ 
ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД 
 
 
3.1 Стратегічні напрями розвитку територіальних громад та 
підвищення їх спроможності  
 
Всебічний розвиток територіальних громад можливий за умов сталого 
економічного розвитку. Залучення інвестицій, розвитку інфраструктури, 
створення нових робочих місць, сприяння розвитку підприємництва,  надання 
якісних публічних послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального 
захисту, житлово-комунального господарства забезпечує належний рівень 
життя людей, може призупинити трудову міграцію, формує сприятливий 
інвестиційний клімат.   
Основними перевагами  територіальних громад є кадровий потенціал та 
природні, фінансові й інфраструктурні ресурси. Практичний досвід вказує, що 
залучення інвестицій відбувається саме завдяки персональній роботі 
відповідальних виконавців - посадових осіб ОМС різного рівня. Саме від 
компетенції кадрів та їх інституційної спроможності залежить місцевий 
економічний розвиток та розвиток громади в цілому. 
 Комплексним системним інструментом місцевого економічного 
розвитку є стратегічне планування, яке повинно базуватися на просторовому 
плануванні, що і є основою для місцевого економічного розвитку. Без 
містобудівної документації, яка є графічним вираженням стратегічного 
бачення розвитку громади неможливо здійснити залучення інвесторів на 
greenfield brownfield, видати містобудівні умови та обмеження для початку 
будівництва виробничих потужностей тощо. 
Створення умов,  в яких органи місцевого самоврядування матимуть 
фінансову та інституційну спроможність ефективно використовувати власні 
63 
 
ресурси (людські, інфраструктурні, природні та ін.) для залучення інвестицій 
та формування сприятливого бізнес середовища, стимулювання 
започаткування бізнесу, створення нових робочих місць та місцевого 
економічного розвитку територіальної громади в цілому і є завданням цього 
стратегічного напрямку [48]. 
Експерти Асоціації міст України запропонували стратегічний план у 
сфері сталого економічного розвитку. 
До основних проблем сфери місцевого економічного розвитку віднесено 
наступне: 
1. Відсутність у більшості органів місцевого самоврядування 
інституційної спроможності розробляти якісні стратегії розвитку громад, 
інвестиційні паспорти, проекти розвитку, здійснювати супровід інвестора 
тощо. 
2. Недостатній фінансовий ресурс, що перерозподіляється на 
місцевому рівні та обмежений доступ до додаткових фінансових ресурсів 
призводять до фактичної відсутності бюджету розвитку територіальних 
громад і неможливості реалізації інфраструктурних проектів. 
3. Застаріла містобудівна документація, що не враховує динаміки 
розвитку територій територіальних громад [48].  
До основних стратегічних цілей віднесено наступні: 
1. Розвиток інституційної спроможності ОМС із формування 
сприятливого інвестиційного клімату  територіальних громад. 
2. Залучення інвестицій та розвиток малого та середнього 
підприємництва. 
3. Розвиток муніципальної інфраструктури та містобудування [48]. 
В таблиці 3.1 представлено оперативні цілі для досягнення основних 
стратегічних цілей. 
 
 
64 
 
Таблиця 3.1 – Оперативні цілі для досягнення стратегічних цілей 
розвитку територіальних громад 
Ціль Основний зміст Індикатори 
Стратегічна ціль 1: Розвиток інституційної спроможності ОМС із формування 
сприятливого інвестиційного клімату  територіальних громад 
Підвищення Надання консультацій та методичної Кількість 
інституційної підтримки органам місцевого територіальних 
спроможності самоврядування, які планують громад, які 
представників ОМС розробляти стратегії розвитку розробили та 
із стратегічного територіальної громади затвердили стратегії 
планування Налагодження співпраці між розвитку 
розвитку територіальними громадами із 
територіальних інституціями, що надають 
громад консультаційну та методичну підтримку 
щодо розробки стратегій розвитку 
територіальних громад 
Проведення тематичних навчань щодо 
стратегічного планування розвитку 
територіальних громад 
Представлення позитивного досвіду 
розробки та реалізації стратегій розвитку 
територіальних громад 
Визначення Внесення змін до Закону України "Про Внесено зміни до 
правового статусу засади державної регіональної політки" законодавства та 
стратегії розвитку щодо визначення правового статусу визначено чіткий 
територіальної стратегії територіальної громади правовий статус 
громади Напрацювання підзаконних актів - стратегії розвитку 
методичних рекомендацій із написання та територіальної 
моніторингу виконання стратегій громади, визначено 
розвитку територіальних громад, що б єдині критерії до 
визначали формальні показники – строки, написання та 
зміст стратегій розвитку територіальних звітності із стратегій 
громад, інші кількісні та якісні показники розвитку 
тощо територіальних 
громад 
Спрощення Внесення змін до Закону України "Про Внесено зміни до 
стратегічної стратегічну екологічну оцінку" щодо законодавства щодо 
екологічної оцінки відміни проведення СЕО проектів спрощення СЕО 
для окремих видів програм соціального і економічного 
документів розвитку територіальних громад, 
стратегічного які  приймаються на  короткостроковий 
планування період від одного до трьох років. 
Підвищення Надання методичної підтримки, Кількість 
інституційної щодо  розробки та оновлення територіальних 
спроможності інвестиційного паспорту громади громад, які 
представників ОМС Співпраця із інституціями, що надають розробили 
із розроблення консультаційну та методичну підтримку інвестиційні 
інвестиційних щодо розробки інвестиційних паспортів паспорти 
паспортів територіальних громад 
65 
 
Ціль Основний зміст Індикатори 
територіальних 
громад 
Стратегічна ціль 2: Залучення інвестицій та розвиток малого та середнього 
підприємництва 
Залучення Розвиток профільних муніципальних Кількість створених 
інвестицій та інституцій у сфері залучення інвестицій муніципальних 
супровід та розвитку територій – агенцій місцевого інституцій у сфері 
потенційних розвитку, центрів муніципальних залучення інвестицій 
інвесторів інновацій тощо. Взаємодія з обласними та розвитку 
Агенціями регіонального розвитку територій 
Консультативне та Створення ОМС інституцій з підтримки Кількість створених 
методичне та розвитку підприємництва центрів підтримки 
супроводження бізнесу 
бізнесу з боку ОМС 
 
Розвиток Спрощення надання прямої допомоги Внесено зміни до 
підприємництва у шляхом внесення змін до Закону України Закону України «Про 
територіальних "Про державну допомогу" шляхом державну допомогу» 
громадах виключення місцевих ресурсів з під його Кількість 
дії муніципальних 
Розробка ОМС цільових програм із програм з підтримки 
підтримки мікропідприємництва, малого мікропідприємництва 
та середнього бізнесу МСБ 
Розробка ОМС цільових програм із Кількість 
підтримки соціального підприємництва муніципальних 
програм з підтримки 
мікропідприємництва 
МСБ 
Підвищення Внесено зміни до 
інвестиційної Внесення змін до Податкового кодексу Податкового кодексу 
привабливості України у частині розширення пільг та України, кількість 
індустріальних преференцій для учасників зареєстрованих 
парків індустріального парку індустріальних 
парків 
Розвиток мережі Надання ОМС субвенції із державного Кількість 
індустріальних бюджету на розбудову мережі зареєстрованих 
парків індустріальних парків індустріальних 
парків 
Створення ОМС Внесення змін до законодавства щодо Кількість створених 
центрів креативних визначення правового статусу центрів технопарків та 
високорентабельних креативної економіки та технопарків центрів креативної 
індустрій Надання ОМС субвенції із державного економіки 
бюджету на розбудову мережі 
технопарків та центрів креативної 
економіки 
Стратегічна ціль 3: Розвиток муніципальної інфраструктури та містобудування 
Забезпечення Надання контрольних функцій щодо Визначення у законі 
повноважень ОМС об’єктів класу наслідків СС1, СС2 та СС3 «Про регулювання 
у сфері на всій території територіальної громади містобудівної 
містобудування із (за винятком вказаної компетенції ДІАМ) діяльності» широких 
66 
 
Ціль Основний зміст Індикатори 
дотриманням на всіх етапах будівництва із правом повноважень ОМС у 
принципу реагувати на порушення з боку сфері містобудування 
повсюдності юридичних осіб 
місцевого 
самоврядування 
Передбачення у Державному бюджеті Кількість 
Розроблення нової 
субвенції на оновлення містобудівної територіальних 
та оновлення 
документації (комплексних планів громад, що оновили 
застарілої 
просторового розвитку територій містобудівну 
містобудівної 
територіальних громад, генеральних документацію 
документації 
планів). 
Збільшення обсягів Внесено зміни до 
фінансових Внесення змін до Податкового та Бюджетного кодексу 
ресурсів, що Бюджетного кодексів щодо збільшення України 
перерозподіляються відсотку зарахування ПДФО до 
на місцевому рівні загального фонду місцевих бюджетів до 
для капітальних 80% 
видатків 
Полегшення Внесено зміни до 
доступу малих та Бюджетного кодексу 
Спрямування 30% коштів ДФРР 
середніх громад до України та 
бюджетам територіальних громад у 
коштів Державного відповідних постанов 
вигляді субвенції пропорційно їх площі та 
фонду КМУ 
кількості сільського населення 
регіонального 
розвитку 
Надання Внесено зміни до 
можливості Порядку здійснення 
сільським та місцевих запозичень 
селищним радам 
Внесення змін до Порядку здійснення 
здійснювати 
місцевих запозичень 
муніципальні 
  
запозичення для 
реалізації 
інфраструктурних 
проектів 
Відновлення та Кількість 
створення нової територіальних 
муніципальної громад, що 
інфраструктури за використали кошти 
рахунок коштів Забезпечення сталої взаємодії МФО для реалізації 
міжнародних територіальних громад із МФО тощо інфраструктурних 
фінансових проектів 
організацій 
(Світовий банк, 
ЄБРР, ЄІБ, НЕФКО) 
Джерело: [48]  
Як результат виконання даних заходів передбачається: 
67 
 
− підвищення інституційної спроможності ОМС у частині 
планування стратегічного розвитку – розробки стратегій розвитку громад та 
інвестиційних паспортів;  
− підвищення інвестиційної привабливості територій шляхом 
створення сприятливого бізнес клімату;  
− розвиток мікропідприємництва, соціального підприємництва, 
малого та середнього бізнесу; 
− підвищення можливостей прямого впливу ОМС на розвиток 
малого та середнього бізнесу; 
− створення мережі індустріальних парків, технопарків та центрів 
креативної економіки у територіальних громадах та відповідно створення 
нових робочих місць; 
− чітке визначення компетенції ОМС у сфері містобудування із 
дотриманням принципу повсюдності місцевого самоврядування. Оновлення 
містобудівної документації територіальних громад. 
До сприятливих факторів можна віднести підтримку в реалізації 
Стратегії зі сторони парламенту центральних органів виконавчої влади та 
органів місцевого самоврядування; наявність зацікавленості бізнесу у 
зазначених змінах до законодавства; грантова політика донорів та 
міжнародних фінансових організацій, спрямована на фінансування окремих 
оперативних цілей. 
В той же час існує низка загроз і перешкод підвищення спроможності 
громад. Зокрема,  відсутність політичної волі влади до прийняття окремих змін 
до нормативно-правової бази; нерозуміння необхідності та як наслідок не 
бажання органів місцевого самоврядування фінансувати розробку документів 
стратегічного планування та оновлення містобудівної документації; слабка 
кадрова спроможність окремих органів місцевого самоврядування, зумовлена 
перебуванням на етапі становлення інституцій [48].  
 
68 
 
3.2 Інструменти сприяння розвитку територіальних громад 
 
Міжнародна практика та досвід успішних вітчизняних громад 
дозволяють встановити базовий набір інструментів сприяння економічному 
розвитку, застосування яких належить до компетенції громад і має дозволити 
на практиці реалізувати можливості, які надає децентралізація, а отже і 
підвищити свою спроможність [7]. 
1. Закупівлі товарів та послуг, необхідних для виконання органами 
місцевого самоврядування власних та делегованих повноважень. Будучи так 
само підпорядкованими жорстким умовам рівності доступу для усіх учасників, 
які і закупівлі, що здійснюються центральними органами влади, муніципальні 
закупівлі значно ефективніші у спрямуванні публічного попиту на продукцію 
місцевих виробників. Адже потрібні громаді послуги мають чітко виражену 
локалізацію надання, що у більшості випадків виключає (робить економічно 
невигідною) участь у конкурсах виконавців з інших громад та регіонів. Отже, 
зростаючі видатки місцевих бюджетів можуть працювати як потужні 
підсилювачі економічного розвитку на локальному рівні, особливо – у разі 
заохочення конкуренції місцевих виробників. Між тим, традиційна для 
локального рівня переплетеність місцевих владних та бізнес-еліт містить 
значний ризик втручання у перебіг тендерів та формування на корупційних 
засадах «локальних монополій» на постачання товарів та послуг для потреб 
громади. Це посилює важливість прозорості та громадської підконтрольності 
закупівель. 
2. Публічно-приватне партнерство (ППП) у виконанні повноважень 
органів місцевого самоврядування. Здійснюючи співпрацю з приватним 
бізнесом на засадах партнерства, ОТГ отримує можливість знизити 
навантаження на місцевий бюджет, оптимізувати витрати, а відтак – і вартість 
надання певних послуг, поліпшити їхню якість завдяки введенню 
конкурентних засад, знизити навантаження на управлінські структури, а отже 
– зменшити чисельність бюрократичного апарату, залучити значні приватні 
69 
 
ресурси для реалізації великомасштабних проектів. Разом з тим, реалізація 
партнерства сприятливо впливає на ділове середовище в межах ОТГ: 
знижується рівень ризиків для приватних партнерів, зростає публічний попит 
на їхні товари та послуги, що посилює економічну активність, створюються 
передумови поліпшення взаємовідносин між органами самоврядування та 
місцевим бізнесом, проведення між ними діалогу на постійній основі. Чинним 
законодавством визначено поняття державно-приватного партнерства, яке 
передбачає, зокрема, співробітництво між територіальними громадами та 
юридичними особами та фізичними особами-підприємцями, що здійснюється 
на основі договору та може набувати форми концесії, управління майном та 
спільної діяльності. 
3. Визначення ставок місцевих податків та зборів. Згідно Податкового 
кодексу, до місцевих податків та зборів належать: податок на майно 
(нерухомість, землю та транспортний податок), єдиний податок, збір за місця 
для паркування транспортних засобів, туристичний збір. Установлення інших 
податків та зборів забороняється. При цьому єдиний податок, транспортний 
податок та плата за землю встановлюються в обов’язковому порядку, питання 
про встановлення податку на нерухомість, збору за місця для паркування та 
туристичного збору вирішують місцеві ради. Власне, саме цими платежами 
обмежено можливості громад варіювати рівнями фіскального навантаження 
для створення умов для ведення бізнесу. При цьому можливості варіювання 
ставками вельми обмежені, оскільки для більшості нарахувань їхні рамки вже 
визначено на загальнодержавному рівні Утім, певні можливості зниження 
фіскального навантаження містить визначення правил та механізмів 
адміністрування.  
4. Умови оренди майна громади. Як засвідчує досвід, громади можуть 
володіти значними площами приміщень, які нерідко практично не 
використовуються та могли б надаватися для ведення діяльності 
підприємствам малого і дрібного бізнесу та фізичним особам-підприємцям. 
Для цього необхідне проведення інвентаризації таких приміщень (та 
70 
 
виробничих потужностей), й врегулювання повернення до власності громади 
об’єктів, які були придбані для ведення бізнесу, проте не використовуються за 
призначенням, а також безгосподарного майна (у т.ч. незатребуваної 
спадщини) тощо. Проблемою є аварійний технічний стан більшості 
приміщень, що не використовуються, проте її певною мірою можна було б 
вирішити, провівши приватизацію такого майна за символічними цінами, або 
уклавши договір публічно-приватного партнерства. Більш суттєвою 
проблемою, яка теж потребує врегулювання, є землевідведення. Оскільки ОТГ 
досить часто стикаються з труднощами щодо віднайдення нерозподілених 
земельних ділянок для потреб громади, необхідна інвентаризація земельних 
ділянок несільськогосподарського призначення, які розташовані на території 
громади, з контролем за фактичними обґрунтованими межами 
землевідведення та дотриманням цільового призначення останнього. 
5. Інформаційна та правова підтримка. Види такої підтримки 
обмежуються, фактично, лише потребами членів громад і ресурсними 
можливостями та компетентністю органів місцевого самоврядування. Серед 
найпоширеніших – організація інформування щодо інвестиційних 
можливостей на території громади, підтримки у підготовці інвестиційних 
пропозицій, супроводу інвесторів; пошук ринків збуту для продукції місцевих 
підприємств на ринках інших регіонів; надання консультаційної та правової 
допомоги у виході на зовнішній ринок; формування інфраструктури надання 
юридичних, інформаційних, інших послуг для підприємців; організація обміну 
виробничим та організаційним досвідом (включаючи взаємні поїздки) з 
іншими громадами, регіонами та на міжнародному рівні; проведення 
професійних навчань, тренінгів для представників бізнесу та співробітників 
органів врядування; сприяння впровадженню сучасних організаційних форм 
ведення бізнесу (упровадження цифрових технологій, утворення кластерів, 
смарт-спеціалізація); надання правової підтримки у відстоюванні прав 
місцевих підприємств перед контролюючими та правоохоронними органами. 
Останнім часом дедалі більшого значення набуває створення умов для 
71 
 
підтримки високотехнологічних стартапів, які включають надання фізичної 
інфраструктури (приміщень), консультування та навчання з управління 
інтелектуальною власністю, допомогу у налагодженні зв’язків з 
технологічними платформами чи мережами тощо. Значні перспективи – у 
залучення приватних підприємств, громадських організацій для надання на 
замовлення громади необхідних консультаційних, правових, організаційних, 
тренінгових, рекрутингових та інших видів послуг.  
6. Організація муніципальних позик та спеціальних фондів для 
фінансування окремих проектів за добровільною участю членів громади. 
Оскільки чинне законодавство суттєво обмежує перелік можливих суб’єктів 
муніципальних запозичень, доцільнішим видається формування цільових 
фондів, у т.ч. шляхом утворення спеціальних благодійних громадських 
організацій, ендавмент-фондів бюджетних установ громади. З їхньою 
допомогою створюватиметься можливість реалізації важливих проектів у 
сферах соціальної та комунікаційної інфраструктури, що дозволить 
розвантажити видатки бюджету ОТГ для спрямування на цілі розвитку. 
Власне, такі фонди належать до інститутів розвитку, про які йтиметься нижче. 
Зміцнення соціального капіталу громади сприятиме ефективності 
функціонування цього інструменту. Зазначимо, що запроваджена у 2019 р. 
заборона ОТГ розміщувати бюджетні кошти на депозитних рахунках суттєво 
ускладнила фінансування вартісних проектів, які потребують накопичення 
значних коштів, можливо, впродовж декількох років.  
7. Енергетичний моніторинг і аудит. У світлі послідовного зростання 
тарифів на енергоресурси перспективним є здійснення за рахунок (чи за 
пайової участі) громади енергетичного моніторингу та аудиту об’єктів 
житлового фонду, муніципальної інфраструктури, комунікацій та ін. Це може 
дати значний ефект для оптимізації витрат на заходи щодо енергозбереження, 
бути підставою для наступної реалізації програм співфінансування таких 
заходів, отримання «теплих» кредитів тощо. У кінцевому підсумку 
72 
 
складатимуться умови для вивільнення зекономлених коштів для цілей 
розвитку та поліпшення умов життя членів громади.  
8. Використання потенціалу транскордонної співпраці. Чинним 
законодавством України суб’єктами транскордонного співробітництва 
визначено територіальні громади, їх представницькі органи та об’єднання. 
Громади укладають угоди про транскордонне співробітництво й забезпечують 
їх виконання; беруть участь у розробленні та реалізації спільних ініціатив, 
заходів, проектів, програм та стратегій; утворюють органи транскордонного 
співробітництва; приймають рішення про вступ до відповідних міжнародних 
асоціацій, інших об'єднань; вносять пропозиції щодо організації прикордонної 
торгівлі, запровадження спеціального порядку пропуску через державний 
кордон; організовують та координують роботу з підготовки та реалізації 
проектів (програм) транскордонного співробітництва; забезпечують виділення 
з місцевих бюджетів коштів на розвиток транскордонного співробітництва 
тощо. Реалізація наявного організаційного потенціалу вимагає налагодження 
належного інформування про перспективні можливості транскордонної 
співпраці, відповідної правової підтримки, залучення для надання різних видів 
підтримки ресурсів МЗС. Важливим є врахування перспектив транскордонної 
співпраці при укладенні міждержавних угод – в екологічній, транспортній, 
туристичній, інших сферах. Для України важливою є цільова підтримка 
розвитку підприємництва у прикордонних регіонах – для прискорення їхнього 
виходу з «пастки» «човникової» та контрабандної торгівлі. Перспективними є 
створення туристичних та рекреаційних кластерів, співпраця у вирішенні 
питань захисту довкілля, кооперація в науково-технологічній та освітній 
сферах. Значний потенціал містять внесені до Закону України «Про 
транскордонне співробітництво» у 2018 р. положення щодо участі у 
єврорегіональному співробітництві. 
9. Розвиток місцевих ринків праці. Створення умов для продуктивного 
працевлаштування членів громади на її території є безпосереднім внеском у 
розвиток людського та соціального капіталу громади, зміцнення локальної 
73 
 
ідентичності. Причому йдеться саме про поєднання поліпшення освітньої 
структури людського капіталу та інституційних механізмів 
працевлаштування. Враховуючи специфіку структури локального ринку 
праці, для переважної більшості громад ключовим є формування пропозиції 
працівників з технічною кваліфікацією та для низькокваліфікованої праці. 
Зміщення на місцевий рівень повноважень щодо організації професійно-
технічного навчання, з одного боку, дозволяє оптимізувати структуру цього 
навчання для сучасного та перспективного стану місцевого ринку праці. 
Проте, з іншого, громади досить часто не мають достатніх фінансових ресурсів 
для організації належного навчання, тим більше – кваліфікації для визначення 
перспективних потреб ринку праці. Відтак у цій сфері важливими є 
партнерство у підготовці професійних кадрів з місцевим та регіональним 
бізнесом, міжтериторіальна кооперація у підготовці фахівців, проведення 
спеціальних досліджень ринків праці центральними науковими установами, 
залучення коштів міжнародних донорів. Випробуваним на міжнародному 
рівні механізмом є формування «кар’єрних кластерів», які функціонують на 
основі партнерства держави, школи, працедавців, промислових груп та інших 
стейкхолдерів, дозволяють інвестувати у розвиток універсальних або 
перехідних навичок працівників та можуть сприяти горизонтальному 
переміщенню працівників у залежності від попиту на ринку праці в різних 
секторах. На відміну від стихійної трудової міграції «кар’єрні кластери» 
дозволяють мінімізувати втрати локальної ідентичності при тимчасовому 
переміщенні працівників до інших регіонів, зменшити еміграційні інтенції за 
рахунок пропозиції адекватних робочих місць в українській економіці.  
10. Створення інститутів розвитку. Детальніше про цю складову 
йтиметься у наступному підрозділі.  
11. Стратегування місцевого розвитку. За таких умов коректний вибір 
пріоритетів та напрямів інвестування місцевими громадами набуває 
принципової важливості. Існує можливість впливу з боку держави на певну 
частину інвестиційних видатків громад, які здійснюються в рамках отриманих 
74 
 
централізованих ресурсів та як співфінансування проектів, що фінансуються з 
Центру та міжнародними організаціями. Проте визначення напрямів інших 
капітальних видатків є прерогативою органів місцевого самоврядування. 
Оптимізації цього сегменту публічного інвестування сприятимуть ефективне 
стратегування місцевого розвитку, зміцнення управлінської спроможності 
органів місцевого самоврядування, рівень інституційного забезпечення 
розвитку, залучення до визначення пріоритетів інвестування основних 
стейкхолдерів, забезпечення горизонтальної та вертикальної співпраці. 
Здійснення публічних інвестицій не лише сприяє повноті та 
ефективності виконання основних компетенцій громад, проте є й важливим та 
потенційно вельми потужним інструментом для посилення дієздатності 
громад у довгостроковій перспективі [7].  
 
3.3  Напрями підвищення спроможності об’єднаних територіальних 
громад в умовах війни 
 
Військова агресія проти України з боку північно-західних сусідів, яка 
завдала значних збитків нашій державі, започаткувала також цілу низку 
важливих позитивних змін стратегічного характеру. Передусім це стосується 
суттєвого підвищення ефективності взаємодій між органами державної влади, 
керівництвом територіальних громад та представниками громадських і 
волонтерських організацій. Завдяки цьому було налагоджено дієвий механізм 
економічної підтримки збройних сил, здійснено успішну релокацію частини 
бізнесу із зони бойових дій і сусідніх із нею територій у західні регіони, 
проводиться евакуація цивільного населення. Більше того, відбулося 
започаткування цілої низки важливих соціально-економічних процесів, які 
також сприятимуть успішному повоєнному розвитку країни [2]. 
Водночас у політичному середовищі та в експертних колах сьогодні 
дедалі активніше обговорюється подальша доля децентралізації, а також 
перспектива розвитку територіальних громад в умовах воєнного стану. 
75 
 
Передусім це стосується непорушності принципу субсидіарності та 
доцільності автономного прийняття багатьох управлінських рішень органами 
місцевого самоврядування. Думки з цього приводу розділилися: з одного боку, 
наводяться аргументи на користь вибудовування доволі жорсткої 
централізованої владної вертикалі (за аналогією з військовою ієрархією), з 
іншого – обґрунтовується необхідність збереження реальної самостійності 
територіальних громад в управлінні власним економічним потенціалом і 
людським капіталом задля їх максимально ефективного використання. 
Зважаючи на зазначене, доцільно наголосити на тому, що досвід, 
набутий Україною за час війни, демонструє беззаперечну перевагу 
самоорганізації населення перед централізованим управлінням, як в 
економічному плані, зокрема в контексті налагодження дієвих механізмів 
волонтерської підтримки збройних сил, так і в суто військовому компоненті 
(військові експерти стверджують, що на полі бою жорстка владна вертикаль 
окупантів, часто поступається гнучкості українських командирів і бійців, 
здатних приймати самостійні тактичні рішення). 
Відтак можна стверджувати, що сьогодні першочерговим завданням, 
спрямованим на адаптацію діючої системи місцевого самоврядування в 
Україні до реалій воєнного часу, має стати його чітка та послідовна 
інституціоналізація з урахуванням попередніх здобутків децентралізації. 
Натомість намагання «вмонтувати» територіальні громади в жорстку 
вертикаль владної ієрархії здатне спричинити більше проблем аніж принести 
користі, особливо з огляду на перспективи повоєнної відбудови держави. 
Щобільше, вже сьогодні доцільно започаткувати напрацювання 
законодавчих змін, спрямованих на посилення фінансової самостійності та 
забезпечення достатньої адміністративної спроможності органів місцевого 
самоврядування територіальних громад у повоєнний період [2]. 
Зокрема, слід повернутися до питання про налагодження дієвої системи 
розосередження фінансових потоків, які акумулюються у громадах, на ті, що 
формують дохідну частину місцевих бюджетів цих громад і ті, які 
76 
 
спрямовуються до державного бюджету України. При цьому адміністрування 
перших має здійснюватися самими громадами, як це відбувається в низці 
європейських країн, зокрема у Польщі. Це дасть змогу налагодити більш 
ефективну систему контролю за справлянням місцевих податків і зборів, а 
також зменшить можливості несумлінних платників уникати оподаткування. 
Крім того, зросте потенціал надходжень до місцевих бюджетів від земельного 
податку та податку на нерухомість, адже органи місцевого самоврядування 
будуть замотивовані удосконалювати систему моніторингу відповідних 
об’єктів оподаткування та збільшувати надходження від них [2]. 
Супутнім заходом, спрямованим на удосконалення чинної системи 
адміністрування місцевих податків, може стати зміна принципу справляння 
ПДФО: замість його зарахування до місцевого бюджету за місцем реєстрації 
підприємства доцільно перейти до спрямування коштів від цього податку до 
місцевого бюджету за місцем фактичної реєстрації працівника. Актуальність 
такого кроку зростає і через значну кількість релокалізованих підприємств і 
внутрішньо переміщених осіб, працевлаштованих у місцях тимчасового 
проживання. Крім того, на повоєнному етапі велика кількість людей з усієї 
України працюватиме на відбудові об’єктів у тих містах, що постраждали від 
бойових дій і ракетних обстрілів, тимчасово проживаючи на відповідних 
територіях. Логічно, що ПДФО у цьому разі також мав би сплачуватися до 
місцевого бюджету за місцем фактичного проживання (чи тимчасової 
реєстрації) працівника. В іншому випадку (коли ПДФО і надалі буде 
зараховуватися до місцевих бюджетів за місцем реєстрації підприємств) може 
посилитися нерівномірність його просторового розподілу, викривляючи саму 
сутність цього податку [2]. 
По-друге, з місцевих бюджетів доцільно зняти частину видатків, які 
зумовлені перекладанням на органи місцевого самоврядування частини 
невластивих їм функцій, що були необґрунтовано передані їм на попередніх 
етапах адміністративно-територіальної реформи. Передусім це стосується 
компенсації надавачам послуг чистини витрат за надані послуги пільговим 
77 
 
категоріям споживачів (користування громадським транспортом, житлово-
комунальними послугами тощо). Сюди ж можна додати і різного роду 
соціальні виплати (чи доплати). Щобільше, зважаючи на завдані війною 
збитки навчально-освітнім закладам у багатьох громадах, а також на те, що 
велика кількість дітей шкільного віку та учителів були змушені покинути свої 
рідні громади та переселитися в інші, більш безпечні місця, до невластивих 
видатків місцевих бюджетів (як під час війни, так і на повоєнному етапі 
розвитку), доцільно віднеси фінансування освітньої сфери. Тобто, вона 
повинна бути повністю передана до компетенції держави та фінансуватися 
виключно з державного бюджету, з одночасною відмовою від поширеного 
нині механізму освітніх субвенцій, який на повоєнному етапі вже навряд чи 
зможе вуалювати фактичну неспроможність органів місцевого 
самоврядування фінансувати шкільну освіту (або ж створить колосальні 
диспропорції між тими громадами, які постраждали під час війни, і тими, що 
фактично уникнули руйнувань освітньої інфраструктури) [2]. 
І нарешті третім важливим напрямом підвищення адміністративної та 
фінансової спроможності територіальних громад має стати оптимізація 
наявної системи міжбюджетних трансферів, зокрема шляхом суттєвого 
зменшення у ній трансакційних витрат. З одного боку, цьому сприятиме 
пропонований «двоканальний» механізм збору та адміністрування податків, а 
з іншого – ліквідація зайвих ланок у системі місцевого самоврядування, таких 
як районні ради. Крім того, слід впорядкувати функції (унеможливити 
дублювання повноважень) та розробити алгоритм ефективних взаємодій між 
обласними державних адміністрацій (виконавчими комітетами обласних рад, 
регіональними префектурами), субрегіональними органами державної влади 
(субрегіональними префектурами) та органами місцевого самоврядування 
територіальних громад [2]. 
Таким чином, принципи, які свого часу були закладені в основу 
проведення в Україні адміністративно-територіальної реформи, в нинішніх 
умовах воєнного стану повинні бути не просто збережені, але й розвинуті. 
78 
 
Передусім це стосується створення передумов для забезпечення реальної 
децентралізації влади на повоєнному етапі. Адже самоорганізація населення 
показала свій неабиякий потенціал навіть у критичний період розгортання 
гострої фази війни, зокрема і в тих територіальних громадах, які потрапили у 
зону бойових дій. Тому після завершення воєнного стану використання її 
потенціалу має стати запорукою стрімкої відбудови економіки нашої держави 
та подальшої інтеграції до грона цивілізованих держав світу, включаючи вступ 
в ЄС [2]. 
 
  
79 
 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
1. З’ясовано, що спроможність територіальної громади визначається 
її здатністю самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування 
забезпечити належний рівень надання публічних послуг, зокрема у сфері 
освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, житлово-
комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового 
забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-
територіальної одиниці. Складові поняття «спроможна територіальна 
громада» умовно можна поділити на дві групи потенційні: наявність 
необхідної інфраструктури; наявність достатніх фінансових ресурсів та 
джерел їх утворення; наявність кваліфікованих людських ресурсів (кадрів); 
наявність певного обсягу повноважень у представницького органу місцевого 
самоврядування (місцевої ради), обраного громадою; наявність активно 
налаштованої частини територіальної громади, які беруть участь у вирішенні 
низки питань її життєдіяльності; а також функціональні: дієвий вплив активної 
частини територіальної громади на діяльність органу місцевого 
самоврядування та його посадових осіб; реальне вирішення переважної 
більшості питань місцевого значення, що належить до компетенції відповідної 
ради, у т.ч. й через надання низки публічних послуг членам територіальної 
громади. 
2. Досліджено методику розрахунку спроможності територіальних 
громад, затверджену Постановою Кабінету Міністрів України. З’ясовано, що 
науковці та експерти відзначають необхідність удосконалення зазначеної 
методики та введення додаткових показників, які дозволять дати більш точну 
оцінку поточної спроможності територіальної громади та виробляти на цій 
основі більш ефективні рішення. 
80 
 
3. Вивчено поняття фінансової спроможності територіальної 
громади, а також досліджено існуючі методики до її визначення. Зокрема, 
вивчено методологію для вимірювання та оцінки фінансової спроможності 
територіальних громад обласних центрів, яка була розроблена Центром 
спільних дій. А також методологію оцінки, розроблені фахівцями фахівці 
Мінрегіону, а також фахівці і експерти у сфери місцевих фінансів, асоціацій 
органів місцевого самоврядування. З’ясовано, що хоча показники, які 
досліджуються в даних методологіях відмінні, але вони можуть 
застосовуватися органами місцевого самоврядування для виявлення 
проблемних та слабких місць, а також вироблення рішень щодо підвищення 
спроможності своєї громади. 
4. Проаналізовано стан розвитку об’єднаних територіальних громад 
на сьогодні. З’ясовано, що протягом 2020-2021 років відбувалася позитивна 
динаміка у забезпечені територіальних громад в Україні. Треба зазначити, що 
розвиток громад значно погіршиться в 2022 році в зв’язку з війною 
розв’язаною російською федерацією. Це стосується не тільки тимчасово 
окупованих територій, але й підконтрольних українських територій. Так, 
власні надходження громад будуть зменшуватися в зв’язку з погіршанням 
бізнес та інвестиційного середовища, збільшення кількості переміщених осіб 
в центральні та західні регіони, збільшення видатків на соціальні потреби 
тощо. 
5. Наведено аналіз фінансової спроможності обласних центрів 
України. З’ясовано, що на 2021 рік найбільш фінансово спроможна серед усіх 
громад обласних центрів – Дніпровська МТГ. В лідерах також знаходяться - 
Київ, Львівська, Запорізька та Одеська МТГ. Вимірювання та оцінка 
фінансової спроможності громад облцентрів протягом 2018-2021 (9 місяців) 
років та аналіз забезпеченості ОМС фінансовими ресурсами задля виконання 
своїх повноважень показали, що ефективність функціонування ОМС щодо 
нарощування свого фінансового потенціалу була недостатньою у переважній 
більшості випадків. Це ставить перед місцевою владою нові виклики. 
81 
 
6. З’ясовано, що до основних стратегічних цілей необхідно віднести 
наступні: розвиток інституційної спроможності ОМС із формування 
сприятливого інвестиційного клімату  територіальних громад; залучення 
інвестицій та розвиток малого та середнього підприємництва; розвиток 
муніципальної інфраструктури та містобудування. 
7. До основних інструментів сприяння розвитку громади віднесено: 
прозора закупівля товарів та послуг, необхідних для виконання органами 
місцевого самоврядування власних та делегованих повноважень; публічно-
приватне партнерство; визначення ставок місцевих податків та зборів; 
інформаційна та правова підтримка; організація муніципальних позик та 
спеціальних фондів для фінансування окремих проектів за добровільною 
участю членів громади; енергетичний моніторинг і аудит; використання 
транскордонної співпраці; розвиток місцевих ринків; створення інститутів 
розвитку; стратегування місцевого розвитку. 
8. З’ясовано, що принципи, які свого часу були закладені в основу 
проведення в Україні адміністративно-територіальної реформи, в нинішніх 
умовах воєнного стану повинні бути не просто збережені, але й розвинуті. 
Передусім це стосується створення передумов для забезпечення реальної 
децентралізації влади на повоєнному етапі. Адже самоорганізація населення 
показала свій неабиякий потенціал навіть у критичний період розгортання 
гострої фази війни, зокрема і в тих територіальних громадах, які потрапили у 
зону бойових дій. Тому після завершення воєнного стану використання її 
потенціалу має стати запорукою стрімкої відбудови економіки нашої держави 
та подальшої інтеграції до грона цивілізованих держав світу, включаючи вступ 
в ЄС. 
  
82 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. Бориславська О., Заверуха І., Захарченко Е., та ін. Децентралізація 
публічної влади: досвід європейських країн та перспективи України. 
Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні – 
DESPRO. К. : ТОВ «Софія». 2012. 128 с. 
2. Борщевський В., Матвєєв Є., Куропась І., Микита О., Війна. Громади. 
Децентралізація. Як налагодити ефективне управління громадами в сучасних 
геополітичних реаліях. URL : https://www.prostir.ua/?news=vijna-hromady-
detsentralizatsiya-yak-nalahodyty-efektyvne-upravlinnya-hromadamy-v-
suchasnyh-heopolitychnyh-realiyah 
3. Бриль М., Врублевський О., Данчева О., Сеїтосманов А., Чубаров Е. 
Успішна територіальна громада: будуємо разом. Харків : Видавничий будинок 
Фактор, 2018. 128 с. 
4. Бюджетний кодекс України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17#Text 
5.  Горбатюк М. Реформа децентралізації в Україні: проблеми 
здійснення в умовах суспільної кризи Політичні дослідження . №1. 2021. URL 
: https://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2021/06/gorbatiuk_reforma.pdf. 
6. Гринчишин І. М. Спроможність територіальних громад : теоретичний 
дискурс. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2018. 
Вип. 6. С. 51-56. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/sepspu_2018_6_10 
7. Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову 
перспективу : аналіт. доп. / [Жаліло Я. А., Шевченко О. В., Романова В. В. та 
ін.] ; за наук. ред. Я. А. Жаліла. Київ : НІСД, 2019. 192 с. 
8. Досвід об’єднання територіальних громад на Сході України: 
економіко-правові аспекти: колективна монографія / За наук. ред. В. А. 
Устименка та І. В. Заблодської. НАН України. Інститут економіко-правових 
досліджень. К.: ТОВ «ВІСТКА», 2018. 210 с. 
83 
 
9. Дяконенко О. І. Вплив фінансової децентралізації на розвиток 
сільських поселень в Україні. URL : https://dse.org.ua/arhcive/34/12.pdf 
10. Жовнірчик Я. Ф., Мельник В. М.  Зарубіжний досвід і вітчизняні 
традиції здійснення інноваційного розвитку територіальних громад органами 
місцевого самоврядування. URL :   http://www.investplan.com.ua/pdf/9_2015/ 
22.pdf 
11. Запущено портал спроможності громад – допоміжний інструмент 
для прийняття рішень. 22 квітня відбудеться презентація. URL :  
https://decentralization.gov.ua/news/13477 
12. Звіт щодо розробки системи оцінки ефективності територіальних 
громад (пілотний проєкт). URL : https://decentralization.gov.ua/uploads/ 
library/file/798/Report_PMS_Pilot_29.12.2021_final_Ukr.pdf 
13. Карлін М. І. Необхідність врахування фінансової спроможності 
регіонів в контексті проведення адміністративно-територіальної реформи в 
Україні. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». 
Сер.: Економіка. 2010. Вип. 15. С. 21-31. 
14. Касич А. О., Петрушко А. С. Управління процесами децентралізації: 
зарубіжний досвід та стратегічні завдання для України. URL : 
https://economyandsociety.in.ua/journals/13_ukr/12.pdf 
15. Кириленко О., Баранець Я. Досвід забезпечення фінансової 
спроможності об’єднаних територіальних громад. Вісник Тернопільського 
національного економічного університету. 2020. Вип. 3. С. 54–68. DOI: 
https://doi.org/10.35774/visnyk2020.03.054. 
16. Клименко Н. Організаційно-правові засади забезпечення безпеки 
об’єднаною територіальною громадою в умовах децентралізації. URL : 
https://nvdu.undicz.org.ua/index.php/nvdu/article/view/188 
17. Кондратюк С. Я.,  Осадчук Н. В. Фінансова спроможність як 
категорія публічних фінансів: сутність та складові. Вчені записки Київського 
національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана : зб. наук. пр. 
84 
 
2008. Вип. 10. С.133-138. URL :  
http://ir.kneu.edu.ua:8080/bitstream/2010/5868/1/133%20-%20138.pdf 
18.  Конституція України. URL :  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show 
/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text 
19. Кріпак А. П. Формування організаційно-економічного механізму 
розвитку спроможних територіальних громад. URL : 
http://www.pubadm.vernadskyjournals.in.ua/journals/2020/2_2020/21.pdf 
20. Куценко Т., Сіренко Я. Забезпечення фінансової спроможності 
територіальних громад як пріоритет децентралізації управління. URL :   
https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/30350/MO_2019_7.pdf?se%20quence
=1 
21.  Лісогор Л. С.,  Нестеренко В. В. Зміцнення управлінського 
потенціалу територіальних громад. URL :  https://niss.gov.ua/sites/default/files/ 
2021-04/terytorialni-gromady.pdf 
22. Мельник Л. А. Теоретичні засади формування спроможності 
територіальних громад в Україні. URL : http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/ 
9_2020/56.pdf. 
23.  Мельничук А. П’ять років формування нового базового рівня АТУ: 
успіхи та проблеми реформи в Україні. Аналітична записка. URL : 
https://hromady.org/wp-
content/uploads/2020/05/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%
82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0-
%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%94
%D0%95%D0%A6%D0%95%D0%9D%D0%A2%D0%A0%D0%90%D0%9B%
D0%86%D0%97%D0%90%D0%A6%D0%86%D0%AF_260520.pdf 
24. Методика оцінювання спроможності громад, розроблена 
Мінрегіоном, потребує доопрацювання – АМУ. URL :  
https://auc.org.ua/novyna/metodyka-ocinyuvannya-spromozhnosti-gromad-
rozroblena-minregionom-potrebuye-doopracyuvannya 
85 
 
25. Методичні рекомендації щодо оцінки рівня фінансової 
спроможності територіальних громад (ПРОЄКТ). URL :  
https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/751/0._%D0%9F%D1%80%D0
%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82_%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0
%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D1%96_%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0
%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1
%97.pdf 
26. Методологія вимірювання фінансової спроможності територіальних 
громад обласних центрів України протягом 2018-2021 (9 місяців) років. URL :  
https://centreua.org/mistsevi-byudzhety/metodologiya-vymiryuvannya-
finansovoyi-spromozhnosti-terytorialnyh-gromad-oblasnyh-tsentriv-ukrayiny-
protyagom-2018-2021-9-misyatsiv-rokiv/ 
27. Михайлів Г. Фінансова спроможність соціально-економічного 
розвитку регіональних суспільних систем. Економічний аналіз.  №7. 2010. с. 
97–99. 
28. Місцевий економічний розвиток – шлях до процвітання громади. 
Посібник з основ теорії і практики МЕР. URL : http://pleddg.org.ua/wp-
content/uploads/2020/02/LED_Guide_2014_UKR.pdf 
29. Моніторинг реформи місцевого самоврядування та територіальної 
організації влади станом на 10 січня 2022. URL : 
https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file/800/10.01.2022.pdf 
30. Надання органами місцевого самоврядування фінансової підтримки 
на розвиток місцевого бізнесу та стимулювання підприємництва. Посібник. 
Київ. 2021. URL : https://decentralization.gov.ua/uploads/library/file 
/775/DOBRE.pdf 
31. Омельчук О. І. Інституційна спроможність об’єднаних 
територіальних громад в Україні. URL : http://www.pubadm.vernadskyjournals 
.in.ua/journals/2020/6_2020/17.pdf 
86 
 
32. Омельчук О. І. Методологічні аспекти оцінювання спроможності 
об’єднаних територіальних громад в Україні. URL : http://pag-
journal.iei.od.ua/archives/2020/19-2020/18.pdf 
33. Основні фінансові показники громад, - експерти створили дашборд. 
URL :  https://decentralization.gov.ua/news/13835 
34. Остапенко П. Критерії спроможної громади: досвід України. URL :  
https://decentralization.gov.ua/news/13922 
35. Патинська-Попета М. Управління спроможною освітньою мережею 
територіальних громад: фінансово-економічні аспекти. URL : 
http://www.puet.poltava.ua/index.php/economics/article/view/71 
36. Пігуль Н. Г., Люта О. В. Зарубіжний досвід проведення 
децентралізаційних. URL : реформ http://global-national.in.ua/archive/9-
2016/140.pdf 
37. Планування розвитку територіальних громад. Навчальний посібник 
для посадових осіб місцевого самоврядування / Г. Васильченко, І. Парасюк, Н. 
Єременко / Асоціація міст України. К., ТОВ «ПІДПРИЄМСТВО «ВІ ЕН ЕЙ», 
2015. 256 с. 
38. Практичний посібник з питань формування спроможних 
територіальних громад / за заг. ред. : С. М. Серьогіна.  Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 
2018. 164 с. 
39. Практичний посібник з питань формування спроможних 
територіальних громад / за заг. ред. : С. М. Серьогіна.  Дніпро : ДРІДУ НАДУ, 
2018. 164 с. URL : http://www.dridu.dp.ua/biblioteka/doc/posibnyk_ 
formuvannya_spromozhnykh_terytorialnykh_gromad.pdf 
40. Про добровільне об’єднання територіальних громад : Закону 
України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text. 
41. Про затвердження методики формування спроможності 
територіальних громад : Постанова Кабінету міністрів України від 8 квітня 
2015 р № 214. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-
%D0%BF#Text. 
87 
 
42.  Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text. 
43. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування 
та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету 
Міністрів України від 01.04.2014 р. №333-р. URL : 
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-р 
44. Сахно Т. А. Економічне забезпечення діяльності об’єднаних 
територіальних громад. URL : https://www.business-inform.net/export_pdf/ 
business-inform-2020-1_0-pages-135_142.pdf 
45. Сембер С. В. ,  Чубарь О. Г., Машіко К. С. Теоретичні підходи до 
визначення сутності фінансової спроможності та фінансових ресурсів 
територіальної громади. URL :  
http://re.gov.ua/re201503/re201503_081_SemberSV,ChubarOH,MashikoKS.pdf. 
46. Сірик З. О. Економічний розвиток і співробітництво територіальних 
громад. URL : http://re.gov.ua/re201603/re201603_034_SirykZO.pdf 
47. Становлення механізму публічного управління розвитком територій 
як пріоритет державної політики децентралізації: зб. наукових праць. 
Житомир : ЖНАЕУ, 2019. 620 с. 
48. Стратегічний напрям сфери «Місцевий економічний розвиток». URL 
: https://auc.org.ua/galuz/stalyy-ekonomichnyy-rozvytok 
49. Тітенко З. М.  Бюджетна децентралізація як фактор розвитку 
сільських територій України. URL : http://www.agrosvit.info/pdf/7_2020/13.pdf 
50. Управління комунальною власністю в умовах реформування 
місцевого самоврядування та розвитку міжмуніципального співробітництва. 
Навчальний посібник/За заг. редакцією Шкільняка М.М., Толкованова В.В., 
Журавля Т.В. Київ. 2019. 345 с. URL : 
https://smartregion.pl.ua/storage/municipal_cooperation/2/uF8hbWBxuqTVYyWR
5JfMUAdYuK0zpo7UybsjUQqJ.pdf 
88 
 
51. Фінанси регіону : навч. посіб. / М. А. Коваленко, Т. О. Мацієвич, Г. 
М. Полевик, Н. В. Радванська ; Херсон. нац. техн. ун-т. Херсон : Олді-плюс, 
2010. 311 с 
52. Хрущ С. В. Зарубіжний досвід розвитку територіальних громад в 
умовах децентралізації. URL : https://maup.com.ua/assets/files/expert/10/16.pdf 
53. Шокало К. Фінансова спроможність обласних центрів України. URL: 
https://centreua.org/mistsevi-byudzhety/finansova-spromozhnist-oblasnyh-tsentriv-
ukrayiny/ 
 
  
Додаток А 
Нова система адміністративно-територіального устрою
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
