Шляхи вдосконалення господарської діяльності в  сучасних умовах

Вінцюк, Олександр Юрійович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7870
Title:	Шляхи вдосконалення господарської діяльності в сучасних умовах
Authors:	Скорик, Олександр Олександрович Вінцюк, Олександр Юрійович
Keywords:	ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА;ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ;ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	робота містить 109 сторінок, 27 таблиць, 15 рисунків, список літератури з 51 найменувань «Шляхи вдосконалення господарської діяльності в сучасних умовах» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження господарської діяльності підприємства. Обєктом дослідження даної роботи виступає ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», яке займається збереженням, охороною та розвитком лісових масивів Черкащини. Мета магістерської кваліфікаційної роботи –– розвиток теоретичних положень та методико-практичних рекомендацій формування і розвитку напрямів вдосконалення господарської діяльності підприємства, а також розробка пропозицій для покращення господарської діяльності у ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» на основі аналізу його діяльності. Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні положення для покращення системи збуту на підприємства; встановлено, що використання сучасних засобів і каналів збуту підприємства позитивно на вплине на ефективність господарської діяльності підприємства. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», так як їх впровадження є економічно доцільним. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЕФЕКТИВНІСТЬ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7870
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Вінцюк О. Ю..pdf Restricted Access		1.08 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
5 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Шляхи вдосконалення господарської діяльності в 
сучасних умовах» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав (ла): здобувач(ка) 2 курсу, групи ЕПМ-
22-1 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                                             Вінцюк Олександр Юрійович.______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _Скорик О.О._____________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
 
   6 
 
ЗМІСТ 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ  
ДІЯЛЬНОСТІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ  
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її  
 
здійснення 9 
 
1.2 Основні засоби підприємства як один із напрямів   
 15 
підвищення ефективності господарської діяльності  
 
1.3 Оцінка ефективності  використання основних засобів  
підприємства 32 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів   
підприємства 35 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «КОРСУНЬ-  
ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
2.1 Загальна характеристика ДП «Корсунь-Шевченківське  
лісове господарство» 39 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства 51 
2.3 Оцінка основних засобів підприємства та  
використовуваних технологій. 68 
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНІ ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ  НА ДП  «КОРСУНЬ-  
ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
3.1 Шляхи покращення ефективності господарської діяльності  
 
на підприємстві  71 
 
3.2 Пропозиції щодо покращення ефективності господарської  
діяльності на ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 78 
господарство»  
ВИСНОВОК 107 
   7 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 110 
ДОДАТКИ 115 
   8 
ВСТУП 
В умовах ринкової економіки найважливішою цільовою функцією будь-
якого промислового підприємства є досягнення оптимальних розмірів 
прибутку, який забезпечує його конкурентоспроможність на ринку та визначає 
перспективи розвитку. Досягнення цієї мети передбачає ефективне 
використання всіх видів ресурсів підприємства.  
Важлива роль в реалізації заходів по покращенню використання ресурсів 
підприємства належить економічному аналізу, за допомогою якого 
виявляються й впроваджуються у виробництво внутрішньогосподарські 
резерви, пов’язані з умовами їх експлуатації.  Розв’язання цього завдання 
означає підвищення ефективності господарської діяльності, збільшення 
виробництва необхідного суспільного продукту, підвищення віддачі 
створеного виробничого потенціалу, покращення балансу обладнання, 
зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва, 
збільшення накопичень підприємства.  
Більш повне  використання ресурсів підприємства призводить до 
зменшення потреб у впровадженні нових виробничих потужностей при зміні 
обсягу виробництва, а, отже, і до кращого використання прибутку 
підприємства. Тому знання сутності складових господарської діяльності 
підприємства, особливостей їх використання та оновлення, впливу на усі 
економічні процеси виробництва, можливих шляхів підвищення ефективності 
використання ресурсів необхідні для організації удосконалення управління 
цими процесами. Маючи уявлення про кожен елемент господарської 
діяльності можна виявити методи, за допомогою яких підвищується 
ефективність використання ресурсів, основних фондів і виробничих 
потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, 
звичайно, ріст продуктивності праці. 
Метою дослідження є визначення сутності ефективності господарської 
діяльності, визначення ефективності використання об’єктів основних засобів 
та визначення напрямків підвищення ефективності використання основних 
   9 
засобів ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» на основі аналізу 
його діяльності.  
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні задачі 
методичного та прикладного характеру: 
− розглянути поняття ефективність господарської діяльності; 
− розглянути поняття основні засоби підприємства; 
− розглянути особливості та ефективність використання основних засобів; 
− комплексно дослідити діяльність ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове 
господарство» та дати оцінку ефективності використання основних 
засобів підприємства; 
− проаналізувати варіанти покращення ефективності використання 
основних засобів ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» 
− розробити пропозиції для підвищення ефективності використання 
основних засобів підприємства. 
Об’єктом дослідження є ефективність господарської діяльності 
підприємства ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство». 
Предметом дослідження є шляхи покращення ефективності 
господарської діяльності підприємства ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове 
господарство».  
Завдання магістерської роботи полягає в оволодінні практичними 
навичками оцінки ефективності господарської діяльності та запропонувати 
шляхи поліпшення ефективності господарської діяльності підприємства ДП 
«Корсунь-Шевченківське  лісове господарство». 
Питаннями щодо ефективності господарської діяльності, ефективності 
функціонування, обліку основних засобів займаються багато провідних 
вчених-економістів, зокрема Бутинець Ф.Ф., Войнаренко Н. П., Войтенко В. І., 
Голов С. В., Білуха М.Т., Завгородній М. М., Лінник В.Г., Осадчий Ю. І., 
Пушкар М. С., Сопко В. В., Швець В. Г. та інші. В процесі дослідження 
використовувалися Закони України «Про оподаткування прибутку 
підприємств», Податковий кодекс України, П(С)БО №7, 11. 
   10 
ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» є одним із 
найбільших лісових державних підприємств області, що займається охороною, 
лісонасадженням, лісозаготівлею та збереженням зелених лісових масивів на 
території Черкаської області.  
Основні види діяльності підприємства: 
− лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 
− вирощування інших багаторічних культур; 
− мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними 
послуг; 
− лісозаготівлі; 
− надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 
− лісопильне та стругальне виробництво; 
− виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних 
виробів. 
ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» відіграє важливу 
роль у розвитку і збереженні лісових масивів Черкащини. 
     
   11 
РОЗДІЛ 1 
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В 
СУЧАСНИХ УМОВАХ 
 
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її здійснення 
 
Головними суб'єктами ринкової економіки є різні підприємства. Вони 
є основною, первинною організаційно-економічною ланкою національного 
господарства. До підприємств належать заводи, фабрики, шахти, 
електростанції, ферми, банки, магазини, університети, інші заклади, які є 
самостійними суб'єктами господарювання. Вони створюються для 
виробництва потрібних суспільству матеріальних благ та різноманітних 
послуг. Стимулом для створення підприємства як суб'єкта підприємницької 
діяльності є одержання прибутку і використання його для задоволення 
суспільних та особистих потреб. Підприємства є головними 
товаровиробниками, які визначають ділову активність національної 
економіки. Від ефективності їхньої господарської діяльності залежать темпи 
економічного зростання і добробут населення країни. 
Причини виникнення і функціонування будь-якого підприємства учені 
пов'язують з суспільним поділом праці - спеціалізацією окремих суб'єктів 
господарювання. 
На підприємстві як первинній ланці національної економіки 
зосереджено певну сукупність чинників виробництва: засобів виробництва, 
фінансових ресурсів, працівників та ін. Тут виникають економічні відносини 
власності як між членами підприємства, так і між іншими суб'єктами 
господарювання. Саме на підприємстві здійснюється безпосереднє 
виробництво потрібних суспільству, споживачам (покупцям) товарів або 
послуг, первинний розподіл знову створеної вартості на первинні доходи 
(доходи підприємців, працівників, держави). 
   12 
Окрім того, саме на підприємстві здійснюється поєднання працівників 
із засобами виробництва. Причому характер такого поєднання визначається 
формою власності на засоби виробництва і зумовлює вид підприємства. Кожне 
підприємство вступає в економічні відносини з іншими суб'єктами 
господарювання (при купівлі засобів виробництва, наданні та отриманні 
послуг, одержанні кредитів та виплаті відсотків по них), державою (при 
виплаті податків та ін.), зарубіжними підприємствами (при виробничій 
підрядній кооперації, спеціалізації тощо) та ін. 
Отже, економічна сутність підприємства - це основна ланка 
національної економіки, яка у взаємодії з іншими самостійними суб'єктами 
господарювання забезпечує виробництво необхідних споживчих благ (товарів 
та послуг) з метою привласнення прибутку. 
В сучасній економічній літературі сутність підприємства трактують по-
різному. Так, американські економісти К. Макконнелл, С. Брю характеризують 
підприємство (завод) як установу в формі фабрики, ферми, шахти, магазину, 
що виконує одну або більше специфічних функцій з виробництва і розподілу 
товарів та послуг[10]. 
У підручнику за редакцією А. А. Чухна "Основи економічної теорії" 
підприємство характеризується як самостійний господарський суб'єкт, який за 
правом юридичної особи "здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну 
діяльність з метою одержання прибутку"[42]. Таке визначення точніше, у 
ньому чітко розмежовано правовий та економічний аспекти підприємства. 
Трохи інакше сутність підприємства трактують вчені-економісти С. В. 
Мочерний та М. В. Довбенко. У підручнику "Економічна теорія" вони 
зазначають, що "підприємство - система економічних відносин, передусім 
відносин економічної власності, що формуються всередині нього, а також між 
іншими суб'єктами господарювання з приводу виробництва, обміну, розподілу 
і споживання різноманітних об'єктів власності, а отже, їх привласнення, а 
також управління власністю з метою привласнення прибутку"3. У цьому 
визначені дається комплексна характеристика сутності підприємства, 
   13 
розкривається його природа крізь призму відносин економічної власності у 
якісному та кількісному аспектах. 
Згідно з Господарським кодексом підприємство це самостійний суб'єкт 
господарювання, створений компетентним органом державної влади або 
органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення 
суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення 
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності 
в порядку, передбаченому законодавством. 
Залежно від мети функціонування і характеру діяльності підприємства 
можуть створюватись як для здійснення комерційної діяльності 
(підприємництва), так і для некомерційної господарської діяльності. 
Комерційні підприємства - підприємства, характер господарської 
діяльності яких базується на одержанні прибутку. Тобто, це підприємства, що 
функціонують і розвиваються за рахунок власного капіталу (прибутку). 
До комерційних належить переважна більшість суб'єктів 
господарювання. Некомерційним  підприємствами є суб'єкти господарювання, 
діяльність яких спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших 
результатів без мети одержання прибутку. Тобто під. ними розуміють 
підприємства, функціонування яких забезпечується бюджетним 
фінансуванням держави. 
Підприємство як самостійний, основний суб'єкт господарювання є 
юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в 
установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, 
товарний знак. Підприємство діє на основі статуту - визначеного зведення 
правил, які регулюють його діяльність, а також відносини з іншими суб'єктами 
господарювання. 
Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається 
його організаційною структурою. Звичайно, в різних галузях вона неоднакова. 
Все ж найхарактернішими структурними підрозділами підприємства є такі: 
виробництва, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії тощо. 
Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, 
   14 
господарські асоціації, концерни тощо за галузевим, територіальним та 
іншими принципами. 
Для організації ефективної господарської діяльності підприємству 
необхідно визначити свою стратегію (стратегічні цілі, завдання) і тактику. 
Стратегічні завдання підприємства мають визначати напрями його діяльності 
на перспективу: вдосконалення своєї продукції, забезпечення 
результативності у технології, зниження собівартості, підвищення якості, 
досягнення ефективності за низьких витрат виробництва, забезпечення 
достатньої рентабельності, визначення конкретних параметрів досягнення 
результату. Стратегія підприємства передбачає створення комплексної 
системи заходів, спрямованих на досягнення перспективних параметрів 
ефективності, реалізацію головної мети підприємства. 
Тактика підприємства - засіб, який забезпечує реалізацію обраної 
стратегії. Тактика визначає конкретні короткострокові завдання, які 
забезпечують постійне наближення до поставленої мети. Вона розробляється 
і впроваджується керівництвом і працівниками низових ланок. Рішення з 
соціально-економічних питань, що стосуються господарської діяльності 
підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за 
участі трудового колективу і уповноважених ним органів. Призначення 
(обрання) керівника підприємства є правом його власника, з ним укладається 
контракт (договір, угоди). 
На підприємствах, які використовують найману працю, між власником 
або уповноваженим ним органом і трудовим колективом укладається 
колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні 
відносини Його з адміністрацією підприємства, відповідно до законодавства 
про колективні договори. 
Підприємство як самостійний суб'єкт господарювання виконує ряд 
функцій, в яких втілюються головні принципи його діяльності. Основні 
функції підприємства такі: виробничо-технологічна, економічна, соціальна та 
зовнішньоекономічна. 
   15 
Виробничо-технологічна функція — це забезпечення процесу 
виробництва необхідними трудовими, матеріальними і фінансовими 
ресурсами, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, 
удосконалення організації та управління виробництвом. Ця функція показує 
який максимальний обсяг випуску продукції може бути одержаний при 
витрачених чинниках виробництва. 
Економічна функція полягає у маркетингових дослідженнях ринку 
товарів і послуг з метою найбільш ефективної реалізації виготовленої 
продукції; здійсненні господарських відносин з іншими суб'єктами ринку на 
основі договорів (контрактів); найманні працівників і організації їхньої 
діяльності; розподілі та використанні прибутку; сплати податків; інвестуванні 
тощо. 
Соціальна функція - це поліпшення умов праці, життя і здоров 'я, 
гарантії обов'язкового медичного страхування всіх працівників підприємства 
та їх сімей; забезпечення підготовки кваліфікованих працівників; надання 
пільги своїм працівникам, які здобувають освіту у навчальних закладах без 
відриву від виробництва; забезпечення визначеної відповідно до закону 
кількості робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів та 
інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. 
Зовнішньоекономічна функція полягає у самостійному здійсненні 
зовнішньоекономічної діяльності підприємства відповідно до чинного 
законодавства. Ця функція визначається місцем і роллю даного підприємства 
у міжнародному поділу праці, зокрема, в таких формах його вияву, як 
предметній, подетальній та технологічній спеціалізації, науково-дослідному 
співробітництві. Зовнішньоекономічна функція підприємства реалізується 
його можливістю використовувати кошти в іноземній валюті, відкритті за 
межами держави своїх представництв, філій та виробничих підрозділів. їх 
утримання здійснюється за кошти даного підприємства. В сучасних умовах 
поглиблення міжнародного поділу праці підприємство і стає головною 
фігурою зовнішньоекономічної діяльності. 
   16 
Зазначені функції реалізуються у взаємозв'язку. Недооцінка будь-яких 
з них може негативно вплинути на загальний стан підприємницької діяльності, 
її кінцеві результати. 
Здійснюючи свої функції, підприємство виконує дуже важливу роль в 
ринковій економіці. Як самостійний суб'єкт господарювання підприємство з 
огляду на із свої економічні інтереси (одержання прибутку) і виробничі 
можливості, вирішує такі важливі проблеми: які товари, роботи, послуги слід 
виробляти та в якій кількості? Як і для кого виробляти ці товари або послуги?  
Кожне підприємство як суб'єкт підприємництва незалежно від форм  
власності, розмірів, сфер діяльності та інших критеріїв має в результаті своєї 
господарської комерційної діяльності отримувати прибуток (дохід).  Для цього 
воно має діяти на принципах комерційного розрахунку та власного 
комерційного ризику. 
Такими основними принципами є: 
1. Самоокупність затрат (беззбитковість) і прибутковість. Цей принцип 
вимагає точного обліку й зіставлення витрат і результатів, повного 
відшкодування собівартості продукції, одержання прибутку. 
2. Самофінансування - його суть не тільки у самоокупності витрат, а й 
у закріпленні частини одержаного прибутку за підприємством у його повне 
розпорядження. Джерелом фінансування підприємства є прибуток, 
амортизаційні відрахування, кошти, які одержані від продажу цінних паперів, 
пайових та інших внесків громадян, трудового колективу підприємства. 
Іншими словами, розвиток підприємства повністю забезпечується за рахунок 
власного капіталу, кредитів банку на комерційній договірній основі і за 
рахунок валютного виторгу. 
3. Матеріальна зацікавленість у кінцевих результатах праці. Цей 
принцип передбачає подолання все ще існуючої "зрівнялівки" в оплаті праці, 
створення умов для заохочення ініціативи, підприємливості, досягнення 
найкращих кінцевих результатів. 
4. Грошовий контроль за діяльністю підприємства. Кошти підприємств 
перебувають на розрахунковому рахунку в банку за місцем їх реєстрації або в 
   17 
іншому банку за його згодою. Банк здійснює всі види розрахунків 
підприємства, кредитні і касові операції. Підприємство застосовує у 
господарському обігові векселі. Якщо підприємство не виконує систематично 
свої зобов'язання за розрахунками, то може бути оголошене банком 
неплатоспроможним, тобто банкрутом. 
5. Повна економічна відповідальність за кінцеві результати 
господарювання, виконання своїх договірних зобов'язань. Основною формою 
реалізації цього принципу є економічні санкції - вилучення незаконно 
одержаних доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, 
зменшення або позбавлення премій. 
6. Господарська самостійність у межах, передбачених законодавством. 
Цей принцип передбачає самостійне формування підприємством програми 
діяльності; залучення матеріально-технічних, фінансових та трудових 
ресурсів; встановлення цін на продукцію та послуги; вільне розпорядження 
прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів; 
здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємством 
належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд. 
Усі ці принципи комерційної господарської діяльності безпосередньо 
мають забезпечити організаційну основу інтенсивного характеру 
індивідуального відтворення на підприємстві з метою привласнення прибутку. 
 
 
1.2  Основні засоби підприємства як один із напрямів  підвищення 
ефективності господарської діяльності 
 
Однією з вагомих складових, що активно використовується в діяльності 
підприємства є основні засоби, бо саме вони мають велику частку в активах 
підприємства. Крім того, основні засоби є важливою умовою функціонування 
суб’єкта господарювання. 
   18 
Облік основних засобів має нормативно-правове регулювання, як на 
міжнародному, так і на національному рівні. 
Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 7 «Основні 
засоби» пункт 4, основні засоби – матеріальні активи, які 
підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі 
виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в 
оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-
культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) 
яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [5]. 
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» 
визначає, що основними засобами є матеріальні об'єкти, що їх: 
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи 
наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; 
б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного 
періоду [4]. 
Відповідно до Податкового Кодексу України, основні засоби - 
матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у 
користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних 
інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і 
архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 
гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що 
призначаються платником податку для використання у господарській 
діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і 
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та 
очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення 
в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він 
довший за рік) [6]. 
Поняття «основні засоби» має неоднозначне трактування, що зумовлює 
вчених-економістів досліджувати цей термін з різних сторін. 
Бутинець Т. А., у результаті свого дослідження, зробила висновки щодо 
трактування основних засобів з економічної точки зору: « …основні засоби 
   19 
розглядаються як вкладений капітал, і, відповідно, повинні обліковуватися за 
собівартістю і їх можна прирівняти до витрат майбутніх періодів (динамічний 
баланс); основні засоби розуміються як ресурс, що знаходиться на 
підприємстві (статичний баланс)» [1]. 
Більш розширене тлумачення цього поняття наводить Довгалюк Н. В., 
що визначає основні засоби як матеріальні активи підприємства будь-якої 
форми власності, що неодноразово задійснюються у виробничих циклах та 
зберігають свою натуральну форму, переносячи свою вартість на вироблену 
продукцію частинами, строк використання яких перевищує один рік 
(операційний цикл). Основні засоби призначені для експлуатації самим 
підприємством, для надання в оренду іншим фізичним чи юридичним особам, 
що в сукупності дає змогу одержувати економічну вигоду для підприємства 
[2, с. 20]. 
Досить цікаве дослідження у своїй роботі провів Кузьмін Д. Л. Він 
відмітив, що після скасування поняття “основні фонди” поняття “основних 
засобів” набуває у будь-якому випадку уречевленої форми, що не 
суперечитиме його значенню, тому під основними засобами слід розуміти 
фактично наявні основні засоби виробництва та вартісне їх відображення в 
обліку [3]. 
Таким чином, неузгодженість визначень поняття «основні засоби» 
зумовлює різні підходи до класифікації цього об’єкту обліку. 
Основні фонди підприємства – це засоби праці, які використовуються ним  
в процесі виробництва і постачання продукції, для здійснення соціально -
культурних та адміністративних функцій протягом  тривалого часу і 
переносять свою вартість на вартість готової продукції поступово, шляхом 
амортизаційних відрахувань.    
При цьому основні фонди не змінюють своїх форм і розмірів,  а їх вартість не 
має бути меншою встановленої державою межі.   
 Основні фонди підприємств характеризуються тривалим, понад  
   20 
один рік,  терміном використання. Для чіткого обліку та оцінки ефективності 
використання основні фонди необхідно правильно класифікувати.   
Найбільш поширеним і використовуваним є поділ основних фондів за 
функціональним призначенням. Розрізняють:  
− будівлі  -  це  корпуси  цехів,  житлових  будинків, 
адміністративно-господарських приміщень, закладів громадського 
харчування, торгівлі та ін.;  
− споруди - інженерно-технічні побудови: мости, тунелі, очисні 
споруди, нафтові і газові свердловини, водонапірні башти, штольні, 
підземні і наземні переходи, насосні станції тощо;  
− передавальні пристрої - засоби передачі усіх видів енергії 
(електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих 
машин: лінії зв’язку, електромереж, паро-, газо-, водо-, нафтопроводи 
та ін.;  
− машини і обладнання поділяються на:  
1. силові машини і обладнання (котли, двигуни);  
2. робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати); - 
вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне   
 обладнання;  
3. обчислювальна техніка;  
4. транспортні засоби -  це засоби внутріцехового, міжцехового і 
міжзаводського транспорту: автомобілі, тягачі, 
автонавантажувачі, електрокари, тепловози, вагони та ін.;  
5. інструмент  - ручні та механізовані інструменти усіх видів, 
вимірювальні та ріжучі інструменти, пристосування (лещата, 
кондуктори, патрони і т.д.);  
6. виробничий інвентар -  інвентарна тара, загорожі машин, 
контейнери, стелажі, робочі столи;  
   21 
7. господарський інвентар - предмети канцелярського і 
господарського призначення: канцтовари, меблі, протипожежні 
засоби, засоби забезпечення санітарного стану та ін.   
Крім наведеної класифікації основних фондів, важливе значення має їх 
співвідношення за окремими видами, тобто їх структура.  
 Видова (технологічна) структура основних фондів - це співвідношення їх 
активної  та  пасивної частин.   
До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь 
в процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо 
впливають на величину  
виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі 
машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).  
22 
  
Класифікація основних засобів   
  
  
  
  
    
Галузева   Функціональне  призначення   Належність   Використання   Матеріальний 
о з нака     склад   
  
  
промисловості,  виробничі   невиробничі   
  власні   діючі   натурально - речові  
сільського  ознаки: площа  
  
господарства,  
  функціонують у сфері  будівель, кількість  
використовуються  
транспорту,  орендовані    недіючі   
матеріального виробництва  одиниць т ранспорту,  
зв’язку  ,  у невиробничій    
підприємства, безпосередньо  види інструменту,  
будівельної  сфері підприємства  
беруть участь у виробничому  ємність цистерн  
галузі  та ін.   і призначені для  
проце сі або сприяють його  тощо   
обслуговування  
здійсненню;    к у льтурно -   
поділяються на:   побутових і  
1)   будівлі   комунальних  
2)   споруди   потреб працівників   
3)   передавальні пристрої     
4)   машини і  обладнання   
5)   транспортні засоби   
6)   інструменти   
7)   виробничий інвентар   
8)   господарський інвентар   
 
Рисунок 1. Класифікація основних засобів
23 
 
До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано 
впливають на величину виробничої потужності та обсяг продукції, забезпечують 
нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, 
інвентар та ін.).   
Прогресивною тенденцією у зміні технологічної структури основних 
фондів є зростання частки їх активної частини.  
На видову структуру основних фондів підприємства впливають ряд 
чинників.  
Виробничі і матеріально-технічні особливості галузі. У добувних галузях 
характер технології обумовлює наявність дорогих споруд - шахт, гірничих 
виробіток, свердловин; при заготівлі лісу, риболовлі - транспортних засобів; 
виробництві товарів легкої промисловості - значних виробничих площ, 
обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях - дорогого обладнання, 
пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в кожній із цих галузей у структурі 
переважає певна група основних фондів.   
Форми суспільної організації виробництва - чим вищим є рівень 
концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі 
фондів є питома вага їх активної частини.    
Форми відтворення основних фондів (будівництво нових, реконструкція, 
розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового 
будівництва характерним є ріст пасивної частини основних фондів. 
Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх 
структурі шляхом збільшення активної частини.  
Технічний рівень виробництва - його підвищення супроводжується 
незначним збільшенням вартості будівель, споруд і значно швидшим зростанням 
вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів.   
Рівень організації будівельних робіт. Підвищення рівня індустріалізації 
будівництва спричиняє зниження вартості будівельно-монтажних робіт. При 
фіксованому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на 
придбання машин, обладнання, приладів тощо.  
24 
 
Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в 
неосвоєних районах, районах зі складними природно - кліматичними умовами 
вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість 
будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.  
Окрім технологічної виділяють галузеву і вікову структуру основних 
фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних 
фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; 
друга - це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній 
вартості.  
Облік і оцінка основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній 
формах.  
Натуральні показники обліку та оцінки використовуються для розрахунку  
виробничої потужності підприємства, для оцінки технічного складу і стану 
основних фондів, розробки балансів обладнання та ін.   
Натуральні показники обліку основних фондів визначаються специфікою 
їх елементів та  призначенням. Наприклад, серед них можна виділити показники 
площі (м2), об’єму (м3), потужності (кВт), продуктивності обладнання 
(шт./зміну), кількість одиниць обладнання тощо.  
Вартісна форма обліку та оцінки необхідна для визначення загальної суми 
вартості основних фондів, планування їх відтворення, структури, обчислення 
розмірів амортизації та калькулювання собівартості продукції.  
 Залежно від моменту оцінювання та стану основних фондів розрізняють такі 
види їх вартісної оцінки:   
1. Первісна вартість - це фактичні витрати підприємства у момент 
придбання основних фондів і взяття їх на баланс. Така вартість включає:  
− ціну придбання основних фондів;  
− суми ввізного мита;  
− суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) 
основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);  
− витрати на страхування ризиків доставки основних фондів;  
25 
 
− витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних 
фондів;  
− інші витрати, безпосередньо пов’язані із доведенням основних 
фондів до придатного для використання стану.  
Первісна вартість основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді 
представлена формулою:  
Вп = Ц +З +С + М,грн.,                               (1.1) 
 де    Ц  - ціна основних фондів, грн.;     
З  - збори, мита, непрямі податки, грн.,    
С  - витрати на страхування ризиків;   
М - витрати на установку, монтаж і доведення до експлуатаційного стану          
основних фондів, грн.  
 Якщо йдеться про введення підприємством в експлуатацію нових приміщень 
(будівель), то первісною його вартістю вважається кошторисна вартість.   
Первісна вартість основних фондів завжди є величиною сталою не залежно 
від коливань цін на засоби праці.   
2. Відновна (переоцінена)  вартість - це вартість відтворення основних 
фондів в сучасних умовах. Вона містить ті ж самі витрати, що й первісна вартість, 
але за сучасними діючими цінами. Така оцінка проводиться з метою приведення 
до порівнюваного стану вартості основних фондів, введених в експлуатацію в 
різні роки. Відмінність у вартості основних фондів викликана інфляцією, 
наслідками науково-технічного прогресу та ін.   
Відновна вартість основних фондів встановлюється шляхом їх переоцінки, 
тобто індексації  їх первісної вартості. Показник індексації основних фондів 
розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо інфляція протягом року не 
перевищувала 10%, то  індексація основних фондів не проводиться.   
Відновну (переоцінену) вартість основних фондів (Впер) можна визначити 
за формулою:  
   Впер = Вп  х  Іп, грн.,                          (1.2) 
     Іп = Всправ / Взал,                               (1.3) 
26 
 
де    Іп   - індекс переоцінки основних фондів; 
Всправ - справедлива вартість основних фондів, грн.;   
Взал    - залишкова вартість основних фондів, грн.  
 Залишкова вартість - це різниця між вартістю, за якою основні фонди були 
взяті на баланс підприємства (первісною або переоціненою), та сумою зношення. 
Залишкова вартість показує ту частину вартості основних фондів, яка ще не 
перенесена на вироблену продукцію, і розраховується:  
                                                  Взал = Вп  (Впер) - Зн, грн.,                    (1.4) 
або         Взал = Всправ / Іп, грн.,                                           (1.5) 
де  Зн - сума зношування основних фондів, грн.  
 Справедлива вартість - це первісна вартість основних фондів, одержаних в 
обмін.  Вона дорівнює сумі, за якою об’єкт може бути оцінений в разі здійснення 
угоди між зацікавленими сторонами. Така вартість фактично є  ринковою 
(реальною) вартістю основних фондів і встановлюється професійними 
експертами-оцінювачами. В разі неможливості такої оцінки, основні фонди 
обмінюються за відновною вартістю. Справедливу вартість можна визначити:   
                                      Всправ  = Взал х Іп, грн.,  (1.6) 
          Ліквідаційна вартість (Вл) - це залишкова вартість основних фондів на час 
їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю 
підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс 
іншому підприємству.  
В процесі експлуатації основні фонди підприємства зношуються. 
Зношування основних фондів - це втрата ними своєї вартості, тобто їх старіння у 
фізичному та економічному розумінні. Фізичне зношування може мати місце 
внаслідок експлуатації основних фондів (спрацювання деталей, вузлів, блоків), а 
також в процесі їх бездіяльності під впливом зовнішнього середовища 
(атмосферні явища, корозія). 
Фізичне зношування основних фондів може бути усувним 
(ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності) і неусувним  
(призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації).   
27 
 
Оцінити фізичне зношування основних фондів можна за допомогою 
коефіцієнта фізичного зношування основних фондів (Кф.знош.):   
   Кф.знош = В кап.рем / Вп ,                 (1.7) 
або    Кф.знош = А/ Вп,,         (1.8) 
 або    Кф.знош =Тф / Тн,           (1.9) 
 де   В кап.рем  -  вартість капітальних ремонтів основних фондів від 
початку служби, грн.;  
 А         -  сума зношення (амортизації) основних фондів від початку                 
служби,  грн.  
Тф, Тн   -   фактичний та нормативний строк служби основних фондів,                  
роки.  
Коефіцієнт фізичного зношування основних фондів не може перевищувати 
1.   
Моральне зношування - це передчасне, до закінчення строку фізичної  
служби, знецінення основних фондів, яке призводить до втрати   доцільності їх 
використання. 
Розрізняють моральне зношування основних фондів І і ІІ роду.   
Моральне зношування І роду викликане здешевленням відтворення 
основних фондів в сучасних умовах внаслідок підвищення продуктивності праці 
у галузях-виробниках засобів праці. Знижуються витрати на виготовлення 
основних фондів, вони дешевшають.   
Оцінити моральне зношування І роду можна за коефіцієнтом  морального 
зношування 1 роду (К мор.знош І):  
 К мор.знош І = Вп - Вв / Вп. (1.10) 
Моральне зношування ІІ роду - це часткова втрата основними фондами 
своєї вартості в результаті створення і впровадження у виробництво більш 
продуктивних і економніших засобів праці. В такому випадку старі основні 
фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає 
економічно невигідним.   
Одні і ті ж основні фонди можуть задовольняти або не задовольняти 
потреби конкретних споживачів. Тому величина морального зношування ІІ 
28 
 
роду буде різною у різних споживачів, отже недоцільно його розраховувати.  
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (Кзаг.знош) визначається:  
Кзаг.знош =  1 -  (1 - Кф.знош) х (1 - К мор.знош І) (1.11) 
 Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна 
за допомогою їх ремонтів та модернізації.   
Ремонт основних фондів - це відновлення фізичного зношування їх 
окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей)  а підтримання основних 
фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.  
За економічним змістом ремонти поділяються на поточний, капітальний 
та відновний.  
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що  
принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Він 
має характер дрібних налагоджувальних робіт, не відновлює основних 
фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх 
відтворення. Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно 
рівномірними протягом усього періоду експлуатації основних фондів.   
Капітальний ремонт породжується закономірним зношуванням основних 
фондів і спрямований на відновлення їх початкових експлуатаційних 
характеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під час 
капітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або відновлюють 
вузли, конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, він 
проводиться через порівняно великі проміжки часу і потребує значних витрат. 
Витрати на капітальний ремонт є значно більшими і одноразовими. Вони 
визначаються заздалегідь і збільшують вартість основних фондів.   
Відновний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, що 
породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої 
бездіяльності. Витрати на відновний ремонт фінансуються за рахунок 
резервного фонду, а за характером, обсягом та складністю робіт він 
відноситься до капітального будівництва.   
29 
 
На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічним змістом 
досить складно, оскільки немає чіткої межі між самим ремонтом і 
відтворенням, витратами на збереження основних фондів та витратами на їх 
відновлення. Тому частіше ремонти поділяють за організаційно-технічними 
ознаками: складністю, періодичністю, обсягом робіт, місцем проведення 
ремонту та ін.   
За організаційно-технічними ознаками ремонти поділяються на:  
− капітальний - передбачає повну розбірність агрегатів, заміну 
певних вузлів; проводиться у спеціалізованих цехах, часто 
супроводжується модернізацією;  
− середній - є проміжним між капітальним і малим; проводить 
частіше, ніж капітальний і розбірність основних фондів складає 
близько третини;  
− малий - є найменшим за обсягом і складністю; передбачає лише 
часткову розбірність і проводиться на місці основними робітниками 
або робітниками - ремонтниками; заміні підлягають не більше 15% 
деталей.     
Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік 
обчислюється за формулою:  
                         Врем = Взам.елем  + Взар.плат, грн.,  (1.12) 
де Взам.елем  - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, 
грн./рік;  
     Взар.плат  - витрати на заробітну плату при проведенні ремонтів, грн./рік;  
Взам.елем = В1елем х Крем х Кодн , грн./рік,  (1.13) 
де В1елем - середньозважена величина вартості одного замінюваного 
елемента,  грн;  
Крем    - кількість ремонтів протягом року;  
Кодн   - коефіцієнт  виходу з ладу основних фондів. 
 Взар.плат = tрем х Сг рем х Крем,  грн./рік, (1.14) 
 де   tрем    - витрати часу на один ремонт, год.;  
30 
 
Сг рем - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.; 
Витрати на заробітну плату також повинні враховувати усі нарахування на неї. 
 М
 
одернізація основних фондів - це внесення в конструкцію діючого обладнання 
 
змін, які підвищують його технічний рівень і покращують економічні 
характеристики  
Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним 
ремонтом. Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне 
зношення ІІ роду, діюче обладнання за конструктивними, технічними і 
економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і 
продуктивного.  
Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на 
старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, 
здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує 
економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм їх розширеного 
відтворення.  
В процесі використання основні засоби підлягають амортизації. 
Амортизація - це перенесення вартості основних засобів на вартість 
новоствореної продукції протягом терміну їх корисного використання 
(експлуатації)  
Фактично амортизація означає списання протягом терміну експлуатації 
балансової вартості основних фондів.   
Порядок нарахування амортизації визначний Податковим кодексом 
України (ПКУ), розділ ІІІ.  
Згідно ПКУ (п.144.1) амортизації підлягають:   
− витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для 
власного використання;  
− витрати на самостійне виготовлення основних фондів;  
31 
 
− витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та 
інших видів покращення основних фондів, що перевищують 10% сукупної 
вартості основних фондів;  
− витрати на капітальне поліпшення земель, не пов’язане з будівництвом;  
− капітальні інвестиції, отримані підприємством з бюджету у вигляді 
цільового фінансування на придбання основних фондів;  
− суми переоцінки вартості основних фондів;  
− вартість безоплатно отриманих об’єктів.   
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат 
підприємства за звітний період витрати на:   
− утримання основних фондів, які знаходяться на консервації;  o ліквідацію 
основних засобів;  o придбання (виготовлення) сценічно-постановочних 
предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально - видовищними 
підприємствами; o витрати на виробництво національного фільму та 
придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний 
фільм;  
− витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та 
житлових будинків;  
− витрати на придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;  o 
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг 
загального користування;   
− витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду 
України; вартість гудвілу;   
− витрати на придбання або самостійне виготовлення, ремонт, 
реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих 
основних фондів.   
Нарахування амортизації здійснюється пооб’єктно і щомісячно. Для 
нарахування амортизації ПКУ передбачено 16 груп основних фондів. 
 
 
32 
 
Таблиця 1. Класифікація основних фондів для нарахування амортизації  
  
  Мінімальні 
 строки  
 
корисного  
Групи основних фондів  
використання, 
років  
1 2 
група 1 - земельні ділянки   -  
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з 15  
будівництвом   
група 3      
будівлі ………………………………………………………………………....  20  
споруди ………………………………………………………………………..  15  
передавальні пристрої ………………………………………………………..  10  
група 4 - машини та обладнання   5  
з них:     
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного   
оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку   
інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, 
  
витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які 
визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи,   
комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного   
живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,   
телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких   
перевищує 2500 гривень   2  
група 5 - транспортні засоби   5  
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)   4  
група 7 - тварини   6  
група 8 - багаторічні насадження   10  
група 9 - інші основні засоби  12  
група 10 - бібліотечні фонди   -  
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи   -  
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди   5  
1 2 
група 13 - природні ресурси   -  
група 14 - інвентарна тара   6  
група 15 - предмети прокату   5  
група 16 - довгострокові біологічні активи   7  
Податковий кодекс України передбачає різні методи нарахування 
амортизації основних фондів.   
 Методи амортизації: 
33 
 
1. Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне 
перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості 
основних фондів протягом усього терміну їх служби.   
Річна сума амортизації визначається як добуток первісної (відновної) 
вартості об’єкта основних фондів та річної норми амортизації. 
   
А = Вп / Тсл, грн. (1.15) 
   На = 1 / Тсл х 100, %,  (1.16) 
  де   Тсл  - строк корисного використання основних фондів, роки.   
2. Зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації 
визначається як добуток залишкової вартості основних фондів на 
початок звітного року або первісної вартості на дату початку 
нарахування амортизації на річну норму амортизації, яка 
визначається за формулою:  
  
   На =1 - Тсл √ Вл / Вп , %.   (1.17) 
  
3. Прискорене зменшення залишкової вартості.  Річна сума 
амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних 
фондів на початок звітного року або первісної вартості на дату 
початку нарахування амортизації на річну норму амортизації. Річна 
норма амортизації є подвоєною нормою, використовуваною при 
прямолінійному методі нарахування амортизації.   
Цим методом нараховується амортизація основних фондів групи 4 
(машини та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби).   
4. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації обчислюється як 
добуток вартості, яка амортизується, на кумулятивний коефіцієнт. 
Кумулятивний коефіцієнт - це відношення кількості років, що 
залишились до кінця строку використання основних фондів, до суми 
чисел років їх корисного використання.  
34 
 
5. Виробничий метод. Місячна сума амортизації (Ам) 
визначається як добуток фактичного обсягу продукції, виробленої за 
місяць (Qфм), на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка 
амортизації (Са) - це відношення вартості, що амортизується, до 
загального обсягу продукції, який підприємство планує (очікує) 
виробити з використанням цих основних фондів (Qпл):    
                                              Са = Вп (Вв) / Qпл.                        (1.18) 
 Такі методи нарахування амортизації, як зменшення залишкової вартості, 
прискорене зменшення залишкової вартості та кумулятивний є методами 
прискореної амортизації основних фондів. Вони використовуються з метою 
пожвавлення процесу відтворення основних фондів, оскільки дозволяють 
протягом першої половини терміну їх корисного використання відшкодувати 
60-70% їх вартості.   
Основні фонди групи 1 (земельні ділянки ) і групи 13  (природні ресурси) 
не підлягають амортизації. Основні фонди груп 9, 12, 14, 15 амортизуються 
прямолінійним та виробничим методами.   
Нарахування амортизації здійснюється помісячно. При визначенні терміну 
корисного використання основних фондів слід враховувати очікуване 
використання об’єкта з врахуванням його потужності, продуктивності; фізичне і 
моральне зношування, що передбачається; правові та інші обмеження щодо 
строків використання основних фондів та ін.   
У разі зміни очікуваних економічних вигод від використання основних фондів, 
термін їх експлуатації та метод нарахування амортизації переглядаються.   
 Нарахування амортизації призупиняється на період виводу об’єкта з 
експлуатації у зв’язку із реконструкцією, модернізацією, дообладнанням, 
консервацією та ін. Закінчується нарахування амортизації основних фондів лише 
за умови рівності їх залишкової та ліквідаційної вартостей (умовно ліквідаційна 
вартість дорівнює нулю).  
 
 
35 
 
 
1.3  Оцінка ефективності  використання основних засобів підприємства 
 
Процес відтворення основних фондів пов’язаний з їх постійним рухом, 
тобто з їх введенням в експлуатацію, зміною технічного стану та вибуттям. 
Оскільки процеси відтворення безпосередньо впливають на  ефективність 
використання засобів праці, то логічним є виділення та обчислення 
показників відтворення основних фондів.   
Вони поділяються на:  
 1.  Показники технічного стану основних фондів:  
коефіцієнт зношування основних фондів:     
 Кз = Зн х 100 / Вп, (1.19) 
коефіцієнт придатності основних фондів:    
 Кпр = (Вп - Зн) х 100 / Вп. (1.20) 
    2.    Показники руху основних фондів:  
− коефіцієнт оновлення:     
 К онов = Sвв / Sк, (1.21) 
де  Sвв   - вартість введених основних фондів за певний період, 
грн.; SК    - вартість основних фондів на кінець періоду, грн.   
− коефіцієнт вибуття:   
 К виб = Sл / Sп, (22) 
де   Sл  - вартість ліквідованих основних фондів за певний період 
(рік), грн.;  Sn  - вартість основних фондів на початок періоду, грн. 
 Показники, що характеризують рівень ефективності використання 
основних фондів, поділяються на загальні та часткові.   
Основним загальним показником є фондовіддача (Фв):   
 Фв = Q / Sсер, грн. (1.23) 
де  Q   - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, 
грн.;  Sсер - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.   
36 
 
 Рентабельність основних фондів характеризує показник фондовіддачі, 
обчислений не за обсягом продукції, а за прибутком (Френт):    
 Френт = П / Sсер  х 100, %, (1.23) 
 де    П  -  прибуток підприємства, грн.  
На показники фондовіддачі та рентабельності основних фондів, як 
загальних показників їх використання, впливають ряд зовнішніх та 
внутрішніх чинників. Зовнішніми чинниками впливу є ріст витрат на 
придбання основних фондів, пов’язаних з поліпшенням умов праці 
працівників, забезпеченням якості продукції на рівні світових стандартів,  
охороною довкілля тощо. Ці чинники впливають на зниження фондовіддачі.  
Внутрішніми чинниками підвищення фондовіддачі є зростання 
екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів, головним 
чином активної їх частини.  
Оберненим до фондовіддачі показником  є  фондомісткість (Фм):  
 Фм  =  Sсер / Q, грн. (1.24) 
Показником, який характеризує рівень забезпеченості основними 
виробничими фондами  ПВП підприємства є фондоозброєність  праці (Фо):    
 Фо  =  Sсер / Ч ссп, грн./чол. (1.25) 
Середньорічна вартість основних фондів обчислюється:  
 Sсер = Sп  + Sвв  х Твв / 12 + Sвив х Твив/ 12, грн., (1.26) 
 
де  Sвив     -   вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом 
року,  грн.;  
Твв, Твив  - кількість місяців до кінця року з моменту введення  в дію та                 
виведення основних фондів з експлуатації.  
   Частковими показниками використання основних фондів є:  
1) коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм);  
  Кзм =  Взм / Вд, (1.27) 
  або Кзм =  Фд / Фд1, (1.28) 
 Фд = (Фк - В - С) х tзм х Зм х Квик рч, год., (1.29) 
37 
 
 дВ  зм  - кількість відпрацьованих верстато - змін;  
   Вд - кількість відпрацьованих верстато - днів;  
   Фд - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період, 
год.;  
   Фд1 - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період 
при  однозмінній роботі, год.; 
  Фк - календарний фонд робочого часу, дні;  
  В,С - вихідні і святкові дні;  
  tзм - тривалість зміни, год.;  
  Зм - кількість змін роботи обладнання на добу, год.;  
  Квик рч - коефіцієнт використання робочого часу;    
 2)коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;  
3) коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування;  
4) коефіцієнт інтегрального використання основних фондів.   
На практиці також використовуються: коефіцієнт використання виробничих 
площ, наприклад, цеху, показник зняття продукції з 1м2 виробничої площі, 
коефіцієнт пропускної здатності водонапірної башти, резервуару тощо.   Для 
забезпечення ефективного використання основних фондів кожне підприємство 
повинно визначити «набір» заходів, реалізація яких позитивно вплине на 
показники відтворення та використання основних фондів. 
 
 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів підприємства 
 
Ефективне використання основних засобів має велике значення як для 
підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання 
основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в 
експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів 
продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх 
оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення 
38 
 
розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення 
основних фондів. [4, с.20]. 
Конкретні умови господарювання на підприємствах України потребують 
прискорення та підвищення ефективності відтворення основних засобів, 
зростання їх технічного рівня, а також ефективного використання виробничого 
потенціалу. 
Ефективність використання основних засобів відіграє важливу роль для 
діяльності підприємства: 
− збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, 
підвищується технічний рівень виробництва; 
− складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації 
підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним 
попитом у споживачів; 
− збільшуються темпи зростання продуктивності праці, поліпшення 
якості промислової продукції та інших показників. 
Існують різні сучасні підходи  щодо оцінювання ефективності використання 
основних засобів, але для проведення більш грунтовної аналітичної оцінки 
ефективності використання основних виробничих засобів використовують 
нижченаведену систему показників, яку можна розділити на такі групи: 
− показники ефективності стану та відтворення основних засобів; 
− показники  ефективності використання основних засобів (узагальнюючі 
показники  та  коефіцієнти  використання  устаткування та виробничих 
площ)  [3, с. 314]. 
Для вирішення завдання підвищення використання основних засобів та 
отримання бажаних результатів у діяльності підприємства повинні бути 
розроблені конкретні шляхи, спрямовані на поліпшення використання основних 
засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на 
підприємствах резерви підвищення їх ефективності, а також визначити основні 
чинники, що сприятимуть цьому [8, с.213]. 
39 
 
У цілому сукупність резервів покращення використання основних засобів 
підприємства може бути поділена на 3 групи: 
1. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає: 
− технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації та 
впровадження гнучких виробничих систем; 
− заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання; 
− ліквідацію вузьких місць і диспропорцій у виробничих 
потужностях підприємства; 
− механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв; 
− розвиток винахідництва та раціоналізаторства. 
2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок: 
− ліквідації незадіяного обладнання (здавання його в оренду, 
лізинг, реалізація тощо); 
− скорочення строків ремонту обладнання; 
− зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін. 
3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме: 
− прискорення досягнення проектної продуктивності введених в 
експлуатацію основних фондів; 
− впровадження наукової організації праці та виробництва; 
− покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами; 
− вдосконалення управління виробництвом на базі сучасної 
комп’ютерної техніки; 
− розвиток матеріальної зацікавленості працівників, що сприяє 
підвищенню ефективності виробництва. 
Однією з головних ознак підвищення рівня ефективного використання 
основних засобів підприємства, на нашу думку,  є збільшення обсягів 
виробництва продукції. У свою чергу, обсяги виробництва продукції за наявної 
та незмінної кількості обладнання залежать, по-перше, від ефективності 
використання фонду робочого часу протягом зміни, доби, місяця тощо, тобто від 
екстенсивності їх використання; по-друге, від повноти використання 
40 
 
можливостей обладнання з погляду його часової, добової, місячної виробничих 
потужностей. 
Щоб використання основних засобів було справді економічно вигідним та 
ефективним, необхідно не тільки стежити за його технічним станом, а й залучати 
фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; 
залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації 
виробництва. [1, с. 130]. 
Напрями підвищення ефективності використовування основних 
виробничих засобів можуть бути різноманітними. 
1. Підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості 
корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку 
продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції 
підвищується, а при тих самих діючих основних виробничих фондах 
підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної 
практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%. 
2. Зменшення втрат корисних речовин у відходах.  Промислова утилізація 
відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об’єми продукції до 20%, а 
фондовіддачу на 10-15%. 
3. Впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і,  в 
першу чергу, безвідходних, маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій і 
техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об’єму 
переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження 
нових систем автоматизованого управління основними виробничими фондами. 
Підвищення ефективності використання основних засобів в даний час має 
величезне значення, оскільки підприємства, що мають в своєму розпорядженні 
основні фонди, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально 
ефективно використовувати те, що є, особливо в існуючих умовах дефіциту 
фінансів і виробничих інвестицій. 
41 
 
Вирішення проблеми підвищення ефективності використання основних 
засобів – це одне з основних завдань діяльності підприємств, від результату якого 
залежить фінансовий стан та конкурентоспроможність підприємства. 
Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів 
повинні визначатися існуючим станом підприємства, зумовленим впливом 
зовнішніх і внутрішніх факторів середовища його функціонування. 
 
 
  
42 
 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ДП «КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ 
ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
 
 
2.1 Загальна характеристика ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство» 
 
Державне підприємство «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» 
розташоване в центральній частині Черкаської області на території Корсунь-
Шевченківського, Канівського та Черкаського адміністративних районів. 
Згідно зі схемою лісорослинного та фізико-георафічного районування 
Черкаської області територія лісгоспу знаходиться на півдні Тясмино-
Вільшанського лісорослинного району і Білоцерківської рівнини.  
Утворено господарство в 1967 році на базі колишнього Канівського 
лісгоспзагу та частини лісових масивів Звенигородського лісгоспзагу.  
До складу лісгоспу входять 6 лісництв: Виграївське, Квітчанське, 
Корсунське, Кумейківське, Таганчанське, Яснозірське та ремонтно-механічний 
цех. Підприємство має добре обладнаний нижній склад з під’їзними 
залізничними коліями, що дає змогу безперебійно відвантажувати 
лісопродукцію. 
Сама місцевість, на яку поширюється діяльність підприємства, досить 
специфічна, якщо не сказати унікальна. Це так звана смуга лісостепу. А тому 
частки хвойних та листяних лісів розподілилися у співвідношенні 36 на 64. 
Загальна площа лісового фонду – 25696,5 га. Основні породи – дуб звичайний, 
сосна звичайна, ясен звичайний.  
Підприємство розташоване за адресою: Україна, 19400, м. Корсунь-
Шевченківський, вул. Уколова, 3. 
ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» веде самостійний 
баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, 
печатки та штампи зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний 
знак, який реєструється згідно до чинного законодавства. 
43 
 
Підприємство створене з метою: 
- ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального 
використання та відтворення лісів; 
- ведення мисливського господарства, охорони, відтворення та 
раціонального використання державного мисливського фонду на території 
мисливських угідь, наданих у користування Підприємству; 
- одержання прибутку від комерційної діяльності. 
Основними напрямами і предметом діяльності Підприємства є: 
- проведення заходів з відновлення лісів, підвищення їх 
продуктивності та поліпшення якісного складу, збереження біотичного та іншого 
природного різноманіття в лісах; 
- здійснення заходів із заміни малоцінних низькопродуктивних 
насаджень на високопродуктивні, здійснення заходів з лісорозведення, 
насамперед на низькопродуктивних та непридатних для використання в 
сільському господарстві землях;  
- організація лісонасіннєвої справи і лісових розсадників, 
вирощування декоративного садивного матеріалу; 
- проведення прикладних досліджень, спрямованих на одержання 
нових знань з метою практичного їх використання для розроблення 
інструктивних технічних нововведень в галузі лісового та мисливського 
господарства; 
- проведення експериментальних розробок з метою створення та 
впровадження нових природозберігаючих технологій в галузі лісового та 
мисливського господарства; 
- збереження та посилення захисних властивостей лісів, що виконують 
захисні, природоохоронні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та рекреаційні функції, 
а також функції захисту навколишнього природного середовища та інженерних 
об’єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів; 
- забезпечення охорони лісів від пожеж, захист від шкідників та 
хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, 
44 
 
порушень лісового законодавства і притягнення до адміністративної 
відповідальності громадян та посадових осіб при вчиненні ними 
адміністративних правопорушень у сфері лісового господарства, мисливського 
господарства та полювання; 
- відведення і таксація лісосік; 
- облік і використання лісових ресурсів; 
- забезпечення проведення лісового та мисливського упорядкування, 
збереження в господарстві відповідних картографічних та статистичних 
матеріалів; 
- облік лісового фонду та реєстрація всіх змін у його складі; 
- розробка і подання по підлеглості матеріалів про розподіл лісів на 
категорії та застосування лісових такс і зміну меж лісництв; 
- проведення рубок з додержанням діючих настанов і правил; 
- переробка деревини, виготовлення виробів із деревини, виробництво 
продукції та товарів народного споживання; 
- ведення мисливського господарства та контроль за дотриманням 
правил полювання; 
- здійснення біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення 
продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності 
мисливських тварин; 
- організація та проведення полювання, в тому числі й полювання 
іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції 
полювання, в тому числі і за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства; 
- ведення обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в її складі; 
- вивчення мисливської фауни з метою найбільш раціонального її 
використання, утримання окремих мисливських тварин, вилучених з природного 
середовища, в штучно створених напіввільних умовах (вольєрах); 
- проведення протягом усього року винищення бродячих собак, котів, 
шкідливих птахів, а також регулювання чисельності лисиць, вовків; 
45 
 
- ведення відстрілу диких тварин в порядку селекційного відбору та 
відстрілу тварин з метою наукових досліджень; 
- постійний контроль за ветеринарним та радіаційним станом угідь; 
- прийом і організація полювання для іноземних туристів, мисливців, 
організація та ведення зеленого туризму, обслуговування з організацією 
проживання та харчування; 
- розвиток мисливського собаківництва. 
Отже, основним напрямком діяльності лісогосподарського підприємства є 
вирощування лісу. Кожної весни працівники лісгоспу проводять посадки 
молодого лісу на площі близько 150 га. Проведення такого обсягу робіт 
неможливе без постійних розсадників, які забезпечують лісництва посадковим 
матеріалом високого ґатунку. Щороку на 8 лісових розсадниках вирощується 
майже 1,7 мільйона сіянців сосни та близько 300 тисяч сіянців листяних порід – 
дуб звичайний, дуб черещатий, горіх чорний. Крім того, щорічно лісгосп реалізує 
близько 300 тисяч сіянців сосни звичайної, дуба червоного та черешчатого. У 
теплицях вирощують 2-3 тисячі сіянців декоративних порід – туї, самшиту, 
ялівцю та ялівцю та іншого посадматеріалу. 
Площі лісонасаджень і лісозаготівель
400 374 379
350 319,6
300
241
250 217
200
150 135
100
50
0
2020 2021 2022
Площа зрубів, га Посадджено л/к, га
 
Рисунок 2.1 Площі лісонасаджень та лісозаготівель. 
46 
 
Не залишають без уваги й новорічні ялинки. Кожен рік у лісгоспі їх 
вирощують на площі 3-4 гектари. Набуло розвитку і тепличне господарство, де 
розводять квіти, цитрусові. 
Деревину, як універсальну сировину, застосовують у тисячах видів 
виробництва, і потреба в ній, незважаючи на бурхливий розвиток новітніх 
технологій, не зменшується. Заготівля деревини в лісгоспі залишається одним з 
головних видів лісокористування. Від рубок головного користування лісгосп 
одержує щороку більше 105 тисяч кубометрів деревини, від рубок догляду – 
більше 20 тисяч кубометрів. 
Сама місцевість, на яку поширюється діяльність підприємства, досить 
специфічна, якщо не сказати унікальна. Це так звана смуга лісостепу. А тому 
частки хвойних та листяних лісів розподілилися у співвідношенні 36 на 64. 
Загальна площа лісового фонду – 25 696,5 га. Основні породи – дуб звичайний, 
сосна звичайна, ясен звичайний [1].  
 
Рисунок 2.2 Структура основних порід дерев. 
ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» є лідером серед 
лісогосподарських підприємств області за обсягами випуску товарної продукції, 
її реалізації, продуктивності праці, прибутку, розміру заробітної плати. 
Неодноразово підприємство входило до числа переможців Національного 
бізнес-рейтингу в галузі «Лісове господарство». 
Переважна частина лісгоспу належить до лісів другої категорії і передусім 
виконує захисні, санітарно-гігієнічні й естетичні функції. 
47 
 
На території ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» 
розташовані 7 заказників місцевого значення та 6 пам’яток природи 
державного і місцевого значення. З них найцікавіші для туристів – «Казберова 
криниця», «Підсніжник», гора «Дівиця»; гора «Пастушка». 
На підприємстві діє лінійно-функціональний тип організаційної структури 
управління (Рисунок 2.3), так як покладено принцип розподілення повноважень 
і відповідальності за функціями та прийнятті рішень по вертикалі. Лінійно-
функціональна структура дозволяє організувати управління за лінійною схемою, 
а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні 
відповідних управлінських функцій [2]. 
 
 
Директор лісгоспу 
 
 
Гол овний ГГооллооввнниийй  Відділ Головний Відділ 
лісничий ббууххггааллттеерр  мисливського економіст управління 
 господарства персоналом 
Відділ Відділ  
Відділ 
лісового 
 бухгалтерського використання 
господарства обліку, економіки лісосировинних 
 та фінансів ресурсів та 
охорони праці 
  
Лісництва Лісокомплекс               Ремонтно-транспортний цех 
 
 
Рисунок 2.3 – Організаційна структура управління ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове господарство» 
Станом на 01.01.2023 року на підприємстві працює 227 особи, що на 31 
особу менше, ніж в минулому році, середньомісячна заробітна плата яких 
становить 10634,33 грн./ос., тоді як в 2022 – 8790,91 грн./ос., тобто заробітна 
плата зросла на 1843,42 грн. або на 20,9 %. 
Головний економіст: 
48 
 
− розробляє та впроваджує в виробництво ціну на лісопродукцію, 
продукцію переробки деревини на основі нормативно-технологічних карт і 
ринку збуту; 
− веде протоколи погодження цін із покупцями, згідно договорів; 
− проводить в складі комісії самоперевірку всіх платіжних документів із 
метою вчасного виправлення невірно визначених цін; 
− аналізує фактичну собівартість продукції, порівнює із плановими 
затратами, слідкує за рівнем рентабельності; 
− надає працівникам лісгоспу необхідні довідки по питаннях 
ціноутворення та нормування праці; 
− розробляє діючі норми трудових затрат з ціллю виявлення застарілих, 
проводити роботу по їх своєчасній заміні; 
− веде облік по заробітні платі і складає звітність з праці в встановлений 
термін; 
− бере участь в розробці нормативно-технологічних карт на рубках 
догляду, головному користуванні та переробці деревини, наряд завдань 
лісництвам та виробничо-фінансовому плану; 
− проводить фотографії робочого дня і хронометражні спостереження; 
− проводить аналіз господарської діяльності підприємства. 
Головний лісничий: 
− організовує в зоні діяльності підприємства раціональне ведення лісового, 
а також мисливського господарства; 
− здійснює державний контроль за станом, використанням, відтворенням, 
охороною й захистом лісів у зоні розташування підприємства; 
− забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо підвищення 
продуктивності та якісного складу лісів; 
− визначає перспективи розвитку лісогосподарського виробництва, 
напрями технічного оснащення його відповідно до вимог науково-технічного 
прогресу; 
49 
 
−  Забезпечує постійне підвищення рівня технічної підготовки 
виробництва, скорочення затрат праці на проведення лісогосподарських робіт і 
виробництво продукції, поліпшення їх якості та ефективного використання 
лісових ресурсів для потреб народного господарства, населення та на експорт; 
− організовує приймання і передачу лісових земель, проведення 
лісокультурних, агро і гідролісомеліоративних, лісовпорядних та проектно-
вишукувальннх робіт, вирощування лісового садивного матеріалу. 
Головний бухгалтер: 
− забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних 
методологічних засад бухгалтерського обліку, складає і подає у встановлені 
строки фінансову звітність; 
− організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського 
обліку всіх господарських операцій; 
− бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних із нестачею та 
відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; 
− забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у відокремлених 
підрозділах підприємства. 
Відділ мисливського господарства займається: 
- веденням мисливського господарства та контролем за дотриманням 
правил полювання; 
- здійсненням біотехнічних заходів, що спрямовані на підвищення 
продуктивності і поліпшення якості мисливських угідь та зростання чисельності 
мисливських тварин; 
- організацією та проведенням полювання, в тому числі й полювання 
іноземними громадянами, реалізація мисливських тварин та продукції 
полювання, в тому числі і за кордон з урахуванням вимог чинного законодавства; 
- веденням обліку мисливської фауни і реєстрація всіх змін в її складі; 
- вивченням мисливської фауни з метою найбільш раціонального її 
використання, утримання окремих мисливських тварин, вилучених з природного 
середовища, в штучно створених напіввільних умовах (вольєрах); 
50 
 
- проведенням протягом усього року винищення бродячих собак, котів, 
шкідливих птахів, а також регулювання чисельності лисиць, вовків; 
- веденням відстрілу диких тварин в порядку селекційного відбору та 
відстрілу тварин з метою наукових досліджень; 
- розвитком мисливського собаківництва; 
- веденням рибного господарства. 
До складу лісгоспу входять 6 лісництв: Виграївське, Квітчанське, 
Корсунське, Кумейківське, Таганчанське, Яснозірське та ремонтно-механічний 
цех. Відділ використання лісосировинних ресурсів та охорони праці: 
- організовує роботу з лісопоновлення, лісорозведення, лісонасіннєвої 
справи і вирощування лісового садивною матеріалу; 
- здійснює перевірку проектів вирощування лісових культур та захисних 
насаджень і підготовку їх до затвердження; 
- контролює агротехнічні строки і якість виконання лісокультурних робіт, 
робіт у лісових розсадниках, та на плантаціях, та заготівлі та зберіганні лісового 
насіння і утворенні постійної лісонасіннєвої бази; 
- забезпечує дотримання співробітниками правил і вимог охорони праці, 
нормативних актів, умов колективного договору; 
- контролює умови праці, дотримання санітарно-гігієнічних норм 
трудового законодавства; 
- інформує працівників про правила безпечної роботи. 
Відділ управління персоналом: 
- складає перспективні та поточні плани потреби в різних категоріях 
персоналу та джерел його поповнення з урахуванням впровадження нової 
техніки та технології, введення нових потужностей, нових структур управління 
та документообігу; 
- організовує та забезпечує комплектування підприємства працівниками 
всіх категорій, потрібних професій, спеціальностей та кваліфікацій відповідно до 
плану по праці; 
51 
 
- організовує приймання на роботу, переведення, звільнення, відпустки 
особового складу персоналу підприємства відповідно до чинного законодавства 
та нормативних документів тощо. 
Структурні підрозділи, які займаються заготівлею деревини, мають 
достатню матеріально-технічну базу. Ремонтно-механічний цех лісового 
господарства укомплектований великовантажними автомобілями, тракторами, 
спеціалізованим транспортом – лісовозами-всюдиходами, навантажувачами. 
Підприємство має добре обладнаний нижній склад з під’їзними 
залізничними коліями, що дає змогу безперебійно відвантажувати 
лісопродукцію. 
Якість продукції — це сукупність її властивостей, що характеризують міру 
спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її 
цільовим призначенням. Як переконує світовий досвід, якість продукції є 
функцією від рівня розвитку науково-технічного прогресу і ступеню реалізації 
його результатів у виробництво. Чим вища якість продукції, тим повніше 
задовольняються потреби споживачів і ефективніше вирішуються соціально-
економічні проблеми розвитку суспільства [3]. 
За фізико-географічними, кліматичними і ґрунтовими ознаками територія 
Черкащини належить до лісостепової природно-кліматичної зони. За 
сприятливих кліматичних умов Черкаська область багата на рослинність, 
славиться цінними мальовничими лісами. Ліси Черкащини за своїм екологічним 
і соціально-економічним значенням та місцезнаходженням виконують 
переважно захисні, кліматорегулюючі, водоохоронні, санітарно-гігієнічні та 
оздоровчі функції і мають обмежене експлуатаційне значення. Вони відіграють 
значну роль у розвитку регіональної економіки, покращенні навколишнього 
природного середовища. 
Черкаська область, маючи площу 20,9 тис. км квадратних, належить до 
малолісних регіонів України: загальна площа лісового фонду області – 338,6 тис. 
га, в тому числі вкритих лісом – 322,4 тис. га, що складає 15,4% її території, при 
оптимальній лісистості – 16%. Лише за такого рівня, згідно теоретичних 
52 
 
обґрунтувань, ліси області, найбільш позитивно впливатимуть на клімат, стан 
ґрунтів та водних ресурсів, зменшуватимуть наслідки водної ерозії, забезпечать 
одержання більшої кількості деревини. 
Ліси державних підприємств обласного управління розподілені залежно 
від виконуваних ними функцій на наступні категорії: 
1) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення 
– 15,7 тис. га; 
2) рекреаційно-оздоровчі ліси – 73,2 тис. га; 
3) захисні ліси – 111,1 тис. га; 
4) експлуатаційні ліси – 79,3 тис. га 
В залежності від вікової групи ліси розподіляються на молодняки (37,6 тис. 
га), середньовікові (135,8 тис. га), пристигаючі (37,5 тис. га), стиглі та перестиглі 
(44,8 тис. га). 
Корсунь-Шевченківське лісове господарство користується авторитетом 
серед споживачів тому, що постачає якісну продукцію і вчасно. 
ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» надає такі послуги: 
- навантаження і відправлення лісоматеріалів в залізничних вагонах в усі 
точки України; 
- продаж саджанців декоративних порід та сіянців основних лісо 
утворюючих порід; 
- продаж новорічних ялинок; 
- надання послуг автотранспорту для вивезення лісо продукції населенню. 
Продукція, що виготовляє підприємство:  
- лісоматеріали круглі, в тому числі пиловники хвойних і листяних порід, 
баланси твердолистяні (акація, граб, дуб), дров’яна деревина для технологічних 
потреб; 
- дрова паливні твердих, м’яких та хвойних порід; 
- сіянці сосни звичайної та основних листяних лісо утворюючих порід; 
- декоративні саджанці туї, самшиту, ялівця [1].  
53 
 
Договори з компаніями заключаються кожного року. Продукція від 
постачальників постачається регулярно, що забезпечує ефективну діяльність 
підприємства. Також ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове господарство» 
користується авторитетом серед споживачів тому, що постачає якісну продукцію 
і вчасно. Хоча на ринку багато конкурентів таких, як: ДП «Звенигородське лісове 
господарство», ДП «Золотоніське лісове господарство», ДП «Смілянське лісове 
господарство», ДП «Уманьське лісове господарство». ДП «Корсунь-
Шевченківське  лісове господарство» є одним з найпродуктивніших серед них. 
Таблиця 2.1  
Постачальники ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» 
Термін 
Назва підприємства Товари, які постачає співпраці, Спосіб розрахунку 
роки 
ТОВ 
«АГРОПОСТАЧАЛЬНА Запчастини до тракторів 
1 Попередня оплата 
КОМПАНІЯ МТЗ, ЮМЗ 
«БЄЛАГРОСЕРВІС» 
ФОП «МАЦЮК ВІТАЛІЙ 
Інструменти 1 Попередня оплата 
СЕРГІЙОВИЧ» 
ТОВ 
Дизильне паливо 1 Попередня оплата 
«Черкасирайагропостач» 
 
 
Таблиця 2.2 
 Споживачі продукції ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» 
Термін 
Назва підприємства Товари, які купує співпраці, Спосіб розрахунку 
роки 
Дрова технологічні 
ТОВ «Смілаенергопротранс» 1 Попередня оплата 
хвойні 
Пиловник сосна 2-3 
ТОВ «Барлінек Інвест» 1 Попередня оплата 
сорт 
Дрова технологічні 
ТОВ «ЛІТЛІС» 1 Попередня оплата 
дубові 
 
54 
 
ТОВ ФОП «МАЦЮК 
«АГРОПОСТАЧАЛЬНА ТОВ 
ВІТАЛІЙ 
КОМПАНІЯ «Черкасирайагропостач» 
СЕРГІЙОВИЧ» 
«БЄЛАГРОСЕРВІС» 
ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове 
господарство» 
ТОВ ТОВ «Барлінек 
ТОВ «ЛІТЛІС» 
«Смілаенергопротранс» Інвест» 
 
Рисунок 2.4 – Схема взаємозв’язків ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство» з іншими підприємствами 
 
 
2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства 
 
Управління активами підприємства є важливою складовою частиною 
загальної системи управління його фінансовою діяльністю. Воно дозволяє 
вирішувати різноманітні задачі фінансового менеджменту і підпорядковане його 
головній цілі. 
В свою чергу, активи – це все майно, яким володіє підприємство (готівка, 
дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства) або, іншими 
словами, це засоби суб’єкта господарювання, які потрібні для його 
функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку [4]. 
Для визначення структури активів (або пасивів) підприємства, нерідко 
використовують структурний аналіз, метою якого є вивчення структури і 
динаміки засобів підприємства і джерел їх формування, щоб ознайомитися з 
фінансовим станом загалом [5]. 
55 
 
Таким чином, проаналізуємо баланс Корсунь-Шевченківського лісгоспу, 
майно та джерела його формування за 2018 р., використовуючи показники з 
Додатку А (Табл. 2.3, Табл. 2.4). 
Таблиця 2.3  
 Структура та динаміка зміни майна ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство» у 2022 році 
Абсолютна 
Питома вага, % Зміни за період 
величина, тис.грн 
Стаття активу На В 
На На На У Темп 
кінець абсолютних 
початок початок кінець питомій приросту, 
періоду величинах, 
періоду,  періоду періоду вазі, % % 
 тис.грн. 
1 2 3 4 5 6 7 8 
1. Необоротні 
9 209 10 512 79,59 78,62 1 303 -0,97  14,14 
активи: 
Нематеріальні 
-  162 - 1,54 162 1,54 162 
активи  
Незавершені 
капітальні 162 167 1,76 1,59 5 -0,17 3,08 
інвестиції 
Основні 
9 047 10 183  98,24 96,87 1 136 -1,37 12,55 
засоби 
2. Оборотні 
2 362 2 858 20,41 21,38 496 0,97 20,99 
активи: 
Запаси 1600 1 750 67,74 61,24 150 -6,5 9,37 
Дебіторська 
141 218 5,97 7,63 77 1,66 54,61 
заборгованість 
Гроші та їх 
244 625 10,33 21,87 381 11,54 156,14 
еквіваленти 
Витрати 
майбутніх 141 147 5,97 5,14 6 -0,83 +4,25 
періодів 
Інші оборотні 
236 118 9,99 4,12 -118 -5,87 50 
активи 
Баланс 11 571 13 370 100 100 1 799 - 15,54 
 
Отже, баланс підприємства за 2022 рік збільшився порівняно з 2021 роком 
на 1759 тис.грн., що свідчить про розширення його виробничо-господарської 
діяльності. Варто зазначити, що найбільшу частку в майні підприємства 
займають необоротні активи, які в поточному році зменшилися, але незначно 
(79,59 % на початок і 78,62 % на кінець року). Це свідчить про те, що  
56 
 
підприємство має «важку» структуру активів, що вказує на значні накладні 
втирати та підвищену чутливість до зміни доходу. Щодо оборотних активів, то 
вони мають зросли у звітному році (20,41 % на початок і 21,38 % на кінець року). 
В структурі необоротних активів найбільшу частку займають основні засоби 
(96,87 %), а в структурі оборотних активів – запаси (61,24 %) та грошові кошти 
(21,87 %). Збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних 
активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно 
покупців або про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і 
банкрутство частини покупців. Нагромадження запасів свідчить про спад 
активності підприємства, уповільненні оборотності оборотного капіталу. У той 
же час недостатність запасів також негативно впливає на фінансовий стан 
підприємства, тому що скорочується виробництво продукції, зменшується сума 
прибутку. Що ж до змін інших складових, то вони мають позитивну тенденцію, 
про що і свідчить покращення фінансово-економічних показників підприємства. 
Таблиця 2.4  
 Структура та динаміка джерел формування майна ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове господарство» у 2022 році 
Абсолютна 
величина, Питома вага, % Зміни за період 
тис.грн 
Стаття пасиву В 
На На На На У Темп 
абсолютних 
початок кінець початок кінець питомій приросту, 
величинах, 
періоду періоду періоду періоду вазі, % % 
тис.грн 
1. Власний 
6 845 8 010 59,16 59,91 1 165 0,75 17,02 
капітал: 
Статутний 
1 981 1 981 28,94 24,73 0 -4,21 - 
капітал 
Капітал у 
1 441 1 753 21,05 21,89 312 0,84 21,65 
дооцінках 
Додатковий 
3 423 4 276 50,01 53,38 853 3,37 24,92 
капітал 
2. Довгострокові 
зобов'язання і 138 779 1,19 5,83 641 4,64 464,49 
забезпечення  
Інші 
довгострокові - 500 - 64,18 500 64,18 500 
зобов’язання 
Довгострокові 
138 279 100 35,82 141 -64,18 102,17 
забезпечення 
57 
 
3. Поточні 
4 588 4 581 39,65 34,26 -7 -5,39 -0,16 
зобов'язання: 
Поточна 
кредиторська 4 397 4 352 95,84 95,01 -45 -0,83 -1,03 
заборгованість 
Доходи 
майбутніх 165 204 3,59 4,45 39 0,86 23,63 
періодів 
Інші поточні 
26 25 0,57 0,54 -1 -0,03 -3,85 
зобов'язання 
Баланс 11 571 13 370 100 100 1 799 - 15,54 
 
Проаналізувавши Таблицю 2.4, можна сказати, що власний капітал в 
більшій мірі є джерелом формування фінансових ресурсів підприємства. Частка 
власного капіталу протягом 2022 року збільшилася на 0,75 %, що вказує на 
зростання фінансової стійкості підприємства. Сума довгострокових зобов’язань 
збільшилася на 641 тис.грн. та становить на кінець 2022 року 779 тис.грн., а 
поточних зобов’язань зменшилась на 7 тис.грн. та становить 4 581 тис.грн., що є 
позитивним. Підвищення суми довгострокових зобов’язань є також позитивною 
тенденцією, адже забезпечує короткострокову фінансову стабільність, здатність 
вчасно відповідати за зобов’язаннями у поточному році. Що ж до структури 
власного капіталу, то найбільшу частину займає додатковий капітал (50,01 % на 
початок і 53,38 % на кінець року). У структурі позикового капіталу найбільшу 
частку займають поточні зобов’язання (34,26% на кінець 2022 року), з них 95,01 
% займає поточна кредиторська заборгованість. Велика частка короткострокових 
джерел свідчить про погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати 
фінансової стійкості. Згідно балансу в структурі кредиторської заборгованості на 
кінець звітного періоду переважають розрахунки з бюджетом (2215 тис.грн.) та 
зобов’язання за товари, роботи, послуги (1030 тис.грн.). Негативним моментом є 
висока частка заборгованості перед бюджетом, оскільки затримка відповідних 
платежів викликає нарахування пені. 
Проаналізуємо показники ділової активності, що вказують на те, як 
швидко сформований капітал обертається в процесі господарської діяльності 
підприємства (Табл. 2.5) [6]. 
 
58 
 
Таблиця 2.5 
Динаміка показників ділової активності ДП «Корсунь-Шевченківське  
лісове господарство» за 2021-2022 рр. 
Відхилення 
Показники 2021 рік 2022 рік 
абсолютне відносне 
Коефіцієнт оборотності активів  18,51 19,45 0,94 5,08 
Коефіцієнт оборотності дебіторської 
336,82 282,81 -54,01 -16,04 
заборгованості 
Коефіцієнт оборотності 
11,57 11,6 0,03 0,26 
кредиторської заборгованості 
Коефіцієнт оборотності матеріальних 
21,83 22,62 0,79 3,62 
запасів 
Коефіцієнт оборотності основних 
5,41 5,28 -0,13 -2,41 
засобів (фондовіддача) 
Коефіцієнт оборотності власного 
6,86 6,83 -0,03 -0,44 
капіталу 
Коефіцієнт оборотності активів характеризує ефективність використання 
активів підприємства і розраховується як: 
                                                  Коа = ЧД/срА,                                          (2.1) 
де Коа – коефіцієнт оборотності активів; 
ЧД – чистий дохід; 
срА – середньорічна вартість активів. 
Коа (2021) = 43618000 / 2356000 = 18,51 
Коа (2022) = 50764000 / 2610000 = 19,45 
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості вказує на 
ефективність управління заборгованістю клієнтів і інших дебіторів. Значення 
коефіцієнта демонструє кількість оборотів дебіторської заборгованості, тобто 
скільки разів дебітори погасили свої зобов'язання перед компанією і 
розраховується за формулою: 
                                             Кодт = ЧД / срДт,                                        (2.2) 
де Кодт – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; 
срДт – середньорічна вартість дебіторської заборгованості. 
Кодт (2021) = 43618000 / ((118000+141000)/2) = 336,82 
Кодт (2022) = 50764000 / ((141000+218000)/2) = 282,81 
59 
 
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості вказує на кількість 
оборотів, які здійснила кредиторська заборгованість протягом року і 
розраховується як: 
                                             Кокт = ЧД / срКт,                                         (2.3) 
де Кокт – коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; 
срКт – середньорічна вартість кредиторської заборгованості. 
Кокт (2021) = 43618000 / ((3146000+4397000)/2) = 11,57 
Кокт (2022) = 50764000 / ((4397000+4352000)/2) = 11,6 
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів вказує на ефективність 
управління запасами на підприємстві. Значення показника свідчить про кількість 
оборотів, що здійснили запаси за рік. Він розраховується як: 
                                                  Коз = Сб / срЗ,                                         (2.4) 
де Коз – коефіцієнт оборотності матеріальних запасів; 
Сб – собівартість продукції; 
срЗ – середньорічна вартість запасів. 
Коз (2021 = 34873000 / ((1600000+1595000)/2) = 21,83 
Коз (2022) = 37886000 / ((1600000+1750000)/2) = 22,62 
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) характеризує 
ефективність використання основних засобів підприємства і розраховується як: 
                                               Кооз = ЧД / срОЗ,                                       (2.5) 
де Кооз – коефіцієнт оборотності основних засобів; 
срОЗ – середньорічна вартість основних засобів. 
Кооз (2021) = 43618000 / ((7092000+9047000)/2) = 5,41 
Кооз (2022) = 50764000 / ((9047000+10183000)/2) = 5,28 
Коефіцієнт оборотності власного капіталу демонструє ефективність 
управління власним капіталом підприємства і розраховується як: 
                                              Ковк = ЧД / срВК,                                       (2.6) 
де Ковк – коефіцієнт оборотності власного капіталу; 
срВК – середньорічна сума власного кпіталу. 
Ковк (2021) = 43618000 / ((5874000+6845000)/2) = 6,86 
60 
 
Ковк (2022) = 50764000 / ((6845000+8010000)/2) = 6,83 
Таким чином, коефіцієнт оборотності активів у 2022 році поріняно з 2021 
роком збільшився на 0,94, що є позитивною тенденцією. Як бачимо з таблиці 3.3 
значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості переважає над 
кредиторською. Це означає, що підприємство використовує кошти дебіторів в 
якості джерела фінансування кредиторів, а інша частина грошей 
використовується для фінансування інших операцій. Зменшення оборотності 
дебіторської заборгованості є негативним явищем, а збільшення оборотності 
кредиторської – позитивним. Коефіцієнт оборотності запасів зріс на 0,79, що 
означає більш ліквідну структуру оборотних активів і стійкіше фінансове 
становище підприємства. Коефіцієнт оборотності основних засобів зменшився 
на 0,13, а коефіцієнт оборотності власного капіталу – на 0,003, що є негативною 
тенденцією.  
Проаналізуємо показники використання основних засобів. 
Фондовіддача характеризує обсяг продукції, яка виробляється однією 
гривнею вартості основних виробничих засобів (розраховано в табл. 2.6). 
Фондомісткість характеризує забезпеченість підприємства основними 
виробничими засобами і є обернена до фондовіддачі: 
                                              Фм = срОЗ / ЧД,                                         (2.7) 
де Фм – фондомісткість, грн/грн. 
Фм (2021) = ((7092000+9047000)/2) / 43618000 = 0,18 грн/грн 
Фм (2022) =  ((9047000+10183000)/2) / 50764000 = 0,19 грн/грн 
Фондоозброєності характеризує озброєність одного працівника основними 
виробничими засобами: 
                                                 Фоз = срОЗ / Ч,                                        (2.8) 
де Фоз – фондоозброєність, грн/особу; 
Ч – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу, 
осіб. 
Фоз (2021) = ((7092000+9047000)/2) / 165000 = 48,9 грн/особу 
Фоз (2022) = ((9047000+10183000)/2) / 134000 = 71,75 грн/особу 
61 
 
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її 
списано на витрати виробництва в попередніх періодах: 
                                               Кзн = Зоз / ОЗп,                                         (2.9) 
де Кзн – коефіцієнт зносу основних засобів; 
Зоз – сума зносу основних засобів, грн.; 
ОЗп – первісна вартість основних засобів, грн. 
Кзн (2021) = 7015000 / 16062000 = 0,436 
Кзн (2022) = 8041000 / 18224000 = 0,441 
Коефіцієнт придатності основних засобів свідчить, яка частина основних 
засобів придатна для експлуатації в процесі виробничої діяльності: 
                                                   Кп = 1 – Кзн,                                        (2.10) 
де Кп – коефіцієнт придатності основних засобів. 
Кп (2021) = 1 – 0,436 = 0,564 
Кп (2022) = 1 – 0,441 = 0,559 
Таблиця 2.6  
 Аналіз використання основних засобів за 2021 – 2022 рр. 
Значення 
Найменування Одиниця Відхилення 
показника 
показників виміру 
2021 рік 2022 рік Абсолютне Відносне 
Фондовіддача грн/грн 5,41 5,28 -0,13 -2,41 
Фондомісткість грн/грн 0,18 0,19 0,01 5,55 
Фондоозброєність грн/особу 48,91 71,75 22,84 46,69 
Коефіцієнт зносу - 0,436 0,441 0,005 1,15 
Коефіцієнт 
- 0,564 0,559 -0,005 -0,89 
придатності 
 
 Показник фондомісткості зріс на 0,01 грн. Це свідчить про те, що вартість 
основних засобів на одиницю продукції збільшилась, що є негативним явищем. 
Показник фондоозброєності збільшився на 22,84 тис.грн., що означає, що 
вартість основних засобів на одного працівника збільшилась. Оскільки 
коефіцієнт зносу порівняно з попереднім роком збільшився на 0,005, а коефіцієнт 
придатності зменшився на 0,005, то можна зробити висновок, що на даному 
62 
 
підприємстві стан основних засобів погіршився у 2022 році порівняно з 2021 р., 
меншими темпами вводились основні засоби, ніж спрацьовувались. 
Проведемо аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ДП 
«Корсунь-Шевченківське  лісове господарство».  
На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства 
впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається 
такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний 
показник ефективності діяльності будь-якого підприємства. 
Тому розглянемо показники рентабельності підприємства, такі як: 
коефіцієнт рентабельності активів, коефіцієнт рентабельності виробничих 
фондів підприємства, коефіцієнт рентабельності власного капіталу та коефіцієнт 
рентабельності діяльності [7].  
Коефіцієнт рентабельності активів характеризує – рівень прибутку, що 
створюється всіма активами підприємства, які перебувають у його використанні 
згідно з балансом. Даний показник розраховується за формулою: 
                                        Кра = ЧП / срА * 100%,                                   (2.11) 
де ЧП – чистий прибуток. 
Кра (2021) = 1285000 / 2356000*100% = 54,54% 
Кра (2022) = 1324000 / 2610000*100% = 50,73% 
Відмінність рентабельності виробничих фондів від рентабельності активів 
полягає в тому, що перший показник враховує тільки продуктивні активи, тобто 
ті, які приймають участь у виробничому процесі. До них відносяться основні 
засоби (які введені в виробничий процес), запаси та інше. Показник 
розраховується як: 
                                            Крвф = ЧП / срОЗ*100%                             (2.12) 
Крвф (2021) = 1285000 / 8069500*100% = 15,92% 
Крвф (2022) = 1324000 / 9615000*100% = 13,77% 
Рентабельність власного капіталу – показник, що вказує, наскільки 
ефективно використовується власний капітал, тобто скільки прибутку було 
згенеровано на кожну гривню залучених власних коштів. Цей індикатор є 
63 
 
найбільш важливим для власників (акціонерів, учасників), адже дозволяє 
визначити зростання їх добробуту за аналізований період. Також цей показник 
використовується при оцінці вартості акцій підприємства, адже рентабельність 
власного капіталу дозволяє визначити, на які дивіденди можуть розраховувати 
власники акцій або на скільки зросте вартість їх акцій [8]. Цей показник 
розраховується за формулою: 
                                     Крвк = ЧП / срВК *100%                                    (2.13)    
Крвк (2021) = 1285000 / 6359500*100% =  20,21% 
Крвк (2022) = 1324000 / 7427500*100% = 17,83% 
Коефіцієнт рентабельності діяльності вказує на ефективність 
господарської діяльності підприємства і розраховується як: 
                                                 Крд = ЧП / ЧД*100%                              (2.14)                                          
Крд (2021) = 1285000 / 43618000*100% = 2,95% 
Крд (2022) = 1324000 / 50764000*100% = 2,61% 
Таблиця 2.7  
 Динаміка показників рентабельності ДП «Корсунь-Шевченківське  
лісове господарство» за 2021-2022 рр., % 
Відхилення 
Показники 2021 рік 2022 рік 
абсолютне відносне 
Коефіцієнт рентабельності активів  54,54 50,73 -3,81 -6,99 
Коефіцієнт рентабельності 
15,92 13,77 -2,15 -13,51 
виробничих фондів 
Коефіцієнт рентабельності власного 
20,21 17,83 -2,38 -11,78 
капіталу 
Коефіцієнт рентабельності діяльності 2,95 2,61 -0,34 -11,53 
 
Проаналізувавши таблицю 2.7 можна сказати, що ефективність 
господарської діяльності Корсунь-Шевченківського лісгоспу у 2022 році 
порівняно з 2021 роком зменшилась на 0,34%, рентабельності активів – на 3,81%, 
рентабельність виробничих фондів – на 2,15%, рентабельність власного капіталу 
– на 2,38%. Варто відзначити, що це все є негативною тенденцією, тому 
підприємство має розробити шляхи для покращення цих показників.                   
64 
 
У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану 
підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Термін 
«ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в кошти платежу. 
Чим менше час, необхідний для перетворення окремого виду активів, тим вища 
його ліквідність. Таким чином, ліквідність підприємства – це його здатність 
перетворити свої активи в кошти платежу для погашення короткострокових 
зобов’язань [9].  
Проаналізуємо показники ліквідності та платоспроможності ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове господарство», використовуючи показники з Додатку Б 
(табл. 2.8). 
Таблиця 2.8  
 Аналіз показників платоспроможності ДП «Корсунь-Шевченківське 
лісове господарство» за 2021-2022 рр. 
Нормативне 
Показники  2021 рік 2022 рік Відхилення 
значення 
Коефіцієнт покриття 0,51 0,62 1,5-2,5 0,11 
Коефіцієнт швидкої 
0,17 0,24 0,6-0,8 0,07 
ліквідності 
Коефіцієнт абсолютної 
0,053 0,14 0,2-0,3 0,087 
ліквідності 
Коефіцієнт відношення 
дебіторської та 
0,15 6,69 1 6,54 
кредиторської 
заборгованості 
 
Коефіцієнт покриття – це індикатор здатності компанії відповідати за 
поточними зобов'язаннями за допомогою оборотних активів. Показник 
демонструє, скільки в компанії є гривень оборотних коштів на кожну гривню 
поточних зобов'язань і розраховується за формулою: 
                                                Кп = Об.А / ПЗ,                                        (2.15) 
де Кп – коефіцієнт покриття; 
Об.А – оборотні активи; 
ПЗ – поточні зобов’язання.  
65 
 
Кп (2021) = 2362000 / 4588000 = 0,51 
Кп (2022) = 2858000 / 4581000 = 0,62 
Коефіцієнт швидкої ліквідності – індикатор короткострокової ліквідності 
компанії, який вимірює здатність компанії вчасно погасити свої короткострокові 
зобов'язання з допомогою високоліквідних активів. До високоліквідних активів 
можна віднести грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, 
дебіторську заборгованість і т.д. Цей показник схожий на показник поточної 
ліквідності (коефіцієнт покриття), адже показує рівень платоспроможності 
компанії. Проте показник швидкої ліквідності є більш консервативним і точним, 
адже дозволяє виключити менш ліквідні оборотні активи. Розраховується за 
формулою: 
                                        Кшв.л = (Об.А – З) / ПЗ,                                  (2.16) 
де Кшв.л – коефіцієнт швидкої ліквідності; 
З – запаси.  
Кшв.л (2021) = (2362000 – 1600000)/4588000 = 0,17 
Кшв.л (2022) = (2858000 – 1750000)/4581000 = 0,24 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку 
короткострокових зобов’язань, що підприємство може погасити найближчим 
часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. 
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою: 
                                              Кабс.л = Гр.к / ПЗ,                                      (2.17) 
де Кабс.л – коефіцієнт абсолютної ліквідності; 
Гр.к – грошові кошти та їх еквіваленти. 
Кабс.л (2021) = 244000 / 4588000 = 0,053 
Кабс.л (2022) = 625000 / 4581000 = 0,14 
Коефіцієнт відношення дебіторської та кредиторської заборгованості 
характеризує якість політики комерційного кредитування компанії. Показник 
враховує вплив кредиторської та дебіторської заборгованості на ліквідність і 
платоспроможність. Збалансованість грошових потоків у процесі розрахунків з 
66 
 
постачальниками і покупцями позитивно впливає на фінансовий стан компанії. 
Цей показник розраховується за формулою: 
                                       Ккт.дт = пот.Кт / пот.Дт,                                  (2.18) 
де Ккт.дт – коефіцієнт відношення дебіторської та кредиторської 
заборгованості; 
пот.Кт – поточна кредиторська заборгованість за товари і послуги; 
пот.Дт – поточна дебіторська заборгованість за товари і послуги. 
Ккт.дт (2021) = 12000 / 82000 = 0,15 
Ккт.дт (2022) = 1030000 / 154000 = 6,69 
Проаналізувавши дані таблиці 2.8, можна сказати, що всі показники 
платоспроможності відхилені від норми, але мають тенденцію до збільшення, що 
є позитивним. Коефіцієнт покриття значно менший за нормативне значення, це 
свідчить про проблемний стан платоспроможності, адже оборотних активів 
недостатньо для того, щоб відповісти за поточними зобов'язаннями. Це веде до 
зниження довіри до компанії з боку кредиторів, постачальників, інвесторів і 
партнерів. Крім цього, проблеми з платоспроможністю ведуть до збільшення 
вартості позикових коштів і, як результат, до прямих фінансових втрат. 
Коефіцієнт швидкої ліквідності також відстає від нормативного значення, що 
також свідчить про проблемний стан платоспроможності. Низьке значення 
коефіцієнта абсолютної ліквідності вказує на те, що компанія не зможе вчасно 
погасити борги у випадку, якщо термін платежів настане незабаром. Що ж до  
коефіцієнта відношення дебіторської та кредиторської заборгованості, то тут 
ситуаціє є неоднозначною. У 2017 році показник був досить низьким і свідчив 
про неефективну політику комерційного кредитування і, як результат, дебітори 
заборгували компанії більше коштів, ніж компанія отримала від постачальників. 
А у 2018 році показник має досить високе значення, що свідчить про те, що 
підприємство залучає більше коштів від кредиторів, ніж надає дебіторам. Це 
може бути ознакою кризи ліквідності. Неможливість погасити свої зобов'язання 
вчасно веде до погіршення відносин з постачальниками. У майбутньому останні 
67 
 
будуть враховувати ризик несвоєчасного отримання коштів у ціні продукції, що 
призведе до підвищення собівартості. 
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому 
платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, 
вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових 
надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати 
самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел 
формування активів [10]. 
Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу 
довгострокової платоспроможності підприємства: 
− коефіцієнт автономії; 
− коефіцієнт фінансової залежності; 
− коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами; 
− коефіцієнт маневреності власного капіталу. 
Показник фінансової автономії - один з найбільш важливих коефіцієнтів 
фінансової стійкості. Значення показника говорить про те, яку частину своїх 
активів компанія здатна профінансувати за рахунок власних фінансових 
ресурсів. Коефіцієнт автономії розраховується за формулою: 
                                                Кавт = ВК / ВБ,                                         (2.19)  
де Кавт – коефіцієнт автономії; 
ВК – власний капітал; 
ВБ – валюта балансу.  
Кавт (2021) = 6845000 / 11571000 = 0,592 
Кавт (2022) = 8010000 / 13370000 = 0,599 
Показник фінансової залежності є індикатором фінансової стійкості, який 
також вказує на здатність компанії проводити прогнозовану діяльність в 
довгостроковій перспективі. Показник є оберненим до показника фінансової 
автономії. Значення показника говорить про те, скільки фінансових ресурсів 
використовує компанія на кожну гривню власного капіталу. 
                                                Кфз = ВБ / ВК,                                        (2.20) 
68 
 
де Кфз – коефіцієнт фінансової залежності. 
Кфз (2021) = 11571000 / 6845000 = 1,69 
Кфз (2022) = 13370000 / 8010000 = 1,67 
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами відноситься до 
групи показників фінансової стійкості та є індикатором здатності компанії 
фінансувати оборотний капітал за рахунок власних оборотних коштів. 
                                        Кзаб = Вл.об.кош / Об.А,                              (2.21) 
де Кзаб – коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами; 
Вл.об.кош – власні оборотні кошти. 
Кзаб (2021) = (6845000 – 9209000) / 2362000 = -1,001 
Кзаб (2022) = (8010000 – 10512000) / 2858000 = -0,875 
Значення коефіцієнта маневреності власного капіталу  говорить про те, яка 
частина власного капіталу може бути використана для фінансування оборотних 
активів, а яка частина спрямована на фінансування необоротних активів. 
                                        Кман = Вл.об.кош / ВК,                                 (2.22) 
де Кман - коефіцієнт маневреності власного капіталу. 
Кман (2021) = (138000+6845000 – 9209000) / 6845000 = -0,33 
Кман (2022) = (779000+8010000-10512000) / 8010000 = -0,22 
Проаналізуємо показники фінансової стійкості Черкаського лісгоспу 
(таблиця 2.9). 
Таблиця 2.9  
 Аналіз показників фінансової стійкості ДП «Корсунь-Шевченківське 
лісове господарство» за 2021-2022 рр. 
Нормативне 
Показники  2021 рік 2022 рік Відхилення 
значення 
Коефіцієнт автономії 0,592 0,599 0,4-0,6 0,007 
Коефіцієнт фінансової 
1,69 1,67 1,67-2,5 -0,02 
залежності 
Коефіцієнт забезпеченості 
власними оборотними -1,001 -0,875 0,1 0,126 
коштами 
Коефіцієнт маневреності 
власного капіталу -0,33 -0,22 0,1< 0,11 
69 
 
Отже, коефіцієнт автономії знаходиться у межах нормативного значення і 
означає забезпеченість позикових коштів власними, тобто, реалізувавши майно, 
сформоване із власних джерел, підприємство зможе погасити зобов’язання. 
Фінансова залежність підприємства зменшується і в 2022 р на кожну гривню 
власних коштів припадає 1,67 тисяч гривен фінансових ресурсів, що на 0,02 
менше, ніж роком раніше. Однак значення показника знаходиться в нормативних 
межах, тому фінансові ризики компанії знаходяться на прийнятному рівні. 
Фінансова стійкість підприємства трішки зросла, адже значення коефіцієнта 
забезпеченості власними оборотними коштами зросло на 0,126, але показник є 
нижчим за нормативне значення, а це свідчить про значну фінансову залежність 
підприємства від зовнішніх кредиторів. В умовах погіршення ринкової ситуації 
підприємство, в такому випадку, не зможе продовжити свою діяльність. 
Маневреність власного капіталу ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство» є низькою і значення знаходиться нижче нормативного значення 
протягом 2021-2022 рр., а це означає, що власні кошти повністю відволікаються 
на фінансування необоротних активів. 
Розрахуємо коефіцієнт вірогідності банкрутства для Корсунь-
Шевченківського підприємства, використовуючи R-модель [11]: 
                                R = 8,38*K1+K2+0,054K3+0,63K4,                      (2.23) 
де R – показник ризику банкрутства підприємства; 
К1 – оборотний капітал / вартість активів; 
К2 – чистий прибуток / власний капітал; 
К3 – дохід від реалізації продукції / вартість активів; 
К4 – чистий прибуток / загальні витрати.  
Таблиця 2.10  
 Загальна оцінка ймовірності банкрутства за R-моделлю 
Значення R (коефіцієнту ймовірності банкрутства) Ймовірність банкрутства, % 
Менше 0 Максимальна (90-100) 
0-0,18 Висока (60-80) 
0,18-0,32 Середня (35-50) 
0,32-0,42 Низька (50-20) 
Більше 0,42 Мінімальна (до 10) 
У таблиці 2.11 представлені результати розрахунку показників R-моделі. 
70 
 
Таблиця 2.11  
 Оцінка ймовірності банкрутства ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство» за R-моделлю  
Показники 2021 рік 2022 рік 
К1 0,204 0,214 
К2 0,187 0,165 
К3 3,769 3,796 
К4 0,037 0,035 
R 2,125 2,185 
 
Згідно даних таблиці 2.10 можна зробити висновок, що ймовірність 
банкрутства підприємства за R-моделлю мінімальна (до 10%). Про це свідчить 
коефіцієнт ймовірності банкрутства, значення якого протягом 2021-2022 років 
значно більше за 0,42. У 2022 році коефіцієнт збільшився на 0,062 та становить 
2,185. 
 
 
2.3 Оцінка основних засобів підприємства та використовуваних 
технологій. 
 
Аналіз  діяльності підприємства показав, що за останні роки господарська 
діяльність підприємства має певні позитивні зрушення, особливо у сфері 
закупівлі та висадки саджанців, розширення розсадників,  розширення територій 
під висаджування лісу. 
ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» є одним з лідерів серед 
лісогосподарських підприємств області за обсягами випуску товарної продукції, 
її реалізації, продуктивності праці, прибутку, розміру заробітної плати. 
Неодноразово підприємство входило до числа переможців Національного бізнес-
рейтингу в галузі «Лісове господарство». 
71 
 
Під час аналізу основних засобів господарства було виявлено, що їх 
зношеність щороку зростає ( таб. 2.12). 
Коеф. Зносу
0,442
0,441
0,44
0,439
0,438
0,437
0,436
0,435
0,434
0,433
2021 2022
Коеф. Зносу
 
Рисунок 2.1 – Знос основних засобів підприємства.  
Дана тенденція є негативною, але ситуація не є критичною, якщо вжити 
відповідні заходи. Вагому частку основних засобів підприємства становить 
автотранспорте господарство, яке налічує 45 одиниць техніки. Середній вік 
одиниці тракторної  техніки – 20 років, найпоширенішими видами є трактор МТЗ 
-80; середній вік автомобіля – 17 років, в автопарку є як вантажні автомобілі – 
КАМАЗ – 53065, ГАЗ – 53, так і легкові автомобілі – ВАЗ 2121 «Нива», УАЗ 462, 
УАЗ 452 та інші. Значна частина коштів витрачається на ремонт техніки, який 
здійснюється у власному ремонтно-механічному цеху, що частково скорочує 
витрати підприємства. Але більшість техніки вже і фізично зношена і морально 
застаріла. Також вона не відповідає ні вимогам економічності, екологічності та 
надійності і багато сучасних агрегатів складно використовувати на такій техніці 
без її модернізації. Часто модернізацію тракторів неможливо здійснити під 
сучасні агрегати, оскільки їх технічні параметри не відповідають вимогам 
агрегатів. 
Використання сучасних технологій вирощування лісових масивів, 
розсадників часто неможливе через відсутність технічної складової, зокрема 
техніки, яка б підтримувала дану технологію.  
72 
 
Позитивною є тенденція зростання фондоозброєності праці, що свідчить 
про правильні кроки керівництва підприємства в напрямку розвитку. 
  
73 
 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ 
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ   НА ДП  «КОРСУНЬ-
ШЕВЧЕНКІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» 
 
 
3.1 Шляхи покращення ефективності господарської діяльності на 
підприємстві 
Основні фактори підвищення ефективності виробництва - це підвищення 
його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і 
праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних 
ресурсів та інші. 
Серед основних шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства 
можна виділити два напрямки підвищення вище згаданих показників – 
організаційний, технологічний та ресурсний. 
В межах організаційного напрямку здійснюється пошук можливостей 
підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При 
цьому насамперед увага звертається на ефективність управління. 
Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним 
резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних 
умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають 
ефективність організації робіт – від рівня робочого місця окремого робітника чи 
спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, 
ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати 
на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, 
великосерійного). 
В межах технологічного напрямку основним є вирішення проблеми 
технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. 
Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: 
матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної 
74 
 
бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, 
подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу 
на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається 
корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у 
найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі. 
Ресурсний напрямок відображає першочергову необхідність аналізу 
ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої 
праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, 
структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору 
співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату 
праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості 
порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів 
найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати 
чинники її збільшення, зокрема такі: 
- зменшення обсягів незавершеного виробництва; 
- удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою 
оптимізації виробничих запасів; 
- прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової 
діяльності); 
- зменшення обсягів дебіторської заборгованості. 
Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації 
використання матеріальних ресурсів: проаналізувати основні причини втрат та 
нераціонального використання ресурсів; забезпечити обґрунтоване нормування 
витрат матеріалів; організувати використання вторинних ресурсів; створити 
систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати 
її дійовість; акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних 
матеріалів. 
Головним напрямком економії матеріальних ресурсів на підприємстві є: 
збільшення виходу кінцевої продукції з однієї і тієї самої кількості сировини і 
матеріалів. Це, у свою чергу, залежить від технічного рівня виробництва, рівня 
75 
 
кваліфікації, майстерності робітників, що виготовляють продукцію, 
раціональної організації матеріально-технічного забезпечення, норм витрат і 
запасів матеріальних ресурсів. 
Існують також фінансові механізми ресурсозбереження, які на сучасному 
етапі розвитку передбачають:                                             
—   збільшення частки ресурсозберігаючих технологій; 
—   аналіз використання ресурсів на кожний стадії життєвого циклу 
об’єктів; 
—   розвиток методів аналізу, прогнозування, оптимізації та стимулювання 
поліпшення використання ресурсів; 
—   застосування наукових підходів менеджменту. 
У свою чергу, будь-яка стратегія має реалізовуватись за допомогою 
формальних методів. На функціональному рівні управління методи підвищення 
ефективності господарської діяльності мають реалізовуватися через 
організаційно-технічні заходи, наприклад, за допомогою заміни фізично або 
морально застарілих технологій, устаткування, організаційних проектів, 
економічних та інших методів менеджменту. Для рівня країни (регіону) стратегія 
ресурсозбереження має розроблятися на тривалу перспективу наприклад, у США 
діє програма ресурсозбереження на 40 р.) на основі розглянутих вище 
принципів [1, 67]. 
Отже, в сучасних умовах господарювання однією з дуже важливих 
проблем кожного підприємства є економія ресурсів та пошук резервів їх кращого 
використання, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати 
окремих видів ресурсів, що дасть змогу з такої самої кількості сировини й 
матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, 
підвищить ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві. В 
цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбереження дасть змогу 
сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному 
використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і 
вторинних ресурсів та маловідходному виробничому циклі. 
76 
 
Лісові господарства України знаходяться у державній формі власності і по 
цій причині фінансування заходів ресурсозбереження та розвитку господарської 
діяльності здійснюється не в повному обсязі або вибірково. Багато технологій 
через брак фінансування в Україні не використовуються, хоча за кордоном 
набули широкого розповсюдження. 
Одним із варіантів підвищення ефективності господарської діяльності є 
впровадження нових сучасних технологій, які сприятимуть економії часу, 
ресурсів та оперативнішому отриманню необхідної інформації. 
Сьогодні використання технологій мультиспектральної зйомки із 
застосуванням безпілотників для моніторингу територій – не дивина. 
Безпілотні літальні апарати (БПЛА) почали твердо займати свою нішу в різних 
сферах діяльності людини. Не стало винятком і лісове господарство. 
У практиці лісових господарств світу БПЛА застосовуються переважно в 
двох напрямках: 
– візуальний моніторинг лісових масивів із отриманням даних у реальному часі 
або після обстеження й обробки фото- чи відеоматеріалу. 
– мультиспектральна зйомка як один із різновидів дистанційного зондування 
землі (ДЗЗ). 
Якщо із застосуванням БПЛА для візуального моніторингу ще більш-менш ясно 
– у керівників підприємств лісової галузі нашої країни сьогодні є розуміння, які 
дані вони можуть отримувати у разі проведення фото- чи відеозйомки з повітря 
за допомогою БПЛА, то із застосуванням мультиспектральної зйомки ситуація 
абсолютно протилежна. Хоча розуміння цієї технології та використання її 
результатів відкривають значно більше можливостей, порівняно зі звичайною 
фото- та відеозйомкою. Це стосується як комерційної складової діяльності 
підприємства, так і напрямків збереження та дослідження загальних тенденцій у 
лісовій галузі. 
Отже, що це за технологія, як її використовують у світі і яку корисну інформацію 
вона спроможна надавати, спробуємо розглянути у цій статті. Відразу варто 
зазначити: питання, пов’язані із державним врегулюванням діяльності 
77 
 
підприємств лісової галузі в Україні, які можуть стосуватися використання цієї 
технології. Технологія використання мультиспектральної зйомки поверхні землі 
як одного із різновидів ДЗЗ не є новою. 
Із розвитком космічної техніки, починаючи із 70-х років минулого століття, 
технологію почали використовувати для дистанційного зондування 
сільськогосподарських полів. Але лише серед вузького загалу науковців – за 
допомогою супутникової зйомки. 
Для оцінки різноманітних параметрів рослинності використовують 
геоприв’язані (GPS-прив’язка) знімки, зроблені у різних спектральних 
діапазонах (використовуються канали видимого спектру та ближньої 
інфрачервоної області). Для кожного пікселя такого знімку математично 
розраховується так званий вегетаційний індекс, який, залежно від його формули, 
може надавати різну кількісну оцінку фотосинтетичноактивній біомасі 
рослинності у пікселі знімку. Тобто надавати ту чи іншу інформацію стосовно 
біологічних процесів, які відбуваються у рослині, а значить – надавати 
інформацію про її стан. 
Із таких знімків складається так звана індексна карта місцевості. Якщо 
говорити простими словами: для оцінки стану здоров’я рослин, у рамках 
технології, використовують дані за кількістю світла, яке падає на рослину, та 
кількістю світла, що відображається від неї у різних спектральних діапазонах. 
Особливістю природи всіх рослин, як ми знаємо, є процес фотосинтезу. Якщо 
цей процес протікає нормально – рослина здорова, має насичений зелений колір. 
Але якщо з будь-якої причини цей процес порушується – рослина починає його 
втрачати. Науковці з’ясували, що початкові зміни у кольорі рослин відбуваються 
у ближньої інфрачервоної частини спектру (малюнок 1). А це означає, що за 
умови, якщо ці зміни вдасться виявити, буде можливо ідентифікувати початок 
хвороби у рослини ще на ранній стадії (коли візуально ще не видно зміни 
кольору), та вжити заходів щодо її усунення. Це і стало основною задачею, яку 
вирішує технологія мультиспектральної зйомки: виявити проблему у здоров’ї 
рослини на ранній стадії. 
78 
 
З часом застосування технології мультиспектральної зйомки було поширено 
на весь рослинний шар Землі, у тому числі й на лісові ресурси. Для оцінки стану 
лісу почали використовувати ті ж самі вегетаційні індекси, що і для 
сільськогосподарських культур, а з часом були розраховані й спеціальні. 
Із розвитком комп’ютерної техніки стали доступними безпілотні технології, у 
тому числі й повітряні безпілотні літальні апарати, застосування яких зробило 
технологію мультиспектральної зйомки загальнодоступною. Багаторічний 
досвід використання даних ДЗЗ дозволив БПЛА швидко знайти своє 
застосування й у лісовій галузі. Сьогодні у світі й в Україні, зокрема, доступні 
мультиспектральні системи, адаптовані для встановлення на БПЛА, здатні 
робити зйомку з повітря та отримувати індексні карти відразу на місці, у 
польових умовах, надаючи точну й оперативну інформацію про стан лісового 
масиву на визначеній території. 
Розглянемо на прикладах, яку саме інформацію можна отримувати за 
результатами мультиспектральної зйомки з повітря за допомогою БПЛА 
(зазначимо основну інформацію, яку можливо отримувати. Повний перелік 
залежить від марки обладнання – мультиспектральної системи). 
Виявлення стресових зон (осередків) дерев. 
Технологія дозволяє ідентифікувати наявність проблем у дерева на ранній 
стадії, коли візуально, за зміною кольору, її ще не можна ідентифікувати. 
Для хвойних дерев система ідентифікує уражене короїдом дерево на ранніх 
стадіях (це також дерева третьої категорії), на відміну від зйомки звичайною 
камерою, яка не спроможна виявити такі зміни. На малюнку наведено приклад 
індексної карти ділянки лісу із визначеною проблемною зоною. За допомогою 
кольору, від зеленого до червоного, на індексній карті позначаються ділянки із 
проблемами. Завдяки тому, що кожен знімок прив’язаний до GPS-координат, 
можливо визначати координати окремих дерев із точністю самого GPS. 
Спроможність ідентифікації дерев третьої категорії – для підприємств має 
важливе значення з економічної точки зору. Оскільки дерева третьої категорії ще 
можуть бути реалізовані як ділова деревина. 
79 
 
Сухостій. 
Сухостій на індексній карті ідентифікується за допомогою чорного або 
червоного кольору – чорний колір означає, що на цьому місті немає рослинності, 
червоний – що рослинність є, але вона пригнічена, тобто засихає. 
Оцінка наслідків пожеж. Територія після пожежі, як правило, втрачає майже всю 
рослинність. Тому на індексній карті ця зона відображається чорним або 
червоним кольором. Оскільки індексні карти є геоприв’язаними, то завжди 
можна точно визначити площу будь-якої виділеної ділянки карти, завдяки чому 
складається оцінка масштабу вигорання. 
Спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
За допомогою вегетаційної карти можна робити аналіз стану здоров’я насаджень. 
У разі виникнення проблем вегетації – оперативно вживати заходи для 
запобігання загибелі саджанців. Можливо також робити підрахунок кількості 
саджанців. Це може бути актуально, коли потрібно визначити кількість 
саджанців, які прийнялися. 
Інвентаризації лісу. Система дозволяє отримувати ряд кількісних та якісних 
характеристик, які використовуються при інвентаризації лісу. 
Створення довгострокових прогнозів. 
Проведення системного моніторингу дозволяє накопичувати масив даних. 
Його використання дає можливість робити аналізи, прогнози, виявляти тенденції 
у стані конкретного лісового масиву. 
Може виникнути питання щодо використання супутникових знімків та 
індексних карт. Адже сьогодні існують дані супутникової зйомки, доступні для 
загалу. Тут слід зазначити наступне. Перевага зйомки з повітря за допомогою 
БПЛА перед супутниковою – це оперативність отримання інформації, висока 
точність та роздільна здатність знімків. Крім того, всі результати доступні через 
декілька хвилин після зйомки. Вартість отриманого, порівняно із супутниковими 
знімками, значно дешевша. Застосування безпілотного літального апарату такого 
типу дозволяє здійснювати зйомку великої площі. У зв’язку з цим застосування 
безпілотних літальних апаратів є найбільш ефективним засобом для 
80 
 
спостереження і дистанційного збору даних про стан лісового фонду із 
використанням мультиспектральної зйомки. 
Незважаючи на свій великий потенціал, застосування цієї технології у 
лісовому господарстві України сьогодні істотно відстає від аналогічного за 
кордоном. 
 
 
 
 
3.2 Пропозиції щодо покращення ефективності господарської 
діяльності на ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» 
 
Необхідність використання нових підходів і технологій в господарстві стає 
все гостріше в сучасних умовах.  Доцільно розглянути наступні напрямки для 
розвитку підприємства з використанням передових технологій: 
1. використання сучасних засобів для моніторингу за територією 
господарства.  
У лісових господарствах, БПЛА (коптери, літаки) застосовуються, 
переважно, у трьох напрямках: 
• Візуальний моніторинг 
• Картографування 
• Мультиспектральна зйомка 
Сам дрон (коптер, літак) – це всього лише платформа для установки на неї 
обладнання (камери різного призначення, датчики, сенсори і т.п.), метою якої є 
забезпечити, для встановленого на неї обладнання, необхідні умови для роботи 
(висоту , швидкість переміщення, можливість автоматичного польоту, точність 
позиціонування за координатами GPS та інше). Вирішальну роль в отриманні 
певної інформації грає обладнання для зйомки та програмне забезпечення, яке, 
використовує сучасні технології у сфері обробки фото матеріалу, й спроможне 
надавати користувачеві вже готові результати такої оброботки у вигляді 
сприятному для вивчення, аналізу та роботи. 
81 
 
Візуальний моніторинг 
• Візуальне спостереження в реальному часі за ділянками або масивами 
лісу 
• Фото та відео фіксація певних ділянок та областей лісу 
• Спостереження за якістю виконаних робіт на ділянці (планові вирубки, 
санітарні вирубки) 
• Охорона лісів від несанкціонованих дій у них 
• Своєчасне виявлення пожеж 
Картографування. Автоматичне виконання фото зйомки для отримання 
електронної карти ділянки або масиву лісу, їхнього контуру. 
Спектральний моніторинг 
Виявлення стресових зон (осередків) дерев за 
допомогою мультиспектральної зйомки й отриманих індексних карт. Для 
хвойних порід визначення дерев третьої категорії 
Сухостій 
Оцінка наслідків пожеж 
Спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
Інвентаризації лісу 
Створення довгострокових прогнозів на основі масиву отриманих 
статистичних даних за різний час 
Для виконання автоматичної зйомки великих площ, використовуються 
безпілотні літальні апарати типу “літаюче крило” або “літак”, здатні тривалий 
час перебувати у повітрі без підзарядки, на які встановлюється додаткове 
обладнання – мультиспектральна камера Slantrange (модель 3Р). Організація 
автоматичного польоту здійснюється за допомогою безкоштовної програми 
MissionPlanner, яка може бути встановлена, як на мобільний пристрій, так і на 
ноутбук. Переважно, для управління безпілотниками літакового типу, 
використовується ноутбук. Для подальшої обробки отриманих знімків 
(отримання індексних карт лісу) використовується програма Slantview, яка 
встановлюється на ноутбук або планшет і не вимагає наявності мережі інтернет. 
82 
 
Це дозволяє отримувати точні та оперативні дані про стан дерев відразу у лісі й 
на місці приймати оперативні рішення. 
БПЛА (літак) Spectator 
  
 
Рис. 3.1 Безпілотний авіаційний комплекс БпАК-МП-1 
Зручний, багатофункціональний безпілотний авіаційний комплекс БпАК-
МП-1 для агропромислового комплексу. 
Дані БПЛА були розроблені студентами Київського політехнічного 
інституту і вироблені на підприємстві «Меридіан», що входить до складу 
«Укроборонпрому». Роботи зі створення нового українського БПЛА почалися в 
2014 році. Саме тоді на фестивалі Sikorsky Challenge, який проходив в КПІ в 
грудні 2014-го матеріальне заохочення для подальшої роботи отримав проект 
Романа Карнаушенко «Безпілотний літальний апарат« Spectator ». 
Повномасштабне виробництво почалося ще в 2016 році на потужностях заводу 
«Меридіан». 
 
Рис. 3.2 Стартова площадка 
83 
 
Рівень військового БПЛА.  У війскову комплектацію комплексу «Spectator» 
входить наземна станція керування та 3 безпілотника. Для цивільних цілей, 
комплекс складається з одного безпілотника і монітора управління. Літак 
комплектується однією батареєю і здатний нести до 1,5 кг корисного 
навантаження. При цьому, тривалість польоту до 2,5 годин. Слід зазначити ще 
одну немаловажну деталь, яка важна для цивільного використання літака: 
устаткування, яке встановлюється на апарат може бути розміщено у автоматично 
зачиняємому відсіку фюзеляжу. Цей факт має значення, коли використовується 
дороге обладнання – для додаткового його захисту при злеті, посадці. 
Вирішує завдання. 
1. Моніторинг стану рослин на полях сільськогосподарських підприємств. 
2. Розвідка і моніторинг водних та лісові масивів. 
3. Моніторинг нафто- і газопроводів, 
4. Охорона державного кордону. 
5. Здійснення аерофотозйомки 
6. Застосування в пошуково-рятувальних операціях. 
та інше. 
 
Рис. 3.3 Запуск БПЛА 
Якісна фотозйомка території. Головним завданням для безпілотного 
комплексу є виконання якісної зйомки території, з тривалістю польоту до 2.5 
годин на розрахунковій висоті від 70 до 2000 метрів. Апарат може бути 
оснащеним будь-яким обладнанням для здійснення різних видів з’йомки: 
звичайні камери з високою роздільною здатністю, мультиспектральні камери, 
тепловізійні камери (тепловізори), пристрої нічного бачення та інші. Міцна 
84 
 
конструкція апарату з композитних матеріалів значно підвищує термін 
експлуатації БПЛА “Spectator”. 
 
Рис. 3.4. Схема маршруту БПЛА 
Перші льотні випробування армійського повітряного судна Spectator 
пройшли в 2017 році, і за рахунок того, що пристрій вдало завершив всі тести, 
його почато готувати до серійного виробництва. Сьогодні безпілотник 
випускається, як для військового, так і для цивільного застосування. Завдяки 
тому, що у розробку та конструкцію літака конструкори закладали військові 
вимоги, літак має високі показники надійності, простоти та стабільності польоту, 
що робить його ідеальним носієм для різноманітного устаткування, спроможнім 
забеспечити необхідні режими польоту для отримання точних і якісних даних. 
Система керування. 
 
Рис. 3.5. Система керування БПЛА 
Система керування польотом має три режими: автоматичний, 
напівавтоматичний та ручний. Маршрут польоту задається з монітору керування 
в точці старту літального апарату. У варіанті військової комплектації, наземна 
станція БПАК дозволяє приймати і передавати сигнали для безпілотника на 
відстані до 30 км. Командно-телеметричний канал передає інформацію про стан, 
85 
 
параметрів польоту і координати цілей, а також забезпечує програмування 
системи «Spectator». Канал радіоуправління контролює БПЛА у разі придушення 
системи супутникової навігації та управління цільовим навантаженням. Канал 
передачі відеосигналу передає зображення на наземну станцію управління. У 
разі цивільної комплектації – радіус дії сигналу керування до 5 кілометрів. 
 
Рис. 3.6 Приземлення ПБЛА 
Для зльоту «Spectator» не потрібно додатковий пристрій, також немає 
якихось особливих вимог до стартового майданчика. Спостереження за роботою 
кожного літального апарату в режимі онлайн. Можливість, у разі потреби, 
переключення режимів керування: з автоматичного на ручний, або на 
напівавтоматичний. 
Орієнтовна вартість комплексу ( БПЛА + система керування) – 500 000 грн. 
Розглянемо варіант придбання БПЛА на умовах лізингу. Базові умови : 
термін лізингу - 60 місяців, вартість об’єкту лізингу – 500 000 грн, лізинговий 
відсоток 15 % річних, первинний внесок за об’єкт - 15 %, одноразова комісія - 
2 %, амортизація (місячна) – 1,7 %( 20 % річних). На основі вищезазначених 
даних та проведених розрахунків в таблиці 3.2 наведено схему лізингових 
виплат. 
Таблиця 3.2  Схема лізингових виплат, грн. 
Вартість Погашення Винагорода Виплати на 
Місяць Комісії 
об'єкту вартості об'єкта лізингодавця місяць 
1 500000,00 79798,22 5312,50 10000,00 95110,72 
2 420201,78 4858,20 5252,52 0,00 10110,72 
3 415343,58 4918,93 5191,79 0,00 10110,72 
4 410424,66 4980,41 5130,31 0,00 10110,72 
5 405444,24 5042,67 5068,05 0,00 10110,72 
6 400401,58 5105,70 5005,02 0,00 10110,72 
86 
 
7 395295,88 5169,52 4941,20 0,00 10110,72 
8 390126,35 5234,14 4876,58 0,00 10110,72 
9 384892,21 5299,57 4811,15 0,00 10110,72 
10 379592,65 5365,81 4744,91 0,00 10110,72 
11 374226,83 5432,88 4677,84 0,00 10110,72 
12 368793,95 5500,80 4609,92 0,00 10110,72 
13 363293,15 5569,56 4541,16 0,00 10110,72 
14 357723,60 5639,18 4471,54 0,00 10110,72 
15 352084,42 5709,67 4401,06 0,00 10110,72 
16 346374,76 5781,04 4329,68 0,00 10110,72 
17 340593,72 5853,30 4257,42 0,00 10110,72 
18 334740,42 5926,47 4184,26 0,00 10110,72 
19 328813,96 6000,55 4110,17 0,00 10110,72 
20 322813,41 6075,55 4035,17 0,00 10110,72 
21 316737,86 6151,50 3959,22 0,00 10110,72 
22 310586,36 6228,39 3882,33 0,00 10110,72 
23 304357,97 6306,25 3804,47 0,00 10110,72 
24 298051,73 6385,07 3725,65 0,00 10110,72 
25 291666,65 6464,89 3645,83 0,00 10110,72 
26 285201,76 6545,70 3565,02 0,00 10110,72 
27 278656,07 6627,52 3483,20 0,00 10110,72 
28 272028,55 6710,36 3400,36 0,00 10110,72 
29 265318,18 6794,24 3316,48 0,00 10110,72 
30 258523,94 6879,17 3231,55 0,00 10110,72 
31 251644,77 6965,16 3145,56 0,00 10110,72 
32 244679,61 7052,23 3058,50 0,00 10110,72 
33 237627,38 7140,38 2970,34 0,00 10110,72 
34 230487,01 7229,63 2881,09 0,00 10110,72 
35 223257,37 7320,00 2790,72 0,00 10110,72 
36 215937,37 7411,50 2699,22 0,00 10110,72 
37 208525,87 7504,15 2606,57 0,00 10110,72 
38 201021,72 7597,95 2512,77 0,00 10110,72 
39 193423,77 7692,92 2417,80 0,00 10110,72 
40 185730,85 7789,08 2321,64 0,00 10110,72 
41 177941,76 7886,45 2224,27 0,00 10110,72 
42 170055,31 7985,03 2125,69 0,00 10110,72 
43 162070,29 8084,84 2025,88 0,00 10110,72 
44 153985,44 8185,90 1924,82 0,00 10110,72 
45 145799,54 8288,23 1822,49 0,00 10110,72 
46 137511,32 8391,83 1718,89 0,00 10110,72 
47 129119,49 8496,73 1613,99 0,00 10110,72 
48 120622,76 8602,94 1507,78 0,00 10110,72 
87 
 
49 112019,82 8710,47 1400,25 0,00 10110,72 
50 103309,35 8819,35 1291,37 0,00 10110,72 
51 94490,00 8929,60 1181,12 0,00 10110,72 
52 85560,40 9041,22 1069,51 0,00 10110,72 
53 76519,19 9154,23 956,49 0,00 10110,72 
54 67364,96 9268,66 842,06 0,00 10110,72 
55 58096,30 9384,52 726,20 0,00 10110,72 
56 48711,78 9501,82 608,90 0,00 10110,72 
57 39209,96 9620,60 490,12 0,00 10110,72 
58 29589,36 9740,85 369,87 0,00 10110,72 
59 19848,51 9862,61 248,11 0,00 10110,72 
60 9985,90 9985,90 124,82 0,00 10110,72 
Разом   500000,00 181643,22 10000,00 691643,22 
 
Іншим варіантом придбання БПЛА є отримання кредиту в провідному 
банку, зокрема ПАТ «Ощадбанк». 
Розрахунок вартості користування кредитом і схема погашення кредиту. 
Базові умови : термін кредитування - 60 місяців, сума кредиту – 500 000 грн., 
відсоткова ставка - 15 % річних, разова комісія – 1,5 %, щомісячна ставка – 0 %. 
В таблиці 3.3 наведено схему виплат за кредитом. 
Таблиця 3.3 - Схема виплат за кредитом, грн. 
 
Місяць Заборгованність Погашення Відсотки Комісії Виплати 
за кредитом кредиту за в місяць 
кредитом 
1 500000,00 8333,40 6250,00 7500,00 22083,40 
2 491666,60 8333,40 6145,90 0,00 14479,30 
3 483333,20 8333,40 6041,70 0,00 14375,10 
4 474999,80 8333,40 5937,50 0,00 14270,90 
5 466666,40 8333,40 5833,40 0,00 14166,80 
6 458333,00 8333,40 5729,20 0,00 14062,60 
7 449999,60 8333,40 5625,00 0,00 13958,40 
8 441666,20 8333,40 5520,90 0,00 13854,30 
9 433332,80 8333,40 5416,70 0,00 13750,10 
10 424999,40 8333,40 5312,50 0,00 13645,90 
11 416666,00 8333,40 5208,40 0,00 13541,80 
12 408332,60 8333,40 5104,20 0,00 13437,60 
13 399999,20 8333,40 5000,00 0,00 13333,40 
14 391665,80 8333,40 4895,90 0,00 13229,30 
15 383332,40 8333,40 4791,70 0,00 13125,10 
16 374999,00 8333,40 4687,50 0,00 13020,90 
88 
 
17 366665,60 8333,40 4583,40 0,00 12916,80 
18 358332,20 8333,40 4479,20 0,00 12812,60 
19 349998,80 8333,40 4375,00 0,00 12708,40 
20 341665,40 8333,40 4270,90 0,00 12604,30 
21 333332,00 8333,40 4166,70 0,00 12500,10 
22 324998,60 8333,40 4062,50 0,00 12395,90 
23 316665,20 8333,40 3958,40 0,00 12291,80 
24 308331,80 8333,40 3854,20 0,00 12187,60 
25 299998,40 8333,40 3750,00 0,00 12083,40 
26 291665,00 8333,40 3645,90 0,00 11979,30 
27 283331,60 8333,40 3541,70 0,00 11875,10 
28 274998,20 8333,40 3437,50 0,00 11770,90 
29 266664,80 8333,40 3333,40 0,00 11666,80 
30 258331,40 8333,40 3229,20 0,00 11562,60 
31 249998,00 8333,40 3125,00 0,00 11458,40 
32 241664,60 8333,40 3020,90 0,00 11354,30 
33 233331,20 8333,40 2916,70 0,00 11250,10 
34 224997,80 8333,40 2812,50 0,00 11145,90 
35 216664,40 8333,40 2708,40 0,00 11041,80 
36 208331,00 8333,40 2604,20 0,00 10937,60 
37 199997,60 8333,40 2500,00 0,00 10833,40 
38 191664,20 8333,40 2395,90 0,00 10729,30 
39 183330,80 8333,40 2291,70 0,00 10625,10 
40 174997,40 8333,40 2187,50 0,00 10520,90 
41 166664,00 8333,40 2083,30 0,00 10416,70 
42 158330,60 8333,40 1979,20 0,00 10312,60 
43 149997,20 8333,40 1875,00 0,00 10208,40 
44 141663,80 8333,40 1770,80 0,00 10104,20 
45 133330,40 8333,40 1666,70 0,00 10000,10 
46 124997,00 8333,40 1562,50 0,00 9895,90 
47 116663,60 8333,40 1458,30 0,00 9791,70 
48 108330,20 8333,40 1354,20 0,00 9687,60 
49 99996,80 8333,40 1250,00 0,00 9583,40 
50 91663,40 8333,40 1145,80 0,00 9479,20 
51 83330,00 8333,40 1041,70 0,00 9375,10 
52 74996,60 8333,40 937,50 0,00 9270,90 
53 66663,20 8333,40 833,30 0,00 9166,70 
54 58329,80 8333,40 729,20 0,00 9062,60 
55 49996,40 8333,40 625,00 0,00 8958,40 
56 41663,00 8333,40 520,80 0,00 8854,20 
57 33329,60 8333,40 416,70 0,00 8750,10 
58 24996,20 8333,40 312,50 0,00 8645,90 
59 16662,80 8333,40 208,30 0,00 8541,70 
60 8329,40 8329,40 104,20 0,00 8433,60 
89 
 
Разом   500000,00 190626,30 7500,00 698126,30 
 
Продисконтуємо виплати в місяць за лізингом та кредитом за ставкою 
дисконту 20% річних, щоб дізнатись, що буде вигідніше і ефективніше для 
підприємства. 
В таблиці 3.4 наведено розрахунок ефективності лізингових виплат. 
 
Таблиця 3.4   Розрахунок ефективності лізингових виплат, грн. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати на місяць Дисконтований ГП 
дисконтування 
1 95110,72 0,983603 93551,22 
2 10110,72 0,967476 9781,874 
3 10110,72 0,951612 9621,484 
4 10110,72 0,936009 9463,724 
5 10110,72 0,920661 9308,55 
6 10110,72 0,905566 9155,921 
7 10110,72 0,890717 9005,795 
8 10110,72 0,876113 8858,13 
9 10110,72 0,861747 8712,886 
10 10110,72 0,847617 8570,023 
11 10110,72 0,833719 8429,504 
12 10110,72 0,820049 8291,288 
13 10110,72 0,806603 8155,338 
14 10110,72 0,793378 8021,618 
15 10110,72 0,780369 7890,09 
16 10110,72 0,767573 7760,719 
17 10110,72 0,754988 7633,469 
18 10110,72 0,742608 7508,306 
19 10110,72 0,730432 7385,194 
20 10110,72 0,718455 7264,102 
21 10110,72 0,706675 7144,995 
22 10110,72 0,695088 7027,841 
23 10110,72 0,683691 6912,608 
24 10110,72 0,672481 6799,264 
25 10110,72 0,661454 6687,779 
26 10110,72 0,650609 6578,121 
27 10110,72 0,639941 6470,262 
28 10110,72 0,629448 6364,171 
29 10110,72 0,619127 6259,82 
30 10110,72 0,608975 6157,18 
31 10110,72 0,59899 6056,223 
90 
 
32 10110,72 0,589169 5956,921 
33 10110,72 0,579508 5859,247 
34 10110,72 0,570006 5763,175 
35 10110,72 0,56066 5668,678 
36 10110,72 0,551467 5575,731 
37 10110,72 0,542425 5484,307 
38 10110,72 0,533531 5394,383 
39 10110,72 0,524783 5305,933 
40 10110,72 0,516178 5218,933 
41 10110,72 0,507715 5133,36 
42 10110,72 0,49939 5049,19 
43 10110,72 0,491201 4966,4 
44 10110,72 0,483147 4884,968 
45 10110,72 0,475225 4804,871 
46 10110,72 0,467433 4726,087 
47 10110,72 0,459769 4648,595 
48 10110,72 0,45223 4572,373 
49 10110,72 0,444815 4497,402 
50 10110,72 0,437522 4423,659 
51 10110,72 0,430348 4351,126 
52 10110,72 0,423292 4279,782 
53 10110,72 0,416351 4209,608 
54 10110,72 0,409524 4140,584 
55 10110,72 0,402809 4072,693 
56 10110,72 0,396205 4005,914 
57 10110,72 0,389708 3940,23 
58 10110,72 0,383318 3875,624 
59 10110,72 0,377033 3812,076 
60 10110,72 0,370851 3749,571 
Разом 691643,22  465198,9 
 
В таблиці 3.5 наведено розрахунок ефективності виплат за кредитом. 
 
Таблиця 3.5 Розрахунок ефективності виплат за кредитом, грн. 
Коефіцієнт 
Місяць Виплати в місяць Дисконтований  Г П 
дисконтування 
1 22083,40 0,983603 21721,31 
2 14479,30 0,967476 14008,37 
3 14375,10 0,951612 13679,52 
4 14270,90 0,936009 13357,69 
5 14166,80 0,920661 13042,83 
6 14062,60 0,905566 12734,61 
91 
 
7 13958,40 0,890717 12432,99 
8 13854,30 0,876113 12137,93 
9 13750,10 0,861747 11849,11 
10 13645,90 0,847617 11566,5 
11 13541,80 0,833719 11290,06 
12 13437,60 0,820049 11019,49 
13 13333,40 0,806603 10754,76 
14 13229,30 0,793378 10495,83 
15 13125,10 0,780369 10242,42 
16 13020,90 0,767573 9994,495 
17 12916,80 0,754988 9752,025 
18 12812,60 0,742608 9514,744 
19 12708,40 0,730432 9282,623 
20 12604,30 0,718455 9055,628 
21 12500,10 0,706675 8833,51 
22 12395,90 0,695088 8616,242 
23 12291,80 0,683691 8403,792 
24 12187,60 0,672481 8195,925 
25 12083,40 0,661454 7992,616 
26 11979,30 0,650609 7793,835 
27 11875,10 0,639941 7599,36 
28 11770,90 0,629448 7409,168 
29 11666,80 0,619127 7223,231 
30 11562,60 0,608975 7041,339 
31 11458,40 0,59899 6863,47 
32 11354,30 0,589169 6689,599 
33 11250,10 0,579508 6519,527 
34 11145,90 0,570006 6353,234 
35 11041,80 0,56066 6190,697 
36 10937,60 0,551467 6031,728 
37 10833,40 0,542425 5876,307 
38 10729,30 0,533531 5724,414 
39 10625,10 0,524783 5575,871 
40 10520,90 0,516178 5430,659 
41 10416,70 0,507715 5288,711 
42 10312,60 0,49939 5150,007 
43 10208,40 0,491201 5014,381 
44 10104,20 0,483147 4881,818 
45 10000,10 0,475225 4752,301 
46 9895,90 0,467433 4625,673 
47 9791,70 0,459769 4501,919 
48 9687,60 0,45223 4381,026 
92 
 
49 9583,40 0,444815 4262,842 
50 9479,20 0,437522 4147,355 
51 9375,10 0,430348 4034,553 
52 9270,90 0,423292 3924,293 
53 9166,70 0,416351 3816,564 
54 9062,60 0,409524 3711,354 
55 8958,40 0,402809 3608,527 
56 8854,20 0,396205 3508,075 
57 8750,10 0,389708 3409,985 
58 8645,90 0,383318 3314,131 
59 8541,70 0,377033 3220,504 
60 8433,60 0,370851 3127,609 
 698126,30  460979,1 
 
 
Отже, для підприємства ДП «Корсунь-Шевченківське  лісове 
господарство» краще і ефективніше буде придбати БПЛА в лізинг ніж в кредит, 
оскільки по кредиту підприємство переплатить на 6482,78 грн. більше порівняно 
з лізингом. 
2. Отримання готової продукції з деревини пов’язане з величезними 
втратами, які прийнято називати відходами. 
На етапі підготовки лісу вони можуть досягати декількох десятків відсотків 
(пні, сучки, хвоя тощо). Відомо, що типова лісопилка перетворює близько 60% 
деревини в дошки, при цьому 12% йде в тирсу, 6% – в кінцеві обрізки і 22% – в 
обапиль і обрізки крайок. Обсяг тирсу і стружки на етапі деревообробки досягає 
12% від вихідної сировини.  
Наразі в Україні розробляється безліч програм конструкційно-практичного 
характеру щодо раціонального використання поновлюваних паливних ресурсів. 
Одним із таких рішень є виробництво деревних паливних брикетів. Експерти 
впевнені, що Україна має всі шанси стати європейським лідером виробництва 
брикетів та гранул. 
У промисловому виробництві брикети виготовляють з відходів: 
− деревопереробних підприємств – тирса, тріска, стружка; 
93 
 
− сільського господарства – соломи, лушпиння кукурудзи, соняшнику, 
гречки; 
− торфу; 
− деревного вугілля. 
Таблиця 3.1. Переваги та недоліки паливних брикетів 
Переваги Недоліки 
• Виділяють тепла істотно більше, • Не можна використовувати 
порівняно з таким же ж об’ємом дров;  брикети з тирси МДФ, фанери, плит чи з 
• Закладаються в топку в 2 – 3 рази іншого сміття. Спалювання таких псевдо 
рідше, ніж дрова брикетів приведе до засмічення камінів та 
• Якісні брикети не забруднюють димового каналу; 
димохід і не викликають корозію; • Не рекомендується 
• Теплотворність брикетів з тирси використовувати брикети з соснових 
стандарту RUF становить 4500-4700 ккал порід дерев, оскільки там є залишки 
/кг, порівняно з 1800-2100 ккал / кг, які смоли; 
виділяють сухі колоті березові дрова; • Брикети не дають гарного полум’я, 
• Висока тепловіддача при але дають високу температуру 
тривалому рівномірному горінні із • Бояться високої вологість. 
збереженням форми брикету; Теоретично брикети мають мати 
• Вологостійкі, не схильні до гниття, вологість менше ніж 8-10%; 
але бояться вологи • Вартість відносно дров, але треба 
• Пакування герметичне, зручне для рахувати вартість одиниці тепла, що 
транспортування та зберігання одержується 
• Виділяють при горінні в десять • Зберігання тільки в закритих, 
разів менше оксиду вуглецю, ніж гарно провітрюваному приміщеннях 
природний газ, і в п’ятдесят разів менше,  
ніж вугілля 
• Економлять місце при зберіганні, 1 
палет брикетів при складуванні займає ~ 
1 м² площі ~ 1,05 м³ об’єму 
• При горінні вони не іскрять та не 
“стріляють” 
 
Дрова і брикети мають одну спільну перевагу – це нульовий баланс 
викиду вуглекислого газу. Деревина при згоранні викидає рівно стільки 
вуглекислого газу скільки отримала його в процесі фотосинтезу.  
Відомо також, що кількість викидів вуглекислого газу залежить і від 
самого процесу горіння. Якщо котел чи камін піролізного типу, то ми отримуємо 
мінімальну кількість викидів вуглекислого газу в повітря. 
94 
 
З точки зору емісії, деревина найменш шкідливий вид палива. Якщо ми 
будемо долучатися до відновлення лісових насаджень, то такого виду палива 
вистачить нашим дітям, внукам тощо. 
Відповідно до ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної 
сировини. Технічні умови»1 брикети паливні поділяють: 
− за породами деревини: із хвойних, листяних порід; з хвойних та 
листяних порід; 
− за геометричними ознаками: прямокутні; багатокутні; з округленими 
кутами; круглі; 
− за групами якості - на 4 групи; 
− за технологічними ознаками: без зв’язувальної речовини; зі 
зв’язувальною речовиною; 
− за конструкційними ознаками: суцільні; з внутрішніми порожнинами; з 
порожнинами на поверхні; з внутрішніми та зовнішніми порожнинами. 
− за розмірами: довжина – від 10 до 400 мм; за товщиною і шириною або 
діаметром – від 25 до 75 мм. 
За номенклатурою нормативних документів паливо тверде, до якого 
відносяться і брикети паливні, поділяють на вироби промислового, 
непромислового призначення та для барбекю. 
Перелік ознак класифікації брикетів паливних із деревинної сировини був 
доповнений на основі аналізу сайтів виробників, торговельних організацій. До 
цього переліку були включені такі важливі показники як спосіб виготовлення. За 
цією ознакою для виготовлення брикетів паливних із деревинної сировини 
використовують: 
− ударно-механічні та гідравлічні преси (C.F. Nielsen) – брикети 
формуються у вигляді циліндра; 
− на гідравлічні преси (RUF, Nestro) – брикети формуються у вигляді 
невеликої цегли; 
 
1 ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови» 
95 
 
− екструдерні (Pini-kay) пресування під впливом термічної обробки і 
високого тиску на шнекових (механічних) пресах – на виході брикети виходять 
у вигляді порожнього багатогранника. 
У результаті пресування з деревини виділяється лігнін, який виступає 
сполучною компонентом для утворення щільної однорідної структури брикету. 
Охарактеризуємо асортимент брикетів паливних. 
Брикети, що одержують на ударно-механічних (кривошипно-шатунних) 
пресах, мають форму циліндра діаметром 40-110 мм частіше без отвору, але 
бувають і з отвором. Іноді їх випускають квадратної форми. Виходять із преса 
нескінченним циліндром/квадратом, потім їх або нарізають спеціальною пилкою 
на мірні відрізки або ламають на відрізки більш-менш певної довжини, можуть 
бути у вигляді шайб довжиною 5-20 мм. Найбільш відомі європейські виробники 
пресів: C.F.Nielsen (Данія), Bogma (Швеція), Pawert-SPM AG (Швейцарія), DI-
PIU (Італія), також преси виготовляють в Індії, Бразилії, Україні, США. 
Брикети круглі гідравлічні виготовляють на гідравлічних пресах зі 
створенням протитиску цангою із хвойної й листяної деревини. Формою круглі 
паливні брикети нагадують звичайні дрова. Ці брикети бувають діаметром 50-90 
мм, довжиною 50-100 мм. Іноді ці брикети називають Nestro (Нестро) від назви 
однойменної німецької фірми. Переваги паливних брикетів «Нестро»: мають 
водонепроникне впакування – запаяні у термоусадкову плівку; відсутність 
зв’язуючи речовин і барвників - немає хімічного запаху під час горіння; 
використовуються як паливо камінів і піролізних казанів, для грилів і барбекю; 
теплотворна здатність становить 4700-4800 ккал/кг (для порівняння, колоті дрова 
березові – 1800-2100 ккал/кг); виділяють під час спалювання в десять разів 
менше вуглекислого вугілля, ніж природний газ, і в п’ятдесят разів менше, ніж 
вугілля.  
Характеристики паливних брикетів стандарту NESTRO:  
− довжина – 100-150-350 мм.;  
− діаметр – 80 мм; 
− вологість 8-10%; 
96 
 
− зольність – не більше 0,1%.  
Не включають в себе ніяких шкідливих зв’язуючих речовин.  
Брикети паливні Pini Kay – назву отримали від нині неіснуючої австрійської 
фірми-виробника брикетних пресів Pini Kay. Мають форму шести-, 
чотирикутників з отвором посередині, зовні покриті темною кіркою через випал 
поверхні. Брикети Pini Kay відповідають європейським стандартам, часто їх 
називають євродровами, або євробрикетами.  
В основі виробництва паливних брикетів Pini Key лежить принцип 
шнекового пресування, що відбувається екструдерним способом при 
одночасному нагріванні поверхні ТЕН. Паливні брикети стандарту Pini Kay 
мають форму неправильного багатогранника або циліндричної форми, з отвором 
усередині по всій довжині. Отвір дає додаткову тягу усередині брикету, завдяки 
йому брикети горять без примусової вентиляції і їх з успіхом можна 
застосовувати в топках з низькою тягою. Крім того, теплопровідність (жар) 
збільшується у рази.  
Переваги брикетів Pini Kay: дуже тверді й надзвичайно стійкі до механічних 
впливів, завдяки високій щільності, добре зберігаються в умовах атмосферної 
вологості, на відкритому повітрі; мають максимальну тривалість горіння й 
теплоту згоряння – дають самий рівний і довгий жар. виготовлені на німецькому 
устаткуванні, їх якість відповідає стандарту DIN.  
Характеристики паливних брикетів стандарту Pini Kay: довжина брикету – 
240-270мм, діаметр – 60-80 мм, поверхня – глянсова, вологість 4-5%, теплота 
згоряння – 5200-5300 ккал/кг, зольність – не більше 0,1%.  
Брикети Ruf – часто називають просто «цеглинка». Назва походить від 
німецької фірми-виробника пресів RUF (засновник – Hans Ruf). Брикети 
прямокутної форми, виготовляються на гідравлічному пресі з опорою на 
нерухому плиту із хвойної та листяної деревини. Також до цього типу брикетів 
можна віднести зроблені на гідравлічних пресах інших виробників (наприклад 
німецької фірми Weima) без опори на нерухому плиту, подібно круглим 
гідравлічним брикетам, але із прямокутною матрицею.  
97 
 
Переваги паливних брикетів RUF: мають водонепроникне упакування; 
повна відсутність зв’язуючих речовин і барвників – немає хімічного запаху під 
час горіння;  використовуються як паливо камінів і піролізних казанів, для грилів 
і барбекю; теплотворна здатність становить 4800-4900 ккал/кг (для порівняння, 
колоті дрова березові – 1800-2100 ккал/кг); виділяють під час горіння в десять 
разів менше вуглекислого вугілля, ніж природний газ, і в п’ятдесят разів менше, 
ніж вугілля.  
Характеристики паливних брикетів стандарту RUF: довжина 150 мм; 
ширина – 100 мм; висота – 60 мм; вологість – 8-10%, зольність – не більше 
0,1%2,3.  
За результатами проведеного аналітичного дослідження, можемо зробити 
висновок, що асортимент брикетів паливних класифікують за рядом ознак, серед 
яких призначення, спосіб виготовлення, технологічні та  конструкційні ознаки, 
вихідна сировина, групи якості. Якість товару це здатність задовольняти потреби 
споживачів. У випадку з паливними брикетами мова йде про потребу у 
технологічному, екологічно чистому, поновлюваному паливі, що підходить для 
спалювання на певному устаткуванні у певних умовах. 
 
Брикети паливні із деревної сировини 
 
 За призначенням  Промислового, непромислового призначення, 
барбекю 
 
 За способом Під високим тиском на гідравлічних пресах; під 
виготовлення  високим тиском на ударно-механічних та 
 гідравлічних пресах; пресування під впливом 
термічної обробки і високого тиску на шнекових 
 (механічних) пресах 
 За геометричними Прямокутні; багатокутні; з округленими кутами; 
ознаками  круглі 
 
 За технологічними Без зв’язувальної речовини; зі зв’язувальною 
ознаками речовиною 
 
2https://eurodrova.ru/eto_interesno1/stati_pro_biotoplivo_pellety_evrodrova/vidy_i_otlichiya_topli
vnyh_briketov/ 
3 http://ecoinvestua.com/ua/novyini/palivni-brikety 
98 
 
 
Із хвойних, листяних порід; суміш із хвойних та 
 За вихідною сировиною  
листяних порід 
 За групами якості 4 групи: І група, ІІ група, ІІІ група, ІV група 
 
 За конструкційними Суцільні; з внутрішніми порожнинами; з 
 ознаками порожнинами на поверхні; з внутрішніми та 
 зовнішніми порожнинами 
 
Рис. 3.1 Класифікація асортименту брикети паливні із деревної сировини 
Поява вітчизняних виробників спонукала до розробки нормативних вимог 
до брикетів паливних. У 2015 році був прийнятий ДСТУ 8358:2015 «Брикети та 
гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови»4, який: визначає 
основні терміни і визначення позначених ними понять, таким чином встановлює 
ідентифікуючи ознаки паливних брикетів та гранул; встановлює основні ознаки 
класифікації паливних брикетів та гранул, їх розміри; регламентує основні 
вимоги до якості, безпеки та охорони довкілля, пакування, маркування, 
транспортування, зберігання брикетів та гранул, правила приймання, методи 
контролювання та нормативні посилання на документи, що регламентують 
методи контролю якості цієї продукції,  
Відповідно до цього нормативного документу брикети паливні з 
деревинної сировини поділяють за групами якості на 4 групи за показниками 
щільності, насипної щільності, вміст дрібних частинок, вологість, зольність, 
найвища питома теплота згорання робочої маси брикету, вміст сірки, азоту, 
хлору, аресеніуму, кадмію, хрому, міді, ртуті, цинку, свинцю, домішок. 
Окрім цього, в Україні розроблені нормативні документи, що 
встановлюють терміни та визначення понять твердого біопалива, методи 
визначення гранулометричного складу, насипної щільності, теплотворної 
здатності, механічної міцності, вмісту вологи, загальних вуглецю, водню та 
азоту, водорозчинних хлоридів, натрію та калію, загальної сірки, фосфору, 
миш’яку, летких речовин. 
 
4 ДСТУ 8358:2015 «Брикети та гранули паливні з деревинної сировини. Технічні умови» 
99 
 
Вимоги до якості біопалива – тема непроста й неоднозначна з ряду причин. 
Вона викликає масу питань у виробників паливних брикетів, особливо в тих, хто 
орієнтується на експорт біопалива в країни Європи.  
Більшість європейських покупців і споживачів брикетів паливних 
орієнтуються на національні стандарти якості біопалива:  
- в Германії – DIN 51731, а також стандарт DINplus, в якому є відміни за 
деякими максимально допустимими характеристиками; деревинні брикети 
проходять перевірку, як правило, згідно специфікації DIN 51731; 
- в Австрії – ONORM 7135. Паливні брикети та гранули повинні бути 
виготовлені тільки з чистої деревини, допускається до 2% зв’язуючих речовин; 
- в Швеції є окремий стандарт на брикети – SS 18 71 21 та окремий стандарт 
на гранули паливні з деревинної сировини; 
- в Фінляндії розроблено нормативи для внутрішнього ринку, які 
наближені до шведського стандарту5. 
У багатьох європейських країнах, таких, як Естонія, Латвія, Литва, Греція, 
Кіпр, Польща, Португалія, Іспанія, Мальта, Нідерланди, Люксембург, Бельгія, 
Ірландія, Угорщина, Чеська Республіка, Словаччина, Словенія й Болгарія, 
національних стандартів не існує, тому що паливні гранули й брикети в 
основному виробляються на експортні ринки. Такі країни як Фінляндія й Данія, 
незважаючи на те, що є великими виробниками й споживачами біопалива, 
очікують прийняття єдиного Європейського стандарту. У Фінляндії розроблені 
внутрішні нормативи, вимоги по якості в які були близькі до шведського 
стандарту. Данія – величезний споживач біопалива у вигляді паливних брикетів, 
однак там ніколи не існувало національних норм і правил, що характеризують 
деревні брикети й гранули для продажу їхнім споживачам і немає ніяких вимог, 
наприклад до вологості або зольності (які мають важливе значення для 
характеристик горіння). 
Останнім часом всі частіше експерти висловлюють думку про те, що під 
 
5 StudFiles.net/preview/3364632/  
100 
 
час виробництва паливних брикетів варто орієнтуватися не стільки на стандарти, 
скільки на реальні вимоги покупців. Досвід роботи з європейськими 
споживачами гранули показує, що прив’язка до того або іншого стандарту є 
скоріше орієнтиром, ніж твердою й остаточною вимогою. Проте, якість 
біопалива залишається найважливішим питанням при організації виробництва й 
поставок паливних брикетів на експорт. Це тим більше важливо, що ключові 
критерії й показники якості паливних брикетів, ближче до тих, що 
використовуються під час оцінки якості палива (скажемо вугілля або торфу), ніж 
при прийманні лісоматеріалів.  
Проаналізуємо економічну ефективність використання основних видів 
твердого палива для використання на ринку України. 
 
 
 
 
Таблиця 3.2. Економічна ефективність використання основних видів твердого 
палива 
Паливні 
Характеристики Вугілля Дрова 
брикети 
 Теплотворність 4700 4900 1830-2150 
 Утворення CO2 Низьке Високе Низьке 
 Утворення золи <1% 30% 2% 
 Зберігання тонна = 1 (м³) Насипне зберігання 1 тонна = 5-7 (м³) 
 Вологість 4-7% 8-30% 25-50% 
 Транспортування 82 (м³) = 22 тони Спец. транспорт 82 (м³) = 7 тон 
Кількість палива, на 
2000 – 3 000 кг (2- 3000 – 4 000 кг (+3 м³ 5 000 – 7 500 кг (10-
сезон, для опалення 
3 м³) дров) 15 м³) 
(~ 100м²) 
Ціна 1 тони, грн 4000  6000 3000 
Вартість, на сезон, 
8000-1200 18000-24000 15000-22500 
грн  
Вартість 1 кКал, грн 0,85 1,22 1,5 
101 
 
 
Як бачимо з таблиці 3 економічна ефективність використання вища у 
паливних брикетах ніж у вугілля, також вартість 1 кКал нижча. 
Таким чином, проведений аналіз публікацій та розрахунків дав змогу 
окреслити ознаки класифікації брикетів паливних, визначити основні вимоги до 
їх якості, та проаналізовано економічну ефективність використання основних 
видів твердого палива та довести актуальність використання паливних брикетів 
в порівнянні  з використанням вугілля та дров.  
2. Це гілля, щепа, стружка та інші побічні продукти, що утворюються в 
процесі заготівлі деревини та її обробці. Варіантів використання відходів кілька:  
виробництво паливних брикетів; 
щепа може використовуватись  фільтрах для біохімічного очищення води 
від смолянистих і олійних продуктів. Стоки, які проходять через фільтри з 
тирсою, вдвічі чистіші, ніж ті, які проходять через вугілля; 
деревна щепа завжди використовувалась для виготовлення паперу, картону 
і фанери; 
виробництво арболіту -  легкого бетону з деревної стружки. Він 
економічний та легкий, отриманий на основі підібраної суміші цементу, 
органічного заповнювача (стружки), хімічних добавок і води. З цього матеріалу 
можна виготовляти стіни і теплоізоляцію. 
деревні відходи використовують у сільському господарстві. Застосовують у 
вигляді добрива, компосту або захисного шару, напр., для полуниці. Добрий 
ефект отримують при мульчуванні, особливо в спекотні літні дні. Захисний шар 
з деревних відходів не дає перегріватися верхньому шару ґрунту і зберігає 
оптимальну температуру. А фарбована щепа добре вписується в оздоблення 
газонів та парків. 
Зупинимось на виробництві паливних брикетів. 
Лінії виробництва паливних брикетів призначені для брикетування відходів 
рослинного походження і відходів деревообробки із попередньо подрібненої 
сухої щепи та тирси фракцією 1-5 мм, які не містять клейких включень. Отримані 
102 
 
брикети мають широку сферу застосування і можуть бути використані у всіх 
видах печей, побутових і промислових котлах. Важливою перевагою брикетів є 
стабільність температури при горінні і невеликий залишок золи. 
В якості сировини можна застосовувати дерев’яну стружку й тирсу, солому, 
відходи переробки буряка, лушпиння соняшнику і гречки. 
Лінії включають технологічні етапи дроблення, сушіння та брикетування. 
Розглянемо детальніше про види паливних рослинних відходів та обладнання, 
яке дозволяє перетворити їх у цінний енергетичний ресурс. 
Таблиця 3.2 - Технічні характеристики ліній 
ЛБЕ – 1 ЛБЕ – 2 
ЛБГ-1 (Nestro) ЛБГ-2 (Nestro) 
 (Pini&Kay) (Pini&Kay) 
400 кг/год. 800 кг/год. 
350 кг/год. 700 кг/год. 
 
    
Перероблюван
тирса, щепа. тирса, щепа. тирса, щепа. тирса, щепа. 
ий матеріал 
Продуктивність 
350* кг/год. 700* кг/год. 400* кг/год. 800* кг/год. 
лінії 
Встановлена 
електрична 112 кВт 164 кВт 109 кВт 158 кВт 
потужність 
Кількість 
обслуговуючого 3 чол./зміну 3 чол./зміну 3 чол./зміну 3 чол./зміну 
персоналу 
Режим роботи 
22 год./добу 22 год./добу 22 год./добу 22 год./добу 
лінії 
Вологість 
вхідної До 55 % До 55 % До 55 % До 55 % 
сировини 
103 
 
Густина Бл. 900-1200 Бл. 900-1200 Бл. 750-950 
Бл. 750-950 кг/м.куб. 
брикета, кг/м.куб. кг/м.куб. кг/м.куб. 
Діаме
75 мм 75 мм 80 мм 80 мм 
тр 
Розміри 
брикета До
вж 100-350 мм 100-350 мм 50-120 мм 50-120 мм 
ина 
Площа для 
встановлення 300 м.кв. 300 м.кв. 300 м.кв. 300 м.кв. 
лінії 
* – продуктивність може коливатися в межах 10 %. 
 
Таблиця 3.4 - Комплектність ліній 
 ЛБЕ – 1 ЛБЕ – 2 ЛБГ-1 ЛБГ-2 
 
    
Деревоподрі
бнююча 
+* +* +* +* 
машина 
(щепоріз) 
Транспортер 
ТС 7500 ТС 7500 ТС 7500 ТС 7500 
скребковий 
Сушарка 
барабанного 
типу з ПР-1 ПР-1 ПР-1 ПР-1 
теплообмінн
иком 
Шнек 
завантаженн + + + + 
я котла 
104 
 
ІП 28/09 
ІП 28/09 (тонкого ІП 28/09 (тонкого ІП 28/09 (тонкого 
Дробарка (тонкого 
помолу) помолу) помолу) 
помолу) 
Циклон 
розвантажув ЦН-11 ЦН-11 ЦН-11 ЦН-11 
альний 
Бункер + + + + 
Шнековий ІП 
03/10 (2 шт.) з Гідравлічний Гідравлічний ПБГ 
Прес Шнековий ІП 03/10 
бункером ПБГ 350/080 350/080 (спарений) 
подаючим 
Інтегрована 
електронна 
+ + + + 
система 
керування 
Вартість лінії, 
1 500 000 2 600 000 1 800 000 3 000 000 
грн. 
* – вид деревоподрібнюючої машини визначається за бажанням клієнта. 
Для оцінки успішної реалізації даного напрямку проведемо розрахунки: 
До розрахунку взята лінія з виготовлення паливних брикетів 
продуктивністю 800 кг/год. 
Місячна продуктивність –528 тонн 
Вартість паливних брикетів – 2 500 грн./тонна 
Розрахунок валового щомісячного доходу: 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Продуктивність тонн на годину * Вартість 1 тонни готової продукції = Дохід 
22 години * 30 днів * 0,8 т/год * 2 500,00 грн. = 1 320 000,00 грн. 
- До розрахунку прийнята робота з виробництва продукції 22 години, тому 
що 2 години в добу займає технічне обслуговування основного обладнання та 
перезмінка. 
Щомісячні поточні витрати: 
1. Витрати на закупівлю сировини: 
105 
 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Продуктивність тонн на годину * Вартість 1 тонни сировини = Витрати на 
сировину на місяць 
22 години * 30 днів * 0,8т/год * 50,00 грн. = 26 400,00 грн. 
Частина сировини буде надходити безкоштовно, оскільки на ДП «Корсунь-
Шевченківське лісове господарство» є підрозділи, що займаються 
лісозаготівлею та переробкою деревини. Частина сировини буде купуватись на 
деревообробних підприємствах, для яких продукти переробки ( тирса) є 
відходами. 
2. Витрати на електроенергію: 
– час роботи рубальної машини прийнято 10 годин на добу, тому що за цей 
час буде підготовлений необхідний для виробництва добовий запас сировини; 
– для зниження витрат на електроенергію буде використаний трьохзонний 
лічильник. 
Кількість годин роботи на добу * Кількість днів роботи на місяць * 
Встановлена потужність обладнання * Середня вартість 1 кВт електроенергії = 
Витрати на електроенергію на місяць 
22 години * 30 днів * 158 кВт * 6,75 грн. = 703 890 грн. 
Встановлена потужність обладнання лінії з виробництва паливних 
брикетів продуктивністю 800 кг/год: 
машина рубальна – 45 кВт 
похилий скребковий транспортер – 3 кВт 
видатковий бункер зі скребковим транспортером – 2 кВт 
дробарка молоткова – 15 кВт 
похилий шнековий транспортер – 1,5 кВт 
сушарка барабанна – 25 кВт 
батарейний циклон – 1 кВт 
вентилятор – 7,5 кВт 
шнековий транспортер – 0,5 кВт 
прес ЕКСТРУДЕР – 55 кВт 
106 
 
охолоджуючий транспортер – 2 кВт 
3. Витрати на транспорт: 
Доставку сировини планується здійснювати вантажним автомобілем. 
Вартість доставки однієї партії з урахуванням ПММ-300 грн. Загальна сума 
витрат на транспорт складе 36 000,00 грн. на місяць. 
3. Витрати на заробітну плату: 
В цеху працюватиме 3 зміни по 3 робітника за графіком 1 робоча зміна – 2 
вихідні. 
Кількість працівників * Середня з/п з урахуванням нарахувань = Фонд 
заробітної плати на місяць 
27 чол. * 1427*14 000,00 грн. = 378 000,00 грн. 
Нарахування на заробітну плату  
378 000 * 0,22 = 83 160 грн. 
5. Амортизаційні відрахування: 
Вартість що амортизується / встановлений термін використання 
3 000 000 /60 = 50 000 грн. 
Термін амортизації устаткування приймаємо 5 роки. 
Загальна сума інвестицій в проект для придбання обладнання – 3 000 
000,00 грн. 
Сума місячних амортизаційних відрахувань дорівнює 50 000,00 грн. 
6. Експлуатаційні витрати: 
Планована щомісячна сума експлуатаційних витрат (ПММ, запчастини і 
т.д. ) становитиме 40 000,00 грн. 
7. Упаковка готової продукції: 
Витрати на пакування продукції розраховуємо виходячи з 50 грн./т. 
Загальна сума витрат на упаковку готової продукції складе 11 500,00 грн. 
8. Інші витрати 10 000грн/ міс. 
Цех по виробництву паливних брикетів доцільно розмістити на території 
ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство» виділивши незадіяну 
частину складських приміщень лісозаготівельного цеху.  
107 
 
Разом прямі щомісячні витрати складуть 1 337 150,00 грн. 
Обсяг виробництва паливних брикетів становитиме 528 т. 
Виходячи з проведених вище розрахунків собівартість 1 т. готової 
продукції складе 2 532,48 грн./т 
Виручка 2 112 000грн 
Дохід 2 12 000- 1 337 150 = 774 850 грн 
Прибуток за місяць: 774 850 -18% = 635 377 грн. 
Враховуючи відсутність власних коштів підприємства для придбання 
устаткування доцільно взяти пільговий кредит в комерційному банку під 15 % 
річних по програмі ресурсозбереження.  
Вартість кредиту для підприємства становитиме 450 000 грн. / рік. 
Термін окупності – (3 000 000 + 450 000)/ 497 576 = 7 місяців 
Рентабельність проекту становитиме 497 576 / 635 377 *100=  
= 78 % 
Отже проект по виробництву паливних брикетів є ефективний, сприятиме 
переробці відходів виробництва, оновленню технологічної бази підприємства 
та розширенню виробництва. 
  
108 
 
ВИСНОВКИ 
 
Розвиток економічної науки нерозривно пов’язаний з вирішенням проблем 
ефективного та безперервного функціонування підприємств. При цьому перед 
підприємствами постає непросте завдання не лише підтримувати вже досягнутий 
рівень своєї діяльності, але й прагнути досягти достатньо високих результатів, 
забезпечуючи ефективність господарської діяльності, приймаючи виважені 
управлінські рішення, створюючи підстави для формування системи економічної 
безпеки тощо. Оцінка ефективності виробничої діяльності, управлінських 
рішень, витрат економічних ресурсів, а також конкретні технології та засоби 
забезпечення ефективного функціонування підприємств становлять особливий 
інтерес як для вчених, так і для економістів-практиків. Саме цим пояснюється 
актуальність питань, пов’язаних з дослідженням сутності та видів ефективності 
господарської діяльності суб’єктів господарювання відповідно до умов 
сьогодення 
В другій частині роботи здійснено аналіз виробничо-господарської 
діяльності та оцінку ресурсозбереження на ДП «Корсунь-Шевченківське лісове 
господарство». Основною метою підприємства є примноження та збереження 
лісових масивів Черкаського району, виробництво та постачання лісоматеріалів 
та продукції на їх основі. Аналіз діяльності підприємства показав, що воно на 
сьогодні є успішним, хоча основні фонди є зношеними і застарілими, що 
призводить до перевитрат паливо-мастильних ресурсів та додаткових витрат на 
їх ремонт. Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства 
та чинників, які безпосередньо вливають на нього, вказує, що підприємство 
функціонує успішно, розвивається, зростає вартість основних засобів, 
скорочується дебіторська заборгованість, зростає рівень заробітної плати. 
Підприємство займається розвитком розплідників, розширює плащу 
багаторічних лісових насаджень, здійснює санітарні вирубки, продає 
лісоматеріали.  
109 
 
В третій частині запропоновано заходи, які дозволять підвищити 
ефективність господарської діяльності. В роботі разглянуто наступні основні 
напрямки покращення: 
1. використання БПЛА. Дасть змогу вирішити наступні завдання: 
− візуальне спостереження в реальному часі за ділянками або масивами 
лісу 
− фото та відео фіксація певних ділянок та областей лісу 
− спостереження за якістю виконаних робіт на ділянці (планові вирубки, 
санітарні вирубки) 
− охорона лісів від несанкціонованих дій у них 
− своєчасне виявлення пожеж 
− виявлення стресових зон (осередків) дерев за 
допомогою мультиспектральної зйомки й отриманих індексних карт. 
− сухостій 
− оцінка наслідків пожеж 
− спостереження за станом розвитку молодих насаджень 
− інвентаризації лісу 
− створення довгострокових прогнозів на основі масиву отриманих 
статистичних даних за різний час. 
2. використання відходів при лісозаготівлі та переробці 
лісоматеріалів, які в більшості випадків не використовуються підприємством. 
Це гілля, щепа, стружка та інші побічні продукти, що утворюються в процесі 
заготівлі деревини та її обробці. Варіантів використання відходів кілька: 
− виробництво паливних брикетів. Лінії виробництва паливних 
брикетів призначені для брикетування відходів рослинного походження і 
відходів деревообробки із попередньо подрібненої сухої щепи та тирси 
фракцією 1-5 мм, які не містять клейких включень. Отримані брикети 
мають широку сферу застосування і можуть бути використані у всіх видах 
печей, побутових і промислових котлах. Важливою перевагою брикетів є 
стабільність температури при горінні і невеликий залишок золи. 
110 
 
В якості сировини можна застосовувати дерев’яну стружку й тирсу, 
солому, відходи переробки буряка, лушпиння соняшнику і гречки. 
− щепа може використовуватись  фільтрах для біохімічного очищення 
води від смолянистих і олійних продуктів. Стоки, які проходять через 
фільтри з тирсою, вдвічі чистіші, ніж ті, які проходять через вугілля; 
− деревна щепа завжди використовувалась для виготовлення паперу, 
картону і фанери; 
− виробництво арболіту -  легкого бетону з деревної стружки. Він 
економічний та легкий, отриманий на основі підібраної суміші цементу, 
органічного заповнювача (стружки), хімічних добавок і води. З цього 
матеріалу можна виготовляти стіни і теплоізоляцію. 
− деревні відходи використовують у сільському господарстві. 
Застосовують у вигляді добрива, компосту або захисного шару, напр., для 
полуниці. Добрий ефект отримують при мульчуванні, особливо в спекотні 
літні дні. Захисний шар з деревних відходів не дає перегріватися верхньому 
шару ґрунту і зберігає оптимальну температуру. А фарбована щепа добре 
вписується в оздоблення газонів та парків. 
З розглянутих варіантів найдоцільнішим буде виробництво паливних брикетів.  
 Рентабельність проекту становитиме 78 %, а термін окупності 7 
місяців.   
Обидва запропоновані варіанти будуть сприяти підвищенню ефективності 
господарської діяльності і рекомендуються до впровадження. 
  
111 
 
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
1. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 №40-IV //  
zакоn1.гаdа.gov.uа. 
2. Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 21.09.1999 
№ 1069-ХIV 
3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 
1997 р. № 283/97 
4. Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року 
№ 555-IV 
5. Передвиборча програма. Якою я бачу Україну // Український інвестиційний 
журнал. - 2004. - №7. 
6. Афонченкова Т.М., Баганов Є.О. Економічна модель вибору варіантів 
енергопостачання на основі відновлювальних джерел енергії // Актуальні 
проблеми економіки. – 2013. – №6. – с. 139-148 
7. Асмолова Г. М. Механізм регулювання відтворення основних засобів 
підприємства/ Г. М. Асмолова  // Економіст. – 2007.- № 7.¬С.24 – 27. 
8. Бачевський Б. Є. Відшкодування зносу основних виробничих фондів: 
навч.посіб./ Б. Є. Бачевський, О. О. Решетняк, І.В. Заблодська. – К.: ЦУЛ, 
2007. – 176 с. 
9. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. -Львів: 
Сполом, 2008. - 212 с. 
10. Богун В. Л. Формування та оцінка виробничого потенціалу підприємства. 
– Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №12. – с.56-59. 
11. Бондар О. М. Проблеми формування амортизаційної політики в 
ринкових умовах господарювання //Актуальні проблеми економіки. – 
2005. – №1.- с.38-43. 
12. Бардиш Г. О. Проектне фінансування: підручник / Г. О. Бардиш – [3 – тє 
видання перероб. та доповн.]. – К.: Хай – Тек Прес.- 2008. – 464 с.  
13. Бокань А. А. Диверсифікація підприємства: передумови, види та форми / 
А. А. Бокань // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 2. – С. 21-
112 
 
24. 
14. Бондар Н. М. Економіка підприємства/ Н. М. Бондар; [навч. посіб.]. – К.: 
Видавництво А.С.К., 2004. – 400 с. 
15. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним 
ризиком [навчально-методичний посібник для самостійноого вивчення 
дисципліни] / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко. –  Київ: КНЕУ, 2000. - 
292 с. 
16. Герасимчук В. Т. Маркетинг: теорія і практика / В. Т. Герасимчук; [навч. 
посібник]. - К.: Вища школа, 2004. - 327 с. 
17. Гетьман О. О. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. 
закл.] / О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – Київ, Центр навчальної 
літератури, 2006. – 488 с. 
18. Господарський кодекс України : офіц.текст : за станом на 20 січня 2016 
року/Верховна Рада України.-Офіц.вид. – К.:Парлам.вид-во, 2016. – 240 
с. – (Бібліотека офіційних видань). 
19. Економіка підприємства: [навч. посібник для студентів ек. спец. вищих 
навч. закл. 1 – 4 рівнів акрид.]/ І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан,  
Ю. В. Піча.- [2-ге видання, виправлене і доповнене]. – К.: «Каравелла»; 
Львів: «Новий світ»,2000. – 293 с. 
20. Економіка підприємства: навч.посібник / [А.В.Шегди Т.М. Литвиненко, 
М. П. Нахаба, та ін.]; за ред. А.В.Шегди. – К.: Знання – Прес, 2001. – 335 
с. 
21. Економіка підприємства: підручник / [За ред. С. Ф. Покропивного]. – 
К.:КНЕУ, 2006. – 528с. 
22. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: 
[навч. посібник]/ М. Я. Коробов. – К.: Т-во  «Знання», 2006. – 142 с. 
23. Костюк В. І. Модернізація та реконструкція основних засобів / В.І. 
Костюк // Баланс. – 2007. – №51.  – С.28-30. 
24. Ліпич Л. Г. Організація виробництва: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. 
закл. / Л. Г. Ліпич, В. О. Морохова, А. Т. Московчук. – Луцьк : РВВ 
113 
 
Луцьк. держ. техн. ун-ту, 2002. – 253 с. 
25. Мазуркевич І. О. Оцінка ефективності використання основних засобів на 
підприємстві / І. О. Мазуркевич // Формування ринкових відносин в 
Україні.–2006. – № 2. – С.91 – 93. 
26. Олійнічук В. М. Основні підходи щодо оцінки основних засобів за 
стандартами: проблеми теорії і практики /В. М. Олінійчук // Збірник 
наукових праць Черкаського державного технологічного університету. 
Серія: Економічні науки. – Черкаси : ЧДТУ, 2010.- Ч.3, Т.2, №25 – С.128-
136. 
27. Основні фонди та основні засоби: визначення, класифікація, амортизація 
//  Все про бухгалтерський облік. – 2008. – № 85. – С.43-46. 
28. Погоріла І. І. Амортизаційна політика та її вплив на відтворення 
основних фондів підприємства /І. І. Погоріла // Формування ринкових 
відносин в Україні. –2008. – № 8. – С.17 – 19. 
29. Прауде В. Р.  Маркетинг: навч. Посібник /В .Р. Прауде, О. Б. Білий. – К.: 
Вища школа, 2004. – 256 с. 
30. Савчук В. І. Системи управління конкурентоспроможністю Румянцева Е. 
Е.  Новая экономическая энциклопедия. 3-е изд. /  Е.Е.Румянцева. –  М.:  
Инфра-М, 2008. – 826 с. 
31. Саєнко М. Г. Стратегія підприємства. [підручник]/ Саєнко М. Г. – 
Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с. 
 
32. Сьомченков О. А. Оцінка ефективності інвестування в основні фонди/ О. 
А. Сьомченко // Економіка АПК. – 2010. – № 9 – С.58 – 66. 
33. Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації : 
[монографія / за ред. д.е.н., проф. Варналія З.С.] – К.: НІСД, 2007.-576 с. 
34. Тян Р. Б. Планування діяльності підприємства: [навч.посібник]/  Р. Б. 
Тян. – К.: МАУП, 2004. – 206 с. 
35. Фінанси підприємств: підручник / [кол. авт. і наук. Ред.проф. А.М. 
Поддєрьогін].- 3 – тє вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с., 
114 
 
іл. 
36. Орлюк О. Проблеми участі органів державної влади в інноваційних процесах 
// Інтелектуальна власність — 2005.—№ 11. — С. 4-6. 
37. Павленко І.А., Гончарова Н. П., Швиданенко Г. О. Економіка та організація 
інноваційної діяльності: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивч. 
дисципліни. — К.: КНЕУ, 2002. — 150 с. 
38. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. — 
472 с. 
39. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки 
України: Наукова доповідь (За ред. Я.З. Каліло). — К: НІСД, 2005. — 24 с. 
40. Стадник В.В, Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: Навч. посібн. — К.: 
Академвидав, 2006. - 464 с. 
41. Уткін О.Ф., Паче А.М. Цілі і принципи державного регулювання 
інвестиційної діяльності // Інвестиції: практика та досвід. - 2004. - №5. - С15-
19. 
42. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с. 
43.    
44. Шевеленко С. Д. Підприємництво і підприємницька діяльність: навч 
посібник /С. Д. Шевеленко; [за заг. ред. B.B. Сопка]. - К : Вища школа, 
2007. - 224 с.
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
