Проблеми та перспективи розвитку громадського здоров’я в Україні

Болучевський, Олександр Іванович
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7871
Title:	Проблеми та перспективи розвитку громадського здоров’я в Україні
Authors:	Волошин, Ігор Володимирович Болучевський, Олександр Іванович
Keywords:	громадське здоров’я;якість життя;тривалість життя;центр громадського здоров’я
Issue Date:	Dec-2023
Abstract:	Кваліфікаційна робота магістра містить 90 сторінок, 3 таблиці, 6 рисунків, список використаних джерел з 63 найменувань, 3 додатки. Об’єктом дослідження є громадське здоров’я. Предмет дослідження – пошук шляхів розвитку системи громадського здоров’я в Україні. Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження проблем та перспектив розвитку громадського здоров’я в Україні. Завданнями кваліфікаційної роботи магістра є: дослідити категорію «здоров’я» як об’єкта державної політики в сфері громадського здоров’я; вивчити поняття та складові громадського здоров’я; вивчити підходи до формування державної політики в сфері громадського здоров’я; проаналізувати існуючу систему громадського здоров’я в Україні; проаналізувати ефективність державної політики в сфері громадського здоров’я; проаналізувати та визначити перспективи розвитку системи громадського здоров’я Черкаської області. Наукова новизна отриманих результатів полягає в у виробленні рекомендацій: щодо упровадження у вітчизняну практику інструменту самооцінювання громадського здоров’я за методикою, розробленою для країн-держав Європейського Союзу; щодо удосконалення діяльності закладів громадського здоров’я Черкаської області в напряму підвищення ефективності, прозорості та відкритості; щодо підвищення ефективності розробки та реалізації обласної програми з розвитку громадського здоров’я в Черкаській області; щодо активізації діяльності в напряму розробки та реалізації освітніх та профілактичних програм в сфері громадського здоров’я, програм підтримки психічного та ментального здоров’я, програм з організації ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному». Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для аналізу та підвищення ефективності системи громадського здоров’я на державному та регіональному рівнях.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7871
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Болучевський О.І..pdf Restricted Access		748.71 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи магістра 
 
 
на тему: «Проблеми та перспективи розвитку громадського 
здоров’я в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувач 2 курсу,  
групи ПУАМ-221 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування»    
                                                                             ____________Болучевський О. І.____________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник ______Волошин І. В.______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _______________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
 
4  
 
ЗМІСТ 
 
 
ВСТУП………………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ  
ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я………………….. 8 
1.1 Здоров’я як об’єкт державної політики в сфері громадського  
здоров’я……………………………………………………………………… 8 
1.2 Поняття та складові громадського здоров’я………………………….. 13 
1.3 Підходи до формування державної політики щодо громадського  
здоров’я……………………………………………………………………… 23 
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 30 
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ  
ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ……………………………… 33 
2.1 Аналіз системи громадського здоров’я в Україні……………………. 33 
2.2 Аналіз ефективності державної політики в сфері громадського  
здоров’я……………………………………………………………………… 42 
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 55 
РОЗДІЛ 3АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ  
РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я (НА  
ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)  ………………………………….. 58 
Висновки до розділу 3……………………………………………………… 78 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 80 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………... 84 
ДОДАТКИ…………………………………………………………………... 90 
  
5 
 
ВСТУП 
 
 
Здоров’я населення є найвищою цінністю та метою соціально-
економічного розвитку будь-якої країни. Важливими напрямами в сфері 
охорони є підтримка та захисту здоров’я, а також створення умов для якісного 
та тривалішого життя населення. За виконання зазначених завдань відповідає 
система громадського здоров’я. 
Для України розробка ефективної державної політики в сфері 
громадського здоров’я є уже актуальним питанням особливо в контексті 
вступу в дію з 1.10.2023 року нового Закону України «Про систему 
громадського здоров’я», який передбачає формування цієї системи відповідно 
до європейських стандартів.  
Вивченням підходів до розвитку системи громадського здоров’я 
займається низка вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких: 
Acheson  E.D.,Marks L., Hunter D. J., Alderslade R., Rudolph, L., Caplan, J., Ben-
Moshe, K., Dillon, L. Климчук В., Сувало О.? Мезенцева Н., Батиченко С., 
Мезенцев К., Безпалько О. та інші 
Метою кваліфікаційної роботи магістра є дослідження проблем та 
перспектив розвитку громадського здоров’я в Україні. 
Завдання кваліфікаційної роботи магістра: 
− дослідити категорію «здоров’я» як об’єкта державної політики в 
сфері громадського здоров’я; 
− вивчити поняття та складові громадського здоров’я; 
− вивчити підходи до формування державної політики в сфері 
громадського здоров’я; 
− проаналізувати існуючу систему громадського здоров’я в Україні; 
− проаналізувати ефективність державної політики в сфері 
громадського здоров’я; 
6 
 
− проаналізувати та визначити перспективи розвитку системи 
громадського здоров’я Черкаської області 
Об’єктом дослідження є громадське здоров’я 
Предметом дослідження є пошук шляхів розвитку системи 
громадського здоров’я в Україні 
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи: 
абстрагування, аналізу, синтезу, дедукції, порівняння. 
Наукова новизна одержаних результатів полягає у виробленні 
рекомендацій: 
− щодо упровадження у вітчизняну практику інструменту 
самооцінювання громадського здоров’я за методикою,  розробленою для 
країн-держав Європейського Союзу; 
− щодо удосконалення діяльності закладів громадського здоров’я 
Черкаської області в напряму підвищення ефективності, прозорості та 
відкритості; 
− щодо підвищення ефективності розробки та реалізації обласної 
програми з розвитку громадського здоров’я в Черкаській області; 
− щодо активізації діяльності в напряму розробки та реалізації 
освітніх та профілактичних програм в сфері громадського здоров’я, програм 
підтримки психічного та ментального здоров’я, програм з організації 
ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному». 
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що його 
результати можуть бути використані для подальших досліджень, а також для 
аналізу та підвищення ефективності системи громадського здоров’я на 
державному та регіональному рівнях. 
Апробація дослідження. Болучевський О. І. Напрями розбудови 
системи громадського здоров’я в Україні. Теорія і практика сучасної 
економіки : матеріали ХXІІІ Міжнародної науково-практичної конференції : 
20 жовтня 2022 р. / відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. 
держ. технол. ун-т.  Черкаси : ЧДТУ, 2022. 224 с. С.25-28.; Болучевський О., 
7 
 
Данилевський В. Напрями державної політики в сфері громадського здоров’я 
в Україні. Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ХXІV 
Міжнародної науково-практичної конференції : 20 жовтня 2023 р. / відп. ред. 
Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т. Черкаси: 
ЧДТУ, 2023.  218 с. С.20-22. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна магістерська робота 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 
та додатків. Повний обсяг роботи становить 90 сторінок. Список використаних 
джерел складається з 63  найменувань, 6 таблиць,  3 рисунків, 3 додатків. 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ 
ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я 
 
 
1.1 Здоров’я як об’єкт державної політики в сфері громадського 
здоров’я 
 
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає здоров’я як 
«стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки 
як відсутність хвороб і фізичних дефектів» [30]. 
Треба зазначити, що людство за останні роки досягло значних успіхів у 
поліпшенні свого стану здоров’я та підвищення тривалості життя за рахунок 
генерування нових знань у сфері медицини,  а також побудови ефективних 
систем охорони здоров’я. В той же час, спостерігаються значні відмінності між 
рівнем здоров’я населення в різних країнах, які в своїй більшості 
обумовлюються соціально-економічним розвитком країни та відповідною 
державною політикою. Як зазначено в глобальних Цілях сталого розвитку 
«Ми досягли величезних успіхів у зниженні дитячої смертності, зміцненні 
материнського здоров’я та боротьбі проти ВІЛ/СНІДу, малярії та інших 
захворювань. З 1990 року спостерігається понад 50-відсоткове зниження 
попереджуваних випадків смерті дітей у всьому світі. Показник материнської 
смертності у всьому світі також знизився на 45%. З 2000 по 2013 р. кількість 
нових інфікувань ВІЛ/СНІД знизилася на 30%. Понад 6,2 мільйона життів 
було врятовано від малярії. 
Незважаючи на такий неймовірний прогрес, щороку понад 6 мільйонів 
дітей помирають до свого п’ятого дня народження. Від попереджуваних 
хвороб, таких як кір і туберкульоз, щодня помирають 16 000 дітей. Сотні жінок 
щодня помирають під час вагітності або від ускладнень під час пологів. У 
багатьох сільських районах лише 56% пологів приймають кваліфіковані 
9 
 
фахівці. Основною причиною смерті серед підлітків у країнах Африки на 
південь від Сахари, у регіоні, спустошеному епідемією ВІЛ, є СНІД. 
Ці смерті можна попередити за допомогою профілактики та лікування, 
освіти, кампаній по імунізації, а також цільових програм з охорони 
сексуального та репродуктивного здоров’я» [35]. 
Виділяють такі шість груп чинників захворюваності та здоров’я 
населення (рис. 1.1): 
− генетична спадковість населення;  
− природне середовище (лікувальні та рекреаційні властивості 
ландшафтів, лісових масивів, підземних вод тощо (позитивні чинники); 
забруднення атмосферного повітря стаціонарними та пересувними 
джерелами, забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод, радіаційне 
забруднення, неефективне поводження з відходами тощо (негативні 
чинники));  
− демографічна ситуація та демографічна поведінка (очікувана 
тривалість життя, середній вік населення, рівень смертності, статевовікова 
структура населення, масштаби та інтенсивність міграційних процесів тощо); 
− рівень розвитку та особливості організації системи охорони здоров’я 
(забезпеченість медичною інфраструктурою та фахівцями, якість та фізична і 
економічна доступність надання медичних послуг; рівень вакцинації 
населення; своєчасність проведення медичних реформ, ефективність 
управління медичною сферою, підготовка кадрів для охорони здоров’я, 
державне фінансування медичної сфери тощо);  
− соціально-культурне середовище та спосіб життя населення (рівень 
соціальної напруги, поширення соціальних хвороб (тютюнопаління, 
алкоголізму, наркоманії), особливості харчування, особливості середовища 
проживання, праці, відпочинку (у тому числі, наприклад, стреси, гіподинамія); 
поширення міського способу життя, рівень релігійності населення тощо);  
10 
 
− рівень та особливості соціально-економічного розвитку території 
(спеціалізація регіонів, рівень індустріалізації та постіндустріалізації, рівень 
безробіття, доходів та витрат населення, поширення бідності, сформованість 
середнього класу тощо) [32]. 
 
 Генетична  Демографічна 
спадковість Природне ситуація та 
 
населення середовище демографічна 
 поведінка 
 
Чинники 
 захворюваності та 
 здоров’я населення 
 
Рівень розвитку та Соціально- Рівень та 
 особливості культурне особливості 
організації середовище та 
 соціально-
системи охорони спосіб життя економічного 
 здоров’я населення розвитку території 
 
Рисунок 1.1 – Чинники регіональної диференціації захворюваності та 
здоров’я населення 
Джерело: [32] 
 
Право на здоров’я визнається в численних міжнародних та регіональних 
договорах, починаючи із Загальної декларації прав людини (стаття 25) в тому 
числі в Міжнародному пакті про соціально-економічні права (стаття 12), в 
Конвенції про права дитини (стаття 6, 24), в Конвенції про ліквідацію всіх 
форм дискримінації щодо жінок (стаття 10, 11, 12, 14) і в Європейській 
соціальній хартії [29]. 
Це право визначається для всіх без дискримінації на користування 
різними послугами, установами та речами, а також мати відповідні умови 
життя, щоб бути здоровим, настільки це є можливим. Право на здоров’я 
включає в себе не тільки послуги медико-санітарної допомоги, а й умови, що 
11 
 
визначають наше здоров’я, в тому числі: доступ до безпечної питної води, 
належної санітарії та житла, достатнє харчування, здорові умови роботи і 
умови навколишнього середовища, а також доступ до освіти та інформації, 
пов’язаних із здоров’ям [2].  
У Європі право на здоров’я закріплене у Європейській соціальній хартії. 
Основна стаття, яка фокусується на праві на здоров’я, це стаття 11, яка 
зобов’язує європейські держави вживати заходів щодо зміцнення здоров’я та 
забезпечення медичною допомогою у разі хвороби: «З метою забезпечення 
ефективного здійснення права на охорону здоров’я, Договірні Сторони 
зобов’язуються самостійно або у співробітництві з громадськими чи 
приватними організаціями, вживати відповідних заходів, спрямованих 
зокрема на: 1.    усунення, у міру можливості, причини слабкого здоров’я; 
2.    забезпечити діяльність консультативно-просвітницьких служб, які 
сприяли б поліпшенню здоров’я і підвищенню особистої відповідальності у 
питаннях здоров’я; 3.    запобігати, у міру можливості, епідемічним, 
ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам». 
Дотримання Хартії контролюється Європейським Комітетом з 
соціальних прав. Кожного року Комітет розглядає доповіді, які надаються 
державами-учасниками і вирішує, чи ситуація в країні щодо права на здоров’я 
та інших соціальних та економічних прав відповідає Європейській соціальній 
хартії чи ні. Крім цього, деякі європейські організації та національні НУО 
можуть направляти колективну скаргу проти держави до Комітету. 
На додаток до подальшої роботи з моніторингу та реалізації 
Європейської соціальної хартії, Рада Європи надає допомогу державам-членам 
у реалізації підходу «здоров’я та права людини для всіх», з урахуванням 
кількості меншин та вразливих груп спільно з Комітетом експертів щодо 
належного управління у галузі охорони здоров’я. Європейський директорат з 
якості лікарських засобів  та охорони здоров’я сприяє  правам людини 
на  доступ до високоякісних лікарських засобів шляхом узгодження та 
координації стандартизації, регулювання та контролю якості лікарських 
12 
 
засобів, переливання крові, трансплантації органів, фармацевтичних 
препаратів та фармацевтичної допомоги. 
Відповідно до міжнародних договорів з прав людини, медичні послуги 
та пільги повинні бути доступними, наявними, прийнятними і мати відповідну 
якість для всіх без дискримінації. 
Наявність означає, що громадські об’єкти охорони здоров’я, товари та 
послуги, а також програми повинні бути доступні в достатній кількості в 
межах країни [29]. 
Доступність означає, що медичні заклади, товари і послуги повинні бути 
фізично і економічно доступними для всіх без дискримінації там повинна бути 
забезпечена можливість щодо пошуку, одержання  і поширення  інформації, 
що стосується  питань здоров’я [29]. 
Прийнятність означає, що товари і послуги повинні бути культурно 
прийнятними і відповідати принципам медичної етики [29]. 
Якість означає, що медичні заклади, товари і послуги повинні 
відповідати науковим та медичним вимогам і бути якісними [29]. 
В Україні Конституцією людину, її життя й здоров’я, честь і гідність, 
недоторканність і безпеку визнано  найвищою соціальною цінністю.  
Здоров’я населення значною мірою впливає на процеси та результати 
економічного, соціального й культурного розвитку країни, демографічну 
ситуацію та стан національної безпеки, а також є важливим соціальним 
критерієм ступеня розвитку та добробуту суспільства [60]. 
Втрата здоров’я призводить до економічних збитків людини, сім’ї, 
суспільства та держави у цілому, зумовлених:  
− збільшенням рівня смертності;  
− скороченням періоду активного трудового життя;  
− зниженням продуктивності праці, а отже, зниженням обсягу 
виробленої продукції, зокрема національного доходу в цілому;  
− зміною кон’юнктури на ринку праці;  
13 
 
− витратами на лікування, профілактику та утримання хворих та 
інвалідів;  
− скороченням інвестицій на освіту та професійне вдосконалення; 
− відмовою від ведення науково-дослідної, інноваційної та 
підприємницької діяльності [21]. 
Фактори, що лежать в основі процвітання і благополуччя суспільства, 
також визначають здоров’я людей –  стратегії, що враховують цей принцип, є 
більш ефективними. Справедливий доступ до освіти, повноцінне 
працевлаштування, наявність впорядкованого житла і гідний рівень доходу –  
все це сприяє підтримці здоров’я. У свою чергу, здоров’я сприяє підвищенню 
продуктивності праці, формування більш продуктивних трудових ресурсів, 
більш здоровому старінню, а також скорочення витрат на допомогу у випадку 
хвороби соціальну допомогу і зменшення втрат податкових надходжень до 
бюджету. Найбільш надійний шлях для забезпечення здоров’я та добробуту 
населення – спільна робота всіх секторів держави, спрямована на соціальні та 
індивідуальні детермінанти здоров’я. Гарне здоров’я людей сприяє процесам 
економічного відновлення і розвитку [26]. 
 
1.2 Поняття та складові громадського здоров’я 
 
ВООЗ описує громадське здоров’я як соціальну та політичну концепцію. 
Вона базується на всебічному розумінні того, як спосіб життя та умови життя 
визначають стан здоров’я. Вона також базується на визнанні необхідності 
мобілізації ресурсів і здійснення обґрунтованих інвестицій у політику, 
програми та послуги, які створюють, підтримують і захищають здоров’я. Вона 
підтримує здоровий спосіб життя та створює сприятливе середовище для 
здоров’я  [8].  
Проблематику громадського здоров’я досліджує низка міжнародних 
організацій, що обумовлює наявність низки визначень цього поняття, які 
наведені нижче: 
14 
 
1. Громадська охорона здоров’я стосується всіх організованих 
заходів (державних чи приватних) для запобігання захворюванням, зміцнення 
здоров’я та продовження життя населення в цілому. Його діяльність 
спрямована на створення умов, за яких люди можуть бути здоровими, і 
зосереджується на цілих групах населення, а не на окремих пацієнтах чи 
хворобах. Таким чином, охорона здоров’я стосується всієї системи, а не лише 
викорінення окремої хвороби (ВООЗ) [6]. 
2. Мистецтво застосування науки в контексті політики, щоб 
зменшити нерівність у здоров’ї, одночасно забезпечуючи найкраще здоров’я 
для найбільшої кількості (ВООЗ) [16]. 
3. Наука й мистецтво зміцнення здоров’я, запобігання хворобам і 
продовження життя завдяки організованим зусиллям суспільства [3]. 
4. Громадське здоров’я – це організовані зусилля суспільства, 
насамперед через його державні установи, спрямовані на покращення, 
сприяння, захист і відновлення здоров’я населення шляхом колективних дій 
(ВООЗ/ПООЗ) [11]. 
5. Наука та мистецтво запобігання хворобам, продовження життя та 
зміцнення психічного та фізичного здоров’я та ефективності завдяки 
організованим зусиллям громади. Громадське здоров’я можна розглядати як 
структури та процеси, за допомогою яких здоров’я населення розуміється, 
охороняється та підтримується організованими зусиллями суспільства (ВООЗ 
Європа) [7]. 
6. Громадське здоров’я — це наука та мистецтво запобігання 
захворюванням, продовження життя та зміцнення здоров’я шляхом 
організованих зусиль та усвідомленого вибору суспільства, організацій, 
державних і приватних, громад та окремих осіб (Європейська обсерваторія 
системи і політики охорони здоров’я) [5]. 
7. Громадське здоров’я – це наука та мистецтво запобігання 
хворобам, продовження життя та сприяння психічному та фізичному здоров’ю 
15 
 
та ефективності шляхом організованих зусиль громади (Європейська Комісія) 
[4]. 
8. Громадське здоров’я – це наука та мистецтво запобігання 
захворюванням, продовження життя та зміцнення здоров’я шляхом 
організованих зусиль та усвідомленого вибору суспільства, організацій, 
державних і приватних, громад та окремих осіб (Європейська Асоціація 
Громадського здоров’я) [10]. 
9. Громадське здоров’я — це мультидисциплінарна сфера, яка 
спрямована на вивчення та вирішення детермінант здоров’я на рівні 
населення, тобто соціальної структури, життєвих звичок, трудового життя, 
навколишнього середовища та системи охорони здоров’я, що впливає на 
здоров’я населення та ефективність охорони здоров’я (Каролінський інститут) 
[9]. 
10. Основні принципи сучасної теорії та практики громадського 
здоров’я: a) наголос на колективній відповідальності за здоров’я та головній 
ролі держави в захисті та зміцненні здоров’я населення; б) орієнтація на все 
населення; в) акцент на профілактиці, особливо на стратегії первинної 
профілактики; г) занепокоєння основними соціально-економічними 
детермінантами здоров’я та хвороби, а також найближчими факторами 
ризику; д) міждисциплінарна основа, яка включає кількісні та якісні методи, 
якщо це доречно; та е) партнерство з населенням, яке обслуговується 
(Американська асоціація громадського здоров’я) [15] 
11. Основні функції громадського здоров’я: розробка політики;  збір і 
розповсюдження доказів для політики, стратегій і дій у сфері охорони 
здоров’я; профілактика та контроль захворювань; міжсекторальні дії для 
покращення здоров’я; та розвиток людських ресурсів і підвищення потенціалу 
(Світовий Банк) [18]. 
В Законі України «Про систему громадського здоров’я» дано наступне 
визначення цього поняття: «Громадське здоров’я - сфера знань та організована 
діяльність суб’єктів системи громадського здоров’я щодо зміцнення здоров’я, 
16 
 
запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя» 
[45]. Ми бачимо, що визначення в Законі України адаптовано до визначення 
Е. Ачесона.  
Наведені визначення дозволяють виділити такі важливі, на нашу думку, 
аспекти громадського здоров’я, які необхідно враховувати при розробці 
державних політик в цій сфері: 
− громадське здоров’я – це мультидисциплінарна сфера, яка 
стосується не тільки сфери охорони здоров’я, але й пов’язана з низкою інших 
сфера, які тим чи іншим чином, можуть вплинути на здоров’я населення, 
зокрема, освітня, соціальна, економічна, екологічна, культурна та інші сфери; 
− громадське здоров’я – це колективна відповідальність: 
індивідуума, суспільства та держави; 
− громадське здоров’я – це наявність конкретних результатів: 
запобігання захворюванням, продовження життя, зміцнення здоров’я; 
− громадське здоров’я – це організована діяльність: збір та аналіз 
інформації, формування доказової бази, вироблення політик у сфері 
громадського здоров’я, реалізація політики, контроль результатів, оцінка 
ефективності; 
− орієнтація на все населення: рівність, справедливість, залученість; 
− партнерські відносини: влада, громадянське суспільство, 
населення. 
На 62-й сесії Європейського регіонального комітету в 2012 році було 
схвалено основні операції у сфері громадського здоров’я, які представлено на 
рис. 1.2. 
 
 
 
 
 
17 
 
Функції громадського здоров’я 
 
 
Епідн агляд і оцінювання Моніторинг і реагування Захист здоров’я, 
стану здоров’я та на небезпеки для гарантування безпеки 
добр обуту населення здоров’я та НС у сфері довкілля, праці та 
охорони здоров’я безпечності харчових 
 продуктів 
 
Зміцнення здоров’я, Забезпечення  
впл ив на соціальні функціонування Профілактика хвороб, 
детермінанти та організаційних структур раннє їх виявлення 
скоро чення нерівності за і фінансування 
пока зниками здоров’я 
 Забезпечення Сприяння розвитку Забезпечення сфери 
страте гічного управління наукових досліджень у громадського здоров’я 
в інтересах здоров’я та сфері громадського кваліфікованими 
 добробуту здоров’я кадрами 
 
Інформаційно-
 роз’яснювальна 
діяльність (адвокація), 
 комунікація та соціальна 
мобілізація в інтересах 
 здоров’я 
 
Рисунок 1.2 – Оперативні функції громадського здоров’я 
Джерело: розроблено на основі [56] 
 
Отже, основні оперативні функції громадського здоров’я можна 
розділити на десять категорій. 
1. Епіднагляд і оцінювання стану здоров’я та добробуту населення. Ця 
операція включає створення та функціонування систем епіднагляду для 
моніторингу захворюваності та поширеності захворювань та інформаційних 
систем охорони здоров’я для вимірювання захворюваності та показників 
здоров’я населення. Інші елементи цієї операції включають діагностику 
громадського здоров’я; аналіз трендів даних; виявлення прогалин і 
нерівностей у стані здоров’я окремих груп населення; визначення потреб; та 
планування втручань, орієнтованих на дані. 
18 
 
2. Моніторинг і реагування на небезпеки для здоров’я та надзвичайні 
ситуації у сфері охорони здоров’я. Ця операція включає моніторинг, 
визначення та прогнозування пріоритетів у біологічних, хімічних та фізичних 
ризиках для здоров’я на робочому місці та в навколишньому середовищі; 
процедури оцінки ризиків та інструменти для вимірювання ризиків для 
здоров'я навколишнього середовища; оприлюднення доступної інформації та 
винесення публічних попереджень; планування та активація втручань, 
спрямованих на мінімізацію ризиків для здоров’я. 
3. Захист здоров’я, гарантування безпеки довкілля, праці та безпечності 
харчових продуктів. Третя оперативна функція є першою із функцій надання 
послуг. Незважаючи на те що ця функція має деякі особливості, вона 
концептуально збігається з четвертою та п’ятою оперативними функціями. 
Особливістю третьої функції є залежність від нормативно-правових рамок і 
контролю за дотриманням законодавства як основних факторів діяльності. Ця 
функція охоплює питання оцінювання ризиків, їхнього управління та 
комунікації, що необхідно для гарантування безпеки довкілля, праці та 
безпечності харчових продуктів. Органи та заклади громадського здоров’я 
здійснюють нагляд і контроль за виконанням заходів, що впливають на 
здоров’я. До зазначеної оперативної функції також входить інституційна 
спроможність впроваджувати нормативні механізми для захисту здоров’я 
населення та контролю за дотриманням норм, правил і стандартів, а також 
забезпечувати розробку нового законодавства, спрямованого на поліпшення 
здоров’я населення, гарантування безпечності харчових продуктів, питної 
води та сприяння здоровому довкіллю. 
4. Зміцнення здоров’я, вплив на соціальні детермінанти та скорочення 
нерівності за показниками здоров’я. Ця оперативна функція стосується 
міжсекторального та міждисциплінарного потенціалу. Вона описує систему 
готовності та механізми відповіді уряду та системи охорони здоров’я на 
основні фактори ризику та детермінанти здоров’я незалежно від того, якими 
вони є – поведінковими, екологічними, соціальними чи змішаними. У цій 
19 
 
оперативній функції розглядають чотири основні чинники ризику 
неінфекційних захворювань (тютюн, алкоголь, харчування та фізична 
активність). Функція також охоплює психічне, сексуальне та репродуктивне 
здоров’я, шкідливі залежності, профілактику травматизму й охорону здоров’я 
в тюрмах. 
5. Профілактика хвороб, раннє їх виявлення. Якщо третя оперативна 
функція зосереджена на діях у нормативно-правових регуляторних рамках, а 
функція зміцнення здоров’я стосується державного управління та взаємин у 
суспільстві, то п’ята оперативна функція фокусується на послугах охорони 
здоров’я переважно в рамках системи охорони здоров’я. До неї належать 
профілактика захворювань, їх раннє виявлення та надання допомоги пацієнтам 
щодо управління хворобами та збереження максимальної якості життя. 
6. Забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я та 
добробуту. Ця оперативна функція громадського здоров’я з питань 
стратегічного управління є наскрізною та стосується таких питань, як 
лідерство, управління, звітність, планування, реалізація, моніторинг і 
оцінювання. Це основні складові успіху в будь-якій вертикально розробленій 
програмі. До зазначеної оперативної функції належить розроблення політик, 
яке являє собою процес інформування осіб, що ухвалюють рішення стосовно 
питань громадського здоров’я. Це процес стратегічного планування, у якому 
беруть участь усі зацікавлені сторони і який визначає бачення, місію, 
вимірювані цілі та заходи у сфері громадського здоров’я на національному, 
регіональному (обласному) та місцевому (локальному) рівнях. Крім того, за 
останнє десятиліття важливим стало питання оцінювання міжнародних подій 
(епідемії, спалахи інфекційних хвороб, природні катаклізми, війни та військові 
конфлікти) та їхнього впливу на стан здоров’я населення країни. 
7. Забезпечення сфери громадського здоров’я кваліфікованими кадрами 
в достатній кількості. Ця оперативна функція стосується оцінювання 
потенціалу країни для планування, управління, навчання та регулювання 
кадрів громадського здоров’я. Інвестиції в кадри сфери громадського здоров’я 
20 
 
та їх розвиток є важливою передумовою забезпечення та здійснення послуг і 
заходів у сфері громадського здоров’я. Кадри – це найважливіший ресурс для 
надання послуг громадського здоров’я. До цієї оперативної функції належать 
базова та спеціальна підготовка, розвиток і оцінювання кадрів з метою 
ефективного вирішення пріоритетних проблем громадського здоров’я та 
належного оцінювання таких заходів. Кадрові ресурси – це практикуючі 
фахівці громадського здоров’я, медичні працівники й інші галузеві фахівці, 
діяльність яких впливає на здоров’я людей. Зазначена оперативна опікується 
освітою, підготовкою, підвищенням кваліфікації та оцінюванням кадрів з 
метою забезпечення грамотного та раціонального вирішення пріоритетних 
завданьтгромадського здоров’я й адекватного оцінювання функціонування 
системи охорони здоров’я. 
8. Забезпечення функціонування організаційних структур і 
фінансування. Ця функція зосереджена на обґрунтуванні доцільності 
існування певних організаційних структур у системі громадського здоров’я, 
які повинні безпосередньо опікуватись і забезпечувати виконання 
оперативних функцій громадського здоров’я. Функція також передбачає, що 
мають існувати й ефективно працювати координаційні механізми з 
адекватним фінансуванням усіх наявних структур. Комплексне державне 
фінансування має бути доступним для доведених і економічно ефективних 
послуг, які надаються населенню, а також для персональних послуг, які в 
подальшому матимуть більш широкий ефект, наприклад, вакцинація та ВІЛ-
сервісні послуги. Водночас мають бути введені в дію відповідні стимули для 
осіб, які забезпечують належний рівень надання послуг у сфері громадського 
здоров’я. 
9. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність (адвокація), комунікація та 
соціальна мобілізація в інтересах здоров’я. До цієї функції належить 
планування, проведення та оцінювання інформаційно-роз’яснювальних 
програм громадського здоров’я. Комунікація в інтересах громадського 
здоров’я спрямована на поліпшення рівня санітарної грамотності та 
21 
 
поліпшення стану здоров’я окремих громадян і груп населення. Це мистецтво 
й техніка інформування окремих громадян, установ і різних аудиторій 
громадськості, впливу на них і створення в них певної мотивації щодо 
важливих питань і детермінантів здоров’я. Комунікація також покликана 
підвищувати здатність отримувати, розуміти та використовувати інформацію 
для зниження різноманітних ризиків, запобігання захворюванням, зміцнення 
здоров’я, уміння орієнтуватися в послугах охорони здоров’я та правильно 
ними користуватися, захисту політики охорони здоров’я та підвищення рівня 
добробуту, якості життя та здоров’я громадян. 
10. Сприяння розвитку наукових досліджень у сфері громадського 
здоров’я для наукового обґрунтування політик і практичних втручань. Ця 
функція стосується розвитку наукових досліджень у сфері громадського 
здоров’я як засобу удосконалення стратегій у сфері громадського здоров’я. 
Наукові дослідження визначають зміст політики, що розробляється в країні, та 
ведуть до визначення переліку послуг, які повинні надаватися в системі. До 
цієї оперативної функції входять: 
− наукові дослідження з метою розширення бази знань, на яку 
орієнтується процес вироблення політики на основі фактичних даних; 
− розробка нових методів наукових досліджень, інноваційних 
технологій і рішень у сфері охорони здоров’я; 
− створення партнерств з науково-дослідними центрами й 
академічними установами для проведення своєчасних досліджень, які 
дозволяють обґрунтовувати прийняття рішень на всіх рівнях системи 
громадського здоров’я [56]. 
Системи громадського здоров’я суттєво відрізняються між країнами, 
проте основні операційні заходи ВООЗ у сфері охорони здоров’я  
забезпечують основу для гармонізації систем громадського здоров’я та 
підтримки сталого здоров’я та благополуччя в будь-якій країні. Ці елементи 
працюють разом у складний, багатовимірний спосіб, щоб надавати населенню 
22 
 
високоякісні медичні послуги як у межах, так і за межами системи охорони 
здоров’я. 
Перелічені операційні заходи повинні бути в повній мірі відображені в 
державній політиці в сфері громадського здоров’я для того, щоб система 
працювала ефективно. 
На основі даних категорій можна здійснювати самооцінювання стану 
системи громадського здоров’я за допомогою спеціального інструменту 
самооцінювання, який розроблено спеціально для країн-держав 
Європейського Союзу [13]. Інструмент самооцінки надає короткий перелік 
критеріїв для кожного елемента, які національні посадові особи охорони 
здоров’я можуть використовувати для оцінки якості та всебічності послуги чи 
операції. Крім того, інструмент містить систему підрахунку балів для 
систематизації оцінювання та коротку підказку щодо того, які функції системи 
охорони здоров’я необхідно посилити, щоб покращити ефективність операції. 
Через різні змінні, які впливатимуть на результати оцінювання (такі як 
доступність інформації, час, відведений на проведення оцінювання, кількість 
професіоналів, що входять до складу команди), та характер самого оцінювання 
(самостійне проведення, із сильним якісний аспект) цей інструмент не 
призначений для цілей бенчмаркінгу чи порівнянь між країнами. Тим не менш, 
числова оцінка може надати як грубе вимірювання широких тенденцій 
протягом певного часу в одній країні, так і надійну відправну точку для 
визначення необхідних технічних удосконалень. 
Для самооцінки пропонується наступна організаційна структура та 
методологія оцінювання (рис.1.3).  
Після самооцінки органи охорони здоров’я можуть також потенційно 
організувати політичний діалог за підтримки ВООЗ, щоб обговорити 
результати, висновки та практичні рекомендації. 
 
 
 
23 
 
 
Наглядова комісія 
 
Склад: ключові зацікавлені сторони, Обов’язки: призначення або затвердження 
 
потенційно представники міністерства членів основного секретаріату, розгляд 
охорон и здоров’я, члени парламенту, проектів звітів і забезпечення прозорого 
науковці, спеціалісти та співробітники проведення оцінки та відповідних заходів 
неуряд ових організацій (НУО). підзвітності 
 
 Секретаріат 
Склад : 2–3 старших спеціаліста Обов’язки: створення дорожньої карти з 
часовими рамками для оцінки, 
 призначення операцій спеціалізованим 
групам і координація їх внеску 
 
 
 
Спеціалізовані команди 
 
Склад: 1–3 спеціалісти на операційний Склад: 1–3 спеціалісти на операційний 
захід а бо, альтернативно, 5–8 спеціалістів, захід або, альтернативно, 5–8 спеціалістів, 
розділ ених на 3–4 робочі групи розділених на 3–4 робочі групи 
Рисунок 1.3 – Організаційна структура та методологія самооцінки 
системи громадського здоров’я 
Джерело [13, с.10] 
 
Враховуючи євроінтеграційний поступ України, вважаємо за необхідне 
вивчити запропоновану методологію самооцінювання системи громадського 
здоров’я та провести оцінку за відповідними критеріями, щоб зрозуміти 
прогалини в зазначеній системі та сформувати актуальні напрями державної 
політики. 
 
1.3 Підходи до формування державної політики щодо громадського 
здоров’я 
 
В світі сформувалося декілька підходів до формування та реалізації 
державної політики в сфері охорони здоров’я, в тому числі і громадського. 
24 
 
 Одним з підходів – є підхід «здоров’я у всіх політиках». «Здоров’я в усіх 
політиках» — це спільний підхід до покращення здоров’я всіх людей шляхом 
включення аспектів здоров’я в процес прийняття рішень у різних секторах і 
сферах політики. Метою «Здоров’я в усіх політиках» є забезпечення того, щоб 
усі особи, які приймають рішення, були поінформовані про наслідки різних 
варіантів політики для здоров’я, справедливості та сталого розвитку під час 
процесу розробки політики.  
Наведемо ще декілька визначень щодо даного підходу, який дають різні 
інституції: 
− «Здоров’я в усіх політиках — це спільний підхід, який об’єднує та 
формулює питання охорони здоров’я у розробці політики в різних секторах і 
на всіх рівнях для покращення здоров’я всіх спільнот і людей» (Асоціація 
державних і територіальних працівників охорони здоров’я). 
− «Здоров’я в усіх політиках – це спільний підхід до покращення 
здоров’я всіх людей шляхом включення міркувань здоров’я в процес 
прийняття рішень у різних секторах і сферах політики» (Робоча група 
Каліфорнії «Здоров’я в усіх політиках»). 
− «Здоров’я в усіх політиках — це політична практика включення, 
інтеграції чи інтерналізації здоров’я в інші політики, які формують або 
впливають на [соціальні детермінанти здоров’я]… Здоров’я в усіх політиках 
— це політична практика прийнятий лідерами та особами, які розробляють 
політику, щоб інтегрувати питання здоров’я, благополуччя та справедливості 
під час розробки, реалізації та оцінки політики» (European Observatory on 
Health Systems and Policies). 
− «Здоров’я в усіх політиках — це інноваційний підхід до системних 
змін до процесів, за допомогою яких створюється та реалізується політика» 
(Національна асоціація посадових осіб охорони здоров’я округів і міст); 
−  «Здоров’я в усіх політиках має на меті покращити здоров'я 
населення шляхом посилення позитивного впливу політичних ініціатив у всіх 
25 
 
секторах уряду та водночас сприяти досягненню інших основні цілі секторів» 
(Південна Австралія) [12]. 
Отже, підхід «Здоров’я в усіх політиках» визначає способи, якими 
рішення в багатьох секторах впливають на здоров’я, і як краще здоров’я може 
сприяти досягненню цілей у багатьох секторах. Він залучає різноманітних 
урядових партнерів та зацікавлених сторін до спільної роботи для покращення 
здоров’я та одночасного досягнення інших цілей, таких як сприяння 
створенню робочих місць та економічній стабільності, доступності транспорту 
та мобільності, потужній сільськогосподарській системі, екологічній стійкості 
та рівню освіти. 
Здоров’я в усіх політиках ґрунтується на давній традиції успішної 
міжгалузевої співпраці в галузі охорони здоров’я, наприклад зусилля щодо 
впровадження фторування води, зменшення впливу свинцю, обмеження 
вживання тютюну на робочих місцях і в громадських місцях, покращення 
санітарії та якості питної води, зменшення домашнього насильства та водіння 
в нетверезому стані, а також вимагає використання ременів безпеки та дитячих 
автокрісел.  
«Здоров’я в усіх політиках» охоплює широкий спектр заходів із 
одноразовими спільними зусиллями з одним партнером з одного боку та 
загальнодержавними підходами, що передбачають постійну співпрацю між 
багатьма агентствами з іншого. Зрештою, підхід «Здоров’я в усіх політиках» 
має на меті інституціоналізувати питання здоров’я, справедливості та сталого 
розвитку як стандартну частину процесів прийняття рішень у широкому 
спектрі секторів [12]. 
У 2013 р. на восьмій глобальній конференції з питань зміцнення здоров’я 
в Гельсінкі (Фінляндія) була прийнята Гельсінська заява щодо здоров’я у всіх 
політиках і Рамкова угода дій для країн. Ця рамкова угода надає країнам 
практичні засоби для посилення узгодженого підходу до здоров’я у всіх 
політиках, зокрема на національному рівні. Деякі країни вже використовують 
цей підхід, тоді як в інших країнах концепція є новою і ще має бути втіленою 
26 
 
в життя. Рамка була розроблена таким чином, щоб її можна було адаптувати 
для ухвалення рішень і на національному рівні, і на місцевому рівні, оскільки 
децентралізація функцій уряду надає повноваження місцевим органам влади в 
ухваленні рішень в інтересах суспільства в багатьох сферах [56]. 
Треба зазначити, що в Концепції розвитку системи громадського 
здоров’я, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 
листопада 2016 року, було закладено принцип, при якому інтереси здоров’я 
мають враховуватися в усіх сферах державної політики. 
Отже, основними моментами підходу «Здоров’я в усіх політиках» є 
наступні: 
− це спільний підхід до покращення здоров’я всіх людей шляхом 
включення аспектів здоров’я в процес прийняття рішень у різних секторах і 
сферах політики; 
− на здоров’я впливає соціальне, фізичне та економічне середовище, 
яке разом називають «соціальними детермінантами здоров’я»; 
− основою програми «Здоров’я в усіх політиках» є підхід до 
вирішення соціальних детермінант здоров’я, які є ключовими рушійними 
факторами результатів і нерівностей у здоров’ї; 
− «Здоров’я в усіх політиках» підтримує покращення показників 
здоров’я та справедливість у здоров’ї завдяки співпраці між лікарями-
практиками охорони здоров’я та тими нетрадиційними партнерами, які мають 
вплив на соціальні детермінанти здоров’я; 
− підходи «Здоров’я в усіх політиках» включають п’ять ключових 
елементів: сприяння здоров’ю та справедливості, підтримка міжгалузевої 
співпраці, створення спільних переваг для багатьох партнерів, залучення 
зацікавлених сторін та створення структурних або процесних змін; 
− «Здоров’я в усіх політиках» охоплює широкий спектр заходів і 
може бути реалізовано багатьма різними способами; 
27 
 
− ініціативи «Здоров’я в усіх політиках» базуються на міжнародній 
співпраці. 
Наступним є загальнодержавний підхід – це той спосіб, коли органи 
державної служби працюють за межами своїх безпосередніх функцій, 
формально та неформально, заради досягнення спільної мети й інтегрованого 
реагування уряду на конкретні проблеми. Такий підхід спрямований на 
досягнення узгодженості політик з метою підвищення ефективності та 
результативності [56].  
«Здоров’я в усіх політиках» - є одним з загальнодержавних підходів. 
Загальнодержавний підхід до здоров’я та добробуту означає відданість 
здоров’ю та добробуту на всіх рівнях управління, включно з найвищим. 
Зобов’язання має бути узгодженим по вертикалі на всіх рівнях управління, від 
національного до субнаціонального та місцевого, і узгодженим по горизонталі 
в усіх секторах управління. Багато складних проблем охорони здоров’я ХХІ 
століття виходять за межі секторів і вимагають багато- та міжгалузевих дій 
[63].  
У цьому підході можуть братися до уваги, за потреби, врахування 
здоров’я у всіх політиках і міжсекторальна співпраця в таких галузях, як 
охорона здоров’я, освіта, енергетика, сільське господарство, спорт, транспорт, 
зв’язок, містобудування, довкілля, праця, зайнятість, промисловість і торгівля, 
фінанси та соціально-економічний розвиток [56]. 
Підхід залучення всього суспільства або загальносуспільний підхід має 
на меті розширити загальнодержавний підхід шляхом додаткового 
акцентування ролі приватного сектору, громадянського суспільства та осіб, які 
приймають політичні рішення. Залучаючи приватний сектор, громадянське 
суспільство, громади та окремих осіб, загальносуспільний підхід може 
посилити стійкість громад, щоб протистояти загрозам їх здоров’ю, безпеці та 
добробуту. Загальносуспільний підхід виходить за межі інституцій; він 
впливає та мобілізує місцеву та глобальну культуру та ЗМІ, сільські та міські 
громади та всі відповідні сектори політики, такі як система освіти, 
28 
 
транспортний сектор, навколишнє середовище та навіть міський дизайн. 
Вирішення проблем охорони здоров’я 21-го століття та вирішення ширших 
детермінант здоров’я, включаючи соціальні детермінанти, вимагає взаємодії з 
усіма учасниками та зацікавленими сторонами в суспільстві [63]. 
Міжсекторальний підхід – це управління за принципом «здоров’я у всіх 
політиках» і пріоритетність збереження здоров’я населення в усіх напрямах 
діяльності як публічного сектору (тобто органів державної влади), так і 
приватного, що передбачає визнання актуальних проблем у галузі охорони 
здоров’я комплексними та пов’язаними із соціальними детермінантами 
здоров’я [56]. 
Політика міжсекторального підходу в громадському здоров’ї визначає 
шляхи, якими рішення в тій чи іншій галузі впливають на здоров’я загалом і 
на те, як стан здоров’я населення вплине на розвиток різних секторів, тобто на 
економічний розвиток галузі, створення робочих місць, формування ВВП 
країни, доступ до продовольства, необхідної інфраструктури (транспорту, 
мереж водопостачання та водовідведення) тощо [56]. 
Внутрішньогалузеве управління стосується забезпечення 
горизонтальної та вертикальної узгодженості в межах конкретного сектора. По 
горизонталі він включає відносини між різними установами та закладами 
охорони здоров’я, а по вертикалі – сектор на національному, регіональному та 
місцевому рівнях. 
Треба зазначити, що усі наведені вище підходи повинні входити до 
загальної системи урядування громадським здоров’ям (рис.1.4). 
Оскільки на кожна країна має свої вихідні умови: історичні, соціальні, 
економічні тощо, то побудова національної системи управління повинна бути 
такою, яка б найкраще працювала для здоров’я та добробуту всього населення 
[63]. 
Тобто, рекомендується перейти до такої системи управління, яка б 
найкраще працювала для людей, до підходу «управління заради здоров’я та 
добробуту» [63]. 
29 
 
 
Система управління на національному рівні  
 
 Загальносуспільний підхід 
 
Загальноурядовий підхід 
 
 Міжсекторальне управління 
 
Міжгагалузеве управління 
 
 
Внутрішньогалузеве 
управління  
 
Рисунок 1.4 – Взаємозв’язок підходів до державного управління 
системою громадського здоров’я 
Джерело: [17] 
 
Створюючи або зміцнюючи систему управління, яка працює на 
покращення здоров’я та добробуту, можна систематично та комплексно 
вирішувати ширші детермінанти здоров’я та добробуту (культурні, соціальні, 
політичні, комерційні та економічні), які можуть мати негативний вплив на 
здоров’я та добробут, запобігання ефективній профілактиці захворювань, 
захисту та зміцненню здоров’я, увічненню нерівності, веденню суспільств до 
конфліктів і нестабільності та ізоляції тих, хто піддається найбільшому ризику 
вразливості в наших громадах і суспільствах [63].  
Управління в усіх його складових підходах (включаючи багато- та 
міжсекторальні дії, належне врядування, посилення підзвітності та 
узгодженості) має вирішальне значення для вирішення основних проблем 
охорони здоров’я нашого часу. Тому це відображено в глобальних політичних 
програмах, які включають мету реагувати на ці основні глобальні виклики 
здоров’ю та добробуту та подолати їх: Порядок денний на період до 2030 року; 
Міжнародні медико-санітарні правила; Європейський план дій щодо 
30 
 
зміцнення потенціалу та послуг громадської охорони здоров’я та пов’язаних із 
ним основних операцій у сфері охорони здоров’я; Глобальна стратегія 
людських ресурсів для охорони здоров’я: Робоча сила 2030; Глобальна 
стратегія та план дій щодо старіння та здоров’я та інші. 
До основних вимірів управління здоров’ям та добробутом віднесено 
наступні: 
− інструменти та механізми посилення підзвітності між секторами, 
які включають юридичний, фінансовий, технічний і політичний. інструменти, 
а також політичні інструменти та структурні механізми для інтеграції секторів; 
− компоненти врядування, які слід враховувати при забезпеченні 
посиленого багато- та міжгалузевого врядування, які включають прозорість, 
підзвітність, участь, доброчесність та спроможність (ці компоненти 
взаємодіють, при цьому успіх процесу залежить від участі відповідних 
учасників та їх довіра до процесу: перший залежить від їх здатності 
посилювати відповідальність за рішення, що впливають на здоров’я та 
благополуччя, тоді як другий частково залежить від прозорості та комунікації 
в процесі; компоненти також сприяють успішній реалізації інструментів і 
механізми);  
− узгодженість політики щодо охорони здоров’я та добробуту між 
секторами всередині уряду та між різними рівнями управління стає ключовим 
фактором успішного впровадження багато- та міжсекторальних заходів для 
здоров’я та добробуту; він сприяє підходу, зосередженому на інструментах і 
механізмах, які стосуються багаторівневого характеру управління, 
необхідного для вирішення сучасних проблем громадського здоров’я [63]. 
 
Висновки до розділу 1 
 
Здоров’я визначається, як «стан повного фізичного, душевного і 
соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і фізичних 
дефектів». Основними чинниками захворюваності та здоров’я населення є: 
31 
 
генетична спадковість населення, природне середовище, демографічна 
ситуація, рівень розвитку особистості та особливості організації системи 
охорони здоров’я, соціально-культурне середовище та спосіб життя, рівень та 
особливості соціально-економічного розвитку територій. Рівень здоров’я 
населення впливає на соціальний, економічний, культурний, демографічний 
розвиток країни. 
В законодавстві України громадське здоров’я визначається як сфера 
знань та організована діяльність суб’єктів системи громадського здоров’я 
щодо зміцнення здоров’я, запобігання хворобам, покращення якості та 
збільшення тривалості життя.  
При розробці державних політик в сфері громадського здоров’я 
необхідно враховувати наступні аспекти: громадське здоров’я – це 
мультидисциплінарна сфера, яка стосується не тільки сфери охорони здоров’я; 
це –  колективна відповідальність: індивідуума, суспільства та держави; це – 
наявність конкретних результатів: запобігання захворюванням, продовження 
життя, зміцнення здоров’я; це – організована діяльність; це орієнтація на все 
населення; це – партнерські відносини: влада, громадянське суспільство, 
населення. 
До основних функцій громадського здоров’я відносять: епіднагляд і 
оцінювання стану здоров’я та добробуту населення; моніторинг і реагування 
на небезпеки для здоров’я та надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров’я; 
захист здоров’я, гарантування безпеки довкілля, праці та безпечності харчових 
продуктів; зміцнення здоров’я, вплив на соціальні детермінанти та скорочення 
нерівності за показниками здоров’я; профілактика хвороб, раннє їх виявлення; 
забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я та добробуту; 
забезпечення сфери громадського здоров’я кваліфікованими кадрами в 
достатній кількості; забезпечення функціонування організаційних структур і 
фінансування; інформаційно-роз’яснювальна діяльність (адвокація), 
комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров’я; сприяння розвитку 
наукових досліджень у сфері громадського здоров’я. 
32 
 
На основі даних категорій можна здійснювати самооцінювання стану 
системи громадського здоров’я за допомогою спеціального інструменту 
самооцінювання, який розроблено спеціально для країн-держав 
Європейського Союзу. Даний інструмент необхідно запровадити в Україні: 
провести оцінку за відповідними критеріями, щоб зрозуміти прогалини в 
зазначеній системі та сформувати актуальні напрями державної політики. 
В світі сформувалося декілька підходів до формування та реалізації 
державної політики в сфері охорони здоров’я, в тому числі і громадського: 
підхід «здоров’я у всіх політиках», загальнодержавний підхід, 
міжсекторальний підхід, загальносуспільний підхід, які повинні входити до 
загальної системи урядування громадським здоров’ям. Рекомендується 
перейти до такої системи управління, яка б найкраще працювала для людей, 
до підходу «управління заради здоров’я та добробуту» 
 
 
  
33 
 
РОЗДІЛ 2 
АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ОХОРОНИ 
ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ 
 
 
2.1 Аналіз системи громадського здоров’я в Україні 
 
Концепцію розвитку системи громадського здоров’я (2016 рік) було 
визначено наступні організаційні принципи формування системи 
громадського здоров’я, як: 
− законність - відповідність Конституції і законам України та 
міжнародним договорам; 
− міжгалузеве співробітництво та координація - створення механізмів 
узгодження цілей, пріоритетів, завдань та заходів у сфері громадського 
здоров’я; 
− визначення пріоритетів - послідовність виконання програм та 
здійснення заходів відповідно до потреб держави та очікувань суспільства; 
− ефективність - досягнення максимально можливих результатів за 
рахунок мінімально необхідних витрат; 
− підзвітність - регулярне звітування перед суспільством та 
територіальними громадами про результати роботи у доступній формі; 
− спадкоємність - збереження та передача цінностей, норм, знань, 
досвіду для подальшого використання і забезпечення послідовної реалізації 
державної політики незалежно від політичної ситуації [47]. 
Протягом шести років основні принципи системи громадського здоров’я 
було переосмислено і доповнено відповідно до сучасних концепцій 
управління в сфері громадського здоров’я, розглянутих вище. Оновлені 
принципи викладено в Законі України «Про систему громадського здоров’я», 
який було схвалено в 2022 році, серед яких наступні: 
34 
 
− законність – відповідність Конституції і законам України та 
міжнародним договорам України; 
− справедливість - створення належних умов для реалізації кожною 
людиною права на здоров’я та забезпечення рівного доступу до послуг 
охорони здоров’я відповідно до потреб упродовж усього життя; 
− цілісність - цілісний підхід до здоров’я та визнання єдності його 
фізичних, психічних, психологічних, духовних і соціальних аспектів; 
− орієнтованість на населення - пріоритет інтересів здоров’я та безпеки 
населення при організації та наданні послуг у системі громадського здоров’я; 
− мінімізація шкоди - системне усунення або зменшення негативних 
наслідків для здоров’я людини від різних видів її поведінки та видів 
діяльності; 
− участь та відповідальність - залучення суспільства до реалізації 
оперативних функцій громадського здоров’я, здійснення заходів та взаємна 
відповідальність особи і держави за дії або бездіяльність у сфері громадського 
здоров’я; 
− своєчасність - оперативне вжиття заходів, необхідних для 
забезпечення захисту здоров’я населення, що застосовуються у разі наявності 
потенційних ризиків для здоров’я та епідемічного благополуччя населення; 
− міжгалузеве співробітництво - координація діяльності органів 
державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері громадського 
здоров’я; 
− впровадження передових світових практик - міжнародне 
співробітництво і спрямованість на своєчасне та належне впровадження 
передових світових практик у сфері громадського здоров’я, заснованих на 
доказах; 
− обґрунтованість рішень - прийняття рішень у сфері громадського 
здоров’я на основі попереднього аналізу наслідків, у тому числі економічних, 
безпекових і стратегічних, та економічної доцільності; 
35 
 
− протидія дискримінації щодо здоров’я - запобігання дискримінації за 
ознакою інвалідності та стану здоров’я, подолання стигми щодо людей із 
захворюваннями [45]. 
Тобто, бачимо, що введено такі основні принципи, як орієнтованість на 
населення, участь і відповідальність, справедливість, що відповідає сучасним 
концепціям публічного управління. 
Оперативні функції системи громадського здоров’я також адаптовані до 
функцій описаних в документах ВООЗ: 
1) епідеміологічний нагляд, а також оцінка, спостереження та контроль 
за показниками і чинниками, що впливають на здоров’я населення; 
2) моніторинг, готовність і своєчасність реагування на небезпечні 
чинники, події та надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я; 
3) захист здоров’я населення; 
4) зміцнення здоров’я населення, у тому числі вплив на детермінанти 
здоров’я; 
5) розроблення, затвердження та імплементація процедур і політик, які 
позитивно впливають на детермінантни громадського здоров’я; 
6) використання правових та управлінських інструментів для 
профілактики хвороб і покращення стану здоров’я населення; 
7) ефективне запобігання виникненню хвороб та мінімізація їх випадків; 
8) стратегічне керівництво в інтересах здоров’я та епідемічного 
благополуччя населення; 
9) розбудова ефективної системи громадського здоров’я та її кадрове 
забезпечення; 
10) організаційне та фінансове забезпечення системи громадського 
здоров’я, що передбачає рівний та справедливий доступ до послуг у сфері 
громадського здоров’я; 
11) інформаційно-роз’яснювальна робота, комунікація та соціальна 
мобілізація в інтересах здоров’я та благополуччя населення; 
12) наукове забезпечення системи громадського здоров’я; 
36 
 
13) підтримка реалізації ініціатив, що позитивно впливають на здоров’я 
населення, на місцевому рівні [45]. 
Новий Закон України «Про систему громадського здоров’я» визначає 
широке коло суб’єктів у сфері громадського здоров’я, зокрема Кабінет 
Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері охорони здоров’я (Міністерство 
охорони здоров’я), головна експертна установа у сфері громадського здоров’я, 
органи державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог санітарного 
законодавства у відповідній сфері, центри контролю та профілактики хвороб, 
наукові установи, місцеві державні адміністрації, органи місцевого 
самоврядування, заклади охорони здоров’я та фізичні особи-підприємці, 
акредитовані лабораторії, міжнародні організації, громадяни України та інші.  
Кожний з перелічених суб’єктів має свої повноваження у системі 
громадського здоров’я, які викладено у відповідному Законі.  
Особливу увагу хочемо звернути на права та обов’язки саме населення 
у сфері громадського здоров’я, оскільки одним із принципів є орієнтація на 
населення, і на нашу думку, саме людиноорієнтований підхід є вихідною 
умовою функціонування систем, пов’язаних з охороною здоров’я. В іншому 
випадку ця система буде функціонувати неефективно. 
Отже, Законом України «Про систему громадського здоров’я» 
визначено, що кожен має право на: 
1) безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови 
праці, навчання, виховання, побуту, дозвілля, відпочинку та навколишнє 
природне середовище; 
2) участь у розробленні, обговоренні та громадській експертизі проектів 
програм і планів розвитку системи громадського здоров’я та забезпечення 
санітарно-епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих 
питань до відповідних органів; 
3) відшкодування шкоди, завданої його здоров’ю внаслідок порушення 
вимог санітарного законодавства фізичними або юридичними особами, 
37 
 
посадовими особами органів виконавчої влади, органів місцевого 
самоврядування; 
4) достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, а також 
про наявні та можливі фактори ризику для здоров’я та їх ступінь [45]. 
Але в той же час, населення повинно брати на себе і низку зобов’язань, 
серед яких: 
1) піклуватися про своє здоров’я та здоров’я і гігієнічне виховання своїх 
дітей, не шкодити здоров’ю інших осіб; 
2) брати участь у проведенні медико-санітарних заходів; 
3) виконувати розпорядження та вказівки посадових осіб органів 
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час здійснення ними 
медико-санітарних заходів; 
4) виконувати інші обов’язки, передбачені санітарним законодавством 
[45]. 
Міністерство охорони здоров’я України створило Центр громадського 
здоров’я – заклад охорони здоров’я, що відповідає за збереження та зміцнення 
здоров’я населення, соціально-гігієнічний моніторинг захворювань, 
епідеміологічний нагляд і біологічну безпеку, групову та популяційну 
профілактику захворюваності, боротьбу з епідеміями та стратегічне 
управління у сфері громадського здоров’я, а також мережу регіональних 
центрів, які працюють в областях України. 
Відповідно до Статуту Центру громадського здоров’я [59] до основних 
завдань Центру віднесено наступні: 
− розробка проєктів нормативно-правових актів, і стратегій у галузі 
громадського здоров’я, профілактики, діагностики та лікування інфекційних 
хвороб та неінфекційних захворювань, охорони та промоції здоров’я; 
− забезпечення здійснення епідеміологічного нагляду (спостереження) 
за інфекційними хворобами; 
− забезпечення здійснення збору, обробки та аналізу медичної 
статистичної інформації; 
38 
 
− забезпечення епіднагляду за неінфекційними захворюваннями, 
викликаними переважно екзогенними чинниками; 
− забезпечення діяльності за напрямом управління лікарськими 
засобами та медичними виробами; 
− забезпечення діяльності щодо збереження здоров’я та сприяння 
здоровому способу життя, профілактики неінфекційних хворб; 
− наукові дослідження, інновації та впровадження технологій у галузі 
громадського здоров’я; 
− оцінка соціальних детермінант здоров’я; 
− участь у епідеміологічному нагляді та попередженні міжнародного 
поширення хвороб; 
− аналіз, прогнозування та контроль у сфері біологічної безпеки та 
біологічного захисту; 
− епідеміологічний нагляд за інфекційними хворобами, пов’язаними з 
наданням медичної допомоги та інше Статуту Центру громадського здоров’я 
[59]. 
На сьогодні Центр громадського здоров’я є реципієнтом міжнародних 
проєктів, які реалізують інші організації в Україні, серед яких: 
− Розбудова стійкої системи громадського здоров’я (10.05.2022–
09.05.2027; виконавець проєкту: Pact, Inc.); 
− Інновації для подолання епідемії ВІЛ (01.07.2021–30.06.2026; 
виконавець проєкту: Pact, Inc., FHI 360, Міжнародний благодійний фонд 
«СНІД Фонд Схід-Захід»); 
− Проект 88 – Посилення ХБРЯ (хімічної, біологічної, радіологічної та 
ядерної) медичної готовності та можливостей реагування у центрах 
передового досвіду Південно-Східної та Східної Європи (17.05.2021–
16.05.2025; виконавець проєкту: Український науково-технологічний центр 
(УНТЦ); 
39 
 
− Скорочення поширеності факторів ризику неінфекційних 
захворювань (НІЗ) в Україні (02.11.2020–30.10.2024; Джі Еф Ей Консалтинг 
Груп ГмбХ (GFA Consulting Group GmbH)); 
− Партнерства з питань всесвітньої медичної безпеки: розширення та 
покращення стратегій і систем лабораторій громадського здоров’я 
(30.09.2020–29.09.2025; виконавець проєкту: Асоціація лабораторій 
громадського здоров’я (АЛГЗ)); 
− Трансформація комунікацій (ТСА) (01.07.2020–30.06.2025; 
виконавець проєкту: «Кімонікс Інтернешнл Інк.» (Chemonics International 
Inc.)); 
− Протидія загрозам особливо небезпечних патогенів в Україні 
(01.07.2020–30.06.2024; виконавець проєкту: CH2M Hill, Inc.); 
− Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні (01.10.2019–
30.09.2024; виконавець проєкту: PATH); 
− Впровадження єдиної системи санітарно-епідеміологічного 
контролю в Україні, етап 2 (01.08.2019–31.07.2024; виконавець проєкту: Black 
& Veatch Special Projects Corp.) та інші. 
Ключовою частиною розбудови системи громадського здоров’я є 
розвиток її регіональної мережі. Головним напрямком для створення сталої 
мережі спроможних центрів громадського здоров’я є об’єднання регіональних 
структур, які працюють у секторі громадського здоров’я. 
З 1 липня 2021 року в усіх областях України працюють центри контролю 
та профілактики хвороб. ЦКПХ сформовано внаслідок об’єднання наявних 
регіональних потужностей — лабораторних центрів МОЗ України, обласних 
центрів громадського здоров’я. Таким чином збільшено потенціал у напрямах 
комунікації, профілактики й контролю неінфекційних захворювань, а також 
промоції вакцинації (як рутинної, так і проти COVID-19). Керівники ЦКПХ є 
головними державними санітарними лікарями відповідних областей і м. Київ. 
40 
 
Наказами МОЗ України затверджено статути, структури і штатні розклади 
ЦКПХ. Центри підпорядковуються МОЗ України [55]. 
Кожен ЦКПХ повністю відповідає за контроль над хворобами у своєму 
регіоні: від рутинного моніторингу показників до прогнозування, виявлення 
надзвичайних ситуацій, спалахів та реагування на них. 
Головні функції ЦКПХ: 
− забезпечення епідеміологічного нагляду (спостереження), 
санітарного та епідемічного благополуччя населення, захисту населення від 
інфекційних недуг; 
− профілактика неінфекційних захворювань; 
− підтримка біологічної безпеки та біозахисту; 
− імунопрофілактика; 
− просвітницька робота щодо здорового способу життя і запобігання 
факторам ризику; 
− боротьба зі стійкістю до протимікробних препаратів; 
− реагування на небезпеки для здоров’я і надзвичайні стани у сфері 
охорони здоров’я тощо [55]. 
Мережа ЦКПХ є невід’ємною складовою нової системи епідемічного 
контролю, передбаченою також Законом України від 06.09.2022 № 2573-IX 
«Про систему громадського здоров’я». ЦКПХ стануть координаторами 
регіональних систем громадського здоров’я і виконуватимуть усі основні 
функції у цьому секторі на місцевому рівні [55]. 
Децентралізація, запроваджена в Україні, відкрила багато можливостей 
для зміцнення здоров’я мешканців об’єднаних територіальних громад, тобто 
відбувся перехід від вертикального управління, коли більшість закладів 
громадського здоров’я були в підпорядкуванні МОЗ, до децентралізованої 
моделі системи громадського здоров’я, коли заклади громадського здоров’я 
передаються в управління органам місцевого самоврядування і при цьому 
зберігається фінансування з державного бюджету [56].  
41 
 
Законом України «Про систему громадського здоров’я» визначено 
наступні повноваження органів місцевого самоврядування: 
1) забезпечують проведення медико-санітарних заходів на територіях 
населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних 
зонах, здійснюють діяльність, спрямовану на запобігання виникненню і 
поширенню інфекційних хвороб, локалізацію і ліквідацію їх спалахів та 
епідемій, у тому числі щодо вирішення питань фінансового та матеріально-
технічного забезпечення таких заходів; 
2) організовують ведення обліку, здійснення первинного аналізу та 
внесення інформації, що стосується здоров’я населення на відповідній 
території, у систему обліку та аналізу даних щодо інфекційних хвороб та 
неінфекційних хвороб у встановленому порядку; 
3) беруть участь у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на 
ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків; 
4) затверджують та фінансують виконання місцевих програм 
громадського здоров’я, беруть участь у розробленні та виконанні державних і 
регіональних програм у цій сфері; 
5) беруть участь у засіданнях Державної комісії з питань техногенно-
екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, відповідних регіональних та 
місцевих комісій за запрошенням, встановлюють обмежувальні 
протиепідемічні заходи; 
6) забезпечують взаємодію з центрами контролю і профілактики хвороб 
на відповідній території; 
7) вирішують інші питання у сфері громадського здоров’я в межах 
повноважень, визначених законом [45]. 
Реформа децентралізації та процес трансформації системи охорони 
здоров’я посилили можливості місцевих органів влади використовувати свої 
нові повноваження та ресурси таким чином, щоб здоров’я та добробут людей 
стали центром усіх рішень, що реалізуються в громадах, а це означає: 
42 
 
− включення охорони здоров’я до всіх політик у громадах, де кожне 
офіційне рішення місцевих органів самоврядування приносить найбільшу 
користь для здоров’я людей; 
− інвестування фінансових ресурсів громади в якісні послуги охорони 
здоров’я; 
− створення середовища, що сприяє зміцненню здоров’я, наприклад, 
доступ до зелених насаджень і місць для активного відпочинку, поліпшення 
якості води та повітря тощо; 
− надання послуг, які відповідатимуть індивідуальним потребам на 
основі цілісного підходу до поняття «здоров’я»; 
− ефективне та цільове використання всіх ресурсів, які принесуть 
найкращий результат у реалізації системи громадського здоров’я [56]. 
 
2.2 Аналіз ефективності державної політики в сфері громадського 
здоров’я 
 
Підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та 
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та 
їхніми державами-членами, з іншої (Глава 22. Громадське здоров’я) [44], 
Україна взяла зобов’язання розвивати співробітництво в галузі охорони 
здоров’я з метою підвищення рівня його безпеки та захисту здоров‘я людини 
як передумови сталого розвитку та економічного зростання, у тому числі 
керуючись підходом «охорона здоров’я у всіх політиках держави» (додаток 
А). 
В теперішній час держава здійснює заходи з імплементації Глави 22 
Угоди про асоціацію України з ЄС у контексті зміцнення системи охорони 
здоров’я України та її потенціалу, зокрема шляхом впровадження реформ, 
подальшого розвитку первинної медико-санітарної допомоги та навчання 
персоналу; попередження і контролю над інфекційними хворобами, такими як 
43 
 
ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до ризику спалахів 
високопатогенних хвороб та імплементації міжнародних медико-санітарних 
правил; попередження та контролю над неінфекційними хворобами шляхом 
обміну інформацією та найкращими практиками, пропагування здорового 
способу життя, визначення основних детермінант здоров’я та проблем в галузі 
охорони здоров’я; інформації та знань в галузі охорони здоров’я. 
Інформація про стан виконання Угоди в напряму громадського здоров’я 
дозволяє стверджувати, що завдання поставлені в документі не були виконанні 
в повній мірі. Так, загальний прогрес за період 01.11.2014-31.10.2024 року 
становить 75% [54]. 
Якщо проаналізувати виконання Угоди по рокам, то ми отримаємо 
наступну картину (табл.2.1) 
 
Таблиця 2.1 – Прогрес виконання задач Угоди про асоціацію між 
Україною (Громадське здоров’я) на 2015-2024 роки 
Прогрес виконання задач на 2015 рік 100 % за 12 місяців 
Лікарські засоби Система охорони здоров’я 
Формування дорожньої карти Розробка і затвердження 
адаптації законодавства України до Концепції реформи фінансування 
100% 100% 
права ЄС у сфері реєстрації та обігу системи охорони здоров’я 
лікарських засобів 
Прогрес виконання задач на 2016 рік 82 % за 12 місяців 
Тканини, клітини та органи 
Визначення уповноваженого Приведення у відповідність із 
державного органу, відповідального нормами ЄС ліцензійних умов і 
за якість та безпеку трансплантації процедур ліцензування та 
100% 80% 
тканин і клітин людини акредитації установ, що 
працюють із тканинами і 
клітинами людини 
Забезпечення ефективного Встановлення вимог до 
державного нагляду та контролю за діяльності щодо придбання, 
діяльністю установ, о працюють із отримання, тестування, обробки, 
100% 100% 
тканинами та клітинами людини зберігання і розподілу тканин і 
клітин людини відповідно до 
стандартів ЄС 
Створення механізму відстеження Впровадження механізму 
переміщення тканин та клітин від моніторингу та обміну 
70% 55% 
донора до реципієнта та навпаки інформацією щодо негативних 
явищ та реакцій, пов’язаних із 
44 
 
трансплантацією клітин і тканин 
людини 
Врегулювання питання Розроблення і здійснення заходів 
імпорту/експорту тканин і клітин з метою стимулювання 
100% 100% 
добровільного та безоплатного 
донорства тканин і клітин 
Формування механізму періодичної Посилення санкцій за порушення 
звітності щодо якості та безпеки законодавства в галузі донорства 
40% 100% 
трансплантації тканин і клітин і трансплантації тканин і клітин 
людини людини 
Тютюн 
Встановлення граничного вмісту Посилення вимог до маркування 
смоли, нікотину та моноксиду упаковки тютюнових виробів та 
60% 75% 
вуглецю у тютюнових виробах трав’яних сумішей для куріння, 
відповідно до норм ЄС електронних сигарет 
Забезпечення обміну інформацією Приведення процедури 
між виробниками та імпортерами сертифікації тютюнових виробів 
тютюнових виробів і 60% у відповідність із нормами ЄС 100% 
уповноваженими державними 
органами 
Заборона виробництва та продажу Заборона виробництва та 
тютюну перорального вжитку продажу тютюнових виробів із 
100% смаковими добавками, 100% 
інформація про які може вводити 
в оману споживача 
Встановлення правил виробництва і Встановлення обов’язку 
продажу електронних сигарет та виробників та експортерів 
заправних контейнерів для них 60% інформувати уповноважені 80% 
державні органи про склад 
трав’яних сумішей для куріння 
Посилення обмежень на Посилення санкцій за порушення 
рекламування та просування 100% законодавства про рекламу та 70% 
тютюнових виробів спонсорство тютюнових виробів 
Система охорони здоров’я 
Створення Національного центру  
100%  
громадського здоров’я 
Прогрес виконання задач на 2017 рік 60 % за 12 місяців 
Кров 
Визначення уповноваженого Приведення у відповідність з 
державного органу, відповідального нормами ЄС ліцензійних умов і 
за якість та безпеку людської крові 100% процедур ліцензування та 70% 
та її компонентів акредитації закладів та установ 
системи крові 
Забезпечення ефективного Встановлення вимог (в тому 
державного нагляду і контролю за числі технічних) до провадження 
діяльністю закладів та установ діяльності зі збору, тестування, 
100% 80% 
системі крові обробки, зберігання та розподілу 
людської крові у відповідності до 
стандартів ЄС 
Створення механізму відстеження Впровадження механізму 
35% 50% 
переміщення крові та її компонентів моніторингу та обміну 
45 
 
інформацією щодо негативних 
явищ і реакцій, пов’язаних зі 
збором, тестуванням, обробкою, 
зберіганням та розподілом крові 
та її компонентів 
Розроблення і здійснення заходів з Посилення санкцій за порушення 
метою стимулювання добровільного 0% законодавства в галузі донорства 40% 
та безоплатного донорства крові крові та її компонентів 
Формування механізму періодичної Ракові захворювання 
звітності щодо якості і безпеки крові Запровадження комплексного 
та її компонентів підходу до діагностики ракових 
40% 
захворювань, заснованого на 100% 
кращих практиках країн-членів 
ЄС 
Прогрес виконання задач на 2020 рік 64 % за 12 місяців 
Інфекційні захворювання 
Приєднання України до європейської Визначення переліку інфекційних 
мережі протидії транскордонним захворювань, які повинні 
65% 100% 
загрозам здоров’ю охоплюватися епідеміологічним 
наглядом 
Система охорони здоров’я 
Реалізація комплексної реформи  
системи фінансування охорони 
100%  
здоров’я відповідно до затвердженої 
Концепції  
Задачі поставлені на 2024 рік 
Реалізація Концепції розвитку системи громадського здоров’я 
 Джерело: [54] 
 
Як бачимо, протягом періоду, що аналізувався, не всі поставленні 
завдання щодо удосконалення системи громадського здоров’я та приведення 
його у відповідність до вимог ЄС, були виконані в повній мірі. Наведений 
аналіз дозволяє побачити прогалини у виконанні Угоди ЄС в розрізі сфер 
громадського здоров’я та зосередитися на удосконаленні цих напрямів.  
Протягом 2024 року планується реалізувати Концепцію розвитку 
системи громадського здоров’я та досягти наступних результатів: 
− підвищення рівня якості медичних послуг; 
− зменшення споживання тютюнових виробів; 
− зниження рівня вживання алкоголю дітьми та підлітками; 
− зменшення шкоди здоров’ю, пов’язаною з наркотичною залежністю; 
− зниження рівня смертності від транскордонних загроз; 
46 
 
− покращення забезпечення потреб громадян у донорській крові; 
− підвищення рівня безпеки та якості людської крові та її компонентів; 
− підвищення рівня безпеки та якості тканин і клітин людини, які 
використовуються в медичних цілях; 
− збільшення кількості випадків виявлення ракових захворювань на 
ранніх стадіях розвитку. 
Зазначена Концепція була схвалена в 2016 році [47]. Вона визначає 
засади, напрями, завдання, механізми і строки розбудови системи 
громадського здоров’я з метою формування та реалізації ефективної 
державної політики для збереження та зміцнення здоров’я населення, 
збільшення тривалості та покращення якості життя, попередження 
захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до 
здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль усього суспільства. 
Реалізувати цю Концепцію передбачалося протягом 2017-2020 років, але 
як бачимо досягти встановлених завдань до тепер ще не вдалося.  
Як член Організації Об’єднаних Націй (ООН), Україна приєдналася до 
реалізації Цілей сталого розвитку через розробку відповідних національних 
стратегічних завдань, серед яких особлива увага приділяється встановленню 
та розмежуванню повноважень у сфері громадського здоров’я між 
зацікавленими сторонами та формуванню програм громадського здоров’я. 
Треба зазначити, що протягом останніх років в Україні розроблено та 
схвалено низку законодавчих та нормативно-правових актів, які сприяють 
розвитку громадського здоров’я: 
− 10 листопада 2023 року Кабінет Міністрів України затвердив План 
заходів із реалізації Концепції забезпечення національної системи стійкості до 
2025 року. План містить заходи щодо запровадження цілісної системи 
ідентифікації, пріоритезації, запобігання та ефективного реагування на загрози 
й ризики будь-якого характеру [37]; 
47 
 
− Наказом МОЗ від 06.12.2022 № 2213 затверджено Положення про 
функціональну підсистему забезпечення санітарного та епідеміологічного 
благополуччя населення єдиної державної системи цивільного захисту [39]; 
− Наказом МОЗ України від 26.01.2023 № 149 утворено Робочу групу 
з питань розробки Порядку проведення оцінки ризиків для здоров’я та 
санітарно-епідемічного благополуччя населення та проведення за 
результатами такої оцінки відповідних профілактичних, обстежувальних, 
консультаційних та інших заходів [48]; 
−  Наказом МОЗ України від 01.02.2023 № 194 затверджено 
Положення про Департамент громадського здоров’я Міністерства охорони 
здоров’я України [38]; 
− Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2023 № 
354 затверджено Санітарно-протиепідемічні вимоги до новозбудованих, 
реставрованих і реконструйованих закладів охорони здоров’я та Зміни до 
деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я [57]; 
− Наказом Міністерства охорони здоров’я від 22.02.2023 № 364 
утворено Робочу групу з питань розробки проєкту змін до Закону України 
«Про захист населення від інфекційних хвороб» [49];  
− Наказом МОЗ України від 21.07.2023 № 1332 утворено та 
затверджено склад Національної технічної групи експертів з питань 
імунопрофілактики [50]; 
− Наказом МОЗ від 27.09.2023 № 1700 затвердило позицію НТГЕІ 
щодо визначення пріоритетних груп для вакцинації проти COVID-19 та 
отримання бустерних доз вакцини проти COVID19 у 2023–2024 роках [42] та 
інші. 
Важливим документом у розвитку громадського здоров’я є 
затвердження в 2017 році Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в 
Україні на період до 2030 року (схвалення розпорядженням Кабінету 
Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1018-р). Метою Концепції є 
48 
 
створення цілісної, ефективної системи охорони психічного здоров’я, яка 
функціонує в єдиному міжвідомчому просторі, забезпечує покращення якості 
життя та дотримання прав і свобод людини. 
До основних напрямів змін, які вказані в Концепції відносяться наступні: 
 –  Промоція психічного здоров’я, подолання стигми в цій сфері, 
підвищення рівня обізнаності громадян. Наголошено на важливості заходів із 
поширення інформації про психічне здоров’я, психічні розлади, методи 
самодопомоги тощо.  
–  Забезпечення прав людини у сфері психічного здоров’я, боротьба з 
дискримінацією та наявними порушеннями, запобігання їм. Наголошено на 
потребі розвитку інклюзивного суспільства, залучення осіб із психічними 
розладами до життя громади, забезпечення їм можливості повноцінно жити та 
мати соціальну, психологічну, медичну підтримку тощо.  
–  Інтеграція психічного здоров’я у ті сфери, від яких воно раніше було 
ізольоване. Йдеться про сферу охорони здоров’я (первинна та вторинна ланки, 
лікарні загального профілю, невідкладна медична допомога тощо), соціальну 
сферу, правоохоронну систему тощо. Покращення вмінь відповідних фахівців 
із розпізнавання та ведення психічних розладів суттєво поліпшує виявлення 
проблем, сприяє вчасній допомозі та покращує її результати, а також адаптує 
осіб із психічними розладами до життя в громаді.  
–  Міжвідомчий простір та його формування навколо теми психічного 
здоров’я. Ідеться про міжсекторальну або міжгалузеву взаємодію для надання 
допомоги й підтримки людям із психічними порушеннями та їх родинам; 
розвиток координаційних механізмів, завдяки яким навколо сфери психічного 
здоров’я системно об’єднаються відомства, що раніше працювали ізольовано. 
Але також мова йде про розвиток мультидисциплінарних команд, створення 
локальних міжвідомчих маршрутів пацієнта, завдяки якими особа може 
отримати комплексну й скоординовану допомогу.  
–  Фокус на позалікарняній допомозі. Важливим аспектом в допомозі є 
розвиток служб та послуг поза межами лікарень та інтернатів. Це сприятиме 
49 
 
збільшенню доступності допомоги, зниженню стигми й дискримінації та 
інтеграції осіб із психічними розладами в життя громади.  
–  Наближення допомоги з психічного здоров’я до громади. Увага 
фокусується на розвитку таких форм і методів допомоги, які має громада і які 
максимально наближені до місця проживання та праці людей [28]. 
Наказом МОЗ України від 7 жовтня 2022 р. № 1832 затверджено 
пріоритетні напрями розвитку сфери охорони здоров’я на 2023-2025 роки, 
серед яких наступні: 
1. Первинна медична допомога, амбулаторні медичні послуги, в тому 
числі інтеграція супроводу і лікування хворих на психічні розлади на рівні 
надавачів послуг з первинної медичної допомоги, організація обов'язкових 
медичних оглядів. 
2. Екстрена медична допомога та медицина катастроф. Надання якісних 
та доступних медичних послуг пацієнтам у невідкладних станах. 
3. Трансплантація анатомічних матеріалів людини та доступність послуг 
із трансплантації. 
4. Якісні та доступні медичні послуги вагітним, роділлям, породіллям, 
новонародженим та дітям до 5 років, здійснення розширеного неонатального 
скринінгу, заходів раннього втручання. Допоміжні репродуктивні технології. 
5. Охорона психічного здоров'я та психологічна підтримка. 
6. Послуги з реабілітації в сфері охорони здоров’я. 
7. Надання спеціалізованої медичної допомоги, послуг з реабілітації в 
сфері охорони здоров'я та психологічної підтримки ветеранам війни та членам 
їх сімей, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей 
загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України, внутрішньо 
переміщеним особам. 
8. Першочергове забезпечення за рахунок наявних та додаткових 
ресурсів профілактики, ранньої діагностики і лікування неінфекційних 
захворювань, зокрема: 
50 
 
1) серцево-судинних захворювань, зокрема, артеріальної гіпертензії, 
гострого інфаркту міокарда та церебро-васкулярних захворювань, зокрема 
гострого мозкового інсульту; 
2) цукрового діабету 2 типу; 
3) бронхіальної астми, хронічних обструктивних захворювань легень; 
4) онкологічних захворювань; 
5) розладів психіки та поведінки. 
9. Своєчасне лікування, локалізація та ліквідація спалахів інфекційних 
хвороб, епідемій, запобігання їх виникненню та поширенню, зокрема: 
1) вакцинокерованих захворювань; 
2) ВІЛ/СНІДу; 
3) туберкульозу; 
4) вірусних гепатитів B та C. 
10. Доступність основних (життєво необхідних) лікарських засобів. 
11. Розширення Національного переліку основних лікарських засобів, 
зокрема новими лікарськими засобами для лікування станів і захворювань, які 
включені до зазначеного Національного переліку та/або необхідними для 
реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення 
на відповідний рік, його адаптація відповідно до Базового переліку основних 
лікарських засобів, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони 
здоров'я. 
12. Заходи у сфері громадського здоров'я спрямовані на: 
1) зменшення рівня поширеності вживання тютюнових виробів; 
2) зниження рівня споживання алкоголю; 
3) підвищення фізичної активності; 
4) раціональне використання протимікробних препаратів; 
5) зменшення рівня поширеності вживання наркотичних засобів; 
6) зменшення рівня забруднення атмосферного повітря та повітря на 
робочому місці; 
7) раціональне та збалансоване харчування; 
51 
 
8) профілактику виробничого та невиробничого травматизму; 
9) підвищення рівня охоплення профілактичними щепленнями 
населення проти поліомієліту, дифтерії, правця, кору, кашлюку та 
туберкульозу. 
13. Розроблення, затвердження та реалізація програми підготовки 
фахівців (лікарів та сестер медичних) з інфекційного контролю. 
14. Медична освіта та забезпечення потреб системи охорони здоров'я в 
професійних медичних кадрах, безперервний професійний розвиток медичних 
кадрів. 
15. Посилення управлінських спроможностей системи охорони здоров'я 
на рівні територіальних громад, підготовка професійних кадрів з управління 
закладами охорони здоров'я. 
16. Стандартизація надання медичної допомоги та створення дієвої 
системи контролю якості медичних послуг. 
17. Розвиток електронної охорони здоров'я, зокрема депаперизація та 
впровадження якісних і доступних електронних сервісів в системі охороні 
здоров’я [43]. 
Громадське обговорення пройшов Проєкт Стратегії розвитку системи 
охорони здоров’я до 2030 року, який було підготовлено ще 23 лютого 2024 
року, але в зв’язку з повномасштабним вторгненням росії його так і не було 
розглянуто. В зв’язку з новими викликами 
Повномасштабне вторгнення росії поглибило проблеми в сфері 
громадського здоров’я, що призвело до їх перегляду, а отже і коригувань 
основних завдань та напрямів Проєкту.  
Так, до основних проблем в сфері громадського здоров’я в Україні на 
сьогодні визначено наступні: 
− руйнування об’єктів закладів охорони здоров’я, цивільної 
інфраструктури, що обмежує доступ населення до медичних послуг; 
− високий рівень старіння населення та показників смертності; 
− підвищення рівня інвалідізації внаслідок військових дій; 
52 
 
− високий рівень неінфекційних захворювань (НІЗ) (9 з 10 основних 
причин передчасної смерті та 84% усіх річних смертей є наслідком тягаря 
НІЗ); 
−  збільшення проблем з психічним здоров’ям; 
− висока смертність від таких інфекційних хвороб як ВІЛ/СНІД, 
туберкульоз; 
− зниження рівня профілактичного щеплення; 
− зниження доходів населення і підвищення вартості життя, в тому 
числі підвищення цін на медикаменти та медичні послуги [51]. 
Базова структура стратегії включає три стратегічні цілі, 11 оперативних 
цілей та 137 завдань. Візією Стратегії є створення такої системи охорони 
здоров’я України, за ефективного функціонування якої кожна людина матиме 
повноту можливостей подбати про своє здоров’я, підтримувати, зберігати його 
та отримувати найвищий доступний рівень медичної допомоги незалежно від 
обставин, а особи та суб’єкти, залучені до її надання матимуть прозорі та 
ефективні інструменти для реалізації власного потенціалу та впливу на 
формування політик щодо охорони здоров’я на всіх рівнях [51]. 
В таблиці 2.2 наведено стратегічні та операційні цілі Стратегії, які 
впливають на підвищення ефективності системи громадського здоров’я. 
Таблиця 2.2 – Стратегічні та операційні цілі стратегії розвитку системи 
охорони здоров’я до 2030 
Стратегічна Операційна ціль Очікуваний результат 
ціль 
Стратегічна Оперативна ціль 1. дозволить сформувати ефективну модель 
ціль 1. Забезпечення рівних системи охорони здоров’я, яка 
Забезпечення умов та забезпечуватиме збалансоване, безперервне 
всебічного безперешкодного надання якісних і безпечних послуг 
доступу доступу до медичних населенню, гарантуватиме його фінансовий 
населення до послуг захист та створюватиме відкриті 
якісних можливості повноцінного доступу до 
медичних медичних послуг 
послуг та Оперативна ціль 2. дозволить повноцінно інтегрувати 
інструментів Забезпечення доступу фармацевтичну політику в систему охорони 
реалізації права до якісних, доказових здоров’я, покращити якість медичної 
на здоров’я та безпечних допомоги, захистити населення від 
53 
 
Стратегічна Операційна ціль Очікуваний результат 
ціль 
лікарських засобів та неефективних, недоказових та 
медичних виробів субоптимальних рішень та збільшити 
ефективність витрат в сфері охорони 
здоров’я на всіх рівнях 
Оперативна ціль 3. дозволить населенню володіти повнотою 
Формування та інформації та приймати усвідомлені 
підтримка ціннісного рішення та відповідальні дії щодо власного 
ставлення до здоров’я здоров’я, факторів впливу на нього та 
доступних інструментів його зміцнення 
Оперативна ціль 4. дозволить створити умови та підтримати 
Відновлення, розвиток окремі напрямки в сфері охорони здоров’я, 
та підтримка напрямів, нагальність розвитку яких продиктована 
пов’язаних з новими наслідками пандемії та збройної агресії, і які 
викликами та потребуватимуть додаткових зусиль задля 
задоволенням збереження здоров’я та післявоєнного 
особливих потреб відновлення країни 
Оперативна ціль 5. дозволить встановити належні інструменти 
Забезпечення участі громадянського суспільства у 
прозорості формування політики в сфері охорони 
національної політики здоров’я на всіх рівнях, планувати програми 
у сфері охорони та послуги з охорони здоров’я за їх 
здоров’я та залучення безпосередньої участі та забезпечить 
громадянського прозорість у прийнятті відповідних рішень 
суспільства до 
прийняття рішень 
Стратегічна Оперативна ціль 1. дозволить посилити та сформувати стійкі 
ціль 2. Забезпечення національні агенції охорони здоров’я, що 
Посилення професійної автономії, мають довіру суспільства та удосконалити 
політик та сталості, розвитку та управління системою та взаємодію з 
спроможності ефективності особами та інституціями, що приймають 
інститутів національних рішення на регіональному рівні. 
національної інституцій у сфері 
системи охорони здоров’я 
охорони Оперативна ціль 2. дозволить забезпечити стійке та гнучке 
здоров’я. Забезпечення фінансування системи охорони здоров’я 
належного завдяки постійному збільшенню ресурсів, 
фінансування системи спрямованих на задоволення її потреб, 
та ефективності пошуку додаткових джерел та безперервній 
використання коштів оптимізації наявних витрат та механізмів 
реалізації програм 
Оперативна ціль 3. дозволить посилити організаційну 
Забезпечення спроможність системи, ефективно 
міжсекторального розподіляти функції, ресурси, уникати їх 
співробітництва для дублювання та формування прогалин та 
забезпечення відстежувати прогрес у виконанні завдань 
загальнодержавного 
підходу у вирішенні 
питань охорони 
здоров’я 
54 
 
Стратегічна Операційна ціль Очікуваний результат 
ціль 
Оперативна ціль 4. дозволить прискорити інтеграцію системи 
Забезпечення охорони здоров’я України, привести у 
врахування відповідність до вимог ЄС окремі норми 
євроінтеграційних законодавства, посилити співпрацю на всіх 
прагнень та рівнях, а також провести підготовку 14  та 
глобального порядку посилення спроможності суб’єктів системи 
денного при охорони здоров’я до практичного 
формуванні та перебування та функціонування у єдиному 
реалізації політик в європейському просторі охорони здоров’я 
сфері охорони здоров’я  
Оперативна ціль 5. дозволить посилити ефективність та 
Забезпечення обґрунтованість управлінських рішень в 
використання належних сфері охорони здоров’я, забезпечити 
фактичних даних, об’єктивність та неупередженість 
інструментів формування та використання даних, а також 
планування, кращих послідовність у реалізації політики в сфері 
практик та рішень та їх охорони здоров’я 
інституалізація задля 
забезпечення 
послідовності та 
гармонізації розвитку 
системи охорони 
здоров’я 
Оперативна ціль 6. дозволить забезпечити захист і вберегти 
Посилення здоров’я населення шляхом попередження, 
спроможності системи раннього виявлення, створення механізмів 
охорони здоров’я у та підтримання в стані постійної готовності 
реагуванні на виклики, елементів ефективного реагування на 
глобальні загрози та надзвичайні ситуації 
ефективного 
управління в умовах 
надзвичайних ситуацій 
Оперативна ціль 7. дозволить покращити якість медичної 
Розвиток та допомоги, на повну використовувати 
впровадження можливості її надання задля досягнення 
ефективних найвищих результатів лікування, а також 
інструментів своєчасно та системно виявляти та 
забезпечення реагувати на прогалини в наданні медичної 
моніторингу якості допомоги та причини, що призвели до 
надання послуг в сфері незадовільної якості її надання.  
охорони здоров’я 
Стратегічна Оперативна ціль 1. дозволить створити комплексні умови для 
ціль 3. Забезпечення кадрових ресурсів системи охорони 
Створення та безперервного розвитку здоров’я, які б стимулювали та давали змогу 
забезпечення людського капіталу та працівникам сфери охорони здоров’я 
умов для створення можливостей виконувати свої професійні обов’язки 
розвитку та самореалізації в системі належного рівня якості та забезпечували 
реалізації охорони здоров’я. гідні умови праці та розвитку 
55 
 
Стратегічна Операційна ціль Очікуваний результат 
ціль 
потенціалу Оперативна ціль 2. дозволить системі охорони здоров’я 
складових Впровадження, України користуватися глобальними 
національної використання та пошук досягненнями науки і техніки, 
системи можливостей впроваджувати новітні підходи до надання 
охорони застосування сучасних медичної допомоги, стимулювати 
здоров’я технологій та наукових створення, розвиток, адаптацію та 
досягнень для апробацію інновацій на місцях 
збереження та 
зміцнення здоров’я 
Оперативна ціль 3. дозволить закріпити лідерство України у 
Технологізація та впровадженні цифрових рішень в сфері 
цифровізація процесів охорони здоров’я, спростити та 
управління системою, удосконалити управління даними та 
планування та можливості їх комплексного аналізу для 
організації надання широкого спектру потреб 
послуг в сфері охорони  
здоров’я. 
Оперативна ціль 4. Дозволить сприяти економічному 
Створення умов для відновленню країни, залученню інвестицій в 
залучення інвестицій, сферу охорони здоров’я,  посилити 
збільшення конкурентоспроможність суб’єктів та 
економічної розширити доступ населення до якісних 
привабливості та медичних послуг, лікарських засобів та 
покращення показників медичних виробів 
економічної 
ефективності галузі. 
Джерело: [51] 
 
Досягнення встановлених операційних та тактичних цілей потребує 
ретельної розробки заходів та пошуку джерел фінансування, в іншому випадку 
вони не зможуть бути виконані в найближчій перспективі. 
 
Висновки до розділу 2 
 
До основних принципів системи громадського здоров’я в Україні 
відносяться наступні: законність, справедливість, цілісність, орієнтованість на 
населення, мінімізація шкоди, участь та відповідальність, своєчасність, 
міжгалузеве співробітництво, впровадження передових світових практик, 
обґрунтованість рішень, протидія дискримінації щодо здоров’я, які в цілому 
відповідають сучасним підходам публічного управління та адміністрування. 
56 
 
Оперативні функції системи громадського здоров’я адаптовані до 
функцій описаних в документах ВООЗ, до суб’єктів у сфері громадського 
здоров’я віднесено широке коло зацікавлених осіб: МОЗ, Центр громадського 
здоров’я та його регіональні мережі, регіональні центри контролю та 
профілактики хвороб, органи місцевого самоврядування, наукові установи, 
заклади охорони здоров’я, міжнародні організації, неурядові організації, 
громадяни України та інші, кожна з яких має має свої повноваження, завдання 
та функції в сфері громадського здоров’я. 
Підписавши Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та 
Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та 
їхніми державами-членами, з іншої, Україна взяла зобов’язання розвивати 
співробітництво в галузі охорони здоров’я з метою підвищення рівня його 
безпеки та захисту здоров‘я людини як передумови сталого розвитку та 
економічного зростання, у тому числі керуючись підходом «охорона здоров’я 
у всіх політиках держави». 
Аналіз показав, що не всі поставленні завдання щодо удосконалення 
системи громадського здоров’я та приведення його у відповідність до вимог 
ЄС, були виконані в повній мірі, що потребує подальшого удосконалення 
державної політики в цих напрямах. 
Протягом останніх років в Україні розроблено та схвалено низку 
законодавчих та нормативно-правових актів, які сприяють розвитку 
громадського здоров’я, серед яких ЗУ «Про систему громадського здоров’я», 
План заходів із реалізації Концепції забезпечення національної системи 
стійкості до 2025 року, Положення про функціональну підсистему 
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення 
єдиної державної системи цивільного захисту, Концепція розвитку охорони 
психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року та інші. 
До основних проблем в сфері громадського здоров’я в Україні на 
сьогодні визначено наступні: руйнування об’єктів закладів охорони здоров’я, 
цивільної інфраструктури, що обмежує доступ населення до медичних послуг; 
57 
 
високий рівень старіння населення та показників смертності; підвищення 
рівня інвалідізації внаслідок військових дій; високий рівень неінфекційних 
захворювань;  збільшення проблем з психічним здоров’ям; висока смертність 
від таких інфекційних хвороб як ВІЛ/СНІД, туберкульоз; зниження рівня 
профілактичного щеплення; зниження доходів населення і підвищення 
вартості життя, в тому числі підвищення цін на медикаменти та медичні 
послуги та інші [51]. Дані проблеми потребують розробки програм та заходів 
щодо їх вирішення.  
 
 
  
58 
 
РОЗДІЛ 3 
АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ 
РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я (НА 
ПРИКЛАДІ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ)   
 
 
В Черкаській області функціонує мережа закладів, які тим чи іншим 
чином вирішують завдання в сфері охорони громадського здоров’я. 
При Черкаській обласній раді в 2019 році було створено КНП 
«Черкаський обласний центр громадського здоров’я Черкаської обласної 
ради» на базі КЗ «Черкаській обласний центр профілактики та боротьби зі 
СНІДОМ» Черкаської обласної ради». В березні 2003 року заклад знову змінив 
свою назву на КНП «Черкаський обласний спеціалізований медичний центр 
Черкаської обласної ради».  
Треба зазначити, що діяльність даного закладу є неефективною (за 
відкритими даними його діяльність за 2022 рік є збитковою). Така часта 
реорганізація закладу пояснюється саме його неефективною діяльністю та 
відсутністю достатнього фінансування для подальшого розвитку. 
Також діяльність цієї установи є непрозорою, зокрема, відсутній сайт 
Центру, що ускладнює доступ до інформації щодо його діяльності та важливої 
документації. 
В Черкаській області діє ДУ «Черкаський обласний центр контролю та 
профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» [25]. 
Центр утворений з метою виконання завдань у сферах забезпечення 
санітарного та епідемічного благополуччя населення, захисту населення від 
інфекційних хвороб, попередження та профілактики неінфекційних 
захворювань, біологічної безпеки та біологічного захисту, епідеміологічного 
нагляду (спостереження), імунопрофілактики, промоції здорового способу 
життя та запобігання факторам ризику, боротьби із стійкістю до 
59 
 
протимікробних препаратів, реагування на небезпеки для здоров’я та 
надзвичайні стани в сфері охорони здоров’я [58]. 
Предметом діяльності Центру є: 
− організаційно-методичний; 
− інформаційно-аналітичний; 
− профілактично-просвітницький; 
− медична практика; 
− лабораторно-діагностичний; 
− експертно-консультативний; 
− профільна кадрова підготовка; 
− науково-практичний та випробувально-дослідницький; 
− консультативний [58]. 
До основних завдань Черкаського обласного центру контролю та 
профілактики хвороб відносяться наступні: 
− участь у розробці пропозицій до проєктів нормативно-правових 
актів, стратегій, програм та концепцій у сферах забезпечення санітарно-
епідемічного благополуччя населення, громадського здоров’я, біологічної 
безпеки та біологічного захисту, епідеміологічного нагляду, захисту 
населення від інфекційних хвороб, попередження та профілактики 
неінфекційних захворювань; 
− проведення епідеміологічного нагляду щодо виникнення та 
розповсюдження інфекційних хвороб; 
− здійснення оцінки ризиків для життя і здоров’я населення; 
− забезпечення здійснення заходів з організації біологічної безпеки 
та біологічного захисту, проведення моніторингу за детермінантами здоров’я; 
− здійснення державного обліку інфекційних, протипаразитних 
хвороб та харчових отруєнь, неінфекційних захворювань та інше. 
На сайті Центру можна знайти різноманітну інформацію щодо 
результатів моніторингу захворюваності на грип та ГРВІ, кишкові інфекції, 
60 
 
особливо небезпечні інфекції, паразитарні захворювання, віросологічні 
дослідження, спалахи; результати соціально-гігієнічного моніторингу 
атмосферного повітря, питної води, води водойм, харчових продуктів, ґрунту, 
радіаційного фону. Також, на сайті висвітлено інформацію про проведення 
низки тренінгів та просвітницьких заходів в сфері діяльності Центру. 
В той же час треба відмітити, що важко знайти звіт за результатами 
діяльності установи, щоб бачити цілісну картину і мати можливість оцінити її 
діяльність.  
Отже, на нашу думку існує потреба в подальшій розбудові 
інституційного забезпечення системи громадського контролю в Черкаській 
області, підвищення ефективності діяльності, забезпечення їх прозорості та 
відкритості. 
Треба зазначити, що більшість урядів визнають важливість програм 
охорони громадського здоров’я для зниження захворюваності, інвалідності, а 
також ефектів старіння та інших фізичних і психічних станів здоров’я, хоча 
громадське здоров’я в цілому отримує значно менше державного 
фінансування в порівнянні з медициною. Державні програми громадського 
здоров’я з проведення вакцинації досягли успіхів у зміцненні здоров’я, у тому 
числі ліквідації віспи –  хвороби, від якої людство страждало протягом тисяч 
років. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає основні 
функції програм громадського здоров’я, серед яких:  
− забезпечення лідерства з питань, важливих для здоров'я, і участь у 
партнерствах, коли необхідні спільні дії;  
− формування порядку денного наукових досліджень і 
стимулювання збору, освоєння і поширення цінних знань;  
− встановлення норм і стандартів, сприяння та контроль за їх 
виконанням;  
− формулювання етичних і заснованих на доказах варіантів 
політики;  
61 
 
− моніторинг ситуації та оцінка тенденцій в галузі охорони здоров’я. 
 Зокрема, програми нагляду у сфері громадського здоров’я можуть: 
− слугувати системою раннього попередження про можливі 
надзвичайні ситуації у сфері громадського здоров’я;  
− документувати вплив втручання або відслідковувати прогрес 
щодо зазначених цілей;  
− здійснювати моніторинг та уточнення епідеміології проблем зі 
здоров'ям, що дозволяє визначати пріоритети, а також розробляти політики і 
стратегій в галузі охорони здоров’я;  
− проводити діагностику, дослідження і моніторинг проблем зі 
здоров’ям і небезпек для здоров’я спільноти [31]. 
Як зазначалося вище, реформа децентралізації дозволило розробляти та 
впроваджувати Програми з розвитку громадського здоров’я на регіональному 
та місцевому рівні. Як показують дослідження такі програми були розроблені 
в регіонах та рівні низки громад. В той же час, аналіз показав, що виконання 
таких програм в деяких випадках є незадовільним, що свідчить про наявність 
недоліків або у процесі їх розробки, або реалізації. 
Так, наприклад, розглянемо і проаналізуємо виконання Черкаської 
обласної програми «Підтримка системи громадського здоров’я» на 2020-2022 
роки, яка була затверджена Рішенням обласної ради №36-39/VII від 12.03.2020 
року [61]. 
Розробка Програми відбувалася на основі статистичної інформації щодо 
демографічних показників та рівня захворюваності та було зроблено висновок 
щодо наявності невикористаних резервів у частині активізації профілактичної 
роботи. Було вирішено спрямувати свої зусилля на вирішення таких основних 
проблем в сфері громадського здоров’я в Україні та в області: 
− масштабний тягар хронічних неінфекційних захворювань; 
− критичний рівень охоплення вакцинацією; 
− ВІЛ-інфекція/СНІД та туберкульоз; 
62 
 
− неготовність існуючої системи біологічної безпеки країни до відповіді 
на сучасні виклики; 
− дублювання системи обліку та звітності про захворювання в області; 
− відсутність на рівні держави систем обліку, моніторингу захворювань, 
що функціонують у режимі реального часу. 
− відсутність сучасної системи санітарних норм та правил; 
− відсутність відповідних кадрових ресурсів напряму діяльності 
«громадське здоров’я» [61]. 
Метою Програми є розбудова системи громадського здоров’я в 
контексті побудови єдиної консолідованої системи громадського здоров’я для 
реалізації ефективної державної політики, збереження і зміцнення здоров’я 
населення, збільшення тривалості та підвищення якості життя, попередження 
захворювань, продовження активного, працездатного віку та заохочення до 
здорового способу життя шляхом об’єднання зусиль органів державної влади, 
місцевого самоврядування і суспільства [61]. 
Основними завданнями Програми є: 
1) забезпечення функціонування КНП «Черкаський обласний центр 
громадського здоров’я Черкаської обласної ради» (далі – ЧОЦГЗ) на 
досягнення трьох ключових цілей, що охоплюють реалізацію 10 оперативних 
функцій громадського здоров’я: 
Ціль 1. Інституційний розвиток ЧОЦГЗ: 
− забезпечення організаційних структур і фінансування; 
− стратегічне керівництво в інтересах здоров’я і благополуччя; 
− забезпечення кадрами; 
Ціль 2.  Аналітична діяльність на основі доказової медицини: 
− епіднагляд та оцінювання стану здоров’я і благополуччя населення; 
− дослідження у сфері громадського здоров’я; 
Ціль 3. Реалізація заходів щодо зміцнення здоров'я населення: 
− інформаційно-роз’яснювальна діяльність і комунікація; 
63 
 
− моніторинг і реагування при надзвичайних ситуаціях у сфері 
громадського здоров’я; 
− захист здоров’я, враховуючи гарантування безпеки навколишнього 
середовища, праці, харчових продуктів та інше; 
− зміцнення здоров’я; 
− профілактика хвороб, зокрема раннє виявлення порушення стану 
здоров’я та проведення профілактичних щеплень проти керованих інфекцій 
згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні. 
2) Розвиток міжсекторальної взаємодії різних державних і громадських 
інститутів задля: 
− зниження факторів ризику виникнення захворювань; 
− підвищення рівня освіченості населення, зокрема в питаннях 
ведення і формування здорового способу життя; 
− зменшення рівня бідності та безробіття як соціальної 
диференціації в суспільстві; 
− зниження споживання алкоголю, тютюну, наркотичних і 
психотропних засобів; 
− забезпечення здорового збалансованого харчування; 
− зростання числа регулярно зайнятих фізичною культурою і 
спортом; 
− зниження дорожньо-транспортних пригод; 
− забезпечення безпечного дитинства, повноліття і сталості 
психологічних послуг у системі освіти та охорони здоров’я; 
− створення безпечних умов праці та побуту; 
− зменшення забруднення повітря, води і ґрунту, зниження рівня 
шуму  
з урахуванням даних моніторингу їх впливу на стан захворюваності населення 
та розробці заходів щодо їх зниження. 
64 
 
3) Проведення моніторингу, оцінювання та прогнозування в системі 
громадського здоров’я шляхом: 
− забезпечення цивілізованого процесу формування та координації  
регіональної політики, враховуючи досвід кращих напрацювань реформ  
політик у сфері громадського здоров’я; 
− систематизації інформації про стан справ та діяльність закладів, 
установ, організацій охорони здоров’я області в розрізі реформування системи 
громадського здоров’я; 
− упровадження рішень у сфері громадського здоров’я на 
регіональному  
рівні; 
− розроблення/упровадження відповідно до діючої нормативної бази  
показників прямих результатів вимірювання розбудови системи громадського 
здоров’я в регіоні [61]. 
Більш детально основні заходи Програми наведені у додатку Б. 
На думку розробників виконання заходів Програми дасть змогу 
забезпечити сталий розвиток системи громадського здоров’я в Черкаській 
області, зокрема: 
− запровадження інтегрованого підходу до розв’язання проблем 
громадського здоров’я з метою раціонального використання наявних 
людських та матеріальних ресурсів; 
− створення чіткої та прозорої системи звітності про результати  
впровадження програм і проектів у сфері громадського здоров’я; 
− підвищення рівня поінформованості населення та органів 
державної  
влади про стан здоров’я населення, умови його збереження та пріоритети  
розвитку медичної галузі; 
− збільшення середньої тривалості життя людини; 
− зниження рівня загальної захворюваності, інвалідності та 
65 
 
смертності населення; 
− зниження рівня передчасної смертності від серцево-судинних 
захворювань, раку, діабету та хронічних респіраторних захворювань; 
− зниження рівня захворюваності і смертності від туберкульозу,  
ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань; 
− зниження рівня зловживання алкоголем, неналежної фізичної 
активності, споживання населенням тютюнових виробів, надмірної кількості 
солі та цукру тощо; 
− зниження рівня захворюваності на ожиріння та діабет [61]. 
В таблиці 3.1 представлено орієнтовані фінансові витрати на реалізацію 
Програми. 
Таблиця 3.1 – Орієнтовні обсяги та джерела фінансування 
обласної програми «Підтримка системи громадського здоров’я» на 
2020-2022 роки 
 
  Обсяг фінансування, За роками виконання (тис. грн.) 
всього (тис. грн.) 2020 рік 2021 рік 2022 рік 
1 2 3 4 5 
Державний 
135 551,600 41 112,800 43 925,000 50 513,800 
бюджет 
Місцеві 
41 008,308 12 014,400 13 910,817 15 083,091 
бюджети 
Інші джерела 17 913,540 5 682,170 5 688,870 6 542,500 
Всього 194 473,448 58 809,370 63 524,687 72 139,391 
 
 Джерело: [61] 
В той же час аналіз виконання даної Програми показав, що багато 
поставлених завдань так і не було виконано (додаток В). 
Особливу увагу хочемо звернути на невиконання такого завдання, як 
створення Координаційної ради з питань громадського здоров’я у Черкаській 
області. Натомість при Черкаській обласній державній адміністрації з питань 
протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІД створено робочу групу з питань 
розвитку системи громадського здоров’я.  
66 
 
Протягом двох років так і не відбулося прийняття місцевих цільових 
програм з вирішення пріоритетних питань у сфері громадського здоров’я в 
територіальних громадах Черкаської області. На нашу думку, доцільно 
активізувати діяльністю в цьому напряму. Робочою групою з питань розвитку 
системи громадського здоров’я необхідно обговорити можливість підготовки 
методичних та навчальних матеріалів з розробки місцевих програм в сфері 
громадського здоров’я, проведення відповідних навчальних сесії, а також 
забезпечення консультаційної допомоги територіальним громадам в процесі 
розробки та затвердження зазначених програм. 
Також не виконано таке завдання, як забезпечення розвитку закладів, які 
працюють у системі громадського здоров’я, зокрема забезпечення діяльності 
КНП «Черкаський обласний центр громадського здоров’я Черкаської обласної 
ради» відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я України, 
удосконалення матеріально-технічної бази закладів задіяних у системі 
громадського здоров’я, в зв’язку з відсутністю достатніх фінансових ресурсів. 
На нашу думку, доцільно активізувати діяльність у пошуках 
альтернативних джерел фінансування, в тому числі за рахунок участі у 
міжнародних грантових програмах в сфері розвитку громадського здоров’я. 
Не повною мірою було забезпечене проведення інформаційно-
просвітницької роботи з питань громадського здоров’я та адвокація 
пріоритетності громадського здоров’я в регіонах області. Просвітницька 
робота здійснювалася лише в рамках протидії ВІЛ-інфекції, у зв’язку з 
відсутністю фінансування у 2022 році. 
Через відсутність фінансування також не було розроблено та здійснено 
видавництво друкованої продукції та рекламної продукції в контексті 
пропаганди здорового способу життя, профілактики інфекційної та 
неінфекційної захворюваності. 
За іншими заходами було отримано низку позитивних результатів, але, 
на нашу думку, вони не повністю відповідають поставленому завданню. 
67 
 
Отже, результат аналізу регіональної програми розвитку системи 
громадського здоров’я показав, що в цілому Черкаська область була не готова 
до її реалізації. В першу чергу, було застосовано формальний підхід до її 
розробки, проведено недостатній аналіз проблем та потреб Черкаської області 
в сфері громадського здоров’я. Також, відсутність фінансових ресурсів не 
дозволило виконати багато поставлених завдань. 
В зв’язку з цим, при розробці наступної обласної програми з розвитку 
громадського здоров’я необхідно більш ретельно підійти до цих питань, 
зокрема провести дослідження, встановити чіткі цілі та завдання, визначити 
конкретні результати, а також дослідити свої можливості для реалізації цієї 
програми. 
Важливість розробки місцевих програм розвитку системи громадського 
здоров’я обумовлена тим, що кожна громада краще знає свої проблеми і може 
більш якісно розробити комплекс заходів, які б призвели до поліпшення 
здоров’я та добробуту в громаді. При цьому треба пам’ятати, що 
відповідальність за здоров’я несуть не лише медичні працівники. Рішення та 
діяльність інших підрозділів виконавчої влади та комунальних установ 
можуть створювати сприятливі умови, знижувати ризики та підвищувати 
чинники збереження здоров’я. 
Важливим для розвитку громадського здоров’я є також безпосередньо 
розвиток особистості в цьому напряму. Якщо ми подивимося на план-схему 
змін з метою сприяння здоров’я (рис.3.1), то побачимо, що зміни можливі 
лише будуть відбуватися зміни особистої поведінки. 
Це говорить про те, що важливе місце серед програм громадського 
здоров’я, повинні займати програми спрямовані на просвіту населення. 
Треба зазначити, що на сьогодні проблемами громадського здоров’я 
більш активно займаються громадські організації. Наприклад, БФ «МХП-
Громаді», серед своїх напрямів благодійної діяльності окремо виділяє 
громадське здоров’я [22].  
 
68 
 
 
Рисунок 3.1 – План-схема змін з метою сприяння здоров’я 
Джерело: [34, c.27] 
 
Метою даного напряму визначено підвищення рівня фізичного, 
психічного та соціального здоров’я людей в громадах через забезпечення 
доступу до якісних медичних послуг та кваліфікованих лікарів; підтримання 
національної та міжнародної співпраці в галузі охорони здоров’я та 
популяризації ідей здорового способу життя.  
В цьому напрямі благодійний фонд реалізує програми за такими 
сферами: 
− міцне фізичне та ментальне здоров’я; 
− профілактична медицина; 
− підтримка лікарів; 
− інфраструктура медичних закладів та установ; 
− підтримка здоров’я військових; 
69 
 
− підтримка медичної системи під час війни.  
В межах напряму «Громадське здоров’я» було отримано наступні 
результати: 
− 803,7 тис.грн інвестовано в медицину; 
− 250 тис. грн витрачено на купівлю обладнання; 
− 635 волонтерів взяли участь в акції «День донора МХП»; 
− 327 тис.грн склав загальний бюджет проєкту «Лікар для села»; 
− 25 сіл отримали медичну допомогу в межах проєкту «Лікар для 
села»; 
− 1883 консультацій було проведено лікарями у межах проєкту 
«Лікар для села».  
На сьогодні в Україні важливим є впроваджувати програми з підтримки 
психічного та ментального здоров’я.  
У Міністерстві охорони здоров’я прогнозують, що через війну 
психологічної підтримки потребуватимуть понад 15 млн українців. При цьому 
близько 3–4 млн людей треба буде призначати медикаментозне лікування. 
Після війни щонайменше кожна п’ята людина буде мати негативні наслідки 
для психічного здоров’я. За даними МОЗ, у 20–30 % осіб, які пережили 
травматичні події, може розвинутись ПТСР. Крім того, через 5–7 років 
очікують зростання кількості осіб з наркотичною, алкогольною та іншими 
залежностями. Через психоемоційне напруження, спричинене війною, 
українці постаріють на 10–15 років, тобто хвороби, притаманні для зрілого та 
літнього віку, будуть траплятися на 10–15 років раніше, ніж це було до війни 
[53]. 
Згідно з даними соціологічних опитувань, 71 % українців відчувають 
стрес або сильну знервованість. Серед їхніх причин на першому місці – 
повномасштабна війна з Росією (72 %) і фінансові складнощі (44 %). З-поміж 
аспектів війни, які спричиняються до стресу або сильної знервованості, на 
70 
 
першому місці перебуває безпека близьких (63 %) і втрата роботи або джерела 
доходу (42 %) [52]. 
10 травня 2023 р. відбулося розширене засідання Міжвідомчої 
координаційної ради з питань охорони психічного здоров’я та надання 
психологічної допомоги особам, які постраждали внаслідок агресії РФ проти 
України. На засіданні було представлено сім пріоритетних проєктів у галузі 
охорони психічного здоров’я, а саме: 
− Проєкт Міністерства охорони здоров’я «Охорона психічного 
здоров’я у структурі медичної допомоги». Охоплюючи всі без винятку верстви 
населення, він допоможе наблизити послугу з психічного здоров’я на 
первинній та вторинній ланках медицини через сімейного лікаря. У разі 
потреби лікар «первинки» скерує до вузького фахівця. 
− Міністерство соціальної політики запропонувало проєкт 
«Створення центрів життєстійкості в Україні», спрямований на 
психосоціальну підтримку жителів громад, фахівців першої лінії контакту, 
волонтерів. 
− Міністерство у справах ветеранів впроваджуватиме проєкт 
«Перехід від військової служби до цивільного життя (в частині психологічної 
допомоги)». Він передбачає цифрове рішення (створення мобільного 
застосунку) для підтримки захисників і захисниць, їхніх сімей під час 
повернення до мирного життя. 
− Міністерство оборони реалізовуватиме проєкт «Створення 
системи психологічного відновлення особового складу Збройних Сил України 
RECOVERY», спрямований на психологічне відновлення 
військовослужбовців і членів їхніх сімей, звільнених з полону, зокрема, 
шляхом створення спеціалізованих центрів. 
− Міністерство внутрішніх справ створює Алгоритм надання 
психологічної допомоги та супроводу в кризових та екстрених організаціях, 
щоб після надання екстреної психологічної допомоги на місці надзвичайного 
71 
 
інциденту мати маршрут для перенаправлення такого постраждалого далі 
ланцюгом психосоціального супроводу. 
− Міністерство освіти і науки презентувало проєкт «Психосоціальна 
підтримка та психологічна допомога на всіх рівнях освіти». Він передбачає 
впровадження навичок психологічної стійкості на всіх рівнях освіти – від 
дошкільної до вищої, а також трансформацію психологічної служби в системі 
освіти. 
− Міністерство молоді та спорту втілюватиме проєкт «Молодіжні 
центри та активні парки – частина екосистеми психічного здоров’я». Одним з 
його компонентів є надання послуги з психологічної підтримки для дорослих, 
дітей та підлітків через платформу «СпівДія» [36]. 
Значний внесок у підтримання психічного здоров’я громадян роблять 
профільні неурядові організації. Зокрема, Національна психологічна асоціація 
(НПА) на початку червня 2022 р. запустила безоплатну гарячу лінію в Україні, 
яка працює у форматі авдіо- та відеодзвінків. Подібні гарячі лінії НПА 
створила у двадцяти європейських країнах за допомогою іноземних партнерів. 
На лініях працюють фахові психологи, які мають відповідний досвід та 
пройшли підготовку надання допомоги в ситуаціях кризи. Це важливо, 
оскільки не у всіх країнах українські біженці можуть отримати не лише 
фінансову й медичну, але й психологічну підтримку. Крім того, завдяки таким 
гарячим лініям українці за кордоном підтримують ментальний зв’язок з 
Батьківщиною. 
Є й інші платформи з безплатної психологічної допомоги. Це, зокрема, 
Цілодобова психологічна підтримка «Запорука», «Хаб стійкості»; Група 
психологічної підтримки «Разом»; Центр психологічної підтримки «ОбійМи»; 
Центр психологічного консультування «Open Doors», онлайн-платформа 
«Розкажи мені»; телеграм-канали «Психологічна підтримка», «Перемога» 
(останній – для осіб з 8 до 22 років); онлайн-програма «Бути батьками ангела»; 
Національна професійна лінія з питань профілактики самогубств та підтримки 
72 
 
психічного здоров’я «Lifeline Ukraine»; Реабілітаційний центр із надання 
безплатної психологічної допомоги «Крок назустріч» та ін. [36]. 
В червні 2023 року на Черкащині запустили програму зі збереження 
ментального здоров’я, яка передбачає: 
− Створення моделі надання допомоги із залученням експертів ВООЗ. 
− Побудову системи навчання психологів, психотерапевтів, лікарів-
психологів, які працюють у системі більшості міністерств. 
− Навчання психологів, освітян, лікарів методикам психологічної 
підтримки. 
− Навчання сімейних лікарів, психологів, соціальних працівників, 
освітян швидких методик психологічної підтримки. 
− Створення реєстру фахівців і методик [27]. 
На сьогодні, отримати дієві поради щодо підтримання психічного 
здоров’я кожен може через телеграм-канал «Ти як?». Аналогічний до нього 
планують створити на рівні області, аби максимально наблизити послугу до 
людей на місцях. Також кожен користувач сматрфону може скористатися 
додатком «Better me. Mental health» [1].  
В межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я було проведене 
дослідження надавачів та отримувачів послуг щодо підтримки 
психоемоційного здоров’я У Черкаській області. За результатами дослідження 
виявилося, що рівень задоволеності наданими послугами в середньому складає 
4,3 бала з 5 можливих, а спроможність закладів надавати ці послуги 
оцінюється в 3,5 бала з 5 [24]. Що свідчить про важливість подальшого 
розвитку цього напрямку. 
В жовтні 2023 року в Черкасах пройшла конференція «Пріоритетні 
плани та напрацювання у сфері психологічних послуг та ментального 
здоров’я», де було обговорен основні принципи психосоціальної підтримки 
жителів області. 
На рівні обласної влади визнають, що піклуватися про ментальне 
здоров’я не менш важливо, як про фізичне, що на рівні влади, спільно з 
73 
 
бізнесом та громадськими організаціями необхідно створити можливості для 
психоемоційного розвантаження й підтримки людей. Особливо це стосується 
допомоги ветеранам та їхнім родинам, а також внутрішньопереміщеним 
особам [24]. 
При розробці програм з питань психічного здоров’я та психосоціальної 
підтримки (ПЗПСП) в умовах надзвичайної ситуації та переміщення населення 
експерти рекомендують застосовувати модель психосоціального підходу, яка 
ґрунтується на фундаментальному взаємозв’язку біопсихологічних, 
соціоекономічних/соціореляційних і культурних чинників у визначенні потреб 
мігрантів, переміщених та постраждалих від кризи груп населення, а також 
відповідей на ці потреби, як показано на рис.3.2 [40] . 
 
 
Рисунок 3.2 –  Модель психосоціального підходу до розробки програм 
в умовах надзвичайної ситуації та переміщення населення 
Джерело: [40] 
 
Ці три сфери однаково важливі, взаємозалежні і чинять взаємний вплив 
щодо психосоціальних потреб, ресурсів і заходів у відповідь. 
Біопсихологічний чинник включає емоції, почуття, думки, поведінку, 
спогади, стрес і стресові реакції. До цієї сфери належать психологічні навички 
74 
 
подолання труднощів. У цій моделі тіло та розум розглядаються як унікальна 
система. 
Соціореляційна/соціоекономічна сфера фокусується на взаємодії та 
взаємозалежності між індивідом та громадами, до яких він належить. Вона 
складається з двох взаємодоповнюючих аспектів: соціоекономічний аспект 
пов’язаний з наявністю та доступом до ресурсів, таким як, наприклад, засоби 
для існування, охорона здоров’я чи інформаційні технології; соціореляційний 
аспект відображає якість відносин між людиною та її сім’єю, ширшими 
соціальними системами та громадами. 
Культурна сфера  є системою загальних матеріальних і нематеріальних 
елементів, які члени суспільства використовують для позначення свого світу 
та взаємовідносин один з одним і які є надзвичайно важливими щодо того, як 
вони осмислюють негаразди.  
ПЗПСП в умовах надзвичайної ситуації має таке визначення: «будь-який 
вид місцевої або зовнішньої підтримки, спрямованої на захист та просування 
психосоціального благополуччя та/або профілактику або лікування психічних 
розладів». У рамках цього визначення у програмі ПЗПСП на РГ основна увага 
приділяється зміцненню місцевої підтримки та розгляду психосоціального 
благополуччя з погляду відносин. Таким чином, «клієнтом» програми ПЗПСП 
на рівні громади є соціальна система, й основна увага приділяється сильним 
сторонам, ресурсам, безперервності та адаптації до змін. Діяльність, яку 
підтримує такий підхід, часто є діяльністю, якою члени громади вже 
займаються, але не лише нею. Акцент робиться не стільки на безпосередніх 
послугах, скільки на наданні структури, що сприяє позитивним зв’язкам та 
соціальним процесам. Найчастіше це включає допомогу у відновленні старих 
та створенні нових зв’язків між групами, а також допомогу людям у 
розпізнаванні та зміцненні існуючих ресурсів для відновлення. З іншого боку, 
в програмах ПЗПСП на РГ визнаються зміни і труднощі, які війна, лиха та 
переміщення вносять у соціальну та символічну тканину громади, що створює 
прогалини у взаємодії та послугах, які необхідно буде усунути [40]. 
75 
 
Ефективні програми з ПЗПСП забезпечують надання критично 
важливих послуг та підтримки упродовж життя людини задля полегшення 
страждань та поліпшення стану психічного здоров’я й психосоціального 
добробуту. Як результат, здатність людей задовольняти свої базові потреби, 
необхідні для того, щоб вижити, відновитися та відбудувати своє життя, 
підвищується.  
Інтегрування ПЗПСП до реагування на надзвичайні ситуації може 
посилювати вплив програм на різні сектори та сприяти порятунку життів 
людей. Програми з ПЗПСП можуть також сприяти зміцненню систем охорони 
здоров’я, соціального забезпечення та освіти у довгостроковій перспективі 
[41]. 
Однією з найбільш вразливих категорій населення, які потребують 
особливої підтримки в напряму психічного та ментального здоров’я є ветерани 
та військовослужбовці. Це питання повинно стояти на порядку денному усіх 
територіальних громад. 
Психологічну підтримку ветеранів відповідно до Порядку та умов 
надання безоплатної психологічної допомоги здійснюють: особам, які 
звільняються або звільнені з військової служби;  ветеранам війни; особам, які 
мають особливі заслуги перед Батьківщиною; членам сімей таких осіб; членам 
сімей загиблих (померлих) ветеранів війни; членам сімей загиблих (померлих) 
Захисників та Захисниць України відповідно до Закону України «Про статус 
ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згадані Порядок та умови 
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. 
№ 1338. 
Послуги з психологічної реабілітації ветеранів та членів їхніх сімей, 
згідно з реєстром постачальників таких послуг, надають 48 закладів охорони 
здоров’я в різних регіонах країни (2021 р. їх було лише дев’ять). Можна 
прогнозувати, що надалі їх чисельність зростатиме. Водночас 
використовуються сучасні методи психосоціальної підтримки ветеранів, які не 
76 
 
вимагають звернення до фахівців. Акцент в них роблять на взаємодію і 
взаємодопомогу осіб, що потребують такої підтримки. 
Однією з Програм, яку можна розробити та реалізувати в Черкаській 
області є організація ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному». 
Підхід до самодопомоги «рівний-рівному» полягає у створенні й 
існуванні надалі за підтримки громади груп ветеранів, в яких вони 
переживають посттравматичний стресовий розлад або інші проблеми, 
об’єднуються і під керівництвом інших ветеранів, які вже мають досвід 
відновлення і ведення таких груп, регулярно зустрічаються і рухаються до 
відновлення разом. Переваги для ветеранів у програмах «рівний-рівному» 
виникають внаслідок того, що ветерани допомагають одне одному розвивати 
мережу підтримки, знаходити доступні ресурси та заохочувати ставити цілі та 
рухатися вперед. Постійна підтримка «рівний-рівному» будь-якому ветерану, 
військовослужбовцю, члену сім’ї чи опікуну, коли у них виникають проблеми, 
дозволяє допомогти, перш ніж виклики переростуть у кризу [33]. 
Групи самодопомоги надзвичайно корисні й цінні як для ветеранів, так і 
для громади. Хороша програма підтримки «рівний-рівному» може бути дуже 
потужним і ефективним  інструментом, який доповнює інші послуги, які 
отримує ветеран. У багатьох випадках у роботі в групі ветеран може 
ефективніше налагодити стосунки з іншим ветераном, і подолати деякі 
бар’єри, які можуть виникнути під час отримання доступу до послуг. 
Інформація, яку можна зібрати за допомогою якісної програми підтримки 
рівних, може допомогти вчасно перенаправити ветеранів до служб психічного 
здоров’я та пришвидшити отримання іншої необхідної допомоги для 
найшвидшого відновлення. Міжнародна практика впровадження таких груп 
свідчить, що вони дають додаткову емоційну підтримку, якої бракує у 
традиційних службах, допомагають ветеранам отримати низку послуг, є 
гнучкими в реагуванні на потреби ветеранів. 
Учасники груп самодопомоги менше госпіталізуються, більше залучені 
до діяльності громади, прихильніші до лікування фізичного і психічного 
77 
 
здоровʼя, мають краще соціальне функціонування та менше проблем у 
цивільному житті. В таких групах учасники розбудовують соціальну мережу, 
навчаються озвучувати свої потреби і взаємодіяти з надавачами різних послуг, 
здобувають навички подолання стресів та пошуку допомоги. Хороша 
програма підтримки «рівний-рівному» може допомогти ветеранам: 
− зменшити відчуття ізоляції;  
− підвищити свою самооцінку та впевненість;  
− підвищити рівень мотивації;  
− розвиватися та ділитися навичками  з іншими однодумцями; 
− розуміти власну поведінку  та її вплив на оточуючих;  
− брати участь у практичній та терапевтичній діяльності з іншими 
людьми зі схожими та спільними інтересами; 
− обмінюватися стратегіями відновлення; 
− створювати нові соціальні мережі  та/або відновлювати існуючі; 
− брати на себе відповідальність за власне благополуччя та дії, 
розуміти їх наслідки;  
− зменшити стигму та дискримінацію, що дає змогу сприймати їх не 
як осіб із психічними розладами;  
− отримати можливості, про які ветеран міг і не здогадуватися 
− передавати та отримувати знання та навички; 
− поліпшити психічне здоров’я, емоційну стійкість та добробут; 
− ознайомитися з досвідом інших ветеранів;  
− отримати доступ до інших послуг (наприклад, пов’язаних із 
психічним здоров’ям або соціальним добробутом).  
Звісно, такі групи покликані не замінити соціальні чи послуги з 
психічного або фізичного здоров’я, реабілітацію, а стати основою для 
ветеранів, яка дозволить їм отримувати більш якісні спеціалізовані послуги у 
громаді. Групи самодопомоги можуть створюватися при будь-яких закладах 
чи організаціях. Це можуть бути групи при Центрі первинної медико-
78 
 
санітарної допомоги, стаціонарному закладі охорони здоровʼя або 
поліклініках, закладах освіти тощо. Також групи можуть існувати при 
закладах із надання соціальних чи адміністративних послуг, адміністрації ОТГ 
тощо. Їх можуть створювати місцеві громадські організації, ветеранські 
простори самостійно або у співпраці з місцевими органами влади. Де б вони 
не створювалися, важливо, щоб інформація про їх існування була доступна для 
ветеранів, а самі групи — мати вільний доступ [33]. 
Треба додати, що в громадах України планують створення Центрів 
життєстійкості - безбар’єрні простори, де люди зможуть отримати комплекс 
першочергових послуг, зокрема й психосоціальні. Працюватимуть вони за 
принципом єдиного вікна. Вже надійшло 200 заявок від громад України на 
створення таких центрів [23]. 
 
Висновки до розділу 3 
 
В Черкаській області функціонує мережа закладів, які тим чи іншим 
чином вирішують завдання в сфері охорони громадського здоров’я, зокрема 
КНП «Черкаський обласний спеціалізований медичний центр Черкаської 
обласної ради», ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики 
хвороб Міністерства охорони здоров’я України», діяльність яких потребує 
запровадження заходів щодо підвищення їх ефективності, прозорості та 
підзвітності.   
Аналіз результатів виконання Черкаської обласної програми «Підтримка 
системи громадського здоров’я» на 2020-2022 роки свідчить про її низьку 
ефективність оскільки більшість поставлених завдань не було виконано. 
Зокрема, не відбулося прийняття місцевих цільових програм з вирішення 
пріоритетних питань у сфері громадського здоров’я в територіальних 
громадах Черкаської області, а також забезпечення розвитку закладів, які 
працюють у системі громадського здоров’я. 
79 
 
Важливу увагу в регіоні треба звернути на організацію освітньої та 
профілактичної діяльності, а також впровадження програм з підтримки 
психічного та ментального здоров’я, в зв’язку з актуальністю даної проблеми 
на сьогодні та в майбутньому. Особливу вагу необхідно звернути на підтримку 
ветеранів, зокрема шляхом розробки та реалізації в Черкаській області 
Програми з організації ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному». 
 
 
  
80 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
З’ясовано, що здоров’я визначається, як «стан повного фізичного, 
душевного і соціального благополуччя, а не тільки як відсутність хвороб і 
фізичних дефектів». Основними чинниками захворюваності та здоров’я 
населення є: генетична спадковість населення, природне середовище, 
демографічна ситуація, рівень розвитку особистості та особливості організації 
системи охорони здоров’я, соціально-культурне середовище та спосіб життя, 
рівень та особливості соціально-економічного розвитку територій. Рівень 
здоров’я населення впливає на соціальний, економічний, культурний, 
демографічний розвиток країни. 
Доведено, що при розробці державних політик в сфері громадського 
здоров’я необхідно враховувати наступні аспекти: громадське здоров’я – це 
мультидисциплінарна сфера, яка стосується не тільки сфери охорони здоров’я; 
це –  колективна відповідальність: індивідуума, суспільства та держави; це – 
наявність конкретних результатів: запобігання захворюванням, продовження 
життя, зміцнення здоров’я; це – організована діяльність; це орієнтація на все 
населення; це – партнерські відносини: влада, громадянське суспільство, 
населення. 
Виявлено, що до основних функцій громадського здоров’я відносять: 
епіднагляд і оцінювання стану здоров’я та добробуту населення; моніторинг і 
реагування на небезпеки для здоров’я та надзвичайні ситуації у сфері охорони 
здоров’я; захист здоров’я, гарантування безпеки довкілля, праці та безпечності 
харчових продуктів; зміцнення здоров’я, вплив на соціальні детермінанти та 
скорочення нерівності за показниками здоров’я; профілактика хвороб, раннє 
їх виявлення; забезпечення стратегічного управління в інтересах здоров’я та 
добробуту; забезпечення сфери громадського здоров’я кваліфікованими 
кадрами в достатній кількості; забезпечення функціонування організаційних 
структур і фінансування; інформаційно-роз’яснювальна діяльність 
81 
 
(адвокація), комунікація та соціальна мобілізація в інтересах здоров’я; 
сприяння розвитку наукових досліджень у сфері громадського здоров’я. 
Рекомендовано у вітчизняну практику впровадити інструмент 
самооцінювання системи громадського здоров’я за методикою,  розробленою 
спеціально для країн-держав Європейського Союзу. 
З’ясовано, що в світі сформувалося декілька підходів до формування та 
реалізації державної політики в сфері охорони здоров’я, в тому числі і 
громадського: підхід «здоров’я у всіх політиках», загальнодержавний підхід, 
міжсекторальний підхід, загальносуспільний підхід, які повинні входити до 
загальної системи урядування громадським здоров’ям. Рекомендується 
перейти до такої системи управління, яка б найкраще працювала для людей, 
до підходу «управління заради здоров’я та добробуту». 
Виявлено, що згідно нового законодавства, формування системи 
громадського здоров’я в Україні спирається на наступні принципи: законність, 
справедливість, цілісність, орієнтованість на населення, мінімізація шкоди, 
участь та відповідальність, своєчасність, міжгалузеве співробітництво, 
впровадження передових світових практик, обґрунтованість рішень, протидія 
дискримінації щодо здоров’я, які в цілому відповідають сучасним підходам 
публічного управління та адміністрування. Оперативні функції системи 
громадського здоров’я адаптовані до функцій описаних в документах ВООЗ, 
до суб’єктів у сфері громадського здоров’я віднесено широке коло 
зацікавлених осіб: МОЗ, Центр громадського здоров’я та його регіональні 
мережі, регіональні центри контролю та профілактики хвороб, органи 
місцевого самоврядування, наукові установи, заклади охорони здоров’я, 
міжнародні організації, неурядові організації, громадяни України та інші, 
кожна з яких має має свої повноваження, завдання та функції в сфері 
громадського здоров’я. 
Аналіз стану виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї 
сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної 
енергії та їхніми державами-членами, з іншої, в сфері громадського здоров’я 
82 
 
показав що не всі поставленні завдання щодо удосконалення системи 
громадського здоров’я та приведення його у відповідність до вимог ЄС, були 
виконані в повній мірі, що потребує подальшого удосконалення державної 
політики в цих напрямах. 
З’ясовано, що протягом останніх років в Україні розроблено та схвалено 
низку законодавчих та нормативно-правових актів, які сприяють розвитку 
громадського здоров’я, серед яких ЗУ «Про систему громадського здоров’я», 
План заходів із реалізації Концепції забезпечення національної системи 
стійкості до 2025 року, Положення про функціональну підсистему 
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення 
єдиної державної системи цивільного захисту, Концепція розвитку охорони 
психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року та інші. 
Визначено, що до основних проблем в сфері громадського здоров’я в 
Україні на сьогодні відносяться наступні: руйнування об’єктів закладів 
охорони здоров’я, цивільної інфраструктури, що обмежує доступ населення до 
медичних послуг; високий рівень старіння населення та показників 
смертності; підвищення рівня інвалідізації внаслідок військових дій; високий 
рівень неінфекційних захворювань;  збільшення проблем з психічним 
здоров’ям; висока смертність від таких інфекційних хвороб як ВІЛ/СНІД, 
туберкульоз; зниження рівня профілактичного щеплення; зниження доходів 
населення і підвищення вартості життя, в тому числі підвищення цін на 
медикаменти та медичні послуги та інші. Дані проблеми потребують розробки 
програм та заходів щодо їх вирішення.  
З’ясовано, що в Черкаській області функціонує мережа закладів, які тим 
чи іншим чином вирішують завдання в сфері охорони громадського здоров’я, 
зокрема КНП «Черкаський обласний спеціалізований медичний центр 
Черкаської обласної ради», ДУ «Черкаський обласний центр контролю та 
профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України», діяльність 
яких потребує запровадження заходів щодо підвищення їх ефективності, 
прозорості та підзвітності.   
83 
 
Результат аналізу регіональної програми розвитку системи 
громадського здоров’я показав, що в цілому Черкаська область була не готова 
до її реалізації. В першу чергу, було застосовано формальний підхід до її 
розробки, проведено недостатній аналіз проблем та потреб Черкаської області 
в сфері громадського здоров’я. Також, відсутність фінансових ресурсів не 
дозволило виконати багато поставлених завдань. 
Рекомендовано при розробці наступної обласної програми з розвитку 
громадського здоров’я необхідно більш ретельно підійти до цих питань, 
зокрема провести дослідження, встановити чіткі цілі та завдання, визначити 
конкретні результати, а також дослідити свої можливості для реалізації цієї 
програми. 
Важливу увагу в регіоні треба звернути на організацію освітньої та 
профілактичної діяльності, а також впровадження програм з підтримки 
психічного та ментального здоров’я, в зв’язку з актуальністю даної проблеми 
на сьогодні та в майбутньому. Особливу вагу необхідно звернути на підтримку 
ветеранів, зокрема шляхом розробки та реалізації в Черкаській області 
Програми з організації ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному». 
 
 
  
84 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. «Ти як?». На Черкащині залучатимуть громади до участі у 
Всеукраїнській програмі ментального здоров’я. URL : https://ck-
oda.gov.ua/novyny-cherkaskoyi-oblasti/ti-yak-na-cherkashhini-zaluchatimut-
gromadi-do-uchasti-u-vseukrayinskij-programi-mentalnogo-zdorovya/ 
2. A Compilation of General Comments and General Recommendations 
Adopted by Human Rights Treaty Bodies, U.N. Doc. HRI/GEN/1/Rev.6 at 85 
(2003). URL: https://digitallibrary.un.org/record/576098 
3. Acheson E.D. On the state of the public health [the fourth Duncan 
lecture]. Public Health. 1988;102(5):431–7. doi:10.1016/s00333506(88)80080-5. 
4. DG SANCO  Health Inequalities Glossary,  2007. URL :  
http://ec.europa.eu/health/ph_determinants/socio_economics/documents/ev_0 
60302_co03a_en.pdf 
5. European Observatory on Health Systems and Policies Glossary. URL 
: http://www.euro.who.int/ observatory/glossary/topp age 
6. Glossary of globalization, trade and health terms.  Geneva, WHO, 2011 
URL : http://www.who.int/trade/ glossary/en/. 
7. Health 21: the health for all policy framework for the WHO European 
Region, Health for All Series n 6.  Copenhagen, WHO Europe, 1999 
8. Health promotion glossary. Geneva: World Health Organization; 1998 
https://apps.who.int/ iris/handle/10665/64546.  
9. Karolinska Institutet. Public Health Programme. Stockholm, 2011. 
URL : http://ki.se/ki/jsp/polopol y.jsp?d=11934&l=en 
10. Programme of the 3rd European Public Health Conference, Integrated 
Public Health, Amsterdam, The Netherlands, 2010. URL :  
www.aspher.org/pliki/pdf /amsterdam2.pdf 
11. Public Health in the Americas. Washington, World Health 
Organization/Pan American Health Organization, 2002. 
85 
 
12. Rudolph, L., Caplan, J., Ben-Moshe, K., & Dillon, L. Health in All 
Policies: A Guide for State and  Local Governments. Washington, DC and Oakland, 
CA: American Public Health Association and Public Health Institute, 2013. 
13. Self-assessment tool for the evaluation of essential public health 
operations in the WHO European Region World Health Organization 2015. URL : 
https://iris.who.int/bitstream/handle/10665/344398/9789289050999-eng.pdf? 
sequence=3&isAllowed=y 
14. Strengthening  Public Health Capacity and Services in Europe A 
Concept Paper.  By: Linda Marks, David J.Hunter and Richard Alderslade. World 
Health Organization 2011. URL : https://iris.who.int/bitstream/handle/ 10665 
/373580/WHO-EURO-2011-8326-48098-7133-eng.pdf?sequence=1&isAllowed=y 
15. The future of Public Health. Report of committee for the study of the 
future of public health. Institute of Medicine (USA). Washington, DC, National 
Academy Press, 1988: 40 – 42. URL : http: //fermat.nap. edu/catalog/1091html 
16. The World Health Report 1998; Life in the 21st century: A vision for 
all. Geneva, WHO,1998. 
17. WHO Regional Office for Europe (2018a). 
18. World Bank. Public Health and World Bank Operations. Washington, 
World Bank, 2002 
19. Болучевський О. І. Напрями розбудови системи громадського 
здоров’я в Україні. Теорія і практика сучасної економіки : матеріали ХXІІІ 
Міжнародної науково-практичної конференції : 20 жовтня 2022 р. / відп. ред. 
Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. технол. ун-т.  Черкаси 
: ЧДТУ, 2022. 224 с. С.25-28. 
20. Болучевський О., Данилевський В. Напрями державної політики в 
сфері громадського здоров’я в Україні. Теорія і практика сучасної економіки : 
матеріали ХXІV Міжнародної науково-практичної конференції : 20 жовтня 
2023 р. / відп. ред. Р. В. Манн ; М-во освіти і науки України, Черкас. держ. 
технол. ун-т. Черкаси : ЧДТУ, 2023.  218 с. С.20-22. 
86 
 
21. Борщ В. В. Система охорони здоров’я як структурний елемент 
національної безпеки України. Науковий вісник Ужгородського 
національного університету. Випуск 23. Ч. 1. 2019 C. 19-23. URL :  
http://www.visnyk-econom.uzhnu.uz.ua/archive/23_1_2019ua/6.pdf 
22. БФ «МХП-Громаді». Офіційний сайт. URL : https://mhpgromadi. 
org.ua/activity/hromadske-zdorov-ia/ 
23. Давати собі відповідь «Ти як?» – на часі: як наблизити 
психосоціальні послуги напрацьовували регіональні координатори. URL : 
https://ck-oda.gov.ua/novyny-cherkaskoyi-oblasti/davati-sobi-vidpovid-ti-yak-na-
chasi-yak-nabliziti-psixosocialni-poslugi-napracovuvali-regionalni-koordinatori/ 
24. До Дня психічного здоров’я у Черкасах провели тематичну 
конференцію. URL : https://www.oblradack.gov.ua/do-dnya-psykhichnoho-
zdorovya-u-cherkasakh-provely-tematychnu-konferentsiyu 
25. ДУ «Черкаський обласний центр контролю та профілактики 
хвороб Міністерства охорони здоров’я України». Офіційний сайт. URL : 
https://www.oblses.ck.ua/index.php?option=com_content&view=section&layout=
blog&id=1&Itemid=2]/ 
26. Здоровье-2020: основы европейской политики и стратегия для 
XXI века. URL : https://www.euro.who.int/__data/assets/pdf_file/0017 /215432/ 
Health2020-Long-Rus.pdf 
27. Іщенко А., Калюжна С. На Черкащині запускають національну 
програму психічного здоров’я. URL : https://suspilne.media/512381-na-
cerkasini-zapuskaut-nacionalnu-programu-psihicnogo-zdorova/ 
28. Климчук В., Сувало О. Охорона психічного  здоров’я у громадах. 
Посібник для місцевих координаційних органів. URL : 
https://www.mh4u.in.ua/wp-content/uploads/2021/09/opz-v-gromadah-posibnyk-
klymchuk-suvalo.pdf 
29. КОМПАС: Посібник з освіти в області прав людини за участі 
молоді. URL:  https://www.coe.int/uk/web/compass/health#7 
87 
 
30. Конституція Всесвітньої організації охорони здоров’я. URL: 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_599#Text. 
31. Лекція з навчальної дисципліни ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я 
Розроблено Гула Г.В., ЛДУФК, в рамках проекту REHAB. 2020, ЛДУФК 
32. Мезенцева Н. І., Батиченко С. П., Мезенцев К. В. Захворюваність і 
здоров’я населення в Україні: суспільно-географічний вимір: Монографія. К.: 
ДП «Прінт Сервіс», 2018. 136 с. 
33. Організація ветеранських груп самодопомоги «рівний-рівному» 
для надання кращої психосоціальної  підтримки: рекомендації місцевим 
органам  влади та лідерам громад. URL : chrome-
extension://efaidnbmnnnibpcajpcglclefindmkaj/https://mva.gov.ua/storage/app/site
s/1/uploaded-
files/_%D0%9F%D0%94_%D0%A0%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0
%B9_%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83.pdf 
34. Основи громадського здоров’я: теорія і практика. Навчально-
методичний посібник / за заг. ред. О.В. Безпалька. Ужгород. ВАТ «Патент», 
2008. 323 с 
35. Офіційний сайт UNDP Україна. URL: 
https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home.html 
36. Підтримка ментального здоров'я в часи війни. URL : 
https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/pidtrymka-mentalnoho-zdorovya-v-
chasy-viyny 
37. План заходів із реалізації Концепції забезпечення національної 
системи стійкості до 2025 року. URL : https://www.kmu.gov.ua/news/ 
uriadzatverdyv-plan-realizatsii-kontseptsii-zabezpechennia-natsionalnoi-systemy-
stiikosti-do-2025-roku 
38. Положення про Департамент громадського здоров’я Міністерства 
охорони здоров’я України. Наказ МОЗ України від 01.02.2023 № 194. URL : 
https://moz.gov.ua/uploads/8/43476dn_194_01022023_dod.pdf 
88 
 
39. Положення про функціональну підсистему забезпечення 
санітарного та епідеміологічного благополуччя населення єдиної державної 
системи цивільного захисту. Наказ МОЗ від 06.12.2022 № 2213. URL : 
https://ips.ligazakon.net/document/view/re38937?an=123&ed=2022_12_06 
40. Посібник із психічного здоров’я і психосоціальної підтримки на 
рівні громад в умовах надзвичайної ситуації та переміщення населення друге 
видання. Міжнародна організація з міграції (МОМ). 2022. URL : 
https://ukraine.iom.int/sites/g/files/tmzbdl1861/files/documents/iom_ukraine_man
ualoncbmhpssinemergenciesanddisplacement2021_ukrainian_digital_0.pdf . 
41. Посібник щодо МПП із ПЗПСП. URL : 
https://www.mhpssmsp.org/uk/lesson/why-responding-mhpss-needs-important-
emergencies#page-1 
42. Про введення в дію підпункту 1.1 пункту 1 Рішення оперативного 
штабу Міністерства охорони здоров’я України з реагування на ситуації з 
поширення інфекційних хвороб, яким можна запобігти шляхом вакцинації від 
15 вересня 2023 року. Наказ МОЗ від 27.09.2023 № 1700. URL :  
https://moz.gov.ua/uploads/10/50040-dn_1700_27092023.pdf 
43. Про затвердження пріоритетних напрямів розвитку сфери охорони 
здоров'я на 2023 - 2025 роки. Наказ МОЗ України від 7 жовтня 2022 р. № 1832. 
URL : https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1832282-22#n10 
44. Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї 
сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної 
енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Розпорядження Кабінету 
Міністрів України від 17.09.2014 № 847-р. URL : 
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/847-2014-%D1%80#Tex 
45. Про систему громадського здоров’я. Закон 
України від 06.09.2022 № 2573-IX. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 
2573-20#Text 
46. Про схвалення Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в 
Україні на період до 2030 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України 
89 
 
від 27 грудня 2017 р. № 1018-р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1018-
2017-%D1%80#Text 
47. Про схвалення Концепції розвитку системи громадського 
здоров’я. Розпорядження Кабінету Міністрів України; Концепція від 
30.11.2016 № 1002-р. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1002-2016-
%D1%80#doc_info 
48. Про утворення робочої групи з питань розробки Порядку 
проведення оцінки ризиків для здоров’я та санітарно-епідемічного 
благополуччя населення та проведення за результатами такої оцінки 
відповідних профілактичних, обстежувальних, консультаційних та інших 
заходів. Наказ МОЗ України від 26.01.2023 № 149. URL : 
https://moz.gov.ua/uploads/8/43347-dn_149_26012023.pdf. 
49. Про утворення робочої групи з питань розробки проєкту змін до 
Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Наказ 
Міністерства охорони здоров’я від 22.02.2023 № 364. URL : 
https://moz.gov.ua/uploads/8/44153-dn_364_22022023.pdf 
50. Про утворення та затвердження складу Національної технічної групи 
експертів з питань імунопрофілактики. Наказ МОЗ України від 21.07.2023 № 
1332. URL : https://moz.gov.ua/uploads/9/48183dn_1332_21072023.pdf. 
51. Проєкт Стратегії  розвитку системи охорони здоров’я до 2030. 
URL : рокуhttps://moz.gov.ua/uploads/ckeditor/%D0%93%D1%80%D0%BE% 
D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%20%D0%B
E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD
%D0%BD%D1%8F/2023/%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%BF%D0%BE%D1
%80%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0
%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8
F%202030.pdf 
52. Психічне здоров’я та ставлення українців до психологічної 
допомоги під час війни. URL: https://gradus.app/documents/307/Gradus_ 
Research_Mental_Health_Report… 
90 
 
53. ПТСР та загострення хронічних хвороб: як війна вплине на 
здоров’я українців. URL:  https://www.slovoidilo.ua/2022/11/01/ infografika/ 
suspilstvo/ptsr-ta-zah… 
54. Пульс Угоди. Громадське здоров’я. URL : https://pulse.kmu.gov.ua/ 
ua/streams/healthcare 
55. Регіональні системи громадського здоров’я. URL : 
https://phc.org.ua/regionalni-sistemi-gromadskogo-zdorovya 
56. Розробка та фінансування регіональних і місцевих програм 
громадського здоров’я. Операційний посібник. Центр громадського здоров’я. 
57. Санітарно-протиепідемічні вимоги до новозбудованих, 
реставрованих і реконструйованих закладів охорони здоров’я та Зміни до 
деяких нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я. Наказ 
Міністерства охорони здоров’я України від 21.02.2023 № 354. URL :  
https://ips.ligazakon.net/document/view/re39618?an=1&ed=2023_02_21 
58. Статут ДУ «Черкаський обласний центр контролю та 
профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України». URL : 
https://drive.google.com/file/d/1GO89wcgDrDWD24MdQJPHCnIe25I3utq7/view 
59. Статут Центру громадського здоров’я. URL : 
https://www.phc.org.ua/sites/default/files/users/user90/PHC_statut_MOZ_nakaz_2
022.07.06_1164.pdf 
60. Ціборовський О. М., Істомін С. В., Сорока В. М. Шляхи 
систематизації законодавства України у сфері охорони здоров’я. К., 2011. 72 
с. 
61. Черкаської обласної програми «Підтримка системи громадського 
здоров’я» на 2020-2022 роки, яка була затверджена Рішенням обласної ради 
№36-39/VII від 12.03.2020 року. 
62. Health promotion glossary of terms 2021. Geneva: World Health 
Organization; 2021 URL : https://apps.who.int/iris/handle/10665/350161 
63. Assessing Governance for Health and Well-being: Operationalizing 
Whole-of-Government Approaches. World Health Organization. 2020
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
