1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7887
Title: Проєкт автотранспортного підприємства на 145 автомобілів для перевезення металобрухту в Харківській області
Authors: Шльончак , Ігор Анатолійович
Веретільник, Денис Олегович
Issue Date: 2023
Abstract: Об’єкт дослідження: Процес технічної експлуатації та організації роботи автотранспортного підприємства (АТП), що спеціалізується на перевезенні специфічних вантажів (металобрухту). Предмет дослідження: Технологічні параметри виробничої програми АТП, планувальні рішення виробничого корпусу, конструкторська розробка елементів приводу та заходи з охорони праці. Мета роботи: Проектування сучасного автотранспортного підприємства на 145 одиниць рухомого складу для ефективного забезпечення перевезень металобрухту в кліматичних та інфраструктурних умовах Харківської області. Основні результати роботи: • Обґрунтування рухомого складу: Для перевезень обрано автомобіль-ломовоз моделі ЛМ-2 на базі шасі МАЗ-6303А8-340, обладнаний крано-маніпуляторною установкою ОМТ-120 із шестипелюстковим грейфером, що забезпечує автономність завантаження. • Технологічний розрахунок: Визначено річний пробіг парку (понад 10 млн км для 145 авто) та розраховано обсяги технічного обслуговування (ЩО – 30740, ТО-1 – 2030, ТО-2 – 580 впливів на рік). • Виробниче планування: Проведено розрахунок площ виробничих дільниць, складських та допоміжних приміщень. Детально спроектовано шиномонтажну дільницю з підбором необхідного обладнання. • Конструкторська частина: Виконано кінематичний та міцнісний розрахунки приводу, зокрема розрахунок зубчастої передачі, валів та шпонкових з’єднань. • Безпека та екологія: Розроблено комплекс заходів з електробезпеки (заземлення), пожежної безпеки та розраховано параметри штучного освітлення виробничих зон.
URI: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7887
Appears in Collections:274 Автомобільний транспорт (Автомобільний транспорт)

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Веретільник Д.О.pdf
  Restricted Access		855.6 kBAdobe PDFView/Open Request a copy
Show full item record


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.

Extracted text 
Міністерство освіти і науки України 
Черкаський державний університет (ЧДТУ) 
18006, м. Черкаси, бул. Шевченка, 460, тел./факс (0472) 71 00 92 
 
   ЗАТВЕРДЖУЮ 
                                                                          зав. кафедри автомобілів та                 
                                                                          технологій їх експлуатації, доцент     
                                                                          ______________ Л. А. Тарандушка 
                                                                          «___» __________________20__ р. 
 
КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА 
на тему 
 
Проект «ПРОЕКТ АВТОТРАНСТПОРТНОГО 
ПІДРИЄМСТВА НА 145 АВТОМОБІЛІВ ДЛЯ 
ПЕРЕВЕЗМЕННЯ МЕТАЛОБРУХТУ В ХАРКІВСЬКІЙ 
ОБЛАСТІ» 
 
Рецензент: 
__________________                                   _______________  _______________ 
                  (посада)                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
 
Керівник роботи: 
доцент к.т.н.                                                    _______________  Шльончак І.А. 
                  (посада)                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
Виконавець: 
студент 4 курсу, гр. АВ -93 
спеціальності 274 – Автомобільний  
транспорт                                                       _______________    Веретільник Д.О. 
                                                                                           (підпис, дата)                     (Ініціали, прізвище) 
Черкаси 2023 
РЕФЕРАТ 
Тема роботи: Проект автотранспортного підприємства на 145 автомобілів для 
перевезення металобрухту в Харківській області. 
Пояснювальна записка містить понад 50 сторінок машинописного тексту, 
включає таблиці, рисунки та список використаних джерел. 
Об’єкт дослідження: Процес технічної експлуатації та організації роботи 
автотранспортного підприємства (АТП), що спеціалізується на перевезенні 
специфічних вантажів (металобрухту). 
Предмет дослідження: Технологічні параметри виробничої програми АТП, 
планувальні рішення виробничого корпусу, конструкторська розробка елементів 
приводу та заходи з охорони праці. 
Мета роботи: Проектування сучасного автотранспортного підприємства на 
145 одиниць рухомого складу для ефективного забезпечення перевезень 
металобрухту в кліматичних та інфраструктурних умовах Харківської області. 
Основні результати роботи: 
• Обґрунтування рухомого складу: Для перевезень обрано автомобіль-ломовоз 
моделі ЛМ-2 на базі шасі МАЗ-6303А8-340, обладнаний крано-маніпуляторною 
установкою ОМТ-120 із шестипелюстковим грейфером, що забезпечує 
автономність завантаження. 
• Технологічний розрахунок: Визначено річний пробіг парку (понад 10 млн км для 
145 авто) та розраховано обсяги технічного обслуговування (ЩО – 30740, ТО-1 – 
2030, ТО-2 – 580 впливів на рік). 
• Виробниче планування: Проведено розрахунок площ виробничих дільниць, 
складських та допоміжних приміщень. Детально спроектовано шиномонтажну 
дільницю з підбором необхідного обладнання. 
• Конструкторська частина: Виконано кінематичний та міцнісний розрахунки 
приводу, зокрема розрахунок зубчастої передачі, валів та шпонкових з’єднань. 
• Безпека та екологія: Розроблено комплекс заходів з електробезпеки (заземлення), 
пожежної безпеки та розраховано параметри штучного освітлення виробничих зон. 
Ключові слова: автотранспортне підприємство, металобрухт, ломовоз ЛМ-2, 
технічне обслуговування, виробнича програма, шиномонтажна дільниця, 
конструкторський розрахунок, охорона праці. 
 
ЗМІСТ 
1. Техніко економічне обґрунтування проекту ............................................................ 6 
1.1. Аналіз вихідних даних проекту .......................................................................... 7 
1.2. Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов ........................ 7 
1.3. Аналіз характеристик вантажу та вибір транспортного засобу ...................... 9 
1.3.1. Аналіз характеристик вантажу .................................................................... 9 
1.3.2. Вибір транспортного засобу ....................................................................... 10 
2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства ............................. 13 
2.1. Розрахунок виробничої програми. Вибір і коригування нормативної 
періодичності ТО і ресурсного пробігу .................................................................. 13 
2.1.1. Кількість технічних впливів за цикл ......................................................... 13 
2.1.2. Визначення діагностичних впливів на АТП ............................................. 13 
2.1.3. Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів .... 17 
2.2. Планування виробничого корпусу ................................................................... 18 
2.2.1. Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів ......... 18 
2.2.2. Розрахунок річного об’єму робіт по ТО і ремонту рухомого складу .... 19 
2.2.3. Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР ..................................................... 20 
2.2.4. Розрахунок зони поточного ремонту ........................................................ 23 
2.2.5. Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого складу
 ................................................................................................................................. 23 
2.2.6. Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню підприємства
 ................................................................................................................................. 24 
  
 
 
2.2.7. Розрахунок чисельності виробничих робітників ..................................... 24 
2.2.8. Розрахунок площ приміщень ..................................................................... 25 
2.2.9. Розрахунок площ виробничих дільниць ................................................... 26 
2.2.10. Розрахунок площ складських приміщень ............................................... 27 
2.2.11. Розрахунок зони зберігання рухомого складу ....................................... 29 
2.2.12. Розрахунок площ допоміжних приміщень ............................................. 30 
2.2.13. Розрахунок загальної площі забудови АТП ........................................... 30 
2.2.14. Планування стін і колон для виробничого корпусу .............................. 32 
2.3. Проектування шиномонтажної дільниці ......................................................... 34 
2.3.1. Призначення шиномонтажної дільниці .................................................... 34 
2.3.2. Вибір основного обладнання для шиномонтажної дільниці. ................. 36 
2.3.3. Розробка вимог техніки безпеки при роботі на шиномонтажній дільниці
 ................................................................................................................................. 36 
3. Конструкторська розробка ....................................................................................... 39 
3.1. Вихідні дані ......................................................................................................... 39 
3.2. Кінематичний розрахунок приводу .................................................................. 39 
3.3. Розрахунок кількость зубів на вхідному валу ................................................. 40 
3.4. Обчислення основних розмірів шестерні та колеса ....................................... 40 
3.5. Розрахунок діаметрів вала ................................................................................. 41 
3.6. Розрахунок шпонкового з'єднання ................................................................... 41 
3.7. Розрахунок статичної міцності вала ................................................................. 41 
4. Охорона праці й навколишнього середовища ........................................................ 44 
4.1. Мікроклімат ........................................................................................................ 44 
4.2. Шум і вібрація .................................................................................................... 45 
4.3. Освітлення ........................................................................................................... 45 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 4 
 
 
4.4. Розрахунок штучного освітлення ..................................................................... 47 
4.5. Пожежна безпека ................................................................................................ 49 
4.6. Електробезпека ................................................................................................... 53 
 
 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 5 
 
 
ПРОЕКТ АВТОТРАНСТПОРТНОГО ПІДРИЄМСТВА НА 145 АВТОМОБІЛІВ 
ДЛЯ ПЕРЕВЕЗМЕННЯ МЕТАЛОБРУХТУ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 
1. Техніко економічне обґрунтування проекту 
Автомобільний транспорт часто використовується для перевезення 
металобрухту в середині міста або на відстанях, які не перевищують кілька сотень 
кілометрів. Особливо важливо дотримання всіх правил безпеки, так як металобрухт 
може мати різні гострі та небезпечні частини, що можуть призвести до аварії на 
дорозі. 
Для перевезення металобрухту на автомобільному транспорті можуть 
використовуватись різні види вантажних машин, в залежності від обсягу вантажу 
та вимог до його транспортування. Один з найпоширеніших видів - це 
контейнеровози, які дозволяють перевозити велику кількість металобрухту за один 
раз. Контейнери можуть бути різних розмірів та вантажопідйомності, що дозволяє 
вибрати оптимальний варіант в залежності від потреби. 
Також можуть використовуватись вантажівки з відкритою платформою, які 
зазвичай використовуються для перевезення великих кусків металобрухту, які не 
можуть бути розміщені у контейнерах. Вантажівки з відкритою платформою 
можуть мати різні розміри та вантажопідйомність, що дозволяє підібрати 
оптимальний варіант для транспортування вантажу. 
Характеристики транспортного засобу, який використовується для 
перевезення металобрухту, залежать від його виду та призначення. Зазвичай для 
перевезення металобрухту використовують вантажівки з великою 
вантажопідйомністю та міцною конструкцією. Також важливо мати можливість 
швидкого та безпечного завантаження та розвантаження вантажу, що дозволяє 
зменшити час на перевезення та підвищити ефективність роботи. 
Іншими характеристиками автомобільного транспорту, що використовується 
для перевезення металобрухту, є наявність спеціального обладнання для 
забезпечення безпеки перевезення, такого як замки на контейнерах або спеціальні 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 6 
 
 
ремені для фіксації вантажу. Також важливо мати належне страхування автомобіля 
та вантажу на випадок нещасного випадку на дорозі. 
Враховуючи всі ці характеристики, автомобільний транспорт може бути 
ефективним та безпечним засобом для перевезення металобрухту від місця збору 
до місця переробки. 
1.1. Аналіз вихідних даних проекту 
Для проектування АТП здійснюємо вибір та обґрунтування вихідних даних: 
- Кількість автомобілів на АТП – 145 шт.; 
- Кількість робочих змін – 1; 
- Режим роботи – п’ятиденний робочий день. Кількість робочих днів на рік 
складає 256 днів. ЩО проводиться один раз на добу; 
- Середньодобовий пробіг автомобіля складає 320 км; 
- Категорія умов експлуатації автомобіля – II, тип дорожнього покриття – 
Д2 – дороги з асфальтобетонних матеріалів, рельєф місцевості – P1 – 
рівнинний (до 200м), клімат - помірно континентальний. 
1.2. Характеристика місцевості та визначення кліматичних умов 
Харківська область знаходиться на сході України і є однією з 24 областей 
країни. Вона була створена 27 лютого 1932 року. Область має площу приблизно 31 
400 квадратних кілометрів і є однією з найбільших областей України. Центром 
Харківської області є місто Харків, яке також є одним з найбільших і 
найважливіших міст України. Харків є адміністративним, культурним і 
промисловим центром області. Харківська область межує з іншими областями 
України. На півночі вона межує з Сумською областю, на північному заході - з 
Полтавською областю, на заході - з Дніпропетровською областю, на півдні - з 
Донецькою областю, на південному сході - з Луганською областю, і на сході - з 
Російською Федерацією. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 7 
 
 
Щодо клімату, Харківська область належить до помірного континентального 
клімату. Літа тут переважно теплі з середньою температурою близько +20°C, а 
зими прохолодні з середньою температурою близько -6°C. Опадів рівномірно 
розподіллено протягом року, найбільше випадає влітку. Зимові морози і снігопади 
теж можуть бути характерними для області. 
Щодо рельєфу Харківської області, вона розташована в основному на 
Східноєвропейській рівнині. Рельєф характеризується переважно рівнинними 
районами з невеликими пагорбами і виступами. Тут можна знайти такі ландшафти, 
як степи, лісостепи і ліси. Харківська область також перетинає річки Сіверський 
Донець, Уди та інші менші річки. 
Харківська область має розвинуту транспортну систему, яка включає 
автомобільний, залізничний, повітряний та водний транспорт. 
Автомобільна транспортна система Харківської області складається з мережі 
доріг різного рівня. У області прокладено декілька автомагістралей і автомобільних 
шляхів державного значення, які забезпечують зв'язок з іншими регіонами України. 
Деякі з найважливіших автодоріг в Харківській області включають: 
1. Автомагістраль М-03 Київ - Харків - Довжанський: Це основна магістраль, 
яка з'єднує столицю України Київ з Харковом і далі з регіонами Східної України та 
Росією. 
2. Автомагістраль М-18 Полтава - Лозова - Ізюм: Ця магістраль забезпечує 
зв'язок між Полтавою, Харковом і Ізюмом. 
3. Автомагістраль М-19 Харків - Дніпро: Ця дорога з'єднує Харків з містом 
Дніпро, проходячи через Куп'янськ. 
4. Автомагістраль М-27 Харків - Слов'янськ - Донецьк: Ця магістраль з'єднує 
Харків з містами Слов'янськ та Донецьк на сході України. 
5. Автомагістраль М-103 Харків - Запоріжжя: Ця дорога з'єднує Харків з 
містом Запоріжжя, проходячи через Куп'янськ та Пологи. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 8 
 
 
Крім того, у Харківській області також є внутрішні автомобільні дороги, які 
забезпечують зв'язок між різними населеними пунктами в межах області. 
Транспортна система області також включає Харківський міжнародний 
аеропорт, який забезпечує пасажирські та вантажні авіаперевезення. У місті 
Харкові також працює міський громадський транспорт, включаючи тролейбуси, 
автобуси та метро. 
Залізнична система Харківської області також грає важливу роль у 
транспортній інфраструктурі. Харків є важливим залізничним вузлом, з'єднаним з 
різними регіонами України та з-за кордону. 
Водний транспорт відіграє менш значну роль у Харківській області, оскільки 
вона розташована в далекості від морських портів. Однак, деякі річки, такі як 
Сіверський Донець, використовуються для вантажних перевезень. 
Усі ці різні види транспорту взаємодіють, забезпечуючи належну мобільність 
жителів і підприємств Харківської області. 
1.3. Аналіз характеристик вантажу та вибір транспортного засобу 
1.3.1. Аналіз характеристик вантажу 
Звичайно, я можу допомогти вам з аналізом характеристик металобрухту. 
Характеристики металобрухту можуть включати такі параметри: 
1. Тип металу: Металобрухт може складатися з різних типів металу, таких як 
чавун, сталь, нержавіюча сталь, алюміній, мідь, латунь тощо. Важливо визначити, 
який саме тип металу ви аналізуєте. 
2. Хімічний склад: Різні метали можуть мати різний хімічний склад, що 
впливає на їхні фізичні властивості. Наприклад, сталь може містити різні сплави, 
такі як вуглець, кремній, марганець, фосфор, сірка тощо. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 9 
 
 
3. Розміри та форма: Металобрухт може мати різні розміри та форму. Це 
можуть бути металеві шматки, стержні, пластини, дроти, труби тощо. Розміри 
можуть впливати на легкість транспортування та обробку металобрухту. 
4. Стан поверхні: Металобрухт може мати різні стани поверхні, такі як 
гладка, окислена, пофарбована, груба тощо. Стан поверхні може вказувати на 
ступінь корозії та можливість зварювання або інших видів обробки. 
5. Вміст забруднень: Металобрухт може містити забруднення, такі як фарба, 
гальмівна рідина, мастило, грунт тощо. Вміст забруднень може впливати на якість 
та цінність металобрухту. 
6. Вага та об'єм: Металобрухт може мати різну вагу та об'єм. Ці параметри 
важливі для оцінки транспортування та зберігання металобрухту. 
7. Ціна: Ціна металобрухту залежить від його типу, 
1.3.2. Вибір транспортного засобу 
Вибір оптимального автомобіля для перевезення металобрухту залежить від 
декількох факторів, включаючи кількість вантажу, тип металобрухту та умови 
перевезення. 
Для проектованого АТП за базовий автомобіль обираємо автомобіль моделі 
ЛМ-2. Такий вибір обґрунтовуємо тим, що технічні характеристики автомобіля 
здатні забезпечити безпеку вантажу в позаміських та міських умовах завдяки 
кузову типу «фургон» та м’якій підвісці. Основні параметри обраного автомобіля 
наведено в табл. 1.1. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 10 
 
 
 
Рисунок 1.1 - Автомобіль-самоскид ЛМ-2 
Автомобіль для перевезення металобрухту та металевих відходів обладнаний 
спеціальним грейферним захватом. 
Ломовоз – це спеціалізований автомобіль, призначений для транспортування 
металевих відходів, оснащений причепом-контейнером посиленої конструкції. 
Шасі: Оптимальним варіантом для ломовозів вважається спеціальне шасі, 
вантажопідйомністю від 18 до 25 т. 
Дана спецтехніка повсюдно застосовується в роботі : 
- промислових підприємств 
- будівельних організацій. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 11 
 
 
Таблиця 1.1 – технічна характеристика автомобіля ЛМ – 2  
№ Назва параметра Значення параметра 
п/п 
1.  Базове шасі МАЗ-6303А8-340 
2.  Вид автомобіля Вантажний 
3.  Споряджена вага, m0, кг 16600 
4.  Розподіл спорядженої маси, кг  
- Передні вісь 6960 
- Задня вісь 9640 
5.  Розподіл спорядженої маси, кг  
- Передні вісь 6190 
20 000 
- Задня вісь 
6.  Маса автомобіля з повним навантаженням, ma, кг 26190 
7.  Максимальна маса вантажу, що перевозиться mв, кг 9 440 
8.  Об’єм кузова, м3 30 
9.  Компонувальна схема 6х4 
10.  Краноманіпуляційна установка ОМТ-120 
- Кут  повороту, грд. 400 
- Віліт стріли, м 8,5 
- Грузовий момент 120 кH.м 
- Захватний пристрій шестипелюстковий 
грейфер ГЛ 
11.  Двигун ЯМЗ-6581.10 
12.  Потужність двигуна, кВт (к.с.) 294 (400) 
13.  Максимальна швидкість, км/год 90 
14.  Паливний бак, л 300 – 500 
15.  Габаритні розміри, мм  
- Довжина 10 270 
- Ширина 2 550 
- Висота 3 990 
 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 12 
 
 
2. Технологічний розрахунок автотранспортного підприємства 
2.1. Розрахунок виробничої програми. Вибір і коригування нормативної 
періодичності ТО і ресурсного пробігу 
Періодичність ТО, пробіг до капітального ремонту (КР) можна визначити за 
формулами: 
′ (��)
��ТО−1 = ������−1 ∙ ��1 ∙ ��3 = 4000 ∙ 0.9 ∙ 1 = 3 600 км.  
′ (��)
��ТО−2 = ������−2 ∙ ��1 ∙ ��3 = 16000 ∙ 0.9 ∙ 1 = 14 400 км. 
��′ (��)
рес = ��рес ∙ ��1 ∙ ��2 ∙ ��3 = 300 000 ∙ 0.9 ∙ 0,9 ∙ 1 = 243 000км. 
(��)
Де ����  – Нормативна періодичність ТО – 1 та ТО-2 для 2 категорії умов 
експлуатації, км; 
K1, K2, K3 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації та 
кліматичних умов. 
(��)
Де ��рес  – нормативний пробіг до капітального ремонту (КР), тис. км. 
2.1.1. Кількість технічних впливів за цикл 
Кількість технічних впливів на один автомобіль визначається відношенням 
циклового пробігу Lµ до виду впливу. Розрахунковий цикловий пробіг відповідає 
ресурсному (Lрес = Lµ = км). Кількість списань за цикл дорівнює 1. ТО-1 при цьому 
за цикл не включає ТО-2. Періодичність ЩО дорівнює середньодобовому пробігу. 
Визначаємо КР, ТО-1, ТО-2 на один автомобіль за цикл: 
- кількість КР на цикл: 
��µ 243 000
���� = = = 1 
��рес 243 000
де ��КР – кількість КР за цикл; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 13 
 
 
Lµ - цикловий пробіг автомобіля, км; 
Lрес – пробіг до капітального ремонту, км. 
- Кількість ТО-2: 
��рес 243 000
��2 = − ���� = − 1 = 15.875 ≈ 15; 
��ТО−2 14 400
- Кількість ТО-1 на цикл: 
��рес 243 000
��1 = − (���� + ��2) = − (1 + 15) = 51,5 ≈ 51 
��ТО−1 3 600
 де N1 – кількість ТО-1; 
LТО-1 – періодичність виконання ТО-1. 
- Кількість ЩО на цикл: 
��рес 243 000
��ЩО = = = 759; 
��сд 320
де ��сд – середньодобовий пробіг автомобіля; 
Lk – скорегований пробіг до КР, км. 
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1. 
Таблиця 2.1. – Кількість технічних обслуговувань на один автомобіль за цикл 
Умовне Nc N1 N2 NЩО 
позначення 
Кількість 1 51 15 759 
Коефіцієнт технологічної готовності: 
1 1
���� = = = 0,85 
��ТО ПО Д 0,45 22
1 + ��сд ∙ ( і + КР) 1 + 320 ∙ ( +
1000 ��КР 1000 243 000)
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 14 
 
 
де ��ТОіПО – тривалість простою ТО та ПР в АТП, дні/1000 км.; 
Дк – тривалість простою ТЗ в КР на авторемонтному підприємстві, дні . 
Розрахунок річного пробігу автомобіля: 
���� = Дроб ∙ ��сд ∙ ���� = 256 ∙ 320 ∙ 0,85 = 69 632 км., 
де Дроб. д – кількість днів роботи АТП в рік, дні. 
Коефіцієнт переходу від циклу до року: 
���� 69 632
���� = = = 0,28 
��рес 243000
Розрахунок річної кількості ТО на один автомобіль за рік: 
��ЩО �� = ��ЩО ∙ ���� = 759 ∙ 0,28 = 212,52 ≈ 212 
��1�� = ��1 ∙ ���� = 51 ∙ 0,28 = 14,28 ≈ 14 
��2�� = ��2 ∙ ���� = 15 ∙ 0,28 = 4,2 ≈ 4 
 Кількість ТО на весь парк за рік: 
∑ ��ЩО/�� = ��ЩО �� ∙ ��СП = 212 ∙ 145 = 30740 
∑ ��1�� = ��1�� ∙ ��СП = 14 ∙ 145 = 2030 
∑ ��2�� = ��2�� ∙ ��СП = 4 ∙ 145 = 580 
Результати розрахунків занесено в табл. 2.2. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 15 
 
 
Таблиця 2.2 – кількість технічних впливів на один ТЗ та на весь парк 
Кількість технічних впливів на 1 Кількість технічних впливів по всьому 
автомобіль АТЗ 
NЩО/Р N1Р N2Р ∑ ��ЩО Р ∑ ��1Р ∑ ��2Р 
212 14 4 30 740 2030 580 
 
2.1.2. Визначення діагностичних впливів на АТП 
Діагностування РС буде входити в обсяг робіт ТО, ПР. Діагностування АТЗ 
буде проводитися на постах, поєднано з ТО-1. На АТП передбачається два види 
діагностування АТЗ: Д1, Д2. 
Д1 призначено для визначення технічного стану систем автомобіля, вузлів, 
агрегатів, що забезпечують безпеку руху. Д1 виконується при ТО-1, ТО-2 
(забезпечує безпеку руху) та при ПР (по вузлах, що забезпечують безпеку руху). 
Кількість АТЗ згідно статистичних даних та норм проектування приймаємо 10% 
від ТО-1 за рік. 
Д2 призначено для визначення економічних, потужнісних показників АТЗ. 
Д2 проводиться з періодичністю ТО-2, в інших випадках при ПР. Кількість 
автомобілів, що направляються на Д2 при ПР 20% від річної програми ТО-2. 
Розрахунок числа діагностичних впливів: 
∑ ��Д1�� = 1.1 ∙ ∑ ��1�� + ∑ ��2�� = 1.1 ∙ 2030 + 580 = 2813 
де ∑ ��Д1�� – кількість діагностувань Д1 на весь парк за рік. 
∑ ��Д2�� = 1.2 ∙ ∑ ��2�� = 1.2 ∙ 580 = 696 
де ∑ ��Д2�� – кількість Д2 на весь парк за рік; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 16 
 
 
1.1 та 1.2 – коефіцієнти, що враховують кількість АТЗ, що діагностуються 
при ПР. 
Кількість ТЗ, що направляються на Д2 при ПР (прийнято 20 % відрічної 
програми ТО-2): 
20 20
∑ ��Д2 ПР Р = ∑ ��Д2 Р ∙ = 696 ∙ = 139 
100 100
2.1.3. Визначення добової програми по ТО і діагностуванню автомобілів 
Добова виробнича програма є критерієм вибору методу організації ТО. Вона 
служить вихідним показником при визначенні числа постів та ліній ТО. 
По видах ТО та діагностуванню добова виробнича програма визначається за 
формулою: 
∑ ������
��ід =  
Дроб.  ����
де ∑ ������ – річна програма ТО чи діагностування окремо ( ∑ ��ЩО , ∑ ��1��, 
∑ ��2��); 
Дроб.���� – річна кількість робочих днів зони, призначеної для ТО, 
діагностування автомобілів [1, с.86, дод. 8]. 
30 740
��ЩО Д = ≈ 120 
256
2 030
��ТО−1 Д = ≈ 8 
256
580
��ТО−2 Д = ≈ 2 
256
2 813
��Д1 Д = ≈ 11 
256
696
��Д2 Д = ≈ 3 
256
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 17 
 
 
2.2. Планування виробничого корпусу 
2.2.1. Обґрунтування, вибір методу ТО та діагностування автомобілів 
Потокова організація обслуговування при ЩО є доцільною при NЩО д = 100 
при обслуговуванні однотипних АТЗ, ТО-1 при N1ꝺ = 12 АТЗ, ТО-2 при N2ꝺ = 5. При 
меншій добовій програмі використовуємо універсальні пости. 
Д-1 в залежності від добової програми, методу проведення ТО-1 
організовується разом з ТО-1 або на окремих постах. 
При виконанні ТО-1 на універсальних постах Д-1 можна організувати на 
окремому пості. При цьому його місце розташування забезпечить зручний заїзд 
АТЗ з різних виробничих зон. 
Розрахункову трудомісткість tЩО ЩО визначаємо за формулою: 
�� н
ЩО = ��ЩО ∙ К4 ∙ КМ = 0.4 ∙ 1.1 ∙ 0.5 = 0,264 , люд. год 
де К4 – коефіцієнт, що враховує кількість одиниць технологічно сумісного РС 
та розмір АТП; 
��н
ЩО – нормативна трудомісткість ЩО, люд.год. 
КМ = 0,35 … 0,75 - коефіцієнт, який враховує зниження трудомісткості за 
рахунок механізації робіт ЩО. 
Нормативна трудомісткість ТО-1, ТО-2 для РС проектованого АТП 
визначається за формулою: 
�� ��
ТО−1 = ���� ∙ ��2 ∙ ��4 = 7,5 ∙ 0,9 ∙ 1,1 = 7,42, люд. год. 
��ТО−2 = ����
�� ∙ ��2 ∙ ��4 = 24 ∙ 0,9 ∙ 1,1 = 23,76, люд. год. 
де ����
��  – нормативна трудомісткість ТО-1 і ТО-2, люд.год. 
Питома нормативна трудомісткість поточного ремонту визначається за 
формулою, люд.год/1000км: 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 18 
 
 
��пр = ��н
ПР ∙ ��1 ∙ ��2 ∙ ��3 ∙ ��4 ∙ ��5 = 5,5 ∙ 0,9 ∙ 0,9 ∙ 1 ∙ 1,1 ∙ 1 = 4,9, люд. год. 
де ��н
ПР -  нормативна трудомісткість ПР, люд. год. 
��1, ��2, ��3, ��4, ��5 – коефіцієнти, що враховують категорію умов експлуатації 
рухомого складу, модифікацію рухомого складу, природно-кліматичні умови 
експлуатації рухомого складу, кількість одиниць технологічно сумісного рухомого 
складу, способу зберігання рухомого складу. 
Розрахунок трудомісткості діагностування при виконанні Д-1: 
��д−1 = 0,25 ∙ ��ТО−1 = 0,25 ∙ 7,42 = 1,85 люд. год. 
Розрахунок трудомісткості діагностування Д-2: 
��д−2 = 0,2 ∙ ��ТО−2 = 0,2 ∙ 23,76 = 4,75 люд. год. 
Трудомісткість СО: 
�� 20
��СО = ∙ ��ТО−2 = ∙ 23,76 = 4,75люд. год. 
100 100
де δ – частка робіт СО від трудомісткості ТО-2 (20% - для інших районів, 50% 
- частка дуже холодного і жаркого районів; 30% - для жаркого і холодного районів). 
2.2.2. Розрахунок річного об’єму робіт по ТО і ремонту рухомого складу 
Розрахунок річних обсягів робіт за ЩО: 
ТЩО.Р = ∑ ��ЩО Р ∙ ��що = 30 740 ∙ 0,264 = 8107,44 люд. год. 
Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-1: 
��ТО−1�� = ∑ ��1�� ∙ ��ТО−1 = 2030 ∙ 7,42 = 15062,6 люд. год. 
Розрахунок річних обсягів робіт за ТО-2: 
��2�� = ∑ ��2�� ∙ ��ТО−2 = 580 ∙ 23,76 = 13780,8 люд. год. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 19 
 
 
Розрахунок річних обсягів робіт за Д-1: 
��д1 P = ∑ ��д1P ∙ ��д−1 = 2813 ∙ 1,85 = 5204 люд. год. 
Розрахунок річних обсягів робіт за Д-2: 
��д2 P = ∑ ��д2P ∙ ��д−2 = 696 ∙ 4,85 = 3375,6 люд. год. 
Розрахунок річних обсягів робіт за ПР: 
���� ∙ ��пр ∙ ��пр 69 632 ∙ 145 ∙ 4,9
��ПР Р = = = 49 473,53 люд. год. 
1000 1000
Об'єм робіт сезонного обслуговування (СО) за рік в цілому по парку: 
��СО.Р = 2 ∙ Апр ∙ КСО ∙ ��ТО−2 = 2 ∙ 145 ∙ 0,2 ∙ 23,76 = 1378,08 люд. год. 
де КСО=0,2 – коефіцієнт трудомісткості ТО-2;  
Апр – кількість приведених автомобілів кожної групи автомобілів. 
Річні трудомісткості технічних обслуговувань, які виконуються на  
потокових лініях, повинні уточнюватися після розрахунку відповідних зон 
обслуговування. 
2.2.3. Розподіл річних обсягів робіт ТО і ПР 
При розрахунку ТО та ПР визначаємо режим роботи зони, кількість 
потокових ліній та постів, обираємо метод обслуговування, уточнюємо річні 
трудомісткості робіт ТО. 
«Режим роботи ТО, ПР приймаємо залежно від режиму роботи АТЗ. Роботи 
ЩО, ТО-1 виконуються в міжзмінний час ТО-2, ПР під час роботи АТЗ на лініях. 
Роботу зон технічних обслуговувань рекомендується планувати в 1…2 зміни, зони 
ПР в 2…3 зміни». 
Вибір методу технічного обслуговування виконуємо шляхом порівняння �� 
(такту поста) з R (ритмом виробництва). Якщо такт поста (вважаємо, що весь об'єм 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 20 
 
 
робіт виконується на одному посту) рівний або більше 3R для ТО-1, 2R для ЩО, 
4R для ТО-2, то можливе використання потокового методу виробництва. Якщо 
умова не виконується проектуються для проведення ТО універсальні пости. 
Ритм виробництва визначається за формулою: 
60 ∙ ��ЗМ ∙ СЗМ
���� =  
����.д
де ��ЗМ = 8 год – тривалість зміни; 
СЗМ – число змін; 
Ni.ꝺ - добова виробнича програма розділена по кожному виду ТО. 
60 ∙ 8 ∙ 1
��ЩО = = 4 хв 
120
60 ∙ 8 ∙ 1
��ТО−1 = = 60 хв 
8
60 ∙ 8 ∙ 1
��ТО−2 = = 240 хв 
2
Розрахунок такту зони обслуговування: 
60 ∙ ��ТО−1 60 ∙ 7,42
��ТО−1 = + (1 … 3) = + 3 = 151,4 
Рз 3
60 ∙ ��ТО−2 60 ∙ 23,76
��ТО−2 = + (1 … 3) = + 3 = 478,2 
Рз 3
60 ∙ ��ЩО 60 ∙ 0,264
��ЩО = + (1 … 3) = + 2 = 7,28 
Рз 3
де ti – трудомісткість робіт з обслуговування, що виконуються на даній зоні 
обслуговування, люд.-год; 
Рз – кількість робітників, що працюють одночасно; 
tз=1...3 хв. – час, що витрачається на пересування автомобіля при установці 
його на пост і з'їзді з посту. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 21 
 
 
Кількість постів для ЩО: 
��ЩО 7,28
��ЩО = = ≈ 2 
��ТО−1 ∙ ��ТО−1 4 ∙ 0,9
Кількість постів для ТО-1: 
��ТО−1 151,4
��ТО−1 = = ≈ 3 
��ТО−1 ∙ ��ТО−1 60 ∙ 0,9
Кількість постів для ТО-2: 
��ТО−2 478,2
��ТО−2 = = =≈ 3 
��ТО−2 ∙ ��ТО−2 240 ∙ 0,9
де �� = 0.85…0.95 -  коефіцієнт використання робочого часу посту. 
Кількість постів Д-1 визначається: 
��Д1р 5204
��Д1 = = ≈ 3 
Дрп ∙ �� ∙ ��зм ∙ �� ∙ ���� 256 ∙ 1 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 0,85
Кількість постів Д-2 визначається: 
��Д2р 3375,6
��Д2 = = ≈ 2 
Дрп ∙ �� ∙ ��зм ∙ �� ∙ ���� 256 ∙ 1 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 0,85
де Tꝺ.р – річний обсяг робіт певного виду, який виконується на постах, 
люд.год.; Кн – коефіцієнт нерівномірності завантаження; 
Дрп – кількість робочих днів поста за рік; 
n – кількість змін роботи на добу; 
tзм – тривалість зміни; 
Р – кількість робітників, які одночасно працюють на одному посту. 
Кількість робіт для виконання робіт Д2 приймаємо – 2. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 22 
 
 
2.2.4. Розрахунок зони поточного ремонту 
Розрахунок кількості постів ПР: 
��ПР�� ∙ �� 49 473,53 ∙ 1,35
Хпр = = ≈ 7 
Дрп ∙ Тзм ∙ Ссм ∙ Рпр ∙ ��пр 256 ∙ 8 ∙ 1 ∙ 5 ∙ 0,9
де TПРn – річний обсяг постових робіт ПР, люд.год.; 
Tзм – тривалість зміни, год.; 
Дроб.р – кількість днів роботи зони ПР в рік; 
ЗПР – кількість робітників на посту, люд.; 
С – кількість змін; 
��= 1.2 … 1.5 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність надходження 
автомобілів у зону ПР; 
��пр = 0.85 … 0.9 – коефіцієнт використання робочого часу посту. 
2.2.5. Визначення сумарного річного об’єму робіт ТО і ПР рухомого 
складу 
Сумарний річний об'єм робіт ТО і ПР рухомого складу: 
Т = ТЩО + ТТО−1 Р + ТТО−2.Р + ��д−1РТд−2.Р + ТПР.Р
= 8107,44 + 15062,6 + 13780,8 + 5204 + 3375,6 + 49473,53
= 95003,97 люд. год. 
де ТЩО.Р, Т1Д-1Р - уточнені річні об'єми робіт ЩО, ТО-1 та Д-1, люд. год; 
Т2.Р, Тꝺ-2.Р, ТСО.Р, ТПР.Р – річні об'єми робіт відповідно ТО-2, ТО-2 та ПР, люд. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 23 
 
 
2.2.6. Визначення річного об’єму робіт по самообслуговуванню 
підприємства 
Річний об’єм робіт по СО АТП встановлюється в процентному відношенню 
від річного об’єму ТО і ПР рухомого складу (20%). 
Роботи по СО підприємства розподіляють по видах згідно таблиці 2.3. 
Таблиця 2.3 – Приблизний розподіл робіт по самообслуговуванню 
Види робіт Співвідношення % люд. год. 
Електромеханічні 25 4855,6 
Слюсарні 16 3107,58 
Механічні 10 1942,24 
Зварювальні 4 776,89 
Ковальські 2 388,44 
Мідницькі 1 194,22 
Жестяницькі 4 776,89 
Трубопровідні 22 4272,92 
Ремонтно-будівельні 16 3107,58 
Всього 100 19422,4 
 
2.2.7. Розрахунок чисельності виробничих робітників 
Кількість робітників визначають за показником річного фонду часу робочого 
місця: 
Тір
�� =  
Фм
де Тір – річний фонд робочого часу робітника відповідної зони чи дільниці: 
Фм = 2070 год. – річний фонд часу робочого місця, згідно довідникової 
літератури. 
Та за річним фондом робочого часу робітника відповідної зони чи дільниці: 
Тір
Рш =  
Фр
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 24 
 
 
де Фр  – річний фонд робочого класу штатного робітника (1610 – для 
шкідливих виробництв, 1820…1840 – для нормальних умов праці), год. 
Результати розрахунків наведено в табл. 2.1. 
Таблиця 2.1 – Розрахунок чисельності виробничих робітників 
№ Назва зон і дільниць Прийнята кількість Річни Кількість 
технологічно й 
Σ По змінах 
1 2 
Зони ТО і ПР 
1 Пости ЩО 8107,44 3,9 4 4 - 1860 4,3 5 
2 Зона ТО-1 15062,6 7,27 8 8 - 1840 8,18 8 
3 Зона ТО-2 13780,8 6,65 7 7 - 1840 7,48 8 
4 Зона Д-1 5204 2,5 3 3 - 1840 2,82 3 
5 Зона Д-2 3375,6 1,63 2 2 - 1840 1,83 2 
6 Зона ПР (пости) 49473,53 23,9 24 24 - 1840 26,88 27 
7 Всього 95003  48 48    53 
Виробничі дільниці 
8 Агрегатні 4110 1,99 2 2 - 1840 2,23 2 
9 Ремонт приладів 465 0,22 1 1 - 1820 0,26 1 
систем живлення 
10 Слюсарно-механічні 3945 1,91 2 2 - 1840 2,14 2 
11 Електротехнічні 860 0,42 1 1 - 1840 0,47 1 
12 Акумуляторні 956 0,46 1 1 - 1820 0,53 1 
13 Шиномонтажні 895 0,43 1 1 - 1820 0,49 1 
14 Вулканізаційні 1234 0,60  - 1820 0,68  
15 Ковальсько-ресорні 925 0,45 2 2 -1820 0,51 2 
16 Мідницькі 645 0,31  - 1820 0,35  
17 Жерстяницькі 924 0,45 1840 0,50 
18 Зварювальні 1020 0,49 1820 0,56 
19 Оббивні 2245 1,08 1 1 - 1820 1,23 1 
20 Малярні 3545 1,71 2 2 - 1820 1,95 2 
 Разом 21769  13 13 -   13 
Всього 116772  61 61    66 
 
2.2.8. Розрахунок площ приміщень 
Площі зон ТО, ПР визначаємо за формулою: 
��з = ���� ∙ �� ∙ К�� 
де ���� = 10,27 ∙ 2,55 = 26,18 – площа, яку займає автомобіль у плані; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 25 
 
Річний обсяг 
робіт в зоні 
або на 
дільниці, 
люд. год. 
Розрахована 
кількість 
Розрах. 
Прийм. 
 
Х – кількість постів; 
Кn = 4…5 – при двосторонньому розміщені постів і потоковому методі 
обслуговування; 
Кn = 6…7 – при однобічному розташуванні постів. 
��ЩО = 26,18 ∙ 2 ∙ 4 = 209,44м2 
��ТО−1 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,16м2 
��ТО−2 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,16м2 
��Д−1 = 26,18 ∙ 3 ∙ 4 = 314,166м2 
��Д−2 = 26,18 ∙ 2 ∙ 4 = 209,44м2 
��ПР = 26,18 ∙ 7 ∙ 4 = 733м2 
2.2.9. Розрахунок площ виробничих дільниць 
Площі виробничих дільниць можуть розраховуватись декількома методами: 
за площею обладнання; за питомою площею на одного робітника. 
де a і b –довжина і ширина автомобіля, м. 
Площа виробничої дільниці за показником питомої площі на працівників 
розраховується за формулою: 
��ді = ��р1 + ��р2 ∙ (Р�� − 1) 
де Рm – число робітників у найбільшій зміні; 
����1 – питома площа на 1працівника. 
����2 – питома площа на наступних робітників. 
Якщо у виробничих дільницях передбачаються пости для автомобілів, то до 
площі дільниці додається 4 площі автомобіля в плані: 
��Ді = ��Р1 + ��Р2 ∙ (РТ − 1) + ���� ∙ 4 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 26 
 
 
Розрахунок площ виробничих дільниць за формулами наведені в табл. 2.2. 
Таблиця 2.2 – Розрахунок площ виробничих дільниць ТО та ПР 
№ Назва дільниці 
1 Агрегатна 3 22 14 154,72 160 
2 Ремонт приладів систем 2 14 8 22 22 
живлення 
3 Слюсарно-механічна 2 18 12 30 45 
4 Електротехнічна 1 15 9 15 30 
5 Акумуляторна 1 21 15 21 26 
6 Шиномонтажна, вулканізаційна 1 25 19 25 35 
7 Ковальсько-ресорна, мідницька, 2 55 43 98 102 
жерстянська, Зварювальна 
8 Оббивна 1 18 5 122,72 125 
9 Малярна 1 24 18 128,72 130 
Всього 617.16 675 
 
2.2.10.  Розрахунок площ складських приміщень 
Площу складських приміщень виконуємо за показником питомих норм на 
пробіг. Згідно [4] площі складів розраховуються за формулою: 
���� ∙ ���� ∙ ��������
��ск.і = ∙ ������ ∙ ���� ∙ ��
106 різ 
де fnum – питома площа складу на 1 млн. км. пробігу;  
Крс =0.9 – коефіцієнт, що враховує тип РС; 
Кр = 1.1 – коефіцієнт, що враховує кількість АТЗ;  
Кріз – коефіцієнт, що враховує різноманітність РС, Кріз=1,0. 
Значення коефіцієнтів Кпс, Кр, Кріз визначають згідно. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 27 
 
К-ть працівників 
Питома площа на 
першого 
працівника, м2 
Питома площа на 
наступних 
робітників, м2 
Розрахункове 
значення, м2 
Прийняте 
значення 
 
Склад запасних частин: 
69 632 ∙ 145 ∙ 2,4
��зап = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 24 м2 
106
Склад агрегатів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 4,8
��агр = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 48 м2 
106
Склад матеріалів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 2,4
��мат = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 24 м2 
106
Склад шин: 
69 632 ∙ 145 ∙ 2,56
��шин = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 26 м2 
106
Склад мастильних матеріалів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 3,44
�� 2
маст. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 34 м  
106
Склад лакофарбових матеріалів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 1,2
��лак. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 12 м2 
106
Склад хімікатів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 0,2
��хім = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 2 м2 
106
Склад інструментів: 
69 632 ∙ 145 ∙ 0,2
�� 2
інст. = 0,9 ∙ 1,1 ∙ 1 = 2 м  
106
Проміжний склад (дільниця комплектації): 
��пром. = 0.2 ∙ (��зап + ��агр) = 0,2 ∙ (24 + 48) = 14,4 м2 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 28 
 
 
Склад інструментів невеликий. Тому, приймаємо рішення по суміщенню 
складу інструменту зі складом матеріалів. 
∑ ��ск = ��зап + ��агр + ��мат + ��шин + ��маст. + ��лак. + ��хім + ��інст. + ��пром.
= 24 + 48 + 24 + 26 + 34 + 12 + 2 + 2 + 14,4 = 186,4 м2 
Кількість місць зберігання приймаємо: 
Азб = А�� = 145 автомобілів 
де Аu – облікова кількість автомобілів на АТП. 
2.2.11. Розрахунок зони зберігання рухомого складу 
Визначаємо площу зони зберігання автомобілів: 
��зб = ���� ∙ Азб ∙ К�� = 26,18 ∙ 145 ∙ 2,5 = 9490 м2 
де ���� – площа, яку займає АТЗ у плані; 
Азб – число місць зберігання; 
Кn = 2.5…3 – коефіцієнти щільності розміщення автомобільних місць 
зберігання. 
Розрахунок пункта прибирально-мийних робіт 
Визначаємо такт пункту ПМР: 
60 60
��ПМР = = = 3 хв. 
���� 20
де Ny – продуктивність миючої установки (для вантажних автомобілів – 
15…20 авт/год.), приймаємо Ny = 20 авт.год. 
Кількість постів ПМР: 
��ПРМ 3
ХПРМ = = = 0,25 ≈ 1 
��ЩО 4
Приймаємо ХПРМ = 1 пост. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 29 
 
 
2.2.12. Розрахунок площ допоміжних приміщень 
Площа допоміжних приміщень визначається за показником питомої площі 
допоміжних приміщень Sдоп. Вона залежить від кількості працюючих робітників 
Рроб. На рис. 2.1 наведено номограму для визначення величини питомої площі 
допоміжних приміщень. 
 
Рисунок 2.1 – Номограма залежності ��доп = ��(��роб) 
Площа допоміжних приміщень розраховується як: 
��доп = ��доп ∙ ∑ ��роб = 12 ∙ 67 = 804 
де ΣРроб – сумарна кількість працюючих на підприємстві. 
2.2.13. Розрахунок загальної площі забудови АТП 
Загальна площа АТП розраховується як сума площі виробничих, складських 
та допоміжних територій. 
Визначаємо загальну площу зон обслуговування: 
��обс = ��ТО−1 + ��ТО−2 + ��Д1 + ��Д2 + ��ПР
= 209,44 + 314,16 + 314,16 + 314,16 + 209,44 + 733 = 2100,36 м2 
Визначаємо загальну площу виробничих дільниць: 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 30 
 
 
��діл = ��агр + ��сис.ж. + ��слюс.мех. + ��електех. + ��ак. + ��шинмон.вулк. + ��ков.мід.жерс.звар.
+ ��об. + ��мал. = 65 + 22 + 45 + 30 + 26 + 35 + 102 + 24 + 34
= 383 м2 
Розраховуємо площу складських приміщень: 
��ск = ��зап + ��агр + ��мат + ��шин + ��маст. + ��лак. + ��хім + ��інст. + ��пром.
= 24 + 48 + 24 + 26 + 34 + 12 + 2 + 2 + 14,4 = 186,4 м2 
Загальна площа виробничого корпусу: 
��вир = ��обс + ��діл + ��скл = 2100,36 + 675 + 186,4 = 2961,76 м2 
Загальна площа забудови АТП дорівнює: 
��АТП = ��вир + ��скл + ��доп + ��зб + ��адм = 2961,76 + 186,4 + 804 + 9490 + 266
= 13708,16 м2 = 1,37 га 
Площа адміністративного корпусу розраховується як сума площ санітарно–
побутових, адміністративних, суспільних та інших приміщень. Площі вказаних 
приміщень розраховуються за формулою: 
��
��адм = ∙ �� ∙ ∑ �� 
100 ∙ ��
де  - кількість робітників, які одночасно працюють в приміщенні, %; 
 - пропускна спроможність одиниці устаткування; 
Р – кількість працюючих, які користуються приміщенням, чол; 
��п– санітарна норма площі на одного працюючого, м2 /чол [5]. 
Результати наведено в табл. 2.4. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 31 
 
 
Таблиця 2.4 - Результати розрахунку площ адміністративних приміщень 
№ Назва приміщень Площа м2 
п/п 
1 2 3 
1 Роздягальня 10 
2 Душова 14 
3 Туалет  
 23 
4 Буфет 19 
5 Кімната відпочинку 40 
6 Зал зборів 60 
7 Їдальня 32,2 
8 Медпункт 9 
 Всього 266 
 
2.2.14. Планування стін і колон для виробничого корпусу 
Сітка колон – система розбивочних осей в плані, в точках перетину яких 
встановлюються колони каркасу будівлі. З метою уніфікації елементів каркасу, 
перекриттів, покриттів, ферм, балок та ін. конструктивних елементів розбивочні осі 
розташовуються на відстанях, що кратні укрупненим модулям [5]. 
Для одноповерхових будівель великих підприємств поширена сітка колон 
розміром 12х12, 12х18, 12х24, 12х30, 12х36 (перше число – крок колон, друге – 
прольот) [2]. 
«Висота виробничих приміщень в одноповерхових будівлях без мостових 
кранів приймається кратною 0,6 або 1,2 м і дорівнює 3,6; 4,2; 4,8; 5,4; 6,0; 7,2; 8,4; 
9,6; 10,8 і 12,0 м, при чому малі висоти (3,6...6 м) – тільки для прольотів до 12 м, а 
для прольотів 18 і 24 м – починаючи з 5,4 м і вище. Для проектованого виробничого 
корпуса обираю висоту 5,4 м». 
Розрахунок сітки колон: 
��вир 2961,76
�� = = = 8,2 
12 × 24 12 × 30
де ��вир - загальна площа виробничого корпусу, м2 ; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 32 
 
 
12х24 – розмір сітки колон. 
Таким чином приймаємо кількість комірок – 12. 
Для комірок 12х24 обираємо висоту 6 м. 
Уточнюємо площу виробничого корпусу: 
��вир = 6 ∙ 12 ∙ 30 ∙ 2 − 12 ∙ 30 = 3960 м2 
Зовнішні стіни виконані зі шлакоблоку і бутового каменю, покрівля 
складається з: металевої форми, залізобетонної плити, асфальтової стяжки 10 мм, 
три шари руберойду на бітумній мастиці, захисний шар гравію. 
Підлоги в зоні ТО і ТР, ділянці діагностики, складському приміщенні: 
– покриття бетон М 300 зі щебенем, 25 мм; 
– підстильний шар - бетон 300-120 мм; 
– гідроізоляційний шар - шар щебеню під плиткою бітуму-50 мм; основа - 
ґрунт. 
У кімнаті відпочинку покриття лінолеум. 
Ворота розпашні, відкриваються назовні, розміром 3600 х 4500 мм. 
Висота будівлі 5400 мм, крок колон 1200 мм, проліт 2400 мм. 
Віконні прорізи - з одинарними палітурками. 
Стіни будівлі захищають приміщення від зовнішніх температурних і 
атмосферних впливів, несуть навантаження від перекриття даху до фундаменту. 
Стіни повинні забезпечувати нормальний температурно-вологісний режим. СТО. 
Перегородки всередині зон, цехів і дільниць виконані теж із плит товщиною 80 мм. 
Колони виконані з металевих труб, діаметром 480 мм. Дах будівлі складається з 
несучої та огороджувальної частин. Несуча частина являє собою конструктивні 
елементи, що сприймають усі навантаження, у станції це металева ферма і 
теплоізоляційні плити з армованих легких бетонів. Огороджувальною частиною 
даху є верхній водонепроникний шар, тобто покрівля та основа. Покрівля - верхній 
елемент покриття, що оберігає будівлю від проникнення атмосферних опадів. 
Основа під покрівлю - поверхня теплоізоляції, на яку наклеюють шари водо 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 33 
 
 
ізоляційного килима рулонного, що складається з трьох шарів руберойду анти-
септированого. 
Покрівля станції складається з пінополіуретанових плит ТУ 34-4827-75 і 
теплоізоляційних плит з армованих легких бетонів. 
Вікна служать для освітлення і провітрювання приміщення. Двері служать 
для сполучення між суміжними приміщеннями. Ворота влаштовують у будівлі для 
в'їзду і виїзду легкових автомобілів. Полотна воріт, як правило, складаються з 
металевого каркаса. За конструкцією ворота станції - розпашні, а розмір отвору 
2400х 2400 мм. 
Підлоги. Покриття - верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається 
експлуатаційним впливам. На АТП покриття виконано з цементобетону; 
керамічної плитки товщиною 13 мм; лінолеуму. Підстильний шар - шар підлоги, 
що розподіляє навантаження на ґрунт. Бетон МЗОО служить гідроізоляційним 
шаром, що перешкоджає проникненню через підлогу стічних вод та інших рідин. 
Основою підлоги є ущільнений ґрунт. Стяжка - шар підлоги, що служить для 
вирівнювання поверхні нижчої підлоги, надання покриттю підлоги заданого ухилу. 
На станції стяжка - зі шлакобетону 40 мм або цементного розчину товщиною 20 
мм. 
2.3. Проектування шиномонтажної дільниці 
2.3.1. Призначення шиномонтажної дільниці 
Шиномонтажна дільниця є важливим підрозділом автосервісу, 
спеціалізованим на установці та ремонті шин і дисків. На даній дільниці 
здійснюються різноманітні роботи, пов'язані з обслуговуванням та обробкою шин 
і дисків автомобілів. 
У шиномонтажній дільниці проводяться роботи з встановлення та зняття шин 
з дисків, балансування коліс, ремонту проколів і порізів шин, а також заміни та 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 34 
 
 
регулювання датчиків тиску у шинах. Слюсарно-механічна обробка деталей, 
пов'язаних з шинами і дисками, також здійснюється на цій ділянці. 
Основні роботи, які виконуються на шиномонтажній дільниці, включають: 
1. Зняття шин з дисків і установка нових шин на диски. Це вимагає 
використання спеціальних верстатів та інструментів для здійснення цих операцій. 
2. Балансування коліс. Після установки шин на диски необхідно забезпечити 
рівномірний розподіл ваги на всіх сторонах колеса, щоб уникнути вібрацій та 
нерівномірного зносу шин. 
3. Ремонт шин. Якщо шина пошкоджена проколом або порізом, на 
шиномонтажній дільниці проводять ремонтні роботи, які включають виправлення 
пошкоджень, встановлення заплаток та виконання інших необхідних заходів для 
відновлення шини до придатного для використання стану. 
4. Заміна та регулювання датчиків тиску у шинах. Сучасні автомобілі часто 
обладнані системами моніторингу тиску у шинах, тому на шиномонтажній дільниці 
виконуються роботи з встановлення нових датчиків або регулювання вже 
встановлених. 
Шиномонтажна дільниця співпрацює з іншими підрозділами автосервісу. 
Зокрема, після завершення робіт на шиномонтажній дільниці, шини можуть бути 
направлені до дільниці зварювальних робіт для вирішення проблем з дисками або 
до інших дільниць для подальшого обслуговування автомобіля. 
На шиномонтажній дільниці використовуються спеціалізовані верстати та 
інструменти для проведення ремонтних робіт з шинами і дисками. Працівники цієї 
ділянки повинні мати відповідні знання та навички щодо правильної установки 
шин, ремонту пошкоджень і забезпечення безпеки під час роботи з важкими 
дисками і шинами. 
У підсумку, шиномонтажна дільниця виконує різноманітні роботи, пов'язані 
з установкою, ремонтом та обслуговуванням шин і дисків автомобілів. Ця ділянка 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 35 
 
 
є важливою для забезпечення безпеки та ефективності експлуатації автомобілів, і 
вимагає високого рівня професійних знань та навичок. 
2.3.2. Вибір основного обладнання для шиномонтажної дільниці. 
Перелік основного обладнання малярної дільниці АТП приведений в табл 4.1. 
Таблиця 4.1 – Перелік обладнання малярної дільниці 
№ Назва обладнання Кількість 
п/п 
1.  Шиномонтажний верстат 1 
2.  Балансувальний верстат 1 
3.  Компресор 1 
4.  Автомобільний підйомник 1 
5.  Монтажний станок 1 
6.  Пневматичний гайковерт 1 
7.  Установка для ремонту шин 1 
8.  Вирівнювач дисків 1 
9.  Пневматичний насос 1 
 
2.3.3. Розробка вимог техніки безпеки при роботі на шиномонтажній 
дільниці 
На шиномонтажній дільниці важлива відповідна техніка безпеки, оскільки це 
робоче місце, пов'язане з ризиком травм та можливими небезпечними ситуаціями. 
Дотримання правил безпеки на шиномонтажній дільниці є надзвичайно важливим 
для забезпечення безпеки працівників та запобігання нещасним випадкам. 
Робота на шиномонтажній дільниці включає в себе операції з ремонту та 
заміни шин на автомобілях. Це може включати в себе підняття важких предметів, 
використання спеціальних інструментів, роботу з компресорами, обертовими 
пристроями та іншими механізмами. 
Неналежне дотримання правил безпеки може призвести до серйозних травм, 
включаючи порізи, удари, перекрути та навіть травмування очей. Крім того, 
неконтрольовані витоки рідин та забруднення довкілля також можуть створювати 
шкоду для навколишнього середовища. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 36 
 
 
Застосування вимог техніки безпеки на шиномонтажній дільниці допомагає 
зменшити ризик нещасних випадків, забезпечує безпеку працівників та довкілля. 
Дотримання цих правил є відповідальністю кожного працівника та робочого 
колективу, а також покращує загальну ефективність та продуктивність роботи на 
шиномонтажній дільниці. 
Розробимо вимоги техніки безпеки при роботі на шиномонтажній дільниці: 
1. Особистий захист: 
- Перед початком роботи перевірте свій спецодяг. Він повинен бути чистим і 
без пошкоджень. Застібки та рукава слід застебнути або закатати вище ліктя. 
- Носіть безпечне взуття з антистатичною підошвою. 
- Завжди використовуйте захисні окуляри або шолом з захисною візирною 
плівкою для захисту очей від ударів частинок та стружки. 
2. Безпека обладнання: 
- Перевірте стан шиномонтажного верстата, балансувального верстата та 
інших обладнань перед початком роботи. Вони повинні бути справними і 
правильно закріплені. 
- Перед кожним використанням перевірте інструменти на пошкодження, 
заточку та правильну роботу. Замініть несправний інструмент. 
3. Безпека робочого місця: 
- Звільніть робочу площу від зайвих предметів та сторонніх об'єктів. 
- Забезпечте належну освітленість на робочій ділянці. 
- Переконайтеся, що підлога не ковзає та є безпечною для руху. 
4. Безпека під час роботи: 
- Використовуйте лещата для міцного затискання деталей. Будьте 
обережними під час установки або зняття деталей, щоб уникнути травм. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 37 
 
 
- При очищенні стружки від верстата використовуйте тільки щітку. 
- Під час рубання металу зубилом носіть захисні окуляри та працюйте так, 
щоб відлітаючі частинки не потрапляли до людей. 
- Не використовуйте несправне обладнання або пристосування. 
5. Збереження довкілля: 
- Дотримуйтеся правил утилізації відпрацьованих нафтопродуктів та 
спецрідин. Зберігайте їх у спеціальних ємностях і здають до пункту прийому 
брухту. 
- Дотримуйтеся правил зливу стічних вод, щоб уникнути забруднення 
каналізаційних систем і довкілля. 
- Використовуйте пиловідокремлювачі та фільтри для очищення повітря від 
пилу та інших забруднень. 
6. Загальні заходи: 
- Після закінчення роботи приберіть робоче місце та розкладіть інструменти, 
пристосування і матеріали на відповідні місця. 
Ці вимоги допоможуть забезпечити безпеку під час роботи на 
шиномонтажній дільниці та збережуть навколишнє середовище. Важливо 
дотримуватись їх і навчати співробітників цих правил.  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 38 
 
 
3. Конструкторська розробка 
На проектованій шиномонтажній ділянці використовуються 
шиномонтажний верстат, балансувальний верстат, верстат для правки дисків, які 
приводяться в рух електричними двигунами. Оскільки частота обертання 
електродвигунів висока (становить близько 1500 обертів на хвилину), а необхідна 
частота обертання колеса (диска) багато менша, то для досягнення потрібної 
швидкості обертання використовують редуктори. У цій частині проєкту буде 
представлено розрахунок вхідного валу циліндричного редуктора який 
використовуються в балансувальному верстаті. 
 
Малюнок 3.1 – Розрахункова схема валу з шестернею 
3.1. Вихідні дані 
1. Передаточне відношення редуктора U = 3.55 
2. Матеріал: Сталь 45 
3. Крутний момент на вихідному валу ��2  = 170 �� ∙ м 
4. Потужність електродвигуна ��1 = 7413 Вт 
5. Міжосьова відстань А=100 мм 
6. Модуль зацеплення m`=2 мм 
3.2. Кінематичний розрахунок приводу  
Визначимо крутний момент на вхідному валу: 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 39 
 
 
��2 170
��1 = = = 49,88 
�� ∙ ��ред 3,55 ∙ 0,96
де U - передавальне відношення редуктора. 
��ред - передавальне відношення редуктора, що приймається рівним 0,96 
Приймаємо крутний момент на вхідному валу рівним 50 Н*м. 
Визначимо частоту обертання вхідного вала: 
��1 = ��2 ∙ �� = 400 ∙ 3,55 = 1420 об/хв 
3.3. Розрахунок кількость зубів на вхідному валу 
Визначимо число зубів на вхідному валу: 
�� 100
��1 = = = 22 
(1 + ��) ∙ �� ∙ 0.5 (1 + 3.55) ∙ 2 ∙ 0.5
Обчислення основних розмірів шестерні та колеса 
3.4. Обчислення основних розмірів шестерні та колеса 
Знаходимо ділильні діаметри: 
��1 = �� ∙ �� = 22 ∙ 2 = 44 
Ширина колеса прямозубої передачі при шві=0,5: 
���� = шва ∙ �� = 0.5 ∙ 100 = 50 мм 
Знаходимо ширину шестерні: 
��1 = ���� + 2 ∙ �� = 50 + 2 ∙ 2 = 54 мм 
Знаходимо діаметр вершини зубів: 
����1 = 44 + 2 ∙ 2 = 48 мм 
Знаходимо діаметри кіл западин: 
����1 = 44 − 2.5 ∙ 2 = 39 мм 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 40 
 
 
3.5. Розрахунок діаметрів вала 
 Знаходимо діаметр консольної ділянки вала: 
3 �� 3 50
����1 = √ ∙ 17 = √ ∙ 17 = 22,6 мм 
[��кр] 21,25
Знаходимо довжини консольних ділянок: 
����1 = 1.5 ∙ 23 = 34.5 мм 
Рахуємо довжину ділянки під манжети: 
����1 = 0.5 ∙ 42 = 21 мм 
3.6. Розрахунок шпонкового з'єднання 
Розміри призматичної шпонки вибираємо за діаметром вала за табличними 
даними: 
dk1=25 мм → b1=8 мм; h1=7 мм; t1,1=4 мм;  
3.7. Розрахунок статичної міцності вала 
Розглянемо небезпечні перерізи вала, де діє найбільший згинальний момент. 
Визначимо момент опору перерізу вала: 
�� ∙ ��3 3.14 ∙ 303
��1 = = = 3649 мм3 
30 32
де W1 - момент опору перерізу вала на посадковому діаметрі підшипника 
вхідного вала (dп 1=30 мм). 
3.14 ∙ 443
��ш = = 8359 мм3 
32
де Wш - момент опору перерізу вала на діаметрі шестерні вхідного вала (dш 
1=44 мм). 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 41 
 
 
3.14 ∙ 403
��2 = = 6280 мм3 
32
де W2 - момент опору перерізу вала на посадковому діаметрі підшипника 
вхідного вала (dп 2=40 мм). 
Знаходимо нормальне напруження вигину: 
��������
�� = , Мпа 
��
12376
��1 = = 4,67 Мпа 
2649
де ��1 - нормальне напруження вигину при W1. 
12376
��ш = = 4,67 Мпа 
2649
де ��ш - нормальне напруження вигину при Wш. 
12376
��2 = = 4,67 Мпа 
2649
де 2 - нормальне напруження вигину при W2. 
Знаходимо полярний момент: 
�� ∙ ��3
���� = , мм3 
16
3.14 ∙ 303
����1 = = 5300 мм3 
16
де Wр1 - полярний момент на посадковому діаметрі підшипника вхідного вала 
(dп1 = 30 мм). 
3.14 ∙ 443
����ш = = 16717 мм3 
16
де Wрш - полярний момент на діаметрі шестерні вхідного вала (dш = 44 мм). 
3.14 ∙ 403
����2 = = 12560 мм3 
16
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 42 
 
 
де Wр2 - полярний момент на посадковому діаметрі підшипника вхідного вала 
(dп2 = 40 мм). 
Визначимо дотичну напругу під час кручення: 
��������
�� = , Мпа 
����
50 ∙ 103
��1 = = 9.4 Мпа 
5300
де t1 - дотичне напруження під час крутіння за Wр1. 
50 ∙ 103
��ш = = 3 Мпа 
16717
де tш - дотичне напруження під час крутіння за Wрш. 
50 ∙ 103
��1 = = 13.5 Мпа 
12560
де t2 - дотичне напруження під час крутіння при Wр2. 
Визначаємо умову статичної міцності за розрахунковими напруженнями: 
�� 2 2
екв1 = √��макс + 3 ∙ ��  , Мпа < 464 Мпа 
��екв.  1 = √21,8 + 265,08 = √286,88 = 17 Мпа < 464 Мпа 
��екв.  ш = √22,56 + 27 = √49,56 = 7 Мпа < 464 Мпа 
��екв.  2 = √221.3 + 546.75 = √759.05 = 27.5 Мпа < 464 Мпа 
Умова статичної міцності вала за приведеними напруженнями виконується. 
  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 43 
 
 
4. Охорона праці й навколишнього середовища 
Усі працівники підприємств, у тому числі керівники, зобов'язані проходити 
навчання з охорони праці та перевірку знань вимог охорони праці. Для всіх осіб, 
які вступають на роботу, а також для осіб, яких переводять на іншу роботу, 
роботодавець (або уповноважена ним особа) зобов'язаний проводити інструктаж з 
охорони праці, організовувати навчання безпечним методам і прийомам виконання 
робіт та надання першої допомоги потерпілим. 
Це важливо, по-перше, для того, щоб знизити ймовірність травматизму на 
роботі з вини працівника, зайвий раз перевірити, чи всі устаткування і робочі місця 
відповідають вимогам і чи травматизм із цієї причини (тобто з вини підприємства) 
виключено, по-друге, уникнути судових позовів у разі важких травм у 
співробітників або оплачувати довгострокові лікарняні листи. 
Існують нормовані виробничі фактори, яких слід дотримуватися в 
проектованій СТО: мікроклімат, забрудненість повітря, виробничий шум, вібрація, 
освітлення. 
4.1. Мікроклімат 
З метою збереження здоров'я працюючих у робочій зоні приміщення 
підтримуються необхідний температурний режим, оптимальна вологість і 
швидкість руху повітря з урахуванням тепловиділень, тяжкості виконуваної роботи 
і сезону року. 
Температура в теплий період року не перевищує 20...23°С; у холодний і 
перехідний періоди року 17...20°С. 
Відносна вологість повітря в робочих зонах - 60...40%. 
Швидкість руху повітря в теплий період року 0,3...0,4 м/с; у холодний і 
перехідний періоди 0,2...0,3 м/с. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 44 
 
 
Для підтримання оптимальних параметрів повітряного середовища ділянка 
обладнана системами центрального опалення та припливно-витяжної вентиляції. 
Як теплоносій у системах опалення використовується перегріта вода (150°С). 
4.2. Шум і вібрація 
Рівень шуму на виробничій ділянці не повинен перевищувати 50-75 дБл. Для 
зниження рівня шуму весь АТП розбито на зони (ділянки), а на найгаласливіших 
ділянках використовують звукопоглинальні матеріали. 
На шиномонтажній ділянці для зменшення вібрації (основна частина якої 
з'являється під час використання обладнання) під час встановлення технологічного 
обладнання було застосовано спеціальні гумові проставки, які розміщували між 
підлогою та обладнанням. Так само для більшого комфорту компресор розміщений 
на окремо відведеній ділянці, що знижує шум і вібрації на всіх виробничих зонах і 
ділянках. 
4.3. Освітлення 
Освітленість приміщень і робочих місць є одним із найважливіших чинників, 
що впливають на продуктивність праці та на кількість виконуваних робіт. 
Дані наукових досліджень свідчать, що раціональним освітленням можна 
підвищити продуктивність праці до 30 %. 
Хороша освітленість робочих місць досягається як природним, так і штучним 
джерелами світла. 
Природна освітленість робочих місць є найбільш сприятливою для людини. 
За даними фізіологів, за природного освітлення продуктивність праці робітників на 
10 % вища, ніж за штучного. Однак природна освітленість приміщень неоднакова. 
Вона може коливатися в короткі проміжки часу в десятки разів, що залежить від 
часу дня, періодів року і метеорологічних умов місцевості. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 45 
 
 
Через свої недоліки природне освітлення має обмежене застосування, і тому 
на підприємстві користуються штучним освітленням - люмінесцентними лампами. 
Через вміст ртуті в люмінесцентних лампах спроектована СТО повинна укласти 
договір на встановлення, обслуговування та утилізацію цих ламп. 
Природне освітлення у виробничих, допоміжних і побутових приміщеннях 
має відповідати вимогам чинних будівельних норм і правил. 
Вікна, звернені на сонячний бік, мають бути оснащені пристроями, що 
забезпечують захист від прямих сонячних променів. 
Не допускається загороджувати вікна та інші світлові прорізи матеріалами, 
обладнанням тощо. 
Як штучне освітлення використовують люмінесцентні лампи, тому що вони 
найбільш економічні з погляду споживання енергії та терміну служби світильників. 
У великих цехових будівлях і приміщеннях зарекомендували себе ряди 
люмінесцентних ламп як освітлювальні смуги. За своїм характером цей тип 
освітлення найбільш наближається до спектра денного світла. 
Світлові прорізи верхніх ліхтарів мають бути засклені армованим склом або 
під ліхтарем мають бути підвішені металеві сітки для захисту від можливого 
випадання скла. 
Очищення від забруднень засклення світлопрорізів і ліхтарів має 
проводитися регулярно, у разі значного забруднення - не менше 4 разів на рік, а в 
разі незначного - не менше 2 разів на рік. 
Приміщення і робочі місця повинні забезпечуватися штучним освітленням, 
достатнім для безпечного виконання робіт, перебування і пересування людей 
відповідно до вимог чинних будівельних норм і правил. 
Чищення світильників повинне проводитися в терміни, зазначені в чинних 
будівельних нормах і правилах. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 46 
 
 
Влаштування та експлуатація системи штучного освітлення повинні 
відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. 
Світильники мають бути розташовані так, щоб була забезпечена можливість 
їх безпечного обслуговування. 
Для електроживлення світильників загального освітлення в приміщеннях 
застосовують, як правило, напругу не вище 220 В. У приміщеннях без підвищеної 
небезпеки зазначена напруга допускається для всіх стаціонарних світильників 
незалежно від висоти їх установлення. 
Світильники з люмінесцентними лампами напругою 127-220 В допускається 
встановлювати на висоті менше ніж 2,5 м від підлоги за умови недоступності їх 
струмоведучих частин для випадкових дотиків. 
Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з 
непросвітлювальними відбивачами. Конструкція світильників місцевого 
освітлення повинна передбачати можливість зміни напрямку світла. 
Аварійне освітлення повинно забезпечувати необхідну освітленість для 
продовження робіт або безпечного виходу людей з приміщень у разі раптового 
відключення робочого освітлення. 
Світильники аварійного освітлення повинні приєднуватися до 
електромережі, незалежної від робочого освітлення, автоматично вмикатися в разі 
раптового вимкнення робочого освітлення. 
4.4. Розрахунок штучного освітлення 
Довжина виробничої агрегатної L = 11,645 м, ширина В = 8,950 м, висота 
приміщення H= 3,5 м. 
Знаходимо відстань між центрами світильників: 
�� = �� ∙ 1.8 =∙= м 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 47 
 
 
 Відстань від стіни до першого ряду світильників при наявності робочих 
місць у стіни приймаємо: 
1 1
�� = ∙ �� = ∙= м 
3 3
Розраховуємо відстань між крайніми рядами світильників, розташованих у 
протилежних стін (по ширині приміщення): 
��1 = �� − 2 ∙ �� = 
Визначаємо кількість рядів світильників, які можна розташувати між 
крайніми рядами шиномонтажної дільниці по ширині приміщення: 
��1
��1 = − 1 = 
��
Розраховуємо загальну кількість рядів по ширині агрегатної дільниці: 
�� = ��1 + 2 = 
Знаходимо відстань між крайніми рядами світильників по довжині агрегатної 
дільниці: 
��2 = �� − 2 ∙ �� = 
Знаходимо кількість рядів світильників, які можна розташувати між крайніми 
рядами (по довжині приміщення): 
��2
��2 = − 1 = 
��
Визначаємо загальну кількість рядів світильників по довжині агрегатної 
дільниці: 
�� = ��2 + 2 
Отже, в агрегатній дільниці світильники загального освітлення повинні 
розташовуватися по довжині в 3 ряди, по ширині в 2 ряди, усього повинно бути 6 
світильників. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 48 
 
 
Визначаємо загальну потужність ламп, необхідну для освітлення цього 
приміщення: 
�� = �� ∙ �� ∙ ��1 ∙ �� = 
де  W1 – питома потужність Вт/м2; 
R – коефіцієнт, що враховує запиленість  
Визначаємо необхідну потужність кожної лампи: 
��
��л = = = 
6
Отже, для одержання необхідної освітленості агрегатної дільниці (відповідно 
до норм) необхідно встановити 6 світильників з потужністю лампи 300 Вт. Для 
цього обираю дволампові світильники ОРК-240 з габаритними розмірами 
1270х180х115 мм. 
4.5. Пожежна безпека 
Приміщення шиномонтажного цеху належить до категорії Д за 
пожежонебезпекою - приміщення, в якому знаходяться або спілкуються негорючі 
речовини і матеріали в холодному стані. 
Відповідно до чинного законодавства, відповідальність за забезпечення 
пожежної безпеки на АТП несуть їхні керівники. Таблички із зазначенням осіб, 
відповідальних за пожежну безпеку, вивішують на видних місцях. В обов'язок цих 
осіб входить: знання пожежної небезпеки речовин і матеріалів, що застосовуються 
у виробництві, технологічного процесу виробництва; навчання працюючих 
правилам пожежної безпеки; контроль за дотриманням правил пожежної безпеки 
на ввірених їм дільницях; утримання в постійній готовності всіх наявних засобів 
пожежогасіння та оповіщення про пожежі; усунення порушень правил пожежної 
безпеки та несправності пожежного обладнання; розробка інструкцій про заходи 
пожежної безпеки для своїх підрозділів. Вони повинні: не допускати захаращення 
пожежних під'їздів до будівель і споруд, до вододжерел, підступів до пожежного 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 49 
 
 
обладнання, проходів у будівлях, коридорів і сходових кліток; не допускати 
проведення робіт із застосуванням відкритого вогню, зокрема ретельно оглядати 
приміщення перед закриттям, щоб унеможливити умови виникнення пожежі. 
Кількість матеріалів, що зберігаються, регламентується керівництвом організації 
відповідно до виробничого плану і за погодженням із територіальною пожежною 
охороною. 
Для пожежної охорони АТП створюють добровільні пожежні дружини 
(ДПД). На ДПД покладають: контроль за дотриманням протипожежного режиму 
СТОА та його виробничих дільницях, складах та інших об'єктах; роз'яснювальну 
роботу серед робітників та службовців з метою дотримання протипожежного 
режиму; нагляд за справним станом первинних засобів пожежогасіння та 
готовність їх до дії; виклик пожежних команд у разі виникнення пожежі та вжиття 
негайних заходів для гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння; участь у 
разі потреби у бойових розрахунках у роботі на пожежних автомобілях, 
мотопомпах та інших об'єктах; участь у роботі на пожежних машинах, мотопомпах, 
мотопомп, мотопомп, мотопомп, мотопомп, мотопомпах. 
Чисельний склад ДПД визначає керівник АТП. Комплектують ДПД із 
працівників підприємства не молодше 18 років таким чином, щоб у кожному цеху 
і зміні були члени дружини. 
Важливу роль у проведенні протипожежних профілактичних заходів на 
СТОА відіграють пожежно-технічні комісії. До складу комісій входять: головний 
інженер, начальник пожежної охорони, головний механік, інженер з охорони праці 
та інші особи на розсуд керівника станції. 
До завдань пожежно-технічної комісії входить: виявлення 
пожежонебезпечних порушень і недоліків у технічних процесах ремонту 
автомобілів, у роботі агрегатів, установок, виробничих дільницях, на складах, які 
можуть призвести до виникнення пожежі, вибуху або  
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 50 
 
 
аварії, і розробка заходів, спрямованих на усунення цих порушень і недоліків; 
сприяння пожежній охороні (ДПД) підприємства в організації та проведенні 
пожежно-профілактичної роботи й усуненні суворо протипожежного режиму у 
виробничих приміщеннях. 
Усі інженерно-технічні працівники, службовці та робітники АТП під час 
прийняття на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж, а 
потім безпосередньо на робочому місці - вторинний протипожежний інструктаж. 
Первинний інструктаж проводить начальник пожежної охорони. Повторний 
інструктаж проводять щоквартально. Відповідальний за пожежну безпеку веде 
журнал обліку засобів пожежогасіння з перерахуванням і зазначенням дат їх 
випробування та чергових перевірок. 
Для сповіщення про пожежу на АТП використовують електричну пожежну 
сигналізацію, телефонний зв'язок. 
Розрізняють електричну пожежну сигналізацію автоматичної та 
неавтоматичної дії. Зв'язок автоматичного типу досконаліший, оскільки дає змогу 
автоматично виявити пожежу, що виникла, і повідомити про неї в найближчу 
пожежну частину. 
У ньому використовуються автоматичні сповіщувачі, які поділяються на 
теплові, полум'яні (світлові), ультразвукові та комбіновані. 
Припинити горіння можна фізичним і хімічним способом. До фізичних 
способів належать охолодження горючих речовин, ізоляція речовин від зони 
горіння, розведення реагуючих речовин із негорючими речовинами, які не 
підтримують горіння. Хімічний спосіб полягає в гальмуванні реакції горіння через 
зниження в зоні реакції концентрації активних речовин. 
Для локалізації та ліквідації невеликих пожеж і загорянь на початковій їхній 
стадії застосовують первинні засоби пожежогасіння, до яких належать переносні та 
пересувні вогнегасники ящики з піском, резервуари з водою та інші засоби 
пожежогасіння. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 51 
 
 
Пожежні крани в усіх приміщеннях мають бути обладнані рукавами і 
стволами, укладеними в дерев'яні, засклені і пофарбовані в червоний колір шафки. 
Шафки повинні бути закриті і мати пломбу, що легко видаляється. 
Увесь пожежний інвентар, обладнання та протипожежні засоби повинні 
утримуватися в справному стані, перебувати на видних місцях. 
У кожному цеху, відділі, складі та інших приміщеннях має вестися облік 
пожежного інвентарю та первинних засобів пожежогасіння, і мають бути вивішені 
списки із зазначенням найменування інвентарю та первинних 
засобів за кожним видом і кількістю. 
Кожний робітник, службовець, інженерно-технічний працівник повинен 
добре знати місце розташування первинних засобів пожежогасіння, найближчих 
телефонів або пожежних сповіщувачів і вміти приводити їх у дію під час пожежі. 
Користування тимчасовими опалювальними та електронагрівальними 
приладами для цілей опалення у виробничих, складських, службових та інших 
приміщеннях підприємства категорично забороняється. У випадках, коли за 
умовами технологічного процесу виробництва виникає необхідність у 
користуванні тимчасовими опалювальними та електронагрівальними приладами, 
влаштування та експлуатація їх повинні відповідати вимогам пожежної безпеки. 
Встановлення таких приладів узгоджується з пожежною охороною. 
На території підприємства, у приміщеннях цехів, відділів, складів тощо 
палити суворо забороняється. 
Паління дозволяється тільки в спеціально відведених місцях, де повинні бути 
урни або бочки з водою. 
Біля сходових кліток і під ними, а також на горищах забороняється 
влаштовувати комори або зберігати будь-які матеріали. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 52 
 
 
Не допускати механічних пошкоджень електропроводів і кабелів, 
самовільних підключень до електромереж та установок, а також не застосовувати 
некалібровані плавні вставки в електрозапобіжниках. 
Забороняється зберігання і сушіння горючих матеріалів біля печей, на печах, 
патрубках, батареях і трубах центрального опалення. 
Усі робітники, службовці та інженерно-технічні працівники зобов'язані 
дотримуватися встановленого протипожежного режиму і порядку в цехах, 
майстернях, складах, коморах, відділах та інших приміщеннях, а також на території 
підприємства. 
Про всі випадки виявлення пожежі необхідно негайно повідомити пожежну 
охорону за телефоном № 101 або за допомогою пожежного сповіщувача і вжити 
заходів до гасіння наявними засобами. 
4.6. Електробезпека 
Мета інструктажу - повідомлення працівникам знань, необхідних для 
правильного і безпечного виконання ними своїх професійних обов'язків, а також 
формування у працівників переконання в об'єктивній і абсолютній необхідності 
виконання правил і норм безпечної життєдіяльності у виробничому середовищі. 
Так само як і в пожежній безпеці розрізняють такі його види: 
- вступний інструктаж 
- первинний інструктаж 
- періодичний (повторний). 
Відповідно до державних стандартів з електробезпеки та Правил 
улаштування електроустановок (ПУЕ) номенклатура видів захисту від ураження 
електричним струмом містить такі способи і засоби: 
1) при прямих дотиках необхідно: 
- розташування струмоведучих неізольованих частин поза зоною досяжності; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 53 
 
 
- застосування ізоляції (робочої, додаткової, посиленої) струмоведучих 
частин; 
- захисне відключення; 
- застосування попереджувальної сигналізації, знаків безпеки; 
- використання під час робіт на мережах або електрообладнанні під напругою 
засобів індивідуального захисту; 
- контроль ізоляції; 
2) при непрямих дотиках необхідно: 
- занулення з використанням захисних провідників; 
- заземлення; 
- захисне відключення; 
- застосування подвійної ізоляції; 
- контроль ізоляції. 
Технічні способи і засоби захисту застосовуються окремо або в комплексі, 
так щоб вийшов оптимальний захист. 
Для запобігання випадковому зіткненню людини з неізольованими 
струмоведучими частинами або наближенню до них на небезпечну відстань їх 
потрібно розташовувати в недоступному місці (у ніші, внутрішніх порожнинах 
будівельних конструкцій тощо) або на недосяжній висоті (вище рівня робочої 
зони). 
Розрізняють ізоляцію робочого місця та ізоляцію в електроустановках. 
Ізоляція робочого місця, як спосіб захисту, використовується за неможливості 
виконання заземлення, занулення і захисного відключення. На робочому місці 
ізолюється від землі підлога, настил, майданчик тощо, а також усі металеві деталі, 
потенціал яких відрізняється від потенціалу струмоведучих частин і дотик до яких 
є передбаченим або можливим. Передбачене робоче місце ізолюється таким чином, 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 54 
 
 
щоб працівник за жодних умов не зміг одночасно доторкнутись до 
електрообладнання, яке обслуговується, і до будь-яких заземлених елементів 
будівлі або іншого обладнання. 
В електроустановках застосовуються такі види ізоляції: 
- робоча ізоляція - електрична ізоляція струмоведучих частин 
(проводів, шин тощо), що забезпечує запобігання коротким замиканням в 
електроустановці та захист людини від ураження електричним струмом; 
- додаткова ізоляція - електрична ізоляція неструмоведучих у нормальному 
стані частин електроустановки, передбачена додатково до робочої ізоляції 
струмоведучих частин, для захисту людини в разі пошкодження (пробою) робочої 
ізоляції; 
- подвійна ізоляція - електрична ізоляція, що складається з робочої та 
додаткової ізоляції; 
- посилена ізоляція - поліпшена робоча ізоляція з таким самим ступенем 
захисту від ураження електричним струмом, як і в подвійної ізоляції. 
Захисне вимкнення - це швидкодіюче автоматичне вимкнення всіх фаз 
ділянки мережі, що забезпечує безпечне для людини поєднання струму і часу його 
проходження в разі замикання на корпус (або людини), а також зниження рівня 
ізоляції нижче певної межі. Функція пристроїв захисного відключення (ПЗВ), які 
мають швидкодію від 0,03 до 0,2 с, полягає в обмеженні не величини струму, що 
проходить через тіло людини, а часу його протікання. 
Встановлювати ПЗВ можуть на вводі в будівлю, на групових лініях або на 
лінії живлення окремої електроустановки. 
Сигналізація і знаки безпеки застосовуються на додаток до інших засобів 
захисту. Найчастіше вони використовуються для попередження про наявність 
напруги на електроустановці або неприпустиме наближення до струмоведучих 
частин, що перебувають під напругою. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 55 
 
 
Засоби індивідуального електрозахисту (ЗІЕЗ) призначені для захисту 
людини, яка ними користується, від ураження електричним струмом, впливу 
електричної дуги та електромагнітного поля. Вони поділяються на основні та 
додаткові. 
Контроль ізоляції повинен здійснюватися під час приймально-здавальних 
випробувань нових або відремонтованих електроустановок і в процесі їх 
експлуатації. У мережах із глухозаземленою нейтраллю контроль ізоляції повинен 
проводитися періодично: у приміщеннях без підвищеної небезпеки - не рідше ніж 
раз на рік, у підвищеннях із підвищеною небезпекою та особливо небезпечних - не 
рідше ніж раз на 6 міс. 
Занулення - це навмисне з'єднання з нульовим захисним провідником 
металевих неструмоведучих частин, які можуть опинитися під напругою. 
Заземлення - навмисне з'єднання металевих частин електроустановок, що 
нормально перебувають під напругою, із землею. Принцип дії захисного 
заземлення полягає в тому, що людина, яка доторкнулася до корпусу обладнання, 
що опинилося під напругою, включається в ланцюг замикання струму на землю 
паралельно із заземлювачем. Оскільки опір заземлювача значно менший за опір 
тіла людини, більша частина струму пройде через заземлювач і лише незначна - 
через тіло людини. 
Захисне заземлення електроустановок здійснюється їхнім приєднанням до 
природних і штучних заземлювачів. Як природні заземлювачі використовуються 
будь-які електропровідні елементи конструкції будівель і споруд. До штучних 
заземлювачів належать електроди, які спеціально забивають у ґрунт. 
Для забезпечення електробезпеки на підприємстві повинні виконуватися такі 
вимоги: 
- повинна бути служба експлуатації електроустановок і відповідальна особа 
за їх безпечну експлуатацію; 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 56 
 
 
- технічне обслуговування і ремонт електроустановок повинен проводитися 
спеціально навченим персоналом, який має відповідну кваліфікацію і допуск на 
проведення робіт; 
- проведення робіт з обслуговування та ремонту електрообладнання має 
проводитися відповідно до правил безпеки робіт на електроустановках; 
- електротехнічний персонал повинен бути оснащений необхідними засобами 
колективного та індивідуального захисту; 
- плавкі вставки і запобіжники в силових колах повинні замінюватися тільки 
на вставки калібровані заводського виготовлення; 
- заземлення і занулення повинні бути справні, провідники і шини заземлення 
доступні для огляду і пофарбовані в чорний колір; 
- несправності електроапаратури і проводів, які можуть викликати іскріння, 
нагрівання елементів, коротке замикання, а також провисання проводів, зіткнення 
їх з технологічним обладнанням і металевими конструкціями будівель, повинні 
негайно усуватися; 
- технічна документація з електробезпеки (журнали інструктажів, перевірки 
знань персоналом правил і норм безпеки, обліку засобів захисту, обліку дефектів і 
аварій в електроустановках тощо, інструкції з охорони праці та ін.) має бути 
наявною та заповнюватися згідно з установленими вимогами. 
Арк. 
ХМ51XX.XX.001.ПЗ 
Змн. Арк. № докум. Підпис Дата 57