Напрями використання інноваційної складової для  підвищення ефективності господарської діяльності (на  матеріалах ТОВ «ТЕНЕНСІ», м. Черкаси)

Козел, Анастасія Олександрівна

Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7893

Title:	Напрями використання інноваційної складової для підвищення ефективності господарської діяльності (на матеріалах ТОВ «ТЕНЕНСІ», м. Черкаси)
Authors:	Березюк-Рибак , Ірина Романівна Козел, Анастасія Олександрівна
Keywords:	ІННОВАЦІЇ;ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ;ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ;ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
Issue Date:	Jun-2023
Abstract:	кваліфікаційної роботи бакалавра на тему: «Напрями використання інноваційної складової для підвищення ефективності господарської діяльності (на матеріалах ТОВ «ТЕНЕНСІ», м. Черкаси)» Випускна робота бакалавра містить 94 сторінки, 19 таблиць , 14 рисунків, список літератури з 41 найменування Предмет дослідження –– є процес впровадження інноваційних проектів на підприємстві. Обєктом дослідження виступає інноваційна діяльність підприємства ТОВ «Тененсі». Мета кваліфікаційної робота бакалавра –– обґрунтувати і проілюструвати на матеріалах діючого підприємства можливості, які дозволяє отримати впровадження інноваційної діяльності на підприємстві. Завданнями роботи є: − вивчення теоретичних аспектів управління інноваційними процесами на підприємстві; − вивчення методологічних підходів підвищення ефективності управління інноваційним процесом на підприємстві; − проведення аналізу господарської діяльності бази дослідження; − розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробничо господарської діяльності бази дослідження. Методи дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. За результатами дослідження сформульовані основні напрями інноваційного розвитку підприємства; встановлено, що оновлення основних засобів та впровадження інноваційних технологій сприятиме поліпшенню результатів господарської діяльності та покращенню діяльності всього товариства . Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «Тененсі», так як їх впровадження є економічно доцільним та забезпечить отриманні конкурентних переваг. КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЇ, ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ, ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7893
Appears in Collections:	076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Files in This Item:

File	Description	Size	Format
Козел А. О..pdf Restricted Access		753.35 kB	Adobe PDF	View/Open Request a copy

Show full item record

Extracted text

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
бакалавра

на тему: «Напрями використання інноваційної складової для
підвищення ефективності господарської діяльності (на
матеріалах ТОВ «ТЕНЕНСІ», м. Черкаси)»

Виконав: здобувачка 4 курсу, групи ЕПСК - 194
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та
біржова діяльність»
Козел Анастасія Олександрівна_______________
(прізвище та ініціали)
Керівник _Березюк-Рибак Ірина Романівна____

Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)

Черкаси 2023 року

2

Форма № Н-9.01
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: бакалавр
Спеціальність: 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та підприємництва
_______ проф. Манн Р.В.
“____” ____________ 2023 р
З А В Д А Н Н Я
на випускну роботу здобувачу вищої освіти
Козел Анастасії Олександрівні
(прізвище, ім’я та по батькові)
1.Тема роботи Напрями використання інноваційної складової для підвищення
ефективності господарської діяльності (на матеріалах ТОВ «ТЕНЕНСІ», м.
Черкаси)__

Керівник роботи Березюк-Рибак І.Р., к.е.н., доц.
(прізвище, ім’я по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом вищого навчального закладу
від __06.03.2023___ р. №_51/04___________
2. Строк подання студентом роботи 05.06.23
3. Вихідні дані до роботи
Баланс (Звіт про фінансовий стан за 2021-2022 рр.
Звіт про фінансові результати за 2021-2022 рр.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
1. Теоретичні аспекти управління інноваційними процесами
2. Аналіз виробничо-господарської діяльності ТОВ «Тененсі»
3. Обгрунтування напрямів підвищення ефективності діяльності ТОВ
«Тененсі

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)

3

6. Консультанти розділів роботи

Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання
прийняв
1 Березюк-Рибак І.Р.
2 Березюк-Рибак І.Р.
3 Березюк-Рибак І.Р.

7. Дата видачі завдання
____________________________________________________

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Строк виконання
Назва етапів випускної роботи Примітки
з/п етапів роботи
1. Вибір теми роботи 14.02.23
2. Пошук літературних джерел 25.02.23
3. Розробка та затвердження плану роботи 05.03.23
4. Узагальнення теоретичної інформації та 15.03.23
написання 1 розділу роботи
5. Аналіз звітної інформації підприємства 30.03.23
6. Написання 2 розділу роботи 10.04.23
7. Вибір та оцінка розроблених заходів 20.04.23
8. Написання 3 розділу роботи 02.05.23
9. Здача роботи на перевірку 24.05.23
10. Підготовка ілюстраційного матеріалу 08.06.23
11. Захист випускної роботи 12.06.23
12.
13.
14.
15.

Здобувач вищої освіти Козел А.О.
(підпис) (прізвище та ініціали)

Керівник роботи Березюк-Рибак І.Р.
(підпис) (прізвище та ініціали)

4

РЕФЕРАТ
кваліфікаційної роботи бакалавра
на тему: «Напрями використання інноваційної складової для
підвищення ефективності господарської діяльності (на матеріалах ТОВ
«ТЕНЕНСІ», м. Черкаси)»

Випускна робота бакалавра містить 94 сторінки, 19 таблиць , 14 рисунків,
список літератури з 41 найменування

Предмет дослідження –– є процес впровадження інноваційних проектів на
підприємстві.
Обєктом дослідження виступає інноваційна діяльність підприємства ТОВ
«Тененсі».
Мета кваліфікаційної робота бакалавра –– обґрунтувати і проілюструвати
на матеріалах діючого підприємства можливості, які дозволяє отримати
впровадження інноваційної діяльності на підприємстві.
Завданнями роботи є:
− вивчення теоретичних аспектів управління інноваційними процесами на
підприємстві;
− вивчення методологічних підходів підвищення ефективності управління
інноваційним процесом на підприємстві;
− проведення аналізу господарської діяльності бази дослідження;
− розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробничо-
господарської діяльності бази дослідження.
Методи дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь.
За результатами дослідження сформульовані основні напрями
інноваційного розвитку підприємства; встановлено, що оновлення основних
засобів та впровадження інноваційних технологій сприятиме поліпшенню
результатів господарської діяльності та покращенню діяльності всього
товариства .
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ
«Тененсі», так як їх впровадження є економічно доцільним та забезпечить
отриманні конкурентних переваг.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ІННОВАЦІЇ, ОНОВЛЕННЯ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ, ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ІННОВАЦІЙНИЙ
РОЗВИТОК

5

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ
ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ…..…………………….…………… 8
1.1 Сутність інноваційного процесу та його значення для
функціонування підприємства……………………………………………. 8
1.2 Інноваційний процес, як об’єкт управління…………………………. 23
1.3 Організація інноваційного процесу на 33
підприємстві…………………
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «ТЕНЕНСІ»…………………………………………... 41
2.1 Загальна характеристика ТОВ «Тененсі»………..………………….. 39
2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства…. 45
2.3 Оцінка господарської діяльності ТОВ «Тененсі» ………………….. 55
РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТЕНЕНСІ»…………………. 66
3.1 Пошук напрямів інноваційного розвитку підприємства ………… 66
3.2 Впровадження інноваційного підходу на ТОВ
«Тененсі»………………………………………………………………… 80
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. 87
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….. 90

6

ВСТУП

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах
різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи -
традиційні і інноваційні. Традиційні процеси та явища характеризують
звичайне функціонування народного господарства, його галузей і
підприємств, а інноваційні розвиток останніх на якісно новому рівні.
Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалася
переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно
зростаючого обсягу суспільних ресурсів - персоналу, виробничих факторів), у
виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні
фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною,
розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися
переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних
форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і
реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.
Враховуючи актуальність проблеми впровадження інноваційної
діяльності в умовах розвитку та поглиблення ринкових відносин в виробничій
діяльності підприємств в нашій країні, проблема економічної ефективності
нововведень в даний час постає як одна з найважливіших в діяльності
економічних служб підприємства.
Над проблемами в сфері управління інноваційною діяльністю працюють
сьогодні різні вчені та спеціалісти, пропонуючи свої розробки і шляхи
удосконалення. Питання визначення основних складових системи управління
інноваційною діяльністю активно досліджуються в роботах таких вітчизняних
авторів як: Л.Н. Оголева, А.В. Васильєв, Р.А. Фатхудинов, В.І. Хомяков та
інших. Серед зарубіжних вчених різні аспекти менеджменту нововведень
вивчали: Б. Санто, Й. Шумпетер, П. Друкер та інші.

7

В представленій роботі поставлена мета обґрунтувати і проілюструвати
на матеріалах діючого підприємства можливості, які дозволяє отримати
впровадження інноваційної діяльності на підприємстві і продемонструвати
сучасні оцінки економічної ефективності впровадження нововведень.
В роботі поставлено та вирішено наступні завдання:
− вивчення теоретичних аспектів управління інноваційними процесами на
підприємстві;
− вивчення методологічних підходів підвищення ефективності управління
інноваційним процесом на підприємстві;
− проведення аналізу господарської діяльності бази дослідження;
− розробка заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробничо-
господарської діяльності бази дослідження.
Об’єктом дослідження є інноваційна діяльність підприємства.
Предметом дослідження є процес впровадження інноваційних проектів
на підприємстві.
База дослідження – ТОВ «Тененсі», яке працює в будівельній галузі,
надає різноманітні послуги в сфері транспорту та сільського господарства.
При виконанні завдань в роботі використовуються наступні методи
дослідження: метод угрупувань, при огляді теоретичних основ дослідження;
метод коефіцієнтів, синтезу та аналізу при аналізі виробничо-господарського
та фінансового стану підприємства; багатофакторний аналіз, при плануванні
інноваційного проекту; пошукові методи при вивченні інновацій на ринку
кондитерських виробів та інші.
Джерелом теоретичного матеріалу є наукові та періодичні видання
ведучих спеціалістів у сфері менеджменту інновацій. Додатковим матеріалом
при вивченні окремих питань щодо предмету дослідження є інформація, яка
надана ТОВ «Тененсі», статистична інформація тощо.

8

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ
ПРОЦЕСАМИ

1.1 Сутність інноваційного процесу та його значення для
функціонування підприємства

Відомий американський вчений М.Портер в своїй «концепції алмазу»
стверджував, що чим більш «капризні» споживачі, тобто чим складніше їм
продати продукт, тим важливіша інновативність в діяльності виробників.
Оскільки саме сьогодні спостерігається скорочення життєвого циклу
товару, різке загострення конкуренції, підвищуються вимоги споживачів до
якості продукції, постійні нововведення — головний фактор досягнення
успіху будь-якого підприємства.
Прийнято вважати, що поняття «нововведення» є варіантом
англійського слова innovation. Буквальний переклад з англійського означає
«введення новацій» або «введення новшеств».
Для з’ясування змісту цієї важливої категорії наведемо ряд існуючих
визначень, що пропонуються відомим зарубіжними та вітчизняними
спеціалістами.
Перший найбільш повний опис інноваційних процесів увів в економічну
науку Й. Шумпетер в праці «Теорія економічного розвитку». В той час мова
ще не йшла про інновацію, а йшла про нові комбінації змін в розвитку.
«Нові комбінації», по Шумпетеру, виходять за рамки процесу оновлення
виробництва «в замкнутому колі». Нові комбінації складаються з змін в
розвитку виробництва та ринку. Шумпетер виділив лише пять типових змін:
− використання нової техніки, нових технологічних процесів або
нового ринкового забезпечення виробництва;
− впровадження продукції з новими якостями;

9

− використання нової сировини;
− зміни в організації виробництва і його матеріально-технічного
забезпечення;
− поява нових ринків збуту.
Пізніше, в 30-их роках, Шумпетер вже використовував поняття
«інновація», маючи на увазі зміни з метою впровадження і використання
нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів,
ринків і форм організації промисловості [1, с.12].
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) визначає
поняття інновації наступним чином: «Нововведення — це нове використання
наукових та технічних знань, що призводять до ринкового успіху». Канадське
статичне управління розглядає інновацію як «трансформацію ідеї в новий або
поліпшений продукт, або робочий процес, що користується попитом на
ринку». Американські спеціалісти дотримуються схожої точки зору з питання
визначення нововведень: «Нововведення - це вся кошторисна система, за
допомогою якої ідея чи винахід вперше перетворюється в комерційну
реальність. Це - успішне впровадження продукту чи послуги на ринок чи в
економіку... Нововведення - це сукупність технічних, виробничих і
комерційних заходів, що призводять до появи на ринку нових і поліпшених
продуктів і до комерційного використання нових та поліпшених виробничих
процесів та обладнання». Німецькі спеціалісти вважають, що «нововведення
охоплює науково-технічні, технологічні, економічні і організаційні зміни, що
відбуваються в процесі виробництва. Його основними характеристиками є:
якісна новизна виробів, способів виробництва і технологій в порівняні з
попередніми, темп реалізації, динаміка циклу нововведення, економічна
ефективність, соціальні наслідки» [2, с.36]. Російський економіст Уткін Е.А.
вважає, що «інновація — процес постійного оновлення в усіх сферах
підприємництва. Інновації включають в себе не тільки технічні та технологічні
розробки, але й всі зміни, що сприяють покращанню діяльності фірми (нові
товари, нові послуги, нові сприятливі умови для клієнтів тощо)» [3, с. 66].

10

Згідно закону України «Про інноваційну діяльність», остання включає в
себе :
1) випуск та розподіл принципово нових видів продуктів та технології;
2) прогресивні міжгалузеві структурні зміни;
3) реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалим
терміном окупності витрат;
4) фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення
якісних змін у сфері виробничих сил країни;
5) розробку та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій,
спрямованих на поліпшення економічного та екологічного становища [4, с.1].
Виходячи з даних визначень виникають декілька моментів, які
потребують більш детального розгляду.
По-перше, під терміном «нововведення», деякі автори розуміють
об’єкти впровадження, інші — процес виникнення чогось нового. Тому
необхідно ввести два поняття: інновація та інноваційний процес, що
відповідають нововведенню як окремому об’єкту впровадження (новий
продукт, ідея або практика) та нововведення як процесу (рис 1.1.).

НОВОВВЕДЕННЯ

Обєкт Процесс
впровадження

Рис 1.1 Розуміння поняття «нововведення»
По-друге, не однозначна відповідь на питання, що саме треба вважати
інновацією? Чи повинна бути інновація «абсолютно» новою, єдиною, першою
в історії? Або ж інноватором вважається той, хто першим в своїй сфері
діяльності впровадив інновацію відому вже давно в інших сферах? Той, хто
вже відкрив і впровадив щось абсолютно нове для себе, але давно вже відоме
для оточуючих.

11

По-третє, що саме може вважатися інновацією для конкретного
підприємства?
Для визначення інновації орієнтиром може бути, наприклад, різка зміна
продуктивності, якість продукції, поява нового продукту тощо. При цьому
вирішальне значення має швидкість змін. Різкий стрибок замість поступового
просування виділяє саме інновацію. Слід зауважити, що далеко не кожний
процес створення нової техніки або технології є інноваційним. Так, наприклад,
Пітер Друкер визначав, що нововведення «не обов’язково повинно бути
технічним, воно може взагалі не бути річчю як такою. Як приклад, можна
навести таке нововведення, як надання покупцям споживчого кредиту, що
змінює орієнтацію економіки з пропозиції на попит не залежно від рівня його
продуктивності» [5, с.189].
В той момент, коли окреме підприємство або ж, конкретніше, окремий
інноватор на якомусь підприємстві займається розробкою раніше не відомих
виробів, технологічних процесів, послуг тощо, він, як правило, ще не в змозі
сказати, чи буде те, чим він займається, що уявляється йому новим, в
подальшому визнано інновацією. То, що дійсно є інновацією підтверджується
як така лише тоді, коли нова ідея отримала суспільне визнання. Тобто будь-які
винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді отримують
суспільне визнання, коли будуть прийняті до розповсюдження
(комерціалізації), і вже в новій формі вони виступають як нововведення
(інновації).
Що стосується підприємств, то інновації тут являють собою якісно нові
вироби, або технології, що вперше з’являються на ринку або впроваджуються
на підприємстві (як в виробничій так і в адміністративній сферах). Таке
тлумачення інновації дозволяє підприємству самому визначати для себе, які
саме зміни в виробах або технологічних процесах воно вважає інновацією.
Подібна оцінка інновації з позиції виробництва, як правило, враховує
стан справ в галузі. Під інновацією при цьому розуміють вироби та технології,
що вперше вводяться в однорідній групі конкурентів. В цьому випадку,

12

інноватором вважається учасник однорідного ринку, який випередив на цілий
крок своїх конкурентів внаслідок впровадження нововведення. Слід особливо
підкреслити важливість такого широкого тлумачення інновації так як воно є
фундаментальним моментом побудови окремої інноваційної стратегії.
Важливим етапом аналізу нововведень є їх класифікація за низкою
основоположних ознак. Типологізація нововведень необхідна не лише для
усвідомлення різноманітності інновацій, а передусім для визначення
перспективних нововведень, реалізація яких має сприяти подальшому
прогресу та ефективності виробництва. Класифікація нововведень
використовується з метою упорядкування їх на підприємствах, поширення та
впровадження в практику. Типологія нововведень дає змогу розмежувати
нововведення та псевдоновації. Існують чисельні класифікаційні ознаки, що
залежать від критеріїв, використовуваних для типології інновацій.
Доцільно класифікацію інновацій згрупувати за такими ознаками
(рис.1.2):
- зміст та сфери застосування;
- ступінь новизни та глибина змін;
- рівень розробки та поширення;
- сфера розробки та поширення;
- спрямованість;
- причина виникнення;
- етапи життєвого циклу нововведень;
- масштаб поширення.

За предметним змістом: За спрямованістю: За глибиною зміни:
- розширюючи; - новий рід;
- продуктові;

- раціоналізуючи; - новий вид;
- технологічні;
- уповільнюючи - нове покоління;
- управлінські
- новий варіант
За етапами життєвого
За ступенем впливу на
циклу нововведень: За масштабом
зміни:
- використання поширення:
- радикальні;
нововведень; - для створення нової
- комбіновані;
- перегрупування; галузі;
- модифіковані
- ліквідація - використання в усіх
галузях
За типом новшества:
- матеріально-технічні;
За сферою розробки та
- соціальні
розповсюдження:
Класифікаційні ознаки
- промислові;
інновацій - фінансові;
За ступенем новизни: - послуги;
За масштабом перебігу:
- абсолютна; - правові;
- глобальні;
- відносна; - аграрні;
- локальні;
- умовна; - науково-педагогічні
- внутрішньо-
- часна
організаційні;
За рівнем розробки та
- міжорганізаційні
За причиною розповсюдження:

виникнення: - державні;
- реактивні; За характером - регіональні;
- стратегічні задоволення попиту: - галузеві;
- новий попит; - корпоративні;
- існуючий попит - фірмові

Рис 1.2 Класифікація інновацій
14

Класифікація за такими ознаками дасть змогу: пов'язати з типом інновації
той чи інший тип стратегії; сконструювати економічні механізми та
організаційні форми управління залежно від типу інновацій; визначити
способи та форми управління залежно від типу нововведень; сформувати
організаційні структури науково-дослідних та конструкторських підрозділів;
встановити взаємозв’язок з іншими організаціями, розробляти систему
стимулювання інноваційної діяльності в організації.
Основною ознакою класифікації є, як правило, новизна нововведення,
його змістовна сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси.
На основі такого критерію, як предметний зміст, вирізняють великі
групи нововведень: продуктові, технологічні, управлінські.
Продуктові інновації орієнтовані на виробництво та використання нових
(покрашених) продуктів в сфері виробництва (засоби виробництва) або в сфері
споживання (предмети споживання). Такі інновації дозволяють фірмі
максимізувати прибутки, по-перше, шляхом підвищення по відношенню до
собівартості ціни фактичної реалізації одиниці нового продукту, а також нових
модифікацій та модернізацій попереднього продукту, по-друге, шляхом
збільшення обсягів продаж.
Підвищений рівень ціни на нові (модифіковані, модернізовані) продукти
при умові їх фактичної реалізації по цим підвищеним цінам може стати
реальністю для фірми-виробника цих продуктів при наступних умовах:
− продукт відповідає об’єктивно існуючому незадовільненому попиту;
− рівень попиту перед появою продукту на ринку та в ході його продаж
збільшується внаслідок активного маркетингу.
В загальному випадку, фірма не може отримувати додаткові прибутки
протягом тривалого часу, підтримуючи підвищений рівень цін своїх продаж.
Існує декілька причин: або на ринку вже є конкуренти, які також розпочали
виробництво та продаж комерційно успішного нового продукту, і цим
«збивають» ціни на ринку; або (якщо це навіть монополізований товарний

15

ринок), спираючись на фінансові механізми ринкового переходу засобів з
галузі в галузь, на даному товарному ринку з’являться нові фірми-виробники.
Тому в розвинутому ринковому середовищі курс на підвищення ціни
реалізації нових продуктів має всього лише обмежену перспективу. Але фірма
не повинна відмовлятися від продуктових інновацій в розрахунку на
підвищену ціну та рентабельність кожної одиниці нового продукту, оскільки
у фірми є можливість на деякий час захистити себе від конкурентів,
монополізувати ринок нового товару. Ця можливість заключається або в
патентуванні продукту, отриманні тимчасової захищеної патентом монополії
на виробництво та збут даного продукту на визначеній території, або в
утриманні на час конструктивних, технологічних рішень цього продукту в
таємниці як секретне ноу-хау.
Збільшення обсягів продаж можливе, коли фірма розробляє, освоює та
пропонує на існуючому товарному ринку високоефективні та привабливі
продукти, які переключають на себе від конкурентів фірми попит покупців
по даному типу продукції, або створює новий продукт, який знаходить
«нішу» на ринку, що задовольняє попит на раніше незаповненому сегменті
ринку, або запропонувавши покупцям принципово новий продукт одночасно
створює новий ринок, на якому ще немає конкурентів (рис. 1.3.).
Перші два способи збільшення обсягів продаж реалізуються шляхом
підвищення конкурентоспроможності продукції стосовно конкретних
споживачів або типам (групам) споживачів, чиї потреби були відомі або
вивчені фірмою.
Конкурентоспроможність продукції визначається чотирма головними
складовими:
– якістю продукту;
– його ціною;
– строками постачання по отриманим замовленням;

16

– якістю, повнотою, оперативністю та вартістю технічного
обслуговування (в тому числі ремонту) продукту в експлуатації, який
забезпечується фірмою-постачальником (особливо характерно для технічно
складних продуктів).

Обсяг

Нові модифікації товару

Нові сфери використання
товару

Нові споживачі (ринки)

Час
Рис 1.3 Продовження життєвого циклу продукту за рахунок інновацій

На покращання цих характеристик продуктів і націлюються, відповідно,
інновації в них.
Найбільш ефективним і перспективним є спосіб збільшення обсяг
продаж шляхом захоплення цілого ринку створеним принципово новим
продуктом. Для того, щоб фірми було легше закріпити за собою більшу
кількість споживачів, вона повинна вміти при створенні продукту високої
новизни сумістити економічність продукту в обслуговуванні з низькою
уніфікацією його конструкції, блоків, вузлів, деталей, які використовуються в
ньому. Мета – ускладнити конкурентам, якщо вони з’являться, продаж свого
товару та послуг по технічному сервісу клієнтам, які колись придбали продукт
фірми. По-друге, для просування свого нового продукту фірма може
організувати за свій рахунок або на пільгових умовах навчання покупців

17

користуватися своїм товаром. По-третє, по мірі розширення попиту на новому
ринку та нездатності фірми (або недоцільності для неї) повністю
задовольнити його, розширюючи власне виробництво, потенційно істотним
джерелом отримання фірмою додаткових прибутків від принципово нового
продукту стає продаж ліцензій на виробництво цього продукту іншим фірмам.
Це особливо характерно для продажу ліцензій закордон, куди фірмі нереально
або невигідно експортувати новий продукт. Ліцензії можуть принести фірмі в
середньому 25-30% від прибутку, яку отримують в результаті продаж даного
виду продукту покупці ліцензії на своїх територіях.
Отже, вплив продуктових інновацій на максимізацію прибутків фірми
через збільшення обсягів її продаж можливий, якщо фірма, яка має комерційно
перспективний продукт і має на меті таким чином максимізувати свої
прибутки, підкорить своїй цілі свою цінову політику і ні в жодному випадку
не заміняти максимізацію обсягу продаж максимізацією прибутку від продажу
окремих одиниць продукту.
Технологічні інновації, прямо направлені на максимізацію прибутків
фірми, впливають на них за допомогою:
– зниження собівартості продукції, що випускається;
– недопущення зростання цін при підвищенні якості продуктів;
– забезпечення нарощування обсягів виробництва та продажу продукції,
що має попит, на тих же виробничих потужностях, або на нових більш
продуктивних.
– надання можливості освоїти в виробництві комерційно перспективні
нові продукти, які неможливо виготовити за допомогою старих технологій.
Додатковий прибуток в останньому варіанті отримується фірмою в
результаті економії на капіталовкладеннях, які необхідні для освоєння
відповідних продуктових новшеств. Це також мінімізація витрат фірми. Але
одночасно подібні технологічні інновації є складовою частиною робіт по

18

підготовці продуктових інновацій. І чим вище рівень новизни продуктових
інновацій, тим більш характерні для них подібні технічні новшества.
Під прямим зниженням собівартості продукції, що випускається,
мається на увазі раціоналізація виробництва, яка пов’язана з:
− механізацією, роботизацією, автоматизацією виробничих процесів
(економія живої праці);
− заміною дорогих матеріалів (напівфабрикатів, комплектуючих
виробів) на більш дешеві, зменшенням їх витрат (економія матеріальних
витрат);
− зменшенням браку (збільшенням виходу годних виробів);
− допустимим (без погіршання якості) спрощенням виробничих
операцій, технологічних режимів, частково – внутрішніх конструктивних
рішень самого продукту (на основі функціонально-вартісного аналізу).
Особливо треба виділити технологічні інновації, які направлені на ріст
продуктивності наявних або створюваних потужностей. Ці інновації можуть
також передбачати механізацію, роботизацію, автоматизацію виробництва,
будь-яку іншу раціоналізацію виробництва, але безпосередньою метою при
цьому виступає саме ріст обсягів виробництва продукту, який необхідний для
нарощування обсягів його продаж тоді, коли на нього є незадовільний попит.
Одночасне зниження собівартості одиниці продукції при зростанні масштабів
виробництва в таких випадках – не головна мета. Головним є збільшення
обсягів продаж, для чого і необхідно нарощування виробництва.
Існує закономірність в послідовності застосування інновацій для
максимізації прибутку фірми: спочатку, як правило, найбільший ефект
приносять крупні продуктові новшества, потім наступає черга технологічний
інновацій. Через деякий час цикл повторюється.
Продуктові інновації дозволяють фірмі вийти на ринок з новим
продуктом, потім по мірі виявлення його переваг та збільшення попиту на
нього приходить черга технологічних інновацій, які забезпечують необхідне

19

нарощування виробництва та вибір резервів зниження витрат на нього
(рис.1.4). Цикл повторюється з переходом до наступного покоління продукту.

Попит

Впровадження технологічної
інновації

Впровадження продуктової інновації
Обсяг
п родаж
Рис 1.4 Застосування інновацій для максимізації прибутку

Свій внесок в забезпечення економічної безпеки фірми продуктові та
технологічні інновації роблять по двом наступним напрямкам:
– освоєння нових продуктів (в тому числі оперативне, з заміною
невигідних продуктів на вигідні) та технологій їх виробництва, які
відносилися раніше до спеціалізації фірми, реалізує диверсифікацію фірми, її
виробничої та господарської діяльності або зміну її спеціалізації – входження
на нові більш вигідні ринки;
– оперативне здійснення технологічних інновацій по заміні одних
виробничих ресурсів на інші у відповідь на зміну кон’юнктури цін на
виробничі ресурси дозволяє запобігти збитків від використання видів
матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, трудових послуг, які
подорожчали.
Економічна сутність першого напрямку пов’язана з аналізом
доцільності горизонтальної та вертикальної диверсифікації виробництва.
Другий напрямок передбачає, що фірма використовує технологічні
інновації для запобігання втрат від не сприятливих змін кон’юнктури на

20

ринках виробничих ресурсів. Наприклад, ціни на визначені матеріали, що
використовуються у виробництві можуть збільшитися, а їх пропозиція може
зменшитися. Тоді або собівартість виробництва різко збільшиться, або фірма
взагалі не зможе виробляти дані матеріал. Фірма понесе збитки. Щоб цього не
припустити, необхідно впровадити технології, які дозволять замість дорогих
або дефіцитних використовувати інші матеріали-замінники (без погіршання
якості).
Те ж саме може відноситися до працезберігаючих технологій, які
добудь-яких вимушених підвищень рівня заробітної плати були
неефективними, але після підвищень стають не тільки ефективними, але й
бажаними в цілях запобігання збитків. Подібні технологічні інновації
називають вимушеними.
Особливе місце в ряду інновацій, які забезпечують економічну безпеку
підприємства, займають інновації, що націлені на підтримання технологічної
та економічної безпеки фірми. Мова йде про технології, модернізації, що
знижують вірогідність аварійних зупинок виробництва, викидів в оточуюче
середовище шкідливих речовин, а також запобігання збитків для
підприємства, пов’язаних з компенсаціями по цим аваріям, штрафами.
Управлінську інновацію можна визначити як будь-яке організаційне
рішення, систему, процедуру або метод управління, які істотно відрізняються
від існуючої практики або які вперше використовуються в даній організації.
Так, наприклад, управлінські інноваційні системи, методи
бухгалтерського обліку, оцінки та підготовки кадрів, системи управління
якістю, планування тощо, які вперше застосовуються даною організацією, є
управлінськими інноваціями. Визначене таким чином дане поняття не зводить
управління лише до процесів прийняття рішень. Воно може мати місце також
в практиці планування, організації, контролю тощо.
Потреба в управлінських інноваціях може з’явитися в результаті
призначення нового керівника, зміни технології виробництва, реорганізації,

21

які слідують за розширенням виробництва, змінами в зовнішньому середовищі
(дії конкурентів, постачальників, державних органів, розвитку НТП тощо).В
будь-якому випадку буде спостерігатися різниця між бажаним та реальним
функціонуванням організації або «розрив в виконанні».
Цей «розрив» може бути ліквідований двома шляхами: зміною способів
досягнення організаційних цілей, в тому числі, за рахунок пошуку та
впровадження інновацій або корегування самих організаційних цілей в
результаті зниження «рівня претензій керівництва» та усвідомлення ними
недосяжності поставленої мети. Але в другому випадку залишається стимул
для застосування управлінських інновацій, оскільки зниження «рівня
претензій», як вважають деякі дослідники, проходить доволі повільно, і тому
розрив між очікуваним та реальним станом неминучий. До того ж ефективне
досягнення скоригованих цілей нерідко можливе за допомогою нових форм та
методів управління.
Потреба в нових методах управління може відчуватися підприємством
або організацією як в кризовій ситуації, так і при стабільній економічній
кон’юнктурі.
По рівню свого впливу на оточуюче середовище розрізняють інновації
радикальні, які відкривають принципово нові практичні засоби та можливості
задоволення споживачів; комбіновані (використання різного співвідношення
конструктивних елементів); модифіковані, які забезпечують удосконалення
існуючих практичних засобів задоволення. Вважається, що модифікованих
змін повинно бути більше, ніж радикальних, тому що вони повинні адаптувати
останні до умов та завдань виробництва, що змінюються. В роботі підприємця,
головною метою якого є отримання максимального прибутку велику цінність
представляють саме радикальні, базові нововведення, так як вони при
правильному використанні дозволяють кардинально поліпшити умови
виробництв, визначити конкурентів, і, в кінцевому випадку, приносять
найбільший прибуток.

22

Оцінка по такому критерію, як ступінь новизни, дуже важлива, оскільки
від новизни залежить в деякій мірі конкурентоспроможність нововведення.
Кожний новий продукт (товар) можна розглядати або з точки зору наявності в
ньому технічних рішень, їх важливості, або наявністю ринкової новизни. Під
ринковою новизною продукту розуміється його вміння або задовольнити
зовсім нову потребу покупців, або вивести на нову ступінь задоволення відому
потребу, або істотно розширити коло споживачів, які можуть придбати товар.
Продукт може мати багато технічних новшеств і в той же час не мати
ринкової новизни. Реалізація такого продукту навряд чи забезпечить
отримання прибутку його виробнику.
Чим крупніша, важливіша інновація, тим відносно менше значення
мають ринкові фактори в її появі. Для зародження та розробки найбільш
радикальних нововведень важливішими є науково-технічні стимули. Більш
того, радикальні нововведення самі створюють нові ринки збуту та попит. Але,
чим радикальніше новшество, тим вище ризик комерційного провалу.
В останній час намітилася тенденція зміщення центру ваги з технічної
новизни на новизну ринкову. В зв’язку з цим за кордоном внутрішньо фірмові
наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки всі більше
орієнтуються на потреби ринку.

1.2 Інноваційний процес, як об’єкт управління

Період часу від зародження ідеї, створення та розповсюдження
новшества і до його використання прийнято називати життєвим циклом
інновацій. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл
інновації розглядається як інноваційний процес.
В теорії та практиці, враховуючи різноманітність форм інновацій, немає
єдиного підходу до складу етапів життєвого циклу продукту і, тим більше,
виду послуг.

23

До того ж, інноваційний процес дуже широке поняття та може
розглядатися з різних позицій та ступенів деталізації.
Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу (ІП): простий
внутріорганізаційний(натуральний), простий міжорганізаційний (товарний) та
розширений.
Простий внутріорганізаційний ІП передбачає створення та
використання нового продукту всередині організації, новий продукт у цьому
випадку не приймає безпосередньої товарної форми. При простому
міжорганізаційному інноваційному процесі новий товар виступає як об’єкт
купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відокремлення
функції виробника нового продукту від функції його споживача. Розширений
І П проявляється у створенні виробників нового продукту, у порушенні
монополії виробника-піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію
вдосконаленню споживчих властивостей товару, що виготовляється. В умовах
товарного інноваційного процесу приймають участь як мінімум два
господарюючих суб’єкта: виробник (той, хто створює) та споживач
(користувач) нововведення. Якщо новим є технологічний процес, його
виробник та споживач можуть суміщатися в одному господарюючому суб’єкті
[6, с.4].
Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:
1) створення нового продукту та його поширення; 2) дифузія
нововведення. Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень,
дослідно-конструкторських робіт, організація дослідного виробництва та
збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не
реалізується корисний ефект нововведення, а лише створюються передумови
такої реалізації. На другій фазі суспільно-корисний ефект перерозподіляється
між виробниками нововведення , а також між виробниками та споживачами.
Поширення інновації - це інформаційний процес, форма та швидкість
якого залежать від потужності комунікаційних каналів, особливостей

24

сприйняття інформації господарюючими суб’єктами, їх здатностей до
практичного використання цієї інформації.
Дифузія інновації - це процес, завдяки якому нововведення по
комунікаційним каналам передається між членами соціальної системи в часі.
Нововведеннями можуть бути ідеї, предмети, технології, що є новими для
відповідного господарюючого суб’єкта. Іншими словами, дифузія - це
поширення вже освоєної та використовуваної інновації в нових умовах або
місцях застосування. В результаті дифузії зростає кількість як виробників, так
і споживачів та змінюються їх якісні характеристики.
В реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведень
залежить від різних факторів: а) форми прийняття рішень; б) способу передачі
інформації; в) властивостей соціальної системи, а також властивостей самого
нововведення. Властивостями нововведень є : відносні переваги порівняно з
традиційними рішеннями, сумісність із складеною практикою та
технологічною структурою, складність, накопичений досвід впровадження.
Один із важливих факторів поширення будь-якої інновації полягає у
взаємодії з відповідним соціально-економічним середовищем, суттєвим
елементом якого є конкуруючі технології. Згідно теорії нововведень
Й.Шумпетера, дифузія нововведень - це процес збільшення кількості
імітаторів (послідовників), що впроваджують нововведення за новаторами,
очікуючи високих прибутків.
Суб’єктів інноваційного процесу можна розділити на наступні групи:
новатори, ранні реципієнти, рання більшість та відстаючі.
Новатори є генераторами науково-технічних знань. Це можуть бути
індивідуальні винахідники, дослідницькі організації. Вони зацікавлені у
отриманні частини прибутку від використання винаходів.
В ролі ранніх реципієнтів виступають підприємці, які першими освоїли
новий продукт. Вони намагаються отримати прибутки завдяки швидкому

25

просуванню нових товарів на ринок. Вони отримали назву «піонерських
організацій».
Рання більшість представлена фірмами, що першими впровадили новий
товар у виробництво, і це забезпечує їм додатковий прибуток.
Відстаючі фірми потрапляють у ситуації, коли запізнення з
нововведеннями призводить до випуску нових виробів, які вже морально
застаріли. Всі групи, крім першої, відносяться до імітаторів.
Й.Шумпетер вважав очікування прибутків головною рішучою силою
для прийняття нововведень. Але на ранніх стадіях дифузії нововведень ніхто
із господарюючих суб’єктів не має достатньої інформації про відносні
переваги конкуруючих нововведень. Але господарюючі суб’єкти вимушені
впроваджувати одну із альтернативних пропозицій під загрозою витіснення з
ринку.
Впровадження нововведень - це завжди важкий процес для будь-якої
організації.
В усіх випадках для прийняття рішень кожним суб’єктом альтернативні
технології порівнюються з рішеннями, прийнятими попередніми
реципієнтами. Але отримати таку інформацію досить складно, так як це
пов’язано з конкурентним положенням фірми на ринку. Інша причина
невизначеності пов’язана з самими нововведеннями: на ранніх стадіях дифузії
їхня потенційна прибутковість невідома. З накопиченням досвіду
впровадження та використання нововведень невизначеність може бути
усунена. Але із зменшенням невизначеності та ризику застосування
нововведення використовується потенціал його ринкового проникнення та
знижується його прибутковість. Можливість отримання прибутку від
використання будь-якого нововведення тимчасова і знижується в міру
наближення межі його поширення.
Інноваційний процес має складну структуру (рис. 1.5):

26

Наука і технологія

Вплив технологічних
змін

Нова ідея Теоре- Тех-
тичне нічне
Можливість реалізації рішення Дослідження і рішення Виробництво і
ідеї розробки маркетинг

Незадоволені потреби

Проникнення на
ринок
Вплив ринку

Суспільні потреби Дифузія

Рис. 1.5 Узагальнена модель інноваційного процесу
Інноваіційний процес можна розглядати як паралельно-послідовне
здійснення науково-дослідної, науково-технічної, інноваційної, виробничої
діяльності та маркетингу, тобто інноваційний процес складається з таких
взаємодіючих фаз:
Фаза наука:
- фундаментальні дослідження;
- розробка теоретичного підходу до рішення даної проблеми.
Фаза дослідження:
- прикладні теоретичні дослідження;
- експериментальні дослідження та перевірки;
- експериментальні розробки.
Фаза розробки:
- визначення технічних характеристик виробу;
- проектування виробу;
- конструкційне та технічне забезпечення виробу;
- виготовлення, дослідження та доведення;
- перевірка в виробництві.

27

Фаза виробництва:
- підготовка виробництва;
- постачання продукції.
Фаза споживання:
- використання споживачем;
- надання послуг та забезпечення безаварійної та економічної роботи;
- необхідна ліквідація застарілого та створення нового продукту.
По-друге, його можна розглядати як часові етапи життєвого циклу
нововведень від виникнення ідеї до її розробки, виробництва та
розповсюдження готового виробу (рис.1.6)
Обсяг
продаж у

Час

Рис 1.6 Життєвий цикл нововведень

По-третє, його можна розглядати як процес фінансування та
інвестування розробки та розповсюдження нового виду продукту або послуги.
В цьому випадку він виступає як інноваційний проект, як окремий випадок
широко розповсюдженого в господарській практиці інвестиційного проекту
(рис 1.7).

Зародження
Зростання
Сповільнення росту
Зрілість
Спад
28

Грошові доходи
Доходність
інвестицій ,
гр.од
Інвестиції на
Інвестиції етапі виходу
в НДР інновацій на
+ ринок

0 Час,Т

–

Інвестиції в
виробництво

Рис 1.7 Інвестиційний процес розробки та розповсюдження інновацій

В загальному виді інноваційний процес складається з отримання та
комерціалізації винаходу, нових технологій, видів продукції та послуг, рішень
виробничого, фінансового, адміністративного або іншого характеру та інших
результатів інтелектуальної діяльності. Основні етапи та характеристики
інноваційного проекту представлено на рисунку 1.8 [7, с. 174].

Інноваційна діяльність та маркетинг

Обсяг Спад
Наукова та Зрілість
науково- Обсяг
технічна продаж
діяльність

Обсяг
прибутку
Створення
інновацій
Етап Етап
Етап 1 2
3
Інвестиції
Впровадження
Зростання
Уповільнення росту
29

час,Т

Бюджетне
фінансування

Ризикові інвестиції

Рис 1.8 Основні етапи інноваційного процесу

На першому етапі проводяться (використовуються) фундаментальні
дослідження, тобто експериментальна та теоретична діяльність, яка
орієнтована на отримання нових знань про основні закономірності розвитку
природи та суспільства. Вони проводяться в академічних інститутах, Вузах,
НДІ, лабораторіях.
На другому етапі проводяться дослідження прикладного характеру.
Вони здійснюються в усіх наукових закладах. Оскільки результат прикладних
досліджень далеко не завжди передбачуваний, і повязаний з великою ступеню
невизначеності, на цьому етапі та далі існує велика вірогідність отримання
негативного (тупикового) результату. Саме з цього етапу виникає можливість
ризику втрат вкладених засобів та інвестицій в інновацію носять ризиковий
характер та називаються ризиковими інвестиціями.
На третьому етапі здійснюються дослідно-конструкторські та
експериментальні розробки, тобто робота, яка базується на знаннях, що
придбані в результаті проведення наукових досліджень або на основі
практичного досвіду, та направлена на отримання нових продуктів та введення
технологій. Вони проводяться в спеціальних лабораторіях, КБ, дослідних
виробництвах, в науково-технічних підрозділах підприємств.
На четвертому етапі здійснюється процес комерціалізації від запуску в

30

виробництво та виходу на ринок далі по основним життєвим циклам продукту.
Повністю вказані фази процес інновацій проходить, як правило, тільки в
разі крупних якісних змін. При часткових, а також якісних змінах
інноваційний процес включає фази, які необхідні для забезпечення конкретних
інновацій. В таблиці 1.1 представлено типи нововведень залежно від повноти
проходження фаз інноваційного процесу.
Інноваційний процес в більшості випадків здійснюється за допомогою
окремих інноваційних проектів. Інноваційний процес – безперервний
комплексний процес створення нового знання, впровадження його в
виробництво та розповсюдження в масштабах всієї економіки. В умовах
ринкової економіки подібний процес здійснюється окремими економічними
одиницями, для яких він виступає у формі здійснення конкретних
інноваційних проектів.
Інноваційні проекти, які складають інноваційний процес можуть
послідовно змінювати один одного в рамках технологічного ланцюга
створення та розповсюдження нововведення, а можуть бути незалежними
паралельними і в деяких випадках дублювати один одного.
Для створення науково-технічного нововведення, який має високу
ступінь новизни буде необхідне здійснення інноваційного проекту, який
починається з етапу НДР. Але інноваційний проект може бути спрямований на
впровадження і незначного новшества, знання про які були отримані
безпосередньо в процесі виробництва вже освоєної продукції. Крім того
інноваційний проект може починатися з придбання прав на створену до цього
часу інтелектуальну власність. Можна виділити повні та неповні інноваційні
проекти.
Таблиця 1.1
Типи нововведень залежно від повноти проходження фаз інноваційного
процесу

31

НДР ДКР Застосування Освоєння
Фунда- Прик- Техніко- Комер- Вироб- Спожи- Удоско- Моди-
менталь- ладні техноло- ційні ництво вання налення фікація
ні гічні
Типи Базові нововведення
ново- Прикладні нововведення
Введень Нововведення, щодо поліпшення
виробів
Модифікація
нововведень

Повний інноваційний проект включає НДР, ДКР, освоєння новшества,
розгортання його випуску, після продажне обслуговування. Неповні
інноваційні проекти включають або перші етапи або заключні етапи
інноваційного процесу.
Здійснення неповних інноваційних проектів першого виду характерно
для вітчизняних науково-дослідних організацій, кінцевим результатом
діяльності яких є створення науково-технічної продукції.
До неповних інноваційних проектів другого виду відносяться проекти
здійснення нововведень, які не втілюють в собі нового наукового знання.
Вони в свою чергу поділяються на: проекти створення нововведень, знання
про які були отримані набагато раніше, але не знаходили практичного
застосування, або не застосовувалися в даних цілях; проекти не науково-
технічних нововведень; та проекти впровадження новшества, знання про які
отримано в ході самого виробничого процесу (передовий досвід). Другу
частину інноваційних проектів другого виду складають проекти, які

Результати Фази
інноваційного
процесу
Нові наукові знання
Нові знання,
необхідні для ДКР
Досліджений ринок
Зразок зручний для
використання в
комерційних цілях
Технічна зміна
виробництва
Технічна зміна
вживання
Якісніший виріб
Додаткова
модифікація
32

використовують нове наукове знання, що створене в рамках інших
інноваційних проектів. Так знання може передаватися в формі товару, різних
форм присвоєння результатів чужої праці: імітації, добування інформації про
нові технології, що є комерційною таємницею, в формі інвестицій.

1.3 Організація інноваційного процесу на підприємстві

Будь-яке підприємство поставлено перед дилемою: з одного боку
інновації необхідні, а з іншого – успіхом на ринку завершуються лише частина
(іноді дуже маленька) розробок. Так, Ф.Котлер наводить наступні дані: на
ринку товарів широкого вжитку споживання терпить невдачу 40 відсотків
всіх новинок, які пропонуються, на ринку товарів промислового призначення
– 20, а на ринку послуг – 18. Ці дані стосуються товарів, які вже пройшли через
багато чисельний відсів на усіх етапах інноваційного процесу і були доведені
до впровадження в виробництво та вихід на ринок. Основними причинами
цього є невірна оцінка потреб ринку (32%), технічні причини (недосконалість
дизайну, якості, технічних параметрів тощо)(23%), дуже висока ціна (14%),
неправильна політика збуту (13%), несвоєчасний початок продаж (10%),
протидія конкурентів (8%).
Для оптимізації інноваційного процесу головною задачею менеджерів є
забезпечити ціле направлену орієнтацію підприємства, організаційно
пристосувати його (в рамках визначеної інноваційної стратегії) до роботи з
новинками; створювати нові потенційні можливості, оцінювати їх, вивчати
уяву споживачів про них, розробляти продукцію та впроваджувати її на ринок,
тобто розробка товару повинна бути чітко спланованою та кожний етап
створення новинки досконало розроблений. На перший погляд такий підхід
веде до збільшення строків розробки інновацій та збільшенню їх вартості. Але
оскільки найбільш дорогими є кінцеві етапи інноваційного процесу, то за
допомогою ретельного та систематичному плануванні відсів менш
перспективних ідей відбувається раніше, більшість причин, які призводять до

33

невдач на ринку, вчасно усуваються, і це значно економить час та засоби.
В вітчизняній практиці розробки нових товарів етапам, які стоять перед
НДДКР, приділяється, як правило, мало уваги, що призводять нерідко до
створення неконкурентоспроможних, коштовних та малоефективних в
експлуатації новинок, росту витрат на усування помилок, які було припущено
на початкових стадіях розробки.
Але це не значить, що кожний етап повинен хронологічно слідкувати
один за одним. Часто використовують паралельно-послідовну організацію
інноваційного процесу, що дозволяє скоротити рівень витрат та строки
проведення робіт на 15-20; порівняно з послідовною організацією. Крім того,
послідовно-паралельна організація робіт дозволяє значно зменшити обсяг
доробок на етапі виготовлення дослідного зразку. Разом з тим в результаті
суміщення етапів з метою скорочення часу виникають, так звані, витрати по
помилці, які призводять до збільшення витрат порівняно з вихідним варіантом.
Отже, однією з головних задач менеджера по інноваціям є вибір та
забезпечення оптимального співставлення часу та витрат.
Організація інноваційного процесу залежить від того, яку інноваційну
стратегію обрало підприємство. Існує велика кількість варіантів стратегій,
кожна з яких може бути ефективною. Їх можна поділити по ступеню
самостійності та повноти проведення інноваційного процесу на чотири групи:
впровадження нових виробів та технологій, які не є результатом власних
розробок; часткова участь в інноваційній діяльності; спеціалізована діяльність
підприємства як іноватора; орієнтація підприємства на здійснення
інноваційної діяльності.
Можна виділити чотири варіанти дій, в рамках яких здійснюється
впровадження нових виробів та технологій, які не є результатом власних
розробок: купівля інновацій, придбання ліцензії, придбання підприємства
іноватора, імітація інновацій.
В першому випадку підприємство купує нові вироби та технологій на

34

ринку. Інновація при цьому розглядається як ринковий товар, який можна
купити. Менеджер по інноваціям є покупцем, діяльність якого направлена на
визначення виду інноваційних пропозицій, перевірку можливостей
застосування на власному підприємстві, а, при необхідності, на пошук
альтернативних продавців, та на обговорення умов контракту.
Інноваційна діяльність і другому випадку аналогічна купівлі інновацій,
хоча мова тут йде на придбання права на використання технологій або на
виготовлення виробу, патент на який належить третій особі. Придбання
ліцензій дозволяє відмовитися від проведення відповідних досліджень та
розробок. Процес інновації полягає в застосуванні на власному підприємстві
винаходів або розробленої третьою особою технології або надання цьому
підприємству можливості для виробництва та збуту розробленого третьою
особою виробу.
Найбільш кардинальною формою придбання інновацій є придбання
підприємства-іноватора. Інновація залишається ізольованою, тим самим не
заважає функціонуванню поточного виробництва. В цьому випадку
інноваційний менеджмент зводиться до системи пошукових дій. Його задачею
є пошук підприємств-іноваторів, по можливості більш мілких. При цьому
необхідно перевірити цінність розроблених підприємством виробів або
технологічних процесів та оцінити подальші економічні наслідки
використання в умовах крупносерійного виробництва. Інноваційний
менеджмент повинен вибрати таку форму організаційних зв’язків з
підприємством, яке воно купує, які б забезпечували мобільність малого
підприємства, і в той же час гарантувало б економічний успіх
крупносерійного виробництва.
Інноваційний менеджмент імітатора представляє собою інтенсивне
дослідження конкурентної ситуації та ринку. Його найважливішою задачею є
пошук придатних для імітації виробів або технологічних процесів, пошук
легальних обхідних шляхів для цієї цілі, та забезпечення можливості

35

найшвидшої їх розробки.
Характерною якісною формою імітаційного менеджменту є стратегія
“швидкий другий”. Її сутність полягає в створенні сильних конструкторських
відділів, які можуть в короткий термін здійснити імітацію незахищеного
патентом виробу конкурента. Важливим фактором успіху стратегії є наявність
потужної системи збуту, яка може швидко та ефективно проникнути на ринок.
Як правило, інвестиції, що направляються на розробку та збут, дуже великі,
тому така стратегія може застосовуватися лише великим підприємством з
потужним фінансовим потенціалом.
В другій групі стратегій підприємство здійснює інноваційну діяльність,
не являючись її ініціатором. Частково воно може здійснювати вплив на хід
досліджень та розробок не здійснюючи їх самостійно. В цій групі виділяють
такі варіанти стратегій: дослідження, які виконуються по замовленню;
колективні дослідження; інноваційна діяльність в об’єднаннях.
Дослідження по замовленню здійснюється в тому випадку, коли одне
підприємство робить замовлення другому підприємству або окремому
спеціалісту зі сторони на виконання за рахунок замовника деяких досліджень
та конструкторських розробок. Інноваційний менеджмент замовника є в
складанні замовлення на проведення досліджень, тобто видачі інструкцій з
описом необхідних якостей інновацій; виборі дослідницьких інститутів для
виконання замовлення; в оцінці пропозицій; в узгодженні форм ітогової
документації; в визначенні термінів, а також здійсненні контрольних заходів,
які обумовлюються угодою про проведення досліджень.
Підприємствам, у яких недостатньо матеріальних та фінансових
ресурсів для самостійного здійснення інновацій можуть провести колективні
дослідження, виконати відповідні роботи по кооперації з іншими
підприємствами.
Інноваційний менеджмент підприємства, що здійснює свою інноваційну
діяльність поза межами підприємства, в рамках якої-небудь об’єднаної

36

надвиробничої або міжвиробничої організації, заключається в створенні такої
організації, в вирішування конфліктів, які виникають всередині, в забезпеченні
усіх учасників замовленнями, а також не припущення уособлення
міжвиробничих досліджень.
Правовою основою виокремлення інноваційної діяльності за межі
підприємств – членів об’єднання є ті ж положення, що й при придбанні
підприємства-іноватора. Для великих підприємств, що зацікавлені в
довготривалому крупносерійному виробництві продукції, є доцільною
концентрація інноваційних процесів на тих підприємствах-учасників
концерну, які в рамках концерну мають значно більше можливостей для
впровадження інновацій. В цьому випадку дії материнської компанії
направлений на предмети інновації, узгодження часових та практичних питань
діяльності, а також на її територіальну координацію. Інноваційний
менеджмент дочірнього підприємства охоплює всі стадії – від відкриття до
використання інновацій.
Якщо підприємство свідомо йде на здійснення самостійної інноваційної
діяльності, то це завдання необхідно поставити перед окремим відділом.
Підприємства, які розглядають інноваційну діяльність як спеціалізовану
делеговану функцію, залежно від тривалості інноваційної діяльності
організують таку спеціалізацію або в формі ізольованого проектного
менеджменту, або постійного проектного менеджменту, який здійснюється в
дослідницьких та конструкторських відділах.
Проектний менеджмент полягає в окремих організаційних заходах:
формуванні та заохоченні ініціатив, постановці мети, пошуку альтернатив та
загальному управлінні, які є задачами організації процесу. Можна виділити
чотири форми проектної організації інноваційного менеджменту. По-перше,
визначений виробничий підрозділ бер на себе обмежене керівництво проектом
(модель обмеженого керівництва). По-друге, керівний підрозділ займається
здійсненням проектного менеджменту (проектний менеджмент

37

безпосереднього керівництва). Третя форма – вся виробнича організація в
цілому орієнтується на розробку проекту. Виробнича діяльність підприємства
представляє собою суму проектів, що розробляються паралельно та
послідовно (модель керівного завдання). Четверта форма – матричний
проектний менеджмент. Вибір одного з чотирьох варіантів залежить від
деяких параметрів. Якщо бажана сильна прив’язка інноваційної діяльності до
поточної виробничої діяльності, то доцільно вибрати перший та другий
варіанти. При великому відриві інноваційної діяльності від виконання
поточних виробничих задач треба вибрати матричний проектний менеджмент.
Конкурентоспроможність окремих підприємств залежить від
послідовного, свідомого та крупномаштабного проведення дослідницьких та
конструкторських робіт, тобто тільки інноваційна діяльність, яка проводиться
протягом тривалого часу, приводить до успіху. Існує велика кількість
структурної організації дослідно-конструкторських відділів, а також їх
взаємовідносини з іншими відділами на підприємстві, що займається
інноваційною діяльністю протягом тривалого часу.
Найчастіше зустрічаються при функціональному діленні підприємства:
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні керівних
органів підприємства в сфері управління;
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні ведучих
відділів у виробничій сфері;
- централізація дослідно-конструкторської діяльності на рівні
підвідділів, які входять в склад виробничих підрозділів;
- повна децентралізація дослідно-конструкторської діяльності в сферах
постачання та збуту;
- обмежена децентралізація дослідно-конструкторської діяльності.
При територіальному діленні підприємства:
− повна децентралізація, тобто кожному підрозділу підприємства
підпорядковується власний дослідно-конструкторський відділ;

38

− обмежена децентралізація, при якій децентралізовану структуру
доповнює центральний координаційний дослідно-конструкторський відділ;
− централізація дослідно-конструкторської діяльності, при якій існує
лише один конструкторський відділ.
Якщо підприємство намагається в повній мірі займатися інноваційною
діяльністю, тобто не залишати без перевірки жодної можливості
впровадження інновацій, то йому треба підпорядкувати цій цілі всю свою
організаційну структуру. Іншими словами: воно не зможе вирішити цю задачу,
якщо надати можливість займатися інноваційною діяльністю тільки
спеціалізованому відділу. Таке підприємство повинно мати цільну,
орієнтовану на інновації організаційну структуру.
Розглянемо процес прийняття рішення при виборі варіанта
організаційної структури, яка відповідає визначеній інноваційній стратегії
(рис.1.9)

1 негативне негативне
2 3 4
позитивне
позитивне 5
негативне негативне
6 7 8
позитивне
9
негативне
10 11
позитивне негативне
12 13
позитивне
14

позитивне

39

15 16
негативне
17

Рис. 1.9 Процес прийняття рішення при виборі організаційної
структури для впровадження інноваційної стратегії
1- ініціація інноваційного процесу, 2- рішення про власну інноваційну
діяльність, 3 – рішення про запозичення інновацій; 4 – продовження випуску
існуючих виробів (використання існуючих технологій); 5 – імітаційний
менеджмент; 6 – рішення про інноваційну діяльність на власному
підприємстві; 7 – рішення про кооперацію з іншими партнерами; 8 –
придбання підприємства-іноватора, створення концерну з партнерами по
інноваціям; 9 – дослідження по замовленню, колективні дослідження,
придбання ліцензій; 10- рішення про довготривалу інноваційну діяльність; 11
– інноваційний проектний менеджмент; 12 – рішення про спеціалізацію на
інерційній діяльності; 13 – науково-конструкторські відділи; 14 –
підприємство, яке повністю орієнтується на інновації; 15 – рішення про
доцільність змішаної інноваційної стратегії; 16 – змішування декількох
організаційних варіантів; 17 – кінцеве рішення.

40

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТОВ «ТЕНЕНСІ»

2.1 Загальна характеристика ТОВ «Тененсі»

На регіональному ринку оренди нерухомості, будівництва, надання
транспортних послуг та послуг обробітку сільськогосподарських угідь ТОВ
«Тененсі» займає вагому частку ринку. Свою діяльність товариство
розпочинало з виконання опоряджувальних робіт на об’єктах нерухомості.
Поступово сфери діяльності розширювались і товариство освоювало нові
напрямки.
Товариство було зареєстроване о21.03.2011 р в м. Черкаси , вул. Одеська,
буд. 64. Сьогодні товариство здійснює як будівництво нових об’єктів
нерухомості, так і здає в оренду нерухомість. Також перспективним напрямом
роботи є надання послуг для сільськогосподарських товариств по обробітку
сільськогосподарських угідь сучасною сільськогосподарською технікою.
Ринок вантажних перевезень також активно розвивається і товариство надає
послуги по перевезенню як в межах території нашої держави, так і за
кордоном.
Високий корпоративний рівень Компанії підтверджується тим, що
Компанія має та активно реалізовує узгоджену місію та цінності, що
забезпечують якість і надійність наданих послуг для:
− клієнтів компанії, гарантуючи найвищу якість товарів, та
обслуговування в України;
− державі в цілому, оскільки здійснюючи свою діяльність, ТОВ
«Тененсі» керується та виконує нормами чинного законодавства, сприяючи
підвищенню рівня благополуччя та соціальної захищеності населення.
Приділяючи велику увагу якості наданих послуг, ТОВ «Тененсі» сприяє

41

підвищенню рівня професіоналізму власних співробітників та створює
передумови для чесної конкуренції, задаючи як лідер, високі стандарти по
веденню бізнеса;
− співробітників, створюючи належні умови для професіонального
та кар'єрного розвитку, завдяки таким характеристикам як: командність,
професіональний розвиток та результативність.
Високий рівень відповідальності ТОВ «Тененсі», є сьогодні запорукою
надійності, що підтверджується співпрацею з багатьма відомими компаніями
– ТОВ «Нова пошта», ТОВ «Епіцентр», ПАТ «Нібулон» та інші.

4000
3720 3800
3543
3500
3000 2857
2500
2170
2000
1500
1000
500
0
2018 2019 2020 2021 2022

Рисунок 2.1. Графік зростання кількості клієнтів ТОВ «Тененсі» за 2018-
2022 рр.(осіб)
Як видно з рисунка 2.1 ТОВ «Тененсі» має постійний приріст клієнтської
бази за досліджуваний період, що свідчить про ефективну роботу відповідних
підрозділів над залученням нових клієнтів і створення позитивного іміджу
підприємства.
Офіс компанії розташований за адресою: 18016, місто Черкаси, вул.
Одеська, 64.

42

Середня кількість працівників Компанії протягом 2022 року склала 341
особа (2021 році: 280 осіб).
Станом на 31 грудня 2022 року засновником, учасником та керівником
компанії є Олійник Світлана Петрівна, що особисто здійснює контроль та
стратегічне управління Компанією з моменту її заснування.
Органами управління підприємства є:
засновник підприємства;
директор підприємства.
Вищим органом управління підприємства є засновник підприємства.
До виняткової компетенції засновника відносяться:
внесення в Статут підприємства змін та доповнень;
визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження
його планів та звітів про їх виконання;
визначення та затвердження організаційної структури підприємства;
зміни Статутного капіталу (фонду);
встановлення розміру, форми та порядку внесення засновником
додаткових внесків; призначення та звільнення директора;
прийняття рішення про реорганізацію, ліквідацію підприємства,
призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Директор підприємства вирішує всі питання діяльності підприємства,
крім
тих, які входять у виключну компетенцію засновника. Крім цього, директор:
несе персональну відповідальність за виконання покладених на
підприємство завдань, може мати заступників, розподіляє обов'язки між
керівниками структурних підрозділів та визначає їх повноваження в рішенні
щодо діяльності підприємства; видає накази, розпорядження, інструкції;
приймає рішення про притягнення до майнової відповідальності
працівників підприємства;

43

розпоряджається майном та коштами підприємства, представляє
підприємство у відношеннях з будь-якими українськими та іноземними
юридичними та фізичними особами, складає в країні та за кордоном договори
та інші угоди від імені підприємства та видає доручення на здійснення таких
угод.
Засновником та директором компанії є Васильченко Олексій
Валентинович.
Основними завданнями підприємства є:
1) отримання прибутку за рахунок продажу різнопланового обладнання
і надання транспортних послуг;
2) реалізація продукції на ринку по цінам, які діють на ринку;
3) ефективне використання землі, основних фондів, матеріальних і
трудових ресурсів, дотримання технологічної дисципліни;
4) розширення виробництва продукції і освоєння нових рентабельних
видів продукції;
5) зниження собівартості сільськогосподарської продукції;
6) забезпечення охорони праці і техніки безпеки.
Основні відомості про підприємство наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Загальна характеристика ТОВ «Тененсі»
1.Повна та коротка назва Товариство з обмеженою
організації, юридична адреса і відповідальністю «Тененсі»
місце знаходження 18016, м. Черкаси, вул. Одеська, оф. 64,
2. Фірма є комерційною чи Комерційна
некомерційною організацією
3. Засновники фірми Обокевічус Андрій Ромуальдасович
Адреса засновника: 18003, м. Черкаси,
вул. Чорновола В’ячеслава, буд. 12,
квартира 42
Розмір внеску до статутного фонду (грн.):
941,00.

44

4. Форма власності Приватна
5. Організаційно-правова Товариство з обмеженою
форма відповідальністю
6.Види діяльності 68.20 Надання в оренду й експлуатацію
власного чи орендованого нерухомого
майна
42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у.
81.10 Комплексне обслуговування
об'єктів
41.10 Організація будівництва будівель
41.20 Будівництво житлових і
нежитлових будівель
49.41 Вантажний автомобільний
транспорт
01.61 Допоміжна діяльність у
рослинництві
7. Чи є фірма дочірнім -
підприємством, філіалом,
підрозділом іншої фірми
(вказати якої)
8. В які об’єднання, асоціації, Асоціація торгових представників
концерни входить фірма

Одним із найважливіших елементів внутрішнього середовища
підприємства є його організаційна структура управління. Організаційна
структура регулює: розподіл завдань по відділам і підрозділам підприємства;
компетентність відділів та підрозділів у вирішенні певних проблем; загальну
взаємодію відділів та підрозділів. Організаційна структура має безпосередній
вплив на реалізацію стратегії підприємства, його взаємодію із зовнішнім
середовищем та ефективне вирішення поставлених завдань.
Стабільне функціонування підприємства забезпечується його
організаційною структурою, що характеризується відповідною сукупністю
відносин і зв’язків в середині колективу. Вона визначає спосіб і форму
об’єднання людей для досягнення спільних виробничих і соціальних цілей.
Організаційна структура ТОВ «Тененсі» відображена на рис 2.2

45

Директор
Кер. Інспектор Головний Головний Головний Головний Зав.
охорони відділу інженер інженер економіст бухгалтер склад.
кадрів (буд) (автопарк) госп.

Бухгалтер
Інженер-
Архітекто 1 кат. Зав.
електрик складом
р
Авто- Бухгалтер
Інженер
майстерня
Бухгалтер
Будівельна Транспо
ділянка ртний
парк Касир

Рисунок 2.2 – Організаційна структура ТОВ «Тененсі»
Як видно на рис. 2.2 організаційна структура передбачає прямий вплив
на керований об’єкт (відділ, службу, окремого виконавця) і зосередження в
різних руках усіх функцій керівництва. Поділ праці між керівниками
здійснюється за принципом розподілу функцій. Відносини між керівництвом і
підлеглими побудовані так, що функції управління здійснюють керівники всіх
ступенів, а кожний працівник підпорядковується і одержує вказівки лише від
безпосереднього керівництва. Наприклад, робітник безпосередньо
підпорядковується бригадиру, бригадир — начальнику цеху, начальник цеху
— директору.

2.2 Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства

46

Оцінювання та аналіз виробничо-господарської діяльності
ТОВ «Тененсі» проводиться з використанням показників фінансової звітності
за 2021-2022 роки, що в усіх суттєвих аспектах дає дійсне та повне уявлення
про реальний склад пасивів та активів підприємства. Основні показники
діяльності ТОВ «Тененсі» наведені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні показники діяльності підприємства в 2021-2022 рр.
Показник Роки Відхилення
2021 2022 +/– %
1. Власний капітал, тис. Грн 199 336 199 585 249 0,12
2. Чистий дохід від реалізації продукції, 2 358 490 2 546 738 188 248 7,98
(товарів, робіт, послуг) тис. Грн
3. Собівартість реалізованої продукції 1 913 296 2 143 535 230 239 12,03
(товарів, робіт, послуг) тис.грн
4. Валовий прибуток тис.грн 445 194 403 203 -41 991 -9,4
5. Інші операційні доходи тис.грн 114 380 447 706 333 326 291,4
6. Адміністративні витрати тис.грн 37 102 38 976 1 874 5,05
7. Витрати на збут, тис. Грн 393 944 394 142 198 0,05
8. Інші операційні витрати тис.грн 67 937 359 598 291 661 429,3
9. Фінансові результати від операційної
діяльності:
- прибуток тис.грн 60 591 58 193 -2 398 -3,96
- збиток тис.грн - - - -
10. Інші доходи тис.грн 316 2 -314 -99,37
11. Фінансові витрати, тис.грн 37 988 55 707 17 719 46,64
12. Інші витрати тис.грн - 2 154 2 154 -
13. Чистий фінансовий результат
- прибуток тис.грн 18 643 249 -18 394 -98,66
- збиток тис.грн - - - -
14. Основні засоби (залишкова вартість), 19 118 40 644 21 526 112,6
тис. грн
15. Середньооблікова чисельність штатних 280 341 61 21
працівників облікового складу, осіб
16. Фонд оплати праці усіх працівників, 86 144 111 466 25 342 29,42
тис. грн
Як видно з таблиці 2.1, власний капітал підприємства у 2022 році в порівнянні
з попереднім роком збільшився на 249 тис. грн або на 0,12 %. Чистий дохід від
реалізації продукції збільшився на 7,98 % або на суму 188 248 тис. грн, що
позитивно відображається на підприємстві, негативною є ситуація з валовим
прибутком, що скоротився на 9,4 % або на 41 991 тис. грн. Інші операційні доходи

47

підприємства за звітній період зрости майже у три рази на 333 326
тис. грн або на 291,4 %. Але разом з тим спостерігається тенденція зростання
адміністративних витрати у 2022 році на 1 874 тис. грн або на 5,05 %, фінансових
витрат –– 17 719 тис. грн або 46,64 %, а також собівартість реалізованої продукції
(товарів, робіт, послуг) – 230 239 тис. грн. або на 12,03 %. З вище наведених даних
видно також, що у звітному періоді спостерігається майже відсутність інших
доходів підприємства, відповідно на 99,37 % та поява інших витрат в порівнянні з
попереднім 2021 роком. З цього випливає, що фінансовий результат від
операційної діяльності у 2022 році, а саме: прибуток зменшився на 2 398 тис.грн
або майже на 4 %. Залишкова вартість основних засобів збільшилася на 112,6 %
або на 21 526 тис. грн і становила 40 644 тис. грн. В товаристві «Тененсі»
відбулися значні зміни в чисельності працівників, так у 2022 році облікова
чисельність робітників становила 341 осіба, що на 61 особу більше за попередній
рік, а також фонд оплати праці працівників зріс 621на 29,42 % або на 25 342 тис.
грн.
Таким чином, ТОВ «Тененсі» 2022 році отримало чистий прибуток в розмірі
249 тис. грн, що на 98,66 % або на 18 394 тис. грн скоротився в порівнянні з 2021
роком.
Узагальнені вихідні дані для аналізу структури операційних витрат за
економічними елементами містить форма №2 фінансової звітності (Додаток Б,
В). За цими даними можна визначити, до якого типу виробництва належить
підприємство за переважанням використовуваних ресурсів (матеріало-,
трудо-, чи фондомістке). Вихідні дані й розрахунки для операційних витрат за
економічними елементами наведені в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Структура елементів операційних витрат ТОВ «Тененсі» в 2021-2022 рр.
Роки Відхилення
Показник
2021 2022 +/– , %
тис. грн % тис. грн % тис. грн
Матеріальні затрати 42 091 8,9 328 136 41,8 286 045 679,6

48

Витрати на оплату праці 72 039 15,3 92 688 11,8 20 649 28,7
Відрахування на соціальні
14 105 3,0 18 778 2,4 4 673 33,1
заходи
Амортизація 14 165 3,0 16 152 2,0 1 987 14,0
Інші операційні витрати 328 661 69,8 329 490 42,0 829 0,3
471 061
Разом 100 785 244 100 314 183 66,7
Дані таблиці 2.2 свідчать про трудомісткий характер діяльності
підприємства. У звітному 2022 році в товаристві «Тененсі» спостерігається
тенденція до значного збільшення по всіх елементах операційних витрат на 66,7 %
або 314 183 тис. грн, а саме: матеріальні витрати збільшилися на
286 045 тис. грн або 679,6 %; витрати на оплату праці зросли на 20 649
тис. грн або 28,7 %; відрахування на соціальні заходи на 4 673 тис. грн або
33,1 %; амортизація на 1 987 тис. грн або 14 %; інші операційні витрати на 829
тис. грн або 0,3 %.
Дані з вище наведеної таблиці елементи операційних витрат проілюструємо
на рисунках 2.2 і 2.3 в відсотковому відношенні відповідно за 2021-2022 рр.
8,9%
Матеріальні затрати
15,3%
Витрати на оплату праці
3,0%
3,0% Відрахування на соціальні
69,8% заходи
Амортизація
Інші операційні витрати

Рис. 2.2 Структура елементів операційних витрат у 2021 році

49

Матеріальні затрати
41,8%
42,0% Витрати на оплату праці
Відрахування на соціальні
заходи
Амортизація
Інші операційні витрати
11,8%
2,0% 2,4%

Рис. 2.3 Структура елементів операційних витрат у 2022 році
Доходом визначається збільшення економічних вигод у вигляді
надходжень активів або зменшення зобов’язань, що призводить до зростання
власного капіталу. Структура доходів ТОВ «Тененсі» за період
2021-2022 роки розрахована в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Структура доходів на ТОВ «Тененсі» у 2021-2022 рр.
Роки Відхилення
Вид доходу 2021 2022 +/– , %
тис. грн. % тис. грн. % тис. грн.
Чистий доход (виручка) від 2 358 490 95,36 2 546 738 85,05 188 248 8,0
реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг)
Інші операційні доходи 114 380 4,63 447 706 14,95 333 326 291,4

Інші доходи 316 0,01 2 0,00 -314 -99,4
Разом 2 473 186 100 2 994 446 100 521 260 21,1
У 2022 р. ТОВ «Тененсі» отримало чистий дохід від реалізації продуктів
(товарів, робіт, послуг) у сумі 2 546 738 тис. грн, що на 118 248
тис. грн або на 8 % більше порівняно з попереднім роком та інші операційні
доходи значно збільшилися відповідно на 291,4 % або 333 326 тис грн. Інші
доходи майже відсутні у 2022 році і становлять лиш 2 тис. грн, що на 314
тис. грн або на 99,4 % менші в порівнянні з 2021 роком.

50

Прибуток є найважливішим узагальнюючим показником, що
характеризує кінцевий результат діяльності підприємства. Від розміру
прибутку, отриманого підприємством, залежить формування обігових коштів,
виконання зобов'язань перед бюджетом, платоспроможність підприємства та
ін. Величина прибутку ТОВ «Тененсі» за період 2021 - 2022 роки збільшився
на 521 260 тис. грн, а це на 21,1 % більше ніж у 2021 році і склав 2 994 446 тис.
грн.
Ділова активність підприємства характеризується абсолютними і
відносними результативними показниками використання ресурсів та обсягами
господарської діяльності. Показники оцінки ділової активності ТОВ «Тененсі»
за даними фінансової звітності за 2021-2022 роки представлено в табл. 2.4
Таблиця 2.4
Розрахунок показників для оцінки ділової активності
ТОВ «Тененсі» за період 2021-2022 рр.
Роки Відхилення
Назва показників
2021 2022 +/– %
1. Продуктивність праці, тис.грн/роб. 1 520,6 1 149,97 -370,63 -25
2. Фонд оплати праці:
- річний, тис.грн. 86 144 111 25 342 29,4
- місячний, тис. грн. 25 612 466 789 3
26 401
3. Коефіцієнт оборотності оборотних активів 1,52 1,36 -0,16 -11
4. Тривалість обороту оборотних активів, днів 240 268 28 11,6
5. Фондоозброєність праці, тис.грн/роб. 166,62 179,49 12,87 7,7
6. Фондомісткість господарської діяльності, 8,1 4,6 -3,5 43
грн/грн.
7. Матеріаловіддача, грн/грн. 68 52,46 -15,54 -0,22
8. Матеріаломісткість господарської діяльності, 0,091 0,079 -0,012 -13
грн/грн.
З даної таблиці 2.4 спостерігається скорочення показника продуктивності
праці на 25 %, фонд оплати праці зріс майже на 29 % в порівнянні з попереднім
періодом, також мали тенденцію зростати коефіцієнт фондоозброєності праці на
7,7 %, коефіцієнт оборотності оборотніх активів зменшився майже на 11 %, при
цьому тривалість обороту збільшилась на 11,6 % в порівнянні з 2021 роком,

51

фондоозброєність збільшилась на 7,7 %, матеріаломісткість майже не змінилася, а
фондо- та трудомісткість господарської діяльності і матеріаловіддача зменшилась
в даному періоді, відповідно на 43 % і 13 %.

2.3 Оцінка господарської діяльності ТОВ «Тененсі»
Найбільш важливим елементом трудового потенціалу і головним
джерелом розвитку економіки є люди, тобто їх кваліфікованість, освіта,
підготовка, мотивація діяльності. Існує безпосередня залежність
конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості
трудового потенціалу персоналу підприємств та організацій.
Із забезпеченням робочою силою тісно пов’язане питання закріплення
кадрів на підприємстві. Рух робочої сили ТОВ «Тененсі» за період 2020-2021
роки представлено в таблиці 2.5
Таблиця 2.5
Рух робочої сили на ТОВ «Технодар Плюс» в 2020-2021 рр.
Назва показника Роки Відхилення
2020 2021 +/– %
1. Середньооблікова кількість працюючих, осіб 280 341 61 21
2. Прийнято працівників, осіб 70 60 -10 -14
3. Вибуло працівників, осіб в т.ч.: 43 21 -22 51
-за власним бажанням, звільнені за прогул та ін.
порушення трудової дисципліни, невідповідність
займаній посаді 19 34 15 68
-з причин скорочення штатів 3 5 2 66,67
З таблиці 2.5 рух робочої сили спостерігається тенденція збільшення в
2022 році середньооблікової кількості працівників на 61 особу, а також знизився
відсоток прийнятих працівників на 10 % (60 чоловік), але й вибуло на 51 %
(22 чоловік) менше ніж попередній 2021 рік, а саме: за власним бажанням,
звільнені за прогул та ін. порушення трудової дисципліни, невідповідність
займаній посаді 34 осіб, що на 15 менше і з причин скорочення штатів 5 осіб, ––
на 2 особи більше за 2021 рік.

52

Для оцінки якості та ефективності використання трудового потенціалу
використовують такі показники як:
− коефіцієнт прийому = (кількість прийнятих робітників) / (середньоспискова
чисельність робітників);
− коефіцієнт вибуття = (кількість вибувших робітників) / (середньоспискова
чисельність робітників);
− плинність кадрів = (кількість звільнених за власним бажанням, за порушення
трудової дисципліни, з причин службової невідповідності) /
(середньоспискова чисельність робітників);
− продуктивність праці.
Оскільки скорочення плинності кадрів є основним резервом підвищення
продуктивності праці, то в ході діагностики цей показник підлягає ретельному
дослідженню. В таблиці 2.6 розраховані показники наявної робочої сили на
підприємстві за 2021-2022 рр.
Таблиця 2.6
Якісні показники наявної робочої сили на ТОВ «Тененсі» в 2021-2022 рр.
Показник Відхилення
Роки
(+/–)
2021 2022
1. Коефіцієнт обороту по прийому, % 25,1 14,3 -0,43
2. Коефіцієнт обороту по вибуттю, % 4,9 6,8 1,9
3. Плинність кадрів, % 4,7 6,5 1,8
4. Продуктивність праці, грн/люд. 128,8 156,4 27,6
Отже, з проаналізованого вище та з таблиці 2.6 видно, що в 2022 році
коефіцієнти обороту по прийму зменшується, а по вибуттю зростає, а звідси
зростає й плинність кадрів на 1,8 %.
У ході аналізу обов’язково вивчають причини звільнення працівників.
Слід підкреслити, що аналіз цих причин доволі складний: він потребує
глибокого дослідження ситуації на підприємстві, проведення соціологічних
досліджень. Виділяють “особисті” причини (хвороба, нещасні випадки, не
пов’язані з виробництвом, одруження, вагітність, переїзд і т.п.) і причини, які

53

пов’язані з незадоволенням працівника умовами праці (недостатня
винагорода, незручність години роботи, неможливість просування по службі,
несприятливі соціально-психологічні умови тощо).
Однією з причин звільнень є скорочення кадрів, нестійкість зайнятості
(робочих місць) і ненадійність зайнятості, низький рівень оплати праці. Саме
ці негативні явища спостерігаються на сучасному етапі на вітчизняних
підприємствах.
Оцінка господарської діяльності підприємства, розроблена на основі
балансу та фінансової звітності підприємства за період 2021-2022 років.
Важливою складовою аналізу фінансового стану підприємства є аналіз грошових
потоків. Від повноти і вчасності забезпечення процесу виробництва грошовими
ресурсами залежать результати основної діяльності підприємства, ступінь його
фінансової стабільності і платоспроможності.
1. Показники оцінки ліквідності активів представленні в таблиці 2.8
Таблиця 2.8
Показники оцінки ліквідності активів за 2021-2022 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2021 2022 +/–
Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,2-0,35 0,0014 0,0063 0,049
Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,6-0,8 0,4 0,16 -0,24
Коефіцієнт загальної ліквідності(покриття) 0, 045 0,076 0,031
Ліквідність (платоспроможність) підприємства –– це можливість у
практичній ситуації, що склалася, погасити свої зобов’язання перед кредиторами.
В вище наведеній таблиці 2.8 розраховані: коефiцiєнт абсолютної
ліквідності, що показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути
погашена негайно. Значення коефiцiєнта знаходиться на рiвнi значно меншому
за рекомендоване оптимальне значення i має певну негативну тенденцiю до
зменшення в перiодi; коефiцiєнт швидкої лiквiдностi вiдображає платiжнi
можливостi пiдприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови
своєчасного проведення розрахункiв з дебiторами. Значення коефiцiєнта

54

знаходиться на рiвнi значно меншому за рекомендоване оптимальне значення
i має певну позитивну тенденцiю до збiльшення в перiодi; коефiцiєнт загальної
ліквідності, що вiдображає скiльки одиниць оборотних засобiв припадає на
одиницю довгострокових та поточних зобов'язань. Для ТОВ «Тененсі» даний
коефіцієнт в 2022 році збiльшився в динамiцi, що свiдчить про полiпшення
загальної лiквiдностi пiдприємства.
2. Показники оцінки прибутковості представленні в таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Показники оцінки прибутковості ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2021 2022 +/–
Коефіцієнт рентабельності активів >0 1,24 1,37 0,13
Коефіцієнт рентабельності продукції >0 1,21 1,23 0,02
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу >0 1,045 1,062 0,017
Коефіцієнт рентабельності діяльності >0 1,23 1,19 -0,04
Рентабельність підприємства –– це найбільш узагальнюючий показник
його діяльності. В ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації
продукції, оборотність господарських коштів і фінансові результати.
В таблиці 2.9 розраховані показники: рентабельності активів, що показує
частку чистого прибутку в однiй гривнi вартостi активiв пiдприємства.
Рентабельнiсть активiв ТОВ «Тененсі» збільшилась з 24 % станом на 31.12.21
до 37 % станом на 31.12.22 р., що на 13% більше; коефiцiєнт рентабельностi
продукції, що характеризує прибутковiсть господарської дiяльностi
пiдприємства вiд основної дiяльностi зріс з 21 % до 23 % у 2022 році.
Коефiцiєнт рентабельностi власного капiталу, що показує частку чистого
прибутку у власному капiталi пiдприємства. Цей коефiцiєнт характеризує
ефективнiсть вкладення коштiв у пiдприємство. Станом на 31.12.22 р.
рентабельнiсть власного капiталу ТОВ «Тененсі» склала 6,2 %, що на 1,7 %
більше за період станом на 31.12.21 р.; коефіцієнт рентабельності діяльності,
що відображає наявність можливостей підприємства до відтворення та

55

розширення виробництва і характеризує прибутковість діяльності
підприємства. Станом на 31.12.22 р. рентабельність діяльності ТОВ «Тененсі»
склала 19% і зменшилася порівняно з попереднім періодом на 4 %.

3. Показники оцінки майнового стану підприємства представленні в
таблиці 2.10.

Таблиця 2.10
Показники оцінки майнового стану ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр.
Оптимальний Роки Відхилення
Показники
рівень 2021 2022 +/–
Коефіцієнт зносу основних засобів зменш. 0,73 0,60 -0,13
Коефіцієнт оборотності основних фондів
(фондовіддача) збільш. 1,18 1,23 0,05
Коефіцієнт відновлення збільш. 0,145 0,229 0,152
В таблиці 2.10 розраховані коефіцієнт зносу основних засобів, що
характеризує стан основних засобiв. Його зменшення в перiодi свiдчить про
зменшення зношеностi основних засобiв підприємства, що спостерігається на
31.12.22 р. та коефіцієнт оборотності основних фондів, що показує ефективність
використання основних засобів підприємства. Спостерігаємо позитивну тенденцію
збільшення ефективності використання основних засобів ТОВ «Тененсі». Одна з
причин покращення – придбання нової автомобільної та
сільськогосподарської техніки, яка відповідає сучасному рівню.
Зробивши аналіз господарської діяльності ТОВ «Тененсі» можна зробити
наступний висновок, що підприємство розвивається, залучає нових клієнтів і
налагоджує нові зв’язки з постачальниками продукції та розвиває новий напрямок
роботи – транспортні послуги, які стають все популярнішими.
Значну частину основних засобів підприємство орендує для ведення своєї
діяльності.
Розглянемо структуру основних засобів підприємства в таблиці 2.11.

56

Таблиця 2.11
Структура основних засобів підприємства (за залишковою вартістю)
Найменування Роки Відхилення
основних засобів
2021 2022 +/-, %
тис.грн. % тис.грн. % тис.грн.
1. Виробничого
призначення: 67 845 94,5 93 680 91,75 25 835 37,5
будівлі та споруди 18 268 - 27 348 - 9 080 49
машини та обладнання 24 872 - 38 694 - 13 822 56
транспортні засоби 12 783 - 14 997 - 2 214 17
інші 2 084 - 4 217 - 2 133 102
2. Невиробничого
призначення: 3 915 5,45 8 424 8,25 4 513 115
будівлі та споруди 2 486 - 5 395 - 2 909 117
машини та обладнання 428 - 1 035 - 607 141
транспортні засоби 660 - 1 246 - 586 88
інші 341 - 748 - 407 1,19
Разом 71 760 100 102 104 100 30 344 42
Первiсна вартiсть основних засобiв товариства станом на
31.12.2022 року становить 102 104 тис.грн. Ступiнь зносу основних засобiв
складає 60%.
Дані з вище наведеної таблиці 2.11 Структура основних засобів
проілюструємо на рисунках 2.6 і 2.7 в відсотковому відношенні відповідно
виробничих та невиробничих засобів.
будівлі та машини та транспортні інші
споруди обладнання засоби

Рис. 2.6 Структура основних виробничих засобів ТОВ «Тененсі» в
2021-2022 рр.

57

9000
8000
7000
6000
5000
4000
3000
2000
1000
0
Б У Д І В Л І Т А С П О Р У Д И М А Ш И Н И Т А О Б Л А Д Н А Н Н Я Т Р А Н С П О Р Т Н І З А С О Б И І Н Ш І
Рис. 2.7 Структура основних невиробничих засобів в 2021-2022 рр.
При проведенні дослідження використання основних фондів на
підприємстві виявили, що підприємство розвивається, значна частка існуючих
основних засобів зношена, але в досліджуваному періоді відбулося введення
нових фондів. В структурі основних засобів переважають машини та обладнання,
будівлі і споруди.
Проведемо аналіз середовища функціонування ТОВ «Тененсі» в таблиці
2.8 за наступними групами факторів: політичними, виробничо-
технологічними, соціальними, екологічними, фінансово-економічними. Всі ці
фактори мають або прямий, або опосередкований вплив на діяльність
підприємства. Але на переважну більшість факторів підприємство не має
впливу, оскільки вони лежать в законодавчій площині, і їх вирішення можливе
лише на законодавчому рівні. Проте підприємству необхідно розробляти
пропозиції та проекти різних програм для покращення діяльності

58

підприємства та створення можливостей для переходу на інноваційний шлях
розвитку.
Таблиця 2.8
Основні фактори, що впливають на діяльність ТОВ «Тененсі»
Група Опис проблем Ступінь впливу на діяльність Які зміни, що
факторів незначний середній значний прогнозуються, мають
вплив вплив вплив вплинути на
підприємство
Політичні Нестабiльнiсть + Прийняття вiдповiдних
законодавства та законодавчих актів,
його протирiччя, усунення їх протиріч.
вiдсутнiсть сталої Створення вiдповiдних
державної умов для ефективного
концепцiї розвитку управління
підприємництва в підприємством.
Україні.
Фінансово- Проблема + Створення ефективної
економічні розрахунків та нормативно-правової бази
взаєморозрахунків в частині обліку та
з фіскальними повернення певних
органами щодо податків і зборів
правильності суб’єктам господарської
нарахування діяльності.
платежів і
повернення ПДВ.
Виробничо- Фізично зношена + Поновлення виробничої
технологічні значна частина бази товариства, зміна
устаткування застарілого обладнання,
підприємства. проведення капітальних
ремонтів.
Соціальні Зниження + Покращення добробуту
платоспро-можностi та підвищення
споживачiв. соціального захисту
населення.
Екологічні Дотримання вимог + Підвищення технічного
екологічних рівня обладнання,
стандартів. державна підтримка

На основі аналізу інформації про діяльність підприємства проведемо
SWOT-аналіз (табл.2.9).

Таблиця 2.9
SWOT-аналіз діяльності ТОВ «Тененсі»

59

Внутрішнє середовище Сильні сторони Слабкі сторони
1. Утримання значної 1. Морально застаріле та
частки ринку (контроль фізич-но зношене
ринку) устаткування яке поступово
2. Покращення якості оновлюється
надання послуг 2. Недостатність оборотних
3. Ефективна система коштів
управління персоналом 3. затримки в розрахунках за
4.Освоєння нових продукцію
технологій в наданні 4.Відсутність можливості роз-
послуг ширення будівельної бази
5. Наявність висококваліфі- через брак фінансування
кованих трудових ресурсів 5. Відсутність достатнього
6. Державна підтримка обсягу обігових коштів
Зовнішнє середовище розвитку галузі
Можливості
1.Відсутність - освоєння та - виявлення та усунення
конкуренції використання сучасних прострочення оплати за
2.Використання технологій; продукцію;
сучасних технологій для - державне сприяння - залучення інвестора.
розвитку галузі розвитку галузі
3. Залучення інвесторів
4. Розробка та подання
відповідного
законопроек-ту, що
дозволив би притя-гувати
до кримінальної
відповідальності за грубе
порушення умов
договору
Загрози
1.Політична нестабільність - поступовий перехід на - подати клопотання а щодо
2. Світове зростання цін власний бренд з правильності нарахування та
на енергоносії орієнтацією на кінцевого повернення податків і з борів
3.Інфляція споживача і вихід на
4. Державний контроль в міжнародні ринки
сфері ціноутворення відповідних послуг

Найважливіше місце і значення в діяльності будь-якого підприємства в
умовах ринкової економіки є отримання доходу. Доходи є узагальнюючим
показником роботи підприємства, що виражає результати його виробничої,
фінансової та інвестиційної діяльності. Від отримання доходів в кінцевому
підсумку залежить можливість функціонування підприємства, його
конкурентоспроможність та фінансовий стан. Розмір отриманих доходів
визначає економічну стратегію підприємства. Враховуючи значення доходу,

60

вся діяльність повинна підприємства спрямована на те, щоб забезпечити
зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.
Таблиця 2.9 – Аналіз доходів ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр.,тис. грн..
Рік Відхилення
Відносне,
Вид доходу Абсолютне
2021 2022 %

1 2 3 4 5
Чистий дохід від
реалізації продукції 2 358 490 2 546 738
188248 7,9
(товарів, робіт, послуг)
з нього:
Інші операційні доходи 114 380 447 706 333 326 291
Разом 2 358 490 2 546 738 188248 7,9

Аналізуючи таблицю 2.9 можна сказати таке: що чистий дохід
підприємства у 2022 році збільшився на 188248 тис. грн. порівняно з 2021
роком. Основний дохід підприємство має від продажів різноманітного
обладнання різноманітного призначення – від будівельного і до звичайного
господарського інвентарю для ведення домашнього господарства.
Наступним кроком аналізу виробничо-господарської діяльності є аналіз
витрат підприємств. Обсяг витрат наведено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10
Аналіз витрат ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр., тис. грн.
Рік Відхилення
Вид витрат
2021 2022 Абсолютне Відносне,%
1 2 3 4 5
Собівартість
реалізованої продукції 1 913 296 2 143 535 230239 12
(товарів, робіт, послуг)
Адміністративні
37 102 38 976 1874 5
витрати

61

Витрати на збут 393 944 394 142 198 0,01
Інші операційні витрати 67 937 359 598 291661 429
Разом 2412279 2936251 523972 21,7

Проаналізувавши витрати ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр., які наведені
у таблиці 2.10, можемо зробити висновок , що збільшилися за 2022 рік:
- витрати на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт,
послуг), а саме на 230239 тис. грн. або на 12%;
- адміністративні витрати на 1874 тис. грн. або на 5%;
- інші операційні витрати на 291661 тис. грн. або на 429%.
Розрахуємо структуру витрат ТОВ «Тененсі», яка наведена у таблиці
2.11.
Таблиця 2.11 – Аналіз структури витрат ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр.,%
Рік
Вид витрат Відхилення
2021 2022
Собівартість реалізованої
продукції (товарів, робіт, 79 73 -6
послуг)
Адміністративні витрати 1,9 2 0,1
Витрати на збут 16,3 12 -4,3
Інші операційні витрати 2,8 13 10,2
Разом 100,00 100,00 -

Як видно з таблиці 2.11 аналізу структури ТОВ «Тененсі» за 2021-2022
рр., можемо зробити висновок, що найбільшу частку структури витрат
відображають інші операційні витрати, а саме 12 %, найменшу частку
відображають адміністративні витрати - 2%, витрати на збут скоротились на
4,3%. Також проведемо аналіз елементів операційних витрат (таблиця 2.12).
Як видно з таблиці 2.12 витрати на оплату праці у 2022 році збільшились,
а саме на 28,7 %, відрахування на соціальні заходи ззросли у 2022 році на
33%. В цілому витрати у 2022 році порівняно з 2021 роком збільшились.
Таблиця 2.12

62

Елементи операційних витрат ТОВ «Тененсі» 2021-2022 рр. тис. грн.
Роки Відхилення
Показник
2021 2022 +/– , %
тис. грн % тис. грн % тис. грн
Матеріальні затрати 42 091 8,9 328 136 41,8 286 045 679,6
Витрати на оплату праці 72 039 15,3 92 688 11,8 20 649 28,7
Відрахування на соціальні
14 105 3,0 18 778 2,4 4 673 33,1
заходи
Амортизація 14 165 3,0 16 152 2,0 1 987 14,0
Інші операційні витрати 328 661 69,8 329 490 42,0 829 0,3
471 061
Разом 100 785 244 100 314 183 66,7

Проаналізуємо структуру операційних витрат, яка наведена у таблиці
2.13
Таблиця 2.13 – Структура операційних витрат за 2021-2022 рр.%
Рік
Вид витрат Відхилення
2021 2022
1 2 3 4
Матеріальні затрати 8,9 41,8 679,6
Витрати на оплату праці 15,3 11,8 28,7
Відрахування на
3,0 2,4 33,1
соціальні заходи
Амортизація 3,0 2,0 14,0
Інші операційні витрати 69,8 42,0 0,3
100 100 66,7
Разом

Аналізуючи структуру операційних витрат підприємства можна
зробити висновок, що амортизація у 2022році зменшилась на 1% ,
збільшились витрати на оплату праці і відрахування на соц. заходи на 28,7 та
33,1%, матеріальні затрати на 679 %.
Проведемо також аналіз результатів господарської діяльності
підприємства (таблиця 2.15).
Таблиця 2.14
Аналіз результатів господарської діяльності підприємства

63

ТОВ «Тененсі» за 2021-2022 рр. тис. грн
Рік Відхилення
Вид прибутку
2021 2022 Абсолютне Відносне, %
1 2 3 4 5
Валовий прибуток 445 194 403 203 -41991 -6
Фінансовий результат від
операційної діяльності: 60 591 58 193 -2398 -3,9
прибуток
Чистий фінансовий 740
результат: прибуток 249 18 643 18394
Фінансовий результат до -4,9
22 919 21794 -1125
оподаткування: прибуток

Аналізуючи господарську діяльність підприємства, дані якої наведені у
таблиці 2.14 можна зробити такий висновок, що у 2022 році порівняно з 2021
роком валовий прибуток підприємства зменшився на 6 %.
Отже, можемо стверджувати, що ТОВ «Тененсі» працює достатньо
стабільно, але наявний виробничий потенціал дозволяє стверджувати про
наявність резервів до подальшого покращення господарської діяльності.
На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що рівень
інноваційного розвитку підприємства низький. Керівництву необхідно
проводити політику підприємства, яка сприяла б удосконаленню
інноваційного розвитку підприємства та інноваційних підходів ведення
господарської діяльності.

64

РОЗДІЛ 3
ОБГРУНУТВАННЯ НАПРЯМІВ ПІДВИЩЕННЯ
ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТЕНЕНСІ»

3.1 Пошук напрямів інноваційного розвитку підприємства

Останнім часом темпи загального будівництва значно збільшилися, що
призвело до зменшення вільних незабудованих ділянок. Це особливо
актуально для великих міст, але й у менших населених пунктах знайти
підходящі ділянки у центральних частинах стає складніше. У зв'язку з цим
багато старих будівель підлягають зносу, щоб звільнити необхідну площу для
нових будинків і споруд. Зрозуміло, що виникає потреба вирішувати нагальні
питання утилізації будівельних відходів, які накопичуються під час демонтажу
будівель та споруд.
У минулому для знесення будівель використовувалася тактика підриву,
після чого отримані маси відходів вивозилися. Це призводило до утворення
величезних куп бетону, металу та скла, які було складно розібрати. Для цих
цілей використовувалися самоскиди, які перевозили ці "гори" сміття до
спеціальних зон для подальшої утилізації.
Варто зазначити, що цей метод знесення будівель все ще застосовується
й нині. Проте з кожним роком стає все менше вільного простору для знесення
будівельних відходів, і вивезення сміття перетворюється на серйозну
проблему.
На сьогоднішній день міські сміттєзвалища заповнені на 90%. Вивезення
будівельного сміття стає дорогим і, по суті, недоцільним, оскільки практично
немає місця для його захоронення. З економічної точки зору це також не
раціональний підхід, оскільки можна використовувати переробку будівельних
відходів, що дозволить заощадити величезні кошти у державному бюджеті і

65

місцевій казначейській скарбниці, а також запобігти забрудненню довкілля. У
найближчому майбутньому переробка будівельних відходів стане
необхідністю при демонтажі будь-яких будівельних конструкцій.
Завдяки переробці будівельного сміття багато матеріалів знаходять друге
"життя". Це стосується деревини, коріння викопаних дерев, залізобетонного
лому, пластику, скла, старих шин, а також цегляного бою та багатьох інших
матеріалів.
Відповідь, чи доцільно переробляти відходи, лежить на поверхні і вона
очевидна. Економія при цьому процесі досягається тим, що ці відпрацьовані
матеріали немає потреби перевозити з місця демонтажу, тобто нести витрати
на навантаження, транспортування і розвантаження. Також можна не
турбуватися про те, що необхідно платити за місце на полігоні під поховання
будівельних відходів. Зазвичай покупці битої цегли, вторинного щебеню та
інших будівельних відходів самі приїжджають до місця демонтажу споруд на
своєму транспорті і вивозять все, що їм потрібно для будівництва.
Необхідно також враховувати, що там, де проводиться демонтаж
будівель, майже завжди передбачається будівництво нових об'єктів, для яких
потрібні ці будівельні матеріали. Вторинне використання будівельних
відходів на тому ж майданчику, де вони спочатку знаходилися, забезпечує
економію в плані закупівлі та транспортування матеріалів, необхідних для
будівництва. Будівельні матеріали вже знаходяться на місці майбутньої
споруди, тому не потрібно витрачати зусиль на їх транспортування або
поставку з інших місць - вони вже на місці.
Щороку в сучасному світі кількість будівельних відходів збільшується на
2,5 мільярда тонн. Це має серйозно негативний вплив на екологію планети в
цілому - такий висновок зробили експерти Європейської Асоціації, до якої
входять компанії, що займаються знесенням будівель. Саме вони провели
розрахунки загальної кількості будівельного сміття. Рециклінг дозволяє
утилізувати будівельні відходи, не завдаючи шкоди довкіллю.

66

У всьому світі переробка будівельних відходів є досить прибутковою
галуззю. Обсяги будівельних відходів з кожним роком збільшуються, і, на
думку учасників цього перспективного ринку, головною проблемою стає не
стільки транспортування, скільки вторинне використання, утилізація і, що
важливо, екологічне захоронення будівельних відходів.
У країнах Європи і Америки проблема утилізації відходів вже давно
вирішується на державному рівні: в деяких з них навіть заборонені будівельні
звалища, а в Америці та Канаді вони ще існують, але вартість вивезення таких
відходів значно перевищує вартість їх переробки. У більшості країн уже зараз
переробка будівельних відходів становить приблизно 50% від загального
обсягу виробництва будматеріалів. Завдяки вдосконаленню технологій і
законодавства країни, такі як Данія, Нідерланди, Швеція, досягли дуже
високого рівня переробки будівельних відходів, переробляючи вже понад 90%
таких відходів.
Вторинна сировина не є повноцінним будівельним матеріалом, вона має
низьку вартість і обмежену сферу застосування. Проте, після переробки
різними методами, старий асфальт, скло, цегла, пластик, автомобільні шини та
залізобетон отримують нове життя.
Після демонтажу споруд на будівельному майданчику переважно
залишається залізобетон, який сортується за допомогою спеціальної техніки.
Великі шматки розрізаються на менші шматочки за допомогою гідромолота
або гідроножиць. Зазвичай, переробка залізобетону здійснюється прямо на
місці за допомогою дробильної установки.
Використання перероблених будівельних відходів має різноманітність
застосування. Бетон, перетворений на щебінь, використовується для засипки
боліт і котлованів, а також для створення тимчасових доріг. Щебінь
використовується на будівництвах для засипки котлованів, які утворюються
після знесення будівель. Перероблений асфальт знову застосовується в
дорожньому будівництві, пройшовши перед цим термічну обробку за високої

67

температури. Арматура також повторно використовується в будівництві, і її
використання поширене у багатьох випадках.
Проте, незважаючи на всі переваги рециклінгу, багато організацій і
будівельних фірм в нашій країні продовжують працювати за старими
методами, не звертаючи уваги на майбутнє, здоров'я людей та екологію. Вони
вважають, що вивезення та захоронення будівельних відходів є менш дорогим
і менш проблематичним, ніж їх переробка. Можливо, лише економічний
стимул, спричинений здоровою конкуренцією, зможе підштовхнути
будівельну галузь до впровадження ліній по вторинній переробці будівельних
відходів.
Фахівці підрахували, що щорічний обсяг будівельних відходів тільки з
бетону та залізобетону в Києві складає близько 300 тис. т, приблизно така ж
картина спостерігається і в інших великих містах України. При цьому
кількість відходів зростає з геометричною прогресією - в Україні фонд
будинків, що підлягають до знесення житлових і виробничих будівель з
кожним роком збільшується. Це не враховуючи наслідки війни в Україні. В місцях
проведення бойових дій в населених пунктах переробці підлягатимуть всі зруйновані
будівлі, квартали і міста.
Поки наша країна намагається знайти власне рішення проблеми з
будівельним сміттям, оцінюючи можливості його переробки і використання як
вторинної сировини, багато західних компанії давно сколотили на ньому
капітал, зокрема, на використанні перероблених відходів в дорожньому
будівництві.
У всьому світі ринок демонтажу старих будівель, розчищення територій
під нове будівництво і переробки будівельних відходів не лише пройшов етап
визнання його права на існування як професійної галузі, але й довів свою
рентабельність. У країнах СНД свідомість про необхідність швидкого
знесення старих будівель та вторинної переробки будівельного сміття

68

з'явилася тільки недавно. Сприяючим фактором став стрімкий ріст цін на
землю у великих містах.
Першими на пострадянському просторі, хто усвідомив потребу в
негайному вирішенні питань - як швидко і безпечно зруйнувати старі споруди
і куди подіти будівельне сміття, що накопичується у великих обсягах, - стали
москвичі. Після прийняття в середині 90-х років минулого століття міським
керівництвом "Програми знесення старої одноповерхової та п'ятиповерхової
забудови першого покоління", в столиці стало щорічно утворюватися 1 млн.
тонн будівельних відходів. Сьогодні лише десята частина цих відходів
підлягає вторинній переробці (зазвичай, це залізобетонні конструкції, які
переробляються на дробильно-сортувальних комплексах). Таким чином,
розвивається ринок необхідного обладнання для зносу та переробки
будівельного сміття.
За деякими даними, в СНД на сьогоднішній день функціонує приблизно
500 підприємств, що займаються знесенням будівель, постачанням
обладнання та переробкою отриманої сировини. Ці компанії успішно
розвиваються і розширюють свої потужності, зосереджуючись не лише на
проведенні демонтажних робіт, але й на ефективному використанні
будівельного сміття. Проте варто зазначити, що виконання цих завдань
супроводжується деякими проблемами.
Справді, переробникам будівельного сміття знадобилося певне зусилля,
щоб довести повну придатність вторинного щебеню різних фракцій,
отриманого зі зношеного бетону, для використання в будівельному процесі.
Воно не лише значно дешевше природного щебеню, оскільки енерговитрати
на його виробництво значно менші, а собівартість бетону з ним знижується на
25%, але й має всі необхідні якісні характеристики. Практика показує, що
переробка бетону в вторинний щебінь дозволяє використовувати до 80%
загального обсягу будівельного сміття. Це створює доступну сировину для
виробництва нових бетонних виробів і будівництва доріг.

69

У Києві та інших великих містах України розвиток ринку переробки
будівельних відходів відбувається значно повільніше, відстаючи від
російського на п'ять років, принаймні за даними. Недостатність земельних
ділянок для нової забудови в нашій країні зазвичай компенсується не шляхом
знесення старих будівель і споруд, а збільшенням меж міста.
Однак, за думкою експертів, ситуація повинна змінитися найближчим
часом, оскільки термін експлуатації, наприклад, радянських "хрущовок"
швидко наближається до кінця. Через кілька років українським забудовникам
доведеться активніше освоювати технології демонтажу і переробки
будівельного сміття, так як це відбувається у всьому світі.
У Західній Європі проблеми з будівельними відходами почали
вирішувати вже після Другої світової війни. Тоді виявилось, що замість старих
будівель більш доцільно будувати хмарочоси, що дозволяло економити
дорогоцінні земельні ресурси мегаполісів. Звідси виникли два важливі
питання: як швидко і безпечно знести старі споруди і куди діти великі обсяги
будівельного сміття?
Бережливі європейці знайшли вихід із цієї ситуації - було розроблено
спеціальне обладнання для демонтажу та переробки будівельних відходів в
якості вторинної сировини.
Сьогодні практично у всіх європейських країнах демонтаж і переробка
будівельного сміття - дуже вигідний бізнес.
Більше тридцяти років у Європі діє Асоціація зі знесення будівель
(European Demolition Association), яка об'єднує фірми з 17 країн світу. Основні
завдання асоціації - обмін досвідом в області зносу будівель, переробки
будівельного сміття і донесення проблем і можливостей технології переробки
до уряду і громадськості.
Термін служби будівель з бетону, так само як і з інших матеріалів,
обмежений, і щорічні витрати на їх ремонт і відновлення перевищують
половину вартості нового будівництва. В середньому в країнах ЄС щорічні

70

відходи від будівництва, реконструкції і знесення відслужених будівель також
становлять приблизно 1 тонну на кожного жителя.
Утилізація будівельних відходів може здійснюватися у двох напрямках:
повторне використання окремих частин будинку (фундаменти, стіни) або
окремих конструкцій (балки, плити, колони) прямо для нового будівництва
або переробка цих відходів (рециклінг) для використання їх як вторинних
(перероблених) сировинних матеріалів. Ті відходи, які не можуть бути
перероблені з різних причин, направляються на сміттєзвалища.
У європейських країнах вважають, що для повноцінного розвитку
технологічних процесів необхідно маюти потужне законодавство, яке жорстко
переслідує формування несанкціонованих сміттєзвалищ. Вивіз відходів на
полігони стає або економічно невигідним, або забороненим згідно з законом.
Тому переробка відходів стає не лише екологічно доцільною, але й економічно
ефективною.
Наприклад, у Великобританії з метою збереження природних ресурсів і
стимулювання повторної переробки введений податок на застосування кожної
тонни природного заповнювача ("первинної сировини") у розмірі 1,6 фунта стерлінгів. У
Нідерландах уже близько 10 років діє закон, що забороняє звозити на полігони
будівельні відходи, які можна переробити. Багато інших країн при прийомі відходів на
полігони вимагають офіційних доказів того, що відходи,що до них звозяться переробити
неможливо.
У ряді країн звалища будівельних відходів заборонені зовсім, а в Америці
і Канаді вивіз і складування будівельного сміття на приміських звалищах
коштує досить дорого, тому відходи дешевше переробляти, ніж вивозити.
Залежно від країни, виду брухту і місцерозташування звалища вивіз 1 т
будівельного сміття обходиться від 4 до 150 євро. Тому багатьом
забудовникам вигідніше витрачати кошти, час і зусилля на переробку та
утилізацію будівельних відходів, ніж вивозити їх на звалище.
Таким чином, у більшості країн Європи рівень переробки будівельних
відходів перевищує в середньому 90%. Так, у Нідерландах у повторне

71

використання йде близько 90% будівельних відходів, в Бельгії - 87%, в Данії -
81%, у Великобританії -45%, у Фінляндії - 43%, в Австрії - 41%.
В цілому ж по країнах ЄС середній рівень переробки будівельних відходів
за даними за останні роки становить 28%, причому частка вторинного
будівельної сировини там швидко зростає.
Українські підприємці поки не поспішають вкладати гроші в знесення
будівель з подальшою переробкою будівельного сміття. За думкою деяких
фахівців, це пов'язано з тим, що люди ще не вміють рахувати гроші, але
ситуація поступово змінюється. Ще кілька років тому деякі компанії, які
закуповували дороге обладнання для демонтажу, зустрічалися з недоумством.
Вони запитували, навіщо так витрачати кошти? Але сьогодні, коли стає
очевидним, що демонтаж є вигідним інвестуванням, багато підприємців
починають приділяти цьому увагу, розраховувати можливості і, в результаті,
відкривають свої компанії.
Наразі в Україні діє обмежена кількість компаній, які причетні до
знесення будівель на місці будівництва. Найчастіше "руйнівні" роботи
проводяться самими забудовниками, які вивільняють площі під нові
будівництва.
Рішення про знесення будівель і споруд приймається місцевою владою на
основі висновків різних відомств. Після цього головний підрядник
будівництва нової будівлі повинен обрати метод знесення. На сьогоднішній
день застосовуються кілька методів, зокрема ручне розбирання, механічний
знос і підрив будівлі. Зазвичай у межах міста застосовується механічне
розбирання, але іноді вибух може бути більш економічним і швидким
варіантом. Крім того, підривні роботи використовуються при знесенні
промислових споруд, якщо навколо них немає житлових будинків або висота
будівель вимагає значних матеріальних і часових витрат на механічний знос.
Наприклад, промислові труби неможливо зруйнувати іншим способом.

72

Перевагою підривних робіт є значна економія часу і коштів. Вартість розбору
старої будівлі може становити до 30% від вартості нового будівництва.
Незважаючи на великі часові та фінансові витрати, не менш популярним
стає і механічний демонтаж будівель. Останнім часом питання екології і
економічний розрахунок висуваються на перше місце, і такий спосіб
руйнування старих конструкцій дозволяє переробити або утилізувати
максимальну кількість будівельних відходів при мінімальному впливі на
навколишнє середовище.
Вибух як спосіб знесення найчастіше використовується для обвалення
промислових конструкцій, наприклад димових труб, а також для високих
будівель, оскільки механічне розбирання в даному випадку або неможливе або
дуже трудомістке.
У вибухового методу є незаперечні переваги: час і вартість. "У деяких
випадках застосування вибухового способу розбирання набагато ефективніше,
ніж механічний знос. Він дає велику перевагу в часі", - відзначають фахівці
вибухотехнічної служби МВС України.
Тим не менш, потенційна небезпека може стати несумірною в порівнянні
з виграшем у часі та грошах. Саме в цілях безпеки та законності проведення
демонтажу за допомогою вибуху столичні компанії співпрацюють з
відповідним відділом правоохоронних органів, які навчені поводженню з
"вибуховими" речовинами.
При виборі методу знесення будівлі враховуються різні фактори, а серед
них основними є потенційна небезпека для людей і важливих комунікацій.
Вибух створює дві основні ударні хвилі: вибухову хвилю з можливим розлітом
осколків та сейсмічну хвилю від обвалення конструкції, яка може пошкодити
підземні комунікації. Знесення будівлі за допомогою вибуху полягає не в
повному руйнуванні, а у так званому "завалі" - ставлять йому "підніжку". Під
час проектування знесення експертна комісія аналізує, в якому напрямку
можна "завалити" будівлю, і відповідно до цього планується використання

73

вибухових матеріалів (зазвичай, використовується амоніт - суміш аміачної
селітри та тротилу).
Фахівці відзначають, що в Європі до підривних робіт сьогодні вдаються
в разі крайньої необхідності.
Наприклад, у багатьох країнах будівлі спочатку будують так, щоб при
руйнуванні вони складалися, як картковий будиночок. Крім того, кліматичні
умови європейських країн є більш м'якими, тому самі конструкції будівель не
такі масивні і легше піддаються руйнуванню. Проте варто відзначити, що і там
частіше використовується механічний спосіб демонтажу, особливо якщо мова
йде про роботи в місті. Це пов'язано з великими ризиками як для населення,
так і для навколишніх будинків і підземних комунікацій. Тому механічний
знос як більш "делікатна" процедура виявляється переважаючою, хоча й
обходиться набагато дорожче.
Але іноді механічний розбір проводиться паралельно з підривними
роботами. Наприклад, будівля великої висоти може вручну "знижуватися", а
поверхи, що залишилися будуть висаджені. Або після механічного розбору
всього будинку за допомогою вибуху виробляється руйнування цокольного
поверху та фундаменту.
Використовується також спосіб часткового розбору будови при
проведенні реставраційних робіт. Він застосовується під час реконструкції
будівель, що мають історичну цінність, коли потрібно зберегти якнайбільше
"рідних" елементів.
Механічний знос будівлі поділяється на кілька основних етапів:
проектування, отримання дозвільної документації на знесення будівель,
підготовка будинку до зносу, демонтаж, вивезення або переробка сміття.
Після ретельного дослідження споруди, яка підлягає знесенню,
приймається рішення про використання тих чи інших технологій, що
дозволяють без шкоди для навколишнього середовища виконати поставлене
завдання. Потім оформлюється дозвільна документація.

74

Перш за все, з будівлі віддаляється максимальна кількість матеріалів, які
можна переробити окремо. Це дошки підлоги, лінолеум, сантехнічне
обладнання, труби, столярка, склопакети. Далі здійснюється знесення,
механізоване або ручне.
Деякі компанії надають також послуги з переробки будівельного сміття:
попереднє сортування відходів, що утворилися;
завантаження їх на самоскиди;
переробка відходів на дробильно-сортувальному комплексі та їх
вивезення.
Деякі будови доводиться повністю розбирати вручну. Приводом для
цього може бути небезпека мимовільного обвалення, умови щільної міської
забудови, близько розташовані комунікації.
Дійсно, у радянські часи при будівництві не завжди були дотримані
сучасні технології та економічна ефективність. Будівництво зазвичай
відбувалося з використанням великої кількості матеріалів і металу, а також
залізобетонних конструкцій. Це часто призводило до зайвих трудовитрат і
витрат на матеріали.
Руйнувати такі масивні конструкції без спеціальної техніки було надто
дорого та часово затратно. Саме тому при знесенні таких будівель
застосовувалися спеціалізовані методи та технології, такі як механічний знос
або вибухові роботи, що дозволяли ефективно руйнувати масивні конструкції
з меншими затратами.
Найчастіше знос будинків здійснюється поодинці, поетапно. Руйнування
старої п'ятиповерхівки з тонкими стінами до рівня нуля зазвичай займає один-
два дні, а для багатоповерхових будинків зазвичай потрібно два-три дні на
кожен під'їзд. Терміни зносу можуть збільшуватися в разі наявності зелених
насаджень, які потрібно зберегти. В загалом, тривалість зносу будинку
залежить від складності об'єкта і може тривати кілька місяців.

75

Сьогодні переробка будівельних відходів стала вигідним напрямком у
бізнесі і змусила виробників створювати спеціальне обладнання. Постійне
вдосконалення техніки та технологій дозволяє досягати вищого рівня
переробки і, відповідно, отримувати більше прибутку. Наприклад, лише в
Німеччині функціонує понад 400 заводів, які займаються переробкою
будівельного сміття, а в Берліні діють близько 100 переробних центрів.
На світовому ринку існує більше двох десятків компаній, які виробляють
обладнання для переробки твердих будівельних відходів.
Найбільш придатними для переробки будівельних відходів за технічними
характеристиками є гірнича техніка та устаткування для виробництва
нерудних будівельних матеріалів.
Провідні виробники постійно працюють над удосконаленням техніки,що
виготовляється.
Якщо ще 25-30 років тому використовували
громіздкі стаціонарні комплекси, то сьогодні в основному
купують мобільні (на гусеничної базі). Вага таких машин від 30 до 100 т.
Продуктивність - від 100 до 450 т вторинної продукції на годину.
Сфера застосування даного обладнання - переробка бетонних і цегляних
відходів, залізничних бетонних шпал, а також виробництво гранітного
щебеню в кар'єрах. Крім переробки додатково в програмі кожного виробника
пропонуються мобільні сортувальні комплекси, так звані "грохоти", що
дозволяють розділити по фракціям вторинний щебінь розмір від 0 до 120 мм,
тобто можна зробити 0-15, 15-30, 30-70 мм і т. д.
В Україні під час військових дій зруйновано і руйнується величезна
кількість міст і сіл. Руйнується все – будинки, промислові підприємства,
школи, садочки. Вся соціальна і промислова інфраструктура. Залишаються
лише величезні купи будівельно сміття, вирви від вибухів і міни. Ні води, ні
газу, ні світла, ні доріг. Оскільки війна не завершена, то за оцінками експертів
руйнувань на даний момент зазнала п’ята частина території України. В

76

післявоєнний період необхідно буде відбудовувати велику кількість різних
об’єктів, щоб відновити життя на зруйнованих територіях.
Відбудова інфраструктури є однією з найважливіших складових
післявоєнної відбудови України. Цей процес передбачає відновлення та
розвиток різних видів транспортних, енергетичних, комунікаційних та
соціальних систем, які є необхідними для ефективного функціонування країни
та задоволення потреб громадян.
Перш за все, реставрація дорожньої мережі є важливою складовою
відбудови інфраструктури. Це включає відновлення пошкоджених або
зруйнованих доріг, мостів та тротуарів. Відновлення доріг допоможе
поліпшити зв'язок між регіонами, забезпечити швидкий та безпечний рух
транспорту, сприятиме розвитку економіки та туризму.
Другим важливим аспектом є відновлення транспортної
інфраструктури, зокрема залізниць, аеропортів та портів. Реконструкція та
модернізація залізничної мережі дозволить покращити перевезення вантажів
та пасажирів, забезпечить зручний залізничний сполучений з різними
країнами. Відновлення аеропортів та портів допоможе збільшити міжнародні
польоти та морські перевезення, що сприятиме розвитку туризму та
зовнішньоекономічних зв'язків.
Відновлення енергетичної системи є ключовим аспектом відбудови.
Реконструкція та модернізація електростанцій та передачі електроенергії
дозволить забезпечити стабільні та безперебійні поставки електроенергії,
зменшити втрати під час транспортування та підвищити енергоефективність.
Розвиток відновлювальних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та
гідроенергетика, також є важливим напрямом. Це сприятиме створенню
екологічно чистих та сталої енергетики, зменшенню залежності від імпорту та
розвитку зеленого сектору.
Крім транспорту та енергетики, відбудова інфраструктури також
охоплює розвиток комунікаційних мереж. Важливою задачею є відновлення

77

та розширення інтернет-інфраструктури, що дозволить забезпечити швидкий
та надійний доступ до інформації, сприятиме розвитку електронної торгівлі,
інноваційних технологій та цифрової економіки. Також важливою є
реконструкція та розвиток систем зв'язку, зокрема мобільного зв'язку, що
забезпечить зв'язок між громадянами та розвиток сучасних технологій зв'язку.
Відбудова інфраструктури в Україні має великий потенціал покращити
конкурентоспроможність країни на міжнародному рівні. Модернізовані
транспортні мережі, розвинуті енергетичні системи та передові комунікаційні
інфраструктури створять сприятливі умови для розвитку бізнесу, залучення
іноземних інвестицій та розширення зовнішньоекономічного співробітництва.
Відновлення інфраструктури також сприятиме розвитку туризму, який може
стати одним зі секторів економіки з найбільшим потенціалом.
Процес відбудови інфраструктури повинен супроводжуватися також
реформами в управлінні та регулюванні цих секторів. Ефективна управлінська
система, прозорість у видачі дозволів та контролі за якістю будівництва, а
також забезпечення стабільного розвитку та експлуатації інфраструктури є
необхідними умовами для досягнення успіху в цьому напрямку.
Однак, варто зазначити, що відбудова інфраструктури - це
довгостроковий процес, який потребує значних фінансових і людських
ресурсів. Успішна реалізація проектів відбудови вимагає відповідного
фінансування, ефективного управління проектами та спроможності
вирішувати виникаючі проблеми. Важливо забезпечити координацію між
різними галузями і рівнями влади, а також активну участь громадськості та
зацікавлених сторін у процесі планування та впровадження проектів.
Відбудова інфраструктури в Україні відкриває широкі перспективи для
розвитку країни. Вона допоможе покращити якість життя громадян,
забезпечити економічний зріст, залучити іноземні інвестиції та зміцнити
позиції України на світовій арені.

78

3.2 Впровадження інноваційного підходу на ТОВ «Тененсі»

ТОВ «Тененсі» здійснює будівництво об’єктів нерухомості і як і всі
будівельні компанії постійно має проблему з будівельним сміттям. З цим
питанням простіше якщо будівництво здійснюється на новому майданчику, на
якому не було забудови. Але якщо відбувається знесення чи реконструкція, то
ця проблема постає значно гостріше. В післявоєнний період буде
здійснюватись будівництво в переважній більшості на зруйнованих війною
об’єктах. Тому товариству доцільно самостійно здійснювати переробку
будівельних відходів, що дасть змогу здешевити будівельний процес та
забезпечити значною частиною будівельних матеріалів при повторному їх
використанні.
За своїм смисловим змістом “рециклінг” взагалі – це особлива технологія,
що дозволяє повторно використовувати відходи виробництва та споживання.
Від класичної утилізації цей процес відрізняється тим, що перероблена
сировина далі застосовується за своїм прямим призначенням. У будівництві
воно повертається після промислового демонтажу споруд у вигляді
дробленого бетону, колотої цегли, залишків металу і деревини.
Рециклінг будівельних матеріалів – це переробка будівель, що
залишилися після демонтажу і відходів споруд з метою їх приведення у стан,
придатний для повторного використання. При цьому залишки з/бетону, цегли
і т. п., піддаються цільовій переробці, яка включає в себе наступні операції:
• Обов’язкове дроблення.
• Сортування за розміром одержаних фракцій.
• Очищення від сторонніх домішок або включень (дерева або скла,
зокрема).
Важливо розуміти, що поточні витрати на демонтаж і вивіз сміття з
будівельного майданчика нерідко досягають половини вартості всіх

79

проведених на об’єкті робіт. Знизити цей витратний показник вдається в
тому випадку, якщо скористатися можливістю переробки сміття прямо на
місці розбирання будівлі або іншого об’єкта.
Для прискорення процедури переробки будівельного сміття
використовуються спеціальні дробильні установки, що перетворюють бетонні
залишки демонтованих будівель на щебінь і відокремлюють сторонні
включення. Залежно від обсягу майбутніх робіт (габаритів об’єкта) рециклінг
проводиться або на спеціальних полігонах, або безпосередньо на
місці демонтажу будинку. Другий варіант кращий для Замовника, оскільки в
цьому випадку не будуть потрібні додаткові витрати на транспортування
відходів.
Отримана після знесення будівель і споруд вторинна сировина широко
застосовується у наступних практичних цілях:
• Облаштування фундаментів нових тимчасових об’єктів.
• Відсипка споруджуваних доріг і транспортних розв’язок.
• В якості робочого матеріалу, затребуваного при проведенні
загальнобудівельних заходів.
Потреба у вторинному використанні сировини пояснюється його
порівняно низькою вартістю, що дозволяє отримувати подвійну економію (в
порівнянні з покупкою нового будівельного матеріалу).
Загальний порядок виконання рециклінгових робіт
Загальний порядок робіт по рециклінгу демонтованих бетонних
конструкцій та інших матеріалів виглядає так:
1. Збір будматеріалів в одному конкретному місці – безпосередньо на
будівельному майданчику або на полігоні, де передбачається проведення
дробильних операцій.
2. Поділ відходів за категоріями будматеріалів (залізобетон, метал або
деревина).
3. Розрізування великих елементів на більш дрібні з використанням

80

спеціального інструменту (гідро-ножиць, зокрема).
4. Подрібнення відходів розбирання бетонних конструкцій в щебінь за
допомогою спеціальних дробарок.
5. Сортування частково переробленого матеріалу за окремими фракціями і
подальше його очищення від деревних і металевих включень.
Застосування високопродуктивної дробильної техніки і остаточне
очищення дозволяють отримувати однорідну сировину, що має приблизно
однаковий розмір фракцій.
Товариству пропонується придбати мобільний подрібнювач-розділювач
RUBBLE MASTER RM 120X провідного американського виробника техніки
для переробки будівельних відходів.

Рисунок 3.1 Подрібнювач-розділювач будівельних відходів RUBBLE
MASTER RM 120X
Даний агрегат є мобільним і його легко перемістити в зону будівництва
при необхідності отримання сировини для будівництва.

81

Рисунок 3.2 Характеристики подрібнювача-розділювача будівельних
відходів RUBBLE MASTER RM 120X
Дана модель є відносно компактною, але зберігає високі робочі
характеристики, порівняно із стаціонарними установками.

Рисунок 3.3 Транспортування подрібнювача-розділювача будівельних
відходів RUBBLE MASTER RM 120X
Даний подрібнювач є одним із найбезпечніших для персоналу, оскільки
під час роботи не потребує персоналу в зоні його роботи. Все керування
здійснюється дистанційно з пульта керування, на якому відображаються всі
його робочі параметри для ефективної роботи.

82

Рисунок 3.4 Пульт керування подрібнювача-розділювача будівельних
відходів RUBBLE MASTER RM 120X
Даний подрібнювач легко справляється з будь-яким будівельним сміттям, що
є на будівельному майданчику, він якісно сортує відходи по будівельним
фракціям, відсортовуючи деревину, метал, інші компоненти.
Використання даного обладнання дає змогу знизити вартість будівництва на
30 % при повторному використанні будівельних відходів, зникає потреба у
транспортування та утилізації будівельних відходів, відсортовані фракції
можна зразу використовувати у будівництві, оскільки вони не потребують
ніякого додаткового обробітку.
Вартість RUBBLE MASTER RM 120X становить 18 500 тис. грн. Вартість для
підприємства значна, і самостійно придбати подрібнювач воно не зможе. Але
товариству доцільно взяти кредит в Європейському інвестиційному банку по
програмі «Основний кредит для малих та середніх підприємств та компаній з
середнім рівнем капіталізації».
Кредити Європейський інвестиційний банк надаватиме через пертнерів,
зокрема через Укрексімбанк. Кредити надаватимуться на фінансування
інвестицій, що пов’язані з розвитком малого-, середнього бізнесу та прийнятні
компанії та спрямовуватимуться на розвиток місцевого приватного сектору,

83

соціальної та економічної інфраструктури, включаючи транспортну,
енергетичну, екологічну інфраструктуру, інформаційні та комунікаційні
технології, пом’якшення наслідків та адаптація до зміни клімату, в тому числі
на такі цілі:
• Придбання, модернізацію або розширення бази матеріальних
активів.
• Інвестиції у нематеріальні активи, у т.ч.:
• витрати на розробку, планування та фінансування протягом етапу
спорудження матеріального активу;
• науково-виробничі витрати (комісії, витрати на розробку та валові
затрати, безпосередньо пов’язані з дослідницьким, розробницьким та
інноваційним компонентами діяльності);
• створення мереж реалізації на місцевому або інших ринках
(придбання активів та/або торгових марок).
• Середньострокові і довгострокові потреби в оборотному капіталі,
у т.ч.:
• придбання сировини та інші виробничі витрати;
• придбання товарно-матеріальних запасів та накладні видатки;
• фінансування торгової дебіторської заборгованості та
дебіторської заборгованості, пов’язаної з реалізацією неспоживчих
товарів.
• Податки на комерційну діяльність, такі як ПДВ, тільки за умови,
якщо вони не підлягають відшкодуванню.
• Фінансування придбання активів, за винятком нерухомого майна
(наприклад будівельного устаткування) з метою надання його в оренду
третім особам.
Відповідно до розглянутої програми, товариство може отримати кредит на
половину вартості обладнання під 0,25 % річних при умові оплати іншої
частини вартості придбання обладнання. Такий варіант для підприємства є

84

цілком прийнятним. Період окупності такого обладнання дуже залежить від
його завантаженості. Експерти в будівельній галузі прораховували окупність
таких подрібнювачів в різних умовах і визначили, що лише при переробці
будівельного мусору і завантаженості в 50 % робочого часу окупність
становить від 1,5 року. При умові розчищення від будівельного сміття і
використання відходів у власній будівельній компанії період окупності
становитиме від 8 місяців.
Отже, враховуючи, що для України буде надзвичайно актуальне питання
переробки в післявоєнний період товариству варто придбати дане обладнання.

85

ВИСНОВКИ

У випускній роботі було досліджено теоретичні аспекти управління
інноваційними процесами на підприємстві. Було з’ясовано, що інноваційна
діяльність у повному обсязі носить комплексний, системний характер і
охоплює такі види діяльності, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів,
організацію дослідної роботи, інженерно-технічну діяльність, яка об’єднує
винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-
технічних об’єктів, інформаційну та маркетингову діяльність.
Розмаїтість специфічних умов в інноваційній діяльності, зокрема
економічних, організаційних й інших призводить до того, що, незважаючи на
спільність предмета інновацій, кожне її впровадження є унікальним.
В основі інноваційного процесу лежить створення, упровадження і
поширення інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна
новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою
задоволення нових суспільних потреб. Звичайно, світ нововведень не
обмежується тільки технікою і технологіями. Удосконалення, зміни систем
управління та організації процесів виробництва теж здійснюються через
уведення інновацій. Нові організаційні структури, методи розробки
управлінських рішень, форми стимулювання розробляються науковцями-
спеціалістами, освоюються і впроваджуються так само, як і нові прилади,
технологічні лінії чи обладнання. Нові моделі одягу, види послуг, нові
організаційні форми — усе це є результатом інноваційних процесів, які
розвиваються на основі певних принципів: спочатку усвідомлюється
необхідність змін, визначається мета, розроблюється інновація, освоюється,
поширюється, використовується і «відмирає».

86

Інноваційний процес охоплює невиробничу сферу, сферу матеріального
виробництва й експлуатації. Він є системою етапів, стадій та видів робіт, і тому
має складну структуру.
Інноваційний процес — це не тільки складний, але і взаємопов’язаний
процес створення інновацій з використанням сукупності системи знань,
наукової і маркетингової діяльності; сукупності засобів праці, що полегшують
людську працю і роблять її продуктивнішою (техніка, прилади).
В другому розділі проаналізована діяльність ТОВ «Тененсі», яке
займається будівництвом об’єктів нерухомості, пошуком та здачею в оренду
об’єктів нерухомості, наданням транспортих послуг та послуг по обробітку
сільськогосподарських угідь. В структурі собівартості основною статтею
витрат є матеріальні. На підприємстві працює 341 робітник, середній рівень
заробітної плати в 2022 році становив 29100 грн./міс. Під час аналізу
господарської діяльності був виявлений значний знос основних засобів у 2022
році, що становив 60 %. Підприємство намагається проводити політику
оновлення основних засобів для використання сучасних технологій веденя
бізнесу. В 2022 році була придбана нова будівельна техніка та автотехніка.
Аналіз показників фінансової стійкості дає змогу стверджувати, що
підприємство знаходиться в задовільному фінансовому положенні.
Рентабельність діяльності підприємства становить 19 %. Підприємство
розвивається, залучає щорічно нових клієнтів та збільшує обсяги наданих
послуг.
Сучасні реалії спонукають керівників товариства активно шукати нові
шляхи для підвищення ефективності свого бізнесу та захисту його від
можливих негативних наслідків впливу кризи, спричиненої глобальною
пандемією та військовими діями в Україні.
При значній конкуренції на будівельному ринку для розширення власної
діяльності необхідно йти в ногу з сучасними технологіями і використовувати
інноваційні підходи в діяльності товариства. Однією з головних проблем для

87

відновлення України в після військовий період стане проблема відходів
( будівельного сміття), що накопичились через руйнування абсолютно всього,
що знаходилось в зонах бойових дій. Зарубіжний досвід підказує, що
будівельні відходи є цінною сировиною в будівельній галузі, яка може
здешевити вартість будівництва до 30 % при їх повторному використанні.
Також зменшується площа захоронень таких відходів, що позитивно вплина і
на екологію.
ТОВ «Тененсі» пропонується придбати подрібнювач-розділювач
будівельних відходів RUBBLE MASTER RM 120X, який може переробляти
350 т відходів за годину розділяючи матеріал на відповідні фракції, готові до
використання в будівництві. Вартість обладнання становить 18 500 тис. грн.
Вартість для підприємства значна, і самостійно придбати подрібнювач воно не
зможе. Але товариству доцільно взяти кредит в Європейському
інвестиційному банку по програмі «Основний кредит для малих та середніх
підприємств та компаній з середнім рівнем капіталізації», який становитиме
половину вартості подрібнювача під 0,25 % річних на термін до 10 років. За
оцінками експертів в залежності від виду робіт та завантаженості обладнання
період окупності може становити від 8 місяців до 1,5 року. Даний подрібнювач
мобільний і його можна легко перевезти в будь-який регіон для використання
за призначенням.

88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» Закон
від 18.09.1991 № 1560-XII. Редакція від 09.11.2013, підстава 639-18.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність». Закон 04.07.2002 №40-
IV від р. Редакція від 14.01.2013.
3. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та
соціально-економічне забезпечення : монографія / [О. І. Амоша, В. П.
Антонюк, А. І. Землянкін]; НАН України. Ін-т економіки. – Донецьк : ТОВ
«Норд Комп’ютер», 2007. – 328 с.
4. Александрова В. П. Джерела фінансового забезпечення інноваційної
діяльності / В. П. Александрова // Проблеми науки. – 2011. – № 1. – С. 22- 35.
5. Амоша О.І. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та
рішення / О.І. Амоша // Економіст. – 2008. – № 6. – С. 28-34.
6. Андронова О. Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації
інноваційної діяльності: Монографія / О. Ф. Андронова, А. В. Череп. – К.:
Кондор, 2007. – 356 с.
7. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та
комерціалізації : монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. –
К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
8. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та
комерціалізації: Монографія / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. –
К. : КНЕУ, 2010. – 394 с.
9. Балан О.С. Перебіг подій, тенденції та наслідки в інвестиційних
процесах підприємств виробничої сфери України / О.С. Балан // Науковий
вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні
науки». – 2014. – № 1, (63). – С. 72–80.

89

10. Балан О.С. Управління процесом прийняття інвестиційних рішень на
підприємствах виробничої сфери: монографія / О.С. Балан. – Одеса: Вид.
«ВМВ», 2014. – 420 с.
11. Білик М.С. Аналіз результативності діяльності маркетингових служб
підприємства / Г. І. Кіндрацька, В. М. Білик. – 2008. – № 633. – С. 41–45.
12. Біловодська О. А. Аналіз тенденцій розвитку інноваційної діяльності
в контексті стратегічних механізмів дематеріалізаційних змін / О. А.
Біловодська 239 / Мотиваційні механізми дематеріалізаційних та
енергоефективних змін національної економіки» : монографія / за заг. ред. І.
М. Сотник. – Суми: Університетська книга, 2016. – С. 273 –283.
13. Біловодська О. А. Формування і реалізація інвестиційних стратегій
інноваційного розвитку підприємств: сутність, основні складові та оцінка / О.
А. Біловодська // Бізнес Інформ. – 2016. – № 11. – С. 204 – 210.
14. Білоног Т. В. Методологія розробки комплексних інвестиційних
програм [Електронний ресурс] / Т. В. Білоног // Збірник наукових праць
Таврійського агротехнічного університету (економічні науки), 2012. – Режим
доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/znptdau/2012_2_5/18–5–
03.pdf.
15. Близнюк Т. П. Вплив циклічності розвитку економіки на інноваційну
діяльність підприємства : монографія / Т. П. Близнюк. – Харків : ФОП
Александрова К. М., 2008. – 352 с. 24. Большой экономический словарь / Под
ред. А. Б. Борисова. – М. : Книж. Мир, 2007. – 896 с.
16. Бондарчук Р. Стратегія реформування науково-технічної сфери
оборонно–промислового комплексу України / Р. Бондарчук // Економіка
України. – 2003. – № 8. – С. 27–32.
17. Бубенко П. Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку :
монографія / П. Т. Бубенко. – Харків : НТУ «ХПІ», 2002. – 316 с.

90

18. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент : навч. Посібник / В. О.
Василенко, В. Г. Шматько; за ред. В. О. Василенка. – К. : Центр навчальної
літератури, 2005. – 440 с.
19. Вівчар О.Й. Інноваційна діяльність в Україні та напрямки її розвитку
/ О.Й. Вівчар, Н.М. Паранька // Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-
техн. праць. – Львів : РВВ НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9. – С. 183-187.
20. Волков О. І. Економіка та організація інноваційної діяльності:
Підручник (третє видання) / О. І. Волков, М. П. Денисенко, А.П. Гречан. – К.:
21. Гвоздю С.Ю. Зарубіжний досвід активізації інноваційної діяльності
на підприємствах / С.Ю. Гвоздю // НУ "Львівська політехніка". – Львів : Вид-
во НУ "Львівська політехніка", 2011. – С. 130-131.
22. Гриньов А. Б. Організація та управління науково-дослідними і
дослідно-конструкторськими розробками на підприємстві: [монографія]/А.Б.
Гриньов. — Харків: ВД «Іижек». -2004. - - 156 с.
23. Гуржій А. М. Інноваційна діяльність в Україні: [монографія]/ А.М.
Гуржій, І.О. Каракай, Б.В. Петренко. К.: УкрШТЕІ, 2006. -- 152 с.
24. Державна служба статистики : Изд-во "Наука" та інновації.
[Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua.
25. Економіка та організація інноваційної діяльності: Підручник/ Під
ред. проф. О.І.Волкова, проф. М.П. Денисенка. – К.: ВД „Професіонал”, 2004.
– 960 с.
26. Ілляшенко С. М. Інновації і маркетинг – рушійні сили економічного
розвитку: монографія / С. М. Ілляшенко. – Суми: ТОВ «Друкарський дім
«Папірус», 2012. – 536 с.
27. Ілляшенко С. М. Інноваційний менеджмент: підручник. / С. М.
Ілляшенко. – Суми: Університетська книга, 2010. – 334 с.
28. Ілляшенко С. М. Маркетинг. Менеджмент. Інновації: монографія / С.
М. Ілляшенко. – Суми: ТОВ «Друкарський дім «Папірус», 2010. – 623 с.

91

29. Ілляшенко С.М. Інноваційний менеджмент: підручник/С.М.
Ілляшенко. - Суми: Університетська книга, 2010. - 334 с.
30. Йохна М. А Економіка і організація інноваційної діяльності: навч.
посіб. / М. А. Йохна, В. В. Стадник. – К., 2005.
31. Йохна М. А. Економіка і організація інноваційної діяльності : навч.
посіб. / М. А. Йохна, В. В. Стадник. – К.: Академія, 2011. – 400 с.
32. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент : навч. посібн. / Н.В.
Краснокутська. – К. : Вид-во КНЕУ, 2003. – 504 с.
33. Луцька Н.І. Теоретичні основи і практика запровадження інновацій в
Україні / Н.І. Луцька // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 20. – С. 26-
28.
34. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку :
[монографія] / Онишко С. В. – Ірпінь : Національна академія ДПС України,
2008. – 434 с.
35. Пашу М.Т. Інновації: понятійно-термінологічний апарат, економічна
сутність та шляхи стимулювання/М.Т. Пашу. — К.: ЦШІ, 2005. — 117 с.
36. Порохня В.М. Дослідження інноваційної діяльності в Україні та
напрямки їх розвитку / В.М. Порохня, О.В. Рубінчик // Держава та регіони. –
2009. – № 4. – С. 163-166.
37. Сілін Р.І. Практика тотального менеджменту : навч. посібн. / Р.І.
Сілін, Р. Коуп; Технол. ун-т Поділля. – Хмельницький : Вид-во ТУП, 2000. –
248 с.
38. Скрипко Т.О. Інноваційний менеджмент : підручник / Т.О. Скрипко.
– К. : Вид-во "Знання", 2011. – 423 с.
39. Щербань В.М. Товарно-інноваційна політика : навч. посібн. / В.М.
Щербань, Л. Л., Козубенко. – К. : Вид-во "Кондор", 2006. – 396 с.

ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets