1. Repository at ChSTU
  2. Випускні кваліфікаційні роботи
  3. Бакалавр
  4. 076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)
Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7894
Назва: Обґрунтування напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства ( на матеріалах ТОВ «ПАКУВАННЯ», м. Черкаси)
Автори: Березюк-Рибак , Ірина Романівна
Коротченко, Єгор Олександрович
Ключові слова: Ефективність господарської діяльност;удосконалення господарської діяльності;ефективність;господарська діяльність
Дата публікації: чер-2023
Короткий огляд (реферат): кваліфікаційної роботи бакалавра Кваліфікаційна робота містить 90 сторінок, 22 таблиця , 11 рисунків, список літератури з 48 найменувань, 4 додатки «Обґрунтування напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства ( на матеріалах ТОВ «ПАКУВАННЯ», м. Черкаси)» Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні основи дослідження ефективності господарської діяльності. Обєктом дослідження виступає ТОВ «ПАКУВАННЯ», яке займається виробництвом гофрованої тари, продажем продукції різного профілю та різноманітних будівельних послуг та транспортних послуг. Мета роботи –– є аналіз та оцінка ефективності господарської діяльності ТОВ «ПАКУВАННЯ» та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та практичного характеру, спрямованих на удосконалення господарської діяльності підприємства Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. Результати дослідження – сформульовані основні положення щодо напрямків підвищення ефективності господарської діяльності; встановлено, що оновлення програмного комплексу сприятиме поліпшенню результатів господарської діяльності та покращенню конкурентних позицій на ринку. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ «ПАКУВАННЯ», так як їх впровадження є економічно доцільним. КЛЮЧОВІ СЛОВА: Ефективність господарської діяльності, удосконалення господарської діяльності, ефективність, господарська діяльність
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7894
Розташовується у зібраннях:076 Підприємництво, торгівля і біржова діяльність/Підприємство та торгівля (ОП Підприємництво та економіка підприємства)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Коротченко Є. О..pdf
  Restricted Access		855.3 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити    Запит копії
Показати повний опис матеріалу Перегляд статистики


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищено авторським правом, усі права збережено.

Extracted text 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
Пояснювальна записка 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Обґрунтування напрямів підвищення ефективності 
господарської діяльності підприємства ( на матеріалах ТОВ 
«ПАКУВАННЯ», м. Черкаси)» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконав: здобувача 4 курсу, групи ЕПСК - 194 
спеціальності 076 «Підприємництво, торгівля та 
біржова діяльність»    
                                                               Коротченко Єгор Олександрович_______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник  _ Березюк-Рибак Ірина Романівна____ 
 
                                                                     Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
Черкаси 2023 року 
 
  
РЕФЕРАТ 
кваліфікаційної роботи бакалавра 
Кваліфікаційна робота містить  90 сторінок, 22 таблиця , 11 рисунків, список 
літератури з  48 найменувань, 4 додатки 
«Обґрунтування напрямів підвищення ефективності господарської 
діяльності підприємства ( на матеріалах ТОВ «ПАКУВАННЯ», м. 
Черкаси)» 
 
Предмет дослідження –– теоретичні засади, практичні аспекти і методичні 
основи дослідження ефективності господарської діяльності. 
Обєктом дослідження виступає ТОВ «ПАКУВАННЯ», яке займається 
виробництвом гофрованої тари, продажем продукції різного профілю та 
різноманітних будівельних послуг та транспортних послуг. 
Мета роботи –– є аналіз та оцінка ефективності господарської діяльності ТОВ 
«ПАКУВАННЯ» та розробка на цій основі рекомендацій методологічного та 
практичного характеру, спрямованих на удосконалення господарської 
діяльності підприємства 
Метод дослідження –– статистичний та системний аналіз, метод порівнянь. 
Результати дослідження – сформульовані основні положення щодо напрямків 
підвищення ефективності господарської діяльності; встановлено, що 
оновлення програмного комплексу сприятиме поліпшенню результатів 
господарської діяльності та покращенню конкурентних позицій на ринку. 
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності ТОВ 
«ПАКУВАННЯ», так як їх впровадження є економічно доцільним. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: 
Ефективність господарської діяльності, удосконалення господарської 
діяльності, ефективність, господарська діяльність. 
  
 
 
ВСТУП 6 
РОЗДІЛ 1 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її  
 
здійснення 9 
 
1.2 Основні засоби підприємства як один із напрямів   
 15 
підвищення ефективності господарської діяльності  
 
1.3 Оцінка ефективності  використання основних засобів  
підприємства 32 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів   
підприємства 35 
РОЗДІЛ 2  АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ  
«ПАКУВАННЯ» 
1.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ 39 
«ПАКУВАННЯ» 
2.2 Аналіз фінансової діяльності ТОВ «ПАКУВАННЯ» 44 
2.3 Аналіз ефективності використання основних засобів 50 
підприємства 
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ  
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
3.1 Аналіз перспектив розвитку ТОВ «ПАКУВАННЯ» 66 
3.2 Напрямки підвищення ефективності господарської 75 
діяльності товариства 
   
ВИСНОВОК 86 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 90 
ДОДАТКИ 95 
ВСТУП 
Ринкова економіка є найважливішою цільовою функцією будь-якого 
промислового підприємства оскільки сприяє досягненню оптимальних 
розмірів прибутку, який забезпечує конкурентоспроможність на ринку та 
визначає подальші перспективи розвитку підприємства. Для досягнення цієї 
мети передбачається максимально ефективне використання всіх видів ресурсів 
підприємства.  
Важлива роль в реалізації заходів по покращенню використання ресурсів 
підприємства належить аналізу діяльності підприємства, за допомогою якого 
виявляються й впроваджуються у виробництво внутрішньогосподарські 
резерви, пов’язані з умовами їх експлуатації.  Розв’язання цього завдання 
означає збільшення виробництва необхідного суспільного продукту, 
підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу, покращення балансу 
обладнання, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності 
виробництва, збільшення накопичень підприємства.  
Більш повне  використання ресурсів підприємства призводить до 
зменшення потреб у впровадженні нових виробничих потужностей при зміні 
обсягу виробництва, а, отже, і до кращого використання прибутку 
підприємства. Тому знання сутності складових господарської діяльності 
підприємства, особливостей їх використання та оновлення, впливу на усі 
економічні процеси виробництва, можливих шляхів підвищення ефективності 
використання ресурсів необхідні для організації удосконалення управління 
цими процесами. Маючи уявлення про кожен елемент господарської 
діяльності можна виявити методи, за допомогою яких підвищується 
ефективність використання ресурсів, основних фондів і виробничих 
потужностей підприємства, що забезпечує зниження витрат виробництва і, 
звичайно, ріст продуктивності праці. 
Метою дослідження є визначення сутності господарської діяльності, 
визначення ефективності використання об’єктів основних засобів та 
визначення напрямків підвищення ефективності господарської діяльності ТОВ 
Пакування» на основі аналізу його діяльності.  
Для досягнення поставленої мети необхідно розглянути наступні задачі 
методичного та прикладного характеру: 
− розглянути поняття господарської діяльності підприємства; 
− розглянути особливості та ефективність господарської діяльності; 
− комплексно дослідити діяльність ТОВ «ПАКУВАННЯ» та дати оцінку 
ефективності господарської діяльності; 
− проаналізувати варіанти покращення ефективності господарської 
діяльності ТОВ «ПАКУВАННЯ» 
− розробити пропозиції для підвищення господарської діяльності 
підприємства. 
Об’єктом дослідження є ефективність ефективність господарської 
діяльності підприємства ТОВ «ПАКУВАННЯ». 
Предметом дослідження є шляхи покращення ефективності 
господарської діяльності ТОВ «ПАКУВАННЯ».  
Завдання випускної роботи бакалавра полягає в оволодінні практичними 
навичками оцінки господарської діяльності та запропонувати шляхи 
поліпшення ефективності господарської діяльності підприємства ТОВ 
«ПАКУВАННЯ». 
Питаннями щодо ефективності функціонування займаються багато 
провідних вчених-економістів, зокрема Бутинець Ф.Ф., Войнаренко Н. П., 
Войтенко В. І., Голов С. В., Білуха М.Т., Завгородній М. М., Лінник В.Г., 
Осадчий Ю. І., Пушкар М. С., Сопко В. В., Швець В. Г. та інші. В процесі 
дослідження використовувалися Закони України «Про оподаткування 
прибутку підприємств», Податковий кодекс України. 
ТОВ «ПАКУВАННЯ»  - підприємство, яке є регіональним лідером 
виробництва гофрованої упаковки, а також надає різноманітні послуги та 
здійснює оптову та роздрібну торгівельну діяльність. 
     
РОЗДІЛ 1 
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ 
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 
 
1.1 Поняття господарської діяльності та принципи її здійснення 
 
Головними суб'єктами ринкової економіки є різні підприємства. Вони є 
основною, первинною організаційно-економічною ланкою національного 
господарства. Їх метою є виробництво матеріальних благ та надання послуг, 
необхідних для суспільства. Основним стимулом для їхнього створення є 
отримання прибутку і задоволення суспільних та особистих потреб. 
Підприємства є важливими товаровиробниками, що визначають ділову 
активність національної економіки. Швидкість економічного зростання та 
добробут населення країни великою мірою залежать від ефективності їхньої 
діяльності [5, ст. 56]. 
Науковці пов'язують виникнення та функціонування будь-якого 
підприємства з суспільним поділом праці, коли окремі суб'єкти 
господарювання спеціалізуються в певних сферах. 
Підприємство, як первинна ланка національної економіки, об'єднує 
різноманітні фактори виробництва, такі як засоби виробництва, фінансові 
ресурси та працівники. Тут виникають економічні відносини власності як між 
членами підприємства, так і з іншими суб'єктами господарювання. 
Підприємство виконує безпосереднє виробництво товарів або послуг для 
суспільства та споживачів, розподіляючи створену вартість на первинні 
доходи. Причини виникнення і функціонування будь-якого підприємства учені 
пов'язують з суспільним поділом праці - спеціалізацією окремих суб'єктів 
господарювання. 
На підприємстві як первинній ланці національної економіки 
зосереджено певну сукупність чинників виробництва: засобів виробництва, 
фінансових ресурсів, працівників та ін. Тут виникають економічні відносини 
власності як між членами підприємства, так і між іншими суб'єктами 
господарювання. Саме на підприємстві здійснюється безпосереднє 
виробництво потрібних суспільству, споживачам (покупцям) товарів або 
послуг, первинний розподіл знову створеної вартості на первинні доходи 
(доходи підприємців, працівників, держави) [10, ст. 87]. 
Крім того, підприємство здійснює поєднання працівників зі засобами 
виробництва, і цей тип поєднання визначається формою власності на засоби 
виробництва та визначає вид підприємства. Кожне підприємство вступає в 
економічні відносини з іншими суб'єктами господарювання (при купівлі 
засобів виробництва, наданні та отриманні послуг, отриманні кредитів та 
сплаті відсотків за них), з державою (при сплаті податків та інших обов'язкових 
платежів), з зарубіжними підприємствами (при виробничій кооперації, 
спеціалізації тощо) та іншими сторонами. 
Основною економічною сутністю підприємства є його роль як 
ключового складника національної економіки, взаємодія з іншими 
самостійними суб'єктами господарювання та забезпечення виробництва 
необхідних споживчих благ, таких як товари та послуги, з метою отримання 
прибутку. [5, ст. 34]. 
В сучасній економічній літературі сутність підприємства трактують по-
різному. Так, американські економісти К. Макконнелл, С. Брю характеризують 
підприємство (завод) як установу в формі фабрики, ферми, шахти, магазину, 
що виконує одну або більше специфічних функцій з виробництва і розподілу 
товарів та послуг[10]. 
У підручнику за редакцією А. А. Чухна "Основи економічної теорії" 
підприємство характеризується як самостійний господарський суб'єкт, який за 
правом юридичної особи "здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну 
діяльність з метою одержання прибутку"[42]. Таке визначення точніше, у 
ньому чітко розмежовано правовий та економічний аспекти підприємства. 
Трохи інакше сутність підприємства трактують вчені-економісти С. В. 
Мочерний та М. В. Довбенко. У підручнику "Економічна теорія" вони 
зазначають, що "підприємство - система економічних відносин, передусім 
відносин економічної власності, що формуються всередині нього, а також між 
іншими суб'єктами господарювання з приводу виробництва, обміну, розподілу 
і споживання різноманітних об'єктів власності, а отже, їх привласнення, а 
також управління власністю з метою привласнення прибутку"[3, ст. 18]. У 
цьому визначені дається комплексна характеристика сутності підприємства, 
розкривається його природа крізь призму відносин економічної власності у 
якісному та кількісному аспектах. 
Згідно з Господарським кодексом підприємство це самостійний суб'єкт 
господарювання, створений компетентним органом державної влади або 
органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення 
суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення 
виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в 
порядку, передбаченому законодавством[14]. 
Залежно від мети функціонування і характеру діяльності підприємства 
можуть створюватись як для здійснення комерційної діяльності 
(підприємництва), так і для некомерційної господарської діяльності. 
Комерційні підприємства - підприємства, характер господарської 
діяльності яких базується на одержанні прибутку. Тобто, це підприємства, що 
функціонують і розвиваються за рахунок власного капіталу (прибутку) [5]. 
Більшість суб'єктів господарювання відносяться до комерційних 
підприємств. Однак, також існують некомерційні підприємства, які мають інші 
цілі, окрім одержання прибутку. Некомерційні підприємства спрямовані на 
досягнення економічних, соціальних та інших результатів, а не на заробіток. Їх 
фінансування здійснюється з бюджету держави. 
Підприємство як самостійний, основний суб'єкт господарювання є 
юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в 
установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, 
товарний знак. Підприємство діє на основі статуту - визначеного зведення 
правил, які регулюють його діяльність, а також відносини з іншими суб'єктами 
господарювання[15, ст. 28]. 
Організаційна структура підприємства має значний вплив на його 
ефективність. В різних галузях економіки ця структура може відрізнятися. 
Проте, існують загальновизнані структурні підрозділи, які є найбільш 
типовими для більшості підприємств. Серед них можна виділити виробничі 
підрозділи, цехи, відділення, дільниці, бригади, бюро, лабораторії та інші. 
Крім того, підприємства можуть об'єднуватися на добровільних засадах у 
спілки, господарські асоціації, концерни та інші об'єднання, враховуючи 
галузеві, територіальні та інші принципи. 
Для досягнення ефективної господарської діяльності підприємство 
повинно визначити свою стратегію, що включає стратегічні цілі та завдання, а 
також тактику для їх досягнення. Стратегічні завдання підприємства мають 
визначати його напрями діяльності на перспективу. Ці завдання можуть 
включати вдосконалення продукції, досягнення результативності в технології, 
зниження собівартості, підвищення якості, ефективність виробництва при 
низьких витратах, досягнення достатньої рентабельності та конкретизацію 
параметрів досягнення результатів. 
Стратегія підприємства передбачає розробку комплексної системи 
заходів, спрямованих на досягнення перспективних показників ефективності 
та реалізацію основної мети підприємства. Вона охоплює широкий спектр 
аспектів, включаючи фінансові, виробничі, маркетингові, інноваційні, кадрові 
та інші напрями діяльності. Стратегічне управління підприємством полягає у 
визначенні відповідності ресурсів, можливостей та здібностей підприємства 
стратегічним цілям, а також у виявленні оптимальних шляхів їх досягнення. 
Тактика підприємства є інструментом, який забезпечує реалізацію 
обраної стратегії. Вона включає в себе конкретні короткострокові завдання, 
спрямовані на постійне наближення до досягнення встановленої мети. Тактика 
розробляється і впроваджується керівництвом та працівниками на різних 
рівнях управління. 
 
Вирішення соціально-економічних питань, пов'язаних з господарською 
діяльністю підприємства, здійснюється його органами управління за участю 
трудового колективу та уповноважених органів. Вони беруть участь у процесі 
прийняття рішень, що стосуються планування, організації виробництва, 
розподілу ресурсів, кадрової політики та інших аспектів функціонування 
підприємства. Це дозволяє забезпечити більш широку участь зацікавлених 
сторін у формуванні стратегії та тактики підприємства. Призначення (обрання) 
керівника підприємства є правом його власника, з ним укладається контракт 
(договір, угоди) [15, ст. 46]. 
На підприємствах, які використовують найману працю, між власником 
або уповноваженим ним органом і трудовим колективом укладається 
колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні 
відносини Його з адміністрацією підприємства, відповідно до законодавства 
про колективні договори. 
Підприємство як самостійний суб'єкт господарювання виконує ряд 
функцій, в яких втілюються головні принципи його діяльності. Основні 
функції підприємства такі: виробничо-технологічна, економічна, соціальна та 
зовнішньоекономічна. 
Виробничо-технологічна функція дійсно відіграє важливу роль у 
діяльності підприємства. Вона забезпечує ефективне виробництво продукції 
або надання послуг шляхом оптимального використання трудових, 
матеріальних і фінансових ресурсів. Основні аспекти виробничо-
технологічної функції включають: 
1. Планування виробництва: встановлення обсягу продукції, розподіл 
ресурсів, визначення потреб у матеріалах, праці, обладнанні та інших 
необхідних факторах виробництва. 
2. Організація виробництва: створення оптимальної структури 
підприємства, розподіл функцій та обов'язків між підрозділами, встановлення 
процесів роботи, забезпечення координації між виробничими одиницями. 
3. Управління якістю: встановлення стандартів якості продукції, 
контроль за дотриманням вимог якості на всіх етапах виробництва, 
впровадження систем управління якістю. 
4. Впровадження технологічних інновацій: використання передових 
технологій, вдосконалення виробничих процесів, впровадження нових методів 
та приладів, що дозволяють підвищити продуктивність і якість виробництва. 
5. Раціоналізація виробництва: пошук шляхів оптимізації виробничих 
процесів, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці, 
використання ефективних методів управління запасами, плануванням 
виробництва та розподілу ресурсів. 
Економічна функція включає широкий спектр дій, спрямованих на 
забезпечення ефективної господарської діяльності підприємства. Деякі з цих 
аспектів включають: 
1. Маркетингові дослідження: вивчення ринку товарів і послуг, аналіз 
потреб споживачів, конкурентного середовища, розробка маркетингових 
стратегій і тактик для найбільш ефективної реалізації продукції або послуг. 
2. Господарські відносини: встановлення та управління 
взаємовідносинами з іншими суб'єктами ринку шляхом укладання контрактів, 
договорів, партнерських угод, торгових угод тощо. 
3. Управління працею: наймання працівників, організація їхньої 
діяльності, розподіл обов'язків і повноважень, контроль за виконанням робіт, 
мотивація працівників і підтримання задоволеності на робочому місці. 
4. Фінансовий управління: управління фінансовими ресурсами, 
включаючи розподіл прибутку, планування і контроль бюджету, оптимізацію 
фінансових операцій, сплату податків і податкову планування. 
5. Інвестування: прийняття рішень щодо вкладання коштів у розвиток 
підприємства, включаючи придбання нового обладнання, розширення 
виробництва, дослідження і розвиток, інвестиції в інноваційні проекти та інші 
форми інвестування. 
Ви правильно описали основні аспекти соціальної функції 
підприємства. Соціальна функція підприємства включає широкий спектр 
заходів, спрямованих на поліпшення соціального благополуччя працівників та 
інших соціальних груп. Деякі з цих аспектів включають: 
1. Поліпшення умов праці і життя: забезпечення безпечних і 
комфортних умов праці, дотримання норм з охорони праці, раціональний 
графік роботи, надання відпусток, створення сприятливого психологічного 
клімату на робочому місці. 
2. Медичне страхування: забезпечення обов'язкового медичного 
страхування для всіх працівників підприємства та їхніх сімей, що забезпечує 
доступ до якісної медичної допомоги та зменшує фінансове навантаження на 
працівників. 
3. Підготовка кваліфікованих працівників: забезпечення можливостей 
для навчання та підвищення кваліфікації працівників, підтримка їх 
професійного розвитку і кар'єрного зростання. 
4. Соціальні пільги: надання пільг та додаткових пільг працівникам, які 
одночасно отримують освіту у навчальних закладах без відриву від 
виробництва, що стимулює їхнє саморозвиток і підвищення кваліфікації. 
5. Соціальний захист: забезпечення виконання законодавства щодо 
забезпечення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування 
неповнолітніх, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують 
соціальної турботи з боку держави. 
6. Соціальна відповідальність: здійснення діяльності з урахуванням 
соціальних та етичних аспектів, включаючи охорону навколишнього 
середовища, підтримку соціальних проектів і благодійних ініціатив, сприяння 
розвитку місцевої спільноти. 
7. Рівні можливості: забезпечення рівних можливостей та запобігання 
будь-якій формі дискримінації на робочому місці, залучення та збереження 
різних груп працівників, незалежно від статі, раси, національності, віку, 
інвалідності та інших характеристик. 
8. Соціальний діалог: встановлення конструктивного спілкування та 
взаємодії зі співробітниками, представниками профспілок та інших 
заінтересованих сторін з метою вирішення проблем, покращення умов праці 
та забезпечення задоволеності працівників. 
9. Розвиток локального ринку праці: сприяння розвитку економіки 
регіону, створення нових робочих місць, співпраця з місцевими 
підприємствами та органами влади з метою підтримки стабільності та 
розвитку місцевої спільноти. 
10. Корпоративна культура і задоволеність працівників: створення 
сприятливої робочої атмосфери, підтримка командної роботи, розвиток 
корпоративних цінностей та етики, задоволення потреб і очікувань 
працівників, підтримка їхнього професійного й особистісного зростання. 
Зовнішньоекономічна діяльність підприємства включає різні аспекти, 
спрямовані на розширення його присутності і впливу на міжнародному ринку. 
Деякі з цих аспектів включають: 
1. Експорт і імпорт: здійснення експортних та імпортних операцій, що 
передбачають купівлю та продаж товарів та послуг за межами країни. Це може 
включати постачання продукції на зовнішні ринки та придбання імпортованих 
матеріалів та компонентів. 
2. Залучення іноземних інвестицій: залучення капіталу, технологій і 
знань від іноземних партнерів або інвесторів для розвитку підприємства. Це 
може включати спільні підприємства, фінансові угоди, ліцензування 
технологій тощо. 
3. Міжнародна спеціалізація: визначення конкурентних переваг 
підприємства та його спеціалізація на виробництві та експорті конкретних 
товарів або послуг на міжнародному ринку. Це може включати виробництво 
товарів, які відповідають потребам певного сегменту ринку або мають високу 
якість та конкурентоспроможність. 
4. Розвиток міжнародних партнерств: встановлення та підтримка 
довгострокових партнерських відносин з іноземними компаніями, 
організаціями та установами. Це може включати співпрацю в області 
досліджень і розвитку, обмін технологіями, спільне виробництво тощо. 
Зазначені функції реалізуються у взаємозв'язку. Недооцінка будь-яких з 
них може негативно вплинути на загальний стан підприємницької діяльності, 
її кінцеві результати[17, ст. 104]. 
Підприємство, як самостійний суб'єкт господарювання, має економічні 
інтереси та здійснює виробничі можливості з метою отримання прибутку. 
Основні проблеми, які воно вирішує, стосуються вибору асортименту 
продукції, робіт або послуг, їх обсягу та спрямованості. 
Підприємство має аналізувати попит на ринку, досліджувати потреби 
споживачів і конкурентні умови, щоб визначити, які товари або послуги 
виробляти і в якій кількості. Це включає стратегічне планування, розробку 
нових продуктів або модифікацію існуючих, встановлення цінової політики та 
маркетингових стратегій. 
Крім того, підприємство повинно вирішити питання, для кого 
виробляти свою продукцію або послуги. Це означає визначення цільової 
аудиторії, сегменту ринку або специфічних клієнтів, на яких 
спрямовуватимуться зусилля підприємства з метою задоволення їхніх потреб 
та отримання конкурентної переваги. 
При цьому підприємство здійснює комерційний розрахунок і власний 
комерційний ризик. Це означає, що воно взаємодіє з ринком на основі обміну 
товарів або послуг за встановленою ціною та бере на себе фінансовий ризик, 
пов'язаний зі здійсненням господарської діяльності та прийняттям 
відповідальності за результати своєї діяльності. 
Такими основними принципами є: 
1. Самоокупність затрат (беззбитковість) і прибутковість. Цей принцип 
вимагає точного обліку й зіставлення витрат і результатів, повного 
відшкодування собівартості продукції, одержання прибутку. 
2. Самофінансування передбачає не лише здатність підприємства 
самостійно покривати свої витрати, але й утримувати частину одержаного 
прибутку для подальшого розвитку. 
Одним з основних джерел фінансування підприємства є його прибуток. 
Підприємство може виділяти певну частку свого прибутку на розвиток, 
придбання нового обладнання, впровадження нових технологій або інші 
інвестиційні проекти. 
Крім того, амортизаційні відрахування, які підприємство проводить з 
метою покриття витрат на знос і старіння активів, також можуть служити 
джерелом фінансування. 
Підприємство може отримувати кошти шляхом продажу цінних 
паперів, паїв або інших внесків громадян та трудового колективу підприємства. 
Також валютний виторг від зовнішньоекономічної діяльності може 
стати джерелом фінансування, особливо для підприємств, що здійснюють 
експорт або мають філії та представництва за межами держави. 
Разом ці джерела фінансування дозволяють підприємству 
забезпечувати його розвиток за рахунок власного капіталу, комерційних 
кредитів банку та валютного виторгу. Це дає підприємству більшу фінансову 
незалежність і контроль над своїм розвитком.3. Матеріальна зацікавленість у 
кінцевих результатах праці. Цей принцип передбачає подолання все ще 
існуючої "зрівнялівки" в оплаті праці, створення умов для заохочення 
ініціативи, підприємливості, досягнення найкращих кінцевих результатів. 
4. Грошовий контроль є важливим аспектом управління фінансами 
підприємства. Кошти підприємства зазвичай знаходяться на його 
розрахунковому рахунку в банку, що може бути банком за місцем реєстрації 
підприємства або іншим банком, з яким підприємство уклало відповідну угоду. 
Банк забезпечує реалізацію різних видів розрахунків підприємства, 
включаючи кредитні операції та операції з готівкою. Векселі також можуть 
використовуватися підприємством у господарському обігу як засіб 
розрахунків. 
Важливо, щоб підприємство своєчасно і систематично виконувало свої 
зобов'язання за розрахунками перед банком та іншими кредиторами. 
Невиконання цих зобов'язань може призвести до фінансових проблем і навіть 
призначення банкрутства підприємству банком у разі оголошення його 
неплатоспроможним. 
Грошовий контроль включає також здійснення підприємством 
внутрішньої контрольної системи, щоб переконатися, що фінансові операції 
відбуваються правильно, забезпечуються необхідні контрольні процедури та 
ведеться облік коштів. 
Важливо також дотримуватись законодавства і регуляційних вимог 
щодо фінансової діяльності та розрахунків підприємства, а також зберігати 
належну фінансову дисципліну для забезпечення стабільності і успішності 
діяльності підприємства. 
5. Повна економічна відповідальність є важливим принципом 
управління підприємством. Вона передбачає, що підприємство несе 
відповідальність за свої дії та результати своєї господарської діяльності. 
Однією з форм реалізації цього принципу є застосування економічних 
санкцій. Ці санкції мають на меті забезпечити дотримання договірних 
зобов'язань та збереження економічної дисципліни в підприємстві. До таких 
економічних санкцій можуть належати: 
вилучення незаконно одержаних доходів: якщо підприємство одержує 
доходи незаконним чином, то можуть бути застосовані заходи щодо їх 
вилучення; 
відшкодування збитків: у разі, якщо підприємство завдає збитків іншим 
суб'єктам господарювання, йому може бути накладено зобов'язання їх 
відшкодувати; 
штрафи та неустойки: за порушення умов договорів чи невиконання 
зобов'язань підприємство може підлягати сплаті штрафів або неустойок; 
пені: це фінансові санкції, які накладаються на підприємство у разі 
затримки або невиконання платежів за угодами; 
зменшення або позбавлення премій: У разі невиконання певних 
показників або досягнення результатів нижчих за встановлені критерії, 
підприємство може бути позбавлене або мати зменшення виплати премій своїм 
працівникам. 
Господарська самостійність у межах, передбачених законодавством. 
Цей принцип передбачає самостійне формування підприємством програми 
діяльності; залучення матеріально-технічних, фінансових та трудових 
ресурсів; встановлення цін на продукцію та послуги; вільне розпорядження 
прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів; 
здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємством 
належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд[5, ст. 53]. 
 Так, принципи 
комерційної господарської діяльності на підприємстві спрямовані на 
створення організаційної основи для інтенсивного індивідуального 
відтворення та отримання прибутку. Комерційна господарська діяльність 
підприємства ґрунтується на ринковій економіці і передбачає здійснення 
господарських операцій з метою отримання прибутку. 
Привласнення прибутку є однією з основних метою комерційного 
підприємництва. Підприємство створює та реалізує товари або послуги, 
залучає ресурси, організовує виробництво та реалізацію з метою отримання 
прибутку. Прибуток, отриманий підприємством, може бути використаний для 
розвитку, розширення виробництва, виплати дивідендів власникам або 
інвестування в нові проекти. 
Принципи комерційної господарської діяльності, такі як ефективне 
виробництво, маркетингові дослідження, фінансовий контроль та 
відповідальність, сприяють створенню умов для забезпечення стійкого 
прибуткового потоку на підприємство і забезпечення його індивідуального 
відтворення. 
Проте, важливо зазначити, що комерційна діяльність повинна відбуватись 
в межах законодавства та етичних норм. Вона має бути підкреслена 
соціальною відповідальністю підприємства перед спільнотою, з урахуванням 
соціальних, екологічних та інших вимог суспільства. 
 
 
1.2  Основні засоби підприємства як один із напрямів  підвищення 
ефективності господарської діяльності 
 
Однією з вагомих складових, що активно використовується в діяльності 
підприємства є основні засоби, бо саме вони мають велику частку в активах 
підприємства. Крім того, основні засоби є важливою умовою функціонування 
суб’єкта господарювання. 
Облік основних засобів має нормативно-правове регулювання, як на 
міжнародному, так і на національному рівні. 
Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 7 «Основні 
засоби» пункт 4, основні засоби – матеріальні активи, які 
підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі 
виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в 
оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-
культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) 
яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [5]. 
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби» 
визначає, що основними засобами є матеріальні об'єкти, що їх: 
а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи 
наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; 
б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного 
періоду [27]. 
Відповідно до Податкового Кодексу України, основні засоби - 
матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у 
користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних 
інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і 
архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 
гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що 
призначаються платником податку для використання у господарській 
діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і 
поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та 
очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення 
в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він 
довший за рік) [14]. 
Поняття «основні засоби» має неоднозначне трактування, що зумовлює 
вчених-економістів досліджувати цей термін з різних сторін. 
Бутинець Т. А., у результаті свого дослідження, зробила висновки щодо 
трактування основних засобів з економічної точки зору: « …основні засоби 
розглядаються як вкладений капітал, і, відповідно, повинні обліковуватися за 
собівартістю і їх можна прирівняти до витрат майбутніх періодів (динамічний 
баланс); основні засоби розуміються як ресурс, що знаходиться на 
підприємстві (статичний баланс)» [14]. 
Більш розширене тлумачення цього поняття наводить Довгалюк Н. В., 
що визначає основні засоби як матеріальні активи підприємства будь-якої 
форми власності, що неодноразово задійснюються у виробничих циклах та 
зберігають свою натуральну форму, переносячи свою вартість на вироблену 
продукцію частинами, строк використання яких перевищує один рік 
(операційний цикл). Основні засоби призначені для експлуатації самим 
підприємством, для надання в оренду іншим фізичним чи юридичним особам, 
що в сукупності дає змогу одержувати економічну вигоду для підприємства [8, 
с. 20]. 
Досить цікаве дослідження у своїй роботі провів Кузьмін Д. Л. Він 
відмітив, що після скасування поняття “основні фонди” поняття “основних 
засобів” набуває у будь-якому випадку уречевленої форми, що не 
суперечитиме його значенню, тому під основними засобами слід розуміти 
фактично наявні основні засоби виробництва та вартісне їх відображення в 
обліку [10]. 
Таким чином, неузгодженість визначень поняття «основні засоби» 
зумовлює різні підходи до класифікації цього об’єкту обліку. 
Основні фонди підприємства – це засоби праці, які використовуються ним  
в процесі виробництва і постачання продукції, для здійснення соціально -
культурних та адміністративних функцій протягом  тривалого часу і 
переносять свою вартість на вартість готової продукції поступово, шляхом 
амортизаційних відрахувань.   
При цьому основні фонди не змінюють своїх форм і розмірів,  а їх вартість не 
має бути меншою встановленої державою межі.   
 Основні фонди підприємств характеризуються тривалим, понад  
один рік,  терміном використання. Для чіткого обліку та оцінки ефективності 
використання основні фонди необхідно правильно класифікувати.   
Найбільш поширеним і використовуваним є поділ основних фондів за 
функціональним призначенням. Розрізняють:  
− будівлі  -  це  корпуси  цехів,  житлових  будинків, 
 адміністративно- 
− господарських приміщень, закладів громадського харчування, 
торгівлі та ін.;  
− споруди - інженерно-технічні побудови: мости, тунелі, очисні 
споруди, нафтові і газові свердловини, водонапірні башти, штольні, 
підземні і наземні переходи, насосні станції тощо;  
− передавальні пристрої - засоби передачі усіх видів енергії 
(електричної, механічної, теплової) від машин-двигунів до робочих 
машин: лінії зв’язку, електромереж, паро-, газо-, водо-, нафтопроводи 
та ін.;  
− машини і обладнання поділяються на:  
1. силові машини і обладнання (котли, двигуни);  
2. робочі машини і обладнання (верстати, преси, агрегати); - 
вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне   
 обладнання;  
3. обчислювальна техніка;  
4. транспортні засоби -  це засоби внутрішньоцехового, міжцехового 
і міжзаводського транспорту: автомобілі, тягачі, 
автонавантажувачі, електрокари, тепловози, вагони та ін.;  
5. інструмент  - ручні та механізовані інструменти усіх видів, 
вимірювальні та ріжучі інструменти, пристосування (лещата, 
кондуктори, патрони і т.д.);  
6. виробничий інвентар -  інвентарна тара, загорожі машин, 
контейнери, стелажі, робочі столи;  
7. господарський інвентар - предмети канцелярського і 
господарського призначення: канцтовари, меблі, протипожежні 
засоби, засоби забезпечення санітарного стану та ін[10, ст. 82].   
Крім наведеної класифікації основних фондів, важливе значення має їх 
співвідношення за окремими видами, тобто їх структура.  
 Видова (технологічна) структура основних фондів - це співвідношення їх 
активної  та  пасивної частин.   
До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь 
в процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо 
впливають на величину  
виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі 
машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).  
  
Класифікація основних засобів   
  
  
  
  
    
Галузева   Функціональне  призначення   Належність   Використання   Матеріальний 
о з нака     склад   
  
  
промисловості,  виробничі   невиробничі   
  власні   діючі   натурально - речові  
сільського  ознаки: площа  
  
господарства,  будівель, кількість  
трансп  
функціонують у сфері  
орту,  використовуються  орендовані    недіючі   
матеріального виробництва  одиниць т ранспорту,  
зв’язку  ,  у невиробничій    
підприємства, безпосередньо  види інструменту,  
сфері підприємства  
будівельної  беруть участь у виробничому  ємність цистерн  
і призначені для  
галузі  та ін.   проце сі або сприяють його  тощо   
обслуговування  
здійсненню;    к у льтурно -   
поділяються на:   побутових і  
1)   будівлі   комунальних  
2)   споруди   потреб працівників   
3)   передавальні пристрої     
4)   машини і  обладнання   
5)   транспортні засоби   
6)   інструменти   
7)   виробничий інвентар   
8)   господарський інвентар   
 
Рисунок 1. Класифікація основних засобів 
До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано 
впливають на величину виробничої потужності та обсяг продукції, забезпечують 
нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар 
та ін.).   
Прогресивною тенденцією у зміні технологічної структури основних 
фондів є зростання частки їх активної частини.  
На видову структуру основних фондів підприємства впливають ряд 
чинників.  
Виробничі і матеріально-технічні особливості галузі. У добувних галузях 
характер технології обумовлює наявність дорогих споруд - шахт, гірничих 
виробіток, свердловин; при заготівлі лісу, риболовлі - транспортних засобів; 
виробництві товарів легкої промисловості - значних виробничих площ, 
обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях - дорогого обладнання, 
пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в кожній із цих галузей у структурі 
переважає певна група основних фондів.   
Форми суспільної організації виробництва - чим вищим є рівень 
концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі 
фондів є питома вага їх активної частини.    
Форми відтворення основних фондів (будівництво нових, реконструкція, 
розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового 
будівництва характерним є ріст пасивної частини основних фондів. 
Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх 
структурі шляхом збільшення активної частини[10, ст. 43].  
Технічний рівень виробництва - його підвищення супроводжується 
незначним збільшенням вартості будівель, споруд і значно швидшим зростанням 
вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів.   
Рівень організації будівельних робіт. Підвищення рівня індустріалізації 
будівництва спричиняє зниження вартості будівельно-монтажних робіт. При 
фіксованому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на 
придбання машин, обладнання, приладів тощо.  
Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в 
неосвоєних районах, районах зі складними природно - кліматичними умовами 
вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість 
будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.  
Окрім технологічної виділяють галузеву і вікову структуру основних 
фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних 
фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга 
- це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.  
Облік і оцінка основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній 
формах.  
Натуральні показники обліку та оцінки використовуються для розрахунку  
виробничої потужності підприємства, для оцінки технічного складу і стану 
основних фондів, розробки балансів обладнання та ін.   
Натуральні показники обліку основних фондів визначаються специфікою їх 
елементів та  призначенням. Наприклад, серед них можна виділити показники 
площі (м2), об’єму (м3), потужності (кВт), продуктивності обладнання (шт./зміну), 
кількість одиниць обладнання тощо.  
Вартісна форма обліку та оцінки необхідна для визначення загальної суми 
вартості основних фондів, планування їх відтворення, структури, обчислення 
розмірів амортизації та калькулювання собівартості продукції.  
 Залежно від моменту оцінювання та стану основних фондів розрізняють такі 
види їх вартісної оцінки:   
1. Первісна вартість - це фактичні витрати підприємства у момент 
придбання основних фондів і взяття їх на баланс. Така вартість включає:  
− ціну придбання основних фондів;  
− суми ввізного мита;  
− суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) 
основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);  
− витрати на страхування ризиків доставки основних фондів;  
− витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;  
− інші витрати, безпосередньо пов’язані із доведенням основних 
фондів до придатного для використання стану[13, ст. 67].  
Первісна вартість основних фондів (Вп) може бути в загальному вигляді 
представлена формулою:  
Вп = Ц +З +С + М,грн.,                               (1.1) 
  
де    Ц  - ціна основних фондів, грн.;     
З  - збори, мита, непрямі податки, грн.,    
С  - витрати на страхування ризиків;   
М - витрати на установку, монтаж і доведення до експлуатаційного стану          
основних фондів, грн.  
 Якщо йдеться про введення підприємством в експлуатацію нових приміщень 
(будівель), то первісною його вартістю вважається кошторисна вартість.   
Первісна вартість основних фондів завжди є величиною сталою не залежно 
від коливань цін на засоби праці.   
2. Відновна (переоцінена)  вартість - це вартість відтворення основних 
фондів в сучасних умовах. Вона містить ті ж самі витрати, що й первісна вартість, 
але за сучасними діючими цінами. Така оцінка проводиться з метою приведення 
до порівнюваного стану вартості основних фондів, введених в експлуатацію в 
різні роки. Відмінність у вартості основних фондів викликана інфляцією, 
наслідками науково-технічного прогресу та ін[13, ст. 74].   
Відновна вартість основних фондів встановлюється шляхом їх переоцінки, 
тобто індексації  їх первісної вартості. Показник індексації основних фондів 
розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо інфляція протягом року не 
перевищувала 10%, то  індексація основних фондів не проводиться.   
Відновну (переоцінену) вартість основних фондів (Впер) можна визначити 
за формулою:  
   Впер = Вп  х  Іп, грн.,                          (1.2) 
     Іп = Всправ / Взал,                               (1.3) 
де    Іп   - індекс переоцінки основних фондів; 
Всправ - справедлива вартість основних фондів, грн.;   
Взал    - залишкова вартість основних фондів, грн.  
 Залишкова вартість - це різниця між вартістю, за якою основні фонди були 
взяті на баланс підприємства (первісною або переоціненою), та сумою зношення. 
Залишкова вартість показує ту частину вартості основних фондів, яка ще не 
перенесена на вироблену продукцію, і розраховується:  
                           
                        Взал = Вп  (Впер) - Зн, грн.,                    (1.4) 
або         Взал = Всправ / Іп, грн.,                                           (1.5) 
де  Зн - сума зношування основних фондів, грн.  
 Справедлива вартість - це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін.  
Вона дорівнює сумі, за якою об’єкт може бути оцінений в разі здійснення угоди 
між зацікавленими сторонами. Така вартість фактично є  ринковою (реальною) 
вартістю основних фондів і встановлюється професійними експертами-
оцінювачами. В разі неможливості такої оцінки, основні фонди обмінюються за 
відновною вартістю. Справедливу вартість можна визначити:   
                                      Всправ  = Взал х Іп, грн.,  (1.6) 
                           Ліквідаційна вартість (Вл) - це залишкова вартість основних 
фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією 
вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на 
баланс іншому підприємству.  
В процесі експлуатації основні фонди підприємства зношуються. 
Зношування основних фондів - це втрата ними своєї вартості, тобто їх старіння у 
фізичному та економічному розумінні. Фізичне зношування може мати місце 
внаслідок експлуатації основних фондів (спрацювання деталей, вузлів, блоків), а 
також в процесі їх бездіяльності під впливом зовнішнього середовища 
(атмосферні явища, корозія). 
Фізичне зношування основних фондів може бути усувним 
(ліквідовується шляхом проведення ремонтів різної складності) і неусувним  
(призводить до повного руйнування основних фондів та їх ліквідації).   
Оцінити фізичне зношування основних фондів можна за допомогою 
коефіцієнта фізичного зношування основних фондів (Кф.знош.):   
   Кф.знош = В кап.рем / Вп ,                 (1.7) 
або    Кф.знош = А/ Вп,,         (1.8) 
 або    Кф.знош =Тф / Тн,           (1.9) 
 де   В кап.рем  -  вартість капітальних ремонтів основних фондів від 
початку служби, грн.;  
 А         -  сума зношення (амортизації) основних фондів від початку                 
служби,  грн.  
Тф, Тн   -   фактичний та нормативний строк служби основних фондів,                  
роки.  
Коефіцієнт фізичного зношування основних фондів не може перевищувати 
1.   
Моральне зношування - це передчасне, до закінчення строку фізичної  
служби, знецінення основних фондів, яке призводить до втрати   доцільності їх 
використання. 
Розрізняють моральне зношування основних фондів І і ІІ роду.   
Моральне зношування І роду викликане здешевленням відтворення 
основних фондів в сучасних умовах внаслідок підвищення продуктивності праці 
у галузях-виробниках засобів праці. Знижуються витрати на виготовлення 
основних фондів, вони дешевшають[10, ст. 124].   
Оцінити моральне зношування І роду можна за коефіцієнтом  морального 
зношування 1 роду (К мор.знош І):  
 К мор.знош І = Вп - Вв / Вп. (1.10) 
Моральне зношування ІІ роду - це часткова втрата основними фондами 
своєї вартості в результаті створення і впровадження у виробництво більш 
продуктивних і економніших засобів праці. В такому випадку старі основні 
фонди перестають задовольняти потреби споживачів, їх використання стає 
економічно невигідним.   
Одні і ті ж основні фонди можуть задовольняти або не задовольняти 
потреби конкретних споживачів. Тому величина морального зношування ІІ 
роду буде різною у різних споживачів, отже недоцільно його розраховувати.  
Загальний коефіцієнт зношування основних фондів (Кзаг.знош) визначається:  
Кзаг.знош =  1 -  (1 - Кф.знош) х (1 - К мор.знош І) (1.11) 
 Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна 
за допомогою їх ремонтів та модернізації.   
Ремонт основних фондів - це відновлення фізичного зношування їх 
окремих конструктивних елементів (вузлів, деталей)  а підтримання основних 
фондів у працездатному стані протягом всього терміну їх служби.  
За економічним змістом ремонти поділяються на поточний, капітальний та 
відновний.  
Поточний ремонт породжується випадковими поломками, що  
принципово не впливають на нормальне використання основних фондів. Він 
має характер дрібних налагоджувальних робіт, не відновлює основних 
фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтворення. 
Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом 
усього періоду експлуатації основних фондів.   
Капітальний ремонт є однією з форм відтворення основних фондів. 
Закономірне зношування основних фондів призводить до погіршення їх 
експлуатаційних характеристик, і капітальний ремонт спрямований на 
відновлення цих характеристик, щоб забезпечити подовження терміну їх 
служби. 
Під час капітального ремонту проводяться різні роботи, такі як 
демонтаж, заміна або відновлення вузлів та конструктивних елементів 
основних фондів. Цей вид ремонту вимагає значних витрат, які здійснюються 
на певному етапі відтворення основних фондів. Витрати на капітальний 
ремонт є значно більшими і зазвичай є одноразовими, порівняно з поточним 
ремонтом, який проводиться регулярно для забезпечення нормальної 
експлуатації. 
Вартість капітального ремонту враховується під час визначення 
загальної вартості основних фондів. Це означає, що витрати на капітальний 
ремонт додаються до вартості основних фондів, оскільки вони сприяють 
відновленню їхньої функціональності і тривалості служби. 
Капітальний ремонт є важливою складовою економічного управління 
підприємством, оскільки він дозволяє зберегти та продовжити термін служби 
основних фондів, зменшити витрати на їх заміну та забезпечити стабільну та 
ефективну роботу підприємства. 
Відновний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, що 
породжується їх зруйнуванням в результаті стихійних лих, тривалої 
бездіяльності. Витрати на відновний ремонт фінансуються за рахунок 
резервного фонду, а за характером, обсягом та складністю робіт він 
відноситься до капітального будівництва[15, ст. 187].   
На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічним змістом 
досить складно, оскільки немає чіткої межі між самим ремонтом і 
відтворенням, витратами на збереження основних фондів та витратами на їх 
відновлення. Тому частіше ремонти поділяють за організаційно-технічними 
ознаками: складністю, періодичністю, обсягом робіт, місцем проведення 
ремонту та ін.   
За організаційно-технічними ознаками ремонти поділяються на:  
− капітальний - передбачає повну розбірність агрегатів, заміну певних 
вузлів; проводиться у спеціалізованих цехах, часто супроводжується 
модернізацією;  
− середній - є проміжним між капітальним і малим; проводить 
частіше, ніж капітальний і розбірність основних фондів складає 
близько третини;  
− малий - є найменшим за обсягом і складністю; передбачає лише 
часткову розбірність і проводиться на місці основними робітниками 
або робітниками - ремонтниками; заміні підлягають не більше 15% 
деталей.     
Загальна вартість ремонтів (Врем) певного виду обладнання за рік 
обчислюється за формулою:  
                         Врем = Взам.елем  + Взар.плат, грн.,  (1.12) 
де Взам.елем  - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, 
грн./рік;  
     Взар.плат  - витрати на заробітну плату при проведенні ремонтів, грн./рік;  
Взам.елем = В1елем х Крем х Кодн , грн./рік,  (1.13) 
де В1елем - середньозважена величина вартості одного замінюваного 
елемента,  грн;  
Крем    - кількість ремонтів протягом року;  
Кодн   - коефіцієнт  виходу з ладу основних фондів. 
 Взар.плат = tрем х Сг рем х Крем,  грн./рік, (1.14) 
 де   tрем    - витрати часу на один ремонт, год.;  
Сг рем - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.; 
Витрати на заробітну плату також повинні враховувати усі нарахування на неї[15 
ст. 135]. 
 
Модернізація основних фондів - це внесення в конструкцію діючого 
 
обладнання змін, які підвищують його технічний рівень і покращують 
економічні характеристики  
Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним 
ремонтом. Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне 
зношення ІІ роду, діюче обладнання за конструктивними, технічними і 
економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і 
продуктивного.  
Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на 
старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, 
здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує 
економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм їх розширеного 
відтворення.  
В процесі використання основні засоби підлягають амортизації. 
Амортизація - це перенесення вартості основних засобів на вартість 
новоствореної продукції протягом терміну їх корисного використання 
(експлуатації)  
Фактично амортизація означає списання протягом терміну експлуатації 
балансової вартості основних фондів.   
Порядок нарахування амортизації визначний Податковим кодексом України 
(ПКУ), розділ ІІІ.  
Згідно ПКУ (п.144.1) амортизації підлягають:   
− витрати на придбання основних фондів і нематеріальних активів для 
власного використання;  
− витрати на самостійне виготовлення основних фондів;  
− витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та 
інших видів покращення основних фондів, що перевищують 10% сукупної 
вартості основних фондів;  
− витрати на капітальне поліпшення земель, не пов’язане з будівництвом;  
− капітальні інвестиції, отримані підприємством з бюджету у вигляді 
цільового фінансування на придбання основних фондів;  
− суми переоцінки вартості основних фондів;  
− вартість безоплатно отриманих об’єктів.   
Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу витрат 
підприємства за звітний період витрати на:   
− утримання основних фондів, які знаходяться на консервації;  o ліквідацію 
основних засобів;  o придбання (виготовлення) сценічно-постановочних 
предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально - видовищними 
підприємствами; o витрати на виробництво національного фільму та 
придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний 
фільм;  
− витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та 
житлових будинків;  
− витрати на придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;  o 
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг 
загального користування;   
− витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду 
України; вартість гудвілу;   
− витрати на придбання або самостійне виготовлення, ремонт, 
реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних 
фондів.   
Нарахування амортизації здійснюється пооб’єктно і щомісячно. Для 
нарахування амортизації ПКУ передбачено 16 груп основних фондів. 
 
Таблиця 1. Класифікація основних фондів для нарахування амортизації  
  
  Мінімальні 
 строки  
 
корисного  
Групи основних фондів  
використання, 
років  
1 2 
група 1 - земельні ділянки   -  
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з 15  
будівництвом   
група 3      
будівлі ………………………………………………………………………....  20  
споруди ………………………………………………………………………..  15  
передавальні пристрої ………………………………………………………..  10  
група 4 - машини та обладнання   5  
з них:     
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного   
оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку   
інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, 
  
витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які 
визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи,   
комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного   
живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,   
телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких   
перевищує 2500 гривень   2  
група 5 - транспортні засоби   5  
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)   4  
група 7 - тварини   6  
група 8 - багаторічні насадження   10  
група 9 - інші основні засоби  12  
група 10 - бібліотечні фонди   -  
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи   -  
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди   5  
1 2 
група 13 - природні ресурси   -  
група 14 - інвентарна тара   6  
група 15 - предмети прокату   5  
група 16 - довгострокові біологічні активи   7  
Податковий кодекс України передбачає різні методи нарахування 
амортизації основних фондів[14].   
1. Прямолінійний (рівномірний) метод передбачає щорічне 
перенесення на собівартість продукції однакової частини вартості 
основних фондів протягом усього терміну їх служби.   
Річна сума амортизації визначається як добуток первісної (відновної) 
вартості об’єкта основних фондів та річної норми амортизації. 
   
А = Вп / Тсл, грн. (1.15) 
   На = 1 / Тсл х 100, %,  (1.16) 
  де   Тсл  - строк корисного використання основних фондів, роки.   
2. Зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації 
визначається як добуток залишкової вартості основних фондів на 
початок звітного року або первісної вартості на дату початку 
нарахування амортизації на річну норму амортизації, яка 
визначається за формулою:  
  
   Н  =1 - Тсл 
а √ Вл / Вп , %.   (1.17) 
  
3. Прискорене зменшення залишкової вартості.  Річна сума 
амортизації визначається як добуток залишкової вартості основних 
фондів на початок звітного року або первісної вартості на дату 
початку нарахування амортизації на річну норму амортизації. Річна 
норма амортизації є подвоєною нормою, використовуваною при 
прямолінійному методі нарахування амортизації.   
Цим методом нараховується амортизація основних фондів групи 4 (машини 
та обладнання) та групи 5 (транспортні засоби).   
4. Кумулятивний метод. Річна сума амортизації обчислюється як 
добуток вартості, яка амортизується, на кумулятивний коефіцієнт. 
Кумулятивний коефіцієнт - це відношення кількості років, що 
залишились до кінця строку використання основних фондів, до суми 
чисел років їх корисного використання.  
5. Виробничий метод. Місячна сума амортизації (Ам) 
визначається як добуток фактичного обсягу продукції, виробленої за 
місяць (Qфм), на виробничу ставку амортизації. Виробнича ставка 
амортизації (Са) - це відношення вартості, що амортизується, до 
загального обсягу продукції, який підприємство планує (очікує) 
виробити з використанням цих основних фондів (Qпл):    
                                              Са = Вп (Вв) / Qпл.                        (1.18) 
 Такі методи нарахування амортизації, як зменшення залишкової вартості, 
прискорене зменшення залишкової вартості та кумулятивний є методами 
прискореної амортизації основних фондів. Вони використовуються з метою 
пожвавлення процесу відтворення основних фондів, оскільки дозволяють 
протягом першої половини терміну їх корисного використання відшкодувати 60-
70% їх вартості.   
Основні фонди групи 1 (земельні ділянки ) і групи 13  (природні ресурси) 
не підлягають амортизації. Основні фонди груп 9, 12, 14, 15 амортизуються 
прямолінійним та виробничим методами.   
Нарахування амортизації здійснюється помісячно. При визначенні терміну 
корисного використання основних фондів слід враховувати очікуване 
використання об’єкта з врахуванням його потужності, продуктивності; фізичне і 
моральне зношування, що передбачається; правові та інші обмеження щодо 
строків використання основних фондів та ін.   
У разі зміни очікуваних економічних вигод від використання основних 
фондів, термін їх експлуатації та метод нарахування амортизації переглядаються.   
 Нарахування амортизації призупиняється на період виводу об’єкта з експлуатації 
у зв’язку із реконструкцією, модернізацією, дообладнанням, консервацією та ін. 
Закінчується нарахування амортизації основних фондів лише за умови рівності їх 
залишкової та ліквідаційної вартостей (умовно ліквідаційна вартість дорівнює 
нулю) [14].  
 
 
 
1.3  Оцінка ефективності  використання основних засобів підприємства 
 
Процес відтворення основних фондів пов’язаний з їх постійним рухом, 
тобто з їх введенням в експлуатацію, зміною технічного стану та вибуттям. 
Оскільки процеси відтворення безпосередньо впливають на  ефективність 
використання засобів праці, то логічним є виділення та обчислення 
показників відтворення основних фондів.   
Вони поділяються на:  
 1.  Показники технічного стану основних фондів:  
коефіцієнт зношування основних фондів:     
 Кз = Зн х 100 / Вп, (1.19) 
коефіцієнт придатності основних фондів:    
 Кпр = (Вп - Зн) х 100 / Вп. (1.20) 
    2.    Показники руху основних фондів:  
− коефіцієнт оновлення:     
 К онов = Sвв / Sк, (1.21) 
де  Sвв   - вартість введених основних фондів за певний період, 
грн.; SК    - вартість основних фондів на кінець періоду, грн.   
− коефіцієнт вибуття:   
 К виб = Sл / Sп, (22) 
де   Sл  - вартість ліквідованих основних фондів за певний період 
(рік), грн.;  Sn  - вартість основних фондів на початок періоду, грн. 
 Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних 
фондів, поділяються на загальні та часткові.   
Основним загальним показником є фондовіддача (Фв):   
 Фв = Q / Sсер, грн. (1.23) 
де  Q   - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, 
грн.;  Sсер - середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн.   
 Рентабельність основних фондів характеризує показник фондовіддачі, 
обчислений не за обсягом продукції, а за прибутком (Френт):    
 Френт = П / Sсер  х 100, %, (1.23) 
 де    П  -  прибуток підприємства, грн.  
На показники фондовіддачі та рентабельності основних фондів, як 
загальних показників їх використання, впливають ряд зовнішніх та 
внутрішніх чинників. Зовнішніми чинниками впливу є ріст витрат на 
придбання основних фондів, пов’язаних з поліпшенням умов праці 
працівників, забезпеченням якості продукції на рівні світових стандартів,  
охороною довкілля тощо. Ці чинники впливають на зниження фондовіддачі.  
Внутрішніми чинниками підвищення фондовіддачі є зростання 
екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів, головним 
чином активної їх частини[13, ст. 71].  
Оберненим до фондовіддачі показником  є  фондомісткість (Фм):  
 Фм  =  Sсер / Q, грн. (1.24) 
Показником, який характеризує рівень забезпеченості основними 
виробничими фондами  ПВП підприємства є фондоозброєність  праці (Фо):    
 Фо  =  Sсер / Ч ссп, грн./чол. (1.25) 
Середньорічна вартість основних фондів обчислюється:  
 Sсер = Sп  + Sвв  х Твв / 12 + Sвив х Твив/ 12, грн., (1.26) 
 
де  Sвив     -   вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом 
року,  грн.;  
Твв, Твив  - кількість місяців до кінця року з моменту введення  в дію та                 
виведення основних фондів з експлуатації.  
   Частковими показниками використання основних фондів є:  
1) коефіцієнт змінності роботи обладнання (Кзм);  
  Кзм =  Взм / Вд, (1.27) 
  або Кзм =  Фд / Фд1, (1.28) 
 Фд = (Фк - В - С) х tзм х Зм х Квик рч, год., (1.29) 
 дВ  зм  - кількість відпрацьованих верстато - змін;  
   Вд - кількість відпрацьованих верстато - днів;  
   Фд - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період, 
год.;  
   Фд1 - дійсний фонд робочого часу обладнання за певний період 
при  однозмінній роботі, год.; 
  Фк - календарний фонд робочого часу, дні;  
  В,С - вихідні і святкові дні;  
  tзм - тривалість зміни, год.;  
  Зм - кількість змін роботи обладнання на добу, год.;  
  Квик рч - коефіцієнт використання робочого часу;    
 2)коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання;  
3) коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування;  
4) коефіцієнт інтегрального використання основних фондів.   
На практиці також використовуються: коефіцієнт використання виробничих 
площ, наприклад, цеху, показник зняття продукції з 1м2 виробничої площі, 
коефіцієнт пропускної здатності водонапірної башти, резервуару тощо.   Для 
забезпечення ефективного використання основних фондів кожне підприємство 
повинно визначити «набір» заходів, реалізація яких позитивно вплине на 
показники відтворення та використання основних фондів[13, ст. 82]. 
 
 
1.4 Напрямки поліпшення використання основних засобів підприємства 
 
Ефективне використання основних засобів має велике значення як для 
підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання 
основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в 
експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів 
продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх 
оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву 
в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних 
фондів. [4, с.20]. 
Конкретні умови господарювання на підприємствах України потребують 
прискорення та підвищення ефективності відтворення основних засобів, 
зростання їх технічного рівня, а також ефективного використання виробничого 
потенціалу. 
Ефективність використання основних засобів відіграє важливу роль для 
діяльності підприємства: 
− збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, 
підвищується технічний рівень виробництва; 
− складаються широкі можливості для прискорення переорієнтації 
підприємств на випуск нової продукції, яка користується підвищеним 
попитом у споживачів; 
− збільшуються темпи зростання продуктивності праці, поліпшення 
якості промислової продукції та інших показників. 
Існують різні сучасні підходи  щодо оцінювання ефективності використання 
основних засобів, але для проведення більш ґрунтовної аналітичної оцінки 
ефективності використання основних виробничих засобів використовують 
нижченаведену систему показників, яку можна розділити на такі групи: 
− показники ефективності стану та відтворення основних засобів; 
− показники  ефективності використання основних засобів (узагальнюючі 
показники  та  коефіцієнти  використання  устаткування та виробничих 
площ)  [3, с. 314]. 
Для вирішення завдання підвищення використання основних засобів та 
отримання бажаних результатів у діяльності підприємства повинні бути 
розроблені конкретні шляхи, спрямовані на поліпшення використання основних 
засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на 
підприємствах резерви підвищення їх ефективності, а також визначити основні 
чинники, що сприятимуть цьому [8, с.213]. 
У цілому сукупність резервів покращення використання основних засобів 
підприємства може бути поділена на 3 групи: 
1. Технічне вдосконалення засобів праці, яке передбачає: 
− технічне переозброєння на базі комплексної автоматизації та 
впровадження гнучких виробничих систем; 
− заміну застарілої техніки, модернізацію обладнання; 
− ліквідацію вузьких місць і диспропорцій у виробничих 
потужностях підприємства; 
− механізацію допоміжних та обслуговуючих виробництв; 
− розвиток винахідництва та раціоналізаторства. 
2. Збільшення тривалості роботи машин та обладнання за рахунок: 
− ліквідації незадіяного обладнання (здавання його в оренду, 
лізинг, реалізація тощо); 
− скорочення строків ремонту обладнання; 
− зниження простоїв: цілозмінних та всередині змін. 
3. Покращення організації та управління виробництвом, а саме: 
− прискорення досягнення проектної продуктивності введених в 
експлуатацію основних фондів; 
− впровадження наукової організації праці та виробництва; 
− покращення забезпечення матеріально-технічними ресурсами; 
− вдосконалення управління виробництвом на базі сучасної 
комп’ютерної техніки; 
− розвиток матеріальної зацікавленості працівників, що сприяє 
підвищенню ефективності виробництва. 
Однією з головних ознак підвищення рівня ефективного використання 
основних засобів підприємства, на нашу думку,  є збільшення обсягів 
виробництва продукції. У свою чергу, обсяги виробництва продукції за наявної 
та незмінної кількості обладнання залежать, по-перше, від ефективності 
використання фонду робочого часу протягом зміни, доби, місяця тощо, тобто від 
екстенсивності їх використання; по-друге, від повноти використання 
можливостей обладнання з погляду його часової, добової, місячної виробничих 
потужностей. 
Щоб використання основних засобів було справді економічно вигідним та 
ефективним, необхідно не тільки стежити за його технічним станом, а й залучати 
фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; 
залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації 
виробництва. [1, с. 130]. 
Напрями підвищення ефективності використовування основних виробничих 
засобів можуть бути різноманітними. 
1. Підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості 
корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку 
продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції підвищується, 
а при тих самих діючих основних виробничих фондах підвищується 
фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної практики це 
дозволяє збільшити фондовіддачу на 20-25%. 
2. Зменшення втрат корисних речовин у відходах.  Промислова утилізація 
відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об’єми продукції до 20%, а 
фондовіддачу на 10-15%. 
3. Впровадження досягнень сучасного науково-технічного прогресу і,  в 
першу чергу, безвідходних, маловідходних, ресурсозберігаючих технологій і 
техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об’єму 
переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження 
нових систем автоматизованого управління основними виробничими 
фондами[11, ст. 138]. 
В сучасних умовах ефективне використання основних засобів має велике 
значення для підприємств. Оскільки часто існує дефіцит фінансових та 
виробничих інвестицій, підприємства повинні максимально раціоналізувати свої 
основні засоби та забезпечити оптимальне їх використання. 
Для досягнення підвищення ефективності використання основних засобів, 
підприємствам слід розглядати такі напрямки: 
1. Модернізація та технічне оновлення: підприємства можуть покращити 
ефективність своїх основних засобів шляхом модернізації, удосконалення та 
заміни застарілої технологічної оснастки. Це може дозволити збільшити 
продуктивність, знизити витрати на енергію, поліпшити якість виробництва і 
скоротити час циклу виробництва. 
2. Оптимізація виробничих процесів: аналіз виробничих процесів може 
виявити можливості для підвищення їх продуктивності та ефективності. 
Впровадження ефективних методів управління виробництвом, використання 
передових технологій та оптимізація логістики можуть допомогти покращити 
використання основних засобів. 
3. Планування та розподіл ресурсів: раціональне планування використання 
ресурсів, таких як праця, матеріали, енергія та час, може допомогти уникнути їх 
зайвого витрачання та забезпечити їх оптимальне використання виробничими 
потужностями. 
4. Управління обслуговуванням та технічним обслуговуванням: 
забезпечення належного технічного обслуговування та регулярний моніторинг 
стану основних засобів дозволяють виявляти потенційні проблеми та усувати їх 
на ранніх етапах. Це допомагає запобігти виникненню серйозних поломок і 
збільшує тривалість служби основних засобів. 
5. Кваліфікація та навчання персоналу: Розуміння працівниками 
особливостей та оптимального використання основних засобів, а також навички 
технічного обслуговування, є важливими для досягнення ефективного 
використання. Інвестиції в навчання та підвищення кваліфікації персоналу 
можуть привести до покращення використання основних засобів та забезпечити 
їх довготривалу та ефективну роботу. 
6. Впровадження систем управління якістю: Впровадження системи 
управління якістю, такої як ISO 9001, допомагає підприємствам встановлювати 
процедури та стандарти для керування процесами, у тому числі використанням 
основних засобів. Це сприяє забезпеченню високої якості продукції та 
ефективного використання ресурсів. 
В цілому, підвищення ефективності використання основних засобів сприяє 
збільшенню виробничої потужності, поліпшенню якості продукції, економії 
ресурсів та зниженню витрат. Це допомагає підприємствам підвищити свою 
конкурентоспроможність та досягти стабільного фінансового стану.  
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ПАКУВАННЯ» 
 
 
2.1  Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Пакування» 
 
 
 ТОВ «Пакування» - український  виробник гофрованої тари в Черкаському 
регіоні, а також здійснює оптову та роздрібну торгівлю різними групами товарів, 
надає послуги в будівельній та інших галузях, транспортні послуги. 
Повне найменування товариства: Товариство з обмеженою 
відповідальністю  «Пакування». 
Юридична адреса підприємства ТОВ «Пакування»: 18015, Черкаська обл., 
місто Черкаси, вул. Нарбутівська, будинок  45. 
Історичні етапи розвитку торгового підприємства ТОВ «Пакування». ТОВ 
«Пакування» був заснований в 2003 році шляхом створення нового підприємства, 
основним видом діяльності якого було виробництво тари, зокрема з гофрованого 
картону. Асортимент тари був представлений переважно коробками різного 
розміру для пакування різноманітної продукції. Через значну конкуренцію 
підприємство не змогло вийти на інші ринки подібної продукції, а співпрацювало 
з перевіреними партнерами в Черкаському регіоні. 
Місія ТОВ «Пакування» полягає в тому, щоб забезпечувати населення 
якісною і безпечною упаковкою, яка не матиме негативного впливу на зовнішнє 
середовище та легко піддаватись вторинній переробці. Підприємство намагалось 
використовувати сучасні технології та якісну сировину для виробництва своєї 
продукції. 
Цілі компанії. Компанія ТОВ «Пакування» є багатоцільовою 
диференційованою системою. До того ж компанія є комерційною організацією, а 
отже, її діяльність повинна бути рентабельною, щоб успішно здійснювати 
основні види господарської діяльності.  
Загальними цілями підприємства є: 
1. збільшення частки ринку; 
2. максимізація одержуваного прибутку. 
Основними видами господарської діяльності відповідно до статуту та 
КВЕД є: 
17.21 Виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної 
тари 
• 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями 
та жирами 
• 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення 
• 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами 
• 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом 
• 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво 
• 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і 
столярних виробів 
• 16.24 Виробництво дерев'яної тари 
• 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних 
послуг 
• 25.62 Механічне оброблення металевих виробів 
• 28.95 Виробництво машин і устаткування для виготовлення паперу та 
картону 
• 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування 
промислового призначення 
• 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування 
• 33.20 Установлення та монтаж машин і устаткування 
• 43.31 Штукатурні роботи 
• 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін 
• 43.39 Інші роботи із завершення будівництва 
• 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів 
• 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних 
засобів 
• 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 
• 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 
• 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту 
• 58.19 Інші види видавничої діяльності 
• 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у. 
• 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого 
нерухомого майна 
• 73.11 Рекламні агентства 
• 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. 
Товариство має власний виробничий цех, де здійснюється виробництво 
гофрованої упаковки, складські приміщення, що використовуються як для 
забезпечення виробництва і зберігання готової продукції, а також для оптової 
торгівлі різними категоріями товарів.  
ТОВ «Пакування» має офіс-магазин, в якому здійснюється оптова та 
роздрібна торгівля товарами повсякденного попиту за конкурентними цінами. 
Магазин ТОВ «Пакування»  розташований у м. Черкаси по вул. Чехова. 
За роки успішної діяльності ТОВ «Пакування» зарекомендував себе, як 
виробник якісної упаковки та надійний партнер для постачання різних товарів 
оптом та в роздріб. 
ТОВ «Пакування» має постійних  споживачів товарів, які характеризують 
компанію, як надійного та якісного виробника та постачальника, який 
дотримується домовленостей та прагне до європейських стандартів виробництва 
і споживання. 
ТОВ «Пакування» орієнтується на покупців, з якими успішно співпрацює 
вже понад 10 років. Цьому сприяла продумана торгова політика з системою 
знижок та бонусів для клієнтів, а також дружні відносини, які сприяли побудові 
довірливих та надійних відносин. 
Діяльність у сферах бізнесу, така, як гофрована упаковка, транспортні 
послуги, логістика і продаж продуктів харчування, роздрібна торгівля, торгівля, є 
провідними напрямками діяльності ТОВ «Пакування». 
Організаційна структура ТОВ «Пакування» лінійного типу, оскільки 
товариство мале за розміром, кількість персоналу не вилика і всі функції 
виконуються лінійними керівниками. Безпосередньо директор контролює роботу 
товариства в цілому. 
Найвищим керівним органом підприємства є збори засновників товариства, 
які вирішують всі стратегічні завдання. 
ТОВ «Пакування» веде роботу по наступним напрямкам комерційно-
господарської діяльності як: фінансова, маркетингова, комерційна, економічна, 
технічна, кадрова, розвитку мережі. 
Заступник директора з фінансових питань відповідає за своєчасність і 
правильність здійснення розрахунків з постачальниками відповідно до умов 
укладених договорів, організовує отримання кредитів на найбільш вигідних 
умовах, обґрунтовує необхідність та стежить за своєчасністю його повернення. 
Заступник директора з комерційних питань ТОВ «Пакування» відповідає за 
товарний асортимент, представлений в магазині та закупівлю продукції. Також 
заступник займається прогнозуванням та постійним аналізом конкурентної 
ситуації в даному сегменті ринку та проводить рекламні заходи для 
стимулювання збуту. 
Економічний відділ ТОВ «Пакування» - це система планового та 
аналітичного та бухгалтерського відділів. Плановий відділ спільно з 
маркетинговим, закупівельним та іншими підрозділами розробляє плани 
розвитку підприємства, як у цілому, так і окремих його підрозділів на 
перспективу. В свою чергу, аналітичний відділ займається збором і аналізом 
первинної інформації стосовно до конкретних цільових ринків включно з даними 
про частку на них даної компанії. 
У компетенцію технічного підрозділу ТОВ «Пакування» входить 
забезпечення загальних технічних умов для оптимальної роботи товариства.  
Кадровий підрозділ ТОВ «Пакування», як і в інших суб’єктах 
господарювання, проводить добір, навчання, розстановку, переміщення кадрів, а 
також вирішення соціальних проблем персоналу. 
Підрозділ розвитку товариства «Пакування» - розробляє політику розвитку 
та функціонування власної торговельної марки – від дизайну, оформлення та 
архітектурно-планувального вирішення до забезпечення єдиного стандарту 
обслуговування. 
Закупівельний відділ ТОВ «Пакування» займається організацією гуртових 
закупок товарів від постачальників для забезпечення потреб супермаркету. Для 
своєї роботи він використовує дані товарних, а також інших відділів про рух і 
потребу товарів у розрізі окремих груп (підгруп) товарів, належних асортименту 
компанії. 
ТОВ «Пакування» співпрацює з великими національними виробниками і 
постачальниками різноманітної продукції та здійснює організацією 
товаропостачання продукції для оптової та роздрібної торгівлі . 
Кількість найманих працівників економічних, комерційних та інших 
спеціальностей у компанії, кожному структурному підрозділі товариства, 
визначається колом та обсягом основних та допоміжних функціональних 
обов’язків. Кожен відділ компанії є невід’ємною її частиною та має суттєве 
значення для успішного функціонування ТОВ  «Пакування». Задля підтримання 
відповідного рівня конкурентоспроможності ТОВ «Пакування» потрібно 
впроваджувати світові стандарти виробництва та торгівлі. До них належать: 
високоякісне та сучасне технологічне обладнання, високий рівень сервісу, 
постійне оновлення асортименту, сучасні методики продаж, широкий асортимент 
та гарантована якість товарів та послуг тощо. Всі вони широко розповсюджені та 
використовуються в системі управління у більшості господарських структур.  
Провівши аналіз товарного асортименту в ТОВ «Пакування» був зроблений 
висновок, що асортиментна лінія для розвитку товариства та охоплення нових 
ринків надто вузька. Представлені асортимент і номенклатура виробничих 
підприємств, що виготовляють і поставляють свою продукцію для оптової та 
роздрібної торгівлі для ТОВ «Пакування» досить широка, проте товариство   
розробило план поставок на певну продукцію, в певних кількостях, який звужує 
асортиментну групу товарів, що не дає великого вибору серед представлених 
товарів, а з іншого боку сприяє зростанню обороту по продукції, що є позитивним 
для товариства. 
 
 
2.2 Аналіз фінансового-господарського стану ТОВ «Пакування» 
 
Основним звітним документом підприємств є бухгалтерський баланс, який 
відображає фінансово-господарський стан підприємств на певну дату. Для аналізу 
балансу підприємства зазвичай використовується горизонтальний та 
вертикальний аналіз фінансової звітності. Проведемо горизонтальний аналіз на 
основі балансу і дані занесемо у таблиці  
Таблиця 2.1 
Актив балансу ТОВ «Пакування» за 2022 рік 
Відхилення 
На початок На кінець 
Код 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду 
Абсолютне % 
Актив      
I. Необоротні активи      
Нематеріальні активи 1000 1 0 -1 -100,00 
первісна вартість 1001 49 49 0 0,00 
накопичена амортизація 1002 ( 48 ) ( 49 ) -1 2,08 
Незавершені капітальні 
1005 865 413 -452 -52,25 
інвестиції 
Основні засоби: 1010 645 751 604 700 -41 051 -6,36 
первісна вартість 1011 820 621 812 351 -8 270 -1,01 
знос 1012 ( 174 870 ) ( 207 651 ) -32 781 18,75 
Інвестиційна нерухомість 1015 109 901 114 726 4 825 4,39 
первісна вартість 1016 123 139 132 377 9 238 7,50 
знос 1017 ( 13 238 ) ( 17 651 ) -4 413 33,34 
Довгострокові фінансові 
   0  
інвестиції: 
які обліковуються за методом 
участі в капіталі інших 1030 21 21 0 0,00 
підприємств 
Довгострокова дебіторська 
1040 0 543 543  
заборгованість 
Усього за розділом I 1095 756 539 720 403 -36 136 -4,78 
II. Оборотні активи      
Дебіторська заборгованість за 
продукцію, товари, роботи,  44 659 76 006 31 347 70,19 
послуги: 
Дебіторська заборгованість за 
     
рахунками: 
за виданими авансами  16 239 22 074 5 835 35,93 
за бюджетом  5 148 5 -5 143 -99,90 
У тому числі з податку на 
 5 5 0 0,00 
прибуток 
Інша поточна дебіторська 
 51 095 151 939 100 844 197,37 
заборгованість 
Грошові кошти та їх 
 91 37 -54 -59,34 
еквіваленти: 
Рахунки в банках  91 37 -54 -59,34 
Витрати майбутніх періодів  290 348 58 20,00 
Інші оборотні активи  392 268 -124 -31,63 
Усього за розділом II  117 924 250 687 132 763 112,58 
Баланс  874 463 971 090 96 627 11,05 
 
Як свідчать дані таблиці 2.1. загальна сума активів ТОВ «Пакування» 
протягом аналізованого періоду збільшилася на 96 627 тис. грн. або на 11,05 %. 
Це збільшення відбулося переважно за рахунок оборотних активів на 132 763 тис. 
грн. (аж 112,58 %). Це є гарною ознакою того, що в діяльності магазину відбулося 
економічне зростання та підвищення активності на ринку.  
Загалом збільшення оборотних активів відбулося за рахунок збільшення 
іншої поточної дебіторської заборгованості на 100 844 тис. грн. або на 197,37 у 
відсотках. Також значним чином на оборотні активи вплинула дебіторська 
заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, яка збільшилася на 70,19 
% або на 31 347 тис. грн. до кінця року. Проте слід зазначити, що дебіторська 
заборгованість за бюджетом знизилася на 99,9 % (5 143 тис. грн.)., а дебіторська 
заборгованість за виданими авансами зросла на 5 835 тис. грн. Також незначними 
відхиленнями виділяються грошові кошти та їх еквіваленти на -54 тис. грн., 
витрати майбутніх періодів на 58 тис. грн. та інші оборотні активи на -124 тис. 
грн. 
На відміну від оборотних активів, необоротні активи балансу зменшилися 
на -36 136 тис. грн., або на 4,48 %, що є негативною тенденцією в балансі 
товариства. Це відбулося не за рахунок зменшення одного показника, а 
здебільшого сукупності показників. Серед них найбільше виділяється знос 
основних засобів, який збільшився на 32 781 тис. грн. тобто на 18,75 відсотків. 
Також на це значно вплинуло зменшення первісної вартості основних засобів на 
8 270 тис. грн. або на 1,01 у відсотках. У тому числі зріс знос інвестиційної 
нерухомості на 4 413 тис. грн. чи 33,34 %.  
Незавершені капітальні інвестиції зменшилися на 52,25 відсотка, що в 
абсолютних величинах дорівнює 452 тис. грн. Також зменшення відбулося у 
структурі нематеріальних активів. На кінець звітного періоду цей показник упав 
до 0 за рахунок накопиченої амортизації, яка зросла на 1 тис. грн. Це все мало 
негативний вплив на баланс активів, що в свою чергу могло призвести до значних 
втрат прибутку магазином. Проте є і позитивний момент у структурі необоротних 
активів – первісна вартість інвестиційної нерухомості зросла на 9 238 тис. грн., 
тобто на 7,5 відсотка, що в свою чергу перекрило втрати від зносу інвестиційної 
нерухомості.  
Далі проведемо аналіз власного капіталу (пасиву) балансу ТОВ 
«Пакування» за 2022 рік. 
Таблиця 2.2 
Аналіз власного капіталу ТОВ «Пакування» за 2022 рік. 
На початок На кінець 
Код Відхилення 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду 
Абсолютне % 
Пасив      
I. Власний капітал      
Зареєстрований (пайовий) капітал 1400 173 783 173 783 0 0 
Внески до незареєстрованого 
1401 0 0 0  
статутного капіталу 
Капітал у дооцінках 1405 25 603 25 017 -586 -2,3 
Нерозподілений прибуток 
1420 -172 737 -226 193 -53 456 31,0 
(непокритий збиток) 
Усього за розділом 1495 26 649 -27 393 -54 042 -203 
 
Як свідчать дані таблиці 2.2 власний капітал товариства на кінець звітного 
періоду зменшився на 54 042 тис. грн. Ця стаття балансу протягом звітного 
періоду стала від’ємною величиною та складала -27 393 тис. грн., що може 
свідчити про значний борг підприємства накопиченого протягом року. У 
структурі показників власного капіталу найбільших змін, а в свою чергу, причину 
такого зменшення власного капіталу, зазнав нерозподілений прибуток 
(непокритий збиток), який збільшився на 53 456 тис. грн., або на 31 відсоток. 
Також відбулося зменшення суми капіталу у дооцінках на 586 тис. грн. (2%). 
Таблиця 2.3  
Довгострокові зобов’язання і забезпечення ТОВ «Пакування» за 2022 рік 
На початок На кінець Відхилення 
Код 
Стаття балансу звітного звітного 
рядка 
періоду періоду Абсолютне % 
II. Довгострокові зобов’язання і 
     
забезпечення 
Інші довгострокові зобов’язання 1515 3 716 0 -3 716 -100 
Довгострокові забезпечення 1520 16 22 6 38 
Усього за розділом ІІ 1595 3 732 22 -3 710 -99 
 
Дані таблиці 2.3 свідчать, що протягом аналізованого періоду у структурі 
довгострокових зобов’язань і забезпечень, які зменшилися на 3 710 тис. грн. 
(99%) та становили 22 тис. грн. на кінець звітного періоду, повністю зникли інші 
довгострокові зобов’язання, що стало причиною цього зменшення. Довгострокові 
забезпечення збільшилися на 6 тис. грн., що майже не вплинуло на суму 
довгострокових зобов’язань і забезпечень. 
Таблиця 2.4 
Аналіз поточних зобов’язань  ТОВ «Пакування» за 2022 рік 
На Відхилення 
На кінець 
Код початок 
Стаття балансу звітного 
рядка звітного 
періоду Абсолютне % 
періоду 
ІІІ. Поточні зобов’язання і 
     
забезпечення 
Поточна кредиторська заборгованість 
     
за: 
довгостроковими зобов’язаннями 1610 63 153 216 657 153 504 243 
товари, роботи, послуги 1615 12 459 3 400 -9 059 -73 
розрахунками з бюджетом 1620 5 5 0 0 
у тому числі з податку на прибуток 1621 0 3 3  
розрахунками зі страхування 1625 67 80 13 19 
Інші поточні зобов’язання 1690 761 807 772 383 10 576 1 
Усього за розділом ІІІ 1695 844 082 998 461 154 379 18 
Баланс 1900 874 463 971 090 96 627 11 
 
За даними таблиці 2.4 серед показників поточних зобов’язань і забезпечень 
значних змін протягом звітного періоду зазнала поточна кредиторська 
заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, яка збільшилась на 243%, 
тобто на 153 504 тис. грн., що свідчить про збільшення суми поточної 
заборгованості за рахунок довгострокових зобов’язань. Збільшення даної статті 
балансу може негативно вплинути на фінансовий стан підприємства. Також слід 
зазначити, що збільшення відбулося у статті інших поточних зобов’язань на 
10 576 тис. грн. Хоча збільшення і складає 1 % від суми на початок року, але треба 
враховувати, що загальна її сума продовжує збільшуватися і складає вже 772 383 
тис. грн. на кінець звітного періоду.  
Також протягом року відбулося збільшення поточної кредиторської 
заборгованості за розрахунками зі страхування на 13 тис. грн. З’явилася поточна 
кредиторська заборгованість з податку на прибуток, яка складає 3 тис. грн. Проте 
значно зменшилася поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, 
послуги на 73 відсотка (9 059 тис. грн.) і складає 3 400 тис. грн. на кінець звітного 
періоду. Загальна сума поточних зобов’язань і забезпечень на кінець року 
збільшилась на 18 % (154 379 тис. грн.) та на кінець року складала 998 461. 
 
 
 
2.3 Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «Пакування» 
 
Розглянемо фінансовий стан ТОВ «Пакування». Фінансовий стан визначає 
місце і роль підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними 
і безризиковими можуть бути ділові відносини з ним постачальників, 
потенційних інвесторів, позичальників і комерційних банків та ін. Для партнерів, 
як і для самого підприємства, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, 
тобто те, що вже відбулося, а й очікуваний фінансовий стан та перспективи.  
Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового 
стану. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності 
підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Відповідно до 
забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири 
типи фінансової стійкості:  
1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних 
обігових коштів.  Платоспроможність підприємства гарантована при: 
З<ВОК; 
2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових 
коштів залучаються довгострокові кредити та позики. Платоспроможність 
гарантована при: З<ВОК+ДК; 
3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних 
обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються 
короткострокові кредити та позики. Платоспроможність порушена, але є 
можливість її відновити: З<ВОК+ДК+КК. 
4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає 
«нормальних» джерел їх формування. Підприємству загрожує банкрутство: 
З<ВОК+ДК+КК.  
Проведемо розрахунок фінансової стійкості ТОВ «Південний» за 
аналізований період та дані наведемо у таблиці 2.5. 
 
 
 
Таблиця 2.5  
Аналіз показників фінансової стійкості ТОВ «Пакування» 
за 2021-2022 рр. 
№ 
Показник 2021 2022 Відхилення 
п/п 
1 Власний капітал 186,20 227,16 40,96 
2 Необоротні активи 205,90 251,20 45,3 
3 Власні обігові кошти (р.1-р.2) -19,70 -24,03 -4,33 
4 Довгострокові зобов’язання 0,00 0,00 0 
5 Наявність власних і довгострокових 
-19,70 -24,03 -4,33 
джерел покриття запасів (р.3+р.4) 
6 Короткострокові кредити та позики 517,30 631,11 113,81 
7 Загальний розмір основних джерел 
497,60 607,07 109,47 
покриття запасів (р.5+р.6) 
8 Запаси 1428,70 53,92 -1374,78 
9 Надлишок або нестача власних 
-1448,40 -77,95 1370,45 
обігових коштів (р.3-р.8) 
10 Надлишок або нестача власних коштів 
та довгострокових кредитів і позик -1448,40 -77,95 1370,45 
(р.5-р.8) 
11 Надлишок або нестача основних 
-931,10 553,15 1484,25 
джерел покриття запасів (р.7-р.8) 
 
Як свідчать дані таблиці фінансова стійкість товариства покращилась у 
порівнянні з попередніми періодом. 
Показники фінансової стійкості підприємства наведено у таблиці 2.6. 
Таблиця 2.6 
Показники фінансової стійкості ТОВ «Пакування» 
№ Формула для 
Показник 2021 2022 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 Маневреність Запаси / Робочий -2,05 -72,52 -70,47 
робочого капіталу капітал 
2 Коефіцієнт Власний капітал / 0,07 0,07 0 
фінансової Пасиви 
незалежності 
3 Коефіцієнт Позиковий капітал / 0,08 0,08 0 
фінансової Пасиви 
стабільності 
4 Коефіцієнт Власний капітал + 0,07 0,07 0 
фінансової Довгострокові 
стійкості зобов’язання / 
Пасиви 
 
Далі докладніше розглянемо кожен із наведених показників. Показник 
маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових 
коштах. Позитивна зміна даного показника повинна зменшуватися, що ми і 
спостерігаємо у аналізованого підприємства.  
Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість 
підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Його 
нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як видно з 
таблиці протягом аналізованого періоду цей показник є незмінним, а його 
значення суттєво менше нормативного, що свідчить про недостатній рівень 
власних активів підприємства для покриття зовнішніх зобов’язань.  
Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити 
заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими 
вказує на фінансову стабільність товариства. Нормативне значення показника 
повинно бути більшим за одиницю. В даному випадку цей показник складає лише 
0,08.  
Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел 
фінансування у їх загальному обсязі. Поряд з абсолютними показниками 
фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних 
показників – коефіцієнтів ліквідності. 
Таблиця 2.7  
Показники оцінювання ліквідності активів ТОВ «Пакування» 
№ Формула для 
Показник 2021 2022 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 Коефіцієнт покриття Поточні активи / 0,99 0,99 0 
Поточні пасиви 
2 Коефіцієнт Дебіторська 0,40 0,40 0 
співвідношення заборгованість / 
кредиторської та Кредиторська 
дебіторської заборгованість 
заборгованості 
3 Коефіцієнт абсолютної Кошти / Поточні 0,08 0,08 0 
ліквідності пасиви 
 
Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для 
погашення боргів протягом року. Якщо значення коефіцієнта менше 1, то 
підприємство має неліквідний баланс. Як ви можете бачити, значення цього 
показника практично відповідає нормативному.  
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості 
показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів 
протягом одного року. Нормативне значення показника 1. Розраховане значення 
показника для аналізованих активів свідчить про не виважену політику стосовно 
власних дебіторів.  
Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства 
негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.  
Охарактеризуємо майновий стан ТОВ «Пакування» за аналізований період 
і дані занесемо у таблицю 2.8. 
Коефіцієнт зносу основних засобів свідчить про те, що майно товариства 
зношене на 50% і темпи оновлення майна падають. Коефіцієнт оновлення 
основних засобів характеризує частку введених нових основних засобів у 
загальній вартості основних засобів. 
 
Таблиця 2.8  
Показники оцінювання майнового стану ТОВ «Пакування»  за 2021-2022 
рр. 
№ п/п Показник Формула для розрахунку 2021 2022 Відхилення 
1 Частка основних Залишкова вартість ОЗ / 7 7 0 
засобів в активах Активи 
2 Коефіцієнт зносу Знос ОЗ / Первісна вартість 50 50 0 
основних засобів ОЗ 
3 Коефіцієнт Збільшення за звітний 18 26 -8 
оновлення основних період первісної вартості 
засобів ОЗ / Первісна вартість ОЗ 
 
Показники ділової активності ТОВ «Пакування» за аналізований період 
наведено у таблиці 2.9.  
Таблиця 2.9 
Показники оцінювання ділової активності ТОВ «Пакування» 
№ Формула для 
Показник 2021 2022 Відхилення 
п/п розрахунку 
1 Фондовіддача Чиста виручка / 61,72 56,61 -5,11 
Основні виробничі 
 
фонди 
2 Коефіцієнт оборотності Чиста виручка / 3,44 4,21 0,77 
обігових коштів Обігові кошти 
(обороти) 
3 Період одного обороту 360 / Коефіцієнт 104,78 85,49 -19,29 
обігових коштів (дні) оборотності обігових 
коштів 
4 Коефіцієнт оборотності Собівартість / Середні 7,45 6,65 -0,8 
запасів (обороти) запаси 
5 Період одного обороту 360 / Коефіцієнт 48,31 54,11 5,8 
запасів (дні) оборотності запасів 
6 Коефіцієнт оборотності Чиста виручка / 212,66 147,22 -65,44 
дебіторської Середня дебіторська 
заборгованості заборгованість 
(обороти) 
7 Період погашення 360 / Коефіцієнт 1,69 2,45 0,76 
дебіторської оборотності 
заборгованості (дні) дебіторської 
заборгованості 
8 Період погашення Середня кредиторська 111,02 92,09 -18,93 
кредиторської заборгованість * 360 / 
заборгованості  (дні) Собівартість реалізації 
 
Розглянемо основні з наведених показників окремо:  
1. Фондовіддача – показує скільки виручки припадає на одиницю основних 
фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до зменшення в 2020 році 
порівняно з минулим роком, що є негативною тенденцією і свідчить про 
зменшення ефективності використання основних фондів підприємства;  
2. Період одного обороту обігових коштів – показник визначає середній 
період від витрачання коштів на виробництво продукції до отримання коштів за 
її реалізацію. Зменшення цього показника в 2022 році свідчить про більш 
ефективне використання обігових коштів на підприємстві;  
3. Період одного обороту запасів – це період, протягом якого запаси 
трансформуються в кошти. Збільшення показника протягом аналізованого 
періоду вказує на не ефективний фінансовий менеджмент підприємства;  
4. Показники періоду погашення дебіторської та кредиторської 
заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу 
користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама 
кредитує (безкоштовно) інші підприємства. Також у періоді погашення 
кредиторської заборгованості спостерігається стала позитивна тенденція до 
зниження даного показника. 
Основні показники рентабельності ТОВ «Пакування» за аналізований 
період наведено у таблиці. 
Таблиця 2.10  
Аналіз показників рентабельності ТОВ «Пакування» 
№ Показник Формула для розрахунку 2021 2022 Відхилення 
п/п 
1 Рентабельність Чистий прибуток / 0,03 0,01 -0,02 
капіталу (активів) Активи 
2 Рентабельність Чистий прибуток / 0,46 0,01 -0,45 
власного капіталу Власний капітал 
3 Рентабельність Чистий прибуток / 0,01 0,00 -0,01 
реалізації Виручка 
4 Рентабельність Прибуток від оперативної 0,01 0,01 0 
реалізованої продукції діяльності / Виручка 
5 Період окупності Активи / Чистий 31,17 108,15 76,98 
капіталу прибуток 
 
Аналізуючи дані таблиці 2.10, слід відмітити, що в основному показники 
рентабельності не зазнали суттєвих змін в аналізованому періоді окрім періоду 
окупності капіталу, що суттєво зріс і рентабельності власного капіталу, яка 
суттєво знизилась, що є доволі негативними тенденціями. Дану тенденцію можна 
пояснити тим, що зростання темпів величини власного капіталу підприємства 
перевищує зріст темпів чистого прибутку підприємства. Таким чином, провівши 
аналіз фінансового стану підприємства можна зробити наступні висновки: 
- фінансова стійкість підприємства незадовільна, хоча і спостерігається 
тенденція до її покращення; 
- показники ліквідності підприємства вказують на неліквідний баланс 
підприємства; 
- показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством 
випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення. 
Підсумовуючи слід сказати, що для покращення свого фінансового стану і 
збільшення об’єму виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує 
подальших значних капіталовкладень. 
 
 
2.4 SWOT-аналіз ТОВ «Пакування» 
 
 Конкурентоспроможність роздрібних торговельних мереж базується на 
їхніх конкурентних перевагах, які визначаються як певні, притаманні тільки їм 
особливості, що дає змогу розширити цільову аудиторію. Для того щоб перевага 
приносила перемогу у боротьбі з конкурентами, вона повинна: 
 1) забезпечувати підприємству ринкове положення, вигідно відрізняти його 
від конкурентів; 
 2) бути націленою на специфічні запити клієнта, що дасть змогу принести 
користь цільовій групі споживачів; 
 3) спиратися на специфічні, оригінальні здатності та ресурси підприємства, 
які не піддаються імітації з боку конкурентів; 
 4) мати інноваційний характер для визначення напрямів і встановлення 
пріоритетності заходів щодо управління підприємством [33, с. 68]. 
На даний час існує кілька методів оцінки умов діяльності підприємства. 
Одними з найбільш розповсюджених і визнаних методів є СВОТ аналіз 
(абревіатура від англійських слів: сила (strength), слабкість (weakness), 
можливість (opportunities), погрози (threats)), і СТЕП-аналізи (абревіатура від 
англійських слів: соціальні (social), технічні (technical), економічні (economic), 
політичні (political) фактори).  
Розглянемо методику проведення аналізу зовнішнього середовища на 
основі СВОТ-аналізу, як більш відомого за допомогою таблиці 2.11. 
Таблиця 2.11 
SWOT-аналіз ТОВ «Пакування» 
Сильні сторони Слабкі сторони 
1. Популярність власної продукції на 1. Нераціональність логістичного 
регіональному ринку управління 
2. Стабільний попит на товари 2. Відсутність власних торгових 
власного виробництва точок 
3. Можливість реалізації товарів за 3. Плинність кадрів 
заниженими цінами 
4. Наявність стабільного ходового 
асортименту товарів 
5. Зручне та вигідне розташування 
товариства 
6. Диверсифікація постачальників 
Можливості Загрози 
1. Розширення асортиментної 1. Зниження доходів у цільової 
номенклатури включно з аудиторії 
брендами, які ще не мали 2. Поява на ринку нових 
реалізації в цій мережі підприємств 
2. Покращення рівня 3. Активізація діяльності основних 
конкурентоспроможності конкурентів 
Зовнішнє Внутрішнє середовище 
середовище 
3. Збільшення відсотка зайнятої 4. Внесення змін до законодавчої 
частки ринку бази закону 
4. Використання нестабільних 
коливань в економіці за рахунок 
проведення різних акцій з 
наголошенням на «низьких цінах» 
5. Відкриття нових власних точок 
підприємства 
 
 SWOT-аналіз, як інструмент оцінки середовища функціонування 
підприємства, складається з двох частин. Перша частина спрямована на вивчення 
зовнішніх можливостей і погроз (позитивні та негативні моменти), що можуть 
виникнути перед підприємством безпосередньо сьогодні та в майбутньому. У цій 
частині виявляються стратегічні альтернативи. Друга частина пов’язана з 
дослідженням сильних та слабких сторін аналізованого підприємства. У цій 
частині оцінюється потенціал підприємства. Іншими словами, SWOT-аналіз 
дозволяє провести комплексне вивчення зовнішнього і внутрішнього стану 
господарюючого суб’єкта. 
Як видно з таблиці, у процесі проведення маркетингових досліджень було 
виявлено низку переваг та недоліків, а також запропоновані можливості 
покращення ситуації з огляду на можливі загрози підприємству. Тому на основі 
цих факторів можна навести низку можливих конкурентних переваг 
підприємства: 
 1. Насамперед це можливість розширення асортиментної номенклатури 
включаючи бренди, які ще не були реалізовані в даній мережі, що приведе до 
збільшення кількості та прихильності потенційних споживачів, а в результаті 
збільшення частки на ринку. 
 2. Поява на ринку нових торговельних підприємств не матиме значного 
впливу на діяльність ТОВ «Пакування» за рахунок створення торговельної 
мережі, зокрема в м. Черкаси та навколишніх областях. 
 3. Враховуючи економічну ситуацію останніх років у країні спостерігається 
зниження доходів у цільової аудиторії. Таким чином, проведення періодичних 
акцій під гаслом «зниження ціни» буде ще однією із конкурентних переваг ТОВ 
«Пакування». 
 4. У результаті посилення конкурентних позицій ТОВ «Пакування» на 
ринку, стане менш помітний негативний вплив зовнішніх факторів на діяльності 
підприємства. 
 
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  
 
3.1 Шляхи підвищення ефективності роботи підприємства  
 
 
Проведений аналіз діяльності ТОВ «Пакування» свідчить про успішну 
діяльність товариства на протязі досліджуваного періоду. Воно функціонує 
стабільно, основні показники фінансової діяльності знаходяться в межах 
нормативних значень. Товариство здійснює свою діяльність ефективно, але 
бажано здійснити розширення діяльності.  
Розглянемо два основні напрями підвищення ефективності господарської 
діяльності товариства.  
Перший напрямок – це розширення асортименту продукції, що виготовляє 
підприємство. 
Гофропапір - це матеріал, який має широкий спектр застосувань. З нього 
можуть бути виготовлені різноманітні вироби, зокрема: 
1. Картонні коробки: гофропапір є популярним матеріалом для виготовлення 
різноманітної упаковки. Картонні коробки можуть використовуватися для 
перевезення товарів, зберігання речей або подарункових упаковок. 
2. Піддони: гофропапір використовується для створення поддонів, які 
використовуються у логістиці та транспортуванні товарів. Вони допомагають 
зручно та безпечно переміщати товари на великі відстані. 
3. Паперові туби: гофропапір може бути використаний для виготовлення 
паперових туб, які застосовуються для упаковки рулонних матеріалів, наприклад, 
паперу, тканин, плівок тощо. 
4. Паперові плівки та пакети: гофропапір може бути перетворений на тонкі 
плівки або пакети, які використовуються для упаковки харчових продуктів, 
сипучих матеріалів, подарунків тощо. 
5. Рекламні стенди та шоу-бокси. Рекламні стенди та шоу-бокси з 
гофропаперу є ефективними засобами презентації товарів, брендів та 
інформаційних матеріалів. Вони привертають увагу і створюють враження, 
особливо завдяки своїй унікальній текстурі та екологічному характеру. 
Наприклад, можна створити з гофропаперу наступні види продукції: 
− Рекламні стенди: Гофропапір може бути використаний для створення 
стійких та зручних рекламних стендів. Вони можуть мати великі плакати, 
логотипи та інші графічні елементи, які привертають увагу клієнтів у торгових 
центрах, виставкових заходах або на інших місцях. 
− Показові шоу-бокси: З гофропаперу можна створити креативні шоу-
бокси для виставки товарів або презентацій. Шоу-бокси можуть мати різні рівні 
та внутрішні перегородки для демонстрації товарів в естетичному та 
організованому способі. 
− Виставкові стенди: Гофропапір можна використовувати для 
створення виставкових стендів, які використовуються на торговельних 
виставках, ярмарках або конференціях. Вони можуть бути розміщені високо і 
мати великі плакати або екран, що привертає увагу відвідувачів. 
− Рекламні стійки: Гофропапір може бути використаний для створення 
рекламних стійок, які можуть бути розміщені на полицях або стінах магазинів. 
Вони можуть мати гачки або вішалки для відображення товарів, а також 
інформаційної підтримки. 
− Поп-ап стенди: Гофропапір можна використовувати для створення 
поп-ап стендів, які відкриваються і розгортаються, створюючи враження 
тривимірності та привабливості. Це чудовий спосіб залучити увагу на ярмарках, 
промо-акціях або спеціальних подіях. 
− Шоу-кейси: Гофропапір можна використовувати для створення шоу-
кейсів, які демонструють продукти або зразки товарів. Вони можуть мати вікна, 
розташуванням внутрішніх полиць та освітленням для кращої візуальної 
презентації. 
− Рекламні постери: Гофропапір можна використовувати для 
виготовлення рекламних постерів, які можуть бути розміщені на стінах, вітринах 
або інших видимих місцях. Вони можуть бути оформлені яскравими графічними 
зображеннями, текстом та логотипами. 
− Рекламні стелажі: З гофропаперу можна створити рекламні стелажі, 
які допомагають організувати і відобразити продукти або листівки в магазинах, 
бібліотеках або інших місцях. Вони можуть мати різні розміри та конфігурації, 
забезпечуючи ефективну презентацію. 
− Мобільні дисплеї: Гофропапір можна використовувати для створення 
мобільних дисплеїв, які можуть бути перенесені з місця на місце для рекламних 
кампаній або подій. Вони можуть мати колеса, розкладні частини та зручну 
конструкцію для зручності транспортування. 
6. Меблі: гофропапір може використовуватись для створення легких меблів, 
наприклад, столиків або поличок. 
7. Декоративні вироби: гофропапір може бути використаний для 
виготовлення різних декоративних елементів, таких як квіти, прикраси на свята, 
театральні декорації тощо. 
8. Упаковочні матеріали: гофропапір може бути використаний для створення 
різноманітних упаковочних матеріалів, таких як прокладки, ділильники, захисні 
кути і т.д. Вони захищають товари від пошкоджень під час транспортування та 
зберігання. 
9. Іграшки та розважальні вироби. Гофропапір може бути використаний для 
виготовлення різноманітних іграшок та розважальних виробів. Ось кілька 
прикладів: 
− Головоломки: гофропапір може бути використаний для створення 
головоломок, які вимагають логічного мислення та розв'язання складних 
завдання. 
− Лабіринти: З гофропаперу можна створити лабіринти різної 
складності, які допоможуть розвивати спритність та координацію рухів. 
− Маски: Гофропапір може бути використаний для створення 
декоративних масок, які можуть бути використані для костюмованих вечірок, 
театральних вистав та інших заходів. 
− Театр тіней: За допомогою гофропаперу можна створити театр тіней, 
де за допомогою світла та вирізаних фігур можна створювати цікаві та 
захоплюючі сюжети. 
− Маски для фотосесій: Гофропапір можна використовувати для 
створення веселих та унікальних масок для фотосесій, які додадуть особливого 
настрою та креативності. 
− Моделі тварин: З гофропаперу можна створити моделі тварин, які 
можуть слугувати як декорації, іграшки або навчальні матеріали. 
− Конструктори: Гофропапір можна використовувати для створення 
конструкторів, де діти можуть збирати та будувати різні конструкції, розвиваючи 
свою уяву та творчість. 
− Пазли: Гофропапір може бути використаний для створення пазлів, які 
можуть розвивати моторику та логічне мислення. 
− Театральні декорації: Гофропапір може бути використаний для 
створення декорацій для дитячих театральних постановок або для рольових ігор 
вдома. Він легкий, доступний і може бути легко модифікований для створення 
різних сценічних об'єктів. 
− Рухомі іграшки: З гофропаперу можна створювати рухомі іграшки, 
такі як пташки, тваринки або автомобілі. Це сприяє розвитку дрібної моторики та 
фантазії у дітей. 
− Книжки-розкладушки: Гофропапір може бути використаний для 
створення книжок-розкладушок, які включають в себе рухомі елементи, вкладиші 
та інтерактивні деталі. Це сприяє розвитку мовлення та уяви у малюків. 
− Конструктори для малюків: З гофропаперу можна створити 
конструктори для малюків, які допомагають розвивати їх творчість та будівельні 
навички. Вони можуть складатися з простих блоків або плит, які дозволяють 
дітям експериментувати та будувати різні структури. 
− Масштабні моделі: Гофропапір може бути використаний для 
створення масштабних моделей будівель, автомобілів, літаків та інших об'єктів. 
Це може бути як розважальною активністю, так і засобом навчання про 
конструкції та архітектуру. 
− Театральні маски: З гофропаперу можна створити маски для 
театральних вистав, рольових ігор або карнавалів. Діти можуть прикрашати їх 
фарбами, паперовими елементами або приклеювати кольоровий картон, щоб 
створити унікальний образ. 
− Картонні головоломки: З гофропаперу можна створити картонні 
головоломки різної складності, які сприятимуть розвитку логічного мислення та 
просторових навичок. 
− Конструктори для моделювання: Гофропапір можна використовувати 
для створення конструкторів, які дозволяють дітям будувати різноманітні моделі, 
використовуючи елементи з гофропаперу. 
− Книги та розповідні набори: З гофропаперу можна створювати 
книжки для дітей, які містять розповіді, малюнки та інтерактивні елементи. Це 
може сприяти розвитку читацьких навичок та фантазії. 
− Моделювання та творчі проекти: Гофропапір можна використовувати 
для моделювання та творчих проектів, де діти можуть будувати будівлі, 
ландшафти, макети та інші творіння за допомогою гофроелементів. 
10. Упаковка для пошти: гофропапір широко використовується для створення 
упаковки для пошти, включаючи поштові коробки, конверти та пакети. Він 
забезпечує додаткову захист для вмісту під час пересилання поштою. 
12. Будівельні конструкції: гофропапір може бути використаний для 
створення легких будівельних конструкцій, таких як перегородки, партиції, 
експозиційні стенди та декоративні панелі. 
12. Упаковка для їжі: гофропапір використовується для виготовлення 
контейнерів і пакетів для харчових продуктів, таких як піца, гамбургери, сендвічі 
та інші готові страви. 
13. Захисні упаковки: гофропапір. У сучасних екологічних умовах люди все 
менше довіряють якості продуктів, що виробляються. Це пов’язано з генною 
модифікацією продуктів харчування, низьким контролем якості в процесі 
виробництва продуктів харчування, а також з погіршенням умов навколишнього 
середовища. 
14. Захисні упаковки: гофропапір може бути використаний для створення 
захисних упаковок, які допомагають захистити вразливі або крихкі предмети під 
час транспортування і зберігання. Вироби, які можуть бути включені сюди, 
включають пінопластові коробки, вкладиші, захисні оболонки та інше. 
15. Книжкові обкладинки: гофропапір може бути використаний для 
створення обкладинок для книг, журналів або блокнотів, що надає їм додаткову 
міцність та захист. 
16. Пакування для квітів: гофропапір може бути використаний для створення 
пакування для квітів, що дозволяє їм зберігати свіжість та захищає їх під час 
транспортування. 
17. Оформлення подарунків: гофропапір може бути використаний для 
створення оригінального оформлення подарунків, таких як паперові сумки, 
коробочки, стрічки та банти. 
18. Паперові пакети: гофропапір може бути використаний для виготовлення 
паперових пакетів різних розмірів і форм, які використовуються в роздрібній 
торгівлі та гастрономії. 
19. Екологічні матеріали: гофропапір є екологічно чистим матеріалом, який 
може бути використаний для створення різних екологічних виробів, таких як 
пакети для сміття, біоразлагаючі упаковки або компостируемі контейнери. 
 Цей матеріал має багато застосувань і може бути адаптований під різні 
потреби та вимоги. 
 
 
 
ПЕРЕРОБКА 
Як відомо, один житель великого міста за рік викидає близько 300 кг різного 
сміття. З них близько 40%, тобто 120 кг, є макулатурою - паперовими відходами, 
придатними для подальшої переробки. Багато хто знає ще з дитинства, що 1 
центнер макулатури рятує 1 доросле дерево, а 1 тонна - замінює 4 кубічних метра 
деревини. 
Група "А" - високої якості (наприклад, відходи з білого паперу для письма і 
друку і паперові пакети або мішки) 
Група "Б" - середньої якості (вся поліграфічна продукція крім газет, картон 
і т.п.) 
Група "В" - низької якості (газети, кольоровий або просочений спеціальними 
складами картон і т.п.). 
При грамотній переробці близько 3/4 використаного паперу потрапляє у 
вторинний оборот. У нашій країні цей показник поки дуже низький - 12%. 
СПЕЦИФІКА РОБОТИ ЗАВОДУ З ПЕРЕРОБКИ МАКУЛАТУРИ 
Перед відкриттям міні-заводу з переробки макулатури слід спершу вирішити 
питання його постачання сировиною: продуктивність середньої міні-фабрики 
становить до 10 тонн макулатури в день. 
Існує кілька джерел заготівлі макулатури: прийом у населення або з 
промислових, торгових і адміністративних підприємств та установ. 
При цьому ціна прийому коливається від 500 до 1500 рублів за тонну 
макулатури групи "Б", крім картону і від 500 до 1000 рублів за тонну картону. 
Зрозуміло, мінімальна із зазначених сум призначена для обчислення 
вартості макулатури, що вивозиться за рахунок переробної організації, а 
максимальна - якщо продавець доставляє її на місце переробки сам. 
Оптимальний варіант придбання виробничої лінії (комплекту з переробки 
сировини і виготовлення готової продукції) - покупка готової міні-фабрики (в 
розборі) у китайських виробників. 
Наприклад, харбінський завод обладнання "СЕАЙДЕ ШЕБЕЙ" реалізує 
готовий комплект за 15,6 млн юанів (71,6 млн руб.). Ця фабрика виробляє папір 
для письма (10 т на добу). 
Але є і більш дешеві варіанти: наприклад, лінія з виробництва картону варто 
5,4 млн юанів (близько 24,8 млн руб.), А виробляє вдвічі більше (20 т на добу) 
картону або пакувального паперу. 
Перша міні-фабрика по переробці макулатури вимагає 24 людини 
обслуговуючого персоналу (8 осіб, 3 зміни), друга - 15-20 (5-7 чоловік, 3 зміни). 
Специфіка виробництва така, що машини повинні працювати безперервно. 
ПРОЦЕС ВИРОБНИЦТВА ПАПЕРУ З МАКУЛАТУРИ 
Сам процес виглядає наступним чином. Макулатуру завантажують у 
спеціальні баки з водою, де вона замочується і перемішується до стану більш-
менш однорідного кома або великих шматків. 
Потім ці шматки паперу дробляться за допомогою вібросита і протирання. 
На наступному етапі з отриманої однорідної суміші видаляють метал (скріпки і 
т.п.) і інші домішки - бруд, що утворилася з пилу, пісок, нерозчинні частинки 
клею, друкарську фарбу, жири, залишки органіки, барвники і т.д. 
Після всіх вищеописаних процедур надлишки води відкачуються, а решта 
аморфна маса і називається пульпою. 
Пульпа подається на виробничу машину. Два спеціальних сітчастих 
барабана зачерпують її, і вийшла фракція осідає на сітці. Потім їй надають 
потрібну товщину і вирівнюють по всій площі майбутнього листа. 
Новоутворена стрічка надходить на спікається барабан де вона остаточно 
висихає, злипається в однорідну масу і перетворюється безпосередньо в папір. 
Як уже згадувалося вище, головна проблема - постачання фабрики 
сировиною. В Україні, на жаль, культура переробки твердих побутових відходів, 
а тим більше їх роздільного викидання ще не досягла європейських, або, 
наприклад японських показників. 
Багато організацій часто просто викидають макулатурних сировину замість 
того, щоб утилізувати його. Тому, швидше за все, буде потрібно утримувати 
також штат заготівельників і збирачів сировини (а це ніяк не менше 6 осіб на 3 
невеликих вантажівках або пікапах, на додаток до приблизно двом десяткам 
працюють в цеху). 
При такому розкладі фонд оплати праці, вважаючи за 15-20 тис. Руб. на 
людину в місяць коливається від 315 до 600 тис. руб. 
НАСКІЛЬКИ ПРИБУТКОВО ВИРОБНИЦТВО ПАПЕРУ З 
МАКУЛАТУРИ? 
Середня світова ціна за тонну паперу становить 760 доларів США, 850 
доларів - ціна тонни картону. У рублях це виходить відповідно приблизно 22,3 
тис. Руб. і 24,9 тис. руб. Але це на зовнішніх ринках. 
Внутрішні ж виробники пропонують папір для письма за ціною від 780 до 
1100 доларів за тонну (22,8 - 32,2 тис. Руб.), А картон - від 18,5 до 26,5 тис. Руб. 
за тонну. 
Таким чином, навіть вважаючи ціну реалізації мінімальної, витрати на 
оплату праці - максимальними, а придбану сировину - за найвищою ціною, 
прибуток виходить рівної більш, ніж 5,5 млн руб. в місяць (для паперу) і 9,6 млн 
руб. (Для картону). 
Навіть якщо відняти комунальні платежі (а виробництво паперу з 
макулатури - водо- і енергоємний процес), які "на коло", тобто дуже приблизно і 
з величезним запасом порахувати рівними 75% від прибутку, отримуємо 
відповідно 1,4 і 2,4 млн чистого прибутку (реальні цифри будуть навіть вище). 
Таким чином, окупність обладнання в першому випадку складе трохи більше 4 
років, а в другому - менше року. 
Виробництво серветок і туалетного паперу з макулатури 
Якщо ж ви не готові на такі великі вкладення, це не страшно. Бізнес по 
переробці макулатури можна відкрити і набагато дешевше, наприклад, почати з 
виробництва туалетного паперу або серветок. 
Для цього потрібна лише машина для виготовлення пульпи вартістю 1,6 - 6,7 
млн руб. (В залежності від тоннажу завантаження - від 1 до 30 тонн) і власне лінія 
для виготовлення серветковий (туалетного паперу), яку можна придбати за 16 
млн руб. 
З 1 тонни сировини виходить близько 9 - 9,5 тисячі рулонів готової до 
вживання туалетного паперу. 
Таким чином, собівартість однієї тонни готової продукції (з урахуванням 
вартості сировини, витрат на заробітну плату персоналу і витрат на 
електроенергію і воду складає від 8 до 11 тис. Руб. А собівартість стандартного 
120-грамового рулону (з урахуванням витрат на картонну втулку, клей і етикетку) 
- приблизно 2-3 рубля. Взявши мінімальну цифру виробництва - 9 тис. рулонів в 
день і вважаючи місяць рівним 24 робочим дням, отримуємо загальний обсяг 
виробництва в 216 тис. рулонів. 
Для чистоти розрахунків використовуємо собівартість 3 рубля за 1 рулон - 
валові витрати, таким чином, виходять рівними 648 тис. Руб. 
При мінімальній націнці всього в 20% (тобто реалізаційної ціни в 3 руб. 60 
коп.) Отримуємо чисту місячний прибуток близько 130 тис. Руб. Правда, термін 
окупності такого обладнання досить великий: більше 11 років. 
Як видно, цю технологію не дуже вигідно використовувати як основну, але 
як додаткову також можливо. 
Для випуску вище переліченого асортименту продукції необхідно придбати 
відповідне обладнання, яке надасть можливість здійснювати розкрій матеріалу з 
відповідною точністю та мінімальними відходами. Одним із варіантів придбання 
може бути лазерний розкрійний верстат.  
Верстат для лазерної різки серії LTC85 відкриває нові виробничі горизонти 
для малого і середнього бізнесу. Поєднання високошвидкісного лінійного 
приводу і економічного волоконного лазеру з прийнятною вартістю роблять дану 
серію найкращою в своєму класі. 
Верстат для лазерного різання серії LTC85 є одним з найбільш ефективних 
рішень для малого та середнього бізнесу. Подана серія є високопродуктивним і 
надійним інструментом, призначеним для високоточного розкрою листового 
матеріалу. Портальний механізм лазерного верстата реалізований на лінійному 
приводі, що дозволяє досягти високу точність обробки в сукупності з 
максимальною надійністю системи руху. 
 
Ціна лазерного верстата серії LTC85 дозволяє конкурувати зі значно менш 
технологічними рішеннями на основі ШВП і зубчастих рейок із серводвигунами. 
На відміну від даних типів реалізації системи руху, лінійний привід верстата 
LTC85 дозволяє отримувати значно вищу динаміку обробки, точність різки та 
безвідмовність в роботі. 
 
 
Рисунок 3.1. Верстат лазерного різання. 
 
Рисунок 3.2. Верстат лазерного різання. 
 
Рисунок 3.3. Верстат лазерного різання. 
Лазерна різка, виконана на верстаті серії LTC85 – це найбільш якісні вироби 
зроблені на межі технології, які не потребують будь-якої подальшої обробки. 
Пневматична система лазерного верстата забезпечує подачу в зону зрізу від 
зовнішніх магістралей повітря, кисню або інертного газу. Оптична система 
фокусування оснащена безконтактним датчиком місткості, що дає можливість 
автоматично підтримувати задане положення фокусу, результатом чого є висока 
якість одержуваного контуру зрізу. Для збору дрібних деталей передбачена 
спеціальна система, що складається з висувних сіткових піддонів. 
У лазерних верстатах серії LTC85 застосовуються привід на синхронних 
лінійних двигунах, управління якими здійснюється за допомогою професійної 
промислової системою ЧПУ. Використання лінійного приводу дозволило істотно 
поліпшити динамічні характеристики системи, що призвело до збільшення 
продуктивності та інших якісних показників системи в цілому. 
 
Застосування безпосереднього приводу на основі лінійних двигунів 
дозволяє отримати максимальну точність, стабільність характеристик і високу 
надійність. 
 
Рисунок 3.4. Технічні характеристики верстата для лазерної різки. 
Переваги верстату для лазерної різки LTC85 
• Найвища точність. Верстат для лазерної різки LTC85 дозволяє виконувати 
різку матеріалу з точністю до 0, 001 мм. 
• Найвища якість обробки. Передові стандарти якості лазерної різки 
досягаються завдяки численним системам контролю технологічних параметрів 
обладнання. 
• Максимально вузький зріз. Усі верстати для лазерної різки матеріалу 
використовують волоконний лазер, що гарантує найвищу якість пучка 
випромінювання, за рахунок чого з’являється можливість виробляти найбільш 
філігранну обробку. 
• Висока швидкість обробки. Вся лінійка сучасних верстатів ARAMIS має 
високу динаміку обробки завдяки інноваційним рішенням в області лінійного 
приводу. 
• Програмне забезпечення. Розвинуте програмне забезпечення верстата 
значно підвищує швидкість виготовлення деталей за рахунок зниження 
необхідного часу для підготовки оптимальних файлів завдань. 
• Стабільність і надійність в роботі. Використання найбільш досконалих 
комплектуючих у всіх верстатах для різки виробництва ARAMIS дозволяє 
отримати найвищу надійність кінцевої системи. 
• Малі експлуатаційні витрати. Використання найбільш передових 
технологій, таких як лінійний привід і волоконний лазер дозволяють істотно 
зменшити необхідність обслуговування верстатів. 
Програмне забезпечення 
Лазерні верстати ARAMIS укомплектовані програмним забезпеченням, що 
дозволяє проводити обробку і виконання файлів-завдань, зміну технологічних 
режимів, самодіагностику і авто налаштування. Підготовка файлів-завдань не 
вимагає спеціальних навиків і проводиться в напівавтоматичному режимі. 
Програмний комплекс, що використовується у верстаті дозволяє істотно 
економити час на підготовку файлів і планів розкрою. 
Програмне забезпечення верстата лазерного різання LTC85 дозволяє: 
максимально швидко готувати файли завдань з технологічними 
параметрами здійснювати розкрій матеріалу загальним різом в автоматичному 
режимі, враховувати ширину різу; 
забезпечувати заборону проходу ріжучого джерела над вирізаними деталями 
вести облік деталей, листів-заготовок, відходів 
автоматично встановлювати мікро-перемички в оброблюваному контурі 
виробляти оптимізацію холостого ходу 
здійснювати завантаження креслень форматів: dwg, .dxf або інших форматів 
САПР, за допомогою мережевої синхронізації або різного роду електронних 
носіїв. 
Інтерфейс програмного забезпечення комплексу зручний для оператора і 
максимально адаптований під стандартні CAD і CAM системи 
Технологія 
Лазерне різання. 
Устаткування для лазерного різання матеріалу дозволяє проводити розкрій 
широкого діапазону різних матеріалів – паперу, . Може використовуватися 
різноманітний матеріал, а також і метал. Лазерне різання кольорових матеріалів, 
включаючи мідь, латунь, алюміній виконується без будь-яких обмежень. 
Гравірування. 
Лазерний верстат ЧПУ дозволяє також виробляти гравірування. Програмне 
забезпечення дозволяє задавати технологічне гравіювання за допомогою певного 
алгоритму. Ця функція значно допомагає в процесі ідентифікації та сортування 
деталей. 
Умови експлуатації: 
Для установки лазерного комплексу не потрібен посилений фундамент. 
Загальна вага верстата не більше 6000 кг. 
Необхідно дотримання температурного режиму приміщення. 
Необхідний контроль параметрів мережі живлення. 
Вартість  даного комплексу становить 1 850 тис. грн. Для обладнання такого 
класу, яке дає змогу робити точний розкрій матеріалу це цілком адекватна ціна, 
порівняно з обладнанням інших виробників. Даний комплекс посприяв би 
розширенню асортименту продукції з гофрокартону.  
Іншим напрямком підвищення ефективності роботи підприємства є 
використання інтернет-технологій для просування і продажу виробів з 
гофрокартону під власним брендом. 
Соціальний медіа маркетинг або маркетинг соціальних мереж (SMM) є 
порівняно новою сферою діяльності для сучасних підприємств, яку вони активно 
опановують незалежно від масштабу та специфіки їх діяльності. Єдиного та 
загальноприйнятого визначення цього поняття на часі не існує, проте, можна 
сформулювати таке визначення: соціальний медіа маркетинг – особливий 
інструмент Інтернет маркетингу, що передбачає просування продукту, послуги, 
компанії чи бренда за рахунок використання соціальних медіа, контент яких 
створюється та оновлюється зусиллями їх відвідувачів. Запускаючи механізми 
вірусного маркетингу, вони збільшують не лише кількість інформації, висвітленої 
на сайті, а також підвищують його рейтинг у пошукових системах. 
Велика кількість маркетологів зазнають невдач у спробах просування бренда 
в мережі Інтернет через те, що помилково вважають основною метою соціального 
медіа маркетингу стимулювання росту продажів товарів. Насправді метою такого 
виду маркетингу є зацікавлення споживча, створення позитивного іміджу бренда, 
позиціонування компанії, для якої першочерговим завданням є не отримання 
прибутку, а задоволення потреб споживачів, завоювання їх довіри та 
прихильності. Унікальність соціальних медіа полягає в тому, що вони дають 
можливість підприємству взаємодіяти безпосередньо зі споживачами, без 
нав’язливої дії традиційних маркетингових технологій. Наприклад, якщо 
компанія створює сторінку свого продукту (послуги) в соціальних мережах, 
користувачі можуть залишати там свої коментарі, рекомендації, огляди, задавати 
питання та взаємодіяти один з одним, щоб обговорити компанію, бренд, продукт 
чи послугу. Будь-який споживацький відгук і коментар (позитивний чи 
негативний), залишений одним користувачем, може бути каталізатором для 
іншого користувача і, як наслідок, спонукати до вибору (відмови) тієї чи іншої 
компанії, бренда, товару, послуги. З метою характеристики сфер застосування 
SMM доцільним є визначення існуючих видів соціальних медіа (рис. 3.1). 
 
Рисунок 3.5 – Види соціальних медіа 
Соціальні мережі створені спеціально для того, щоб люди взаємодіяли один 
з одним. Під терміном «соціальна мережа», як правило, розуміють ресурс, що 
дозволяє користувачам організовувати спільноти відповідно до сфери та роду 
діяльності (за даними «Енциклопедії корисного» [8], 80% компаній у світі 
використовують соціальні мережі для підбору кадрів, 95% з них використовують 
для цих цілей мережу LinkedIn), а також відповідно до інтересів (ВКонтакте), 
місця проживання, навчання, роботи (Однокласники) або будь-якої іншої ознаки. 
Блоги – це сайти, на яких записи можуть бути зроблені у вигляді журнальних 
статей, поміток або просто цікавих посилань. 
Мікроблоги. У цьому випадку ми маємо справу з короткими оновленнями 
свого статусу, що передбачають обмеження щодо обсягу тексту (компанія The 
New York Times має 7,6 мільйонів прихильників у Twitter завдяки тому, що надає 
їм можливість першими дізнаватися новини з усього світу) [29].  
Фото- та відеосервіси. Подібні сайти дають можливість користувачам 
ділитися своїми фотографіями та відеофайлами зі всім світом. Крім того, на 
відміну від звичайних файлових сховищ такі сервіси функціонують спільно із 
соціальними мережами. Наприклад, компанія Blendtec – виробник кухонних 
блендерів активно використовує такі сервіси у своїй діяльності, і станом на 
вересень 2013 року на їх YouTube-каналі під назвою «Will it blend» було 219 
мільйонів переглядів і більше півмільйона прихильників, а на сторінці в Facebook 
– 38 тисяч «лайків» [10].  
Соціальні вкладки. Сайти соціальних вкладок пропонують користувачам 
можливість зберігати посилання на цікаві сайти, ділитися ними з друзями та 
отримувати до них доступ зі сторонніх комп’ютерів. Соціальні новини. Сайти 
соціальних новин збирають посилання на події, статті, зображення, опубліковані 
в мережі Інтернет. Усі новини оцінюються їх користувачами і найбільш популярні 
відображаються на головній сторінці ресурсу.  
Підкасти. Цей новий спосіб поширення аудіо- та відеоконтенту через мережу 
Інтернет існує лише кілька років і дозволяє створювати матеріали кожному 
охочому. Також існує можливість підписатися на певний підкаст (стрічку новин), 
що буде оновлюватися автоматично, у міру надходження нових медіа-файлів [6]. 
Веб-форуми. Одна з найстаріших форм соціальних медіа, що являє собою ресурс, 
на якому користувачі обговорюють певні тематичні питання.  
Геосоціальні мережі – соціальні медіа, що пропонують користувачам 
можливість за допомогою своїх мобільних телефонів, смартфонів чи 
комунікаторів відмічати місця, які вони відвідують щодня, або відвідували 
колись. Незважаючи на те, що соціальні медіа дуже різноманітні, маркетологи-
практики здебільшого надають перевагу саме соціальним мережам, адже на 
сучасному етапі вони є своєрідним поєднанням великої кількості сервісів, що 
існують у мережі Інтернет. Згідно з даними звіту «2018 Social Media Marketing 
Industry Report» 94% з-поміж 3800 опитаних експертів із маркетингу по всьому 
світу вважають, що соціальні мережі є ефективною платформою для доведення 
маркетингових повідомлень до кінцевого споживача. З погляду на це 
маркетологи-практики успішно використовують їх для просування власного 
бізнесу. Також 83% опитаних зазначили, що соціальні медіа – важливий 
інструмент популяризації їх бренда, а 77% маркетологів, із досвідом роботи в 
соціальних мережах близько 3 або більше років, присвячують більше 6 годин на 
тиждень соціальному медіа маркетингу, 15% з-поміж усіх опитаних проводять 
більше 20 годин на тиждень у соціальних мережах [28]. 
 
Рисунок 3.2 – Переваги соціального медіа маркетингу [28] 
За даними дослідження [28], переважна більшість опитаних маркетологів 
відмітили, що навіть з мінімальними витратами часу соціальний медіа маркетинг 
сприяє розвитку їх бізнесу, збільшенню кількості регулярних відвідувачів сайта 
чи сторінки через пошукові системи, посилання з інших сайтів та URL допомагає 
маркетологам збирати корисну інформацію про конкурентів або партнерів, про 
вподобання потенційних споживачів, стежити за останніми трендами у їх смаках 
та преференціях. Цей перелік переваг є досить вичерпним, проте вважаємо за 
необхідне додати до нього ще декілька з них, а саме: − соціальні мережі 
пропонують чудові можливості для таргетингу – доступна велика кількість 
критеріїв для відбору цільової аудиторії, від віку та сімейного стану до музичних 
вподобань та політичних поглядів. Усе це може допомогти максимально точно 
відібрати цільову аудиторію; − рекламі в соціальних мережах найменшою мірою 
притаманна нав’язливість; − побудова взаємовідносин із громадськістю та ЗМІ, 
якою можуть бути як звичайні користувачі соціальних медіа, так і зацікавлені 
групи журналістів і блогерів, які становлять одну з основних цінностей 
соціальних медіа як таких. Виникає можливість поширення інформації про 
компанію та її діяльність у соціальних медіа, донесення до цільової аудиторії 
інформації про ту чи іншу подію, акцію; − клієнтська підтримка та зворотний 
зв'язок. Соціальні медіа дають можливість споживачу безпосередньо звертатися 
до виробника зі своїми питаннями та побажаннями. Особливо це актуально при 
взаємодії з регіональними відділеннями компанії. У цьому випадку споживач має 
можливість звертатися безпосередньо до головного офісу компанії з претензією 
чи пропозицією; − співпраця зі споживачами. Компанія з’ясовує, як можна 
вдосконалити товар, змінити канали комунікацій і т. д. у сфері соціальних медіа; 
− формування лояльності цільової аудиторії до компанії не лише як до продавця, 
а й як до роботодавця. Взаємодіючи з аудиторією, що зацікавлена в отриманні 
інформації про бренди, компанії та конкурентні переваги їх продукції / послуг, 
своєчасно відповідаючи на питання та скарги споживачів, фірма отримує цінний 
ресурс – лояльність. Базуватись на лояльності можуть різноманітні акції, 
спеціальні пропозиції для користувачів, що є «друзями» компанії. Так, за даними 
дайджесту Юанету [4] 2018 року, 60% споживачів, тобто 9,3 млн українців, 
шукали інформацію в Інтернеті про товар перед покупкою, а 29% користувачів 
уточнювали відомості про товари в мережі інтернет, знаходячись безпосередньо 
в магазині, за допомогою мобільного телефону [4]; − можливість виходу на 
міжнародний ринок; − заощадження витрат. SMM – один із найменш витратних 
способів просування товару на глобальному рівні. Проте існують і певні недоліки 
та ризики, що пов’язані з використанням SMM, а саме: − незважаючи на чудові 
можливості для відбору цільової аудиторії, існує велика ймовірність того, що в 
майбутньому питання щодо захисту особистих даних та приватності користувачів 
Інтернет можуть обмежити доступ до їх профайлів [18]; − в українському 
законодавстві не передбачено законів, які б регулювали правила публікації он-
лайн контенту в соціальних мережах; − ризик втрати прихильності споживачів 
через відсутність компетентного спеціаліста з SMM. У соціальних медіа 
необхідно бути чесним і відкритим, лише в цьому випадку компанія матиме змогу 
завоювати прихильність та довіру користувачів, що є одним із визначальних 
показників роботи в соціальних медіа. Якщо компанія допускає помилки, то вона 
повинна визнавати їх та приносити свої вибачення, проте ні в якому разі не 
заперечувати свою причетність до них і тим паче не намагатися «змусити 
користувачів замовчати», що досить часто маємо можливість спостерігати серед 
недосвідчених учасників соціального медіа маркетингу; − неправильний вибір 
контенту. Контент, що компанії розміщують на сторінках свого бренда, може мати 
для них критично важливе значення, адже, як правило, вони не мають 
достатнього контролю над тим, яка інформації про товар буде поширена 
користувачами в соціальних мережах самостійно [18]. Розумне використання 
маркетингу в соціальних медіа може ефективно вплинути на імідж бренда, проте 
на початку діяльності, без попереднього досвіду та розуміння, може виявитися 
непростим завданням, а в деяких випадках навіть негативно вплинути на 
діяльність самої компанії. Згідно з опублікованим дослідженням маркетингової 
агенції Razorfish [25] користувачі соціальних мереж не лише не бояться реклами 
та присутності компаній у даних каналах соціальних медіа, а навіть навпаки. 
Вони придбавають продукти, виходячи з реклами та рекомендацій, знайдених у 
соціальних мережах. Майже 76% опитаних зазначили, що не заперечують проти 
реклами на соціальних сайтах, які вони відвідують. 49% опитаних зазначили, що 
здійснювали покупки, виходячи з рекомендацій, знайдених на соціальному сайті, 
у той час як 40% придбавали товар, виходячи з побаченої там реклами. Експерти 
Razorfish впевнені, що люди шукають інформацію і компаніям необхідно її 
надати. Портрет Інтернет-аудиторії України, за даними Дайджесту Юанету 2020 
року та досліджень компанії GFK Ukraine, має такий вигляд:  
1. Регулярні користувачі мережі Інтернет – 39% населення у віці від 16 років.  
2. Мережею Інтернет користується половина працездатного населення 
України: 51,5% населення у віці від 16 до 59 років.  
3. 42,1% користувачів мережі Інтернет мають середній рівень доходів, а 
31,4% користувачів – вище середнього.  
4. Щотижня українці проводять в он-лайн режимі близько 20 годин.  
5. 87% користувачів виходять в Інтернет щодня, тобто 13 з 14,9 млн 
користувачів.  
6. Соціальні мережі з 2016 року стали основною метою використання мережі 
Інтернет в Україні.  
7. 11 з 20 найпопулярніших сайтів серед українців – соціальні медіа, де 
контент публікується самими користувачами [2; 4].  
На сьогодні багатьох спеціалістів хвилює питання, яке місце займає стратегія 
соціального медіа маркетингу в маркетинговій стратегії підприємства. Джош 
Берноф [9], старший віце-президент компанії Research Group, вважає, що при 
розробленні комплексу дій SMM необхідно використовувати POST-метод:  
Р: People (люди) – аналіз цільової аудиторії. Розроблення стратегії SMM 
необхідно починати з вивчення існуючих або потенційних споживачів та аналізу 
соціальномедійних платформ, що ними використовуються. На цьому етапі 
здійснюється дослідницько-аналітична діяльність та ідентифікується, яким видам 
он-лайн діяльності споживачі надають перевагу.  
О: Objectives (цілі) – визначення чітких цілей. Фірма повинна мати чітко 
визначені цілі своєї майбутньої он-лайн діяльності (ними можуть бути: 
управління репутацією в он-лайн режимі, підвищення впізнаваності бренда, 
завоювання споживацької уваги тощо). Не потрібно також забувати, що 
загальною метою SMM для будь-якої кампанії є забезпечення наявності компанії 
в соціальних медіа.  
S: Strategy (стратегія) – розроблення та розвиток стратегії взаємодії зі 
споживачами. Для реалізації даного етапу розвитку стратегії SMM, перш за все, 
необхідно відповісти на питання: «Як саме ви бажаєте змінити відносини з 
клієнтами?» Виділяють п'ять основних стратегій, до яких схиляється більшість 
сучасних компаній у сфері взаємовідносин з клієнтами:  
1. Вислуховування: дослідження того, що клієнти говорять про продукцію 
або послуги компанії.  
2. Висловлювання: використовуючи соціальні медіа з метою поширення 
оголошень, ідей і думок до клієнтів.  
3. Стимулювання: пошук клієнтів і розвиток взаємовідносин співпраці.  
4. Підтримка клієнтів у сфері надання допомоги один одному. 
 5. Залучення клієнтів до бізнесу для досягнення цілей та дизайн продукції.  
T: Technology (технологія) – підбір інструментів соціальних медіа. При 
формуванні соціально-медійного апарату провести ретельний аналіз існуючих 
соціальних медіа та їх призначення, звернути увагу на вподобання споживачів у 
користуванні тими чи іншими соціальними мережами [9]. 
Одним із невирішених питань на даний момент залишалася невизначеність 
ролі та функцій маркетолога в процесі маркетингу соціальних медіа. Складність, 
що зумовила виникнення такої проблеми, – основний його принцип, який полягає 
в тому, що просування товарів у співтовариствах здійснюється самими 
користувачами. Отже, роль маркетолога в процесі здійснення SMM – запустити 
та підтримувати цей процес. 
Проаналізувавши діяльність ТОВ «Пакування» та здійснивши оцінку 
діяльності підприємства, можна зробити висновок, що підприємство потребує 
розробки та використання інтернет технологій для просування та продажу 
продукції через мережу інтернет. 
     В умовах сучасного ринку, що характеризується нестабільністю цілей 
підприємства, зумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари, 
змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- та мікроекономічними 
факторами, одним із першочергових завдань керівництва підприємства стає 
формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства. Це 
зумовлено, насамперед, необхідністю забезпечення, ефективності 
функціонування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку.  
    Для покращення інноваційної складової підприємства пропонуємо 
впровадити стратегію розвитку SММ. 
   SMM – абревіатура англомовної фрази «social media marketing», це 
комплекс заходів щодо використання соціальних медіа як каналів для просування 
бренду та вирішення інших бізнес-завдань. Таким чином, SMM – метод 
залучення трафіку користувачів на сайт, що просувається, напряму, а не через 
пошукові машини.  
Та ці твердження є неповними, оскільки основною метою просування товару 
чи послуги, або знайомства з брендом є продаж. Безумовно, збільшення трафіку 
на сайт; впізнаваємість, позитивний образ бренду та максимальне зближення з 
потенційним споживачем – це важливі цілі SMM, але всі вони мають спонукати 
купити товар чи послугу. 
      Основні цілі SMM–просування: 
 1.Підвищення впізнаваності бренду. Основна причина низьких продажів – 
відсутність розширення аудиторії / покупців / потенційних клієнтів. Про послуги 
та продукцію ТОВ «Південний» можуть просто не знати, і це легко виправить 
якісно спланована SMM-кампанія. 
2.Залучення трафіку на сайт. Ми можемо ввести користувачів соцмереж на 
необхідну сторінку сайту.  
3.Лідогенерація – заявки та первинне торкання із клієнтом.  
4.Конверсія – SMM забезпечує реальні транзакції і цільові дії. 
5.Підвищення показників охоплення / залученості – збільшення числа 
унікальних користувачів, які побачать рекламне повідомлення, та підвищення 
активності на сторінці у соціальних мережах.  
6.Збільшення доходу та скорочення витрат – за допомогою соціальних мереж 
можна максимально скоротити витрати на off-line рекламу та збільшити дохід за 
рахунок продажів. 
В даний час реклама вже перейшла зі сторінок газет, журналів та екранів 
телевізорів на сторінки спеціалізованих Інтернет-сторінок, соц.-мереж. Розвиток 
глобальної мережі вийшов на той рівень, коли всі інші джерела інформації (за 
винятком, мабуть, телебачення) сприймаються як додаткові і заслуговують 
меншої уваги. У м.Черкаси кількість активних користувачів 18+ складає 180 тис. 
у Facebook та 130 тис. в Instagram (дані Facebook Ads). 
Спеціалізовані Інтернет-сайти привабливі тим, що крім знайомства з 
рекламою на них можна побачити обговорення фахівців, якості послуг, продукції 
що надаються, відношення персоналу ТОВ «Пакування» і будь-яку іншу 
інформацію.  
Переваги реклами в Інтернеті:  
Можливість, не виходячи з дому, знайти цікаву інформацію і вибрати 
відповідну магазин за заданими параметрами (місце знаходження, ціновий 
діапазон, набір послуг, продукція та її характеристики, сертифікати, детальний 
опис та рецепти приготування і т.п.);  
Можливість заочно ознайомитися з численними відгуками (як позитивними, 
так і негативними) про різні магазини-конкуренти;  
Можливість одержати більш докладну і насичену інформацію про, ТОВ 
«Пакування»  послуги, товари, ніж в інших видах реклами; 
Цільова аудиторія реклами в Інтернеті складається повністю з потенційних 
клієнтів; 
Безперервний характер реклами. Реклама сучасного інтернет-магазину 
здорового харчування ТОВ «Пакування» на порталах пов’язаних із здоров’ям, 
спортом, здоровим харчуванням, це цілодобова і довгострокова можливість 
залучення нових клієнтів за відносно невелику плату.  
Недоліки реклами в Інтернеті:  
Досить невелика частина потенційних клієнтів (в основному люди похилого 
віку і багато людей середнього віку) все ще відчуває недовіру до Інтернету як 
джерела інформації.  
Порушення авторських прав в Інтернеті сьогодні все ще дуже 
розповсюджене явище. Тому, розміщаючи рекламу власного інтернет-магазину в 
мережі, слід бути готовим до того, що результатами вашої праці можуть 
скористатися недобросовісні власники інших Інтернет-сайтів.  
Сайт ТОВ «Пакування» має на меті інформувати потенційних клієнтів про 
послуги та товари. Сайт повинен відповідати сучасним вимогам для ефективного 
просування компанії. Його необхідно переформатувати та оптимізувати під 
потреби потенційних клієнтів та з врахуванням можливостей замовника.  
Крім роботи з сайтом необхідно провести ряд маркетингових заходів, які 
сприятимуть просуванню продукції ТОВ «Пакування» в м.Черкаси. 
Орієнтовний проект маркетингових заходів ТОВ «ППакування»  на 2023 рік 
наведено в таблиці 3.1 
Таблиця 3.1 Розрахунок мінімального бюджету маркетингових заходів  
Вид реклами Вартість Кошторис, 
Частота подачі разового 
в залежності від носіїв розміщення грн. 
Реклама в пресі 
(розміщення Один раз на  100 грн- 1 
100*4*12=4800 
рекламної сторінки в місяць рядок 
журналах) 
Робота SMM-
щомісяця 4000 грн  2000*12=48000 
менеджера  
Буклети – 5 
1000 шт 1000*5=5000; 
грн; 
Сувенірна. Замовлення  1000*3=3000 
візитівок, буклетів та 
 
флаєрів (150 аркушів) Візитівки– 3 
1000 шт 
грн 
Розміщення Розміщення 
рекламних публікацій 4 рази на публікації на 
4*200*12=19200 
у соц.мережах місяць 2 дні- 400 
грн 
Всього 
  80 000 
 
Вартість маркетингових заходів ТОВ «Пакування»  орієнтовно складає 80 
тис. грн. Вони спрямовані на розширення кола потенційних споживачів з 
використання реклами у засобах друкованої інформації, особистих контактів 
менеджерів по продажам та  оптимізації сайту компанії під пошукові системи. 
Підводячи підсумки маркетингових заходів, можна помітити, що кожен вид 
для в ТОВ «Пакування» має безумовні плюси, а часом істотні недоліки. Але 
найбільш перспективним бачиться робота SMM-менеджера по просуванню 
послуг. Є безліч видів реклами та способів залучення потрібних клієнтів. 
Необхідно вміти створювати контент, який не буде набридати людям. Вони не 
приховають його, не поскаржаться на вас та не будуть залишати коментарі, про 
те, як ваша реклама їх дістала. Мистецтво SMM – працювати ненав’язливо, 
правильно визначати цільову аудиторію та концентруватися на ній. Інтернет надає 
для цього безліч можливостей та ресурсів. За допомогою  соціальних мереж ми 
можемо обирати для своєї реклами саме тих людей, кому вона буде цікавою. Є 
певні інструменти в рекламі, коли ти можеш налаштувати свою публікацію тільки 
на власних потенційних клієнтів в залежності від матеріальних можливостей 
рекламодавця і зовнішніх факторів, супутніх рекламі (місце знаходження 
магазину, передбачуваний контингент відвідувачів, ціновий діапазон послуг і так 
далі). 
 
 
 
 
ВИСНОВОК 
 
Підприємство на різних етапах своєї діяльності ставить перед собою певні 
цілі і завдання. Формулювання цих завдань залежить від поточного стану 
підприємства, його положення на ринку, взаємодії з іншими суб'єктами 
господарювання, а також внутрішніх механізмів, що обумовлюють те або інше 
функціонування підприємства. Для дослідження всіх перерахованих вище 
факторів застосовується комплексний аналіз господарської діяльності, який 
відповідає всім сучасним вимогам. Заключний і основний етап аналізу - аналіз 
фінансово-господарської діяльності підприємства, в процесі якого виявляється 
забезпеченість підприємства фінансовими, матеріальними, трудовими ресурсами, 
необхідними для нормального перебігу виробничої діяльності, 
цілеспрямованість їх розміщення і використання, чітко визначаються фінансові 
взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможність 
самого підприємства і його ринкова стійкість. 
В другому розділі випускної роботи проаналізовано діяльність товариства з 
обмеженою відповідальністю «Пакування» 
ТОВ «Пакування» здійснює виробництво гофрокартонної упаковки, 
займається оптовим та роздрібним продажем різноманітної продукції, надає 
транспортні послуги та інші види діяльності.  
За всі роки роботи ТОВ «Пакування» зарекомендувало себе, як надійний і 
відповідальний партнер, який виконує всі свої зобов’язання перед клієнтом 
вчасно і в повному обсязі. 
На основі аналізу фінансового стану підприємства можна зробити наступні 
висновки: 
- фінансова стійкість підприємства незадовільна, хоча і спостерігається 
тенденція до її покращення; 
- показники ліквідності підприємства вказують на неліквідний баланс 
підприємства; 
- показники ділової активності свідчать про нарощування підприємством 
випуску основної продукції і мають позитивну тенденцію до покращення. 
Отже, для покращення свого фінансового стану і збільшення об’єму 
виробництва та реалізації продукції, підприємство потребує подальших 
капіталовкладень. 
У третьому розділі роботи були запропоновані два заходи для підвищення 
ефективності господарської діяльності підприємства.  
Перший передбачає придбання лазерного комплексу для розкрою 
гофрокартону та випуску нових видів продукції. Це сприятиме розширенню 
асортименту продукції та залученню нових споживачів.  
Інший напрямок роботи – на просування підприємства і його продукції в 
мережі інтернет, що сприяло б залученню ширшого кола споживачів продукції. 
Таким чином,  політика  підприємства  буде зорієнтована  не  тільки  
на  одержання сьогоденної вигоди, але й на розширення виробництва та 
ринку збуту продукції, тобто на перспективу.  
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
1. Ареф'єва О.В.Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та 
заходи з її забезпечення / О.В.Ареф'єва, Д.М.Городинська / / Актуальні 
проблеми економіки. — 2008. — № 8(86.) — С. 83—90.  
2. Бугай В.З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В.З.Бугай, 
В.М. Омельченко / / Держава та регіони. —2008. — № 1. — С. 34—39.  
3. Колодізєв О. Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю 
підприємства / О.Колодізєв, К.Нужний / / Галицький економічний вісник. — 
2008. — № 1(16). — С. 53—59.  
4. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства / Т.А.Обущак / / 
Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 9. — С. 92—98.  
5. Закон України «Про особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності» 
від 26.12.2002 № 380-ІV. 
6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 
1997 р. № 283/97 
7. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. 
Фінанси підприємств: Підручник. – 6.вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 
2006.   – 552 с. 
8. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. –– К.: Атіка, 2004. – 
480 с. 
9. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: [підручник] / Г.Г. Кірейцев. – Одеса: 
ОНАЗ ім. О.С. Попова, 2012. – 88 с. 
10. Дончак Л.Г., Ціхановська О.М. Ділова активність підприємства та шляхи її 
зміцнення / Л.Г. Дончак, О.М. Ціхановська // Економіка та управління 
підприємствами. – 2017. – Випуск 10. – С. 250-255. 
11. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр 
учбової літератури, 2009. – 256 с. 
12. Череп А.В., Кириченко Л.А. Проблеми визначення фінансового стану 
підприємств в умовах фінансової кризи / А.В.Череп, Л.А.Кириченко // 
Держава і регіони – 2008. – № 6. – С. 233–236. 
13. Обущак Т.А. Сутність фінансового стану підприємства / Т. А. Обущак // 
Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 9. – С. 92–100. 
14. Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських 
підприємств / О.М. Рудницька, Я.Біленька // Вісник Національного 
університету «Львівська політехніка». – 2009. – № 639. – С. 132–138. 
15. Данильчук І.В. Сутність фінансового стану підприємства та пошук 
управлінських рішень щодо забезпечення його ефективності / І.В. Данильчук 
// Економічний вісник університету: Збірник наукових праць. – 2011. – № 
17/2. – c.105-108. 
16. Карпенко Г.В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. 
Карпенко // Економіка держави. – 2010. – № 1. – С. 61–62. 
17. Аверіна М.Ю. Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства: шляхи 
покращення М.Ю Аверіна // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №9. – 
С. 92-100. 
18. Акопян А.А., Шмалюк Л.І. Основні проблеми оцінки фінансового стану 
підприємства [Текст] / А.А. Акопян, Л.І. Шмалюк // Проблеми підвищення 
ефективності інфраструктури. – 2010. – № 25– С. 123-128. 
19. Безбородова Т.В. Сутність та необхідність аналізу фінансового стану // 
Економіка. Управління. Інновації. Випуск № 1 (11) - 2014. – С. 1-7. 
20. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А. П. 
Фінанси підприємств: Підручник. – 6.вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2006. 
– 552 с. 
21. Марцин В.С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість – 
основні складові оцінки фінансового стану підприємства //Економіка, 
фінанси, право. – К., 2009. - №7. – С.26-29. 
22. Таранюк К.М. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства 
[Електронний ресурс] / К.М. Таранюк. – Режим доступу: 
http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2010/Economics/73896.doc.htm. 
23. Артиш В. І. Розвиток світового ринку органічної продукції [Текст] / В. І. 
Артиш // Економіка АПК. – 2010. – № 3. – С. 113-116. 
24. Безус Р. М. Ринок органічної продукції в Україні: проблеми та перспективи 
[Текст] / Р. М. Безус, Г. Я. Антонюк // Економіка АПК. – 2011. – № 6. – С. 47 
– 52. 
25. Бурляй А. П. Роль України у формуванні пропозиції європейського ринку 
органічної продукції [Текст] / А. П. Бурляй, О. О. Гуцаленко // Економічний 
часопис – ХХІ. – 2013. – № 11-12 (2). – С. 15-18. 
26. Дудар О. Т. Розвиток органічного агровиробництва в Україні [Текст] / О. Т. 
Дудар // Економіка АПК. – 2012. – № 3. – С. 121-126. 
27. Органік в Україні / Федерація органічного руху України [Електронний 
ресурс]. – Режим доступу: http: //оrgаnic. cоm. uа/uk/hоmepаge/2010-01-26-13-
39-01. 
28. Батечко С. А., Деревянко Н. А. Руководство по нутрициологии. Философия 
здоров’я «Тянши». – К. : АВРИО, 2006. – 500 с. 
29. Безпека харчування: сучасні проблеми: Посібник-довідник / Укл. : А. В. 
Бабюк, О. В. Макарова, М. С. Рогозинський, Л. В. Романів, О. Є. Федорова – 
Чернівці: Книги – XXI, 2005. – 456 с 
30. В Україні зростає попит на органічні продукти // УНІАН, 16. 10. 2009 
Аналітичні дослідження // Федерація органічного руху України, www. 
organic. com. ua, 21. 04. 2011