ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7927| Title: | ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ |
| Authors: | Пасенко, Владислав Михайлович Станчук, Леонід Васильович |
| Keywords: | міжнародна інвестиційна діяльність;інвестиційное середовище;світове господарство;інвестиційна політика |
| Issue Date: | 30-Jan-2023 |
| Abstract: | АНОТАЦІЯ на кваліфікаційну роботу магістра на тему: ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ студента групи МЕМ-21 Станчука Л.В. факультету економіки та управління денної форми навчання освітня програма «Міжнародна економіка» освітній ступінь «бакалавр» Кваліфікаційна робота магістра містить 84 сторінки, 20 таблиць, 15 рисунків, список використаних джерел з 36 найменувань. Об’єктом дослідження є процеси міжнародного руху капіталу в сучасному світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні засади формування сучасних тенденцій світового інвестиційного ринку. Мета кваліфікаційної роботи магістра полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні сучасних детермінантів формування ключових тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку та розробка практичних рекомендацій щодо інтеграції України до світового інвестиційного простору. Завдання кваліфікаційної роботи магістра: визначити теоретичні передумови розвитку міжнародної інвестиційної діяльності особливості формування сучасного світового інвестиційного ринку; проаналізувати методологічні основи формування інвестиційного середовища у світовому господарстві; провести аналіз міжнародних інвестиційних процесів в глобальній економіці; проаналізувати чинники формування тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку; виокремити напрями реформування інвестиційної політики у світовому господарстві; здійснити оцінку впливу факторів міжнародного економічного середовища на інвестиційну діяльність у країнах світу. За результатами дослідження сформульовані перспективи щодо напрямів вдосконалення механізму функціонування міжнародного інвестиційного ринку. Одержані результати можуть бути використані при формуванні програм розвитку інвестиційної діяльності України. Результати дослідження можуть бути використані органами державної влади України для вдосконалення державної політики у сфері міжнародних інвестицій, а також, як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Рік виконання кваліфікаційної роботи магістра: 2022 Рік захисту кваліфікаційної роботи магістра: 2022 |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7927 |
| Appears in Collections: | 051 Економіка (Міжнародна економіка) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Магістерська_Станчук.pdf Restricted Access | 2.09 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ Кафедра міжнародної економіки та бізнесу Спеціальність 051 «Економіка» ОП Міжнародна економіка денна форма навчання, 2 курс, група МЕМ-21 КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА МАГІСТРА на тему: ФОРМУВАННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ Студента Станчука Леоніда Васильовича (підпис) Керівник к.е.н., доц. Пасенко В.М. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Робота допущена до захисту в ЕК Завідувач кафедри міжнародної економіки та бізнесу, д.е.н., проф. Петкова Л.О. (вчене звання, прізвище та ініціали) (підпис) Черкаси 2022 р. ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………….… 5 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО 8 ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ…………………………………………………. 1.1. Теоретичні передумови розвитку міжнародної інвестиційної діяльності 8 1.2. Особливості формування сучасного світового інвестиційного ринку..… 14 1.3. Методологічні основи формування інвестиційного середовища у 23 світовому господарстві...…………………………...………………...……...… РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО 29 ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ…………………………………………………. 2.1. Аналіз міжнародних інвестиційних процесів в глобальній економіці… 29 2.2. Аналіз чинників формування тенденцій розвитку світового 38 інвестиційного ринку ………………………………………………………….. 2.3. Місце України на світовому інвестиційному ринку……………………. 47 РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО 60 РИНКУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ …………………………………………. 3.1. Напрями реформування інвестиційної політики у світовому 60 господарстві……………………………………………………………………... 3.2. Оцінка впливу факторів міжнародного економічного середовища на 69 інвестиційну діяльність у країнах світу …………………………………….. ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………..… 79 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...… 82 ДОДАТКИ ………………………………………………………… 86 …………….. ВСТУП Актуальність теми. З кожним роком темпи розвитку світової економіки прискорюються. Подібний розвиток пов'язаний з постійними змінами, на які будь-яка країна або компанія повинні своєчасно реагувати, щоб залишатися конкурентоспроможною. Разом з розвитком світової економіки посилюється конкуренція на ринках різних рівнів – від світового до локального, від товарного – до інвестиційного. Актуальність теми безпосередньо пов'язана з даними змінами в світовій економіці. Крім того, сьогодні по всьому світу відбуваються події, які, так чи інакше, впливають на зміни в світовій економіці і міжнародному бізнесі. Особливої уваги заслуговують питання формування світового інвестиційного ринку, що багато в чому визначаються особливостями розвитку інвестиційних процесів в національних економіках. Розвиток інвестиційних процесів, багато в чому, залежить від сприятливого інвестиційного клімату, тобто від сукупності політичних, економічних, соціальних, культурних, організаційно- правових і географічних чинників, що спонукають інвесторів вкладати капітал в ту чи іншу господарську систему, або ж навпаки – є дестимулючим фактором інвестиційного процесу. В сучасному світі, що охоплений процесами глобалізації та інтернаціоналізації, гнучкого розвитку бізнесу неможливо досягти без ефективної перебудови інвестиційних механізмів, що дозволяє оперативно реагувати на зміни в економічному та суспільному житті. Використання сучасних важелів управління інвестиційною діяльністю дає можливість сучасним підприємствам досягти оптимізації управлінської діяльності практично у всіх напрямках. Таким чином, врахування актуальних тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку у економічній діяльності дає підприємству ряд нових конкурентних переваг у вигляді оптимізації бізнес-процесів, гнучкості виробничої діяльності, адаптивності до змін у сучасному економічному середовищі, що актуалізує тематику даної роботи. Дослідженню проблем інвестиційної привабливості та особливостей міжнародного руху капіталу у власних наукових дослідженнях приділяли ряд зарубіжних та вітчизняних науковців, серед яких: І.О. Бланк, А.А. Брюховецька, М.С. Герасимчук, А.В. Матвійчук, О.В. Нечипорук, Л. Федулова, А. Філіпенко, Ю. Яковець, Р. Харро, Е. Хансен, Р. Хоутр, Е. Чемберлін, С.В.Юхимчук та інші. В той же час, оскільки інвестиції є головними рушійними силами та драйверами розвитку сучасної економіки, дослідження питань сучасних тенденцій світового інвестиційного ринку та забезпечення привабливості національної економіки на світовому ринку капіталів набувають все більшої актуальності, що і зумовило вибір теми дослідження. Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у теоретико- методичному обґрунтуванні сучасних детермінантів формування ключових тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку та розробка практичних рекомендацій щодо інтеграції України до світового інвестиційного простору. Для досягнення визначеної мети було поставлено та вирішені такі завдання: визначити теоретичні передумови розвитку міжнародної інвестиційної діяльності особливості формування сучасного світового інвестиційного ринку; проаналізувати методологічні основи формування інвестиційного середовища у світовому господарстві; провести аналіз міжнародних інвестиційних процесів в глобальній економіці; проаналізувати чинники формування тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку; виокремити напрями реформування інвестиційної політики у світовому господарстві; здійснити оцінку впливу факторів міжнародного економічного середовища на інвестиційну діяльність у країнах світу. Об’єктом дослідження є процеси міжнародного руху капіталу в сучасному світовому господарстві. Предметом дослідження є практичні засади формування сучасних тенденцій світового інвестиційного ринку. Для досягнення мети та вирішення основних завдань роботи застосовані різноманітні методи дослідження: діалектичний метод пізнання; логічний та формально-логічний методи; метод порівняння, узагальнення, систематизації та синтезу, системний і комплексний підходи, економіко-статистичні, методи групування, графічного аналізу, методи експертної діагностики, прогнозування. Теоретико-інформаційну основу дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, періодичні та монографічні видання звіти міжнародних організацій, статистичні матеріали міжнародних статистичних баз даних. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їхнього використання при формуванні програм розвитку інвестиційної діяльності в Україні. Результати дослідження можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення економічних дисциплін, при написанні рефератів та курсових робіт. Структура й обсяг роботи. Структура роботи складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел з 36 найменувань, ілюстрована 15 рисунками та 20 таблицями. Повний обсяг роботи становить 94 сторінки. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ 1.1. Теоретичні передумови розвитку міжнародної інвестиційної діяльності Іноземні інвестиції відіграють велику роль економічному розвитку багатьох країн. Підйому економіки значною мірою сприяє ефективна інвестиційна діяльність, яка є важливим показником динаміки вкладень інвестицій у країну, тому інвестиційний клімат у будь-якій країні є одним із головних факторів загальноекономічної ситуації. Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) є найважливішою ознакою глобалізації економіки, показником реального досягнення науки та технологій, рівнів професійної підготовки. Історія розвитку світової економіки та економічної думки свідчать, що інвестиції займають провідну роль у формуванні та зміцненні виробничого потенціалу, соціальної сфери та впливають різні напрями життя і цей факт визнається усіма представниками провідних економічних шкіл. Розгляд різних наукових концепцій, що трактують сутність та роль інвестицій у розвитку світової економіки, заслуговує на величезну увагу у зв'язку з необхідністю аналізу теоретичної бази вивчення інвестицій та інвестиційного процесу як об'єкта управління. Можна виділити чотири основні етапи формування економічних знань щодо визначення сутності поняття «інвестиції» (рис. 1.1). На початковому етапі (до XVII ст.), меркантилісти висловлювали необхідність інвестування у виробництво товарів, оскільки останні створювали основу розвитку зовнішньої торгівлі і, отже, служили джерелом багатства нації. Меркантилісти першими обґрунтували необхідність регулювання умов, що забезпечують формування інвестиційних ресурсів та припливу в країну їх із поза. Засновник класичної економічної теорії Адам Сміт – стверджував, що для забезпечення економічного прогресу необхідно максимізувати норму чистих інвестицій. У своїй праці «Дослідження про природу та причини багатства народів» автор встановлює зв'язок між процесами збільшення капіталу на національному рівні та зростанням багатства нації. В цілому, А. Сміт, вважав, що є дві форми інвестицій. Перша – це інвестиції як витрати на відновлення та примноження капіталу у формі виробничих будівель та споруд, корисних машин та обладнання, витрат на покращення землі, оборотного капіталу, обслуговуючого основний, внаслідок здійснення яких відбувається отримання доходу власником капіталу та, в цілому, зростання національного багатства [1]. Рис. 1.1. Етапи формування теоретичних знань про інвестиції (побудовано автором) Друга форма – це інвестиції як перерозподіл національного багатства, а не примноження останнього, наприклад, у формі витрат на придбання майна, що приносять власнику дохід. Слід зазначити, що інвестиційна теорія, розроблена представниками класичної школи, стала історично першою цілісною моделлю розвитку інвестиційної сфери, що включає механізми та параметри інвестиційних процесів на макро- та мікрорівні. Представники класичного напряму економічної теорії розмежували поняття грошей та капіталу, обґрунтували роль накопичення капіталу та кредитних грошей в інвестиційному процесі [2]. Ще слід згадати про теорію, яка відома під назвою Закону Сея чи «Закону ринків». Його думки про те, що сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (тобто вартість створених товарів виражається сукупним прибутком) на які і купуються товари за собівартістю, і тому кризи відтворення не може. Перевиробництво можливо лише деякий вид товарів. Відхід від феодального устрою і розвиток мануфактурного способу виробництва, поява нових джерел прибутку, що відрізняються від торгівлі – усе це викликало необхідність нової економічної ідеології. Основними ідеями класиків економічної теорії було ототожнення «капіталу» із засобами виробництва. Зокрема, Ж.-Б. Сей визначав капітал як суму цінностей для підтримки виробництва. Його основною заслугою у формуванні теоретичних знань про інвестиції є створення теорії факторів виробництва. Іншими словами, будь-яке збільшення продукції автоматично породжує еквівалентне збільшення витрат і доходів, причому у розмірах, здатних підтримати економіку у стані повної зайнятості. Однак у ринкових умовах можливе надвиробництво, тобто пропозиції можуть бути вище від грошового попиту. Розвиток товарного обміну сприяло посиленню протиріч між вартістю та споживчою вартістю, а також призвело до використання грошей як товару особливого роду та виникнення розриву між активами купівлі та продажу [3]. Крім того, слід зазначити, що представники класичної школи приділяли велику увагу вивченню взаємозв’язку процентної ставки, рівня заощаджень та інвестицій [3]. Починаючи з середини XIX ст. відбувається бурхливий розвиток промисловості, що обумовлено стрімким розвитком технічних наук. У результаті чого значно зростає попит на капіталовкладення і виникає жорстка конкуренція на ринку капіталу. Помітний внесок у розвиток теорії інвестицій зробили представники маржиналіської школи: Джевонс, К. Менгер, Є. Бем-Баверк, Ф. Візер, Л. Вальрас, Дж. Кларк. Маржиналісти, будучи авторами Теорія граничної корисності, основну увагу зосередили на мікроекономічному аспекті інвестиційного аналізу. Вони визначили систему факторів, що впливають на попит та пропозицію інвестиційних ресурсів та інвестиційних товарів, досліджували проблеми ціноутворення на інвестиційному ринку, виявили кількісні залежності взаємодії капіталу, що інвестується, та інших факторів виробництва, обґрунтували зміст і використання таких категорій як «гранична корисність інвестиційних товарів» і «гранична продуктивність капіталу, що інвестується». На третьому етапі розвитку економічної думки «капітал» ототожнювали із знаряддями і засобами праці, які повинні бути використані в процесі виробництва. Відхід від феодального устрою і розвиток мануфактурного способу виробництва, поява нових джерел прибутку, що відрізняються від торгівлі – усе це викликало необхідність нової економічної ідеології. Основними ідеями класиків економічної теорії було ототожнення «капіталу» із засобами виробництва. Зокрема, Ж.-Б. Сей визначав капітал як суму цінностей для підтримки виробництва. Його основною заслугою у формуванні теоретичних знань про інвестиції є створення теорії факторів виробництва. Крім того, слід зазначити, що представники класичної школи приділяли велику увагу вивченню взаємозв’язку процентної ставки, рівня заощаджень та інвестицій [3]. Починаючи з середини XIX ст. відбувається бурхливий розвиток промисловості, що обумовлено стрімким розвитком технічних наук. У результаті чого значно зростає попит на капіталовкладення і виникає жорстка конкуренція на ринку капіталу. Проблемам визначення умов інвестування, які у порівнянні витрат і результатів, присвячені роботи основоположника школи неокласичного напрями А. Маршалла. У процесі вивчення механізму функціонування ринку капіталу він аналізував фактори формування пропозиції та попиту капітал і вказував, що попит капітал регулюється нормою прибутку той капітал, який витрачається підприємцем, а також серйозне значення надавав структурі витрат підприємця, та проблемі зміни у часі вартості вкладених коштів та віддачі від них [4]. До інвестицій, на думку А. Маршалла, відносяться всі витрати на капітал, здатні приносити своєму власнику дохід у майбутньому. Це витрати на торгово- промисловий капітал - фабрики, машини, сировину, житлові приміщення, одяг, продовольство, та грошовий капітал - позички, що видаються під заставу та інші форми контролю за фінансовим ринком. Прихильники неокласичної теорії (Дж. Мід, Е. Денісон, Р. Солоу та ін.), що вивчали переважно мікроекономічні аспекти теорії інвестиції, основну увагу приділяли ефективному поєднанню в умовах вільної конкуренції трьох факторів виробництва - капіталу, праці та природних ресурсів, що забезпечувало б зростання виробництва за найменших витрат праці та капіталу. Ними було досліджено вплив надлишків накопиченого капіталу на ціну пропозиції інвестиційних товарів та сформовано закон заміщення окремих видів цих товарів більш дешевими аналогами. Ще один відомий економіст Дж. Кейнс розглядав інвестиції з двох сторін: як приріст вартості майна і як величину акумульованого доходу. [5]. В результаті його вчень набули популярності праці представників кейнсіанської школи, які закликали державу розробляти та застосовувати необхідний інструментарій для регулювання ринкових процесів з метою забезпечення стабільності на макрорівні. Обсяг інвестицій Дж. М. Кейнс вважав головним чинником ефективного попиту та як наслідок зростання національного доходу. Проте, забезпечення нормального обсягу інвестицій впирається у проблему переведення всіх заощаджень у реальні капіталовкладення. Отже, варто відзначити, що єдиної наукової думки щодо формування теорій інвестиційної діяльності та теорій циклічного розвитку економіки формувалися на перетені та у тіснову взяємозв’яку. На даний момент не існує єдиного і системного розуміння сутності такої економічної категорії, як «інвестиційний потенціал», його джерел формування, а також елементів ефективного механізму відтворення складових інвестиційного потенціалу. У зв’язку з цим виникає складність у розробці адекватної інвестиційної політики, яка дозволила б здійснювати ефективне управління інвестиціями, як на рівні окремо взятої національної економіки, так і на рівні глобальної економічної системи. У законі України «Про інвестіційну діяльність» дефініція «інвестиції» трактується як « різні типи матеріальних та нематеріальних (інтелектуальних) цінностей, що залучаються до різноманітних об’єктів підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в ході чого відбувається створення доходу (прибутку) або реалізований соціальний ефект [6]. Кожному рівню економічної системи характерна своя природа формування інвестиційного потенціалу. В цілому, слід виділити 3 ключових характеристики, які властиві всім рівням інвестиційного потенціалу: – наявність власних інвестиційних ресурсів (здатність формувати власні інвестиційні ресурси); – наявність можливості залучення інвестиційних ресурсів; – наявність можливості ефективного освоєння інвестиційних ресурсів (інвестиційна місткість). Таким чином, джерела формування інвестиційних ресурсів доцільно розділити на внутрішні (власні) і зовнішні (залучені, позикові). Для всіх рівнів економічних систем – заощадження є одним з внутрішніх джерел формування інвестиційних ресурсів. До зовнішніх джерел інвестиційних ресурсів слід віднести позикові ресурси, які можуть бути залучені у вигляді кредиту, випуску боргових цінних паперів, або ж благодійних та інших видів внесків, та ін. Таким чином, інвестиційна діяльність, як в межах національних економік, так і в масштабах світового господарства, є важливою складовою макроекономічного розвитку економіки. Слід відзначити, що саме інвестиції є важливим фактором для забезпечення економічного зростання, досягнення ефективних структурних перетворень економіки, активізації інноваційної діяльності, формування нових конкурентних переваг. 1.2. Особливості формування сучасного світового інвестиційного ринку Ситуація у світі, що склалася на початку ХХI століття відкриває перед економіками країн світу широкі перспективи для співпраці й залучення до користування досягненнями світової цивілізації. Водночас глобальна трансформація світової економіки ставить перед країнами і нові більш складні завдання, так як не гарантує розподілу переваг від зростання ефективності бізнесу порівну між усіма. Залучення ресурсів у формі іноземних інвестицій в міжнародній міграції капіталу є дієвим засобом піднесення національної економіки. Міжнародна міграція капіталу за межі національної території при відносному надлишку у країнах-експортерах доцільна, коли є можливість отримати в інших країнах більший прибуток, ніж у власній за рахунок певних факторів, таких як: дешева робоча сила, сировина, ефективне використання інфраструктури, успішного проникнення на нові ринки збуту, створення стабільного для ділової активності і зрозумілого для вкладника інвестиційного режиму. Більшість досліджень свідчать про наявність позитивної залежності між темпами економічного зростання і обсягами інвестицій (при вигідному застосуванні капіталу). Здійснювати інвестиційну діяльність в іншу країну це завжди ризик. Проте аналіз інвестиційної привабливості дає можливість інвестору уникнути частини ризиків, які можуть виникнути за умов незнання реальної ситуації. На інвестиційну привабливість впливають зовнішні чинники. Це, насамперед регіональні переваги, пов'язані з кліматичними факторами, близькістю до великих міст та ринків збуту продукції, наявністю кваліфікованої робочої сили, економічна та соціальна стабільність, транспортні комунікації та ін. На державному рівні на інвестиційну привабливість впливають такі фактори, як наявність природних ресурсів, інноваційний характер економіки та рівень науково-технічного прогресу, виробничий потенціал, стан фінансової системи, можливість модернізації економіки. Інвестиційна привабливість з урахуванням аналізу бізнес-клімату у регіоні чи окремо взятому підприємстві формується з урахуванням теорії сталого розвитку. Усі суб'єкти ринку зацікавлені у сталому розвитку, завданням держави є створення умов такого розвитку. У рамках обраної концепції розвитку на певному конкретному етапі функціонування економіки можна виділити кілька напрямів: політична, економічна, соціальна, регіональна місії. Політична стійкість, сьогодні насамперед, визначається можливостями держави щодо нейтралізації зовнішніх санкцій, економічних та соціальних. Інвестиційна структура економік країн світу може бути представлена у вигляді декількох груп країн, що відрізняються між собою рівнем економічного розвитку. Критерієм поділу економік країн світу на певні групи слугує рівень розвитку ринкових відносин. У відповідності з цим виділяють країни з розвинутою ринковою економікою (економічно розвинуті країни), що складають 25-30 держав; країни з ринковою економікою, яка розвивається (нові індустріальні країни, середньорозвинуті країни, мало розвинуті країни), це найбільш чисельна група приблизно 140 держав Азії, Африки, Центральної і Північної Америки, де проживає понад 2/3 населення Землі; країни з перехідною до ринку економікою (країни, що перебувають на шляху трансформаційних перетворень, постсоціалістичні країни), яку представляють приблизно 30 держав колишнього СРСР, Центральної і Східної Європи та Азії, до яких відноситься й Україна [7 с. 617]. Основними параметрами класифікації країн світу служить рівень індустріального розвитку (економічний потенціал – загальний обсяг ВВП, ВВП на душу населення, галузева структура національної економіки, показники ефективності виробництва, показники порівняльної конкурентоспроможності); структура економічних відносин (або структура відносин власності); рівень і якість життя населення (середньорічні прибутки на душу населення; структура особистих споживчих витрат; розвиненість сфери освіти, охорони здоров′я, соціального захисту населення; тривалість життя та ін.); участь держави у міжнародному поділі праці (експортно-імпортна квота; структура експорту- імпорту; обсяг закордонних інвестицій та ін.). Внаслідок нерівномірності розвитку структурних ланок світового господарства, розподілу економічних факторів взагалі та капіталу зокрема, попит і пропозиція іноземних інвестицій, як правило, не збігаються (попит завжди перевищує пропозицію). Відбувається конкурентна боротьба між країнами та регіонами країн за інвестиційні ресурси. Постає необхідність визначення, яка форма вивозу капіталу найбільш прийнятна для тої чи іншої країни. В залежності від класифікаційної ознаки щодо права використання капіталу форми міжнародної міграції поділяють на позичковий і підприємницький капітал. На позичковий капітал в формі міжнародного кредиту власник передає право його використання імпортерам. На підприємницький капітал в формі іноземних інвестицій власник зберігає за собою право на його використання. В залежності від форм контролю експортерами за суб′єктами іноземного інвестування форми вивозу капіталу класифікують на прямі інвестиції, які забезпечують володіння або хоча б мінімальний контроль над діяльністю цих суб′єктів та на портфельні інвестиції, які не забезпечують повного контролю. В залежності від форми власності іноземний капітал поділяють на приватний капітал, державний капітал, спільний капітал суб′єктів цієї держави та іноземних держав, капітал міжнародних організацій. Форми інвестування капіталу: грошові; майнові; немайнові активи (досвід роботи, пакети програм); сукупність технічних, технологічних, комерційних знань; права використання землі, води, ресурсів, споруд, інші майнові права [8, с. 227]. За терміном надання іноземний капітал розрізняють на довгостроковий капітал (понад п′ять років), середньостроковий капітал (два-три роки), короткостроковий капітал (до одного року). На інвестиційну привабливість країн в умовах глобалізації світової економіки впливають зовнішні відносно окремої країни фактори, які пов′язанні з об′єктивними передумовами формування інвестиційної привабливості світової економіки: міжнародного поділу праці, транснаціоналізації світової економіки, світового ринку. Міжнародний поділ праці направлений на спеціалізацію національних економік, господарських структур, науки, інформації в системі економічних взаємозв′язків. Транснаціоналізація являє собою процес посилення інтеграції світової економіки, сприяє розвитку зв’язків між національними економіками на основі транснаціоналізації інвестицій, виробництва, кооперування та комбінування. Світова економіка, як цілісна економічна система, розвивається на умовах посилення взаємозалежності, взаємопроникнення національних економік, саморегулювання, суспільного відтворення інвестицій. Цілісності світового господарства сприяють раціоналізація, оптимізація суспільного виробництва. Інвестиційна привабливість країн визначається на основі своєчасної зміни в національних економіках, позитивної динаміки чистих інвестицій, яка характеризує економічний розвиток певного підприємства, галузі, чи держави в цілому, ефективного використання конкурентних переваг. Для країн, які зацікавлені в залученні іноземних інвестицій для вирішення своїх соціально-економічних проблем, необхідно створити умови, що сприятимуть процесу залучення інвестицій до своїх економік. Тенденції розвитку сучасної світової економіки вносять свої корективи в взаємозв'язки, що склалися, що стосується і особливостей формування привабливого бізнес-середовища. Четверта промислова революція, спричинена стрімким розвитком та впровадженням цифрових технологій, передбачає переосмислення процесу створення та розподілу вартості, ефективність чого багато в чому залежить від того, чи зможуть підприємства прийняти та впровадити цифрові технології. Основними складовими інвестиційної привабливості на макрорівні є інвестиційні потенціал, ризики і законодавство. Інвестиційний потенціал формується під впливом багатьох чинників, важливим із яких є рейтинг інвестиційної привабливості країни. Складовими показників, за якими визначають рейтинг інвестиційної привабливості країни є: борги країни на дату оцінки інвестиційної привабливості країни; державні доходи країни; валовий внутрішній продукт; державні резерви країни. На інвестиційні ризики впливають політичні, соціальні, внутрішньо економічні та зовнішньоекономічні фактори діяльності країн-реципієнтів. У економічній літературі існує декілька підходів до визначення поняття «інвестиційна привабливість». Представимо основні з них: 1) інвестиційна привабливість – визначається в наявності позитивного впливу розміру ринку та рівня інфраструктурного розвитку на обсяги ПІІ, та негативного - з боку рівня заробітної плати, корупції, ставок оподаткування прибутку та політичних ризиків; 2) інвестиційна привабливість – пов'язана не лише з прогресуючими фінансовими показниками, а й з стратегією розвитку підприємств, яка повинна включати стратегію цифрової трансформації організації. Ця стратегія базується на галузевих та регіональних програмах розвитку, прогнозах попиту продукцію, ємності ринків збуту, можливостями приросту виробничих потужностей підприємств. [9, с. 17]; 3) інвестиційна привабливість – сукупність умов, що забезпечують розширене відтворення ресурсного потенціалу, дозволяють впроваджувати сучасні технології в рамках цифровізації та на цій основі забезпечувати сталий розвиток, спосіб життя, розвиток історичних та культурних тенденцій, національних цінностей. Послідовність дій щодо залучення інвестицій починається з формалізації процедур управління капітальними вкладенням, побудови системи взаємодії учасників інвестиційного процесу з використанням цифрових технологій. [10, с. 205]. На нашу думку інвестиційна привабливість країн – це здатність їх на відтворення капіталу на основі своєчасної реструктуризації національних економік, позитивної динаміки чистих інвестицій, ефективного використання потенційних конкурентних переваг. Якщо економічні інтереси учасників збалансовані, можливо активізувати і ділову активність. Ефективна підприємницька діяльність дозволить сприятливо вплинути зростання капіталізації. Якщо ці тенденції реалізувати на практиці, то інвестиційна привабливість суб'єктів господарювання зростатиме на всіх рівнях. А привабливість кожного проекту буде визначатися привабливістю всіх названих складових. Кожен об’єкт інвестиційного ринку має власну інвестиційну привабливість (табл. 1.1) і одночасно знаходиться в «інвестиційному полі» усіх об’єктів інвестиційного ринку. Інвестиційна діяльність підприємства, окрім свого «інвестиційного поля», випробовує інвестиційну дію інтегрованої системи оцінки інвестиційної привабливості галузі (що розвивається або є депресивною), регіону і держави. Ефективність інвестицій визначає інвестиційну привабливість, а інвестиційна привабливість – напрями інвестування, інвестиційну діяльність. Чим вище ефективність інвестицій, тим вище рівень інвестиційної привабливості і масштабніша інвестиційна діяльність, і навпаки. Обираючи напрями вкладень, інвестори керуються безліччю факторів, серед яких, насамперед слід оцінити фінансові можливості, обмеженість коштів, рівень ризику, зовнішні та внутрішні загрози. Для вирішення цих завдань необхідно детальне та поетапне вивчення ефективності проекту, систем фінансування, моніторинг реалізації та наслідків (результатів) інвестиційних проектів. Потрібно вміти залучати, розподіляти, повертати та відтворювати інвестовані засоби. Таблиця 1.1 Основні чинники розвитку інвестиційної діяльності (складено автором за даними [10, с. 206-213; 11]) Інвестиційна Інвестиційна Інвестиційна Інвестиційна діяльність країни діяльність регіону діяльність галузі діяльність підприємства - соціально-політична інвестиційний - стадія життєвого динаміка обсягів стабільність; потенціал регіону; циклу галузі; продажу; - рівень місткості і - вигідність економіко- - місткість галузевого - конкуренто платоспроможності географічного ринку; спроможність внутрішнього ринку; положення; - міра монополізації продукції; - стабільність у - забезпеченість ринку; - форма власності; функціонуванні природними - еластичність цін; - фінансовий стан кредитно-фінансової ресурсами і їх - норма прибутковості підприємства; і банківської систем; доступність; на капітал; - розмір підприємства; - рівень інфляції; - стан довкілля; - капіталоємність - можливість - рівень корупції і - структурна галузі; проникнення на нові криміналізації різноманітність - величина ринки і укріплення суспільства в економіки; оподаткування; завойованих позицій; економічних сферах; - стан і розвиток - рівень конкуренції, в - наявність засобів для - міра правового інфраструктури ринку; т. ч. серед проведення забезпечення - розвиток культури і постачальників інвестиційної інвестиційної освіти населення; ресурсів; діяльності; діяльності; - економічна - соціальні проблеми в - ефективність - стабільність стабільність; галузі; управління нормативної бази - взаємодія органів - можливість інвестиційними підприємницької і управління з формування проектами; інвестиційної підприємствами; стратегічних союзів і - науково-технічний діяльності; - інформаційне інших взаємин з потенціал - розвиненість комунікаційне поле; контрагентами; підприємства; фондового ринку; - нормативно-правове - рівень складності - система - величина поле; технології і стимулювання процентної ставки; - система пільг виробництва; інноваційної - податкова політика; інвесторам; - міра розвиненості діяльності - рівень розвитку - рівень інвестиційних інфраструктури усередині технологій. ризиків; інвестиційного ринку; підприємства; - розвиток прямих і - роль окремих галузей - міра зношеності портфельних в економіці держави; основних фондів; інвестицій. - міра державного - наявність регулювання галузі. платоспроможного попиту на продукцію; - рівень інвестиційного ризику. Для цього необхідно знижувати капітальні та поточні витрати, збільшувати капіталізацію, знижувати собівартість майбутньої продукції та електроспоживання, матеріаломісткість вироблених товарів. Поряд із схемами фінансування інвестицій, що часто застосовуються в сьогоднішній практиці, необхідно ширше використовувати лізингові, акціонерні, змішані (приватно- державні) та інші механізми інвестування, серед яких можна також виділити кошти населення (депозити, акції підприємств). Для ефективного використання цих вкладень необхідно більш ніж зараз застосовувати державне страхування вкладів на велику суму та вдосконалювати механізм страхування з метою залучення вкладів у господарський обіг. Глобальна фінансова криза продемонструвала необхідність регулювання фінансової сфери. Внутрішні та міжнародні фінансові ринки тісно взаємопов’язані, неможливо проводити регулювання внутрішніх ринків в умовах повної лібералізації міжнародних ринків. Крім того, коли приплив іноземного капіталу досягає значного обсягу та волатильності (нестійкості, мінливості), це становиться причиною фінансової незахищеності країн- реципієнтів, не тільки тому, що дозволяє отримати легкий доступ до кредитування і зумовлює великі ризики на мікрорівні, але й тому що приводе до макроекономічних перегинів, які породжують системні ризики. Отже, інвестиційна привабливість є важливою необхідністю для нормального функціонування і розвитку держави і чим вища інвестиційна привабливість тим країна розвиватиметься швидше. На інвестиційну привабливість впливають зовнішні чинники. Це, насамперед, регіональні переваги, пов'язані з кліматичними факторами, близькістю до великих міст та ринків збуту продукції, наявністю кваліфікованої робочої сили, економічна та соціальна стабільність, транспортні комунікації та ін. На державному рівні на інвестиційну привабливість впливають такі фактори, як наявність природних ресурсів, інноваційний характер економіки та рівень науково-технічного прогресу, виробничий потенціал, стан фінансової системи, можливість модернізації економіки. 1.3. Методологічні основи формування інвестиційного середовища у світовому господарстві Особливу роль у дослідженні інвестиційного ринку варто відзначити необхідність формування сприятливого інвестиційного клімату (середовища) для приваблення іноземних інвесторів. Варто відзначити, що це питання протягом довгого часу перебуває у центрі досліджень вітчизняних та закордонних науковців, оскільки за умов сприятливого інвестиційного клімату або інвестиційного середовища можна отримати ряд конкурентних переваг для національної економіки, але найголовніше – додаткові інвестиційні фінансові ресурси, що є джерелом соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Для формування сприятливого інвестиційного середовища національної економіки та отримання додаткових конкурентних переваг зазвичай буває недостатньо лише внутрішніх фінансових ресурсів. Крім того, впродовж останніх років слід відмітити тенденцію відпливу капіталу за кордон, зниження темпів економічного розвитку та погіршення основних макроекономічних показників. Тому, все більш актуалізуються питання формування сприятливого інвестиційного середовища, аби економіка отримала додаткові джерела фінансування. В загальному трактуванні інвестиційне середовище являє собою певну інтегральну характеристику та середовища інвестування, які формуються на основі оцінки інвестиційної привабливості економіки країни протягом певного періоду часу, зазвичай у довгостроковій перспективі. Єдиного трактування поняття «інвестиційне середовище» у вітчизняній та закордонній наукових думках немає. Причиною цьому може бути різний набір факторів, що впливають на його формування, які обирають різні науковці. Крім того, важливо визначити з позицій інвестора чи реципієнта варто розглядати дане поняття. Також, набір складових для національної економіки, регіону, підприємства, зазвичай різний, що також ускладнює можливість єдиного трактування. Так, автори А. Загородній та Г. Вознюк визначають інвестиційний клімат як сукупність політичних, соціальних та економічних факторів, які впливають на прийняття рішення інвестора щодо капіталовкладень у конкретну національну економіку [12]. Натомість І. Сазонець та В. Федорова пропонують визначати поняття інвестиційного середовища крізь призму наявних умов для капіталовкладень, які визначають набір конкурентних переваг кожної з економік при виборі об’єкта для інвестування. До таких умов слід віднести і чинники політичного, економічного та соціального середовища, наявність спеціальної законодавчої бази, розвинутої інфраструктури, фінансових і нефінансових структур, органів виконавчої влади задля налагодження взаємовигідних відносин інвесторів та донорів капіталу [13]. У монографії «Інвестування української економіки» автор А. Сухоруков визначає інвестиційне середовище як сукупність вищевказаних чинників економічного, політичного, соціального середовища, які, у підсумку, визначають міру ризику інвестування для інвестора а також можливості для їх ефективного використання [14]. Автори В. Грідасов, С. Кривченко, О. Ісаєва під інвестиційним середовищем пропонують розглядати сукупність умов соціально-економічного, політико-економічного, культурного, правового, фінансового секторів, у поєднанні з географічними чинниками, які приваблюють або не приваблюють іноземних інвесторів [15]. Колектив науковців І. Павленко, О, Варяниченко, Н. Навроцька під інвестиційним середовищем країни розуміють сукупність вищевказаних факторів, які формують інвестиційну привабливість національної економіки для капіталовкладень з боку зарубіжних інвесторів і визначають їх як умовно суб’єктивні фактори, а також розглядають всі ці фактори у тісному поєднанні із ресурсозабезпеченістю країни, рівнем соціально-економічного розвитку та виробничими можливостями національної економіки – об’єктивні фактори [16]. Автор С. Мочерний інвестиційне середовище визначає як сукупність об’єктивних і суб’єктивних умов, які сприяють (гальмують) процесу інвестування народного господарства (на макрорівні) та окремої галузі чи підприємства (на мікрорівні) [17]. В якості підсумку можемо навести твердження І. Новак про те, що інвестиційне середовище можна визначити як сукупність чинників мікро- та макросередовища, а саме економічні, політичні, правові, соціальні та інші чинники, що впливають на рішення інвестора про здійснення капіталовкладень на певному рівні – загальнодержавному, регіональному, галузевому тощо, з одного боку. З іншого боку, країна, формуючи сприятливі інвестиційні умови, має враховувати інтереси не тільки іноземного інвестора, а і можливість активізації залучення внутрішніх ресурсів [18]. Варто також відзначити, що одним з важливих чинників, що впливає на інвестиційне середовище є законодавчо-нормативна база, яка визначає фундамент формування інвестиційної привабливості. Так, на сьогодні в Україні здійснення іноземного інвестування регламентується рядом нормативних документів. Серед основних законів України варто відзначити: «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інститути спільного інвестування». До інших нормативних документів варто віднести також і Постанови Кабінету Міністрів України – «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку», «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій», «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну діяльність за участю іноземного інвестора» та інші. Регулювання оподаткування в Україні закріплено в податковому законодавстві, яке включає в себе Податковий кодекс України, законодавчі та інші нормативні акти у сфері оподаткування. Також, окремі питання регулювання іноземної інвестиційної діяльності визначаються Законами України про спеціальні економічні зони та спеціальних режим інвестиційної діяльності та територіях пріоритетного розвитку. На подальший розвиток механізму економічного регулювання інвестиційного процесу всі його учасники покладали надії з появою Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановою Кабінету міністрів у 1995 р. Концепція, зокрема, визначала основні засади державної організації та регулювання інвестиційної діяльності [19, с. 294]. Як бачимо, у центрі уваги науковців, що займаються питаннями інвестиційної діяльності – перелік факторів, що визначають міру інвестиційної привабливості для кожної конкретної економіки. В цілому їх перелік не вичерпується певною однією систематизацією, а групувати їх можна за рядом притаманних ознак. Так, це можуть бути економічні, правові, соціальні, соціокультурні, фінансові, природно-ресурсні та інші (таблиця 1.2). Передумовами формування сприятливого інвестиційного клімату є географічне положення України, що сприяє інвестиційному потокам завдяки її близькому становищу щодо Європи, Центральної Азії. Україна межує з 8 державами, має Чорноморські порти, що легко дозволяє транспортувати вантаж різних країн. Україна повністю задовольняє власні потреби та має потужний експортний потенціал серед залізних, марганцевих та титанових руд, ртуті, графіту, глини, каоліну, сірки, сировини для виготовлення скла та будівельних матеріалів. А також вагомим фактором є сприятливий клімат, який дозволяє займатися сільським господарством по всій території країни. В Україні досить дешева та кваліфікована робоча сила. Рівень освіти знаходиться на високому рівні, що дозволяє готувати кваліфікованих спеціалістів [20]. Таблиця 1.2 Фактори формування інвестиційного середовища економіки (складено автором) Група факторів Фактори Економічні Об’єм внутрішнього ринку; обсяг споживання; виробничі можливості; забезпеченість виробничими ресурсами; наявність робочої сили; забезпеченість фінансовими ресурсами; рівень споживання; показники залучення капітальних інвестицій; макроекономічні показники; грошово-кредитна система; розміри доходів населення; показники стабільності грошової одиниці; структура виробництва; відносини власності; кон’юнктура ринків; інфраструктура. Політичні Рівень політичної стабільності; рівень корупції та міра бюрократичних процедур; лібералізація зовнішньо-економічної діяльності; імідж країни та регіонів; економічна культура нації. Правові Стабільна законодавчо-нормативна база з питань інвестиційної діяльності; наявність правових механізмів захисту інтересів і майна інвесторів; стабільність функціонування законодавчої системи; податкова політика; митний контроль та митна політика; питання офшорного законодавства. Соціальні Демографічна ситуація; структура ринку праці; показники людського розвитку; рівень освіти; наявність економічної культури нації. Природно-ресурсні Географічне розташування; природно-ресурсний потенціал; кон’юнктура сировинних ринків; наявність розвинутої транспортної логістики; забезпеченість корисними копалинами Також, Україна з її унікальним розташуванням в центрі європейського ринку і дешевої в порівнянні з розвиненими європейськими країнами і в той же час досить кваліфікованої і освіченою робочою силою може стати ідеальним місцем для інвестицій в найближчим часом на тлі світової кризи. До того ж у багатьох місцях України для цього вже є відповідна інфраструктура і Україна була і залишається інвестиційно привабливою для зарубіжних інвестицій. До факторів, які негативно впливають на бажання інвесторів вкладати кошти в економіку України, відносяться: політична нестабільність; відсутність гарантій із боку держави; недостатня захищеність інвесторів; недосконала законодавча база; зростання рівня інфляції; скорочення пільг для інвесторів; нерозвиненість банківської системи та ін. Також, проблемами є нерозвиненість інвестиційного ринку та інвестиційної інфраструктури; недостатня державна підтримка інвестиційної діяльності, неналежна система підготовки програм і проектів для державного інвестування; відсутність правових принципів і дієвих механізмів державно- приватного партнерства в інвестуванні. Як бачимо, більша частина проблемних питань знаходиться в площині факторів політико-правового середовища. За оцінками фахівців, саме рівень балансування між позитивними і негативними, об’єктивними і суб’єктивними економічними та політичними факторами, між засторогами та позитивними очікуваннями інвесторів буде більшою мірою визначати процеси залучення іноземних інвестицій в Україну. РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ 2.1. Аналіз міжнародних інвестиційних процесів в глобальній економіці Капітал є життєво важливим компонентом економічного зростання, але, оскільки більшість країн не можуть задовольнити свої загальні потреби у фінансуванні економіки лише за рахунок внутрішніх ресурсів, вони звертаються до іноземних інвесторів [21]. У наш час глобалізації прямі іноземні інвестиції (ПІІ) дуже важливий фінансовий інструмент у бізнесі та економіці. ПІІ допомагають розширити бізнес на глобальній платформі, забезпечують мінімізацію витрат і максимізацію прибутку, допомагають покращити розвиток інфраструктури та загальний соціальний розвиток, особливо в країнах, що слабо розвинені або розвиваються. Країни світу ведуть гостру конкурентну боротьбу за іноземні інвестиції. Перевагу отримують ті, хто здатні запропонувати більш привабливі, стабільні й досконалі фінансові механізми регулювання руху інвестицій у межах визначеної національної фінансової та загальної економічної політики. Інвестиції між країнами є потужним інструментом у розвитку економічних відносин між різними країнами світу. За останні два десятиліття глобальні потоки ПІІ швидко зросли. Загальносвітові потоки ПІІ у 2007 році досягли свого історичного максимуму і склали близько 2 трлн. дол. США – сума, еквівалентна більш ніж 16% світового валового накопичення основного капіталу станом на 2007 рік. Проте у 2008 році світові потоки ПІІ скоротилися на 16% і у 2010 році склали трохи вище 1 трлн. дол. США, внаслідок фінансово-економічної кризи, що ознаменувалася всесвітнім обвалом вартості нерухомості, фондових ринків, виробництва, доступу до кредитів та світової торгівлі [22]. Загальний обсяг ВВП країн Євросоюзу протягом 2009 року зменшився на 4,2%, Сполучених Штатів Америки (США) – на 2,5%. Водночас в багатьох країнах, що розвиваються, особливо в тих, що мають потужний внутрішній ринок, економічне зростання взагалі не переривалося кризою: ВВП Китаю зріс в 2009 р. на 8,7%, Індії – на 5,6% [23]. Фінансово-економічна криза змінила світові позиції лідерів країн отримувачів ПІІ. Глобальне скорочення ПІІ по-різному проявилося в трьох групах країн: розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою. Варто визначити зростання обсягів інвестицій до країн, що розвиваються та до перехідних економік (рис. 2.1). В 2008 році у глобальних потоках частка ПІІ країн, що розвиваються досягла 40%, а розвинених країн скоротилася на 12% [24]. 80 70 60 50 40 30 20 10 0 2007 2008 2009 2012 2020 Роки КРорзавїниинезнпіекрреахїіндиною економікою Країни, що розвиваються Рис.2.1. Динаміка світового притоку ПІІ до груп країн протягом 2007-2020 років (складено за даними [25]) ПІІ, $ млрд У першому півріччі 2008 року країни, що розвиваються, вийшли з фінансової кризи швидше, ніж розвинені країни, оскільки їхні фінансові системи були не так тісно пов'язані з постраждалими банківськими системами США та Європи. Темпи їх економічного зростання виявилися міцнішими, частково завдяки підвищенню цін на сировинні товари. Приплив ПІІ в них продовжував збільшуватися, але значно повільнішими темпами, ніж у попередні роки: він виріс на 17% і досяг 621 млрд. дол. США. Різкі зміни в структурі потоків ПІІ за 2008 рік викликали зміни у загальних позиціях найбільших за показниками потоків ПІІ приймаючих країн та країн базування. Якщо США в 2008 році зберегли позиції найбільшої приймаючої країни та країни базування, то багато країн, що розвиваються, і країни з перехідною економікою перетворилися на великих одержувачів та інвесторів: у 2008 році на них припало відповідно 40% і 25% глобального припливу та відтоку ПІІ (таблиця 2.1). Ряд європейських країн змістився на нижчі позиції за показниками припливу і відпливу ПІІ. Сполучене Королівство втратило свої позиції найбільшого джерела та одержувача ПІІ серед європейських країн. Таблиця 2.1 Річні надходження ПІІ до країн світу за групами економічного розвитку (складено за даними [26]) Рік 2007 2008 2009 2012 2020 Групи країн Розвинені країни 72% 60% 61% 50% 33% Країни, що розвиваються 28% 40% 43% 52% 67% Країни з перехідною економікою 19% 25% 13% 21% 24% Варто відзначити, що вперше у 2012 році країни, що розвиваються, отримали ПІІ більше, ніж розвинуті країни. Приплив ПІІ у країни, що розвиваються, становив 703 млрд. дол. США (з 1,35 трлн. дол. США світових), або 52% глобальних обсягів, перевищивши приплив у розвинуті країни на 142 млрд. дол. США [27]. При цьому три країни, що розвиваються (Китай, Гонконг та Сінгапур), увійшли до десятки найбільших світових одержувачів ПІІ, що також вказує на зміну структури глобальних потоків ПІІ, зокрема, у порівнянні з періодом розгортання кризи (таблиця 2.2). Таблиця 2.2 Рейтинг країн-лідерів залучення ПІІ, млрд. дол. США (складено за даними [27]) Міс 2007 рік 2009 рік 2012 рік 2020 рік це в рей Країна Обсяг Країна Обсяг Країна Обсяг Країна Обсяг тин ПІІ ПІІ ПІІ ПІІ гу 1 США 215 США 130 США 168 США 156 2 Велика Британія 176 Китай 95 Китай 121 Китай 149 3 Канада 116 Франція 60 Гонконг 75 Гонконг 119 4 Нідерланд Брит. и 114 Гонконг 48 Віргінські о- 65 Сінгапу 91 ви р 5 Бельгія 93 Велика Британія 46 Бразилія 65 Індія 64 6 Китай 83 Росія 39 Велика 62 Люксем Британія -бург 62 7 Німеччина 80 Німеччин 38 Сінгапур 57 Німечч а и-на 36 8 Іспанія 64 Саудівськ а Аравія 36 Австралія 57 Ірландія 33 9 Франція 63 Індія 35 Росія 51 Мексик а 29 10 Гонконг 58 Бельгія 34 Канада 45 Швеція 26 Цей географічний зсув у розподілі глобальних потоків ПІІ, мав позитивні перспективи зростання в таких країнах, як Китай та Індія, та став потужним стимулом для ТНК, що мають необхідні засоби, для інвестування, особливо за рахунок ПІІ. Економічна нестабільність і політична невизначеність в різних регіонах світу ведуть до того, що економічні показники світової економіки не демонструють стабільного росту за основними економічними показниками. Позитивні зрушення, які намітилися після кризи 2008 року продовжували набирати свою силу до 2014 року але через потрясіння у світовому співтоваристві були змінені на негативну тенденцію з поступовим відновленням на сучасному етапі. Результати здійсненого дослідження динаміки економічних показників світової економіки дозволили зробити висновок, що відбувається хоч і не суттєве але зростання показників внутрішнього валового продукту та помітне зниження показників прямих іноземних інвестицій у світі. Слід відзначити важливий вплив зовнішніх факторів на розвиток інвестиційної діяльності країн. Зокрема, йде мова про динаміку розвитку ринків товарів та послуг, ринків ресурсів, конкурентну боротьбу компаній та країн за інвестиційні ресурси, інструменти економічної політики для регулювання інвестиційної діяльнсоті, особливості інвестиційних інструментів взаємодії міжнародних організацій, об’єднань, корпорацій, холдингів, тощо. Іноземні інвестиції можуть принести величезну користь для економічного розвитку країни, які допоможуть вирішити економічні проблеми, тому залучення інвесторів необхідне та виправдане. Для підвищення інвестиційної привабливості країни потрібно виконати комплекс заходів із боку держави та уряду і, у випадку коли національна економіка має значний потенціал, варто сконцентрувати зусилля на реалізації своїх конкурентних переваг. Наявність інформаційного сайту та окремої структури, що відповідає за просування країни у контексті залучення інвестицій, є дуже суттєвим маркетинговим інструментом. Ще одним фактором, що значною мірою впливає на прийняття інвестиційних рішень іноземним вкладником стає потенціал країни до впровадження, використання та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Варто відзначити, що вплив різноманітних факторів та тенденцій економічного розвитку виражається у динаміці показників міжнародної інвестиційної діяльності, показників ВВП, міжнародної торгівлі, інвестицій, доходів від них, тощо (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Показники міжнародної інвестиційної діяльності, млрд. дол. США (складено за даними [28]) Показники 2010 2016 2019 2020 Вхідні ПІІ 1409 1746 1540 999 Вихідні ПІІ 1505 1452 1314 740 Накопичені залучені ПІІ 20380 26728 36470 41354 Накопичені вкладені ПІІ 21130 26160 34571 39247 Дохід від залучених ПІІ 1377 1511 1953 1745 Дохід від вкладених ПІІ 1387 1376 1841 1802 Транскордонні злиття та 344 869 483 475 поглинання Обсяги продажів закордонних 22574 37570 31228 - підрозділів Вартість активів закордонних 78631 112833 8000 - підрозділів Експорт закордонних підрозділів 6320 6812 112111 - Зайнятість на закордонних 63043 82140 82360 - підрозділах (тис. осіб) Слід відзначити, що на сьогодні, можна виділити низку нових факторів інвестиційної привабливості, які доповнюють список традиційних показників, перелічених вище. До нових факторів відносяться такі показники, як управління технологіями, впровадження ІКТ (з кількома показниками, що відображають ступінь поширення ІКТ), цифрові навички активного населення та низку інших показників. Бурхливий розвиток інформаційних, комп'ютерних і комунікаційних технологій призвели до прискорення процесів інтернаціоналізації міжнародного виробництва ТНК та поглиблення глобального розподілу праці. Варто відзначити, що загальні обсяги ПІІ за підсумками 2021 р. склали,58 трлн. дол. США, що на 64 % більше у порівнянні з виключно низьким рівнем 2020 року. Відновлення продемонструвало значний імпульс завдяки швидкому зростанню ринків злиття та поглинання та швидкому зростанню міжнародного проектного фінансування через сприятливі умови фінансування та великі програми пільг для розвитку інфраструктури. Однак у 2022 році глобальне середовище для міжнародного бізнесу та міжнародних інвестицій різко змінилося. Війна в Україні та наслідки пандемії, що зберігаються, викликає потрійну продовольчу, паливну і фінансову кризу в багатьох країнах світу. Виникає невизначеність інвестиційної кон'юнктури, що у 2022 році може визначити значний знижувальний тиск на глобальні ПІІ. Крім того, спалах COVID-19 у Китаї з повторним введенням заходів ізоляції в районах, що відіграють важливу участь у глобальних ланцюжках створення вартості, що може ще більше знизити інвестиції у новостворені підприємства у галузях з вагомою присутністю частки доданої вартості. Очікуване підвищення процентних ставок у провідних економічному відношенні країнах, де спостерігається високе зростання інфляції, знизить кон'юнктуру інвестиційних ринків та уповільнить зростання міжнародного проектного фінансування. Негативні настрої на фінансових ринках та ознаки рецесії, що насувається, здатні прискорити спад ПІІ. Глобальні потоки ПІІ в 2022 році, швидше за все, рухатимуться низхідною траєкторією або в кращому випадку залишаться на колишньому рівні. Попередні дані за перший квартал 2022 року показують, що кількість проектів інвестицій «з нуля» скоротилася на 21%, а кількість угод з міжнародного проектного фінансування - на 4%. Варто відзначити, що приплив ПІІ в країни, щ розвиваються зростав повільніше, ніж їх приплив в розвинені регіони, але все ж таки збільшився на 30% до 837 млрд дол. США. Збільшення відбулося в основному завдяки високим показникам зростання в Азії, частковому відновлення в Латинській Америці та Карибському басейні та підйому в Африці. Частка країн у глобальних потоках залишалася трохи вище 50 % (рис. 2.2). Японія Швеція Великобританія Німеччина Бразилія Канада Сінгапур Гонконг Китай США -100 0 100 200 300 400 500 Вхідні ПІІ 2021 Вхідні ПІІ 2020 Вихідні ПІІ 2021 Вихідні ПІІ 2020 Рис. 2.2. Вихідні та вхідні ПІІ за країнами світу, 2020 р. та 2021 р., млрд. дол. США (складено за даними [28]) Приплив ПІІ до країн Африки у 2021 році досягнув 83 млрд. дол. США в порівнянні з 39 млрд дол. США за даними 2020 року. У більшості реципієнтів спостерігалося помірне зростання ПІІ. У країнах Азії, незважаючи на кілька хвиль COVID-19, ПІІ продемонстрували зростання вже третій рік поспіль до рекордно високого рівня, досягнувши 619 млрд. дол. США. Варто відзначити, що у Латинській Америці та Карибському басейні ПІІ зросли на 56% до 134 млрд. дол. США. У більшості країн спостерігалося піднесення їхнього припливу, і лише в деяких країнах відбувалося подальше зниження обсягів інвестицій. Приплив ПІІ до країн із структурно слабкою, вразливою та малою економікою становив 15% до 39 млрд дол. США. Приплив капіталу у найменш розвинені країни, які не мають виходу до моря і малі острівні держави, що розвиваються у 2021 році в сукупності становив лише 2,5 % загальносвітового обсягу порівняно з 3,5 % у 2020 році. Розвинені країни здебільшого запровадили чи посилили свої режими перевірки інвестицій на основі критеріїв національної безпеки чи розширили тимчасові режими, прийняті під час пандемії, для захисту стратегічних підприємств від іноземних поглинань. У результаті загальна кількість країн, які проводять перевірку ПІІ щодо відповідності вимог національної безпеки, досягла 36. У сукупності на них припадає 63 % глобального припливу ПІІ та 70 % їх загального обсягу (порівняно з 52 % та 67 % відповідно у 2020 році). Натомість, країни, що розвиваються, продовжували вживати заходів щодо лібералізації, заохочення або спрощення процедур інвестицій, підтверджуючи важливу роль, яку ПІІ грають у їх стратегіях економічного підйому. У першому кварталі 2022 року різко зросла кількість нових заходів інвестиційної політики (75 – рекорд за один квартал), в основному через війну в Україні. На санкції та контрсанкції, що стосуються ввезення та вивезення ПІІ в росії, білорусі та непідконтрольних уряду областях на сході України, припадає 70 % усіх заходів, вжитих у першому кварталі 2022 року. Вони включали прямі заборони чи обмеження на ПІІ, а також заходи, що впливають на широкий спектр іноземних угод та, побічно, на інвестиційну діяльність. До них входили санкції проти фінансових установ; заходи обмеження торгівлі та перевезень; а також заборони на поїздки та заморожування активів сотень фізичних та юридичних осіб. В цілому ж, міжнародні угоди та міжнародне проектне фінансування продемонстрували високу динаміку розвитку інвестиційних процесів, чому сприяли м'які умови фінансування та стимули для інфраструктури. Однак відновлення інвестицій у нові проекти в промисловості залишається нестійким, особливо у країнах, що розвиваються. Наслідки війни в Україні одночасно з трьома кризами—продовольчою, паливною та фінансовою—поряд з пандемією COVID-19, кліматичними потрясіннями, посилюють прояви нестабільності, в тому числі у фінансовому секторі та особливо в країнах, що розвиваються. 2.2. Аналіз чинників формування тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку Обсяг прямих іноземних інвестицій у 2020 році у всьому світі скоротився на 35% порівняно з рівнем 2019, проте це був найвищий показник в порівнянні з 2005 роком, незважаючи на світову фінансову кризу, яка охопила світову економіку в 2009 році. Саме у 2019 році розпочалася стагнація, особливо в розвинених країнах. До того ж, COVID-19 і локдаун посилили негативні тенденції і привели до переоцінки безлічі інвестиційних проектів. Вплив пандемії на ВВП різних країн і показників світової торгівлі вдалося незначно вирівняти, однак інвестори значно уповільнили темпи розгортання власних інвестиційних проектів. Об'єм залучення прямих іноземних інвестицій скоротився в розвинених країнах і країнах з перехідною економікою на 58%. Країни, що розвиваються постраждали в меншій мірі – обсяг залучених ПІІ скоротився на 8%. В азіатському регіоні спостерігався невеликий ріст (+4%). Істотно скоротилися обсяги ПІІ у великих економіках Великобританії (-57%), Франції (-47%) і Німеччини (-34%). У цілому потоки ПІІ в країнах Європейського союзу скоротилися на 73% до 103 млрд доларів США. Зростання числа анонсів нових проектів «greenfield» було найбільш помітним у виробничому секторі а також у секторі послуг. Кількість проектів по створенню виробництва і розподілу електроенергії знизилося на 13% до 99 млрд. дол. США. Інвестиційні проекти в області відновлюваних джерел енергії, які в 2019 році досягли рекордного рівня як за вартістю, так і за кількістю, не були захищені від світової рецесії, проте підтвердили економічну стійкість. Зокрема, 9 з 10 проектів у сфері енергетики, оголошених у 2020 році, припадало саме на відновлювані джерела енергії (рис. 2.3.). 180000 160000 140000 120000 100000 80000 60000 40000 20000 0 2005 2010 2015 2020 видобувна промисловість і ресурси відновлювані джерела енергії Рис. 2.3. Розподіл проектів за провідними секторами, 2005-2020 рр., млн. дол. США (складено за даними [28]) Відновлення глобальних потоків інвестицій залежить від швидкості та масштабів вакцинації, темпів відновлення промисловості та ділової активності, особливо у розвинених країнах. Уряди розвинених країн та країн з вищими доходами відреагували на кризу COVID-19 великими програмами фіскального стимулювання. Європейський Союз та Сполучені Штати просувають стратегії державних інвестицій. Такі заходи вплинуть на інвестиції та податки, особливо в інфраструктуру, зелену та цифрову економіку, а також на інвестиції для нових суб’єктів світового інвестиційного ринку. Перспективи припливу ПІІ залежатимуть від різних факторів, у тому числі від ефективного розгортання вакцинації, збільшення світового попиту на сировинні товари та послаблення регіональних та міжнародних геополітичних потрясінь. Переробка сировинних (природних) ресурсів для більшості країн розглядається урядами як ключова точка входу для іноземних інвестицій, особливо в країнах і країнах з перехідною економікою. Світовий ринок злиттів та поглинань (M&A) за підсумками 2021 р. зріс майже вдвічі, зростання склало майже 47% за показниками вартості угод та майже 31% за їх кількістю, порівняно з 2020 роком. Саме у 2021 р. було зафіксовано рекордне зростання за показниками вартості та кількості – 48 948 угод на суму 4 418 млрд. дол. США, зокрема, за показниками 2007 року вартість угод становила 3 833 млрд. дол. США, а у 2017 році – 37 437 угод (рис. 2.4). Незважаючи на виклики тривалої пандемії COVID-19 у 2021 році, серед факторів, що значною мірою вплинули на позитивну динаміку процесів злиттів та поглинань, слід відзначити економічне зростання; позитивні прогнози на розширення діяльнсоті в майбутньому компаній, багато з яких займаються трансформаційними придбаннями, що прискорюють їхню експансію; низькі темпи інфляції та невисокі відсоткові ставки; динамічні показники розвитку фондового ринку та великі резерви капіталу, що сприяли інтенсивній інвестиційній діяльності фінансових спонсорів та фондів прямих та венчурних інвестицій. 1200000 1000000 800000 600000 400000 200000 0 19901991199219931994199519961997199819992000200120022003200420052006200720082009201020112012201320142015201620172018201920202021 Рис. 2.4. Динаміка угод транскордонних злиттів та поглинань у світі, 1991-2021 рр. (складено за даними [28]) Слід відзначити зростання обсягу укладених угод після початку другої половини 2020 року. Вже за результатами першої половини 2021 р. відбулось значне пожвавлення ринку міжнародних злиттів та поглинань завдяки відновленню економічних показників у міжнародній діяльності, що відбулось після запровадження карантинних обмежень та реалізації заходів, щодо подолання наслідків пандемії та негативних економічних наслідків від початку критичної ситуації у світі. Так, кількість угод міжнародних злиттів та поглинань зросла з 19582 операцій у другій половині 2020 року до 25098 операцій за перше півріччя 2021 року (зростання відбулось на 28% та на 42% відповідно в порівняні з таким же періодом попереднього року). Крім того, відбулось і зростання кількості операцій у другому півріччі 2021 р., зокрема зростання становило 22% в порівнянні з аналогічним періодом 2020 року. Варто відзначити, що в цілому за результатами 2021 р. було зафіксовано рекордне зростання ринку світових злиттів та поглинань з результатом у 48 948 операцій, що на 31% більше у порівнянні з попередніми показниками 2017 року (більше 37400 операцій). Крім того, такі показники діяльності сфери подібних угод були також результатом як внутрішніх операцій (36% за вартістю та 27% за кількістю операцій),так і міжнародних, показники яких також зросли за підсумками 2021 р., незважаючи на зниження в попередні роки. Варто відзначити, що на таку змінну динаміку вплинули різні фактори, зокрема ризики геополітичних відносин, складності для реалізації операцій різними компаніями, перевірки, аналіз, обмеження їх діяльності, наслідки пандемії, економічних обмежень, політичної та соціальної нестабільності. Проте, все ж, показники укладання угод відобразились у зростанні транскордонних операцій на 80% за вартістю та на 45% за кількістю, що дало позитивні економічні ефекти. За відносними показниками угоди M&A склали 46% та 35% у 2021 р. у вартості та кількості у загальних показниках операцій порівняно з 39% та 32% у 2020 році. Розподіл за секторами угод M&A наведений у таблиці 2.4. Слід відзначити зростання угод злиттів та поглинань у всіх регіонах світу, особливо в країнах Південної та Північної Америки (відповідно відбулось зростання на 60% за вартістю після зниження на 12% у 2020 році та зростання на 25% за кількістю операцій). Після такого зростання підсумковий показник склав 2 412 млрд. дол. США, що за кількістю угод склало з 17 579 завершених операцій. Таким чином, країни Південної та Північної Америки підтвердили свої лідируючі позиції у світовому ринку злиттів та поглинань, частка яких склала 55% за вартістю операцій та 36% за кількістю операцій у 2021 р. (та 50% та 38% відповідно у 2020 році). Таблиця 2.4 Галузевий розподіл транскордонних злиттів та поглинань за секторами, млн. дол. США (складено за даними [28]) Сектор 1990 1995 2000 2005 2019 2020 2021 Разом 98 050 109 938 959 681 535 035 507 396 474 864 727 880 Первинний 8 941 9 450 10 719 10 826 36 508 25 343 28 110 Сільське господарство 2 676 494 457 1 603 1 842 1 474 1 881 Видобувна промисловість 6 265 8 956 10 262 9 223 34 666 23 869 26 229 Виробничий 44 090 49 446 232 425 149 234 243 420 228 281 238 905 Харчова промисловість 9 824 7 554 46 446 42 793 20 292 85 883 9 534 Хімічна промисловість 2 609 753 13 191 8 161 34 965 4 749 20 185 Фармацевтична промисловість 2 939 21 770 14 609 22 982 97 875 56 085 73 462 Електроніка та обладнання 4 946 3 098 42 851 19 257 20 635 40 131 38 333 Автомобільна промисловість 6 944 1 970 19 758 9 236 6 429 17 237 42 075 Послуги 45 019 51 042 716 537 374 975 227 468 221 240 460 866 Будівництво 349 528 4 730 4 302 1 468 670 -1 175 Торгівля 2 811 3 571 19 165 16 947 16 484 17 863 63 492 Транспортні послуги 1 680 813 7 263 26 060 18 924 7 103 53 315 Інформаційно- комунікаційні послуги 14 314 10 317 443 394 89 305 24 714 80 441 135 948 Фінанси 10 505 16 261 143 662 58 064 49 116 27 963 71 873 Освіта - 25 34 107 1 478 1 191 1 103 1 580 Охорона здоров’я 66 - 477 -1 468 3 915 8 726 5 645 3 435 Великі корпорації позитивно відповіли на сприятливі тенденції на світових ринках злиттів та поглинань, особливо проявили інтерес в усуненні несприятливих факторів для підтвердження угод, що виникли через кризові прояви, спричинені пандемією та обмежувальними заходами. Так, відповідно через активізацію діяльності компаній у країнах, що розвиваються, їх показники склали за вартістю угод у 1,1 млрд. дол. США (зростання на 57% порівняно з попереднім роком та 23% від загальної суми) та встановлення нового рекорду за кількістю транзакцій – 15 537 кількості операцій ( зростання на 38%, та на 32% від загальної кількості, відповідно) (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Регіональний розподіл транскордонних злиттів та поглинань, млн. дол. США (складено за даними [28]) 1990 2000 2010 2019 2020 2021 Разом 98 049,6 959 681,2 347 093,9 507 396,1 474 864,0 727 880,0 Розвинуті країни 88 479,0 877 115,7 261 782,1 428 468,4 388 580,9 615 082,8 Країни ЄС 20 309,9 379 079,4 57 360,9 114 287,3 187 865,1 139 306,6 Північна Америка 39 723,7 332 884,9 97 615,6 182 515,1 109 342,4 313 426,8 Інші розвинуті країни 5 979,9 35 813,4 32 790,5 45 719,8 19 642,7 44 069,8 Країни, що розвиваються 9 570,6 82 565,5 85 311,9 78 927,7 86 283,1 112 797,2 Африка 411,8 2 386,8 7 492,7 5 834,8 3 334,0 - 1 514,5 Північна Африка - 1 488,7 1 066,3 681,8 93,4 - 3,8 Східна Африка - 333,5 266,7 266,7 55,5 608,5 Західна Африка - 30,4 619,7 291,4 817,4 - 313,0 Азія 529,0 46 366,3 39 962,5 49 147,7 75 136,9 99 894,0 Східна Азія 121,1 40 337,9 19 917,3 10 829,0 30 748,4 10 724,0 Південно-східна Азія 288,8 4 406,8 9 273,3 9 822,4 - 4 665,9 49 532,7 Південна Азія 6,2 718,5 5 634,0 15 244,9 28 373,2 8 126,5 Західна Азія 112,9 1 001,2 4 991,1 13 106,6 20 647,9 31 052,7 Латинська Америка 8 724,8 33 811,1 29 012,9 23 625,5 7 807,8 8 030,1 Південна Америка 6 632,7 27 767,8 18 584,9 20 029,3 5 805,3 4 886,6 Центральна Америка 2 008,2 5 405,3 8 852,7 4 359,3 3 278,3 632,9 Найменш розвинуті країни - 211,9 2 204,1 223,2 421,4 - 1 882,7 Малі острівні держави 107,9 151,5 605,1 749,8 15,0 396,5 У всіх основних європейських країнах спостерігалося двозначне зростання, починаючи з Франції зростання на 65% за обсягом і майже втричі за вартістю) та Великобританії (зростання на 55% та зростання на 77% відповідно), а також Іспанії (зростання на 49% та зростання на 98%), Італії (зростання на 38% та більш ніж у два значення) та Німеччини (зростання на 32% та зростання на 45%). Після рекордів, досягнутих у 2021 році, 2022 рік почався позитивно для ринку злиттів та поглинань. Однак, можливості досягти максимальних показників та зберегти позитивну динаміку опинились під загрозою з боку ряду проблем для більшості учасників ринку. Проте, показники вартості та кількості угод підтверджують наміри корпорацій закривати угоди, досягати фінансової ефективності, долати обмежувальні заходи, незважаючи на ряд перешкод економічного та неекономічного характеру. Загалом, ряд чинників, що визначають тенденції розвитку світового інвестиційного ринку можемо розподілити за окремими групами. Перша група показників пов'язана із численними кризами, з якими стикається світова економіка: продовольча, паливна та проблема фінансування у поєднанні із проблемами війни та проблем гуманітарного характеру в Україні та інших країнах як Європи, так і Африки, а також ряд проблем, які ще не подолано після глобальної пандемії. Друга група показників включає в себе показники макроекономічного характеру, що стосуються показників інфляції, зовнішнього боргу, відсоткових ставок, інших фінансових показників та обмежень, зокрема і зниження темпів приросту ВВП та валового накопичення основного капіталу. Третя група показників пов'язана зі зменшенням кількості нових проектів ПІІ та угод проектного фінансування. Зокрема, прогнози доходів у більшості компаній були переглянуті у бік зниження. Такі показники відображають, в основному, негативну динаміку у розвитку глобального ринку злиттів та поглинань та зростання ризику. Науковці відзначають, що між 2010 та 2020 pp. глобалізація стагнувала, а після пандемії спостерігається зворотна тенденція – деглобалізація. Цьому сприяли п'ять основних факторів: перебудова економічного управління, обумовлена г еополітичним суперництвом та промисловим змаганням; формування технологічного суверенітету та зростання ролі цифрових факторів у виробничому процесі, просування продукту, формування активів та створення доданої вартості; проблеми сталого розвитку економіки та суспільства; екологічні, соціальні принципи та принципи управління, що впливають на тенденції розвитку ринку та поведінку економічних суб’єктів; трансформація світових ланцюгів створення вартості з метою посилення стійкості. Ці чинники трансформують глобальні кола створення вартості через процеси диверсифікації та регіоналізації. Для багатьох компаній виникають додаткові складнощі, пов’язані з пандемією та війною росії проти України, коли виникають суперечності у прагненні досягти економічної ефективності та дотримання геополітичних позицій. Виникають питання розподілу географічного розташування підрозділів, або їх релокація у географічно близькі регіони та країни до материнської компанії, або ж у країни стратегічних ланцюжків створення вартості. Багатьом учасниками ринків злиттів та поглинань важко прогнозувати вплив наслідків війни та коливання цін, відсоткових ставок на світовий ринок злиттів та поглинань. Більшість з факторів вже мала свої наслідки для угод, що були ухвалені учасниками у 2021 році, очікується, що тенденція збережеться і у 2022 році. Отже, пандемія та війна в Україні значно вплинули на процеси інвестування у різних формах на світовому ринку. Варто зауважити, що наслідки пандемії мали свій вплив на темпи розвитку ринків капіталу, в той же час активізували сферу цифрової трансформації, стимулюючи нові, більш вартісні та цікаві злиття та поглинання в секторі телекомунікаційних медіа та технологій. Більшість фахівців виділяють серед обов'язкових і значущих умов та факторів: ємність ринку, чисельність населення, ступінь відкритості економіки, рівень інфляції, оподаткування, стабільність валютного курсу та низку інших факторів. Однак, практичний аналіз показує, що країни - лідери по залученню ПІІ та угодами злиттів та поглинань суттєво різняться між собою за абсолютними показниками ємності ринку, чисельності населення, витрат на кінцеве споживання, відкритість економіки. Інституційні фактори грають більшу роль, ніж макроекономічні індикатори. У більшості випадків макроекономічні фактори формуються саме під впливом ефективних чи неефективних інститутів, і при цьому абсолютно не важлива наявність будь- яких екстенсивних факторів виробництва, будь то чисельність населення, значні території чи великий обсяг накопиченого капіталу. 2.3. Місце України на світовому інвестиційному ринку Забезпечення сприятливого інвестиційного середовища в Україні є питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежить динаміка соціально-економічних показників та індикаторів розвитку країни. Крім того, важливими питаннями постають питання залучення України до процесів міжнародного розподілу праці, а також модернізації на цій основі національної економіки. Досліджуючи ряд економічних індикаторів, що характеризують стан інвестиційної привабливості національної економіки, то одним з перших може бути показник ВВП та ВВП на душу населення, що є базовими при визначенні рівня соціально-економічного розвитку (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Динаміка ВВП в Україні за період 2000-2020 рр. (складено за даними [29]) Саме даний показник дає уявлення про сукупну вартість вироблених в країні товарів та послуг, продукованих протягом року галузями національної економіки в результаті використання всіх наявних та запозичених виробничих та фінансових ресурсів.. Варто відзначити, що реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України в 2019 році збільшився на 3,2% в порівнянні з 2018. Номінальний ВВП склав 3974,6 млрд грн, а в розрахунку на одну людину - 94 570 грн. Таким чином, економічне зростання України сповільнилося на 0,2 процентних пункту проти 2018 року, коли ВВП виріс на 3,4%. Найбільше в 2019 році виріс сектор будівництва - на 23%. Майже 15% збільшився сектор послуг. Істотно зросли сфера IT (7,5%), операції з нерухомістю (7,5%), тимчасове розміщення і організація харчування (7,1%). Найбільше падіння зафіксовано в енергетичній сфері (-4,2%), добувній промисловості (- 1,5%) та освіті (-1,3%). Зростання вітчизняного ВВП у 2021 році відбулось на 3,2%, а зростання реального валового внутрішнього продукту України в 2021 році становило 3,2%. Варто відзначити, доларовий ВВП України у 2021 році досяг історичного максимуму і становив майже 200 млрд доларів. За статистичними даними зростання реального ВВП України у четвертому кварталі 2021 року в річному вимірі прискорилося до 5,9%. При оцінці участі національної економіки у світовому інвестиційному ринку надзвичайно важливо проаналізувати динаміку індикаторів прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Адже залучення ПІІ є найпершим показником наявності в країні сприятливого інвестиційного середовища. Розглядаючи особливості залучення іноземних інвестицій, варто відзначити, що протягом останніх 5-7 років варто відзначити зниження обсягів капіталовкладень іноземних інвесторів до національної економіки, зокрема, внаслідок розгортання воєнного конфлікту на Сході України, певною нестабільністю політичної ситуації а також негативними тенденціями у розвитку фінансового ринку та ділової активності. Українська економіка володіє рядом привабливих для інвесторів факторів та чинників, що позитивно впливають на розвиток інвестиційної діяльності: місткий ринок, з позитивними показниками внутрішньої конкуренції з показниками різноманітності товарів та послуг; зручне географічне положення у центрі Європи з можливостями налагодження торговельних зв’язків між Європою та Азією; привабливі показники вартості робочої сили та необхідні навички продуктивності та кваліфікації, значний інноваційний потенціал, позитивні показники розвитку інфраструктури, як транспортної, так і зв’язку, комунальних систем, тощо. Проте за індикаторами, що визначають сіру взаємодію країни з рештою світових економік, розвиток її зовнішньоекономічних зв'язків та прагнення до нарощування та розвитку експортного потенціалу, забезпечити зростання обсягів іноземних інвестицій, Україна значно решті країн з перехідною економікою. Варто відзначити, що наслідки світової фінансової кризи, пандемії та війни росії проти України значно вплинули на рішення інвесторів щодо потоків капіталу, вплинувши на скорочення обсягів інвестицій та їх негативну динаміку впродовж декількох років поспіль. Тому важливим постає завдання утримання існуючих інвесторів та залучення додаткових для реалізації нових інвестиційних можливостей. Аналіз обсягів та динаміки ПІІ, залучених до національної економіки протягом 2008–2019 рр. (табл. 2.7), вказує на суттєві коливання їхніх обсягів і велику залежність від факторів, що визначають тренди розвитку світової економіки. Можна зробити висновки про те, що скорочення обсягів залучення ПІІ у 2009 році було спричинено наслідками світової економічної кризи та пандемії, яка продемонструвала вразливість національної економіки до зовнішніх чинників, та інколи неможливість протидіяти зовнішнім загрозам. Протягом періоду 2010–2012 рр. слід відзначити певне покращення тенденцій залучення ПІІ, проте після 2014 р. проявилися негативні наслідки подій в Україні на економічну систему. Політична напруженість, економічні коливання, військове протистояння призвели не лише до зменшення інвестиційних вкладень у національну економіку, а й до суттєвого скорочення обсягів залучених інвестицій та їх відпливу через нестабільну ситуацію в країні [30, с. 189]. Таблиця 2.7 Динаміка обсягів міжнародних інвестиційних процесів в Україні, 2002- 2022 рр., млн. дол. США (складено за даними [31]) За період 2015–2016 рр. слід відзначити певне відновлення зростаючого тренду у залученні ПІІ до України, що відобразилось у фактичних показниках на рівні 2961 і 3284 млн дол. США відповідно. Але, за результатами 2917 р. інвестиційні сподівання інвесторів на стабілізацію політичної ситуації в Україні, недієві заходи боротьби з корупцією та неефективність економічних реформ знову призвели до суттєвого зменшення (майже на 33%) обсягів ПІІ у національну економіку. Коливання обсягів ПІІ в Україну протягом 2018–2019 рр. свідчить про нестабільні очікування інвесторів щодо стабільної економічної та політичної ситуації в країні. Також, як визначається у звітах Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), щодо майбутніх прогнозів ПІІ, протягом 2020–2021 рр. у світовому господарстві прогнозується скорочення обсягів залучених інвестицій на 40% [32]. Показники надходження прямих іноземних інвестицій до національної економіки за щоквартальними показниками за 2012-2022 рр. відображено на рис.2.5. Рис. 2.5. Обсяги залучених ПІІ в Україну, щоквартальні показники, млрд. дол. США (складено за даними [31]) Варто відзначити, що показники надходження ПІІ до України не покривають повністю необхідні ресурси для її економіки, необхідність для української економіки в інвестиційних ресурсах становить близько 20 млрд дол. Також, варто відзначити, що порівняно низькою залишається частка ПІІ, що надійшли в Україну в порівнянні з іншими країнами світу (табл. 2.8). Таблиця 2.8. Показники залучення ПІІ до економіки України, 2002-2021 рр. (складено за даними [31]) 2002 2005 2010 2012 2014 2016 2018 2020 2021 Вхідні ПІІ, млн.дол.США 5924 17209 52872 65121 49835 42079 43250 44338 48906 Частка у світовому обсязі ПІІ, % 0,1 0,2 0,3 0,3 0,2 0,1 0,1 0,1 0,1 Частка у ВВП, % 13,5 19,3 38,9 37,0 37,3 45,1 38,6 33,9 31,9 Так, за показниками географічної приналежності, найбільше інвестицій залучено: з Кіпру - 388,8 млн. дол. США (до 9,92 млрд. дол. США), з Нідерландів - 295,1 млн. дол. США (до 7,41 млрд. дол. США) і Швейцарії - 100,3 млн. дол. США (до 1,65 млрд. дол. США). Разом з тим, варто відзначити скорочення обсягів ПІІ з Угорщини - на 250,6 млн. дол. США (до 0,31 млрд. дол. США) (табл. 2.8). Таким чином, ряд європейських країн стали займати лідируючі позиції на інвестиційному ринку України. Так, за підсумками 2020 р., в порівнянні з попереднім роком, ПІІ з Нідерландів до національної економіки у кількісному вимірі зросли майже у 3,4 рази; відповідно, країна стала лідером серед інвесторів. Таблиця 2.9 Регіональний розподіл залучених ПІІ в Україну, 2017-2021 рр. (складено за даними [31]) млн. млн. млн. дол. % дол. % дол. % США США США 2021 2019 2017 Усього 2 531,1 100,0 Усього 2 869,9 100,0 Усього 2 511,1 100,0 у т.ч. у т.ч. у т.ч. Кiпр 965,6 38,1 Нiдерланди 951,5 33,2 - 607,5 24,2 Нiдерланди 308,1 12,2 - 495,6 17,3 Кiпр 501,0 20,0 - 200,5 7,9 Кiпр 477,6 16,6 Нiдерланди 279,6 11,1 Швейцарiя Велика 154,7 6,1 Австрiя 203,7 7,1 Британія 271,7 10,8 Австрiя 104,1 4,1 Францiя 110,9 3,9 Нiмеччина 145,8 5,8 Велика Велика Британія 101,2 4,0 Британія 98,7 3,4 Австрія 104,0 4,1 Угорщина 98,3 3,9 Польща 90,6 3,2 Франція 103,7 4,1 Францiя 91,2 3,6 Польща 85,8 3,4 США 79,4 3,1 Варто також зазначити, що Нідерланди, як країна-інвестор України має сприятливі умови для розвитку офшорного бізнесу, саме тому багато компаній користуються перевагами національного податкового законодавства та розвивають інвестиційний бізнес в Україні. Зокрема, саме нідерландська компанія «Veon» (попередня назва «VimpelCom») має контрольний пакет компанії «Київстар», лідера мобільного зв’язку в Україні. Слід також врахувати, що, не зважаючи на показники статистичної інформації щодо залучення ПІІ до України, географічне походження іноземного капіталу не є визначальним. Варто відзначити, що сьогодні доволі важко прослідкувати походження капіталу, адже вони можуть надходити з одних країн, а за походженням бути з третіх (наприклад Нідерландів). Зокрема, за даними НБУ, за період 2010-2020 років обсяг фінансових ресурсів, які були виведені за кордони, а потім повернуті в Україну як іноземні інвестиції, становив 8,4 млрд дол. США або 22% від загального обсягу ПІІ впродовж зазначеного періоду. За підсумками показників 2018 року, практично 20,6% іноземних інвестицій у загальному обсязі становили капітальні ресурси національного походження. Вони надходили в Україну переважно через Кіпр, Нідерланди, Швейцарію та Австрію (рис. 2.6). Тому, щоби коректно визначити походження іноземних інвестицій, залучених до України (в акціонерний капітал), слід провести ретельний аналіз та ряд процедур міжнародного аудиту. Рис. 2.6. Залучення ПІІ (акціонерного капіталу) в Україну за країнами- інвесторами, %, 2018-2020 рр. (складено за даними [29]) Варто відзначити, що до 2018 росія була найбільшим інвестором України за показниками надходження ПІІ. Протевпродовж останніх років відбулось скорочення ПІІ звідти, а Нідерланди (в 2018 році) та Кіпр (в 3 кварталі 2019 року) вийшли на лідируючі позиції. Лідируючу роль Кіпру варто визначати доволі обережно, адже часто походження фінансових ресурсів може бути українським, російським, тощо. За показниками галузевого розподілу варто відзначити покращення показників у фінансовій та страховій діяльності (318,5 млн. дол. США), добувній та переробній промисловості (відповідно 184,9 млн. дол. США і 176,4 млн. дол. США), оптовій та роздрібній торгівлі - 113,8 млн. дол. США, операціях із нерухомістю (122,6 млн. дол. США), а також професійній, науковій і технічній діяльності (128,4 млн. дол. США) (табл. 2.10). Таблиця 2.10 Галузевий розподіл залучених ПІІ в Україну, 2017-2021 рр. (складено за даними [31]) млн.дол % млн.дол % млн.дол США США США % 2021 2019 2017 Усього 2 531,1 100,0 Усього 2 869,9 100,0 Усього 2 511,1 100,0 у тому числі у тому числі у тому числі Фінансова та Фінансова та Фінансова та страхова страхова страхова діяльність 913,3 36,1 діяльність 1 215,1 42,3 діяльність 1 287,3 51,3 Промисловість 604,6 23,9 Промисловість 302,1 10,5 Промисловість 523,4 20,8 Оптова та Оптова та Оптова та роздрібна роздрібна роздрібна торгівля; торгівля; торгівля; ремонт ремонт ремонт транспортних транспортних транспортних засобів 208,5 8,2 засобів 599,4 20,9 засобів 178,4 7,1 Операції з Операції з Операції з нерухомим нерухомим нерухомим майном 218,9 8,6 майном 405,3 14,1 майном 117,9 4,7 Професійна, Професійна, Професійна, наукова, наукова, наукова, технічна технічна технічна діяльність 157,9 6,2 діяльність 93,2 4,2 діяльність 106,6 4,2 Інформація та Інформація та телекомунікації 119,4 4,2 телекомунікації 98,1 3,9 В період 2017-2021 років, найбільший приріст інвестицій відбувся до категорії фінансової та інвестиційної діяльності. Крім того, якщо в 2017 році «Промисловість» була на другому місці за об’ємами інвестицій (523,4 млн дол), то вже у 2021 році для інвесторів стали більш привабливими «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів» (599,4 млн. дол. США); та «Операції з нерухомим майном» (405,3 млн. дол. США). Прямі інвестиції (акціонерний капітал) в «Промисловість» у 2020 році склали 302,1 млн. дол. США (рис. 2.7). Професійнаа,дДнміаяіунлкіьсонтвріасат,тьБиувднсіфовгенориітцТатрваогно, сс3пп.оо8рдта,рссіртлСивьібослн,ькесеьгкоес,плоідсоарвесттваОтепхтнічнатоорвгаілтя6а д ;.р2 ія ро л ез ьднроісмоніб т обслугпото ньм,а іжного поштова діяльність, 3.2 о, автзоатсроабнісвп,о8р.т2них вування, 4.3 3.5 Фіндаіняслоьвнаісттаь,ст3р6а.х1ова Опермацайіїнзонме,ру8х.6омим Промисловість, 23.9 Рис. 2.7. Регіональний розподіл залучених ПІІ, 2020 р., % (складено за даними [29]) Варто відзначити, що внутрішній потенціал України та її прагнення розвиватися на міжнародній арені визначають майбутні пріоритети інвестиційної діяльнсоті. Конкурентні переваги для України створюють такі фактори, як: сільськогосподарський та металургійний потенціал; кваліфікована та недорога робоча сила; міжнародна фінансова та політична підтримка тощо. Це позитивно впливає на покращення інвестиційної привабливості України. Більшість інвесторів, представлених на українському ринку, охоче вкладають у галузі переробної промисловості, а також у сферу оптової та роздрібної торгівлі – туди, де з’являються нові товари, змінюється найменування, з’являються нові, зменшуються виробничі та комерційні ризики. Також привабливими є галузі та сектори, що не потребують значних за часом та обсягом вкладень й освоєння нових технологій, зокрема фінансовий сектор та нерухомість. Проте такі інвестиції не зміцнюють конкурентні позиції країни на світових ринках. Така структура ПІІ не дає Україні змоги повністю інтегруватися в глобальні ланцюги виробників продуктів з високою доданою вартістю та є однією з причин низького відсотка експорту нашої високотехнологічної продукції порівняно з показниками інших країн – на рівні 7,2% від обсягу промислового експорту країни. Зважаючи на висновки, перераховані вище, доцільним буде розгляд та порівняння Індексу Інвестиційної Привабливості України, котрий із третього кварталу 2008 року для України вимірює EBA (European Business Association) шляхом опитування представників бізнес сектору, де середньою і нейтральною є оцінки 3 бали, 1 бал – дуже погані інвестиційні перспективи, а 5 – дуже хороші перспективи для інвесторів. Аналізуючи показники на рисунку 2.8. можна помітити, що позитивні показники були лише протягом 2010, а також 2017-2018 років, і ще до початку пандемії Covid-19, у 2019 році індекс впав до 2,9, що свідчило про незворотні погіршення інвестиційної привабливості для України загалом. Станом на кінець 2020 року, Україна займає 64 місце із 191 за інвестиційною привабливістю серед країн світу за рейтингом Doing Business від The World Bank, проте це нижче, ніж майже всі європейські країни. Рис 2.8. Індекс Інвестиційної привабливості України у 2009-2021 рр. (складено за даними [33]) Отже, пріоритетом мають стати залучені ПІІ до секторів наукоємного та високотехнологічного виробництва, що позитивно вплине на нарощування експортного потенціалу та зростанню конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку. Отже, інвестори все ще більше довіряють менш ризиковим і менш прибутковим розвинутим економікам, відносно країн що розвиваються і малорозвинутих країн. Аналіз за регіонами вкладення коштів інвесторами показав, що Азійський регіон є найбільш привабливим для інвесторів через постійний ріст, відносно стабільні економіки, хорошу концентрацію фахівців, відносно невисоку оплату праці і хороші технологічні виробничі потужності, тенденція продовжить розвиватись. За результатами аналізу найбільших донорів і реципієнтів інвестицій видно, що хоч через США проходять найбільше обороти коштів, загальне сальдо є від’ємним, через більші обсяги інвестування в азійські країни відносно повернення інвестиціями у США. РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ 3.1. Напрями реформування інвестиційної політики у світовому господарстві Національна інвестиційна політика має важливе значення для залучення прямих іноземних інвестицій і має розглядатися у широкому контексті ключових детермінант ПІІ, серед яких переважають економічні чинники (рис. 3.1). Державна політика у сфері іноземних інвестицій спрямована, з одного боку, на стимулювання економічного розвитку країни, з другого — на збереження її економічної незалежності. Базові детермінанти Організаційні Економічні Економічна, політична, соціальна Діяльність щодо стимулювання стабільність; інвестицій; Правила функціонування Інвестиційні стимули; іноземного капіталу; Соціальна інфраструктура; Організація діяльності Пошук ресурсів або стратегічних закордонних підрозділів; активів; Торгівельна політика; Інвестиційна та адміністративна Міжнародні інвестиційні угоди; політика; Фіскальна політика; Відкритість національного та Конкурентна політика; міжнародних ринків; приватизаційні процедури Співвідношення факторів виробництва Рис.3.1. Базові детермінанти інституційного забезпечення функціонування світового інвестиційного ринку (складено автором) Досягнення першої мети можливе за рахунок збільшення частки іноземної участі у статутному капіталі організацій. Друга мета має на меті забезпечення контролю над організаціями-інвесторами з боку національних урядів. Відповідно, варто розрізняти ключові економічні детермінанти, залежності від цілей інвестування. Так, для ПІІ, що орієнтовані на освоєння ринків базовими чинниками будуть наступні: ємність ринку та ВВП на душу населення, зростання ринку, відкритість регіонального та міжнародного ринків, відповідність перевагам споживачів країни, кон'юнктура ринків, та інші економічні детермінанти. Для ПІІ, що орієнтовані на пошук ресурсів або стратегічних активів в якості базових детермінантів виступатимуть: низькооплачувана робоча сила, висококваліфікована робоча сила, кластери, фізична інфраструктура, діяльність з просування інвестицій, інвестиційні стимули, антикорупційна та адміністративна політика, соціальна інфраструктура, постінвестиційне обслуговування, тощо. Відповідно, для ПІІ, що орієнтовані на підвищення ефективності ключовими базовими факторами активізації будуть наступні: ціна факторів виробництва, рівень продуктивності праці, транспортні, логістичні та комунікаційні витрати та інші [34]. Основною проблемою інвестиційної політики, на думку провідних аналітиків, є досягнення оптимального співвідношення лібералізації та протекціонізму, тобто баланс заходів полегшення, заохочення та просування іноземних інвестицій з заходами обмеження, запобігання та стримування. В даному контексті дослідники зазначають, що міжнародна інвестиційна політика постійно змінюється. Щорічна кількість нових двосторонніх інвестиційних договорів продовжує скорочуватися, тоді як регіональна інвестиційна політика посилюється. В останні роки почали з'являтися численні ідеї щодо вдосконалення системи врегулювання суперечок між інвесторами та державою, але, на жаль, лише деякі з них були реалізовані. На сьогодні основні заходи інвестиційної політики, направлені на активізацію інвестиційної діяльності включають наступні заходи впливу на кон’юнктуру світового інвестиційного ринку. По-перше, це специфічні для ПІІ заходи. Вони діють виключно щодо зарубіжних інвесторів; включають умови розміщення інвестицій, обмеження участі у статутному капіталі національних фірм закордонних інвесторів, правила контролю за розміщенням ПІІ, заходи підтримки іноземних інвесторів. По-друге, це загальні інвестиційні заходи. Поширюються як на місцевих, так і іноземних інвесторів. Можуть виражатися в обмеженні приватної власності, правила видачі ліцензій новим підприємствам, план приватизації тощо. По-третє, системні заходи, що впливають діловий клімат країни. Надають опосередкований вплив на інвестиційний процес. Торкаються зміни норм цивільного, податкового, трудового, антимонопольного та екологічного законодавства. Інвестиційні заходи, за винятком системних, у свою чергу, слід розподіляти залежно від галузі політики, до якої вони відносяться на такі види: залучення та розміщення, господарські операції та експлуатація, а також сприяння та полегшення. Крім того, можна виділити заходи, що мають позитивний та негативний вплив на інвесторів. Перші мають на увазі створення сприятливого інвестиційного клімату, наприклад, шляхом лібералізації чи надання стимулів. Другі мають протилежний ефект; вони прямо спрямовані на адміністративне обмеження припливу іноземних інвестицій та обмеження репатріації доходів [35]. Сьогодні зміни у глобальному інвестиційному ландшафті, що демонструють тривалий спад, посилення ролі урядів в економіці та зростаюча потреба у стимулюванні міжнародних інвестицій породжують нові явища в інвестиційній політиці: відхід від інвестиційного протекціонізму в та заохочення інвестицій. В умовах економічної невизначеності, торгових конфліктів, що загострюються, і стагнації товарних ринків політичний вибір багатьох країн схиляється до інвестиційних інструментів як більш надійних засобів зростання і розвитку національних економік. Лібералізація інвестиційного режиму вже відбулася у таких галузях, як: сільське господарство, засоби масової інформації, видобуток корисних копалин, енергетика, роздрібна торгівля, фінанси, транспорт, телекомунікації та інтернет- бізнес. Дві третини таких заходів припадало на країни Азійського регіону, що розвиваються. Деякі країни вжили заходів щодо приватизації державних компаній. Також зберігалася тенденція до спрощення або впорядкування адміністративних вимог для іноземних інвесторів, наприклад, шляхом скасування вимог щодо отримання ліцензій або створення онлайн-порталів для подання заявок. Крім того, багато країн надали нові податкові стимули для інвестицій у конкретні галузі чи регіони. Посилення державного регулювання найбільш чітко проявляється в інфраструктурному секторі, а також секторах, які обслуговують та підтримують стратегічні галузі промисловості. Тут варто відзначити неоднозначну тенденцію: при загальній політиці сприяння залученню іноземної власності все ж таки в деяких розвинених країнах процедури доступу були жорсткішими внаслідок запровадження нових вимог до інвесторів або процедур перевірки здійснення інвестиційних проектів. Останніми роками зі змінним успіхом конкурують дві тенденції: лібералізація інвестиційних режимів як фактор технологічної модернізації, з одного боку, та обмеження іноземних інвестицій з метою підтримки національної промисловості – з іншого. І державна політика дуже тонко маніпулює відповідними інструментами на вирішення поставлених завдань. Необхідно визнати, що процес лібералізації, спрямований на досягнення цілей сталого розвитку, супроводжується створенням відповідної нормативно-правової та інституційної основи. У найширшому сенсі нова інвестиційна політика повинна бути спрямована на наступні напрями: гармонізація з цілями національної промислової політики з метою формування єдиної стратегії розвитку, яка передбачає, по-перше, визначення ключових напрямів інвестування з боку, як внутрішніх економічних потреб, так і завдань підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни; по-друге, вибудовування інвестиційних пріоритетів з урахуванням підтримки високих темпів зростання економіки та забезпечення, при цьому, інклюзивного та соціально справедливого розвитку суспільства; максимальна відданість інвесторів принципам та цінностям корпоративної соціальної відповідальності. По можливості мають бути мінімізовані супутні виробничим інвестиціям економічні, соціальні, екологічні, культурні та інші «витрати» та збитки; забезпечення ефективності політики при її розробці та реалізації, а також в інституційному середовищі функціонування [36]. Основні засади нової інвестиційної політики визначають і систему критеріїв її побудови (табл. 1, рис. 4). Варто відзначити, що до сучасних моделей нової інвестиційної політики, що формуються в умовах нової промислової революції, належать моделі: підвищення ефективності здійснення/стимулювання розвитку окремих видів економічної діяльності (значимість того чи іншого виду діяльності залежить від стратегічних пріоритетів національної та регіональної політики); підвищення технологічного рівня галузей національної промисловості з метою просування країни у вищі ланки глобальних виробничо- збутових ланцюжків; створення нових комплексних метагалузей на основі досягнень науки та техніки. Таблиця 3.1 Базові детермінанти регулювання світового інвестиційного ринку (складено автором) Сфера застосування Базові принципи Інвестиції у сталий Інвестиції у сталий розвиток - головна мета інвестиційної розвиток політики. Узгодженість політики Гармонізація інвестиційної політики всередині країни: зі стратегією соціально-економічного розвитку і поза - зі світовим інвестиційним співтовариством. Державне управління та Інвестиційна політика базується на верховенстві права, інститути захисті прав власності, незалежному суді, прозорості та ефективності влади. Динамічність у Гнучкість, адаптивність, моніторинг та необхідне формуванні політики коригування завдань та інструментів інвестиційної політики. Збалансованість прав та Рівні права та обов'язки сторін договорів; повна обов'язків відповідальність інвесторів та держави за виконання своїх обов'язків. Право на регулювання Держава має право регулювати норми та правила для іноземних інвесторів з урахуванням міжнародних зобов'язань та громадської безпеки, не обмежуючи законних інтересів сумлінних інвесторів. Відкритість для Прозорість, стабільність, передбачуваність, вільний інвестицій доступ до релевантної інформації – основні риси сприятливого інвестиційного клімату. Захист інвестицій та Законодавчі гарантії підтримки недискримінаційного інвестиційний режим режиму інвестицій; захист інвестицій від неправомірних дій суб'єктів господарювання та органів влади різних рівнів. Заохочення інвестицій Підтримка, стимулювання, просування інвестицій у контексті цілей сталого інклюзивного розвитку; винятків ґрунту для недобросовісної, дискримінаційної та руйнівної конкуренції. Корпоративне управління Норми та цінності корпоративної соціальної та відповідальність відповідальності, інкорпоровані в інвестиційну політику. Міжнародне Протидія інвестиційному протекціонізму; підтримка співробітництво економічної стратегії впевненого, стійкого збалансованого зростання. Усі представлені моделі передбачають можливість застосування різних інструментів – це можуть бути окремі податкові стимули, комплекс заходів підтримки у рамках спеціальних економічних зон, заходи заохочення та спрощення процедур інвестиційної діяльності, а також механізми контролю інвестицій. У межах всіх трьох моделей інвестиційної політики застосовуються однотипні інвестиційні інструменти, але з різною спрямованістю та масштабами. Податкові стимули – інструмент, що найчастіше використовується в рамках нової інвестиційної політики. Надання податкових стимулів завжди пов'язане з доходами державного бюджету, що випадають, які далеко не завжди покриваються податковими платежами, що надходять від реалізації інвестиційних проектів. У зв'язку з цим особливого значення набуває процес підвищення ефективності надання стимулів як важелів промислового та інвестиційного розвитку. Вимоги до показників діяльності інвесторів (умови надання стимулів) та до реалізованих ними інвестиційних проектів також широко використовуються з метою максимізації вкладу ТНК у промисловий розвиток. Найбільшого поширення такі вимоги набули у межах розвитку спеціальних економічних зон. Триває процес створення нових спеціальних економічних зон та їхньої диверсифікації. У більшості країн вже завершено перехід від зон простої експортної обробки до зон експортної переробки. Високотехнологічні зони та промислові парки стають ключовим інструментом інвестиційної політики, що ґрунтується на досягненнях нової промислової революції. Варто відзначити, що більшість країн створили окремий орган спеціальних економічних зон для підтримки функцій управління та розробки політики. Це спеціалізовані установи або ж державні компанії під наглядом вищих державних чиновників, таких як президент, прем’єр-міністр, інших міністрів чи окремого підрозділу, але перевага надається міністерствам економіки, торгівлі та фінансів. Завдяки сучасній інвестиційній політиці різко спростилися багато регламентів інвестиційної діяльності (дозволу, реєстрації, погодження, повідомлення тощо). Таблиця 3.2 Основні зацікавлені сторони в режимах СЕЗ Зацікавлені сторони Основні функції (виділено) Уряд - приймає політику, яка стосується СЕЗ та контролює її - реалізацію; встановлює СЕЗ за допомогою указів. Органи СЕЗ -- проводить стратегічне планування та оцінку; ліцензує зацікавлені сторони приватного сектору. Забудовники зон -- забезпечує необхідну інфраструктуру; проводить роботу по облаштуванню території. Адміністратори -- управляє та адмініструє зону; просуває зону та обирає користувачів нею. Підприємства зон - інвестує та пропонує ділові відносини в зоні. Оцінка впливу СЕЗ на стійкий розвиток повинна враховувати їх прямий та непрямий економічний внесок, фінансову та фіскальну стійкість, внесок у виробництво технологій та навичок, соціальний та екологічний вплив, підтримку регіональної інтеграції та регуляторну інвестиційну політику. Сучасні регуляторні процедури перетворюються на інструменти швидкого цільового формування потужних вузлів і центрів сучасних виробництв, вибудовування глобальних виробничих мереж, особливо в індустріально розвинених економіках, що розвиваються. У центрі інвестиційних стратегій залишається адресне стимулювання інвестицій: приблизно 60% національних агентств із залучення інвестицій, визначаючи пріоритетні види економічної діяльності для їх заохочення, виходять із напрямків промислової політики, а 75% реалізують проекти залучення інвестицій у високотехнологічні сектори, які вважають найперспективнішими. Для того, щоб інвестиційна політика адаптувалася до нових реалій промислового розвитку та була націлена на всіляке заохочення приватних інвестицій, вона повинна розроблятися з урахуванням системи критеріїв (рис. 3.2). Основні напрями Критерії Політика, пов’язана з ефективної розробки інвестиціями: інвестиційної інвестиційної політики: - Торгівельна політика політики: - Податкова політика Ефективний доступ до - Інновації та політика у Відкритість джерел ПІІ -сфері НДДКР Стійкість С прощення Регулювання ринку праці адміністративних - Політика у сфері Гнучкість процедур в -конкуренції Корпоративна Ефективність інвестиційному середовищі відповідальність Інноваційність І нвестиційні стимули - Соціальна політика - Інноваційна політика Продуктивність Г арантії та захист інвестицій - Регулювання Узгодженість Інноваційні зміни та прогрес -інфраструктуриПолітика у сфері охорони інтелектуальної власності Рис. 3.2. Основи інвестиційної політики в ході забезпечення реалізації інтересів стійкого розвитку (складено автором) Таким чином, серед основних способів, з допомогою яких слід активізувати функціонування світового інвестиційного ринку, з використанням інструментів регуляторної інвестиційної політики, найважливішими виступають наступні: зниження бар'єрів для ПІІ шляхом усунення обмежень на їх приплив у країну та розміщення, а також на діяльність іноземних філій, зокрема з метою лібералізації припливу інвестицій у країну або надання захисту (прямі та портфельні потоки капіталу можуть інтерпретуватися по-різному) та рівня контролю за здійсненням інвестиційного процесу; встановлення максимально сприятливого режиму для іноземних інвесторів, у яких національна економіка та уряди країн є найбільш зацікавленими; захист іноземних інвестицій шляхом запровадження законодавчих норм щодо недопущення збитків у разі експропріації чи націоналізації, про гарантії репатріації прибутків; сприяння припливу інвестицій за допомогою заходів, які покращують діловий клімат у країні, надають інформацію про інвестиційні можливості, пропонують стимули для розміщення іноземних інвестицій, сприяють розвитку інвестиційних процесів шляхом інституційних та адміністративних покращень та надання постінвестиційних послуг. 3.2. Оцінка впливу факторів міжнародного економічного середовища на інвестиційну діяльність у країнах світу Кореляційний аналіз часто застосовують у проведені різноманітних досліджень, яка носить імовірний характер. Сам кореляційний аналіз являє собою статистичне дослідження залежності між випадковими величинами. У нашому випадку ми взяли до уваги залежність прямих іноземних інвестицій від таких показників як валовий внутрішній продукт (ВВП) (у дол. США), чисельність населення (в особах), експорт товарів та послуг (у дол. США) та імпорт товарів та послуг (у дол. США). Всі показники було взято з офіційного сайту Світового банку [33]. Часовий період для проведення кореляційного аналізу було обрано з 1985-2020 рр. (що становить 36 років), для даного аналізу слід обов’язково брати період часу більше 20 років, так аналіз покаже найбільш точні результати. На рисунку 3.3 зображено країни, котрі залучали найбільші обсяги ПІІ протягом 2017-2021 років, а отже були найпривабливішими реципієнтами для іноземних інвесторів. Найуспішнішою країною в плані залучення інвестицій із великим відривом є США, котра є настільки привабливою для інвесторів завдяки сприятливому бізнес клімату, наявності бізнес-кластерів, таких як Silicone Valley у Сан-Франциско, а також сприятливому інвестиційному законодавству, що передбачає регресійні ставки оподаткування, відсутність корупції, просту реєстрацію та розвинуті державні інституції гарантування надійності вкладів. 400 350 300 277 250 252 200 150 134139 100 101 64 7678 6861 50 4260 2540 0 США Китай Великобританія Сінгапур Бразилія Австралія Канада 2017 2018 2019 2020 2021 Рис. 3.3. Країни, із найбільшим обсягом залучених ПІІ протягом 2017-2021 рр., млрд. дол. США (складено за даними [33]) Цікавим є зростання обсягу ПІІ у 2018 році в Австралії – воно відбулось, завдяки реінвестуванню закордонних філій австралійських компаній 25млрд. дол. США. Також, помітно що поступово все більшу частку від залучених глобальних ПІІ займають країни, що розвиваються, такі як Китай, Сінгапур та Бразилія, хоча у випадку із Китаєм значну частку інвестицій що залучаються та тих, що формуються Китаєм займає його автономний регіон Гонконг (не враховані в рисунку), який за класифікацією МВФ наразі вважається високорозвиненим і є економічно незалежним від КНР. Що стосується країн, які було обрано для проведення аналізу, то тут вибір був очевидний, трійка лідерів по найбільших надходженнях ПІІ – США, Китай, Сінгапур. Сполучені Штати Америки – країна, яка є лідером на ринку експорту та імпорту, кількість населення (станом на 2020 р.) становить 328,2 млн. осіб). США є країною з розвиненою економікою та найвищим показником з надходжень прямих іноземних інвестицій, і в 2019 р. вони становили 254 млрд. дол. США та 2020 р. 251 млрд. дол. США. Для початку роботи було зібрано статистичні дані з сайту Світового банку та сформовано таблицю за показниками : прямі іноземні інвестиції (у дол. США); валовий внутрішній продукт (ВВП) (у дол. США); чисельність населення (в особах); експорт товарів та послуг (у дол. США); імпорт товарів та послуг (у дол. США). Результати показників кореляції зазвичай встановлюють по висновках результатів чисел за шкалою Чеддока (табл. 3.3). Таблиця 3.3 Шкала Чеддока Кількісна міра кореляції Якісна міра кореляції 0,1 – 0,3 Слабка 0,3 – 0,5 Помірна 0,5 – 0,7 Помітна 0,7 – 0,9 Висока 0,9 - 1 Дуже висока Після забраних та сформованих до таблиці даних за обраними показниками, переходимо до наступного етапу, а саме – побудова матриці кореляції з якої в результаті ми і можемо зробити висновки для США по впливу обраних показників на обсяги ПІІ (табл.3.4). Таблиця 3.4 Матриця кореляції за показниками США (складено автором) Експорт Кількість товарів та Імпорт товарів населення ПІІ, y послуг x1 ВВП x2 та послуг x3 x4 ПІІ 1 Експорт товарів та послуг 0,831312 1 ВВП 0,846256 0,98340723 1 Імпорт товарів та послуг 0,844255 0,98718936 0,989471 1 Кількість населення 0,840784 0,9674752 0,98947 0,977116572 1 Відповідно результатам матриці кореляції для США було отримано рівняння y= x1 +x2 +x3 +x4=0,831312+0,846256+0,844255+0,840784=3,36. За чотирма показниками, які впливають на обсяги ПІІ можемо сміливо стверджувати, що залежність цих показників має якісну міру кореляції – високу, що відображає значний вплив у економіці США на обсяги надходжень ПІІ. Отримані результати ми можемо розглянути графічно (рис.3.4) та побачити різниці, які є незначними серед цих показників. 1 0.831312098 0.84625569 0.844254679 0.840783946 ПІІ Експорт товарів ВВП Імпорт товарів Кількість та послуг та послуг населення Рис. 3.4. Результати кореляційного аналізу в графічному відображенні для США (складено автором) Наступна країна, яка була обрана для побудови кореляційного аналізу – Китай. Це країна, яка займала у 2020 р. друге місце, серед країн, що отримують найбільше ПІІ. Їх розмір становив у 2019 р. – 139 млрд. дол. США та 140 млрд. дол. США у 2020 р. Для початку будуємо таблицю, в яку вносимо всі показники між якими ми будемо визначати взаємозалежність. В результаті побудови таблиці, будуємо матрицю кореляції (табл. 3.5). За даними табл. 3.5 можемо зробити висновки, що для Китаю такі показники як експорт товарів та послуг і імпорт товарів та послуг мають дуже високий, такі показники як ВВП та кількість населення мають слабкіший вплив, але все одно є високим. Це відображено в рівнянні: y = x1 +x2 +x3 +x4= 0,95533994+0,89506417+0,949398807+0,830881568=3,6. Таблиця 3.5 Матриця кореляції для Китаю (складено автором) Експорт Імпорт Кількість ПІІ товарів та ВВП товарів та населення послуг послуг ПІІ 1 Експорт товарів та послуг 0,95533994 1 ВВП 0,89506417 0,978453449 1 Імпорт товарів та послуг 0,949398807 0,99706742 0,98586253 1 Кількість населення 0,830881568 0,810360027 0,77540367 0,806443348 1 За результатами показників доцільного побудувати графік на якому ми маємо змогу спостерігати різниці впливу показників на ПІІ Китаю (рис.3.5). 1 0.95533994 0.89506417 0.949398807 0.830881568 ПІІ Експорт товарів ВВП Імпорт товарів Кількість та послуг та послуг населення Рис. 3.5. Результати кореляційного аналізу в графічному відображенні для Китаю (складено автором) Останньою країною трійки лідерів по надходженню ПІІ є Сінгапур, обсяги ПІІ у 2019 р становили 78 млрд. дол. США і вже у 2020 р. вони складали 110 млрд. дол. США. Для початку ми будуємо статистичну таблицю з побраними показниками для порівняння. Відповідно, наступним етапом є складання матриці кореляції (табл.3.6). Таблиця 3.6 Матриця кореляції за показниками Сінгапуру (складено автором) Експорт Кількість Імпорт товарів ПІІ y товарів та ВВП, x2 населення, та послуг, x послуг, x 3 1 x4 ПІІ 1 Експорт товарів та послуг 0,931074 1 ВВП 0,95529 0,990508 1 Імпорт товарів та послуг 0,920279 0,999189 0,986895 1 Кількість населення 0,893036 0,967202 0,964894 0,966937 1 Матриця кореляції для Сінгапуру відобразила дуже високий взаємозв'язок експорту товарів та послуг, ВВП та імпорту товарів та послуг. Трішки слабшим є вплив кількості населення на обсяги ПІІ. Відповідно рівняння кореляції має вигляд y= x1 +x2 +x3 +x4=0,931074+0,95529+0,920279+0,893036=3,7. Графічно це відображено на рисунку 3.6. 1 0.955290253 0.931073973 0.920278554 0.893036339 ПІІ Експорт ВВП Імпорт товарів Кількість товарів та та послуг населення послуг Рис. 3.6 Результати кореляційного аналізу в графічному відображенні для Сінгапуру (складено автором) Після проведених розрахунків доцільно побудувати графіки у трьох формах та провести відображення ліній трендів з рівнянням, які будуть відображати різницю між країнами (рис. А1-А9, Додаток А). Відповідно зібраних даних та побудованих графіків, доречно розробити таблиці з рівняннями показників: лінійна, експоненціальна, поліноміальна (табл. 3.7-3.9). Таблиця 3.7 Рівняння ліній трендів (лінійна) (складено автором) ПІІ Експорт товарів та Імпорт товарів та ВВП Кількість послуг послуг населення y = 1E+10x - y = 7E+10x - y = 8E+10x - y = 5E+11x + y = 3E+06x + 3E+10 7E+10 9E+10 2E+12 2E+08 R² = 0,7035 R² = 0,9476 R² = 0,958 R² = 0,9867 R² = 0,9971 y = 2E+09x - y = 2E+10x - y = 2E+10x - y = 1E+10x - y = 92570x + 2E+10 1E+11 7E+10 5E+10 2E+06 R² = 0,8926 R² = 0,7757 R² = 0,9033 R² = 0,9006 R² = 0,9849 y = 8E+09x - y = 8E+10x - y = 7E+10x - y = 3E+11x - y = 1E+07x + 6E+10 7E+11 6E+11 3E+12 1E+09 R² = 0,7982 R² = 0,809 R² = 0,8038 R² = 0,7605 R² = 0,9666 Китай Сінгапур США Таблиця 3.8 Рівняння ліній трендів (експоненціальна) (складено автором) ПІІ Експорт товарів Імпорт товарів ВВП Кількість та послуг та послуг населення y = 2E+10e0,0867x y = 3E+11e0,065x y = 3E+11e0,0662x y = 4E+12e0,0486x y = R² = 0,7798 R² = 0,9716 R² = 0,9702 R² = 0,9844 2E+08e0,0101x R² = 0,9929 y = 1E+09e0,1219x y = 3E+10e0,0952x y = 3E+10e0,0904x y = 2E+10e0,0896x y = R² = 0,9165 R² = 0,9578 R² = 0,9559 R² = 0,9626 3E+06e0,0234x R² = 0,9885 y = 1E+09e0,1702x y = 2E+10e0,1509x y = 1E+10e0,15x y = 1E+11e0,1262x y = R² = 0,8939 R² = 0,9744 R² = 0,9818 R² = 0,9809 1E+09e0,0087x R² = 0,9506 Таблиця 3.9 Рівняння ліній трендів (поліноміальна) (складено автором) ПІІ Експорт товарів та Імпорт товарів та ВВП Кількість послуг послуг населення y = 5E+07x2 + y = 1E+09x2 + y = 1E+09x2 + y = y = -8146,8x2 9E+09x - 1E+10 2E+10x + 2E+11 5E+10x + 2E+11 5E+09x2 + + 3E+06x + R² = 0,7052 R² = 0,9756 R² = 0,9708 3E+11x + 2E+08 3E+12 R² = 0,9979 R² = 0,9971 y = 1E+08x2 - y = 5E+08x2 + y = 4E+08x2 + y = y = 653,58x2 2E+09x + 7E+08x + 2E+10 2E+09x + 2E+10 3E+08x2 - + 67734x + 8E+09 R² = 0,9561 R² = 0,9459 2E+09x + 2E+06 R² = 0,9232 3E+10 R² = 0,9894 R² = 0,9713 y = 2E+08x2 + y = 4E+09x2 - y = 3E+09x2 - 5E+10x y = y = -200395x2 3E+08x - 9E+09 6E+10x + 2E+11 + 2E+11 2E+10x2 - + 2E+07x + R² = 0,845 R² = 0,9602 R² = 0,9659 4E+11x + 1E+09 2E+12 R² = 0,9987 R² = 0,9769 В цілому можемо стверджувати, що отримані результати досліджень, які було наведено в графіках та фінальних таблицях, відображають тісний взаємозв’язок та вплив на обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій до Китай Сінгапур США Китай Сінгапур США країн. Обрані показники, між якими було проведено аналіз було обрано доречно, що і вдалося довести у результатах досліджень. Вплив обсягів ВВП в країні, прямо пропорційно залежить від обсягів руху продажів та покупок (експорт/імпорт) товарів та послуг у країні, що можемо спостерігати у Китаю. Відповідно, з обраних показників, найслабкіший зв'язок має кількість населення. Для більш точного дослідження даної тематики, слід використовувати і інші методі досліджень, які також зможуть чітко висвітлити результати впливу показників на обсяги надходження ПІІ до країн. ВИСНОВКИ В ході дослідження особливостей функціонування світового інвестиційного ринку, визначено найважливіші тенденції його функціонування та обґрунтовано напрями формування детермінантів інвестиційної політики. Визначено теоретичні передумови розвитку міжнародної інвестиційної діяльності особливості формування сучасного світового інвестиційного ринку та проаналізовано методологічні основи формування інвестиційного середовища у світовому господарстві. Зокрема, визначено, що інвестиції відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальне зростання економіки. В результаті інвестування коштів в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний дохід, розвиваються і та досягають прогресу в економічному суперництві галузі та підприємства, що найбільше задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше збільшення виробництва, повторюється безперервно. Ефект від зміни інвестиційної привабливості найкраще оцінювати на основі потоків прямих іноземних інвестицій як найбільш об’єктивного показника привабливості країни на міжнародній арені. Проаналізовано особливості міжнародних інвестиційних процесів в глобальній економіці. Зокрема, встановлено, що зростання кількості операцій злиття та поглинання великих компаній, збільшення потоків у сектор послуг, зменшення ваги операцій з капіталом у масштабі країни і збільшення міжнародних операцій, обсяг ПІІ у високорозвинуті країни постійно скорочується, інвестиції у країни із перехідною економікою були на дуже низькому рівні і продовжують залишатись на цьому рівні, відносно зберегли обсяги ПІІ лише країни що розвиваються, через найвищу прибутковість інвестицій у такі країни. Зменшення рівня ПІІ відбувається в основному через загострення торгової боротьби між країнами і політичної нестабільності, котрі сприяли спаду світової торгівлі та темпам розвитку економіки більшості країн. Визначено чинники формування тенденцій розвитку світового інвестиційного ринку. Досліджено, що основним джерелом іноземних інвестицій є транснаціональні корпорації. Прямі іноземні інвестиції зростають випереджаючими темпами проти темпами зростання валового продукту, промислового виробництва та міжнародної торгівлі. Основними експортерами капіталу є провідні промислово розвинені країни. Переважне зростання прямих іноземних інвестицій у обробній промисловості, особливо у передових, наукомістких галузях. На сьогодні, для більшості країн характерним є переважний розвиток порівняно з ринком реальних активів, вільне переміщення у сучасному економічному просторі, підвищена мобільність, відсутність національної належності та переважно спекулятивний характер. Також визначено, що найбільш привабливими для інвесторів є розвинуті сектори економіки держави, оскільки діяльність в них зазвичай має вищу прибутковість і завжди є менш ризикованою через налагоджені на прикладі місцевих компаній методи господарської діяльності. Основними стримуючими факторами для іноземних інвесторів є висока волатильність гривні, війна в Україні України, відсутність розвинутого фінансового ринку, поганий захист прав та приватної власності (зокрема і інтелектуальної), та інші. Виокремлено напрями реформування інвестиційної політики у світовому господарстві. Залучаючи іноземні інвестиції, будь-яка держава повинна намагатися гармонійно включити їх у загальний інвестиційний процес так, щоб вони ефективно працювали разом із внутрішніми інвестиціями, внутрішнім виробничим потенціалом країни. Інвестиційна політика повинна базуватися на оптимізації виробництва для задоволення потреб та на мінімізації використання природних та виробничих ресурсів та має як внутрішні, так і зовнішні джерела. Здійснено оцінку впливу факторів міжнародного економічного середовища на інвестиційну діяльність у країнах світу. В результаті проведення кореляційного аналізу було отримано результати, які відображають високу та дуже високу взаємозалежність показників до прямих іноземних інвестицій. Для США всі показники мають високий вплив на обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій. Що ж до Китаю, то можна стверджувати, що імпорт та експорт мають дуже великий вплив в свою чергу, такі показники як кількість населення та ВВП мають високий взаємозалежний зв'язок. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Дука А. П. Технологічна модернізація економіки у контексті теорії економічного розвитку Й. Шумпетера / А. П. Дука // Вісник Київського національного університета іметі ТарасаШевченка. – 2013. –№ 144. – С. 10-1248 2. Дука А. П. Теорія та практика інвестиційної діяльності. Інвестування / А. П. Дука. – К. : Каравела, 2012. – 432 с 3. Сучасні економічні теорії глобальних систем : навч. посіб. / Г. І. Башнянин, Б. М.Шевчик, О. О. Сухий, О. О. Перепьолкіна. – 2 вид. переробл. І доповн. – Львів : «Новий Світ – 2000», 2013. – 366 с 4. Маршалл А. Принципы экономической науки, Т.1: пер. с англ. / А. Маршалл. – М.: Издательская группа «Прогресс», 199325 5. Базилевич В. Д. Історія економічних вчень: підручник / за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2004. – 1300 с 6. Закон Украіїни “Про інвестиційну діяльність” [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1560-12 7. Макро-і мікроекономіка: теоретичні аспекти. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / За науковою ред. проф. Федоренка В.Г., проф. Денисенка М.П. – К.: Алерта, 2013. – 728 с. 8. Федоренко В.Г. Менеджмент: підручник / Федоренко В.Г. – 2-ге вид., переробл. и доповн. – К.: Алерта, 2014. – 344 с. 9. Барановський О.І. Залучення інвестицій: питання теорії та практики / О.І. Барановський, М.М. Туриянська. — Донецьк, 1999. — 276 с. 10. Пєтухова О.М. Інвестування [текст] навч. посіб. / О.М. Пєтухова. – К.: «Центр учбової літератури», 2014. - 336 с. 11. Тараненко І.В. Інноваційна конкурентоспроможність країн в умовах глобалізації: монографія / І.В. Тараненко / за наук. ред. Ю.В. Макогона.– Дніпропетровськ: Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, 2013. – 424 с. 12. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник.4-те вид., випр. та доп. – К.: „Знання”,2002. – 566 с. 13. Сазонець І.Л., Федорова В.А. Інвестування. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 312 с. 14. Інвестування української економіки [Текст] : моногр. / А. І. Сухоруков ; за ред. А. І. Сухорукова. - К. : Нац. ін.-т проблем міжнар. безпеки, 2005. - 440 с. 15. Грідасов В. М. Інвестування / В. М. Грідасов, С. В. Кривченко, О. Є., Ісаєва. – К. : Центр навч. літ-ри, 2004. – 164 с. 16. Павленко І. І., Варяниченко О. В., Навроцька Н. А. Міжнародна торгівля та інвестиції. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 256 с. 17. Економічна енциклопедія [Текст] : у 3 т. Т 3 /редкол. :С. В. Мочерний (відпов. ред.) [та ін.]. - К. : Вид. центр “Академія”, 2000. - 864 с. 18. Новак І. Сприятливий інвестиційний клімат як фактор активізації інвестування в Україні // Вісник Тернопільського національного економічного університету.-№ 2, с. 18-27. 19. Федоров Г. О. Нормативно-правове забезпечення процесів іноземного інвестування в Україні // Актуальні проблеми державного управління. URL: h t t p : / / i r b i s - n b u v . g o v . u a / c g i - b i n / i r b i s _ n b u v / c g i i r b i s _ 6 4 . exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOA D=1&Image_file_name=PDF/apdy_2015_1_43.pdf 20. Барановський О.І. Залучення інвестицій: питання теорії та практики / О.І. Барановський, М.М. Туриянська. — Донецьк, 1999. — 276 с. 21. Фінансова енциклопедія. ПІІ та ІПІ: розуміння всього цього. URL: 18.06.2021). 22. Світова економіка. Прямі іноземні інвестиції, млрд доларів -Рейтинг країн. URL: https://www.theglobaleconomy.com/rankings/fdi_dollars/ звернення: 01.07.2021). 23. Олефір В. Кон'юнктура зовнішніх ринків у 2010 році. Київ: Економіст, 2012. № 5. с. 18-20. 24. Доповідь про світові інвестиції ЮНКТАД 2009 року URL: https://www.un.org/ru/development/surveys/docs/investments2009.pdf 25. Прямі іноземні інвестиції: вхідні та вихідні потоки та запаси, річні URL: https://unctadstat.unctad.org/wds/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=9670 26. Торгова економіка. Сполучені Штати – прямі іноземні інвестиції, чистий притік (% ВВП) URL: https://tradingeconomics.com/united-states/foreign-direct- investment-net-inflows-percent-of-gdp-wb-data.html (дата звернення: 10.08.2021). 27. Юрчишин В. Україна від кризи до кризи. URL: https://docplayer.net/30859923-Ukrayina-vid-krizi-do-krizi-vasil-yurchishin- direktor-ekonomichnih-program-centru-razumkova.html (дата звернення: 10.08.2021). 28. United Nations Conference on Trade and Development. UNCTADstat URL: https://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx?sCS_ChosenLang =en 29. Державна служба статистики України. Статистична інформація URL: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/oper_new.html 30. Гура А.О. Інвестиційний клімат в Україні: сучасний стан та напрями покращення. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. «Економіка». 2015. Вип. 15. С. 188–196. 31. The FDI Confidence Index. A.T. Kearney URL: https://ru.theglobaleconomy.com/rankings/fdi_confidence_index/ 32. У 2020–2021 роках потік прямих іноземних інвестицій зменшиться на 40% ‒ ООН. URL: https://mind.ua/news/20210601-u-2020-2021-rokah- potikpryamih-inozemnih-investicij-zmenshitsya-na-40-oon 33. The World Bank – Офіційний сайт. URL: https://www.worldbank.org/en/home 34. Tietje C., Baetens F. The impact of investor-state-dispute settlement (ISDS) in the Transatlantic trade and investment partnership. Study prepared for the Minister for Foreign Trade and Development Cooperation, Ministry of Foreign Affairs, The Netherlands. 2014. URL: https://ecipe.org/wp-content/ uploads/2015/02/the-impact- of-investor-state-dispute-settlement-isds-in-the-ttip.pdf 35. Owens J. The role of tax administrations in the current political climate. Bulletin for International Taxation. 2013;67(3):156–160. URL: https://www.wu.ac.at/fileadmin/wu/d/i/taxlaw/institute/WU_ Global_Tax_Policy_Center/the_role_of_tax_administrations_in_the_current_polit ical_climate.pdf 36. Birch K. Innovation, regional development and the life sciences: Beyond clusters. Abingdon, New York: Routledge; 2016. 148 p. (Regions and Cities Series. No. 105). Додаток А 8E+11 7E+11 6E+11 y = -47121.6404x + 181831.4813 5E+11 y = -4760.0242x + 124932.1732 4E+11 ПІІ Експорт товарів та послуг 3E+11 y = -127855.1В6В96Пx + 126317.2531 Імпорт товарів та послуг 2E+11 Кількість населення 1E+11 y = -177766.5436x + 205458.6313 0 0 5 10 15 20 25 30 35 40 y = 92569.9663x + 138132.4781 -1E+11 -2E+11 Рис. А1. Графік кореляції за показниками для Сінгапуру (лінійний) (складено автором 1E+12 9E+11 y = 49894.5098e0.0952x 8E+11 7E+11 6E+11 ПІІ 5E+11 Експорт товарів та послуг ВВП 4E+11 y =І3м0п2о0р5т.2т4о1в3аeр0і.в09т0а4xпослуг Кількість населення 3E+11 2E+11 y = -138029.4619e0.0896x 1E+11 y = -59143.8653e0.1219x 0 y = -61756.936e0.0234x 0 5 10 15 20 25 30 35 40 Рис. А2. Графік кореляції за показниками для Сінгапуру (експоненціальна) (складено автором) 8E+11 7E+11 y = 73891.609x2 + 151474.3267x + -35300.4793x 6E+11 y = 49046.0512x2 + -150523.0511x + 213398.39x 5E+11 ПІІ 4E+11 Експорт товарів та послуг ВВП Імпорт товарів та послуг 3E+11 Кількість населення 2E+11 y = 93943.0337x2 - -167780.115x + 137423.1872x 1E+11 y = -12179.0918x2 - 144457.7844x + 203700.0617x 0 2 0 5 10 15 20 25 30 y35= 653.576470x + 67734.0519x + -129930.8075x Рис. А3. Графік кореляції за показниками для Сінгапуру (поліноміальна) (складено автором) 2.5E+13 2E+13 y = -203633.3904x + -162002.6214 1.5E+13 ПІІ Експорт товарів та послуг 1E+13 ВВП Імпорт товарів та послуг Кількість населення 5E+12 y = 199542.8838x + 100997.8031 y = -196104.2566x + 192040.8828 0 y = -30433.4834x + 54479.6822 0 5 10 15 20 25 30 35 40 y = -214640.2414x + -79811.7602 -5E+12 Рис. А4. Графік кореляції за показниками для США (лінійний) (складено автором) 2.5E+13 y = -95820.0528e0.0486x 2E+13 1.5E+13 ПІІ Експорт товарів та послуг ВВП 1E+13 Імпорт товарів та послуг Кількість населення 5E+12 y = -60020.5213e0.0662x y = 141456.042e0.065x 0 y = 210451.5228e0.0867x 0 5 10 15 20 25 30 35 40 y = -101553.1074e0.0101x Рис. А5. Графік кореляції за показниками для США (експоненціальна) (складено автором) 2.5E+13 2E+13 y = -132804.3423x2 + 118467.586x + 106573.0248x 1.5E+13 ПІІ Експорт товарів та послуг 1E+13 ВВП Імпорт товарів та послуг Кількість населення 5E+12 y = -213527.6031x2 + 153153.9388x + 187777.5829x y = 197413.1755x2 + 33136.2064x + -9531.9351x 0 y = 56050.4379x2 + -12866.4747x - -155042.4899x 0 5 10 15 20 25 30 35 40 y = 8146.8004x2 + 94938.1728x + 55412.1954x -5E+12 Рис. А6. Графік кореляції за показниками для США (поліноміальна) (складено автором) 1.6E+13 1.4E+13 1.2E+13 1E+13 y = 92910.5196x + 176645.8868 8E+12 ПІІ, у Експорт товарів та послуг, х1 6E+12 ВВП, х2 Імпорт товарів та послуг, х3 4E+12 Кількість населення, х4 y = 161561.2607x + -211247.1166 2E+12 y = -120119.884x + 66525.8258 0 y = 199680.2825x + 143760.3204 0 5 10 15 20 25 30 35 40 -2E+12 y = 181248.7125x + -143393.5427 -4E+12 Рис. А7. Графік кореляції за показниками для Китаю (лінійна) (складено автором) 1.6E+13 1.4E+13 y = 22147.5014e0.1262x 1.2E+13 1E+13 ПІІ, у 8E+12 Експорт товарів та послуг, х1 ВВП, х2 Імпорт товарів та послуг, х3 6E+12 Кількість населення, х4 4E+12 y = -181008.6703e0.1509x 2E+12 y = -25474.7616e0.15x 0 y = 138876.1396e0.1702x 0 5 10 15 20 25 30 35 40 y = 63519.1249e0.0087x Рис. А8. Графік кореляції за показниками для Китаю (експоненціальна) (складено автором) 1.6E+13 1.4E+13 y = 28219.8716x2 - 120451.1372x + -154490.2608x 1.2E+13 1E+13 8E+12 ПІІ, у Експорт товарів та послуг, х1 ВВП, х2 6E+12 Імпорт товарів та послуг, х3 Кількість населення, х4 4E+12 y = -104965.451x2 - 144718.8972x + 61586.9952x 2E+12 y = 185964.0079x2 - -114692.2195x + 43485.7085x 0 y = 88732.7697x2 + -165687.8607x - -156421.2391x 0 5 10 15 20 25 30 35 40 -2E+12 y = 200395.1146x2 + 65321.9347x + 180633.7833x Рис. А9. Графік кореляції за показниками для Китаю (поліноміальна) (складено автором)