ChSTU repository
ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
Learn More
Please use this identifier to cite or link to this item:
https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7955| Title: | Сучасні тенденції у сфері юридичної відповідальності публічних службовців в Україні |
| Authors: | Волошин , Ігор Володимирович Бадовський, Владислав Сергійович |
| Keywords: | державний службовець;дисциплінарна відповідальність;дисциплінарний проступок;правовий нігілізм;публічна служба;юридична відповідальність публічних службовців |
| Issue Date: | Dec-2023 |
| Abstract: | Об’єкт дослідження: організаційно-правові аспекти удосконалення публічної служби в Україні у сфері юридичної відповідальності державних службовців. Предмет дослідження: юридична відповідальність публічних службовців. Мета роботи магістра полягає в комплексному дослідженні юридичної відповідальності публічних службовців, зокрема, державних службовців категорії «Б» та «В», виявленні загальних закономірностей функціонування цього науково-правового інституту та пошуку ефективних шляхів формування високопрофесійної та доброчесної публічної служби. Методи дослідження: науково-теоретичного обґрунтування, аналізу, синтезу, порівняння, систематизації та узагальнення. За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти щодо сучасних тенденцій функціонування юридичної відповідальності державних службовців в Україні; визначено основні напрямки формування та розвитку високопрофесійної публічної служби шляхом належного забезпечення юридичної відповідальності її суб’єктів. Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності публічних органів. |
| URI: | https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7955 |
| Appears in Collections: | 281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування) |
Files in This Item:
| File | Description | Size | Format | |
|---|---|---|---|---|
| Бадовський Владислав Сергійович.pdf Restricted Access | 1.15 MB | Adobe PDF | View/Open Request a copy |
Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ
Пояснювальна записка
до кваліфікаційної роботи
магістра
на тему: «Сучасні тенденції у сфері юридичної відповідальності
публічних службовців в Україні»
Виконав: здобувач 2 курсу, групи ПУАМ-22
спеціальності 281 «Публічне управління та
адміністрування»
Бадовський Владислав Сергійович
(прізвище та ініціали)
______________________
Керівник _____Волошин І.В.
(прізвище та ініціали)
Рецензент _________________________________
(прізвище та ініціали)
Черкаси 2023 року
1
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет економіки та управління
Кафедра економіки та управління
Освітній рівень: магістр
Спеціальність: 281 «Публічне управління та адміністрування»
ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідувач кафедри
економіки та управління
_______ Руслан МАНН
“____” ____________ 2023 р.
З А В Д А Н Н Я
на випускну роботу здобувачу вищої освіти
(прізвище, ім’я та по батькові)
1. Тема роботи Сучасні тенденції у сфері юридичної відповідальності
публічних службовців в Україні
Керівник роботи: Волошин Ігор Володимирович, к.і.н., доцент
(прізвище, ім’я та по батькові, науковий ступінь, вчене звання)
затверджені наказом ректора ЧДТУ від 25.09.2023 р. № 248/04
2. Строк подання здобувачем роботи 31.05.2023 р.
3. Вихідні дані до роботи матеріали дослідження за 2020-2022 роки
Національного агентства України з питань
державної служби;; нормативно-правові документи
у сфері
державної служби; веб-сайт Національного агентства України з питань
державної служби; періодичні видання та друковані літературні джерела.
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно
розробити)
Розділ 1. Юридична відповідальність публічних службовців, як складова
публічно-правових відносин. Розділ ІІ. Механізм реалізації юридичної
відповідальності в органах державної влади. Розділ ІІІ. Пріоритетні
завдання формування високопрофесійної та доброчесної публічної служби.
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
аналіз застосування дисциплінарних стягнень до державних службовців, які
займають посади державної служби категорії «Б» та «В» за 2020-2022 роки у
динаміці за досліджуваний період.
6. Консультанти розділів роботи
Розділ Прізвище, ініціали та посада Підпис, дата
консультанта завдання видав завдання прийняв
1 Волошин І.В., к.і.н., доцент
2 Волошин І.В., к.і.н., доцент
2
3 Волошин І.В., к.і.н., доцент
7. Дата видачі завдання ____________________________________________________
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ Назва етапів кваліфікаційної Строк виконання
Примітки
з/п роботи магістра етапів роботи
1. Підбір літератури, її вивчення і обробка.
Укладання бібліографії по основним виконано
джерелам
2. Укладання плану (змісту) випускної роботи
виконано
і погодження його з керівником
3. Розробка і подання на перевірку першого
виконано
розділу
4. Збір, систематизація та аналіз практичних
виконано
матеріалів
5. Розробка і подання другого розділу виконано
6. Розробка і подання третього розділу виконано
7. Погодження з керівником висновків і
виконано
пропозицій
8. Переробка (доопрацювання) випускної
роботи у відповідності з зауваженнями і виконано
подання її на кафедру
9. Нормоконтроль виконано
10. Збір документів (відгук, рецензія) виконано
11. Подача на підпис до завідувача кафедри виконано
12. Розробка тез доповіді для захисту виконано
Здобувач (ка) вищої освіти __________________ __ Бадовський В.С.
________________ (підпис) (прізвище та ініціали)
Керівник роботи ____________________ _Волошин І.В.___
(підпис) (прізвище та ініціали)
3
РЕФЕРАТ
Кваліфікаційної роботи магістра
на тему:
«Сучасні тенденції у сфері юридичної відповідальності
публічних службовців в Україні»
Кваліфікаційна робота магістра містить: 64 сторінки, 3 таблиці, 12 рисунків,
список літератури з 53 найменувань.
Об’єкт дослідження: організаційно-правові аспекти удосконалення публічної
служби в Україні у сфері юридичної відповідальності державних службовців.
Предмет дослідження: юридична відповідальність публічних службовців.
Мета роботи магістра полягає в комплексному дослідженні юридичної
відповідальності публічних службовців, зокрема, державних службовців
категорії «Б» та «В», виявленні загальних закономірностей функціонування
цього науково-правового інституту та пошуку ефективних шляхів формування
високопрофесійної та доброчесної публічної служби.
Методи дослідження: науково-теоретичного обґрунтування, аналізу, синтезу,
порівняння, систематизації та узагальнення.
За результатами дослідження сформульовано основні теоретичні аспекти
щодо сучасних тенденцій функціонування юридичної відповідальності
державних службовців в Україні; визначено основні напрямки формування
та розвитку високопрофесійної публічної служби шляхом належного
забезпечення юридичної відповідальності її суб’єктів.
Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності
публічних органів.
Ключові слова: ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ, ДИСЦИПЛІНАРНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПРОСТУПОК,
ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ, ПУБЛІЧНА СЛУЖБА, ЮРИДИЧНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ.
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 7
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПУБЛІЧНИХ
СЛУЖБОВЦІВ, ЯК СКЛАДОВА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ 10
ВІДНОСИН...
1.1 Поняття та суть юридичної відповідальності публічних службовців
в Україні …………………………………………………………….………. 10
1.2 Види юридичної відповідальності державних службовців
та їх нормативно-правове регулювання ……………………………….….... 15
1.3 Європейські стандарти належного урядування………………………… 24
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ОРГАНАХ ДЕРЖАВНОЇ 29
ВЛАДИ.....................
2.1 Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних 29
службовців
2.2 Практика застосування дисциплінарних стягнень до державних
службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В»,
в Україні ………………………………………...….......................................... 35
РОЗДІЛ 3. ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ
ВИСОКОПРОФЕСІЙНОЇ ТА ДОБРОЧЕСНОЇ ПУБЛІЧНОЇ 41
СЛУЖБИ…...........
3.1 Правовий нігілізм та шляхи його подолання у сфері публічної
служби………………..……............................................................................... 41
3.2 Культура доброчесності. ……………..…………...................................... 45
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 53
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………....................................... 56
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗМІ ˗ засоби масової інформації;
ЄС ˗ Європейський Союз;
КЗпПУ ˗ Кодекс законів про працю України;
ККУ ˗ Кримінальний кодекс України;
КУпАП ˗ Кодекс України про адміністративні правопорушення;
КМУ ˗ Кабінет Міністрів України;
НАДС ˗ Національне агентство України з питань державної
служби;
ШІ ˗ штучний інтелект.
6
ВСТУП
Юридична відповідальність є одним з елементів правового статусу
публічного службовця, а тому реформа державної служби в Україні
та приведення її до міжнародних стандартів неможливі без нормативно-
правового регулювання відповідальності публічних службовців
за дисциплінарні, адміністративні, службові проступки та кримінальні
злочини.
Знання та усвідомлення своїх прав та обов’язків є необхідною умовою
дотриманням публічними службовцями вимог законодавства з питань
державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, етичних норм
і правил поведінки, сприяють належному виконанню посадових обов’язків
та посиленню відповідальності за результати своєї діяльності.
В цій роботі здійснено науково-теоретичний аналіз правових засад
забезпечення юридичної (правової) відповідальності державних службовців
в Україні. В умовах реформування державного управління в Україні, задля
досягнення поставлених цілей на шляху до євроінтеграції, дослідження
проблематики юридичної відповідальності публічних службовців набуває
особливого значення.
Резонансні та гучні справи, які широко висвітлюються ЗМІ, стосовно
злочинів та інших правопорушень, які вчиняються особами, уповноваженими
на виконання функцій держави, вказують на проблеми з юридичною
відповідальністю публічних службовців в Україні та формують негативний
імідж держави на міжнародній арені.
Актуальність дослідження зумовлена також недосконалістю юридично-
правового регулювання у цій сфері. На сьогодні, науковці по різному
розкривають суть поняття юридичної відповідальності публічних службовців.
В контексті євроінтеграційних процесів нормативно-правова основа
вітчизняного законодавства потребує перегляду та приведення у відповідність
до загальноєвропейських норм. Дослідження означеної проблематики
7
проводиться з урахуванням досягнень вітчизняних та зарубіжних науковців.
Питаннями юридичної відповідальності публічних службовців
займалися такі науковці та вчені, як: А. Абрамова, О. Авер’янов, К. Ващенко,
Є. Додін, С. Ківалов, А. Сергієнко, М. Шиндяпіна, В. Щербак та інші.
Оскільки юридична відповідальність, як правова категорія, знаходиться
в постійному динамічному розвитку, що залежить від сучасного світогляду,
виникають різні інтерпретації як самого поняття юридичної відповідальності
публічних службовців, так і визначення її цілей, завдань, засобів, способів
та механізмів реалізації тощо. В такому контексті обрана тема дослідження
є необхідною та перспективною для подальших досліджень.
Саме питання юридичної відповідальності державних службовців,
з урахуванням суспільного інтересу, залишається актуальним. Адже, завдяки
науковим дослідженням у цій сфері, досвіду передових країн, можна досягти
високих результатів в процесі реформування державної служби в Україні.
Трансформація українського суспільства потребує нової генерації публічних
службовців, здатних забезпечити реалізацію державної політики
в кризових умовах. Все це вимагає належного забезпечення та модернізації
юридичної відповідальності сучасних посадовців, впровадження нових
підходів та стандартів в процесі формування доброчесної публічної служби.
Об’єктом дослідження цієї роботи магістра є організаційно-правові
аспекти удосконалення публічної служби в Україні у сфері юридичної
відповідальності державних службовців з урахуванням сучасних тенденцій.
Предметом дослідження – юридична відповідальність публічних
службовців.
Метою кваліфікаційної роботи магістра є проведення комплексного
дослідження юридичної відповідальності публічних службовців, зокрема,
державних службовців категорії «Б» та «В», та пошук ефективних шляхів
формування високопрофесійної та доброчесної публічної служби.
Для написання роботи магістра були поставлені такі завдання:
- розкрити поняття та суть юридичної відповідальності публічних
8
службовців в Україні, як складової публічно-правових відносин;
- розглянути нормативно-правове регулювання у сфері юридичної
відповідальності державних службовців;
- проаналізувати механізм реалізації юридичної відповідальності
в органах державної влади;
- сформувати пріоритетні завдання щодо забезпечення функціонування
високопрофесійної та доброчесної публічної служби в контексті
удосконалення юридичної відповідальності публічних службовців.
Під час написання роботи були використані методи комплексного
наукового дослідження, такі як: науково-теоретичного обґрунтування, аналізу,
синтезу, порівняння, систематизації та узагальнення.
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо
удосконалення організаційно-правових аспектів юридичної відповідальності
публічних службовців. Одержані результати можуть бути використані
керівниками державної служби та службами управління персоналом публічних
органів для профілактики, попередження та припинення правопорушень
державних службовців.
Апробація результатів дослідження. Матеріали роботи магістра стали
основою для написання тези доповіді на науково-практичну конференцію
на тему «Сучасні тенденції у сфері юридичної відповідальності
публічних службовців в Україні».
9
РОЗДІЛ 1
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ,
ЯК СКЛАДОВА ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
1.1 Поняття та суть юридичної відповідальності публічних
службовців в Україні
Процеси реформування й модернізації державної служби,
що відбуваються на сучасному етапі державотворення, зумовлені
необхідністю створення професійної, стабільної, високоефективної й
авторитетної державної служби, здатної відповідати на виклики сьогодення,
спроможної надавати якісні адміністративні послуги населенню,
користуватися його довірою й повагою. Мета реформування державної служби
– створення професійної, політично нейтральної, ефективної, відповідальної та
авторитетної державної служби, спроможної забезпечити підготовку
пропозицій щодо формування державної політики й надання якісних
адміністративних послуг [с. 361, 36].
З метою досягнення європейських стандартів урядування в процесі
здійснення реформування державного управління незмінним вектором має
бути дотримання основоположних принципів публічного управління, які
визначають зміст діяльності в цій сфері. Організація та функціонування
органів публічної служби в Україні ґрунтується на принципах, визначених у
статті 4 Закону України «Про державну службу»: верховенства права,
законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності,
забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної
неупередженості, прозорості, стабільності. Однак, норми цієї статті не містять
принципу відповідальності, як обов'язку публічної адміністрації нести
юридичну відповідальність за прийняті нею рішення, дії та бездіяльність.
Енциклопедія державного управління під загальною редакцією
10
Ю. Ковбасюка трактує поняття «юридична відповідальність», як окремий вид
соціальної відповідальності, що полягає в застосуванні до правопорушника
(особи, яка заподіяла шкоду своїми протиправними діями чи бездіяльність),
встановлених законодавством санкцій, невідворотність яких забезпечується
та гарантується державою й суспільством. Юридична відповідальність також
є видом суспільних відносин, виникнення, припинення та трансформація яких
відбувається на основі правових норм, які визначають юридичну
відповідальність між суб’єктами, які вчинили правопорушення, і народом та
державою, перед якими такий суб’єкт несе відповідальність [ с.77, 37].
Ступінь юридичної відповідальності визначається санкціями, які
застосовуються державою до правопорушника та мають для нього чіткі та
унормовані негативні наслідки, такі як штраф, відшкодування завданої шкоди,
позбавлення волі, ін., при цьому визначним є негативне ставлення суспільства
до такого правопорушника.
Юридичну відповідальність можна класифікувати за основними
ознаками, а саме:
- виникає на підставі правових норм;
- має як позитивний, так і негативний ефект;
- є результатом правового делікту (незаконної дії, порушення,
злочину, завдання шкоди людині або її майну);
- має чітко унормовану законодавством систему правопорушень
і санкцій за їх вчинення;
- регулюється комплексно в різних галузях законодавства [с.78, 37].
Оскільки державна служба – це специфічна діяльність осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, то і юридична (правова)
відповідальність державних службовців має свою специфіку.
Так як з поняттям відповідальності за свої дії (бездіяльність) пов’язаний
цілий сегмент працівників, задіяних в управлінні державою, очікується, що
підвищення рівня відповідальності державних службовців забезпечить
ефективне функціонування державної служби загалом в країні.
11
Більшість науковців схильні розглядати поняття юридичної
відповідальності в негативному аспекті, зокрема, за визначенням
М. Шиндяпіної, юридична відповідальність є обов’язком особи, що вчинила
правопорушення, зазнати заходів державно-примусового впливу за вчинене
діяння у формі позбавлень особистого, організаційного і майнового
характеру [с.11, 30]. Однак, деякі з них також визнають двоаспектне розуміння
природи юридичної відповідальності й зазначають, що юридичну
відповідальність не можна зводити лише до державного примусу.
Юридичну відповідальність визначає й позитивний аспект, який містить
відповідну реакцію держави та суспільства на здійснене соціально корисне
правомірне діяння особи у вигляді застосування різних заходів правового
заохочення (особистого, майнового та організаційного характеру).
У позитивному аспекті юридична відповідальність – це абсолютне
відношення, яке являє собою добросовісне виконання своїх обов’язків перед
громадянським суспільством, правовою державою, колективом людей і
окремою особою, тобто відповідальне ставлення до виконання обов’язку.
Отже, в контексті наукової літератури, зміст такого правового явища
як юридична відповідальність варто розглядати у двох аспектах: негативному
(як відповідальність за минуле) та позитивному (як уникнення
відповідальності у майбутньому. Зміст негативного аспекту юридичної
відповідальності визначається наслідками за соціально шкідливі діяння,
позитивний же аспект юридичної відповідальності виходить з правомірності
діяння та є найбільш бажаною формою відповідальності в суспільстві [с.13,
30].
Основні ознаки позитивної юридичної відповідальності наведено
на рисунку 1.1.
Однак позитивний аспект юридичної відповідальності обов’язково має
бути передбачений правовою нормою. Тому юридичної відповідальності не
існує без обов’язків, сформульованих у нормі права, що є статичною стадією
позитивного аспекту юридичної відповідальності. Реальна правомірна
12
поведінка не може виникнути без тієї моделі поведінки, яка сформульована
у правовій нормі.
-встановлюється державою у заохочувальних
правових нормах
виступає засобом державного переконання
та правового стимулювання
-виступає засобом державного переконання
та правового стимулювання;
застосовується спеціально уповноваженими суб’єктами
-пов’язана з наданням особі додаткових прав,
можливостей та інших соціальних благ
-виражається в певних позитивних наслідках майнового,
організаційного та особистісного характеру
-виступає формою реалізації заохочувальної санкції
норми права в конкретному випадку і до конкретної
особи,
але не ототожнюється з нею
-здійснюється в особливій процесуальній формі
настає тільки за заслуги
Рисунок 1.1 – Основні ознаки позитивної юридичної відповідальності.
Джерело: складено автором.
Призначення юридичної відповідальності пояснюється її функціями,
тобто впливом юридичної відповідальності на суспільні відносини, поведінку
суб’єктів права, правосвідомість та правову культуру, в яких розкриваються
її сутність, соціальне призначення і за допомоги яких досягаються цілі
юридичної відповідальності [28].
Юридична відповідальність настає за умови наявності певних підстав,
які дозволяють застосувати юридичну відповідальність до суб’єкта
13
Основні ознаки позитивної юридичної
відповідальності
правопорушення як належну та достатню. Підставами для настання юридичної
відповідальності вважають сукупність обставин, наявність яких дає
можливість уповноваженим на те органам притягнути суб’єкта
правопорушення, який вчинив протиправне діяння, до юридичної
відповідальності або звільнити його від такої відповідальності за наявності
достатніх підстав.
Розрізняють такі основні функції юридичної відповідальності:
регулятивну, превентивну та каральну (див.рис.1.2).
Основні функції юридичної
відповідальності
регулятивна превентивна каральна
спонукання суб'єктів до застосування осуду та позбавлення суб'єкта
правомірної поведінки покарання з метою правопорушення певних
шляхом встановлення попередження вчинення благ особистісного,
норм, зобов'язань та неправомірної дії в майнового та
заборон майбутньому організаційного характера
Рисунок 1.2 – Основні функції юридичної відповідальності. Джерело:
складено автором.
Юридична відповідальність публічних службовців полягає в першу
чергу у відповідальному ставленні до виконання своїх посадових обов’язків
та відповідальності за належне їх виконання, тобто посадові (службові) особи
насамперед несуть відповідальність в її позитивному значенні. Якщо
ж обов’язок не виконаний, або ж виконаний неналежним чином, настає
юридична відповідальність в її негативному значенні із застосуванням
14
примусу, стягнення, покарання та ін. Варто звернути увагу на те,
що відповідальність за невиконання (неналежне виконання) публічним
службовцем свого обов’язку, характерна тільки для юридичної
відповідальності, вона притаманна всім видам відповідальності (етичній,
моральній) [28].
Підставами притягнення до юридичної відповідальності державного
службовця є:
- факт вчинення протиправної дії (правопорушення) зафіксований
належним чином;
- наявність нормативно-правового акта, що визначає зміст скоєного
правопорушення та регулює можливість застосування певного виду юридичної
відповідальності;
- наявність правозастосовного акта, винесеного уповноваженим
на те органом, у якому зафіксовано вид і міра відповідальності за окремим
фактом вчиненого правопорушення та який вступив у законну силу (наказ
(розпорядження) керівника державної служби, рішення суду, постанова про
накладення адміністративного стягнення тощо).
Оскільки державні службовці в Україні мають особливий статус,
що регулюється нормами Закону України від 15 грудня 2015 року № 889 «Про
державну службу», то і їх притягнення до відповідальності має свою
специфіку.
1.2 Види юридичної відповідальності державних службовців
та їх нормативно-правове регулювання
Виокремлення та розмежування видів юридичної відповідальності
є важливою складовою вітчизняного законодавства. Тяжкість вчиненого
правопорушення та суворість заходів державного примусу, як спосіб
реагування, є визначальними чинниками видів юридичної відповідальності.
15
Саме вид юридичної відповідальності визначає комплекс заходів та підстав
і умов її настання.
В юридичній літературі загально прийнятою є думка, що публічні
службовці можуть притягуватися до кримінальної, адміністративної,
дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності. Існує й окрема думка,
стосовно конституційної відповідальності публічних службовців. Однак вона
залишається дискусійною, оскільки такий вид відповідальності може
стосуватися виключно політичних посад.
В цьому науковому дослідженні проаналізуємо види юридичної
відповідальності державних службовців, як окремої категорії публічних
службовців, наділених особливим статусом - уповноважених на виконання
функцій держави. Основним нормативно-правовим актом, який регулює
питання дисциплінарної та матеріальної відповідальності державних
службовців є Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну
службу». Так, розділ VIII цього Закону визначає поняття службової
дисципліни, основні засади дисциплінарної та матеріальної відповідальності
державних службовців в Україні. Службова дисципліна, за визначенням
законодавця, полягає в дотриманні державним службовцем у своїй діяльності
вимог Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових
документів у сфері державної служби, а також правил внутрішнього
службового розпорядку.
Державний службовець за посадою має виконувати коло обов’язків,
визначених у посадовій інструкції до цієї посади. Форма посадової інструкції
затверджена нормативно відповідним наказом Національного агентства
України з питань державної служби, який є центральним органом виконавчої
влади, діяльність якого забезпечує формування й реалізацію державної
політики у сфері державної служби та здійснює функціональне управління
державною службою в органах державної влади [14]. Посадова інструкція
розробляється для кожної посади державної служби, а не під конкретну особу.
Кожен державний службовець виконує покладені на нього посадові обов’язки
16
особисто.
За неналежний рівень службової дисципліни відповідальність несе
керівник державної служби державного органу, відповідно, він наділений
повноваженнями щодо притягнення підпорядкованих йому державних
службовців до дисциплінарної відповідальності. З метою забезпечення
належного рівня службової дисципліни, керівник має здійснювати заходи
щодо формування в держслужбовців високих професійних якостей,
сумлінного ставлення до виконання посадових обов’язків, поваги до прав і
свобод людини і громадянина, їхньої честі та гідності, а також до держави й
державних символів України [7].
Крім обов’язків, передбачених статтею 8 цього Закону, держслужбовець
має обов’язки щодо додержання службової дисципліни, передбачені в статті
62, а саме (див. рис. 1.3):
не допускати вчинків, несумісних із статусом державного
службовця;
виявляти високий рівень культури, професіоналізм,
витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та
інших державних службовців;
дбайливо ставитися до державного майна та інших
публічних ресурсів.
Рисунок 1.3 - Обов’язки державного службовця щодо додержання
службової дисципліни. Джерело: складено автором на основі [7].
17
Державний службовець
зобов'язаний
Такий підхід полягає у застосуванні різних мотиваційних заходів, які
можуть бути, як заохочувальними, так і каральними. При цьому обов’язковою
вимогою до керівника є дотримання принципу інклюзивності, виявлення
поваги до честі та гідності державного службовця, справедливості й
гуманізму. Як зазначила голова НАДС Наталія Алюшина в онлайн-виступі під
час реалізації другої фази проекту GIZ «Professional Civil Service and TVEN in
the Eastern Partnership Countries»: «В Україні активно напрацьовуються нові
методології, вносяться зміни до законодавчої бази, залучаються практики з
різних куточків світу. Ми формуємо культуру поваги до прав і свобод людини,
недискримінації, дотримання принципів безбар’єрності та інклюзії,
забезпечення гендерної рівності [46].
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної
відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто
протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає
у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх
посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про
державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього
може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Пункт 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» містить
вичерпний перелік порушень, які вважаються дисциплінарним проступком.
Відповідно, стаття 66 цього Закону розкриває зміст дисциплінарних стягнень,
їх види та загальні умови застосування.
Також Законом передбачено обставини, що пом’якшують або обтяжують
дисциплінарну відповідальність державного службовця, визначено коло
суб’єктів, уповноважених порушувати дисциплінарні провадження та
застосовувати дисциплінарні стягнення, порядок та особливості формування
Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ та її повноваження,
а також перелік інформаційних матеріалів, які має містити дисциплінарна
справа. Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду
дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних
18
службовців затверджено відповідним підзаконним нормативним документом.
Так, Порядок здійснення дисциплінарного провадження (далі – Порядок)
затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р.
№ 1039. Ним визначено:
- повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;
- порядок формування дисциплінарної комісії;
- порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості
утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
Водночас, для порівняння, старий закон про державну службу 1993 року
врегульовував особливості дисциплінарної відповідальності державних
службовців лише однією статтею. Так, стаття 14 означеного нормативно-
правового акта визначала умови застосування дисциплінарний стягнень до
державного службовця. Ними були: невиконання чи неналежне виконання
службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення
обмежень,
пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення
правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його
як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він
працює [8].
Дисциплінарні стягнення до державних службовців застосовувалися
у відповідності до чинного законодавства про працю України. Особливістю
було застосування до держслужбовців заходів дисциплінарного впливу, які
полягали в попередженні про неповну службову відповідність та затримці
до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу
посаду.
Стаття 38 цього ж Закону визначала лише міру відповідальності
за порушення законодавства про державну службу: цивільну, адміністративну
або кримінальну, згідно із чинним законодавством.
На відміну від старого Закону «Про державну службу», коли
притягнення держслужбовців до дисциплінарної і матеріальної
19
відповідальності регулювалося КЗпПУ, за винятком таких норм, як затримка у
присвоєнні чергового рангу та попередження про неповну службову
відповідність, новий закон законодавчо врегульовує питання колегіальності
розгляду вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем, адже
керівник державної служби тільки ініціює дисциплінарне провадження
стосовно працівника, а сам розгляд справи здійснює спеціально створена
дисциплінарна комісія державного органу або органу вищого рівня.
Основи матеріальної відповідальності державних службовців
викладено у ст.80-83 Закону України «Про державну службу». Матеріальна
та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення
ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в
особі суб’єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі
та порядку, визначених законом. Державний службовець зобов’язаний
відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання
ним посадових обов’язків. Порядок відшкодування такої шкоди передбачений
у статті 82 Закону України «Про державну службу».
Спочатку керівник державної служби має внести державному
службовцю пропозицію, викладену в письмовій формі, щодо розміру, порядку
та строків відшкодування шкоди. Обов’язково зазначаються причини, які
зумовили таке відшкодування. Державний службовець повинен розглянути
пропозицію
та надати відповідь про добровільне відшкодування шкоди виключно
у письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
Означена пропозиція вноситься протягом трьох місяців з дня виявлення
правопорушення, що стало підставою для пред’явлення вимоги, але не пізніше
ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
У разі, якщо відсутня відповідь державного службовця на пропозицію
про добровільне відшкодування шкоди або надійшла відмова від
відшкодування, тоді керівник державної служби може звернутися з позовом до
20
суду про відшкодування заподіяної шкоди в судовому порядку [7].
Зміцнення доброчесності та зниження рівня корупції – важливі елементи
належного врядування і демократії, засновані на принципі верховенства права.
Корупція послаблює довіру громадян до системи державного управління.
Відповідно до статті 65¹ Закону України «Про запобігання корупції»
державного службовця можна притягти до кримінальної, адміністративної,
дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності за вчинення
корупційних правопорушень.
В контексті боротьби з корупцією доброчесність - це необхідна
морально-етична складова діяльності державного службовця, яка визначає
межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго відношення
до громадян
та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов’язків та
розпорядженні державними ресурсами.
Притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення
адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, має наступні
наслідки:
– автоматичне внесення особи, притягненої до адміністративної
відповідальності, до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні
або пов’язані з корупцією правопорушення;
– припинення та трирічна заборона на зайняття посад державної служби
у разі притягнення до адміністративної відповідальності працюючого
державного службовця;
– обмеження щодо вступу на державну службу осіб, які притягалися
до адміністративного стягнення, протягом трьох років з дня набрання
відповідним рішенням суду законної сили.
Притягнення державних службовців до адміністративної
відповідальності за вчинення правопорушень, пов’язаних із корупцією,
регламентовано нормами КУпАП та Закону України «Про запобігання
корупції». Розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснюють
21
суди різних рівнів. Суб’єктами адміністративної відповідальності є не всі
державні службовці, а лише посадові особи.
Кримінальна відповідальність державних службовців передбачена
розділом ХVІІ Кримінального кодексу України «Кримінальні правопорушення
у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням
публічних послуг».
Під зловживанням владою або службовим становищем розуміють
умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи
іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади
чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало
істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам
окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам
юридичних осіб та передбачає санкцію у вигляді арешту на строк до шести
місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі
на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п’ятдесяти
до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [4].
Зміст цих правопорушень розкривають відповідні статті розділу,
див.табл.1.1.
Таблиця 1.1. – Зміст кримінальних правопорушень у сфері службової
діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг.
Джерело: складено автором на підставі [4].
Номер Зміст правопорушення
статті
ККУ
364 Зловживання владою або службовим становищем.
365 Перевищення влади або службових повноважень
працівником правоохоронного органу.
3652 Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні
22
послуги.
366 Службове підроблення.
3662 Декларування недостовірної інформації.
3663 Неподання суб’єктом декларування декларації особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування.
367 Службова недбалість.
Продовження таблиці 1.1
368 Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання
неправомірної вигоди службовою особою.
3682 Незаконне збагачення.
3692 Зловживання впливом.
Варто звернути увагу на те, що у тексті статей використовується поняття
«службові особи». Так, поняття державної служби частково співпадає
з поняттям діяльності службової особи і, відповідно, дія статей 364-370 ККУ
поширюється на державних службовців, тобто вони є суб’єктами зазначених
злочинів. Принагідно необхідно зазначити, що поняття «службова особа»
ширше за поняття «державний службовець». До перших можуть також
відноситись особи, які не є державними службовцями, але обіймають посади
пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-
господарських функцій.
За визначенням Кримінального кодексу України, службовими особами
є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням
здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а
також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в
установах
чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи
адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції
23
за спеціальним повноваженням, якими їх наділили відповідні органи [4].
Таким чином державні службовці є спеціальними суб’єктами таких злочинів.
Якщо розглядати об’єкт злочинів у сфері службової діяльності, то
необхідно нагадати, що об’єктом будь-якого злочину є охоронювані законом
суспільні відносини. Об’єктом злочинів у сфері службової діяльності є
суспільні відносини, які визначають і регулюють зміст правильної роботи
державного апарату, а також його престиж або авторитет. Щодо службових
злочинів, то обов’язковою їх ознакою є умисність. Тобто правопорушник
повинен усвідомлювати протиправний характер своїх дій та їх наслідків, але
обов’язково при цьому ще і бажати та допускати їх настання. Єдиний виняток
становлять злочини окреслені 367 статтею ККУ, де мова йде про службову
недбалість. Злочини передбачені цією статтею вчиняються з необережності.
Таким чином, можемо стверджувати, що нормативно-правове
регулювання у сфері юридичної відповідальності публічних службовців
достатнє та відповідає сучасним тенденціям, однак потребує подальшого
оновлення та удосконалення.
1.3 Європейські стандарти належного урядування
Європейський Союз заснований на повазі прав людини, а також на
повазі людської гідності, свободи, демократії, рівності та верховенства права.
Україна, як країна-кандидат в ЄС, нарівні з іншими країнами-кандидатами,
повинна мати стабільні інститути, які гарантують повагу до прав людини та
верховенства закону, якщо вони хочуть вступити до ЄС.
Дванадцять принципів належного врядування Ради Європи, закріплені
у «Європейській стратегії інновацій та належного врядування на місцевому
рівні», визначають принципи відкритого уряду як вирішальні для належного
демократичного врядування [50].
Основними принципами належного урядування є: належне
законодавство; законність; участь; прозорість процесу прийняття рішень;
24
доступ до інформації; належна адміністрація; належний персонал; належний
фінансовий
та бюджетний менеджмент; ефективність; відповідальність та нагляд.
Відповідно до принципів належного урядування, всі органи та посадові
особи, до повноважень яких належить прийняття управлінських рішень,
несуть відповідальність за свої рішення. Тобто уряд та інші уповноважені
суб’єкти підзвітні громадськості та інституційним носіям прав
(стейкхолдерам) [29].
В контексті розгляду тематики цієї науково-дослідницької роботи
на особливу увагу заслуговують такі Європейські принципи належного
урядування, як (див.рис.1.4):
На сучасному етапі побудови України, як демократичної, правової
держави важливого значення набуває використання в управлінській практиці
європейської концепції належного урядування (англ. good governance) та
основних принципів верховенства права. Одним з її основних елементів є
принцип належного управління (англ. good administration), який створив
передумови розвитку інституту публічної служби у її сучасному розумінні.
25
Принцип 5. •Органи влади дотримуються закону і решень суду;
•Нормативно-правові акти приймаються в установленому
Верховенство права законом порядку та реалізуються неупереджено.
•Публічні цінності завжди домінують над приватним
інтересом;
Принцип 6. •Існують дієві та ефективні засоби для боротьби з
Етична поведінка корупцією;
•Рішення приймаються в умовах відсутності конфлікту
інтересів.
Принцип 7. •Професійні навички управлінців постійно підтримуються
та удосконалюються;
Компетентність та •Діє ефективна система мотивації та заохочень до
спроможність постійного удосконалення.
•Всі учасники процесу прийняття рішень, як колективних
так і індивідуальних, несуть особисту відповідальність за
Принцип 12. свої рішення;
Підзвітність •Існують ефективні засоби від поганого управління;
рішення повідомляються, пояснюються та можуть бути
оскаржені.
Рисунок 1.4 – Європейські принципи належного урядування. Джерело:
складено автором на основі [ 51].
Біла Книга європейського урядування виділяє п’ять принципів
ефективного врядування: відкритість, участь, підзвітність, ефективність та
злагодженість. Кожен принцип забезпечує демократію та дотримання
верховенства права у державах-членах ЄС та може бути застосований на усіх
рівнях влади – світовому, Європейському, національному, регіональному і
місцевому (див.рис.1.5):
Принципи належного врядування закладено в основу Стратегії
реформування державного управління України на 2022-2025 роки. Створення
професійної, результативної, ефективної та підзвітної системи органів влади,
надання адміністративних послуг належної якості, забезпечення законності
та передбачуваності адміністративних дій дозволить підвищити рейтинг
довіри до держави, як на міжнародному рівні, так і серед власних громадян.
26
•Діяльність •Інклюзивні підходи в •Відповідальність за
державних процесах розробки прийняті рішення, дії
інституцій повинна та прийняття рішень чи бездіяльність
бути відкритою та публічних органів
прозорою для
громадськості
Відкритість Участь Підзвітність
•Ефективність і •Лідерство, командна
своєчасність робота та взаємодія
прийняття рішень в діяльності
відповідно до публічних органів
суспільних запитів
Ефективність Злагодженість
Рисунок 1.5 – Принципи європейського урядування. Джерело: складено
автором на основі [47].
Європейські стандарти та досвід закладено в основу побудови в Україні
спроможної сервісної та цифрової держави, здатної забезпечити захист
інтересів громадян, що є кінцевою метою цієї Стратегії.
Реформування системи державного управління здійснюється
з урахуванням Європейських стандартів належного адміністрування,
розроблених Програмою підтримки вдосконалення врядування та
менеджменту (далі - Програма SIGMA) та викладених у документі «Принципи
державного управління». Цей документ містить систему принципів і критерії
оцінки державного управління, що базуються на основі міжнародних
стандартів і вимог, а також кращих практик держав - членів ЄС та держав
Організації економічного співробітництва та розвитку. Відповідно до
Європейських принципів державна служба повинна бути професійною,
доброчесною, політично нейтральною, базуватися на заслугах, бути
орієнтованою на громадян. Згідно з висновками експертів Програми SIGMA,
Україна відповідає багатьом Європейським принципам, зокрема в частині
27
повноти та чіткості законодавчого регулювання державної служби,
розмежування посад державної служби, політичних посад та інших посад в
державних органах [16].
Стратегія передбачає досягнення ефективного урядування шляхом
формування державними органами, відповідальними за вироблення політики,
таких умов, що забезпечать реалізацію та досягнення цілей сталого розвитку
держави.
В умовах реформування та удосконалення державного управління, задля
професіоналізації державних службовців на шляху до євроінтеграції,
необхідно враховувати європейський досвід для вирішення проблематики
забезпечення належної службової дисципліни в органах влади. Держави-члени
Європейського Союзу керуються власним законодавством з питань державної
служби. Деякі країни мають профільні закони, що регулюють діяльність
публічних службовців, у тому числі і їх відповідальність (Болгарія, Франція,
Польща) або спеціальне законодавство (Латвія, Іспанія). Законодавство
Норвегії та Фінляндії взагалі не регулює питання притягнення до
дисциплінарної відповідальності державних службовців, а у Великій Британії
правила поведінки публічних службовців регулюються спеціальними
етичними кодексами. У Німеччині, порушення державним службовцем своїх
обов’язків вважається службовим проступком, який є підставою до
притягнення до дисциплінарної відповідальності. Варто зауважити, що дія
Федерального дисциплінарного статуту Німеччини поширюється як на діючих
державних службовців, так і на тих, хто перебуває у відставці, у разі виявлення
таких порушень під час їх перебування на державній службі.
До порушників службової дисципліни застосовуються штрафні санкції.
Наприклад, у Литві – це: попередження, догана, сувора догана, звільнення зі
служби. В Італії до державних службовців можуть застосовуватися заходи
дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинення
дисциплінарного проступку; звільнення без права обіймати аналогічні посади;
тимчасове зупинення зростання заробітної плати на строк до шести років;
28
примусове переведення на інше місце роботи; штраф; звернення до суду, інше.
До державних службовців у Польщі застосовуються дисциплінарні стягнення,
такі як: зауваження, догана, позбавлення можливості підвищення службового
ступеня (на строк до 2-х років); зменшення посадового окладу до 25% (на
строк до шести місяців); пониження у посаді; звільнення з посади.
У законодавстві більшості європейських країн визначені суб’єкти,
уповноважені на здійснення дисциплінарних проваджень стосовно державних
службовців, це – керівники державної служби (суб’єкти призначення) та
спеціальні дисциплінарні комісії. Такий підхід закладено і в основу
вітчизняного законодавства.
Незвичним та водночас таким, що заслуговує на увагу, є досвід Австрії,
де дисциплінарне провадження здійснюється у відкритому слуханні
та з обов’язковим залученням до розгляду дисциплінарного адвоката.
У Швейцарії до порушників службової дисципліни застосовують економічні
санкції [33].
Досвід країн Європи є актуальним та корисним і може бути
використаний для удосконалення вітчизняного законодавства про державну
службу, зокрема, в частині формування належної службово-трудової
дисципліни.
29
РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
В ОРГАНАХ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ
2.1 Дисциплінарна відповідальність державних службовців
Як вже згадувалося вище, питання дисциплінарної відповідальності
державних службовців врегульовано відповідними нормативно-правовими
документами, основним з яких є Закон України «Про державну службу».
Розглянемо ж детально механізм застосування цього виду юридичної
відповідальності публічних службовців.
Процедура здійснення дисциплінарного провадження розпочинається
з прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження, яке
оформлюється у вигляді розпорядчого документу та приймається міністром -
стосовно державного секретаря відповідного міністерства, або суб’єктом
призначення - стосовно інших державних службовців. При цьому зазначається
строк здійснення такого провадження, з урахуванням встановленого
законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної
відповідальності, що не може перевищувати 45 календарних днів. В окремих
випадках такий строк може бути продовжений особою, яка ініціювала
провадження, але не більш як до 60 календарних днів.
Задля уникнення суб’єктивізму та упередженого ставлення до
державного службовця, розгляд дисциплінарного провадження здійснюється
дисциплінарною комісією, яка утворюється з метою визначення ступеня вини,
характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають
посади державної служби категорій «Б» і «В», утворює керівник державної
служби відповідного державного органу. Дисциплінарну комісію стосовно
державних службовців, які займають посади державної служби категорії
30
«Б» та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних
органах, а також їх заступників, утворює суб’єкт призначення. Склад
дисциплінарної комісії також затверджується розпорядчим документом і не
може становити менше трьох її членів. Зазвичай, до складу дисциплінарної
комісії включають не менше однієї особи з юридичною освітою, а також
представника служби управління персоналом.
Якщо в державному органі відсутня можливість створення
дисциплінарної комісії, то дисциплінарні провадження здійснюються
дисциплінарною комісією державного органу вищого рівня в порядку
підпорядкування, а якщо такий орган відсутній, то така комісія створюється
за рішенням НАДС одноразово для здійснення конкретного дисциплінарного
провадження за поданням особи, яка прийняла рішення про порушення
дисциплінарного провадження [15].
Члени дисциплінарної комісії несуть персональну відповідальність
за повноту і об’єктивність висновків дисциплінарного провадження
та за розголошення інформації, яка стала їм відома в процесі здійснення такого
провадження. У своїй діяльності дисциплінарна комісія діє виключно в межах
чинного законодавства. З метою збору інформації про обставини, які стали
підставою для порушення дисциплінарного провадження, дисциплінарною
комісією формується дисциплінарна справа.
В дисциплінарній справі зазначається дата й місце її формування;
підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристика
державного службовця; відомості про наявність чи відсутність
дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин,
які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а у разі
якщо особа відмовляється надавати пояснення, відповідний акт про факт такої
відмови; пояснення по справі безпосереднього керівника державного
службовця
та пояснення інших осіб. Також до матеріалів дисциплінарної справи
долучаються копії документів, які підтверджують та/або спростовують факт
31
вчинення дисциплінарного проступку. За результатами розгляду, до справи
долучається подання дисциплінарної комісії з відповідним висновком.
Завершується дисциплінарна справа описом матеріалів, які в ній містяться.
Формою діяльності дисциплінарної комісії є засідання, які
оформляються протоколом. Державний службовець, стосовно якого
здійснюється дисциплінарне провадження, має право бути присутнім на її
засіданнях
та знайомитися із матеріалами справи, про що робиться відповідна відмітка.
Засідання дисциплінарної комісії здійснюється незалежно від присутності
державного службовця, стосовно якого розглядається провадження.
Результатом діяльності дисциплінарної комісії є оформлене належним чином
рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця
дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до
дисциплінарної відповідальності. У своїй діяльності дисциплінарна комісія
повинна встановити ряд факторів, що є визначальними при встановленні
факту/відсутності дисциплінарного проступку, а саме (див.рис.2.1):
чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження
чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку
чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений,
обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність
результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень,
стягнень та його ставлення до державної служби
чи підлягає державний службовець який вид дисциплінарного стягнення
притягненню до дисциплінарної може бути застосований до державного
відповідальності службовця
32
Основні фактори, які має
встановити дисциплінарна комісія
Рисунок 2.1 – Фактори, які повинна встановити дисциплінарна комісія, при
розгляді дисциплінарної справи державного службовця. Джерело: складено
автором на основі [15].
Відповідно до діючого законодавства дисциплінарними проступками
визнаються порушення, наведені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1- Види порушень, які визнаються дисциплінарними
проступками. Джерело: [7].
№ Види порушень Санкція
з/п
1 порушення Присяги державного звільнення
службовця
2 порушення правил етичної поведінки попередження про неповну
державних службовців службову відповідність
3 вияв неповаги до держави, державних звільнення
символів України, Українського
народу
4 дії, що шкодять авторитету державної догана
служби
5 невиконання або неналежне догана
виконання посадових обов’язків, актів
органів державної влади, наказів
(розпоряджень) та доручень
керівників, прийнятих у межах їхніх
повноважень
6 недотримання правил внутрішнього зауваження
службового розпорядку
7 перевищення службових звільнення
повноважень, якщо воно не містить
складу кримінального або
адміністративного правопорушення
8 невиконання вимог щодо політичної попередження про неповну
неупередженості державного службову відповідність
службовця
33
9 використання повноважень в звільнення
особистих (приватних) інтересах або
в неправомірних особистих інтересах
інших осіб
Продовження таблиці 2.1
10 подання під час вступу на державну Звільнення
службу недостовірної інформації про
обставини, що перешкоджають
реалізації права на державну службу,
а також неподання необхідної
інформації про такі обставини, що
виникли під час проходження служби
11 неповідомлення керівнику державної звільнення
служби про виникнення відносин
прямої підпорядкованості між
державним службовцем та близькими
особами у 15-денний строк з дня їх
виникнення
12 прогул державного службовця (у тому догана
числі відсутність на службі більше
трьох годин протягом робочого дня)
без поважних причин
13 поява державного службовця на звільнення
службі в нетверезому стані, у стані
наркотичного або токсичного
сп’яніння
14 прийняття державним службовцем звільнення
необґрунтованого рішення, що
спричинило порушення цілісності
державного або комунального майна,
незаконне їх використання або інше
заподіяння шкоди державному чи
комунальному майну, якщо такі дії не
містять складу кримінального або
адміністративного правопорушення
15 прийняття державним службовцем догана
рішення, що суперечить закону або
висновкам щодо застосування
відповідної норми права, викладеним
у постановах Верховного Суду, щодо
якого судом винесено окрему ухвалу
34
Якщо буде встановлено факт вчинення державним службовцем
дисциплінарного проступку, то до нього може бути застосовано
дисциплінарне стягнення. Розрізняють такі види дисциплінарних стягнень
(див.рис.2.2):
Види дисциплінарних стягнень
попередження про звільнення з
зауваження догана неповну службову посади державної
відповідність служби
Рисунок 2.2 – Види дисциплінарних стягнень. Джерело: складено
автором на основі [7].
Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного
стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб’єкт
призначення у 10-денний термін на підставі отриманих пропозицій від
дисциплінарної комісії. Рішення оформляється наказом (розпорядженням)
суб’єкта призначення. На цьому дисциплінарне провадження вважається
завершеним, а сама дисциплінарна справа передається до служби управління
персоналом для зберігання.
Дисциплінарне стягнення за кожний дисциплінарний проступок
до державного службовця може бути застосовано лише одне.
Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ряд
факторів, які є визначальними, зокрема:
- характер дисциплінарного проступку;
- обставини, що призвели до настання такої події;
- тяжкість наслідків;
- добровільне усунення недоліків та відшкодування заподіяної шкоди;
- попередня поведінка державного службовця та рівень виконання ним
35
посадових обов’язків.
При застосуванні стягнення враховуються обставини, які пом’якшують
або, навпаки, обтяжують відповідальність.
Так, до пом’якшуючих обставин можна віднести:
усвідомлення державним службовцем та визнання провини у вчиненні
дисциплінарного проступку; попередню бездоганну поведінку та відсутність
дисциплінарних стягнень; високі показники службової діяльності, бездоганне
виконання посадових обов’язків; вжиті заходи щодо усунення наслідків або їх
відвернення, які настали в результаті вчинення дисциплінарного проступку,
добровільне відшкодування заподіяної шкоди; вчинення проступку під
впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність, а також
внаслідок неправомірних дій керівника [7]. Цей перелік не є вичерпним, під
час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також
інші обставини, що можуть пом’якшувати відповідальність державного
службовця.
Обтяжуючими обставинами є:
1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп’яніння
або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів;
2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття
в установленому порядку попереднього стягнення;
3) умисність вчинення проступку;
4) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення
дисциплінарного проступку.
2.2 Практика застосування дисциплінарних стягнень до державних
службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В»,
в Україні
36
Для проведення аналізу застосування дисциплінарних стягнень до
державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б»
та «В» для встановлення причинно-наслідкових зв’язків використано
моніторингові дані НАДС за 2020-2022 роки загалом по Україні, оскільки
практика застосування притягнення до дисциплінарної відповідальності
державних службовців окремо взятого державного органу на місцевому рівні
не дозволяє провести належну аналітику з цього питання, так як мало
застосовується й не підлягає оприлюдненню.
Так, за наявною інформацією НАДС щодо проведених дисциплінарних
проваджень та застосованих дисциплінарних стягнень до державних
службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» та «В» в
Україні, ініційовано дисциплінарних проваджень:
2020 рік – 2624;
2021 рік – 3242;
2022 рік – 2345.
Розподіл дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців за
категоріями посад наведено у таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 ‒ Розподіл дисциплінарних проваджень стосовно державних
службовців за категоріями посад. Джерело: складено автором на основі [21],
[22]. [23].
Період Кількість дисциплінарних Кількість дисциплінарних
проваджень стосовно проваджень стосовно
державних службовців, які державних службовців, які
займають посади державної займають посади державної
служби категорії «Б» служби категорії «В»
37
2020 рік 1030 1594
2021 рік 1227 2015
2022 рік 817 1528
За результатами дисциплінарних проваджень застосовано стягнень:
2020 рік – 1225, 2021 рік – 1633, 2022 рік – 1249, що становить 50,02 %
до ініційованих (див.рис.2.3).
1249
2022 рік
2345
1633
2021 рік
3242
1225
2020 рік
2624
0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500
застосовано стягнень ініційовані провадження
Рисунок 2.3 – Результативність застосування дисциплінарної
відповідальності державних службовців. Джерело: складено автором
на основі [21], [22], [23].
Що стосується видів дисциплінарних проступків, які стали підставою
для відкриття дисциплінарних проваджень, то найбільш поширеним
за досліджуваний період є невиконання або неналежне виконання посадових
38
обов’язків, актів органів влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників,
прийнятих у межах їхніх повноважень:
2020 рік – 1048;
2021 рік – 1393;
2022 рік - 1026.
Загальна динаміка дисциплінарних проступків державних службовців
за досліджуваний період наведена на рис.2.4.
13
107
2022 рік 28
39
1026
27
46
2021 рік 81
9
1393
24
21
2020 рік 53
11
1048
0 200 400 600 800 1000 1200 1400 1600
перевищення службових повноважень прогул
недотримання правил ВТР порушення Присяги д\с
неналежне виконання посадових обов'язків
Рисунок 2.4 – Загальна динаміка дисциплінарних проступків державних
службовців у 2020-2022 роках. Джерело: складено автором на основі [21], [22].
[23].
За видами дисциплінарних стягнень у 2021-2022 роках найбільше
застосовано стягнень у формі догани або попередження про неповну службову
відповідність (див. рис. 2.5).
Загалом динаміка застосування дисциплінарних проваджень, як
окремого виду юридичної відповідальності державних службовців,
39
залишається приблизно на одному рівні, одержані результати свідчать про
незначне зростання кількісних показників дисциплінарних проваджень у 2022
році після їх зниження в 2021, хоча загальна тенденція показує спад по
відношенню
до 2020 року.
1400
1200
1000
800
600 1230
895
400
200 332
29 42 211 45 98
0
2021 рік 2022 рік
зауваження 332 211
догана 1230 895
попередження про неповну
29 45
службову відповідність
звільнення 42 98
Рисунок 2.5 – Результати дисциплінарних проваджень стосовно
державних службовців у вигляді дисциплінарних стягнень. Джерело: складено
автором
на основі [21], [22]. [23].
Це може бути викликано зниженням дієвості застосування цього
інструменту забезпечення службової дисципліни в державних органах в
умовах військового стану. Водночас, такі результати можуть свідчити про
забюрократизованість проведення дисциплінарних проваджень стосовно
державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б»
та «В», що нівелює ефективність їх застосування, як одного з елементів
юридичної відповідальності публічних службовців.
40
Також варто відмітити, що частка притягнутих до дисциплінарної
відповідальності державних службовців, які займають посади державної
служби категорії «Б» та «В» по відношенню до ініційованих дисциплінарних
проваджень становить 55% (2020 – 60,5%, 2021 – 50,4%, 2022 – 53,3%).
Фактично половина відкритих дисциплінарних проваджень закриваються
у зв’язку з відсутністю дисциплінарного проступку або неможливістю
застосувати дисциплінарне стягнення, що може свідчити про упереджене
ставлення керівників до підлеглих (мобінг, булінг на роботі), так і
«покривання» винних у порушеннях законодавства, коли санкція статті не
застосовується лише через сплив строків, а не через відсутність складу
правопорушення.
В результаті законодавчих змін, після прийняття Закону України
від 19.09.2019 № 117-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо
перезавантаження влади» врегульовано колізію, що гарантує можливість
оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення виключно
в судовому порядку для державних службовців усіх категорій. До цього,
норми закону передбачали таку можливість для державних службовців
категорії «А», а для державних службовців категорії «Б» та «В» - до
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну політику
у сфері державної служби, або до суду. Такий підхід затягував процедуру
оскарження рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності
державного службовця категорії «Б» або «В» при цьому не виключав
можливість звернення до суду.
Стосовно оскарження рішень про накладення дисциплінарних стягнень
в судовому порядку в 2022 році було подано 105 позовів, що становить 8,4%
від загальної кількості дисциплінарних стягнень; 52 позови ‒ задоволено на
користь позивачів та скасовано рішення про накладення дисциплінарних
стягнень,
12 – у позові відмовлено, ще 41 справа перебуває на розгляді. Навіть без
41
урахування результатів ще не розглянутих судових проваджень можемо
стверджувати, що як мінімум кожна друга дисциплінарна справа стосовно
притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця, який
займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» відбулася з
порушенням законодавства, оскільки була скасована рішенням суду. Розгляд
законодавства засвідчив багатокомпонентність процедури дисциплінарного
провадження
та її складність в дотриманні процедури від ініціювання до прийняття рішення,
що вимагає належної фаховості учасників процесу. Враховуючи різногалузеву
спрямованість державних органів та професійну підготовку спеціалістів,
орієнтовану на вирішення галузевих завдань виникає потреба у залученні
спеціалістів, які володіють відповідними професійними навиками
та компетенціями у сфері права. За таких умов, одержані результати свідчать
про необхідність внесення змін на законодавчому рівні щодо спрощення
процедури ініціювання та розгляду дисциплінарних справ державних
службовців. Також, з урахуванням міжнародного досвіду, доцільним було
б створення незалежної, незаангажованої та професійної Комісії з розгляду
дисциплінарних справ державних службовців при НАДС, уповноваженої
розглядала та приймати рішення щодо всіх дисциплінарних проваджень за
результатами правопорушень, виявлених під час діяльності державних органів
усіх рівнів.
42
РОЗДІЛ 3
ПРІОРИТЕТНІ ЗАВДАННЯ ФОРМУВАННЯ ВИСОКОПРОФЕСІЙНОЇ
ТА ДОБРОЧЕСНОЇ ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ
3.1 Правовий нігілізм та шляхи його подолання у сфері публічної
служби
Сучасна правова дійсність в Україні є досить суперечливою.
Конституційними нормами затверджено основи правової держави, однак
масове поширення правового нігілізму в усіх верствах суспільства та владних
структурах нівелюють їх. Правова необізнаність громадян призводить до того,
що вони стають жертвами недоброчесних осіб.
Ігнорування законів органами влади створює небезпечні прецеденти,
оскільки підриває ставлення суспільства до виданих ними ж нормативно-
правових актів. Поширення правового нігілізму є вкрай небезпечним засобом
руйнації публічного управління, оскільки останнє здійснюється у правовій
формі [с. 472, 38].
Існування правового нігілізму безпосередньо впливає на стан законності
та правопорядку, тому досягти реальних успіхів у здійсненні реформ в умовах
економічної та політичної нестабільності можливо лише за умов усунення
деформацій правосвідомості та підвищення рівня правової культури
населення.
Правовий нігілізм, як категорію, можна охарактеризувати, як прояв
крайнього правового невігластва, відкидання чи ігнорування права,
юридичних норм та загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе
ставлення
до правових принципів і традицій. Правовий нігілізм є антиподом правової
культури й може сприяти вчиненню правопорушень чи злочинів [34].
На сьогодні, в умовах трансформаційних процесів на шляху
43
до євроінтеграції, формування України, як правової демократичної держави,
потребує оновлення правової бази, що регулює відносини між державою
і громадськістю. Конституція, як Основний закон, має бути основою
взаємовідповідальності людини і влади, проявом демократії та волевиявлення
громадян України. Чіткий розподіл гілок влади – виконавчої, законодавчої
і судової, закріплений у статті 6 цього нормативно-правового акта, здатний
забезпечити ефективне функціонування держави через прозорий механізм
стримування і противаг владних повноважень.
Загалом нігілізм (від лат. “nihil” – «ніщо») – це заперечення усталених
суспільних норм, ідеалів, принципів, законів, авторитетів, традицій тощо
[с. 11, 42]. Нігілізм притаманний багатьом сферам, він може бути моральним,
естетичним, релігійним, політичним, правовим тощо. Розглядаючи правовий
нігілізм у сфері публічної служби, з’ясуємо причини виникнення, наслідки
та форми прояву.
Правовий нігілізм у сфері публічної служби можемо визначити
як свідомо-вольове заперечення чинного права активною або пасивною
поведінкою посадових осіб органів влади, що ускладнює чи унеможливлює
правове регулювання й призводить до руйнування держави та занепаду
суспільства. Правовий нігілізм варто відрізняти від правового негативізму,
оскільки перший пов’язаний із запереченням соціальної цінності права як
такої, а за правового негативізму правопорушник усвідомлює цінність
правового регулювання, але його особисті інтереси нині розходяться із
суспільними [35].
Історично склалося, що у правосвідомості громадян на побутовому рівні
сформувалися ідеї та традиції, які характеризують публічну службу в
контексті правового нігілізму та знайшли відображення у фразеологізмах,
таких як: «Закон, як дишло, куди повернув, туди й вийшло», «Закон, що стовп:
не перескочити, але обійти можна», «Що нам закони, коли судді знайомі»,
«Суддя, що тесляр: що забажає, те й вирубне», «Коли гроші говорять, правда
мовчить».
44
З точки зору наукової правосвідомості правовий нігілізм
характеризується такими напрямками, як анархізм чи радикалізм, коли
принцип законності нівелюється взагалі.
Правовому нігілізму притаманні дві форми – активна і пасивна.
За активної форми закони не визнаються, пропагуються лише власні бачення;
пасивній формі притаманні недооцінка права та байдуже до нього ставлення.
Витоки правового нігілізму сягають в історичне минуле України, коли
багатовіковим порушенням прав людини в Російській імперії та СРСР
сформувалося зневажливе ставлення до права як виразника інтересів тільки
владних структур, яке покликане було виконувати лише каральні функції. Під
впливом цих історичних факторів, однією з рис української ментальності стала
неповага до права, її основними властивостями стали ототожнення права
із законом, в якому цінується не правовий зміст, а владно-державницька
природа, сприйняття права як заборони, а не можливості, а також невіра в його
силу, як ефективного інструменту захисту інтересів людини. Після розпаду
Радянського Союзу явища правового нігілізму не зникли, а навпаки, навіть
поширилися. Передумовами цього стали правовий ідеалізм, низький рівень
культури правозастосування, недоліки законодавчої техніки, політичний
популізм, соціально-економічна нестабільність, романтизація злочинного
світу. (див.рис.3.1).
Передумови виникнення
правового нігілізму
Низький рівень
Правовий Недоліки Політичний
правової
ідеалізм законодавства популізм
культури
Соціально-економічна Романтизація злочинного
нестабільність світу
45
Рисунок 3.1 – Передумови виникнення правового нігілізму. Джерело:
складено автором.
Як наслідок, суспільство отримало прояви правового нігілізму у формі
свідомого невиконання рішень влади (ухилення від сплати податків, несплата
штрафів, ін.); відсутність єдиного підходу до трактування закону та прийняття
суперечливих судових рішень; неузгодженість дій між гілками влади; підміна
законності політичною, ідеологічною або прагматичною доцільністю;
порушення прав і свобод людини й громадянина. Масовість цього явища
в органах, як виконавчої, так і законодавчої влади, в правоохоронних та
судових органах набула неконтрольованого характеру.
З метою зменшення проявів правового нігілізму в органах влади, в
умовах всеохопної діджиталізації, Уряд планує оптимізувати ряд
управлінських процесів, зокрема в частині надання адміністративних послуг,
за допомогою штучного інтелекту.
Всі країни світу постійно стикаються з викликами та нетиповими
ситуаціями на які повинні оперативно реагувати, тому кінцевий результат буде
залежати від якості роботи саме державних інституцій. Останнім часом зріс
інтерес не тільки громадськості, а й урядовців до штучного інтелекту.
Використання ШІ в діяльності публічних органів дасть змогу оптимізувати ряд
виробничих процесів та надавати послуги громадянам вищої якості.
Урядовці багатьох країн вивчають можливість використання
інструментів штучного інтелекту, таких як ChatGPT, для зменшення
бюрократії державного сектора, покращення надання державних послуг
шляхом автоматизації
та кращого використання даних. Науковці також прогнозують, що впродовж
наступних 15 років штучний інтелект зможе замінити дві третини державних
службовців.
Однак варто усвідомлювати ризик упередженості в процесі прийняття
рішень з використанням штучного інтелекту в публічній сфері, що може
46
увічнити або посилити існуючу нерівність. Серйозне занепокоєння викликає
можливість потенційного використання ШІ в деяких сферах надання
державних послуг, зокрема в частині підзвітності та відповідальності за
рішення та дії на основі ШІ в державних органах. Потенційна надмірна
залежністю від штучного інтелекту може призвести до відсутності автономії
державних служб
і можливостей прийняття рішень. Водночас, брак розуміння та знайомства з
ШІ в середовищі державних службовців, перешкоджає його використанню
та гальмує процеси впровадження реформ [53].
Саме шлях реформ, на який спрямований вектор розвитку державної
влади в Україні в умовах Євроінтеграції, може забезпечити подолання проявів
юридичного нігілізму в органах державної влади. Державна політика має бути
спрямована на захист інтересів особистості, мають бути створені умови для
зростання добробуту громадян, забезпечено дотримання принципів законності
на рівні усіх гілок влади. Досягти цього можна шляхом приведення
вітчизняного законодавства у відповідність до міжнародно-правових норм,
з урахуванням позитивного досвіду інших демократичних країн.
Однак, лише законодавчого підґрунтя замало, щоб подолати правовий
нігілізм в середовищі публічних службовців, верховенство права повинно бути
життєвою нормою, способом життя. Цього досягти можна з удосконалення та
формування культури публічної служби. В комплексному поєднанні цих
заходів можна досягти подолання правового нігілізму на тільки в середовищі
публічних службовців, а й в суспільстві загалом, що дозволить підняти імідж
нашої країни в мііжнародному середовищі.
3.2 Культура доброчесності.
Доброчесність, як невіддільна частина організаційної культури публічної
служби, є тим засадничим аспектом, який потрібно враховувати на етапі
47
добору та формування команди державного органу. Законодавець передбачив
таку можливість ще на етапі проведення конкурсу на посади державної
служби, де конкурсна комісія має змогу оцінити доброчесність, як одну з
вимог до компетентності кандидата (зазначивши її в умовах конкурсу).
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо окремих питань
визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на зайняття посад
державної служби категорій «Б» і «В», та підготовки умов проведення
конкурсу, затверджених наказом Національного агентства України з питань
державної служби від 15.01.2021 № 4-21, затверджено рекомендований перелік
вимог до компетентності осіб, які претендують на зайняття посад державної
служби категорій «Б» і «В», зазначений у додатку 2 цього наказу,
компонентами вимоги «доброчесність» є:
- здатність спрямовувати власні дії на захист публічних інтересів,
утримуватись від конфлікту між приватними та публічними інтересами,
ефективно розпоряджатись державними ресурсами;
- здатність дотримуватися правил етичної поведінки, порядності,
чесності, справедливості, підзвітності;
- усвідомлення обмеження у виявленні переваг, прихильності та/або
негативного ставлення до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних
партій, громадських, релігійних та інших організацій [18].
Під час проведення співбесіди з кандидатом на посаду державної служби
категорій «Б» і «В» конкурсною комісією визначається відповідність
кандидата заявленим компонентам до вимоги «доброчесність».
На сьогодні існує досить багато інструментів та підходів до оцінювання
доброчесності публічних службовців, розроблених з урахуванням
міжнародного досвіду, що дають можливість оцінити кандидата як перед
вступом на публічну службу, так і під час її проходження. Застосування
конкретних механізмів залежить від цілей, наявних ресурсів, контексту
держави та рівня розвитку публічної служби.
Одним із поширених методів оцінювання кандидата на доброчесність є
48
тестування. Відповіді на спеціально підготовлені тестові запитання дають
змогу оцінити схильність кандидата до проявів недоброчесної поведінки.
Цьому інструментові властиві:
- ціль визначити ставлення кандидата до різних виявів недоброчесності;
- питання, які прямо відсилають до виявів недоброчесної / злочинної
поведінки та робочому місці, та непрямі питання, що дають змогу виявити
схильність кандидата до такої поведінки;
- методологічна точність і валідація тестів перед застосуванням;
- використання питань, які дають змогу перевірити чесність відповідей
кандидата;
- тест має відповідати конкретному запитові щодо перевірки чеснот /
схильностей кандидата.
Декларування майна, доходів та видатків публічних службовців є
важливим інструментом доброчесності. Сьогодні більш ніж в 150 країнах
діють вимоги щодо декларування статків чиновників і Україна не виняток.
Законом України «Про запобігання корупції» передбачено кілька типів
декларацій суб’єкта декларування, декларація кандидата на посаду є одним із
них та подається до призначення або обрання особи на відповідну посаду.
Так, особа, яка претендує на зайняття посади публічної служби,
у передбачених законодавством випадках, до призначення або обрання на
відповідну посаду подає в установленому порядку декларацію особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
за минулий рік. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня
до 31 грудня включно), що передує року, в якому особа подала заяву на
зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством.
Крім цього, до призначення на посаду, яка передбачає зайняття
відповідального або особливо відповідального становища, та посаду
з підвищеним корупційним ризиком, кандидат, визначений переможцем
конкурсного відбору, проходить спеціальну перевірку. Порядок проведення
такої перевірки затверджено постановою КМУ від 25 березня 2015 р. № 171
49
«Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб,
які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального
або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним
ризиком, і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2022 р. №
959).
Під час проведення спеціальної перевірки проводиться перевірка
відомостей щодо претендента на посаду стосовно наявності в Єдиному
державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення претендента
на посаду до кримінальної відповідальності; щодо наявності судимості,
її зняття, погашення; щодо наявності у претендента на посаду корпоративних
прав; щодо обмежень, передбачених Законом України «Про очищення влади»,
щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні
або пов’язані з корупцією правопорушення, а також щодо достовірності
відомостей, зазначених претендентом на посаду у декларації особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
за минулий рік; щодо стану здоров’я претендента на посаду (в частині
перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах
охорони здоров’я); щодо рівня освіти та наявності у претендента на посаду
допуску до державної таємниці
Компетентні органи, які проводять перевірку відомостей, за
результатами її проведення обов’язково повідомляють про факт виявлення чи
невиявлення відомостей, які не відповідають установленим законодавством
вимогам для зайняття посади, що передбачає зайняття відповідального або
особливо відповідального становища, чи посади з підвищеним корупційним
ризиком [13].
Такий підхід до вивчення способу життя майбутнього публічного
службовця ще до призначення на посаду дозволяє здійснити добір на державну
службу фахових осіб із незаплямованою репутацією.
50
Однак, можливість використання службового становища у власних
інтересах чи на користь інших осіб під час здійснення публічним службовцем
своєї професійної діяльності, потребує додаткових заходів по формуванню
та розвитку доброчесності. Прикладами розвитку доброчесності може бути
заохочення певної поведінки працівників, забезпечення прозорості
та підзвітності перед командою під час ухвалення рішень, комунікування
чітких професійних стандартів тощо [с.118, 40].
Розглянемо алгоритм дій по формуванню доброчесності в публічних
службовців детальніше. Є безліч можливих варіантів щодо формування
доброчесності в державному органі, установі чи організації, основні з них:
- культура дотримання етичних та професійних стандартів;
- система винагород за доброчесну поведінку;
- професійний розвиток та навчання працівників.
Затверджені норми та правила етичної поведінки публічних службовців
задля їх дієвості потребують обговорення, визнання та командної взаємодії.
Якщо в публічному органі пропагується етичність та доброчесність, то нові
працівники прагнутимуть їх дотримуватися, щоб стати членом команди, яку
поєднують спільні інтереси.
Система винагород за доброчесну поведінку працівників є досить дієвим
інструментом, який сприяє розвитку доброчесності в органі. Така система
може бути формальною чи неформальною. Формально цей інструмент
передбачено
в системі щорічного оцінювання державних службовців. Оцінювання
результатів службової діяльності проводиться на підставі показників
результативності, ефективності та якості, визначених з урахуванням посадових
обов’язків державного службовця, а також дотримання ним правил етичної
поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції, виконання
індивідуальної програми професійного розвитку [7]. Так, найвищі бали «3»
і «4» державний службовець може отримати лише за умови дотриманням
правил етичної поведінки, що демонструє важливість етичності
51
та доброчесності працівника на рівні інших професійних досягнень.
Відповідно, державні службовці, які отримали відмінні оцінки за результатами
оцінювання службової діяльності, підлягають преміюванню, що і є
інструментом заохочення до доброчесної поведінки.
Неформально, задля формування сприятливої організаційної культури
публічного органу, варто впроваджувати (щомісячно, щоквартально, щорічно)
відзначення співробітників, які найкраще втілюють етичні цінності,
професійність та доброчесність. Обирати таких працівників варто шляхом
голосування серед колег, а не за вказівкою керівництва.
Щоб принципи етичності та доброчесності були впроваджені в дію,
необхідно володіти системними та глибокими знаннями у цій сфері. Лідери
мають забезпечувати розвиток доброчесності серед своїх колег, а також знати
шляхи вирішення морально-етичних проблем. Для цього створені відповідні
навчальні програми, які дають вміння аналізувати різні неоднозначні ситуації,
ухвалювати складні рішення та вчитися рефлексувати над власною
поведінкою. В процесі навчання публічний службовець здобуває не тільки
теоретичні знання щодо запобігання недоброчесності на робочому місці, а й на
основі реальних прикладів вчиться, як варто діяти в тій чи іншій ситуації.
Доброчесність — це чинити правильно навіть тоді, коли ніхто
не бачить. Є чимало визначень поняття, однак саме це можна вважати
найбільш універсальним. Оскільки явище доброчесності охоплює різні сфери
життя (суспільного та особистого), то й трактування зазвичай націлені на
практичність і загальність. Переважно джерела орієнтуються на філософські
питання етики
й моралі [25].
Питанням доброчесності приділено значну увагу міжнародними
інституціями. Так, Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи
розглянув питання етичного врядування майже 20 років тому, ухваливши 1999
року Європейський кодекс поведінки, покликаний забезпечувати політичну
доброчесність народних обранців місцевого та регіонального рівнів. Згодом
52
цей Кодекс було переглянуто в бік розширення категорії публічних
службовців, тому оновлений документ має застосовуватися до всіх осіб, які
залучені до місцевого та регіонального врядування. Доброчесність у кодексі
етики Ради Європи позиціонується як стандарт поведінки в офісі, що визначає
коло етичних цінностей, таких як чесність, непідкупність і об’єктивність.
Загальний принцип, який установлює Кодекс, – верховенство закону
та громадських інтересів під час здійснення владних повноважень, а також
готовність виконувати свої зобов’язання ретельно і відкрито про них звітувати
перед громадськістю. Зокрема, в ньому викладено правила, що регулюють
виборчі кампанії, запроваджено заборону на фаворитизм і використання
службових повноважень задля власної вигоди. Він також пропонує певні
засоби нагляду, зокрема декларацію (на запит) про витрати та про особисті
інтереси. Зрештою Кодекс вимагає прозорості під час виконання службових
обов’язків.
Загалом кодекс поведінки встановлює очікування щодо принципів
поведінки, узаконює заходи забезпечення останніх, а також засади їх
застосування (див.рис.3.2).
встановлює очікування щодо принципів поведінки
Кодекс поведінки: узаконює заходи забезпечення очікувань
визначає засади застосування
Рисунок 3.2 ‒ Суть кодексу поведінки. Джерело: складено автором.
У ньому зосереджено увагу на відносинах між різними суб’єктами,
обов’язками та відповідальністю, індивідуальною та груповою поведінкою,
фінансовими інтересами, а також використанням офіційної інформації. Мета
складання кодексу поведінки — підвищити повноцінне функціонування
державного управління [48].
53
Політика стосовно чесності повинна встановлювати принципи
та процедури повідомлення про підозри щодо правопорушень, які відомі
та доступні широкому загалу. В таких умовах формується суспільне ставлення
до доброчесності. На формування доброчесності як вимоги до компетентності
суттєво впливає соціокультурний контекст, традиції та, звичайно, історія
розвитку країни. Тож певна її трансформація в майбутньому цілком імовірна
Загалом розвиток доброчесності публічної служби ‒ складний та
довготривалий процес, який потребує системної роботи. Важливо забезпечити
комплексний підхід, що передбачатиме як впровадження нормативних
механізмів (системи контролю та покарань), так і заохочення культури
доброчесності через розвиток спільних цінностей в органах влади. Пошук
балансу між двома складниками, а також послідовність у їх застосуванні
стануть важливими кроками для формування доброчесної публічної служби,
яка працює в інтересах громадян [с.119, 40].
54
ВИСНОВКИ
Державна служба є ключовим елементом системи державного
управління,
від ефективного функціонування якого залежить дотримання конституційних
прав і свобод громадян України, послідовний і сталий розвиток країни.
В ході проведеного наукового дослідження проаналізовано норми
чинного законодавства та встановлено, що юридична (правова)
відповідальність державних службовців має свою специфіку, оскільки
застосовується до певного кола осіб та характеризується притаманними тільки
їй особливостям, різновидами та розширеними підставами до настання.
Основною метою юридичної відповідальності державних службовців
є спонукання кожного до правомірної поведінки, сприяння формуванню
правової культури не тільки державних службовців, а й усього суспільства.
Під час написання роботи магістра було досліджено організаційно-
правові аспекти юридичної відповідальності публічних службовців в Україні,
як складової публічно-правових відносин, а також механізм реалізації
юридичної відповідальності, в частині дисциплінарної відповідальності
державних службовців категорії «Б» та «В».
Здійснено науково-теоретичне обґрунтування юридичної
відповідальності державних службовців та проаналізовано вітчизняне
нормативно-правове законодавство, що регулює цю сферу. Встановлено,
що ігнорування законів органами влади створює небезпечні прецеденти,
оскільки підриває ставлення суспільства до виданих ними ж нормативно-
правових актів. Поширення правового нігілізму є вкрай небезпечним засобом
руйнації публічного управління.
Доброчесність є невіддільною частиною організаційної культури
публічної служби і тим засадничим аспектом, який потрібно враховувати
на етапі добору та формування команди державного органу. Загалом розвиток
доброчесності публічної служби ‒ складний та довготривалий процес, який
55
потребує системної роботи. Важливо забезпечити комплексний підхід,
що передбачатиме як впровадження нормативних механізмів (системи
контролю та покарань), так і заохочення культури доброчесності через
розвиток спільних цінностей в органах влади.
За результатами дослідження сформульовані рекомендації щодо
удосконалення організаційно-правових аспектів юридичної відповідальності
публічних службовців, що полягають у належному забезпеченні службової
дисципліни, а саме:
1) юридична відповідальність державних службовців є одним із засобів
організації належного виконання та дотримання правових норм та запобігання
(припинення) небажаної, з погляду держави, поведінки суб'єктів,
уповноважених на виконання функцій держави, з метою захист правопорядку
та дотримання верховенства права. Юридична відповідальність, незалежно
від виду, настає тільки за винне, протиправне діяння або бездіяльність;
2) оскільки державний службовець наділений особливим статусом,
то і його відповідальність, пов’язана з виконанням службових обов’язків,
відрізняється від відповідальності пересічного громадянина. Встановлення
підвищеної юридичної відповідальності до державних службовців покликане
запобігти несанкціонованому використанню службового становища задля
захисту суспільних інтересів;
3) аналіз законодавства інших країн в частині регулювання
відповідальності публічних службовців дозволяє запозичити та інтегрувати
у вітчизняне законодавство найкращі практики публічного управління;
4) можливість використання службового становища у власних інтересах
чи на користь інших осіб під час здійснення публічним службовцем своєї
професійної діяльності, потребує додаткових заходів по формуванню
та розвитку доброчесності. Прикладами розвитку доброчесності може бути
заохочення певної поведінки працівників, забезпечення прозорості
та підзвітності перед командою під час ухвалення рішень, комунікування
56
чітких професійних стандартів. Формування доброчесної державної служби
є пріоритетом реформування та розвитку державного управління в Україні;
5) встановлено, що за правопорушення, скоєні на державній службі,
передбачені різні види юридичної відповідальності державних службовців:
дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, цивільно-правова
та кримінальна, які регулюються різними законодавчими актами. Враховуючи
особливий статус державного службовця, доречним було б узагальнення
питання юридичної відповідальності цієї категорії службових осіб окремим
нормативно-правовим актом. Такий підхід значно спростить практику
застосування покарань за скоєні правопорушення та дозволить уникнути
багатозначності трактувань при встановленні факту правопорушення.
6) обґрунтовано, що зміст такого правового явища як юридична
відповідальність варто розглядати не тільки в негативному аспекті,
як відповідальність за минуле, а й в позитивному – як відповідальність
за майбутнє. Позитивний аспект юридичної відповідальності виходить
з правомірності діяння та є найбільш бажаною формою відповідальності
в суспільстві. Такий підхід полягає у застосуванні різних мотиваційних
заходів, які можуть бути, як заохочувальними, так і каральними. При цьому
обов’язковою вимогою до керівника є дотримання принципу інклюзивності,
виявлення поваги до честі та гідності державного службовця, справедливості
й гуманізму.
7) ігнорування законів органами влади створює небезпечні прецеденти,
оскільки підриває ставлення суспільства до виданих ними ж нормативно-
правових актів. Поширення правового нігілізму є вкрай небезпечним засобом
руйнації публічного управління, оскільки останнє здійснюється у правовій
формі. Цього можна досягти за умови дотримання принципів верховенства
права в діяльності усіх публічних органів; за рахунок формування культури
доброчесності не тільки в середовищі публічних службовців, а й у суспільстві
загалом, а також шляхом забезпечення службової дисципліни в державних
57
органах, що має випереджальний характер, спрямований на запобігання
правопорушенням, а не каральний, як причинно-наслідковий.
Отже, можемо стверджувати, що удосконалення правового регулювання
інституту юридичної відповідальності на державній службі та здійснення
заходів з профілактики та припинення правопорушень будуть сприяти
зниженню рівня правопорушень, підвищенню стану законності та
правопорядку у державному управлінні, усуненню проявів правового
нігілізму, а також сприятиме формуванню позитивного іміджу публічного
службовця
та зростанню довіри громадськості до діяльності державних інституцій.
Одержані результати цього дослідження можуть бути використані
в діяльності публічних органів для профілактики, попередження та
припинення
правопорушень державних службовців.
58
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Верховна Рада України / Конституція України від 28 червня 1996
року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)/
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua;
2. Верховна Рада України / Кодекс законів про працю України /
Затверджується Законом № 322-VIII від 10.12.71 ВВР, 1971, додаток до № 50,
ст. 375// [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua;
3. Верховна Рада України / Кодекс України про адміністративні
правопорушення / [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua;
4. Верховна Рада України / Кримінальний кодекс України від 5 квітня
2001 року № 2341-III (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26,
ст.131) / [Електронний ресурс] / URL: https://zakon.rada.gov.ua;
5. Верховна Рада України / Кодекс адміністративного судочинства
України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446) // [Електронний ресурс] / URL:
https://zakon.rada.gov.ua;
6. Верховна Рада України / Закон від 16 вересня 2014 року
№ 1678-VII / Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї
сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної
енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони / Відомості Верховної
Ради (ВВР), 2014, № 40, ст.2021 / [Електронний ресурс] / URL:
https://zakon.rada.gov.ua;
7. Верховна Рада України /Закон від 10 грудня 2015 року № 889-VIII /
Про державну службу / [Електронний ресурс] URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/889-19#Text;
8. Верховна Рада України / Закон від 16 грудня 1993 року
№ 3723-XII / Про державну службу / (Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 1993, № 52, ст. 490) / [Електронний ресурс]
URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/3723-12#Text;
59
9. Верховна Рада України / Закон від 19.09.2019 № 117-ІХ //Про
внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади/
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 43, ст.250) / [Електронний ресурс]
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/117-20#Text;
10. Верховна Рада України / Закон від 14 жовтня 2014 року
№ 1700-VII / Про запобігання корупції / (Відомості Верховної Ради (ВВР),
2014, № 49, ст.2056) / [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/1700-18#Text;
11. Верховна Рада України /Європейська хартія місцевого
самоврядування/ [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/994_036#Text;
12. Президент України / Указ від 30 вересня 2019 року № 722/2019 /
Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року/ [Електронний
ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/722/2019#Text;
13. Кабінет Міністрів України / Постанова від 25 березня 2015 р.
№ 171/ Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно
осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття
відповідального або особливо відповідального становища, та посад з
підвищеним корупційним ризиком, і внесення змін до деяких постанов
Кабінету Міністрів України// [Електронний
ресурс] URL://zakon.rada.gov.ua/laws/show/171-2015-%D0%BF# Text;
14. Кабінет Міністрів України / Постанова від 01 жовтня 2014 року
№ 500 /Про затвердження Положення про Національне агентство України з
питань державної служби/[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua;
15. Кабінет Міністрів України / Постанова від 4 грудня 2019 р.
№ 1039 / Про затвердження Порядку здійснення дисциплінарного
провадження / [Електронний
ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1039-2019-%D0%BF#Text;
16. Кабінет Міністрів України / Розпорядження від 21 липня 2021 р.
№ 831-р / Деякі питання реформування державного управління України /
60
[Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2021-
%D1%80#Text;
17. Кабінет Міністрів України / Офіс реформ / Звіт про виконання у
2022 році Стратегії реформування державного управління України
// [Електронний ресурс] URL: https://api.par.in.ua/uploads/progress_report/
file_uk/39/PAR_Report_ 2022_ukr.pdf;
18. Національне агентство з питань державної служби / Наказ
від 15.01.2021 № 4-21 / Про затвердження Методичних рекомендацій щодо
окремих питань визначення спеціальних вимог до осіб, які претендують на
зайняття посад державної служби категорій "Б" і "В", та підготовки умов
проведення конкурсу / [Електронний ресурс] URL: https://zakon.rada.gov.ua;
19. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ
від 03.03.2016 № 47 / Про затвердження Типового положення про службу
управління персоналом державного органу / Електронний ресурс]
URL: https://nads.gov.ua;
20. Національне агентство України з питань державної служби / Наказ
від 05.08.2016 № 158 / Про затвердження Загальних правил етичної поведінки
державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування /
[Електронний ресурс] URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1203-16/print;
21. Національне агентство України з питань державної служби /
Інформація щодо проведених дисциплінарних проваджень та застосованих
дисциплінарних стягнень до державних службовців за 2020 рік / [Електронний
ресурс] URL: https://nads.gov.ua;
22. Національне агентство України з питань державної служби /
Інформація щодо проведених дисциплінарних проваджень та застосованих
дисциплінарних стягнень до державних службовців за 2021 рік / [Електронний
ресурс] URL: https://nads.gov.ua;
23. Національне агентство України з питань державної служби /
Інформація щодо проведених дисциплінарних проваджень та застосованих
дисциплінарних стягнень до державних службовців, які займають посади
61
державної служби категорій "Б" і "В", за 2022 рік та оскарження рішень про
накладення дисциплінарних стягнень до адміністративного суду /
[Електронний ресурс] URL: https://nads.gov.ua;
24. Національне агентство України з питань державної служби / Веб
сайт / Електронний ресурс] // URL: https://nads.gov.ua;
25. Національне агентство України з питань запобігання корупції / Веб
сайт / Електронний ресурс] // URL: https://nazk.gov.ua/uk/;
26. Рада Європи/ План дій для України на 2018-2021 рр. /
[Електронний ресурс] // URL: https://rm.coe.int/coe-action-plan-for-ukraine-2018-
2021-ukr/1680925bec;
27. Звіт про виконання угоди про асоціацію між Україною та
Європейським Союзом 2015-2020 / [Електронний ресурс] / URL:
https://www.center.gov.ua;
28. Дідач В. І. / Відповідальність державних службовців як поняття
правової науки //Серія: Право, 2020 р., № 4 (70) // [Електронний ресурс]
/ URL: https://doi.org/10.32840/1813-338X-2020.4.2;
29. Дніпров Олексій // Принципи належного урядування в сучасній
системі адміністративного права України // Адміністративне право і процес,
1/2021, с.114-118 / [Електронний ресурс] / URL: http://pgp-journal.kiev.ua/
archive/2021/1/20.pdf;
30. Зелена І. В. // Юридична відповідальність: підходи до розуміння //
Юридичний вісник 2(23)2012, с.10-15;
31. Зубрицький М. І. // Тенденції подальшого розвитку правового
регулювання юридичної відповідальності державних службовців //
Юридичний науковий електронний журнал, № 12/2021 // [Електронний ресурс]
/ URL: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2021-12/116;
32. Калєніченко Л. І. // Юридична відповідальність: поняття, ознаки /
Серія: Право, 2020 р., № 1 (67) том 1, с.12-17//[Електронний ресурс]
/ URL: https://doi.org/10.32840/1813-338X-2020.1-1.2/;
62
33. Неселевська А.А. // Зарубіжний досвід правового регулювання
дисциплінарної відповідальності державних службовців та напрями його
імплементації в Україні // Інститут законодавства Верховної Ради
України// Трудове право; право соціального забезпечення, Том 29 (68) № 3,
2018, с.68-73;
34. Пєтков С.В.// Правовий нігілізм як головний чинник гальмування
демократичних перетворень в усіх сферах суспільного життя/ Юридичний
науковий електронний журнал № 2/2023, с.44-47/ [Електронний ресурс] / URL:
https://doi.org/10.32782/2524-0374/2023-2/7;
35. Стрілко Д. / Правовий нігілізм та шляхи його подолання в сучасних
умовах // Теорія держави і права, 3/2021, с. 216-220 / [Електронний ресурс]
/ URL: https://doi.org/10.32849/2663-5313/2021.3.35;
36. Державна служба : підручник : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при
Президентові України ; редкол. : Ю. В. Ковбасюк (голова), О. Ю. Оболенський
(заст. голови), С. М. Серьогін (заст. голови) [та ін.]. - К. ; Одеса : НАДУ, 2012. -
Т. 1. - 372 с.;
37. Енциклопедія державного управління : у 8 т./
Нац. академ. держ. упр. при Президентові України : наук.-ред. колегія :
Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011. Т.6 : Державна
служба / наук.-ред. колегія : С. М. Серьогін (співголова), В. М. Сороко
(співголова) та ін. – 2011. – 524 с.;
38. Енциклопедія державного управління [Текст] : у 8 т. / наук. ред.
кол. : Ю. В. Ковбасюк (голова) [та ін.] ; Національна академія державного
управління при Президентові України. — К. : НАДУ, 2011. Т. 8 : Публічне
врядування / наук. ред. кол. : В. С. Загорський (голова), С. О. Телешун
(співголова) [та ін.] ; Львівський регіональний інститут державного управління
Національна академія державного управління при Президентові України. —
Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2011. - 630 с.;
63
39. Посібник для керівників державної служби (за заг. ред.
Н.Алюшиної). К.:ТОВ «ВІСТКА» / [Електронний ресурс] URL:
https://drive.google.com/ ile/d/1-7zAiZetwe3eQ-h6XtFX7cWLHgdmkmq3/view;
40. Посібник з формування організаційної культури на публічній
службі або як скласти пазл вашої організаційної культури / НАДС, 2022/під
заг.ред. Н.Алюшиної, за сприяння Центру з питань доброчесності в
оборонному секторі (CIDS), Офісу Ради Європи в Україні (Програма
«Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні»), Координатора
проєктів ОБСЄ в Україні, Проєкт EU4PAR / [Електронний ресурс] URL:
https://nads.gov.ua;
41. Публічне управління: шляхи розвитку : матеріали наук.-практ.
конф. за міжнар. участю (Київ, 26 листоп. 2014 р.) : у 2 т. / [за наук. ред. Ю. В.
Ковбасюка, С. А. Романюка, О. Ю. Оболенського]. – К. : НАДУ, 2014. – Т. 1. –
150 с.
42. Філософський енциклопедичний словник / за ред. В.І. Шинкарук.
Київ : Абрис, 2002. 742 с.;
43. Національне агентство України з питань державної служби//
Аналітичний звіт по дисциплінарній відповідальності державних службовців
за 2021 рік (категорія «Б» та «В») //[Електронний ресурс] URL:
https://nads.gov.ua;
44. Реформування публічного управління та адміністрування: теорія,
практика, міжнародний досвід : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. за
міжнар. участю. 26 жов. 2018 р. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2018. – 520 с.
45. Реформа державного управління // План ЄС. Що має зробити
Україна? // [Електронний ресурс] URL: // https://par.in.ua/information/
publications/279;
46. Блог Голови НАДС Наталії Алюшиної /Електронний ресурс] URL:
https://lb.ua/blog/natalia_aliushyna;
47. Комісія європейських співтовариств / Брюссель, 25.7.2001
COM(2001) 428 (остаточна редакція) // Європейське врядування. Біла Книга //
64
[Електронний ресурс] / URL: https://brdo.com.ua/wp-content/uploads/
2016/01/Bila-knyga-YEvropey-ske-vryaduvannya.pdf;
48. Конгрес місцевих та регіональних влад Європи // Європейський
кодекс поведінки для всіх осіб, які залучені до місцевого та регіонального
врядування від 7 листопада 2018 року // [Електронний ресурс] / URL:
https://rm.coe.int/168071b2e5;
49. Досвід країн-кандидатів на членство в ЄС та України щодо
інституційної спроможності та реалізації державної політики європейської
інтеграції // НАДС. Центр адаптації державної служби до стандартів
Європейського Союзу. 2022 р., 48 с. // [Електронний ресурс] /URL:
https://www.center.gov.ua;
50. Extract from the Valencia Declaration 15th Conference of European
Ministers responsible for local and regional government (Valencia, Spain, 15-16
October 2007) / [Electronic resource] URL: https://rm.coe.int/1680701699;
51. European Commission for democracy through law (Venice
commission) // Rule of law checklist // Strasbourg, 18 March 2016, № 711 / 2013,
CDL-AD(2016)007 // [Electronic resource] URL: www.venice.coe.int;
52. 15th session of the Conference of European Ministers responsible for
local and regional government (Valencia, 15-16 October 2007) − Report by the
Secretary General (CM(2008)14, CM(2008)14-add, GR-DEM(2008)CB4-rev) //
[Electronic resource] URL: https://search.coe.int/cm/Pages/result_details.aspx?
ObjectID =090 00016805d3dc8;
53. Global Government Forum // From AI to net zero: what governments are
focusing on around the world // [Electronic resource]/
URL: https://www.globalgovernmentforum.com/from-ai-to-net-zero-what-govern-
ments-are-focusing-on-around-the-world.
65