Напрями підвищення ефективності діяльності Національної поліції України

Федосій, Оксана Василівна
Please use this identifier to cite or link to this item: https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7963
Title:	Напрями підвищення ефективності діяльності Національної поліції України
Authors:	Скорик, Олександр Олександрович Федосій, Оксана Василівна
Keywords:	правоохоронна діяльність;національна поліція;поліція діалогу;громадська поліція;сусідська варта;поліцейський офіцер громади
Issue Date:	Jun-2021
Abstract:	Кваліфікаційна робота бакалавра містить 76 сторінок, 15 таблиць, 10 рисунків, список літератури з 57 найменувань, 1 додатку. Об’єктом дослідження є правоохоронна діяльність та Національна поліція України. Предметом дослідження є напрями підвищення ефективності діяльності Національної поліції в Україні. Мета кваліфікаційної робота бакалавра є роботи бакалавра є пошук напрямів підвищення ефективності діяльності Національної поліції України. Завданнями роботи є: проаналізувати законодавчо-нормативне та організаційне забезпечення діяльності Національної поліції України; проаналізувати ефективність основних видів діяльності Національної поліції України; оцінити ставлення населення до діяльності Національної поліції України; дослідити модель Community Policing: поняття, переваги, ефективність; розглянути основні технології та моделі правоохоронної діяльності, що використовуються в рамках Community Policing; провести аналіз зарубіжного досвіду реалізації моделі Community Policing; оцінити стан розвитку та дослідити напрями удосконалення моделі Community Policing в Україні. Результати дослідження полягають формуванні основних рекомендацій до розвитку моделі Community Policing в Україні.
URI:	https://er.chdtu.edu.ua/handle/ChSTU/7963
Appears in Collections:	281 Публічне управління та адміністрування (Публічне управління та адміністрування)
Files in This Item:
File	Description	Size	Format
Федосій О.В..pdf Restricted Access		1.05 MB	Adobe PDF	View/Open Request a copy
Show full item record
Extracted text
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ 
 
 
 
 
 
 
 
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА 
 до кваліфікаційної роботи 
бакалавра 
 
на тему: «Напрями підвищення ефективності діяльності 
Національної поліції України» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: здобувачка 4 курсу, групи ЗПУА-178 
спеціальності 281 «Публічне управління та 
адміністрування» 
                                                                             ___________Федосій О. В._____________________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                          Керівник _____ Скорик О. О.______________ 
(прізвище та ініціали) 
                                                                    Рецензент _________________________________ 
(прізвище та ініціали) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Черкаси 2021 року 
5 
 
ЗМІСТ 
 
ВСТУП……………………………………………………………………. 5 
РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ  
НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ…………………………………. 7 
1.1 Законодавчо-нормативне та організаційне забезпечення діяльності  
Національної поліції України……………………………………………. 7 
1.2 Аналіз ефективності основних видів діяльності Національної  
поліції України…………………………………………………………… 11 
1.3 Оцінка ефективності діяльності Національної поліції України  
населенням………………………………………………………………… 16 
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ  
ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ,  
ОРІЄНТОВАНОЇ НА ГРОМАДУ……………………………………….. 24 
2.1 Модель Community Policing як партнерство між поліцією і  
громадою………………………………………………………………….. 24 
2.2 Технології та моделі правоохоронної діяльності, що  
використовуються в рамках Community Policing………………………. 32 
2.3 Аналіз зарубіжного досвіду реалізації моделі Community Policing. 41 
РОЗДІЛ 3 СТАН РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ  
МОДЕЛІ COMMUNITY POLICING В УКРАЇНІ………………………. 51 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………. 67 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 71 
ДОДАТКИ  
  
6 
 
ВСТУП 
 
 
Реформування правоохоронної діяльності в Україні розпочалося з 
ухвалення Закону України «Про Національну поліцію».  Перші зміни 
стосувалися створення нової патрульної поліції, яка в перші роки діяльності 
отримала досить високий рівень довіри від населення України. Більшість 
фінансових та матеріальних ресурсів було спрямовано саме на ці підрозділи 
поліції, а інші залишилися без належної підтримки та напрямку розвитку. На 
жаль, така ситуація, а саме відсутність чіткої та комплексної стратегії 
реформування Національної поліції за п’ять років не дозволило досягти 
високих результатів діяльності. Рівень довіри населення до Національної 
поліції залишається на досить низькому рівні, низька заробітна плата та 
відсутність інших мотиваційних чинників впливає на високу плинність кадрів 
в поліції, рівень корупції тут залишається досить високим. 
Тим не менш, на сьогодні відбуваються поступові позитивні зміни до 
переходу Національної поліції до сервісної інституції, яка переходить до 
моделі правоохоронної діяльності, орієнтованої на громади, застосовує 
інноваційні підходи, підвищує якість надання послуг. Зарубіжний досвід 
свідчить, що ефективність правоохоронної діяльності багато в чому залежить 
від рівня співпраці з громадськістю, місцевою владою, бізнес-структурами та 
іншими зацікавленими особами. Тому одним з актуальних питань підвищення 
ефективності діяльності Національної поліції України, в тому числі, є саме 
створення партнерських відносин з громадськістю, підвищення рівня довіри 
населення, покращення свого іміджу. 
Метою кваліфікаційної роботи бакалавра є пошук напрямів 
підвищення ефективності діяльності Національної поліції України. 
Для досягнення мети кваліфікаційної роботи поставлені наступні 
завдання: 
7 
 
− проаналізувати законодавчо-нормативне та організаційне 
забезпечення діяльності Національної поліції України; 
− проаналізувати ефективність основних видів діяльності 
Національної поліції України; 
− оцінити ставлення населення до діяльності Національної поліції 
України; 
− дослідити модель Community Policing: поняття, переваги, 
ефективність; 
− розглянути основні технології та моделі правоохоронної 
діяльності, що використовуються в рамках Community Policing; 
− провести аналіз зарубіжного досвіду реалізації моделі Community 
Policing; 
− оцінити стан розвитку та дослідити напрями удосконалення 
моделі Community Policing в Україні. 
Об’єктом дослідження – є правоохоронна діяльність та Національна 
поліція України. 
Предметом дослідження – є напрями підвищення ефективності 
діяльності Національної поліції в Україні. 
При проведенні дослідження використовувалися наступні методи:  
аналізу та синтезу, структурно-логічний, історичний, порівняння. 
Результати дослідження полягають формуванні основних 
рекомендацій до розвитку моделі Community Policing в Україні. 
Структура та обсяг роботи.  Кваліфікаційна робота бакалавра 
складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 
1 додатку, 15 таблиць, 10 рисунків. Повний обсяг роботи становить 76 
сторінок. Список використаних джерел складається з 57 найменувань . 
 
 
  
8 
 
РОЗДІЛ 1 
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ 
ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ 
 
 
1.1 Законодавчо-нормативне та організаційне забезпечення 
діяльності Національної поліції України 
 
В своїй діяльності Національна поліція України керується Конституцією 
України. Основним законодавчим актом, який визначає правові засади 
організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а 
також порядок проходження служби в Національній поліції Україні є Закон 
України «Про Національну поліцію» [44]. 
Відповідно до ст.2 Закону основними завданнями поліції є надання 
поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; 
охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, 
протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з 
допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або 
внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги [44].  
В Законі «Про національну поліцію» визначено основні принципи 
діяльності поліції (розділ 2), до яких відносяться наступні: 
- верховенства права, відповідно до якого людина, її права та 
свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і 
спрямованість діяльності держави; 
- дотримання прав і свобод людини, які гарантовані Конституцією 
та Законами України; 
- законність, що означає, що поліцейський повинен діяти виключно 
на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначені Конституцією та 
Законами України; 
9 
 
- відкритість і прозорість, який проявляється в тому, що поліція 
повинна забезпечити постійне інформування органів державної влади та 
органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність, 
доступ до публічної інформації, у порядку та відповідно до вимог, визначених 
законом; 
- політична нейтральність, який означає, що поліція повинна 
забезпечувати захист прав і свобод людини незалежно від політичних 
переконань та партійної належності; 
- взаємодія з населенням на засадах партнерства, оскільки рівень 
довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності 
діяльності органів і підрозділів поліції; 
- безперервність, що означає, що поліція забезпечує безперервне та 
цілодобове виконання своїх обов’язків і кожен має право в будь-який час 
звернутися за допомогою до поліції або поліцейського [44]. 
В Розділі 2 закону визначається система поліції та статус поліцейський. 
Систему поліції складають: 
− центральний орган управління поліцією; 
− територіальні органи поліції (рис.1.1). 
До складу апарату центрального органу управління поліції входять 
організаційно поєднанні структурні підрозділи, що забезпечують діяльність 
керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань. На 
сьогодні до складу апарату центрального управління Національної поліції 
Україні входить наступні підрозділи: 
− Департамент забезпечення діяльності Голови; 
− Департамент карного розшуку (у складі кримінальної поліції); 
− Департамент міграційної поліції (у складі кримінальної поліції); 
− Департамент оперативної служби (у складі кримінальної поліції); 
− Департамент оперативно-технічних заходів (у складі кримінальної 
поліції); 
 
10 
 
 
 
Рисунок 1.1 –  Структура Національної поліції України 
Джерело: [53] 
 
− Департамент забезпечення діяльності, пов’язаної з небезпечними 
матеріалами (у складі кримінальної поліції); 
− Департамент превентивної діяльності; 
− Управління оперативної підтримки (у складі патрульної поліції); 
− Департамент «Корпус оперативно-раптової дії» (у складі поліції 
особливого призначення); 
− Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; 
− Головне слідче управління (у складі органу досудового 
розслідування); 
− Департамент організаційно-аналітичного забезпечення та 
оперативного реагування; 
− Департамент інформаційно-аналітичної підтримки; 
11 
 
− Правовий департамент; 
− Департамент кадрового забезпечення; 
− Управління дізнання (у складі органу досудового розслідування) 
− Департамент захисту інтересів суспільства і держави (у складі 
кримінальної поліції) 
− Департамент головної інспекції. 
− Відділ контролю за обігом зброї. 
− Управління ювенальної превенції (у складі патрульної поліції) та інші 
[53]. 
Структуру центрального органу управління поліції затверджує керівник 
поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. 
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи 
публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та 
Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні 
(повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-
територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності 
поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції 
утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням 
Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції 
[44]. 
Формування державної політики у сфері забезпечення публічної 
політики і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів 
суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг здійснює Міністр 
внутрішніх справ України. Також до його повноважень відноситься 
забезпечення нормативно-правового регулювання діяльності поліції, 
затверджує стратегічні програми діяльності та визначає пріоритетні напрями 
роботи поліції, шляхи виконання покладених на неї завдань, затверджує плани 
її роботи; забезпечує виконання міжнародних договорів України, що належать 
до сфер діяльності поліції; приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, 
12 
 
головним розпорядником яких є Міністерство внутрішніх справ України та 
інше. 
Завдання Національної поліції України визначені в Положенні про 
Національну поліцію затверджену Постановою Кабінету міністрів України від 
28 жовтня 2015 № 877 [38]. 
Відповідно до Положення основними завданнями Національної поліції 
є: 
− реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони 
прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, 
підтримання публічної безпеки і порядку; 
− внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо 
забезпечення формування державної політики в зазначених сферах; 
− надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, 
які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних 
ситуацій потребують такої допомоги [38]. 
Низку інших законодавчих та нормативно-правових актів, якими 
керується в своїй діяльності Національна поліція України наведено в додатку 
А.  
Штатна чисельність поліцейських, які утримуються за рахунок 
Державного бюджету, на 01 січня 2021 року становила 119 тисяч осіб. [53]. 
 
1.2 Аналіз ефективності основних видів діяльності Національної 
поліції України 
 
Протягом останніх років в Національній поліції відбувається низка змін 
різного характеру з метою підвищення якості надання публічних послуг.  
Наприклад, в 2015 році прийом повідомлень здійснювався лише з 
обласного центру (повідомлення з території районів надходили до районних 
центрів), в більшості органів поліції були відсутні посади операторів «102», 
прийом повідомлень здійснювався працівниками чергової частини (штатна 
13 
 
чисельність операторів складала 282 посади), а повідомлення фіксувалися на 
папері. За статистикою в 2015 році було прийнято 1,3 млн. викликів. 
 В 2019 році «службою 102» надана можливість електронної фіксації 
результатів роботи, підготовки та направлення відповідей на електронну 
адресу заявників, можливість здійснювати прийом повідомлень з мобільних 
додатків, електронної пошти, інших засобів зв’язку, в обласних центрах 
створено спеціальні відділи служби «102», працівники яких пройшли 
підготовку, штатна чисельність відділів служби «102» - 928 посад. 
В 2020 році на спецлінію «102» було отримано майже 10 мільйонів 
викликів поліція отримала на спецлінію «102». В середньому кожні 10 хвилин 
1 оператор приймав телефонний дзвінок [22]. 
В своєму звіті про результати діяльності Національна поліція зазначає, 
що в 2020 році було зареєстровано понад 335 тисяч кримінальних 
правопорушень, з яких розкрито майже 164 тисячі. Також, розкрито: 95% 
убивств; 97% нанесення тяжких тілесних ушкоджень, зокрема зі 
смертельними наслідками; майже 98% зґвалтувань [22]. 
Завдяки змінам в організації оперативної роботи та покращенню якості 
документування правопорушень вдалося збільшити розкриття тяжких та 
особливо тяжких злочинів до 45%. У результаті розслідувань слідчі поліції 
направили до суду понад 92 тисячі обвинувальних актів, за якими встановлено 
93 тисячі осіб, причетних до скоєння злочинів [22]. 
Крім того, поліцейські домоглися реального відшкодування завданих 
злочинами збитків на суму більше ніж 1 мільярд гривень. Ця сума складає 
половину від загальних відшкодованих збитків по державі всіма 
правоохоронними органами. Та ще майже на 2 мільярди накладено арешт [22]. 
 Основним нововведенням у роботі слідчих підрозділів поліції стало 
впровадження з 1 липня 2020 року інституту кримінальних проступків та 
створення підрозділів дізнання. Це дозволило забезпечити швидке 
розслідування нетяжких кримінальних правопорушень, а слідчі змогли 
зосередитися на розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів [22]. 
14 
 
На сьогодні поліція оптимізує роботу та покращує якість надання 
поліцейських послуг. Одним із перших кроків стало створення у підрозділах 
поліції фронт-офісів. Кожен візитер підрозділу зможе швидко отримати 
консультацію чи залишити звернення. Усіх реєструватимуть у спеціальній 
електронній базі, перебування громадян в поліції буде фіксуватися на 
відеокамери [22]. 
Також втілюється проєкт CUSTODY RECORDS, який потрібен для 
гарантування дотримання прав людини в поліції. У той же час система 
відеонагляду зможе захистити правоохоронців від можливих провокацій. На 
сьогодні така система відеонагляду вже використовується у 130 підрозділах 
поліції [22]. 
З метою зменшення аварійності на дорогах, починаючи з червня 2020 
року, у країні запрацювала система автоматичної фіксації порушень Правил 
дорожнього руху. На цей час працюють 48 комплексів автофіксації. При цьому 
варто зауважити, що на тих ділянках автодоріг, де розміщені такі камери, 
кількість ДТП зменшилася втричі. На сьогодні поліцією підготовлено декілька 
законодавчих ініціатив, зокрема це посилення відповідальності за керування 
транспортними засобами в стані сп’яніння, можливості зупинки 
транспортного засобу для перевірки стану водія, підвищення розміру штрафу 
за порушення правил дорожнього руху пішоходами тощо [22]. 
Пріоритетом у роботі поліції залишається протидія організованій 
злочинності. У 2020 році поліція знешкодила 353 організованих груп (у 2019 
році – 275). До кримінальної відповідальності притягнуто майже півтори 
тисячі учасників цих груп, які скоїли понад 3,5 тисяч злочинів [22]. 
Додаткові інструменти в боротьбі з організованою злочинністю поліція 
отримали завдяки ухваленим змінам до законодавства, спрямованим на 
припинення діяльності злочинних спільнот та притягнення до кримінальної 
відповідальності «ворів у законі». Поліцейські отримали важелі для 
нейтралізації злочинного впливу кримінальних авторитетів та припинення 
діяльності злочинних груп з корупційними, транснаціональними, етнічними 
15 
 
зв’язками, радикально налаштованими бандформуваннями. Першою 
позитивною практикою ухвалення цього Закону є те, що окремі суб’єкти 
підвищеного злочинного впливу відмовляються від участі в кримінальних 
сходках та виїжджають з України [22]. 
У Національній поліції продовжуються структурні нововведення. Так, 
департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми змінено 
у Департамент міграційної поліції. У чому полягають ці зміни: раніше 
ключовим напрямом діяльності цього підрозділу була суспільна мораль – 
протидія кримінальним правопорушенням, пов’язаним з утриманням місць 
розпусти, сутенерством тощо. Тепер основна увага зосереджена на протидії 
торгівлі людьми та незаконній міграції. Крім того, посилюється протидія 
кримінальним правопорушенням, пов’язаним з сурогатним материнством, 
торгівлею дітьми та органами [22]. 
Також, минулого року було зареєстровано понад 5 тисяч кіберзлочинів, 
у яких вдалося оперативно затримати 106 фігурантів кримінальних 
проваджень, серед яких 13 педофілів. Крім того, у кіберполіції минулого року 
запрацювала сервісна служба. Вона створена для надання громадянам 
консультацій з питань кібербезпеки. За 9 місяців її роботи надійшло понад 100 
тисяч дзвінків та більше 40 тисяч електронних звернень [22]. 
Також, відбувається активна робота з наркозлочинністю. У 2020 році 
було задокументовано понад 27 тисяч таких кримінальних правопорушень. 
Щодоби силами поліції розкривалося 60 наркозлочинів. Із загальної кількості 
зареєстрованих більше 8 тисяч фактів збуту наркотиків, і практично кожен 7 – 
здійснювався через Інтернет. В основному – через месенджери. Перекрито 9 
міжнародних каналів надходження наркотиків. А із незаконного обігу 
вилучено майже 6 тонн заборонених речовин [22]. 
На сьогодні відбувається розвиток мережі Ситуаційних центрів, які 
забезпечують: супровід цільових профілактичних заходів, аналітичний 
супровід вчинених злочинів, ДТП, які викликають резонанс у суспільстві; 
супровід масових заходів, надзвичайних ситуацій, пов’язаних із погіршанням 
16 
 
погодних умов тощо; здійснення цілодобового моніторингу оперативної 
обстановки в країні.  Ситуаційні центри на сьогодні працюють у всіх регіонах 
держави. В 11 ГУНП (Донецької, Дніпропетровської, закарпатської, 
Житомирської, Івано-франківської, Кіровоградської, Полтавської, 
Рівненської, Чернівецької областей та м. Києва) відкрито новітні 
високотехнологічні Ситуаційні центри, обладнані найсучаснішою 
комп’ютерною та відео технікою [22].  
За ініціативою національної поліції в регіонах розвивається потужна 
система відеонагляду, заходи щодо її впровадження включено до більшості 
регіональних програм із забезпечення публічної безпеки та порядку. У роботі 
використовується відеоінформація з 12,9 тис камер спостереження, з яких 
понад 2 тисячі із системою відеоаналітики, дозволяє розпізнавати державні 
номерні знаки транспортних засобів. 
В 2017 році створено Академію патрульної поліції з метою забезпечення 
організації первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше 
прийнято на службу в поліції на посади поліцейських (інспекторів) патрульної 
поліції, підвищення кваліфікації і спеціалізації молодшого складу, а також 
проведення окремих форм службової підготовки патрульних. 
Нові підходи до підготовки патрульних поліцейських полягають у 
наступному: 
− актуальності підготовки (розгляд типових та найчастіших 
ситуацій, з якими патрульні стикаються під час служби); 
− особистісно-орієнтованому підході до навчання: застосування 
ІКТ, симуляції, сценарії, випереджальне навчання, проблемне навчання, 
удосконалення навичок керування автомобілем, впровадження міжнародних 
стандартів тактичної підготовки; 
− сучасному освітньому просторі: сучасна інфраструктура, 
зонування аудиторій, заняття із застосуванням симуляторів, мультемідійних 
та інтерактивних технологій. 
17 
 
Отже, треба зазначити, що відбувається поступове реформування 
Національної поліції в напряму підвищення якості виконання поставлених 
завдань та надання основних послуг. 
 
1.3 Оцінка ефективності діяльності Національної поліції України 
населенням 
 
В 2018 році було змінено критерії оцінки поліцейської діяльності (рис. 
1.2). 
 
 Критерії оцінки поліцейської діяльності 
 
 
 Оцінка рівня довіри Оцінка поліцейської Внутрішнє 
громадян діяльності за опитування 
 пріоритетними поліцейських 
напрямами 
 
Рисунок 1.2 – Критерії оцінки поліцейської діяльності 
Джерело: [21] 
 
Основні результати діяльності за пріоритетним напрямами було 
проаналізовано в попередньому підрозділі дослідження. Зараз більш детально 
хочемо зупинитися на оцінці рівня довіри громадян до Національної поліції. 
З метою оцінки рівня довіри населення до Національної поліції 
проводиться щорічне загальнодержавне опитування, основним завданням 
якого: оцінити рівень безпеки населених пунктів; оцінити рівень злочинності 
в країні; виявити досвід та характер контактування респондентів з поліцією; 
оцінити якість контактування респондентів з поліцією; оцінити рівень довіри 
до поліції на загальнодержавному рівні; виявити основні джерела інформації 
щодо діяльності поліції; з’ясувати характер взаємодії з поліцією жертв 
злочинів [34]. 
18 
 
Не дивлячись на покращення результатів діяльності, які декларує 
Національна Поліція, майже 50% опитаного населення вважає, що її 
ефективність є досить низькою. І в 2020 році відсоток таких людей збільшився 
з 43,8% до 49,4% (табл. 1.1). 
 
Таблиця 1.1 – Відповіді респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте 
ефективність роботи української поліції в цілому…?» 
 2019 2020 
Ефективно 36,8 37,9 
Неефективно 43,8 49,4 
Важко відповісти 19,4 12,7 
Джерело: [34] 
 
В розрізі регіонів респонденти надали такі відповіді (табл. 1.2) 
 
Таблиця 1.2 – Відповіді респондентів на запитання «Як Ви оцінюєте 
ефективність роботи української поліції в цілому…?» в 2020 році в розрізі 
регіонів, % 
Області Ефективно Неефективно Важко відповісти 
Закарпатська 60,5 28,5 11,0 
Харківська 58,7 37,7 3,6 
Миколаївська 56,9 26,3 16,9 
Донецька 56,3 38,1 5,6 
Полтавська 55,5 34,7 9,8 
Рівненська 53,1 36,7 10,2 
Чернівецька 50,0 47,1 2,9 
Вінницька 49,8 41,7 8,5 
Черкаська 49,1 45,6 5,3 
Чернігівська 48,4 46,7 4,9 
Київська 46,2 45,5 8,3 
Сумська 44,6 46,7 8,7 
Івано-Франківська 43,7 55,6 0,8 
Хмельницька 41,4 31,5 27,1 
Луганська 38,6 54,8 6,6 
Запорізька 37,6 58,9 3,5 
Кіровоградська 35,1 55,2 9,7 
Херсонська 34,4 48,3 17,3 
Тернопільська 25,3 38,6 36,1 
Дніпропетровська 24,4 61,1 14,5 
м. Київ 22,9 71,7 5,4 
Одеська 22,0 74,2 3,8 
19 
 
Продовження таблиці 1.2 
Області Ефективно Неефективно Важко відповісти 
Житомирська 16,5 76,5 7,0 
Волинська 9,7 40,8 49,5 
Львівська 8,3 44,4 47,3 
Джерело: [34] 
 
Як бачимо з таблиці наведеної вище, найбільш позитивно про діяльність 
Національної поліції відкликаються респонденти з таких областей, як 
Закарпатська (60,5%), Харківська (58,7%), Миколаївська (56,9%), Донецька 
(56,3%), Полтавська (55,5%). Найбільші відсотки щодо неефективності 
діяльності поліції дали респонденти в Житомирській (76,5%), Одеській 
(74,2%), Дніпропетровській (61,1%) областях та м. Київ (71,7%). Біля 50% 
опитаного населення в таких областях як Львівська і Житомирська не змогли 
дати відповідь на поставлене запитання. 
Як показують результати дослідження повністю та швидше довіряють 
Національній поліції 40,8% опитаних, а зовсім та швидше не довіряють їй – 
36,3% (табл. 1.3) 
 
Таблиця 1.3 – Розподіл відповідей на запитання «Оцініть наскільки Ви 
довіряєте наступним державним та громадським інститутам: Національна 
поліція» в 2020 році, % 
 Серед усіх Чоловіки Жінки 
Повністю та швидше 
40,8 39,0 42,3 
довіряю 
Зовсім та швидше не 
36,3 38,4 34,5 
довіряю 
Важко відповісти 23,0 22,6 23,3 
Джерело: [34] 
 
Якщо ми порівняємо результати опитування 2020 року з результатами 
2019 року, то в цьому році 27,6% респондентів зовсім та швидше недовіряють, 
а довіряють 24,4%. 48% опитаних не змогли дати відповідь на дане запитання 
[18]. 
20 
 
Отже,  як бачимо рівень довіри до Національної поліції в 2020 році 
підвищився. Тепер даній інституції довіряють 40,8% проти 24,4% минулого 
року. В той же час, трохи збільшився відсоток населення, яке стало менше 
довіряти поліції (36,3% проти 24,4%). 
В розрізі регіонів було отримано такі результати опитування (табл.1.4). 
 
Таблиця 1.4 – Відповіді респондентів на запитання «Оцініть наскільки 
Ви довіряєте наступним державним та громадським інститутам: Національна 
поліція» в 2020 році в розрізі регіонів, % 
Нацполіція Повністю та Зовсім та швидше Важко відповісти 
швидше довіряю не довіряю 
Київська 56,7 29,2 14,1 
Чернівецька 50,3 24,6 25,1 
Вінницька 48,1 25,5 26,4 
Черкаська 47,4 26,5 26,1 
Івано-Франківська 47,1 41,9 11,0 
Чернігівська 46,8 35,9 17,2 
Львівська 45,8 29,1 25,1 
Рівненська 45,7 30,7 23,6 
Полтавська 44,5 31,4 24,1 
Донецька 44,1 33,7 22,1 
Закарпатська 43,7 19,6 36,6 
Харківська 43,3 24,9 31,8 
Запорізька 42,3 48,4 9,3 
Сумська 41,9 27,5 30,7 
Миколаївська 41,3 19,6 39,0 
Хмельницька 40,0 31,6 28,4 
Одеська 35,1 47,5 17,4 
Житомирська 34,9 47,7 17,4 
Кіровоградська 34,5 38,5 27,0 
Херсонська 33,5 45,7 20,7 
М. Київ 33,4 53,7 12,9 
Луганська 33,2 54,4 12.4 
Тернопільська 32,4 35,1 32,5 
Дніпропетровська 30,8 47,6 21,6 
Волинська 28,6 29,5 41,9 
Джерело: [34] 
 
Результати опитування свідчать, що найбільший рівень довіри до 
Національної поліції показали Київська (56,7%), Чернівецька (50,3%), 
вінницька (48,1%), Черкаська (47,4%) та Івано-Франківська (47,1%). 
21 
 
Найменше довіряють Національній поліції у Волинській (38,6%), 
Дніпропетровській (30,8%), Тернопільській (32,4%), Луганській (33,2%), м. 
Київ (33,4%). 
На нашу думку, рівень довіри населення до поліції в Україні дуже 
низький. Для порівняння в Німеччині поліції довіряють 81% (основна причина 
такої репутації непідкупність правоохоронців). Такий же високий рівень 
довіри спостерігається в таких країнах, як Швеція, Канада, Австралія, США та 
Великобританія [1]. 
Серед найбільших недоліків роботи Національної поліції респонденти 
виділили наступні (табл. 1.5). 
 
Таблиця 1.5 – Розподіл відповідей на запитання «Що Ви вважаєте 
найбільшим недоліком у роботі поліції?» в 2020 році, % 
Недоліки Розподіл відповідей, % 
Корупція (здирництво, хабарництво) 34,9 
Непрофесіоналізм 34,8 
Бездіяльність 27,1 
Небажання захистити «просту» людину 26,8 
Безкарність співробітників поліції 21,4 
Слабкий зв’язок з населенням 18,7 
Незаконні зв’язки з кримінальним світом, мафією 13,1 
Низький рівень культури особового складу 10,8 
Закритість (немає інформації, гласності в роботі) 10,4 
Мала чисельність 10,1 
Грубість, черствість 10,0 
Жорстокість співробітників поліції по відношенню до 
9,8 
затриманих/підозрюваних 
Наявність плану з розкриття злочинів 8,1 
Брак сучасної техніки 7,8 
Недоліків немає 7,3 
Занадто багато повноважень 7,0 
Занадто мало повноважень 4,1 
Неохайний зовнішній вигляд 1,8 
Інше 0,2 
Важко відповісти 10,2 
Джерело: [34] 
 
22 
 
Серед найбільших недоліків респонденти назвали наступні: наявність 
корупції, непрофесіоналізм, бездіяльність, небажання захистити «просту» 
людину, безкарність співробітників поліції та слабкий зв’язок з населенням. 
Опитування щодо ефективності окремих видів діяльності показало 
наступне. Наприклад, на запитання «Чи прийняли у Вас заяву одразу чи з цим 
би проблеми?» респонденти дали такі відповіді (табл. 1.6). 
 
Таблиця 1.6 – Розподіл відповідей на запитання «Чи прийняли у Вас 
заяву одразу чи з цим би проблеми?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Прийняли одразу 57,5 
Довелося почекати 28,5 
Спочатку не хотіли приймати, відмовлялися, але я наполіг 9,3 
Відмовлялися прийняти 3,2 
Я не знав, що потрібно писати заяву 1,4 
Джерело: [34] 
Відповіді свідчать про достатньою високу  оперативність діяльності 
поліції щодо реєстрації вчиненого злочину під час звернення з цією 
проблемою населення. 
Роботою оператора телефонної лінії «102» задоволені 41,9% 
респондентів, переважно у Тернопільській області – 83,3%, Вінницькій – 
70,2% та Львівській – 62,5%. А найбільше незадоволені у Івано-Франківський 
області та місті Києві: 16,7% та 13,8% опитаних там жителів відповідно 
вказали, що оператор поводився непрофесійно (грубо, нетактовно).  
 
Таблиця 1.7 – Розподіл відповідей на запитання «Оцініть роботу 
служби «102» під час останнього звернення до поліції протягом останніх 12 
місяців?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Роботою оператора задоволений 41,9 
Довелося довго очікувати з’єднання з оператором 9,7 
Не вдалося додзвонитися 0,0 
Оператор поводився непрофесійно (грубо, нетактовно) 3,5 
Не звертався за цим номером 44,9 
Джерело: [34] 
23 
 
Тобто, серед тих, хто звертався з номером «102», майже усі задоволені 
роботою оператора. 
 Населення хотіло б, щоб поліція їх краще інформувала про стан справ 
та процес розслідування, про це зазначило 75% респондентів (табл. 1.8) 
 
Таблиця 1.8 – Розподіл відповідей на запитання «Чи хотіли б Ви, щоб 
Вас краще інформували?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Так 75,0 
Ні  10,2 
Важко відповісти 14,8 
Джерело: [34] 
 
Більшість людей незадоволені тим, як поліція розібралася з їх випадком. 
Так, скоріше незадоволеними виявилися 20,0% і повністю незадоволеними – 
38,2% респондентів (табл. 1.9). 
 
Таблиця 1.9 – Розподіл відповідей на запитання «Чи задоволені Ви ти, 
як поліція розібралась з Вашим випадком?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Повністю задоволений 10,1 
Швидше задоволений 23,3 
Скоріше не задоволений 20,0 
Повністю не задоволений 38,2 
Важко відповісти 8,4 
Джерело: [34] 
 
Найбільш задоволеними виявилися респонденти Херсонської (71,4%), 
Закарпатської (71,4%), Черкаської (68,8%) та Донецької областей (65,2%). 
Зовсім не задоволеними виявилися респонденти Чернівецької (90%), 
Дніпропетровської (90,6%), Житомирської (80,9%) областей та м. Київ 
(79,3%). Треба зазначити, що у порівняні з минулим 2019 роком показник 
задоволеності зріс з 27% до 33,4%. 
24 
 
Також більшість населення, яке зверталося з повідомленням про злочин, 
відмічають про недостатній рівень юридичної допомоги від поліції. Так, 61,6% 
респондентів відмітили, що вони її не отримали в достатній мірі (табл. 1.10). 
 
Таблиця 1.10 – Розподіл відповідей на запитання «Чи надали Вам 
необхідну юридичну допомогу?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Так 24,8 
Ні  61,6 
Не пам’ятаю 13,6 
Джерело: [34] 
 
Також 44% населення вважає, що злочинця не було знайдено (табл.1.11). 
 
Таблиця 1.11 – Розподіл відповідей на запитання «Чи було знайдено 
злочинців?», % 
Відповіді Розподіл відповідей, % 
Так 32,0 
Ні  44,0 
Справа ще розслідується 17,5 
Не знаю 6,5 
Джерело: [34] 
 
Отже, за даними опитування можемо зробити висновки, що рівень 
ефективності поліції з точки зору населення трохи підвищується в 2020 році 
порівняно з 2019, але все ще рівень задоволеності діяльністю поліції та рівень 
довіри до неї знаходиться на низькому рівні. Це вимагає від Національної 
поліції України розробляти низку заходів щодо удосконалення своєї 
діяльності в напряму підвищення якості надання послуг, зниження рівня 
корупції, підвищення професійності своїх кадрів тощо. 
 
 
  
25 
 
РОЗДІЛ 2 
ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВПРОВАДЖЕННЯ МОДЕЛІ 
ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОРІЄНТОВАНОЇ НА ГРОМАДУ 
 
2.1 Модель Community Policing як партнерство між поліцією і 
громадою 
 
Одним із напрямів реформування Національної поліції було створення 
нормативно-правової бази, що регулює діяльність поліції відповідно до 
сучасних  світових стандартів. Зокрема, у Статті 11 Закону України «Про 
Національну поліцію» зазначено, що діяльність поліції має повинна 
здійснюватися у тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними 
громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства [44]. 
Міцні відносини взаємної довіри між поліцейськими органами та 
громадами, яким вони служать, мають вирішальне значення для забезпечення 
громадської безпеки та ефективної поліції. Поліцейські чиновники 
покладаються на співпрацю членів громади з метою надання інформації про 
злочинність у їхніх мікрорайонах та на співпрацю з поліцією для розробки 
шляхів вирішення проблем злочинності та безладу. Так само готовність членів 
громади довіряти поліції залежить від того, чи вважають вони, що дії поліції 
відображають цінності громади та включають принципи процесуальної 
справедливості та законності [5]. 
Правоохоронну діяльність, орієнтовану на громаду, називають таким 
терміном, як громадська поліція («community policing»). 
Поштовхом до повільного розвитку моделі «community policing» в  стали 
виявлені слабкі сторони традиційної моделі поліції під час руху за 
громадянські права в 1960-х роках. Незважаючи на те, що його походження 
можна віднести до цієї кризи у відносинах поліції та громади, але протягом 
останніх сорока років на її розвиток впливали інші найрізноманітніші фактори 
[7]. 
26 
 
В 70-х роках в США почали проводитися дослідження щодо 
ефективності діяльності поліцейських, зокрема в 1974 році в Канзас-Сіті було 
перевірено, що збільшення звичайного профілактичного патрулювання та часу 
реагування поліції не дуже сильно впливає на зниження рівня злочинності, 
послаблення страху громадян перед злочинністю та підвищення задоволеності 
населення роботою поліції. Крім цього, дослідники припустили, що здатність 
поліції розкривати злочини може бути посилена за допомогою програм, які 
сприяють більш тісному співробітництву між поліцією та громадою [7]. З тих 
пір за останні десятиріччя дана модель набула статусу домінуючої моделі 
організації правоохоронної діяльності в західних країнах [27, с. 9]. 
Серед визначень даної моделі найбільш розповсюдженими є наступні: 
− community policing – це політика та стратегія, націлена на 
досягнення більш ефективного та дієвого контролю над злочинністю, 
зниження побоювань злочинності, підвищення якості життя та легітимності 
поліції шляхом проактивної опори на ресурси громади з метою зміни умов, що 
викликають злочинність. Це передбачає більшу підзвітність поліції, більшу 
участь громади у прийнятті рішень і більшу турботу про громадянські права 
та свободи [4, c. 4]; 
− community policing – це філософія повного персоналізованого 
обслуговування, коли один офіцер патрулює та працює на тій же території на 
постійній основі, має офіс на тій же території та працює в проактивному 
партнерстві з місцевими мешканцями з метою виявлення та вирішення їхніх 
проблем [10, c. 6]; 
−  community policing – це підхід, сфокусований на споживачах 
правоохоронних послуг (англ. customer led approach), спрямований на 
встановлення партнерських відносин із громадою у превенції та виявленні 
злочинів, а також на зниження побоювань злочинності та підвищення якості 
життя [6, c. 9]. 
Для впровадження даної моделі необхідно розуміти та керуватися 
такими важливими принципами: 
27 
 
1. Громадська поліція – не є вирішенням всіх проблем. Однак це 
відповідь на деякі проблеми, спричинені новими викликами управління 
безпекою громадян.  
2. Громадська поліція не є чимось новим. Багато поліцейських служб і 
навіть деякі працівники поліції працювали за цією моделлю протягом багатьох 
років. Тим не менш, є деякі аспекти управління поліцією, які є відносно 
новими з точки зору громадської поліції.  
3. Громадська поліція не є моделлю, розробленою для збільшення 
кількості осіб, заарештованих за вчинення тих чи інших правопорушень. 
Часто, це є наслідком, але аж ні як не метою. Збільшення довіри між 
громадською поліцією та населенням збільшить потік інформації, що 
дозволить проводити більше арештів, але наша мета – підвищити довіру, а не 
кількість арештів.  
4. Насправді модель громадської поліції дозволяє зменшити кількість 
інцидентів, злочинів та заворушень більше, ніж спеціалізовані моделі, 
розроблені для боротьби з такими інцидентами, за допомогою комунікацій між 
поліцейськими (виклик-реагування), і які активно вже протягом десятиліть 
використовує більшість поліцейських служб.  
5. Громадська поліція не є єдиною моделлю поліцейської діяльності. Не 
існує точного визначення того, з чого складається модель, із конкретними 
видами діяльності, які завжди слід включати, хоча можна виділити групу 
елементів чи принципів, з яких можна побудувати саму модель. Саме ця 
гнучкість тлумачення є силою цієї моделі поліцейської діяльності, силою, яка 
дозволяє їй адаптуватися до різних змін, що відбуваються у сучасному 
суспільстві [12]. 
На рис.2.1 представлено основні завдання, які виконує громадська 
поліція. 
 
 
 
28 
 
 
Покращення якості Розбудова взаємної Заохочення людей 
 життя людей довіри між до участі в житті 
населенням і місцевих громад 
 
поліцією 
 
Підвищення якості Забезпечення 
 послуг, що 
Громадська поліція більшої видимості 
надаються поліцією 
 роботи поліції 
людям 
 
 Попередження Посилення 
злочинності соціальної 
 відповідальності 
 
Рисунок 2.1 – Основні завдання, що виконує громадська поліція 
Джерело: [12] 
 
Взаємодія поліції з громадою потребує постійного, сталого контакту з 
усіма частинами місцевої громади, щоб поліція та громада, в якій вони 
працюють (і до якої належать), могли спільно знаходити місцеві рішення для 
вирішення місцевих проблем. Для цього потрібна координація та постійна 
взаємодопомога між поліцією та іншими органами кримінального 
судочинства. Кожна сторона партнерства повинна знати свої обов’язки [16]. 
Так, взаємодія поліції з громадою потребує організаційної стратегії, яка 
гарантуватиме, що кожен співробітник поліції застосовуватиме цю філософію 
на практиці. Взаємодія поліції з громадою потребує значних змін у 
поліцейській організації, щоб надати оперативним співробітникам більшої 
автономії в прийнятті рішень, що передбачає зростання поваги до їхніх 
суджень як професіоналів поліцейської діяльності. Взаємодія поліції з 
громадою вимагає, щоб поліцейські підрозділи мобілізовували та 
зосереджували свої ресурси у «місці надання послуг». Кожен член 
поліцейської організації також має визнати необхідність зосереджувати увагу 
на вирішенні проблем громади у такий спосіб, який є не лише інноваційним, 
29 
 
але й надає змогу громадськості отримувати інформацію в процесі здійснення 
самої поліцейської діяльності [16]. 
Суспільство, як і громадяни, має розділяти не лише права, але й 
обов’язки, які, безумовно, є у визначенні та встановленні пріоритетів та 
вирішенні проблем згідно з «партнерським» підходом. У межах різних громад 
існують різні структури (організації, асоціації, групи, як статутні, так і 
добровільні), які вже є добре розвиненими та можуть бути використані для 
забезпечення безпеки громади та партнерства. У відповідний час 
представники цих різних організацій/органів можуть бути залучені до 
створення Консультативної групи/Комітету «Поліція-Громада» (так звані 
Консультативні групи громадян), що має реальний вплив на розвиток 
взаємодії поліції з громадою та відповідальність поліції за послуги, які вони 
надають [16].  
Ефективна модель взаємодії поліції з громадськістю (ВПЗГ) можлива 
при розвитку чотирьох складових, які містять ключові елементи: 
− філософія; 
− необхідна організаційна структура; 
− політика управління; 
− операційна стратегія її реалізації [16] (Рис. 2.2). 
Основні етапи реалізації community policing наведено на рис. 2.3 
 
Етапи реалізації community policing 
 
 Виявлення проблем 
 
Встановлення пріоритетів 
 
 
Реалізація 
 
 Звітування 
Рисунок 2.3 – Етапи реалізації community policing 
Джерело: розроблено на основі [27] 
30 
 
 Довгостроковий мир, безпека та охорона мають більший пріоритет, 
ніж короткострокові заходи боротьби зі злочинністю  
 
Створення механізмів консультацій з громадськістю  
«Фі лософія» 
 Створення нових відносин міжвідомчих партнерств  
 Налагодження поліцією та громадськістю робочих відносин на основі 
взаємної відповідальності  
 
Акцент робиться на ролі, а не на званні  
 
 Передача повноважень на місцевий рівень 
Організаційна 
ст руктура Більша автономія місцевих керівників поліції 
 
Більш однорідна структура звань з меншою кількістю управлінських 
 звань та більш «оперативним» персоналом 
 Вдосконалення внутрішньої та зовнішньої комунікації (підхід «знизу 
вгору» 
 
Управлінський авторитет залежить від знань, відповідальності та 
 комунікації 
 
Політика Просування по службі залежить від досягнутих результатів 
уп равління 
Проактивний підхід в управлінні, управління за участю колективу 
 
Впровадження системи управління якістю 
 
 Децентралізація ресурсів та передача повноважень на місце надання 
послуг 
 
 Вироблення основ та керівних принципів політики для ВПЗГ 
 Упровадження ВПЗГ через пілотні ділянки та пілотні проєкти 
 Створення механізму швидкого реагування на надзвичайні ситуації 
 Здійснення поліцейської діяльності на основі даних розвідки 
Операційна 
 
стратегія Упровадження командного підходу 
 
Організація видимого, доступного та підзвітного патрулювання та 
 територіальної відповідальності 
 Підвищення ролі громадськості 
 Формування робочих партнерських відносин 
Джерело:  [16] 
31 
 
Реалізація моделі community policing починається з установлення того, 
які саме проблеми існують у місцевій громаді. Для вивчення проблем можуть 
використовуватися такі методи, як анкетування, експертне інтерв’ю, фокус-
груп.  
На основі проведеного дослідження необхідно встановити пріоритети 
відповідно до виявлених проблем. Зазначене дослідження необхідно 
проводити регулярно (щорічно), відповідно до річної програми, яка повинна 
бути доступною всім мешканців громади та, щоб усі члени громади могли 
вносити пропозиції до удосконалення цієї програми. 
До виконання цієї прогами повинні бути залучені всі зацікавлені с 
сторони: поліція, інші правоохоронні органи, місцева влада, громадські 
організації та інші. Тобто, виконання зазначеної програми повинно 
здійснюватися на засадах міжвідомчої взаємодії. 
Звіт за результатами виконання такої Програми обов’язково повинен 
бути публічним. Необхідно порівнювати стан проблеми до початку 
запропонованих заходів і після їх виконання, з метою дослідити прогрес [27, 
с. 12-13]. 
Особлива роль в цьому процесі, особливо на першому етапі, відводиться 
консультативній групі громадян, яка представляє собою представників 
району, муніципалітету, громади, які зустрічаються з місцевою поліцією для 
обговорення важливих безпекових питань [16].  
До складу консультаційної групи можуть входити будь-які зацікавлені 
особи, зокрема представники місцевого самоврядування, керівництво поліції, 
місцеві неурядові організації, представники шкіл, місцевий бізнес, члени 
громади, поліцейські, призначені для виконання завдання та інші [16]. 
Засідання консультаційної групи можуть використовуватися для різних 
цілей, пов’язаних з поліцейською діяльністю, зокрема надання інформації, 
обговорення, генерування ідей, планування, консультування, отримання 
зворотної інформації, роз’яснення питань, що стосуються політики, побудова 
команди, процес прийняття рішень тощо [16]. 
32 
 
Отже, Community Policing конкретним мешканцям конкретних громад 
надає такі переваги: 
− Вони зможуть повідомляти поліції про проблеми у сфері безпеки та 
спільно з поліцією шукати рішення для їх подолання.  
− Місцева поліція у плануванні роботи буде враховувати думку 
населення з питань безпеки. А на підставі цієї інформації формуватимуться 
місцеві програми із підвищення безпеки.  
− Запровадження інноваційних платформ комунікації з населенням 
(онлайн-платформи, створення «карт злочинності» (crime mapping), тематичні 
зустрічі, спільні ініціативи тощо) допоможе мешканцям швидше отримувати 
реакцію на свої звернення та ефективніше вирішувати проблеми з безпекою. 
− За рахунок більш тісної комунікації та взаємодії між населенням і 
поліцією збільшиться рівень поінформованості людей про те, що робить 
поліція, яка її роль, права та обов’язки.  
− Зосередження уваги на причинах злочинів дозволить завчасно 
попереджати їх.  
− Громада зможе контролювати діяльність поліції, отримувати 
актуальну інформацію про стан безпеки за місцем проживання.  
− Критерієм оцінки роботи поліції стане те, як поліція вирішує 
проблеми у сфері безпеки, визначені населенням. При цьому саму оцінку 
також даватимуть представники громад, органів місцевого самоврядування, 
незалежні експерти [15]. 
Community Policing дає також очевидні переваги місцевій владі, оскільки 
саме місцева влада відповідає за забезпечення високого рівня безпеки в 
громаді. Саме тому їхня роль у розвитку Community Policing дуже важлива. 
Перевагами для місцевої влади є наступні: 
− Community Policing дозволяє фокусувати діяльність поліції на 
важливих для населення аспектах безпеки в місті (наприклад, наркоманія, 
квартирні крадіжки та ін.) та домовитися, як їх краще вирішити.  
33 
 
− Місцева влада спільно з мешканцями може визначити небезпечні для 
людей ділянки в місті, селі, селищі та краще зрозуміти потреби в безпеці.  
− Місцева влада може відповідати на запити людей щодо підвищення 
рівня безпеки конкретними діями, через що довіра до неї зростатиме.  
− Місцева влада може сформувати пріоритети в сфері розвитку міста 
(території), які важливі для населення, та передбачити ефективний план 
досягнення цілей [15].  
Основними перевагами запровадження моделі Community Policing для 
поліції визначають такі: 
− Завдяки залученню людей (наприклад, спільне патрулювання, нагляд 
за територією і вчасне інформування патрульних) поліція зможе ефективніше 
запобігати новим правопорушенням.  
− Співпраця з активними мешканцями дозволить заручитись 
підтримкою громади і будувати довіру між поліцейськими та мешканцями. 
− Вирішення проблем, які турбують громаду, сприяє формуванню 
позитивного іміджу поліції.  
− Співпрацюючи з громадою, поліція має можливість підвищувати 
обізнаність мешканців про свою роботу (наприклад, про межі компетенції 
поліцейських або про альтернативні шляхи вирішення проблем). А це 
дозволить в подальшому зменшити навантаження на патрульну поліцію [15]. 
 
2.2 Технології та моделі правоохоронної діяльності, що 
використовуються в рамках Community Policing 
 
Одним із підходів, що застосовується в рамках моделі Громадська 
поліція є «нульова толерантність поліції» (zero tolerance policing), що 
характеризує правоохоронну діяльність із нульовою толерантністю 
(нетерпимістю) до порушень будь-яких соціальних норм, не тільки 
кримінального чи адміністративного законодавства [27].  
34 
 
Поліція з нульовою толерантністю передбачає, що поліція суворо 
припиняє незначні злочинні дії, такі як сміття, жебракування, графіті та інші 
форми асоціальної поведінки. Притягнення до відповідальності може мати 
форму штрафу на місці або обов’язкового ув’язнення. 
Найвідомішим прикладом політики нульової толерантності було її 
прийняття в Нью-Йорку в 1994 році. На той час місто було в полоні епідемії 
крек-кокаїну і зазнало високого рівня асоціальних та насильницьких злочинів. 
Однак за кілька років нульової толерантності злочинність зменшилась з 30 до 
50%. 
У Великобританії режим нульової толерантності застосовується у 
Ліверпулі, місті з відносно високим рівнем злочинності. Після його 
запровадження в 2005 році загальний рівень зафіксованої злочинності за три 
роки до 2008 року впав на 25,7 відсотка, а насильницькі злочини знизилися на 
38% [11]. 
Ще однією програмою Zero Tolerance є ASBO - ви можете отримати 
ASBO за асоціальну, а не злочинну поведінку, і потрапити до в’язниці, якщо її 
порушити, таким чином ASBO переслідує незначні відхилення від норми [11]. 
Вважається, що толерантність до несуттєвих порушень громадського порядку 
призводить до більш широкої нормалізації кримінальної поведінки. Це 
«агресивна» стратегія правоохоронної діяльності, спрямована на виявлення та 
зупинку будь-яких порушень правопорядку та попередження їх повторного 
виникнення на локальному рівні. Вона базується на теорії «розбитих вікон», 
згідно з якою моніторинг міського середовища з метою превенції менш 
серйозних правопорушень, таких як вандалізм або розпивання спиртних 
напоїв у публічних місцях, будує атмосферу безпеки та порядку, що 
попереджає розповсюдження більш серйозних правопорушень. У США та 
Канаді цей підхід є дуже розповсюдженим. У великих містах він базується на 
системі аналізу та менеджменту для націлювання та регуляції правоохоронної 
діяльності на рівні поліцейських дільниць CompStat (скороч. від англ. 
35 
 
COMPARE STATistics – порівняння статистики), спрямованій на виявлення та 
подолання локальних проблем [27]. 
Зрозуміло, що існує низка недоліків «нульової толерантності», оскільки 
можна після арешту людини за дрібну провину, вона можу втратити роботу, 
житло, що ще гірше вплине на її якість життя. Існує низка інших факторів, які 
впливають на зменшення злочинності. Крім цього, «нульова толерантність» 
зосереджується на незначних злочинах та злочинах на вулиці, ігноруючи 
більш серйозні злочини [11]. 
Треба зазначити, що після аудиту безпеки м. Харкова, який здійснив 
колишній мер м. Нью-Йорка Рудольф Джуліані у 2017 році, серед інших 
рекомендацій було впровадження аналогічної системи на Харківщині [27]. 
Наступною сучасною моделлю правоохоронної діяльності є поліцейська 
діяльність, керована аналітикою (ILP - Intelligence Led Policing), яка є 
випереджувальною моделлю та реалістичною альтернативою традиційним 
формам поліцейської діяльності, в основі яких лежить «реагування на 
інциденти». В умовах жорсткої економії та бюджетних обмежень ILP надає 
керівництву правоохоронних органів методи та важелі для визначення 
пріоритетів і розподілу відповідних ресурсів [32]. 
ILP ставить кримінальний аналіз в центр правоохоронної діяльності, що 
передбачає наявність в аналітиків і керівників правоохоронних органів нових 
знань і навичок.  В ILP основна увага приділяється систематичному збиранню 
та оцінюванню даних та інформації за допомогою чітко прописаного 
аналітичного процесу, в результаті чого дані перетворюються на стратегічні та 
робочі аналітичні продукти, які слугують основою для вдосконалення процесу 
прийняття обґрунтованих рішень, підкріплених фактичними даними [32]. 
 
36 
 
 
 
Рисунок 2.4 – Сутність ILP моделі 
Джерело: [32] 
 
В ЄС підхід «правоохоронна діяльність, керована аналітикою» 
покладено в основу стратегії діяльності поліції і багато злочинів 
розкриваються саме завдяки використанню цієї концепції [40]. 
Основою такої діяльності є проведення кримінального аналізу, який 
включає в себе: 
− оперативний аналіз, який представляє собою роботу за 
кримінальним провадженням відносно конкретних осіб, злочинних 
угрупувань, з метою перевірки гіпотез щодо їх ймовірно злочинної 
діяльності, встановлення зв’язків, структури злочинних груп, ролі їх 
окремих учасників, у тому числі їх соціального та економічного статусу, з 
використанням аналізу телефонних трафіків, транзакцій, потоків та 
маршрутів географічного переміщення об’єктів тощо; 
− тактичний аналіз полягає у аналізі криміногенної ситуації на 
конкретній території за невеликий проміжок часу, за певним видом злочину 
чи протиправної діяльності певної групи тощо (встановлення тенденцій 
злочинності, встановлення місць концентрації вчинення злочинів, 
встановлення профілю підозрюваного та потерпілого); 
37 
 
− стратегічний аналіз – аналіз інформації, спрямований на 
виявлення тенденцій, закономірностей, прогнозування розвитку за великий 
період часу [29]. 
Спеціалісти зазначають, що така модель зміщує акцент роботи поліції 
від реагування на злочини до дій на випередження та запобігання, 
забезпечуючи, щоб ті, хто веде боротьбу зі злочинністю, були на крок 
попереду злочинців. Поліція отримує інформацію в різній формі, але сама 
по собі інформація не несе жодної користі. Її потрібно, порівняти, 
проаналізувати та розповсюдити. Аналіз та інтерпретація цієї інформації 
визначають реагування та політику поліції та дозволяє направляти ресурси 
туди, де вони найбільш потрібні. Це також доповнюється «аналізом 
ризиків», що також є важливою частиною правоохоронної діяльності, 
керованої аналітикою. Інформація, що надходить від громади, – одна з 
найважливіших складових роботи правоохоронних органів, керованої 
аналітикою, як і в моделі взаємодії поліції з громадами (community 
policing). Насправді ж обидві згадані моделі роботи поліції не можуть 
належним чином функціонувати одна без одної [40]. 
В Україні ця концепція не використовується в повній мірі так, як в 
країнах ЄС, але в певній мірі вона все-таки застосовується. Деякі підрозділи 
Національної поліції України працюють згідно з деякими принципами 
правоохоронної діяльності, керованої аналітикою, але на даний момент це 
явище не є частиною інституційної культури в поліції [40]. 
Основні складові частини розвитку моделі «ILP» віднесено наступні: 
- нормативно-правова база для врегулювання організаційно-штатних 
змін, системи підбору кадрів та навчання, нормативного визначення статусу 
аналітика на рівні НПУ з наданням права доступу до інформаційних і 
довідкових систем, реєстрів та банків даних МВС та інших відомств; завдань, 
функцій, порядку діяльності підрозділів кримінального аналізу та аналітиків 
структурних підрозділів НПУ; порядку збору, оцінки та використання 
38 
 
інформації, що внесена до бази даних; порядку розгляду запитів для 
проведення кримінального аналізу та підготовки звітів; 
- інформаційні ресурси; 
- система наповнення інформаційних ресурсів; 
- система оцінки джерел та достовірності інформації; 
- спеціальне програмне забезпечення – як інструмент; 
- інтеграція спеціального програмного забезпечення з 
інформаційними ресурсами МВС та інших джерел; 
- тренінги для аналітиків практичних підрозділів Національної поліції; 
- стандартизовані форми аналітичних продуктів [29]. 
На рис.2.5 представлено основні етапи створення та реалізації концепції 
«ILP» в Україні. 
 
 Прийняття Розробка Кадрова та 
рішення про нормативно- освітня робота 
 впровадження правових актів 
 
 Аналітична Інформаційне 
робота забезпечення 
 
 
 
Рисунок 2.5 – Етапи створення та реалізації концепції «ILP» в Україні 
 Джерело: [32] 
 
Наступний підхід, який є елементом моделі «community policing» є 
«проблемно-орієнтована правоохоронна діяльність» (problem oriented 
policing). Робота поліції, орієнтована на проблеми, є основною стратегією 
роботи поліції, орієнтованої на громади. Громада і поліція працюють разом, 
аналізуючи проблеми спільноти і розробляючи індивідуальні відповіді на них. 
Проблеми вирішуються за допомогою чотирьохетапну процесу, 
відомого як модель SARA: 
39 
 
− сканування: виявлені проблеми; 
− аналіз: задаються питання, щоб дізнатися все можливе про проблему; 
− відповідь: на основі ретельного аналізу формується індивідуальна 
відповідь на проблему; 
− оцінка: відповідь оцінюється, щоб побачити, чи була проблема 
вирішена або зменшена. 
Наприклад, поліція, громада і міська рада працювали над вирішенням 
проблем, пов'язаних з наркотиками і банд в громадах Скайлайн і Медоубрук. 
Ці зусилля призвели до створення організованої громадської асоціації і 
зниження злочинної активності. 
Трамвайна станція була місцем бандитських розборок, насильницьких 
злочинів і наркотичної активності. Група офіцерів зібрала інформацію, щоб 
показати місцевому транспортному управлінню, що конструкція станції 
сприяє злочинності. Ґрунтуючись на кропіткій роботі офіцерів, правління 
погодилося виділити кошти на реконструкцію станції [8]. 
Наступний популярна модель, яка використовується в рамках 
Community Policing є «сусідська правоохоронна діяльність», «сусідська варта» 
(neighborhood policing). Програми сусідської варти (сусідського 
спостереження) наразі є одним з найпоширеніших  форм  профілактики 
злочинності  у західних країнах [25]. 
Ця технологія базується на залученні мешканців громади до виконання 
правоохоронних функцій. Головним елементом цього підходу є піший 
патруль, організований мешканцями громади. Зразком є поширена програма 
превенції «Сусідська взаємодопомога» (англ. Neighborhood Watch) [27]. 
Уперше   програма   сусідської   варти,   що  спочатку   називалася 
«USAonWatch»,  почала  реалізовуватись  у  США  в  1972  р.  за  підтримки  й 
часткового  фінансування  Національної  асоціації  шерифів  за  рахунок 
грантів  Міністерства  юстиції  цієї  країни [25].  
Ефективність даного інструменту підтверджує така інформація, що 
Естонії створено асоціацію сусідської варти Естонії, до якої долучилася майже 
40 
 
вся країна, а в Австрії – Асоціацію сусідських вартових Європи як платформу 
з обміну досвідом між учасниками підходу (https://eunwa.org/). 
Ключовим принципом сусідської  варти  є  розширення  неформального  
нагляду  та  своєчасного інформування поліції про вчинені правопорушення 
й злочини [25].  
Поряд із громадським патрулюванням у рамках цього підходу 
мешканцями громади здійснюється збір інформації про криміногенні локації 
та конкретні проблеми. Поліція відповідає збільшенням уваги до виявлених 
«гарячих точок», у яких концентруються правопорушення (англ. hotspot 
policing). Це здійснюється через установлення відеоспостереження, 
покращення освітлення, зміну маршрутів патрулювання та ін [27]. 
Отже, основу сусідської варти становлять згуртовані мешканці одного 
будинку або території, що у співпраці з представниками поліції та іншими 
органами державної влади та місцевого самоврядування сприяють 
підвищенню спільної безпеки.  Умовно їх називають «локальними 
осередками» з запобігання злочинності, які керуються відчуттям власної 
відповідальності за свою спільноту, ведуть злагоджену діяльність щодо 
поліпшення безпеки та благоустрою двору [54]. До основних учасників 
сусідської варти відносять наступних зацікавлених осіб: 
− представники окремих будинків чи територій, які відповідно до умов 
підходу добровільно вирішили приєднатися до сусідської варти; 
− визначені та закріплені за відповідним утворенням представники 
поліції, які будуть залучені до впровадження сусідської варти та забезпечення 
постійного контакту між сусідами та правоохоронними органами; 
− інші органи державної влади та місцевого самоврядування, які будуть 
надавати підтримку для впровадження програми, співпрацюватимуть з 
ініціативами та запитами мешканців – учасників сусідньої варти [54]. 
До основних етапів створення зазначеної програми відносять наступні: 
1. Проведення спільних зборів усіх зацікавлених осіб з метою 
ухвалення рішення щодо започаткування сусідської варти. 
41 
 
2.  Здійснення розподілу функцій та ролей, призначення 
координатора сусідської варти, його заступників, капітанів під’їзду (рис. 2.6) 
 
 
Рисунок 2.6 – Структура сусідської варти 
 
Джерело: [54]  
 
Координатор сусідської варти – це особа, відповідальна за впровадження 
сусідської варти та її функціонування, до обов’язків якої відноситься 
підтримання зв’язку з поліцією для взаємообміну інформацією, організації 
спільних зустрічей, розв’язання проблем двору; гуртування сусідів, 
заохочення їх буду пильними та сповіщати поліцію про підозрілі дії в будинку 
чи на прилеглій території; організація та підтримка ефективної комунікації 
42 
 
між мешканцями будинку; планування та організація заходів, спрямованих на 
запобігання правопорушень та залучення до них сусідів тощо. 
Заступник координатора  допомагає координатору сусідської варти, 
переймає його обов’язки за потреби. Капітан під’їзду – це особа, що 
налагоджує зв’язок між мешканцями свого під’їзду та координатором. До його 
обов’язків відносяться наступні: знайомство з новими сусідами, збір 
контактної інформації, допомога та комунікація з координатором та інше.  
3. Складання плану дій «Безпечний двір», яка представляю собою 
форму, що містить оцінку стану безпеки під’їздів, підвалів, прибудинкових 
територій за якісними та кількісними показниками. 
4. Встановлення символіки сусідської варти. 
5. Участь поліції. Контактний поліцейський повинен брати участь у 
складанні плану дій та регулярних зустрічах сусідів; у зборах мешканців з 
питань безпеки; проводити профілактичну  та роз’яснювальну роботу; 
надавати статистичні дані, інформацію про стан криміногенної ситуації в 
районі; допомагати встановити контакт з іншими органами державної влади 
або місцевого самоврядування для розв’язання питань благоустрою та безпеки 
двору. 
Розглянуті та інші технології  та методи доводять свою ефективність 
щодо зниження рівня злочинності в зарубіжних країнах протягом тривалого 
часу. В Україні впровадження цих підходів вже розпочалося, але ще не набуло 
масовості, що вимагає активізації Національної поліції та органів державної 
влади і місцевого самоврядування, а також самого населення в цьому напряму. 
 
2.3 Аналіз зарубіжного досвіду реалізації моделі Community Policing 
 
Оптимізувати і удосконалити вітчизняну практику участі населення у 
справі протидії злочинності можна за допомогою передусім вивчення 
прогресивного зарубіжного досвіду запобігання злочинності із використанням 
сил і засобів громадськості [24, с. 10] 
43 
 
Як зазначалося вище модель поліцейської діяльності, орієнтованої на 
громаду (Community Policing) набула широкого розповсюдження в зарубіжних 
країнах. Нижче представлено результати опитування щодо стану 
впровадження даної моделі в європейських країнах. 
Таблиця 2.1 – Рівень організації Community Policing в країнах-
учасницях ЄС 
Запитання Узагальнені відповіді на запитання 
Чи функціонує у вашій В усіх 18 опитаних країнах CоP функціонує у певній формі. 
країні CоP? Наприклад, в Люксембурзі та Румунії за принципами CоP діє так 
звана «доступна поліція». В Австрії здебільшого практикується 
чергування добровільних громадських дружин, які охороняють 
житло у приватному секторі та, інколи, надане державою житло 
Хто керує відповідними В більшості країн – поліція, часто у співпраці з органами державної 
програмами? та місцевої влади, місцевими (приватними) організаціями, 
неурядовими, громадськими організаціями, тощо 
Чи є CоP частиною Так, у більшості країн. В таких країнах, як Данія, Нідерланди, 
діяльності поліції? Естонія і Польща CоP є складовою частиною повсякденної роботи 
поліції. У Словаччині громадяни, члени неурядових організацій 
беруть участь у реалізації заходів щодо попередження злочинності 
Чи задіяні у програмах 9 країн дали негативну відповідь на це запитання. В Чехії, Литві та 
CоP цивільні особи (які Іспанії громадян залучають як помічників поліції або у рамках 
не служать в поліції)? спеціальних програм. У Словаччині в заходах із попередження 
злочинності беруть участь громадяни – члени недержавних 
організацій, але вони не мають стосунку до реалізації заходів, 
проектів і дій, які проводить поліцейський корпус. У Німеччині 
громадян залучають до CоP у деяких федеральних землях. В Естонії, 
Ірландії, Нідерландах та Британії громадян безпосередньо залучають 
як службових осіб у загонах/формуваннях з CоP 
Чи є у програмах CоP 7 країн дали негативну відповідь. В 9 країнах волонтерів залучають 
волонтери до служби в загонах CоP або як помічників поліцейських. В Австрії 
(добровольці)? всі приватні ініціативи здійснюються на добровільних засадах. В 
Німеччині громадян залучають до CоP у деяких федеральних землях 
Якою є адміністративна У більшості країн CоP інтегрована в діяльність наявних поліцейських 
(організаційна) структур. В деяких країнах, зокрема, Ірландії, Естонії та Британії, 
структура CоP? існують спеціальні відділи або загони CоP, а в Нідерландах і 
Люксембурзі CоP є складовою частиною повсякденної роботи 
поліції. В Австрії CоP зазвичай функціонує у вигляді чергувань 
добровільних дружин у приватному житловому секторі 
Як програми CоP Співпраця з місцевими партнерами є основою функціонування CоP. 
передбачають Практикується співпраця з органами державної та місцевої влади, 
взаємодію з іншими бізнесовими структурами, недержавними організаціями, 
групами населення й навчальними закладами, молодіжними об’єднаннями, членами 
органами влади? громад, ЗМІ тощо 
Джерело: [35] 
 
Отже, як бачимо з відповідей модель Community Policing в тій чи іншій 
формі існує в усіх 18 країнах ЄС, які взяли участь в опитуванні, і основою 
44 
 
функціонування для всіх є саме тісна взаємодія з органами державної влади та 
місцевого самоврядування, недержавними організаціями, навчальними 
закладами, ЗМІ, членами громади та іншими зацікавленими особами. У 
більшості країн Community Policing інтегровано і є діяльністю поліції. 
 
Таблиця 2.2 – Службовці,  залучені до Community Policing в країнах-
учасницях ЄС 
Запитання Узагальнені відповіді на запитання 
Які повноваження У більшості країн такі поліцейські мають практично ті ж повноваження, 
мають службовці, що й усі інші співробітники поліції. Утім, їх найбільше залучають до 
залучені до CоP? налагодження тісних відносин і співпраці з населенням (зокрема, в Італії 
та Чехії). Це стає основним напрямом їхньої роботи. Звичайні громадяни, 
яких залучають до виконання певних обов’язків у рамках CоP, мають 
обмежені повноваження. Наприклад, в Нідерландах добровольців не 
можна залучати до дій, пов’язаних із підвищеним ризиком. В Німеччині 
добровольці не мають поліцейських повноважень, але наділені певними 
повноваженнями, яких нема у пересічних громадян, – так, вони мають 
право здійснювати перевірки документів. В Естонії в заходах із 
забезпечення публічного порядку беруть участь спеціальні підрозділи та 
службові особи міських і сільських органів влади, але вони не мають 
права виконувати функції чи дії, віднесені до повноважень поліції 
Яку підготовку У більшості країн поліцейські, яких залучають до CоP, проходять 
проходять учасники додаткову підготовку, зокрема, курси з медіації, комунікаційних навичок, 
програм CоP? прав людини, вирішення проблемних питань тощо 
Яку кваліфікацію, Із зведених відповідей можна зробити загальний висновок, що 
навички та риси поліцейський повинен мати:  
характеру повинен 1. Навички комунікації та ведення переговорів, уміння ставити правильні 
мати поліцейський, запитання та здатність уважно слухати людей;  
щоб його залучили 2. Здатність зосереджуватись на потребах громади, заслужити довіру 
до CоP? партнерів і пересічних громадян, уміння встановлювати особисті 
контакти;  
3. Уміння взаємодіяти в команді із внутрішніми та зовнішніми 
партнерами і водночас здатність працювати самостійно;  
4. Лідерський хист і вміння приймати рішення;  
5. Здатність залишатися спокійним під тиском чи в непростих ситуаціях;  
6. Високі моральні стандарти та потужні мотивації;  
7. Навички вирішення проблем і пошуку рішень;  
8. Повага до прав людини і культурного розмаїття;  
9. Організаторські та планувальні навички; 
10. Спроможність брати на себе відповідальність;  
11. Міцні навички зовнішнього спостереження;  
12. Дисциплінованість, приязність;  
13. Досвід регулярної поліцейської служби, знання іноземних мов та 
інформаційних технологій 
 
 
 
45 
 
Продовження таблиці 2.2 
Запитання Узагальнені відповіді на запитання 
Які службові Вони наділені широким спектром обов’язків і функцій, зокрема: 
обов’язки та 1. Робота із громадянами для покращення безпеки території;  
функції виконують 2. Підтримка потерпілих;  
поліцейські, 3. Попередження нещасних випадків; 
залучені до CоP? 4. Попередження злочинів шляхом патрулювання та консультування 
громадян про заходи безпеки;  
5. Зменшення рівня протиправної поведінки молоді;  
6. Зменшення страху населення перед злочинністю;  
7. Вирішення місцевих проблем;  
8. Забезпечення дотримання закону;  
9. Організація різних заходів у громаді;  
10. Збирання оперативної інформації;  
11. Робота з соціально уразливими групами населення і т. ін 
Джерело: [35] 
 
Поліцейські залучені до Community Policing мають практично ті ж 
повноваження, що і усі інші співробітники поліції. Важливим моментом є те, 
що у більшості країн такі поліцейські проходять додаткову підготовку, 
зокрема, курси з медіації, комунікаційних навичок, прав людини, вирішення 
проблемних питань тощо. 
 
Таблиця 2.3 – Оцінка Community Policing в країнах-учасницях ЄС 
Запитання Узагальнені відповіді на запитання 
Що ставлять за мету 1. Покращення якості життя громадян;  
програми CоP у вашій 2. Підвищення якості послуг, що надаються поліцією 
країні? громадянам;  
3. Попередження злочинності та зменшення страху перед 
злочинністю;  
4. Розбудова відносин взаємної довіри із громадянами;  
5. Заохочення громадян до участі в житті місцевих громад;  
6. Допомога у вирішенні місцевих проблем;  
7. Забезпечення більшої видимості роботи поліції;  
8. Посилення комунікаційних стратегій;  
9. Підвищення рівня обізнаності населення із проблемами 
злочинності 
Чи здійснювалися вже В більшості країн програми CоP (принаймні частково) 
оцінки таких програм? оцінювалися на різних рівнях в той чи інший спосіб. Оцінку 
Хто проводив оцінку? проводила сама поліція, інколи – науковці шляхом 
опитування громадян або різні державні інституції 
 
 
 
46 
 
Продовження таблиці 2.3 
 
Запитання Узагальнені відповіді на запитання 
Чи можна вважати CоP CоP отримує позитивну оцінку населення, оскільки сприяє 
ефективною і зниженню рівня злочинності, дає змогу швидше реагувати на 
результативною? Якщо потреби громад, допомагає поліції вирішувати місцеві 
так, чому? Якщо ні, проблеми, сприяє більшій довірі громадян до поліції 
чому? 
Які супутні проблемні Програмам CoP та їх реалізації можуть завадити нинішній 
питання вдалося економічний клімат і фінансова криза. Так, у деяких країнах 
виявити? особовий склад поліції скорочують або ж поліцейських 
частіше залучають до розслідування поточних подій, тому 
вони приділяють менше часу попереджувальній роботі в 
межах CoP 
Джерело: [35] 
 
В цілому Community Policing в країнах-учасницях ЄС отримує 
позитивну оцінку населення, оскільки сприяє зниженню рівня злочинності, 
дає змогу швидше реагувати на потреби громад, допомагає поліції вирішувати 
місцеві проблеми, сприяє більшій довірі громадян до поліції. 
Науковці стверджують, що до країн, в яких найповніше реалізується 
стратегія громадського впливу на злочинність, є США [24, с. 55]. 
До основних напрямів залучення громадськості до сфери запобігання 
злочинності в США відносять:  
− патрулювання у громадських місцях; 
− участь у програмах профілактичного спрямування; 
− надання інформації про вчинені злочини; 
− участь у просвітницьких заходах [24]. 
Моделлю агенції з охорони законності в системі американського 
правосуддя в США визнано поліцію міста Арройо Гранде, що обслуговує 
район із населенням у 70 тис. осіб. та постійно відзначається за свої досягнення 
у запровадженні запобіжної політики орієнтації на місцеві громади.  
Основними ознаками діяльності даного поліцейського відділку є:  
− запровадження нової програми управління, орієнтованої на громади;  
47 
 
− поступове заміщення поліцейської концепції контролю стратегією 
більш тісної роботи з місцевою громадою;  
− розширення таких видів діяльності, як: заохочення громадян за 
підтримку безпеки у районі та співробітництво із поліцією; поліпшення 
зв’язків поліції з місцевим населенням і урядовими установами та ін.;  
− реорганізація поліції з органу, що реагує на наслідки вчинених 
злочинів, на інститут партнерства й соціальної допомоги;  
− прислуховування до думки місцевої громади щодо пріоритетів роботи 
поліції;  
− оцінка ефективності діяльності поліції, окрім іншого, здійснюється на 
підставі глибини кооперації із громадськістю та рівня запровадження 
обслуговуючої функції;  
−  підвищення співпраці із населенням дозволяє уникати розширення 
штату поліцейських, а, відтак – заощаджувати кошти тощо [24].  
Наприклад,  у м. Ротчестер (штат Нью-Йорк) поліцейське управління 
організувало спецкурси за програмою «Поліція і мешканці – разом проти 
злочинності», метою якої є поширення практики охорони громадського 
порядку силами місцевого населення, особливо студентами. Це пов’язано із 
тим, що 90-годинне патрулювання надає останнім право річного безоплатного 
навчання у коледжі. Патрулювання відбувається групами з 2–3 осіб, які у разі 
виявлення громадських безладів за радіо повідомляють про це поліцію. Такий 
підхід запозичений й в інших містах США [24]. 
У цілому високий рівень довіри населення до поліції та активність 
громадян у правоохоронній діяльності в США пояснюється створенням 
спеціальних громадських організацій, що координують роботу в цій сфері [24]. 
Однією із дієвих сучасних форм залучення громадськості до запобігання 
злочинності в США є її участь у просвітницьких заходах. Однією із форм цієї 
діяльності можна назвати роботу так званих Цивільних поліцейських академій 
(Civil Police Academy), що започаткували свою роботу у 1985 р. при 
Департаменті поліції м. Орландо (штат Флоріда). Навчання в таких академіях 
48 
 
зводиться до 13-тижневого просвітницького курсу, протягом якого слухачі: 
вивчають чинні нормативно-правові акти у сфері запобігання злочинності в 
конкретному штаті США; ознайомлюються зі станом злочинності та найбільш 
небезпечними її проявами; освоюють основи охорони громадського порядку 
та розкриття злочинів тощо [13]. 
В таблиці 2.4 наведено основні заходи, що рекомендуються 
Департаментом юстиції США в рамках Community Policing. 
 
Таблиця 2.4 – Основні заходи, що рекомендуються Департаментом 
юстиції США в рамках Community Policing 
Партнерство в громаді Організаційні перетворення Вирішення проблем 
Розміщення інформації про Закріплення поліцейських Проведення досліджень у 
злочини на веб-сайті поліції за визначеними ділянками громаді з метою виявлення 
на достатньо довгі проблем у сфері безпеки та 
проміжки часу оцінки діяльності поліції 
Проведення регулярних Використання принципів Систематичне виявлення 
зустрічей з представниками community policing при проблем на всіх рівнях 
місцевого бізнесу процедурах добору та (квартал, маршрут, район, 
прийняття на роботу місто) 
працівників поліції 
Участь працівників поліції Інтеграція принципів Використання аналітичних 
та органів місцевого community policing у методів з метою кращого 
самоврядування на систему оцінки роботи розуміння проблем у сфері 
зустрічах асоціацій поліцейських злочинності 
домовласників 
Побудова робочих відносин Розробка технологічних та Вивчення та використання 
із засобами масової інформаційних систем, що кращих практик інших 
інформації забезпечують кращий управлінь поліції 
доступ до інформації 
працівників поліції та 
представників громади 
Інформування громадян Урахування принципів Пошук шляхів залучення 
про ініціативи поліції у community policing при представників громади до 
сфері протидії злочинност підготовці поліцейських виявлення проблем у сфері 
безпеки 
Залучення волонтерів Підвищення Заохочення поліцейських 
відповідальності до комплексного вирішення 
працівників за вирішення проблем при реагуванні на 
проблем на рівні, за який звернення громадян 
вони відповідають 
Функціонування Заохочення поліцейських Оцінювання ефективності 
поліцейської академії для пропонувати інноваційні зусиль щодо протидії 
громадян рішення стратегічних злочинності та вирішення 
проблем проблем у сфері безпеки 
49 
 
Продовження таблиці 2.4 
Партнерство в громаді Організаційні перетворення Вирішення проблем 
Побудова робочих відносин Скорочення ієрархічних Вивчення причин 
з іншими службами структур географічної концентрації 
місцевого самоврядування злочинності на вироблення 
відповідних заходів 
Отримання інформації від Підвищення прозорості Аналіз обставин повторної 
партнерів щодо природи та діяльності поліції та віктимізації осіб з метою 
рівня пріоритетності процесу прийняття нею вжиття відповідних заходів 
проблем у громаді рішень  
Вироблення нових рішень з Включення принципів  Збір інформації про 
партнерами у режимі community policing до серійних правопорушників 
«мозкового штурму» програми підготовки з метою ускладнення 
польових поліцейських протиправної діяльності у 
майбутньому  
Залучення партнерів у Надання поліцейським Дослідження місць 
процес вирішення проблем можливості виробляти концентрації злочинів з 
інноваційні відповіді на метою усунення 
проблеми криміногенних факторів 
Використання піших та Розробка технологічного Розробка формальних 
велосипедних патрулів забезпечення аналізу та планів реагування на 
оцінки проблем у сфері проблемні ситуації 
безпеки 
Залучення партнерів до Врахування принципів Систематичне 
впровадження заходів, community policing у документування заходів із 
направлених на вирішення плануванні діяльності вирішення проблем у сфері 
проблем безпеки 
 
Джерело: [3; 20] 
 
 У Великобританії в 1994 р. уряд виступив з ініціативою під назвою 
«Партнери проти злочинності» (Partners Against Crime), метою якої є 
поглиблення подальшого співробітництва поліції та населення щодо 
профілактики злочинів. В межах цієї ініціативи реалізується низка програм:  
«Сусідське спостереження» (Neighbourhood Watch);  «Вуличне патрулювання» 
(Street Watch);  «Квартальний констебль» (The Neighbourhood Constable). Ці 
програми були запроваджені завдяки створенню у 1988 р. Міністром 
внутрішніх справ Д. Хердом організації «Переймаючись злочинністю» (Crime 
Concern). Вона існує до цього часу, хоча і зазнала певних трансформацій. За 
25 років свого існування цей проект набув у Великій Британії національного 
масштабу і охоплює такі напрями роботи, як: допомога жертвам злочинів, 
50 
 
патрулювання добровольців у громадських місцях, організація сусідського 
спостереження у житлових кварталах, поліпшення освітлення на вулицях 
тощо [9]. 
Крім цього, з 1983 р. в цій країні запроваджено програму «Більш 
безпечні міста» (The Safer Cities Programme). Вона пов’язана із боротьбою не 
лише із злочинністю, а й усуненням почуття страху перед кримінальними 
проявами. Її заходи спільно здійснюються місцевою владою, поліцією, 
представниками приватного бізнесу і населенням. Із вищевикладеного 
випливає, що урядом та правоохоронними органами цієї країни особлива увага 
приділяється діяльності соціально активних громадян та їх профілактичній 
роботі у місцевій громаді за місцем проживання [24].  
Основними елементами організації ефективної поліцейської діяльності 
у Великобританії є: 
− активне залучення громадськості до охорони громадського порядку;  
− запровадження практики виборності поліцейських посад у місцевій 
громаді (конкретному міському районі);  
− підзвітність органів поліції місцевим мешканцям; 
− інформування підданих про рівень криміногенності за місцем 
проживання;  
− надання з боку органів державної влади й поліції грантів на фінансову 
підтримку найбільш активних громадських організацій, що задіяні у справі 
запобігання злочинності;  
− стимулювання державою роботодавців і бізнесменів з метою 
активізації їх підлеглих (працівників) у громадських справах і розширення лав 
добровольців у сфері профілактики злочинності;  
− створення Форуму інновацій щодо запобігання злочинності, в якому 
задіяні наукові кола, бізнес-структури та громадські організації, діяльність 
учасників якого спрямована на удосконалення стратегій скорочення 
злочинності;  
51 
 
− удосконалення програми громадського безпечного партнерства 
(CSPs), що включає розвиток нових можливостей скоординованої роботи 
органів державної влади, поліції і громадськості у запобіганні злочинності та 
зменшенні витрат на цю діяльність [24]. 
В Німеччині також приділяється велика увага організації діяльності 
поліцейських з орієнтацію на громаду. В «Описі завдань для дільничної 
служби Німеччини» підкреслюється, що поліція, при виконанні професійних 
завдань, спирається на розуміння та підтримку громадян [17]. Головним 
завданням дільничних поліцейських Німеччини визначено постійне, 
незалежне від обставин встановлення та підтримка контактів з громадянами, 
громадськими угрупованнями, установами та організаціями певної дільниці. 
Крім того, до низки завдань віднесено:  
– спостереження за «небезпечними» об’єктами та установами, а також 
містами зустрічей відомих проблемних груп;  
– проведення заходів по захисту об’єктів та осіб;  
– проведення святкових заходів;  
– виконання спектру завдань у сфері дорожнього руху;  
– участь у розслідуванні справ кримінального характеру;  
– проведення кримінально-профілактичного консультування за місцем 
проживання;  
– допомога жертвам злочинів і деякі інші завдання [17].  
Отже,  в зарубіжних країнах напрацьовано велику кількість 
різноманітних проєктів, пов’язаних з залученням громадськості до 
правоохоронної діяльності шляхом налагодження партнерських відносин між 
населенням, міською владою, бізнесом та іншими зацікавленими сторонами. 
Вивчення зазначеного досвіду є досить корисним для удосконалення 
діяльності Національної поліції в Україні з метою зменшення рівня 
злочинності в українських громадах. 
 
  
52 
 
РОЗДІЛ 3 
СТАН РОЗВИТКУ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МОДЕЛІ 
COMMUNITY POLICING В УКРАЇНІ 
 
 
Треба зазначити, що Україна поступово розвивається в напряму 
впровадження моделі Community Policing. 
В законодавчому аспекті необхідність налагодження партнерських 
відносин з громадою зазначено в Законі Україні «Про національну поліцію».  
Зокрема, ст. 89 «Спільні проекти з громадськістю» визначає порядок взаємодії 
з громадськістю:  
1. Поліція взаємодіє з громадськістю шляхом підготовки та виконання 
спільних проектів, програм та заходів для задоволення потреб населення та 
покращення ефективності виконання поліцією покладених на неї завдань.  
2. Співпраця між поліцією та громадськістю спрямована на виявлення та 
усунення проблем, пов’язаних із здійсненням поліцейської діяльності, і 
сприяння застосуванню сучасних методів для підвищення результативності та 
ефективності здійснення такої діяльності.  
3. Поліція надає підтримку програмам правового виховання, пропагує 
правові знання в освітніх закладах, засобах масової інформації та у видавничій 
діяльності [44]. 
Стаття 90 «Залучення громадськості до розгляду скарг на дії чи 
бездіяльність поліцейських» визначає порядок громадського контролю за 
належним виконанням покладених на поліцію обов’язків, зокрема, що 
контроль за діяльністю поліції може здійснюватися у формі залучення 
представників громадськості до спільного розгляду скарг на дії чи 
бездіяльність поліцейських та до перевірки інформації про належне виконання 
покладених на них обов’язків відповідно до законів та інших нормативно-
правових актів України [44]. 
53 
 
Основні напрями реформування Національної поліції в напряму 
переходу до моделі Community Policing були закладені в Стратегії розвитку 
системи міністерства внутрішніх справ України до 2020 року [52]. 
Зокрема до одного з принципів реалізації цілей Стратегії було віднесено: 
Залучення суспільства до процесу створення безпечного середовища: тісна 
співпраця з територіальними громадами і суспільством у цілому; створення 
механізмів партнерства з інститутами громадянського суспільства; 
нетерпимість до корупції [52]. 
Одним із пріоритетів розвитку системи МВС до 202 року було створення 
безпекового середовища життєдіяльності людей, забезпечене орієнтованою на 
потреби населення діяльністю органів системи МВС, їх швидким і 
компетентним реагуванням на надзвичайні ситуації та події, що загрожують 
особистій чи публічній безпеці, їх превенцією та активною участю громадян 
[52].  Серед викликів щодо досягнення даного результату було визначено такі: 
недостатній рівень участі суспільства в механізмах попередження 
правопорушень і запобігання виникненню надзвичайних ситуацій; відсутність 
належних навичок забезпечення особистої безпеки й недостатній рівень 
розуміння населенням своєї активної ролі в забезпеченні громадської безпеки.  
Відповідно, до необхідних кроків досягнення даного результату 
віднесли наступні: 
– розвиток партнерства та соціальної взаємодії, створення механізмів 
спільного виконання завдань органами системи МВС і населенням, зокрема 
територіальними громадами;  
– упровадження організаційних механізмів взаємодії органів системи 
МВС з місцевими органами влади та самоврядування, спільна підготовка 
превентивних програм і програм забезпечення безпеки територіальних 
громад;  
– реалізація принципу community policing (діяльності системи МВС, 
орієнтованої на потреби громад) в операційній та управлінській діяльності 
органів системи МВС;  
54 
 
– розвиток інститутів дільничних поліцейських і патрульної поліції як 
першої компетентної ланки співпраці з населенням;  
– сприяння поширенню практики запобігання злочинності через 
планування територій (crime prevention through environmental design – CPTED); 
– підвищення обізнаності й розвиток навичок населення, пов’язаних з 
належним реагуванням у надзвичайних ситуаціях і забезпеченням особистої 
безпеки [52]. 
Хочемо зазначити, що участь громадян в охороні громадського порядку 
регулюється Законом України «Про участь громадян в охороні громадського 
порядку і державного кордону», яким встановлюються: 
− засади участі громадян в охороні громадського порядку і державного 
кордону;  
− порядок створення та засади організації та діяльності громадських 
формувань з охорони громадського порядку і державного кордону;  
− основні завдання, права та обов’язки громадських формувань з 
охорони громадського порядку і державного кордону;  
− форми і методи роботи громадських формувань з охорони 
громадського порядку і державного кордону;  
− умови та порядок застосування заходів фізичного впливу і 
спеціальних засобів;  
− контроль за діяльністю громадських формувань з охорони 
громадського порядку і державного кордону [45].  
Основними завданнями громадських формувань з охорони громадського 
порядку і державного кордону у сфері охорони громадського порядку є: 
− надання допомоги органам Національної поліції у забезпеченні 
громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адміністративним і 
кримінальним правопорушенням; 
55 
 
− інформування органів Національної поліції про вчинені або ті, що 
готуються, кримінальні правопорушення, місця концентрації злочинних 
угруповань; 
− сприяння органам Національної поліції у виявленні і розкритті 
кримінальних правопорушень, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів 
держави, підприємств, установ, організацій, громадян від кримінально 
протиправних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та 
боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх [45]. 
Статтею 11 даного Закону України визначено форми і методи роботи 
громадських формувань з охорони громадського порядку і державного 
кордону, які свою діяльність під контролем Національної поліції, підрозділів 
Державної прикордонної служби здійснюють шляхом: 
− спільного з поліцейськими, прикордонниками патрулювання і 
виставлення постів на вулицях, майданах, залізничних вокзалах, в аеропортах, 
морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, 
розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, а також 
у місцях можливої появи порушників кордону в межах району, що 
контролюється Державною прикордонною службою України, прикордонної 
смуги; участі в забезпеченні охорони громадського порядку під час 
проведення масових заходів, погоджених у випадках, передбачених законом, 
з виконавчими органами місцевого самоврядування; 
2) проведення разом з прикордонниками огляду на маршрутах 
можливого руху порушників державного кордону, місць їх укриття, 
транспортних засобів, суміжної з державним кордоном місцевості з метою 
встановлення причин та умов перебування невідомих осіб; 
3) участі у заходах правоохоронних органів, спрямованих на боротьбу з 
окремими видами правопорушень [45]. 
В рамках моделі Community Policing в Україні впроваджується низка 
різноманітних проєктів.  Один із них – це Проєкт «Поліцейський офіцер 
громади». Концепцію даного Проєкта було розроблено в 2018 році. Основним 
56 
 
завданням проєкту було визначено: розробити та застосувати комплексний 
підхід у вирішенні безпекових проблем у невеликих містах і сільській 
місцевості [21]. 
Перед Проєктом було поставлено такі цілі: 
− побудова сталої співпраці з громадою для створення спільного 
безпечного середовища; 
− задоволення безпекових потреб громадян; 
− залучення органів місцевого самоврядування до партнерства; 
− ефективне вирішення локальних проблем громади; 
− оцінка роботи поліцейського на основі рівня задоволеності 
громадян; 
− акцент на запобігання – щоденний контакт із громадою [21]. 
Згідно проєкту поліцейський офіцер громади повинен:  
− провадити поліцейську діяльність орієнтовану на громаду, метою 
якої є попередження поширених на території територіальної громади 
правопорушень; 
− реалізувати спільно із громадою проекти з підвищення публічної 
безпеки (профілактика злочинів серед неповнолітніх, протидія домашньому 
насильству, популяризація здорового способу життя, допомога уразливим 
категоріям населення тощо); 
− здійснювати провадження у справах про адміністративні 
правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних 
стягнень; 
− проводити перевірки за зверненнями громадян та вжиття 
необхідних заходів [36]. 
Поліцейські, які приймають участь у проекті, здійснюють свою 
службову діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про 
Національну поліцію», «Про запобігання та протидію домашньому 
насильству», «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць 
57 
 
позбавлення волі», «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули 
покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк», «Про 
участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», 
наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.2017 №650 «Про 
затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції», 
відповідно інших актів законодавства України, нормативно-правових актів 
Міністерства внутрішніх справ України». 
Хоча роль поліцейських офіцерів громади суттєво відрізняється від 
функцій колишніх дільничних інспекторів міліції та нинішніх дільничних 
офіцерів поліції, спеціальної відомчої нормативної бази, яка б регулювала 
діяльність новостворюваної правоохоронної інституції, наразі немає.  
Отже, спеціалісти наголошують на необхідність розробки відповідного 
нормативного регулювання [37]. 
Впровадження проєкту є можливим тільки за умови тісних партнерських 
відносин між Національною поліцією України та об’єднаної територіальної 
громади. Зокрема, Національна поліція України відповідає за:  
− додаткові посади дільничних офіцерів;  
− конкурсний відбір;  
− спеціальну підготовку;  
− обслуговування поліцейським виключно власної громади; 
− відсутність невластивих функцій.  
Об’єднана територіальна громада в свою чергу забезпечує: 
− будівництво чи виділення службового приміщення та його ремонт;  
− меблі та оргтехніку;  
− виділення службового житла (за необхідності) [36].  
Спільно об’єднана територіальна громада й НПУ надають: автомобіль і 
паливно-мастильні матеріали; обладнання для автомобіля. 
За два роки поліцейські офіцери громади показали свою ефективність, 
отримавши близько 70% довіри місцевих жителів. На сьогодні цей проект 
58 
 
повноцінно втілений у 13 регіонах держави, ще в 6 – частково. Важливо, що 
деякі громади взяли участь з власної ініціативи [36]. 
На цей час в Україні створено 1470 об’єднаних територіальних громад. 
Майже 450 поліцейських офіцерів громад обслуговують 275 громад, у яких 
проживають понад 4 мільйони громадян. Стратегічна мета поліції – у кожній 
громаді має бути як мінімум один місцевий поліцейський. А у великих за 
територією та населенням ОТГ – по 2 або 3. Процес підготовки поліцейських 
офіцерів громади триває. У місцевості, де поки немає поліцейських офіцерів 
громади, комунікацію з громадами підтримують дільничні офіцери поліції 
[36]. 
Підготовка поліцейський офіцерів громади здійснюється в 
Харківському національному університеті внутрішніх справ, 
де навчається 89 поліцейських (Закарпатської - 14, Івано-Франківської - 33 і 
Львівської областей - 36, а також окремих територіальних підрозділів 
Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Миколаївської, Сумської 
областей, у яких громади беруть участь в проекті позачергово) [56]. 
Для підвищення рівня безпеки в громадах за рішенням місцевого 
самоврядування можуть вводитися такі посади, інспектор сільрад або ОТГ з 
охорони правопорядку.   
Основне завдання інспектора – захист прав, законних інтересів 
громадян, запобігання, припинення правопорушень і злочинів, боротьба з 
пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, а також надання допомоги 
дільничному працівнику поліції. Основні повноваження: працює з 
населенням, роз’яснювальна, профілактична робота, тісна взаємодія з 
правоохоронними органами, забезпечення безпеки громадян, охорона 
громадського порядку, вжиття заходів попередження правопорушень [46]. 
Згідно посадової інструкції Інспектора з питань громадської безпеки, 
громадського помічника дільничного інспектора до його основних завдань і 
обов’язків відносяться: 
59 
 
- забезпечувати охорону законності, правопорядку, охорони прав, 
свобод і законних інтересів громадян в межах передбачених повноважень; 
- приймати і реєструвати заяви й повідомлення про правопорушення; 
- виявляти причини і умови, що сприяють вчиненню правопорушень, 
вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення, брати участь у 
правовому вихованні населення; 
- повідомляти відповідним державним органам і громадським 
об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійне лихо та інші 
надзвичайні події, вживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, 
рятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилося без 
нагляду; 
- контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і 
прибудинкових територій у місті, що належить до комунальної власності; 
- контролювати додержання законодавства у сфері благоустрою, 
самовільного будівництва, забезпечувати належний порядок на вулицях; 
- контролювати дотримання правил благоустрою на території сільської 
ради та інше [39]. 
Комунальні установи (підприємства, організації), які здійснюють 
діяльність із охорони правопорядку часто називають називають 
муніципальними службами правопорядку чи муніципальною вартою. 
Основною метою таких утворень є: 
− забезпечення охорони громадського порядку на території громади у 
взаємодії з органами внутрішніх справ; 
− профілактика правопорушень; 
− інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені 
або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угруповань; 
− охорона майна, що перебуває у комунальній власності; 
− надання окремих видів правової та соціальної допомоги громадянам, 
органам місцевого самоврядування, установам та організаціям; 
60 
 
− контроль за дотриманням чистоти вулиць, парків, скверів та 
прибудинкових територій, правил паркування автотранспорту, охорони 
пам`яток, організації торгівлі, громадського харчування та побутового 
обслуговування тощо; 
− забезпечення дотримання правил благоустрою; 
− дотримання вимог розміщення зовнішньої реклами, виїзної та 
роздрібної торгівлі; 
− контроль за дотриманням земельного та природоохоронного 
законодавства; 
− підвищення рівня дисципліни учасників дорожнього руху, 
зменшення дорожньо-транспортних пригод, надання охоронних послуг тощо 
[46]. 
В ОТГ можуть створюватися поліцейські станції – службові 
приміщення, що надаються дільничному офіцеру поліції для виконання 
покладених на нього завдань із забезпечення правопорядку у віддалених 
населених пунктах [42].  
В своїй діяльності Поліцейські станції керуються Законом України «Про 
національну поліцію» та Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 
28.07.2017 № 650 «Про затвердження Інструкції з організації діяльності 
дільничних офіцерів поліції». 
Головною метою роботи поліцейських на поліцейських станціях є 
профілактика правопорушень у громадах. Основними завданнями яких є: 
− тісна взаємодія з населенням; 
− ужиття заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров’ю 
громадян; 
− надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги 
постраждалим особам; 
− запобігання вчиненню насильства в сім’ї та його припинення; 
− прийом населення у приміщенні поліцейської станції [46]. 
61 
 
Упродовж минулих двох років поліцією відкрито майже 450 
поліцейських станцій, у яких знаходяться кабінети дільничних. Крім того, 
підтримувати правопорядок допомагають підрозділи поліції охорони. На 
сьогодні вони охороняють понад 380 тисяч приміщень громадян та інших 
об’єктів. Для зручності з 2021 року було введено короткий номер «9899», за 
яким можна звернутися до поліції охорони [22] 
Також, в Україні набуває розвитку проєкт «Сусідська варта». Перший 
проєкт було реалізовано у Вінниці в березні 2017 року за підтримки IREX 
Україна у співпраці із Національною поліцією України в рамках проекту 
«Комунікаційна підтримка та залучення громадськості до реформ» та в 
партнерстві з Міжнародною організацією з розвитку права (IDLO) за 
фінансової підтримки Відділу з правоохоронних питань (INL) Посольства 
США. Першими населеними пунктами, жителі яких долучилися до проекту, 
стали міста Вінниця, Бориспіль, Рівне, Луцьк, Хмельницький, Чернівці, 
Кривий Ріг, Кременчук, Херсон, Полтава та села Віта-Поштова і Юрівка 
(обидва – в Києво-Святошинському районі). За рік «сусідські варти» виникли 
у більш ніж 200 багатоквартирних будинках та приватних кварталах [57]. 
В той же час можна виділити низку перешкод для ефективного 
впровадження даного механізму в українських громадах. Можемо виділити 
такі, як інертність громадян; низький рівень довіри до представників 
правоохоронних органів, необізнаність громадян про таку ініціативу. 
Науковці для подальшого розвитку такого механізму як «сусідська 
варта» рекомендують наступне: 
− популяризація в місцевих громадах програм сусідської варти в 
спосіб: нагляду  за  сусідським  майном,  особливо  у  вихідні  й  святкові  дні,  
період відпусток;  обміну  телефонами  як  між  мешканцями  будинків,  так  і  
з дільничним інспектором поліції; контролі входу й виходу з під’їздів будинків  
сторонніх осіб; повідомлення поліції про підозрілу та незаконну поведінку 
сусідів і сторонніх осіб (прояви сімейного насильства; винесення з будинку 
побутової  техніки  та  великих  валіз;  продаж  наркотичних  речовин  чи  
62 
 
саморобних   алкогольних   напоїв;   ознаки   вживання   наркотиків   і 
психотропних  засобів;  
− посилення  взаємодії  дільничних  поліцейських  з мешканцями, 
проведення на регулярній основі загальних будинкових, квартальних зборів, 
надання індивідуальних консультацій. З огляду на це потрібно поширити 
поліцейський проект «Візит» на всі населені пункти України. Суть проекту –
побудинковий  і  поквартальний  обхід  дільничними  офіцерами  поліції 
мешканців  на  території  обслуговування  для  вивчення  проблем  з  питань 
безпеки  й  отримання  інформації  про  осіб,  які  вчиняють  злочини  чи  
правопорушення (досвід м. Харків);  
− схиляння  громадян  до  добровільного  надання поліції  будь-яких 
відомостей,  що  містять  ознаки  злочину  чи  правопорушення;  заборона 
самостійного  вирішення  чужого  міжособистісного  конфлікту  в  спосіб 
затримання  злочинця,  а  тим  більше  вчинення  інших  самоправних  дій, 
небезпечних для життя і здоров’я викривача злочинця;  
− постійне  інформування  громадян  про  рівень  криміногенності  за 
місцем проживання, щоб не посилювати їхній страх перед злочинністю; 
− створення  в  державі  спеціального  фонду  за  рахунок  як  коштів 
державного бюджету, так і меценатів, з якого виплачуватиметься винагорода 
доброчесним  інформаторам  (цей  досвід  існує  у  США,  Великій  Британії,  
Канаді, Австралії та інших країнах); 
− запровадження  в  Україні  премії  з  умовною  назвою:  «Учасник 
сусідської варти року», «За мужність і небайдужість», «За прояв хоробрості та 
сміливості». Такі заходи мають популяризувати в нашій державі практику 
програм сусідської варти, залучаючи до участі в них максимальну кількість 
громадян [25]. 
Також Національною поліцією України впроваджуються нові підходи 
щодо забезпечення громадського порядку, які базуються на таких принципах: 
- захист прав учасників мирного зібрання без застосування сили; 
63 
 
- зменшення агресії та можливої шкоди шляхом використання 
спеціальних технік деескалації конфлікту; 
- розподіл повноважень і рівні прийняття рішень: золотий, срібний, 
бронзовий; 
- оптимізація управління силами та засобами [21]. 
З цією метою в Національній поліції створено поліцію діалогу – 
«скандинавську модель» забезпечення громадського порядку, зокрема під час 
проведення масових заходів. Вперше її ввела Данія в 1993 році. Потім Швеція 
дослідила ефективність поліції діалогу на великих масових подіях з сутичками 
та розробила спеціальну поліційну тактику. В Україні впровадження 
діалогової поліції стало важливою складовою «Концепції забезпечення 
публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів», що була 
розроблена МВС спільно з європейськими партнерами та затверджена у 2018 
році. Перші підрозділи поліції діалогу були створені у Києві та Одесі, містах з 
найвищою щільністю масових заходів. Вони вже зарекомендували себе під час 
проведення Маршу рівності, КиївПрайду та сумних роковин 2 травня в Одесі. 
З 2019 року такі підрозділи з’явились в Донеччині [28]. 
На сьогодні штатні підрозділи Поліції діалогу утворені в усіх регіонах 
країни. 
Нові підрозділи належать до блоку поліції превенції, тобто їхнє головне 
завдання – запобігати правопорушенням, в першу чергу під час громадських 
акцій протестів, маршів, футбольних матчів, релігійних заходів і таке інше. 
Попередження реалізується через налагодження спілкування між учасниками 
акцій. Це новий підхід у забезпеченні публічної безпеки. Для цього поліціянтів 
нових підрозділів спеціально навчають: психології натовпу, роботі з емоціями 
людей та висловленню співчуття, а також – виявляти провокаторів та 
оцінювати ризики у розпал масових акцій [28]. 
Мета перемовників під час акції – налагодити довіру та взаємодію. 
Важлива функція – підготовка до запланованих акцій. Коли ще до акції 
поліціянти спілкуються з організаторами для прояснення мети заходу, 
64 
 
домовляються зі сторонами про недопущення провокацій та ескалації 
конфлікту, організовують ефективну комунікацію між всіма учасниками. 
Вони розробляють додаткові безпечні маршрути маршів, обговорюють 
побудову колон і дії волонтерів, тобто, розробляють модель ризиків та загроз. 
Таке спілкування навіть додає акції ефективності [28].  
Робота поліції діалогу спирається на чотири принципи:  
− сприяння проведенню масових заходів. Тобто, допомагати 
учасникам зібрання досягти мети: поспілкуватись з представниками певних 
інституцій, передати свої вимоги, висловитись тощо; 
− володіння інформацією про майбутній захід, щоб сприяти його 
результативності; 
− комунікація – це постійне спілкування і зв’язок з учасниками 
заходів до події та під час її проведення. Після акції також корисно 
проаналізувати та зробити висновки аби майбутні марші та демонстрації 
проходили ефективно та мирно; 
− диференційований підхід, оснований на тому, що в юрбі варто 
виявляти провокаторів чи радикалів й ізолювати саме їх, щоб захід 
продовжувався мирно [28].  
Стратегічна мета проєкту «Поліція Діалогу» – створення 
культури   Переговорники мають не контролювати масовий захід, а допомогти 
людям, що вийшли на вулицю, захищати свої права, мирно висловити свою 
думку. Таким чином навіть зміцнюється довіра між громадянами та 
правоохоронцями [28]. 
Треба зазначити, що метод діалогу є досить ефективним для розвитку 
моделі Community Policing та може застосовуватися для: 
− активізація громади.; 
− розробки планів спільних дій; 
− профілактики; 
− прямого спілкування; 
65 
 
− виявленні проблем та встановленні пріоритетів; 
− публічного звітування;  
− формування довіри тощо. 
Крім цього, в зв’язку з адміністративно-територіальною реформою в 
Україні відбуваються і зміни в моделі організації Національної поліції 
України. Іншою метою цього є необхідність створення єдиного безпекового 
простору, оперативного реагування на виклики та доступністю поліцейських 
послуг [33]. 
В результаті реформування було утворено 132 районні підрозділи 
поліції – управління та відділи. 
 
 
Рисунок 3.1 – Нова модель організації Національної поліції 
Джерело: [33] 
 
Відділення поліції поділені на два типи: одні будуть мати у штаті слідчі 
підрозділи та карний розшук, а в інших залишиться лише дізнання та 
превентивні служби (рис.3.2). Це пояснюється тим, що злочини невеликої 
тяжкості тепер є кримінальними проступками, які  можуть розслідувати 
поліцейські офіцери громади, дільничні та працівники ювенальної превенції. 
66 
 
Тож не всі невеликі підрозділи потребують у своїй структурі кримінальну 
поліцію та слідство. 
 
 
Рисунок 3.2 – Типи відділень в новій моделі Національної поліції 
Джерело: [33] 
 
Сектори поліцейської діяльності – це невеликі підрозділи поліції, де 
буде працювати лише превенція – тобто групи реагування, які оперативно 
виїжджають на виклики по 102, а також дільничні офіцери поліції, які 
безпосередньо працюють із населенням. 
Одна з основних ідей зміни моделі управління – це створення на базі 
кожного району єдиного безпекового простору. Якщо раніше всі територіальні 
підрозділи були окремими структурними одиницями і виконували завдання 
виключно на визначених окремих територіях управлінь, відділів чи відділень, 
то тепер основним залишився районний підрозділ, а всі інші структурні 
одиниці – в його підпорядкуванні. В розпорядженні керівника районного 
підрозділу – усі наряди поліції та групи реагування на території району, тож 
він самостійно може визначати їхню дислокацію залежно від оперативної 
необхідності. 
67 
 
Керівництво Національної поліції вважає, що таке укрупнення 
підрозділів дасть змогу керівнику краще контролювати особовий склад. Це 
вплине і на рівень професійної підготовки працівників поліції. Скорочення 
кількості територіальних підрозділів поліції та особового складу не 
відбудеться. Натомість скорочено 1000 керівників, а їхні посади передали у 
служби, які найчастіше комунікують із людьми. На сьогодні в країні створено 
26 обласних головних управлінь Нацполіції, 646 територіальних підрозділів і 
500 поліцейських станцій. 
Отже, на сьогодні перед Національною поліцією України стоять такі 
важливі завдання: активізація взаємодії між органами поліції і громадськістю: 
підвищення рівня довіри до поліції; підвищення рівня професійної 
компетентності та майстерності; покращення інформаційних та 
комунікаційних процесів тощо.  
 
 
  
68 
 
ВИСНОВКИ 
 
 
1. З’ясовано, що в Україні створено законодавчу та нормативно-
правову базу, яка регулює діяльність Національної поліції України, серед яких 
основним є Закон України «Про Національну поліцію». До основних завдань 
поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної 
безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів 
суспільства і держави, протидії злочинності тощо. До структури Національної 
поліції відноситься центральний орган управління, якому підпорядковуються 
міжрегіональні територіальні органи, територіальні органи та низка 
державних установ.  
2. Виявлено, що протягом останніх років в Національній поліції 
відбувається низка змін різного характеру з метою підвищення якості надання 
публічних послуг, зокрема удосконалено службу «102», зміни в організації 
оперативної роботи та покращенню якості документування правопорушень 
вдалося збільшити розкриття тяжких та особливо тяжких злочинів до 45%, 
впроваджено інститут кримінальних проступків та створено підрозділи 
дізнання, створено у підрозділах поліції фронт-офісів, введено систему 
автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху, відбувається 
розвиток мережі Ситуаційних центрів: розвивається потужна система 
відеонагляду в країні, створено Академію патрульної поліції тощо.   
3. З’ясовано, що 50% населення вважає ефективність діяльність 
поліції досить низькою, а рівень довіри складає 40,8% (для порівняння в 
Німеччині, Швеції, Канаді та інших розвинутих країнах рівень довіри до 
поліції – 80%). До основних недоліків діяльності поліції віднесено наявність 
корупції, непрофесіоналізм, бездіяльність, небажання захистити «просту» 
людину, безкарність співробітників поліції та слабкий зв’язок з населенням.  
4. Виявлено, що відповідно до Закону України «Про Національну 
поліцію», діяльність поліції має повинна здійснюватися у тісній співпраці та 
69 
 
взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими 
об’єднаннями на засадах партнерства. В зв’язку з цим досліджено модель 
Community Policing, правоохоронну діяльність, орієнтовану на громаду, яку 
переважно впроваджено в розвинутих зарубіжних країнах. До основних 
завдань, що вирішує Community Policing є покращення якості життя людей, 
розбудова взаємної довіри між населенням та поліцією, заохочення людей до 
участі у житті місцевих громад, підвищення якості послуг, що надаються 
поліцією, попередження злочинності, забезпечення більшої видимості роботи 
поліції, посилення соціальної відповідальності. Ефективна модель взаємодії 
поліції з громадськістю можлива при розвитку чотирьох складових: філософії; 
організаційної структури; політики управління, операційної стратегії її 
реалізації. 
5. Досліджено основні технології та моделі правоохоронної 
діяльності, що використовуються в рамках Community Policing, такі як 
«нульова толерантність поліції», що характеризує правоохоронну діяльність із 
нульовою толерантністю (нетерпимістю) до порушень будь-яких соціальних 
норм, не тільки кримінального чи адміністративного законодавства; модель 
правоохоронної діяльності, керованою аналітикою, яка є випереджувальною 
моделлю та реалістичною альтернативою традиційним формам поліцейської 
діяльності, в основі яких лежить «реагування на інциденти»; проблемно-
орієнтована правоохоронна діяльність, в рамках якої громада і поліція 
працюють разом, аналізуючи проблеми спільноти і розробляючи 
індивідуальні відповіді на них; сусідська правоохоронна діяльність (сусідська 
варта), яка полягає у залученні мешканців громади до виконання 
правоохоронних функцій. 
6. З’ясовано, що в більшості країн ЄС в тій чи іншій формі 
впроваджено модель  Community Policing і основою функціонування для всіх 
є саме тісна взаємодія з органами державної влади та місцевого 
самоврядування, недержавними організаціями, навчальними закладами, ЗМІ, 
членами громади та іншими зацікавленими особами. У більшості країн 
70 
 
Community Policing інтегровано і є діяльністю поліції. Поліцейські залучені до 
Community Policing мають практично ті ж повноваження, що і усі інші 
співробітники поліції. У більшості країн такі поліцейські проходять додаткову 
підготовку, зокрема, курси з медіації, комунікаційних навичок, прав людини, 
вирішення проблемних питань тощо. В цілому Community Policing в країнах-
учасницях ЄС отримує позитивну оцінку населення, оскільки сприяє 
зниженню рівня злочинності, дає змогу швидше реагувати на потреби громад, 
допомагає поліції вирішувати місцеві проблеми, сприяє більшій довірі 
громадян до поліції. 
7. Досліджено досвід впровадження моделі Community Policing в 
таких країнах, як США, Великобританія, Німеччина. З’ясовано, що в 
зарубіжних країнах напрацьовано велику кількість різноманітних проєктів, 
пов’язаних з залученням громадськості до правоохоронної діяльності шляхом 
налагодження партнерських відносин між населенням, міською владою, 
бізнесом та іншими зацікавленими сторонами. Вивчення зазначеного досвіду 
є досить корисним для удосконалення діяльності Національної поліції в 
Україні з метою зменшення рівня злочинності в українських громадах. 
8. З’ясовано, що основні напрями реформування Національної 
поліції в напряму переходу до моделі Community Policing були закладені в 
Стратегії розвитку системи міністерства внутрішніх справ України до 2020 
року, а також Законі України «Про національну поліцію». Виявлено, що В 
рамках моделі Community Policing в Україні впроваджується низка 
різноманітних проєктів, один з них - «Поліцейський офіцер громади», 
основним завданням якого є  розробити та застосувати комплексний підхід у 
вирішенні безпекових проблем у невеликих містах і сільській місцевості. За 
два роки поліцейські офіцери громади показали свою ефективність, 
отримавши близько 70% довіри місцевих жителів. На сьогодні цей проект 
повноцінно втілений у 13 регіонах держави, ще в 6 – частково.  
9. Розвивається проєкт «Сусідська варта». Серед основних перешкод 
для ефективного впровадження даного механізму  виділено такі, як інертність 
71 
 
громадян; низький рівень довіри до представників правоохоронних органів, 
необізнаність громадян про таку ініціативу. До основних рекомендацій для 
подальшого розвитку проєкту «Сусідська варта» віднесено: популяризацію в 
місцевих громадах програм сусідської варти, посилення  взаємодії  дільничних  
поліцейських  з мешканцями, проведення на регулярній основі загальних 
будинкових, квартальних зборів, надання індивідуальних консультацій, 
схиляння  громадян  до  добровільного  надання поліції  будь-яких відомостей,  
що  містять  ознаки  злочину  чи  правопорушення тощо. 
10. Проаналізовано діяльність «Поліції діалогу» в Україні, основним 
завданням яких запобігати правопорушенням, в першу чергу під час 
громадських акцій протестів, маршів, футбольних матчів, релігійних заходів і 
таке інше. Попередження реалізується через налагодження спілкування між 
учасниками акцій. 
11. Виявлено, що в зв’язку з адміністративно-територіальною 
реформою в Україні відбуваються зміни в моделі організації Національної 
поліції України, основною метою цього є необхідність створення єдиного 
безпекового простору, оперативного реагування на виклики та доступністю 
поліцейських послуг. В результаті реформування було утворено 132 районні 
підрозділи поліції – управління та відділи. На сьогодні в країні створено 26 
обласних головних управлінь Нацполіції, 646 територіальних підрозділів і 500 
поліцейських станцій. 
 
  
72 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
1. 81% німців довіряють своїм поліцейським – опитування. URL :  
https://life.pravda.com.ua/society/2013/02/13/121134/ 
2. Community Policing Defined. URL :  
https://cops.usdoj.gov/RIC/Publications/cops-p157-pub.pdf 
3. Community Policing for Mayors: A Municipal Service Model for Policing 
and Beyond / Robert Chapman and Matthew Scheider . Washington DC: U.S. 
Department of Justice, 2006. URL : http://riczai-inc.com/Publications/cops-w0032-
pub.pdf 
4. Friedmann R. R. Community Policing: Comparative Perspectives and 
Prospects. N. Y. : St Martin’s Press, 1992. 
5. Importance of Police-Community Relationships and Resources for Further 
Reading. URL :  https://www.justice.gov/crs/file/836486/download 
6. Longstaff A., Willer J., Chapman J., Czarnomski S., Graham J. 
Neighbourhood policing: Past, present and future : A review of the literature. L. : 
The Police Foundation, 2015. 
7. Police: Community Policing - Origins And Evolution Of Community 
Policing - Crime, Patrol, Foot, and Neighborhood - JRank Articles. URL :  
https://law.jrank.org/pages/1649/Police-Community-Policing-Origins-evolution-
community-policing.html#ixzz6xJRvnaw6 
8. Problem Oriented Policing. URL :  
https://www.sandiego.gov/department/problem-oriented-policing 
9. Public-Private Partnerships and Community Safety: Guide to Action. 
Montreal : International Centre for the Prevention of Crime. 2011. P.143. 
10. Trojanowicz R., Bucqueroux B. Community Policing: How to get it 
started. Cincinnati, OH : Anderson, 1994. 
11. Zero Tolerance Policing – An Evaluation. URL :  
https://revisesociology.com/2016/10/18/zero-tolerance-policing-an-evaluation/ 
73 
 
12. Абанадес Д. М. Інтеркультурні міста. Громадська поліція. 
Посібник. URL :  https://rm.coe.int/-/16809e519f. 
13. Бандурка О. М., Соболєв В. О., Московець В. І. Партнерські 
взаємовідносини між населенням та міліцією : підруч. Х. : Вид-во Нац. ун-ту 
внутр. справ, 2003. С. 279–284. 
14. Бурангулов А. В. Щодо визначення деяких заходів удосконалення 
рівня професіоналізму як головного чинника успішної діяльності майбутнього 
працівника Національної поліції України. URL :  
http://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/1153 
15. Взаємодія поліції та громади. URL : https://ecpl.com.ua/wp-
content/uploads/2017/02/com_pol.pdf 
16. Вілсон П. Практичний посібник для поліцейських, що взаємодіють 
з громадою. URL :   http://dspace.univd.edu.ua/xmlui/bitstream/handle/123456789 
/7674/Posibnik_zv_gromaga2.pdf?sequence=1 
17. Волошина О. В. Зарубіжний досвід ефективної комунікації в 
діяльності поліцейських . Ûridična psihologìâ. 2018. № 2 (23). С. 123-135. 
18. Довіра населення до Національної поліції. Результати опитування 
громадської думки 2019 рік. URL : https://www.npu.gov.ua/assets/userfiles/ 
files/zvity/zvit_opytuvannia__blockV.pdf 
19. Закордонний досвід оцінки ефективності поліцейської діяльності 
та перспективи його використання в Україні : наук.-метод. рек. / К.Л. 
Бугайчук, І.О. Святокум, В.В. Чумак. Харків : Харк. нац. ун-т. внутр. справ, 
2016. 52 с. URL :  https://core.ac.uk/download/pdf/187223885.pdf 
20. Зарубіжний досвід організації взаємодії поліції з органами 
місцевого самоврядування в контексті децентралізації державної влади : наук.-
метод. рек. / К.Л. Бугайчук, В.А. Гузь, І.О. Святокум, В.В. Чумак. Харків : 
Харк. нац. ун-т. внутр. справ, 2015. 44 с. 
21. Звіт Національної поліції України за 2018 рік. URL :  
https://www.npu.gov.ua/assets/userfiles/files/zvity/NPU%20Annual%20Report%2
02018%20Ukr-1-26.pdf 
74 
 
22. Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2020 
році. URL : https://www.npu.gov.ua/assets/userfiles/files/zvity/zvit-npu-za-2020-
rik_com.pdf 
23. Кікінчук В. В. Щодо шляхів удосконалення діяльності підрозділів 
національної поліції. URL :   https://core.ac.uk/download/pdf/333963026.pdf 
24. Колодяжний М. Г. Сучасний зарубіжний досвід громадського 
впливу на злочинність : монографія / М. Г. Колодяжний ; за ред. В. В. Голіни. 
Х. : Право, 2017. 252 с 
25. Колодяжний М. Г. Сусідська варта в системі профілактики 
злочинності за кордоном і в Україні. Вісник ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. 2019. 
Вип.1(85). URL :  https://journal.lduvs.lg.ua/index.php/journal/article/view/27/27 
26. Коміссаров С. А. Моделі місцевої (муніципальної) поліції: 
українські реалії та перспективи функціонування. Том 2 № 82 (2018): Вісник 
Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. 
URL :  https://journal.lduvs.lg.ua/index.php/journal/article/view/109 
27. Копіна О. П. Діалог поліції та громади як соціальна технологія 
впровадження принципів community policing у місцевій громаді : метод. рек. / 
О. П. Копіна, О. С. Мірошник, О. О. Сердюк ; Фонд Місц. Демократії ; Лаб. 
мир. рішень ; Харків. нац. ун-т внутр. справ. Харків : [ХНУВС], 2018. 124 с 
28. Костенко О. Поліція діалогу: озброєна словом. URL : 
https://acmc.ua/policziya-dialogu-ozbroyena-slovom/ АКМЦ 
29. Кримінальний аналіз у діяльності поліції. Презентація Концепції 
впровадження в Національній поліції України моделі поліцейської діяльності, 
керованої аналітикою. URL : https://www.slideshare.net/NationalPolice/ss-
75925350 
30. Лупало О. А. Оцінка ефективності діяльності Національної поліції 
України: адміністративно-правові аспекти. Правове регулювання економіки. 
2019. № 18 https://kneu.edu.ua/userfiles/24_11_2015/2019/ZBD086D0A0NI_ 
PD0A0E_2019_28E284961829stor__-73-85.pdf 
75 
 
31. Майоров В. В. Шляхи вдосконалення адміністративно-правового 
регулювання взаємодії поліції з населенням на засадах партнерства. URL :  
http://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2020/2_2020/part_2/30.pdf 
32. Некрасов В., Мельник В. Що таке ILP-модель і чому саме вона 
була обрана основою законопроекту № 8157 «Про НБФБ»? URL :  
https://www.facebook.com/finbez/posts/427197284388897/. 
33. Нова модель організації Нацполіції: єдиний безпековий простір, 
доступність та оперативне реагування на виклики. URL :  
https://nf.dp.ua/2021/02/nova-model%CA%B9-orhanizatsiyi-natspolitsiyi-
yedynyy-bezpekovyy-prostir-dostupnist%CA%B9-ta-operatyvne-reahuvannya-na-
vyklyky/ 
34. Підсумково-аналітичний звіт з опитування громадськості щодо 
оцінки рівня довіри населення до національної поліції на загальнодержавному 
рівні. URL : https://www.npu.gov.ua/assets/userfiles/files/sociolog_doslidjenya 
/Pidsumkovo-analituchnuy_zvit_NPY_.pdf 
35. Поліцейська діяльність, орієнтована на громаду, в Європі: 
концепції, теорія та практика. Європейська мережа попередження злочинності 
(EUCPN). URL : https://cop.org.ua/ua/korysni-materialy 
36. Поліцейський офіцер громади // Національна поліція : web-сайт. 
URL :  https://www.npu.gov.ua/ya-tut.html?fbclid=IwAR2NZxUD5AHrhQQh-
8sHJk8OTXwUHyG0ZZD1n-E0-lH9YrNMdDk-nVeW3N0. 
37. Поліцейські офіцери громади є, а відомчої нормативної бази – 
немає. URL : https://sheriffua.org/news/harkov/politsejski-ofitseri-gromadi-je-a-
vidomchoji-normativnoji-bazi--nemaje8846 
38. Положення про Національну поліцію : Постанова Кабінету 
міністрів України від 28 жовтня 2015 № 877. URL :  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/877-2015-%D0%BF#Text. 
39. Посадова інструкція Інспектора з питань громадської безпеки, 
громадського помічника дільничного інспектора Музиківської сільської ради. 
76 
 
URL : https://sheriffua.org/Media/files/documents/8bb3fefafdee4488565d9d5a9a 
9c8bbf.pdf 
40. Правоохоронна діяльність, керована аналітикою: передова 
методика сучасної правоохоронної діяльності. URL : https://www.euam-
ukraine.eu/ua/news/opinion/intelligence-led-policing-the-cutting-edge-of-modern-
law-enforcement/ 
41. Практичний Посібник з питань з корупцією та службовими 
правопорушеннями в поліцїі. URL :  https://www.dcaf.ch/sites/default/files/ 
publications/documents/DCAF_ToolkitPoliceIntegrity_Ukranian_Feb2021.pdf 
42. Про затвердження Інструкції з організації діяльності дільничних 
офіцерів поліції : Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2017 
№ 650. URL :  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1041-17. 
43. Про затвердження Положення про організацію службової 
підготовки працівників Національної поліції України: Наказ Міністерства 
Внутрішніх справ України від 26.01.2016 №260/28390. URL :  
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0260-16#Text 
44. Про національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 №  580-
VIII.  URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text. 
45. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного 
кордону : закон України від 22.06.2000 № 1835-III. URL: 
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1835-14. 
46. Проект «Шерифи»: український масштаб.  Херсон: Гілея, 2018.  
204 с.: іл. 
47.  Реформування поліції: міжнародний досвід Інформаційна 
довідка, підготовлена Європейським інформаційно-дослідницьким центром 
на запит народного депутата України. URL :  
http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/29325.pdf 
48. Розгон О. Г. Імідж поліцейського як складник його професійної 
діяльності.  Прикарпатський юридичний вісник № 6(35) (2020). URL : 
http://pyuv.onua.edu.ua/index.php/pyuv/article/view/708 
77 
 
49. Системи освіти та підготовки поліції в регіоні ОБСЄ / Автори: 
Хатія Деканоідзе, Мадлен Хелашвілі: Київ, 2018. 164 с. 
https://www.osce.org/files/f/documents/e/2/423404.pdf 
50. Сокуренко В. В. Пріоритети розвитку Національної поліції 
України. URL :  https://core.ac.uk/download/pdf/187224316.pdf 
51. Солнцева Х. В. Деякі питання організації поліцейської діяльності. 
URL :  https://ndipzir.org.ua/wp-content/uploads/2017/04/Solntseva17.pdf 
52. Стратегія розвитку системи Міністерства внутрішніх справ 
України до 2020 року // Міністерство внутрішніх справ України : офіц. сайт. 
URL: http://mvs.gov.ua/ua/pages/strategiya_2020.htm. 
53. Структура Національної поліції // Національна поліція: web-сайт. 
URL :  https://www.npu.gov.ua/about/struktura/struktura/. 
54. Сусідська варта. Посібник. URL : https://cop.org.ua/ua/korysni-
materialy 
55. Сучасні стратегії та перспективи оптимізації взаємодії поліції і 
населення в соціумі: матеріали круглого столу, 23 листопада 2017 р. / 
упорядники З. Р. Кісіль, Л. Й. Гуменюк. Львів: ЛьвДУВС, 2017. 172 с. 
56. Як громада може отримати свого поліцейського офіцера. URL :  
https://decentralization.gov.ua/news/13055 
57. Якщо помічаю щось підозріле – реагую: як працює «сусідська 
варта»? URL : http://dreamkyiv.com/susidska-varta/ 
 
  
78 
 
ДОДАТОК А 
 
Конституція України 
Закон України «Про національну поліцію» 
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» 
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою 
злочинністю» 
Закон України «Про запобігання корупції» 
Закон України «Про імміграцію» 
Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних 
органів» 
Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць 
позбавлення волі» 
Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у 
кримінальному судочинстві» 
Закон України «Про дорожній рух» 
Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини, і прекурсори» 
Закон України «Про інформацію» 
Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і 
державного кордону» 
Закон України «Про участь в міжнародних миротворчих операціях» 
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової 
служби, та деяких інших осіб» 
Закон України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів 
внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» 
Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і 
чоловіків» 
Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та 
прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» 
Указ Президента України від 09.12.2015 № 693 «Про День Національної 
поліції України» 
Указ Президента України від 18.01.2001 № 20 «Про додаткові заходи щодо 
запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодіїправоохоронних та 
інших органів виконавчої влади в їх розшуку» 
Указ Президента України від 19.07.2001 № 532 «Про додаткові заходи щодо 
боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом» 
Указ Президента України від 10.12.2001 № 1199 «Про заходи щодозапобігання 
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом» 
Указ Президента України від 18.02.2002 № 143 «Про заходи щододальшого 
зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» 
Указ Президента України від 06.02.2003 № 84 «Про невідкладнідодаткові 
заходи щодо посилення боротьби з організованоюзлочинністю і корупцією» 
 
79 
 
Указ Президента України від 22.07.2003 № 740 «Про заходи щодорозвитку 
системи протидії (відмиванню) доходів, одержаних злочиннимшляхом, і 
фінансуванню тероризму» 
Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 «Про затвердження 
положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження 
та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» 
від 09.07.2019 № 505/2019 «Про заходи щодо протидії контрабанді та корупції 
під час митного оформлення товарів»; 
від 30.08.2017 № 254/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони 
України від 10 липня 2017 року "Про стан виконання рішення Ради 
національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року "Про загрози 
кібербезпеці держави та невідкладні заходи з їх нейтралізації", введеного в дію 
Указом Президента України від 13 лютого 2017 року N 32"»; 
від 16.02.2017 № 37/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони 
України від 16 лютого 2017 року "Про невідкладні заходи з нейтралізації 
загроз енергетичній безпеці України та посилення захисту критичної 
інфраструктури"»; 
від 13.02.2017 № 32/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони 
України від 29 грудня 2016 року "Про загрози кібербезпеці держави та 
невідкладні заходи з їх нейтралізації"»; 
від 09.12.2015 № 693/2015 «Про День Національної поліції України»; 
від 09.12.2015 № 692/2015 «Про символіку Національної поліції України»; 
від 09.12.2015 № 691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені 
поліцейськими в державних органах, установах та організаціях»; 
від 01.12.2009 № 987/2009 «Про Перелік посадових осіб, на яких покладається 
виконання функцій державного експерта з питань таємниць»; 
від 06.08.2004 № 872/2004 «Про представника Національного центрального 
бюро Інтерполу України у Міжнародній організації кримінальної поліції – 
Інтерпол»; 
від 30.11.2000 № 1271/2000 «Про геральдичні знаки - емблеми і прапори 
центральних органів виконавчої влади, інших державних органів України». 
 Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 984 «Про 
затвердження Порядку безоплатного надання (у тому числі через Інтернет) 
інформації про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення 
безпеки дорожнього руху...» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877 «Про 
затвердження Положення про Національну поліцію» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення 
територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних 
органів Міністерства внутрішніх справ» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 830 «Про утворення 
територіального органу Національної поліції» (Департамент захисту 
економіки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.) 
 
80 
 
Постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 831 «Про утворення 
територіального органу Національної поліції» (Департамент кіберполіції як 
міжрегіональний територіальний орган Національної поліції) 
Постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 «Питання 
функціонування органів поліції охорони як територіальних органів 
Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства 
внутрішніх справ» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 886 «Про утворення 
територіального органу Національної поліції» (Департамент протидії 
наркозлочинності як міжрегіональний територіальний орган Національної 
поліції) 
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 887 «Про утворення 
територіального органу Національної поліції» (Департамент внутрішньої 
безпеки як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції) 
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1992 № 393 «Про порядок 
обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги 
особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям 
надстрокової служби та військовоїслужби за контрактом, особам 
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх 
сімей» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 «Про 
затвердження Положення про дозвільну систему» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 № 220 «Про 
Національне центральне бюро Інтерполу» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.08.1993 № 706 «Про порядок 
продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів 
самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії» 
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила 
дорожнього руху» 
Постанова Кабінету Міністрів України від від 24.10.2018 № 866 «Про 
затвердження Порядку виплати та визначення розміру грошової компенсації 
поліцейським за найм ними житла» 
Роз'яснення щодо питань виплати поліцейським компенсації за найм ними 
житла. 
Правила Дорожнього  руху  
Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 322 «Про утворення 
територіального органу Національної поліції» 
Наказ МВС України від 29.03.2013  № 322 "Про затвердження Порядку 
нагородження осіб рядового і начальницького складу та працівників МВС 
України, інших осіб цінним подарунком, придбаним за рахунок коштів 
державного бюджету".  
Наказ МВС України від 07.07.2017 № 575 "Про затвердження Інструкції з 
організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та 
81 
 
підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним 
правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні". 
Наказ МВС України від 07.02.2017 № 95 "Про організацію роботи із запитами 
на публічну інформацію в Національній поліції України". 
Наказ МВС України від 17.02.2017 № 138 "Про затвердження переліку посад 
осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ україни 
(міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на 
умовах закону україни «про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з 
військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам 
поліцейських". 
Наказ МВС України від 09.11.2016 № 1179 "Про затвердження правил етичної 
поведінки поліцейських". 
Наказ МВС України від 06.03.2015 № 239/302 "Про затвердження порядку 
зарахування до бюджетів плати за надання адміністративних послуг та 
продукцію і документи, що використовуються для оформлення цих послуг". 
Наказ МВС України від 15.01.2015 р. № 29 "Про затвердження порядку 
відбору кандидатів на навчання до вищих навчальних закладів Міністерства 
внутрішніх справ України". 
Спільний наказ МВС України, Генеральної прокуратури України та Служби 
безпеки України від 26.08.2014 №872/88/537 "Про затвердження Інструкції 
про порядок превентивного затримання у районі проведення 
антитерористичної операції осіб, причетних до терористичної діяльності, та 
особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, 
надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції". 
Наказ МВС України від 15.11.2017 № 930 "Про затвердження Порядку 
розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в 
органах та підрозділах Національної поліції України". 
Наказ МВС України від 24.07.2017  № 621 "Про затвердження Порядку 
спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з 
надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ 
України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, 
попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, 
пов’язаних з пожежами". 
Наказ МВС України від 09.07.2014  № 653 "Про затвердження Інструкції про 
поводження з вибуховими матеріалами в органах і підрозділах внутрішніх 
справ України".  
Наказ МВС України  від 02 жовтня 2018 року № 808 «Про затвердження 
Порядку дій органів (підрозділів) Національної поліції в разі виявлення осіб, 
транспортних засобів і документів, відомості щодо яких містяться в банках 
даних інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції – 
Інтерполу». 
Наказ МВС України та Міністерства юстиції України від 10 вересня 2018 року 
№ 736/2896/5 «Про внесення змін до Порядку взаємодії Міністерства 
82 
 
внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які 
здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». 
 
Наказ МВС України від 31 жовтня 2016 року № 1129 "Про затвердження 
Інструкції про порядок взаємодії територіальних органів поліції та 
міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України під час 
реагування на надзвичайні ситуації, у випадку уведення правового режиму 
воєнного чи надзвичайного стану". 
Наказ МВС України від 10 січня  2018 року № 9 «Про деякі питання 
провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, 
психотропних речовин та прекурсорів». 
Наказ МВС України від 17 січня  2018 року № 28 «Про затвердження Змін до 
Положення з організації перевірки рівня фізичної підготовленості кандидатів 
до вступу на службу в Національну поліцію України». 
Наказ МВС України від 24 січня 2018 року № 42 «Про затвердження Змін до 
Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України з центральними 
органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується 
Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України». 
Наказ МВС України від 29 січня 2018 року № 50 «Про внесення змін до 
Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної 
поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними 
умовами навчання». 
Наказ МВС України від 29 січня 2018 року № 52 «Про затвердження Вимог до 
об'єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу 
наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання 
вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин». 
Наказ МВС України та Міністерства юстиції України  від 30 січня 2018 року 
№ 64/261/5 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх 
справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють 
примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». 
Наказ МВС України, Міністерства внутрішніх справ України  від 30 січня 2018 
року  № 256/5/65 «Про затвердження Порядку взаємодії органів та осіб, які 
здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та 
органів Державної прикордонної служби України під час здійснення 
виконавчого провадження». 
Наказ МВС України від 16 лютого 2018 року № 111 «Про затвердження 
Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, 
адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в 
органах (підрозділах) Національної поліції України».
ChSTU repository

ChSTU repository preserves and enables easy and open access to all types of digital content including text, images, moving images, mpegs and data sets
